УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ДОСЛІДЖЕННЯ...

УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ДОСЛІДЖЕННЯ

ЕКСТРЕМІЗМУ

Digest news

№ 28 за червень

Київ, липень 2017

УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКСТРЕМІЗМУ

Digest news

О ГЛ Я Д І Н О З Е М Н О Ї П Р Е С И З А

Ч е р в е н ь

Кібервійни

Нові екстремісти на Балканах

Професор соціальної психології

Гюнтер Бірбрауер про теракти

Світові медіа про Катар

«Не можна недооцінювати ролі жінок»

ЄС готовий вводити санкції за

кібератаки

Втікати від долі

Бундестаг прийняв суперечливий

закон про спостереження за

мессенджерами

Чи будуть призивати швейцарських

жінок до армії ?


Кібервійни

Ідентифікація осіб, що займаються кіберзлочинністю і

особливо атаками, які переслідують військові і

політичні цілі, залишається об'єктивно складним

завданням через слабкий рівень захисту сучасної

комп'ютерної інфраструктури. Йдеться про базові

програмах таких фірм, як Microsoft, Apple, SAP і

Google, якими користуються мільярди людей по

всьому світу, говорять експерти. Операційна система

Windows, наприклад, має близько 100 мільйонів рядків

коду.

А невелика шкідлива програма обходиться буквально

кількома сотнями рядків. Сховати її легко, знайти – ні:

"хороший" код і "поганий" виглядають, на перший

погляд, однаково.

Завжди можна маніпулювати цифровим кодом, вказує

Гайкен, і тому навіть знайденим слідам не варто

надавати надто багато значення. Докази можна

свідомо залишити, щоб навести на помилковий слід,

пояснюють експерти. Фактично однозначно

ідентифікувати нападника може тільки він сам -

зізнавшись в атаці і привівши відповідні докази.

Інша проблема - як правило, ті на кого здійснена атака

не реагують на невдалу спробу злому, значить, у

нападників є перевага в часі. Вони можуть шукати

"дірку" в системі настільки довго, скільки їм хочеться.

Нападникам достатньо однієї вдалої спроби, в той час


як той хто захищається повинен вміти витримати і

кілька тисяч атак. Кібервійна асиметрична, констатує

Сандро Гайкен (Sandro Gaycken), незалежний радник

з IT-безпеки при НАТО.

Але головна нерівність в положенні атакуючих і тих,

хто піддається нападу, полягає в факторі анонімності.

Сліди кібератаки легко стираються, шкідливий код

програми тільки ненадовго займає місце на фізичному

носії, а потім зникає. Залишається тільки зміст

шкідливої програми. Але і цього недостатньо для

ідентифікації атакуючого.

Завжди можна маніпулювати цифровим кодом, каже

Гайкен, і тому навіть знайденим слідам не варто

надавати надто багато значення. Докази можна

свідомо залишити, щоб навести на помилковий слід,

пояснюють експерти. Фактично однозначно

ідентифікувати нападника може тільки він сам -

зізнавшись в атаці і привівши відповідні докази.

Нові екстремісти на Балканах

У Німеччині та США попереджають про зростаючу

популярність радикального ісламу в балканських

країнах. Чи означає це, що Балкани можуть стати

джерелом джихадизма в Європі?

Тенденція, яка свідчить про приєднання джихадистів з

Балкан до терористичної організації "Ісламська

держава" (ІГ) і інших радикальних угруповань, які

воюють в Сирії, практично зійшла нанівець. Про це на

минулому тижні розповіли на антитерористичної

конференції Організації з безпеки і співпраці в Європі

(ОБСЄ) представники Боснії і Герцеговини та Албанії.

Всього в рядах ІГ налічується до кількох тисяч

ісламістів з Балкан, але за останні два роки відомо про

випадки, коли завербовані джихадистами громадяни з

цього регіону відправлялися в зону бойових дій на

Близькому Сході. У той же час досить великі групи

радикалів в балканських країнах, ряди яких

поповнюють "поверненці" з Сирії, що є загрозою для

безпеки.


