Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 428 – 429. Слов’янська філологія 1

Рік заснування 1996

Випуск 428-429

Слов’янська філологія

Збірник наукових праць

Чернівці „Рута”

2008

Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 428 – 429. Слов’янська філологія 2

ББК 81.411.1-5 Ч-492 Збірник наукових праць укладено на пошану професора Германа Костянтина Федоровича з нагоди

його 80-ліття. У розділі „Мовознавство” виділено рубрики: „Проблеми діалектології: тенденції і перспективи дослідження буковинських говірок”, „Проблеми взаємодії української літературної мови та діалектів”, „Проблеми історії української літературної мови”, „Етнолінгвістичні аспекти живої народної мови” та „Функціонально-семантичні аспекти дослідження сучасної літературної мови”.

У розділі „Літературознавство” вміщено статті про федьковичезнавчі студії Івана Франка, форму поетичних творів збірки П.Карманського, про образи-символи у романі Ю.Мушкетика „Вернися у дім свій”.

У рубриці „Хроніка” подано відомості про кандидатські дисертації, захищені у спеціалізованій вченій раді К 76.051.07 Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича у 2008 р.

Для науковців, викладачів, аспірантів, студентів-філологів. Редколегія випуску:

Бунчук Б.І., доктор філологічних наук, професор (науковий редактор); Гуйванюк Н.В., доктор філологічних наук, професор (заступник наукового редактора); Мельничук Б. І., доктор філологічних наук, професор (заступник наукового редактора); Ткач Л.О., кандидат філологічних наук, доцент (відповідальний секретар); Антофійчук В.І., доктор філологічних наук, професор; Бабич Н.Д., кандидат філологічних наук, професор; Волков А.Р., доктор філологічних наук, професор; Герман К.Ф., доктор філологічних наук, професор; Гураль М.Г., кандидат філологічних наук, доцент; Нямцу А.Є., доктор філологічних наук, професор; Скаб М.С., доктор філологічних наук, професор; Червінська О.В., доктор філологічних наук, професор.

Друкується за ухвалою вченої ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Свідоцтво Міністерства України у справах преси та інформації № 2158, серія КВ від 21.08.1996

Загальнодержавне видання Збірник входить до переліку наукових видань ВАК України

Ч-492 Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича:

Збірник наукових праць. Випуск 428-429: Слов’янська філологія / наук. ред. Бунчук Б.І. – Чернівці: Рута, 2008. – 350 с.

ББК 81.411.1-5

© Видавництво „Рута” Чернівецького національного університету, 2008

Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 428 – 429. Слов’янська філологія 3

ЗМІСТ

Учений – педагог – громадський діяч................................................................................................. 6

МОВОЗНАВСТВО

Проблеми діалектології: традиції і перспективи дослідження буковинських говірок

Герман Костянтин. Розвиток лексики українських говірок Буковини в ХХ столітті................ 9

Гуйванюк Ніна. Соціально маркована лексика у „Словнику буковинських говірок”. ........ 17

Ткач Людмила. Соціолінгвістичні аспекти дослідження міжмовних взаємин та шляхи лексичних запозичень в українську мову з румунської та угорської мов. ........24

Скаб Мар’ян. Особливості формального вираження номінацій адресата мовлення в гуцульських говірках. ............................................................................... 33

Бабич Надія. Традиційні маґічні іменування гуцульського світу ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст. і подій у ньому (за Р.Ф. Кайндлем). ........................................ 38

Москаленко Лілія. Ареальне варіювання фітономенів: коефіцієнт диференціації та типи відмінностей (на матеріалі українських степових говірок Миколаївської обл.)..................................................................................... 43

Воронич Ганна. Кореляція північно- і західноукраїнського формантів в іменниковій словозміні середньонаддніпрянського говору ХVІІ ст. ............................. 51

Зінченко Ірина. Хорбут Натіля. Назви вишивальних орнаментів (на матеріалі діалектних словників)....... 58

Дика Людмила. Словотвірна та лексична синонімія в діалектній мові ............................... 65

Колесник Наталія. Про важливість лінгвогеографічного аспекту вивчення фольклорної онімії. ....... 68

Гажук-Котик Лілія. До історії вивчення іменної системи словозміни говірок української мови.......... 73

Кацімон Ольга. Опис особливостей гуцульських говірок у мовознавчих працях професора В. Сімовича................................................................................ 78

Руснак Юлія. Післявесільні обрядодії першої половини ХХ ст. на Буковині.................. 83

Стрижаковська Ольга. Народні назви хірургічних хвороб у говорах Буковини. ........................... 88

Філіпчук Марія. Концептуальна картина світу в обрядовому контексті. ............................. 95

Марко Ірина. Лексико-стилістичні засоби офіційно-ділового стилю в мові творів І. Франка. ..................................................................................................... 100

Проблеми взаємодії української літературної мови та діалектів Герман Костянтин. Порядок структурних частин у складносурядних реченнях буковин-

ських говірок................................................................................................ 107

Богдан Світлана. Діалектні риси в епістолярних стереотипах Василя Стефаника. ............... 111

Гуцуляк Тетяна. Образний компонент у семантичній структурі діалектної лексики........... 118

Попович Наталія. Особливості словозміни числівників у говірках Північної Буковини. ...... 125

Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 428 – 429. Слов’янська філологія 4

Валігура Ганна. Іллокутивні конструкції з гуцульськими діалектими особливостями в мові творів Марка Черемшини. ................................................................ 130

Василевич Гафія. Лексико-семантичні виражальні засоби зображення Олекси Довбуша та побратимів-опришків у гуцульському фольклорі. ................................. 134

Шатілова Наталія. Фонетичні діалектизми у художній мові Сидора Воробкевича. ................ 138

Матущак Оксана. До питання комунікативної структури складносурядного речення зіставно-протиставного типу з сполучником а........................................... 143

Проблеми історії української літературної мови Бичкова Тетяна. Діалектні особливості мови рукописних апокрифічних збірників

ХVІІ – ХVІІІ ст. ........................................................................................... 149

Ковтун Альбіна. Живомовна стихія – середовище збереження й розвитку української релігійної лексики у ХХ ст.......................................................................... 155

Грималовський Ігор. Функціонування української духовної поезії ХVІІІ – початку ХІХ століть. ...... 160

Гуцуляк Ірина. Структурно-функціональні риси стилю бароко. ........................................ 165

Івасюта Марина. Регіональні формальні риси функціонування українських мовних символів у творчості письменників Буковини кінця ХІХ – початку ХХ ст. ............. 174

Етнолінгвістичні аспекти живої народної мови Руснак Наталія. Магічне мислення носіїв буковинських говірок......................................... 180

Скаб Марія. Концепт „душа” в діалектній картині світу. ............................................... 185

Рульова Наталія. Лексико-семантична характеристика прізвиськ та їх мотивація. .............. 190

