24 грудень 2017 р. У НОМЕРІ · АГРОСВІТ № 24, 2017 обумовлена...

У НОМЕРІ:Могилова М. М.Об'єктивність оцінки сільськогосподарського майнав забезпеченні удосконалення економічних відносин ............ 3Прощаликіна А. М., Дудник О. С.Зарубіжний досвід державної підтримки суб'єктівмалого аграрного підприємництва та можливості йогозастосування в Україні ...................................................................... 9Рудич О. О.Теоретичні засади механізму управління ризикамисільськогосподарських підприємств ........................................... 15Грещук Г. І.Організаційно-економічні засади розвиткуземлевпорядного проектування у сільському господарстві .... 20Смага І. С.Формування нормативної диференціальної земельної рентита рентного доходу при вирощуванні зернових культур .......... 26Гадзало А. Я.Сучасний стан охорони навколишнього природногосередовища як результативність державного регулюванняекологічної політики України ......................................................... 34Радько В. І., Бідула П. П.Організаційно-методичні підходи до оцінки конкурентнихпереваг підприємств молокопереробної галузі .......................... 38Тульчинська С. О., Кириченко С. О., Бут А. В.Заходи подолання проблем національних підприємствпри здійсненні зовнішньоекономічної діяльності .................. 44Горошко К. О., Аляб'єва О. М.Річковий транспорт як вирішення проблем "зерновоїлогістики" ............................................................................................ 49Демчишак Н. Б., Черепаня І. Р.Інструменти фінансового регулювання розвиткуінформаційно-комунікаційних технологій як чинникапідвищення конкурентоспроможності економіки України ..... 53Сєвідова І. О.Деpжaвне pегулювaння гaлузевoгo pинку oвoчевoїпpoдукцiї ............................................................................................. 60Красовська О. Ю.Класифікація маркетингових активів підприємства .............. 66Чавичалов І. І.Навчання як соціальний метод розвитку управлінськогоперсоналу підприємства ................................................................. 72Куракіна Ю. О.Оцінка економічного ефекту від використання власнихкоштів підприємств регіону з урахуванням динаміки їхфінансового стану в контексті державного управління ....... 77

№ 24 грудень 2017 р.

Журнал засновано у січні 2001 року. Виходить 2 рази на місяць.

© АгроСвіт, 2017

ЧЛЕНИ РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ:Бистряков І. К., д.е.н., професор, завідувач відділу, ДУ

Інститут економіки природокористування та сталого роз-витку НАН України»

Васильєва Н. К., д.е.н., професор, завідувач кафедри,Дніпропетровський державний аграрно-економічний уні-верситет

Вініченко І. І., д.е.н., професор, завідувач кафедри,Дніпропетровський державний аграрно-економічний уні-верситет

Гудзинський О. Д., д.е.н., професор, професор кафед-ри, Національний університет біотехнологій і природоко-ристування

Іванюта В. Ф., д.е.н., професор, професор кафедри,Дніпропетровський державний аграрно-економічний уні-верситет

Кадієвський В. А., д.е.н., професор, завідувач кафедри,Державна академіястатистики, обліку і аудиту

Коренюк П. І., д.е.н., доцент, професор кафедри,Дніпропетровський державний аграрно-економічний уні-верситет

Крисанов Д. Ф., д.е.н., професор, провідний науковийспівробітник відділу, ДУ «Інститут економіки та прогнозу-вання» НАН України

Малік М. Й., д.е.н., професор, завідувач відділу, ННЦ«Інститут аграрної економіки НААН України»

Павлова Г. Є., д.е.н., професор, Дніпропетровськийдержавний аграрно-економічний університет

Плаксієнко В. Я., д.е.н., професор, завідувач кафедри,Полтавська державна аграрна академія

Савченко О. Ф., д.е.н., професор, професор кафедри,Полтавський університет економіки та торгівлі

Ульянченко О. В., член.кор. НААН України, д.е.н., про-фесор, професор кафедри, Харківський національний аг-рарний університет ім. В.В. Докучаєва

Чупіс А. В., д.е.н., професор, завідувач кафедри, Сумсь-кий національний аграрно-економічний університет

ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР:Мельник Л. Ю.,

д.е.н., професор, професор кафедри,Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

ВІДПОВІДАЛЬНИЙ СЕКРЕТАР:Кучеренко Г. Б.

ЗАСТУПНИКИ ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА:Федоренко В. Г.,

д.е.н., професор, заслужений діяч науки і технікиУкраїни, академік УАН

Дацій О. І.,д.е.н., професор, заслужений працівник освітиУкраїни

Свідоцтво КВ № 17595-6445ПР від 28.03.2011 рокуISSN 2306-6792

Передплатний індекс: 21847Засновники:

Дніпропетровський державнийаграрно-економічний університет,

ТОВ "ДКС Центр"

Видавець:ТОВ "ДКС Центр"

Адреса редакції:04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 18, к. 29 Телефон: (044) 223-26-28, (044) 537-14-33

Телефон/факс: (044) 458-10-73www.agrosvit.info

E-mail: [email protected]

Передрукування дозволяється лише за згодою редакції.Відповідальність за добір і викладення фактів несутьавтори. Редакція не завжди поділяє позицію авторівпублікацій. За зміст та достовірність реклами несе

відповідальність рекламодавець.

Рекомендовано до друкуВченою радою Дніпропетровського державного

аграрно-економічного університету 21грудня 2017 р.

Підписано до друку 21.12.17 р.Формат 60х84 1/8, Ум. друк. арк. 11,1. Наклад — 1000 прим.Папір крейдований, друк офсетний. Замовлення № 2112/2.

Віддруковано у ТОВ «ДКС Центр»

ІНДЕКСАЦІЯ ВИДАННЯ В НАУКОМЕТРИЧНИХ БАЗАХ:Index Copernicus (IC); SIS; Google Scholar.

Журнал включено до переліку наукових фахових виданьУкраїни, в яких можуть публікуватися результати

дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенівдоктора і кандидата наук з ЕКОНОМІКИ

(постанова президії ВАК України № 1-05/2 від27.05.2009 р., наказ ВАК України № 340 від 21.04.2011 р.«Про внесення змін до переліку наукових фахових виданьУкраїни», наказ Міністерства освіти і науки України

№ 1528 від 29.12.2014)

№ 24 / 2017

CONTENTS:Mogylova M.OBJECTIVITY OF THE AGRICULTURAL PROPERTY ASSESSMENT IN ENSURINGTHE ECONOMIC RELATIONS IMPROVEMENT ................................................................................................................................... 3Proschalykina A., Dudnik O.FOREIGN EXPERIENCE OF STATE SUPPORT OF SMALL AGRICULTURAL ENTREPRENEURSHIPAND ITS APPLICABILITY IN UKRAINE .................................................................................................................................................. 9Rudich O.THEORETICAL BASICS OF THE RISK MANAGEMENT FRAMEWORKAT AGRARIAN COMPANIES .....................................................................................................................................................................15Hreshchuk H.ORGANIZATIONAL AND ECONOMIC PRINCIPLES OF LAND MANAGEMENT PLANNINGIN AGRICULTURE .........................................................................................................................................................................................20Smaga I.FORMATION OF NORMATIVE DIFFERENTIAL LAND RENTAL RATES AND RENT INCOMEIN THE CULTIVATION OF CEREALS ....................................................................................................................................................26Gadzalo A.THE MODERN STATE OF THE ENVIRONMENTAL PROTECTION AS RESULTOF THE STATE REGULATION OF THE ECOLOGICAL POLICY OF UKRAINE .......................................................................34Radko V., Bidula P.ORGANIZATIONAL AND METHODICAL APPROACHESTO ASSESSING THE COMPETITIVE ADVANTAGES OF DAIRY INDUSTRY ENTERPRISES ...............................................38Tylchynska S., Kyrychenko S., But A.MEASURES TO OVERCOME PROBLEMS OF NATIONAL ENTERPRISES IN THE IMPLEMENTATIONOF FOREIGN ECONOMIC ACTIVITY .....................................................................................................................................................44Horoshko K., Alyabeva O.INLAND WATER TRANSPORT, AS A SOLUTION TO PROBLEMSOF "CORN LOGISTICS" ................................................................................................................................................................................49Demchyshak N., Cherepanya I.INSTRUMENTS OF FINANCIAL REGULATION OF INFORMATION AND COMMUNICATIONTECHNOLOGIES DEVELOPMENT AS A FACTOR OF INCREASING COMPETITIVENESSOF UKRAINE'S ECONOMY .........................................................................................................................................................................53Sievidova I.STATE REGULATION OF THE INDUSTRY MARKET VEGETABLEPRODUCTS ........................................................................................................................................................................................................60Krasovska O.CLASIFICATION OF THE MARKETING ACTIVITIESOF THE ENTERPRISE ...................................................................................................................................................................................66Chavychalov I.TRAINING AS A SOCIAL METHOD OF DEVELOPMENT OF THE MANAGERIAL PERSONNELOF THE ENTERPRISE ...................................................................................................................................................................................72Kurakina Yu.ESTIMATION OF ECONOMIC EFFECT FROM USING THE PERSONAL FUNDSOF REGION ENTERPRISES TAKING INTO ACCOUNT THE DYNAMICS OF THEIR FINANCIALCONDITION IN THE CONTEXT OF STATE ADMINISTRATION ...................................................................................................77

ПЕРЕДПЛАТА

ВИДАННЯ МОЖНА ПЕРЕДПЛАТИТИ З БУДЬ-ЯКОГО МІСЯЦЯ!— ЧЕРЕЗ РЕДАКЦІЮ (ТЕЛ. 458-10-73);

— ЧЕРЕЗ ДП "ПРЕСА"(У КАТАЛОЗІ ВИДАНЬ УКРАЇНИ);

— ЧЕРЕЗ ПЕРЕДПЛАТНІ АГЕНТСТВА: "САММІТ", "ІДЕЯ", "БЛІЦ ІНФОРМ", "KSS", "МЕРКУРІЙ","ПРЕСЦЕНТР", "ВСЕУКРАЇНСЬКА ПЕРЕДПЛАТНА АГЕНЦІЯ", "ФЛОРА", "ПЕРІОДИКА", "КОБЗАР",

"ДІАДА", "ДІЛОВА ПРЕСА", "ФАКТОР"

Передплатний індекс 21847

АГРОСВІТ № 24, 2017

3

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИРозвиток соціально-економічної системи

будь-якої держави грунтується на удоскона-ленні економічних відносин для забезпеченняузгодження соціально-економічних інтересіввсіх суб'єктів. Значимим чинником формуван-ня економічних відносин з приводу володіння,використання, розподілу, споживання засобів

УДК 631.164/165

М. М. Могилова,д. е. н., доцент, пров. наук. співробітник відділу матеріально-технічногота інвестиційного забезпечення, ННЦ "Інститут аграрної економіки", м. Київ

ОБ'ЄКТИВНІСТЬ ОЦІНКИСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО МАЙНАВ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ УДОСКОНАЛЕННЯЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

M. Mogylova,PhD (Economics), assistant professor, leading researcher of department of material,technical and investment support, National Scientific Centre "Institute of Agrarian Economics", Kyiv

OBJECTIVITY OF THE AGRICULTURAL PROPERTY ASSESSMENTIN ENSURING THE ECONOMIC RELATIONS IMPROVEMENT

Об'єктивна потреба в удосконаленні економічних відносин у сільському господарстві зумовлює необхідністьзастосування об'єктивної вартості галузевого майна, яка б відповідала соціально-економічним інтересам всіх суб'єктівз приводу його використання, володіння, розпорядження тощо. В цьому процесі дедалі зростаючого значення набу-ває незалежна експертна оцінка сільськогосподарського майна і агробізнесу або застосування її методичних підходівсамими суб'єктами. Про значимість оцінки майна свідчить інституціоналізація оціночної діяльності і експертної оцінкив світовій та вітчизняній практиці. В статті розкрито важливість достовірності оцінки сільськогосподарського майнав урегулюванні економічних відносин суб'єктів на різних рівнях. Обгрунтовано пріоритетність застосування різнихметодів оцінки щодо земель сільськогосподарського призначення, будівель і споруд, сільськогосподарської техніки,об'єктів права інтелектуальної власності, агробізнесу.

The objective need of economic relations improvement in agriculture necessitates the application of the objectivevalue of sectoral property, which would be in line with the socio-economic interests of all actors in relation to its use,possession, disposal, etc. In this process, an independent expert assessment of agricultural property and agribusiness orthe use of its methodological approaches by the entities themselves becomes of growing importance. The significance ofproperty valuation is evidenced by the institutionalization of appraisal and peer review in world and national practice.The article reveals the importance of assessing the authenticity of agricultural property in the regulation of economicrelations of subjects at different levels. The priority of application of various estimation methods for agricultural land,buildings and structures, agricultural machinery, objects of intellectual property right, agribusiness has been grounded.

Ключові слова: оцінка, майно, сільське господарство, економічні відносини, вартість.Key words: assessment of, property, agriculture, economic relations, value.

виробництва є їх вартість. Визначенню вартостімайна, яка б відповідала принципам об'єктив-ності і справедливості, сприяє проведення не-залежної експертної оцінки або застосуванняїї методології у випадках, що не передбачаютьобов'язковості залучення незалежних оціню-вачів. Зважаючи на специфіку сільського гос-подарства в цілому та його окремих галузей, що

4Передплатний індекс 21847


обумовлена залежністю аграрного виробниц-тва від природних чинників, відносно неелас-тичним попитом і переважно існуючим диспа-ритетом цін на сільськогосподарську продук-цію, об'єктивною необхідністю є розробка ме-тодичного забезпечення оцінки сільськогоспо-дарського майна, як то стандартів у міжна-родній практиці чи методичних рекомендаційу вітчизняній оціночній практиці. При їх об-грунтуванні принциповим є розуміння значи-мості оцінки в урегулюванні економічних відно-син між різними суб'єктами, що є фактичнимичи потенційними носіями різних прав на об'єктиоцінки.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬІ ПУБЛІКАЦІЙ

Традиційно питання оцінки майна (активів)розглядали в своїх працях науковці сфери бух-галтерського обліку. З початком імплементаціїв Україні Міжнародних стандартів обліку ізвітності, якими в ряді випадків передбаченозастосування справедливої вартості активів,методичні засади її визначення розкритоС.Ф. Головим [4], Я.Д. Крупкою [5], Л.Г. Лові-нською [6] та іншими. Становлення і утверд-ження приватної власності в Україні, розвитокринкових відносин, активізація інвестиційнихпроцесів, вихід українських компаній на світовіфондові ринки та ряд інших процесів у вітчиз-няній економіці обумовили потребу в теорети-ко-методичному забезпеченні оцінки різнихвидів майна та бізнесу. Цим питанням присвя-чені дослідження В.Г. Андрійчука [2], Г.М. Під-лісецького, М.І. Геруна [9], Л.І. Воротіної [3],Н.П. Лебідь [8] та інших. Разом з тим, ди-намічність економічного середовища та особ-ливості аграрної сфери вимагають формуван-ня відповідних інституцій оцінки сільськогос-подарського майна на основі їх наукового об-грунтування.

МЕТА СТАТТІМетою статті є розкриття значимості оцін-

ки сільськогосподарського майна в урегулю-ванні економічних відносин в аграрній сфері нарізних рівнях та обгрунтування пріоритетностізастосування методів оцінки для різних видівгалузевого майна.

ВИКЛАД ОСНОВНИХ РЕЗУЛЬТАТІВДОСЛІДЖЕННЯ

Значимість оцінки майна в урегулюванніекономічних відносин зумовила формування всвітовій практиці відповідних інституції як су-купності формальних норм і правил, а також

організацій з оцінки різних видів майна. Так,ще в 1868 році у Великобританії було заснова-но Королівський інститут чартерних сюр-вейєрів RICS (The Royal Institution of CharteredSurveyors), історія якого почалася в 1792 році,коли 20 сюрвейєрів створили перший клуб.Створення такої організації було обумовленестрімким розвитком промисловості, транспор-тної інфраструктури, будівництва, що потребу-вало ретельного визначення вартості різнихоб'єктів, перш за все, для інвесторів.

Зважаючи на значну роль незалежної оцін-ки в урегулюванні економічних відносин, що за-безпечує нормальне функціонування і розвитокекономіки, в світовій практиці в більшості роз-винених країн в 1950-х роках професія оціню-вача набула статусу самостійної професії з по-ступовим утвердженням її саморегулювання.Формування системи саморегулювання оціноч-ної діяльності стало важливим етапом процесівінституціоналізації оцінки в розвинених краї-нах світу. Так, у США в середині 1930-х років,як реакція на потребу в об'єктивній оцінці май-на через негативні наслідки Великої депресії,почала діяти система саморегулювання оціноч-ної діяльності в особі Інституту оцінки США,об'єднавши більш ніж 15000 членів. Нині в СШАфункціонує ще 7 подібних структур. У 1961 роціправо на саморегулювання своєї професії ідіяльності отримали оцінювачі Великобританії,члени Королівського інституту чартерних сюр-вейєрів RICS, який на сьогодні має статусміжнародної організації. Інституціоналізаціяоцінки в міжнародній практиці обумовлена гло-балізаційними економічними процесами, роз-витком світових ринків товарів і капіталу, зро-стаючими позиціями транснаціональних корпо-рацій. Важлива роль у стандартизації оцінкиналежить Міжнародному комітету стандартівоцінки (IVSC). Міжнародні стандарти оцінки(IVS) постійно удосконалюються, оновлюють-ся і доповнюються, враховуючи динамічні зміниекономічного середовища.

Розвиток інституції оцінки відбувається внапрямку збільшення переліку об'єктів оцінки,розширення сфери застосування оцінки, удос-коналення методичного забезпечення, розвит-ку професії оцінювача.

В Україні активізація оціночної діяльностірозпочинається в 1990-х роках, а з прийняттяму 2001 році Закону України "Про оцінку майна,майнових прав та професійну оціночнудіяльність в Україні" [1] офіційно унормованоданий вид діяльності та вимоги до оцінювачів.Однак, помилкою буде вважати, що практикаоціночної діяльності в Україні розпочала свою



5

історію в цей період. Ще в 1754 році у зв'язку зописом дворянських маєтків проводилась оці-нка їх майна відповідно до визначених офіцій-ною інструкцією правил та порядку оціночнихробіт. У 1861 році актуалізувалось питанняоцінки землі з метою її оподаткування. Для оці-ночних комісій міські думи готували і випуска-ли спеціальні інструкції. Найбільш повними тагрунтовними були інструкції, розроблені спе-ціалістами Харкова. Ґрунтовність цього мето-дичного забезпечення сприяла розвитку оці-ночного ремесла. В розвиток цього на вимогупотреб регулювання економіки за ініціативоюміністра фінансів у 1890-х роках С.Ю. Вітте бу-ла підготовлена і прийнята законодавча та ме-тодична база з проведення оцінки: "Закон прооцінку нерухомого майна", "Правила оцінкинерухомого майна", "Інструкція з роз'ясненняЗакону про оцінку нерухомого майна", якимитакож були визначені обсяги державногофінансування оціночних робіт.

Відсутність потреби у визначенні ринковоївартості майна за часів адміністративно-коман-дної системи економіки в Україні призупини-ло інституціоналізацію експертної оцінки.Проте цей процес активізувався в 1990-х рокаху зв'язку з економічними реформами, що зумо-вило розробку нормативно-правового і мето-дичного забезпечення оцінки та оціночноїдіяльності. Суттєву роль у становленні і роз-витку інституту оцінки в Україні відіграли івідіграють незалежні саморегулівні організаціїоцінювачів, якими розробляються норми про-фесійної етики, стандарти і методичні рекомен-дації з оцінки майна.

У світовій та сучасній вітчизняній практиціколо застосування експертної оцінки майнадосить обширне: при оренді майна і лізинговихопераціях, при визначенні заставної вартості вкредитних угодах, при страхуванні майна, об-грунтуванні ринкової вартості в операціях ку-півлі-продажу, при приватизації тощо. Заціп-леними сторонами щодо об'єкта оцінки можутьбути фізичні чи юридичні особи, фізичні (юри-дичні) особи і держава, страхові організації,банківські установи та інші.

У будь-якому випадку результати експерт-ної оцінки майна є індикатором для зацікавле-них сторін щодо вартості об'єкта, яка має відпо-відати взаємоузгодженню інтересів цих сторін,характеризуючи, перш за все, попит і пропози-цію на ринку таких об'єктів, їх корисність. Цьо-му сприяє дотримання принципів і методичнихзасад оцінки, застосування відповідних методівоцінки, перш за все дохідного і порівняльногопідходів.

В Україні в період економічних реформ оцін-ка майна стала одним із інструментів реформу-вання відносин власності, яке здійснювалосьшляхом приватизації промислових об'єктів тапаювання майна сільськогосподарських під-приємств. Однак ігнорування значимості зас-тосування різних підходів до оцінки майна,можливо навмисна недоіндексація вартостіосновних фондів і використання суто методіввитратного підходу, на нашу думку, призвелидо негативних наслідків у матеріально-техніч-ному забезпеченні потенційних сільськогоспо-дарських товаровиробників, які мали бутистворенні в процесі реструктуризації КСП. Придослідженні еволюції економічних систем гос-троту цієї проблеми підкреслював І. І. Лукінов:"Стоимость основных производственных фон-дов общественного сектора, вследствие дей-ствия в свое время "гиперинфляционного шо-ка", несвоевременной и неполной их индекса-ции во многих хозяйствах искусственно зани-жена, чтобы можно было безнаказанно рас-транжиривать и разворовывать общественныефонды, не возвращая в кассу хозяйств ни гро-ша, а распределение паев между крестьянамипревратить большей частью в символическуюакцию очередного их надувательства" [7, с.304].

Необхідність та економічні підстави для за-гальної переоцінки основних засобів сільсько-господарських підприємств, яка б враховувалаінфляційний вплив, були наявними з 1991 року.Однак, незважаючи на досить високі темпи зро-стання цін на основні засоби сільськогоспо-дарського призначення, їх переоцінка не відпо-відала темпам інфляційних процесів. Індексації1992—1996 рр. не доводили балансову вартістьосновних засобів до реальної, не враховувалифізичного та морального зносу, рівнів інфляціїі зміни цін на окремі об'єкти. Порівняння коефі-цієнтів індексації основних засобів у 1992—1996 рр. з індексами зростання цін на нихсвідчить про дво- та трикратну невідповідністьіндексації темпам інфляції.

З 1995 року активізувалися процеси паюван-ня майна в сільськогосподарських підприєм-ствах на основі його вартості, визначеної шля-хом експертної оцінки. Методика і практикапроведення оцінки в цей період переважногрунтуються на витратному підході, з викори-станням якого визначається залишкова віднов-на вартість. У світовій оціночної практиці ме-тоди такого підходу застосовують лише в ок-ремих випадках, основними для розрахункуринкової вартості є порівняльний та дохіднийпідходи.



Застосування переважно витратного підхо-ду при оцінці сільськогосподарського майнаопосередковано обумовило втрати основногоаграрного капіталу, який фактично був розба-лансований, а селяни стали власниками майна,вартість паїв якого не відповідала їх дохідності.Фізичне паювання майна, оціненого витратнимпідходом, мало наслідком концентрацію більшдохідних активних основних засобів, які доз-воляли продовжувати сільськогосподарськудіяльність, у власності незначної частини селян.Недостовірність оцінки майна як мінімум при-звела до руйнування цілісності майнових ком-плексів аграрного виробництва, як максимум —до формування таких економічних відносин, вяких проігноровано принцип узгодження еко-номічних інтересів всіх зацікавлених сторін. Ценегативно позначилось на становленні підприє-мницької діяльності і зайнятості в галузі, якважливих умов розвитку сільського господар-ства та сільських територій.

На сьогоднішньому етапі достовірність оц-інки сільськогосподарського майна в урегулю-ванні економічних відносин не втрачає своєїактуальності з багатьох причин. По-перше, оц-інка майна і агробізнесу надзвичайно важливадля діагностики потенційної інвестиційної при-

вабливості та кредитоспроможності підпри-ємств галузі. При кредитуванні сільськогоспо-дарських виробників виникає потреба у визна-ченні заставної вартості майна. В більшості роз-винутих країн світу потужним фінансовимінструментом оновлення матеріально-техніч-ної бази галузі є агролізинг, при застосуванніякого оцінка об'єкту є невід'ємним елементомлізингової угоди. Процедура залучення інвес-тиційних ресурсів передбачає проведення оці-нки бізнесу аграрних формувань.

По-друге, оцінка майна сприяє урегулюван-ню економічних відносин між власниками і ко-ристувачами майнових паїв. Еволюція еконо-мічного розвитку багатьох країн підтвердилажиттєздатність моделі соціально-орієнтованоїекономіки. Одним із базових принципів соці-альної орієнтації економіки є принцип солідар-ності, яка передбачає взаємозв'язок і взаємнувідповідальність людей. Побудова соціально-орієнтованої економіки вимагає подоланнясоціальної несправедливості і вирішення кон-фліктів мирним цивілізованим шляхом [10, с.11]. Одним із шляхів урегулювання економіч-них відносин між власниками і користувачамимайнових паїв в сільському господарстві длязабезпечення соціальної справедливості є зас-

Рис. 1. Загальні методологічні засади оцінки сільськогосподарського майна

Джерело: узагальнено автором на основі вивчених нормативних і наукових джерел.

ПРИНЦИПИ пов’язані з уявленням суб’єкта: - корисності;

- заміщення;

- очікування

пов’язані з ринковим середовищем: - попиту і

пропозиції;

- відповідності;

- зміни вартості;

- конкуренції

пов’язані з об’єктом оцінки: - внеску; - економічного

розподілу;

- збільшення або

зменшення доходів;

- збалансованості;

- економічної величини

пов’язані зі збором та аналізом інформації: - достовірності;

- коректності і

відповідності;

- цільової

спрямованості;

- оптимального обсягу;

- багатокритеріальності

пов’язані з використанням об’єкта принцип найбільш ефективного використання

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ

порівняльний дохідний

витратний (майновий - для оцінки

об'єктів у формі цілісного

майнового комплексу та у

формі фінансових інтересів)

СТАНДАРТНІ МЕТОДИ ОЦІНКИ

� метод порівнянь � прямої капіталізації

доходу;

� дисконтування грошового

потоку (непрямої

капіталізації доходу)

� прямого відтворення;

� заміщення

СПЕЦИФІЧНІ МЕТОДИ ОЦІНКИ

зіставлення цін продажу;

попарного порівняння;

статистичного аналізу

ринку

зисків;

інвестиційний; роялті;

додаткового прибутку;

розподілу прибутків;

економічний; співвіднесення

залишку; розподілення доходу



7

тосування при цьому об'єктивної справедливоївартості майна.

По-третє, значимість оцінки галузевогомайна пов'язана з потребою у страхуванні сіль-госпвиробників через високу ризикованістьаграрного виробництва. Широке використан-ня страхування як інструменту захисту майно-вих інтересів аграріїв сприяє забезпеченнюстійкості сільськогосподарського виробницт-ва.

По-четверте, недоліки оцінки майна всільському господарстві спричиняють пробле-ми обгрунтованого вибору економічних ва-желів, які застосовуються державними органа-ми влади при виконанні стимулівної та розпо-дільчої функцій. Тому необхідність об'єктивноїоцінки сільськогосподарського майна зумовле-на макроекономічними потребами інформацій-ного забезпечення обгрунтування механізмівдержавного регулювання, а саме оподаткуван-ня та державної підтримки сільськогосподарсь-ких виробників.

По-п'яте, актуалізація перспектив зняттямораторію на продаж земель сільськогоспо-дарського призначення зумовлює потребу внауковому обгрунтуванні методичних поло-жень з оцінки таких земель з метою уникнення

порушення економічних інтересів селян і дер-жави в цілому.

Оцінку сільськогосподарського майназдійснюють на основі загальноприйнятих прин-ципів та з використанням стандартних методич-них підходів, в межах яких існують загальні іспецифічні методи (рис. 1).

Разом з тим, доцільною є певна пріори-тетність у застосуванні методів експертноїоцінки щодо різних видів сільськогосподарсь-кого майна, обумовлена їх особливостями тастаном розвитку їх ринку (табл. 1).

Рекомендована пріоритетність застосуван-ня в оцінці сільськогосподарського майна ме-тодів порівняльного та дохідного підходів доз-воляє сприяти врегулюванню економічнихвідносин між різними суб'єктами — фактични-ми чи потенційними учасниками можливихтранзакцій з об'єктами майна в сільському гос-подарстві.

ВИСНОВКИ І ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХДОСЛІДЖЕНЬ

Невід'ємною складовою ефективного меха-нізму урегулювання економічних відносин щодосільськогосподарського майна з приводу йоговикористання, розпорядження, володіння і,

Таблиця 1. Рекомендаційна пріоритетність при застосовуванніметодів експертної оцінки сільськогосподарського майна та агробізнесу

Джерело: таблиця сформована автором.

Об’єкти експертної оцінки Рекомендаційна перевага при застосуванні методів експертної оцінки

у першу чергу у другу чергу мало застосовуються Основні засоби

Будівлі і споруди виробничі

- прямого відтворення;

- заміщення

- прямої капіталізації доходу;

- непрямої капіталізації доходу

- зіставлення цін

продажу

Будівлі і споруди невиробничі

- прямої капіталізації доходу;

- непрямої капіталізації доходу

- зіставлення цін продажу - заміщення;

- прямого відтворення

Сільськогосподарські машини

та обладнання, транспортні

засоби

- зіставлення цін продажу;

- статистичного аналізу ринку

- прямого відтворення;

- заміщення

- непрямої капіталізації

доходу

Робоча і продуктивна худоба



- прямого відтворення

- непрямої капіталізації

доходу

Племінна худоба - непрямої капіталізації доходу - зіставлення цін продажу - прямого відтворення

Земельні ділянки Сільськогосподарські угіддя

без земельних поліпшень

- зисків - базової земельної ділянки;



- інвестиційний;

- розвитку

Сільськогосподарські угіддя з

земельними поліпшеннями

- залишку для землі;

- розподілення доходу

- економічний;

- співвіднесення - зіставлення цін

продажу;

- розвитку Інші земельні ділянки без

поліпшень


- попарного порівняння; - статистичного аналізу ринку

- інвестиційний;

- базової земельної ділянки - розвитку

Інші земельні ділянки з

поліпшеннями

- економічний;

- співвіднесення - залишку для землі;

- розподілення доходу - зіставлення цін

продажу;

- розвитку Об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи:

Сорти рослин, породи тварин - метод роялті - метод прямого відтворення зіставлення цін продажу

Технології рослинництва і тваринництва

- метод розподілу прибутків; - метод додаткового прибутку

- метод прямого відтворення

зіставлення цін продажу

Цілісні майнові комплекси, агробізнес та частки в них

- непрямої капіталізації доходу; - прямої капіталізації доходу

- вартості відтворення; - вартості заміщення

(! за МСО обов’язкові для використання)

- зіставлення цін продажу



відповідно отримання доходу від нього, є на-явність і функціонування розвинутого інститу-ту оцінки майна. Особливості еволюції економ-іки України, зокрема трансформаційні етапи вїї розвитку, зумовили розширення сфери засто-сування експертної оцінки у вітчизняній прак-тиці порівняно з іншими розвинутими країнамиз ринковою економікою. Крім того, особливостінаціональної економіки, специфіка аграрногосектору, характерні ознаки окремих видівсільськогосподарського майна та їх ринків, різніцілі оцінки вимагають розробки методичнихпідходів до оцінювання вартості майна та бізне-су в сільському господарстві, які б враховуваливсі вищеперелічені аспекти. Тому подальші дос-лідження мають бути спрямовані на удоскона-лення і поглиблення методичних рекомендаційз оцінки галузевого нерухомого майна, сільсько-господарської техніки, біологічних активів рос-линництва і тваринництва (плодово-ягідних на-саджень, виноградників, худоби, птиці тощо),цілісних майнових комплексів (агробізнесу).

Література:1. Про оцінку майна, майнових прав та про-

фесійну оціночну діяльність в Україні: ЗаконУкраїни від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ [Електрон-ний ресурс]. — Режим доступу: http://za-kon4.rada.gov.ua/laws/show/2658-14

2. Андрійчук В.Г. Аналіз методології визна-чення вартості підприємства в межах дохідно-го підходу / В.Г. Андрійчук, Р.В. Андрійчук //Економіка АПК. — 2012. — № 9. — С. 40—47.

3. Воротіна Л.І. Оцінка майна в Україні: мо-нографія. Т. 1. Нерухоме майно / Л.І. Вороті-на, В.Є. Воротін, В.Г. Лісняк, В.М. Поліщук. —К.: Вид. Європ.універсітету, 2005. — 216 с.

4. Голов С. Справедлива вартість та її місцев системі оцінок бухгалтерського обліку / С. Го-лов // Бухгалтерський облік і аудит. — 2007. —№ 4. — С. 3—18.

5. Крупка Я.Д. Прогресивні методи оцінки таобліку інвестиційних ресурсів / Я.Д. Крупка. —Тернопіль: Економічна думка, 2000. — 354 с.

6. Ловінська Л.Г. Оцінка в бухгалтерськомуобліку: монографія / Л.Г. Ловінська. — К.:КНЕУ, 2006. — 256 с.

7. Лукинов И.И. Эволюция экономическихсистем / И.И. Лукинов. — М.: ЗАО "Издатель-ство "Экономика", 2002. — 567 с.

8. Оценка имущества и имущественных правв Украине: монография / Под ред. Н. П. Лебедь.— К.: ООО "Информационно-издательскаяфирма "Принт-Экспресс", 2003. — 716 с.

9. Оцінка сільськогосподарського майна:інституціональні та організаційно-методо-

логічні аспекти / Підлісецький Г.М., МогиловаМ.М., Герун М.І.; за ред. Г.М. Підлісецького. —К.: ННЦ "ІАЕ", 2013. — 256 с.

10. Соціальна ринкова економіка: орієнтиридля України / Р. Клапгам, М. Ломанн, О. Олій-ник та ін.; за ред. Р. Клапгама. — К.: ФАДА,ЛТД. 2006. — 88 с.

References:1. Verkhovna Rada of Ukraine (2001), The Law

of Ukraine "On Appraisal of Property, PropertyRights and Professional Appraisal Activity inUkraine", available at: http://www.rada.gov.ua(Accessed 30 Nov 2017).

2. Andrijchuk, V.H. and Andrijchuk, R.V.(2012), "Analysis of the methodology for deter-mining the value of the enterprise within the inco-me approach", Ekonomika APK, vol. 9, pp. 40—47.

3. Vorotina, L.I. Vorotin, V.Ye. Lisniak, V.H.and Polischuk, V.M. (2005), Otsinka majna vUkraini T. 1. Nerukhome majno [Propertyvaluation in Ukraine], Vyd. Yevrop.universitetu,Kyiv, Ukraine.

4. Holov, S. (2007), "Fair value and its place inthe system of accounting estimates", Bukhhal-ters'kyj oblik i audyt, vol. 4, pp. 3—18.

5. Krupka, Ya.D. (2000), Prohresyvni metodyotsinky ta obliku investytsijnykh resursiv [Pro-gressive methods of evaluation and accounting ofinvestment resources], Ekonomichna dumka,Ternopil', Ukraine.

6. Lovins'ka, L.H. (2006), Otsinka v bukhhal-ters'komu obliku [Estimation in accounting],KNEU, Kyiv, Ukraine.

7. Lukynov, Y.Y. (2002), Evoliutsyia ekonomy-cheskykh system [Evolution of economic systems],ZAO "Yzdatel'stvo "Ekonomyka", Moscow,Russia.

8. Lebed', N.P. (2003), Otsenka ymuschestva yymuschestvennykh prav v Ukrayne [Valuation ofproperty and property rights in Ukraine], OOO"Ynformatsyonno-yzdatel'skaia fyrma "Prynt-Ekspress", Kyiv, Ukraine.

9. Pidlisets'kyj, H.M. Mohylova, M.M. andHerun, M.I. (2013), Otsinka sil's'kohospodars'kohomajna: instytutsional'ni ta orhanizatsijno-meto-dolohichni aspekty [Assessment of agriculturalproperty: institutional and organizational-methodological aspects], NNTs "IAE", Kyiv,Ukraine.

10. Klapham, R. Lomann, M. and Olijnyk, O.(2006), Sotsial'na rynkova ekonomika: oriientyrydlia Ukrainy [Social market economy: benchmarksfor Ukraine], FADA, Kyiv, Ukraine.Стаття надійшла до редакції 05.12.2017 р.



9

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИВажливе значення для розвитку вітчизняного

АПК мають малі форми господарювання, до якихналежать, в першу чергу, фермерські господарствата особисті селянські господарства підприємниць-

УДК 631.115.11

А. М. Прощаликіна,к. е. н., доцент кафедри економіки та міжнародних економічних відносин,Черкаський національний університет імені Богдана ХмельницькогоО. С. Дудник,к. е. н., викладач, ВСП Городищенський коледжУманського національного університету садівництва, м. Городище

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВНОЇПІДТРИМКИ СУБ'ЄКТІВ МАЛОГОАГРАРНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВАТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯВ УКРАЇНІ

A. Proschalykina,Ph.D., assistant professor of economics and International Economics department,Cherkasy National University Bohdan Khmelnitsky, UkraineO. Dudnik,PhD., teacher, Horodyshche College of Uman National University of Horticulture,Gorodushche, Ukraine

FOREIGN EXPERIENCE OF STATE SUPPORT OF SMALL AGRICULTURALENTREPRENEURSHIP AND ITS APPLICABILITY IN UKRAINE

Досліджено основні умови розвитку малого аграрного підприємництва в Україні. Виокремлено методи та інстру-менти державної підтримки малого підприємництва, що використовуються у практиці зарубіжних країн. Узагальне-но передумови ефективності державної підтримки малого аграрного підприємництва. Показано, що в зарубіжнійпрактиці переважає програмно-цільовий підхід у розвитку АПК. Доведено, що активізація агробізнесу, в тому числіі у малих формах господарювання, залежить не лише від прямої підтримки, але і від створення умов для кооперації,розвитку агроконсалтингу, страхової підтримки. Узагальнено основні інструменти державної підтримки суб'єктівмалого аграрного підприємництва в Україні та визначено основні причини їх недостатньої результативності. Реко-мендовано напрями вдосконалення державної підтримки суб'єктів малого аграрного підприємництва на основі зару-біжного досвіду.

The main conditions of small agrarian entrepreneurship development in Ukraine are investigated. The methods andtools of state support of small business, used in the practice of foreign countries are singled out. The preconditions ofstate support' efficiency of small agrarian business are generalized. It is shown that in foreign practice the program-oriented and goal-oriented approach in the development of agro-industrial complex dominates. It is proved thatactivization of agribusiness, including in small forms of economic activity, based not only on direct support, but also oncreation of conditions for cooperation, development of agro-consulting, and insurance support. The main tools of statesupport of small agricultural entrepreneurship in Ukraine are generalized and the main reasons for their lack ofeffectiveness are determined. Directions of improvement of state support of subjects of small agricultural entrepreneurshipon the basis of foreign experience are recommended.

Ключові слова: аграрне підприємництво, державна підтримка, сільське господарство, суб-сидії, агроконсалтинг, страхування, фермерство, особисте селянське господарство.

Key words: agrarian entrepreneurship, state support, agriculture, subsidies, agroconsulting,insurance, farming, personal farm.

кого спрямування. Особлива їх роль зумовленасоціально-економічною ефективністю, що дося-гається за сприятливих умов функціонування,формування яких повинно стати важливою скла-довою державної аграрної політики. У світовій



практиці використовуються диверсифікована си-стема інструментів державної підтримки аграрно-го підприємництва, тому вивчення умов їх ефек-тивного використання є актуальним.


Дослідження різноманітності підходів доформування системи державної підтримки мало-го аграрного підприємництва, що використову-ються у міжнародній практиці здійснено у пра-цях Марти-Кости А. та Сільви Е., МоріссонаДж.Р., Назаркевича О.Б., Собкевича О.В., РусанаВ.М., Юрченка А.Д., Ковальова О.В., Жураковсь-кої Л.А. та інших.

Неоднозначність результатів досліджень вче-них щодо дієвості інструментів підтримки діяль-ності малих агарних підприємств визначають об-'єктивну потребу подальших досліджень.

ВИЗНАЧЕННЯ НЕ ВИРІШЕНИХ РАНІШЕЧАСТИН ЗАГАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ

Система державної підтримки аграрногопідприємництва в Україні знаходиться у фазі ви-явлення та систематизації факторів розвитку, по-шуку невикористаних резервів підвищення йогоефективності у різних господарських формуван-нях, зокрема щодо малого підприємництва. Томувикористання зарубіжного досвіду з урахуваннямвітчизняної специфіки є актуальним і потребує по-дальшого дослідження. На нашу думку, не доситьповно розкритий потенціал кредитно-фінансово-го регулювання, кооперації, страхування.

МЕТА СТАТТІМетою статті є дослідження особливостей

державної підтримки суб'єктів малого аграрно-го підприємництва та визначення можливостеййого застосування в Україні.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУДОСЛІДЖЕННЯ

Суб'єктами малого аграрного підприємницт-ва є особисті сімейні господарства, фермерськігосподарства та малі підприємства щодо вироб-ництва і переробки сільськогосподарської про-дукції. Також у вітчизняній літературі окремавживається термін "мала форма господарюван-ня" (МФГ). На нашу думку, це суб'єкти підприє-мницької діяльності, які характеризуються по-єднанням в одній особі власника і управлінця,який бере на себе всі фінансові, психологічні тасоціальні ризики з метою отримання прибутку чизадоволення особистих потреб.

Малі форми господарювання, особливо фер-мерські господарства, відіграють важливу рольу розвитку АПК розвинених країн світу. Вироб-ляючи понад 50% валової продукції сільського

господарства, вони відзначаються високимрівнем продуктивності праці, екологічністю про-дукції, підтримкою екосистем територій тощо [1,с. 18]. Завдяки гнучкості і мобільності, вони швид-ко реагують на потреби ринку і шукають найоп-тимальніші шляхи використання власних ре-сурсів. Сімейні ферми у світі становлять понад500 мільйонів, мають у розпорядженні понад 70%сільськогосподарських угідь і виготовляють по-над 80% продукції сільського господарства [2].

Малі форми господарювання потребуютьспецифічних інструментів підтримки з боку дер-жави внаслідок більшої ризиковості їх діяльностіта більш складних умов доступу до додатковихресурсів.

Одним із основних напрямів підтримки уміжнародній практиці є інструменти прямоговпливу. Досвід розвинених країн свідчить, щорозвиток малих і середніх аграрних підприємствзалежить від прямої державної підтримки. Зок-рема, в ЄС на субсидії щорічно виділяться близь-ко 40% всього бюджету Союзу. У структурі ком-пенсаційних виплат 2/3 становлять виплати з роз-рахунку на земельну площу і поголів'я тварин.Значне поширення також одержали виплати суб-сидій на підтримку якості сільськогосподарськихугідь [3, с. 38].

Важливим є також фінансова підтримка таспрощена система доступу до фінансових ре-сурсів. У світовій практиці застосовують різніінструменти фінансового стимулювання МФГ:

1. Компенсація частини витрат на сплатувідсотків за кредитами.

2. Система земельно-іпотечного кредитуван-ня.

3. Надання гарантій при кредитуванні, що зу-мовлює і зниження відсоткової ставки за креди-тами у зв'язку зі зменшенням ризику неповернен-ня коштів.

4. Розвиток лізингу, що сприяє активізаціїінвестиційних вкладень в АПК.

5. Стимулювання інноваційної діяльності че-рез венчурні фонди.

6. Надання інвестиційного податкового кре-диту, що збільшує стимули інвестування власнихкоштів у розширення бізнесу.

7. Створення регіональних фондів кредиту-вання суб'єктів малого бізнесу.

