175

Володимир Білецький, Геннадій Гайко

УКРАЇНСЬКИЙ ДОНБАС: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ

Сьогодні в цьому вугледобувному і металургійномукраїтриваєРосійсько-Українськавійна,якувсіназиваютьгібридною(змішаноною,неоголошеною).Вражаєсхожістьцього регіону з польським Верхньосілезьким вугільнимбасейном. Запаси вугілля на Донбасі у кондиційних запотужністю пластах – 108,5 млрд т., у ВерхнійСілезії –100млрдт.УвугленоснійтовщіДонбасу—до300пластів;середняпотужністьробочихпластів—0,6-1,2м.,уВерхнійСілезії–більше450вугільнихпластівтапрошарків,знихдо200потужністюбільше0,5м.Першашахташтольне-воготипупосталавДонецькомубасейні1723р.,уВерхнійСілезії–1478р.–регулярнийвидобутоквугілляпоблизуЗацішабіляНовоїРуди(шахта«Йозеф»).

ТемуісторіїДонецькогобасейнуактуалізуєсьогодніякйого геополітичне значення, зазіхання на цей край «рус-скогомира», так і загальноцивілізаційнийвектормузеє-фікації артефактів історії техніки, історії гірництва, якийактивно розвивається в останні десятиліття в ЗахідномуСвіті,зокрема,вСША,Польщі,Німеччині.

У статті розглянуто питання промислового розвиткуДонецького басейну, зокрема формування й розвитоквугільноїйметалургійноїпромисловості, якіприпадаютьна другу половинуХIХ – початокХХ століття. Короткоописано найбільш важливі події та внесок українських

176

ізарубіжнихдослідниківіпідприємцівупромисловіпере-твореннянасходіУкраїни.Показано,щобурхливийроз-витокгірничо-металургійноїпромисловостітатранспортуДонецького басейну в останній третині ХIХ ст. нероз-ривнопов’язанийзопануваннямзалізнихрудКриворіжжя,тобтоізсистемнимрозвиткомважкоїпромисловостіЛіво-іПравобережноїУкраїни.Обґрунтовано,чомуформуванняДонбасу як промислового центру України доцільно роз-глядати як важливу складову глобальногопроцесу світо-вихпромисловихперетворень(«промисловоїреволюції»).

Постановка і стан вивчення проблеми. ПромисловевидобуваннявугіллянаукраїнськомуДонбасі,формуваннявугільноїйметалургійноїпромисловостіприпадаєнадругуполовинуХIХ–початокХХст.Першимпоштовхомдляпошукуйвидобуткудонецькоговугіллябулозабезпеченняпаливом бахмутських і торських солеварних промислів(1721 р.), пізніше – будівництво Луганського ливарногозаводу(1795р.)йзабезпеченнявугіллямЧорноморськогопароплавства,алепромисловімасштабивидобуткупов’я-занізістрімкимрозвиткомзалізницьічорноїметалургіїнасходіУкраїни. За два сторіччя річний видобуток вугіллянаДонбасівиростаєзпочатковихсотеньпудівдо25млнт(1915р.).ІсторіївугільноїпромисловостіДонбасуприсвя-ченочималопрацьрізнихавторів1 .

1 Г. І. ГайкоПершовідкривачі донецького вугілля [в:] „Схід”, 2016, №2, С. 26-32.doi: http://dx.doi.org/10.21847/1728-9343.2016.2(142).70446;П. И. Фомин Горная и горнозаводская промышленность юга России. Том1.История горной и горнозаводской промышленности юга России со времени возникновения до восьмидесятых годов прошлого века,Харьков1915, 488с.;Е.О.НовикИстория геологических исследований Донецкого каменноугольного бассейна (1700-1917), Изд-во АН УССР, Киев 1960,530с.;Мала гірнича енциклопедія:у3т.Т. 1, Донбас,Донецьк2004,640 с.;В. І.Подов Історія Донбасу, Вид-воДЗЛНУ ім.Т.Шевченка,Луганськ2009, 300 с.; Г. І. Гайко Історія гірництва, Видавн. дім «Києво-Моги-

177

Зокрема, нами показано2, що відкриття вугільногоДонбасу – питання суттєво заполітизоване в радянськудобу.Сучаснийаналізархівнихдокументівілітературнихджерел,узагальненняданихпровідкриттявугіллядозволяєконстатуватинаступне:

– Найбільшімовірно,щонаселенняСхідноїУкраїни-Руси(пізніше–земліЗапорозькоїСічі)відкрилонаявністьвугілля на Донбасі емпірично – шляхом практичнихзіткненьдоXVIIIст.Нестачадеревиниівідноснапростотакопаннявугіллявблизькихдопоселеньбайракахзумовилиможливість його корисного використання місцевимнаселенням.

