Вівторок, 7 квітня 2020 року № 31 (5633)

Минулого тижня

ціни на попередніх

закупівлях

нафтопродуктів

знову лихоманило

стор.5»

Кожен день карантину суттєво

руйнує економіку України:

постраждають металургія,

машинобудування, будівельний

та аграрний сектори

Нафта на гойдалках

стор.3»

З початку року

Харківська міськрада

виділила на

реконструкцію місцевого

зоопарку понад

800 мільйонів гривеньстор.6»

Падіння з прискоренням

Температурний режим.Фото з сайта focus.ua.

❙❙

Золота вітрина

стор.2»

Учорашні курси

НБУ:

1 $ = 27,373 грн

1 € = 29,560 грн

1 рос. руб. = 0,356 грн

На трьох не зметикуєш

В Україні набули чинності посилені карантинні заходи

ВІВТОРОК, 7 КВІТНЯ 20202 ІнФорУМ«Відвідування парків, скверів, зон відпочинку, лісопаркових і прибережних зон забороняється. Це дозволяється тільки в разі, коли вам потрібно вигуляти домашню тварину або в зв’язку зі службовою необхідністю».

З постанови Кабінету Міністрів України

УКРАЇНА МОЛОДА

ОБМЕЖЕННЯ

На трьох не зметикуєшВ Україні набули чинності посилені карантинні заходи

■ Леонід ШКІЛІНДЕЙ

Якщо на початок моменту вхо-ду України в пандемічний простір офіційна статистика щодо кіль-кості обстрілів знизилася, то тепер уже кілька днів зростає. За минулі вихідні збройні формування Росій-ської Федерації та їхні посіпаки 27 разів порушили режим припинен-ня вогню, двічі застосувавши при цьому заборонене Мінськими до-мовленостями озброєння. Упро-довж доби противник відкривав вогонь по позиціях Об’єднаних сил із мінометів калібрів 120 мм та 82 мм, гранатометів різних сис-тем, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї. Втім, це за офіційними даними. Військовий оглядач, ветеран Мирослав Гай на своїй сторінці у соціальній мережі Facebook написав про тиск на вій-ськових щодо надання реальної кількості обстрілів. На донецькому напрямку, де за ситуацію відповідає оператив-но-тактичне угруповання «Схід», противник вів обстріл наших по-зицій неподалік населених пунк-тів Кам’янка, Гнутове, Авдіївка, Старогнатівка, Водяне, Богданів-ка, Широкине, Тарамчук, Ново-михайлівка, Славне, Опитне, Пав-лопіль. На Луганщині в районі від-повідальності оперативно-тактич-ного угруповання «Північ» зброй-ні формування Російської Федера-ції з міномета калібру 82 мм зран-ку обстріляли позиції Об’єднаних сил поблизу Хутора Вільного, а з автоматичних станкових гранато-метів, кулеметів великого калібру та стрілецької зброї — оборонців

Кримського. Поряд з Оріховим во-рог гатив по наших опорних пунк-тах мінами 82-го калібру та з гра-натометів різних систем. Для об-стрілу околиць Новотошківсько-го противник використав 120 мм і 82 мм калібри. Міни 82-го каліб-ру вибухнули біля наших опорних пунктів на околицях села Новоо-лександрівка. Позиції Об’єднаних сил біля Травневого окупанти об-стріляли з 82 мм мінометів, а та-кож гранатометів різних систем, кулеметів великого калібру та стрілецької зброї. Вогонь російські найманці вели з напрямку селища Гольмівський поблизу Горлівки. В районі Південного і Новолугансь-кого ворожі війська застосували гранатомети різних систем, вели-кокаліберні кулемети та стрілець-ку зброю. Окрім позицій Об’єднаних сил, окупанти 4 квітня зі станко-вих протитанкових гранатометів обстріляли також житловий сек-тор селища Верхньоторецьке. В результаті розриву гранати отри-мала осколкове поранення в ногу місцева мешканка, яка перебува-ла на присадибній ділянці власно-го будинку. Її доправили до місь-

кої лікарні м. Торецьк, де надали кваліфіковану медичну допомо-гу. Внаслідок ворожих обстрілів зазнав поранення один військово-службовець зі складу Об’єднаних сил. Упродовж минулої доби наші військовослужбовці давали рішу-чу відповідь на всі вогневі прово-кації противника, щоразу змушу-ючи ворога повернутись до дотри-мання режиму «тиші».. За даними розвідки Об’єднаних сил, за останні дні наші підрозді-ли, що вели оборонні дії, ліквіду-вали двох російських окупантів, завдали поранень сімом російсь-ким окупантам, знищили дві во-рожі вантажівки російського ви-робництва «КамАЗ» і «Урал» та станковий протитанковий гра-натомет, а також безпілотний лі-тальний апарат «Застава» Bird Eye 400. Цей БПЛА з 2012 року виробляється у Російській Фе-дерації. Його вартість становить близько двох мільйонів доларів. Безпілотник був переданий від-повідним фахівцям спеціальних підрозділів для вивчення даних із носіїв інформації. ■

НА ФРОНТІ

Без права на «Заставу»Наші підрозділи збили безпілотник російського виробництва, вартість якого становить близько двох мільйонів доларів

■

Ганна ЯРОШЕНКОПолтава

Той день у 8-річного Мишка Ступака був не-вдалим: гуляючи разом зі своїм приятелем — 10-річним Сашком Грінем — біля одного зі ставків на вулиці Нижньомлин-ській у Полтаві, він вирі-шив закинути у водойму знайдений шматок рибо-ловецької сітки, та рап-том послизнувся й шу-бовснув у холодну воду. Не надто вміючи плава-ти, Мишко ледве три-мався на воді. Усе ста-лося настільки швид-ко, що Сашко й оком не встиг змигнути. Проте він не розгубився й чим-дуж помчав до автошля-ху, аби покликати когось на допомогу. На щастя, дорогою якраз проїжд-жали на автомобілі пол-тавці Олександр Андро-сов та Андрій Попов. «Ми їхали з Харко-ва, де були у відряджен-ні, — розповів Андрій. — Зазвичай цією доро-гою не їжджу, але цього разу друг, ніби щось від-чувши, попросив зверну-ти праворуч. Побачив-ши зляканого хлопчи-ну, який махав рукою, ми зупинилися. А дові-давшись про нещасний випадок, навіть ніде не припаркували автівки — так і покинули її посеред дороги й побігли до став-ка. Наш новий знайомий показав місце, куди впав його приятель, проте ди-тини на поверхні води не було. Аж тут буквально

через три секунди хло-пець почав спливати — його тіло вже було у вер-тикальному положен-ні. І в цей час ми вдвох стрибнули у воду». За словами Андрія, у критичній ситуації діяли інтуїтивно. Олек-сандр Андросов уже бі-жучи почав роздягати-ся, а Андрій Попов уза-галі стрибнув одягне-ним. Витягнути хлопця зі ставка було не так лег-ко, адже бетонні плити вздовж берега поросли мохом, а тому були надто слизькими. Тож дорос-лі чоловіки й самі ледве вибралися — задля цьо-го їм довелося вчепитися за гілку дерева. «Хлопчина вже не дихав, — пригадує Ан-дрій Попов. — Ми пере-вернули його на живіт і провели реанімаційні маніпуляції, привівши дитину до тями. А потім викликали «швидку до-помогу». Оскільки тіло хлопця було переохо-лоджене, ми відтягну-ли його від берега, роз-дягнули й укутали моєю «олімпійкою», що ле-жала в багажнику авто. А невдовзі приїхала й «швидка».

Отак спільними зу-силлями та правильни-ми діями і врятували восьмирічному хлопцю життя. Матері про ін-цидент повідомили вже медики та поліцейські. Мишко відбувся стре-сом і нині почувається добре, його життю нічо-го не загрожує. І для до-рослих рятівників, котрі також відчули, яка хо-лодна вода у ставку ран-ньої весняної пори, при-года не закінчилася пе-реохолодженням чи за-студою. «У салоні автомобіля ми одразу ж увімкнули пічку, а ввечері поліку-валися самі знаєте чим, — жартує Андрій По-пов. — А загалом ідеть-ся не про нас. Головне

те, що врятували життя маленькому українцю, якому будувати майбут-нє нашої країни. Звісно, ми з моїм другом самі були здивовані, що все так збіглося, адже від-лік часу йшов букваль-но на хвилини. Очевид-но, хлопчину ще й доля берегла». У Головному уп-равлінні Національної поліції в Полтавській області відзначили всіх трьох рятівників. Гла-ва поліції Полтавщини Іван Вигівський вручив Олександру Андросову, Андрію Попову та Саш-кові Гріню подяки й цін-ні подарунки. Їхній вчи-нок і справді є гідним прикладом для насліду-вання. ■

ПОРЯТУНОК

«Ловися», дитиноПовернули до життя хлопчину, який випадково впав у ставок

■

Під час нагородження рятівників.Фото із сайта Головного управління Національної поліції

України в Полтавській області.

❙❙❙

Тарас ЗДОРОВИЛО

Обмеження, пов’язані з пандемією, набирають обер-тів: від 6 квітня стало чинним рішення Кабінету Міністрів України про посилення ка-рантинних заходів у зв’язку з поширенням нового коро-навірусу SARS-CoV-2, який викликає захворювання COVID-19. Зокрема, грома-дянам забороняється пере-суватися більш ніж по двоє людей, за винятком випад-ків, коли здійснюється супро-від дітей. Щоправда, чітко не роз’яснюється, чи стосується це кількісне обмеження й лю-дей, що перебувають, напри-клад, у приватному легково-му транспорті. Як пояснили в пресцентрі уряду, відучора запровадже-но обов’язкове носіння мас-ки або респіратора в громад-ських місцях. Згідно із зако-нодавством, під громадським місцем розуміється части-на будь-якої споруди, яка до-ступна або відкрита для на-селення, в тому числі за пла-ту (під’їзди, підземні перехо-ди, стадіони; парки, сквери, дитячі майданчики, зупинки громадського транспорту, ліф-ти, державні установи, медич-ні установи та інше). «Відвідування парків, скверів, зон відпочинку, лісо-паркових і прибережних зон забороняється. Це дозволяєть-ся тільки в разі, коли вам пот-рібно вигуляти домашню тва-рину або в зв’язку зі службо-вою необхідністю», — йдеть-ся в урядовій постанові. Як і раніше, ви можете вигу-лювати домашніх тварин, про-те не більше, ніж удвох, однак вигул домашніх тварин у пар-ках та скверах дозволяється лише однією людиною. Уряд також ввів вікові об-межувальні заходи: наразі ді-тям до 14 років забороняється виходити на вулицю без суп-роводу батьків або опікунів. А ось особи у віці від 60 років і старші віднесені до групи підвищеного ризику. «Люди, старші 60 років, поки що по-винні сидіти вдома. Вони ма-ють перебувати у визначено-му ними місці самоізоляції. По-друге, утримуватися від контакту з іншими особами — крім тих, з якими вони спіль-но проживають», — наголо-шується в урядовому повідом-лені. При цьому вікові обме-ження не поширюються на осіб, які «здійснюють захо-ди, пов’язані з недопущенням поширення COVID-19», а та-кож забезпечують діяльність «об’єктів критичної інфра-структури». Тим часом люди, які перебувають на самоізо-ляції (крім хворих COVID-19) і про яких нікому подбати, можуть відвідувати магазини та інші місця торгівлі, які роз-

ташовані на відстані не більше 2 км від місця самоізоляції. Важливим нововведенням, про яке не варто забувати, є й те, що відтепер усі громадяни повинні мати при собі посвід-чення особи державного зраз-ка – цей захід необхідний для контролю за тими, хто пови-нен перебувати в самоізоляції чи обсервації. За дотриманням правил карантину будуть стежити Нацполіція та Нацгвардія. За недотримання каранти-ну можуть оштрафувати на... 17-34 тисячі гривень, а в разі порушення санітарних пра-вил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням передбачена навіть криміналь-на відповідальність. У поста-нові уряду сказано, що грома-дяни, які двічі порушили умо-ви самоізоляції, підлягають примусовій госпіталізації. Зокрема, уряд у зв’язку з пандемією коронавірусу ви-рішив також скоротити кіль-кість діючих пунктів пропус-ку через кордон до 19, й усі, хто прибувають до України, повинні будуть пройти 14-денну обсервацію. Щоправда, ця вимога не стосується дип-ломатів, членів міжнародних організацій, водіїв вантаж-них транспортних засобів, членів екіпажів повітряних і морських суден, якщо немає підстав вважати, що вони мог-ли контактувати з інфіковани-ми коронавірусом. Рішення про посилення протиепідемічних і каран-тинних заходів поширюєть-ся на всю країну, однак міс-цева влада може вживати до-даткових заходів. Зокрема, в Києві було вирішено роз-ширити перелік місць, в яких заборонено перебувати без маски або респіратора. В’їзд і виїзд у столиці з понеділка можливий лише через кон-трольно-пропускні пунк-ти, причому на в’їзді в міс-то в обов’язковому порядку вимірюватимуть температуру у водіїв та пасажирів. Мер міста Віталій Клич-ко також попередив, що якщо кількість інфікованих буде стрімко зростати, то влада сто-лиці може прийняти рішення про заборону використання приватного транспорту, а та-кож запровадити низку інших заходів. Нагадаємо, що станом на вечір 5 квітня в Україні підтверджено 1 тис. 308 ви-падків коронавірусної хворо-би COVID-19. Цей вірус упер-ше зафіксували в китайській провінції Хубей наприкінці 2019 року. З того часу зара-ження коронавірусом було за-фіксовано у 170 країнах світу, включно з Україною. Почина-ючи з 11 березня Всесвітня організація охорони здоров’я визнала поширення хвороби пандемією. ■

3УКРАЇНА МОЛОДАВІВТОРОК, 7 КВІТНя 2019ІнФорУМ

«КРИМНАШ»

Коронавірусний призов Окупанти на анексованому півострові планують незаконно загнати 3,3 тисячі новобранців на службу до лав армії РФІрина КИРПА

Упорушеннявсіхчиннихнормкаран-тинучерезкоронавірус,МіноборониРФзважилосяорганізуватимасовийнезакон-нийпризовмешканцівокупованогоКри-мунавійськовуслужбу. Передбачається,щодо15липня2020рокусолдатськуформупротисвоєїволівдягнутьпонад3,3тисячімешканцівпі-вострова. Чимало людей у Криму обурені цимсвавіллям,аджебільшачастинапризов-никівбудезмушенапроходитислужбузамежами півострова. Молодих чоловіківвідправлятьякомогадалівідБатьківщи-нинавійськовібазиПівденноготаіншихвійськовихокругівРосії. Зметоюформальногодотриманнянормкарантину через коронавірус, особовийскладна14днівізолюютьвідрештивій-ськовослужбовціввокремихказармах. Зусіхзасобівзахистувіднебезпечногокоронавірусудляпокликанихнаслужбухлопців,поплічникиКремляпередбачилихібащозвичайнітермометри,якимипла-нуютьтричінаденьвимірюватиновобран-цямтемпературу. Громадськіактивістизрізнихкраїнсвітузмушеніконстатувати,щоросійськіокупанти,упорушенняміжнародногоза-конодавства,продовжуютьнезаконнопе-реслідуватигромадянУкраїни. УпротоколіМіжнародноїправозахис-ноїорганізаціїHumanRightsWatchза-фіксованічисленніфактипорушенняправлюдиниуКримутапротизаконніпереслі-дуваннямешканцівпівостровазавідмовувідслужбиулавахарміїкраїни-окупан-та. Узвітіорганізаціїсказано(цитуємо):«ВідповіднодоIVЖеневськоїконвенціїдержава-окупантнеможепримушуватимешканцівокупованоїтериторіїслужитивїїзбройнихабодопоміжнихсилах».До-кументтакожпрямозабороняєбудь-який«тискабопропаганду,спрямовануназа-безпеченнядобровільногопризову».Ціза-борониєабсолютними,аїхпорушенняєсерйознимпорушеннямконвенцій»,—кі-нецьцитати. ЛідериКримськоїправозахисноїгру-пипоінформувалиHumanRightsWatchпроте,щозаостаннічотирирокиїмвда-лосязадокументувати76обвинувальнихвироків,відомотакожщепродвавипад-ки,якіперебуваютьнарозглядікримсь-ких«судів»,ащеводномувипадкуслідс-твотриваєщейдосі. —Реальнакількістьсправтаобвину-вальнихвироківєнабагатобільшою,ос-кільки багато вироків просто не публі-куються,—прокоментувавситуаціюек-сперт Кримської правозахисної групиОлександрСєдов.—Починаючиз2015рокукількістькримінальнихвироківзаухиленнявідпризовудоарміїРФнатери-торіїКримунеухильнозростає,результа-томкожноїпризовноїкампаніїстаєвід20до30вироківпротинівчомуневиннихкримчан. ЗаданимимоніторинговоїмісіїООНізправлюдинивУкраїні,за2017рікнавій-ськовуслужбудозбройнихсилРосіїпок-ликалинеменше4,8тис.мешканцівКри-му,ау2018роціцяцифразрославжедо5,6тис.кримчан. ПрокуратураАРКпроситьусіхмеш-канцівокупованогопівостровауразіот-риманнянимиповістокдляпроходженняслужбиуросійськійармії—звертатисяподопомогузаїхнімномеромтелефонуабописатилистинаелектроннускриньку. n

n

Сумібіль.Упонеділок,6квітня,несталоБорисаКли-менка.Нашогодоброгодру-га,чудовогожурналіста,ба-гаторічногоавтора«Українимолодої»,інтелектуала,еру-дита,видавцяіпростохоро-шоїлюдини...Втакімоментиспадаєнадумку,щожиття—річкрихка,миттєва,несподі-вана, жорстока. І справед-ливістьунійрозподіляєтьсяякосьнерівномірно.Боріневистачатиме. Бракуватимейогоголосузнезрівняннимтембром,життєрадісногосмі-ху,надійності,справжності,оптимізму,анекдотівнавсівипадки, дотепних жартів,незліченної кількості вір-шів напам’ять, фантастич-них проєктів... Але щастя,напевне,утому,щовінунасбув.Іщопризгадціпроньогозавждитеплітименасерці. ОсьдеякіцитатизБори-сової сторінки у «Фейсбу-ці». ЮрійЛуканов:«Минуло-голітавіннаПодоліоргані-зував зустріч всіх старихдрузів.Буввеселийібезтур-ботний. Сипав жартами. Янепам’ятаю,щобвінсуму-вав.Отвзагалі.Мабуть,тре-басумуватиірадіти,щовінпроживоптимістомуцьомужитті». Віктор Лещук: «такідні...НесталоБоріКлимен-ка. Справжній, надійний,

чолов’яга з великої літе-ри.Так,журналіст.Колега,товариш.Здавалосязісвоїмнезміннимоптимізмоміочи-ма,щозавждиіскрятьсяро-зумом і світлим гумором,житиме100років.Сталосянетак.Списпокійно,коле-го.Твоєжиттябулояскра-вим, ущерть наповненим,алекоротким...» ЛюбовСкиба:«Пішовзавеселку найкращий з тих,когозналавцімсвіті:немаєвеселунайдотепника,над-звичайно потужногов усь-ому, за що брався, БорисаКлименка. Світла пам’ятьназавжди». Яніна Соколовська:«Боречка,BorysKlymenko,пустьтебетамбудетхоро-шо.Туттебяитвоей,бью-щей за пределы энергии,твоей живости и добротыбудеточеньнехватать.Ви-димо, там они оказалисьнужнее. Царствие небес-ное».

