ПЛАСТ

Національна Скаутська Організація України

ТРЕТЯ ПРОБА на ступінь скоба/вірлиці

Юля Катинська

Станиця: Самбір

Курінь: ч.32 ім. Олени Кульчицької

Гурток: ч.1 «Чорна перлина»

Початок здачі: 18.05.2010

Завершення здачі: 23.01.2011

Портретне фото

Мій життєпис

Я, Катинська Юля Іванівна, появилася на світ 19 липня 1992 року у

прекрасний літній ранок у центрі козолупського краю – дивовижному Старому

Самборі. Мої батьки вибрали найкраще місце на землі, адже тільки тут кожен

зможе відчути істину красу Прикарпаття, забути про складні моменти, і

понести десь там, на вершину гармонії, спокою. Насолодитися перевагами

однієї дитини в сім’ї я не мала достатньо часу, бо лелека приніс мені ще

одного любителя шоколаду, моє мале риже щастя – братика Тарасика. Хоча

ми відразу записалися у ворожі табори, коли йшлося про цукерки, але файно

любилися. Мама з татом намагалися робити, все, аби їхні ціплятка виросли

чемними, гарними, розумними діточками. Вони з малечку важко працювали,

тому виховувала нас бабця і няня з місцевого дитячого садочку, в якому

перебувала з ясел аж до 7 років. Після прощання з лялькою Файні, я

розпочала підготовку до навчання у школі. !999 року моя перша вчителька

запросила нас зайняти місцями за партами і вручила букварик. Від того

осіннього ранку розпочалася моя неймовірна історія шкільного життя. Скажу

чесно, згадати можна стільки всього. Не зважаючи на те, що всі вважали

мене спокійною милою дівчинко, на перервах я опинялася в епіцентрі подій.

Мені подобалося бути в центрі уваги, приносило задоволення і похвала

«других мам», які збільшували скарбницю моїх знань. З роками все більше

втягувалася в компанію ініціативних, надоїдливих дівчаток, що хочуть чимось

займатися, а не просто робити уроки, спати, їсти. Тоді з подругами вирішуємо

створити музичний колектив «Райсленд». Ми самостійно складали вірші,

підбирали мелодію на фортепіано. Виходило зовсім непогано, і дирекція

дозволила нам виступити на шкільному вечорі. Як пізніше виявилося, це був

один з найкращих виступів у історії навчального закладу. Мене записали до

юнацького хору «Сантіменто». Пригадую, що дуже не хотіла його

відвідувати, але згодом цей рід занять мене страшенно захопив. Разом з

іншими хористами поїхала на конкурс, де зайняли почесне друге місце.

Ходила на танцювальний гурток. З групою ми встигли відвідати всі концерти

у Львівській області, а також поїхати за кордон. Та не тільки мистецтвом

займалася. Я також брала участь в олімпіадах з математики, української та

англійської мови, економіки, історії, різноманітних турнірах, конкурсах,

спортивних змаганнях. Три роки займалася легкою атлетикою, здобула

перше місце у районних змаганнях у забігу на 400 метрів. Відвідувала

музичну школу по класу скрипки, додатково брала уроки гри на гітарі та

фортепіано. Закінчила дві школи з відзнакою та золотою медаллю. Дуже

довго прагнула цього, важко добивалася, але в останній рік навчання

розчарувалася в системі освіти. Готуючись до ЗНО, зрозуміла, що маю ще

більше старатися для досягнення своєї мети. У дев’ятому класі зв’язалася з

неформальною компанією міста, почала слухати важку музику, різними

методами висловлювати свій погляд на речі. Таких як я було ще пару

дівчаток. Наші стремління, неординарні вияви організовувати круті збірки

помітив один студент історичного факультету, активіст громадської

організації «Опора», і вирішив у правильне русло направити ту безмежну

енергію. Він допоміг нам організувати літературний вечір, познайомитися з

цікавими, впливовими людьми, навчив «клянчити» гроші у влади для

проведення своїх заходів, писати кошторис, звернення, програми. Під його

впливом ми, у 16 років організували перший рок-концерт на теренах

Старосамбірщини «Рок-Бум», потім відправилися в похід на найвищу точку

району, до витоків річки Дністер. Це були захопливі часи. Тоді формувалася

як особистість, як та, яка має власну думку, тверді позиції, правильні

орієнтири.

Пласт захопив мою душу, змусив стати залежною від нього у 14 рочків. Тоді,

мені просто хотілося спробувати щось нове, кудись поїхати. Ніколи не

думала, що затримуюся на довго. Але саме на перших сходинах знайшла

своїх вірних подруг, з якими досі ділюся найпотаємнішим. Нам подобалося

проводити час разом, інтригували розповіді виховниці про якісь табори,

великі скаутські з’їзди, мандрівки. Це був період чомучки. Ми прагнули бути

всюди, знати все, а нас ставили на задній план. На початках це дуже

ображало, і виникало бажання покинути лави закоханих у гори, але пізніше

дуже злостило, що хтось там має бути крутішим, викликало конкуренцію.

Прагнучи заявити про себе, наголосити на тому, що ми актив, організували

маленький концерт для подруг з куреня та станичного. Таким чином нас

помітили, стали запрошувати на акції, доручати важливі діловодства. А потім

був День Пласту, СВ, перший табір, який пам’ятатиму все життя, адже там я

подорослішала, змужніла. ОВВТ «Навколо світу за 10 днів» допоміг мені

зрозуміти, чим насправді хочу займатися, з якими людьми варто будувати

стосунки, а яких слід оминати. Там я склала вимоги пластунки - учасниці.

