МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

На правах рукопису

НОВІКОВА ХРИСТИНА КОСТЯНТИНІВНА

УДК : 658.012.32 : 005.584 : 621 (477) (0.43.5)

ВНУТРІШНІЙ КОНТРОЛЬ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ

ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДУВАННЯ

08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Науковий керівник:

Бугай Володимир Зіновійович

кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник

Запоріжжя – 2015

2

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень……………………………….......................................4

Вступ……………………………………………………………………………….…5

Розділ 1 Теоретичні засади внутрішнього контролю підприємств…………..…13

1.1. Сутність та класифікація внутрішнього контролю діяльності

підприємств………………………………………………………….………..….…13

1.2. Внутрішній контроль як складова управління діяльністю

підприємств…………………………………………………………………….…...34

1.3. Місце внутрішнього контролю в системі управління діяльністю

підприємств……………………………………………………………………..…..54

Висновки до розділу 1…………………………………………………….…..……73

Розділ 2 Сучасний стан використання внутрішнього контролю підприємствами

машинобудування……………………………………………………………..……76

2.1. Стан машинобудівної галузі як середовища функціонування внутрішнього

контролю …………………………………………………………………….…..…76

2.2. Аналіз системи індикаторів для ініціювання проведення контрольних

заходів…………………………………………………………………...………….90

2.3. Стан організаційного потенціалу внутрішнього контролю на підприємствах

машинобудування ………...……………………………………...……………….110

Висновки до розділу 2……………………………………………………….……125

Розділ 3 Науково-методичні рекомендації для вдосконалення внутрішнього

контролю в системі управління діяльністю підприємств

машинобудуванн………………………………………………………..………...128

3.1. Внутрішній контроль в управлінні дебіторською і кредиторською

заборгованістю підприємств.………….. …………………………………….….128

3.2. Внутрішній контроль в управлінні грошовими потоками

підприємства ……………………………………………………………………..154

3.3. Науково-методичні підходи до вдосконалення організаційного потенціалу

3

внутрішнього контролю на підприємствах галузі машинобудування ………..176

Висновки до розділу 3……………………………………………………………195

Висновки………………………………………………………………….……….198

Список використаних джерел…………….………………………….…..............201

Додатки……..…………………………………………………………………..….226

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВК – внутрішній контроль

ВГК – внутрішньогосподарський контроль

ВКО – видатковий касовий ордер

ВНТА – відділ внутрішнього контролю

ін. – інші

Кзпп – Кодекс законів про працю

МВО – матеріально-відповідальна особа

млн. грн. – мільйон гривень

НПМДГ – неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

ПАТ – публічне акціонерне товариство

ПКО – прибутковий касовий ордер

ПКУ – Податковий Кодекс України

рр. – роки

р. – рік

РРО – реєстратор розрахункових операцій

РК – розрахункова книжка

рис. – рисунок

табл. – таблиця

тис. грн. – тисяч гривень

ТМЦ – товарно-матеріальні цінності

СУ – система управління

5

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах кризового стану

економіки держави, зростання напруженості між контрагентами щодо

своєчасності здійснення розрахунків, посиленої економії фінансових ресурсів,

загрози низької ліквідності активів і зростання боргового навантаження у

межах господарюючих суб’єктів, зниження їх ділової активності та репутації

виникає необхідність створення дієвої системи контролю в управлінні

підприємством, особливо галузі машинобудування. Внутрішній контроль

пронизує всі ділянки діяльності, дозволяє своєчасно виявляти факти порушення

встановлених нормативів та правил здійснення і оформлення господарських

операцій, раціоналізує дії посадових осіб, що приймають участь у здійсненні

постачальницького, виробничого і збутового процесів, оптимізує рух грошових

коштів з одночасним попередженням їх відтоку з підприємства.

У світовій практиці внутрішньому контролю відведено значну роль в

управлінні через створення на підприємствах служби внутрішнього аудиту.

Вітчизняні великі підприємства мають у складі адміністрації Ревізійну комісію,

яка виявляє негативні факти господарського життя та інформує про це власників.

Вагомий внесок у дослідження теоретичних та методологічних аспектів

внутрішнього контролю внесли вітчизняні та зарубіжні науковці, зокрема,

О.Б. Акєнт’єва, І.А. Білобжецький, Ф.Ф. Бутинець, Т.А. Бутинець, М.Т. Білуха,

М.В. Борисенко, В.В. Бурцев, Ю.Н. Воропаєва, Н.Г. Виговська, А.В. Газарян,

І.М. Дмитренко, Є.В. Калюга, Є.А. Кочерін, М.Д. Корінько, В.Ф. Максімова,

Т.О. Меліхова, Л.В. Нападовська, В.П. Пантелєєв, С.М. Петренко, В.В. Сопко,

Л.В. Сотникова, Б.Н. Соколов, Л.О. Сухарева, Г.М. Тарасюк, М.Г. Чумаченко,

В.О. Шевчук, О.А. Шпіг та ін. Проблеми управління діяльністю підприємств

машинобудування, оцінювання їх фінансово-економічного стану та перспектив

розвитку детально знаходять своє відображення у дослідженнях

вітчизняних науковців, таких, як А.В. Череп, В.Ю. Тимошик, О.В. Колодійчук,

6

Д.В. Малащук, А.Г. Черномазюк, Ю.М. Барташевська, В.В. Стадник,

О.О. Шапуров, Є.І. Літвінов, Н.В. Васюк, Т.М. Чумакова та ін.

Однак, серед наукових результатів попередників відсутнє єдине

комплексне уявлення явища «внутрішній контроль» в системі управління

діяльністю саме підприємств машинобудування, спостерігається

недосконалість методичного забезпечення для здійснення внутрішнього

контролю в управлінні дебіторською та кредиторською заборгованістю, а також

грошовими потоками підприємств, потребує стандартизації система

контрольних заходів для запобігання шахрайства і помилковості у межах

господарюючих суб’єктів. Зазначені теоретичні і практичні прогалини

зумовили актуальність вибору теми дисертаційного дослідження, формулювання

мети, встановлення завдань, визначили предмет і структуру дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана у відповідності з тематикою науково-дослідних

робіт кафедри фінансів та кредиту Запорізького національного університету за

темою «Аналіз системи управління фінансово-економічним потенціалом

підприємств і регіонів» (номер державної реєстрації 0110U003229). Особисто

автором розроблено методичні положення щодо внутрішнього контролю в

системі управління діяльністю підприємств машинобудування.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка

теоретичних положень, методичних основ і практичних рекомендацій щодо

удосконалення внутрішнього контролю в системі управління діяльністю

підприємств машинобудування.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

– розкрити та узагальнити існуючі теоретичні підходи щодо визначення

сутності внутрішнього контролю та внутрішньогосподарського контролю;

– дослідити та розширити класифікацію внутрішнього контролю

діяльності підприємств;

– розглянути стан організаційного забезпечення внутрішнього

контролю на підприємствах машинобудування;

7

– розвинути систему індикаторів для ініціювання проведених

контрольних заходів;

– удосконалити структуру організаційного забезпечення підприємства;

– розробити науково-методичні положення до внутрішнього контролю в

управлінні дебіторською і кредиторською заборгованістю підприємств

машинобудування;

– удосконалити науково-методичні положення до внутрішнього

контролю в управлінні грошовими потоками підприємств машинобудування;

– удосконалити методичний підхід до організаційного потенціалу

внутрішнього контролю на підприємствах машинобудування.

Об’єктом дослідження є процес внутрішнього контролю в системі

управління на підприємствах машинобудівної галузі.

Предметом дослідження є теоретико-методичні основи і практичні

засади функціонування системи внутрішнього контролю в управлінні

машинобудівних підприємств.

Методи дослідження. Методологія і методика дослідження ґрунтуються на

фундаментальних положеннях економічної теорії, теорії управління діяльністю

підприємств, які висвітлені у наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених.

Для досягнення визначеної мети застосовувався комплекс загальнонаукових та

спеціальних методів: системного аналізу – для побудови класифікації

внутрішнього контролю (підрозділ 1.1); формалізації – для встановлення

суб’єктних відносин в системі внутрішнього контролю, визначення місця

підсистеми внутрішнього контролю в системі управління діяльністю

підприємства (підрозділи 1.2, 1.3); теорії економічної інформації – для

формування таблиць вхідної інформації для проведення аналізу (підрозділи 2.1,

2.3, 3.1, 3.2); порівняльного вертикального, горизонтального, коефіцієнтного і

статистичного аналізу – для визначення ліквідності, платоспроможності, ділової

активності, стану дебіторської і кредиторської заборгованості, руху грошових

коштів підприємств галузі машинобудування (підрозділ 2.2); теорії економічних

систем і моделей – для формування комплексу організаційних та інформаційних

8

моделей внутрішнього контролю (підрозділи 2.3, 3.1, 3.2); аналізу і синтезу

законодавчої бази і практики здійснення розрахунків і касових операцій –

для обґрунтування науково-методичних положень внутрішнього контролю

в управлінні дебіторською і кредиторською заборгованістю та грошовими

потоками підприємства (підрозділи 3.1, 3.2); екстраполяції зарубіжного досвіду

на вітчизняну практику – для розробки стандарту з внутрішнього контролю щодо

запобігання шахрайству і помилковості (підрозділ 3.3).

Інформаційною базою дослідження виступили наукові праці провідних

учених з питань розвитку промисловості й внутрішнього контролю на

підприємствах, у тому числі внутрішнього аудиту, нормативно-правові акти

України, офіційні міжнародні видання (ІСО 9000-2000 «Системи управління

якістю та внутрішній аудит»; Иллюстративные инструменты для оценки

эффективности системы внутреннего контроля и внутреннего контроля за

внешней финансовой отчетностью (ICEFR); Міжнародні Стандарти Професійної

Практики Внутрішнього Аудиту (International Internal Audit Standards Board –

IIASB), схвалені Наглядовою Радою Міжнародної Професійної Практики

(International Professional Practice Framework Oversight Council – IPPFOC)).

Обробка інформації здійснювалася з використанням сучасних

комп’ютерних технологій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку теоретичних

і методичних основ внутрішнього контролю підприємств машинобудівної галузі,

що забезпечило одержання наступних основних положень:

вперше:

– запропоновано науково-методичні положення до внутрішнього

контролю в управлінні дебіторською і кредиторською заборгованістю

підприємств, які комплексно охоплюють всі напрямки контролю стану

розрахунків із зовнішніми контрагентами підприємства, що дозволяє виявити

чинники, які негативно впливають на своєчасність і повноту погашення

зобов’язань та знижують фінансову стійкість підприємств;

9

удосконалено:

– понятійний апарат: сутності поняття «внутрішній контроль» в системі

управління діяльністю підприємств машинобудування, яке, на відміну від

існуючих трактувань, запропоновано розглядати як систему, що організовується

керівництвом підприємства, покликана досягти головної мети підприємства та

направлена на зниження ризиків і діє в межах чинного законодавства на засадах

інформаційного забезпечення керівництва щодо резервів підвищення

ефективності діяльності, що посилить значення контрольної функції підприємств

та дозволить розширити її значення; сутність поняття

«внутрішньогосподарський контроль» запропоновано розглядати як систему, яка

здійснюється управлінським персоналом і направлена на оцінку господарської

діяльності та функціонування підприємства в межах чинного законодавства, що

дозволяє своєчасно виявляти і попереджувати негативні явища;

– структуру організаційного забезпечення підприємства, яка враховує

організаційну модель внутрішнього контролю на підприємствах

машинобудування та, на відміну від існуючих, дозволяє визначити

взаємозв’язок його елементів: контролюючого середовища, організації

контролюючого процесу, процесу методичного забезпечення, регламентного

забезпечення контролю, зворотного зв’язку (комунікативного блоку);

– науково-методичні положення внутрішнього контролю в управлінні

грошовими потоками підприємства, які, на відміну від існуючих, передбачають

проведення системи заходів, які направлені на всебічне контролювання

надходження та витрачання грошових коштів у касі, що дозволить

раціоналізувати організацію роботи касирів і посилити їх відповідальність за

порушення касової дисципліни й своєчасно приймати тактичні управлінські

рішення;

– методичний підхід до вдосконалення організаційного потенціалу

внутрішнього контролю на підприємствах машинобудування, а саме, науково-

методичний підхід до стандартизації контрольних процедур на підставі

міжнародного досвіду, який, на відміну від існуючих, полягає в уніфікації

10

структури стандартів внутрішнього контролю, що апробовано під час розробки

стандарту внутрішнього контролю «Виявлення фактів шахрайства та помилок в

управлінні підприємством» і дозволить контролерам чітко дотримуватися умов

контрольованого середовища, визначити методику здійснення контрольного

заходу, обрати необхідні прийоми та способи;

дістало подальшого розвитку:

– існуючі підходи до класифікації внутрішнього контролю, які

систематизовано за ознаками: ієрархія суб’єктів контролю, об’єктів контролю,

принцип «системність», час і періодичність здійснення контрольних заходів,

повнота, форма і сфера діяльності контролю, метод контролю; технологія

контролю, що забезпечить більш чітке розуміння методики внутрішнього

контролю та ефективне його використання; частина класифікації внутрішнього

контролю в залежності від об’єктів дозволяє виокремлювати ресурси,

господарські процеси та результати діяльності підприємства;

– науковий підхід до використання результатів аналізу, який, на відміну

від існуючих, базується на визначенні системи індикаторів під час аналізу

показників фінансової стійкості, прибутковості, ліквідності, платоспроможності

та рентабельності з виділенням показників «сірої зони» (які не відповідають

нормативному значенню або мають негативну тенденцію розвитку), що

сигналізуватиме про необхідність проведення контрольних заходів саме за цим

напрямком.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому,

що запропоновані науково-методичні положення внутрішнього контролю

(в управлінні дебіторською і кредиторською заборгованістю, а також

грошовими потоками підприємства) і підходи (до розробки посадових

інструкцій і стандартів контролю) адаптовані до сучасних вимог законодавства

і особливостей функціонування підприємств машинобудування.

Основі результати дослідження знайшли практичне застосування

у діяльності Запорізької обласної державної адміністрації (довідка № 245/01

від 24.04.2015 р.), ПАТ «Запорізький автомобільний завод» (акт № 2/176

11

від 02.04.2015 р.), ПАТ «Мотор Січ» (акт № ДСО/03-8219 від 15.04.2015 р.),

ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро ім. академіка

О.Г. Івченка «ПРОГРЕС» (акт № 55/ЗЕС від 22.04.2015 р.).

Теоретичні положення, що становлять наукову новизну дисертаційної

роботи, використовуються у навчальному процесі економічного факультету

Запорізького національного університету при викладанні дисциплін

«Бухгалтерський облік» та «Аудит» (довідка № 01-15/18 від 05.02.2015 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною

науковою працею, у якій викладено авторський підхід до розв’язання

актуального наукового завдання щодо удосконалення внутрішнього контролю в

системі управління діяльністю підприємств машинобудування. Всі основні

наукові положення, висновки та пропозиції, що винесені на захист, одержано

автором самостійно. З наукових праць, виданих у співавторстві, використано

лише ті матеріали, які є результатом особистої роботи здобувача. Особистий

науковий внесок дисертанта у наукові роботи, виконані у співавторстві,

конкретизовано у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати

досліджень доповідалися та обговорювалися на науково-практичних

конференціях: ІІІ Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції

«Теорія і практика забезпечення ефективного розвитку суб’єктів ринку»

(м. Полтава, 2014 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Фактори

впливу на формування та розвиток фінансової системи України» (м. Львів,

2014 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною

участю «Проблеми та розвиток економічних систем в умовах глобальної

нестабільності» (Миколаїв, 2014 р.), Міжнародній науково-практичній

конференції «Проблеми та перспективи розвитку теорії і практики обліку,

контролю, економічного аналізу і статистики» (м. Тернопіль, 2014 р.),

Міжнародній науково-практичній конференції «Зовнішні та внутрішні фактори

впливу на економічну систему країн» (м. Київ, 2015 р.), Міжнародній науково-

практичній конференції «Сучасні проблеми управління підприємствами в

12

умовах глобалізації та інтернаціоналізації: теорія, практика» (м. Одеса, 2015 р.),

ІХ Міжнародних конференції студентів і молодих вчених «Управління

соціально-економічним розвитком регіонів та держав» (м. Запоріжжя, 2015 р.).

Публікації. Основні положенні і результати дисертаційної роботи

викладено у 16 наукових працях, з них: 3 статті у наукових фахових виданнях

України, які включено до міжнародних наукометричних баз, 6 статей

у наукових фахових виданнях, 7 тез за матеріалами конференцій. Загальний

обсяг публікацій – 6,45 друк. арк., (особисто автору належить – 5,21 друк. арк.).

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається

зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел

з 236 найменувань на 25 сторінках, 17 додатків на 60 сторінках. Загальний

обсяг роботи становить 285 сторінок, з них 190 сторінок займає основний текст.

Робота містить 23 рисунки та 25 таблиць (10 сторінок – рисунки і таблиці,

які повністю займають площу сторінки).

13

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ

ПІДПРИЄМСТВ

1.1. Сутність та класифікація внутрішнього контролю діяльності

підприємств

Система ринкових відносин диктує певні умови в господарському житті

підприємств. За таких умов кожне підприємство є відкритою системою, яка

має повну господарську самостійність та функціонує в умовах жорсткого

конкурентного середовища. Посилення конкуренції, невизначеність та

нестабільність зовнішнього середовища, стрімкий розвиток технологій,

укрупнення та ускладнення бізнес процесів, ріст диверсифікації бізнесу

обумовлюють ускладнення контролю на підприємстві. Контролю відводиться

основна роль у забезпеченні ефективного функціонування підприємств в

сучасних умовах. Він є тією основою, що пронизує всі рівні управління та

виступає гарантом успішної діяльності підприємств.

Вагомий внесок у дослідження теоретичних та методологічних аспектів

внутрішнього контролю внесли вітчизняні та зарубіжні науковці:

О.Б. Акєнт’єва [4], І.А. Білобжецький [14], Ф.Ф. Бутинець [63], Т.А. Бутинець

[24-26], М.Т. Білуха [18], М.В. Борисенко [22], В.В. Бурцев [23],

Н.Г. Виговська [29], І.М. Дмитренко [177], Є.В. Калюга [52], Є.А. Кочерін [73],

М.Д. Корінько [67], В.Ф. Максімова [86], Т.О. Меліхова [92-95],

Л.В. Нападовська [105], В.П. Пантелєєв [122], С.М. Петренко [125],

В.В. Сопко [170], Л.В. Сотникова [171;172], Б.Н. Соколов [167],

Л.О. Сухарева [176-180], Г.М. Тарасюк [181-184], М.Г. Чумаченко [210; 211],

В. О. Шевчук [212], О.А. Шпіг [216; 217] та ін.

Термін «контроль» зустрічається доволі часто як у науковій, так і у

спеціальній літературі. Існує безліч наукових підходів щодо інтерпретації

14

контролю. Сформовано багато дефініцій цього поняття, проте науковці так і не

дійшли спільної думки щодо визначення суті терміну «контроль» та його місця

в системі управління діяльністю підприємства.

У поняття «контроль» довга історія. Серед найпоширенішої версії, цей

термін походить від французького слова «controle», що означає перевірку чи

спостереження з метою перевірки [24].

З розвитком науки, поняття «контроль» стало більш повним та широким.

Згідно тлумачного словника С.І. Ожегова «контроль» визначається як: 1)

перевірка, а також нагляд з метою перевірки; 2) установа, що здійснює таку

перевірку; 3) особи, що займаються цією справою, контролер [117, с. 205]. Ще

професор Н.Р. Вейцман у 1962 р написав: «…настав час для глибокої розробки

проблем, які можна об’єднати під загальною назвою «вчення про радянський

контроль» [16].

Щоб уточнити суть значення поняття «контроль», розглянемо підходи

науковців щодо його визначення.

Збагачуючи доробок вчених, науковець В.О. Шевчук вносить наступну

трактовку контролю: «…контроль має латинське походження, здійснення

шляхом поєднання слів: zola, яке означає: згорток паперу з записами, документ,

і contra, тобто протиставлення, яке висовується проти тверджень, яке

знаходиться в цьому документі» [212, с. 11].

Науковець М.Т. Білуха під контролем розуміє «…систему спостереження

та перевірки відповідності процесу функціонування об’єкту управління щодо

прийнятих управлінських рішень, встановлення результатів управлінського

впливу на об’єкт управління шляхом виявлення відхилень, що допущені у ході

виконання цих рішень» [18, с. 6]. Група науковців на чолі з Ф.Ф. Бутинцем

надають схоже визначення контролю, трактуючи його як «…систематичне

спостереження та перевірка відповідності процесу функціонування

відповідного об’єкту з метою виявлення його відхилень» [52, с. 13; 63, с. 34].

Дослідники Б.А. Райсберг, Л.Ш. Лозовський уточнюють визначення

необхідністю відповідності об’єкта контролю «…законам, положенням,

15

інструкціям, іншим нормативними актам, а також програмам, планам,

договорам, проектам, угодам» [148, с. 16].

Окрема група авторів розглядають контроль з позиції функцій

управління. На їх думку: «контроль – це функція управління, що являє собою

систему прав, обов’язків і дій уповноважених осіб, з метою перевірки

дотримання суб’єктом, що управляється, прийнятих управлінських рішень,

і/або оцінці здійснених суб’єктом, що управляється, операцій на предмет

дотримання інтересів суб’єкта, що управляє» [98, с. 15]. Деякі автори

[192, с. 107] звужують значення контролю, визнаючи його завданням

«…кількісну і якісну оцінку і облік результатів роботи організації». Для

контролю є супутніми аналіз результатів діяльності підприємства і формування

засобів для усунення помилок, але завдання контролю не обмежуються цим.

«Правильно поставлений контроль сприяє виявленню і мобілізації внутрішніх

резервів виробництва, провадженню всього нового і прогресивного і, таким

чином, виступає як важливий інструмент інтенсифікації економіки

підприємства» [86, с. 83].

Деякі науковці виокремлюють контроль як окремий процес. Дослідник

В.К. Павлюк представляє контроль як процес, який направлений на перевірку

відповідності об’єктів контролю вимогам, що пред’являються до них, і заданим

параметрам; усунення виявлених відхилень також є завданням контролю [121,

с. 5]. Дж Ріггс під контролем розуміє «…частину процесу планування і аналізу.

За допомогою контролю співвідносяться кінцеві результати із запланованими,

та він є тією стадією активної діяльності, коли фактичні результати виконання

зіставляються з тим, що було заплановано зробити, коли при виявленні певних

недоліків вживаються заходи із зміни планів або проведення поглиблених

аналізів» [154, с. 263].

Дані визначення розкривають мету контролю, проте не визначають якими

саме способами він буде здійснюватися.

Заслуговує на увагу підхід науковця А.В. Привезенцева, який розглядає

контроль як форму зворотного зв’язку, за допомогою якого система, що

16

управляє, отримує необхідну інформацію про дійсний стан керованого

об’єкту і ступеня реалізації управлінських рішень (законів, постанов, планів,

цільових програм, норм, стандартів, правил, наказів і т. п.) [135, с. 19].

Фахівці з управління визначають контроль як стадію управлінського

циклу. Є.А. Кочерін відзначає, що погляд на контроль як на завершальний

етап управлінської діяльності, який дозволяє зіставити досягнуті результати

із запланованими, є міцно сталою точкою зору в науковій літературі [73,

с. 12].

Підсумовуючи все вищесказане, визначимо, що науковці не прийшли до

єдиної думки щодо терміну контроль та трактують його з позиції своїх

поглядів. Узагальнюючи підходи вчених до визначення контролю, вважаємо за

необхідне представити його характеристики (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Характеристики, що покладено в основу визначення терміну

«контроль» [розроблено автором]

Наступним кроком є дослідження підходів щодо інтерпретації дефініції

«внутрішній контроль». У тлумачному словнику С.І. Ожегова термін

«внутрішній» має декілька значень: 1) те, що знаходиться всередині; 2) той, що

розкриває саму сутність; 3) той, що відноситься до життя будь -якої організації,

держави [117, с. 62].

Не можна не визнати той факт, що у науковій та спеціальній літературі

Контроль

Складова частина

системи

управління

Система нагляду та

перевірки

Одна з важливих функцій

управління

Процес перевірки

відповідності об’єктів

контролю заданим

параметрам

Засіб досягнення цілей

підприємства та його

життєдіяльності

Стадія циклу

управління

Повнота та точність

інформації

Форма зв’язку в середині

системи управління

17

вчені не одноголосні у визначенні поняття «внутрішній контроль».

Невизначеність та плутанина у термінологічному апараті перешкоджає

створенню підсистеми внутрішнього контролю вже на початковому етапі.

Детальних аналіз думок вчених дозволить більш ясно зрозуміти зміст понять,

розмежувати їх та сформувати чітку дефініцію.

Проведений нами аналіз наукової літератури

[4; 6; 18; 33; 41; 53; 77; 78; 86; 104; 105; 125; 170; 172; 179; 216; 217] показав

наявність декількох підходів, яких дотримуються вчені надаючи визначення

поняттям «внутрішній контроль» та «внутрішньогосподарський контроль»

(рис. 1.2) (додатки Ж; З).

Рис. 1.2 Наукові підходи попередників до визначення понять

«внутрішній контроль» та «внутрішньогосподарський контроль»

(систематизовано автором на основі

[4; 6; 18; 33; 41; 53; 77; 78; 86; 104; 105; 125; 170; 172; 179; 216; 217])

Наукові підходи

попередників до

трактування понять

Система спостереження, нагляду на перевірки

Елемент системи

управління

Сукупність методів і

процедур

Управлінська функція Вн

утр

ішн

ьогосп

од

ар

ськ

ий

кон

тр

ол

ь

Система контрольних процедур

Форма зворотного

зв’язку

Вид контролю

Процес

Вн

утр

ішн

ій к

он

тр

ол

ь

Процес

Контроль в діяльності бухгалтера

Спостереження

18

Перш за все, дослідимо погляди вчених до визначення поняття

«внутрішній контроль». Відсутність єдиної думки до визначення цього поняття

науковець В.Ф. Максімова пов’язує, перш за все, з обмеженістю чіткого

розуміння поняття «внутрішній контроль» у нормативно-правових та

законодавчих актах. Так, в МСА 400 система внутрішнього контролю

визначена як політика і процедури, що прийняті керівництвом суб’єкта для

сприяння в реалізації їх цілей [86, с. 79].

Група науковців [6; 73] трактують внутрішній контроль як систему

контрольних процедур. Так, вчений М.Д. Корінько визначає, що «…внутрішній

контроль представляє собою систему заходів, що визначені керівником

підприємства, метою яких є ефективне виконання працівниками своїх

обов’язків відносно здійснення господарський операцій» [68, с. 15].

Схожої думки дотримується дослідник В.Д. Андреєв стверджуючи, що

«…внутрішній контроль представляє систему контрольних процедур, план

організації і методи управління об’єктом з метою ефективного проведення

бізнесу, захисту активів, запобігання помилок, акуратності облікових перевірок

і своєчасного представлення фінансової інформації» [6, с. 221].

Група таких вчених як М.В. Мельник, А.С. Пантелєєв та А.Л. Звєздін

трактують дане поняття з позиції зворотного зв’язку. На їх думку внутрішній

контроль є формою зворотного зв’язку, за допомогою якої орган управління

організації отримує необхідну інформацію про дійсний стан керованого об’єкта

та реалізує управлінські рішення [96; 197; 209, с. 45]. На нашу думку авторуи

дещо звужують значення внутрішнього контролю, обмежуючись лише

отриманням інформації про стан об’єкта контролю.

Дослідники А.Г. Завгородній та Г.Л. Вознюк зазначають «…внутрішній

контроль – це процес перевірки виконання управлінських рішень з метою

реалізації фінансової стратегії та попередження кризових ситуацій, що можуть

привести до банкрутства» [41, с. 132].

Іншої думки дотримується науковець А.К. Солодов, представляючи

внутрішній контроль, як певний вид контролю, який здійснюється службами,

19

що створюються всередині окремих організаційних структур [169, с. 14; 197].

Протилежна думка належить вченому І.А. Бєлобжецькому, який

стверджує, що основне призначення внутрішнього контрою – «…безупинне

спостереження за економічною ефективністю виробничої, постачальницько-

збутової і фінансової діяльності, забезпечення збереженості грошових і

матеріальних засобів, усунення причин і умов, що породжують

безгосподарність і втрати» [14, с. 59]. Науковець Є. Калюга у своєму

дослідженні трактує поняття внутрішнього контролю як систематичне

спостереження за ефективністю використання активів і зобов’язань

підприємства, законністю та доцільністю господарських операцій і процесів,

збереженням грошових коштів і матеріальних цінностей [52, с. 26].

За результатами проведеного дослідження можна зробити висновок про

відсутність єдиного наукового підходу до визначення поняття «внутрішнього

контролю». Дотримуючись думки науковців та не претендуючи на абсолютну

правильність, нами сформоване власне визначення цього поняття, що

виноситься на захист як розвиток теоретичної бази.

Під внутрішнім контролем ми розуміємо систему, що організовується

керівництвом підприємства, покликана досягти головної мети підприємства та

направлена на зниження ризиків і діє в межах чинного законодавства на засадах

інформаційного забезпечення керівництва щодо резервів підвищення

ефективності діяльності, що посилить та розширить значення контрольної

функції підприємств.

Поряд з поняттям «внутрішній контроль» деякі автори використовують

поняття «внутрішньогосподарський контроль» (рис. 1.2). Визначення авторів

нами теж згруповано у групи за різними науковими підходами.

Вчені першої групи трактують поняття «внутрішньогосподарський

контроль» з позиції системи. Дослідник В.П. Пантелєєв в своїй науковій роботі

дає наступне визначення: «…внутрішньогосподарський контроль представляє

собою систему спостереження, нагляду та перевірки ефективності формування

й використання ресурсів, законності й доцільності здійснення господарський

20

операцій, збереження матеріальних цінностей, запобігання розкраданню»

[122, с. 13]. Схожої думки дотримуються науковці Я.А. Гончарук та

В.С. Рудницький. Автори визначають внутрішньогосподарський контроль

«…системою спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування

об’єкту управління прийнятим управлінським рішення, встановлення

результатів управлінського впливу на керований об’єкт шляхом виявлення

відхилень, що допущені у процесі виконання цих рішень» [33, с. 35].

М.В. Мурашко зазначає: «…система попереднього, поточного і подальшого

контролю (крім ревізії фінансово-господарської діяльності, яка здійснюється

державною контрольно-ревізійною службою) створює окрему його галузь,

тобто внутрішньогосподарський або внутрішній контроль» [104, с. 16; 209].

Вчена Л.В. Нападовська внутрішньогосподарський контроль визначає як

процес, який забезпечуватиме досягнення цілей, що визначені підприємством

шляхом втілення прийнятих управлінських рішень [105, с. 18].

Науковець Т.П. Остапчук дотримуючись іншого підходу стверджує, що

«…внутрішньогосподарський контроль – це перелік методів і процедур, що

використовують суб’єкти контролю для ефективного здійснення господарської

діяльності шляхом виявлення помилок та недоліків та своєчасного їх усунення»

[120, с. 24].

Вчений М.Т. Білуха у свої науковій праці головну роль у здійсненні

внутрішньгосподарського контролю відводить службі внутрішнього контролю

підприємства [18, с. 18]. Дослідники В.В. Сопко та В. Завгородній в основу

визначення поняття покладають управлінські функції. На їх думку

«…внутрішньогосподарський контроль покликаний здійснювати перевірку

відносно дотримання законодавчих та нормативних актів на підприємстві при

здійсненні господарських операцій та здійснення оцінки проведених операцій»

[170, c. 62].

Ми погоджуємося з науковцями щодо першої частини речення. Проте,

дотримання вимог законодавства при здійсненні господарських операцій є

завданням й бухгалтера, і не є основним завданням контролера.

21

Як елемент системи управління внутрішньогосподарський контроль

визначає група науковців А.А. Шпиг [217], Л.М. Крамаровський [77],

Р.І. Криницький [78]. Так, науковець А.А. Шпиг зазначає, що:

«…внутрішньогосподарський контроль проводиться безпосереднього в процесі

господарської діяльності й оперативного керування на всіх його стадіях» [209;

217, c. 7].

Л.М. Крамаровський стверджує: «…внутрішньогосподарський контроль

здійснюється адміністрацією та функціональними відділами управління за

виробничою і господарською діяльністю підприємства»

[77, с. 17]. Р.І. Криницький доповнює: «…внутрішньогосподарський контроль

здійснюється службами підприємства. Його організатором виступає керівник

підприємства» [78, с. 11].

Абсолютно протилежна думка належить групі науковців Л.О. Сухаревої,

І.М. Дмитренко та М.В. Борисенко, які зазначають, що:

«…внутрішньогосподарський контроль – це контроль в діяльності

управлінського персоналу, особливо бухгалтерського, структура якого

складається з трьох елементів: умова (середовище) контролю, система

бухгалтерського обліку, процедури контролю» [177, с. 85]. Схожої думки

дотримується науковець М.Г. Чумаченко визначаючи, що апарат бухгалтерії на

чолі з головним бухгалтером, покликаний реалізовувати дві функції

управління: контроль і облік [211, с. 56].

Об’єднавши погляди науковців, нами сформовано наступне трактування

поняття «внутрішньогосподарський контроль», що дозволяє вдосконалити його

теоретичне сприйняття. Під внутрішньогосподарським контролем ми розуміємо

систему, яка здійснюється управлінським персоналом і направлена на оцінку

господарської діяльності та функціонування підприємства в межах чинного

законодавства, що дозволяє своєчасно виявляти і попереджувати негативні

явища.

Щодо внутрішньосистемного контролю, то науковець В.В. Лаптєв

визначає його як перевірку виконання ухвалених управлінських рішень, що дає

22

можливість отримувати інформацію про функціонування ланок системи

управління діяльністю підприємства [85; 180, с. 119].

Науковець Н.Г. Виговська доповнює, що внутрішньосистемний контроль

проводиться з ініціативи власника та здійснюється органом, якому

підпорядковано підприємство на правах власності [29].

Таким чином, підсумовуючи все вище визначене зазначимо, що поняття

«внутрішньогосподарський контроль» та «внутрішньосистемний контроль» є

схожими поняттями за своїм змістовим наповненням, проте не є синонімами. І

тут ми погоджуємося з думкою науковця В.Ф. Максімовою, яка зазначає, що

«внутрішньосистемний і внутрішньогосподарський контроль мають загальний

об’єкт, здійснюються за допомогою одних і тих же методів, проводяться в

середині однієї і тієї ж системи – підприємства» [86, с. 80].

Отже, термін «внутрішньогосподарський контроль» слід вживати

стосовно процесу провадження господарської діяльності, а

«внутрішньосистемний контроль» стосовно функціонування системи

управління діяльністю підприємства.

Розкрите нами значення поняття дає загальне уявлення про внутрішній

контроль. Проте, для більш глибокого розуміння сутності внутрішнього

контролю, розкриття механізмів його функціонування, виявлення специфічних

його складових – необхідна чітка та глибока за сукупністю ознак класифікація.

За допомогою точної класифікації можна зрозуміти різні сторони та специфіку

внутрішнього контролю.

Науковець В.Ф. Максимова визначила: «…класифікація з одного боку,

дозволяє зрозуміти, що представляє собою внутрішній контроль як система, а з

другого боку – визначити найбільш важливі напрямки її створення і

функціонування» [86]. У тлумачних словниках під класифікацією розуміється

система розподілу предметів на групи за спільними властивостями та ознаками.

В класифікації предмети розміщуються за класами на підставі їх схожості у

середині класу та відмітністю їх від інших класів [117, с. 194]. На сьогодні

науковці не дійшли єдності щодо класифікації внутрішнього контролю.

23

Т.А. Бутинець зауважує: «…кожен науковець пропонує свою

класифікацію і тим самим, досить важлива в науковому плані проблема

залишається невирішеною. Є автори, які заздалегідь пропонують незавершену

класифікацію» [25, с. 12]. В науковій літературі вчені класифікують контроль за

різними ознаками. Типовою є класифікація внутрішнього контролю за такими

ознаками як: вид контролю, форма контролю, суб’єкти та об’єкти контролю,

методи контрою, повнота, технологія та періодичність здійснення контролю,

джерела інформації контролю, час здійснення контролю. Систематизація

класифікаційних ознак внутрішнього контролю науковцями представлена у

табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Систематизація підходів науковців до класифікації внутрішнього

контролю за різними ознаками

Автори Класифікаційні ознаки

О.Б

. А

кєн

т’єв

а [4

]

М.Т

. Б

ілу

ха

[18

]

Ф.Ф

. Б

ути

нец

ь[6

3]

Л.М

. К

рам

аровсь

ки

й

[77]

В

.Ф. М

аксі

мова

[86

]

М.В

. М

ельн

ик [

96]

В.М

. М

ураш

ко[1

04]

С.М

. П

етрен

ко [

12

5]

М.Я

. Ш

тей

ман

[21

8]

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

1. За видами контролю + + + + +

2. За формами контролю + + + + + + +

3. За відношенням до системи + + +

4. За структурою контролюючих органів +

5. За сферами діяльності контролю + +

6. По відношенню до суб’єктів контролю + + + + + + +

7. По відношенню до об’єктів контролю + + + + + +

8. За методами контролю + + + + + +

9. За технологією контролю + + +

10. За типом контролю +

11. За повнотою контролю + + + +

12. За джерелами інформації + + + + + +

13. За часом здійснення + + + + + + +

14. За періодичністю здійснення + + +

15. За циклом прийняття управлінських

рішень

+

16. За способом взаємовідносин +

24

Продовження таблиці 1.1

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

17. За інтенсивністю проведення контролю +

18. По відношенню до діючих нормативних

актів

+

19. За просторовим аспектом +

20. За характером вимог контролю +

21. За колом господарських явищ +

Примітка. Джерело : [4; 18; 63; 77; 86; 96; 104; 125; 218]

Аналіз табл. 1.1. дає підставити визначити, що більша кількість науковців

виокремлює таку класифікаційну ознаку як вид та форма контролю. Але, перш

за все, уточнимо значення цих понять. «Вид трактується як підлегле поняття,

яке має усі властивості більш загального поняття, але й має деякі специфічні

властивості, що відокремлюють його від інших подібних предметів» [14].

Форма походить від лат. — forma і являє собою окремі сторони прояву змісту.

Вчені надають різновиди контролю в залежності від суб’єктів, які його

здійснюють та від структури органів контролю [14; 29].

Так, група науковців на чолі з М.В.Мельником розглядають наступні

види контролю: державний, муніципальний, внутрішньогосподарський і

незалежний контроль [96]. Науковець М.Д. Корінько розрізняє такі види

економічного контролю: внутрішній, внутрішньосистемний,

внутрішньогосподарський [68, с. 34]. Дослідник О.Б. Акєнт’єва виділяє серед

видів внутрішнього контрою: внутрівідомчий та внутрішньогосподарський [4].

В.А. Хмельницький теж підрозділяє види контролю в залежності від

суб’єктів, що його здійснюють. Автор визначає три види контролю: державний,

суспільний, аудиторський [204, с. 18].

Що стосується форм контрою, то це питання є досить спірним серед

вчених, в якому вони так і не дійшли спільної думки. Аналіз підходів вчених

щодо класифікації форм контролю визначено у табл. 1.2.

З табл. 1.2 видно, що науковець А.С. Курочкін пропонує акціонерну,

управлінську і фінансову форми контролю. Автор, напевно, виокремлює не

самі форми контролю, а його орієнтованість в залежності від об’єктів: активи

25

підприємства, грошові кошти, виробництво та збут [83, с. 8]. Група науковців

[96; 218; 18; 20; 77] серед форм контролю додатково розбиває на: тематичні та

документальні перевірки, ревізію, аудит, експертизу, обстеження.

Таблиця 1.2

Аналіз наукових підходів щодо класифікації форм контролю

Примітка. Джерело : сформовано автором за [4; 18; 20; 77; 83; 86; 96; 218]

Іншого підходу до класифікації форм внутрішнього контролю

дотримується дослідник О.Б. Акєнт’єва. Під формою внутрішнього контролю

науковець розуміє спосіб організації та вираження певним чином

впорядкованої сукупності процедур внутрішнього контролю всіх об’єктів

підприємства [4]. Автор серед форм контролю наводить: відомчий контроль,

внутрівідомчий контроль, внутрішній аудит, внутрішня ревізія, структурно-

Автор Класифікаційна ознака Елементи ознаки

О.Б Акєнт’єва. Форми контролю Відомчий контроль, внутрівідомчий контроль, внутрішній аудит, внутрішня ревізія, структурно-функціональний контроль [4]

М.Т Білуха. Форми фінансово - господарського контролю

Тематична перевірка, ревізія, аудит [18, с. 52].

А.В. Бодюк Форми фінансово-господарського контролю

Ревізія, тематична перевірки, комплексна документальна перевірки, аудит [20, с. 395-396]

Л.М. Крамаровський

Форми контролю Техніко-економічний аналіз; тематична перевірка; документальна ревізія [77, с. 20-21]

А.С. Курочкин Форми контролю Акціонерний, управлінський, фінансовий [83, с. 8]

В.Ф. Максімова Контроль, здійснюваний централізовано

Інвентаризація, тематична перевірка, експертиза, ревізія, внутрішній аудит [86]

Контроль, здійснюваний децентралізовано

Спостереження, моніторинг, нагляд, локальні контрольні перевірки, аналіз правильності дій, інші форми безпосереднього контролю [86, с. 93]

Контроль, здійснюваний у інтегрованій формі

Синтез різновидів форм централізованого та децентралізованого контролю [86]

М.Я. Штейман. Форми контролю Ревізія, тематична перевірка, самоконтроль [218]

М.В. Мельник Форми фінансового контролю

Перевірка, ревізія, експертиза, обстеження та ін. [96, с. 64]

26

функціональний контроль. В основу розробленої класифікації автор поклала

залежність форм контролю від організаційної структури, масштабів діяльності,

комунікативних відносин на підприємстві [4].

Принципово новий підхід до класифікації форм внутрішнього контролю

розроблено науковцем В.Ф. Максімовою. Автор зазначає «…вибір форми

контролю залежить від складності організаційної структури підприємства, від

видів і масштабів діяльності, від політики внутрішнього контролю, від

фінансових можливостей підприємства» [86]. Науковець розглядає такі форми

внутрішнього контролю як контроль, що здійснюється централізовано у формі

інвентаризацій, тематичних перевірок, експертиз, ревізій, внутрішнього аудиту;

контроль, який здійснюється децентралізовано у формі спостереження,

моніторингу, нагляду, локальних контрольних перевірок, аналізу правильності

дій, інших форм безпосереднього контролю; контроль, що здійснюється у

інтегрованій формі – синтез його різновидів за централізованою та

децентралізованою формами [86]. Класифікація внутрішнього економічного

контролю, централізовано організованого та здійснюваного, охоплює

практично всі відомі на сьогоднішній день форми: інвентаризацію, тематичну

перевірку, експертизу, ревізію, контролінг, внутрішній аудит» [86].

Не ставлячи за мету розробку класифікації нових форм внутрішнього

контролю, ми погоджуємося з думкою науковця В.Ф. Максимовою і вважаємо

розроблену класифікацію обґрунтованою і чіткої за своїми класифікаційними

ознаками.

Аналіз підходів науковців дає підстави констатувати обмеженість

класифікації внутрішнього контролю за такою ознакою як відношення до

системи. Виокремлення такої класифікаційної ознаки простежується у

наукових роботах В.Ф. Максімової, С.М. Петренко та О.Б. Акєнт’євої. Це

пов'язано, по-перше, з теоретико-методологічними аспектами розвитку

внутрішнього контролю, по-друге, з тим, що в якості об’єкту дослідження

береться сфера економіки підприємства та системи управління, по-третє, це дає

змогу досліджувати функцію контролю у зв’язку з об’єктами будь-якої

27

складності та цільової орієнтації [4; 86; 125]. Таким чином, по відношенню до

системи виділяють контроль системи підприємства, контроль підсистеми

підприємства та контроль окремих елементів.

Наступною класифікаційною ознакою є функціональна направленість

контролю або його зв'язок зі сферами діяльності. Спеціаліст з управління

В.В. Бурцев виділяє за цією класифікаційною ознакою наступні елементи:

адміністративний, бухгалтерський, правовий, фінансово-економічний,

технічний, технологічний, кадровий, контроль, що направлений на

забезпечення безпеки підприємства [23, с. 29]. Науковець О.Б. Акєнт’єва

розширила класифікацію контролю за функціональною направленістю. На її

думку поділяти контроль за функціональною направленість слід на: контроль

законності на правомірності фінансового управління, контроль ефективності

діяльності, адміністративний контроль, акціонерний контроль, податковий

контроль, інвестиційний контроль, інноваційний контроль, технологічний

контроль, маркетинговий контроль, екологічний контроль, комп’ютерний

контроль, технічний контроль, контроль загальної безпеки комп’ютерних

систем, контроль економічної безпеки підприємства [4]. Дослідник

В.Ф. Максімова розділяє контроль в залежності від сфер діяльності

підприємства на: контроль капітальних інвестицій, контроль фінансів,

контроль матеріально-технічного забезпечення, контроль виробничої

діяльності, контроль фінансово-збутової діяльності [86, с. 92].

Ми частково погоджуємося із запропонованою класифікацією

внутрішнього контролю науковцями В.Ф. Максимовою та С.М. Петренко. Проте,

вносимо власні корективи у частині об’єктів контролю та сфери його діяльності.

Особливу увагу у нашому дослідженні заслуговує класифікація

внутрішнього контролю за об’єктами та суб’єктами його здійснення. Суб’єктами

внутрішнього контролю виступають особи, які здійснюють контрольні дії у

відповідності з їх службовими обов’язками, правами та стандартами [85; 28].

Науковці [4; 25; 86] класифікують суб’єктів контролю в залежності від

рівнів. Ф.Ф. Бутинець ще у 1986 р. сформував загальну та суб’єктну

28

класифікацію контролю. За таким критерієм класифікації як суб’єкт контролю

науковець виокремлює: внутрішньогосподарський, міжгосподарський, галузевий,

міжгалузевий, народногосподарський, зовнішньоекономічний [25, с. 14].

В.Ф. Максімова уточнює суб’єктів контролю, визначаючи наступні: контроль

власника; контроль адміністрації; контроль, здійснюваний офісними службами;

контроль, здійснюваний управлінськими структурами лінійних підрозділів [86].

Що стосується об’єктів внутрішнього контролю, вчені визначають їх по

різному. Розглядаючи функцію контролю у зв’язку з об’єктами будь якої

складності, науковець О.Б. Акєнт’єва виокремлює внутрішній контроль системи

об’єктів в цілому, внутрішній контроль підсистеми об’єктів і контроль окремих

об’єктів [4]. Дослідник С.М. Петренко поділяє контроль за об’єктами управління

на ресурсний, процесний і контроль діяльності [125]. В.Ф. Максімова пропонує

класифікувати об’єкти контролю у динаміці (проміжний контроль) та статиці

(підсумковий контроль). У процесі проміжного контролю вивчаються рух

об’єкта і пов’язані з ним господарські операції та управлінські дії, а підсумковий

контроль дає уявлення про закінчені процеси [86, с. 92]. Група науковців на чолі

із Т.П. Сморжанюк стверджують, що об’єкти контролю включають: ресурси,

господарські процеси та результати [166].

Поважаючи думку всіх визначених науковців, ми вважаємо, що до

об’єктів контролю слід віднести ресурси підприємства (матеріальні, фінансові,

трудові, технологічні та інформаційні), господарські процеси (фінансування

діяльності, постачання, виробництво, збут) та результати діяльності

підприємства (обсяг випущеної продукції, прибуток, рентабельність, ділова

активність). Виокремлення об’єктів у класифікації внутрішнього контролю її

удосконалить, що наситить наукову новизну дисертації.

Класифікація внутрішнього контролю за такою класифікаційною ознакою

як метод контролю є одним з недостатньо досліджених питань науковцями. Під

методом внутрішнього контролю розуміється сукупність знань стосовно

способів та прийомів мислення суб’єктів внутрішнього контролю, які

застосовуються при дослідженні інформаційної прозорості об’єкту управління з

29

метою отримання достовірної та об’єктивної його оцінки [86]. У своєму

дослідженні ми дотримуємося підходу науковця В.Ф. Максімової, яка в основу

класифікації методів контролю поклала загальнонаукові методи дослідження

(дедукція, індукція, синтез, аналіз, експеримент), методи суміжних економічних

наук (економічний аналіз, статистичні методи, економіко-математичні методи)

та власні методи внутрішнього контролю. Останні допомагають досягти мети

функціонування системи внутрішнього контролю шляхом документального і

фактичного контролю з його прийомами: зустрічною, формальною, логічною,

арифметичною перевірками, інвентаризацією, експертизою і опитуванням тощо

[86, с. 94-95].

За часом здійснення майже всі науковці

[4; 18; 20; 22; 77; 83; 86; 125; 168; 218], роботи яких ми досліджували

виділяють: попередній (превентивний) контроль, поточний контроль та

подальший контроль. За періодичністю здійснення контроль поділяється на:

оперативний, системний та періодичний [91].

Класифікація контролю за повнотою на суцільний і вибірковий є типовою

майже в усіх досліджених нами джерелах літератури [4; 22; 25; 86; 125; 168] й

не потребує детального розгляду.

За технологічними характеристиками контроль розділяється на

здійснюваний без використання машинних технологій, контроль з частковою

автоматизацією, автоматизований контроль [86; 104; 4; 25; 218]. З таким

поділом контролю ми повністю згодні.

Склад і зміст етапів процесу управління дає підстави виділити таку фазу

ухвалення рішень як оцінка і контроль виконання. Саме цим обумовлено

виділення класифікаційної ознаки в класифікації внутрішнього контролю як

цикл прийняття управлінських рішень та поділити його на такі види:

підготовка, затвердження, впровадження, оцінка [125]. Погоджуємося з думкою

науковця [125], оскільки процес прийняття управлінських рішень є досить

довгим та потребує поділу на певні етапи.

Серед усіх досліджених нами наукових робіт, тільки в одній [86] ми

30

зустріли у класифікації внутрішнього контролю такі ознаки як спосіб

взаємовідносин, інтенсивність проведення контролю, просторова ознака та

відношення до нормативних актів [86].

За способом взаємовідносин автор В.Ф. Максімова виділяє

функціонально-примусовий односторонній контроль та реверсний

багатосторонній контроль. Автор наголошує на необхідності дотримання

балансу та не допускання перетворення контролю з системно-упорядкованого

в безсистемно-тотальний [86]. В даному випадку дотримуємося думки

науковця.

Крім того, за інтенсивністю проведення вчений В.Ф. Максімова поділяє

контроль, здійснюваний в полегшеному режимі, контроль здійснюваний в

нормальному режимі, контроль здійснюваний в посиленому режимі.

Просторова ознака передбачає виокремлення контролю вхідної інформації,

контролю виконавчого процесу та контролю вихідної інформації. Це дозволить

виділити важливі етапи формування, обробки та руху контрольної інформації

та зосереджити увагу на певних сегментах. По відношенню до нормативних

актів контроль поділяється на обов’язків та ініціативний [86].

Дослідивши підходи науковців до класифікації внутрішнього контролю,

нами сформовано власний підхід щодо його класифікації та виділення певних

класифікаційних ознак (рис 1.3).

Побудована класифікація внутрішнього контролю дозволяє глибоко його

дослідити, оскільки проникає у саму суть поняття, розширює теоретичне

осмислення складових елементів.

Як першу класифікаційну ознаку нами виділено принцип «системність».

Таке розділення пов’язане з тим, що в якості об’єкта нашого дослідження

береться система управління діяльністю підприємства та сфера економіки

підприємства в цілому.

31

Рис. 1.3 Класифікація внутрішнього контролю (систематизовано автором

за [4; 22; 25; 86; 104; 125])

Внутрішній контроль

Окремі об’єкти

Принцип

«системність»

Система об’єктів

Підсистема

об’єктів

Форма

контролю

Метод

контролю

Технологія

контролю

Ієрархія

суб’єктів

контролю

Об’єкти

контролю

Повнота

контролю

Сфера

діяльності

Періодичність

здійснення

Час

здійснення

превентивний

поточний

подальший

суцільний

вибірковий

комбінований

власник

керівники

структурних

підрозділів

лінійні підрозділи

оперативний

систематичний

періодичний

виробничий

фінансово-

економічний

адміністративний

Децентралізована

(спостереження,

моніторинг,

нагляд, локальні

перевірки) Централізована

(інвентаризація,

тематична

перевірка,

експертиза, ревізія,

внутрішній аудит) Інтегрована

загальнонаукові

методи

методи суміжних

наук

методи і прийоми

контролю

ресурси (матеріальні,

трудові, фінансові,

технологічні,

інформаційні)

господарські процеси

(фінансування,

постачання,

виробництво, збут)

результати діяльності

(обсяг продукції,

прибуток,

рентабельність, ділова

активність)

автоматизований

частково автоматизований

Контроль, здійснюваний

без використання

машинних технологій

32

За такою класифікаційною ознакою як системність ми погоджуємося з

думкою науковців [86; 125] і виділяємо: 1) контроль системи об’єктів

(взаємозалежний комплекс об’єктів, що мають різні потенційні можливості, але

спрямовані на єдиний результат – система управління підприємством); 2)

контроль підсистеми об’єктів (система бухгалтерського обліку або

маркетингової діяльності як підсистеми управління підприємства); 3) контроль

окремих об’єктів (касова або платіжна дисципліна).

Ще однією з ознак класифікації є суб’єкт контролю. Досить вичерпну

класифікацію суб’єктів внутрішнього контролю надає науковець

В.Ф. Максімова [86]. Пропонуємо виділити суб’єктами внутрішнього

контролю: власника, структурні підрозділи, лінійні підрозділи. Детальному

дослідженню суб’єктів внутрішнього контролю буде присвячений наступний

параграф нашого дослідження. Об’єкти контролю є значним елементом

класифікації, що визначають напрямки контрольних заходів. Нами

запропоновано у частинні класифікації внутрішнього контролю в залежності

від об’єктів виокремлювати: ресурси підприємства (матеріальні, фінансові,

трудові, технологічні та інформаційні), господарські процеси (фінансування

діяльності, постачання, виробництво, збут) та результати діяльності

підприємства (обсяг випущеної продукції, прибуток, рентабельність, ділова

активність). На нашу думку правильним буде класифікувати внутрішній

контроль в залежності від сфер діяльності підприємства, та виділити наступні

види: виробничий, фінансово - економічний, адміністративний.

За часом здійснення контроль поділяється на: попередній (превентивний),

поточний та подальший. Підґрунтям для такого розподілу є думка науковців

[125] про факт того, що господарська операція відбулася та зафіксовано цей

факт у первинних документах. Попередній контроль проводиться перед самою

господарською операцією, поточний проводиться в процесі здійснення

операції, а подільший за результати ції операції [125].

За періодичністю здійснення внутрішній контроль поділяється на:

оперативний, систематичний, періодичний. Даний розподіл пов’язаний із

33

затвердженою на підприємстві політикою внутрішнього контролю [86, с. 91].

Форма контролю залежить від структури підприємства, масштабів його

господарської діяльності, від прийнятої на підприємстві політики внутрішнього

контролю тощо. Проте прийнятою класифікацію внутрішнього контролю за

його формами є контроль, що здійснюється централізовано (ревізія,

інвентаризація, тематична перевірка, внутрішній аудит; контроль, який

здійснюється децентралізовано (спостереження, моніторинг, нагляд, аналіз

контрольних дій) та контроль, який здійснюється в інтегрованій формі як

сукупність різних форм централізованого та децентралізованого контролю.

З поміж великої кількості дослідженої нами наукової літератури

класифікації внутрішнього контролю за методами контрою добре розкрито в

науковій роботі В.Ф. Максимовою. Науковець визначає, що при здійсненні

внутрішнього контролю застосовуються загальнонаукові методи (індукція,

дедукція, синтез, аналіз, експеримент), методи суміжних наук (статистичні

методи, економічний аналіз, математичні методи) та власні методи і процедури

контролю з такими його прийомами як інвентаризація, експертиза, зустрічна

перевірка, формальна та арифметична перевірки, експертиза, опитування тощо

[86, с. 94-95].

Така класифікаційна ознака як технологія контролю є

загальноприйнятою. За цією ознакою виокремлюють автоматизований

контроль, контроль з частковою автоматизацією, та контроль, що здійснюється

без використання машинних технологій [86, с. 95].

Підсумовуючи все вище визначене зауважимо, що існуюча класифікація

не є абсолютною істиною та звичайно має дискусійні питання. Дослідивши

наукову літературу з питань внутрішнього контролю, визначимо, що завдяки

контролю виявляються відхилення у господарський діяльності підприємства,

оцінюється стан відхилень та приймаються відповідні управлінські рішення й

все це дозволило виділити певні ознаки внутрішнього контролю. Максимально

наближена до практики класифікація підвищить ефективність контрольної

роботи у сфері внутрішнього контролю на підприємстві взагалі.

34

1.2. Внутрішній контроль як складова управління діяльністю

підприємств

Діяльність підприємств повинна підпорядковуватися певним вимогам

сучасного стану економіки України. Підвищення ефективності діяльності за

всіма напрямками є необхідною складовою сучасного розвитку економічних

відносин. У своїй діяльності підприємства зустрічаються з наступними

негативними чинниками, що перешкоджають розвитку та не дозволяють

досягти загальної мети управління.

До таких чинників слід віднести наступні: 1) економічна нестабільність в

країні, мінливість зовнішнього середовища; 2) жорстке конкурентне

середовище, ускладнення організаційної структури підприємств; 3) збільшення

ризиків в господарській діяльності підприємства; 4) збільшення кількості

порушень та крадіжок у фінансово-господарській діяльності; 5) потреба у

підвищенні ступеня довіри до підприємства з боку інвесторів та ділових

партнерів, бажання підприємств зберегти комерційну таємницю [4].

Вирішити існуючі проблеми можна за допомогою ефективної системи

управління діяльністю підприємства. Остання також спроможна забезпечити

стабільність розвитку та підтримку життєдіяльності підприємства. За оцінками

експертів, дві третини банкрутств обумовлені внутрішніми проблемами

підприємств та тільки одна третина зовнішніми [164, с. 62].

Питання ефективного управління є важливими для всіх підприємств.

Проте у моменти кризи на підприємствах збільшується залежність

фінансового стану суб’єкта господарювання від ефективної системи

внутрішнього контролю, яка є невід’ємним елементом системи управління

діяльністю підприємств. У розвинутих країнах контроль виступає методом

для удосконалення управління діяльністю підприємств, який пронизує всі

рівні. Так, наприклад, у США і Великобританії діють стандарти, що

зобов’язують підприємства створювати систему внутрішнього контролю

35

(СВК) [71, с. 34-35].

На сучасному етапі розвитку підприємств контроль є невід’ємною

частиною процесу удосконалення управління. Це пояснюється тим, що не

можливо ефективно здійснювати управління без контролю, не перевіряючи

виконання встановлених вимог і не виявляючи фактичного стану справ на

керованих об’єктах [16, с. 1].

Дослідження великої кількості наукових робіт як вітчизняних, так і

зарубіжних науковців з внутрішнього контролю, дає можливість відмітити,

однозначність у твердженні, що контроль необхідний на всіх рівнях, стадіях та

процесах управління підприємством.

При всій широті наукової спадщини має місце обмеженість та

невизначеність щодо побудови цілісно функціонуючої системі внутрішнього

контролю, що негативно позначається на результатах фінансово-економічної

діяльності підприємств. Для правильного формування та систематизації

теоретичних засад для побудови системи внутрішнього контролю (СВК) на

підприємствах необхідне чітке її уявлення. Для цього розглянемо певні

складові, які допоможуть чітко охарактеризувати таке явище як система

внутрішнього контролю, а саме: мету, завдання, функції, суб’єктів контролю, в

залежності від ієрархії, об’єктів, методичний апарат та місце в системі

управління діяльністю підприємства.

При розробці концепції побудови СВК необхідно дослідити весь

комплекс науково-практичних розробок і рекомендацій та досвід як

вітчизняних так і зарубіжних науковців.

Взагалі, концепція СВК досліджена у роботах великої кількості як

вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Серед фундаментальних досліджень слід

виділити роботи: М.В. Борисенко [22], Ф.Ф. Бутинця [63], Т.А. Бутинець [26],

В.В. Бурцева [23], Н.Г. Виговської [29], Є.В. Калюги [52], В.Ф. Максимової

[86], Л.В. Нападовської [105], В.П. Пантелєєва [122], С.М. Петренко [125].

Безсумнівно, що контроль це великий процес, і перш за все необхідно

36

окреслити його мету. Майже у кожній, науковій роботі, що нами

досліджувалась, вченими визначено мету внутрішнього контролю. Проте деякі

науковці, при визначенні мети внутрішнього контролю перераховують

завдання, за допомогою яких вона реалізуються [53, с. 45; 68, с. 69].

В.Ф. Максімова відзначає, що «…головна мета внутрішнього

економічного корпоративного контролю полягає в забезпеченні досягнення

цілей організаційної системи та її життєдіяльності на основі сприйняття

розвитку і удосконаленню системи управління шляхом прийняття і дотримання

правильної, для даного суб’єкта, політики внутрішнього економічного

контролю, власної ефективності, оптимального взаємопроникнення і чіткої

взаємодії у відносинах з іншими управлінськими функціями» [86, с. 134].

В.О. Шевчук, вважає, що метою внутрішнього контролю є ідентифікація

резервів підприємства та попередження ризику [71, с. 36]. На думку. Колектив

науковці на чолі з Ф.Ф. Бутинцем головною метою внутрішнього контролю

визначають виявлення відхилень від заданих параметрів господарської

діяльності та встановлення доцільності, законності та достовірності здійснення

господарських процесів та операцій [63; 204, с. 1]. На думку Л.В. Сотникової

метою внутрішнього контролю на підприємстві є визначення ефективності

здійснення працівниками своїх обов’язків при виконанні господарських

операцій і їх необхідність на підприємстві [172]. Таким чином, аналіз наукової

літератури показав практично цілісність поглядів науковців при визначенні

мети внутрішнього контролю.

На нашу думку головною метою внутрішнього контролю є забезпечення

досягнення підприємством основної мети управління та зниження ймовірних

ризиків на засадах інформаційного забезпечення.

Все це підтверджує значущість внутрішнього контролю та дозволяє

сформувати ряд завдань, за допомогою яких підприємство досягне основної

мети управління та забезпечить фінансово – економічну стійкість (рис. 1.4).

37

Рис. 1.4 Систематизація завдань контролю в управління діяльністю

підприємств (згруповано автором за [4; 71])

Реалізація сформованих завдань дозволить побудувати ефективну СВК,

оскільки саме контроль охоплює майже всі сторони діяльності підприємства та

є передвісником прийняття правильних управлінських рішень, засобом

попередження ризиків та їх наслідків.

На сучасному етапі розвитку економічних відносин потреба

вдосконалення функцій управління зростає. Контроль є однією з важливіших

функцій управління, оскільки він здійснюється в конкретній системі, на

конкретному рівні управління та інтегрує з кожною з функцій управління,

забезпечуючи їх організацію та виконання. Контроль не тільки дає

інформацію з метою аналізу ступеня досягнення цілей, а й виступає

обов’язковою умовою виникнення нового циклу управління [164].