StasJuvenalievich:«Какэтоглуповсе,вотэтотвсес-вашившийсяп...,вкоторомтакпростоб...умираетодинизлюбимыхлюдей,итыни-янеможешьсэтимподелать.БоряBorys Klymenkoбылтем человеком, с которымпросторядомсел—иотпус-тилоуже,вглазапосмотрел,голосэтоткакбархатноераз-ливное. Какой п-ц. Пусть

емулегчетамбудет,спокой-нее». Tatiana Artuszewska:«Ох, пане Борисе, любиймій,панеБорисе...» Редакція газети «Украї-на молода» висловлює щирі, глибокі співчуття нашій колезі Валентині Климен-ко та Роману Клименку із приводу смерті чоловіка й батька. n

ВТРАТИ

А смерть найкращих обирає і смикає по одномуПам’яті друга

n

Лариса САЛІМОНОВИЧХарків

Навітьурозпалборотьбизкоро-навірусомХарківськаміськрадапро-довжує вкладати рекордні кошти уреконструкцію,щотриваєпонадтрироки.Вжецьогомісяцяпройдутьтор-гинановебудівництвоузвіринцітакзваної «Зимової левади» для утри-маннядомашніхідикихтваринкон-тактногозоопарку,атакожамфітеат-ру,спроможноговміститиодночаснопівтисячіглядачів.Вартістьоб’єктів—відповідно40і12,7мільйонагри-вень. Загалом у березні, незважаючинабракмедичнихзасобівдлябороть-бизепідемією,намісцевийзоопарк,завдякищедростідепутатів,пролив-ся,безперебільшення,золотийдощ.Упершихчислахмісяцявонивиділи-ли30мільйонівнабудівництвоспе-ціальногозерносховищаі6мільйонівнареконструкціютуалету.А16берез-ня,коливжебуловідомопрокаран-тин, оголосили тендер на зведенняпавільйонудляпінгвінівзагальноювартістюмайже91мільйонгривень.Згідно з тендерною документацією,розміщеноюнасайтідержавнихза-купівельProZorro,милихпівнічнихтваринок побалують розкішним бу-диночкомізвласнимбасейном,піща-нимпляжем,скелямидлягніздіса-домізрідкіснимидеревами.Будетуттакожпідсобнеприміщеннядляпер-соналу, де встановлять санвузли подесятькомплектівнапівфарфоровихіфарфоровихунітазівтаумивальни-ківіщестількижкомплектівчавун-нихпіддонів. Прилаштувалиуберезнідоновихапартаментівдепутатиімісцевуана-конду.Вонажитимеутераріумі,роз-ташованомуукафена100посадко-вихмісць.Орієнтовнавартістьново-

будови—29,2мільйонагривень.Щемайжемільйонвитратятьнапроєкт-ніроботи.Аленацьомупараднечува-ноїщедростінезавершився,оскіль-ки25березнямеріяоголосилатендерна реконструкцію пішохідного міс-тка та відкритих водних об’єктів ізприміщеннямиводопідготовкиузоні«ПівденнаАмерика».Вартістьпроєк-ту—30мільйонівгривень. Як влучно підмітили активістиХарківськогоантикорупційногоцент-ру,націкоштиможнабулобпридбати25приладівШВЛ,якихвкрайбракуєухарківськихлікарнях.Асумау800мільйонівгривень,щобуласпрямова-наназоопаркупершомукварталі,заданимиХАЦ,удесятьразівпереви-щуєкошторисремонтухарківськихлікарень,проведеногозаостанніхчо-тирироки.ЗагаломназоопаркуХар-ковівитратиливжепонад2мільярдигривень,хочаточнусумунебереться

назватиніхто.«Мипонадтрирокина-магаємосьотриматикошториси,алебезрезультатно,—кажеспівзаснов-никХАЦЄвгенЛисичкін.—Інавітьнароднідепутатизапитивідправляли,алемиотримуємовідпискиінеотри-муємореальнувартістьіцінинама-теріали». Водночаспильнаувагадозоопаркууцейдраматичнийчаслишенапер-шийпоглядздається,м’якокажучи,дивною.Активістиантикорупційногоцентруприпускають,щомерГеннадійКернес хоче завершити багаторіч-ну реконструкцію звіринця до май-бутніхвиборів.«Вониплануютьупо-ратисядоосені,—припускаєкерів-ник ХАЦ Дмитро Булах. — Кернесобиратиметьсянаякихосьдосягнен-нях.Азоопарк—цевітриннийпро-єктмера.І,напевно,самезвиборамипов’язанийтойфакт,щойогохочутьдобудуватиякнайшвидше». n

НЕЧУВАНА ЩЕДРІСТЬ

Золота вітринаЗ початку цього року міськрада виділила на реконструкцію місцевого зоопарку понад 800 мільйонів гривень

n

Передвиборча фішка харківського голови.❙

4 УКРАЇНА МОЛОДАВІВТОРОК, 7 КВІТНЯ 2020 ПОЛІТИКА

Тетяна ПАРХОМЧУК

Цікава думка прозвучала з уст міністра МВС Арсена Авакова про можливість продовження карантину ще на місяць, тобто аж до кінця травня. Цікава з тих позицій, що це саме той необ-хідний захід, аби змести владу Зеленського та Ко руками пере-січних українців — голодними бунтами. Тим більше що й без того, ще до коронакарантину, у владі розповзлась пошесть роз-колу. І хоч цього разу багатьом са-мостійно заглядати у вікна, аби поспостерігати за цим політха-осом, карантин не дозволяє, однак ситуація і так давно на поверхні. Адже ще півроку тому прогнозувалось, що рано чи пізно Володимир Зеленський втратить контроль над Верхов-ною Радою. І одна з причин — більшість «Слуг народу» ні-коли по-справжньому не були в команді президента — вони просто стали тимчасовими со-юзниками.

Ноги ростуть із голови І от у березні ми вперше побачили протести всередині владної партії «Слуга народу». Криза провладної фракції спро-вокувала створення всередині «Слуг народу» проєвропейсь-кої ліберальної групи, яка має намір підтримувати ініціати-ви президента Володимира Зе-ленського і виступає за Євросо-юз та проти повернення Украї-ни до середньовіччя. Нагадаємо, шістдесят на-родних депутатів виступили проти угод у Мінську та утво-рення так званої консульта-тивної ради з ОРДЛО, де Росія бачить себе в ролі споглядача. Адже це означатиме ймовір-ну легалізацію так званих Лу-ганської та Донецької народ-них республік. Спостерігаючи за перефор-матуванням монофракції, при-гадується обіцянка, котру ще на початку роботи Верховної Ради нового скликання озву-чив президент Володимир Зе-ленський: «Я вже знаю, що розпускати Верховну Раду не так страшно». І останнім ча-сом гарант Конституції дійс-но все частіше повторював, що за наявності критичної маси, за його ж оцінкою, помилок депутатів він розпустить пар-ламент без особливого жалю і довгих роздумів. Ці всі факто-ри не примусили себе довго че-кати. Вийшовши на політич-ну авансцену, як на замовлен-ня. Хоча водночас породили й декотрі підозри: а чи не гра це Банкової, така собі рухома кар-тинка — агітка для тих ЗЕвиб-орців, котрі можуть відійти від Зеленського, бо розчарувались у своїх наївних сподіваннях та добре зіграних запевненнях у щирості намірів вести країну проєвропейським шляхом. Природне запитання: а звід-ки ноги ростуть? Ні-ні, не пот-рібно сварити п’яту точку — як кажуть, у важку хвилину вона завжди з вами. Ймовірно, ноги ростуть із голови офісу прези-дента? Але, очевидно, у відпра-цьованій конфігурації з інши-ми впливовими особами, котрі чимало вклались у політичну долю Володимира Зеленського, а тому програвати й бути собі у збитку не збираються. Однак голосування поза-чергової «карантинної» сесії Верховної Ради — за закон, що унеможливив повернення «ПриватБанку» його колиш-нім власникам, та закон про відкриття ринку землі — пока-

зало, що в Раді здатні домовля-тись, і коаліція може розбавля-ти фарби політичної орієнтації ледь не щодень.

Проста арифметика І про колишню монобіль-шість мовою цифр. Отже, фракція «Слуга народу» у бе-резні провалила голосуван-ня щодо 70% рішень Верхов-ної Ради. А всього на початку весни було прийнято 25 зако-нодавчих актів. І лише за сім із них фракція забезпечила від 226 голосів. Про це повідоми-ла пресслужба Комітету виб-орців України. Зокрема, голо-сів від монобільшості не вис-тачало для успішного голосу-вання щодо недавніх кадрових змін в уряді Дениса Шмигаля, а також за відставку колиш-нього генпрокурора Руслана Рябошапки. Ці рішення були ухвалені за допомогою голо-сів депутатів, що не входять до більшості. Водночас фрак-ція забезпечила в березні необ-хідну кількість голосів за від-ставку уряду Олексія Гонча-рука та звільнення членів Ка-бміну (240 та 242 голоси «за» відповідно), призначення но-вим прем’єр-міністром Дениса Шмигаля та формування но-вого уряду (242 та 228 голосів «за»), а також за призначення за президентською квотою Ан-дрія Тарана міністром оборони (239 голосів) та Дмитра Кулеби міністром закордонних справ (242 голоси «за»). Якщо раніше це виглядало як тимчасові збої в роботі фрак-ції, то зараз є підстави говори-ти про систематичну пробле-му в роботі монобільшості, на-голошують у КВУ. Загалом у фракції «Слуга народу» на-разі 248 народних депутатів.

Від моносистеми відвалилась чверть Але найпромовистішим було голосування по двох клю-чових питаннях, без котрих не бачити Україні допомоги

від МВФ. Саме воно остаточно підтвердило: у президента Зе-ленського вже немає більшості в парламенті. Хоча ситуативні коаліції не нове явище в полі-тичному житті країни. До 30 березня такою ситуа-тивною коаліцією було єднан-ня частини депутатів від партії «Слуга народу» з ОПЗЖ і депу-татськими групами, орієнтова-ними на Ігоря Коломойського. Нині ж вималювалась конфі-гурація частини депутатів від партії «Слуга народу» з фрак-ціями «Європейська солідар-ність» і «Голос». І це, в умо-вах, що наразі склались, най-природніша коаліція. Отже, перше питання — «антиколомойський закон», друге, що як лакмус показа-ло актуальний розклад сил у парламенті, — це розгляд «земельного» питання. Воно продемонструвало виклик мо-носистемі, від котрої відвали-лась четвертина. «Нулі» при голосуванні од-ностайно дала група опозицій-них фракцій у складі «Опо-зиційної платформи — За життя» і «Батьківщини». У ніч з 30 на 31 березня до них долучилася у повному складі депгрупа «За майбутнє», яку пов’язують зі сферою впли-ву мільярдера Ігоря Коло-мойського. При цьому части-на «клубу прихильників» олі-гарха у складі фракції «Слуги народу» ухвалення земельно-го закону підтримала. Але не всі: так, у момент вирішально-го голосування виявилися від-сутніми «спікери» цієї групи Олександр Дубінський і Мак-сим Бужанський. Не голосував і Гео Лерос, котрий став упізна-ваним широким загалом завдя-ки своїм викриттям щодо глави офісу президента Андрія Єрма-ка і його брата.

Зеленський — порохобот? Загалом законопроєкт про вільний ринок землі з різних причин і мотивів не підтрима-

ли 42 члени монобільшості. Це означає, що без підтримки ін-ших фракцій ухвалення цьо-го ключового документа було б неможливим. У кризовій ситу-ації Банковій підставили плече «Європейська солідарність», «Голос», група «Довіра» і п’ятеро позафракційних (ок-рім спікера Дмитра Разумкова і віцеспікера Руслана Стефан-чука, це троє депутатів з орбі-ти Ріната Ахметова: Муса Ма-гомедов, Вікторія Гриб і Сергій Магера). Варто зазначити, що в ніч на 31 березня, після голосу-вання Ради за відкриття рин-ку землі, в парламенті було за-реєстровано проєкт постанови про відміну рішення Верховної Ради щодо ринку землі й пере-дано на розгляд профільного комітету. Це може зупинити процес підписання закону про ринок землі головою Верховної Ради України Дмитром Разум-ковим. Крім того, партія «Батьків-щина» звернулась до Конститу-ційного Суду з вимогою визна-ти незаконним прийнятий пар-ламентом закон про відкриття ринку землі.

Політична криза на передньому рубежі Рейтинг президента Воло-димира Зеленського надкушу-ють не лише своєю непідтрим-кою «умовно» свої, котрі свої-ми, як ми з’ясували, були дуже умовно, а й підтримкою — вже також умовно, чужі. І вже не вперше під час важ-ливих голосувань владі допома-гають «Голос», «Довіра» та гру-па Ахметова. Цього разу до них долучилися депутати з фракції Петра Порошенка. І це спрово-кувало напад на «Європейську солідарність» та викликало не-абияке роздратування у діячів на кшталт колишнього заступ-ника глави президентської ад-міністрації Віктора Янукови-ча Андрія Портнова. У своєму Телеграм-каналі він сповістив

про «змову» між владою і По-рошенком щодо припинення кримінального переслідування п’ятого президента в обмін на спільні голосування. Колиш-ній «регіонал» заявив про появу «неформальної коаліції» фрак-цій Порошенка, Святослава Ва-карчука і «Слуги народу». А президента Зеленського в проросійському політичному середовищі почали називати головним «порохоботом» Ук-раїни. Налагодження стосунків Банкової з її опонентами дра-тує політиків, чутливих до на-строїв Кремля. Вкотре зазна-чаємо: Росії потрібен хаос в Ук-раїні, а не стабільність і прий-няття цивілізованих правил.

Написи на паркані Однак, як виявилось, у на-ших фінансових потребах на-разі може допомогти саме Захід — МВФ, а не Росія, як вважа-ють проросійські політики. А Зеленський очікувано опинив-ся в ситуації, коли мусить ви-бирати між союзом з олігарха-ми та порятунком країни. Оче-видно, що гідний вихід для ньо-го — почати справжню боротьбу з олігархатом. І, перш за все, з колишнім партнером — Ігорем Коломойським та його пред-ставниками в Раді. Бо існує така думка, що коли він не пе-реможе, то ті його знищать, тим більше після прийняття «анти-коломойського закону», тобто закону, що унеможливив по-вернення ПриватБанку його колишнім власникам. Навряд чи Коломойський зможе проба-чити це колишньому партнеру Зеленському. Гадаю, ми не по-миляємося у визначенні пси-хологічних особливостей Коло-мойського та його найближчих, уже не таємних, радників. Однак, з іншого боку, вини-кає логічне й водночас непро-сте питання: а на кого в цьому протистоянні може спертись сам президент Володимир Зе-ленський? На інших олігар-хів? Ахметов, Пінчук, Косюк — у них свої інтереси. Фірташ, Льовочкін, Медведчук — ці бу-дуть «топити» за мирні домов-леності з агресором. Отже, Зеленський на шпа-гаті між інтересами країни та інтересами конкретних осіб. І в цій майже безвихідній ситу-ації чітко проглядаються по-милки, допущені з самого по-чатку: президент не створив партію, яка б залучала широкі верстви населення до політич-ного життя. А саме на партію він і зміг би опиратись. Тому зараз уже не важли-во, хто і за скільки тут віддав-ся — якщо не з гарантією, то в «прикордонному» варіанті. Ми ж не віримо, що пишуть на тинах. Там сьогодні різно-планові герої. І всі ці прізви-ща — просто слова в традицій-ній культурі «незаборних» по-чуттів. А хіба ми не про це застері-гали раніше? Олігархи з усіх таборів сіли й подерибанили країну — фінансово й політич-но. І тепер стабілізацією буде називатися те, як вони мирно перерозподілюватимуть владу й гроші. ■

ТЕНДЕНЦІЇ

Олігархічний гамбітПоглиблення VIP-розколу президентської раті

■

Олігархи: втрати й пошуки балансів.Фото з сайта politeka.net.

❙❙

5УКРАЇНА МОЛОДА

ВІВТОРОК, 7 КВІТНЯ 2020СВІТ

Оксана СОВА

У понеділок відкриття біржових торгів вкотре озна-менувалося стрибком вниз: ф’ючерси нафти марки Brent у середньому впали більш ніж на 9 відсотків — до $31,16 за барель. Вартість червневих закупок на цю нафту на лон-донській біржі ICE Futures вранці 6 квітня зафіксува-ли на рівні $33,97 за барель — на 0,4% нижче ціни на за-криття попередньої сесії. На-гадаємо, на тлі низки різно-манітних заяв про очікувані переговори та взаємних реве-рансів ключових постачаль-ників ринку минулого тижня Brent подорожчала на 22%. Ф’ючерс на нафту WTI на травень тим часом подешев-шав на 1,14% (28,02$). Хоч упродовж кількох вранішніх годин його вартість опуска-лася на 9,5% — до $25,88 за барель. Минулого ж тижня ф’ючерс на нафту WTI на тра-вень подорожчав на 31,8%. Як відомо, стрімкий об-вал цін на нафту почався 9 березня. Країни ОПЕК втра-тили за добу 500 млн до-ларів через падіння цін на нафту. Тоді внаслідок демар-шу РФ, яка за доброю тради-цією пушкінського казково-го персонажа забажала дик-тувати всім власні умови. Російська державна нафтова компанія «Роснефть» заяви-ла про збільшення видобутку нафти, незважаючи на обвал цін у світі. Намір різко збіль-шити у квітні видобуток на-фти оприлюднила в підсумку і саудівська державна нафто-ва компанія Saudi Aramco, яка володіє значно потужні-шим потенціалом впливу на цьому ринку. Здешевшання нафти потягло за собою обва-ли фондових ринків у США та у світі загалом. Уже 19 бе-резня нафта WTI подешевша-ла на 24,4% — до $20,37 за барель, досягнувши найни-жчого цінового показника з лютого 2002 року. Цей день став третім найгіршим в іс-торії WTI. Після невдалих спроб якось відновити перегово-ри (з неодмінним вигля-дом переможця) вже 1 квіт-ня експортний сорт російсь-кої нафти Urals впав у ціні до $13 за барель, що стало мінімальним показником із 1999 року. Враховуючи, що бюджет РФ верстали на про-гнозі, що нафта коштувати-ме $42,4 за барель, маска не-зворушності трималася не-довго. Тим паче що вже 2 квітня російська нафта Urals опустилася в ціні до $10 за барель. Загалом нове зниження цін на нафту відбулося на тлі новин про перенесення зуст-річі ОПЕК та країн-експор-терів нафти, які не входять до складу цієї організації, пові-домило у понеділок агентс-тво Reuters. Зустріч альянсу найбільших світових нафто-виробників ОПЕК+, що пла-нувалася на 6 квітня, пере-

несли на 9 квітня. А з 1 квітня попередня угода повноваж-них представників нафто-добувних держав втратила чинність і всі обмеження на видобуток нафти знято. Без участі Росії країни ОПЕК не бачать сенсу продовжувати штучно обмежувати видобу-ток. Вже згадана раніше са-удівська державна компанія Saudi Aramco запропонувала покупцям нафти найбільші знижки за останні 20 років і пообіцяла збільшити видо-буток більш ніж на 2 млн ба-релів на день. 9 березня 2020 року увійшло в історію як день найбільшого обвалу цін на «чорне золото» з часів втор-гнення Іраку в Кувейт і аме-риканських атак на війська Саддама Хусейна і стало уда-ром для всіх країн-експор-терів вуглеводнів, зменшив-ши їх можливість впливати на міжнародну політику. І це суттєво змінює баланс сил у світовій економічній сис-темі. Москва блефувала, про-гнозуючи негативний вплив ситуації на сланцевий сектор США: «Подивимося, як буде почуватися американське ви-добування сланцевої нафти за цих умов», — іронізував реч-ник «Роснефті» Михайло Ле-онтьєв. США справді були вигідні високі ціни на нафту, які три-малися завдяки скороченню видобутку в ОПЕК+ протя-гом останніх років: Штати зуміли перегнати Саудівсь-ку Аравію та Росію, яка ста-ла третьою за обсягом видобу-вання нафти у світі. Проте немає жодних га-рантій, що падіння нафтово-го ринку справді зможе виби-ти з гри американських слан-цевиків. Адже виробництво сланцевої нафти легко запус-тити чи згорнути. За даними Федерального резервного бан-ку Далласа частка видобутку нафти та її переробки не пере-вищує 1,8% ВВП країни. На-томість значення вуглевод-нів для ВВП Росії, основни-ми експортними продуктами якої є нафта та газ, надваж-ливе. Тим часом, за словами міністра фінансів РФ Антона Сілуанова, при закладеній у бюджеті базовій вартості на-фти 42 доларів за барель на-копичених резервів достат-ньо: «При ціні на нафту на-віть близько 30 доларів за ба-рель ми протягом чотирьох років спокійно профінансує-мо наші витрати», — запев-няв він. Але, коли падає об-мінний курс, ціна імпорто-ваних товарів зростає, приз-водиячи до втрати реальних статків у доларовому екві-валенті. Девальвація ж руб-ля відрекошетила по торго-вельних партнерах Москви: у Казахстані тенге протягом кризової доби знецінився на чверть. Яким чином ситуація на ринку вуглеводневих енерго-носіїв розгортатиметься далі, стане відомо не раніше 9 квіт-ня. ■

Оксана СИДОРЕНКО

Можливістю пропіаритися на паніці, яку викликала коронавірус-на пандемія та супутні заходи карантинних обмежень, не ско-ристається хіба лінивий. Утім не кожен підприємливий політик зда-тен вписатися в контекст вдало...