Восени 22 листопада 2008 на курінній збірці мене заприсягли і прийняли до

32 куреня імені Олени Кульчицької. Це була знаменна подія. Я чекала її дуже

сильно, адже будучи тільки дійсним членом куреня мені відкривалася дорога

до крайових таборів, обов’язків у курені. До речі два роки була писарем. За

моєї каденції змогла відновити всі записи у курінні книзі, створити великий

фотоальбом, організувати фотовиставку найкращим митей з життя юначок. У

2009 році, рада гурткових обрала мене хорунджою. Спочатку дуже

переживала, бо не мала жодного уявлення про дані обов’язки, але згодом,

коли станичний все розтлумачив, навчив впоряду, я радо погодилася. Влітку

цього ж року була у проводі курінного табору «Бумбокс». Зі своїм гуртком

дуже готувалася до проведення табору, намагалася, аби він вдався

якнайкраще. Можливо все і не було досконало, але головну мету табору –

ознайомити нових членів організації з практичним пластуванням – нам

вдалося втілити у життя. За плідну працю в курені і зразкову пластову

поставу отримала 3 відзначення. Дуже пишаюся ним, адже у нашому курені

отримати його не так вже і просто. Цей значок дав мені поштовх рухатися

далі. Влітку 2009 року разом з перлинками поїхала на ОВВТ «Вовча школа»,

де продовжила складати точки другої проби. Табір був просто неймовірним.

Я почувалася там, як риба у воді. Мені пощастило знайти добрих друзів,

гарних знайомих, навчитися основами скелелазіння, побувати серед

мальовничої природи історичного поселення. Відбула табір зі ступенем

першого вовка, чим шалено горджуся. Розумію і всю відповідальність, яку

дає це звання. Іменували мене розвідувачкою 12 квітня 2010 року у

присутності найближчих друзів, сім’ї, а також всієї великої пластової родини.

Для мене це був особливий момент, який засвідчував, що моя праця не була

марною, що всі зусилля які прикладала були варті того. Останнім

завершальним штрихом у юнацтві захотілося бачити шеврон пластунки-

вірлиці. Розуміючи, що на жаль час мене дуже припікає, і є вірогідність того,

що не все вдасться, думала не братися за пробу, але… Не змогла просто так

здатися, навіть не спробувавши. І ось вже менше півроку я весь свій вільний

час присвятила плануванню і організацію проектів. Дуже сподіваюся, що

результат буде втішним, що це буде красиве завершення юнакування.

Пласт – став стилем мого життя. Я не уявляю себе без нього. Це приносить

мені і позитивні, і негативні почуття. Організація зробила мене там, ким я є

сьогодні. Вона врятувала мене від нудного, одноманітного буття, подарувала

смак пригод, лісової романтики, дух братерства, а найважливіше – почуття

свободи. Сподіваюся продовжувати свою діяльність. Особливо планує

зосередитися на відновленні мішаного старшопластунського куреня імені д-

ра О. Тисовського

Відбуті табори:

1.ОВВТ «10 днів навколо світу» 2008р. урочище Левурда. Там здобула

вмілості «ПМД 1», «Куховарення», «Домашня самозарадність 1».

2. ОВВТ «Вовча школа» 2009 с. Тустань. Здобула вмілості: «Скелелазіння»,

«Журналістика»

3. Крайовий табір «Чота крилатих» 2009 с. Луквиця Івано-Франківська

область

4. КВТ 2010 урочище Тодір Івано-Франківська область. Здобула вмілість

«Три пера».

Відбуті вишколи:

Вишкіл на третю пробу «Скобиний лет» 2010 р. Львів

Проект А (1) Три головні обов’язки пластуна (1.4)

Допис до поза пластової преси про акцію «Відкриття

пластового року»

Дата проведення: 18-19.09.2010

Рівень організації: міжстаничний

Обов’язки: писар

Комендант акції: пл. сен. Юрій Леськів, СМ

Допис до поза пластової преси про акцію «Відкриття

пластового року»

Гурток «Чорна перлина» вже чотири роки веде активну громадську діяльність

на тернах Старосамбірщини. Протягом цього часу він встиг заінтригувати

своїми акціями, всіх мешканців Прикарпаття, допоміг молоді покинути погані

звички і обрати життя, яке приносить рух, позитив, пригоди. Місцева преса не

могла не помітити, що у Старому Самборі відбуваються цікаві події, адже на

вулицях часто почали з’явилися хлопці і дівчата у дивних формах. Крім

однострою вони звернули увагу на те, що Пласт бере участь майже у всіх

дійствах міста, а також організовує свої заходи, які приносять йому неабияку

користь. Журналісти побачили, що з’явилося нове джерело постачання

інформації, свіжі цікаві обличчя, як мають про що розповісти, і чим

зацікавити. Вони швидко взяли нас у поле свого зору,а ми в свою чергу радо

зголосилися посвітитися на шпальтах газет. Так розпочалася наша плідна

співпраця. Ми влаштовували різноманітні свята, вишколи, мандрівки, а вони

красиво все це змальовували. Статті описували всі види занять, якими

займаються скаути, і це було цікаво молоді міста. Але згодом нам самим

сподобалося робити власні дописи, надавати інформацію з перших вуст, тим

краще, що матеріали виходили змістовними, оригінальними, з власною

точкою зору. Редактори побачили в цьому плюси і ми стали постійними

дописувачами. Таким чином написати і подати текст до газети не викликало

зусиль. Особисто мені робити це було надзвичайно приємно і захоплююче,

бо дуже люблю фіксувати цікаві події, створювати новини, тримати руку на

пульсі життя.

Коли мені запропонували написати допис про акцію «Відкриття пластового

року», я радо погодилася, бо в голові вже крутилися певні думки, тим паче,

що розповісти було що. За тиждень домовилася з головним редактором про

розміщення статті, запросила їхніх репортерів також взяти участь у заході.

Після проведення «Відкриття…» зібрала потрібний матеріал, створила

публікацію, і відправила на електронну пошту видання «Голос Прикарпаття».

Нічого складного не зробила, але користі було достатньо. Читаючи про

пластунські справи від самих пластунів люди почали звертатися до нас, аби

ми записали до організації їхніх дітей, внуків, знайомих. Копію статті

відправила і на пластовий портал для того, аби про новий осередок і його

працю могли дізнатися вся пластова родина.

