Роменський коледж Сумський національний аграрний університет

Лекція на тему:

“Олімпійські ігри сучасності”.

Підготував: викладач

другої категорії

Б.С.Дмитренко

2011 р.

2

План Початок олімпійських ігор.

Олімпійська хартія

Олімпійська ідея в знаках, символах, нагородах

Олімпійська емблема

Олімпійський прапор

Священний вогонь

Клятва

Талісман

Нагороди

Змагання

Олімпійські види спорту

Церемонія відкриття і закриття Олімпійських Ігор

Початок олімпійських ігор.

Олімпійські ігри були одним з найбільш шанованих свят у Древній

Греції. У древніх греків була традиція: імена олімпійських чемпіонів вони

висікали на мармурових колонах, встановлених уздовж берега ріки Алфей.

Завдяки цьому стала відома дата перших олімпійських ігор стародавності

(776 р. до н.е.) і ім'я першого переможця. Його кликали Кореб, він був

кухарем з Еллади.

Олімпійські ігри вважалися святом світу. На час олімпійських ігор

наставало перемир'я для усіх воюючих держав. Воїни, ще вчора

непримиренні вороги, відкладали убік зброю і з усіх кінців Греції

направлялися в Олімпію. І ніхто не мав права порушити це священне

перемир'я. Олімпійські ігри мали велике значення в історії еллінської

цивілізації.

3

Протягом дванадцяти століть кожні чотири роки спортсмени

збиралися на олімпійські ігри. У 394 р. римський імператор Теодозії I

проголосив християнство офіційною релігією, оголосивши олімпійські ігри

головним джерелом язичества, заборонив них. Спортивні спорудження

Олімпії пережили гри усього на один рік. У 395 р. візантійці і готи

зштовхнулися на берегах Алфея. У результаті цієї кривавої битви Олімпія

була зруйнована. 31 рік по тому, у 426 р., Теодозії II наказав спалити

залишки язичеських храмів. Через сто з зайвим років розгром Олімпії

довершили два сильних землетруси. А потім зненацька розлилися ріки

Алфей і Поклаж, вони змили всі перешкоди, і Олімпія зникла під піском і

тванню. Майже півтори тисячі років останки Олімпії так і залишалися

недоторканими. У 1707р. француз Дон Бернар де Монфокон у своїй книзі

«Палеографія Греції» ратував за розкопки Олімпії. Але тільки в 1824 р.

англійський археолог лорд Станхоф приступив до перших серйозних

розкопок на берегах Алфея, він склав план Олімпії античних часів.

У 1859р. майор грецької армії Евангеліс Цаппас, що володів

незвичайною енергією і достатніми фінансовими можливостями,

організував пан-еллінську «олімпіаду» (без участі спортсменів інших

країн}. Змагання проводилися на одній з міських площ Афін і викликали

великий інтерес: 22 тисячі жителів грецької столиці спостерігали за ходом

змагань. Переможців вінчали маслиновою галуззю. Подібні змагання

влаштовувалися ще двічі. У 1889р. пішла нова спроба улаштувати

змагання з зразкові ігор древніх еллінів. Однак ні одні з цих «олімпійських

ігор» не вилилися в національні і тим більше в міжнародні змагання. Лише

в самому кінці XIX століття в літопис сучасного олімпійського руху були

внесені перші рядки. Поява в багатьох країнах спортивних організацій і

клубів, створення міжнародних спортивних об'єднань стали тією основою,

що дозволила французькому суспільному діячеві Пьєру де Кубертену

запровадити в життя ідею про відродження олімпійських ігор.

У 1889 р. французький уряд доручило Кубертену вивчити

4

закордонний досвід фізичного виховання молоді. Він гаряче прийнявся за

справу. Розіслав у багато країн запитальники, у яких цікавився методикою

викладання спорту в університетах, коледжах і ліцеях, затіяв велике

листування зі своїми закордонними колегами.

