Міністерство освіти і науки України Хмельницький інститут післядипломної

педагогічної освіти Кам’янець – Подільський багатопрофільний

навчально – реабілітаційний центр

Все, що потрібно знати про дитину з порушеннями слуху

Консалтингові послуги батькам дітей з порушеннями слуху, вчителям та вихователям інклюзивних/інтегрованих класів ЗОШ, студентам педагогічних закладів

м. Кам’янець – Подільський 2010 р.

Укладач: Сушко Т.І. – вчитель початкових класів, учитель – методист Кам’янець – Подільського багатопрофільного навчально – реабілітаційного центру Рецензенти: Шнайдер В.І. – старший викладач кафедри педагогіки і психології Хмельницького інституту післядипломної педагогічної освіти Балюк Л.В. – учитель – методист, заступник директора з навчальної роботи Кам’янець – Подільського багатопрофільного навчально – реабілітаційного центру

Все, що потрібно знати про дитину з порушеннями слуху: консалтингові послуги батькам дітей з порушеннями слуху, вчителям та вихователям інклюзивних/інтегрованих класів масових ЗОШ, студентам педагогічних закладів.

В посібнику не лише дається інформація про клінічну характеристику дитини з порушеннями слуху та про шляхи її реабілітації, а й розкривається причина неможливості повної реабілітації деяких дітей через незнання їхніми батьками багатьох факторів. Тому, цей посібник адресований перш за все батькам дітей з порушеннями слуху. Також він буде корисним для вчителів та вихователів масових ЗОШ, які працюють з дітьми з порушеннями слуху та студентів педагогічних закладів.

Зміст Вступ Розділ І. Клінічна характеристика дитини з порушеннями слуху 1. Роль сенситивного періоду в становленні мовлення __________________с 2. Особливості розуміння мовлення дітьми з порушеннями слуху_________с 3.Особливості психічних процесів дітей з порушеннями слуху___________ с 4. Особливості рухової сфери дітей зі значною втратою слуху____________с 5. Робота слухових органів в нормі___________________________________с 6. Типи та причини втрати слуху_____________________________________с 7. Психофізична характеристика слуху в нормі і при патології____________с а) Вплив патології на розбірливість мовлення________________________с б) Конфігурація порушень слуху___________________________________с в) Реакція на мовлення по діапазону частот ( 4 групи глухоти, 3 ступеня приглухуватості)______________________с 8. Етапи розвитку мовлення дітей з нормальним слухом як програма роботи із дітьми з порушеннями слуху____________________с Розділ ІІ. Реабілітація дітей з порушеннями слуху 1. Діагностика і протезування________________________________________с а) Види слухових апаратів_________________________________________с б) Загальні принципи побудови слухових апаратів____________________с в) Кохлеарні імплантати__________________________________________с г) FМ-радіосистема______________________________________________с 3. Консультації в центрах слухомовленнєвої реабілітації (м. Київ), принципи та напрямки їх роботи__________________________________с 4. Слухомовленнєва реабілітація в спецшколах_________________________с а) Індивідуальні та фронтальні заняття_____________________________с - формування правильної звуковимови_____________________________с - завдання і зміст роботи над звуками______________________________с б)Навчання методу прогнозування________________________________с в) Тактильне обстеження предмета як невід’ємна частина

компенсаторного механізму сприймання__________________________с г) Реабілітація інтелекту дитини з порушеннями слуху________________с - аспекти сурдопедагогіки щодо формування мовлення на основі знакової системи_____________________________________с

- піктограми як найнеобхідніший засіб реабілітації дитини порушеннями слуху в підготовчому класі________________________с

- основні вимоги до проведення уроків з розвитку мовлення__________с - конспект уроку з розвитку мовлення ___________________________с Розділ ІІІ. Реабілітація та інклюзивна освіта____________________________с

Шановні батьки та колеги, щире бажання допомогти вам в роботі із дітьми з порушеннями слуху спонукало мене створити цей посібник, в якому буде не лише розкрито більш глибоке розуміння проблеми втрати слуху та її наслідків, а також познайомить вас із засобами реабілітації та надасть практичні поради.

Відразу хочу сказати, що робота з дітьми, а саме, навчання та розвиток мовлення та слухового сприймання , докорінно відрізняється від навчання дітей з нормальним слухом. Для аналогії такої різниці візьмемо для прикладу дві будівлі – одна будівля звичайна, що стоїть на міцному фундаменті і тому є вертикальною і стійкою, інша – всім відома падаюча Пізанська башта. Пізанська башта також колись була звичайною будівлею, але через проблеми ґрунтів, почала нахилятися. Винаходом її порятунку стала неординарна фундаментна конструкція, до якої по мірі все більшого нахилу добавлялися опори. Так само і дитина з проблемами слуху потребує підтримки цілої команди фахівців, які створюють для неї своєрідну фундаментну опору – систему реабілітаційних заходів та засобів. Це - створення великої різновидності слухових апаратів, це - створення консультативних центрів, це - винаходи вчених психологів, це - нестандартні варіанти методів та засобів навчання.

На які результати при такій затраті сил можуть розраховувати батьки? Чи можлива взагалі реабілітація дитини з порушеннями слуху? Відповідь на це питання не може бути однозначною. Дуже багато факторів відіграють в цьому роль. Дехто вважає, що основними причинами того, що дитина не може адаптуватися в мовному оточенні є ступінь втрати слуху або ж педагогічна занедбаність. Ці фактори і справді можуть бути причинами, але не основними.

Основними причинами є : - невчасне діагностування, - невчасне протезування, - нерозуміння батьками проблеми своєї дитини .

Тому, таку складну реабілітацію дітей з порушеннями слуху можна назвати намаганням виправити помилки батьків і тих, хто вчасно їм не надав потрібної консультації. В цьому посібнику будуть детально пояснені не лише основні причини неможливості повної реабілітації для деяких дітей, але буде дана інформація по клінічній характеристиці , а також інформація про шляхи реабілітації , яка дасть можливість і батькам і педагогам ЗОШ зробити все можливе щоби хоч в якісь мірі адаптувати дитину до світу чуючих людей.

Розділ І

Клінічна характеристика дитини з порушеннями слуху

Роль сенситивного періоду в становленні мовлення Орган слуху людини практично повністю сформований ще до її народження. Але розвиток зв'язків між нейронами і розвиток провідних функцій нервових елементів продовжується до дорослого віку. Прогресивні зміни, які відбуваються в слухових центрах відбуваються у віці до 10 років, а найбільш суттєві у віці до 5 років. Принципово необхідним для прогресивних структурних змін слухових шляхів та центрів є звукова стимуляція. При її відсутності не лише не розвиваються зв'язки між нейронами слухової системи, а й не формуються зв'язки між слуховим та мовленнєвими центрами, що призводить до недорозвитку мовлення. Протягом перших двох років життя активно розвиваються слухові центри мозку і формуються все нові механізми для сприймання мовлення як звукового сигналу. Для того , щоб не втратити значну частину сенситивного періоду для розвитку мовлення, необхідно провести слухопротезування в ранньому віці ( до 6 місяців). Під час сенситивного періоду мовні центри - Верніке і Брока активно працюють наповнюючи словник, накладаючи його на вироблену ними граматичну канву мовлення. В цьому періоді надзвичайно активно працює пам'ять. Все це сприяє формуванню мовної борозни, фундамент якої вже ніколи не порушиться. Якщо ж протезування було зроблено пізніше сенситивного періоду, а таких дітей, як правило, більше, то час для нормального сприймання мовлення та говоріння , втрачений, а ,отже, повна реабілітація стає неможливою. Хоч прогресивні зміни в слухових центрах відбуваються і до 10 років, але це якісні зміни вже існуючої мовної бази. Якщо сенситивний період упущений, слухові центри при пізнішому протезуванні не будуть розпочинати роботу від початку :їхня функція по закладці бази (фундаменту) мовлення завершилась і вони вже набирають іншої функції. В якісь мірі вони все таки сприяють збільшенню словника, формуванню граматики мови, але ці знання не мають міцного фундаменту. Крім того сповільнюються процеси пам'яті. А тому, пізнопротезовані діти швидко забувають вивчений матеріал і відрізняються від чуючих або ранньопротезованих дітей особливостями розуміння мовлення та вимовою. Особливості розуміння мовлення дітьми з порушеннями слуху:

- має вкрай обмежений словник та обмеженість знань значення слова (дитина пов'язує значення слова переважно з однією конкретною ситуацією, недостатньо диференціює значення); - використовує особливим чином відомі їй слова через те, що немає в

запасі необхідних слів, замінює слова, які є схожими за зовнішнім виглядом або функціональним призначенням;

- своєрідно формується предметна віднесеність слів, значення слів з більш високою мірою узагальненості засвоюється дітьми лише по відношенню до тієї групи предметів, яку назвав даним словом педагог;

- рідко використовує слова з родовим значенням; - недостатньо відпрацьовані і засвоєні як значення слова, так і змістові

зв'язки слів; - складно розуміє і відтворює слова в мові, поєднуючи та узгоджуючи їх; - специфічні труднощі виникають в розумінні текстів через не

усвідомлення життєвої ситуації (нерозуміння тексту позначається на його переказі:спотворення значення слова, його повне перекручення);

- в письмовому тексті діти розуміють не загальний зміст прочитаного , а виділяють окремі слова ( деталі, фрагменти та побічні асоціації);

- своєрідний розвиток словесного запасу, порушення граматичної будови мови.