Маючи тісний взаємозв’язок з іншими функціями управління, контроль

є основним джерелом інформації для розробки та прийняття оптимальних

Завдання контролю в управлінні

діяльністю підприємств

Забезпечення досягнення основної мети

управління підприємством та його

довгостроковий розвиток

Ідентифікація ризиків з метою побудови

механізму захисту від їх негативного

впливу

Забезпечення дотримання вимог

законодавства

Моніторинг за збереженням та

ефективним використанням активів

підприємства

Удосконалення організаційного та

методичного забезпечення внутрішнього

контролю

Задоволення потреб управлінців в

якісній контрольно-аналітичній

інформації для прийняття ефективних

управлінських рішень

Попередження виникнення суттєвих

помилок та викривлень у звітності для

забезпечення користувачів достовірною

інформацією

Формування системи конролю резервів

фінансово - економічної стійкості

підприємства дозволить відтворити

основний та власного капітал, забезпечить

платоспроможність та ліквідність

38

управлінських рішень, і, як наслідок цього, займає ведуче місце в системі

управління діяльністю підприємства. Завдяки контролю суб’єкт управління

отримує інформацію про стан керованого об’єкта та про хід виконання

ухвалених рішень. Все це дає змогу швидко зреагувати на відхилення, що

відбулися та провести відповідні заходи [16, с. 15; 19, с. 153].

Визначення значущості функції контролю серед інших функцій

управління присвятили свої наукові роботи вітчизняні та зарубіжні вчені:

О.Б. Акєнт’єва [4], А. Аренс [8], В.Д. Бєлік [16], М.В. Борисенко [22],

Т.А. Бутинець [26], Ф.Ф. Бутинець [63], Н.Г. Виговська [29], Л.В. Дікань [39],

Р.О. Костирко [71], Є.А. Кочерін [73], Н.П. Кузик [81], М.В. Кужельний [80],

Дж. К. Лоббек [8], С.М. Петренко [125], А.М. Ткаченко [186], Т.В. Фоміна

[201], С.В. Щеголькова [219], Г.М. Яровенко [233] та ін.

Але, перш за все, необхідно розібратися з тим, що являє собою функція

управління. У науковій праці вчених Р. Джонсона, Ф. Каста та Д. Розенцвейга

функція управління визначається як: «…вимірювання вихідних параметрів

системи, порівняння результатів вимірювання з деякими заданими еталонами

та вплив на вхід системи…» [38, с. 109].

Спираючись на рис. 1.5. та науковий доробок вчених зазначимо, що не

можливо не погодитись з тим, що кожна з функцій управління є похідною від

контролю.

Прийняття управлінських рішень базується на інформації, яка отримана

за результатами контролю. Він виступає не лише важелем для встановлення чи

уточнення цілей управлінської діяльності, але й забезпечує її дієвість.

В управлінні контроль підтримує взаємодію і взаємозв’язок різних видів

діяльності в межах підприємства і окремих його підрозділів, стимулює її

ефективність і результативність шляхом активного впливу на підконтрольні

об’єкти [86, с. 73].

39

Рис 1.5 Місце функції контролю серед функцій управління

діяльністю підприємства (побудовано автором за

[16; 22; 38; 39; 81; 86; 96; 201; 223])

Важливість контролю в системі управління діяльністю підприємства

визначали ще такі зарубіжні науковці як А. Аренс та Дж.К. Лоббек. Вчені

підкреслювали, що контроль забезпечує керівництво точною інформацією.

Контроль допомагає зберегти активи та документи підприємства, забезпечити

ефективну господарську діяльність відповідно до встановлених облікових

принципів [16; 123].

Науковці [16; 64] до передумов виникнення функції контролю відносять:

невизначеність, попередження кризових явищ, підтримання успіху, прагнення

підвищити інвестиційну привабливість та конкурентоспроможність

підприємства.

Можна доповнити цей перелік передумов виникнення функції контролю,

ще й необхідністю забезпечення законності та правильності відображення

господарських операцій в бухгалтерському обліку, своєчасного виявлення

відхилень та прийняття корегуючих заходів (рис. 1.6)

Аналіз

Планування

Організація

Облік

Регулювання

Прогнозування

Координація

Мотивація

Інформаційний потік

Контроль

40

Рис 1.6 Передумови виникнення функції контроль (побудовано автором

на основі [16; 39])

Науковець Л.В.Дікань визначає, що саме контроль є найважливішою

функцією управління та виступає засобом зворотного зв’язку між об’єктом

управління і системою управління та інформує останню про дійсний стан

керованого об’єкта [16, с. 15; 39].

Вчений М.Г. Чумаченко у свої науковій праці визначав, що контроль є

тією функцію управління, за допомогою якої перевіряється відповідність

фактичного стану та результатів роботи об’єкта нормам, стандартам, правилам,

законам, інструкціям. Дотримується цього підходу й науковець Д. Кудінов,

який вважає, що функція контролю визначається у зіставленні та перевірки

відповідності фактичних показників розвитку нормам, які закріплені у

законодавстві [79, с. 73].

На нашу думку дуже вичерпним є визначення контролю як функції

управління, яке надане науковцем О.Б. Акєнт’євою. Вчена у своєму

дослідженні «сутність контролю як функції управління» визначає систему

спостереження та перевірки процесу функціонування й фактичного стану

об’єкта, яким керують, з метою визначення, обґрунтування ефективності

прийнятих управлінських рішень і результатів їх виконання, виявлення

відхилень від вимог, виправлення негативної ситуації та інформування про цей

Передумови виникнення

функції контролю

Невизначеність

Попередження

кризових явищ

Прагнення підвищити

інвестиційну привабливість та

конкурентоспроможність

підприємства.

Підтримання

успіху

Необхідність забезпечення

законності та

правильності відображення

господарських операцій

Виявлення відхилень

та прийняття

корегуючих

заходів

41

факт органів управління [4].

Слід зауважити, що серед науковців залишається спірним питання про

ототожнення та взаємозв’язок функцій контролю та обліку. Напрямок цього

дослідження бере початок ще з 20-х років ХХ століття, коли тільки почала

зароджуватися теорія управління. Серед таких науковців того часу як

М. Вейцман, О. Лозинський, О. Мухін, О. Додонов була поширена думка про

ототожнення функцій контролю та обліку.

У 50-ті роки ХХ такі вчені як П. Богдашев, М. Вейцман, О. Маргулис,

Є. Пеньков, С. Татур та інші наголошували на необхідності розділення функцій

контролю та обліку, а також дослідження їх як самостійних [170, с. 18].

Проте, першим, хто обґрунтував неправомірність ототожнення цих

функцій був науковець М.Г. Чумаченко. Вчений стверджував, що працівники

виконують завдання контролю, а не їх облік за допомогою своїх

процедур [211].

Цей підхід поклав в основу свого фундаментального дослідження

послідовник М.Г. Чумаченко – О. Шпиг. Вчений дотримувався думки про те,

що при контролі окремих елементів методів бухгалтерського обліку та їх

взаємозв’язків не повинні включатися до господарського контролю. Облік

втратив би своє право називатися самостійною функцією управління за умов

такого включення [233].

Послідовниками цього підходу також стали науковці В. Кочетов та

М. Кужельний [74; 75; 80]. Підхід авторів складається з думки про те, що не

правомірно ототожнювати функцію обліку з функцією контролю, оскільки вони

реалізуються за допомогою різних методів

Основі положення наукової школи О. Шпіга було покладено у

дослідження науковця Л.О. Сухаревої. Автор за допомогою системного підходу

дослідила місце контрольної функції в діяльності персоналу бухгалтерії в

умовах централізації обліково-контрольного процесу [4; 177].

Таким чином, підсумовуючи все, зробимо висновок про те, що однією з

особливостей контролю є його дієвість. Контроль, перш за все, орієнтований не

42

на виявлення фактів крадіжок, а на їх попередження. З допомогою контролю

розробляються відповідні заходи, що направлені на запобігання збитків,

шахрайству, збереженню грошових коштів й фінансових ресурсів, та на

попередження порушень законодавчих, нормативно-правових актів. Сприяння

створенню оптимальних режимів функціонування підприємства. Все це

підтверджує думку про інтеграцію кожної функції управління з функцією

контролю.

Поняття контроль можна розглядати як у широкому розумінні (тобто, як

функцію управління) так і у вузькому розумінні (як сам процес). Так, як

об’єктом нашого дослідження є саме внутрішній контроль, а не контроль

взагалі, то й необхідно відзначити його особливу відмінність. Вона виявляється

у виокремленні своїх функцій внутрішнього контролю, які поряд з цим ще

дають змогу визначити його місце в системи управління діяльністю

підприємства. За допомогою функції реалізується сутність контролю в

діяльності підприємств.

Дослідження функцій внутрішнього контролю знаходить своє

відображення в наукових працях багатьох вчених. Традиційно науковці

розглядають такі функції контролю як: оперативна, захисна, регулятивна,

превентивна. Науковець В. Бурцев до перерахованих функцій надає ще

комунікаційну та інформаційну [23, с. 17]. Схожої думки дотримується вчений

І. Стефаник, який серед функцій контролю виділяє: інформаційну,

профілактичну, мобілізуючу [175, с. 135]. В.Ф. Максимова у своїй науковій

роботі серед функцій внутрішнього контролю наводить: перевірочну,

інформаційну, комунікаційну, діагностичну, орієнтуючу та захисну функції

[86, с. 73]. М.В. Борисенко вважає, що функції внутрішнього контролю

забезпечують його реалізацію в практичній діяльності підприємств. Вчена

серед функцій внутрішнього контролю виділяє наступні функції: захисна,

інформаційна, проникаюча, превентивна, оціночна, коригувальна [22].

О.Б. Акєнт’єва наголошує на тому, що основним елементом при

визначенні функцій внутрішнього контролю є мета системи внутрішнього

43

контролю. Виходячи з даного твердження слід навести наступні функції

внутрішнього контролю: інформаційну, планування, аналітичну, діагностичну,

координаційну, мотивуючу, превентивну, організаційно-розпорядчу та

функцію надзору [4].

Точно погодитися або взагалі не погодитися з думкою науковців щодо

визначення функцій контролю ми не можемо. Функції внутрішнього контролю

повинні формуватися в залежності від концептуальних основ підсистеми

внутрішнього контролю, які розробляються на кожному підприємстві в

залежності від специфіки його діяльності. На нашу думку серед основних

функцій внутрішнього контролю можна виділити: інформаційну, корегуючу,

превентивну, діагностичну, комунікаційну, координаційну та функцію оцінки.

Інформаційна функція складається із забезпечення, збору, обробки

достовірної інформації для суб’єктів контролю про дійсний стан об’єкту

контролю для вироблення та реалізації ефективних управлінських рішень .

Діагностична функція направлена на вивчення, оцінку та систематизацію

реального стану діяльності підприємства, виявлення прихованих резервів для

розвитку, передчасне виявлення негативних явищ, таких як зловживання,

крадіжки, банкрутство тощо. Як зазначив Дж. Моргенстер «…необхідно

своєчасно діагностувати проблеми, щоб потім не розтрачувати даремно час і

сили. Необхідно визначити спочатку причини виникнення проблеми та

прийняти правильні управлінські рішення» [86, с. 74]

Превентивна функція допомагає виявити небажані відхилення та

запобігти негативних наслідків. Оцінка законності та доцільності операції ще

на стадії її виникнення дозволить запобігти негативним наслідкам ще до

моменту їх появи. Науковці [10; 23; 172] як прояв превентивної функції

виділяють:

– контроль повноважень, який забезпечує виконання операцій, в яких є

сенс (тобто, операції, які не впливають на розвиток підприємства контроль

повинен відхилити та відстежити зміни в облікових записах щодо прийняття

відповідного рішення);

44

– контроль збереження забезпечує раціональність використання майна

підприємства, запобігає незаконному присвоєнню та крадіжки майна;

– документальний контроль забезпечує відображення в облікових

регістрах всіх законних операцій, правильність оформлення операцій та записів

та попереджує видалення операцій без відповідного дозволу [10; 23; 172].

Комунікаційна функція підтримує зворотній зв’язок всередині

підприємства між його підрозділами та зовнішнім середовищем, надає

інформацію для виконання діагностичної функції.

Корегуючи функція полягає у розробці пропозицій щодо корегувальних

заходів до вже прийнятих управлінських рішень, пошук засобів для

своєчасного усунення виявлених помилок та відхилень, попереджує їх появу в

майбутньому.

Координаційна функція виконує постійне та безперебійне функціонування

внутрішнього контролю, допомогає забезпечити злагодженість у роботі всіх

суб’єктів контролю, єдність та узгодженність на всіх етапах управлінського

процесу, відсутність у дублюванні функцій управління.

Функція оцінки надає оцінку стану як об’єкту контролю так і всієї СВК

взагалі, визначає ефективність функціонування СВК («витрати – економічний

ефект»).

Підсумовуючи це можна сказати, що функції внутрішнього контролю між

собою мають тісний зв'язок та реалізуються його суб’єктами. Завдяки функціям

внутрішнього контролю зберігається прямий та зворотній зв'язок між

підрозділами підприємства.

Завдяки контролю підвищується ефектність функціонування системи

управлінні діяльністю підприємства та забезпечується: 1) послідовність

виконання прийнятої стратегії підприємства; 2) раціонально використовуються

ресурси підприємства; 3) керівники підприємства мають якісну інформацію; 4)

правильно та повно оформляються первинні документи; 5) своєчасно

виявляються та мінімізуються фінансові та комерційні ризики в управлінні

діяльністю підприємства; 6) працівники підприємства дотримуються

45

встановленого керівництвом регламентного забезпечення (посадових

інструкцій, графіків документообігу, наказу про облікову політику та інших).

Для успішної реалізації визначених завдань внутрішнього контролю

необхідна чітка та гармонійна структура суб’єктів контролю, яка залежить від

ієрархії управління. Залежність суб’єктів контролю від ієрархії управління

перш за все пов’язана з тим, що в силу укрупнення підприємств та їх

корпоратизацією відбувається віддалення власника від управління та

функціонування капіталу підприємства у глобальних маштабах.

Ефективність та результативність внутрішнього контролю на підприємстві

визначається шляхом порівняння величини витрат на систему внутрішнього

контролю та можливих збитків, що понесе підприємство за умов її відсутності

[39, с. 77]. Ефективність системи внутрішнього контролю ще буде залежатиме від

масштабів підприємства та кількості працівників. Значна питома вага витрат на

систему внутрішнього контролю прийдеться на оплату праці суб’єктів контролю.

Тому для контролю слід залучати всіх працівників підприємства.

Виділення суб’єктів контролю простежується у багатьох наукових

роботах [6; 16; 22; 23; 25; 29; 39; 73; 86; 105; 125] та ін. Майже всі наковці

розмежують суб’єктів контролю в залежності від рівнів управління. Проте у

дослідженнях є досить спірні моменти. Так, у свої роботі науковець

Є.А. Кочерін визначає тільки один орган контролю, який підпорядковується

керівникам вищого рівня управління [73]. Але, система внутрішнього контролю

повинна будуватися на засадах незалежності й неупередженості, та надавати

власникам правдиву інформацію. А, якщо ж система внутрішнього контролю

буде підпорядковуватися керівнику підприємств, це може породити

приховування зловживань. Служба внутрішнього контролю повинна мати

зворотній зв'язок та не бути просто стороннім спостерігачем. Ця думка

підтверджується й дослідженням Н.Г. Виговської, яка визначила, що зворотній

зв'язок між службою внутрішнього контролю та всіма підрозділами

підприємства забезпечить ефективність його діяльності [16; 29]. Іншої думки

дотримується науковець Т.А. Бутинець. У дослідженні науковця система

46

внутрішнього контролю представлена суб’єктами трьох рівнів. Перший рівень -

інституціональний. На цьому рівні внутрішній контроль на підприємстві буде

здійснювати служба внутрішнього аудиту (ВНТА). Другий рівень –

функціональний (керівник підрозділі) Третій рівень представлений

самоконтролем, який здійснює кожен працівник підприємства [25, с. 244].

У фундаментальній роботі з внутрішнього контролю В.Ф. Максімової

суб’єкти контролю представлені чотирма рівнями. Перший рівень суб’єктів

контролю – контроль власника; другий рівень – контроль, здійснюваний

адміністрацією, третій – контроль, що здійснюється офісними службами;

четвертий рівень – контроль, що здійснюється управлінськими структурами

лінійних підрозділів [86, с. 90].

У дослідженні науковця С.М. Петренко дуже чітко відображена

структура суб’єктів внутрішнього контролю. Суб’єкти вищого рівня управління

представлені службою внутрішнього аудиту (ВНТА), суб’єкти середнього рівня

– виконавчі органи (менеджери структурних підрозділів підприємства).

Суб’єктам нижчого рівня є структурні підрозділи та центри відповідальності

[16; 125].

Таке уявлення про суб’єктів внутрішнього контролю на підприємстві, на

нашу думку є правильною, оскільки відповідає організаційній структурі

підприємства. Поточний внутрішній контроль за виконанням поставлених

завдань здійснюють керівники структурних підрозділів в межах свого

підрозділу, а власник, за допомогою служби внутрішнього контролю

контролює загальний стан справ на підприємстві на основі звітів служби

внутрішнього контролю [16].

У дослідженні науковця М.В. Борисенко представлена трирівнева

структура суб’єктів внутрішнього контролю. Перший рівень контролю є

внутрішньгосподарський контроль. Він не представлений окремою службою та

передбачає, що контрольними функціями наділений кожен робітник

підприємства. Наступний рівень суб’єктів контролю представлений

керівниками функціональних підрозділів, начальниками відділів. Особливе

47

місце тут займає контроль в діяльності бухгалтерії, яка є координаційним

центром всієї підсистеми внутрішньогосподарського контролю [22]. Зрозуміло,

що науковець є послідовником підходу М.Г. Чумаченко, який вважав, що

операції з бухгалтерського обліку та контролю повинні здійснювати

працівники, які володіють спеціальними знаннями та розуміють суть операцій

та характер їх відхилень [22; 178]. Третій рівень суб’єктів внутрішнього

контролю представлений службою ВНТА (внутрішнього аудиту), які

безпосередньо є підзвітними Наглядовій Раді та функціонують в інтересах

власника підприємства. Служба внутрішнього аудиту здійснює постійний

моніторинг за внутрішньгосподарським контролем та контролем за діяльністю

апарату бухгалтерії.

У дослідженні групи науковців Р.О. Костирко, В.О. Шевчук до суб’єктів

внутрішнього контролю науковці віднесли внутрішньо корпоративний

контроль та службу ВНТА [71, с. 37].

Підтримуючи думку всіх науковців, ми вважаємо, що система

внутрішнього контролю на підприємстві повинна бути універсальною та

гармонійно вписуватися в організаційну структуру управління підприємством.

Суб’єктів контролю необхідно виокремлювати в залежності від ієрархії

управління. Це дозволить по-перше, долучити до процесу контролю кожного

працівника підприємства; по-друге, дозволить зменшити ризики змови між

керівниками та контролерами.

Уявлення про суб’єктів контролю визначено на рис. 1.7.

Суб’єктів внутрішнього контролю можна представити трьома рівнями.

Перший рівень інституціональний (вищий). На цьому рівні суб’єктом

організації контролю виступає власник підприємства (Наглядова Рада), а

реалізовувати контрольні функції буде підпорядкований йому структурний

підрозділ – служба Внутрішнього аудиту (ВНТА).

48

Рис. 1.7 Ієраррхія рівнів суб’єктих відносини в системі внутрішнього

контролю на підприємстві (побудовано автором на основі [125])

Служба ВНТА здійснює постійний моніторинг за діяльністю служби

внутрішнього контролю, яка представлена керівниками підрозділів та службою

контролю лінійних підрозділів. Другий рівень суб’єктів контролю –

функціональний, який представлений керівництвом підприємства. Контрольні

функції здійснюватимуться менеджерами підрозділів. Самий нижчий рівень –

Інституціональний

(вищий)

Функціональний (середній)

Технічний (нижчий)

Ієрархія рівнів

управління Суб’єкти

контролю

Власник

підприємства

Служба

Внутрішнього

аудиту

Керівники структурних

підрозділів підприємства

Внутрішній

контроль

План

ово-е

кон

ом

ічн

ий

від

діл

Від

діл

мар

кет

ин

гу т

а

збуту

Фін

ансо

ви

й в

ідд

іл

Від

діл

кад

рів

Ком

ерц

ійн

ий

від

діл

Структурні

підрозділи

Від

діл

екон

ом

ічн

ої

без

пек

и

Від

діл

оп

ерат

ивн

ого

кер

івн

иц

тва

ви

роб

ни

цтв

ом

Тех

ніч

ни

й в

ідд

іл

Основні цехи Виробничі

допоміжні цехи

Цехи господарського

обслуговування

Контроль

лінійних

підрозділів

49

технічний, представлений начальниками цехів підприємства. Така структура

суб’єктів внутрішнього контролю дозволить його реалізувати на всіх рівнях

управління, запобігти скоєнню змов та дублюванню контрольних функцій

серед працівників підприємства.

Як вже зазначалося вище, внутрішній контроль охоплює всі рівні

управління. Що стосується об’єктів внутрішнього контролю, то вони

представляють собою весь господарський процес, що відбувається в межах

підприємства. Концепція об’єктів внутрішнього контролю повинна базуватися

на взаємозв’язку матеріальних, трудових та фінансових ресурсів підприємства

для досягнення головної мети управління та надання власникам достовірної

інформацій для прийняття правильних та об’єктивних управлінських рішень.

Тобто, об’єктом внутрішнього контролю є те, що необхідно перевіряти: ресурси

підприємства (матеріальні, фінансові, трудові, інформаційні, технологічні),

процеси (фінансування діяльності, постачання, виробництво, збут), що

відбуваються на підприємстві та результати господарського процесу (обсяг

випущеної продукції, прибуток, рентабельність, ділова активність).

Послідовний та чіткий внутрішній контроль є важливою складовою

ефективної господарської та виробничої діяльності підприємства. Він

сприятиме своєчасному інформуванню керівництва про відхилення, що

відбуваються у процесі діяльності підприємств та сприяє прийняттю

ефективних управлінських рішень та забезпечує їх виконання.

Буває й так, що прийняті управлінські рішення є помилковими. Тому й

управлінські рішення підлягають перевірці внутрішнім контролром з метою

визначення їх законності та правомірності. Систематизація об’єктів

внутрішнього контролю визначена на рис. 1.8.

Значну роль при формуванні об’єктів внутрішнього контролю виконують

його суб’єкти. Тут ми погоджуємося з думкою науковця С.М. Петренко про те,

що, відданість суб’єктів від об’єктів буде джерелом порушення рівноваги

інформаційних потоків, та послабить дію функції контролю [22; 125]. Край

50

необхідно, що суб’єкти контролю змогли зразу відреагувати на зміни, що

відбулися з об’єктом.

Рис. 1.8 Систематизація об’єктів внутрішнього контролю (побудовано

автором за [4])

Підсумовуючи все вище зазначене та викладаючи своє розуміння місця

контролю в управлінні діяльністю підприємства та особливостей його

функціонування представимо концепцію внутрішнього контролю (табл. 1.3).

Головною ідеєю запропонованої концепції є формування та узагальнення

уявлення про таке явище як внутрішній контроль за допомогою системного,

функціонального, комплексного, цільового, суб’єктно- та

об’єктноорієнтованого підходів.

Завдяки внутрішньому контролю система управління відреагує на

відхилення не в момент їх появи, а коли результати контролю покажуть

можливість їх виникнення у певному напрямку.

Господарський процес

Об’єкти внутрішнього контролю

Ресурси (матеріальні,

фінансові, трудові,

технологічні,

інформаційні)

Процес (фінансування

діяльності, постачання,

виробництво, збут)

Результати

Результат господарського процесу (обсяг випущеної

продукції, прибуток, рентабельність, ділова активність)

51

Таблиця 1.3

Концептуальні положення внутрішнього контролю

Положення концепції Визначення положень

Суть внутрішнього контролю Складна система, яка організовується керівництвом підприємства та покликана досягати цілей підприємства та знижувати ймовірні ризики в межах чинного законодавства на засадах інформаційного забезпечення керівництва резервами підвищення ефективності діяльності

Складові внутрішнього контролю Внутрішньогосподарський контроль, ВНТА, внутрішній контроль за діяльністю бухгалтера

Мета внутрішнього контролю Забезпечення досягнення підприємством основної мети управління та зниження ймовірних ризиків на засадах інформаційного забезпечення

Завдання внутрішнього контролю Забезпечення виконання прийнятої стратегії підприємства Раціональне використання ресурсів підприємства Інформаційне забезпечення Своєчасне виявлення та мінімізація ризиків в управлінні діяльністю підприємства

Суб’єкти внутрішнього контролю Власник підприємства, керівники структурних підрозділів, лінійні підрозділи, центри відповідальності (цехи)

Об’єкти внутрішнього контролю Ресурси підприємства (матеріальні, фінансові, трудові, технологічні, інформаційні), господарський процес (фінансування діяльності, постачання, виробництво, збут) та результати процесу (обсяг випущеної продукції, прибуток, рентабельність, ділова активність)

Організаційний потенціал 1) контрольне середовище; 2) організація контрольного процесу; 3) процес методичного забезпечення; 4) регламентне забезпечення контролю; 5) зворотній зв'язок (комунікативний блок)

Методичний апарат Способи і прийоми фактичного і документального контролю, методи бухгалтерського обліку, методики внутрішнього контролю

Примітка. Джерело : (сформовано автром за [22])

52

Ефективність внутрішнього контролю визначається мірою задоволення

потреб у інформаційному забезпеченні управлінців та результативність

досягнення стратегічної мети управління діяльністю підприємства.

Без контролю не можливе ефективне функціонування системи

управління. Відсутність контролю призводить до непередбачуваних соціально -

економічних наслідків. Впровадження на підприємствах України СВК є

нагальним і очевидним. В макроекономічних масштабах необхідність контролю

визначена переходом на ринку аудиторських послуг від системно –

орієнтованого аудиту до аудиту, що заснований наоцінці ризиків [22]. В цьому

сенсі ми погоджуємося з думкою науковця Л.О. Сухаревою про те, що

«…відсутність чіткої системи внутрішнього фінансового контролю як основи

вирішення актуальних проблем методологічного характеру і проблем

функціонування цієї системи не призводить до переходу (трансформації)

підтверджуючого аудиту (який в наш час поширений в Україні) в аудит, що

орієнтованих на ризик» [176].

Важливим і досить спірним питанням серед науковців є визначення

відмінності між внутрішньогосподарським контролем, внутрішнім аудитом та

ревізією. Дуже важливим є розмежування цих видів контролю, оскільки кожен

з них має місце на підприємстві. Порівняльна характеристика структурних

елементів внутрішньгосподарського контролю, внутрішнього аудиту та ревізії

визначено в табл. 1.4. Виходячи з даних табл. 1.4, можна сказати, що різниця

між ВГК, ВНТА та ревізією зумовлена специфікою їх мети, суб’єктів

здійснення, об’єктів, характеру здійснення та користувачами інформації.

Відокремлення підрозділу ВНТА, який підзвітний наглядовій раді та

виступає гарантом інтересів власника на підприємствах, по аналогії з

банківськими установами є спірним питанням. Створення підрозділу ВНТА

приймається за рішенням власника підприємств за умов, якщо користь від

створення цього підрозділу перевищить витрати на його побудову. Служба ВНТА

в змозі оцінити реальність досягнення стратегічних цілей підприємства, якість

управління та регламентного забезпечення підприємства, здійснити постійний

53

моніторинг діяльності СВК. Обсяг заходів, що проводить служба ВНТА залежить

від оцінки потенційного ризику. Ефективність цієї служби залежить від

компетентності, професіоналізму суб’єктів та рівня значущості [22; 172].

Таблиця 1.4

Порівняльна характеристика внутрішньогосподарського контролю,

внутрішнього аудиту та ревізії

Ознака ВГК ВНТА Ревізія

Суб’єкти Керівники структурних підрозділів

Відділ Внутрішнього аудиту

Ревізійна комісія

Об’єкти Господарська діяльність підприємства

Регламентне забезпечення підприємства, діяльність посадовців

Бухгалтерські документи, реєстри, акти інвентаризації, фактична наявність грошових коштів і майна підприємства

Мета Інформаційне забезпечення господарського процесу, своєчасне виявлення та попередження викривлень, помилок та порушень

Оцінка дотримання інтересів власника

Запобігання, виявлення та усунення недоліків в діяльності підприємства, визначення законності господарських операцій

Завдання Контроль за здійсненням господарської діяльності, оцінка своєчасного відображення даних на рахунках бухгалтерського обліку, оцінка якості документування господарського процесу

Перевірка достовірності фінансової звітності

Перевірка якісних і кількісних результатів фінансової діяльності

Функції Контроль господарської діяльності підприємства

Контроль, аналіз фінансової звітності, консультаційний супровід керівництва.

Перевірка, оцінка фінансово-господарської діяльності

Методичні прийоми

Способи і прийоми документального і фактичного контролю, розрахунково-аналітичні

Користувачі Менеджери середньої ланки управління, бухгалтерія

Власники, рада директорів

Власники, акціонери

Примітка. Джерело : [4; 63; 66; 232]

Ревізійна комісія є виборним органом підприємства, який обирається

шляхом відкритого або таємного голосування строком на 3-5 років. Кількісний

склад залежить від розмірів та специфіки підприємства.

54

Наявність у складі ревізійної комісії фахівців різного профілю дозволяє

проводити комплексні ревізії і перевірки, охоплювати перевірками та

спостереженнями всі галузі й виробничі підрозділи, що покращує ефективність

та якість контролю та підприємстві.

1.3. Місце внутрішнього контролю в системі управління діяльністю

підприємств

Сучасні тенденції діяльності підприємств характеризуються стрімким

розвитком науково-технічного прогресу, посиленням конкуренції та соціальної

відповідальності бізнесу, інтеграційними процесами тощо [164, с. 5]. Наряду з

цим, для підприємств характерним є ряд проблем. Серед них: високий рівень

конкуренції з боку іноземних виробників, обмеженість розвинутих ринків

збуту, низький рівень інвестиційної діяльності, збільшення критичного рівня

зношеності основних засобів, недостатність обігових коштів, обмежений

контроль, відсутність підтримки з боку держави. Окреслене коло проблем

призводить до зростання цін на матеріали, енергоресурси, комплектуючі

вироби тощо.

Однією з причин визначених проблем є відсутність гнучкої, адаптивної

та досконалої системи управління діяльністю підприємств. Криза в управлінні

є першопричиною кризи підприємства. Це пояснюється, перш за все тим, що

система управління не правильно оцінює ситуацію та не в змозі розробити та

прийняти ефективні управлінські рішення [164]. Побудова гнучкої, здатної до

адаптації системи управління є основою подолання кризи, засобом

забезпечення ефективної та результативної діяльності підприємств.

Дослідження систем управління діяльністю підприємств знаходить своє

відображення в роботах як вітчизняних та зарубіжних науковців, а саме:

В.А. Абчук [3], П.К. Анохіна [7], І.Д. Амбросімова [2], Н.Г. Георгіаді [31], М.В.

55

Мельника [96], М. Месаровича [98], І. В. Сіменко [164], А.М. Ткаченко [186],

Ф.Ханіка [202], З.Є. Шершньової [214] та ін.

Жорсткі ринкові умови та невизначеність зовнішнього середовища

потребують суттєвих змін в управлінні підприємствами. Останнім часом

керівники підприємств все більше стають зацікавленими у розробці концепції

ефективного управління, яка б повністю відповідала умовам функціонування

підприємства.

Досягнення стабільності в діяльності підприємств забезпечується

створенням ефективної системи управління, яка буде забезпечувати його

розвиток.

Система управління діяльністю підприємств є складною та відкритою

системою, в якій задіяна велика кількість елементів. Для повного дослідження

сутності складного явища доцільно використовувати відповідні методи

дослідження. В нашому досліджені методологічної основою обрано системний

підхід. Тут ми погоджуємося з думкою науковця М.Г. Бєлопольского, який

визначив, що системний підхід є необхдним у науково-технічному прогресі,

оскільки він дозволяє об’єднати найефективніші наукові методи [14, с. 27].

Заслуговує на увагу думка науковця М.Д. Гвішіані. Вчений у своєму

дослідженні зазначив: «…системна методологія являє собою найбільш

упорядковану надійну основу для управління складними сферами

взаємозалежної діяльності, дозволяючи розкривати й аналізувати складові

компоненти системи й послідовно сполучати їх один з одним» [164].

Ми погоджуємося з думкою науковців, оскільки саме системний підхід

допомагає дослідити різноманітні фактори, виокремити з них ті, що мають

найбільший вплив на об’єкт. За допомогою системного підходу можна дослідити

та проаналізувати окремі складові компоненти системи управління діяльністю

підприємств, що забезпечить комплексність та всебічність дослідження.

Основою системного підходу є дослідження об’єкту як цілісної системи.

Система являє собою сукупність взаємодіючих елементів, що складають цілісне

утворення, якій притаманні нові властивості, що відсутні в її елементах [86,

56

с. 25]. Дане визначення є найбільш чітким, оскільки в своїй основі визначає

систему як цілісну та враховує закон синергії, в якому наявність якостей

системи не зводиться до суми якості всіх її елементів.

В.Ф. Максімова відмітила, що [86, с. 58], при застосуванні системного

підходу важливим є чітке визначення понятійного апарату, тому перш за все

визначимося з категорією «система».

Термін «система» походить від грецького systema, що означає ціле,

складене з елементів; сукупність, об’єднання взаємопов’язаних і розташованих

у відповідному порядку елементів (частин) цілісного утворення; сукупність

принципів (правил), які лежать в основі якоїсь теорії; сукупність органів,

пов’язаних загальною функцією [186, с. 10]. Визначення сутності терміну

«система» представлено в табл. 1.5.

Таблиця 1.5

Дослідження змісту терміну «система»

№ Літературне джерело Сутність поняття

1 Джонсон Р.А., Каст Ф.І., Розенцвейг Д.І., Сіменко І.В.

Система визначається як нескінченність елементів та їх відносин, що створена для досягнення наперед заданої мети [164, с. 22; 186, с. 12]

2 Шершньова З.Є , Ханіка Ф. Система - це єдність, що складається з взаємозалежних частин, кожна з яких привносить щось конкретне в унікальні характеристики цілого [214, с. 94; 202 с. 23]

3 Берталанфі Л., Месарович М. Система – безліч елементів матеріальної природи, котрі знаходяться у взаємодії та заданих відношеннях один до одного [98, с. 29]

4 Анохін П.К. Системою можна назвати тільки такий комплекс вибірково залучених компонентів, у яких взаємодія та взаємовідносини мають характер взаємної орієнтованості (ВМ) компонентів на отримання заданого корисного результату [7, с. 33]

5 Холл А. Під системою розуміє множину об’єктів разом з відносинами між об’єктами та між їх атрибутами [164]

Примітка. Джерело : [7; 98; 164; 186; 202; 214]

Аналіз зазначених дефініцій показав, що під системою науковці

розуміють єдине ціле, що складається з сукупності взаємопов’язаних елементів

та відносин між ними. Що стосується визначення системи управління, то тут

57

вчені не дійшли спільної думки. Науковець А.М. Ткаченко під системою

управління розуміє організовану сукупність трудових ресурсів, засобів праці,

предметів праці, необхідних для здійснення процесу управління, що є сумою

взаємопов’язаних безперервних дій (функцій управління) з вироблення

регулюючих дій на систему підприємства на користь досягнення певної мети

[186, с. 17]. Дане визначення є найбільш повним та не суперечить загальній

концепції управління.

На думку групи науковців на чолі з І.Д. Абросімовим, система управління

являє собою сукупність елементів, що приймають участь у процесі управління

[2, с. 11-12]. Також науковці додають, що система управління є тією, що

розвивається, адаптується та складається з певних елементів, які

взаємопов’язані між собою для досягнення загальної мети [2, с. 24].

Досить спірним питанням серед науковців є виокремлення структурних

елементів системи управління.

Так, представники школи соціальних систем розглядають систему

управління як сукупність керованої та керуючої підсистем та зв’язувальних

процесів. Р. Акофф у системі управління виділяє наступні підсистеми:

інформаційна система (збирає дані та переробляє їх у інформацію), система

прийняття рішень (переробляє інформацію в інструкції), система контролю

(встановлює, які з прийнятих рішень були помилковими та наслідки цих

помилок) [164, с. 75]. Науковці І.Д. Абросімов, В.П. Медведєв в структурі

системи управління пропонують виділяти чотири блоки: структура управління,

механізм управління, процес управління, удосконалення управління [2, с. 24].

Науковець А.М. Ткаченко зазначає, що підприємства – це саморозвинута

система, основна особливість якої полягає у самостійному виробленні мети

свого розвитку та критеріїв для її досягнення та зміни своєї структури і функції

елементів (підсистем) залежно від ступеня досягнення визначених напрямів

розвитку [186, с. 15]. Автор в структурі системи управління виокремлює

керуючу й керовану підсистеми та апарат управління. Дослідник Н.Г. Георгіаді

серед складових елементів системи управління підприємств виділяє: суб’єктів

58

управління, об’єктів управління, процес управління, локальні системи

управління, управлінську інформацію та комунікація, функції і методи

управління, цілі управління, управлінські рішення [31, с. 26]. На думку

науковця І.В.Сіменко до елементів системи управління необхідно віднести:

суб’єкти управління, об’єкти управління, організаційну структуру управління,

процес управління, організаційні комунікації, організаційну культуру [164,

c. 79].

Формування структури системи управління та виділення її елементів є

досить спірним питанням для кожного підприємства. Проте, на структуру

системи управління впливають ряд факторів, від яких залежить формування її

елементів. До таких факторів можна віднести: структурні (визначають кількість

рівнів ієрархії); економічні (якщо поєднати подібні види діяльності в один

підрозділ, то скоротяться відповідні витрати на їх утримання); технологічні (в

умовах автоматизації, структура управління стає простішою, оскільки не

завжди потрібна присутність людини); людські (пов’язаний із соціальною

структурою персоналу та взаємовідносинами між ними, вимагає неформальної

структури та формальних зв’язків в середині підприємства); географічні

(територіальна розкиданість підрозділів, їх відірваність від центрального

апарату управління) [103, с. 178].

Узагальнюючи думки науковців та фактори впливу, нами зроблено

спробу побудувати структуру системи управління з виділенням її основних

елементів (рис. 1.9). Під структурою системи управління пропонуємо розуміти

її форму та спосіб організації елементів, що пов’язані стійкими зв’язками, які

здатні забезпечити її цілісність.

Таким чином, як видно з рис. 1.9 систему управління діяльністю

підприємства можна представити як складну систему, що поєднує в собі

керовану та керуючу підсистеми з наявністю та функціонуванням

організаційної структури, суб’єктів управління, об’єктів управління, процесу

управління, каналів для передачі інформації, організаційних зв’язків, діяльності

з підготовки та прийняття управлінських рішень, організаційної культури.

59

Рис. 1.9 Структура системи управління підприємством (побудовано

автором за [164])

Для більш повного розуміння особливостей функціонування системи

управління необхідно дослідити зовнішні та внутрішні фактори, що впливають

на її стабільність та розвиток (табл. 1.6).

Аналіз даних табл. 1.6 дає підстави констатувати всезростаючий

вплив факторів зовнішнього середовища та внутрішніх факторів на

систему управління діяльністю підприємства. Зовнішнє середовище

підприємства характеризується певними особливостями. Серед останніх:

складність, агресивність, мінливість, невизначеність, динамічність,

непередбачуваність.

Підприємство

система управління

Керівник вищої ланки

Керівник

середньої ланки

Виробничі

підрозділи

об’єкт суб’єкт

Управлінське рішення

Інформація для прийняття рішення

Інформація про правильність

виконання завдання

Керівники нижчої

ланки інформація

суб’єкт об’єкт

Зворотній зв’язок

Керуюча підсистема

Керована підсистема

Процес управління

суб’єкт

об’єкт

Зовнішнє середовище

Організаційні зв’язки

60

Таблиця 1.6

Взаємозв’язок впливу на систему управління діяльністю підприємств

факторів зовнішнього середовища та внутрішніх факторів

Прояв факторів впливу

Зовнішнє середовище

Фак

тори

зм

іни

у з

овн

ішн

ьо

му

сер

едо

ви

щі

Складність Взаємозалежність Невизначеність Динамічність

Підприємства працюють в складних умовах. мають велику кількість конкурентів, партнерів

Взаємозв’язок зміни одного фактору впливає на інші

Характеризується непередбачуваним характером багатьох складових (ринкова кон’юнктура, політична ситуація)

Висока швидкість змін факторів зовнішнього середовища

Фактори прямого впливу

Ресурси (капітал, матеріально-технічні,

трудові)

Споживачі Конкуренти Законодавчі та

нормативні акти

Високі ставки за кредит; нестабільність цін на матеріально-технічні засоби; помилки у прийнятті управлінських рішень

Падіння попиту Обмеженість у використанні цінових та нецінових методів конкурентної боротьби

Податковий тиск; відсутність пільгового оподаткування

Фактори непрямого впливу

Економічний стан Міжнародні події Політичні фактори Соціокультурні фактори

Внутрішнє середовище

Вн

утр

ішн

і ф

акто

ри

Людський фактор Інформаційні процеси

Ресурсна база Зв’язки у системі управління

Помилки та прорахунки у прийнятті управлінських рішень. Погіршення якості роботи

Порушення інформаційних потоків у системі управління; недостовірність інформації

Нестача матеріальних, трудових та фінансових ресурсів

Розрив інформаційних каналів

Примітка. Джерело : [103; 164]

Зовнішнє середовище представлено факторами, що мають прямий вплив

на управління підприємством (ресурси, споживачі, конкуренти) та факторами

непрямого впливу (економічний стан, міжнародні події, політичні й

соціокультурні фактори). Що стосується внутрішнього середовища, то його

формують: людські фактори, ресурсна база, інформаційні процеси та зв’язки у

системі управління. Фактори внутрішнього середовища та їх вплив на систему

61

управління проявляється, в першу чергу, у зв’язках між працівниками та

конфліктами між ними.

В процесі діяльності між ланками структурних підрозділів підприємств

за допомогою прямих та зворотних зв’язків відбувається обмін інформацією.

Це є основою ситуаційного управління, що дозволяє відреагувати на зміни у

зовнішньому середовищі [164, с. 59; 103, с. 83-84].

Зміни зовнішнього середовища обумовлює необхідність зміни діючих

лінійних структур управління для їх постійної адаптації та пристосування до

зазначених факторів.

Як ми вже визначили, система управління діяльністю підприємства

представлена двома підсистеми: керуючою та керованою. Керуюча система

являє собою частину підприємства, на яку покладено обов’язки зі здійснення

процесів управління на основі використання матеріальних, трудових,

фінансових та інформаційних ресурсів. Керована система представлена

сукупністю працівників підприємств та їх діяльності, які направлені на

досягнення головної мети управління й забезпечення оптимального

використання ресурсів підприємства.

Одним із головних елементів системи управління виступають її суб’єкти,

які являють собою управлінські ресурси, тобто управлінський персонал, що

формує та приймає управлінські рішення шляхом впливу на об’єкт управління.

Суб’єкти системи управління визначені у відповідності до

адміністративних рівнів. Так інституційний рівень представлений керівниками

вищої ланки управління. Управлінський рівень – керівниками середньої ланки

управління. Технічний рівень – виробничими підрозділами. А рівень виконання

– керівниками нижчої ланки.

Важливе місце у системі управління займають суб’єктно-об’єктні

відносини (рис 1.10). На нашу думку чітко визначені такі відносини у

дослідженні науковця І.В. Сіменко [164]. Суб’єктом управління виступає той,

що знаходиться на вищий ступені ієрархії управління.

62

Рис. 1.10 Суб’єктно–об’єктні відносини в системі управління діяльністю

підприємства (побудовано за [164])

Керівники вищої ланки управління виступають суб’єктами по

відношенню до керівників середньої ланки управління. Перші надають накази

та розпорядження другим та приймають управлінські рішення. В свою чергу,

керівники середньої ланки управління виступають суб’єктами по відношенню

до виробничих підрозділів. Керівники здійснюють коригуючи функції

управлінських рішень. Як зазначає науковець В.О. Тихонович «…об’єкт

виконуючи роль відносно самостійного суб’єкта може не виконати неправильне

рішення та спонукатиме тим самим об’єкт змінити або скоригувати

управлінське рішення» [164, с. 77]. Діяльність керівників середньої ланки

управління знаходить своє відображення у відповідній інформації.

Керівники виробничих підрозділів виступають суб’єктами по

відношенню до керівників нижчої ланки управління та здійснюють контроль за

виконанням завдань, забезпечують їх точною інформацією. Діяльність роботи

працівників виробництва спрямована на вивчення інформації про стан і

результати фінансово-господарської діяльності.

Інституціональний рівень

Управлінський рівень

Технічний рівень

Рівень виконання

Керівники вищої ланки

управління

Керівники середньої ланки

управління

Виробничі підрозділи

Керівники нижчої ланки

Суб’єкт

Об'єкт

Накази

розпорядження

Управлінські

рішення

Суб’єкт

Об’єкт

Контроль за

правильністю

виконання завдань Суб’єкт

Об’єкт Інформація

Інф

ор

ма

ція

інформація

63

Таким чином, в системі управління суб’єкти, маючи вплив на об’єкти,

отримують інформацію про його стан та здійснюють тим самим управлінський

процес.

Процесу управління відводиться важлива роль. Завдяки йому

реалізуються управлінські рішення. М.Х. Мескон визначає, що процес

управління є загальним обсягом безперервних дій або функцій в рамках

підприємства [164, с. 79]. Процес управління має цілеспрямований вплив на

суб’єкт та об’єкт управління з метою підтримки його рівноваги або

забезпечення його переходу в інший стан.

Організаційні зв’язки представлені комунікаціями з однієї сторони, що

виступають основою для реалізації інформаційних потоків та процесом

комунікації з іншої сторони (міжособистий обмін інформації) [164, с. 79]. За

допомогою організаційних зв’язків на підприємстві покращується координація

роботи всіх ланок підприємства та вдосконалюється контроль за їх роботою.

Організаційна культура є системою сформованих цінностей, які

визначають поведінку працівників в різних ситуаціях та ефективність

управління взагалі. В умовах мінливості та невизначеності зовнішнього

середовища значення організаційної культури зростає.

Організаційна структура являє собою внутрішню форму системи

управління. Саме структура надає цілості системі управління та є показником її

організованості.

Як зазначає науковець І.В. Сіменко у своєму дослідженні:

«…організаційна структура представляє собою конструкцію підприємства з

формальним чи неформальним вираженням, на основі якої здійснюється

управління ним; вона охоплює канали влади і комунікації між різними

адміністративними службами та працівниками, а також потік інформації, яка

передається цими каналами [164]. Організаційна структура управління

відображає організаційний бік відносин управління і забезпечує єдність рівнів і

ланок управління та їх взаємозв'язк [55].

64

В практиці управління діяльністю підприємства використовуються два

типи організаційних структур: ієрархічна та адаптивна.

Різновидами ієрархічних структур управління є лінійно-функціональні,

лінійно-штабні, дивізіональні організаційні структури управління. В основу їх

побудови покладено «шахматний принцип» і спеціалізацію управлінського

процесу по функціональним підсистемам підприємства (виробництво, збут,

маркетинг, фінанси, персонал). У кожній з цих підсистем є ієрархія служб

управління. Результати роботи кожної служби оцінюється показниками, що

характеризують досягнення ними своєї мети і виконання поставлених завданнь.

Але головним недоліком цих структур є обмеженість швидкої адаптації до змін

зовнішнього середовища.

Структурами, які здатні швидко пристосовуватися до нових умов є

адаптивні структури управління. Вони формуються на тимчасовій основі та

орієнтуються на швидку реалізацію проектів у межах великих підприємств.

Різновидами цих структур є матричні, проектні, програмно-цільові,

конгломератні форми організації управління [103, с.181].

Кожна із структур управління має свої переваги та недоліки, які визначені

в табл. 1.7.

Різноманіття типів організаційних структур управління дозволяє

підприємству обрати для себе найбільш оптимальний варіант. На сучасному

етапі розвитку підприємства віддають перевагу адаптивним організаційним

структурам управління. Це пов’язане, перш за все, з тим, що такі структури є

гнучкими та швидко пристосовуються до змін мінливого зовнішнього

середовища. Для ефективної реалізації стратегії управління підприємства

використовують одночасно дві і більше типів організаційних структур

одночасно.

Таким чином, виокремлення визначених елементів системи управління з

позиції системного підходу не підлягає сумніву. Це сприятиме правильній

оцінці проблемних ситуацій, адекватній та швидкій реакції системи управління

на них.

65

Таблиця 1.7

Переваги та недоліки організаційних структур управління

№ Вид Визначення специфіки Переваги Недоліки

Ієрархічні організаційні структури управління

1

Лін

ійн

о-

фу

нкц

іон

альн

а

В основу покладено «шахтний» принцип побудови і спеціалізацію управлінського процесу по функціональним підсистемам організації. По кожній з них формується ієрархія служб

Найбільш ефективно, коли апарат управління постійно виконує рутинні задачі та функції, які рідко змінюються

Централізація оперативного управління вироб-ництвом. Не враховується специфіка роботи різноманітних підрозділів

2

Лін

ійн

о-ш

таб

на

В основу покладено функціональний розподіл управлінської праці в штабних службах різних рівнів управління

Успішно функціонують, коли зміни по всіх структурних підрозділах відбуваються рівномірно. Ефективні при застосуванні на підприємствах з масовим або багатосерійним типом виробництва

Необхідність узгодження дій ускладнює ефективність прийняття управлінських рішень

3

Ди

віз

іон

альн

а

В основу покладено групування по продукту, регіону чи клієнту

Поєднання централізованої координації з децентралізованим управлінням

Неузгодженість функціональних дій на корпоративному рівні та у дивізіонах. Розрив на стратегічному та оперативному рівнях управління. Збільшення витрат на утримання апарату управління.

Ааптивні організаційні структури управління

4

Мат

ри

чн

а

В основу побудови покладено принцип подвійного підпорядкування виконавців

Підвищення ефективності використання персоналу. Гнучкість структури. Висока цільова орієнтація. Швидка адаптація до змін зовнішнього середовища

Дуалізм в управлінні. Складність впровадження в кризових умовах. Можливість виникнення конфліктних ситуацій в групах.

5

Проек

т-

на

Формується на основі проекту. Має тимчасовий характер

Підвищення компетенції персоналу. Гнучка система оплати праці

Складний процес підготовки та перерозподілу персоналу по групам

6

Ко

нгл

ом

еран

тна

Формуються за рахунок поєднання різних типів організаційних стуктур управління

Можливість одночасного застосування різних структур управління (наприклад дивізіонального і матричного)

Зменшення ефективності діяльності через структурну віддаленість підрозділів. Труднощі в координації діяльності.

Примітка. Джерело : [3; 22; 55; 103]

66

Узагальнюючи все вищезазначене, слід відмітити, що сучасне

підприємство є складною, відкритою, адаптивною й самоорганізованою

системою, яка змінюється у відповідності до умов функціонування та

самостійно забезпечує умови для тривалого виживання та розвитку. Система

управління підприємствам також є складною системою для якої характерні

наступні ознаки: наявність єдиної мети функціонування, декілька рівнів

управління, наявність підсистем, кожна з яких має свою мету функціонування,

що підпорядкована загальній меті, наявність великої кількості зв’язків між

підсистемами в середині кожної, комплексним складом системи, стійкість до

впливу зовнішніх та внутрішніх факторів та наявність елементів

самоорганізації.

На сьогодні, серед вітчизняних підприємств все більше поширюється

розробка нових та удосконалення існуючих підходів до системи управління за

діяльністю підприємств. Проте, жодний вид управління не має сенс без чітко

організованої системи внутрішнього контролю. Цей фактор пояснюється тим,

що не можливо управляти, якщо не перевіряти виконання встановлених вимог і

не виявляти фактичного стану об’єктів контролю.

Можна сказати, що контроль є засобом організації зворотних зв’язків.

Завдяки йому суб’єкт управління має змогу отримувати достовірну інформацію

про об’єкт управління та про хід виконання ухвалених та прийнятих

управлінських рішень. Саме завдяки контролю забезпечується своєчасне

реагування на відхилення, що відбулися в діяльності об’єкта управління.

Будучи пов’язаним з іншими сторонами управлінської діяльності контроль

дозволяє швидко відреагувати на зміни та прийняти відповідні коректуючи

заходи [16, с. 153].

Одним із важливих питань є дослідження місця контролю в досягненні

мети управління діяльністю підприємства. Визначення мети є важливим

моментом у даному напрямку. Мета повинна бути чітко сформульована.

Кількісні характеристики, за якими можна зробити висновки про ступінь

досягнення мети повинні бути правильно визначені

67

Місце контролю у формуванні та досягненні основної мети управління

діяльністю підприємства визначено на рис. 1.11.

Рис. 1.11 Місце контролю у формуванні та досягненні мети управління

діяльністю підприємства (побудовано автором за [2, с. 13])

Так, мета управління діяльністю підприємства та мета контролю

взаємопов’язані та взаємоузгодженні. Метою управління є підвищення

ефективності діяльності підприємства, прийняття правильних управлінських

рішень. Метою контролю є своєчасна діагностика та інформування керівництва

про ймовірні відхиленні від заданих параметрів. Виходячи з рис. 1.11 можна

відмітити, що контроль охоплює весь процес досягнення мети управління

діяльністю підприємства від розробки заходів по її досягненню до розробки

корегуючих дій та забезпечує реалізацію цього процесу.

Місце органу контролю або підсистеми внутрішнього контролю в

структурі системи управління діяльністю підприємств науковці почали

досліджувати ще починаючи з 1982 р. Є.А. Кочерін [73, с. 201]. Науковець

визначає, що система внутрішнього контролю (СВК) підпорядковується

вищому рівню управління. Таке визначення є суперечливим та недоречним.

Оскільки, по-перше, СВК є незалежним органом, який повинен

Контроль

Мета управління Процес досягнення мети управління

Аналіз результатів

діяльності

Розробка

заходів

Створення умов

Коректуючи заходи

68

підпорядковуватися та діяти в інтересах власника підприємства; по–друге,

надавати акціонерам та власникам достовірну інформацію про реальний

фінансовий стан підприємства. Якщо СВК буде підпорядкована адміністрації

підприємства, а не власнику, це збільшуватиме ймовірність виникнення

злочинів та маніпуляцій, шляхом викривлення звітності та приховування факту

розкрадання майна підприємства.

СВК взаємодіє з усіма підрозділами на підприємстві. Тільки зворотній

зв'язок забезпечить її функціонування як органу, що надає апарату управління,

зовнішнім користувачам реальну інформацію про дійсний стан господарської

діяльності підприємства та забезпечить керівництво достовірною інформацією

для прийняття ефективних управлінських рішень [16].

На сьогодні серед науковців та фахівців існує велика кількість поглядів

щодо місця контролю в системі управління.

Науковець Н.П. Кузик у своєму дослідженні надає контроль подвійну

роль. Так, науковець зауважує, що з одного боку, контроль є функцією

управління, а з другого – елементом управлінської діяльності. Вчена СВК

виокремлює як окремий орган, який пов'язаний з усіма ланками структури

управління за допомогою двостороннього зв’язку [81].

Як зазначила Т.А. Бутинець: «…контроль є завершальним етапом в

системі управління підприємством, який забезпечує можливість простеження

характеру змін об’єкту управління та порівняння їх із запланованими

показниками» [16].

Н.Г. Виговська підкреслює, що взаємодія СВК з відповідними

підрозділами підприємства за допомогою зворотного зв’язку забезпечить

ефективну діяльність підприємства [29, с. 250].

Заслуговую на увагу науковий підхід науковця С.М. Петренко. Вчена

виділяє два види внутрішнього контролю: внутрішній контроль виконавчих

органів управління та внутрішній контроль власника. На інституційному

(вищому) рівні управління суб’єктом організації СВК є Наглядова Рада.

Контрольні функції на цьому рівні здійснює служба Внутрішнього аудиту

69

(ВНТА). На середньому рівні управління контроль організовується

адміністрацією підприємства, а реалізація контрольних функцій покладена на

менеджерів структурних підрозділів. Перед службою ВНТА стоїть мета

допомагати керівництву щодо підвищення ефективності діяльності

підприємства. В цьому випадку здійснюється оцінка обґрунтованості

управлінських рішень відносно витрат, обсягів виробництва, продажу,

прибутку. Працівники служби ВНТА надають адміністрації (керівництву)

підприємства консалтингові послуги щодо оцінки підсистеми «контролінг».

При цьому роботи з «класичного аудиту» не проводяться [125].

Ми погоджуємося з думкою науковця С.М. Петренко. Внутрішній

контроль присутній на всіх рівнях управління, тому доречним є його розділення

на внутрішній контроль власника та поточний внутрішній контроль. Останній

здійснюється керівниками структурних підрозділів підприємства в межах

кожного підрозділу, а власник за допомогою апарату ВК здійснює контроль за

підприємством за допомогою звітів.

Дослідивши погляди науковців щодо визначення місця СВК в системі

управління діяльністю підприємства нами побудована схема системи

управління діяльністю підприємства з визначенням в ній місця служби

внутрішнього контролю.

Підсумовуючи все вище визначене, відмітимо, що внутрішній контроль є

невід’ємною частиною системи управління діяльністю підприємства. За

допомогою зворотного зв’язку він взаємодіє з усіма структурними підрозділами

підприємства. Внутрішній контроль як окремий орган підпорядковується та діє

в інтересах власника підприємства, або керівника, якщо останній є власником

та акціонером. Внутрішній контроль власника дозволяє зменшити

корумпованість та ризики змови керівника та контролера. До функцій

контролю, який здійснюється в інтересах власника можна віднести наступні:

– оцінка ефективності функціонування системи бухгалтерського обліку та

системи внутрішнього контролю;

70

– оцінка ефективності процедур контролю та процедур управління

ризиками;

– перевірка руху управлінської інформації;

– перевірка підсистем, що відповідають за виявлення та корегування

існуючих помилок;

– перевірка дотримання вимог законодавства [16].

Внутрішній контроль адміністрації здійснюється керівниками

структурних підрозділів в межах кожного із них. За допомогою таких

структурних підрозділів як бухгалтерія, кадрова, фінансова служба та інші

служби, які займаються збором та обробкою інформації по результатах

фінансової діяльності підприємства, виявляють недоліки. До функцій

контролю, що здійснюється керівниками структурних підрозділів належать:

– забезпечення керівництва підприємства точною, достовірною та

надійною інформацією;

– забезпечення збереження активів та документів підприємства;

– оцінка дотримання облікової політики;

– забезпечення ефективності прийняття управлінських рішень шляхом

попереднього контролю (на стадії прийняття управлінського рішення),

поточного контролю (при здійсненні операцій) та наступного контролю (при

оцінці результатів господарських операцій);

– оцінка дотримання працівниками вимог законодавчих та нормативно-

правових актів, регламентуючих документів [16].

До основних принципів здійснення контрольних процедур належать:

1. Принцип законності – необхідність дотримання суб’єктами ВК норм,

встановлених по відношенню до їх діяльності відповідними нормативно-

правовими актами.

2. Принцип незалежності – в діяльності суб’єктів ВК передбачає

фінансову, функціональну і організаційну незалежність контролюючого органу

від підконтрольного суб’єкту.

3. Принцип об’єктивності (достовірності) – відсутність суб'єктивних і

71

політичних оцінок у діяльності контрольних органів, що досягається завдяки

визначенню відповідальності за достовірність результатів контрольних заходів,

а також існуванню обмежень на розповсюдження проміжних матеріалів ВК

(передніх перевірок), які можуть містити не до кінця перевірену інформацію.

4. Принцип наукової обґрунтованості – базується на положеннях

діалектичної теорії пізнання, враховує вимоги економічних законів,

використовує досягнення НТП, новітні прогресивні методи економічних

досліджень.

5. Принцип самодостатності системи контролю, що передбачає наявність

такого складу елементів контролюючої системи (суб'єкт, об'єкт, процес,

контролююче середовище і комунікативний блок), який забезпечує

ефективність її функціонування й розвитку.

6. Принцип ефективності, що передбачає оцінку витрат, пов'язаних з

проведенням контрольних заходів, ефективністю відволікання людей від

поточної роботи, величиною і тяжкістю виявлених господарських порушень,

тобто чим нижче грошові витрати та чим вищий результат контрольних заходів,

тим вище ефективність ВК.

7. Принцип відповідальності – передбачає наявність триаспектної

відповідальності: а) відповідальність посадових осіб, що реалізують контрольні

повноваження; б) відповідальність підконтрольних суб'єктів у разі виявлення

порушень у їх діяльності; в) відповідальність осіб, на яких покладені

зобов'язання по виконанню рекомендацій ВК [23]. Важливо, щоб

відповідальність будувалася з урахуванням прав і функціональних обов'язків

відповідних органів і посадових осіб [23].

8. Принцип нерозголошення комерційної таємниці – відсутність доступу

різних державних органів і широкого кола суспільства до результатів

контрольних заходів, з метою інформаційної безпеки підприємства.

9. Принцип плановості – розробка плану контрольних заходів (контроль

результату) на майбутній звітний період, що затверджується суб'єктом ВК і

керівником підприємства на підставі індикаторів або за зверненням ініціатора

72

(власник, Рада Директорів, Наглядова Рада, керівник). Однак кризовий

характер індикаторів, наявність умов скоєння шахрайства можуть спричинити

потребу в позапланових контрольних заходах. Превентивний і поточний

характер ВК передбачає регулярне проведення заходів контролю (перевірка

документів перед здійсненням і в ході проведення господарської операції).

10. Принцип професійності – стосується осіб, які здійснюють

процедури ВК, і характеризується наступними вимогами: компетентність,

професійна відповідальність, спілкування з посадовими особами

підконтрольних суб'єктів господарювання та використання засобів комунікації,

безперервність освіти, підтримка репутації професії, контроль якості роботи,

відповідність Кодексу етики.

11. Принцип дієвості – можливість практичного використання

результатів і рекомендацій ВК, розробки конкретних заходів з метою

позитивного впливу на подальший процес господарської діяльності

підприємства [22; 125].

Крім зазначених принципів, під час проведення ВК слід дотримуватися

державного підходу – оцінка певних проявів економічного життя підприємства

здійснюється з урахуванням державної (сплата податків), економічної

(розвиток певної галузі), соціальної (виплата заробітної плати і стягення

соціального внеску), екологічної (уникати забруднення зовнішнього

середовища), міжнародної (для суб’єктів зовнішньо економічних відносин)

політики.

Складність системи внутрішнього контролю відповідає структурі

підприємства. Масштаби його використання та ефективності залежать від

інтересів власника підприємства. Система внутрішнього контролю повинна

бути економічно вигідною, тобто витрати на її утримання та функціонування не

повинні перевищувати витрати за умови її відсутності [23]. Ефективна система

внутрішнього контролю дозволить скоротити витрати на проведення

зовнішнього аудиту.

73

На сучасному етапі розвитку підприємств проблеми впровадження та

функціонування системи внутрішнього контролю на підприємствах, не

дивлячись на її актуальність з наукових позицій залишається не в повному

обсязі практично реалізованою.

Позитивний ефект від реалізації системи внутрішнього контролю на

підприємстві полягає у зменшенні ризиків та зниженні кількості фактів не

якісно виконаної роботи. Контроль повинен здійснюватися своєчасно та бути

ефективним.

Однією умовою для ефективної організації СВК на підприємстві є

узгодженість з системою бухгалтерського обліку. Це пояснюється тим, що

система подвійного запису визначає порядок здійснення господарських

операцій, а це потребує правильно організовану систему контролю.

Добре організована система внутрішнього контролю потребує оцінки

своєї ефективності з точки зору поставленої мети. Все це буде досліджено у

наступному розділі нашої роботи.

