МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

АВТОМОБІЛЬНО-ДОРОЖНІЙ УНІВЕРСИТЕТ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до самостійної роботи з інженерної графіки за темами

«СКЛАДАЛЬНИЙ КРЕСЛЕНИК», «ДЕТАЛЮВАННЯ»

для студентів технічних спеціальностей

ХАРКІВ 2014

ХНАДУ

Кафедра

інженерної та комп’ютерної графіки

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

АВТОМОБІЛЬНО-ДОРОЖНІЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДО ДРУКУ ТА В СВІТ ДОЗВОЛЯЮ

Заступник ректора Гладкий І.П.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до самостійної роботи з інженерної графіки за темами

«СКЛАДАЛЬНИЙ КРЕСЛЕНИК», «ДЕТАЛЮВАННЯ»

для студентів технічних спеціальностей

Затверджено методичною радою університету

Протокол № ___ від ___. ___. 2013р.

Усі цитати, цифровий, фактичний матеріал

та бібліографічні відомості перевірено,

написання одиниць відповідає стандартам.

Укладачі: Архіпов О.В.

Ковальова Я.А.

Плигун В.І.

Відповідальний за випуск: Черніков О.В.

Харків

ХНАДУ

2014

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

АВТОМОБІЛЬНО-ДОРОЖНІЙ УНІВЕРСИТЕТ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до самостійної роботи з інженерної графіки за темами

«Складальний кресленик»,«Деталювання» для студентів технічних спеціальностей

Затверджено методичною радою університету

протокол № від . .2013 р.

Харків ХНАДУ

2014

2

Укладачі: Архіпов О.В.

Ковальова Я.А.

Плигун В.І.

Кафедра інженерної та комп'ютерної графіки

3

Мета завдання ТЕМИ 1 «СКЛАДАЛЬНИЙ КРЕСЛЕНИК» – ви-

вчити призначення і взаємодію деталей складанної одиниці, правила виконання ескізів, способи вимірювання деталей;отримати уявлення про

нанесення розмірів спряжених поверхонь деталей; вивчити правила ви-

конання кресленика складанної одиниці та оформлення специфікації; одержати навички роботи з довідковою літературою.

Мета завдання ТЕМИ 2 «ДЕТАЛЮВАННЯ» – вдосконалення знань та навичок у читанні креслеників, особливо машинобудівних креслеників

загального виду; закріплення знань з виконання креслеників деталей;

поглиблення та розширення знань з курсу машинобудівного креслення; придбання навичок, необхідних для інженерно-конструкторської роботи.

ВИДИ ВИРОБІВ ТА ЇХ СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ

ВИРОБОМ називається предмет або сукупність предметів, що

підлягають виготовленню на підприємстві. Згідно з ГОСТ 2.101-68 розрізняють такі види виробів: деталі,

складанні одиниці, комплекси і комплекти. В залежності від наявності або відсутності складових частин вироби поділяють на не специфіковані (деталі), які не мають складових частин, та специфіковані (складанні одиниці, комплекси, комплекти), які складаються з двох або більше складових частин. Далі розглянемо деталі та складанні одиниці.

ДЕТАЛЬ – це виріб, що виготовлений із однорідного за маркою ма-теріалу без застосування операцій складання. Деталь також може бути

виготовлена із застосуванням з’єднувальних операцій (місцевої пайки,

зварювання, клеєння тощо), наприклад трубка, спаяна або зварена з одного

куска листового матеріалу, коробка, склеєна з одного куска картону.

СКЛАДАННА ОДИНИЦЯ – це виріб, складові частини якого

з’єднуються між собою операціями складання (такими, як згвинчування, зварювання, клепання, пайка, склеювання, зшивання, розвальцьовування, тощо).

ВИДИ КОНСТРУКТОРСЬКИХ ДОКУМЕНТІВ

До конструкторських документів згідно з ГОСТ 2.102-68 відносять графічні і текстові документи, які окремо або в сукупності визначають склад та устрій виробу, містять необхідні дані для його розробки або

виготовлення, контролю, приймання, експлуатації та ремонту. До гра-фічних документів відносять кресленики та схеми; до текстових доку-

ментів – специфікацію, технічні умови та т.п.

4

Розглянемо найважливіші конструкторські документи.

КРЕСЛЕНИК ДЕТАЛІ – основний конструкторський документ, що

містить зображення деталі та інші дані, необхідні для її виготовлення й

контролю (рис.1).

Рисунок 1 – Зразок кресленика деталі

КРЕСЛЕНИК ЗАГАЛЬНОГО ВИДУ – документ, який визначає конструкцію виробу, взаємодію його складових частин та пояснює принцип роботи виробу (рис. 2). Кресленик загального виду – це основа для розробки робочої документації – специфікацій, креслеників деталей

та складаних одиниць. СПЕЦИФІКАЦІЯ – основний конструкторський документ, який ви-

значає склад складанної одиниці, комплексу або комплекту (рис. 3).

СКЛАДАЛЬНИЙ КРЕСЛЕНИК – документ, який містить зображен-

ня складанної одиниці та інші дані, необхідні для її складання та контро-

лювання (рис. 4).

5

1 * Розміри для довідок

Рисунок 2 – Зразок кресленика загального виду утримувача гідравлічного

6

Рисунок 3 – Зразок специфікації

7

1 * Розміри для довідок

Рисунок 4 – Зразок складального кресленика утримувача гідравлічного

В умовах серійного та масового виробництва, складальні кресле-ники розробляються на основі кресленика загального виду (див. рис. 2).

Вони входять в комплект робочої документації для виробництва. Виготовлення, випробування та контроль дослідного зразка виробу

проводять за проектною документацією, в яку при її розробці часто вносять зміни в залежності від умов виробництва та результатів випробувань.

Таким чином, на протязі розробки проектної та робочої докумен-

тації виріб поступово змінюється і удосконалюється. Ці зміни можливо

побачити при порівнянні кресленика загального виду складанної одини-

ці, створеного на початку конструювання, з остаточним складальним

8

креслеником. При порівнянні відповідних креслеників гідравлічного

утримувача (див. рис. 2, 3) можна побачити конструктивну зміну нижньої частини корпусу та скоби.

В наш час у більшості конструкторських бюро виконують конструк-

тивні складальні кресленики, які відповідають всім вимогам до кресленика загального виду та виконують його роль на етапі проектування. Це дає змогу зменшити обсяг конструкторської документації, що особливо важ-

ливо для індивідуального та дрібносерійного виробництвах. Саме такі конструктивні складальні кресленики ми будемо розглядати та застосову-

вати в навчальному процесі.

ТЕМА 1. СКЛАДАЛЬНИЙ КРЕСЛЕНИК

Призначення та зміст складального кресленика

СКЛАДАЛЬНИЙ КРЕСЛЕНИК (конструктивний) – документ, який

містить зображення складанної одиниці та інші дані, потрібні для її складання, виготовлення та контролювання. Складальні кресленики

створюють по наявній складальній одиниці, або в результаті творчої ді-яльності конструктора.

За призначенням складальний кресленик повинен:

– містити зображення складанної одиниці, яке дає уявлення про

розміщення, геометрію і взаємозв’язок всіх її складових частин;

– забезпечувати можливість виготовлення складанної одиниці (створення робочих креслеників її деталей);

– складання та контролювання складанної одиниці; – містити розміри з їхніми граничними відхиленнями та інші па-

раметри і вимоги, які мають бути виконані чи проконтрольовані за даним

складальним креслеником;

– характер спряження і методи його виконання, якщо точність спря-ження забезпечується в процесі складання виробу не заданими

граничними відхиленнями, а підбиранням та підгонкою деталей тощо;

– спосіб з’єднання нероз’ємних частин виробу (зварних та ін.);

– номери позицій складових частин виробу (згідно специфікації); – основні характеристики виробу.

