01103, Украина, г. Киев, a/я 54тел./факс: (044) 2 8 6 7 7 8 7 , 8 ( 0 5 0 ) 9 8 5 4 9 8 7 , 8 ( 0 6 8 ) 2 0 1 7 0 0 5

GraphiTe ® пропонує до Вашої уваги

програму «СТОЛИЧНІ ТАЄМНИЦІ»

Жанр: журналістське розслідування

Хронометраж серії: 26 хвилин

Кількість програм: 52

Загальний час: 23 години

Рік виробництва - 2008-2011 рр

Мова: українська

  Програма «Столичні таємниці» виконана у жанрі

журналістського розслідування, з елементами постановочних

зйомок, активним використанням документального архівного відео,

спогадів живих свідків та учасників подій. У центрі кожної

телепрограми – якась нез'ясована до кінця загадка, резонансна

таємниця або ж завершена історія з нез'ясованими подробицями.

Таким чином, з перших хвилин створюється напружена, вкрай

закручена інтрига, яка перетворює документальну оповідь у

детектив, історичну драму, пригодницький фільм – в залежності

від теми. Головне завдання – навіть за умов відсутності чіткої

розгадки дати аудиторії набір найвірогідніших версій, що

проливають світло на таємничі події... А якщо розгадка відома – то

навести такі деталі справи, які б розкрили її зовсім по-новому.

Тобто розповісти те, чого не знає глядач...

1. «Фальшива армія»

01103, Украина, г. Киев, a/я 54тел./факс: (044) 2 8 6 7 7 8 7 , 8 ( 0 5 0 ) 9 8 5 4 9 8 7 , 8 ( 0 6 8 ) 2 0 1 7 0 0 5

Упродовж одинадцяти років в СРСР існувала фальшива військова частина, яку створив і легалізував наш земляк Микола Павленко. Як вдалося трьомстам псевдо-воякам, в умовах жорсткого контролю за діяльністю всіх структур, отримувати багатомільйонні замовлення, зводити стратегічні об’єкти, а війну закінчити в Берліні… Як вдалося органам викрити їхню злочинну діяльність?

2. « Полювання на перевертнів» Угруповання такого масштабу і колориту на пострадянському просторі ще ніколи не було. До останнього майже всі виконавці вірили, що працюють у міліції та СБУ...Хто стояв за замовленнями? Чому й досі на свідків у справі банди Гончарова здійснюються реальні замахи?

3. «Біле братство»Все починалося напрочуд мирно, навіть красиво. Люди у білому вбранні стрімко заполонили найбільші міста України. А закінчилося спробою самоспалення у столичному Софіївському Соборі. Хто був істинним творцем «Білого братства»? Які справжні причини тотального впливу братчиків на людей?

4. «Повітряні грабіжники»Весь Радянський Союз у 60-ті роки був вражений серією зухвалих злочинів, що були скоєні... у повітрі. Спочатку ніхто не міг зрозуміти, чому Київ – особлива зона, вільна від невідомих крадіжок.

5. «План смерті»1966 рік. Троє киян замислюють ідеальне вбивство – жінку-касира «Ремточмеханіки» разом з зарплатними грішми підсаджують до автомобіля. Вбивають, тіло вивозять до лісу. Певний час слідство йде хибним шляхом, вважаючи, що жінка втікла разом з грішми. А коли немає тіла – як вийти на справжніх зловмисників? Плани бандитів зруйнували одна помилка і спостережливість молодого слідчого...

6. «Зміїне кубло» Упродовж 50-ти років на території Радянського Союзу діяла сім’я отруйників, яка звела зі світу понад 30 людей – родичів, сусідів, знайомих, які бодай чимось ставали їм на заваді. Їхній кривавий шлях обірвався у Києві 88-го року – після масового отруєння в одній зі столичних шкіл... 7. «Дві голови монстра»Опери були впевнені – саме тут, в цьому будинку, серійні вбивці влаштували своє лігвище. Перш за все слідчих цікавило запитання – за що вкоротили життя вісьмом водіям? Чому їх вбивали і нічого не брали?