8. Розвиток кредитної кооперації [4].Поєднання різних інструментів стимулюван-

ня створює передумови для диверсифікації дже-рел фінансування та активізації підприємництва.

Однією з важливих умов розвитку агробізне-су є створення умов для інформаційного забез-печення і обміну, зокрема, шляхом створенняслужб агроконсалтингу. Моделі розвитку службконсультування у країнах світу наведено у таб-лиці 1.



11

Вибір моделі надання послуг агроконсалтин-гу залежить від багатьох факторів і особливос-тей ведення сільського господарства в країні. За-безпечення ефективного розвитку агроконсал-тингу залежить від гнучкості та адаптованості домісцевих потреб відповідних дорадчих структур.У цьому процесі ключова роль належить державі:якщо навіть вона не є прямим організатором та-ких послуг, то повинна створити умови для їхрозвитку, контролювати їх якість, загальнодос-тупність та екологічну безпечність. Важливою є іміжнародна взаємодія щодо розвитку консульта-тивних послуг, зокрема створення Глобальногофоруму щодо сільських консультативних послуг(GFRAS). Його основним завданням є поглиблен-ня міжнародної співпраці та підвищення якостіагроконсалтингу.

Значну роль для розвитку аграрного підпри-ємництва загалом, і для активізації МФГ, зокре-ма, має агрострахування. У світовій практицісклалося декілька моделей агрострахування, якіспрямовані на формування ефективних ме-ханізмів управління ризиками у сільськогоспо-дарській діяльності:

1. Пряме державне відшкодування втратсільськогосподарських підприємств (Білорусь,Греція, Кіпр) — страхування сільськогосподарсь-ких ризиків є обов'язковим видом страхуваннядля виробників у цих країнах. Держава компен-сує втрати внаслідок несприятливих погоднихумов через субсидії, спеціальні державні фонди.Білорусь має специфічні умови страхування —сільськогосподарські ризики страхуються у дер-жавній страховій компанії БелГосСтрах [6, с.470].

2. Державно-приватне партнерство (США,Німеччина, Франція, Іспанія, Португалія, Ізра-їль, Туреччина, Австрія, Китай, Росія) — держа-ва визначає систему ризиків, які будуть компен-суватися за рахунок субсидій, визначає, яка час-

тина витрат виробників на страхування врожаючи тварин буде компенсована за рахунок субсидійта здійснює організацію перестрахування, а при-ватні компанії здійснюють компенсацію втрат запрограмами страхування, які не відшкодовують-ся державою. Роль страховика полягає в адміні-струванні, організації та просуванні страховихпослуг. У разі настання катастрофічних збитків,держава пропонує страховикам програми пере-страхування або застосовує механізми міжна-родного перестрахування. Розвиток державно-приватного партнерства можна стимулювати че-рез дольові субсидії, податкові пільги, через плат-форми співпраці та національні управління позбуту.

3. Моделі агрострахування з мінімальнимдержавним втручанням (Німеччина, Швеція, Ав-стралія). В цій моделі беруть участь тільки дві сто-рони страхувальник і страховик. Наприклад, уНімеччині не існує розвиненої програми субси-дування страхування аграрних ризиків, але існу-ють три інструменти управління ними: 1) ситу-аційні виплати державної допомоги після знач-них несприятливих погодних подій (повністюфінансуються урядом); 2) по фонду страхуванняхвороб худоби, який частково фінансується дер-жавою; 3) приватне страхування від граду, якездійснюється на добровільній основі [7, с. 46].

Розглянуті моделі відображають значну рольдержави у формуванні і розвитку системи агро-страхування. Це обумовлюється значними ризи-ками виробництва, внаслідок чого страхові вип-лати є суттєвими, що підвищує вартість страхо-вих послуг.

Деталізація напрямів реалізації заходів підви-щення ефективності державної підтримки аграр-ного підприємництва в малих формах господа-рювання в Україні відображено у таблиці 2.

Для найбільш повної реалізації інтересів ма-лого бізнесу важливе значення має кооперація.

Таблиця 1. Моделі розвитку агроконсалтингу в країнах світу

Джерело: складено авторами на основі джерел [2; 3; 5].

№ п/п Назва В яких країнах застосовується Механізм розвитку

1 Фермерські польові

школи

Використовується в 78 країнах, що

розвиваються

Спільна форма навчання, при якій групи фермерів проходять

навчання в польових умовах. Створюються в рамках

державних програм або асоціаціями самих фермерів. Часто програму навчань визначають самі фермери

2 Модель приватного агроконсалтингу

Велика Британія, Франція, Швейцарія та ін.

Послуги надаються приватними компаніями, яким держава надає ліцензії

3 Державна модель США, Німеччина, Канада,

Білорусь, Польща та ін.

Створюється або як університетська модель, або як служба

агроконсалтингу при державних галузевих органах

управління

4 Модель неурядових

організацій

Данія, Перу, Зімбабве, Кенія,

Уганда та ін.

Допомагають налагоджувати зв’язки між різними

учасниками ринку. Створюється за певним профілем

діяльності, може бути обмежена в інших питаннях

5 Змішані моделі Нідерланди, Росія, Україна та ін. Функціонує на принципах ДПП. Поєднує різні джерела

фінансування

6 Змішані

консультативні

системи країн, що

розвиваються

Країни Африки, в яких фонди

фінансуються розвиненими

країнами

Послуги надаються значним колом суб’єктів (приватними

компаніями, асоціаціями фермерів, неурядовими

організаціями). Як правило, за рахунок державних коштів

надаються послуги щодо розвитку фермерства в країнах з

недостатнім рівнем освіти



Важливим завданням розвитку кооперативів єпідвищення ефективності використання нимифінансових ресурсів. Ці заходи повинні бутиспрямовані на підвищення рівня прибутковостікооперативів за рахунок субсидування частинивитрат з коштів регіонального бюджету. Основ-ною ідеєю є реалізація цільового субсидуваннячастини витрат кооперативу за принципом інве-стиційного проекту.

Розвиток різних видів і форм кооперації всільському господарстві потребує державноїпідтримки самого кооперативного руху, орга-нізації системи навчання і консультування йогоініціаторів, формування матеріально-технічноїбази споживчих кооперативів (особливо пере-робних), як найважливішого інституту саморегу-льованої підсистеми в аграрному секторі.

Поряд зі збереженням пільгового оподатку-вання вкрай важливим для розвитку аграрногопідприємництва МФГ є розробка альтернативнихмеханізмів фінансування.

Експерти ОЕСР пропонують для МФГ впро-вадити Схему гарантування кредиту (СГК), за

якою банки-учасники кредитування створювати-муть гарантійний фонд і у випадку невиконаннязобов'язань позичальником, банк може зверну-тися до СГК за частковим відшкодуваннямзбитків. Такий механізм дозволить розподілятиризики кредиторам. Для впровадження СГК не-обхідно розробити критерії правомірності кори-стування СГК, з тим щоб механізм був націленийвиключно на підприємства з обмеженим досту-пом до кредиту. Також необхідно вдосконалитисам механізм ціноутворення на сільськогоспо-дарську продукцію, який має забезпечити прий-нятність рівня коефіцієнту покриття [8, с. 15].При створенні механізму СГК його необхідноапробувати в областях з високим рівнем сільсько-господарського виробництва.

Альтернативним джерелом фінансування та-кож є лізинг. Нині схеми лізингу в аграрному сек-торі України є відносно розвиненими. Так, насільське господарство припадає 13% усіх операційлізингу, і ця частка невпинно зростає. Однаквартість лізингу в сільському господарстві стано-вить тільки 1% випуску сільськогосподарської

Таблиця 2. Напрями активізації аграрного підприємництва в малих формах господарювання

Джерело: складено авторами.

№ Напрям Шляхи реалізації

1 Вдосконалення

нормативного

забезпечення та

механізмів

регуляторної

діяльності

- оприлюднювати проекти нормативних та регуляторних актів у ЗМІ та на профільних сайтах для

проведення їх відкритих обговорень за участю представників державних органів управління, місцевого

самоврядування, асоціацій агровиробників та суб’єктів аграрного підприємництва, включаючи малі форми

господарювання;

- забезпечити ефективне функціонування регіональних центрів надання адміністративних послуг зі

спрощенням реєстрації бізнесу та дозвільних процедур; - надавати консультації з тендерних процедур;

- сприяти висвітленню в у ЗМІ та на профільних сайтах інформації про стан реалізації державної політики

щодо розвитку та підтримки малого підприємництва;

- посилити адресність державного фінансування

2 Ресурсне

забезпечення

- створити та оновлювати базу наявних незадіяних приміщень, виробничих площ для передачі їх в оренду

суб’єктам підприємницької діяльності;

- передавати майно комунальної власності суб’єктам агропідприємництва на умовах короткострокової

оренди;

- створити центри колективного користування (ЦКП), що володіють власною сільськогосподарською технікою та виконують механізовані роботи суб’єктам за договорами;

- підготовка і перепідготовка кадрів, зокрема, сприяння розвитку бізнес-освіти фермерів;

- забезпечувати сільськогосподарські малі підприємства та фермерські господарства земельними

ділянками із земель запасу;

- сприяти ефективному регулюванню орендних відносин, включаючи питання протидії корупції та

тіньової оренди

3 Покращення

фінансування та

підвищення

фінансової стійкості суб’єктів малого

аграрного бізнесу

- залучення суб’єктів малого аграрного бізнесу до виконання державних та регіональних замовлень;

- збільшення фінансової підтримки суб’єктів підприємництва через Регіональні фонди підтримки

підприємництва та Державний фонд підтримки фермерських господарств;

- збереження спрощеної системи оподаткування та пільг по ПДВ. Також необхідно передбачити податкові пільги для інноваційно активних аграрних підприємств;

- впровадження короткострокового кредитування фермерських господарств із засобів регіональних

бюджетів за пільговою ставкою під заставу продукції за фіксованими цінами;

- розвиток сільськогосподарської кредитної кооперації.

- передбачити кошти в державному бюджеті на здешевлення кредитів для сільгоспвиробників на

придбання вітчизняної техніки та визначити відповідний механізм кредитної підтримки

4 Підвищення

товарності МФГ

- сприяти підвищенню якості продукції і наближенню її до стандартів якості ЄС;

- ліквідація диспаритету цін, що виникає в ланцюгу «промисловість - виробник продукції АПК -

переробник – продавець» у такий спосіб, щоб усі учасники цього процесу мали рівновеликі прибутки на рівновеликий авансований у виробництво капітал;

- поглиблювати інтеграційні процеси і кооперацію;

- сприяння розвитку несільськогосподарських видів підприємницької діяльності на селі («зелений

туризм», ремесла, заклади побутового обслуговування, виробництво лікарських рослин тощо);

- підтримка маркетингової діяльності МФГ за рахунок створення багатофункціональних логістичних

центрів



13

продукції [9]. Лізинг є альтернативою банківсько-му кредитуванню, а тому повинен розвиватися.

Державна підтримка лізингу не була успіш-ною: Державна Програма розвитку лізингу, якумало реалізовувати Державне ПАТ "Національ-на акціонерна компанія "Украгролізинг", отри-мала 846 млн грн за період 2010—2014 рр. напідтримку закупівель техніки від національнихвиробників. Однак перевірки засвідчили, щобільшість коштів була витрачена неефективно. Дотого ж об'єктом лізингу ставала імпортна техні-ка, ціна якої сильно змінилася з 2014 року череззнецінення національної валюти, через що виникризик відмови лізингоодержувачів сплачуватирізницю в обмінних курсах. Це може спричини-ти системну кризу у сфері лізингу [9].

З огляду на неефективність бюджетногофінансування набуває актуальності залученнякоштів приватних інвесторів шляхом створеннякомерційних лізингових компаній. Саме вони ма-ють бути об'єктами підтримки через механізмкомпенсації вартості об'єкта лізингу.

Важливим для підвищення фінансових мож-ливостей МФГ є розвиток агрострахування. Од-нак ринок агрострахування в Україні невпинноскорочується — кількість договорів страхуванняскоротилася із 2710 у 2011 році до 1060 у 2015 році;якщо в 2008 р. сума страхових премій склала 29,8млн дол. США, то в 2015-му — 3,4 млн дол. США.Щорічно зменшується і площа застрахованих зе-мель — нині вона становить лише 2% загальногообсягу сільгоспугідь [10]. У 2005—2008 роках ри-нок агрострахування зростав завдяки державнійсубсидії на компенсацію страхових премій. З 2009 рокусубсидія була скасована, що зумовило скоро-чення обсягу зібраних страхових премій вшість разів. У 2012 році прийнятий спеціальнийЗакон "Про особливості страхування сільсько-господарської продукції з державною підтрим-кою" в якому запроваджено ліцензування діяль-ності добровільного страхування ризиків, з'явля-лися нові страхові продукти, була запущена про-грама підготовки аварійних комісарів для прове-дення андеррайтингу та оцінки збитку в агро-страхуванні. Однак на практиці страховики ви-користовують невеликий набір страхових про-дуктів. Найчастіше страхують озимі від повноїзагибелі на період перезимівлі (в 2015 р. — 75,3%загальної кількості укладених страхових дого-ворів). Практично відсутнє мультиризиковестрахування на весняно-літній період, зокрема,не покривається такий системний ризик, як по-суха [11]. Майже не використовується страхуван-ня врожаю на весь цикл вирощування. Часто ви-користовується формальне страхування для от-римання кредиту або в інших ситуаціях, коли вис-новок страхового договору є умовою здійсненняінших операцій.

Агрострахування, як інструмент управлінняризиками в сільському господарстві, вимагає си-стемної і послідовної підтримки держави. Дляуникнення зловживань з боку страховиків необ-хідно в Закон "Про агрострахування" внестизміни, щодо регулювання витрат на адміністру-вання страхування. Зокрема необхідно розроби-ти методику формування тарифів на страхуван-ня сільськогосподарських культур залежно відзональності їх вирощування та притаманних ри-зиків.

Практика розвинених країн підтверджує не-обхідність програмно-цільового підходу до дер-жавного регулювання аграрного підприємницт-ва. Стимулюючі заходи мають бути чітко пов'я-зані зі зростанням ефективності діяльностісуб'єктів господарювання. Цільові програмипідтримки суб'єктів малого аграрного підпри-ємництва повинні доповнюватися формуваннямсистеми інформаційно-консультаційної підтрим-ки та розвитком кооперації на рівні регіону. Дляцього необхідно реалізувати ряд заходів:

— сформувати систему цільових підпрограмрозвитку малих форм господарювання в аграр-ному секторі як на загальнодержавному, так і нарегіональному рівнях відповідно до зональнихособливостей та поточної спеціалізації;

— система фінансової допомоги має бути ад-ресною і не обмежуватися одним джереломпідтримки;

— підвищити якість діяльності установ, щоздійснюють агроконсалтинг, що має бути направ-лена на реалізацію конкретних проектів від ідеїдо результату;

— підвищити відповідальність не тільки одер-жувачів матеріальної підтримки, але і фондів, щовідповідають за реалізацію цієї підтримки;

— полегшити доступ суб'єктам малого аграр-ного підприємництва до кредитних ресурсів бан-ківської системи;

— знизити процентну ставку банків, за раху-нок зниження ризиків кредитування малогобізнесу;

— розширити систему заготівельних пунктів,зерносховищ, фермерських ринків, маркетинго-вих служб та інших об'єктів інфраструктури аг-рарного сектору економіки.

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Система державної підтримки суб'єктів ма-лого аграрного підприємництва має бути спря-мована на формування умов для їх інтеграції всистему суспільних аграрних відносин, оскількичерез обмеженість ресурсного потенціалу їх по-зиції на ринку є нестійкими. Успішність малогоаграрного підприємництва в розвинених країнахсвіту зумовлена комплексним підходом до його



розвитку, що відображено у державних стратег-іях і програмах. До основних форм державноїпідтримки малого аграрного підприємництвавіднесено: цінове регулювання, пряме субсиду-вання, фінансово-кредитне забезпечення та по-даткове регулювання, підтримка кооперації та аг-роконсалтинг. Загалом кожна країна обирає оп-тимальне співвідношення між різноманітнимиінструментами підтримки малого підприємницт-ва залежно від національних особливостей роз-витку аграрного сектора та пріоритетних цілейагропродовольчої політики. Перспективи по-дальших досліджень пов'язані з розробкою ди-версифікованих джерел фінансової підтримкисуб'єктів малого аграрного підприємництва.

Література:1. Назаркевич О.Б. Міжнародний досвід дер-

жавного регулювання та підтримки малихсільськогосподарських підприємств / О.Б. Назар-кевич // Науковий вісник Ужгородського універ-ситету. Сер.: Економіка. — 2014. — Вип. 3. — С.17—19.

2. Положение дел в области продовольства исельського хозяйства. Инновации в семейныхфермерских хозяйствах. — ООН, ФАО. — 2015.— 184 с.

3. Мориссон Дж.Р. Обзор по управлению фер-мерскими хазяйствами в агроконсалтинговых про-граммах Центральной и Восточной Европы / Дж.Р.Мориссон. — ООН, ФАО: Рим, 2001. — 40 с.

4. Scaling Up Access to Finance for AgriculturalSMEs Policy Review and Recommendations.International Finance Corporation, 2011. — 84 р.

5. Marta-Costa A. Methods and Procedures forBuilding Sustainable Farming Systems. Applicationin the European Context / Marta-Costa A., Silva E.— Springer Science+Business Media Dordrecht,2013 — 282 p.

6. Навроцький С.А. Система сільськогоспо-дарського страхування: тенденції та перспекти-ви розвитку / С.А. Навроцький //Економічні на-уки. Cер.: Облік і фінанси. — 2012. — Вип. 9 (2).— С. 458—472.

7. Алескерова Ю.В. Моделі страхової політи-ки при сільськогосподарському страхуванні /Ю.В. Алескерова // Економіка АПК. — 2014. —№ 10 — С. 45—53.

8. Стратегія секторної конкурентоспромож-ності для України фаза III. Політика щодо інве-стування у сільське господарство: Україна. —OECD, 2015. — 92 c.

9. Стратегічні напрями інституційного забезпе-чення розвитку аграрного сектору в Україні. Ана-літична доповідь / Собкевич О.В., Русан В.М.,Юрченко А.Д., Ковальова О.В., Жураковська Л.А.— Національний інститут стратегічних дослід-жень. — К.: НІСД, 2014. — 45 с.

10. Ринок агрострахування України: фокус на2014—2016 роках. Проект "Розвиток фінансуван-ня аграрного сектору в Європі та ЦентральнійАзії" [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://forinsurer.com/files/file00564.pdf

11. Рынок агрострахования [Електронний ре-сурс]. — Газета Бизнес. — Режим доступу: http://www.business.ua/management/pasi_i_sokhrani-287950/

References:1. Nazarkevych, O. B. (2014). "International

experience of state regulation and support of smallagricultural enterprises", Naukovyi visnyk Uzhho-rodskoho universytetu. Ekonomika, vol. 3, pp. 17—19.

2. FAO (2015), Polozhenye del v oblastyprodovolstva i selskoho khoziaistva. Innovatsyy vsemeinuh fermerskyh hoziaistvah [Status of food andagriculture. Innovations in family farms], UNO, FAO.

3. Morysson, Dzh. R. (2001), Obzor po uprav-lenyiu fermerskymy haziaistvamy v ahrokon-saltynhovuh prohrammah Tsentralnoi y VostochnoiEvropu, [Farmers' Farm Management Review inCentral and Eastern European AgriculturalConsolidation Programs], UNO, FAO, Rome.

4. IFC, (2011), Scaling Up Access to Finance forAgricultural SMEs Policy Review and Recom-mendations. International Finance Corporation.

5. Marta-Costa, A. and Silva, E. (2013), Methodsand Procedures for Building Sustainable FarmingSystems. Application in the European Context.Springer Science+Business Media Dordrecht.

6. Navrotskyi, S. A. (2012), "Agricultural insu-rance system: trends and prospects of development",Ekonomichni nauky. Ser.: Oblik i finansy, vol. 9 (2),pp. 458—472.

7. Aleskerova, Yu. V. (2014), "Models of insu-rance policy in agricultural insurance", EkonomikaAPK, vol. 10, pp. 45—53.

8. OECD, (2015) Stratehiia sektornoi konku-rentospromozhnosti dlia Ukrainy [Sector Com-petitiveness Strategy for Ukraine], OECD.

9. Sobkevych, O.V. Rusan, V.M. Yurchenko, A.D.Kovalova, O.V. and Zhurakovska, L.A. (2014),Stratehichni napriamy instytutsiinoho zabezpechenniarozvytku ahrarnoho sektoru v Ukraini. Analitychnadopovid [Strategic directions of institutional supportfor the development of the agrarian sector in Ukraine.Analytical report], NISD, Kyiv, Ukraine.

10. Ukrainian agribusiness insurance market:Focus on 2014—2016. The project "Development ofFinancing the Agrarian Sector in Europe and CentralAsia", [Online], available at: http://forinsurer.com/files/file00564.pdf (Accessed 25 Nov 2017).

11. Agricultural insurance market, Business,[Online], available at: http://www.business.ua/management/pasi_i_sokhrani-287950/ (Accessed 25Nov 2017).Стаття надійшла до редакції 28.11.2017 р.



15

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИВ умовах нестійкості зовнішнього середо-

вища, обумовленої триваючої трансформацієюекономічних відносин, постійними змінаминормативно-правової бази, прискореними тем-пами науково-технічного прогресу, посилен-ням конкурентної боротьби і динамічним роз-витком споживчих переваг, будь-яке підприє-мство у своїй діяльності стикається з величез-ним числом ризиків. У зв'язку з цим для забез-печення сталого позитивного розвитку підпри-ємства необхідно грамотно і системно підходи-ти до питань управління ризиками. Підвищен-ня ефективності функціонування аграрногосектора економіки для нашої країни є на сьо-годнішній день однією з першочергових стра-тегічних завдань. Швидкі зміни ділового сере-довища, обумовлені інтенсивним розвиткомконкуренції, інформаційних технологій, глоба-

УДК 63.011.573

О. О. Рудич,к. е. н., доцент, Білоцерківський національний аграрний університет

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯРИЗИКАМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

O. Rudich,PhD in Economics, Associate Professor, Bila Tserkva national agrarian university

THEORETICAL BASICS OF THE RISK MANAGEMENT FRAMEWORK AT AGRARIANCOMPANIES

Встановлено, що невизначеність зовнішнього середовища господарюючих суб'єктів аграрного сектору та особ-ливості їх внутрішнього функціонування вимагають забезпечення конкурентоспроможного виробництва, на рівеньякого впливають існуючі ризики. Зазначимо, що питання, пов'язані з ризиком, мають відображатися при виконанніусіх управлінських функцій (планування, організація, регулювання, контроль і т.д.), у вирішенні різних завдань.

Для підвищення ефективності управління ризиками ми вважаємо за необхідне уточнення етапів процесу управ-ління ризиками у діяльності сільськогосподарських підприємств. Зокрема визначення органу управління ризикамита розробка програми управління ризиками має передувати оцінка цілей, які повинні бути досягнуті в остаточномупідсумку.

Обгрунтовані пропозиції щодо формування мотивації різних категорій персоналу до мінімізації ризиків. Ця думкагрунтується на встановленні пропорційної залежності між зміною рівня виробничого ризику і коректуванням дохо-ду співробітника, відповідального за ризик.

It is known that environmental uncertainty of economic units in agricultural sector and peculiarities of their internalfunctioning demand competitive production guarantee, at level of which substantial risks influence. All questions thatare connected with risks should be depicted while accomplishing all managing functions (planning, arrangement,regulation, control etc.) in solving different tasks.

For raising the risk management efficiency it is needed to specify stages of risk management process in agriculturalcompanies activity. In particular, before specifying the risk governing board and developing the risk managementprogram, evaluation of objectives that are to be reached in final is to be set in the beginning.

Here are also proved the suggestions on forming the motivation of various staff ranks for risks minimizing. Thisthesis is based on establishing of proportional dependence between level change of production risk and income adjustmentof the worker who is responsible for risking.

Ключові слова: ризик, сільськогосподарське підприємство, мотивація, управління, функції.Key words: risk, agricultural company, motivation, management, functions.

лізацією бізнесу і багатьма іншими факторами,зумовлюють необхідність постійного вдоско-налення механізмів управління на вітчизнянихпідприємствах АПК, а також застосування ме-тодів державної підтримки. Одним з таких на-прямів є використання інструментів управлін-ня ризиками.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬЗначний внесок у розвиток теоретичних і

практичних аспектів управління ризиками насільськогосподарських підприємствах зробилитакі українські вчені: В.Г. Андрійчук, Н.О. Бір-ченко, В.В. Вітлінській, О.В. Вороновська,О.Д. Гудзинський, Б.М. Данилишин, Л.І. До-нець, В.Ю. Ільїн, К.А. Кондратьєва, А.М. Ліщук,Л.О. Мармуль, А.В. Матвійчук, Г.Д. Матусевич,В.В. Медведєв, Л.І. Моклячук, О.В. Оліфіров,Р.М. Панас, Ю.В. Тюленєва, О.О. Ящук.



ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯМетою дослідження є розробка теоретич-

них, методологічних положень функціонуван-ня ефективного механізму ризик-менеджмен-ту сільськогосподарських підприємств.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУОстаннім часом при виборі того чи іншого

методу управління ризиками менеджери керу-ються концепцією прийнятного ризику, відпо-відно до якої ризик, неприйнятний для підприє-мства, як правило, прийнятним стати не може.Однак, якщо ризик не катастрофічний, тобто взагальному прийнятний, при виборі конкретно-го методу управління ним підприємство повин-но керуватися принципом економічної доціль-ності — вибір того чи іншого методу управлін-ня ризиком виправданий лише в тому випадку,якщо витрати на нього менше, ніж ефект від ви-користання цього методу. Основними длясільськогосподарських підприємств є ризики,пов'язані з функціональними областями (ви-робництво, реалізація, управління і фінансу-вання підприємства) — це виробничий, ринко-вий, фінансовий і ризик управління підприєм-ством. Виробничий ризик обумовлений мінли-вістю самого процесу виробництва, особливов сільському господарстві, непередбачуваністюприродно-кліматичних умов господарювання,непередбачуваністю поведінки постачальників,замовників і партнерів з різних видів коопе-рації, неможливістю виконання договірних зо-бов'язань та іншими факторами.

Сформована стратегія протидії ризикамтакож має бути задокументованою і доведеноюдо відома усіх відповідальних осіб. Однак про-цес управління ризиками не повинен обмежу-ватися розглянутими процедурами, оскільки напрактиці можуть змінюватися імовірність, на-слідки та оцінка пріоритетності раніше виявле-них ризиків, а також з'являтися нові загрозита небезпеки. Отже, процес управління ризи-ками має включати ще один етап, який об'єднуєпроцедури контролю і моніторингу ризиків [1].При цьому у ході контролю ризиків необхідни-ми є проведення аналізу ефективності прийня-тих рішень та розробка рекомендацій щодо пе-регляду та оптимізації управління ризиками нанаступних етапах. Моніторинг ризиків має пе-редбачати періодичне проведення плану про-тидії ризикам відповідно до поточного станусправ підприємства [2]. І оскільки це може по-требувати оновлення інформації про ризики,які реалізуються у певний момент, про прове-дення їх повторного якісного та кількісногоаналізу, а також за необхідності — прийняття

нових рішень по управлінню ризиками, то про-цес моніторингу, за сутністю, є систематичнимповторенням уже проведених етапів виявлен-ня, оцінки і нейтралізації ризиків.

На основі ідентифікації та оцінки ризиківрозробляються конкретні методи їх нейтралі-зації. Так, уникнення ризику передбачає роз-робку таких заходів внутрішнього характеру,які повністю виключать конкретний вид ризи-ку. До таких заходів можна віднести відмову відздійснення окремих операцій та угод, припи-нення реалізації високоризикових проектів, атакож ліквідацію певних активів, структур ібізнесу.

Зниження ризику передбачає зменшенняйого очікуваної величини за рахунок мінімі-зації імовірності використання або рівня впли-ву ризику і може здійснюватися за допомогоюметодів лімітування, диверсифікації, само-страхування і локалізації. Зокрема лімітуван-ня реалізується шляхом встановлення на під-приємстві різних нормативів і лімітів, які обме-жують зміни певних показників і сприяють зни-женню рівня ризику.

Утримання ризику спрямоване на активнеприйняття наслідків ризиків, які не піддаютьсянейтралізації. Для цього здійснюється плану-вання по запобіганню ризикових або неперед-бачуваних ситуацій та планування по віднов-ленню діяльності із мінімальними втратами навипадок їх настання [3].

Передача ризиків базується на поділі під-приємством ризику можливих втрат із іншимиучасниками підприємницької діяльності. Якщотакими учасниками виступають господарськіпартнери, то практикується розподіл ризиків,який передбачає передачу їх частини іншимучасникам інвестиційних проектів, постачаль-никам сировини і матеріалів. Якщо певні ризи-ки передаються страховим компаніям, то вико-ристовується страхування ризику, яке здійс-нюється з метою захисту майнових та іншихінтересів підприємства. Окрім цього, до ме-ханізмів передачі ризиків можна віднести про-цедуру хеджування, яка являє собою формустрахування від можливих втрат (цінового ри-зику за угодами на біржі) шляхом укладаннярівноважної угоди (проведення зворотних опе-рацій із ф'ючерсними контрактами) і, як на-слідок, перенесення ризику зміни ціни із однієїособи на іншу [4].

Використання кожного із розглянутих ме-тодів здійснюється на певному етапі управ-лінського циклу, а результати кожного із етапівє основою для використання певних методів нанаступних етапах управління. Тому процес ви-



17

користання прийомів ризик-менеджменту маєбезперервний характер, формуючи комплекс-ну систему прийняття рішень із зворотнімзв'язком. Така система забезпечує максималь-но ефективне досягнення цілей підприємства,оскільки знання, одержані на кожному ізетапів, дозволяють коректувати не лише мето-ди впливу на ризик, але й безпосередньо ціліуправління ризиками. При цьому комплекснийхарактер цієї системи передбачає необхідністьбільш глибокого вивчення основного методич-ного інструментарію управління ризиками гос-подарюючих суб'єктів.

Відповідно до цього, процес управління ри-зиками на підприємстві повинен мати безперер-вну циклічну структуру і складатися із проце-дур, які можуть повторюватися, частково збіга-тися і взаємодіяти між собою. Лише за такоїпобудови на підприємстві може бути сформо-вана єдина система управління ризиками, якунині прийнято називати інтегрованою систе-мою ризик-менеджменту [5].

У ході використання розглянутої інфор-мації якісна система ризик-менеджменту та-кож має виконувати ряд специфічних дій, щоповторюються, які називаються її функціями.На нашу думку, до таких функцій слід віднестипланування, організацію, мотивацію та конт-роль, а також регулювання і координацію.

Під плануванням у ризик-менеджменті до-цільно розуміти процес розробки планів, про-цедур і програм зміни стану підприємства уризиковій ситуації. Зокрема планування можевключати розробку політики в області управ-ління ризиком, розробку альтернативних ва-ріантів протидії небезпекам і загрозам, визна-чення доступних шляхів і коштів мінімізації ри-зику, а також підготовку заходів щодо нейтра-лізації його очікуваних негативних наслідків.Реалізація розроблених процедур буде залежа-ти від низки факторів, які визначають ту чи іншуризикову ситуацію. Тому особливістю функціїпланування у ризик-менеджменті є альтерна-тивність у побудові показників і параметрів, якідозволяють змоделювати декілька варіантіврозвитку подій, і наступного вибору оптималь-ного із них.

До організації у ризик-менеджменті необ-хідно віднести процес об'єднання людей, якіспільно реалізують програму ризикового вкла-дення капіталу за певними правилами і проце-дурами. До таких правил і процедур належать:створення органів управління, побудова струк-тури апарату управління, встановлення взає-мозв'язку між управлінськими підрозділами,розробка норм, нормативів, методик тощо.

Регулювання у ризик-менеджменті необхід-но розглядати як процес впливу на об'єкт управ-ління, спрямований на підтримку його стійко-го стану у випадку виникнення відхилень відзаданих параметрів. Регулювання охоплює, восновному, поточні заходи з ліквідації відхи-лень, які виникли.

Під координацією у ризик-менеджменті не-обхідно розуміти процес забезпечення узгод-женої роботи усіх ланок системи ризик-менед-жменту, а також усього апарату управління іспеціалістів у цій галузі. Координація забезпе-чує єдність відносин об'єкта управління, суб'єк-та управління, апарату управління та окремихпрацівників. При цьому за спонукання останніхдо ефективної діяльності в галузі управлінняризиками та забезпеченні їх заінтересованостіу результатах своєї праці має відповідати фун-кція — мотивація.

Під контролем у ризик-менеджменті необ-хідно розуміти процес аналізу результатів за-ходів щодо зниження рівня ризику і перевіркиефективності функціонуючої системи ризик-менеджменту. Через контроль збирається ін-формація про рівень виконання програми дій,доходності ризикових вкладень капіталу, спів-відношення прибутку та ризику, організаціюфінансової роботи, а також організація ризик-менеджменту [6].

Розглянуті функції є основою для реалізаціїпослідовного процесу управління ризиками,який з метою підвищення ефективності має бу-ти реалізованим на усіх стадіях та рівнях управ-ління підприємством. Відповідно до цього, су-часна система ризик-менеджменту має включа-ти не лише тактику, але й стратегію управління.

Відповідно до розглянутого узагальнення,під стратегією ризик-менеджменту необхіднорозуміти загальну концепцію функціонуванняпідприємства в умовах ризику, сформовану ізпевного набору правил та обмежень. Ці прави-ла є основою для формування загальної полі-тики прийняття ризикових рішень, і тому фор-муються залежно від специфіки підприємствата стану середовища його функціонування.

Розглянуті правила характеризують загаль-ні напрями прийняття рішень, поточна реаліза-ція яких має бути здійснена у рамках тактич-ного ризик-менеджменту. Ця тактика об'єднуєконкретні прийоми ідентифікації, якісного такількісного аналізу і маніпулювання ризиками,які реалізуються у ході управлінського циклу,та передбачає вибір оптимальних із них. Томуна подальшому етапі дослідження необхідноузагальнити методичні підходи до виявлення,оцінювання і впливу на ризик.



Очевидно, що ризик пов'язаний із менедж-ментом у виробничій діяльності молокопере-робного підприємства із усіма його функціями(плануванням, організацією, оперативним управ-лінням, використанням персоналу, еконо-мічним контролем). Кожна із них пов'язана зтим чи іншим рівнем ризику, що потребує ство-рення адаптивної до нього системи господарю-вання.

Система управління аграрним сектором маєвідповідати наступним вимогам: у тих випадках,коли сільськогосподарські підприємства маютьреальні можливості знизити ризик, мінімізува-ти його наслідки, їм необхідно надати мож-ливість самостійно вибирати відповідні рішен-ня. На них необхідно покласти повну відпові-дальність за одержані результати [7].

У ситуації, коли у господарства корпора-тивного сектору аграрної економіки відсутніреальні можливості регулювати ризик, і вонизмушені займати пасивно-очікувальну позицію,відповідальність за ризик має бути поділенаміж усіма суб'єктами господарювання, включа-ючи державу.

Із позиції стратегічних задач управління,виробничий процес сільськогосподарськогопідприємства необхідно охарактеризувати задопомогою вихідних виробничих параметрів(виручка, прибуток тощо). Лише у цьому випад-ку можна правильно вибрати ті способи зни-ження ризику, які доцільно використовувати уконкретній ситуації.

Управлінська діяльність на підприємствахаграрного сектору на сучасному етапі охоплюєвирішення складних проблем: вивчення ринку,своєчасне реагування на зміни попиту, підви-щення конкурентоспроможності підприємства,забезпечення ритмічності виробництва і збутумолочної продукції у короткі терміни, створен-ня власної збутової мережі.

У зв'язку із цим, для підвищення ефектив-ності управління ризиками ми вважаємо за не-обхідне уточнення етапів процесу управлінняризиками у діяльності господарств корпора-тивного сектору аграрної економіки. Тради-ційна схема етапів управління ризиками на до-сліджуваних підприємствах має бути доповне-на двома важливими моментами.

1. Визначення органу управління ризиками.Цей етап не виділяється у сучасній теорії, щозначно ускладнює проблеми управління ризи-ками в умовах виробництва і збуту молочноїпродукції. Він передбачає здійснення пошуку івідбір осіб, відповідальних за управління ризи-ками. На сільськогосподарських підприємствахце може бути представник планово-економіч-

ного відділу, завідувач виробництва або голов-ний технолог, начальник фінансового відділу.Вважаємо, що найбільший ефект може бутиодержаний за використання комбінованогопідходу до затвердження фахівців з управлін-ня ризиком.

2. Розробці програми управління ризикамимає передувати оцінка цілей, які повинні бутидосягнуті в остаточному підсумку. Загальні ціліуправління ризиками можуть бути сформу-льовані так: зменшення негативних наслідків відризиків, які проявилися; використання потен-ціалу молокопереробного підприємства дляусунення основної причини появи ризику; за-побігання втратам на кожному технологічно-му етапі переробки молока.

Нами обгрунтовані пропозиції щодо фор-мування мотивації різних категорій персоналудо мінімізації ризиків. Ця думка грунтується навстановленні пропорційної залежності міжзміною рівня виробничого ризику і коректуван-ням доходу співробітника, відповідального заризик. Серед персоналу, на нашу думку, мо-жуть бути призначені відповідальними за ри-зик: головний технолог, головний економіст,начальник виробництва або спеціально створе-на для цих цілей група управлінців ризиковимиопераціями. Запропоновані рекомендаціїмістять методичні підходи до управління ризи-ками, які формують чітку систему мотивів і сти-мулів центрів відповідальності. Для цього гос-подарства корпоративного сектору аграрноїекономіки мають розробити дієву стратегіюконтролю за виробничо-фінансовими потока-ми. Нами пропонується використовувати опи-тувальні листи, інспектування, карти потоків ідерева рішень для виявлення вузьких місць вуправлінні ризиком і залучення до відповідаль-ності персоналу на випадок їх виявлення. Прицьому налагоджена система інформації проризики та негативний результат, одержанийперсоналом у процесі управління, є основоюдля зниження доходів персоналу.

Отже, сільськогосподарські підприємства урозділі "оперативне ризикопланування, стиму-лювання персоналу підприємства" мають відоб-ражати інформацію про можливі ризики, ха-рактерні для тієї чи іншої короткостроковоїситуації, і передбачати конкретні варіанти їхподолання. Це важливо, оскільки недосягнен-ня короткочасного результату негативно впли-ває на поточну фінансово-господарськудіяльність підприємства і планові результати наперспективу.

"Стратегічне планування ризиків" як розділполітики стимулювання персоналу відіграє ви-



19

няткову роль у системі управління. Від рівняскладності та можливостей реалізації цьогопроцесу залежить величина більшості показ-ників діяльності молокопереробного підприєм-ства. Стратегічне планування ризиків передба-чає комплексне прогнозування усіх ризиків іоцінку сукупного ризику, розробку імітаційнихмоделей діяльності сільськогосподарськогопідприємства в умовах ризику та невизначеності.При цьому використовуються гнучкі методидослідження масштабів ризикових наслідків наперспективу, аналізуються можливості запобі-гання негативним ризиковим явищам, форму-ються резервні фонди для покриття збитків [8].

Ризиковий портфель господарств корпора-тивного сектору аграрної економіки можевключати: цінові ризики, кредитні ризики, тех-нологічні ризики, ризики втрат від продажупродукції та ін.

Провідна роль у системі управлінської ін-формації відводиться кількісній оцінці рівняризику.

ВИСНОВКИ З ДАНОГО ДОСЛІДЖЕННЯОтже, управління виробничими ризиками

на сільськогосподарських підприємствах пе-редбачає вплив суб'єкта управління на об'єкт зметою знаходження адекватного співвідношен-ня між загрозами і дохідністю і в цілому стійко-го функціонування суб'єкта господарювання.При цьому управління ризиками на підпри-ємстві має здійснюватися на загальних принци-пах управління, а також ураховувати специфі-ку ризик-менеджменту: відповідність стратегіїта тактиці управління ризиками місії, цілям тастратегії розвитку підприємства; урахуваннязовнішніх і внутрішніх обмежень, які передба-чають узгодження прийняття ризикових рішеньіз можливостями та умовами функціонуванняпідприємства; диференційований підхід, щопередбачає вибір адекватних процедур і ме-тодів управління ризиками для конкретноїситуації; обгрунтованість методів оцінки ризи-ку. Реалізація зазначених принципів дозволяєчітко визначати основні етапи управління ризи-ками: визначення органу управління ризиками,оцінка цілей управління ризиками, моніторингринку молока і молочної продукції, ідентифіка-ція ризиків, кількісний аналіз, вибір прийомів іспособів мінімізації ризиків, контроль.

Література:1. Гончаров І.В. Ризик та прийняття управ-

лінських рішень / І.В. Гончаров // Національ-ний технічний ун-т "Харківський політехнічнийін-т". — Х.: ХПІ, 2003. — 150 с.

2. Бачкаи Т. Хозяйственный риск и методыего измерения / Т. Бачкаи, Д. Мессена, Д. Лико идр.; пер. с венг. — М.: Экономика, 2009. — 133 с.

3. Варченко О.М. Фінансовий менеджмент:навч. посіб. / О.М. Варченко, А.С. Даниленко,Д.Ф. Крисанов, І.О. Бистрова, А.М. Карпенко.— К. Хай-Тек Прес, 2011. — 396 с.

4. Вітлінський В.В. Ризикологія в економіціта підприємництві / В.В. Вітлінський, Г.І. Вели-коіваненко. — К.: КНЕУ, 2004. — 480 с.

5. Романов В.С. Поняття ризиків і їх класи-фікація як основний елемент теорії ризиків //Інвестиції у Росії. — 2002. — № 12. — С. 41—43.

6. Свиноус І.В.Теоретичні засади форму-вання системи управління ризиками підприєм-ства / І.В. Свиноус, О.Ю. Гаврик // Інновацій-на економіка. — 2015. — № 4. — С. 76—80.

7. Івченко І.Ю. Моделювання економічнихризиків і ризикових ситуацій / І.Ю. Івченко. —К.: ЦУЛ, 2007. — 344 с.

8. Лук'янова В.В. Економічний ризик: навч.посіб. / В.В. Лук'янова, Т.В. Головач. — К.: Ака-демвидав, 2007. — 464 с.

References:1. Honcharov, I.V. (2003), Ryzyk ta pryjniattia

upravlins'kykh rishen' [Risk and managementdecisions], KhPI, Kharkiv, Ukraine.

2. Bachkay, T. Messena, D. and Lyko, D. (2009),Khoziajstvennyj rysk y metody eho yzmerenyia[Economic risk and methods of its measurement],Ekonomyka, Moscow, Russia.

3. Varchenko, O.M. Danylenko, A.S. Krysanov,D.F. Bystrova, I.O. and Karpenko, A.M. (2011),Finansovyj menedzhment [Financial management],Khaj-Tek Pres, Kyiv, Ukraine.

4. Vitlins'kyj, V.V. (2004), Ryzykolohiia v eko-nomitsi ta pidpryiemnytstvi [Riskology in econo-mics and entrepreneurship], KNEU, Kyiv, Ukraine.

5. Romanov, V.S. (2002), "The concept of risksand their classification as the main element of thetheory of risks", Investytsii u Rosii, vol. 12, pp. 41—43.

6. Svynous, I.V. and Havryk, O.Yu. (2015),"Theoretical principles of the formation of enter-prise risk management system", Innovatsijna eko-nomika, vol. 4, pp. 76—80.

7. Ivchenko, I.Yu. (2007), Modeliuvanniaekonomichnykh ryzykiv i ryzykovykh sytuatsij[Modeling of economic risks and risk situations],TsUL, Kyiv, Ukraine.