Стаття до місцевої газети «Голос Прикарпаття»

Рекомендація коменданта ВПР

Проект А(5) Три головні обов’язки пластуна (5.3)

Різдвяна свічечка

Дата проведення: 22.01.2011

Рівень організації: станичний

Обов’язки: бунчужна

Комендант акції: пл. сен. прих. Олесь Терлецький, СМ

Різдвяна свічечка

Різдво – це час приємних моментів, несамовитої радості, а також теплих

сімейних зустрічей. Пластова родина завжди славилася своєю любов’ю до

українських звичаїв, а особливо до тих, які ми провадимо зимою. Різдвяна

свічечка – одна з найприємніших акцій пластунів близького кола. Усі стають

не просто друзями, а практично братами і сестрами, що разом колядують,

випікають пампухи, поминають тих, хто відійшов на вічну ватру.справдіі

Цього року, осередок Старий Самбір вперше святкував різдвяні свята у себе

вдома, і тому старався організувати дійство на високому рівні. Звичайно, всі

дотримувалися традиційної програми, але були і сюрпризи.

Знаючи моє велике бажання провести даний захід, мої подруги з гуртка

«Чорна перлина» одноголосно вирішили, що функції бунчужної виконуватиму

я. Чесно кажучи, була дуже задоволене таким рішенням, бо мала багато

ідей, які б хотіла втілити. Так як ми новий осередок, зараз доводиться

частенько репрезентувати себе. Наші свята мають відбуватися гарно, вдало і

приносити задоволення.

Плануванням дійства займалася доволі мало, бо важливі побутові проблеми

забрали багато часу, але не зважаючи на це, усе пройшло в теплій домашній

атмосфері. Я організовувала для юнацтва попередні збірки, на яких

удосконалювали впоряд, говорили про важливість події, співали колядки.

Домовлялася з отцем-деканом про службу за участі пластунів. На жаль через

деякі причини, ми все ж таки не змогли отримати благословення.

Закупівля лампадок, офірок, оформлення залу було моїм завданням теж. На

самій акція слідкувала за дотриманням точок програми, поведінкою

учасників, а також несла відповідальність за все, що відбувалося 22 січня у

нашій пластовій домівці. Приємною несподіванкою був приїзд наших добрих

сусід з осередку Хирів. Хлопці і дівчата слали нам гарну компанію, наповнили

свято веселощами. Багато цікавих моментів можна згадати.

Підбиваючи підсумки, нам варто ще більше удосконалювати програму

Різдвяної свічечки. Наступного року плануємо крім пластунів запросити ще

духовенство міста, районну і місцеву владу. Сподіваюся, що все справді

реалізується.

Проект А (7) Три головні обов’язки пластуна (7.1)

«Опіка над літніми одинокими людьми»

Дата проведення: 02.10.2010

Рівень організації: станичний

Обов’язки: організатор прогарми

Комендант акції: ст. пл. прих. Марта Капериз

Опіка над літніми одинокими людьми

Гурток «Чорна перлина», в якому перебуваю з початку його створення,

протягом багатьох років ще далеко до своєї пластової діяльності активно

співпрацював з духовенством міста Старий Самбір, і брав участь у всіх

організованих ним акціях. Серед найвідоміших є організація таборів-серепт,

поїздок на християнські форуми, благодійних концертів для дітей-сиріт, дітей-

інвалідів. До цього списку два роки тому приєднався ще один дуже важливий захід

– «Допомога людям ЗОЛОТОГО віку». Метою дійства, в першу чергу, є увага

самотнім, літнім людям, які позбавленні родинного тепла. Зважаючи на те, що у

нашому місті велика кількість знедолених, одиноких дідусів і бабусь, ми з

дівчатами вирішили цього річ влаштувати для них справді теплі зустрічі з молодим

поколінням, нагадати про свої жваві роки, допомогти відпочити у компанії

одноліток. Дату свята вибирати довго не довелося, адже як раз восени відзначаємо

День людей похилого віку. Але зовсім не похилими хочеться називати наших

сивочолих, тому з допомогою отця-декана Михайла Николина, ми вирішили

замінити вираз «похилий вік» на більше приємніший «золотий», колір багатого

досвіду, скрині спогадів, розумних порад. В даній акції на мене полягла

відповідальна частина – організація свята. На перший погляд, може здаватися, що

нічого складного у цьому немає, але якщо заглибитись у суть, тоді легко розуміємо,

що підібрати відповідні матеріали, які задовольнили таку поважну аудиторію, не

така проста справа. Різноманітні вечірки, тематичні вечори мені вже доводилося

організовувати як у Пласті, так і поза організацією, але придумати програму для

«золотих» людей виявилося трішки складно, хоча надзвичайно цікаво. В процесі, я

мала змогу поринути в історію нашого краю, минулі роки, дізнатися тамтешні смаки,

уподобання, відчути себе ретро-дівчинкою. З усього вибраного мною матеріалу, я

зупинилася на позитивних моментах, що мали місце у житті наших близьких. До

свого розважального сценарію я включила старі добрі українські пісеньки, поезії,

показ фото ретро-моди для жіночок, та ретро-автомобілів для чоловіків, а також

різноманітні уривки улюблених фільмів. До дійства я залучила гуртки нашого

осередку. Репетиціями, прикрашанням залу займалася теж я. Протягом двох тижнів

хлопці і дівчата активно вивчали оригінальні частинки з п’єс, вчилися правильно

декламувати вірші, емоційно виконувати музичні твори, щоб своїм виступом не

просто кинутися в око присутнім, а закарбуватися в пам’яті, викликати глибокі

справжні почуття, принести краплі позитиву. Для досягнення бажаного результату

я домовилася з вчителями у школі та в музичній школі, щоб вони попрацювали з

пластунами, навчили їх всіх тонкощей даної справи. Гадаю, результат був

приголомшливий, адже сльози радості, вдячні оплески засвідчили це. Дідусі і

бабусі з посмішками на обличчі поверталися до своїх домівок. Звичайно на їхньому

обличчі був і сум. Вони хотіли, щоб таких днів у їхньому житті побільшало, щоб не

лише раз на рік про них згадували. Усвідомлюючи це, ми вирішили, що такі свята

намагатимемось влаштовувати щоразу більше, будемо навідувати їх зі своїми

концертами частіше.

plast.org.ua Неминучий і біологічно закономірний процес...