Людина діяльний, що володіла неабиякими організаторськими

здібностями, Кубертен врахував невдалий досвід греків у проведенні

змагань 1859—1889р. і вирішив залучити до організації олімпійських ігор

видних спортивних діячів ряду країн, щоб із самого початку додати

олімпійському рухові міжнародний характер Він почав поїздку по Європі,

де відразу ж знайшов гарячих прихильників олімпійських ідей. Після

повернення додому 25 листопаду 1892 р. він прочитав у Сорбонне свою

знамениту лекцію « Олімпійський Ренесанс ». За допомогою друзів у

багатьох країнах Кубертену удалося організувати всесвітню зустріч

прихильників олімпізму. Ця зустріч відбулася в червні 1894 р. В актовому

залі Сорбонни перед 72 делегатами з 12 країн з докладним проектом

організації олімпійських ігор і створення Міжнародного олімпійського

комітету (МОК) виступив Пьєр де Кубертен

Установчий конгрес схвалив пропозиції Кубертена. Для керівництва

олімпійським рухом і організацією ігор 23 червня був створений

Міжнародний олімпійський комітет, до складу якого ввійшли 14

представників від 12 країн Ввійшов у МОК і представник Росії генерал

Олексій Дмитрович Бутовский.

А. Д. Бутовский усе життя присвятив фізичному вихованню юнацтва

в навчальних закладах і написав чимало теоретичних робіт на цю тему. Він

гаряче відгукнувся на заклик Кубертена. «Ідея міжнародних ігор —

щаслива ідея, — писав він. — Вона відповідає насущної потреби сучасного

людства, потреби фізичного і морального відродження молодого

покоління»

Установчий конгрес схвалив основні принципи, правила і

положення олімпійських ігор, названі Кубертеном Олімпійською хартією

5

Конгрес вирішив проводити олімпійські ігри за античною традицією —

один раз у чотири роки Кубертен запропонував провести перші олімпійські

ігри сучасності в 1900 м у Парижі Це здавалося привабливим новий, XX

століття повинне був відкрити нову олімпійську еру Делегати конгресу

були готові проголосувати за пропозицію Кубертена, коли слова попросив

представник Греції Деметріос Вікелас, відомий поет і перекладач Він

призвав конгрес не очікувати олімпіаду цілих шість років і провести перші

олімпійські ігри в 1896 м «Нехай Париж стане ареною Ігор у 1900 м, —

заявив він — Але хіба земля еллінів, колиска античних олімпіад, не

заслуговує права провести олімпійські ігри за чотири роки до цього»

Так і вирішили Роком Ігор I Олімпіади сучасності був названий 1896-й

Місцем проведення I Ігор стала столиця Греції

Після більш ніж полуторатисячерічного забуття олімпійські ігри були

нарешті повернуті людству И с тих пір уже більш 80 років кожні чотири

роки на овіяному подихом століть вівтарі Олімпії запалюється

олімпійський вогонь.

Олімпійська хартія

Хартія - що ж це за незрозуміле таке слово? Спробуємо підібрати до

нього синонім. Мабуть, близьким за змістом буде слово "конституція".

Слово "конституція" ми часто чуємо по радіо і по телебаченню. І якщо як

варто подумати, те можна сказати, це закони... а точніше, звід законів, по

яких живе таке-те і така-то країна.

Олімпійська хартія - теж звід закон. По ньому живе на нашій планеті

дуже складне і дуже красиве явище, називане олімпійським рухом.

У цілому, залишаючись незмінної з тих ще далеких часів, коли над

нею працював сам Кубертен, Хартія, звичайно, мінялася в якихось своїх

частинах. І це природно: адже мінявся сам час, мінялося людство,

мінялося, знаходячи силу, ставав усе цікавіший і олімпійський рух.

Сучасна Хартія була прийнята в 1991 році. Вона складається з

декількох розділів.

6

Перший присвячений основним принципам і організації олімпійського

руху. Хартія підкреслює, що честь проведення Ігор надається місту, а не

країні. Адже країна - це держава, політика, а місто - прості жителі, люди.

Однак відповідальність за проведення Олімпіад несе Національний

олімпійський комітет тієї країни, де розташоване місто - столиця Ігор. І це

теж зрозуміло: Національні комітети працюють у тісному контакті і з

керівництвом МОК - з них у випадку чого можна і строго запитати!

Зараз Гри - це, звичайно, і чималі доходи. У Хартії сказано: зароблені

гроші повинні йти тільки на розвиток олімпійського руху, на розвиток

спорту, тобто, іншими словами, тільки на благо людей!

