УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ

АДМІНІСТРАЦІЇ

Харків-2020

УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ

АДМІНІСТРАЦІЇ

методико-бібліографічні матеріали

Харків-2020

2

УДК 027.625(477.54)(048):82.09(477)«1917/…»

З-11

З невідомості до визнання (Молоді поети України) : методико-

бібліографічні матеріали / уклад. С.О. Андрус; ред. Т.В.Смєкалова; ОКЗ

«Харківська обласна бібліотека для юнацтва» Управління культури і

туризму Харк.облдержадміністрації. – Х.: [б.в.],2020. – 33 с.

Важливим аспектом функціонування мирного та відкритого

суспільства є свобода слова, думки та творчості особистості.

Можна безкінечно наводити приклади «надзвичайно важливого і

високого місця поезії в житті людини», можна писати довжелезні

твори-роздуми про вплив віршів на формування особистості.

Поезія є інструментом свободи слова. Що ж таке справжня

сучасна поезія? Саме творчості молодих поетів присвячено даний

посібник для прищеплення любові до художнього слова та

популяризації поетичного доробку молодих поетів сучасності.

_____________________________________________

Укладач С.О. Андрус

Редактор Т.В. Смєкалова

Відповідальний за випуск М.В. Жарова

Електронна версія видання розміщена на сайті

ОКЗ «ХАРКІВСЬКА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ЮНАЦТВА»

http://khoyub.com.ua/vidavnicha.html

та на блозі проблемно-аналітичного відділу «Файні ПАВи»

http://fayni-pavu.blogspot.com/

© ОКЗ «ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ЮНАЦТВА», 2020

http://khoyub.com.ua/vidavnicha.htmlhttp://fayni-pavu.blogspot.com/

3

«Душа поезії - не рима,

Не брязкальце для диваків.

Її субстанція незрима

Палахкотить поміж рядків.»

Л. Первомайський

Можна безкінечно наводити приклади «надзвичайно важливого і

високого місця поезії в житті людини», можна писати довжелезні

твори-роздуми про вплив віршів на формування особистості, можна

диспутувати з любителями прози, але усі ці речі насправді є занадто

мізерними у порівнянні з маленьким теплом у грудях людини, яка

тримає в руках збірку улюблених віршів.

І вже абсолютно неважливо – досконалий і чистий вірш

виходить з-під пера поета чи кострубатий і покалічений грубими

словами народжується. Головне у цій справі – відчути у поезії життя.

Адже кожен вірш подібний до людської душі – світлої і доброї або ж

втомленої і нудної.

Та й зрештою, що ж таке справжня поезія? Хіба це вимучені

ночами рими? Чи глибокі «суспільно-важливі» ідеї? На ці питання

уже майже пів століття тому дуже точно і правильно відповів поет

Василь Симоненко у вірші «Про поезію»:

Поету, кажуть, треба знати мову

Та ще уміти вправно римувать.

Натхнення і талант - і все готово -

Слова самі піснями забринять.

То правда все, але не в тому сила,

Мені здається, що не тим вірші

У дні тяжкі серця наші палили,

Любов і зненависть будили у душі.

Бо не запалить серце точна рима,

Яку хтось вимучив за місяць чи за ніч.

Ні, інша сила, буйна, незборима,

Вогнем і пристрастю напоює ту річ.

Ні, інша сила так цілющо діє,

Словам велику надає вагу,

4

Бо з нею світ цвіте і молодіє,

І світло б’є крізь морок і пургу.

Без неї рими точні й милозвучні

Не варті навіть драного гроша -

Слова звучать примусить сильно й гучно

Лише одна поетова душа.

Найбільш розповсюдженою формою презентації сучасної поезії

стали літературно-музичні перфоманси — як ідея розширення

текстового простору за допомогою музичного супроводу та

відеоряду.

Сучасні українські автори беруть активну участь у

різноманітних літературно-мистецьких фестивалях, як регіональних,

так і всеукраїнських та міжнародних, особливістю таких заходів є

синтетичний формат.

Поезія молодого покоління набуває “спортивного значення”, а

поетичний текст переходить зі сфери інтимної, образної, сповідальної

до мистецтва шоу, поп-арту, акціонізму. На популярність чи пак

імідж автора більшою мірою починають впливати позатекстові

чинники: режисура тексту, уміння триматися на сцені й вести діалог з

аудиторією, дотепність, жонглювання темами чи лексикою. Слем…

поетичний метод, що орієнтується на подібну тактику. Ефективну і

ефектну, розраховану на жваву реакцію аудиторії… Виявляється, що

зміст віршів у цьому контексті вже не є чимось надто важливим.

Йдеться про сценарій і, відповідно, режисуру кожного окремого

авторського вечора.

Початок слему – «бійцівський клуб». Поняття слему як поетично-

показового змагання, котре оцінюють глядачі-судді, з’явилося у XX

сторіччі. Офіційне місце народження слему ─ Чикаго (США). Часом

народження цього мистецького явища вважається межа сімдесятих-

вісімдесятих років минулого століття. Саме 1979 року Тед Беріген та

Енн Волдмен провели поетичний турнір, особливістю якого були

боксерські «обладунки» учасників. А вже наступного року поетичні

змагання у форматі боксерського поєдинку організував Джером Салла. Під час читань до процесу легко міг долучатися будь-хто з

присутніх.

5

Якось один не надто тверезий і розгніваний глядач замахнувся

на Салла стільцем. Однак до бійки не дійшло ─ натомість було

вирішено зійтися у десятираундному поетичному «бою», переможцем

якого став Джером Салла. Він зізнався, що «поєдинок» не викликав

негативу, а лише розважив. А до формату поетичного двобою додався

новий елемент ─ словесна атака й поетичні «випади» (як у бік поета,

так і глядача). Крім цього, Джером Салла з дружиною Елейн Екю

також були причетними до започаткування слемівських поетичних

змагань у далеко не поетичних тусівках: слухачами слемерів були

відвідувачі барів, клубів, а також артисти й видавці…

Утім, «батьком» і протектором слему вважається Марк Сміт.

Він став першим, хто замислився над збалансованим поєднанням

поезії й артистичного виконання, і намагався перенести акцент на

взаємини між поетом і глядачем, де глядач мав стати частиною

перфоменсу – суддею. Поет Марк Сміт організував перший турнір у

Чикаґо в листопаді 1984 року. Кожен виступ слемера жорстко

обмежений регламентом і зрештою оцінюється журі, вибраним

випадковим чином із публіки. Правила слему часто змінюються від

турніру до турніру, але неодмінно спираються на перелічені

принципи.