Особливості психічних процесів дітей з порушеннями слуху Особливості психічних процесів можна охарактеризувати в цілому як недостатня динамічність інтелектуальної діяльності в цілому. В дітей з порушеннями слуху через блокованість слухового аналізатора відбувається збій в системі сприймання оточуючого зоровим аналізатором. Слуховий аналізатор чуючої дитини уточнює (фокусує) зір , тобто, «звертає його увагу» на конкретний, відпрвідний до звучання і розуміння слова предмет. Без допомоги слухового аналізатора, зорове сприймання глухих дітей є розсіяним (панорамним). Дивлячись на предмет дитина може не звертати уваги на його основні характеристики, а вдивлятись в його деталі, фрагменти. Через це виникають певні труднощі в сприйманні оточуючого світу, які потрібно перевести в систему образів, на базі якої і має вибудовуватися система словесного мовлення. Це такі труднощі: - трудність осмислення одного і того ж об'єкта з різних позицій і включення його в різні системи зв'язків; - змішування причин і наслідку події; - змішування схожих об'єктів, що призводить до менш точного їх впізнання і відтворення; - не в повному обсязі володіють засобами опосередкованого відтворення образного матеріалу, не достатньо сформовані прийоми пошуку образів в пам'яті; - труднощі в співставленні образів при запам'ятовуванні, впізнані та відтворені об'єктів оточуючого; - запам'ятовування словесного матеріалу залишається слабким впродовж всього шкільного віку. - низький рівень словесної пам'яті пов'язаний з повільним темпом утворення розгалуженої системи значень слів і співставлення значень.

Особливості рухової сфери дітей зі значною втратою слуху Особливості розвитку рухової сфери у глухих дітей обумовлені в основному трьома факторами:

- функціональним порушенням фізіологічних систем; - відсутність слуху; - недостатнім розвитком мови. Це призводить до: - відставання розвитку життєвої функції легень через недостатній рівень

розвитку мовлення; - відставання за основними антропометричними показниками; - дисгармонійного фізичного розвитку; - відставання у сприйманні відрізків часу й регулюванні тривалості

власних рухів у часі. Своєрідність моторики глухих дітей залежить від ступеня функціональної активності вестибулярного апарату. Це:

- недостатньо точна координація та невпевненість рухів, нерівномірний розподіл зусиль, що помітно впливає на оволодіння руховими навичками;

- уповільненість оволодіння руховими навичками; - труднощі зберігання статичної та динамічної рівноваги; - відносно низький рівень розвитку просторового орієнтування; - уповільнена швидкість виконання окремих рухів і всього темпу

діяльності в цілому; - уповільнення рухових реакцій.

Робота слухових органів в нормі Для розуміння проблеми втрати слуху потрібно розпочати ознайомлення із слуховими органами та його робою в нормі. Як бачимо зі схеми, вухо складається з чотирьох частин:

- зовнішнього вуха з вушною раковиною і зовнішнім слуховим каналом; - середнього вуха з барабанною перетинкою і слуховими кісточками; - внутрішнього вуха із завиткою, заповненою рідиною навколо

слухового нерва; - структури мозку.

Як працює орган слуху в нормі: - звукові хвилі попадають на вушну раковину, потім у зовнішній слуховий канал, де частково підсилюються і викликають вібрацію барабанної перетинки; - вібрація барабанної перетинки викликає коливання ланцюга слухових кісточок (молоточка, ковадла і стремінця), які подібно важелю, перетворюють велику амплітуду коливання барабанної перетинки в малі коливання стремінця; - поступальні рухи стремінця, яке впаяне в мембрану овального вікна завитки, викликають коливання її рідини, Це викликає подразнення волосяних клітин, розташованих в органі Корти. В результаті чого виникають електричні потенціали, які по слуховому нерву поступають в кору головного мозку. Основна функція внутрішнього вуха - виділити корисні сигнали із шуму і визначити їх основні акустичні параметри. У структурах мозку електричні Імпульси перетворюються у слухові відчуття — звуки. Основна функція центральної слухової системи - це класифікація складних звуків, розпізнавання сигналів і ухвалення рішення.

Типи втрати слуху Існують різні типи втрати слуху: 1.Кондуктивна втрата слуху виникає внаслідок блокування зовнішнього або середнього вуха, через що звук не може нормально потрапляти до внутрішнього вуха. 2.Сенсорна втрата слуху Виникає, коли у внутрішньому вусі пошкоджено волоскові клітини. Внаслідок цього порушується нормальне сприйняття звуків. 3.Невральна втрата слуху При деяких станах мозок взагалі не здатний правильно обробляти електричні імпульси, або неправильно їх сприймає. В таких випадках для опису нервової втрати слуху застосовується термін «Аудиторна нейропатія» або «Слухова нейропатія». 4.Сенсоневральна втрата слуху виникає при пошкодженні волоскових клітин та спотворенні обробки звукових сигналів у мозку. Постійну втрату слуху зазвичай називають сенсоневральною, оскільки дуже важко встановити, яким чином завитка та мозок впливають на проблему зі слухом, особливо у маленької дитини. 5.Комбінована втрата слуху - це поєднання кондуктивної та сенсоневральної втрати слуху. При такій втраті слуху порушується проведення звуків від зовнішнього або середнього до внутрішнього вуха, а також існують порушення у внутрішньому вусі та в невральному відділі слухового аналізатора. Причини втрати слуху Справжню причину втрати слуху дитиною дуже складно визначити. Це можуть бути: спадкові гени; інфекційна хвороба матері протягом вагітності; ліки, якими підтримували життя дуже хворої дитини. Також втрата слуху може бути поєднана разом з іншими проблемами при народженні (проблеми зору, серця та ін.). Неймовірно, щоб втрата слуху могла бути спричинена їжею, незначним падінням дитини та неінфекційними хворобами під час вагітності. Часто причина втрати слуху дитиною залишається невиявленою.

Психофізична характеристика слуху людини в нормі і при патології Стан слуху людини визначають за допомогою аудіометричного обстеження. Отримані при цьому дані вимірювання характеристик слуху представляють у вигляді графіка (аудіограми), де по осі ординат представлена інтенсивність звука в децибелах (дБ), а по осі абсцис -частота звука в герцах (Гц). За 0 дБ прийнятий рівень інтенсивності тонального звука, що відповідає нормальному порогу слуху для частот в діапазоні 125-10 ООО Гц. Кожен звук оточуючого, а також шум мають свою інтенсивність та частоту. На поданій нижче аудіограмі розглянемо спектральну область типових джерел звуків та різних мовних фонем.

На аудіограмі бачимо слухове поле, яке вгорі обмежене порогом слуху, а знизу порогом дискомфорту. Різниця між порогами на заданій частоті визначає динамічний діапазон слуху на даній частоті. В нормі він складає величину приблизно (100 - 105) дБ в діапазоні частот 250 - 8000 Гц. Зліва і справа слухове поле обмежене значеннями основних частот, які сприймає людина. Різниця між високою і низькою частотами визначає частотний діапазон слуху. В нормі він складає від 125 до 8 000-10 000 Гц. В зоні інтенсивності звуків від 45 до 60 дБ знаходиться зона найбільш комфортного сприймання звуків. Тут же знаходиться зона інтенсивності основних найбільш важливих для людини комунікативних звуків мови - комфортна мовна зона. Ідентичність розташування 2х зон -комфортної зони сприймання звуків і комфортної мовної зони вказує на наявний закономірний взаємозв'язок між слуховим і мовним апаратами. Цей фізіологічний рефлекторний механізм забезпечує людині можливість надійно здійснювати найважливішу для його нормального існування слухо - мовну комунікацію в різних акустичних умовах. Ступінь порушення слуху характеризує величину або рівень звуку (щодо нормального слуху) , який може почути людина з патологією слуху. В залежності від величини втрати слуху, розрізняють ступені втрати слуху:

- нормальний слух до 25 дБ - слабка втрата слуху 26-40 дБ - середня втрата слуху 41-55 дБ - середньо-важка 56-70 дБ - важка 71-90 дБ - глухота більше 91 дБ

Конфігурація порушень слуху - це поразка слуху в частотній області. Розрізняють втрати слуху:

- рівномірну, - низькочастотну, - високочастотну.

Труднощі в спілкуванні людей з нейросенсорними порушеннями викликано втратою слухової чутливості найчастіше в області високих частот. У результаті цього знижується сила звукових сигналів і губиться розбірливість мовлення через неможливість сприймати важливі середньо і високочастотні мовні формати. Розбірливість мовлення погіршується в умовах маскування . При цьому, навіть якщо підсилити звуки мови (лінійними слуховими апаратами) , мова не стане розбірливою. Маскування - це відомий слуховий феномен , при якому голосні низькочастотні мовні формати маскують високочастотні. В результаті підсилення звуків лінійними слуховими апаратами відбувається погіршення розбірливості мовлення. При нейросенсорному порушенні слуху погіршується диференційна здатність слуху розрізняти звукові сигнали

- по частоті, - по інтенсивності, - по тривалості їхнього звучання.