– На початку XVIII ст. пошуки вугілля на ДонбасіактивізувалисяврайоніБахмутаіТораузвʼязкузсолянимипромислами – випарюванням солі з води ТорськихіБахмутськихозертазколодязівдлязаборурозсолу.1721року управляючий Бахмутськими соляними промислами,ландрат, шляхтич Микита Вепрейський та комендантБахмутськоїфортеці,капітанІзюмськогослобідськогополкуСеменЧирков з охороною та провідниками взяли пробикам’яноговугіллявдвохмісцях–вурочищіСкелеватому,що в 25 верстах від Бахмута та на річці Біленькій в 50верстах від нього. Зразки вугілля в необхідній кількостібуливідібранітавідправленідоСанкт-ПетербургауБерг-колегію (отримані 20 січня 1722 р.). Їх випробування

лянськаакадемія», вид-во«ЛАДО»ДонДТУ,Київ-Алчевськ2013,542с.;Т.Е.ПетровськаСтановлення вугільної промисловості як галузі світового паливно-енергетичного комплексу [Електронний ресурс] [в:]Ефективна економіка.Електронневидання,2012,№ 10,Режимдоступу :http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1471.;Г. І.ГайкоУкраїнський Фуггер [в:]„Бористен”,2015,№ 7,С.32-35.;І. В.ДовжукІндустріальний Донбас в істо-рії розвитку економіки Наддніпрянської України (друга половина ХІХ – поча-ток XX ст.):[монографія]Вид-воСНУім.В.Даля,Луганськ2009,364с.

2 Г.І.ГайкоПершовідкривачі донецького вугілля[в:]„Схід”,2016,№2,С.26-32.doi:http://dx.doi.org/10.21847/1728-9343.2016.2(142).70446

178

засвідчиловисокуякістьвугілля.Водночас,руднихсправпіддячий Г. Капустін до відкриття вугілля на Донбасівідношення не має. За офіційним рапортом керівникаспеціальноїекспедиціїнаДонбасвідБерг-колегіїГ.НіксонаГ.КапустіннавітьнебувнаДонбасі.

– Першийпромиселвугіллябуворганізованийу1723р.тимижМ.ВепрейськимтаС.Чирковим.Гірничавиробка– штольневого типу. На гірничо-вугільному промисліпротягомсерпня–вересня1723р.працювалоблизько200робітних людей. Кам’яне вугілля знайшло використанняякдлясолеваріння,таківкузнях–цебулипершашахтаіпершепромисловевикористаннявугілляДонбасу.

Водночас саме регіон Донбасу – зосередження подійвітчизняної промислової революції ХІХ т., вельми важ-ливий у плані економічного, політичного та історичногорозвитку України, зокрема, у цивілізаційному й держа-вотворчому контексті, що підкреслено як українськими,так і закордонними авторами3. Зокрема, на вузлову спе-цифічну рольДонбасунаголошує американськийдослід-никКуроміяГіроакі,зображуючицейукраїнськийкрайяк«антистоличнукозацькуземлю»,щозавждистворюватимепроблемидляцентру4.

Історично домінуюча промисловість Донбасу – гір-ничо-металургійна, через призму розвитку якої доцільновивчати історичні процеси в Східній Україні. На жаль,значна частина праць радянських часів із цієї тематикиміститьнизкуідеологічнихштампів,історичнихспотворень

3 H. Kuromiya Freedom and Terror in the Donbas: A Ukrainian-Russian Borderland,1870s-1990s. Cambridge University Press, 2003, p. 11-13. ;В.С.БілецькийСхід України в інтегративних процесах сучасного державотво-рення :доVIМіжнар.конг.україністів28черв.–1лип.2005р,Сх.вид.дім, Донецьк 2005, 28 с.; І. М.ДзюбаДонецька рана України: Істори-ко-культурологічні есеї,ІнститутісторіїУкраїни,Київ2015,78с.

4 H. Kuromiya Freedom and Terror in the Donbas: A Ukrainian-Russian Borderland,1870s-1990s,CambridgeUniversityPress,2003,P. 11-13.

179

і замовчувань, а пропаганда сучасного російського імпе-ріалізму продовжує відповідну міфотворчість, негативновпливаючийнанауковудумку5.

Мета роботи – простежити розвиток гірничо-мета-лургійної промисловостіДонецькогобасейну вХІХ–напочаткуХХст.істисловідобразитинайбільшважливіподіїтавнесокукраїнських і зарубіжнихдослідників іпідпри-ємцівупромисловіперетвореннянасходіУкраїни.

1. ЗНАЧУЩІ ГЕОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОНБАСУ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХIХ СТ.

Для вугільної промисловості Донбасу першої поло-виниХIХст.бувпритаманнийпоступовий,аленеспішнийрозвиток, що було зумовлено повільними темпами еко-номічногорозвиткурегіону, обмеженимитранспортнимиможливостями й недостатньою вивченістю потенціалувугільних родовищ. Перше наукове геолого-стратигра-фічнедослідженняДонбасупровівпредставниквідомогоукраїнського слобожанського шляхетного роду ЄвграфПетровичКовалевський(1790-1867рр.)(рідКовалевськихбере початок від брата генерального осавула ВійськаЗапорозького ІванаКовалевського—СеменаКовалевського(близько 1650 року). Його син Василь був харківськимполковим обозним. Евграф Петрович Ковалевський—праправнук останнього. Рід Ковалевських було внесенодо VI частини родословної книги Харківської губернії(Гербовник, III, 102).), який починав свою діяльність наЛуганськомуливарномузаводі,ау20-тірокиХIХст.бувберг-інспекторомцьогопідприємства.Йомупідпорядкову-валасятакожрозвідкакориснихкопалин.Ученийдослідив

5 Г.А.МогильницкаяМифотворчество как обоснование историче-ского мародерства,Принтхаус«РИММ»,Никополь2015,268с.

