Кам’янець-Подільський багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр

ПОЗАКЛАСНЕ ЧИТАННЯ «Рукавичка»

Вихователь: Репенчук О.М.

Мета: Розвивати мислення, кмітливість, зв'язне мовлення. Виховувати дружелюбне ставлення до товаришів, інтерес до української казки, любов до природи, розвивати артистичні здібності.

1-й ведучий: У невеличкому селі, в маленькій халупці жив собі дідусь один із собачкою вкупі. Прожили чимало літ, жили не тужили.

2-й ведучий: Зимовим ранком, в час, коли всі довкола спали,

дідусь запряг коня в санки й поїхав в ліс по дрова. 3-й ведучий:

Мороз порипує кругом, Поважно йде конячка, Дідусь дрімає в саночках, їх доганя собачка.

1-й ведучий: Прибуло товариство це Вже у густий лісочок, Дідуньо хмизу назбирав Й спочить сів на пеньочок.

2-й ведучий: З кишені витяг хліба шмат Та ще й сальця кусочок, Поїв, собачку пригостив, Та й залишив лісочок.

3-й ведучий: Шматочок сала настромив Дід на сучок синичкам. В той час з кишені на пеньок Упала рукавичка.

1-й ведучий: По лісу в пошуках житла Мишка пробігла,

Натрапила на рукавичку – Й як укопана встала.

Мишка: Ось і хатка невеличка, Хутряна це рукавичка. Під пеньочком лежить,

В ній спокійно можна жить. 2-й ведучий:

Та не встигла мишка Ще втішитись добряче, Як по білому сніжку Жабенятко скаче.

Жабка: Ква, ква, ква! Ква, ква, ква! Де це ділася трава? Змерзли лапки, черевце, А що ж то лежить оце?

Таке тепле та м'яке ... І у ньому хтось живе? А хто, хто в цій рукавичці? В рукавичці - невеличкій?

Мишка: В цій хатці мешкає мишка-шкряботушка. А хто будеш ти? Жабка: Жабка-скрекотушка. Дуже холодно мені мерзнуть на морозі. Мишка: Я тебе пущу. 3-й ведучий: Стали мишка з жабкою жити-поживати,

Але знов хтось стукає до їхньої хати. Зайчик: Вже володарка зима

Замела стежинки, Не знайти під снігом вже Моркви й капустинки. На сніданок я погриз Лиш кори шматочок. Сяду я перепочить Ось на цей пеньочок. Що ж це там ворушиться? Що за диво це? Рукавичка! чудасія! Хто це? Хто це там живе?

Мишка: Я мишка-шкряботушка. Жабка: Я жабка скрекотушка. А хто ти такий? Зайчик: Я зайчисько молодий.

Змерзли вушка, змерзли лапки Без кожуха і без шапки. То ж пустіть погрітися мене в рукавичку.

Жабка: Пустимо. 1-й ведучий: Стали мишка з жабкою та зайцем-побігайцем жити-

поживати. Коли знов хтось стукає до їхньої хати.

Лисичка: Хуртовина наметами Село закурила, Всі шпаринки в курниках

Від мене закрила. Знемагаю від холоду І голоду нині.

Пустіть мене погрітися У вашій хатині. І хутро моє розкішне Щось не зігріває, Пустіть, друзі погрітися! Гину! Замерзаю!

Зайчик: Ой і хитра ж ти лисичка!

Але що вже вдієш? Зроби з нами фізхвилинку

Не замерзнеш, а впрієш. Фізхвилинка: Гуси-лебеді летіли,

На лужок тихенько сіли Посиділи, поклювали, Покрутились, дружньо встали І задачу розв'язали.

2-й ведучий: Стали друзі в рукавичці Жити-поживати, Коли знову хтось стукає До їхньої хати. Вовк: Я вовчисько-сіромаха,

Змерз у лісі, як собака, Сніг замів усі сліди Ні сюди і ні туди. Де тепер знайдеш поживу У таку важку годину? Поживитись нічим нині. Хто живе у цій хатині?

