1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИДЕПАРТАМЕНТ НАУКИ І ОСВІТИ

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇКОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА СТАНЦІЯ ЮНИХ

ТУРИСТІВ» ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

ПОГОДЖЕНОПротокол засідання науково-методичної ради Комунального вищого навчального закладу «Харківська академія неперервної освіти»

27.11.2014 № 4

ЗАТВЕРДЖЕНОНаказ Департаменту науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації

____ _____________ № ______

Навчальна програма з позашкільної освіти

дослідницько-експериментального напряму

гуртка «Науково-дослідницька діяльність старшокласників у системі Малої

академії наук» відділення «Філософія та суспільствознавство»

вищий рівень

Харків-2015

2

Автор:

Тишевська-Шапошник О.В. – керівник гуртка «Основи суспільно-гуманітарних

досліджень» Комунального закладу «Харківська обласна станція юних

туристів» Харківської обласної ради.

Рецензенти:

Єрмоленко Н.Ю. – завідувач відділу дослідницько-експериментальної

діяльності Комунального закладу «Харківський центр дослідницько-

експериментальної діяльності «Будинок учителя» Харківської обласної ради»

Босенко Т.В. – заступник декана факультету культурології Харківської

державної академії культури, кандидат педагогічних наук, доцент.

3

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Мала академія наук України забезпечує процеси виявлення та відбору

обдарованих дітей; духовного, інтелектуального, творчого розвитку

підростаючого покоління; створення умов для соціального та професійного

самовизначення особистості; виховання майбутньої творчої і наукової зміни.

Одним із цільових орієнтирів її діяльності є задоволення учнівського попиту на

реалізацію дослідницьких інтересів у різних сферах науки, що постійно зростає.

У зв’язку з цим специфіка навчально-виховного процесу в Малій академії наук

полягає у проведенні учнями власних наукових досліджень, що потребує

відповідного науково-методичного супроводу. Організація науково-

дослідницької роботи учнів є особливим видом педагогічної діяльності, що має

низку відмінностей від традиційних методів викладання загальноосвітніх

дисциплін. Залучення обдарованих дітей до занять наукою сприяє розвитку їх

інтелекту, забезпечує розуміння навколишнього світу. Дослідницька діяльність

учнів – ефективний інструмент розвитку творчих здібностей, вмінь і навичок,

підвищення мотивації дітей до вивчення наук, встановлення міждисциплінарних

зв’язків.

Актуальність навчальної програми гуртка «Науково-дослідницька

діяльність старшокласників у системі Малої академії наук»» відділення

«Філософія та суспільствознавство» пов’язана з висвітленням наукового змісту

суспільно-гуманітарних досліджень, їх значенням для творчого

самоусвідомлення молодих науковців.

Створення навчальної програми обумовлено необхідністю залучення

обдарованої молоді до науково-дослідницької діяльності. Навчальна програма

орієнтована на ознайомлення учнів із наукою як специфічним видом діяльності

людини та її методологією, що дає змогу показати можливості й обмеженість

феномену науки. У програмі враховано специфіку проведення дослідження в

галузі суспільно-гуманітарного пізнання.

Особливий акцент у програмі зроблено на відпрацюванні основних етапів

науково-дослідницької роботи: від підготовчого етапу (вибору теми, збирання і

4

систематизації матеріалу) до оформлення і представлення роботи (написання

наукової роботи за правилами оформлення та підготовка доповіді про

результати досліджень на підсумковій конференції гуртка). При цьому, з одного

боку, процес наукового дослідження представлений як чітко спланований,

алгоритмізований, повністю контрольований, а з іншого – як творчий пошук,

сповнений парадоксів і несподіваних відкриттів.

Навчальна програма реалізується у гуртку «Науково-дослідницька

діяльність старшокласників у системі Малої академії наук»» відділення

«Філософія та суспільствознавство» Комунального закладу «Харківська обласна

станція юних туристів» Харківської обласної ради та спрямована на вихованців

віком від 14 до 17 років (учні 8–11-х класів).

Метою навчальної програми є створення умов для наукового та

інтелектуального розвитку дітей у процесі науково-дослідницької роботи.

Основними завданнями на шляху досягнення поставленої мети є:

формування уявлення про науку як особливий вид діяльності

людини;

розвиток інтересів до пізнання світу, сутності процесів і явищ;

оволодіння навичками оперування категоріально-понятійним

апаратом соціально-гуманітарного знання, фактичним матеріалом і методикою

досліджень в обраній галузі науки;

сприяння розвитку самостійного, творчого мислення, вміння

використовувати отримані знання на практиці;

розвиток системно-логічного, критичного і просторового мислення;

сприяння задоволенню потреб у творчій самореалізації та

саморозвитку особистості;

засвоєння юними дослідниками основних засад соціально-

гуманітарних теорій і напрямів.

Програма вищого рівня передбачає один рік навчання (216 год. на рік, 6 год.

на тиждень).

5

Програма передбачає проведення занять за різними формами такими, як

тренінги, бесіди, лекції, лекторії, дискусії, семінари, конференції, круглі столи,

екскурсії, індивідуальні заняття, робота в бібліотеці, обробка результатів

науково-дослідницької роботи. Для оцінки рівня знань і роботи учня в гуртку

передбачено такі форми контролю: поточний (співбесіда, обговорення,

тестування, розв’язування творчих завдань, оформлення рефератів); проміжний

(створення робіт проміжних етапів дослідницької діяльності: написання

рефератів, анотацій, рецензій на статті й книги тощо); підсумковий (науково-

дослідницька робота, виступи на науково-практичних конференціях, участь у

різноманітних конкурсах та олімпіадах).