8. «Павліна та акордеон» День у день протягом місяця в центрі Києва було скоєна принаймні одна резонансна крадіжка. Почерк завжди був однаковий. Відмикали, не лишаючи слідів зламу. Забирали лише найцінніші не громіздкі речі. Керівництво дало Операм тиждень на розкриття цього резонансного злочину

9. «Смертельна ілюзія»Лінія Сталіна – так називався ланцюг фортифікаційних споруд і земляних укріплень, з використанням природних особливостей ландшафту, довжиною тисяча двісті кілометрів. Генералісимус вважав таку лінію оборони неприступною. Але так було до пори до часу…

10. Операція «Пекло» На світанку 22 червня 1941 року на Київ впали перші бомби. Відступаючи, радянські війська залишили окупантам пекельний сюрприз. Він спричинив справжній Апокаліпсис, що нажахав гітлерівців і ледь не стер Київ з лиця Землі

11. «Куренівські трагедії»- Кирилівська церква – єдине світле місце на Куренівці. Єдине місце, яке впродовж віків було ніби балансом Світла у царстві Темряви. Можливо тому, цей храм притягує до себе багатьох, хто балансує на межі. Одна із невідомих таємниць Кирилівської церкви – Михайло Врубель, всесвітньовідомий художник.- У серпні 1943 р., коли фронт наближався до Дніпра, окупанти почали гарячково замітати сліди масових розстрілів у Бабиному Яру. Спеціальна «зондеркоманда» 1005 А під

01103, Украина, г. Киев, a/я 54тел./факс: (044) 2 8 6 7 7 8 7 , 8 ( 0 5 0 ) 9 8 5 4 9 8 7 , 8 ( 0 6 8 ) 2 0 1 7 0 0 5

командуванням відомого вже штандартенфюрера П.Блобеля примушувала в'язнів Сирецького концтабору викопувати й спалювати трупи розстріляних фашистами та поліцаями людей.- 13 березня 1961 р. рідка пульпа прорвала захисну дамбу, і величезна лавина багнюки рвонула на Куренівку, руйнуючи все на своєму шляху, було винищено багато будинків, поховане трамвайне депо ім. Красіна, але найстрашніше - загинули люди.

12. «Корпорація смерті»: Справа «Топ-сервіс».Унікальна для будь-якої країни справа про могутню корпорацію, яка виявилася прикриттям для створення кримінальної імперії. На початку 90-х фірма «Топ-сервіс» займалася звичайним для тих часів бізнесом – ремонтом комп’ютерів, була авторизованим партнером фірми IBM. Але згодом фірма виросла у великий конгломерат, основною діяльністю якого насправді було відмивання брудних грошей, а саме повернення ПДВ за експорні операції, а також виконання замовних вбивств та замахи. Цікавою виявляється особистість керівника «Топ-сервісу»– Дмитра Шагіна. Громадянин Росії, зять відомого композитора Злотника, син депутата Санкт-петербурзької думи. Це перший випадок, коли керівнику такої могутньої корпорації дали довічне ув’язнення.

13. «Зашморг для Нестерова»Юрия Нестерова на смерть прирекло керівництво МВС. Він – головний свідок під захистом в історії України – в одну мить опинився на межі смерті… Керівники міліцейського главка доручили залишити його без охорони … запропонували посадити його в одну камеру з тими, проти кого він свідчив...

14. «Свій серед чужих»Вони стояли на ешафоті пліч-о-пліч. Всі троє виглядали понуро, але здавалися непорушними. Натовп перед ешафотом мовчав. І ця тиша була страшною. Це була перша публічна страта в історії УРСР. Шибеницю звели на Подолі – прямо на тому місці, де три душогуби живцем закопали сімох жінок. Того ж дня в Києві на ешафот зійшов ще один засуджений до страти. Це був той випадок, коли вирок – відомий заздалегідь…

15. «Кат, що дарував життя»В житті є місце для дива. І кожен має право на свій щасливий квиток. Надто коли лишається сподіватися виключно на диво. Так було в Києві у найгірший для пошуку щастя час. Окуповане місто стало місцем зустрічі двох наляканих, охоплених відчаєм людей. Кат і жертва, яка сама йшла назустріч смерті. Навколо гинули тисячі. І вони мали загинути теж. Але сталося інакше. Він врятував її. Ціною свого життя. Але вона не хотіла віддавати його смерті. І сталося диво…

16.«Велика Кримська війна» Вона була найбільшим військовим конфліктом століття, але не змінила поділу сил у тогочасній Європі. Півмільйона вояків наклали головами через непорозуміння і відверті прорахунки. Цієї війни ніхто не хотів, і ніхто її не виграв. Водночас її безіменні герої виявили виняткові мужність і шляхетність. І саме їхній героїзм став символом мужності і звитяг воїнів Російської імперії. Але головний парадокс цієї війни – те, що ані в сучасній Росії, ані в Україні нікому на думку не спадає віддати належне воїнам – українцям, які захищали свою Батьківщину і водночас честь російської корони.

