Відкрите засідання гуртка « Поетичний Словограй»
Підготувала : Янович Н. В.
Старокостянтинів 2010
Сьогодні ми відправляємось у незвичайну подорож сторінками «Словограю».Подорожувати будемо, звичайно, пішки, щоб усе побачити і почути. А якщо на шляху нам виникнуть перешкоди, ми будемо їх долати.Отже, почнемо нашу подорож з пісні.1 Сторінка Гімн Словограю
Гімн «Словограю»ПриспівУ « Словограй», наш « Словограй»Скоріше, друже, завітай.Ми тут віршуєм і співаємУ світ фантазій поринаєм.1. Летить душа, співа душа,
Ти відчуваєш щастя мить.Приходь до нас, не зволікай,Нас творчість поведе в політ.2. Якщо тебе на самоті
3. Думки охоплюють сумні
Приходь в наш поетичний клуб –Тут друзі вірні тебе ждуть.
Діти, ви любите сюрпризи? А цукерки?Під вашим стільчиком знаходиться сюрприз. Знайдіть його. (За кольором фантиків об’єднайтесь в команди.)- Сьогодні прозвучать вірші, які були написані учасниками нашого гуртка
2 Сторінка Знайомство_ А тепер давайте знайомитись.
Я – Вова. Добрий день усім.Я хлопчик жвавий, знають всі.
Але такий талановитий!Підтвердять це дорослі й діти.
Я – Катя. Можна Катерина.Працюю майже без зупину.Та слухаю і маму й тата.
Люблю читати й малювати.
Марія я , звуть всі Маша.Я піаніст уже зі стажем.Бо цілий рік на ньому граю
І всіх в родині розважаю.
Звуть мене Анастасія.Я багато чого вмію.
Щось читаю я постійноІ навчаюсь на « відмінно»
Як мене звуть, здогадаєтесь з перших букв мого віршика.
Діти люблять всі гуляти,Але ж треба працювати.
Школа вчить всіх школярів,А шанує трударів.
Мене усі зовуть Денис,Чому це ви здивовані?
Хоч я спортсмен, волейболіст,Та дуже ерудований.
А я Філіпова Дарина,У світ фантазії порину.
І полечу в думках на небо,Та для віршів це те, що треба.
Я Вікторія, Вікуся.Перемогою я звуся.
Швидко труднощі долаю,Просто їх перемагаю.
Саша, тобто ОлександрОзначає захисник.І тому оберігати
Слабших себе я вже звик.
Я –Лєрочка,я дівчинка,Як та весняна квітока
Люблю плести я бісеромІ до людей привітна.
Як сонце, можу я сіяти,Бо світлом сповнена душа.
І з легким серцем все прощати,Бо я Катруся, я – весна.
Перешкода – Озеро добавлянокМи йдемо у …( іс)
Прийшов в ліс наш …( ас)Тут гриби чекають …( ас)
Швидко кошик ти…(си)Ще й я кошик …(су)
Свято матусі у …(ас)Всіх вітають …(ки)
Привітання гарні..(ють)Щастя, радості й …(си)
І здоров’я всім…(ого)
Дає здоров’я …( спорт)
Вагу –солодкий…( торт)
Мед – працьовиті…( бджоли)
А знання глибокі …( школа)
Школу дуже я…( люблю)
Залюбки сюди я …( йду)
Тут багато друзів…( маю)
Дружно завжди з ними…( граю)
3 сторінка « Дитячий майданчик»
Їжачок
Жив на світі їжачок –
Сто колючок - голочок.
В саду фрукти він збирав
І додому поспішав.
Грушки, яблука смачні,
Сливки, вишні запашні,
Назбирав він ще й грибочки –
Поскладав у холодочку.
Ось такий цей був їжак
Все збирав не просто так:
Бо коли зима настане
Знає він, питать не стане.
Буде він у нірці спати
Що припас - тим ласувати.
Моє ведмежатко
Є у мене ведмежатко
Він сопе і смокче лапку
Я ведмедика візьму
І до столу піднесу.
Медом буду частувати
Й шоколадом пригощати.
Слоник
В мене є рожевий слоник,
З ним я бавлюся щодня.
Я візьму його до школи,
Щоб і він здобув знання.
Моя іграшка (мишка)
Є у мене іграшка –
Мишка невеличка,
Я люблю сіреньку,
Як свою сестричку.
Одягну я мишку
Сіру, жартівливу
Пригощу цукеркою,
Розчешу красиво.
Дуже люблю гратись
Мишкою своєю,
І нізащо в світі
Не розстанусь з нею.
Зайчик
Мій пухнастий, сірий зайчик,
Жартівливий побігайчик.
Він зі мною в ігри грає
І мене так розважає.
Ось заліз у сундучок,
Заховався – і мовчок.
Та як зайчика знайду,
Іншу гру з ним заведу.
Білочка
Білочка –білочка,
Така прудка, мов стрілочка.
Білка стрибне на сучок.
Зірве шишечок пучок.