На складальних креслениках, коли це необхідно, наводять дані та зображення, які додатково пояснюють будову та принцип дії виробу,

наприклад:

– стрілки, які вказують напрямок обертання валів;

– модуль, кількість зубців, кут їх нахилу і напрям;

9

– міжосьові відстані зубчастих передач;

– вказівка про ліві нарізі LH;

– зображення профілю спеціальної нарізі (за допомогою місцевого

розрізу) тощо.

Зображення на складальних креслениках

Складальні одиниці зображуються на креслениках видами, розрі-зами та перерізами. У випадку симетричного зображення поєднують на одному зображенні половину виду з половиною розрізу (рис. 5).

Рисунок 5 – Зразки поєднання виду з розрізом на симетричних зображеннях

Вибір зображень на всі деталі можна умовно поділити на три групи:

– перша група деталі, для з’ясування форми яких непотрібно за-стосовувати розрізи чи перерізи – це монолітні деталі без порожнин:

болти, вали, осі тощо (рис. 6);

– друга група деталі з порожнинами, для з’ясування їх форми

треба застосувати розрізи або перерізи (рис. 7);

– третя група деталі, у яких одна частина потребує розрізу, а

друга ні. У цьому випадку виконують місцевий розріз (рис. 8).

Рисунок 6 – Зразки зображення деталей без порожнин

10

Рисунок 7 – Застосування розрізу та пере-

різу при зображенні деталі з порожнинами

Рисунок 8 – Зразок зображення

деталі з місцевим розрізом

Головний вид та види, що розміщені у проекційному зв’язку не позначаються і не підписуються.

Якщо є потреба з’ясувати форму або будову машини в окремому

обмеженому місці, тоді виконується зображення тільки цього обмеже-ного місця. Таке зображення має назву місцевий вид.

МІСЦЕВИЙ ВИД обмежується лінією обриву, віссю симетрії або

зовсім не обмежується. На рисунку 9 зображено декілька варіантів ви-

конання місцевих видів.

Якщо місцевий вид виконується в проекційному зв’язку з головним

зображенням, то стрілку і напис не наносять (див. ліву частку зображення деталі на рисунку 9). Місцевий вид можна і не обмежувати лінією обриву

(наприклад, Б).

Якщо зображення має вісь симетрії, то допускається показувати

лише його половину (наприклад, А, рис. 9).

Рисунок 9 – Зразки зображення місцевих видів

11

Додаткові види, а також види, розміщені поза проекційним

зв’язком, позначають стрілкою і буквами «А», «Б» і т.д. (рис. 10).

Рисунок 10 – Зразки зображення додаткових та розміщених

поза проекційним зв’язком видів

Прості та складні розрізи позначають потовщеною розімкненою

лінією зі стрілками і буквами, «А−А», «Б−Б», тощо (рис. 11).

Прості розрізи з січною площиною що проходить через вісь симет-рії виробу, а зображення розташоване на місці відповідного виду, не позначаються (див. рис.7).

Рисунок 11 - Зразок позначення складного розрізу

12

МІСЦЕВІ РОЗРІЗИ обмежуються суцільною хвилястою лінією (лі-воруч) або осьовою (праворуч) (рис. 12).

Рисунок 12 – Зразок обмеження місцевого розрізу

На зображеннях суміжних деталей штриховку урізноманітнюють, змінюючи напрям її нахилу (рис. 13, а,б,в, деталі 1 та 2), або змінюючи

відстань між лініями штриховки, або зсуваючи лінії штриховки однієї де-талі відносно іншої (рис. 13, б, деталі 1 та 4, 2 та 3).

Рисунок 13 – Приклади виконання штриховки

Штриховка однієї й тієї ж деталі на всіх її зображеннях виконується з нахилом в один бік і однаковою відстанню між лініями штриховки (рис. 13,

в, деталь1). Елементи, товщина яких на кресленику менше 2 мм, у розрізах і перерізах зачорнюють незалежно від виду матеріалу (рис. 13,г, деталь 1).

Як що штриховка виконується в клітиночку то штриховку суміжних

деталей виконують з різним кроком (рис. 13,г, деталі 2 та 3).

Умовності та спрощення на зображеннях складальних

креслеників

За ГОСТ 2.109-73 на складальному кресленику допускається не зображати:

– фаски, заокруглення, галтелі, коли вони не мають конструктив-ного призначення (рис. 14,а,е);

– проточки, заглиблення, виступи, насічку та інші дрібні елементи;

13

– зазори між стержнем та отвором (рис. 14,г,д);

– типові, покупні та інші широко використовувані вироби зобра-жають зовнішніми обрисами (рис. 14,б), які, як правило, потрібно спро-

щувати (не зображати дрібні виступи, впадини тощо);

– зварний, паяний і клеєний виріб у зібраному вигляді з іншими

виробами у розрізах і перерізах штрихують як монолітний предмет − в

один бік із зображенням межі між деталями цього виробу суцільними

товстими основними лініями (рис.14,в);

– якщо складальна одиниця має кілька однакових рівномірно роз-міщених деталей (чи їхніх комплектів), то зображають тільки одну дві деталі (комплекти), а решту показують умовно чи спрощено, записавши у

специфікацію їхню кількість (рис.14,ж).

– написи на табличках, фірмових планках, шкалах і тому подібних

деталях, а також маркувальні технічні дані і написи на виробі. В цьому

випадку зображають тільки контури таблички, планки і т.д.;

Рисунок 14 – Зразки зображення спрощень на складальних креслениках

– кришки, кожухи, маховички, руків’я тощо, у випадках, коли вони

заважають розумінню конструктивних особливостей інших деталей. У

таких випадках над відповідним зображенням складального кресленика виконують напис: «Маховик поз. 6 не показаний». Потрібний вид махо-

вика креслять окремо з пояснювальним написом: «А поз. 6»;

14

– видимі складові частини виробів та їх елементи, розташовані за сіткою чи прозорими деталями, а також частково закриті складовими

частинами, що розташовані попереду. Вироби з прозорого матеріалу зо-

бражують як непрозорі; – вироби розміщені за гвинтовою пружиною не зображають, а зо-

бражають тільки ту частину, що знаходиться за межами осьових ліній

перерізу витків (рис. 15, а); – якщо діаметр дроту пружини 2 мм і менше, то перерізи витків

зачорнюють (рис. 15, б);

– при зображенні витків пружини круглого перерізу чи перерізу

іншого профілю з товщиною дроту менш ніж 2 мм, пружину дозволяється зображати лише похилими до осі прямими лініями завтовшки 0.6−1.5 мм

(див. рис. 15, в); – на розрізах зображують нерозрізаними ті складові частини, на які

оформлені самостійні складальні кресленики;

а) б) в)

Рисунок 15 – Зразки спрощених зображень пружин на складальних креслениках

– крайні положення деталей зображають штрих-пунктирною лінією

з подвійною точкою (рис. 16);

Рисунок 16 – Зразок зображення крайніх положень рухомих деталей

15

Розміри на складальних креслениках

Розміри, які повинні бути виконані на складальних креслениках,

поділяють на дві групи:

– перша група розміри, які повинні бути виконані за даним скла-дальним креслеником, їх називають виконавчими;

– друга група розміри, які не підлягають виконанню за даним

складальним креслеником і проставляються для більшої зручності, їх

називають довідковими.

до першої групи розмірів належать: – монтажні розміри, які визначають взаємне розміщення деталей у

виробах (сюди входять і монтажні зазори);

– розміри елементів деталей, які виконуються у процесі або після складання, наприклад, механічною обробкою після зварювання, клепан-

ня, паяння, пресування; – розміри спряжених елементів деталей, які зумовлюють характер

з’єднання (посадки), наприклад, спряжений розмір із граничними відхи-

леннями діаметра циліндра і поршня; – розміри, які характеризують експлуатаційні параметри виробу і

положення окремих елементів конструкції, до них, наприклад, належать - хід поршня, клапана двигуна, важеля.

