Щиро запрошуємо на святкування Дня села ПетропавЩиро запрошуємо на святкування Дня села Петропав--лівська Борщагівка, яке відбудеться 14 вересня 2013лівська Борщагівка, яке відбудеться 14 вересня 2013року по вул.Садова, 1-а біля приміщення сільської ради.року по вул.Садова, 1-а біля приміщення сільської ради.Заходи розпочнуться о 14:00 з офіційної частини, проЗаходи розпочнуться о 14:00 з офіційної частини, про--

довжаться святковим концертом за участі відомих артидовжаться святковим концертом за участі відомих арти--стів і завершаться святковим феєрверком.стів і завершаться святковим феєрверком.Святкуємо всією громадою!Святкуємо всією громадою!

З повагою, сільський головаО.Кодебський

Актуальне інтерв’юАктуальне інтерв’ю

№ 20(192) 14 вересня 2013 року

співпрацяспівпраця

Газета Петропавлiвсько–Борщагiвської сiльської ради

14 вересня щороку ми відзначаємо однез найкращих свят нашої громади – Деньсела Петропавлівської Борщагівки. Вонопов’язане з іменем Симеона Стовпника –святого, який віддав своє життя служіннюБогу. Він допомагав людям і своєю висо-кою вірою показував яскравий прикладдуховності, відданості вірі, моральноїчистоти. Тому, всі ми цього дня вшановує-мо його пам’ять, його добрі справи як сим-вол усього доброго, світлого і життєво важ-ливого, що має велике значення для усіх.

Тепер ми відзнаємо 516 річни-цю з дня заснування Петропав-лівської Борщагівки. Це величнадата у житті населеного пункту,громада якого є активною, висо-коорганізованою, відповідаль-ною і змістовною у всіх питанняхжиттєдіяльності. Не випадковонаше село вже втретє поспільвизнано найкращим у питанняхблагоустрою і правопорядку, щосвідчить про цілеспрямовануроботу сільської ради, депу-татського корпусу, членів викон-кому, активістів громади.Неабиякими здобутками постій-но відзначаються й спортсмени

села: Аня Ліхаманова стала чемпіо-ном України з тхеквондо, а футболістикоманди “”Чайка” вибороли кубок Київськоїобласті. Ми і надалі сприятимемо тому, щобпримножувати успіхи.

Шановні односельці! Від усієї душі поздо-ровляю Вас з Днем села! Зичу Вам міцно-го здоров’я, родинного щастя, благополуч-чя в родинах й добробуту.

Олексій КОДЕБСЬКИЙ,Петропавлівсько-Борщагівський

сільський голова

Щороку до Польщі на запрошеннянаших польських друзів з візитомвирушає делегація ПетропавлівськоїБорщагівки у складі активістів гро-мади. Цього разу в сусідів побувалиОлексій Кодебський, ОлександрОболонський, Іван Болоніхін і В’яче-слав Лайшев. Цього разу петропав-лівці побували на “Дожинках” – такназивається свято урожаю, яке від-значається в серпні. А побуваливони в селі Годов Велико-Польсько-го воєводства.

– Нам дуже сподобався не тількигостинний прийом, який організувалинаші польські друзі, – розповідає Петро-павлівсько-Борщагівський сільськийголова Олексій Кодебський. – Всіх врази-ло й те, як ставляться до свята жителісела. Кожна садиба, двір, паркан яскравоі з любов’ю прикрашені. Всі вулиці уквіт-чані так, як це роблять в нас на зелені

свята. Тож враження ми отрималинеабиякі.

Головне ж – радість зустрічі, спілкуван-ня. Ми розповіли про те, як працює нашасільська рада, чим живе громада. Нато-мість господарі свята розказали нам прожиття мешканців села Годов. Тут прожи-ває понад 14 тисяч мешканців. Нас вра-зив костел – це велична монументальнаспоруда.

Сподобався петропавлівцям й місце-вий дитячий садок з багатющою архітек-турою. Тут раціонально використову-ється територія кожного вільного місця –дітям зручно й затишно. А до вихованнямалят на території навчального закладудолучаються й батьки.

Тож і нам час показати наші здобуткипольським друзям: вони візьмуть участьв святкуванні Дня села в Петропавлівсь-кій Борщагівці.

Інф. “Трибуни”.

Візит дО пОльських друзіВ

Курс на європейсьКеспівтовариство

Нині – свято. Найрадісніше, найвелич-ніше, найкраще в світі. Бо понад 10тисяч громадян водночас святкуютьдень народження. Ну, звичайно, свогонаселеного пункту, якому виповнилося516 років!

З цього приводу наш кореспондентзустрівся з головним “іменинником” –Петропавлівсько-Борщагівським сіль-ським головою Олексієм Кодебським.

– Вітаю вас, шановний Олексію Івано-вичу, зі святом! А запитати хочу про те,яке із 14 попередніх свят, започаткова-них вами вперше в Києво-Святошин-ському районі, є найдорожчим?

– Спасибі за вітання. Проте відповісти наваше запитання не просто. Адже кожне від-значення Дня села по-своєму і особливе, іпам’ятне. Вони є свідченням не тількинашої історії, поступального руху вперед – з

його досягненнями, зростанням, а й вирі-шенням певних етапів розвитку. Тож відчут-тя щоразу різні, бо з’являються все нові інові плани, які сільська рада з її активіста-ми, громадою реалізовують.

– А якщо взяти до уваги суть планів ірівень їх реалізації, то яким критеріємслід оцінювати характерний вплив настан справ в зазначеній діяльності?

– Тут все очевидно: добитися теперіш-нього рівня господарювання, виконанняпланів соціально-економічного і культурно-го розвитку вдалося завдяки об’єднаннюзусиль та ресурсів як населення, так і під-приємців та бізнесменів. Причому нам вда-лося зацікавити також інвесторів, з якимими тісно співпрацюємо.

З 1983 року, відколи виборці довірилимені очолювати сільську громаду, і по

Продовження на 2 стор.

Вже зовсім скоро гостинно відкриє двері Будинок творчості дітей у Петропавлівській Борщагівці

Під час свята:слово має мер Годова Маріуш Адамчик

запрошення

П е т р о п а в л i в с ь к о ї Б о р щ а г i в к иП е т р о п а в л i в с ь к о ї Б о р щ а г i в к и

зз днемднем села,села,шановнішановні односельці!односельці!

Вітання сільського головиВітання сільського голови

У звязку з проведенням Дня села 14 вересня з 13.30 до15.00 рух транспорту по вулиці Леніна від супермаркета“Білла” до сільської ради буде перекрито.

Приносимо вибачення за тимчасові незручності.Виконком сільської ради

ОголошенняОголошення

2 ТРИБУНАТРИБУНА ПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇ БОРЩАГІВКИПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇ БОРЩАГІВКИ 14 вересня 2013 року

даний час саме ці фактори стали головни-ми в досягненні рівня розвитку місцевогосамоврядування на наших територіях. Ітепер, на четвертому десятку праці накористь громади, я бачу: і тактика, і стра-тегія роботи була обрана правильно.

А розпочиналось все з організації коопе-ративного руху. Тобто, якщо процитуватислова з пісні, в якій “з голубого ручейканачинается река”, в нас було саме так.Нині ж ця ріка – це будівництво об'єктівсоціально-культурного призначення (дош-кільні дитячі заклади, школи, медичнізаклади, спортивні споруди та ін.), розви-ток інженерних мереж (газифікації, водо-постачання, каналізування, будівництвозливової каналізації), прокладання, рекон-струкція та ремонт вуличних мереж тощо.Словом, охоплення наших населенихпунктів всіма видами діяльності, які прита-манні самодостатньому органові місцево-го самоврядування.

– Враховуючи той факт, що ви своюроботу на посаді сільського головирозпочали ще в радянську добу – вчаси застою, що стало ще тоді поштов-хом до стратегії вашої діяльності?

– Передусім, недостатнє фінансуваннякоштів з державного бюджету на будів-ництво об'єктів соціально-культурногопризначення. Існуючий дошкільний дитя-чий заклад не забезпечував необхідноїкількості місць потребуючим відвідуватидитсадок, переповнена загальноосвітняшкола (кількість учнів в окремих класахперевищувала допустимі норми), медичнаамбулаторія сімейної практики загальноїмедицини не мала змоги забезпечитинаселення всіма видами медичних послуг,були відсутні інженерні мережі, потребува-ла негайного втручання екологія, будів-ництво доріг, житлово-комунальне і побу-тове обслуговування населення, розвитокматеріальної бази культури і спорту.

Ця ситуація виникла ще за часівРадянського Союзу. Тоді існуваларадянська система планової економіки.Фінансування села було недостатнім.

З початком кооперативного руху роботана селі активізувалась. В 1983 році в Пет-ропавлівській Борщагівці сільською радоюбуло організовано перший кооператив зпитання прокладки інженерно-комуналь-них мереж – газифікації села. Ця роботаздійснювалась за кошти місцевих мешкан-ців.