Старість... Ми багато говоримо про любов до старшого покоління,

але насправді мало що робимо. Вже так сталось, шо на жаль,

однією з найбільших проблем людей похилого віку є самотність та

потреба в сторонній допомозі. А насправді, людина прагне провести час в

теплі родинного затишку, прагне бути оточеною піклуванням та любов’ю

рідних і близьких. Це та ситуація, коли приємно давати, допомогти, просто

поспілкуватись. Приємно, як ніколи. Відвідини старосамбірськими

пластунами (гурток «Чорна Перлина») людей золотого віку видалися

процесом особливим. Дивним є явище, коли, від неможливості виходити на

вулицю, старенький дідусь чи бабця просять розповісти як там воно за

вікном, коли до того сам наслуховувався купу цікавих новин та розповідей. І

тут якось ніяково стає, збагнувши, що надто пасують слова: «Немає поняття

старості, є лише поняття смутку».

«Роки йдуть, і ніхто з нас не молодшає». Знаєте, посперечалась би.

Багато втіхи приносить, коли немічні, попри все складне й непросте,

жартують… "- Бабцю, як поживаєте? -Та так, дівчатка, бачите, п’єц грію." - Це

так вдало нам відповіла старенька, вмостившись біля ще холодної пічки.

Прикро, проте час нікого не чекає. Час за руку веде. Вперед. По звивистих

дорогах, по тунелях, переходах. Час нікого не чекає. І пам’ятаймо – хтось

розумний казав: "Зморшки повинні бути лише там, де була посмішка".

Автор новини: Юлія Сидір

Проект Б (1) Пластова ідея і організація (1.5)

«Вчимо історію разом»

Дата проведення: 15.10.2010

Рівень організації: міжстаничний

Обов’язки: господар

Комендант акції: пл. сен. Юрій Леськів, СМ

Вчимо історію разом

Всеукраїнська акція Пласту «Вчимо історію разом» вже не одноразово

засвідчувала громадськості країни про те, що саме в ігрові формі найкраще

зацікавити дітей, підлітків до вивчення української історії, а зокрема, славних

українських військових традицій. Підтримуючи своїх друзів з Івано-

Франківська, Львова, Самбора, наш осередок теж не захотів пасти задніх, і

вирішив провести аналогічну акцію у своєму місті для дітвори

Старосамбірського району. За організацію дійства взявся гурток «Чорна

перлина». Крім звичного складання пазлів, ми включили до програми

тематичну теренівку історичними місцями древнього міста. Після

планування заходу було розподілено обов’язки та доручення. Я виконувала

функції господаря. В першу чергу, відповідала за доставку картинки.

Потрібно було домовитися зі станичним, щоб він допоміг здійснити передачу

з Донецька до Львова. Вже з міста Лева маршруткою даний виріб

передавався до Самбора, а звідти і до Старого Самбора. Від вокзалу до

головної площі міста сприяв нам у перевезенні батько однієї з «перлинок », з

яким я попередньо домовилася.

Також до списку моїх завдань входили всі фінансові питання. Я збирала

спонсорські кошти для проведення акції, вкладку пластунів, і розпоряджалася

ними відповідно за призначенням.

Аби все відбулося на високому рівні, гурток «Чорна перлина» запросив

для участі у заході місцеву і районну владу, духовенство, відомих поетів,

громадських діячів Стросамбірщини. Домовлялася за доставку апаратури,

потрібного технічного обладнання для виступу вищезгаданих особистостей

теж я. Для цього ще два тижні до формування великої картини у центрі міста,

я зустрічалася з головою РНД Ярославом Раставецьким і узгоджувала план

дій.

Допомагала своїй подрузі в організації теренової гри. Я закуповувала

потрібний реманент, готувала потрібний матеріал. Гадаю, наше дійство

змогло вийти за рамки стандарту, і організована теренівка добре це

засвідчила.

Хоча на підготовку свята ми мали дуже мало часу, адже пазли мали

продовжувати свої мандри, і не могли довго затримуватися у чиїхось руках,

першочергово поставлену мету – ознайомити пластунів, громаду міста з

історією рідного краю та України – ми змогли досягти.

Стаття в місцевій газеті «Голос Прикарпаття»

Проект Б(3) Пластова ідея та організація (3.2)

Обов’язки впорядниці гуртка УПЮ «Вовча зграя»

Час праці: 12 грудня 2008 – триває досі

Обов’язки: впорядниця гуртка

Обов’язки впорядниці гуртка УПЮ «Вовча зграя»

Осередок Пласту у Старому Самборі немає великої славної історії, адже

тільки недавно розпочав свою активну діяльність як окрема структурна

одиниця. Але це зовсім не означає, що час який ми провели до початку

самостійного плавання був згаяний на марно. Навпаки, нам вдалося здобути

гарні знання, удосконалити вміння, змужніти, взяти на свій борт більше

охочих. Звичайно всіх прийняти не вдалося, адже не було необхідної

кількості виховників, і станиця Самбір теж не могла нам цього запропонувати.

