454 (3899) outubro 2012 2012 boletim informativo da...

N.o 454 (3899) OUTUBRO 2012 ЖОВТЕНЬ 2012

BOLETIM INFORMATIVO DA SOCIEDADE UCRANIANA DO BRASIL

Інформативний бюлетень Українського Товариства Бразилії Al. Augusto Stellfeld, 795 - CEP 80410-140 Curitiba - Paraná - Brasil - Fone/Fax: (41) 3224-5597 - e-mail: [email protected]

Helena Kolody Centenário de Nascimento

“Nasci no dia 12 de outubro de 1912, no núcleo colonial de Cruz Machado, em pleno sertão Paranaense. Eram 8 horas da manhã de um dia de sol e geada. Meus pais eram ucranianos, que se conheceram e casaram no Paraná...”

Foto: Museu da Sociedade Ucraniana do Brasil-1997

PÁGINAS 23 24

Sorotiuk tem audiência com o Secretário de Ciência e Tecnologia do Estado

O Presidente da Representação Central

Ucraniano Brasileira, Vitório Sorotiuk esteve em audiência, dia 10 de setembro, com o Secretário de Ciência e Tecnologia do Estado do Paraná, Alípio Santos Leal Neto, tratando da criação dos cursos de língua ucraniana.

PÁGINA 31

До 340-річчя з дня народження гетьмана України, автора першої української конституції Пилипа

Орлика

11 жовтня 2012 року

виповнюється 340 років з дня

народження Пилипа

Степановича Орлика -

гетьмана України,

автора першої української

Конституції. СТОРІНКА 17

СЕМІНАР «УКРАЇНА-БРАЗИЛІЯ: МОЖЛИВОСТІ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА В КОСМІЧНІЙ ГАЛУЗІ»

30 серпня 2012 року - У Бразильському комічному агентстві проходить ІІ семінар «Україна-Бразилія: можливості науково-технологічного співробітництва в космічній галузі».

СТОРІНКА 27

Центрального проводу Міжнародної громадської організації до членства і

прихильників організації, всіх патріотів України

Завжди закликало національно-патріотичні та демократичні сили України до консолідації і об’єднання зусиль для усунення від влади антиукраїнських антидержавних сил. Ми звернулися до націоналістичних і національно-демократичних партій із закликом об’єднатися під одним прапором задля перемоги на майбутніх виборах до Верховної Ради України.

СТОРІНКА 13 14

2 ХЛІБОРОБ – ЖОВТЕНЬ 2012 N.o 454 (3899) OUTUBRO 2012

Календар – Calendário

15 жовтня - outubro

Свята Тереза Авільська

Святої Терези від Ісуса (Тереза

Авільська), вчителів християнської духовності. монахиня-кармелітка, письменниця-містичка, реформатор кармелітського ордену, засновник орденськой гілки «босоногих кармеліток».

Тереза народилася 1515 року в місті Авіла в Іспанії в багатодітній сім’ї, ще дитиною прочитавши життя деяких мучеників. Коли їй сповнилося 20 років, вона

вступила до кармелітського монастиря в Авілі, де протягом кількох років важко захворіла. Аж ось одного разу настав вирішальний день містичного досвіду, який свята описувала, як невимовне відчуття Божої присутності. Дозріваючи внутрішньо, Тереза Авільська також приготовляла реформу Кармелітського Ордену. За підтримки місцевого єпископа, у 1562 році вона заснувала в Авілі реформований монастир, згодом отримавши затвердження з боку Генерального Настоятеля. З бігом часу та збільшенням кількості спільнот, отримала з Риму дозвіл на заснування автономної провінції Ордену, з якої пізніше виріс Орден Кармелітів босих, над розвитком якого свята Тереза трудилась до кінця свого життя, і в цих трудах її застала смерть, 4 жовтня 1582, коли з новозаснованого монастиря вона поверталася до Авіли. Зважаючи на багату духовну спадщину. Найвідомішим твором святої Терези від Ісуса є її «Внутрішній замок», що представляє її особистий духовний шлях та містичний досвід, а також є своєрідним підручником на шляху до повноти християнського життя. Згідно з її навчанням, молитва – це життя, і вона також розвивається, крок за кроком, разом з зростанням християнського життя, починаючи від усної, аж до єднання з Христом та Пресвятою Тройцею. Папа Павло VI 1970 року проголосив її «Учителем Церкви».

Santa Teresa de Ávila Santa Teresa de Ávila ou Teresa de Jesus, religiosa, escritora de obras místicas e reformadora da

Ordem dos Carmelitas, ela representa um dos cumes da espiritualidade cristã de todos os tempos.

Nasceu na cidade de Ávila, Espanha, em 28 de março 1515, com o nome de Teresa de Ahumada em

uma grande família, nove irmãos e três irmãs, seus pais virtuosos e tementes a Deus. Aos 7 anos, leu a vida dos

santos mártires, tanto que chegou a improvisar junto

com o irmão Rodrigo uma breve fuga de casa para morrer como mártir “nas terras dos mouros” e ir para o

céu, porém, a fuga não foi além da Ponte do Adaja, onde seu tio D. Francisco Álvares pois fim a maravilhosa

aventura.

A mãe de Teresa faleceu quando esta tinha quatorze anos. Aos quinze anos, o pai levou-a a estudar

no Convento das Agostinianas de Ávila. Um ano e meio mais tarde, Teresa adoeceu e seu pai a levou para casa.

A jovem começou a pensar seriamente na vida religiosa,

o que a ajudou na decisão foi a leitura das "Cartas" de São Jerônimo. A jovem comunica ao pai que desejava

tornar-se religiosa, mas este pediu-lhe para esperar que ele morresse para ingressar no convento. No entanto,

em uma madrugada, com 20 anos, Teresa fugiu para o Convento Carmelita de Encarnación, em Ávila.

Seu pai, ao vê-la tão decidida, deixou de opor-se

à sua vocação. Um ano depois fez a profissão dos votos. Pouco depois, piorou de uma enfermidade que começara

a molestá-la antes de professar. Seu pai a retirou do convento. Teresa conseguiu suportar os sofrimentos,

graças a um livrinho que lhe fora dado de presente por

seu tio Pedro: "O terceiro alfabeto espiritual", do Padre Francisco de Osuna. Teresa seguiu as instruções da

pequena obra e começou a praticar a oração mental. Finalmente, após três anos, ela recuperou a saúde e

retornou ao Carmelo. As Carmelitas, como a maioria das religiosas,

desde os princípios do século XVI, já haviam perdido o

primeiro fervor. Os conventos de Ávila eram uma espécie de centro de reunião para damas e cavalheiros de toda a

cidade. As religiosas saíam da clausura pelo menor pretexto. Os conventos eram lugares ideais para quem

desejava uma vida fácil e sem problemas. As

comunidades eram muito numerosas. O Convento da Encarnação possuía quase 200 religiosas. Assim, quando

uma sobrinha de Santa Teresa, também religiosa no Convento da Encarnação, lhe deu a ideia de fundar uma

comunidade reduzida, Irmã Teresa, que já estava há 25

anos naquele convento, resolveu colocar em prática o plano. Irmã Teresa foi criticada pelos nobres, pelos

magistrados e pelo povo. Apesar disso tudo, o dominicano Pe. Ibañez foi uma das pessoas que

incentivou Teresa a prosseguir seu projeto. Eis que chega de Roma a autorização para se criar a nova casa

religiosa, o que ocorreu em 1562. Durante a missa

receberam o véu a sobrinha de Tereza e outras três noviças.

Teresa estabeleceu em seu convento a mais estrita clausura e o silêncio. A comunidade vivia na maior

pobreza. As religiosas vestiam hábitos toscos, usavam

sandálias em vez de sapatos (por isso foram chamadas "descalças") e eram obrigadas a abstinência perpétua de

carne. A fundadora, a princípio, não aceitou comunidades com mais de treze religiosas. Mais tarde,

nos conventos que possuiam alguma renda, aceitou que residissem vinte noviças. Depois de muitas lutas,

incompreensões e perseguições, obteve de Roma uma

ordem que eximia os Carmelitas Descalços da jurisdição do Provincial dos Calçados. Teresa demonstrou sua

http://uk.wikipedia.org/wiki/14_%D0%B6%D0%BE%D0%B2%D1%82%D0%BD%D1%8F

http://pt.wikipedia.org/w/index.php?title=Convento_das_Agostinianas_de_%C3%81vila&action=edit&redlink=1

http://pt.wikipedia.org/wiki/Vida_religiosa

http://pt.wikipedia.org/wiki/Jer%C3%B4nimo_de_Str%C3%ADdon

http://pt.wikipedia.org/w/index.php?title=Convento_Carmelita_de_Encarnaci%C3%B3n&action=edit&redlink=1

http://pt.wikipedia.org/wiki/%C3%81vila_(munic%C3%ADpio)

http://pt.wikipedia.org/wiki/Ordem_do_Carmo

http://pt.wikipedia.org/wiki/Carmelitas

http://pt.wikipedia.org/wiki/S%C3%A9culo_XVI

http://pt.wikipedia.org/wiki/Ordem_dos_Pregadores

http://pt.wikipedia.org/wiki/1562

http://pt.wikipedia.org/wiki/Carmelitas_Descal%C3%A7os

N.o 454 (3899) OUTUBRO 2012 ХЛІБОРОБ – ЖОВТЕНЬ 2012 3

capacidade de reger comunidades femininas, com seus extraordinários dotes humanos, quem a graça

enriqueceu ainda mais, sabia distinguir os sentimentos

autênticos dos espúrios e orientava o sentimento, tanto no trato social como nas relações Divinas, muito

comunicativa e tinha um certo pudor de revelar as suas riquezas interiores. Mas também, Madre Teresa era uma

pessoa muito alegre e bem humorada, há dois episódios

na sua vida que define seu humor natural: - Em 1576 o Frei João da Miséria, um polifacético italiano, foi

encarregado de pintar o retrato de Madre Teresa. Ao final do trabalho, Madre Teresa lhe falou com muita

graça: “Deus te perdoe, Frei João, que, já que me pintaste, pintaste-me feia e olharuda”; - No segundo episódio, uma noviça, chamada Maria Baptista arrumou

panos para confecção de novos hábitos para a Congregação, sem saber exatamente por que teares

houvera passado as vestimentas, vieram cheias de piolhos agressivos e ferroantes. Quem podia rezar com

tais inimigos na fortaleza? - As religiosas, em gritaria e

brados ao ar vieram ter com a Madre a pedir providências. Madre Tereza improvisou uma “obrita” em

verso, escrita com muito riso –

“Pois nos deste novo vestido Rei Celestial, Livrai-nos da praga que infesta esse saial Este gado nos apoquenta na oração pica-nos e desorienta a devoção; Livrai-nos da praga que ... “ Afirmam as testemunhas que a praga dos piolhos

terminou imediatamente. Madre Tereza começou a escrever seus livros aos

cinquenta anos de idade, era de fato uma escritora de raça; apoiada num temperamento feminino. Suas obras,

hoje com mais de 1250 edições em dezenas de idiomas,

especialmente as mais conhecidas (Livro da Vida, Caminho de Perfeição, Moradas e Fundações), contém

uma doutrina que abraça toda a vida da alma, desde os primeiros passos até à intimidade com Deus no centro do

Castelo Interior. Suas cartas mostram-na absorvida com

os problemas mais triviais. As que foram preservadas até hoje (quatrocentos e sessenta e oitos cartas), tanto

escrevia ao Rei como a uma noviça descontrolada; o estilo era o mesmo, elas revelam o âmbito de sua

influência pessoal, alguns exemplos de suas

correspondências: Filipe II, D. João de Austria, os duques de Alba, os príncipes de Eboli, o rei D. Sebastião,

o duque de Bragança, o cardeal Quiroga, o bispo Mendoza, Alonso Velásquez, arcebispo de Santiago, frei

Luiz de Granada, S. Francisco de Borja, S. Tomás de Vilanova, S. João de Ávila e S. Pedro de Alcântara.

Ao longo de sua vida Madre Tereza fundou os

conventos de Medina, Valhadolid, Malagón, Durnelo, Toledo, Pastrana, Salamanca e Alba de Tormes. Sua doutrina sobre a união da alma com Deus é bem firmada na trilha da espiritualidade carmelita, que ela tão notavelmente soube enriquecer e transmitir, não apenas a seus irmãos, filhos e filhas espirituais, mas à toda Igreja, à qual serviu fiel e generosamente. Ao morrer sua alegria foi poder afirmar: "Morro como filha da Igreja".

Aos sessenta e sete anos de idade, Madre Tereza falece na cidade Alba de Tormes, Espanha, no dia 4 de

outubro de 1582. Ela foi canonizada em Roma no ano de

1622, pelo Papa Alexandre VII. No Concílio Vaticano II (1962 – 1965) – diz Frei

Efrém de Madre Tereza – “rodou-se uma porta milenária que fechava milênios de preconceitos antifeministas;

ficou assim aberto um porvir azul, sem fronteiras. De

novo surgiu esta mulher. Os ecos das palavras com que Deus lhe falava ao coração soltavam-se de novo e

esclareciam os homens de bondade”. Santa Teresa de Ávila foi a primeira mulher a ser

proclamada Doutora da Igreja, fato que ocorreu no ano

de 1970 no pontificado do Papa Paulo VI.

"Nada te perturbe, nada te espante; tudo passa, só Deus não muda. A paciência tudo alcança. Quem tem a Deus,

nada lhe falta. Só Deus basta!"

Santa Teresa de Ávila

Із місії - у вічність

Якщо знайти на глобусі малесеньку крапочку з назвою «Село Ріпчиці» на Дрогобиччині, за 30 кілометрів на південний схід – ледь більшу крапочку з позначенням міста Стрия, за кількасот кілометрів на північний захід – містечка Грабовця на Холмщині (нині в складі Польщі), на протилежному боці глобуса – величезну країну Бразилію і провести між ними лінії умовного чотирикутника, то між ними цілком укладеться порівняно недовге життя монаха

ЧСВВ, священика-місіонера о.Іринарха (світське ім’я Іван) Маланяка. Нині в його рідних Ріпчицях про нього дуже мало знають навіть у родині і практично нічого не знають ні в Стрию, ні поза ними. Причиною необізнаності краян стала півстолітня комуно-російська окупація Західної України, що викопала і поглиблювала прірву між підмосковськими уярмленими українцями і їхніми єдинокровними

братами у західному вільному світі. Майбутній

священик-місіонер прийшов на світ 30

січня 1909 р. у вже

згаданих Ріпчицях у сім’ї Петра і Анни з

Фещаків Маланяк. Тодішня Європа

невпинно наближалася

до Першої світової війни. Австро-

Угорською імперією, до складу якої належала й

Галичина, від 1848 р. продовжував правити цісар Франц-Йосиф І. Ще жив і

творив Іван Франко, хоча вже був уражений

невиліковною недугою. Створене у Львові в 1868 р. товариство «Просвіта» розрослося своїми численними

сільськими і міськими осередками, читальнями, економічними, культурними, іншими установами і

закладами, справляючи великий вплив на корінне

українське населення краю. Набувала розмаху (продовження на стор. 04)

http://pt.wikipedia.org/wiki/Deus

http://pt.wikipedia.org/wiki/Deus

http://pt.wikipedia.org/wiki/Igreja

http://pt.wikipedia.org/wiki/Alba_de_Tormes

http://pt.wikipedia.org/wiki/4_de_outubro#Falecimentos

http://pt.wikipedia.org/wiki/4_de_outubro#Falecimentos

http://pt.wikipedia.org/wiki/1582#Falecimentos


http://pt.wikipedia.org/wiki/Papa_Alexandre_VII

http://pt.wikipedia.org/wiki/Papa_Paulo_VI


діяльність інших національно-патріотичних товариств – «Сокола», «Січі», «Рідної школи», котрі активно

співдіяли з «Просвітою», бо виросли, кажучи словами

відомого діяча, з її шинелі. У такій суспільно-політичній атмосфері й

формувався допитливий і обдарований ріпчицький хлопець. Але на самому початку батьки мали з ним

серйозний клопіт. Ось його слова: «Я до чотирьох

років був калікою, не ходив. Це завдавало великого болю моїй рідні (я наймолодший в родині). Возили до

різних лікарів, а теж і до клінік у Львові, та без успіху. Аж щойно сусідка – жидівка Тавбе Сукербеґ якимись

домашніми купелями з вівсяної соломи й інших

корінців поставила мене на ноги… На жаль, нацисти зліквідували оту таку щиро віддану українській справі

всю родину». Отож коли настав час іти до школи, Івась уже

був здоровий. Після закінчення сільської школи національно свідомі батьки віддали сина до

Стрийської української гімназії. Одночасно з ним у ній

студіювали старший за нього лише на один місяць Степан Бандера, інші згодом відомі борці за волю

України. Протягом 1920-1926 рр. пліч-о-пліч із ними хлопець опанував повний гімназійний курс і склав

матуру. У вільні від шкільних студій дні він залюбки

мандрував із наплечником за спиною до Скал Довбуша у Бубнищі, на овіяні стрілецькою славою

карпатські вершини Маківку і Ключ, у села Верхнє і Нижнє Синьовидне, Зелем’янку, Гребенів, Лавочне,

купався у прозорих гірських потічках, річках Опорі та Стрию.

З матрикулом гімназії в кишені, керуючись

непереборним потягом до служіння Богові, він вступив до монашого чину отців Василіян (ЧСВВ).

Відбув дворічний новіціат у Крехівському монастирі ЧСВВ і склав перші монаші обіти, дворічні

гуманістичні студії у Лаврівському монастирі ЧСВВ,

дворічні філософські студії у Добромилі, трирічні богословські студії у Кристинополі та Жовкві. Після

складення довічних обітів 26 серпня 1934 р. молодий монах ЧСВВ Іринарх Іван Маланяк отримав священичі

свячення з рук перемишльського єпископа Йосафата

Коциловського. «Кедь му пришла карта нароковац», як

висловився він словами лемківської пісні, 7 грудня 1935 р. священик поїхав у ролі монаха-місіонера «на

Данилову землю» – Холмщину, в невеличке містечко Грабовець на 18 тисяч мешканців, розташоване за 32

кілометри від Холму, 23 кілометри від Замостя. Там

жило найбільше жидів-торговців, 2 тисячі поляків, решта – українці-холмщаки з прізвищами суцільно на

-ук, -юк: Гаврилюк, Романюк, Левонюк, Мартинюк, Дмитрук, Кравчук, Лівчук, Токарчук і т.д. Містечко

розмовляло по-польськи, натомість села – «по-

хахлацьки» і «по-московському», що було сумним вислідом московської окупації і брутального

московщення краю від середини 1870 рр. Цікаво, що невдовзі саме в цьому містечку

отець і монах ЧСВВ Іринарх Іван Маланяк замінив свого відомого попередника, уродженця с.Гірного на

Стрийщині, колишнього січового стрільця, поета і

публіциста, теж отця і монаха ЧСВВ, церковного діяча Андрія (світське ім’я Григорій) Труха. Про нього

молодший душпастир дуже тепло, навіть із пієтетом неодноразово згадує у своїх цікавих спогадах «Один

рік на Даниловій землі», надрукованих у журналі

«Світло» за 1975-1979 рр. Позаяк ця сторінка життя і місійної діяльності вихідця зі Стрийщини фактично

незнана для нинішнього читача, вважаємо за потрібне коротко зупинитися на ній.

Отець Андрій Григорій Трух обійняв

грабовецьку парафію на Холмщині на початку 1930 рр., коли українці стараннями ієрархів УГКЦ, зокрема

митрополита Андрея Шептицького, повернули собі муровану п’ятикупольну церкву Успення Божої

Матері, котру після Першої світової війни поляки

перетворили на костел. Забігаючи наперед, скажемо: після Другої світової війни польська комуністична

влада розібрала цю церкву і з її цегли побудувала шкільний інтернат. Так-от, молодий парох делікатно,

вміло і послідовно відновив греко-католицьке обличчя і дух грабовецького храму, повернув багатьох

«поправославлених» Москвою холмщаків у лоно

УГКЦ, відвідуючи їх із духовною і культурною місією як удома в Грабовці, так і в навколишніх селах аж до

заборони з боку чужої влади, навчив їх десятків українських народних і стрілецьких пісень, відновив

катехизацію дітей тощо. Офіційна Варшава боялася

ширення свідомого українського духу на Холмщині незрівнянно дужче від упливу російського

православія. Тому о.Андрій Григорій Трух, про місійну діяльність якого у Грабовці згадували з великою

пошаною, вимушено покинув парафію і виїхав за океан.

Лише один рік його наступник продовжував

відроджувати унійну роль і вплив УГКЦ серед місцевого українського населення, яке дуже

горнулося до нього і прагнуло повернутися до віри своїх предків. Робити це було нелегко, складно і

навіть небезпечно через усілякі ворожі підступи та

погрози. У 1937 р., уже з певним досвідом місійної практики, о.Іринарх Іван Маланяк виїхав

продовжувати її у далеку й досі екзотичну для нас величезну південноамериканську країну Бразилію.