З 1992 року, зі змінами в земельномузаконодавстві сільським радам наданоправо самостійно розпоряджатисяземельними ресурсами. У зв’язку з прове-денням забудови сіл ПетропавлівськаБорщагівка і Чайки виникла потреба у про-кладанні інженерних мереж. Для цьогобуло створено обслуговуючі кооперативи.Таким чином з’явились об’єднання влас-ників житлових будинків – «Чайка-2», коо-ператив забудовників «Котедж», газобу-дівний кооператив, кооператив індивіду-альних забудовників «Сонячний», товари-ство забудовників «Зелений гай», тощо.Метою їх створення стало не тільки будів-ництво житлових будинків, а й прокладан-ня інженерних мереж (водопровід, каналі-зація, газифікація, електрифікація, теле-фонізація населених пунктів). На ці цілівитрачено понад 6 мільйонів коштів членівгромади. Завдяки проведеним зщаходамнині динамічно зростає кількість населен-ня в селах, розташованих на території сіль-ської ради. Лише за останні три рокинеабиякими темпами характеризуєтьсярозвиток житлового будівництва в селахПетропавлівська Борщагівка та Чайки.Введено в експлуатацію багатоповерховіжитлові будинки: ТОВ «Укргаз» – 867 квар-тир (88626 кв.м.), ТОВ « Буделітінвест» –110 кв. (12700 кв.м.), ТОВ « Екоінвестбуд»– 692 кв. (88626 кв.м.) Здано в експлуата-цію 192 індивідуальних житлових будинки,загальною площею 47024 кв.м.

В результаті цього на території Петропав-лівсько-Борщагівської сільської ради кіль-кість мешканців зросла до 12 тисяч осіб.Тому і виникла гостра потреба в забезпе-ченні населення шкільними, дошкільнимита медичними закладами та наданні якіснихмедичних, побутових та житлово-комуналь-них послуг, розвитку закладів обслугову-вання, інженерних мереж та будівництвотранспортної мережі.

– Напевне, не обходиться без про-блем...

– Так. Нажаль, кошти місцевого бюджетуформуються зверху до низу, вилучення дорайонного бюджету гальмують реалізаціюпланів. За останні три роки вилучено: 2010рік – 5 507 100 грн., 2011рік – 6 568 000три., 2012 рік – 6 647 200 грн.

– Якщо проблему не вирішити, якіможуть бути наслідки для територіаль-ної громади?

– Повернення до двозмінної системинавчання дітей в школі через недостат-ність місць, незадовільні комунальніпослуги, відсутність розвинутої інженер-ної та транспортної інфраструктури, виму-шене звернення громадян до медичнихустанов м.Києва через несвоєчасненадання медичних послуг за місцем про-живання, швидкої допомоги і, як резуль-тат, невдоволення мешканців.

– Але ж це не означає, що доведетьсясидіти й чекати “з моря погоди”?

– Звичайно, ні. Ми наполегливо працює-мо з інвесторами. Та й власний бюджетпрацює на розвиток громади.

В результаті на території села Петропав-лівська Борщагівка за рахунок коштів міс-цевого бюджету розпочато будівництводошкільного навчального закладу на 150місць по вул. Парковій, 34-а кошторисноювартістю 18 491 586 грн., реконструкціяприміщення Будинку дитячої творчості повул.Кооперативна,1 кошторисною варті-стю 4 852 980 грн.,погоджено будівництво(проведено конкурсні торги) на добудовуприміщення медамбулаторії по вул.Шкіль-ній, 23 кошторисною вартістю 10025359грн., виготовлено технічну документаціюна проведення благоустрою рекреаційноїзони річки Нивка кошторисною вартістю24 млн.грн., заплановано будівництво,ремонт доріг та тротуарів вартістю 10млн.грн., каналізування вуличної мережі -5 млн.грн. Побудовано дорогу до селаЧайки вартістю 4,5 млн.грн, що значнополіпшило транспортне сполучення міжнашими селами.

– Хто ж є основними партнерами вреалізації задуманого?

– Виконком Петропавлівсько-Борща-гівської сільської ради плідно співпрацює зТОВ “Омокс”, ТОВ «Укргаз», ТОВ «Жит-лоіндбуд», ТОВ «КЗС», КП «Борщагівка»,.КП « Благоустрій», кооперативи «Соняч-ний», «Зелений гай», сільська газета “Три-буна Петропавлівської Борщагівки” табагато інших.

Наведу такий приклад. Під час снігопадівв зимовий період не проводилася оплатадля придбання паливно-мастильних мате-ріалів для роботи техніки комунальнихслужб. Виконком був змушений звертати-ся за допомогою до підприємств, розта-шованих на території сільської ради, якісвоєчасно надали необхідну допомогу дляподолання стихії: ТОВ»Укргаз», ТОВ «МЛП«Чайка», ФОП «Лациба О.П», БУ №7.

– Якщо узагальнити роботу в цілому,яку користь співпраця з бізнесовимиструктурами надала громаді?

– За останні 8 років у розвиток сіл Петро-павлівської Борщагівки вкладено понад350 мільйонів гривень. Побудовано понад38 багатоповерхових будинків, реконстру-

йовано школу, споруджено дитячий садок(будується й ще один на 150 місць), зведе-но футбольне поле і мініфутбольне поле, 2тенісних корти, спортивний і гімнастичнийзали.

За ініціативи громади за рахунок коштівнаселення здійснено газифікацію обохнаселених пунктів, установку зовнішньогоосвітлення, телефонізацію сіл, що входятьдо складу сільської ради, побудованодороги.

Впродовж трьох останніх років виконкомсільської ради бере участь у Всеукраїнсь-кому конкурсі «Населений пункт найкра-щого благоустрою і підтримки громадсь-кого порядку», який проводиться середнаселених пунктів України. За результата-ми цього конкурсу в 2009 р., 2010р. та2011р. займає перші місця та нагороджу-ється дипломом переможця.

Хочу відзначити, що й місцевий бюджетщороку виділяє кошти від 15 до 24млн.грн.(2013 рік) на розвиток нашихнаселених пунктів. Тож вони розвиваютьсядинамічно й всестороннє.

– Така практика роботи нашого орга-ну місцевого самоврядування, на моюдумку, є однією з кращих в Україні. І язнаю, що Європейським співтовари-ством проводяться відповідні конкур-си, в яких визначаться кращі населеніпункти в цьому напрямі. Тож нині , як ярозумію, сільська рада тримає курс наЄвропу?

– Саме так. Адже нині Україна готуєтьсяпідписати угоду про асоціацію з Євросою-зом. Тож і ми до цього готуємся. Бо живе-мо ж в Європі...

Думаю, що практика роботи нашої сіль-ської ради може бути корисною іншиморганам місцевого самоврядування Украї-ни. Наприклад, стратегічне плануваннярозбудови населених пунктів, тактиказастосування співпраці з інвесторами,представниками бізнесу, населенням, якабазується на спільних інтересах органумісцевого самоврядування, територіаль-ної громади з бізнесменами, підприємця-ми – потенційними інвесторами – насе-ленням.

– Вважаю, що досвід, здобутий вамиза 3 десятиліття в ПетропавлівськійБорщагівці, може бути корисним нетільки в Україні...

– Згоден. Бо в результаті застосуваннянашої практики вдалося досягти неабия-ких позитивних кроків у розвитку громади.Завдяки об’єднанню зусиль сільськоїради, громади, представників бізнесу, під-приємців успішно вирішуються питаннясоціально-економічного розвитку обохнаселених пунктів, що входять до складуПетропавлівсько-Борщагівської сільськоїради: будується житло, поліпшуються бла-гоустрій, створено базу для заняття фізич-ною культурою і спортом, чітко діють гро-мадське формування «Дельта плюс» іпредставників МВС (в особі дільничнихміліціонерів) щодо підтримання правопо-рядку. Розвивається медичне, комунальней побутове обслуговування, культура –сільською радою утримуються 2 колективихудожньої самодіяльності. Створено 5футбольних команд: від дитячих до дорос-лих, одна з яких два роки поспіль утримує2 місце в чемпіонаті Київщини, а в 2013році стала переможцем розіграшу кубкаКиївської області, Аня Ліхаманова сталачемпіонкою України з тхеквондо, пред-ставник нашої школи зайняла 6 місце втворчому конкурсі дитячого Євробачення.Неабиякий приклад демонструють в тре-нерській роботі Володимир і Тетяна Попо-ви, чемпіони світу з кікбоксингу ОлександрПопов і Наталія Бірюк, триразова учасницяОлімпійських Ігор з лижних гонок ВітаЯкимчук та інші.

Взявши на озброєння підходи співпраці,будь-який орган місцевого самоврядуван-ня зможе поліпшити стан справ на своїйтериторії. Для цього необхідно виявитиорганізаторські, системні підходи, вмілозастосовуючи стратегію і тактику розвит-ку, вміння працювати людьми, діяти спіль-но з громадою.

– Чи ділилися ви цією практикою зіншими містами і яким чином можнапоширювати інформацію про кращийдосвід.