А за кілька років (1986) почав організовувати регулярні слем-

змагання у джаз-клубі з назвою «Green Mill Jazz Club», який став

однією з найвідоміших домівок американського слему. Так бешкетно-розважальний характер поетичних змагань з

допустимою різкою словесною критикою і учасників, і публіки,

також залученої в дійство, – витворили специфіку нового

мистецького явища.

До кінця 80-х років слем-рух захопив усю Америку, а вже 1990

року в Сан-Франциско відбувається перший «National Slam». Згодом

рух поширюється на Європу, далі – на решту світу.

Слем в Німеччині. До Німеччини слем прийшов в 1993 році.

Перший вечір провів у Берліні у власному клубі Вольфганг Хогекамп,

а в 1997 році перший щорічний німецький слем мав камерний

характер, був подією з ряду маргінальних та альтернативних, в якому

брали участь автори-виконавці з Німеччини, Австрії, Швейцарії.

10 років по тому слем-фест (який проводиться щорічно) знову

повернувся в Берлін, і знову його організовував Вольф. Півтора року

підготовки завершилися потужною програмою за участю 180

6

«естрадних поетів», або слемерів. До того ж, це були не випадкові поети «з вулиці»: їх ретельно (наскільки це слово можна

застосовувати в контексті слему) відбирали за результатами

локальних турнірів.

Тільки в Німеччині існує більше 150 слемів, які регулярно

проводяться. Фінал цього бою, який став найбільшим в Європі місцем

зустрічі «нових ораторів», проходив в берлінському концертному залі

Admiralspalast, разом 1750 глядачів. Всі квитки були розкуплені.

Проходило навіть два фінали одночасно, бо в німецько-мовний

простір слеми проводяться за двома віковими групами - до 20 років і

після. Плюс окремий приз кращій слем-команді.

Слем – це таке собі вуличне змагання поетів, дуже популярний

демократичний формат літературного шоу. Суперечлива природа

слему, балансування між поезією і видовищем робить його майже

виключно молодіжним явищем. В Україні він прижився й дав нове

дихання сучасній поезії.

З приводу появи українського слему існують як мінімум дві

версії: Сергій Жадан вважає, що йдеться про Харків, 1997 рік, тоді як

Анатолій Ульянов говорить про Київ, 2006 рік. Офіційно український

слем був «відформатований» і вперше проведений 2006 року. Відтоді

він набув ширшого розповсюдження, однак громадськість, на жаль,

до слему як явища була не зовсім готова.

(Слід додати, що своєрідною першою ластівкою слему можна

вважати систему поетичних змагань “Молоде вино”, яка

впроваджувалася Мистецькою Асоціацією “500” в різних містах

України з середини 90-х і актуальна й досі. Суть цієї системи

полягала в організації локальних поетичних турнірів (в обласних

центрах та найбільших університетах), переможці яких сходилися

на заключному всеукраїнському змаганні, демонструючи не лише

якість власних віршів, але й артистизм у їх прочитанні.)

Відтак, аби продемонструвати любителям поезії нові тенденції,

2007 року було вирішено організувати спеціальний оберслем, який би

ознайомив і учасників, і глядачів із правилами поетичного слему.

Єдиним, що відрізняло оберслем від «щоденних» слемів, була

наявність так званого Верховного комітету відбору й фільтрації,

членами якого стали самі ж організатори – Сергій Жадан, Олександр

Кабанов, Анатолій Ульянов. Кожен із них дотримувався власного

7

критерію відбору: Кабанов – змісту поезії, Ульянов – артистичності

виконання, Жадан – симбіозу двох попередніх рис, і тільки у фіналі

право суду віддавалося публіці. У всіх інших слемах суд і відбір

учасників здійснюють тільки глядачі. Решту слемівських правил було

дотримано за американською традицією майже без змін: три тури

(загальний, півфінал, фінал); кількість охочих у слемуванні першого

туру не обмежена, у півфіналі їх, як правило, залишається четверо, у

фіналі – двоє. Кожен слемер близько трьох хвилин читає тільки свою

поезію, за перебір часу накладається штраф (знімають два бали), як

годиться, процес корегує модератор. Право голосу мають і прості

слухачі: п’ять табличок із балами від 1 до 5 роздають охочим, які в

другому турі передають «право голосу» далі. Окремо оцінюють зміст

прочитаної поезії й артистизм виконання. На відміну від

американських слемістів, українським дозволяють користуватися

реквізитом.

За два роки існування слемівська практика встигла завести своїх

«класиків»: Богдан-Олег Горобчук, Павло Коробчук, Олег Коцарєв,

Дмитро Лазуткін, Лора, Світлана Поваляєва й багато інших. Однак із

кожним слемівським турніром відкриваються все нові й нові таланти,

і не лише в межах України. Переможцем Першого Відкритого

Чемпіонату України з оберслему в Харкові у 2007 році став Дмитро

Лазуткін.

Українська поезія не стоїть на місці. Павло Коробчук

розповідає: «Така тенденція виникла ще й тому, що музика зараз

найбільше в масах, це найпопулярніший вид мистецтва. Можливо,

таким чином поети намагаються розширити свою читацьку та

слухацьку аудиторію», – пояснює поет.

Своєрідним міжнародним фестивалем поезії став 11 березня

2007 р. літературний концерт у львівському клубі «Культ», де

напередодні відбувся слем-спаринг між збірними України та Росії,

зібравши чимало цікавих поетів, зокрема тих, чиїми творами найдужче цікавиться молодь, – про це повідомив учора, 12 березня,

кореспондент Західної інформаційної корпорації.

Слем-спаринг – це командні змагання декламаторів поезії, які

мають у 3-хвилинний термін встигнути якомога артистичніше

прочитати свої твори. У Львові ці змагання відбулися з ініціативи

8

журналу культурного опору «Шо» і російського журналу

«Крокодил».

«Журнал «Шо» послідовно підтримує слем-рух в Україні, і

навіть видав книжку, присвячену слему: по суті, перший в Європі

теоретично-практичний посібник зі слему», – наголосив

український письменник Сергій Жадан, котрий узяв участь у слем-

спарингу, а днем перед тим мав зустріч із львів’янами в рамках

шведсько-українського мистецького проекту «SWIЖЕ».

Один із найактивніших українських слем-майстрів (тобто

модераторів турнірів), очільник творчого угрупування “Н4О”, знаний

як Мультфільм Гагарін, стверджує, що “масштаб слем-руху в Україні

зараз відносно великий — у порівнянні з минулими роками. Точну

кількість слемів вирахувати важко, адже такі слеми, що проводяться в

гуртожитках, не афішуються. Достеменно відомо, що по Україні

щомісяця відбувається десь із десяток слемів”.