до другої групи розмірів належать: – габаритні розміри, які визначають граничні зовнішні обриси виробу,

наприклад, довжину, висоту і ширину виробу або його найбільший діаметр;

– встановлювальні та приєднувальні розміри, які визначають ве-личини елементів, за якими даний виріб установлюють на місці монтажу,

наприклад, розміри центрових кіл на фланцях, за якими розміщені отвори, та діаметри отворів під болти, відстані між отворами кріплення, приєднувальні розміри нарізі тощо;

– характерні розміри, які конструктор вважає за потрібне вказати на кресленику, наприклад, розміри плечей важелів та руків’їв, діаметри

штурвалів, розміри профілю спеціальної нарізі, діаметри отворів трубо-

проводів, по яких переміщується робоче тіло, тощо.

Номери позицій на складальних креслениках

На складальному кресленику всі складові частини нумерують згідно з номерами позицій, вказаними в специфікації цієї складальної одиниці.

Номери позицій наносять зовні контуру на полички, які розташовані паралельно до основного напису і згруповані у стовпчик чи в рядок (рис.17)

16

на кінцях ліній-виносок, які проводять тонкими суцільними лініями на тих

зображеннях, де ця складова частина проектується як видима (перевагу

надають основним видам або розміщеним на їх місці розрізам)

Розмір шрифту беруть на один-два номери більший від шрифту,

прийнятого для розмірних чисел на цьому ж кресленику.

Другий кінець ліній-виносок, який перетинає лінії контуру, закін-

чується крапкою на зображенні (коли зображення невелике, зачорнене у

перерізі тоді стрілкою).

Лінії-виноски розташовують таким чином, щоб вони не перетина-лись між собою і з розмірними лініями та по можливості не повинні бути

паралельними осьовим лініям і не зливались з лініями штрихування роз-різів та перерізів.

Рисунок 17 – Зразок нанесення номерів позицій

У разі потреби виконують спільну лінію-виноску з вертикальним

розміщенням номерів позицій:

– до групи кріпильних деталей, які відносяться до одного й того ж

місця кріплення (рис. 18);

– до групи деталей з чітко вираженим взаємозв’язком, коли немо-

жливо підвести лінію-виноску до кожної складової частини виробу. У

цих випадках лінію виноску проводять до однієї з деталей групи, і номер

цієї деталі вказують першим (рис. 19).

17

Рисунок 19 – Номери позицій до

групи кріпильних деталей

Рисунок 19 – Номери позицій до групи де-талей з чітко вираженим взаємозв’язком

Технологічні вказівки

На креслениках загального виду та складальних креслениках до-

пускається вводити пояснювальні технологічні вказівки, якщо вони є єдиними гарантуючими якість виробу (рис. 20)

Рисунок 20 – Зразок пояснювальних технологічних вказівок

На виносках від зубчатих коліс (черв'яків, рейок) вказують основну

інформацію (модуль, кількість зубів) і записують їх на додаткові полич-

ки, які прикріплені до основної виноски.

Специфікація на складальних креслениках

Специфікація (див. приклад на рис. 2 та рис. 21) виробу виконується на кожну складальну одиницю на форматах А4 за спеціальною формою

згідно з ГОСТ 2.106-96. Вона містить графи «Формат», «Зона», «Поз.»

(позиція), «Позначення», «Найменування», «Кіл.» (кількість), «Прим.»

(примітка). У графі «Формат» ставлять номер формату, на якому виконано від-

повідний кресленик. Графа «Зона» заповнюється тільки для дуже складного

складального кресленика, який розділяють на зони. Тут указують позна-

18

чення зони, в якій знаходиться номер позиції складової частини виробу. У

графі «Поз.» ставлять порядкові номери складальних одиниць (якщо такі є) та всіх деталей згідно з номерами позицій на складальному кресленику. В

графі «Позначення» проставляють літерно-цифрове позначення, яке узго-

джується з позначенням в основному написі креслеників складальних

одиниць (якщо вони є) та деталей. У кінці позначень складальних одиниць ставлять шифр СБ (складальний кресленик).

У графу «Найменування» вносять назви розділів специфікації у

вказаній нижче чіткій послідовності. 1. Документація. 2. Комплекси.

3. Складальні одиниці. 4. Деталі. 5. Стандартні вироби.

6. Інші вироби.

7. Матеріали.

8. Комплекти.

В навчальних роботах найчастіше використовуються розділи:

«Документація», «Складальні одиниці», «Деталі» , «Стандартні вироби»

«Матеріали».

Назви розділів підкреслюють суцільною тонкою лінією. До, та після назви рекомендовано лишати пусті рядки. Якщо якийсь розділ відсутній,

його назва не вноситься. Висота рядка не менше 8 мм.

У розділ «Документація» вносять документи, які складають осно-

вний комплект конструкторських документів на специфікований виріб, за винятком його специфікації. У даному завданні до цього розділу входить тільки складальний кресленик.

У розділ «Складальні одиниці» вносять складальні одиниці, які безпосередньо входять до специфікованого виробу. На них виконують самостійні складальні кресленики, специфікацію, креслення деталей, які входять до їх складу. Якщо складальний кресленик виконано на форматі А4, і є місце, то можливе суміщення специфікації із складальним крес-леником (на інших форматах це суміщення робити не можна). У цьому

випадку в графі «Позначення» основного напису записують позначення основного конструкторського документа цієї складальної одиниці, тобто

специфікації, а не складального кресленика. У розділ «Деталі» вносять нестандартні деталі, що безпосередньо

входять у виріб.

Запис складальних одиниць та деталей роблять у порядку зростання цифр, що входять до їх позначення. Допускається залишати резервні

19

позиції. Найпростіші деталі, для виконання яких необхідно лише кілька розмірів, можна вносити в специфікацію без виконання їх креслеників.

При цьому в графі «Формат» пишуть «БЧ» (без кресленика), а в графі «Найменування» після назви деталі вказують її розміри і марку матеріа-лу, з якого її виготовлено.

У розділ «Стандартні вироби» записують умовні позначення ви-

робів, що використовуються за державними, галузевими стандартами та стандартами підприємств, номери цих стандартів. У межах кожної кате-горії стандартів запис проводять за групами виробів, об’єднаних за їх

функціональним призначенням (кріпильні вироби, підшипники та ін.); у

межах кожної групи – в алфавітному порядку назв виробів (наприклад,

болти, гайки, гвинти, шайби, штифти); у межах кожної назви – в порядку

зростання номерів стандартів; у межах кожного стандарту – в порядку

зростання основних параметрів чи розмірів виробів (наприклад, для кріпильних виробів – у порядку зростання значень діаметрів різьб, у

межах одного діаметра різьб – у порядку зростання робочої довжини).

Допускається застосовувати записи з зазначенням номерів позицій типу:

Гайки ГОСТ 5915-70

М12-6H.5

М14-6H.5 і т.д.

Послідовність виконання складального кресленика го-

тового виробу

Треба ознайомитись з виробом (рис. 21), розібрати його на складові частини та скласти його. За допомогою технічного паспорту з’ясувати

призначення – це циліндр гальмівний для малогабаритних автомобілів.

Рисунок 21 – Наочне зображення циліндра гальмівного

20

Він складається з чавунного корпусу 1 (рис. 22), закритого гумовим

чохлом 4. В середині корпуса розміщується поршень 2, штовхач 3, пру-

жина 6 та манжети 7. Зовні до корпусу пригвинчений штуцер 5, призна-чений для прокачки гальмівної гідросистеми (видалення повітря з тру-

бопроводів та циліндру).