8. Luk'ianova, V.V. and Holovach, T.V. (2007),Ekonomichnyj ryzyk [Economic risk], Akadem-vydav, Kyiv, Ukraine.Стаття надійшла до редакції 26.11.2017 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИОб'єктивний аналіз стану землевпорядного

проектування у сільському господарствісвідчить про відсутність науково-обгрунтова-ного планування території сільськогосподарсь-ких землекористувань. Через низький рівеньземлевпорядної організації території сільсько-господарських землеволодінь і землекористу-вань втрачається основна функція земельнихресурсів — головного засобу виробництва усільському господарстві, збільшуються випад-ки наукового необгрунтованих змін цільовогопризначення або категорії земель сільськогос-подарського призначення, тіньового обігу зе-мель, а також нехтування головних правил зба-лансованого землекористування. Недоцільні

УДК 33.332:63.631.9

Г. І. Грещук,к. е. н., доцент кафедри геодезії і геоінформатики,Львівський національний аграрний університет, м. Львів

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУЗЕМЛЕВПОРЯДНОГО ПРОЕКТУВАННЯ УСІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

H. Hreshchuk,PhD in Economics, Associate Professor of the Department of Geodesy and Geoinformatics,Lviv National Agrarian University, Lviv

ORGANIZATIONAL AND ECONOMIC PRINCIPLES OF LAND MANAGEMENT PLANNINGIN AGRICULTURE

У статті розглядаються актуальні проблеми розвитку землевпорядного проектування у сільському господарстві,зокрема на землях, які використовуються для виробництва товарної сільськогосподарської продукції. Проаналізо-вано роботу існуючої землевпорядної системи у сільському господарстві. Значну увагу приділено оцінці існуючихпроблем землеустрою. Встановлено, що головною причиною незадовільного стану організації території сільсько-господарських землекористувань є науково необгрунтоване проведення земельної реформи. Доведено необхідністьтимчасового припинення запровадження проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обгрунтуван-ня сівозмін та впорядкування угідь. Визначено перелік та зміст складових, для розвитку землевпорядного проекту-вання на сільськогосподарських землекористуваннях, які містять у собі з організаційно-технологічні, нормативно-правові, економічні та інституціональні групи. Землевпорядне проектування у сільському господарстві в першу чер-гу повинно забезпечити процес консолідації земель, успішне завершення якої свідчитиме про можливість запровад-ження повноцінного внутрігосподарського землеустрою сільськогосподарських землекористувань.

The article deals with the actual issues of the land management planning development in agriculture, in particular onland used for the production of commodity agricultural products. The work of the existing land management system inagriculture is analyzed. Considerable attention is paid to the evaluation of existing land management issues. It was foundthat the main reason for the unsatisfactory state of organization of the territory of agricultural land uses is the scientificallygroundless holding of land reform. The necessity of the temporary cessation of the implementation of land managementprojects, which provide the ecological and economic substantiation of crop rotation and the regulation of the land, isproved. The list and content of components for the development of land-use planning for agricultural land use, whichincludes organizational, technological, regulatory, economic and institutional groups, are determined. Land-use planningin agriculture must first of all ensure the process of consolidation of land, the successful completion of which will indicatethe possibility of introducing a full-fledged land management system for agricultural land use.

Ключові слова: землекористування, землевпорядне проектування, землеустрій, сільське гос-подарство, внутрігосподарський землеустрій.

Key words: land-use, land-use planning, land management, agriculture, inland farming.

тенденції сучасного землеустрою несуть загро-зу продовольчій безпеці регіонів і країни в ціло-му.


Використання землі як природного об'єктата головного засобу виробництва вже довгийчас вивчалось в землевпорядній науці, в томучислі у працях В.М. Будзяка, О.С. Будзяк,Д.С. Добряка, А.Г.Мартина, А.Я. Сохнича,М.Г. Ступеня, А.М. Третяка, В.М. Третяка таінших. Неодноразово вченими було доведено,що збалансоване використання, організація таохорона земель сільськогосподарського при-значення не можливо забезпечити без повноцін-



21

ного землевпорядного процесу. Питання розвит-ку землевпорядного пректування сільськогос-подарських землекористувань були присвяченіпраці Д.С. Добряка, Т.О. Євсюкова, А.Г. Мар-тина, М.П. Стецюка, Н.Є. Стойко, А.М.Третя-ка, Р.В. Тихенка, А.М. Швораката ін. Однакдонині відкритим залишається питання, як усучасних економіко-правових, соціальних умо-вах забезпечити процес землевпорядного про-ектування на територіях аграрних формувань.

МЕТА СТАТТІМета статті полягає в проведенні аналізу і

виявлення сучасних проблем землевпорядно-го проектування у сільському господарстві тавиявлення складових, які зможуть забезпечи-ти дію землевпорядного процесу у повній мірі.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУЗ початком земельної реформи використан-

ня земельних ресурсів у сільськогосподарсько-му виробництві відбувалось без врахування тарозробки документації із землеустрою. За рокирозвитку приватної власності на землю сіль-ськогосподарські землеволодіння та землеко-ристування піддались масштабній парцеляції тотого ж методи збалансованого використанняземель переважно нехтуються суб'єктами праввласності та користування. Землевпоряднепроектування, яке дало б змогу забезпечити ра-ціональний просторовий розподіл продуктив-них сил у сільському господарстві не є попу-лярним серед землевласників та землекористу-вачів. Ринкові відносини та реалії сьогоденнясвідчать про незворотній процес зміни земель-них відносин. Відповідно змін зазнає і процесземлевпорядного проектування, а сьогодні вінповинен виступати інструментом формуванняземельного капіталу й механізмом підвищенняефективності економіки землекористування[1]. Це зумовлює необхідність розробленнянових методів та способів проектування.

Науковці та фахівці в сфері земельних відно-син у своїх роботах постійно наголошують назаниженій увазі до землевпорядної організаціїсільськогосподарських землеволодінь і земле-користувань [5; 9]. Аналіз нинішньої ситуації вземлевпорядному процесі на землях сільсько-господарського призначення та врахування ду-мок науковців і фахівців у цьому напрямі, давзмогу виділити такі проблеми сучасного земле-устрою у сільському господарстві:

1. Земельні частки (паї), на теперішній часзалишаються без ефективного власника і кори-стувача, в переважній більшості їх власникиздають в оренду свою власність через фінансо-

ву та фізичну неспроможність використовува-ти її самостійно. Цією ситуацією користують-ся юридичні особи, які займаються виробниц-твом сільськогосподарської продукції, беручиземельні частки (паї) в оренду за заниженимицінами (середній розмір орендної плати на рікстановить 1093 гривні за 1 гектар) [2]. Найбіль-ше занепокоєння викликає те, що сформованаситуація забезпечує усі умови для відсутностіефективного землевпорядного процесу на зем-лекористуваннях для ведення товарного сіль-ськогосподарського виробництва.

2. Постійна заміна векторів державного уп-равління земельними ресурсами вносила неви-значеність та уповільнення у процеси погод-ження та експертиз результатів землевпоряд-них документацій.

3. Система обліку кількісних і якісних по-казників земельних ресурсів надто довгий часвідбувалась без застосування інформаційнихтехнологій. Це стало однією з причин не тількизначної кількості помилкових даних в сучаснійсистемі Державного земельного кадастру, алей надто дорогих і довгих термінів розробкидокументації із землеустрою.

4. За час проведення земельної реформирозробка схем землеустрою проводилась накритично низькому рівні, не зважаючи на те, щовони містять в собі інформацію, щодо раціо-нального використання земель адміністратив-но-територіальної одиниці і повинні бути впріоритеті над документацією нижчого рівня.Але станом на сьогодні ми спостерігаємо "обер-нену" систему землевпорядкування.

5. Однією з головних причин землевпорядно-го забезпечення на землях сільськогосподарсько-го призначення є відсутність ефективного конт-ролю органами державної влади за дотриманнямоптимальних організаційно-економічних і терито-ріальних умов землеволодіння і землекористуван-ня. Територіальна організація сільськогоспо-дарського виробництва здійснюється, без враху-вання потенціалу грунтів, місця розташування зе-мель, обгрунтування спеціалізації господарств.

6. Парцеляція сільськогосподарських земле-користувань робить неможливим землевпоряд-ну організацію території. Об'єднання та оптим-ізація земельних ділянок є необхідною умовоюдля повноцінного ринку земель та землевпоряд-ного планування і проектування територіїсільськогосподарських землекористувань.

Землевпорядне проектування у сільськомугосподарстві є невід'ємним процесом, який за-безпечує ефективне використання земельнихресурсів. Враховуючи існуючі перешкоди нашляху до розвитку землевпорядного проекту-



вання сучасні основи землеустрою повинні на-бути оновлених принципів, які враховувати-муть ситуацію у земельних та економічнихвідносинах країни. Через те, що процес земель-ної реформи в Україні розпочався без по-трібного землевпорядного забезпечення, не-обхідність якого не вимагалась законодавчимиактами, було допущено ряд технічних, органі-заційних, економічних та екологічних помилок.Розподіл земельних часток (паїв) проводивсяземлевпорядниками за відсутності необхідноїнормативно-правової бази, адже лише у 2003 ро-ці були прийняті такі основоположні для зе-мельних відносин закони України, як: "Проземлеустрій", "Про особисте селянське госпо-дарство", "Про фермерське господарство","Про охорону земель", "Про державний конт-роль за використанням та охороною земель","Про оренду землі" та "Про оцінку земель" [3].Ці закони та нормативно-правові акти, прий-няті у їх розвиток, спрямовані на поглибленнята завершення земельної реформи. Але їх прий-няття не вирішило проблему ефективного роз-витку землевпорядного процесу у сільськомугосподарстві.

Що стосується внутрішньої ор-ганізації території землекористуваннясучасних аграрних формувань, вона якправило, потребує внутрішнього впо-рядкування, в частині організаціїсівозмін, польових доріг, захиснихлісових насаджень тощо. У більшостівипадків внутрішньогосподарськийземлеустрій, є обов'язковим заходом[4]. На рисунку 1 зображено сучаснусистему землевпорядного проекту-вання у сільському господарстві. Сліддодати, що вона описує існуючий зем-левпорядний процес саме на сільсько-господарських землекористуваннях,які займаються виробництвом товар-ної сільськогосподарської продукції.Землевпорядне проектування теоре-тично забезпечує регулювання відно-син між землевласником та юридич-ною особою, яка використовує зе-мельну ділянку, а також органами уп-равління та контролю за використан-ням земельними ресурсами. Варто до-дати, що внутрішньогосподарськийземлеустрій досить уніфікований заскладом та змістом не дивлячись на те,що кожне землекористування міститьу собі індивідуальні умови виробницт-ва, територіального розміщення, а та-кож можуть залежати від господарсь-

кого устрою і форм власності на землю.Законодавчі акти, які регулюють землевпо-

рядне проектування у сільському господарствівимагають удосконалення. Оскільки досі не маєналежного правового врегулювання проблемземель колективної власності, оскільки під часприватизації земель колективних сільськогос-подарських підприємств паюванню підлягалилише сільськогосподарські угіддя — рілля, ба-гаторічні насадження, сіножаті та пасовища, анесільськогосподарські угіддя, що раніше булипередані у колективну власність, до процесурозподілу залучені не були на цих угіддях роз-міщена інфраструктура, необхідна для веден-ня сільськогосподарського виробництва госпо-дарські двори, механізовані токи, тракторнібригади, гаражі, полезахисні лісосмуги, ко-лишні колгоспні ліси тощо [5]. Зокрема існуютьсуттєві проблеми і з використанням земельнихділянок під запроектованими при проведенніпаювання польовими дорогами. Переважнабільшість таких доріг до цього часу є колектив-ною власністю колишніх членів колективнихсільськогосподарських підприємств, у зв'язкуз чим законним чином оформити право корис-

ви

ріш

ує

пи

тан

ня

розт

аш

уван

ня

ви

ди

вн

утр

іго

спо

дар

сько

го

зем

леу

стр

ою

Сільськогосподарське

землекористування

Землевпорядна організація

виробничих підрозділів і господарських центрів

рац

іон

альн

е

розм

іщен

ня

угідь і сівозмін

обґрунтовує

заходи меліоративних, водогосподарських, протиерозійних

та інші щодо поліпшення земель

Державне регулювання

земельних відносин

проекти землеустрою, що забезпечують

еколого-економічне обґрунтування

сівозміни та впорядкування угідь

організації території земельних часток

(паїв)

робочі пректи землеустрою

Власники земельних

часток (паїв)

Державні органи, які

контролюють

використання та охорону

земель

Землевпорядний процес

Регулює

відносини

Рис. 1. Система землевпорядного проектуванняу сільському господарстві



23

тування ними неможливо. Як було зазначеновище, в переважній більшості вони не сформо-вані в окремі земельні ділянки, і фактично ви-користовуються не як дороги, а як рілля. З ура-хуванням того, що загальна площа таких дорігскладає біля 2 % площі кожного масиву, загаль-на їх кількість в Україні складає біля 500 тис.га. Значною проблемою є також і стан польо-вих лісосмуг та інших захисних насаджень, щообмежують масиви земель сільськогосподарсь-кого призначення і створені для їх обслугову-вання. Земельні ділянки під такими насаджен-нями продовжують перебувати у колективнійвласності колишніх членів колективних сіль-ськогосподарських підприємств. Завдяки бага-торічній законодавчій невизначеності механі-зму управління землями колективної власності,такі землі фактично не мають реального влас-ника (землекористувача), внаслідок чого лісос-муги масово вирубуються, що вже в даний чассприяє ерозії грунтів та несприятливо впливаєна стан довкілля [6]. Відповідно, такі умови уне-можливлюють забезпечення раціональногоземлевпорядкування території новостворенихаграрних формувань.

Якщо говорити про сучасну організацію те-риторії сільськогосподарських землекористу-вань, то потрібно відмітити, що законодавствомне виділено виду документації із землеустрою,який був традиційним у часи Радянського Со-юзу, але передбачено інші види документації,яка може бути розробленою для територіїаграрного підприємства, а саме:

— проекти землеустрою щодо приватизаціїземель державних і комунальних сільськогоспо-дарських підприємств, установ та організацій;

— проекти землеустрою, що забезпечуютьеколого-економічне обгрунтування сівозмінита впорядкування угідь;

— проекти землеустрою щодо організаціїтериторії земельних часток (паїв);

— технічна документація із землеустроющодо встановлення (відновлення) меж земель-ної ділянки в натурі (на місцевості);

— робочі проекти землеустрою;— технічна документація із землеустрою

щодо встановлення меж частини земельноїділянки, на яку поширюються права суборен-ди, сервітуту;

— технічна документація із землеустроющодо поділу та об'єднання земельних ділянок;

— технічна документація із землеустроющодо інвентаризації земель [7].

Донедавна особливої уваги заслуговувалипроекти землеустрою, що забезпечують еколо-го-економічне обгрунтування сівозмін та впо-

рядкування угідь. До цих робіт була прикутаувага державних органів влади, органів місце-вого самоврядування, працівників у сфері земле-впорядкування зокрема, аграрних підприємств.Це було спричинено прийняттям в 2009 році Вер-ховною Радою України Закону України "Провнесення змін до деяких законодавчих актівУкраїни щодо збереження родючості грунтів",який набрав чинності 9 серпня 2010 року. Згідноз цим законом, земельні ділянки сільськогос-подарського призначення для ведення товар-ного сільськогосподарського виробництва ви-користовуються узгоджено з розробленими тазатвердженими в установленому порядку про-ектами землеустрою, що забезпечують ефек-тивну з еколого-економічних позицій структу-ру сівозмін та впорядкування угідь і передба-чають заходи з охорони земель. Використанняцих земельних ділянок без затверджених у ви-падках, визначених законом, проектів землеус-трою, що забезпечують еколого-економічнеобгрунтування сівозміни та впорядкуванняугідь — тягнули за собою накладення штрафуна громадян від п'ятдесяти до ста неоподатко-вуваних мінімумів доходів громадян і на поса-дових осіб — від трьохсот до п'ятисот неопо-датковуваних мінімумів доходів громадян [8].

З 5 квітня 2015 року набрав чинності ЗаконУкраїни № 191-VIII "Про внесення змін до де-яких законодавчих актів України щодо спро-щення умов ведення бізнесу (дерегуляція)",який передбачає скасування обов'язку земле-власників та землекористувачів земельнихділянок сільськогосподарського призначеннядля ведення товарного сільськогосподарсько-го виробництва використовувати і розроблятипроекти землеустрою щодо еколого-еконо-мічного обгрунтування сівозміни та впорядку-вання угідь (далі проекти сівозмін) [8]. Та вар-то зазначити, що за період дії Закону "Про вне-сення змін до деяких законодавчих актів Украї-ни щодо збереження родючості грунтів" роз-робка та впровадження цього виду докумен-тації із землеустрою спричинила значну кіль-кість дискусійних питань.

Проекти сівозмін є єдиним видом землевпо-рядної документації передбаченої законодав-ством, яка забезпечує повну внутрігосподарсь-ку організацію землекористування. Та вартозазначити, що зняття норми про обов'язкове їхзапровадження в сучасних умовах є доволі об-грунтованим. Цьому сприяють і зазначені вищеневрегульовані питання колективної власності,недостатнє інформаційне забезпечення, а та-кож інші проблеми сучасного землеустрою, щобули перелічені вище.



Сучасні недосконалі економіко-правовіумови у земельних відносинах диктують не-обхідність пошуку нових і спрощених поглядівна землевпорядне проектування у сільськомугосподарстві. Усі роботи з землевпорядкуван-ня тимчасово необхідно обмежити встановлен-ням і відновленням меж, робочими проектамиземлеустрою для забезпечення відновлення іпідвищення якісних показників грунтового по-криву, без вирішення питань розташування ірозвитку виробництва та інфраструктури.

З метою диференціації дій щодо забезпе-чення землевпорядного проектування сіль-ськогосподарських землекористувань у таб-лиці 1 акумульовано організаційно-економічніскладові, які зможуть забезпечити дію земле-впорядного процесу у повній мірі. Відповіднодо таблиці 1, нинішні економічні умови вима-гають завершити процедури з законного набут-тя прав на землю юридичних і фізичних осіб,зупинити процедури тіньового ринку земель.Особливо важливим аспектом є удосконален-ня механізмів державного управління земель-ними ресурсами, сучасний землеустрій потре-бує технічного і технологічного оновлення, якесприятиме застосуванню ресурсозберігаючихтехнологій сільському господарстві.

Першочергового вирішення потребує пробле-ма парцеляції земель сільськогосподарськогопризначення. Земельні частки (паї), які відігра-ють головну роль в системі агропромислового

комплексу країни, були наділені громадянам з ме-тою підвищення продуктивності сільськогоспо-дарського виробництва, ведення садівництва тагородництва, вирішення житлових питань. Не-зворотній початок ринку земель вимагає запус-ку землевпорядного механізму, який забезпечитьконсолідацію земель. Дія такого механізму можебути забезпечена при активній роботі уповнова-жених органів місцевої влади та повноціннимінформаційним забезпеченням.

Власники земельних ділянок повинні знатиі володіти повною та достовірною інформацієюпро потенційних користувачів їх земельнихділянок, що своєю чергою забезпечить ста-більні та ефективні ділові відносини, покращитьсоціальні умови сільських територій, а такожсприятиме оптимізації сільськогосподарсько-го землекористування.

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИДОСЛІДЖЕННЯ

Ефективний землевпорядний процес земельсільськогосподарського призначення повиненвраховувати нинішні суспільні умови та еко-номічні відносини та забезпечити початок циві-лізованого ринку земель, стабільність прав наземельні ділянки, повне і доступне інформац-ійне забезпечення для планування розвиткурегіонів. Це дасть змогу знизити розвиток мо-нополії та латифундій у сільському госпо-дарстві, які перешкоджають забезпеченню ста-

Таблиця 1. Організаційно-економічні складові розвитку землевпорядного забезпеченнясільськогосподарських землекористувань

№ з/п

Складові Результат дії

Організаційно-технологічні 1

Оновлення ГІС технологій

оновлення планово-картографічних матеріалів

наповнення системи державного земельного кадастру

єдине інформаційне середовище управління земельними

ресурсами

зниження вартості проектно-кошторисних робіт за рахунок їх

автоматизації

відносне скорочення термінів виконання проектних робіт

2 Завершення реєстраційних робіт з отримання

права власності на земельну ділянку

виявлення не витребуваних земельних часток на місцевості

Нормативно-правові 3 Початок та регулювання ринку земель

формування сприятливих умов для планування та

землевпорядного проектування сільськогосподарських

землекористувань

4 Забезпечення консолідації земель

5 Врегулювання проблем земель колективної власності

6 Удосконалення та розробка нормативно-правової бази

наявність затверджених методичних рекомендацій, щодо консолідації земель, внутрігосподарського землеустрою, а також

законодавчо невизначених територій

Економічні 7 Державна фінансова підтримка

землевпорядного забезпечення

розробка державних програм з фінансування землевпорядного

проектування на землях сільськогосподарського призначення

Інституціональні 8 Збільшення кількості науково-дослідних та

проектно-вишукувальних установ у сфері

землеустрою

збільшення кількості науково-дослідних установ

покращення рівня кадрового забезпечення

9 Удосконалення державного регулювання

земельних відносин

забезпечення контролю за своєчасним та якісним

землевпорядним проектуванням

забезпечення прозорості та якості землевпорядних експертиз



25

лого землекористування. Перед землевпоряд-ною наукою першочерговим завданням стоїтьзміна напрямів розвитку землевпорядного про-ектування саме територій аграрних формувань.Тому складові розвитку землевпорядного за-безпечення сільськогосподарських землекори-стувань вимагають невідкладних наукових до-сліджень і рекомендацій.

Література:1. Третяк А.М. Землевпорядне проектуван-

ня: організація території сільськогосподарськихпідприємств методом еколого-ландшафтногоземлеустрою: навч. посіб. для студ. ВНЗ за на-прямом підготов. "Геодезія, картографія та зем-леустрій" / А.М. Третяк, В.М. Другак, Л.А. Гунь-ко. — Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2014. — 235 c.

2. Постанова КМ України № 688 "Деякі пи-тання удосконалення управління в сфері вико-ристання та охорони земель сільськогоспо-дарського призначення державної власності тарозпорядження ними" від 21 червня 2017 року[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP170-413.html

3. Мартин А.Г. Регулювання ринку земель вУкраїні / А.Г. Мартин. — К.: ГУЗ, 2011. — 252 с.

4. Третяк А.М. Розвиток видів та форм зем-леустрою в Україні як інструментів удосконален-ня планування землекористування / А.М. Третяк,І.Г. Колганова // Землеустрій, кадастр і моніто-ринг земель. — 2016. — №1—2. — С. 26—31.

5. Мартин А.Г. Розвиток землеустрою в ук-раїні: сучасний стан та перспективи [Електрон-ний ресурс] / А.Г. Мартин // Земельна спілкаУкраїни. — Режим доступу: https://zsu.org.ua/andrij-martin/83-2011-02-16-15-44-25

6. Пояснювальна записка до проекту Зако-ну України "Про внесення змін до деяких за-конодавчих актів України щодо вирішення пи-тання колективної власності на землю, удоско-налення правил землекористування у масивахземель сільськогосподарського призначення,запобігання рейдерству та стимулювання зро-шення в Україні" № 6049-1 від 23.02.2017 [Елек-тронний ресурс]. — Режим доступу: http://se-arch.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/GH4O-11AA.html

7. Закон України № 858-IV "Про земле-устрій" від 22.05.2003 [Електронний ресурс]. —Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/858-15

8. Закон України "Про внесення змін до де-яких законодавчих актів щодо збереження ро-дючості грунтів" № 858 — IV від 04.06.2009 //Відомості ВРУ. — 2009. № 47-48. — 719 с.

9. Мартин А.Г Землеустрій сільських тери-торій як передумова збереження агроланд-шафтів / А.Г. Мартин, О.В. Шевченко // Зба-лансоване природокористування. — 2014. —№ 2. — С. 102—106.

References:1. Tretiak, A.M. Druhak, V.M. and Hun'ko, L.A.

(2014), Zemlevporiadne proektuvannia: orha-nizatsiia terytorii sil's'kohospodars'kykh pidpryi-emstv metodom ekoloho-landshaftnoho zemle-ustroiu, [Land design: organization of the territoryof agricultural enterprises by the method ofecological and landscape land management],OLDI-PLUS, Kherson, Ukraina.

2. Cabinet of Ministers of Ukraine (2017), Thedecree of ukraine "Some issues of improvement ofmanagement in the field of use and protection ofagricultural lands of state ownership and disposalof them" available at: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KP170413.html (Accessed 30October 2017).

3. Martyn, A.H. (2011), Rehuliuvannia rynkuzemel' v Ukraini, [Regulation of land market inUkraine], HUZ, Kyiv, Ukraine.

4. Tretiak, A.M. Kolhanova, I.H. (2016), "De-velopment of types and forms of land managementin Ukraine as tools for improving land use plan-ning", Zemleustrij, kadastr i monitorynh zemel',vol. 1—2, pp. 26—31.

5. Martyn, A.H. (2011), "Development of landmanagement in Ukraine: current state andprospects" Zemel'na spilka Ukrainy, available at:https://zsu.org.ua/andrij-martin/83-2011-02-16-15-44-25 (Accessed 30 October 2017).

6. Liha zakon (2017), Explanatory note to thedraft Law of Ukraine, "On Amending Certain Le-gislative Acts of Ukraine Regarding the Issue ofCollective Ownership of Land, Improving the LandUse Rules in Areas of Agricultural Land, PreventingRaidering and Stimulating Irrigation in Ukraine",available at:http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/GH4O11AA.html (Accessed October 2017).

7. The Verkhovna Rada of Ukraine (2003), Lawof Ukraine, "About the land system" available at:http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/858-15(Accessed October 2017).

8. The Verkhovna Rada of Ukraine (2009), Lawof Ukraine, "On Amending Certain LegislativeActs Concerning Preservation of Soil Fertility",Vidomosti VRU, vol. 47—48, p. 719.

9. Martyn, A.H. and Shevchenko, O.V. (2014),"Land system of rural territories as a prerequisitefor the preservation of agro-landscapes", Zbalan-sovane pryrodokorystuvannia, vol. 2, pp. 102—106.Стаття надійшла до редакції 30.11.2017 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИУ ЗАГАЛЬНОМУ ВИГЛЯДІ

Формування земельних відносин, фіскаль-ної та бюджетної політики в аграрній сфері,

УДК 332.3

І. С. Смага,д. б. н., професор, професор кафедри землевпорядкування та кадастру,Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, м. Чернівці

I. Smaga,doctor of Biology, professor, professor of the department of land managementand cadastre Chernivtsi National University named after Yuriy Fedjkovych, Chernivtsi

ФОРМУВАННЯ НОРМАТИВНОЇДИФЕРЕНЦІАЛЬНОЇ ЗЕМЕЛЬНОЇ РЕНТИТА РЕНТНОГО ДОХОДУ ПРИ ВИРОЩУВАННІЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

FORMATION OF NORMATIVE DIFFERENTIAL LAND RENTAL RATES AND RENT INCOMEIN THE CULTIVATION OF CEREALS

Проаналізовано сутність диференціальної земельної ренти та диференціального рентного доходу, а також су-часні аспекти їх визначення на окремих грунтах за економічними показниками вирощування зернових і зернобобо-вих культур. Прослідковано можливість визначення диференціального рентного доходу по Україні за результатамигосподарської діяльності аграрних підприємств у сучасних економічних умовах та проблеми його фіксації на окре-мих грунтах. Встановлено параметри і закономірності формування диференціальної земельної ренти І та диферен-ціального рентного доходу на грунтах різної генетичної природи та гранулометричного складу з використанням нор-мативів урожайності та виробничих витрат на вирощування зернових і зернобобових культур за природної та потен-ційної родючості грунтів.

The essence of differential land rent and differential income, as well as modern aspects of their determination oncertain soils based on economic indicators of growing of cereals and leguminous cultures have been analyzed. Thepossibility of determining the differential rental income in Ukraine on the results of economic activity of agriculturalenterprises in the current economic conditions and the problems of its fixation on certain soils has been considered. Theparameters and regularities of formation of differential land rent and differentiated income on the soils of differentgenetic nature and granulometric composition with the use of crop yield norms and production costs for growing ofgrain and leguminous crops in the conditions of natural and potential fertility of soils have been established.

Ключові слова: диференціальний рентний дохід, диференціальна земельна рента, природнародючість грунту, потенційна родючість грунту, нормативний урожай, нормативні витра-ти, зернові культури, грунт.

Key words: differential rental income, differential land rent, natural fertility of soils, potentialfertility of soils, normative crop yield, normative costs, cereals, soil.

визначення обсягів виробництва рослинниць-кої продукції, рівня ефективності використан-ня орних земель, удосконалення методологіїземельно-оціночних робіт і встановлення рин-



27

кової вартості земель сільськогосподарськихугідь в значній мірі пов'язані з розумінням при-роди диференціальної земельної ренти. Вонавиступає регулюючим фактором земельнихвідносин та економічною формою реалізаціїправ власності на землю через орендну плату,здійснює вагомий вплив на величину кадастро-вої і ринкової вартості земель сільськогоспо-дарського призначення, а в умовах регульова-ної з боку держави економіки — й на розмірземельного податку та плати за оренду землі.Глибокий аналіз дії закону земельної ренти всучасних умовах дозволить запропонувати за-ходи щодо покращення еколого-економічноїефективності аграрного сектору економіки тадоступні методи визначення диференціально-го рентного доходу на орних землях.


Численними дослідженнями встановлено,що земля у випадку використання її для здійс-нення підприємницької діяльності в сільсько-му господарстві продукує диференціальну рен-ту, яка чітко відображає рівень її природної ро-дючості. Тому в основі методології оцінюван-ня земель сільськогосподарського призначен-ня лежить теорія земельної ренти.

За уявленнями У. Петті [10], рента (над-дохід) у грошовому обчисленні — це різницяміж вартістю продукції та загальними витрата-ми, включаючи відшкодування капіталу, відда-чу на капітал та прибуток товаровиробника.О.І. Гуторов розглядає диференціальну ренту(рентний дохід) як додатковий чистий дохідвласників землі і землекористувачів, що пов'я-заний з використанням середніх і кращих заумовами місцерозташування та якісними (з точ-ки зору родючості грунтів) характеристикамиземельних ділянок. Вважається, що будучи по-хідною як від природних, так і антропогеннихфакторів, земельна рента має лише загально-економічне трактування та не має чіткого ал-горитму обчислення [3].

Під час останнього туру робіт з економіч-ної оцінки земель сільськогосподарського при-значення та з їх нормативної грошової оцінки(1995 рік) інформаційною базою для визначен-ня диференціального рентного доходу висту-пали результати господарської діяльності сіль-ськогосподарських підприємств з вирощуван-ня зернових та зернобобових культур. У сучас-них умовах пропонується скористатися реаль-ною урожайністю сільськогосподарських куль-тур за останні 5-7 років та виробничими витра-тами на їх вирощування, які враховували б за-

стосування сучасної техніки, рівень оплатипраці, вартість матеріально-технічних ресурсів[16]. Зважаючи на спрощення, а нерідко йвідсутність обліку нині в аграрних підприєм-ствах, реалізація такого підходу видається до-сить проблематичною. Більш реальними є про-позиції використовувати дані щодо норматив-ної урожайності культур і технологічних вит-рат на їх вирощування [8; 17], або величини при-родного урожаю і середньої його собівартостіна конкретній земельній ділянці [18].

МЕТА СТАТТІМета статті — встановити закономірності

виникнення диференціального рентного дохо-ду та диференціальної ренти І на грунтах зрізним рівнем природної родючості на основінормативних показників урожайності та вироб-ничих витрат на вирощування зернових культур.

Предмет досліджень — процеси виникнен-ня диференціальної земельної ренти та дифе-ренціального рентного доходу при вирощу-ванні зернових культур.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУДОСЛІДЖЕНЬ

В умовах ліквідації державної монополії наземлю та розвитку приватного землекористу-вання одними з найбільш дискусійних виявили-ся проблеми визначення диференціальногорентного доходу, земельної ренти. Питаннящодо сутності даних економічних категорій за-лишається дискусійним. В законодавстві Украї-ни "диференціальний рентний дохід" і "дифе-ренціальна рента" вживаються як синоніми.Зокрема в Законі України "Про оцінку земель"під земельною рентою (рентним доходом) ро-зуміється дохід який можна отримати із земліяк фактора виробництва залежно від якості тамісця розташування земельної ділянки, а в на-ціональному стандарті №2 "Оцінка нерухомо-го майна" рентний дохід (земельна рента) —розглядається як дохід, що може бути отрима-ний із землі як засобу виробництва залежно відякості та місця розташування земельної ділян-ки [6; 11]. Згідно з іншими точками зору, дифе-ренціальний рентний дохід розглядається якматеріальна основа диференціальної земельноїренти [19], або навпаки — диференціальнийрентний дохід включає диференціальну земель-ну ренту І та ІІ [4; 14].

В економічній теорії диференціальна зе-мельна рента та диференціальний рентнийдохід розглядаються як дві різні економічнікатегорії, незважаючи на їх однакову приро-ду. Диференціальна рента утворюється на кра-



щих і середніх за якістю землях, а на гіршихвона практично відсутня (так звані безрентніземлі). Диференціальний рентний дохід — цевсякий надлишок над нижчим рівнем диферен-ціальної ренти [9], наприклад, рівня мінімаль-ної прибутковості, за якого стає можливимрозширене відтворення. Вважається, що на зем-лях гіршої якості він не створюється.

Диференціальний рентний дохід відображаєзагальну дохідність використання земель з одно-часним урахуванням їх якості та рівня інтенсив-ності землеробства. Його матеріальною основоюна землях сільськогосподарського призначенняє різниця між вартістю валової продукції та су-купними витратами на її виробництво з урахуван-ням нормативного прибутку. Він виникає в ре-зультаті вищої продуктивності землеробськоїпраці на кращих та середніх за якістю землях завнаслідок створення додаткового продукту, ви-ступає узагальнюючим показником економічноїоцінки та найбільш інтегрованим кількіснимвідображенням різниці в економічному ефекті відвикористання різних за якістю земель для виро-щування сільськогосподарських культур.

Показники продуктивності земель, ефек-тивності їх використання та дохідності (дифе-ренціальний рентний дохід) в абсолютних тавідносних одиницях, які були отримані за ре-зультатами останнього туру робіт з економіч-ної оцінки земель (1988 рік) в умовах стабіль-ності цін на сільськогосподарську та промис-лову продукцію для потреб сільського госпо-дарства були достатньо об'єктивними для тогочасового періоду і враховували індивідуальніумови виробництва. Вони відображені в шка-лах часткової економічної оцінки агровироб-ничих груп грунтів за ефективністю вирощу-вання зернових культур (без кукурудзи) таінших культур, складених в розрізі земельно-оціночних районів. На орних землях по Україніза показниками господарської діяльностісільськогосподарських підприємств з вироб-ництва зернових і зернобобових культур (безкукурудзи) у 1988—90 рр. диференціальнийрентний дохід формувався на рівні 7,4 ц/га зер-на. З врахуванням абсолютного рентного до-ходу (1,6 ц/га) величина загального диференц-іального рентного доходу складала 9,0 ц/га [9].

За нових економічних умов господарюван-ня показники диференціального рентного до-ходу по Україні при вирощуванні зернових ізернобобових культур були досить динамічни-ми — від від'ємних значень в 1998—99 рр. до3,0—7,6 ц/га в 2001—2007 рр. Саме чітка тен-денція до зростання його величини стала під-ставою для висновку щодо необхідності онов-

лення показників нормативної грошової оцін-ки орних земель на сучасній інформаційній ос-нові й приведення їх до реального стану еко-номіки [17]. Однак у послідуючі роки він не от-римувався, головно через високі темпи зрос-тання виробничих витрат [5]. Варто зазначити,що на дохідність аграрного виробництва в су-часних умовах істотний вплив здійснюють рин-кові фактори. Отже, значення диференціально-го рентного доходу, визначені за результата-ми господарської діяльності аграрних підпри-ємств в 1988—90 рр. не можна вважати об'єк-тивними для сучасних економічних умов.

Визначення диференціального рентногодоходу на рівні аграрних підприємств (загаль-на економічна оцінка землі) чи окремих агро-виробничих груп грунтів (часткова економічнаоцінка землі) за використаною під час остан-нього туру робіт з економічної оцінки земліметодикою в сучасних умовах стає неможли-вим через спрощення, а нерідко й відсутність ваграрних підприємствах відповідного обліку тазвітності. Тому один з реальних шляхів визна-чення диференціального рентного доходу наорних землях в розрізі агровиробничих групгрунтів полягає у використанні нормативної(еталонної) величини урожаю зернових куль-тур та врахуванні рівня пов'язаних з нею нор-мативних технологічних (виробничих) витратдля конкретних агровиробничих груп грунтів.

Величини нормативного урожаю зерновихкультур були отримані за результатами польо-вих дослідів, проведених науково-досліднимиустановами на найпоширеніших агровиробни-чих групах грунтів [15; 17]. Нормативною можебути природна урожайність, що відповідає при-родним властивостям грунту і потенційна, щовідповідає продуктивності, якої можливо до-сягти за умови оптимізації поживного режимугрунту. Встановлено, що продуктивність грун-тів України диференціюється за окремими їхтипами і зростає від дерново-підзолистихгрунтів Полісся до чорноземів типових Лісос-тепу і знову знижується до чорноземів півден-них і темно-каштанових грунтів [7].

Нормативний диференціальний рентнийдохід отримується як різниця між вартістюнормативного урожаю на конкретній агрови-робничій групі грунту і витратами на його ви-рощування та мінімальним рівнем рентабель-ності виробництва, що забезпечує розширенейого відтворення (35% від виробничих витрат).

Використання нормативних показників даєзмогу оцінити дохідність земель за природноїта ефективної родючості грунту в тому випад-ку, якщо вони не зазнали впливу деградаційних



29

процесів. Величину нормативної урожайностів такому випадку необхідно коригувати відпові-дно до реальних показників агрохімічних влас-тивостей грунту [13]. Диференціальний рентнийдохід, визначений за показниками фактичноїурожайності відображає господарську діяльністьаграрного підприємства з вирощування зерновихі зернобобових культур, а нормативної урожай-ності — природний потенціал землі без урахуван-ня здібностей землекористувача.

На момент розрахунку диференціальногорентного доходу грунти сільськогосподарсь-ких угідь володіють вже штучною родючістю,набутою в процесі господарського використан-ня. Це ускладнює завдання виокремлення І-ї таІІ-ї його форм, оскільки залежно від характе-ру антропогенного впливу можливе погіршен-ня чи поліпшення властивостей грунту, а отже,й буде отримуватися нижча, або вища величи-на зазначеного показника.

Нами розраховано диференціальний рент-ний дохід за нормативними даними урожайностіта виробничих витрат при вирощуванні зерно-вих і зернобобових культур (станом на 2014 рік)у розрізі деяких агровиробничих груп грунтів звикористанням даних, наведених у статті Н. Со-ловяненко [15]. Розрахунки здійснено окремодля нормативної урожайності зернових і зерно-бобових культур за природної та потенційноїродючості грунтів та відповідними їй нормати-вами затрат на їх вирощування на окремих аг-ровиробничих групах грунтів. При розрахункахбуло прийнято, що середня ціна реалізації зер-на в 2014 році становила 185,9 грн/ц.

Закономірне зростання урожайності цихкультур як за природної, так і потенційної ро-дючості з поважчанням гранулометричногоскладу грунту видається цілком закономірним.Збільшення виробничих витрат на вирощуван-ня в цьому ж напрямі зумовлене підвищеннямпитомого опору грунтів. При інтенсифікаціїземлеробства (потенційна родючість) різницяв нормативах витрат на вирощування зерновихкультур складає 187,2 грн/га, а різниця в уро-жайності — 8,5 ц/га (табл. 1).

Диференціальний рентний дохід за природ-ної родючості закономірно підвищується з по-важчанням гранулометричного складу в межахкожної агровиробничої групи грунту. Зокремана дерново-підзолистих грунтах — від піщанихдо легкосуглинкових різновидів його величи-на зростає на 1,7 ц/га, на темно-сірих опідзо-лених грунтах — від супіщаних до важкосуглин-кових і легкоглинистих різновидів на 1,6 ц/га,на чорноземах типових середньо гумусних —від легкосуглинкових до важкосуглинкових і

легкоглинистих різновидів на 3,2 ц/га. Це свід-чить про підвищення природного потенціалугрунту завдяки вищій гумусованості та ліпшійзабезпеченості елементами мінерального жив-лення рослин. Найвищого значення норматив-ний диференціальний рентний дохід набуває начорноземах типових середньогумусних важко-суглинкових та легкоглинистих — 7,97 ц/га. Зпідвищенням рівня природної родючості грун-ту частка диференціального рентного доходув урожаї зростає до 23—27%.

За чинних нормативів при потенційній ро-дючості диференціальний рентний дохід фор-мується тільки на темно-сірих опідзоленихважкосуглинкових та легкоглинистих грунтах(0,9), чорноземах типових середньогумуснихсередньосуглинкових та важкосуглинкових ілегкоглинистих (1,3 і 3,9 ц/га відповідно). Це вкілька разів менше, ніж за природної родю-чості. Отже, при внесенні мінеральних добриврізко зростають виробничі витрати, а пропор-ційного зростання урожайності не відбуваєть-ся. Така закономірність може бути зумовленазавищеними значеннями нормативів витрат,заниженими — нормативів потенційної уро-жайності зернових культур. Коефіцієнт нормирентабельності, як вважають дослідники, до-цільно прийняти на рівні ставки НБУ [12], а невикористовувати його завищені значення (0,35).Зазначимо, що за даних нормативів урожайностіта виробничих витрат вирощування зернових ізернобобових культур на всіх агровиробничихгрупах грунтів виявилося прибутковим.

Погодно-кліматичні чинники, коливаннярівня виробничих затрат, цін на продукцію тазасоби для її виробництва можуть призвести дотого, що фактичні результати господарюван-ня будуть відрізнятися від нормативних показ-ників. Це зумовить зміну індивідуальної вар-тості та відобразиться на фактичній величинідиференціальної земельної ренти [3]. Тому до-цільно розробити нормативи для конкретнихприродно-економічних умов, наприклад, дляокремих земельно-оціночних районів.

Обмеженість землі та неможливість їївідтворення зумовлюють виникнення моно-полії власності на землю, яка породжує абсо-лютну ренту, розмір якої (1,6 ц/га) встановле-но державою на однаковому рівні для всіх зе-мель сільськогосподарського призначення, не-залежно від їх якості та місця розташування.При монополії господарювання на землі вини-кає особливий вид доходу, який отримує зем-лекористувач — диференціальна земельна рен-та. Вона розглядається як особлива частинадоходу постійного характеру, що формується



на землях з середньою та вищою родючістюгрунту та в умовах кращого місце розташуван-ня земельних ділянок. Систематичне окульту-рювання та підвищення родючості грунту ство-рює передумови для отримання вищої земель-ної ренти. При визначенні її величини слід вра-ховувати основні рентоутворюючі фактори, закритерії оцінки яких пропонується взятидохідність та продуктивність земель сільсько-господарського призначення [1].

Природа ренти як різниці в доходах зумов-лює існування її І та ІІ форм. За рівновеликихвиробничих затрат на кращих і середніх щодоприродної родючості земельних ділянках ство-рюється надлишковий продукт, який у випад-ку його реалізації набуває форми диферен-ціальної земельної ренти І. В процесі інтенси-фікації землеробства при зростанні додатковихвкладень у земельну ділянку виникає диферен-ціальна рента ІІ, в основі якої лежить диферен-ціальна рента І.

