8 (300) СЕРПЕНЬ 2015 РОКУ * Видається з жовтня 1991 ... ·...

№ 8 (300) СЕРПЕНЬ 2015 РОКУ * Видається з жовтня 1991 року * Ціна договірна

ñòîð. ñòîð. 33

ñòîð. ñòîð. 10-1110-11

Ì³æíàðîäíà ïðîùà ó Ïî÷à¿âñüêó Ëàâðó

Прощі до святих місць – це давня тради-ція православних українців, і на Волині чи-мало родин, в яких у Почаїв ходили пра-баба, баба, а тепер ідуть і представники молодших поколінь...

Піші паломництва у Почаївську Лав-ру знову набирають популярності на Во-лині.


Ó ñåë³ Ðæèù³â çóñòð³ëè âèç-âîëåíîãî ³ç ïîëîíó çåìëÿêà

У деяких із вартових виникало питан-ня, а чому це священики зібралися визво-ляти когось із полону... «Тоді я відповідав: а якби ти туди потрапив, і визволити тебе, спробувати це зробити міг би тільки свя-щеник?.. Такий аргумент доходив, як ка-жуть, зразу, і нас пропускали далі»...

Учасник АТО Анатолій Семенюк повер-нувся із полону додому завдяки сприянню Волинської єпархії УПЦ.


Ãåðìîãåí Øèìàíñüêèé – âèäàòíèé áîãîñëîâ,

ÿêèé âèêëàäàâ ó ÂÄÑУ роки, коли атеїстичні пропагандис-

ти шукали будь-яких причин, щоб публіч-но ославити людей, пов’язаних із Церквою, про цього викладача семінарії при усьому бажанні не можна було сказати нічого по-ганого...

Г. Шиманський – непересічний фахі-вець, людина святого життя – викладав у ВДС протягом 1959-1961 років.

Ëàìïàäà â³ðè ãîðèòü óæå äâà ç ïîëîâèíîþ ñòîë³òòÿА це ж таки старий храм, храм великий і

величний, диву даєшся, як уміли колись бу-дувати. Височенні стіни, прекрасна акусти-ка, гармонія в усьому...

Преображенський храм села Квасів Го-рохівського району уже 250 років збирає віруючих на молитву.

ñòîð. ñòîð. 55ÎÎäíà äîëÿ ñåëà ³ õðàìóäíà äîëÿ ñåëà ³ õðàìó

Наразі храм у Радомишлі нагадує вели-коднє яєчко, розписане з великою любов’ю. Церквиця за розмірами велика, довга, але вужча, ніж звичайно. Вона у формі хреста, два притвори – чималі, і якось все тут так компактно, затишно, все на своєму місці...

У селі Радомишль особливо урочисто вшановують святу Марію Магдалину.

ВІДЗНАЧАЄМО ЮВІЛЕЙ:300 НОМЕРІВ РАЗОМ

Дорогі читачі «Дзвонів Волині», перед вами – трьохсотий номер на-шого часопису, який почав вихо-дити у неблизькому вже 1991 році. Тоді православні християни вкрай потребували бодай якоїсь інформа-ції про життя Церкви, кожен віро-

повчальний чи історичний матеріал давав можливість дізнатися щось нове і корисне. Звісно, за ці майже два з половиною десятиліття ситу-ація із наповненням інформаційно-го простору кардинально змінила-ся, і газета уже не може відігравати такої ролі, як раніше. Однак і за-раз у багатьох куточках Волині із нетерпінням чекають на новий но-мер «Дзвонів Волині», щоб дізнати-ся про сьогодення і минуле Право-славної Церкви на Волині.

Хочеться подякувати усім вам, наші читачі, за те, що ви продов-жуєте залишатися із нами. Ви знає-те, що за останні роки редакція ба-гато зробила для того, щоб наш часопис покращився – втричі збіль-шився обсяг видання, ми стали ви-ходити у кольорі, майже абсолют-но усі надруковані нами матеріали так чи інакше торкаються Волинсь-кої єпархії. І надалі ми, з Божою до-помогою, будемо старатися робити усе для того, щоб залишатися ціка-

вими для читача.На жаль, протягом останнього

року значно зросли ціни на послуги поліграфії, тому ми змушені були, вслід за іншими, підняти видавничу вартість газети. Просимо з розумін-ням ставитися до таких вимушених кроків і запевняємо, що навіть при заявленій зараз ціні єпархія не от-римує прибутків від видання. Од-нак, віримо, що усі подібні труд-нощі відійдуть у минуле, а ми ще довго-довго будемо спілкуватися на сторінках улюбленої газети.

Ще раз дякую усім вам, дорогі отці, брати і сестри, за вашу увагу до «Дзвонів Волині» і прошу й на-далі передплачувати та читати єпар-хіальний вісник.

З архіпастирським благословенням,

митрополит Волинський і Луцький головний редактор газети

«Дзвони Волині»

24 роки тому відкрилась нова сторінка в літописі де-ржавотворення нашої Батьківщини. На політичній кар-ті світу виникла нова суверенна і незалежна держава – Україна, з волелюбним народом, родючою землею та багатовіковою історичною спадщиною.

У цей урочистий святковий день ми зібрались у Со-фійському соборі – кафедральному храмі Київських Митрополитів, який є яскравим нагадуванням про ве-ликі діяння наших предків. Саме у цьому соборі твори-лись найвагоміші справи Давньоруської держави. Наші славетні князі розуміли, що лише з Божою допомогою, з надією на Його милість та благословення, можна ус-пішно розбудовувати державу, видавати закони, в ос-нові яких лежать Євангельські істини. З часу хрещення Київської Русі Православна Церква надихала держав-них мужів на служіння добру і взаємному примирен-ню.

Сторінки давньої і новітньої історії показують, що якими гучними та привабливими не були б ідеї чи кон-цепції, проте, якщо вони таємно або відкрито направ-лені на боротьбу з Богом, Його Святою Церквою та утиском основоположних прав людини – всі вони при-речені на невдачу. Адже справжня любов до Батьків-щини розпочинається з любові до Бога та людей. Лише на високих моральних цінностях потрібно будувати со-ціально-політичні відносини.

Сьогодні наша Держава переживає вкрай важкі часи, втратилось найцінніше – мирне небо над головою. Як це було і в часи Давньоруської держави, Українська Пра-вославна Церква робить усе можливе для об’єднання розділених гріхом ненависті синів і дочок єдиного на-роду. Церква не може занурюватися в політику чи під-тримувати окремі земні політичні гасла. Церква веде

людину до Христа. Адже тільки Господь може вказа-ти нам шлях, як вирішити в нашій країні найболючіші суперечності і протистояння. Цим шляхом скористався у свій час святий Рівноапостольний князь Володимир, піднісши могутність та велич Київської Русі до однієї з найсильніших держав.

Кожному Господь вручив свій хрест, на кожного з нас покладена відповідальність за доручену справу. Ко-жен має сьогодні зробити все можливе для блага Украї-ни, самовіддано й жертовно виконуючи свої обов’язки, озброївшись невидимими узами любові та взаємопід-тримки. Тільки так ми збережемо нашу єдність, мир на українській землі та в наших серцях. Адже справж-ній мир – це не тільки відсутність війни. Господь, Який покликав нас до миру (див. 1 Кор. 7, 15), заповідав нам навчитись творити добро, шукати правду, спасати при-гнобленого, захищати сироту, заступатись за вдову (Іс. 1, 17).

У цей святковий день, підносячи свої молитви до Престолу Всевишнього у древньому соборі Київських митрополитів, щиро вітаю Вас, пане Президенте, ша-новний Прем’єр-міністре та поважний Голово Верхов-ної Ради, а у Вашому лиці увесь український народ із Днем Незалежності нашої Української Держави і усім бажаю Божої милості та благословенної мудрості ми-ром і злагодою стверджувати нашу Батьківщину. Бог же терпіння і втіхи хай дарує нам бути в однодумстві між собою (Рим. 15, 5), щоби благословенна українська земля стала могутньою державою, де панує Божествен-на Правда, любов і мир.

Благодать Господа нашого Іісуса Христа, і любов Бога Отця, і єднання Святого Духа нехай буде з усіма нами. Амінь (2 Кор. 13, 13).

Слово Предстоятеля УПЦ з нагоди 24-ої річниці незалежності України

ÄÇÂÎÍÈ ÂÎËÈÍ² СЕРПЕНЬ 2015 РОКУ2

Після своєї смерті, яка настала че-рез 18 днів – спочатку відійшла до Гос-пода матушка, а потім і батюшка, раби Божі отець Миколай і Марія поховані були біля храму. З одного боку церков-ного подвір’я ще є величезне-височезне дерево, яке, без сумніву, було свідком життя парафії не одне, може, й століт-тя. Над могилами священика і матуш-ки – батька і матері – родина збудува-ла капличку. Син Іван каже, що то була ідея його брата Володимира, який був щиро віруючою людиною, за своє жит-тя відреставрував не один храм. Для церквиці у рідних Усичах він робив по-жертви, і однією з них є дороговартісна Чаша. Але Володимир через важку хво-робу пішов з життя за півтора місяця після батьків. Помираючи, він простя-гав руки угору, де, казав, на нього вже чекали батьки...

Ідею каплички втілив у життя брат Іван. Споруджує її родина вже четвер-

тий рік, бо це вимагає коштів. Але як за земного життя до отця Миколая йшли і йшли люди, то і тепер вони ідуть уже до його могили. Тому і написані у кап-личці слова про те, що «Коли хто по-молиться за душі спочилих тут, почуй, Господи, його молитви...»

У річницю смерті отця Миколая, а була вона 22 серпня 2011 року, у храмі села Усичі помолилися за спокій душі його, його матушки та двох синів, які вже відійшли, і немовляти Марії, ди-тини Назаруків, яка померла у триріч-ному віці. З благословення митропо-лита Волинського і Луцького Ніфонта Божественну літургію очолив голова єпархіального Інформаційно-просвіт-ницького відділу протоієрей Валентин Марчук. У своєму слові до пастви отця Миколая, а на службу прийшло багато людей, отець Валентин говорив про те, що і Церква, і парафіяни шанують та цінують спочилого священика за його стійкість у вірі. Адже роки священичо-го служіння протоієрея Миколая Наза-рука значною мірою припали на часи богоборства. Все він переніс, зберіг і храм, і громаду. Біля могил священи-ка та матушки відслужили літію, опісля благочинний Луцького районного окру-гу протоієрей Петро Приступа відслу-жив панахиду.

Отець Миколай Назарук був за стату-сом звичайним сільським священиком. Усе життя він прожив поруч зі своєю паствою. Парафіяни розказують, що у часи богоборства і хати їхні ночами святив, і діточок хрестив потайки, аби не бачили злі очі... За благословенням на подружнє життя до нього приїжд-жало дуже багато молодих людей. Вва-жалося, що коли він благословить, то і життя буде щасливим. Не брав грошей за треби з вдовиці, з біднішої людини.

При цьому отець та його матушка ста-ралися ні від кого не залежати у побуті. Тримали господарку, бо мали ж і чет-веро синів. Іван Миколайович пригадує батька як великого молитвеника. Догля-дав він батьків і в останні місяці їхньо-го земного життя. То ж бачив, що і в по-важному віці (мама померла на 90-му, а батько на 91-му році) він молиться по кілька годин і вранці. І ввечері, і навіть уночі. Ставши дияконом у 1943 році, а священиком у 1953, отець Миколай був пастирем для сотень родин не одне де-сятиліття.

– Поїду додому, а увечері дзвоню, питаю, як там мої старенькі. Мама каже, що читає Біблію, а батько слу-хає. Або читав батько, а мама слухала. Це ж вони вже і віку доживали, і Біб-лія була ними читана-перечитана. Але то була головна книга їхнього життя, – каже син Назаруків Іван.

Він пригадує, що для батька найбіль-шою цінністю на землі був хліб. Тому батюшка завжди допомагав землякам і сіяти, і збирати урожай, і не просив, аби у колгоспі йому заплатили. Тодіш-ній місцевій владі це не подобалося, ка-зали, що, мовляв, священик іде на поле, аби агітувати людей приходити в церк-ву... Було, що і сіно, накошене ним для своєї корівки на сільському цвинтарі (бо ж більше ніде не давали) забирали у... колгосп, і старі дерева, зрізані біля церкви, які взяв собі за дрова (бо ж у лісі не давали рубати), сільський голова наказував відібрати. Десь у 50-х роках минулого століття родину священика виселили і з хатини, в якій він тулив-ся із дітьми. Так переслідували «воро-га народу». Місцева влада вигнала про-тягом 24 годин. Притулок дала родині одна жінка, і то у коморі та веранді, де один із синів Назаруків за ніч приморо-

зив пальчики на ногах... Це були реалії тогочасного життя за

атеїстичної влади. Син каже, що батька вів по життю і захищав Господь. Бо ж і вижила за таких переслідувань їхня ве-лика родина, і отець Миколай невтомно будував: звів біля храму дзвіницю, та-кож дім, у якому, казав, згодом може по-селитися родина священика. Дбав про того, хто прийде після нього, а сам до-живав віку у старенькій хаті. Телевізо-ра ніколи не мав, не бачив від нього ко-ристі. Діти купили його вже на 69-річчя одруження тата і мами, і то прийняв тільки тому, що зміг дивитися по ньо-му на касетах Богослужіння, слухати духовні концерти. А по неділях просив включати йому передачу «Дзвони Во-лині», бо любив слухати проповіді ар-хієрея та молодого священика отця Ва-лентина Марчука. Син Іван пригадує, що батько завжди, маючи навіть півс-толітній досвід служіння священиком, дуже ретельно готувався до проповіді. Тому й пам’ятають його проповіді па-рафіяни і досі.

Нинішній настоятель храму на честь святого великомученика архідиякона Степана отець Сергій Габрук служить в Усичах із 2002 року. З отцем Миколаєм співслужив до 2005-го. Опісля старець йому тільки допомагав. Отець Сер-гій називає його людиною, котра мала страх Божий. Цього відчуття, розумін-ня так бракує нинішньому поколінню людей...

– Вже незадовго до своєї смерті він сказав мені такі слова і це, вважаю, його заповіт: «За своє таке довге жит-тя я зрозумів, що за земного життя лю-дині потрібне тільки одне: це віддано служити Господу. А все решта зовсім не має значення».