Слем-турніри — це насправді всеукраїнське явище. Якщо

перші змагання відбувалися в Ірпені та Києві, то, напевне,

найбільшого розмаху слем набув усе ж у Харкові (в межах

фестивалю “Харківська барикада”) та у Львові (як одна із

найгучніших акцій “Форуму видавців”). Таким чином, слем

поступово перетворюється на своєрідну “окрасу” будь-якого

літературного фестивалю, від наймасштабніших, до звичайнісіньких

фестів-одноденок.

Серед українських поетів старшої генерації, які будь-коли

перемагали в слемах, можна згадати хіба Сергія Пантюка. Публіка,

що приходить на турніри, складається переважно з підлітків та

молодих людей (або ж — молодих душею). І з року в рік ця публіка

збільшується, як збільшується і кількість учасників слем-баттлів.

Кількість — як відомо — має властивості переростати у якість, от і за

слемом помічають позитивні зрушення у бік високої поезії: “Кожного

сезону слем дає 3-5 нових імен, це мало, на мою думку, зате які це

імена: вони стають потім цікавими не лише для його формату, але і

для поезії” — переконує Мультфільм Гагарін. Слем просто є, він є популярним і популярність його зростає.

Він є привабливим для активної творчої молоді, і альтернативи цій

привабливості поки що ніхто не запропонував. Як зазначив з цього

9

приводу Павло Коробчук: “Альтернатива слему – класний слем.

Альтернатива класному слему – супермегакрутий слем. От і все”. «Сузір´я молодих поетів»

(калейдоскоп молодих слемерів)

Павло Коробчук (класик)

Коробчук відомий, перш за все своєю

«слемерською» діяльністю. Виграв

понад десяток таких літературних

турнірів. Його поезія брутальна та

неймовірно колоритна. Чого тільки

вартують «Гоповідання», які

розповідають про такий феномен

українських двориків, як «гопники».

Оповідання насичені відповідним сленгом, герої реалістичні

настільки, що здається зараз будуть просити подзвонити. Останнім

часом активно виступає автор на літературних фестивалях в Україні

та поза її межами.

Павло Коробчук – Поет, музикант, журналіст. Народився 1984

року 12 липня, в день свята св.апостолів Петра й Павла, в місті

Луцьку. Навчався на відділенні сходознавства Київського

національного університету імені Тараса Шевченка.

Автор поетичних книг: "Натщенебо" ("Смолоскип", Київ, 2005);

"Цілодобово" (спільно з Б. Горобчуком та О. Коцаревим) ("Факт",

Київ, 2007); "Кайфологія" ("Факт", Київ, 2010), "Динозавр"

("Ярославів Вал", Київ, 2011).

Автор роману "Море для шульги" ("Твердиня", Луцьк, 2012).

Лауреат конкурсів "Неповторність" (2003), "Смолоскип" (2004),

"Молоде вино" (2005), "Неосфера" (2006), "Підкова Пегаса" (2006),

"Літературний Олімп" (2007), "Просто так" (2008), "Привітання

життя" (2009), конкурсу сайту slonyk.com (2010), "Коронація слова"

(2012).

Переможець чотирнадцяти літературних слемів: слем на

фестивалі "ZЕХ" (2006), львівський слем (2008), білорусько-

український слем (2008), слем на Шустер Live (2008), німецько-

український слем (2009), Київський літературний слем (2009), слем в

"Авеню" (2009), слем Київської вищої ліги слему (2010), Останній

10

слем 2012 (2012) тощо, фіналіст І-ого україно-російського слему

(2007), ірпінського (2006) та хмельницького (2007) слемів тощо.

Друкувався в часописах: "Афіша", "Політика і культура", "Шо",

"Сучасність", "Кур’єр Кривбасу", "Київська Русь", "Tygiel Kultury"

"Нова проза", "Radar", "Просто неба", "Святий Володимир" тощо,

антологіях: "2 тонни","IІ, ІV міжнародний фестиваль у Львові",

"Бурлюкбук", "Харківська барикада-2", "Кіт Матіфас та інші...",

Англомовна антологія сучукр поезії, антологія української поезії

італійською мовою "Made in Ukraine" тощо. Літературні та

публіцистичні твори періодично з’являються на сайтах lyrikline.org,

bukvoid.com.ua, molodaukraina.org, samvydav.net, tochka.org.ua,

inlit.com.ua, slonyk.com, kultrevansh.com тощо.

Учасник літературних акцій та фестивалів по всій Україні, а

також у Берліні, Москві, Празі, Мінську, Кракові. Гість

письменницького фонду Literaturwerkstatt Berlin.

Твори перекладалися на англійську, німецьку, італійську,

польську, литовську, білоруську, словацьку та російську мови.

Настасья Мілевська

Мілевська Настасья Сергіївна (справжнє

прізвище – Денисенко) – український поет,

сценарист, режисер-початківець. Внесена до

переліку «24 українських учасника, яких

варто прочитати кожному» за версією

телеканалу «24». Народилася 26 квітня

1989 року в місті Куп’янськ (Харківська

область) в родині льотчика. У 2006 році

переїздить до Харкова, вступивши на філологічний факультет

(відділення журналістики) ХНУ ім. Каразіна. У 2008 році покидає

навчання, пояснюючи це конфліктом з викладачем. Мілевська

закривається в кімнаті і пише свій перший сценарій – п’єсу «Слабка».

В основі сюжету лежить історія молодої письменниці, яка

намагається повіситись, але зазнає невдачі – мотузка обривається і

героїня усвідомлює, яка насправді тонка грань між «є людина» і

«немає людини». У 2009 році вступає до Харківської державної

академії культури в якій отримала диплом бібліографа. Вірші

пише з дитинства. Виступає з поетичними програмами з 2010 року.

Гастролі успішно і неодноразово пройшли в Харкові, Києві, Кривому

11

Розі, Дніпропетровську, Одесі, Білгороді, Санкт-Петербурзі, Сумах,

Полтаві. У 2014 році виходить збірка віршів «PSI *», назва якого

ясно визначає позицію Настасії по відношенню до поезії (PSI – в

парапсихології – надприродні здібності людей). Головною темою її

творчості є смерть і самозбирання людини по крихтах. До 27-ми років

Настасья Мілевська встигла пожити на вокзалі, в наркопритоні і

навіть пролежати три дні без свідомості, коли про це ніхто не знав, і

самостійно прийти в себе. Крім поетичної діяльності Настасья пише

сценарії і є режисером. Вона знімає відео для косметичних брендів

L’Oreal, Maybelline, Garnier, брендів одягу. У 2016 році зняла свій

перший музичний кліп для виконавця CEPASA на пісню «Always

Beautiful». З 2015 року живе і пише в Києві. На її виступах плачуть

чоловіки, вона ігнорує спільноти поетів, вони її теж.