Під час роботи в гуртку передбачається використання інтерактивних,

евристичних, пошукових, пояснювально-ілюстративних, дослідницьких методів,

а також методів активізації пізнавальної діяльності, формування і стимулювання

пізнання.НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№

п/п

Теми Кількість годин

теоретичних практичних усього

1. Вступ 1 2 3

2. Основні інструменти пізнання 3 6 9

3. Основні поняття дослідження. Гра «Юний

дослідник»

6 12 18

4. Етапи дослідницької діяльності. Тема

дослідження, її види. Мета, завдання, метод,

гіпотеза

3 3 6

5. Структура дослідницької роботи: вступ,

основна частина, висновки

3 27 30

6. Наукове дослідження і методика його

виконання в галузі філософії та

суспільствознавства

6 6 12

7. Інформаційне забезпечення наукових 3 12 15

6

досліджень в галузі філософії та

суспільствознавства

8. Всеукраїнські та міжнародні науково-

інтелектуальні конференції учнівської

молоді

12 27 39

9. Поняття, види та етапи філософського та

суспільствознавчого дослідження

6 30 36

10. Формування навичок створення проекту.

Формулювання гіпотез наукового

дослідження з урахуванням специфіки

філософського та суспільствознавчого

напрямів

3 3 6

11. Основні напрями наукових досліджень з

філософії та суспільствознавства

2 13 15

12. Систематизація результатів філософського

та суспільствознавчого дослідження

6 18 24

13. Підсумок 1 2 3

Разом 43 173 216

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

1. Вступ (3 год.)

Теоретична частина. Мета і завдання роботи гуртка. Правила санітарії,

гігієни та безпечної роботи за комп’ютером. Правила поведінки у навчальному

закладі, кабінеті. Інструктаж із техніки безпеки. Організаційні питання.

Практична робота. Проведення дискусії на тему: «Чому я хочу займатись

науково-дослідницькою роботою», «Мій шлях у науку», «Вибір професії в

сучасному інформаційному суспільстві».

2. Основні інструменти пізнання (9 год.)

Теоретична частина. Основні інструменти пізнання. Характеристика

науково-логічних вмінь як інструментів пізнання. Аналіз та синтез. Порівняння

7

та узагальнення. Класифікація, визначення понять, доказ та заперечення,

визначення та вирішення проблем.

Практична робота. Проведення круглого столу на тему «Наука і цінності

суспільства». Оприлюднення інформації про вчених у різних галузях науки.

Анкетування.

3. Основні поняття дослідження. Гра «Юний дослідник» (18 год.)

Теоретична частина. Основні поняття дослідження. Основні види

дослідження в галузі філософії та суспільствознавства: інформаційно-

реферативні, проблемно-реферативні, експериментальні, описові та

дослідницькі.

Практична робота. Проведення дискусії на тему «Основні етапи розвитку

наукового пізнання». Гра «Юний дослідник».

4. Етапи дослідницької діяльності. Тема дослідження, її види.

Мета, завдання, метод, гіпотеза (6 год.)

Теоретична частина. Етапи дослідницької діяльності в галузі філософії та

суспільствознавства. Тематика досліджень та його види. Діагностичний,

прогнозний, організаційний етапи. Інтерв’ю як один із етапів наукового

дослідження в системі суспільствознавства. Робота над темою дослідження.

Складання плану експериментальної роботи. Оцінка дослідницької роботи за

деякими критеріями.

Практична робота. Формулювання теми роботи. Складання початкового

плану дослідження. Формулювання основних етапів науково-дослідницької

роботи, визначення об’єкта, предмета і завдання дослідження на прикладі

наукової статті за профільним напрямом.

5. Структура дослідницької роботи: вступ, основна частина, висновки

(30 год.)

Теоретична частина. Специфіка та логічна структура наукового тексту.

Основні терміни та поняття. Поняття тексту. Логічна структура, типи наукового

тексту.

8

Практична робота. Оформлення структури дослідницької роботи з

урахуванням вимог.

6. Наукове дослідження і методика його виконання в галузі філософії та

суспільствознавства (12 год.)

Теоретична частина. Процес наукового дослідження та його

характеристика. Конкретно-наукові методичні прийоми та їхні процедури у

дослідженні філософії та суспільствознавства.

Практична робота. Робота з документальними джерелами інформації та

друкованими літературними джерелами.

7. Інформаційне забезпечення наукових досліджень в галузі філософії

та суспільствознавства (15 год.)

Теоретична частина. Основи наукової організації дослідницького

процесу. Особливості творчої праці у дослідницькій діяльності. Організація

дослідження. Інформація та її види. Збір інформації. Узагальнення інформації.

Спостереження. Експеримент.

Практична робота. Робота в бібліотеці. Складання плану вивчення

літератури. Складання бібліографії за темою дослідження. Підготовка та огляд

джерел за тематикою роботи учня. Складання плану прочитаного джерела.

Написання конспектів джерел. Аналіз джерел та їх порівняння. Вправи на

використання інформації з різноманітних джерел для обґрунтування власної

думки.

8. Всеукраїнські та міжнародні науково-інтелектуальні конференції

учнівської молоді (39 год.)