– Як голова Асоціації сільських і міськихголів Києво-Святошинського району,заступник голови асоціації голів Київськоїобласті, консультант з місцевого самовря-дування Верховної Ради України та Кабіне-ту Міністрів поширюю свій 30-річнийдосвід на посаді сільського голови, обмі-нююсь досвідом з колегами під час прове-дення зустрічей, читаючи лекції, організо-вані райдержадміністрацією та обласнимикерівними органами.

Сільська рада також обмінюється досві-

дом з учасником Євросоюзу – Польщею:ми регулярно відвідуємо польських друзів,а вони нас. Укладено договори про спів-працю з гмінами Великопольського іПознаньського воєводств.

Крім того досвід сільського головипоширює сільська газета «Трибуна Петро-павлівської Борщагівки», сайт сільськоїради в Інтернеті, кіностудія «Петропав-лівський меридіан», а в найближчій пер-спективі планується створити на базіКабельного телецентру телеканал зіщоденним мовленням.

Отже, тримаємо курс на Європу. На спів-працю й взаємодію.

Михайло ГРИЩЕНКО

Початок на 1 стор.

Комфорт і затишок створено жителям Петропавлівського кварталу

Окраса села – Празький квартал

Курс на європейсьКе співтовариствоАктуальне інтерв’юАктуальне інтерв’ю

3ТРИБУНАТРИБУНА ПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇ БОРЩАГІВКИПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇ БОРЩАГІВКИ14 вересня 2013 року

вулицями мого села...історія історія

«Есть улицы центральные,высокие и важные…» Напевнокожен житель нашого селапам’ятає стрічки цієї популяр-ної в минулому столітті пісні.Вони присвячувалися тихимвуличкам з красивими поетич-ними назвами, якими приємнопройтися, полюбуватися їхкрасою і просто відпочити.

В нашому селі таких такожчимало: Яблунева, Сонячна, Рай-дужна, Волошкова... Та частина зних носять назву політичних дія-чів радянських часів, передовиківпраці , наукових працівників і,звичайно, героїв Великої Вітчиз-няної війни, серед яких є мешка-нець нашого села І.О. Мельни-ченко. Кожна з цих вулиць є важ-ливою артерією великого села.Кожна з них має свою історію,свою таємницю, свою родзинку.

Ще до початку двадцятого сто-ліття назв у вулиць практично небуло, ними ніхто не користував-ся. Село було поділене на кутки,які розташовувалися подалі відцентральної дороги, яка носиланазву Старий ЖитомирськийШлях. Згодом її звали скороче-но – «Шлях».

Цікаві дані про цей куток тадорогу описує краєзнавецьВ.І.Дзівалтовський: «З 1806 по1808 рік знаменитий російськийвоєначальник М.І.Кутузов, пере-буваючи на посаді Київського,Волинського та Подільськогогенерал-губернатора, особливуувагу приділяв фортифікаційнимспорудам та створенню великоїмережі поштових шляхів.

Його ініціативі належить спря-мування давньоруського шляхуна місто-фортецю Білгород(сучасне с. Білогородка) і далі до

Західної Європи, який проходивповз Микільську Борщагівку.Нова поштова дорога була про-кладена дещо північніше – черезПетропавлівську Борщагівку івідома як Старий ЖитомирськийШлях.

Напрямок його проходження

співпадає з сучасними київськи-ми вулицями Січових стрільців(Артема, Дегтярівською, Козе-лецькою та Жмеринською).

Далі шлях, перетнувши майбут-ню Кільцеву дорогу, спускався доставу з греблею на річці Борща-гівці і піднімався на лівий берег до

центру села. Він був Шляхом звеликої літери, тобто централь-ним кутком ПетропавлівськоїБорщагівки.

Тут, на 13-й версті від Києва,його зустрічали церква Св.Сімео-на Стовпника, поштова станція танеозорі поля до самої Білогород-ки.

Відомо, що Борщагівськимшляхом йшли воювати з поль–ською шляхтою козаки Б.Хмель-ницького, до яких приставалижителі навколишніх сіл.

Пізніше на Старому шляху, біляцеркви, 1825 року було заареш-товано прапорщика шостої муш-кетної роти Чернігівського полкуМозолевського, унтер-офіцераХаритонова та трьох солдатів зарозповсюдження ними звернен-ня декабристів – так званого«Катехізису».

Саме по центральній вулицінашого села декілька столітьтому проїжджали диліжанси.Перші екіпажі розпочали рух докордону з Австрією ще СтаримЖитомирським Шляхом в 1827році. Також на цій вулиці довгийчас була розташована станція,

яка призначалася для обслугову-вання диліжансів поштової служ-би Російської імперії, а такожприватних компаній. Пізніше наБрест-Литовському шосе булопобудовано три станції і одну ізних назвали «Борщагівка»,оскільки її перенесли зі Старого

Житомирського шляху від селаПетропавлівська Борщагівка.

Подалі від Шляху розбрелисясільські кутки: Матківщина, Богів-щина, Підліс, Будюківщина,Солом’янка, Голопузівка, Вигін,Загай, Жабівщина. Кожна з цихназв несе свою певну інформа-цію чи то про жителів цих кутків,

чи то про його розташування. До прикладу куточок Жабівщи-

на розташовувався біля річкиНивки, зараз тут розташованавулиця Матросова. Близькістьцього куточка до річки зумовлю-вала постійні вечірні концерти

мешканців болота. Саме томуйого і прозвали «Жабівщина». Вчесть діда Бодюка, що проживавна нинішній вулиці З.Космоде-мянської, був названий куток«Будюківщина».

Цікаве тлумачення назви кутка«Богівщина», що територіальнорозташовувався на високомупагорбі, де нині розпочинаєтьсявулиця Шевченка. Завдяки своє-му географічному положеннюжителі, що там мешкали, знахо-дилися саме ближче до Бога,тому їх часто називали «божки».

Згодом, вже в минулому сто-літті, кутки були поділені навулички та в розмовах сільськихмешканців часто ще згадуютьсяїх назви. Нещодавно учнямиПетропавлівської школи була від-новлена карта, на якій розташо-вані кутки з їхніми історичниминазвами.

Нині у нашому селі – 96 вулиць.Поряд зі старими є зовсім юні,що носять назви обласних таінших українських міст. Саме наних, немов грибочки після дощу,зростають нові будинки та маси-ви. Хочеться, щоб кожен жительпам’ятав, що живе в селі з глибо-кою історією, тому повинен ціну-вати її та знати.

Р.S. Редакція газети ство-рює книгу про село. Ми праг-немо детально описати йогоісторію, життя людей, які їїтворили впродовж 516 років.Будемо дуже вдячні кожному,хто сприятиме пошукам ре -дакції. Якщо володієте ціка-вою інформацією телефонуй-те 406-57-43. Найцікавішіматеріали будуть відзначеніпреміями редакції.

Ольга ЗАЇКА

На майстерно виконанім панно панорами села показано давні назви кутків: Шлях, Матківщина, Підліс, Харківщина, Будюківщина, Голопузівка, Жабівщина, Богівщина.

Ось такий “транспорт” курсував на початку шістдесятихпо селу: на знімку на повороті з вул.Леніна на вул.Чкалова

Нинішній центр Петропавлівської Борщагівки

ТРИБУНАТРИБУНА ПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇ БОРЩАГІВКИПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇ БОРЩАГІВКИ4 14 вересня 2013 року

юВІЛЕЙНИЙ ВИПУСК “ТРИБУНИ”Щороку ми проводимо опитування до Дня села серед мешканців Петропав-

лівської Борщагівки. І щораз відзначаємо найхарактерніші відповіді на запитан-ня, які свідчать: петропавлівці над усе люблять своє село. Особливо ці патріотич-ні почуття посилилися в останні роки. І це зрозуміло: наш населений пункт ставпомітно гарнішим, ошатнішим, привабливішим. А де порядок, там і шана, і пова-га. Тому й пишаються наші земляки своїм населеним пунктом сповна.

Данило БУРГОНОВ, учень 10 класуПетропавлівсько-Борщагівської школи:

– Хоч я народився не в ПетропавлівськійБорщагівці, але з 2 класу проживаю тут. Менідуже подобається село. А особливо – нашашкола. Бо в ній і цікаво навчатися, і знанняотримуєш глибокі, міцні.

Наш шкільний парламент “Зорецвіт” такожробить свій внесок у розвиток учнівськогоколективу. Мене обрали міністром цьогопарламенту і це велика честь .

День села – величне свято. Адже радію відтого, що є частинкою великої громади села,найкращого в світі. Тож і ми в школі такождбаємо про те, щоб такою ж була й нашашкола.

Микола ЛИПКА, житель вулиціКооперативної:

– Коли вранці я йду на роботу, то моядуша радується тій красі, яка створенаруками людей. Вулиці чистенькі, при-брані. Над ставком стелиться туманець,а верби схилились над водою і стоятьсобі в задумі, немов чекають на свято.Ось така вона Петропавлівська Борща-гівка, якою я пишаюся понад усе.