При натисканні на гальмівну педаль рідина під тиском подається всередину корпуса і штовхає поршень 2, який через запресований у нього

штовхач 3 передає зусилля на гальмівні колодки. Для попередження за-бруднення робочої поверхні циліндру служить гумовий чохол 4, стійкий

до мастила та гальмівної рідини.

Пружина 6 підтримує поршень 2 у робочому стані після завершення гальмування. Ущільнення поршня забезпечується двома стандартними

гумовими кільцями 7, для яких на поршні виконана колова прорізь. Після ознайомлення з вузлом, послідовністю його збирання та роз-

бирання приступають до виготовлення ескізів.

Рисунок 22 – Циліндр гальмівний у розібраному виді

Послідовність виконання ескізу:

– деталь умовно ділиться на прості складові геометричні фігури;

– обирається головний вид деталі таким чином, щоб була повністю

виявлена її форма при мінімальній кількості зображень; – обирається формат, наноситься на нього рамка і у правому ниж-

ньому кутку виділяється місце для основного напису;

– послідовно заповнюються всі види зображеннями, починаючи з осьових та центрових ліній і додержуючись пропорцій та проекційного

зв’язку зображень; – виконуються корисні розрізи, перерізи, місцеві та додаткові види,

виносні елементи та ін.;

21

– малюються виносні і розмірні лінії (не обмірюючи деталі!) та на-носяться знаки шорсткості поверхонь;

– виконується обмір деталі і проставляються всі розміри, значення шорсткості та норми відхилення поверхонь;

– заштриховуються зображення на розрізах та перерізах;

– добавляються технічні вимоги і заповнюється основний напис. Виконання ескізів деталей циліндра гальмівного:

– найскладніша деталь корпус (рис. 23) це ливарний виріб, який має форму циліндра, поєднаного з прямокутною призмою. В циліндрі виконана порожнина діаметром 40 мм (шорсткість Ra1.25) для переміщення поршня. У призмі, для кріплення виробу до авто, є заокруглений край, з отвором ді-аметром 14 мм. На другому краю крізь призму до порожнини циліндру

проходять два отвори з наріззю. Через один отвір гальмівна рідина подається в порожнину, а через другий – проводиться прокачка гідросистеми. Голо-

вний вид – фронтальний розріз через порожнину та місце кріплення. Вид

зверху доповнений місцевим розрізом, на якому видно з’єднання нарізєвих

отворів з порожниною. Вид зліва також має місцевий розріз пояснюючий

форму канавки заокруглення. Окремо виноситься у збільшеному виді зо-

браження канавки для чохла. На ньому проставляються розміри та шорст-кість поверхонь, які обмежують канавку. Ескіз виконується на форматі А3;

– поршень, штовхач та штуцер (рис. 24, 25, 27) це деталі обертання і для розуміння їх форми досить лише одного, правильно вибраного, голо-

вного виду – віссю горизонтально. Для зручності проставлення розмірів, зображення поршня (рис. 24) виконано у повному фронтальному перерізі. Штовхач (рис. 25) не має порожнин, на головному виді зображають таким

чином, щоб було видно форму пазу без використання розрізу. Зображення доповнюють виносним елементом канавки для виходу шліфувального

круга. Штуцер (рис. 27) має шестигранну голівку і циліндричні отвори

вздовж і впоперек його осі. Зображення на головному виді виконують, та-ким, щоб були видимі три грані голівки і (для виявлення форми отворів) використовують фронтальний розріз , який суміщають з половиною виду

по осі симетрії. Зображення доповнюють виносним елементом, на якому

проставляються розміри отворів. Ескізи виконуються на ф. А4;

– зображення пружини виконується в одній проекції на форматі А4

(рис. 28);

– на всіх ескізах добавляються технічні вимоги та заповнюється основний напис за ГОСТ 2.104-69.

Після виконання всіх ескізів на форматі А4 складається специфіка-ція (рис.29) відповідно до ГОСТ 2.106-96 і будується складальний крес-леник (рис. 30).

22

Рисунок 23 – Ескіз ливарного виробу «Корпус»

23

Рисунок 24 – Ескіз точеної деталі «Поршень»

24

Рисунок 25 – Зображення точеної деталі «Штовхач»

25

Рисунок 26 – Зображення тіла обертання Чохол»

26

Рисунок 27 – Ескіз точеної деталі з шестигранником «під ключ»

27

Рисунок 28 – Ескіз конічної пружини

28

Складальний кресленик

Деталі

Перевірив

Розробив

Кільце 036- 040- 25- 1

ГОСТ 9833- 73

1

Документація

1 1Корпус

Чохол

Штуцер

2 АІКГ. 240365. 002 Поршень 1

1

3 1

АІКГ. 240365. 004

АІКГ. 240365. 0055

Стандартні вироби

7

АІКГ. 240365. 006

Позначення Найменування

АІКГ. 240365. 000 СБ

2

Архіпов О.В.

Підпис№ докум

Н.контр

Циліндр гальмовий

Літера

ХНАДУ

Аркушів

04.11.2013 1

Аркуш15.10.2013

АІКГ. 240365. 000

Прим.

6 1

1

АІКГ. 2401365. 003 Штовхач

АІКГ. 240365. 001

Пружина

Формат

Зона

Поз.

4

Кільк.

Затв.

Петров В.В.

Дата

Нач.від.

Зм. Арк.

Рисунок 29 – Специфікація циліндра гальмового

29

Рисунок 30 – Складальний кресленик циліндра гальмового

30

ТЕМА 2. ДЕТАЛЮВАННЯ

Процес розробки креслеників деталей по складальному кресленику

називається деталюванням.

Обсяг завдання – виконання креслеників трьох-п'яти деталей за креслеником загального вигляду, запропонованих викладачем та побу-

дова на кресленику деталі типу «корпус» її аксонометричного зобра-ження (вид аксонометрії студенти обирають самостійно).

В цих методичних вказівках надаються короткі відомості про деякі конструктивні елементи, якими можна користуватися при роботі над кре-слениками, приклади креслеників деяких елементів складових частин зу-

бчастих передач, пружин та перелік стандартів ЄСКД і ДСТУ, які вико-

ристовуються в курсі машинобудівного креслення, Вміння читати кресленики має величезне навчальне значення. В

учбових закладах читання креслеників супроводжується його повним або

частковим деталюванням.

Тільки за допомогою деталювання можна визначити наскільки

правильно і повно студент освоїв навчальний матеріал, як уявляє форму

окремих деталей. З тим, складаючи робочі кресленики деталей, студент укріплює свої знання по всьому курсу машинобудівельного креслення.

Читання складальних креслеників здійснюють у наступній послі-довності:

– за основним написом складального кресленика з’ясовують назву

виробу, масштаб зображення, за описом та технічними умовами розкри-

вають призначення виробу і його принципову будову;

– визначають всі, які є на кресленику, види, розрізи, перерізи та їх при-

значення, з’ясовують напрями проекціювання місцевих та додаткових видів. – за специфікацією з’ясовують назви, а за креслеником – форму,

взаємне положення та призначення складових частин виробу;

– зображення деталей знаходять спочатку на тому виді, де стоїть номер її позиції, а потім на решті видів (з’ясуванню форми сприяють однакові нахил і густота штриховки на зображеннях однієї і тієї ж деталі на розрізах та перерізах);

– з’ясовують характер з’єднання окремих деталей між собою. Для рознімних з’єднань знаходять усі кріпильні деталі. Для не рознімних

з’єднань (зварних, клепаних, паяних) визначають кожний елемент та місця їх з’єднання. Для рухомих з’єднань з’ясовують, які деталі переміщуються та по яких поверхнях здійснюються їх спряження з іншими деталями;

– визначають послідовність складання та розбирання виробу.

31

Така послідовність читання складального кресленика дає змогу

з’ясувати будову виробу, принцип його роботи та призначення. Але го-

ловне місце при читанні складального кресленика займає вивчення фо-

рми кожної окремої деталі як головного засобу для з’ясування усіх інших

питань, пов’язаних з читанням креслеників.