Марусяк Марія. Структура концепту „мати” в епістолярії В. Стефаника............................ 198

Гловацька Ольга. Особливості метафоричних значень негативної оцінки............................. 201

Рис Уляна. Вираження інтенсивності ознаки у польській мові: когнітивно-семантичний аспект. .................................................................................... 204

Функціонально-семантичні аспекти дослідження сучасної літературної мови

Кульбабська Олена. Класифікаційні критерії предикатних синтаксем у мовознавчій літе-ратурі (теоретичні засади)........................................................................... 208

Кардащук Олена. Засоби вираження категорії безвідносної якості предмета в україн-ській та російській мовах. ........................................................................... 215

Дащенко Ольга, Гураль Майя. Особливості перекладу драматичних творів (теоретичний аспект)........... 219

Томусяк Людмила, Детермінанти з часовим значенням як засоби вираження категорії Колєснік Людмила. темпоральності в художньому тексті (на матеріалі повісті О. Коби- лянської „Земля”). ....................................................................................... 225

Рабанюк Любов, Чибор Ірина. Синтаксис поетичної мови творів Тамари Севернюк................................. 230

Романюк Тетяна. Парадигматичний аспект вивчення простого речення в сучасній українській мові........................................................................................... 235

Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 428 – 429. Слов’янська філологія 5

Агафонова Алла, Структура образу автора художнього тексту (на матеріалі сучасної Морараш Галина. „жіночої прози”). ......................................................................................... 239

Шабат-Савка Світлана, Куць Валентина. Семантика питальності та її реалізація у структурі складного речення. .......... 244

Бережан Лариса. Комунікативно-функціональні вияви категорії спонукальності. ............... 251

Криницька Ольга. Комунікативна стратегія і комунікативна тактика: структурно-функціональні параметри понять................................................................ 258

Литвин Ольга. Акумулятивна та проективно-інтегрувальна функції фразеологічних одиниць у реалізації проспекції художнього тексту (на матеріалі сучасної української прози). ....................................................................... 264

Мельничук Оксана. Дієслівні етикетні висловлення спонукально-побажального типу. ............... 270

Пацаранюк Юлія. Співвідношення суб’єктивної та об’єктивної модальності у струк-турі іронічного висловлення. ...................................................................... 275

Максим’юк Оксана. Синтаксично неподільні словосполучення з кількісним значенням у структурі речення. ....................................................................................... 279

Максим’юк Наталія. Жанр відмови в аспекті комунікативно-прагматичного підходу до кваліфікації мовленнєвих жанрів. ............................................................... 287

Завальнюк Інна. Особливості парцеляції складнопідрядних речень у сучасному україн-ському газетному мовленні. ........................................................................ 291

Литвиненко Ніна. Роль ситуативного чинника у формуванні структури інституційного медичного дискурсу. ................................................................................... 298

Рис Григорій. Мовно-художні засоби персоналізації у повістях Михайла Козоріса „Чорногора говорить”.................................................................................. 302

Ткачук Тарас. Допустові семантико-синтаксичні відношення у складносурядному реченні. ........................................................................................................ 305

Каніна Дар’я. Стилістичні функції порівняльних конструкцій у мові прозових творів І. Франка. .......................................................................................... 311

Літературознавство Беценко Тетяна. Думовий час і його художньо-естетична інтерпретація в текстово-

образних універсаліях. ................................................................................ 317

Ковалець Лідія. Федьковичезнавчі студії Івана Франка як свідчення „муравлиної пильності” їх автора. ................................................................................... 322

Козачук Ніна.

Романиця Олена. Образи-символи у романі „Вернися у дім свій” Ю. Мушкетика. ....................329

Бунчук Борис, Про форму поетичних творів збірки П. Карманського „З теки Бежук Наталія. самоубийця”................................................................................................. 334

Рецензії Бабич Надія. Білецький Б.Ф. Основи наукових досліджень: категорії, поняття, тер-

міни: словник. .............................................................................................. 339

Хроніка ................................................................................................................................................... 340

Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 428 – 429. Слов’янська філологія 6

УЧЕНИЙ – ПЕДАГОГ – ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ

Є в науковому світі люди, які не знають спочинку, не чекають за працю нагороди, бо завжди мають найцінніше – шану колег і вдячність учнів. Таким є Костянтин Федорович Герман.

Костянтин Герман народився у селі Розтоки Путильського району Чернівецької області (за сучасним територіально-адміністративним поділом). Батьки його були селянами. Початкову освіту здобув у семирічній школі села Розтоки, де навчання в умовах перебування Буковини у складі Румунії велося румунською мовою, хоч у селі не було жодного румуна. Вчився успішно. Війна перервала навчання. Працював разом з батьком на лісорозробках та у сільському госпо-дарстві батьків.

1947 року вступив до Вижницького училища прикладного мистецтва (нині коледж) на відді-лення художньої деревини. Закінчив навчання 1951 року, одержавши і середню освіту, і спеціаль-ність різьбяра по дереву (його дипломна робота – різьблена таріль – ще й сьогодні зберігається в музеї коледжу). Однак працювати за обраною спеціальністю не зміг, бо на той час не було під-приємств, де могли б працювати різьбярі по дереву.

Саме тому пішов учителювати в село Багна Вижницького району, де викладав українську мову та літератру в 1951 – 1952 навчальному році.

З 1 вересня 1952 року розпочав навчання у Чернівецькому державному університеті на відділенні української мови та літератури, яке на „відмінно” закінчив у 1957 році.

П’ять років (з 15 вересня 1957 по 27 жовтня 1962 року) працював директором школи села Старі Бросківці Сторожинецького району. 1962 року вступив до заочної аспірантури при кафедрі української мови ЧДУ, перейшов на роботу старшого лаборанта цієї кафедри, щоб мати можли-вість займатися науковою роботою. Науковим керівником дисертанта був Іван Григорович Чередниченко, який, однак, через рік переїхав на роботу до Краснодара.

У 1968 році К.Герман захистив кандидатську дисертацію на тему „Складні речення у буко-винських говірках”.

Професор Костянтин Федорович Герман 50 років працює в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича, спочатку – старшим лаборантом, з 1967 року – старшим викладачем, а з 1972 – на посаді доцента.

У 1997 році захистив докторську дисертацію на тему „Українські говірки Північної Буко-вини в історичному та лінгвогеографічному аспектах: Фонетика, фонологія”. З 1997 року – профе-сор кафедри історії та культури української мови.

К.Ф.Герман – автор численних наукових, навчально-методичних праць з проблем історії мови, діалектології, синтаксису та ін., багатьох науково-публіцистичних статей у періодиці.

Викладав курси історичної граматики української мови, історії мовознавства, історії лінгвістич-них учень, старослов’янської мови, розробив і читав студентам кілька спецкурсів. Упродовж роботи в університеті довелося викладати практично всі предмети зі спеціалізації „українська мова”.

