Виховна година

ММИИ -- УУККРРААЇЇННЦЦІІ

Вихователь Касько С.Й.

2

Виховна година: "Ми - Українці"

Мета. Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого

не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про

красу і багатство української мови.Ознайомити вихованців з оберегами

української родини. Пробуджувати пізнавальні інтереси до історії свого

родоводу, української нації, її культури і побуту.

Обладнання. Вишивані рушники, хліб, калина, малюнки герба, прапора

України.

Вгорі на дошці напис "Ми - українці".

Хлопчик:

Добрий день вам, люди добрі!

Щиро просим до господи!

Раді вас у нас вітати,

Щастя і добра бажати!

Дівчинка:

Хлібом-сіллю вас вітаєм

І здоров'я вам бажаєм.

Під веселий рідний спів

Посилаєм вам уклін.

(Хліб на рушникові кладуть на стіл прикрашений вишитими рушниками,

колосками пшениці та калиною).

3

Мовна п’ятихвилинка.

- Діти, де ми з вами живемо?

- Яка столиця України?

- Як ми називаємося? (Ми - українці)

- Ким були наші прадіди і прабабусі?

- А ким були їхні діди і прадіди?

Отже ми - український народ.

2. Основна частина.

Вихователь: Сьогодні у нас свято, яке присвячується нашій

Батьківщині, нашій Україні, її солов'їній мові, щирим пісням.

Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Шлях її розвитку - це

тернистий шлях її боротьби. Багато, дуже багато жорстоких літ пережила

наша рідна, наша невмируща мова, мужньо витримавши наругу, знущання,

заборони.

Учениця: читає молитву про мову

Мово! Пресвятая Богородице мого народу,

З чорнозему, з любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля,

4

Від зорі, й місяця народжена.

Мово! Мудра Берегине...

Стою перед тобою на коліна і за всіх благаю:

прости нас, грішних, й не ховайся за чорнобильську межу,

а повертайся до нашої хати, звідки Тебе вигнано,

вернися до нашого краю... Прости! Воскресни!

Повернися! Возродися! Забуяй вічним і віщим словом

від лісів - до моря, від гір - до степів.

Освіти від мороку і освяти Святоруську гору, Русь - Україну,

Возвелич, порятуй народ її на віки!

Учень: Цареві блазні і кати,

Раби на розум і на вдачу.

В ярмо хотіли запрягти

Її, як дух степів, гарячу,

І осліпити, й повести

На чорні торжища, незрячу...

Вихователь: Дійсно, багато знущань потерпіла наша українська мова. Але

ми з впевненістю можемо заявити, що українська мова відроджується. Тож

хай і надалі мужає наша прекрасна мова серед прекрасних братніх мов,

Живе народу вільне слово,

Цвіте над нами веселково,

як мир, як щастя, як любов.

Учень. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою

мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ - патріот своєї країни,

він любить її, поважає її закон і бореться за її незалежність і волю, якщо того

немає.

Учениця. А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність,

у 1991 р. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із

5

нашої мови, принижували і забороняли, не хотіли слухати і чути її

мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.

Учень. Бо й не замовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в

народній пісні, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею

на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна, наша

українська мова.

1-й учень.

Яка ж багата рідна мова!

Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова,

І нищити її не смій!

2-й учень.

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі жить.

3-й учень.

В ній стільки слів,

6

що й не збагнути!

І приказок, і порівнянь.

А мову знаючи, здобути

Ти зможеш просто

безліч знань.

Вихователь. Діти, ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного

з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не

можемо жити. Ви здогадались, що я маю на увазі?

Учні (разом). Це наша рідна мова!

Учень. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це

мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова

зрозуміла всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини

є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше

мов, але рідною залишається материнська мова.

Учениця. Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона

будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші

українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова - чудова,

мелодійна, багата.

7

Вихователь. Українська мова багата не тільки в піснях, а й у побуті. Хто з

вас не був в українській хаті? Кругом вишивки, скатертини, серветки і

рушники.

Від сивої давнини і до наших днів, в радості й горі рушник - невід’ємна

частинка нашого побуту. З хлібом-сіллю на рушнику зустрічають дорогих

гостей. Ще й тепер у деяких селах жінки тчуть і вишивають рушники.