Висновки до розділу 1

Дослідження теоретичних засад внутрішнього контролю підприємств дає

підстави зробити наступні висновки:

1. Проведений аналіз наукової та спеціальної літератури дозволив

дослідити генезис терміну «контроль». У широкому розумінні під контролем

слід розуміти систему спостереження й перевірки відповідності процесу

функціонування об’єкта управління прийнятим управлінським рішення,

встановленням результатів управлінського впливу на об’єкт управління шляхом

виявлення відхилень, що допущені у ході виконання цих рішень.

Систематизовано підходи науковців щодо визначення терміну «контроль».

2. Запропоноване авторське бачення сутності поняття «внутрішній

контроль». Під внутрішнім контролем пропонуємо розуміти систему, що

74

організовується керівництвом підприємства, покликана досягти головної мети

підприємства та направлена на зниження ризиків і діє в межах чинного

законодавства на засадах інформаційного забезпечення керівництва щодо

резервів підвищення ефективності діяльності, що посилить значення контрольної

функції підприємств та дозволить розширити її значення.

3. Сформавано власне визначення поняття «внутрішноьгосподарський

контроль». Дане поняття запропоновано розглядати як систему, що здійснюється

управлінським персоналом і направлена на оцінку господарської діяльності та

функціонування підприємства в межах чинного законодавства, що дозволяє

своєчасно виявляти і попереджувати негативні явища.

4. Розмежовано поняття «внутрішньогосподарський контроль» та

«внутрішньосистемний контроль» та зроблено висновок про те, що ці поняття є

схожими за своїм змістовим наповненням, проте не є синонімами.

Внутрішньосистемний та внутрішньогосподарський контроль існують в

середині підприємства, мають спільний об’єкт та проводяться за допомогою

одних методів.

5. Удосконалено класифікацію внутрішнього контролю в частині його

обєктів. До об’єктів контролю на нашу думку слід віднести ресурси

підприємства (матеріальні, фінансові, трудові, технологічні та інформаційні),

господарські процеси (фінансування діяльності, постачання, виробництво, збут)

та результати діяльності підприємства (обсяг випущеної продукції, прибуток,

рентабельність, ділова активність).

6. Виходячи з думки про те, що функції внутрішнього контролю повинні

формуватися в залежності від концептуальних основ підсистеми внутрішнього

контролю, які розробляються на кожному підприємстві в залежності від його

специфіки, нами визначено основні функції внутрішнього контролю. До них

належать: інформаційна, корегуюча, превентивна, діагностична, комунікаційна,

координаційна та функція оцінки. Завдяки функціям контролю зберігається

прямий та зворотній зв'язок між всіма підрозділами підприємства.

75

7. Сформовано концептуальні положення внутрішнього контролю, які

складаються із суті внутрішнього контролю, його складових елементів, мети,

завданнь, суб’єктів контролю, об’єктів контролю, організаційного потенціалу та

методичного апарату.

8. Окреслено порівняльну характеристику внутрішньогосподарського

контролю, внутрішнього аудиту та ревізії, як форм контролю, що мають місце

на підприємстві.

9. Систему управління нами представлено як систему, що поєднує в

собі керовану та керуючу підсистеми з наявністю та функціонуванням

організаційної структури, суб’єктів та об’єктів управління, процесу управління,

каналів для передачі інформації, організаційних зв’язків, діяльності з

підготовки та прийняття управлінських рішень, організаційної культури.

Результати дослідження, викладені у цьому розділі, опубліковані у

працях: статті [108; 113; 226; 231], матеріали конференцій [223; 224; 225; 227;

228; 229; 230].

76

РОЗДІЛ 2

СУЧАСНИЙ СТАН ВИКОРИСТАННЯ ВНУТРІШНЬОГО

КОНТРОЛЮ ПІДПРИЄМСТВАМИ МАШИНОБУДУВАННЯ

2.1. Стан машинобудівної галузі як середовища функціонування

внутрішнього контролю

На сучасному етапі розвитку економічних відносин в Україні, можна

відмітити, що джерелом збільшення національного багатства, продуктивності

капіталу, відтворення ВВП є промисловість. Покращення якісного рівня

помисливості також сприятиме економічному та соціальному розвитку

держави.

Проте, на сьогодні основною проблемою, що має негативний вплив на

розвиток національної економіки є низька конкурентоспроможність

промисловості. Так, згідно з Концепцією Загальнодержавної цільової

економічної програми розвитку промисловості на період до 2020 року,

забезпечення промисловими товарами власного виробництва в Україні

відбувається на рівні близько 60 відсотків, інноваційної продукцією – на рівні

25-30 відсотків. Що стосується показників ефективності промислової

діяльності, то в Україні вони на порядок нижче від рівня даних показників у

країнах ЄС. Зокрема, споживання матеріальних та енергетичних ресурсів нижча

майже у 3 рази, а продуктивність нижча аж у 10 раз [65].

Непроста фінансова ситуація в країні зумовила відповідно й низькі

фінансові результати діяльності всіх галузей економіки, в тому числі й

підприємств машинобудування. Рівень прогресу галузі машинобудівної є

індикатором розвитку вітчизняної економіки, від якого залежить місце держави

у світовому співтоваристві. Від стану розвитку галузі машинобудування також

залежить ефективність розвитку інших галузей промисловості та вітчизняної

економіки в цілому. Проте на сьогодні у машинобудівній галузі має місце ряд

77

негативних чинників, що стримують її розвиток. До чинників, що гальмують

розвиток машинобудівної галузі можна віднести: відсутність ефективної

державної політики щодо розвитку машинобудівної галузі; відсутність

державної підтримки галузі в цілому; недостатній контроль з боку держави за

діяльністю монополістів і посередників, що призводить до значного зростання

вартості матеріалів, енергоресурсів та комплектуючих виробів; відсутність

достатніх обсягів фінансування господарської діяльності підприємств;

недостатність обігових коштів; недосконалість механізму середньо- та

довгострокового кредитування; наявність тіньового механізму в економіці

держави; зміна у негативний бік показників ефективності функціонування

підприємств; збільшення критичного рівня зношеності основних виробничих

засобів, що негативно впливає на конкурентоспроможність, якість та

собівартість продукції; недостатній рівень платоспроможності

товаровиробників та низький рівень платоспроможності на ринках збуту

продукції машинобудування; руйнування зв'язків з підприємствами і

організаціями машинобудування Росії та країн СНД, в яких концентрувалася

більша частина НДІ та КБ; скорочення кількості працівників, відсутність дієвої

моральної та матеріальної мотивації; скорочення соціальної інфраструктури

підприємств; низький ріст інноваційної активності (відсутність інноваційної

політики, яка спрямована на вирішення ряду існуючих економічних проблем);

відсутність механізму на підприємствах для створення та фінансування власних

розробок; відсутність реального моніторингу потреб у продукції тощо [11, с. 29;

207, с. 141].

Більшість визначених проблем можна вирішити за допомогою

впровадження ефективної державної політики до розвитку машинобудівної

галузі, а також використання наукового доробку вітчизняних вчених та

іноземного досвіду.

Проблеми галузі, її фінансово-економічний стан та перспективи розвитку

детально знаходять своє відображення у дослідженнях вітчизняних науковців

таких як: А.В. Бакута [11], Н.Г. Георгіаді [31], Х.О. Мандзіновська [88],

78

А.М. Ткаченко [186], Н.П. Ткачова [188], В.Ю. Тимошик [207], А.В. Череп [208]

та ін. Проте, не зважаючи на значну наукову спадщину, все ж таки потребують

висвітлення деякі невирішені проблемні питання у галузі машинобудування та

перспективи її розвитку за допомогою аналізу фінансово-економічної

діяльності.

Галузь машинобудування забезпечує розвиток всіх транспортних засобів

(суден, тепловозів, електровозів, вагонів, автомобілів, літаків), верстатів,

сільськогосподарських машини, екскаваторів, генераторів для електростанцій,

технологічного обладнання для заводів і фабрик галузі машинобування [188,

с. 139].

Машинобудівний комплекс є найбільш розвиненим в Україні, що

включає в себе 23 підгалузі. Галузь машинобудування об’єднує в собі 11267

підприємств, серед яких 146 – це великі підприємства, 1834 – середні та 9287 –

малі [36, с. 33].

Галузь машинобудування має відмінність від інших галузей

промисловості. Першою є особливості розміщення, оскільки дана галузь

практично не залежить від природних ресурсів. Це й спричинило розвиток

галузей на різних територіях України.

Ще однією умовою розміщення машинобудівних підприємств є наявність

сировини на певній території. Так, основною сировиною для підприємств

машинобудування є метал та конструкційні метали, що виробляються хімічної,

деревообробною промисловістю. Галуззю машинобудування споживається

близько 1/3 прокату, 2/3 стального литва та близько 45% чавуну від загального

виробництва в країні.

Переважна більшість підприємств машинобудівної галузі – трудомісткі,

які потребують значних затрат праці при невеликих обсягах сировини.

Орієнтація на трудовий потенціал є одним із важливіших принципів

розміщення машинобудівних підприємств.

79

Основними територіальними формами організації машинобудівної галузі

є вузли, центри, агломерації та райони. В Україні існує близько 70

машинобудівних вузлів, які відрізняються в залежності від величини та

спеціалізації.

Серед найбільших машинобудівних вузлів слід виділити Харківський.

Великого розвитку набули тут сільськогосподарське та тракторне

машинобудування, верстатобудування, енергетичне та електротехнічне

машинобудування.

Другим за своєю величиною виступає Київський машинобудівний вузол.

В цьому вузлі переважну кількість складають такі галузі як транспортне

машинобудування, приладобудування, машинобудування для хімічної та

харчової промисловості.

Третім за своєю величиною є Дніпропетровський вузол. Тут розвинені:

сільськогосподарське машинобудування, електротехнічне машинобудування.

У Запорізькому вузлі переважають електротехнічне і автомобільне

машинобудування.

Одним з великих машинобудівних вузлів важкого машинобудування є

Краматорськ, суднобудування – Миколаїв, суднобудування та

сільськогосподарське машинобудування – Херсон.

Структура машинобудівної галузі в Україні представлена на рис. 2.1.

Важке машинобудування представлено енергетичним, хімічним,

металургійним та гірничобудівним. Ця галузь машинобудування поєднує в

собі підприємства, які займаються виробництвом великогабаритних та

металомістких машин, обладнання для металургії, енергетичних блоків

(парових котлів, атомних реакторів, турбін та генераторів), гірничодобувної

та хімічної промисловості. Розміщується в районах з великою кількість

металургійних заводів та споживачів готової продукції. Підприємства, що

належать до важкого машинобудування мають повний виробничий цикл

(заготовка, обробка, складання готових виробів).

80

Рис. 2.1 Структура машинобудування України (побудовано автором на

основі [11])

Середнє машинобудування представлено транспортним

(автомобілебудування, літакобування, вагонобудування, тепловозобудування,

суднобудування) та сільськогосподарським (тракторобудування, виробництво

сільськогосподарської техніки, обладнання для тваринницьких ферм). Дана

галузь машинобудування займається виробництвом продукції з високою

працемісткістю та фондоємністю: транспортне машинобудування,

тракторобудування, устаткування для комбікормової промисловості. Галузь

Машинобудування

ВАЖКЕ

СЕРЕДНЄ

ЗАГАЛЬНЕ

ТОЧНЕ

Енергетичне

Хімічне Металургійне Гірничодобувне

Транспортне

Сільськогосподарське

Тепловозобудування Суднобудування

Автомобілебудування

Вагонобудування

Літакобудування

Тракторобудування Виробництво

с/г техніки Обладнання для

тваринницьких

ферм

Верстатобудування Електротехнічне Обладнання для

різних галузей

Електронне,

радіологічне

Приладобудування

Електротехнічне

81

середнього машинобудування охоплює галузі з високим рівнем розвитку

спеціалізації.

Загальне машинобудування представлено верстатобудуванням,

електротехнічним будуванням та обладнанням для різних галузей. Дана галузь

машинобудування займається виробництвом машин, апаратів та інших виробів,

необхідних для перетворювання, передачі та споживання електроенергії;

виробництвом верстатів; виробництвом автоматичних ліній з виготовлення

продукції харчової промисловості, різних видів машин та техніки для легкої

промисловості, побутових приладів.

Точне машинобудування представлене електронний та радіологічним

машинобудуванням, приладобудуванням, електротехнічним

машинобудуванням. Дана галузь машинобудування займається виробництвом

наукоємної продукції, засобів, які передають, перетворюють та споживають

електроенергію (телевізори, електроприймачі); обчислювальну техніку.

У структурі машинобудування, яке є основою для розвитку інших галузей

промисловості слід провести структурну перебудову за рахунок пріоритетних

напрямків в тих галузях промисловості, що має значний експортний потенціал.

Проте, на сьогодні, машинобудівний комплекс країни переживає не

найкращі часи. Нестабільна політична ситуація, фінансово-економічний стан в

країні, події на сході України призвели до зниження економічної та

інвестиційної активності на ринках внутрішньому та зовнішньому, а саме

російському, який був головним споживачем продукції для вітчизняного

машинобудування. Наприклад, від загального обсягу експорту – експорт до

країни ЄС складає 21%, до країн СНД – 14%, а до РФ – 52% відповідно [126].

Дані експорту окремих видів продукції машинобудування визначені в табл. 2.1.

Скорочення експорту до РФ призвело до зменшення обсягів виробництва

продукції машинобудівних підприємств у 2014 р. на 24%. Виробництво

залізничних вагонів скоротилося у 2014 р. на 76,2% [76; 161].

Одним із важливих показників діяльності підприємств машинобудування є їх

інноваційна активність. Розмір капітальних інвестицій у промисловість на 2014 р.

82

склав 82743,8 млн. грн., що на 19114,2 млн. грн. менше ніж у 2013 р. Частка

підприємств машинобудування в них становила 6101 млн. грн. або 7,37%

відповідно. Основна частина інвестицій спрямована на виробництво

автотранспортних засобів, причепів та напівпричепів, що становить 40% та

виробництво транспортних засобів і устаткування, що складає 33% від загального

обсягу. На долю виробництва електричного, електронного та оптичного

устаткування припало лише 3,8% інвестицій від загального обсягу [27; 54].

Виникнення такої ситуації зумовлено тим, що в Україні зосереджено значні

потужності залізничного машинобудування, а саме виробництво залізничних

цистерн (ПАТ «Азовзагальмаш», ПАТ «Полтавхіммаш»), ПАТ «Крюківський

вагонобудівний завод»), вагонів (ПАТ «Дніпровагонмаш»), а також

автомобілебудування (основні потужності зосереджено на ПАТ «Запорізький

автомобільний завод», ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан Моторс»,

ТОВ «Кременчуцький автоскладальний завод» та ПрАТ «Єврокар»). Виробництво

машин і устаткування для сільського та лісового господарства (ТОВ «Лозівський

ковальсько-механічний завод», ПАТ «Харківський тракторний завод ім.

С. Орджонікідзе», ПАТ «Гідросила»), виробництво насосів, компресорів та

гідравлічних систем (ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче

об’єднання ім. М. В. Фрунзе», ПАТ «Сумський завод насосного та енергетичного

машинобудування «Насосенергомаш»), та запчастин до них (ПАТ «Харківський

підшипниковий завод») [137].

Ряд факторів, таких як: низька інвестиційна привабливість, відсутність

залучення недорогих фінансових ресурсів, застарілі технології у виробництві

призвели до скорочення інноваційної діяльності підприємств. За даними державної

служби статистики України лише 16% промислових підприємств займалися

інноваційної діяльністю. До основних джерел фінансування інноваційних витрат

відносяться:

– власні кошти підприємств, кошти державних і місцевих бюджетів, які

становили 5,3% від зального обсягу;

– кошти вітчизняних та іноземних інвесторів – 2,2%, кредити – 8,6% [161].

83

Слід зазначити, що галузь машинобудування належить до галузей з

високим інвестиційним ризиком. Це пояснюється тим, що попит на продукцію

цієї галузі залежить від кон’юнктурних коливань, швидкого морального

старіння технологій та обладнання. Це вимагає спрямування інвестицій

у модернізацію виробничих потужностей машинобудування та створення нових

гнучких виробництв, здатних пристосовуватися до науково-технологічних змін

у світовій машинобудівній промисловості та коливань попиту [137].

Низький рівень залучення інвестицій в інноваційний розвиток підприємств

машинобудівної галузі є основною причиною зниження конкурентоспроможності

на зовнішньому ринку.

Одним із головних показників ефективної фінансово -економічної діяльності

підприємств є їх рентабельність. Показник рентабельності дозволяє оцінити рівень

прибутковості підприємств. Динаміка цього показника наведена на рис. 2.2.

3,64,7

3,4 3,0 3,3

6,6

8,69,9

6,6

0,20

2

4

6

8

10

12

2010 2011 2012 2013 2014

Роки

Рентабельність,%

Промисловість Машинобудування

Рис. 2.2 Динаміка зміни показника рентабельності підприємств

машинобудування України за 2010-2014 рр., % [88, с. 158; 152]

Як свідчать дані з рис. 2.2 рівень рентабельності підприємств

машинобудування зростав з 2010 р. по 2012 р. включно. Починаючи з 2013 р.

цей показник почав подати, і у 2014 р. досяг свого критичного значення. На

нашу думку така ситуація пов’язана, перш за все, з економіко-політичним

84

станом у державі. Тому що серед областей, де швидкими темпами розвивається

галузь машинобудування є схід України.

Галузь машинобудування за даними Державної служби статистики

України на 2014 р. у складі вітчизняної промисловості займає шосте місце за

обсягом реалізованої продукції, що становить 7,2% від загального обсягу

реалізованої продукції, поступаючи при цьому переробній галузі – 63,4%;

галузі з постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря –

24,6%; харчовій промисловості – 20,8%, металургійній промисловості – 16,9%;

добувній промисловості – 10,7% відповідно (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Обсяг реалізованої продукції промисловими підприємствами за основними

галузями за 2010-2014 рр., млн. грн.

Період 2010 2011 2012 2013 2014

Вид промисловості

млн. грн. у % млн. грн. у % млн. грн. У % млн. грн. у % млн. грн. у %

Промисловість, у т.ч.

1043110,8 100 1305308 100 1367925,5 100 1322408,4 100 1389140,5 100

Переробна промисловість

703340,0 67,4 822537,4 65,3 871146,6 63,7 817734,4 61,8 880809,4 63,4

Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря

217430,1 20,8 289016,2 22,2 333248,2 24,4 333400,6 25,2 341078,9 24,6

Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів

187522,0 18,0 216454,0 16,6 245869,7 18,0 253439,0 19,2 289230,3 20,8

Металургійне виробництво, виробництво готових металевих виробів

200001,9 19,1 241884,7 18,5 223294,1 16,3 207305,3 15,7 234388,0 16,9

Добувна промисловість і розроблення кар’єрів

104081,5 10,0 143747,7 11,0 143941,9 10,5 151575,3 10,5 148692,9

10,7

Машинобу-дування

97056,9 9,3 130847,9 10,1 140539,3 10,3 113926,6 8,6 99387,1 7,2

Примітка. Джерело : узагальнено автором на основі [116]

85

Проведений аналіз фінансових результатів підприємств

машинобудування за період з 2010 по 2014 рр. згуртовано у табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Фінансові результати машинобудівних підприємств України

за 2010-2014 рр. (млн. грн.)

Показники

Роки

2010 2011 2012 2013 2014

Фінансовий результат до оподаткування, млн. грн.

Промисловість 31579,6 58892,4 20924,6 13698,3 -79724,0

Машинобудування 7172,8 15081,2 13610,5 5526,9 -10340,4

Чистий прибуток/збиток

Промисловість 11889,6 32229,9 2592,4 -4181,1 -174488,3

Машинобудування 4235,5 10777,9 9268,8 2768,6 -22304,3

Підприємства, що отримали прибуток, % до загальної кількості підприємств

Промисловість 59,2 62,6 62 63,3 62,4

Машинобудування 62,4 67,7 66,1 65,2 62,9

Сума прибутку, млн. грн.

Промисловість 69269,5 107006,8 84402,8 64470,8 61489,0

Машинобудування 10810,1 18299,9 16311,1 7178,8 7375,5

Підприємства, що отримали збиток, у % до загальної кількості підприємств

Промисловість 40,8 37,4 38 37,7 37,6

Машинобудування 37,6 32,3 33,9 35,8 37,1

Сума збитку, млн. грн..

Промисловість 37689.9 48114,4 65478,2 68651,9 235977,3

Машинобудування 3637,3 3218,7 2700,6 4410,2 29679,8

Примітка. Джерело : узагальнено автором на основі [88, с. 158; 200]

Проведений аналіз фінансово-економічного стану підприємств

машинобудування дає підстави зробити висновок, що у 2013 р. значення

показника «Фінансовий результат до оподаткування» був найменшим, та склав

5526,9 млн. грн.

Збільшення фінансового результату до оподаткування підприємств мало

місце у 2011 р. В даному році цей показник склав 15081,2 млн. грн. Слід

зауважити, що у 2014 р. підприємства машинобудування отримали збиток у

розмірі 22304,3 млн. грн., що вплинуло на фінансовий результат негативним

чином. Збільшення кількості збиткових підприємств із за наявності у них

кредиторської заборгованості.

86

Ефективність роботи визначається також обсягом реалізації продукції та

індексом промисловості. Обсяги реалізації продукції галузі машинобудування

відображено на рис. 2.3.

Рис. 2.3 Обсяг реалізованої продукції підприємств машинобудування

України за 2010-2014 рр. [88, с. 166; 116]

Як свідчать наведені дані, обсяги реалізованої продукції підприємствами

машинобудування знижуються. Свого максимального значення обсяг

реалізованої продукції досяг у 2012 р. та склав 144933,8 млн. грн. або 10,2% у

загальній структурі промисловості. У 2014 р. значення цього показника

зменшилось на 2,3%, що становило 94088,4 або 7,8% відповідно. Майже вдвічі

скоротилися обсяг вироблених машин та устаткування й транспортних засобів

та устаткування, що становило у 2014р. в порівняні з 2012 р. 29713,2 млн. грн.

87

та 37817,5 млн. грн. відповідно. Це є негативною тенденцією й свідчить про

зменшення долі машинобудівної галузі у структурі промисловості держави та

відставання у технічному плані вітчизняної промисловості від розвинутих

країни світу.

Для порівняння у таких країнах як Німеччина на долю машинобудування

припадає 56,3% від загального обсягу випуску промислової продукції; в Японії

цей показник складає 51,1%; в Англії – 39,6%; в Італії – 36,4%; в Китаї – 35,2%

відповідно [188, с. 139].

Індекс промислової продукції України за період з 2010 по 2014 роки теж є

нестабільним. Цей показник характеризує зміну обсягу виробленої продукції у

поточному періоді по відношенню до базисного. Динаміку індексу промислової

продукції України визначено на рис. 2.4.

Рис. 2.4 Індекс промислової продукції України за 2010-2014 рр. [46]

Аналіз даних рис. 2.4 свідчить про те, що максимального значення

показник індексу продукції, що вироблена підприємствами машинобудування

88

досягнув у 2010 р. та склав 136,1%. У 2014 р. цей показник у порівнянні з

2010 р. скоротився вдвічі та склав 70,7% відповідно. Такі зміни зумовлені, як

вже зазналося вище, нестабільної фінансово-економічною ситуацією в країні.

Результати проведеного дослідження сучасного стану машинобудівної

галузі України свідчать про збільшення збитковості машинобудівних

підприємств у 2014 р., зниженню індексу промисловості, зменшенню обсягів

реалізованої продукції, зниженню рентабельності підприємств.

Слід відмітити, що машинобудівні підприємства значну увагу приділяють

технічному переозброєнню виробництва та підготовці випуску інноваційної,

конкурентоспроможної продукції, оскільки розвиток науково-технічної діяль-

ності є запорукою ефективної діяльності та покращення фінансово-

економічного стану будь-якої галузі, у тому числі й галузі машинобудування.

Аналіз кількості інноваційно активних машинобудівних підприємств

свідчить, що протягом 2009-2013 рр. їх кількість поступово збільшуваласяє. Це

є наслідком інноваційного розвитку галузі, але внаслідок впливу кризових явищ

та відсутності належної інноваційної підтримки з боку держави у 2014 р.

ситуація погіршилась, і кількість інноваційно активних підприємств значно

зменшилася [88].

Наявність визначених тенденцій у розвитку, перш за все, спричинено

подіями на сході України, нестабільним фінансово-економічним станом у

державі, браком інвестицій тощо. Проте, на нашу думку, для покрашення

ситуації зміни потрібно починати з середини самого підприємства.

Узагальнення всього вище визначеного та проведений аналіз сучасних

тенденцій розвитку машинобудівної галузі, дозволяє виділити проблеми та

перспективи розвитку даної галузі.

До основних проблем, що стримують розвиток машинобудівної галузі

слід віднести наступні: нестабільність в економічному та політичному секторах

національної економіки; відсутність стійкого фінансового стану; в) високий

відсоток збиткових підприємств; низька рентабельність діяльності підприємств;

невелика кількість продукції машинобудівних підприємств у загальній

89

структурі промисловості (близько 8%); низька якість продукції,

невідповідність екологічних характеристик, і, як наслідок, невідповідність

вітчизняної продукції вимогам європейського і світового ринків;висока

ресурсо-, енерго- матеріаломісткість продукції машинобудування; низькі темпи

розробки, освоєння і випуску нової продукції; низький рівень

платоспроможного попиту на внутрішньому ринку; відтік

висококваліфікованих кадрів з галузі через трудову міграцію [88].

Виходячи з тенденцій, що стримують розвиток підприємств

машинобудування можна визначити способи вирішення певних проблем та

надати рекомендації, які стимулюватимуть подальший розвиток вітчизняної

машинобудівної галузі. До останніх належать: поліпшення ресурсного

забезпечення машинобудівних підприємств; залучення вітчизняних та

іноземних інвестицій для освоєння виробництва нової техніки й обладнання,

оновлення основних фондів та підвищення інноваційної активності та

інвестиційної привабливості; розширення асортименту продукції

машинобудування; необхідність державного стимулювання процесу технічного

та технологічного оновлення виробничих фондів; підйом рівня механізації й

автоматизації всіх стадій виробничого процесу; реконструкція ряду

машинобудівних підприємств і закриття нерентабельних і збиткових

підприємств; забезпечення потреби комплексу вітчизняною технікою й

обладнанням для впровадження сучасних технологій у виробництво; розробка

ефективних пропозицій щодо удосконалення умов фінансування,

оподаткування, кредитування, підприємств вітчизняного машинобудування;

впровадження наукових досліджень, технологічних і проектних розробок

комплексного характеру [88; 207].

Не підлягає сумніву той факт, що у своїй діяльності підприємств

машинобудівної галузі зустрічаються з великою кількістю проблем, які визвано

як зовнішніми (політична і фінансова криза в країні, валютні коливання,

інфляційні процеси, спад економіки, постійні зміни законодавства, високі

податки, недобросовісна конкуренція) так і внутрішніми чинниками

90

(недостатність ресурсів, низькі ліквідність, ділова активність, рентабельність, а

також рівень кваліфікації персоналу, що може призвести до виникнення

помилок та фактів шахрайства). Вливати на зовнішні чинники можливо лише за

допомогою державної політики. Що стосується внутрішніх чинників, то це є

завданням управлінців за посередництвом методів внутрішнього контролю.

Важливе місце в процесі управління підприємством належить контролю,

особливістю якого є його дієвість. За допомогою контролю на підприємстві

розробляються заходи для запобігання розкрадання та псування продукції,

удосконалюються засоби максимального збереження грошових коштів та

фінансових ресурсів, створюються умови для попередження порушень норм

законодавства. Значні обсяги зловживань, виявлених контролерами та

аудиторами в результаті перевірок фінансово-господарської діяльності

підприємств, – це результат слабкої організації внутрішнього контролю.

Контроль охоплює дії та події ще до того, як вони відбулись, тобто на стадії

наміру здійснити господарську операцію. Це є основним завданням

внутрішнього контролю на підприємстві.

Для проведення контрольних заходів потрібен аналіз системи показників

таких як: показники ліквідності, показники рентабельності, показники

фінансової стійкості, показники ділової активності. На основі даних показників

проводиться комплексний фінансовий аналіз, за результатами якого

приймаються відповідні управлінські рішення.

2.2. Аналіз системи індикаторів для ініціювання проведення

контрольних заходів

Однією з основних задач внутрішнього контролю є не тільки перевірка

законності, правильності та доцільності використання фінансових ресурсів

підприємства, але й розробка методичних рекомендацій, на основі яких будуть

формуватися управлінські рішення. Цей процес впливає на організацію

91

внутрішнього контролю. В процесі контролю використовуються аналітичні

методи, за допомогою яких оцінюється фінансовий стан, виявляються

проблемні ділянки, пропонується вирішення негативної ситуації та робиться

оцінка наслідків.

Питання сутності та ролі управління дотриманням розрахунково-

платіжної дисципліни в зміцненні фінансового стану підприємства висвітлено в

багатьох працях як вітчизняних, так й іноземних авторів. Огляд сутності

«платіжної дисципліни» розвинули науковці О.Д. Гусакова, І.О. Димшиць [37].

Значний внесок зробили: С.В. Вацко [206], А.В. Гайдук [187], О. Гнатів [32],

І.М. Гнилосир [106], О.І. Демків [206], А.С. Жердьова [215], І.Є. Зарубін [43],

Є.Є. Іонін [49], Л.А. Некрасенко [106], А.М. Поддерьогін [130], І.І. Приймак

[136], О.П. Нечепорук [147], О.О. Разборська [147], Р.А. Славюк [165],

І.П. Ткаченко [187], О.С. Філімоненков [196], О.С. Червінька [206], Л.М. Шик

[215]. Питання сутності грошових потоків, а також управління ними достатньо

широко розглянуто в сучасній економічній літературі. Цим займалися як

українські вчені – А.В. Бодюк [20], О.В. Дзюблюк, А.Г. Загородній [41],

М.В. Матвієць [90], О.В. Мицак [101], Н.В. Перловська [123], Б.А. Райзберг

[148], Р.А. Слав'юк [165], В.А. Харченко [203] та ін.

Обґрунтування цілі та завдання проведення комплексного фінансового

аналізу залежить від потреб конкретного замовника (директор чи кредитор,

інвестор або майбутній крупний замовник продукції). З метою окреслення

проблемних ділянок у межах досліджуваних підприємств машинобудування

Запорізької області, нами було обрано найбільш часто використовувані

показники фінансової стійкості, прибутковості, ліквідності, платоспроможності

та рентабельності.

Доцільність розрахунку даних показників полягає у таких міркуваннях:

– алгоритми розрахунку даних показників є загальновідомими і

загальноприйнятними для теоретиків і практиків, отже широко апробовані

фінансистами, аналітиками і аудиторами у межах різних галузей;

– проведення комплексного аналізу, який здійснюється на підставі

92

публічної фінансової звітності, що не становить комерційну таємницю і є

доступною;

– на підставі результатів аналізу приймаються управлінські рішення.

Перш за все розрахуємо показники рентабельності, за допомогою яких

визначається раціональність використання коштів підприємств. Основні

показники рентабельності підприємств машинобудування Запорізької області

за період 2010-2014 рр. представлено в табл. 2.3. Дані коефіцієнти мають

позитивне значення, що свідчить про те, що діяльність підприємств є

рентабельною та кошти використовуються раціонально. Проте, на

підприємствах, згідно з даними табл. 2.3 має місце тенденція до скорочення

показників рентабельності активів станом на 2014 р. Це свідчить про наявність

проблем у підприємств стосовно розподілу та використання коштів, а також

скорочення попиту на продукцію підприємств, і, як наслідок, зменшення

прибутку.

Рентабельність власного капіталу на трьох з п’яти аналізованих

підприємствах станом на 2014 р. теж має тенденцію до поступового

скорочення. Така тенденція зниження рентабельності власного капіталу

виникає в разі неефективного використання вкладених коштів у підприємства

та свідчить про зниження інвестиційної привабливості підприємств. Проте для

підприємства ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» починаючи з

2013 р. відбувається значне збільшення показника рентабельності власного

капіталу. У 2014 р. в порівнянні з 2010 р. цей показник збільшився у 31,25 рази.

Це свідчить про ефективне використання ресурсів підприємством.

Під час аналізу розрахованих показників доцільно використовувати так

званий підхід виділення показників, що впливають на рішення внутрішнього

контролера щодо необхідності перевірки певної ділянки управління. Отже ,

до «сірої зони» попадають показники, що не відповідають нормативному

значенню або мають негативну тенденцію, тобто сигналізують про

необхідність проведення контрольних заходів саме за цим напрямком.

93

Таблиця 2.3

Показники рентабельності діяльності підприємств машинобудування

Запорізької області за 2010-2014 рр.

Назва показника - коефіцієнти:

ПАТ «Мотор Січ» ПАТ «Запорізький автомобільний завод»

2010 2011 2012 2013 2014 2010 2011 2012 2013 2014

Рентабельності активів

0,241 0,187 0,153 0,114 0,106 0,002 0,022 0,0001 0,0001 0,0011

Рентабельності власного капіталу

0,392 0,302 0,238 0,167 0,159 0,005 0,059 0,0003 0,0001 0,0001

Рентабельності продажу

0,467 0,495 0,413 0,421 0,145 0,111 0,082 0,138 0,112 0,109

Рентабельності продукції

0,112 0,080 0,138 0,111 0,106 0,125 0,089 0,161 0,128 0,119

Назва показника – коефіцієнти:

ПАТ «Запоріжтрансформатор» ПАТ «Запорізький механічний завод»

2010 2011 2012 2013 2014 2010 2011 2012 2013 2014

Рентабельності активів

0,092 0,247 0,246 0,088 0,229 0,045 0,055 0,026 0,020 0,013

Рентабельності власного капіталу

0,324 1,161 0,974 0,495 0,318 0,048 0,056 0,027 0,021 0,014

Рентабельності продажу

0,346 0,428 0,401 0,343 0,121 0,316 0,298 0,253 0,256 0,093

Рентабельності продукції

0,528 0,749 0,661 0,550 0,441 0,461 0,422 0,340 0,344 0,352

Назва показника – коефіцієнти:

ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод»

2010 2011 2012 2013 2014

Рентабельності активів

0,005 0,005 0,005 0,158 0,153

Рентабельності власного капіталу

0,008 0,009 0,007 0,250 0,259

Рентабельності продажу

0,155 0,118 0,115 0,219 0,340

Рентабельності продукції

0,181 0,133 0,129 0,281 0,236

Примітка. Джерело : [157]

Одне з важливих значень для підприємств має показник рентабельності

продажу, що характеризує ефективність господарської діяльності

підприємств.

Динаміка цього показника на підприємствах наведена на рис. 2.5.

94

Рис. 2.5 Динаміка рентабельності продажу на підприємствах

машинобудування Запорізької області за 2010-2014 рр. [157]

Рентабельність продажу по підприємствах ПАТ «Мотор Січ»,

ПАТ «ЗАЗ», ПАТ «Запоріжтрансформатор» та ПАТ «Запорізький механічний

завод» станом на 2014 р. мало негативну неухильну тенденцію до скорочення

рентабельності продажу і, як наслідок, зменшення виручки від реалізації

продукції. Проте позитивною динамікою цього показника відрізняється

підприємство ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод». Так, у

порівнянні з 2010 р., у 2014 р. цей показник збільшився у два рази.

Рентабельність продукції зменшилась у 2014 р в порівнянні з 2013 р. на

всіх аналізованих підприємствах окрім ПАТ «Запорізький

електровозоремонтний завод». На цьому підприємстві рентабельність продукції

збільшилась у 0,76 рази, що свідчить про підвищення попиту на продукцію,

покращення якості сировини й матеріалів, та збільшення

конкурентоспроможності підприємства в цілому.

Спроможність підприємства сплачувати свої поточні забовязання

розраховується за допомогою показників ліквідності, які наведені в табл. 2.4.

95

Таблиця 2.4

Показники ліквідності діяльності підприємств машинобудування

Запорізької області за 2010-2014 рр.

Назва показника (коефіцієнт)

ПАТ «Мотор Січ» ПАТ «Запорізький автомобільний завод»

2010 2011 2012 2013 2014 2010 2011 2012 2013 2014

Коефіцієнт покриття

2,04 2,29 2,81 3,26 2,82 0,03 0,03 0,02 0,02 0,03

Коефіцієнт швидкої ліквідності

0,97 0,89 1,01 1,11 1,00 0,03 0,03 0,02 0,02 0,03

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,25 0,18 0,35 0,54 0,38 0,01 0,009 0,008 0,01 0,02

Чистий оборотний капітал

21722461 3173655 4687254 5758111 7240172 -328201 -329979 -331141 -275763 -272377

Назва показника

ПАТ «Запоріжтрансформатор» ПАТ «Запорізький механічний завод»

2010 2011 2012 2013 2014 2010 2011 2012 2013 2014

Коефіцієнт покриття

0,71 0,79 0,75 0,46 0,24 11,1 11,9 3,72 3,06 4,79

Коефіцієнт швидкої ліквідності

0,60 0,66 0,58 0,35 0,19 8,9 1,8 2,71 1,92 1,72

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,11 0,12 0,03 0,03 0,01 0,80 0,43 0,51 0,25 2,54

Чистий оборотний капітал

-753677 -536571 -705834 -1647482 -3935359 38801 33043 26200 27396 9037

Назва показника

ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод»

2010 2011 2012 2013 2014

Коефіцієнт покриття

1,58 1,51 1,41 1,67 1,38

Коефіцієнт швидкої ліквідності

1,01 1,05 0,74 1,23 0,87

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,03 4,66 7,27 0,001 0,006

Чистий оборотний капітал

39698 43652 39722 220035 -70515

Примітка. Джерело : [128]

Коефіцієнт покриття Кп – це найбільш узагальнюючий показник

ліквідності балансу, який визначається як відношення всіх поточних активів

підприємства до суми короткострокових зобов’язань [194]. Цей коефіцієнт

характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення його

96

боргів протягом року. Вважають, що його рівень у межах 2,0-2,5 є прийнятним

(стосується ПАТ «Мотор Січ»). Він показує, скільки грошових одиниць активів

припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов’язань [194].

Коли Кп стає меншим за 1,0, структура балансу вважається незадовільною, а

підприємство – неплатоспроможним [194] (ПАТ «Запорізький автомобільний

завод», ПАТ «Запоріжтрансформатор»). ПАТ «Запорізький механічний завод»

має зависокий показник покриття і має можливість вивільнити кошти із

обороту і розширити напрямки бізнесу. Коефіцієнт покриття ПАТ «Запорізький

електровозоремонтний завод» недотягує до нормативного начення, при цьому

має негативну тенденцію, однак значних коливань на протязі 5 років не

спостерігається.

Коефіцієнт швидкої (термінової) ліквідності показує, наскільки ліквідні

кошти підприємства покривають короткострокову заборгованість.

Рекомендоване значення цього коефіцієнта ≥ 0,8-1, що виконується в межах

ПАТ «Мотор Січ» і ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод». Цей

коефіцієнт показує прогнозовані платіжні можливості підприємства в умовах

своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Збільшення коефіцієнта

швидкої ліквідності за рахунок зростання дебіторської заборгованості,

наврядчи це позитивно відобразиться на платоспроможності товариства

(ПАТ «Запорізький механічний завод»).

Низький рівень цього коефіцієнта вказує на необхідність постійної

роботи з дебіторами, для забезпечення можливості обернення найбільш

ліквідної частини оборотних коштів (порівняно з запасами) в грошову форму

для розрахунків за поточними зобов’язаннями підприємства

(ПАТ «Запоріжтрансформатор», ПАТ «Запорізький автомобільний завод»).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (рекомендоване значення ≥ 0,2-0,25)

показує, яку частину поточних зобов’язань може бути погашено за рахунок

грошових коштів та їх еквівалентів (жодне досліджуване підприємство не

виконує норматив). Чим більша його величина, тим вища гарантія погашення

боргів (характерно для ПАТ «Мотор Січ» і ПАТ «Запорізький механічний

97

завод»), однак високе значення свідчить про наявність вільних обігових коштів,

які використовуються неефективно – знаходяться на рахунках або в касі, й не

працюють на бізнес. Низьке значення спостерігається в ПАТ «Запорізький

електровозоремонтний завод» і ПАТ «Запоріжтрансформатор», що може

призвести до низки негативних наслідків – несвоєчасна сплата податків, зборів,

кредитів, рахунків постачальників призведе до виникнення штрафних санкцій і

нову потребу додаткових грошових коштів з одночасним зростанням

залежності підприємства від зовнішніх контрагентів.

Чистий обіговий капітал дорівнює різниці між оборотними активами

підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями (в грошових

одиницях) [194]. Згідно з міжнародними стандартами бізнес-планування

застосовується як один з фінансових показників ефективності бізнес-планів.

Чистий обіговий капітал необхідний для підтримки фінансової стійкості

підприємства, оскільки перевищення обігових коштів над короткостроковими

зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої

короткострокові зобов'язання, але і має резерви для розширення діяльності –

ПАТ «Мотор Січ», ПАТ «Запорізький механічний завод», ПАТ «Запорізький

електровозоремонтний завод» (однак у 2014 р. має значний від’ємний показник,

що потребує прискіпливої уваги контролерів) [194]. Значне перевищення

чистого обігового капіталу над оптимальною потребою свідчить про

нераціональне використання ресурсів підприємства (ПАТ «Мотор Січ») [194].

Оптимальна сума чистого обігового капіталу залежить від особливостей

діяльності компанії, зокрема, від масштабів її діяльності, обсягів реалізації

продукції, швидкості обігу матеріальних запасів та дебіторської заборгованості

[194]. Недолік обігового капіталу свідчить про нездатність підприємств

ПАТ «Запорізький автомобільний завод» і ПАТ «Запоріжтрансформатор»

вчасно погасити короткострокові зобов'язання [194].

Розрахуємо тепер ступень залежності підприємств від зовнішніх джерел

за допомогою показників фінансової стійкості (табл. 2.5).

98

Таблиця 2.5

Аналіз показників фінансової стійкості підприємств

машинобудування Запорізької області за період 2010-2014 рр.

Назва показника (коефіцієнт)

ПАТ «Мотор Січ» ПАТ «Запорізький автомобільний завод»

2010 2011 2012 2013 2014 2010 2011 2012 2013 2014

Коефіцієнт платоспроможності (автономії)

0,617 0,624 0,663 0,701 0,690 0,407 0,454 0,470 0,439 1,593

Коефіцієнт фінансової залежності

0,619 0,602 0,355 0,428 0,411 2,445 2,202 2,158 2,284 1,627

Коефіцієнт забезпечення власними засобами

0,260 0,564 0,632 0,694 0,644 0,619 0,001 -0,044 -0,030 -0,035

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

0,192 0,621 0,528 0,898 1,043 0,314 0,580 0,198 0,533 0,574

Назва показника ПАТ «Запоріжтрансформатор» ПАТ «Запорізький механічний завод»

2010 2011 2012 2013 2014 2010 2011 2012 2013 2014

Коефіцієнт платоспроможності

0,144 0,285 0,252 0,106 0,469 0,967 0,973 0,926 0,931 0,860

Коефіцієнт фінансової залежності

7,134 3,540 3,980 9,660 3,130 1,031 1,023 1,076 1,070 0,032

Коефіцієнт забезпечення власними засобами

-0,699 -0,339 -0,365 -1,219 -3,166 0,899 0,904 0,687 0,641 0,960

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

0,310 0,580 0,199 0,535 0,314 0,291 0,233 0,180 0,133 0,504

Назва показника ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод»

2010 2011 2012 2013 2014

Коефіцієнт платоспроможності

0,605 0,610 0,602 0,609 0,660

Коефіцієнт фінансової залежності

1,656 1,642 1,660 1,640 0,786

Коефіцієнт забезпечення власними засобами

0,207 0,280 0,287 0,384 0,258

Коефіцієнт маневреності власного капіталу

0,298 0,300 0,273 0,440 0,291

Примітка. Джерело : [128]

За аналізований період з 2010-2014 рр. розраховані коефіцієнти

фінансової стійкості мають як позитивну так і негативну динаміку. Першим у

розрахунках, є коефіцієнт платоспроможності (автономії, який показує питому

вагу власного капіталу в загальній сумі засобів [194]. Позитивна динаміка цього

99

коефіцієнта спостерігається на всіх аналізованих підприємствах окрім

підприємства ПАТ «Запорізький автомобільний завод», де коефіцієнт автономії

скоротився у декілька раз. Позитивна динаміка коефіцієнта свідчить про

зменшення позичкових джерел на підприємствах.

Коефіцієнт фінансової залежності на підприємствах характеризується

позитивною динамікою. Значної зміни цей коефіцієнт сягнув на підприємстві

ПАТ «Запоріжтрансформатор». У 2014 р в порівняння з 2013 р. цей коефіцієнт

скоротився на 5,68. Це означає, що на підприємствах скоротився обсяг

позикових коштів.

На протязі 2014 р. відбулося скорочення коефіцієнту забезпечення

власними засобами на чотирьох підприємствах з п’яти аналізованих. Тільки на

підприємстві ПАТ «Запорізький механічний завод» спостерігається позитивна

динаміка коефіцієнту забезпечення власними засобами. Даний коефіцієнт у

2014 р. в порівнянні з 2013 р. збільшився на 0,319 або на 66%, що свідчить про

збільшення рівня забезпеченості власними ресурсами та ефективного

використання підприємством оборотних коштів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу характеризується зростанням на

підприємствах ПАТ «Запорізький механічний завод» та ПАТ «Мотор Січ» на

0,371 та 0,145 відповідно, або на 49% та 16,6% відповідно. На підприємствах

ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод», ПАТ «Запоріжтрансформатор»

коефіцієнт маневреності власного капіталу зменшився на 0,149 або 52% та 0,221

або 58,6% відповідно. Така негативна ситуація свідчить про зменшення частки

власного капіталу та власних джерел на підприємствах.

Не менш важливими у дослідженні фінансового стану підприємств є

розрахунок показників ділової активності (табл. 2.6).

Коефіцієнт оборотності активів відображає швидкість обороту сукупного

капіталу підприємства, тобто показує, скільки разів за аналізований період

відбувається повний цикл виробництва й обіг, що приносить відповідний ефект

у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції

принесла кожна одиниця активів.

100

Таблиця 2.6

Аналіз показників ділової активності підприємств машинобудування

Запорізької області за період з 2010-2014 рр.

Назва показника

(коефіцієнт)

ПАТ «Мотор Січ» ПАТ «Запорізький автомобільний

завод»

2010 2011 2012 2013 2014 2010 2011 2012 2013 2014

Коефіцієнт оборотності

активів

0,96 0,81 0,76 0,69 0,72 1,09 1,46 1,68 0,88 1,18

Коефіцієнт оборотності

кредиторської

заборгованості

4,5 3,18 4,22 5,57 4,42 2,89 3,39 5,70 2,72 2,19

Коефіцієнт оборотності

дебіторської

заборгованості

1,12 0,98 1,19 1,46 1,42 1,49 2,32 2,97 1,21 1,14

Строк погашення

кредиторської

заборгованості, дн.

88 114 93 85 64 125 106 63 132 164

Строк погашення

дебіторської

заборгованості, дн.

321 367 302 246 253 239 154 121 294 315

Фондовіддача основних

засобів, грн

2,15 1,99 1,62 1,49 1,21 1,27 1,51 1,59 0,78 1,63

Коефіцієнт оборотності

матеріальних запасів

1,39 1,04 1,19 0,99 0,93 5,02 5,68 4,71 2,99 3,67

Коефіцієнт оборотності

власного капіталу

1,57 1,32 1,19 1,01 1,03 1,64 1,98 2,00 1,01 0,61

Назва показника ПАТ «Запоріжтрансформатор» ПАТ «Запорізький механічний

завод»

2010 2011 2012 2013 2014 2010 2011 2012 2013 2014

Коефіцієнт оборотності

активів

0,59 0,98 1,02 0,72 0,37 0,66 0,76 0,89 0,45 0,28

Коефіцієнт оборотності

кредиторської

заборгованості

2,33 3,13 5,54 2,02 2,20 2,88 3,42 5,72 2,74 4,47

Коефіцієнт оборотності

дебіторської

заборгованості

1,54 3,18 3,03 1,80 2,95 1,50 2,33 2,98 1,23 1,38

Строк погашення

кредиторської

заборгованості, дн.

154 116 65 178 163 125 106 63 132 80

Строк погашення

дебіторської

заборгованості, дн.

235 114 119 201 122 239 155 121 294 260

Фондовіддача основних

засобів, грн

3,83 5,57 4,75 3,06 3,11 1,28 1,51 1,58 0,77 1,18

Коефіцієнт оборотності

матеріальних запасів

3,79 4,53 4,56 4,14 3,69 2,27 3,11 2,96 2,49 2,17

Коефіцієнт оборотності

власного капіталу

2,08 4,56 4,05 4,01 5,1 1,63 1,97 2,01 1,00 1,07

101

Продовження таблиці 2.6

Назва показника ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод»

Середнє значення показників у межах машинобудівної галузі на

протязі 5 років 2010 2011 2012 2013 2014

Коефіцієнт оборотності активів

0,33 0,41 0,30 0,24 0,88 0,76

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

3,93 5,21 4,37 3,82 2,21 3,71

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

2,19 2,85 2,31 2,75 2,85 2,01

Строк погашення кредиторської заборгованості, дн.

92,00 69,00 82,00 94,00 162,00 108,60

Строк погашення дебіторської заборгованості, дн.

153 165 128 139 126 207,32

Фондовіддача основних засобів, грн

0,41 0,52 0,37 0,29 0,41 1,76

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів

4,51 4,97 5,49 5,45 5,42 3,49

Коефіцієнт оборотності власного капіталу

0,36 0,44 0,31 0,25 0,54 1,71

Середнє значення даного коефіцієнта у межах машинобудівної галузі

протягом 5 років становить 0,76 оберту, отже для внутрішнього контролера

сигналом буде значне негативне відхилення від нормативу і тенденція до

зниження коефіцієнту оборотності активів у межах ПАТ «Запорізький

механічний завод». ПАТ «Запоріжтрансформатор» також має негативну

тенденцію у зміні цього показника у 2014 р.

У межах ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» протягом

2010-2013 рр. дуже низький показник оборотності активів і мав негативну

тенденцію, а за 2014 р. спостерігається прискорення обертання оборотних

коштів відносно 2013 р., що має велике значення для забезпечення стабільності

фінансового стану підприємства і можна переключити увагу на більш

проблемні ділянки внутрішнього контролю.

Оборотність кредиторської заборгованості (КЗ) – це показник, який

показує необхідну кількість оборотів для оплати виставлених підприємству

рахунків, тобто пов’язує суму грошей, що підлягає поверненню кредиторам (це,

в основному, стосується постачальників) до конкретного терміну, з поточною

102

величиною закупівель, або з придбаними у кредиторів товарів і послуг [115].

За даним показником проблемними є ПАТ «Запорізький автомобільний

завод», ПАТ «Запоріжтрансформатор», ПАТ «Запорізький механічний завод» і

ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» з негативною тенденцією

скорочення кількості оборотів і відповідно зростанням періоду погашення

кредиторської заборгованості за 2013-2014 рр., що потребує негайних заходів з

контролю за платіжною дисципліною.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки

оборотів здійснено за рік коштами, вкладеними до розрахунків. У даному

випадку чим більша кількість оборотів, тим швидше підприємство (наприклад,

ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод») отримує кошти від своїх

боржників (дебіторів). Зростання даного показника у періодах також є

позитивною тенденцією для цього підприємства.

За допомогою коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості

можна розрахувати так званий період інкасації (строк погашення дебіторської

заборгованості), тобто час, протягом якого дебіторська заборгованість

обернеться на грошові кошти. Для цього тривалість звітного періоду (скажімо,

1 рік) розділимо на коефіцієнт оборотності. Середній період інкасації, тобто час

очікування підприємством одержання грошей від дебіторів, за галуззю

машинобудування протягом п’яти років становитиме 207,32 днів. Скорочення

даного показника і недосягнення середньогалузевого значення є позитивним

моментом в діяльності підприємств ПАТ «Запоріжтрансформатор» і

ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод».

Фондовіддача основних засобів показує обсяг всієї товарної позиції по

відношенню до ціни основних засобів товариства, що допомагає підприємствам

приймати рішення під час придбання нового обладнання. Середній показник за

галуззю машинобудування становить 1,76 грн. товарної продукції на 1 грн.

основних засобів. Недосягнення цього нормативу і негативна динаміка у

чотирьох з п’яти досліджених підприємств, окрім

ПАТ «Запоріжтрансформатор», потребує прискіпливої уваги внутрішніх

103

контролерів до ефективності використання основних засобів – перевірка

завантаженості, рівня застарілості обладнання, можливостей здачі в оренду

приміщень або обладнання, що не задіяні у виробництві тощо.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів відображає число оборотів

товарно-матеріальних запасів підприємства за аналізований період. Зниження

даного показника в межах ПАТ «Запорізький механічний завод» і ПАТ «Мотор

Січ» свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного

виробництва або про зниження попиту на готову продукцію і потребує

проведення контрольних заходів щодо ефективності маркетингової діяльності.

У цілому, чим вище показник оборотності матеріальних запасів, тим менше

коштів пов’язано з цією найменш ліквідною статтею оборотних активів, тим

більш ліквідну структуру мають оборотні активи й тим стійкіше фінансове

становище підприємств ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод»,

ПАТ «Запорізький автомобільний завод» і ПАТ «Запоріжтрансформатор».

Коефіцієнт оборотності власного капіталу характеризує ефективність

управління власним капіталом підприємства, визначає скільки разів кожна

вкладена одиниця коштів приймає участь у виробничому процесі та період

обертання одного циклу. Коефіцієнт оборотності має тенденцію до збільшення

на ПАТ «Запоріжтрансформатор», що свідчить про прискорення оборотності

власного капіталу і як наслідок збільшення прибутку підприємства. Інші

досліджувані підприємства мають низьке значення цього показника або

негативну його тенденцію за останні роки, отже привертають увагу

внутрішнього контролера до перевірки.

Підводячи підсумки за результатами аналізу ділової активності п’яти

значущих підприємств машинобудування Запорізької області за період з 2010-

2014 рр., слід констатувати, що «ідеальних» пдприємств не встановлено, отже

кожне підприємство потребує уваги управлінського персоналу, у тому числі й

внутрішнього контролера з приводу оцінки достовірності інформації,

доцільності здійснених операцій з активами, дотримання платіжної дисципліни.

За результатами аналізу дебіторської додаток И (табл. И.1,

104

И.2, И.3, И.4, И.5, табл. 2.7) і кредиторської додаток К (табл. К.1, К.2, К.3, К.4,

К.5) заборгованості внутрішній контролер виділяє напрямки контрольних

заходів за найбільш значущими контрагентами (за обсягом заборгованості).

Таблиця 2.7

Порівняльний аналіз дебіторської заборгованості підприємств

Запорізької області за 2014 р. (%)

Структура дебіторської

заборгованості,%

Підприємства

ПАТ «Мотор

січ»

ПАТ «Запорізький

автомобільний завод»

ПАТ «Запоріж-трансфор-

матор»

ПАТ «Запорізький механічний

завод»

ПАТ «Запорізький електровозо-ремонтний

завод»

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

36,8 28,77 27,96 64,59 99,53

Дебіторська заборгованість за розрахунками та виданими авансами:

46,25 29,96 1,15 32,44 0,31

з бюджетом 12,26 26,51 34,81 2,19 0

у тому числі з податку на прибуток

0,28 7,00 33,38 0 0

Інша поточна дебіторська заборгованість

4,41 7,76 0,61 0,79 0,16

Довгострокова дебіторська заборгованість

0 28,77 2,09 0 0

Примітка. Джерело : [сформовано автором]

У межах ПАТ «Мотор Січ» у 2014 рр. (додаток И, табл. И.1) абсолютне

зростання статті «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги»

становить 439516 тис. грн. при темпі зростання 196,75%, що є неприпустимим

під час фінансової кризи в країні. Внутрішній контролер повинен прискіпливо

вивчити строки сплати рахунків за відвантажену продукцію (товари, послуги),

направити Акти звірки з покупцями, встановити щоденний контроль за

надходженням заборгованості на рахунки в банку або до каси, організувати

систему нагадування контрагентам про борги. В разі наявності простроченої

дебіторської заборгованості слід направити покупцю лист-оповіщення про

можливість звернення до суду, підготовити відповідний позов. При виявленні

105

безнадійних боргів (строк позовної давності закінчився), необхідно

скористатися резервом для їх списання з Балансу.

Дебіторська заборгованість за розрахунками та виданими авансами

ПАТ «Мотор Січ» за 2013-2014 рр. становить найбільшу питому вагу всієї

дебіторської заборгованості за Балансом (44,08%-46,25%), має значну

позитивну динаміку 591907 тис. грн. (темп росту 211,37%). Зазначені

індикатори сигналізують про потребу визначення внутрішнім контролером

доцільності використання попередньої оплати за сировину, матеріали або

послуги постачальникам, а також своєчасності виконання замовлень

контрагентами.

Зростання авансових платежів до бюджету на кінець 2014 р. на 53768 тис.

грн. (на 22,03%) спричинено змінами в законодавстві та сплати наперед

податку на прибуток.

Отже, ПАТ «Мотор Січ» потребує негайного вивчення стану платіжної

дисципліни щодо зовнішніх контрагентів і здійснення відповідних контрольних

заходів для її зміцнення.

ПАТ «Запорізький автомобільний завод» має незначний обсяг

дебіторської заборгованості порівняно з ПАТ «Мотор Січ» за 2013-2014 рр.

(додаток И, табл. И.2). Проблемними ділянками для ініціювання контрольних

заходів є «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» з негативною

тенденцією до зростання і «Дебіторська заборгованість за розрахунками та

виданими авансами: з бюджетом, у тому числі за податком на прибуток», – зі

значною питомою вагою у загальному обсязі дебіторської заборгованості.

Аналіз структури дебіторської заборгованості

ПАТ «Запоріжтрансформатор» (додаток И, табл. И.3) засвідчив наявність

значного рівня у структурі «Дебіторська заборгованість за товари, роботи,

послуги» (контроль угод з покупцями) і позитивної динаміки статті щодо

авансу до бюджету за податок на прибуток (постійний моніторинг

законодавства). Позитивна динаміка статті «Інша поточна дебіторська

106

заборгованість» потребує перегляду умов щодо її появи і контрольних заходів

щодо дотримання строків її погашення.

ПАТ «Запорізький механічний завод» (додаток И, табл. И.4) має значний

обсяг і долю в структурі «Дебіторської заборгованості за товари, роботи,

послуги» і авансових платежів до бюджету, однак на кінець 2014 р. динаміка

цих показників від’ємна, що дозволяє внутрішньому контролеру

переключитися на інші проблеми.

Стаття «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» в Балансі

ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» (додаток И, табл. И.5) має

значний обсяг і питому вагу, а також спостерігається значне її збільшення на

91081 тис. грн. (на 131,94%), що потребує вжиття заходів, що запропоновані

ПАТ «МоторСіч». Наявність статті «Інша поточна дебіторська заборгованість»

та значний темп її зростання (200%) вимагають перегляду положень Облікової

політики щодо критеріїв визначення дебіторської заборгованості як «іншої» і

контролю складання угод з цими контрагентами, а також дотримання ними

графіків платежу за рахунками.

Візуальне представлення даного аналізу дозволяє внутрішньому

контролеру наочно визначити найбільші статті дебіторської заборгованості для

кожного підприємства і порівняти з показниками інших підприємств за

галузевою ознакою (рис. 2.6).

Отже, ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» і

ПАТ «Запорізький механічний завод» мають проблеми з великою сумою

дебіторської заборгованість за товари, роботи, послуги, а ПАТ «Мотор Січ» –

з заборгованістю за виданими авансами. Внутрішнім контролерам необхідно

вивчити угоди постачання власної готової продукції, а також умови

контрактів з постачальниками щодо потреби авансових платежів,

здійснювати постійний моніторинг законодавства щодо сплати авансів до

бюджету.

107

Рис. 2.6 Структура дебіторської заборгованості підприємств галузі

машинобудування Запорізької області за 2014 р. [сформовано автором]

За результатами аналізу структури і динаміки кредиторської

заборгованості ПАТ «Мотор Січ» за 2013-2014 рр. (додаток К, табл. К.1) було

виділено низку індикаторів, що впливають на напрямок ВК:

– всього сума довгострокових зобов'язань в динаміці збільшується, а

статті, що формують даний показник («Довгострокові кредити банків», «Інші

довгострокові зобов'язання», «Відстрочені податкові зобов'язання»), напроти –

зменшуються, що може бути наслідком арифметичної помилки під час

108

складання Балансу або недостовірність внесеної інформації;

– поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями і за товари,

роботи послуги мають прискорену тенденцію до зростання, що негативно

впливає на ділову репутацію підприємства. Внутрішньому контролеру слід

визначити обґрунтованість такої тенденції, розробити чіткі графіки з погашення

заборгованості і відслідковувати їх виконання;

– стаття поточної заборгованості за одержаними авансами складає значну

питому вагу (40-44%) в структурі кредиторської заборгованості і має негативну

тенденцію до збільшення. Необхідна перевірка своєчасності відвантаження

продукців, товарів та послуг покупцям і замовникам ПАТ «Запорізький

автомобільний завод» (додаток К, табл. К.2) має проблему з незмінною сумою

протягом останніх двох років довгострокових зобов'язань і велику суму (99% за

структурою всієї заборгованості) статті «Поточна заборгованість за

довгостроковими зобов'язаннями», при цьому зменшення цієї суми досить

повільне. Внутрішньому контролеру необхідно перевірити факт наявності самої

заборгованості і умов її погашення, визначити можливість списання

заборгованості.

ПАТ «Запоріжтрансформатор» (додаток К, табл. К.3) має переважно

негативну тенденцію до зростання певних статей – «Відстрочені податкові

зобов'язання», «Короткострокові кредити банків», «Поточну заборгованість за

одержаними авансами та за розрахунками з учасниками». Стаття «Інші поточні

зобов'язання» ПАТ «Запоріжтрансформатор» має занадто прискорену динаміку,

а саме 309532 тис. грн. за останній рік. Внутрішньому контролеру слід

перевірити умови зростання цих показників, розробити графіки погашення,

провести заходи щодо ліквідації факторів, які впливають на збільшення такої

заборгованості.

У межах структури поточних зобов’язань на ПАТ «Запорізький

механічний завод» (додаток К, табл. К.4) відбулось перезавантаження: у 2013 р.

спостерігалась перевага у структурі статті «За одержаними авансами» (44-58%),

а на кінець 2014 р. перевага торкається статті «За розрахунками з бюджетом» –

109

майже 26% при абсолютній зміні 419 тис. грн. і темпі зростання 581,61%.

Внутрішньому контролеру необхідно зосередити увагу на дослідженні вимог

законодавства і обґрунтованості зростання заборгованості до бюджету, що

може привести до значних фінансових санкцій та адміністративних штрафів.

ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» (додаток К, табл. К.5)

має значну питому вагу в структурі кредиторської заборгованості саме статтю

«За товари, роботи послуги» (70-74%), що потребує розробки графіків

погашення заборгованості постачальникам і неухильне їх виконання. Статті

поточної заборгованості «За розрахунками зі страхування», «За розрахунками з

оплати праці» і «За одержаними авансами» мають негативну тенденцію до

зростання і вимагають від внутрішнього контролера перевірки умов таких змін

і вжиття заходів щодо зменшення впливу негативних факторів.

Аналіз динаміки грошових коштів на підприємствах за 2013-2014 рр.