К.Ф.Герман власноручно скрупульозно збирав матеріали для своїх наукових праць. З 1963 по 1994 рік щорічно виїздив у наукові експедиції по Буковині, південній частині Галичини, на Поділля, у Північну Молдову (усього 156 наукових експедицій). Усю Буковину пройшов пішки. Був у кожному україномовному і румуномовному селі, де збирав матеріали для „Загальнослов’ян-ського лінгвістичного атласу”, „Атласу української мови”, співавтором якого є, та для своєї праці „Атлас українських говірок Північної Буковини”. Два томи цієї фундаментальної праці видані, а третій готовий до друку. Матеріали по всій Буковині зібрані за однією програмою, розробленою

Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 428 – 429. Слов’янська філологія 7

самим К.Ф. Германом. У кожному населеному пункті зроблено магнітофонні записи, які лягли в основу готової до друку праці „Українські говірки Північної Буковини: збірник текстів розмовної мови”.

З 1969 по 2001 рік К.Ф. Герман був постійним активним членом Міжнародної комісії по укладанню „Загальнослов’янського лінгвістичного атласу”. З цієї теми зробив багато наукових публікацій (зокрема 16 карт опубліковані в 7 томах ОЛА, ще 10 карт є в 3 томах, що друкуються), був організатором і учасником тоді всесоюзних і всеукраїнських наукових конференцій, семінарів, діалектологічних нарад.

Як учасник десятків міжвузівських, республіканських, всесоюзних та міжнародних конфе-ренцій, симпозіумів та наукових нарад у Чернівцях, Києві, Москві, Петербурзі, Кишиневі, Львові, Дніпропетровську, Житомирі, Ужгороді та інших містах України, Росії, Молдови, Польщі, проф. Герман К.Ф. знаний і високоавторитетний мовознавець.

У 1981-1982 навчальному році викладав українську та російську мови у Парижі в Сорбон-ському університеті.

20 років К.Ф. Герман працював відповідальним секретарем Товариства радянсько-румунської дружби, добре знає румунську та французьку мови.

Багато праці поклав учений на рецензування дисертацій, наукового опонування на захистах дисертацій, написання відгуків на наукові автореферати та інші праці з філології. Під його керів-ництвом виконані й захищені кандидатські дисертації.

Доктор філологічних наук, професор Костянтин Федорович Герман є членом спеціалізова-них учених рад по захисту дисертацій при Чернівецькому та Ужгородському національних університетах. Він член редколегії „Наукового вісника Чернівецького національного університету: Слов’янська філологія”, наукового збірника „Українська діалектологія” (м. Львів), історико-філо-логічного наукового збірника „Галицько-буковинський хронограф”, що видавався в Івано-Франківську в 90-х роках ХХ століття.

У 1995 році Герман К.Ф. став лауреатом обласної премії імені Ю.Федьковича за багаторічну плідну роботу в розбудові національної освіти. Активний Член „Просвіти”.

У науковому доробку К.Ф. Германа – 6 монографій, 14 різнопланових книг у співавторстві, 80 наукових статтей, близько півсотні газетних науково-популярних публікацій.

До свого ювілею доктор філологічних наук, професор Костянтин Федорович Герман підійшов сповненим життєвого оптимізму і нових творчих задумів.

Проф. Бабич Н.Д.

К.Ф.Герман. Про нього 1. Кожелянко В. Двадцять п’ять років – на вівтар України // Час. – 1995. – 20 жовтня. – С. 5. 2. Чеховський І. Гуцули: народ, який прийшов із … моря? // Чернівці. – 1995. – 23 червня. – С. 4. 3. Скаб М.В. „Атлас українських говірок Північної Буковини” К.Ф. Германа: Рец. // Галицько-

буковинський хронограф. – 1997. – № 1-2. – С. 201-203. 4. Закревська Я. К.Ф. Герман. Атлас українських говірок Північної Буковини. Фонетика, фоно-

логія: Чернівці, 1995. – 410 с. (з 334 картами); К.Ф. Герман. Українські говірки Північної Буковини в історичному та лінгвогеографічному аспектах. – Чернівці, 1995. – 392 с. Рец.: // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Т. ССХХХІV. Праці філологічної секції. – Львів, 1997. – С. 684-689.

5. Галицько-буковинський хронограф. – 1997. – № 1-2. – С. 222 (довідка „Відомості про авторів”). 6. Бабич Н.Д. Був собі легінь, і став він ученим // Буковина. – 1998. – 20 червня. – С. 2 (до 70-річчя). 7. Бабич Н.Д. Знає Черемош запінений… // Чернівці. – 1998. – 19 червня. – С.11.

Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 428 – 429. Слов’янська філологія 8

8. Мартинюк М. Ідеолог української мови // Свобода слова. – 2003. – 5 червня. – С. 12. 9. Бабич Н.Д. Ім’я з літопису української науки // Буковина. – 2003. – № 47 (1279). – 18 червня. – С. 2. 10. Герман Костянтин Федорович // Бібліографічний покажчик / Укл. проф. Н.Д. Бабич. – Чер-

нівці: Рута, 2003. – 16 с. 11. Гуйванюк Н. Професор Костянтин Герман – учений і педагог // Науковий вісник Чернівець-

кого університету. Слов’янська філологія. – Вип. 170-171. – 2003. – С. 5-11. 12. Мельничук Б. З погляду молодшокурсника // Науковий вісник Чернівецького університету.

Слов’янська філологія. – Вип. 170-171. – 2003. – С. 12-14. 13. Скаб М., Скаб М. Велике досягнення буковинської діалектології // Науковий вісник Черні-

вецького університету. Слов’янська філологія. – Вип. 170-171. – 2003. – С. 15-17. 14. Бібліографія праць професора Костянтина Германа // Науковий вісник Чернівецького універ-

ситету. Слов’янська філологія. – Вип. 170-171. – 2003. – С. 24-28. 15. Гуйванюк Н. Довідка до 75-річчя від дня нарождення К.Ф.Германа // Збірник пам’яті Ярослави

Закревської / Відп. ред. П.Гриценко, Н.Хобзей. – Львів, 2003. – С. 592-593. 16. Гуйванюк Н. Професор Костянтин Герман – дослідник буковинських говірок // Діалекто-

логічні студії. 4. Школи, постаті, проблеми / Інститут українознавства імені І.Крип’якевича НАН України. – Львів, 2004. – С. 156-167.

17. Герман Костянтин Федорович // Українська мова: Енциклопедія. – К.: Українська енцикло-педія, 2004. – С. 95.

18. Герман Костянтин Федорович // Микола Богайчук. Література і мистецтво Буковини в іменах (словник-довідник). – Чернівці: Букрек, 2005. – С. 64-65.