Євросоюз обурили «заслані козачки» Прокуратура Софії порушила кримінальну справу проти лідера політичної партії «Відрод-ження» Костадіна Костадінова за поширен-ня фейків про коронавіруси. «Його заява мог-ла викликати у громадян безпідставну триво-гу в умовах оголошеного на території Болгарії надзвичайного стану у зв’язку з пандемією ко-ронавірусу», — зазначили у відомстві. У теле-візійній передачі Костадінов заявив, що проти-епідемічні заходи вводяться не в інтересах гро-мадян і є пропагандою для відволікання уваги. Він стверджував, що на складах організації, яка називається «Державний резерв і військово-тимчасові запаси» все є тільки за документа-ми, а на практиці все вже поцупили і з’їли. Кос-тадінову, партія якого виступає за вихід країни з ЄС і НАТО та переорієнтацію зовнішньої полі-тики країни на Росію (в Народних зборах вона не представлена), пред’явили звинувачення в рамках справи і відпустили під заставу в 20 ти-сяч левів (близько 10 тисяч євро). У Болгарії ввели режим надзвичайного стану через коро-навірус у середині березня — зафіксувавши 20 заражених і одного загиблого, тому на тлі інших європейських держав наслідки пандемієї в цій країні стримують цілком достойно. Тим часом три члени фракції Європарла-менту «Зелені / Європейський вільний аль-янс» від Німеччини ще попереднього тижня закликали керівництво Євросоюзу розслідува-ти обставини з дезінформаційною кампанією навколо коронавірусної інфекції. У докумен-ті політики вказали, що серйозно стурбовані «поточними дезінформаційними і пропаган-дистськими зусиллями, особливо з боку Ки-таю і Росії». «Очевидно, що робляться спроби підірвати ЄС і посіяти недовіру серед місцево-го населення і європейських сусідів щодо ЄС, його демократичних цінностей та інститутів»,

— зазначено в листі. Автори тексту — члени Європарламен-ту від ФРН Сергій Лагодінській, Олександра Геесе і Віола фон Крамон-Таубадель — поси-лаються на підрозділи ЄС East StratCom Task Force і говорять, що ці висновки узгоджуються з їхньою точкою зору. Росію ж у Європі звину-вачують у свідомому заниженні загрози пан-демії і небажанні закрити Москву як головний епіцентр коронавірусу в Росії

Росія мілітаризує регіони У Кремлі ж побоюються, що вірусна пані-ка може спровокувати народні хвилювання і бунти. Влада Росії намагається за допомогою своєї агентури посилено розхитувати Україну. Як стверджує координатор групи «Інформа-ційний опір» Костянтин Машовець, «у самій Москві — близько тисячі хворих короновіру-сом (це офіційно), неофіційно — набагато більше. Жорсткі превентивні заходи, які про-водяться владою, свідчать, що росіяни готу-ються до більш «плачевного» розвитку ситу-ації, — аж до масових заворушень і погро-мів супермаркетів та аптек. Про розгортання «вірусних бараків» і переведення поліцейсь-ких та частин Росгвардії столичного гарнізону на посилений режим несення служби теж усім відомо. В разі «розвитку ситуації за найгіршим сценарієм» у Москві й околицях відключать інтернет і мобільний зв’язок (прагнучи погаси-ти масові заворушення в зародку). Відповід-ні служби отримали вказівку «провести підго-товчі заходи». У Москві активно готується «лі-кувально-санітарна база» до спалаху вірусу. Правда, дещо своєрідно. Наприклад, у Коло-менському проїзді у приміщенні шкірно-вене-рологічного диспансеру розгорнуто спеціальну лабораторію для заможних клієнтів і високо-поставлених чиновників (які ще лишаються в

Москві), де можна в «експрес-режимі» зроби-ти аналізи на коронавірус, «пункти ізоляції» і «тимчасові інфекційні госпіталі». Мерія Моск-ви отримала вказівку готувати «транспортну та логістичну інфраструктуру до функціонування в особливому режимі», аж до спецперепусток на транспорті. Але в АП Путіна вельми насто-рожено поставилися до ряду карантинних за-ходів місцевої влади в регіонах щодо бороть-би з коронавірусом і схильні розглядати їх як «зайві», «надлишкові» та викликані злочин-ними «прагненнями обособлення». Поки що в цьому контексті згадують Алтай, Кіровськ, Апатити. Озвучують загрозу розпаду і хаоти-зації. Хоча останні посилання можна позна-чити як чутки, плітки та інфотреш, лишається фактом, що ВС РФ в окремих регіонах пере-ведені в підвищену бойову готовність. Причо-му саме в тих регіонах, де очікуються особливо жорсткі обмежувальні заходи щодо боротьби з пандемією коронавірусу. Президент США Дональд Трамп тим ча-сом, попри розмови про приязні стосунки з Путіним, продовжив до першого квітня 2021 року дію проти Росії санкцій, запроваджених через кібератаки проти Сполучених Штатів. Відповідну заяву було поширено ще 30 бе-резня на сайті американської адміністрації. Указ, уперше ухвалений президентом Ба-раком Обамою, передбачає, нагадаємо, об-меження проти країн, які становлять загро-зу для США в кіберпросторі. «Я продовжую на один рік надзвичайний стан, запровадже-ний указом від 1 квітня 2015 року», — зазна-чив американський президент. Рішення доз-воляє міністерству фінансів запроваджува-ти санкції проти осіб, які здійснюють кібера-таки проти США, зокрема блокувати рахунки та будь-які активи підсанкційних осіб на те-риторії країни. ■

ХРОНІКА КОРОНАВІРУСУ

Пандемічні метаморфозиПолітики, як і продавці, використовують будь-яку нагоду проманіпулювати електоратом

■

Ігор ВІТОВИЧ

Прапор Північної Македонії підняли над штаб-квартирою НАТО 30 березня, під час спеціаль-ної церемонії на ознаменування приєднання цієї країни до Північ-ноатлантичного союзу, повідомляє офіційний сайт Альянсу NATJ.int. Церемонії підняття прапора від-булись одночасно в Командуван-ні ОЗС НАТО з питань операцій (SHAPE) в Монсі (Бельгія) і в Ко-мандуванні ОЗС НАТО з питань трансформації в Норфолку (Вірд-жинія, США). Північна Македонія стала тридцятим членом Альянсу. Стоячи поряд із повіреним у справах делегації Північної Маке-донії в НАТО Зораном Тодоровим, Генеральний секретар Єнс Стол-тенберг сказав: «Це історичний момент для Північної Македонії. Він настав після років терпіння, наполегливості і відданості рефор-мам. У найкращому дусі Альян-су і завдяки політичній рішучості і мудрості Північна Македонія та Греція досягли історичного ком-промісу щодо назви країни. Прес-панська угода зробила можливим вступ нового члена до НАТО. Вона також стала внеском у добросусід-ські відносини і краще майбутнє для Північної Македонії. Ваша на-полеглива праця зробила можли-вим цей день. Членство в НАТО добре для Північної Македонії. Це

добре для стабільності на Західних Балканах і добре для міжнародно-го миру і безпеки. У такі часи, як ці, друзі і союзники важливі як ні-коли, і Північна Македонія нині має найкращих друзів і союзників у світі. Ми усі сильніші і перебуває-мо в більшій безпеці разом, ніж по-одинці. Отже, ласкаво просимо до НАТО», — сказав він. Через пандемію коронавіру-су президент Північної Македонії Стево Пендаровський заявив, що «ми не можемо радіти та відзна-чати цю подію як слід. Але це істо-ричний успіх, який після трьох де-сятиліть незалежності остаточно підтвердив безпеку Македонії та

гарантії нашого майбутнього. Ві-таю всіх! Ми це заслужили», - за-значив він. Нагадаємо, що вступу Північ-ної Македонії до НАТО передував тривалий конфлікт країни з сусід-ньою Грецією. Вона наполяга-ла, нібито Македонія привласни-ла назву однієї з північних грець-ких провінцій та блокувала діа-лог щодо її членства в НАТО та ЄС. У лютому 2019 року ця країна змі-нила свою назву на Північна Маке-донія. А вже 24 березня цього року Рада ЄС із закордонних справ ухва-лила рішення про початок перего-ворів щодо членства Північної Ма-кедонії в Європейському Союзі. ■

БЛОК

Поповнення в північноатлантичній родиніПівнічна Македонія стала тридцятим членом НАТО

■

Прапор Північної Македонії у НАТО піднято.❙

ПАДІННЯ

Нафта на гойдалкахМинулого тижня ціни на попередніх закупівлях нафтопродуктів знову лихоманило

■

6 УКРАЇНА МОЛОДАВІВТОРОК, 7 КВІТНЯ 2020 ЕКОНОМІКА

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ

Влада України переглянула свої мак-роекономічні прогнози на 2020 рік: песимізм урядовців, як ми бачимо, по-силився навіть у порівнянні з їхніми ж підрахунками на початку пандемії. Так, за новими підрахунками рівень інфляції зросте до 11,6%, хоча нещодавно влада очікувала 8,7%. ВВП при цьому впаде на 4,8%, хоча ще тиждень тому вважало-ся, що на 3,9%. А от середня заробітна плата зменшиться до 10 706 грн, що на триста гривень менше від попередньої цифри. Рівень безробіття, за урядовим прогнозом, сягне 9,4%, хоча неурядові експерти заявляють про десятки відсо-тків.

Падіння з оптимізмом При цьому дефіцит державного бюджету України, за словами заступ-ника керівника офісу президента Юлії Ковалів, може зрости із 2,09% до 7% ВВП. Ця цифра — приблизна і дуже оп-тимістична, та й стосується вона лише сценарію, за яким карантин закінчить-ся у двадцятих числах квітня. Чого, як ми всі розуміємо, найімовірніше, ніко-ли не буде. За прогнозами економічних експер-тів, Україна отримає вже мінус 12% ВВП у першому кварталі 2020 року. Аналітик Олег Пендзин прогнозує падіння за підсумками року 5%, «пе-симіст» Олександр Охріменко — 10%. На думку Олександра Савченка, еко-номіка обвалиться на 20%. І з кожним днем вимушеної зупинки економіки цей мінус тільки зростатиме. При ць-ому, нагадаємо, Державний бюджет нинішнього року верстався при плано-ваному зростанні ВВП на 3,7%. При базовому сценарії, що каран-тин триватиме два місяці, втрати еко-номіки України сягнуть сотень міль-ярдів гривень. Експерти називають різні цифри: від 100 до 900 мільярдів гривень. Найоптимістичніший сценарій — за умови продовження карантину до 24 квітня, що разом становить майже 6 тижнів, ми «з’їдаємо» все прогно-зоване економічне зростання ниніш-нього року. Тобто, якщо 24 квітня держава дружно вийде на роботу, ук-раїнський ВВП за підсумками року скоротиться приблизно на 1—1,5%: вперше від часів Майдану, втечі Яну-ковича і російського вторгнення ми підемо «у мінус». Втрата у грошах становитиме 33,8—63,6 млрд грн. При цьому курс долара становити-ме від 27 до 30 грн. за один долар, а інфляція, за різними даними, коли-ватиметься від 5 до 10 відсотків. Але зараз уже можна розуміти: заборону скасують щонайшвидше у травні. При такому варіанті підра-хувати збитки буде складніше, ос-кільки кожен наступний день про-стою економіки буде обходитися їй дорожче, ніж попередній. У компанії ConcordeCapital стверджують: тримі-сячний карантин принесе нашій еко-номіці 7 відсотків падіння за підсум-ками року. Інші економісти назива-ють цифри від 6 до 9%. При цьому за один долар на готівковому ринку да-ватимуть від 33 до 35 гривень. Перелічені вище сценарії — оптиміс-тичні, оскільки враховують продовжен-ня співпраці України з Міжнародним валютним фондом. Варіанти, при яких ми виходимо з карантину без програми співпраці з МВФ, виглядають апокаліп-тично і не піддаються економічному мо-делювання: падіння ВВП може станови-ти десятки відсотків, долар може кош-

туватиме як 30, так і 130 гривень і на-віть більше...

Криза транспорту, торгівлі і так далі Українська влада тим часом запев-няє: економіка нашої держави більше готова до нинішньої економічної кризи, ніж в 2008-2009 роках. «Сьогодні ми пе-ребуваємо в зовсім іншій ситуації, ніж у 2008 році, — заявив заступник голо-ви Національного банку України Дмит-ро Сологуб. — У 2009 році ВВП Украї-ни знизився майже на 15%. Зараз ми не бачимо таких катастрофічних сце-наріїв». Економісти називають низку на-ших можливостей, які дарує Україні економічна криза. Так, завдяки падін-ню ціни на нафту країна зможе заоща-дити в нинішньому році 5—6 мільярдів доларів. Найкраще серед інших галу-зей економіки почуватимуть себе сек-тор IT, телекомунікації та харчова про-мисловість. Усе разом це позитивно вплине на платіжний баланс держави. Утім у цифри зростання ці тенден-ції не перевтіляться, адже в інших га-лузях посилюватимуться проблеми. Насамперед у транспорті і торгівлі: го-ловним чином через зниження ділової активності. За підрахунками експертів, Укрзалізниця цьогоріч втратить близь-ко 10 млрд гривень, що дорівнює десяти відсоткам її річного бюджету. Хоча, з іншого боку, скорочення збиткових пасажирських перевезень дозволять залізничникам трохи ком-пенсувати своє падіння. Та все ж «ста-леві магістралі», як передбачається, втратять від 20 до 25% своїх доходів. Що не дозволить їм провести давно на-зрілу модернізацію та скоротити тех-нічне відставання. Але не залізницею єдиною... Авіа-ційний транспорт і його обслуговуван-ня, торгівля на ринках, готелі і рестора-ни, кінотеатри, спортивні заклади, ту-ристичний сектор постраждають силь-но і негайно. За деякими оцінками, на ці галузі припадає 2,4% ВВП, у них зайняті 18 тис. юридичних осіб плюс ще 353 тис. ФОПів, а також працевла-штовано 765 тис. осіб. Тож і самі галузі, і понад мільйон українців зазнають ве-личезного фінансового тиску. Що ж стосується торгівлі, то в остан-ні роки — головним чином після отри-мання «безвізу» з європейськими краї-нами — головним драйвером для неї були кошти наших заробітчан, які вони переводили на батьківщину. І хоча біль-шість економістів скептично ставлять-ся до ролі таких коштів в економіці — мовляв, вони тільки стимулюють ім-порт і одразу ж виводяться з держави — внутрішню торгівлю ці кошти таки стимулювали. Повернення ж наших за-робітчан додому, скорочення світової економіки та тимчасові обмеження на роботу сектору послуг суттєво скорочу-ють прибутки у торгівлі. Постраждають машинобудування і будівництво — через скорочення інвес-тиційних програм. Торік значна части-на зростання будівельної сфери була до-сягнута завдяки спорудженню об’єктів за державні кошти. Цьогоріч про такі можливості доведеться забути. Несо-лодко, як і в 2008 році, доведеться фі-нансовому сектору. Величезні проблеми очікують мета-лургію. Сутужно буде і сільському гос-подарству. З одного боку, через погоду: ми вже пройшли теплу зиму і зараз має-мо суху весну. Якщо літо і справді буде спекотне, суміш цих факторів негативно вплине на врожай. Незрозуміла ситуація і з долею наших експортерів: Україна, як відомо, виробила у минулому році 73 млн тонн продукції, а на внутрішні потреби

нам необхідно менше 20 млн тонн. Реш-ту наші виробники завжди продавали, за-возячи до країни валюту.

Зростання безробіття і «закриті» городи Зараз ситуація з експортом невизна-чена: наші можливості продавати свої продукти за кордон значною мірою за-лежать від відновлення зарубіжних спо-живчих ринків. Більшість із яких сьо-годні перебуває у непростій ситуації: так, найбільше збіжжя ми продаємо в Єгипет та низку держав із нестабільною економікою. Якщо вони відмовляться від контрактів, то наші виробники опи-няться з недоотриманими прибутками. У плюсі, щоправда, будуть споживачі: ціни на внутрішньому ринку впадуть. Наразі ж ми бачимо зовсім проти-лежну картину: деякі продукти почали стрімко дорожчати. Так, майже напо-ловину подорожчав «борщовий набір». І якщо ціни на овочі можна пояснити сезонним фактором, то м’ясо навесні зазвичай не росло в ціні. Також удвічі піднялися ціни на лимони, які лікарі радили вживати під час епідемії коро-навірусу. Водночас ціни на інші товари падають. Експерти пояснюють: йдеться про суттєве розбалансування ринку, тому сьогодні важко зрозуміти, які ціни еко-номічно обгрунтовані, а які — спекуля-тивні, і прогнозують 5% подорожчан-ня впродовж найближчих двох міся-ців. Водночас пов’язують його з курсо-вим коливанням. Небезпечним фактором, який може розбалансувати продовольчу ситуацію у державі, є фактичне «множення на нуль» присадибних господарств. Які традиційно не лише забезпечували про-довольством значну частину українців, формуючи «подушку безпеки» для ма-лооплачуваних працівників, а й году-вали міських мешканців, створюючи певну конкуренцію торговельним ме-режам. Цьогоріч через карантин українці не посадять картоплю, овочі, ягоди у квітні: до дач і заміських ділянок дої-хати без громадського транспорту змо-жуть не всі. Тим часом в Україні суттєво зрос-те безробіття. Сьогодні число незайня-тих осіб у нашій державі не перевищує 1,5 млн осіб. Уже до кінця травня їх, за підрахунками економіста Олександ-ра Савченка, може стати 8,5 мільйона! Свої заощадження ці громадяни витра-тять доволі швидко, а надалі їх майбут-нє залишатиметься під знаком питан-ня. Офіс президента Володимира Зе-ленського, як і його колеги у розвине-них західних країнах, обіцяв доплати пенсіонерам по одній тисячі гривень плюс 300 гривень до субсидії. Але, по-перше, чи врятують ці кошти бюджет пересічного громадянина, який зали-шився без засобів до існування, а по-друге, чи зможе держава виконати свої зобов’язання, коли наш бюджет і так тріщить по швах?..

Так, за словами Юлії Ковалів, офіс президента оцінює додаткові витрати на боротьбу з СOVID-19 у 3,5—4 млрд доларів. Це при існуючій і прогнозо-ваній «дірці» Державного бюджету, тому факту, що митниця дає близь-ко двох третин надходжень: через зу-пинку ділової активності, а податко-ва зібрала близько 70% надходжень через аналогічну причину. І за цієї ситуації влада має виплатити 11 млрд гривень пенсіонерам плюс щонаймен-ше 3 млрд гривень лікарям... Проблему ускладнює, м’яко ка-жучи, деяка некомпетентність Зе-ко-манди: від її очільника Володимира Зеленського до членів останнього Ка-бінету Міністрів, який навіть не вда-лося повністю сформувати.

Підготуватися до пуску! Відтак перед керівництвом де-ржави стоїть важливе і доволі не-просте питання: «Що робити?». До-нальд Трамп, президент значно по-тужнішої з огляду на її економічний потенціал країни у світі у порівнян-ні з нашою, днями заявив: економі-ка США має запрацювати вже до ка-толицького Великодня, 12 квітня. Інакше, за його словами, лікуван-ня хвороби для пацієнта виявиться значно болючішим, ніж сама хворо-ба. Економіка Сполучених Штатів від-реагувала на наміри Білого Дому мит-тєво: індекс DowJones піднявся одра-зу на 11,37%, що вважають абсолют-ним рекордом із 1933 року. Щоправ-да, невдовзі після цієї заяви, коли кількість захворювань та смертей від коронавірусу почала зростати, Трамп перестав згадувати про 12 квітня. Україні ж треба мати не лише оп-тимістичні сподівання, а й сценарії на різні можливості розвитку подій. У тому числі і на такий, що карантин не вдасться припинити до кінця червня. І навіть у цьому випадку якось спробу-вати «запустити» економіку. Причому не очікуючи повного колапсу. Неурядові аналітики радять владі зробити кілька головних кроків. Пер-ший із них — спробувати запустити, де це можливо, нашу економіку дис-танційно. Серед інших кроків — сек-вестр бюджету, звільнення бізнесу від податків на період карантину, за-боронити виведення коштів з бізне-су, адже зараз не час для прибутків і дивідендів у будь-якій формі. Також необхідно провести податкову рефор-му, відновити кредитування, у тому числі для бізнесу та споживачів. Не-обхідно також надавати підтримку не лише великому бізнесу, а й середньо-му, дрібному, ухвалити пакет законів на підтримку медицини, забезпечи-ти щомісячні виплати для всіх, хто втратив роботу. Завдання для влади — переглянути систему позик і рест-руктуризувати деякі наші міжнарод-ні зобов’язання та ухвалити систему для підтримки незахищених верств населення, особливо літніх людей. ■

Через світову економічну кризу, спричинену пандемією, головний експортний товар України— збіжжя — може стати суттєво дешевшим і менш затребуванішим на міжнародних ринках.Фото з сайта ua.news.

❙❙❙

ЗАКОНИ КРИЗИ

Падіння з прискореннямКожен день карантину суттєво руйнує економіку України: постраждають металургія, машинобудування, будівельний та аграрний сектори

■

7УКРАЇНА МОЛОДА

ВІВТОРОК, 7 КВІТНЯ 2020СЕЛЯНИ і К°

Ірина ЮЗИК

Усі ми пам’ятаємо, як у 1992-1993 роках Україна пережила приватизацію 70% державного майна. Через невчасно прий-няті закони, не розроблені на-лежним чином механізми, пев-ний ланцюжок дій уряду нас банально пограбували. Відтоді в нас з’явилися олігархи, а наш державний устрій фактично не що інше, як олігархія, або олі-гархічний капіталізм.Тоді у нас вкрали більшість промислової власності, яка почала приносити дивіденди не всім нам, а обраному колу людей. Останні кілька років кожна влада час від часу по-новлювала спроби забрати наш наступний найбільший ресурс — сільськогосподарські зем-лі. Наприкнці березня нинішній владі це вдалося.