Першими активістками збільшення чисельності юнацтва на теренах

Старосамбірщині виступив гурток «Чорна перлина». Ми не хотіли, аби наші

молодші брати вешталися вулицями, аби знайомі проводили весь свій

вільний час біля комп’ютерів, не відчули чар пластування, тому вирішили

зібрати банду хлопців зі своїх вулиць, і познайомити з організацією. Ніколи не

думали, що будемо виконувати функції їхніх впорядниць, адже у планах було

зацікавити, продемонструвати іншу сторону юнацького життя, дати їм

можливість зробити правильний вибір. Говорилося про те, що вони б мали

вступити до 61 куреня імені Олександра Тисовського, який в Самборі, але на

жаль людина, яка б могла ними опікуватися не знайшлася. Здружившись з

малими бешкетниками, побачивши їхнє велике бажання залишатися в

Пласті, ми вирішили допомагати їм у всьому. Згодом, навіть не помітивши

коли саме, ми почали виконувати функції впорядниць. Поділили їх на групки,

обрали назви, розпочали регулярно організовувати сходини. Мій гурток

назвався «Вовчою зграєю», бо у всіх ці тварини викликали найбільше емоцій.

Наша гра розпочалася з мандрівки, де ми обговорювали питання, чому

приєдналися до скаутського руху, бавилися різноманітні забавки, і вивчали

пластунську символіку, привітання. Похід на найвищу точку міста мав

грандіозний успіх, хлопці запалилися ідеєю братерства, подорожей.

Побачивши, що перші кроки мені вдаються досить непогано, я почала все

глибше занурюватися у справи опікунки цього маленького гурточка. Кожні

збірки намагалася організовувати змістовно, весело, повчально. Ми чимало

вивчали історію Пласту, цікавилися його відомими особистостями, співали

пісні, почали відвідувати різноманітні акції. Ейфорію від спільної роботи

відчували усі, як малі так і я. Нас ніби затягувало у невідомий, але чаруючий

світ. Ми стали справжньою бандою, яка вміє розважатися разом і

підтримувати у скрутні хвилини. Чесно, спочатку так дивувалася, що таке

взагалі можливо. Читаючи «Життя в Пласті» Тисовського, я неодноразово

стикалася ідеєю створення в гуртку атмосфери одного організму, але ніколи

не думала, що в реалії це можливо.

Час минав, юнаки склали вимоги прихильників, закупили однострої,

почали вчити точки учасників. Цього року я взяла їх на Свято Весни

Львівської округи, де вони змогли трішки навчитися практичного пластування,

вперше побачити велику кількість скаутів, стикнутися з природними

сюрпризами. Декому життя серед лісу, річки, ночі в наметі, холодний «душ»

зранку зовсім не припав до душі, і вони прийняли рішення покинути наші

лави. Здавалося, що це було моя перша серйозна невдача. Я не змогла

втримати їх, правильно пояснити усе. Але згодом, коли ті, хто залишився на

наступних сходинах почав згадувати приємні моменти зі свята, зрозуміла, що

не всі створені для Пласту. Так найсміливіші влітку відвідали два табори,

один з яких був мандрівний. Вони пройшли 120 кілометрів Карпатами без

мами і тата, коли майже всі дні падав дощ, лише у свої 14 років. Я пишаюся

ними! На стаціонарному таборі «Тінь лісу» хлопці навчилися будувати

шелест, виробляти посуд з кори дерева, в'язати таборові споруди. Таким

чином вони почали складати точки першої проби, і реально втягуватися до

пластової родини. Організовуючи проекти на третю пробу, «Вовча зграя»

була активним помічником у всіх наших ділах. Інколи навіть не розуміла,

звідки в них стільки енергії, наснаги. Зимою ми відсвяткували свою другу

річницю. Вовчки організували теренівку, перегляд мультиків, фото,

презентацій, святковий концерт, солодкий стіл. Досі не можу второпати, що

минуло вже два роки приємних, і не дуже, але спогадів. Я росла з ними. Мені

було складно, бо ніякого досвіду, підтримки. Переживала, чи зможу дати собі

раду, адже все-таки це не дівчатка, а купка хлопаків. Дякувати Богу, всі вони

поводилися більшість разів чемно, і рідко мене розчаровували. За два роки

шаленого життя, вони стали невід’ємною частиною мене самої. Ніколи не

шкодувала, що так швидко почала виконувати обов’язки впорядниці, що

взяла саме хлопців. Надіюся, що наша банда буде такою дружньою, чесною,

запальною, якою була до сих пір. Сподіваюся, що моя праця, любов

принесуть їм тільки користь. Дуже хочу, аби вони досягнули пластових висот,

і були важливою частиною пластової історії.

День народження у тебе

Не сумуй, а веселись!

День народження у тебе

Ти всім друзям усміхнись!

12 грудня 2010 року гурток «Вовча зграя» зі Старого Самбора приймав «цілу

хату» гостей, адже саме два роки тому хлопці вперше офіційно відкрили свої

сходини пластовим гаслом, обрали собі супер-пупер назву і розпочали нову

сторінку у своєму житті, стежинку справжнього скаута. На честь своєї другої

річниці, юнаки запросили всіх свої близьких друзів, влаштували для них

теренову гру, перегляд презентації про той час, який провели разом, цікавий

мультик та величезний стіл солодощів. Хоча страшна завірюха і не

дозволила втілити всі плани іменинників, але сумно точно не було.

Привітання для наших «вовченят» були найрізноманітніші: від відкриток,

святкових плакатів, теплих і щирих побажань до горняток, тортів, ананасів,

ферейверків.

Гадаю усім присутнім було весело, цікаво відсвяткувати другий День

народження такого чудового гурточка як «Вовча згарая», і наступного року

вже в більшому колі задуватимемо три свічки.

Автор новини: пл.розв. Юлія Катинська

Проект Б (5) Пластова ідея та організація (5.2)

Передача ВВМ на кордоні з Польщею

Дата проведення: 5.01.2011

Рівень організації: міжкрайовий

Обов’язки: бунчужна

Комендант акції: ст. пл. прих. Марта Капериз

Передача ВВМ на кордоні з Польщею

Споконвіку на святвечірньому столі українців, окрім традиційних різдвяних

страв, обов’язково мало бути різдвяна свічечка – символ світла і тепла.