17. «Маленьки месники» Це був неймовірний бій. Жоден військовий спец не зважився б на таку згубну авантюру. Та вони не були військовими. Вони були дітьми. 15 –ть 15-річних хлопчаків проти двохсот досвідчених і жорстоких карателів. Те, що сталося в тому бою, можна назвати найбільшим дивом Другої світової війни. І виявом найвищої справедливості. Або відплати.

18.«Справа Борисенка» Справа про зникнення Євгена Борисенка за тривалістю розслідування, кількістю версій і драматичними поворотами – унікальна, і в історії київської криміналістики поступається хіба що одіозній справі Бейліса про вбивство нібито з ритуальною метою гімназиста Андрія Ющинського, вчинене у далекому 1911-му році.

19.«Учень диявола» Цілком імовірно, що з часом київською міською легендою номер один стане історія про загадкового кілера – чи то месника, чи то карателя Георгія Суворіна. Цей зовні непримітний чоловік лишив по собі стільки жаху, похмурих таємниць і нерозкритих загадок, що навіть кращі

01103, Украина, г. Киев, a/я 54тел./факс: (044) 2 8 6 7 7 8 7 , 8 ( 0 5 0 ) 9 8 5 4 9 8 7 , 8 ( 0 6 8 ) 2 0 1 7 0 0 5

слідчі країни не можуть дійти єдиного висновку – чи розкрито бодай половину його діянь? Схоже, всю правду про чорний список Суворіна знає лише одна людина – він сам. Найбезжальніший найманий вбивця у кримінальній історії України.

20.«Дорослі діти лейтенанта Шмідта» Історія кожної видатної постаті – це історія з продовженням. Іноді – це історія династій, Іноді – послідовників, які успішно продовжили велику справу вчителів. Але на жаль, слово «продовження» часто має інший відтінок. Відомі імена використовуються як відмички. За дверима, які відкривають ці відмички – слава, визнання і гроші.

21. «День гніву»Смерть Патріарха, побоїще в центрі міста, довбання могили під стінами Софії. Сотні поранених. І жодного винного. Жодної відповіді на питання: хто за цим стоїть? Чого їм було треба? І що б робили таємничі замовники, якби обурення натовпу вилилося в криваву вакханалію? Чи цього вони добивалися? Власне, саме відсутність чітких відповідей і дає підстави вважати історію поховання Патріарха однією з найбільших провокацій і водночас загадок нашої історії.

22. «Гонитва за привидом»Подвійне вбивство, що сталося в Києві восени 1997-го року, мало всі шанси залишитися «глухарем» – тобто нерозгаданою загадкою. Злочинці ретельно спланували свої дії, і старанно заплутали сліди. Та учасники cлідчо - оперативної групи заприсяглися будь-що знайти вбивць.

23. «Справа Гетьмана»22-го квітня 1998-го року було скоєно найрезонансніший злочин в новітній українській історії. Навіть для буремних 90-х це виглядало занадто зухвало і цинічно. Шокуюче, кричуще, неймовірно жорстоко. «Тепер ніхто не може почуватися в безпеці», «Оголошено відстрІл», «Війна проти всіх», «Постріли в серце України». Цими висловами рясніли українські часописи. Їх проголошували з найвищих трибун. Ними закінчувалися розмови в кав’ярнях, на вулицях, у вітальнях. Того вечора у Києві шістьма пострілами впритул було вбито найвідомішого фінансиста України, впливового політика, людину, яку називали «батьком гривні» - Вадима Петровича Гетьмана.