(додаток Л) дозволив визначити, що кожне публічне товариство потребує уваги

внутрішнього контролера через наступні негативні тенденції:

– зростання сплати за товари і виплат персоналу

(ПАТ «Запоріжтрансформатор») перевищує зростання сукупних надходжень за

операційною діяльність, що призводить до появи негативного чистого руху від

операційної діяльності – перевірити фактори впливу, визначити

обґрунтованість витрат;

– наявність і зростання інвестиційних і фінансових витрат

(ПАТ «Запорізький автомобільний завод») призводить до відтоку ліквідних

активів з обороту підприємства – перевірити обґрунтованість таких витрат і

пошук шляхів до їх зменшення;

– зростання отриманих позик з одночасним зростанням їх погашення

наводить на думку, що нові кредити йдуть не на розвиток підприємства, а на

сплату минулих боргів (ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод») –

пошук інших шляхів сплати боргів, контроль цільового використання

кредитних коштів;

– зменшення надходжень від цільового фінансування (ПАТ «Запорізький

110

механічний завод») і зростання операційних витрат негативно вплинули на

чистий рух від операційної діяльності (хоча й отримано позитивне значення) –

перевірити обґрунтованість таких змін;

– в межах ПАТ «Мотор Січ» внутрішньому контролеру слід приділити

увагу пошуку негативних факторів, що призвели до скорочення отриманих

дивідендів та інших надходжень в результаті інвестиційної діяльності.

Таким чином комплексний фінансовий аналіз дозволяє виявляти

негативні показники платоспроможності та ліквідності, ділової активності,

стану розрахунків з дебіторами і кредиторами, руху грошових коштів, що

можна вважати індикаторами для визначення напрямку контрольних заходів.

2.3. Стан організаційного потенціалу внутрішнього контролю на

підприємствах галузі машинобудування

Результативність та ефективність діяльності підприємств

машинобудування напряму залежить від потенціалу підприємства, його

структури, відповідності умовам господарювання, ефективності використання

тощо. Потенціал підприємства визначає його реальні та перспективні

можливості функціонування. Саме потенціал суб’єкта господарювання

обумовлює напрями його розвитку і управління з урахуванням тих змін, що

відбуваються в економіці. Потенціал підприємства, його структурні зміни є

основою подальшого розвитку підприємства.

Організаційна складова управління охоплює організацію структур,

інформаційних каналів, діловодство, облік, контроль, аналіз, планування,

прийняття рішень і організацію праці в широкому розумінні цього слова. Сюди

відносять оптимізацію розмірів підприємства, централізацію і децентралізацію

управління, поділ праці в апараті управління, загальну організаційну структуру,

111

штат працівників, обов'язки, повноваження та їх делегування, мотивацію та

стимулювання праці [97].

Сутнісний аналіз організаційного потенціалу промислового підприємства

проведено А.Л Сабадирьової, результати якого будуть використані під час

побудови організаційної моделі внутрішнього контролю в системі управління

діяльністю підприємств машинобудування [158].

Організаційний потенціал промислового підприємства – це сукупність

якостей системи унікальних ресурсів, економічних знань, представлених

науково-технічними розробками, інноваціями, освітою з метою формування

інтелектуального, людського, соціального капіталу в процесі управління

діяльністю підприємства та їх мобілізації в стратегію розвитку потенціалу з

урахуванням впливу факторів зовнішнього середовища [153].

З твердженням економічної ролі інтелектуального, людського й

соціального капіталу виникає залежність організаційного потенціалу

промислового підприємства від процесу методичного забезпечення, що є

обов’язковим до виконання в корпоративних структурах [158].

Потенціал підприємства є тією складовою, яка визначає перспективи

функціонування підприємства, напрями його розвитку та ефективність

діяльності. Логікою нашого дослідження обумовлено визначення

термінологічного апарату. Методологія дослідження поняття «організаційний

потенціал» ґрунтується на чіткому визначенні понять «потенціал» та

«організація».

Етимологію терміну «потенціал» бере своє походження від латинського

слова potentia, що означає приховані можливості [163]. У Великому

тлумачному словнику української мови визначено, що потенціал являє собою

сукупність усіх наявних засобів, можливостей, продуктивних сил, що можуть

бути використані в певній галузі, сфері, ділянці тощо [28, с. 902]. В енциклопедії

бізнесмена потенціал визначено як сукупність всіх наявних ресурсів, запасів,

засобів, які використовуються для досягнення чогось. Там же визначено три

види потенціалу підприємства: виробничий, трудовий, економічний [40, с. 467].

112

В економічній енциклопедії потенціал визначається як сукупність всіх наявних

ресурсів, за допомогою яких, при їх при раціональному використанні,

підприємство досягне свою мету [163]. Дослідження терміну «потенціал» в

науковій літературі показав наявність різних підходів до трактувань данного

поняття. Так. Л.І. Абалкін під потенціалом розуміє: «…узагальнену

характеристику ресурсів, які прив’язані до міста і часу [1].

В.М. Архангельський стверджує: «Засоби, запаси, джерела, які є в наявності і

можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або вирішення певної

задачі» [9]. На думку В.О. Кунцевич: «Потенціал підприємства – це сукупність

наявних ресурсів та можливостей, а також ресурсів та можливостей, які можуть

бути мобілізовані для досягнення певної мети» [82]. О.С. Федонін визначає

потенціал, як «…інтегральне відображення поточних і майбутніх можливостей

економічної системи щодо трансформування вхідних ресурсів за допомогою

притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага,

максимально задовольняючи в такий спосіб корпоративні та суспільні

інтереси» [193].

Таким чином, згідно проведеного термінологічного аналізу, можна уявити

потенціал підприємства як сукупність наявних ресурсів, за допомогою яких

підприємство досягає визначену мету та підвищує ефективність діяльності.

Щодо визначення терміну «організація», то він походить від латинського

слова «organize», що означає чіткий та злагоджений вид, об’єднання. Французьке

слово «organization» означає устрій, формування, взаємозв’язок. В нашому

випадку ми будемо розглядати «організацію» як підприємство, тобто суб’єкт.

Організаційний потенціал (забезпечення) підприємства являє собою єдину

систему, яка об’єднанує різні структурні підрозділи підприємства. До основних

завдань при формуванні організаційної структури підприємства належать:

– ефективний розподіл ресурсів підприємства;

– розподіл посадових обов’язків між працівниками;

– збір і передача інформації для прийняття управлінських рішень;

– ефективний організаційний контроль [60].

113

Формування структури потенціалу підприємства та його елементів

ґрунтується на основі наступних принципів:

– чітко визначається структура потенціалу підприємства, тобто він не

може формуватися шляхом механічного додавання елементів;

– під час формування елементів потенціалу підприємства діє закон

синергії, оскільки потенціал є динамічної підсистемою;

– потенціал підприємства може самостійно трансформатуватися з появою

нових елементів;

– елементи потенціалу підприємства функціонують одночасно і в

сукупності, на основі їх оптимального співвідношення;

– всі елементи потенціалу пов’язані зі функціонуванням та розвитком

підприємства [158].

За результатами дослідження А.Л. Сабадирьової при системному уявлені

організаційного потенціалу підприємства властивими компонентами є

нематеріальні ресурси, що створюють «вхід» системи; процес методичного

забезпечення, що реалізується в доході від усіх видів діяльності на «виході»

системи; зовнішнє середовище та зворотний зв'язок компонентів системи.

Зовнішнє середовище в системі організаційного потенціалу машинобудівного

підприємства трансформується під впливом процесів переходу від сировинної та

індустріальної економіки до економіки знань, яка базується на інтелектуальному,

людському, соціальному капіталі, інформаційних технологіях, глобальних

інформаційних мережах, високоякісному зв’язку тощо. Зворотний зв'язок в

системі організаційного потенціалу є комунікаційним каналом від споживачів на

«виході» системи до нематеріальних ресурсів на її «вході». Процес методичного

забезпечення машинобудівного підприємства виконує персонал, здатний

представляти сукупність знань, якими володіє, та переробляти нематеріальні

ресурси в інтелектуальний капітал, людський та соціальній капітал.

Технологічний прогрес змінює традиційні комунікаційні канали і спосіб

людського спілкування за умовами ділових операцій, забезпечує ефективність

старих послуг, створює нові послуги та потужно впливає на якість знання [158].

114

Рівень наявного потенціалу підприємства визначається такими видами

ресурсів:

– технічні (обладнання, оргтехніка);

– технологічні (управлінські технології, технології аналітичного процесу);

– кадрові ресурси (управлінський персонал, спеціалісти);

– інформаційні ресурси (кількість і якість інформації про стан системи

управління діяльністю підприємства, ступінь досягнення цілей, інформаційні

потоки);

– ресурси організаційної системи управління (характер і гнучкість

керуючої системи) [164, c. 159].

Основою для формування організаційного потенціалу підприємства

машинобудівної галузі є дослідження його організаційної структури,

виокремлення її основних елементів та визначення в ній місця внутрішнього

контролю.

Від чіткої та ефективної організаційної структури управління

підприємством залежить робота її структурних елементів (підрозділів, служб,

окремих працівників). Слід постійно здійснювати моніторинг на предмет

відповідності організаційної структури вимогам зовнішнього та внутрішнього

середовища підприємства.

Своєчасно визначені недоліки управлінської структури та розробка

конкретних пропозицій щодо їх усунення виступають джерелом мобілізації

внутрішніх резервів прибутковості підприємства та створюють умови для

реалізації стратегії постійного вдосконалення його розвитку [164, с. 102].

В сучасних умовах має місце відсутність чіткого єдиного підходу до

сутності організаційних структур управління. Згідно дослідження Міжнародної

фінансової корпорації, керівники 33,9% відкритих та 29,8% закритих

акціонерних товариств вважають, що діючі організаційні структури управління

товариств є неоптимальними [164, с. 103].

Неефективні діючи організаційні структури управління не здатні

швидко адаптуватися до змін внутрішнього та зовнішнього середовища, і як

115

наслідок має місце не ефективне управління та недосягнення підприємством

основної мети.

Перш за все, визначимося з термінологічним апаратом. На нашу думку,

більш повне вивчення організаційної структури підприємств надано у науковій

праці вчених А.В. Кулькової та Р.А. Фатхудінової. На їх думку: «організаційна

структура підприємства – це структура цілісної організаційної системи,

констатуючої взаємозв’язки між її підсистемами та працівниками, які

забезпечені необхідними ресурсами для досягнення загальної мети управління

підприємством» [164, с. 104].

У дослідженні науковця І.В. Сіменко дуже чітко визначені елементи

організаційної структури управління підприємством. Основними складовими

організаційної структури підприємства є її елементи (підрозділи, служби,

працівники), рівні (впорядкованість елементів) та організаційні зв’язки.

Розглянути складові організаційної структури впливають на забезпечення

якісного управління діяльністю підприємств [164, с. 105].

Оцінка якості, в основу якої покладено системний підхід можна

здійснювати за допомогою чотирьох аспектів:

1. Конструктивний – являє собою оцінку статичних (не змінних)

складових організаційної структури (елементів та рівнів).

2. Функціональний, за допомогою якого визначаються специфіка

виконання функцій елементів управління.

3. Організаційний, який визначає оцінку динамічних ознак організаційної

структури (організаційні зв’язки) та зв’язків із зовнішнім середовищем.

4. Результативний, за допомогою якого можна охарактеризувати

діяльність системи управління підприємством [164, с. 108].

Ефективність організаційної структури залежить від того, наскільки

правильно вона була розроблена. До основних принципів, що

використовуються при складанні організаційних структур слід віднести:

116

– доцільна кількість ланок управління та кількість часу, за який

інформація проходить від вищої ланки управління до виконавця;

– чітке виокремлення складових частин організаційної структури;

– забезпечення здатності до швидкої реакції на зміни в керуючій

системі;

– наділення повноваженнями при вирішення завдань тому підрозділу,

який володіє більшою інформацією за цим питанням [164, с. 114].

Таким чином, чітко побудована організаційна структура повинна

підпорядковуватися місії підприємства, забезпечувати правильну взаємодію

внутрішнього та зовнішнього середовища, мати чіткі зв’язки між структурними

підрозділами, що сприятиме ефективному управлінню діяльністю

підприємства в цілому.

Організаційна структура машинобудівного підприємства представлена на

рис. 2.7.

Дослідження організаційної структури підприємств дає підстави для

формування висновку про те, що внутрішній контроль здійснюється на всіх рівнях

управління в залежності від суб’єкта його організації. Головним суб’єктом ВК є

Наглядова Рада.

На вищому рівні управління (Наглядова Рада) контроль здійснюється на

загальному рівні та пов'язаний в вирішенням стратегічних завдань діяльності

підприємства.

На середньому рівні управління (операційні директори) здійснюється

реалізація завдань, які поставлені на вищому рівні управління. Контроль на

цьому рівні носить більш детальний характер та відрізняється періодичністю.

Функції суб’єктів, які здійснюють контроль на середньому рівні зводиться до

наступних:

– забезпечення надійною і повною інформацією керівництва компанії;

117

Рис. 2.7 Організаційна структура машинобудівного підприємства з

виділенням місця для внутрішнього контролера

– забезпечення збереження активів і документів;

– оцінка дотримання обліково-економічної політики;

– забезпечення ефективності господарської діяльності на стадіях

прийняття управлінських рішень (попередній контроль), здійснення

Рада директорів

Наглядова рада Ревізійна комісія

Операційні директора Т

ехн

ічн

ий

ди

рек

тор

Ди

рек

тор з

ви

робн

иц

тва

Ди

рек

тор з

якост

і

Фін

ан

сов

ий

ди

рек

тор

Ди

рек

тор з

мар

кет

ин

гу:

зовн

ішн

ьото

рго

ви

й

деп

арта

мен

т ек

сплуат

ацій

но

рем

он

тни

й в

ідд

іл

Ди

рек

тор з

корп

орат

ивн

их п

рав

та

інвес

тиц

ійн

их п

роек

тів

Ди

рек

тор з

буд

івн

иц

тва

та с

оц

іальн

ого

розв

итк

у

Ди

рек

тор з

уп

рав

лін

ня

пер

сон

алом

Ди

рек

тор з

ек. б

езп

еки

Ди

рек

тор з

прав

ови

х

пи

тан

ь

Виробничі допоміжні цехи

СТУРУКТУРНІ ТА ЕКНОМІЧНІ ПІДРОЗДІЛИ

Основні цехи

Фінансовий відділ на чолі з головним бухгалтером

Фінансово-економічне управління

Цехи господар-ського обслуго-вування

Планово-економічний відділ

Відділ праці та заробіт. плати

Бухгал-терія

Внутрішній контролер

Технічний відділ

Служба гол. інженера

Служба гол. механіка

Служба гол. енергетика

Зовн

ішн

ьото

рго

ви

й д

епар

там

ент

Експ

луат

ацій

но –

рем

он

тни

й в

ідд

іл

НДДКР

118

господарських операцій (поточний контроль), оцінки результатів

господарських операцій (послідуючий контроль);

– оцінка дотримання співробітниками вимог законодавчих і нормативних

актів, регламентуючих документів;

– забезпечення надійного функціонування системи бухгалтерського

обліку [125].

На нижчому рівні управління контроль здійснюється щоденно. Це

контроль за нормами виробітку, кількістю деталей з браком, якості та

правильності обробки первинних документів [185]. Суб’єктами контролю

виступають основні, виробничі та допоміжні цехи.

Формально суб’єктом здійснення внутрішнього контролю на

машинобудівному підприємстві є створена Ревізійна комісія. Порядок діяльності

ревізійної комісії визначається «Положенням про ревізійну комісію» загальним

збором акціонерів. Ревізійна комісія обирається строком на чотири роки та

складається з осіб: голова, секретар та члени ревізійної комісії. Основним

завданням Ревізійної комісії є перевірка фінансово-господарської діяльності

підприємства. Серед функцій, які покладено на ревізійну комісію можна відмітити:

– проведення планових та спеціальних перевірок фінансово-господарської

діяльності підприємства;

– формування звіту за результатами перевірок та надання їх Наглядовій Раді;

– своєчасне інформування Ради директорів про виявлені недоліки,

порушення, факти шахрайства та зловживання;

– здійснення контролю за усуненням виявлених під час перевірки недоліків

та порушень, розробка запобіжних заходів;

– термінове скликання позачергових зборів у разі виникнення загрози

інтересам підприємства.

Однак, не всі операції знаходяться в центрі зору Ревізійної комісії, тому

пропонуємо ввести до складу бухгалтерії штатну одиницю – внутрішнього

контролера за певними операціями.

Введення до штату додаткової посади повинно супроводжуватися з

119

визначенням ефекту, тобто витрати на заробітну плату додаткового спеціаліста не

повинні перевищувати економічну вигоду від його роботи. Отже пропонуємо низку

умов, за яких доцільно вводити посаду внутрішнього контролера на підприємстві:

1) середня кількість працівників за звітний період (календарний рік)

перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму,

еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом

Національного банку України [34], що характеризує значний масштаб діяльності та

широке коло господарських операцій;

2) загальна сума санкцій і штрафів за рік згідно угод з контрагентами, норм

Податкового Кодексу, Кодексу України про адміністративні правопорушення,

Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з

регулювання обігу готівки» та інших нормативних актів, а також за рішенням

судових позовів більше ніж розрахована за рік сума заробітної плати і нарахувань

єдиного соціального внесоку внутрішнього контролера.

На підставі моделювання – метод наукового дослідження явищ і процесів, що

ґрунтується на заміні конкретного об'єкта досліджень (оригіналу) іншим, подібним

до нього (моделлю) – пропонуємо побудувати організаційну (у вигляді схеми) та

інформаційну (у вигляді таблиці) моделі внутрішнього контролю. Моделі фіксують

існуючий рівень пізнання про досліджуваний об'єкт.

За результатами дослідження А.Л. Сабадирьової при системному уявлені

організаційного потенціалу промислового підприємства властивими компонентами

є нематеріальні ресурси, що створюють «вхід» системи; процес методичного

забезпечення на «виході» системи; зовнішнє середовище та зворотний зв'язок

компонентів системи. Зовнішнє середовище в системі організаційного потенціалу

промислового підприємства трансформується під впливом процесів переходу від

сировинної та індустріальної економіки до економіки знань, яка базується на

інтелектуальному, людському, соціальному капіталі, інформаційних технологіях,

глобальних інформаційних мережах, високоякісному зв’язку, швидкісному

Інтернеті. Зворотний зв'язок в системі організаційного потенціалу є комунікаційним

каналом від споживачів на «виході» системи до нематеріальних ресурсів на її

120

«вході». Процес методичного забезпечення промислового підприємства виконує

персонал, здатний представляти сукупність знань, якими володіє, та переробляти

нематеріальні ресурси в інтелектуальний капітал, людський та соціальній капітал.

Технологічний прогрес змінює традиційні комунікаційні канали і спосіб людського

спілкування за умовами ділових операцій, забезпечує ефективність старих послуг,

створює нові послуги та потужно впливає на якість знань [158].

Дослідження структури організаційного потенціалу підприємства дає

підстави сформувати організаційну модель внутрішнього контролю на

підприємстві, яка представлена на рис. 2.8.

Рис. 2.8 Організаційна модель внутрішнього контролю на підприємстві

[розроблено автором]

ВХІД Зовнішнє середовище

(база знань) Установчі, розпорядчі

документи, джерела

Інтернет тощо

Методики,

стандарти,

інструкції та

порядки

здійснення

контрольних

заходів

Процес

методичного

забезпечення

Процес

регламентного

забезпечення

Нематер.

ресурси

+

Знання

персоналу

Система

внутрішнього

контролю Ресурси

(трудові,

фінансові,

інформаційні,

матеріальні,

техніко-

технологічні)

Організація контролюючого

процесу

Організація

контролюючого

середовища

Зворотній зв’язок ВИХІД

Положення про

структурні підрозділи,

Інструкції посадових

осіб, Політика

внутрішнього контролю

Управлінські рішення

Висновки за результатами

внутрішнього контролю

121

Дана модель рекомендується для впровадження на підприємствах галузі

машинобудування, однак може бути трансформована й під інші галузі, що

підтверджує її актуальність.

Ефективність організаційного потенціалу внутрішнього контролю

машинобудівного підприємства визначається взаємозв’язком його елементів, до

складу яких належить: 1) контролююче середовище; 2) організація контролюючого

процесу; 3) процес методичного забезпечення; 4) регламентне забезпечення

контролю; 5) зворотній зв'язок (комунікативний блок).

Контролююче середовище – це: 1) практичні дії керівництва, що

спрямовані на встановлення і підтримку системи контролю; 2) загальні

відомості про дієвість системи контролю, що має в розпорядженні керівництво;

3) атмосфера, під впливом якої формується і працює система контролю; 4)

характеристики під впливом яких формуються службові взаємостосунки для

здійснення ефективного контролю [180, с. 77-78]. Ключові характеристики та

елементи контрольного середовища визначено на рис. 2.9.

Рис. 2.9 Ключові характеристики та елементи контролюючого

середовища (систематизовано за [125; 180])

Елементи контролюючого

середовища

Стиль і основні принципи управління

суб’єктом

Відповідальність співробітників та

розподіл повноважень

Відповідність діяльності суб'єкта

вимогам законодавства та існуючим

стандартам

Спрямованість контрольних процедур, що

забезпечують точну обробку даних і контроль

над інформацією

Методи доступу до активів і документів,

оцінка якості контрольних заходів за

допомогою розробки відповідних стандартів Кадрова політка

Ключові характеристики

контролюючого середовища

Обов’язки, повноваження та відповідальність

керівників, закріплені у посадових

інструкціях і контроль їх дотримання

Контролююче

середовище

122

Організація контролюючого процесу (етапи, процедури) – це методи і

правила, розроблені адміністрацією для того, щоб мати впевненість у тому, що:

всі господарські операції зареєстровані повністю і точно; всі помилки в процесі

ведення обліку та реєстрації даних по них відбуваються максимально швидко;

цілісність даних забезпечена обліковими регістрами; доступ до активів і

пов'язаних із ними документів обмежений [125]. Процедури контролю дають

впевненість у тому, що цілі контролю будуть досягнуті і буде видана надійна

фінансова інформація [180]. У результаті їх застосування досягається мета

внутрішнього контролю в частині забезпечення повноти, точності, законності,

забезпечення збереження активів і видачі надійної і релевантної інформації для

управління [125].

До процедур контролю відносяться наступні [125]:

– санкціонування операцій, їх повне і точне відображення на

інформаційних носіях (документах, програмах);

– порівняння внутрішніх даних із даними з зовнішніх джерел (наприклад,

актів звірки розрахунків);

– внутрішні взаємоперевірки даних (бухгалтерських записів);

– перевірка правильності здійснення документообігу;

– проведення планових та позапланових інвентаризацій активів і

заборгованості;

– розробка заходів, спрямованих на забезпечення ефективної та

безперервної роботи інформаційних систем;

– розробка заходів, спрямованих на обмеження несанкціонованого

доступу до активів підприємства;

– розробка заходів, спрямованих на розмежування обов’язків у частині

санкціонування операцій, відображення їх в обліку та збереження активів

підприємства [125].

123

Регламентне забезпечення представлено документами, які є основою для

організації роботи суб’єктів внутрішнього контролю [125]. До таких документів

відносяться:

– положення про Ревізійну комісію;

– посадова інструкція внутрішнього контролера;

– посадові інструкції співробітників, які виконують контрольні функції

(операційні директора, менеджери структурних підрозділів підприємства).

При розробці регламентного забезпечення слід виходити з принципів

раціонального розподілу обов’язків, прав та відповідальності. Перелік

принципів наступний:

1) працівник повинен відповідати займаній посаді, тобто рівню знань,

практичного досвіду та навичок роботи;

2) необхідним є відповідність обов'язків та прав;

3) необхідним є формування певного переліку обов'язків і виконуваних

функцій;

4) обсяг обоовязків повинен відповідати його ступеню, за працівником

повинна бути закріплена персональна відпвовідльність;

5) делегування прав, обов'язків і відповідальності, а відповідно й прийняття

управлінських рішень, менеджерам нижчих структурних і функціональних

підрозділів підприємства [125].

Формування посадових інструкцій суб'єктів внутрішнього контролю

необхідно розподілити на певні етапи, що взаємопов’язані між собою, а саме:

визначити об'єкти контролю та їх організацію; визначити суб'єктів контролю та

їх організацію; визначити й систематизувати контрольні функції кожного

суб'єкта контролю в залежності від встановлених принципів; визначити обсяг

прав і відповідальність за невиконання контрольних функцій; сформувати

методику внутрішнього контролю певних об'єктів [125].

При розробці посадових інструкцій визначаються контрольні функції

кожного суб’єкта відносно визначених об’єктів контролю. Структура

124

посадових інструкцій повинна містити наступні елементи: загальні положення,

обов’язки, права, відповідальність, методику контролю відносно певних

об’єктів (проблемних ділянок) [125].

Подібна структура посадових інструкцій підвищить оперативністі та якість

контрольних функцій, які здійснюються кожним працівником.

Методичне забезпечення ВК представлене розробленими методиками,

стандартами, інструкціями та порядком проведення господарських операцій.

Дане питання буде розглянуто далі у межах дисертаційного дослідження.

Зворотній зв'язок (комунікативний блок) розглядається з наступних

позицій. Комунікація від лат. communication означає повідомлення, передачу.

Дії, свідомо орієнтовані на їх смислове сприйняття, називають комунікативними

«Комунікативний блок слід уявляти сукупністю засобів передачі інформації від

підконтрольного суб'єкта господарювання до контролюючого суб'єкта і

навпаки, тобто повинен виконуватися принцип зворотного зв'язку» [86].

Комунікативний блок складається з основних елементів:

1) комуніканти (фахівці, наділені базовими знаннями в певній галузі та

досвідчені у сучасних технологічних процесах);

2) об’єкт контролю (або проблемна ділянка), яку комуніканти

осмислюють та формують у вигляді інформаційних потоків;

3) мотиви та цілі, за допомогою яких інформація становиться

спрямованою, та відбувається взаємодія суб’єктів;

4) процес матеріальної передачі інформації (від суб’єкта А до суб’єкта

Б) та зворотного зв’язку (від суб’єкта Б до суб’єкта А). Блок вхід (вхідна

інформація) складається з інформації про об’єкт контролю. Блок вихід

(вихідна інформація) є висновками за результатами контролю, на підставі яких

формуються управлінські рішення (накази, зміни в системах обліку і

управління).

За допомогою комунікативного блоку формується зв'язок як у самій

системі внутрішнього контролю, так і з зовнішнім середовищем.

125

Отже, організаційне забезпечення (потенціал) системи внутрішнього

контролю на підприємствах машинобудування включає організацію

контрольного процесу і середовища, залежить від організаційної структури

самого підприємства, людського капіталу та інших ресурсних можливостей.

Висновки до розділу 2

Дослідження сучасного стану використання внутрішнього контролю

підприємствами машинобудування призвело до констатації наступних

тверджень:

1. Вивчення сучасних тенденцій розвитку економіки за допомогою

методів фінансового аналізу дозволило окреслити проблемні зони розвитку

промисловості України, у тому числі й галузі машинобудування, виокремити

перспективи її розвитку, побудувати його структуру.

2. За результатами фінансово-економічного аналізу можна визначити, що

рівень рентабельності підприємств машинобудування, починаючи з 2013 р.

почав подати і у 2014 р. досяг свого критичного значення. Така ситуація

пов’язана, перш за все з економіко–політичним станом у державі.

3. Також слід наголосити, що у 2014 р. підприємства машинобудування

отримали збиток у розмірі 22304,3 млн. грн., що вплинуло на фінансовий

результат негативним чином. Відбулося збільшення кількості збиткових

підприємств із збільшенням кредиторської заборгованості.

4. Обсяги реалізованої продукції машинобудівними підприємствами мали

тенденцію до зниження. У 2014 р. значення цього показника зменшилось на

2,3%, що становило 94088,4 млн.грн. Майже вдвічі скоротилися обсяг

вироблених машин та транспортних засобів, що становило у 2014 р. в порівняні

з 2012 р. – 29713,2 млн. грн. та 37817,5 млн. грн. відповідно. Така негативною

тенденція свідчить про зменшення долі машинобудівної галузі у структурі

126

промисловості держави та відставання у технічному плані вітчизняної

промисловості від розвинутих країни світу.

5. У 2014 р. на підприємствах Запорізької області відмічається низький

рівень коефіцієнта ліквідності. Так, по підприємствах

ПАТ «Запоріжтрансформатор», ПАТ «Запорізький автомобільний завод»

необхідно проводити постійну роботу з дебіторами, для забезпечення

можливості обернення найбільш ліквідної частини оборотних коштів

(порівняно з запасами) в грошову форму для розрахунків за поточними

зобов’язаннями підприємства.

6. Підводячи підсумки за результатами аналізу ділової активності п’яти

значущих підприємств машинобудування Запорізької області за період з

2010-2014 рр., слід констатувати, що « ідеальних» підприємств не

встановлено, отже кожне підприємство потребує уваги управлінського

персоналу, у тому числі й внутрішнього контролера з приводу оцінки

достовірності інформації, доцільності здійснених операцій з активами,

дотримання платіжної дисципліни.

7. На підставі офіційних даних підприємств ПАТ «Мотор Січ»,

ПАТ «Запоріжтрансформатор», ПАТ «ЗАЗ», ПАТ «Запорізький механічний

завод», ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» сформовано систему

індикаторів для ініціювання проведення контрольних заходів. Основним

шляхом під час встановлення проблемних показників (індикаторів) став підхід

«сірої зони», який візуально дозволяє (сигналізує) акцентувати увагу

контролера і визначає напрямки контрольних заходів.

8. Дослідження структури організаційного потенціалу підприємства дає

підстави сформувати організаційну модель внутрішнього контролю на

підприємстві. Дана модель рекомендується для впровадження на підприємствах

машинобудування. Проведений змістовий аналіз організаційної структури

підприємств галузі машинобудування дозволило виділити місце для

внутрішнього контролера.

127

9. Побудована організаційна модель внутрішнього контролю на

підприємстві, ключові характеристики й елементи контрольованого середовища

дозволяють комплексно уявити організаційний потенціал системи

досліджуваного в дисертації об’єкта.

Результати дослідження, викладені у цьому розділі, опубліковани у

працях: статті [110; 236], матеріали конференцій [227; 228].

128

РОЗДІЛ 3

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ

ВДОСКОНАЛЕННЯ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ В СИСТЕМІ

УПРАВЛІННЯ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДУВАННЯ

3.1. Внутрішній контроль в управлінні дебіторською і кредиторською

заборгованістю підприємств

Діяльність підприємств машинобудування складається в цілому з трьох

основних процесів: постачання, виробництва і збуту готової продукції. Кожен з

цих процесів супроводжується фінансовими потоками або виникненням

дебіторської та кредиторської заборгованості, що в майбутньому все одно

призведе до руху грошових коштів (або інших засобів платежу) як всередині

підприємства, так і ззовні, що є розрахунково-платіжними операціями.

Для країн з розвиненою ринковою економікою характерне таке явище як

комерційне кредитування, при якому між обсягами кредиторської та

дебіторської заборгованості є чіткий взаємозв’язок, що контролюється з усіх

сторін управлінським персоналом (фінансовим менеджером). При цьому,

структура, обсяг і термін погашення кредиторської і дебіторської

заборгованості визначається кредитної політикою підприємства, яка є одним з

основних елементів у управлінні дебіторською та кредиторською

заборгованістю, а також комерційним кредитом.

Весь механізм управління комерційним кредитом включає:

– формування такої кредитної політики, яка здатна забезпечувати високі

обсяги реалізації й низькі ризики неповернення;

– управління дебіторською заборгованістю в цілому по підприємству;

– управління процедурою кредитування.

Своєчасне перерахування і отримання у встановлені терміни платежів за

поставлену (відвантажену) продукцію, виконані роботи чи надані послуги або

129

кредити, а також своєчасна і повна сплата податків до бюджету та відрахувань

до позабюджетних фондів має назву «платіжна дисципліна».

Особливого значення в умовах фінансової кризи в Україні набуває

контроль за фінансовою дисципліною постачальників (через підвищені вимог

до якості сировини і терміну постачання) та споживачів (через значну частку

комерційного кредитування та високу питому вагу дебіторської заборгованості

в оборотних активах підприємства).

Внутрішній економічний контроль, як функція управління, має

можливість впливати на посилення платіжної дисципліни на підприємстві, у

тому числі й підприємств машинобудування. Тому наше дослідження буде

присвячено розробці науково-методичних положень внутрішнього контролю

для управління дебіторською і кредиторською заборгованістю з метою

забезпечення фінансової стійкості підприємства, підтримання його ліквідності

та платоспроможності.

Своєчасне виконання зобов'язань перед бюджетом, кредитними

установами та постачальниками, видача вчасно зарплати при одночасному

виконанні виробничих завдань, об'єктивно свідчать про успішність

господарської діяльності підприємства. І, навпаки, прострочення платежів до

бюджету і кредитних установ, а також порушення термінів виплати заробітної

плати та несвоєчасна оплата рахунків постачальникам сигналізують про

наявність серйозних недоліків в роботі підприємств [37].

Економічна термінологія поняття «платіжна дисципліна» походить ще з

радянських часів, і значних змін не відбулося навіть після зміни планової на

ринкову економіку.

Платіжна дисципліна представляє собою своєчасне і точне виконання

фізичними та юридичними особами зобов'язань перед кредиторами та іншими

особами зі сплати грошових сум, у тому числі податків у державний і

муніципальний бюджети; дотримання форм і порядку платежів, встановлених

законом, іншими правовими актами та договорами [127].

130

Поряд з терміном «платіжна дисципліна» використовуються поняття

«розрахункова» і «фінансова дисципліна».

Розрахункова дисципліна передбачає зобов'язання суб'єктів

господарювання щодо дотримання встановлених правил проведення

розрахункових операцій. Вона базується на виконанні основних принципів

розрахунків. Платіжна дисципліна при цьому передбачає здійснення

підприємствами платежів за фінансовими зобов'язаннями в повному обсязі та у

встановлені строки. За порушення підприємствами розрахунково-платіжної

дисципліни до них можуть бути вжиті штрафні санкції [156].

Тлумачення науковців щодо платіжної (розрахункової або фінансової)

дисципліни взагалі співпадають, але різниця помічається в тому, що більшість

теоретиків акцентують увагу на виконанні грошових зобов’язань саме з боку

підприємства по відношенню до кредиторів, оминаючи важливість своєчасної

сплати заборгованості покупцями, замовниками та іншими його дебіторами.

В умовах кризи неплатежів особливо зростає роль ефективного

управління дебіторською заборгованістю, своєчасного її повернення та

попередження безнадійних боргів. Своєчасне та повне отримання коштів від

дебіторів дозволяє підприємству не порушувати умов угод з кредиторами

стосовно термінів та обсягів розрахунку за поставлені запаси чи отримані

послуги, вчасно сплачувати податки та внески до бюджету та фондів

соціального страхування тощо.

Отже, наше дослідження буде торкатися дотримання платіжної

дисципліни як з боку самого підприємства, так і з боку його дебіторів. Ми

пропонуємо визначитися з методикою внутрішнього контролю дотримання

платіжної дисципліни підприємства по відношенню до зовнішніх кредиторів і з

боку дебіторів.

Завданнями на рівні поточного управління є: управління активами і

капіталом, управління собівартістю продукції, управління дебіторською та

кредиторською заборгованістю, управління залишком коштів, управління

131

прибутком тощо. Зазначимо, що для підприємств машинобудування більш

притаманні процеси постачання, виробництва і збуту (що формують операційну

діяльність), ніж фінансову або інвестиційну. Звідси пропонуємо розглядати

зовнішню кредиторську заборгованість постачальникам матеріальних ресурсів,

транспортним підприємствам, комунальним підприємствам, бюджету та

позабюджетним фондам, а зовнішню дебіторську – з боку покупців і

замовників, при цьому не торкатися таких контрагентів, як: фінансові установи,

у тому числі банки, інвестори, страхові компанії тощо.

Науково-методичні положення або логіка розробки методики

внутрішнього контролю в управлінні дебіторською і кредиторською

заборгованістю з метою дотримання платіжної дисципліни на підприємствах

машинобудівної галузі полягає в:

1) побудові інформаційної моделі внутрішнього контролю в управлінні

дебіторською і кредиторською заборгованістю підприємства;

2) розробці системи показників для внутрішнього контролю в управлінні

дебіторською і кредиторською заборгованістю на підставі аналізу ліквідності та

платоспроможності, повноти і своєчасності сплати грошових зобов’язань

кредиторам і погашення дебіторської заборгованості у межах підприємства;

3) встановленні причин (факторів) порушення платіжних зобов’язань з

боку зовнішніх дебіторів і по відношенню до зовнішніх кредиторів, оцінка їх

впливу на подальше виконання вимог зовнішніх контрагентів,

платоспроможність підприємства, а також його ділову репутацію;

4) побудові графіків виконання фінансових зобов’язань перед

кредиторами та стягування боргів з покупців/замовників;

5) окресленні перехресної карти виконання платіжних вимог для

встановлення обмеження коштів у певні часові проміжки з метою

раціонального управління обіговими коштами, підвищення ліквідності Балансу

і платоспроможності підприємства;

6) розробці заходів з управління щодо посилення платіжної дисципліни

132

на підприємстві за умови превентивного і періодичного контролю

розрахункових операцій;

7) визначені оптимальної форми розрахунків з дебіторами і кредиторами

на підставі інтерв’ювання контрагентів з метою подальшого закріплення умов

погашення фінансових зобов’язань в угодах, проведення контрольних заходів і

прийняття управлінських рішень;

8) моделюванні перспективних фінансових потоків на підставі

виробничих планів підприємства і результатів внутрішнього контролю в

управлінні дебіторською і кредиторською заборгованістю;

9) перевірці розрахунку резерву сумнівних боргів для визначення чистої

вартості реалізації дебіторської заборгованості з метою уникнення завищення

активів підприємства;

10) удосконаленні існуючого порядку здійснення інвентаризації

дебіторської та кредиторської заборгованості з метою підтвердження

достовірності показників фінансової та статистичної звітності, а також

прийняття альтернативних управлінських рішень на кожному етапі

інвентаризації.

Розглянемо кожне положення методики окремо.

Виникнення заборгованості в межах операційної діяльності

підтверджуються певними документами, які використовуються під час

проведення контрольних заходів щодо забезпечення платіжної дисципліни, на

підставі чого було побудовано інформаційну модель (за допомогою методу

моделювання) внутрішнього контролю в управлінні дебіторською і

кредиторською заборгованістю (табл. 3.1).

За результатами контрольних заходів формуються висновки, де

зазначаються такі ключові моменти: встановлені недоліки і факти порушень;

обсяги втрачених або недоотриманих коштів; особи, щодо яких слід виявити

підозру про винуватість у недоліках; заходи фінансової відповідальності; також

рекомендуються певні управлінські дії/рішення щодо виявлених фактів.

133

Таблиця 3.1

Інформаційна модель внутрішнього контролю в управлінні дебіторською і кредиторською заборгованістю

Вид зовнішньої

заборгованості в межах

операційної діяльності

Інформаційна основа

внутрішнього контролю

Зміст контрольних заходів щодо забезпечення платіжної

дисципліни

Кредиторська

заборгованість виникає

внаслідок процесу

постачання, що полягає

у забезпеченні

виробництва

сировиною і

матеріалами, засобами

виробництва і

відповідною системою

комунікаційних зв'язків

- інформація про потреби виробничих і

господарських структур, дані про замовлення;

- обробка поточних відомостей, заявок;

- аналіз і оцінка інформації про роботу з

постачальниками;

- встановлення черговості надходження

матеріальних ресурсів;

- своєчасність отримання рахунків за матеріальні

ресурси, що підлягають оплаті;

- своєчасність та повнота сплати по рахунках

постачальників і перевізників.

- оцінка раціональності обсягів замовлення;

- оцінка логістичних умов щодо постачання матеріальних

ресурсів;

- контроль законності складених угод з постачальниками

та перевізниками;

- контроль дотримання черговості надходженняn

матеріальних ресурсів;

- контроль відповідності термінів і обсягів постачання по

факту з угодами і рахунками про сплату;

- контроль своєчасності та повноти здійснення розрахунків

з кредиторами.

Дебіторська

заборгованість виникає

внаслідок процесу

збуту, що полягає в

організації збуту

(реалізації) продукції та

забезпеченні прибутку

підприємства

- формування інформації про готову продукцію, її

залишках на складах;

- оцінка цінової політики підприємства;

- аналіз і оцінка інформації про роботу з

покупцями і замовниками;

- встановлення черговості відвантаження готової

продукції покупцям і замовникам;

- своєчасність складення рахунків за відвантажену

готову продукцію та надання покупцям і

замовникам послуг;

- своєчасність та повнота надходження коштів по

рахунках за готову продукцію;

- складення плану-графіку проведення заходів

щодо стягнення боргів з покупців і замовників.

- аналіз результатів контролю формування собівартості

продукції та співставлення з ціновою політикою для

забезпечення прибутковості підприємства;

- контроль законності укладених угод з покупцями і

замовниками;

- контроль виконання укладених угод з дебіторами;

- контроль дотримання черговості відвантаження готової

продукції;

- контроль відповідності термінів і обсягів відвантаження

по факту угодам і рахункам про сплату;

- контроль своєчасності та повноти сплати рахунків

покупцями і замовниками;

- контроль проведення заходів щодо стягнення боргів з

покупців і замовників.

Примітка. Джерело : [сформовано автором]

134

134

Надалі розглянемо другий пункт запропонованої методики, що полягає в

розробці системи показників для контролю стану платіжної дисципліни на

підставі аналізу ліквідності та платоспроможності, повноти і своєчасності

сплати зобов’язань кредиторам і погашення дебіторської заборгованості

підприємством.

Показники аналізу ліквідності та платоспроможності розглянуті нами у 2

розділі даного дослідження.

Часткові показники, що зустрічаються в науковій літературі, можуть

доповнювати запропоновану систему показників.

Також, можна використовувати інформацію щодо судових позовів:

– показники кількості поданих (виграних та програних) судових позовів, що

пред’явлені: а) постачальниками до підприємства; б) підприємством до дебіторів;

– співвідношення сум, сплачених по судовим позовам, до сум, що

пред’явлені у судових позовах, за кредиторською і дебіторською заборгованістю

окремо.

На підставі встановлених показників, пропонуємо наступну систему

показників для внутрішнього контролю в управлінні дебіторською і

кредиторською заборгованістю, що визначає напрямки контрольних заходів для

виконання контролером підприємства (табл. 3.2).

Третій пункт методики внутрішнього контролю в управлінні

дебіторською і кредиторською заборгованістю стосується встановлення причин

(факторів) порушення зобов’язань з боку зовнішніх дебіторів і по відношенню

до зовнішніх кредиторів оцінка їх впливу на: подальше виконання вимог

зовнішніх контрагентів, платоспроможність підприємства і його ділову

репутацію.

Незадовільний фінансовий стан підприємств України обумовлений

низькою ефективністю господарської діяльності, тінізацією грошових потоків із

метою ухилення від оподаткування, неефективним використанням обігових

коштів, і, як наслідок, це спричиняє обмеженість грошових ресурсів і зниження

платоспроможності.

135

135

Таблиця 3.2

Система показників для внутрішнього контролю в управлінні

дебіторською і кредиторською заборгованістю

Назва

показника

Наслідки невиконання нормативу Напрямки контрольних заходів

1 2 3

Коефіцієнт

покриття

Чистий

оборотний

капітал

Недостатність оборотних ресурсів

підприємства для погашення його

поточних зобов'язань призведе до

низки фінансових санкцій з боку

кредиторів, додаткових фінансових

витрат, загрози втрати довіри

контрагентів, погіршення ділової

репутації та фінансового стану.

Провести інвентаризацію

матеріальних ресурсів, контроль

маркетингової діяльності щодо

пошуку додаткових ринків збуту

готової продукції для виводу

грошових коштів з обороту

Коефіцієнт

швидкої

ліквідності

Невчасна сплата дебіторами по

рахунках спровокує затримку

погашення поточної кредиторської

заборгованості, потребує посилення

уваги щодо стягнення боргів з

контрагентів і пошуку додаткових

коштів для погашення власних

прострочених боргів і фінансових

санкцій (додаткові витрати).

Провести інвентаризацію

дебіторської заборгованості, дати

оцінку фактам прострочення

платежів, направити Акти звірки,

запропонувати графік погашення

боргів. Звернутися до суду з

позовом в разі безнадійності

боргу.

Коефіцієнт

абсолютної

ліквідності

Частина боргів підприємства (за

податками, кредитами) повинна

сплачуватися у чітко встановлені

терміни, а за відсутності грошових

коштів не може бути сплачена негайно,

що призведе до застосування штрафних

санкцій згідно з Податковим Кодексом

і кредитними угодами (додаткові

фінансові витрати).

Проводити щоденну інвентаризацію

коштів у касі та на рахунках в банку,

контролювати цільове призначення

витрачання. Розглянути можливість

пролонгації частини кредиторської

заборгованості або її диверсифікації

з короткострокової у довгострокову.

Коефіцієнт

платоспромож-

ності

(автономії)

Низьке значення може свідчити про

постійну потребу сплачувати значні

кошти зовнішнім кредиторам за

існуючими ресурсами, унеможливлює

подальший розвиток діяльності, знижує

інвестиційну привабливість бізнесу.

Контроль строків погашення

кредиторської заборгованості.

Залучення факторингових компаній

або запровадження вексельної

форми розрахунків.

Коефіцієнт

оборотності та

строк

погашення

дебіторської

заборгованості

Чим менше значення показника

коефіцієнту, тим довший період

погашення товарного кредиту від

підприємства, що призводить до

обмеженості ліквідних коштів для

своєчасних розрахунків з бюджетом і за

поточними зобов’язаннями. Крім того,

існує ймовірність виникнення

безнадійних боргів з боку покупців і

замовників.

Контроль положень угод стосовно

умов сплати по рахункам, введення

пунктів стосовно штрафних санкцій

за прострочення сплати рахунків,

можливості індексації суми боргу в

разі затримки більш ніж на 3 місяці.

Постійний контроль за порушенням

строків сплати і повноти обсягу

дебіторської заборгованості.

136

136

Продовження таблиці 3.2

1 2 3

Коефіцієнт

оборотності та

строк

погашення

кредиторської

заборгованості

Чим менше значення показника

коефіцієнту, тим більше термін сплати

боргів підприємства, і чистого виторгу

може бути не достатньо для

своєчасного задоволення вимог

кредиторів.

Ранжування рахунків за строками і

обсягом погашення. Проведення

часткових розрахунків: з усіма

контрагентами, але на певну частку

боргу. Обмеження нових закупівель.

В угодах з постачальниками

передбачувати можливості затримки

платежів і залучення факторингових

компаній або вексельної форми

оплати.

Різниця між

строком

погашення

дебіторської та

кредиторської

заборгованості

Позитивне значення свідчить про

сумлінність сплати кредиторам і

безпідставну довіру до дебіторів, що

може призвести до вимивання власних

обігових коштів підприємства.

Контроль за посиленням заходів

щодо стягнення боргів з покупців,

пролонгація частини кредиторської

заборгованості або її диверсифікація.

Різниця між

сумами

дебіторської та

кредиторської

заборгованості

Негативне значення одночасно має і

позитив (підприємство надає товарний

кредит з обмеженнями), так і негатив

(боргів кредиторам більше, ніж

очікується надходжень від дебіторів).

Слід пришвидшити оборотність

запасів (контроль маркетингової

діяльності) або залучати

довгострокові кредити (контроль

банківських угод).

Агрегований

баланс

ліквідності

підприємств

Недостатність обігових коштів для

погашення поточних зобов’язань,

потребує необхідності залучення

довгострокових кредитів під заставу

необоротних активів, що у свою

чергу збільшує фінансові витрати на

сплату відсотків за кредитами та

може спричинити загрозу

банкрутства та нову хвилю несплати

платежів з наступною втратою

майна.

Контроль іпотечних угод.

Необхідність попередження

власників про потребу кредитних

коштів під заставу майна з метою

погашення накопиченої

кредиторської заборгованості.

Пошук додаткових інвестиційних

коштів (додатковий випуск акцій).

Примітка. Джерело : [сформовано автором]

А це, насамперед, викликано нераціональним управлінням рухом

фінансових ресурсів і фінансовими відносинами на підприємствах, що

відносить дану проблему до розряду стратегічних.

Нагадаємо, що платоспроможність означає наявність у підприємства

грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за

кредиторською заборгованістю, що потребує негайного повернення. Ознаками

платоспроможності є наявність грошей у касі та на рахунках в банку, а також

відсутність простроченої заборгованості. Причому наявність незначних

137

137

залишків грошей на банківському рахунку ще не означає, що підприємство не

платоспроможне, бо кошти на поточний рахунок підприємства можуть надійти

впродовж кількох днів [124].

Завдяки надходженню грошових коштів забезпечують покриття поточних

зобов'язань підприємства та забезпечується досягнення стабільного

фінансового стану підприємств. Проведення аналізу грошових потоків на

підприємстві зумовлено нестабільністю його фінансового положення,

недостатності, підвищенням ризику неплатоспроможності, що в цілому

потребує покращення ефективності управління грошовими потоками на

підприємстві.

В процесі аналізу фінансових потоків досліджуються характеристики

потоків грошових коштів підприємства (притоків, відтоків, чистих грошових

потоків) в розрізі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності за:

обсягом, тривалістю, періодичністю, структурою, динамікою. Результати

трендового аналізу фінансових потоків дозволяють оцінити подальші зміни

фінансового стану підприємства. Забезпечення збалансованості фінансових

потоків становить основу для їх оптимізації [187].

Для аналізу руху грошових потоків визначають напрямки надходження і

використання коштів. На основі виявлених факторів, що впливають на грошові

потоки, контролюють і звіряють початкове і кінцеве сальдо коштів

підприємства.

Від покращення результатів виробничої та фінансової діяльності

підприємства залежить зміна рівня платоспроможності підприємства.

Побудова графіків виконання фінансових зобов’язань перед кредиторами

та стягування боргів з покупців/замовників (четвертий пункт методики

внутрішнього контролю) залежить від багаторівневості контрагентів.

Існує певна черговість платежів підприємства кредиторам в режимі

економії. Вважаємо за необхідне корегувати існуючу черговість в залежності

від умов функціонування кожного підприємства. Для підприємств

машинобудування на першому рівні, крім банку, можуть бути лізингові

138

138

компанії. На другому рівні – державний бюджет та позабюджетні фонди. На

третьому рівні опиняються постачальники унікальної сировини і матеріалів,

енергетичні та факторингові компанії, угоди з жорсткими обмеженнями

термінів сплати поставок і санаційним переліком у разі прострочення платежу.

Четвертий рівень відводиться ліцензованим постачальникам і довготерміновим

угодам постачання. До п’ятого рівня можна віднести аналогових

постачальників. На підставі такого ранжування кредиторів пропонуємо графік

сплати зовнішніх боргів підприємства машинобудування (табл. 3.3). Поряд зі

строком погашення рекомендується зазначати суму рахунку.

Таблиця 3.3

Загальний графік виконання фінансових зобов’язань перед кредиторами

Черговість платежів

(рівні кредиторів)

Терміни сплати / Суми по рахунках

Щомісячна сплата Термін 180 діб Можливі затримки

сплати рахунків і

пролонгація

заборгованості

1) Банк, лізингові

компанії

за угодою чітко в

строк

2.1) Державний

бюджет і

позабюджетні

фонди

згідно з норм

законодавства

(Податковий Кодекс,

Закони України)

згідно з норм

законодавства

(Податковий Кодекс,

Закони України)

2.2) Вимоги за

претензійними

листами і судовими

рішеннями

Згідно з

претензійними

листами або

судовими рішеннями

3) Постачальники

унікальної сировини

і матеріалів,

енергетичні та

факторингові

компанії, угоди з

жорсткими умовами

сплати

за угодою (протягом

5 діб після отримання

рахунку)

за угодою чітко в

строк

4) Ліцензовані

постачальники і

довготермінові

угоди постачання

Відповідно до угоди

5) Конкурентні й

аналогові

постачальники

Відповідно до угоди

Примітка. Джерело : [сформовано автором]

139

139

Складання графіку для конкретного підприємства потребує ранжування

всіх зовнішніх кредиторів за наведеною черговістю сплати їм боргів, розкладу і

обсягів здійснення платежів, приклад представлено у табл. 3.4.

Таблиця 3.4

Графік виконання фінансових зобов’язань перед кредиторами

(приклад, назви умовні)

Рівні кредиторів,

назва контрагента

(№, дата угоди або

рахунку)

Терміни сплати / Суми по рахункаи

Щомісячна сплата Термін 180 діб Можливі затримки

сплати рахунків і

пролонгація

заборгованості

1) Комерційний

банк «Відсоток»

10 число / 8000

грн.

2) Бюджет (Податок

на додану вартість)

10 днів після граничного

строку подання звітності

(якщо податковий

період дорівнює

календарному кварталу)

/ розрахункове значення

(в середньому близько

150 000 грн.)

3.1) Обленерго протягом 5 діб

після отримання

рахунку,

розрахунковий

день 18 число /

розрахункове

значення (в

середньому

близько 42 000

грн.)

3.2) Факторингова

компанія

«БоргуНЕТ»

50 діб з дня укладання

угоди / 80 000 грн.

4) ПАТ «Пульс»

(довготермінова

угода без

конкретної дати

сплати рахунків)

за наявності

вільних коштів –

наприкінці

кожного місяця /

20 000 грн.

при відсутності

коштів – складання

додаткової угоди на

пролонгацію суми

боргу, виписка

векселю

5) ПП «МашБуд»

рідкі постачання без

укладання угод

сплата рахунків за

наявності вільних

коштів – наприкінці

кожного кварталу /

50 000 грн.

при відсутності

коштів – складання

додаткової угоди на

пролонгацію суми

боргу або факторинг

Примітка. Джерело : [сформовано автором]

140

140

Аналогічно слід підходити до побудови графіків щодо стягнення боргів,

однак ранжування слід здійснити за ознакою дебіторської заборгованості

(табл. 3.5).

Окреслення перехресної карти виконання платіжних вимог для

встановлення браку коштів у певні терміни (п’ятий пункт методики

внутрішнього контролю) з метою раціонального управління обіговими

коштами, підвищення ліквідності Балансу і платоспроможності підприємства

пропонується у табл. 3.6. Отже, за результатами перехресної карти обмеження

коштів спостерігається поточному періоді та довготерміновій перспективі,

виконання поточних зобов’язань підприємства не буде викликати проблем. За

рахунок вільних коштів можливе пришвидшення погашення заборгованості

перед факторинговою компанією і ПП «МашБуд», а також своєчасна сплата

ПДВ до бюджету.

Таблиця 3.5

Графік виконання фінансових зобов’язань дебіторами підприємства

(приклад, назви умовні)

Назви

контрагентів

Термін сплати / Суми по рахунках

Нормальна

заборгованість

(термін сплати ще не

настав)

Прострочена

заборгованість

Заборгованість, яка

визнана безнадійною

1) ПАТ «Верде» за угодою протягом 5

днів після виписки

рахунку / 390 000

грн.

2) ПП «Гранд» складання Актів

звірок і претензійних

вимог – очікується

сплата протягом

місяця / 50 000 грн.

3) ТОВ «Боржник» за рішеннями суду /

120 000 грн.

Примітка. Джерело : [сформовано автором]

141

141

Таблиця 3.6

Перехресна карта виконання платіжних вимог

Назви контрагентів

Термін сплати дебіторської (Дт) та кредиторської (Кт) заборгованості / Сума по рахунках (грн.)

Щомісячна сплата Термін 180 діб Можливі затримки сплати по рахункам і пролонгація заборгованості

Дт Кт Дт Кт Дт Кт

ПАТ «Верде» 390 000

ПП «Гранд» 50 000

ТОВ «Боржник» 120 000

Комерційний банк «Відсоток»

8 000

Бюджет (податок на додану вартість)

150 000

Обленерго 42 000

Факторингова компанія «БоргуНЕТ»

80 000

ПАТ «Пульс» (довготермінова угода без конкретної дати сплати у рахунках)

20 000 Загальна сума боргу

100 000

ПП «МашБуд» рідкі постачання без укладання угод

50 000 Загальна сума боргу

200 000

Разом 390 000 70 000 50 000 280 000 120 000 300 000

Різниця між сумами дебіторської та кредиторської заборгованості

+320 000

-230 000

- 180 000

Загальна сума нестачі (надлишку) коштів

-90 000 (від’ємний показник означає нестачу коштів,

позитивний – надлишок)

Примітка. Джерело : [сформовано автором]

Розробка заходів з управління щодо посилення платіжної дисципліни на

підприємстві за умови превентивного і періодичного контролю розрахункових

операцій (шостий пункт запропонованої методики) проводиться на підставі

142

142

інформаційної моделі внутрішнього контролю в управлінні дебіторською і

кредиторською заборгованістю (табл. 3.1), системи показників для контролю

стану платіжної дисципліни (табл. 3.2) з конкретизацією виду проблемних

контрагентів.

Визначення оптимальної форми розрахунків з дебіторами і кредиторами

пропонується на підставі інтерв’ювання контрагентів (табл. 3.7) з метою

подальшого закріплення умов погашення фінансових зобов’язань в угодах,

проведення контрольних заходів і прийняття відповідних управлінських рішень

(сьомий пункт методики).

Таблиця 3.7

Лист опитування для проведення інтерв’ю

«Можливі умови угод з контрагентами»

Примітка. Джерело : [сформовано автором]

Запропонований лист опитування дозволить у двосторонньому порядку

Перелік питань Можливі варіанти Обраний варіант (поставити позначку

«Х» або «V»)

Строк сплати по рахунках

протягом 5 банківських днів після отримання рахунку

протягом 5 банківських днів після отримання товару

протягом місяця після отримання рахунку

протягом місяця після отримання товари

на умовах попередньої оплати

Форма розрахунків Акредитивна

платіжними дорученнями

платіжними вимогами-дорученнями

Вексельна

на підставі наданих рахунків

платіжною карткою

Готівкою

розрахунковими чеками

Залучення факторингових компаній

За потребою - Так

Не має потреби

Складання графіку погашення боргу

За потребою - Так

Не має потреби

Штрафні санкції За прострочку платежу

За неякісний товар

За несвоєчасну поставку

143

143

узгодити умови угоди і попередити негативні наслідки недотримання платіжної

дисципліни.

Моделювання перспективних фінансових потоків на підставі виробничих

планів підприємства і результатів внутрішнього контролю дотримання

платіжної дисципліни – восьмий пункт методики внутрішнього контролю.

Забезпечення платоспроможності підприємства у перспективі неможливе

без здійснення прогнозування його грошових потоків, яке є одним із найменш

вивчених питань. Це питання тісно пов'язане як зі стратегічним плануванням

розвитку підприємства в майбутньому, так і зі здійсненням поточного

фінансового планування. Для цього розділяють джерела коштів на

«короткострокові» та «довгострокові». Оптимальна структура джерел і

використання коштів представлена на рис. 3.1. Оптимальність досягається за

умови, коли за рахунок довгострокових джерел фінансується не більше 80%

необоротних активів і приблизно 20% оборотних активів.

Рис. 3.1 Оптимальна структура джерел і використання коштів

(розроблено за [187])

З метою забезпечення прозорості та передбачуваності руху грошових

потоків рекомендовано здійснювати їх бюджетування, що є наступною

ланкою управління обіговими коштами підприємства.

Прогнозування грошових потоків підприємства передбачатиме наступні

Джерела Використання

Довгострокові Довгострокове

Короткострокове Короткострокові

80 %

20%

144

144

операції: прогнозування грошових надходжень за період; планування відтоку

грошових коштів; розрахунок чистого грошового потоку (надлишку або

нестачі грошових коштів); розрахунок потреби у фінансуванні.

Такий платіжний баланс відображає надходження та витрачання

грошових коштів за різними статтями та джерелами. Розробка та складання

платіжного балансу підприємства передбачає попереднє складання журналу

господарських операцій з подальшою розробкою на його основі графіку

надходжень та витрачання грошових коштів, після чого складається бюджет

руху грошових коштів та відбувається його перевірка на наявність

достатності суми грошових коштів від здійснення операційної діяльності.

Тому розробка та подальше застосування платіжного балансу для

підприємства не є доцільним без орієнтації на його стратегію. Адже

керівництво при розробці перспективного прогнозування має бути цілком

впевнене у фінансовому забезпеченні досягнення обраної ним мети.

Перевірка розрахунку резерву сумнівних боргів та чистої вартості

реалізації дебіторської заборгованості (передостанній пункт методики) з метою

уникнення завищення активів підприємства потребує дотримання норм

складання фінансових звітів.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська

заборгованість» визначає низку термінів і методологічні засади обліку

дебіторської заборгованості. Безнадійна дебіторська заборгованість – поточна

дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення

боржником або за якою минув строк позовної давності. Сумнівний борг –

поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її

погашення боржником. Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості

– сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву

сумнівних боргів [131].

Резерв сумнівних боргів – це резерв, який створюється з метою

покриття у майбутньому безнадійної дебіторської заборгованості. Він коригує

145

145

дебіторську заборгованість до її чистої реалізаційної вартості, дозволяє

підприємству показати, що відповідна сума не може бути стягнута з

дебіторів. Таким чином, в умовах ризику неплатоспроможності покупців,

підприємство попереджає виникнення втрат від сумнівної дебіторської

заборгованості [150].

Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім

придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу),

включається до підсумку Балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для

визначення чистої реалізаційної вартості на дату Балансу обчислюється

величина резерву сумнівних боргів [131].

Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності, що

затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 р. № 433

розкривають зміст таких статей [100].

У статті Балансу (Звіту про фінансовий стан) «Дебіторська заборгованість

за продукцію товари, роботи, послуги» відображається заборгованість покупців

або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім

заборгованості, яка забезпечена векселем, якщо така інформація наводиться в

окремій статті), скоригована на резерв сумнівних боргів (нетто) (п.п. 2.27)

[100].

Згідно з П(с)БО 10, величина резерву сумнівних боргів визначається за

одним із методів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;

застосування коефіцієнта сумнівності. За методом застосування абсолютної

суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі

аналізу платоспроможності окремих дебіторів. За методом застосування

коефіцієнта сумнівності величина резерву розраховується множенням суми

залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт

сумнівності [131].

Коефіцієнт сумнівності може розраховуватися такими способами:

визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході; класифікації

146

146

дебіторської заборгованості за строками непогашення; визначення середньої

питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі

дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3–5

років. Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина

сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів

на ту саму дату. Залишок резерву сумнівних боргів на дату Балансу не може

бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату [131].

Класифікація дебіторської заборгованості здійснюється групуванням

дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням

коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності

встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної

дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди. Як правило, коефіцієнт

сумнівності зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості

має тенденцію до збільшення. Величина резерву сумнівних боргів визначається

як сума добутків поточної дебіторської заборгованості відповідної групи та

коефіцієнта сумнівності відповідної групи [131].

Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської

заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Удосконалення існуючого порядку здійснення інвентаризації дебіторської

та кредиторської заборгованості з метою підтвердження достовірності

показників фінансової та статистичної звітності, а також прийняття

альтернативних управлінських рішень на кожному етапі інвентаризації

(останнє 10 науково–методичне положення) полягає в розробці блок-схеми

процесу проведення інвентаризації.

Наприкінці 2014 р. було проведено зміни у контрольній сфері, які

призвели до затвердження Положення про інвентаризацію активів та

зобов’язань (Наказ Міністерства фінансів України від 02.09.2014 р. № 879

[145]).

Інвентаризація активів та зобов’язань перед складанням річної

фінансової звітності проводиться до дати Балансу в період: трьох місяців для

147

147

дебіторської та кредиторської заборгованостей, витрат і доходів майбутніх

періодів, зобов’язань (крім невикористаних забезпечень, розрахунків з

бюджетом та з відрахувань на загальнообов’язкове державне соціальне

страхування).