180

близько80%територіїСтарогоДонбасу,виявивпростя-гання Донецького кряжу, першим увів саму цю назву,зякоїйпішовтопонім«Донбас»(відрічкиДонець;скіф-ське“дон”означає“вода,ріка”),давописгірничихпорідтагідрографіїрегіону,атакожсклавпершугеологічнукарту25родовищвугілля.Є.П.Ковалевськимупершебулавиді-ленаБахмутська геологічнаформаціяДонецькогокряжу.ЙогокнигаГеогностическое обозрение Донецкаго кряжа (1829р.) стала справжнімнауковимвідкриттямДонбасу.Першимсередучених-геологівЄ.П.Ковалевськийпомі-тив,щоДонецькийкряж–це«величезнийбасейн,напов-ненийопадамипоріддругогоперіоду,...формаціїінашару-ванняпорідякоговпоєднанніміжсобоюстановлятьпевнусистемуіпоступовістьпереходуоднієїформаціївіншу».

Надалі Є. П. Ковалевський уже на посаді міністранародної освіти Російської імперії всебічно підтримуваврозвиток гірничої науки та освіти, симпатизував україн-ськійлітературі6.

Середвизначнихгеологічнихуспіхівслідзгадатироз-відкуСхідногоДонбасумайоромштабугірничихінженерівА.І.Олів’єрі,якийу1827р.відкривпотужнеГрушевськеродовищеантрациту(заразШахтинськийрайонРостовськоїобластіРФ),атакожвугільніпокладипоблизукількохдон-ськихстаниць.Грушевськеродовищебулоподіленепри-близнона400ділянок,якіроздаликозацькимродинам.Наділянкахбулоспорудженоневеликіродиннікопальні,якіза допомогою найпростішого інструменту забезпечувалирозробку вугіллядопоявипідземнихвод, які припиняливидобуток.ОтриманийантрацитдонськікозакипродавалиЧорноморськомуфлоту.

6 Самевін,будучиміністром,домігсяскасуванняцензурноїзаборонитворівТарасаШевченка(1860р.),післячогословоКобзарямайжевільнопоширювалосяповсійкраїнійзробиловагомийвнесокудемократизаціюсвітовоїкультури.

181

У1836р.членгірничоїрадикорпусугірничихінженерівС.АльдегондрозробивпрограмурозвиткупромисловостіДонецькогокраю.Віндовів її до спадкоємцяуральськихгірничих заводів Анатолія Демидова, який мав наміризаснувати наДонбасі потужне кам’яновугільне й залізневиробництво.Щобприйняти остаточне рішення потрібнібули достовірні дані щодо наявності промислових запа-сівкориснихкопалиніїхньоїякості.Ігноруючиздобуткивітчизняних геологів, не довіряючи гірничим інженерамЛуганськогозаводу,А.ДемидовзвернувсядоуславленогопрофесораПаризькоїгірничоїшколиЛе-Плезпропозицієюочолити пошукову експедиціюдля вивченняДонецькогобасейну (вибір А. Демидова значною мірою визначавсяпостійним життям у Франції та Італії). У травні 1837 р.експедиція французьких науковців прибула до Одеси й протягом майже двох років досліджувала геологію таекономікуДонецькогокраю,отримуючивсілякупідтримкуспеціалістівЛуганськогозаводуйштабукорпусугірничихінженерів.

ВисновкиЛе-Плещодорозвиткудонецькоїпромисло-востібулиневтішними.Закордоннігеологинавітьнепоба-чилитутбасейну (тобто геологічної системи, якувиявив Є.Ковалевський).

У 1842 р. уПарижі була опублікована солідна працяЛе-ПлеИсследование каменноугольного Донецкого бас-сейна, произведенное в 1837-1839 гг. по распоряже-нию А. Н. Демидова (російське видання 1854 р. містилокоментарі перекладача проф. Г. Є. Щуровського, якіпідкреслювали пріоритет вітчизняних учених у дослі-дженніДонбасу й дещо згладжувалинегативні висновкиавтора). Хоча частина відомих вітчизняних спеціалістіввказувала на помилки дослідження й не погоджуваласьіз висновками французьких колег, авторитет закордон-нихспеціалістівзасліпивпромисловцівРосійськоїімперіїта пригальмував економічнийрозвитокпівденного краю.

182

А.Демидов,повірившивбезперспективністьДонецькоговугільного басейну, відхилив ідею потужних інвестицій уйогорозвиток.

Невідомо,якдовгопомилкиекспедиціїЛе-Плепанувалибупромисловійопінії,якбинедонецькаекспедиціяславет-ногошотландськогогеологаРодерикаМурчисона7,якавід-буласяпротягом1841р.(післяпопередньогодослідженняУралу, Поволжя, Прикаспійської западини). НауковціМурчисон,ВернейльіКошаровознайомилисьізБахмуто-Слов’янськоюкотловиною,Лисичанськимрайономтаоко-лицямиЛуганськогозаводу,атакожперетнулиДонецькийкряжрічкамиМіус,КальміустаКринка.Мурчисонціка-вивсяздебільшогостратиграфієюкам’яновугільнихпокла-дів, ним був досліджений також стратиграфічний розрізіструктураДонецькогокряжу.Незважаючинасильнудис-локованістьдонецькихвідкладів,Р.Мурчисон,навідмінувідЛе-Пле, установив загальну закономірність заляганняосадових пластів: від давніх – на півдні, до більшмоло-дих – на півночі регіону. Це давало підстави очікувативідкриття системних родовищ якісного вугілля, що під-тверджувалось уже існуючими розробками. Р.Мурчисондав високу оцінку промисловому потенціалуДонецькогобасейну,зазначивши,щовін„зробитьсявеликимцентромнаціональноїпромисловості”.КнигаР.МурчисонаГеологія Європейської Росії та хребта Уральського, яка вийшлавЛондонів1845р.(російськийперекладгірничогоінже-нераА.Д.Озерського–1849р.),відкривалаперспективий заохочувала підприємців до промислового розвиткуДонецькогокраю.ДіаметральнопротилежнівисновкидвохуславленихєвропейськихученихзалишалиДонбасустані