Щоб уявити форму деталі, зображеної на складальному кресленику,

треба вивчити усі її види, розрізи та перерізи. При цьому обов’язково слід

зіставити контури деталі на всіх її зображеннях.

При виконанні креслеників окремих деталей не слід сліпо копіювати,

як кількість видів, так і головний вид зі складального кресленика. На складальному кресленику деталей багато і їх види розташовані не завжди

так, як це потребує кресленик кожної окремої деталі. Тому для кожної де-талі треба окремо визначати головний вид (спереду), кількість других видів, розрізів, перерізів та інших умовностей, які вивчались при виконанні ескізів (креслеників) проекційного та машинобудівельного креслення.

Для деталювання кресленика загального виду необхідно:

– знайти всі зображення деталі, для якої складається кресленик;

– назначити їй головне зображення, яке надає найбільш повну уяву

про форму. Деталі, які обмежені поверхнями обертання (вали, осі, штуцери,

втулки, пробки, колеса і т. п.), розміщують так, щоб їх вісь обертання була на кресленику горизонтальна. Для деталей, які мають симетричну форму,

оптимальним являється зображення в поєднанні виду та розрізу. Для дета-лей типу шківів, зубчатих коліс, головне зображення повний фронтальний

розріз. Деталі, які виготовляються за допомогою ливарного виробництва з наступною механічною обробкою, зображують так, щоб основну оброб-

лену поверхню (як правило, привальну) було розміщено горизонтально;

– довести число зображень до мінімуму, але яке б забезпечувало

повне уявлення про деталь. При виконанні креслеників дуже важливо

додержуватись проекційного зв'язку між зображеннями, ширше викори-

стовувати місцеві види, половини симетричних зображень, необхідні перерізи та виносні елементи;

– обрати масштаб основних зображень залежно від складності та величини деталі, а також масштаби додаткових зображень;

– для кожної деталі встановити найменший формат згідно ГОСТ

2.301-68;

– виконати компонування формату А1 або А2 залежно від обсягу за-вдання.

Питання про кількість зображень, їх зміст, взаємне положення, масштаб вирішують комплексно, виходячи з умови зручності користу-

вання креслеником та легкості його читання.

32

Починають кресленик з нанесення осьових ліній. Далі тонкими лі-ніями викреслюють контури деталі, виконують необхідні розрізи та пе-рерізи, наносять виносні та розмірні лінії і позначають шорсткість пове-рхонь згідно ГОСТ 2.309–73.

Після всього виконують штриховку на розрізах та перерізах і на-водять кресленик чіткими лінями, суворо видержуючи їх тип згідно

(ГОСТ 2.303 – 68; ДСТУ ISO 128-24:2005) не допускаючи перетину на-писів. Написи та цифри виконують креслярським шрифтом (ГОСТ

2.304–81; ДСТУ ISO 3098-0:2006).

Далі заповнюють основний напис де вказують найменування деталі, масштаб, марку матеріалу та його стандарт. У додатковій графі (над ос-новним написом) записують найменування завдання: «Деталювання». У

графі «Підпис» ставлять власний підпис чорнилами.

Студенти повинні показати своє вміння у виконанні робочих крес-леників деталей, легких для читання, наочних та повних, у розумінні нанесення розмірів, знаків шорсткості, відхилення форми, використання різноманітних прийомів, умовностей.

Конструктор повинен правильно погоджувати в деталях різні, часто

суперечливі вимоги: коли деталі повинні бути простими, але виконувати

складну роботу; легкими за вагою, але достатньо міцними та надійними в роботі; нескладними у виготовленні (значить і дешевими).

Ці ж вимоги ставляться при виконанні креслеників вузлів, виробів та окремих деталей. При читанні складального кресленика треба добре знати

спрощення й умовності. На складальних креслениках допускається не по-

казувати фаски, заокруглення, проточки, заглиблення, виступи, жолобки,

зазори між стержнем і отвором. За ГОСТ 2.315-68 з'єднання болтом, гвин-

том і шпилькою зображуються спрощено. У цьому випадку довжина нарізі показується по всій довжині стержня (рис. 31, а), а на виді, перпендикуля-рному торцю стержня шпильки (болта), нарізі і фаски не зображають.

На робочих креслениках деталей необхідно зображати всі фаски,

жолобки й закруглення. Так, наприклад, отвір під шпильку зображають з конічним заглибленням (кут 120

0), фаскою (z х 45

0) і недорізом ∆=(l2-l1),

розміри яких залежать від кроку нарізі (рис. 31, б).

Розміри фаски та недорізу беруть з довідникової літератури [1, 4].

Завдання виконується на форматі А1, поділеному на менші фор-

мати, згідно рисунку 32. Кожен формат, згідно ГОСТ 2.104-68 форма 1

(для креслень та схем), має свою рамку, яка обмежує поле кресленика, і свій основний напис.

33

а) б)

Рисунок 31 – Зображення шпилькового з’єднання: а) – спрощене на складальних креслениках;

б) – зображення гнізда під шпильку без спрощень

Кресленик кожної деталі повинен повністю визначати її геометри-

чну форму. На нього слід нанести розміри, необхідні для її виготовлення та контролю, умовні позначення шорсткості та граничні відхилення фо-

рми і розташування поверхонь. Усі кресленики загального виду для деталювання виконано у пев-

ному масштабі, тому розміри деталей слід вимірювати безпосередньо на кресленику завдання вимірювачем, або масштабною лінійкою, врахову-

ючи при цьому вказаний масштаб.

Рисунок 32 – Приклад поділення формату для деталювання

34

Для визначення розмірів елементів під стандартні вироби (напри-

клад, болти, гвинти, гайки, штифти, шпильки, шпонки, підшипники і т. п.) необхідно користуватися специфікацією, де приведено позначення цих деталей, та довідковою літературою.

Вказівки до нанесення розмірів

Нанесення розмірів один з найбільш відповідальних етапів розро-

бки креслеників, який виконується згідно з вимогами ГОСТ 2.307-2011.

Оскільки розмірне число визначається обміром деталей на кресле-нику загального виду, необхідно узгоджувати одержане значення з чис-лами, які рекомендовано ГОСТ 6636-59, а також ГОСТ 8908-81, тобто з нормальними лінійними розмірами, кутами та ухилами. Конусність та кути конусів узгоджують з ГОСТ 8593-81. Особливу увагу звертають на розміри та параметри шорсткості спряжених елементів деталей.

Загальна кількість розмірів на кресленику повинна бути мінімаль-ною, але достатньою для виготовлення та контролю деталі. Розміри од-

ного й того ж елемента на різних зображеннях повторювати не дозволя-ється. Розміри, що відносяться до одного й того ж конструктивного

елемента (паза, виступу, отвору і т.п.), рекомендовано групувати в од-

ному місці, розміщуючи їх на тому зображенні, на якому геометричну

форму даного елемента показано най більш повно.

Зовнішні та внутрішні розміри слід групувати окремо. Розмірні лінії переважно наносять зовні контуру зображення. Мінімальні відстані між

паралельними розмірними лініями 7 мм, а між розмірною лінією та кон-

туром деталі 10 мм.

Вибір та позначення шорсткості поверхонь

Вимоги до шорсткості поверхонь встановлюють виходячи з функці-онального призначення поверхні для забезпечення заданої якості виробів.

Шорсткість поверхні встановлюють шляхом вказівки базових до-

вжин, на яких визначають параметри, і одного або декількох параметрів шорсткості: Ra – середнє арифметичне відхилення профілю; Rz – середня висота нерівностей за десятьма точками.

Шорсткість поверхонь деталей і правила їх нанесення на креслениках

встановлює ГОСТ 2.309-73 із зазначенням відповідних числових значень параметрів відповідно ГОСТ 2789-73.