Проводжаючи сина в далеку дорогу, мати дарує рушник, як оберіг від лиха.

Вихователь.

Знати свій родовід, зберігати про нього пам'ять - означає любити свою

Батьківщину. Це не просто слова - це обов'язок перед минулим і майбутнім

поколінням. Це пам'ять про тих, хто творив історію, з кого треба брати

приклад. Які головні слова родоводу? (Рід, рідний, рідне, родина). Дайте

відповіді, діти, чи можна в родинний альбом помістити фотографію нашого

класу? Хіба ми теж родина? Чому? (Дружні, допомагаємо один одному,

разом вчимося, відпочиваємо). Так, родина - це не тільки рідні, родичі. Це і

клас наш, і школа, і весь народ український. Родина до родини - народ. Ми з

вами всі - український народ, який складається з родин малих і великих,

дружніх і працьовитих.

Українець я маленький, Україна - рідна ненька. Вірний син я свого роду - Українського народу.

Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша українська

культура збагачується маленькими родинами, сім'ями.

Для того, щоб річка завжди була повноводною, а велика родина

українська щасливою, нам треба любити, шанувати свій народ.

Уривки з віршів читають діти.

Я землі цієї паросток зелений, Я цієї висі крапля дощова.

8

Заплелось у мене, приросло до мене Жито і дерева, квіти і трава. Я чую твій голос,

Пшеничний твій колос У душу мені засіває зерно. Моя Україно, білявко хатинко, Пізнати тебе мені щастя дано. Вихователь.

Справді, це велике щастя, що ми можемо торкнутись до джерела

нашої культури, вивчати її, свій родовід. А щоб роду не було переводу, треба

берегти коріння народу, роду. А хто ж його береже? Хто берегиня роду?

Головною берегинею родини була мати. Її називали святою. Мати

народжувала дитину, співала їй, вчила добра і любові.

(Звучить пісня "Рідна мати моя").

Вихователь.

В давнину старі люди говорили, що хата, оселя, усе, що в ній є, що

збагачує, освячує сім'ю і пісню, і вишивкою, добрим словом, і поглядом, є

берегинею. (Хата. Піч. Мати в хаті була головою, бо хліб випікала. А хліб -

то життяю. Рушники - обереги людей).

Мати не тільки берегла людей і дітей, вона й навчала їх усього.

Вихователь.

Діти, скажіть, чи подобається вам жити в шкільній родині? Чому? По

очах ваших я часто бачу, як ви сумуєте за домівкою, рідними, хоча в школі

вам добре. Тому на згадку про рідні гори, хату пропоную послухати пісню

"Смерекова хата". Нехай вона понесе в думках вам до рідного народу, дому.

(Звукозапис "Смерекова хата").

Вірш І.Гнатюка "Наша хата" (читають учні).

Я люблю свою хату, І подвір'я, й садок, Де є сонця багато

9

І в жару - холодок. Все для мене тут рідне: Стіни білі, як сніг, І віконце привітне, І дубовий поріг. Вихователь.

А ваша хата, діти, вам подобається? Чи знаєте ви, що в ній? Спробуйте

відгадати загадки:

Б'ють мене ціпами, Ріжуть мене ножами За те мене так гублять, Бо всі мене люблять.

(Хліб) Ходить, ходить, А в хату не заходить. (Двері) Людей годую, сама голодна. Часом гаряча, часом холодна.

(Ложка, тарілка) Вихователь.

Діти, сьогодні ми доторкнулись до посвіту свого роду. Будемо вірити, що

нашому українському роду не буде переводу. Не даймо всохнути родовому

дереву нашого народу.

Так і сьогодні треба молоді серйозно ставитись до підготовки сімейного

життя. А ще за приклад взяти - поважати батьків і прислухатися до їх порад.

Ніде в світі немає кращого як тут, на Україні, такого накритого

столу, таких веселих танців, такої щедрої землі.

Ми раді що є нащадками тих українців і все те, що було хороше в них ми

повинні перейняти і передати наступним поколінням. Діти, поки ще живі

бабусі і дідусі, - запитуйте їх про їхнє життя, про їх мрії, про їх пісні.

Ви багато навчитеся від них, бо пам'ятати минуле, знати історію родоводу -

це бути людиною культурною, вихованою. Тож пам'ятайте що ви - українці!

10