Звичайно, було б приємно, щоб і нашаНивка заграла барвами осені і такожрадувала око. Бо День села – це як підсу-мок роботи за рік. І я вірю, що ця радістьскоро таки настане. Вітаю петропавлів-ців зі святом, бажаю: хай збудуться їхні

мрії і побажання!

Людмила БОРИСЕНКО, мешканка вулиціСадової:

– І я, і мої батьки – місцеві жителі. Мені при-ємно відзначити, що я народилась саме в Пет-ропавлівській Борщагівці, бо про нього теперговорить цілий світ. Але ще приємніше те, що йнасправді моє село найкраще в світі. Ось візь-міть центр села: як гарно стало тут! Та й навко-ло все будується, зростає. То як же тебе нелюбити, моє рідне село?!!

А з іншого боку, я радію з того, що нашимдітям створені всі умови для життя та навчання.Тобто – в них щасливе дитинство. Тому я вдяч-на сільській раді, її голові Олексію Кодебськомуза справжню турботу як про дітей, так і проветеранів.

Марія Костенко, ветеран Великої Віт-чизняної війни:

– Мені радісно і приємно відзначати Деньсела тому, що це велике щастя усієї громади.У роки моєї юності про таке годі було і мріяти.Адже моя молодість опалена війною, неабия-кими випробуваннями на дорогах битв, суво-рими фронтовими буднями. Тож радує мене іблакитне, мирне небо, і те, що люди нашіживуть щасливим життям.

Сільська рада допомагає нам, ветеранам. Іми вдячні за піклування. Хоч здоров’я моє вжене дозволяє прийти на свято, але в думках ярадію від того, що вся моя родина зберетьсяразом, відзначатиме свято. Тож хай в деньцей будуть щасливими усі.

Наталія ДУДКОВСЬКА, жителькавул. Північної:

– Я народилась і живу в Петропав-лівській Борщагівці. Тут закінчилашколу. Мені подобається наше селотим, що в Петропавлівці гарно і ком-фортно. А головне – спокійно: немаєніяких катаклізмів.

А найбільше нас радує те, що селонаше росте, розвивається і є найкра-щим в Україні. От тільки б ще дитсадокшвидше добудували, а то доводитьсядитину возити до Києва…

Хочу побажати моїм односельцямщастя, радості, успіхів. Таких, які

личать найкращому селу України.

ЧомуЧому яя люблюлюблюПетропавлівськуПетропавлівську Борщагівку?Борщагівку?

ОпитуванняОпитування

Якось до редакції завітала жінка серед-ніх років.

– Я давно читаю вашу газету, – відреко-мендувавшись, розповіла вона. – Навітьведу підшивку, зберігаючи кожен номервидання. Ви робите велику справу. Аджеце, по суті, літопис нашого села про йогорозвиток і зростання, про його людей, їхдолі. І через кілька десятків літ наступніпокоління, які житимуть вже в іншій ситуа-ції, будуть з цікавістю вивчати нинішнійперіод історії і життя села. То я і багаточитачів газети вдячні вам за це...

Ця, здавалось би звичайна історія, тра-пилась майже 8 років тому. Тоді наша газе-та перебувала на шляху становлення. Інині, пригадавши той випадок, який ставдороговказом у непростому світі життєді-яльності засобів масової інформації, я зро-зумів: тільки орієнтуючись на людей, пра-цюючи для них, розповідаючи про їх життя-буття, торуючи шлях до людських сердець,газета виконає своє призначення. Такийми обрали шлях.

Власне, ще в першому номері “Трибуни“редакція визначилась зі змістом нашихпублікацій: писати для людей і про людей.Такий підхід до змісту матеріалів припавдо душі багатьом читачам і виявив пра-вильність обраного шляху. Тож цьомурудакційному кредо ми залишились вірніназавжди.

Більше того, ще з університецької поримені пригадались слова відомого грузин-ського письменника Нодара Думбадзе,котрий ще в позаминулому столітті сказавслова, які неможливо забути. Вони звучатьприблизно так: ніколи не відмовляйтесяшукати розум під брудною овчиною тих,хто навіть не вчився в школі. Бо доволічасто ці люди набагато мудріші від здава-лось би освічених і розумних...

Тож ось це і є тією міцною основою, набазі якої редакція будує свою роботу. Апро її результати краще дізнатися в чита-чів.

Утім, колектив редакції завжди орієнту-ється на їх пропозиції і побажання. Бо комуяк не мешканцям села краще знати, що їмпотрібно. Та й шукати відповіді на те чи

інше питання не у всіх знайдеться час. Крімтого не всі мають інтернет чи ще не є йогокористувачами. Тому редакція дослуха-ється до всіх.

Хочу зауважити, що колектив нашоговидання, хоч і невеликий, проте творчий,має різноманітні уподобання, здатнийвиконувати будь-які завдання. Крім голов-ного редактора тут плідно працюють Анже-ліка Лісовська, Ольга Заїка, МихайлоБарановський і Павло Грищенко.

Головне ж в роботі редакції – інформу-вання мешканців про всі новини, які відбу-ваються в наших населених пунктах: пророботу сільської ради, її виконкому, осві-тянських, медичних, житлово-комунальнихпідприємств, будівництво об’єктів соціаль-ного, культурного і спортивного призна-чення тощо.

Важливо також відзначити: сільськарада, її голова Олексій Кодебський підтри-мують наш часопис. Адже, як кажуть, хтоволодіє інформацією, той володіє світом.Тому газета, яка виходить тиражем 3000

примірників, приходить в кожен дім, вкожну квартиру. І роз’яснює не тільки стансправ у громаді, а й дає відповіді на будь-які питання та проблеми, що виникають внаших населених пунктах. Таким чиномспростовуються чутки, чітко і зрозумілороз’яснюються позиції органу місцевогосамоврядування в будь-якому напряміжиттєдіяльності, спрямовуються зусиллямешканців наших сіл на виконання тих зав-дань, які постали перед громадою.

На завершення хочу поділитися творчи-ми планами редакції. Певно, читачі знаютьпро те, що при газеті “Трибуна Петропав-лівської Борщагівки” діє виробнича фірма“Медіасвіт”, яка спеціалізується на виданнікниг. Нею вже видано 5 книг. В нинішньомуроці також створено кіностудію “Петропав-лівський меридіан”, яка створює фільмипро всі події в наших населених пунктах,про людей, тощо. Планується заснувати йтелестудію. Та й газету плануємо випуска-ти щотижня, причому з телепрограмою.

Утім, поки що здійснюється обговореннязазначених проектів. Як вдасться їх реалі-зувати – побачимо. А те, що такі нововве-дення дуже потрібні – це вимога часу.

Михайло ГРИЩЕНКО

подіяподія

Історичний перший номер газети “Трибуна”

Головний редактор газети “Трибуна” – Михайло Грищенко

Здається ще зовсім нещодавно вийшов перший номер газети “Трибуна Петро-павлівської Борщагівки”, а вже на поріг редакції завітав ювілей: вдесяте разом згромадою колектив часопису відзначає День села (всього це свято відзначаєтьсячотирнадцятий раз). І головне, над чим ми працюємо щоденно, не тільки висвіт-лення подій, які відбуваються в селах Петропавлівська Борщагівка і Чайки, а й під-готовка матеріалів про людей і для людей. Тож і приходять до редакції читачі: хтоз проблемами, хто з порадами чи побажаннями...

– весіль, – урочистостей, – рекламних роликів, – музичних кліпів, – корпоративнихзаходів, – дитячих свят,

– днів народження, – конференцій та се -мі нарів, – виставок, –презентацій та бага-то іншого за доступ-ними цінами.

Ïðîôåñ³éíà â³äåî-ôîòî-çéîìêà òà ìîíòàæ:

Тел. (067) 239-34-23, (097) 909-24-52

5ТРИБУНАТРИБУНА ПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇ БОРЩАГІВКИПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇ БОРЩАГІВКИ14 вересня 2013 року

історіяісторія

ПРО ЗЕмЛю БОРЩ0ВСЬКУНа берегах річки Борщагівки

за Великою Кільцевою доро-гою виявлено матеріали три-пільської (4-3 тис. до н.е.),чорноліської (2-1 тис. до н.е.),підгірцевської та скіфської (4-3 ст. до н.е.) археологічнихкультур.

Там же відкрито селища добирозквіту Київської Русі та часівпісля монголо-татарської навали(ХІ-ХІV ст.).

980 р. Освоєння шляху Київ –Білгород – Житомир, який про-ходив борщагівськими землями.

1093 р. Перша літописна згад-ка про р. Желянь (пізніше р. Бор-щагівка) в зв’язку з міжкнязівсь-кими сутичками за право оволо-діти Києвом.

1114 р. Великий київськийкнязь Михайло-Святополк даруєземлі на сучасній південно-схід-ній околиці Святошинського рай-ону заснованому ним Михай-лівському Золотоверхому мона-стирю.

1240 р.Взяття Києва та око-лиць монголо-татарами.

ХІV ст. Київ разом з околицямивходить до складу Великого Кня-зівства Литовського.