19. Буковинський інститут. 10. – Чернівці, 2005. Буклет до 10-річчя інституту. – 22 с. Портрет К.Ф. Германа, с. 15.

20. Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича: Імена славних сучасників. – К.: Світ успіху, 2005. – 288 с. (про К.Ф. Германа с. 140).

21. Бабич Н. Затрембітала доля у Карпатах // Буковина. – 2008. – 13 червня. – С. 3. 22. Герман Костянтин Федорович – учений – педагог – громадський діяч: Бібліографічний

довідник // Укл. Бабич Н.Д. – Чернівці: Рута, 2008. – 22 с.

Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 428 – 429. Слов’янська філологія 9

МОВОЗНАВСТВО

ПРОБЛЕМИ ДІАЛЕКТОЛОГІЇ: ТРАДИЦІЇ І ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ БУКОВИНСЬКИХ ГОВІРОК

Костянтин Герман

УДК 811.161.2’282.2(477.85) ББК 81.411.1-521

РОЗВИТОК ЛЕКСИКИ УКРАЇНСЬКИХ ГОВІРОК БУКОВИНИ В ХХ СТОЛІТТІ

Коли ми аналізуємо лексику нашої мови, то розрізняємо її складові частини: 1) основний слов-никовий фонд – „лексична база мови, найбільш стійка частина словникового складу, що служить основою для творення нових слів”; і 2) словни-ковий склад мови – „уся сукупність слів…мови” [4, c. 173], її лексика. Мовна система відзнача-ється стійкістю, але разом з цим ніщо в природі та в людському суспільстві не є вічним. Усе пере-буває у змінах і розвитку. Мова народу, звичайно, не стоїть осторонь цього процесу, бо й тут мають місце поступові зміни на всіх рівнях мови, що творять історію мови певного народу.

„Порівняно з фонетикою і граматикою, в ці-лому консервативними, мало схильними до змін і поповнення свого складу, – як зазначає Л. А. Булаховський, – словниковий склад будь-якої мови... більш приступний і для змін, і для можливостей свого поповнення... Розмовна мова своїм складом значно консервативніша, ніж мова книжна, літературна.... Втім більшою або мен-шою мірою змін зазнають і розмовна, і книжна мова” [3, c. 74].

Зміни в лексиці мають причини свого похо-дження. Такими причинами є 1) внутрішні закони розвитку мови, 2) боротьба внутрішніх проти-річ у самому мовленні, 3) екстралінгвістичні фак-тори, до яких належать економічні, політичні, культурно-освітні, географічні, історичні, а та-кож релігійні чинники. Усі причинові явища потрібно розглядати в аспекті часу їх дії та прос-тору, на якому відбулися певні зміни.

У лексиці українських говірок Буковини про-тягом ХХ століття сталися значні зміни, причи-нами яких були, головним чином, різні суспільно-політичні, історичні зміни. Так, протягом одного ХХ століття державна приналежність Буковини змінилася чотири рази. До 1918 року землі всієї Буковини як Північної, так і Південної входили

до складу Австро-Угорської імперії, після роз-паду якої з 1918 по 1940 рік Буковина опини-лася під владою Румунії. З 1940 по 1991 рік Північна Буковина в складі України входила до Радянського Союзу. З 1991 року Північна Буко-вина перебуває у складі незалежної, самостійної держави Україна. Південна частина Буковини від 1940 року входить до складу Румунії. Ці зміни приналежності Буковини різним державам не могли не мати впливу на склад лексики мовле-ння буковинців.

Д р у г и м історичним фактором були ра-зючі соціальні зміни. Від передової держави в Європі Австрії Буковина в 1918 році була пере-дана найвідсталішій в Європі в економічному і політичному відношенні Румунії, що негативно позначилось на всьому житті буковинців. У 1940 році Північна Буковина потрапляє під владу СРСР. Тепер по всіх населених пунктах були відкриті українські школи. У містах велася полі-тика русифікації. Населення страждало від де-портації та інших переслідувань. Терпіли селя-ни і від постійних невдалих економічних експе-риментів. У 1991 році СРСР розпався. Північна Буковина, на кінець, опинилась у незалежній українській державі. В економіці дикими мето-дами йшла реставрація капіталізму. В освіті від-булися позитивні зміни, бо не стало іноземного тиску на українську мову. У школах і всіх закладах освіти навчання ведеться українською мовою. Це дуже позитивний фактор.

Т р е т і м фактором було те, що в ХХ сто-літті відбулася науково-технічна революція, що також призвело до певних змін у лексиці.

Ч е т в е р т и м фактором досить визна-чальним є те, що в ХХ столітті зріс рівень освіти серед населення. Якщо у кінці ХІХ століття се-ред жителів краю було 80 % неписьменного населення, то у кінці ХХ століття все населення

Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 428 – 429. Слов’янська філологія 10

стало письменним поголовно. Це сприяло збага-ченню лексики у мовленні буковинців.

П ’ я т и м фактором, що сприяв змінам у мов-ленні буковинців, були великі демографічні зміни. Ці зміни стосуються, в першу чергу, національ-ного складу жителів Буковини. Так, згідно з пере-писом населення Австрії, 1910 році національ-ний склад населення Буковини був таким: укра-їнців 305101 (38,4 %), румунів 273254 (34,4 %), євреїв 102913 (12,9 %), німців 65938 (8,3 %), поля-ків 36210 (4,6 %), чехів і словаків 1005 (0,13 %), словенців 80 (0,015), угорців 10391 (1,3 %), іта-лійців 36 (0,004 %). Всього населення Буковини 1910 році було 794292 жителів [19, c. 203].

У 1918 році, коли Буковина опинилася під вла-дою Румунії, багато тисяч німецьких чиновни-ків повернулися в Австрію. На їх місце на Буко-вину прийшли тисячі румунських чиновників. Почався процес насильницької румунізації краю. Всі українські школи та інші навчальні заклади переведені на румунську мову навчання.

У 1940 році, коли на Північну Буковину при-йшла радянська влада, біля 40000 приїжджих румунів покинули цей край, були репатрійовані в Румунію чи добровільно втекли туди. Зали-шились тільки румунські селяни, які живуть і зараз в окремих селах Буковини. Замість румун-ських чиновників, які втекли із краю, на Буко-вину прийшли десятки тисяч росіян, завданням яких було ширити в Буковині російську мову.

В 1940 році, згідно договору з Німеччиною, із Буковини в Німеччину було репатрійовано 57000 німців. Під час Другої світової війни на Буковині різко скоротилась кількість євреїв. Після утворення держави Ізраїль з Буковини переїхало в Ізраїль десятки тисяч євреїв.

Якщо в 1910 році на Буковині проживало 102913 євреїв, що становило 12,9 % населення краю, то згідно перепису населення України 2001 року на Буковині жило 0,2 % євреїв.