Загроза з боку радикального ісламу "це явище, яке

нікуди не поділося. Організаційна структура

салафітських, джихадистських і ісламістських

екстремістів на Балканах незмінна, і тепер вони

сфокусовані на певних країнах і на всьому регіоні в

цілому", - попереджає експерт Австрійського

інституту міжнародної політики Ведран Джіхіч в

бесіді з DW. За його оцінками, 30-40 відсотків тих, хто

виїхав з Косово або Боснії воювати в Сирію були вбиті

або залишилися на Близькому Сході. Близько 150

чоловік повернулися в Боснію і Герцеговину, близько

120 - в Косово.

Про те, що ці "поверненці" представляють собою

загрозу, говорять і в Вашингтоні. Заступник помічника

держсекретаря США Хойт Йі заявив, 17 травня на

засіданні підкомітету у справах Європи, Євразії та

загрозам, що в цьому питанні "необхідно робити

більше". Через радикалізацію громадян уряд

балканських країн стурбований можливим сплеском

насильства, нетерпимості та екстремізму в регіоні, що

може також поширитися далі на північ і захід.

У той же час німецький уряд зазначає іншу проблему,

яка може посилити радикалізацію мусульманського

населення Балкан - зростаючий вплив Саудівської

Аравії та інших арабських країн. "Саудівські

місіонерські організації проявляють активність в

Косово і поширюють тут ваххабітскую версію ісламу,

відправляючи в країну своїх проповідників", -

зазначається у відповіді уряду ФРН на запит від 11

травня одного з депутатів бундестагу.

Фундаменталістський салафізм, як і інші радикальні

гілки ісламу, вперше з'явився на Балканах - разом зі

спонсорованими Ер-Ріяд проповідниками і мечетями в

Боснії і Косово - під час югославських воєн в 1990-і

роки. В останнє десятиліття ця ідеологія отримала ще

більш широке поширення через погану економічну і

соціальну ситуацію і відсутність перспектив у молоді.

У шести балканських державах (Албанія, Боснія і

Герцеговина, Косово, Македонія, Сербія, Чорногорія)

рівень безробіття серед молодих людей перевищує 50

відсотків, а середня зарплата знаходиться в районі 300

євро.

Балканські мусульмани вважаються однією з найбільш

помірних мусульманських громад у світі, так як

радикальні інтерпретації ісламу залишаються

далекими для більшої частини місцевого населення.

Проте балканські країни з мусульманською більшістю

(Косово, Албанія і Боснія) часто розглядаються

аналітиками як благодатний грунт для релігійних

фанатиків і насильницького екстремізму. Сусідні

Македонія, Сербія і Чорногорія теж не можуть

похвалитися стійкістю до цієї проблеми.


У нещодавно опублікованій книзі "Між

душеспасінням і терором: радикалізація і феномен

найманців на Балканах" Владо Азіновіч зазначає, що

радикалізація в регіоні сталася, перш за все, в

контексті войовничого салафізму. "По суті, основною

метою войовничого салафізму в регіоні є відторгнення

етнічної ідентичності у босняків і албанців, яка

характеризується віковими традиціями толерантності,

щоб вбудувати їх в єдине, оманливе глобальне

співтовариство - умму, в якому визначальною є

релігійна ідентичність", - пише Азіновіч.

Експерт з Балкан Гордон Бердос, виступаючи в

середині травня в комітеті із закордонних справ

Конгресу США, порівняв нинішній стан справ в

балканських країнах з періодом Веймарської

республіки в Німеччині в 1920-1930-і роки. "Ми маємо

справу з державами зі слабкими демократичними

інститутами, економіками в занепаді і високим рівнем

невдоволення населення", - пояснив аналітик.

Професор соціальної психології Гюнтер Бірбрауер

DW: Як би ви описали психологічний портрет людини,

яка робить вибух в натовпі молодих людей?

