Нещодавно прозвучала пропозиція від голови

Верховної Ради щодо під-вищення заробітної плати народним депутатам Украї-ни. З цього приводу завжди було дуже багато запитань на моїх зустрічах з вибор-цями. Безумовно, людей, і в першу чергу мене, обурю-ють такі пропозиції. Адже вчителі, лікарі та звичайні працівники мають зарплати, на які неможливо прожити, частина людей взагалі без-робітна, пенсіонери отри-мують мізерні пенсії, бізнес стогне від податків, народ ледве виживає, – і в цей час ведуться розмови про підви-щення зарплати народним депутатам!

Перш за все, хочу нага-дати, що особисто я за всю свою діяльність і в минулому скликанні Ради, і в теперіш-ньому жодного разу не отри-мував депутатську зарплату. Всю цю зарплату я віддаю в округ – на допомогу хворим дітям, підтримку соціальних установ і так далі. І надалі не збираюсь її отримувати, але й

державі не залишаю, а спря-мовую на потреби округу. Вважаю, що подібним чином мав би вчинити кожен нар-деп. Втім, голова Верховної Ради каже, що у нас є неза-можні депутати, яким необ-хідно підвищити зарплатню заради належного виконан-ня ними своїх обов’язків без порушення закону. Я вже

давно в Раді, і хочу сказати, що жодного бідного депута-та там не бачив. Сьогодні у народних депутатів зарпла-та складає близько 6 тисяч гривень, колись була більша

– десь 16 – 18 тисяч та ще різні виплати. Припустимо, підвищення буде знову до цього розміру – але ці до-даткові десять тисяч не вирі-шать проблему корупції. Хто з депутатів нею займався, той і буде нею займатися, неза-лежно від розміру зарплати. Тому завдання мало би сто-яти інакше – за корупцію та

хабарництво треба саджати до в’язниці і депутатів, і чи-новників. Іншого вирішення проблеми тут немає.

За приклад боротьби з ко-рупцією часто наводять нову

поліцію – мовляв, набрали молодих людей, дали нор-мальну зарплату – і корупції немає. Але якщо вже і ви-користовувати цю аналогію, то у Раді треба змінювати не розмір депутатської зарплати, а самих депутатів! Впевнений – якби просто підвищили зарплату колишнім міліці-онерам-хабарникам, ніяких змін у органах внутрішніх справ в плані боротьби з ко-рупцією не сталось би. Отже, народним депутатам треба мати совість, і задуматися, як можна вимагати високу зарплату, якщо пенсіонер отримує копійки. І згадати свої полум’яні промови, коли вони ще не були депутатами та обурювалися, порівнюю-чи дохід народних обранців та простого народу. Тому я до пропозицій підвищення заробітних плат депутатам ставлюся категорично нега-тивно і голосувати за таке не буду. Це питання не бюдже-ту, це питання совісті.

Валентин Ничипоренко, народний депутат України

До уваги водіїв! З 1 жовтня до 1 травня на заміських дорогах транспортні засоби повинні руха-тися з увімкненим світлом фар у денну пору доби. У цей період в зв’язку з скороченням світлового дня та погодними умовами вини-кає необхідність у підвищенні ви-димості автомобіля для пішоходів та інших учасників руху. Ця вимога є обов’язковою для виконання, тому за її ігнорування згідно КпАП перед-бачено штраф.