Тендітну харківську поетесу по праву

вважають найемоційнішою на

літературній сцені України. Її виступи –

своєрідні моноспектаклі, які

«прошивають» наскрізь слухача. Поезія

залишає після себе незрівняний післясмак.

Адже для неї написання – це своєрідний

священний ритуал. Її творчість симбіоз

літератури та театру, що вражає силою

слова та неймовірною щирістю.

Настасья Милевская я бы Вас HD https://www.youtube.com/watch?v=30Fa5FUlrsI

Артем Полежака

Полежака є найкращим представником Харківської школи "чорного

слему". Неодноразово отримував перемогу на таких літературних

турнірах. Він є унікальним автором, чия поетична збірка не містила

жодного тексту. Його поезія дзеркально відображає сучасне життя, з

усіма радощами та негараздами. Його тексти мають любовні мотиви,

проте часто використовує сарказм та іронію. У його текстах часто

"проскакує" нецензурна лексика, проте вона сприймається радше як

літературний прийом, аніж показник невихованості. У гострій формі та гумористичній обробці вміло показує «правду» життя. Кожен його

виступ — це своєрідна міні-вистава, де поет задіює міміку, жести та

інтонацію.

https://www.youtube.com/watch?v=30Fa5FUlrsI

12

Постійний ведучий концертів і провокативних акцій

(«Київська Барикада», «Житомирська Барикада», «День

Незалежності з Махном» та ін.).

Артем Якович Полежака, харків´янин, народився 24 вересня 1975 р. Український поет, пише українською та

російською мовами.

У 2000 році закінчив Харківський інститут

інженерів комунального будівництва за

спеціальністю "архітектор". Під час

студентських років активно виступав у

КВН.

Наприкінці 2000-х років Артем починає

часто виступати з особистими віршами і

стає відомим, як переможець численних

поетичних слемів (в Києві, Хмельницькому, Миколаєві, Харкові й

інших містах).

2011 року з гуртом «Барабас» записав та випустилв диск «Весна,

Любов, Полежака». Полежака і гурт "Барабас" здійснили

всеукраїнський тур (Київ, Житомир, Львів, Донецьк, Дніпро, Харків),

після чого проект "Полежака+Барабас" успішно саморозпустився.

Переможець конкурсу "Стоп цензурі!" 2014 року в номінації "Вірш".

З 2014 року Артем регулярно їдить на Схід, у зону АТО, виступати

перед українськими воїнами.

Три збірки поезій – “Мої нездійсненні мрії”, “Стіхи о жизні” і

“Навісні пісні”.

13

«Мої нездійсненні мрії» – 2010 р. видано у вигляді розмальовки. Сам

малював ці малюнки. Не просто малював, а дав можливість

домалювати читачам. Артем Полежака: « Спочатку ми вирішили приколотись. Це була ідея Каті

Самсон. Ми якось несерйозно розмовляли про те, що потрібно випустити

збірку, а вона каже: «Та випусти книжечку-розмальовочку». Ми так

посміялися, а я подумав, так це ж ідея. А потім це вивелось у таку концепцію,

що я постійно розказую, що у мене поезія декламаторська і я себе називаю

естрадним поетом. Це поезія не для читання. Під час декламації відбувається

момент інтерактиву, спілкування з публікою. Коли ти береш книжечку, цього

моменту немає, просто сухий текст. Тоді прийшла така концепція, якщо

зробити розмальовочку за мотивами моїх віршів, то це буде саме те, тому що

глядач, слухач, читач долучається до співтворчості. Він бере вірш у вигляді

малюночка і може його ще домалювати. Тобто інтерактивний варіант

книжки. Ця книжка була для тих людей, які не раз чули мої вірші, побували на

вечорі, потім взяли цю книжечку і їх розмалювали кольоровими олівцями чи

фарбами. Була така концепція. Це було три роки тому. Народу сподобалось.»

https://uainfo.org/blognews/14079-artem-polezhaka-ob-iisuse-hriste-sekse-i-yulii-timoshenko.html

2016 року нарешті побачила світ його перша повноцінна поетична

збірка "Стіхи о жизні" видавництва "Люта справа".

Автор текстів пісень таких виконавців, як “Kozak System”, Орест

Лютий, «Телері», «Бумбокс».

1 березня 2018 року у світ вийшла поетична збірка Артема "Навісні

пісні".

Спогади поета про місто дитинства – м.Харків:

« Місто мого дитинства було окремим світом. Був зовнішній світ —

поїздки з батьками в село, на море, у ліс. І був Харків. Я любив отой

перехід до зовнішнього світу через посередництво транспорту,

переважно — потяги. Тому у мене довгий час залишалося трепетне

ставлення до потягів як до такої собі сакральної штуки — засобу-

посередника. Буквально до недавнього часу я жив зі своєю

сідеродромофілією — збудженням від усього, що пов’язано із

залізницею. Але кілька років тому це минуло, бо вивчив всі типажі

попутників, і їхні неминучі розмови почали мене бісити.

А ще в дитинстві мав нав’язливу мрію: вийти з дому і йти-йти пішки,

аж поки не закінчиться місто. Коли я трохи підріс, саме так і

зробив...» (З інтерв´ю «Високому Замку») Поет зазначив, що на перше місце в житті ставе – «жити по совісті».

https://uainfo.org/blognews/14079-artem-polezhaka-ob-iisuse-hriste-sekse-i-yulii-timoshenko.html

14

Зараз Артем Полежака мешкає в Києві. Багато виступав перед

різноманітною аудиторією: від школярів до мешканців геріатричного

пансіонату та ув'язнених. З початком російської агресії на сході

України регулярно брав участь в різноманітних арт-десантах,

виступаючи перед військовими.

Цитата:

"Я не пишу спеціально і не називаю себе поетом. Бо літератор – це

людина, яка постійно творить за серйозним столом, як за

верстатом. А у мене якось так відбувається: йду вулицею, римую

слова. Багато віршів навіть не записані на папері. Може, я у житті

зануда, але на сцені хочу нести радість", - говорить поет в

інтерв'ю Gazeta.ua. Артем ПОЛЕЖАКА: «Не у кожної людини є шанс бути ...

https://wz.lviv.ua/interview/126862-artem-polezhaka-ne-u-kozhnoi-liudyny-ie-shans-

buty-heroiem-ale-kozhna-maie-mozhlyvist-ne-staty-lainom

"Мої нездійснені мрії", "Вечір іронічної поезії V.I.P".https://gloss.ua/

Артем Полежака Любовно-eротична лірика

http://dotyk.in.ua/polezhaka.html

Артем Полежака читає вірші зі своєї нової збірки "Навісні

пісні"(2.04,2018,Львів) https://www.youtube.com/watch?v=I1sxUu4-

YyI

Артем Полежака.«Навісні пісні» https://www.youtube.com/watch?v=2d2COseFdNM

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0

%B0%D0%BA%D0%B0_%D0%90%D1%80%D1%82%D0%B5%D0%BC_%D0%

AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Іван Сенін (1993 р.н.)