У Хартії розповідається про олімпійські символи, емблема прапорі,

олімпійському вогні. Про цьому далі. В другому розділі Хартії говориться

про МОК. Але ж це складна дуже серйозна організація. Вона коштує на

чолі всього олімпійського руху. Виходить, потрібно точно описати, як

формується Міжнародний олімпійський комітет, і визначити його права.

Третій розділ розповідає про міжнародні спортивні федерації - про їхню

роботу, про їхній зв'язок з МОК.

Четвертий розділ присвячений національним олімпійським комітетам,

тобто він про тих, хто веде всю олімпійську роботу у своїх країнах.

П'ятий розділ - про самі Олімпійські ігри: які спортсмени можуть бути

допущені до Ігор, які вимоги до них пред'являються, н і так далі.

Тепер кілька слів про ті найважливіші сторінки Хартії, де

розповідається про саму ідею олімпізму. Безсумнівно, і безперечно, ідея ця

належить Пьеру де Кубертену.

Але от у чому вона складається, якщо сформулювати в декількох

словах? Виявляється, відповісти на це питання не так - те просто.

Олімпізм, можливо, одне із самих складних явищ у житті планети.

Хочеться зрозуміти, чому він опанував скількома людськими душами, а

головне, чому він так їх облагородив і підняв.

До речі, учені світу протягом багатьох десятиліть намагаються коротко

7

сформулювати сутність олімпізму. А все-таки нічого не придумали краще

того, що сказано в Хартії: "Олімпізм, являє собою філософію життя, що

піднімає і поєднує в збалансоване ціле достоїнства тіла, волі і розуму".

Ясно, що це таке, "філософія життя"? Це головна думка, по якій живе

людині.

У чому ж вона складається стосовно до олімпійського руху? У тім, щоб

об'єднати і збалансувати, тобто гармонійно зрівноважити в одній

особистості достоїнства тіла (його спритність, силу й інші "рухові" якості),

могутню волю і прояснений розум.

От що таке олімпізм. І добре б, усе людство жило по цих чудових

правилах! Олімпізм з'єднує спорт, культуру й утворення. Він намагається

створити такий спосіб життя, при якому людина одержує радість не від

ліні, а від праці, від розумних зусиль, при якому людина хоче наслідувати

гарному і з повагою відноситься до добрих, шляхетних правил поведінки і

правилам життя, виробленою людством за довгі століття.

Ціль олімпійського руху - зробити так, щоб спорт служив гармонічному

розвиткові людини. А загальна гармонія допоможе створити дійсно

шляхетне і мирне суспільство, головна турбота якого - збереження

людського достоїнства.

У сучасному олімпізмі, як у невичерпному чистому джерелі, бере початок

олімпійський рух...

Олімпійська ідея в знаках, символах, нагородах

У древніх олімпійців були свої знаки відмінності - нагороди.

Звичайно, не дуже схожий на наші. Але все-таки були. Скажемо, лавровий

вінок або маслинова галузь для переможця. Утім, лаврові вінки вручають

переможцям і тепер, наприклад, у ковзанярському спорті.

Так чи інакше, часи міняються, і ми міняємося разом з ними, як говорили

завойовники древніх греків древні римляни... Який же об сучасний

олімпійський символ? Так адже його знає всякий; п'ять переплетених

кілець. Іноді вони даються в чорно-білому варіанті. Але частіше кільця

8

кольорові. Вони уособлюють єдність спортсменів п'яти континентів земної

кулі, уособлюють їхню зустріч Олімпійських іграх.

Символ - справа строге. У Хартії точно зазначено, що три верхніх

кільця йдуть ліворуч праворуч у такому порядку: синє, чорне, червоне,

унизу жовте і зелене.

А олімпійський девіз: "СИТИУС, АЛЬТИУС, ФОРТИУС'

('ШВИДШЕ, ВИЩЕ, СИЛЬНІШЕ', дуже точно виражає ідеї сучасного

олімпізму.

Багато хто думають, що девіз придумав Пьер де Кубертен. Однак це

не так. До речі, засновник олімпійського руху сучасності ні коли і не

претендував на авторство. Слова ж ці, як не дивно належать... священикові,

французькому священикові Анрі Дидону, директорові одного з духовних

коледжів. Ця мудра людина, може бути, одним з перших зумів зрозуміти

шляхетний вплив спорту на людські душі, а особливо на душі молодих.