Наталія МАЛІМОН

Є якась особлива благодать у таких древніх хра-мах. Звичайно, з погляду історії та вічності два з по-ловиною століття – не так вже й багато. А для роду людського, який населяв і населяє територію Квасо-ва, села на межі Волині і Львівщини, то дуже багато. Та й храм, якщо брати історію села загалом, древні-ший. Нинішній, який височить на підвищенні у цен-трі села, споруджений був у 1765 році. Церква ж у Квасові згадується в документах за XVII століття, і вже тоді вона була збудована на місці «старої, з XVI століття». У часи богоборчої влади церквиця у Ква-сові діяла, не була закритою жодного дня, тому схо-дилися до неї з усіх навколишніх сіл, де Божі храми закрили. 27 років прослужив у ній протоієрей Дмит-ро Гнідець, який вже десять літ душею молиться ра-зом зі своєю вірною і віруючою паствою із небес, а тіло його упокоїлося поруч церквиці.

Його дружина, матушка Ольга, котру громада за-лишила жити у церковному будинку і дуже поважає, як поважала і свого батюшку, розказує, що завжди му-сили зважати на древність та цінність церкви. Храм Преображення Господнього у Квасові є пам’яткою архітектури національного значення. А тому і внут-рішні, і зовнішні ремонти завжди робили з огляд-кою на вимоги збереження споруди в автентичному стані. Якщо ремонтували купол, то нічого не зміню-вали, так само і з дзвіницею, ровесницею храму. Те, що у місцевій православній громаді завжди вистача-ло розуміння того, чим село володіє, ішло, звісно, від священиків. І покійний отець Дмитро, і нинішній на-стоятель отець Владислав Собуцький, при якому та-кож уже проводили ремонти, берегли святиню у пер-возданному вигляді для наступних поколінь. Не так давно довелося тільки зрізали старезні дерева, посад-жені навколо храму. Мабуть вони були і його ровес-

никами, але вже почали загрожувати споруді. Зате те-пер церквиця у Квасові постала в усій первозданній красі. Вистачило у настоятеля та громади і бажання, і коштів, аби зробити благоустрій, і всередині, і ззов-

ні, як відзначив голова єпархіального Інформаційно-просвітницького відділу протоієрей Валентин Мар-чук, храм виглядає просто досконало. А це ж таки старий храм, храм великий і величний, диву даєшся, як уміли колись будувати. Височенні стіни, прекрас-

на акустика, гармонія в усьому... З благословення митрополита Волинського і Лу-

цького Ніфонта Богослужіння у день престольно-го свята очолив протоієрей Валентин Марчук. Йому співслужили благочинний Локачинського округу протоієрей Анатолій Собуцький, батько нинішнього настоятеля квасівського храму, отець Владислав Со-буцький, священики з навколишніх храмів, протоди-якон Ростислав Петров, чий голос завжди зачаровує і тішить людські душі. Отець Валентин відзначив, що великою духовною радістю для протоієрея Анатолія Собуцького є бачити сина у сані священика, знати, що як духовний пастир він має вірну черідку, доруче-ну йому Господом, людей, вірних насамперед Богові і Православ’ю. І не зважаючи на будній день, квасівсь-ка церквиця була переповнена. 85-річна Лідія Кос-тянтинівна Лищук пригадала, як ходила «своїми но-гами» на святу Почаївську Гору. Збиралися прочани групами по 6-7 чоловік. Треба було іти лісом 12 кіло-метрів. І як то було радісно, каже, коли з лісової гу-щавини чулися духовні піснеспіви, які у дорозі вико-нували інші прочани. Молитва, пожертви і щира віра – це те, що, на її думку, ще утримує і вберігає людей у цей складний час.

Отець Валентин передав для квасівського храму часточку мощів священномученика Олександра, ар-хієпископа Харківського. За життя він був студентом ВДС, потім Господь сподобив його на монашество, страждання за віру Христову, а тепер до нього віру-ючі люди звертаються за благословенням і духовною підтримкою. Отець Валентин подякував парафіянам Квасова за підтримку соціальних проектів Волинсь-кої єпархії. Щира віра у Господа, надія на Нього і вбе-регли Православ’я у цьому куточку Волині.


ЛАМПАДА ВІРИ ГОРИТЬ УЖЕ ДВА З ПОЛОВИНОЮ СТОЛІТТЯПрестольне свято у храмі Преображення Господнього села Квасів Мар’янівського благочиння

«ЛЮДИНІ У ЗЕМНОМУ ЖИТТІ ПОТРІБНЕ ОДНЕ: ВІДДАНО СЛУЖИТИ ГОСПОДУ»У храмі села Усичі помолилися за спокій душ померлих 4 роки тому настоятеля протоієрея Миколая та матушки Марії

ÄÇÂÎÍÈ ÂÎËÈÍ² 3СЕРПЕНЬ 2015 РОКУ

– Матінка божа кличе… – каже раба Божа Євдо-кія, пояснюючи, чому у свої 67 років вирушає у да-леку і нелегку дорогу до Почаєва. Родом вона із села Ржищів, що на межі Волині і Львівщини, у Бранах служив Господу в сані диякона її брат. Співала у хра-мі Покровської церкви у Луцьку, нині також випікає просфори. Каже, що у Почаїв стежками-полями че-рез Берестечко не один раз ходила і її мама, а сама раба Божа Євдокія вирушає на прощу вже у четвер-тий чи п’ятий раз. Жива віра живої Церкви і цього року зібрала для прощі до святої гори Почаївської не одну сотню паломників. Згодом від керівника палом-ницької служби Волинської єпархії УПЦ протоієрея Володимира Бірука ми дізнаємося точну кількість учасників цієї хресної ходи. Бо майже 500 чоловік – вірних Володимир-Волинської єпархії УПЦ, а також поляки, білоруси і росіяни – після тривалого перехо-ду із села Кременець, де заночували, прибули у Лу-цьк. Ще більше 200 паломників зібралося тут, і люди все прибували, а з досвіду отця Володимира, який на прощу до Почаєва вирушив вже у четвертий раз, по дорозі, у селах будуть приєднуватися люди.

Святе Письмо каже, що «Царство Боже зусилля-ми здобувається», тому у такій дорозі до святої гори дуже важливо пам’ятати й інші слова: про те, як важ-ливо «Нести тяготи один одного»… Прощі до святих місць – це давня традиція православних українців, і на Волині чимало родин, в яких у Почаїв ходили пра-баба, баба, а тепер ідуть і представники молодших поколінь. Молоді серед паломників, учасників між-народної хресної ходи, дуже багато. Раба Божа На-талія, якій трохи за 20, і співає вона разом з мамою у хорі церквиці на Вересневому, вирушила у прощу вже вчетверте. З отцем Володимиром Біруком торік ходили на прощу його син Ніфонт та два отцеві пала-марі: Миколка та Іван. Знову бачила їх серед палом-ників. І торік дорогу перенесли дуже добре, дізнали-ся багато цікавого, приклалися у Почаєві до святинь, а ще наспівалися і наслухалися чудесних псалмів.

– Бабуся мені сказала, що то – Божа дорога, тому Господь, віримо, і цього разу нас не залишить без Своєї милості, – так пояснює Миколка рішення знову піти у піше паломництво.

Раба Божа Людмила із села Підгайці у прощу ви-рушила вже вдруге. У Почаїв не один раз ходила її мама, і пройти ту ж святу дорогу, що і вона, було ба-гаторічною мрією жінки. Вперше пішла позаторік, коли майже всю дорогу дощ змінювала гроза… Але ніхто не зійшов з дороги, бо «то отримуєш духовний заряд на увесь рік».

– Це велика духовна радість. Коли ми вийшли з лісу і побачили золоті куполи святої Почаївської гори… Ми всі впали на коліна, натхненно молилися, а замилування, радість душевна так переповнювали,

що сльози котилися і котилися, і так чисто, світло на душі ставало, – розказує вона.

Владика Ніфонт, який вийшов до паломників. При-вітав їх словами «Христос воскрес!» Бо ті відчуття, якими вони будуть нагороджені за довгу свою пішу ходу, і відображають радість людства від Христового Воскресіння. Владика благословив кожного палом-ника, і коли на переповненому людьми подвір’ї древ-нього Покровського храму заспівали «Отче наш», а потім – похвалу Божій Матінці Почаївській, Котра для всіх сущих на цій землі є надією і захисницею, усі співали, стоячи на колінах… Здавалося, що Божа

Матінка чує своїх дітей і з самого Почаєва.Серед сотень паломників була і група вірних Пра-

вославної Церкви із Польщі, до яких по дорозі при-єдналися православні з Білорусі. Їх зустрічали на межі Білорусі і Ратнівщини, а потім хресний хід, про-ходячи волинськими селами і містами, ставав усе ба-гатолюднішим. Доки не досяг майже півтисячі. Ор-ганізатором прощі для паломників з Польщі є пані Єва Ригорович з містечка Гайновка Підляського воє-водства. Її чоловік пан Георгій розказав, що у дорозі перебувають вже 11 день! У їхньому містечку мешкає 25 тисяч населення, і на 70 відсотків воно православ-не. Там є собор Святої Трійці, два храми – на честь Івана Хрестителя та Дмитрія Солунського. У Почаїв православні з Гайновки вирушили вже втретє.

– Ми хочемо подякувати Божій Матінці, Яка є За-ступницею роду людського. Ми дуже уміємо проси-ти, і не завжди дякуємо, – каже пан Георгій.

Скрізь, де йшли паломники по волинській землі, їх дуже тепло приймали парафіяни і Володимир-Во-линської єпархії, і Волинської єпархії. Настоятель Георгіївського храму у селищі Голоби ієромонах Ні-фонт (Омельчук) розказав, що вся громада селища об’єдналася в бажанні допомогти «нести тяготи один одного» для учасників міжнародного хресного ходу. Зносили цілющі трави для чаю, варили відрами мо-лоду картоплю, приготували 500 (!) літрів дуже смач-ного українського борщу… Паломників розібрали для ночівлі по хатах, відвели для них Будинок культу-ри… Родина загиблого в АТО голобчанина Станісла-ва Максимчука дала у дорогу прочанам 450 великих булок. Вдосвіта у храмі служили Літургію перед да-лекою дорогою, то, каже отець Ніфонт, церква була переповнена, зійшлися голобчани, як на Пасху.

– Люди бачать приклад віри, яка допомагає цим людям долати спеку, грози, дощі, дорогу, біль у но-гах… Вони бачать приклад того, як люди здійснюють і фізичний, і духовний подвиг, бо не всім далеко він під силу. Люди бачать приклад того, що Православ’я на Волині живе, що є у людей віра щира й істинна. А тому і їсти прочанам приносили, і брали їх на нічліг не тільки вірні УПЦ, а й ті, котрі відвідують храм УПЦ КП або є протестанами.

У селі Кременець Рожищенського району не знали, що прочани зупиняться на відпочинок у них. Але вже наставав вечір і долала втома… Тож усе село зноси-ло харчі для паломників. А це ж було понад 400 чо-ловік! Для нічлігу відвели їм клуб, сільську раду, роз-бирали по домівках… Як у Голобах, так і в Кременці активно допомагали сільські голови. Люди зустріча-ли прочан зі сльозами на очах, з радістю душевною і духовною, і це теж один із добрих уроків подібно-го паломництва.


МІЖНАРОДНА ПРОЩА У ПОЧАЇВСЬКУ ЛАВРУЗ благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта більше як 700 паломників, вірних Українсь-

кої Православної Церкви, відправилися пішою ходою до святої Почаївської гори, аби біля чудотворного образу зустріти день вшанування Почаївської ікони Божої Матері.

Цей храм будували з величезним смиренням і ще більшою любов’ю: до Господа і до свого ближнього. Місце під храм митрополит Волинський і Лу-цький Ніфонт освятив 1 серпня 1996

року. І так само 1 серпня, але 2002 року було освячено і престол. Цей храм збу-дували вигнані з храму: з того, в яко-му молилися їхні діди-прадіди, батьки і вони самі. Але були такі часи на Во-лині (і не тільки тут), коли в 90-х ро-ках минулого століття внаслідок цер-ковного розколу деякі храми перейшли у руки розкольників... Таке сталося і в Маяках, хоча всі суди визнали пра-во громади УПЦ на ту, забрану, церк-вицю. Парафіяни УПЦ смиренно звели інший храм, полишивши кару за скоєне над їхньою церквою на Божу волю.

Тепер храм Різдва Пресвятої Бого-родиці на околиці Маяків став його ок-расою. Мабуть мало на Волині таких величних і гарних церков саме у древ-ньовізантійському стилі. Храм є три-нефним і хрестокупольним. І зовні, і всередині він дуже нагадує знамени-тий Свято-Успенський собор у Володи-мирі-Волинському. Ще білі всередині

стіни, бо громада ще має зібратися із силами для розпису. Тут все робиться добротно і на віки. На подвір’ї викла-дено гранітний камінь, дуже гарна вхідна арка. Дерев’яної різьби іконос-тас, це просто високомистецька робо-та, ікони, які пише один майстер, аби вони були в одному стилі, і дуже бага-то квітів. Квітів тих, котрі нині цвітуть біля сільських хат. Лілії, гладіолуси, георгіни... Не жаліли цієї краси пара-фіяни, зрізали для букетів у свій храм. З великою любов’ю оформлені і квіт-ники біля храму.

Божественну Літургію у маяківсь-кому храмі 1 серпня з благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта очолив настоятель храму Всіх Святих землі Волинської протоієрей Володимир Яцишин. Йому співслужи-ли настоятель храму протоієрей Пет-ро Приступа, він же і благочинний Лу-цького районного округу, священики з

сусідніх парафій, а також диякон Тарас Футрук. Після служби відбувся хрес-ний хід і відслужили молебень. Голова єпархіального Інформаційно-просвіт-ницького відділу єпархії протоієрей Валентин Марчук передав парафіянам благословення від владики Ніфонта і подяку настоятелю храму отцю Петру за велику місіонерську роботу. Пара-фіяни жертвували свої кошти на допо-могу українській армії, допомагали по-раненому у зоні АТО земляку.

Впадає в очі, що серед парафіян цьо-го храму дуже багато молоді, причо-му це сімейні пари, тобто парафія має майбутнє. Святе Причастя прийняло 40 дітей. Слова преподобного Серафи-ма Саровського, пам’ять якого Право-славна Церква вшановує саме 1 серпня, «Спасися сам і біля тебе спасуться ти-сячі» – вони і про храм у Маяках, його настоятеля та його парафіян.