Теоретична частина. Всеукраїнська філософська історико-краєзнавча

конференція учнівської молоді «Пізнай себе, свій рід, свій нарід».

Всеукраїнський конкурс-захист науково-дослідницьких робіт учнів-членів

Малої академії наук. Міжнародна конференція молодих науковців «International

Conference of Young Scientists». Процес вибору конференції для участі.

Ознайомлення з вимогами, щодо участі в обраній конференції.

9

Практична робота. Робота з додатковою науковою літературою.

Підготовка тез до участі у конференції.

9. Поняття, види та етапи філософського та суспільствознавчого

дослідження (36 год.)

Теоретична частина. Види дослідницьких робіт. Форми, структура

дослідницької роботи. Доклад. Наукова стаття. Науковий звіт. Реферат.

Монографія. Загальне ознайомлення. Вибіркове читання. Складання плану.

Нотатки за прочитаним матеріалом. Аналіз власного вивчення теми.

Виконання дослідницької або експериментальної частини роботи.

Оформлення роботи.

Практична робота. Виконання науково-дослідницької роботи за

індивідуальними планами учнів. Формулювання актуальності, мети,

об'єкта, предмета, завдань науково-дослідницької роботи. Вибір методів

дослідження. Проведення наукового дослідження. Аналіз результатів

науково-дослідницької роботи. Підготовка чернетки науково-

дослідницької роботи.

10. Формування навичок створення проекту. Формулювання гіпотез

наукового дослідження з урахуванням специфіки філософського та

суспільствознавчого напрямів (6 год.)

Теоретична частина. Проект. Дослідницька робота та дослідницький

проект. Види проекту. Проблема. Проблемне питання. Проблемна тема.

Вирішення проблеми. Етапи роботи над проектом. Презентація проекту.

Практична робота. Виконання вправ на побудову аргументації у тексті

науково-дослідницької роботи. Проведення тренінгу на підбір аргументів для

захисту власного судження. Редагування чернетки науково-дослідницької

роботи. Підготовка та оформлення тексту науково-дослідницької роботи.

11. Основні напрями наукових досліджень з філософії та

суспільствознавства (15 год.)

10

Теоретична частина. Розвиток філософських та суспільствознавчих

наук. їх класифікація. Основні напрями дослідження з філософії,

соціології, педагогіки, журналістики, релігієзнавства, правознавства.

Практична робота. Обговорення результатів досліджень. Дискусія

стосовно наукових результатів. Порівняння гіпотез, висунутих під час роботи з

результатами експериментів або фактами, - підтверджуються або

спростовуються, стають твердженнями. Обговорення випадку, коли висунуті

гіпотези не підтверджуються, тобто завдання роботи не виконуються.

11. Реферат. Форми, види, структура, вимоги до реферату. Рольова гра

«Захист науково-дослідницької роботи» (15 год.)

Теоретична частина. Реферат. Форми, види, структура реферату.

Вимоги до оформлення реферату. Різниця між рефератом та тезами.

Практична робота. Оприлюднення доповіді та презентації за

результатами науково-дослідницької роботи. Проведення рольової гри «Захист

науково-дослідницької роботи», розподіл ролей між вихованцями («доповідач»,

«опонент», «керівник», «критик»). План гри: виступ з доповіддю, постановка

запитань до неї, відповіді на запитання, виступи опонентів. Підбиття підсумків,

аналіз проведених дискусій.

12. Систематизація результатів філософського та суспільствознавчого

дослідження (24 год.)

Теоретична частина. Види систематизації результатів дослідження. їх

основний зміст. Бібліографічний опис джерел, використаних у науковому

дослідженні

Практична робота. Звіт про науково-дослідницьку роботу. Попередній

конкурс-захист науково-дослідницьких робіт гуртківців.

13. Підсумок (3 год.)

Підбиття підсумків роботи гуртка за навчальний рік. Відзначення кращих

вихованців гуртка.

11

ПРОГНОЗОВАНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

У результаті вивчення основ суспільно-гуманітарних наук вихованці

мають знати:

• місце філософії та суспільствознавства пізнання в сучасній науці;

• проблемне поле та специфіку філософського та суспільствознавчого

знання;

• категорії та поняття, що забезпечують міждисциплінарний підхід до вивчення

предмету у філософських та суспільствознавчих дослідженнях;

• основні сучасні вчення і теорії філософського та суспільствознавчого

спрямування;

• основні тенденції розвитку методології філософського та суспільствознавчого

знання в історичному контексті;

• основні напрями розвитку методології гуманітарного пізнання.

У результаті вивчення основ філософських та суспільствознавчих наук

вихованці повинні вміти:

• здійснювати аналіз основних детермінант, тенденцій та закономірностей

філософського та суспільствознавчого пізнання;

• порівнювати та аналізувати переваги та недоліки певних концепцій і теорій

філософського та суспільствознавчого спрямування;

• виявляти та аналізувати проблемне поле та специфіку філософського та

суспільствознавчого знання;

• орієнтуватись у розмаїтті основних напрямів розвитку методології

філософського та суспільствознавчого пізнання;

• порівнювати, пояснювати, аналізувати, узагальнювати і критично оцінювати

методологічні засади наукового пізнання;

• працювати з усіма доступними джерелами знань, вміти самостійно добувати

наукову інформацію за темою;

12

• вміти аргументовано доводити власні погляди на ту чи іншу проблему,

толерантно ставитися до протилежних думок, виявляти розбіжності в позиціях,

критично ставитись до інформації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Артем'єва О. О. Програми з позашкільної освіти. Дослідницько-

експериментальний напрям. Основи науково-дослідницької діяльності. Вип. З /

О. О. Артем'єва, Г. А. Литвинчова, С. О. Лихота. — Київ, 2013. — 43 с.