XV ст. Відродження життя накиївських околицях після спу-стошливих набігів татар. На змінузабутій назві річки Желянь при-ходить нова - Борщівка, яка зго-дом трансформується в Борща-гівку.

1497 р.Борщовська земля, р.Борщовка вперше згадуються вграмоті Великого Литовськогокнязя Олександра, який передавчастину земель поблизу річкиМикільсько-Пустинному мона-стирю.

Слово «борщовка» позначалонайменування місцевого ланд-шафту, як пуща, діброва, обо-лонь. Борщовками називалисьземлі, надані київським монасти-рям для вирощування городини,яка, зокрема, використовува-лась для приготування борщів –пісної їжі монахів.

1507 р. Перша згадка проземлю Хилимонівщина (майбут-ня Петропавлівська Борщагівка)в зв’язку з наданням королемСигізмундом Августом її селяни-ну Філіпу Вірменину

1519 р. Вперше згадано Бор-щагівку як поселення у листікиївського воєводи А.Немирича.

1569 р.За Люблінською унієюНаддніпрянщина переходить доРечі Посполитої.

Підтвердження королівськимиграмотами прав київських мона-стирів на їх борщагівські володіння.

1590 р.Перша згадка проземлю Києво – Софійськогомонастиря під назвою Правед-

ницька в грамоті Київського мит-рополита Михайла Рогози, нада-ній софійському селянину ЮхимуОлешевичу.

1615 р.Заснування на ПодоліБратського монастиря. Закріп-лення за ним земель на р. Бор-щагівці.

1644 р.Перейменування пол-ьським князем Самуїлом – Каро-лем Корецьним Хилимонівщинита Праведницької земель на

Велику та Малу Борщагівки, якіпізніше стали Петропавлівськоюта Софійською Борщагівками.

1648 – 1657 рр.Козацька дер-жава. Створення Борщагівськоїкозацької сотні.

1651 р.Закріплення Універса-лом гетьмана Б.Хмельницькогоземель на р. Борщагівці за Києво– Софійським монастирем.

1657 – 1687 р.Період «Руїни»- громадянської війни в Україні.Спустошення Правобережжя і,зокрема, борщагівських селищ.

1686 р.Підписання Вічногомиру між Росією та Польщею.Проходження Києво – Польсько-го кордону вздовж р. Ірпінь.

1691 р.Заснування Петропав-лівського монастиря на Подолі іотримання ним від Києво –Софійського монастиря хуторуПетропавлівська Борщагівка.

1710 – 1711 рр.Спалах вБілогородській волості епідеміїчуми і «сибірки». Загибель біль-шої частини населення і худоби.

1797 р.Утворення Київськоїгубернії.Включення до складуБілогородської волості Київсько-го повіту всіх Борщагівок.

Початок XVIII ст. Активнезаселення борщагівських мона-стирських хуторів.

Остаточне закріплення заселами назв Микільська, Михай-лівська, Братська, Софійська таПетропавлівська Борщагівки.

Монастирська вотчина Напочатку ХVІІІ ст. в селі, яке нале-

жало Києво-Петропавлівськомумонастирю, налічувалося 6 дво-рів, у 1723 - 18, 1756 – 24. Насе-лення у 1766 – 100, а в 1787 – 200жителів; сіножаті – 250 кіп, худо-би – 153 голови.

Монастирський двір – чима-ла економія: два млини, гуральня– 360 відер на рік, рибні лови,пасіка, сіножаті на 200 кіп (1 копа– 60 снопів), ліс, худоби – 22голови.

Селянські хати будувались здерева, вкривались соломою. «Вних рідко буває більше однієї кім-нати, перед якою є сіни, з іншогобоку від сіней роблять коморубез вікон. У кімнаті завжди є піч,димар якої рідко роблять з цегли,звичайно його плетуть з лози йобмазують глиною зсередини іззовні. Але в багатьох хатинахдим проходить під дахом і черезнього… Мешканці, особливо ста-ренькі та діти, мають звичкуспати на печі, коли настаютьхолоди… В усіх помешканняхзавжди можна бачити в кутку кім-нати напроти дверей грубонамальовані образи святих, при-крашені висушеними квітами табілими рушниками, вишитимичервоними візерунками. Передіконами стоїть обідній стіл, рольякого подекуди виконує скриня,де зберігаються їхні речі, оточеналавами. Вона накрита грубою,але чистою скатертиною, на нійлежить ніж, хліб і сіль. В їхніхпомешканнях зовсім немає меб-лів, хіба що іноді шафа та кількапростих стільців».

Селяни займалися в основно-му городництвом, менше – хлі-боробством, розведенням дріб-ної худоби, промислів ніяких небуло, сіяли жито, овес, а в невро-жайні роки йшли на заробітки доКиєва.

Їжа селян майже однакова яквлітку, так і взимку. Вони хар-чуються такими стравами: хлібжитній, гречаний або ячмінний,зрідка пшеничний. Борщ готуютьіз салом або зі свининою, капу-стою, буряками, влітку щавлемта іншими овочами. Зрідка селя-ни їдять яловичину, частіше сви-нину, баранину або птицю, алелише на свято або у неділю. Вза-

галі вони споживають багатокартоплі, а також ячмінну, греча-ну, пшоняну кашу та галушки. Підчас постів, яких селяни сувородотримуються, вони заправ-ляють їжу олією з коноплі, ріпиабо льону .

1786 року, коли російськаімператриця Катерина ІІ переве-ла всі церковні землі до держав-ної скарбниці, селяни почалиназиватися «казенними». Всімонастирські борщагівські воло-

діння увійшли до складу казенно-го петропавлівського маєтку.Петропавлівський монастирбуло ліквідовано. У його примі-щення перевели Києво–Грець-кий Катеринівський монастир.

Архимандриту цього монасти-ря в Петропавлівській Борщагівціналежали: млин, ставок та буди-нок для літнього відпочинку, якідавали щорічно 600 рублів при-бутку.

З утворенням ще у 1797 роціКиївської губернії всі Борщагівкиадміністративно були включенідо Білогородської волостіКиївського повіту і залишались уїї складі до революції 1917 року.Впродовж ХІХ – початку ХХ сто-літь населення Борщагівокневпинно зростало.

Зокрема, в ПетропавлівськійБорщагівці у 1913 році налічува-лось 1675 жителів.

Старі люди розповідають: дореволюції жили в селі поруч зпростими селянами багаті таблагородні люди. Мав водяниймлин і ставок на р. Борщагівці

пан Помаранець, який дозволявбідному люду ловити рибу. Гос-подарем парового млина бувДисавенко. В цих млинах мололиборошно жителі навколишніх сіл.Пекарню тримав Іван Литовчен-ко. Славилися благодійництвомполька пані Марія та багата нім-кеня Емма. Коли остання виїхалаз села, в її оселі розмістиласяПетропавлівська початковашкола (школа знаходилась натеперішній вулиці Шевченка,будинок не зберігся).

Радянська доба. Після грома-дянської війни (1917-1921 рр.) натеренах Борщагівок утворилисьтри сільські ради: Микіль -сько–Борщагівська, Софіївсь-ко–Борщагівська та Петропав-лівсько–Борщагівська.

У 1923 році як символ новихрадянських відносин у Петропав-лівській Борщагівці виник комне-зам – комітет незаможних селян.В 1929 році в країні розпочаласькампанія зі створення колектив-них господарств – колгоспів,організацій, які об’єднувалиселян для спільного веденнясільськогосподарського вироб-ництва. В Петропавлівській Бор-щагівці таке господарство отри-мало назву «Червоний незамож-ник».

У 1932 році у Борщагівках пра-цювало 5 городньо- молочнихрадгоспів, які тримали близько700 голів корів, понад 1000 кро-лів. Ці господарства постачалигородину, м'ясо і молоко доКиєва.

Під час проведення так званоїколективізації в 1929 році кіль-кість розкуркулених в селі дося-

гала 15%. Селяни – одноосібни-ки позбавлялися землі, реманен-ту, худоби, житла і відправляли-ся на каторжні роботи до Уралу.

Колективізація підірвала сіль-ськогосподарське виробництво,знищила заможні родини, щостало однією з головних причинголодомору 1932-1933 років.

Зі спогадів жителів Петропав-лівської Борщагівки жертв голо-домору ховали на старому цвин-тарі, а також у лісі вздовж Жито-мирського шосе.

Борщагівці зазнали не тількизначних матеріальних втрат, алей духовних. У 1932 році місцевавлада закрила Свято–Сімео-нівську церкву та переобладналаїї в клуб, спортзал і котельню.

1939 року біля церкви побуду-вали нову школу, першим дирек-тором якої став Микола Стесенко.

З початком Великої Вітчизня-ної війни Петропавлівка разом ізсусідніми селами перетвориласьз приміської в прифронтову зонуКиєва. Вона була окупована нім-цями та визволена аж у листопа-

ді 1943 року.За роки війни на фронт пішло

понад 700 жителів села, з яких312 не повернулось.