22 вересня на Черкащині, як і по всій Україні, відзначили День партизанської слави та вшанування пам’яті жертв фашизму. Мета за-ходів – визнання великого подви-гу партизанів і підпільників у роки Другої світової війни, їх вкладу в пе-ремогу над фашистськими загарб-никами. Світлу пам’ять загиблих вшановували мітингами, хвилинами мовчання, покладанням квітів до пам’ятних знаків. В селі Бужанка Лисянського району відбулося встановлення ку-польного хреста на храмі святих мучениць Віри, Надії і Любові та матері їх Софії. Настоятель храму Василь Яводчак окропив святою во-дою хрест, який було піднято і вста-новлено на куполі храму. На черзі – внутрішні роботи та благоустрій прихрамової території. Заступник начальника управлін-ня ветеринарної медицини в Звени-городському районі Петро Петрович Волощук з нагоди дня народження отримав грамоту районної ради «За багаторічну сумлінну працю, ваго-мий внесок в забезпечення епізоо-тичного благополуччя в районі та з нагоди 50-ти річчя». 84-літній Олександр Костенко з села Рубаний Міст на Лисянщині ви-дав першу збірку своїх віршів. Пи-сати поезію почав у 77, щоб підба-дьорити друга дитинства з Донбасу, який тяжко хворів. З того часу римо-вані рядки приходять чи не щодня. Дослухається поет і до порад дру-жини Ганни, яка за фахом філолог. Олександр Костенко працював на цукровому заводі, МТС, завідуючим сільським клубом. Але передусім од-носельці знають його як художника – пейзажі його авторства можна по-бачити чи не в кожній хаті села. Учень 11 класу Тальнівської за-гальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Богдан Циба став лауреатом регіональної премії імені Федора Мицика у номінації «ґрунтовні літе-ратурознавчі твори» – за літерату-рознавче дослідження «Творчість Василя Симоненка в контексті від загальнонаціонального до Тальнів-щини». 26 вересня на 47-му році жит-тя спочив Преосвященний Іларіон (Савчук ), єпископ Черкаський і Кі-ровоградський, керуючий Черкась-кою та Кіровоградською єпархією Української Автокефальної Право-славної Церкви. Відспівування єпис-копа відбулося 28 вересня. На Тальнівщині відбулися зма-гання серед мисливських собак, які організував місцевий мисли-вець та кінолог Сергій Яремчук. Собаки демонстрували своє вмін-ня знаходити й підіймати із тра-ви перепілок. Окрім Черкаської, в заході взяли участь представники Київської, Вінницької, Кіровоград-ської, Дніпропетровської облас-тей. Переможцем став пойнтер із Дніпропетровська.

НА ВІЙНУ – ЗАРАДИ ЖИТТЯ. Юрій Васильович Покотило: пережити один день на війні, одну ніч – наче вічність.

СИЛА РІДНОІ ЗЕМЛІ: те, що ви хотіли знати про ВО «ЧЕРКАЩАНИ»

с.3с.3

КІЛЬКОМА РЯДКАМИ

•1 жовтня, 2015 р. № 16 (98)•

ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНИЙ ТИЖНЕВИК

с.2

З Днем вчителя!жовтня4

ПОЗИЦІЯ ДЕПУТАТА

Радість дітей – натхнення для дорослих. Завдяки народному депутату у Звенигородці новий дитячий майданчик

Валентин Ничипоренко: «Я проти підвищення зарплат депутатам»

Народним депутатам треба мати совість, і задуматися, як можна вимагати високу зарплату,

якщо пенсіонер отримує копійки. Адже вчителі, лікарі та звичайні працівники мають зарплати,

на які неможливо прожити, частина людей взагалі безробітна, пенсіонери отримують мізерні пенсії,

бізнес стогне від податків, народ ледве виживає, – і в цей час ведуться розмови

про підвищення зарплати народним депутатам!

Шановні освітяни! З глибокою пошаною дозвольте привіта-

ти вас із Днем працівника освіти України!

В умовах суперечливого сьогоден-ня непросто бути Вчителем, та радує те, що свій обов’язок працівники освітньої галузі Черкащини викону-ють гідно. Професія учителя – осо-блива: він і сіяч мудрого та вічного, і лікар для ніжних дитячих душ, і капітан великого корабля знань, і поет, і будівничий, і філософ, і державотворець. Низький уклін вам, дорогі педагоги, за терпіння, лю-бов до обраної справи, самовідда-ність і багатство душі, виховання поколінь патріотів. Зі свого боку за-певняю, що моя програма допомоги освітнім закладам нашого округу триває, адже я розумію необхідність такої підтримки у нинішні непрості часи. Нехай всі ваші труди будуть оцінені як належить, добробуту вам, творчої наснаги, вдячних учнів та мирного неба!

З повагою, народний депутат України Валентин Ничипоренко

2

Жителі нашого округу активно цікавляться

діяльністю ВО «ЧЕРКА-ЩАНИ» та участю цього об’єднання у місцевих ви-борах 25 жовтня. Проана-лізувавши виступи, заяви та прес-конфренеції представ-ників ВО «ЧЕРКАЩАНИ», ми сьогодні даємо відповіді на найпопулярніші питання щодо їх діяльності та прин-ципів роботи.