7 ОдинізнайвидатнішихгеологівХIХст.,якийупершевиділивсилу-рійський, девонський і пермський геологічні періоди, зробив ґрунтовніописигеологічноїструктуриАльптаУралу,науковопередбачиввідкриттяавстралійськихродовищзолотатощо.

183

„terraincognita”(„невідомоїземлі”),принаймнідляпромис-ловців,якінехотілизайвихризиків.

Незважаючинаперспективнізнахідкивугіллянасходіта заході Донбасу, основними виробничими районамитривалий час залишалися Бахмутський та Донецький(Слов’яносербський)повіти,анайбільшпотужнимцентромвидобутку – Лисичанський. При цьому переважав дріб-нийвугільнийпромисел.Завдякиорганізаційнійдіяльно-стігенерал-губернатораНоворосіїграфаМ.С.Воронцовалисичанське вугілля водним шляхом почали доставлятивКерч.Стараннямиграфазапочаткованеопаленняказен-них будинків (казарм,шпиталів, присутніх місць) кам’я-нимвугіллям. Разом із тим, дрібний вугільнийпромиселдомінував на Донбасі до середини ХIХ ст. і зберігався впізнішічаси.

2. АКТИВІЗАЦІЯ ПРОМИСЛОВОГО ВИДОБУТКУ ВУГІЛЛЯ Й БУДІВНИЦТВО ЗАЛІЗНИЦЬ

Для другої половини ХІХ сторіччя характерне різкезбільшеннявидобутку,справжня«вугільналихоманка»,якасупроводжуваласявиникненнямсотеньшахт,утомучислі–рудників8значноїпотужностітатехнічноїоснащеності.

Справжній«вибух»видобувногопромислувиникзав-дякидвомвпливовимчинникам–будівництвурозгалуже-ноїмережізалізницьтапов’язаномузцимрозвиткучорноїметалургії,особливопіслявідкриттяКриворізькихруднихродовищ.

Будівництво залізниць було розпочато на півдніРосійської імперії в 1856 р., а в 1869 р. в дію увійшла

8 Рудниками називали великі вугільні підприємства, шахтами абокопальнями–середнітамалі,зневеликоюкількістюробітниківіпростимитехнічнимизасобами.

184

Курсько-Харківсько-Азовська залізнична магістраль, якапройшлатериторієюДонбасуйпов’язалайогозбагатьмапромисловими й культурними центрами в напрямку пів-ніч – південь. Пуск цієї залізниці послужив поштовхомдля спорудження системи магістралей, які пронизувалиДонецькийкряжвусіхнапрямках.Особливезначенняотри-мавмаршрутДонбас–КривийРіг (1884р.),щопоєднаврайонивидобуткузалізноїрудитавугілля.Значначастиназалізниць імперії перетинала, або знаходилася поблизуДонецького басейну: Козлово-Воронезько-Ростовська(1868-1871 рр.), Курсько-Харківсько-Азовська (1869 р.),Харківсько-Миколаївська(1870-1873рр.),Костянтинівська(1872 р.), Лозово-Севастопольська (1873 р.), Ростово-Владикавказька(1875р.),Фастівська(1876р.)таДонецькакам’яновугільна(1878р.).Науковообґрунтованийпроектрозбудови залізниць був уперше представлений у книзіА.МевіусаБудущность горнозаводского промысла на Юге России (1867р.).

Потребаувеличезнійкількостірейоквимагалавідповід-ноїкількостівласногометалу.Посталагостранеобхідністьприскоритирозвитокметалургіїйвидобутокрудівугілля.Крімвимогдорожньогобудівництвайметалургії,виникланагальна потреба в паливі для залізничного транспорту,атакождляЧорноморськогопароплавства(паруснийфлотбулозатопленопідчасКримськоївійни),щотакожспри-ялопочатку„вугільногобуму”.