У 1944 році після поразки Румунії у війні проти СРСР з Буковини втекло біля 40000 румунів.

У 1947 році тисячі поляків були переселені з Буковини в Польщу.

Не будемо забувати й про те, що за Радян-ської влади в 40 – 50-их роках десятки тисяч українців були репресовані й депортовані на північ Росії, в Сибір, у Казахстан та Крим.

Якщо за переписом 1910 р. в часи Австрії на Буковині росіяни зовсім не значилися, то за пере-писом 2001 р. на Буковині маємо росіян 4,1 % від загальної кількості населення.

Загалом протягом ХХ століття понад 250000 жителів Буковини покинули цей край з різних причин. Серед них – німці, євреї, поляки, румуни, українці та ін. усе це мало вплив на зміни в лексиці.

За переписом населення 2001 року на Буко-вині проживало 922800 жителів. З їх числа 75,6 % рідною мовою вважають українську.

Усі ці зміни 1) в державній приналежності краю, 2) в демографії, 3) в економіці, 4) в політи-ці, 5) в освіті та культурі, 6) в технічній революції призвели в ХХ столітті до значних змін у розвит-ку лексики усного мовлення українців Буковини.

Ці зміни, на жаль, не вивчені, хоч вони ста-новлять значний інтерес для вивчення стану мовлення населення, особливостей його розвит-ку. Ці знання потрібні для історії української мови, української діалектології, для загального мовознавства, для творення словників (для лек-сикографії), для етнографії.

Задуми зібрати лексику народних говірок Буко-вини виникли в другій половині ХІХ століття. Перший вагомий внесок у цю справу зробив український письменник і поет з Буковини Юрій Федькович, який надіслав зібрані ним на Буко-вині слова мовознавцеві Євгенові Желехівському для „Німецько-малоруського словаря” (1885-1886 рр.). У творах Ю. Федьковича багато слів із гуцуль-ських та буковинських говірок. Він сам додавав до видань своїх творів словнички з тлума-ченням їх значень. У київському виданні творів Ю. Федьковича, що його здійснив Михайло Драгоманов нараховується 133 таких слова. Ю. Федькович уклав також „Збірничок рідших руських слів з Путилівського (Русь-Кимполунг-ського окола на Буковині)”, що був знайдений професором Й. О. Дзендзелівським у фонді А. С. Петрушевича в бібліотеці АН СРСР у Пе-тербурзі [7, c. 186-198].

Спроби організувати збір діалектних мате-ріалів буковинських говірок робили у свій час Омелян Калужняцький, Степан Смаль-Стоцький. Перша світова війна, потім румунська влада на Буковині в 1918-1940 рр., друга світова війна перервали цю роботу.

У 1953-1954 роках доцент Володимир Семе-нович Лимаренко, який очолював кафедру україн-ської мови Чернівецького державного універси-тету, розпочав складання картотеки для Слов-ника буковинських говірок. Пізніше під керів-ництвом професора Івана Григоровича Черед-ниченка була розроблена і видана в 1957 році „Програма-питальник для збирання матеріалів до обласного словника буковинських говірок”. Протягом 1971-1978 років було видано шість випусків праці „Матеріали до словника буко-винських говірок” [11]. Керувала цією роботою доцент В. А. Прокопенко. Участь у цій роботі взяла більшість викладачів кафедри української мови. З певних політичних міркувань керівни-

Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 428 – 429. Слов’янська філологія 11

цтва КПУ подальше видання праці стало немож-ливим, але робота над словником не припинялася.

Тільки в незалежній українській державі в 2005 році за редакцією професора Н. В. Гуйва-нюк та доцента К. М. Лук’янюка видано працю „Словник Буковинських говірок” [20], куди ввійшло 11816 діалектних слів, зібраних у 227 населених пунктах Північної Буковини.

Доктор філологічних наук, професор П. Ю. Гри-ценко про потребу таких праць висловився так: „Увага до лексики говорів загострена у зв’язку з необхідністю забезпечити надійним матеріа-лом галузі мовознавства й суспільних наук, які безпосередньо пов’язані з реконструкцією дав-нішого стану матеріальної та духовної куль-тури носіїв мови” [6, c. 3].

Ще в 1961 році В. А. Прокопенко захистила кандидатську дисертацію „Лексика буковин-ських говірок”, опублікувала низку статей про лексику буковинських говірок. Серед них: „Назви одягу, взуття та головних уборів у буковин-ських говірках” [14], „Архаїзми в складі лексики буковинських говірок” [13], „Про дієслівну лек-сику буковинських говірок” [16], „Областной словарь буковинських говоров” [15].

Лексика буковинських говірок вивчалась не тільки в Чернівецькому університеті. У 1997 р. видана праця „Гуцульські говірки. Короткий слов-ник” (Львів, 1997 р.) [8]. Укладачі: Ярослава За-кревська, Наталія Хобзей, Уляна Едлінська. Це наукові працівники Інституту українознавства ім. І. Креп’якевича НАН України. У цьому слов-нику представлені діалектні матеріали 21 населе-ного пункту Вижницького та Путильського ра-йонів Буковини.

Мовознавцями Румунії зроблено багато в спра-ві дослідження українських говірок Південної Буковини (Сучавський та Ботошанський повіти Румунії). Тут згадаймо лише ті праці, що стосу-ються вивчення лексики. Перу І. Робчука нале-жить стаття „Вплив української мови на румун-ську лексику” [18, c. 255-260]. І. Робчук автор пра-ці „Raporturile lingvistice romîno-ucrainene” [17]. У цій праці проаналізовано 758 слів румунської мови, що вживаються в українських говірках Румунії. М. Павлюк та І. Робчук уклали працю „Українські говори Румунії: Діалектні тексти” [12]. Праця видана у Львові 2003 році Інститутом українознавства ім. І. Креп’якевича НАН України.

Говірки Південної Буковини привернули ува-гу Олекси Горбача, який написав статтю „Пів-деннобуковинська гуцульська говірка й діалект-ний словник с. Бродина повіту Радівці (Руму-нія)”. І. Лоб’юк написав дисертацію „Вплив укра-їнської мови на дакорумунську (на основі лінгвіс-тичного атласу Румунії)”, а також статтю „Ele-

mentele romấneşti în terminologia pǎstoritului şi a creşteri vitelor la huţuli” [10, c. 109-134].

Матеріали з лексики буковинських говірок знаходимо також у „Загальнослов’янському лінгвістичному атласі”, а також у праці „Кар-патский диалектологический атлас” [9]. Лек-сичні матеріали з Буковини вміщені також у пра-ці „Общекарпатский диалектологический атлас”, а також у праці „Атлас української мови” [1]. Цікавою є в цьому плані стаття Д. Гринчишина „Фіксація діалектних рис у документах з Гуцуль-щини” [5, c. 18-26], а також стаття Т. Ястрем-ської „Пастуший календарний цикл, назви на його позначення в гуцульських говірках” [21 c. 76-85].