- Гюнтер Бірбрауер: Я знаю про неї не більше,

ніж з ранкового репортажу по радіо. Отже, що це за

людина. Відповідь, яку дають люди- це якийсь

божевільний, ненормальний, що має особливо

агресивний характер. Але така відповідь невірна. Тому

що терористи - теж звичайні люди, але вони роблять

жахливі злочини. Однак розглядати ці злочини з точки

зору патології, вважати їх психічно хворими - як

правило, такі міркування заводять в глухий кут.

Як нормальні люди роблять такі жахливі вчинки?

- Якщо людина повністю присвячує себе якійсь

ідеології. Якщо говорити про ісламський екстремізм,

то мова йде про детально вибудувану ідеологію.


Подумайте тільки про третій Рейх. Жахливі злочини

скоювали нормальні чоловіки. Але в своїх діях вони

повністю орієнтувалися на певну ідеологію. Іншими

словами, небезпечний той, хто підпорядкував себе

якийсь людиноненависницької ідеології, але не з

патологічних, а з ідейних причин.

Все частіше теракти відбуваються на концертних

майданчиках і клубах. Це випадковість?

- Це не випадковість, це усвідомлений вибір. Такі

місця вони вибирають свідомо. По-перше, там багато

молоді. А терористичний акт, при якому жертвами

стають молоді люди, більшість сприймає як більш

підступний, блюзнірський, ніж якби йшлося про

людей середнього або похилого віку. Так що

терористам важливо цілитися саме в молодих людей.

Крім цього, мотивом таких терактів є неприйняття

західного стилю життя, поп-музики, свободи. Так що

сюрпризом такий вибір не є. З цього можна зробити

висновок, що в майбутньому ми побачимо ще більш

жахливі теракти.

Чи можна очікувати, що європейці звикнуть до

терактів? І шоковий ефект - можливо, головна зброя

терористів - перестане працювати?

- Не думаю, що страх перед терактами

зменшиться. Навпаки, терористи будуть шукати нові

цілі, які знову і знову будуть викликати інтерес засобів

масової інформації. Ми повинні звернути особливу

увагу на роль мас-медіа: без них були б тільки

вбивства, але не було б тероризму - він живе за рахунок

ЗМІ. Якби всі журналісти сьогодні домовилися не

повідомляти про це, то тероризму не стало б.

Світові медіа про Катар

Катар, Доха

За даними газети The Financial Times, влада Катару

заплатила близько 700 млн доларів іранським


силовикам і шиїтським бойовикам і ще 200-300 млн

доларів -пов'язаних з "Аль-Каїдою" угрупованням в

Сирії, пише видання. За інформацією газети, викуп

призначався для звільнення членів королівської

родини Катару, які потрапили в заручники до

бойовиків під час полювання на соколів в Іраку, а

також 50 військових, захоплених бойовиками в Сирії.

5 червня, Об'єднані Арабські Емірати, Саудівська

Аравія, Єгипет, Бахрейн, Ємен, Лівія, а також

Мальдівські острови і Маврикій розірвали

дипломатичні відносини з Катаром, звинувативши

його в підтримці тероризму і втручанні в справи інших

держав. Влада Катару назвали рішення восьми країн

необґрунтованими. США, Росія і Туреччина

виступили за підтримку миру і стабільності в регіоні

Перської затоки.

Конфлікт також торкнувся і повітряного

сполучення. Такі авіакомпанії як Etihad, Emirates,

Flydubai і Saudia з вівторка припинили польоти в

Доху. Qatar Airways призупинила всі польоти до

Саудівської Аравії, Бахрейну, Єгипту і ОАЕ. У свою

чергу Єгипет оголосив, що всі його морські порти і

аеропорти будуть закриті для катарських кораблів і

літаків.

Аеропорт в Досі є важливим транспортним вузлом

між Європою і Азією. Qatar Airways тепер зможе

літати в Європу через Іран, однак це спричинить

додаткові витрати, вважають експерти. Які ще

наслідки матимуть введені проти Дохи обмеження, ще

належить з'ясувати. Саудівська Аравія також наказала

своїм громадянам покинути Катар протягом 14 днів. А

катарцям відтепер заборонено в'їжджати в Саудівську

Аравію. Крім того, Катар виключений зі створеного

Ер-Ріядом військового альянсу, який вже два роки

бореться в Ємені проти хуситів-ополченців.