ПАРАФІЯНИ ХРАМУ РІЗДВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ У СЕЛІ МАЯКИ ВІДЗНАЧИЛИ РІЧНИЦЮ ОСВЯЧЕННЯ ПРЕСТОЛУ


Напередодні поховання останки раба Божого Вік-тор, який відійшов до Господа у віці Христа, привез-ли у село Борохів Ківерцівського району. Тут у бу-динку, де проживав із родиною, де проживає його дружина та двоє дітей, було відслужено літію за за-гиблим воїном Віктором. Служили священики Ківер-цівського округу на чолі з благочинним протоієреєм Олександром Кондратюком, загалом сім священи-ків, а на хресний хід прибув і настоятель Свято-Пок-ровського храму села Піддубці протоієрей Миколай Лафета.

Після цього розпочалася хресна хода з тілом спо-чилого до села Піддубці, де виріс майбутній герой. Процесію супроводжував духовий оркестр Націо-нальної Гвардії, що виконував жалобні твори, які ре-ально щемили серце і налаштовували на ще глибше переживання великої втрати. Сумна музика чергу-валася із жалобними піснеспівами церковного хору. Так процесія пройшла близько 5 кілометрів, допо-ки не прибула у Піддубці до величного старовинно-го храму. Загиблого героя зустрічали місцеві жителі та духовенство Луцького округу на чолі з секретарем Волинської єпархії протоієреєм Миколаєм Бондару-

ком. З благословення митрополита Волинського і Лу-цького отець Миколай очолив чин похорону, йому співслужили десять священиків. Господь сказав, що нема більшої честі, немає більшої любові, ніж відда-

ти життя своє за друзів своїх. Отець Миколай Бонда-рук передав родині співчуття від керуючого Волин-ською єпархією УПЦ владики Ніфонта, а до труни з тілом загиблого поклали вінок від єпархії.

Після тривалого прощання зі спочилим у хра-

мі процесія вирушила до кладовища. Тут зі словом співчуття до громади звернулися настоятель місцево-го храму протоієрей Миколай Лафета, представники місцевої і районної влади та інші. Після цього тіло ге-роя під залп автоматів віддали землі.

Старший лейтенант Віктор Михальчук був призва-ний фактично на неоголошену війну навесні минуло-го року. Останній раз виходив на зв’язок у двадцятих числах серпня, загинув під Іловайськом, був похова-ний як невідомий солдат у Дніпропетровську. Він був народжений 9 травня, у день, коли багато років тому закінчилася війна, яку тепер називають Другою сві-товою. Народжений у день, коли у світ прийшов мир. Він також воював за мир на рідній українській землі, за те, аби агресор не дійшов до його рідного дому. У Піддубцях це вже другі похорони загиблого в так зва-ному АТО воїна. Минулого року у вересні так само усе село прощалося із солдатом Сергієм Писаруком.

Віктора Михальчука поховали біля нього. Царство Небесне і вічна пам’ять бійцям, які поклали душі й тіла за визволення своїх братів і сестер з неволі во-рожої.


Уже більше за тисячу років неодмінним атрибу-том Богослужіння Православної Церкви є дзвони, які скликають вірних до храмів на молитву, а також лунають і під час особливо важливих частин Бого-служіння. У Київській Русі дзвони з’явились із часу прийняття християнства святим рівноапостольним князем Володимиром. У нашій Церкві дзвонарство стало справжнім мистецтвом.

23 серпня, у день святкування 930-річчя Луць-ка, у стінах древнього Луцького замку по-особливо-му залунав передзвін дзвонів, адже розпочався 21-й фестиваль дзвонарського мистецтва «Благовіст Во-лині». Участь у ньому взяли дзвонарі не лише з Во-лині, але і з Дубна та Івано-Франківська.

Під час урочистого відкриття фестивалю «Благо-віст Волині» присутніх привітав перший заступник Луцького міського голови Тарас Яковлев. Кілька ду-ховних піснеспівів пролунали у виконанні церков-ного хору «Святвечір» під керівництвом настояте-ля луцької Трьохсвятительської церкви протоієрея Сергія Дембовського.

Своє володіння дзвонарським мистецтвом при-сутнім продемонстрували більше 30 його поцінову-

вачів. Серед учасників були й представники Волин-ської єпархії: настоятель Свято-Єкатерининської церкви села Великий Омеляник священик Володи-мир Гринюк, клірик луцького храму Всіх Святих землі Волинської священик Георгій Віхоть, послуш-ниця Свято-Троїцького Старосільського жіночого монастиря Марина, паламар луцького Свято-Петро-павлівського храму Віталій Бащук.

Вперше участь у цьому фестивалі взяла 11-річна донька настоятеля луцького храму Волинської іко-ни Божої Матері протоієрея Олександра Богданова Анастасія. До слова, після її виступу присутні прос-то зірвались оплесками, настільки вражені усі були тим, як, не поступаючись дорослим, володіє дзвона-ми школярка.

Усі учасники також отримали подячні грамоти Луцького міського голови Миколи Романюка.

«Я дзвоню із дитинства, і дуже люблю це зараз. Благовіст дзвону – це теж своєрідна проповідь», – зауважив священик Георгій Віхоть.

«Я не уявляю свого життя без дзвонів, дуже люб-лю це мистецтво», – додав працівник СП «Модерн Експо» Віталій Бащук.

У Піддубцівському храмі Волинської єпархії УПЦ відспівали загиблого на сході України офіцера Віктора Михальчука

СВЯТО У ХРАМІ МАРІЇ МАГДАЛИНИПрестольне свято храму для його кліриків та при-

хожан є дійсно другою Пасхою, адже в цей день світ-лого церковного торжества вони молитовно вшано-вують свято, пам’ять святого чи чудотворної ікони Божої Матері, на честь яких освячений цей храм. У день престольного свята священнослужителі і при-хожани часто, згідно благочестивої традиції, віта-ють один одного вічними словами «Христос Вос-крес!». А першою воскреслого Спасителя побачила, як про це оповідає Євангеліє, свята мироносиця рів-ноапостольна Марія Магдалина, пам’ять якої Пра-вославна Церква відзначає 4 серпня.

У Луцьку, в районі вулиці Львівської, діє храм святої рівноапостольної Марії Магдалини. Наразі Богослужіння звершуються у тимчасовому храмі, втім поруч вже майже завершилося будівництво но-вої церкви. У день престольного свята Божественну літургію, з благословення митрополита Волинсько-

го і Луцького Ніфонта, очолив благочинний Луць-кої міської округи протоієрей Володимир Літвенчук. Йому співслужив настоятель парафії протоієрей Олександр Колб та сонм священнослужителів Луць-кого міського і районного благочинь.

Зі словом проповіді до вірних звернувся свяще-ник Олександр Насарчук. Батюшка розповів про життя святої рівноапостольної Марії Магдалини, яка показала приклад особливої любові і відданості Спасителю. Після Літургії відбувся і традиційний хресний хід.

Вітаючи отця-настоятеля і парафіян із престоль-ним святом, благочинний Луцької міської округи протоієрей Володимир Літвенчук переказав благо-словення і вітання від митрополита Волинського і Луцького Ніфонта та висловив сподівання, що вже незабаром відбудеться освячення новозбудованого храму на честь святої рівноапостольної Марії Маг-далини.

2 серпня, у неділю, Православна Церква святкує пам’ять святого пророка Божого Іллі. Цього дня в Ук-раїні також відзначається і день аеромобільних де-сантних військ ЗСУ та Повітряних військ ЗСУ. Та-ким чином, святий пророк Ілля, який був узятий на Небеса на вогняній колісниці, є небесним покрови-телем воїнів – представників цих родів військ. Отож не дивно, що луцькі десантники люблять місцевий Свято-Іллінський храм. У повітрянодесантних вій-ськах свого часу проходив строкову військову служ-бу і настоятель цієї церкви митрофорний протоієрей Миколай Гоменюк. Тому престольне свято Свято-Іл-лінського храму стало особливим днем для теперіш-ніх військовослужбовців і ветеранів повітрянодесан-тних сил із Луцька.

Молебень за здоров’я десантників і літію за спокій душ тих представників цієї військової професії, які уже відійшли у вічність, на подвір’ї Свято-Іллінсько-го храму перед святковою Божественною літургією очолив секретар Волинської єпархії митрофорний протоієрей Миколай Бондарук. Йому співслужили настоятель парафії протоієрей Миколай Гоменюк, клірики Свято-Іллінського храму протоієрей Вален-тин Довмат та протодиякон Борис Войцеховський, а також священнослужителі Луцька, які взяли участь в урочистому Богослужінні з нагоди престольного свята.

Особлива молитва була піднесена за тих українсь-ких десантників, які нині боронять Незалежність і Соборність України на сході нашої Держави, та за спокій душ тих десантників, які віддали там за це свої життя.

«Дорогі воїни, бажаю вам Божого благословення, і хай заступництво святого пророка Божого Іллі завж-ди буде із вами. Ми просимо Бога, щоб Він молитва-ми святого пророка Іллі послав мир на нашу землю», – сказав протоієрей Миколай Бондарук.

Настоятель Свято-Іллінського храму протоієрей Миколай Гоменюк також окропив присутніх десант-ників святою водою і подарував кожному у благосло-вення іконочку Божої Матері.

ПРОРОК БОЖИЙ ІЛЛЯ ПОКРОВИТЕЛЬСТВУЄ ДЕСАНТНИКАМ ДЗВОНАРСЬКИЙ ФЕСТИВАЛЬ У ЛУЦЬКУ


1 серпня невелике село Носачевичі Рожищенсь-кого благочиння, отримало дар Божий: храм. Шість років зводила його нечисленна громада людей. Але сильна їхня віра і надія на те, що Господь управить. Великою була лепта, яку вніс виходець із села Федір Степанович Подворнюк, і вона наблизила у часі ос-вячення храму. Але Господь прийняв й усі інші жер-твочки, які приносили парафіяни. Так і засвітила-ся ще одна лампадка віри на нашій землі. Того дня у Волинській єпархії освячували два храми: у Носаче-вичах та у селі Затишшя Маневицького благочиння. Обидва – невеликі, але хотіли ж віруючі люди мати свій храм, молилися і мають по вірі своїй.

Освячення храму у селі Носачевичі зібрало пів-

тисячі людей. Звісно, що була це подія на всю окру-гу, бо ж не на кожному людському віку випадає бути свідком й учасником освячення храму. Були люди з усіх навколишніх і дальших сіл, з Рожищ, Луцька, а також мешканці села Карпилівка, що у Ківерцівсько-му районі, де в нинішнього настоятеля храму у Носа-чевичах протоієрея Олександра Михалевського була перша парафія. Він пригадує, що на богослужіння до нього приходило по 200-300 чоловік. Коли, жартує, було 150, то вже хвилювався, що у селі сталося... А в Носачевичах починав молитися із вісьмома людьми. Та Господь справді управив, і тепер новоспорудже-ний храм у селі також наповнився людьми. А є люди, є у них віра, житиме і храм.

Церквиця у Носачевичах споруджена на честь свя-тої рівноапостольної Марії-Магдалини. Перше пре-стольне свято також було багатолюдне, зійшлося-з’їхалося понад двісті чоловік. Після Божественної літургії відбувся хресний хід, який із благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта очо-лив голова єпархіального Іінформаційно-просвіт-ницького відділу протоієрей Валентин Марчук. Він передав у дар церковній громаді часточку мощів свя-щенномученика Олександра, архієпископа Харківсь-кого, яки був учнем Волинської духовної семінарії, як і настоятель парафії...


Є села, в яких храми стоять і по триста років... Радомишлю судилася інша доля. У селі і досі роз-кажуть вам про «козацьку» ще церкву, від якої за-лишилася тільки пам’ять. І хоча за документами Свя-то-Успенський храм у Радомишлі постав у 1773 році, але вже тоді він був, як пишуть, ветхий. У 1827 році на сільському кладовищі постала церквиця на честь апостола Андрія Первозванного. Обид-ва храми пішли з димом у Першу світову вій-ну... Свято-Успенський храм, який відбудували на початку двадцятих років минулого століття, знову згорів. У 1943-му, коли фашисти палили село, снаряд потрапив і у церквицю. Від старо-винного храму залишилися лише стіни. Опісля на цьому згарищі безбожна влада облаштувала споруду, в якій була і сільська рада, і контора колгоспу, а потім ще й склад, у якому тримали сіль. І ця сіль «солонить» життя парафіян до-нині. Відомо ж, що вона в’їдається у стіни наві-ки, і нинішньому настоятелю протоієрею Воло-димиру Смоляру часто доводиться робити тут ремонти.

Проте наразі храм у Радомишлі нагадує ве-ликоднє яєчко, розписане з великою любов’ю. Церквиця за розмірами велика, довга, але вуж-ча, ніж звичайно. Вона у формі хреста, два при-твори – чималі, і якось все тут так компактно, затишно, все на своєму місці. Дивної краси різь-блений іконостас, який секретар Волинської єпархії УПЦ протоієрей Миколай Бондарук ос-вятив лише кілька років тому. З благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфон-та отець Миколай і очолив Божественну Літур-гію у день, коли Православна Церква вшановує пам’ять святої рівноапостольної Марії-Магда-лини. Йому співслужив настоятель храму про-тоієрей Володимир Смоляр, настоятель храму Всіх Святих землі Волинської протоієрей Во-лодимир Яцишин, сонм священиків, яких було понад двадцять. Соборне Богослужіння у день пам’яті святої Марії-Магдалини – це також тра-диція цієї парафії.

Перед Літургією голова єпархіального Інформа-ційно-просвітницького відділу протоієрей Вален-тин Марчук відслужив вечірню з літією і утреню з полієлеєм. Передаючи благословення парафіянам Ра-домишля від владики Ніфонта, отець Валентин від-значив, як радісно бачити оновлення храму, Божого дому. Але ще радісніше, що оновлюються душі лю-дей, які не втрачають віри у цей непростий час для нашої земної Батьківщини. Він говорив про те, що

сьогодні за службою священики молилися і будуть молитися за мир та спокій у нашій рідній Україні, за мир і спокій у душах людей, які її населяють. Від-значив велику любов парафіян до свого храму, їхню участь у його оновленні. Настоятель парафії про-тоієрей Володимир Смоляр служить в Радомишлі вже

23 роки. Як розказували місцеві жінки, на плечах ба-тюшки лежить значна частина ремонтних робіт, він справжній господар. А ще радомишльська парафія відзначається тим, що тут видали гарно ілюстровану книгу «Церковна історія села Радомишль». Це вели-ка праця священика, вчителя місцевої школи Михай-ла Матвіюка, старожилів, які поділилися спогадами. Якби у кожній парафії були такі книги – свідки іс-торії, то ця історія дійшла б до нащадків не обрізана,

не перекручена, а істинна.Не зважаючи на будній день, храм був повний.