Якщо говорити про зміни в лексиці україн-ських говірок Буковини, то ці зміни найінтен-сивніше виявляють себе в словах запозичених з інших мов.

До приходу влади Австрії на Буковині, тобто до 1774 року німецького населення на Буковині зовсім не було. Після приєднання Буковини до Австрії 1775 році поступово наростає прошарок німецькомовного населення. Це були державні чиновники, військові чини, жандарми, спеціа-лісти різних галузей виробництва. На Буковині появляються цілі села, в яких землю одержали приїжджі німці. Певний вишкіл німецькою мо-вою одержували мужчини, які проходили служ-бу в австрійській армії. Панування Австрії на Буковині продовжувалось протягом 143 років. Німців у краї 1910 році було вже 65938 (8,3 %).

Усі згадані фактории призвели до того, що в усному мовленні населення краю появилася знач-на кількість германізмів. Цих слів було кілька сотень і ними активно послуговувались у краї до середини сорокових років ХХ століття. Од-нак, коли не стало німецьких поселенців, не стало німецьких чиновників, німецьких шкіл, служби в німецькій армії ці німецькі запози-чення поступово відходили в пасивний запас, а далі й зовсім виходили із вжитку спочатку в мовленні молодшого покоління населення, яке з часом перетворилося на старше покоління. Втраті запозичень з німецької мови сприяла освіта в школах українською мовою, україно-мовні засоби масової інформації: газети, журна-ли, радіо, а згодом і українське телебачення.

Зараз цей процес треба дослідити лінгво-географічним методом, а також статистичним. У цій статті втрату німецьких слів беремо за основу в мовленні жителів села Розтоки Пути-лівського району Чернівецької області (на Гу-цульщині). Усі жителі цього села українці. Тут тривалий час діє середня школа, сільська бібліо-тека, є проводова радіотрансляція, жителі пого-

Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 428 – 429. Слов’янська філологія 12

ловно користуються передачами телебачення. Село має автобусний зв’язок з районним цент-ром Путила та з обласним центром Чернівці. Зараз усі жителі села письменні. Абсолютна біль-шість людей села мають неповну середню або середню освіту. Десятки жителів села мають вищу освіту.

На цьому тлі за останні 60 років спостері-гається значна втрата слів, запозичених в часи Австрії з німецької мови.

Перестали користуватися німецькими слова-ми, якими позначалися різні військові реалії:

Аб'шит – відставка. Бе'фель – доповідати по-військовому. 'Вахмайстер – шеф жандармів. 'Вахцембра – військова сторожка. Вербе'цирка – військовий прийомний пункт. Ґвер – гвинтівка. Ґе'майні – рядові у війську. Ка'нона – гармата. 'Лекман – лейтенант. Ма'шінґвер – кулемет. 'Манґер – австрійська монета 1,5 крейцера. Мельду'вати – заявляти. Оберлейте'нант – старший лейтенант. Облю'зунок – зміна військових вартових. 'Одвах – гауптвахта. Обрих'тунок – стройове військове навчання. 'Ритмайстер – ротмістр. Реґе'мент – полк. Рихт – право на щось. Синти'рунок – бранка в армію. Тор'містра – солдатський ранець. 'Урльоп – військова відпустка. Ур'льопник – військовий відпускник. Ур'льоппас – документ про військову відпустку. 'Унтерофіцер – молодший офіцер. 'Фана – прапор. 'Фірер – десятник, керівник. 'Фрайтер – єфрейтор. 'Фрайвіліх – доброволець. Цапіст'райх – сигнал до збору в армії. Цуґ – взвод, поїзд. 'Цуґсфірер – командир взводу, старший сержант. 'Шаржа – офіцерський склад. 'Шельвах – варта. Побутова лексика, яка вийшла із вжитку

'Анцуґ – костюм. Аус – смерть. Бан’гофа – залізничний вокзал. 'Берґштоки – черевики для гір. Бе'цірк – повіт. Бріф'ташка – гаманець для грошей. Бріф'триґєр – листоноша

'Гофа – подвір’я. 'Галб'шуги – туфлі. 'Зіхер – справді так. Кранк'каса – каса по хворобі. Люфт – повітря. 'Мантля – пальто. 'Оберлюфт – кватирка. Пошт'мейстер – керівник поштового відділення. 'Фанґля – сковорода. 'Файрант – кінець роботи. Фейст – дуже. 'Фертіґ – кінець. Фурт – весь час. Шпар'каса – ощадна каса. Ш'нельцуґ – швидкий поїзд. Ш'ніцель – котлета. 'Шіфа – корабель. Шіцу'вати – оцінювати майно. Ш'пацір – прогулянка. Шнапс – горілка. Частина германізмів з побутової лексики

збереглася до наших днів: Акін'ташка – жіноча сумка. Бі'зіц – право на щось за осілістю. 'Гальба – кухоль. 'Крігель – бокал. Ґанц – зовсім. 'Шпаргат – кухонна плита. 'Шубер – засувка димоходу. Ріхту'вати – лагодити і багато інших. Найстарше покоління жителів Буковини, ті,

кому за 75 років ще, можливо, пам’ятають зна-чення цих слів, хоч ними не користуються. Мо-лодь цих слів не використовує і значення їх не знає, крім тих, хто вивчав німецьку мову в школі.

Євреїв на Буковині в 1910 році нараховува-лось згідно перепису 102913 (12,9 %) від всього населення. Жили вони не тільки в містах, але й у селах по всій Буковині. Цей процес був три-валим. Почався в Київській Русі і продовжу-вався до початку Другої світової війни. Тривале співжиття євреїв із українцями призвело до того, що в мові місцевого населення засвоїлися деякі слова, якими користувалися євреї:

Ба'цул – гроші. 'Бульбас – калач. 'Веймір – вигук „ой мені”. Гунц'вот – собачий син. Ґой – всякий, хто не належить до юдейської релігії. Жид – юдей. Єврей – ізраїльтянин. Ка'шерний – чистий для споживання (з релі-

гійних міркувань). 'Маца – коржик прісний на Пасху. Мі'шіґін – дурний.

Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 428 – 429. Слов’янська філологія 13

Ой-вей – вигук, що виражає неприємність. 'Пейсікі – скручене довге волосся на скронях

мужчин. 'Рабін – равін. Сіон – гора в Ізраїлі. Троф’ний – нечистий, непридатний для спо-

живання (з релігійних міркувань). 'Хайдер – школа. Поширеними були також єврейські імена:

Абрум, Аб'румцьо, 'Гаман, 'Дуцьо, 'Мошко, Мен-дель, І'сак, Ріфка, 'Рухля, Сара, Сура, 'Сурця, Сруль, 'Фуля, Хаїм, Шулим, Юдко, 'Юда та ін.