Що буде з газом і інвестиціями?

Після Ірану і Росії Катар має треті за обсягом в світі

запаси газу, а також є найбільшим на планеті

експортером зрідженого газу (СПГ). Втім, поки рано

оцінювати наслідки конфлікту для ринку поставок

СПГ, вважають джерела Reuters.


Катар, який є абсолютною монархією, перетворився

в останні роки в одного з найбільших в світі

інвесторів, вклавши лише 300 мільярдів доларів.

Наприклад, в Німеччині, крім іншого, емірат володіє

значними частками в концерні Volkswagen і Deutsche

Bank. І, навпаки, для німецьких інвесторів Катар є

привабливим місцем для капіталовкладень

Доха з висоти пташиного польоту

Так, наприклад, у Дохи запланований

багатомільярдний спільний проект з концерном

Deutsche Bahn з будівництва залізниць в країні. Дочка

концерну DB International займається плануванням

споруди транспортної системи Катару (350 кілометрів

далекого залізничного сполучення і 300 км -

приміського), що включає і метро в столичному

регіоні. Експерти вважають, що поки рано оцінювати,

як конфлікт в регіоні вплине на ці довгострокові

проекти. Вони вказують на те, що подібна

дипломатична сварка сусідів з Катаром вже мала місце

три роки тому і закінчилася примиренням тоді досить

швидко.

«Не можна недооцінювати ролі жінок»

В «священній війні» ісламістів беруть участь не тільки

чоловіки. Жінки теж відправляються воювати,

наприклад, у Сирію. Вивченням цього феномену

займається Жеральдін Касутт з Університету м


Фрібур. Вона розповіла про проблему жіночого

ісламізму.

16-річна Самро і 15-річна Сабіна зникли 10 квітня. На

прощання дві віденські школярки, обидві родом з

Боснії та Герцеговини, залишили своїм сім'ям

повідомлення: «Ми поїхали в Сирію, щоб боротися за

іслам. Зустрінемося в раю». Останнім часом кілька

молодих француженок теж зробили спроби виїхати у

воюючу Сирію, і у деяких ці спроби навіть були

успішними.

Жеральдін Касутт (Géraldine Casutt), асистент кафедри

релігієзнавства Університету м Фрібур, працює над

дослідженням, присвячене жінкам, які приймають

участь в «джихаді».

Джихад - адже це завжди було виключно чоловіче

заняття?

Жеральдін Касутт (Géraldine Casutt): Це не так. Той

факт, що жінки не дуже помітні в рядах «священної

війни», зовсім не означає, що вони в ній не беруть

участь. Вони можуть надавати підтримку моджахедам

у військових діях, супроводжуючи їх в якості дружини

або ведучи пропаганду джихаду в Європі, зокрема, за

допомогою інтернету.

Хоча жінок на полях боїв у Сирії набагато менше, ніж

іноземних бойовиків, їх дуже багато в соціальних

мережах. Вони з ентузіазмом поширюють і

коментують інформацію, що надходить від груп

джихадистів, які воюють в Сирії, вибирають собі

псевдоніми, публікують фотографії, критикують

західну демократію. Так що ігнорувати силу і вплив

жінок в джихаді не варто.

Чи зобов'язані жінки в ісламі брати участь у війні, як

це пропонується чоловікам?

Ж.К .: Так. До речі, в інтернеті заклики до джихаду

часто адресуються «братам і сестрам». Від сестер

очікують, наприклад, щоб вони не заважали чоловікам

йти на війну, а навпаки, вітали це. Ще одне із завдань,


полягає у створенні сім'ї і у вихованні нового

покоління моджахедів.

Як виглядає процес радикалізації жінок?

Ж.К.: Я не хочу використовувати слово

«радикалізація». Чоловіки і жінки, які беруть участь в

джихаді, зовсім не обов'язково відчувають себе

фундаменталістами. Навпаки, найчастіше вони діють

щиро з наміром виправити якусь несправедливість.