Місцеве пошанування святої рівноапостольної Марії-Магдалини було запроваджено тут у серпні 1992 року. А відновлений храм освятили за рік перед цим – 24 серпня 1991 року. Місцева мешканка Єв-

генія Василівна Омельчук і сьогодні у деталях може розказати, як із іншими жінками не один раз зверталася до влади, аби дозволили рестав-рувати старі церковні стіни... І тюрмою їй пог-рожували за те. Але така була Божа воля, аби постав у Радомишлі – наче воскрес із полум’я, з двох пожеж – древній Свято-Успенський храм. 84-річна мешканка сусіднього села, Романівки, Галина Тимофіївна Новицька каже, що вже і важко добиратися до храму, хіба підвезуть. Але Богослужіння на честь святої рівноапостоль-ної Марії-Магдалини ніколи не пропускала. Не тільки тому, що, звісно, знає історію життя і служіння Господу Марії-Магдаалини, а й че-рез цілком місцеву історію, коли ще «за Поль-щі», до Другої світової війни, трапилася у Ра-домишлі така історія... Захворів хлопчик, мати пішла у магазин до жидівки, аби купити речі для похорону (тоді магазини у селах тримали тільки жиди). А жидівка і каже: купи шмат по-лотна, на зріст дитини, і пожертвуй у Почаївсь-ку Лавру з молитвою до святої Марії-Магдали-ни. Полотно тоді було дуже дороге... І от мати так і зробила. «І той хлопчик за молитвами ма-теринськими та святої Марії-Магдалини виздо-ровів, прожив довге життя й помер тільки років три тому. Відтоді я завжди у скрутну хвилину молюся і до Спасителя, і до Божої Матінки, і до святої Марії-Магдалини, бо вона наша заступ-ниця», – каже тітка Галина.

Після Літургії відбувся хресний хід на око-лицю села, який очолив благочинний Луцько-го районного округу протоієрей Петро Присту-па: тут парафіяни за підтримки і участі голови сільської ради встановили хрест. З молитвою хрест освятили.

Голова єпархіального Інформаційно-просвітни-цького відділу протоієрей Валентин Марчук з на-стоятелем радомишльського храму протоієреєм Во-лодимиром Смоляром відслужили на місцевому кладовищі літію: на могилі колишнього настояте-ля Свято-Успенського храму і благочинного округу Феофілакта Яновського (служив у Радомишлі ще у ХІХ столітті).


ОДНА ДОЛЯ СЕЛА І ХРАМУПОШАНУВАННЯ СВЯТОЇ РІВНОАПОСТОЛЬНОЇ МАРІЇ-МАГДАЛИНИ У ХРАМІ СЕЛА РАДОМИШЛЬ

ПЕРШЕ ПРЕСТОЛЬНЕ СВЯТО У НОСАЧЕВИЧАХСвященнослужителі єпархії мали зустріч із віце-

прем’єр-міністром України Геннадієм Зубком. Зус-тріч відбулася під час його візиту у Луцьк. На ній були присутні голова ВОДА Володимир Гунчик, го-лова обласної ради Валентин Вітер, луцький місь-кий голова Микола Романюк, від єпархії – секретар єпархії протоієрей Миколай Бондарук, голова Ін-формаційно-просвітницького відділу протоієрей Ва-лентин Марчук та проректор ВДС протоієрей Олек-сандр Богданов.

Отець Валентин передав віце-прем’єру клопотан-ня від митрополита Ніфонта щодо сприяння у виз-воленні з полону військовослужбовців 51-ї брига-ди волинян майора Сергія Фураєва, матроса Артема Комісарчука, а також лучанина молодшого сержан-та Сергія Дмитрука. Клопотання вручено міністру, аби він передав його Президенту України Петру По-рошенку. Таким є прохання родин полонених, во-лонтерів, які займаються визволенням полонених, і Волинська єпархія УПЦ надала у цьому своє спри-яння.

Протоієрей Валентин Марчук у розмові з Ген-надієм Зубком зазначив, що голова Волинської ОДА Володимир Гунчик сприяє утриманню у регіоні між-конфесійного миру, у міру своїх повноважень прагне вирішити ситуацію із рейдерським захопленням хра-му УПЦ у селі Угринів Горохівського району.

КЛОПОТАННЯ ПРО ВИЗВОЛЕННЯ ІЗ ПОЛОНУ


2 серпня, у неділю, престольне свято відзначи-ла Свято-Іллінська громада міста Каменя-Ка-ширського. Вперше за 25 років, коли відновив свою діяльність древній Іллінський храм, молитва лину-ла не під його склепіннями, адже нещодавня поже-жа знищила святиню. Тому Богослужіння звершили у тимчасовому пристосованому приміщенні. Однак радість престольного свята від цього не зменшува-лася, навпаки – всі присутні на Богослужінні віряни могли на власному досвіді відчути те, як молились перші християни, смиренно віддавши життя своє волі Божій. Соборну службу очолив настоятель гро-мади та місцевий благочинний протоієрей Стефан Михалюк. Прикрасив молитву мелодійний спів двох парафіяльних хорів, один із яких – молодіжний – у цей день відзначав 15 років від дня свого першого Богослужіння, яке припало на 300-ліття храму. Ак-това зала Камінь-Каширського ВПУ не змогла вміс-тити всіх, хто прагнув молитовно вшанувати небес-ного покровителя міста святого пророка Іллю. Після Божественної літургії відбувся хресний хід до намо-леного століттями церковного місця, де зібралося ще більше людей.

5 серпня, у середу, престольне свято святкува-ла громада Почаївської ікони Божої Матері, що у селі Антонівка поблизу Луцька. Затишний тимчасо-вий храм парафіяни зуміли облаштувати із колиш-нього залізничного вагону, а Богослужіння тут звер-шує настоятель храму святих мучеників Адріана і Наталії села Забороль священик Богдан Гринюк. Із нагоди престольного свята Божественну літургію у тимчасовому храмі очолив голова єпархіального Ін-формаційно-просвітницького відділу протоієрей Ва-лентин Марчук, йому співслужили настоятель, свя-щеники з сусідніх парафій та протодиякон Ростислав Петров.

9 серпня, у неділю, престольне свято відбуло-ся у луцькому Свято-Пантелеймонівському хра-мі. Урочисту Божественну літургію, котра відбулася на подвір’ї біля храму, очолив, з благословення мит-рополита Волинського і Луцького Ніфонта, архіман-дрит Аліпій (Сапіга). Йому співслужили ректор ВДС протоієрей Рустик Капауз, речник Волинської єпар-хії протоієрей Валентин Марчук, клірик Хустської єпархії протоієрей Василь Тегза та клірики Свято-Покровського кафедрального храму протоієрей Ми-колай Рибчинський, протодиякон Ростислав Петров, диякони Петро Провальський й Іван Бортнік. Зі сло-вом проповіді до вірних звернувся ректор ВДС, який розповів про життя та мученицьку смерть святого ве-ликомученика і цілителя Пантелеймона, а також за-уважив, що великим благословенням для Луцька є те, що у Свято-Пантелеймонівському храму знаходить-ся ікона із мощами цього великого угодника Божо-го. Після Богослужіння відбувся традиційний хрес-ний хід навколо храму.

10 серпня, у понеділок, представники Волинсь-кої єпархії протоієрей Валентин Марчук, ієромонах Ілля (Вишневський) та диякони Іван Бортнік і Тарас Футрук взяли участь у нічній Божественній літур-гії, яку у жіночому Свято-Миколаївському скиті в селі Вєжноє Брестської єпархії очолив єпископ Брестський та Кобринський Іоанн у рамках Між-народного молодіжного православного фестивалю «Єдинство». Під час Богослужіння молилися понад 500 молодих людей із Білорусі, Польщі та Украї-ни. По завершенні Літургії речник Волинської єпар-хії протоієрей Валентин Марчук подарував владиці Іоанну факсимільну копію Луцького Євангелія XIV століття і подякував за запрошення до участі у фести-валі. Отець Валентин також висловив сподівання на подальшу тісну дружбу і співпрацю між православ-ною молоддю Волинської єпархії Української Право-славної Церкви і Брестської єпархії Білоруської Пра-вославної Церкви.

11-12 серпня, у вівторок та середу, митрополит Волинський і Луцький Ніфонт проводив спів-бесіду із абітурієнтами, які мали бажання всту-пити у Волинську духовну семінарію. Із бать-ківською любов’ю архієрей цікавився у хлопців їх життям та минулим, питав що вплинуло на їх ба-жання служити Богу і Церкві у священному сані. Також він перевіряв і знання абітурієнтів. Хлопці мали можливість продемонструвати владиці свою обізнаність зі Священною Історією Старого і Ново-го Заповітів, Богослужінням Православної Церкви, основами православної віри та церковним співом, а також вміння вільно читати богослужбові книги церковнослов’янською мовою.

13 серпня, у четвер, у ВДС відбулася педрада, де, зокрема, були підбиті підсумки цьогорічних вступ-них іспитів. Так, на І курс ВДС, згідно результатів вступних іспитів, було зараховано 25 юнаків, а 9 дів-чат – на І курс регентського відділення семінарії. Варто зауважити, що на навчання до ВДС цього року

поступили молоді люди не тільки з Волинської, але і кількох інших єпархій нашої Церкви.

15 серпня, у суботу, у Луцьку відбулось прощан-ня зі спочилим народним депутатом, керівником депутатської групи «Воля народу» Ігорем Єремеє-вим. Попрощатися із покійним прийшли представ-ники влади, відомі політики та пересічні лучани, які пам’ятають Ігоря Мироновича як чуйного благодій-ника. З благословення та від імені митрополита Во-линського і Луцького Ніфонта віддати останню шану та помолитися за спокій душі новопреставленого раба Божого Ігоря прибули священнослужителі Волинсь-кої єпархії на чолі із секретарем Волинської єпархії протоієреєм Миколаєм Бондаруком. Священики та-кож принесли пам’ятний вінок. Світлої пам’яті Ігор Єремеєв долучався до багатьох благодійних проектів Волинської єпархії, брав активну участь у проведенні щорічного різдвяного благодійного концерту та фес-тивалю «Волинський благовіст», жертвував кошти на будівництво храмів.

20 серпня, у четвер, із благословення митропо-лита Волинського і Луцького Ніфонта, у паломниц-тво до Свято-Успенської Почаївської Лаври виру-шили учасники Волинської обласної організації УТОС. Разом із духівником луцького осередку цього згромадження настоятелем Свято-Катерининського храму села Великий Омеляник священиком Володи-миром Гринюком, прочани отримали перед палом-ництвом благословення волинського архіпастиря. Пе-ред виїздом до Почаївської Лаври отець Володимир також відслужив молебень за подорожуючих біля Свято-Покровського кафедрального храму.

21 серпня, у п’ятницю відбулись урочисті збори з нагоди 24-ї річниці Незалежності України. Понад півтисячі лучан та гостей міста зібралися у стінах Во-линського академічного обласного музично-драма-тичного театру ім. Тараса Шевченка, аби долучити-ся до привітань із Днем незалежності та споглянути на святковий концерт. Із благословення митрополи-та Волинського і Луцького Ніфонта, участь в урочис-тостях взяли секретар Волинської єпархії протоієрей

²ç æèòòÿ Âîëèíñüêî¿ ºïàðõ³¿ ó ñåðïí³ 2015 ðîêó

Хресний хід до місця, де стояв Іллінський храмХресний хід до місця, де стояв Іллінський храм

Свято Почаївської ікони БогоматеріСвято Почаївської ікони Богоматері

Літургія біля Пантелеймонівського храмуЛітургія біля Пантелеймонівського храму

Із єпископом Брестським ІоанномІз єпископом Брестським Іоанном

Співбесіда у ВДССпівбесіда у ВДС

Педрада у ВДСПедрада у ВДС

Ігор ЄремеєвІгор Єремеєв

Молитва перед паломництвомМолитва перед паломництвом


Телепрограму «ÄÇÂÎÍÈ ÂÎËÈÍ²» дивіться на Âîëèíñüêîìó äåðæàâíîìó òåëåáà÷åíí³

«Íîâà Âîëèíü» та телеканалі Ïîë³ññÿ ÒÁ. Виходить передача у неділю о 16:00, повтор в по-неділок о 18:00. Хронометраж 45 хвилин. У передачі беруть участь митрополит Волинський і Луцький Ніфонт та єпископ Володимир-Волинський і Ковельський Володимир.

«ÏÐÀÂÎÑËÀÂÍÅ ÑËÎÂÎ» – радіопередача, яку слухайте на хвилях Âîëèíñüêîãî ðàä³î кожної неділі о 18:35.

Телепрограма «ÁËÀÃÎÄÀÒÍÀ ÊÓÏÅËÜ» транслюється на телеканалі Àâåðñ щонеділі о 17:00 з повтором у понеділок о 21:00. Хроно-метраж передачі 30 хвилин.

Радіопередачу «ÄÓÕÎÂÍ² ÎÐ²ªÍÒÈÐÈ» слухайте на хвилях 107.3 ФМ та 68.48 МгЦ кожного четверга о 20:30. Священик та ведучий у прямому ефірі відповідають на запи-тання радіослухачів. Основний контингент слухачів – молодь, на яку і спрямовані від-повіді священнослужителя. Постійну участь бере митрополит Ніфонт.

Цикл духовно-просвітницьких радіопередач «ÄÓÕÎÂÍ² ÁÅÑ²ÄÈ» можете слухати на хвилях радіостанції СіД-FM (ефірна частота 102,4 МГц) у прямому ефірі щочетвер-га о 14:30. Тут слухачі почують актуальний коментар священика щодо останніх подій у Православній Церкві та дізнаються багато нового з бесід на духовну тематику.

Миколай Бондарук, речник Волинської єпархії про-тоієрей Валентин Марчук і проректор ВДС про-тоієрей Олександр Богданов.

21 серпня, у п’ятницю, у Рожищенському районно-му домі «Просвіта» було проведено урочисті збори та святковий концерт із нагоди Дня Незалежності України. Участь у заході взяли і представники міс-цевого благочиння Волинської єпархії – протоієрей Сергій Савієвський, священик Олександр Іваничко та священик Ігор Мельхов.

23 серпня, у неділю, у зв’язку із відзначенням Дня Державного прапора України на Київському май-дані біля Пам’ятника борцям за волю та незалеж-ність України відбулась урочиста церемонія піднят-тя Державного прапора. З благословення керуючого єпархією участь у заході взяв протоієрей Олександр Федчук. Дещо пізніше на Театральному майдані об-ласного центру відбулася урочиста академія, при-свячена Дню міста. Волинську єпархію представляли протоієреї Олександр Богданов та Олександр Федчук.