Інвентаризація дебіторської та кредиторської заборгованостей полягає у

звірці документів і записів у реєстрах обліку і перевірці обґрунтованості сум,

відображених на відповідних рахунках, та оформлюється актом

інвентаризації.

Дебіторська і кредиторська заборгованості перевіряються щодо

дотримання строків позовної давності, обґрунтованості сум, які обліковуються

на рахунках обліку розрахунків з покупцями та замовниками, постачальниками

та підрядниками, одержаних і виданих векселів, одержаних позикових коштів,

наданих кредитів (позик), з підзвітними особами, депонентами, іншими

дебіторами і кредиторами.

Під час інвентаризації розрахунків шляхом документальної перевірки

встановлюються:

– правильність розрахунків з контрагентами;

– заборгованість підзвітних осіб, а також правильність і обґрунтованість сум

заборгованості за нестачами і крадіжками. Інвентаризація заборгованості за

нестачами і втратами від псування цінностей полягає у перевірці причин, через які

затримується розгляд матеріалів щодо виявленої нестачі та віднесення її на винних

осіб або списання у встановленому порядку;

правильність і обґрунтованість сум дебіторської і кредиторської

заборгованості, у тому числі з депонентами, щодо яких минув строк позовної

давності;

реальність заборгованості працівникам з оплати праці, позабюджетним

фондам з ЄСВ та бюджету з ПДФО.

Інвентаризаційні описи, Акти інвентаризації, звіряльні відомості

оформлюються відповідно до вимог, установлених Положенням про

документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку,

148

148

затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р.

№ 88 (із змінами) [133], для первинних документів з урахуванням

обов’язкових реквізитів та вимог, передбачених Положенням [133].

Матеріали інвентаризації можуть бути заповнені як рукописним способом,

так і за допомогою електронних засобів обробки інформації [145].

В Акті інвентаризації вказуються найменування про інвентаризованих

субрахунків і суми виявленої неузгодженої дебіторської і кредиторської

заборгованостей, безнадійних боргів, кредиторської і дебіторської

заборгованостей, щодо яких строк позовної давності минув.

Окремо складається Акт інвентаризації кредиторської заборгованості,

строк позовної давності якої минув і яка планується до списання.

Бухгалтерською службою складаються звіряльні відомості активів і

зобов’язань, у яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського

обліку і даними інвентаризаційних описів (Актів інвентаризації).

На підставі зазначеного Положення [145] пропонуємо удосконалити

порядок проведення інвентаризації шляхом розробки блок–схеми процесу

проведення інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості (рис.

3.2), що дозволить виділити документи і контрольні заходи контролерів,

скоригувати управлінські рішення у межах альтернативних процесів за

певних умов.

Наприкінці слід торкнутися питання мінімізації ризиків неплатежів в

умовах економічної кризи в Україні, яка ускладнюється «ризиком недовіри».

Паралельно, відповідно до законодавства за невиконання своїх договірних

зобов’язань відповідальність несе тільки контрагент-юридична особа, отже

вже на стадії укладання угоди партнер ризикує тим, що не знає дійсне

фінансове становище свого контрагента, який вже може бути

неплатоспроможним. Втім вимагати фінансову звітність або висновок

незалежного аудитора під час укладання угод законодавством

непередбачено, тому подібні заяви можуть відвернути потенційних покупців

і замовників.

149

149

Рис. 3.2 Блок-схема процесу проведення інвентаризації дебіторської та

кредиторської заборгованості (сформовано автором за [145])

Початок інвентаризації

Умови

ініціювання

1) щорічна інвентаризація перед складанням

фінансової звітності;

2) за судовим рішенням;

3) у разі припинення діяльності підприємства;

4) тощо згідно п.7 Положення [145].

Створення

інвентаризаційної

комісії

Так Ні

Документальна

перевірка

Зустрічна

перевірка Взаємний контроль

Первинні

документи

Записи в

облікових

регістрах

Звіряння Виписки з

аналітичних

рахунків

Дебітору

Від

кредитора

Підтвердження

боргу

Так Ні

Кінець

Акт

інвентаризації

Звіряльні відомості

дебіторської та

кредиторської

заборгованості

Заява

заперечень

Настав строк

погашення Ні

Позов до суду

на дебітора

Довідка про

боржника (або

кредитора)

Кінець інвентаризації Визнання

безнадійності боргу

(строк позовної

давності минув)

Так

150

150

Пропонуємо наступні юридичні та фінансові механізми мінімізації

ризиків неплатежів для підприємств:

1) під час укладання угод слід заручитися підтримкою Генерального

директора або акціонера компанії-контрагента, який буде відповідати

власним майном за невиконання зобов’язань власної компанії. Відмова від

поручительства може бути сигналом про наміри ухиляння від сплати боргів;

2) використовувати акредитивну форму розрахунків за посередництвом

банку або часткову передплату за товар/продукцію;

3) в угоді чітко прописати умови застосування штрафних санкцій в разі

невиконання зобов’язань контрагентом, у тому числі зазначити строки

звернення з позовом до суду;

4) здійснювати постійний контроль за своєчасною сплатою рахунків, а

також регулярно проводити інвентаризації дебіторської та кредиторської

заборгованості;

5) в разі визнання заборгованості сумнівною, слід негайно приймати

заходи щодо її погашення.

Підсумовуючи все зазначене, слід відмітити, що запропоновані десять

науково-методичних положень до внутрішнього контролю в управлінні

дебіторською і кредиторською заборгованістю дозволить удосконалити

методичне забезпечення контрольного процесу, пришвидшити виконання

контрольних заходів, визначити документальне забезпечення,

раціоналізувати проведення інвентаризаційного процесу заборгованості,

встановити наслідки недотримання платіжної дисципліни та їх вплив на

прийняття раціональних управлінських рішень для покращення фінансового

стану підприємства.

Завдяки удосконаленню управління кредиторською та дебіторською

заборгованостями підприємство має змогу одержати поточні грошові кошти в

обсязі достатньому для покриття поточних потребам. Як вже зазначалося,

зростання дебіторської заборгованості та зміни умов розрахунків з

151

151

кредиторами, спричиняють виникнення ризику неплатоспроможності для

підприємства. Тому, край необхідним заходом є проведення постійного

внутрішнього контролю за фінансовими потоками підприємства.

Одже, внутрішній контроль в управлінні кредиторською та дебіторською

заборгованістю є необхідною умовою для ефективного формування джерел

фінансування обігових коштів підприємства.

Для забезпечення платоспроможності необхідно знати, чи забезпечуються

потреби підприємства в грошових коштах при виконанні договірних умов

розрахунків з покупцями та постачальниками. В якості вихідних даних, ми

взяли показники діяльності підприємства ПАТ «Запоріжтрансформатор» за 4

квартал 2014 р. Так, наприклад, за IV квартал 2014 р. підприємство

ПАТ «Запоріжтрансформатор» мало наступні показники (млн.грн): виручка від

продажу – 241,5; собівартість реалізованої продукції – 183,8; середні балансові

залишки дебіторської заборгованості – 149,3 в тому числі прострочена – 28,1;

середні балансові залишки кредиторської заборгованості – 281,2 в тому числі

прострочена – 53; зміна балансових залишків запасів за квартал – 1,5.

За наведеними даними нами розраховано показники, за допомогою яких

можна надати оцінку руху кредиторської та дебіторської заборгованості.

Розрахунки свідчать, що одноденна виручка від продажу становить 2,68

млн.грн (241,5/90). Поточна дебіторська заборгованість становить 121,2 млн.грн

(149,3-28,1). При цьому, середня оборотність дебіторської заборгованості

становить 45 днів (121,2/2,68). Одноденна собівартість реалізованої продукції

становить з урахуванням змін залишків запасів – 2,05 млн. грн. (табл. 3.8).

Кредиторська заборгованість становить 228,2 млн.грн. Середня

оборотність кредиторської заборгованості, яка відображає умови розрахунків з

постачальниками, розрахунки з оплати праці, розрахунків з бюджетом

становить 54 дні. Тобто, в середньому через кожні 45 днів підприємство

отримує від дебіторів 121,2 млн.грн. А через кожні 54 дні повинно платити

кредиторам 111,5 млн.грн.

Якщо такі умови будуть зберігатися, то можна визначити чи спричиняють

152

152

умови розрахунків нестачу чи вільні грошові кошти в обігу, їх величину,

визначити залишки дебіторської та кредиторської заборгованості на кінець

періоду, а також визначити фактори, які влипають на ці зміни.

Таблиця 3.8

Визначення руху дебіторської та кредиторської заборгованості по

ПАТ «Запоріжтрансформатор» при відповідності розрахунків договірним

умовам (млн.грн) (варіант 1)

П/н платежу Надходження платежів

від дебіторів

Оплата платежів

кредиторам

Вільні грошові кошті (+),

нестача грошових коштів в

обігу (-)

45 121,2 * +121,2

54 * 111,5 +9,7

90 121,2 * +130,9

108 * 111,5 +19,4

135 121,2 * +140,6

162 * 111,5 +29,1

180 121,2 * 150,3

216 * 111,5 +38,8

225 121,2 * +160

270 * 111,5 +48,8

270 121,2 * 169,7

324 * 111,5 +58,2

315 121,2 * +179,4

324 * 111,5 +67,9

Примітка. Джерело : [cформовано автором]

За результатами проведених розрахунків, можна зробити висновок про те,

що якщо умови розрахунків відповідають договірним умовам, то

взаємовідносини між дебіторами та кредиторами підприємства спричиняють

наявність вільних грошових коштів.

Слід зазначити, що такі умови забезпечується наступними обставинами:

1) строк обернення дебіторської заборгованості швидше за строк обернення

кредиторської заборгованості; 2) середній одноденний розмір виручки від

продажу більше ніж витрати на продану продукцію та приріст балансових

запасів.

Припустимо, таку ситуацію, що середня одноденна виручка від продажу

153

153

буде менше за середні одноденні витрати та зміну залишків запасів. Так

середня одноденна виручка від продажу становить 1,98 млн.грн, середні

одноденні витрати на продану продукцію становить з урахуванням змін

залишків запасів – 2,05 млн.грн; оборотність дебіторської заборгованості

становить 45 днів; оборотність кредиторської заборгованості становить 54 дні.

Далі розрахуємо за цими даними стан дебіторської, кредиторської

заборгованостей та рух грошових коштів. Кожен платіж покупців буде

дорівнювати 89,1 млн.грн; кожен платіж підприємства кредиторам – 110,7

млн.грн (табл. 3.9).

Таблиця 3.9

Визначення руху дебіторської та кредиторської заборгованості по

ПАТ «Запоріжтрансформатор» при відповідності розрахунків договірним

умовам (млн.грн) (варіант 2)

П/н платежу Надходження платежів

від дебіторів

Оплата платежів

кредиторам

Вільні грошові кошті (+),

нестача грошових коштів в

обігу (-)

45 89,1 * +89,1

54 * 110,7 -21,6

90 89,1 * +67,5

108 * 110,7 -43,2

135 89,1 * +45,9

162 * 110,7 -64,8

180 89,1 * +24,3

216 * 110,7 +135

225 89,1 * +224,1

270 * 110,7 +113,4

270 89,1 * +202,5

324 * 110,7 +91,8

315 89,1 * +180,9

324 * 110,7 +70,2

Примітка. Джерело : [cформовано автором]

Аналіз даних табл. 3.9 показав, що надходжень від дебіторів, не завжди

вистачатиме для погашення підприємством своїх зобов’язань.

Умови наявності вільних грошових коштів можна визначити за

допомогою нерівності, що відображає формула (3.1) [199]:

154

154

КПКП оклдодлд , (3.1)

де – Плд – сума одного платежу дебіторам;

Код – число повних оборотів дебіторської заборгованості;

Ппк - – сума одного платежу кредиторам;

Кок – число повних оборотів кредиторської заборгованості.

Таким чином, можна сказати, що при поєднанні більш швидкої

оборотності кредиторської заборгованості в порівнянні з дебіторської, і більшої

суми сплати кредиторам, буде спостерігатися нестача грошових коштів.

Внутрішньому контролеру необхідно провести ряд заходів:

– перевірити стан розрахунків з дебіторами і кредиторами;

– проконтролювати обґрунтованість залучення коштів із зовнішніх

джерел;

– перевірити цільове використання залучених коштів.

На основі отриманих даних, внутрішній контролер зробить звіт та

передасть його управлінця, для прийняття відповідних рішень, оскільки від

ефективного управління дебіторської та кредиторської заборгованості залежить

зміна платоспроможності підприємства, його фінансова стійкість та

своєчасність фінансування оборотних активі.

3.2. Внутрішній контроль в управлінні грошовими потоками

підприємства

Для підприємств є необхідним пошук більш динамічного і дієвого

механізму отримання інформації для прийняття оперативних управлінських

рішень з метою попередження шахрайства і помилок під час надходження і

використання грошових коштів, що формують вхідні й вихідні грошові

потоки підприємства. Таким механізмом може бути внутрішній контроль

155

155

(серед функцій управління виділяється регулювання і контроль), який

базується на первинних і зведених даних обліку (рух грошових коштів

касирами і бухгалтерами фіксується у динаміці на момент здійснення

операції, а у статиці – наприкінці кожного дня або навіть зміни складаються

звіти, що мають оперативний характер). Однак, контрольній функції в

управлінні грошовими потоками науковцями і практиками приділяється не

достатньо уваги, що призводить до невідповідності прийнятих управлінських

рішень сьогоденним потребам підприємства і може бути фактором вчинення

зловживань з боку посадових осіб (розкрадання, приховування реальних

збитків і прорахунків, нераціонального використання коштів), а також

відсутність альтернативних джерел грошових надходжень. Зазначені недоліки

в управлінні грошовими потоками стануть поштовхом до зниження

платоспроможності, ліквідності, ділової активності та фінансової стійкості

підприємства.

Таким чином, управлінському персоналу слід звернути увагу на

першоджерела формування грошових потоків – це касові операції, й опиратися

на результати внутрішнього контролю під час прийняття оперативних

управлінських рішень.

Касові операції притаманні кожному підприємству, що має справу з

грошовими коштами, отже, будь-який суб’єкт господарювання як юридична

особа, у тому числі в галузі машинобудування, приділяє особливу увагу касовій

дисципліні, порушення якої може призвести до значних фінансових санкцій, що

передбачені законодавством України [160; 140; 141, ст.17].

Внутрішньому контролеру необхідно бути досвідченим у системі

нормативно–правового забезпечення даної ділянки обліку і управління тому,

що кожна операція з надходження або витрачання готівки регламентована

законодавством України, має не тільки господарчий, але й загальнодержавний

інтерес.

Основні терміни, порядок здійснення і контролю касових операцій на

156

156

підприємстві розкриває Положення про ведення касових операцій у

національній валюті в Україні, що затверджене Постановою Правління

Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 [132].

Згідно з цим каса – це приміщення або місце здійснення готівкових

розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших

цінностей, касових документів [132]. Касові операції – операції підприємств

(підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і

видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням

цих операцій у відповідних книгах обліку. Ліміт залишку готівки в касі (далі –

ліміт каси) – граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в

позаробочий час [132].

Державна фіскальна служба має право перевіряти додержання порядку

проведення готівкових розрахунків в рамках виїзних планових та

позапланових перевірок відповідно до Методичних рекомендацій щодо

порядку проведення перевірок з питань дотримання суб'єктами

господарювання касової дисципліни, повноти оприбуткування виручки від

реалізації товарів (послуг) № 210 [143].

Отже, розглянемо, на що слід звернути увагу в першу чергу

внутрішньому контролеру, щоб уникнути фінансових санкцій під час зовнішніх

перевірок і прийняти тактичні управлінські рішення.

Пунктом 3.1. зазначених Методичних рекомендацій передбачено, що у

перевірку можуть бути включені наступні питання:

– перевірка наявності у підприємства касової книги (у тому числі

наявність тільки однієї касової книги), а також відповідність її оформлення

вимогам законодавства України;

– правильність ведення касової книги, реєстрація в ній касових операцій з

прийняття та видачі готівкових коштів (у тому числі за строками);

– відповідність зазначених у касовій книзі сум готівки прийнятої до каси

або виданої з неї даним прибуткових і видаткових касових ордерів;

157

157

– правильність заповнення всіх реквізитів прибуткових і видаткових

касових ордерів і платіжних відомостей (проставляння правильних дат,

номерів, сум, зазначення підстав для їх виписки, наявність підписів

посадових осіб і одержувачів коштів, відбитків печаток і штампів, підписів

про отримання готівки), правильність оформлення депонованих сум;

– встановлення наявності у підприємства журналу реєстрації

прибуткових і видаткових касових ордерів та касової книги, а також

правильності їх ведення;

– перевірка правильності відображення в касових документах номерів

кореспондуючих рахунків, відповідності між кореспонденцією рахунків,

зазначених в касових ордерах та внесених до касової книги, наявності

необхідних підтверджуючих документів, що додаються до касових ордерів

(заяв, накладних, рахунків, довідок і т. п.);

– аналіз Актів інвентаризації каси підприємства (основними завданнями

інвентаризації каси, зокрема, є: виявлення фактичної наявності коштів;

установлення лишку або нестачі коштів шляхом зіставлення фактичної

наявності з даними бухгалтерського обліку; перевірка дотримання умов та

порядку збереження грошових коштів) [143].

Запропоновані науково-методичні положення до внутрішнього контролю

в управлінні грошовими потоками підприємства полягають в:

1) оцінці якості організації процесів при здійсненні касових операцій та

інвентаризації каси на підприємстві (побудова інформаційної моделі);

2) розробці тактичної карти-графіка здійснення касових операцій з

метою щоденного контролю обігових коштів на підприємстві та прийняття

оперативних управлінських рішень;

3) оцінці якості кадрового потенціалу при здійсненні касових операцій

на підставі тестування відповідальної особи;

4) побудові організаційної моделі внутрішнього контролю в управлінні

грошовими потоками підприємства;

158

158

5) удосконалення Розрахунку ліміту каси з метою посилення контролю

за дотриманням вимог.

Розглянемо кожний пункт більш детально.

Оцінка якості організації процесів здійснення касових операцій та

інвентаризації каси на підприємстві передбачає узгодження наступних

моментів.

На підставі дослідження нормативно–правової бази щодо грошового

обігу слід виділити декілька основних постулатів оформлення касових

операцій, що формують об’єкти і параметри ВК, впливають на якість прийняття

управлінських рішень:

1) кожна операція з готівкою повинна бути документально оформлена –

виписування бухгалтером на кожну касову операцію прибуткових і видаткових

ордерів, додержання послідовності в нумерації та реєстрації цих документів у

журналі до передачі їх для виконання касиру;

2) готівкові грошові кошти повинні бути своєчасно і в повному обсязі

оприбутковані при надходженні (тобто відповідність фактичної дати і суми

надходження інформації у прибуткових ордерах) в граничних межах згідно

чинного законодавства [139] 1;

3) видача готівки з каси підприємства повинна оформлятися видатковим

касовим ордером або платіжною відомістю своєчасно і в повному обсязі, в

граничних межах згідно чинного законодавства [139];

4) залишок готівки в касі може зберігатися лише в межах встановленого

ліміту;

5) понадлімітну готівку повинні здавати в банк для зарахування на

1 Постанова Правління Національного банку України 06.06.2013 N 210 «Про встановлення граничної

суми розрахунків готівкою» [139] затверджує:

Установлення граничної суми розрахунків готівкою:

підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10000 (десяти тисяч) гривень;

фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі

150000 (ста п'ятдесяти тисяч) гривень;

фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у

розмірі 150000 (ста п'ятдесяти тисяч) гривень [139, п.2.3].

159

159

рахунок або витрачати протягом робочого часу2;

6) виписані касові ордери реєструються в касовій книзі – єдина на

підприємстві, або у кожному відокремленому структурному підрозділі [132,

п. 4.2]), яка ведеться за прибутковими і видатковими операціями, щоденно

визначається підсумок у цій книзі і залишок готівки по касі;

7) касові документи, після складання касиром звіту та його обробки,

комплектуються в хронологічному порядку, переплітаються, здаються касиром

під розписку до бухгалтерії та зберігаються, згідно чинного законодавства

України, відповідальною особою, на якого керівником покладено обов'язок

щодо їх зберігання;

8) забороняються виправлення в касових ордерах та платіжним

відомостях [56];

9) необхідність встановлення наказом осіб, що мають право підписувати

касові документи, наявність у касира зразків їх підписів і недопустимість

здійснення касових операцій на не підписаних документах;

10) працівник, який відповідальний за одержання готівки, не повинен

займатися обліком в бухгалтерії;

11) погашення касиром спеціальним штампом касових документів, аби

запобігти зловживанню цими документами, зокрема повторному їх

використанню;

12) у разі наявності у підприємства податкового боргу виплати готівкою

здійснюються з урахуванням вимог Податкового кодексу України [132, п. 7.32].

Крім того, дуже важливо визначити ключові фактори організації та

управління самим підприємством, що впливають на організацію обліку і

контролю касових операцій, а саме:

– наявність у підприємства відокремлених підрозділів – слід закріпити у

регламенті «Положення про підрозділ» факт отримання майна від Головного

підприємства [132, п. 1.2];

2 Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах,

що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт

каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки [139, п.2.8].

160

160

– застосування підприємством та його структурними підрозділами РРО

або розрахункових книжок;

– види касових операцій, що впливають на потребу вести Касову книгу;

– наявність на підприємстві декількох кас має особливості організації

обліку і потребує розмежування – місце знаходження сейфу і ведення касової

книги передбачається у центральній касі, а місце розрахунків із застосуванням

РРО або розрахункових книжок відводиться – операційній касі (або декільком

операційним касам);

– система оподаткування, що застосовується підприємством, має вплив на

розмір сум готівкових коштів, що можуть надходити на підприємство у межах

граничної суми розрахунків готівкою [139].

На підставі розглянутого матеріалу систематизуємо об’єкти і параметри

контролю для оцінки якості організації процесів здійснення касових операцій та

інвентаризації каси на підприємстві в інформаційній моделі внутрішнього

контролю в управлінні грошовими потоками (табл. 3.10).

Отже, встановлення об’єктів і параметрів контролю щодо організації

касових операцій дозволяє внутрішньому контролеру чітко визначити

інформаційне джерело (переважно це розпорядчі документи), окреслити

напрямки контрольних процедур і зробити припущення щодо можливих загроз

в діяльності підприємства. За результатами внутрішнього контролю

пропонуються певні тактичні управлінські рішення, що якісно вплинуть на

дотримання касової дисципліни на підприємстві.

Побудова тактичної карти-графіка здійснення касових операцій з метою

щоденного контролю обігових коштів на підприємстві передбачає наступну

форму (додаток П). Строки та умови перевірок нами рекомендуються, але

можуть бути адаптовані в залежності від особливостей господарювання

підприємства.

161

Таблиця 3.10

Інформаційна модель внутрішнього контролю в управлінні грошовими потоками

Об’єкти і

параметри

контролю

Інформаційне джерело Контрольні процедури Можливі наслідки Управлінські рішення

1 2 3 4 5

Відпові-

дальність МВО

Накази керівника про

призначення касира і осіб, що

виконують обов’язки касира у

періоди його відсутності;

Договір про повну матеріальну

відповідальність;

Розписка касира про

ознайомлення з Порядком

№637 [132];

Посадова інструкція касира.

Перевірка наявності та

дотримання строків

затвердження розпорядчих

документів;

МВО повинні бути у штаті

підприємства;

обов’язки касира повинні

бути угоджені з Довідником

кваліфікаційних

характеристик професій

працівників [133].

Відсутність будь-якого

розпорядчого документа або

несвоєчасність його прийняття

знімає з касира

відповідальність за втрату

(знищення, крадіжку тощо)

грошових коштів і документів,

не дозволить у правовому

аспекті притягнути його до

відповідальності за ст. 134

Кодексу Законів про працю

[58] та відшкодувати завдані

збитки.

Назначити

відповідальних за

складання розпорядчих

та договірних

документів, залучити

юриста для перевірки

відповідності

законодавству і

перешкоджання

зловживань

матеріально-

відповідальною особою

своїх повноважень

Дотримання

ліміту каси

Накази керівника про

встановлення ліміту каси і про

строки здачі готівки до банку;

Договір з банком про

обслуговування поточного

рахунку.

Перевірка наявності та

дотримання строків

затвердження розпорядчих

документів; узгодженість

строків і порядку інкасації

готівки між підприємством і

банком у договорі про

обслуговування.

Необґрунтовані залишки

готівки, мінливість сценаріїв

інкасації готівки можуть

спровокувати виникнення

шахрайських намірів як у

співробітників, так і у

сторонніх осіб.

Назначити

відповідального за

складання щоденного

звіту за результатами

інкасації готівки з

обов’язковим

порівнянням з

встановленим лімітом

каси.

162

Продовження таблиці 3.10

1 2 3 4 5

Дотримання

граничної суми

розрахунків

готівкою

протягом

одного дня

Постанова Правління

Національного банку України

06.06.2013 N 210 «Про

встановлення граничної суми

розрахунків готівкою» [139]

Логічна перевірка операції з

урахуванням того, що

обмеження не поширюються

на:

1) розрахунки підприємств з

бюджетами та державними

цільовими фондами;

2) добровільні пожертвування

та благодійну допомогу.

Застосовуються штрафні

санкції: кошти в розмірі

перевищення зазначеної суми

додаються до фактичних

залишків готівки в касі

платника одноразово з

подальшим порівнянням

одержаної суми із

затвердженим лімітом каси

[56]

Суми, що проходять

через касу

підприємства, в розмірі

більше 10 000 грн. слід

фіксувати у певному

журналі з обов’язковим

повідомленням про це

Головного бухгалтера у

момент здійснення

операції.

Регулярність

проведення

інвентаризацій

Накази керівника про строки

проведення інвентаризацій

каси і про призначення

інвентаризаційної комісії.

Рішення за результатами

інвентаризацій

Перевірка дотримання

строків проведення

інвентаризацій – не рідше

одного разу на місяць

(відповідність фактів з

планом).

Несвоєчасність проведення

інвентаризацій, а також не

встановлення винних осіб

спричиняє загрозу втрати

майна в майбутньому через

шахрайські схемі та

безкарність злочинців.

Налагодити

регулярність

проведення

інвентаризацій –

розробка річного і

щомісячних планів.

Правильність,

повнота і

своєчасність

проведення

касових

операцій в

обліку.

Об’єктивність

зображення

даних в

фінансовій

звітності.

Облікова політика

підприємства.

План рахунків бухгалтерського

обліку та Інструкція про його

застосування [48].

Акт про результати

інвентаризації коштів.

Аналіз рахунку 30 за умови

автоматизованого обліку.

Фінансова звітність (Баланс і

Звіт про рух грошових коштів)

Логічна і методологічна

перевірка кореспонденції

рахунків. Хронологічна

перевірка записів в журналі і

відомості з обліку касових

операцій.

Перевірка достовірності

даних у фінансовій звітності.

Порушення методології обліку

призведе до викривлення

інформації в регістрах обліку і

даних у фінансовій звітності,

що надається до податкових,

статистичних органів,

керівництву і власникам

підприємства. Це може

призвести до помилковості

прийнятих управлінських

рішень або спричинити низку

штрафних санкцій.

Встановити ступінь

відповідальності для

МВО і бухгалтера за

фактами викривлення

інформації в первинних

документах і регістрах

обліку, а також під час

накладання штрафних

санкцій на

підприємство з боку

контролюючих органів.

Примітка. Джерело : [6; 48; 56; 63; 97; 133; 139]

163

163

Кожне підприємство розробляє свої заходи контролю

за виплатою готівки. Серед найважливіших контрольних заходів є:

– для виплат необхідно одержувати попередній дозвіл Головного

бухгалтера або уповноваженої на такі дії особи;

– усі чеки повинні мати серійний номер, доступ до них має бути

обмежений;

– бажано, щоб кожний чек підписували дві особи, а працівник, який

уповноважений отримувати готівку за чеками, не мав права займатися

вивіркою рахунків [114].

Перевірка дотримання норм законодавства при здійсненні касових

операцій передбачає оцінку якості кадрового потенціалу за допомогою

проведення тестування матеріально-відповідальної особи, тобто касира.

Операції з документального оформлення готівки, оприбуткуванню та

видачі готівки здійснює касир підприємства згідно посадової інструкції, яку

слід розробляти на підставі Довідника кваліфікаційних характеристик професій

працівників [141], затверджувати керівником підприємства і доводити до

відома виконавця.

Внутрішньому контролеру необхідно окреслити коло операцій, що

здійснює саме касир. Попередньо оголосити про планову атестацію касирів на

підставі тестування і ознайомити його з переліком законів, на основі яких

розроблені тестові завдання.

На підставі норм законодавства і посадової інструкції касира скласти

перелік питань з альтернативними відповідями, оминаючи двозначні

твердження, з відповідями «так», «ні» або «складно відповісти». Рівень

кожного тесту можна оцінити від 1 до 3 балів (1 – легке завдання; 2 – завдання

потребує досвіду; 3 – складне завдання, що потребує розрахунків або

поглибленого знання законодавства).

Для якісної оцінки знань МВО за результатами тестування необхідно

використовувати наступну шкалу: якщо загальна кількість балів, отриманих під

час розв'язання сукупності тестових завдань не перевищує 25% від

164

164

максимального, то визначається дуже низький рівень знань; від 26 до 50% –

середній; від 51 до 75% – високий; понад 76% – вищий рівень знань.

Після оголошення результатів тестування необхідно розтлумачити ті

положення, що мали негативні відповіді, провести бесіду з касирами, звернути

увагу на недоліки в роботі, можна провести індивідуальні бесіди.

Регулярне проведення тестувань буде підштовхувати персонал до

необхідності підвищення власної кваліфікації з метою посилення конкурентної

позиції серед працівників підприємства, однак може посилити напруженість в

колективі.

Наступний пункт методики дотримання касової дисципліни передбачає

побудову організаційної моделі внутрішнього контролю в управлінні

грошовими потоками підприємства.

В продовження методики внутрішнього контролю пропонуємо його

вдосконалення через моделювання дослідження конкретного об’єкту –

дотримання касової дисципліни або здійснення касових операцій на

підприємстві (рис. 3.3).

Номінальний об’єкт моделювання «Дотримання касової дисципліни» – це

узагальнена назва об’єктів і параметрів, що перевіряються внутрішнім

контролером, перед, під час або за результатами здійснення касових операцій,

які є реальним об’єктом моделювання.

Мета моделювання передбачає визначення ступеню дотримання касової

дисципліни на підприємстві.

Вхідна інформація для планування і коригування контрольних процедур

формується за рахунок зовнішніх і внутрішніх факторів.

Зовнішні фактори: нормативно-правова інформація, обсяг попиту на

продукцію підприємства, інфляція, науково–технічний програм, податкове

середовище, місце знаходження, особливості функціонування в галузі, інші

регулятивні механізми впливу держави і ринку на діяльність підприємств.

165

165

Рис. 3.3 Організаційна модель внутрішнього контролю в управлінні грошовими потоками підприємства

[сформовано автором]

Об’єкт

моделювання –

касові операції

Внутрішні фактори: наявні ресурси, організаційний,

методичний, інвестиційний, кадровий потенціал, плани

розвитку підприємства, особливості виробництва.

Зовнішні фактори: нормативно-правова інформація, обсяг

попиту на продукцію (товар, послуги) підприємства, інфляція,

НТП, податкове середовище, місце знаходження, особливості

функціонування галузі, інші регулятивні механізми впливу

держави і ринку на діяльність підприємств.

- відповідальність МВО;

- дотримання ліміту каси;

- дотримання граничної суми розрахунків готівкою

протягом одного дня;

- регулярність проведення інвентаризацій;

- законність, повнота, правильність і своєчасність

оформлення проведених касових операцій з

надходження і витрачання касової готівки;

- правильність анулювання помилково здійсненої

операції;

- якість кадрового потенціалу;

- правильність, повнота і своєчасність проведення

касових операцій в обліку;

- об’єктивність відображення даних в фінансовій

звітності.

- логічна, хронологічна, арифметична, зустрічна,

взаємна перевірка – у межах документального

контролю;

- інвентаризація, хронометраж робіт, фактичне

спостереження за оформленням операції – у межах

фактичного контролю;

- тестування для атестації кадрового складу;

- методологічна перевірка правильності

застосування кореспонденції рахунків обліку.

Висновки за

результатами ВК (Звіт);

Акт інвентаризації;

Наказ керівника або

іншої особи.

Цільова ідентифікація моделі –

об’єкти і параметри ВК

Інструментальна та

функціональна ідентифікація

моделі

Методичний апарат моделювання –

контрольні процедури і заходи

Інтерпретація результатів

моделюванн (вихідна інформація)

Мета моделювання – визначення ступеню дотримання касової дисципліни на підприємстві

Номінальний об’єкт

моделювання –

дотримання касової

дисципліни

Вхідна

інформація

Управлінські

рішення

166

166

Внутрішні фактори: наявні ресурси, організаційний, методичний,

інвестиційний, кадровий потенціали, плани розвитку підприємства,

особливості виробництва.

Цільова ідентифікація моделі випливає із мети контрольних процедур і

розкриває конкретні об’єкти і параметри ВК в управлінні грошовими потоками,

що вже були раніше систематизовані й розкриті за текстом даного параграфу:

відповідальність МВО; дотримання ліміту каси; дотримання граничної суми

розрахунків готівкою протягом одного дня; регулярність проведення

інвентаризацій; законність, повнота, правильність і своєчасність оформлення

проведених касових операцій з надходження і витрачання касової готівки;

правильність анулювання помилково здійсненої операції; якість кадрового

потенціалу; правильність, повнота і своєчасність проведення касових операцій в

обліку; об’єктивність зображення даних в фінансовій звітності.

Методичний апарат моделювання представлений контрольними

процедурами і заходами, що найчастіше використовуються під час перевірок

касових операцій, а також виявляють факти порушень і помилок для

формулювання висновків за результатами контролю.

Інструментальна та функціональна ідентифікація передбачає

використання спеціальних прийомів і способів для глибинного вивчення

причинно–наслідкових зв’язків між основними функціональними обов’язками

МВО і його діями, які можуть мати корисливий характер і приносити збитки

підприємству. До найбільш часто використовуваних прийомів і способів

належать: логічна, хронологічна, арифметична, зустрічна, взаємна перевірка у

межах документального контролю; інвентаризація, хронометраж робіт,

фактичне спостереження за оформленням операції – у межах фактичного

контролю; тестування для атестації кадрового складу; методологічна

перевірка правильності застосування кореспонденції рахунків обліку.

Інтерпретація результатів моделювання систематизує вихідну

інформацію у межах Висновків за результатами ВК (можлива назва «Звіт за

результатами внутрішнього контролю»), що констатують належне виконання

167

167

обов’язків касирами або недотримання касової дисципліни з доказовим

підтвердженням провини МВО, суми нанесеної шкоди, елементів шахрайства

або помилок. Згідно Додатку 9 до Положення про ведення касових операцій у

національній валюті в Україні зовнішній контрольний орган може

використовувати форму «Акт про перевірку дотримання порядку ведення

операцій з готівкою», що також підійде для внутрішнього контролю [132].

Таким чином, представлена організаційна модель внутрішнього

контролю дозволяє систематизувати основні взаємозалежні елементи

запропонованого науково-методичного підходу, на підставі чого

передбачається якісне управлінні грошовими потоками.

Останній пункт запропонованого методичного підходу до стану касової

дисципліни стосується удосконалення розрахунку ліміту каси.

Порядок визначення строків здачі готівкової виручки (готівки) та

розрахунку ліміту каси наведено у пункті 5 Положення про ведення касових

операцій у національній валюті в Україні № 637 [132, п. 5]. Для кожного

підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий

розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

При цьому є дві альтернативи розрахунку: ліміт каси підприємства

встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки

до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника

підприємства або уповноваженої ним особи [132, п. 5.3].

Показники беруться фактичні – за три будь-які місяці поспіль з останніх

дванадцяти, що передують строку встановлення (перегляду) ліміту каси,

однак уточнення періоду формою Додатка 8 Положення про ведення касових

операцій не передбачено, що дає підстави завищити вхідні дані для

розрахунку і ускладнює процедуру перевірки контролером об’єктивності

суми визначеного ліміту каси.

Згідно з ж Положенням «До розрахунку приймається строк здавання

підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в

банках» [132, п. 5.2], однак яким чином цей строк впливає на розрахунок

168

168

ліміту не зрозуміло.

З огляду на широке коло умов, які приймаються до уваги під час

встановлення ліміту (режим і специфіка його роботи, віддаленість від банку,

обсяг касових надходжень або видатків за всіма рахунками, установлених

строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності

домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо), пропонуємо

вдосконалити «Розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі»

Додатка 8 Положення про ведення касових операцій [132] (додаток Р.1 –

оригінал, додаток Р.2 – удосконалена розробка).

Для підприємств, на яких в результаті розрахунку середньоденний

показник виявився рівним нулю або не перевищив 10 неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян (скор. – НПМДГ), ліміт готівки дозволяється

встановлювати в розмірі, що перевищує розрахунковий середньоденний

показник, але не більш нiж 10 НПМДГ.

Якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин

такого не встановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі

вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана

підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається

понадлімітною. Якщо ліміт каси встановлено з перевищенням граничних

розмірів, то він вважається встановленим на рівні зазначених граничних

розмірів. У цьому разі сума зазначених перевищень уважається понадлімітною

[132, п. 5.8].

Підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в

банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій,

стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом

трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в банку [132, п. 2.10].

Зазначені суми не враховуються під час розрахунку ліміту каси, що є досить

обґрунтованим і перегляду не потребує.

Готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження,

якщо їх було здано в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до

169

169

обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або було

видано для використання підприємством відповідно до законодавства

наступного дня на потреби, пов’язані з діяльністю підприємства. Не

вважаються понадлімітними в день їх надходження і готівкові кошти, що

надійшли до кас підприємств у вихідні та святкові дні і були здані в сумі, що

перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків у наступний

робочий день банку та підприємства або були видані для використання

підприємством відповідно до законодавства наступного робочого дня на

потреби, пов’язані з діяльністю підприємства [132, п. 5.10].

Тепер визначимося, які ж наслідки недотримання касової дисципліни в

разі зовнішньої перевірки контролюючим органом, наприклад, Державною

фіскальною службою.

Відповідальність за порушення норм з регулювання обігу готівки, що

встановлюються Національним Банком України (тобто норм Положення № 637),

встановлена Указом Президента «Про застосування штрафних санкцій за

порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95 [141].

Підсумовуючи все вище означене, слід зауважити, що управління

грошовими потоками на підприємстві є вимушеним законодавством заходом з

контролю готівкового обороту не тільки в межах підприємства, але й у рамках

всієї держави, тому кожна операція з готівкою чітко регламентована низкою

нормативних актів, порушення яких має штрафні фінансові санкції.

Запропоновані науково-методичні положення до внутрішнього контролю в

управлінні грошовими потоками підприємства розкриті через: визначення

об’єктів і параметрів контролю для оцінки якості організації процесів здійснення

касових операцій та інвентаризації каси на підприємстві (інформаційна модель

ВК); побудову тактичної карти-графіка контролю здійснення касових операцій

(надходження і витрачання готівки), а також організаційної моделі ВК в

управлінні грошовими потоками. Крім того, було рекомендовано проводити

оцінку якості кадрового потенціалу на підприємстві за допомогою здійснення

тестування. Нормативний аналіз дозволив удосконалити розрахунок ліміту каси,

170

170

систематизувати наслідки недотримання касової дисципліни в разі зовнішньої

перевірки контролюючим органом.

Однією з умов ефективного управління грошовими потоками на

підприємствах машинобудування є розробка й реалізація кредитної політики.

Кредитна політика являє собою певні правила, що регулюють відносини з

підприємствами-покупцями, які спрямовані на збільшення обсягу продажу і

мінімізацію ризику неповернення грошових коштів за реалізовану продукцію

[199].

Кредитна політика на підприємстві включає в себе такі етапи:

1. Необхідність визначення терміну кредиту.

2. Визначення суми знижок, якщо кредит буде повернено достроково.

3. Необхідність обґрунтування норм кредитоспроможності.

4. Прийняття рішень про надання кредиту.

5. Контроль за наявністю боргів.

6. Проведення оцінки кредитної політики, що проводилася [199].

Розглянемо кожний з наведених етапів більш детально. Так, що стосується

необхідності визначення терміну кредиту, одним із критеріїв для визначення

періоду кредитування є умова, яку відображає нерівність (3.2) [199]:

(ВРн – ВРс) Рр > (ДЗс – ДЗн) Ав :, (3.2)

де ВРн – виручка від продажу нового;

ВРс – щорічний обсяг продажу в кредит до змін періоду кредитування;

Рр – рентабельність реалізованої продукції;

ДЗс – коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (старий);

ДЗн – коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (новий);

Ав – витрати альтернативні [199].

Алгоритм розрахунку показників ефективності кредитної політики

визначено у такій послідовності:

1) визначення прибутку від додаткового обсягу продажу за формулою (3.3):

171

171

(Пд =ВР Рр). (3.3)

2) додаткова дебіторська заборгованість, що пов’язана з новим продажем,

визначається за формулою (3.4):

днзКВРДЗ / . (3.4)

3) інвестиції в ДЗ визначаються за формулою (3.5):

ІДНЗ= Взм/Ц ДЗ . (3.5)

4) рівень дебіторської заборгованості до зміни терміну кредитування

розраховується за формулою (3.6):

ДЗс = ВРс /Кдзс. (3.6)

5) новий рівень дебіторської заборгованості визначається за формулою

(3.7):

ДЗн = ВРс /Кдзн. (3.7)

6) інвестиції в додаткову дебіторську заборгованість, пов’язану з новим

обсягом продажу, визначаються за формулою (3.8):

Ідзп = ДЗн – ДЗс. (3.8)

7) загальні інвестиції в додаткову дебіторську заборгованість

розраховуються за формулою (3.9):

172

172

дзндзпз ІІІ . (3.9)

8) необхідний прибуток додаткових інвестицій (до оподаткування)

розраховується за формулою (3.10):

дзпв ІАіП . (3.10)

9) Прибуток (збиток) від зміни терміну кредитування розраховується за

формулою (3.11):

іППП дпк . (3.11)

Визначення суми знижок, якщо кредит буде повернено достроково

визначається за умовами, що відображає нерівність (3.12) [199]:

ДЗ Ав > Зн П ВРс . (3.12)

Необхідність обґрунтування норм кредитоспроможності формується за

допомогою за допомогою визначення мінімальної надійності підприємства при

видачі йому кредиту. У вітчизняній практиці оцінка кредитоспроможності

підприємств здійснюється за допомогою фінансових коефіцієнтів. Норми

коефіцієнтів встановлено державними органами для всіх видів діяльності.

Проте, як показує досвід, визначні показники змінюються у відповідності до

видів діяльності.

Прийняття рішень про надання кредиту доцільно проаналізувати на

прикладі підприємства ПАТ «Запоріжтрансформатор».

Кредит підприємству можна надавати в тому разі, коли прибуток, що

очікується буде перевищувати ризик від відмовлення в наданні кредиту

(формула (3.13)) [199]:

173

173

12/12/ )1/()1()1/()( rtrt rДВirДВДВРi , (3.13)

де r – ставка дисконтування;

t – термін надання кредиту;

12 – кількість місяців у році.

Розрахуємо очікуваний прибуток на прикладі підприємства

ПАТ «Запоріжтрансформатор». Так, підприємство одержує виручку у розмірі

300тис.грн, витрати з приведеною вартістю складуть 240 тис.грн. очікуваний

прибуток підприємства дорівнює тоді: i = (300–240) – (1– i) 240.

Якщо ймовірність сплати кредиту буде 80 %, то підприємство може

очікувати на беззбитковість кредиту. Прибуток, що очікується = 0, 80 (300–

240) – (1–0,80) 240 = 0. Таким чином, підприємству можна надавати кредит за

умови ймовірності сплати 80%.

Контроль за наявністю боргів. Для проведення ефективного контролю за

дебіторською заборгованістю доцільно застосовувати ABC аналіз дебіторів.

Всіх дебіторів необхідно поділити на три групи: група «А» – на 10-20%

дебіторів припадає близько 80% всієї заборгованості; група «В» – на 30-40%

дебіторів припадає близько 15% всієї заборгованості; група «С» – на 40-50%

дебіторів припадає близько 5% всієї заборгованості [199]. Перш за все

необхідно внутрішньому контролеру звернути увагу на групу «А», оскільки на

цю групу припадає найбільша сума заборгованості. Це потребує більших зусиль

для повернення боргів. Остання група боржників не велика за обсягу

заборгованості, тому витрати від її погашення можуть перевищити збиток

плати цієї заборгованості із затримкою.

Проведення оцінки кредитної політики. Кредитна політика може бути

консервативною, помірною та агресивною. Приріст величини дебіторської

заборгованості при наданні відстрочки платежу розраховується за формулою

(3.14) [199]:

174

174

360/360/ ONONON SSDSOVSDSODSOІ , (3.14)

де DSOO – оборотність дебіторської заборгованості в днях до зміни

кредитної політики;

DSON – оборотність дебіторської заборгованості в днях після зміни

кредитної політики;

SO – валовий поточний обсяг реалізації;

SN –- обсяг реалізації прогнозований після зміни кредитної політики;

V - витрати змінні у відсотках до валового обсягу реалізації.

Приріст прибутку за рахунок збільшення періоду кредитування

розраховується за формулою (3.15) [199]:

OOONNNOONNON PSDPSDSBSBIkVSSP 1 ,

(3.15)

де k – ціна інвестицій у дебіторську заборгованість;

BO – середній обсяг безнадійних боргів при поточному обсязі реалізації

у відсотках від валового обсягу реалізації;

BN – середній обсяг безнадійних боргів при новому обсязі реалізації у

відсотках від нового обсягу реалізації;

РО – частина обсягу реалізації зі знижкою у валовому обсягу реалізації

частина обсягу реалізації зі знижкою у валовому обсягу реалізації до зміни

кредитної політки, %;

РN – частина обсягу реалізації зі знижкою у валовому обсягу реалізації

після зміни кредитної політки, %;

DO – поточний відсоток торгівельної знижки (частина обсягу реалізації зі

знижкою у валовому обсягу реалізації до зміни кредитної політки);

D N – прогнозований відсоток торгівельної знижки (після зміни кредитної

політки).

175

175

Таким чином, формування кредитної політики підприємства дозволить

більш ефективно управляти грошовими потоками.

Вровадження на досліджуваних підприємствах розроблених науково-

методичних положень щодо вдосконалення внутрішнього контролюв системі

управління діяльністю підприємств підвищить ефективність формування й

використання ообротних коштів, що є підґрунтям длдя прийняття та

впровадження раціональних управлінських рішень.

Економічну ефективність запропонованих заходів доцільно розрахувати в

такій послідовності:

1. Встановити кількість факторів не якісно прийнятих управлінських

рішень (N неякісне).

2. Спрогнозувати експертним методом кількість усіх фактів після

удосконалення внутрішнього контролю (N прогнозне).

3. Розрахувати ефективність впровадження запропонованих заходів за

формулою (3.16):

%100

неякісне

прогнозненеякісне

N

NNЕ . (3.16)

4. Розрахувати додаткові витрати, що припадають на одне неякісне

управлінське рішення (Енеякісне).

5. Розрахувати економічні витрати в результаті впровадження

запропонованих заходів за формулою (3.17):

неякіснепрогнозненеякісневитр ENNЕ . (3.17)

6. Провести оцінки отриманих результатів.

В результаті експертних досліджень встановлено, що на підприємстві

ПАТ «Запоріжтрансформатор» за 2012-2014 рр. виявлено, що кількість не

якісно прийнятих управлінських рішень склала 16%.

176

176

Прирість рентабельності розраховується за формулою (3.18):

;Вз

ВP

(3.18)

де В – приріст витрат;

Вз – загальні витрати.

В результаті розрахунків одержуємо:

%.7%100).(1693968

).(76,118577

грнмлн

грнмлнР

Отже, приріст рентабельності продукції в результаті впровадження

запропонованих заходів складе 7%.

Таким чином, відмітимо, що в результаті впровадження заходів щодо

вдосконалення внутрішнього контролю підприємство отримає позитивний

ефектю, тобто операційні вирати зменшаться приблизно 16%.

3.3. Науково-методичні підходи до вдосконалення організаційного

потенціалу внутрішнього контролю на підприємствах галузі

машинобудування

Управління підприємством в сучасних умовах стикається з низкою

проблем, що спричинені зовнішніми і внутрішніми факторами. До зовнішніх

факторів слід віднести політичну і фінансову кризу в країні, валютні

коливання, інфляційні процеси, спад економіки, постійні зміни

законодавства, високі податки, недобросовісну конкуренцію тощо. До

внутрішніх – обмеженість ресурсів, низькі ліквідність, ділова активність,

рентабельність, а також рівень кваліфікації персоналу, що може призвести до

фактів шахрайства і помилковості. Впливати на зовнішні фактори

управлінському персоналу дуже складно, а навести лад на макрорівні –

177

177

першочергова задача менеджменту за посередництвом методів ВК. Значні

обсяги зловживань, виявлених контролерами в результаті перевірок

фінансово-господарської діяльності підприємств, – це результат слабкої

організації внутрішнього контролю. Окрім контролю за результатом,

контрольні процедури слід здійснювати щодо дії та операцій ще до того, як

вони відбулись, тобто на стадії планування здійснити господарську операцію,

передбачаються всі стадії здійснення операцій.

Стандартизація – діяльність із розробки, опублікування і застосування

стандартів, по встановленню норм, правил і характеристик з метою

забезпечення безпеки продукції, робіт і послуг для навколишнього середовища,

життя, здоров'я і майна, технічної та інформаційної сумісності,

взаємозамінності та якості продукції, робіт і послуг відповідно до рівня

розвитку науки, техніки і технології, єдності вимірювань, економії всіх видів

ресурсів, безпеки господарських об'єктів з урахуванням ризику виникнення

природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій,

обороноздатності та мобілізаційної готовності країни [174].

В загалі стандарт – це база, зразок, еталон, що забезпечує стабільність

суспільно-значимої діяльності, розуміння всіма суб'єктами свого внеску в

спільний результат, виступає критерієм оцінки якості явища або процесу, що

підлягає стандартизації. Необхідність в розробці внутрішніх стандартів і положень

виникає для покращення і зниження складності організації внутрішнього контролю

на підприємстві, регламентації функцій та задач контролю, розподілу прав та

обов’язків, уніфікації методик перевірки, створення єдиної інформаційної бази

контролю [233]. Розробка власних стандартів ВК для суб’єктів господарювання

більш важлива, оскільки на державному рівні здійснення контролю чітко не

регламентується. ВК виконує функцію зворотного зв’язку в системі управління

підприємством і є інформаційним підґрунтям для прийняття раціональних

управлінських рішень, тому на рівні окремого суб’єкта господарювання він

повинен обов’язково регламентуватися. Доцільно, щоб кожне підприємство

розробило пакет внутрішньої документації для ефективної організації ВК:

178

178

стандарти, положення про внутрішній контроль фінансово-господарської

діяльності, положення по внутрішньому аудиту, положення про ревізійну

комісію.

Об'єктом стандартизації може бути явище або процес, що мають

перспективу багатократного застосування. В нашому випадку, об’єктом

стандартизації ВК виступає – процес проведення контрольних заходів у межах

підприємства, що спрямовані на попередження шахрайства і помилок в

управлінні.

До основних вимог процесу стандартизації процедур ВК на

підприємстві слід віднести: доступність для розуміння (простота у

викладенні, правильність і зручність у використанні); злагодженість

(стандарти повинні знаходитися у відповідності один з одним та нормативно-

правовими актами); чітку ієрархічну структуру (кожен стандарт слід

розробляти за певною структурою); адекватність до змін (слід регулярно їх

аналізувати для корегування умов із-за змін вимог та завдань, що стосуються

певного об’єкту контролю); наявність зворотного зв'язку для вдосконалення

системи стандартів (розробники стандартів повинні мати адекватний

зворотний зв'язок із безпосередніми виконавцями на практиці стандартних

вимог); обґрунтованість застосування закордонних концепцій і стандартів

(слід враховувати національні особливості законодавства і умов

господарювання, об'єктивно оцінювати ефективність впровадження таких

положень); адаптивність до умов функціонування в певній галузі (наприклад,

машинобудування) [180, с. 163].

Кращім прикладом стандартизації контрольних процедур є Міжнародні

Стандарти Професійної Практики Внутрішнього Аудиту (Стандарти) [189], що

викладені у вигляді принципів та надають основу для виконання і просування

внутрішнього аудиту. Стандарти є обов’язковими вимогами, що містять: заяви

щодо основних вимог до професійної практики внутрішнього аудиту, а також

для оцінки її ефективності. Вимоги мають міжнародну застосовність як на

персональному рівні, так і на рівні організації. Інтерпретацій, які роз’яснюють

179

179

терміни і поняття в контексті положень.

Для коректного розуміння та застосування Стандартів необхідно

використовувати як самі положення, так і їх інтерпретації. Стандарти

використовують терміни, яким дані конкретні значення, що зазначені в глосарії,

який також є частиною Стандартів. Переглянуті стандарти, дійсні з 1 січня

2013 р.

Рада з Міжнародних Стандартів Внутрішньому Аудиту (International

Internal Audit Standards Board – IIASB) нещодавно випустила нову редакцію

Стандартів, розглянуті та схвалені Наглядовою Радою Міжнародної

Професійної Практики (International Professional Practice Framework Oversight

Council – IPPFOC) [189].

Міністерством фінансів розроблено проект 11 Стандартів внутрішнього

аудиту [173], що мають загальний характер, не стосуються жодного напрямку

перевірки, але влучно виписаний Кодекс етики аудитора.

На підставі розглянутого досвіду пропонуємо кожен стандарт

внутрішнього контролю розробляти за єдиною структурою, що характеризує

певний науково-методичний підхід у процесі стандартизації:

І. Загальні положення.

ІІ. Вимоги до професійного рівня виконавців контрольних заходів, їх

права, обов'язки, відповідальність.

ІІІ. Принципи здійснення контрольних процедур

ІV. Основні засоби внутрішнього контролю.

V. Умови скоєння злочинів, об'єкти і параметри (критерії) внутрішнього

контролю.

VІ. Організація контрольних заходів.

VІІ. Методика здійснення контрольних заходів, прийоми і способи.

VІІІ. Додатки.

У першому розділі Стандарту внутрішнього контролю «Виявлення фактів

шахрайства та помилок в управлінні підприємством» (додаток С) слід викласти

загальні положення: надати тлумачення основним поняттям («внутрішній

180

180

контроль», «контрольні процедури», «шахрайство», «помилка», «господарське

правопорушення», «об’єкт ВК», «предмет ВК», «суб’єкт ВК», «підконтрольні

суб'єкти»); встановити мету та завдання стандарту; визначити функції ВК;

окреслити сферу діяльності та значення стандарту; обґрунтувати необхідність

використання стандарту та його значення для контролю якості; розкрити

взаємозв’язок із діючими нормативно-правовими актами і стандартами.

Мета стандарту – за допомогою стандартизації контрольних процедур

допомагати контролеру у виявленні фактів шахрайства і помилок в управлінні

підприємством.

Завдання стандарту – виявлення фактів господарських правопорушень;

попередження шахрайства і помилок на підставі проведення контрольних

заходів; забезпечення бізнесу надійною інформацією; збереження активів;

забезпечення ефективності господарської діяльності; забезпечення

відповідності обліку прийнятої облікової політики; забезпечення дотримання

правил складання і подання бухгалтерської фінансової звітності.

Об'єкт ВК щодо виявлення фактів шахрайства та помилок в управлінні

підприємством – це господарські операції, що відбуваються на підприємстві,

документи, окремі або взаємопов'язані економічні, організаційні, інформаційні,

технологічні або інші характеристики (результати) функціонування

підприємства, стан яких можна оцінити кількісно та якісно, й співставити з

еталоном або критерієм регламенту, положення, норми.

Суб'єкт ВК – контролюючий орган у межах підприємства (Служба

внутрішнього контролю, внутрішнього аудиту) або внутрішній

контролер/співробітник бухгалтерії, який підпорядковується Наглядовій Раді або

дирекції підприємства відповідно з посадовими обов'язками, законодавчо

закріпленими в нормативно–правових актах і посадових інструкціях, здійснює

контрольні дії щодо предмету ВК.

Предмет ВК щодо виявлення фактів шахрайства та помилок в управлінні

підприємством – це: 1) ступінь відповідності, законності, повноти, правильності,

своєчасності, цільового спрямування, обґрунтованості здійснених господарських

181

181

операцій; 2) причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів, які

спричиняють факти шахрайства та помилок в управлінні підприємством.

Підконтрольні суб'єкти – виконавці господарських операцій (служби,

підрозділи підприємства, посадові особи тощо), результати яких перевіряються

на предмет відповідності, законності, повноти, правильності, своєчасності,

цільового спрямування, обґрунтованості та інших параметрів контролю.

Суб'єкт шахрайства – особа або група осіб, що є співробітниками

підприємства (або особа, що залучена до співпраці на умовам контракту/угоди),

що скоїли (намагались скоїти) господарське правопорушення. Дана особа може

входити як до складу керівництва організації (мотивація – отримання бонусу;

можливість стати акціонером (власником); отримання кредиту (позики) для

організації та ін.), так і бути з числа рядових працівників підприємства

(мотивація – отримання премії; прикриття крадіжок грошей і майна). Наприклад,

фінансова звітність може бути перекручена внаслідок допущеної помилки або

цілеспрямованої зміни відображених у ній показників. Іншими словами, якщо

розрізняти помилку і шахрайство, то фальсифікація звітності є шахрайством, тобто

свідомою дією суб'єкта шахрайства відносно предмета (об'єкта) шахрайства.

Предмет (об'єкт) шахрайства – матеріальна річ, інтелектуальний

винахід/розробка, документація, фінансова звітність тощо, що представляє

певну цінність і стимулює підвищений інтерес або для шахрая, або для інших

зацікавлених сторін (гроші можна привласнити; на підставі фінансового

результату, відображеного в фінансової звітності, керівник підприємства може

отримати премію або стати співвласником підприємства; на підставі фінансової

звітності, що відображає фінансовий розвиток підприємства, можна отримати

кредит у банку і т.п.).

Визначено взаємозв’язок Стандарту із діючими нормативно-правовими

актами і стандартами. Особливу увагу привернімо до таких міжнародних

документів:

1. Угода Про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським

Союзом, європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-

182

182

членами, з іншої сторони [189].

2. Міжнародні професійні стандарти внутрішнього аудита (російська

версія перекладу від 12.08.2014 р.) – «Мета, повноваження та відповідальність

внутрішнього аудиту повинна бути визначена у внутрішньому документі

підприємства (Пложення про внутрішній аудит), яке відповідає Визначенню

внутрішнього аудиту, Кодексу етики та Стандартам. Керівник відділу

Внутрішнього аудиту повинен з певною періодичністю розглядати питання про

необхідність внесення змін в Пложення про внутрішній аудит та представляти

Положення на розгляд вищому керівництву та Раді директорів. Розроблено

Стандарти якісних характеристик (Attribute standards) і Стандарти діяльності

(Performance standards), наведено Словник основних понять внутрішнього

аудиту [91].

3. Internal Control – Integrated Framework (2013) (пер. укр. Внутрішній

Контроль – Комплексна Рамкова Програма), розроблена Комітетом

спонсорських організацій (COSO), місія якого полягає в забезпеченні

інтелектуального лідерства шляхом розробки рамок і вказівок на підприємстві

управління ризиками, внутрішнього контролю та стримування шахрайства,

призначених для поліпшення організаційної ефективності та управління,

скорочення масштабів шахрайства в організаціях. У 2013 р. у світлі багатьох

змін у бізнесі та операційному середовищі організацією зроблено розширене

застосування внутрішнього контролю у вирішенні завдань і звітності операцій,

та уточнення вимог до визначення того, що являє ефективну систему

внутрішнього контролю. COSO випущено також практичний посібник

«Ілюстративні інструменти для оцінки ефективності системи внутрішнього

контролю і внутрішнього контролю за зовнішньої фінансової звітності (ICEFR):

Збірник підходи і приклади» [235].

Даний стандарт охоплює наступні предмети (об'єкти) шахрайства – це

дебіторська і кредиторська заборгованість, грошові кошти в касі та на рахунках

в банку, фінансова звітність, управлінський персонал.

Серед основних функцій ВК, що закріплено Стандартом, виділено й

183

183

надано характеристику наступним: інформаційна функція; діагностична

функція; превентивна функція (контроль повноважень, контроль збереження,

документальний контроль); комунікаційна функція; функція коригування;

координаційна функція; функція оцінки.

Відповідно предмета (об'єктів) шахрайства визначено сферу діяльності

Стандарту – це напрямки управлінської діяльності підприємства: управління

дебіторською і кредиторською заборгованістю з метою поліпшення платіжної

дисципліни; управління грошовими потоками підприємства для забезпечення

сталого фінансового розвитку і ліквідності; управління кадровим

потенціалом, що забезпечує функціонування самого підприємства

(провадження діяльності, виробництва, виконання всіх господарських

операцій, у тому числі з грошовими коштами); складання та подання

фінансової звітності.

У другому розділі розглянемо вимоги до професійного рівня виконавців,

їх права, обов'язки, відповідальність.

Принцип професійності є першочерговим для суб’єктів ВК і

характеризується наступними вимогами: компетентність, професійна

відповідальність, спілкування з посадовими особами підконтрольних суб'єктів

господарювання та використання засобів комунікації, безперервність освіти,

підтримка репутації професії, контроль якості роботи, відповідність Кодексу

етики.

Керівник служби ВК згідно з посадовою інструкцією несе відповідальність

за організацію та якісне проведення контрольних заходів, забезпечує високу

якість проміжної і результатної документації, що готуються групою. Рядові

контролери виконують обов'язки, покладені на них керівником служби ВК або

іншим призначеним посадовцем, що також закріплено у посадовій інструкції.

Керівник служби ВК зобов'язаний вже на початковому етапі планування ВК

визначити, чи будуть потрібно для його проведення експерти, що мають технічну

кваліфікацією або володіють спеціальними знаннями.

Головний бухгалтер або уповноважена особа, зобов’язані

184

184

використовувати своє право контролю в порядку реалізації контрольних

функцій бухгалтерського обліку, щоб попереджати безгосподарність і

шахрайство, припиняти неправильне витрачання коштів [56, с. 83], впливати на

якість облікової інформації та достовірність фінансової звітності. Все це

дозволяє головному бухгалтеру здійснювати попередній і поточний контроль,

завдяки чому можна визначити економічну доцільність тієї чи іншої

господарської операції, своєчасність її здійснення та правильність оформлення

в регістрах обліку.

Принципи здійснення контрольних процедур наведено у третьому розділі,

серед яких: принцип законності; принцип незалежності; принцип об’єктивності

(достовірності); принцип наукової обґрунтованості; принцип самодостатності

системи контролю; принцип ефективності; принцип відповідальності; принцип

нерозголошення комерційної таємниці; принцип плановості; принцип

професійності; принцип дієвості.

Виконання принципу незалежності не можна розуміти як абсолютну

незалежність органу ВК тому, що він є частиною організаційної системи

підприємства. Однак принцип незалежності повинен також розповсюджуватися

й на діяльність конкретних посадових осіб, які здійснюють контрольні функції

з метою реалізації права висловлювати власне бачення щодо об'єкту контролю.