Пластуни неодноразово своїми вчинками доводили, що поважають усі звичаї

нашого краю, а особливо ті, що стосуються народження Спасителя.

Вифлиємський вогонь миру – одна з найвідоміших, масштабних акцій

Пласту. Кожного року вона охоплює все нові горизонти, залучає щоразу

більше небайдужих громадян. Осередок Старий Самбір активно бере участь

у передачі ВВМ мешканцями району, духовенству, місцевій, районні владі, а

також на кордоні від друзів-скаутів з Польщі. Цього року, ми вкотре провели

захід на теренах Старосамбірщини, але вже в більшій кількості та за кращої

організації. Я була бунчужною. До моїх функцій входило планування

програми, узгодження маршруту передачі ВВМ, попередня збірка пластунів

осередків і проведення інструктажу

. Одним із найважливіших моїх завдань було гідне представлення

членів організації на міжкрайовому дійстві, забезпечення належного вигляду,

правильної пластової постави, тому збірки, які заздалегідь влаштовувала для

юнацтва відігравали важливу роль. Також на мені лежали обов’язки особи,

яка переймалася технічним забезпеченням. За два тижні до дійства

домовлялася з представниками відділу культури про доставку мікрофонів,

колонок на центральні площі міст. Насправді виконати це не було складно,

адже навчаючись в музичні школі, я познайомилася з усіма важливими

людьми у сфері мистецтва і культури, і залишилася у гарних відносинах з

ними.

Будучи бунчужною заходу, мені доводилося дуже уважно слідкувати за

виконанням точок програми, приділяти велику увагу всім учасникам, добре

знати накази, впоряд. Гадаю з поставленим завданням я впоралася на 80

відсотків. Більшість задуманого було реалізовано, але звісно, були такі речі,

які не вдалося виконати. На жаль я не змогли дістати ту кількість пластових

накидок, яку потребував осередок,і деякі пластуни не змогли взяти участь в

акції. Та попри всі «завтики», відгуки від були схвальні. Про дану подію

писало багато ЗМІ як в Україні, так і в Польщі. Всі вони відзначили гарну

організованість пластунів, їхнє вміння бути цілісним організмом. Сподіваюся,

що наступного року нам вдасться виправти свої помилки і організувати все

якісніше.

Стаття про ВВМ у місцеві газеті «Голос Прикарпаття»

Рекомендація коменданта Передачі ВВМ

Проект в (3) Громадська діяльність (3.2)

«Миколай про тебе не забуде»

Дата проведення: 18.12.2010

Рівень організації: станичний

Обов’язки: бунчужної

Комендант акції: ст. пл. прих. Марта Капериз

Миколай про тебе не забуде

Здобувши незалежність, Україна чітко визначила для себе сфери

життя, в яких планує реалізуватися. Соціальний напрямок був і залишається

одним із головних у політиці країни. Протягом останніх років збільшилася

кількість проектів, які допомагають тим групам нашого населення, які з різних

причин не можуть самостійно вижити у цьому світі. Пласт прикладає чимало

зусиль, аби люди, що потребують опіки, особливого ставлення мали все

необхідне, аби жахливі сторінки з їхнього буття просто стерлися.

«Миколай про тебе не забуде» - це одна з масштабних акцій організації,

яка передбачає надання допомоги дітям-сиротам, волонтерську працю в

громаді. Гурток «Чорна перлина» вже декілька років є одним із організаторів

даного дійства. Своєю працею ми намагаємося зібрати якомога найкращі

подарунки для нужденних хлопчиків і дівчаток, влаштувати для них справді

незабутнє свято радості і тепла, хоча б на один день перенести їх в казку, де

всі мрії збуваються. Для того, щоб процес відбувався на високому рівні ми

співпрацюємо з духовенством, школою, місцевою владою, а також з

підприємцями району. Усім разом нам вдається створити добру гарну справу,

яка приносить лише позитив. Власники магазинів забезпечують нас

солодощами, фруктами, а також дозволяють у своїх приміщеннях залишати

символічні банки, де усі мешканці можуть кидати свої пожертви. Учні

начального закладу забирають листи малечі, діляться на групки,

розподіляють між собою, і намагаються виконати всі вказані бажання. Влада

допомагає нам з транспортом, коштами. В свою чергу, ми об’єднуємо

зусилля цих структурних ланок, займаємося пакуванням подарунків, збором

пожертв, створюємо розважальну програму, і відвозимо все це до

сиротинцю. Робота виснажлива і потребує наполегливої праці, але результат

того вартий.

Цього року нам вдалося ще раз провести подібний захід. Я виконувала

функції бунчужної. До моїх обов’язків, в першу чергу, входила домовленість з

директором закладу для дітей-сиріт та з неблагополучних сімей про

написання всіма його мешканцями листів до Святого Миколая, та передача

їх директорам шкіл. Це завдання не було складним і я впоралася з ним на

всі сто. Я змогла домовитися про те, щоб учні збирала по класах кошти і

закупили нові подарунки, а не принести вже використані речі. Результат був

більше ніж просто втішний. Деякі класи зібрали дуже великі суми, за які

змогли купити мобільні телефони, музичні програвачі та іншу техніку.

Додатковим плюсом виявилася пожертви старосамбірчан. У спеціально

поставлених банках мешканці накидали 700 гривень. Ці гроші ми

використали на додаткові солодкі подарунки.

Чесно кажучи, спочатку складалося враження, що з цукерками і

шоколадками ми переборщили, але, коли прибули до дітвори, швидко

зрозуміли, що помилялися.

Одним із важливих пунктів моєї роботи була організація учасників акції,

проведення інструктажу перед відвідуванням даного закладу. Інколи, діти, які

ще ніколи не побували на таких дійствах можуть поводити себе не досить

коректно, і своїми висловлюваннями привести до неочікуваних наслідків Так

от, для того, аби уникнути несподіванок, я вирішила перед поїздкою до

сиротинцю краще пояснити юнацтву, що вартує говорити, а що краще не

згадувати.