Цього ж дня протоієрей Олександр Богданов від імені єпархії поклав квіти до пам’ятника волин-ським Героям «Небесної Сотні», відкритого на мо-гилі Василя Мойсея, що на меморіальному комплексі «Вічна Слава» у Луцьку, та підніс молитву за спокій душ волинських Героїв Небесної Сотні.

Урочисте засідання у ЛуцькуУрочисте засідання у Луцьку

Урочисте засідання у РожищіУрочисте засідання у Рожищі

На урочистій академіїНа урочистій академії

Покладання квітівПокладання квітів

У суботу, 8 серпня, напередодні дня пам’яті свя-того великомученика і цілителя Пантелеймона цен-тральні вулиці Луцька стали місцем особливого духовного торжества – ними, з благословення мит-рополита Волинського і Луцького Ніфонта, пройшов традиційний хресний хід від храму Всіх Святих зем-лі Волинської до Свято-Покровського кафедрально-го храму. Цього року це церковне торжество при-урочене і до 1000-ліття преставлення Хрестителя Русі – святого рівноапостольного князя Володими-ра. Участь у ньому взяли сонм священнослужителів Волинської єпархії та велика кількість вірян. Під час процесії священики несли, окрім шанованих право-славними лучанами місцевих святинь – копії чудот-ворної ікони Божої Матері «Пантанасса», ікони Пок-рова Богородиці та Всіх Святих землі Волинської, ковчежця із часточками мощів святих преподобних Києво-Печерських та інших угодників Божих, а та-кож ікону святого рівноапостольного князя Володи-мира із часточкою мощів цього святого.

Під час хресного ходу лунали духовні піснеспіви, священнослужителі і вірні відчували невимовну ду-ховну радість. У ході процесії як її учасники, так і багато перехожих, прихиливши коліна, ставали під святинями.

Хоругви несли юнаки-абітурієнти, які цього року бажали поступити на навчання до Волинської ду-ховної семінарії.

На Театральному майдані було прочитане Єван-геліє і вірних окроплено святою водою.

Завершився хресний хід у Свято-Покровському

кафедральному храмі, де до 22 жовтня і перебувати-муть вищезгадані святині. Тоді, в рамках церковних торжеств у Волинській єпархії з нагоди Дня пам’яті Всіх Святих землі Волинської, який відзначається 23 жовтня, та 1000-ліття преставлення святого рівно-апостольного князя Володимира, відбудеться хрес-ний хід вулицями Луцька, і ці святині будуть відне-сені до храму Всіх Святих землі Волинської, який є місцем їх постійного перебування.

«Ми сьогодні звершили цей наш традиційний хресний хід, який співпав у часі із днем пошануван-ня Церквою великого угодника Божого – святого ве-ликомученика і цілителя Пантелеймона. Хочу щиро подякувати нашому владиці, митрополиту Волин-ському і Луцькому Ніфонту, з благословення якого відбувся цей хресний хід, і усім вам, всечесні отці та дорогі брати і сестри. Цим ми показали силу на-шої віри, і ми сподіваємося, що Господь почує наші молитви, допоможе і нашим воїнам на сході Украї-ни, тим рідним їх і близьким, які чекають на їх по-вернення, а також пошле на нашу землю мир. Також ми показали велику духовну силу нашої Церкви, яку ніяка сила не здатна знищити. Тримаймося свя-тої нашої Матері – Православної Церкви, бережімо святу православну віру», – сказав, звертаючись до присутніх, благочинний Луцької міської округи про-тоієрей Володимир Літвенчук.

По завершенні хресного ходу у Свято-Покровсь-кому храмі була звершена всенічна, а також священ-нослужителі і вірні мали можливість прикластися до святинь.

ХРЕСНИЙ ХІД ВУЛИЦЯМИ ЛУЦЬКА

24 серпня, у День Незалежності України, з бла-гословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта, у луцькому храмі Всіх Святих землі Во-линської відбулася сповідь духовенства Луцького міського благочиння, яку провів духівник благочин-ня протоієрей Миколай Рибчинський.

Божественну літургію очолив секретар Волин-ської єпархії протоієрей Миколай Бондарук, йому співслужив сонм священнослужителів благочиння.

Під час Богослужіння була піднесена сугуба мо-литва за нашу рідну Україну, владу, військо і Богом бережений народ її, за тих українських воїнів, які нині оберігають Незалежність і соборність нашої Держави на сході України. Сугуба молитва була під-несена і за спокій душ усіх, хто віддав життя, зокре-ма, і у наш час, за волю України та мирне небо над нею.

Зі словом проповіді до віруючих звернувся про-ректор ВДС ієрей Роман Якубович.

Після Літургії духовенством був відслужений по-дячний молебень за Богом даровану Незалежність та за народ України. Очолив молитву благочинний Луцької міської округи протоієрей Володимир Лі-твенчук.

«Всечесні отці, дорогі брати і сестри. Щиро ві-таю вас усіх із Днем Незалежності нашої Батьків-

щини України, і бажаю вам Божого благословення, щастя, усіх духовних та земних благ. Нині наша Де-ржава переживає непростий час, і ми повинні на-шими думками перенестись до тих, хто захищає нашу країну на її східних рубежах. Ми сьогодні під-несли молитви за них, помолились ми і за те, щоб Господь упокоїв в оселях праведних тих, хто від-дав свої життя за мирне небо над нами. Ми споді-ваємось, що Господь почує наші благання і пошле на нашу землю мир», – сказав, вітаючи присутніх, благочинний.

СПОВІДЬ ЛУЦЬКОГО МІСЬКОГО ДУХОВЕНСТВА ТА МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

ÄÇÂÎÍÈ ÂÎËÈÍ²8 СЕРПЕНЬ 2015 РОКУ

Зустрічали його (ось такий промисл Божий) не просто у день, коли Православна Церква поминає праведну Анну, котра подарувала світові Богороди-цю. Зустрічали у древньому ржищівському храмі, спорудженому предками ще у 1779 році на честь За-чаття праведної Анни. Довгою була ця дорога до дому мобілізованого 50-річного солдата. Він пройшов пекло оточення під Дебальцевим, був зранений, мало не замерз, врешті потрапив у по-лон...

Додому Анатолія привіз голова Інформацій-но-просвітницького відділу протоієрей Вален-тин Марчук. Ця дорога також була нелегкою, ламалися машини, і треба ж було десь їх бра-ти. Загалом добиралися чотирма автомобілями! Отець Валентин є своєю людиною для Ржище-ва, у 2006 році був призначений сюди на пара-фію. За дуже короткий час у древньому храмі зробили капітальний ремонт, але ржищівці досі пам’ятають проповіді свого духовного пастиря. Село це – на самій межі Волині та Львівщини, і люди тут завжди берегли прадідівську право-славну віру. Коли сталася біда з чоловіком, дру-жина Анатолія звернулася і до свого батюшки, отця Валентина. Тільки тепер отець Валентин міг розказати про поїздку у Луганськ, ще на-передодні Святої Трійці, разом із протоієреєм Георгієм Зарафутдіновим, настоятелем хра-му УПЦ у селі Борочиче Горохівського району. Отець Георгій вже привозив додому визволено-го з полону свого парафіянина, не один раз возив українським військовим, серед яких були і воли-няни, пожертви від вірних УПЦ Мар’янівського благочиння. Перемовини про визволення з поло-ну простого волинського чоловіка раба Божого Анатолія священики вели за підтримки багатьох людей: священиків з Луганщини, волонтерів, за посередництва волинської Спілки ветеранів Аф-ганістану.

Проте ця дорога у Луганськ була важкою не тільки морально. Вона була важкою в усіх зна-ченнях. Треба було пройти більше, ніж через двадцять блокпостів, з одного й іншого боку. У деяких із вартових виникало питання, а чому це священики зібралися визволяти когось із полону... «Тоді я відповідав: а якби ти туди потрапив, і визво-лити тебе, спробувати це зробити міг би тільки свя-щеник?.. Такий аргумент доходив, як кажуть, зразу, і нас пропускали далі», – розказує отець Валентин. У Станиці Луганській, куди вони добралися вже геть увечері, потрапили під обстріл. «Прилягли з отцем Георгієм відпочити, бо ж потомилися, і сумно жар-тували, де вранці доведеться нам зустрітися: тут же, в машині, чи вже у вічності?..» – пригадує отець Ва-лентин. Він та отець Георгій Зарафутдінов дякують за розуміння і підтримку керуючому Луганською єпархією УПЦ митрополиту Митрофану, архіманд-риту Тихону, протоієрею Ростиславу Простопчуку, вихованцю Волинської духовної семінарії і волиня-нину за походженням, якому Господь призначив міс-це служіння у Луганську, де він перебуває і нині. У

Троїцьку батьківську суботу волинські священики помолилися у храмі в Луганську. Перемовини з різ-ними, як кажуть, людьми посприяли тому, що зго-дом Анатолія Семенюка першим призначили для обміну...

Проте ще були тижні його реабілітації у Харкові, де у військовій частині він зміг зібрати чимало до-кументів для оформлення статусу учасника бойо-вих дій. Тим часом родина у Ржищеві збирала кошти, аби привезти його на Волинь, і в цьому допомага-ло все село, все благочиння. Дружина ж чекала сво-го чоловіка біля ліжка хворого сина... 22-річний Анд-рій потрапив в аварію, і перебуває у комі. Лежить він уже удома.

– Ще коли ми були у лікарні, в нейрохірургічно-му відділенні, нас провідав отець Валентин із матуш-кою. Батюшка повідомив, що їде на схід разом із от-цем Георгієм шукати мого чоловіка. Я просила його не їхати, бо знаю, що в нього багато діток, і матуш-ка так само ж буде переживати за нього, як за свого. А тепер дякую матушці Олені, що змирилася, відпус-тила свого батюшку за моїм чоловіком, – каже Русла-на Семенюк.

Спочатку був Луганськ, тепер ось – Харків. При-везти звідти чоловіка Руслана також попросила свя-щеника. Отець Валентин вирушив серед ночі влас-ною машиною, яка по дорозі зламалася... Виручив керуючий Житомирською єпархією УПЦ Никодим,

який служив колись і на Волині. Завдяки секре-тарю Волинської єпархії УПЦ протоієрею Ми-колаю Бондаруку знайшли транспорт і в Києві, і так Господь вів від одних добрих людей до ін-ших.

Звістки, що чоловіка вже везуть додому, Рус-лана Семенюк дочекалася на 115-ий день пере-бування у комі сина Андрія. Каже, що дуже вдяч-на Богу за це чудо повернення, і вірить у силу материнської молитви, що Господь подарує зці-лення і її дитині. Була вже темна ніч, коли Ана-толія привезли у Ржищів. Та Аннозачатівсь-кий храм був переповнений. Анатолій зайшов у храм із великим для себе подарунком: іконою Києво-Печерських святих, яку у Лаврі йому по-дарував керуючий справами Української Право-славної Церкви митрополит Бориспільський і Броварський Антоній. Він прийняв отця Вален-тина Марчука і його підопічного, благословив і відзначив велику роботу Волинської єпархії УПЦ по визволенню полонених бійців українсь-кої армії. Привіз додому Анатолій і гостинець ро-дині від владики Антонія: цукерки.

У храмі в Ржищеві протоієрей Валентин Мар-чук з благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта відслужив подячний моле-бень. Плакали всі присутні, розуміючи, що пе-режив їхній земляк і яку милість явив Господь через своїх духовних пастирів, через інших по-християнськи милосердних людей, аби зране-ний, пройшовши пекло оточення і полону, раб Божий Анатолій зміг повернутися у рідний дім... Не зважаючи на пізню пору, в Ржищів з’їхалися і священики (було 10 батюшок) з Мар’янівського та Горохівського благочинь. Не зміг через хворо-бу прибути отець Георгій Зарафутдінов. Під час молебню співали і хор священиків, і хор місце-вого храму.

– Те, що роблять по визволенню полонених наших парафіян священики, то не є подвигом, – вважає про-тоієрей Валентин Марчук. – Ми робимо те, на що нас благословив Христос, Який сказав: «Ви були у тем-ниці, і Я провідав вас, ви були голодні – і Я дав вам їсти...» Анатолій був у темниці, в полоні, а тепер – вдома, а ми просто виконали заповідь Божу.

Опісля вдома у Семенюків священики ще відслу-жили молебень за здоров’я раба Божого Андрія. Рус-лана Семенюк розказує, що до неї телефонує бага-то жінок, чиї чоловіки пропали або під Дебальцевим, або в інших «точках» цієї неоголошеної війни. Вона радить їм звертатися за підтримкою до священиків, бо родині їхній співчували багато хто, люди надсила-ють кошти на реабілітацію сина. Дехто обіцявся і чо-ловіка привезти з Харкова, а довелося терміново те-лефонувати їй до отця Валентина...


У ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ПРАВЕДНОЇ АННИ У СЕЛІ РЖИЩІВ ЗУСТРІЧАЛИ ВИЗВОЛЕНОГО З ПОЛОНУ ЗЕМЛЯКА, БІЙЦЯ ЗСУ АНАТОЛІЯ СЕМЕНЮКА

З благословення митрополита Волинського і Луць-кого Ніфонта 21 серпня відбулася зустріч секретаря та речника Волинської єпархії протоієреїв Миколая Бондарука і Валентина Марчука із начальником уп-равління ДСНС України у Волинській області Воло-димиром Грушовінчуком.У ході зустрічі були обговорені питання співпраці Волинської єпархії із управлінням ДСНС у Волин-ській області. Зокрема, з благословення владики Ні-фонта, священики тих благочинь єпархії, на тери-торії яких нині мають місце пожежі на торфовищах та у лісах, опікуватимуться пожежниками, які у не-легких умовах приборкують там вогняну стихію. Ба-тюшки допомагатимуть рятувальникам продукта-ми харчування, питною водою і, звісно, молитовною душпастирською підтримкою.«Ці пожежі завдають великої шкоди здоров’ю насе-лення, вогонь загрожує розповсюдитись на лісові ма-

сиви та населені пункти. – Звернувся до духовенства Володимир Грушовінчук. – Для гасіння цих пожеж залучені значні матеріальні ресурси, уже декілька тижнів приборкання вогню здійснюють майже пів-

сотні рятувальників та працівників інших установ, допомагає свідоме населення. Прикро, що причи-ною загорань стало, швидше за все, необережне по-водження із вогнем самим же мешканців цих сіл або і зумисне спалювання ними стерні та післяжнивних залишків. – Зазначив головний рятувальник краю. – Тому необхідно об’єднати наші зусилля задля жит-тя».Священнослужителі Волинської єпархії УПЦ по-обіцяли всебічну підтримку працівникам Служби по-рятунку «101» у справі гасіння пожеж. Для того, аби вплинути на свідомість мешканців сіл і застерегти їх від спалювання сухої рослинності, у всіх церквах єпархії настоятелі храмів проведуть виступи перед парафіянами із роз’ясненням небезпеки порушен-ня правил пожежної безпеки і закликатимуть грома-дян не чинити наруги на природою, берегти життя і здоров’я, а також створені Богом блага.