Шорсткість поверхні, вид обробки якої не вказується, позначаються знаком, наведеним на рисунку 33, а. Шорсткість поверхні, яка повинна бути

отримана видаленням шару матеріалу, наведена на рисунку 33, б.

35

а) б) в)

Рисунок 33 – Знаки для позначення шорсткості поверхні залежно від виду її обробки:

Шорсткість поверхні, яка утворюється без видалення шару матеріалу

(лиття, кування, прокатка, штампування), наведена на рисунку 33, в Структура позначення шорсткості поверхні за ГОСТ 2.309-73 на-

ведена на рисунку 34.

Рисунок 34 – Структура позначення шорсткості поверхні

На зображенні виробів знаки шорсткості розміщують як можна бли-

жче до розмірної лінії. Якщо для цього недостатньо місця, позначення шор-

сткості допускається наносити на розмірні лінії, розривати виносну лінію

або наносити на полицях-виносках, які закінчуються стрілкою до поверхні. Якщо недостатньо місця, допускається наносити позначення на роз-

мірних лініях або на їх продовження, а також розривати виносну лінію (рис. 35). Позначення шорсткості, однакової для всіх поверхні виробу, розміщу-

ють у правому верхньому куті кресленика (рис. 36). Інші випадки позна-чення шорсткості показані на (рис. 37, 38). Розміри знака, взятого в дужки,

повинні бути однаковими з розмірами знаків, що нанесені на зображенні. Значення шорсткості поверхонь деталей можна підібрати за таб-

лицями 1, 2.

36

Рисунок 35 – Нанесення позначень шорс-ткості поверхонь на зображенні виробів

Рисунок 38 – Позначення шорсткості поверхонь, які не обробляються за да-

ним креслеником

Рисунок 36 – Позначення шорсткості, однакової для всіх поверхонь виробу

Рисунок 37 – Позначення загальної шорс-ткості поверхонь, крім зазначених на зо-

браженні деталі

Таблиця 1 – Параметри шорсткості поверхонь типових деталей

Елементи деталі Ra, мкм Неробочі контури деталей. Очищені поверхні відливків, поверхні кова-них та штампованих деталей

50

Отвори для проходу кріпильних деталей, які мають діаметр вищий 20 мм.

Виточки, проточки. Підошви станин корпусів. 25

Внутрішній діаметр шліцьових з'єднань (при центруванні по D і b). Вільні не спряжені поверхні валів, муфт, втулок. Отвори під кріпильні деталі

12.5

Торці валів, втулок, фаски, неробочі поверхні зубчастих коліс, зірочок,

шківів, маховиків, важелів. Шестигранники, чотиригранники, лиски,

днища шпонкових пазів. 6.3

Канавки під ущільнювальні гумові кільця торцевих з'єднань. Опорні площини під гайки та головки болтів. Торці пружин стиснення. Робочі грані шпонкових пазів. Різьби. Герметичні стикування з прокладкою.

3.2

Поверхні осей для ексцентриків. Поверхні направляючих по типу «лас-тівчин хвіст». Робочі поверхні зубів циліндричних та конічних зубчастих

коліс, рейок, зірочок. Упорні бортики нерухомих циліндричних з'єднань (робочі поверхні). Торці заплечиків валів та корпусів під підшипники

кочення. Посадочні поверхні змінних деталей. Канавки шківів.

1.6

37

Посадочні поверхні валів та отворів корпусів під підшипники кочення. Робочі поверхні кулачків, копірів. Зовнішній діаметр шліцьових з'єднань (при центруванні за D), внутрішній діаметр шліцьових з'єднань (при

центруванні за d), бокові грані шліцьових з'єднань. Робочі поверхні зубів

черв'ячних коліс та черв'яків. Ущільнення поверхонь ніпелів, штуцерів і т. п. Вкладиші підшипників ковзання.

0.8

Поверхні дзеркал циліндрів, що працюють з гумовими манжетами. По-

верхні тертя навантажених деталей. Робочі шийки розподільних валів.

Храпові колеса (робочі поверхні зубів). Деталі управління, рукоятки.

Маховички. Поршневі гільзи. Поверхні валів під сальники та манжети.

0.4

Золотники, циліндри, які працюють з поршневими кільцями. 0.2

Кулачки, шийки колінчастих валів. 0.1; 0.05

Поверхні оптичних стінок. 0.025;

0.01

Таблиця 2 – Параметри шорсткості поверхонь в залежності від обробки

(а – грубої чи попередньої, б – чистової, в – тонкої)

38

Значення допусків форми та розташування поверхонь

Допуски форми та розташування поверхонь вказують на кресле-нику тільки у тому випадку, якщо вони необхідні за функціональними та технологічними вимогами. Позначення (знаки) деяких допусків форми та розташування поверхонь за ГОСТ 2.308–2011 наведені у таблиці 3.

Таблиця 3 – Знаки позначень допусків форми та розташування поверхонь

Відповідні дані про допуски указують у прямокутній рамці, яка

виконується тонкими лініями і поділена на дві чи три частини, у яких

розміщують: у першій – знак, у другій – числове значення допуску, в мм,

що обирається за ГОСТ 2.4643–81, у третій – літерне позначення бази/баз (рис. 39). Висота цифр, літер і знаків повинна дорівнювати розміру

шрифту розмірних чисел h. Рамку з'єднують з елементом, до якого від-

носиться допуск, тонкою лінією, що закінчується стрілкою.

а) б) в) г)

Рисунок 39 – Приклади проставляння знаків:

а) та б) – позначення допусків форми; в) та г) розташування поверхонь

Конструктивні елементи деталей

При конструюванні виробів широко застосовують такі типові елементи, як фаски, галтелі, канавки, рифлення. Розглянемо їх призна-чення та форми.

ФАСКИ І ГАЛТЕЛІ. Усі зовнішні та внутрішні кути деталей по-

винні бути наділені фасками або галтелями. Фаски звичайно виконують під кутом 45°. Катет z = 0,1D, де D діаметр циліндра. Значення z округ-ляють до стандартних розмірів: z = 0.2; 0.25; 0.5; 0.8; 1; 1.2; 1.6; 2; 2.5; 3;

4; 5. Для радіусів галтелей можна користуватися цим же рядом чисел.

39

КАНАВКИ для виходу шліфувального круга (рис. 40). Глибина канавок декілька десятих міліметра. На основному зображенні канавки

показують спрощено, а їх дійсні форми та розміри виявляють виносним

елементом (табл. 4 та 5).

а) б) в)

Рисунок 40 – Приклади канавок: а) при шліфуванні по циліндру;

б) при шліфуванні по торцю; в) при шліфуванні по циліндру і торцю

Таблиця 4 – Канавки для виходу шліфувального круга при плоскому

шліфуванні (за ГОСТ 8820–69)

Для метричної нарізі розміри проточки визначаються її кроком.

На креслениках (зокрема на креслениках загального виду) можна не вказувати значення великих кроків метричної нарізі (дрібні завжди дають у позначенні). Їх величини подано у таблиці 6.

Також не легко визначити діаметр і крок трубної нарізі по її умов-

ному позначенні ці данні наведені у таблиці 7.