Особливо негативно впливає на розбірливість мовлення феномен прискореного зростання гучності (рекруімент). Суть цього феномена в тому, що люди, які погано чують, не можуть чути слабкі звуки, але можуть сприймати більш інтенсивні звуки з такою ж гучністю і навіть голосніше ніж люди з нормальним слухом. Це призводить до звуження динамічного діапазону слуху ( в нормі - 100 дБ, при патології - 10-20 дБ) та звуження частотного діапазону (в нормі - 100-10 000 Гц, при патології 100- 1000 Гц). Нейросенсорні порушення впливають на:

- розпізнавання звуків мови через слухові перекручення, що погіршують розбірливість мовлення;

- визначення напрямку джерела звука; - розбірливість мови в умовах шуму.

Реакція на мовлення дітей з порушеннями слуху по діапазону частот До категорії глухих відносять 4 групи по діапазону сприймаючих частот.

I група — діапазон частот, що сприймаються, обмежується 125-250 Гц., тобто, самими низькими частотами. Частина дітей, як показали дослідження слуху мовою, реагують тільки на сильний голос біля вуха, але не розрізняють будь-яких звуків мови, слів, фраз.

II група - діапазон частот, що сприймаються, обмежується 125 - 500 Гц. Діти реагують на сильний голос біля вуха, розрізняють голосні о,у,а , але не розрізняють слів і фраз.

III група - діапазон частот , що сприймаються, охоплює область 125 - 1000 Гц. Діти реагують на голос розмовної сили біля вуха, розрізняють всі голосні, розрізняють знайомі слова і фрази.

IV група - діапазон частот, що сприймаються, охоплює область частот від 125 Гц. до 2000 Гц. Діти чують голос розмовної сили біля вуха і на деякій відстані, розрізняють голосні звуки, знайомі слова і фрази.

3 ступені зниження слуху Сприймання мовленнєвого діапазону (сприймання частот в межах від 500 Гц до 4000 Гц. ) дітьми зі зниженим слухом. В залежності від величини зниження слуху на сприймання чистих тонів в межах мовного діапазону виділяють 3 ступені зниження слуху. В межах кожної ступені визначений певний рівень сприймання мови.

I ступінь - ступінь слуху в мовному діапазоні не перевищує 50 дБ, сприймання частот в межах 125 - 8000 Гц. Діти І відділення сприймають голос розмовної сили на відстані 6 м, голосні на відстані 5м, слова біля вуха, шепітну мову на відстані 1-2м від вуха. Діти II відділення сприймають голос нормальної сили на відстані 4,7м, голосні - 2м, шепітну мову не сприймають.

II ступінь - зниження слуху в мовному діапазоні від 50 до 70 дБ. Діти І відділення розрізняють голос розмовної сили на відстані 6м , голосні на відстані 4м. Діти II відділення розрізняють голос розмовної сили на відстані 3,8м, голосні - 1,3м, шепітну мову не сприймають.

III ступінь - зниження слуху в мовному діапазоні до 85 дБ. Діти І відділення розрізняють голос розмовної сили на відстані 5м, голосні - 1,4м, шепітна мова не сприймається. Діти II відділення розрізняють голос розмовної сили на відстані 2,4м, голосні - 0,3м, шепітну мову не сприймають.

Етапи розвитку мовлення дітей з нормальним слухом Щоб краще зрозуміти проблему втрати слуху, можна орієнтуючись на розвиток мовлення дитини з нормальним слухом. Для дітей з нормальним слухом та типовим розвитком складена таблиця «Етапи розвитку мовлення». В таблиці приведені дані вікові рівні мовлення та слухові реакції. Від народження до 3 місяців:

Реагує на гучні звуки Заспокоюється від лагідних голосів батьків 3-6 місяців: 3-6 місяців: Реагує на звук вашого голосу Повертає голову та очі в напрямку джерела звуків Грається брязкальцями та звуковими іграшками

7-10 місяців: Реагує на власне ім'я Розуміє слова мама, тато, ні, так та інші найбільш уживані Повертає голову в напрямку звичних звуків, навіть коли не бачить, що відбувається: телефонний дзвінок голос людини гавкіт собаки або шурхіт паперу знайомі кроки

11-15 місяців: На прохання шукає, або вказує на знайомі предмети Імітує та підбирає звуки власного мовлення (хоча часто незрозумілі), особливо у відповідь на людські голоси та гучні звуки Розуміє слова, правильно реагуючи на них. Наприклад: Де собака? Знайди машинку.

15-18 місяців: На прохання показує предмети, наприклад, частини тіла Використовує декілька окремих слів; поки ще не повні або неправильно вимовлені, вони можуть бути ясно зрозумілі Виконує прості усні вказівки

2 роки: Розуміє питання, на які можна відповісти «так» чи «ні» Використовує слова, які щоденно чує вдома або в дитячому садочку Любить, коли йому читають та показують малюнки у книжках; на прохання вказує на малюнки 3 зацікавленням прислухо-вується до радіо та телевізора, реагуючи словами або діями Складає слова у прості речення, ще граматично неправильні або неповні: Сік нема! Машина бі-бі! Виконує прості доручення, сприйняті на слух: Принеси мені м'яч! Візьми свою книжку і віддай татові. Промовляє або наспівує короткі віршики та пісеньки; слухає музику Цікавиться звуками або розповідає іншим, які цікаві звуки він почув: хлопання дверей авто телефонний дзвінок Словник дитини складає приблизно 270 слів.

З роки:

Розуміє та використовує прості дієслова, займенники та прикметники: йти, їсти, бігти, співати я, ти, він, вона великий, зелений, солодкий Автоматично визначає джерело звуку Часто використовує повні речення Словник складає приблизно 1000 слів

4 роки: Може розповісти про події, що недавно відбулися Може виконати два нескладних доручення одне за одним: Знайди свій черевик та постав його сюди. Візьми м'яч та кинь його песику.

5 років: Дитина розмовляє зрозуміло, хоча деякі звуки вона може вимовляти неправильно - наприклад «р» або шиплячі, особливо поряд з іншими приголосними. Сусіди та сторонні люди можуть зрозуміти більшість з того, що говорить; граматична будова її речень у більшості випадків співпадає з тією, якою користуються дорослі Дитина приймає участь в розмовах, хоча словник може бути обмежений Займенники вже мають використовуватися правильно: «Я» замість «моє» -»Він» замість «це».

Ця таблиця приводиться для батьків дітей з порушеннями слуху для того, щоб відповідно до вказаних етапів вікового розвитку мовлення, проводити заняття зі своїми дітьми – розговорити їх, спонукати до аналогічних дій, до вимови( при цьому дитина має бачити чітку артикуляцію дорослих),

Розділ ІІ

Реабілітація дітей з порушеннями слуху

Етапи реабілітації: 1. Діагностика 2.Слухопротезування 3. Консультації та заняття в Центрах слухомовленнєвої реабілітації («Вабос», «Аврора», «Суваг» - м. Київ) 4. Корекційне навчання в спеціалізованих закладах (БНРЦ, спецшколи). Діагностика Робота по реабілітації дитини з порушеннями слуху розпочинається з її обстеження ще в пологовому будинку. Методи обстеження слухової функції: - суб'єктивні, - об'єктивні. Об'єктивні методи: - безумовно - рефлекторні ( рефлекс на звуковий подразник), - умовно - рефлекторні (рефлекс на звук в поєднанні з дією), - акустична імпедансометрія ( реакція барабанної перетинки на звук), - дослідження отоакустичної емісії ( реакція завитки на звук), - аналіз слухових потенціалів (реакція на електричні сигнали ( від завитки до кори головного мозку). Суб'єктивні методи - обстеження за допомогою шепітної та розмовної мови. Слова вимовляються після видиху біля вуха, після чого збільшують відстань. Шепітна мова сприймається з 5 - 10 м (низькочастотні звуки), 15 - 20 м (високочастотні звуки). - порогова тональна аудіометрія . На кожній частоті то збільшують то зменшують інтенсивність звука. Порогова тональна аудіометрія діагностується по : - повітряній провідності ( через навушники), - кісточковій провідності. Визначивши слухове сприймання дитини на кожній частоті, технік по слуховій роботі викреслює графік слухового сприймання - «аудіограму» , після чого в залежності від степені втрати слуху , виставляє діагноз. Слухопротезування Слуховий апарат повинен взяти на себе функцію вуха, а тому він має : - забезпечити комфортне сприймання звуків мови, - покращити розпізнавання мови, - забезпечити корекцію динамічного діапазону мовних сигналів на найбільш важливих частотах, - покращити сприймання корисних сигналів, в залежності від частоти, часу і напрямку, - забезпечити можливість роботи по телефону, - мати красивий та малопомітний дизайн. - забезпечити легкість та швидкість в підборі при різних слухових порушеннях.

Види слухових апаратів

Слуховий апарат - підсилювач звуку, який компенсує порушення слуху. Сучасні слухові апарати - потужні комп'ютери, які розробляються на основі останніх досягнень техніки і сучасних уявлень про фізіологію слуху.

Слухові апарати компанії можуть бути представлені у вигляді завушного, внутрішньовушного і внутрішньоканального або невидимого слухового апарату типів.

Завушні - розміщуються за вухом людини

Завушні слухові апарати розміщується за вухом людини, спеціальний пристрій - вкладиш утримує апарат за вухом і проводить звук у вухо. Завушні слухові апарати на відміну від внутрішньовушних і внутріканальних призначені для компенсації всіх можливих ступенів порушення слуху і застосовуються для для будь-якого віку пацієнта.