Залежність між зазначеними видами рентполягає у використанні природної та штучноїродючості. Диференціальна рента ІІ відріз-няється від диференціальної ренти І тим, щовиникає не через відмінності в рівні природноїродючості грунтів земельних ділянок, а внас-лідок штучно досягнутої різниці в родючостіміж грунтами окремих земельних ділянок за ра-хунок здійснення послідовних капіталовкла-день.

Ефективність витрат на вирощуваннясільськогосподарських культур визначаєтьсяякістю грунтів та знаходить свій прояв у різнихрівнях їх урожайності та диференціальної рен-ти. В економічній теорії прийнято розрізнятинормативну, яка характеризує відносний рівеньпотенційної родючості грунту та фактичну ди-ференціальну ренту, тобто за результатамиземлеробського використання землі. Зазвичай,під впливом природних, організаційно-госпо-дарських та інших чинників фактичні показни-

Гранулометричний

склад грунту

Прибуток, грн/га Диференціальна рента І

умовний нормативний грн/га ц/га

Дерново-підзолисті грунти на піщаних відкладах

піщані 986,1 734,9 - -

глинисто-піщані 1172,6 806,3 186,5 1,00

супіщані 1355,3 879,0 369,2 1,99

легкосуглинкові 1534,5 952,9 548,4 2,95

Темно-сірі опідзолені та слабореградовані грунти

супіщані 1528,8 915,9 542,7 2,92


середньосуглинкові 1929,4 1101,0 943,3 5,07

важкосуглинкові та

легкоглинисті

2155,9 1249,4 1169,8 6,29

Чорноземи типові середньогумусні


середньосуглинкові 2286,1 1249,4 1300,0 6,99

важкосуглинкові та


2781,2 1300,1 1795,1 8,04

Таблиця 2. Прибутковість вирощування зернових культур на грунтах різного генезисуза нормативами урожайності та виробничих витрат (станом на 2014 рік)

Таблиця 1. Нормативний урожай та диференціальний рентний дохід за природноїта потенційної родючості грунту (станом на 2014 рік)

№

п/п

Гранулометричний

склад грунту

Урожай, ц/га Диференціальний рентний дохід, ц/га

природна

родючість

потенційна

родючість

природна

родючість

потенційна

родючість

Дерново-підзолисті грунти на піщаних відкладах

1 піщані 16,6 33,1 1,35 -2,94

2 глинисто-піщані 18,7 33,5 1,97 -2,62

3 супіщані 20,8 34,0 2,56 -2,19

4 легкосуглинкові 22,9 34,9 3,13 -1,39

Темно-сірі опідзолені та слабо реградовані грунти

5 супіщані 22,3 31,4 3,30 -3,60


7 середньосуглинкові 27,3 35,2 4,46 -1,09

8 важкосуглинкові та


30,8 37,3 4,87 0,93

Чорноземи типові середньогумусні


10 середньосуглинкові 31,5 37,7 5,58 1,33

11 важкосуглинкові та


34,7 40,3 7,97 3,93



31

ки результативності господарювання будутьвідрізнятися від нормативних значень.

Розрахунок диференціальної ренти І за ро-дючістю на грунтах різного генезису теж прове-дено за даними, наведеними в статті Н. Солов'я-ненко [15] за методом споживчої вартості. Сутьйого в тому, що виявляється гірший за якістюгрунт та величина урожаю, що отримується наньому при суспільно-необхідному рівні витрат,яка приймається за нормальну. В нашому випад-ку — це дерново-підзолисті піщані грунти напіщаних відкладах з рівнем природної урожай-ності зернових культур 16,6 ц/га. Потім розра-ховується диференціальна рента І на інших грун-тах як різниця між нормативною урожайністю накожному грунті та нормальною урожайністю.Розрахунки свідчать, що величина її в межах кож-ного виду грунту закономірно зростає з поваж-чанням гранулометричного складу, а отже йпідвищенням рівня природної родючості грунту.На чорноземі типовому середньогумусному важ-косуглинковому та легкоглинистому з рівнемприродної урожайності 34,7 ц/га диференціаль-на рента І складає 8,04 ц/га. Таким чином, її ве-личини перевищують значення диференціально-го рентного доходу на більш родючих грунтах інавпаки. Така ж закономірність характерна дляумовного (розрахункового) та нормативного (по-над мінімальний рівень, необхідний для розши-реного відтворення) прибутку.

Якщо розглядати диференціальний рентнийдохід як матеріальну основу диференціальнихрент І і ІІ [19], то таке перевищення є цілкомлогічним. Однак у літературі зустрічаютьсятвердження, що диференціальний рентнийдохід включає диференціальну ренту І та ІІ [4;15], а отже, його значення мали б перевищува-ти суму цих рент. Як зазначалося вище, за по-тенційної родючості грунту, тобто при викори-станні добрив, нормативний диференціальнийрентний дохід при вирощуванні зернових куль-тур створюється тільки на найбільш родючихгрунтах. Отже, зростання урожайності набільшості грунтів у цьому випадку не є адекват-ним зростанню виробничих витрат на вирощу-вання. Тому на таких грунтах буде відсутня йдиференціальна рента ІІ. Отже, за прийняти-ми нормативами витрат на вирощування і уро-жайності зернових культур на більшостігрунтів не формується диференціальний рент-ний дохід та диференціальна рента ІІ, хоча вумовах інтенсифікації виробництва на земляхнижчої якості єдиним джерелом диференціаль-ної ренти стає диференціальна рента ІІ [2].

Отже, постає проблема уточнення в конк-ретних природно-економічних умовах величи-

ни нормативного урожаю та нормативної (тех-нологічної) собівартості продукції в розрізінайпоширеніших агровиробничих груп грунтівта встановлення на цій основі нормативних по-казників дохідності та ефективності викорис-тання орних земель.

ВИСНОВКИВ основі всієї системи земельних відносин

та методології оцінювання земель сільськогос-подарського призначення лежить рентна кон-цепція, а проблема фіксації земельної ренти —одне з найбільш дискусійних питань в умовахрозвитку ринкових відносин та приватногоземлекористування. За сучасних умов веден-ня аграрного виробництва визначення дифе-ренціального рентного доходу та диференці-альної ренти можливе на основі нормативнихпоказників урожайності та виробничих витратна вирощування зернових культур на окремихагровиробничих групах грунтів. Погляди до-слідників на природу диференціального рент-ного доходу та диференціальної земельної рен-ти різняться: диференціальний рентний дохідрозглядається або як матеріальна основа дифе-ренціальної ренти І та ІІ, або навпаки — вклю-чає дані види рент.

Величини диференціального рентного до-ходу з орних земель по Україні, розрахованіза економічними показниками вирощуваннязернових і зернобобових культур виявилисядосить динамічними за період 2000—2007 рр.,а перед та після цього періоду він не форму-вався.

Реальним методом визначення диференці-ального рентного доходу та диференціальноїземельної ренти на окремих грунтах за сучас-них умов ведення аграрного виробництва є ви-користання нормативів урожайності та вироб-ничих витрат на вирощування зернових і зер-нобобових культур в конкретних природно-економічних умовах та біржової ціни реалізаціїзерна. Згідно з чинними нормативними показ-никами, нормативний диференціальний рент-ний дохід формується на всіх досліджуванихгрунтах, а величина його зростає з поважчан-ням гранулометричного складу грунту, а отже,й підвищенням рівня його природної родю-чості. Нормативний диференціальний рентнийдохід за потенційної родючості грунту фор-мується лише на грунтах з вищою природноюродючістю, однак величини його в кілька разівнижчі, ніж у випадку природної родючостігрунту.

Величини диференціальної земельної рен-ти І, розраховані за нормативними показника-



ми урожайності та виробничих витрат за при-родної родючості за методом споживчої вар-тості є близькими до величин диференціально-го рентного доходу за величиною та тенденцієюзростання у випадку поважчання грануломет-ричного складу грунту.

Література:1. Будзяк В.М. Економіко-екологічні осно-

ви ефективного сільськогосподарського земле-користування: теорія, методологія, практика:автореф. дис….. д-ра екон. наук спец. 08.00.06— економіка природокористування та охоро-ни навколишнього середовища / В.М. Будзяк.— К., 2008. — 41 с.

2. Бухало О.В. Підвищення ефективностісільськогосподарського землекористуванняза рахунок вдосконалення нормативної гро-шової оцінки земель / О.В. Бухало, Є.М. Уль-ко // Економічні, екологічні та соціальні ас-пекти використання земельних ресурсів в Ук-раїні: колективна моногр. / За ред. д-ра екон.наук, професора, чл.-кор. НААН О.В. Ульян-ченка; Харк. нац. аграр. ун-т. — Х.: Смугастатип., 2015. — С. 128—145.

3. Гуторов О.І. Проблеми сталого землеко-ристування у сільському господарстві: теорія,методологія, практика. — Харків, 2010. — 405 с.

4. Дворецький А.М. Оцінка використанняземель аграрними підприємствами / А.М. Дво-рецький // Вісник ОНУ. — 2010. — Т. 15. — Вип.20: Економіка. — С. 53—57.

5. Ефективність вирощування зерновихкультур в Україні та нормативна грошова оці-нка орних земель / [Смага І.С., Беспалько Р.І.,Казімір І.І., Романко Р.М.] // Science andeducation a new dimension / Natural and technicalscience. — IV (12), issue: 110, 2016. — www,seanewdim. com. — P. 72—75.

6. Закон України "Про оцінку земель": застаном на 11 грудня 2003 р. № 1378 — ІV [Елек-тронний ресурс]. — Режим доступу:http://zakon.rada. gov. ua/cdi-bin /laws /main. сdi?Nreg=1378-15

7. Лісовий М.В. Продуктивність основнихтипів грунтів України / М.В. Лісовий, А.В. Ко-мариста, Н.А. Солов'яненко // Вісник ХНАУ.— 2008. — №2. — Сер. Грунтознавство. — С.12—14.

8. Мессель-Веселяк В.Я. Удосконалення гро-шової оцінки земель сільськогосподарськогопризначення / В.Я. Мессель-Веселяк, М.М. Фе-доров // Економіка АПК. — 2002. — № 8. — С.10—16.

9. Методичні основи грошової оцінки земельв Україні: навч. посібник / [Дехтяренко Ю.Ф.,

Лихогруд М.Г., Манцевич Ю.М., Палеха Ю.М.].— К.: Профі, 2007. — 624 с.

10. Петти У. Трактат о налогах и сборах /У. Петти. — Петрозаводск: Петраком, 1993. —153 с.

11. Постанова КМУ "Про затвердження на-ціонального стандарту №2 "Оцінка нерухо-мого майна": за станом на 28 жовтня 2004 р.№ 1442[Електронний ресурс]. — Режим досту-пу: http://www.uvecon. in. ua/? mod=content&-page=nb-8

12.Річний звіт за 2010 рік [Електронний ре-сурс] / НБУ, 2011. — 240 с. — Режим доступу:http://www.bank.gov.ua/ doccatalog / docu-ment?. — id=77106

13. Смага І.С. Методичні аспекти визначен-ня диференціального рентного доходу на ор-них землях / І.С. Смага // Науковий вісникНЛТУ України: Сер. економічна. — Львів: РВВНЛТУ України, 2016. — Вип. 26.6. — С. 152—156.

14. Солов'яненко Н. Оцінка земель в Ук-раїні: історичні та методичні аспекти / НінаСолов'яненко // Землевпорядний вісник. —2014. — № 2. — С. 36—39.

15. Солов'яненко Н. Земельна рента в сіль-ському господарстві: методичні підходи до їївизначення / Ніна Солов'яненко // Землевпо-рядний вісник. — 2015. — №10. — С. 40—43.

16. Третяк А.М. Оцінка сільськогоспода-рських земель у США та Україні / А.М. Третяк //Вісник аграрної науки. — 2002. — № 9. —С. 80—84.

17. Федоров М.М. Нормативна грошоваоцінка земель як складова механізму регу-ляторної політики держави / М.М. Федоров// Економіка АПК. — 2009. — № 11. — С. 3—10.

18. Юхновський І.Р. Землекористування вУкраїні: ефективність управління / Юхновсь-кий І.Р., Третяк А.М. // Вісник аграрної науки.-2005. — № 7. — С. 5—10.

19. Ярова Б.М. Економічна ефективність ви-користання земель сільськогосподарськогопризначення державної власності в Україні:автореф. дис….. канд. екон. наук: спец. 08.00.06— економіка природокористування та охоро-ни навколишнього середовища / Б.М. Ярова. —К., 2017. — 28 с.

References:1. Budziak, V.M. (2008), "Economic and eco-

logic basis for effective agricultural land use:theory, methodology, practice", Ph.D. Thesis,Economy, Council for the study of the productiveForces of the NAS of Ukraine, Kiev, Ukraine.



33

2. Bukhalo, O.V.and Ulko, Ye.M. (2015), "In-creasing the efficiency of agricultural land use byimproving the normative monetary valuation ofland: kollektive monograph", Smuhasta typ., Khar-kiv, pp. 128—145.

3. Hutorov, O.I. (2015), Problemy stalohozemlekorystuvannia u sil's'komu hospodarstvi:teoriia, metodolohiia, praktyka [Problems of sus-tainable land use in agriculture: theory, metho-dology, practice], Kharkiv, Ukrainе.

4. Dvoretskyi, A.M. (2010), "Estimation of landuse by agrarian enterprises", Visnyk ONU: Eco-nomyka, vol. 15, no 20, pp. 53—57.

5. Smaha, I.S. Bespalko, R.I. Kazimir, I.I. andRomanko R.M. (2016), "Efficiency of growing ofgrain crops in Ukraine and normative monetaryvaluation of arable land", Science and education anew dimension Natural and technical science, vol.110, pp. 72—75.

6. The Verkhovna Rada of Ukraine (2003), TheLaw of Ukraine "On Land Valuation", available at:zakon.rada.gov.ua/cdi-bin/laws/main.sdi?Nreg=-1378-15 (Accessed 30 Nov 2017).

7. Lisovyi, M.V. Komarysta, A.V. and Solovia-nenko, N.A. (2008), "Productivity of the majortypes of soils of Ukraine", Visnyk KhNAU, vol. 2,pp. 12—14.

8. Messel-Veseliak, V.Ia. and Fedorov, M.M.(2002), "Improvement of the monetary valuationof agricultural land", Economyka APK, vol.8, pp.10—16.

9. Dekhtiarenko, Yu.F. Lykhohrud, M.H.Mantsevych, Yu.M. and Palekha, Yu.M. (2007),Metodychni osnovy hroshovoi otsinky zemel' vUkraini [Methodological basis of monetary valu-ation of land in Ukraine: textbook], Profi, Kiev,Ukraine.

10. Petty, U. (1993), Traktat o nalohakh i sbo-rakh [Treatise on Taxes and Fees], Petrakom,Petrozavodsk.

11. Cabinet of Ministers of Ukraine (2004),"Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine" On the solidification of the national standard №.2 "Real estate valuation"", available at: http://www.uvecon. in. ua/? mod=content&page=nb-8(Accessed 30 Nov 2017).

12. National Bank of Ukraine (2011), "Annualreport 2010" available at: http://www.bank.gov.-ua/doccatalog/document?.-id=77106 (Accessed30 Nov 2017).

13. Smaha, I.S. (2016), "Methodological aspectsof determining the differential rent income onarable land", Visnyk NLTU ,Vol. 26.6, pp. 152—156.

14. Solovianenko, N. (2014), ""Land valuationin Ukraine: historical and methodological as-pects"",Zemlevporyadniy visnik, vol. 2, pp. 36—39.

15. Solovianenko, N. (2015), "Land rent inagriculture: methodological approaches to itsdefinition", Zemlevporyadniy visnik, vol. 10, pp.40—43.

16. Tretiak, А.М.(2002), "Estimation of agri-cultural land in the USA and Ukraine", Visnikagrarnoi nauki. vol. 9, pp. 80—84.

17. Fedorov, М.М. (2009), "Normative mo-netary valuation of land as a component of theregulatory policy mechanism of the state",Economyka APK, vol. 11, pp. 3—10.

18. Yukhnovskyi, I.R. and Tretiak, A.M. (2005),"Land Use in Ukraine: Management Effectiveness",Visnik agrarnoi nauki, vol. 7, pp. 5—10.

19. Yarova, B.M. (2017), "Economic efficiencyof using agricultural lands of state ownership inUkraine", Ph.C. Thesis, Economy, National Uni-versity of Bioresources and Natural Resources ofUkraine, Kiev, Ukraine.Стаття надійшла до редакції 01.12.2017 р.



ACTUALITYThe beginning of radical economic reform has

exacerbated the question of changing the role ofthe ecological factor in the development of society.On the principles of balanced development theenvironmental management department becomesespecially acute because, with the general orien-tation of the state strategy of transition to therational use of natural resources and the safety ofhuman life.

The problem of pollution of natural resourcesand inappropriate use of nature is one of the mostpressing problems of the present and requires theparticipation of all states, both nationally andtransnationally. Scientists rightly argue thatenvironmental problems are not limited tonational boundaries, they are of a planetary nature[1].

УДК 332.142.6

A. Gadzalo,candidate of economic sciences, Senior Research,Institute of Agroecology and Nature Management NAAN

THE MODERN STATE OF THEENVIRONMENTAL PROTECTION AS RESULTOF THE STATE REGULATION OF THEECOLOGICAL POLICY OF UKRAINE

А. Я. Гадзало,к. е. н., Інститут агроекології і природокористування НААН

СУЧАСНИЙ СТАН ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩАЯК РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

The article analyzes the current state and pollution of the environment. The features of ecological-economic policyare determined. There are defined the mechanism of state regulation in the conditions of nature use is considered andcriteria.

У статті проаналізовано сучасний стан та забруднення навколишнього природного середовища. Визначено особ-ливості еколого-економічної політики. Розглянуто механізм державного регулювання в умовах природокористу-вання та визначено критерії.

Key words: nature management, environmental policy, environment, state regulation.Ключові слова: природокористування, екологічна політика, навколишнє природне середо-

вище, державне регулювання.

ANALYSIS OF RECENT RESEARCHAND PUBLICATIONS

The analysis of international environmentalpolicy was investigated in the national scientificworks of A.P. Getman [2], V.V. Kostitsky [3],N.R. Malysheva [4], S.M. Kravchenko [5], P.D. Py-lypenko [6], Yu.S. Shemshuchenko [7] and otherwell-known Ukrainian scientists. Relationsbetween Ukraine and the European Union werealso analyzed by N.M. Andrusevich, N.A. Vinni-kova, Yu.V. Popovich, N.A. Gromadskaya, V.V. Drugsand other scientists. Such publications as G. Bi-liavsky, O. Lazor, Y. Satalkin, V. Shevchuk andothers have been devoted to the analysis of thecurrent state and problematic aspects of environ-mental protection in Ukraine and to determine thepeculiarities of the formation and implementationof state ecological policy [8; 9]. Many issues



35

concerning the directions of increasing theeffectiveness of state environmental policy inUkraine remain inadequately investigated, inparticular, such as an effective mechanism of stateregulation in the conditions of nature use.

The aim of the study is to analyze the currentstate of the environment and to develop directionsfor improving the state ecological policy on equalhierarchical levels.

THE MAIN MATERIAL RESEARCHEnvironmental problems are becoming the

factor that under the influence of which more andmore countries of the world are accumulating theirefforts in ensuring the environmental policy ofnature use, form and implement the appropriate

state environmental policy, the main purpose ofwhich is the system of so-called "collective respon-sibility" for the state of the environment, the solu-tion of existing environmental problems andprevention of their occurrence.

The peculiarity of environmental policy is theuse of the most effective methods of implemen-tation and practical measures in various fields ofactivity in order to achieve the goals set in inter-national environmental standards.

An integral part of the balanced economic andsocial development of Ukraine is the protection ofthe natural environment, rational use of naturalresources and ensuring the ecological safety ofhuman life. Analysis of the dynamics of absoluteand integrated indicators of man-caused loading

3600

3700

3800

3900

4000

4100

4200

4300

4400

4500

4600

2000 2005 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014

Fig. 1. Emissions of harmful substances into the atmospheric air of Ukraine

Source: [10].

Indicators 1996 2000 2005 2010 2012 2013 2014 Deviation +/-

Expenditures on the

environment

UAH mln.

3921,3 4887,7 7089,2 13128,0 17490,7 18324,4 19769,3 15848

incl.

major repairs

UAH mln.

232,0 233,3 312,3 498,0 635,0 662,1 640,8 408,8

capital investments

mln.UAH

520,6 605,9 1775,6 2761,5 6589,3 6038,8 7959,9 7439,9

current expenses 2177,9 2618,4 5313,6 10366,6 13924,7 14339,0 13965,7 11787,8

The share of

environmental

expenditures at the

expense of the State Budget in

investments

7,5 7,9 8,5 8,7 1,4 1,3 0,5 7

The share of

environmental

expenditures at the

expense of the State

Budget in current

expenses

1,3 1,3 2,1 2,7 2,5 2,6 2,0 0,7

Table 1. Economic Indicators nature management: capital investments and current expenseson the protection of the environment of Ukraine

Source: [10].



on the environment indicates that the ecologicalsituation in the natural environment as a vitalenvironment for human existence remains rathercomplicated.

The study of the situation at the environ-mental (general practical) level proceeds fromthe fact that the characterization of the stateof the environment (as the main characteristicof the effectiveness of environmental policy)can not be based solely on statistical indicatorsof the state of the environment, whichimproved over the period 2000—2014, butrequires a deeply systemic analysis of theprocesses taking place in society.

An analysis of the state of the environmentshowed that from 2011 to early 2014, accordingto formal indicators, there was a decrease inemissions of harmful substances into theenvironment. In particular, emissions of pollutantsinto the air dropped from 4.8 to 4.5 million tons inthe past year.

As we see from (tab.1), capital investmentspredominate among economic indicators, whichmake 7439.9 mln. UAH in comparison with 1996,and the environmental costs make up UAH 15848mln. The category of investments in economicactivity is extremely powerful, which is confirmedby a wide field of its use.

As can be seen from (Fig. 2), the pollutantemissions (by types of economic activity) aredominated by the processing industry, whichmakes 1230.9 thousand tons, and the metallurgicalindustry is 1004.6 thousand tons.

The restructuring of the industry with theintroduction of low-waste technologies willincrease the completeness of the use of naturalresources. Protection of nature from the factor of

increasing production costs will be a condition forensuring its effectiveness.

Analysis of the dynamics of the main indicatorsof the quality of components of the environmenttestifies to problems that have not been resolved:

— constant increase of air pollution caused byemissions of mobile sources (vehicles);

— reduction of drinking water supplies;— an extremely high level of cultivation of the

country and a significant spread of erosionphenomena;

— pollution of agricultural soils with pes-ticides.

Therefore, based on the analysis of the aboveinformation regarding the current state ofenvironmental protection in Ukraine, it should benoted that the effectiveness of the state environ-mental policy of Ukraine in the current conditionsis low.

The improvement of the environmental safetysystem existing in Ukraine should become one ofthe priority directions of the state ecologicalpolicy on the basis of system analysis, taking intoaccount the existing processes of transformationin the economy and public administration [8; 9].

For different directions of ecological researchis characterized by an attempt to develop suchmeans of ecopolitics that would take into accountthe need to continue the actual growth of theeconomy with the possibility of preventing thenegative (human) consequences of such growth onthe human habitat [12].

If we consider the mechanism of stateregulation of nature use by two criteria: thecriterion of environmental efficiency and thecriterion of filling the revenue part of the statebudget with the funds necessary for the imple-

Fig. 2. Emissions of pollutants (by types of economic activity) 2013 yearSource: [10].



37

mentation of environmental functions assigned topublic authorities. With regard to environmentalefficiency it should be noted that the mechanismof state regulation of nature use is not able toensure the preservation of the natural environmentto date. The ecological situation is deterioratingevery year. The EU strategy for Ukraine for theperiod 2007—2013. the situation in the field ofenvironmental protection is analyzed as follows:"Air pollution is becoming a social problem and ahealth problem. The water quality is affected bypollution and the existing sewage system, which,together with the system of care for its infrastructure,needs to be refined and constructed with newcapacities. Waste management is an important issuethat includes prevention, collection, care, recyclingand final disposal. With regard to the protection ofnature, important issues are the legal and illegal defo-restation. Ukraine is also affected by transboundaryand global environmental problems, such as the useand protection of shared waters and climate change"[11, p. 10].

Legislative regulation of environmentalprotection in Ukraine is still not sufficiently active,but if we take the example or use of the legislationof the European Union in Ukraine. Then asignificant effect can give the formation of rationalstate regulation capable of contributing to such areform, in which the growth of the economy ispossible without violating the environment.

Consequently, Ukraine's environmental policymust be shaped and implemented through thestrengthening of bilateral and multilateral ties withthe EU member states through the improvementof the existing legislative framework. It is necessaryto more actively initiate new forms of cooperationwith the EU countries at the national level, whichwill allow mobilizing both external and internalreserves of Ukraine for preservation, repro-duction, balanced management of the environmentand solving environmental problems, which will bethe subject of further scientific research.

CONCLUSIONSummarizing the above, you should pay

attention to the following points. It is determinedthat the basis of the state ecological policy of Ukra-ine in the context of global challenges should bethe promotion of environmental activities. Thus,an effective environmental policy is possible onlywhere the state may in some way regulateeconomic and environmental processes, that is,while maintaining the mechanism of stateregulation. Only the best combination of stateregulation and the use of economic managementmethods can produce the best results.

References:1. Kachan, Je.P. Bab'jak, G.P. and Koshhil',

A.B. (2011), Regional'na ekonomika [Regionaleconomy], Znannya, Kyiv, Ukraine.

2. Anisimova, A.V. Get'man, A.P. and Gor-deev, V.I. (2009), Jekologicheskoe pravo Ukrainy[Environmental Law of Ukraine] OOO "Odyssey",P. 464.

3. Kostyc'kyj, V.V. (2012), Ekologichne pravoUkrai'ny [Environmental Law of Ukraine], Kolo,Drohobych, Ukraine.

4. Malishev, N.R. Oleshhenko, V.І. Kuzne-cova, S.V. and Krasіlіch, N.D. (2003), Pravovizasady vprovadzhennja v Ukrai'ni konvencii' probioriznomanittja: Navch. pos., [Legal principles ofimplementation of the Convention on Manufac-tured Specimens in Ukraine: Teach. Manual],Khimjst, Kyiv, Ukraine.

5. Kravchenko, S.M. Andrusevych, A.O. andBonajn, Dzh. (2002), Aktual'ni problemy mizhna-rodnogo prava navkolyshn'ogo seredovyshha[Actual problems of international environmentallaw.], View. Center of LNU, Lviv, Ukraine.

6. Pylypenko, P.D. Fedorovych, I.V. andVashhyshyn, M.Ja. (2010), Pravo dovkillja: eko-logichne pravo [Environmental law: environ-mental law]. Textbook for higher educationalinstitutions], InJure, Kyiv, Ukraine.

7. Shemshuchenka, Ju.S. (2008), Ekologichnepravo Ukrai'n [Environmental law of Ukraine],Published "Yurydychna dumka", Kyiv, Ukraine.

8. Shevchuk, V.Ja. Satalkin, Ju.M. and Biljav-s'kyj, G.O. (2004), Ekologichne upravlinnja[Environmental management], Lybid, Kyiv,Ukraine.

9. Lazor, O.Ja. (2003), Derzhavne upravlinnjau sferi realizacii' ekologichnoi' polityky: organi-zacijno-pravovi zasady [Public administration inthe field of environmental policy implementation:organizational and legal principles], Liga-Press,Lviv, Ukraine.

10. State Statistics Service of Ukraine (2017),"Environment of Ukraine in 2012", available at:http://www.ukrstat.gov.ua/ (Accessed 30 Nov2017).

11. Ministry of Environment and NaturalResources of Ukraine (2007), "European Neigh-borhood and Partnership Instrument: EU Strategyfor Ukraine for the period 2007—2013", availableat: http://www.menr.gov.ua/content/article/6906(Accessed 30 Nov 2017).

12. Furdychko, O.I. (2011), "Sustainabledevelopment of the agrarian sector of the economyon the basis of rational nature management"Ekonomist, vol. 10, pp. 6—8.Стаття надійшла до редакції 03.12.2017 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИПосилення конкуренції на вітчизняному рин-

ку молочної продукції відбувається в умовах аг-ресивного і нестабільного зовнішнього середови-

УДК 658.821:338.43.631.1

В. І. Радько,к. е. н., доцент кафедри організації аграрного бізнесу,Національний аграрний університет біоресурсів і природокористування УкраїниП. П. Бідула,аспірант кафедри аграрного менеджменту,Вінницький національний аграрний університет

ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДООЦІНКИ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ПІДПРИЄМСТВМОЛОКОПЕРЕРОБНОЇ ГАЛУЗІ

V. Radko,candidate of economic sciences, associate professor of the department of entrepreneurshipand agribusiness organization, National University of Life and Environmental Sciences of UkraineP. Bidula,postgraduate student of the department of agrarian managementVinnytsya National Agrarian University

ORGANIZATIONAL AND METHODICAL APPROACHES TO ASSESSING THE COMPETITIVEADVANTAGES OF DAIRY INDUSTRY ENTERPRISES

Посилення конкуренції на вітчизняному ринку молочної продукції відбувається в умовах агресивного і неста-більного зовнішнього середовища. Трансформація конкурентних відносин, зумовлена активним входженням на ри-нок нових учасників (у тому числі зарубіжних), підвищенням якісних вимог і запитів споживачів до продукції, при-зводить до постійної зміни конкурентних позицій вітчизняних товаровиробників.

Встановлено, що існують дві основні категорії конкурентних переваг: зовнішні, які базуються на ринковій силі,що зумовлена пропозицією покупцеві підвищеної цінності, і внутрішні, що базуються на продуктивності і, як на-слідок, більш низьких витратах.

Доведено, що у якій мірі підприємство може скористатися своїми конкурентними перевагами залежить не лишевід інтенсивності прямої конкуренції, але й від інших конкурентних сил. Зазначимо, що на ринку монополістичноїконкуренції, до якого можна віднести і ринок молочної продукції, товари диференційовані, що дозволяє формуватицінність для покупців: знижуються його затрати або підвищується ефективність використання товару.

На основі результатів проведеного аналізу фактичних конкурентних переваг доцільно відмітити високий і се-редній рівень привабливості цінових і якісних характеристик продукції для регіональних споживачів.

Increased competition in the domestic dairy market occurs in an aggressive and unstable environment. Thetransformation of competitive relations due to active entry into the market of new participants (including foreign ones),increasing the quality requirements and demands of consumers to products, leads to a constant change in the competitiveposition of domestic producers.

It is established that there are two main categories of competitive advantages: external, based on market power, dueto the offer to the buyer of increased value, and internal, based on productivity and lower costs as a consequence.

It is proved that level of use of enterprise competitive advantages depend not only on the intensity of directcompetition, but also on other competitive forces. It should be noted that in the market of monopolistic competition,which can be attributed to the market of dairy products, goods are differentiated, which allows to form a value forbuyers: it reduces its costs or increases the efficiency of the use of goods.

Based on the results of the research of actual competitive advantages, it is appropriate to highlight the high andaverage level of attractiveness of the price and quality characteristics of products for regional consumers.

Ключові слова: молокопереробне підприємство, конкурентні переваги, позиціювання, спожи-вач, якість, ціна.

Key words: milkprocessing enterprise, competitive advantages, positioning, consumer, quality, price.

ща. Трансформація конкурентних відносин, зу-мовлена активним входженням на ринок новихучасників (у тому числі зарубіжних), підвищеннямякісних вимог і запитів споживачів до продукції,



39

призводить до постійної зміни конкурентних по-зицій вітчизняних товаровиробників. У цих умо-вах основним завданням підприємства стає впро-вадження науково обгрунтованих підходів до уп-равління перевагами, які дозволяють забезпечи-ти стабільне конкурентне положення суб'єкта встратегічній перспективі.

Управління конкурентними перевагами під-приємства передбачає комплексне вивчення сис-теми внутрішніх та зовнішніх чинників, які їх фор-мують, а також використання сучасних, науковообгрунтованих методик оцінки.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬПроблемам розвитку молочного підкомплек-

су АПК присвячено багато досліджень. Вагомийвнесок у розробку напрямів удоскона- лення ви-робництв молока і його переробки підприємства-ми зробили такі вчені, як В.І. Бойко, М.П. Кор-жинський, М.В. Рухтурак, С.В. Васильчак, Д.К. Се-менда, П.Т. Саблук і інші. Проте зміна зовнішнь-ого середовища функціонування молокоперероб-них підприємств вимагає пошуку нових підходівдо оцінки конкурентних переваг.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯМетою статті є розробка практичних рекомен-

дацій щодо оцінки конкурентних переваг моло-копереробних підприємств.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУВивчення конкурентного середовища є один

із найважливіших напрямів досліджень ринку,який дозволяє ідентифікувати конкурентні пере-ваги підприємства та продукції на ринку. Очевид-

но, що жоден товаровиробник не може вважатисебе маркетингово-орієнтованим, якщо не ведесистематичне та комплексне (за всіма параметра-ми і факторами) вивчення нинішніх і перспектив-них, прямих і не прямих конкурентів. Початковиметапом дослідження є визначення потенційноїконкурентоспроможності підприємств, що харак-теризує можливість суб'єктів конкурувати за ра-хунок власних внутрішніх можливостей. Для вста-новлення максимальних і мінімальних меж зна-чень факторних критеріїв, значення їх вагомості,визначення характеру впливу критеріїв на приваб-ливість зовнішнього середовища, була сформова-на експертна група, до складу якої увійшли 10провідних фахівців маркетингових і збутовихпідрозділів регіональних молокопереробнихпідприємств. Опитування групи здійснювалосяписьмово за спеціально розробленою анкетою. Уякості міри узгодженості думок експертів вико-ристовувався коефіцієнт конкордації, який роз-раховується за формулою 1.

[ ] [ ]12)(/)1(5,0 32

1

2 ÷−

+×−= ∑=

nnmnmSiKn

i

(1),

де К — коефіцієнт конкордації; Si — бали поі-му об'єкту експертизи, які визначаються шляхомсумування оцінок кожного експерта за цим об'єк-том; m — кількість експертів; n — кількість об'єктівекспертизи (кількість критеріїв або вагових по-казників).

Позитивна величина коефіцієнта підтверджуєвисоку достовірність оцінок експертів і отрима-них результатів (табл. 1).

Представлені результати дослідження фак-торних характеристик зовнішнього середовища

Фактори і критерії Мінімальне

значення Максимальне

значення Коефіцієнт вагомості

Вплив фактора

Постачальники молочної сировини

Валове виробництво молока на душу населення, кг 240 400 0,070 прямий

Рентабельність виробництва молочної сировини, % -10 35 0,079 зворотній

Рівень товарності виробництва молочної сировини, % 25,0 70,0 0,060 зворотній

Кінцеві споживачі молочної продукції Рівень задоволення споживчого попиту, (відповідно до вимог МОЗ), % 95 55 0,098 зворотній

Коефіцієнт співвідношення витрат на молочну продукцію до

грошових доходів, % 2,5 8,5 0,089 прямий

Середня ціна 1 кг спожитої молочної продукції (у перерахунку на

молоко), грн 5,0 15,0 0,094 прямий

Торгові посередники Частка торгових посередників у загальному обсязі роздрібної торгівлі

молочною продукцією, % 80 50 0,095 зворотній

Частка молочної продукції в середньорічному обороті торгівлі

продовольчими товарами, % 10 4 0,085 зворотній

Конкуренти Індекс концентрації виробництва CR-3, % 100 70 0,072 зворотній Коефіцієнт ентропії,од. 4 1 0,060 зворотній Дисперсія ринкових часток, од. 0,06 0,01 0,059 зворотній Коефіцієнт відкритості ринку для міжрегіональної та міжнаціональної конкуренції, %

5 2 0,070 зворотній

Коефіцієнт відкритості ринку для нових товаровиробників, % 5 0 0,069 зворотній

Таблиця 1. Експертна характеристика меж фактичних значень, вагомості та напряміввзаємодії факторних критеріїв, які формують привабливість зовнішнього середовища

молокопереробних підприємств Вінницької області

Джерело: розрахунки автора.



і визначення їх вагомості дозволили одержатикількісну оцінку кожного із представлених фак-торних критеріїв і визначити загальний індекспривабливості зовнішнього середовища (табл.2).

Серед усієї сукупності зовнішніх характерис-тик доцільно виділити високе значення фактору"стан конкуренції", що свідчить про значнийрівень його впливу на діяльність регіональних ви-робників молокопродуктів [1].

Підсумком реалізації першого етапу методи-ки стало визначення загального рівня привабли-вості зовнішнього середовища регіональногоринку, що дозволило позиціювати конкурентнугрупу у матриці "привабливість зовнішнього се-редовища — конкурентний потенціал підприєм-ства".

При середньому рівні привабливості зовніш-ніх умов діяльності можливості розвитку внутрі-шнього потенціалу представників цієї групи мо-жуть значно варіюватися у межах виділеної по-зиційної області. Визначення потенційного рівняконкурентоспроможності молокопереробнихпідприємств дозволяє перейти до детального ана-лізу природи переваг, що утримуються, визнача-ючи реальні конкурентні можливості підприєм-ства.

На регіональному ринку підприємства групиуніверсальних аутсайдерів займають невеликі ча-стки у сегментах масла, кисломолочних продуктів,молока, сметани, сирів кисломолочних, вершків ізпереважно позитивною динамікою зростання. Усилу індивідуального характеру реагування назміни зовнішнього середовища, дана групапідприємств-конкурентів сформувала певні типиконкурентних переваг.

Необхідність забезпечення відповідності вла-стивостей молочної продукції вимогам певнихгруп споживачів, вимагає від регіональних моло-копереробних підприємств вирішити завданнящодо формування сегментно-орієнтованої асор-тиментної політики і відповідного позиціюванняпродукції, яка пропонується на ринку [2].

За таких умов підвищується значимість до-сліджень уподобань окремих груп споживачів,спрямованих на визначення порівняльної оцінкиконкурентних переваг молочної продукції. Пе-редбачена комплексна методика, що базувалась навизначені оціночного профілю "ідеального про-дукту", дозволяє дати індексну оцінку перевагмолочної продукції для кожного сегменту спожи-вачів регіонального ринку.

Фінансова та технічна складність організаціїповномасштабного збору емпіричних даних зумо-вила використання вибіркової сукупності, якусформували на основі бажаної величини точностіта достовірності результатів дослідження. Прирівні довіри, який становить — 95%; при величиніпохибки — 5%; за допустимої помилки — 0,05 іпри значенні варіації 50%; мінімально можливийобсяг вибірки становить 380 респондента.Найбільш доцільним передбачається збільшеннявибіркової сукупності до 600 респондентів, щобільшою мірою відповідає поставленим цілям дос-лідження.

На основі вивчення характеристик різнихгруп споживачів за допомогою кривих витратЕнгеля і динаміки коефіцієнтів еластичності міждецільними групами регіональна сукупність спо-живачів була поділена на 6 груп, диференційо-ваних за місцем проживання і рівнем купівель-ної спроможності (І, ІІ, ІІІ групи — міські жи-

Фактори і критерії фактичне значення

розрахунковий індекс

індекс із урахуванням коефіцієнту вагомості

Постачальники молочної сировини Валове виробництво молока на душу населення, кг 244,1 0,026 0,002 Рентабельність виробництва молочної сировини, % -1,1 0,198 0,015 Коефіцієнт товарності виробництва молочної сировини, % 70,1 -0,002 0,000 Кінцеві споживачі молочної продукції 0,000 Рівень задоволення споживчого попиту, (відповідно до вимог МОЗ), % 68,8 0,655 0,050 Коефіцієнт співвідношення витрат на молочну продукцію до грошових доходів, % 6,06 0,593 0,046 Середня ціна 1 кг спожитої молочної продукції (в перерахунку на молоко), грн 8,7 0,370 0,028 Торговельні посередники 0,000 Частка торгівельних організацій в загальному обсязі роздрібної торгівлі молочною продукцією, %

68,2 0,393 0,030

Частка молочної продукції в середньорічному обороті торгівлі продовольчими товарами, %

9,8 0,033 0,003

Конкуренти 0,000 Індекс концентрації виробництва CR-3, % 82,1 0,597 0,046 Коефіцієнт ентропії,од. 1,32 0,893 0,069 Дисперсія ринкових часток, од. 0,033 0,540 0,042 Коефіцієнт відкритості ринку для міжрегіональної та міжнаціональної конкуренції, %

0 0 0

Коефіцієнт відкритості ринку для нових виробників, % 0 0 0 Всього 4,296 0,330

Таблиця 2. Характеристика привабливості зовнішнього середовищамолокопереробних підприємств Вінницької області




41

телі з низьким, середнім, і високим рівнем купі-вельної спроможності відповідно) [3]. Викорис-тання технології сертифікованого відбору доз-волило відобразити у вибірковій сукупності усіпредставлені сегменти у відповідності із їх пито-мою вагою (табл. 3).

Визначення чисельності та складу досліджу-ваної сукупності дозволило перейти безпосеред-ньо до виділення набору найбільш пріоритетнихспоживчих макрохарактеристик молочної про-дукції. Дослідження груп параметрів здійснюва-лося у розрізі усіх видів продукції, що присутніна регіональному ринку (вершки, сири тверді, йо-гурти, морозиво, сметана, масло, кисломолочнапродукція, сири свіжі та кисломолочні, молоко).Узагальнення результатів дослідження за допо-могою думок експертів дозволило виявити базові

оціночні характеристики, перелік і опис яких на-ведені у таблиці 4.

Відомо, що у процесі прийняття рішення пропокупку конкретних молочних продуктів, поку-пець здійснює порівняльну оцінку її детерміную-чих характеристик через використання великогомасиву інформації, думок фахівців здорового хар-чування, близьких, колег по роботі, інших спожи-вачів, реклами тощо [4]. Отже, необхідною умо-вою проведення наступної стадії дослідження євизначення складу оціночних параметрів, що ви-магає проведення збору емпіричної інформаціїшляхом проведення письмового опитування рес-пондентів за допомогою спеціально розробленоїанкети дослідником. Пропорційний характерформування вибіркової сукупності накладає своїособливості на форму анкети і зміст запитань, які

Показники Групи споживачів

І ІІ ІІІ ІV V VІ Частка структури в загальному обсязі, % 20,3 29,3 15,3 11,3 17,0 6,8 Чисельність структури у вибраному обсязі, осіб 122 176 92 68 102 40

Таблиця 3. Структура вибіркової сукупності споживачів молочної продукції Вінницької області


Групи параметрів Склад групи Якісні характеристики

Лікувально-дієтичні калорійність, енергетична цінність, вміст жиру, наявність спеціальних домішок Фізичні властивості вага, об’єм, фізична форма Репутація та імідж відомість торгової марки, імідж та репутація підприємства-виробника Кулінарно-технічні смак, запах, колір, зовнішній вигляд продукту, консистенція, якісні параметри, термін придатності Натуральність вміст домішок, якість інгредієнтів, екологічність сировини та компонентів Упаковка дизайн, зовнішній вигляд та склад матеріалів, що використовуються, інформативність упаковки

Вартісні характеристики Вартість придбання роздрібна ціна

Таблиця 4. Номенклатура основних груп споживчих характеристик молочної продукції

Джерело: складено автором.