Перш ніж безпосередньо почати її, священик-монах

пройшов однорічні студії в м.Прудентополі, поблизу якого осіла найчисленніша українська трудова,

переважно сільськогосподарська еміграція. Першою його парафією стало дуже розкидане

поселення Іваї, де він їздив конем до віруючих по 40 миль. Згодом його перевели на посаду вчителя

новиків у м.Прудентополі, знову на священичу посаду

в м.Куритибі, відтак у м.Сан-Паулу. Тут душпастир обслуговував і українців, і латинників. Під час

духовної місії в Куритибі о.Іринарх Іван Маланяк організував молодіжні з’їзди, став співініціатором

створення товариства прихильників української

культури, допомогового комітету для українських емігрантів. А в Сан-Паулу домігся відкриття

української радіопрограми. Натомість сам вів аскетичний спосіб життя, нерідко ночуючи під

церквою просто неба. Багаторічну подвижницьку працю василіянського священика в умовах вологого

спекотного тропічного клімату і повну всіляких,

нерідко небезпечних для життя пригод було гідно пошановано його обранням у 1963 р. делегатом


генеральної капітули – колегії керівних осіб ЧСВВ у Римі.

Однак давня попередня, а також нова

невиліковна недуга швидко підточили здоров’я місіонера. Останні півроку життя о.Іринарх Іван

Маланяк провів у лікарняній палаті при монастирі ЧСВВ у Куритибі в щоденних молитвах за свій Чин і

добрі покликання. У ці важкі місяці він ностальгійно

линув думками в рідне село Ріпчиці на Дрогобиччині, де під комуно-російською окупацією залишалась його

численна родина, мріяв про вільну й незалежну Україну, якої від 1937 р. більше не побачив. Відійшов

у вічність 3 квітня 1978 р. і упокоївся на

василіянському цвинтарі в Іваях. А коли вдома не залишилось найближчих родичів, котрі підтримували

з ним нерегулярний, спорадичний зв’язок, пам’ять про земляка почала покриватись маревом, обростати

легендами. Нехай ці рядки про монаха-місіонера ЧСВВ,

священика Іринарха Івана Маланяка нагадають його

односельчанам, краянам про нього і додадуть їм сили та енергії у розбудові власної держави з такою ж

вірою і самозреченістю, як це робив на духовній ниві він. Такими діячами треба гордитися. Таких діячів

треба шанувати. На прикладі таких діячів треба

виховувати нові покоління українців. Немає забуття тим, хто самозречено служив Богові та Україні,

присвятивши їм своє життя. До них належить і наш подвижник.

Роман ПАСТУХ Газета ''Галицька Зоря''

Бразилія - Віртуальна Недільна Літургія стала реальною

Українська Греко

Католицька Церква Св.

Василія Великого з м. Уніяу да

Віторія, штату

Парана, передає кожної неділі о 9-тій годині (о 15-ій за українським часом) через свій “сайт” Св. Службу Божу. Сайтом заряджує о. Парох Жозафа Фірман з оо. Сотрудниками Діонізієм Залуцький, Рікардом Терновський та Богданом Флейтух. Сьогодні, парохія Уніяу да Віторія начисляє дві тисячі родин українського походження.

Адреса сайту Радіо “Rozmova”: www.radiorozmova.com.br e- mail: [email protected]

Переклад: Володимир Ґалат

Святкування 120-річчя заснування Згромадження сестер служебниць

Непорочної Діви Марії

28 серпня 2012 року в храмі Святого Онуфрія у Львові була відслужена подячна Архиєрейська Божественна Літургія з нагоди 120-річчя від дня заснування Згромадження сестер служебниць НДМ, яку очолив Преосвященний Владика Борис (Ґудзяк), Апостольський екзарх для українців греко-католиків у Франції, Швейцарії та країнах Бенілюксу, у співслужінні з численним духовенством

Під час Літургії дві сестри − Тереза Зузак і Партенія Куць, склали вічні обіти та відбулися облечини с. Магдалини Шульгіної. У своєму пастирському слові Владика Борис звернув увагу вірних на важливість обітів у сучасному споживацькому світі, зокрема підкресливши: «Сестри, які посвятили себе Богові, працюють тихо, без реклами, ідучи там, де найбільша потреба». На урочистість прибула з Рима генеральна настоятелька с. Тереза Слота. У вітальній промові вона зробила історичний екскурс у 1892 рік: «У жужельській парафії залунали святочні дзвони. Нове Згромадження сестер служебниць НДМ вступило на свій історичний шлях під знаком Діви Марії... Сьогодні урочистий дзвін лунав у василіанській церкві Святого Онуфрія, що є особливо символічним для сестер служебниць, адже тут 120 років тому облеклася блаженна Йосафата, засновниця Згромадження». Після Богослужіння Владика Борис посвятив мозаїку у провіційному домі сестер служебниць у Львові, яка була створена з нагоди 120-ліття Згромадження. Сестра Надія Котур, провінційна настоятелька, привітала усіх гостей та розповіла історію створення мозаїки, на якій зображені Пресвята Богородиця, блаженна Йосафата і мучениця Тарсикія.

Повідомили сестри служебниці - Львів, 29.08.2012

Церква Св. Василія Великого - Бразилія

http://www.ugcc.km.ua/dekanat/mhmelnyckyj/145-virtualna-nedilna-liturgija-stala-realnoju.html

http://www.ugcc.km.ua/dekanat/mhmelnyckyj/145-virtualna-nedilna-liturgija-stala-realnoju.html

mailto:[email protected]


Патріарх Філарет увійшов до числа «Людей десятиліття»

30 серпня 2012 р. відбулося відзначення 10-ліття видання журналу «Кореспондент» - одного з найбільш відомих та впливових громадсько-політичних тижневиків України. На запрошення редакції в урочистостях взяв участь Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, якого супроводжував голова Інформаційного управління архієпископ Євстратій.

Щороку «Кореспондент»

оприлюднює рейтинг «Топ-100», в якому

представлено сто найбільш впливових осіб року. Незмінно протягом всіх 10

років Предстоятель Київського Патріархату входить до цього числа. Під час святкування відбулося відзначення «людей десятиліття» - осіб, які на думку «Кореспонденту» найбільше впливали на життя країни протягом останніх років. Серед інших таку нагороду отримав і Святійший Патріарх Філарет - за працю з об'єднання Українського православ'я. Найвпливовішою людиною в Україні за версією журналу "Кореспондент" знову став президент Віктор Янукович, який очолив щорічний рейтинг "ТОП-100" видання. Друге місце, за версією журналу, в рейтингу посів найбагатший український бізнесмен Рінат Ахметов. Третє місце, як і минулого року, в голови Адміністрації президента Сергія Льовочкіна. Четверте місце рейтингу отримав власник МАКО Холдингу, старший син президента України Олександр, що піднявся за рік в рейтингу на 26 позицій. Голова ради директорів Group DF Дмитро Фірташ замикає першу п'ятірку. Прем'єр-міністр України Микола Азаров, за версією журналу, посів 6-те місце. За ним розташувалися віце-прем'єр-міністр, міністр інфраструктури Борис Колесніков і секретар РНБО Андрій Клюєв (7-ме і 8-ме місця відповідно). Лідер партії "Фронт Змін" Арсеній Яценюк здобув дев'яту строчку рейтингу, піднявшись за рік на 10 позицій. Екс-прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко, за версією видання, за рік дещо втратила свій вплив, опустившись на 13-те місце (10-те місце торік). Замикає першу десятку перший віце-прем'єр Валерій Хорошковський, його позиції у рейтингу за рік погіршилася (-1).

Генпрокурор України Віктор Пшонка посів 14-те місце, опустившись за рік на два рядки в рейтингу. Лідер партії "УДАР", чемпіон світу з боксу за версіями WBC і WBO Віталій Кличко за рік піднявся на 25 місць, посівши 16-й рядок рейтингу. Віце-прем'єр, міністр соціальної політики Сергій Тігіпко опустився на 17-те місце (-2), міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Бойко - на 21-ше (-5), голова Нацбанку Сергій Арбузов - на 30-те (-7) , міністр агрополітики та продовольства Микола Присяжнюк - на 36-те (-4), тоді як міністр економічного розвитку і торгівлі Петро Порошенко покращив позиції в рейтингу - 25-те місце (+3). Голова Верховної Ради Володимир Литвин посідає 28-ме місце, дещо втративши свій вплив (-3 місця за рік). Народний депутат Віктор Янукович-молодший "прорвався" відразу на 29-те місце в рейтингу, хоча торік у ТОП-100 найвпливовіших людей України його взагалі не було. На 33-му місці розташувалися голова Федерації футболу України Григорій Суркіс і його брат, президент ФК "Динамо" (Київ), Ігор Суркіс. Лідер Комуністичної партії України Петро Симоненко торік не потрапив до рейтингу, проте, за версією видання, в цьому році перебуває на 38-му місці. Екс-глава МВС Юрій Луценко, етапований 31 серпня у Менському колонію (Чернігівська обл.), також не потрапляв торік у рейтинг видання, проте, на думку авторів, тепер здобуває 41-ше місце. Серед відомих бізнесменів свої позицій в рейтингу поліпшив основний акціонер міжнародної інвестиційно-консалтингової групи EastOne Віктор Пінчук - 11-те місце (+3), співвласник фінансово-промислової групи "Приват" Ігор Коломойський - 12-те (+1), основний акціонер фінансово-промислової групи "Смарт-холдинг" Вадим Новинський - 15-те (+35), президент і співвласник групи DCH Олександр Ярославський - 18-те (+4), почесний президент компанії "Кернел Груп" Андрій Веревський - 34-те (+2), співвласник агрохолдингу "Мрія" Іван Гута - 39-те (+10), генеральний директор агрокомпанії "Нібулон" Олексій Вадатурський - 46-те (+1), співвласниця мережі гіпермаркетів "Епіцентр", секретар Київради Галина Герега - 50-те (+2), власник Fozzy Group Володимир Костельман - 55-те (+16), співвласник компанії Nemiroff Яків Грибов - 58-ме (+11), власник компанії Milkiland Анатолій Юркевич - 96-те (+2). Водночас голова наглядової ради "ПриватБанку", співвласник групи "Приват" Геннадій Боголюбов опустився за рік на 19-те


місце в рейтингу (-1), співвласник компанії Ukrlandfarming Олег Бахматюк - на 37-ме (-8), співвласник фінансово-промислової групи "Фінанси та Кредит" Костянтин Жеваго - на 40-ве (-5), співвласник компанії "Мотор Січ" - на 44-те (-6), співвласник компанії "Комплекс Агромарс" Євген Сігал - на 53-є (-16), власник корпорації "УкрАвто" Таріел Васадзе - на 71-ше (-13).

Інформація: Прес-центр Київської Патріархії/Cайту NEWSru.ua

Повний список ”ТОП-100 впливових людей України”: http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/1389604-top-100-vidannya-korrespondent-povnij-spisok-najvplivovishih-lyudej-ukrayini

Papa e Patriarca saúdam participantes do Simpósio Ecumênico

Por Ervino Martinuz, 06.09.2012 - (RV/SIR) – “ecclesia.com”

Teve início dia 05 de setembro, em Bose, no

Piemonte – Itália – a 20ª edição do Simpósio Ecumênico Internacional de Espiritualidade Ortodoxa, promovido

pelo Mosteiro de Bose. Essa edição tem como tema “Homem, guardião da criação”. Num telegrama, assinado

pelo Secretário de Estado, Cardeal Tarcisio Bertone, o

Papa “faz votos de que o fraterno encontro favoreça a consciência recíproca e a partilha da fé, inspirando e

renovando o compromisso comum na tutela da criação, dom de Deus”.

O Patriarca

Ecumênico de Constantinopla,

Bartolomeu I, também enviou

uma mensagem

destacando que “os líderes

religiosos e teólogos de todo

o mundo reconhecem hoje

que a crise

ecológica é muito mais do que uma

simples questão de proteção ambiental. Na medida em que é induzida

pela ação humana é um problema de caráter

profundamente moral e espiritual. Prosseguir no atual caminho de destruição ecológica não é simplesmente

uma loucura, mas um suicídio, na medida em que põe em perigo a diversidade da própria Terra onde vivemos.

É por isso que temos repetidamente descrito o fenômeno como um pecado contra Deus e a criação” – ressalta o

Patriarca. Segundo Bartolomeu I, os fiéis devem

aprender a enfrentar a urgência dessa questão. “Devemos compreender a necessidade de uma mudança

profunda em nossos corações e discernir a conexão entre compromisso espiritual e prática moral ecológica.

As comunidades religiosas são capazes de acolher uma

visão do mundo como criação de Deus e são bem preparadas para reconhecer como a criação é um dom

de comunhão divina” – conclui o Patriarca.

Світовий Конґрес Українців

7 вересня 2012 р.

КОНФЕРЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ МОЛОДЕЧИХ

ОРГАНІЗАЦІЙ СКУ ПРОВЕЛА ФОРУМ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ

ДІАСПОРИ “ЛЬВІВ-2012”

З 26 серпня по 1 вересня 2012 р. у Львові за

участю 40 молодіжних лідерів з 19 країн світу пройшов Форум української молоді діаспори “Львів -

2012”, який організувала Конференція українських молодечих організацій Світового Конґресу Українців

(СКУ) у співпраці з українськими молодіжними

органiзаціями “Молодий народний рух”, “Молодіжний націоналістичний конґрес”, “Батькiвщина молода” та з

Львівською обласною і міською радами. Захід проводився за сприяння СКУ та Благодійного фонду

Богдана Гаврилишина.

Урочисте відкриття форуму і конференції

“Сильна молодь діаспори – сильна Україна”, що проходила в його рамках, відбулось у сесійній залі

Львівської обласної ради за участю голови

Конференції українських молодечих організацій СКУ Мирослава Гочака, першого заступника президента

СКУ та голови Европейського Конґресу Українців (ЕКУ) Ярослави Хортяні, генерального секретаря СКУ

Стефана Романіва, професора Богдана Гаврилишина,

голови Львівської обласної ради Олега Панькевича, заступника керівника Центрального виборчого штабу

Об’єднаної опозиції “Батьківщина” Михайла Лівінського, молодіжних лідерів діаспори,

представників українських молодіжних організацій, а також депутатів Львівської обласної та міської рад.

Учасники форуму обговорили низку важливих

питань, що зокрема стосуються розвитку молодіжних структур, реалізації спільних проектів, культурної та

просвітницької праці, шляхів покращення зв’язків між молоддю діаспори і України та співпраці з

міжнародними фондами. Делегати констатували

відсутність цього року підтримки з боку Української держави для розвитку відносин з українською

молоддю діаспори та постановили домагатися від владних структур розробки та впровадження в життя

комплексної програми “Молодь діаспори” і інтернет-порталу української молоді.

Разом з тим молодь діаспори та України

засудила дії нинішніх владних структур, пов’язані з (продовження на стор. 08)

Patriarca Ecumênico de Constantinopla,

Bartolomeu I e o Papa Bento XVI

Спільне фото учасників форуму біля пам’ятника І. Франку


мовним питанням та згортанням демократичних та євроінтеграційних процесів, а також привернула увагу

до тиску на українські громадські організації в Росії.

Рівнож учасники форуму заявили про своє обурення політичними репресіями в Україні та закликали

звільнити з-під арешту лідерів опозиції Юлію Тимошенко і Юрія Луценка та забезпечити їм

повноцінну участь у політичному житті країни та в

парламентських виборах 28 жовтня 2012 р. Одним із рішень форуму стало підтримати ініціативу щодо

створення місії міжнародних спостерігачів “Молодь діаспори за чесні вибори в Україні”. Наразі

формується делегація спостерігачів кількістю

щонайменше 200 осіб. Протягом форуму молодь мала можливість

поспілкуватися з першим заступником президента СКУ, головою EКУ Ярославoю Хортяні, генеральним

секретарем СКУ Стефаном Романівим, з депутатами Львівської обласної та міської рад, представниками

Львівської обласної державної адміністрації та

провідниками молодіжних громадських організацій. Було обговорено можливості та формат співпраці

молоді з державними та громадськими інституціями, а також напрацьовано ряд проектів, які планується

реалізувати у 2013 р. Також у ці дні відбулися зустрічі

з народним депутатом України від Всеукраїнського об’єднання “Батьківщина” Степаном Курпілем,

лідером Всеукраїнського об’єднання “Свобода” Олегом Тягнибоком та з видатними спортсменами Львівщини.

Разом з цим молоді українці поклали квіти до пам’ятника відомого українського поета Івана Франка

та з нагоди 156-річчя з дня його народження

розгорнули найбільший прапор України розміром 40 на 60 метрів.

Окрім офіційних заходів, учасники форуму мали і духовно-культурну програму, у тому числі й екскурсії

по Львову, до Шевченківського гаю та до музею

видатної української співачки з діаспори Квітки Цісик. Завершився форум концертом за участю мистецьких

гуртів з діаспори та України. СКУ є міжнародною координаційною

надбудовою українських громад у діаспорі, що

представляє інтереси понад 20 мільйонів українців. СКУ об’єднує в своєму складі українські організації із

32 країн та підтримує зв’язки з українцями ще 15 країн. Заснований у 1967 р. як неприбуткова

організація, у 2003 р. СКУ був визнаний як неурядова організація зі спеціальним консультативним статусом

Економічною та соціальною радою Організації

Об’єднаних Націй.

СВІТОВИЙ КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ ПРОВІВ СВОЇ РІЧНІ ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ У ГРЕЦІЇ

17 вересня 2012 р. 7-9 вересня 2012 р. у м. Анависсос у Греції

пройшли Річні загальні збори Світового Конґресу

Українців (СКУ). Збори розпочалися з церемонії вшанування

пам’яті великого українського поета Тараса Шевченка біля встановленого на його честь пам’ятника на

території мерії м. Зографу, Аттика. Разом з

делегатами та гостями зборів у цьому заході взяли участь мер м. Зографу Константінос Калліріс, його

попередник Іоанніс Казакос, посол України в Греції Володимир Шкуров та представники місцевої

української громади. Урочистий захід розпочався із

молебеня, який провели Митрополит Української Православної Церкви Київського Патріархату Адріан

Старина, український священик Грецької Православної Церкви о. Михайло Юріна та

український православний священик о. Василь Лило.

Затим присутні поклали до підніжжя пам’ятника квіти та заслухали промови президента СКУ Евгена Чолія,

Константіноса Калліріса і Володимира Шкурова, які наголосили на ролі творчої спадщини Тараса

Шевченка. Відтак прозвучали мистецькі виступи,

після яких президент СКУ посадив як символ України на грецькій землі вербове дерево.

Учасники Річних загальних зборів СКУ біля пам’ятника Т. Шевченку

Під час робочої частини зборів з вітальним

словом виступив голова Української всесвітньої координаційної ради Михайло Ратушний та було

зачитано привітання від міського голови Тернополя Сергія Надала та від директора Міжнародного

інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Ірини Ключковської.

Загальний звіт про діяльність СКУ виголосив

його президент Евген Чолій. Він зосередив увагу на основних напрямках діяльності СКУ, що стосуються

демократизації, українізації та євроінтеграції України, а також консолідації української діаспори та захисту її

прав і інтересів.

Разом з цим свої звіти представили члени Екзекутивного комітету та голови рад і комісій СКУ,

представники українських крайових центральних репрезентацій, світових надбудов і крайових

організацій СКУ. Важливі питання щодо майбутньої діяльності

СКУ делегати обговорили під час 4-ьох круглих

столів: “Міжнародна акція СКУ до 80-ої річниці Голодомору 1932-33 рр.”, “Відзначення 200-

ліття з дня народження Т. Шевченка”, “Місія міжнародних спостерігачів від СКУ на жовтневих

парламентських виборах 2012 р. в Україні” та

“Стратегія розвитку останньої хвилі еміграції”. Учасником цих столів разом з українцями діаспори

став український історик Володимир Тиліщак. У рамках зборів до складу СКУ було прийнято

Координаційну Раду Українських Товариств та

Об’єднань з Боснії й Герцеговини як українську крайову центральну репрезентацію та Конґрес

українців Латвії як українську крайову організацію. Рівнож відбулось урочисте відзначення 45-ліття

діяльності СКУ, на якому було зачитано вітальний


лист від міністра освіти, релігії, культури і спорту Греції Константіноса Арванітопулоса та прозвучала

святкова доповідь президента СКУ Евгена Чолія.

Перебуваючи в Греції, делегати мали нагоду ознайомитись з виставкою картин художниці

українського походження Оксани Чаус і двох грецьких майстрів. Вони також побували на Службі Божій у

Греко-католицькій церкві св. Трійці у Афінах, де

президент СКУ мав виступ перед українською громадою та зустріч з парохом о. Любомиром Дацівим

та Мартою Аттікос, директором суботньої школи і Афінсько-української факультативної школи. Окрім

цього, Евген Чолій обговорив особливості життя

української громади з головою Товариствa української діаспори в Греції “Українсько-грецька думка” Галиною

Маслюк та директором Української недільної школи Оксаною Наконечною.