24. «Крах клану Савлохових» 26 травня 2004-го року у виправно-трудовій колонії № 67 в селі Сокиряни Чернівецької області раптово помер Борис Сосланович Савлохов, він же – кримінальний авторитет на прізвисько «Солоха». Так, одним абзацом скупого повідомлення вітчизняні мас-медіа відреагували на смерть лідера наймогутнішого злочинного угрупування Києва, всесильного колись, а відтак, здавалося безсмертного і невразливого «хрещеного батька». Його лиховісна слава виявилася минущою. Людині, ім’я якої кияни близько двадцяти років промовляли з острахом, газети присвятили усього три рядки. Із собою у могилу авторитет забрав тисячі нерозгаданих кримінальних загадок. Зокрема таємницю власної смерті… 25. «Лінкор «Новоросійськ»На свіжопофарбованому лінкорові «Новоросійськ» готувалися до бойових навчань. А за кількадесят кілометрів від берега, у відкритому морі коїлося щось незрозуміле. Пошарпане судно, завантажене пшеницею, кружляло на місці. Раптом вода поряд із кораблем збурилася. За мить з-під судна вигулькнула невелика субмарина. Немов привиди, з’явилися люди у блискучих гідрокостюмах. Їх було восьмеро. За мить вони опинилися на борту субмарини. Корабель пришвидшив ходу, і попрямував далі. Люди на субмарині не гаяли часу. Дістали кисневі балони, гідробуксири та пласкі водонепроникні кейси - звичне спорядження бойових плавців. Пристебнувши акваланги, вони поплили у напрямку берега. До так званої «третьої бочки». Тим часом сонце зайшло. Екіпаж «Новоросійська» завершив перше бойове тренування. Їхній корабель пришвартувався до бочки під номером три з другої спроби. Вночі, рівно о першій годині тридцять хвилин прогриміло два вибухи. Загинуло 607 моряків – переважно зовсім юні матросики першого року служби. Так сталася найбільша катастрофа в історії Радянського військово-морського флоту. І народилася загадка, яку понад півстоліття ніхто не міг розгадати.

26. «Майор Вихор»Здається, людей у сірих шинелях на вулицях Кракова більше, аніж цивільних. Допити, арешти, розстріли. Вермахт в агонії. Німецьке командування, передбачаючи грандіозний крах,

01103, Украина, г. Киев, a/я 54тел./факс: (044) 2 8 6 7 7 8 7 , 8 ( 0 5 0 ) 9 8 5 4 9 8 7 , 8 ( 0 6 8 ) 2 0 1 7 0 0 5

готується завдати останнього, смертельного удару по старовинному місту. Перлина Польщі має перетворитися на руїну. Схему ліквідації міста розробляють на найвищому рівні. Координує роботу руйнівників генерал-губернатор Польщі Ганс Франк на прізвисько «кривавий». До виконання плану залишаються лічені години. Здається, приречений Краків не може врятувати ніхто і ніщо. Для цього потрібне справжнє диво. І воно трапляється. Краків рятує радянський розвідник, який пробирається до захопленої німцями фортеці і підриває броньований кабель. Німці так і не змогли привести вибухівку в дію. Однак хоробрий розвідник гине від німецької кулі. Такий трагічний фінал вигадав автор роману «Майор Вихор» Юліан Семенов. На щастя, у житті все було інакше.

27. «Чорні маклери. Сімейна справа» Вони могли б залишатися непокараними і донині. Розроблена схема ошуканства і залякування спрацьовувала безвідмовно багато разів поспіль. Їх викрили через єдину помИлку. Так завше буває. Злочинці, залишаючись невпійманими і непокараними тривалий час, неминуче починають виявляти недбалість. Так було і цього разу. Слідчий у особливо важливих справах Генпрокуратури Олександр Мацієвський – на той час слідчий столичної прокуратури – отримав сигнал, який вимагав перевірки. Телефонував працівник паспортного столу. Чоловіка насторОжила дивна відвідувачка. Молода циганка, якій ледве виповнилося 17, представилася дружиною такого собі Казенюка. Сказала, що хоче прописатися у його квартирі на законних підставах. От тільки її суджений прийти не зміг – через похилий вік.

28. «Хижак у місті»Від того, що йому запропонували, волосся ставало дибки. Не від жаху – від неймовірного збудження. «Ти обраний, той, хто повинен почати… Від тебе віє силою. Ти мисливець. Ми дамо тобі вічну молодість, але ти повинен йти першим, шукати, хапати, зникати миттю – і нікого ніколи не жаліти». Тоді він не сказав їм нічого. А вони й не наполягали. Просто призначили зустріч за 5 днів у цьому ж місці. Він прийшов. Слухав їх, кивав, чарка за чаркою ковтав ароматний, бурштинового кольору напій, від якого паморочилася голова; ні до ні після ніхто не частував його коньяком. Врешті, осоловілий від випитого, і почутого, він ніби десь здаля почув свій голос: «Так, я зроблю!». Сказав – і ступив у безодню.