Під час відкриття якихось змагань у коледжі цей, напевно, далекий від

спорту людин, спробував виразити в короткому звучному виреченні зміст

чесної спортивної боротьби. От тоді-те пролунали латинські слова:

"Ситіус, альтіус, фортіус!"

Вони дуже сподобалися Кубертену... А скромний священик, звичайно, і

помислить не міг, що три вдало придуманих слова обезсмертять його ім'я.

Олімпійська емблема

Вона також дуже чітко визначена в Хартії. Основний її елемент вже

описані нами п'ять кілець, що сполучаться з ще яким-небудь елементом.

Так, емблема МОК - олімпійські кільця з девізів "Швидше, вище,

сильніше".

Національні олімпійські комітети - кожний - мають свою емблему.

Але обов'язкова основа - п'ять кілець.

9

Олімпійський прапор

Його ідея, як і багато чого іншого в олімпійському русі, була

запропонована Пьєром де Кубертеном. МОК затвердив неї в 1913 році.

Прапор вирішений було підняти на Іграх 1916 року. Однак перешкодила

перша світова війна!

А прапор-те і справді прекрасний: на білому атласному полотнищі

розміром два на три метри олімпійський символ - п'ять різнобарвних

кілець. Біле поле прапора доповнює ідею дружби усіх без винятку націй

Землі.

Уперше, як не дивно, цей прапор з'явився не на Олімпійських, а на

Панегипетских іграх 5 квітня 1914 року: справа в тім, що Ігри ці теж

проводилися під заступництвом МОК. А вперше на олімпійських

змаганнях прапор був піднятий у 1920 році.

При закритті Ігор представник міста, що проводили олімпійський

форум, передає прапор президентові МОК. А той у свою чергу вручає

полотнище мерові міста, що стає хазяїном майбутніх Ігор.

Існує, до речі, не тільки прапор, але й олімпійський гімн.

Священний вогонь

Думка про те, щоб запалювати олімпійський вогонь прямо на древній

прабатьківщині цього прекрасного свята, народилася в Кубертена ще в

1891 році. Продумав він і весь урочистий, романтичний ритуал

запалювання вогню. На смолоскип направляють пучок сонячних променів,

зібрані дзеркалом. От смолоскип задимився. Ще секунда - і він спалахує

яскравим невгасимим вогнем!

Це здорово, це по-справжньому красиво... А сонце над Олімпією усі те ж -

древня, мудре, печеня. І руїни храму, присвяченого Зевсу - а саме біля них

відбувається церемонія, - пам'ятають героїв минулих Олімпіад усіх до

одного...

Традиція запалювати олімпійський вогонь на стадіоні узяла свій початок у

1928 році, на Іграх в Амстердамі. А на зимових Іграх це відбулося в 1952

10

році в Осло.

Естафета ж олімпійських смолоскипів, перший з яких спалахує в

Олімпії, уперше відбулася в 1936 році. Запалений вогонь день і ніч несуть

факелоносці - у дощ, у снігопад, у штормовий вітер; тому вони повинні

бути дуже мужніми людьми. Але і ще одне: разом з головним смолоскипом

запалюють трохи... як отут сказати, запасних? Їхній вогонь зберігається в

спеціальних лампах - про усякий випадок.

Останні кроки, останнє коло по доріжці олімпійського стадіону... Ця

честь звичайно надається кращому, одному з найбільш відомих

спортсменів країни, де проводяться Олімпійські ігри. У нас, наприклад, на

Іграх у Москві вогонь запалив Сергій Белов, знаменитий баскетболіст,

чемпіон світу, олімпійський чемпіон.

Клятва

Олімпійські клятви - їх дві. Перша від імені учасників. Текст її

запропонував Пьєр де Кубертен. Правда, тепер клятва трохи

видозмінилася. От як вона звучить у наші дні: "Від імені всіх спортсменів я

обіцяю, що ми будемо брати участь у цих Іграх, поважаючи і дотримуючи

правила, по яких вони проводяться, в істинно спортивному дусі, у славу

спорту і в ім'я честі своїх команд".