По завершенню зборів президент СКУ мав офіційну зустріч з заступником міністра закордонних

справ Греції Константіносом Тсіарасом, якого

закликав відгукуватись на потреби української громади та інформувати громадянське суспільство в

Україні про реальні переваги членства в Європейському Союзі.

Після Річних загальних зборів СКУ розпочалася

конференція “Демократизація та інтеграція в європейське суспільство як важливі чинники

утвердження незалежної Української держави”. Вона стала основною подією V Форуму української діаспори

в Греції, який під патронатом СКУ організувала складова організація СКУ Товариство української

діаспори в Греції “Українсько-грецька думка”.

СКУ є міжнародною координаційною надбудовою українських громад у діаспорі, що

представляє інтереси понад 20 мільйонів українців. СКУ об’єднує в своєму складі українські організації із

33 країн та підтримує зв’язки з українцями ще 14

країн. Заснований у 1967 р. як неприбуткова організація, у 2003 р. СКУ був визнаний як неурядова

організація зі спеціальним консультативним статусом Економічною та соціальною радою Організації

Об’єднаних Націй.

У школі Є. Коновальця – свято знань

Сонцем, усмішками, радістю, морем квітів у

руках першокласників, учнів шкіл і студентів вузів зустріла 1 вересня – початок нового навчального

року Україна.

За дорученням Центрального проводу ОУН(д) і його голови – Павла Дорожинського поздоровити

колектив середньої школи №263, що носить ім’я засновника ОУН полковника Євгена Коновальця

прибув член Центрального проводу ОУН(д) проф.

Валерій Бублик. У своєму виступі на урочистій лінійці,

присвяченій першому дзвінку, проф. В. Бублик побажав першокласникам, всім учням, вчителям,

дирекції успіхів, щастя і здоров’я.

Тим, хто на протязі навчального року опановуватиме знання в школі слід брати приклад з

великого патріота і борця за волю України –

полковника Євгена Коновальця, а також з його соратників і побратимів – Андрія Мельника, Роман

Сушка О. Ольжича, Олени Теліги, Миколи

Сціборського, Омеляна Сеника (Грибівського), генерала Миколи Капустянського, - наголосив

виступаючий. Бібліотеці школи проф. В. Бублик передав

збірник «Полковник Роман Сушко» з посвятою від

журналу «Самостійна Україна», а також журнал «Країна» зі статтею про Олега Кандибу Ольжича.

Директор школи О. Слива з вдячністю прийняв подарунок, передав найщиріші вітання ОУН(д) і

другові Павлу Дорожинському. Прес – служба ОУН(д)

ОБ’ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ

НАЦІОНАЛІСТІВ (державників)

+ З великим болем і сумом сповіщаємо все наше

членство та українську громадськість, що на 69 році

життя в четвер 20 вересня 2012 року в м. Оттава (Канада), відійшов у вічність

Славної пам’яті Олег Кандиба Народився 30 липня 1944 року в місті Прага Чехія,

син славетного Олега Кандиби – Ольжича, закатованого гестапо в концентраційному таборі

Саксенгаузен. Покійний Олег Кандиба разом з матір’ю

Катериною (Калиною) з дому Білецьких виїхав з Праги перед приходом Червоної Армії і опинився в

Західній Німеччині. В 1949 році Олег з матір’ю емігрував до Канади, спершу до міста Вінніпег, відтак

до Торонта. Згодом Олег переїхав на постійне

проживання до міста Оттава (столиці Канади). Після закінчення студій він працював як інженер технолог в

одному з Канадських підприємств. Брав активну участь в Організації Пласт, в якій

був діяльним виховником молоді та як комендант пластових таборів. В 1971 році з групою пластунів в

тому числі з Павлом Дорожинським він був учасником

Ювілейної Міжнародної Пластової зустрічі в Австралії. Після утворення Об’єднання Українських

Націоналістів (державників) Олег Кандиба відразу прилучився до Організації в якій був обраний

заступником голови Центрального проводу ОУН(д).

Водночас був головою ОУН(д) на Канаду. Часто відвідував Україну і постійно цікавився

всіма процесами, які проходили в Україні. Коли українська громадськість за кордоном і в Україні, в

тому числі і наша організація, відзначували 100-річчя

з дня народження Олега Кандиби – Ольжича, до Києва з Канади прибув його син Олег Кандиба. В

колишньому будинку Української Центральної Ради ОУН(д) влаштувала вечір присвячений цьому ювілею,

якому з головною доповіддю виступав Олег Кандиба. В той сам час, як і раніше, він з членами нашої

організації відвідав Житомир, місто народження його

батька Олега Кандиби – Ольжича. В Житомирі виступав в університеті імені Франка з доповіддю,

відвідував середню школу в Пущі Водиці (Київ), якій присвоєно ім’я його батька Ольжича. А також

виступав і давав інетрв’ю по телебаченню, радіо і

пресі.


Відійшов від нас наш близький друг, справжній патріот, який постійно жив Україною. Втрата дуже

велика як для родини так для нашої організації як і

для всієї української спільноти. Нехай буде йому вічна пам'ять!

Об’єднання Українських Націоналістів (державників) Молодіжне Крило ОУН(д)

Українське Жіноче Об’єднання імені Ольги Басараб та Олени Теліги

Українська Стрілецька Громада в Україні Фундація імені Євгена Коновальця та Андрія

Мельника

Українська Всесвітня Координаційна Рада - “УВКР” -

287/12р-2, 12 вересня 2012

Обіжний лист 17 Секретаріат

Шановні Пані та Панове! З нагоди Дня Незалежності Українська

Всесвітня Координаційна Рада 30-31 серпня 2012 року

в м. Києві провела науково-практичну конференцію «Проголошення української Незалежності - роль та

місце української діаспори». Конференцію відкрив Голова УВКР Михайло

Ратушний, який привітав присутніх з Днем Незалежності України. У заході взяли участь

представники владних структур, зокрема Володимир

Яценківський, директор Департаменту зв’язків із закордонним українством та культурно-гуманітарного

співробітництва Міністерства закордонних справ України, Юрій Кононенко, головний спеціаліст відділу

нормативного забезпечення та організаційної роботи

юридичного забезпечення Міністерства освіти та науки, молоді та спорту України, Людмила Іванова,

директор Міжнародної української школи. Заступник директора департаменту у справах релігій та

національностей – начальник відділу експертно-

аналітичної роботи та зв’язків із релігійними організаціями Міністерства культури України, Михайло

Будюк зачитав привітання учасникам конференції від Міністра культури України Михайла Кулиняка.

У конференції взяли участь заступники Голови УВКР Стефан Романів (західна діаспора), Тарас Дудко

(східна діаспора) та Ольга Кобець (Україна), члени

Президії УВКР, зокрема, Леонід Ткачук, голова Спілки українців Придністров’я, Олександр Зарічний, голова

Української громади Азербайджану ім.Т.Г.Шевченка, Валентина Логвин, керівник «Громадського

об'єднання «Центр української культури «Січ» з

Білорусії, Валентин Пилипчук, представник ОУР Михайло Парипса, голова Республіканського

громадського об’єднання Асоціації “Українці Казахстану та інші. Були присутні також представники

громадських організацій та преса. На засіданні було обговорено ряд важливих

питань, зокрема, співпраця України з діаспорою,

можливість дати новий поштовх для розвитку українських громадських об’єднань за кордоном,

шляхи вироблення нових пропозицій до органів

влади з метою поліпшення співпраці із закордонним українством.

У березні 2013 року виповнюється 20 років з

часу заснування УВКР, тож учасники конференції вирішили звернутися до світового українства та

Верховної Ради України з пропозицією відзначити цю подію як на державному рівні, так і в українських

громадах за кордоном.

Обговорені також інші питання громадського життя закордонних українців. Зокрема, гостру

дискусію викликали підсумки вступної кампанії закордонних українців до вищих навчальних закладів

України. Як виявилося, існують значні відмінності і

суперечності у трактуванні Закону про статус закордонного українця та визначеного ним принципу

квотування для дітей закордонних українців. Саме це спричинило той факт, що з одного боку, квоти

виявилися незаповненими, а з другого – батьки і діти ображені несправедливим оцінюванням.

Загалом питання освіти, як завжди, хвилювало

всіх представників українських громадських організацій закордоном. Тому з особливою увагою

була вислухана і обговорена доповідь Ірини Ключковської, директора Міжнародного інституту

освіти, культури та зв’язків із діаспорою

Національного університету «Львівська політехніка». Вона внесла важливі пропозиції, як до плану заходів

УВКР на 2013 рік, так і до ухвал. Про становище української мови в Криму доповідав письменник,

Петро Вольвач. Не менш принципово поставилися учасники

конференції й до обговорення становища українців у

Росії й тих утисків, яких зазнає організована громада з боку російської влади. Прийнята відповідна ухвала.

Ще одну гостру дискусію спричинило мовне питання, основним доповідачем з якого був член Президії

УВКР, народний депутат України Павло Мовчан. УВКР

прийняло відповідну заяву, однак одіозний «Закон про засади мовної політики» нібито нині

доопрацьовується мовною комісією, тому це питання перебуває під контролем УВКР.

З початком виборчої кампанії до Верховної

Ради України загострилося питання дотримання конституційного права закордонних громадян України

обирати і бути обраними. Уже вдруге УВКР запрошує на свої заходи

представників Центральної виборчої комісії, однак і цього разу ніхто від ЦВК не з’явився. І це зрозуміло,

адже виявилося що Закон про вибори у нас як дишло:

одні громадяни, які живуть і працюють за кордоном, зокрема А.Шевченко, мають право обирати і бути

обраним, а мільйони інших – ні. Надсилаємо у додатку Ухвали, прийняті

учасниками конференції.

З повагою

Заступник Голови Української Всесвітньої Координаційної Ради, Голова Секретаріату

Ольга Кобець


У «Львівській політехніці» презентували фільм «Українці Канади:

історія успіху»

5 вересня у Міжнародному інституті освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» репрезентували авторський фільм «Українці Канади: історія успіху».

Документальне відео, автором сценарію і

продюсером якого виступив

колишній Надзвичайний і

повноважних посол України в Канаді Ігор

Осташ, створене з нагоди 120-річчя української еміграції в Канаду. В основу 30-хилинного фільму режисер Юрій Стадниченко поклав відтворення подорожі історичним поїздом українських поселенців від Галіфакса до Едмонтона через Оттаву, Торонто, Вінніпег, Саскатун. Разом із екс-послом історичним потягом українських піонерів 5 тис. кілометрів просторами Канади проїхала співачка Ніна Матвієнко та інші представники української інтелігенції, які узяли участь у відкритті пам’ятника Тарасу Шевченкові роботи скульптора Лео Молодожанина у столиці Канади Оттаві. На львівську презентацію фільму «Українці Канади: історія успіху», що відбувалася у головному корпусі НУ «Львівська політехніка» Ігор Осташ прибув із дружиною – фаховим етнологом та відомою романісткою Мариною Гримич. У авдиторії, яка складалася упереваж із першокурсників гостей вітали Почесний консул Канади у Львові Оксана Винницька та очільниця Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Ірина Ключковська. Ключковська назвала виступ Ігоря Осташа «лекцією щастя», оскільки головний її месидж був про країну рівних можливостей, одну із найкращих для життя, де людина будь-якого походження може досягнути успіху та визнання. Серед таких осіб Ігор Осташ назвав, до прикладу, не тільки вправних спортсменів чи творця перших комп’ютерів Apple Cтівена Возняка, а й таких державних діячів, як Роман Гнатишин, Павло Юзек, Роман Романів. Навесні МІОК НУ «Львівська політехніка», який провадить системну роботу щодо ознайомлення українців із життям громад земляків поза межами України, організував зустріч із ще одним відомим канадським українцем Богданом Гаврилишиним. «Історія

їхнього успіху є феноменальною, вони спромоглися створити себе і змінити світ», – наголошує Ігор Осташ. Осташ зізнався, що найбільше на посаді посла йому дошкуляли запитання про те, як можна виїхати з України. «Я зрозумів, що це велика біда для України, коли понад 80 відсотків її молодих мешканців не бачать перспективи у власній державі. Я весь час намагався вивчати канадський досвід, бо це унікальна і одна із кращих у світі країн, до якої було кілька хвиль еміграції з України. Це велична історія людей, які приїжджали за океан у пошуках кращої долі. Вони перші роки зимували в землянках, потім засновували поселення, виводили морозостійкі сорти пшениці, здобували освіту в найкращих університетах та високі урядові посади. Багато із них стали знаковими фігурами в канадському суспільстві, тому що це було суспільство для людей, де поважали і захищали їхні права Тому в мене є мета – зробити з України українську Канаду. І я щасливий з того, що і в самій Канаді, де зараз мешкає близько півтора мільйона українців дедалі більше людей вважають престижним признаватися до свого українського походження, деякі навіть міняють прізвища на прабатьківські. Загалом, за даними Світового конгресу українців, світова діаспора налічує 20 млн осіб», – каже автор фільму.

Міжнародний Інститут Освіти, Культури та

Зв’язків з Діаспорою, 06 вересня 2012

Гендерний моніторинг виборів: підраховано представництво жінок і чоловіків в перших десятка списків

зареєстрованих ЦВК партій

Гендерний моніторинг виборів: підраховано представництво жінок і чоловіків в перших десятка списків зареєстрованих ЦВК партій.

Мережа громадського

контролю за гендерною

рівністю на парламентських

виборах – 2012 підрахувала,

скільки жінок представлено в перших десятках

списків кандидатів партій, які зареєстровано Центральною виборчою комісією. Лідерами жіночого представництва стали політична партія «УДАР», Радикальна Партія Олега Ляшка й політична партія "Народно- (продовження на стор. 12)


трудовий союз України", які представили в першій десятці по 40 відсотків жінок. По 30 відсотків представили Соціалістична партія України та політична партія Всеукраїнське об’єднання "Громада". Жодної жінки не представлено в перших десятках списків політична партія Всеукраїнське об’єднання "Батьківщина", політична партія Всеукраїнське об’єднання "Свобода", Партія Пенсіонерів України. Більшість із 22 зареєстрованих політичних партій демострують присутність жінок в перших десятках на рівні 10-20 відсотків. Детальну інформацію дивісться: www.vybory2012.wcu-network.org.ua/partycan

Відео - Шанси жінок-кандидатів у депутати на виборах 2012: http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedd

ed&v=5zO2GqZlHkc “network.org”

СКУ проголошує об'єднанну місію i закликає спостерігачів на вибори

21 вересня 2012 р., Торонто, Канада - Світовий Конґрес Українців (СКУ) з приємністю повідомляє, що Канадсько-Українська Фундація/Конґрес Українців Канади та Український Конґресовий Комітет Америки (УККА) об'єднають їхні міжнародні спостерігацькі виборчі місії на парламентські вибори в Україні 28 жовтня 2012 р. під егідою СКУ. СКУ попередньо призначив Тамару Олексій, президента УККА та Павла Ґрода, президента КУК як співголів місії, і з приємністю повідомляє, що посол Канади в Україні - Дерек Фрейзер - буде служити в якості головного спостерігача. Місія включатиме в себе довгострокові зусилля місії спостерігачів КУФ/КУК. "Світовий Конґрес Українців радий включити прекрасну роботу, пророблену до сьогоднішнього дня КУФ/КУК і пишається тим, що посол Дерек Фрейзер буде служити в якості головного спостерігача", -заявив президент СКУ Евген Чолій. "Я маю величезну довіру до місії спостерігачів, очолюваної Тамарою Олексій і Павлом Ґродом, які в минулому провели багато дієвих місій". "Місія КУФ/КУК була однією з перших міжнародних місій спостерігачів за виборами в Україні", - сказав голова КУФ Богдан Онищук,королівський радник. Ми склали двa важливі звіти і встановили міцні зв'язки з іншими місіями, посольствами та політичними партіями. Я радий, що ми можемо підвищити ефективність нашої нинішньої місії, приєднавшись до місії СКУ разом з нашими американськими колегами".

"Спостерігачі з усіх куточків світу, в тому числі з Дубаю, Іспанії, Канади, США, Росії та Австралії, взяли на себе зобов'язання приєднатися до місії СКУ, включно з багатьма парламентаріями і сенаторами з різних країн ", - заявив Павло Ґрод. "Оскільки кожна з наших організацій має величезний досвід і авторитет у моніторингу виборів в Україні, - це природна еволюція, що дозволить максимізувати ефективність нашої роботи". В якості міжнародних спостерігачів на виборах нашою найважливішою роллю повиннa бути об'єктивність і професійність ", - сказала Тамара Олексій. "Всі наші спостерігачі підписали суворий Кодекс поведінки, створений за зразком кодексу Організації з безпеки і співробітництва в Європі. Місія не допускається до участі в політичному процесі, але тільки для спостереження і повідомлення про те, чи передвиборчі та виборчі процеси відповідають законам України та міжнародним нормам. В остаточному підсумку ми хочемо переконатися, що воля українського народу почута і врахована". СКУ та всі його складові організації закликають людей по всьому світі, щоб зареєструватися в якості спостерігачів на виборах. Ми також потребуємо вашої фінансової підтримки для забезпечення ефективності роботи нашої місії. Ви можете зробити пожертву або зареєструйтесь, щоб спостерігати за виборами в Україні або на будь-яких зареєстрованих виборчих дільницях поза межами України, відвідавши www.ukrainianworldcongress.org СКУ є міжнародним координаційним органом для українських громад у діаспорі, який представляє інтереси більше 20 мільйонів українців. СКУ має членські організації у 32 країнах та зв'язки з українцями у 14 додаткових країнах. Заснований в 1967 році як неприбуткова корпорація, у 2003 році СКУ був визнаний Економічною та Соціальною Радою Організації Об'єднаних Націй як неурядова організація (НУО) із спеціальним консультативним статусом.

Звернення до українців з нагоди виборів до Верховної Ради

Шановні співвітчизники! Настає момент істини. Або ви врятуєте свої близьких і себе самих, або вже через декілька місяців до України почнуть масово присилати в домовинах ваших дітей з армії Євразійського союзу. Сатанинська правляча коаліція «комуністів» і олігархів-капіталістів уже розробила і узгодила в Москві закон про створення спільної з Росією армії.