2. Єріна А. М. Методологія наукових досліджень /А. М. Єріна,

В. Б. Захожай, Д. Л. Єрін. — Київ : Центр навч. літ., 2004. — 212 с.

3. Закон України Про позашкільну освіту від 22.06.2000 № 1841-ПІ. - сайт

Верховна Рада України - точка доступу http :// z а k о n 4.га d а gov.uа/laws - Назва з

екрану

4. Ильин В. В. Природа науки : гносеол. анализ / В. В. Ильин,

А. Т. Калинкин. — М.: Высш. шк., 1985. — 230 с.

5. Методичні рекомендації для слухачів курсів підвищення кваліфікації за

напрямом «Керівники гуртків позашкільних навчальних закладів (науково-

технічне та дослідно-експериментальне спрямування)» / Укладач Вороніна Г.Л.:

Методичні матеріали. - Харків: Харківська академія неперервної освіти, 2011. -

48 с.

6. Поліхун Н.І. Як стати дослідником : Навчально-методичний посібник для

учнів / Поліхун Н.І.; - 2ге вид., допов. - К. : ТОВ «Праймдрук», 2012. - 224 с.

7. Про методичні рекомендації щодо змісту та оформлення навчальних програм

з позашкільної освіти Лист ДНП «Інститут інноваційних технологій і змісту

освіти» від 05.06.2013 №14.1/10-1685- сайт Мала академія наук України -точка

доступу http://man.gov.ua/ua - Назва з екрану.

8. Про навчальні програми з позашкільної освіти. Лист МОН України від

18.07.2013 N 1/9-502 - сайт Малая академія наук України - точка доступу

http://man.gov.ua/ua - Назва з екрану.

13

9. Сачков Ю. В. Научный метод : вопросы и развитие / Ю. В. Сачков. — М. :

УРСС, 2003. —159 с.

10.Світоглядні імплікації науки /В. С. Лук'янець [та ін.] ; відп. ред.: В. С.

Лук'янець, О. М. Кравченко ; НАН України, Ін-т філософії ім. Г. С. Сковороди.

— Київ : ПАРАПАН 2004 . — 406 с.

ДОДАТКИ

Додаток 1Орієнтовні напрями досліджень

Правознавство:

Загальна характеристика теорії держави і права, проблеми методології та

методів дослідження держави і права, загальнотеоретичні поняття,

предмет і взаємозв'язок теорії держави і права з іншими науками про

людину та суспільство.

Поняття держави, її соціальне призначення та функції, типологізація

держав, класифікація форм держави, загальні проблеми та принципи

організації державного механізму.

Держава і громадянське суспільство, держава в політичній системі

суспільства, національна держава, демократична держава, соціальна

держава, держава в умовах інтеграції і глобалізації.

Правосвідомість, її структура та види, право і мораль, правова культура

суспільства та особи.

Предмет історико-правової науки, періодизація історії держави і права,

методологія історико-правової науки, історико-правове джерелознавство.

Історичні закономірності та конкретні особливості розвитку права і

держави, право та держава як явище культури та цивілізації, традиції та

новації у розвитку держави і права, історичні типи держави, історичні

типи права.

Історія становлення та функціонування окремих державних Інститутів,

галузей та інститутів права, історія правової культури.

Становлення та особливості розвитку держави і права України.

14

Поняття, предмет і метод конституційного права як галузі права.

Конституційно-правові норми, конституційно-правові інститути.

Система конституційного права. Поняття та предмет науки

конституційного права. Функції, методи та джерела науки

конституційного права.

Поняття та природа місцевого самоврядування. Еволюція місцевого

самоврядування в Україні. Співвідношення та взаємодія державної влади

та місцевого самоврядування: історія та сучасний стан. Основні теорії

місцевого самоврядування. Муніципальне право та муніципальні системи

зарубіжних країн, особливості організаційних структур, територіальних

основ, компетенції.

Цивільні правові відношення. Суб'єкти цивільного права. Фізичні особи.

Поняття юридичних осіб, їх види. Строки в цивільному праві. Позовна

давність. Поняття здійснення права на захист цивільних прав. Право

інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності як інститут

цивільного права.

Наука господарського права. Вчення про правову роботу в народному

господарстві. Господарське право в системі права. Господарська

діяльність як предмет господарського права. Історія становлення і

розвитку господарського права. Культурно-історичні передумови

господарського права. Розвиток господарського права у XX та XXI

століттях. Становлення нового господарського законодавства України.

Предмет науки трудового права та методи дослідження трудоправових

явищ; ефективність науки трудового права; напрями (школи) в науці

трудового права, їх окремі представники; єдність і системність науки

трудового права; сучасна трудоправова доктрина, тенденції розвитку

науки трудового права; взаємозв'язок науки трудового права з філософією

та іншими науками.