У чому цінність такого ресурсу, як земля? Пригадуєте глобальну фі-нансову кризу 2007-2008 років? Тоді світові ціни на про-довольство злетіли вгору, і це стало великою бідою для бід-них країн, що залежать від ім-порту базових продуктів хар-чування. Українці ж, щасливі власники родючих ґрунтів (по-над 70% нашої території), не відчули такого лиха. ООН щорічно публікує до-повідь про продовольчу кризу і динаміку Глобального індек-су голоду. Піковий індекс го-лоду припав на 2008 рік. Потім він знижувався. А в 2015 році знову почав зростати. Останні дані: кількість людей у світі, які щодня страждають від голо-

ду, становить понад 821 млн. Щороку продукти харчуван-ня виростають у ціні. За дани-ми досліджень, на 3-4%. Тобто родючі землі, поле у розпоряд-женні селянина — це страте-гічний ресурс. Наявність гро-шей не є гарантією продоволь-чої безпеки. Єдиною твердою гарантією є наявність родючої землі і контроль над її вико-ристанням. Гроші та нанотех-нології їсти не можна... Останні роки уряди бага-тьох заможних країн, де є де-фіцит родючої землі, створи-ли так звані державні фонди добробуту. Такі фонди є, нап-риклад, у Норвегії та в Китаї. Ці фонди добре фінансуються і займаються, назвемо так, «ла-гідною експансією» на чужі родючі землі. Вони розвива-ють власну систему землево-лодіння та землекористування у країнах третього світу всіма можливими легальними ме-тодами, зокрема через інвес-тування, лобіювання законів тощо. У міжнародній аналітичній літературі це називається land grabbing — захоплення родю-чих земель в інших країнах че-рез використання легальних методів інвестування. Це пог-линання іноземними інвесто-рами або великими національ-ними монополістами і концен-трація приватної власності на землю. І це одна з найбільших загроз для продовольчої без-пеки країни-одержувача «ін-вестицій». За даними міжна-родних досліджень від Land Matrix Partnership, з 2001 року іноземні інвестори пог-линули понад 250 млн га ро-

дючої землі у країнах третьо-го світу. Це площа, що в чоти-ри рази перевищує територію всієї України. У тих бідних країнах, де є велика кількість родючої зем-лі, але вона перебуває під конт-ролем іноземних корпорацій та фондів, нерідко спостерігаєть-ся гостра продовольча кри-за. Бо інвестори відправляють продукцію на експорт за світо-вими цінами, які не по кишені бідному місцевому населенню. Це відбувається, наприклад, у Мадагаскарі та Судані. Що нас може чекати? У нинішніх умовах неправової держави і корупційності судів; тотальної бідності та юридич-ної неосвіченості селян; недо-ступності для них кредитів на ведення фермерської діяль-ності; відсутності обліку зе-мель сільськогосподарського призначення; відсутності де-ржавного банку землі? Юри-дично неграмотних селян об-дурять і землі скуплять, нап-риклад, уже згадані вище іно-земні корпорації добробуту. Кожне поле за селом уже нале-жатиме комусь, продукти хар-чування дорожчатимуть, опла-та праці селянина зменшить-ся, маленькі фермерства зник-нуть. Результатом купівлі-прода-жу землі, за песимістичними прогнозами, може стати пере-творення України на Латинсь-ку Америку — край поміщи-цьких латифундій зі страшни-ми злиднями трудівників і не менш страшним свавіллям по-міщиків. Підтримку у відкритті рин-ку землі влада шукала серед

тих людей, які мають свої ма-ленькі паї і хотіли б їх продати. Але ринок землі — це не лише про ваш пай, це про сотні тисяч гектарів державної землі сіль-ськогосподарського призначен-ня. Необлікованої офіційно. Відкриття ринку землі в умовах нашого нинішнього суспільного ладу (тобто олі-гархії) — це дозвіл узаконити землю, якою заволоділи неза-конно раніше, це можливість скупити її спершу нашим олі-гархам, а потім через них уже й іноземним корпораціям. Адже це вже буде приват-на власність, так? І приватні власники вже зможуть згодом продати її наступним власни-кам, еге ж? При потребі зако-нодавство по ходу підкори-гується, якщо продовжува-тиме правити олігархат, — не сумнівайтеся. А якщо у кубі цієї землі буде прісне озеро, то й воно автоматично перей-де у приватні руки. Чи бурш-тин, чи археологічні зони, та будь-що. Ще раз згадаю про вау-черну приватизацію 1993-94 років, коли кілька майбутніх олігархів підгребли до рук усі підприємства, усю промисло-ву власність країни. Сильно ви тоді виграли на цьому? Не-вже ви не бачите, що це ті самі граблі? А здавалося, рухаємо-ся в бік цивілізації.

Були адекватні пропози-ції про створення державно-го банку землі. Це якраз про інтереси звичайних людей. Якщо власник має пай і хоче його продати — продає зе-мельному банку за нормаль-ною фіксованою ціною. Якось із тим усім опуска-ються процеси децентраліза-ції та інтереси місцевих гро-мад. Адже з такими темпами передавати у розпоряджен-ня місцевим громадам уже не буде що. А земля — це ж най-більший ресурс для розвитку. Інший ракурс. В України багато кредитів. Законодавс-тво, яке дозволяє розрахову-ватися «бартером» за зовніш-ні борги України, ухвалили за попередньої влади. Так, у За-коні України «Про цінні па-пери та фондовий ринок» сто-совно державних деривативів щодо реструктуризації де-ржавного та гарантованого де-ржавою боргу та його частково-го списання» у 2015 році зроб-лено дуже небезпечну заклад-ку. «3. Частину чотирнадцяту статті 10 Закону України «Про цінні папери та фондовий ри-нок» викласти в такій редак-ції: «14. Виплата доходів і по-гашення державних облігацій України здійснюється гроши-ма або в іншій формі за згодою сторін». Тобто цією формою може бути земля? ■

Земля — це стратегічний ресурс.❙

РИЗИКИ

Продаж землі: чому біда, а не прогрес?Родючі землі у розпорядженні селянина — це стратегічний ресурс, натомість гроші не є гарантією продовольчої безпеки

■

Іван ЛЕОНОВ

Резонансна земельна реформа, ухвале-на Верховною Радою в ніч на 1 квітня, наразі перебуває на паузі. Адже спікер парламенту Дмитро Разумков не може підписати закон про обіг земель сільсько-господарського призначення і, відповідно, передати його на підпис президенту Воло-димиру Зеленському.

В законі зарано ставити крапку Наразі у Раді зареєстрували вже 10 проєктів постанов, авторства як безпар-тійних нардепів, так і від фракції «Бать-ківщина», щодо відміни рішення парла-менту про ухвалення законопроєкту про ринок землі. Пан Разумков не зможе під-писати закон, доки обранці не розглянуть усі ці проєкти постанов і не відхилять їх. А зібрати нардепів під куполом в умовах карантину ой як важко. Мало цього, до окружного адмінсу-ду Києва надійшла заява про забезпечен-ня позову, в якій суд просять заборонити

голові парламенту підписувати закон про ринок землі. І автори проєктів постанов, і позивачі вказують, що під час ухвалення земельної реформи було допущено пору-шення низки вимог Конституції України та регламенту Верховної Ради щодо про-цедури прийняття парламентом законів. Тож варто чекати позову незадоволених нардепів іще й до Конституційного Суду. До того ж і на сайті глави держави за-реєстровано вже з десяток петицій із про-ханням накласти вето на законопроєкт №2178-10 про відкриття ринку сільсь-когосподарських земель в Україні. Пети-ції президент може і проігнорувати. Але усі ці дії окремих обранців у Раді та у суді блокують набуття законом чинності, адже без підпису спікера закон не потрапить на стіл президента, а без підпису глави де-ржави — не буде оприлюднений. Відтак у земельному питанні в Україні ще зарано ставити крапку. Нічне голосу-вання за ринок землі було швидким і пе-реможним за ознаками, але остаточного результату ще не досягнуто. Та й саме го-

лосування засвідчило, що монобільшості «слуг народу», на яку звик спиратися президент Зеленський, вже не існує. Тож йому довелося консолідуватися з опонен-тами — фракціями Порошенка і Вакарчу-ка — і мовчки спостерігати за тим, як час-тина «слуг» ігнорує його заклики голосу-вати «за».

Тимчасові партнери і майбутні опоненти За земельну реформу, яка була однією з ключових умов для надання Україні кредитної програми МВФ, тієї ночі про-голосувало в другому читанні та в цілому 259 народних депутатів. З них лише 206 «слуг» проголосували за відкриття рин-ку землі, тоді як «ЄС» додала 23 голоси включно з лідером партії Петром Поро-шенком, а «Голос» — іще 13. Ще 12 го-лосів додала група «Довіра» і 5 позафрак-ційних нардепів, але ці голоси не були ви-рішальними. Тоді як ОПЗЖ і «Батьків-щина» прогнозовано не дали за земельну реформу жодного голосу. Згідно з узгодженими правками (правки розглядалися близько 8 годин поспіль), ринок землі має запрацювати 1 липня 2021 року замість 1 жовтня 2020 року. У перші два роки буде діяти обме-ження на купівлю землі — не більше 100 га в одні руки. А з 2023 року обмеження становитиме до 10 тис га в одні руки. Голосами фракції «ЄС» владі вдало-ся заручитися лише завдяки поступкам: адже Порошенко чітко заявив, що під-тримає закон лише у разі введення за-

борони на продаж державних земель. У прийнятому варіанті законопроєкту така норма була врахована: заборона на про-даж державної землі буде діяти перші два роки. «Ця сесія мала тривати 15 хвилин. Тривала 15 годин. Жахлива безвідпові-дальність керівництва парламенту і слуг, яка може вартувати здоров’я не лише де-путатам, а й апарату ВР. Попри все, наша фракція працювала в повному складі, аби уберегти країну від дефолту і маразма-тичних рішень зеленої влади. Пишаю-ся, що в законі про обіг землі нам вдало-ся протиснути нашу позицію», — наголо-сила одразу після засідання нардепка від «ЄС» Ірина Геращенко. Тоді як у фракції «Слуга народу» на-голосили, що землю не будуть продавати під час кризи: «Реформа впроваджува-тиметься поступово, допоможе уникну-ти занепаду економіки та поверне україн-цям право самим розпоряджатися своєю власністю». Натомість лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко розкритикувала прий-няття закону про ринок землі та пообіця-ла притягнути до кримінальної відпові-дальності «кожного, хто стояв за цією аферою»: «Це не українська Верховна Рада за її складом і вона вже не буде слу-жити Україні. І чим швидше народ Украї-ни позбавиться такого президента і такої Верховної Ради і їх породження — такого уряду, тим швидше Україна зможе поста-ти на повний зріст». ■

КОЛІЗІЇ

Реформа на паузі Опоненти відкритого ринку землі поки заблокували процедуру набуття законом чинності: як у Раді, так і в судах

■

8 УКРАЇНА МОЛОДАВІВТОРОК, 7 КВІТНЯ 2020 СУСПІЛЬСТВО

Ірина КИРИЧЕНКО

З 2014 року у світі спостерігається від-носне, але неухильне падіння індексу щастя. Він вираховується, як різниця між відсотком людей, що вважають себе щасливими, і відсотком нещасли-вих людей. Цей індекс знизився з 64% у 2014 році до 48% у 2018 році, і таким же показник індексу щастя залишився у 2019 році. Дослідження проводить асоціація незалежних дослідницьких агентств Gallup International із 1947 року в 46 країнах світу. В Україні до-слідження проводить Київський між-народний інститут соціології. Україна зі значенням індексу щастя 33% демонструє очевидний прогрес. На кінець минулого року 51% україн-ців вважали себе щасливими і тільки 18% вважали, що не мають особис-того щастя. Таким чином, відповідний індекс в Україні склав +33 проти +8 у 2017 році. І хоча Україна перебуває в останній десятці країн, у неї спостері-гається позитивна динаміка. Індекс щастя в Україні такий самий, як і у Великобританії. Виявляється, ні ступінь економічного розвитку, ні регіон не впливають безпосередньо на сприйняття людьми свого життя щасливим або нещасливим. Особис-те життя людини певною мірою ав-тономне від зовнішніх впливів. Топ-десятка щасливих країн вигля-дає так: Колумбія (індекс щастя +88), Індонезія (+86), Еквадор (+86), Ка-захстан (+83), Нігерія (+78), Філіппі-ни (+78), Перу (+71), Вірменія (+70), Іспанія (+69), Азербайджан, Мексика (+66).А топ-десятка нещасливих країн має такий вигляд: Йорданія (-38), Ліван (-15),Сирія (-7), Гонконг, Ірак (+6), Росія (+24), Україна, Великобританія (+33), Болгарія (+35), Албанія (+37), Туреччина, Франція (+38), Німеччина (+41). Генеральний директор Київського міжнародного інституту соціолог і ї Володимир Паніотто вважає, що і на р івень щастя, і на р івень задо-воленост і життям впливає не т іль-ки р івень забезпеченост і , а й р і -вень запит ів : «Можна розглядати щастя як др іб , у чисельнику якого р івень забезпеченост і , а у знамен-нику — рівень запит ів . Якщо р і -вень домагань низький, то люди мають бути щасливими і при низь-кому р івн і забезпеченост і , і нав-паки, зростання р івня запит ів зни-жує р івень щастя. Тому в деяких б ідних кра їнах р івень щастя може бути вищим, н іж у деяких багатих кра їнах».

«Щастя — емоційне, а задоволеність життям більш раціональне почуття» ■ Володимире Іллічу, а чи вплину-ли на рівень щастя українців такі по-казники, як вік, здоров’я та забезпе-ченість? — Ми досліджували рівень щастя українців не тільки у проєкті Gallup International, а й в інших проєктах протягом 20 років (див. В. Паніотто, Ю. Сахно, А. Пясковська. Динамі-ка рівня щастя та його детермінан-ти. Україна 2001 — 2017. — Соціо-логія: теорія, методи, маркетинг, 2018, N1— С.84-101. — Авт.). І по-казник, який ми використовували,

на мій погляд, ближче до нашого ро-зуміння щастя, ніж у проєкті Гелла-па, — вони, фактично, вимірювали задоволеність життям (це близько до щастя, але щастя більш емоційне, а задоволеність життям більш раціо-нальне почуття). Так от, якщо казати саме про щас-тя, то вік дуже суттєво на нього впли-ває — чим більший вік, тим нижчий рівень щастя. І ця залежність прак-тично лінійна. Так, у 2018 році серед вікової групи 18-29 років було майже 80% щасливих, і далі чим більший вік, тим нижчий цей відсоток, 30-39 років — 72%, 40-49 років — 65%, 50-59 років — 57%, а серед тих, кому за 60 років, — лише 46% щасливих. ■ І в інших країнах така сама за-кономірність? — Зовсім ні. Цікаво, що тут Ук-раїна дуже суттєво відрізняється від європейських країн і від США. Ба-гато досліджень показали, що в цих країнах залежності між віком і щас-тям U-подібні таким чином, що існує мінімум приблизно між 40 і 50 рока-ми. Тобто молоді люди щасливі, з ві-ком рівень щастя знижується і най-нижчий — у віці 40-50 років, а піс-ля цього він знов підвищується і чим люди старші — тим щасливіші. ■ І чим ви це пояснюєте? — З віком підвищується інтен-сивність праці і відповідальність, зростає рівень стресів, а після 50 років гроші на іпотеку вже випла-чено, на навчання дітей теж, зрос-тають накопичення, люди йдуть на пенсію, маючи гарне здоров’я і доб-робут, вони живуть уже для себе, по-дорожують, займаються хобі. ■ А як здоров’я впливає на рівень щастя? — Рівень щастя залежить від рів-ня здоров’я теж майже лінійно — чим вищий рівень здоров’я, тим ви-щий рівень щастя. Серед тих, у кого дуже погане здоров’я, щасливих лише 18%, а серед тих, у кого дуже гарне здоров’я — 88%. До речі, са-мооцінки здоров’я та рівня ма-теріального благополуччя теж тіс-но пов’язані між собою: чим вищий добробут — тим краще здоров’я, що ставить під сумнів тезу «здоров’я ні

за які гроші не купиш». Швидше, за нашими даними, можна сказати, що краще бути багатим і здоровим, ніж бідним і хворим.

Забезпечені українці щасливіші ■ Ну а що ви скажете про забез-печеність? Як на мене, часто-гус-то забезпеченість на рівень щастя та задоволеності життям не впли-ває: незаможні люди знаходять, чим тішитись, а статки самі по собі не га-рантують щастя. — Щодо індивідуального рівня щастя, то ви маєте рацію, але соціо-логи вивчають масові явища, всі ці закономірності виявляються лише статистично, ймовірнісно. Для Ук-раїни характерна така закономір-ність — чим більший рівень забез-печеності, тим вищий рівень щастя. Якщо розділити людей на 4 групи за рівнем забезпеченості (критерій — на що не вистачає грошей), то серед першої групи, тобто групи бідних, тих, кому не вистачає на їжу, 40% щасливих, а серед четвертої групи — 80%. ■ Щодо рівня запитів: чи можна сказати, що в України нижчий рі-вень запитів, ніж у більшості цивілі-зованих країн, у тому числі й тих, хто перебуває з нею на одному рівні за індексом щастя? І якщо рівень за-питів зростатиме, чи не спричинить це кризу в суспільстві? Адже задо-воленості рівнем свободи та можли-вості впливати на власне життя та на життя суспільства, на які так пок-ладаються українці, може стати і за-мало для того, щоб вони почували-ся щасливими чи задоволеними жит-тям. — Звичайно ж, рівень домагань в Україні нижчий, ніж у більшості цивілізованих країн, бо він більшою мірою формується тим, як живуть твої друзі та знайомі, ніж як живуть у цивілізованому світі (хоча інтер-нет, телебачення, поїздки за кордон теж підвищують цей рівень). І слава Богу, що нижчий. Колись, ще у 1985 році (я тоді працював в Інституті філософії АН УССР, де було відділення со-ціології), ми провели дослідження

рівня задоволеності життям насе-лення Києва, індекс задоволенос-ті дорівнював +33 (він мав значен-ня від мінус 100 до плюс 100). Че-рез 5 років, у 1990 році, він впав до -1. За ці роки мало що змінило-ся в економічній сфері, але була запроваджена політика перебудо-ви і гласності, зменшилася цен-зура у ЗМІ, люди поїхали за кор-дон, побачили, як живуть в інших країнах, і рівень запитів раптово збільшився, що й викликало різке падіння задоволеності. Гадаю, що зараз такого вже не може бути, рі-вень запитів буде зростати посту-пово, а не раптово, він буде узгод-жений з рівнем підвищення добро-буту населення.

«Зростання запитів — це певний стимул для змін у суспільстві ■ Що треба робити державі і сус-пільству для того, щоб в україн-ців зростали — і задовольнялись — життєві запити? — Зростання запитів — це, зви-чайно, певний стимул для змін у суспільстві, але їх не треба штучно підвищувати. Багато економістів, соціологів і урядів різних країн розчаровані тим, що великі успі-хи тих чи інших країн у підвищен-ні добробуту і рівня здоров’я насе-лення не приводять до підвищення рівня щастя (див., наприклад, Ри-чард Лэйард. Счастье: уроки новой науки. — М.: Изд. Института Гай-дара, 2012. — Авт. ). Одна з голо-вних причин у тому, що ринкова економіка стимулює попит, рекла-мує все вищі стандарти споживан-ня і штучно підвищує рівень за-питів. Є дуже цікава книжка Май-кла Бута «Почти идеальные люди. Вся правда о жизни в «Сканди-навском раю», вона написана бри-танцем, який одружився і живе в Данії. Він пише з гумором, іроніч-но, але серйозно шукає пояснен-ня, чому скандинавські країни з року в рік очолюють список най-більш щасливих країн, і показує, як культурні особливості сканди-навів не дозволяють незбалансова-но підвищувати рівень запитів. ■

У кожного народу — своє уявлення про щастя.Фото з сайта politeka.net.

❙❙

ДОСЛІДЖЕННЯ

«Чим більший вік, тим нижчий рівень щастя» Чи почуваються українці щасливими і що найбільше впливає на це почуття

■

9УКРАЇНА МОЛОДА

ВІВТОРОК, 7 КВІТНЯ 2020ІСТОРІЯ

Наталія ОСИПЧУК

Літературну славу Осипу Назаруку при-несла історична повість «Роксоляна». Утім його життя вмістило стільки подій, що вистачило б не на одну біографію. Перебував у лавах Українських січо-вих стрільців, був літописцем та од-ним з організаторів Пресової квартири УСС. 31 березня виповнилося 80 років від дня смерті українського письмен-ника, громадського та політичного дія-ча.

«Подиву гідна його щирість...» Осип Назарук народився 1 серп-ня 1883 року в галицькому містечку Бучач у незаможній ремісничій ро-дині. Батько — Тадей Назарук, мати — Анастасія, з дому Чекановських, жінка дуже лагідної вдачі. Саме за-вдяки турботливій матері син вихову-вався в дусі високої національної сві-домості і патріотизму. Цікавими є спостереження гро-мадської діячки Мілени Рудницької, голови Центральної управи Союзу українок Мілени Рудницької. Диву-валася розсудливості, обережності, дотепності Осипа Назарука. А його життя й справді було змістовним та бурхливим, вмістивши події почина-ючи від української революції 1917—1920 рр. аж до початку Другої світо-вої війни. «Погляди Назарука міня-лися, — писала Мілена Рудницька, — але він сам не мінявся, він залишався той самий... З нього був дуже небез-печний полеміст... Подиву гідна його щирість, з якою розповідав про свої переживання, зокрема про еволюцію своїх поглядів...» Мілена Рудницька у своїх спога-дах, написаних у 1974 р. на прохан-ня сина Івана Лисяка-Рудницького для передмови до збірника «Назарук та Липинський: історія дружби та конфлікту», дала таку характеристи-ку письменнику: «З нього «бухала» стихійна сила, джерелом якої був тіс-ний зв’язок з народом. А може краще сказати — зв’язок із землею, з її побу-том і традицією». За словами Рудни-цької, син бучацької землі Осип Наза-рук успадкував від селянських пред-ків «здоровий бистрий розум, праг-матичний спосіб мислення, реалізм, невгамовний темперамент». Навчався в Бучачі у народній школі та гімназії. За участь в учнівських протестах проти антиукраїнської по-зиції дирекції та деяких вчителів у 1900 році був змушений залишити навчання. Тож довелося записатися до Золочівської гімназії, де й закін-чив курс навчання за 8-й клас. Формування світогляду май-бутнього письменника відбувалося за складних історичних умов, коли політика полонізації тогочасної вла-ди набирала обертів. А от громадсь-кою роботою Назарук зацікавився в старших класах гімназії, коли брав участь у діяльності юнацьких від-ділень радикальної партії — дра-гоманівських гуртках. Його актив-на громадська позиція щодо захис-ту прав українських гімназистів та студентів не давала йому можли-вості скласти випускні екзамени у Золочівській гімназії. Довелося зро-бити це у Львові. Студентська молодь, яка згур-тувалася в «Академічну громаду», головним завданням ставила бо-ротьбу за український університет. Ця важлива справа об’єднала не лише студентів, а й усіх свідомих україн-ців. Осип Назарук згодом писав, що «найгарячішим» періодом життя ук-

раїнської академічної молоді були роки діяльності саме «Академічної громади». Коли ж Назарук перебував у Львові для складання матури (іспи-ту на атестат зрілості. — Авт.), то ще більше зацікавився громадсько-полі-тичною роботою. Протягом 1902—1908 років Осип Назарук студіював право у Львівсь-кому та Віденському університетах. В австрійській столиці став активним членом товариства галицьких студен-тів «Січ», а згодом його очолив. Після завершення студій Осип Назарук ста-жувався у рідному Бучачі в адвокат-ській конторі Ансельма Мозлера. У грудні 1911 Осип Назарук здобув ступінь доктора права і почав займа-тися адвокатською практикою. Про-те невдовзі зрозумів, що його покли-кання — політика та журналістика. Життєві віражі його були крутими та часом непередбаченими. На початку Першої світової війни активіста обвинуватили у російсько-му шпигунстві, що призвело до ареш-ту та ув’язнення в концтаборі Талер-гоф (Австрія). Лише через чотири мі-сяці українські посли домоглися його звільнення. За дорученням Союзу визволен-ня України Осип Назарук виїхав до Швеції, де зустрічався з місцевими урядовцями, а також із письменни-ком Альфредом Єнсеном, автором ві-домої книги про гетьмана Івана Мазе-пу.