Чим відрізняється ВО «ЧЕРКАЩАНИ» від інших по-літичних сил, які висувати-муть кандидатів на виборах?

Передусім варто зазначи-ти, що ВО «ЧЕРКАЩАНИ» створене для об’єднання тих людей, які бажали іти на вибори самовисуванцями, адже не довіряють жодній політичній силі – особли-во тим, що представлені у Верховні Раді, або ж клонам парламентських партій (як, наприклад, «Солідарність»).

Новий Закон про місцеві вибори зобов’язав усіх кан-дидатів балотуватися лише від політичних партій. Тому і з’явилося ВО «ЧЕРКАЩА-НИ» – об’єднання самовису-ванців Черкащини, які праг-нуть змінити життя нашого краю на краще. Створення такої політичної сили було вимушене, але як виявилось – дуже очікуване. Жителі об-ласті вітають створення ВО «ЧЕРКАЩАНИ», яке відпо-відально готове виправдову-вати цю довіру.

Об’єднатись у відповідаль-ності за людей, а не у від-повідності до партій – це та важлива риса, яка відрізняє ВО «ЧЕРКАЩАНИ» від ін-ших політичних структур. Сила ВО «ЧЕРКАЩАНИ»

– це сила рідної землі. Мета – разом працювати для ви-рішення проблем мешканців Черкащини та перетворення області у провідну за показ-никами соціального захисту людей, забезпечення умов комфортного проживання та економічного зростання.

Хто керує ВО «ЧЕРКАЩА-НИ», чи є лідери, які прийма-ють основні рішення?

«ЧЕРКАЩАНИ» – це об’єднання рівноправних жителів Черкащини, у яких немає лідера, який би керу-вав та віддавав накази «зго-ри». ВО «ЧЕРКАЩАНИ», на відміну від системи полі-тичної «узурпації» влади по-літичними партіями із цен-тром в Києві, будує політику «знизу» – від потреб простих жителів громад. Лідери для

ВО «ЧЕРКАЩАНИ» – це звичайні жителі Черкащини, наші земляки. А усі рішення у ВО приймають колегіаль-но, спільно. Більше того, від кандидатів не вимагається, навіть не пропонується всту-пати у ВО «ЧЕРКАЩАНИ» та бути членом партії.

Хто ті люди, які підуть за списками ВО «ЧЕРКАЩАНИ» до місцевих рад?

ВО «ЧЕРКАЩАНИ» згур-товує навколо себе тих не-байдужих громадян, що на засадах чесності, безкорис-ливості, максимальної ефек-тивності готові послужити Черкащині, Україні, людям.

Тих, хто готовий віддати ба-гато своїх сил і часу на те, щоб зробити життя земляків кращим. Головними крите-ріями, за якими формують-ся списки кандидатів від ВО «ЧЕРКАЩАНИ», є досвід роботи, організації підпри-ємств, допомоги людям, про-ведення соціальних проектів. На місцях потрібні незалежні лідери громад, здатні взя-ти на себе відповідальність за розвиток рідного краю, здатні до рішучих кроків у

відповідності з нагальними потребами людей.

Які проблеми виборців ви-рішуватимуть депутати від ВО «ЧЕРКАЩАНИ» у місцевих радах?

Депутати від ВО «ЧЕРКА-ЩАНИ» будуть вирішувати конкретні життєві проблеми жителів району, міста чи села. Це питання ремонту доріг, освітлення вулиць, забезпеченості транспортом, робочими місцями, фінан-сування закладів освіти та медицини, соціальної сфери, освітлення вулиць, допомоги воїнам АТО та їх родинам і т.д. Кому ж, як не депутатам,

обраним із місцевих жителів, знати про щоденні турботи земляків? І жоден вище-стоячий партійний керівник не заважатиме депутатам від ВО «ЧЕРКАЩАНИ» своїми вказівками, тому всі пробле-ми вирішуватимуться лише в інтересах громади.

Також майбутні депутати виступають за розширення фінансових повноважень місцевих рад, адже кошти громади повинні йти не у далеку столицю, а на місце-ві потреби – забезпечення ремонтів доріг, реконструкції будівель, проведення водово-дів та інше. Важливою пози-цією є і боротьба з корупцією на місцях – кожен чиновник має відповідати за свої дії на місці перед своєю громадою, а не перед своїми «хазяями» в столичних кабінетах.