Групи параметрів / види продукції

Групи споживачів Середня оцінка І ІІ ІІІ IV V VI

1. Якісні характеристики Вершки 4,98 6,01 8,72 4,42 5,44 7,21 6,13 Сир твердий 5,24 6,22 9,04 4,62 5,98 7,56 6,44 Йогурти 5,81 6,78 9,20 4,88 5,74 8,12 6,76 Морозиво 5,32 6,55 9,02 4,85 5,86 7,52 6,52 Сметана 6,12 7,05 9,74 5,01 6,14 7,82 6,98 Масло 5,64 6,74 8,83 5,10 6,21 8,04 6,76 Кисломолочна продукція 5,52 6,82 8,65 4,85 5,95 8,11 6,65 Сир свіжий та кисломолочний 5,77 7,02 8,96 4,97 6,02 8,14 6,81 Молоко 6,35 7,33 9,45 5,25 6,32 8,23 7,16 2. Вартісні характеристики Вершки 4,01 4,81 7,20 3,87 4,49 6,22 5,10 Сир твердий 4,20 5,12 7,76 4,68 5,21 6,98 5,66 Йогурти 4,08 5,08 7,42 4,41 4,74 6,81 5,42 Морозиво 3,96 4,92 7,58 3,98 4,68 6,36 5,25 Сметана 3,88 5,14 7,71 4,09 4,92 6,62 5,39 Масло 4,10 5,21 7,95 4,54 5,02 7,04 5,64 Кисломолочна продукція 4,12 4,98 7,64 4,20 4,85 6,47 5,38 Сир свіжий та кисломолочний 3,97 5,03 7,82 4,32 4,97 6,73 5,47 Молоко 4,26 5,27 8,02 4,76 5,14 7,12 5,76

Таблиця 5. Еталонні величини оціночних параметрів основних видів молочної продукціїу розрізі виділених груп споживачів на ринку молочної продукції Вінницької області

Джерело: складено автором.



у ній ставляться. Основна відмінність передбачаєнаявність окремого блоку соціально-економічнихпитань, які дозволяють ідентифікувати груповуналежність споживачів.

У процесі подальшої обробки отриманої емп-іричної інформації нами було сформовано оці-ночні профілі для кожного із виділених спожив-чих сегментів молочної продукції (табл. 5).

Представлені результати таблиці 5 вказуютьна строкатість оцінок споживчих параметрівмолочної продукції, що пояснюється існуючимвзаємозв'язком між рівнями вимог споживачівдо властивостей продукції та їх купівельноюспроможністю, яка визначається величиною се-редньодушового доходу. Очевидно, що у групахіз високими рівнями середньодушового доходумають місце підвищені вимоги до продукції, інавпаки.

Відповідно до запропонованої методики намипроведено аналіз і комплексну оцінку показників,які характеризують стан внутрішнього середови-ща досліджуваного молокопереробного підприє-мства. Для цього нами була розроблена спеціаль-на анкета, де виділено складові внутрішнього се-редовища функціонування молокопереробнихпідприємств та їх характеристики. У процесі пись-мового опитування експертної групи були визна-чені максимальні і мінімальні значення факторнихкритеріїв складових зовнішнього середовища,бальні значення їх вагомості та спрямованості їхвпливу на формування конкурентних переваг мо-лочної продукції на регіональному ринку (табл.6).

Відомо, що конкурентні переваги формують-ся перевагами товару підприємства порівняно ізпродукцією його прямого конкурентна. Існують

дві основні категорії конкурентних переваг:зовнішні, які базуються на ринковій силі, що зу-мовлена пропозицією покупцеві підвищеноїцінності, і внутрішні, що базуються на продуктив-ності і, як наслідок, більш низьких витратах [5; 6].Як приклад, компанія Danone, яка вивела на ри-нок Іспанії в 2014 році йогурт Densia з додаван-ням кальцію і вітаміну D. Продукт був насампе-ред орієнтований на людей похилого споживачів,в той час як раніше такі товари в основному при-значалися для дітей. Влітку цього року GeneralMills оголосила про плани розробки нової рецеп-тури йогуртів, які також мають сприяти віднов-ленню кісткової тканини. У минулому році відра-зу кілька великих західних компаній оголосилипро готовність вкладати кошти в розробку і про-сування функціональних продуктів. До цього їхпідштовхує зростання попиту на здорове харчу-вання. На початку жовтня компанія Unilever іголландська дослідницька компанія TNO домови-лися про співпрацю. Протягом найближчих трьохроків компанії займуться виявленням зв'язків міжправильним харчуванням і здоров'ям. Про своюзацікавленість у роботі в галузі охорони здоров'язаявили в Nestle. Компанія вкладе сотні мільйонівшвейцарських франків на нові підприємства, якізосередяться на розробці та виробництві ліку-вального харчування. Nestlе Health Science SA іNestlе Institute of Health Sciences запропонуютьпродукти, що дозволяють запобігати діабет, зах-ворювання серцево-судинної системи і хворобаАльцгеймера [7].

У якій мірі підприємство може скористатисясвоїми конкурентними перевагами залежить нелише від інтенсивності прямої конкуренції, але йвід інших конкурентних сил [8]. Зазначимо, що на

Фактори і критерії Мінімальне

значення Максимальне

значення Коефіцієнт вагомості

Вплив фактора

Виробництво Рентабельність виробничої діяльності, % 1 15 0,070 прямий Рівень відповідності молочної продукції вимогам ДСТУ, % 60 100 0,061 прямий Рівень використання виробничих потужностей, % 55 90 0,069 прямий Менеджмент Коефіцієнт окупності затрат на утримання управлінського персоналу 0,5 2 0,073 прямий Частка витрат на організацію управління, % 8 2 0,069 обернений Рівень кваліфікації управлінського персоналу, % 70 100 0,069 прямий Персонал Коефіцієнт окупності затрат на утримання співробітників підприємства

0,2 0,6 0,056 прямий

Рівень кваліфікації персоналу, % 20 60 0,053 прямий Коефіцієнт забезпеченості трудовими ресурсами 80 100 0,050 прямий Маркетинг Рентабельність продаж, % 5 20 0,076 прямий Рівень забезпечення маркетингової служби персоналом, % 0 100 0,063 прямий Частка витрат на маркетинг у вартості реалізованої продукції, % 0,5 2 0,070 обернений Фінансовий стан Коефіцієнт фінансової автономії 0,3 1 0,069 прямий Коефіцієнт поточної ліквідності 1 2 0,074 прямий Рентабельність капіталу, % 3 10 0,078 прямий

Таблиця 6. Експертна характеристика меж фактичних значень, вагомості та спрямованостівпливу факторних критеріїв, які характеризують стан конкурентного потенціалу

молокопереробних підприємств Вінницької області

Джерело: розраховано автором.



43

ринку монополістичної конкуренції, до якогоможна віднести і ринок молочної продукції, то-вари диференційовані, що дозволяє формуватицінність для покупців: знижуються його затратиабо підвищується ефективність використання то-вару.

ВИСНОВКИАналіз конкурентних позицій переробних

підприємств, що входять до складу групи універ-сальних аутсайдерів, і характеру конкурентнихпереваг, які сформовані ними, дозволяє зроби-ти ряд висновків. Зазначимо, що належність дооднієї із стратегічних груп дозволяє виділитизагальний для даного типу конкурентів механізмформування конкурентних переваг. На основірезультатів проведеного аналізу фактичних кон-курентних переваг доцільно відмітити високий ісередній рівень привабливості цінових і якісниххарактеристик продукції для регіональних спо-живачів.

Не зважаючи на ряд позитивних оцінок, по-точні ринкові позиції представників групи харак-теризуються нестійкою ринковою позицією,цілком залежною від мінливості зовнішніх умовїх функціонування. У зв'язку із цим, обмеженіможливості подальшого розвитку призводять донеобхідності обгрунтованого вибору концепціїстратегічного розвитку молокопереробногопідприємства.

Узагальнюючи вищезазначене, можна зроби-ти висновок, що представлені результати аналізуі оцінки конкурентних переваг молочної про-дукції є базовим етапом розробки концепції кон-курентного розвитку переробних підприємств удовгостроковій перспективі.

Література:1. Свиноус І.В. Тенденції розвитку галузі тва-

ринництва та ринків м'ясо-молочної продукціїУкраїни за 2015 рік [Текст]: [наук.-аналіт. зб.] /[І.М. Демчак та ін.]; Укр. НДІ продуктивності аг-ропром. комплексу. — К.: НДІ "Украгропромпро-дуктивність", 2016. — 141 с.

2. Ноздрева Р.Б. Маркетинг: как побеждать нарынке / Р.Б. Ноздрева, Л. И. Цыгичко. — М.: Фи-нансы и статистика, 1991. — 148 с.

3. Соколова Л.В. Конкурентоспособностьпредприятия и критерии ее оценки / Л.В. Соко-лова // Маркетинг и реклама. — 1999. — № 5. —С. 31—33.

4. Бондаpенко С.М. Сучасний пiдхiд до кон-куpенцiї в теоpiї конкуpентних пеpеваг / С.М.Бондаpенко, В.I. Бокiй // Пpоблеми теоpiї тапpактики менеджменту в умовах пеpеходуУкpаїни до pинкових вiдносин: збipник науковихстатей, ДАЛПУ та Київський iнститут менедж-менту. — К., 1997. — С. 62.

5. Співак Є.М. Забезпечення конкурентоздат-ності підприємства на основі маркетингових дос-

ліджень / Є.М. Співак, О.В. Боярська // Збірникнаукових праць Луганського національного аграр-ного університету. — 2009. — Т. 2. — № 90/94. —С. 199–205.

6. Ансофф И. Новая корпоративная страте-гия / И. Ансофф; пер. с англ.; под ред. Ю.Н. Кап-туревского. — СПб.: Изд-во "Питер", 1999. —412 с.

7. Іванова Л.С. Організаційно-економічниймеханізм підвищення конкурентоспроможностімолокопродуктового комплексу при вступі Украї-ни до СОТ / Л.С. Іванова // Вісник Харківськогонаціонального аграрного університету ім. В.В.Докучаєва. — 2007. — № 2. — С. 90—94.

8. Дмитрук М. Стратегічний маркетинг: дани-на моді високих понять чи інструмент конкурен-тної боротьби / М. Дмитрук // Маркетинг и рек-лама. — 2003. — № 5—6. — С. 32—37.

References:1. Svynous, I.V. (2016), Tendentsii rozvytku

haluzi tvarynnytstva ta rynkiv m'iaso-molochnoiproduktsii Ukrainy za 2015 rik [Trends in thedevelopment of livestock sector and markets for meatand dairy products in Ukraine for 2015], NDIUkrahropromproduktyvnist', Kyiv, Ukraine.

2. Nozdreva, R.B. and Tsyhychko, L.Y. (1991),Marketynh: kak pobezhdat' na rynke [Маркетинг:как побеждать на рынке], Fynansy y statystyka,Moscow, Russia.

3. Sokolova, L.V. (1999), "Competitiveness of anenterprise and criteria for its evaluation", Marketynhy reklama, vol. 5, pp. 31—33.

4. Bondapenko, S.M. and Bokij, V.I. (1997),"Contemporary approach to competition in thetheory of competitive advantages", Problemy teopiita praktyky menedzhmentu v umovakh perekhoduUkpainy do rynkovykh vidnosyn [Problems of thetheory and practice of management in the conditionsof transition of Ukraine to market relations], DALPUta Kyivs'kyj instytut menedzhmentu, Kyiv, Ukraine.

5. Spivak, Ye.M. and Boiars'ka, O.V. (2009),"Ensuring the competitiveness of the enterprise onthe basis of marketing research", Zbirnyk naukovykhprats' Luhans'koho natsional'noho ahrarnohouniversytetu, vol. 2, no. 90/94, pp. 199—205.

6. Ansoff, Y. (1999), Novaia korporatyvnaiastratehyia [The new corporate strategy], Yzd-vo"Pyter", St.Petersburg, Russia.

7. Ivanova, L.S. (2007), "Organizational andEconomic Mechanism for Increasing the Com-petitiveness of the Dairy Product Complex uponUkraine's Accession to the WTO", Visnyk Khar-kivs'koho natsional'noho ahrarnoho universytetu im.V.V. Dokuchaieva, vol. 2, pp. 90—94.

8. Dmytruk, M. (2003), "Strategic marketing: atribute to high-level fashion or an instrument ofcompetition", Marketynh y reklama, vol. 5—6, pp.32—37.Стаття надійшла до редакції 19.11.2017 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИСьогодні глобалізаційні процеси у світі

здійснюють вирішальний вплив на розвитокпідприємництва та світової економічної си-

УДК 339.922

С. О. Тульчинська,д. е. н., професор, професор кафедри економіки та підприємництва,НТУУ "КПІ імені Ігоря Сікорського", м. КиївС. О. Кириченко,к. е. н., доцент кафедри економіки та підприємництва,НТУУ "КПІ імені Ігоря Сікорського", м. КиївА. В. Бут,магістр факультету менеджменту та маркетингу,НТУУ "КПІ імені Ігоря Сікорського", м. Київ

ЗАХОДИ ПОДОЛАННЯ ПРОБЛЕМ НАЦІОНАЛЬНИХПІДПРИЄМСТВ ПРИ ЗДІЙСНЕННІЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

S. Tylchynska,Doctor of Sciences (Economics), Professor, professor of the Department of Economicsand Entrepreneurship, NTUU "KPI named after Igor Sikorsky", KyivS. Kyrychenko,Ph.D., associate professor of the Department of Economicsand Entrepreneurship, NTUU "KPI named after Igor Sikorsky", KyivA. But,master 1 years of study, NTUU "KPI named after Igor Sikorsky", Kyiv

MEASURES TO OVERCOME PROBLEMS OF NATIONAL ENTERPRISESIN THE IMPLEMENTATION OF FOREIGN ECONOMIC ACTIVITY

У статті розглядаються можливості розвитку національних підприємств у напрямі зовнішньоекономічної діяль-ності. Окреслено основні причин виходу національних підприємств на зовнішні ринки та методи виходу підприємствна іноземні ринки. Висвітлено низку процедур необхідних для функціонування суб'єктів зовнішньоекономічної діяль-ності. Доведено необхідність розроблення стратегії розвитку національного підприємства на зовнішніх ринках, щодозволяє адекватно оцінювати потенціал підприємства, а також у майбутньому забезпечити стабільну перевагу надконкурентами. На основі виявлених проблем національних підприємств при здійсненні зовнішньоекономічної діяль-ності та налагодження експортоорієнтованості виробництва запропоновано заходи щодо їх подолання. Запропоно-вано заходи подолання проблем національних підприємств при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності на рівніпротекціоністських заходів з боку держави, які дозволять забезпечити належну конкурентоспроможність національ-них підприємств, а також на рівні самих підприємств.

In the article examined opportunities for development of national enterprises in the direction of foreign economicactivity. The main reasons for emergence of national enterprises to foreign markets and methods of entering foreignmarkets for enterprises are defined. A number of procedures required for functioning of subjects of foreign economicactivity are covered. The need to design a strategy of the development of the national enterprise on foreign markets isproved which allow to assess adequately the potential of the enterprise, and provide a stable advantage over competitorsin the future. Based on the identified problems of national enterprises in the implementation of foreign economic activitiesand the establishment of export-oriented production, the measures to overcome them are suggested . Measures forovercoming the problems of national enterprises in the implementation of foreign economic activity at the level ofprotectionist measures from the government side are suggested, this will allow to ensure proper competitiveness ofnational enterprises, as well as at the level of enterprises themselves.

Ключові слова: зовнішньоекономічна діяльність, підприємство, зовнішні ринки, страте-гія зовнішньоекономічної діяльності, заходи.

Key words: foreign economic activity, enterprise, foreign markets, strategy of foreign economicactivity, events.

стеми, внаслідок чого відбувається уніфіка-ція діяльності традиційних суб'єктів госпо-дарювання, підвищення продуктивностіпраці, лібералізація міждержавних відно-



45

син, що веде до спрощення обміну резуль-татами наукових досліджень та активізаціїінноваційної діяльності, на фоні загальнихінтеграційних процесів. Отже, необхідноюскладовою кожного підприємства метоюякого є розвиток зовнішньоекономічнихзв'язків є чітка стратегія виходу на зовнішніринки в умовах світових інтеграційних про-цесів.

АНАЛІЗОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ

І ПУБЛІКАЦІЙДослідженню проблем національних під-

приємств при здійсненні зовнішньоекономі-чної діяльності приділялася увага в роботахВ. Бойка, П. Гайдуцького, В. Гейця, С. Дем'я-ненка, А. Кандиби, В. Топіхи, А. Кредісова,С. Кваші, А. Мокія, П. Саблука, М. Парсяка,С. Соколенка, Л. Черчик та ін. Проте, незва-жаючи на значну кількість досліджень, недо-статньо уваги приділено пошуку шляхів по-долання проблем, що полягають у площинінедосконалості інституціональних перетво-рень.

МЕТА СТАТТІМетою статті є на основі виявлення про-

блем національних підприємств при здійс-ненні зовнішньоекономічної діяльності роз-робити заходи щодо їх подолання на рівніпротекціоністських заходів з боку держа-ви, які дозволять забезпечити належну кон-курентоспроможність національних під-приємств, а також на рівні самих підпри-ємств.

ВИКЛАДОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Зовнішньоекономічна діяльність передба-чає можливість отримання підприємцем певнихекономічних вигод завдяки перевагам міжна-родного поділу праці, міжнародним діловимвідносинам тощо. В першу чергу, це обумов-люється національними особливостями як і за-конодавчими, так і особливостями в структуріспоживчого попиту, оскільки збут окремихвидів товарів на міжнародному ринку дозволяєотримати більший прибуток, аніж всерединікраїни.

Варто зазначити, що європейський векторрозвитку України, відкриває перед вітчизня-ними підприємцями нові можливості для роз-витку у напрямку зовнішньоекономічноїдіяльності. Кабінетом Міністрів України булорозроблено ряд наказів на базі Угоди про Асо-

ціацію між Україною та ЄС [5], які регламен-тують правила та процедури у сфері зовніш-ньоекономічної діяльності суб'єктів госпо-дарської діяльності, визначають перелік необ-хідних заходів організаційного, фінансового,правого та інституційного характеру задляуніфікації європейських та національних пра-вових норм.

Іншим визначальним фактором розвиткуукраїнських підприємств орієнтованих назахідні ринки є ратифікація угоди про зонувільної торгівлі між Україною та ЄС, якавступила у дію 1 січня 2016 року. Ця угодапередбачає не лише лібералізацію торго-вельних відносин, а й лібералізацію рухуробочої сили й капіталу, що полягає в комп-лексному реформуванні національних пра-вових норм задля їх апроксимації відповід-но до існуючих стандартів ЄС у сфері тор-гівлі.

Своєрідною новацією для вітчизнянихпідприємців стане введення спеціальногомитного сертифікату EUR.1 [3], який доз-воляє отримати українським товарам вЄвропі отримати статус товару преферен-ційного походження, що в подальшому доз-волить підприємствам користуватися пере-вагами преференційної торгівлі на тери-торії Європейського Союзу. Варто такожзазначити, що українські підприємці маютьможливість отримати спеціальний статусуповноваженого економічного операторадля спрощення митних процедур, який за-свідчуватиме їх надійність та безпеку, і ра-зом з тим надаватиме можливість само-стійно здійснювати усі процедури митногооформлення.

Загалом, підписання вищезгаданих угоддозволяє українським підприємцям збільши-ти свої шанси на успіх в процесі входженняна західні ринки, утім національне законодав-ство все ще потребує реформування, а самеадаптації до європейських вимог та стан-дартів.

До головних причин виходу національнихпідприємств на зовнішні ринки можна віднес-ти:

— політична та соціальна нестабільність україні, що виявляється у зниженні темпів еко-номічного зростання та погіршення інвести-ційного клімату;

— отримання прибутку у іноземній валюті,за умови нестабільності національної грошовоїодиниці;

— підвищення рівня економічної незалеж-ності підприємства;



— можливість впровадження інновацій тавдосконалення рівня технологічної оснаще-ності підприємства;

— недосконалість вітчизняної правової си-стеми регулювання діяльності господарськихсуб'єктів;

— мінімізація витрат, за рахунок дешевшихтоварів на іноземних ринках;

— особливості структури національногоринку, чиї негативні прояви стимулюють вивідкапіталу з-за кордон;

— недобросовісна конкуренція на існуючо-му ринку товарів та послуг.

Структура діяльності будь-якого підприє-мства із зовнішньоекономічними зв'язкамипередбачає певний метод виходу на іноземніринки. Першим є прямий метод, який поля-гає у встановленні прямих зв'язків між вироб-ником (постачальником) і кінцевим спожива-чем, таким чином, що поставка товаруздійснюється безпосередньо кінцевому спо-живачу, а процес закупівлі відбувається у са-мого виробника на підставі договору за-купівлі-продажу. Існує також і непрямий ме-тод, у такому випадку купівля та продаж то-вару здійснюється через укладання торгі-вельного договору з посередником, що по-кладання на останнього визначених зобов'я-зань пов'язаних з реалізацією товару продав-ця [1, с. 74].

Організація виходу підприємства на іно-земні ринки є процесом складним, потребую-чим аналізу кон'юктури ринку, споживчогопопиту, встановлення контактів з потенційни-ми покупцями й продавцями, проведення пе-реговорів та підписання відповідних угод.Окрім вищезгаданих умов, необхідна такожсформована ефективна структура організаціїуправління виробничими ресурсами підприє-мства.

Задля легального функціонування суб'єктазовнішньоекономічної діяльності необхіднозабезпечити виконання низки процедур:

— отримання необхідних ліцензій на певнийвид зовнішньоекономічної діяльності;

— відкриття власного банківського рахун-ку;

— дотримання встановлених законом мит-них процедур;

— укладання відповідних контрактів з іно-земними компаніями для здійснення певноговиду діяльності, а також на право отриманнята проводження операцій з іноземною валютою[2].

Існує дві моделі зовнішньоекономічноїдіяльності підприємства: зовнішньоторго-

вельна та виробничо-інвестиційна. Першапередбачає здійснення торгівельної діяль-ності, на основі комплексу імпортних та екс-портних операцій. Виробничо-інвестиційнамодель передбачає виконання певних іннова-ційних програм та науково-технічних на ос-нові виробничої кооперації підприємств, атакож залучення грошових ресурсів в іно-земні проекти з метою отримання фінансовоївигоди.

Однак для використання повного ресур-сного та виробничого потенціалу підприєм-ства, отримання стабільно високого прибут-ку на міжнародному рівні, необхідною умо-вою є чітко продумана та поступово втіленау життя стратегія розвитку підприємства назовнішніх ринках. Побудова таких стратегійдозволяє адекватно оцінювати потенціалпідприємства, а також у майбутньому забез-печити стабільну перевагу над конкурента-ми. Метою стратегії діяльності підприємствана зовнішніх ринках є не просто вибір спо-собу діяльності та його реалізація, а й адап-тація структури виробничого процесу таспособу ведення підприємницької діяльностівідповідно до зовнішнього оточення. Слідтакож зазначити, що стратегія як певнийтактичний план дій підприємства не ство-рюється один раз і назавжди. Цей документпотребує постійних змін та коригування якреакція на важливі зміни в економічній си-стемі.

Розробка стратегії зовнішньоекономічноїдіяльності підприємства потребує комплекс-ного дослідження усіх економічних показ-ників підприємства. Найперше необхіднопровести аналіз зовнішнього середовища,тобто провести загальну оцінку поведінкиспоживачів, постачальників конкурентів, тапропонованих ними товарів, це дозволитьвиявити їх життєвий цикл та варіанти їх зам-іни. Оцінка споживачів та постачальників маєна меті визначення рівня цін у галузі та якостіпропонованої сировини. Іншим важливим ас-пектом побудови стратегії підприємства єпроведення фінансово-економічного аналізу,SWOT-аналізу та побудови збалансованоїсистеми показників на основі даних отрима-них на підприємстві, комплекс цих дій дозво-лить адекватно оцінити наявний потенціал таможливості підприємства. Для визначеннянайбільш привабливіших ринків для здійснен-ня зовнішньоекономічної діяльності доціль-но використовувати матричний аналіз.

— Найбільшого розповсюдження набуловикористання таких матриць:



47

— матриця BCG — аналіз темпів зростаннята частки ринку;

— матриця GEМ — аналіз порівняльноїпривабливості ринку та конкурентоспромож-ності;

— матриця ADL — аналіз життєвого циклугалузі та відносного положення на ринку;

— матриця Shell/DPM — аналіз привабли-вості ресурсоємної галузі в залежності від кон-курентоспроможності [1].

При проведенні вищезгаданих дослідженьвибудовується система альтернативних рішеньта вірогідностей для досягнення поставленоїмети.

Основою побудови довгострокових стра-тегій вітчизняними підприємствами є висо-кий експортно-імпортний потенціал країни.Однак, на сьогодні ми змушені констатува-ти, що Україна потребує важливих реформу сфері торгівельної політики. Відповідно доданих Державної служби статистики обсягекспорту у 2016 році склав 36362,8 млн дол.США, у той час як імпорт — 39248,6 млн дол.США. У порівнянні з 2015 роком спостері-гається вкрай негативна динаміка, за 2016 ріксальдо зовнішньоторговельного балансусклало -2885,8 млн дол. США, у 2015 році —610,7 млн дол. США, таким чином експорттоварів у відсотковому відношенні до 2015року скоротився на 4,2 % [4]. Представленідані свідчать про переважання іноземнихтоварів на українському ринку, а такожнизький рівень активності вітчизнянихпідприємств у бік виходу на закордонні рин-ки.

Наведені показники доводять наявністьпроблем експортоорієнтованості виробництвата недосконалості державного регулювання уцій сфері, до них можна віднести:

— високий рівень податкової навантаже-ності;

— нестабільність національної грошовоїодиниці;

— наявність цінових асиметрій у вітчизня-ному народногосподарському комплексі, внас-лідок різкої зміни геополітичного вектору роз-витку держави;

— наявність бар'єрів для входу в ринок;— низька конкурентоспроможність про-

дукції;— високий ступінь зношеності основних

фондів.Задля вирішення поточних проблем підпри-

ємств при здійсненні зовнішньоекономічноїдіяльності пропонуємо ряд протекціоністськихзаходів з боку держави, які дозволять забез-

печити належну конкурентоспроможність на-ціональних підприємств:

— застосування методів нетарифного регу-лювання для захисту внутрішнього ринку то-варів та послуг;

— заохочення розвитку виробництва висо-котехнологічної продукції та наукомістких га-лузей;

— державна підтримка підприємств, шля-хом надання ліцензій, патентів та субсидій навиробництво сучасної технологічної продукції;

— проведення протекціоністських заходівщодо вітчизняних експортерів для мінімізаціїфінансових та політичних ризиків;

— створення державних програм страху-вання експортних кредитів.

Вжиття заходів щодо поліпшення умов ве-дення зовнішньоекономічної діяльності та зро-стання показників експорту товарів та послугзакордон необхідне також й на мікрорівні.Пропонуємо ряд важливих заходів на рівніпідприємств:

— стимулювання розвитку підприємств пе-реробної промисловості, науко- та капітало-містких виробництв на основі інноваційних тех-нологій;

— запровадження нових стандартів якостідля підвищення конкурентоспроможності про-дукції українського експорту;

— створення сприятливої атмосфери длядіяльності транснаціональних компаній на те-риторії України у найбільш важливих для дер-жави напрямах;

— побудова нових економічних зв'язків зіншими країнами світу, на основі кооперації таобмін результатами наукової діяльності;

— формування тісних економічних відно-син з підприємствами Європейського Союзу,завдяки отриманню вітчизняними підприєм-ствами преференційного режиму на територіїЄС.

ВИСНОВКИОтже, на основі проведеного аналізу вияв-

лено основні проблеми національних підпри-ємств при здійсненні зовнішньоекономічноїдіяльності, що полягають у площині недоско-налості інституціональних перетворень, яківідбуваються на сучасному етапі економічно-го розвитку країни та нестабільності еконо-мічної ситуації. Це дало можливість запропо-нувати заходи щодо їх подолання на рівні про-текціоністських заходів з боку держави, якідозволять забезпечити належну конкурентос-проможність національних підприємств, а та-кож на рівні самих підприємств.



Подальшого дослідження вимагає розроб-лення стратегічних заходів національних під-приємств при здійсненні зовнішньоекономічноїдіяльності.

Література:1. Внутрішній економічний механізм під-

приємства: навч. пос. / Круш П.В., Тульчинсь-ка С.О., Тульчинський Р.В. — К.: Центр учбо-вої літератури, 2008. — 206 с.

2. Зовнішньоекономічна діяльність: підруч-ник / Новак В.О., Мостенська Т.Л., Гуріна Г.С.,Ільєнко О.В. — К.: Кондор, 2012. — 552 с.

3. Наказ Міністерства фінансів України"Про затвердження Порядку заповнення тавидачі митницею сертифіката з перевезеннятовару EUR.1 відповідно до Угоди про вільнуторгівлю між Україною та державами ЄАВТ"№ 652 від 29.05.2014 р. [Електронний ресурс].— Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0644-14

4. Обсяги експорту-імпорту товарів за ре-гіонами України у 2016 році [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу: http://www.ukr-stat.gov.ua/

5. Угода про Асоціацію між Україною, зоднієї сторони, та Європейським Союзом,Європейським співтовариством з атомноїенергії і їхніми державами-членами, з іншоїсторони № 1678-VII від 16.09.2014 р. [Елект-ронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/984_011

6. Черчик Л. Основні проблеми зовнішньо-економічної діяльності підприємств України /Л. Черчик // Економічний часопис. — Східно-європейського національного університетуімені Лесі Українки. — 2015. — №2. — С. 21—26.

References:1. Krush, P. V. Tul'chyns'ka, S. O. and Tul'chyn-

s'kyj, R. V. (2008), Vnutrishnij ekonomichnyjmekhanizm pidpryiemstva [Internal economicmechanism of enterprise], Tsentr uchbovoiliteratury, Kyiv, Ukraine.

2. Novak, V. O. Mostens'ka, T. L. Hurina, H. S.and Il'ienko, O. V. (2012), Zovnishn'oekonomichnadiial'nist' [Foreign economic activity], Kondor,Kyiv, Ukraine.

3. The Verkhovna Rada of Ukraine (2014),Order of Ministry of finance of Ukraine "Aboutclaim of Order of fi l l ing and delivery ofcertificate a custom on transportation ofcommodity of EUR.1 in accordance withAgreement about free trade between Ukraineand states of EFTA", available at: http://

zakon3.rada.gov.u a/laws/show/z0644-14(Accessed 23 November 2017).

4. Government service of statistics of Ukraine(2017), "Volumes of export-import of commoditiesare after the regions of Ukraine in 2016", availableat: http:// ukrstat.gov.ua (Accessed 23 November2017).

5. The Verkhovna Rada of Ukraine (2015), Anagreement is about association "An agreement isabout Association between Ukraine, from one side,and by European Union, European concord froma nuclear-power and their states-members, fromother side", available at: http://zakon0.ra-da.gov.ua/laws/show/984_011 (Accessed 23November 2017).

6. Cherchyk, L. (2015), "The Main Problems ofUkraine International Business", Ekonomichnyjchasopys Skhidnoievropejs'koho natsional'nohouniversytetu imeni Lesi Ukrainky, vol. 2, pp. 21—26.Стаття надійшла до редакції 03.12.2017 р.



49

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИСприятливі кліматичні, природно-гео-

графічні умови України, вагомі інноваційні роз-робки в галузях селекції, насінництва та новітнітехнології вирощування зернових культур, ви-сокий попит на зернову продукцію на внутріш-ньому та світовому ринках дають достатньовагоме підгрунття для нарощування виробниц-тва та експорт зернових культур в Україні.

УДК 338.47

К. О. Горошко,к. е. н., доцент кафедри бізнес-логістики та транспортних технологій на водному транспорті,в.о. начальника відділу міжнародних зв'язків та роботи з іноземними студентами, Державнийуніверситет інфраструктури та технологійО. М. Аляб'єва,аспірант, асистент кафедри бізнес-логістики та транспортних технологій на водномутранспорті, в.о. завідувача аспірантури, Державний університет інфраструктурита технологій

РІЧКОВИЙ ТРАНСПОРТ ЯК ВИРІШЕННЯПРОБЛЕМ "ЗЕРНОВОЇ ЛОГІСТИКИ"

K. Horoshko,Phd, аssociate Professor of the Department of Business Logistics and Transport Technologies in Water Transport,acting Head of International Relations department, State University of Infrastructure and Technology, KyivO. Alyabeva,Postgraduate student, assistant of Department of Business Logistics and Transport Technologies in Water Transport,acting head of postgaduate and doctorate studies, State University of Infrastructure and Technology, Kyiv

INLAND WATER TRANSPORT, AS A SOLUTION TO PROBLEMS OF "CORN LOGISTICS"

У статті визначено потужний потенціал аграрного сектору економіки, зокрема у вирощуванні зернових культур.На основі проведених досліджень ми зазначили, що попит на аграрну продукцію зростає, як наслідок, експорт зерназростає також. У дослідженні зазначено, що такий потужний агргарний потенціал повинен підкріплюватися розви-неною транспортною системою, зокрема річковим транспортом, особливо зважаючи на той факт, що саме цей видтранспорту може вирішити таке питання.

The article identifies the powerful the potential of the agricultural sector the economy, in particular in the cultivationof grain crops. Based on our research, we noted that demand for agrarian products is increasing, as a consequence ofcorn exports is also increasing. The study noted that such strong agricultural potential should be supported by a developedtransport system, in particular by river transport, especially given in fact that this type of transport can solve someproblems.

Ключові слова: зернові культури, аграрний сектор, попит, внутрішній водний транпсорт.Key words: grain crops, agriculture sector, demand, inland water transport.

АНАЛІЗОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ТА ПУБЛІКАЦІЙНа сьогодні існує досить велика кількість

публікацій щодо розвитку річкового транспор-ту, але лише окремі з цих публікацій стосують-ся більш глибокого дослідження зернової ло-гістики. Це публікації С.М. Боняр, Я.Р. Кор-нійко, О. Маслак, Ю. Скічко.



ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІМетою дослідження є визначення можли-

вої співпраці аграрного сектору з транспорт-ною системою, зокрема з річковим транспор-том України.


Згідно зі статистичними даними Мініс-терства аграрної політики та продовольства,Україна планує рекордно наростити експортзернових. Так обсяг збору зернових культурочікується на рівні 80 млн т на 2017 рік, 2020-й —100 млн т. Експортні показники очікуються нарівні 36 млн т у 2017 році і 50 млн т у 2020 році[1]. Якщо повернемося до показників 2016 року,то всім Вам відомо, що Україна відзначилася ре-кордним обсягом збору врожаю — 63,0 млнтонн, що дало можливість українським екпор-терам поставити на зовнішні ринки аграрнупродукцію на суму 10,4 млрд, що склало 40,2%від усього експорту країни (рис. 1). Такі обся-ги зернових не завжди можуть швидко, еконо-мічно та ефективно перевозитися, річковийможе стати гідним партнером у перевезеннізазначених нами вантажів.

Такі показники не можуть не вражати, про-те існує багато "але", з якими зустрічаютьсямайже всі підприємства агропромислового сек-тору.

Загально відомий той факт, що такий по-тужний ресурсний потенціал має підкріплюва-тися достатньо потужною транспортною сис-

тема, яка б змогла б не тільки поглинути, тоб-то перевезти весь обсяг виробленої продукції,а й зробити це якомога економніше. Пошуквнутрішніх резервів для зниження транспорт-ної складової у ціні експорту зернових, на нашудумку може вирішити річковий транспорт. За-гальновідомий той факт, що річковий є най-більш перспективним з економічної, екологіч-ної точки зору. Показник енергоефективностівнутрішнього водного транспорту у 10 разівперевищує автомобільні перевезення та у 5 ра-зів — залізничні [2].

Річковий транспорт у більшості євро-пейських країнах є конкурентною альтерна-тивою й партнером залізничному, автомоб-ільному транспорту, характеризується якстійкий і екологічний вид транспорту з точ-ки зору енергоспоживання, забруднення ат-мосфери та за показниками шуму. Річковийтранспорт також є найбільш економічно ви-гідним транспортом через низькі затрати,пов'язані з інфраструктурою. На сьогодніцей вид транспорту на жаль не набув до сихпір широкого використання у зв'язку з про-блемами організаційного, законодавчого татехнічного [2].

Загальна характеристика річкового транс-порту має достатньо потужний потенціал,оскільки територією України проходять по-тужні водні артерії, протяжність. Приблизно4 тис. км внутрішніх водних шляхів, якими, по-тенційно, можна здійснювати перевезення ван-тажів, в Україні є 16 річкових портів та термі-

Рис. 1. Динаміка основних показників агрокомплексу України, млн тонн



51

налів; пропускна здатність внутрішніх воднихшляхів — 60 млн тонн на рік. Перевагами дано-го виду транспорту є в першу чергу еко-номічність, екологічність та енергоефектив-ність. Звісно, є і недоліки у функціонуванні, які в будь якому транспорту. Основним питаннямвсе ж таки залишається, які основні струмуючіфактори у залученні та перевезенні вантажівагропромислового сектору річковим транспор-том.

Потенціал українських річок використо-вується тільки на 1%. При цьому придатнимидля вантажоперевезень є тільки дві річкиДніпро і Дунай. Для порівняння, в Румунії іНімеччини частка річкового транспорту — 13—27%. За останні роки внутрішні водні шляхиукраїнських річок за показником гарантованихглибин не відповідають вимогам безпеки суд-ноплавства. Регулярне водне сполучення зБілоруссю у верхній течії Дніпра, рух по річціДесна практично припинилися, що пов'язано зобмілінням річок в цьому районі. Крім того, 20%ресурсного парку річкових суден України не-придатні до експлуатації. У жалюгідному станіі річкові торговельні порти. Тобто для

збільшення вантажопотоку необхідно провес-ти цілий ряд заходів, повністю оновити річко-ву інфраструктуру [2].

Загально відмий той факт, що в основномуінфраструктура річкового транспорту Українифункціонує на залишках потужностей Ра-дянського Союзу. Зношеність основних фондівстановить 75%, кількість застарілих суден пе-ревищує 80%, занедбаність портів та прибереж-них територій це перше, що впливає на конку-рентність цього виду транспорту [3].

Досліджуючи особливості розвитку річко-вого транспорту, ми звертаємо увагу на від-сутність державної підтримки та фінансуван-ня, а також нерозуміння можливої економіч-ної ефективності від розвитку річкових пере-везень призводить до збиткової роботи даноїгалузі. Зважаючи на стрімкі світові тенденціїрозвитку контейнерних перевезень, значна ча-стина флоту на внутрішньому водному транс-порті України призначена для перевезень без-контейнерних вантажів, що знижує загальнупривабливість даного виду транспортування. Взагалом, на сьогоднішній день, основний обсягперевезень річковим транспортом припадає

Руда будь-яка; 244,2

Будівельні вантажі ; 1298,1

Зерно; 111,2

Чорні метали; 211,6

Металопрокат ; 210 Інші; 21,9

Рис. 2. Номенклатура внутрішніх вантажів річкового транспорту, тис. т, 2016 р.

продовольчі вантажі; 83,6мініральні

добрива; 120,6

кольорові метали; 24,9

вугілля; 123,1

кокс; 46,3

руда ; 348,1

зерно; 326,4

чорні метали; 274,9

металопрокат; 261

Рис. 3. номенклатура зовнішніх вантажів річкового транспорту, тис. т, 2016 р.



саме на місцеві будівельні матеріали (щебінь,пісок, камінь тощо), які є менш цінним ванта-жем у порівнянні з іншими видами, однак і вонивикликають нечувану конкуренцію (рис. 3 тарис. 2) (номенклатура вантажів). На нашу дум-ку зерновий ринок також може зайняти ваго-ме місце у номенклатурі річкових перевезень,оскільки якщо ми звернемо увагу на рисунку 1,саме такі обласні центри як Київська, Черкась-ка, Кіровоградська, Полтавська, Дніпропет-ровська та Херсонська є основними у вироб-ництві сільськогосподарської продукції, якаможе бути транспортована річкою Дніпро зок-рема.

Згідно з представленими даними Держав-ної статистичної служби України на рис 2 та3, ми можемо стверджувати, що частка зер-нових менше 20%, частка таких вантажівможе бути більшою. Вихід з цієї ситуаціїможливий за рахунок перегляду тарифноїполітики для зацікавленості аграрних під-приємств.

Проведення збалансованої тарифної полі-тики у сфері надання спеціалізованих послугпортів та шлюзування має вагомий вплив навартість перевезення водним транспортом. Та-рифна політика держави, а саме всі установ-лені збори, які повинні сплачувати підприєм-ства при перевезенні вантажу (канальний збір,збір за розведення мостів, лоцманський збір)є не підйомною ношею. Ця стаття витратзбільшує собівартість перевезення по воді,тому така ситуація призводить до гальмівно-го процесу.

Залишається відкритим питанням, щододнопоглиблювальних робіт на ріках України.Вперше за 20 років увага Міністерства інфрас-труктури України спрямована на поглибленнядна річок і приведення річкових шляхів у стан,придатний для повноцінного функціонування.Заплановане поглиблення дна Дніпра було щена літо 2015 року, проте здійснюватися роботибудуть із затримкою майже на рік. Узгоджен-ня проекту і отримання дозвільних документівзайняло значно більше часу, ніж на це розра-ховували.

За підрахунками ТОВ СП "Нібулон" вар-тість проектів днопоглиблення складає близь-ко 2,5 млн дол. для Дніпра та близько 10 млндол. для Південного Бугу одноразово. Вартістьтаких проектів є надзвичайно великою, але уразі успішної реалізації проекту довести мак-симальну осадку до 4 метрів (критично необ-хідна глибина — 3,65 м) можна за три — чоти-ри місяці. Відповідно до проекту, поглибленнядна буде виконано на ділянці суднового ходу

річки Дніпро від Комсомольська (Полтавськаобл.) до Дніпродзержинська (Дніпропетровсь-ка обл.) [4].

ВИСНОВОКНе зважаючи на незначну частину розгля-

нутих проблем, які вимагають вагомих зусильу їх вирішенні, все ж таки необхідно забезпе-чити комплексний підхід до цього питання тавиділити пріоритетні напрямки розвитку внут-рішнього водного транспорту України. А самеактивна державна позиція, підтримка розвит-ку внутрішнього водного транспорту, залучен-ня інвестицій, розвиток державно-приватногопартнерства, не тільки з транспортнимипідприємствами, а й з агропромисловими зок-рема. Такий взаємний механізм розвитку парт-нерства між агропромисловим комплексомУкраїни та транспортною системою, може ста-ти запорукою ефективної зернової логістики.Зацікавлені сторони таких перевезень можутьдосягти успіху та можуть вирішити існуючіпроблеми. Для наочності перспективності, ек-сперти підрахували, що перевезення вантажіврічкою на 20—25 відсотків дешевші від заліз-ничних.

Література:1. Інформаційний сайт "Агробізнес Сьо-

годні" [Електронний ресурс]. — Режим досту-пу: http://www.agro-business.com.ua

2. Офіційний сайт Міністерства інфра-структури України [Електронний ресурс]. —Режим доступу: http://mtu.gov.ua/content/informaciya-pro-vodniy-transport-ukraini.html

3. Официальный сайт АПК Информ www.apk-inform.com

4. Офіційний сайт Державної служби ста-тистики України [Електронний ресурс]. — Ре-жим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

References:1. The official website of Agro-business (2017),

available at: http://www.agro-business.com.ua(Accessed 30 Nov 2017).

2. The official website of the Ministry of Infra-structure of Ukraine (2017), available at: http: //mtu.gov.ua/content/informaciya-pro-vodniy-transport-ukraini.html (Accessed 30 Nov 2017).

3. The official website of APK Inform (2017),available at: http: //mtu.gov.ua/www.apk-inform.com (Accessed 30 Nov 2017).

4. The official website of the State StatisticsService of Ukraine (2017), available at: http://www.ukrstat.gov.ua (Accessed 30 Nov 2017).Стаття надійшла до редакції 03.12.2017 р.



53

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИСучасний етап розвитку глобальної еконо-

міки характеризується переходом до інформа-ційного суспільства, у якому інформаційнийпростір та інформаційні технології є визначаль-ними чинниками у формуванні національноїконкурентоспроможності країн світу.