«Над Золотою Липою» У травні 1915 року бойова управа Українських січових стрільців запро-сила Осипа Назарука «як митця сло-ва, що має створити описи стрілецько-го життя». Загалом він дуже прихиль-но поставився до створення першого українського військового формуван-ня того часу. Покладав великі споді-вання на молоду армію:«Щоб не до-пустити зруйнування та поневолення рідного краю, необхідно організува-ти міцне, постійне й дисциплінова-не військо, перейняте однією ідеєю — ідеєю Самостійної Української Де-ржави». Підкреслював важливу роль вій-ська, що повинно захищати інтереси власної держави та підпорядковува-тися його керманичам. Після прися-ги підхорунжий Осип Назарук очолив пресову службу Українських січових стрільців (УСС). Завданням служби було збирання, поширення та збере-ження матеріалів з історії Легіону Українських січових стрільців, зоб-раження традицій стрілецтва. Осип Назарук доволі швидко опа-нував нову для себе роль. Він висту-пив автором багатьох постанов, що увійшли до статуту Стрілецької ради. До компетенції ради належа-ли технічно-військові справи, взає-мини між стрільцями та офіцерами, розгляд усіляких скарг. До складу президії входили голова, заступни-ки та два секретарі. Щодо політич-них справ, то Стрілецька рада підпо-рядковувалася Загальній українсь-кій раді як найвищому національно-му органу. Період співпраці Осипа Назарука з УСС утвердив його як письменника-публіциста. Збираючи матеріали з іс-торії Українського січового стрілец-тва, він досліджував історію виник-нення руху та його розвитку на по-чатку Першої світової війни. Вивчав військову організацію регулярних стрілецьких частин, аналізував вій-ськові операції, проведені стрільця-ми, зокрема битви на Маківці та під

Болеховом. Він досліджував побут та духовне життя стрільців. Як резуль-тат вийшли такі праці, як «З кри-вавого шляху Українських січових стрільців», «Слідами Українських сі-чових стрільців», «Над Золотою Ли-пою». У цих роботах автор висвітлив усю складність політичної ситуації того-часної України, трагізм українських військових формувань. Січовикам, які входили у регулярні австрійські підрозділи, доводилося воювати за чужі інтереси, часто терпіти знущан-ня з боку чужоземного командуван-ня. Та попри це, як стверджує Осип Назарук, управа УСС поставила собі за мету: «зорганізувати і здисциплі-нувати великий український нарід на цілій кулі земній» і підготувати його до створення держави. Він переконує, що ідеалом усіх українців має бути єдина Українська держава, яка повинна мати одну ар-мію. Осип Назарук перебував на де-ржавницьких позиціях, переймаю-чись болями та стражданнями нації. Ідейно-смислове навантаження, голо-вним завданням якого є бажання збу-дити патріотичні почуття підростаю-чого покоління, викликане насам-перед поставленими проблемами: чи потрібна війна і кола вона є справед-ливою. Письменник закликав молодь лю-бити свою Батьківщину, бути розваж-ливою, працювати над своєю освітою. У творі «В першій лінії» автор пояс-нював другові, що таке справедлива війна і як інколи необхідно ризику-вати власним життям заради «щас-тя інших». Спостерігаючи за стріль-цями на передовій, письменник дій-шов висновку, що там зникає усіля-кий страх.

В ім’я української історії Під час листопадових боїв у Львові Осипа Назарука й інженера Володи-мира Шухевича відрядили до Киє-ва до гетьмана Павла Скоропадсько-го по допомогу. Гетьман під час зус-трічі з галичанами погодився відпра-вити на підмогу ЗУНР полк січових стрільців Євгена Коновальця, дисло-кований тоді у Білій Церкві. Утім у Білій Церкві Стрілецька рада не пристала на пропозицію де-легата Осипа Назарука допомогти Львову. 15 листопада січові стріль-ці під проводом Євгена Коновальця розпочали повстання проти гетьмана Скоропадського, бо «Київ важливі-ший за Львів». «Я був дуже пригноблений цим, інстинктом відчував, що скріплен-ня української державності скоріше можливе в Галичині, чим на Великій Україні. Але не було ради: люде, що довго сиділи тут і знали Україну кра-ще, чим я, думали інакше», — згаду-вав Осип Назарук у книзі «Рік на Ве-ликій Україні». У складі ЗУНР на початку 1921 року він перебував у Ризі, де нама-гався взяти участь у перемовинах між Польщею та Радянською Росією та УРСР. Влітку 1922 став повноваж-ним представником уряду Євгена Пет-рушевича в Канаді, збирав кошти на підтримку української справи. У листопаді 1923 року переїхав до США, де в Чикаго очолив редакцію газети «Січові вісті». У 1928 році по-вернувся до Львова, де займався ад-вокатською практикою, став одним із провідних діячів Української католи-цької народної партії. Коли у вересні 1939 року прийшли більшовики, Осип Назарук вирішив

не чекати арешту, а перебрався до ні-мецької зони окупованої Польщі. Че-рез кілька місяців, 31 березня 1940 року, він помер у Кракові від інфарк-ту. Перед тим встиг написати книж-ку «Зі Львова до Варшави: утеча пе-ред совітами в пам’ятних днях 2—13 жовтня 1939 року». А ще залишив вдячним нащадкам історичний ро-ман «Роксоляна» (1930 р.). «Присвячую українським дівча-там сю працю про велику українку, що сяяла умом і веселістю, безогляд-ністю й милосердям, кров’ю і перла-ми. Присвячую на те, щоб вони у най-тяжчих хвилях свого народу і своїх не тратили бадьорості духу і були опо-рою своїх мужів і синів та діяльними одиницями свого народ», — написав автор у передмові. Одна з головних героїнь — Роксо-ляна — русинська дівчина, яка, пот-рапивши в татарський полон, зуміла не тільки вижити, а й піднятися на найвищий щабель турецької ієрархії — стати всемогутньою султаншею. Неважко здогадатися, що трива-лий час творчість письменника була під забороною. Лише у 1990 році у Львові вийш-ло друком відтворене репринтне ви-дання 1930 року. Цікаво, що саме за романом Осипа Назарука було зня-то у 1996—2003 український серіал «Роксолана» з Ольгою Сумською у го-ловній ролі. Фільм про становлення характеру, велике кохання, про не-просте виживання й утвердження ви-датної українки тоді припав до душі багатьом глядачам. До речі, саме вивчення джерельних матеріалів з історії Туреччини та України дозво-лило автору майстерно й психоло-гічно правдиво створити образи го-ловних героїв. ■

Осип Назарук.❙

ПОСТАТЬ

Співець стрілецького життяЧому на початку Першої світової війни Осипа Назарука обвинуватили у російському шпигунстві і як він писав «Роксоляну»

■

10 УКРАЇНА МОЛОДАВІВТОРОК, 7 КВІТНЯ 2020 ОСВІТА

Проєкт Державного стандарту базової середньої освіти Біда вже кількох десятків літ найновішої української іс-торії: змінюються непрофесій-ні уряди, у вищу форму влади проникають нещасно випадкові суб’єкти, економічні блага краї-ни, зокрема й земля, не збагачу-ються, а розпродуються тощо. Христос таких виганяв із хра-му, а в нас вони — розкошують. Причин цього безліч, та найго-ловніша, думаю, — у ставленні до освіти. Найвідоміші теорети-ки розвитку суспільств давно по-мітили: якщо хочеш зруйнувати країну — ріж під корінь освіту й культуру. Бо ж дурна людина типу шимпанзе може нароби-ти такого лиха, яке не залатаєш ніякою латкою. Пригадуєте Ар-кадія Райкіна? «Пусть благода-рят мне, что я не хожу на работу. Ибо если пойду — то я им такого наделаю!». Забігаючи напереред своїх асоціацій стосовно освітніх змін в Україні, згадалося, що 20 березня 1995 року на площі Бебельплатц у Берліні з’явився меморіал VersunkeneBibliothek («Бібліоте-ка, що потонула»). У центрі там під товстим склом розташова-на біла кімната з порожніми по-лицями, де немає книжок… Ма-гічне світло, що лине з-під скла, і порожній простір утілюють ідею непоправних втрат. На пам’ятній дошці викарбувані пророчі слова Генріха Гейне (1834 рік): «Там, де спалюють книжки, будуть спа-лювати людей». Коли читаєш проєкт Держав-ного стандарту базової середнь-ої освіти, оприлюднений на сай-ті Міністерства освіти і науки Ук-раїни для громадського обгово-рення 4 березня 2020 р., мимоволі ловиш себе на думці, що так звана Нова українська школа, про яку так багато говорять міністерські чиновники, а також журналісти з екранів і освітніх сайтів, посту-пово перетворюється на порож-ній простір, на бібліотеку, що тоне буквально на наших очах. Переконаний: на «простір без книжок» може перетворитися й уся Україна, якщо буде затвер-джений цей проєкт Державного стандарту базової середньої осві-ти, який (зверніть увагу на сайти електронних ЗМІ!) розхвилював, розбурхав не тільки педагогів, а й усіх мислячих людей. У новому проєкті Стандар-ту дуже багато говориться про «всебічний розвиток», «навчан-ня і виховання здобувачів ос-віти», «виявлення їхніх обда-рувань», «розвиток талантів і здібностей», «формування ком-петентностей, необхідних для соціалізації та громадянської ак-тивності» і ще багато про що. Але чому серед усіх цих правильних

слів і передових новацій у про-єкті Державного стандарту ба-зової середньої освіти не знайш-лося місця вітчизняній худож-ній літературі? Книжкам, за які так страждали, боролися, відда-вали життя українські письмен-ники?! Книжкам, за які заплаче-но серцем і кров’ю нашої нації? Чому не знайшлося місця й най-кращим книжкам різних часів і народів, класичній і сучасній лі-тературі світу? Усе це багатство виявилося не потрібним для Но-вої української школи, для впев-неного «руху» української освіти в Європу. Хіба Європа потребує невігласів і неуків? А як буду-вати стосунки з тією самою Єв-ропою і світом, якщо принаймні не читати художніх творів різних країн і народів? А як усвідомити себе національно свідомою лю-диною, якщо ти не читаєш твори української літератури? А як вза-галі без книжок можна стати лю-диною? Ви знаєте відповідь на це питання? Я — ні… Головним у (НУШ), наголо-шується в Стандарті, є «ключові компетентності». «Кожна з них сприяє успішному життю в сус-пільстві», як сказано в проєк-ті Стандарту. Спробував уваж-но їх прочитати декілька разів і збагнути, де ж у формулюван-нях ключових компетентностей сказано про читання й прилучен-ня до читання художньої літера-тури України та світу? Адже ху-дожня література є одним із най-важливіших чинників виховання гармонійної особистості, патріота своєї держави й культурної лю-дини загалом. Хто про це забув, відсилаю до найбільшого нашого авторитета в шкільництві — Ва-силя Сухомлинського. Він наго-лошував: із людиною, яка не на-читана в літературі, взагалі не-має про що говорити.

І мінімум читання Зрештою, компетентність так компетентність. Але навіть у та-ких компетентностях, як здат-ність спілкуватися державною мовою, рідною мовою, іноземни-ми мовами, Стандарт нічого не го-ворить про те, що цими мовами потрібно не тільки «здійснювати усну й письмову комунікацію», «отримувати й опрацьовувати інформацію», «використовува-ти мовні засоби», а ще й читати художні твори, емоційно сприй-мати, осмислювати цінності, які містять твори української та за-рубіжної літератур. Що вже го-ворити про інші ключові компе-тентності! Там точно нічого немає про художню літературу. Такого словосполучення, як «художня література», немає взагалі в основному тексті проєк-ту Стандарту! Немає його і в чис-ленних додатках, яких так бага-

то, що я не певен, чи хтось із учи-телів дочитає їх колись до кінця. Наголошую: немає слів «ук-раїнська література», «зарубіж-на література» ані в основно-му тексті проєкту, ані в додат-ках. Щоправда, десь наприкінці «Компетентнісного потенціалу» мовно-літературної галузі у фор-мулюванні «Культурної ком-петентності» прописані вміння «читати твори літератури», «до-бирати літературу для читання, щоб одержати насолоду і користь від прочитаного», та ставлення — «потреба читання творів літера-тури для задоволення та рефлек-сії над прочитаним». Однак я аж ніяк не можу збаг-нути, а чому не написати «худож-ня література»? Бо це ж може бути будь-яка література — на-уково-популярна, історична, ме-муарна, порнографічна чи ще якась. Напевно, це комусь так було треба, щоб викреслити саме художню літературу з тексту Де-ржавного стандарту базової се-редньої освіти. Я також замислився над тим, які знання визначає той но-вий проєкт Державного стандар-ту. Дивлюсь: є державна мова, рідна мова (в разі відмінності від державної), є іноземні мови. А ху-дожньої літератури нема. Ані ук-раїнської, ані зарубіжноїЇ. Тобто Новій українській школі не тре-ба такого знання, яке дає худож-ня література України та світу. Інформація, комунікація, мовні засоби, мовний інвентар, текст/медіатекст — усе це пот-рібно в НУШ. А чим завинила ху-дожня література України та сві-ту?! До речі, для розробників но-вого Стандарту текст, літератур-ний текст, медіатекст — це одне й те саме. Для тих, хто далекий від фі-лології, скажу, що текстом мож-на назвати будь-яку сукупність знаків, що має смисл. Текст — надто широке поняття. Напри-клад, дорожній знак — це текст. Пост у ФБ — текст. Смайлик чи сердечко — текст. Кінофільм — текст і т.д. Тож ви-ходить, що літературний текст, кінофільм і смайлик, відповід-но до цього проєкту Державного стандарту, слід розглядати в рус-лі єдиного підходу. Чи це не аб-сурд? Робота з художнім текстом, із творами художньої літератури вимагає особливого підходу. Це

аксіома для фахівців. Але про це розробники проєкту Державно-го стандарту, напевно, і не здога-дуються, бо в цьому проєкті фак-тично не прописано таке важливе знання, як художня література (українська, зарубіжна). Те, що, власне, стосується художньої лі-тератури, в тексті проєкту вміс-тилося лише в півтора рядка… Так багато додатків у проєкті, а для художньої літератури — пів-тора рядка! Уявляєте, якими те-пер будуть у школі уроки мов-но-літературних інтегрованих курсів?! Просто мертвими…

Поглинання української та зарубіжної літератур Ось уже майже рік учителі української мови та літератури, зарубіжної літератури борють-ся проти інтеграції навчальних предметів, яку має запровади-ти цей Державний стандарт у се-редній освіті. А ми спостерігаємо й співчуваємо їм, людям Слова і борцям за Слово. Чому ж вони бо-рються? Не тому, що вони ретрог-ради чи противники будь-яких реформ, а тому, що розуміють, що в тій інтеграції відбудеться поглинання і української, і за-рубіжної літератур. І викладан-ня мови від цього також постраж-дає, бо буде нецікавим і відірва-ним від художньої спадщини Ук-раїни та світу. Молодь і так мало читає, а з тією інтеграцією перестане чита-ти взагалі. А що натомість?.. Чим будуть зайняті їхні думки й сер-ця? Соцмережі, алкоголь, нарко-тики тощо. Світ без книжок — це світ духовної темряви й безвиході для України. Реформатори-інтегратори так бояться української та зарубіж-ної літератур, а також учителів, які їх викладають, як носіїв вільного мислення, що цілком викреслили з тексту Стандарту поняття «українська література» і «зарубіжна література». Таке відбувається, між іншим, упер-ше за часів незалежної України. Відбувається брутально і нахаб-но, без узгодження з фахівцями, без урахування думки громадсь-кості, яка протестує проти цього, яка саме на творах українських і зарубіжних авторів зберегла юне покоління в тяжкі часи кризи, війни та окупації, яку нині пере-живає Україна. Розробники Стандарту замі-нили українську і зарубіжну лі-

тератури на поняття «оригіналь-на» і «перекладна» література. Але ж це не одне й те саме. Це можуть бути будь-які тексти (не обов’язково художні) в оригіналі (будь-якою мовою) чи в перекла-дах (теж будь-якою мовою). Це такий собі «реформаторський» прийом, щоб не пускати в НУШ українську та зарубіжну літера-тури. А то, не дай, Боже, не тіль-ки вчителі, а ще й діти почнуть мислити, начитавшись Шевчен-ка, Франка, Шекспіра, Серванте-са, Сент-Екзюпері та інших кла-сиків!

Чим різнитимуться початкова й основна школа Ще одне, суто плагіатне (!) спостереження.В основному тек-сті мовно-літературної галузі за-значено, що «учень/учениця: взаємодіє з іншими особами усно, сприймає і використовує інфор-мацію для досягнення життєвих цілей у різних комунікативних ситуаціях;сприймає, аналізує, інтерпретує, критично оцінює інформацію в текстах різних видів, зокрема медіатекстах, та використовує ін-формацію для збагачення власно-го досвіду; висловлює думки, по-чуття і ставлення, взаємодіє з ін-шими особами письмово, зокрема в режимі реального часу, дотри-мується норм літературної мови; досліджує індивідуальне мовлен-ня, використовує мову для влас-ної мовної творчості, спостері-гає за мовними явищами, аналі-зує їх». Як не дивно, те саме читаємо у Державному стандарті почат-кової освіти (2018): «Здобувач ос-віти: взаємодіє з іншими особами усно, сприймає і використовує ін-формацію для досягнення життє-вих цілей у різних комунікатив-них ситуаціях; сприймає, аналі-зує, інтерпретує, критично оці-нює інформацію в текстах різних видів, медіатекстах та використо-вує її для збагачення власного до-свіду; висловлює думки, почуття та ставлення, взаємодіє з іншими особами письмово та в режимі ре-ального часу, дотримується норм літературної мови; досліджує ін-дивідуальне мовлення для влас-ної мовної творчості, спостері-гає за мовними явищами, аналі-зує їх». А чим тоді відрізняється учень/учениця початкової школи від учня/учениці основної шко-ли? Мабуть, тим що в початковій школі здобувач освіти, а в основ-ній — учень/учениця? У багать-ох інших місцях дебільного Стан-дарту ми знайдемо ще дуже багато абсолютних повторів із Держав-ного стандарту початкової освіти. Якщо це не плагіат, не академіч-на недоброчесність, то що? Не-дбальство? Нахабство? Небажан-ня бодай подумати, як розвинути в середній школі те, що учні здо-були в початкових класах? Або просто непрофесіоналізм людей, які взялися не за свою справу? Результат упровадження та-кого Стандарту базової середнь-ої освіти може бути відомим. Про це вже писали Володимир Вин-ниченко, Михайло Булгаков, Джордж Орвелл, Рей Бредбері та інші автори антиутопій. Це — шлях у прірву. У «бібліотеку, що потонула» на площі Бебель-платц у Берліні. Але то вже буде суто наша, українська, трагічна історія. Найбільший модерніст 20-го століття Дж. Джойс говорив: у людині навіть кров тече мовою. Я б додав: і художньою літерату-рою. Отже, думаймо і вдоскона-люймо якість нашої крові, бо вона справді може потекти сторіками у синєє море, про що (пробачте за хрестоматію) не раз натякав наш великий Кобзар. ■

СТАНДАРТИ

Навіть кров тече мовою і літературоюЧи вивчатимуть діти у школі твори українських і зарубіжних письменників

■

Вирішується питання, чи вчитимуть школярі українську та заруіжну літературу.Фото з сайта newsone.ua.

❙❙❙

Михайло НАЄНКО, професор, лауреат Шевченківської премії, директор Центру літературної творчості Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка

Хвилю протесту практиків, незважаючи на карантинні дні у шко-лах, викликав проєкт Державного стандарту базової середньої освіти,оприлюднений на сайті МОН України на початку березня. Його громадське обговорення мало вже завершитися. Тому освітяни намагаються донести до нинішніх чиновників, що проєкт писали в закритому режимі, багато рішень щодо нього приймали кулуарно, а більшість пропозицій фахівців і громадськості були відкинуті.Із червня минулого року було направлено щонайменше п’ять відкри-тих колективних звернень, сотні пропозицій і зауважень, але вони фактично не були враховані розробниками. Представники закладів середньої та вищої освіти, академічної та педагогічної спільнот не-одноразово заявляли про недоцільність інтеграції у формі «злиття» в один предмет дисциплін «українська мова», «українська літерату-ра», «зарубіжна література» (2010, 2015, 2017, 2019 рр.).Зокрема, літературний компонент у проєкті становить не більше 10 %. Художній літературі відведена суто прикладна роль до вивчення мови, що свідчить про псевдонауковість підходу розробників. Прак-тики переконують: запропонований на громадське обговорення про-єкт Державного стандарту базової середньої освіти є кроком назад, у часи тотального ідеологічного насильства над українською нацією та освітою, фактом її денаціоналізації та знедуховлення.