Реалії сьогодення. Поступовов селі налагоджувалося мирнежиття. 1959 року того часнийколгосп імені Ілліча реорганізо-вано в відділення радгоспу«Совки».

Збудовано лікарню, магазин,пошту, дитячий садок, вирослинові житлові будинки.

Село газифіковано, налагод-жено автобусне сполучення зКиєвом.

Сучасна Петропавлівська Бор-щагівка поступово набуває рисселища міського типу. Йогоплоща досягає 1000 га, а кіль-кість населення перевищує 8000осіб.

За наявними архівними мате-ріалами відбудовано Свято–Си -меонівську церкву, яка ниніносить назву Симеона Стовпника.

Створена повноцінна структу-ра закладів, які задовольняютьвсі соціальні потреби жителів.Розвивається малий та середнійбізнес.

В 2012 році втретє село отри-мало Диплом переможця Все-українського конкурсу «Населе-ний пункт найкращого благо-устрою і підтримки громадськогопорядку». В повоєнні роки здій-снена реконструкція староїшколи, а в наш час – добудованових приміщень для актової таспортивних залів, їдальні, бібліо-теки та музею історії Петропав-лівської Борщагівки.

Краєзнавесь В.І. Дзівалтовський

Чоловіки біля хати землянкиПетропавлівська Борщагівка 1933рік

Випускники 1983 року зібрали-ся цього дня в тому класі, в якийпривела їх перша вчителька –Ольга Ананівна Гладченко.

Малих, здивованих, незібра-них, трохи нерішучих першачків

не впізнати в цих дорослихобличчях, що прийшли сьогоднідо школи. Вони всі вже сформо-вані особистості, за плечима якихпрожиті роки зі своїми радощамита випробуваннями, незважаючина які кожен з них реалізувавсебе. Серед них є підприємці,медики, державні службовці,будівельники та геологи. Всівони такі різні та в їх очах нинісіяла одна велика радість –радість зустрічі зі школою, друзя-ми та вчителями. І навіть не зда-валося, що ці люди давно небачилися, вони наче вчора зали-шили школу, наскільки свіжимита детальними були їх спогади.

– Наш клас завжди був дужедружній, – пригадує Алла Ядви-жена. – Разом з ВалентиноюАнтонівною Мельниченко мибрали участь у всіх заходах таконкурсах, разом відвідувалибагато екскурсій, подорожували.І навіть листувалися зі своїмиоднолітками з латвійської школи.Ця дружба триває донині у соці-альних мережах .

– Так, дружба з латвійськими

однолітками була найяскравішаподія за шкільні роки, – доповнюєВалентина Димиденко. – Ми розі-слали листи дружби у три латвій-ські школи і нам прийшла відпо-відь. Це була велика радість. Зго-дом вони приїхали до нас в гості,а потім ми їздили всім класом доних. Нам влаштовували екскурсії

по столиці та по інших містах Лат-вії, каталися на підводному човні.Це такі події, спогади про якізалишилися на довгі роки, та щебільше здружили нас.

На цю зустріч однокласниківприїхали і зблизька, і здалека.Самою далекою гостею стала –Ірина Корчевська, що подолалатисячі кілометрів, щоб зустрітисязі своїми однокласниками. Нинівона проживає в Анголі, куди їїзавела стежина професійної дія -льності. Ірина – геолог і в далекійкраїні разом із чоловіком зай-маються геологічною діяльністю.

Звичайно, поважними гостямицієї зустрічі стали також вчителі.На неї завітали О.А.Гладченко,перший вчитель, класний керів-ник В.А.Мельниченко таЛ.М.Шпа ченко – вчитель росій-ської мови та літератури та керів-ник драматичного гуртка. Самезаняття в цьому гуртку та висту-пи на сцені запам’яталися тодіш-нім учням. Вчителі також допов-нили вереницю спогадів своїмиісторіями та почули багато сліввдячності на свою адресу.

Приємну несподіванку для

своїх однолітків приготувалаОлена Куц (Авдєєва), медичнасестра денного стаціонару сіль-ської поліклініки, виготовившистінгазету, де зручно розташува-лися старі шкільні фото.

Ця зустріч – є яскравим при-кладом того, що шкільна дружбатриває довго-предовго. І ніщо нев силі її стерти – а ні роки, а ніжиттєві випробування.

Ольга ЗАЇКА

6 ТРИБУНАТРИБУНА ПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇ БОРЩАГІВКИПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇ БОРЩАГІВКИ 14 вересня 2013 року

А дружбА шкільНА триВАє… зустріч через 30 роківзустріч через 30 років

дошкіллядошкілля

Першого вересня вуличкинашого села перетворилися насправжній парад квітів. Великі,яскраві, різнобарвні букетинесли школярі до порогушколи, де на когось чекав пер-ший дзвоник та урок, на когосьновий етап шкільного життя, ана когось останній першийдзвоник.

Цього дня принесли квітисвоїм ріднім вчителям не лишешколярі, а й ті хто залишивстіни школи довгих тридцятьроків тому. Вони прийшли назустріч зі школою, вчителямита зі своїми шкільними друзя-ми. Напевно й цей день буввибраний не випадково. Томущо цього дня спогади прошколу відвідують кожного,повертаючись у ті роки, дезалишилась пора юності.

Вересневою порою великародина дитячого садочка «Ма -лят ко» доповнилася новимивихованцями. Цими днямийого вперше почали відвідува-ти діти молодшої групи «Мете-лики». На їх честь дітками стар-ших груп, їх вихователями тамузичним керівником О.В.Они-щенко було організовано ве -

лич не свято. Вихованці стар-шої групи розповіли малятампро свій садочок, про вихова-телів та про те як тут добрекожному з діток та прийнялималят у велику родину. Дош-кільники старших груп подару-вали малятам символічні мете-лики як знак того, що вони єважливою частиною їх дружно-

го колективу.Завітали на свято і казкові

герої: Ромашка, Барвінок таКотигорошко. Разом вонипотанцювали, поспівали,пороз-гадували загадки, пригадалиправила дорожнього руху тапро важливість спорту в життікожного із них. Взяли участь усвяті і мами нових вихованців,які розповіли про своїх непо-сид.

Запальний гопак подарувалидіткам учні Петропавлівськоїшколи, в минулому вихованцідитячого садочка, що завіталина гостину до малят: Є.Заїка,М.Стецюк, А.Єрьомін.

На кінець свята Котигорошкорозбив міцний горіх Знань таподарував дітям чудові книги,разом з якими дітворі, буденабагато легше мандрувати доКраїни Знань.

Привітала з початком новогонавчального року малечу ібатьків завідуюча дитячимзакладом Р.Л.Горошко, поба-жавши всім вихованцям дит-садка здоров’я, наснаги та гар-ного настрою.

Отак, весело та цікаво розпо-чався новий навчальний рік удошкільному навча ль ному зак -ладі «Малятко».

Ольга ЗАЇКА

НАВчАльНий рік рОзпОчАли сВятОм

У святі взяли активну участь батьки

Дітям молодшої групи –дарунки: символічні метелики

На свято завітали Барвінок та Ромашка

14 вересня 2013 року 7ТРИБУНАТРИБУНА ПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇ БОРЩАГІВКИПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇ БОРЩАГІВКИ

Після війни інтелігенція, студенти,військові, партійні, посадовці, учні доцеркви не ходили. Законом було незаборонено відвідувати храм, алепобувавши на богослужінні можнабуло попрощатися з кар’єрою, “виле-тіти” з партії, комсомолу, втратитивідповідальну посаду.

Бога немає! І все…Віра наших дідів, прадідів, нашого

народу зазнавала всіляких утисків. Вцерквах встановлювали чергування вчи-телів. 76 школа відповідала за храм уПетропавловській Борщагівці. Чергуючіповинні були доповідати: яка кількістьвіруючих приходили у храм, скількижінок, чоловіків, дітей…

Науку придумали – «Науковий атеїзм»,яка викладалася у ВУЗах.

У нашому селі в церкві, переробленій ізхатини, також мусили пильнувати – хто здітей ходить до храму. 22 роки тому вчи-телі не заходили в огорожу церкви –стояли біля воріт. І раптом голос:

– Ірино, я тебе бачу, що ти там стоїш ізпаскою! На ранок, щоб була в учитель-ській!

Мої батьки прожили все життя не він-чані, ми з чоловіком також тільки розпи-сані. Наші бабусі, щоб не знали батьки,(по-принципу не знаєш – гріха не маєш),нас христили. Наші ж мами так само хри-стили наших дітей…

Бачили, що люди все одно не підко-ряються і ходять до храмів – масовопочали закривати церкви. У містах церк-ви перетворили у склади, у селах накомори. У нашому селі, наче хтось комусьхотів довести, що петропавлівці найатеї-стичніші атеїсти і відкрили в приміщенніцеркви… клуб!

Більше сорока років тому моя сусідка(вже покійна) Марія Василівна Харченко вдівоцтві Литвиненко(вул.Жовтнева,49)та інші бабусі розповідали пошепки:

– Там клуб, а там були захоронені нашіколишні батюшки!