Звернення до українців з нагоди виборів до Верховної Ради Дорогі співвітчизники! Наближаються вибори до Верховної Ради. Не

http://www.ukrainianworldcongress.org/


наступіть, будь ласка, ще раз на одні і ті ж граблі! Другого терміну «непорушного блоку «комуністів» і олігархів–капіталістів» Україна вже не переживе. Ніде більше у світі такого не було, щоб правлячу коаліцію в парламенті утворили олігархи-капіталісти і комуністи. За всіма суспільними законами комуністи повинні не на життя, а на смерть боротися з великим капіталом. А вони з ним створили правлячу коаліцію. Не вірте жодному їхньому слову. Цей протиприродний союз Жовтого диявола (капіталу) і Червоного диявола сатаніста Сталіна, освячений сатанинською церквою, яка називає себе Українською православною церквою Московського патріархату. Саме представники цього диявольського троїстого союзу виходять на демонстрації з іконами в одній руці і портретами сатаніста Сталіна в іншій. Дорогі співвітчизники! Пам’ятайте, що нині нависла смертельна небезпека над вашими дітьми і онуками, батьками, братами і коханими. Всі ті люди, всі ті партії і організації, які ратують за будь-які форми союзу з Росією, панування російської мови і ідеології є прямим, безпосередніми і смертельними ворогами ваших близьких і вас самих. Росія імперія, а отже приречена завжди воювати. В цей час, коли ви читаєте ці рядки на Північному Кавказі Росії йде широкомасштабна війна. З 900-тисячної російської армії понад 350 тисяч солдатів і офіцерів зосереджено на Північному Кавказі. Але вони несуть великі втрати і не є боєздатними. Після розпаду Радянського Союзу лише останні 20 років за імперські інтереси Кремля не загинув жоден український громадянин. В цей же час загинули десятки тисяч російських хлопців. Зайдіть на сайти районних адміністрацій Росії різних областей і ви знайдете там, що кожного дня з Північного Кавказу в різні райони приходять домовини вбитих російських солдат. Я звертаюся до українських матерів будь-якої етнічної належності. Пам’ятайте, що ваші сини, онуки, чоловіки, брати залишилися живими тільки тому, що Україна незалежна держава. Завданням російського імперіалізму і його агентів в Україні є відправити ваших близьких на війну, яку Росія без українських солдат однозначно програє. В цьому році з Північного Кавказу по всій Росії розвезли тисячі домовин. Якщо ви не хочете, щоб і до ваших домівок постукало горе, не голосуйте на виборах за тих, хто прямо чи приховано виступає за союз з Росією. Незалежно від того хто ці люди за національністю. Всі ці обв’язані георгіївськими стрічками люди, символ російського імперіалізму, є смертельними ворогами ваших дітей і онуків. Вашими смертельними ворогами. Вам приносять продуктові пайки, роздають гроші, будують якісь об’єкти «під вибори». Беріть їх, все одно всі ці гроші вкрадені у вас. Але не голосуйте за цих людей. Інакше ви своїми голосами відправити своїх синів і онуків на бійню до Північного Кавказу. Як геополітик я знаю, що війна там іде по всьому регіону. Ні Росія, ні «наша» влада нічого про неї не пишуть. І не даремно, вони хочуть черговий раз обдурити вас, забравши у вас найдорожче. Хіба можна за пакет китайської гречки продати свого сина чи онука? Гаслом всіх тих, які люблять Росію в Україні має бути: любіть Росію в Росії, а Україну в Україні. Якщо комусь не подобаються Україна, українська нація, українська мова, українська культура їдьте в Росію, там їх немає. І не треба боротися в Україні за

те, чого в Росії «навалом». Не треба відсиджуватися в Україні і так страшенно тут страждати, коли в Росії нікому воювати на Північному Кавказі. Формуйте зі своїх дітей і онуків роти і батальйони і відправляйте їх на війну. Але не займайте наших українських хлопців. Всім уже набридли балачки про те, як ви любите Росію. Їдьте туди і доводьте цю любов не на словах, а на ділі. Шановні співвітчизники! Настає момент істини. Або ви врятуєте свої близьких і себе самих, або вже через декілька місяців до України почнуть масово присилати в домовинах ваших дітей з армії Євразійського союзу. Сатанинська правляча коаліція «комуністів» і олігархів-капіталістів уже розробила і узгодила в Москві закон про створення спільної з Росією армії. Реально введена друга державна російська мова, церква Московського патріархату, митний союз, спільні військові свята і таке інше вже є – і це все реальні кроки ворогів ваших дітей, спрямовані на їх загибель. Росіяни масово відмовляються служити в армії, тікаючи за кордон або ж даючи хабара у 10 тисяч доларів. Завданням «комуністів-капіталістів» є замінити їх вашими синами. Пам’ятайте про це. Саме від вашого вибору залежить чи створять сатаністи-сталіністи у Верховній Раді більшість, чи ні. Чи зможуть вона провести закони, які пошлють ваших дітей на загибель. Вкидаючи бюлетень до скриньки пильнуйте, щоб за відміченим вами прізвищем чи партією не почала проступати кров ваших близьких. Свою особисту місію професійного геополітика і футуролога вбачаю в просвітництві. Тому намагаюся в доступній кожній адекватній людині формі донести ті знання, якими володію внаслідок власної професійної діяльності. Не вірте тим людям, які кажуть, що на Північному Кавказі воюють лише контрактники. Воювати в цьому районі ніхто не хоче. Тому й відправляють на смерть вісімнадцятирічних російських хлопців, не зважаючи ні на які блюзнірські заборони. Заходьте на сайти районних адміністрацій областей Росії і ви там побачите репортажі про регулярні похорони солдатів строкової служби, привезених на батьківщину в цинкових домовинах з Кавказу.

Петро Масляк, віце-президент Академії наук вищої школи України,

академік, професор Київського національного університету ім. Т. Шевченка, доктор географічних наук (економічна та

соціальна географія)

ОБ’ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ

НАЦІОНАЛІСТІВ (державників)

Звернення Центрального проводу Міжнародної громадської організації «Об’єднання

Українських Націоналістів (державників) до членства і

прихильників організації, всіх патріотів України

Об’єднання Українських Націоналістів (державників), яке має свої відділення у всіх регіонах

України і у 21 країнах світу завжди закликало


національно-патріотичні та демократичні сили України до консолідації і об’єднання зусиль для

усунення від влади антиукраїнських антидержавних

сил. 22 січня 2012 року ми звернулися до націоналістичних і національно-демократичних партій

із закликом об’єднатися під одним прапором задля перемоги на майбутніх виборах до Верховної Ради

України.

Проте наш голос був почутий і врахований лише частково. Тому напередодні виборів, які є

вирішальними в житті українського народу, оскільки визначать його майбутню долю та шляхи розвитку

українського суспільства і Української держави на

ближчі роки, ситуація залишається надзвичайно складною. Вона полягає в протистоянні

непримиренних сил. З одного боку це кримінально-олігархічна

Партія регіонів з продажними «литвинівцями», та іншими «тушками» і реваншистська Комуністична

партія, плани і дії яких спрямовані на руйнування

національної економіки, української мови, культури та ідентичності на догоду північно-східному сусіду з його

імперсько-шовіністичними намірами поглинути Україну і знищити українську державність, свободу і

незалежність. Вони будь-якою ціною намагаються

вчепитися за владу і зберегти її, використовуючи брехню, облуду і підкуп, залякування, шантаж і

терор, адміністративний ресурс та всі види фальсифікації голосування та результатів виборів.

З другого боку їм протистоять демократичні партії – Об’єднана опозиція «Батьківщина» і

Український демократичний альянс за реформи

(«Удар» Віталія Кличка) – і національно – патріотичні сили, серед яких провідну роль відіграють

Всеукраїнське об’єднання «Свобода» і Партія «Наша Україна». Напевно, не варто говорити про інші 18

партій, які не мають шансів подолати 5%-ий бар’єр, а

особливо про деякі з них, які є технічними клонами і сателітами антиукраїнських, антидержавних сил.

Така ситуація вимагає від усіх патріотів України, всіх українців максимальної консолідації

зусиль, максимальної пильності, зосередженості та

цілеспрямованості, щоб перемогти «п’яту колону» і усунути її від влади. Тільки висока свідомість і

мужність допоможуть всім нам подолати загрозу існуванню і майбуттю Української держави та

забезпечити гідне життя, свободу, добробут і щастя нашим дітям та онукам.

Центральний провід ОУН(д) закликає всіх

членів і прихильників організації, всіх патріотів України, весь український народ організовано віддати

свої голоси національно – патріотичним і демократичним силам представникам зазначених

партій та об’єднань, сприяти подоланню ними 5%-ого

бар’єру, сміливо протистояти перешкодити підступам регіонів, комуністів та їхніх попихачів.

Пам’ятаймо, що майбутні вибори – одна з останніх можливостей збереження незалежності

України. Тому не можна голосувати за завідомо не прохідні партії: ми змушені враховувати реальні

можливості наших кандидатів подолати 5 % - ий

барєр і бути обраними, щоб не загубити жодного голосу і не віддати його нашим ворогам.

Ми не маємо права обмежуватися роллю членів виборчих комісій, спостерігачів, агітаторів.

Наш громадянський обов’язок полягає в тому, щоб не

тільки перебувати на виборчих дільницях під час голосування, а й залишатися біля них під час

підрахунку голосів, щоб контролювати цей процес і запобігати будь – яким фальсифікаціям.

Всі ми мусимо бути готовими повторити Майдан.

Слава Україні!

Павло Дорожинський Голова Центрального проводу ОУН(д)

Парламентські вибори в Україні мають бути справедливими та

демократичними - Президент

Парламентські вибори в Україні мають відбутися з дотриманням демократичних стандартів, бути чесними та прозорими. Про це Президент України Віктор Янукович сказав під час зустрічі з Президентом Фінляндської Республіки Саулі Нііністьо в Нью-Йорку. «28 жовтня відбудуться вибори до Верховної Ради. Маємо надію, що вони будуть справедливими, прозорими та демократичними», - сказав Глава Української держави. Він нагадав, що під час виборів в Україні працюватимуть спостерігачі з різних країн, у тому числі з Фінляндії. «Для нас дуже важливо, щоб позиція Фінляндії була неупередженою», - додав В.Янукович. Президент Фінляндії у свою чергу привітав намір свого українського колеги забезпечити проведення у країні чесних і демократичних

парламентських виборів.

Прес-служба Президента України, 25.09.2012

- ІСТОРІЯ - СОФІЯ ОКУНЕВСЬКА-МОРАЧЕВСЬКА - ПЕРША

УКРАЇНСЬКА ЖІНКА-ЛІКАР В АВСТРО- УГОРЩИНІ

Вчений медик, перша українка в Австо-

Угорщині, яка здобула університетську освіту і стала

лікарем медицини, письменниця та активна діячка жіночого руху в Україні Софія Окуневська народилася

12 травня 1865 року у селі Довжанка на Тернопільщині в родині греко католицького

священика о. Атанасія Окуневського і Кароліни з

Лучаківських. Старовинний український рід Окуневських так як і споріднений з ним славний рід

Озаркевичів (Теофіля Окуневська була дружиною о. Івана Озаркевича) були яскравим прикладом

національної гідності та патріотичної свідомості. З роду Окуневських і Озаркевичів виводиться чимало

знаменитих особистостей, які в несприятливих,

дискримінацийних підокупантських умовах здобували освіту, ставали лікарями, священиками, носіями і


діячами українського національного руху, просвітителями і двигунами національної свідомості

та культури українців. Варто згадати, що дядько Софії

Кирило Окуневський був першим серед українців в Австро-Угорщині, хто здобув вищу фармацевтичну

освіту. Працював і діяв в Куцмані на Буковині. Дворідний

брат Ярослав

Окуневський (1860-1929) - видатний

військовий лікар, український

громадський та

військовий діяч, письменник, дійсний

член НТШ. адмірал австрійського

військово-морського флоту, кавалер

найвищих нагород

Австро-Угорщини, Іспанії та Китаю.

Розробник медичного статуту флоти, який з невеликими змінами чинний і нині в багатьох

європейських країнах. Жертвував великі суми грошей

на створення Легіону Українських Січових Стрільців. Очолював санітарну місію Західноукраїнської Народної

Республіки (ЗУНР). Був головнокомандувачем у санітарних справах Державного Секретаріату ЗУНР,

учасник Української національної революції (1917-1921). В часи совєтського тоталітаризму ім’я Ярослава

Окуневського було викреслене з нашої історії, нашої

культури, літератури, медицини. Брат Ярослава - Теофіль Окуневський (1858-

1937) юрист, відомий політичний та громадський діяч Буковини, посол до парламенту Австро-Угорщини та

Галицького сейму, член уряду Української Народної

Республіки (УНР). Ольга Окуневська (1875-1960) широко відома

піаністка, учениця Миколи Лисенка, товаришка і акомпаніаторка Соломії Крушельницької, активна

діячка жіночого руху.

Дядько о. Іван Озаркевич (1826- 1903) греко-католицький священик, політичний, громадський,

просвітницький діяч в Галичині, письменник, посол до Галицького сейму й австрійського парламенту.

Після передчасної смерті матері Кароліни Окуневської (1870) батько о.Атанасій Окуневський

переїхав на Буковину до села Садгора неподалік

Чернівців, де вісім років служив парохом у греко-католицькій церкві. В 1878 році о. Атанасій здійснює

свою мрію стати лікарем, дістає дозвіл митрополита на медичні студії у Відненському університеті, які

успішно завершує в 1881 році, згодом відмовляїться

від священичого сану і з 1881 року працює початково повітовим лікарем умістечку Старожинці що на

Буковині, а згодом у Кімпулунзі (Румунія). Софія виховувалася в домі дядька о. Івана Озаркевича і

тети Теофілі з роду Окуневських, де великий вплив нарозвиток національної свідомості, на суспільні та

політичні погляди Софії мали не лише о. Іван

Озаркевич, але також дворідні брати і сестри: Євген Озаркевич (1861-1916) лікар медицини, науковець,

автор перших в нашій історії наукових медичних праць публікованих у Львові українською мовою,

засновник і редактор ‘’Лікарського збірника’’- першого

україномовного санітарно гігієнічного журналу ‘’Здоровлє’’ (1912), дійсний член НТШ, член

‘’Найвищої ради здоров’я’’ у Відні. Основоположник і довголітній директор ‘’Народної лічниці’’

ім.Митрополита Андрея Шептицького у Львові.

Лонгвін Озаркевич – відомий в Галичині адвокат, громадський та культурно-освітний діяч.

Володимир Озаркевич (1853- 1922)- греко- католицький священиккультурно – громадський діяч в

Галичині.

Сестра Наталія Озаркевич-Кобринська (1855-1920) видатна українська письменниця, реалістичний

співець незавидної долі тогочасного українського жіноцтва, палка ініціаторка й борець за культурне,

суспільно-громадське єднання всіх українських земель в одну неподільну цілість, головний основоположник,

ідеолог і організатор жіночого руху в Україні,

основоположниця ‘’Товариства руських жінок’’ (1884) й ініціаторка видання альманаху ‘’Перший вінок’’

(1887). В часи в яких довелося жити і працювати Софії

Окуневській, статус представника української

інтелегенції був принижуваний дискримінований панівною окупаційною владою, яка робила все для

того, щоб тримати український нарід в темноті неосвіченості, в почутті меншовартості і рабства. В

Галичині панувала подвійна дискримінація супроти жінок – національна та статева. Майже не існувало

середніх шкіл для дівчат. Жінкам не дозволялося

приступати до державних іспитів на атестат зрілості, без якого не було можливості навчатися в

університетах. Не дивлячись на всі перешкоди, амбітна і завзята Софія Окуневська підняла справжню

боротьбу за отримання дозволу на складання іспиту

зрілості. Можна лише собі уявити яких великих зусиль, клопотань, принижень, який тернистий шлях

мусіла пройти Софія, щоб в 1884 році таки отримати дозвіл на складення іспиті на атестат зрілості. У 1885

році при Львівській академічній ґімназії Софія

Окуневська блискуче склала обовязуючі іспити на атестат зрілості, що стало великою сенсацією і про

цю подію було гучно у пресі в цілій Галичині. На превеликий жаль на дорозі до мети стати лікарем,

перед Софією постали нові проблеми, бо навіть з атестатом зрілості жінкам в Австро-Угорщині не

можна було вступати на навчання до університетів.

Тому Софія Окуневська змушена була в 1887 році виїхати до Швайцарії, щоб там студіювати медицину

на Цюріхському університеті. В тому ж університеті пізнала і в 1890 році одружилася з визначним

лікарем, доктором хімії і літературним критиком

польського походження Вацлавом Морачевським. В сім’ї Морачевських народилось двоє дітей: син Юрій

(02.04.1896) і дочка Єва (11.05.1898). У січні 1896 року Софія Окуневська-Морачевська блискуче

завершила медичний факультет Цурігського універсутету, здобуваючи диплом доктора медицини.

Про це знову писала преса в цілій Австро-Угорщині.

Газета ‘’Буковинські відомоті’’ писали: ‘’Русинка- (продовження на стор. 16)


доктор госпожа Софія Морачевська, жінка доцента університету в Цюріху, а дочка д-ра Атанасія

Окуневського зістала промована на доктора медицини

в Цюріхському університеті’’. Черговою прислів’євою колодою під ноги стало те, що Австро-Угорщина не

визнавала закордонних дипломів, а навіть те, що Софія Окуневська 15 березня 1900 р. нострифікувала

свій диплом і він був затверджений Краківським

університетом, все одно не змогла отримату праці в Україні під Австро-Угорською займаньщеною.

Зрештою те семе точило і Вацлава Морачевського який студія кінчав також в Цюріхському університеті і

його дипломи також не визнавалися Австро-

Угорщиною. Тому подружжя Морачевських у 1900 році виїжджає до Чехії і поселяється в Карльових

Варах, де Вацлав займається приватною лікарською практикою. Подружжя Софії і Вацлава виявилось

нетривким і закінчилося розлученням по кіланадцятьох роках спільного пожиття. Ініціатором

розлучення був Вацлав. Софія працювала почергово

в Гмінді і Старожинці, між іншими в таборах для українських переселенців,згодом у Францес-Бадені

(Чехія), де практикувала медицину і займалася науковою працею. Великим її досягненням є те, що

вона започаткувала лікування рака шийки матки

радієм за методою Марії Склодовської–Кюрі. В 1908 р. вийшла друком її наукова праця ‘’Вплив температури

на осмотичний тиск еритроцитів’’. Після повернення до Львова Софія Окуневська-

Морачевська працювала в ‘’Народній лічниці’’ ім. Митрополита Андрея Шептицького, заснованій

доктором медицини Євгеном Озаркевичем в 1903 році

у Львові, при великій моральній і матеріальній підтримці Митрополита Андрея Шептицького. Разом з

др. Є. Озаркевичем, Софія працювала над створенням словника української медичної термінології. Створила

школу акушерів-гінекологів, опрацювала методику

навчання середнього медичного персоналу. Вперше в Західній Україні організувала курси для сестер

милосердя та курси для акушерок. Активно працювала в ‘’Лікарській комісії’’ створеній у 1897

році, що була першою організацією українських

лікарів. Софія Окуневська - це також видатна

українська письменниця. Її твори друкувалися між іншими в альманасі ‘’Перший вінок’’, що з ініціативи

Наталії Кобринської при співпраці Олени Пчілки і підтримці Івана Франка вийшов в 1887році у Львові й

був чи не першим у світі збірником антології жіночої

творчості. В альманасі було надруковано 49 прозових, поетичних і публіцистичних творів 17 письменниць з

усіх теренів України. Софія Окуневська сама писала українською мовою і заохочувала інших писати

рідною мовою. Визначна Українська письменниця

Ольга Кобилянська, яка перші свої літературні твори писала німецькою мовою, у своїх спогадах пише:

‘’Саме Софія Окуневська вловила талант у перших моїх творах і заохочувала писати по українськи. Тоді і

виробляла вона з мене українську літератку, переконуючи мене, що я яко літератка українська

маю обов’язок писати українською’’. Софія Окуневська

відома також як активна діячка жіночого руху в Україні. Вона членкиня жіночих організацій між

іншими ‘’Українського товариства жінок з вищою освітою’’створеного у Львові в 1924 році, головою

якого була Олена Степанів ( 1892-1963) громадська і

військова діячка, чотар Української Галицької Армії, учасниця січово-стрілецького руху, учасниця

карпацької воєнної кампанії, активна учасниця бою за гору Маківка (29.04. по 04.05.1915р.) у складі жіночої

чоти Січових Стрільців.

З ініціативи Софії Окуневської повставали гуртки ‘’Українського товариства жінок з вищою

освітою’’ у різних місцевостях між іншими у Перемишлі. Софія Окуневська - це також любитель

музики і мистецтва в цілому. Про велич духа і

всесторонність цієї незламної жінки, може найкраще сказав її син Юрій Окуневський: ‘’Вона була багатою і

великою душею в якій могло жити і працювати все велике і прекрасне – почуття, наука і мистецтво, і

ніщо не було в ній незначне, ніщо не було витиснуте іншим’’.

Несподівана і неочікувана смерть від гнійного

апендициту, на 61-му році забрала з життя гординю українського народу Софію Окуневську-Морачевську у

Львові 24 лютого 1926 року. Її прах спочиває на Личаківському кладовищі у Львові. Там також

похоронені її чоловік Вацлав Морачевський, дочка

Єва, син Юрійі внучка Софія. Нехай Ім’я славної Українки буде незабутнім, а її життєві подвиги стануть

прикладом до наслідування. Анізія Путько-Стех

(ДУХ ВОЛІ)

День партизанської слави (22 вересня)

День партизанської слави особливий як для добровільних захисників Батьківщини, які внесли

вагомий вклад в Перемогу у Великій Вітчизняній війні, так і для всього українського народу.

Масовість участі українського народу у війні з

фашистськими загарбниками та сила опору в роки Великої Вітчизняної війни в Україні були одними з

основних факторів безумовної і остаточної перемоги над окупантами. Одним із потужних центрів

всенародної боротьби в тилу ворога була окупована,

але не скорена Україна. На захопленій українській землі ворог

встановив жорсткий окупаційний режим, який супроводжувався масовим терором, насильством і

пограбуванням мирного населення. За роки окупації майже 4,5 млн. населення України стали жертвами

розбою, більше 2 млн. гітлерівці відправили на

каторжні роботи до Німеччини. Боротьба на тимчасово окупованих територіях

України набрала форми партизанської війни, стала однією з активних форм участі найширших народних

мас у розгромі ворога.

Партизанські загони та підпільні організації з самого початку їх діяльності й до завершення

підпільно-партизанської боротьби формувались суворо на добровільних засадах.

Збройну боротьбу з ворогом і його посібниками вели 46 партизанських з’єднань і 1993 партизанські


загони, бригади і розвідувально-диверсійні групи чисельністю понад 518 тисяч партизанів. Крім цього,

в інших формах боротьби з ворогом брало участь

майже мільйон 400 тисяч громадян України. Немеркнучою славою покрили себе видатні

організатори і керівники підпільно-партизанського руху в Україні: Д Коротченко, начальник Українського

штабу партизанського руху Т. Строкач, легендарні

партизанські командири і комісари С. Ковпак, О. Федоров, О.Сабуров, М. Наумов, М. Попудренко, С.

Руднєв, П. Вершигора, І. Бовкун, та багато інших партизанських вожаків.