ВІВТОРОК, 7 КВІТНЯ 2020 11ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ РЕЙТИНГ «КНИЖКА РОКУ»

Інститут літератури імені Т.Г.Шевченка Національної академії наук Українигазета «Україна молода»

Під патронатом Київського міського Голови Віталія Кличка

УКРАЇНА МОЛОДА

Костянтин РОДИК

Маємо вже кілька сотень книжок про російсько-українську війну. Найбільше спогадів — бійців, волонтерів, біжен-ців. Найчастіше трапляються записки добровольців. Не дивно. Як пораху-вав освітній ценз батальйону «Азов» його перший командир Андрій Білець-кий, «52% мають вищу освіту, понад 20% є студентами вишів» (Добробати. — Х.: Фоліо, 2016). Приблизно таким був склад леґіону Українських січових стрільців у Першу світову (хіба ниніш-ню вищу освіту часом успішно заступа-ла тодішня гімназійна та семінарська) — бійці й молодші командири УСС ли-шили по собі чималий корпус мемуарів. Та чи можна з тих спогадів скласти ра-ціональний пазл тодішньої війни? Хіба лише адекватно-емоційний. Бо, як зна-чить генерал Руслан Хомчак, команду-вач Донецького сектору в 2014-му, «ко-жен солдат каже своє» (там само).

Так, нині бракує системних спо-гадів бойових генералів та досліджень істориків. Насамперед, либонь, історіо-софського осмислення феномену доб-ровольчого руху. Бо цю війну зуміли локалізувати саме добровольці, які ви-никли ніби нізвідки. Таке сприйняття («ніби нізвідки») — від досі хворої ма-сової ідентифікації навіть усередині пи-томих українців, де замість тверезого аналізу — хронічне хилитання між мі-фом і підручником, між «слава!» й «зра-да!». Запорозькою Січчю козиряють як ті, так і другі — бо у різні періоди Січ мала відмінні, аж до протилежних, гео-політичні конфігурації, й геть не завж-ди вони були державотворчі. Порівняння Майдану з Січчю ста-ло публіцистичним загальником, але у бік розуміння — як «січовий» механізм працює — не йде. Навіть стратифіка-цією феномену ніхто не переймається. Лише де-не-де подибуємо глухі натя-ки. Ось Віктор Чалаван, радник голо-ви Нацполіції, що стояв біля створення легальних добровольчих батальйонів: «Прийшли ті, хто в минулому мав про-блеми із законом. Дійсно, було зроблено певні винятки». А ось іще один причет-ний, Борис Філатов із команди Коло-мойського-«губернатора»: «У нас були наші патріотичні «тітушки»... Трап-лялося, що особливо активні товариші, які йшли з проросійських мітингів, пот-рапляли в реанімацію» (обидві цитати з «Добробату»). От як із такої амальгами виходить філософський камінь перемо-ги? Добровольці — ніби НЛО українсько-го буття. Оскільки «об’єкт» не пізнано, передбачити-відмінити феномен ніяк, хіба очолити. Як це зробив Арсен Ава-ков, коли у квітні 2014-го оголосив на нараді в МВС: «Створюємо спецназ... Це має бути Майдан, але воєнними ме-тодами» («Добробати»). Гадали, зокре-ма, що добровольчий рух стане для сило-вих структур та армії вакциною супроти совєтських болячок. Та не сталося: «Цей рух так і не перетворився на фунда-мент професійної армії» (А. Білецький, там само). Авжеж, як можна приборка-ти стихію, не знаючи її внутрішніх ал-горитмів. Отже, поки що розібратися з добровольчим феноменом пробує хіба белетристика і то лише епізодично — роман Владислава Івченка «2014» і по-части остання проза Дмитра Корчинсь-кого. Натомість філософ Едуард Юрченко пропонує геть інший ракурс: уводить по-няття «покоління-2014». Це з передньо-го слова до книжки «Жадання фронту», що вийшла вже третім виданням. Ав-тор — позивний Вирій — доброволець батальйону «Азов». Можливо, приклад саме цього формування найповніше від-биває сучасні метаморфози добровольчо-го руху. Колишній заступник команди-ра полку «Азов» Вадим Троян пригадує, як усе починалося навесні 2014-го: «На сході діяла така група, яку називали «чорні чоловічки», — ці хлопці й склали

кістяк «Азова» («Добробати»). І надає їм узагальнюючої психологічної харак-теристики: «Адреналінова залежність». Певне, комбат Білецький заохочував по-ширення-поглиблення цієї домінантної бійцівської якості, бо «від народження боєць пристосований до життя на вій-ні, а іншим там не місце» (там само). Отак і склався один із найефектив-ніших бойових підрозділів початку цієї війни: «Азовці», карателі мирних нар-команів Донбасу з терористичними схильностями» (Вирій). У другій пе-редмові до «Жадання фронту» ідеолог сучасного українського націоналізму Ігор Загребельний значить: «Для того, аби війна не була катастрофою, а шля-хом для встановлення вигідного миру, її необхідно полюбити». Для Вирія літо 2014-го — «прекрасна війна». Подібне вичитуємо і в багатьох інших записках перших добровольців. Зрештою, прига-дується й одна з головних книжок про Першу світову — «В сталевих грозах» Ернста Юнґера. Історію воєнного повсякдення спога-ди бійців відтворюють незаперечно точ-но. Причому це не лише побутове, а й мисленнєве повсякдення — історія ос-мислення саме цієї війни аж до політич-них узагальнень, як-от: «Врешті, зона «АТО» перетворилась на відкуп воро-гу, а ворог для керівництва держави був лише контрагентом. Також зона «АТО» стала ефективною машиною для зни-щення радикальних суб’єктів, здатних заважати взаємовигідним міждержав-ним стосункам, у яких суверенітет, люди і території були лише предметом торгу». Відповідей на більшість подіб-них запитань добровольців поки немає. Зрештою, як і на тисячолітньої давни-ни аксіому Сунь-Дзи: «Коли ухвалено рішення про час початку війни, закрий усі входи в країну, припини видавати візи, поклади край спілкуванню з дип-ломатами розсвареної з вами сторони» (Мистецтво війни. — Л.: Видавництво Старого Лева, 2015). Коли до воєнних мемуарів можна вжити означення імпресіоністичні — то «Жадання фронту» є саме таким типом рефлексії. Трохи інший ракурс демонс-трують спогади ще одного бійця «Азо-ва»: Позивний Воланд, «Вальгала-ек-спрес» (К.: Орієнтир, 2017). Це спроба виписати хроніку постання «поколін-ня-2014», що засвідчує підзаголовок книжки: «Історія націоналіста, рево-люціонера, добровольця». Автор — член Чернігівського осередку організації «Патріот України», що виникла напри-кінці 2000-х і сповідувала радикально-справедливий принцип: «Не можна чи-нити «по закону» з людьми, для яких закону немає». На практиці це вигляда-ло так: «Підійшов мєнт, взяв листівку і показово почав її рвати. Але його чекав сюрприз у вигляді удару в щелепу... Всі думають, що перші «коктейлі Молото-ва» були на Грушевського, але вже в той час ми активно їх використовували в своїх цілях. Від підпалів алкоточок до опорних пунктів міліції... Спалити офіс комуністів — це було щось на кшталт посвячення в Організацію... Вигляд у всіх небезпечний. Видно, що ми не збираємо-ся співати гімни й танцювати... Нам обіцяли амністію. Яка амністія? Ми в своїй країні». Не бракує, звісно, «репортажних» замальовок, і то з гумором. Наприклад, коли під час Майдану до Поштамту «увійшла дрібна група. Ім’ям революції привласнила приміщення, але приби-ральниця з криком «тільки не в мою змі-ну!» вигнала всіх на вулицю». Або вже на Донбасі: «Перед нами невеличкий го-

род. Хочеться пройти прямо по ньому, але виходить бабуся і сміливо так каже, що у неї там полуниця і вам, воїнам, не пощастить, якщо з нею щось станеть-ся». Налаштування до вияснення внут-рішньої логіки подій, що трапилися не на порожньому місці, спонукають до більш розлогих висновків. «З самого по-чатку було зрозуміло, що Майдан не сам зібрався... Але щось пішло не так. Полі-тична тусовка упустила той факт, що в країні вже виросло нове покоління, яким не так легко керувати, яке хоче змін і готове за них віддати своє жит-тя... Заклик підніматися по Інститут-ській. Ми туди не йдемо — це для нас не-зрозуміло. Там люди, у них зброя, вони стріляють, але «опозиція» просто зази-ває йти туди. Через пару хвилин стає ясно навіщо. Починається відстріл... А далі, вже постфактум, гірке усвідом-лення втраченого шансу: «Замість ство-рення своїх інститутів влади, альтер-нативних рад, просування своїх людей, ми займались «контролем» влади, за що теж були покарані». Але ж і часу на те у

них не було — просто з Майдану пішли на фронт, «студенти, хулігани, інжене-ри, історики, бармени... І це в країні, де 300 тисяч ментів, де є армія». І нарешті, також про феномен добро-вольчого руху — начерк самоідентифіка-ції: «У нас більше нічого немає. Є тільки порожнеча і обличчя ворога. Домовитись більше не вийде. Ваші в’язниці, відділки міліції, поліції і Нацгвардії для нас — пусте місце. Вам нічим нас залякати, і ви навіть не знаєте, чого від нас очіку-вати». Чого очікувати? Згадуваний І. За-гребельний пише, ніби коментуючи борсання нинішньої влади: «Плекання пацифізму, сентиментальності і пора-женчества (та ще й безпосередньо під час війни) — це не що інше, як диверсія. Україні щодо цього потрібна серйозна антидиверсійна робота». Аби ця робота не забарилася. Як там, у книжці «Добробати»: «Воєнні дії на сході України — кращий стимул для за-родження реальної державності». ■

Публіцистика / сучасні мемуари1. Костянтин РОДИК. Сізіф ХХ. Книжка vs. політика. – К.: Балтія-Друк,

352 с.(п)

80,44

2. Андрій КОТЛЯРЧУК. Добровольці. Доба героїв.– К.: Мистецтво,

320 с.(п)

71,56

3. Дмитро КУЛЕБА. Війна за реальність. – К.: Книголав, 384 с.(п) 43,22

4. Книга свідчень. Анатомія російської анексії Криму. – К.: Критика,

248 с.(п)

29,33

5. Франсуа ОЛЛАНД. Уроки влади. – Х.: Фоліо, 448 с.(п) 28,67

6. Валерій АНАНЬЄВ. Сліди на дорозі. – К.: б/н, 376 с.(п) 25,67

7. Нехай росте! Усні історії Майдану. – К.: Альтерпрес, 272 с.(п) 18,11

8. Збіґнєв РОКІТА. Спорт у тіні імперій. – Х.: Фабула, 176 с.(п) 17,78

9. Олег ВЕКЛЕНКО. Чорнобиль: етюди з натури. – Х.: Фабула, 144

с.(п)

16,00

10. Олексій СЕРЕДЮК. Сповідь провокатора. – К.: Zалізний тато, 512

с.(о)

14,22

11. Сергій ТИХИЙ. Перемагають лише переможці. – К.: Радуга, 158

с.(п)

13,78

12.

Дейвид ПАТРИКАРАКОС. Війна у 140 знаках. Як соціальні медіа змінюють конфлікти у ХХІ столітті. – К.: Yakaboo publishing, 352

с.(п)

10,11

13. Яцек КУРОНЬ. Поляки та українці: важкий діалог. – К.: Дух і Літера,

264 с.(п)

8,89

14. Позивний ВИРІЙ. Жадання фронту. – К.: Видавець Марко Мельник,

160 с.(п)

8,44

*Номінувалося 45 видань

**Правий стовпчик – рейтинг видання: кількість набраних балів поділено на кількість

експертів, що голосували

НОМІНАНТ

Історії воєнного повсякдення:добровольча ідентифікація

■

НОМІНАЦІЯ «ОБРІЇ»■

12 УКРАЇНА МОЛОДАВІВТОРОК, 7 КВІТНЯ 2020 КУЛЬТУРА

Лише протягом сезону — близько пів сотні нових проєктів ■ Олександре, найзрозумілі-ше для більшості — нематеріаль-ну творчість показати матема-тично. Це стало приводом для того, щоб ви підрахували, що ви як музичний продюсер причетні до створення загалом понад 500 проєктів. — Кількість для мене не була ніколи головною. Якість важ-ливіша й цікавіша. Бо чим склад-нішим є проєкт — тим цікавіше його втілювати! Коли готували-ся до реалізації одного з нових проєктів в Україні, партнери за-питали, чи можна вказати кіль-кість успішно втілених проєктів команди або загальне число кон-цертів, оскільки йшлося про мою діяльність у сфері музичного ме-неджменту — понад 15 років. Це було у 2018-му. Тоді, продивляю-чись звіт декількох років діяль-ності своєї концертної агенції UKR Artists, збагнув, що лише протягом одного концертного се-зону реалізуємо близько пів сотні нових проєктів: концертів, тур-не, фестивалів тощо. А загальна їх кількість за весь час — понад 500 унікальних заходів. І проєк-ти часто складаються з кількох концертів чи подій, а то й десят-ка. Як, скажімо, «Дні Музики Мирослава Скорика» у 2013-му або «Три С» 2016-2017 років, фес-тиваль Kharkiv Music Fest у 2018-му. І кожен був певним викликом та чимось абсолютно новим для мистецького життя України. ■ У розвинутих європейських країнах, США, Канаді класич-на музика серед інших напрямів є королевою, у нас — пасинком. Чому сформувалося в Україні таке ставлення? — Відповідь на це запитання, за всієї його очевидності, не є про-стою. Для більшості країн Євро-пи класична музика є не стільки частиною музичної культури — культури цивілізованої, скільки самим портретом значущості цієї країни в світі. Бо економіки змі-нюються, політики змінюються, але лише через культуру можна зрозуміти велич і міць Держави. Для сусідньої Польщі культу-ра — взагалі цемент нації, коли вони згадують, скажімо, Шопе-на. Бо він для більшості поляків не просто митець, а символ бо-ротьби за незалежність, за іден-тичність. Але пишаються поля-ки не на словах, а справами. Не буду перелічувати тисячі про-єктів польської музики по всь-ому світу завдяки колосальній роботі створеного трохи більше 20 років тому Інституту Адама Міцкевича. На культуру Поль-ща офіційно витрачає 1% держ-бюджету. Це в межах 6-10 млд. євро! Тож у Польщі сьогодні бу-дуються нові сучасні концертні

зали, а ми знаємо такі імена, як Кшиштоф Пендерецький, музи-ку якому замовляли інші країни, і зрозуміло, що виконують її кра-щі музиканти світового рівня, бо престижно. В Україні склалася загальна ситуація, або швидше тенденція, де культура є не складовою полі-тики держави, а існує як розва-жальна сфера. Варто ще зважа-ти, що класична музика ще й не є зрозумілою для більшості, а зна-чить, є синонімом чогось архаїч-ного і не надто престижного нині «елітного-інтелігентного». В ре-зультаті, обираючи між ресто-раном і оперою, більшість одно-значно вибере перше, на жаль. Наприклад, маємо феноме-нальну фольк-оперу Євгена Стан-ковича «Коли цвіте папороть» — замовлення у 1970-х фран-цузьким антрепренером для за-планованої серії в легендарному Гранд-Опера в Парижі. Проте ук-раїнську постановку через внут-рішню заборону в СРСР, як відо-мо, не показали. І лише після по-над 25 років (!) незалежності Ук-раїни цей цілісний твір побачив світ. Ганебно, що музиканти кла-сичного сегменту в очах біль-шості наших співвітчизників і можновладців завжди посідають другі ролі. Утім тільки-но талант з України отримує славу за кор-доном, докладаючи надзусиль, — керівники наших національних концертних закладів нагадують йому про патріотизм і просять по-вернутися з виступами на рідній землі практично за спасибі, якщо порівняти з гонорарами в інших країнах. Гірко це бачити, особли-во стосовно молоді! ■ Ви зуміли організувати мас-штабний проєкт «Три С», який цьогоріч заслужено потрапив у список номінантів Шевченківсь-кої премії. Чи відразу пристали на пропозицію Мирослав Ско-рик, Євген Станкович і Валентин Сильвестров, з якими ви працю-вали й до того? — Як правило, більшість тих проєктів, які в майбутньому ста-ють масштабними, я продивля-юся на менш значних або менш помітних заходах. Навіть якщо зовні проєкт може виглядати як суто просвітницький, проте його основна мета — щоб слухач от-римав задоволення. Так було і з «Три С». Шлях до його втілення почався задовго до 2016 року. Із Мирославом Скориком, Євгеном Станковичем і Вален-тином Сильвестровим я знайо-мий достатньо давно. Незважаю-чи на свій статус корифеїв, який може характеризуватися заброн-зовілістю, одразу скажу: все нав-паки. Їхньому швидкому розуму, розумінню ситуації позаздрять багато молодих. Тому хоч кон-цепція «Три С» була нестандар-тна, утім настільки проста і зро-зуміла, що підтримку я отримав майже одразу. Хоча і доводилося під час уже існуючого проєкту ро-бити корекції. Упродовж 2016-2017 років відбулося понад десять концер-тів, як правило, за участі знаме-нитих композиторів, у вщерть заповнених залах філармоній та

оперних театрів у Києві, Львові, Одесі, Харкові, Чернівцях, Вінни-ці та Івано-Франківську. До речі, на прем’єрному концерті у Львові — рідному місті Мирослава Ско-рика — всі зібрані кошти (а це по-над 150 тис. грн) ми переадресу-вали в Охматдит у дитячу реані-мацію. Із Євгеном Станковичем доїхали навіть у Коломию. А за-ключний гала-концерт провели у столиці в Національній опері Ук-раїни з музикою всіх трьох «С». ■ Чим захоплюють такі му-зичні мандрівні проєкти? — Насправді такі проєкти — моя слабкість. Першим і та-ким довготривалим залишаєть-ся на моїй пам’яті «Віолончельна Пектораль». Саме з ним, певною мірою «рекламуючи» віолончель, я неодноразово грав у кількох де-сятках міст по всій Україні. І го-ловне — поряд із «мільйонника-ми», обласними центрами було багато маленьких міст, як, нап-риклад, Городенка Івано-Фран-ківської області або Володимир-Волинський біля Луцька. Цей проєкт тривав кілька років у фор-маті турне, і я ще раз переконав-ся, що класична музика мусить звучати всюди. Особливо в неве-личких містах, де такі акції від-буваються, як правило, з аншла-гом. А ще бачу на концертах ве-лику дитячу аудиторію.

Нав’язування цінностей під гаслом «нове — краще» ■ Ви оптиміст чи песиміст у прогнозах щодо концертної діяльності після пандемії коро-навірусу? Яким бачите далі му-зичний рік в Україні? — Я однозначно оптиміст, хоча наш музичний ринок пос-траждає чи не найбільше. Поки існує невизначеність у поборен-ні пандемії — всі процеси замо-рожені. Утім одне з закономір-них хвилювань не так про тер-мін карантину, як про майбутнє повернення глядачів до концерт-ної зали. Є серйозна причина пе-реглянути моделі менеджменту та маркетингу. Звичайно, пан-демія коронавірусу позначилася на міжнародній співпраці. Тому ми в UKR Artists вже розробляє-мо кілька сценаріїв розвитку в за-лежності від ситуації. ■ Уже лобіює фінансово-по-даткову підтримку собі шоу-біз-нес, натомість соціально значу-щу культуру спочатку запропо-нували залишити без бюджетних 7 млрд грн. Далі митцям неначе

трохи вдалося відвоювати фі-нансування з держбюджету. Чи може в цьому питанні в Україні перемогти здоровий глузд? — В останні роки в нашій країні відбувається суттєве нав’язування цінностей під гас-лом «нове — краще». І я вба-чаю у багатьох псевдокультур-них ініціативах спробу переко-нати суспільство в єднанні висо-кої культури з популярною, яке вигідно називати «вітчизняна». І намагання окремих представни-ків комерційного музичного біз-несу, які працюють у моделі шоу-бізнесу, зробити якісь змагання з високою академічною культу-рою, яка є взірцем ідентичності Держави, — виглядає більш ніж дивним. Бо соціально значуща культура ніколи не буде бізне-сом, хоча може приносити пев-ний прибуток. На жаль, маємо ситуацію, коли представники серйозно-го мистецтва (митці, керівни-ки закладів) не є однодумцями з нинішніми керівниками держав-ного сектору в профільних напря-мах. Від минулих виборів до Вер-ховної Ради кудись зник Комітет з культури і духовності. І про-фільне міністерство перестало бути автономним — то воно з мо-лоддю і спортом, то з інформацій-ною політикою. А ще в останні роки у штаті Міністерства куль-тури не було жодного профільно-го фахівця з музичного мистец-тва... На мій погляд, усе це — одна з причин, чому на сході країни вже шість років поспіль гинуть наші воїни-герої. Відсутність са-моідентичності людей на Донбасі як українців починалася саме з проблем із культурою — відсут-ності рідної мови, літератури, музики. Ковбаса втримає натовп певний період. І лише культура спроможна єднати і направляти.