29. «Чорна кішка» По-київськиВони виходили на полювання майже щодня. Безкарність породжувала відчуття всесильності. Їхній цинізм і жорстокість перевершували, здається, діяння легендарної «Чорної кішки». Вони знахабніли настільки, що наважувалися на повторний напад на одну й ту ж жертву.

30. «Справа Шахині»Іронія долі – її увічнив серіал «Следствие ведут знатоки». Одну з серій фільму про принципових радянських борців зі злочинністю так і було названо – «Справа Шахині». Знаменський, Томін і Кібріт протягом двох годин екранного часу зуміли вирахувати і впіймати на гарячому хитромудру директрису ресторанного тресту. Рідкісна річ – навіть в ті часи народ знав, що в антигероїні фільму був реальний прототип – київська Шахиня.

31. «Найбільша афера»Ця справа могла б стати найгучнішою кримінальною сенсацією нашого часу. Близько двох мільярдів доларів було вкрадено з українських банків протягом року. Це – абсолютний рекорд, принаймні з відомих фактів фінансових махінацій в Україні. Правоохоронці зуміли викрити зловмисників. Махінатори сіли на лаву підсудних. Але українські ЗМІ майже нічого не розповіли громадськості про цей приголомшливий успіх. Левову частку грошей повернути не вдалося. А дійові особи цієї історії, відсидівши частину свого терміну, вийшли на волю і отримали солідні посади.

32. «Пральна справа»Слідчі були шоковані. Зловмисники чудово знали, яку небезпеку становлять їхні дії. Але тим не менше кілька місяців поспіль крали миючий засіб. Його не вивозили зі складів. Завгоспи списували надлишки, і постачали їх у магазини. Зиск мали всі – водії, завгоспи, директорИ магазинів, продавці. Всі три найбільші бази зони були задіяні у злочинній схемі.Працівники ОБХСС зуміли запобігти поширенню радіаційного забруднення поза межами зони відчуження. І врятували тисячі життів. Ціною власних.

33. «Крах «Автоматторгу»

01103, Украина, г. Киев, a/я 54тел./факс: (044) 2 8 6 7 7 8 7 , 8 ( 0 5 0 ) 9 8 5 4 9 8 7 , 8 ( 0 6 8 ) 2 0 1 7 0 0 5

Справа почалася з рядової перевірки. У серпні 1982-го два працівники відділу боротьби з розкраданням соціалістичної власності – Вільданов і Дзюбенко здійснили контрольну зАкупку пива у гастрономі №15 на вулиці Луначарського в Києві. Механік Марк Гехт таким чином налаштував торговий автомат, що недолив в бокал складав 115 мілілітрів напОю – і відтак завдав покупцям збитку на суму 5 копійок. Механік Гехт, якого борці з розкраданням соцвласності впіймали на гарячому вдруге, розумів, що доведеться сісти за ґрати. А він цього дуже не хотів. Тому почав свідчити і вказав на директора магазину, якому здавав виручку. А директор назвав ім’я того, хто організував злочинний бізнес. Так правоохоронці отримали перші свідчення проти всемогутнього Олександра Пушкарського.

34. «Перший удар УБОЗу»Наприкінці 80-х років 20 ст. криміналізація суспільства була стрімкою і потужною. В цій ситуації правоохоронці змушені були шукати нові способи протидії злочинцям — вже не злодіям-одинакам, а організованим бандам бойовиків. Так в структурі МВС було створено спочатку 6-й відділ, а потім і управління по боротьбі з оргзлочинністю. А наприкінці 1988-го, за пропозицією начальника грізної “шістки” Олександра Гурова, в усіх регіонах Союзу почали формуватися експериментальні підрозділи боротьби із організованою злочинністю — ВБОЗи.

35 . “Секретна місія «Кобальту»” Їх перекинули в Афганістан у вересні 1982-го. 154–и оперативники МВС з усіх куточків СРСР. Кращі з кращих. За півроку до того їх викликали до Москви і в центральному апараті повідомили – є необхідність направити радників на допомогу афганській силовій структурі – Царандой. Умови – ледь не курортні, отож дозволяється взяти з собою сім’ї. Серед запрошених до розмови були херсонець Володимир Столяр та харків’янин Юрій Горський...