Принцип незалежності безпосередньо впливає на об'єктивність результатів ВК.

Принцип об’єктивності (достовірності) передбачає відсутність

суб'єктивних і політичних оцінок у діяльності Служби контролю, що

досягається завдяки визначенню відповідальності за достовірність результатів

контрольних заходів, а також існуванню обмежень на розповсюдження

проміжних матеріалів ВК (передніх перевірок), які можуть містити не до кінця

перевірену інформацію. Крім того, груповий чинник проведення ВК запобігає

прийняттю одноосібних рішень, які можуть бути суб'єктивними. Комплексність

охоплення всіх аспектів діяльності підконтрольного суб'єкту, а також повнота

зображення результатів ВК у висновках/звітах (проміжних документах)

виступає підґрунтям об’єктивності. Ознака достовірності фактичної інформації

185

185

в документах – це забезпечення відповідності реальним фінансовим ресурсам,

процесам і результатам діяльності, які відображає ця інформація.

Основні Принципи Професійної Практики Внутрішнього Аудиту

(затверджені Міжнародним Інститутом Внутрішніх Аудиторів), які доречно

застосовувати під час процедур ВК полягають у наступному: демонструвати

цілісність; демонструвати компетентність та належну професійну старанність;

бути об’єктивним і вільним від надмірного впливу (незалежним);

дотримуватись стратегій, цілей та ризиків підприємства; мати коректне

підпорядкування та адекватні ресурси; демонструвати якісне та безперервне

вдосконалення; взаємодіяти ефективно; надавати ризик-орієнтовну впевненість;

бути проникливим, активним, та орієнтованим на майбутнє; сприяти

вдосконаленню підприємства [119].

Для визначення умов скоєння злочинів, об'єктів і параметрів (критеріїв)

контролю пропонується виділити четвертий розділ Стандарту.

Необхідно розпочинати з розгляду умов, наявність яких відкриває

можливість для скоєння злочинів, що тягнуть за собою суттєві збитки як

підприємству, так і користувачам бухгалтерської звітності (інвесторам,

кредиторам, контролюючим органом тощо). Перелік умов, що спонукають до

скоєння злочинів, не можна вважати вичерпаним (помилки у бухгалтерському

обліку, недосконалість комп’ютерного забезпечення або відсутність спеціаліста з

комп’ютерних технологій в обліку, постійне порушення касової дисципліни,

недоліки в управлінні). У кожного підприємства можуть бути свої специфічні

умови.

Неминуче виникає питання: хто із працівників підприємства, враховуючи

їх посадове положення, може скористатися зазначеними вище умовами? На

цьому етапі визначається коло осіб, які мали можливість скористатися

вказаними умовами, враховуючи їх посадове положення. Якщо визначено

кілька умов для скоєння злочину, то коло осіб, котрі мають можливість

скористатися ними, доцільніше встановлювати у визначеній послідовності [42,

с. 78].

186

186

До основних умов скоєння злочинів слід віднести: об'єкт шахрайства

недостатньо добре контролюється; суб'єкт шахрайства має можливість уникати

процедури внутрішнього контролю; контрольне середовище, не сприяє

запобіганню шахрайству, а навіть навпаки, потурає і стимулює його вчинення;

керівництво зневажає встановлені правила, переходить межу відповідальності

та нехтує внутрішнім контролем; завелике навантаження на співробітника з

низькою оплатою його праці призводить до морального виправдання

шахрайських дій, однак не полегшує його покарання; наявність перешкод для

ефективного виконання функцій обліковим персоналом; недосконалість

автоматизації обліку; нечітке, нерегламентоване розмежування функцій та

обов’язків між виконавцями господарських операцій та особами, що їх

документують і перевіряють; мінливість законодавства, напрямків діяльності

підприємства, наказів керівництва або документального оформлення операцій;

нерегулярність здійснення операцій; постійна зміна контрагентів.

Об’єкти і параметри ВК щодо виявлення фактів шахрайства і помилок за

умови недоліків ведення бухгалтерського обліку та складання звітності було

систематизовано у вигляді табл. 3.11.

Наступний розділ Стандарту слід присвятити організації контрольного

заходу за такими питаннями: загальне сприйняття процесу ВК; підстави для

проведення контрольного заходу (аналіз індикаторів та причин ініціювання);

попереднє ознайомлення і планування; основне дослідження; оформлення та

надання результатів; моніторинг виконання результатів контрольного заходу;

контроль якості проведення контрольного заходу.

Основні засоби, методичні прийоми і способи внутрішнього контролю

рекомендовано викласти у шостому розділі.

Контрольні процедури передбачають комплекс попереджувальних

заходів, які повинні бути прийняті у відповідності з виявленими факторами

ризику шахрайства.

187

187

Таблиця 3.11

Об’єкти і параметри контролю щодо виявлення фактів шахрайства і

помилок з готівковими і безготівковими коштами

Об’єкти ВК Параметри ВК (слід перевірити …)

Робочий план рахунків Наявність і відповідність затвердженому Міністерством фінансів України Плану рахунків. Існування зайвих рахунків в обліку.

Графік документообігу Наявність і відповідність здійснюваним на підприємстві господарським операціям. Дотримання його виконання.

Облікова політика Наявність і відповідність законодавству України і стандартам бухгалтерського обліку. Дотримання облікових оцінок у фіксуванні в обліку активів, пасивів і господарських операцій

Ліміт каси Встановлення і щоденне дотримання.

Договори про матеріальну відповідальність

Складені чи ні у відповідності до норм законодавства з визначенням кола відповідальності

Депонована заробітна плата Строковість повернення до банку, правильність віднесення на рахунки обліку.

Первинні документи Правильність оформлення, наявність візування для дозволу на видачу з каси або списання коштів з банківського рахунку.

Рух коштів Цільове призначення, санкціонування

Зведені і звітні документи Правильність і своєчасність складання, відповідність даним первинних документів, наявність підписів. Повнота відображення сум.

Реєстри бухгалтерського обліку Правильність кореспонденції рахунків, своєчасність занесення даних, відповідність даним зведених документів. Повнота відображення сум.

Внесення даних в електронну систему обліку

Правильність і своєчасність. Обмеженість доступу і зміни даних у минулих періодах

Схоронність коштів у сейфах в каси

Обмеженість доступу осіб (окрім МВО) до сейфу і каси.

Процедура інкасації готівки Неухильне дотримання і постійність процедури.

Підстави для здійснення касових операцій та операцій через рахунки в банку

Обґрунтованість і погодженість з керівництвом

Примітка. Джерело : [cформовано автором]

Наприклад, ефективними процедурами попередження шахрайств серед

співробітників підприємства є проведення роз’яснювальної роботи, об’єктивна

винагорода за працю, створення збалансованої системи мотивацій (штрафи або

інші покарання, премії або інші заохочення), проходження первинними

документами значного шляху узгоджень та затверджень (але слід пам’ятати про

ризик бюрократії на підприємстві), починаючи з лінійного менеджера і

188

188

закінчуючи внутрішнім аудитором, створення корпоративної культури на

підприємстві, диференційований розподіл відповідальності та обов’язків між

співробітниками, ротація співробітників одного відділу (шахрайські дії

здійснюють співробітники, які працюють на одній ділянці тривалий час і

контроль за роботою яких практично відсутній. Ротація працівників в межах

одного відділу, по-перше, підвищить професіоналізм кожного з них, по-друге,

знизить залежність підприємства від конкретних людей, а по-третє, зменшить

можливості для шахрайства), обмеження доступу до ТМЦ, позапланові

інвентаризації і т.д. [42, с. 87]

Останній розділ слід відвести для додатків, де доцільно надати форми

робочих документів, що оформлюються контролерами під час здійснення

контрольного заходу та інструкції щодо їх заповнення. У додатку C (табл. С.2)

наведено «План заходів внутрішнього контролю на рік» (фрагмент), у додатку

С (табл. C.3) – «Робочий план проведення контрольних заходів».

В сучасних умовах господарювання для досягнення своєї

конкурентоспроможності підприємства повинні застосовувати професійний

підхід до управління персоналом, який ґрунтується на наукових дослідженнях.

Сучасні підходи у сфері управління машинобудівними підприємствами

показують, що в основному за рахунок організаційно–управлінських заходів

(тобто такої діяльності, що зазвичай в найменшому ступені вимагає суттєвих

витрат), можна істотно підвищити економічну ефективність суб’єктів

господарювання як пріоритетного напрямку розвитку регіону.

Професійний підхід до управління персоналом машинобудівних

підприємств припускає, в першу чергу, введення чітких вимог до персоналу

через визначення його функцій, обов'язків, відповідальності, а також

необхідного рівня знань і кваліфікації. Це значною мірою вирішуються

визначенням Посадових інструкцій управлінського персоналу підприємства,

особливо в аспекті контрольних функцій.

Посадові інструкції управлінського персоналу є результатом

узагальнення та структурування дій управлінського персоналу. На необхідності

189

189

їх розробки та практичному використанні підприємствами наголошує значна

кількість науковців. Проте, у галузі машинобудування цей аспект наукового

дослідження залишається поза увагою науковців. У наукових дослідженнях

таких вчених як В. В. Сопко, В. Завгородній [170] спостерігається

неоднозначний підхід власне щодо структурування Посадової інструкції та

обмеження контрольних функцій управлінського персоналу через неврахування

всієї їх різноманітності (перевірочна, інформаційна, діагностична,

комунікаційна, орієнтуюча, захисна).

Таким чином, метою нашого дослідження є розробка методики

структурування контрольних дій управлінського персоналу машинобудівного

підприємства та практичне складання посадових інструкцій управлінців із

деталізацією саме контрольних функцій, що є наслідком певного науково-

методичного підходу.

Професійний підхід до управління машинобудівного підприємства

припускає в першу чергу введення чітких вимог до персоналу через визначення

його функцій, обов'язків, відповідальності, а також необхідного рівня знань і

кваліфікації. Завдання випливає із ключових вимог конкурентоспроможності

підприємства й значною мірою вирішуються визначенням Посадових

інструкцій працівників підприємства.

Це перший крок до продуктивного використання кадрів може

забезпечити: оптимальне, відповідно до рівня професіоналізму, посадовий

розподіл персоналу; ефективне стимулювання перепідготовки й підвищення

його кваліфікації; забезпечити обмеження дублювання функцій як між

працівниками, так і між структурними підрозділами підприємства.

Спочатку визначимося з термінологічним визначенням поняття «посадова

інструкція» для чіткого розуміння його сутності та правильного формування

структури.

Так, згідно з Випуском 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх

видів економічної діяльності», під час розробки посадових інструкцій

забезпечується єдиний підхід до побудови, структури і викладу змісту розділів.

190

190

Інструкції повинні відображати повний перелік завдань та обов’язків,

повноважень і відповідальності, у разі потреби мати необхідні пояснення, а всі

терміни — чітко визначенні. У дослідженні вчених В. Сопко, В. Завгородній

[170] надано наступне визначення: «посадова інструкція – це нормативний

документ, в якому визначено завдання, права, обов’язки і відповідальність

посадової особи. Її розробляють щодо конкретної штатної посади» [142].

Науковці під посадовою інструкцією розуміють документ, що регламентує

діяльність у рамках кожної управлінської посади, який містить вимоги до

працівника, що займає цю посаду. Вона може бути складена на основі типових

вимог до посади, що містяться в Кваліфікаційному довіднику посад, фахівців,

службовців, але з урахуванням особливостей певного підприємства і соціально-

економічних умов його діяльності [86].

Сумуючи вищенаведене, зазначимо, що посадова інструкція – це

документ, який видається з метою регламентації організаційно-правового

статусу працівника, його конкретних завдань та обов'язків, прав,

відповідальності, забезпечує умови для його ефективної роботи. Посадова

інструкція визначає певний перелік посадових обов’язків, завдань, прав,

повноважень, відповідальності, що покладаються на працівника, посаду якого

передбачено штатним розписом.

Посадові інструкції дають можливість: раціонально розподіляти

функціональні обов’язки між працівниками; підвищити своєчасність і

надійність виконання завдань; покращити соціально-психологічний клімат у

колективі; чітко визначити функціональні зв’язки робітника; конкретизувати

права працівника; підвищити колективну й особисту відповідальність;

підвищити ефективність морального й матеріального стимулювання;

організувати рівномірне навантаження працівників.

Посадова інструкція – документ, важливий при вирішенні питань про

юридичну відповідальність посадової особи та скоєння саме посадових

злочинів або аналогічних адміністративних правопорушень, оскільки ставити за

вину посадовій особі порушення відповідних посадових повноважень можливо

191

191

лише за умови, якщо ця особа наділена такими повноваженнями юридично.

Під час розробки посадових інструкцій повинен забезпечуватися єдиний

підхід до викладу змісту, структури розділів, побудови й послідовності їх

розташування. Інструкції повинні містити повний перелік завдань та обов’язків,

повноважень, відповідальності.

Якщо виникає необхідність, завдання та обов’язки, що включені до

типової характеристики тієї або іншої професії, можуть бути розподілені між

окремими виконавцями або коло завдань та обов’язків окремих працівників

може бути розширене з дорученням їм робіт, передбачених для різних груп

професій, рівних за складністю, виконання яких не потребує іншої

спеціальності, кваліфікації.

Посадова інструкція розробляється на всі посади, що передбачені

штатним розписом відповідного підприємства.

Як інструмент для оцінки результатів діяльності, посадові інструкції

використовуються при: атестації фахівців, посадових переміщеннях,

формуванні резерву, висуненні на керівні посади, заохоченні.

Посадові інструкції працівників структурних підрозділів готуються

керівниками відповідних структурних підрозділів і затверджуються

керівником, є результатом узагальнення структурування дій управлінського

персоналу. На сьогодні, не існує серед науковців єдиного підходу щодо

структурування Посадової інструкції.

За результатами узагальнення наукових підходів щодо структурування

розділів Посадової інструкції можна зробити висновок, що автори найчастіше

виокремлюють такі розділи: загальні положення, обов’язки, функції,

відповідальність, взаємовідносини (зв’язки) за посадою. При цьому, окремого

розділу, присвяченого функціям працівника автори зазвичай не виокремлюють,

а вони входять до складу розділів «права та обов’язки», «посадові обов’язки»,

«завдання та обов’язки» [107; 111; 142; 170]. Зазначений факт вимагає

дослвдження у економічному змісті цих термінів. Так, за словником С.І.

Ожегова термін «функція» припускає зобов’язання, коло діяльності,

192

192

призначення, роль; «право» - можливість діяти, робити якимось чином;

«обов’язки» – певне коло дій, покладених на будь-кого та безумовних для

виконання [117]. Враховуючи те, що працівник є ланкою у структурі

підприємства, отже, підпорядковується правилам та нормам поведінки, що

панують у певному середовищі, на наш погляд, розділ Посадової інструкції

доцільно назвати саме «обов’язки».

Отже, пропонуємо виокремлювати наступні розділи Посадової інструкції

управлінського персоналу машинобудівного підприємства: 1). загальні

положення, в т.ч. кваліфікаційні вимоги; 2). обов’язки; 3). права;

4). відповідальність; 5). умови роботи; 6). контроль та право підпису;

7). взаємовідносини (зв’язки) за професією, посадою.

Виокремлення розділу «Контроль та право підпису» пов’язане із

специфікою діяльності управлінського персоналу, розділу «Умови роботи» - із

специфікою функціонування працівників підприємства (наприклад, за графіком

у дві-три зміни з перервою через одну або дві доби).

Характеристика змісту розділів Посадової інструкції управлінського

персоналу машинобудівного підприємства представлена в додатку Ф.

Для забезпечення дієвості Посадових інструкцій, слід провести аналіз по

кожному працівнику в розрізі посадової інструкції та охарактеризувати

діяльність посадової особи [117].

Складовими елементами такої діяльності є дія, процедура і функція

[117]. Дія – первинний елемент діяльності управлінської особи, що полягає у

формуванні або передаванні певного показника господарської діяльності [142].

Процедура є сукупністю дій, необхідних для того, щоб одержати інформаційне

повідомлення (документ) [142]. Функція посадової особи – це сукупність

процедур для здійснення тієї або іншої мети, завдання [142].

Найбільш проблемним питанням є формування змісту функцій

управлінського персоналу (що логічно формує коло обов’язків управлінського

персоналу), які можна представити через: прогнозування, планування, облік,

контроль, аналіз господарської діяльності, регулювання, координацію,

193

193

мотивацію [86, с. 74].

Оскільки функція контролю займає значну питому вагу в діяльності

управлінського персоналу, розглянемо на прикладі змісту Довідника

кваліфікаційних характеристик професій працівників, що є загальними для всіх

видів економічної діяльності [107, с. 73; 111], взаємозв’язок функцій контролю

в системі управління для посади Фінансового директора (додаток М). Отже,

домінуючими функціями управління для посади Фінансового директора є:

планування, контроль, аналіз, регулювання, координація, мотивація при

одночасній реалізації всіх функцій контролю (перевірочної, інформаційної,

діагностичної, комунікаційної, орієнтуючої, захисної). Відповідно можна

проаналізувати зміст функціональних обов’язків інших керівників вищого рівня

управління підприємством. Для розуміння посадовою особою змісту

виконуваних нею контрольних функцій, в Посадовій інструкції доцільно в

розділі «Обов’язки» виокремити підпункти в розрізі функцій контролю.

Аналогічно попередньому питанню, побудуємо матрицю взаємозв’язку

функцій контролю в системі управління для працівників бухгалтерії (на

прикладі посади Головного бухгалтера) – додаток Н.

Зауважимо, що питома вага облікової функції управління професіоналів,

фахівців (бухгалтер) та технічних службовців (касирів) буде значно більшою,

ніж у керівника – головного бухгалтера, у якого переважатиме функції

контролю, регулювання та координації.

За результатами побудови матриці взаємозв’язку функцій управління з

контрольними функціями для посади головного бухгалтера встановлено, що

Довідником кваліфікаційних характеристик не враховано такі важливі функції

управління, як прогнозування, аналіз та мотивація. Цей факт вплинув на

обмеження функцій контролю (діагностична, комунікаційна, захисна).

В додатку Н представлено приклад посадової інструкції головного

бухгалтера машинобудівного підприємства, в якій виправлено недоліки та

враховано прорахунки Довідника кваліфікаційних характеристик.

Як вже зазначалося у попередньому параграфі, формально суб’єктом

194

194

здійснення внутрішнього контролю на машинобудівному підприємстві є

створена Ревізійна комісія. Однак не всі операції знаходяться в полі уваги

Ревізійної комісії, тому пропонуємо введення до складу бухгалтерії штатної

одиниці – внутрішнього контролера за певними операціями. Це

підтверджується результатами аналізу фінансового стану в попередньому

параграфі дисертаційного дослідження. Тому нами розроблена посадова

інструкція для посади внутрішнього контролера на машинобудівному

підприємстві за проблемними ділянками обліку (додаток Т).

Згідно з Класифікатором професій ДК 003-95 і Наказу Міністерства праці

та соціальної політики України від 29.12.2004 р. № 336 «Про затвердження

Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної

діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників»

[142], посади «внутрішній контролер» не виокремлено, однак, у розділі «Фахівці»

Довідника професій значиться наступне твердження: «назва професії «Фахівець»

може бути розширена за потребою користувача для внутрішнього використання

термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу

діяльності. Наприклад, «Фахівець з інформаційного забезпечення», «Фахівець

відділу зв'язків з громадськістю» тощо».

Завдання та обов'язки прописані для прикладу «Фахівець з

інформаційного забезпечення». В той же час положення «Повинен знати»

підходить до широкого кола спеціальностей. Тобто, фахівець повинен знати:

«закони, державні нормативно-правові акти, стандарти та методичні і

нормативні матеріали з питань, що стосуються до професійної сфери

діяльності; перспективи технічного розвитку та особливості діяльності

підприємства (підрозділів підприємства); основи менеджменту, ринкові методи

господарювання; виконання технічних розрахунків та обчислювальних робіт;

основи економіки, фінансів, права та управління; технічні засоби отримання,

обробки та передачі інформації; форми обліку та звітності, що застосовуються,

порядок їх ведення; основи професійної етики, інструкцію з діловодства;

основні принципи роботи на комп'ютері та відповідні програми».

195

195

Отже, посада «внутрішній контролер» може бути введена у штат

підприємства за потребою користувача для внутрішнього використання

термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу

діяльності. Крім того, можливе розширення назви посади з окресленням

напрямку контрольних дій, наприклад: внутрішній контролер з перевірки

касової і платіжної дисципліни. Саме для зазначеної посади і запропонована

Посадова інструкція (додаток У). Особливість складання інструкції для посади

«внутрішній контролер з перевірки касової і платіжної дисципліни» полягає в

тому, що його обов’язки переплітаються з посадами «бухгалтер», «бухгалтер-

ревізор», «хронометражист», «інспектор з контролю за виконанням доручень»,

що буде синтезовано для єдиної посади.

Внутрішній контролер з перевірки касової і платіжної дисципліни для

досягнення мети й задач контролю та управління зобов’язаний дотримуватися

наступних фундаментальних засад етики: чесність, конфеденцйність,

об'єктивність, професійна поведінка, компетентність, професійна норма,

незалежність.

Отже, для забезпечення ефективності системи контролю, необхідно, щоб

ВК був превентивним і попереджав майбутні порушення. Необхідним є

жорсткий розподіл обов’язків між працівниками у відповідності із основними

функціями в процесі виконання господарської операції та дотримання

положень, стандартів і регламентів підприємства, законодавства України.

Запропоновані методичні підходи до розробки Стандарту і посадової інструкції

внутрішнього контролера дозволять чітко визначити термінологію, функції,

завдання, контрольні заходи та інші аспекти організації ВК на підприємстві.

Висновки до розділу 3

На підставі вивчення інформаційних джерел було сформульовано

наступні науково-методичні рекомендації для вдосконалення внутрішнього

196

196

контролю в системі управління діяльністю підприємств машинобудування.

1. Найбільш дієвим управлінським механізмом ефективної платіжної

політики підприємства є система методів й моделей внутрішнього контролю на

основі принципів повноти і своєчасності виконання договірних зобов’язань.

Низька ліквідність, слабка платоспроможність, довгий термін погашення

дебіторської заборгованості, нездатність своєчасно сплачувати податки і збори

до бюджету/позабюджетні фонди, втрата довіри контрагентів, слабка ділова

активність – все це наслідки недбалого виконання платіжної дисципліни і

неадекватних контрольних заходів у межах підприємства.

2. Аналіз понять «платіжна (розрахункова, фінансова) дисципліна», а

також особливості функціонування машинобудівних підприємств дозволили

сформулювати десять науково–методичних положень внутрішнього контролю

для управління дебіторською і кредиторською заборгованістю. Найбільш

вагомими положеннями є: інформаційна модель ВК даного об’єкту; система

показників для контролю стану платіжної дисципліни; загальний графік

виконання фінансових зобов’язань перед кредиторами; лист опитування для

проведення інтерв’ю «Можливі умови угод з контрагентами»; блок–схема

процесу проведення інвентаризації дебіторської та кредиторської

заборгованості.

3. Потреба проробки питань відносно контролю в управлінні грошовими

потоками на підприємстві пов’язана з високим ризиком застосування штрафних

санкцій з боку зовнішніх контролюючих органів, а також можливістю

недоотримання прибутків через шахрайські та помилкові дії касирів та інших

посадових осіб, що мають доступ до готівкових коштів.

4. Під час дослідження законодавства України було розкрито основні

терміни, порядок здійснення і контролю касових операцій на підприємстві,

систематизовано наслідки недотримання касової дисципліни в разі зовнішньої

перевірки контролюючим органом. Науково-методичні положення до

внутрішнього контролю в управлінні грошовими потоками підприємства

складаються з п’яти пунктів, які дозволять посилити відповідальність касирів

197

197

та Головного бухгалтера, допоможуть уникнути в майбутньому фактів

шахрайства і помилок під час здійснення касових операцій, приймати своєчасні

раціональні управлінські рішення.

5. Процес проведення контрольних заходів у межах підприємства, що

спрямовані на попередження шахрайства і помилок в управлінні, було

розглянуто у межах запропонованого науково-методичного підходу до

розробки стандарту ВК. Адаптовано запропоновану структуру на прикладі

Стандарту внутрішнього контролю «Виявлення фактів шахрайства та помилок

в управлінні підприємством».

6. Методичний підхід до розробки посадової інструкції внутрішнього

контролера базується на положеннях Класифікатора професій ДК 003-2005,

Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, Кодексі

законів про працю, побудові матриці взаємозв’язку функцій контролю в системі

управління для працівників бухгалтерії. Запропонований підхід реалізований в

межах функцій внутрішнього контролера з перевірки касової та платіжної

дисципліни на підприємстві.

7. Економічних ефект від вровадження на досліджуваних підприємствах

розроблених науково–методичних положень щодо вдосконалення

внутрішнього контролю в системі управління діяльністю підприємств складе

приблизно 16%. Приріст рентабельність продукції – 7%.

Результати дослідження, викладені у цьому розділі, опубліковано в

працях: статті [109; 111; 112], матеріали конференцій [227].

198

198

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі висвітлено теоретико-методичні положення

актуального наукового завдання удосконалення внутрішнього контролю в

системі управління діяльністю підприємств машинобудування. За результатами

дослідження сформульовано такі основні висновки і рекомендації:

1. Розкриття сутності контролю було проведено на підставі історичного

екскурсу, аналізу підходів науковців-попередників, виокремлення характеристик,

які покладено в основу визначення терміну «контроль», що дозволило

сформулювати авторське бачення термінів «внутрішній контроль» і

«внутрішньогосподарський контроль». Внутрішній контроль запропоновано

розглядати як систему, що організовується керівництвом підприємства,

покликана досягти головної мети підприємства та направлена на зниження

ризиків і діє в межах чинного законодавства на засадах інформаційного

забезпечення керівництва резервами підвищення ефективності діяльності.

«Внутрішньогосподарський контроль» запропоновано розглядати як систему, яка

здійснюється управлінським персоналом і направлена на оцінку господарської

діяльності підприємства та функціонування його в межах чинного законодавства,

що дозволяє своєчасно виявляти й попереджувати негативні явища.

2. Аналіз існуючих підходів до класифікації внутрішнього контролю дає

підстави систематизувати наступні ознаки класифікації: ієрархія суб’єктів

контролю; об’єкт контролю; системність; періодичність здійснення; сфера

діяльності; час здійснення; повнота контролю; форма контролю; метод контролю;

технологія контролю. Розширено існуючі ознаки класифікації (за об’єктами

контролю), що наситить теоретичну базу для комплексного розуміння складових

об’єкта дослідження.

3. Встановлено, що підприємства машинобудування у 2014 р. отримали

збиток у розмірі 22304,3 млн. грн.; чистий дохід зменшився на 2,3% і становив

94088,4 млн. грн. Майже вдвічі скоротилися у 2014 р. обсяги вироблених машин

199

199

та транспортних засобів, у порівняні з 2012 р., відповідно, на 29713,2 млн. грн.

та 37817,5 млн. грн. Рентабельність продукції зменшилася у 2014 р., у порівнянні

з 2013 р., на всіх аналізованих підприємствах окрім ПАТ «Запорізький

електровозоремонтний завод», де рентабельність продукції збільшилася

у 0,76 рази. Зниження показників ділової активності підприємств

машинобудування Запорізької області є свідченням низької ефективності

процесів внутрішнього контролю. Саме не системний підхід в організації

внутрішнього контролю на підприємствах машинобудування призвів

до зниження всіх техніко-економічних показників їх діяльності, що є

підтвердженням доцільності підвищення ефективності його впровадження.

4. Аналіз системи індикаторів для проведення контрольних заходів було

проведено на підставі офіційних даних п’яти підприємств машинобудування

Запорізької області. Запропоновано під час встановлення проблемних

індикаторів використовувати підхід «сірої зони», який візуально сигналізує

контролеру про подальші напрямки контрольних заходів. Виокремлення

проблемних індикаторів є інформаційним підґрунтям у процесі здійснення

внутрішнього контролю і дозволяє апарату управління розробити заходи щодо

нівелювання негативно впливаючих чинників і підсилення позитивних.

5. Дослідження стану організаційного забезпечення системи

внутрішнього контролю на підприємствах машинобудування дозволило

формалізувати їх організаційну структуру з виділенням місця для внутрішнього

контролера; побудувати організаційну модель внутрішнього контролю на

підприємстві, в якій визначено взаємозв’язок його елементів: контролюючого

середовища, організації контролюючого процесу, процесу методичного

забезпечення, регламентного забезпечення контролю, зворотного зв’язку.

Запропонована модель дозволяє сформувати комплексне уявлення про

внутрішній контроль як організований процес, що здійснюється за допомогою

контрольних заходів, базується на певному інформаційному забезпеченні та

ресурсному забезпеченні, потребує втілення інтелектуальних здібностей

управлінського персоналу, використання нематеріальних ресурсів, відбувається

200

200

у межах певного контролюючого середовища, а його результати є основою

для прийняття ефективних управлінських рішень.

6. Вдосконалення внутрішнього контролю в управлінні дебіторською

і кредиторською заборгованістю підприємств полягає у формуванні системи

заходів, за допомогою яких реалізується комплексний підхід до виявлення

негативних показників щодо своєчасності й повноти погашення зобов’язань.

Впровадження вдосконаленого внутрішнього контролю в управлінні

дебіторською та кредиторською заборгованістю дозволить раціоналізувати

інвентаризаційний процес, сприятиме удосконаленню методичного

забезпечення контролюючого процесу.

7. На підприємствах машинобудування здійснення операцій з готівкою

регламентуються нормативними актами, порушення яких призводить до

негативних фінансових наслідків. З метою управління грошовими потоками на

підприємствах машинобудування запропоновано проводити заходи щоденного

контролю обігових коштів на основі побудові тактичної картки графіку

та організації внутрішнього контролю якості процесу здійснення операцій

з грошовими коштами. Удосконалення внутрішнього контролю в управлінні

грошовими потоками підприємства проведено на засадах формування системи

заходів, за допомогою яких якісно покращиться кадровий та організаційний

потенціал підприємства, мінімізуються факти шахрайства і помилковості під

час здійснення господарських операцій у межах каси підприємства.

8. Удосконалення організаційного потенціалу внутрішнього контролю

підприємств машинобудування полягає в уніфікації структури регламентів

(стандарту внутрішнього контролю, посадової інструкції внутрішнього

контролера з перевірки касової і платіжної дисципліни), що дозволить

виконавцям контрольних процедур чітко усвідомити перелік завдань та

обов’язків, повноважень, відповідальності, сутність виявлених фактів шахрайства

і помилок, умови контрольного середовища, визначити методику здійснення

контрольного заходу, допоможе обрати необхідні прийоми і способи.

201

201

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л. И. Диалектика социалистической экономики /

Л. И. Абалкин. – М. : Наука, 1981. – 351 с.

2. Абросимов И. Д. Менеджмент как система управления хозяйственной

деятельностью : учеб. пособие : в 2 вып. / И. Д. Абросимов, В. П. Медведев –

М. : Знание, 1992. – Вып. 1. – 96 с.

3. Абчук В. А. Система управления организацией : учеб. пособие /

В. А. Абчук, А. Ф. Борисов. – СПб. : Перспектива. – 2010. – 335 с.

4. Акєнтьєва О. Б. Підвищення економічної ефективності системи

внутрішнього контролю підприємства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня

канд. екон. наук : спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управління

підприємствами» / Олена Борисівна Акєнтьєва. – Донецьк, 2006. – 20 с.

5. Акєнтьєва О. Б. Сучасні тенденції побудови та розвитку системи

внутрішнього контролю промислових підприємств в Україні / О. Б. Акєнтьєва //

Схід. – 2005. – № 4. – С. 11–15.

6. Андреев В. Д. Практический аудит : справочное пособие /

В. Д. Андреев. – М. : Экономика, 1994. – 366 с.

7. Анохин П. К. Теория функциональной системы / П. К. Анохин //

Успехи физиологических наук. – 1974. – Т. 1, № 1, – С. 19–54.

8. Аренс А. Аудит / А. Аренс, Дж. Лоббек ; пер. с англ. ; редактор серии

проф. Я. В. Соколов – М. : Финансы и статистика, 1995. – 560 с.

9. Архангельский В. Н. Управление научно-техническим прогрессом в

машиностроении / В. Н. Архангельский, Л. Е. Зиновьев. – М. :

Машиностроение, 1983. – 520 с.

10. Аудит : учеб. пособие / Ю. А. Данилевский, С. М. Шапигузов,

Н. А. Ремизов, Е. В. Старовойтова ; под ред. Ю. А. Данилевского.– М. : ИД

ФБК – ПРЕСС, 1999. – 544 с.

11. Бакута А. В. Управління підприємствами машинобудування за

202

202

допомогою логістичних механізмів на шляху стабілізації галузі в післякризовий

період [Електронний ресурс] / А. В. Бакута. – Режим доступу :

http://www.zgia.zp.ua/gazeta/evzdia_3_025.pdf.

12. Бардаш С. В. Контроль діяльності суб'єктів господарювання: гіпотези

та версії порушень : монографія / С. В. Бардаш. – К. : КНТЕУ, 2008. – 312 с.

13. Башмаков И. А. Показатель дисциплины платежей – интегральный

параметр успеха российской реформы ЖКХ [Электронный ресурс] /

И. А. Башмаков // Новости теплоснабжения. – 2005. – № 5. – Режим доступа :

http://www.rosteplo.ru/Tech_stat/stat_shablon.php?id=2240.

14. Белобжецкий И. А. Финансовый контроль и новый хозяйственный

механизм / И. А. Белобжецкий. – М. : Финансы и статистика, 1989. – 256 с.

15. Белопольский Н. Г. Энвироника – наука о развитии, о

совершенствовании общества и мира. – Донецк ; Мариуполь : ИЭП НАН

Украины, 1997. – 331 с.

16. Бєлік В. Д. Контроль в системі управління підприємством / В. Д. Бєлік

// Вісник Житомирського державного технологічного університету. Сер. :

Економічні науки. – 2010. – № 1. – С. 15–22.

17. Бєлік В. Д. Підходи до організації системи внутрішнього контролю

[Електронний ресурс] / В. Д. Бєлік // Міжнародний випуск наукових праць. –

Вип. 3(15). – Режим доступу : http://eztuir.ztu.edu.ua/1460/1/9.pdf.

18. Білуха М. Т Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту :

підруч. / М. Т. Білуха. – К. : Влад і Влада, 1996. – 320 с.

19. Благой В. В. Роль контроля в системе управления / В. В. Благой. //

Проблеми і перспективи розвитку підприємництва : зб. матеріалів міжнар.

наук.-практ. конф. – Харків : Вид-во ХНАДУ, 2007. – Ч. 2.– 260 с. – С. 153–154.

20. Бодюк А. В. Фіскальні аспекти економічного природокористування :

моногр. / А. В. Бодюк. – Ірпінь: Нац. акад. ДПС України, 2004. – 570 с.

21. Бойко Н. Проблемні питання в сфері готівкового обігу [Електронний

ресурс] / Н. Бойко. – Режим доступу : http://jurblog.com.ua/2014/07/problemni-

pitannya-v-sferi-gotivkogo-obigu/.

203

203

22. Борисенко М. В. Організація і методика внутрішнього контролю на

підприємствах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец.

08.00.09 «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит» / Марина Володимирівна

Борисенко. – К., 2008. – 21 с.

23. Бурцев В. В. Организация системы внутреннего контроля

коммерческой организации : моногр. / В. В. Бурцев. – М. : Екзамен, 2000. – 320с

24. Бутинець Т. А. Господарський контроль як галузь знань /

Т. А. Бутинець // Вісник ЖДТУ. Сер. : Економ. науки. – 2008. – № 3. – С. 32–46.

25. Бутинець Т. А. Класифікація господарського контролю : міф чи

реальність? / Т. А. Бутинець // Вісник ЖДТУ. – 2011. – № 1. – С. 12–15.

26. Бутинець Т. А. Система внутрішнього контролю фірми /

Т. А. Бутинець // Економічні науки. Сер. : Облік і фінанси. – 2010 – Вип. 7. – С.

234–245.

27. Василишин Т. М. Динаміка зміну стану машинобудівної

промисловості України протягом останніх шести років / Т. М. Василишин //

Вісник ЖДТУ. – 2014 . – № 3. – С. 35–40 .

28. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і

голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : Перун, 2004. – 1440 с.

29. Виговська Н. Г. Господарський контроль в Україні: теорія,

методологія, організація : моногр. / Н. Г. Виговська. – Житомир : ЖДТУ, 2008.

– 532 с.

30. Всемирная энциклопедия : философия / гл. науч. ред. и сост.

А. А. Грицанов. – М. : АСТ; Минск. : Харвест, Соверменный литератор, 2001. –

1312 с.

31. Георгіаді Н. Г. Інтегровані системи управління економічним

розвитком машинобудівних підприємств : моногр. / Н. Г. Георгіаді. – Львів :

Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка», 2009. – 336 с.

32. Гнатів О. Облікова політика щодо розрахунків підприємств і

формування її елементів / О. Гнатів // Вісник Львівського держ. інституту

новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола. Сер. : Економічні науки . –

204

204

2009. – Вип. 4 . – С. 186–193.

33. Гончарук Я. А. Аудит : навч. посіб. / Я. А. Гончарук,

В. С. Рудницький – Львів : Світ, 2002. – 296 с.

34. Господарський кодекс України [Електронний ресурс] : від 16.01.2003

№ 436-IV : [за станом на 28 черв. 2015 р.]. – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15.

35. Граничні норми добових витрат на відрядження у 2015 році

[Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.profiwins.com.ua/uk/directories1/trip.html.

36. Гринько Т. В. Проблеми та перспективи розвитку машинобудівного

комплексу України / Т. В. Гринько // Інвестиції: практика та досвід. — 2013. –

№ 5. – С. 31–36.

37. Гусаков А. Д. Денежное обращение и кредит СССР [Электронный

ресурс] / А. Д. Гусаков, И. А. Дымшиц. – М. : Госфиниздат, 1951. – Режим

доступа : http://economic-info.biz/kredit-banki-dengi/platejnaya-distsiplina.html.

38. Джонсон Р. Системы и руководство / Р. Джонсон, Ф. Каст,

Л. Розенцвейг ; пер. с англ. ; под ред. Ю. В. Гаврилова, Ю. Т. Печатникова. –

М. : Сов. радио, 1971. – 648 с.

39. Дікань Л. В. Контроль і ревізія : навч. посіб. / Л. В. Дікань. – 2-ге вид.,

перероб. і доп. – К. : Знання, 2007. – 327 с.

40. Економічна енциклопедія. У 3 т. Т. 3 / С. В. Мочерний [та ін.] – К. :

Академія, 2002. – 952 с.

41. Загородній А. Г. Облік і аудит : термінологічний словник /

А. Г. Загородній, Г. Л. Вознюк, Г. О. Партін. – Львів : Центр Європи, 2002. –

671 с.

42. Заєць І. В. Господарський контроль як спосіб виявлення та

попередження шахрайських дій / І. В. Заєць // Вісник Житомирського

державного технологічного університету. Сер. : Економічні науки. – 2011. – №

2, ч. 1. – С. 77–89

43. Зарубін І. Є. Синтез механізмів ефективної платіжної політики

205

205

великого металургійного комплексу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня

канд. екон. наук : спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами» /

Ігор Євгенович Зарубін. – Донецьк, 2007. – 18 с.

44. Зміни до Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або

під звіт, внесені наказами Міністерства фінансів України від 24.12.2013 р.

№ 1121; Міністерства доходів і зборів України від 24.12.2013 р. № 845

[Електронний ресурс] / Профспілка працівників науки і освіти ; Одеська

обласна організація. – Режим доступу: http://www.pon-

odessa.org.ua/upload/3.doc.

45. Иллюстративные инструменты для оценки эффективности системы

внутреннего контроля и внутреннего контроля за внешней финансовой

отчетности (ICEFR) [Электронный ресурс] : сборник подходы и примеры /

Комитет спонсорских организаций (COSO). – Режим доступа:

http://www.coso.org/IC.htm.

46. Індекси промислової продукції за видами діяльності за 2010-2914 рр.

[Електронний ресурс] // Офіційний сайт державної служби статистики України.

– Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua.

47. Інструкція з організації інкасації коштів та перевезення валютних

цінностей у банківських установах в Україні [Електронний ресурс] : Постанова

Правління Національного банку України від 14. 02. 2007 р. № 45. – Режим

доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0181-07.

48. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку

активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і

організацій [Електронний ресурс] : Наказ Міністерства фінансів України від

30. 11. 1999 р. № 291. – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0893-99/page.

49. Іонін Є.Є. Розв'язання питань методологічного обгрунтування понять

«платоспроможність» і «ліквідність» / Є.Є. Іонін // Актуальні проблеми

економіки. – 2004. – № 6. – С. 30–43.

50. ІСО 9000-2000 «Системи управління якістю та внутрішній аудит»

206

206

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.eko.org.ua.

51. Калюга Є.В. Система внутрішньогосподарського контролю та

удосконалення її ефективності на підприємствах / Є.В. Калюга // Вісник

податкової служби України. – 2001. – № 33. – С. 26–31.

52. Калюга Є.В. Фінансово-господарський контроль у системі управління

: моногр. / Є.В. Калюга. – К. : Ельга, Ніка-Центр, 2002. – 360 с.

53. Каменська Т. Роль внутрішнього аудиту в системі внутрішнього

контролю / Т. Каменська // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. – № 9. – С. 43–

46.

54. Капітальні інвестиції за видами промислової діяльності за 2010 –

2014 рр. [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Державної служби статистики

України. – Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua.

55. Кармінська-Білоброва М.В. Організаційні структури управління

підприємством [Електронний ресурс] / М.В. Кармінська-Білоброва. – Режим

доступу http://www.business-inform.net/pdf/2012/12_0/192_195.pdf.

56. Кассовые операции и проверки кассовой дисциплины [Електронний

ресурс] // Журнал "Заработная плата" : статьи от 10.07.2009. – Режим доступу :

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/DG090541.html.

57. Коваленко Н. Управління грошовим потоками українських

підприємств у сучасних умовах господарювання / Н. Коваленко // Економічний

аналіз. – 2011. – № 8. – С. 40–44.

58. Кодекс законів про працю України [Електронний ресурс] : Закон

України від 16.07.2015 № 630-VIII – Режим доступу:

http://kodeksy.com.ua/kodeks_zakoniv_pro_pratsyu_ukraini/statja-134.htm.

59. Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний

ресурс] від: 16.07.2015 № 629-VIII Закон України від – Режим доступу:

http://uchni.com.ua/pravo/13411/index.html?page=53.

60. Козик В.В. Організаційна структура промислового підприємства,

орієнтованого на стійкий розвиток / В.В. Козик // Економіка: реалії часу. –

2013. – № 1. – С. 190–195.

207

207

61. Коментар до Кримінального Кодексу України : ст. 190. Шахрайство

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua.

62. Кондрюк Л. Проблемні питання строків здачі авансових коштів у касу

[Електронний ресурс] / Л. Кондрюк, Н. Дуганець, А. Зазуляк // Веб-сайт

Наукового клубу "SOPHUS". – 2014 р. – Режим доступу:

http://sophus.at.ua/publ/2014_04_17_18_kampodilsk/sekcija_2_2014_04_17_18/pro

blemni_pitannja_strokiv_zdachi_avansovikh_koshtiv_u_kasu/52-1-0-924 .

63. Контроль і ревізія : підруч. / Ф.Ф. Бутинець, Н.Г. Виговська,

Н.М. Малюга, Н.І. Петренко ; за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. – 3-тє вид., допов. і

перероб. – Житомир : Рута, 2002. – 544 с.

64. Контроль та аналіз діяльності суб’єктів господарювання в умовах її

диверсифікації: теорія, методологія, організація : моногр. / М. Д. Корінько. –

К. : Інформ.-аналіт. агентство, 2007. – 429 с.

65. Концепція Загальнодержавної цільової економічної програми

розвитку промисловості на період до 2020 року [Електронний ресурс] :

схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 р. №

603-р . – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/603-2013-р.

66. Користін О. Ревізія як форма фінансового контролю // О. Користін,

А. Клименко // Право України. – 2007. – № 2. – С. 62–65.

67. Корінько М. Д. Внутрішній контроль господарської діяльності

підприємства : навч. посібник / за ред. М. Д. Корінька. – Фастів : Поліфаст,

2006. – 440 с.

68. Корінько М.Д. Контроль та аналіз діяльності суб’єктів

господарювання в умовах її диверсифікації: теорія, методологія, диверсифікація

: моногр. / М.Д. Корінько. – К. : Ін форм.-аналіт. агентство, 2007. – 429 с.

69. Космідайло І.В. Особливості ефективного управління діяльністю

державних машинобудівних підприємств / І.В. Космідайло // Формування

ринкових відносин в Україні. – 2014. – № 4. – С. 115–119.

70. Костирко Л.А. Формування механізму фінансової стратегії сталого

розвитку підприємства : автореферат дис. на здобуття наук. ступеня доктора

208

208

екон. наук : спец. 08.04.01 «Фінанси, грошовий облік та кредит». – Донецьк,

2004. – 31 с.

71. Костирко Р.О. Внутрішній контроль фінансово – економічної стійкості

підприємства: зміна існуючої парадигми в кризових умовах / Р. О. Костирко,

В.О. Шевчук // Статистика України. – 2009. – № 3. – С. 34-39.

72. Котлер Ф. Основы маркетинга / Ф. Котлер. – М. : Прогресс, 1990. –

736 с.

73. Кочерин Е.А. Контроль в системе управления социалистическим

производством: вопросы теории и практики / Е. А. Кочерин. – М. : Экономика,

1982. – 216 с.

74. Кочетов В.А. Бухгалтерский учет в бюджетных учреждениях : учеб.

пособие для студ. учетн.- финанс. фак. / В.А. Кочетов. – Донецк : ДонГУЭТ,

2004. – 226 с.

75. Кочетов В.А. Управленческий учет : учеб. пособие для студ. спец.

«Учет и аудит»/ В.А. Кочетов, Э.А. Кудинов., Н.П. Бакеренко. – Донецк :

ДонГУЭТ, 2003. – 170 с.

76. Кравчук О. Можливі соціально-економічні наслідки євроінтеграції для

України [Електронний ресурс] / Олександр Кравчук // Центр соціальних і

трудових досліджень. – Режим доступу до ресурсу: http://cslr.org.ua.

77. Крамаровский Л.М. Ревизия и контроль / Л.М. Крамаровский. – М. :

Финансы, 1970. – 312 с.

78. Криницкий Р.И. Контроль и ревизия в условиях автоматизации

бухгалтерского учета / Р.И. Криницкий. – М. : Финансы и статистика, 1990. –

118 с.

79. Кудинов Д.Г. Анализ функциональной структуры государственного

казначейства Украины / Д.Г. Кудинов // Модели управления в рыночной

экономике : сб. науч. тр. – Донецк : ДонНУ. 2000. – С. 71–76.

80. Кужельный Н.В. Бухгалтерский учет и его контрольные функции /

Н.В. Кужельный. – М. : Финансы и статистика, 1985. – 142 с.

81. Кузик Н.П. Система внутрішнього контролю в акціонерному

209

209

товаристві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец.

08.06.04 «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит» / Наталія Петрівна Кузик. – К.,

2004. – 19 с.

82. Кунцевич В.О. Підходи до діагностики фінансового потенціалу

підприємства / В.О. Кунцевич // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 1.

– С. 68–75.

83. Курочкин А.С. Операционный менеджмент / А. С. Курочкин. — К. :

МАУП, 2000. – 144 с.

84. Лавинский Г.В. Построение и функционирование сложных систем

управления : учеб. пособие / Г. В. Лавинский. – К. : Вищ. шк., 1989. – 336 с.

85. Лаптев В.В. Правовая организация хозяйственных систем /

В.В. Лаптев. – М. : Юридическая литература, 1978. – 168 с.

86. Максімова В.Ф. Внутрішній контроль економічної діяльності

промислового підприємства – системний підхід до розвитку / В. Ф. Максімова.

– К. : АВРІО, 2005. – 264 c.

87. Мальська М.П. Туристичний бізнес: терія та практика : навч. посібник

/ М.П. Мальська, В.В. Худо – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 424 с.

88. Мандзіновська Х.О. Комплексний підхід до аналізу та оцінки

фінансово-економічної діяльності підприємств машинобудування /

Х.О. Мандзіновська // БізнесІнформ. – 2015. – № 2. – С. 156–161

89. Марушков Р.В. Оценка использования экономического потенциала

предприятия (на примере предприятий печатной отрасли): автореф. дис. на

соискание учен. степени канд. экон. наук : спец. 08.00.05 «Экономика и

управление народным хозяйством» / Роман Владимирович Марушков. – М.,

2000. – 21 с.

90. Матвієць М.В. Диверсифікація грошових потоків підприємства у

контексті його фінансової політики / М.В. Матвієць // Наукові праці НДФІ. –

2010. – № 11. – С. 37–41.

91. Международные профессиональные стандарты внутреннего аудита

[Электронный ресурс] // The Institute of Internal Auditors = Международный

210

210

Институт внутренних аудиторов. – Режим доступа : http://www.iia-

ru.ru/inner_auditor/standard.

92. Меліхова Т.О. Розвиток зовнішнього та внутрішнього аудиту податків

на підприємствах / Т.О. Меліхова // Економіка та держава. – 2010. – № 1. –

С. 52–56.

93. Меліхова Т.О. Внутрішній контроль податку на прибуток в системі

управління економічною безпекою підприємства / Т.О. Меліхова // Науковий

вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки».,

2015. - Вип. 10. - Ч. 3. - С. 190–194

94. Меліхова Т.О. Внутрішній контроль ПДВ для своєчасного виявлення

загроз економічної безпеки підприємства / Т.О. Меліхова // Актуальні проблеми

розвитку зовнішньоекономічної та інноваційної діяльності : зб. наук. праць /

ДонДУУ. – Маріуполь: ДонДУУ, 2015. – Т. XVІ. – Сер. Економіка; вип. 295. -

С. 133–141.

95. Меліхова Т.О. Удосконалення облікових регістрів суб’єкта малого

підприємництва за спрощеною формою з метою своєчасного управління

підприємством та контролю за його фінансовою безпекою / А.П. Макаренко,

Т.О. Меліхова, Н.С. Чакалова // Економічний вісник університету. Збірник

наукових праць. – Випуск 22/1. – Переяслав -Хмельницький, 2014. – С. 85–94.

96. Мельник М.В. Ревизия и контроль : учеб. пособие / М. В. Мельник,

А.С. Пантелеев, А.Л. Звездин ; под ред. проф. М. В. Мельник. – М. : ИДФБК-

ПРЕСС, 2004. – 520 с.

97. Менеджмент та принципи управління [Електронний ресурс]. – Режим

доступа : http://otherreferats.allbest.ru/management/00068846_0.html.

98. Месарович М. Основы общей теории систем / М. Месарович ; пер. с

англ. В.Я. Алтаева, Э.Л. Напгельбаума. – М. : Мир, 1966. – 187 с.

99. Мескон М. Основы менеджмента / М. Мескон, М. Альберт,

Ф. Хедоури ; пер. с англ. – М. : Дело, 1992. – 702 с.

100. Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності

[Електронний ресурс] : Наказ Міністерства фінансів України від 28.03.2013 р.

211

211

№ 433: – Режим доступу: http://www.ifrs.org.ua.

101. Мицак О.В. Грошові потоки у системі фінансового управління

підприємством / О.В. Мицак // Формування ринкових відносин в Україні. –

2010. – № 9. – С. 15–21.

102. Мізюк Б. Дослідження впливу факторів зовнішнього середовища на

ефективність управління підприємством [Електронний ресурс] / Б. Мізюк,

Г. Пенцак. – Режим доступу : http://oldconf.neasmo.org.ua/node/1003.

103. Моргулець О.Б. Менеджмент у сфері послуг : навч. посіб. /

О.Б. Моргулець. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 384 с.

104. Мурашко М.В. Контроль і ревізія фінансово-господарської

діяльності : навч. посіб. / В.М. Мурашко, Т.М. Сторожук, О.В. Мурашко ; за

заг. ред. П. В. Мельника. – К. : ЦУЛ, 2003. – 311 с.

105. Нападовська Л.В. Внутрішньогосподарський контроль в ринковій

економіці : моногр. / Л.В. Нападовська. –Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2000.

– 224 с.

106. Некрасенко Л.А. Напрями удосконалення управління грошовими

потоками суб’єктів господарювання [Електронний ресурс] / Л.А. Некрасенко,

І. М. Гнилосир. – Режим доступу: http://pdaa.edu.ua.

107. Нечаюк Л.І. Готельно –ресторанний бізнес: менеджмент : навч. посіб.

/ Л.І. Нечаюк, Н.О. Нечаюк. – К. : Центр навчальної літератури, 2007. – 424 с.

108. Новікова Х.К. Внутрішній контроль як основна складова управління

діяльністю підприємства / Х.К. Новікова // Економічний аналіз : зб. наук. праць.

– Тернопіль : Видавничо-поліграфічний центр Тернопільського національного

економічного університету, 2015. – Т. 19, № 2. – С. 109–116.

109. Новікова Х.К. Розробка стандарту внутрішнього контролю

«Виявлення фактів шахрайства та помилок в управління підприємством» /

Х.К.Новікова // Вісник Приазовського державного технічного університету.

Серія: «Економічні науки». – 2015. – Вип. 29. – С. 126–132.

110. Новікова Х.К. Удосконалення організаційного потенціалу

підприємств машинобудівної галузі / Х.К. Новікова // Науковий вісник

212

212

Полтавського університету економіки і торгівлі. Серія «Економічні науки». —

2015. – № 6. – С.174–179.

111. Новікова Х. К. Методика розробки посадових інструкцій управлінців

підприємств машинобудування / Х. К. Новікова // Вісник Херсонського

державного університету. Сер. : Економічні науки. – 2015. – Вип. 11, ч. 4. –

С. 164–166.

112. Новікова Х.К. Методичний підхід до внутрішнього контролю

«Дотримання платіжної дисципліни підприємства» / Х.К. Новікова // Науковий

вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. Серія «Економічні

науки». — 2015. — № 1 (69). — С. 120–126

113. Новікова Х.К. Функціональна направленість контролю в системі

управління діяльністю підприємства / Х.К. Новікова // Сучасні проблеми

управління підприємствами в умовах глобалізації та інтернаціоналізації: теорія,

практика : Міжнарод. наук.–практ. конф., м. Одеса, 27—28 берез. 2015 р. —

Одеса : ОНУ ім. І.І. Мечникова, 2015. — С. 101–104

114. Облік грошових коштів [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://allref.com.ua/uk/skachaty/Oblik_groshovih_koshtiv.

115. Оборотність кредиторської заборгованості [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http://svitohlyad.com.ua.

116. Обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за видами

економічної діяльності за 2010 - 2014 рр. [Електронний ресурс] // Офіційний

сайт державної служби статистики України. – Режим доступу : http //

www/ukrstat.gov.ua.

117. Ожегов С.И. Словарь русского языка : ок. 53000 слов / С. И. Ожегов ;

под общ. ред. проф. Л. И. Скворцова. – 24-е изд., испр. – М. : Оникс, Мир и

Образование, 2007. – 640 с.

118. Оптимизация управления денежными потоками предприятия:

монография / Е.В. Виноградова, А.В. Ластовенко, Т.В. Белопольская; Донецк.

нац. ун-т экономики и торговли им. Михаила Туган-Барановского. – Донецк:

ДонНУЭТ, 2007. – 194 с.

213

213

119. Основні Принципи Професійної Практики Внутрішнього Аудиту

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.iia.org.ua/?page_id=212.

120. Остапчук Т.П. Організація внутрішньогосподарського контролю

операцій з капітальними інвестиціями / Т.П. Остапчук // Вісник ЖДТУ. – 2004 –

№ 1. – С. 127–134.

121. Павлюк В. Контроль і ревізія / В. Павлюк. – Донецьк. : Кассіопея,

2000. – 136 с.

122. Пантелєєв В.П. Внутрішньогосподарський контроль: методологія та

організація / В.П. Пантелєєв. – К. : ДП ІАА, 2008. – 491с.

123. Перловська Н.В. Обґрунтування критерію ефективності управління

грошовими потоками підприємства / Н.В. Перловська // Економічні науки. –

2011. – № 7. – С. 87–90.

124. Перспективи поліпшення стану розрахунків і фінансового стану

підприємств [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pidruchniki.com.

125. Петренко С.М. Внутрішній контроль: проблеми інформаційного,

організаційного та методологічного розвитку : моногр. / С.М. Петренко. –

Донецк : ДонНУЕТ, 2013. – 509 с.

126. Підсумки року для українського машинобудування [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : http://forbes.ua.

127. Платіжна дисципліна : матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії

[Електронний ресурс]. – Режим доступу :

https://uk.wikipedia.org/wiki/Платіжна_дисципліна.

128. Платоспроможність підприємства і ліквідність його активів. Курс

економічного аналізу [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://ubooks.com.ua/books/000260/inx16.php.

129. Податковий Кодекс України [Електронний ресурс] : Закон України

від 02.12.2010 р. № 2755-VI. – Режим доступу :

http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2755–17.

130. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств / А.М. Поддєрьогін. – Вид.

3-тє. – К. : Вид-во КНЕУ, 2000. – 460 с.

214

214

131. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська

заборгованість» [Електронний ресурс] : Наказ Міністерства фінансів України

від 08.10.1999 р. № 237. – Режим доступу:

http://buhgalter911.com/Res/PSBO/PSBO10.aspx.

132. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в

Україні [Електронний ресурс] : Постанова Правління Національного банку

України від 15.12.2004 № 637. – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0040-05/.

133. Положення про документальне забезпечення записів у

бухгалтерському обліку [Електронний ресурс] : Наказ Міністерства фінансів

України від 24.05.травня 1995 р. № 88 (редакція від 01.01.2015). – Режим

доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0168–95.

134. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі,

знищення (псування) матеріальних цінностей [Електронний ресурс] : Постанова

Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 116. – Режим доступу :

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/116-96-п.

135. Привезенцев В.А. Контроль и ревизия : учеб. пособие /

В.А. Привезенцев. – М. : Проспект, 2005 – 96 с.

136. Приймак І.І. Стратегія забезпечення фінансової стійкості суб’єктів

господарювання в економіці України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня

канд. екон. наук : спец. 08.00.03 «Економіка та управління національним

господарством» / Ірина Ігорівна Приймак. – Львів, 2007. – 21 с.

137. Пріоритети інвестиційного забезпечення модернізаційних зрушень у

машинобудівній промисловості України» : аналітична записка [Електронний

ресурс] // Веб – сторінка Національного інституту стратегічних досліджень при

Президентові України. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/1598/\

138. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

[Електронний ресурс] : Закон України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV : редакція

від 06.02.2015р. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/996-14.

139. Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою

215

215

[Електронний ресурс] : Постанова Правління Національного банку України від

06.06.2013 р. № 210. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua.

140. Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері

торгівлі, громадського харчування та послуг [Електронний ресурс] : Закон

України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР. – Режим доступу :

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/265/95-вр.

141. Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з

регулювання обігу готівки [Електронний ресурс] : Указ Президента України від

12.06.1995 р. № 436/95. – Режим доступу :

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436/95.

142. Про затвердження Випуску 1 «Професії працівників, що є

загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних

характеристик професій працівників [Електронний ресурс] : Наказ Міністерства

праці та соціальної політики України від 29.12.2004 р. № 336 : із змінами і

доповненнями, внесеними наказом Міністерства соціальної політики України

від 25.09.2013 р. №621. – Режим доступу :

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN11827.html.

143. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку

проведення перевірок з питань дотримання суб'єктами господарювання касової

дисципліни, повноти оприбуткування виручки від реалізації товарів (послуг)

[Електронний ресурс] : Наказ Державної податкової адміністрації України від

23.04.2009 р. № 210. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua.

144. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11

«Зобов'язання» [Електронний ресурс] : Наказ Мінфіну України № 20 від

31.01.2000 р. : зі змінами та доповненнями. – Режим доступу :

http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/REG4306.html.

145. Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та

зобов’язань [Електронний ресурс] : Наказ Міністерства фінансів України від

02.09.2014 р. № 879 : із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства

фінансів № 1214 від 19.12.2014. – Режим доступу:

216

216

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1365-14.

146. Про затвердження форм первинної облікової документації для

підприємств та організацій [Електронний ресурс] : Постанова Держкомстату

СРСР № 241 від 28.12.89 р. – Режим доступу :

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0241697-89.

147. Разборська О.О. Дослідження стану організації фінансового

контролю розрахунково-платіжної дисципліни підприємства виробничої сфери

[Електронний ресурс] / О.О. Разборська, О.П. Нечепорук // Міжнародна

науково-практична інтернет-конференція. – Режим доступу : http://intkonf.org/.

148. Райсберг Б. А. Современный экономический словарь / Б. А. Райсберг,

Л. Ш. Лозовский. – М. : ИНФА, 1996. – 496 с.

149. Редько О.Ю. Аудит в Україні. Морфологія : моногр. / О.Ю. Редько.

— К. : Інформ. - аналіт. агентство, 2008. – 493 с.

150. Резерв сумнівних боргів : матеріал з Википедії – вільної енциклопедії

[Електронний ресурс]. – Режим доступу :

https://uk.wikipedia.org/wiki/Резерв_сумнівних_боргів.

151. Резниченко А. Система внутреннего контроля и информационная

среда предприятия [Электронный ресурс] / А. Резниченко. – Режим доступа :

http://www.docflow.ru/analytic_full.asp?param=136420.

152. Рентабельність операційної діяльності великих та середніх

підприємств за видами промислової діяльності [Електронний ресурс] //

Офіційний сайт Державної служби статистики України. – 15.01.2015. – Режим

доступу : http://ukrstat.org/uk.

153. Рзаєва Т.Г. Підходи до оцінки потенціалу підприємства: їх переваги

та недоліки [Електронний ресурс] / Т.Г. Рзаєва. – Режим доступу :

file:///C:/Documents%20and%20Settings/HP/%D0%9C%D0%BE%D0%B8%20%D

0%B4%D0%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%

8B/Downloads/Vchnu_ekon_2014_3(3)__33.pdf.

154. Риггс Дж. Производственные системы : планирование, анализ,

контроль / Дж. Ригс. – М. : Прогресс, 1972. – 340 с.

217

217

155. Річна звітність підприємств Запорізької області у 2009-2014 рр.

[Електронний ресурс] // Офіційний сайта Агентства з розвитку інфраструктури

фондового ринку України (SMIDA). – Режим доступу : www.ukrstat.gov.ua

156. Розрахунково-платіжна дисципліна [Електронний ресурс]: – Режим

доступу : http://pidruchniki.com.

157. Ролько О.Ю. Значення ефективності управління грошовими

потоками підприємств / О.Ю. Ролько // Актуальні проблеми економіки. – 2011.

– № 3. – С. 18–22.

158. Сабадирьова А. Л. Організаційний потенціал промислового

підприємства [Електронний ресурс] / А. Л. Сабадирьова. – Режим доступу :

http://dspace.oneu.edu.ua.

159. Сагайдак Р.А. Внутрішній контроль в управління

сільськогосподарськими підприємствами : автореф. дис. на здобуття наук.

ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.09 «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит

(за видами економічної діяльності)» / Роман Анатолійович Сагайдак. – К., 2008.

– 21 с.

160. Санкції за порушення у сфері обігу готівки [Електронний ресурс]: –

Режим доступу : http://www.nibu.factor.ua/ukr/info/nalich_obr/sankts_nalich/.

161. Семенюк І.Ю. Проблеми адаптації українських підприємств до Євро

інтеграційного процесу [Електронний ресурс] / І.Ю. Семенюк // Ефективна

економіка. – 2015. – № 5. – Режим доступу :

http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4068.