Думала – це легенда. Виявилося – ні!Батюшка Симеон підтвердив. Коли післяпожежі відбудовували церкву за олтаремдійсно знайшли померлих. Їх прах пере-захоронили на сільському кладовищі білямогили батюшки Петра Цариковського.

Саме ж в алтарі була сцена…Чи було богослужіння у чиїйсь хаті, чи

відбувалося у хаті, переробленій підцеркву, хто б не був при владі – викоріни-ти традицію, святкувати храмове свято«Симеона» - не вдавалося. Традиція буладовга та міцна.

Напередодні білилося у хаті, на дворі.Прибиралося на подвір’ї. Вся смакота ізміста стягувалася в село.

Варилося, пеклося, смажилося, туши-лося. У печі шкварилося, шипіло, булька-ло, клекотіло…

Згадує Катерина Іванівна Фрезоренко(вул. Чкалова):

– Що б там на столі не було, та обов’яз-ково мав бути квосок – смажена, свіжариба, тушкована в особливому соусі зморкви, цибулі й індивідуальної вигадкикожної господині. Обов’язково подава-лась солодка локшина, залита свіжимияйцями і запечена у спеціальних формах .

От Катерина Іванівна вміє смачно роз-повідати. А як люди веселились! Сміх,танці, співи – не потрібно було найматиза гроші «Веселуна». Душа сама співала,а ноги –танцювали…

1991рік. На масиві жодної церкви. ВСофіївці також. Люди, щоб зайти в ого-рожу храму, посвятити пасочки, стоятьвід ставка…Святково одягнені. Урочисті.Якісь світлі. Я ніколи до цієї ночі непомічала, які петропавловці красиві. Насерці радісно і спокійно. Четверта годинаночі. Наш батюшка ще з суботи на ногах.Чути, як отець Симеон урочисто вітаєприхожан:

– Христос Воскрес!Люди голосно на повні груди йому від-

повідають…Ось зараз підійде через парукроків і до нас! Ми завмерли перед уро-чистою хвилиною!

І раптом тихе і спокійне:– Відкрийте вашу сумочку. Ми всі, як по команді, повернулися –

перед батюшкою стоїть вже не молодийчоловік, який нахилився(столів тоді ще небуло і все стояло на землі) пошарудів усвоїй сумці, але не відкриває. ОтецьСимеон вітає людей, посміхається, алевід чоловіка не відходить.

– Відкрийте вашу сумочку.Чоловік знову пошарудів та сумку не

відкрив! Батюшка глянув на нас і спокійнопояснив:

– Я повинен бачити, що я свячу. – Івідійшов від чоловіка, не посвятивши те,що було в його сумці.

Батюшка підійшов до нас. Щедроюрукою посвятив наші паски та нас. Свічкигорять і горять.

Я шокована! Була впевнена до цьоговипадку, що людина з поганими наміра-ми за огорожу церкви зайти не може!

Вразив і отець Симеон, як він міг середтисячі кульків, сумок (тоді в далекому1991 році петропавлівці з делікатнимикошиками, покритими розшитими сер-ветками, рушничками – не ходили), як мігпобачити одну нерозкриту сумку? Зна-чить святять не масу пасок, а кожну інди-відуальну – віддаючи кожній людині, кож-ному принесеному святому хлібовічасточку свого серця!

14 вересня 2012 року та 25 липня 2013року про нашу церкву та про отцяСимеона вже було написано прекрасністатті.

Хочу висвітлите те, про що ще не булосказано…

До війни родина отця Симеона прожи-вала за палацом «Україна». Там на пагор-бах був приватний сектор (вул. Баштова).Коли ж почалася війна двох старших бра-тів мобілізували на фронт. Батько ІванСемеонович Пустотін служив священи-ком в Вознесенській церкві, на Байково-му кладовищі. Мама, Тетяна ІгнатівнаАфанасенко залишилася з 15-річною

донькою Інною та “мізинчиком” Сенею –вдома.

Після тяжких боїв німці зайшли в Київ.Якось вранці мати виробляла хліб і зали-шила його підходити. Тим часом, накрив-ши табуретку рушником, поставила нанеї тарілочку картоплі і червоні, як жар,квашені помідори. Посадила малого наослінчик снідати. Сама ж кинулася до печісаджати хліб, що вже підішов.

Раптом двері з гуркотом відчинилися– на порозі стоїть есесівець… На грудях

бляха, на животі автомат. Одна рука накурку автомата, а у другій чомусь – соки-ра. Двері він відкрив ногою.

– «Век»! «Век»! – та побачивши маледитятко за сніданком і жінку, що саджаладо печі хліб – вийшов.

Увечері на сімейній раді вирішили, щопотрібно покинути місто…

На ранок Тетяна Ігнатівна з донькою-підлітком і малим синочком покинулиКиїв. Опинилися аж в Черкаській області– у селі Карапіші. Прожили там осінь та

зиму. Не маючи звісток з Києва від чоло-віка, ні з фронту від синів – весною Тетя-на Ігнатівна з дітками подалася до міста.Після визволення Києва батька булоарештовано по доносу.

Це було весною. Четверта година ночі.Перелякана і мама, і сестричка. Батькоспокійний – був зв’язковим у партизансь-кому загоні Сидора Ковпака і мав про цедокумент. Батько у сірій фетровій шляпіта бостоновому макінтоші іде до машини.Що його заарештовано – сказано небуло. Мала дитина, напіводягнена біжитьза батьком і його маленьке серденько

йому підказує, що скоро він батька непобачить. Дитя біжить до хвіртки і прика-зує:

– Літечко прийде, квіточки розквітнуть,а тебе не буде! Осінь прийде – листячкооблетить – а тебе не буде. Прийде зима –буде сніжок - а тебе не буде…

Сеня все вірно передбачав – батьковідали 20 років каторги. Слідчий чомусьдокумент від Сидора Ковпака знищив.

Матері також загрожував арешт, як

дружині ворога народу. І вона пішла уВіденський монастир. Там їй з дітьмивиділили не келію, а маленьку хатинку.Монастир постановив, щоб діти з мамоюобідали в трапезній.

Маленький хлопчик, перебуваючи весьчас серед дорослих і церковних книг, у 5років самотужки навчився читати попсалтирю церковнослов’янською, якупрекрасно розумів майже з пелюшок.

У 19 років Інночки не стало … Бог вирі-шив, що їй на землі вже робити нічого ізабрав красуню-сестричку до себе.

Питання: ким бути після закінченняшколи не стояло. Життя повинно бутипов’язано тільки з Божим храмом. Саметому він пішов служити келійником доєпископа Нестора – намісника Києво-Печерської лаври. Єпископ Нестор бувродом із Жулян, 1900 року народження.Його мама відвела його восьмирічним доЛаври.

Ще до революції Нестор навчався ушколі при монастирі разом з Іваном Коз-ловським, відомим співаком. Закінчившишколу, кожен з них пішов своїм шляхом.Під час війни єпископ воював у льотнихвійськах. Був нагороджений військовимидержавними, а також церковними наго-родами.

Ми всі добре знаємо сина отця Симео-на – Володимира, який зараз являєтьсянастоятелем нашої церкви.

Чоловік старшої дочки Тетяни – свяще-ник на Виноградарі. З ним служить Кирил– внук отця Симеона. Внук Павло є такожсвящеником і будує церкву на харківсь-кому масиві. Внук Михаїл – диякон.

Ось такі люди живуть з нами поруч вжене одне десятиліття.

Довгих та щасливих їм років!Є у нашому селі церква! У церкві є її

серце – батюшки! На дзвіниці голос церк-ви –дзвони! Нам залишиться тільки житипо законах Божих!

З щирою повагою прихожанкацеркви Симеона Стовпника

славтеся дні ваші до віку, отче наш! духовністьдуховність

Дитячі роки Симеона

Подружжя Афанасенків в 50-річному віці

Отець Симеон з дітьми: Володимиром і Тетяною

Отець Симеон (ліворуч) і єпископ Нестор

Перукарня «Дім краси» повулиці леніна, 41 в селі П.Бор-щагівка, в день села 14.09.2013в день села 14.09.2013року, запрошує Вас на безкошроку, запрошує Вас на безкош--товні чоловічі та жіночітовні чоловічі та жіночістрижки.стрижки.

ПОПереДній ЗаПис ПО телефОну:360-36-58

Адміністрація перукарні.

ТРИБУНА ПЕТРОПАВЛІВСЬКОЇБОРЩАГІВКИ

Свідоцтво про державну реєстрацію Кі 909 від 27.10.2005.Тираж 3000 примірників.

Редакція не завжди погоджується з авторами публікацій та залишає засобою право редагувати надіслані матеріали.

За зміст реклами відповідальність несе рекламодавець.Редакція не листується з читачами, не веде дискусії на сторінках газети.