Окремо варто виділити на-ступну важливу позицію ВО «ЧЕРКАЩАНИ» – депута-ти завжди будуть захищати інтереси місцевих жителів у питанні об’єднання територі-альних громад та не допустять знищення українського села. Головне для них – думка гро-мади, яку вони чують і знають краще, ніж чиновники з Киє-ва. Адже деякі громади хочуть об’єднуватися, а інші проти такої територіальної реформи. Депутат-черкащанин відсто-юватиме рішення громади, яким би воно не було.

НОВИНИВАША ГАЗЕТА+, Четвер, 1 жовтня 2015

Як боротисяз корупцієюу парламенті?

Тема корупції у Верховній Раді останнім часом стала вкотре актуальною, коли більшість депутатів дали зго-ду на притягнення до кримі-нальної відповідальності та арешт одного зі своїх колег, якого звинувачують у вима-ганні хабарів. Згодом голо-ва ВР навіть запропонував підняти зарплату нардепам, щоб попередити корупцію. Жителі нашого округу поді-лилися своїми міркуваннями з цього приводу.

ЮРІЙ ФЕДОРОВИЧ, ЛИСЯНКАКорупція це давня проблема всієї Укра-їни, велике наше лихо, якого ніяк не можемо позбутися. Звісно, що хабарни-

цтвом займаються і депутати – на-родні обранці, як не як, обрані тим самим народом, що теж не гребує корупцією, але мілкою. Наприклад, хабар за медичну довідку. То ж чого ми можемо вимагати від депутатів? Маємо ту владу, яку заслужили. Відміна депутатської недоторкан-ності, сувора кара за хабарництво (не лише для депутатів, а й для всіх) – бачу лише такий шлях вирішення проблеми.

ТЕТЯНА, ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ Р-НЗ жахом дізнала-ся про розцінки на різні «послуги», які надають багато де-путатів у Раді. Це обурливо! Спочат-

ку вони змагаються за кожен наш голос, а після виборів перетворю-ють наші голоси на гроші. А най-гірше те, що у парламенті всі про це знають, але жодна фракція не хоче підняти це питання та припинити корупцію, це ще більше посилює моє розчарування у всіх парламент-ських партіях. Виявляється, майже всі народні депутати мають на меті не дбати про розвиток України, не приймати закони, а заробляти гро-ші. Що з цим робити – не знаю…

ДАНИЛО, ЖАШКІВСЬКИЙ Р-НЧому взагалі депу-татів має цікавити питання власного незаконного зба-гачення? Це дуже сумно та непра-

вильно. Але вибіркове покарання – теж неправильно. Виходить така ситуація, що хабарників багато, але знаходять кілька жертв та показово карають. При цьому всі знають, що ще багато таких самих корупціоне-рів спокійно продовжать займатися своїми темними справами, просто у них «дах» надійніший. Подолання корупції у ВР – це питання політич-ної волі перш за все коаліції. Але та-кої волі, як бачимо, немає.

ВІРА ІВАНІВНА, ТАЛЬНЕТим депутатам, які займаються ко-рупцією, має бути соромно і страш-но за свої гріхи перед Україною,

народом, Богом. Можливо, у мене не вистачає знань, досвіду та осві-ти, щоб відповідати на такі питан-ня, але особисто я не бачу шляхів для подолання корупції серед де-путатів. Це лише на їх совісті. І їх чекатиме якщо не державний суд, то суд Божий. А нам треба думати, кого ми обираємо, за кого голосує-мо – як у Верховну Раду, так і в ра-йонну, міську, сільську.