162. Системы менеджмента качества. Основные положения и словарь :

ГОСТ ИСО 9001-2000. – [Введ. 15-08-2001]. – М. : Изд-во стандартов, 2002. –

93 с.

163. Сіменко І.В. Визначення сутності поняття «управлінський потенціал

підприємства»: підходи та концепції [Електронний ресурс] / І.В. Сіменко,

М.К. Романюк. – Режим доступу : http://www.stattionline.org.ua.

164. Сіменко І.В. Якість системи управління підприємствами:

методологія, організація, практика : моногр. / І.В. Сіменко. – Донецьк :

218

218

ДонНУЕТ, 2009. – 394 с.

165. Славюк Р.А. Фінанси підприємств : навч. посіб. / Р.А. Славюк. – 3-е

вид., допов. та перероб. – К. : ЦУЛ, 2002. – 460 с.

166. Сморжанюк Т.П. Внутрішній король в процесі управління

виробництвом : навч. посіб. / Т.П. Сморжанюк, Т.В. Шрам, В.Є. Труш ; за ред.

В. Є. Труша. – К. : Кондор, 2009 – 254 с.

167. Соколов Б.Н. Системы внутреннего контроля : (организация,

методики, практика) / Б.Н. Соколов, В.В. Рукин. – М. : Экономика, 2007. –

442 с.

168. Соколов Я.В. Бухгалтерский учет: от истоков до наших дней :

учебное пособие для вузов / Я.В. Соколов. М. : Аудит, 1996. 456 с.

169. Солодов А.К. Рынок: контроль и аудит : вопросы теории и техники.

Ч. 1 / А.К. Солодов. – Воронеж : Ред.- изд. отдел, 1993. – 160 с.

170. Сопко В. Організація бухгалтерського обліку, економічного

контролю та аналізу : підручн. / В. Сопко, В. Завгородній. – К. : КНЕУ, 2000. –

260 с.

171. Сотникова JI.В. Мошенничество с финансовой отчетностью:

выявление и предупреждение / JI.В. Сотникова. – М. : Бухгалтерский учет,

2011. – 208 с.

172. Сотникова Л.В. Внутренний контроль и аудит : учеб. /

Л.В. Сотникова. – М. : ЗАО Финстатинформ, 2000. – 239 с.

173. Стандарти внутрішнього аудиту [Електронний ресурс] : проект

Міністерства фінансів. – Режим доступу : http://www.minfin.gov.ua.

174. Стандартизация : материал с Википедии – свободной энциклопедии

[Электронный ресурс]. – Режим доступа :

https://ru.wikipedia.org/wiki/Стандартизация .

175. Стефаник І.Б. Мета і завдання державного фінансового контролю

підприємницької діяльності / І.Б. Стефаник // Фінанси України. – 2002. № 4 –

С. 133–137.

176. Сухарева Л.А. Внутренний аудит хозяйственных систем:

219

219

организационные аспекты / Л.А. Сухарева // Бухгалтерский учет и аудит. –

1994. – № 10. – С. 13–15.

177. Сухарева Л.А. Внутренний финансовый контроль: история

исследования, состояние и перспективы / Л.А. Сухарева, И.Н. Дмитренко,

М.В. Борисенко // Вісник Львівської комерційної академії. – 2004. – № 16. –

С. 84– 91.

178. Сухарева Л.А. Контроль в деятельности бухгалтера: история

исследований, состояние и перспективы / Л.А. Сухарева // Бухгалтерский учет и

аудит. – 2003. № 5. – C. 15–19.

179. Сухарева Л.А. Концепция внутреннего финансового контроля в

управлении международным бизнесом / Л. А. Сухарева // Бухгалтерський учет

и аудит. – 2003. – № 6. – С. 54–58.

180. Сухарева Л.О. Державний аудит ефективності: системність,

організація, методика : моногр. / Л.О. Сухарева, Т.В. Федченко. – Донецьк :

ДонНУЕТ, 2013. – 289 с.

181. Тарасюк Г.М. Контроль в системі управління плановою діяльністю

підприємств [Електронний ресурс] / Г.М. Тарасюк. – Режим доступу :

http://eztuir.ztu.edu.ua/1159/1/30.pdf.

182. Тарасюк Г.М. Планова діяльність як системний процес управління

підприємством : моногр. / Г. М. Тарасюк. – Житомир : ЖДТУ, 2006. – 469 с.

183. Тарасюк Г.М. Суть та значення комплексного підходу до підготовки

кадрів при плануванні трудового потенціалу підприємства / Г. М. Тарасюк //

Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – № 5, т. 2. – С. 27 –

30.

184. Тарасюк Г.М. Концептуальні підходи до формування системи

управління плануванням діяльності підприємств / Г. М. Тарасюк // Збірник

наукових праць Луцького національного технічного університету. – 2008. –

Вип. 5, ч. 2. – С. 230-238.

185. Терехов А.А. Контроль и аудит. Основные методические приемы и

технология / А.А. Терехов, М.А. Терехов – М. : Финансы и статистика, 1998. –

220

220

208 с.

186. Ткаченко А.М. Управління машинобудівними підприємствами на

основі реструктуризації : моногр. / А.М. Ткаченко, О.Ю. Бугрім. – Запоріжжя :

ЗДІА, 2011. – 178 с.

187. Ткаченко І.П. Розрахунково-платіжна дисципліна підприємств:

узагальнення підходів щодо управління її забезпечення [Електронний ресурс] /

Ткаченко І.П., Гайдук А.В. // Ефективна економіка. – 2012. – № 9. – Режим

доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1404.

188. Ткачова Н.П. Машинобудування України: сучасний стан та

перспективи розвитку конкурентних переваг [Електронний ресурс] /

Н.П. Ткачова. – Режим доступу :

http://www.kpi.kharkov.ua/archive/.../2011/25/Tkachova.pdf.

189. Угода Про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та

Європейським Союзом, європейським співтовариством з атомної енергії і

їхніми державами-членами, з іншої сторони : (Преамбула. Ст. 347).

[Електронний ресурс]: – Режим доступу : http://www.iia.org.ua/?page_id=189.

190. Управление качеством продукции. Основные понятия. Термины и

определения : ГОСТ 15467-79 – [Введ. 26-01-79]. – М. : Изд-во стандартов,

1984. – 86 с.

191. Управління дебіторською заборгованістю [Електронний ресурс]: –

Режим доступу : http://lektsiopedia.org/ukr/lek-10177.html.

192. Уткин Э.А. Справочник по аудиту / Э.А. Уткин. – М. : Тандем, 1999.

– 432 с.

193. Федонін О.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка /

О.С. Федонін, І.М. Рєпіна, О. І. Олексюк. – К. : КНЕУ, 2006. – 316 с.

194. Фещенко О.П. Розрахунок показників фінансового стану

господарський товариств з урахуванням нових форм фінансової звітності / О.П.

Фещенко // Бізнес інформ. – 2015. – № 2. – С.229–236.

195. Финансово-кредитный энциклопедический словарь [Електронний

ресурс]: / под общ. ред. А.Г. Грязновой. – М. : Финансы и статистика, 2002. –

221

221

Режим доступу : http://finance_loan.academic.ru/501.

196. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств : навч. посіб. /

О.С. Філімоненков. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: МАУП, 2004. – 328 с.

197. Філозоп О.В. Внутрішній аудит та внутрішній контроль:

розмежування понять [Електронний ресурс] / О.В. Філозоп. – Режим доступу :

http://eztuir.ztu.edu.ua/1789/1/37.pdf.

198. Фінансова дисципліна [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/ 387/finansova-disciplina.

199. Фінансове планування і управління на підприємствах : навч. посіб. /

Г.А. Семенов, В.З. Бугай, А.Г. Семенов, А. В. Бугай. – К. : ЦУЛ, 2007. – 432 с

200. Фінансові результати підприємств до оподаткування за видами

промислової діяльності [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://ukrstat.org/uk.

201. Фоміна Т.В. Організація і методика внутрішньогосподарського

контролю на підприємствах олійножирової галузі України : автореф. дис. на

здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.09 «Бухгалтерський облік,

аналіз та аудит (за видами економічної діяльності» / Тетяна Володимирівна

Фоміна. – Одеса, 2007. – 16 с.

202. Ханика Ф. Новые идеи в области управления / Ф. Ханика ; [пер. с

англ]. – М. : Прогресс, 1969. – 482 с.

203. Харченко В.А. Система управління грошовими потоками

підприємства / В.А. Харченко // Формування ринкових відносин в Україні. –

2011. – № 1. – С. 61– 65.

204. Хмельницкий В.А. Ревизия и аудит : [учеб. комплекс] /

В.А. Хмельницкий. – Мн. : Книжный Дом, 2005. – 48 с.

205. Цепков В. Минимизация рисков неплатежей / В. Цепков //Уроки

кризиса. – С. 11 – 19 http://yandex.ua/clck/ Minimizaciya_riskov_neplatagey.

206. Червінська О.С. Управління дебіторською заборгованістю на

підприємстві / О.С. Червінська О.І. Демків, С.В. Вацко // Науковий вісник

НЛТУ України. – 2011. − Вип. 21. − С. 10–17.

222

222

207. Череп А.В. Економічні аспекти розвитку підприємств

машинобудування України в сучасних ринкових умовах / А.В. Череп,

В.Ю. Тимошик // Формування ринкових відносин в України. – 2013. − № 8. –

С. 139–142.

208. Череп А.В. Розвиток стратегії промислових підприємств на

основі інноваційного спрямування : моногр. / А. В. Череп, Ю. М. Краснокутська

– Запоріжжя : ЛІПС ЛТД, 2014. – 260 с.

209. Чирва А.А. Проблеми побудови внутрішньогосподарського

контролю виробничих затрат на хлібопекарних підприємствах [Електронний

ресурс] / А.А. Чирва. – Режим доступу :

file:///C:/Documents.../Downloads/ecnof_2012_9(3)__63.pdf.

210. Чумаченко Н. Управленческий учет нуждается в поддержке / Н.

Чумаченко // Бухгалтерский учет и аудит. – 2003. № 5. С. 3–7.

211. Чумаченко Н.Г. Принятие решений в управлении производством /

Н.Г. Чумаченко, А.П. Савченко, В.Г. Коренев. – К. : Техніка, 1978. – 192 с.

212. Шевчук В.О. Контроль господарських систем в суспільстві з

перехідною економікою : моногр. / В.О. Шевчук. — К. : Київ. держ. торг.-екон.

ун-т, 1998. – 317 с.

213. Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент[Електронний ресурс] /

В.М. Шелудько: – Режим доступу : http://pidruchniki.com.

214. Шершньова З.Є. Стратегічне управління : підруч. /З. Є. Шершньова.

– 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : КНЕУ, 2004. – 699 с.

215. Шик Л.М. Проблеми управління грошовими потоками підприємства

з метою забезпечення його платоспроможності / Л М. Шик, А.С. Жердьова //

Вісник Запорізького національного університету. Сер. : Економічні науки. –

2008. –№ 1(3) – С. 161–167.

216. Шпиг А.А. Еще раз о взаимосвязи бухгалтерского учета и контроля /

А.А. Шпиг // Бухгалтерский учет. – 1980. № 3. – C. 32–36.

217. Шпиг А.А. Контрольные функции централизованной бухгалтерии

торга / А.А. Шпиг. – М. : Экономика,1977. – 123 с.

223

223

218. Штейнман М.Я. Методологические проблемы экономического

контроля в сельском хозяйстве / М.Я. Штейман. – М. : СТХА, 1984. – 56 с.

219. Щеголькова С.В. Удосконалення організації внутрішнього контролю

в управлінні витратами машинобудівного підприємства : автореф. дис. на

здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.04 «Економіка та

управління підприємствами» / Світлана Вікторівна Щеголькова. – Луганськ,

2008. – 18 с.

220. Щодо звіряння взаємних розрахунків дебіторів з кредиторами

[Електронний ресурс] : Лист Мінфіну України № 31-34000-10-10/18896 від

18.09.2007 р. – Режим доступу:

http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=85136&cat_id=34931.

221. Экономика и право [Электронный ресурс] : словарь-справочник /

Л. П. Кураков, В. Л. Кураков, А. Л. Кураков. – М. : Вуз и школа, 2004. – Режим

доступа: http://dic.academic.ru/dic.nsf/dic_economic_law/10818.

222. Экономика современного туризма. Рыночное регулирование. Основы

управления и маркетинга. Бухгалтерский учет и налогообложение / под ред.

Г.А. Карповой. – М. ; СПб. : Герда, 1998. – 412 с.

223. Юдіна Х.К. Аналіз наукових підходів до класифікації внутрішнього

економічного контролю / Х.К. Юдіна // Проблеми та розвиток економічних

систем в умовах глобальної нестабільності : Всеукр. наук.-практ. конф. з

міжнарод. участю, м. Миколаїв, 28—29 листоп. 2014 р. — Миколаїв :

Видавничий дім ―Гельветика‖, 2014. — С. 93–96

224. Юдіна Х.К. Аналіз наукових підходів до формування трактування

терміну «контроль» / Х.К. Юдіна // Проблеми та перспективи розвитку теорії

і практики обліку, контролю, економічного аналізу і статистики : Міжнарод.

наук.-практ. конф., м. Тернопіль, 5 груд. 2014 р. — Тернопіль : Астон. —

С. 144–145.

225. Юдіна Х.К. Визначення економічного сутності поняття «система

управління діяльністю підприємства» / Х.К. Юдіна // Зовнішні та внутрішні

фактори впливу на економічну систему країн : Міжнарод. наук.-практ. конф.,

224

224

м. Київ, 30—31 січ. 2015 р. — К. : ГО ―Київський економічний центр‖, 2015. —

Ч.1. — С. 98–101.

226. Юдіна Х.К. Внутрішній контроль діяльності підприємства: генезис та

дефініція / А.В. Череп, Х.К. Юдіна // Вісник Запорізького національного

університету : зб. наук. праць. Економічні науки. — Запоріжжя : Запорізький

національний університет, 2014. — № 4 (24). — С. 68–74.

227. Юдіна Х.К. Внутрішній контроль як інструмент підвищення

ефективності діяльності підприємств / Х.К. Юдіна // Теорія і практика

забезпечення ефективного розвитку суб’єктів ринку : ІІІ Міжнарод. наук.-практ.

Інтернет-конф., м. Полтава, 28 листоп. 2014 р. — Полтава : Полтавський

університет економіки і торгівлі, 2014. — С. 79–80.

228. Юдіна Х.К. Етапи організації системи внутрішнього контролю /

Юдіна Х.К. // Управління соціально-економічним розвитком регіонів та

держави : ІХ Міжнарод. конф. студентів і молодих вчених, м. Запоріжжя,

16—17 квіт. 2015 р. — Запоріжжя : Запорізький національний університет,

2015. — С. 224–225.

229. Юдіна Х.К. Класифікація внутрішнього контролю: систематизація

невирішених питань і протиріч / А.В. Череп, Х.К. Юдіна // Вісник

Херсонського національного технічного університету. — 2014. — № 4 (51). —

С. 229–234

230. Юдіна Х.К. Проблемні питання класифікації форм та видів

внутрішнього економічного контролю / Х.К. Юдіна // Фактори впливу на

формування та розвиток фінансової системи України : Міжнарод. наук.- практ.

конф., м. Львів, 28—29 листоп. 2014 р. — Львів : ГО «Львівська економічна

фундація», 2014. — Ч. 2. – С. 94–96

231. Юдіна Х.К. Системний підхід до побудови системи управління

діяльністю підприємства / А.В. Череп, Х.К. Юдіна // Науковий вісник

Херсонського державного університету. Серія ―Економічні науки‖. — 2014. —

Ч. 7, Вип. 9. — С. 141–144.

232. Юшковець Т. М. Порівняльний аналіз понять «внутрішній аудит» та

225

225

«внутрішньогосподарський контроль» [Електронний ресурс] / Т. М. Юшковець,

К. О. Закалінська.– Режим доступу

http://www.rusnauka.com/10_DN_2012/Economics/7_106487.doc.htm.

233. Яровенко Г. М. Організація внутрішнього контролю в системі

управління фінансовими потоками підприємств : автореф. дис. на здобуття

наук. ступеня канд. екон. наук : спец. 08.00.09 «Бухгалтерський облік, аналіз та

аудит (за видами діяльності)» / Ганна Миколаївна Яровенко. – К., 2008. – 21 с.

234. Internal Control – Integrated Framework (2013) / Committee of

Sponsoring Organizations of the Treadway (COSO) [Электронный ресурс]. –

Режим доступа : www.coso.org.

235. New Webster`s dictionary. – USA : Lexicon publication, Inc., 1993. –

1216 c.

236. Novikova Kh. K. Methodical approach to the organization of the

internal control system / A.V. Cherep, Kh.K. Novikona // Вісник Запорізького

національного університету : зб. наук. праць. Економічні науки. — Запоріжжя :

Запорізький національний університет, 2015 – № 2 (26) – С. 5–11.

226

226

ДОДАТОК А

227

227

ДОДАТОК Б

228

228

ДОДАТОК В

229

229

ДОДАТОК Д

230

230

ДОДАТОК Е

231

231

ДОДАТОК Ж

Таблиця Ж.1

Підходи вчених до трактування поняття «внутрішній контроль»

№ п/п

Літературне джерело Визначення поняття Підхід до трактування

1 Корінько М.Д. Внутрішній контроль господарської діяльності підприємства: Навч. посіб. / За ред. М.Д.Корінька. – Фастів: Поліфаст, 2006. – 440 с. [67].

Внутрішній контроль представляє собою систему заходів, що визначені керівником підприємства, метою яких є ефективне виконання працівниками своїх обов’язків відносно здійснення господарський операцій [с. 15]

Система контрольних процедур

2 Андреев В.Д. Практический аудит (справочное пособие) / В.Д. Андреев. – М.: Экономика, 1994. – 366 с. [6]

Внутрішній контроль представляє систему контрольних процедур, план організації і методи управління об’єктом з метою ефективного проведення бізнесу, захисту активів, запобігання помилок, акуратності облікових перевірок і своєчасного представлення фінансової інформації [с. 221]

3 Мельник М.В., Пантелеев А.С., Звездин А.Л. Ревизия и контроль: Учебное пособие / Под ред. проф. М.В.Мельник / М.В. Мельник, А.С. Пантелеев, А.Л. Звездин. – М.: ИДФБК-ПРЕСС, 2004. – 520 с. [96]

Внутрішній контроль – форма зворотного зв’язку, за допомогою якого орган управління організації отримує необхідну інформацію про дійсний стан керованого об’єкту та реалізовує управлінські рішення [с. 45]

Форма зворотного зв’язку

4 Солодов А.К. [169] Внутрішній контроль – вид контролю, який здійснюється службами, що створюються всередині окремих організаційних структур [169]

Вид контролю

5 Загородній А.Г. Облік і аудит: [Термінолог. словник] / А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк, Г.О. Партін. – Львів: «Центр Європи», 2002. – 671 с. [41]

Внутрішній контроль - це процес перевірки виконання управлінських рішень з метою реалізації фінансової стратегії та попередження кризових ситуацій, що можуть привести до банкрутства [с. 132]

Процес

6 Белобжецкий И.А. Финансовый контроль и новый хозяйственный механизм / И.А. Белобжецкий. – М.: «Финансы и статистика», 1989. – 256 с [14]

Безупинне спостереження за економічною ефективністю виробничої, постачальницько-збутової і фінансової діяльності, забезпечення збереженості грошових і матеріальних засобів, усунення причин і умов, що породжують безгосподарність і втрати [с. 59]

Спостере-ження

7 Калюга Є. Система внутрішньогосподарського контролю та удосконалення її ефективності на підприємствах / Є. Калюга // Вісник податкової служби України. – 2001. – № 33. – С. 26-31 [51]

Внутрішній контроль – це систематичне спостереження за ефективністю використання активів і зобов’язань підприємства, законністю та доцільністю господарських операцій і процесів, збереженням грошових коштів і матеріальних цінностей [с. 26]

232

232

ДОДАТОК З

Таблиця З.1

Підходи вчених до трактування поняття «внутрішньогосподарський

контроль»

№ п/п

Літературне джерело Визначення поняття Підхід до тракту-вання

1 2 3 4 1 Пантелєєв В.П.

Внутрішньогосподарський контроль: методологія та організація. – К.: ДП ІАА, 2008. – 491с. [122].

Внутрішньогосподарський контроль представляє собою систему спостереження, нагляду та перевірки ефективності формування й використання ресурсів, законності й доцільності здійснення господарський операцій, збереження матеріальних цінностей, запобігання розкрадання [с. 13]

Система спостереження, нагляду, перевірки

2 Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит: Навч. Посібник / Я.А. Гончарук, В.С. Рудницький – Львів: Світ, 2002. – 296 с. [33]

Внутрішньогосподарський контроль є системою спостереження і перевірки відповідності процесу функціонування об’єкту управління прийнятим управлінським рішення, встановлення результатів управлінського впливу на керований об’єкт шляхом виявлення відхилень, що допущені у процесі виконання цих рішень [с. 35]

3 Мурашко М.В. Контроль і ревізія фінансово-господарської діяльності: навч. посібн. / В.М.Мурашко, Т.М.Сторожук, О.В.Мурашко; за заг. ред. П.В.Мельника. – К.: ЦУЛ, 2003. – 311 с. [104]

Система попереднього, поточного і подальшого контролю (крім ревізії фінансово-господарської діяльності, яка здійснюється державною контрольно-ревізійною службою) створює окрему його галузь, тобто внутрішньогосподарський або внутрішній контроль [с. 16].

4 Нападовська Л.В. Внутрішньогосподарський контроль в ринковій економіці. Монографія / Л.В. Нападовська. –Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – 224 с. [105]

Внутрішньогосподарський контроль – це процес, який забезпечуватиме досягнення цілей, що визначені підприємством шляхом втілення прийнятий управлінських рішень [с. 18]

Процес

3 Остапчук Т.П. Організація внутрішньогосподарського контролю операцій з капітальними інвестиціями / Т.П. Остапчук. – Вісник ЖДТУ.2004 – № 1(27). – С. 127 [120]

Внутрішньогосподарський контроль – перелік методів і процедур, що використовують суб’єкти контролю для ефективного здійснення господарської діяльності шляхом виявлення помилок та недоліків та своєчасного їх усунення [с. 24]

Сукупність методів і процедур

4 М.Т. Білуха Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту / М.Т. Білуха. – Підручник.- К.: ПП «Влад і Влада», 1996. – 320 с. [18]

Внутрішньогосподарський контроль – це контроль, головна роль у здійснення якого належить службі внутрішнього контролю підприємства [c. 18]

Управ-лінські функції

5 Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: підручн. / В. Сопко, В.Завгородній. – К.: КНЕУ, 2000. – 260 с. [170]

Внутрішньогосподарський контроль покликаний здійснювати перевірку відносно дотримання законодавчих та нормативних актів на підприємстві [c. 62]

233

233

Продовження таблиці З.1

1 2 3 4

6 Крамаровский Л. М. Ревизия и контроль / Л.М.Крамаровский. – М: Финансы, 1970. – 312 с. [77]

Внутрішньогосподарський контроль здійснюється адміністрацією та функціональними відділами управління за виробничою і господарською діяльністю підприємства [с. 17]

Елемент системи управ-ління

7 Криницкий Р. И. Контроль и ревизия в условиях автоматизации бухгалтерского учета / Р.И.Криницкий. – М.: «Финансы и статистика», 1990. – 118 с. [78]

Внутрішньогосподарський контроль здійснюється службами підприємства. Його організатором виступає керівник підприємства [с.11]

8 Шпиг А. А. Контрольные функции централизованной бухгалтерии торга / А.А.Шпиг. – М.: Экономика,1977. – 123 с.[216; 217]

Внутрішньогосподарський контроль проводиться безпосереднього в процесі господарської діяльності й оперативного керування на всіх його стадія [c. 7]

9 Сухарева Л. Внутренний финансовый контроль: история исследования, состояние и перспективы / Л. Сухарева, И.Н. Дмитренко, М.В. Борисенко // Вісник Львівської комерційної академії. Львів: Львівська комерційна академія, 2004. – № 16. – 536 с. – С.84-91 [177]

Внутрішньогосподарський контроль – це контроль в діяльності управлінського персоналу, особливо бухгалтерського, структура якого складається з трьох елементів: умова (середовище) контролю, система бухгалтерського обліку, процедури контролю [с. 85].

Контроль в діяльності бухгал-тера

234

ДОДАТОК И

Таблиця И.1

Аналіз структури і динаміки дебіторської заборгованості ПАТ «Мотор Січ»

за 2013-2014 рр. (тис. грн.)

Найменування

показника

Джерело

інформації

На початок

2013 р.

Струк-

тура, %

На

початок

2014 р.

Струк-

тура,

%

Абсолютне

відхилення,

тис. грн.

Темп

зростання,

%

На кінець

2014 р.

Струк-

тура,

%

Абсолютне

відхилення,

тис. грн.

Темп

зростання,

%

Дебіторська

заборгованість

за товари,

роботи,

послуги

Ф№1;

ряд.1125

413088 25,31 454668 33,85 41580 110,07 893798 36,80 439516 196,75

Дебіторська

заборгованість

за

розрахунками

та виданими

авансами:

Ф№1;

ряд.1130

719341 44,08 511485 38,09 -207856 71,10 1123363 46,25 591907 211,37

з бюджетом Ф№1; ряд.

1135

273427 16,75 244364 18,20 -29063 89,37 297871 12,26 53768 122,03

у тому числі з

податку на

прибуток

Ф№1; ряд.

1136

29937 1,83 19646 1,46 -10291 65,62 6732 0,28 -12914 34,27

Інша поточна

дебіторська

заборгованість

Ф№1; ряд.

1155

196207 12,02 112828 8,40 -83379 57,50 107073 4,41 -6601 94,19

Разом: 1632000 100,00 1342991 100,00 -289009 82,29 2428837 100,00 1065676 178,18

Примітка. Джерело : [сформовано автором]

235

Таблиця И.2

Аналіз структури і динаміки дебіторської заборгованості ПАТ «Запорізький автомобільний завод»

за 2013-2014 рр. (тис. грн.)

Найменування

показника

Джерело

інформації

На

початок

2013 р.

Струк-

тура, %

На початок

2014 р.

Струк-

тура, %

Абсолютне

відхилення,

тис. грн.

Темп

зрос-

тання, %

На кінець

2014 р.

Струк-

тура, %

Абсолютне

відхилення,

тис. грн.

Темп

зростання,

%

Дебіторська

заборгованість

за товари,

роботи,

послуги:

Ф№1; ряд.

1125 89 2,77 142 16,57 53 159,55 267 28,77 125 188,03

Дебіторська

заборгованість

за

розрахунками

та виданими

авансами:

з бюджетом

Ф№1; ряд.

1135 617 19,23 373 43,52 -244 60,45 278 29,96 -95 74,53

у тому числі з

податку на

прибуток

Ф№1; ряд.

1136 266 8,29 266 31,04 0 0,00 246 26,51 -20 92,48

Довгострокова

дебіторська

заборгованість

Ф№1; ряд.

1040 0 0 0 0 0 0 65 7,00 65 0

Інша поточна

дебіторська

заборгованість

Ф№1; ряд.

1155 2236 69,70 76 8,87 -2160 3,40 72 7,76 -4 94,74

Разом: 3208 100,00 857 100,00 -2351 26,71 928 100,00 71 108,28

Примітка. Джерело : [сформовано автором]

236

Таблиця И.3

Аналіз структури і динаміки дебітор. заборгованості ПАТ«Запоріжтрансформатор» за 2013-2014 рр. (тис. грн.)

Найменування

показника

Джерело

інформації

На початок

2013 р.

Струк-

тура, %

На початок

2014 р.

Струк-

тура, %

Абсолютне

відхилення,

тис. грн.

Темп

зростання,

%

На кінець

2014 р.

Струк-

тура, %

Абсолютне

відхилення,

тис. грн.

Темп

зрос-

тання, %

Дебіторська

заборгованість

за товари,

роботи,

послуги:

Ф№1;

ряд. 1125 1274410 74,99 476602 34,11 -797808 37,40 379496 27,96 -97106 79,63

Дебіторська

заборгованість

за

розрахунками

та виданими

авансами:

Ф№1;

ряд.

1130

28161 1,66 8208 0,59 -19953 29,15 15572 1,15 7364 189,72

з бюджетом Ф№1;

ряд. 1135 225220 13,25 457343 32,73 232123 203,07 472511 34,81 15168 103,32

у тому числі з

податку на

прибуток

Ф№1;

ряд. 1136 151002 8,89 412268 29,50 261266 0,00 453112 33,38 40844 109,91

Довгострокова

дебіторська

заборгованість

Ф№1;

ряд. 1040 17553 1,03 39932 2,86 22379 227,49 28312 2,09 -11620 70,90

Інша поточна

дебіторська

заборгованість

Ф№1;

ряд. 1155 3109 0,18 3037 0,22 -72 97,68 8261 0,61 5224 272,01

Разом: 1699455 100,00 1397390 100,00 -302065 82,23 1357264 100,00 -40126 97,13

Примітка. Джерело : [сформовано автором]

237

Таблиця И.4

Аналіз структури і динаміки дебіторської заборгованості ПАТ «Запорізький механічний завод»

за 2013-2014 рр. (тис. грн.)

Найменування

показника

Джерело

інформації

На

початок

періоду

Струк-

тура,

%

На

кінець

періоду

Струк-

тура,

%

Абсолютне

відхилення,

тис. грн.

Темп

зростання,

%

На

кінець

періоду

Струк-

тура,

%

Абсолютне

відхилення,

тис. грн.

Темп

зростання,

%

Дебіторська

заборгованість

за товари,

роботи,

послуги:

Ф№1; ряд.

1125 4294 43,84 9677 64,59 5383 225,36 8030 72,05 -1647 82,98

Дебіторська

заборгованість

за

розрахунками

та виданими

авансами:

Ф№1; ряд.

1130 3589 36,64 4860 32,44 1271 135,41 2940 26,38 -973 75,13

з бюджетом Ф№1; ряд.

1135 1142 11,66 328 2,19 -814 28,72 105 0,94 -223 32,01

у тому числі з

податку на

прибуток

Ф№1; ряд.

1136 0 0,00 0 0,00 0 0,00 0 0,00 0 0,00

Інша поточна

дебіторська

заборгованість

Ф№1;

ряд.1155 770 7,86 118 0,79 -652 15,32 70 0,63 -2 97,22

Разом: 9795 100,00 14983 100,00 5188 152,97 11145 100,00 -2845 79,66

Примітка. Джерело : [сформовано автором]

238

Таблиця И.5

Аналіз структури і динаміки дебіторської заборгованості ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод»

за 2013-2014 рр. (тис. грн.)

Найменування

показника

Джерело

інформації

На

початок

періоду

Струк-

тура, %

На

кінець

періоду

Струк-

тура, %

Абсолютне

відхилення,

тис. грн.

Темп

зростання,

%

На

кінець

періоду

Струк-

тура, %

Абсолютне

відхилення,

тис. грн.

Темп

зростання,

%

Дебіторська

заборгованість

за товари,

роботи,

послуги:

Ф№1; ряд.

1125 160115 99,53 108948 87,72 -51167 68,04 160115 99,53 91081 231,94

Дебіторська

заборгованість

за

розрахунками

та виданими

авансами:

Ф№1; ряд.

1130 494 0,31 165 0,13 -329 33,40 494 0,31 -1186 29,40

з бюджетом Ф№1; ряд.

1135 1 0,00 14603 11,76 14602 100,00 1 0,00 -299 0,33

у тому числі з

податку на

прибуток

Ф№1; ряд.

1136 0 0,00 0 0,00 0 0,00 0 0,00 0 0,00

Інша поточна

дебіторська

заборгованість

Ф№1; ряд.

1155 260 0,16 487 0,39 227 187,31 260 0,16 130 200,00

Разом: 160870 100,00 124203 100,00 -36667 77,2070616 160870 100,00 89726 226,12

Примітка. Джерело : [сформовано автором]

239

ДОДАТОК К

Таблиця К.1

Аналіз структури і динаміки кредиторської заборгованості ПАТ «Мотор Січ» за 2013-2014 рр. (тис. грн.)

Найменування показника Джерело

інформації

На

початок

2013р.

Струк-

тура, %

На початок

2014р.

Струк-

тура, %

Абсолютне

відхилення,

тис. грн.

Темп

зростання,

%

На кінець

2014 р.

Струк-

тура, %

Абсолютне

відхилення,

тис. грн.

Темп

зростання,

%

Довгострокові зобов'язання

всього Ф№1, ряд.1595 1268969 32,82 1400102 35,63 131133 110,33 1829504 31,45 429402 130,67

Довгострокові кредити банків Ф№1, ряд. 1510 44596 1,15 41359 1,05 -32,37 92,74 23148 0,40 -18211 55,97

Інші довгострокові

зобов'язання Ф№1, ряд. 1515 52116 1,35 47615 1,21 -4501 91,36 29168 0,50 -18447 61,26

Відстрочені податкові

зобов'язання Ф№1, ряд. 1500 112172 2,90 75265 1,91 -36907 67,10 71733 1,23 -3532 95,31

Поточні зобов'язання всього Ф№1, ряд. 1695 2597043 67,18 2544909 64,37 -52134 97,99 3987521 68,55 1442612 156,69

Короткострокові кредити

банків Ф№1, ряд. 1600 452311 11,70 440015 11,13 -12296 97,28 494668 8,50 54653 112,42

Векселі видані Ф№1, ряд. 1605 4459 0,12 4903 0,12 444 109,96 367 0,01 -4536 7,49

Поточна заборгованість за

довгостроковими

зобов'язаннями

Ф№1, ряд. 1610 30266 0,78 50217 1,27 19951 165,92 86950 1,49 36733 173,15

за товари, роботи послуги Ф№1, ряд.1615 195629 5,06 270783 6,85 75154 138,42 592548 10,19 321765 218,83

за розрахунками з бюджетом Ф№1, ряд.1620 11307 0,29 13246 0,34 1939 117,15 15481 0,27 2235 116,87

у т.ч. з податку на прибуток Ф№1, ряд.1621 817 0,02 1455 0,04 638 178,09 566 0,01 -889 38,90

за розрахунками зі

струхування Ф№1, ряд.1625 32730 0,85 34100 0,86 1370 104,19 38854 0,67 4754 113,94

за розрахунками з оплати

праці Ф№1, ряд.1630 56329 1,46 57934 1,47 1605 102,85 78133 1,34 20199 134,87

за одержаними авансами Ф№1, ряд.1635 1669867 43,19 1564494 39,57 -105373 93,69 2580029 44,35 1015535 164,91

за розрахунками з учасниками Ф№1, ряд.1640 34465 0,89 39020 0,99 4555 113,22 49768 0,86 10748 127,54

Інші поточні зобов'язання Ф№1, ряд.1690 101664 2,63 31845 0,81 -69819 31,32 16179 0,28 -15666 50,81

Разом 3866012 100,00 3953568 100,00 87556 102,26 5817025 100,00 1863457 147,13

Примітка. Джерело : [сформовано автором]

240

Таблиця К.2

Аналіз структури і динаміки кредиторської заборгованості ПАТ «Запорізький автомобільний завод»

за 2013-2014 рр. (тис. грн.)

Найменування

показника

Джерело

інформації

На

початок

2013

року

Струк-

тура, %

На

початок

2014

року

Струк-

тура, %

Абсолютне

відхилення,

тис. грн.

Темп

зростання,

%

На кінець

2014 року

Струк-

тура, %

Абсолютне

відхилення,

тис. грн.

Темп

зростання,

%

Довгострокові

зобов'язання всього

Ф№1, ряд.

1595 1550 0,45 1550 0,55 0 100,00 1550 0,55 0 100,00

Інші довгострокові

зобов'язання

Ф№1, ряд.

1515 1550 0,45 1550 0,55 0 100,00 1550 0,55 0 100,00

Поточні зобов'язання

всього

Ф№1, ряд.

1695 341962 99,55 280904 99,45 -61058 82,14 280103 99,45 -801 99,71

Поточна

заборгованість за

довгостроковими

зобов'язаннями:

Ф№1, ряд.

1610 339555 98,85 280439 99,29 -59116 82,59 279468 99,22 -971 99,65

за товари, роботи

послуги Ф№1, ряд.

1615 249 0,07 298 0,11 49 119,68 488 0,17 190 163,76

за розрахунками з

бюджетом Ф№1, ряд.

1620 45 0,01 13 0,00 -32 28,89 37 0,01 24 284,62

за розрахунками зі

страхування

Ф№1, ряд.

1625 0 0,00 15 0,01 15 х 13 0,00 -2 86,67

за розрахунками з

оплати праці

Ф№1, ряд.

1630 0 0,00 35 0,01 35 х 25 0,01 -10 71,43

за одержаними

авансами

Ф№1, ряд.

1635 0 0,00 1 0,00 1 х 7 0,00 6 700,00

Інші поточні

зобов'язання

Ф№1, ряд.

1690 2113 0,62 91 0,03 -2022 4,31 11 0,00 -80 12,09

Разом 343512 100,00 282454 100,00 -61058 82,23 281653 100,00 -801 99,72

Примітка. Джерело : [сформовано автором]

241

Таблиця К.3

Аналіз структури і динаміки кредиторської заборгованості ПАТ «Запоріжтрансформатор»

за 2013-2014 рр. (тис. грн.)

Найменування

показника

Джерело

інформації

На

початок

2013 р.

Структура,

%

На

початок

2014 р.

Структура,

%

Абсолютне

відхилення,

тис. грн.

Темп

зростання,

%

На

кінець

2014 р.

Структура,

%

Абсолютне

відхилення,

тис. грн.

Темп

зростання,

%

Довгострокові

зобов'язання всього

Ф№1, ряд.

1595 101224 3,41 104965 3,29 3741 103,70 144473 2,71 39508 137,64

Відстрочені

податкові

зобов'язання

Ф№1, ряд.

1500 51896 1,75 45919 1,44 -5977 88,48 92952 1,75 47033 202,43

Поточні

зобов'язання всього

Ф№1, ряд.

1695 2868715 96,59 3089428 96,71 220713 107,69 5178241 97,29 2088813 167,61

Короткострокові

кредити банків

Ф№1, ряд.

1600 1409414 47,46 1853884 58,04 444470 131,54 3429649 64,43 1575765 185,00

Поточна

заборгованість за

довгостроковими

зобов'язаннями:

Ф№1, ряд.

1610 831364 27,99 431788 13,52 -399576 51,94 540831 10,16 109043 125,25

за товари, роботи

послуги

Ф№1, ряд.

1615 451360 15,20 424098 13,28 -27262 93,96 343233 6,45 -80865 80,93

за розрахунками з

бюджетом

Ф№1, ряд.

1620 10671 0,36 2249 0,07 -8422 21,08 1572 0,03 -677 69,90

за розрахунками зі

страхування

Ф№1, ряд.

1625 4284 0,14 3793 0,12 -491 88,54 2007 0,04 -1786 52,91

за розрахунками з

оплати праці

Ф№1, ряд.

1630 9151 0,31 8186 0,26 -965 89,45 4873 0,09 -3313 59,53

за одержаними

авансами

Ф№1, ряд.

1635 145163 4,89 105340 3,30 -39823 72,57 286652 5,39 181312 272,12

за розрахунками з

учасниками

Ф№1, ряд.

1640 7184 0,24 259794 8,13 252610 3616,29 259474 4,87 -320 99,88

Інші поточні

зобов'язання

Ф№1, ряд.

1690 124 0,00 296 0,01 172 238,71 309828 5,82 309532 104671,62

Разом 2969939 100,00 3194393 100,00 224454 107,56 5322714 100,00 2128321 166,63

242

Таблиця К.4

Аналіз структури і динаміки кредиторської заборгованості ПАТ «Запорізький механічний завод»

за 2013-2014 рр. (тис. грн.)

Найменування

показника

Джерело

інформації

На

початок

2013 р.

Структура,

%

На

початок

2014 р.

Структура,

%

Абсолютне

відхилення,

тис. грн.

Темп

зростання,

%

На

кінець

2014 р.

Структура,

%

Абсолютне

відхилення,

тис. грн.

Темп

зростання,

%

Довгострокові

зобов'язання всього

Ф№1, ряд.

1595 806,00 7,83 870,00 8,86 64,00 107,94 675,00 34,56 -195,00 77,59

Поточні зобов'язання

всього

Ф№1, ряд.

1695 9486,00 92,17 8945,00 91,14 -541,00 94,30 1278,00 65,44 -7667,00 14,29

за товари, роботи

послуги Ф№1, ряд.

1615 1526,00 14,83 1650,00 16,81 124,00 108,13 241,00 12,34 -1409,00 14,61

за розрахунками з

бюджетом Ф№1, ряд.

1620 373,00 3,62 87,00 0,89 -286,00 23,32 506,00 25,91 419,00 581,61

за розрахунками зі

страхування

Ф№1, ряд.

1625 69,00 0,67 106,00 1,08 37,00 153,62 1,00 0,05 -105,00 0,94

за розрахунками з

оплати праці

Ф№1, ряд.

1630 237,00 2,30 264,00 2,69 27,00 111,39 3,00 0,15 -261,00 1,14

за одержаними авансами Ф№1, ряд.

1635 4630,00 44,99 5759,00 58,68 1129,00 124,38 34,00 1,74 -5725,00 0,59

Інші поточні

зобов'язання

Ф№1, ряд.

1690 2651,00 25,76 1079,00 10,99 -1572,00 40,70 493,00 25,24 -586,00 45,69

Разом 10292,00 100,00 9815,00 100,00 -477,00 95,37 1953,00 100,00 -7862,00 19,90

Примітка. Джерело : [сформовано автором]

243

Таблиця К.5

Аналіз структури і динаміки кредиторської заборгованості ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод»

за 2013-2014 рр. (тис. грн.)

Найменування

показника

Джерело

інформації

На

початок

2013 р.

Структура,

%

На

початок

2014 р.

Структура,

%

Абсолютне

відхилення,

тис. грн.

Темп

зростання,

%

На кінець

2014 р.

Структура,

%

Абсолютне

відхилення,

тис. грн.

Темп

зростання,

%

Довгострокові

зобов'язання всього

Ф№1, ряд.

1595 591,00 0,63 2037,00 1,49 1446,00 344,67 3857,00 2,58 1820,00 189,35

Інші довгострокові

зобов'язання

Ф№1, ряд.

1515 591,00 0,63 2037,00 1,49 1446,00 344,67 3857,00 2,58 1820,00 189,35

Відстрочені

податкові

зобов'язання

Ф№1, ряд.

1500 0,00 0,00 1018,00 0,75 1018,00 x 2869,00 1,92 1851,00 281,83

Поточні

зобов'язання всього

Ф№1, ряд.

1695 93696,00 99,37 134273,00 98,51 40577,00 143,31 145528,00 97,42 11255,00 108,38

Короткострокові

кредити банків

Ф№1, ряд.

1600 15848,00 16,81 0,00 0,00 -15848,00 0,00 29880,00 20,00 29880,00 x

за товари, роботи

послуги

Ф№1, ряд.

1615 69427,00 73,63 97263,00 71,35 27836,00 140,09 104337,00 69,84 7074,00 107,27

за розрахунками з

бюджетом

Ф№1, ряд.

1620 3506,00 3,72 27274,00 20,01 23768,00 777,92 4866,00 3,26 -22408,00 17,84

у т.ч. з податку на

прибуток

Ф№1, ряд.

1621 0,00 0,00 6104,00 4,48 6104,00 X 0,00 0,00 -6104,00 0,00

за розрахунками зі

страхування

Ф№1, ряд.

1625 1596,00 1,69 2873,00 2,11 1277,00 180,01 2164,00 1,45 -709,00 75,32

за розрахунками з

оплати праці

Ф№1, ряд.

1630 3124,00 3,31 6641,00 4,87 3517,00 212,58 4090,00 2,74 -2551,00 61,59

за одержаними

авансами

Ф№1, ряд.

1635 23,00 0,02 38,00 0,03 15,00 165,22 61,00 0,04 23,00 160,53

Інші поточні

зобов'язання

Ф№1, ряд.

1690 172,00 0,18 184,00 0,13 12,00 106,98 130,00 0,09 -54,00 70,65

Разом 94287,00 100,00 136310,00 100,00 42023,00 144,57 149385,00 100,00 13075,00 109,59

244

ДОДАТОК Л

Таблиця Л.1

Аналіз структури і динаміки грошових коштів ПАТ «Мотор Січ» за 2013-2014 рр. (тис. грн.)

Стаття Код рядка За звітний

період

За аналогічний

період

попереднього

року

Абсолютне

відхилення

Відносне

відхилення,%

1 2 3 4 5 6

I. Рух коштів у результаті операційної діяльності

Надходження від:

3000 3533765 2544458 989307 138,88 Реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Повернення податків і зборів 3005 583566,0 541663,0

41903 107,74 у тому числі податку на додану вартість 3006 580197,0 535813,0

Цільового фінансування 3010 35751,0 7416,0

28335 482,08 Інші надходження 3095 365035,0 962075,0

Витрачання на оплату: 3100

(1789247) (1825181) 35934 98,03 Товарів (робіт, послуг)

Праці 3105 (1113573) (1051498) -62075

105,90 Відрахувань на соціальні заходи 3110 (567016) (519348) -47668

Зобов’язань з податків і зборів 3115 (264600) (227805) -36795

116,15 Інші витрачання 3190 (685794) (589077) -96717

Чистий рух коштів від операційної діяльності 3195 1380864,0 1100344,0 280520 125,49

II. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності

Надходження від реалізації:

3200 64375 6101 58274 1055,15 фінансових інвестицій

необоротних активів 3205 247,0 28710,0 -28463,0 0,86

Надходження від отриманих:

3215 11412,0 908,0 10504,0 1256,83 відсотків

Дивідендів 3220 202,0 4906,0 -4704,0 4,12

Інші надходження 3250 9974,0 50573,0 -40599,0 19,72

245

Продовження таблиці Л.1

1 2 3 4 5 6

Витрачання на придбання:

3255 (599366) 397307 -996673 150,86 фінансових інвестицій

необоротних активів 3260 (431561) (388199) -43362 111,17

Виплати за деривативами 3270 (0) (0) 0 0

Інші платежі 3290 (14005) (67) -13938 20902,99

Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності 3295 913857,0 741003,0 172854 123,33

III. Рух коштів у результаті фінансової діяльності

Надходження від:

3300 10626 5380 5246 197,51 Власного капіталу

Отримання позик 3305 276160,0 320964,0 -44804,0

86,04 Інші надходження 3340 4302,0 1504,0 2798,0

Витрачання на:

3345 (10485) (0) -10485 0,00 Викуп власних акцій

Погашення позик 3350 429469,0 390367,0 39102,0 110,02

Сплату дивідендів 3355 (12645) (16060) 3415,0 78,74

Інші платежі 3390 (8542) (1041) -7501,0 820,56

Чистий рух коштів від фінансової діяльності 3395 235293,0 119065,0 116228,0 197,62

Чистий рух грошових коштів за звітний період 3400 231714,0 240276,0 -8562,0 96,44

Залишок коштів на початок року 3405 457228,0 218523,0 238705,0 209,24

Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів 1541 МИНУС 3410 261531,0 1541,0 259990,0 16971,51

Залишок коштів на кінець року 3415 950503,0 457258,0 493245,0 207,87

Примітка. Джерело : [сформовано автором]

246

Таблиця Л.2

Аналіз структури і динаміки грошових коштів ПАТ «Запоріжтрансформатор» за 2013—2014 рр. (тис. грн.)

Стаття

Код

рядка

За звітний

період

За аналогічний

період минулого

року

Абсолютне

відхилення

Відносне

відхилення

1 2 3 4 5 6

І Рух коштів у результаті операційної діяльності

3000 1066806 2572320 -1505514 41,47 Реалізація продукції (товарів, робіт, послуг)

Повернення податків і зборів 3005 81388 205041 -123653 39,69

у т.ч. податку на додану вартість 3010 36 4552 -4516 0,79

Цільове фінансування 3015 776384 1004375 -227991 77,30

Інші надходження 3095 77932 303617 -225685 25,67

Витрачання на оплату:

3100 -624000 -1217710 593710 51,24 Товарів( робіт, послуг)

Праці 3105 -148499 -190816 42317 77,82

Відрахування на соціальні заходи 3110 -71623 -94702 23079 75,63

Забов’язання з податків і зборів 3115 -81212 -394344 313132 20,59

Інші витрачання 3190 -127556 -320596 193040 39,79

Чистий рух коштів від операційної діяльності 3195 490555 1211607 -721052 40,49

ІІ Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності:

3200 4107 14 4093 29335,71 фінансових інвестицій

необоротних активів 3205 0 0 0 0

Надходження від отриманих:

3215 0 0 0 0 відсотків

дивідендів 3220 1054 0 1054 0

Інші надходження 3250 0 0 0 0

Витрачання на придбання:

3255 -67009 -332085 265076 20,18 фінансових інвестицій

необоротних активів 3260 -23018 -47671 24653 48,29

Виплати за деривативами 3270 0 0 0 0

Інші платежі 3290 0 0 0 0

Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності 3295 84866 379742 -294876 22,35

247

Продовження таблиці Л.2

Примітка. Джерело : [сформовано автором]

1 2 3 4 5 6

ІІІ Рух коштів у результаті фінансової діяльності

3300 0 0 0 0 Власного капіталу

Отриманих позик 3305 7532848 3264860 4267988 230,72

Інші надходження 3340 205566 5649 199917 3638,98

Витрачання на:

3345 0 0 0 0 Викуп власних акцій

Погашення позик 3350 7784293 3229065 4555228 241,07

Оплату дивідендів 3355 -317 -692787 692470 0,05

Інші платежі 3390 -50591 -5653 -44938 894,94

Чистий рух грошових коштів від фінансової діяльності 3395 409407 877714 -468307 46,64

Чистий рух коштів за звітний період 3400 3718 45849 -42131 8,11

Залишок коштів на початок року 3405 79981 98701 -18720 81,03

Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів 3410 20131 27129 -6998 74,20

Залишок коштів на кінець року 3415 96394 79981 16413 120,52

248

Таблиця Л.3

Аналіз структури і динаміки грошових коштів ПАТ «Запорізький автомобільний завод» за 2013-2014 рр.

(тис. грн.)

Стаття Код рядка За звітний

період За аналогічний

період Абсолютне відхилення

Відносне відхилення

I. Рух коштів у результаті операційної діяльності Надходження від:

3000 1357 604 753 224,67 Реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Повернення податків і зборів 3005 0 0 0 0

у тому числі податку на додану вартість 3010 0 0 0 0

Цільового фінансування 3015 7 0 7 0

Інші надходження 3095 0 11 -11 0

Витрачання на оплату:

3100 -755 -626 -129 120,61 Товарів (робіт, послуг)

Праці 3105 -732 -865 133 84,62

Відрахувань на соціальні заходи 3110 -302 -362 60 83,43

Зобов’язань з податків і зборів 3115 -291 -1328 1037 21,91

Інші витрачання 3190 -105 -28 -77 375,00

Чистий рух коштів від операційної діяльності 3195 -268 -1163 895 23,04

II. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності Надходження від реалізації:

3200 1150 57985 -56835 1,98 фінансових інвестицій

необоротних активів 3205 420 118 302 355,93

Надходження від отриманих:

3215 0 0 0 0 відсотків

Дивідендів 3220 2 6 -4 33,33

Витрачання на придбання:

3255 -52 0 0 фінансових інвестицій

необоротних активів 3260 -154 -10 -144 1540,00

Виплати за деривативами 3270 0 0 0 0,00

Інші платежі 3290 0 0 0 0,00

249

Продовження таблиці Л.3

1 2 3 4 5 6

Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності 3295 1366 58099 -56733 2,35

III. Рух коштів у результаті фінансової діяльності

Надходження від:

3300 0 0 0 0 Власного капіталу

Отримання позик 3305 0 0 0 0

Інші надходження 3340 255 2184 -1929 11,68

Витрачання на:

3345 0 0 0 0 Викуп власних акцій

Погашення позик 3350 0 0 0 0

Сплату дивідендів 3355 0 0 0 0

Інші платежі 3390 -971 -59116 58145 1,64

Чистий рух коштів від фінансової діяльності 3395 -716 -56932 56216 1,26

Чистий рух грошових коштів за звітний період 3400 382 4 378 9550,00

Залишок коштів на початок року 3405 2992 2988 4 100,13

Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів 3410 2808 0 2808 0,00

Залишок коштів на кінець року 3415 6182 2992 3190 206,62

Примітка. Джерело : [сформовано автором]

250

Таблиця Л.4

Аналіз структури і динаміки грошових коштів ПАТ «Запорізький механічний завод» за 2013-2014 рр.

(тис. грн.)

Стаття Код

рядка За звітний

період За аналогічний період

минулого року Абсолютне відхилення

Відносне відхилення

1 2 3 4 5 6

І Рух коштів у результаті операційної діяльності

3000 22556 13081 9475 172,43 Реалізація продукції (товарів, робіт, послуг)

Повернення податків і зборів 3005 0 0 0 х

у т.ч. податку на додану вартість 3010 0 0 0 х

Цільове фінансування 3015 13710 23793 -10083 57,62

Інші надходження 3095 7381 3100 4281 238,10

Витрачання на оплату:

3100 -9946 -12432 2486 80,00 Товарів( робіт, послуг)

Праці 3105 -5662 -5800 138 97,62

Відрахування на соціальні заходи 3110 -3096 -3263 167 94,88

Забов’язання з податків і зборів 3115 -2267 -3059 792 74,11

Інші витрачання 3190 -3397 -1000 -2397 339,70

Чистий рух коштів від операційної діяльності 3195 1283 700 583 183,29

ІІ Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності:

3200 0 0 0 0 фінансових інвестицій

необоротних активів 3205 0 0 0 0

Надходження від отриманих:

3215 105 77 28 136,36 Відсотків

Дивідендів 3220 0 0 0 0

Інші надходження 3250 360 0 360 0

Витрачання на придбання:

3255 0 0 0 0 фінансових інвестицій

необоротних активів 3260 -711 -1237 526 57,48

Виплати за деривативами 3270 0 0 0 0

Інші платежі 3290 0 -154 154 0

Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності 3295 -246 -3314 3560 7,42

251

Продовження таблиці Л.4

1 2 3 4 5 6

ІІІ Рух коштів у результаті фінансової діяльності

3300 0 0 0 0 Власного капіталу

Отриманих позик 3305 0 0 0 0

Інші надходження 3340 0 0 0 0

Витрачання на:

3345 0 0 0 0 Викуп власних акцій

Погашення позик 3350 0 0 0 0

Оплату дивідендів 3355 0 0 0

Інші платежі 3390 0 0 0 0

Чистий рух грошових коштів від фінансової

діяльності 3395 0 0 0 0

Чистий рух коштів за звітний період 3400 1037 -2614 3651 -39,67

Залишок коштів на початок року 3405 2210 4824 -2614 45,81

Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів 3410 0 0 0 0

Залишок коштів на кінець року 3415 3247 2210 1037 146,92

Примітка. Джерело : [сформовано автором]

252

Таблиця Л.5

Аналіз структури і динаміки грошових коштів ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод»

за 2013-2014 рр. (тис. грн.)

Стаття

Код

рядка

За звітний

період

За аналогічний

період минулого

року

Абсолютне

відхилення

Відносне

відхилення

1 2 3 4 5 6

І Рух коштів у результаті операційної діяльності

3000 420598 435050 -14452 96,68 Реалізація продукції (товарів, робіт, послуг)

Повернення податків і зборів 3005 9 18 -9 50,00

у т.ч. податку на додану вартість 3010 5 18 27,78

Цільове фінансування 3015 554 1326 41,78

Інші надходження 3095 463 18863 2,45

Витрачання на оплату:

3100 -240215 -247337 7122 97,12 Товарів( робіт, послуг)

Праці 3105 -70010 -78583 8573 89,09

Відрахування на соціальні заходи 3110 -38536 -42487 3951 90,70

Забов’язання з податків і зборів 3115 -69016 -46383 -22633 148,80

Інші витрачання 3190 -3888 -6017 2129 64,62

Чистий рух коштів від операційної діяльності 3195 463 18863 -18400 2,45

ІІ Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності:

3200 0 0 0 0 фінансових інвестицій

необоротних активів 3205 0 0 0 0

Надходження від отриманих:

3215 0 0 0 0 відсотків

дивідендів 3220 0 0 0 0

Інші надходження 3250 0 48 -48 0

Витрачання на придбання:

3255 0 0 0 0 фінансових інвестицій

необоротних активів 3260 -3730 -1907 -1823 195,60

253

Продовження таблиці Л.5

1 2 3 4 5 6

Інші платежі 3290 0 0 0 0

Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності 3295 -3770 -1859 -1911 202,80

ІІІ Рух коштів у результаті фінансової діяльності

3300 0 0 0 0 Власного капіталу

Отриманих позик 3305 207440 125809 81631 164,88

Інші надходження 3340 0 0 0 0

Витрачання на:

3345 0 0 0 0 Викуп власних акцій

Погашення позик 3350 177560 141657 35903 125,35

Оплату дивідендів 3355 -23394 -326 -23068 7176,07

Інші платежі 3390 0 0 0 0

Чистий рух грошових коштів від фінансової діяльності 3395 4073 -16927 21000 -24,06

Чистий рух коштів за звітний період 3400 806 77 729 1046,75

Залишок коштів на початок року 3405 84 7 77 1200

Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів 3410 0 0 0 0

Залишок коштів на кінець року 3415 890 84 806 1059,52381

Примітка. Джерело : [сформовано автором]

254

ДОДАТОК М

Таблиця М.1

Матриця взаємозв’язку функцій контролю в системі управління (на прикладі посади Фінансового

директора)

Функції контролю/

Функції управління

Перевірочна Інформаційна Діагнос-

тична

Комунікаційна Орієнтуюча Захисна

1 2 3 4 5 6 7

Планування Визначає та формулює

політику розвитку

об’єднання підприємств.

Облік

Контроль Забезпечує виконання

встановлених завдань

щодо економічних

показників; виконання

фінансових зобов’язань

перед державним

бюджетом,

постачальниками,

замовниками і банками;

використання коштів за

цільовим призначенням;

дотримання чинних умов

оплати праці та

преміювання. Забезпечує

додержання законності,

активне використання

правових засобів

удосконалення управління

та функціонування в

ринкових умовах,

зміцнення договірної та

фінансової дисципліни.

255

Продовження таблиці М.1

1 2 3 4 5 6 7 Аналіз Доповідає

вищому управлінському органу

Аналізує результати діяльності об’єднання підприємств.

Регулювання Вирішує фінансові та інші питання згідно з установчими документами об’єднання підприємств та в межах, визначених радою директорів або іншим органом, який утворив об’єднання підприємств.

Організовує роботу й ефективну взаємодію структурних підрозділів об’єднання підприємств на основі застосування методів науково обґрунтованого планування і нормативів матеріальних, фінансових і трудових витрат, широкого розповсюдження передового досвіду, а також максимальної мобілізації резервів об’єднання підприємств, підвищення технічного рівня і якості праці, раціонального і економного витрачання всіх видів ресурсів, забезпечуючи досягнення високих техніко-економічних показників.

Спрямовує діяльність виробничих одиниць, цехів та інших структурних підрозділів об’єднання підприємств на досягнення високих економічних та фінансових результатів, забезпечення підвищення продуктивності праці, широкого запровадження нової техніки і прогресивних методів організації управління, удосконалення господарського механізму.

256

Продовження таблиці М.1

1 2 3 4 5 6 7 Координація Представляє

об’єднання підприємств на зустрічах зі сторонніми організаціями, включаючи урядові та інші органи влади.

Керує на основі статуту про об’єднання підприємств виробничою, науковою та іншою діяльністю для вирішення загальних економічних та соціальних завдань.

Дотримується конфіденційності в роботі з службовими документами відповідно до вимог чинного законодавства.

Мотивація Забезпечує правильне поєднання економічних і адміністративних методів керівництва, матеріальних і моральних стимулів підвищення ефективності праці, а також підвищення відповідальності працівників за доручену справу.

Примітка. Джерело : [86; 142]

257

ДОДАТОК Н

Таблиця Н.1

Матриця взаємозв’язку функцій контролю в системі управління (на прикладі посади головного бухгалтера)

Функції контролю/

Функції управління

Перевірочна Інформаційна Діагнос-

тична

Комунікаційна Орієнтуюча Захисна

1 2 3 4 5 6 7

Прогнозування

Планування Організує роботу з

підготовки пропозицій для

власника (керівника)

підприємства щодо

удосконалення ведення

обліку.

Облік Здійснює заходи

щодо надання

повної, правдивої

та неупередженої

інформації про

фінансовий стан,

результати

діяльності та рух

коштів

підприємства.

Бере участь у

підготовці та

поданні інших

видів звітності, які

передбачають

підпис головного

бухгалтера, до

органів вищого

рівня

258

Продовження таблиці Н.1

1 2 3 4 5 6 7

Контроль Організує контроль за відображенням на рахунках бух. обліку всіх госп. операцій. Вимагає від підрозділів, служб та працівників забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Здійснює контроль за веденням касових операцій, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Бере участь у проведенні інвентаризаційної роботи

Забезпечує перевірку стану бух. обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах.

259

Продовження таблиці Н.1

1 2 3 4 5 6 7 Аналіз

Регулювання Забезпечує складання на

основі даних бух. обліку

фінансової звітності

підприємства, підписання її

та подання в установлені

строки користувачам.

Керує працівниками

бухгалтерського обліку

підприємства та розподіляє

між ними посадові

завдання та обов’язки.

Знайомить працівників з

нормативно-методичними

документ-тами та

інформаційними

матеріалами, які

стосуються їх діяльності, а

також зі змінами в

законодавстві. Забезпечує

перерахування податків та

зборів, проводить

розрахунки з іншими

кредиторами відповідно до

договірних зобов’язань.

Вживає всіх

необхідних заходів

для запобігання

несанкціонованому

та непомітному

виправленню записів

у первинних

документах і

регістрах бух. обліку

та збереження

оброблених

документів, регістрів

і звітності протягом

встановленого

терміну.

Примітка. Джерело : [86; 142]

260

ДОДАТОК П

Таблиця П.1

Тактична карта-графік контролю здійснення касових операцій

Надходження готівки

до каси

Дії контролера – момент виконання Витрачання готівки з каси Дії контролера – момент виконання

1 2 3 4

готівкова виручка від

реалізації продукції

(товарів, робіт, послуг)

та іншого майна

(включаючи основні

засоби, нематеріальні

активи, продукцію

допоміжного та

обслуговуючого

виробництва)

Перевірка справності РРО, що видає

фіскальний касовий чек за товари (послуги),

або техніку записів в розрахунковій квитанції

щодо відображення номенклатурних позицій

товару; його ціни; суми, наданої покупцем; і

решти, що йому повернута – візуальне

спостереження за роботою касира протягом

першої години в присутності покупців

видача коштів під звіт на

відрядження

Логічна перевірка обґрунтованості мети і

строку відрядження згідно наказу

керівника; арифметична перевірка

можливих витрат на відрядження з

врахуванням добових відповідно до

затверджених на підприємстві норм3 [132] –

дозвіл на видачу підтверджується

візуванням перед здійсненням операції.

безоплатно одержані

кошти

перевірка і документальне оформлення умов

такого отримання з обов’язковим

визначенням суб’єкта, що безоплатно надає

кошті (дані паспорту та Номеру облікової

картки платника податків), – щоразу в

момент такої операції

видача коштів під звіт на

купівлю сільгосппродукції

у населення та заготівку

вторинної сировини (крім

металолому),

або на інші господарські

потреби

Перевірка погашення штатним робітником

попередніх підзвітних зобов’язань (видача

нових підзвітних сум проводиться за умови

звітування такою особою за раніше

отримані під звіт кошти).