Іван Сенін – харківський неординарний поет і музикант, виконавець

власних текстів та музики.

Пише вірші, основна тематика яких –

пошук власного «Я», мотивація,

громадянська лірика. Він один із тих,

хто окрім роботи над текстами,

приділяє чимало уваги зовнішньому

http://gazeta.ua/%0dАртем%20ПОЛЕЖАКА:%20%0dАртем%20ПОЛЕЖАКА:%20https://wz.lviv.ua/interview/126862-artem-polezhaka-ne-u-kozhnoi-liudyny-ie-shans-buty-heroiem-ale-kozhna-maie-mozhlyvist-ne-staty-lainomhttps://wz.lviv.ua/interview/126862-artem-polezhaka-ne-u-kozhnoi-liudyny-ie-shans-buty-heroiem-ale-kozhna-maie-mozhlyvist-ne-staty-lainomhttps://gloss.ua/http://dotyk.in.ua/polezhaka.htmlhttps://www.youtube.com/watch?v=I1sxUu4-YyIhttps://www.youtube.com/watch?v=I1sxUu4-YyIhttps://www.youtube.com/watch?v=2d2COseFdNMhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D0%BA%D0%B0_%D0%90%D1%80%D1%82%D0%B5%D0%BC_%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D0%BA%D0%B0_%D0%90%D1%80%D1%82%D0%B5%D0%BC_%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%B6%D0%B0%D0%BA%D0%B0_%D0%90%D1%80%D1%82%D0%B5%D0%BC_%D0%AF%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

15

вигляду та подачі, саме тому Іван – бажаний гість на будь-яких

літературних заходах.

Поціновувачі поезії могли чути і бачити його на літературному Слемі,

камерних вечорах в Літмузеї та книгарні «Є». Нині Сенін більше

займається музикою, він грає рок різних стилів на своїй гітарі,

виступав на таких заходах, як VDOMA fest, День музики.

А також був запрошеним гостем культурного проекту Поетичні

Сніданки з Наталкою Маринчак. 2018 року його творчість була

представлена на Всеукраїнському Фестиваль “Тарас Бульба”

Має книгу власних творів «Крик».

Від лункого серцебиття,

до вічного питання «хто ти?» –

твій пошук сенсу життя

скінчився пошуком роботи.

14 серпня 2018 року в Харкові в сімейному ресторані Mafia в рамках

проекту Мистецькі Вівторки з Марко Терен зі своєю авторською

програмою “Long live rock-n-roll” виступив молодий яскравий

музикант і поет Іван Сенін.

В житті кожного є людина,

якій достатньо просто бути,

щоб у будь-яку тиху годину

розтрощити спокій здобутий.

Не потрібно ні вчинків, ні слів,

ані будь-якого дива.

Лише присутність і цей світ

перевернеться до гори дриґом.

Усі рішення остаточні

про те, що це вже занадто –

ніщо, бо як дивишся в очі,

спрацьовує старий детонатор.

А як хочеш жити спокійно,

то, заради усього святого,

не оголошуйте мир чи війни,

і хай вас краще з самого

початку розведуть дороги

у різні боки. Але ні,

ти робиш останні кроки,

і я знову кажу «привіт».

16

Іван Сенін. 18.05. літмузей

https://www.youtube.com/watch?v=l9y2hbLqwAU

Іван Сенін: Long live rock-n-roll http://euro.kharkiv.ua/?p=19590

Іван Сенін: Long live rock n roll https://www.youtube.com/watch?v=I6lY12E8lIg

Олексій Тищенко

Олексій Тищенко народився 21 листопада

1996 року. Пише вірші російською

мовою.

Олексій — бажаний гість на будь-яких

літературних змаганнях, на яких він

часто посідає призові місця чи потрапляє

до фіналу. Якщо говорити конкретніше, то

поет виступав на кількох літературних

Слемах, майже на всіх Ночах поезії, фестивалі

Kharkiv Poetry Open Air. На конкурсі для молодих письменників

«Крилате Сузір’я» Олексій здобув перемогу в номінаціях «Серце

глядача» та посів перше місце в номінації «Поезія». Улюблені поети

— Маяковський, Бродський, полюбляє творчість репера Хаскі.

«..борюсь с сокрытием своих эмоций, лук втирая в глазницы,

способ не самый лучший, но эффект уже все перешел границы.

мне главное перед самим собой хотя бы успеть извиниться,

пока в доме зеркала и стекла не стали завешивать ситцем,

а в дом, с округи, не набежали людей незнакомых горсти.

не то, чтоб я был очень против, без проблем приходите в гости.

правда, встречать их гораздо лучше с высоты собственного роста,а

не списком разбитых надежд семьи, закопанным на погосте »

******

C переломом души я напрвлен к врачу,

сжал в руках из доверья костыль.

Я думал тебе ничего не прощу,

А сегодня все взял и простил.

я так хотел, чтоб весь мир для одной,

но вот только желанья цикличны.

И увы не скажу, что душевно больной,

но ушел на душевно больничный.

https://www.youtube.com/watch?v=l9y2hbLqwAUhttp://euro.kharkiv.ua/?p=19590https://www.youtube.com/watch?v=I6lY12E8lIg

17

Время не лечит – оно без диплома.

Я к кровати прристегнут –– припадки.

Мне в грудь поместили огромную пломбу

и теперь внутри все в порядке.

Листья опали, и ветром гонимы,

Несутся вперед бестолково.

Чувство ушли, память рвется за ними,

но за мною последнее слово.

Не могу я в душе своей злобу лелеять,

там и так темнота – глаза выколь.

Осень вернулась тоской в батареях –

Так замыкается цикл. https://www.facebook.com/krylatoe.s/photos/a.1613034728756594/16593221841278

48/?type=3&theater

https://www.facebook.com/alexey.tishchenko.39

Олексій Тищенко читає на Ночі поезії 8.0

https://www.youtube.com/watch?v=rXaZoAzFGr8

Наталія Фандоріна народилась 22 серпня 1994 року.

Фандоріна почала свій поетичний шлях на

поприщі літературного Слему, де у зовсім

молодому віці швидко знайшла своє

сценічне обличчя.

Не боїться поетеса у творах згадати

Канта незлим тихим словом, бо вона

була студенткою філософського

факультету В.Н.Каразіна.

Пильний слухач може помітити в її

текстах подвійні рими, що свідчить про її

обізнаність на сучасній культурі, зокрема репі, де такий прийом

використовується доволі часто.