3. СТАНОВЛЕННЯ ГІРНИЧО-МЕТАЛУРГІЙНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ДОНБАСУ

У1856р.гірничевідомствонаправилонаДонбасновуекспедиціюдлярозвідокзалізнихрудікам’яноговугілля,необхіднихдлябудівництвановогометалургійногозаводу.Керівництво гірничими роботами й будівництвом заводу

185

булодовіренеАполлонуМевіусу9.Петровськийзаводбувзаснованийу 1858 р. уБахмутськомуповіті біля селищаКорсунь(заразм.Єнакієве).Урядомбуловиділено273тис.рублів,відведено100десятинземлійправонавидобутокруд івугілля.Частинаруд (бурих і глинистихзалізняків)видобувалася в околицях заводу (вміст заліза становив18-40%). Спікливе вугілля доброї якості знаходилось за5кмвідПетровськогозаводу,дейбулозакладенорудникСофіївський(длятранспортуваннявугілляпередбачалосябудівництвокінноїзалізниці).Спорудженнядоменноїпечібуло завершено на початку 1862 р., а навесні отриманоперший чавун.Проте робота домни була незадовільною,постійнотраплялисянеполадкийзупинки.ЦепояснюєтьсяневдалоюконструкцієюпечіВ.К.Рашета,якапроходиласвоюпершуапробаціюнамінеральномупаливі(доцьогопрацювалалишенадеревномувугіллі).Крімтого,напро-блеми процесу плавлення могла впливати невідповіднаякістьруд,атакож«людськийфактор»–невдалітехнічнірішення директора заводуЕйбреха. Робота заводу часомнагадувалапромисловийексперимент.Хочаодназостан-ніх плавок (22 січня 1866 р.) дала чавун вельми доброїякості(йогопереробленовзалізонапудлінговійфабриціЛуганськогозаводу),булоприйнятерішенняпрозакриттязаводу.Зарокиіснуваннятутудоменнихпечахнакам’я-новугільному коксі з місцевих руд було отримано понад91тис.пудівчавуну,щодозволилоотриматичималийдос-від і практичні знання. Заснування Петровського заводусприялорозвідкамйопробуваннямзалізнихруд,кам’яного

9 А.Ф.Мевіус(1820-1898рр.)–гірничийінженер,одиніззасновниківметалургійноїпромисловостіУкраїни, головаЗ’їзду гірничопромисловцівПівдня Росії, засновник і професор першої вУкраїні кафедриметалургіїХарківськоготехнологічногоуніверситету,радникіпредставникфінансо-во-промислової групиО.К.Алчевського.Священицька родинаМевіусівпоходила зНімеччини,АполлонФедорович був по лінії батька прямимнащадкомбогословаМартінаЛютера.

186

вугілля,флюсів,вогнетривкихматеріалів,атакожформу-ваннюдосвідукоксуваннядонецькоговугілля.Невипадковов 1895 р. поблизу колишнього Петровського заводу бувзбудований металургійний завод російсько-бельгійськоготовариства (зараз Єнакіївський), високоякісне коксівневугілля для якого давали рудники Софіївський (шахтаім.КарлаМаркса),Вірівський («ЧервонийПрофінтерн»),Жуковського («Червоний Жовтень»), Бунге («ЮнийКомунар»).

Важливимфактором того часу, зокрема для розвиткупромислового Донбасу, стало падіння кріпосного права(1861 р.),що забезпечило розвиток гірництва йметалур-гіїнаприватнійоснові,хочайуможливиловільнийнабірробочоїсилитаактивізувалопошуковутапідприємницькудіяльність місцевого населення. Царський уряд убачавосновний напрямок розвитку металургії на базі держав-нихпідприємств.У1866р. коштомдержавної скарбницірозпочалосьбудівництвоновогочавуноливарного заводув Лисичанську, куди було доставлене обладнання з лік-відованого Петровського заводу. У Лисичанськ зібралидосвідчених спеціалістів з Луганського, Петровського йКерченського заводів. Традиції й добре кадрове забез-печення гірничих робіт підтримувались діяльністюЛисичанськоїштейгерськоїшколи,заснованоїщев1806р.Нове будівництво очолив начальник Луганського заводуІліодорФелькнер.Необхідні для заводумашиниймеха-нізминезакуповувалисьзакордоном,абуливиготовленінаЛуганськомузаводіпідкерівництвомвідомогодіячавітчиз-няноїгірничоїнаукийтехнікиІ.А.Тіме.ЗбудованийзайогопроектомпаровиймолотбуводнимізпершихуРосійськійімперії.Обладнання зЛуганська вЛисичанськ доставля-лося Сіверським Дінцем на пароплаві, який започатку-вав парову транспортну навігацію цим водним шляхом.

Одночаснозбудівництвомзаводуйшовпошукродовищзалізнихрудівугіллядляпотребзаводу.Ще1864р.тала-

187

новитіінженерибратиНосовирозпочалиінструментальнузйомкузахідної(української)частиниДонецькогобасейнуйроботунадпершоюпластовоюгірничопромисловоюкар-тоюцьогорайону.

РудийвугілляпоблизуЛисичанськавиявилисявдостат-ній кількості, але їхня якість не була задовільною. ХочагеологМ. Іванов, якийдосліджувавлисичанськевугілля,убачавможливістьотриманнядоброгококсу,алейогофак-тичнаякістьбуланизькою(використовувалосьнеспікливевугілля).І.А.Тімезазначав,що«задовгодопускудомнидослідження вугілля та руд показали, що слід очікувативеликихтруднощівуплавленнічавуну,протевідступатибуловжезапізно».Заводпрацювавлишедвароки(1870-1872рр.)івстигдатиблизько40тис.пудівчавуну.Хочауряд протягом десятиріччя витратив на ЛисичанськийіПетровськийзаводиблизько1млнзолотихкарбованців,металургійнапромисловістьневідбулася.Протебувнако-пиченийчималийгірничо-металургійнийдосвідірозвіданізначні родовища корисних копалин, які невдовзі сталивнагоді.Слідзазначити,щопочатковийперіодосвоєнняметалургійноїтехнологіїнамінеральномупаливівЗахіднійЄвропітривавзначнодовшейбувщебільшвитратним(цебувшляхпершопрохідців).