Внутрішньовушні - вставляються у вухо

Внутрішньовушні слухові апарати вставляються у вухо і малопомітні для оточуючих. Дослідження показали, що 80% користувачів слуховими апаратами використовують внутрішньовушні і внутріканальні моделі.

Внутрішньовушні слухові апарати виготовляються із зліпка вуха людини. В такому випадку корпус апарату

повторює анатомічну будова вуха, і апарат не випадає з вуха. В порівнянні з внутріканальними слуховими апаратами вони застосовуються для компенсації значніших порушень слуху.

Внутріканальні - вставляються глибоко у вушний канал

Внутріканальні - наймініатюрніші і непомітні слухові апарати, які вставляються глибоко у вушний канал. Внутріканальні слухові апарати виготовляються із зліпка вуха людини. В цьому випадку корпус апарату повторює анатомічну будова вуха і апарат не випадає з вуха.

Мінімальні за розміром слухові апарати заслужили на довіру і максимальну популярність у всьому світі.

Також слухові апарати, залежно від способу обробки звуку, можуть бути аналоговими і цифровими. Цифрові слухові апарати якнайповніше задовольняють потреби людей при компенсації порушень слуху.

Аналогові (лінійні) - перетворюють звукові сигнали в електричні, які надалі посилюються і змінюються відповідно до можливостей апарату. Налаштовуються за станом слуху за допомогою спеціальних регуляторів, що знаходяться усередині апарату. Питома вага в світовому виробництві постійно знижується.

Цифрові - найдосконаліший варіант слухового апарату; звуковий сигнал в ньому перетворюється в цифровий код, який потім обробляється за допомогою комп'ютерної програми з врахуванням всіх акустичних особливостей слуху пацієнта. Досягається висока якість звучання і розбірливості, придушення шумів, слабкі звуки робляться помітними, а сильні комфортними. Крім того, апарат автоматично міняє налаштування залежно від ситуації - розмова, телевізор, вулиця, концертний зал і тому подібне.

Лише цифрові слухові апарати дозволяють без перешкод користуватися мобільним телефоном.

Загальні принципи побудови слухового апарата

Побудову будь-якого слухового апарату можна зобразити такою схемою:

Частотна характеристика апарата залежить від мікрофона і телефона, В світі є обмежена кількість виробників мікрофонів і телефонів: Фірма «OTICON» (Данія) Фірма «SIEMENS» (Німеччина) Фірма «BERNAFON» (Швейцарія) Фірма «STARKY» (США) Виробник перетворювачів Фірма «KNOWLES» (Англія)

Слухові апарати підбирають і настроюють за допомогою комп'ютера фахівці -слухопротезисти на підставі попередніх аудіометричних досліджень слуху, тестів. Настроювання відбувається відповідно до індивідуальних особливостей і потреб конкретного пацієнта.

мікрофон підсилювач телефон

При тотальній слухоневральній двосторонній глухоті застосовують кохлеарні імплантати.

Кохлеарний протез складається з двох основних частин: зовнішнього пристрою – мовного процесора з передавачем і внутрішнім пристроєм - власним кохлеарним імплантатом з прийомним пристроєм. При протезуванні в завитку хірургічним шляхом вживляють стимулюючі електроди, на які потім від мовного процесора подають електричні сигнали. В результаті електричної стимуляції в слуховому нерві виникають електричні імпульси, що надходять у структури головного нерва і викликають певні слухові відчуття. Протезування слуху буває: моноуральне ( на одно вухо ); бінауральне ( на два вуха ). У цьому зв'язку слід особливо зазначити важливість і переваги бінаурального протезування слуху, оскільки саме бінауральне протезування значно поліпшує розбірливість мовлення в складних умовах і забезпечує слабочуючому більш природне сприймання звуків і більш повноцінну корекцію слуху. Воно дає можливість визначити напрямок джерела звуку в просторі і відповідно має важливе значення для впевненості і безпеки людини в повсякденному житті. Треба сказати, що бінауральне протезування лише тоді буде ефективним, якщо це протезування обох вух однаковими апаратами – або двома слуховими апаратами або двома кохлеарними імплантатами.

Слухова FМ — радіосистема Радіосистема дає хороші можливості для покращення комунікації, покращує розбірливість мови в різних місцях та ситуаціях, при проведенні рухових занять в приміщеннях, на дворі, в театрі, в домашніх умовах. FМ - система побудована за модульним принципом, основними елементами її є FM - радіопередавач з виносним мікрофоном , яким користується вчитель та FM – приймачі, які прикріплюються до одягу або носяться в кишені учнів. При використанні слухової радіосистеми голос вчителя на відстані на 100 м. сприймається учнем так само ясно і чітко, як і на відстані 0,5 м.

Консультації та заняття в Центрах слухомовленнєвої реабілітації Основні напрямки роботи реабілітаційних центрів ( м. Київ): - виготовлення технічних засобів компенсації слуху (слухові апарати, колективна сурдотехніка, комп'ютерні програми для розвитку мовлення і слухового сприймання, системи кохлеарної імплантації), - науково - методичний супровід . Для того, щоб реалізувати сучасні технології реабілітації потрібен комплексний підхід, взаємодії команди однодумців. Слухомовленнева технологія реабілітації передбачає створення для глухих дітей природних умов, використання її слуху. Принципи слухомовленнєвої реабілітації: 1. Раннє виявлення порушень слуху і своєчасне слухопротезування. 2. Навчання дитини потрібно проводити з врахуванням вікових психофізичних особливостей сенсорного розвитку. 3. Природними вчителями мови дитини є її батьки. 4. Тісна співпраця команди спеціалістів. Спеціалісти та батьки - партнери. Напрямки роботи центрів слуховомовленнєвої реабілітації: 1. Консультації спеціалістів сучасних технологій та засобів реабілітація дітей з порушеннями слуху. 2. Обстеження слуху. 3. Супровід пацієнтів з кохлеарними імплантантами. 4. Підбір, настройка, сервіс слухових апаратів, виготовлення вушних вкладок. 5. Проведення корекційних занять. 6. Впровадження в педагогічну практику сурдотехнічних приладів. 7. Проведення курсів для спеціалістів та батьків. 8. Заняття з адаптацій до слухових апаратів. 9. Заняття з розвитку слухового сприймання та формування мовлення. 10. Підготовка до навчання в школі. 11 .Розробка методичних посібників. 12.Розробка сурдотехнічних пристроїв. В роботі з пацієнтами яким протезували кохлеарний імплантат виділяється два етапи - доопераційна реабілітація і післяопераційна реабілітація. Доопераційна реабілітація: - діагностичне обстеження - сурдопедагогічне обстеження - вироблення умовно - рефлекторної реакції на звук та навички диференціювати звук по гучності Післяопераційна реабілітація: - перше вмикання і настроювання мовленнєвого процесора, - розвиток слухового сприймання ( виявлення наявності чи відсутності сигналу, диференціація звуків за гучністю, інтенсивністю, довготою, висотою), розпізнавання оточуючих побутових сигналів, виділення голосу людини, розрізнення інтонації, ритму. - розуміння та розвиток зв'язного мовлення.

Слухомовленнєва реабілітація в спецшколах – це проведення занять з розвитку мовлення та слухового сприймання на: - індивідуальному занятті; - фронтальному занятті; - на уроках зі всіх предметів. Індивідуальні заняття з розвитку слухового сприймання та формування вимови В реабілітаційних центрах та спеціалізованих школах проводяться індивідуальні заняття з розвитку слухового сприймання та формування вимови. На перших заняттях вивчають аудіограму дитини, перевіряють слух, вимову. Перевірка слуху Перевірка слуху (на ліве вухо, потім на праве) здійснюється спершу без слухових апаратів, а потім в апаратах. Визначення величини робочої відстані Перед тим, як розпочати роботу, вчитель має визначити робочу відстань між собою та учнем для забезпечення комфортного сприймання зверненої мови та для розвитку слухового сприймання. Робоча відстань визначається за допомогою бесіди, доручень, запитань (дитина не повинна бачити обличчя вчителя). Кожне слово учитель повторює до тих пір, поки учень його не почує. «Почута» відстань фіксується. Потім пропонуються слова різної акустичної сили, які можуть сприйматися на різній відстані.(Наприклад, якщо учень перше слово чує на відстані 0,5 м, а друге - 1 м, то величина робочої відстані фіксується так L 1 = 0,5 - 1 м. З цієї відстані розпочинаються тренування в сприйманні на слух. Визначення величини резервної відстані Учневі пропонується декілька малюнків із зображеннями предметів. Учитель показує малюнок і називає зображений предмет. Учень слухає і повторює. Після цього відстань збільшується. Якщо учень на цій відстані слова не почув, відстань зменшується. Та відстань, на якій слово було почуте записується як резервна L 2 , тобто буде досягнута в найближчий час. (Наприклад, якщо одне слово почуте на відстані 2 м, друге - 3 м. третє -4 м, то резервна відстань фіксується так: L 2 - 2 - 4 м.

ліве вухо

праве вухо

ліве вухо

CA

праве вухо

CA

L1

L2

L1

L2

L1

L2

L1

L2

Перевірка вимови Перевірка голосу, його дефектів. Перевірка наявності та відсутність звуків у вимові. Складання плану роботи над вимовою.