Аналізуючи свої дії, я зрозуміла, що роботу варто ще вдосконалювати.

Потрібно намагатися робити все оперативніше, залучати більшу кількість

громадян Старого Самбора, охоплювати інші подібні заклади.

Найкращий подарунок – усмішка дитини, радість на її обличчі. З

такою метою 18 грудня 2010 року гурток «Чорна Перлина» зі

Старого Самбора знову завітав до дітей-сиріт у Лаврові.

«Неймовірно приємно було провести передсвятковий час з цими

маленькими дітками, привезти їм подаруночки від Святого

Миколая, поринути у світ чудес» - розповідають юначки.

Відразу як дівчата зробили свої перші кроки до будівлі, мешканці сиротинцю

дуже тепло і гостинно їх прийняли. «Зараз буде весело. Скоріше ходіть сюди!

Там пластуни приїхали» - чули перлинки, йшовши коридорами.

І справді веселощів було вдосталь. Малеча була на сьомому небі від щастя,

адже Миколай виконав кожну їхню просьбу, бажання, які вони зазначали у

своїх листах. Настрій миттєво піднімався від захоплюючих, вражаючих ігор, в

які поринали з головою. Здавалося, що ніяких рамок не існує в такій світлій

атмосфері, що стрілки годинника просто зупинилися.

Допомогли пластунам у зборі коштів старосамбірчани, які протягом двох

останніх тижнів кидали свої маленькі пожертви у банки, що розміщувалися

майже у кожному магазині старого міста.

Сподіваємося, що наступного року наші серця сповняться ще більшою

любов’ю до цих дітей, і ми приділятимемо їх більше нашої уваги,

даруватимемо щастя щодня.

Автор новини: пл. розв. Юля Катинська

Проект Г (3) Пластові заняття (3.2)

Зустріч пластових осередків

«Знайомство з «Новим каналом»»

Дата проведення: 25-26.12.2010

Рівень організації: крайовий

Обов’язки: писар

Комендант акції: ст. пл. Борис Явір, ПР

Зустріч пластових осередків

«Знайомство з «Новим каналом»»

Осередок Пласту у Старому Самборі почав писати свою історію ще у

2004 році, коли до маленького старовинного містечка завітав відданий ідеї

організації Юрко Леськів. Можливо, саме в той час йому на думку і не спало б

що з того переломного періоду на цих теренах оживе дух волі, свободи,

відданості, братерства, снаги до пригод. Але перші сторінки вже було

написано…

Молоді хлопці і дівчата з гуртків «Троянди» і «Гепарди» з головою поринули у

мандрівки, поїздки на спеціалізовані табори. Вони швидко спалахнули, але,

на жаль, і так само швидко зникнули з небосхилу активних членів Пласту.

Після тривалої перерви деякі з них подорослішали - не змогли втримати в

собі бажання бути у колі справжніх друзів, відчувати тепло сердець істинних

патріотів своєї країни, і вирішили повернутися до тих моментів життя, які

приносили їм задоволення. Саме в той час пленталися на вулицях ми –

компанія з 6 дівчат, що обожнюють шукати пригод на свою голову. Під своє

крило нас взяла дівчинка Марта з «Троянд» і від тоді на нашій вулиці

свято!!!!!!:) Роки у станиці Самбір, юнакування у 32 курені імені славної

художниці, маляра Олени Кульчицької минули швидко. Відчуваючи, що

накопичили трошки досвіду, ми набрали невеликі гурточки хлопців і дівчат,

та почали виконувати функції впорядниць. Жили в мирі злагоді у своїх сусідів

- у Самборі. Але згодом з’явилося бажання мати свій куток, згуртувати

дітвору і спрямувати їхню енергію на добробут саме свого рідного міста. Нас

від’єднали від станиці Самбір, і відправилися ми у самостійне плавання. Для

того, аби навести контакти з іншими станицями, обмінятися досвідом між

осередками, заявити про себе як про окрему структурну одиницю, «Чорна

перлина» придумала організувати дружню зустріч близьких і далеких друзів,

зібрати усіх на території, яка має героїчну історію, шикарні краєвиди,

доброзичливих мешканців. У цій задумці я виконувала функції милої писарки.

Попередньо до початку нашої акції зайнялася рекламою: створила групу у

соціальній мережі вконтакі, розіслала запрошення до курінних з сусідніх

станиць і осередків. Наступним моїм кроком була збірка зголошень,

друкування бланків для реєстрації учасників, виготовлення святкових грамот

для майбутніх переможців різноманітних конкурсів. До своїх завдань

включила попередню підготовку наказів, опісля написання звітів, статті до

місцевої газети, а також на пластовий портал. Маючи гарні зв’язки з фірмою,

яка виготовлює пластові емблеми, різноманітні вишивки, я радо погодилася

взятися за виготовлення відзначок. Великого клопоту це мені не принесло,

адже візерунок ми мали підготовлений. Залишалося сказати кількість і

розміри даного виробу. Відповідала теж за технічне забезпечення. Протягом

здачі проби це стало моїм «улюбленим» заняттям, але інші ніяк не мали

змогу діставати той проектор і дошку, тож я просто немала вибору. Згодом я

навіть побачила у цьому і приємні моменти. Так, як я люблю завжди

змінювати щось у інтер’єрі, мені доручили нашу пластову домівку на час

проведення заходу перетворити на знімальний майданчик, студію «Нового

каналу», адже програми, шоу, які транслюють на ньому стали тематичними у

нашому сценарії. Справа вдалася на славу. Я змогла принести домашню

велику ялинку, кульки, розклеїти на двері кімнат домівки різноманітні вислови

пов’язані з телебаченням, зробити бейджики з назвами ведучих

вищевказаного каналу для організаторів дійства.