Прості, чесні і дуже гарні слова. Так можуть говорити тільки дійсні

атлети, шляхетні люди. А вперше олімпійська клятва пролунала в 1920

році. Клятва спортивних арбітрів. Цією олімпійською традицією нам, бути

може, коштувало б пишатися особливо. Вона з'явилася на Іграх-68 у

Мехіко. І запропонував її наш Олімпійський комітет! Текст клятви такий:

"Від імені всіх суддів і офіційних осіб я обіцяю, що ми будемо виконувати

наші обов'язки під час цих Олімпійських ігор із усією неупередженістю,

поважаючи і дотримуючи правила, по яких вони проводяться в справді

спортивному дусі".

11

Талісман

Поки ми усі говорили про урочисті і, так сказати, строгих традиціях.

Але є в проведенні Олімпіад і традиція зворушлива, добра, ледве смішна.

Як ви знаєте, спортсмени і болільники злегка марновірні. Вони -

напівжартівливо, напівсерйозно - вірять у різні прикмети, носять при собі

талісмани. Відомо, наприклад, що кращий футбольний воротар усіх часів

Лев Яшин зберігав свою першу кепку багато десятиліть. Коли в ній уже

зовсім неможливо стало грати, великий футболіст, ледве соромлячись

цікавих питань і поглядів, клав цю напівзотлілу від часу... ганчірку у свої

ворота. І тільки тоді міг почувати себе зовсім спокійно!

От і на Олімпійських іграх - а це случилося вперше на Олімпіаді в Мехіко -

з'явився талісман. Але не чийсь персонально, а для усіх, загальний: щоб

приносити щастя будь-якому олімпійцеві, будь-якому болільникові -

узагалі будь-якій гарній людині!

Талісманом став ягуар. А це, треба сказати, одне з улюблених тварин у

Мексиці... Ну, скажемо, як у Москві ведмідь! І новий олімпійський звичай

відразу усім сподобався. І через чотири роки в Мюнхені з'явився новий

талісман - такса Вальди. У Монреалі талісманом став традиційний житель

канадських лісів - бобер...

Так і пішло. Талісманом повідомляли якого-небудь гарного звіра, як би

"хазяїна" тієї країни, де проходила Олімпіада.

Нагороди

Нарешті, прийшов час розповісти про олімпійські нагороди... Про

медалі, звичайно, знає всякий. Але ж є ще дипломи. Але спершу все-таки

давайте про медалі. Їх вручають у кожнім номері програми - переможцеві і

двом призерам: золоту, срібну і бронзову.

Здається, що так було на всіх Іграх нового часу... Однак немає. На Іграх

1896 року переможець одержував срібну медаль, другий призер - бронзову.

На Олімпійських іграх 1900 року медалей не вручали зовсім. Потім,

нарешті, "справа налагодилася". І стало відбуватися те, що ми маємо і

12

зараз.

Два слова про самі медалі. За третє місце медаль дійсно бронзова, за друге

місце - дійсно срібна. А от за перше місце... теж срібна, але покрита

товстим шаром золота (не менш 6 грамів)!

Спортсмени, що зайняли місця з першого по восьме в особистих і

командних змаганнях, одержують дипломи МОК. Дипломи, а також

пам'ятні медалі вручають всім учасникам Ігор і офіційних осіб команд.

З недавнього часу переможцям і призерам олімпійських змагань

стали вручати і нагрудні значки. Відповідно - золотий, срібний, бронзовий.

І це правильно: як приємно, напевно, пройтися по вулиці з таким значком

на груди. І почути за спиною захоплений шепіт. І знати, що все це ти

заслужив у чесному спортивному бої.

За особливі заслуги перед олімпійським рухом МОК нагороджує

спортивного діяча або спортсмена Олімпійським орденом. Це особливо

висока і коштовна нагорода!

Як проводяться Олімпійські ігри

Хартія дуже точно і строго визначає правила, по яких повинні проводитися

Гри Олімпіади (це значить літні Ігри), а також зимові Олімпійські ігри.

Відступати від правил не можна. Але на додаток до них внести щось своє,

гарне можна!

У Хартії сказано, що Гри Олімпіади проводяться протягом першого

року Олімпіади. А зимові Ігри - у третій рік Олімпіади. Хоча до 1994 року

зимові Ігри проводилися в той же рік, що і літні.