Інформаційна сфера як об'єкт права. Інформаційне законодавство та

напрями його розвитку. Правовідносини в інформаційній сфері. Правові

15

аспекти формування, розвитку, охорони та захисту інформаційних

ресурсів. Державна політика та державне управління в інформаційній

сфері. Правовий режим інформаційних технологій, інформаційних систем

і мереж. Інформаційна безпека та її місце в системі забезпечення

національної безпеки. Захист інформації з обмеженим доступом і прав на

неї. Захист інформаційних систем і прав на них. Інформаційне право

зарубіжних країн.

Предмет науки кримінального права та методи дослідження кримінально-

правових явищ; ефективність науки кримінального права;

наступність і перспективи розвитку науки кримінального права; напрями

(школи) в науці кримінального права, їх окремі представники; єдність і

системність науки кримінального права; сучасна кримінально-правова

доктрина, тенденції розвитку науки кримінального права; взаємозв'язок

цієї науки із філософією та іншими науками; зарубіжна наука

кримінального права.

Вчення про кримінальну відповідальність за окремі види та групи

злочинів; кваліфікація злочинів; значення судової практики для

визначення кримінальної відповідальності за окремі види злочинів.

Природа та розвиток міжнародного права. Визначення міжнародного

права. Соціологічні засади міжнародного права: множинність держав,

міжнародне спілкування, збіжні принципи права (певні спільні ідеали,

спільні моральні та матеріальні інтереси держав) та ін. Концепція

співтовариства в міжнародному праві та її розвиток. Право і політика в

міжнародному співтоваристві.

Предмет філософії права. Особливості філософського осмислення права.

Місце філософії права в системі філософського та юридичного знання.

Структура та функції філософії права. Типи праворозуміння та

обґрунтування права. Філософські аспекти римського права. Філософія

юридичної освіти та правового виховання.

16

Журналістика.

Теорії, методологічні засади та міждисциплінарні дослідження засобів

масової комунікації.

Масова інформація в системі соціальної інформації, міжкультурна

комунікація і комунікативістика.

Глобальні інформаційно-комунікаційні процеси; вітчизняна і міжнародна

практика у галузі інформаційної політики й інформаційного обміну.

Історія журналістики і журналістикознавства; зарубіжна журналістика і

журналістикознавство; засоби масової комунікації, їх класифікації,

змістовно-функціональні, техніко-технологічні та інші типологічні

особливості; типи, І 6

види, жанри журналістських повідомлень; електронні засоби

масової комунікації в системі соціальних комунікацій суспільства.

Інформаційно-аналітична діяльність засобів масової комунікації;

інформаційно-когнітивні процеси передачі і сприйняття повідомлень

засобів масової комунікації; правові й етичні норми та професійні

стандарти в журналістській професії.

Види, форми, типи, моделі редакційної діяльності; аудиторія засобів

масової комунікації, її потреби й особливості сприйняття інформації;

комунікаційні ефекти взаємодії засобів масової комунікації й аудиторії,

концепції, методи і технології медійного впливу; специфіка організації

управління засобами масової комунікації; економіко-організаціина

діяльність засобів масової комунікації; система підготовки кадрів для

засобів масової комунікації.

Педагогіка.

Теоретичні проблеми педагогіки: терміни, поняття, склад і структура

науки. Соціокультурні детермінанти розвитку сучасної освіти.

17

Теоретичні засади педагогічної думки. Цінності сучасної освіти.

Філософія освіти в системі соціогуманітарного знання.

Педагогіка в системі наукового знання. Єдність і розбіжності педагогічної

науки і практики. Освіта та громадянське суспільство: тенденції

взаємовпливів.

Формування світоглядних орієнтацій сучасної молоді. Природні, суспільні

та біологічні закономірності педагогічного процесу. Розвиток

особистостей у структурі педагогічної науки. Теоретико-методологічні

засади реформування системи освіти.

Глобалізаційні процеси у світі, їх вплив на розвиток освітньої системи.

Світові тенденції розвитку освіти і педагогічної науки - порівняльний

аналіз. Порівняльна педагогіка як напрям педагогічної науки.

Формування педагогічних процесів і освітньо-виховних систем. Релігійна

педагогіка в системі соціогуманітарного знання. • Розвиток національної

педагогіки. Культурно-антропологічна Історія освіти. Українська народна

педагогіка в її історичному контексті. Історія розвитку освіти в Україні в

різні історичні періоди. Дитинство як об'єкт історико-педагогічного

знання. Персоналія в історико-педагогічному дискурсі.

Історія становлення та проблеми розвитку соціальної педагогіки та

соціальної роботи і Україні і в зарубіжних країнах. Зміст, форми та методи

соціально-педагогічної роботи, відповідальності за збереження життя,

природи, культури.

Моральні норми та цінності як основа соціалізації особистості. Соціально-

педагогічний патронаж і соціальна робота з різними категоріями

населення. Зміст, форми та прийоми соціально-педагогічної підтримки.

Проблеми статево-рольової соціалізації особистості, форми та методи

роботи в сімейно-побутовому середовищі, за місцем проживання, у

позашкільних закладах і центрах дитячої творчості.

Соціально-педагогічна підтримка та соціальна робота з дітьми-інвалідами,

сиротами, дітьми, які залишилися без опіки дорослих; проблеми

18

соціальної педагогіки у школі: структурний і порівняльний аналіз

навчально-виховних систем і моделей соціалізації дітей, підлітків,

старшокласників.

Розвиток особистості в загальнолюдському та національному

соціокультурному контексті та культурно-дозвіллєвої діяльності в соціумі.