Формування правильної звуковимови У науково-методичній літературі основним методом формування звуковимови вважається мультисенсорний метод, який передбачає опору на різні аналізатори: - мовленнєвослуховий, - мовленнєворуховий, - зоровий, - шкірний та ін.. Основу механізму оволодіння вимовою звуків становить повноцінне функціонування двох аналізаторних систем: мовленнєвослухової та мовленнєворухової. Слухове сприймання забезпечує опануванням усним мовленням на ранніх етапах розвитку, пізніше приєднується артикуляція (функція мовленнєворухового аналізатора), яку контролює слух. В корі головного мозку, в лівій скроневій частині знаходяться мовні центри - Верніке і Брока ( мовленнєворуховий аналізатор). їхньою функцією є обробка сприйнятої почутої інформації та формування граматично правильної відповіді. Вони забезпечують зворотний зв'язок, необхідний для побудови рухового акту - положення і рухів артикуляційного апарату. При порушеннях слуху мовленнєворуховий аналізатор не ушкоджується, але через блоковані слухові шляхи не може повноцінно працювати. Беручи до уваги той факт, що мозку людини властива функція «вирівнювання» або ж «приведення у відповідність», розв'язання проблеми повноцінної роботи мовленнєворухового аналізатора вбачається у формуванні зворотнього механізму (коли від почутого формується вимова (артикуляція) - прямий механізм, зворотній механізм - формування артикуляційної вимови, яка приведе в дію мовленнєворуховий аналізатор). В процесі формування звуковимови використовується зоровий аналізатор, який засвоює схеми правильної артикуляції. Важливу роль відіграє шкірний аналізатор (шкірні відчуття, що надходять з органів мовлення). Спонтанно, без спеціальної підготовки, компенсаторні можливості різних аналізаторних систем не можуть реалізуватися, тому передбачається відповідно до кожної з аналізаторних систем формування орієнтирів (відчуття, уявлень). Одним із основних завдань є виховання правильного артикуляційного укладу кожного звука та введення його в усне спілкування. Завдання і зміст роботи над звуками Робота над вирішенням цього завдання поділяється на етапи: І. Підготовчий етап: - ознайомлення дитини з органами мовлення та навчання відтворювати різні артикуляційні рухи шляхом наслідування дій педагога та за «профілями», - засвоєння двох способів утворення перепони (зімкнення і щілина), - ознайомлення з органами голосоутворення та навчання відтворювати, відчувати та контролювати наявність чи відсутність вібрації голосових зв'язок.

II. Постановка звука: - відтворення шляхом звуконаслідування окремих елементів кожного нового звука, - об'єднання всіх елементів правильної артикуляції нового звука, III. Автоматизація звука: - вимова нового звука з одночасною презентацією букви, - введення звука в склад, - автоматизація звука в складах, словах, словосполученнях, реченнях. IV. Диференціація звуків. V. Введення звука у зв'язне мовлення. Розпочинається робота з гімнастики для органів мовлення: 1. Вправи без голосу - вправи для губ, - вправи для язика, - вправи для м'якого піднебіння, - дихальні вправи. 2. Вправи у супроводі голосу. Способи постановки дихання, голосу, звуків: - наслідування, - механічний, - змішаний. Робота над мовним диханням: - немовні вправи, - мовні вправи. Робота над голосом - ритмічна вимова складів, - мовні ігри. Робота над мовними звуками та усунення недоліків вимови: - голосні звуки, - приголосні звуки. Детальну інформацію з постановки звуків можна отримати із методичних рекомендацій учителя - дефектолога Кам’янець - Подільського БНРЦ Маркітантової З.М. «Формування правильної звуковимови у дітей з вадами слуху». Фронтальне заняття На фронтальному занятті відбувається тренування слухового аналізатора на розрізненні немовних звуків: - звучання музичних інструментів, - звуки тварин тощо. В спецзакладі (БНРЦ) фахівцями створені спеціальні комп’ютерні програми для проведення таких занять.

Навчання методу прогнозування (здогадування) зверненого мовлення Слуховий канал є природнім для сприймання мовлення, але через

ушкодження не може виконувати свою функцію повною мірою. Тому, доцільно говорити про сприймання, аналіз, розуміння усного мовлення як комплексну полісенсорну та інтелектуальну функцію, де слухання є лише її складовою (поряд із зоровим).

В сприйманні мовлення в більшій мірі беруть участь два сенсорні канали: акустичні відчуття (слух) та зорове сприймання артикуляційних рухів. Зору доступна артикуляція лише окремих фонем АОУІПБМФВ, голосні ЕИ в мовленнєвому потоці не мають чітких артикуляційних ознак,важко розрізняється артикуляція шиплячих, при їх вимові артикуляційні органи набувають положення голосних.

Обмежена кількість фонем доступна і слуховому сприйманню. Роль слухового аналізатора в навчанні прогнозування (здогадування) зверненого мовлення в залежності від ступеня ураженості різна. Чим більша втрата слуху тим меншу роль він відіграватиме. Внутрішнє вухо з центральними корковими зонами через свою ураженість не здатні належним чином забезпечити сприймання, аналіз звукових сигналів, їх синтез та розуміння усного мовлення.

Прогнозування – це такий інтелектуально - комунікативний метод, що обумовлює формування у дитини варіативності мислення при виборі адекватного словесного відповідника в процесі сприймання і розуміння швидкоплинного усного мовлення, миттєвого встановлення асоціативних зв'язків між словами та ситуаціями. Мовленнєвий рівень включає здатність регенерації цілого за дискретними ( переривчастими ) сигналами. Така здатність базується на миттєвому сприйманні, аналізі сигналів (ритму, фонем, складів, слів, словосполучень, речень) та їх після аналітичному синтезі, повторному накладанні синтетичних мовленнєвих утворень на доступні дискретні сигнали., встановлення їх відповідності, корекції виходу на кінцевий зміст мовлення.

При накладанні мовленнєвих одиниць на доступні розумінню сигнали, здійснюється перший етап перевірки - правильно чи помилково зрозуміле звернене мовлення. Якщо дитина не відгадала відразу звернене мовлення, вона знову відшуковує в пам'яті інший варіант. Всі ці пошуки відповідності мають здійснюватися миттєво, що уможливлює подальші операції, пов'язані з розумінням змісту.

Аналізу піддаються такі сигнали: ритміко - інтонаційні особливості слова, словосполучення, речення, мікропаузи, довжина видиху, ознаки фонем, синтагматичні асоціації.

Основне завдання формування ритміко - інтонаційних відчуттів слів, словосполучень і речень - це досягнення дітьми автоматизму у їх аналізі, перекодуванні мовленнєвого матеріалу у складосполучення, як універсальну базу для забезпечення миттєвого сприймання мовлення - граматичних ознак словосполучень, синтаксичних конструкцій речень та опанування спряженого мовлення.

Бачимо, що дитині надзвичайно важко сприймати звернене мовлення спираючись тільки на видимі фонеми та на залишки слуху, необхідно навчити дитину прогнозувати мовлення використовуючи такі види роботи:

- формування відчуття мовленнєвого ритму; - постановка, автоматизація і диференціація звуків; - вчити вдивлятися в артикуляційні образи фонем (читання з губ); - розвивати слухове сприймання (робота за екраном); - спряжене промовляння;

- використання дактилю; - жестова мова. Формування відчуття мовленнєвого ритму Для немовляти можливе слухове сприймання лише ритму окремих низькочастотних фонем, розрізнення яких наступає лише після спеціальних тренувань - виділення корисних сигналів, диференціація звуків за елементами - ознаками, розпізнавання ритмів. Сприймання ритму мовлення забезпечує вібратор. Це невеличкий пристрій, який додається до сучасної звукопідсилювальної апаратури. Його можна прикріпити до будь якої частини тіла малюка, до ліжечка, стільчика. Саме вібраційні імпульси , які дитина відчуває при розмові дорослих, формують у неї відчуття ритму. Розвиток слуху пов'язаний з розвитком ритмічної активності ( сприймання і відтворення ритму). Дитина має навчитися відбивати ритм почутого слова та розрізняти слова(односкладові, двоскладові, трискладові та багатоскладові). Вчитель навчає відбивати ритм долонею односкладових, двоскладових слів (із сильнішими хлопками на наголошеному склад), та трискладових слів. Далі – ознайомлюємо дітей із зображеннями схем слів , що мають різну кількість складів та різним місцем наголосу. Наступний етап роботи – підбір масивів слів до кожного схематичного зображення. мама зима молоко морозиво палиця тато весна шоколад бабуся вулиця … … … … … З опануванням базових ритмів різноскладових слів та їх відповідників, для забезпечення автоматизованих умінь та навичок у їх розпізнаванні, пропонуються вправи по перекодуванню сприйнятого слова у ритм. Під час виконання вправ діти відбивають ритм долонею (відплескують) або відстукують їх кількість. Після того, як дитина навчилась визначати кількість складів і місце наголосу у окремому слові, починається навчання по сприйманню і перекодуванню словосполучень і речень. Робота по запам'ятовуванні перекодованих ритмів схожа на нанесення канви, по якій будуть «вишиватися» (накладатися) слова та фрази зверненого мовлення.