Інтеграційні процеси у всіх сферах еконо-мічного життя сприяють тому, що саме інфор-маційно-комунікаційні технології стимулюютьекономічне зростання та зміцнення конкурен-тних переваг держави і, як наслідок, зростан-

УДК 336.025.12:330.341.1](477)

Н. Б. Демчишак,д. е. н., доцент кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту,Львівський національний університет імені Івана Франка, м. ЛьвівІ. Р. Черепаня,студентка магістратури, спеціальність "Фінанси, банківська справа та страхування",Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів

ІНСТРУМЕНТИ ФІНАНСОВОГО РЕГУЛЮВАННЯРОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХТЕХНОЛОГІЙ ЯК ЧИННИКА ПІДВИЩЕННЯКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

N. Demchyshak,Doctor of Economic Sciences, associate professor, associate professor of department of finance,monetary circulation and credit, Ivan Franko National University of L'vivI. Cherepanya,student, Master degree of department of finance,monetary circulation and credit, Ivan Franko National University of L'viv

INSTRUMENTS OF FINANCIAL REGULATION OF INFORMATION AND COMMUNICATIONTECHNOLOGIES DEVELOPMENT AS A FACTOR OF INCREASING COMPETITIVENESSOF UKRAINE'S ECONOMY

У статті розглянуто особливості розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, використання яких є гло-бальною тенденцією і потужним чинником підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Доведено,що забезпечення поступального інноваційного розвитку підприємств у галузі інформаційно-комунікаційних техно-логій передбачає поєднання бюджетних і податкових інструментів фінансового регулювання, зокрема державно-приватне партнерство, надання податкових пільг, а також здійснення прямої підтримки суб'єктів господарювання вУкраїні. Проаналізовано розвиток інформаційно-комунікаційних технологій в Україні в контексті зростання рівняконкурентоспроможності. Розкрито стратегічні напрями розвитку інформаційного суспільства в Україні.

In article the main tendencies of the development of information and communication technologies, the use of whichhas become a global trend and a powerful factor in improving the competitiveness of the domestic economy. It is provedthat ensuring of the progressive innovation development of enterprises in the field of information and communicationtechnologies includes a combination of budgetary and tax instruments of financial regulation in Ukraine, in particulardevelopment of public-private partnership, tax privileges, and direct support of business entities. The estimation of thedevelopment of information and communication technologies in Ukraine in the context of growth of competitivenesslevel has been analyzed. The strategic directions of the information society development in Ukraine are revealed.

Ключові слова: інформаційно-комунікаційні технології, інновації, стартапи, венчурний капітал,глобальний індекс конкурентоспроможності, бюджетні та податкові інструменти регулювання.

Key words: information and communication technologies, innovations, start-ups, venture capital, globalcompetitiveness index, budget and tax regulatory instruments.

ня рівня добробуту суспільства. Розвиток ін-формаційно-комунікаційних технологій визна-чає не лише економічний потенціал країни таякість життя її громадян, а також її роль і місцев світі, перспективи економічної та політичноїінтеграції й можливості участі у перерозподіліглобальних фінансових потоків.


Окремі аспекти проблеми розвитку інфор-маційно-комунікаційних технологій та викори-



стання фінансового регулювання й заходів дер-жавної політики стимулювання досліджува-лись у працях В. Гейця, М. Денисенка, М. Диби,А. Дуки, М. Козоріз, М. Крупки, О. Колодізє-ва, А. Кузнєцової, С. Онишко, Ж. Поплавської,А. Пересади, Б. Пшика, Н. Прокопенко, Л. Фе-дулової, Д. Черваньова, Н. Чухрай.

Однак динамічний розвиток цього секторунаціональної економіки та необхідність фінан-сового пливу на тенденції його розвитку в Ук-раїні зумовлюють необхідність у продовженнівідповідних наукових пошуків.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯМетою статті є обгрунтування перспектив

застосування інструментів фінансового регу-лювання розвитку інформаційно-комунікацій-них технологій як чинника підвищення конку-рентоспроможності економіки України.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУДефініція "інформаційно-комунікаційні

технології (ІКТ)" часто використовується яксинонім до "інформаційних технологій (ІТ)",однак ІКТ — це загальніше поняття, що під-креслює роль уніфікованих технологій та інтег-рацію телекомунікацій і програмного забезпе-чення тощо, які дозволяють користувачам ство-рювати, одержувати доступ, зберігати, переда-вати та змінювати інформацію.

Відтак інформаційно-комунікаційні техно-логії (ІКТ) — технології, пов'язані зі створен-ням, збереженням, передачею, обробкою і уп-равлінням інформацією, що включає в себе всітехнології, що використовуються для спілку-вання та роботи з інформацією. Іншими слова-ми, ІКТ складаються власне з ІТ, а також теле-комунікацій, медіа-трансляцій, усіх видів аудіо-та відеобробки, передачі, мережевих функційуправління, моніторингу [8].

Відзначимо, що структура ринку ІКТ дужедиференційована, оскільки це різні види діяль-ності, кожен з яких здатен капіталізуватися та

функціонувати незалежно від інших (гене-рація ідеї, дизайн, створення продуктів тапослуг, тестування, інтеграція, телеком-провайдери тощо) [13]. Кожен вид діяль-ності має специфіку, проблеми органі-зації, а також ринки збуту продукції. Томуй пріоритети підтримки та стимулюванняапріорі різняться за своїм економічнимзмістом та цільовим призначенням.

Створення ідей, ІТ-продуктів, програм-ного коду, послуг — це приклади викорис-тання інтелекту, що створює продукти звисокою доданою вартістю, тобто пов'язані

із капіталізацією знань, тобто уже є елементом"економіки знань", а не економіки ресурсно-си-ровинного типу, що є проблемою для України.

Однак на сьогодні вітчизняний інтелект бу-дує "економіку знань" закордоном, оскількикомпанії обираю для провадження бізнесукраїни, де є реальний запит на інтелект та знан-ня й перспективи працевлаштування. При цьо-му українські спеціалісти обмежуються фізич-ним розташуванням в Україні, або виїжджаютьта працюють в інших країнах, Польщі зокрема.

На сьогодні галузь ІКТ займає чільне місцев структурі економіки України, зокрема під-приємства, що працювали за видом економіч-ної діяльності "інформація та телекомунікації",у 2016 році за динамікою річного приросту за-лучених прямих іноземних інвестицій (акціо-нерний капітал) вийшли на перше місце. Обсягзалучених прямих іноземних інвестицій на кі-нець 2016 року становив 2308,7 млн доларівСША, досягнувши 5,3 % загального обсягу іно-земних інвестицій [11].

Водночас простежується тенденція зростан-ня ролі ІКТ у ВВП України, зокрема у 2016 р.обсяг ВВП, вироблений у цій сфері, сягнув май-же 50 млрд грн, що є рекордною для Українисумою (рис. 1).

Звичайно, наявність такої динаміки сприят-лива для розвитку сфери, проте досі витрати нанауково-дослідні роботи займають незначнупитому вагу у сукупному ВВП країни, в серед-ньому вони складають 1,5—1,8 %, в той час якдля багатьох розвинених країн, які займаютьлідируючі позиції за рівнем інноваційного роз-витку, цей показник складає 3,5—5,5 % (рис. 2).

Вважаємо, одним з важливих напрямів роз-витку ІКТ сьогодні є стимулювання бізнесу уформі стартапів. Цей вид бізнесу сприяє розвит-ку інноваційності країни в цілому та дає мож-ливість за допомогою незначної кількості ре-сурсів реалізувати власні інноваційні проекти.Перевагою є простота й економічність в залу-ченні інвестора, в тому числі іноземного, а суть

41356

47421

42765

49565

35000

40000

45000

50000

2013 2014 2015 2016

млн грн

Рис. 1. Динаміка обсягу ВВП України,виробленого в сфері інформації та телекомунікації

у 2013—2016 рр.

Джерело: складено на основі: [11].



55

стартапів фактично зводиться до оц-інки ідеї інноватора. Стартап-ком-панії — це щойно створені компанії,які не вийшли на ринок, або ж тількипочинають виходити на нього, протеосновою в їхньому бізнесі є певнаінновація чи інноваційна технологія[18].

Фінансове регулювання діяль-ності стартап-компаній нескладне,адже, якщо ідея з метою якої ство-рено стартап становить інтерес, вонаотримує фінансування, якщо ні, —то закривається. На сьогодні в Ук-раїні цей вид інноваційного бізнесу активно роз-вивається, бо є низка успішних стартапів, хоча єй багато провальних. Для прикладу на євро-пейському конкурсі кліматичних ідей перемож-цем українського фіналу став стартап Effa — од-норазова зубна щітка з переробленого паперу,система HelioPulse для високоефективногопідігріву води від сонця та GoTo-U — мережастанцій для зарядки електромобілів у готелях таресторанах [14]. Серед провальних стартапів —бізнес-ідея Lily, яка виготовляла водонепроникнідевайси з камерами (функція пристрою поляга-ла у відеозйомці в повітрі протягом 20 хвилин, акерування мало здійснюватися через браслет)[14]. Однак розробка не була комерціалізованачерез відсутність фінансування та неефек-тивність системи фінансового регулювання.

Водночас сприятливе середовище та умовидля інноваційно-технологічного розвитку вумовах економічної нестабільності можутьстворювати бізнес-інкубатори, технопарки, щовиступають структурами для стимулювання"малих" інноваторів.

Оскільки підтримка малого інноваційно орі-єнтованого бізнесу в Україні є особливо акту-альною то, власне, бізнес-інкубатори можутьакумулювати ресурси для нових компаній наетапі їх організації та становлення, та є інстру-ментом економічної, соціальної, інноваційноїполітики та політики структурної перебудовишляхом сприяння впровадження досягнень на-уки і техніки у виробництво, забезпечення інтег-рації науки й бізнесу, а також досягнення нова-цією етапу комерціалізації і випуску на ринок.

Незалежно від спеціалізації діяльність біз-нес-інкубаторів та технопарків є апріорі інно-ваційною, здійснюється без наперед визначеноїекономічної ефективності, здатна виявити"проривні ідеї" у різних сферах та комерціалі-зувати їх. Інвестор фактично виступає у виглядіпостачальника венчурного капіталу, проте йогодіяльність може розглядатися і як спонсорсь-

ка, що за умови внесення змін у нормативно-правову базу в частині оподаткування та зас-тосування податкових інструментів регулюван-ня, може бути привабливим для потенційнихінвесторів. Оскільки функціонування бізнес-інкубатора в певному регіоні сприяє вирішен-ню соціально-економічних територіальнихпроблем, то при його створенні організаторамспільно з органами місцевого самоврядуваннядоцільно розробляти програми підтримки танадання податкових пільг розглянутим струк-турам, оскільки вони сприятимуть вирішеннюважливих регіональних проблем.

Вважаємо, бізнес-інкубатори можуть ста-ти основним джерелом залучення іноземних івнутрішніх інвестицій, а також ефективноюбазою формування інноваційної моделі еконо-міки, що полягає у виробництві та експорті ви-сокотехнологічної продукції з значною дода-ною вартістю. Це особливо важливо у перспек-тиві для України, оскільки сьогодні базові га-лузі національної економіки є сировинними,такий же характер має і вітчизняний експорт.

Поряд з приватним фінансуванням різнихінноваційних проектів, актуальною залишаєть-ся їх державна підтримка, фінансування ісприяння в просуванні інноваційного продук-ту на ринок, тобто використання разом із по-датковими, бюджетних інструментів регулю-вання. Адже перш за все необхідна чітка пози-ція держави і готовність до стратегічного спри-яння, як загального (розробка й упроваджен-ня програм та стратегій, інституційна модерні-зація інноваційного простору країни), так івласне фінансового (в частині щорічного вико-ристання коштів бюджетів розвитку тощо).

Зауважимо, що в Україні у процесі форму-вання інформаційно-технологічного середови-ща прийнято ряд нормативно-правових актів,які регулюють цю сферу, зокрема:

— Постанова Верховної ради України "ПроРекомендації парламентських слухань на тему:

0 1 2 3 4 5 6

Німеччина

Данія

Швеція

Японія

Ізраїль

Швейцарія

Корея

%

Рис. 2. Витрати на науково-дослідні й дослідно-конструкторські розробки деяких країн за 2016 рік,

% до ВВП відповідних країн

Джерело: складено на основі: [11].



"Реформи галузі інформаційно-комунікацій-них технологій та розвиток інформаційногопростору України"";

— Стратегія розвитку інформаційного су-спільства в Україні;

— Закон України "Про Основні засади роз-витку інформаційного суспільства в Україні";

— Закон України "Про наукові парки";— Закон України "Про пріоритетні напря-

ми розвитку науки і техніки";— Закон України "Про пріоритетні напря-

ми інноваційної діяльності в Україні".Незважаючи на це, рівень глобальної кон-

курентоспроможності України, який тісно ко-релюється з активністю інновацій, розвиткомвисоких технологій і створення високотехно-логічного товару, є досить низьким.

Як позитивний аспект зазначимо, що дляпідвищення рівня конкурентоздатності насвітовому ринку було визначено у 2016 роціпріоритетні напрямки розвитку науки і техні-ки з перспективою до 2020 року, серед яких [6]:

— фундаментальні наукові дослідження знайбільш важливих проблем розвитку науково-технічного, соціально-економічного, суспільно-політичного, людського потенціалу для забез-печення конкурентоспроможності України усвіті та сталого розвитку суспільства і держави;

— інформаційні та комунікаційні технології;— енергетика та енергоефективність;— раціональне природокористування;— нові речовини і матеріали.Зокрема згадані нормативно-правові акти

передбачають в тому числі й можливості за-стосування інструментів фінансового регулю-вання, зокрема бюджетного фінансування йпідтримки пріоритетних галузей та сфер, зок-рема Законом України "Про пріоритетні напря-ми інноваційної діяльності в Україні", віднесе-но до останніх ІТК. Але декларування готов-ності змістити вектор діяльності держави в на-прямі стимулювання ІКТ не супроводжуєтьсяреальними діями, зокрема відсутні чіткі меха-нізми та процедури застосування передбаченихінструментів фінансового регулювання у відпо-

відних документах. Так, статистичні дані виз-начають позицію України в даному аспекті якслабку, що можна простежити у таблиці 1.

Для інноваційного розвитку не менш важли-вим поряд з підтримкою малих вже існуючих ком-паній є розвиток наукової, інформаційно-техні-чної діяльності в вищих навчальних закладах, зметою чого створюються наукові парки. Проек-ти наукових парків також можуть фінансувати-ся як за рахунок держави, так і іноземного інвес-тора. Однак процедури створення науковихпарків, зокрема у вищих навчальних закладах, єдуже громісткими, потребують низки погодженьз Міністерством освіти і науки України, що, вва-жаємо, треба переглянути в напрямі спрощення.

На нашу думку, в такому контексті державаповинна зайняти активну позицію, для недопущен-ня відтоку не тільки інноваційних ідей та проектівза кордон, а й разом з тим інтелектуального капі-талу, адже молоді науковці, що створюють про-екти на базі вищих навчальних закладів, перманен-тно шукають перспективи і можливості реалізаціїпроектів. Зважаючи на незацікавленість державиу власних розробках фахівці продають "інтелект"на міжнародному ринку. Так, у 2016—2017 рр. Ук-раїна займає рекордні позиції за експортом інфор-маційних технологій та розробок, а країни-реци-пієнти, в тому числі США, потім патентують й ко-мерціалізують їх та подають за власні.

Усвідомлюючи роль інноваційної моделірозвитку у підвищенні конкурентоспромож-ності України в рамках Стратегії "2020" з по-требою забезпечити розвиток пріоритетнихгалузей визначено наступні стратегічні пріори-тетні напрями розвитку [13]:

— освоєння нових технологій транспорту-вання енергії, впровадження енергоефектив-них, ресурсозберігаючих технологій, освоєнняальтернативних джерел енергії;

— освоєння нових технологій високотехно-логічного розвитку транспортної системи, ра-кетно-космічної галузі, авіа- і суднобудування,озброєння та військової техніки;

— освоєння нових технологій виробництваматеріалів, їх оброблення і з'єднання, створен-

Показник інновацій Роки

2014-2015 144 країни

2015-2016 140 країн

2016-2017 138 країн

2017-2018 137 країн

Здатність до інновацій 82 52 49 51 Якість науково-дослідних інститутів 67 43 50 60 Витрати компаній на дослідження і розробки 66 54 68 76 Співпраця університетів та промисловості у дослідженнях та розробці

74 74 57 73

Державні закупівлі високотехнологічної продукції 123 98 82 96 Наявність вчених та інженерів 48 29 29 25

Таблиця 1. Індекс глобальної конкурентоспроможності України за складовою "Інновації"

Джерело: складено на основі [10].



57

ня індустрії наноматеріалів та нанотехнологій;— технологічне оновлення та розвиток аг-

ропромислового комплексу;— впровадження нових технологій та об-

ладнання для якісного медичного обслугову-вання, лікування, фармацевтики;

— широке застосування технологій більшчистого виробництва та охорони навколиш-нього природного середовища;

— розвиток сучасних інформаційних, кому-нікаційних технологій, робототехніки.

Тому на другому етапі реалізації Стратегіїрозвитку інформаційного суспільства в Україніпередбачається гармонізувати досягненняінформаційного суспільства із загальносвіто-вими та досягти [9]:

— розбудови інформаційної інфраструкту-ри для забезпечення доступу громадян доінформаційних послуг та ІКТ;

— спрощення процедури доступу громадяндо інформації та знань за допомогою ІКТ;

— забезпечення сталого розвитку націо-нальної економіки за допомогою новітніх ІКТ,насамперед е-економіки та е-комерції з вико-ристанням ІКТ;

— підвищення ефективності та якості дер-жавного управління з надання адміністратив-них послуг в електронній формі, прозорості тавідкритості діяльності державних органів, ак-тивності громадян та організацій у формуванніта реалізації державної політики, здійсненняконтролю за діяльністю державних органів;

— широке впровадження ІКТ в освіту, куль-туру, архівну справу, охорону здоров'я, охоро-ну навколишнього природного середовища тощо;

— посилення мотивації до використання ІКТ;— забезпечення інформаційної безпеки;— запровадження системи індикаторів роз-

витку інформаційного суспільства в Україні;— забезпечення подальшого розвитку На-

ціональної системи конфіденційного зв'язку якінтегрованої основи для загальнодержавнихінформаційних систем електронної взаємодіїдержавних органів;

— поліпшення кадрового потенціалу у сфе-рі ІКТ.

В Україні є ряд компаній, які успішно реа-лізують значний потенціал ринку ІТ. Однією знайбільших українських ІТ-компаній єSoftServe, що надає широкий спектр послуг усферах оптимізації програмного забезпечення,хмарних технологій, мобільних рішень, дизай-ну та розробки користувацьких інтерфейсів,безпеки, а також "великих даних" й аналітикидля галузей охорони здоров'я, роздрібної тор-гівлі, автомобілебудування та інших. У 2015 р.

компанія відкрила новий головний європейсь-кий офіс у Львові, що є прикладом сучасноїультрабудівлі з адміністративними приміщен-нями та конференц-залами та великим розроб-ницьким центром. Окрім розвитку інноваційнихтехнологій та виробництва, бізнесу, науковогорозвитку діяльність ІТ-компанії сприяє розвит-ку всього регіону, так як вона є динамічною ілідером у впровадженні інноваційних процесівта технологій. Компанія створюючи нові висо-кооплачувані робочі місця, збільшуючи надход-ження у місцеві бюджети, оптимізуючи госпо-дарську діяльність комунальних підприємствдопомагає громаді досягнути значних резуль-татів у забезпеченні добробуту та підвищенніякості сервісу для громадян.

Заслуговує на увагу те, що SoftServe тісноспівпрацює із Львівською регіональною таміською владою та іншими державними і кому-нальними установами та відома своїми числен-ними соціальними, зокрема освітніми проекта-ми, а також сприянням розвитку українськоїІТ-індустрії. SoftServe бере активну участь уміжнародних ініціативах, спрямованих на під-тримку української ІТ-індустрії у світі (SupportUkraine IT, Ukraine Tech Gem тощо) [14]. Крімтого, у Львові заплановано будівництво у2018—2020 рр. ІТ кварталу. IT Park буде роз-ташований у квадраті, обмеженому кількомавулицями загальною площею приблизно 10 га.Планується, що IT Park буде місцем роботи нетільки для ІТ-спеціалістів, а й для студентів,оскільки там буде розташовано університетсь-кий корпус (комплекс лабораторій для прак-тичних занять). Організатори планують залу-чити туди найпрогресивніші технічні програми,що є у Львові: MSс in Technology ManagementЛьвівської бізнес-Школи, Internet of ThingsЛьвівської Політехніки й Computer ScienceУКУ. Водночас в IT Park буде тризірковий го-тель, що дозволить ІТ-спеціалістам та їхнімбізнес-партнерам вести перемовини, не витра-чаючи час на пересування, будуть конференц-можливості, які передбачені і в офісних будів-лях [14]. Також два бізнес-центри та шість офіс-них будівель, кожна з яких буде орендуватисяокремою ІТ-компанією, й соціальна інфраст-руктура, що розцінюємо як вагомий успіх.

Зазначимо, що у 2016 році також було від-крито "Хай-тек офіс Україна" — це об'єднанняпідприємств у сфері високих технологій, метоюдіяльності якого є створення сприятливих умовдля розвитку в Україні інноваційного бізнесу тацифрової економіки (засновниками об'єднаннявиступили Київстар — українська телекомуніка-ційна компанія, що надає послуги мобільного



зв'язку, а також Водафон). У цьому успішномуприкладі ІТ доповнено комунікаціями, тобто про-ект має сприяти розвитку ІКТ в Україні в цілому.

Відтак спостерігаємо якісні позитивні зру-шення в бік інформаційно-технологічного про-гресу в комплексі із соціальними перетворен-нями, проте в межах ініціатив ЄвропейськогоСоюзу Україні все ж необхідно подолати такожрозрив у цифрових технологіях, адаптуватиробочу силу, від продуктивності і ефективностіякої залежить національне багатство [3]. Це,вважаємо, допоможе стримати відтік робочоїсили з України, зокрема у Польщу та Словач-чину, який сягнув загрозливих масштабів уп-родовж 2016—2017 рр. Адже поряд з прагнен-ням до конкурентоздатності й покращення гло-бального індексу за численними його парамет-рами залишається проблема значного розривуу доходах громадян. Тому саме імплементаціяІТ у більшість сфер життя, що уже є реаліямидля розвинених країн, не тільки покращить еко-номічну ситуацію, а й "оздоровить" суспільствов частині чіткого бачення перспектив держави.

ВИСНОВКИОтже, активність інноваційного підприєм-

ництва є запорукою успішності економічного ісоціального розвитку країни. Незважаючи нафазу активного становлення, сфера ІКТ вже єосновою прогресу України, а IT-інфраструкту-ра та цифрова грамотність повинна стати кон-курентною перевагою й неодмінною складовоюсуспільного поступу у найближчій перспективі.

За цих умов держава повинна удосконалитиіснуючу систему фінансового регулювання ІКТв рамках діючих стратегій розвитку та за-тверджених програм шляхом підвищення ефек-тивності використання сучасних бюджетних таподаткових інструментів та передового інозем-ного досвіду, можливості для адаптації якого насьогодні є в Україні у контексті інтеграції у ЄС.

Література:1. Демчишак Н.Б. Фінансове регулювання

інноваційної діяльності в Україні: монографія/ Н.Б. Демчишак. — Львів: ЛНУ імені І. Фран-ка, 2016. — 494 с.

2. Демчишак Н.Б. Зарубіжний досвід фінан-сового регулювання інноваційної діяльності танапрями його імплементації у вітчизняну прак-тику / Н.Б. Демчишак, М.Б. Швець // Інвестиції:практика та досвід. — 2016. — №14. — С. 24—29.

3. ЄС сприятиме розвитку цифрової еконо-міки в країнах східної Європи [Електроннийресурс]. — Режим доступу: http://frontnews.eu/news/ua/4050

4. Закон України "Про наукові парки"№ 1563-17 від 05.12.2012 р. [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу: http://zakon3.ra-da.gov.ua/laws/show/1563-17

5. Закон України "Про пріоритетні напря-ми інноваційної діяльності в Україні" №3715-17 від 05.12.2012 р. [Електронний ресурс]. —Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3715-17

6. Закон України "Про пріоритетні напря-ми розвитку науки і техніки" № 2623-14 від16.01.2016 р. [Електронний ресурс]. — Режимдоступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2623-14

7. Закон України "Про основні засади роз-витку інформаційного суспільства в Україні на2007—2015 роки" № 537-16 від 09.01.2007 р.[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/537-16

8. Інформаційно-комунікаційні технології[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://frontnews.eu/news/ua/4050

9. Офіційний сайт HT-OFFICE [Електрон-ний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ht-office.org

10. Позиція України в рейтингу країн світуза індексом глобальної конкурентоспромож-ності 2017—2018 рр. [Електронний ресурс]. —Режим доступу: http://edclub.com.ua/ana-lityka/pozyciya-ukrayiny-v-reytyngu-krayin-svitu-za-indeksom-globalnoyi-konkurento-spromozhnosti-2

11. Постанова Верховної ради України "ПроРекомендації парламентських слухань на тему:"Реформи галузі інформаційно-комунікацій-них технологій та розвиток інформаційногопростору України"" № 1073-19 від 31.03.2016 р.[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1073-19

12. Проблеми та перспективи розвитку інно-ваційної діяльності в Україні: Х Міжнароднийбізнес-форум / Відп. ред. А.А. Мазаракі. — К.:КНТЕУ, 2017. — 198 с.

13. Проект "Цифрова адженда України —2020 ("Цифровий порядок денний" — 2020).Концептуальні засади, першочергові сфери,ініціативи, проекти "цифровізації" України до2020 року" [Електронний ресурс]. — Режимдоступу: https://ucci.org.ua/uploads/files/58e78ee3c3922.pdf

14. Рихліцький В. Дев'ять українських стар-тапів у сфері чистих технологій [Електроннийресурс]. — Режим доступу: https://www.eprav-da.com.ua

15. Стратегія розвитку інформаційного су-спільства в Україні від 15 березня 2013 р., за-



59

тверджена Кабінетом Міністрів України[Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://www.nas.gov.ua/siaz/Ways_of_develop-ment_of_Ukrainian_science/article/12116.1.-083.pdf

16. Топ-10 причин зниження позицій Українив глобальному рейтингу конкурентоспромож-ності [Електронний ресурс]. — Режим доступу:http://hvylya.net/analytics/economics/top-10-prichin-chomu-ukrayina-opustilas-v-globalnomu-reytingu-konkurentospromozhnosti.html

17. Україна у пошуку нових конкурентнихпереваг [Електронний ресурс]. — Режим до-ступу: http://www.epravda.com.ua/cdn/cd1/2016/10/ukraina-u-poshuku-novyh-konkcurent-nyh-perevag/index.html

18. Information and Communication Tech-nology [Електронний ресурс]. — Режим досту-пу: http://foldoc.org/Information+and+Com-munication+Technology

References:1. Demchyshak, N.B. (2016), Finansove rehu-

liuvannia innovatsijnoi diial'nosti v Ukraini[Financial regulation of innovation activity inUkraine], LNU imeni I. Franka, L'viv, Ukraine.

2. Demchyshak, N.B. (2016), "Foreign expe-rience of financial regulation of innovation activityand directions of its implementation in domesticpractice", Investytsii: praktyka ta dosvid, vol. 14,pp. 24—29.

3. Front news international (2012), "The EUwill promote the development of the digitaleconomy in Eastern Europe and the Caucasus",available at: http://frontnews.eu/news/ua/4050(Accessed 15 June 2017).

4. The Verkhovna Rada of Ukraine (2012), TheLaw of Ukraine "On Science Parks №1563-17",available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1563-17 (Accessed 1 December 2017).

5. The Verkhovna Rada of Ukraine (2012), TheLaw of Ukraine "On Priority Areas of InnovationActivity in Ukraine", available at: http://za-kon3.rada.gov.ua/laws/show/3715-17 (Accessed 6October 2017).

6. The Verkhovna Rada of Ukraine (2016), TheLaw of Ukraine "On Priority Areas of Science andTechnology Development", available at: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2623-14 (Acces-sed 16 November 2017).

7. The Verkhovna Rada of Ukraine (2007), TheLaw of Ukraine "On the Basic Principles of theDevelopment of the Information Society inUkraine for 2007—2015" available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/537-16 (Accessed09 September 2017).

8. Wikipedia (2008), "Information and com-munication technologies", available at: https://uk.wikipedia.org (Accessed 15 November 2017).

9. HT-OFFICE official site (2016), available at:http://www.ht-office.org ( Accessed 13 November2017).

10. Economic discussion club (2017), "The po-sition of Ukraine in the world ranking accordingto the index of global competitiveness 2017—2018", available at: http://edclub.com.ua/anali-tyka/pozyciya-ukrayiny- v-reytyngu- krayin-svitu- za-indeksom-globalnoyi- konkurentospro-mozhnosti-2 (Accessed 28 September 2017).

11. The Verkhovna Rada of Ukraine ( 2016),Recommendation of the Parliamentary Hearings"Reforms in the field of Information and Com-munication Technologies and Development of theInformation Space of Ukraine", available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1073-19.(Accessed 31August 2017).

12. Mazaraki, A.A. ( 2017), "Problems andprospects of development of innovation activity inUkraine", X Mizhnarodnyj biznes-forum [X Inter-national Business Forum], KNTEU, Kyiv, Ukraine.

13. Hi Tech Office Ukraine (2017), "The project"Digital Gadget of Ukraine 2020 (Digital Agenda -2020)" available at: https://ucci.org.ua/uploads/files/58e78ee3c3922.pdf (Accessed December 2017).

14. Rykhlytsky, V. (2017), "Nine Ukrainianstartups in the field of clean technologies", avai-lable at: https://www.epravda.com.ua (Accessed13 September, 2017).

15. Cabinet of Ministers of Ukraine (2013),"Strategy of development of the informationsociety in Ukraine", available at: http://www.nas.-gov.ua/siaz/ Ways_of_development_of_Ukra-inian_science/article/12116.1.083.pdf (Accessed29 September 2017).

16. Hvylya official site (2016), "Top 10 reasonsfor the decline of Ukraine position in the globalcompetitiveness rating", available at: http://hvylya.net/analytics/economics/top-10- prichin-chomu-ukrayina-opustilas-v-globalnomu-reytingu-konkuren.html (Accessed 29 September 2017).

17. Economic news (2012), "Ukraine in searchof new competitive advantages. 124 areas ofeconomy and life in Ukraine. What has changedover the last year", available at: http://www.e-pravda.com.ua/cdn/cd1/2016/10/ukraina-u-poshuku-novyh-konkcu rentnyh-perevag/index.html (Accessed 13 October 2017)

18. Foldoc (2017), "Information and Commu-nication Technology", available at: http://fol-doc.org/Information+and+Communication+-Technology (Accessed 19 September 2017).Стаття надійшла до редакції 02.12.2017 р.




Овочівництво є однією з основних і най-більш трудомістких галузей сільськогоспо-дарського виробництва. Для України питання

УДК 338.439.5:631.15

І. О. Сєвідова,докторант кафедри прикладної економіки і міжнародних економічних відносин,Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва, м. Харків

ДЕPЖAВНЕ PЕГУЛЮВAННЯ ГAЛУЗЕВOГOPИНКУ OВOЧЕВOЇ ПPOДУКЦIЇ

I. Sievidova,Doctoral candidate of the department of applied Economicsand international V. Dokuchajev Kharkiv National Agrarian University, Kharkiv

STATE REGULATION OF THE INDUSTRY MARKET VEGETABLE PRODUCTS

Агропродовольчий ринок як складова аграрного ринку представляє складну систему інституційно сформованихгосподарських зв'язків між товаровиробниками, організаціями харчової і переробної промисловості, об'єктами ви-робничо-технологічної інфраструктури, державними структурами, споживачами. В статті визначено вплив продо-вольчого ринку на сферу, що виробляє продукти харчування, зворотній зв'язок сприяє формуванню асортиментусільськогосподарської продукції, зростання обсягів виробництва та її якості, а також зумовлює необхідну кількістьматеріально-технічних, трудових, інформаційних та інших ресурсів в виробничих і переробних галузях. Економіч-ний механізм функціонування агропродовольчого ринку в значній мірі визначається чинним законодавством. Об-грунтовано, що з вільним виходом на ринок і можливістю вільного переміщення товарів, отриманням своєчасноїдержавної підтримки для здійснення ефективної виробничо-збутової діяльності товаровиробникам сільськогоспо-дарської продукції необхідно якісне інфраструктурне забезпечення. Визначено необхідність створення оптових ринківовочевої продукції.

Agrifood market was research as a part of the agricultural market, it is a complicated system of institutionally formedeconomic connections between commodity producers, enterprises of food and processing industry, objects of productionand technologic infrastructure, government structures, consumers. The article determines the influence of food marketon food production domain; the feedback facilitates forming of a range of agricultural products, increase in its productionvolume and quality, as well as determines the necessary amount of logistic, labour, informational and other resources inproduction and processing industries. The economic mechanism of functioning of agricultural market is largely determinedby the current legislature. It has been substantiated that with the free entrance to the market and the ability of freeproduct movement, with receiving a timely government support for an effective production and marketing activity ofagricultural producers the qualitative infrastructural provision is necessary. The necessity of creating wholesale marketsof vegetable production was determined.

Ключові слова: державна підтримка, овочевий ринок, агропродовольчий ринок, обсяги ви-робництва, оптові ринки.

Key words: state support, vegetable market, agri-food market, production, wholesale markets.

забезпечення населення овочевою продукцієюособливо актуальні. По-перше, дуже великазалежність галузі від природно-кліматичнихумов і, отже, району розміщення, а по-друге,виробництво продукції характеризується ря-



61

дом специфічних особливостей, властивихтільки цієї галузі. Зі зміною економічних відно-син в галузях агропромислового комплексуформування сільськогосподарського сектора,створення принципово нового механізму впли-ву на виробництво, заснованого на законахринку повинні були привести до раціоналізаціївитрат, підвищення якості та асортименту про-дукції, а також до заміщення значної частинипродовольчого імпорту продукцією власноговиробництва. Тому для забезпечення стабіль-ного функціонування ринку овочевої продукціїнеобхідним є його державне регулювання.


Регулювання ринку здійснюється як за ра-хунок конкуренції та зовнішніми державнимиорганами, а також спостерігається тенденціядо великої залежності від конкуренції. Про-відні економісти такі як А. Сміт, А. Маршалл,К. Макконел тощо, діагностували і шукали шля-хи вирішення проблем із зовнішнім регулюван-ням ринків [1; 2; 10].

П. Коттлер ринок розглядав як компонентмаркетингової системи, а функція маркетингу,на його думку, полягає в тому, щоб актуалізу-вати потенційні обміни на ринках з метою за-доволення людських потреб і бажань [15].

Проте в основному опису терміна ринковоїефективності, як правило, обмежуються тількифінансовим аналізом, без повного врахуваннясоціальних наслідків розвитку ринків, у томучислі і оптових, регіональних тощо.

Стиглер займав позицію, що "основна фун-кція ринку полягає в залученні покупців і про-давців" існування, безперервність і стабільністьдіяльності є необхідними умовами для ефектив-ності ринку [17].

Престон і Коллінз визначають ефективністьринку як "об'єкта та ефективності, з якою по-тенційні обміни здійснені" визнаючи при цьо-му їх нехтування "специфікою або якості то-варів або послуг, що підлягають обміну" [16].

І, нарешті, економічна концепція Парето-оптимальності, або умова, за яким жоден зучасників ринку не може отримати перевагунад іншими без втрат [12], концептуальнобездоганна, вона не враховує впровадженняінновацій і різноманітність пов'язані знедосконалістю ринку [5]. Формування таефективність функціонування споживчогоринку в умовах ринкових відносин дослідже-но в роботах П.Т. Саблука [7].

Але, не зважаючи на велику кількість нау-кових робіт та досліджень стосовно сучасного

державного регулювання ринку, зокрема ово-чевого, недостатньо висвітлені ключові пробле-ми та напрями такого регулювання, поглибле-не вивчення яких є шляхом до формування кон-курентоспроможного виробництва овочевоїпродукції в сільськогосподарських підприєм-ствах і є однією з найважливіших задач вирі-шення продовольчої безпеки країни.

МЕТА СТАТТІМетою статті є розробка та обгрунтування

теоретичних та методичних засад функціону-вання агропродовольчого ринку та визначен-ня необхідності державного регулювання ово-чевого ринку.


На ефективність виробництва овочевої про-дукції впливають як об'єктивні, так і суб'єктивнічинники. Фінансово-економічна криза викли-кала зростання цін на енергоносії, матеріаль-но-технічні ресурси, маркетингові та транс-портні послуги, що вплинуло на собівартістьвиробництва і реалізації овочевої продукції.Ще одним ключовим фактором, який впливаєна ефективність вирощування овочевої про-дукції, є технологічний рівень виробництва.Застосовувані в даний час технології такожхарактеризуються значними виробничими ви-тратами, що веде до зростання собівартостіовочевої продукції.

Відмінною особливістю овочевого підком-плексу АПК є зосередження основних обсягіввиробництва овочів в господарствах населен-ня. У зв'язку з цим у рамках аналізу, поряд ззагальними факторами і проблемами вироб-ництва, розглядаються специфічні аспекти длякожного із зазначених секторів.

Найбільш дієвими факторами, що обмежу-ють розвиток сільського господарства, є висо-кий рівень витрат на енергоносії, а також не-достатній рівень фондоозброєності, хімізації,агротехнічної культури, дефіцит кваліфікова-них фахівців, нерозвиненість інфраструктуривнутрішнього ринку. До певних переваг вітчиз-няного сільськогосподарського виробництваможна віднести потенційну ємність внутрішнь-ого ринку продовольства і вільні земельні ре-сурси, потенціал трудових ресурсів і значніплощі не забруднених територій. Однією з цен-тральних проблем функціонування овочевогопідкомплексу АПК у сучасних умовах є відста-вання в розвитку насінництва, обумовлене лік-відацією значної кількості спеціалізованих гос-подарств, застарілістю матеріально-технічної



бази і низьким рівнем державної підтримкицього напрямку.

Відповідно до класичного підходу на ринкуповедінка продавця і покупця визначаютьсязгідно мінливих параметрів попиту і пропозиції[10]. Ця думка, уточнюючи стихійну дію рин-кових сил, сформувала основні положення доаналізу ринку як відтворювальної категорії.Відповідно до сучасних досліджень, під ринкомслід розуміти "сукупність існуючих і потенцій-них покупців товару".

Однак, наведені висловлювання не є вичер-пними, оскільки сутність ринку зведена тількидо сфери обміну і не охоплює відносини вироб-ництва. З появою такого товару, як робочасила, ринок набуває загального характеру.

Неокласики, пристосовуючись до усклад-нення ринкових відносин і змін господарськихумов, поглибили деякі аспекти категорії "ри-нок". Наприклад, А. Маршалл характеризувавринок вільної конкуренції як оптимальну еко-номічну середу, як єдиний організм рівноваж-ної економіки, що складається з мобільних іінформованих один про одного господарюю-чих суб'єктів [2].

М. Фрідман поперше розглядав ринок якбезпосередній компонент свободи, а потім якопосередковану взаємозалежність між ринко-вими відносинами і політичною свободою і на-голошував, що держава повинна стежити задотриманням ринкових суб'єктами "правилгри" [11].

Загалом проблемі створення і розвиткуефективних ринкових систем розподілу сіль-ськогосподарської продукції приділяєтьсяпріоритетна увага в усіх країнах світу, томувивчення досвіду функціонування різних моде-лей оптових ринків є корисним для України.Аналіз функціонування оптових ринків сіль-ськогосподарської продукції таких країн, якФранція, Польща, Іспанія та інших країн світупідтверджує історичну сутність, що оптовийринок сільськогосподарської продукції слідрозглядати як місце, де проводяться угодикупівлі-продажу, фактично знаходиться товарі щоденно виникає ціна рівноваги між попитомі пропозицією.

На відміну від багатьох зарубіжних країн вУкраїні поширена досить проста та примітив-на з позицій організаційно-технічного рівняформа торгівлі сільськогосподарською про-дукцією на продовольчих ринках населенихпунктів [7].

В умовах входження агропромисловогокомплексу в ринок серед багатьох проблем, яківимагають першочергового вирішення, важли-

ве місце займає створення досконалої системиекономічних відносин між сільськогосподарсь-кими формуваннями, заготівельними і перероб-ними підприємствами, сферою торгівлі. Тобтойдеться про формування обгрунтованих, взає-мовигідних інтеграційних відносинах [6].

Враховуючи складність економічних про-цесів та узгодження взаємозв'язків між суб'єк-тами господарювання в переробній промисло-вості, слід зазначити, що скласти якісний про-гноз розвитку АПК без зацікавленої участіфункціональних, галузевих і регіональнихорганів управління неможливо. У розробці по-винні брати участь усі ланки вертикальних і го-ризонтальних структур управлінської системи.

Актуальним питанням є розбудова мережіторгівлі з метою скорочення втрат аграрноїпродукції та формування ринкових цін на неї.[3].

Агропродовольчий ринок має складнуструктуру, що охоплює фінансові, трудові таземельні ресурси і включає випуск продукції іпослуг усіх галузей АПК. До основних функційагропродовольчого ринку слід віднести забез-печення стабілізації реалізаційних цін на про-дукцію; стимулювання зниження питомих ви-робничих витрат; зростання обсягів виробниц-тва і впровадження досягнень науково-техніч-ного прогресу. На думку В.В. Сидоренко, приформуванні сільськогосподарського ринку не-обхідно враховувати такі фактори, як безпе-рервність попиту на продукти харчування;ємність ринку; асортимент товарної продукції;кон'юнктура [8].

Як відзначають ряд дослідників, через се-зонність виробництва в окремі періоди спосте-рігається тимчасовий надлишок продукції, і, якнаслідок, зниження закупівельних цін. Порядз вільним виходом на ринок і можливістювільного переміщення товарів, отриманнямсвоєчасної державної підтримки для здійснен-ня ефективної виробничо-збутової діяльностітоваровиробникам сільськогосподарської про-дукції необхідне якісне інфраструктурне забез-печення.

З переходом України до ринкових відносині розвитком безпосередніх торговельних відно-син з іншими країнами Європи на внутрішньо-му ринку відбувся процес витіснення вітчизня-ної продукції імпортними товарами, що частопризводить до монополізації окремих сег-ментів внутрішнього споживчого ринку інозем-ними виробниками. Водночас імпортна продук-ція часто потрапляє в Україну не зовсім належ-ної якості, а сам процес розвитку торговель-ної діяльності набув нецивілізованих форм.



63

Державне регулювання повинно забезпечитисистему цілей, які інколи можуть конфлікту-вати між собою. У такому випадку необхіднознайти компромісне вирішення. Воно має задо-вольнити інтереси населення країни загалом,жителів села, сільськогосподарських і агропро-мислових підприємств, саму державу, оскіль-ки інтереси населення на ринку продовольчихтоварів прямо протилежні інтересам їхніх ви-робників, котрі зацікавлені в підвищенні рин-кових цін і зниженні податкових платежів, адержава зацікавлена в їх підвищенні.

Забезпечення вимог продовольчої безпекимає також соціально-економічний характер,адже доходи і зайнятість сільського населеннязначною мірою залежать від стану розвиткуаграрних підприємств. Доцільно також взятидо уваги, що в підвищенні зайнятості, збільшен-ні доходів і обсягів на ринку продовольчих то-варів значну роль відіграють господарства на-селення, на частку котрих припадає близько80% виробництва валової продукції в галузі [9].