ЗУСТРІЧ СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛІВ ІЗ ОЧІЛЬНИКОМ ДСНС ОБЛАСТІ


Уже 6 років поспіль при Свято-Троїцькому жіночому монастирі, що в селі Старосілля Маневицького району, діє дитячий літній табір «Стежина доб-ра», директором якого є ієромонах Ілля (Вишневський).

Цього року під час 4-ї зміни тут від-почивало 100 дітей віком від 8 до 14 років. Як розповів керівник зміни, свя-щеник Роман Гелета, відпочинок цієї зміни носив назву «Джерело духов-ної радості». Діти мали можливість оз-найомитися із дев’ятьма заповідями Блаженства: Смирення, Терпіння, Ми-лосердя, Доброти, Дружби, Любові, Молитви, Покаяння.

Тривала зміна з 29 липня по 11 сер-пня, і кожного дня дітлахи піднімалися по «східцях Блаженства», що підсумо-вувалось духовною бесідою. «До табо-ру приїздять різні діти зі своїми ціннос-тями та переконаннями, а від’їжджають духовно збагачені, стають відповідаль-ними, вміють проявити любов один до одного», – каже отець Ілля.

Окрім керівника центру «Духов-но-естетичного виховання дітей та мо-лоді» архімандрита Аліпія та насель-ниць монастиря виховною роботою із дітьми займаються також вихован-ці ВДС та волонтери – студенти світ-ських вузів, які є віруючими УПЦ. Як

зазначила педагог-організатор Олена Гелета, дозвілля для дітей організова-но доволі змістовно. День вихованців тут розпочинається із молитви, також обов’язкова ранкова руханка. Під час своєрідної лінійки діти ознайомлюють-ся із планами на день.

Найголовніше, щоб постійно кож-ну дитину було задіяно до цікавих за-

ходів. Тому вихованці мали можливість погратися у різноманітні ігри, займати-ся у творчих майстер-класах, стрибати на батуті та навіть купатись у басейні. І неодмінною складовою є духовне ви-ховання, адже цей літній табір – право-славний. Діти відвідували Богослужін-ня, усі приступили до святих таїнств Сповіді і Причастя, проводили вечір-

зустріч із настоятельницею монастиря матушкою Софією, а в «день Молитви» читали Святе Євангеліє і молилися за мир в Україні.

«Дуже гарно, що є такий табір, де діти відпочивають і де проходить їх ду-ховне виховання», – зауважила мама трьох діток, жителька міста Луцька Олена Шахновська. – Коли я відправ-

ляю сюди своїх діток, то спокійна. Не хвилююсь, що вони будуть сумувати, проситися додому, а, навпаки, їм буде морально легко. Та й самі діти не при-ховують свого задоволення».

«Я тут відпочиваю шостий рік пос-піль і мені подобається, як доглядають, згуртовують нас. Тут я знайшла нових друзів. Кожного року стають все цікаві-

шими різні ігри, особливо спортивні, станційні, нічне орієнтування», – роз-повіла Дана Дедюх, вихованка четвер-того загону, мешканка міста Рівне

«Я приїжджаю сюди четвертий рік і кожного разу із задоволенням відпочи-ваю. Ці дні стають для мене незабутні-ми», – додає 10-річний Сергій Дениль-чук із міста Кузнецовськ. А 10-річна Дарина Ющик із Києва не приховує за-доволення від можливості брати учать у творчих майстер-класах, театральних постановках.

Студентка ЛНТУ Дарина Данилюк визнає, що робота із дітьми приносить їй задоволення: «Діти добрі, щирі, від-криті, не соромляться проявляти свої таланти, з ними легко працювати». «Цей табір – казка для мене. Місце, сповнене добра, дитячої радості, якої так мало у дорослому житті. Їжджу сюди з 2011 року і щоразу кожна зміна дивує мене своєю енергією та любов’ю один до одного», – ділиться своїми вра-женнями вихователь третього загону Мар’яна Юріївна Похильчук. Із задо-воленням проводять роботу з дітьми і майбутні священики – студенти ВДС.

Табір «Стежина добра» працює щорічно у п’ятизмінному режимі. Отже, з нетерпінням чекаємо на вас!

Тетяна ОМЕЛЬЧУК

Православний дитячий табір «Стежина добра» прийняв чергову групу дітей

Літо – час канікул та відпочинку для дітей. Чим зайняти дітей у вільний час, щоб відірвати їх від те-левізора і комп’ютера – це неабияка проблема для ба-гатьох батьків. У цьому їм допомагають священики, організовуючи православні дитячі табори в різних куточках мальовничої Волині. Корисний та цікавий відпочинок у православному таборі організували для учнів недільних шкіл селища Цумань, сіл Карпилівка та Залісоче їхні священики. Майже 80 учасників, до-рослих та дітей, взяли участь у заході. Проходив та-бір із благословення митрополита Волинського і Лу-цького Ніфонта на березі мальовничого водосховища на річці Горинь, неподалік відомих санаторіїв «Про-лісок» та «Червона Калина».

Розпочався відпочинок із розбиття табору та вста-новлення наметів, у яких діти жили протягом трьох

днів. Потім священики відслужили молебень перед початком доброго діла та окропили всіх святою во-дою.

Розпорядок дня був розписаний по хвилинах. Діти молилися вранці та ввечері, слухали духовні бесіди, грали в спортивні та інтелектуальні ігри, купалися та весело проводили час біля вечірнього багаття. Їжу для дітлахів готували на вогні в польових умовах. Завдяки старанням дорослих та молоді вона виходи-ла по-домашньому смачною. У меню були українсь-кий борщ, макарони по-флотськи, млинці, вареники, а також пригощали морозивом та солодкими каву-нами.

Три дні проминули дуже швидко, на заваді відпо-чинку не став невеликий дощик. Усі роз’їзджалися веселі та усміхнені, висловлюючи щиру подяку свя-щеникам Михайлу Кулакевичу (смт Цумань) Олек-сандру Шинкаруку (с. Карпилівіка) та Павлу Шма-тюку (с. Залісоче) за організацію цікавого дозвілля.

Дитячий оздоровчий табір «Покров», організова-ний протоієреєм Андрієм Яковлюком, проходив із 20 по 25 липня на березі озера Тросне, що знаходиться у Маневицькому районі. У цьому році табір зібрав по-над 70 дітей із м. Ківерці та Ківерцівського району.

Це була довгоочікувана подія для дітей, вожатих, волонтерів, які довго і ретельно готувалися до цьо-го заходу. Важко передати словами всю палітру пози-тивних емоцій, які отримали учасники. Це і радість від спілкування із Богом та природою, це і захоплен-ня від купання в озері, задоволення від можливості проявити себе у різних видах діяльності, подружи-тися, краще взнати один одного. І що найголовніше – діти відчували атмосферу любові, душевного спо-кою, захищеності – вони стали членами однієї вели-кої дружньої родини.

У другий день діти вирушили на молитву в Свя-то-Михайлівський храм, що в селі Карасин, за 5 км від табору. Богослужіння очолив голова Інформа-ційно-просвітницького відділу Волинської єпархії УПЦ митрофорний протоієрей Валентин Марчук у співслужінні з благочинним Ківерцівського округу протоієреєм Олександром Кондратюком. Після мо-литви протоієрей Валентин Марчук привітав усіх із початком табору та передав благословення митропо-лита Волинського і Луцького Ніфонта.

Програма роботи табору «Покров» включала спор-тивні змагання, орієнтування, конкурси. Особлива увага приділялась духовному вихованню дітей. Свя-

щеники проводили духовні бесіди, на яких у формі живого діалогу обговорювали різноманітні сторони християнського життя. Дітей вчили найважливішому – любити Бога, ближнього, не бути байдужим до про-блем інших людей, поважати своїх батьків, піклува-тися про тих, хто потребує допомоги і підтримки.

Щирою була молитва дітей до Бога: вони молили-ся вранці і ввечері, до та після трапези. Отець Андрій постійно наголошував, що молитва є невід’ємною час-тиною життя кожного православного християнина.

Слова вдячності хочеться висловити матушці Не-онілі, яка невтомно трудилась, щоб смачно нагодува-ти усіх учасників. Авторські страви матушки, приго-товлені на вогні, мали неповторно-вишуканий смак. Діти теж допомагали: чергові мили посуд, старші хлопці рубали дрова, розпалювали вогонь.

Високий рівень готовності до виконання постав-лених завдань, працелюбності, а головне – турботи і любові до дітей продемонстрували усі вожаті табо-ру «Покров».

Дуже зворушливим був останній вечір – закрит-тя табору. Всі зібрались біля багаття, де кожен загін показав свої творчі здібності і таланти. Діти стави-ли сценки, декламували, співали пісень. Були і на-городи: подяки і грамоти отримали всі, хто доклав моральних, фізичних і духовних сил, щоб табір прой-шов якнайкраще.

Субота. Вранішня молитва. Після цього – від’їзд додому. Отець Андрій запитує: «Дітки, хочете додо-

му?». Всі дружно кричать: «Ні!!!». Напевно, це було свідченням того, як гарно, наповнено і корисно про-вели діти цей час.

Є надія, що діти й надалі будуть відвідувати Божий храм та брати активну участь у житті православного табору «Покров».

Катерина ШКАРЛАТЮК

ПРАВОСЛАВНИЙ ДИТЯЧИЙ ТАБІР «ПОКРОВ» – 2015

Священики організували православний табір для учнів недільних шкіл селища Цумань, сіл Карпилівка та Залісоче


ГЕРМОГЕН ШИМАНСЬКИЙ – ВИДАТНИЙ БОГОСЛОВ, ЯКИЙ ВИКЛАДАВ У ВОЛИНСЬКІЙ ДУХОВНІЙ СЕМІНАРІЇГермоген Іванович Шиманський народився у бе-

резні 1915 року у сім’ї залізничника на станції Бір-зула (нині місто Котовськ Одеської області). Він став третьою дитиною у сім’ї. Батько помер, коли Гермо-гену було всього лише два роки. Після цього матір Анастасія Григорівна Слабенко забрала усіх трьох синів та виїхала до себе на батьківщину у Молдавію, де, як писав Шиманський в автобіографії, «займалася землеробством і у чесному вдівстві виростила, вив-чила і виховала усіх трьох синів». Цікаво, що кожен із трьох братів народився у рік прославлення свя-тих і мама неодмінно називала їх на честь цих ново прославлених угодників – Серафим (1903 рік), Іосаф (1911 рік) та Гермоген (1945 рік).

Після успішного закінчення середньої школи Гер-моген вступив у сільськогосподарський технікум у місті Ананьїв Одеської області, а у 1934 році – у Хар-ківський машинобудівний інститут, який закінчив з відзнакою у 1939 році. Шиманського було залишено в інституті аспірантом та науковим співробітником на кафедрі тракторобудування. За два роки він склав фак-тично весь кандидатський мінімум, але через початок Великої Вітчизняної війни роботу інституту було пе-рервано. У числі інших аспірантів у липні 1941 року Гермогена було відкомандировано на тимчасову робо-ту на харківський завод ім. Комінтерну.

Восени 1941 року разом із заводом Шиманський переїхав у місто Нижній Тагіл. Він працював інже-нером-конструктором на заводі, де випускали танки Т-34. Майбутні однокурсники по навчанню в МДА потім казали, що Гермоген Іванович навіть був при-часний до розробки проекту цього легендарного тан-ка. І хоча відомо, що серійне виробництво Т-34 роз-почалося ще у 1940 році, цілком ймовірно, що у Нижньому Тагілі в конструкцію було внесено якісь зміни, до яких міг бути причасний і Шиманський.

На початку 1943 року із Нижнього Тагілу молодо-го спеціаліста було переведено у підмосковні Миті-щи, де він і працював на заводі до закінчення війни. Здавалося, попереду його чекала кар’єра блискучо-го інженера, не позбавлена різноманітних досягнень та премій, однак душа прагнула до зовсім іншого. У 1945 році Гермоген Шиманський подав документи у Московський Богословський інститут.

У проханні про зарахування на навчання він писав: «Маючи тільки вищу світську освіту, знання у галузі духовних наук отримав шляхом самостійного читан-ня та вивчення святоотецьких писань, духовно-пов-чальної і богословської літератури. Сподіваюся, що з допомогою Божою, при усьому моєму гарячому праг-ненні і бажанні учитися, якщо і є якісь пробіли у під-готовці для слухання курсу інституту, вони у перші ж місяці навчання будуть мною ліквідовані».

Можна було не сумніватися, що адміністрація Бо-гословського інституту не стане вимагати від людини з такою освітою проходження перед інститутом кур-су духовного училища, тим більше, що жодної духов-ної освіти тоді не було й в інших бажаючих навчатися в інституті і туди у перші роки планували зарахову-вати тих, хто мав вищу чи повну середню освіту і во-лодів деякою богословською підготовкою.

Автобіографія Шиманського, написана при вступі в інститут, допомагає зрозуміти його внутрішній світ у цей час: «Із раннього дитинства привчила нас матір неодмінно ходити у храм до святкового та недільно-го Богослужіння. Часте перебування у юності у хра-мі і особливо у вівтарі при Богослужінні (починаю-чи із десятирічного віку я прислуговував священику у сільському храмі, а потім єпископу Молдавському іподияконом) ще тоді заронило у душі любов до Бого-служіння Православної Церкви, його красі і великій духовній перетворюючій та укріпляючій силі на віру-ючих, заронило прагнення бути служителем вівтаря. Ішли роки навчання, роботи. Це прагнення не заглух-ло, але більше окріпнуло, не дивлячись на усі мінли-вості життя. І зараз, усвідомлюючи усю свою негід-ність цього великого і важкого подвигу пастирського служіння, наважуюсь вступити на цей шлях служін-ня Богу і людям в одній надії на допомогу і укріп-лення благодаті Божої, що силу Свою у нашій немочі звершує».