Унаслідок виконання цих завдань партизанами

України було знищено 465 тисяч ворожих солдатів і офіцерів, пущено під укіс 5019 військових ешелонів,

підірвано і знищено 1566 танків і бронемашин, 13535 автомобілів, 820 гармат і мінометів, збито і знищено

на аеродромах 211 літаків, підірвано 607 залізничних та 1589 шосейних мостів, розгромлено 411 ворожих

гарнізонів і поліцейських станів, 56 штабів військових

частин, звільнено від фашистської окупації сотні міст і сіл України. Це була вагома допомога Червоній армії,

яка вела запеклі бої на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Серед учасників підпільно-партизанської

боротьби в Україні було: 59 % українців, 22,5 % – росіян, 6,6 % - білорусів, 9% - громадяни інших

союзних республік СРСР і 3,2% – представники країн західної Європи та Америки.

У 1948 році у після розформування Українського штабу партизанського руху було

утворено державний орган – Комісію у справах

колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. при Президії Верховної Ради України. Ця

Комісія активно діє вже понад 60 років. За ініціативою Комісії у справах колишніх

партизанів з метою закріплення навіки героїчного

подвигу партизан і підпільників та відтворення історичної справедливості щодо ролі підпільно-

партизанського руху в досягненні Перемоги у 2001 році в Україні було встановлено щорічне свято “День

партизанської слави” Засновано, виготовлено і

передано на вічне зберігання до Музею Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. Штандарт

“Український партизанський фронт 1941–1944 рр.”. Гордістю колишніх партизан і підпільників став

нагрудний пам’ятний знак “Партизан України”.

(Подано Консульством України в Курітибі)

До 340-річчя з дня народження гетьмана України, автора першої

української конституції Пилипа Орлика

11 жовтня 2012 року виповнюється 340 років з

дня народження Пилипа Степановича Орлика -

гетьмана України, автора першої української Конституції.

Враховуючи важливість постаті Пилипа Орлика для історії України, українського державотворення,

Верховна Рада України постановила: урочисто, на

державному рівні відзначити 340 років з дня народження діяча.

Пилип Орлик походив із чеської знаті. Корені

його родоводу сягають далеко в минулі століття. Барони Орлики жили в Чехії, Моравії, на Шльонську.

Під час гуситських воєн і пізніше окремі представники цього старого баронського роду вимандрували з

Чеського королівства.У Пруссії вони ввійшли до

складу німецької аристократії. Інша парость подалася до Польщі, а потім опинилася в Литві. Вона й дала

світові гетьмана України, якому судилося гетьманувати за її межами, в еміграції.

Пилип Орлик народився 11 жовтня

1672 р. у селі Косуті Ошлянського повіту

на Віленщині (Литва). Батько його - Степан

Орлик, католик, брав

участь у польсько-турецькій війні й

загинув на 51 році життя під Хотином у

грудні 1673 р., коли

його синові ледве минув рік. Мати

маленького Пилипа - Ірина з православного роду Малаховських охрестила

сина за православним обрядом. Спочатку хлопець навчався в школі десь

поблизу рідного села. У молоді літа перебрався в

Україну й навіки пов'язав свою долю з новою Батьківщиною. Тут вступив до Києво-Могилянської

колегії, яка згодом дістала статут академії. На юнака непересічних здібностей і великої жаги до науки

звернув увагу славетний професор Стефан

Яворський. Він протегував Пилипові, підтримував його, а після закінчення академії допомагав йому

влаштуватися на службі. Спудей Орлик, маючи чутливу і вразливу вдачу, схильну до високих

почуттів, усією душею прихилився до улюбленого

вчителя й усе життя зберігав до нього великий пієтет. В академії Пилип Орлик виявляв особливий

інтерес до філософсько-богословських проблем і, як переважна більшість спудеїв, добре оволодів

латинською мовою, а також барокковим пишним красномовним стилем. Навчився в логічній, ясній,

прозорій формі складати листи, меморіали,

звернення, маніфести. Він безсумнівно був обдарований від Бога письменницьким хистом.

Закінчивши студії в Києво-Могилянській академії, Пилип Орлик у 1692 р., мабуть за

протекцією Стефана Яворського, одержав посаду

писаря Київської консисторії. За рукою цього ж протектора Орлик опиняється в Генеральній

Військовій канцелярії, яка була вищим виконавчим органом управління на Гетьманщині. Тут він робить

швидку й видатну кар'єру. Почавши з молодшого писаря, згодом займає поважну посаду старшого

військового канцеляриста. Пилип Орлик досягнув

службових висот завдяки своїм талантам. Він не мав в (продовження на стор. 18)

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5117-17


Україні родових коренів, що в той час у середовищі старшини вже було неабияким важелем для

просування по щаблях службової кар'єри. Щоправда,

одруження 23 листопада 1698 р. з донькою полтавського полковника Павла Герцика - Анною -

дало йому змогу ввійти до кола козацької аристократії Гетьманщини.

Вирішальну роль і в кар'єрі, і в житті Пилипа

Орлика відіграв гетьман України Іван Мазепа, котрий для здійснення своєї державної програми шукав

здібних співробітників і помічників, яким можна було б довіритися. Він не міг не помітити Пилипа Орлика з

його розумною головою, доброю освітою,

літературними здібностями, шляхетною душею, ентузіазмом і неймовірною працездатністю.

У 1702 р. Пилип Орлик дістає призначення до уряду генерального писаря, який був найвпливовішим

у Раді правлячої генеральної старшини, своєрідному кабінеті міністрів при гетьмані. Уряд генерального

писаря за його значенням і функціями можна

прирівняти до міністерства внутрішніх справ і зовнішніх зносин. За Богдана Хмельницького уряд

генерального писаря обіймав Іван Виговський, який став наступником великого гетьмана. Попередником

Пилипа Орлика на посаді генерального писаря за

гетьмана Мазепи довгі роки був один із най-багатших і найвпливовіших старшин Василь Кочубей.

У вересні 1709 р. у віці 70-ти років помирає Іван Мазепа і козаки обирають гетьманом Пилипа

Орлика, який був однодумцем і продовжувачем справи свого попередника. Маючи високу освіту й

володіючи тонким розумом, він гідно відстоював

права і претензії українського козацтва до російського самодержавства. Новообраного гетьмана відразу

визнав турецький султан та шведський король, з якими Орлик уклав угоду про продовження спільної

боротьби проти царя Петра Першого аж до повного

звільнення України. Проте, з точки зору історії виникнення і

розвитку демократичного суспільства, значно важливішим було прийняття створеної Пилипом

Орликом першої конституції України, яке відбулося в

день обрання його гетьманом України - 5 квітня 1710 р.

Конституція була створена Орликом на засадах традиційного козацького права і разом із тим зміст її

статей свідчить, що ідея парламентаризму зародились у середовищі українських політиків уже на початку

ХVІІІ століття. Конституція Орлика вперше не тільки в

історії України, а й в історії людства законодавчо затверджувала існування демократичного

суспільства. Рогресивне людство зберігає пам'ять про

Пилипа Орлика, насамперед, як про автора першої в

історії людства конституції демократичного суспільства. В наш час оригінал конституції, як

пам'ятка української політико-філософської та правової думки, зберігається в державному архіві

Швеції. Вона з'явилася на 66 років раніше за американську «Декларацію незалежності» й майже на

80 - за французьку «Декларацію прав людини і

громадянина». (Шевченківська районна в м. Києві)

Про відзначення 130-річчя з дня народження Михайла Бойчука

Михайло Бойчук –

визначна постать

в історії українського

національного мистецтва. Його

життя – це

драматична, але сповнена силою

духу книга, осягнути зміст якої

досить непросто.

Видатний художник,

основоположник українського

монументального мистецтва, він до

того ж мав талант

педагога. Завдяки такому поєднанню Михайло Бойчук став фундатором вищої художньої освіти в Україні.

Його послідовники – їх ще називають«бойчукістами» – відомі у всьому світі. Саме завдяки їм Україна у 20–

30-х роках вийшла на арену світової культури. І

навіть після поразки національно-визвольного руху та входження України до Радянського Союзу в нашій

культурі ще певний час тривало піднесення, яке по праву можна вважати періодом культурного

відродження.

Михайло Львович Бойчук народився в селі

Романівка на Тернопільщині. Ще в дитинстві почав

займатися малюванням. Його талант не залишився непоміченим, і за сприяння художника Юліана

Данькевича юний Михайло переїхав до Львова, де познайомився із церковним мистецтвом — іконописом

та книжковою мініатюрою. Пройшовши тернистий шлях науки у Віденській, Краківській академіях,

тривалий час перебуваючи в Парижі – столиці

європейського культурного життя початку ХХ століття, Михайло Бойчук прагнув створити новий

монументальний стиль, в якому б органічно поєднувалися орнаментальна площинність,

притаманна фресковому візантійському живопису, і

строга врівноважена гармонія народного іконопису, української народної картини. Простота рисунка,

вишукане тло, граційна ритмічність композицій, досконале відображення площини і кольору – саме

Портрет Михайла Бойчука

(*30 жовтня 1882 - †13 липня 1937)

«ПРОРОК ІЛЛЯ». Михайло Бойчук, 1912 - 1913 рр.


цього домагався Бойчук як у власній творчості, так і у творчості своїх учнів. Використовуючи стиль

давньоукраїнського живопису, М. Бойчук прагнув

творчо інтерпретувати його ідеї в умовах нових завдань, дати їм нове життя. Головним принципом

заснованого М. Бойчуком мистецького напрямку стало відновлення високого духовного начала в мистецтві,

відхід як від натурного відтворення світу, так і від

надмірної абстракції. Однією з головних засад бойчукізму є

поєднання в одній особі художника і майстра-виконавця. Це знайшло відображення в педагогічній

діяльності Михайла Львовича.Скеровані на

монументальність, на монументальне малярство, майбутні митці виховувалися як художники-

універсали, що вміють працювати в різних видах мистецтва і здійснювати їхній синтез на основі

національного образотворчого фольклору. Відроджуючи українське мистецтво, М. Бойчук

прагнув насамперед відродити його моральні критерії,

духовно-емоційну атмосферу, адже «… у найщасливіших добах мистецтво надає вигляду цілій

продукції народу чи раси, почавши від будівництва, скінчивши на одежині й печиві…». Учні Михайла

Бойчука згадують, що його помешкання було для них

творчою лабораторією, де їх оточували зразки народного мистецтва, відбувалися диспути з приводу

ювілейних загальних виставок. Співаючи українські пісні, послідовники великого митця опановували всі

етапи мистецького процесу від виготовлення фарб до спільної роботи над композиціями.

Але концепція розвитку українського мистецтва

Михайла Бойчука на той час ішла врозріз з офіційною сталінською концепцією «соціалістичної культури». З

початком 1930-х років Михайло Бойчук та його послідовники були репресовані.Самого художника-

педагога після тривалих допитів у катівнях НКВД у

Києві розстріляли як ворога народу. Десятиліття інтелектуального геноциду

викреслили ім’я М. Бойчука та його учнів із мистецької пам’яті, що завдало непоправної шкоди

всій культурі,пригальмувало гармонійний розвиток

українського малярства. В особі українського митця, його школи людство втратило талановитих митців –

піонерів, метою творчості яких була організація життєвого середовища людини, чітка концепція

створення національного мистецтва, оскільки мистецтва позанаціонального взагалі не існує. Адже

окремі струмки національних шкіл, об’єднуючись,

створюють могутній духовний океан, що є джерелом духовного вдосконалення людини.

Бойчукісти стояли біля витоків створення українського дизайну, що відповідав би європейським

вимогам та водночас зберігав національну специфіку.

Саме орієнтація на традиції, їх відбір та синтез у поєднанні з найновішими можливостями художньої

форми, якими збагатилося тогочасне європейське мистецтво, стали основою неповторного

національного стилю школи М. Бойчука. На сьогодні професорсько-викладацький склад

та студенти Київського державного інституту

декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука сміливо йдуть уперед, збагачуючи

основні концепції творчості Михайла Львовича. І це має дуже важливе значення для відновлення

втрачених зв’язків між мистецькими явищами і

поколіннями українських митців. Ідеї бойчукізму повинні стати дороговказом на шляху входження

українського мистецтва у світовий контекст та визначенні в ньому свого місця.

Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М.Бойчука

Учасники організаційного комітету з відзначення в Тернопільській області

70-ї річниці утворення Української Повстанської Армії обговорили

проведення свята

Відбулося засідання оргкомітету з відзначення

70-ліття УПА в області, у якому взяв участь голова

обласної ради Олексій Кайда. Йшлося про заходи, котрі відбуватимуться в рамках святкування.

Очільник облради наголосив на необхідності встановлення на Тернопільщині щорічного, офіційно

прийнятого, свята (14 жовтня) Українського війська.

Такий проект рішення вже готується на розгляд сесії обласної ради. Також Олексій Кайда підкреслив

необхідність відзначення усіх ветеранів УПА та вручення їм матеріальних допомог до свята. «Ми

повинні віддати належну шану нашим героям. Вони

проливали кров за незалежну Україну. Саме на таких прикладах мають виховуватись нові покоління

українців»,- сказав голова обласної ради. У рамках

свята в Українському

домі «Перемога»

відбуватимуться демонстрації

фільмів про ОУН –УПА,

експонуватимуть

ся тематичні виставки у державному архіві та краєзнавчому музеї,

пройде науково-практичка конференція, присвячена героям УПА – уродженцям Тернопільщини. Також

пропонується у Тернополі провести фестиваль повстанської пісні «Повстанські ночі», на майданах

обласного центру виступатимуть українські гурти із

патріотичними піснями, засобам масової інформації рекомендується розмістити документальні матеріали

про УПА, спогади учасників визвольних змагань, освітнім закладам – провести уроки, лекції,

присвячені героїчним постатям визвольної боротьби

тощо. Окремо члени організаційного комітету з відзначення в Тернопільській області 70-ї річниці

утворення Української Повстанської Армії звернулися до ромад Тернопілля упорядкувати місця поховань

учасників визвольних змагань.

Тернопільська обласна рада, 19 вересня, 2012


Повідомлення в редакцію:

31 серпня 2012p. Доброго дня! Я Павло Тарасович з м. Рівне на Волині. Цікаве видання, приємно що українці Бразилії шанують свої традиції та коріння. Якщо Вас зацікавить- то надсилаю посилання на мою радіоекспедицію 2011 року котра проходила під час святкування Берестецької битви -360 років. http://uffa.hmarka.net/expedition-result/UUFF-037/ Також я маю написану книгу про мою антарктичну експедицію. Правда друге видання на англійсьукій мові. Може є інтерес української громади до такого видання - з радістю хотів би мати діалог з українськими товариствами Бразилії для надсилання книги українській громаді.

з найкращими побажаннями Тарасович

Павло Рівне, Волинь - України

* * *

ПОШУК 10 вересня 2012p.

Співак Тарас Курчик, що бу в м.Прудентополі (Бразилія), просить помогти розшукати

Шемеляка Володимира Михайловича, народженого 1920 на Україні, сина Марії і Михайла. Інформації надсилати до Консульство України в м.Курітіба (Бразилія), e-mail: [email protected]

* * *

Mensagem recebida 3 de setembro de 2012

Stachera!

Quero parabenizar você por incluir nos textos em língua portuguesa, inserções no idioma ucraniano. Assim, nós unidos, mesmo aqui do Brasil, demonstramos que somos contra o segundo idioma, seja qual for, na UCRÂNIA.

Sergio Frankiv - Curitiba, PR.

* * * 3 de setembro de 2012

Prezado Paulo Stachera

Senhor Redator

Foi com satisfação que recebi do seu assinante e nosso amigo e autor, Sérgio Francisco Pichorim, cópia do jornal O Lavador, no qual veicularam a simpática notícia do lançamento da nossa coletânea de haicais (хайку). Agradeço em nome dos autores,

José Marins - Curitiba, PR.

Herói da Ucrânia

Agostinho I. Voloshyn (Августин Іванович

Волошин) – Estadista ucraniano, sacerdote, escritor e professor. Pelas ações de destaque na luta pelo estabelecimento do Estado ucraniano, recebeu o título de Herói da Ucrânia (Герой України) em 15 de março de 2002, decretado pelo presidente Leonid Kutchma.

Agostinho nasceu em 17 de março 1874, na aldeia de Kelechyn

(село Келечин), Região de

Transcarpathia ucraniana. No período de 1884 a 1892, estudou na escola em Uzhhorod (Ужгород). Em seguida, se transferiu para a cidade de

Budapeste, Hungria e ingressou na Faculdade de Teologia, onde estudou por um ano, devido a problemas de saúde em 1893 retornou para Uzhgorod, completando os estudos teológicos. Em 1897 foi ordenado sacerdote da Igreja Greco Católica e nomeado para a Paróquia de Tseholnyanskiy (Цегольнянській) em Uzhgorod. Em 1900 termina o curso superior em pedagógica em Budapeste, com licenciatura em matemática e física. De 1900 a 1917 trabalhou como professor, e de 1917 a outubro de 1938 foi Diretor do Seminário em Uzhgorod. Ele tomou parte ativa da vida cultural da região. Escreveu e publicou 63 livros, iniciou a criação de Sociedades e jornais, muitas dessas

edições foram ás suas próprias custas. Agostinho Voloshyn e a esposa Irene criaram um orfanato particular em uma casa de dois andares herdados dos pais de Agostinho e cuidavam de 22 crianças órfãs. O casal fornecia alimentos, roupas, formação escolar e desenvolvimento de habilidades criativas. No orfanato, eles formaram uma banda de música, grupo de dança e coral. Suas atividades políticas nas organizações políticas em Transcarpathia começaram a partir de 1919. Ele fundou e liderou o partido Popular Cristão. Em 26 de outubro 1938, Agostinho Voloshyn foi nomeado o novo primeiro-ministro do governo autônomo da Cárpatos ucranianos. Durante a destruição total da Tchecoslováquia por Hitler ele tentou preservar Cárpatos ucranianos independente e se tornou presidente da Cárpatos ucranianos por algumas

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B9_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://uk.wikipedia.org/wiki/%2525D0%252592%2525D0%2525BE%2525D0%2525BB%2525D0%2525BE%2525D1%252588%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252590%2525D0%2525B2%2525D0%2525B3%2525D1%252583%2525D1%252581%2525D1%252582%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252586%2525D0%2525B2%2525D0%2525B0%2525D0%2525BD%2525D0%2525BE%2525D0%2525B2%2525D0%2525B8%2525D1%252587%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=uk&u=http://uk.wikipedia.org/wiki/17_%25D0%25B1%25D0%25B5%25D1%2580%25D0%25B5%25D0%25B7%25D0%25BD%25D1%258F&usg=ALkJrhiurAhoQDf4OLsmyACxQ92DjPstDQ

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://uk.wikipedia.org/wiki/%2525D0%252592%2525D0%2525BE%2525D0%2525BB%2525D0%2525BE%2525D1%252588%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252590%2525D0%2525B2%2525D0%2525B3%2525D1%252583%2525D1%252581%2525D1%252582%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252586%2525D0%2525B2%2525D0%2525B0%2525D0%2525BD%2525D0%2525BE%2525D0%2525B2%2525D0%2525B8%2525D1%252587%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=uk&u=http://uk.wikipedia.org/wiki/17_%25D0%25B1%25D0%25B5%25D1%2580%25D0%25B5%25D0%25B7%25D0%25BD%25D1%258F&usg=ALkJrhiurAhoQDf4OLsmyACxQ92DjPstDQ

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://uk.wikipedia.org/wiki/%2525D0%252592%2525D0%2525BE%2525D0%2525BB%2525D0%2525BE%2525D1%252588%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252590%2525D0%2525B2%2525D0%2525B3%2525D1%252583%2525D1%252581%2525D1%252582%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252586%2525D0%2525B2%2525D0%2525B0%2525D0%2525BD%2525D0%2525BE%2525D0%2525B2%2525D0%2525B8%2525D1%252587%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=uk&u=http://uk.wikipedia.org/wiki/1874&usg=ALkJrhju2teWaTaTdSuFp5IoefNwyObmWg

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://uk.wikipedia.org/wiki/%2525D0%252592%2525D0%2525BE%2525D0%2525BB%2525D0%2525BE%2525D1%252588%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252590%2525D0%2525B2%2525D0%2525B3%2525D1%252583%2525D1%252581%2525D1%252582%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252586%2525D0%2525B2%2525D0%2525B0%2525D0%2525BD%2525D0%2525BE%2525D0%2525B2%2525D0%2525B8%2525D1%252587%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=uk&u=http://uk.wikipedia.org/wiki/%25D0%259A%25D0%25B5%25D0%25BB%25D0%25B5%25D1%2587%25D0%25B8%25D0%25BD&usg=ALkJrhiRvx8GI3f34gMtgvQ-Lr0kUWNwzA