НАШІ ЗЕМЛЯКИ

ВИБОРИ-2015

Сила рідної землі: те, що ви хотіли знати про ВО «ЧЕРКАЩАНИ»

Живе в селі Добра жінка – водночас і маленька,

і велика. Маленька, бо зрос-том невисока, а велика тому, що заслужила повагу і шану за свою невтомну багаторіч-ну педагогічну працю. Учні, яких навчала більш ніж сорок років, тепер вчителі і лікарі, військові і журналісти, люди різних професій та долі, але всі доброї душі. Народилась і виховувалась Ніна Михай-лівна Бурлака (Підчахча) в селі Добра в 1939 році в ба-гатодітній селянській родині, пережила воєнне лихоліття, голод. Коли батька забрали на фронт, сім’ю евакуюва-ли в Киргизію, де довелося жити разом з багатьма біжен-цями по конюшнях, горах, підвалах, в антисанітарних умовах. Рятувало лише добре ставлення місцевих людей. Після війни життя поступово налагодилося, по закінчен-ню Добрянської семирічки в 1954 році Ніна поступила в Самбірське педучилище, що

на Львівщині. На все життя залишилась вдячна виклада-чам за науку, за міцні зна-ння, за становлення свідо-мості вчителя. В 1958 році приїхала в своє село і почала працювати в Красноставській малокомплектній початковій школі. Через п’ять років у зв’язку зі скороченням зали-шилась без роботи – і наче магнітом потягло на Західну Україну, знову на Львівщи-ну. Хоча й боязно було, адже радянська пропаганда заля-кувала людей бандерівцями, наводила приклади і жахи їх злочинної діяльності. «Хочу визнати, що я, вихована в ін-ших радянських умовах, май-же все життя цьому вірила. – говорить Ніна Михайлів-на. – Тільки тепер зрозумі-ла, якою ціною незалежність дається народу, хто ворог нашої незалежності, кому і для чого вигідно паплюжити дійсних патріотів. Доказом всього цього є сьогодення, коли ллється кров наших

кращих синів, коли нашу землю топче і перетворює в руїни наш бувший «старший брат»-Росія». Та й у минулі часи на Західній Україні зу-стрічали молоду вчительку добрі і привітні люди. Але доля склалась так, що Ніна Михайлівна знову повер-нулася до Красноставської школи, працювала невтомно, натхненно. Особливо вдячна своєму старшому колезі, на-ставнику Кравчуку Оксентію Трохимовичу. Згодом стала працювати в Добрянській середній школі, закінчила заочно Уманський педінсти-тут. Життя було насиченим: робота, заочне навчання, гос-подарство, лекції, художня самодіяльність, політнавчан-ня, колгоспні роботи. Окрім шкільної родини – піклуван-ня і про власну, адже вихо-вувала трьох дітей, та ще й одна дитина від народження інвалід першої групи, тому потребувала особливої уваги і піклування. Незважаючи на

всі труднощі, разом із чоло-віком Володимиром Борисо-вичем виростили, виховали і вивчили діток, які тепер до-помагають батькам. Ніколи не жалілась, не плакала, муж-ньо несла життєвий тягар, за-вжди енергійна, трудолюбива, добра. привітна, товариська. Ніна Михайлівна – Вчитель з великої букви, сіяч розум-ного, доброго і вічного.

З 1995 року – на заслуже-ному відпочинку, але ціка-виться усіма подіями держа-ви та рідного краю. За свою працю Ніна Михайлівна має безліч нагород, грамоту Президії Верховної Ради України, кваліфікацію вчи-теля вищої категорії і звання старшого вчителя. Та най-більша нагорода – це люд-ська вдячність.

Голова ради ветеранів війни і праці

М.П. Гаврилюк, Маньківський р-н

Найбільша нагорода за невтомну працю

Головне для представників ВО «ЧЕРКАЩАНИ» – думка громади, яку вони чують і знають краще,

ніж партійні чиновники з Києва.

Що спонукає людину добровільно піти на війну, узяти до рук зброю

та ризикувати життям, майбутнім сво-їм та своєї родини? Юрій Васильович Покотило із Лисянки відчув внутріш-

ній обов’язок – та попри інвалідність і бюрократичні перепони добився того, щоб стати на оборону східних кордонів нашої держави. «Потрапити до війська мені було важче, ніж служити, адже я інвалід 3 групи, – розповідає чоловік. – Я писав заяви, ходив та сварився з воєнкомом. Мабуть, моя настирливість вже всім набридла, і в червні 2014 року мені вручили повістку. Так я потрапив до Оршанця, а вже у серпні був на передовій в Луганській області».