«У нас залишається найбільший скарб» ■ Чи зазнали змін у зв’язку з карантинними заходами музич-ні програми Українського радіо? Де бажаючі можуть послухати записи програм? — Звичайно, карантин вніс певні зміни у роботу моєї музич-ної редакції на Радіо «Культу-ра». Утім у нас залишається най-більший скарб — Художній фонд із фонограмами записів кращих музикантів України та світу за останні 70 років. І хоча частина

прямих ефірів скоротилася, але зараз, за умов самоізоляції, наше радіо, певно, — одне з найзатре-буваніших. Я і мої колеги зали-шаємося на вістрі подій. Ми роз-повідаємо, чим живе зараз наш музичний світ, спілкуючись із керівниками концертних та нав-чальних закладів, очільниками міст із різних куточків України. До слова, слухачі радіо «Куль-тура» чують лише ексклюзивні записи — їх украй рідко можна знайти у вільному доступі в інтер-неті. Також у нас регулярно зву-чать записи від наших партнерів — починаючи з британської BBC і закінчуючи ще сотнею держав-них та суспільних мовників, які разом з нами входять до Європей-ської музичної спілки. ■ Що потрібно сфері класич-ної музики в Україні, щоб розви-ватися? — Розкажу вам із цього при-воду одну знакову історію з мого життя: коли мені було років 13, доля мене познайомила з уні-кальною особистістю — вчите-лем з великої літери Олександ-ром Дмитровичем Тищенком. Під час першої зустрічі він ска-зав моїй мамі: «Будемо робити з Олександра спочатку людину, потім музиканта, а вже потім віо-лончеліста». Слова ці, як я тепер можу розуміти, не просто філо-софські, демонструють систему виховання найвищого гатунку. Це потім я дізнався, що мій учитель свого часу був запроше-ний на посаду директора знаме-нитої львівської «десятирічки» імені Соломії Крушельницької і вибудував цілу систему вихо-вання і викладання, в результаті якої учнів цієї школи забирали одразу в Москву — тогочасну сто-лицю СРСР. І такі славетні імена, як скрипалі Богодар Которович і Олег Криса, альтист Юрій Баш-мет, піаністи Олександр Слободя-ник і Віктор Єресько, — всі вони вихованці цієї школи, оминаючи Київ як столицю УРСР, будували з дитинства світову кар’єру. Вважаю, що те зерно, яке посіяно в дитинстві, — обов’язково проростає в майбут-ньому. Це я до того, що для роз-витку культури потрібна титаніч-на і системна робота, до того ж ро-бота справжніх професіоналів. Головне завдання — почати з основ. Найперше треба: предмет «Музика» повернути до загально-го навчального процесу, і не тіль-ки дошкільного; підтримувати і розвивати дитячі мистецькі шко-ли; фінансово підтримувати тала-новиту молодь та спеціалізовані навчальні заклади; забезпечити повноцінне фінансування таких інституцій, як УКФ та Українсь-кий інститут. Все це має базува-тися на нормативах так званої державної культурної політики з розумінням мети на найближ-чі 10-15 років з базовими аспек-тами цінностей. Усе інше допо-можуть зробити фахівці. Їх до-статньо. Але й оплата такої ро-боти має бути конкурентною, як будь-яка інша. Розвиток культу-ри — не одномоментний процес. Але дуже помітний! І зруйнува-ти його легко, а поновити склад-ніше. ■

ДІЙОВІ ОСОБИ

Музичний продюсер Олександр Пірієв: Шоу-бізнес не може стати взірцем ідентичності державиЧи можливо в Україні перетворити класичну музику на цемент нації

■

Олександр Пірієв. Гала-концерт проєкту «Три С».Фото з Music-Review Ukraine.

❙❙

Валентина САМЧЕНКО

Олександр Пірієв — віолон-челіст, закінчив Національну музичну академію України імені Чайковського, магістр музич-ного мистецтва. Два роки тому очолив головну музичну ре-дакцію Радіо «Культура». Ще від початку навчання у музич-ному виші, з 2002 року, учас-ник численних міжнародних фестивалів в Україні та за кор-доном. А згодом став одним з організаторів гучних проєктів у галузі класичної музики в Ук-раїні, співпрацюючи, зокрема, з прославленими Мирославом Скориком та Євгеном Станко-вичем. Із 2016-го Олександр — генеральний менеджер На-ціональної концертної агенції, яка об’єднала багатьох знаме-нитих виконавців, композиторів та колективи України.

13УКРАЇНА МОЛОДА

ВІВТОРОК, 7 КВІТНЯ 2020СМАЧНЕ ЖИТТЯ

Пухкесенькі кексики Мама Вероніка їх готує разом зі слухня-ними помічниками. «Хлопчикам приєм-но, коли я їх хвалю за допомогу. Уявляю, як вони тішитимуться, коли побачать, що про них написали. Це буде сюрприз!». Що тут додати? Давайте робити якнай-більше сюрпризів один одному. Давайте вчитися це робити. Приміром, почати з ма-лого. Із цих маленьких ароматних кекси-ків за рецептом галицької господині. «Дуже смакують до кави і капучіно», — стверджує Вероніка і диктує рецепт. Отож 12 кексів, час випікання 20-30 хви-лин при температурі 200 градусів. Тісто: 2 яйця, 200 г сметани, 180 г цук-ру, 200 г борошна, 30 г какао темного, пів чайної ложки кориці меленої (вона додає особливого шоколадного смаку), пів чай-ної ложки соди і столова ложка оцту. Все з’єднати, вимішати, наповнити у форми по одній столовій ложці. Виймати холодними. При бажанні по-лити, як вихолонуть, розтопленим шоко-ладом.

Пляцок «Веселка» — бо весна! Він дуже барвистий та ошатний! І асо-ціюється у мене з весняними святами, які попри все, настануть. Господині вже скла-дають список смаколиків на Великдень. Ось і «Веселка» від Вероніки Степанченко — чудовий варіант! Ніжні бісквітні коржі, легкий заварний крем та смачнющі яблуч-ні прошарки — це гармонія смаку і задово-лення. Форма — 25 на 30 см. Рецепт: печемо 3 бісквітних коржі. Перший — ванільний: 4 яйця, 4 ст. л. цук-ру, ванілін збити на пишну масу, 4 ст. л. бо-рошна просіяти з ч. л. порошку до печива та з’єднати. Випікати при температурі 180 градусів 20 хвилин. Другий корж — такий самий, тільки 3 ст. л. борошна і 1,5 ст. л. какао. Третій корж — теж подібний, але 3 ст. л. борошна просіюємо з пачкою польсь-кого киселю вишневого сухого. Заварний крем: 0,5 л. молока, 0,5 склянки цукру, 2 ст. л. крохмалю, 2 ст. л. борошна, ванілін. Заварити крем, помішу-ючи, остудити, окремо збити 250 г масла і 2 ст. л.цукровоі пудри, по ложці додавати заварний крем. Яблучна маса: кілограм почищених яблук потерти на грубій терці, додати 0,5 склянки цукру, проварити 5 хвилин. Роз-ділити на дві частини, до першоі додати суху червону галаретку вишневу), до дру-гоі — суху галаретку зелену (ківі або аг-рус), до гарячої яблучної маси всипати та вимішати до повного розчинення (не вари-ти, зняти з вогню!). Коли яблучна маса охо-

лоне і почне застигати, збираємо пляцок. Крем розділити на 4 частини. На низ: білий бісквіт: крем — зелена маса — крем, чорний бісквіт: крем — рожева маса — крем і рожевий бісквіт. Зверху — шоколадна глазур. Пляцок поставити в хо-лодильник на 6 годин.«Банановий торт» — дитяче свято І не лише дитяче, слід визнати. Тому уточнимо, що цей торт — універсальна смачна насолода: для дітей і дорослих, на свята і в будень. Словом, торт настрою і натхнення. Вероніка каже, що дітей під-ключати до цієї справи також цікаво і ко-рисно. «У моїй сім’ї цей фрукт дуже люблять, тому ми пофантазували, вийшло дуже смачно», — додає вона. Діаметр тортівниці — 26 см. Спекти 3 бісквітні коржі. На один потрібно: 3 яйця, 3 ст. л. цукру, ваніль. Збити міксером, до-дати 3 ст. л. борошна, 1 ч. л. порошку для випічки. Крем-чіз: 500 г сиру, 200 г сметани, 150 г пудри. Збити блендером, можна до-дати лимон чи ваніль. Окремо розчинити 20 г желатину у 100 г холодної води, тоді розігріти і холодним рідким з’єднати з сир-ною масою. Коржі просочувати водою з ванільним цукром, тоді 1/3 крему, а потім — бана-новий джем. На ніч торт поставити у холо-дильник. Рецепт бананового джему або ж банано-вого конфітюру Вероніка Степанченко та-кож розповідає детально. Як тільки я за-уважила, що на початку весни вже ніякі варення-джеми не готують, вона відразу ж заперечила цю думку. Ну й чудово: бана-новий конфітюр — це те, що треба зараз! Це щось особливе: він густий, аромат-ний, з кружечками банана! Підійде для тортів, пісочного пирога або до морозива чи йогурту. Рецепт: 2 великих банани — 0,5 кг порізати кружечками, додати склянку води, 0,5 склянки цукру, 0,5 ч. л. лимонної кислоти, жовтий харчовий барвник на кін-чик ножа (можна без нього, але це впливає на колір!), 2 ст. л. крохмалю. Усе розміша-ти (крім бананів), довести до кипіння по-мішуючи, тоді всипати банани і варити ще 3—5 хв. Охолодити і вживати. Консерву-вати нема потреби, бо банани ж і взимку є, додає господиня.

Піца з мисливськими ковбасками. Бездріжджова! От що треба спекти з дітьми обов’язково! Піца — це те, що точно не приїдається і що дуже полюбляють діти і дорослі. Рецепт

піци у Вероніки цікавий. Отож інгредієнти: 400 г кисломолочно-го сиру, 2 яйця, 4 ст. л. олії, 2 ст. л. м’якого маргарину, 2 склянки борошна, ч. л. соди, ст. л. оцту, дрібка солі. Вихід — 2 коржі, начинка — на 1 корж. Начинка: 2 мисливських ковбаски, по-мідор, половина червоного перця, 2 ст. л. кукурудзи, петрушка, кріп, 100 г голланд-ського сиру. Корж змащуємо соусом: ст .л. кетчу-пу, ст. л. майонезу — вимішати і змасти-ти. На соус викласти кружечками ковбас-ки, овочі, зелень, затерти сиром. Пекти в духовці при температурі 180 градусів 15— 20 хвилин.

Як я давно не їла чебуреків! Подумала я, побачивши чебуреки, які готувала Вероніка. Ніжні, хрумкі, аромат-ні, соковиті, вони просто подарунок в обід-ню пору. Головне — не перестаратися з пор-ціями, а пару чебуреків стануть справжнім святом для гурмана! «Начинка з курячого філе робить їх неймовірно смачними!» — додає Вероні-ка. Ну хто б сумнівався? Тісто: 250 г борошна, дрібка солі, ст. л. олії. Додати 100 г кип’ятку, ч. л. горілки,

замісити ложкою, затим рукою, щоб тісто стало еластичне, і відправити на годину в холодильник. Начинка: 300 г філе курки, 1 велика цибулина — перемолоти, додати сіль, пе-рець до смаку і 100 г крижаної води. Вихід — 7 чебуреків.

На городі черемша! Напевне, Вероніка собі насіяла цих смачних корисних часникових списиків. Бо охоче розповідає, як щойно готувала та-кий салатик: дрібно порізати 100 г черем-ші, додати порізані 4 варені яйця, кілька крабових паличок (також подрібнених на кубики), трохи свіжої руколи та петрушки і заправити майонезом (як варіант — сме-тана, йогурт чи олія). Вийшло смачнень-ко! «Незважаючи на карантин, нам вдома весело та є чим зайнятись. Щодня маю нові замовлення від своїх найцінніших, найдо-рожчих моїх хлопців, — з любов’ю допов-нює свою розповідь львів’янка Вероніка Степанченко. — Діти й чоловік мені дуже допомагають, тому в нас карантин смачний та солодкий!». Готуйте разом, готуйте з любов’ю! Не-хай усім смакує! ■

ВЛАСНИЙ ДОСВІД

Смачно родині на карантиніЛьвів’янка Вероніка Степанченко ділиться рецептами гарного настрою і корисних страв

■

Тетяна ЗІНЧЕНКО

«У нас уже щебечуть пташки! Ми живемо на околиці Львова, у власному будинку, тому карантин сприймаємо, як час для себе», — пише львів’янка Вероніка Степан-ченко, мама десятирічного Тарасика і восьмирічного Владика та красуня-дружина.Знаю, що навколо будинку Вероніки у квіткову пору проростає безліч барвистих квітів — на всі смаки і кольори! І так само — на всі смаки і кольори — вона пече свої знамениті пляцки, торти і тістечка. На початку весни ділилася рецептами пре-красних тюльпанів — печивок, які випікала разом зі своїми малими помічниками-синочками.Подумалося: як це добре, коли кулінарія вносить у родину родзинку спільної смачної і красивої праці, яка навіть у такий непростий час, коли ми вимушені жити в самоі-золяції, спонукає господиню Вероніку написати наступне: «Сонечко світить, пташки співають, усе квітне, зеленіє, поряд — ліс, діти з татом бігають, займаються спор-том, а я вдома, на кухні, готую смаколики. Вчора робила тортик, сьогодні будемо ласувати.Я у карантині намагаюся побачити і добре. Давно ми так багато часу не мали один для одного. Стільки любові, тепла, уваги! Всі мої рідні й найдорожчі — поряд зі мною, живі та здорові! Усе мине, і карантин — також, щовечора разом молимося. Бог допоможе це перебути, і все повернеться у звичний ритм, але я хочу згадувати цей період не як щось страшне, сумне, а як чудові миті, в яких не зважаючи ні на що ми залишились щасливими...»Ось так гарно і обнадійливо жінка розповідає про свій побут, про готування, радить більше часу зараз приділяти цьому процесові — нехай тішиться родина!

Вероніка Степанченко — кулінарна майстриня зі Львова.

❙❙

Смачно на карантині.❙

Кексики пухкенькі.❙

Чебуреки.❙

Банановий джем.❙

Пляцок Веселка — смачно і барвисто!❙

14 УКРАЇНА МОЛОДАВІВТОРОК, 7 КВІТНЯ 2020 СПОРТ

Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ, заслужений працівник фізичної культури та спорту України

Здавалося б, чи доречно нині, коли за-гроза COVID-19 стає жорсткою, розмір-ковувати про чехарду з українськими міністерствами? Але, якщо дивитися в майбутнє з позитивом, то явно не все одно, що чекає, скажімо, вітчизняні спорт і мистецтво. Чому згадав саме ці сфери — читач швидко здогадав-ся. Адже в недавньому складі Кабіне-ту Міністрів «культура», «молодь» та «спорт» були зібрані, даруйте, під єди-ною вивіскою.Звісно, подібні парадоксальні суміші траплялися й раніше, коли фізкультур-ну галузь чіпляли до «сім’ї», «туризму», «освіти» з «наукою», а найчастіше — до «молоді». На жаль, з огляду на струн-кість підготовки національних збірних (незадовго до чергової Олімпіади — по-готів!), подібна пертурбація відкидала спорт на рік-півтора назад. Адже, яка там координація відділів та управлінь, коли працює ліквідаційна комісія, а ме-неджери чекають на «листи щастя» про скорочення посад?

Збирати докупи, а далі — буде? Наприкінці 2019 року відбулась, якщо дозволите, прем’єра нової пісні: Володимирові Бородянському доручи-ли очолити Міністерство культури, мо-лоді та спорту України. Ба, більше! До структури насправді ввійшла й четвер-та чверть — із колишньої «інформполі-тики», відомої в просторіччі як «МінС-тець». Просто, аби не підставлятися, за-цікавлені урядовці уникли згадки про неї в табличці на фронтоні. Зізнаюся, що вельми поривався від-реагувати статтею негайно. Як через приниження важливого для іміджу де-ржави спорту, так і через появу в над-рах новоствореного міністерства про-єкту закону про запобігання дезінфор-мації. Оскільки, цій темі на шпальтах «УМ» було присвячено достатню кіль-кість гострих матеріалів, то наразі не додаватиму сушняку в багаття. Щодо «наїзду» на спорт, то друзі радили не квапитися. Мовляв, ще увімкнуть «за-дню» й вигадають якесь чудернацьке рішення. У принципі, такий «матч пара-доксів» ледь не трапився. Маю на увазі створення Державного агентства спор-ту, яке проіснувало, щоправда, лічені тижні. Втім на певні піар-дивіденди вистачило й цього. Маю на увазі меседж керівника за-кладу Сергія Левчука, що вартий циту-вання: «Приємно бути причетним до іс-торії успіху. Я був першою людиною в Україні, яка очолила галузь спорту че-рез перемогу в конкурсі, а не через полі-тичне призначення. Найближчим часом проведемо експертизу й аудит спортив-ного господарства України». Але, перепрошую — чи не передові-рилися ми всіляким тендерам у питан-нях, доволі делікатних? Знаєте, від авторитету першої осо-би в периметрі всього співтовариства завжди залежать майбутні зрушення на краще. На мій акуратний погляд, недавній керманич ряду медіа-груп (вони, за контентом, — на любите-ля), а в молодості випускник столич-ного КНЕУ — навряд чи міг бути до-роговказом для умовного художнього керівника академічного театру, дирек-тора філармонії чи професури консер-ваторій. Щодо талантів Бородянсько-го–політика — це зовсім інший вимір. Аналогічно, чи переконливою була постать Сергія Левчука, дійсно, ефек-тивного президента Української феде-рації карате, для ролі, якщо дозволи-те, пана Спортсмена всієї країни?На результати впливає фінансування З одного боку, чому ні — НОК Ук-раїни дав схвальну оцінку УФК, ледь не як моделі сучасної спортивної феде-рації? Та, з іншого, карате, а якщо за-мислитися — одна з його світових асо-ціацій — WKF, перебуває в олімпій-ській сім’ї зовсім недавно. Та й реаль-ний дебют у компанії скейтбординга, спортивного скелелазіння й серфінгу заплановано тільки тепер, у Токіо, де

на арену (згідно з вердиктом МОК че-рез карантин — уже наступного 2021-го) мають вийти бійці двох дисциплін — Kumite й Kata. Тож, перепрошую — яку, образно кажучи, питому вагу цей вид спорту позиціонує перед наріжними глибами олімпізму — легкою атлетикою, гімнас-тикою, боротьбою, стрільбою, важкою атлетикою, плаванням та велоспортом, що ведуть літопис з Афін-1896? Готовий визнати — справа дис-кусійна, але навіть не це головне! Що об’єднувало цієї зими філософію Во-лодимира Володимировича та Сергія Андрійовича? Тверде бажання здійс-нити стрімку реформу спортивної га-лузі. Пан Левчук навіть уточнив засіб — створення команди для подолання неефективної «совкової» системи спор-ту. Не хотілося б виглядати ретрогра-дом, але власний практичний досвід акуратно підказує: Україна спортивна не підготовлена до «зміни коней на пе-реправі» за слоганом «Гірше не буде». Спробую пояснити. Ініціатори пропонують віддати міністерству «масовку» та питання здорового способу життя, а всі функції спорту вищих досягнень, як диктує на-чебто західний досвід, спрямувати на-ціональним федераціям. Отут — стоп! В якості увертюри, довелося б прибрати важливий розділ Закону України «Про фізичну культуру і спорт» зразка 1993-го. Там ідеться, якщо стисло, про те, що діяльність національних збірних ко-манд здійснює «центральний орган ви-конавчої влади, який реалізує держав-ну політику...». Відповідно, той орган управління укладає й договори зі штатним складом. І цей параграф за понад чверть століття ніхто не скасовував! Оскільки постулат Дюма-батька «Шерше ля фам!» напря-му підказує, що в даному випадку — за-безпечення виграшу вирішує мідної, а насправді золотої гори господиня — ма-дам скарбниця.

За всієї поваги до східних єдино-борств, спроможність бездотаційно-го здійснення програм розвитку виду спорту в наших умовах підтверджує одна асоціація — футбольна. Ну, з де-якими припущеннями, ще гольф. Зви-чайно, якби свого часу було впровадже-но й набуло сили закону надання подат-кових пільг меценатам спорту — тоді експеримент з автономією федерацій отримав би необхідний імпульс. Але ж цього, досі немає! До речі, коли оголосили про Агентс-тво спорту, а його формували паралель-но ще з кількома інституціями (роз-витку молоді та громадянського сус-пільства, охорони культурної спадщи-ни, з питань мистецької освіти тощо), то промайнуло показове застереження — «в рамках бюджету Мінкультури». Екстраполюючи на певний регіон, не-складно уявити, які крихти дісталися б спортсменам і тренерам зі спільного «пирога», коли стандартне облуправ-ління ледь знаходить кошти на під-тримку місцевих сценічних майданчи-ків, клубів або бібліотек?

Дещо про ранги та підлеглість Досвідчені люди відразу збагнули: найбільша загроза — найнижчий ста-тус. Адже шеф такої агенції, за всіх його прогресивних намірів, не є повно-цінним членом кабінету, а отже, пов-ністю залежить від асигнувань, даруй-те, залишками від кошторисів «титуль-ної» галузі. Й яка, відтак, модерніза-ція за найкращими єврозразками? Тим паче, подібне ми вже проходили напри-кінці 2010-го, коли молодіжну та спор-тивну сфери підпорядкували — у вузь-ких межах Держслужби — освітянам, під орудою Дмитра Табачника. Дивина ще в тому, що в структурі Міносвіти й так існує Комітет з фізич-ного виховання та спорту (колишній СК «Гарт»)! ...Сам не розумію, як під час відві-дин Олімпійського учбово-тренуваль-

ного центру «Конча-Заспа» керівника-ми країни, автор цих рядків встряв аб-солютно несподіваним для пресслужби Миколи Азарова запитанням. Мовляв, Миколо Яновичу, напередодні ви слуш-но згадали вираз «глухий кут» у промові з економічних проблем, а наш спорт, якщо досі в отому куті не опинився, то опиниться, перебуваючи й далі без від-повідного рангу. Далекий від думки, що це такий ек-спромт від старого київського єврея–журналіста вплинув на перегляд роз-кладів із вулиці Грушевського. Спротив фахівців, як мимоволі підлеглих, усе одно відчувався понад два роки немов у повітрі. Й, дійсно, в лютому 2013-го на політичний олімп повернули Міністерс-тво молоді та спорту України, а Равілю Сафіулліну — посаду.