Вони впевнені, що повинні прийти на допомогу Сирії,

протягнути руку допомоги пригнобленому

мусульманському населенню, тобто вони, по суті,

діють на основі логіки, до якої вдаються гуманісти і

взагалі люди доброї волі, з одним тільки винятком: у

джихадистів все це засноване на релігійній мотивації і

амбіціях. Коротше кажучи, вони вважають, що ведуть

праведну війну.

Чи існують якісь типові шляхи, по якому люди

приходять до джихаду?

Ж.К.: Інформацію про джихад дуже просто знайти в

«Фейсбук» або «Твіттері». Нескладно дістатися й до

Сирії. Але типового шляху тут немає, як не існує і

«стандартного» портрету людини, яка симпатизує

джихаду.

Але, дійсно, є в якійсь мірі стандартний набір мотивів.

Жінки, наприклад, відчувають себе жертвами деяких

антиісламських настроїв і образливих для них заходів,

таких як заборона у Франції на носіння нікабу,

жіночого головного убору з прорізами для очей, який

повністю приховує обличчя.

В їх уявленнях, їм забороняють жити так, як їм цього

хочеться. Пора перестати бачити в цих жінках жертв

їхніх чоловіків або ісламу. Носити нікаб - це їх вільний

вибір. У багатьох таких жінок є бажання покинути

Європу, але тих, хто дійсно це робить, налічується

буквально одиниці.

Чи має щось спільне рух цих жінок з фемінізмом?

Ж.К. Моя відповідь - ні, не має. Фемінізм це західне

явище, він передбачає певне уявлення про жінку, що

не прийнятне для ісламістів. Фемінізм вивів би

ісламське суспільство з рівноваги. Ці жінки не хочуть

емансипації в феміністському форматі.

Для чого їм прагнути міняти суспільство, яке в їхніх

очах і так влаштовано ідеально? Вони не прагнуть ні

до якої рівноправності, тому що в їх очах це

помилкове і лукаве поняття. Такі жінки бачать себе

частиною чоловіків, вони як би доповнюють їх.

І все-таки, невже у жінок в ісламі немає абсолютного

ніякого бажання емансипації?

Ж.К .: Швидше, слід говорити не про фемінізм, а про

«фемісламізм». Це теж форма емансипації, але вже від

західного суспільства, його соціальних норм і

стандартів в одязі, від того, як використовується образ


жінки в рекламі. Така емансипація, на їхню думку,

повинна стосуватися всього мусульманського

співтовариства.

Ці жінки хочуть вдихнути нове життя і новий сенс в

світове мусульманське співтовариство, а тому вони

часто відчувають себе пригнобленими і відчуженими,

ніби не «в своїй тарілці». Але вони зовсім не мають

наміру зайняти місце чоловіків у джихаді. Вони,

скоріше, слідують схемі, характерною для позицій і

потенціалу, якими володіли подружжя пророка

Мохаммеда.

ЄС готовий вводити санкції за кібератаки

У Брюсселі створюють рамковий документ

дипломатичної та правової відповіді на протиправну

діяльність в кіберпросторі. Про це в понеділок, 19

червня, повідомила прес-служба Ради ЄС.

Брюссель "стурбований збільшенням спектра

можливостей і готовності різних інститутів і осіб на

державному і недержавному рівнях переслідувати свої

цілі шляхом зловмисних кібератак", наголошується в

заяві міністрів закордонних справ ЄС.

Рамковий документ, як йдеться далі в заяві, стане

частиною спільної дипломатичної реакції країн

Євросоюзу і об'єднаного підходу Брюсселя до кібер

дипломатії. Його завдання - сприяти запобіганню

конфліктів, реагувати на існуючі загрози і заохочувати

стабільність в міжнародних відносинах.

Як відповідь на подібні атаки держави ЄС, зокрема,

можуть вдатися до обмежувальних заходів, за своїм

характером пропорційним тривалості та

шкодочинності нападу .

Втікати від долі


Фотографії біженців, які хлинули до Європи в 2015-

2016 роках, сильно вплинули на громадську думку.