Запозичення ці вийшли із вжитку ще в 40-50-ті роки ХХ століття після того, як різко зменши-лася кількість євреїв з 12,9 % в 1910 році до 0,2 % в 2001 році.

Іншою є ситуація в буковинських говірках стосовно лексичних запозичень з румунської мови.

І. Робчук у праці „Raporturile lingvistice romîno-ucrainene” (1996) подає 758 слів запозичених із румунської мови українськими говірками. Од-нак така кількість, мабуть, правильна для тих українських говірок, що на території Румунії. Вони зазнають постійного сильного впливу з боку румунської мови.

Українські говірки Північної Буковини кон-тактують з іншими українськими говірками: гуцульськими, покутськими, наддністрянськими, подільськими, а також зазнають впливу з боку української літературної мови, тому за останні 60 років у говірках Північної Буковини кіль-кість запозичень з румунської мови сильно змен-шилася. Цьому сприяє освіта рідною україн-ською мовою, мова засобів масової інформації.

Носії буковинських говірок під впливом осві-ти усвідомлюють різницю між словами рідної мови і запозиченими з інших мов. Надають пере-вагу словам рідної мови, чого не було у давни-ну, коли основна маса людей були неписьме-нними. Немає у говірках Північної Буковини таких румунських слів, що відомі у говірках Південної Буковини:

'Албія – корито для свиней. Аван'саре – підвищення посади. А'вере – майно. Аві’он – літак. А'жутор – допомога. 'Аєр – повітря. 'Акузаре – звинувачення. 'Алиджирі – вибори. Ама'рит – нещасний. Бене'фічі – прибуток. Бі'бан – окунь. Бон’діца – безрукавка. Бор'гот – брага.

Бор'кан – слоїк. Бу'тук – стовбур. Буш'тян – колода. 'Варан – ночви. Вини'тори – полювання. В’яца – життя. Вії’тор – майбутнє. 'Гамфа – орчик. Гар'ґат – наймит. Гра’на – їжа. 'Ґатиер – пилорама. Ґ’рапа – борона. Ґри'діна – город. Ґу'туй – айва. 'Джянта – портфель. 'Діспарцитура – перегородка. Діст'русний – зруйнований. Дрипт – право. Дул'чаца – варення. Ду'рає – триває. Е'кіпа – група, бригада. Еду'кація – виховання. Інві’єрія – воскресіння. Інт’ричири – змагання. ‘Кябур – куркуль. Кара’міда – цегла. Кар'турар – освічений. Кар'нац – ковбаса. Коло'нел – полковник. Колц – гак у возі. Комуні'кат – повідомлення. Ку'лори – краски. Куп'тура – печево. Ку'рент – струм. Ламу'ріри – пояснення. Ле'ґуми – овочі. 'Ліпса – брак. Маґазіо'нер – комірник. ‘Мембру – член партії. Ме'серія – ремесло. Мітралі’єра – кулемет. Мо’шія – панський маєток. ‘Мунти – гора. Муш’тар – гірчиця. Не’воя – потреба. Нече’сар – потрібний. Ні’вел – рівень. Німи'рувати – потрапляти. Обішну’їт – звичайний. Офен’сіва – наступ. Паду'рар – лісник. Папу'шоя – кукурудза. Періку'лос – небезпечний. Пі’лат – плов. Пла'каж – фанера.

Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 428 – 429. Слов’янська філологія 14

Пла’чінта – періг. По'пор – народ. 'Порта – ворота, брама. Пор'тіца – хвіртка. По'сібіл – можливий. Приши’дінте – голова ради. 'Пунґа – гаманець. Реджі’мент – полк. Резіс’тенца – опір. Ре’колта – урожай. Рекол’тати – збирати урожай. Рема'шаґ – заклад, парі. Ро'тар – колісник. Сак – мішок. Са'лар – заробітна плата. Сал’вари – рятування. Сар'мале – голубці. Сер’віч – служба. Стрикура'тори – цідило. Сублокоти’нент – молодий лейтенант. Тирна’коп – кирка. Ті'фон – марля. Цюм – плата за поміч, мірка. Фік'сово – нерухомо. Фурку’лиця – виделка. Ци'ран – селянин. ‘Шандарь – жандарм. Шіфо'нер – шафа. Штоф – тканина заводська. У той же час частина запозичень, особливо

давніх запозичень з румунської мови зберег-лися й зараз:

Абсо’лют – абсолютно. 'Афени (рум. afinǎ) – чорниці. 'Баєр – кольоровий шнурок для одягу. Ба'лая – назва корови. 'Бануш (рум. balmuş) – мамалига зварена на

сметані. 'Барда (рум.dardǎ) – теслярська сокира. Барбе'ниця (рум. berbeniţa) – діжка для бринзи. Бом’бак (рум. bumbac) – пряжа бавовняна. Б’ринза (

Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 428 – 429. Слов’янська філологія 15

Другий різновид – це фронтальні контактні зони двох мов, де українські говірки тільки ме-жують з румунськими. Тут лексичних запози-чень менше.

Третій різновид – це українські говірки значно віддалені від території румунських говірок. Тут лексичних запозичень з румунської мови най-менше. Це попередні висновки. Повний аналіз можна буде зробити тільки після того, як буде створено Лексичний атлас говірок Буковини. На картах будуть показані головні тенденції розвитку лексики цих говірок, а в коментарях буде інформація про особливості збереження діалектного мовлення у представників найстар-шого покоління носіїв цих говірок, середнього покоління та молодого. У коментарях має бути також інформація про екстралінгвальні фактори, які впливають на характер діалектного мовлення.

Якщо протягом другої половини ХХ століття значна частина германізмів та румунізмів, а та-кож гебраїзмів вийшла із вжитку в усному мов-ленні буковинців, то засвідчується і протилеж-ний процес: в усному мовленні появлються сло-ва, запозичені із російської мови. Серед них зафіксовано такі:

Бра'тан – двоюрідний брат. Вось'мушка – восьма частина буханця хліба. 'Дєтдом – дитячий будинок. 'Єменно (рос. именно) – саме так. Єну'варь – січень. 'Жижа – рідина. Кар'ман – кишеня. Рост'вор – розчин. Рудс'тойка – дерев’яні підпори у вугільних

шахтах. Само'льот – літак. Сапо'ги – чоботи. Са'пожник – швець. Свєт – електрика. Син'тябир – вересень. Но'ябир – листопад. Сі'мейство – сім’я. Со'льонка – солонка. Сох’ранно – таємно. Узис'кати – повернути. Уо'ружений – озброєний. Усіг’да – завжди. Фо'нарь – ліхтар. 'Форточка – кватирка. Фулі'ган – порушник порядку. Ціп'лята – курчата, гусята. Чи'кушка – міра ємкості (25 г) та багато інших.