Тренування слухового і зорового аналізаторів Вчитель демонструє дитині при постановці звука положення артикуляційних органів і просить дитину повторити. Для уточнення повторення дитиною артикуляції, на столі учителя обов’язком має бути дзеркало, в якому дитина бачить і своє положення артикуляційних органів і учителя. При вивченні звуків, положення яких спереду не видно, вчитель використовує «профілі» вимови звуків, на яких зображені положення язика того чи іншого звука. Вдивляючись в «профіль», дитина має навчитися фіксувати язик відповідно до зображення. Якщо дитина не може самостійно зафіксувати положення язика, вчитель використовує спеціальні зонди. На індивідуальних та на фронтальних заняттях мають мати місце такі види роботи як тренування зорового та слухового аналізаторів. Тренування слухового аналізатора Після того, як звук поставлено, проводиться робота над складами (відкритими , закритими), словами, фразами. Далі – тренування слухового аналізатора ( розпізнавання на слух вивченого знайомого матеріалу). Це досягається такими видами роботи : - диференціація звуків; - збільшення відстані між учителем і дитиною; - робота за екраном або так, щоб дитина не бачила обличчя вчителя. Тренування зорового аналізатора – це читання згуб вивченого матеріалу (вчитель не говорить, а лише артикулює).

Спряжене промовляння На основі спряженого мовлення інтенсивно формується здатність до зорового і слухового сприймання мовлення, воно забезпечує формування внутрішнього мовлення глухої дитини. Спряжене мовлення базується на сприйманні мовлення декількома сенсорними каналами та на його миттєвому відтворенні (мікропауза складає до 0,04 сек. при середньому темпі мовлення). Виділяють три види спряженості мовлення: зорова (дитина наслідує артикуляційні рухи вчителя), слухова ( наслідування звукових сигналів, що надходять від учителя через звукопідсилювальну апаратуру), комбінована (слухо-зорова). Відповідні навички спряженого мовлення формують на основі відомого матеріалу. Перший етап передбачає: - спряжене називання складів з слухо-зорово доступними фонемами, - називання учителем матеріалу та його повторення одночасно з учнем, - відтворення з пам'яті прочитаного слова, Другий етап: - наслідування непідготовленого мовлення за його першими сигналами. Дактильний алфавіт Дактиль при навчанні дитини з порушеннями слуху має велике значення. Коли вчитель промовляє слова і одночасно дактилює, це допомагає дитині вдивлятися в артикуляційні образи видимих фонем, вслухатися в їх звучання , а також розрізнювати на слух невидимі фонеми. Дактиль сприяє поглибленню пам'яті сприймання та звучання фонем ( рухи правої руки, яка дактилює мають знаходитися поряд із артикуляційними органами). Все це має велике значення при навчанні дитини прогнозувати звернене мовлення. Також дактиль сприяє розвитку самоконтролю дитини над своєю вимовою (якщо в дитини ще не всі звуки поставлені, то при відтворенні мовленнєвого матеріалу в тих місцях, які не вимовляються , дитина використовує дактиль). Знання дактильного мовлення допоможе дитині і в сприйманні інформації тих телепередач, які користуються послугами сурдоперекладача.

Жестова мова, її роль в навчальному процесі Навіть чуючі діти в період, коли вони ще не оволоділи словесним мовленням, в спілкуванні з батьками використовують жести (природні жести), які за описовими рухами характеризують предмет, ознаку чи дію. Емоції дітей передаються мімікою - здивування, захоплення, радість, тощо. Мова дітей ще формується , а інтелектуальний розвиток її значно випереджає. І таке тимчасове явище як вживання ними жестів сприймається дорослими із розумінням. З таким самим розумінням потрібно ставитися до використання жестів дітьми з порушеннями слуху. Якщо ж до школи прийшла така дитина, яка не сприймає звернене мовлення і не володіє розмовним мовленням, то єдиним засобом комунікації має бути жестова мова. Хоч робота над сприйманням і формуванням мовлення проводитися без використання жестів, все ж вони використовуватимуться при поясненні великого об'єму нового матеріалу. При необхідності, окрім описових (природних) жестів використовують і штучні. Жестова мова відіграє роль підказки в процесі прогнозування зверненого мовлення. Хочеться сказати про те, що процес прогнозування дитиною зверненого мовлення надзвичайно складний. Щоб зрозуміти його складність, можна провести аналогію з відомою передачею «Поле чудес». Дорослим гравцям , які добре чують і володіють великим словниковим запасом, пропонують відгадати слово. І навіть розпочавши із вгадуванням букв , вони не зразу знаходять в своїй пам’яті потрібне слово. А як же дітям, особливо в середніх і старших класах, відгадувати швидкоплинне мовлення? Це можливо лише за допомогою жестової підказки. Крім того, знання жестової мови допоможе дітям розуміти інформацію телепередач, що супроводжуються сурдоперекладом.

Тактильне обстеження предметів як невід’ємна частина компенсаторного механізму сприймання мовлення Кожна людина, що має певну психофізичну ваду того чи іншого аналізатора використовує компенсаторні шляхи для розвитку, розуміння оточуючої дійсності, для більш менш комфортного життя. Компенсація втрати слуху може здійснюватися одночасним використанням ушкодженого, але протезованого слухового аналізатора та неушкоджених і найбільш важливих для цього аналізаторів - зорового і тактильного. Весь програмовий матеріал вивчається тільки на наочній основі (малюнки чи знаки) та з тактильним або пальчиковим обстеженням. Таким чином, сурдопедагогіка створює компенсаторний механізм навчання мовлення. Варто зазначити, що всі аналізатори тісно взаємозв'язані одні з одними, де кожен аналізатор коректує роботу іншого. Отже, всі аналізатори є взаємозалежними одні від одних, тому, блокування одного з них призводить до послабленої функції інших. Так, слуховий аналізатор чуючої дитини допомагає зоровому аналізатору - уточнює, направляє і сконцентровує увагу, звертає увагу то на весь предмет то на його деталі, виокремлювати предмет з оточуючого. Ще з раннього віку чуючі діти під час обігравання предметів з дорослими тренують свої і зоровий і слуховий і тактильний аналізатори. Це допомагає дитині зрозуміти віднесеність предметів до тієї чи іншої сфери. Все це відкладає в пам'яті глибокі образи обстежуваних предметів. Для формування образів у глухої дитини зоровий аналізатор не отримує підтримки від слухового, тому зорове сприймання є розсіяним. Це приводить до послаблення активності психічних процесів - розсіяна увага, слабка пам'ять, через що страждає логічне мислення, і як наслідок, уповільнення процесу розумового розвитку. Тому треба сконцентрувати зір, «направити його увагу». Для цього,спершу предмет обстежується тактильно. Тактильне обстеження предметів дитиною здійснюється разом з педагогами або з батьками. Дитина проводить руками по предмету, зупиняючись на деякий час на його деталях, і ,таким чином допомагає зоровому аналізатору на них зосередитись й зафіксувати їх в пам'яті. Якщо ж розглядається малюнок, дитині пропонують проводити по контуру зображеного предмета пальчиком.

Реабілітація інтелекту дитини з порушеннями слуху Аспекти сурдопсихології щодо формування мовлення на основі знакової системи Вся сурдопедагогіка має мати сурдопсихологічне підгрунття, яке б створило фундамент спеціальних методик про механізми розвитку дитини з порушеннями слуху. Можна говорити про досить повну розробленість сурдоаудіології, де рання діагностика і протезування розглядається як умова правильної і ефективної організації навчання. Значним здобутком є розробка практичних рекомендацій , які саме і закладають ефективну систему навчання. Але ці рекомендації ефективні тоді, коли вже є розуміння словесного мовлення. Це можна сказати про дітей, які протезовані під час сенситивного періоду. їхній розвиток мовлення проходить так само як і в дітей з нормальним слухом. На ранніх етапах у них порозуміння з дорослими базується на образах: образі предмету, образі дії, образі ситуації. Тому, у дитини з порушеннями слуху , яка протезована пізніше сенситивного періоду так само потрібно формувати цей образ. Також загальнопсихологічні дані щодо становлення інтелекту дітей з вадами слуху вказують на те , що словесна мова не є базою інтелекту. Мова розвивається повільно, а тому і відбувається затримка у формуванні узагальнень, класифікацій причино -наслідкових відношень. Тому, формування інтелекту через слово є неефективним, а проблема знаку , знакової системи, знакової функції, знакових процесів набуває особливої ваги. Вчені наголошують і на те, що навіть предметні дії, природні жести, міміко - жестова мова не забезпечать нормативного рівня формування розумових здібностей. В старшому дошкільному і в молодшому шкільному вікових групах відбувається інтенсивне формування опосередкованих форм пам'яті, а мова при цьому відстає. Тому знакові засоби набувають для неї адекватного значення і починають виконувати опосередковану функцію в організації психічних процесів. Знаки виступають у ролі подовжувачів і примножувачів та темпу інтелектуального розвитку. При вивченні та усвідомленні оточуючого, потрібно використовувати набір знаків, порядок їх включення в діяльність дитини, знакові системи, включення в операціональну сферу, яка складається з двох блоків: 1 блок - пересування знаків, 2 блок — як знаки предметів, дій, ситуацій пов'язані з реальністю. Перехід знаків від простіших до складніших і навпаки є основою переходу від невербальних знаків (несловесних) у вербальні (словесні). Тому, сурдопсихологія радить розпочинати словесний розвиток мовлення після включення знаків в операціональну сферу або ж одночасно із ними. Логічно згруповані знакові зображення виступатимуть піктограмним письмом, на базі якого формуватиметься усне словесне мовлення. Як бачимо, в дітей з порушеннями слуху на відміну від чуючих дітей первинним мовленням має виступати писемне мовлення і в першу чергу - піктограмне.