Тривалість Ігор не повинна перевищувати шістнадцяти днів.

А як вибирають столицю Ігор? Справа це винятково відповідальне.

Останнє вирішальне слово належить, звичайно, МОК. А висуває місто - і

це теж цілком зрозуміло - Національний олімпійський комітет. Як ви

розумієте, міст, що хотіли б стати хазяїнами Ігор, буває не один і не два.

Тому кожний з них відвідує олімпійська оцінювальна комісія. Вона дає

свій висновок, і спочатку вибираються чотири міста, що відвідують члени

13

МОК. І вуж потім, на Сесії МОК - а це вищий орган олімпійської влади, -

відбувається остаточне обрання олімпійської столиці...

Випитаєте: "Так навіщо ж так складно?" Відповідь проста: "Занадто велика

відповідальність. Занадто важливу роль у житті планети грають

Олімпійські ігри!"

Змагання

Вони усі повинні проводитися в столиці Ігор, якщо тільки МОК не

дав особливого дозволу відступити від цього суворого правила.

Що ж стосується зимових Олімпійських ігор, то МОК у деяких випадках

надходить і того демократичніше. Якщо в міста-організатора й у його

країни немає можливості провести ті або інші види змагань, то вони

можуть бути перенесені навіть в іншу державу!

Але от столиця чергових Ігор обрана. Національний олімпійський

комітет і саме місто утворять комітет організаційний. Ви запитаєте:

навіщо? Так адже треба було побудувати безліч спортивних споруджень,

причому першокласних, зробити так, щоб вони були оснащені кращим

устаткуванням, щоб усі працювало, щоб усі було на вищому рівні. Так

плюс ще питання прийому спортсменів, журналістів, гостей, так плюс

організація самих змагань, так плюс охорона... У день відкриття Ігор

улаштовувачі навіть не мають права на те, щоб над олімпійською

столицею висіли хмари... І це не жарт. Практично так воно і є!

Улаштовувачам необхідно подбати навіть про погоду: над олімпійською

столицею повинне сіяти сонце.

Чесність і шляхетність

Хартія строго визначає вимоги до спортсменів, що хочуть брати

участь в Іграх. З олімпійської клятви нам уже відомо, що кожен спортсмен

повинний поважати дух чесної боротьби, повинний на змаганнях

відмовитися від усякого насильства.

Спортсмен не має права використовувати препарати, заборонені

МОК і міжнародними спортивними організаціями... Ви, звичайно,

14

розумієте, про що мова йде, - про так званих допінги. В - перших, допінг

одному учасникові змагання дає незаслужена перевага перед іншим. А по-

друге, препарати ці дуже шкідливі для здоров'я. Особливо молодим!

Скільки талановитих, колись веселих і розумних хлопців розплатилися за

своє легкодумство назавжди втраченим щастям, розбитою життям...

І, нарешті, кожен олімпієць повинний бути громадянином тієї

країни, спортивну честь якої він захищає.

Олімпійські види спорту

На Іграх спортсмени змагаються по так називаних олімпійських

видах спорту. Добір їх проводився поступово і не одне десятиліття. Що

можна про ці види спорту сказати? Безсумнівно, вони найбільш популярні

у світі і найбільше видовище. Дотримуючи точності, перелічимо них.

Для літніх Ігор олімпійськими вважаються ті види спорту, якими керують

міжнародні спортивні федерації або союзи: легкої атлетики, академічного

веслування, бадмінтону, бейсболу, баскетболу, волейболу, гімнастики,

важкої атлетики, гандболу, хокею на траві, дзюдо, боротьби, плавання (ця

федерація керує також водним поло, стрибками у воду і синхронне

плавання), сучасного п’ятиборья, тенісу, настільного тенісу, стрілецького

спорту, стрілянини з цибулі, гребли байдарках і каное, велоспорту, кінного

спорту, фехтування, футболу вітрильного спорту, триатлона, тейквондо,

софтболу, а також Міжнародна аматорська асоціація боксу.

Для зимових Ігор олімпійськими вважаються види спорту, якими

керують федерації бобслею і тобогану, хокею на льоді, санну суперечку

біатлону, ковзанярського спорту (включаючи фігурне катання і шори-

трек), лижного спорту (включаючи гірські лижі, двоєборство, стрибки

лижах, фрістайл) і кьорлінгу.