Окрім Слему, брала участь у МОШі (літературне змагання),

поетичних читаннях в університеті Сковороди, завершила курси

Litosvita. Має збірку власних творів «Дискурс» (2016), аудіо-альбом

«Элегия» (2018) в колаборації з Back Space.

Пусть расходятся, пусть забирают вещи!

Я их не обязана развлекать:

https://www.facebook.com/krylatoe.s/photos/a.1613034728756594/1659322184127848/?type=3&theaterhttps://www.facebook.com/krylatoe.s/photos/a.1613034728756594/1659322184127848/?type=3&theaterhttps://www.facebook.com/alexey.tishchenko.39https://www.youtube.com/watch?v=rXaZoAzFGr8

18

я не гетера им и не гейша –

им в кошмаре приснится мой смех зловещий, разве не так?

Твоя вечная пятница, твоя Иштвар,

твоя спутница бледнолицая.

Клади свое серце и голову на алтарь,

пусти им волшебную пыль в глазницы,

коли с фантазией слишком туго!

Одержимая странница по страницам,

Я пыталас загнать их в угол…

Выше нос!

Я делала снимки на камеру памяти,

в фоторедакторе выбрав режим

«насыщенность».

Вокруг собираются тысячи,но

я, словно бронзовый памятник, –

перебираю слова,

чтоб не сказать им

лишнего

https://www.facebook.com/natalia.fandorina

Фандорина - Слем [1 тур] 19-11-13 (Харьков)

https://www.youtube.com/watch?v=5ueF9ZpuPV4

Літературні майданчики Харкова

(поетична мозаїка)

У Харкові доволі активне письменницько-тусовочне життя. Якщо ви якось завітаєте в наше місто з тижневим візитом, приміром,

восени або навесні, то ви можете без проблем та попередньої

«розвідки» відвідати який-небудь літвечір або навіть не один.

Харківське літературне життя — є!.

I «Молода Слобожанщина». Багато харків’ян знають про літературні фестиваль і семінар “Молода Слобожанщина”. Ці заходи

– дуже показові для першої столиці, адже наше місто має серйозну

школу виховання молодих авторів, котра діє при Спілці письменників

не один десяток років.

Багаторічним організатором і натхненником фестивалю

залишається знаний харківський поет і бард Юрій Чайка.

https://www.facebook.com/natalia.fandorinahttps://www.youtube.com/watch?v=5ueF9ZpuPV4

19

Як все починалося розповів Юрія Чайки: «Уперше фестиваль “Молода поезія” пройшов у Харкові 1995 року. Він був складовою

частиною так званої “Декади творчої молоді”, таким і залишався

увесь той час, що я займався його організацією. Проводився

фестиваль під егідою комітету у справах молоді Харківської

міськради (назва цієї структурної одиниці виконавчої влади

неодноразово мінялася).

Тоді у Спілці письменників існував Кабінет молодого автора, де

В. Тимченко, С. Мінаков, Р. Катаєва працювали з юними талантами; у

Спілці постійно точилося життя, проходили обговорення рукописів…

Діяли в Харкові також обласні літературні студії О. Тараненко й В.

Бойка.

Відзначу, що вже після першого фестивалю до мене звернулася

Спілка в особі Віктора Петровича Тимченка, який розказав про

традиції проведення обласного фестивалю. Ми об’єднали зусилля, що

й спричинило участь знаних харківських поетів у роботі фестивалю з

метою подальшого запрошення його учасників до літературних

студій міста. Учасників з шкіл та ВНЗ ми запрошували за підтримки

міського Управління освіти, задіюючи їхні канали розповсюдження

інформації, а на ВНЗ у нас були власні виходи. Місцем проведення

першого фестивалю був клуб “Форт” на Полтавському шляху. Згодом

довгі роки фестиваль проходив в Українському культурному центрі

“Юність”.

Про кількість учасників фестивалю можу сказати, що в

окремі роки вона сягала і півтори сотні, і навіть більше, на

першому ж було, як мені здається, не більше 20 самодіяльних

поетів. Одним із них, до речі, був Сергій Жадан. Можу назвати

прізвища людей зі Спілки, які багато років брали участь у заході:

В.Тимченко, В.Бойко, Р. Катаєва, С.Мінаков, І. Ріссенберг та

інші…

В 2019 році 25 травня щорічний Обласний літературний

фестиваль «Молода Слобожанщина» зібрав близько 60 юних

авторів Харківщини.

Захід складався з двох частин:

— «Приходь і читай»: вільний мікрофон, де учасники читали по два

вірші або сторінку прози. Організатори та представники журі –

члени Спілки письменників – Наталія Васильєва, Марко Терен, Юлія

20

Баткіліна, Світлана Щиголєва, Антоніна Тимченко, а також керівник

Обласної літстудії Ольга Тараненко.

— Мистецькі зони. Розпочала виступ поетка, співачка-шансоньє

Люцина Хворост, яка виконала три пісні, що стали справжнім

фурором. Не менш цікавим був і виступ поетки Оксани Комякової,

яка презентувала авторські пісні під укулеле. Поетеса, прозаїк,

художниця Марія Козиренко познайомила з власним проектом

«Українські ієрогліфи», прорекламувала передзамовлення книги

віршів «Відкривати тут».

Логічне продовження заходу – Обласний літературний семінар

«Молода Слобожанщина».

Згодом за підсумками роботи – альманах «Левада». І – як

підсумковий етап комплексної роботи з юними письменниками – для

молоді, що вже уклала рукопис першої збірки власних творів та хоче

винести його на суд журі, започатковано Обласну премію імені Тані

Шамрай. Щорік книга переможця виходить у видавництві «Майдан».

Наприклад, лауреатка Конкурсу Світлана Ринкевич (Слободяник)

тепер є членом журі; Світлана Ринкевич та дипломантка Конкурсу

Світлана Щиголєва (2019) стали членами НСПУ.

(Вони пройшли випробування конкурсу-фестивалю: Світлана

Ринкевич - Вірші друкувалися в альманаху «Левада» (№7; 2008. № 8;

2009. №12-13; 2015). Дипломантка (2009, 2013, 2014) обласних

літературних оглядів-конкурсів «Молода Слобожанщина». Лауреатка

Обласної літературної премії імені Тані Шамрай (2014). Член НСПУ

2019

Бобошко Олександр Олександрович народився в Харкові 18

лютого 1971 року. Дипломант (2004) та лауреат (2005) обласних

оглядів-конкурсів «Молода Слобожанщина», Член НСПУ з 2013

року.

Бойко Оксана Вікторівна народилася 11 лютого 1987 р.

в м. Харкові.

Автор збірок «Полювання на новий день», «Лайф».

Учасниця Всеукраїнської наради молодих літераторів. Лауреат

обласного літературного огляду-конкурсу «Молода Слобожанщина»,

Міжнародної україно-німецької премії ім. О. Гончара. Член НСПУ з

2006 р.