В одному з пунктів програми зустрічі була поїздка до села Розлуч. Я мала

приготувати розважальну програму для учасників протягом перебування у

Прикарпатській зоні. У свої плани включила організацію великої стратегічної

гри «Червоних і синіх». Для цього заздалегідь готували прапорці для команд,

палиці-мечі, малювала карти. Насправді гра вдалася на 70 відсотків. Завадив

мені дощ, який падав попередні дні і розмив територію, де мала проходити

гра. Та незважаючи на брудні черевики, усі учасники були дуже задоволені і

просто вимагали продовжити гру. Крім погоні за чужими прапорцями,

юнацтво взяло участь у екскурсії до природно-охоронної зони краю, звідки

видно неймовірний краєвид Прикарпаття, а також знаходиться джерело

оздоровчої води.

Підсумовуючи все вищесказане, усвідомлюю, що перші кроки ми робимо

досить непогано, зважаючи на те, що старшопластунів наш осередок немає,

відповідно і підказок, допомоги збоку теж. Сподіваємося, що громадськість

міста і наділі підтримуватиме наші починання,і згодом. Ми зможемо

влаштувати більш масштабну акцію.

Стаття до місцевої газети «Голос Прикарпаття»

Проект Ґ (1) Життя в природі (1.3)

«Екологічний пластовий форум»

Дата проведення: 16.10.2010

Рівень організації: міжстаничний

Обов’язки: господар

Комендант акції: пл. сен. Юрій Леськів, СМ

Екологічний пластовий форум

Багатьом, напевно, відомі слова О. Довженка з його Автобіографії»: «Я

завжди думав і думаю, що без гарячої любові до природи людина не може

бути митцем».

Пластуни – це перш за все люди, які безмежно закохані у красу цього світу.

Вони проводять більшу частину свого часу у русі, а тому свіже повітря, гори,

ліс, море, неоціненні ландшафти – це його найкращі друзі. В ритмі сучасного

життя, нам не складно забути, загубити, просто не помітити те, як улюблені

нами парки, сквери, лісочки, гайки день за днем перетворюються на

зборище для сміття, нові розважальні центри. Інколи ми все ж зупиняємося, і,

навіть, робимо спроби змінити щось, але доля розпоряджається так, що все

стає поза межами нашого впливу. І тоді шкодуємо, плачемо, але вдіяти

нічого не можемо. Так от для того, аби краще усвідомлювати всі проблеми,

які, на жаль у великій кількості існують в екології, розуміти причини їх

виникнення, і знати методи їх подолання, я також для того, щоб відчувати

себе істинним митцем, я з моїми подругами з гуртка « Чорна перлина»

вирішили організувати «Екологічний пластовий форум», де діти, підлітки з

нашого осередку, сусідніх станиць змогли з головою поринути у світ

природи. Крім того, ми хотіли, аби протягом теоретичних аспектів, всі змогли

ще й практично принести користь одному маленькому клаптику землі.

У цьому форумі, я змогла відзначитися як господар, особа,

відповідальна за технічне забезпечення, оформлення залу, та людина, яка

приготувала надзвичайно цікаву оригінальну гутірку про забруднені і чисті

місця світу, про рослинний і тваринний світ, а також про найексклюзивніші

куточки Старосамбірщини.

Для того, щоб виконати усі свої обов’язки, я старалася чимало. Як господар,

в першу чергу мені прийшлось подбати про речі, необхідні для здійснення

прибирання Райкомівського саду. Попередньо я закупила рукавиці, сміттєві

мішки, дістала граблі, мітли у місцевого фермера, домовилася з

комунальною службою про вивезення непотребу, і, звичайно, домовилася з

місцевим підприємцем про надання спонсорської підтримки у виглядів

солодощів, соку для всіх, хто так трудився.

Наступним моїм кроком була зустріч зі станичним. З ним ми обговорили

даний проект, а також домовилися про надання нашому осередку під час

проведення заходу проектора та дошки для відтворення підготовлених

презентацій на великому екрані. Як тільки я отримала інформацію про точну

дату прибуття проектору, я змогла зосередитися на підборі унікальних,

цікавих для сприйняття матеріалів, які мені потрібні були для гутірки. У

своєму виступі перед молодшими юнаками я намагалася використовувати

більше зображувальних елементів(фото, брошури, плакати, вирізки з газет,

журналів) На мій погляд, візуальне сприйняття краще засвоюється, ніж

двогодинна лекція. Не дарма кажуть, що краще один раз побачити, ніж сто

раз почути. Будучи послідовною цьому вислову, я намагалася створити всі

умови, аби лише учасники заходу змогли побачити усі ексклюзивні місця

нашої місцевості. Та не тільки розгляданням фото були зайняті діти, засвоєні

знання вони відтворювали у повчальних сценках, записували гарні поради у

книжечку «Бережімо рідний край». Гадаю, зі своїм завданням я впоралася на

70 відсотків. Мені не вдалося здійснити поїздку до визначних пам’яток, див

природи бойківського краю. Але цю ідею сподіваюся втілити вже

найближчим часом.

Що стосується оформлення залу, я теж не виклалася на всі 100. Мені

забракло часу перетворити відділи кімнати на різноманітні частини світу,

розмалювати стіни у відомі природні ландшафти. Єдине, що вдалося

відмінно, декорація приміщення зеленими кульками,

Підсумовуючи свою працю, можу сказати, що досвід, який я отримала

організовуючи цю акцію неоціненний. Він допоміг мені завести нові

знайомства у комунальному господарстві , збагатити свої знання про

екологію і звичайно весело, з користю провести ще одну суботу.

Додаткові проекти

Відзначення річниці Голодомору

Дата проведення: 26.11.2010

Рівень організації: станичний

Обов’язки: бунчужної

Комендант акції: пл. сен. Юрій Леськів, СМ

Стаття місцевої газети «Голос Прикарпаття»

Крайовий вишкільний табір

Вмілості