40

Таблиця 5 – Канавки для виходу шліфувального круга при круглому

шліфуванні (за ГОСТ 8820–69)

41

Таблиця 6 – Великі кроки метричної нарізі, мм (за ГОСТ 9150–2002)

Нарізь, d 6 8 10 12 (14)

16

(18)

20

(22)

24

(27)

30

(33)

36

(39)

42

(45)

48

(52)

56

(60)

64

(68)

Крок, P 1 1,25 1,5 1,75 2 2,5 3 3,5 4 4,5 5 5,5 6

Таблиця 7 – Діаметри та крок трубної нарізі (за ГОСТ 6367-73)

Нарізь в``

діаметр, мм

1/8

9,728

1/4

13,157

3/8

16,662

1/2

20,955

5/8

22,911

Крок, н\``

крок, мм

28 ниток

0,907

19 ниток

1,337

19 ниток

1,337

14 ниток

1,814

14 ниток

1,814

Нарізь в``

діаметр, мм

3/4,

26,441

7/8,

30,201

1

33,249

1 1/8

37,897

1 1/4

41,910

Крок, н\``

крок, мм

14 ниток

1,814

14 ниток

1,814

11 ниток

2,309

11 ниток

2,309

11 ниток

2,309

Нарізь в``

діаметр, мм

1 3/8

44,323

1 1/2

47,803

1 3/4

53,746

2

59,614

2 1/4

65,710

Крок, мм 2,309 2,309 2,309 2,309 2,309

Нарізь в``

діаметр, мм

2 1/2

75,184

2 3/4

81,534

3

87,884

3 1/4

93,98

3 1/2

100,33

Крок, мм 2,309 2,309 2,309 2,309 2,309

Нарізь в``

діаметр, мм

3 3/4

106,68

4

113,03

4 1/2

125,73

5

138,43

6

163,83

Крок, мм 2,309 2,309 2,309 2,309 2,309

Крок трубної нарізі від одного дюйма і вище дорівнює 11 ниткам на дюйм, довжини 25,4:11=2,309 мм. В чисельнику показано розмір нарізі в дюймах в знаменнику в мм.

Форма і розміри проточок та фасок для виходу нарізного інстру-

менту для метричної, трубної циліндричної, трубної конічної, конічної дюймової та трапецієвидної нарізі подані у таблиці 8 (за ГОСТ 10549–80).

Допускається застосовувати розміри проточок за ГОСТ 271148–86.

42

Таблиця 8 – Розміри проточок і фасок для виходу нарізного інструмента,

нарізь метрична, мм

43

Продовження таблиці 8 – нарізь трубна циліндрична

44

Продовження таблиці 8 – нарізь трубна конічна

Продовження таблиці 8 – нарізь конічна дюймова (див. рис. до труб. конічної нарізі)

45

Продовження таблиці 8 – нарізь конічна дюймова

46

КАНАВКИ під ущільнюючі кільця наведені в (табл. 9). Їх викори-

стовують для фетрового або повстяного сальникового кільця з перерізом

прямокутної форми

Таблиця 9 – Канавки під ущільнюючі кільця

КАНАВКИ для манжетних ущільнень (табл. 10). Їх застосовують

для ущільнення поршнів, плунжерів, скалок.

Таблиця 10 – Канавки для манжетних ущільнень

47

ПРОТОЧКИ під замкові кільця. Їх застосування проілюстровано на рисунку 41. Розміри проточок під замкові кільця приведено в табл. 11.

а) б)

Рисунок 41 – Приклад застосування проточок під замкові кільця: а) – на валу; б) – у отворі

Таблиця 11 – Проточки під замкові кільця

ПАЗИ на валах під стопорні шайби. Стопорні багато-лапчасті шайби за ГОСТ 11872-73 призначено для стопоріння круглих шліцьових гайок (рис. 42, а). Пази під них рекомендовано оформлювати, як показано на рисунку 42 б.

48

а) б)

Рисунок 42 – Приклад застосування багато лапчастої стопорної шайби: а) –

зображення з’єднання; б) – кресленик пазу

Розмір l обчислюють з виразу l = d – 3.5, де d – розмір діаметра різьби. Вихід дискової фрези можна прийняти D фр. = 60...75 мм. Вели-

чину розміру ширини паза b обирають в залежності від діаметра нарізі d

(табл. 12).

Таблиця 12 – Розміри пазів під стопорні шайби

d 12…14 Від 16 до 30 Від 33 до 45 Від 48 до 64

b 4.2 5.3 6.3 8.4

Щоб запобігти пригонці торців призматичних шпонок, довжину

паза l’ на валу роблять на (0,5...1) мм більше довжини шпонки l. Це слід

ураховувати при виконанні креслеників (рис. 37).

а) б)

Рисунок 43 – Елементи шпонкових з'єднань: а) – призматичних; б) – сегментних

Шпонки входять у паз маточини так, що між верхньою гранню

шпонки і днищем паза залишається зазор s. Оформлення креслеників

шпонкових пазів та їх розмірів показано (рис. 44, а) під призматичну

шпонку, а на (рис. 44, б) під сегментну.

49

а) б)

Рисунок 44 – Оформлення креслеників пазів:

а) – під призматичну шпонку; б) – під сегментну шпонку

Переріз вала (рис. 45, а) і переріз маточини (рис. 45, б) ідентичні для обох видів шпонок. Якщо паз під призматичну шпонку прорізано на вихід

у торець вала, то слід проставити розмір d-t (рис. 45, а). У решті випадків

(в закритих глухих пазах) перевагу віддають розміру t. Розміри перерізів пазів (за ГОСТ 23360-78) приведено у таблицях 13 та 14.

а) б)

Рисунок 45 – Зображення перерізів для шпонкових з’єднань: а) – на валах; б) – на маточині

50

Таблиця 13 – Розміри пазів під сегментні шпонки

Таблиця 14 – Розміри перерізів пазів під призматичні шпонки

51

Продовження таблиці 14

РИФЛЕННЯ застосовують для усунення прослизування пальців

руки при загвинчуванні деталі. На кресленику вказують тип рифлення (пряме чи сітчасте), його крок і номер стандарту. Крок рифлення зале-жить від ширини і діаметра поверхні (табл. 8).

Таблиця 8 – Рифлення пряме та сітчасте

Кресленики пружин

Усі правила зображення пружин установлює ГОСТ 2.401-68. При

кресленні гвинтових пружин стискання з числом витків більше за чотири

показують з кожного кінця пружини один - два витка, крім опорних. Для створення опорних витків стискують цілий виток, або 3/4 витка (рис. 46).

52

На робочому кресленику розміщують діаграму дослідження, яка демон-

струє залежність деформації Н від сили Р. На навчальних креслениках

числові значення цих величин не ставлять, крім значення Н0.

Рисунок 46 – Зображення пружини

Під зображенням пружини вказують технічні вимоги (див. рис. Д.2.1, де: п – число робочих витків; п1 – повне число витків, що дорівнює (п +1.5…2); l – довжина розгорнутої пружини, яка обчислюється за фор-

мулою (l ≈ 3.2Dо n1). На робочому кресленні пружини стиснуті витки

зображують, керуючись даними, приведеними на рис. 46. Основи конструювання ливарних деталей

Литі деталі звичайно мають формівні ухили, але на кресленні їх не зображують, роблять запис у технічних вимогах: формівні ухили 2 . . .4° .

Якщо є конструктивні ухили, їх доцільно вказувати на кресленні. Спряження стінок з фланцями рекомендується виконувати, як по-

казано на рис. 47. Тут S0 = 0.5(S + s).

При однаковій товщині стінок радіус їх спряження R = 0.5s. Форми

спряження стінок з приливами показано на рис. 48.

Приливи з'єднані зі стінками заокругленням радіусами R = 2s (рис. 48, а). Радіус приливів залежить від діаметра нарізі d. На плані спря-ження виконують радіусами R = (3...5)s.

Ці радіуси потрібно узгодити з найближчими стандартними роз-мірами: R = 1, 2, 3, 5, 8, 10, 15, 25.

Переважний радіус переходів на креслениках, як правило, не про-

ставляють, а вказують його в технічних вимогах (наприклад: не вказані радіуси 6 мм). Для закруглених кутів найбільш поширені радіуси вка-зують у тому ж місці (наприклад: не вказані ливарні радіуси 2…3 мм).