Рекомендацію для навчання у Богословському ін-ституті Шиманському дав настоятель московського храму святих мучеників Адріана і Наталії протоієрей Михайло Кузнєцов: «Шиманський Гермоген Івано-вич – прихожанин церкви святих мучеників Адріана і Наталії. Його моральні якості прекрасні. Він вартий прийняття у Богословський інститут, у якому прохач

шукає поповнення своїх знань, необхідних йому для майбутнього служіння Церкві Христовій. Сподіваю-ся, що Шиманський виправдає як дану рекоменда-цію, так і високе звання студента Богословського ін-ституту, бо він дійсно православний християнин. Той святий вогник, що палахкотить у його чистій душі при виховному впливу Богословського інституту не-одмінно запалає яскравим вогнем чистого служіння Богу і у славу Святої Церкви, і на користь ближнім».

Вступивши в інститут, Гермоген Іванович одразу ревно взявся за вивчення богословських наук. З пер-ших місяців навчання у нього проявився інтерес до вивчення Богослужіння та богослужбових книг. Ши-манський знав церковний устав до найменших дріб-ниць, тому він став уставщиком академічного хра-му. Маючи хороший слух, Шиманський був одним із керівників так званих «десяток» студентів, котрі спі-вали під час щоденних Богослужінь. Також його об-рано старостою класу. Звісно, що найулюбленішим предметом для Гермогена була літургіка.

У 1946 році Московський Богословський інсти-тут та богословсько-пастирські курси були перетво-рені, відповідно, у духовні академію та семінарію. Після таких трансформацій Шиманський опинився у четвертому класі семінарії, яку закінчив найкращим по успішності із вісімнадцяти перших випускників МДС і разом із іншими вісьмома однокласниками по

семінарії 1947 році був прийнятий на перший курс академії.

На жаль, хворобливий стан здоров’я не дозволяв йому віддатися навчанню з усією силою. Незабаром після вступу він захворів на відкриту форму туберку-льозу, який потім до кінця життя нагадував про себе. Через стан здоров’я у жовтні 1948 року Шиманський просив у ректора МДА дозволу жити на приватній квартирі, де він міг би трохи коригувати свій розпо-рядок дня. Жив він, до речі, що важливо у подібних обставинах, у лікарів-гомеопатів.

Під час одних із літніх канікул адміністрація нав-чального закладу доручила одному зі студентів суп-роводжувати Шиманського на Північний Кавказ у протитуберкульозний санаторій. У 1950 році він пе-реніс повторну операцію. У травні Шиманський про-сив у ректора МДА про переведення на четвертий курс академії без екзаменів у зв’язку із «необхідніс-тю подальшого хірургічного та консервативного лі-кування». У серпні цього року Шиманський просив ректора знову дозволити проживати на приватній квартирі, бо «після перенесеної важкої хвороби жити у гуртожитку через медико-санітарні умови... тимча-сово не показано». Резолюція, накладена Шимансь-ким на проханні, показова: «Необхідно піти назуст-річ найкращому студенту МДА».

Митрополит Волоколамський і Юр’євський Пи-тирим (Нечаєв), який вчився з Шиманським і шість років сидів із ним за однією партою, згадував, що той «був зразковим студентом: не тільки його успішність, але й духовне життя було дуже високим. Він був най-глибшим зі студентів і завжди носив у кармані чот-ки. Він був весь – система, і у той же час був душею курсу. Конспекти Шиманського, написані каліграфіч-ним почерком, були зразком для усіх». Також влади-ка зазначав, що Гермоген «виділявся серед усіх своєю особливою зібраністю, методичністю, завжди при-вітним спілкуванням і непохитною твердістю у своїх поглядах». Митрополит Питирим був переконаний, що Гермоген прийшов в інститут «уже із внутріш-нім досвідом Іісусової молитви, що допомагало йому і у нелегких для нього умовах життя у гуртожитку, і у боротьбі з хворобою». Маленькі чотки Шиманського складалися із кісточок вишні, котрі через часте вико-ристання було відполіровані до блиску. Якось Гермо-ген признався Нечаєву, що це – пам’ять про заводську столову, адже кісточки із вишневого компоту.

Інший однокласник Гермогена Шиманського теж підтверджував, що той був душею курсу та, до того ж, «переконаним монахом», усі називали його «стар-цем у миру», хоча Шиманським був старшим за ін-ших на 10-12 років. «Він вів такий зосереджений образ життя, що ми усі линули до нього і радилися по усіх житейських справах... Гермоген завжди но-сив чоточки, але не напоказ, а завжди приховував це, хоча друзі все одно дізнавалися... Він був ідеальною людиною: хворий, він добровільно керував студент-ською практикою і лівим студентським хором, напи-сав курси з морального богослов’я, з літургіки».

Нарешті, у 1951 році Гермоген Іванович Шимансь-кий під керівництвом професора протоієрея Сергія Савинського захистив кандидатську дисертацію на тему «Учення про спасіння по службах двунадесятих свят, Пісної і Цвітної Тріоді та Октоїха (недільних та святому Хресту середи і п’ятниці)».

Варто зауважити, що поміщений у «Журналі Мос-ковської Патріархії» некролог на Шиманського свід-чить, що у 1947 році «першим по успішності» Ши-манський закінчив Московську духовну семінарію, а вже у 1951 році – академію.

У характеристиці на випускника МДА Гермоге-на Шиманського, підписані ректором протоієреєм Олександром Смірновим, було сказано: «У мораль-ному відношенні характеризується високими мо-ральними якостями, бездоганною поведінкою, стро-гою дисциплінованістю. Глибоко релігійний. Володіє неабиякими розумовими здатностями і хорошим за-гальним розвитком. По успішності у пройдених курсах є найкращим студентом. Внаслідок слабко-го здоров’я і періодичного загострення туберкульо-зу він був переведений із 3 на 4 курс по деяких пред-

Друзі по МДА. На фото три майбутні архієреїДрузі по МДА. На фото три майбутні архієреїГ. Шиманський Г. Шиманський – другий справа другий справа


метах без екзаменів. Залишити його професорським стипендіатом неможна, бо посилена розумова робо-та і невідповідні кліматичні умови Загорська можуть надірвати і без того слабкі фізичні його сили. Можна було б рекомендувати на духовно-педагогічну роботу на південь (Одеса, Київ)».

Навчальний Комітет врахував рекомендації рек-тора МДА і Гермоген Іванович Шиманський був на-правлений викладати у Київську духовну семінарію, де жили матір із братом, а також духівник. До речі, є відомості про те, що брат Серафим будував літаки, а інший брат Іосаф, котрий був таємним монахом, пра-цював головним інженером-технологом Київського станкобудівельного заводу.

Викладаючи у Києві літургіку, Шиманський пра-цював над укладенням посібника з цього предмету. У 1952 році він писав ректору МДА протоієрею Костян-тину Ружицькому, що тема захищеної кандидатської настільки прийшлася до душі, що він і нині не зали-шає думки її розробляти далі. «Щоправда, – визнавав Гермоген Іванович, – для богословствування на таку тему і самому богослову треба багато мати сил духов-них і тілесних. І навіть і зараз я завжди згадую і відчу-ваю усю висоту слів святителя Іоанн Златоуста, який сказав, що хто хоче бути богословом, у тому мають поєднатися усі доброчинності. І тут покладаюся тіль-ки на милість, благу волю і благодать Божу, “немощ-ная врачующую и оскудевающая восполняющую”».

Відтак, Шиманський просив у ректора МДА клопо-татися перед Радою академії про затвердження йому теми магістерської дисертації, в якій він хотів роз-винути напрацювання кандидатської роботи. Гермо-ген Іванович був переконаний, що це дасть змогу «за-повнити існуючий великий пробіл у православному вітчизняному богослов’ї у частині вивчення право-славного Богослужіння як найважливішого джерела науково-богословського знання і ще мало використа-ної скарбниці богослов’я». Літургічне богослов’я, був переконаний Шиманський, необхідне у Бого-служінні, «менше всього розроблене у центральному своєму питанні, а саме в ученні про спасіння, що й

висуває необхідність постановки такої теми для по-дальшої поглибленої розробки як магістерської».

31 травня 1952 року тема «Учення про спасін-ня по богослужбових книгах Православної Церкви (Святкової і Місячної мінеях, Пісній і Цвітній Тріо-дях, Октоїху, Требнику і Літургіях древніх і тих, що нині звершуються» була затверджена Радою академії у якості магістерської. На жаль, втілити задумане з нез’ясованих нині причин Шиманському не вдалося.

Не зважаючи на свою велику любов до літургіки, Гермоген Іванович ніколи не ставив свої переживан-ня на перше місце. Якось, дізнавшись, що один із ди-яконів дуже бідний і має велику сім’ю, він перегово-рив із керівництвом навчального закладу і віддав на користь того отця свої уроки з церковного уставу.

У 1958 році через стан здоров’я Шиманський узяв річну відпустку у Київській духовній семінарії, а че-резх рік її закрили. Навчальний Комітет перевів Гер-могена Шиманського викладати у Луцьк, де йому було доручено улюблену літургіку та загальну цер-ковну історію. Він одразу став пропонувати прово-дити для учнів випускного класу практичні занят-тя з літургіки – семінаристи мали б бути присутніми під час хрещення, вінчання, єлеоосвячення, причастя хворих тощо. Нерідко Гермоген Іванович напередод-ні рядових вечірніх богослужінь з черговою групою семінаристів розбирав устав цих служб, щоб у вихо-ванців не виникло проблем.

На Волині Шиманський продовжував своє воісти-ну подвижницьке життя. У роки, коли атеїстичні про-пагандисти шукали будь-яких причин, щоб публічно ославити людей, пов’язаних із Церквою, про цього викладача семінарії при усьому бажанні не можна було сказати нічого поганого. Тому молитовний на-стрій Гермогена Шиманського один із антирелігій-них писак спробував видати за його недоліки: «…ус-лавився релігійним фанатизмом викладач семінарії Гермоген Іванович Шиманський. Він молиться до виснаження, б’є поклони до сьомого поту, все замо-лює гріхи, викликаючи подив не тільки семінаристів, але й деяких викладачів».

У 1961 році знову ж через стан здоров’я Гермоген Шиманський просив у Навчального Комітету довго-строкову відпустку і виїхав із Луцька. Він до кінця життя проживав у Києві, продовжуючи займатися бо-гословським трудами. Так, він працював над великою працею «Учіння святих отців та подвижників Церк-ви про головні пристрасті і боротьбу з ними, і про го-ловні християнські чесноти: любов, смирення, крот-кість, терпіння, стриманість та цнотливість».

У Прощену неділю 8 березня 1970 року Гермоген Іванович Шиманський помер. Відомо, що причиною передчасної смерті талановитого богослова стала по-жежа, котра здійнялася від іскри з пічки у повністю заставленій книгами та власними рукописами кім-наті, де він жив. Вихоплюючи їх із вогню, Шимансь-кий обгорів, нахапався диму, обпік легені. З кімна-ти на ганок його уже ледь витягнули, а на вулиці ще було морозно, що теж дало своє. Через три доби пере-бування у реанімації Гермогена Івановича не стало... 11 березня його було поховано на одному із київсь-ких кладовищ.

У некролозі, надрукованому в «ЖМП»справедливо сказано: «Чарівний друг, завжди вимогливий до себе (у житті він був строгий до аскетизму), але поблаж-ливий до інших, чуйний до усіх потреб учнів, Гермо-ген Іванович завжди керувався правилом: ненавидь гріх, а людину люби. Друзі та співробітники Гермо-гена Івановича, в особливості його вихованці, нез-мінно відчували до нього глибоку любов, знали його більше, як просто викладача, і довіряли йому свої за-повітні душевні таємниці».

На жаль, мрії Гермогена Шиманського про свя-щенство не судилося здійснитися. Очевидно, що че-рез постійні хвороби він не наважився на такий важ-ливий крок. Однак, це не означає, що його служіння Богу без цього було неповноцінним, про що, зокре-ма, свідчать посібники Г.І. Шиманського з літургіки та морального богослов’я, які зараз використовують студенти різних семінарій, у тому числі й Волинської. Відомі нині й інші праці цього видатного богослова.

протоієрей Олександр ФЕДЧУК

Розглянемо коротко основні питан-ня християнського виховання дітей батьками (питання християнської педа-гогіки). Самий ранній вік. Дитина ще в колисці. Перші місяці її життя. Які можливі тут способи духовно-виховно-го впливу на немовля? Основні – час-те Причащання Святих Таїн, віра і бла-гочестя батьків та взагалі церковність. Все в сукупності має скласти благодат-ну атмосферу навколо дитяти.

Часте Причащання Святих Таїн живо і дієво сполучає немовля із Господом Іісусом Христом, приводить у мирний стан його душевно-тілесний склад і ро-бить неприступним для темних сил. Так відмічено, що «того дня, коли дитя причащається Святих Таїн, воно буває занурене у глибокий спокій, без силь-них рухів усіх природних потреб, на-віть тих, які у дітях сильніше діють... – говорить єпископ Феофан. – Нерідко Святе Причащання супроводжується і чудесами. Святий Андрій Критський у дитинстві довго не говорив. Коли за-смучені батьки звернулися до молитви і благодатних засобів, то під час При-чащання Господь благодаттю Своєю розв’язав пута язика того, хто згодом напоїв Церкву потоками солодкомовс-тва і премудрості».

«Дуже благотворний вплив має на дітей, – продовжує святитель, – час-те носіння їх у храм, прикладення до святого хреста, Євангелія, ікон, ося-яння хресним знаменням, окроплення святою водою, осяяння хрестом колис-ки, їжі і всього, що торкається до дітей, благословення священика... і взагалі все церковне дивним чином живить благодатне життя дитяти, і завжди є найбезпечнішою міцною огорожею від

замаху невидимих темних сил, які усю-ди готові проникнути у душу, яка тіль-ки розвивається, щоб своїм диханням заразити її.

Разом із цією видимою охороною є невидиме: Ангел-Хранитель, Господом приставлений до немовляти з самої хвилини Хрещення. Він береже його, своєю присутністю невидимо впливає на нього і в потрібних випадках все-ляє батькам, що треба зробити з дитям, якщо воно знаходиться у крайності».

Душі батьків пов’язані з душа-ми їх дітей таємничим, незбагненним зв’язком. Тому дух віри і благочестя батьків є могутнім засобом до збере-ження, виховання та зміцнення благо-датного життя у дітях. «Дух немовля-ти як би не має ще руху в перші дні, місяці, навіть і роки. Що-небудь пере-дати йому для засвоєння звичайним шляхом не можна. Але можна діяти на нього посередньо. Є деякий особливий шлях спілкування душ через серце». Чим повніше і глибше батьки звернені любов’ю до дитяти, тим зручніше стає здійснення такого духовного впливу їх на душу дитини. «І якщо їх дух пройня-тий благочестям, то бути не може, щоб воно не діяло на душу дитяти. Кращий зовнішній провідник при цьому – пог-ляд... Через погляд відкриваються ін-шим приховані почуття душі. Це точка зустрічі однієї душі з іншою...