У виступі на першому З’їзді гірничопромисловцівПівдняРосії (1874р.)славетнийгірничий інженерПетроГорловзауважив,щопершіпотужнівугільнірудникиз’яви-лисямайжеодночаснозбудівництвомКурсько-Харківсько-Азовської залізниці, зокремаМакіївський, Корсунський,Берестовський(наКальміусі),Голубовський,Горіхівській(на Дінці). Закладини Корсунського рудника (майбутняшахта „Кочегарка”ум.Горлівка) відбулисьу1867р.накошти „залізничного короля” Самуїла Полякова10, який

10 С.С.Поляков – російський залізничний концесіонер і фактичнийвласник кількох залізниць, збудував близько чверті тогочасних залізниць

188

згодомзаснувавТовариствоПівденноросійськоїкам’яно-вугільної промисловості. Ініціатором будівництва шахтибув гірничий інженерП.М.Горлов, якийвиявивмісцевіродовищавугілляйздійснювавкерівництвобудівельнимитагірничимироботами.Йогоім’ямібулоназваношахтнеселище, яке виникло на схилі корсунського байраку. Задекільканаступнихроківбулизакладенівугільнірудники„Альберт”, „Альфред”, „Марія”, „Государів Байрак” таінші.Горлівкасталаодним ізпотужнихцентріввуглеви-добутку. Петру Горлову вдалося переконати мільйонераС.С.Поляковазаснуватитутгірничеучилище,якеготу-валокваліфікованігірничікадринизовоїланки.

Порядізвеликимипідприємствамистворювалисьдесяткималихшахт,видобутокнаякихздійснювалиартіліпо20-30робітнихлюдей.Здебільшогоцебуликолишніселяни(якправило–односельці),якідобрезналиодинодного.Лишеневеликучастинуартіліскладалидосвідченігірники.Такуорганізаційнуформуможнабулоспостерігатийнапотуж-нихпідприємствах,ділянкиякихобслуговувалисяартілями.Окрім селян робочою силою слугували також ув’язнені, якихнаправлялинаДонбаснавиправно-трудовіроботи.

Невдачі будівництва казенних металургійних заводівзмусили уряд дати концесії приватним особам – князюСергію Кочубею11 і вже згаданому підприємцю СамуїлуПолякову.Нестачаметалургійногодосвідуйзначніфінан-совіризики,пов’язанізнизькоюякістюдонецькихзалізнихруд, змусили концесіонерівшукати іноземних партнерів.У1869р.англійськийметалург,директорМільвольськогозалізопрокатногозаводуДжонЮз(Х’юз)викупивконце-

Російськоїімперії,наДонбасімавприватнівугледобувніпідприємства,якізабезпечувализалізниціпаливом.Провадивширокублагодійнудіяльність.

11 С. В. Кочубей – князь із татарсько-українського роду Кочубеїв,дипломат,синміністравнутрішніхсправРосійськоїімперії,очільникпол-тавськогодворянства, займавсярозробкоюродовищкам’яноговугіллянаКавказі,організаторакційнихтовариств.

189

сіювкнязяКочубея,утворившиНоворосійськетовариствокам’яновугільного, залізного й рейкового виробництва(князь став почесним президентом товариства й своїмизв’язками сприяв його поступу). Згідно з умовою, укла-деноюзурядом,товариствомалозаметурозробкудоне-цькоговугілля,будівництвочавуноливарногойзалізороб-ногозаводу,спорудженнярейковогоймеханічногозаводів.НавзаємЮз отримав низку пільг, зокрема безкоштовноодержав багате Олександрівське родовище вугілля, мавтвердійдовгостроковіумовизбутузалізайрейок,пільговікредититощо.Такийвідкритийпротекціонізмбувзумовле-нийупершучергугостроюпотребоюстворенняефективноїметалургійноїпромисловості,яка,незважаючиначисельніспроби,ніякнемогла„закріпитися”вСхіднійУкраїні.

Восени1869р.уверхів’яхрічкиКальміусЮзрозпочавбудівництвозаводуйробітничогоселищаЮзівкаурайонісела Олександрівка (зараз м. Донецьк). Обладнання длязаводу та вугільнихшахт без сплатимита (пільга уряду)булозавезенезВеликобританії.Уквітні1871р.булауро-чистопущенапершадомна.Воназупиниласявсьогочерезтриднійнаддолеюзаводунавислазнайомазагрозакраху.Протенаполегливість і професійнийдосвідЮза зробилисвоєділой1872р.домнузадуливдруге,заводзапрацювавбільш-меншстабільно.