Досвід країн з розвинутою ринковою еко-номікою засвідчує, що вони, дбаючи про влас-ну продовольчу безпеку, застосовують дер-жавні важелі регулювання розвитку сільсько-го господарства через надання державних кре-дитів, підтримки твердих цін, здійснення без-посередніх виплат тощо. Наприклад, в Європіпід державне регулювання підпадає 90 % цін насільськогосподарську продукцію у вигляді суб-сидій для підтримання фермерів й іншихсільських товаровиробників у зв'язку з високи-ми цінами на засоби виробництва. Бюджетнефінансування по "класичним" напрямками іінструментам ЄАП на 2014—2020 рр. у поточ-них цінах складе близько 420 млрд євро, тобтоперевищить його розмір на 2007—2013 рр. По-над 75% складуть витрати в рамках наданняпрямих субсидій і ринкові заходи, 24% — з ви-трати в рамках розвитку села [13]. У США фе-деральний уряд може субсидувати страховіпремії за ставками від 38% до 80%, у залежностівід рівня покриття і варіантів, обраних вироб-никами. Такий високий рівень субсидій необ-хідний для того, щоб зробити продукцію дос-тупною за ціною [14].

Проте ЄС поступово намагається відмови-тись від підтримки доходів фермерів черезздійснення стабілізації ціни, застосувавши ме-ханізм прямих платежів і додаткових виплат уформі премій. Це зумовлено тим, що підтрим-ка ціни, зазвичай, стимулює слаборозвинуте іне конкурентоздатне виробництво та переви-робництво, що, в свою чергу, не сприяє підтри-манню рівноваги між попитом і пропозицією.

Встановлення єдиної ціни підтримки є такожсоціально несправедливим стосовно малих ви-робників і виробників, котрі перебувають урізних природно-кліматичних умовах.

Загальним завданням державного значенняє вдосконалення українського законодавства,яке мало б відповідати зобов'язанням Українияк члена СОТ. Адаптація законодавства Украї-ни до законодавства ЄС передбачає його набли-ження до сучасної європейської системи пра-ва, що забезпечить розвиток політичної,підприємницької, соціальної, культурної ак-тивності громадян України, економічний роз-виток держави у межах ЄС і сприятиме посту-повому зростанню добробуту громадян дорівня у державах-членах ЄС.

Мають бути враховані державні та регіо-нальні резерви й обсяги продукції, призначеніна експорт, і за необхідності — потреба вімпорті окремих видів продукції. Баланс даєзмогу виявити продовольчі ресурси регіону,можливість перерозподілу та їх нестачу.

Механізм формування цін в аграрному сек-торі підпорядковується єдиним методологічнимпринципам, що існують в економіці держави йвизначається господарською системою та чин-ним законодавством. Як правило, застосовують-ся два методи ціноутворення: затратний та мар-кетинговий. Затратний метод застосовуєтьсяпри планово-розподільчій системі, за якої цінавиробленого продукту визначається із ураху-ванням витрат виробництва. Маркетинговийметод застосовується при ринковій системі,коли ціни формуються з урахуванням попиту тапропозиції, конкуренції, світової кон'юнктури.Оптовий ринок є важливим механізмом забез-печення продовольчої безпеки країни, розвит-ку конкуренції, підвищення ефективності діяль-ності сільськогосподарських товаровиробників,зменшення рівня тінізації економіки [4].

Організація системи оптових ринків даєможливість поєднати інтереси сільгосптоваро-виробників та торгівельних суб'єктів, дозво-лить гарантувати споживачам наявність якіс-них і доступних продуктів харчування, сприя-ти вітчизняним товаровиробникам у гаранто-ваному збуті та одержанні максимальних при-бутків від реалізації своєї продукції, забезпе-чувати достовірною інформацією про кон'юн-ктуру продовольчих ринків, сприяти органі-зації закупівель, зберігання та відвантаженняпродукції покупцям і ефективному її просуван-ню до кінцевого споживача, надавати рекламніі маркетингові послуги, проводити сервіснеобслуговування та інші заходи для реалізаціїабо придбання продукції на ринках. Крім того,



слід зазначити, що оптові ринки беруть на себезобов'язання підтримувати чистоту, санітарію,утилізацію відходів, а також проводять опти-мізацію транспортних і логістичних послуг.Вони дозволяють створювати ефективний мар-кетинг свіжої плодоовочевої продукції місце-вих виробників — особливо для малих (се-лянських господарств) та дрібних (у тому числіфермерських господарств). Нині на багатьохпідприємствах організована оптова постачаль-ницько-збутова діяльність, роздрібна торгівляздійснюється в фірмових магазинах і "торговихточках", є складські приміщення. Проте зави-щені розцінки зберігання продукції на складахсторонніх організацій, недосконалість логі-стичної інфраструктури знижують конкурен-тоспроможність регіональних товаровироб-ників. Є необхідність модернізації матеріально-технічної бази виробничої інфраструктури. Зпереходом до інноваційного етапу розвитку всебільшого значення набуває електроніка, вико-ристання сучасних комунікацій. Нові комуні-каційні можливості стали основою відокрем-лення логістики в інфраструктурну ланку аг-ропродовольчого комплексу, становлення си-стеми інформаційно-консультаційного обслу-говування його контрагентів, безконтактнихформ торговельних угод та інших інновацій.

Переваги у створенні мережі оптових рин-ків є очевидними. Це й підвищення ефектив-ності сільськогосподарського виробництва,прозорість ринку, контроль за цінами, якістьхарчових продуктів, наповнення бюджету таоптимізація видатків, підвищення конкуренціїна споживчому ринку, створення нових робо-чих місць і, як результат, підвищення рівняжиття населення. Серед соціально-економіч-них наслідків одним із основних є виведеннясільськогосподарської продукції, вирощеноїдрібними і середніми господарствами, з тіньо-вого на прозорий ринок.

Однією з форм державної підтримки аграр-ного сектора і, в тому числі об'єктів виробни-чо-технологічної інфраструктури, виступаєсистема кредитування з відшкодуванням час-тини кредитної ставки. Державна підтримкарозвитку інфраструктури агропродовольчогоринку регіону здійснюється за допомогою ком-пенсацій і інвестицій, пільгового кредитування,товарних кредитів і лізингу, податкових пільг ідиференційованого оподаткування, митнихзборів, страхування комерційних ризиків.

ВИСНОВКИТаким чином, визначено, що оптовий ринок

овочевої продукції є той самий соціально-еко-

номічний важіль, який може зменшити рівеньінфляції й створити стабільні робочі місця, тимсамим зменшуючи соціальну напругу у відпо-відному регіоні. Створення оптових ринків сіль-госппродукції — лише перший і необхіднийетап перебудови каналів товарообігу. Подаль-ший їх розвиток як елемент цілісної системиаграрної логістики має бути скерований в інно-ваційному напрямі. Лише за допомогою такихринків виробники отримуватимуть інформаціюпро потреби ринку, реалізовуватимуть продук-цію за реальними цінами, матимуть можливістьодержати замовлення на власну продукцію відвеликих оптових покупців, а також зможутьобійтися без послуг численних посередників.

Літератур:1. Макконнелл К. Экономикс / К. Маккон-

нелл, С. Брю; Пер. с англ. Антипова О.Н. и др.;Ред. Пороховский А.А. — 11-е изд. — Таллинн:[б. и.], 1993. — 400 с.

2. Маршалл А. Принципы экономическойнауки: в 3 т. / Маршалл А.; Пер. с англ. Т. 2. —М.: Изд. группа "Прогресс", 1993. — 310 с.

3. Іванюта С.М. Антикризове управління:навч. посіб. / С.М. Іванюта // М-во освіти і на-уки України, Державний комітет статистикиУкраїни, Державна академія статистики, об-ліку та аудиту, Полтавська філія. — К.: Центручбової літератури, 2007. — 288 с.

4. Музика П.М. Формування гуртових (опто-вих) ринків в контексті створення інфраструк-тури аграрного ринку України / П.М. Музика,Р.С. Федишин, С.І. Баран [та ін.] // Вісник Во-линського інституту економіки та менеджмен-ту. — 2011. — №2. — С. 171—179.

5. Рябцева Н.В. Механізм узгодження еко-номічних інтересів в інноваційній макроеко-номічній системі / Н.В. Рябцева, О.О. Алсуф'єва// Економічний вісник Національного гірничо-го університету. — 2013. — № 2. — С. 77—84.

6. Саблук П.Т. Економічний механізм АПК// Проблеми економіки агропромисловогокомплексу і формування його кадрового потен-ціалу: кол. монографія у двох томах [За ред.П.Т. Саблука, В.Я Амбросова, Г.Є. Мазнєва] —К.: ІАЕ, 2000. Т. 1. — С. 360—371.

7. Саблук П.Т. Розвиток сільських тери-торій в контексті забезпечення економічноїстабільності держави / П.Т. Саблук // Еконо-міка АПК: Міжнародний науково- виробничийжурнал. — К.: 2005. — №11. — С. 4—12.

8. Сидоренко В.В. Государственное регули-рование экономики / В.В. Сидоренко, П.В. Ми-хайлушкин. — Краснодар: КГАУ, 2011. — С.42—49.



65

9. Сільське господарство України: стат.збірник за 2015 рік / Державна служба статис-тики України. — К., 2016. — 360 с.

10. Смит А. Исследование о природе и при-чинах богатства народов / А. Смит. — М.: "Со-цэкгиз", 1962. — 684 с.

11. Фридман М. Капитализм и свобода /М. Фридман; Пер. с англ. — М.: Новое издатель-ство. — 2006. — 240 с.

12. Черевко Г.В. Економіка підприємств:Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Г.В. Че-ревко, Ф.В. Горбонос, Г.Б. Іваницька, Н.Ф. Пав-ленчик. — Л.: Апріорі, 2004. — 382 c.

13. Шерстюк С.В. Спільна аграрна політикаЄС на 2014—2020 роки: орієнтири для України// Порівняльно-аналітичне право. — 2014. —№ 5. — С. 188—190.

14. AgroInsurance International. Світові мо-делі підтримки сільського господарства [Елек-тронний ресурс] / AgroInsurance International.— 2016. — Режим доступу до ресурсу: http://agroinsurance.com/en/mirovyie-modeli-podder-zhki-selskogo-hozyaystva/

15. Kotler, Philip (1976), Marketing Mana-gement: Analysis, Planning, and Control, Engle-wood Cliffs, NJ: Prentice-Hall.

16. Preston, Lee E. and Norman R. Collins(1966), "The Analysis of Market Efficiency",Journal of Marketing Research, 3 (May), Р. 154–162.

17. Stigler, George J. (1961), "The Economicsof Information," Journal of Political Economy, 69(June), 213—225.

References:1. Makkonnell, K. and Briu, S. (1993), Jekono-

miks [An Inquiry into the Nature and Causes ofthe Wealth of Nations],Tallinn, Estonia.

2. Marshall, A. (1993), Principy jekonomiches-koj nauki [Principles of Economics], Prohress,Moscow, Russia.

3. Ivanjuta, S.M. (2007), Antykryzove uprav-linnja: navch. posib. [Anticrisis Management:Teach. manual], Tsentr uchbovoi literatury, Kiev,Ukraine.

4. Muzyka, P.M. Fedyshyn, R.S. and Baran, S.I.(2011), "Formation of wholesale (wholesale)markets in the context of the creation of the infra-structure of the agrarian market of Ukraine",Bulletin of the Volyn Institute of Economics andManagement, Vol. 2, pp. 171—179.

5. Rjabceva, N.V. and Alsuf'ieva, O. O. (2013),"Mechanism of coordination of economic interestsin the innovation macroeconomic system", Eco-nomic Bulletin of the National Mining University,Vol. 2, pp. 77—84.

6. Sabluk P.T. Ambrosova, V.Ya and MaznievaH.Ye. (2000), "Economical mechanism of agro-industrial complex", Problemy ekonomikyagropromyslovogo kompleksu i formuvannja jogokadrovogo potencialu: Kol. monografija u dvohtomah [Problems of economy of agro-industrialcomplex and formation of its personnel potential:Collective monograph in two volumes], Vol. 1,IAE, Kiev, Ukraine, pp. 360—371.

7. Sabluk, P.T. (2005), "Development of ruralterritories in the context of providing economicstability of the state", Economy of the agro-industrial complex: International scientific andproduction magazine, Vol. 11, pp. 4—12.

8. Sidorenko, V.V. and Mykhajlushkyn, P.V.(2011), Gosudarstvennoe regulirovanie jekonomiki[State regulation of economy], KHAU, Krasnodar,Russia.

9. State Statistics Service of Ukraine (2016),Sil's'ke gospodarstvo Ukrai'ny: stat. zbirnyk za2015 rik [Agriculture of Ukraine: state. Collectionfor 2015], Derzhavna sluzhba statystyky Ukrai'ny,Kiev, Ukraine.

10. Smit, A. (1962), Issledovanie o prirode iprichinah bogatstva narodov [An Inquiry into theNature and Causes of the Wealth of Nations],Sotsekhyz, Moscow, Russia.

11. Fridman, M. (2006), Kapitalizm i svoboda[Capitalism and freedom], Novoe yzdatel'stvo,Moscow, Russia.

12. Cherevko, G.V. Horbonos, F.V. Ivanyts'ka,H.B. and Pavlenchyk, N.F. (2004), Ekonomikapidpryjemstv: Navch. posib. dlja stud. vyshh.navch. zakl. [Business Economics: Teaching.manual for studio higher tutor shut up], Apriori,Lviv, Ukraine.

13. Sherstjuk, S.V. (2014), "EU CommonAgricultural Policy for 2014—2020: benchmarksfor Ukraine", Analytical Comparative Law, Vol.5, pp. 188—190.

14. AgroInsurance International (2016),"World models of agricultural support", Availableat: http://agroinsurance.com/en/mirovyie-mo-deli-podderzhki-selskogo-hozyaystva (Accessed30 Nov 2017).

15. Kotler, Ph. (1976), Marketing Management:Analysis, Planning, and Control, Englewood Cliffs,Prentice-Hall, NJ, USA.

16. Preston, Lee E. and Norman R. Collins(1966), "The Analysis of Market Efficiency",Journal of Marketing Research, vol. 3, pp. 154—162.

17. Stigler, G. J. (1961), "The Economics of In-formation", Journal of Political Economy, vol.69,pp. 213—225.Стаття надійшла до редакції 02.12.2017 р.



УДК 658.8

О. Ю. Красовська,к. е. н., доцент кафедри міжнародного маркетингу Університету імені Альфреда Нобеля

КЛАСИФІКАЦІЯ МАРКЕТИНГОВИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВАO. Krasovska,Ph.D. in Economics, Associate Professor of department of the international marketingof Alfred Nobel University in Dnipro, Ukraine

CLASIFICATION OF THE MARKETING ACTIVITIES OF THE ENTERPRISE

Ключові слова: маркетингові активи, класифікація, брендовий капітал, клієнтський ка-пітал, підприємство.

Key words: marketing assets, classification, brand capital, customer capital, enterprise.

У статті розглянуто класифікаційні ознаки маркетингових активів підприємства. Взагалі, якщо говорити про загальнітенденції, то найбільш поширеними класифікаціями маркетингових активів є поділ їх на такі типи: реляційні та інтелекту-альні; зовнішні та внутрішні; брендовий капітал та клієнтський капітал.

Реляційні маркетингові активи є наслідками відносин між фірмою та ключовими зовнішніми зацікавленими сторонами,включаючи дистриб'юторів, роздрібних торговців, кінцевих споживачів, інших стратегічних партнерів, громадські групи танавіть державні установи. Інтелектуальні ж ринкові активи є, в свою чергу, тими знаннями, якими володіє фірма в сферінавколишнього ринкового та економічного середовища такими, як потенційний стан ринкових умов та суб'єктів господарю-вання, включаючи конкурентів, клієнтів, канали розповсюдження, постачальників та групи соціальних та політичних інте-ресів.

Внутрішні маркетингові активи включають патенти, певні управлінські концепції, ноу-хау, авторські права, комп'ю-терні та адміністративні системи, організаційна структура та корпоративна культура й ін. Маркетингові активи, заснованіна зовнішній підтримці, пов'язані з клієнтами, сформованим ланцюгом постачання, залежні від партнерських відносин зіншими компаніями і місцевими громадами, а також включають бренди, торговельні марки, імідж і репутацію компанії.

Брендовий капітал — це диференційний вплив впізнаваності бренду і відповідної реакції споживачів на елементи марке-тингового міксу, розробленого для цього конкретного бренду, у порівнянні з тими самими елементами маркетингового ком-плексу, однак для певного умовного продукту або послуги. На противагу цьому, клієнтський капітал має суто фінансовийхарактер, як і дисконтований потік очікуваного доходу від фактичних та потенційних покупців фірми.

Визначено, що існує досить багато підходів до класифікації маркетингових активів і кожен дослідник намагається вико-ристовувати ті класифікаційні ознаки, які допоможуть, на його думку, найкраще відсортувати маркетингові активи ком-панії з метою подальших маніпуляцій ними. Одним із найкращих і найбільш універсальних підходів є класифікація марке-тингових активів за об'єктом спрямування та чинниками впливу, тобто на внутрішні та зовнішні, які, в свою чергу, пов'язу-ють із клієнтами, партнерами та посередниками.

The article deals with the criteria of classification of marketing assets of the enterprise. Basically, when dealing with generaltrends, the most common classifications of marketing assets are their division into the following types: relational and intellectual;external and internal; brand capital and customer capital.

Relational marketing assets are the result of relationships between the firm and key external parties concerned, includingdistributors, retailers, end users, other strategic partners, community groups and even governmental institutions. Intelligentmarket assets, in turn, are the knowledge that the firm possesses in the field of the surrounding market and economic environment,such as the potential state of market conditions and business entities, including competitors, customers, distribution channels,suppliers and groups of social and political interests.

Internal marketing assets include patents, certain managerial concepts, know-how, copyright, computer and administrativesystems, organizational structure and corporate culture, etc. Marketing assets, based on external support, are connected with theclients, the established chain of supply, dependent on partnerships with other companies and local communities, and includebrands, trademarks, image and reputation of the company.

Brand capital is the differential effect of the brand recognition and the corresponding consumer reaction to the elements of amarketing mix developed for that particular brand, as compared to the same elements of the marketing complex, but for aparticular conventional product or service. In contrast, customer capital has a purely financial nature, as well as a discountedflow of the expected returns from actual and potential buyers of the firm.

It has been determined that there are many approaches to the classification of marketing assets, and each researcher tries touse those classification features that will help, in his opinion, best sort the marketing assets of the company in order to furthermanipulate them. One of the best and most universal approaches is the classification of marketing assets by target and factors ofinfluence, that is, on internal and external, which, in turn, are associated with clients, partners and intermediaries.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИНа сучасному етапі розвиток економічної

науки характеризується відсутністю єдинихпідходів у визначенні поняття маркетингових

активів, закономірностей їх руху та специфікиїх класифікації. Сутність та класифікація мар-кетингових активів є важливими елементамипідвищення ефективності функціонування



67

підприємств, тому обрана тема набуває особ-ливої актуальності дослідження.

АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬІ ПУБЛІКАЦІЙ

На сучасному етапі предметом дискусій якнауковців, так і практиків виступають науковіпідходи до класифікації маркетингових активівпідприємства. Кожен дослідник, а саме: Євтушен-ко Г., Калініченко М., Компанцев М., Піняк І.,Соломянюк Н., Фомішина В., Циганкова Т.,Черкаський І. та інші, виокремлював свої кла-сифікаційні ознаки і розподіляв види марке-тингових активів на окремі групи на основієдності певних характеристик. Але, незважа-ючи на наявність численних науково-методич-них розробок, проблеми дослідження теоре-тичних засад маркетингових активів залиша-ються фрагментарно не дослідженими та по-требують подальшого наукового обгрунтуван-ня.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯМета дослідження полягає в аналізі сучас-

них наукових підходів стосовно найбільш відо-мих класифікаційних ознак та відповідних групмаркетингових активів.


Г. Мюльбахер та Дж. Фагі у своїй праці за-значають, що маркетингові активи можуть бутияк реляційними (засновані у відносинах з клі-єнтами, постачальниками, стратегічними парт-нерами тощо) та інтелектуальними (наприклад,знаннями ринку) [1, с. 3]. Ці ж автори розроби-ли іншу класифікацію, відповідно до якої існу-ють чотири типи маркетингових активів: акти-ви на основі клієнта; активи ланцюга постачан-ня; активи на основі альянсу; і внутрішні акти-ви.

Відповідно, активи на основі клієнта охоп-люють сприйняття клієнтом компанії та її то-варів, прихильність клієнта до даної компаніїта побудову міцних і взаємовигідних відно-син між компанією та клієнтом. Активи лан-цюга постачання охоплюють канали розпод-ілу та налагоджені відносини з посередника-ми та торговими агентами. Активи на основіальянсу стосуються найперше партнерів да-ного підприємства і відносин між компанієюта даними партнерами, сюди, зокрема, нале-жать і так звані мережеві маркетингові акти-ви. Нарешті, внутрішні активи включають, по-перше, вже згадані інтелектуальні активи,тобто знання ринку, креативні ідеї і т. ін., а

по-друге, відносини між компанією і її влас-ним персоналом, що ведуть до мотивації ос-таннього. Як бачимо, в центрі дослідженнятут перебуває переважно "реляційна" складо-ва маркетингових активів, яка й класифі-кується.

Дещо інший підхід до класифікації та виок-ремлення ключових типів маркетингових ак-тивів знаходимо у Г. Євтушенко.

Так, Г. Євтушенко класифікує маркетинговіактиви підприємства за наступними типами:

1. Клієнтські активи, куди входять особистізнайомства і зв'язки, контракти та угоди, пор-тфель замовлень, надійність поставок, якістьгарантійного обслуговування, оформленнямісць продажу товару, сітьові системи зв'язку,клієнтські бази даних.

2. Споживчі активи, які включають естетич-не оформлення товару, дизайн пакування, ку-півельна прихильність, створення довіри, ство-рення цінності, створення переваги, забезпе-чення відданості, вплив на поведінку спожи-вачів, реакції на зміну моделі поведінки спожи-вачів, CRM-системи.

3. Партнерські активи, а саме: ділова спів-праця, портфель замовлень, франшизи, правокористування, відносини з фінансовими кола-ми, відносини з органами місцевого та держав-ного управління, ліцензії, контракти, каналирозподілу, конкуренція.

4. Марочні активи, тобто товарний знак,марочне/фірмове найменування, фірмовийстиль, найменування місця походження това-ру, торгова марка, сімейність марки, авторсь-ке право, марки якості, імідж, репутація, бренд[2, с. 51].

Як бачимо, при цій класифікації маркетин-гові активи розподіляються на такі, що фор-муються навколо споживача (клієнтські акти-ви), такі, що формуються навколо товару (спо-живчі активи), такі, що формуються навколоділових партнерів (партнерські активи) і, на-решті, такі, що формуються навколо самоїфірми (марочні активи). Таким чином, кожентип активів за представленою класифікацієюмає свій конкретний об'єкт, хоча, звісно,кінцевою ціллю при застосуванні будь-якогомаркетингового активу з будь-якої з данихгруп є споживач.

Повністю відрізняється від попередніх під-хід до класифікації маркетингових активів, роз-роблений Л. Мороз та Т. Лебідь. Зокрема усвоїй статті ці науковці виокремлюють такіключові типи маркетингових активів:

— репутаційні активи, що включають, на-приклад, торгову марку. Згідно з авторами, на-



явність таких активів сприяє зростанню довіриспоживача до компанії та її продукції, що, всвою чергу проявляється в підвищенні обсягівпродажу, а також у сплаті споживачами ціно-вих премій;

— активи, представлені власними техноло-гіями компаній (із включенням сюди патентів,авторських прав та виробничих секретів), щодозволяють компаніям прибутково застосову-вати унікальні знання;

— стратегічні активи, куди включають на-явні переваги компанії, завдяки яким ця ком-панія виступає монополістом або ж присутняна унікальному ринку [3, с. 216].

Оскільки перші два типи маркетингових ак-тивів при даній класифікації сформульовані до-сить чітко та зрозуміло, варто акцентуватиособливу увагу на розгляді та визначенні тако-го типу маркетингових активів, як стратегічніактиви. Так, автори даної класифікації, Л. Мо-роз та Т. Лебідь, вважають, що в цьому кон-тексті до стратегічних активів варто віднестиряд здібностей та можливостей компанії, асаме:

1) можливість своєчасно виявити акту-альні потреби та запити потенційних спожи-вачів;

2) можливість проаналізувати економічнукон'юнктуру ринку товарів та послуг, що доз-воляє ефективно, швидко та якісно задоволь-нити ідентифіковані потреби та бажання;

3) можливість проаналізувати зони страте-гічних ресурсів, а також проаналізуватидіяльність так званих груп, що чинять стратег-ічний вплив;

4) можливість висувати конкурентоспро-можні ідеї в царині конструювання, технологійта організації процесу виробництва товарів іпослуг, які будуть користуватися попитом наринку;

5) можливість реалізувати конкурентоспро-можні ідеї під час виробництва товарів і послуг,просувати їх на ринок, організовувати їхпісляпродажний сервіс;

6) можливість підтримувати конкурентнийстатус фірми за рахунок управління стратегіч-ними зонами господарювання;

7) можливість здійснювати постійне вдос-коналення виробничого потенціалу компанії,тобто розширення її граничних можливостей.

Взагалі, якщо говорити про загальні тен-денції, то найбільш поширеними класифікаці-ями маркетингових активів є поділ їх на такітипи:

— реляційні та інтелектуальні;— зовнішні та внутрішні;

— брендовий капітал та клієнтський капі-тал.

Розглянемо дані класифікаційні пари де-тальніше.

Як зазначає Р. Срівастава, маркетингові ак-тиви складаються, головним чином, з двохтипів: реляційні та інтелектуальні [4, с. 5]. Такіактиви, в основному, є зовнішніми для фірми і,як правило, не відображаються в балансі та є восновному нематеріальними. Проте "запаси"цих активів можуть бути створені, розширені,використані та оцінені. Реляційні маркетинговіактиви є наслідками відносин між фірмою таключовими зовнішніми зацікавленими сторона-ми, включаючи дистриб'юторів, роздрібнихторговців, кінцевих споживачів, інших страте-гічних партнерів, громадські групи та навітьдержавні установи. Зв'язки, що лежать в основіцих відносин, та їхні джерела можуть відрізня-тися залежно від типу зацікавлених сторін.Наприклад, бренд та канали розповсюдженнявідображують зв'язки між фірмою та її клієнта-ми та каналами. Цінність бренду може бути ре-зультатом широкої реклами та чудової функц-іональності продукту. Канали розподілу мо-жуть бути результатом давніх та успішних діло-вих відносин між фірмою та основними учас-никами каналу.

Інтелектуальні ж ринкові активи є, в своючергу, тими знаннями, якими володіє фірма всфері навколишнього ринкового та економі-чного середовища, такими як потенційнийстан ринкових умов та суб'єктів господарю-вання, включаючи конкурентів, клієнтів, ка-нали розповсюдження, постачальників тагрупи соціальних та політичних інтересів.Зміст та елементи знань включають факти,сприйняття, переконання, припущення тапрогнози. При цьому, зміст кожного типу таїх джерела значно відрізняються один відодного. Таким чином, можна розвинути про-гнози щодо того, як розвивається конкретнагалузь, щоб компанія знала, як відреагує ри-нок при загальному зниженні продажів упевній галузі на певний відсоток, або колиальтернативний товар почне реалізовуватисьна ринку. Або фірма може з часом накопичу-вати унікальні факти, переконання та припу-щення про смаки своїх клієнтів, виробничіпроцеси або відсталість, щоб певним чиномреагувати на просування, продаж та зміну цінна ринку.

Дослідженням зовнішніх та внутрішніх мар-кетингових активів компанії і детальним роз-глядом цієї класифікації займаються Г. Євту-шенко та В. Лазаренко. Як зазначають ці авто-



69

ри, існують внутрішні та зовнішні маркетинговіактиви компаній, при цьому внутрішні марке-тингові активи включають патенти, певні уп-равлінські концепції, ноу-хау, авторські пра-ва, комп'ютерні та адміністративні системи,організаційна структура та корпоративнакультура й ін. У той час маркетингові активи,засновані на зовнішній підтримці, пов'язані зклієнтами, сформованим ланцюгом постачан-ня, залежні від партнерських відносин з інши-ми компаніями і місцевими громадами, а такожвключають бренди, торговельні марки, імідж ірепутацію компанії [2, с. 51]. Однак на цьомудослідники не зупиняються і детальніше роз-глядають сутність та склад кожного з пред-ставлених у їхній класифікації типів маркетин-гових активів.

Так, зовнішні маркетингові активи варторозділити ще на три підтипи — маркетинговіактиви, пов'язані з клієнтами, маркетинговіактиви, сформовані ланцюгом постачання тамаркетингові активи, залежні від партнерськихвідносин з іншими компаніями. Тут, власне,можна спостерігати певну аналогію з підходомдо класифікації, розробленим даними науко-вцями дещо раніше. Проте в конкретному ви-падку вони деталізують склад кожного із за-значених типів маркетингових активів підприє-мства [2, с. 52].

Так, перший тип маркетингових активів —маркетингові активи, пов'язані з клієнтами,— включає лояльність споживачів, позитив-ну репутацію фірми, надійність бренду, рівеньдоступності запропонованої споживчоїцінності, ступінь гнучкості реакції на турбу-лентність ринку як зміну моделі поведінкиспоживача.

Наступний тип маркетингових активів —маркетингові активи, сформовані ланцюгомпостачання, — включає оптимальність ігнучкість мережі розподілу, контрольованістьцієї мережі розподілу, безперебійність танадійність поставок, ступінь сформованостіпартнерських відносин в рамках конкретно цієїмережі.

Внутрішні маркетингові активи або марке-тингові активи, що базуються на внутрішнійпідтримці, включають кадрову і технологічнукомпетентність персоналу, забезпечення пере-ваг у витратах за усім ланцюгом формуванняспоживчої цінності, наявність ефекту досвіду,розвиненість інформаційного забезпеченняприйняття управлінських рішень, наявність ав-торських прав та наявність патентів, а такожхарактер і поширеність корпоративної культу-ри.

Нарешті, останній тип маркетингових акти-вів підприємства, що вважається зовнішнім ікваліфікується як маркетингові активи, за-лежні від партнерських відносин з іншими ком-паніями, включає в себе такі складові, як участьу горизонтальних мережах (злиттях та погли-наннях), доступ до управління, підтримку парт-нерських відносин з підприємствами однієїстратегічної групи, диференціацію та коорди-націю маркетингової стратегії фірми, а такожкомплементарність технологій, що дозволяєдосягти синергетичного ефекту при вироб-ництві та реалізації товарів та послуг конкрет-ною групою компаній чи стратегічним альян-сом.

Розглядом третьої класифікації — поділумаркетингових активів на "брендовий капітал"та "клієнтський капітал" — займаються одразудекілька груп науковців. Перша з них — Р. Раст,Т. Амблер, Г. Карпентер та В. Кумар — зазна-чає, що протягом останніх 10—12 років марке-тологи значно розширили свої знання про мар-кетингові активи та як вони сприяють економ-ічному здоров'ю фірми, однак зараз особливоактуально зосередити увагу на двох відомихтипах маркетингових активів, а саме брендово-му капіталі та клієнтському капіталі [5, с. 81].Для доведення значущості класифікації марке-тингових активів за даними типами ця групанауковців здійснила ретельний аналіз обохтипів.

Зокрема, розглядаючи брендовий капітал,вони зазначають, що бренди вже давно визнанізначущими, потужними символами, але офіцій-ний аналіз серйозно розпочався лише з 1990-хроків, коли почали описувати так званий брен-довий капітал, що, як вважалось, складаєтьсяз чотирьох компонентів: відомості про бренд,сприйняття якості, асоціації брендів та ло-яльність до брендів. Ще одне загальноприйня-те уявлення, розглянуте Р. Растом, Т. Амбле-ром, Г. Карпентером та В. Кумаром, характе-ризує брендовий капітал як "багатограннийвплив, який знання бренду чинить на реакціюспоживачів або клієнтів на маркетинг цієї мар-ки". Тобто бренд має зв'язуватись із наборомасоціацій. Більш потужний бренд є більш яск-равим і легко нагадує безліч образів, що збіль-шує його загальну цінність.

Для вимірювання брендового капіталу ав-тори концепції пропонували різні не фінансовіметоди. Одна група цих методів вимірює знан-ня покупців про бренди з завданням вільноїасоціації, за допомогою проектної методики,методів, розроблених з метою виявлення мета-форичного значення брендів, а також способів



більш чіткого вимірювання структури асо-ціацій. Спільний аналіз також дає уявлення пробрендовий капітал, розбиваючи загальнувартість на вартість, яка виникає внаслідок ат-рибутів продукту, та вартість, що виникає внас-лідок торгових марок. Друга ж група методівоцінки брендового капіталу, що називаються"залишковими підходами", націлена на оцінкувартості бренда за допомогою дедукції, тобто,оцінюючи вплив інших факторів, а потім при-писуючи залишковий вплив на вартість бренда.Третя група методів намагається вимірятивартість брендів шляхом вивчення різних по-казників ринкової ефективності. Фінансовийсвіт та показник Interbrand — це два найбільшвідомі вимірники. При розрахунку вартостібренду Interbrand включаються дані про лідер-ство на ринку, стабільність, інтернаціо-нальність, тенденції розвитку бренду, підтрим-ку, рівень захисту та характеристику ринків, наяких він працює.

При розгляді ж клієнтського капіталу, до-слідники зазначають, що капітал клієнтафірми як суму цінностей клієнтів компанії.При дослідженні клієнтського капіталу увагаконцентрується навколо парадигми прямогомаркетингу, в якій були присутні персоніфі-ковані дані про окремих клієнтів та їх реакціїна маркетингові заходи (як правило, реклам-на розсилка) [6; 7]. Відповідні роботи щододовгострокової цінності відносин з клієнтамивиникли на арені фінансових послуг та у га-лузі високих технологій. Через вимоги до да-них підхід оцінки клієнтського капіталу яксукупності певних маркетингових активівпідприємства у значній мірі обмеженийкількома бізнес-сценаріями (наприклад, пря-мим маркетингом, підпискою, фінансовимипослугами, В2В) та кількома маркетинговимизмінними (наприклад, прямими розсилками,персональним продажем, телефонним марке-тингом, ціною).

Ще однією групою вчених, які займалисьаналізом класифікації маркетингових активівпідприємства на брендовий капітал та клі-єнтський капітал, є Дж. Ромеро та М. Ягуе. Зок-рема вони наголошують, що брендовий капіталта клієнтський портфель — це два типи марке-тингових активів, складові яких допомагаютькомпаніям отримувати прибуток через їх впливна конкурентні переваги [8, с. 592]. Дослідникивизначають брендовий капітал як диференцій-ний вплив впізнаваності бренду (включаючиімідж бренду та інформативність бренду) івідповідної реакції споживачів на елементимаркетингового міксу, розробленого для цьо-

го конкретного бренду, у порівнянні з тими са-мими елементами маркетингового комплексу,однак для певного умовного продукту або по-слуги. На противагу цьому, клієнтський капі-тал, як вважають Дж. Ромеро та М. Ягуе, маєсуто фінансовий характер, як і дисконтованийпотік очікуваного доходу від фактичних та по-тенційних покупців фірми. У своєму дослід-женні автори використовують терміни "брен-довий капітал" та "клієнтський капітал" дляопису активів, створених маркетинговими за-ходами, орієнтованими на формування брендута приваблення клієнтів, і які, як очікується,генеруватимуть майбутні грошові потоки ком-панії.

Оскільки маркетингове середовище на сьо-годні є надзвичайно турбулентним, немає сен-су розглядати будь-які принципи та механіз-ми формування та використання будь-якихтипів маркетингових активів у статиці — важ-ливим є простеження динаміки їх розвитку.Так, розвиток реляційних та інтелектуальнихмаркетингових активів багато в чому пере-плітаються. Це простежує у своїй праці Р.Срівастава. Як зазначає автор, обидва типимаркетингових активів еволюціонують частко-во через неминучу взаємодію фірми з суб'єкта-ми в ринковому середовищі [4, с. 5]. Близькістьвідносин дає змогу розвивати, перевіряти тавдосконалювати знання про навколишнє рин-кове середовище. Знання про навколишнє рин-кове середовище, у свою чергу, допомагаєфірмі вибрати, які активи (у тому числі й мар-кетингові) потрібно накопичувати, як це ро-бити і коли. Реляційні та інтелектуальні рин-кові активи також мають кілька загальних ха-рактеристик. Обидва типи маркетингових ак-тивів нематеріальні; вони не можуть бутиінвентаризовані або фізично поділені на певнічастини. Тим не менше, обидва можуть бутиоцінені з точки зору їх запасів.

ВИСНОВКИОтже, існує досить багато підходів до

класифікації маркетингових активів і кожендослідник намагається використовувати тікласифікаційні ознаки, які допоможуть, найого думку, найкраще відсортувати марке-тингові активи компанії з метою подальшихманіпуляцій ними. Одним із найкращих інайбільш універсальних підходів є класифі-кація маркетингових активів за об'єктомспрямування та чинниками впливу, тобто навнутрішні та зовнішні, які, в свою чергу, по-в'язують із клієнтами, партнерами та посе-редниками.



71

Література:1. Cadogan John, Muhlbacher Hans, Fahy John

TOWARDS A MEASURE OF MARKETINGRESOURCE // Innsbruck University Paper. —2015. — Режим доступу: https://www.resea-rchgate.net/profile/John_Cadogan/publication/40499272_Towards_a_measure_of_marketing_-resource_styles/links/00b7d52b6afc460e-55000000/Towards-a-measure-of-marketing-resource-styles.pdf

2. Євтушенко Г.В. Класифікація маркетин-гових інтелектуальних активів національногогосподарства / Г.В. Євтушенко, В.Є. Лазарен-ко // Науковий вісник Полтавського універси-тету економіки і торгівлі. Сер.: Економічні на-уки. — 2013. — № 2. — С. 50—55.

3. Мороз Л.А. Стратегічний аналіз марке-тингового потенціалу підприємства / Л.А. Мо-роз, Т.В. Лебідь // Вісник Національного уні-верситету "Львівська політехніка". — 2009. —С. 214—220.

4. Srivastava R. K. Market-Based Assets andShareholder Value: A Frame work for Analysis. —2015. — Режим доступу: https://faculty.fu-qua.duke.edu/ ~moorman/Marketing-Strategy-Seminar-015/Session%201/Srivastava%20et%20al.pdf

5. Roland T. Rust, Tim Ambler, Gregory S.Carpenter, V. Kumar Measuring Marketing Pro-ductivity: Current Knowledge and Future Direc-tions // Journal of Marketing. — Vol. 68 (October2004). — Р. 76—89.

6. Мамалига С.В., Лоїк І.І. Сучасні підходидо трактування маркетинг-міксу // Збірникнаукових праць ВНАУ. Сер.: Економічні науки.— №4 (70). Т. 2. — 2012. — С. 144—149.

7. Фещур Р. Маркетингові інструменти уп-равління розвитком промислових підприємств/ Р. Фещур, В. Самуляк, С. Шишковський //Маркетинг в Україні. — 2012. — № 5. — С. 51—56.

8. Jaime Romero, Maria J. Yague Marketingassets: Relating brand equity and customer equity// Intangible Capital. — 2016. — № 12 (2). — p.591—618. — Режим доступу: https://upcom-mons.upc.edu/bitstream/handle/2117/87882/Jaime% 20Romero.pdf

References:1. Cadogan, J. Muhlbacher, H. and Fahy, J.

(2015), "Towards a measure of marketingresource", Innsbruck University Paper, availableat: https://www.researchgate.net/profile/John_-Cadogan/publication/40499272_Towards_a_-measure_of_marketing_resource_styles/links/00b7d52b6afc460e55000000/Towards-a-measure-

of-marketing-resource-styles.pdf (Accessed 30Nov 2017).

2. Yevtushenko, H. V. and Lazarenko, V. Ye.(2013), "Classification of marketing intellectualassets of the national economy", Naukovyj visnykPoltavs'koho universytetu ekonomiky i torhivli.Ser. : Ekonomichni nauky, vol. 2, pp. 50—55.

3. Moroz, L. A. and Lebid', T.V. (2009), "Stra-tegic analysis of the marketing potential of theenterprise", Visnyk Natsional'noho universytetu"L'vivs'ka politekhnika", pp. 214—220.

4. Srivastava, R. K. (2015), "Market-BasedAssets and Shareholder Value: A Frame work forAnalysis", available at: https://faculty.fuqua.-duke.edu/~moorman/Marketing-Strategy-Seminar-015/Session%201/Srivastava%20et%20al.pdf (Accessed 30 Nov 2017).

5. Rust, R. T. Ambler, T. Carpenter, G. S. andKumar, V. (2004), "Measuring Marketing Pro-ductivity: Current Knowledge and Future Direc-tions", Journal of Marketing, vol. 68, pp. 76—89.

6. Mamalyha, S. V. Loik, I.I. (2012), "Modernapproaches to marketing mixing", Zbirnyk nau-kovykh prats' VNAU. Seriia: Ekonomichni nauky,vol. 4 (70), no. 2, pp. 144—149.

7. Feschur, R. Samuliak, V. and Shyshkovs'kyj,S. (2012), "Marketing management tools for thedevelopment of industrial enterprises", Marketynhv Ukraini, vol. 5, pp. 51—56.

8. Romero, J. and Yague, M. J. (2016), "Mar-keting assets: Relating brand equity and customerequity", Intangible Capital, vol. 12 (2) , pp. 591—618.Стаття надійшла до редакції 04.12.2017 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИНині швидко розвивається бізнес і зростає кон-

куренція. Успіх підприємства залежить від ефек-тивності роботи його персоналу. Тобто головнийресурс будь-якої організації — це професійнопідготовлені співробітники, які забезпечать ре-зультативну роботу. Тому проблема розвитку пер-соналу актуальна для підприємств.

АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬІ ПУБЛІКАЦІЙ

Дослідженням різних аспектів питання розвит-ку персоналу присвячені наукові праці Беляєва А.,Іванова С., Кондратьєва Є., Старостиної Н.,

УДК 65.012.32:339.137.2

І. І. Чавичалов,аспірант, Український державний хіміко-технологічний університет

НАВЧАННЯ ЯК СОЦІАЛЬНИЙ МЕТОД РОЗВИТКУУПРАВЛІНСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

I. Chavychalov,PhD student, Ukrainian State University of Chemical Technology, Dnipro, Ukraine

TRAINING AS A SOCIAL METHOD OF DEVELOPMENT OF THE MANAGERIAL PERSONNELOF THE ENTERPRISE

У статті визначено, що навчання персоналу — це структурований, за планом і методично здійснюється процесотримання професійних знань, навичок і умінь співробітників з урахуванням цілей, стратегій і потреб підприємства.Визначено три види навчання персоналу: підготовка кадрів; підвищення кваліфікації кадрів; перепідготовка кадрів.Розглянуто такі методи активного навчання: тренінги; програмоване і комп'ютерне навчання; ділові та рольові ігри;розбір практичних ситуацій (case-study); баскет-метод; модульне навчання; дистанційне навчання; наставництво;навчання дією ("аctionlearning"); навчання в робочих групах; метафорична гра; навчання за методом "Shadowing";навчання за методом "Secondment"; навчання за методом "buddying"; "супервізія". У результаті зроблено висновок,що від правильного вибору методу розвитку співробітників і підвищення їх кваліфікації дозволить компанії розвива-тися, підвищити його ефективність і поліпшить його показники. Наведено порівняльну характеристику сучаснихметодів навчання персоналу.

Наведено етапи процесу розвитку управлінського персоналу підприємства. У роботі здійснено поділ всіх фак-торів, які можуть вплинути на рівень мотивації співробітників (як негативно, так і позитивно) поділено на три групи:індивідуальні; демографічні; ситуаційні.