Соціально-педагогічні чинники розвитку дитячо-підліткових і молодіжних

ініціатив, дитячих і молодіжних об'єднань та організацій.

Соціально-педагогічні аспекти профілактики девіантної поведінки дітей і

підлітків; профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі.

Основи соціально-педагогічного консультування у школі, сім'ї,

мікрорайоні.

Філософія.

Вивчення фундаментальних характеристик та першооснов буття, його

структури та рівнів, проблем сущого, його історичних і

функціональних властивостей. Вивчення пізнавального процесу, його

чинників, структури, форм пізнання і знання, методів пізнання і способів

перевірки знань, особливостей процесу пізнання і способів перевірки

знань, особливостей процесу пізнання в соціокультурних,

комунікативних, технологічних та інших контекстах.

Вивчення структури, форм та видів знання, їх властивостей та функцій.

Соціально-філософські теорії діяльності.

Соціально-філософський аналіз суб'єкта та об'єкта соціальної дії, їх

властивостей та взаємозв'язку.

Глобальні проблеми сучасного суспільства.

Сутність та існування людини, взаємозумовленість її природних та

соціально культурних виявів.

Особливості людського світовідношення, розмаїття його форм та їх

взаємовпливів; проблема самовідношення та самоусвідомлення людини.

Феномен життєвого світу.

Аналіз знакових систем культури.

19

Людина в світі культури, етнос, нація і культура.

Особистість і культура.

Філософія Сходу.

Закономірності, особливості та тенденції світового історико-

філософського процесу: історико-культурний та науково теоретичний

контекст еволюції філософського мислення в стародавній Греції та Римі;

епохи європейського Середньовіччя та Ренесансу; зміст, взаємозв'язки та

взаємовпливи систем Нового часу.

Особливості української філософської думки, її місце та роль у розвитку

європейської філософії та української національної культури.

Проблеми, шляхи розвитку філософської думки XX та XXI століття.

Логіка як соціальний феномен.

Дослідження фундаментальних засад моралі та її місця в суспільному

житті, сутнісних рис моральної свідомості та поведінки. • Теоретичне

обгрунтування цінностей і норм моралі; з'ясування способів їх

утвердження в суспільстві: природа і прерогативи морального дискурсу.

Вивчення «механізмів» моральної регуляції поведінки людини, специфіки

соціально - нормативних функцій моралі та шляхів їх реалізації.

Розкриття і осмислення змісту моральної свідомості, аналіз її проблем,

понять і категорій.

Аналіз мови моралі, значення і функції моральних висловлювань.

Дослідження універсальних і локальних (національних та ін.) моральних

цінностей, специфіки національного етносу, особливостей сучасного

етапу відродження та становлення української моральної культури. Аналіз

проблем практичного застосування етичних знань, проблем прикладної і

професійної етики, етичної експертизи правових кодексів.

Естетичні цінності, природні та соціокультурні чинники, їх формування і

буття. Естетична свідомість та естетична діяльність. Естетичне і художнє.

20

Мистецтво як творча діяльність і художня реальність. Художній текст і

художня рецепція. Художня культура суспільства, її соціальні та

національні виміри. Напрями, течії, стилі в мистецтві: історія і сучасність.

Філософсько-естетичні проблеми української художньої культури та

світовий культурний розвиток. Історія світової і української естетичної

думки.

Становлення та основні етапи розвитку українознавства. Історія

української культури як предмет культурологічного аналізу. Історичні

етапи та сучасні проблеми розвитку української національної культури.

Процеси українського культуротворення та культурозбереженя. Україна

та українська культура у сучасному глобалізованому світі. Розвиток

еміграційної української культури. Духовне життя української діаспори.

Соціологія.

Структурний аналіз в соціології.

«Соціальний статус» і «соціальна роль» як системоутворюючі поняття в

соціології соціальної структури. • Соціальні групи в структурі

суспільства. Структура соціальної нерівності. Соціальна диференціація та

стратифікація. Соціальні класи та класова стратифікація. Соціальна

мобільність.

Типологія соціальних структур в суспільстві. Образи соціальної

структури. Соціальна ідентифікація та самоідентифікація.

Соціальна політика як засіб регулювання соціально-стратифікаційних

процесів.

Поняття «соціальні відносини» в соціології. Соціальні відносини та

соціальні відношення: порівняльний змістовний аналіз.

Соціальні відносини, соціальна структура та соціальна діяльність.

Управління соціальними відносинами у суспільстві. Вивчення

специфічних закономірностей, тенденцій, що виражають і закріплюють

відносно постійні зв'язки в соціальних інституціях, групах, організаціях чи

способах їх взаємодії; теоретична інтерпретації щодо: поведінки індивідів

21

або соціальних груп і спільнот; продуктів людської соціокультурної

діяльності; ціннісних орієнтацій, потреб, інтересів людей; вербальних дій

(судження, думки, оцінки тощо).

Вивчення систем загальних і специфічних законів, що відбивають і

закріплюють типові, відносно постійні зв'язки в суспільстві, його

соціальних інститутах і внутрішніх системах, у структурі соціальних

відносин.

Вивчення постулатів, інших вихідних тверджень стосовно соціального

життя суспільства, поведінки людей, способів їх взаємодії;

вивчення загальносоціального і власне соціологічного понятійно-

категоріального апарату.

Релігієзнавство.