Раніше втеча і страждання людей не були

задокументовані в такому обсязі.

Перша мета - вижити Тікаючи від війни і горя в 2015-

2016 роках, сотні тисяч людей, перш за все з Сирії,

кинулися в Європу через Туреччину і Грецію. На

грецьких островах Самос, Лесбос, Хіос все ще

знаходяться близько 10 000 біженців.

З січня по травень 2017 року туди прибули ще більше

6 000 осіб.

Пішки до Європи Мільйони мігрантів намагалися в

2015-2016 роках потрапити в Західну Європу з Греції

і Туреччини по так званому "балканському

маршруту": пішки через Македонію, Сербію,

Угорщину. Потік біженців припинився лише тоді,

коли багато країн закрили свої кордони і маршрут

перестав діяти. Сьогодні біженці прямують до Європи

по Середземному морю. Їх морський шлях

починається біля берегів Лівії.


Знімок, який здивував світ

Ця фотографія зроблена в вересні 2015 року здивувала

весь світ: на один з турецьких пляжів хвилями винесло

тіло потонулого трирічного сирійського хлопчика

Айла Курди. Фото з'явилося у всіх соціальних

мережах і стало символом міграційного кризи і

трагедії сирійських біженців.

Остання спроба

Знаючи, що шлях до Європи скоро буде закритий,

тисячі біженців у розпачі намагалися дістатися до

Хорватії в переповнених поїздах і автобусах. Кілька

днів по тому, в жовтні 2015 року, Угорщина офіційно

закрила свої кордони. Одночасно на території країни

з'явився табір, в якому змушені були жити біженці,

чекаючи офіційного дозволу про надання їм притулку

в ЄС.


Жахливі кадри

Дитина в пилу і крові - це фото 5-річного Омрана з

Алеппо шокувало громадськість і в 2016 році стало

символом жахів громадянської війни в Сирії і

страждань мирних жителів. Рік по тому в соціальних

мережах з'явилися фото і відео цього ж хлопчика з

батьком, але вже усміхненого і здорового. А

прихильники Башара Асада розкритикували Захід за

те, що перший знімок був використаний в цілях

пропаганди.

Безправ'я і відчай біженців в Лівії

Тисячі людей з Північної Африки і Близького Сходу

знаходяться в таборах для біженців на території Лівії,

прагнучи дістатися до Європи по морю. Бізнес

контрабандистів і торгівців людьми тут процвітає. За

даними гуманітарних організацій, в таборах для

біженців жахливі умови існування. Проституція і

сучасне рабство - не рідкість. Але все ж люди

сподіваються на краще майбутнє в Європі.


Невідомість у чужій країні

Під проливним дощем сирійський біженець несе на

руках свою дочку в грецькому Ідоменей на кордоні з

Македонією. Він сподівається, що його сім'я

незабаром виявиться в безпеці. Згідно дублінському

угодами, прохання про надання притулку може бути

подано мігрантами лише в тій країні ЄС, яку вони

перетинають першої. Тому багатьох біженців

відправляють назад.

Бундестаг прийняв суперечливий закон про

спостереження за мессенджерами

Парламент Німеччини розширив сферу застосування

програми-шпигуна - "бундестроянця". Підозрювані у

злочинах більше не зможуть приховувати свою

переписку ні в інтернеті, ні через WhatsApp.

Німецький бундестаг 22 червня, прийняв закон, який

дозволяє розширити спостереження за листуванням в

інтернеті або через месенджери, наприклад WhatsApp.

Йдеться перш за все про використання так званого

"бундестроянця" - програми-шпигуна, перша версія

якої була розроблена для спецслужб ФРН ще в 2008

році.

Принцип її дії заснований на спостереженні за

джерелом комунікації. Спостерігач перехоплює

повідомлення ще на комп'ютері і мобільному телефоні

передбачуваного злочинця (до того, як вони

піддадуться кодуванню перед відправкою або,

навпаки, будуть розшифровані при отриманні). Крім


того, програма встановлює на заражений об'єкт

додаткові модулі, які відкривають доступ до

особистих файлів.