37-річний Юрій Покотило народився та проживає в Лисянці, одружений, має доньку Катю. Батьки змалку навчали Юрія: хочеш жити – працюй, хочеш добре жити – більше працюй, хочеш бути щасливим – люби свою родину і країну, хочеш називатися чоловіком – будь оберегом для всього, що тобі миле. Як справжній чоловік Юрій ви-рішив зробити все, що може для рідної землі, – вкласти свій внесок у боротьбу з ворогом, поділитися досвідом, адже п’ять років відслужив на кордоні. «Не міг залишатися вдома і спостерігати по телевізору, як гинуть молоді солдати. Відчував, що мій досвід ще згодить-ся молодим і, може, збереже комусь життя», – пояснює Юрій Васильович.

На передовій досвідченому вояку

важко було бачити матеріальну та тех-нічну незабезпеченість армії, важко було втрачати побратимів, страшно було не встигнути на допомогу друзям. «Все інше тілесне, воно легко пере-носиться, а з часом взагалі звикаєш мало їсти, мало спати, – згадує Юрій воєнний побут. – Важко чекати хлоп-ців з завдання, важко проводжати їх, якщо ти не можеш або не повинен йти з ними. Ви мабуть бачили, як АТОвці під час вітання обнімаються, хоч ба-чилися лише вчора, а знаєте чому? Бо пережити один день на війні, одну ніч – наче вічність. За цей час може що завгодно статись, а на війні стається найгірше».

Після демобілізації та повернення до-дому Юрій Покотило взявся викладати дітям військову підготовку: «Моя робота – підготувати молоде покоління так, щоб у випадку нападу ворога хлопці вижили і перемогли. Цим я займаюся в ліцеї». А ж ще треба підтримати друзів, які повертаються зі сходу, допомогти їм адаптуватися. 18 вересня Юрій Ва-сильович Покотило був обраний голо-вою спілки учасників АТО Лисянського району «Тікич». Отже, триває робота заради України, заради майбутнього, заради життя.

Кожного теплого дня з ранку до вечора у мікро-

районі міста Звенигородки «Новостройка» радісна ма-леча обліплює новий граль-ний майданчик. Ваблять ді-тлахів яскраві барви гойда-лок, каруселей, зручні гірки та пісочниці. Придбаний та встановлений дитячий май-данчик був за кошти фонду «Люди мають жити краще», тому жителі мікрорайону щиро вдячні Валентину Ми-колайовичу Ничипоренку. Також слова подяки – під-приємцю Юрію Васильови-чу Лисогору, який допоміг облаштувати територію під майданчик, організував за-

везення піску, встановлення лавочок для батьків, що на-глядають за своїми дітками. Можливо, у такий складний для країни час робити добрі справи здатен не кожен, але тим ціннішими є ці прояви турботи. А гамір та щасли-вий сміх дітей, що лунає з майданчика, додає натхнення та нагадує дорослим – життя триває, і нам потрібно споді-ватися на краще та працюва-ти заради майбутнього.

З повагою, жителі мікрорайону

«Новостройка», м. Звенигородка

ЖИТТЯВАША ГАЗЕТА+, Четвер, 1 жовтня 20153

РЕДАКЦІЙНА ПОШТА

УРОКИ ПАТРІОТИЗМУ

Допомога з повагою

В місті Звенигородка є декіль-ка кладовищ, але на жодному ра-ніше не було ані криниці, ані сква-жини. Це ускладнювало догляд за квітами на могилках, проведення ремонтних робіт біля пам’ятників, та й просто не було можливості помити руки. З проханням допо-моги два роки тому жителі міста звернулися до народного депута-та Валентина Ничипоренка, який профінансував спорудження су-часно обладнаної скважини на новому міському кладовищі. За ці роки відвідувачі кладовища пе-реконалися у зручності та вчасній допомозі депутата, вдячним сло-вом згадують його щоразу, при-бираючи на місцях вічного відпо-чинку своїх рідних, адже не у всіх є можливість привезти з собою воду. А навесні 2015 року Вален-тин Миколайович позитивно від-реагував на чергове звернення з проханням про таку ж скважину на кладовищі в районі АТП-17108. За досить короткий термін і на цьому кладовищі з’явилася красиво об-ладнана, зручна для користування скважина з технічною водою. До-помагаючи вирішувати такі про-блеми, Валентин Ничипоренко виказує повагу до наших предків, минулих поколінь. Вдячні депута-ту за ці та усі інші незліченні добрі справи, зроблені для Звенигород-ки та району.