Адреса редакції:Київська область

Києво-Святошинський район,с.Петропавлівська Борщагівка,

вул. Шкільна, 27а.Телефони: 7-90-03(сільрада), 406-57-43;

E-mail: mediadruk@mail.ru

Га з е т у н а б ра н о I з в е р ста н о н а к о м п ’ ют е р н о м у к о м п л е к с І “ м е Д І аГа з е т у н а б ра н о I з в е р ста н о н а к о м п ’ ют е р н о м у к о м п л е к с І “ м е Д І а с в І тс в І т ””

Головний редактор Михайло ГРИЩЕНКО

Дизайн та верстка Павла ГРИЩЕНКА

ОголошенняОголошення

ВітанняВітання

Це підтвердили й першіматчі зазначеного турніру.Наша «Чайка», яка відстоюєчесть Києво-Святошинськогорайону, почала з трьох пере-мог. Спочатку чайківці двічіздолали чемпіона Черкащиниз однаковим рахунком 2:1. Аминулого тижня в першомудомашньому матчі здобулиперемогу над чемпіоном Хар-ківщини – «Колосом» із Заче-пилівки.

Матчі такого рівня прости-ми не бувають. Адже, як пра-вило, в таких командах граютьфутболісти, які вже скуштува-ли смак перемог не тільки упершій та другій лігах укра-їнського футболу, а й упрем’єр-лізі. Тож майстерно-сті їм, як кажуть, не позичати. Томупоєдинки проходять у впертій боротьбі, вякій поступатися ніхто не збирається.

Не стала винятком з правил й звітназустріч. Тим більше, що підтримати нашихспортсменів прибули почесні гості: головаКиєво-Святошинської райдержадмініст-рації Володимир Пак, його заступник Ана-толій Іскоростенський, а також Петропав-

лівсько-Борщагівський сільський головаОлексій Кодебський, його заступник звиконавчої роботи Олександр Оболонсь-кий, інші офіційні особи. Тож петропав-лівські футболісти старалися з усіх сил.

На початку гри гості продемонструвалисвій рівень гри, показавши, що не зби-раються відсиджуватися в обороні. Їмнавіть вдалося дещо захопити ініціативу.Вони створили кілька нагод для взяттяворіт. Особливо небезпечним бувмомент, коли суддя призначив штрафнийудар в центрі захисту оборони впритул докарного майданчика. Та реалізувати йогоне вдалося.

Натомість, зрозумівши, чим це можескінчитися для них, господарі поля дода-ли обертів й почали стрімко контратакува-ти. Було створено кілька гострих момен-тів, які зумів відбити воротар харків’ян.Тож до перерви ворота обох командлишилися «сухими».

У другому таймі на поле вийшов кращийбомбардир команди Володимир Богда-нов і картина гри змінилася: гості повні-стю перейшли на захист власних воріт. Доречі, у грі через травму не взяв участьодин з найактивніших гравців атакиВасиль Бляхарський, а також АндрійКонюшенко. Тож чайківцям тривалий часніяк не вдавалося відкрити рахунок. І вже

коли секундна стрілка почала добігатиостаннє коло, мрія вболівальників збула-ся: в неймовірно бурхливій атаці красивийгол забив Олексій Ремезовський. Отже,1:0. Третя перемога «Чайки» в Кубку ама-торів України.

P.S. У повторному матчі команди зіг-рали в нічию 1:1. “Чайка” – в 1/4 фіна-лу. Вітаємо!

Михайло ГРИЩЕНКО

ВІТАЄМО ВОЛОДИМИРА юХИМОВИЧА ІВІТАЄМО ВОЛОДИМИРА юХИМОВИЧА ІВАЛЕНТИНУ СЕРГІЇВНУ КОСТЕНКІВ!ВАЛЕНТИНУ СЕРГІЇВНУ КОСТЕНКІВ!

Рубінове весілля вже прийшло.Рубінове весілля вже прийшло.Ви довгих сорок років крокували.Ви довгих сорок років крокували.

І поряд з вами все життя пройшло,І поряд з вами все життя пройшло,І нас у гості ви тепер позвали.І нас у гості ви тепер позвали.

І ми вітаєм з святом урочистимІ ми вітаєм з святом урочистимЙ уклін низький вам шлемо до землі.Й уклін низький вам шлемо до землі.

Хай над вами небо завжди буде чистим,Хай над вами небо завжди буде чистим,Радісно на серці, повно на столі!Радісно на серці, повно на столі!

Від людей Вам зичим шани та любові,Від людей Вам зичим шани та любові,Ладу у домівці, успіхів в труді,Ладу у домівці, успіхів в труді,

Щоб були ви завжди милі та здорові,Щоб були ви завжди милі та здорові,А душею й серцем ВІЧНО молоді!А душею й серцем ВІЧНО молоді!

Від дітей, онуків та близьких.Від дітей, онуків та близьких.

ФутболФутбол

третя перемога в КубКутретя перемога в КубКуаматорів уКраїниаматорів уКраїни

З 40-ріЧЧям сПільнОгО житття!

НАТАЛІю ОЛЕКСАНДРІВНУ КОЛОСНАТАЛІю ОЛЕКСАНДРІВНУ КОЛОСВІТАЄМОВІТАЄМО ЗЗ юВІЛЕЄМ!юВІЛЕЄМ!

Бажаєм здоров’я від чистих джерел,Бажаєм здоров’я від чистих джерел,А щастя від власної долі.А щастя від власної долі.Щоб довго і радісно в достатку жила Щоб довго і радісно в достатку жила І горя не знала ніколи .І горя не знала ніколи .

Батьки: Тетяна Іванівна

та Олександр

Павлович Афанасенки,

сестра Альона, куми Оксана

та Павло Афанасенки,

дідусь Павло Микитович Афанасенко.

ш А Н О В Н і ж и т е л і с е л А !ш А Н О В Н і ж и т е л і с е л А !

ВІТАЄМО З 40 РІЧНИЦЕюВІТАЄМО З 40 РІЧНИЦЕюВЕСІЛЛЯ ВЕСІЛЛЯ

ВАЛЕРІЯ ЯКОВИЧА ВАЛЕРІЯ ЯКОВИЧА ТА ВАЛЕНТИНУ АНТОНІВНУТА ВАЛЕНТИНУ АНТОНІВНУ

ГАЄВИХ!ГАЄВИХ!Віншуємо вам, дорогі ювіляри,Віншуємо вам, дорогі ювіляри,

здоров'я - як гірська криця, долі, якздоров'я - як гірська криця, долі, яккришталь-водиця, сімейного благокришталь-водиця, сімейного благо--

получчя, взаєморозуміння, повагиполуччя, взаєморозуміння, повагиі шани від дітей та рідних, життєвогоі шани від дітей та рідних, життєвого

оптимізму та у всьому невичерпноїоптимізму та у всьому невичерпноїенергії. Гірко!енергії. Гірко!

Син Володимир,дочка Олена, зять Владислав,

внучки Вікторія та Анна

– Газоелектрозварник;

– Tлектромонтер;

– Покрівельник;

– Двірник.Адміністрація КП “Борщагівка”

Неабиякі успіхи Петропавлівсько-

Борщагівської “Чайки” в першості

Київської області, в якій наші спорт-

смени два роки поспіль стали сріб-

ними призерами, а особливо участь

у розіграші кубка області, в якому

здобуто найбільшу перемогу, пози-

тивно вплинули на рішення взяти

участь ще в одному змаганні: кубку

аматорів України. І вже в перших

матчах цього турніру петропав-

лівські футболісти продемонстру-

вали майстерність, гідну одного з

лідерів Київщини.

КомунальномуКомунальному підприємствупідприємству ““БорщагівкаБорщагівка” ” терміновотерміново потрібні працівники за настурними професіями:потрібні працівники за настурними професіями:

ПО ПИТАННю ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯЗВЕРТАТИСЬ ЗА АДРЕСОю:

С.П.БОРЩАГІВКА, ВУЛ.ШКІЛЬНА, 19, ТЕЛЕфОН: 406-55-20

ВІТАЄМО З юВІЛЕЄМВІТАЄМО З юВІЛЕЄМАКІМОВУ ЛюДМИЛУ ВАЛЕРІЇВНУ! АКІМОВУ ЛюДМИЛУ ВАЛЕРІЇВНУ!

Хай квітує доля у роках прекрасних Хай квітує доля у роках прекрасних І приносить радість, ніжність і тепло, І приносить радість, ніжність і тепло, Хай у кожній днині світить сонце ясне Хай у кожній днині світить сонце ясне І дарує тільки мудрість і добро. І дарує тільки мудрість і добро. Хай пахучим цвітом стелиться дорога, Хай пахучим цвітом стелиться дорога, Хай відходять в далеч горе і біда, Хай відходять в далеч горе і біда, Хай же будуть щастя і міцне здоров'я, Хай же будуть щастя і міцне здоров'я, Радість і повага на многії літа!Радість і повага на многії літа!

Педагогічний колектив Педагогічний колектив

Петропавлівсько-Борщагівської ЗОШ Петропавлівсько-Борщагівської ЗОШ

рідні та близькірідні та близькі

юнні вболівальники скандують за “Чайку”

Підтримати “Чайку” прибула делегація активістів громади на чолі з Олексієм Кодебським