36 . “Особливе доручення” Перемога близько. До неї – рукою подати. Лічені дні, може навіть години. Чи міг навіть мріяти капітан Богомазов про те, що опиниться серед обраних – тих, хто на свої очі побачить крах Третього рейху?...

37 . “Перша бригада” Сьогодні важко знайти середньостатистичного українця, який би відчував ностальгію за буремними 90-и роками минулого століття. Немає за чим шкодувати. В пам’яті залишилися черги, інфляція, відчуття спустошеності, масові звільнення, і ще – нескінченні бандитські розбірки на вулицях міст. Це була справжня кримінальна війна. І час становлення та розквіту української мафії. Мабуть, лише вони – ті, хто нажив небачені капітали у хаосі 90-х – могли б згадувати про той час із жалем. Для них ці буремні роки були періодом розквіту. Найкращими деньками життя. А потім майже всіх їх знищили або змусили залягти на дно меткІ наступники. Бандити поступово змінювали личину – рекетирів у спортивних костюмах витіснили респектабельні на вигляд бізнесмени в костюмах ділових. Цей процес тривав не рік і не два...

38 . “Щит і меч розвідника Зорича” 94 з половиною роки. Життя довжиною майже в століття. Щасливе, але разом з тим сповнене небезпек. Десятки бойових операцій. Десятки поєдинків з асами розвідок. Всі – виграні. Не дивно, що цю людину стали називати легендою ще зАмолоду. Не дивно, що йому присвятили кілька біографічних книг і один художній фільм. Він став прообразом головного героя – розвідника Йогана Вайса у славетній стрічці «Щит і меч». Більшість тих, хто працював з ним пліч-о-пліч, знали лише його псевдонім. Майор Зорич. Одиниці могли назвати його справжнє ім’я – Олександр Пантелеймонович Святогоров. Геній радянської розвідки.

39 . “Коли мрії збуваються” Парад суверенітетів в Африці змусив дві наймогутніші держави – СРСР та США – звернути увагу на чорний континент. Адже з’явилася величезна територія, яку в перспективі можна було б перетворити на зону власного впливу. Якби цією можливістю не спробували скористатися одні, то це неминуче б зробили інші...

40 . “Остання висота” 25 грудня 1979-го колони 40-ї армії перетнули радянсько–афганський кордон. На цей момент у країні вже дислокувалися 2 батальйони 345-го окремого парашутно-десантного полку 105-ої дивізії Повітрянодесантних військ. Вранці того ж дня в Баграмі висадилися десантники 103-ої гвардійської ордена Кутузова 2-го ступеня Вітебської повітрянодесантної дивізії. Вони взяли в кільце аеропорт у Кабулі, а також забезпечили охорону інших стратегічних об’єктів афганської

01103, Украина, г. Киев, a/я 54тел./факс: (044) 2 8 6 7 7 8 7 , 8 ( 0 5 0 ) 9 8 5 4 9 8 7 , 8 ( 0 6 8 ) 2 0 1 7 0 0 5

столиці. Протягом наступних 10-и років саме ця дивізія становитиме головну ударну міць обмеженого контингенту радянських військ у Демократичній республіці Афганістан. Вояки дивізії першими увійшли до негостинної гірської країни. І останніми вийшли з неї. Керував виведенням військ з Афганістану і останнім залишив територію республіки тодішній командувач 40-ї армії Борис Громов...

41. “ Гість з нізвідки” Прибулець не пірнув, як всі, у метро, а рішуче попрямував до стоянки таксі. Сів у салон «Волги» і назвав місце призначення: «Готель «Москва». Водій втупився в непримітного пасажира здивованим поглядом. Той, злегка скривившись, додав з викликом: «Два лічильники». Автомобіль зірвався з місця. Так буденно і просто почалася дуже дивна і загадкова історія, яку союзна преса охрестила «справою Каліостро нашого часу». Більшість вплутаних в неї людей воліли б про все забути, але навряд чи це їм колись вдасться. Надто вже в незвичну – як на спокійні сімдесяті пригоду – вони потрапили. Можливо, найзагадковішу за все своє життя…

42. “Дім творчості” Ірпінський будинок творчості — не просто географічне означення. Це — унікальне явище. Подібні місця можна перерахувати на пальцях однієї руки. Будинок творчості письменників у Коктебелі. Дачний комплекс в підмосковному Пєрєдєлкіно. І, може, творчий полігон у Барбізоні під Парижем, де десятки художників відтворюють натуру просто неба. Більше в світі немає місць, де б митці збиралися під одним — зоряним дахом — щоб творити, іноді місяці поспіль.