Філософське осмислення феномена релігії, визнання сутності релігії,

розкриття особливостей релігійної свідомості, закономірності відтворення

структурних елементів релігії, дослідження головних напрямків сучасної

філософії релігії, основних типів філософських вчень про Бога.

Філософсько-історична інтерпретація ролі та місця релігії в історії,

культурі, духовності українського народу, особливостей феномена

українського християнства. Соціологічне дослідження розвитку

інституційних процесів у релігійно-церковному комплексі, релігійного

відродження, проблем міжконфесійних та державно-церковних відносин,

стану буденної релігійної свідомості та ставлення до релігії різних груп і

категорій населення, аналіз неорелігій та містики.

22

Додаток 2

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

ДОСЛІДЖЕННЯ — людська діяльність, скерована на вивчення світу.

Первинна мета дослідження відкриття, розуміння, а також розробка методів і

систем, призначених для збільшення знання світу, в якому людина живе. Рушієм

дослідницької діяльності є цікавість.

ДОСЛІДНИК — людина, яка веде дослідження, займається науковими

дослідженнями, вивченням, спостереженням, аналізом чого-небудь, сприяє

отриманню нових знань. Дослідник займається дослідженням, пошуком знань,

використовуючи будь-який систематичний метод (наприклад науковий метод), з

метою встановлення фактів. В більш вузькому сенсі, дослідник - це людина, яка

проводить досліди. Наприклад, аграрні дослідники провадять досліди з

вирощування сільськогосподарських культур, виведення нових сортів тощо.

Дослідники можуть працювати в наукових, промислових, навчальних,

державних або приватних закладах та установах. Також можуть займатися

приватними, особистими дослідженнями.

ІСТОРІЯ НАУКИ — це дослідження феномену науки в його історії.

Наука, зокрема, являє собою сукупність емпіричних, теоретичних і практичних

знань про навколишній світ, отриманих науковим співтовариством. Оскільки з

одного боку наука представляє об'єктивне знання, а з іншого — процес його

отримання і використання людьми, сумлінна історіографія науки повинна брати

до уваги не тільки історію думки, а й історію розвитку суспільства в цілому.

МЕТОД (від грец. μέθοδος — «шлях через») (англ. method, нім. Methode f)

– систематизована сукупність кроків, які потрібно здійснити для виконання

23

певної задачі, досягнення мети. Поняття тотожне алгоритму діяльності чи

технологічного процесу. Слово "метод" з'явилося в англійській мові в 1541 році

з французької і латини.

НАУКА — сфера діяльності людини, спрямована на одержання

(вироблення і систематизацію у вигляді теорій, гіпотез, законів природи чи

суспільства тощо) нових знань про навколишній світ. Основою науки є збір,

оновлення, систематизація, критичний аналіз фактів, синтез нових знань або

узагальнень, що описують природні або суспільні явища, які досліджуються, та

(або) дозволяють будувати причинно-наслідкові зв'язки між явищами і

прогнозувати їх перебіг.

НАУКОВА ЕТИКА — в перекладі означає «звичай». Що є узвичаєнням

наукового середовища, встановленням норм і сукупності правил певної

соціальної групи. Наукова етика — у сучасній науці це сукупність офіційно

опублікованих правил, порушення яких веде до адміністративного розгляду.

Вчений повинен дотримуватися принципів наукової етики, щоб успішно

займатися науковими дослідженнями. У науці в якості ідеалу проголошується

принцип, що перед обличчям істини всі дослідники рівні, що жодні минулі

заслуги не беруться до уваги, якщо мова йде про наукові докази. Учений може

помилятися, але не має права фальсифікувати результати, він може повторити

вже зроблене відкриття, але не має права займатися плагіатом. Посилання як

обов'язкова умова оформлення наукової монографії й статті покликані

зафіксувати авторство тих або інших ідей і наукових текстів, і забезпечувати

чітку селекцію вже відомого в науці й нових результатів. Існують детально

розроблені правила про те, яким умовам повинні відповідати співавтори

наукової статті.

НАУКОВА КАРТИНА СВІТУ (одне з основоположних понять в

природознавстві) — особлива форма систематизації знань, якісне узагальнення і

світоглядний синтез різних наукових теорій. Будучи цілісною системою уявлень

про загальні властивості і закономірності об'єктивного світу, наукова картина

світу існує як складна структура, що включає в себе як складові частини

24

загальнонаукову картину світу і картини світу окремих наук (фізична картина

світу, біологічна картина світу, геологічна картина світу). Картини світу

окремих наук, у свою чергу, включають в себе відповідні численні концепції —

певні способи розуміння і трактування будь-яких предметів, явищ і процесів

об'єктивного світу, що існують у кожній окремій науці. Наукова картина світу —

система уявлень людей про властивості і закономірності дійсності (реально

існуючого світу), побудована в результаті узагальнення та синтезу наукових

понять і принципів. Використовує наукова мова для позначення об'єктів і явищ

матерії.

НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ — це процес дослідження певного об'єкта

(предмета або явища) за допомогою наукових методів, яке має на меті

встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в

інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей.

НАУКОВЕ ЗНАННЯ — система знань про закони природи, суспільства,

мислення. Наукове знання є основою наукової картини світу, оскільки описує

закони його розвитку. Наукове знання це: когнітивна основа людської

діяльності; соціально обумовлена діяльність, знання, що має різний ступінь

достовірності.