За спогадами видатного вітчизняного металурга ака-демікаМ.Павлова, який перебував у той час на підпри-ємствіЮза, завод виглядав досить убого: «Дві маленькідомнистоялизвідкритимиколошниками,газвільновихо-дивуатмосферуйпалав.Важкоповірити,щонавітьутічасиміг існувати такийпримітивнийпристрій нащойнозбудованому іноземному заводі. В Англії, батьківщинікоксовогодоменноговиробництва,утойчасбулочималозастарілих заводів, що відстали років на п’ятдесят відметалургійноїтехніки,–ітакийзаводанглійцізбудувалив нас. Поруч із домною стояла передільна фабрика, яка

190

освітлювала вночі всі околиці полум’ям, що виривалосязтруб.ХочаанглієцьЮззнавпробесемерівський імар-тенівськіпроцеси,вжезастосованіувиробництвісталі,алерозпочавзбудівництвапудлінговихпечей,винайденихщенаприкінціХVIIIст.»Лишенаприкінці1880-хроківзаводрозбудовується в потужне виробництво, про яке ДмитроМенделєєв(післявідвідинпідприємствЮзав1888р.)напи-сав:«Пустеляожила,результаточевидний,успіхповний,можливістьдоведенасправою».

Цікаво,щомайбутнєгірничопромисловогоДонбасузнач-ноюміроювирішувалосьуНаддніпрянськійУкраїнійбулотіснопов’язанозподвижницькоюдіяльністюкатеринослав-ськогошляхтичайбагатогопоміщикаОлександраПоля12. Невідомо,якабдоляспіткала заводЮза івзагалірозви-токукраїнськоїметалургії,якбинерозпочавсявидобутоккриворізькихзалізнихруд.Замінапроблемнихдонецькихбурихзалізняківякіснимимагнетитами,гематитамийзалі-зистими кварцитами Криворізького басейну принциповозмінила можливості розвитку української промисловостійвідкриланебаченіперспективиїїпоступу.

ПорядізвідомимиродовищамийшахтамиБахмутськогоповіту (Лисичанський казенний рудник, приватні шахтивпоселенняхРубіжне,Олександрівка,Софіївка,Нестерівка)таСлов’яносербськогоповіту(ГолубовськийрудникішахтиГрушевського родовища) виникли нові потужні вугільнірудникиЮзівський,КурахівськийтаКорсунський.

Основним конкурентом іноземному капіталу в гірни-чо-металургійнійгалузівиступилитовариствахарківськогобанкіраОлексіяАлчевського13.Требавідзначити,щобан-

12 О.М.Поль–археолог,краєзнавецьіпідприємець,якийорганізувавширокінауковідослідженняйпершимрозпочавпромисловірозробкизаліз-нихрудКриворіжжя.МатиОлександраПоляпоходитьзродинигетьманаПавлаПолуботка.

13 О.К.Алчевський–один ізпіонерівутворенняприватногобанків-ськогосектораРосійськоїімперії,засновникпершоговімперіїЗемельного

191

ківська діяльність була лише складовою грандіозногозадумуО.К.Алчевськогозістворенняпотужноїпромис-ловостінаСходіУкраїни14.Йомувпершевдалосястворитиунапівфеодальнійімперіїкласичнупромислово-фінансовугрупу (в сучасному розумінні цього поняття), яка об’єд-нала банки, вугільнішахти, рудники заліза,металургійнізаводи, транспортні підприємства. Унікальність, як нанашчас,цієїкорпораціїполягалавтому,щовсіустановиіпідприємства,яківнеїувійшли,булистворені«знуля»йвиросливмайжепустельному(натойчас)донецькомустепузавдякиорганізаційномуталантуО.К.Алчевськоготайогооднодумців.

Першікрокийогопромисловоїдіяльностібулипов’я-зані з донецьким вугіллям.Його донька, українська пое-тесаХристинаАлчевська, згадувала,ВінпершийнавесьДонбасвоцихйогооколицях15віднайшовунадрахвугілляівширокомузапалісвоїхнародницькихідейпочавпідучу-ватиселянкустарницькимспособом(колом,уякевпрягаликоня, як вжорен) свердлитинадра,щоб селянидля себезнадрвитягаливугілля».У1879р.О.АлчевськийстворивОлексіївське гірничопромислове товариство, яке з часом

банку,системаякихзнищилалихварськудіяльність,організаторакційнихтовариств, які об’єднали вітчизнянихпідприємців для промислового роз-виткуДонецького басейну, відомиймеценат (будівництво церков,шкіл,народних бібліотек, значні пожертви на заснуванняКатеринославськоговищогогірничогоучилища).Буводнимізлідерівукраїнськогорухудругоїполовини ХIХ ст., очолював харківську «Громаду», установив першийпам’ятникТ.Шевченку.РізноманітнообдарованародинаАлчевськихбулапровідникомукраїнськоїкультуривосвіті,музиці,літературі.

14 Г.І.ГайкоУкраїнський Фуггер [в:]„Бористен”,2015,№7,С.32-35.15 Геологічні розвідки, організовані О. Алчевським у 70-х роках

ХIХ ст., проводились у Слов’яносербському і Бахмутському повітах(сучасна Луганська і частково Донецька області). Слід зазначити, щоспроби видобутку вугілля в Бахмутському повіті розпочалися задовго доО.Алчевського,алелишезайогоучастювониотрималисталіпромисловіформи.

192

розширилося у вельми потужне підприємство з продук-тивністюблизько60млнпудіввугіллятакоксунарік(12-14%загальноговидобуткувугіллявсієїРосійськоїІмперії).