43. “ДРУГИЙ ФРОНТ” Відступаючи у листопаді 43-го, німці перетворили перлину Східної Європи на попілище. Одразу ж після звільнення все вціліле доросле населення Києва, плюс полонені німці були задіяні на відбудові центру столиці та відновленні зруйнованих заводів та фабрик. В цій ситуації і республіканське керівництво, і міська влада української столиці недооцінили серйозність іншої проблеми, яка швидко стала для Києва справжнім лихом, гіршим за голод та руїну. Місто заполонили бандити. Кишенькові злодії, грабіжники, вбивці швидко прибирали владу в Києві до своїх рук. Лави злочинців постійно поповнювалися представниками вуличної шпани. Молодіжні банди вливалися у дорослі бригади. Криміналітет був озброєний до зубів — стволами, залишеними в місті ще з часів окупації. З огляду на ситуацію керівництво ЦК КПУ прийняло єдино можливе рішення — зміцнити столичний карний розшук фронтовиками та здібною молоддю з числа ополченців. Новобранців навчити основам розшукової роботи, озброїти, і вивести на столичні вулиці. Так було зроблено перший — дуже важливий крок - у боротьбі із бандитською армією. Цю невидиму війну її учасники назвали другим фронтом. Сил не шкодувати. Ще до того, як пролунав переможний салют у травні 1945-го, працівники київського карного розшуку перейшли у наступ на нового ворога, відкривши свій фронт. Другий антикримінальний.

44. “Рідна кров” Про вбивство дружини професора завкафедри біологічного факультету Київського держуніверситету імені Шевченка.

45. “Парадокси Тютюнника” Він був генієм, і водночас – суцільною загадкою. Все його життя сповнене таємниць. А найбільша з них – раптова і незбагненна смерть на самісінькому злеті. І дотепер про нього запекло сперечаються – друзі, шанувальники, колеги. Чи був Григір ворогом системи, чи суто радянським письменником? Його переслідували чи, навпаки, оберігали? Що змусило його в мить тріумфу полізти у зашморг? Він залишив цей світ раптово, немовби бажав загадати останню загадку – яку так ніколи й не буде розгадано…

46. “Захована серед мертвих” Мешканка Куренівки Валентина Смислова зникла безвісти 13 березня 1961-го року. Принаймні з того дня її не бачили ані чоловік, ані сусіди. Близькі Валентини не приховували розпачу і скорботи. Ніхто не мав сумніву — ця молода, мила, привітна жінка, загальна улюблениця стала жертвою чорного валу, який накрив столичний масив Куренівка того березневого ранку. Офіційно Валентина вважалася просто зниклою, проте всі були впевнені: вона, остання, 146-а за ліком жертва катастрофи. Яку, можливо, ніколи не знАйдуть. Втім, була людина, яка точно знала, де треба шукати Валю Смислову. Знала — і сподівалася, що історія зникнення жінки назавжди залишиться таємницею. Похованою під товстим шаром чорного мулу Петровських кар'єрів.

01103, Украина, г. Киев, a/я 54тел./факс: (044) 2 8 6 7 7 8 7 , 8 ( 0 5 0 ) 9 8 5 4 9 8 7 , 8 ( 0 6 8 ) 2 0 1 7 0 0 5

47. “42-ий магазин” Для чиновників київського аптекоуправління час розплати настав рано-вранці шостого листопада 1964-го – коли перехожі знайшли біля дверей санітарного магазину №42 в Подільському районі Києва злощасний портфель, набитий паперами. Знахідку було передано до райвідділу міліції. Так тривіально і певною мірою випадково розпочалося тривале і кропітке розслідування діяльності потужної організованої злочинної групи – розкрадачів соцвласності. Згодом ця історія отримала власну назву – «Справа 3-х мільйонів».

48. “Історія однієї могили” Сьогодні людство ще не має одиниці виміру для того, щоб точно встановити масштаб відкриття, зробленого у квітні 1958-го року. У самісінькому серці вічного міста… у Ватикані. У гротах під найбільшим християнським храмом – БазилІкою Святого Петра.