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://uk.wikipedia.org/wiki/%2525D0%252592%2525D0%2525BE%2525D0%2525BB%2525D0%2525BE%2525D1%252588%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252590%2525D0%2525B2%2525D0%2525B3%2525D1%252583%2525D1%252581%2525D1%252582%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252586%2525D0%2525B2%2525D0%2525B0%2525D0%2525BD%2525D0%2525BE%2525D0%2525B2%2525D0%2525B8%2525D1%252587%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=uk&u=http://uk.wikipedia.org/wiki/%25D0%2597%25D0%25B0%25D0%25BA%25D0%25B0%25D1%2580%25D0%25BF%25D0%25B0%25D1%2582%25D1%2582%25D1%258F&usg=ALkJrhgN2bwUx2qoXZiLE7mxs9x142HyWw

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://uk.wikipedia.org/wiki/%2525D0%252592%2525D0%2525BE%2525D0%2525BB%2525D0%2525BE%2525D1%252588%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252590%2525D0%2525B2%2525D0%2525B3%2525D1%252583%2525D1%252581%2525D1%252582%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252586%2525D0%2525B2%2525D0%2525B0%2525D0%2525BD%2525D0%2525BE%2525D0%2525B2%2525D0%2525B8%2525D1%252587%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=uk&u=http://uk.wikipedia.org/wiki/1884&usg=ALkJrhjQCTuh8R-3RoW3HV3LfKsq1Eof1Q

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://uk.wikipedia.org/wiki/%2525D0%252592%2525D0%2525BE%2525D0%2525BB%2525D0%2525BE%2525D1%252588%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252590%2525D0%2525B2%2525D0%2525B3%2525D1%252583%2525D1%252581%2525D1%252582%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252586%2525D0%2525B2%2525D0%2525B0%2525D0%2525BD%2525D0%2525BE%2525D0%2525B2%2525D0%2525B8%2525D1%252587%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=uk&u=http://uk.wikipedia.org/wiki/1892&usg=ALkJrhgES27JhD5RQYMgtAx4BQCS8TpHhw

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://uk.wikipedia.org/wiki/%2525D0%252592%2525D0%2525BE%2525D0%2525BB%2525D0%2525BE%2525D1%252588%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252590%2525D0%2525B2%2525D0%2525B3%2525D1%252583%2525D1%252581%2525D1%252582%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252586%2525D0%2525B2%2525D0%2525B0%2525D0%2525BD%2525D0%2525BE%2525D0%2525B2%2525D0%2525B8%2525D1%252587%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=uk&u=http://uk.wikipedia.org/wiki/1893&usg=ALkJrhi6OgV_jrXoi24vmOylp2LX4f9SeA

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://uk.wikipedia.org/wiki/%2525D0%252592%2525D0%2525BE%2525D0%2525BB%2525D0%2525BE%2525D1%252588%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252590%2525D0%2525B2%2525D0%2525B3%2525D1%252583%2525D1%252581%2525D1%252582%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252586%2525D0%2525B2%2525D0%2525B0%2525D0%2525BD%2525D0%2525BE%2525D0%2525B2%2525D0%2525B8%2525D1%252587%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=uk&u=http://uk.wikipedia.org/wiki/1900&usg=ALkJrhjm0WqtVC2uULsR6cChB9-gtv1cnQ

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://uk.wikipedia.org/wiki/%2525D0%252592%2525D0%2525BE%2525D0%2525BB%2525D0%2525BE%2525D1%252588%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252590%2525D0%2525B2%2525D0%2525B3%2525D1%252583%2525D1%252581%2525D1%252582%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252586%2525D0%2525B2%2525D0%2525B0%2525D0%2525BD%2525D0%2525BE%2525D0%2525B2%2525D0%2525B8%2525D1%252587%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=uk&u=http://uk.wikipedia.org/wiki/1917&usg=ALkJrhizts0Omgi3nTo5dd9cfcT_1TdvHQ

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://uk.wikipedia.org/wiki/%2525D0%252592%2525D0%2525BE%2525D0%2525BB%2525D0%2525BE%2525D1%252588%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252590%2525D0%2525B2%2525D0%2525B3%2525D1%252583%2525D1%252581%2525D1%252582%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252586%2525D0%2525B2%2525D0%2525B0%2525D0%2525BD%2525D0%2525BE%2525D0%2525B2%2525D0%2525B8%2525D1%252587%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=uk&u=http://uk.wikipedia.org/w/index.php%3Ftitle%3D%25D0%259F%25D1%2580%25D0%25BE%25C2%25AD%25D1%2584%25D0%25B5%25C2%25AD%25D1%2581%25D0%25BE%25C2%25AD%25D1%2580%26action%3Dedit%26redlink%3D1&usg=ALkJrhgpwl9ylahcYIII5x37W5J4FyEq7Q

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://uk.wikipedia.org/wiki/%2525D0%252592%2525D0%2525BE%2525D0%2525BB%2525D0%2525BE%2525D1%252588%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252590%2525D0%2525B2%2525D0%2525B3%2525D1%252583%2525D1%252581%2525D1%252582%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252586%2525D0%2525B2%2525D0%2525B0%2525D0%2525BD%2525D0%2525BE%2525D0%2525B2%2525D0%2525B8%2525D1%252587%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=uk&u=http://uk.wikipedia.org/wiki/1919&usg=ALkJrhjwYcub91fhP5A5F6H7jjv6oy3tAQ

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://uk.wikipedia.org/wiki/%2525D0%252592%2525D0%2525BE%2525D0%2525BB%2525D0%2525BE%2525D1%252588%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252590%2525D0%2525B2%2525D0%2525B3%2525D1%252583%2525D1%252581%2525D1%252582%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252586%2525D0%2525B2%2525D0%2525B0%2525D0%2525BD%2525D0%2525BE%2525D0%2525B2%2525D0%2525B8%2525D1%252587%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=uk&u=http://uk.wikipedia.org/wiki/%25D0%259D%25D0%25B0%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B4%25D0%25BD%25D0%25BE-%25D1%2585%25D1%2580%25D0%25B8%25D1%2581%25D1%2582%25D0%25B8%25D1%258F%25D0%25BD%25D1%2581%25D1%258C%25D0%25BA%25D0%25B0_%25D0%25BF%25D0%25B0%25D1%2580%25D1%2582%25D1%2596%25D1%258F&usg=ALkJrhiwhavQ8VTZYgPfB8vAdNzOndu-rg

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://uk.wikipedia.org/wiki/%2525D0%252592%2525D0%2525BE%2525D0%2525BB%2525D0%2525BE%2525D1%252588%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252590%2525D0%2525B2%2525D0%2525B3%2525D1%252583%2525D1%252581%2525D1%252582%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252586%2525D0%2525B2%2525D0%2525B0%2525D0%2525BD%2525D0%2525BE%2525D0%2525B2%2525D0%2525B8%2525D1%252587%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=uk&u=http://uk.wikipedia.org/wiki/%25D0%259D%25D0%25B0%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B4%25D0%25BD%25D0%25BE-%25D1%2585%25D1%2580%25D0%25B8%25D1%2581%25D1%2582%25D0%25B8%25D1%258F%25D0%25BD%25D1%2581%25D1%258C%25D0%25BA%25D0%25B0_%25D0%25BF%25D0%25B0%25D1%2580%25D1%2582%25D1%2596%25D1%258F&usg=ALkJrhiwhavQ8VTZYgPfB8vAdNzOndu-rg

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://en.wikipedia.org/wiki/Avgustyn_Voloshyn%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=en&u=http://en.wikipedia.org/wiki/Hitler&usg=ALkJrhimoM_2Z94Q26caAO_qVTC0woT8lA

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://en.wikipedia.org/wiki/Avgustyn_Voloshyn%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=en&u=http://en.wikipedia.org/wiki/Carpatho-Ukraine&usg=ALkJrhiLut8W2838CNd7l87pvVuXn0a_Qw


horas (15 de março de 1939). Em 19 de março de 1939, Voloshyn sob a proteção de tropas tchecas recuou para o fronteira do Reino romeno, que era aliado da Tchecoslováquia. Transcarpathia foi ocupada pela Hungria e Voloshyn foi para o exílio em Praga, onde trabalhou na Universidade Livre ucraniana como professor de educação e depois como Reitor. Em outubro de 1944, o exército soviético vermelho tomou Transcarpathia. Quando as tropas soviéticas invadiram Praga em maio de 1945, Voloshyn foi preso pela serviço de inteligência soviética, NKVD, e levado para Moscou onde morreu na prisão em 19 julho de 1945, a versão oficial – insuficiência cardíaca.

Da Redação

Paraolimpíada-2012

Por: W. Galat - [email protected]

No domingo, dia 9 de setembro encerraram os jogos das Paraolimpíadas de Londres.

A primeira edição aconteceu em 1959 na cidade de Roma, Itália, por iniciativa e esforço do Ludwig

Guttmann, com participação de 23 países e 400 atletas.

Este ano em Londres, participaram 164 países e 4.294

atletas – um belo progresso.

Delegação da Ucrânia – Cerimônia de abertura dos Jogos

Resultados do Brasil e da Ucrânia nas Paraolimpíadas de 2008 em Pequim e 2012 em Londres:

Ouro Prata Bronze Total Posição Ucrânia (2008) 24 18 32 74 4º

(2012) 32 24 28 84 4º

Brasil (2008) 16 14 17 47 9º (2012) 21 14 08 43 7º

Na classificação geral aparecem 69 países com nenhuma medalha conquistada. Isso indica a enorme

dificuldade de preparar os atletas – fisicamente e psicologicamente.

Tanto o Brasil como a Ucrânia teve em 2012 a

respeitável melhoria dos resultados. Brasil melhorou a colocação de 9º para 7º e obteve 5 medalhas de ouro a

mais. A Ucrânia ficou na mesma 4ª colocação, mas conquistou mais oito medalhas de ouro.

Prêmio Nobel (Arranjo, segundo jornal “Svit”)

Por varias razões pessoais e de geopolíticas, entre as mais de setecentas personalidades laureadas com o

Prêmio Nobel, não consta o nome da Ucrânia, apesar de que vários premiados tenham nascido na Ucrânia, pois

emigraram e se tornaram cidadãos de outros países.

Premiados e indicados ao Nobel nascidos na Ucrânia:

- Ilias Ilyich Mechnikov – (Ілля Ілліч Мечников), 1845 –

1916, nasceu na aldeia Ivanivka, região Kharkiv.

Recebeu o Nobel de medicina, fisiologia e imunologia, como cidadão da França.

- Zelhman Abraham Waksman – (Зельман Абрахам

Ваксман), 1888 – 1973, nasceu na cidade de Pryluke,

região de Tchernyhiv: Nobel de Fisiologia/Medicina

(1952), como cidadão americano, descobriu a estreptomicina (o primeiro antibiótico efetivo contra a

tuberculose). - Ronald Hofman – (Роалд Гоффман), nasceu em 1937 na

cidade de Zolotchiv, região de Lviv; Nobel de Química

em 1981, como cidadão dos USA. - Saimon Kuznets – (Саймон Кузнець), 1901 – 1985 –

nasceu na cidade de Kharkiv; premiado pelo trabalho em economia, como cidadão dos USA. (O prêmio foi recebido pela sua famosa "curva de Kuznets", a qual relaciona Impactos Ambientais).

- George Charpak – (Харпак Георгій), 1924 - 2010, nasceu

na aldeia Dubrovytsia, região Rivne; premiado em 1992 pelo trabalho em física, como cidadão da França. (O prêmio foi recebido pela invenção e o desenvolvimento dos detectores de partículas elementares).

- Shmuel Yosef Agnon - (Шмуель Йосеф Аґнон), 1888 -

1970 – nascido em Butchatch, região Ternopil; premiado em 1966 pelo trabalho em literatura como cidadão de

Israel. - Ivan Franko (Іван

Франко) – foi apresentado

como candidato ao Prêmio Nobel de literatura em 1915;

a proposta chegou atrasada

e ficou para próximo ano; mas em 1916 Franko faleceu

e a proposta perdeu a validade.

- Ivan Bahrianei - era

candidato (pelo romance “Tyhrolovy”) em 1963,

apoiado pelas organizações e institutos ucranianos; faleceu

em 25.08.1963.

- Ulas Samtchuk – apresentado como candidato em

1980 pela trilogia “Volynia”; não foi escolhido. - Pavlo Tytchyna – apresentado como candidato em

1966 como exímio poeta; por falta de apoio do governo

comunista não foi escolhido. - Mykola Bajan - apresentado como candidato em 1970

como exímio poeta. - Vassylh Stutss – apresentado como candidato em

1985; era preso no campo de trabalhos soviético e

faleceu em 2012. - Oless Hontchar – apresentado como candidato em

1991; pelo romance “Sobor”; o comitê Nobel escolheu a pouco conhecida escritora, mas com o maior apoio

mundial. Muitas premiações, segundo os especialistas tem

um forte fator político. Os 18 membros da Academia da

Ivan Franko

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://en.wikipedia.org/wiki/Avgustyn_Voloshyn%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=en&u=http://en.wikipedia.org/wiki/Romanian_Kingdom&usg=ALkJrhg_HOVnbrdskvFboP89CcPo_tbRFA

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://uk.wikipedia.org/wiki/%2525D0%252592%2525D0%2525BE%2525D0%2525BB%2525D0%2525BE%2525D1%252588%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252590%2525D0%2525B2%2525D0%2525B3%2525D1%252583%2525D1%252581%2525D1%252582%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252586%2525D0%2525B2%2525D0%2525B0%2525D0%2525BD%2525D0%2525BE%2525D0%2525B2%2525D0%2525B8%2525D1%252587%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=uk&u=http://uk.wikipedia.org/wiki/%25D0%2597%25D0%25B0%25D0%25BA%25D0%25B0%25D1%2580%25D0%25BF%25D0%25B0%25D1%2582%25D1%2582%25D1%258F&usg=ALkJrhj3cZkIl-ME9DU0qxmL2nF8sGIYZw

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://en.wikipedia.org/wiki/Avgustyn_Voloshyn%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=en&u=http://en.wikipedia.org/wiki/Hungary&usg=ALkJrhhCu4h0N4FHEsYpnxY5NcWVWUR1jQ

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://en.wikipedia.org/wiki/Avgustyn_Voloshyn%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=en&u=http://en.wikipedia.org/wiki/Prague&usg=ALkJrhhIut0LId-QjPUNIE708HDuHHRhYA

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://en.wikipedia.org/wiki/Avgustyn_Voloshyn%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=en&u=http://en.wikipedia.org/wiki/Red_Army&usg=ALkJrhjcTF0zqfTC8IVtII2BchZhIp4LRg

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://en.wikipedia.org/wiki/Avgustyn_Voloshyn%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=en&u=http://en.wikipedia.org/wiki/Red_Army&usg=ALkJrhjcTF0zqfTC8IVtII2BchZhIp4LRg

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://en.wikipedia.org/wiki/Avgustyn_Voloshyn%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=en&u=http://en.wikipedia.org/wiki/NKVD&usg=ALkJrhgJQditmvhC0O8rzG3x5uFhhS777w

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://uk.wikipedia.org/wiki/%2525D0%252592%2525D0%2525BE%2525D0%2525BB%2525D0%2525BE%2525D1%252588%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252590%2525D0%2525B2%2525D0%2525B3%2525D1%252583%2525D1%252581%2525D1%252582%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252586%2525D0%2525B2%2525D0%2525B0%2525D0%2525BD%2525D0%2525BE%2525D0%2525B2%2525D0%2525B8%2525D1%252587%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=uk&u=http://uk.wikipedia.org/wiki/19_%25D0%25BB%25D0%25B8%25D0%25BF%25D0%25BD%25D1%258F&usg=ALkJrhjTFsgv_PD_Sx4Tx5dkpPOKLQvw4Q

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://uk.wikipedia.org/wiki/%2525D0%252592%2525D0%2525BE%2525D0%2525BB%2525D0%2525BE%2525D1%252588%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252590%2525D0%2525B2%2525D0%2525B3%2525D1%252583%2525D1%252581%2525D1%252582%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252586%2525D0%2525B2%2525D0%2525B0%2525D0%2525BD%2525D0%2525BE%2525D0%2525B2%2525D0%2525B8%2525D1%252587%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=uk&u=http://uk.wikipedia.org/wiki/1945&usg=ALkJrhimL9EFTc1mcz1k2taaYIoQmIbFuw

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://uk.wikipedia.org/wiki/%2525D0%252592%2525D0%2525BE%2525D0%2525BB%2525D0%2525BE%2525D1%252588%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252590%2525D0%2525B2%2525D0%2525B3%2525D1%252583%2525D1%252581%2525D1%252582%2525D0%2525B8%2525D0%2525BD_%2525D0%252586%2525D0%2525B2%2525D0%2525B0%2525D0%2525BD%2525D0%2525BE%2525D0%2525B2%2525D0%2525B8%2525D1%252587%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=uk&u=http://uk.wikipedia.org/wiki/%25D0%2586%25D0%25BD%25D1%2584%25D0%25B0%25D1%2580%25D0%25BA%25D1%2582&usg=ALkJrhjt4NKpyoT_2V6sJ-GvyYk2YOyffw


Suécia escolhem, entre eles, um comitê de 4-5 membros, aos quais cabe a avaliação e o julgamento

final de um respeitável numero de candidatos. Por isso,

nem sempre é fácil entender quais foram os critérios de julgamento aplicados.

Eleições na Ucrânia Em 28 de outubro haverá eleições para o

Parlamento “Verkhovna Rada” na Ucrânia, e o que é possível esperar do eleitorado ucraniano?

No atual parlamento, dominado pela maioria pro

russa, o governo do presidente Ianukovetch faz o que bem entende, favorecendo os apetites da Federação

Russa do presidente Putin. Por isso está interessado em manter essa maioria e faz tudo possível para que o

parlamento não mude. Para ganhar os votos dos 20% simpatizantes da Rússia, tanto o parlamento como o

governo aprovaram a odiosa lei do Kolesnikov, dando a

prioridade ao idioma russo e colocando em polvorosa a metade do povo ucraniano. Os oligarcas ucranianos - os

milionários e boas-vidas da republica estão soltando o dinheiro, porque também não querem a mudança no

parlamento.

Agora, onde e como esta a oposição ucraniana? Mesmo sabendo que a união é um fator imprescindível

para uma vitoria, continua desunida, cuidando de seus interesses partidários.

Aqui no Brasil, nos achamos que 20 ou 30

paridos já é um exagero, imaginemos a situação na Ucrânia, onde o numero de partidos passa de 100.

Mas de propaganda, as ruas ucranianas estão cheias. Os comunistas, por exemplo, distribuíram

cartazes, nos quais conclamam a voltar para os tempos soviéticos, onde a vida era melhor e o kilo da linguiça

era bem barato. Em poucos dias os cartazes sumiram,

porque alguém escreveu neles: “inclusive nos campos de trabalho forçado, nos porões das prisões da KGB e

nas filas para comprar essa linguiça tão baratinha. Referente a qualidade do regime comunista, não

existe o melhor exemplo do que o passado da própria

Ucrânia. E também um outro, das Correias do Norte e do Sul. Com o mesmo povo, mesmo passado e a mesma

historia, a Correia do Norte (sob regime comunista), já faz algumas décadas vive na total miséria e na falta de

justiça, enquanto a do Sul (sob regime democrático) usufrui o bem estar e respeito aos direitos humanos.

Os partidos “pro governo” prometem as mesmas

melhorias de salários, e do trabalho, e de combate à corrupção, já prometidas nas eleições passadas e não

cumpridas até os dias de hoje. Porque o eleitorado ucraniano não enxerga isso? Por isso não é fácil prever o

resultado do pleito de 28 de outubro.

Mas sempre sobra a esperança para o melhor! Deve chegar um dia em a maioria deve entender que o

domínio dos pro russos está crescendo, que o idioma ucraniano esta sendo pressionado cada vez mais e que

sem idioma não haverá a nação e sem a nação não poderá haver um pais, chamado Ucrânia.