Зпочатку90-хроківХIХст. за ініціативоютафінан-совою участюО.Алчевського утворюються два потужніметалургійні підприємстваДонецько-Юр’ївське металур-гійнетовариство(ниніАлчевськийметалургійнийкомбінат,проектуванняйбудівництвоякогоздійснювавА.Мевіус)і,спільнозбельгійцями,Товариство«РусскійПровіданс»(ниніМаріупольськийметалургійнийкомбінатіменіІлліча).Для забезпечення цих заводів сировиноюО.АлчевськийорганізуєПівденнегірничопромисловетовариство,якебереворендузначнірудніполяврайоніКривогоРогуіКерчі,розширюючивидобутокзалізноїруди.Закількароківвар-тість акцій гірничо-металургійних компанійАлчевськогозбільшилася в чотири рази, а він зайняв впливове місцесереднайбагатшихпромисловцівімперії.Нажаль,еконо-мічнакризапочаткуХIХст.призвеладоскрутногостано-вищапідприємствО.Алчевського,яківсежнеприпинилидіяльностійпродовжувалипрацювати«насклад».Відмоваурядуйцарявпідтримці сприяла трагічній загибеліпід-приємця.

Нашстислийоглядісторіїгірництвадонецькогокраюнеможнавважатизавершеним,якщонепідкреслитивеликуроль З’їздів гірничопромисловців Півдня Росії, які утво-рилисвоєріднийузгоджувальнийорганрозвиткупромис-ловості, залучилидопроектів істратегічногоплануваннянайкращих науковців і гірничих інженерів, забезпечилиобмін науково-технічною інформацієюй досвідом, спри-ялирозвиткусоціальнихстандартівігірничоїосвіти.СамерішеннямЗ’їздув1899р.булозаснованеКатеринославськевище гірниче училище (нині – Національний гірничийуніверситет України), будівництво й фінансування якоговзялинасебегірничопромисловці(найбільшівнескизро-били О. К. Алчевський,М. С. Копилов,М.Ю. Карпас).

193

Ще одним важливим рішенням З’їзду стало відкриттяМакіївськоїгірничорятувальноїстанціїздослідноюлабо-раторією (1907 р.), діяльність якої також фінансуваласяприватнимкоштом.

Відомий геолог, професор Харківського університетуН.Д.Борисяк,звертаючисьдоміністрафінансівРосійськоїімперії М. Х. Рейтерна, промовив пророчі слова: «Новаерадлягірничоїруськоїсправинастанезрозвиткомунасзалізноговиробництванакам’яномувугіллі;гірництвонаПівднінетількипокличедожиттяскарби,непродуктивноув’язненнівнадрах,алепослужитьтакожрозвиткувтутеш-ньомунаселенніділовитості,праці,розумовихіморальних,благотворнихзусиль,чогонеможерозвинутиоднелишерільництво;вонобудепровідникомздорової,прогресивної цивілізації,якцепоміченовусіхкраїнах,де існуєгірни-чийпромисел».

Швидкий розвиток гірничо-металургійної промисло-востітатранспортуДонецькогобасейнувостаннійтретиніХIХст.нерозривнопов’язанийзопануваннямзалізнихрудКриворіжжя,тобтозсистемнимрозвиткомважкоїпромис-ловостіЛіво-йПравобережноїУкраїни.

Формуванняцьогоспільногопромисловогоцентруслідрозглядатиякважливускладовуглобальногопроцесусві-тових промислових перетворень («промислової револю-ції»), прощо свідчить низкафакторів: залучення дослід-них експедицій кращих науковців із Російської імперії,Франції й Великобританії (Донбас) та Російської імперіїй Німеччини (Криворіжжя); потужні зарубіжні інвести-ції в розвитокпромисловості (зокремабельгійські,фран-цузькі, англійські), залучення зарубіжних фахівців, орга-нізаторів металургійного виробництва (ДжонЮз та ін.);завезення через азовські й чорноморські порти зарубіж-ногометалургійногообладнання, експортметалу, рудийвугілля; ламання базових елементів феодального устрою(відмінакріпацтва,вільнийтрудовийнайм,банки,акційні

194

товариства,захистінвестиційтощо).Прицьомучіткопро-стежується домінуючий внесок українців у промисловийрозвитоккраю,причомунетількинарівніробітниківпід-приємств(колишніхселян,місцевогонаселення),алейнарівніукраїнськихеліт–очільниківтаініціаторівпроцесівпромислових ісуспільнихперетворень (Є.Ковалевський,О.Алчевський,О.Польтаін.).

У подальших дослідженнях доцільно порівняти роз-витокдвохсхожихвугледобувнихрегіонівЄвропи:укра-їнського Донецького вугільного басейну та польськогоВерхньосілезького вугільного басейну, для чого є відпо-віднаджерельнабаза,втомучисліспільніукраїнсько-поль-ськідослідження16.

16 Г.Гайко,В. Білецький,Т.Мікось,Я.ХмураГірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії),УКЦентр,Донецьке від-діленняНТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», Донецьк 2009, 296 с.;Ochrona środowiska 2013. Warszawa:GłównyUrządStatystyczny,2013-12-04,s.133.Za:PaństwowyInstytutGeologiczny;AndrzejRóżkowski. Historia badań i stan rozpoznania hydrogeologicznego Górnośląskiego Zagłębia Węglowego, University of Silesia, Katowice2008.; «Geologia i bogactwa mineralne Górnego Śląska i obszarów przyległych» —Wiesław Gabzdyl & Marian Gorol, Silesian University of Technology 2009.