53

Рисунок 47 – Спряження стінок з фланцями;

а) б)

Рисунок 48 – Спряження стінок з приливами:

а) – фронтальний переріз; б) – в плані

Для збільшення жорсткості та міцності литих деталей застосовують ребра жорсткості. Основний розмір ребра товщина s на верхівці. Її зви-

чайно приймають рівною 0.7 товщини основної стінки S (рис. 49). Ста-ндартні формівні ухили при висоті ре-бер h = (20...80) мм дають стовщення ребра до основи на (2…3) мм по обидві сторони. На практиці прийнято попе-речний переріз ребер жорсткості пока-зувати у виді винесеного перерізу біля його головного зображення.

Опорні поверхні під болти, гайки

й шайби показано на (рис. 50, а) та (рис. 50, б). Висота приливу k, як правило, дорівнює (1.5…3) мм. На креслен-

нях цей розмір звичайно не проставляють, але його слід враховувати при

нанесенні розмірів деталі. Це правило відноситься і до розміру h. Він

повинен бути не більше 1/3 висоти головки болта або гайки. Найчастіше h

= 2…4 мм.

а) б)

Рисунок 50 – Опорні поверхні під кріпильні вироби:

а) – на приливах; б) – в заглибленнях

Рисунок 49 – Ребро жорсткості

54

Діаметр отвору D = (2,2...2,4)d, діаметр приливу D1 = (2,3...3)d, де: d

діаметр різьби кріпильної деталі. Одержані при розрахунку значення округляють до цілих чисел. Для болтів з діаметрами вище 10 мм розмір d1

= (d + 2). При необхідності одержання більш точних відомостей слід

звертатися до ГОСТ 11284–75 (Отвори наскрізні під кріпильні деталі. Розміри).

Розміри на ливарних виробах з послідуючою механічною обробкою

виконуються таким чином: необроблені поверхні прив'язують до необ-

роблених одним ланцюгом розмірів, а оброблені до оброблених – другим

ланцюгом і між собою ці ланцюги можуть з’єднуватись тільки одним

розміром в кожному координатному напрямку. Приклад нанесення роз-мірів на ливарному виробі наведено на рис. 51.

Розмірами 5 мм і 175 мм зв’язані необроблені поверхні, розмір 200

мм зв’язує оброблені поверхні. Між собою ці ланцюги поєднуються лише одним розміром 15 мм.

Рисунок 51 – Приклад розміщення розмірів на ливарних виробах ПЕРЕВІРКА ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

Вибір головного виду (найменше число зображень). Масштаби (наявність вибраних масштабів в ГОСТ).

Правильність проставлення розмірів (чи нема повторень). Узгодженість розмірів та шорсткості спряжених поверхонь. Відповідність розмірів нормальному ряду чисел.

Додатки та технічні вимоги.

55

Перевірити заповнення основного напису кресленика, позначення якого повинно бути виконано за зразком:

Приклади виконання креслеників деяких поширених деталей на-ведені на рис. 52-57.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Анурьев В. И. Справочник конструктора машиностроителя. Т. 1, 2 М.:

Машиностроение, 1999.

2. Бабулин Н. А. Построение и чтение машиностроительных чертежей. М. :

Высш. шк., 1987.

3. Левицкий В. С. Машиностроительное черчение. М.: Высш. шк. , 1988.

4. Самохвалов Я.А., Левицкий М.Я., Григораш В.Д. Справочник техника конструктора. Киев: Техника, 1978.

5. Стандарти ЕСКД. (Группы 3,4).

6. Ванін В. В., Перевертун В. В., Надкернична Т. М., Власюк Г. Г. Інже-нерна графіка. – К.: Видавнича група BHV, 2009. – 400 c.: іл. ISBN

966-552-168-3

56

Рисунок 52 – Зразок з ображення пружини

57

Рисунок 53 – Зразок зображення колеса зубчатого

58

Рисунок 54 – Зразок зображення рейки

59

Рисунок 55 – Зразок зображення черв’яка

60

Рисунок 56 – Зразок зображення колеса черв’ячного

61

Рисунок 57 – Зразок зображення колеса зубчатого конічного

62

ПЕРЕЛІК СТАНДАРТІВ МАШИНОБУДІВНОГО КРЕСЛЕННЯ

Стандарт Найменування Основні положення

ГОСТ 2.101-68 Види виробів

ГОСТ 2.102-68 Види та комплектність конструкторських документів

ГОСТ 2.103-68 Стадії розробки

ГОСТ 2.104-68 Основні написи

ГОСТ 2.106-68 Текстові документи (п. 1)

ГОСТ 2.109-73 Основні вимоги до креслень Загальні правила виконання креслеників

ГОСТ 2.301-68 Формати

ГОСТ 2.302-68 Масштаби

ГОСТ 2.303-68 Лінії ГОСТ 2.304-81 Шрифти креслярські ГОСТ 2.305-2008 Зображення, види, розрізи та перерізи

ГОСТ 2.306-68 Позначення графічних матеріалів

ГОСТ 2.307-2011 Нанесення розмірів та графічних відхилень (частина 1)

ГОСТ 2.308-2011 Указание на чертежах допусков формы и расположения поверхностей

ГОСТ 2.309-73 Позначення шорсткості поверхонь ГОСТ 2.311-68 Зображення нарізі (різьб)

ГОСТ 2.312-72 Умовні зображення та позначення швів зварювальних

з’єднань ГОСТ 2.315-68 Зображення спрощені та умовні кріпильних з’єднань ГОСТ 2.316-2008 Правила нанесення написів, технічних вимог і таблиць ГОСТ 2.317-2011 Аксонометричні проекції ГОСТ 2.318-81 Правила спрощеного нанесення розмірів отворі

Правила виконання креслеників різноманітних виробів

ГОСТ 2.401-68 Правила виконання креслеників пружин

ГОСТ 2.402-68 Умовні зображення зубчатих коліс, рейок, черв’яків і зірочок

ланцюгових передач

ГОСТ 2.403-75 Правила виконання креслеників циліндричних зубчатих коліс ГОСТ 2.404-75 Правила виконання креслеників зубчастих рейок

ГОСТ 2.405-75 Правила виконання креслеників конічних зубчатих коліс ГОСТ 2.406-75 Правила виконання креслеників циліндричних черв’яків та

черв’ячних коліс ГОСТ 2.408-68 Правила виконання робочих креслеників зірочок приводних

роликів і втулкових ланцюгів

ГОСТ 2.409-74 Правила виконання креслеників зубчастих з’єднань ГОСТ 2.420-69 Спрощене зображення вальниць кочення на складальних

креслениках

ГОСТ 2.421-75 Правила виконання робочих креслеників зірочок для плас-тинчатих ланцюгів

63

Для приміток

64

Навчальне видання

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ до самостійної роботи з інженерної графіки за темами

«Складальний кресленик»,«Деталювання» для студентів технічних спеціальностей

Укладачі: АРХІПОВ Олександр Володимирович

КОВАЛЬОВА Яна Анатоліївна, ПЛИГУН Віктор Іванович

Відповідальний за випуск О.В. Черніков

Авторська редакція Комп’ютерна верстка В.І. Плигуна

План 2014 р. . Поз. . Підписано до друку . .2013р. Формат 60x84 1/16. Папір офсетний.

Гарнітура Times New Roman. Віддруковано на різографі. Ум. друк. арк. 4,0. Обл.-вид. арк. 4,4.

Зам. № / . Тираж 100 прим. Ціна договірна.

ВИДАВНИЦТВО

Харківського національного автомобільно-дорожнього університету

Видавництво ХНАДУ, 61002, м. Харків – МСП, вул. Петровського, 25.

Тел./факс: (057)700-37-03, е-mail: rio@khadi.kharkov.ua

Свідоцтво Державного комітету інформаційної політики, телебачення та

радіомовлення України про внесення суб’єкта видавничої справи

до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів

видавничої продукції, серія ДК №897 від 17.04.2002 р.