Піктограми як найнеобхідніший засіб реабілітації дитини з порушеннями слуху (власний досвід) Сурдопедагогам слід використовувати в практиці роботи такі методи та засоби навчання , які спираються на поради сурдопсихологів , на їхнє дослідження питання щодо розвитку дитини та її мовлення . Висновки досліджень вказують, що лише шляхом введення в навчальний процес системи знакових опор можна розвивати та навчати дитину з порушеннями слуху. Сама система (систематизація мовного матеріалу) вже давно розроблена , а знаки чи спрощені зображення до цих пір ще не були представлені. Методика моєї роботи якраз і полягає в створенні спрощених зображень слів необхідного мінімуму мовного матеріалу та введення їх у піктограми (ланцюгові зображення) , які стануть фундаментом розвитку інтелекту, що уможливить розуміння та формування мовлення. Як і раніше, піктограми виступали перехідним етапом від несловесної мови до словесної, так само і по відношенню до дітей з порушеннями слуху їхня функція залишається незмінною – вони створюють міст, що об’єднує два періоди в житті дитини – незнання мови та оволодіння нею. Спочатку добре усвідомлене піктограмне, а потім і писемне словесне мовлення, стають базою формування та розвитку усного мовлення. Створення вчителем спрощених зображень має враховувати фактор сприйняття його дітьми не лише на рівні інтелекту, але й на рівні вміння чи можливості їхнього відтворення. Презентації спрощених зображень має передувати підготовча робота, яка має свою етапність. Якщо це предмет, то першим етапом буде його тактильне обстеження, наступним – описовий жест предмета, що включає в себе основні його характеристики і останній етап – презентація його спрощеного зображення на дошці. Якщо потрібно зобразити дію чи ознаку предмета, то потрібно спершу продемонструвати дію чи ознаку, далі - перевести її в жест (пантоміму дії чи ознаки) , а потім зробити графічне спрощене зображення. дівчинка хлопчик дівчинка велика хлопчик маленький дівчинка пише хлопчик читає

Після того , як діти познайомилися з тією чи іншою темою, кожній дитині обов’язково потрібно залишити ці піктограми на окремому аркуші, з яких поступово буде складатися їхній тематичний словник. Крім цього, ще на одному окремому аркуші будуть даватися завдання : зобразити піктограми за зразком, виконати роботу по перекодуванню тощо. Такі словники із завданнями слугують посібниками не лише на уроках з розвитку мовлення, але й на всіх інших предметах, так як міжпредметні зв’язки є необхідною умовою осмислення мовного матеріалу. Вчитель має розробляти ці знакові опори до кожного уроку та навчати дітей користуватися ними.

Слова та їх спрощені зображення, з якими діти ознайомлюються на уроці з розвитку мовлення, застосовуються і на інших предметах: на уроці математики при розв’язуванні задач, на уроці української мови при складанні речень, текстів та роботі з ними , на уроці природознавства при поясненні нового матеріалу. Особливо необхідні піктограми на уроках читання. В кожному новому творі – чи то у вірші чи то в оповіданні діти зустрічаються з великим об’ємом матеріалу, в якому багато нових слів, понять. Стосовно вивчення текстів чи оповідань, існує певна етапність: розповідь вчителя з використанням жестів, інсценівка,складання плану інсценівки в піктограмному варіанті, далі – до кожного пункту плану записуються декілька речень, в які вводяться нові слова, що також позначаються піктограмами. По піктограмах дітям легко усвідомлювати, а, отже , і запам’ятовувати матеріал. На відміну від малюнків, їх спрощений варіант (піктограми), діти протягом уроку можуть замалювати велику кількість. За допомогою піктограм , дитина яка ще не володіє мовлення може повідомити учителю чи батькам про своє бажання, прохання тощо. Виконання дітьми завдань за допомогою піктограм є зворотнім зв’язком, який повідомляє учителю про те, наскільки дитина розуміє ту чи іншу тему.

Основні вимоги до проведення уроків з розвитку мовлення в підготовчому класі Уроки з дітьми, що мають вади слуху проводяться відповідно до порад сурдопедагогів та сурдопсихологів, а саме, всі етапи роботи з дітьми мають відбуватися за такою схемою. 1 етап - загально- корекційний. На ньому не тільки діти готуються до уроку, але й вчитель перевіряє справність (робочу готовність) слухових апаратів чи то індивідуальних чи то апаратів загального користування Fm - система), також перевірити чи увімкнені слухові апарати. Для цього проводиться мовна п'ятихвилинка, де першим запитанням буде: «Як ти мене чуєш?» Під час мовної п'ятихвилинки вчитель і діти спряжено (одночасно) промовляють різні фрази. Після цього проводиться фонетична зарядка. Фонетична зарядка це автоматизація (закріплення) поставлених і всіх дітей класу звуків. Потрібно сказати, що вчитель планує протягом року в фонетичну зарядку включити 17 основних фонем –А О У Е І И П Т К Ф С Ш Х В М Н Л. Робота розпочинається з автоматизації ізольованого звука, потім звук вводиться в склади в різних позиціях, далі - промовляються слова, словосполучення, речення. Протягом уроку і вчитель і діти стежитимуть за вимовою цього звука. 2 етап — актуалізація і корекція опорних знань, умінь і навичок. На цьому етапі здійснюється перевірка домашнього завдання. Так, як урок розвитку мовлення базується в основному на осмислені теми через засоби піктограм, тому, потрібно перевірити кожну дитину на замальовування мовленнєвого матеріалу, на вмінні співвідносити малюнки зі словами. Відповідно до типу уроку цей етап можна урізноманітнювати (гра,пантоміма, тощо). З етап - мотивація навчальної діяльності. Він розпочинається із вступних мотиваційних і пізнавальних вправ. Так, як календарний план з розвитку мовлення розраховує на вивчення однієї теми три уроки, мотиваційні вправи можуть бути самими різноманітними, але такими , щоб «розбудити» зацікавленість дитини. Зацікавити можна лише зрозумілим ( простим, із допоміжними засобами) матеріалом та поданим в ігровій формі. 4 етап - повідомлення теми та мети уроку. На етапі становлення мовлення повідомлення теми та завдань не відбувається в словесній формі - це невербальне повідомлення. Як правило, це демонстрація предметів, які дитина має ввести в свою образну пам'ять та систематизувати їх. На цьому етапі відбувається тактильне обстеження предметів для осмислення їхніх основних характеристик та їхньої приналежності. Якраз на цьому етапі відбувається презентація вчителем спрощених зображень предметів (вчитель малює ці зображення на дошці). Тому повідомлення теми розглядається як тематична піктограма.

Особливе місце на кожному уроці відводиться проведенню фізхвилинки. У дітей з порушеннями слуху відбуваються порушення рухливої активності, діти дуже швидко втомлюються. Крім того, в них через нерозвинене словесним мовленням дихання - мала ємкість легень. Тому, рухові вправи потрібно проводити з одночасним промовлянням голосних звуків, відкритих складів, слів. І лише розпочинаючи з 3 класу можна вводити вірші. 5етап - засвоєння (сприймання і осмислення) нових знань, умінь і навичок. Спершу матеріал опрацьовується фронтально, а потім з кожною дитиною окремо. На цьому етапі відбувається співставлення предметів з їхніми образами. У вигляді пантоміми вчитель зображує дію з тим чи іншим предметом, а діти вказують на відповідні зображення предметів. Наступним пунктом цього етапу є глобальне сприймання словесних позначень предметів (демонстрація табличок слів, які діти сприймають зорово як певний орнамент). Вчитель показує відповідність зображень цим словам. Спочатку це вчитель демонструє на дошці, потім показує такий готовий словник на аркуші. Далі такі ж аркуші роздаються всім дітям, які вкладають їх у папку «Розвиток мовлення». Глобальне осмислення словесного матеріалу є важким завданням, тому, щоб полегшити його , проводиться гра «Добери слово». Спочатку в грі задіюються всі діти одночасно, потім гра проводиться з кожною дитиною. 6 етап - узагальнення. Тут відбувається зведення зображень та слів в єдину тематичну співвіднесеність. На цьому етапі більше часу виділяється індивідуальній роботі, яка включає пряме і обернене перекодування матеріалу (невербального у вербальне і навпаки). Також і в першому і в наступних класах даються писемні завдання в зошиті та на картках, які також включають перекодування. Заключні етапи - підсумок уроку, домашнє завдання. Обов'язково потрібно похвалити кожну дитину за старанність, активність, увагу, за дотримання дисципліни. Стосовно домашнього завдання, яке в підготовчому і першому класі не задається, не потрібно забувати, що ми навчаємо нечуючих дітей мовленню, тому, вихователі та батьки повинні продовжувати закріплювати вивчений на уроці матеріал. Це може бути та ж сама гра що і на уроці. Надзвичайно активізує пам'ять така гра як «Якої речі не вистачає?» Це говорить про те, що робота вчителя по навчанню дітей мови та мовлення, тісно пов'язана з роботою вихователя а також батьків. Для прикладу пропоную конспект уроку з розвитку мовлення в підготовчому класі на тему «Навчальні речі».