3 Граничні норми добових витрат визначено абз. 6 пп. 170.9.1 Податкового Кодексу України для цілей оподаткування податком з доходів фізичних осіб [129].

261

Продовження таблиці П.1

1 2 3 4

відшкодування

матеріальних збитків

перевірка розміру відшкодування і наявності

підстав – рішення суду з кримінальної справи

або факт псування майна, що підтверджений

особистими поясненнями працівника та / або

рішеннями за результатами роботи

спеціально створеної комісії, – щоразу в

момент такої операції

інкасування готівки

самостійно через касу

банку або з

використанням

програмно-технічного

комплексу

самообслуговування

(термінал для

поповнення рахунків)

зустрічна перевірка квитанції до приходного

документу банку на внесення готівки

(квитанція з терміналу), банківської виписки і

видаткового касового ордеру на предмет

повноти суми і дати зарахування на

банківський рахунок коштів – кожні 10 днів

(наприклад: 5, 15, 25 число)

внески до статутного

капіталу

перевірка узгодженості з Протоколом Ради

Засновників – щоразу в момент такої операції

інкасування готівки до

банку за допомогою

інкасаторських служб

зустрічна перевірка копії супровідної відомості

[52] (яка завізована підписом і печаткою

інкасатора) з банківською випискою і

видатковим касовим ордеру на предмет

повноти суми і дати зарахування на

банківський рахунок коштів – два рази на

місяць (наприклад: 7 і 23 числа)

платежі за надане в

лізинг (оренду) майно

перевірка своєчасності та суми надходження

згідно угоди про лізинг (оренду) майно і

рахунку на сплату – щоразу в момент такої

операції

повернення коштів

покупцю за товар

можливе тільки через операційну касу;

якщо операції в касі проводяться через РРО, то

контролер звіряє суму у фіскальному касовому

чеку видачі коштів (видатковий чек) і прас-

листі на товар;

якщо із застосуванням розрахункового чеку, то

звірена сума повинна бути зі знаком мінус «-»

– щоразу в момент здійснення такої операції в

присутності касира і покупця

погашення дебіторської

заборгованості,

заборгованості за

позиками

перевірка суми і строку, що зазначені у

рахунку на сплату, складання пояснювальної

записки у разі невідповідності

дохід (проценти) від

володіння

корпоративними

правами

перевірка своєчасності та суми надходження

згідно розмірів дивідендів за рішенням Ради

акціонерів – щоразу в момент такої операції

передача коштів з

центральної каси до

операційних кас

звіряється сума видачі у Книзі обліку виданих і

прийнятих старшим касиром грошей [129] або

у видатковому касовому ордері центральної

каси і Касовій книзі

з прибутковим касовим ордером операційної

каси – щотижня без попередження касирів на

початку їх робочої зміни

262

Продовження таблиці П.1

1 2 3 4

повернення

невикористаних

підзвітних сум

перевірка відповідності сумі, що зазначена у

Звіті про використання коштів, виданих на

відрядження або під звіт [49] і строку

користування підзвітними коштами 4

[67;132;135] – щоразу в момент такої

операції на суму більше ніж встановлений

ліміт каси або за умови несвоєчасності

повернення коштів

передача коштів з

операційної до

центральної каси

звіряється сума переміщення коштів у ВКО

операційної каси і ПКО центральної каси з

даними отриманих коштів у Книзі обліку

виданих і прийнятих старшим касиром грошей

– щотижня без попередження касирів

наприкінці їх робочої зміни

отримання готівки з

розрахункового рахунку

банку

перевірка підстав для заповнення чеку на

зняття коштів з банківського рахунку;

взаємна перевірка суми знятих коштів за

корінцем чеку, банківської випискою і

прибутковим касовим ордером – у день

отримання банківської виписки, щодо

здійсненої операції

виплати заробітної

плати

взаємна перевірка Розрахунково-платіжної

відомості, відомості на виплату грошей з

штатним розписом з метою попередження

завищення виплат і наявності зайвих осіб; для

видачі премій та винагород слід перевірити

наказ про призначення таких сум – перед

видачею коштів

інші надходження перевірка документів про підстави і запису в

спец. Журналі для особливих операцій

(рекомендується до впровадження

дисертантом) – щоразу в момент такої

операції на суму більше ніж встановлений

ліміт каси

інші витрачання логічна перевірка обґрунтованості підстав на

видачу коштів (наказ керівника або Головного

бухгалтера з обов’язковим їх візуванням), суми

видачі у ВКО і записі в спец. Журналі для

особливих операцій (рекомендується до

впровадження дисертантом) - щоразу в

момент такої операції

Примітка. Джерело : [129]

263

263

Додаток 8

до Положення про ведення касових

операцій у національній валюті в Україні

Розрахунок

встановлення ліміту залишку готівки в касі __________________________________________________________________________

____________ (найменування підприємства)

______________________________________________________________________________________

(місцезнаходження підприємства

1. Касові обороти

Найменування показника Установлено підприємством

1. Ліміт залишку готівки в касі

Найменування показника Визначається строк здавання готівкової

виручки (готівки) та зазначаються

реквізити договорів банківських рахунків

2. Строки здавання готівкової виручки (готівки)

Керівник підприємства Головний (старший) бухгалтер

"___" ____________ 200_ року. "___" ____________ 200_ року.

М. П.

№

з/п Найменування показників

Фактично за три будь-які місяці поспіль

з останніх дванадцяти, що передують

строку встановлення (перегляду) ліміту

каси

1 Готівкова виручка (надходження до кас,

крім сум, що одержані з банків)

2 Середньоденні надходження (рядок 1

розділити на кількість робочих днів

підприємства за три місяці)

3 Виплачено готівкою на різні потреби, а

також на відрядження (крім виплат,

пов'язаних з оплатою праці, пенсій,

стипендій, дивідендів)

4 Середньоденна видача готівки (рядок 3

розділити на кількість робочих днів

підприємства за три місяці)

ДОДАТОК Р

Таблиця Р.1

Оригінал «Розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в

касі»

264

264

Додаток 8

до Положення про ведення касових операцій у

національній валюті в Україні

Розрахунок

встановлення ліміту залишку готівки в касі

__________________________________________________________________________

____________

(найменування підприємства)

__________________________________________________________________________

____________

(місцезнаходження підприємства)

1. Касові обороти

N

з/п Найменування показників

Фактично за три будь-які місяці поспіль з

останніх дванадцяти, що передують строку

встановлення (перегляду) ліміту каси

Період Сума (тис. грн.)

1 Готівкова виручка (надходження до

кас, крім сум, що одержані з банків)

2 Середньоденні надходження (рядок 1

розділити на кількість робочих днів

підприємства за три місяці)

Х

3 Виплачено готівкою на різні потреби, а

також на відрядження (крім виплат,

пов’язаних з оплатою праці, пенсій,

стипендій, дивідендів)

4 Середньоденна видача готівки (рядок 3

розділити на кількість робочих днів

підприємства за три місяці)

Х

Найменування показника Установлено підприємством (сума,

тис. грн.)

1. Ліміт залишку готівки в касі

встановлено на підставі надходжень / витрачань (необхідне

підкреслити)

2. Строки здавання готівкової виручки (готівки)

3. Реквізити договорів банківських рахунків

Таблиця Р.2

Удосконалений «Розрахунок

встановлення ліміту залишку готівки в касі»

265

265

Продовження таблиці Р.2

Додаткові умови

№

з/п

Сутність умови Альтернативні варіанти (підкреслити)

1 2 3

1 в населеному пункті

функціонування

підприємства …

є банк банк відсутній

х

2 день здачі виручки до

банку

співпадає з днем її

надходження

наступний від дня її

надходження

один раз на

тиждень

3 робота у вихідні дні Так ні х

4 робота у святкові дні Так ні х

5 тривалість

операційного часу

банку

з 9 до 17 години наявність вечірньої

каси (до 20 години) х

6 інкасація готівки здійснюється

інкасаторською

службою банку

здійснюється

незалежним

посередником –

інкасаторською

службою

здійснюється

самостійно через

касу банку або

термінал

7 здійснення через касу

виплат, що належать до

фонду оплати праці, а

також пенсій,

стипендій, дивідендів

або доходу

(підкреслити, що саме)

раз на місяць декілька разів на

місяць (зазначити

умовні строки)

__________________

не здійснюється

Керівник підприємства Головний (старший) бухгалтер

"___" ____________ 20__ року. "___" ____________ 20__ року.

М. П.

266

266

ДОДАТОК С

Стандарту внутрішнього контролю «Виявлення фактів шахрайства та помилок

в управлінні підприємством»

Розроблювач:

_____________

(П.І,Б., підпис)

Дата розробки:

«__» ________р.

ЗМІСТ

1. Загальні положення:

1.1. Основні поняття і визначення

1.2. Мета, завдання стандарту та функції ВК

1.3. Сфера діяльності та значення стандарту

1.4. Значення стандарту для контролю якості

1.5. Взаємозв’язок із діючими нормативно-правовими актами і стандартами

2. Вимоги до професійного рівня виконавців, їх права, обов'язки, відповідальність

3. Принципи здійснення контрольних процедур

4. Умови, скоєння злочинів, об'єкти і параметри (критерії) внутрішнього контролю

5. Організація контрольного заходу:

5.1. Загальне сприйняття процесу ВК

5.2. Підстави для проведення контрольного заходу (аналіз індикаторів та причин

ініціювання)

5.3. Попереднє ознайомлення і планування

5.4. Основне дослідження

5.5. Оформлення та надання результатів

5.6. Моніторинг виконання результатів контрольного заходу

5.7. Контроль якості проведення ВК

6. Основні засоби, методичні прийоми і способи внутрішнього контролю

7. Додатки

Служба внутрішнього контролю

«ПОГОДЖЕНО»:

Начальник юридичного відділу:

________________________________

(П.І,Б., підпис)

«ЗАТВЕРДЖУЮ»:

_____________________________

(П.І,Б., підпис)

267

267

Продовження додатку С

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ:

1.1. Основні поняття і визначення

Внутрішній контроль (скор. – ВК) — це комплекс контрольних дій, організованих

власником і керівництвом підприємства і спрямованих на досягнення мети підприємства з

позиції оцінки управлінської діяльності щодо різних рівнів управління в частині ідентифікації і

зниження ризику ведення бізнесу. Мета ВК полягає в сприянні раціональному використанню

засобів праці, предметів праці і самої праці в підприємницькій діяльності, відповідній чинному

законодавству і прийнятій обліково-економічній політиці підприємства [3, с. 13].

Процедури контролю – це методи і правила, розроблені адміністрацією для того, щоб

мати впевненість у тому, що: всі здійснювані господарські операції зареєстровані повністю і

точно; всі помилки в процесі ведення справ та реєстрації даних по них виявляються максимально

швидко; цілісність даних забезпечена обліковими регістрами або файлами комп'ютера; доступ до

активів і пов'язаних із ними документів обмежений. Процедури контролю дають впевненість у

тому, що цілі контролю будуть досягнуті і буде видана надійна фінансова інформація.

Шахрайство – маніпуляція; фальсифікація; зміна записів на рахунках бухгалтерського

обліку, облікових регістрів або документах; навмисне неправильне віднесення активів до різних

статей; знищення або пропуск результатів операцій або документів; відображення операцій без

розкриття їх змісту; підготовка і використання в обліку фальсифікованих первинних документів;

неправильне застосування прийнятих на підприємстві облікової політики і управлінських рішень

[1, с. 63-64]; заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи

зловживання довірою [9]; порушення норм законодавства; неадекватні записи в обліку.

Помилка – ненавмисне відхилення від правильних дій, вчинків, думок; різниця між

очікуваною або виміряної і реальною величиною; невідповідне відображення записів в обліку;

арифметична помилка; неправильне або недостатнє відображення інформації в облікових

формах; арифметична помилка; помилки в оцінці активів, пасивів і фінансових результатів;

недогляд у повноті відображення операцій; логічна помилка; різні відхилення від правил

контролю за діяльністю службових осіб; необґрунтованість застосування облікової політики;

помилки при заповненні звітних форм; випадкові неправильні проводки [1, с. 63-64].

Господарське правопорушення – протиправна дія або бездіяльність співробітника, яка

порушує суб’єктивні права іншого учасника господарських відносин або третіх осіб та не

відповідає встановленим нормам, стандартам, планам діяльності суб’єкта господарювання,

визначених внутрішніми організаційними регламентами з питань дотримання технології,

постачання, виробництва та реалізації, а також дотримання трудової дисципліни та виконання

прийнятих управлінських рішень [1, с. 71].

Суб'єкт шахрайства – особа, або група осіб, що є співробітником підприємства (або особа,

що залучена до співпраці на умовам контракту/угоди), що скоїли (намагались скоїти)

господарське правопорушення. Дана особа може входити як до складу керівництва організації

(мотивація – отримання бонусу; можливість стати акціонером (власником); отримання кредиту

(позики) для організації та ін.), так і бути з числа рядових працівників організації (мотивація –

отримання премії; прикриття крадіжок грошей і майна).

Предмет (об'єкт) шахрайства – матеріальна річ, інтелектуальний винахід/розробка,

нематеріальні активи, документація, фінансова звітність тощо, що представляє певну цінність і

стимулює підвищений інтерес або для шахрая, або для інших зацікавлених сторін. Даний стандарт

охоплює наступні предмети (об'єкти) шахрайства – це дебіторська і кредиторська заборгованість,

грошові кошти в касі та на рахунках в банку, фінансова звітність, управлінський персонал.

Об'єкт ВК щодо виявлення фактів шахрайства та помилок в управлінні підприємством –

це господарські операції, що відбуваються на підприємстві, документи, окремі або

взаємопов'язані економічні, організаційні, інформаційні, технологічні або інші характеристики

(результати) функціонування підприємства, стан яких можна оцінити кількісно та якісно, й спів

268

268

Продовження додатку С

ставити з еталоном або критерієм регламенту, положення, норми.

Підконтрольні суб'єкти – виконавці господарських операцій (служби, підрозділи

підприємства, посадові особи тощо), результати яких перевіряються на предмет відповідності,

законності, повноти, правильності, своєчасності, цільового спрямування, обґрунтованості та

інших параметрів контролю.

Суб'єкт ВК – контролюючий орган у межах підприємства (Служба контролю,

внутрішнього аудиту) або внутрішній контролер/співробітник бухгалтерії, який

підпорядковується Наглядовій Раді або дирекції підприємства у відповідності з посадовими

обов'язками, законодавчо закріпленими в нормативно-правових актах і посадових інструкціях,

здійснює контрольні дії щодо предмету ВК.

Предмет ВК щодо виявлення фактів шахрайства та помилок в управлінні підприємством –

це 1) ступінь відповідності, законності, повноти, правильності, своєчасності, цільового

спрямування, обґрунтованості здійснених господарських операцій; 2) причинно-наслідкові

зв'язки економічних явищ і процесів, які спричиняють факти шахрайства та помилок в

управлінні підприємством.

1.2. Мета, завдання стандарту та функції ВК

Мета стандарту – за допомогою стандартизації контрольних процедур допомагати

контролеру у виявленні фактів шахрайства і помилок в управлінні підприємства.

Завдання стандарту – виявлення фактів господарських правопорушень; попередження

шахрайства і помилок на підставі проведення контрольних заходів; забезпечення бізнесу

надійною інформацією; збереження активів; забезпечення ефективності господарської

діяльності; забезпечення відповідності обліку прийнятої облікової політики; забезпечення

дотримання правил складання і подання бухгалтерської фінансової звітності.

Серед основних можна виділити сім функцій ВК, а саме:

Інформаційна функція складається із забезпечення, збору, обробки достовірної інформації

для суб’єктів контролю про дійсний стан об’єкту контролю для вироблення та реалізації

ефективних управлінських рішень .

Діагностична функція направлена на вивчена, оцінку та систематизацію реального стану

діяльності підприємства, виявлення прихованих резервів для розвитку, передчасне виявлення

негативних явищ, таких як зловживання, крадіжки, банкрутство тощо.

Превентивна функція допомагає виявити небажані відхилення та запобігти негативних

наслідків. Оцінка законності та доцільності операції ще на стадії її виникнення дозволить

запобігти негативних наслідків ще до моменту їх появи. Як прояв превентивної функції

виділяють:

- контроль повноважень, який забезпечує виконання операцій, в яких є сенс (тобто,

операції, які не впливають на розвиток підприємства контроль повинен відхилити та відстежити

зміни в облікових записах щодо прийняття відповідного рішення);

- контроль збереження забезпечує раціональність використання майна підприємства,

запобігти незаконного присвоєння та крадіжки мана;

- документальний контроль забезпечує відображення в облікових регістрах всіх законних

операцій, правильність оформлення операцій та записів та попередження видалення операції без

відповідного дозволу.

Комунікаційна функція забезпечує підтримку зворотного зв’язку всередині підприємства

між його підрозділами та зовнішнього середовища, забезпечує надання інформації для виконання

діагностичної функції.

Функція коригування полягає у наданні пропозицій щодо корегувальних заходів до вже

прийнятих управлінських рішень, пошук засобі для своєчасного усунення виявлених помилок та

відхилень та попередження їх появи в майбутньому.

Координаційна функція забезпечує постійне та безперебійне функціонування

внутрішнього контролю, злагодженість у роботі всіх суб’єктів контролю, забезпечення єдності та

узгодження на всіх етапах управлінського процесу, відсутність у дублювання функціях.

269

269

Продовження додатку С

Функція оцінки забезпечує як оцінку стану об’єкта контролю так і всієї системи ВК

взагалі, визначення ефективності її функціонування («витрати – економічний ефект»).

1.3. Сфера діяльності та значення стандарту

Сфера діяльності стандарту поширюється на такі напрямки управлінської діяльності

підприємства:

- Управління дебіторської і кредиторською заборгованістю з метою поліпшення платіжної

дисципліни;

- Управління грошовими потоками підприємства для забезпечення сталого фінансового

розвитку і ліквідності;

- Управління кадровим потенціалом, що забезпечує функціонування самого підприємства

(провадження діяльності, виробництва, виконання всіх господарських операцій, у тому числі з

грошовими коштами);

- Складання та подання фінансової звітності.

Вимоги Стандарту є обов’язковими для всіх співробітників контролюючого органу

(Служба ВК або бухгалтерії) та фахівців певних галузей, які залучені для здійснення

контрольних процедур, що передбачає підготовку висновку (або звіту) за результатами

контрольних заходів.

Застосування Стандарту дозволить контролюючому органу:

- деталізувати порядок проведення ВК щодо виявлення фактів шахрайства та помилок в

управлінні підприємством;

- зменшити трудомісткість контрольної роботи з виявлення і попередження фактів

господарських правопорушень;

- забезпечити високу якість контрольної роботи і відповідність висновку (або звіту) за

результатами контрольних заходів вимогам до його складання;

- знизити ризик висловлення невідповідного висновку;

- забезпечити обґрунтування (доказову базу) результатів контрольних заходів;

- запобігти виникненню конфліктних ситуацій між зацікавленими сторонами

(виконавцями господарських операцій) і контролерами (виконавцями контрольних заходів щодо

господарських операцій) задля ефективності контрольних процедур;

- забезпечити довіру до результатів ВК, якщо його проведено у відповідності до вимог

Стандарту.

1.4. Значення стандарту для контролю якості

Стандарт дає змогу здійснювати достатнє керівництво і нагляд за роботою внутрішніх

контролерів та фахівців, що залучаються до проведення контрольних заходів, для забезпечення

адекватної впевненості, що проведення ВК відповідає вимогам якості за такими напрямками:

- професійні вимоги до контролерів, а також фахівців, що долучені до проведення

контрольних процедур;

- делегування повноважень між контролерами, що залучені до проведення ВК;

- загальне керівництво і нагляд за плануванням і здійсненням ВК;

- виявлення недоліків під час проведення ВК та визначення заходів щодо вдосконалення

цього процесу;

- документування процесу ВК для підтвердженням висновків контролера щодо виявлених

фактів шахрайства чи помилок;

- забезпечення довіри ініціатора контрольних дій до результатів ВК;

- забезпечення відповідальності внутрішніх контролерів та спеціалістів за неупереджене

та об'єктивне формулювання висновків за результатами ВК.

1.5. Взаємозв’язок із діючими нормативно-правовими актами і стандартами

1. Господарський Кодекс України. Закон України від 16.01.2003 № 436-IV.

2. Карний Кодекс України. Закон України від 05.04.2001 № 2341-III.

3. Кодекс законів про працю від 10.12.1971 № 322-VIII.

270

270

Продовження додатку С

4. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. Закон України № 996-ХІV від

16.07.99 р.

5. Про затвердження форм первинної облікової документації для підприємств та організацій.

Постанова Держкомстату СРСР № 241 від 28.12.89 р.

6. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання». Наказ Мінфіну України

№ 20 від 31.01.2000 р.

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість». Наказ

Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 р. N 237.

8. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Наказ

Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

9. Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань. Наказ

Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879.

10. ІСО 9000-2000 «Системи управління якістю та внутрішній аудит».

11. ГОСТ ИСО 9001-2000 «Система менеджмента качества. Основные положения и

словарь».

12. Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності, Наказ

Міністерства фінансів України 28.03.2013 N 433.

13. Internal Control – Integrated Framework (2013) (пер. укр. Внутрішній Контроль -

Комплексна Рамкова Програма (2013) / Комитет спонсорских организаций (COSO).

14. Иллюстративные инструменты для оценки эффективности системы внутреннего

контроля и внутреннего контроля за внешней финансовой отчетности (ICEFR): Сборник

подходы и примеры / Комитет спонсорских организаций (COSO)

15. Угода Про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом,

європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

16. Международные профессиональные стандарты внутреннего аудита (Стандарты). / The

Institute of Internal Auditors (международный Институт внутренних аудиторов).

2. ВИМОГИ ДО ПРОФЕСІЙНОГО РІВНЯ ВИКОНАВЦІВ, ЇХ ПРАВА, ОБОВ'ЯЗКИ,

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Принцип професійності є першочерговим для суб’єктів ВК і характеризується

наступними вимогами: компетентність, професійна відповідальність, спілкування з посадовими

особами підконтрольних суб'єктів господарювання та використання засобів комунікації,

безперервність освіти, підтримка репутації професії, контроль якості роботи, відповідність

кодексу етики.

Керівник служби ВК несе відповідальність за організацію та якісне проведення

контрольних заходів, забезпечує високу якість проміжної і результатної документації, що

готуються групою.

В круг обов'язків керівника служби ВК, що також закріплено посадовою інструкцією,

входить:

- підбір бухгалтерів, контролерів, аудиторів та експертів для здійснення ВК, забезпечення

наявності у членів групи перевіряючих адекватних знань з економіки підприємства, обліку і

контролю, юриспруденції і підконтрольний суб'єкт, в межах якого вона виконується;

- здійснення керівництва групою контролерів і експертів, делегування повноважень,

контроль за ходом перевірок і оцінка ефективності їх роботи;

- здійснення контролю за всіма аспектами, що перевіряються в ході контрольних заходів, і

координація дій з керівниками інших підрозділів підприємства, в тому випадку, якщо в ході

перевірок з'ясовуються питання, що мають відношення до діяльності організацій, які знаходяться в

їх веденні;

- здійснення контролю за витрачанням засобів, виділених на проведення перевірок, і

271

271

Продовження додатку С

своєчасне завершення перевірок;

- проведення консультацій і експертиз в процесі ВК;

- інформування керівництва підприємства про хід ВК і виникаючі проблеми;

- забезпечення виконання стандартів і методичних рекомендацій з ВК;

- контроль за якістю складання робочих документів підлеглими контролерами та їх

підтвердження за посередництвом візування;

- розгляд проектів звітів про результати ВК та їх коригування;

- подання звіту ВК до керівництва підприємства або ініціатора перевірки;

- -приймання участі в моніторингу виконання рекомендацій за результатами ВК;

- забезпечення гарантій безпечного зберігання інформації та контролю за доступом до

інформації, недопущення розголошення конфіденційної інформації.

Рядові контролери виконують обов'язки, покладені на них керівником служби ВК або

іншим призначеним ним посадовцем, що також закріплено посадовими інструкціями. Їх

обов'язки включають:

- збір та обробку інформації щодо об'єктів ВК, проведення розрахунків та інших

контрольних процедур;

- підготовку якісних робочих документів;

- дотримання вимог посадової інструкції, законодавства, стандартів і методичних

рекомендацій з ВК;

- дотримання вимог конфіденційності інформації;

- виявлення випадків недотримання затверджених стандартів і методів роботи іншими

членами групи;

- виявлення можливостей для проведення інших перевірок.

Керівник служби ВК зобов'язаний вже на початковому етапі планування ВК визначити,

чи будуть потрібно для його проведення експерти, що володіють технічною кваліфікацією або

спеціальними знаннями, якими не володіють штатні контролери. Виявлення потреб в таких

фахівцях на ранній стадії організації ВК дає можливість завчасно підібрати необхідних фахівців

і залучити їх до участі в контрольних заходах на договірних засадах (наприклад, для проведення

статистичного моделювання, для широкої перевірки комп'ютерних систем, для перевірки

складних даних по інженерії або технології процесів).

Всі документи грошового, матеріального, розрахункового та кредитного характеру, що

служать підставою для прийому і видачі грошей, товарно-матеріальних та інших цінностей, а

також документи, що містять кредитні та розрахункові зобов’язання підприємства перед іншими

господарюючими суб’єктами, без підпису Головного бухгалтера або особи, ним уповноваженої

на те, недійсні. Йому надано також право оглядати всі укладені підприємством договори, угоди

на отримання або відпуск цінностей, на виконання робіт, накази про встановлення посадових

окладів і про преміювання працівників інші документи/операції, що визначені внутрішніми

регламентами підприємства.

3. ПРИНЦИПИ ЗДІЙСНЕННЯ КОНТРОЛЬНИХ ПРОЦЕДУР

До основних принципів здійснення контрольних процедур належать:

- принцип законності – необхідність дотримання суб’єктами ВК норм, встановлених у

відношенні їх діяльності відповідними нормативно-правовими актами (у тому числі,

посадовими інструкціями і даним Стандартом);

- принцип незалежності – в діяльності суб’єктів ВК передбачається фінансова,

функціональна і організаційна незалежність контролюючого органу від підконтрольного суб’єкту;

- принцип об’єктивності (достовірності) – відсутність суб'єктивних і політичних оцінок

у діяльності контрольних органів, що досягається завдяки визначенню відповідальності за

достовірність результатів контрольних заходів, а також існуванню обмежень на

розповсюдження проміжних матеріалів ВК (передніх перевірок), які можуть містити не до

кінця перевірену інформацію;

272

272

Продовження додатку С

- принцип наукової обґрунтованості – базується на положеннях діалектичної теорії

пізнання, враховує вимоги економічних законів, використовує досягнення НТП, новітні

прогресивні методи економічних досліджень;

- принцип самодостатності системи контролю, що передбачає наявність такого складу

елементів контролюючої системи (суб'єкт, об'єкт, процес, контрольне середовище і

комунікативний блок), який забезпечує ефективність її функціонування й розвитку;

- принцип ефективності, що передбачає оцінку витрат, пов'язаних з проведенням

контрольних заходів, ефективністю відволікання людей від поточної роботи, величиною і

тяжкістю виявлених господарських порушень, тобто чим нижче грошові витрати та чим вищий

результат контрольних заходів, тим вище ефективність ВК;

- принцип відповідальності – передбачає наявність три аспектної відповідальності: 1)

відповідальність посадових осіб, що реалізують контрольні повноваження; 2) відповідальність

підконтрольних суб'єктів у разі виявлення порушень у їх діяльності; 3) відповідальність осіб, на

які покладені зобов'язання по виконанню рекомендацій ВК. Важливо, щоб відповідальність

будувалася з урахуванням прав і функціональних обов'язків відповідних органів і посадових

осіб;

- принцип нерозголошення комерційної таємниці – відсутність доступу різних

державних органів і широкого кола суспільства до результатів контрольних заходів, з метою

інформаційної безпеки підприємства;

- принцип плановості – розробка плану контрольних заходів (контроль результату) на

майбутній звітний період, що затверджується суб'єктом ВК і керівником підприємства на

підставі індикаторів або за зверненням ініціатора (власник, Рада Директорів, Наглядова Рада,

керівник). Однак кризовий характер індикаторів, наявність умов скоєння шахрайства можуть

спричинити потребу в позапланових контрольних заходах. Превентивний і поточний характер

ВК передбачає регулярного проведення заходів контролю (перевірка документів перед

здійсненням і в ході проведення господарської операції);

- принцип професійності – стосується осіб, які здійснюють процедури ВК, і

характеризується наступними вимогами: компетентність, професійна відповідальність,

спілкування з посадовими особами підконтрольних суб'єктів господарювання та використання

засобів комунікації, безперервність освіти, підтримка репутації професії, контроль якості

роботи, відповідність кодексу етики;

- принцип дієвості – можливість практичного використання результатів і рекомендацій

ВК, розробки конкретних заходів з метою позитивного впливу на подальший процес

господарської діяльності підприємства.

Крім зазначених принципів, під час проведення ВК слід дотримуватися державного

підходу – оцінка певних проявів економічного життя підприємства здійснюється з урахуванням

державної (сплата податків), економічної (розвиток певної галузі), соціальної (виплата заробітної

плати і соціального внеску), екологічної (уникати забруднення зовнішнього середовища),

міжнародної (для суб’єктів зовнішньо економічних відносин) політики.

4. УМОВИ СКОЄННЯ ЗЛОЧИНІВ, ОБ'ЄКТИ І ПАРАМЕТРИ (КРИТЕРІЇ)

ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ

До умов скоєння злочинів слід віднести:

- об'єкт шахрайства недостатньо добре контролюється;

- суб'єкта шахрайства має можливість уникати процедури внутрішнього контролю;

- контрольне середовище, зовнішній фон і тон вищого керівництва не сприяють

запобіганню шахрайству, а навіть навпаки, потурають і стимулюють його вчинення;

- керівництво зневажає встановлені правила, переходить межі відповідальності та нехтує

внутрішнім контролем;

- завелике навантаження на співробітника за низькою оплатою його праці призводить до

273

273

Продовження додатку С

морального виправдання шахрайських дій, однак не полегшує його покарання;

- наявність перешкод для ефективного виконання функцій облікового персоналу;

- недосконалість автоматизованої системи обліку;

- нечітке, нерегламентоване розмежування функцій та обов’язків між виконавцями

господарських операцій та особами, що їх документують і перевіряють;

- мінливість законодавства, напрямків діяльності підприємства, наказів керівництва або

документального оформлення операцій;

- нерегулярність здійснення операцій;

- постійна зміна контрагентів.

Об’єкти і параметри ВК щодо виявлення фактів шахрайства і помилок за умови недоліків

бухгалтерського обліку та звітності доречно представити у табл. С1.

Таблиця С.1

Об’єкти і параметри контролю щодо виявлення фактів шахрайства і помилок з

готівковими і безготівковими коштами

Об’єкти ВК Параметри ВК

(слід перевірити …)

Робочий план рахунків Наявність і відповідність затвердженому Міністерством

фінансів України Плану рахунків. Існування зайвих рахунків

в обліку.

Графік документообігу Наявність і відповідність здійснюваним на підприємстві

господарським операціям. Дотримання його виконання.

Облікова політика Наявність і відповідність законодавству України і стандартам

бухгалтерського обліку. Дотримання облікових оцінок під

фіксування в обліку активів, пасивів і господарських операцій

Ліміт каси Встановлення і щоденне дотримання.

Договори про

матеріальну відповідальність

Складені чи ні у відповідності до норм законодавства з

визначенням кола відповідальності

Депонована заробітна

плата

Строковість повернення до банку, правильність віднесення на

рахунок обліку.

Первинні документи Правильність оформлення, наявність візування для дозволу

на видачу з каси або списання коштів з банківського рахунку.

Рух коштів Цільове призначення, санкціонування

Зведені і звітні

документи

Правильність і своєчасність складання, відповідність даним

первинних документів, наявність підписів. Повнота

відображення сум.

Реєстри бухгалтерського

обліку

Правильність кореспонденції рахунків, своєчасність

занесення даних, відповідність даним зведених документів.

Повнота відображення сум.

Внесення даних в

електронну систему обліку

Правильність і своєчасність.

Обмеженість доступу і зміни даних у минулих періодах

Схоронність коштів у

сейфах і зоні каси

Обмеженість доступу осіб (окрім МВО) до сейфу і каси.

Процедура інкасації

готівки

Неухильне дотримання і постійність процедури.

Підстави для здійснення

касових операцій та операцій

через рахунки в банку

Обґрунтованість і погодженість з керівництвом

274

274

Продовження додатку С

5. ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЬНОГО ЗАХОДУ

5.1. Загальне сприйняття ВК

Організаційна модель внутрішнього контролю на підприємстві в цілому представлена на

рис. Т1. Дана модель рекомендується для впровадження на підприємствах галузі

машинобудування, однак може бути трансформована й під інші галузі, що підтверджує її

актуальність.

5.2. Підстави для проведення контрольного заходу (аналіз індикаторів та причин

ініціювання)

Під час підготовки до проведення заходів ВК доцільно вивчити результати попередніх

форм контролю (інвентаризацій, зовнішнього аудиту тощо). В залежності від об’єкта і предмета

ВК вивчаються аналітичні записки в розрізі показників для тематичного контролю (наприклад,

стану платіжної або касової дисципліни – розглянуто у п.3.1 і п.3.2 даної дисертації), що

визначає напрямки контрольних заходів на виконання внутрішнім контролером.

До основних загальних індикаторів можна віднести:

- невиконання основної місії підприємства, провадження видів діяльності, що не

затверджені Статутом;

- низьку якість продукції та недоліки в послугах;

- велику кількість скарг або апеляцій від контрагентів, податкової служби, служби

захисту прав споживачів, громадськості, інвесторів або власників підприємства;

- тенденції змін в рівнях рентабельності, ресурсів у порівнянні з робочим

навантаженням за кілька періодів;

- робота з відставанням у графіці або робота поверхнормово;

- не достовірність використання ресурсів;

- нераціональність організаційної структури підконтрольного суб'єкту (великий апарат

управління, дублювання функцій, введення посад з невизначеними функціями);

- застарілу технологію виробництва, надання послуг або управління;

- перевитрати ресурсів або необґрунтовану їх економію;

- не виконання планових показників;

- велика кількість зайвих документів, що збільшують навантаження на облікову та

управлінську систему тощо.

Аналіз індикаторів дозволяє встановити причини проведення ВК або спростувати його

ініціювання.

5.3. Попереднє ознайомлення і планування

На стадії попереднього ознайомлення і планування здійснюються такі заходи:

- Отримання всебічного розуміння діяльності підконтрольного суб'єкту, мети його

діяльності;

- Узагальнений огляд меж ВК, його мети, визначення кола об'єктів та параметрів

контролю;

- Розгляд основних систем, процедур і засобів контролю підконтрольного суб'єкту для

окреслення можливих зон ризику нераціонального використання ресурсів;

- Оцінка можливих ризиків нераціонального та упередженого здійснення ВК;

- Підготовку програми, плану ВК, методичних рекомендацій для його здійснення,

інструкцій або індивідуальних графіків проведення для виконавців контрольних процедур,

положення про створення робочої групи контролерів (наприклад, інвентаризаційної комісії)

Для підтвердження раціональності контрольних заходів необхідно визначитися з витратами на

проведення ВК, встановити обсяги і вартість матеріальних ресурсів (складання кошторису),

строки та обсяги робіт з паралельним визначенням кількості членів контролюючого органу за

штатом і вартість їх трудовитрат, витрати на відрядження, транспортні витрати, можливість

залучення експертів з певної галузі знань і оплату їх послуг, технічні та технологічні витрати

275

275

Продовження додатку С

(наприклад, впровадження системи автоматизованої обробки даних). У випадку підтвердження

раціональності проведення контрольних заходів приймається рішення про початок основного

дослідження, яке закріплюється наказом керівництва, що зацікавлений у результатах ВК, а також

наказом контролюючого органу, на який покладається відповідальність за здійснення

контрольних процедур.

5.4. Основне дослідження

Наступним етапом ВК є збирання, накопичення, групування та систематизація інформації

про об’єкти дослідження, в межах якого здійснюються такі види робіт:

деталізоване вивчення і аналіз об'єктів ВК, визначення джерел і способів отримання

інформації;

збір, систематизація та групування наявних даних у робочих документах контролерів;

аналіз матеріалів інших перевірок, аналітичних висновків і результатів оцінки роботи

підконтрольного суб'єкту;

проведення контрольних заходів згідно розроблених і затверджених на підприємстві

методичних рекомендацій стосовно конкретного об’єкту ВК (у дисертації запропоновано

науково-методичні положення внутрішнього контролю «Дотримання платіжної дисципліни на

підприємстві», а також «Дотримання касової дисципліни на підприємстві»).

5.5. Оформлення та надання результатів

Для планових перевірок на підставі робочих документів контролерів після проведення

контрольних процедур Керівник Служби ВК формує висновок за підсумками контрольного

заходу.

Якщо контрольні процедури проводяться регулярно (санкціонування господарських

операцій), то висновку не передбачається, тільки в разі встановлення порушення надається

зауваження до посадової особи, що визначена у відповідній інструкції (наказі).

Масштабність та ступінь виправності порушень чи відхилень впливають на встановлення

доцільності здійснення певних господарських операцій, необхідність зміни їх виконавців або

складу облікового персоналу, технологію обробки документів. В разі відсутності недоліків

готуються рекомендації підвищення ефективності управління. Негативний висновок

внутрішнього контролера провокує припинення, господарських операцій встановлення

відповідальних осіб за неефективне використання ресурсів або неналежне виконання обов’язків

та притягнення їх до відповідальності.

Крім того, на стадії завершення перевірки відбувається обговорення результатів з

керівниками підконтрольного суб'єкту та замовниками ВК, внесення відповідних коректив,

остаточне оформлення та затвердження висновку/звіту з ВК, подання звіту замовникам та

керівництву підконтрольного суб’єкта.

5.6. Моніторинг виконання результатів контрольного заходу

На стадії подальшого зовнішнього моніторингу керівник структурного підрозділу, який

готував висновок/звіт з ВК, встановлює контроль за проходженням наданих пропозицій щодо

внесення змін до чинних правил і щоквартально інформує керівництво підприємства про їх

впровадження. Крім того, можуть бути організовані спеціальні заходи для аналізу кількості

реалізованих рекомендацій, а також здійснюватися моніторинг індикаторів і тенденцій розвитку

підприємства.

Під час моніторингу слід звертати увагу на проблемні ділянки господарської діяльності,

що були встановлені в ході контрольних заходів, та здійснювати аналіз основних показників

діяльності підприємства. Отже моніторинг рекомендацій є частиною процесу ВК.

5.7. Контроль якості проведення процедур ВК

Забезпечення якості є процесом виконання встановлених вимог і процедур планування,

здійснення ВК і оформлення результатів контрольних заходів, що визначають якість їх

проведення.

276

276

Продовження додатку С

Контроль якості здійснюється шляхом перевірки відповідності процедур планування,

здійснення перевірки і оформлення результатів контрольних заходів встановленим вимогам в

цілях оцінки рівня їх якості.

Підвищення якості є процесом усунення недоліків проведення контрольних заходів і

вдосконалення ВК, спрямованого на досягнення більш високого рівня якості його проведення.

Контроль якості контрольних заходів контролюючого органу повинен здійснюватися за

допомогою проведення:

а) попереднього контролю якості;

б) поточного контролю якості;

в) подальшого контролю якості.

Попередній контроль якості здійснюється при формуванні плану роботи контролюючого

органу на черговий рік, який повинен забезпечувати:

виконання задач, визначених внутрішніми регламентами про контролюючий орган;

рівномірний і збалансований розподіл контрольних заходів щодо підконтрольних

суб'єктів та об’єктів ВК;

проведення всіх етапів ВК та виконання на кожному з них відповідних процедур,

встановлених Стандартами контролю та іншими внутрішніми регламентами контролюючого

органу;

раціональне і ефективне використання трудових, фінансових і матеріальних ресурсів

контролюючого органу, що спрямовуються на рішення його задач.

Поточний контроль якості здійснюється шляхом проведення перевірок результатів

діяльності групи контролерів після завершення кожного етапу контрольного заходу. Поточний

контроль включає перевірки відповідності виконуваної членами групи контролерів роботи плану

ВК, а їх дій - встановленим функціям за посадовими інструкціями і дорученим завданням. В

групі перевіряючих повинен бути забезпечений належний контроль за роботою всіх її членів.

Контроль включає керівництво співробітниками, що здійснюють ВК, і моніторинг їх діяльності з

метою забезпечення досягнення мети, поставленої в рамках перевірки.

Подальший контроль якості організації та проведення ВК здійснюється шляхом оцінки

результатів контрольних заходів, позитивним моментам та недолікам у ході перевірки, які

керівник групи контролерів доповідає ініціатору контрольних заходів, з подальшим доведенням

його рішень до контролерів, що здійснювали контрольні процедури.

Під час контролю якості проведення ВК рекомендується використання переважно

документальних методичних прийомів і способів, саме перевірки: формальну, арифметичну,

експертну, логічну, нормативно-правову, економічну, зустрічну. Крім того, доречно здійснювати

опитування учасників ВК у формі інтерв’ю (усна бесіда) та анкетування (письмове опитування).

6. ОСНОВНІ ЗАСОБИ, МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ І СПОСОБИ ВНУТРІШНЬОГО

КОНТРОЛЮ

ВК передбачає застосування наступних методичних прийомів і способів:

1) загальнонаукові методичні прийоми дослідження об'єктів – діалектичний метод

(спостереження й вимірювання, аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, гіпотетичний метод, метод

аналогій, порівняння, моделювання, абстрагування);

2) емпіричні методичні прийоми (експеримент; інвентаризація; хронометраж робіт;

контрольні запуски обладнання, сировини і матеріалів у виробництво; службове розслідування;

експертизи різних видів; інтерв'ю; моніторинг);

3) документальні методичні прийоми контролю (формальна, арифметична, нормативно-

правова, зустрічна перевірки; взаємний контроль; відновлення кількісно-сумового обліку;).

До основних засобів (процедур) ВК слід віднести:

перевірка первинних облікових документів при прийнятті до обліку;

277

277

Продовження додатку С

документальне підтвердження і санкціонування всіх бухгалтерських записів;

розподіл обов'язків між різними особами: з підготовки первинного облікового

документа, за санкціонування господарської операції, за рознесенні операції за рахунками

обліку;

контроль за взаємопов'язаними операціями (наприклад, перерахування коштів та

отримання товару);

зустрічна перевірка (Акти звіряння з постачальниками і дебіторами);

перевірка повноти бухгалтерських записів при внесенні їх в комп'ютер;

звірка рахунків зі складанням пробного балансу;

звірка даних обліку: 1) з виписками з рахунків у банках; 2) з залишками, виведеними

по касовій книзі; 3) матеріальних звітів з даними первинних документів;

запобігання зловживань в результаті таємної змови працівників: поділ обов'язків,

ротація обов'язків, надання регулярних щорічних відпусток всім працівникам відповідно до

графіка

здійснення контролю за дотриманням кошторисів витрат;

запобігання виникнення простроченої дебіторської заборгованості;

перешкоджання довірливих стосунків окремих співробітників між зовнішніми

контрагентами (можливість змови проти інтересів підприємства; передача інформації, що

становить комерційну таємницю, третім особам);

проведення інвентаризації активів і зобов’язань;

забезпечення збереження та конфіденційності інформації:

а) контроль доступу до терміналів (автоматизованим робочим місцям) — паролі, ключі

– кожен термінал має свій дозволений коло доступу;

б) створення резервних копій банків даних, що підлягають автоматичній зміні або

допомагають у відновленні інформації.

На практиці доцільно використовувати наступні процедури контролю: контролю повноти

даних, точності даних, дозволу (санкціонування) операцій, збереження активів і записів,

внутрішньогосподарські перевірки.

Процедури контролю повноти даних призначені для отримання впевненості в тому, що

дані по всіх господарських операціях внесені в облікові регістри (комп'ютерні файли) і прийняті

на обробку. При їх відсутності існує ймовірність втрати документів, їх неправильної сортування,

а значить, і неправильної реєстрації даних про господарські операції. До таких процедур

відносяться:

- нумерація всіх первинних документів в момент здійснення господарських операцій

(або попередньо) та їх облік після обробки;

- перевірка обробки всіх даних шляхом застосування перевірочних сум (порівняння

кількості документів до і після обробки, спосіб подвійного запису, балансовий метод та ін.);

- узгодження даних з різних джерел (наприклад, порівняння даних за виписаними

рахунками на оплату і накладним на відвантаження продукції);

- порівняння вхідних даних з показниками, що містяться в інших документах.

При комп'ютерній обробці інформації контролюється повнота внесення даних,

оброблених комп'ютером, включаючи визначення, поповнення та підсумовування даних за

господарськими операціями. Ці дії виконуються з використанням програмованих процедур

бухгалтерського обліку (програмних комплексів).

Процедури контролю точності даних необхідні для отримання впевненості в тому, що

дані по кожній господарської операції відображені в обліку своєчасно і в повному обсязі,

правильно рознесені по рахунках. Точність досягається впровадженням процедур контролю за

результатами розрахунків, загальною вартістю, додаванням і класифікацією рахунків. До таких

278

278

Продовження додатку С

процедур відносяться арифметична перевірка правильності облікових записів і звірка

розрахунків.

Процедури контролю дозволу (санкціонування) операцій спрямовані на забезпечення

законності операцій. До таких процедур відносяться:

- перевірка правильності документообігу;

- видача дозволу на вчинення окремих господарських операцій або підтвердження

доцільності їх вчинення уповноваженими співробітниками адміністрації (підписання

розрахунково-платіжних документів, затвердження авансових звітів, актів списання майна та ін.);

- встановлення кола осіб, уповноважених на вчинення певних операцій (отримання

коштів з каси під звіт на господарські потреби або на відрядження, відпустку продукції або

матеріалів зі складу, отримання товарно-матеріальних цінностей у постачальників та ін.);

- огляд товарно-матеріальних цінностей при їх оприбуткуванні або відпустці і

порівняння їх змісту, кількості та стану з даними первинних документів (накладних, рахунків-

фактур, актів приймання-передачі та ін.).

Процедури контролю збереження активів і записів засновані на обмеженні доступу до

активів і бухгалтерських записів (у комп’ютерному середовищі – наявність паролів доступу)

організації осіб, які не мають на це повноважень, попередженні розкрадань, знищення або

псування активів, знищення або викривлення інформації в облікових регістрах і документах.

Вони включають: створення надійної контрольно-пропускної системи в організації, встановлення

засобів охорони, сигналізації, сейфів, пристрою для обладнання складських приміщень тощо, а

також періодичне проведення внутрішніх інвентаризацій. Введення до штату спеціаліста з

інформаційних технологій дозволить контролювати стан автоматизованої системи обліку,

попереджати несанкціоновані операції, зміни у минулих періодах, втручання в систему осіб, які

не мають на це повноважень, забезпечувати збереження і відновлення бази даних у разі

непередбачуваних ситуацій.

Внутрішньогосподарські перевірки припускають ретельний і безперервний огляд

виконання попередніх контрольних процедур, сприяють своєчасному виявленню помилок,

націлюють співробітників на кваліфіковане виконання своїх обов'язків. Вони включають окремі

адміністративні дії зі спостереження за виконанням всіх запропонованих процедур контролю,

результати яких представляються у вигляді звітів, доповідних записок. Корисно також

дослідження динаміки господарських показників, порівняння планових і кошторисних величин з

фактично досягнутими і з'ясування причин розбіжностей.

7. ДОДАТКИ

Рекомендуються до затвердження:

План заходів внутрішнього контролю на рік (Додаток С2).

Робочий план проведення контрольних заходів (Додаток С3).

279

279

Таблиця С.2

План заходів внутрішнього контролю на рік

ЗАТВЕРДЖЕНИЙ РІШЕННЯМ

Ради Директорів (Наглядової Ради)

підприємства «____________»

Протокол № ____від «__» ________ р.

Або

ЗАТВЕРДЖУЮ:

Керівник Служби

внутрішнього контролю

підприємства «____________»

____________ ______________

(підпис) (П.І.Б.)

«__» ________ р.

ПЛАН ЗАХОДІВ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ НА РІК

(фрагмент) Період

проведення

Контрольні заходи

(процедури)

Відповідальний

виконавець

Підпис

про ознайом-

лення

наприкінці

робочого дня

інвентаризація каси старший касир

щомісячно 5

числа

зустрічна перевірка (Акти

звіряння з постачальниками і

дебіторами)

бухгалтер з

розрахунків

щомісячно 30

числа

інвентаризація ТМЦ інвентаризаційна

комісія

10-15

листопада

інвентаризація нематеріальних

активів

інвентаризаційна

комісія

1-10 грудня інвентаризація основних

засобів

інвентаризаційна

комісія

15-25 грудня інвентаризація розрахунків інвентаризаційна

комісія

щомісячно 1

числа

зустрічна перевірка залишків на

рахунку в банку з банківськими

виписками

Головний

бухгалтер

наступний день

після

надходження

ТМЦ

взаємна перевірка документів

від МВО про прийняття ТМЦ

на склад, товарних звітів з

документами постачальника

бухгалтер з обліку

ТМЦ

перед видачею

коштів

санкціонування видачі грошей з

каси за винятком торгівельної

операції

Головний

бухгалтер

ПОГОДЖУЮ:

Керівник підприємства

«_________________»

____________ ______________

(підпис) (П.І.Б.)

«__» ________ р.

280

280

Таблиця С.3

Робочий план проведення контрольних заходів

ЗАТВЕРДЖУЮ:

Керівник Служби

внутрішнього контролю

підприємства «____________»

____________ ______________

(підпис) (П.І.Б.)

«__» ________ р.

РОБОЧИЙ ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ КОНТРОЛЬНИХ ЗАХОДІВ

(зазначається напрямок / тема перевірки

1. Підконтрольний суб'єкт ________________________________

(зазначається підрозділ або особа, діяльність якої буде перевірятися досліджувалася – виконавець)

№

з/п

Об'єкти

перевірки

Прийоми і

способи

дослідження

Джерела

отримання

інформації

Вихідний

робочий

документ

Строки

проведення

контрольних

процедур

Виконавці Підпис

про ознайом-

лення

1. Виконавці надають матеріали за результатами контрольних заходів

до «__» ______ р.

2. Строк підготовки проекту висновку / звіту про результати ВК

до «__» ______ р.

3. Контроль за виконанням робочого плану проведення контрольних заходів покладено на Керівника

групи

________________________ ___________________

(П.І.Б., посада) (підпис про ознайомлення)

ПОГОДЖУЮ:

Керівник підприємства

«_________________»

____________ ______________

(підпис) (П.І.Б.)

«__» ________ р.

281

281

ДОДАТОК Т

Посадова інструкція внутрішнього контролера

з перевірки касової і платіжної дисципліни

(на прикладі ПАТ машинобудівної галузі )

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ

внутрішнього контролера

з перевірки касової і платіжної дисципліни (на прикладі ПАТ галузі машинобудування)

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1 Ця посадова інструкція визначає статус, функціональні обов’язки, права і відповідальність внутрішнього контролера з перевірки касової і платіжної дисципліни.

1.2. Дана посадова інструкція розроблена з метою приведення кваліфікаційних характеристик професії внутрішнього контролера з перевірки касової і платіжної дисципліни, що є загальними для всіх видів економічної діяльності, у відповідність до вимог Законів України "Про вищу освіту", "Про професійно-технічну освіту" та Класифікатора професій ДК 003-95 і Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 N 336 «Про затвердження Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників» [139; 140].

1.3. Внутрішній контролер з перевірки касової і платіжної дисципліни згідно Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників належить до професійної групи «Фахівці», є штатним співробітником (підрозділу, групи ___________) , та призначається на посаду і звільняється з посади наказом Директора (керівника) підприємства у встановленому трудовим законодавством порядку.

1.4. Внутрішній контролер з перевірки касової і платіжної дисципліни повинен знати: закони, державні нормативно-правові акти, стандарти та методичні і нормативні матеріали з питань, що стосуються до професійної сфери діяльності; перспективи технічного розвитку та особливості діяльності підприємства (підрозділів підприємства); основи менеджменту, ринкові методи господарювання; виконання технічних розрахунків та обчислювальних робіт; основи економіки, фінансів, права та управління; технічні засоби отримання, оброблення та передавання інформації; форми обліку та звітності, що застосовуються, порядок їх ведення; основи професійної етики, інструкцію з діловодства; види хронометражних спостережень, порядок їх проведення; методи оброблення та аналізу результатів хронометражних спостережень; постанови, розпорядження, методичні і нормативні матеріали з організації діловодства на підприємстві; форми і методи контролю виконання документів; структуру підприємства і його підрозділів; стандарти уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації; основи організації праці; засоби обчислювальної техніки, комунікацій та зв'язку; основи законодавства про працю. основні принципи роботи на комп'ютері та відповідні програмні засоби.

Найменування підприємства:

____________________________

«ПОГОДЖЕНО»:

Начальник юридичного відділу:

________________________________

«ЗАТВЕРДЖУЮ»:

Директор (керівник):

______________________

282

282

Продовження додатку Т

1.5. Кваліфікаційні вимоги: фахівець I категорії – повна або базова вища освіта

відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст або бакалавр з економічною

спеціальністю). Стаж роботи за професією фахівця I категорії: для магістра – не потребує,

спеціаліста – не менше 1 року, для бакалавра – не менше 2 років.

1.6. Внутрішній контролер з перевірки касової і платіжної дисципліни

підпорядковується старшому або головному бухгалтеру, фінансовому директору

підприємства.

ІІ. Обов’язки

Внутрішній контролер з перевірки касової і платіжної дисципліни виконує наступні

дії (функції):

2.1. Контролює додержання касової і платіжної дисципліни.

2.2. Виконує операції з приймання, визначення справжності та платіжності,

перерахування, обліку, сортування, зберігання, видачі готівки та інших цінностей згідно з

нормативно-методичними документами підприємства.

2.3. Контролює правильність складання вхідних та вихідних документів клієнтів.

2.4. Сортує грошові білети й монети за номіналами, а також на придатні й непридатні

для обігу, виявляє фальшиві, старі, пошкоджені грошові білети й монети.

2.5. Перевіряє касову звітність.

2.6. Проводить хронометражні спостереження з метою вивчення витрат часу на

виконання окремих елементів касових, облікових і розрахункових операцій для розроблення

нормативів основного і допоміжного часу, перевірки обґрунтування норм часу (виробітку),

встановлених аналітично-розрахунковим методом, визначення найбільш раціонального

режиму роботи касира і бухгалтера з обліку дебіторської і кредиторської заборгованості,

касових і банківських операцій, вивчення передових методів і прийомів праці.

2.7. Бере участь в розробленні та впровадженні заходів щодо виявлення недоліків в

касовій роботі, їх усунення та запобігання.

2.8. Стосовно касових і розрахункових операцій, стану дебіторської і кредиторської

заборгованості внутрішній контролер здійснює контроль за своєчасним виконанням наказів,

доручень і розпоряджень керівника підприємства; перевіряє відповідність проектів наказів і

розпоряджень, які готуються на підприємстві, керівним та нормативним документам, за

якими вони видаються; веде оперативний облік проходження документів; визначає причини

несвоєчасного виконання доручень, інформує керівника підприємства про стан їх виконання;

бере участь у підготовці пропозицій щодо вдосконалення діловодства на підприємстві,

розробці заходів з раціоналізації документообігу.

2.9. Здійснює відповідно до чинних інструкцій і положень планові і за спеціальними

завданнями документальні перевірки господарсько-фінансової діяльності підприємств з

ведення бухгалтерського обліку готівкових коштів, зобов'язань, касових і розрахункових

операцій, а також їх підрозділів, які є на самостійному балансі.

2.10. Своєчасно оформлює результати контролю і подає їх до відповідних інстанцій

для вживання необхідних заходів. Дає оперативні вказівки керівникам контрольованого

об'єкту щодо усунення виявлених порушень і недоліків, проведення контрольних перевірок

виконаних робіт.

2.11. Контролює достовірність обліку грошових коштів, які надходять, своєчасне

відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з їх рухом,

правильність витрачання коштів, додержання кошторисів витрат, порядок складання

звітності на основі первинних документів, а також організацію проведення інвентаризацій та

бухгалтерського обліку в підрозділах підприємства, а також додержання термінів

283

283

Продовження додатку Т

перерахування податків і виплати заробітної плати.

2.12. Бере участь у розробленні і здійсненні заходів, які спрямовано на підвищення

ефективності використання фінансових коштів, посилення контролю за господарсько-

фінансовою діяльністю підприємств і організацій, забезпечення зберігання власності

підприємств і правильну організацію бухгалтерського обліку.

2.13. Вживає необхідних заходів щодо використання в роботі сучасних технічних засобів.

2.14. Контролює діяльність працівників підприємства щодо організації ведення

бухгалтерського обліку і звітності стосовно касових і розрахункових операцій, стану

дебіторської і кредиторської заборгованості.

2.15. Зберігає інформацію, що становить службову таємницю або носить

конфіденційний характер.

2.16. Додержується правил і норм охорони праці та протипожежного захисту.

ІІІ. Права

Внутрішній контролер з перевірки касової і платіжної дисципліни має право:

3.1. Вживати дії для запобігання та усунення випадків будь-яких порушень або

невідповідностей.

3.2. Отримувати всі передбачені законодавством соціальні гарантії.

3.3. Вимагати сприяння у виконанні своїх посадових обов'язків і здійсненні прав.

3.4. Вимагати створення організаційно-технічних умов, необхідних для виконання

посадових обов'язків та надання необхідного обладнання та інвентарю.

3.5. Знайомитися з проектами документів, що стосуються його діяльності.

3.6. Запитувати і отримувати документи, матеріали та інформацію, необхідні для

виконання своїх посадових обов'язків і розпоряджень керівництва.

3.7. Підвищувати свою професійну кваліфікацію.

3.8. Повідомляти про виявлені в процесі своєї діяльності порушення і невідповідності

і вносити пропозиції щодо їх усунення.

3.9 Ознайомлюватися з документами, що визначають права та обов'язки за займаною

посадою, критерії оцінки якості виконання посадових обов'язків.

ІV. Відповідальність

Внутрішній контролер з перевірки касової і платіжної дисципліни несе

відповідальність:

4.1. За невиконання або несвоєчасне виконання покладених цією посадовою

інструкцією обов`язків та (або) невикористання наданих прав.

4.2. За недотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці,

техніки безпеки, виробничої санітарії та протипожежного захисту.

4.3. За розголошення інформації про організацію (підприємство/установу), що

відноситься до комерційної таємниці.

4.4. За невиконання або неналежне виконання вимог внутрішніх нормативних

документів організації (підприємства/установи) та законних розпоряджень керівництва.

4.5. За правопорушення, скоєні в процесі своєї діяльності, в межах, встановлених

чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством.

4.6. За завдання матеріального збитку організації (підприємству/установі) в межах,

встановлених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством.

4.7. За неправомірне використання наданих службових повноважень, а також

використання їх в особистих цілях.

284

284

Продовження додатку Т

V. Умови роботи

5.1. Режим роботи внутрішнього контролера з перевірки касової і платіжної

дисципліни визначається відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку,

встановлених на підприємстві і трудовим договором.

5.2. За необхідності внутрішній контролер з перевірки касової і платіжної дисципліни

повинен виїжджати в службові відрядження.

5.3. Для вирішення оперативних питань внутрішньому контролеру може виділятися

службовий автотранспорт, засоби зв’язку та технічні засоби.

VІ. Контроль та право підпису

6.1. Винятковою сферою діяльності внутрішнього контролера є перевірка дотримання

касової і платіжної дисципліни.

6.2. Внутрішньому контролере з перевірки касової і платіжної дисципліни для

забезпечення його діяльності надається право підпису робочих та підсумкових документів за

результатами контролю і з питань, що входять в його функціональні обов’язки.

VІІ. Взаємовідносини (зв’язки) за посадою

7.1. Внутрішній контролер з перевірки касової і платіжної дисципліни взаємодіє з

Головним бухгалтером, старшим касиром, касирами в торгівельному залі, товарознавцями,

бухгалтером з касових операцій, бухгалтером з розрахункових операцій, бухгалтером щодо

обліку дебіторської і кредиторської заборгованості.

7.2. Звітує внутрішній контролер з перевірки касової і платіжної дисципліни перед

фінансовим директором і Головним бухгалтером.

З Інструкцією ознайомлений __________________ _________________

«___»_____20__ р.

(П.І.Б.) (підпис)

285

285

ДОДАТОК У

Таблиця У.1

Основний зміст розділів Посадової інструкції управлінського персоналу

машинобудівного підприємства

№ Назва розділу

Зміст розділу

1 Загальні положення

Містяться основні дані про посаду, сферу діяльності працівника, найменування підрозділу, де працює працівник, порядок призначення на посаду та припинення виконання посадових обов’язків, безпосередню підпорядкованість, кваліфікаційні вимоги до працівника (рівень освітньої підготовки, рівень кваліфікації, фах, необхідний стаж роботи за фахом, інші вимоги), наявність підлеглих, перелік основних законодавчих актів, інших матеріалів, якими керується в роботі працівник, порядок заміщення інших працівників на період їхньої тимчасової відсутності (відпустка, хвороба, інші поважні причини), а також хто заміщує його. Містить норми, які стосуються освіти, освітньо-кваліфікаційних рівнів та досвіду, достатніх для повного і якісного виконання робіт за посадою.

2 Обов’язки Характеризує зміст діяльності працівника. Визначається самостійна ділянка роботи відповідно до Положення про підрозділ. Ділянка роботи може визначатися шляхом виділення групи питань з відповідних напрямів або закріпленням за працівником переліку об’єктів управління, або як перелік відносно самостійних питань. Визначається перелік видів робіт, з яких складаються функції, що виконуються. Під час встановлення видів робіт слід визначати їх за організаційно-юридичними ознаками (керує, затверджує, здійснює, організовує, розглядає, виконує, забезпечує, контролює, бере участь, готує тощо).

3 Права Визначаються і наводяться делеговані працівникові повноваження, за допомогою яких працівник має забезпечувати в процесі своєї діяльності виконання покладених на нього завдань та обов’язків. Наприклад, вносити пропозиції з відповідних питань, приймати певні рішення, узгоджувати проекти документів, виконувати обов’язки представництва підрозділу з певних питань, брати участь у нарадах, отримувати необхідну для виконання своїх завдань інформацію від відповідних підрозділів тощо.

4 Відповідаль-ність

Містить показники оцінки роботи працівника та межі його особистої відповідальності за результати діяльності та виконання робіт. Показниками оцінки роботи є якість та своєчасність виконання посадових завдань та обов’язків. Наприклад, зазначається, що працівник несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання посадових завдань та обов’язків, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та правил з охорони праці тощо.

5 Умови роботи

Визначається специфіка режиму роботи відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку, трудового договору та КЗОТу; право на створення належних умов для відпочинку та харчування; порядок використання службового транспорту, засобів звязку та технічних засобів.

6 Контроль та право підпису

Визначається коло осіб, яких контролює посадова особа; документи, за якими надається право підпису та субєкти, які контролюють діяльність посадової особи.

7 Взаємовідносини (зв’язки) за посадою

Визначається коло основних взаємозв’язків працівника із співробітниками свого та інших структурних підрозділів, а також зі сторонніми підприємствами, організаціями, установами, з якими працівник має службові взаємовідносини, терміни отримання та надання взаємної інформації