A independência não vai acabar

(Katna Baran - [email protected])

Por mais um ano, os descendentes de ucranianos de várias cidades do Paraná comemoraram o aniversário de independência do país no mês de agosto. São 21 anos de autonomia, em partes, política e econômica. Parece pouco tempo e poucas conquistas desde então, mas o suficiente para reunir tantas pessoas para lembrar os tempos difíceis (que não podem ser esquecidos) e celebrar as vitórias dos últimos anos. Em Curitiba, especificamente, esse clima de união se repete em cada comemoração, realizada tradicionalmente no Memorial Ucraniano, no Parque Tingui. São famílias inteiras que se reúnem para celebrar. Os filhos mais novos parecem nem saber o que está sendo comemorado, mas, desde sempre são estimulados a participar da festa. E se divertem: com a comida, as músicas, as danças e até na hora de cantar o hino nacional ucraniano. E, assim, é difícil imaginar que essa tradição irá acabar. Homenagem às origens No mês de novembro, teremos mais uma edição do Festival Nacional de Danças Ucranianas, desta vez em Mallet. Como em todos os anos, os dançarinos de Grupos folclóricos esperam ansiosamente pelo encontro, ou pela festa, podemos assim dizer. São dois dias dedicados a reencontrar os amigos, conversar sobre a cultura, trocar experiências e, principalmente, dançar e mostrar o resultado de um ano inteiro de trabalho. Muito mais do que uma reunião de apaixonados pela cultura ucraniana, os festivais servem para promover a união entre os integrantes dos próprios grupos que sediam o evento. Nunca vou esquecer (e peço licença para citar) a preparação para o festival de 2003, o primeiro que aconteceu em Mallet – e que posso falar por conhecimento de causa. Todos (e repito: todos!) os componentes do Spomen tiveram que deixar as brigas e desavenças – que ocorrem em qualquer grupo de pessoas – de lado, arregaçar as mangas e trabalhar. Foram meses e meses preparando a festa, de manhã até altas madrugadas. E não era só a organização do evento que preocupava, eram os trajes novos que fizemos especialmente para o festival, as coreografias que não tínhamos tempo para ensaiar, entre outros problemas que sempre aparecem no meio do caminho. Tudo tinha que ser perfeito! E foi. E quando a festa acabou, os convidados foram embora e começamos a limpar os vestígios deixados para trás, bateu aquela depressão, queríamos fazer tudo de novo. Lembro-


me disso tudo como se tivesse acontecido ontem e tenho a impressão que qualquer grupo que sediou o festival por pelo menos uma vez tenha sentido tudo isso também. Pela coragem, disposição e capacidade de fazer uma festa como ninguém, reservo este espaço para homenagear os componentes, dirigentes, e a todos que estão ajudando o Grupo Folclórico Ucraniano Spomen na organização deste festival. Sei que não é fácil encarar o desafio novamente, mas estou acompanhando (mesmo de longe) o trabalho e tenho a certeza que, nove anos depois, o evento será, igualmente, perfeito, e que o grupo vai ficar ainda mais unido depois disso. Como diz o vídeo de boas-vindas aos dançarinos convidados: por dedicação e amor à Ucrânia, o espetáculo vai começar! Parabéns, vocês merecem sediar essa grande festa novamente.

Helena Kolody Centenário de Nascimento

“Nasci no dia 12 de outubro de 1912, no núcleo colonial de Cruz Machado, em pleno sertão Paranaense. Eram 8 horas da manhã de um dia de sol e geada. Meus pais eram ucranianos, que se conheceram e casaram no Paraná. Eu sou a primogênita e a 1º brasileira de minha família.

Foto: Acervo do Museu da Sociedade Ucraniana do Brasil

Helena e o Presidente da Sociedade Ucraniana

do Brasil, Eugenio Czmyr (1997)

Miguel Kolody, meu pai, nasceu na parte da Ucrânia chamada Galícia Oriental, em 1881. Tendo perdido o pai na grande epidemia de cólera que assolou a Ucrânia em 1893, Miguel, no ano seguinte, emigrou para ao Brasil com a mãe e os irmãos. Mamãe cujo nome de solteira era Victoria Szandrowska, também nasceu na Ucrânia Oriental, em 1892. Veio para o Brasil em 1911. Vovô radicou-se em Cruz Machado, onde papai trabalhava. ‘Seu’ Miguel conheceu a jovem

Victoria e apaixonou-se por ela. Casaram-se em janeiro de 1912. Estava escrito o primeiro capítulo de minha vida. Sou brasileira, de pais ucranianos, Poderia ter sido Olena. Sou Helena, uma paranaense, cidadã honorária de Curitiba. Minha infância transcorreu no interior em meio a natureza: rios, árvores, flores, chuva e animais. Saí de Cruz Machado com menos de dois anos. Lembro-me bem de Três Barras e Rio Negro. Em Três Barras, eu vivi dos três aos sete anos. Lá, o mundo era meu, havia um eco que me respondia duas vezes. Eu fui uma criança bilíngue. Falava português com meus irmãos e ucraniano com mamãe. Guardo até hoje, na memória, versos inteiros de Tarás Cheutchenko, que mamãe recitava em voz alta, à noite, lendo à luz do lampião. Uma tia do Rio Negro, Rosa Kolody Procopiak, foi quem me alfabetizou. Li rápido. Escrever nem tanto. Era canhota e naquele tempo isso era um ‘capricho’. Obrigaram-me a utilizar a mão direita para escrever. Faço todo o resto com a esquerda. Formei-me em 1931, na Escola Normal de Curitiba. Lecionei, de 1932 a 1962, em Rio Negro (na escola onde aprendi as primeiras letras), em Ponta Grossa, Jacarezinho e Curitiba. Como também tenho curso de guarda-livros, posso contabilizar mais de quatro mil alunos nessa lida. Vida de poeta não é fácil. Até ser reconhecida, publiquei a maioria dos livros às minhas expensas.

SAGA (1980)

No fluir secreto da vida, atravessei os milênios.

Vim dos vikings navegantes, cujas naus aventureiras

traçaram rotas nos mapas. Ousados conquistadores fundaram Kyiv antiga,

plantando um marco na história de meus ancestrais.

Vim da Ucrânia valorosa, que foi Russ e foi Rutênia. Povo indomável, não cala a sua voz sem algemas.

Vim das levas imigrantes que trouxeram na equipagem

a coragem e a esperança.

Em sua luta sofrida, correu no rosto cansado, com o suor do trabalho, o quieto pranto saudoso.


Vim de meu berço selvagem, lar singelo à beira d’água,

no sertão paranaense. milhares de passarinhos

me acordavam na primeiras madrugadas da existência.

Feliz menina descalça, vim das cantigas de roda, dos jogos de amarelinha,

do tempo do ‘era uma vez...’

Por fim acordei para sempre em teu coração planaltino,

Curitiba , meu amor! Já fui traduzida para o ucraniano. Em breve serei lida em italiano. Em 1977, fiz a versão poética (em português) de alguns poemas de Tarás Cheutchenko, o grande poeta-mártir da Ucrânia. Em 1941, publiquei os primeiros haikais, composição poética de origem japonesa, extremamente breve. Fui criticada, aquilo não era soneto, não tinha rima, não era poesia. Quem me iniciou neste tipo de composição foi Fanny Dupré, de São Paulo, uma das primeiras haicaístas do Brasil. Só voltei ao haikai quando Paulo Lemisnki, então um jovem de 20 anos, vizinho de apartamento, descobriu-me com a primeira pessoa a fazer haikai no Paraná. Por causa disso, tornei-me ‘haijin’ (pessoa que cultua o haikai), com o nome artístico de Reika, concebido em 1993 pela Sociedade japonesa, e que significa ’perfume de poesia’. Depois do livro A sombra no rio,1951, passei treze anos sem escrever. Esse intervalo de silêncio dividiu minha obra em duas fases bem nítidas: a primeira, mais lírica; a segunda, mais filosófica. Em todos os meus livros, ainda que diversos do conteúdo e na realização, certos temas sãos constantes, como Deus, a morte, a transitoriedade da vida, a solidão e o valor sagrado da vida. A vivência religiosa é, para mim, de valor capital e transparece em todas as minhas obras. Vou a missa todos os domingos e comungo. Respeito todos os credos, pois acho que Deus é uma luz que está a iluminar a Humanidade inteira.

PRECE (1941)

Concede-me, Senhor, a graça de ser boa, De ser o coração singelo que perdoa,

A solícita mão que espalha, sem medidas, Estrelas pela noite escura de outras vidas E tira d’alma alheia o espinho que magoa.

Este poema recebeu um ‘imprimatur’ da Igreja. Concedido pelo arcebispo de Curitiba, Dom Manuel da Silveira D’ Elboux. Às vezes, eu acho que estamos diante do apocalipse. Assusta-me a violência das cidades, a explosão, o império das drogas, essa obsessão pela velocidade de tudo.

Como toda moça, flertei, tive namorados. Apaixonei-me, tive perdas. Tenho certeza que Deus me quis poetisa. Se eu tivesse me casado, vocês nunca estariam lendo esses poemas: marido e filhos consumiriam meu temperamento amoroso. Poemas e minhas alunas são meus filhos. A gente transfere o amor para outra escala. Para mim, o amor ficou sendo um sentimento, um sonho. Fui eleita para a Academia Paranaense de Letras aos 80 anos de idade e a segunda mulher a ser admitida no fechado círculo masculino. A primeira, Pompília Lopes dos Santos, foi quem me abriu as portas. Vivo em Curitiba desde 1927. Amo esta cidade vibrante e jovem. Não temo a morte porque creio no Eterno. O sonho continua sendo minha matéria.”

Do livro: ‘HELENA KOLODY – Sinfonia da vida’ – 1997 Colaboração: Cônsul Honorário da Ucrânia,

Mariano Czaikowski

Поета Олена Колодій Сторіччя Дня Народження

Олена Колодій походить з родини українських імігрантів. Батько, Михайло Kolody, уродженець галицького міста Бібрки, приїхав до Бразилії, як 13- літнім хлопцем (1894р.). Олена народилася їм12 жовтні 1912 року, перша донька і пізніша поетеса - Олена. Олена Колодій померла 15 лютого 2004.

САҐА

Автор: Олена Колодій Переклад: Віра Селянська

У таємному струмені життя Переплила я віки.

Походжу від вікінґiв-мореплавців, яких пригодницькі човни рисували дороги на манах. Відважні завойовники заснували старовинний Київ, поклавши печать на історію моїх предків.

Походжу із славної України, що була Русь і Рутенія. Непокорений люд. Не замовчує свого вільного голосу.

Походжу з імігрантських прибоїв, що привезли в своїх клунках відвагу й надію.

В їхнім болючім змаганні втомленими обличчями разом із потом щоденним сльози плили рівчаками.


Sociedade Ucraniana do Brasil 90 anos

O sábado é o dia da semana que mais atividades são desenvolvidas na sede da Sociedade Ucraniana do Brasil-SUBRAS. São as crianças da “Subotna Chkola Lessia Ukrainka” que recebem aulas de idioma ucraniano e aprendem os primeiros passos das danças folclóricas; são os componentes do Coral que se reúnem para aprimorar os cantos e também diretores e dançarinos do Folclore “Barvinok” que utilizam o salão para um ensaio especial de dança. (Fotos: Uliana Sysak)

Foi nesse clima informal e descontraído que no final da tarde de sábado, dia 22 de setembro, reuniram-se todos, junto com alguns membros da diretoria, do presidente da SUBRAS, Roberto Oresten e diretoras da Organização Feminina para cantar o “mhnohaia lita” em homenagem aos 90º aniversário de fundação da Sociedade Ucraniana do Brasil.

Oles Sysak, Vice-

Presidente da

Sociedade

Ucraniana do

Brasil e a Diretora-

Presidente da

Organização

Feminina, Antonia

Sessak no

momento

comemorativo

com o bolo de

aniversário

A diretora-presidente do Folclore Ucraniano Barvinok, Solange Melnyk Oresten, foi a responsável pela coordenação da reunião e a Confeitaria Nash pela confecção do bolo de aniversário. (Da Redação)

Na cidade de Kharkiv, Ucrânia - foi criado o Parque de Paisagem Regional

Na sessão do Conselho Regional de Kharkiv realizada no dia 30 de agosto último, foi aprovada a criação do Parque Regional "Sokolnyky - Pomirky" (Парку Сокольники – Помірки).

A área total do Parque localizado na cidade de Kharkiv é de 1.104,6 hectares e abrange o Monumento Botânico, existente desde o ano de 1984.

O Parque tem um valor

ambiental significativo e de lazer para Kharkiv, nela

crescem espécies de

plantas protegidas: “гніздівка звичайна,

зозулені сльози

серцелисті, коручка чемерниковидна, коручка морозниковидна, коручка широколиста, любка дволиста, тюльпан дібровний, цибуля ведмежа” e vivem 50 espécies de animais, sendo 23 espécies listados no Livro de Proteção da Ucrânia, 5 espécies listadas na Lista Europeia de Proteção. A flora é composta por mais de 30 espécies constante na Lista de Proteção Internacional. Além das duas áreas de florestas que formam o Parque, há também espaços destinados a recreação e turismo.

Da Redação

Ucrânia empata com a Inglaterra no estádio Wembley

A seleção ucraniana disputou sua primeira partida pelas eliminatórias da Copa do Mundo 2014. A partida foi realizada no dia 11 de setembro no estádio Wembley em Londres, na presença de 66 mil espectadores.

Тюльпан дібровний

Tulipa quercetorum Klokov & Zoz


Os ucranianos saíram na frente quando o jovem Eugenio Konoplyanka, (Євген Коноплянка), 22 anos, abriu o placar aos 38 minutos do primeiro tempo, calando a torcida inglesa.

A Inglaterra só conseguiu o empate com um gol de

pênalti marcado por Frank Lampard a três minutos do final do jogo.

A Ucrânia está no grupo H junto com a Inglaterra, Montenegro, Polônia, Moldávia e San Marino. Os próximos jogos da seleção ucraniana ocorrerão no mês de outubro; dia 12, contra a Moldávia, fora de casa e no dia 16 jogará em seus domínios com o Montenegro.

Regulamento: Os campeões de cada grupo garantem vaga para o Mundial. Os oito melhores segundo colocados se enfrentam em duelos de mata-mata para definir as quatro últimas vagas.

O vídeo com os gols da partida está disponível no endereço: http://www.youtube.com/watch?v=zq7m6CelQus

Da Redação

Na Ucrânia foi lançado o primeiro site interativo do alfabeto para

crianças

No Fórum de Editores realizado dia 15 de setembro no Palácio das Belas Artes na cidade de Lviv, Ucrânia, foi lançado o primeiro site interativo do alfabeto ucraniano para crianças.

Batizado de "Alfabeto Myshenyatkova" (Мишеняткова абетка) o site pode ser acessado nos computadores pessoais, tablets e smartphones. O

software foi desenvolvido por Olesya Dyachyshyn, (Олеся Дячишин) diretora da Empresa Impulsis. O Alfabeto Interativo Ucraniano é de acesso gratuito, criado para as crianças estudarem as letras do alfabeto ucraniano e ortografia correta brincando em forma de um jogo. Além da finalidade educativa o jogo proporciona o desenvolvimento intelectual geral da criança.

O Alfabeto Interativo Ucraniano está disponível no endereço: http://www.mousealphabet.com/ua/

Da Redação

Ucrânia aprova Lei antifumo

O Serviço de Imprensa do Ministério da Saúde da Ucrânia (Прес-служба МОЗ

України) informou que no dia 16 setembro de

2012 foi aprovada a Lei nº 3778-IV proibindo o patrocínio, publicidade e promoção de produtos de tabaco. Agora, está proibido na Ucrânia não só a publicidade do cigarro na televisão, rádio, mídia impressa e em meios de publicidade ao ar livre, mas também na internet, em lojas e quiosques, bem como patrocínio de eventos. O chefe do Departamento de controle do tabagismo do Instituto ucraniano de Estudos Estratégicos de Saúde da Ucrânia (відділу контролю за тютюном Українського інституту

стратегічних досліджень МОЗ) Konstantin Krasovsky (Костянтин Красовськи) informou que devido as medidas adotadas de controle de tabaco da Ucrânia, como o aumento de impostos sobre o cigarro, de 2008 a 2011, o número de fumantes diminuiu, de acordo com o Serviço de Estatística do Estado, de 10.1 para 8.6 milhões, ou seja, quinze por cento. A mortalidade e a morbidade também reduziram significativamente por doenças causadas pelo tabaco. Na sua opinião, o desaparecimento da publicidade de cigarros gradualmente, irá reduzir ainda mais o número de fumantes, impactando na mente dos cidadãos, especialmente a geração mais jovem. Todos apoiaram uma lei, como um passo importante para garantir o futuro saudável dos cidadãos ucranianos.

Da Redação

E. Konoplyanka, camisa 10, comemorando junto

com os companheiros

http://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=pt-BR&prev=/search%3Fq%3Dhttp://medsvit.org/index.php%253Fp%253Dnewsarchive%2526area%253D1%26hl%3Dpt-BR%26biw%3D1024%26bih%3D564%26prmd%3Dimvns&rurl=translate.google.com.br&sl=uk&u=http://moz.gov.ua/ua/portal/pre_20120918_1.html&usg=ALkJrhiJAM0MMw_knxrwB4SxfuRIhatmKg





http://moz.gov.ua/ua/portal/pre_20120918_0.html




Brasil e Ucrânia avaliam novas oportunidades de cooperação na Área

Espacial

A Agência Espacial Brasileira (AEB) sediou, no dia 30 de agosto, o “II Seminário Brasil-Ucrânia: Oportunidades para Cooperação Científica e Tecnológica na Área Espacial”. O evento contou com a participação do Governo brasileiro, Embaixada da Ucrânia no Brasil, indústria, academia e representantes da empresa de projetos estatal ucraniana Yuzhnoye SDO que aproveitaram a ocasião para discutir projetos conjuntos na área espacial.

O presidente da AEB, José Raimundo Coelho, afirmou em seu discurso de abertura que “é função da

instituição apresentar

oportunidades de parcerias

estratégicas com todos os países e

empresas brasileiras”. No seminário, os participantes conheceram as potencialidades da empresa ucraniana e uma das principais propostas apresentadas pelo lado ucraniano foi o desenvolvimento conjunto de uma plataforma de sondagem adequada para estudos meteorológicos, de microgravidade e, também, para operar como foguete de treinamento dos centros nacionais de lançamento. Para o chefe do Laboratório Associado de Propulsão e Combustão do Instituto Nacional de Pesquisas Espaciais, Fernando de Souza Costa, a iniciativa da AEB é excelente. “O seminário foi uma boa oportunidade de encontrar pessoas influentes e importantes dentro do programa espacial, de interagir e de trocar opiniões, posições e entender melhor os caminhos que o programa está tomando”. O professor titular do Instituto de Aeronáutica e Espaço (ITA), Marcelo Pazini Brandão acredita que o “seminário deverá gerar alguma ação começando em nível acadêmico até que tenhamos recursos humanos e financeiros para adiantarmos alguns projetos”. Segundo o presidente da AEB, este foi o primeiro seminário de uma série de encontros e workshops que a instituição irá promover. “Desejamos abrir uma janela de oportunidades, inclusive para que indústria e empresas possam desenvolver projetos de parcerias, buscar financiamentos, capacitar pessoas, e definitivamente, fortalecer e consolidar o segmento”, completa José Raimundo.

Agência Espacial Brasileira, 01.09.2012

СЕМІНАР «УКРАЇНА-БРАЗИЛІЯ: МОЖЛИВОСТІ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО

СПІВРОБІТНИЦТВА В КОСМІЧНІЙ ГАЛУЗІ»

30 серпня 2012 року - У Бразильському комічному агентстві проходить ІІ семінар «Україна-Бразилія: можливості науково-технологічного співробітництва в космічній галузі». Цей захід є можливістю для того, щоб представники урядових, промислових та науково-академічних кіл обговорили спільні проекти з українським підприємством - лідером у цій галузі – КБ «Південне». Програма

- Церемонія відкриття, Жозеф Раймондо Брага Коельо – Голова БКА; - Ростислав Троненко – Посол України в Бразилії - Історія та науково-технологічний потенціал ДП «КБ «Південне»» Олександр Дегтярьов, Генеральний директор ДП «КБ «Південне»» - Ракета метеорологічного зондування, Дмитро Поздняков – Директор проектів ДП «КБ «Південне»» - Потенціал та очікування курсів аерокосмічної інженерії та інших супутніх дисциплін, Паоло Жессіні – Професор аерокосмічної інженерії Університету міста Бразиліа - Програма «Наука без кордонів» - можливості у аерокосмічній сфері, Мільтон Роса – Національна рада наукового і технологічного розвитку Бразилії; - Жорже Алмейда Гімараеш – Голова Управління вдосконалення персоналу (Capes) - Потенціал та очікування бразильської аерокосмічної промисловості, Вальтер Бартелс – Президент Асоціації аерокосмічних промисловостей Бразилії (AIAB) - Можливості фінансування, Жоао Альберто де Негрі – Директорат з інновацій (DRIN) Управління фінансування навчань та проектів (Finep); Жуліо Сезар Масіель Раймондо – Директор промислової сфери Національного банку економічного та соціального розвитку Бразилії (BNDES) - Можливості для дослідницьких центрів Збройних сил, Клаудіо Дуарте де Мораес – Керівник технологічного центру Сухопутних військ ЗС Бразилії (CETx); Умберто Мораес Руіво – представник Дослідницького інституту ВМС Бразилії (IPqM); Аілтон дос Сантос Ролманн – Генеральний директор Департаменту науки та аерокосмічних технологій (DCTA) - Круглий стіл, Підготовка робочих пропозицій в контексті метеорологічного комплексу

Посольство України в Бразилії


Олександр Вілкул провів зустріч з представниками Бразилії з питання

реалізації проекту будівництва випробувального комплексу «Сухий

космодром» для запуску космічних ракет

Губернатор Дніпропетровщини Олександр Вілкул провів зустріч з представниками

Бразилії щодо реалізації українсько-бразильського проекту

„Циклон–4”, будівництва випробувального комплексу «Сухий космодром» та запуску

космічних ракет дніпропетровського

виробництва.