Мишка: Мишка я, ще й шкряботушка. Жабка: А я жабка-скрекотушка. Зайчик: А я зайчик-побігайчик. Лисичка: Я лисичка-сестричка. Вовк: Пустіть мене у свою

Тепленьку хатинку І дайте ж бо щось поїсти Та погріти спинку

Лисичка: Добре, пустимо тебе Вовчик, наш брате 3-й ведучий: Стали друзі в рукавичці жити-поживати. Коли чують, хтось

крадеться до їхньої хати. Кабан: Хро-хро-хро! Хро-хро-хро! В мене тепле хутро, В мене гостру є ікло. Але ж спину намело! Тож під дубом жолудів

Я не пошукаю. Ось пеньочок чималий. Мабуть у шпаринки Поховалися малі Жучки і личинки. Зараз іклами своїми підкопаю І поживу собі Ой, а що ж це ворушиться? Та то ж просто рукавиця!

А хто в тій рукавиці живе-поживає? Мабуть, лютий вам мороз Тут не дошкуляє?

Мишка: Я, мишка-шкряботушка. Жабка: Я, жабка-скрекотушка. Зайчик: Я, зайчик-гюбігайчик. Лисичка: Я, лисичка-сестричка. Вовк: Я, вовчик-братик. Кабан: А я, кабан-іклан, ввічливий я пан. Пустіть мене в рукавичку,

Я сяду хоч скраю. Не пустите, рукавичку всю порозриваю.

Вовк: Рукавичку попсувати Не важка робота, Але бути на морозі Кому з нас охота? Але перш, ніж увійти В нашу рукавичку, Ти завдання розв'яжи й Кинь погану звичку

Кабан: Я завдання розв'яжу Можу обіцяти Й від сьогодні перестану Я на всіх кричати.

1-й ведучий: Стали звірі в рукавичці Жити-поживати. Коли чують, хтось підходить До їхньої хати.

Ведмідь: Тріщать кущі під лапою Важкою, волохатою. Ступлю лиш на торішній хмиз Сухе ломаччя трісь та трісь. Мед знайшов я запашнющий Та заліз лишень в дупло Як ужалять люті бджоли: В ніс, у шию і в чоло. Спухла морда, спухла шия, Світ весь колами пливе ... (Зупиняється. Здивовано.) Що ж це там ворушиться? Що за диво це? Рукавичка! Чудасія! Хто це? Хто це там живе?

Мишка: Я, мишка-шкряботушка. Жабка: Я, жабка-скрекотушка. Зайчик: Я, зайчик-побігайчик. Лисичка: Я лисичка-сестричка. Вовк: Я, вовчик-братик. Кабан: А я, кабан-іклан, ввічливий я пан. Ведмідь: Запросіть бо і мене

Ви до рукавички. Буду чемним з усіма, Не зачеплю й мишки.

Жабка: Як ми тебе пустимо? Наша ж рукавичка Вже тріщить по швах усіх — Вона ж невеличка.

Ведмідь: Не відмовте, друзі милі, На моє прохання.

2-й ведучий: А в той час Дід наш став Дрова з сан скидати Й заходився рукавиці В кишенях шукати. Звідти витягає. А собачка - іншу вже По слідах шукає.

1-й ведучий: Помчав що є сили Песик наш в лісочок І легенько відшукав Знайомий пеньочок.

Під пеньочком рукавичка Жваво ворушиться. Тут наш песик не злякався Та як розгарчиться.

2-й ведучий. Наші звірі, що є духу в ліс порозбігались, З рукавичкою собачка додому подалась. 3- ведучий: Ось і казочці кінець.

А хто звіряткам допомагав, Той сьогодні молодець.

III. 1. Спільно з учнями розподіляю склад рольової гри. Заохочую нерішучих до співпраці.

2. Дійові особи: Троє ведучих, мишка, жабка, зайчик, лисичка, вовк, кабан, ведмідь. 3. Надаю учням докладну інформацію, щоб учні могли

переконливо обіграти свої ролі та одночасно вивчити новий

матеріал. 4. Разом з учнями читаємо казку по ролях, імітуємо ситуації та

поведінку казкових героїв. Вимагаю від дітей чіткої та правильної вимови фраз. Заохочую дітей поставитись до інсценізації казки, як до конкретної життєвої ситуації.

IV. По закінченню гри допомагаю дітям вийти з ролі. Для цього використовую такі запитання:

1. Чи сподобались вам ваші ролі? 2. Чи доводилось вам зустрічатись з подібною ситуацією в реальному житті? 3. Чи була вирішена ця проблема? Як саме? 4. Як саме цей досвід може вплинути на ваше подальше життя?