За роки незалежності української держави багато слів, які позначали різні реалії радян-ських часів відійшли в пасивний запас. Ними користуються, коли говорять про життя радян-ського періоду. Такими є слова: бідняк, більшо-вик, енкаведист, заготконтора, колгосп, комсо-мол, комунгосп, кулак (у значенні багач), ланкова, ленінець, ленінізм, меншовик, облпотребсоюз, піо-нер, піонервожата, полуторка, райпотребсоюз, радгосп, середняк, спецназ, соцзмагання, сталі-ніст, стахановець, уповноважений (райкому), чекіст та багато подібних.

У той же час за роки після розпаду СРСР у мовленні буковинців появилося багато раніше не вживаних слів, які пов’язані з реаліями сього-дення. Це слова, запозичені з інших мов, які поши-рені в усіх розвинених мовах світу (універсалії): автомедіастанція, автоевакуатор, аудит, аудию-вання, бакалавр, банкір, бойлер, бренд, ваучер, відео, гуртовня, дилер, дискета, депозит, дисплей, дистрибютор, караоке, кілер, комп’ютер, короно-графія, круп’є, магістр, маркетинг, маркето-лог, масмедія, металопластик, монітор, моні-торинг, плеєр, принтер, ролет, сайт, снід, спі-кер, телегід, транскордонний, файл, фуршет та безліч інших.

Висновки

Отже, на протязі ХХ століття українські го-вірки Північної Буковини зазнали значних змін:

1) Вийшла із вжитку значна кількість іншо-мовних запозичень, що потрапила в усне мов-лення буковинців у часи іноземної окупації краю. Очищення мови відбулося в умовах ширення освіти рідною мовою, відходу з Буковини чверті мільйона населення, що розмовляло німецькою, єврейською, румунською, польською мовами; контактування носіїв буковинських говірок з іншими українськими говорами, чому раніше заважали кордони держав-окупантів.

2) За радянський період появилася невелика кількість запозичень з російської мови.

3) Після розпаду СРСР у пасивний запас віді-йшла значна кількість слів, пов’язаних з кому-ністичною ідеологією, тогочасним урядуванням, реаліями радянського способу життя.

4) За час незалежності у мовленні буковин-ців появилися нові слова, які відображають зміни, що сталися в політичному, економічно-му, культурно-освітньому житті України, дії тех-нічної революції.

Науковий вісник Чернівецького університету. 2008. Випуск 428 – 429. Слов’янська філологія 16

Література

1. Атлас української мови. – Київ: Наукова думка, 1988. – Т. 2. – 520 с.

2. Буковинські говірки: хрестоматія діалектних текс-тів / Укл. Руснак Н., Гуйванюк Н., Бузинська В. – Чернівці: Рута, 2006. – 383 с.

3. Булаховський І. Нариси з загального мовознав-ства. – Київ: Радянська школа, 1955. – С. 74.

4. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. – Київ: Вища школа, 1985. – С. 173.

5. Гринчишин Д. Фіксація діалектних рис у доку-ментах з Гуцульщини // Гуцульські говірки: Лінгвістичні та етнолінгвістичні дослідження. – Львів, 2000. – С. 18-26.

6. Гриценко П.Ю. Моделювання системи діалект-ної мови. – Київ: Наукова думка, 1984. – 226 с.

7. Гуйванюк Ніна. Лексикографічна праця Ю. Федь-ковича „Зборничокъ рідшихъ руськихъ слівъ зъ Путилівського (Русъ-Кімполунгського) окола на Буковині” // науковий вісник Чернівецького уні-верситету: Слов’янська філологія. – Вип. 274-275. – Чернівці: Рута, 2005. – С. 186-198.

8. Гуцульські говірки. Короткий словник (Уклад.: Г. Гузар, Я. Закревська, У. Едлінська, В. Зелен-чук, Н. Хобзей. – Львів, 1997. – 232 с.

9. Карпатський диалектологический атлас / Авт. кол.: С. Бернштейн, В. Ильич-Свитич, Г. Клепикова, Т. Попова, В. Усачева. – Москва: Наука, 1967.

10. Лоб’юк І. Elementele romấneşti în terminologia pǎstoritului şi a creşteri vitelor la huţuli // Roma-noslavica, XVIII. – Bucureşti, 1972. – P. – 109-134.

11. Матеріали до словника буковинських говірок. – Вип. І-VI. – Чернівці, ЧДУ. – 1971 – 1978.

12. Павлюк М., Робчук І. українські говори Румунії: Діалектні тексти. – Едмонтон – Львів – Нью-Йорк –

Торонто: Інститут українознавства ім. І. Креп’я-кевича НАН України, 2003. – 784 с.

13. Прокопенко В.А. Архаїзми у складі лексики бу-ковинських говірок // Питання історичного роз-витку української мови. – Харків, 1962.

14. Прокопенко В.А. Назви одягу, взуття та голов-них уборів у буковинських говірках // Питання історії та діалектології східнослов’янських мов: Наук. зап. ЧДУ. – Т. XLII. – Кн. 2. Серія філол. наук. – Вип. 11. – Львів, 1961.

15. Прокопенко В.А. Областной словарь буковин-ських говоров // Карпатская диалектология и ономастика (Сб. ст.). Отв. ред. Г. П. Клепикова. – Москва: Наука, 1972. – С. 411-477.

16. Прокопенко В.А. Про дієслівну лексику буко-винських говірок // Праці Х республіканської діалектологічної наради. – Київ, 1961.

17. Робчук І. Raporturile lingvistice romîno-ucrainene. – Бухарест: Мустанг, 1996.

18. Робчук І. Вплив української мови на румунську лексику // Іван Робчук. Студії і статті. – Буха-рест: Мустанг, 1999. – С. 255-260.

19. Скорейко Ганна. Населення Буковини за австрій-ськими родовими переписами другої половини ХІХ – початку ХХ століття: історико-демогра-фічний нарис. – Чернівці: Прут, 2002. – С. 203.

20. Словник буковинських говірок / Ред. Н. В. Гуйва-нюк, К. М. Лук’янюк. – Чернівці: Рута, 2005. – 688 с.

21. Ястремська Т. Пастуший календарний цикл, назви на його позначення в гуцульських говірках // Гуцульські говірки: Лінгвістичні та етнолінгвіс-тичні дослідження. – Львів, 2000. – С. 76-85.

Kostiantyn Herman

THE DEVELOPMENT OF THE LEXIS

OF BUKOVINA DIALECTS IN THE XX CENTURY

The article analyses the loss of many previously known lexical borrowings from the German, Romanian and Hebrew languages and also reveals the reasons of these changes.

In parallel with this, we found out and explained the appearance of the new foreign borrowings that came into the spoken language of the Bukovina people during the period of Ukraine’s independence.

Науковий вісник Черні