У нараді взяли участь Міністр науки, технологій та інновацій Бразилії Марко Антоніо Раупп, Президент

Бразильського космічного агентства Жозе Раймундо Брага Коельо, Надзвичайний та Повноважний Посол

Бразилії в Україні Антоніо Фернандо Круз де Мелло,

голова Національного космічного агентства України Юрій Алєксєєв.

Заводський випробувальний комплекс «Сухий космодром» призначений для відпрацювання

агрегатів і систем стартового і технічного комплексів,

які створюються учасниками українсько-бразильського проекту щодо здійснення запусків

ракет космічного призначення з космодрому “Алкантара”, Бразилія.

Проект “Циклон–4” полягає в тому, що вперше

весь космічний ракетний комплекс (КРК) повністю розробляється і виготовляється вітчизняними

підприємствами. Зокрема, вперше в Україні спільними силами ДП „КБ „Південне” і ПАТ “Дніпроважмаш”

створюється наземне обладнання стартового і технічного комплексів.

Заводський випробувальний комплекс “Сухий

космодром” є повнорозмірною копією, аналогом стартової споруди космодрому “Алкантара” у Бразилії.

До складу заводського випробувального комплексу входять будівельні споруди з технічними системами і

технологічне випробувальне обладнання.

«Вперше у світі у мегаполісі збудовано заводський випробувальний комплекс – “Сухий

космодром”. В результаті реалізації цього проекту космічна столиця України – місто Дніпропетровськ –

отримає повний цикл створення ракетних комплексів. Заводський випробувальний комплекс – це нова

якість створення літальних апаратів, можливість

розробки та виготовлення наземних компонентів і систем. У безпосередній близькості від основних

розробників і виробників з’являється полігон для спільної відпрацювання та випробування наземної

частини космічних ракетних комплексів», - сказав

губернатор Дніпропетровщини Олександр Вілкул. Він зазначив, що технологічне обладнання після

випробування на заводському випробувальному комплексі буде відправлено на космодром

“Алкантара” в Бразилію. Заводський випробувальний

комплекс було збудовано менше ніж за 2 роки. Вже у травні 2012 року на ньому розпочалися перші

випробування агрегатів, що були виготовлені на самому підприємстві, а з серпня розпочнуться

комплексні випробування обладнання усіх учасників

проекту (виробники окремих агрегатів та обладнання ракето-космічного комплексу, які є учасниками

проекту «Циклон-4», будуть проводити спільні випробування на «сухому космодромі», щоб досягти

максимальної точності та злагодженості в роботі стартового та технічного комплексів).

Управління преси та інформації облдержадміністрації Дніпропетровська область

Міжнародні контакти - Дніпропетровський національний

університет

Протягом 2008–2009 рр. Дніпропетровський

національний університет започаткував контакти з федеральним університетом м. Бразиліа (Бразилія)

щодо напрямів та змісту співробітництва у

навчальній, науковій та гуманітарній сферах. 16 грудня 2009 р. відбулося офіційне підписання Угоди

між Дніпропетровським національним університетом та університетом UnB. В процедурі підписання

прийняли участь: ректор ДНУ проф. Поляков М.В.,

декан ФТФ проф. Петренко О.М., ректор UnB проф. Жозе Геральдо, професор UnB Карлос Гуржель, Посол

України в Бразилії Лакомов В.П., директор Національного космічного агентства Бразилії.

Дніпропетровський національний університет запрошений для співробітництва з UnB з метою

організації в університеті аерокосмічного

департаменту, який має стати основою розвитку ракетно-космічної освіти в Бразилії. Керівництво

університету приділяє значну увагу будівництву нового кампусу університету – Гамма, де планується в

найближчий час створити аерокосмічний

департамент. Керівництво університету UnB впевнене, що співробітництво між університетами

підтримає розвиток співробітництва між країнами.

Alunos da Universidade de Brasília fazem mestrado na área espacial na Ucrânia

A falta de recursos humanos é um dos principais gargalos do Programa Espacial Brasileiro. O Brasil precisa de mão de obra especializada nos institutos, empresas e indústrias do setor. Mas, em breve, o país deve ganhar mais mestres na área. Os dez alunos da Universidade de Brasília (UnB) que foram à Ucrânia fazer parte do mestrado com foco na área espacial estão de

http://adm.dp.ua/OBLADM/Obldp.nsf


volta ao país. Agora, eles devem terminar suas dissertações e defendê-las entre o final deste ano e o início do próximo. Assim, estarão habilitados a trabalharem em qualquer instituição brasileira que atua no setor aeroespacial.

Os alunos da UnB foram à Ucrânia praticar as teorias de construção de foguetes espaciais aprendidas em sala de aula. Ao todo foram nove meses entre cursos na Universidade de Dnipropetrovsk e visitas ao complexo Yuzhnoye SDO e Yuzhmash Machine Building Plant - empresas estatais que projetam e fabricam foguetes e satélites ucranianos. Cada aluno tem uma área de pesquisa e por isso frequentou aulas e fez visitas a laboratórios específicos. “A diversidade em nossos campos de estudo foi tamanha que meu orientador ucraniano chegou a dizer que o grupo da UnB poderia formar um mini-bureau de projeto na área espacial”, conta um dos estudantes participantes do intercâmbio. A única mulher do grupo, Adriana Correa, 27 anos, explica que os ucranianos desenvolvem foguetes e satélites há mais de 50 anos e, por isso, têm muito a ensinar. “Não teria a oportunidade de presenciar aqui no Brasil algumas das tecnologias que vi na Ucrânia. Mas nossos profissionais estão se desenvolvendo de forma rápida e em pouco tempo os alcançaremos”, acredita Adriana. Rodrigo Gomes, 25 anos, foi para a Ucrânia desenvolver parte de seu projeto - um motor a propelente pastoso que será utilizado em satélites e também no terceiro estágio de foguetes. “O projeto foi bem sucedido e, juntamente com meu professor ucraniano, tenho um pedido de patente para esse motor”, conta o aluno. O pedido está em andamento na Ucrânia e deve sair em três ou quatro meses. O mestrado começou, em 2011, no Brasil, com aulas que tinham como objetivo o nivelamento em conhecimentos avançados de engenharia e a formação específica em sistemas aeroespaciais. Para isso, os alunos cursaram disciplinas com conteúdo matemático e técnico nas áreas analítica, experimental e numérica, o que foi necessário para que conhecessem o vocabulário, especificidades e aspectos técnico-científicos do campo. Para finalizar o programa de formação, os alunos farão a defesa de suas dissertações de

mestrado. Segundo o coordenador do curso de Engenharia Aeroespacial da UnB, Manuel Barcelos, ao concluírem a pós-graduação, os estudantes estarão aptos a trabalhar para o Programa Espacial Brasileiro. “O conhecimento que adquiriram possibilita que eles trabalhem em qualquer empresa ou setor que envolva a área aeroespacial. Nosso programa espacial precisa de mão de obra formada e especializada”, afirma o coordenador. O comitê aeroespacial da UnB deseja que o programa tenha outras edições. “Essa foi a primeira vez que mandamos os alunos para a Ucrânia e o resultado foi satisfatório”, afirma Manuel Barcelos. “Já temos algumas ideias de como ampliar o programa. Uma delas é levá-lo para outras universidades brasileiras”, conclui. Histórico - A ideia de intercâmbio partiu da Embaixada da Ucrânia, que há aproximadamente quatro anos buscou a UnB para estreitar relações entre os dois países. A partir disso, foi criado um comitê formado pelos professores da UnB Geovany Borges, Carlos Gurgel, José Leonardo Ferreira, Manuel Barcelos e mais recentemente, o professor Paolo Gessini. O grupo fez uma visita à Universidade Nacional de Dnipropetrovsk e, em 2009, os reitores José Geraldo de Sousa Júnior e Nikolay Polyakov assinaram um acordo de cooperação. Segundo o professor da UnB Paolo Gessini, o objetivo principal deste projeto é a formação de recursos humanos na área aeroespacial. No entanto, o professor garante que a troca de experiências também favorece o país do leste europeu. “Os ucranianos são muito bons em propulsão sólida e líquida, e nós somos muito bons em propulsão híbrida”, explica. O programa foi financiado por uma parceria entre a Agência Espacial Brasileira, o CNPq, a UnB e a ACS.

Áreas de pesquisa dos alunos: - Estimação, determinação e controle de atitude de nano-satélites lançados em órbita baixa para

sensoriamento remoto;

- Projeto de estação de solo para a comunicação e rastreamento de satélites com finalidade de envio de

comandos e o recebimento de telemetria e dados de sensoriamento remoto;

- Desenvolvimento de ferramentas computacionais para

a simulação de escoamentos sobre geometrias de foguetes;

- Estudo de propelentes líquidos utilizados na família de foguetes Cyclone e projeto de motor foguete líquido;

- Estudo e desenvolvimento de metodologia de projeto de lançadores;

- Desenvolvimento de ferramentas computacionais para

a simulação e a predição da balística interna de motores foguetes híbridos;

- Desenvolvimento de motor foguete com sistemas de propelentes pastosos aplicada a estágios superiores de

veículos lançadores, a satélites e a espaçonaves;


- Estudo da dinâmica e modelagem matemática de

veículos lançadores;

- Estudo de diferentes materiais para a fabricação ou proteção de bocais aplicados em motores foguetes

híbridos; - Estudo de processos de soldagem e metalurgia da

soldagem aplicados a foguetes.

Agência Espacial Brasileira, 25.09.2012

Aumentam as exportações de grãos da Ucrânia

Kyiv, 01 de out/2012 (Reuters) - As exportações de grãos da Ucrânia subiram para cerca de 5,2 milhões de toneladas nos primeiros três meses da temporada 2012/13, ante as 3,3 milhões no mesmo período do ano passado, disse o Ministério da Agricultura.

O Ministério

afirmou, em comunicado,

que o volume inclui 2,4 milhões de toneladas de trigo, 1,4 milhão de milho e 1,2

milhão de toneladas de cevada. A Ucrânia exportou 1,5 milhão de toneladas de trigo, 1,5 milhão de cevada e 108.700 toneladas de milho entre julho e setembro de 2011. O governo da Ucrânia disse que produtores pretendem colher entre 45 e 46 milhões de toneladas de grãos este ano, contra as 56,7 milhões em 2011. As exportações podem totalizar entre 20 e 21 milhões de toneladas nesta temporada, comparado com as 22,8 milhões em 2011/12. O Ministério disse que produtores colheram 32,1 milhões de toneladas de grãos até 28 de setembro, com produtividade de 2,73 toneladas por hectare. A produtividade dos grãos totalizou 3,18 toneladas por hectare no mesmo período de 2011. A Ucrânia já completou sua colheita de trigo e de cevada. Produtores debulharam 14,5 milhões de toneladas de trigo e 7,2 milhões de cevada. A consultoria agrícola UkrAgroConsult disse que o grão de qualidade para moagem dominou a colheita de trigo deste ano. Ela disse que a fatia de trigo para moagem era de 83,3 por cento, incluindo 42,6 por cento de trigo para moagem de segunda categoria, com pelo menos 12 por cento de conteúdo de proteína.

A consultoria afirmou que a parcela de trigo de terceira categoria (11 por cento de proteína) era de 36,8 por cento. Produtores também colheram 6,1 milhões de toneladas de milho em 1,6 milhão de hectares, ou em 36 por cento da área semeada, disse o Ministério.

Pavel Polityuk

Genocídio Armênio nos livros escolares da Ucrânia

Depois de França, foi a vez de a Ucrânia incorporar o genocídio armênio nas páginas dos livros de história. A partir de agora, os alunos das escolas ucranianas podem estudar casos ressonantes de políticas genocidas e violência dos governos por meio de um livro especial: “Genocídio e política de extermínio em massa da população civil no século XX” - "Геноцид та політика масового винищення цивільного населення у ХХ ст. (причини, особливості, наслідки)”

O livro escrito por

Andrew Kozitskiv (Андрій

Козицький) aborda as

razões, características e impacto desses crimes, e é

recomendado pelo Ministério da Educação e

Ciência, Juventude e Desportos para estudantes em cursos de ciências humanas. O Centro de Informações do jornal de armênios da Rússia “Yerkramas”, referindo-se aos meios de comunicação ucranianos, informou que o livro aborda o genocídio armênio no Império Otomano, o Holodomor de 1932-1933 na Ucrânia e o Holocausto de judeus europeus. Separadamente dos casos acima citados, o livro trata de outros assassinatos em massa de civis que ainda não são reconhecidos como genocídio e foi escolhido como um dos 18 melhores livros do “Fórum de editores” que aconteceu este ano em Lviv. ”Um estudo detalhado do passado, juntamente com suas páginas atraentes e controversas, é extremamente importante para a Educação Liberal”, disse o autor.

Armen Kevork Pamboukdjian “estacaoarmenia.com”, 30.09.2012

Голодомор 1932-1933 рр


Vídeo da campanha de VITÓRIO SOROTIUK – Vereador 13131

O cineasta Guto Pasko diretor dos filmes documentários "MADE IN UCRÂNIA e “Iván - de volta para o passado” está divulgando um Manifesto de apoio a candidatura à vereador de Vitório Sorotiuk. O vídeo da campanha está disponível no endereço:

http://www.youtube.com/watch?v=x0QA9faUEZ8&list=P

L66A69E133311961A&index=3&feature=plpp_video

Sorotiuk tem audiência com o Secretário de Ciência e Tecnologia

do Estado do Paraná

O Presidente da Representação Central

Ucraniano Brasileira, Vitório Sorotiuk esteve em Audiência, dia 10 de setembro, com o Secretário de Ciência e Tecnologia do Estado do Paraná, Alípio Santos Leal Neto, tratando da criação dos cursos de língua ucraniana na Universidade do Centro Oeste do Paraná – UNICENTRO

O Reitor da UNICENTRO Aldo Nelson Bona aprovou o projeto de Língua Ucrânia à Distância que

será implementado

pelo Centro de Estudos

Eslavos da Universidade, dirigido pelas Professoras Regina Chicoski e Marileia Gartner. Segundo a Professora do Setor de Relações Internacionais da UNICENTRO Cibele Krause Lenke, são dois projetos em andamento: curso de língua ucraniana à distância ministrado diretamente da Ucrânia pela Universidade Pedagógica Nacional de Dragomanov e o Curso de Língua Portuguesa e Ucraniana presencial. Segundo Vitório Sorotiuk, no Estado do Paraná residem mais de 400.000 descendentes de ucranianos e a língua ucraniana é de utilização

corrente no uso doméstico em muitos municípios e utilizada nos ritos religiosos em 264 igrejas. Acrescenta que o Brasil vem incrementando as relações econômicas com a Ucrânia e a necessidade de formação de especialistas na língua e tradutores se torna uma necessidade. Por outro lado, a Ucrânia vem abrindo suas portas para a formação universitária dos brasileiros na Ucrânia em vários domínios. No próximo ano forma-se na Ucrânia o primeiro estudante especialista em design de construção de aparatos aéreos, principalmente foguetes, da comunidade ucraniana do Paraná.

RCUB, 11.09.2012

Apucarana

União da Vitória

Secretário Alípio Leal e V. Sorotiuk

http://www.youtube.com/watch?v=x0QA9faUEZ8&list=PL66A69E133311961A&index=3&feature=plpp_video

http://www.youtube.com/watch?v=x0QA9faUEZ8&list=PL66A69E133311961A&index=3&feature=plpp_video


Agradecimento

Nunca estamos sós, é verdade. É bom saber que temos amigos em quem podemos confiar.

Queridos Paroquianos irmãos e irmãs em Cristo!

Viemos pelo presente agradecer a vossa eximia colaboração na realização da Festa da nossa Padroeira, que é certamente um evento benéfico a todos nós que fazemos parte desta paróquia. Agradecemos a comissão da paróquia: é de louvor o profissionalismo com que conduziram todo o processo; agradecemos a todos os patrocinadores, benfeitores, festeiros, àqueles que contribuíram na venda e compra da rifa, e a todos que se fizeram presentes no dia da festa para participar da Santa Missa solene e dos festejos durante toda a tarde. Parabenizamos também aos contemplados da rifa: 1º Prêmio: nº 0216 - Bernardo Bulka

2º Prêmio: nº 0183 - Emilio Gaudeda 3º Prêmio: nº 0087 - Beatriz Pyrich Cavalheiro

NOSSO MUITO OBRIGADO E NOSSAS ORAÇÕES.

Pe. Deonisio Mazur - Pároco Pe. Elias Marinhuk - Vigário

Paróquia Nossa Senhora Auxiliadora – Curitiba PR

V e t c h o r n e t s i Noite Ucraniana

A Diretoria da Organização Feminina junto a Sociedade Ucraniana do Brasil, tem a satisfação de convidar V. Sa. e família para a tradicional “Vetchornetsi”, a realizar-se no dia 20 de outubro de 2012, com início às 20:30 horas, em sua sede social, à alameda Augusto Stellfeld, 795.

Jantar com Pratos Típicos Animação Musical Apresentação do Folclore

Ucraniano Barvinok

Informações: (41) 3224-5597 Agradecemos pela presença

A Diretoria

XIX Festival Nacional de Danças Ucranianas, Mallet – PR

17 Novembro 2012 19:30 horas

Local: Ginásio Municipal de Esportes Informações:

Presidente do Grupo: Francieli Nathali Harmatiuk

Fones: (42) 3542-1406 (42) 9942-3795 http://festivalucraniano.wix.com/festivalucraniano

[email protected] [email protected]

Organização: Folclore Ucraniano Spomen

SPOMEN - 20 anos

A G E N D A

Dia 20/10 – Noite Ucraniana “Vetchornetsi”

Sociedade Ucraniana do Brasil Al. Augusto Stellfeld, 795 – Fone: 3224-5597

Dia 21/10 – Festa Igreja Sagrado Coração de Jesus Rua Carmelita Cavassin, 1321 - Abranches

Dia 28/10 – Festa Igreja São José Operário Rua Napoleão Bonaparte, 1176 - Bairro Alto

Dia 28/10 – Festa Igreja Nossa Senhora das Dores Rua Dolores Duran, 850 - Vila São Pedro

“Será sempre agora.

Viajarei pelas galáxias

universo afora.”

Haicai de Helena Kolody * Cruz Machado, 12 de outubro de 1912

+ Curitiba, 15 de fevereiro de 2004



http://pt.wikipedia.org/wiki/Cruz_Machado

http://pt.wikipedia.org/wiki/12_de_outubro


http://pt.wikipedia.org/wiki/Curitiba

http://pt.wikipedia.org/wiki/15_de_fevereiro



Doações para “O LAVRADOR”

Curitiba Haroldo Guetter R$ 70,00

Porto Alegre

Estephania Iurtchencko R$ 70,00 Mikolaj Gluszczuk R$ 70,00

A todos os nossos colaboradores os mais sinceros agradecimentos

D e u n o “ L a v r a d o r ” Outubro de 1985

MULHERES UCRANIANAS

ARTE E SABOR

Pêssankas - Bordados - Porcelanas - Ícones.

Cartões - Livros - Lenços

Artesanatos em madeira.

Produtos tradicionais para seu presente original.

Material para confecção das Pêssankas.

Rua Padre Anchieta, 2177 - loja 3

(41) 3339-0649

Três Organizações Femininas ucranianas do Estados Unidos e Canadá tomaram parte, juntamente com 2.000 delegadas de outras partes do mundo, na Conferência de 11 dias, patrocinada pela ONU, em Nairobi, Kennya. Das delegadas da federação das Organizações Feminina Ucranianas do mundo livre, dirigidas pela presidente Dra. Maria Kvitkovska, de Detroit, e mais 12 delegadas de outras Organizações Femininas ucranianas chegaram a Nairobi alguns dias antes da abertura da conferência, que marcava o final da Década da Mulher, proclamada a 10 anos na Cidade do Mèxico. As mulheres ucranianas se puseram logo em ação, promovendo seminários, palestras e exposições, procurando chamar a atenção para os problemas concernentes às mulheres ucranianas na União Soviética e no mundo livre. As delegadas da Federação das Organizações Femininas promoveram uma conferência de imprensa e uma exposição de materiais informativos, materiais estes distribuídos aos participantes da conferência. A seguir as delegadas ucranianas fizeram uma vizita à embaixada americana no Kennya e foram entrevistadas duas vezes pelos repórteres da Voz da América, os quais transmitiam estas entrevistas para a Ucrânia, através da emissora de Washington.

ADVOCACIA

CARLOS POLUCHA OAB/PR 6141

EDISON L. VASCONCELOS OAB/PR 10131

Causas Cíveis, Trabalhistas, de Família, Divórcios, Separações,

Inventários, Cobranças, Dano Moral.

Rua José Bernardino Bormann, 1212

Bigorrilho - Curitiba - PR

(41) 3336-8720

454 (3899) outubro 2012 2012 boletim informativo da...

Documents