The article has defined that personnel training is a structured, planned and methodically implemented process ofobtaining professional knowledge, skills and abilities of employees taking into account the goals, strategies and needs ofthe enterprise. Three types of personnel training have been determined: training of personnel; advanced training ofpersonnel; retraining of personnel. The following methods of active training have been studied: skill development;programming and computer training; business and role playing games; case study; basket method; modular training;distance learning; mentoring; action learning; training in working groups; metaphorical game; learning by the "Shadowing"method; learning by the "Secondment" method; learning by the "buddying" method; "Supervision". As a result, it hasbeen concluded that the right choice of the method of employee development and skillsupgrading will allow the companyto develop, increase their efficiency and improve their performance. The comparative characteristic of modern methodsof personnel training has been given.

The stages of the development process of the managerial personnel of the enterprise have been presented. In thepaper all factors that can affect the level of motivation of employees (both negatively and positively) have been classifiedinto three groups: individual; demographic; situational.

Ключові слова: персонал, навчання, мотивація, управління, підприємство, розвиток.Key words: personnel, training, motivation, management, enterprise, development.

Шекшні С., та ін. Результати досліджень вищеназ-ваних вчених охоплюють широке коло зазначеноїпроблеми. Однак динаміка розвитку ринку праців країні потребує проведення постійних дослід-жень з метою вивчення основних напрямків і за-ходів подальшої реалізації процесу вдосконален-ня системи розвитку управлінського персоналу напідприємстві.

МЕТА СТАТТІМетою статті є вивчення шляхів вдосконален-

ня системи професійного навчання управлінськогоперсоналу, що дозволило б поліпшити результа-тивність діяльності підприємства.



73


Навчання персоналу — це структурований, запланом і методично здійснюється процес отри-мання професійних знань, навичок і умінь співро-бітників з урахуванням цілей, стратегій і потребпідприємства. Як правило, розрізняють три видинавчання персоналу:

— Підготовка кадрів — планомірне і орга-нізоване навчання і випуск кваліфікованих кадрівдля всіх областей діяльності, які володіють сукуп-ністю спеціальних знань, умінь, навичок і спосо-бами навчання.

— Підвищення кваліфікації кадрів — навчан-ня кадрів з метою удосконалення знань, умінь, на-вичок і способів спілкування в зв'язку з ростомвимог до професії або підвищення на посаді.

— Перепідготовка кадрів — навчання кадрів зметою освоєння нових знань, умінь, навичок і спо-собів спілкування в зв'язку з оволодінням новоюпрофесією або зміненими вимогами до змісту тарезультатів праці [2].

Користь і переваги, які отримує підприємствов результаті підвищення кваліфікації персоналу,виражається в: підвищенні результативностіпідприємства і ефективності співробітників; успі-шному вирішенні проблем і завдань; швидкої адап-тації до мінливих вимог ринку і, в цілому, зовнішнєсередовище; підтримки рівня конкурентоспро-можності.

Для навчального процесу залучають фахівцівпідприємства, запрошують тренерів, або створю-ють власні навчальні центри.

При цьому виникають питання, які методи(способи оволодіння знаннями) навчання викори-стовувати для підвищення кваліфікації спів-робітників.

Традиційними методами навчання є лекції, се-мінари та самостійне навчання. Вони є головнимипри передачі знань, але мають деякі недоліки: недозволяють враховувати різний рівень знань, непередбачають зворотного зв'язку, що показує, якзасвоїлась надана інформація.

Такі методи навчання персоналу, як семінаривикористовуються для пошуку нових ідей, обго-ворення проблем і вироблення спільних рішень.

Нині найбільш поширеними є такі методи ак-тивного навчання [5]:

— тренінги (проведення ділових ігор з подаль-шим аналізом і закріпленням ефективних стра-тегій поведінки для типових ділових ситуацій,вони розвивають комерційні та управлінські на-вички);

— програмоване і комп'ютерне навчання(інформація може надаватися блоками в друкова-ному вигляді або на моніторі комп'ютера);

— ділові та рольові ігри (моделювання різнихсторін професійної діяльності працівника);

— розбір практичних ситуацій (case-study)(Метод передбачає аналіз вивчення різних ситу-

ацій, що склалися в тій області діяльності, в якійтой, якого навчають підвищує свою компетент-ність);

— баскет-метод (грунтується на імітації ситу-ацій, що часто зустрічаються в практиці роботикерівників, хто навчається пропонують виступитив ролі керівника).

На теперішній час активно починають викори-стовувати у вітчизняній практиці сучасні методинавчання персоналу, які прийшли з Заходу. Це такіметоди, як: модульне навчання; дистанційне на-вчання; наставництво; навчання дією; навчання вробочих групах; метафорична гра; методи"Shadowing", "Secondment" і "buddying".

1. Модульне навчання. Під час застосуванняметоду матеріал розбивається на самостійні мо-дулі будь-якої системи знань. Модулі відрізняють-ся цілями, методами і завданнями, які освоюють-ся в кожному модулі. Переваги цього методу вгнучкості, тобто в можливості змінювати модулі взалежності від запиту слухачів.

2. Дистанційне навчання. Суть цього методу втому, що для навчання персоналу використовують-ся кошти телекомунікаційних технологій навідстані між викладачем і його учнем. Переваги:навчання здійснюється на робочому місці; залу-чається велика кількість працівників; знання мож-на тут же застосувати на практиці даного підприє-мства.

3. Наставництво (англ. Coaching, "коучинг").Коучинг — система реалізації спільного соц-

іального, особистісного та творчого потенціалуучасників процесу розвитку з метою отриманнямаксимально можливого ефективного результату[3].

Відмінною особливістю коучингу є те, що коучдопомагає початківцям співробітникам знайтивласне рішення, а не вирішує проблему за нього.Коуч повинен бути експертом у тому, як допома-гати іншим у розкритті їх власних можливостей.

4. Навчання дією ("аctionlearning"). Основою вцьому методі є група співробітників, кожен з якихвирішує поставлене перед ним реальне завдання (ане штучні ситуації і вправи), тобто аналізують си-туацію і постановку цілей, продумують кроки ре-альних дій.

5. Навчання в робочих групах. У робочій групіберуть участь всі працівники, незалежно від їхпосадового рівня. Це можуть бути і лінійні співро-бітники, і менеджери вищої ланки. Перед групоюставиться завдання, далі вони вибирають відпові-дального, а він, у свою чергу, організовує зустрічі,складає протоколи і записує підсумкові рішеннягрупи, тобто становить алгоритм дій для вирішен-ня поставленого завдання і визначає терміни їїреалізації.

6. Метафорична гра. Основне завдання цьогометоду — знайти новий спосіб вирішення ситуації.Унікальність його в такому: для вирішення ситу-ації береться метафора, легенди або казки, які пе-



редають проблему в ділових ситуаціях. Цей методдає можливість показати творчі здібності співро-бітників, а так само по-новому поглянути на ситу-ацію і змінити старі стереотипи.

7. Навчання за методом "Shadowing" (від англ.— "тінь", "буття тінню"). Цей метод передбачає, щопідопічний стає "тінню" фахівця з досвідом, пост-ійно знаходиться поруч з ним на роботі протягомодного — двох днів. Цей метод використовуєтьсядля: профорієнтації, первинної адаптації, підви-щення інтеграції підрозділів, обмін досвідом танавчання фахівців кадрового резерву.

8. Навчання за методом "Secondment" (прико-мандирування). Навчання працівників проводить-ся за допомогою "прикомандирування" персона-лу на інше місце роботи (іншої компанії або іншийвідділ або підрозділу тієї ж організації) на час дляоволодіння додатковими новими навичками і знан-нями, а потім назад повертається на своє робочемісце. Тимчасове переміщення може бути корот-костроковим (близько 100 годин робочого часу) ідовгостроковими (до року).

9. Навчання за методом "buddying" (від англ.— "підтримка"). До співробітника фіксується парт-нер — "buddy". В основі цього методу лежить на-дання один одному інформації та зворотногозв'язку. Метод використовується в процесі адап-тації працівника як нової людини, так і вже пра-цює, але змінив позицію в організації; для пере-дачі інформації між структурними підрозділами такомпаніями, які співпрацюють один з одним; длярозвитку "поведінкових" навичок. Від інших ме-тодів buddying відрізняється тим, що напарникирівноправні — матеріали, відомості, дані, порадиабо зворотний зв'язок дається в двосторонньомувигляді, тобто, немає "старшого" і "молодшого","наставника" і "підопічного".

10. "Супервізія" (від лат. "Supervidere" — "ди-витися зверху"). Це консультування у фахівця про-фесійних задачдля розвитку певних зон у праців-ника і підвищення його професійного рівня. Су-первизор постійно не спостерігає за працівника-ми. Супервізія використовується для оцінки і на-вчання співробітників, коли розбираються помил-ки, знаходять відповіді на виниклі питання.

У результаті можна зробити висновок, що відправильного вибору методу розвитку спів-робітників і підвищення їх кваліфікації дозволитькомпанії розвиватися, підвищити його ефек-тивність і поліпшить його показники.

У цілому варто відзначити, що система роз-витку управлінського персоналу включає в себенаступні елементи: професійне навчання, рота-цію, планування кар'єри персоналу організації,делегування повноважень, перепідготовку тапідвищення кваліфікації кадрів. На наш погляд,основним елементом і найважливішою ланкоюрозвитку управлінського персоналу організації єнавчання. У числі основних видів навчання виді-ляють [6]: підвищення кваліфікації кадрів — це

навчання, метою якого є вдосконалення умінь,навичок і знань; підготовка кадрів — це планомі-рне навчання, що має на увазі випуск висококва-ліфікованих кадрів для всіх видів людської діяль-ності; перепідготовка кадрів — це навчання, ме-тою якого є придбання людиною нових знань,умінь і навичок через оволодіння будь-якої новоїпрофесії [1].

Варто відзначити, що в даний час, на жаль,співробітники організацій не зацікавлені в розвит-ку своїх здібностей і професійному навчанні, орі-єнтуючись більшою мірою на отриманні доходу.Проте в будь-якій організації існують працівни-ки, у яких є бажання отримувати нові знання длявиконання найскладніших виробничих функцій ізавдань, але немає можливості здійснити навчан-ня. В цьому випадку на допомогу приходять робо-тодавці, які надають можливість персоналу роз-виватися і навчатися, адже саме такі співробітни-ки сприяють підвищенню ефективності роботиорганізації.

У сучасних умовах висококваліфіковані кадрирозглядаються як одне з важливих переваг середконкурентів. Організація здатна підвищувати своюефективність у тому випадку, якщо співробітникирозуміють її місію, цілі розвитку і стратегію. Цеможна пояснити тим, що відбувається підвищен-ня причетності персоналу до реалізації завданьорганізації, а разом з цим зростає їхня мотивація.Розвиток персоналу організації, а зокрема, систе-матичне навчання дозволяє в повній мірі розкри-вати приховані можливості і здатності персоналу[4].

Нині існує безліч сучасних методів навчанняуправлінського персоналу, що робить процеспізнання нового більш продуктивним і цікавим. Утаблиці 1 представлені методи навчання найчасті-ше зустрічаються у вітчизняній практиці, а такожпереваги і недоліки кожного з представлених ме-тодів.

Отже, процес розвитку управлінського персо-налу підприємства проходить через ряд послідов-них кроків.

Крок 1: визначаємо цілі розвитку персоналуДинамічність сучасних бізнес-процесів ускладнює

визначення короткострокових і довгостроковихтенденцій в підприємництві. Розвиток персоналудозволяє підвищити адаптивність співробітниківдо актуальним тенденціям бізнесу і сформуватинаціленість на розвиток галузі, в якій вони заді-яні.

Застосування ефективних методик навчання ірозвитку працівників допомагає організації "ство-рювати" власних фахівців, підвищувати продук-тивність їх праці, адаптувати їх до швидко мінли-вих умов роботи, знижувати плинність кадрів і т.д.

Для досягнення бажаного результату необхі-дно керуватися такими принципами:

— послідовність і цілісність системи розвиткуфахівців;



75

— адаптивність форм і способів розвитку;— стимулювання співробітників (як мате-

ріального, так і нематеріального). Потрібно, щобспівробітники проявляли ініціативу, пропонувалибізнес-ідеї. Навчіть керівників по-іншому управ-ляти — за принципами коучингу.

Крок 2: вибираємо методи розвитку персона-лу

Програма розвитку повинна розроблятися зурахуванням реальних можливостей компанії, босаме від них залежить вибір форм і методів навчан-ня. На сьогоднішній день найбільш поширеним єтакі методи:

— наставництво і навчання під час роботи;— курси, семінари, майстер-класи, проведені

поза робочої обстановки із залученням сторонніхфахівців;

— аудіо- та відеокурси;— ротація фахівців; обмін знаннями, що про-

водиться всередині компанії.Для досягнення гідних результатів слід відда-

вати перевагу комплексному підходу: комбінува-ти різні методики, що враховують особливостіаудиторії. Наприклад, для розвитку прикладнихнавичок найкраще поєднувати майстер-класи,проведені із залученням компетентних фахівців, івідеокурси, які допоможуть закріпити отриманізнання. Для підвищення професійних якостейспівробітників відділів реклами, продажів і розвит-ку найкраще підходять профільні конференції,творчі конкурси і т.д.

Нестандартні методики навчання якнайкращепідійдуть для підвищення професійного рівня топ-менеджменту.

Таблиця 1. Порівняльна характеристика сучасних методів навчання персоналу

Найменування методу

Характеристика методу Переваги Недоліки

Модульне навчання

Метод полягає в розбивці матеріалу на окремі, самостійні частини (модулі) будь-якої системи знань

гнучкість; вибірковість; можливість змінювати послідовність модулів

втрата цілісності сприйняття матеріалу; зниження логічної зв'язності блоків знання

Дистанційне навчання

Використання телекомунікаційних засобів для навчання на суттєвій відстані між викладачем і навчаються

залучення до процесу навчання більшого числа співробітників; навчання на робочому місці; вибір зручного часу для навчання; немає необхідності утримувати штат лекторів

необхідний високий рівень технічної оснащеності навчального процесу; відсутність особистого контакту з викладачем може знизити навчальну мотивацію слухача

Наставництво Індивідуальне або колективне шефство досвідчених співробітників організації над знову прийшли молодими кадрами, що надає допомогу їх адаптації та професійного вдосконалення

адаптація новоприйнятих кадрів здійснюється більш ефективно; підвищується їх мотивація до освоєння професійної діяльності; удосконалюється кваліфікація наставників

обмеженість можливості підбору наставників в зв'язку з високими вимогами до професійних, особистісних і комунікативних якостей наставника

Робочі групи (РГ)

РГ розробляє алгоритм дій для ефективного вирішення поставленого завдання, а також визначає терміни її реалізації

розвиток самостійності співробітників; формування у співробітників навички прийняття рішення; підвищення мотивації співробітників за рахунок їх усвідомлення ступеня свого впливу на ситуацію всередині організації

розчарування в разі безпідставного неприйняття керівництвом пропозицій групи, що може викликати негативний діловий настрій

Навчання методом «Shadowing»

Співробітникові компанія надає можливість побути «тінню» чинного керівника. Співробітник спостерігає і фіксує моменти, протягом всього часу роботи

простота і економічність; швидкість процесу адаптації співробітника до нового виду діяльності; вдосконалення іміджу компанії завдяки демонстрації активної позиції щодо розвитку персоналу

спостерігаючий співробітник може відволікати чинного керівника від своїх посадових обов'язків

Навчання методом «Secondment»

Тимчасова відрядження співробітника в іншу організацію або підрозділ, з метою придбання нових знань і умінь

посилення згуртованості персоналу; поліпшення комунікативних навичок

можливе виникнення стресових станів в зв'язку з труднощами особистісного і ділового характеру на новому трудовому посту

Навчання методом «Вuddying»

За фахівцем закріплюється партнер, завдання якого полягає в наданні постійного зворотного зв'язку про дії і рішення того співробітника, за ким він закріплений. Метод полягає в наданні інформації (об'єктивної і чесної зворотного зв'язку) при виконанні завдань, пов'язаних з освоєнням нових навичок і з виконанням поточних професійних обов'язків

можливість співробітнику отримати об'єктивну інформацію про свою роботу; можливість співробітника намітити точки особистісного і професійного зростання, а також побачити недоліки і виправити їх; можливість поліпшення навичок міжособистісного взаємодії

можуть виникнути труднощі, обумовлені несумісністю учасників в особистісній сфері

Навчання дією

Мається на увазі група ключових співробітників компанії, кожен з яких вирішує поставлене перед ним завдання. Тут застосовується поєднання регулярного аналізу ситуації і постановка цілей, продумування кроків по їх досягненню з періодами реальних дій

розвиток у менеджерів навичок прийняття рішень; розвиток навичок планування та постановки цілей; можливість вирішувати виробничі завдання; підвищення відповідальності співробітників за розроблені дії

вдосконалення йде найчастіше на основі узагальнення емпіричного досвіду, тобто методом проб і помилок



Нетрадиційні тренінги, театральні постанов-ки, метафоричні ігри та інші нетипові методи на-вчання сприятимуть кар'єрного та особистогоросту навіть найдосвідченіших і компетентнихуправлінців. Схема розвитку персоналу повин-на бути послідовною і структурованої (склада-тися з окремих модулів). Це допоможе співроб-ітникам розібратися в задачах, які постанутьперед ними на кожному з етапів підготовки, ос-воїти необхідні навички і знання, необхідні дляїх вирішення.

Крок 3: мотивуємо персонал до навчанняЩоб досягти цілей по досягненню нового рівня

професіоналізму серед співробітників, поставле-них керівництвом компанії, не можна обмежува-тися одним лише створенням програми навчання.Щоб зацікавити персонал в підвищенні рівня про-фесійних знань, необхідно правильно вибудуватисистему заохочень. Це необхідно зробити через те,що для більшості співробітників сам процес на-вчання не є основною мотивацією, а за її відсут-ності всіх зусиль можуть виявитися марними.

Всі фактори, які можуть вплинути на рівеньмотивації співробітників (як негативно, так і по-зитивно) можна поділити на три групи:

— індивідуальні — схильність до навчання, за-гальний рівень активності, зацікавленість у розвит-ку;

— демографічні — з віком працівники намага-ються не "розпорошуватися" і вважають за кращеглибоке занурення в сферу застосування своїхпрофесійних навичок;

— ситуаційні.На перші дві групи вплинути практично немож-

ливо, в той час як ситуаційні фактори піддаютьсярегулюванню. До ситуаційних факторів відносять:

— матеріальну зацікавленість — (відсутністьабо наявність матеріальних стимулів, що спонука-ють до навчання і роботи над собою);

— стресові ситуації (відсутність стресових чин-ників підвищує здатності і прагнення до навчання,а їх наявність — знижує);

— нематеріальне спонукання (підвищення ав-торитету і почуття власної значущості працівника,визнання його заслуг);

— загальний рівень організаційної культури ворганізації.

Методи розвитку персоналу: алгоритм дійНайбільшою результативності можна досягти

за допомогою поєднання декількох перерахованихвище методик. З цієї причини сучасні методи роз-витку персоналу мають на увазі комплексність ісистемність всіх дій.

ВИСНОВКИВпровадження нових методик розвитку слід

починати тільки після того, як будуть усунуті всінесприятливі чинники, демотивуючі співробітниківі пригнічують змагальний дух у колективі. Прикомплексному підході можна швидко і легко до-

сягти основних цілей розвитку управлінськогоперсоналу — підвищити лояльність співробітниківдо компанії, в якій вони працюють, досягти по-мітного професійного зростання фахівців і пол-іпшити продуктивність їх праці.

Література:1. Беляев А.И. Методология развития персона-

ла крупных производственно-хозяйственных сис-тем [Текст]: дис…. д-ра экон. наук. 08.00.05: Эконо-мика и управление народным хозяйством: Эконо-мика труда / А.И. Беляев. — М.: 2009. — 424 с.

2. Дауни, Майлз. Эффективный коучинг: Уро-ки коуча коучей. — М.: Добрая Книга, 2017 — 288 с.

3. Кондратьев Э.В. Системно-институциональ-ная методология развития управленческого персо-нала предприятия / Э.В. Кондратьев // ИзвестияПГПУ им. В.Г. Белинского. — 2012. — № 28. — С.373—380.

4. Левінсон Г. Асесмент організацій / [Пер. зангл.]. — Х.: "Гуманітарний центр", 2011. — 424 с.

5. Старостина Н.А. Особенности управленияразвитием управленческого персонала на разныхстадиях развития организации [Текст] / Н.А. Ста-ростина // Управление в социальных и экономи-ческих системах: сб. материалов 3-й Междунар.науч.-практ. конф., 2005. — 159 с.

6. Шекшня С.В. Управление персоналом совре-менной организации [Текст]: учебно-практическоепособие / С.В. Шекшня. — Изд. 4-е, перераб. и доп.— М.: Бизнес-школа "Интел-синтез", 2015. — 368 с.

References:1. Beliaev, A.Y. (2009), "Methodology of personnel

development in large production and economicsystems", Abstract of Ph.D. dissertation, Economy,Moscow, Russia.

2. Dauny, M. (2017), Effektyvnyj kouchynh: Uro-ky koucha kouchej [Effective Coaching: Lessons coachcoaches], Dobraia Knyha, Moscow, Russia.

3. Kondrat'ev, E.V. (2012), "System-institutionalmethodology for the development of the managementpersonnel of the enterprise", Yzvestyia PHPU ym.V.H. Belynskoho, vol. 28, pp. 373—380.

4. Levinson, H. (2011), Asesment orhanizatsij[Asesment of organizations], "Humanitarnyj tsentr",Kharkiv, Ukraine.

5. Starostyna, N.A. (2005), "Peculiarities ofmanaging the development of management personnelat different stages of the organization's development",Upravlenye v sotsyal'nykh y ekonomycheskykhsystemakh: sb. materyalov 3-j Mezhdunar. nauch.-prakt. konf. [Management in social and economicsystems: Sat. materials 3rd Intern. scientific-practical.Conf.], Penza, Russia.

6. Shekshnia, S.V. (2015), Upravlenye personalomsovremennoj orhanyzatsyy [Personnel managementof a modern organization], Byznes-shkola "Yntel-syntez", Moscow, Russia.Стаття надійшла до редакції 28.11.2017 р.



77


Основою сталого розвитку економіки ре-гіонів є здійснення ефективного інвестування,що з одного боку залежить від розроблення та

УДК 330.322

Ю. О. Куракіна,асистент кафедри обліку, оподаткування, публічного управління та адміністрування,Криворізький національний університет

ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОГО ЕФЕКТУ ВІД ВИКОРИСТАННЯВЛАСНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНУ ЗУРАХУВАННЯМ ДИНАМІКИ ЇХ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ВКОНТЕКСТІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Yu. Kurakina,assistant of the department of accounting, taxation,public management and administration of Kryvyi Rih National University

ESTIMATION OF ECONOMIC EFFECT FROM USING THE PERSONAL FUNDS OF REGIONENTERPRISES TAKING INTO ACCOUNT THE DYNAMICS OF THEIR FINANCIAL CONDITIONIN THE CONTEXT OF STATE ADMINISTRATION

У статті досліджено ряд проблемних питань оцінки альтернативних варіантів використання власних коштівпідприємств регіону з урахуванням погіршення їх фінансового стану від наявності надлишку зобов'язань з точкизору державного управління. Обгрунтовано, що прийняттю рішення про інвестування має передувати аналіз можли-вих сценаріїв вкладання ресурсів з метою максимізації отриманого прибутку підприємств регіону, що сприятимезростанню доходів відповідних бюджетів. Удосконалено методику проведення оцінки ефективності інвестиційнихпроектів з урахуванням наявності надлишку як відсоткових, так і безвідсоткових зобов'язань на момент оцінки. Виз-начено, що доцільність використання коштів на погашення зобов'язань необхідно оцінювати як під час оцінки неза-лежних (безальтернативних), так і альтернативних варіантів інвестицій. При цьому необхідно розглядати проектифінансовані повністю та частково за рахунок власних коштів.

In the article the row of problem questions of estimation of alternative variants of the use of the personal funds ofregion enterprises is investigated taking into account worsening of their financial state from the presence of surplus ofobligations from the point of view of state administration. Reasonably, that to the decision-making about investing theanalysis of possible scenarios of insetting of resources must be preceded with the aim of maximization of the got incomeof enterprises of region that will assist the increase of profits of corresponding budgets. Methodology of realization ofestimation of efficiency of investment projects is improved taking into account the presence of surplus of both percentand interest-free obligations in the moment of estimation. Certainly, that expediency of the use of money on redemptionof obligations must be estimated both during the estimation of independent and alternative variants of investments. It isthus necessary to examine projects financed fully and partly due to personal funds.

Ключові слова: державне управління інвестиціями, надлишок зобов'язань, власні кошти,втрати бізнесу, відсоток обслуговування боргу, економічний ефект інвестування.

Key words: state administration investments surplus of obligations, personal funds, losses ofbusiness, percent of maintenance of debt, economic effect.

вдосконалення механізмів державного управ-ління інвестиційною діяльністю, а з іншого —від здатності самих регіонів досягати позитив-ної економічної динаміки при здійсненні діяль-ності в умовах жорсткого зовнішнього тиску



негативних макроекономічних явищ. Оскількина сьогодні інвестиційні ресурси є обмежени-ми, перед підприємствами регіону постає зада-ча вибору найбільш оптимального варіанту ви-користання наявних власних коштів як джерелінвестування за критерієм максимального еко-номічного ефекту.

У найбільш загальному розумінні, ефек-тивність інвестицій — це категорія, що відоб-ражає цілі та інтереси інвестора та характери-зує різницю між отриманими доходами в ре-зультаті реалізації проекту та первинними інве-стиціями. При цьому оцінка економічної ефек-тивності інвестицій зводиться до формуваннясистеми показників, що дозволяють визначитидану різницю та на основі яких відбуваєтьсявідбір проектів до реалізації.

Склад джерел фінансування є однією знайважливіших характеристик інвестиційнихпроектів, що визначає особливості оцінки їхекономічної ефективності. Реалізація реаль-них інвестиційних проектів вимагає значнихвласних фінансових коштів, які часто є обме-женими, що створює необхідність у додатко-вому їх залученні на основі одержання кре-дитів або з інших платних джерел. У той жечас відволікання власних коштів або залучен-ня кредитних ресурсів для фінансування про-екту може значно погіршити фінансовий станпідприємства, що негативним чином вплине наобсяги отримуваного прибутку та може поста-вити під сумнів ефективність всього проекту.Тому прийняттю рішення про інвестуваннямає передувати аналіз можливих сценаріїввкладання ресурсів з метою максимізації от-риманого прибутку. Використання залучено-го капіталу суворо обмежене договірними зо-бов'язаннями, отже виключає можливість оц-інки варіантів використання. В той же час,фінансування проекту за власні кошти виклю-чає можливість їх альтернативного викорис-тання: розміщення на депозит, стабілізаціяфінансового стану, покращення платоспро-можності за рахунок вчасного розрахунку зконтрагентами.


У січні — вересні 2017 року загальне падін-ня промислового виробництва у Дніпропет-ровській області в порівнянні з аналогічнимперіодом минулого року склало 1,5%. Це є не-припустимим для регіону, частка якого у за-гальноукраїнському обсязі капітальних інвес-тицій сягає 36% [1]. Фінансовий стан на рядіпровідних гірничо-збагачувальних підприємств

регіону суттєво погіршився, що призводить донакопичення поточних зобов'язань та відпо-відно втрат від їх непогашення. Так, протягом2016 року накопичені поточні зобов'язання накінець року по деяким гірничо-збагачувальнимпідприємствам зросли майже в 4 рази.

Покращення фінансового стану як напрямвкладання тимчасово вільних коштів розгля-дається у роботі [2; 4].

У роботі [2] визначено, що за рахунок ви-користання залучених коштів відбувається ви-вільнення частини власних коштів, які можутьбути використані для поповнення власних об-ігових коштів, недолік яких різко погіршуєфінансовий стан підприємств, створює ризикбанкрутства.

Визначення найкращого з порівнюваних ва-ріантів фінансування інвестиційного проектурекомендується робити за критерієм максимі-зації чистої приведеної вартості і вивільненихз інвестиційного процесу власних коштівпідприємства [2].

У ряді робіт [4; 5] під час оцінки ефектив-ності інвестиційних проектів як один з варі-антів вкладання коштів розглянуто погашен-ня зобов'язань, оскільки загальне погіршен-ня фінансового стан супроводжується знач-ним накопиченням їх надлишкових сум накінець періоду.

У роботі В.С. Адамовської [4] непогашеначастина поточних зобов'язань, не пов'язаних зінвестиційним проектом є "умовно-позикови-ми коштами", які зменшують загальну величи-ну власних коштів. У цій роботі визначено вар-іанти використання даних умовно-позиковихкоштів: погашення або реінвестування. Кри-терієм відбору виступає максимум з двох вели-чин: депозитної ставки та відсоткової ставкизобов'язань. У разі наявності непогашених зо-бов'язань, ставка відсотку за якими перевищуєдепозитну ставку, власні кошти та доходи відінвестиційного проекту зменшуються на їх ве-личину. У протилежному випадку дані суми реі-нвестуються. Застосовується ця методикавідносно безальтернативних інвестиційнихпроектів, фінансованих за рахунок власнихкоштів. У якості "нульового варіанту" розгля-дається депозитний вклад на строк життєвогоциклу проекту.

ВИДІЛЕННЯ НЕ ВИРІШЕНИХ РАНІШЕЧАСТИН ЗАГАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ

У роботі об'єктами інвестування (на пога-шення яких спрямовуються вільні власні кош-ти) є виключно відсоткові зобов'язання, заякими ставка відсотку перевищує депозитну.



79

При цьому зроблено допущення, що непога-шення всіх інших видів зобов'язань, не призво-дить до втрат бізнесу та не зменшує власнихкоштів. Також не визначено порядок враху-вання втрат від непогашення зобов'язань звідсотковою ставкою нижчою ніж депозитна,хоча ці втрати виникають у цих періодах тазменшують величини визначеного приростукапіталу.

Ми вважаємо, що будь-який простроченийборг вимагає витрат з його обслуговування,тобто непогашення всіх видів зобов'язань при-зводить до втрат бізнесу. З цього можна зро-бити висновок, що при визначенні зобов'язань,які вигідніше погасити, необхідно порівнюва-ти не відсоткову ставку за зобов'язаннями, азагальний відсоток їх обслуговування. Причому базою порівняння може бути не тількиставка за депозитом, а будь-яка прийнята інве-стором альтернативна вартість вкладення ка-піталу.

Під час оцінки альтернативності викорис-тання власних коштів, необхідно враховуватиможливу наявність надлишку зобов'язань у пе-ріоді оцінки, який спричиняє виникнення упідприємства втрат бізнесу [5]. Непогашеннязобов'язань при вже діагностованому їх над-лишку призводить до додаткових втрат бізне-су у наступних періодах та необхідності кори-гування прибутку поточного року. Тобто ви-граш від погашення зобов'язань складають нетільки попереджені штрафи, відсотки та пені,але й попереджені наслідки від наявності над-лишкової суми зобов'язань.

ФОРМУЛЮВАННЯ ЦІЛЕЙ СТАТТІ(ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ)

Метою статті є удосконалення методикипроведення оцінки ефективності інвестицій-них проектів з урахуванням наявності над-лишку як відсоткових, так і безвідсотковихзобов'язань на момент оцінки. Доцільністьвикористання коштів на погашення зобов'я-зань необхідно оцінювати як під час оцінкинезалежних (безальтернативних), так і аль-тернативних варіантів інвестицій. При цьомунеобхідно розглядати проекти фінансованіповністю та частково за рахунок власнихкоштів.


Власні кошти — це тимчасово вільна сумакоштів, щодо якої приймається рішення проінвестування. Як зазначається у роботі, влас-ними кошти є тільки у двох випадках: коли не

враховується вплив зміни фінансового станута за відсутності зобов'язань. У іншому разівеличина власних коштів має бути скориго-вана.

Скориговані власні кошти відповідно до ме-тодики [4], визначаються як різниця між влас-ними коштами і сумою поточних зобов'язань,які мають відсоткову ставку більшу, ніж став-ка за депозитом.

Ми вважаємо, що власні кошти мають бутизменшені на суму зобов'язань, які маютьвартість вищу ніж ціна альтернативного вико-ристання капіталу та на величину втрат бізне-су, що виникають від непогашення надлишкувсіх інших зобов'язань.

Розглянемо незалежний інвестиційний про-ект. У цьому разі, як і у роботах [3; 4; 6], у разівідмови від інвестування альтернативним варі-антом використання коштів є депозитнийвклад.

При цьому необхідним є проведення діагно-стики надлишку зобов'язань як на моментприйняття рішення про напрям вкладаннякоштів, так і у кожному році життєвого циклуобраного проекту за методикою, наведеною уроботі [5].

У разі відсутності на підприємстві на моментоцінки надлишку зобов'язань застосовуєтьсяметодика визначення скоригованих власнихкоштів наведена у роботі [4].

При наявності позитивного надлишку зобо-в'язань визначаються втрати бізнесу від йогонаявності [5] та з урахуванням їх величини ко-ригується відсоток обслуговування за кожнимокремим видом зобов'язання:

НЗ

ВБkkcк += (1),

де kск — скоригована величина відсотку об-слуговування за кожним окремим видом зобо-в'язання, частки од;

k — величина відсотку обслуговування закожним окремим видом зобов'язання, часткиод;

ВБ — втрати бізнесу від наявності зобов'я-зань, грн

НЗ — надлишок зобов'язань, грн.Надалі величина скоригованого відсотку

обслуговування боргу порівнюється з депозит-ною ставкою (kдеп):

kск > kдеп (2).У разі виконання нерівності (2), тобто за

умови існування зобов'язань з відсотком об-слуговування боргу вищим ніж депозитнаставка, більш вигідним для підприємства є по-гашення величини даних зобов'язань, оскіль-



ки втрати від їх непогашення перевищать ви-годи від альтернативного використання кош-тів.

Якщо у підприємства є зобов'язання, відсо-ток обслуговування за якими не перевищує де-позитну ставку, необхідно враховувати втрати

Рис. 1. Блок-схема алгоритмувизначення скоригованої величини власних коштів (ВКск)

на момент прийняття рішення про інвестування

15. ВКскі = ВКскі-1 – Зі

так ні

ні так

16. і = і +1

ні

17. ВКскі = ВКскі-1

13. kскі>kдеп

так

19. ВКскі = ВКскі-1 14. ВКскі – Зі > 0

18. ВКск = ВКскі

20. Кінець

1. Початок

3. ВК – Зі > 0

4. ВКскі = ВК – Зі

7. і > n ні


так

9. Перераховується надлишок зобов’язань (НЗі) та втрати бізнесу від

його наявності (ВБі)

20

5. ВКскi = 0

2. і=0

6. і = 1

20

11. Визначається скоригований відсоток обслуговування

зобов’язань

10. НЗі>0 так


ні

20



81

бізнесу, які виникнуть від несвоєчасного пога-шення таких зобов'язань у наступних періодах.Для цього проводиться прогнозування фінан-сового стану підприємства на строк життєво-го циклу інвестиційного проекту та у кожномуперіоді визначається надлишок зобов'язань тавідповідні втрати, до якого призводить його на-явність.

Для обрання зобов'язань, які вигідніше по-гасити, формується їх множина (З) за кри-терієм величини скоригованого відсотку обслу-говування боргу:

З = {Зі, …, Зn} (3),де Зі — зобов'язання з відповідною ставкою

відсотку обслуговування боргу;і — індекс, що характеризує зменшення

відсотку обслуговування боргу;і = 0, 1, …, n.Прийнято, що і = 0 для зобов'язань у яких

відсоток обслуговування боргу вищий за депо-зитну ставку.

Надалі послідовно перевіряється доціль-ність погашення кожної групи зобов'язань звиділеної нами множини. Для цього перера-ховується надлишок зобов'язань та втратибізнесу від його наявності за умови погашен-ня (Зі). Так, якщо погашення величини (Зі)призведе до відсутності надлишку зобов'я-зань, скоригована величина власних коштівприймається на рівні попереднього коригу-вання. У протилежному випадку (надлишокзобов'язань є позитивною величиною) відсо-ток обслуговування боргу збільшується наможливі втрати від наявності надлишку зобо-в'язань.

Визначення скоригованої величини власнихкоштів на момент прийняття рішення про інве-стування наведено на рисунку 1.

Скоригована величина власних коштів ви-користовується при визначенні показниківефективності їх вкладання.

У роботі [3] запропоновано як один з по-казників ефективності інвестицій розглядатиприріст капіталу учасників проекту. Підприє-мство як повноцінних інвестор прагне максим-ізувати власні кошти, тому автором запропо-новано розглядати та оцінювати приріст капі-талу як у разі прийняття проекту, так і без інве-стування. При оцінці ефективності інвестиційзастосовується прямий метод розрахунку інве-стицій з урахуванням реінвестування вивільне-них власних коштів проекту [3].

У роботі [6] запропоновано фазовий підхіддо врахування фактору часу, який ми надалі ви-користаємо при визначенні розрахунковихформул.

У разі прийняття рішення про вкладеннявласних коштів, скоригованих з урахуваннямзміни фінансового стану, на період T, показ-ники ефективності визначатимуться наступнимчином.

Приріст власних коштів при їх використанніу якості депозитного вкладу (∆ВКдеп ), ви-значається за формулою:

(1)Б∆В(ВКскКдеп∆ВT

1tt∑

=

×−=

)Б∆В(ВКск)k(1T

1tt

1-Тдеп ∑

=

−−+× (4),

де ∆ВБt — приріст втрат бізнесу у періодіt від наявності надлишку зобов'язань, за яки-ми скоригований відсоток обслуговуваннянижчий за депозитну ставку, грн.

При прийнятті рішення про інвестування,процедура перевірки доцільності погашеннязобов'язань проводиться у кожному році жит-тєвого циклу проекту. При цьому величина при-росту власних коштів у результаті реалізаціїінвестиційного проекту знаходиться з наступ-ного виразу:

( )∑=

×−+=∆T

1tttt. Б∆ВВСКДВКінв

( ) ∑=

−− +×−+×Tінв

1t

1Tінвдепt

tТдеп. )k(1ВКскk1 (5),

де Дt — скоригована з урахуванням пога-шення зобов'язань величина інвестиційних до-ходів, грн;

ВСКt — величина реінвестицій, грн;Тінв — період вкладання коштів.Відповідно показник економічного ефекту

(Еф) від вкладання величини (ВКск) в реаліза-цію інвестиційного проекту в порівнянні з вкла-дом тієї ж величини (ВКск) на депозит, визна-чається з наступного виразу:

Еф = ∆ВКінв – ∆ВКдеп (6).Так, позитивна величина (Еф) характеризує

додатковий приріст власних коштів, отриманиху разі реалізації інвестиційного проекту;від'ємна — зменшення власних коштів у разівідмови від вкладання їх на депозит.

ВИСНОВКИЗ ЦЬОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Підсумовуючи все вищевказане, зазначи-мо, що під час впровадження незалежногоінвестиційного проекту необхідно враховува-ти можливе погіршення фінансового стану тавідповідним чином скоригувати власні кошти.



Під час оцінки ефективності інвестиційнихпроектів має враховуватися не тільки динамі-ка ступеня кризи, а й сума втрат бізнесу від їїдіагностування. Напрямкми подальших досл-іджень є визначення доцільності погашеннязобов'язань та відповідне коригування показ-ників економічної ефективності альтернатив-них проектів.

Література:1. Економічний розвиток у розрізі регіонів

України у січні — вересні 2017 року [Електрон-ний ресурс]. — 2017. — Режим доступу до ре-сурсу: http://me.gov.ua/Documents/List?lang=-uk-UA&id=623456f5-53d8-48e7-9236-1c519222-d4bd&tag=Sotsialno-ekonomichniiRozvitok-Regioniv

2. Визначення та прогнозування витратгірничорудних підприємств в умовах ринку: мо-нографія / За ред. докт. екон. наук, проф. В.Я.Нусінова. — Кривий Ріг: Видавничий дім, 2006.— 228 с.

3. Баранов А.Л. Методы повышения эконо-мической эффективности инвестиционныхпроектов на промышленных предприятиях: ав-тореферат дис. кандидата экономических наук:08.00.05 / С.-Петерб. гос. инженер.-эконом. ун-т, 21 с.

4. Адамовська В.С. Особливості викорис-тання коштів підприємства у цілях інвестуванняз урахуванням його фінансового стану / В.С.Адамовська, О.В. Нусінова // Збірник науко-вих праць Черкаського державного технологі-чного університету. Сер.: Економічні науки. —2010. — С. 151—157.

5. Куракіна Ю.О. Методичні основи визна-чення втрат бізнесу від погіршення фінансово-го стану в результаті впровадження інвестицій-ного проекту [Електронний ресурс] / Ю.О.Куракіна // Ефективна економіка. — 2011. —№6. — Режим доступу: www.economy.nay-ka.com.ua

ПЕРЕДПЛАТА

ВИДАННЯ МОЖНА ПЕРЕДПЛАТИТИ З БУДЬ-ЯКОГО МІСЯЦЯ!— ЧЕРЕЗ РЕДАКЦІЮ (ТЕЛ. 458-10-73);

— ЧЕРЕЗ ДП "ПРЕСА"(У КАТАЛОЗІ ВИДАНЬ УКРАЇНИ);

— ЧЕРЕЗ ПЕРЕДПЛАТНІ АГЕНТСТВА: "САММІТ", "ІДЕЯ", "БЛІЦ ІНФОРМ", "KSS", "МЕРКУРІЙ","ПРЕСЦЕНТР", "ВСЕУКРАЇНСЬКА ПЕРЕДПЛАТНА АГЕНЦІЯ", "ФЛОРА", "ПЕРІОДИКА",

"КОБЗАР", "ДІАДА", "ДІЛОВА ПРЕСА", "ФАКТОР"

6. Дасковский В.Б. Об эффективностиинвестиций / В.Б. Дасковский, В.Б. Кисе-лев // Экономист. — 2007. — №3. — С. 35—48.

References:1. Ministry of Economic Development and

Trade of Ukraine (2017), "Economic developmentin the regions of Ukraine in January-September2017", available at: http://me.gov.ua/Documents/List?lang=uk-UA&id=623456f5-53d8-48e7-9236-1c519222d4bd&tag=Sotsialno-ekonomichniiRozvitokRegioniv (Accessed 30 Nov2017).

2. Nusinov, V.Ya. (2006), Vyznachennia taprohnozuvannia vytrat hirnychorudnykh pidpryi-emstv v umovakh rynku [Determination andforecasting of the costs of mining enterprises inmarket conditions], Vydavnychyj dim, Kryvyj Rih,Ukraine.

3. Baranov, A.L. (2006), "Methods of increasingthe economic efficiency of investment projects inindustrial enterprises", Ph.D. Thesis, Economy, S.-Peterb. hos. ynzhener.-ekonom. un-t, St.Peters-burg, Russia.

4. Adamovs'ka, V.S. and Nusinova O.V. (2010),"Features of using the company's funds forinvestment purposes, taking into account itsfinancial condition", Zbirnyk naukovykh prats'Cherkas'koho derzhavnoho tekhnolohichnohouniversytetu. Seriia: Ekonomichni nauky, pp.151—157.

5. Kurakina, Yu.O. (2011), "Methodical basesfor determining business losses from deterioratingfinancial status as a result of the implementationof an investment project", Efektyvna ekonomika,vol.6, available at: www.economy.nayka.com.ua(Accessed 30 Nov 2017).

6. Daskovskyj, V.B. and Kyselev, V.B. (2007),"On the effectiveness of investments", Ekonomyst,vol. 3, pp. 35—48.Стаття надійшла до редакції 04.12.2017 р.