Скидан Ярослав Анатолійович народився 21 квітня 1988 р. в м.

Дергачі Харківської області. Учасник Всеукраїнської наради молодих

21

літераторів. Лауреат обласного літературного огляду-конкурсу

«Молода Слобожанщина», Всеукраїнського літературно-мистецького

фестивалю «Фокус». Член НСПУ з 2013 р.

Тимченко Антоніна Олександрівна народилася 4 квітня 1985 р. в м.

Харкові. Лауреат Міжнародного конкурсу кращих творів молодих

українських літераторів «Гранослов», «Молода Слобожанщина» та

Міжнародної україно-німецької премії ім. О. Гончара. Член НСПУ з

2005 р.

ІІ Слем. Одним із відкривачів ІІІ тисячоліття поетичного життя Харкова є літературний Слем. Слем — це цікавий симбіоз

літературного вечора та театрального дійства. Цей захід вирізняє, з-

поміж інших, акцент на подачі текстів та акторській майстерності.

Учасники намагаються врізноманітнювати свої виступи нехитрим

реквізитом, «голосовою атакою», ідуть у зал і читають без мікрофона.

Спостерігати за подібними дійствами інколи дуже цікаво. Окрім того,

видовищності сприяють слем-майстри (ведучі), які часто жартують і

підколюють (один одного або учасників), вільно спілкуються із

залом, інколи також використовують реквізит чи незвичний одяг

(моряків, гопників, спокусливих морячків тощо). Слем розділений на

три тури, де на перших двох учасників судить зал за допомогою

аркушів з оцінками від одного до п’яти, у третьому глядачі голосують

таємно. Звісно, у фінал потрапити складно, бо голосування

відбувається «на виліт», і до третього туру доходить лише троє

учасників. Переможець отримує грошову винагороду.

Безсумнівна перевага Слему — відсутність цензури та жанрових

обмежень. Якщо ваш виступ вкладається у відведений час (3 хв. - для

першого і другого турів),

можете читати, що

забажаєте: поезію, прозу,

реп, стендап чи взагалі

вигадати якийсь свій жанр.

На жаль, Слем має і

свої недоліки — голосування

здебільшого необ’єктивне,

часто високі бали

учасникові, інколи

посередньому і вбуханому по

самі вінця, ставлять його друзі, а іншим відверто занижують, тексти,

22

що читаються, часто позбавлені яскравих образів та навіть

літературного таланту. Часто голосування називають «святим

рандомом», що тільки підтверджує його необ’єктивність.

ІІІ Поетичний МОШ. Близьким до Слему є поетичний МОШ. Перший МОШ відбувся 13 листопада 2014 року між поетами «без

класичних конкурсів та цензури», де брало 25 учасників.

Організатором заходу є музикант із псевдонімом За Против (чи то

справжнє ім’я, чи черговий псевдонім — Діма Ігін), який проводить

заходи не лише в Харкові, а й у Києві. МОШ є певною

вдосконаленою версією Слему: він також розділений на три етапи,

однак до учасників висуваються суворі вимоги, які в кожному турі

різні: потребується наявність у вірші певного елементу (ехо-рима,

рефрен), використання музичного супроводу, реквізиту, інколи

учасників ділять на пари. Учасників (загалом 20) судить не тільки зал,

а і троє суддів, котрі виставляють оцінки і коментують виступи.

Переможець, як і в Слемі, отримує грошову винагороду.

На МОШі здійснюється фото- та відеозйомка, по завершенню на

сторінках заходу ВК викладаються короткі ролики, де зібрані всі

найяскравіші моменти вечора.

Особливість МОШу — акцент на видовищності, намагання

перетворити пересічний літвечір на певне шоу, грандіозне та

інтелектуальне, як шоу на ТБ, де слухач не лише слухатиме поезію, а

і спостерігатиме, як черговий учасник дотримає у творі доволі немалу

і непросту кількість вимог, а також матиме за «щастя» стати свідком

коментування журі. На жаль, до складу останнього інколи

потрапляють люди, далекі від літератури, котрі мало обізнані на

поезії, тому їхні коментарі інколи

беззмістовні та упереджені.

Багато учасників не мають

видатних талантів, можливо,

дається взнаки відсутність

письменницького досвіду та бази

начитаних текстів.

А 2017 року відбувся 21

січня, переможцем став поет з

псевдонімом «Добр».

Однак постійно заповнені

23

зали цього поетичного змагання свідчать про неабияке зацікавлення

ним харківською публікою.

IV «КЛУБ3». Доволі регулярним і тривалим є «літературно-музично-театральний проект» «Клуб в Кубі» («Клуб³»), перше

засідання якого відбулось 3 травня 2012 року. З цього часу вже

відбулось більше 200 заходів. Мета проекту — «підняти на новий,

якісний рівень літературно-музичні вечори Харкова». Також це

можливість виступу молодих поетів і музикантів міста. Назва

відображає три складові проекту — література, музика і театр.

Головує в «Клубі…»

харківський поет, журналіст,

музикант і фотограф Ігор Костромін

(нар. 28 сiчня 1959 р.). Пан Ігор —

достатньо відома людина в Харкові,

особливо серед молодих поетес, яких

він регулярно фотографує, та

любителів контркультури, котрі

зачитуються відвертими, зухвалими

віршами цього поета, які він пише під

псевдонім «Іван Костров».

Як стверджує засновник «Клубу..», «за п’ять років на сцені

виступали багато артистів, музикантів та поетів, серед них були

СанСей (Андрій Запорожець), група «Антитіла» (Київ), група

«Дороги Меняют Цвет» (Полтава)», а також сотні творчих людей з

різних країн: від Молдови до Франції.

Ігор Костромін зазначає, що сам він не є прихильником на своїх

заходах «вести екстремістську пропаганду будь-якого штибу, яка

так чи інакше розпалює протистояння, що і так сьогодні досить

гостре». «Клуб в кубі» «позиціюється як острівець позитиву в цей

непростий час, покликаний об’єднувати творчих людей, знаходячи

компроміси саме за допомогою високого мистецтва». Тут, як кажуть,

ноу коментс.

V «Крилате Сузір’я». В культурному єврейському центрі «Бейт Дан» проходить літературний конкурс-фестиваль «Крилате

Сузір’я». Автор ідеї та засновник — студент ХНУ імені Каразіна,

переселенець з окупованої частини Донбасу Дмитро Черненко. Він

спрямовує свої зусилля на підтримку молодих письменників Харкова

та України.

24

«Крилате Сузір’я» — завжди масштабне дійство. Конкурс умовно

можна розділити на дві частини: збір і формування альманаху з

творами учасників і фінальна, врочиста церемонія, на якій

вручаються книги, а також відбувається нагородження переможців.