Шабельна дуель піде на користь? Приблизно так, і навіть хуткіше, сталося нинішнє відновлення в рус-лі здорового глузду. 4 березня Верхов-на Рада ухвалила призначення олім-пійського чемпіона 1992 у командній першості шаблістів, президента Націо-нальної федерації фехтування Вадима Гутцайта міністром молоді та спорту України. Щодо довіри, то кількарічний стаж за штурвалом відповідного департамен-ту КМДА зовсім не зменшує тих викли-ків, які неодмінно зваляться на його мушкетерські плечі. Треба розуміти: у справу отримання спортом цієї топ-по-зиції-2020 вклалися й президент НОК України Сергій Бубка, й Українська академія спорту на чолі з Ніною Ума-нець, до якої входять наші знамениті зірки різних поколінь, і профільний комітет парламенту, зокрема, попу-лярний чемпіон греко-римського сти-лю Жан Беленюк. Отже, необхідно Вадимові Марко-вичу ці аванси виправдати. Інакше, як справедливо співав Леонід Утьосов, за що ми боролися? ■

ГАЛУЗЬ

Для диктатури реформ гроші на завадятьПеред новим міністром спорту, відомим шаблістом Вадимом Гутцайтом стоїть чимало викликів

■

Вадима Гутцайта призначено міністром молоді та спорту України.Фото з сайта noc-ukr.org.

❙❙

15УКРАЇНА МОЛОДА

ВІВТОРОК, 7 КВІТНЯ 2020СПОРТГригорій ХАТА

Уже кілька тижнів разом з усією краї-ною на карантині перебуває й вітчизня-на футбольна прем’єр-ліга. При цьому майбутнє призупиненого в Україні фут-больного сезону й досі в тумані. Очікую-чи, що вже найближчим часом епідемія коронавірусу промине свій пік і захворю-ваність піде на спад, в українському фут-больному господарстві сподіваються не на дострокове припинення змагань, а на їх відновлення. Попередньо датою рестарту чемпіонату УПЛ називала 15 травня, од-нак не виключено, що з поновленням зма-гань доведеться зачекати. Аби в Старому світі національні чем-піонати дограли до кінця, в УЄФА до-датково подовжили терміни завершення внутрішніх турнірів, зсунувши дату «де-длайну» із 30 червня на 3 серпня. За від-сутності в календарі матчів фінальної час-тини чемпіонату Європи-2020, котрі пере-несли на наступний рік, задля вирішення всіх турнірних питань національного ха-рактеру європейські клуби матимуть зага-лом два літні місяці. Проте не виключено, що і їх може не вистачити, аби розставити всі крапки над «і». Приміром, у Бельгії вирішили не че-кати покращення ситуації з поширенням коронавірусу й днями оголосили про до-строкове завершення внутрішнього чем-піонату. Водночас в УЄФА закликають на-ціональні федерації не поспішати з подіб-ними рішеннями, інакше в наступному сезоні їхні повпреди можуть залишитися без єврокубків. В українській прем’єр-лізі сподіва-ються, що «заморожувати» турнірну таб-лицю й підсумовувати чемпіонат за його проміжними результатами не доведеть-ся. Водночас і в УЄФА, й в УПЛ наголо-шують, що останнє слово в питанні по-новлення футбольних змагань належати-ме органам державної влади, котрі повин-ні будуть зняти карантинні обмеження на проведення масових заходів.

«Якщо ми будемо розуміти, що у нас не залишається часу на догравання чем-піонату в нормальному вигляді, ми мо-жемо прийняти рішення про фіксацію ре-зультатів згідно з поточним становищем клубів у турнірній таблиці. Але за будь-яких умов це питання буде винесене на за-гальні збори учасників УПЛ, за підсумка-ми котрих і буде прийнято спільне рішен-

ня», — наголосив виконавчий директор вітчизняної прем’єр-ліги Євген Дикий. Водночас проти такого сценарію вже категорично висловилися в київському «Динамо», адже в проміжному прото-колі «біло-сині» наразі посідають третє місце й у разі дострокового завершен-ня змагань столичний клуб залишить-ся поза Лігою чемпіонів. Зауважимо,

що без зеленого світла на продовження змагальних баталій динамівці втратять також і чудову нагоду для здобуття на-ціонального Кубка. Нагадаємо, що регулярний чемпіонат, відставши від «Шахтаря» на 14 очок, «Ди-намо» завершило на другій позиції. Про-те на старті другої частини першості в про-міжному протоколі динамівці помінялися місцями з луганською «Зорею» і тепер ма-ють серйозний клопіт. «Очевидно ж, що чемпіонат потрібно було зупинити після двох кіл і не розпочинати нову фазу зма-гань», — каже наставник «біло-синіх» Олексій Михайличенко. Президент «Ди-намо» Ігор Суркіс подібну ситуацію нази-ває неприйнятною й із нетерпінням чекає поновлення змагань, аби в чесній спор-тивній боротьбі учасники УПЛ встанови-ли підсумки турніру. «Динамівські фут-болісти готові грати через два дні на третій — лише б закінчити чемпіонат і все було чесно», — каже Ігор Суркіс.

* * * Тим часом Дирекція УПЛ ухвалила рішення про перенесення з 7 на 27 квіт-ня дати проведення звітно-виборчих За-гальних зборів учасників Української прем’єр-ліги, на котрих мають відбути-ся вибори нового президента цієї органі-зації. Нагадаємо, що останні два роки її керівником був швейцарський юрист То-мас Грімм, до роботи якого у вітчизняних клубів накопичилося чимало запитань. Тож варто очікувати, що на цьому посту незабаром з’явиться новий менеджер. ■

Олексій ПАВЛИШ

Через пандемію коронавірусу, окрім національних чемпіо-натів, під питанням опинились і розіграші єврокубків — Ліги чемпіонів та Ліги Європи. Після рішення перенести фінали турнірів, заплановані на кінець травня, на невизначений час в УЄФА почали розмірковувати над можливими варіантами, як усе ж таки дограти євросезон.

Альтернативні плани «Ніхто не знає, коли завер-шиться пандемія. У нас є пла-ни А, В та С: відновити сезон у середині травня, у середині чи наприкінці червня. Якщо ми не зможемо відновити сезон до кін-ця червня, то він, ймовірно, буде просто втрачений», — зізнавав-ся напередодні президент ор-ганізації Александр Чеферін. За його словами, є також імовірність, що чемпіонати та ЛЧ і ЛЄ дограють на початку наступного сезону, а той пере-несуть і почнуть трохи пізніше. «Щодо фінальних матчів Ліги чемпіонів і Ліги Європи — тяжко уявити ці ігри без фанатів на стадіонах. Хоча зараз ми не можемо навіть сказати, чи прой-дуть ці поєдинки взагалі. Якщо не буде альтернатив, то краще взагалі завершити сезон у євро-кубках достроково», — підкрес-лив футбольний функціонер. Водночас німецьке видання ZDF пише, що в УЄФА таки пла-нують провести фінали євротур-нірів без глядачів, але єврокуб-кові матчі можуть перенести аж до кінця літа. Пізніше Чеферін визнав, що, незважаючи на пла-ни завершити змагання до 3 сер-пня, існує реальна загроза вза-галі їх не дограти. «Є реальна ймовірність того, що матчі, які залишились, уза-галі не зіграють. Усе залежить

від рішень урядів різних країн: якщо вони вирішать, що прово-дити ігри не можна, то ми нічо-го не зможемо з цим зробити. До вересня-жовтня відновлювати сезон уже пізно», — додав він.

Травневий орієнтир Поки у Європейській Асоціа-ції ще не ухвалили остаточно-го рішення, клуби топ-ліг вирі-шують питання із дограванням чемпіонатів та скороченням за-рплат футболістам. Зокрема, акціонери команд АПЛ погоди-лись, що Прем’єр-лігу не можна буде відновити на початку трав-ня. Сезон зможуть дограти лише тоді, коли це буде безпечно для гравців та уболівальників, при цьому рішення ухвалюватимуть після медичних дозволів та кон-сультацій з органами влади. Англійські клуби також на-магаються переконати фут-болістів піти на 30-відсоткове зниження зарплат або відтер-мінування по виплатах. В АПЛ прогнозують, що через кризу ко-манди можуть сумарно втрати-ти 1,137 мільярда фунтів, а по-легшення зарплатних відомос-тей суттєво поліпшить фінансо-ву ситуацію ліги. У німецькій Бундеслізі мат-чі відклали мінімум до 30 квіт-ня, але не виключено, що таке рішення переглянуть. В умо-вах непростої ситуації 4 най-сильніші команди минуло-го сезону — «Баварія», «Бо-руссія Дортмунд», «РБ Лейп-циг» та «Байєр» — виділять 20

мільйонів євро на допомогу тим клубам, які потребуватимуть підтримки під час пандемії. Німецькі гранди також ма-сово урізають зарплати — про відмову від 20% виплат, зокре-ма, уже оголосили мюнхенці та представники двох «Боруссій» — з Дортмунда та Менхенглад-баха. Водночас «Баварія» віднов-лює тренування команди — з 6 квітня лідери чемпіонату бу-дуть тренуватися у групах по 4-5 гравців. Перед цим до тренувань в умовах поширення COVID-19 повернулись «Шальке» (фут-болісти тренуються в групах по 2 особи) та суперник «Шахтаря» по ЛЄ «Вольфсбург». Непрості часи переживає й італійська Серія А. Темпи по-ширення хвороби в країні зни-

жуються, проте все ще залиша-ються високими, тому керів-ники футбольної ліги відклали відновлення матчів на невизна-чений час. При цьому, 6 команд Серії А — «Торіно», «Удінезе», «Самп-дорія», «Дженоа», «СПАЛ» та «Брешія» — підтримують ідею за прикладом Бельгії достроко-во завершити турнір, оголосив-ши проміжні результати підсум-ковими. Ще 6 команд не визна-чились, а 8 клубів — «Ювентус», «Рома», «Лаціо», «Верона», «Парма», «Наполі», «Сассуо-ло» та «Лечче» українця Євгена Шахова (яке йде у зоні вильоту) — проти. У «Ювентусі», який очолює таблицю, заявили, що відмовляться від титулу, якщо його запропонують на підставі проміжних результатів.

Аби врятувати клуби від можливого банкрутства, Італій-ська футбольна асоціація закли-кала гравців відмовитись від за-рплат за березень, а «Юве» узго-див із представниками команди урізання виплат за чотири міся-ці, які залишились до кінця се-зону. Іспанія обігнала Італію за кількістю заражень, проте пре-зидент Ла Ліги Хав’єр Тебас сподівається відновити чемпіо-нат у середині травня. «Іспанський чемпіонат, як і всі інші ліги, має бути відновле-ний у середині травня. Усе зале-жить від того, як сильно поши-рюватиметься вірус. Можливо, почнемо грати і раніше, але се-редина травня — базова дата», — розповів Тебас. Команди Прімери також вда-ються до скорочень виплат. Зок-рема, у каталонській «Барселоні» домовились урізати гравцям за-рплати на 70% та обмірковують можливість іще одного знижен-ня, такий варіант розглядають і в мадридському «Реалі». На паузі і французька Ліга 1, а «ПСЖ» поки вирішує свої трансферні проблеми. Парижа-ни розглядають можливість по-вернення в «Барселону» бра-зильця Неймара в обмін на фран-цуза Антуана Грізманна — ката-лонці, за даними ЗМІ, начебто не проти такого обміну. Чем-піони Франції також близькі до підписання лідера захисту «На-полі», сенегальця Каліду Кулі-балі, за 75 мільйонів євро. ■

ПРЕМ’ЄР-ЛІГА

Зупинилися на півдорозіЧерез карантинні заходи в Україні перенесли вибори президента УПЛ; на догравання чемпіонату УЄФА виділило додатковий час

■

ЄВРОПА

Під фінансовим ударомФутбольні клуби урізають зарплати, а в УЄФА ламають голову, як дограти єврокубки

■

Мюнхенська «Баварія» відновлює тренування у групах по 5 футболістів.Фото з сайта sport.ua.

❙❙

Найбільше в Україні поновлення національних баталій чекають у столичному «Динамо».Фото Олександра ПРИХОДЬКА.

❙❙

КАЛЕЙДОСКОПВІВТОРОК, 7 КВІТНЯ 202016

Читайте в наступному номері:

КРОСВОРД ВІД МАЛАНКИ №31■

ПОГОДА■

УКРАЇНА МОЛОДА

1 2

3 4

5 6

7 8

9 0

Редактор Михайло Дорошенко

Засновник i видавець —

ПП «Україна молода»

Свідоцтво про реєстрацію:

КВ №3386 вiд 29.08.98

© Дорошенко М.І., 2013

Передплатні індекси: 60970, 1555

Наша адреса: 03047, Київ, пр. Перемоги, 50

Телефони редакції: 044-361-62-61;

з мобільного: 094-926-32-61

Електронна пошта редакції:ukrmoloda@ukr.net

Рекламне бюро:

reklama-umoloda@ukr.net

Вiддiл реалiзацiї:

454-84-41

sale_umoloda@ukr.net

«УМ» в iнтернетi: http://www.umoloda.kyiv.ua

Відділи:

економіки — wagmer@ukr.net

культури, історії, суспільних проблем —

vsamchenko@i.ua

Газета друкується у видавництвах:

«Преса України» — у Києвi Зам. 3009031

«Видавничий дім «Високий Замок» — у Львові

Зам. блок № 189 Верстка та виготовлення

фотоформ — комп’ютерний центр

редакції «УМ», Газета виходить

у вівторок, середу, п’ятницю—суботу (спільний номер)

Тираж 86734

При використаннi наших публiкацiй посилання на «УМ» обов’язкове.

Рукописи не рецензуються i не повертаються

Вiдповiдальнiсть за змiст реклами несе рекламодавець.

Комерційні публікації виходять під рубриками:

«Український виробник», «Позиція», «Банківська справа»,

«Фінансова експертиза», «Здоровенькі були», «Це — працює!»,

«Знайомтеся — новинка», «Партнерство», «Програми»,

«Проекти», «Альма-матер», «Продукт», «Протистояння»,

«Вітаємо», «Любов і шана».

Матерiали iз позначкою р друкуються на правах реклами

На період карантину «Україна молода» виходитиме двічі на тиждень — по вівторках і п’ятницях

ПРИКОЛИ■

Інформація

надана

Гідрометцентром

України.

Захід +1…+6

+16…+22

Північ +1…+6

+15…+20

Центр +1…+6

+15…+20

Схід 0…-5

+12…+17

дощ,

гроза

сонячно

мінлива

хмарність

хмарно

дощ

снігПівдень +1…+6

+5…+10

— Студенти, ви знаєте, що таке наркоз? — Ні. — Наркоз — це найкращий за-сіб уникнути порад пацієнта під час операції.

* * * Реєстратура в поліклініці: — Скажіть, окуліст приймає? — Не те слово, п’є по-чорному!

* * * Дідусь хотів подзвонити в

поліклініку, випадково потрапив на ceкc по телефону і зрозумів, що він узагалі, виявляється, здоровий.

* * * Якщо лікар виписав вам рецепт розбірливим почерком, будьте обе-режні, можливо, це не лікар.

* * * На прийомі в лікаря: — Лікарю, в мене болить усе. — Ну, це ви занадто. На все у вас грошей не вистачить.

Загадки ЗбаражаЧому в древніх могилах не виявили тіл і як жінкам та дітям допомогли слова «Рідна земле, заховай нас»

По горизонталі: 3. Регіон України, де вперше виявили коронавірус COVID-19. 7. Вимір діаметра ствола вог-непальної або іншої зброї. 8. Кам’яна чоловіча скульптура, яка тримає балкон. 10. Твор-

ча організація простору: інтер’єру, ландшафту. 11. «... вода, ... бист-ра вода. ... вода — і минають літа» (пісня). 12. Представник християнсь-кого народу, що живе в Єгипті, пря-мий нащадок давніх єгиптян. 14. Прізвисько, яке дали козаки фаво-риту Катерини ІІ Григорію Потьом-кіну. 17. Популярна до окупації До-нецька марка пива. 18. Комаха, що знищує дерев’яні речі. 20. Головний розпорядник поміщицького маєтку. 23. Знаменитий паризький музей, колишня резиденція королів. 24. Місто, в якому була страчена Жан-на д’Арк. 26. Особа командного і на-чальницького складу в збройних си-лах. 27. Кухня на кораблі. 28. По-ема Гомера. 29. Великий острів біля Італії, який найдовше ізолювався від коронавірусу.По вертикалі: 1. Язичницьке святилище для об-рядів та принесення жертв. 2. Жер-дина у пташнику чи в клітці, на яку сі-дають на ніч кури. 3. Становище Ма-русі Богуславки чи Роксолани одразу після полону. 4. Руйнування струк-

тури під впливом системної кризи. 5. Частина суднового такелажу для кріплення щогл і піднімання по них. 6. Хімічна назва срібла. 9. Наукове означення певного явища. 13. Бойо-ва машина. 14. Юрист, який від імені держави посвідчує угоди та докумен-ти. 15. Велика ложка, якою розлива-ють суп чи борщ. 16. Меблі для обі-ду чи навчання. 19. Прізвище одно-го з головних героїв роману Михайла Булгакова «Біла гвардія». 20. Руйну-вання поверхні під впливом зовніш-ніх чинників. 21. Давньоєгипетський бог, що символізував відродження. 22. Тимчасове користування предме-тами чи приміщенням за гроші. 25. Рослина родини валеріанових, відо-ма ефірними оліями. ■

Кросворд №30від 18 березня

Варка ВОНСОВИЧ

У той час, як жителі мегаполісів жартома шукають песиків, щоб була можливість вийти на прогулянку разом із тваринкою, і навіть го-тові брати їх в оренду, мешканці одного неве-личкого британського містечка (а саме Ллан-дідно, що в Уельсі) трохи стурбовані. І от у чому справа: з навколишніх пасовищ зійшло-ся до цього населеного пункту понад 120 кіз (і, відповідно, цапів) кашмірської породи. Ос-кільки жителям заборонено без потреби ви-ходити з домівок у зв’язку з карантином, то спорожнілі вулиці не викликають побоювань з боку тварин, тож вони спокійнісінько про-гулюються безлюдними парками й сквера-ми, безперешкодно ласуючи квіточками на

клумбах та молоденькими соковитими лис-точками на кущиках. З другого боку, замкнені у своїх помеш-каннях жителі Лландідно мають безкоштов-ну програму «У світі тварин» у себе за вік-ном, тож можуть досхочу спостерігати за

розкішними парнокопитними, адже ця по-рода кіз вирізняється чудовою довгою шов-ковистою шерстю. Соцмережі вже заполо-нили фото- і відеозвіти мешканців Лландід-но, на яких тварини привільно почуваються в безлюдному місті. ■

РОГИ Й КОПИТА

По вулицях цапи ходилиУ британському місті парнокопитні заполонили життєвий простір людей

■

Дара ГАВАРРА

Як радять психологи та й просто мудрі люди, час каран-тину — це можливості для само-вдосконалення й творчої робо-ти. Що повною мірою втілює в життя знаний та епатажний ук-раїнський шоумен Діма Коля-денко. Завжди яскравий, пози-тивний і зовсім так трошки са-мозакоханий (а творчих людей без цього не буває) Коляденко не-щодавно випустив кліп на нову пісню, спеціально для нього на-писану Олексієм Малаховим, з простою невигадливою назвою «Супер Діма». Сам танцюрист, хореограф, а за сумісництвом ще й співак, повідав світу, що яскра-ва, драйвова, танцювальна пісня — це саме те, що потрібно нашим вітчизняним слухачам на період самоізоляції під час карантину, адже хороший настрій та пози-тивний хід думок — саме те, що допомагає боротися з будь-яки-ми незгодами, а тим паче недуга-ми. Музика, за словами шоуме-на, — це потужний стимулятор

правильного мислення. Колиш-ня подру-га, а нині п р о с т о друг Діми — Ірина Бі-лик — була не надто здивована ні назвою пісні, ні її змістом. «Ти знову будеш співати про себе? Так, це твоя пісня на мільйон», — зі знанням справи про-коментувала співачка но-вину. «Я хочу, щоб мою піс-ню співали в караоке, вдо-ма, для настрою. А ім’я кожен може наспівува-ти своє», — великодуш-но запропонував Дмит-ро, тобто Діма. І то прав-да, в ці складні для всієї планети часи трошки лю-бові до себе, коханих, не завадить нікому, як і хо-рошого настрою та пози-тивних емоцій. ■

Діма Коляденко.❙

НОВЬЙО

Суперпупер КоляденкоНовий кліп від шоумена — проти вірусу й депресії

■

8—9 квiтня за прогнозами синоптиків

Київ: ясно, без опадiв. Вiтер захiдний, 5-10 м/с. Температура вночi +3...+5, удень +17...+19. Пiслязавтра вночi +1...+3, удень +4...+6.

Курорти Карпат: ясно, без опадiв. Славське: уночi +2...+4, удень +17...+19. Яремче: уночi +1...+3, удень +16...+18. Мiжгiр’я: уночi +1...+3, удень +18...+20. Рахiв: уночi +1...+3, удень +18...+20.

6 квiтня висота снігового покриву становила: Дрогобич — не-має, Стрий — немає, Славське — немає, Плай — 9 см, Мiжгiр’я — немає, Рахiв — немає, Долина — немає, Іва-но-Франкiвськ — немає, Яремче — немає, Коломия — не-має, Пожежевська — 32 см.