З великою пошаною, жителі м. Звенигородки

Заради України, заради життя

«Ще не вмерла в Україні ні слава, ні воля» – співали ми, учні Романівського НВК, зустрічаючи наших земляків,

які поверталися з АТО. При в’їзді в село разом із громадою села Романівка вигуками «Героям слава!» зустріли Володи-мира Смакового, Володимира Добровольського, Валентина Уманського. Дякували батькам за їх молодих хоробрих синів, а на думці була ще одна зустріч – із односельчанками по-хилого віку, які теж пізнали гіркий присмак війни. Указом Президента медаллю до 70-річчя Перемоги у Другій Світо-вій війні були нагороджені жительки нашого села Олена Іванівна Фещук та Ганна Данилівна Юрпольська. Сільський голова Г. Полійчук вручала ветеранам медалі і хліб, а ми квіти. Звучали найпалкіші привітання від нас, їх правнуків. Розчулені увагою бабусі зі сльозами на очах поверталися у спогадах у далекі роки війни. Говорили, що найстрашніше все ж не спогади, а те, що через сім десятків років на укра-їнській землі знову йде війна. «Я думала, що мої онуки не будуть знати, що таке війна,» – зізналась Олена Іванівна.

Тамуючи подих, ми уважно слухали цікаві і змістовні роз-повіді, сповнені життєвою мудрістю. А згодом на уроці літератури під час написання твору «У чому сенс життя?» кожен із нас згадував долі односельчан в роки двох воєн – минулої та теперішньої, розуміючи цінність мирного неба над головою.

Уч. 9-го класу В. Манзенко,

с. Романівка, Тальнівський район

Від війни до війни - з прагненням миру

Радість дітей – натхнення для дорослих

Будь-яку маму хвилює питання, як одягнути

малюка, щоб під час про-гулянки він не замерз, але в той же час і не перегрівся.

Одягайте дитину бага-тошарово. Повітряні про-шарки, які утворюються між речами, допомагають підтримувати температуру тіла і не дають замерзнути. Тому краще одягти на ди-тинку два легкі кофтини,

ніж один товстий светр. Не кутайте немовлят. Че-

рез активний обмін речовин у немовлят дуже інтенсив-но виділяється тепло, тому, коли нам прохолодно, кри-хіткам комфортно, коли нам комфортно – їм тепло, коли нам тепло – їм вже жарко. А перегрів для таких малюків набагато небезпечніше пере-охолодження.

Як одягати дитину 1,5-3

років? На ній має бути стіль-ки ж шарів одягу, скільки на вас, плюс ще один шар. Подбайте, щоб одяг не ско-вував і не обмежував свобо-ду рухів.

Враховуйте теплопро-відність матеріалів. Чим ближче тканина до тіла, тим більш дихаючою вона по-винна бути. Вибирайте речі з натуральних матеріалів – бавовни, вовни, льону.

ДОЗВІЛЛЯВАША ГАЗЕТА+, Четвер, 1 жовтня 2015

Реєстраційне свідоцтво ЧС №876 ПР від 03.08.2012 р.

Адреса для листів: 19200, Черкаська обл., м. Жашків, вул. Леніна, 46тел/факс.: 098-928-87-00, e–mail: vg_plus@ukr.nethttp://nychyporenko.com

Розповсюджується безкоштовноЗасновник Ничипоренко В.М.

Видавець МРВП «КІМ»Редактор: О. Король

Думка редакції не завжди співпадає з думкою авторів публікацій.Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Віддруковано в друкарні ТОВ “Прес Корпорейшн Лімітед”,м. Вінниця, вул. Чехова, 12-а. Тел. (0432) 55-63-97, 55-63-98 Наклад 50 000 прим. Зам. №1515316

За точність викладених фактів відповідальність несе автор.

Не замовлені редакцією матеріали не рецензуються, не повертаються автору і не оплачуються.

Номер набрано і зверстано в редакції газети.

Щотижнева загальнополітична газета

плюс

Як і майже кожна господиня, я люблю швидкі рецепти. Але їжа повинна бути ще й смачною та красивою. Тому

маю кілька універсальних рецептів, один з таких – карто-пляні «котлетки» з печінкою, що готуються просто (осо-бливо якщо залишилось картопляне пюре), підійдуть і на сніданок, і вечерю.