Церемонія відкриття і закриття Олімпійських Ігор

Олімпійськими іграми від початку до кінця керує МОК. Але самі

змагання проходять під керівництвом відповідної міжнародної федерації.

Усі місця тренувань, змагань, всі устаткування повинне відповідати

15

правилам і нормам цієї федерації. Федерація призначає і суддів,

хронометристів, членів апеляційного журі...

Тут буде розказано тільки про основні правила проведення

змагань. Насправді правила набагато складніше і різноманітніше Але зі

сказаного, напевно, досить, щоб уявити собі, як ця величезна і

великотрудна справа - провести Олімпійські ігри. Ми вже згадували про

безліч спортивних споруджень, що повинні бути буквально "набиті"

найкращою, найсучаснішою електронікою, обладнані всілякими табло,

комп'ютерами й іншою технікою для тілі - і радіотрансляцій на увесь світ.

А ще спорудження повинні мати системи захисту - причому не

тільки від терористів, усіляких маніяків і т.д. Спортивні спорудження

повинні захищати глядачів від... самих спортсменів. Глядач-те маса -

десятки, а часто сотні тисяч. І чи добре це буде, якщо легкоатлетичний

спис, або важка шайба, або стріла з цибулю потраплять на трибуни.

Виходить, треба зробити так, щоб цього не случилося. І одночасно - щоб

дивитися змагання було зручно!

В основному глядачі, звичайно, свої, місцеві болільники. Але це гості з

усього світу. Їм не хочеться жити де і як потрапило. Виходить, місто -

організатор повинний мати достатню кількість гарних готелів.

Однак і це ще не усі. Чи відомо вам, що означає слово волонтер?

Це добровільний помічник, що зовсім безкоштовно, просто від чистого

серця і доброї душі готовий займатися якоюсь гарною справою для

загальної користі. Олімпійському місту потрібні багато тисяч таких

добровольців. Про підготовку добровольців - волонтерів теж повинний

подбати Організаційний комітет Олімпійських ігор.

Олімпійські ігри — це свято світу, дружби і взаєморозуміння молоді

різних країн і континентів, це музика, танці і пісні, це барвистість і багато

кольоровість юрби.

Олімпійські ігри. . . За цими словами повна драматизму боротьба на

бігових доріжках і зелених полях стадіонів, у спортивних залах і на водній

16

гладі басейнів, «вибух» спортивних досягнень, як у дзеркалі

відібражаючому прогрес людства.

Олімпійські ігри — саме та арена, на якій людина незаперечно

доводить, що немає межі людським можливостям, немає межі

досконалості. На кожних Іграх реально втілюється олімпійський девіз:

«Швидше, вище, сильніше!»

Великі віяння, хвилювання, пристрасті наповняють зміст Олімпійських

ігор. У кожних Іграх відбиває душа тієї країни, де вони проходять. Це

додає їм своєрідність і колорит, що залишаються в пам'яті не менше, ніж те

або інше спортивне досягнення.

творіння П’єра де Кубертена “Ода спорту”,.

О спорт! Ти – насолода!

Ти – вірний, незмінний супутник життя.

Нашому Духу і тілу щедро даруєш радість буття.

Ти – безсмертний. Ти живеш і сьогодні,

Після краху загублених у віках Олімпіад.

Ти – урочистий провісник весни людства. Весни,

коли зароджувалось захоплення від гармонії розуму й сили.

Ти як естафету передаєш нам цей спадок нащадків.

Проходять віки. Життя торжествує.

Ти живеш, не підвладний часу, спорт!

О спорт! Ти – будівничий!

Ти допомагаєш знаходити пропорції

найдосконалішого витвору природи – людини,

яка торжествує в перемозі й засмучена в поразці.

Ти – майстер гармонії.

Ти робиш нас сильними, спритними, ставними,

виправляєш недоліки, з якими ми народжуємося.

Ти – особливий, небуденний зодчий.

17

Твій будівельний матеріал – людина в русі.

Ти – довів, що вічний рух – не мрія, не утопія.

Він існує.

Одвічний рух – це спорт.

О спорт! Ти – справедливість!