До організації «Сузір’я» залучена немала кількість людей, серед

них є зокрема діти, котрі

малюють малюнки до

кожного твору альманаху,

музиканти, звукорежисери,

фотографи та судді, які

оцінюють твори та

визначають переможців.

Захід «намагається»

приділити увагу всім —

навіть якщо ви не посіли

одне з призових місць, ви в

будь-якому разі отримаєте

альманах зі своїм твором та пам’ятні призи. Окрім того, Дмитро та

його помічниці всіляко намагаються врізноманітнити фінальну

частину, перетворюючи її на шоу з іграми та музикою.

На жаль, «Крилате Сузір’я» має і свої недоліки. Найголовніший —

відсутність (або мала кількість) читабельних і талановитих текстів в

альманахові. Така книга навряд чи потрапить до книгарень, однак

стане причиною моря радості для учасника, коли той отримає

примірничок зі своїм твором, зробить з ним штук -надцять селфі і

поставить свій предмет гордощів на щойно витерту від пилу полицю.

VI Проєкт «NETWORчі». Це літературне угрупування виникло у жовтні 2016, авторка ідеї —

поетеса, прозаїчиня, любителька фентезі-творів Юлія Баткіліна. Це, мабуть, єдине об’єднання, яке складається з представниць

прекрасної половини. Окрім Юлії, до складу «NETWORчих» входять

Юлія Максимейко, Анна Кисельова, Катерина Єгоренкова, Мар’яна

Даниленко, Марко Терен. Дівчата вже встигли себе зарекомендувати

в харківському літературному житті, оскільки регулярно проводять

свої заходи, наприклад, літературні вистави «П’ять», «Цілую.

Пиши», вечори «Чорнотроп. Вечір поезії пізньої осені». У березні

вони взяли участь у «Читаннях на драбині», доволі популярному

щорічному заході, який організовує Літмузей на початку весни. 12

25

квітня в уже згаданому харківському ЛітМузеї разом з гуртом

«П@п@ Карло» дівчата провели гумористичний вечір «Після слова

"лопата"».

У серпні 2017го NETWORчі, на запрошення Сергія Жадана,

стали учасницями літературно-музичного фестивалю «Дорога на

Схід». «NETWORчі» —

справжня літературна

команда. Усі учасниці

цього об’єднання

«працюють» разом,

шукають нове і

постійно намагаються

зробити якісні заходи.

Досягнення членів

об’єднання

«NETWORчі»: Юлія Максимейко –

член Національної

СПУ з 2005 року;

Єгоренкова Катерина Валеріївна – член НСПУ з 2019 року (За результатами роботи Всеукраїнської приймальної комісії НСПУ 21-22

лютого 2019 р., затверджені на Правлінні НСПУ 31 жовтня 2019 р. та

прийняті до лав НСПУ Харківська обл.)

Харківська Фундація регіональних ініціатив (ФРІ) доволі часто

тішить містян літературними проектами. Зокрема регулярно

проводяться «Мандрівні поети на стільцях» (декламування віршів на

свіжому повітрі) та Ночі поезії. Останній захід є, мабуть,

наймасштабнішим навіть загалом для міста. Проект народивсь з

натхнення від інших літературних івентів ФРІ-Харків та бажання

дати для творчості достатньо часу.

VII «Ніч поезії — особливий проект, особлива ніч. Ідея провести таку ніч виникла наприкінці 2015 року, а навесні 2016-го ми провели

першу Ніч поезії. Поезія і взагалі творчість живуть. І майже кожен

митець скаже вам, що ніч — це дійсно особливий час для

творчості», — говорить Валерія Головачова, голова харківського

осередку ВМГО «ФРІ», засновниця проекту «Ніч поезії».

26

Цю ідею Валерії Головачової гаряче підтримала Таті Сонце і жодна

Ніч Поезії не проходить без цих людей. «Ніч поезії» —

літературний захід, який відбувається з квітня 2016-го. Формат

заходу доволі цікавий: з 9-ї вечора до самого ранку тривають

поетичні читання своїх текстів та творів улюблених авторів, і,звісно,

є місце поетичному змаганню. Програму розбавляють музикою та

інколи іграми. Щоразу

відкриваються нові

таланти і щоразу

акценти розставляються

по-різному, відповідно

до аудиторії та її

творчого потягу.

Незважаючи на

поетичний формат, на

«Ночі…» можна читати і

прозу, але невелику. У

перервах гості та

учасники влаштовують кава-брейки, вживання алкоголю суворо

заборонено.

«Ніч поезії» від ВМГО «ФРІ» — надзвичайно атмосферний захід. Однак таку «всеношну» можуть витримати не всі, тому на самому

заході нікого не здивує людина, яка під декламацію поезії мирно

посопує на карематі.

2019 року на початку жовтня Ніч поезії 11 «вибухнула» і

«запалила» багато-багато

поетичних зір. Стався

власний рекорд – цього

разу прийшло 150

людей! Протягом ночі

звучали вірші, проза та

музика, а натхнення

було у кожному

куточку. Аудиторія

разом з ведучими Таті

та Софією визначали 11

друзів поезії. Хаб

Говерла всю ніч був насичений мистецькою атмосферою. Почалась

27

Ніч з виступу неймовірної Голосотворчої лабораторії Надії Алюнової,

яка занурила всіх у магію осені та українських пісень. Продовжили

текстами та піснями інших

стилів. Після півночі було

настільки гаряче, що

Ніцше плакав (так-так, це

такий харківський гурт).

Дивувало цієї ночі і

різноманіття

інструментів: гітара,

укулеле, контрабас,

скрипка, віолончель…

Читали, грали і співали

усюди, де тільки хаб міг

це вмістити. Під ранок учасники та учасниці в командах складали

вірші з заданих тем – в результаті отримали мікс поезії, гумору,

стендапу, пісні, які нікого не залишили байдужими. Ранок зустрічали

не менш поетично з творами улюблених авторів. Таті Сонце (Тетяна Бокова) народилася 22 серпня 1994 року.

Псевдо – Сонце – відповідає її натурі, бо в житті, і на сцені вона

щира, весела, товариська й дійсно сонячна.

Здається, вона винайшла машину, яка зупиняє час і це дозволяє

поетесі поєднувати роботу в театрі «Лукоморье» та організаторську

діяльність у Фундації Регіональних Ініціатив (ФРІ), і звісно

знаходиться час для творчості.

Пише Таті про кохання, стосунки, самотність, трапляється й

громадянська лірика.

Поринаю в орбіту людей

Зачарованих небесами…

Ти скажи мені – що це,мамо,

Будь ласка, скажи, я де?

Починаю кричати своє –

Аргументи наводити їм.