49. “Ідентифікація” Це вже був не просто мурашник. Мініпагорб, така собі зменшена копія Вавілонської вежі. Біля її основи, в самісінькому низУ щось біліло. Лише підійшовши впритул до мурашника, можна було зрозуміти: це - напівприсипана землею людська ступнЯ. Криміналіст сфотографував мурашник з чотирьох боків, після чого, за допомогою патрульних, обережно витягнув тіло. Це була жінка середнього зросту. Замість обличчя - жахлива рана. Судячи з усього, хтось навмисне поклав жінку в мурашник, з силою встромивши голову в землю – саме з розрахунком, що розлючені мурахи згризуть тканини обличчя вщент.

50. “ВЕЛИКІ ОЧІ СТРАХУ” Тим, хто сумнівається у мутагенних властивостях радіації, досить ознайомитися із колекцією генетика В’ячеслава Коновалова. Усі зразки він зібрав тут – у зоні, або в радіоактивно забруднених районах.…Коновалов попросився працювати в зону, щойно вона з’явилася. Він чудово знав, з чим зіткнулися ліквідатори в Чорнобилі. І розумів, чого не знали вони. Та що ліквідатори? – навіть республіканське і союзне керівництво не до кінця володіло елементарною інформацією. З іншого боку – а хто мав їм цю інформацію надати і пояснити? Якщо медики – на рівні тодішнього міністра охорони здоров’я УРСР Анатолія Романенка не усвідомлювали достеменно – з чим зіткнулися. Їх просто не готували до такої надзвичайної ситуації.

51. “СИН ЗА БАТЬКА” Сергієві Олексійовичу Гегечкорі дуже не пощастило з батьком. Той, кого він любив і навіть обожнював, хто міг би забезпечити йому і його нащадкам безхмарне майбуття, хто був наймогутнішою фігурою в ешелонах влади найбільшої країни світу, в одну мить перетворився на об’єкт тотальної ненависті і зневаги. Дивна річ – Каганович, Молотов, творець репресій - прокурор Вишинський померли своєю смертю у теплих ліжках, на схилі літ. А от Лаврентія Берію розстріляли у підземному бункері штабу Московського військового округу. Через 9 місяців після смерті Сталіна. Поспіхом, без тривалого розслідування і встановлення обставин численних злочинів, які йому інкримінували.

52. “ОСТАННЯ ЗМІНА” Події, що передували катастрофі, вивчено до найменших дрібниць. Описано у товстенних наукових звітах і драматичних документальних та напівхудожніх спогадах. І водночас, як не парадоксально, мало хто, крім фахівців, уявляє собі, що ж насправді призвело до вибуху і викиду в повітря понад 100-а тон урану та інших радіоактивних матеріалів. Зрештою, і науковці не демонструють одностайності у висновках. Одні грішать на людський фактор, помилки персоналу, який прийняв зміну увечері напередодні аварії. Інші – головним чином атомники-практики – звинувачують у всьому конструкторів злощасного реактора типу РВПК, тобто реактора великої потужності канального. Мовляв, катастрофу було ледь не запрограмовано конструкцією облАднання. Дехто ж зводить аналіз ситуації до узагальненого викриття системи – мовляв, весь енергобудівний комплекс СРСР довгі роки балансував на межі прірви, і Чорнобиль був неминучим наслідком тотальної безвідповідальності. Втім, сьогодні запеклі колись наукові диспути майже вщухли. А мільйонам українців вони нецікаві і поготів. Якщо про Чорнобиль й згадують – то лише як про джерело екологічної загрози, зону екзотичного туризму чи територію мародерства. Незбагненний парадокс – усіх і кожного в Україні так чи інакше Чорнобиль зачепив. Але й досі мало хто уявляє – чому це з нами сталося. І що треба робити, щоб у країні, буквально нашпигованій потужними АЕС, почуватися в безпеці.

01103, Украина, г. Киев, a/я 54тел./факс: (044) 2 8 6 7 7 8 7 , 8 ( 0 5 0 ) 9 8 5 4 9 8 7 , 8 ( 0 6 8 ) 2 0 1 7 0 0 5

Тел. /факс: +38 044 286 77 87 Моб.: +38 050 985 49 87 Моб.: +38 068 201 70 05skype graphite2005 graphite2005@ukr.net www.graphite.net.ua