Тема «Навчальні речі» Мета - навчальна: навчити дітей виокремлювати предмети в різноманітному оточенні та систематизувати їх за тематичною приналежністю; навчити бачити в предметах основні характеристики, зображувати їх, вчити складати базові піктограмні конструкції; - розвивальна: розвивати пам'ять, увагу використовуючи ігрові моменти; розвивати інтелект засобами перекодування; розвивати інтерес до сприймання нового матеріалу, до оперування цими знаннями; - виховна: виховувати любов до отримання нових знань, умінь та навичок, виховувати бажання допомагати один одному під час вирішення завдань. Тип уроку: засвоєння нового матеріалу. Обладнання: Навчальні речі, їхні зображення, картки для глобального сприймання, аркуші із зображеннями предметів та словами (для папки), аркуші для завдань, таблиці для проведення фонетичної зарядки. Хід уроку 1.Загально — корекційний етап 1) Організаційна підготовка учнів до уроку Учитель вітається з дітьми, а потім промовляє привітання разом з дітьми Учитель перевіряє наявність та робочу готовність слухових апаратів 2) Нервово-психологічна підготовка учнів а) Мовна п'ятихвилинка: (вчитель ставить запитання а потім разом з дітьми спряжено промовляють відповідь на нього) - Як ти мене чуєш? ( Я чую добре) - Що зараз буде? ( Зараз буде урок) - що ми будемо робити? ( Ми будемо слухати і говорити)

б) Фонетична зарядка: - робота над диханням; - робота над звуком (Черговий звук «М»). Робота над профілем вимови звука «М» (профілі потрібно намалювати такими, щоб дитина їх не боялася) - вимова звука ізольовано; - вимова звука в поєднанні з голосними звуками. 2. Актуалізація і корекція опорних знань, умінь і навичок Бесіда «Як ми готувалися до школи» Вчитель просить дітей дістати з портфелів і покласти на парту навчальні речі - ручку, зошит, олівець, альбом, буквар. Вчитель показує дітям інший портфель, в якому крім навчальних речей знаходить інструменти, іграшки і столове іджладдя. Вчитель пропонує дітям навести порядок в такому портфелі. Вчитель хвалить дітей за правильно виконану роботу. 3. Мотивація навчальної діяльності Вчитель показує предмети по черзі, а діти в себе на парті показують їх і спряжено промовляють назви предметів ( вчитель контролює увагу дітей на його артикуляції і наслідували її). Потім вчитель проводить руками по предмету, так само роблять і діти. Далі, повторює рух вже без предмета і стежить щоби всі діти зробили так само. Подальша робота - це презентація спрощених зображень предметів до теми «Навчальні речі» на дошці.

М А__________м [a]M М__________у М__________о М__________а

Вчитель пропонує кожній дитині підійти і спробувати зробити такі схематичні зображення. На цьому ж етапі відбувається ознайомлення дітей зі словами «Є», «Немає» на основі спостереження за діями вчителя (вчитель кладе ручку на парту і промовляє: «Є», а потім на дошці вибудовує піктограму побаченого). (Спряжене промовляння: «У мене є ручка») Учитель забирає ручку з парти чи ховає її і промовляє «Немає» (Спряжене промовляння: «У мене немає ручки») Вчитель пропонує дітям зробити піктограму, в яку увійдуть всі навчальні їхні речі.

(Спряжене промовляння: «У мене є ручка, зошити, олівці, книга, альбом»)

4. Сприймання та осмислення Вчитель демонструє дітям аркуш із піктограмами та їхніми словесними відповідниками. Такі ж аркуші роздаються всім дітям. Діти розглядають малюнки предметів і їхні спрощені відповідники. Потім вчитель роздає учням аркуші для завдань. Діти ознайомлюються з ними та заповнюють віконечка для зображення піктограм за зразком. Аркуші для завдань

Далі учитель звертає увагу на буквені позначення предметів, особливо на «малюнок» першої літери. При цьому показує її зображення за допомогою дактилю. ( Наприклад, показавши зошит, вчитель показує дактилему букви «З», ручку - «Р» і т. д.). Глобальне сприймання Вчитель показує таблички з назвами предметів і показує їх малюнки. Для закріплення глобального сприймання доцільно провести гру «Добери слово». На цьому ж етапі діти працюють із аркушами для завдань. Вчитель промовляє речення використовуючи дактиль, а діти роблять відповідні зображення піктограм у віконечках. Якщо діти мали підготовку до школи ( відвідували дитячий садок чи з ними займалися батьки) і мають навички письма, можна дати писемні завдання ( на аркушах для завдань). Фізхвилинка ( Так, як парти в сурдокласах розміщені по колу, то для проведення фізхвилинки, діти стають на середину класу. Всі вправи проводяться із спряженим промовлянням рахунку: «Один, два, три, чотири». - вправи для хребта; - вправи для суглобів; - дихальні вправи.

5. Узагальнення 1. Навчання та розвиток процесу перекодування 1) вчитель показує предмет, а діти вказують на піктограму і навпаки; 2) вчитель показує предмет, а діти вказують на словесний відповідник і навпаки; 3) вчитель показує піктограму, а діти вказують на словесний відповідник і навпаки. 2. Читання з губ Гра «Вгадування назв предметів за артикуляційними образами» 3. Робота над слуховим сприйманням ( промовляння слів за екраном) 4. Гра «Якої речі не вистачає?» 6. Підсумок уроку 7. Завдання додому ( завдання діти виконують разом з вихователями чи батьками): - виконати завдання на аркушах; - повторити гру «Якої речі не вистачає?» - промовляння слів із дактилюванням. _______________________________________________________________ Спільна робота учителів - сурдопедагогів, вихователів та батьків сприятиме хорошому навчанню дитини по оволодінню мови , мовлення та слухового сприймання.

Розділ ІІІ. Реабілітація та інклюзивна освіта Вище ми розглянули складну реабілітаційну систему , яка хоч в якісь мірі робить можливим входження дитини в оточуючий світ. Вся система поділялася на етапи, останнім з яких – навчання дитини в спеціалізованому загальноосвітньому закладі. Останнім часом з’явилася тенденція інклюзивного навчання дітей зі зниженим слухом в масових ЗОШ. Чи можлива реабілітація дітей з проблемами слуху в інклюзивних класах? Дехто вважає, що вирішивши проблему з матеріальним забезпеченням та залучивши спеціалістів – асистентів, можна вважати, що реабілітація відбувається належним чином. Але ж реабілітація це не лише повернення мови та її розуміння, це – емоційно - комфортне життя, що включає в себе почуття власної повноцінності, усвідомлення себе сильною особистістю та рівною серед рівних. Відомо, що ініціаторами інклюзивного навчання є батьки дітей з порушеннями слуху, які за вказівками фахівців із консультативних центрів, прагнуть створити для своїх дітей мовне оточення. Вони вважають, що саме мовне оточення спонукатиме дитину до спілкування мовою. В якісь мірі це правильно. Оволодівши певним набором мовних конструкцій дитина може йти на контакт .Поступивши в перший клас, дитина з вадами слуху, яка до цього часу займалася зі спеціалістами, мало чим буде відрізнятися від своїх ровесників, мова яких також може бути не зовсім правильною та і рівень розвитку не дуже буде випереджати розвиток дитини з порушеннями слуху. Але що буде відбуватися далі, в наступних класах? З кожним роком рівень розвитку та інтелектуальний рівень чуючих дітей буде значно випереджати рівень розвитку мовлення та інтелекту дитини зі значними порушеннями слуху. І навіть при сприятливій атмосфері стосунків з однокласниками, дитина з вадами слуху, особливо в підлітковий період почне відчувати свою неоднаковість з іншими. Це призведе до замкнутості і навіть до повного припинення спілкування мовою.

Повертаючись до теми вибору батьками закладу для навчання дитини, потрібно назвати основну причину їх небажання обирати спеціалізований заклад та орієнтир на масову загальноосвітню школу – це використання в спецзакладах жестової мови. Батьки не хочуть, щоб їхня дитина відрізнялася від чуючих дітей, «махала руками» і цим привертала до себе увагу. Страх від ганьби, яку вони самі собі придумали, затьмарив повне розуміння проблеми їхньої дитини. Чи такі вже страшні жести? Чи заважають вони словесному розвитку? І справді, на перших порах навчання в спецшколі діти на всіх уроках вивчаючи словесну мову, спираються на допоміжні засоби – дактиль, жести. Жести стають єдиним засобом порозуміння між дітьми і під час спілкування і під час гри. По мірі вивчення мови, в діти в класі з учителями і вдома з батьками спілкуються мовою, а між собою – і мовою і жестами. Таким чином, діти вивчають дві мови – словесну і жестову, і це добре, адже їм жити в двох світах – в світі чуючих людей і нечуючих.

Щодо вирішення емоційно – комфортної проблеми, то потрібно сказати, що вона вирішується якраз перебуванням дитини з порушеннями слуху в спеціалізованому закладі, де вона перебуватиме серед таких самих як вона сама , де не буде страху сказати щось неправильно , а , отже, не буде роздратування від насмішок, не буде депресивних станів від відчуття власної неповноцінності.

На щастя, більшість батьків виявляючи любов до дитини, до розуміння її почуття власної гідності та її права на вибір місця для отримання якісної освіти, обирають для її навчання спеціалізовані заклади, які в повній мірі забезпечують необхідну для неї реабілітацію.