Ти вказуєш прямі, чесні шляхи,

котрі шукають люди для досягнення мети,

поставленої в житті.

Ти – безсторонній.

Ти вчиш, що правила змагань – закон.

Ти вимагаєш: “Жоден спортсмен, який виконує

вправи перед глядачами і суддями, не повинен

порушити ці правила”.

Ти визначаєш кордон між видами спорту.

Немає судді, вимогливішого і суворішого, ніж ти сам.

Непорушна твоя вимога справедливих оцінок за істинні досягнення.

О спорт! Ти – виклик!

Ти вимагаєш боротьби!

Вся сила наших м’язів зосереджена

в одному на вибух подібному слові – спорт.

О спорт! Ти – благородство!

Ти нагороджуєш лаврами лише того,

хто боровся за перемогу чесно, відкрито, безкорисно.

Ти – бездоганний.

Ти вимагаєш високої моралі,

справедливості, моральної чистоти, непідкупності.

Ти проголошуєш: якщо хто-небудь доб’ється мети,

18

вводячи в оману своїх товаришів, досягне слави за

допомогою негідних, нечесних прийомів,

затамувавши в собі почуття сорому,

той заслуговує ганебного епітету,

який стане нерозлучним з його ім’ям,

ти будуєш стадіони – театри без завіс.

Всі є свідками усьому.

Ніякої залаштункової боротьби.

Ти накреслив на своїх скрижалях:

“Тричі найсолодша перемога,

отримана в благодійній, чесній боротьбі”.

О спорт! Ти – радість!

Ти влаштовуєш свято для тих, хто прагне боротьби,

і для тих, хто прагне цією боротьбою навтішитися.

Ти – тріумф. Ти розпалюєш кров.

Заставляєш прискорено битися серце.

Як радісно, як відрадно відгукнутися на твій заклик.

Ти розсовуєш горизонти. Прояснюєш далі.

Надихаєш стартуючих на близький фініш.

Ти лікуєш душевні рани.

Смуток або скорбота одного відступає тоді,

коли необхідно побороти все перед багатооким поглядом багатьох.

О спорт! Ти – плідність!

Ти перешкодою станеш на шляху згубних хвороб,

одвічно загрожуючих людям.

Ти – посередник.

Ти радиш страждальним, слабким, хворим найкраще з ліків.

Ти є прикладом своїх сильних, здорових, статних,

19

мускулистих, загартованих прибічників,

що не піддаються хворобам, лікуєш тих, хто у відчаю.

Ти розпалюєш кров.

Заставляєш прискорено битися серце.

Виліковуєш від недугів.

Ти – червона строка у “Кодексі здоров’я”.

Ти стверджуєш: “ У здоровому тілі – здоровий дух!”

Ти трубадур.

Твій полум’яний, схвильований заклик знаходить відгук у наших

серцях.

Ти запитуєш у тих, хто вийшов на старт:

Навіщо ж сила, досвід і спритність,

якщо не мріяти про переможний фініш?

Ти стверджуєш – потрібно мріяти.

Треба! Необхідно наважитися.

Ти переконуєш, вимагаєш, наказуєш.

Ти закликаєш людей позмагатися силою.

Пересилити себе.

О спорт! Ти – прогрес!

Ти сприяєш вдосконаленню людини –

найпрекраснішого творіння природи.

Ти – спрямованість.

Ти пропонуєш виконувати правила і вимоги гігієни.

Стримуєш від надмірностей.

Ти вчиш людину добровільно,

свідомо, переконливо робити так,

щоб ніякі найвищі досягнення,

жоден рекорд не був результатом перенапруження,

не позначився на здоров’ї.

20

Ніяких стимуляторів, крім жаги перемоги і мудрих тренувань,

не визнаєш ти.

Ти переконуєш, що прогрес фізичний і прогрес моральний –

два шляхи до однієї мети.

О спорт! Ти – мир!

Ти встановлюєш хороші, добрі, дружні стосунки між народами.

Ти – згода.

Ти зближуєш людей, які прагнуть єдності.

Ти вчиш різномовну, різного племені молодь поважати один одного.

Ти – джерело благородного, мирного, дружнього змагання.

Ти збираєш молодь – наше майбутнє,

нашу надію – під свої мирні прапори.

О спорт!

Ти – мир!