Хай же через цей отвір проходять у душу дитяти душі матері і батька з по-чуттями святими!.. Треба, щоб у пог-ляді їх світилася не одна любов, яка настільки природна, але й віра, що на руках у них більш, ніж просте дитя, – дитя, присвячене Богові, і надія, що Той, Хто дав їм під нагляд цей скарб, як

якусь судину благодаті, забезпечить їх і достатніми силами до того, щоб збері-гати його, і нарешті, збуджена вірою і надією молитва, що безперервно здійс-нюється у дусі.

Коли таким чином батьки захистять колиску своєї дитини цим духом щи-рого благочестя, коли при цьому, з од-ного боку, Ангел-Хранитель, з іншого – Святі Тайни і вся церковність діяти-муть на неї зовні і всередині, то цим складеться навколо життя, яке тіль-ки починається, споріднена їй духов-на атмосфера, яка цілюще впливатиме на дитину, подібно до життєдайної дії чистого повітря. Говорять, що нова су-дина довго, а то й завжди зберігає за-пах тієї речовини, яку вперше віллють у неї. Те ж треба сказати і про показа-не влаштування біля дітей. Воно бла-годатно і спасительно проникає у ви-никаюче душевне життя дитини і буде покладати на неї свою печать...

Почавши таке влаштування від ко-лиски, необхідно продовжити його потім і у весь час виховання: і у ди-тинстві, і в отроцтві, і в юнацтві» .

Зі зростанням дитини особливе зна-чення у вихованні її релігійних по-чуттів і добрих вдач займає уся цер-ковність, зокрема, відвідини храму Божого. Храм Божий діє на душу дуже благотворно. Тут благодатна присут-ність Божа дає себе відчувати чистому дитячому серцю. Священні звуки і на-співи, благоговійні лики святих, Божої Матері і образи Самого Господа Спа-сителя, благоліпність служб і священ-нодій, молитви народу у храмі – все це народжує у душі дитини особли-ве почуття благоговіння, і вона прони-кається священним трепетом. У хра-

мі Божому дитяча душа, знаходячись в оживляючій присутності Божества, засвоює собі пам’ять про Бога, прив-чається думати про Нього, благоговіти перед Ним, завжди мати Його перед со-бою, тобто научається тому, що ми на-зиваємо страхом Божим, який охоро-нятиме християнина у все життя від усякої спокуси у світі. Тут, у храмі Бо-жому, набуває дитя, в доступній його свідомості формі, пізнання того, що Бог, до Якого воно приходить, збері-гає його і живить, що Іісус Христос є наш Спаситель, Який чує дитячу мо-литву і готовий прощати дитину, що душа її безсмертна і створена для доб-рого і всього прекрасного, що Матір Божа є Заступниця наша, що святі Ан-гели і святі – наші молитвеники. Тут, у храмі Божому, зароджуються усі кращі почуття душі – соромливість, скром-ність і взагалі любов до добра. Як це здійснюється – таємниця Божа, але це поза сумнівом здійснюється у дитячій душі. Так у храмі Божому утворюють-ся розум і серце дітей; тут під впливом святих вражень із раннього віку розви-вається у дітях релігійне відчуття, про-буджене вихованням.

Отож, Церква, церковність, Святі Тайни – ось основні засоби успішного релігійно-морального виховання дітей із перших же місяців і в подальші роки їх життя. «Безліч прикладів із житій святих показують, наскільки такий спосіб виховання спасительний і бага-топлідний. Навіть цими одними засоба-ми можуть бути замінені, і небезуспіш-но, замінюються усі засоби виховання. Древній християнський спосіб вихован-ня у цьому переважно і полягав».

Гермоген ШИМАНСЬКИЙ

ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ У РАННЬОМУ ВІЦІ

Редактор – високопреосвященніший Ніфонт, митрополит Волинський і ЛуцькийЗасновники - Волинська єпархія УПЦ,

трудовий колектив редакції. Реєстраційний номер газети

ВЛ-010 29.11.93 р. Індекс: 30076. ГАЗЕТА ВИХОДИТЬ ЩОМІСЯЦЯ.

ПРОСИМО НЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ ГАЗЕТУ ДЛЯ ПОБУТОВИХ ЦІЛЕЙ.

За достовірність фактів несуть відповідальність автори статей.

Редакція може не поділяти точки зору авторів і має право

редагувати та скорочувати матеріали.

НАША АДРЕСА: 43016, м. Луцьк,

вул. Караїмська 11.тел./факс: +0332-725177

E-mail: [email protected] http://www.volyn.church.ua

Газета друкувалася у Волинській

обласній друкарні: 43010, м. Луцьк, просп. Волі 27

Обсяг - 3 друк. арк. Друк - офсетний.

Тираж: 2050, Зам.: 3002

Відповідальний редактор - прот. Олександр Федчук.

Коректор - Світлана Мулько.Використані фотографії прес-служби

Волинської єпархії УПЦ.


Першою заповіддю Господь Бог вка-зує людині на Самого Себе і спонукає нас шанувати Його – Єдиного Істинно-го Бога. Крім Нього ми нікому не по-винні віддавати шану як Богу.

Ім’я «Господь» – від слова «господс-твувати»; ім’я «Бог» – від слова «бага-тий в милості, благий». Як всемогутній, Бог велить, наказує; як милосердний, Він відкриває Самого Себе і Свою свя-ту волю. Для того, щоб вшановува-ти Господа Бога, ми повинні пізнавати Його, тобто учитися богопізнанню.

Богопізнання є найважливіше з усіх пізнань. Воно складає перший і най-важливіший наш обов’язок. Усі нау-кові людські знання, якщо вони не ося-яні світлом богопізнання, втрачають своє істинне значення, свій зміст і свою мету. Замість добра такі знання прино-сять у життя багато зла.

Для набуття богопізнання, тобто для того, щоб навчитися пізнавати істинно-го Бога, ми повинні:

1. Читати і вивчати Священне Пи-сання (Слово Боже), яке сповіщає нам істинне і найдосконаліше пізнання про Бога.

2. Читати творіння Святих Отців і Вчителів Церкви, що необхідно для правильного розуміння Св. Писання і збереження себе від перекрученого, не-правильного розуміння.

3. Якомога частіше відвідувати храм Божий, бо всі служби церковні, які в ньому звершуються, є наочним повчан-

ням про Бога і діла Його.4. Слухати проповіді пастирів і чита-

ти книги релігійно-морального змісту.5. Вивчати творіння Боже – приро-

ду, а так само й історію роду людсько-го, що показує нам дивні дії промислу Божого.

Ця заповідь покладає на нас і певні обов’язки Богошанування. Ми повинні:

1. Вірувати в Бога, а це означає мати щире і тверде переконання в Його іс-нуванні.

2. Ходити перед Богом – завжди пам’ятати про Бога і все робити так, не-мовби перед очима Божими, а разом із тим не забувати, що Бог бачить не тіль-ки наші діла, але й наші помисли.

3. Надіятися на Бога, любити Бога і коритися Богові – завжди бути готови-ми робити те, що Він велить, і не нарі-кати, коли Він не те робить із нами, що ми хотіли б самі. Бо тільки Бог знає, що і коли нам дати – що нам корисно і що шкідливо.

Вищою формою любові до Бога є благоговіння або страх Божий, тобто боязнь віддалитися від Бога через наші гріхи.

4. Поклонятися Богові, прославля-ти і дякувати Господу Богу як Твор-цю, Промислителю і Спасителю нашо-му, пам’ятаючи всі Його дари і милості до нас.

5. Безбоязно сповідувати Бога – пе-ред усіма визнавати, що Він наш Бог, і не відмовлятися від своєї віри, навіть

якби за це віровизнання довелося пост-раждати і навіть померти.

Гріхи проти першої заповіді:1. Безбожництво – коли люди зовс-

ім заперечують буття Боже. Таких лю-дей пророк Давид називає безумними: «Сказав безумець у серці своєму: нема Бога» (Пс. 13. 1).

2. Багатобожжя – коли замість Єди-ного істинного Бога визнають багато вигаданих богів.

3. Безвір’я – коли люди, визнаючи буття Боже, не вірять у Його Божест-венне Провидіння і Одкровення. Це безвір’я часто виникає внаслідок не-правильної освіти і виховання, від гор-дості і зарозумілості, від захоплення поганими прикладами, від зневажли-вого ставлення до керівництва Церкви і від гріховного життя.

4. Єресь – коли люди вигадують чи винаходять вчення всупереч Божест-венній істині або вперто і навмисно пе-рекручують Божественну істину.

5. Розкол – свавільне ухилення (відо-кремлення) від єдності Богошанування, від єдності з Православною Церквою.

6. Боговідступництво – коли люди зрікаються істинної віри, боячись пе-реслідувань, глузувань, чи заради яки-хось земних розрахунків, або від захоп-лення псевдонауками.

7. Відчай – коли люди, забуваючи про безмежне милосердя Боже, не надіють-ся отримати від Бога допомогу і спасін-ня. Найжахливіші приклади відчаю яв-

ляють собою самогубці. 8. Чаклунство – коли люди, залиша-

ючи віру в силу Божу, звертаються до різних темних і злих сил.

9. Марновірство чи віра в забобони – коли вірять якійсь звичайнісінькій речі, приписуючи їй надприродну силу.

10. Лінь у молитві і у всякій бого-угодній справі.

11. Любов до творіння більша, ніж до Бога.

12. Человікоугодництво – коли тур-буються більше про те, як догодити лю-дям, ніж Богові.

13. Самовпевненість – коли сподіва-ються більше на себе чи на інших лю-дей, ніж на милість і поміч Божу.

Заповідь Божа не суперечить нашо-му обов’язку шанувати святих ангелів і святих угодників Божих і молити-ся їм, бо ми шануємо їх не так, як Са-мого Бога, а як вірних служителів Бо-жих, які догодили своїм життям Богові. Святі ангели і угодники Божі близькі Богові і можуть бути нашими помічни-ками в молитві перед Господом Богом. Ми повинні просити їхньої допомоги і заступництва, твердо сподіваючись, що Господь заради них скоріше по-чує і наші грішні молитви. Слово Боже каже: «Моліться один за одного, щоб зцілитися; тому що могутньою є поси-лена молитва праведного» (Як. 5, 16), «Бог не є Бог мертвих, а живих, бо у Нього всі живі» (Лк. 20, 38).

За «Законом Божим» (Почаїв)

ÄÅÑßÒÜ ÇÀÏÎÂ²ÄÅÉ ÁÎÆÈÕ1. ß º Ãîñïîäü Áîã òâ³é: õàé íå áóäå ó òåáå ³íøèõ áîã³â, êð³ì Ìåíå

Сім Ефеських отроків – Максиміліан, Іамвліх, Мар-тиніан, Іоанн, Діонісій, Ек-сакустодіан (Костянтин) та Антонін жили у III ст. Святий Максиміліан був сином ефесь-кого градоначальника, реш-та шість хлопців – синами ін-ших знатних громадян. Хлопці були друзями з дитинства, і всі перебували на військовій службі. Коли імператор Де-кій (249-251) прибув в Ефес, він повелів усім з’явитися для принесення жертви язичниць-ким божествам. Після доносу до відповіді були покликані і святі друзі. З’явившись перед імператором, вони сповідали свою віру в Христа. Тоді із них негайно були зняті знаки вій-ськової відмінності, але Декій відпустив юнаків на свободу, сподіваючись, що вони змінять рішення за той час, поки він знаходиться у поході. Хлопці

пішли з міста і сховалися у пе-чері гори Охлон, де проводили час у молитвах, готуючись до мученицького подвигу. Самий молодший із них – свя-тий Іамвліх, одягаючись у жебрацьке лахміття, ходив у місто і купував хліб.

Коли імператор повер-нувся із походу, то, дізнав-шись, де ховаються отро-ки, повелів закласти вхід у печеру каменями, щоб от-роки померли в ній із го-лоду і спраги. Двоє із са-новників, присутніх при цьому, були таємними християнами. Бажаючи збере-гти пам’ять про святих, вони заклали серед каменів запеча-таний ковчег, у якому знахо-дилися дві олов’яні дощечки з іменами семи отроків і обста-винами їх страждань і смерті.

Але Господь навів на от-років дивний сон, що продов-

жувався майже два сторіччя. За той час гоніння на христи-ян припинилися, але з’явилися єретики, котрі відкидали вос-

кресіння мертвих у Друге при-шестя Господа. Одні запере-чували будь-яке воскресіння, інші ж стверджували, що тіль-ки душі матимуть відплату, ос-кільки неможливо тілам пов-стати і ожити після тисячі років, коли не залишиться від них і праху. Тоді-то Господь і

відкрив таємницю очікуваного воскресіння мертвих і майбут-нього життя через Своїх сім отроків.

Власник ділянки землі, на якій знаходилася гора Охлон, почав там будів-ництво, і робочі розібра-ли вхід у печеру. Гос-подь пожвавив отроків, і вони прокинулися немов від звичайного сну, не пі-дозрюючи, що пройшло майже 200 років. Готую-чись прийняти муки, от-роки доручили святому Іамвліху ще раз купити

їм хліба в місті для підкріплен-ня сил. Підійшовши до міста, хлопець здивувався, побачив-ши багато незрозумілого, у тому числі й знаки шанування Бога. Розплачуючись за хліб, святий отрок подав торговцеві монету із зображенням імпера-тора Декія і був затриманий за

те, що приховав скарб старо-винних монет. Іамвліха приве-ли до градоначальника, у якого у той час знаходився Ефесь-кий єпископ. Слухаючи дивні відповіді хлопця, єпископ зро-зумів, що Бог відкриває через нього якусь таємницю, і сам відправився разом із народом до печери. Біля входу єпископ вийняв із купи каменів запе-чатаний ковчег і відкрив його, прочитавши написане на до-щечках. Увійшовши до печери і побачивши в ній живих от-років, усі зраділи і зрозуміли, що Господь, через пробуджен-ня їх від довгого сну, відкриває Церкві таємницю воскресін-ня мертвих. Незабаром сам ім-ператор прибув в Ефес і роз-мовляв із хлопцями у печері. Тоді ж святі отроки на очах у всіх схилили голови на землю і знову заснули, цього разу до загального воскресіння.

Ñ²Ì ÎÒÐÎÊ²Â ÅÔÅÑÜÊÈÕ

8 (300) СЕРПЕНЬ 2015 РОКУ * Видається з жовтня 1991 ... ·...

Documents