Марина, смт. Маньківка

4

ЖОВТЕНЬ

1-4.10 Кубок України з виїздки та триборства

16-18.10 7 етап Відкритих всеукраїнських змагань з подолання перешкод

Ласкаво просимо відвідати захоплюючі змагання

у Жашківському кінноспортивному комплексі

РЕЦЕПТ

Інгредієнти:b Картопля — 5 штb Яйце куряче – 2 шт.b Борошно пшеничне — 2 ст. л.b Печінка куряча — 500 гb Цибуля ріпчаста — 2 штb Масло рослинне (для смаження)b Сіль, перець – за смаком

Приготування:Цибулю порізати кубика-

ми. Почистити печінку. У сковороду налити олію, коли нагріється – додати цибулю, печінку, посолити та попер-чити і тушкувати хвилин 15

до готовності. Зняти, осту-дити і все дрібно порізати до однорідної маси. Взяти картопляне пюре (якщо у вас залишилось, наприклад, з вечері), або ж відварити картоплю та зробити його. До картопляного пюре треба додати борошно (на око, 2-3 ст.ложки), яйця, сіль і пе-рець. Все добре перемішати. З пюре робимо великі куль-ки, всередині – поглиблен-ня, кладемо туди печінкову масу і закриваємо кульку. Наливаємо в сковороду олію так, щоб вона сягала сере-дини кульки, і обсмажуємо в гарячій олії до скоринки. Смачного!

Картопляні котлетки з печінкою

НАША АДРЕСА:м. Жашків, вул. Артема, 6тел/факс (04747) 6-18-47www.paradeallure.com

Змаганнявідбуваються

з 10-00 до 17-00

Восени збільшуєть-ся кількість випадків

отруєнь грибами, нагадала Державна служба України з надзвичайних ситуацій. Серед основних причин – вживання неїстівних грибів або неправильно приготов-лених умовно їстівних, ста-рих або зіпсованих їстівних; вживання грибів, що мають двійників або які змінилися внаслідок мутації.

Як запобігти отруєнню грибами?

Збирайте і купуйте тільки відомі вам їстівні гриби.

Не збирайте гриби, які ростуть поблизу транспорт-них магістралей, на промис-лових пустирях, колишніх смітниках, у хімічно та ра-діаційно небезпечних зонах.

Не куштуйте сирі гриби на смак.

Викидайте забрудне-ну нижню частину ніжки гриба.

Дикорослі гриби підля-гають кулінарній обробці у день збору, інакше в них утворюється трупна отрута.

На початковому етапі об-робки кип’ятіть гриби у воді 7-10 хв, після чого відвар злийте. Лише тоді гриби можна варити або смажити.

Не давайте гриби дітям, літнім людям та вагітним жінкам.

Неправильно приготовлені консервовані гриби можуть призвести до дуже тяжкого захворювання – ботулізму.

Найпевніший спосіб вбе-регти життя та здоров’я – зовсім виключити з раціону дикорослі гриби.

Перша допомога при отруєнні грибами

Симптомами отруєння є нудота, блювота, біль у животі, посилене потови-

ділення, судоми, знижен-ня артеріального тиску, мимовільне сечовиділення, пронос, розвиток симпто-мів серцево-судинної недо-статності. Первинні ознаки отруєння з’являються через 1-4 години після вживання грибів. Біль та нудота по-вторюються декілька разів через 6-48 годин, а смерть настає через 5-10 днів після отруєння.

1. Викличте «Швидку ме-дичну допомогу». Не зволі-кайте, чекаючи на лікарів, – викличте блювання, на-тиснувши пальцями на ко-рінь язика, а потім прийміть 4-5 пігулок активованого вугілля.

2. Випийте міцний чай, каву або злегка підсолену воду.

3. З’ясуйте, хто ще вживав страву з грибів, яка призве-ла до отруєння, та проведіть профілактичні заходи.

4. Забороняється у разі отруєння вживати будь-які ліки та їжу, це може приско-рити всмоктування токсинів у кишечнику.

Обережно – гриби!

Як одягнути малюка на прогулянку