Хоча Федеральний конституційний суд Німеччини ще

в 2008 році дозволив правоохоронним органам

застосовувати "бундестроянця", його використання

розкритикували правозахисники і комп'ютерні

експерти, так як програма дозволяла не тільки

переглядати листування підозрюваних, а й давала

змогу для таємних онлайн-обшуків комп'ютера.

Раніше стеження за допомогою "бундестроянця"

дозволялися лише в справах, пов'язаних з тероризмом.

Тепер бундестаг дозволив використовувати її при

розслідуванні вбивств, комп'ютерних махінацій,

відмиванні грошей, ухиленні від сплати податків,

злочинів, пов'язаних з порушенням міграційного

законодавства. Як і при прослуховуванні телефонних

розмов, служби, що ведуть спостереження, зобов'язані

отримати в кожному окремому випадку відповідний

дозвіл від прокуратури.

Чи будуть призивати швейцарських жінок до

армії?

Федеральна рада, уряд Швейцарії, має намір

проаналізувати доцільність введення обов'язкової

військової служби для жінок. Більш того, в

майбутньому призиватися до лав збройних сил і на

цивільну службу повинні будуть тільки ті громадяни,

без яких у збройних силах дійсно не обійтися.

На даний момент всі чоловіки зі швейцарським

паспортом є військовозобов'язаними, а це значить,

вони повинні в обов'язковому порядку відслужити

певний час в армії або на цивільній службі, а потім

регулярно брати участь в курсах перепідготовки та

підвищенні кваліфікації.


Той, хто є непридатним до військової служби за

медичними показаннями, сплачує свого роду «збір»

(«Ersatzabgabe»). Той, хто відмовляється брати зброю

з міркувань совісті або через свої релігійні

переконання, більш не повинен, як раніше, доводити

спеціальній комісії реальну наявність відповідних

переконань. Таким надається можливість

відпрацювати свій термін в клініці або в будинку для

літніх людей.

Жінки не були зобов'язані, служити в армії на

цивільній / альтернативній службі. І ось днями

Федеральна рада повідомила, що має намір в період до

2020 року проаналізувати можливість переходу на

новий порядок кадрового комплектування збройних

сил. Прикладом і зразком для швейцарців виступає так

звана «норвезька модель», в рамках якої передбачена

обов'язкова військова / альтернативна служба для

обох статей.

Фактично ж на службу буде призиватися рівно стільки

людей, скільки необхідно армії на даний момент часу.

Швейцарському Міноборони буде доручено провести

детальну ревізію стану справ за кадрами.

Армійська революція?

Такого роду армійська реформа стала для Швейцарії

справжньою революцією, і не тільки тому, що під

рушницю тепер повинні ставати і жінки теж, але й

тому, що тим самим був би поставлений під питання

загальний військовий обов'язок, оскільки відтепер

призиватися будуть не всі придатні особи, а тільки ті,

і тих спеціальностей, яких реально, тут і зараз,

потребують збройні сили.

Конфедерація є однією з небагатьох країн, в яких

особи, покликані непридатними до служби, змушені,

за великим рахунком, офіційно відкуповуватися від

армії, сплачуючи вже згаданий збір ( «Ersatzabgabe»),

сума якого досить-таки значна.


У 2010 році «комісований» через діабет громадянин

Швейцарії виграв процес в Європейському суді з прав

людини і отримав право пройти службу в армії,

уникнувши тим самим сплати великого «податку на

армійську профнепридатність». З тих пір служити в

армії можуть і особи, до служби непридатні. Для них,

зі свого боку, в армії повинні створюватися спеціальні

посади.

На всіх хворих таких посад, не вистачає, і збройні

сили хочуть тепер змінити чинний порядок. Чи

означає це, що в майбутньому люди, визнані

непридатними до служби, будуть і далі «каратися

рублем» за свої недуги, при тому, що часто хворі

зовсім не винні в своїх захворюваннях.

Дайджест підготовлений експертом інституту

Ольгою Будь

УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ДОСЛІДЖЕННЯ...

Documents