НАУКОВЕ ПІЗНАННЯ — галузь людської діяльності, результатом якої

є наукове знання.

НАУКОВЕЦЬ — знавець щонайменше однієї галузі науки, котрий у своїх

дослідженнях застосовує винятково наукові методи.

НАУКОВИЙ МЕТОД (або Ме́тоди науко́вого дослі́дження) —

сукупність методів встановлення параметрів, структури, інших характеристик

досліджуваних об'єктів. Метод включає в себе способи дослідження феноменів,

систематизацію, коригування нових і отриманих раніше знань. Висновки

робляться за допомогою правил і принципів міркування на основі емпіричних

(спостережуваних і вимірюваних) даних про об'єкт. Базою для отримання даних

є спостереження та експерименти. Для пояснення спостережуваних фактів

висуваються гіпотези і будуються теорії, на підставі яких формулюються

25

висновки та припущення. Отримані прогнози перевіряються експериментом або

збором нових фактів. Важливою стороною наукового методу, його невід'ємною

частиною для будь-якої науки, є вимога об'єктивності, що виключає суб'єктивне

тлумачення результатів. Не повинні прийматися на віру будь-які твердження,

навіть якщо вони виходять від авторитетних учених. Для забезпечення

незалежної перевірки проводиться документування спостережень,

забезпечується доступність для інших вчених всіх вихідних даних, методик і

результатів досліджень. Це дозволяє не тільки отримати додаткове

підтвердження шляхом відтворення експериментів, але й критично оцінити

ступінь адекватності (валідності) експериментів і результатів по відношенню до

перевіреної теорії.

ПІЗНАННЯ — сукупність процесів, процедур і методів набуття знань про

явища і закономірності об'єктивного світу. Пізнання є основним предметом

науки гносеології (теорії пізнання). Пізнання — вища форма відображення

об'єктивної дійсності, процес вироблення дійсних знань. Спочатку пізнання

було однією із сторін практичної діяльності людей, поступово в ході

історичного розвитку людства пізнання стало особливою діяльністю. У пізнанні

виділяють два рівні: чуттєве пізнання, здійснюється за допомогою відчуття,

сприйняття, уявлення (сенсуалізм), і раціональне пізнання, що протікає в

поняттях, думках, висновках і фіксується в теоріях (раціоналізм). Розрізняють

також буденне, художнє і наукове пізнання, а в рамках останнього — пізнання

природи і пізнання суспільства. Різні сторони процесу пізнання досліджуються

рядом спеціальних наук: когнітивною психологією, історією науки, соціологією

науки тощо. Загальне вчення про пізнання дає філософська теорія пізнання

(гносеологія).

СОЦІОЛОГІЯ ЗНАННЯ (англ. Sociology of knowledge) — теоретична

область соціології, що вивчає з різних теоретико-методологічних позицій

проблематику соціальної природи знання. У сферу інтересів соціології знання

входить аналіз соціальної природи знання (соціологія знання у вузькому сенсі);

мислення, його історичного розвитку (соціологія мислення), когнітивних систем

26

та пізнавальної діяльності суспільства (соціологія пізнання) та підстави

соціології (соціологія соціології).[Таким чином, соціологія знання є

метатеоретичною областю, не вкладається у традиційні галузі соціології.

СОЦІОЛОГІЯ НАУКИ — один із галузевих соціологічних напрямів,

який розглядає науку як соціальний інститут, своєрідну сферу діяльності, котра

пов'язана із системою освіти і є також складовим компонентом досягнень

культури. Наука - необхідний засіб розвитку людини, її культури, освіти тощо.

Наукові знання необхідні для здійснення соціального управління, формування

наукового світогляду. Наука комплексно впливає на суспільне життя, проникає

у всі його сфери, сприяє техніко-економічному розвитку, здійсненню

соціального управління, впливає на систему освіти та її соціальні інститути, які

беруть участь у формуванні світогляду людини. Сама по собі наукова діяльність

виокремилася в структурно організований вид виробництва - виробництво

знань, які використовуються для осмислення, опису та пояснення реального

світу: від світу природи до світу суспільства.

СОЦІОЛОГІЯ НАУКОВОГО ЗНАННЯ (Sociology of scientific

knowledge) — напрям наукознавчих досліджень, що фокусується на ролі

соціальних чинників у процесі виробництва та відтворення наукового знання.

Як наукознавча дисципліна, акцентована на питаннях змісту наукового знання,

соціологія наукового знання відрізняється від соціології науки.

ТЕОРІЯ (від грец. — розгляд, дослідження) — сукупність висновків, що

відображає об'єктивно існуючі відносини і зв'язки між явищами об'єктивної

реальності.

ФІЛОСОФІЯ НАУКИ — розділ філософії, який вивчає поняття, границі

і методологію науки. Разом із тим, існують більш спеціальні розділи філософії,

наприклад: філософія математики, філософія біології, філософія фізики тощо.

Як напрямок філософія науки представлена оригінальними концепціями, які

пропонують різні моделі розвитку науки та епістемології. Вона зосереджена на

виявленні ролі і значимості науки, характеристик когнітивної, теоретичної

діяльності. Як філософська дисципліна філософія науки поряд з філософією

27

історії, логікою, методологією, культурологією виникла як необхідність

осмислити соціокультурні функції науки в умовах НТР. Ця молода дисципліна

заявила про себе тільки у другій половині XX ст. У той же час, напрямок

«філософія науки» виник на сто років раніше.