Зірве також і горішки –
Запаслась на зиму трішки.
Перешкода - Гора Рим
Швидко слово називай,
Йому риму добирай
1.На малесенький пеньок
Сів спочити…Колобок
2. За котом побігла мишка,
Ой, яка цікава…книжка
3. Затремтіла в лісі гілка,
Бо на неї сіла…білка
4. Грає весело сопілка
Джу, джу, джу, бриніла… бджілка
Гра « Хто більше добере рими»
Вітерець
Їжачок
4 сторінка Пори року
Чому зиму люблять діти?
Хуртовину, холоди?
І щоб вдома не сидіти,
Бігають туди – сюди.
А коли сніжок легенький
Враз на землю упаде
Вмить опиниться у жменьках
І на сніжки він піде.
Більше снігу і морозу !
Закликає дітвора.
Ковзани, санчата, вози –
Не потрібна нам жара!
І найкраще свято взимку-
Це, звичайно, Новий рік.
Подарунки під ялинку
Дід Мороз всім приволік
***
Сонечко прийшло веселе
У гаї, міста і села.
Завітало у мій дім,
Освітило все у нім.
І засяяла кімната
Так чудово, як у свято.
Світлі, теплі промінці
Зупинились на щоці.
Лоскотали ніжно вушко.,
І затихли на подушці.
Літо
Літечко-літо красне, ясне!
Спершу нам літо тепло принесе.
Червень - найперший весну проводжає,
Весело травню рукою махає.
В липні вже липи кругом розцвітають,
Бджілки завзято над ними літають.
Серпень серпом своїм косить луги,
Швидко дозріли у полі хліби.
Малята вже знову до школи зібрались –
Так літо пробігло, що й не сподівались.
Осінь у лісі
Ось у ліс нарешті
Осінь завітала.
Угорі листочків
Якось стало мало.
Вітерець – бешкетник
Позривав прикраси,
Поскладав в кашкетик
І утік одразу.
Білка – господиня
Дуже засмутилась,
Адже ці листочки
У дупло мостились.
А тепер узимку
Важко їй зігрітись,
У дуплі затишнім
Нічим буде вкритись.
Бабине літоТак яскраво сонце світить –
Як йому не порадіти?Промінці торкають віти,
Павутиною обвиті.Хоч тепла вже менше стало,
Нас це зовсім не злякало,Бо приємних днів немало
Осінь ще приготувала
Перешкода - Вулкан розламаних віршів
Складемо віршик з уламків
Віє вітер
У воротях сірий
Вітер сірому
Чеше вусики
з–під воріт
кіт
котові
шовкові
Ясне сонце
пригріва
виплива
Коту спинку
Кіт воркоче
кіт муркоче,
Ніби щось
Сказати хоче
5 Сторінка « Рідні краєвиди»
Я - Українка
Я - маленька українка
В мене очі, як хмаринки.
Посміхнусь- вони блакитні,
Чисті, лагідні, привітні.
А розсерджусь - потемніють,
Смуток віями прикриють.,
І почне з цих оченяток
Слізки -дощик накрапати.
Моє місто
Княже місто, старий Кобудь
Розмістився над Случем.
Викликає захват, подив,
Милування для очей.
Річки вигин ненавмисний,
Спів пташиний у гаю.
Все таке нам рідне, близьке
Я усе це так люблю.
Костянтинів - древнє місто,
Так його всі зараз звуть.
Край, де я на світ з'явився,
Край, де серця мого суть.
Люблю тебе, моя Вкраїно!
Люблю тебе, моя Вкраїно!
Цей спів пташиний у гаю,
І ці хмарки, що в небі плинуть,
Цей місяць, зорі - все люблю.
Люблю, коли світанок влітку
І прохолодний, і ясний
Ще не настав, а ледь помітний
Він ніби міст в інші світи.
І роси, роси прохолодні
Обіймуть ноги, я помчу
Щоби оббігти всі дороги -
Люблю свій край, все в нім люблю.
Мово моя!
Мово моя материнська!
Туга на серці лежить –
Кожна дитина з колиски
Вірити має й любить
Пісню, що мати співає,
Слово, що батько сказав.
Вітер, що гілки гойдає,
Тихий, замріяний став.
Стільки писали поети
Леся Вкраїнка, Кобзар,
Мово ріднесенька, де ти?-
Чуємо суржик й базар.
Хочеться вірити, діти,
Ми є майбутнє ,ми - світ,
Своє не дамо загубити,
І мова - це наш заповіт.
Матусі..
Матусю моя!
Чому в тебе заплакані очі?
Я кожну сльозинку
До себе у серце візьму,
Її осушу там,
І стануть теплішими роси,
І стануть світліші світанки —
І в світ я піду.
Я буду плекати
Все те, що мене ти навчала,
А смуток, образи і біль,
Що завдав я тобі
Віддам я зимі,
Щоб вітри уночі завівала,
І в тих хуртовинах пропало усе навіки.
Матусю моя!
Ти пробач за недоспані ночі,
Я все поверну –
Тільки дай мені лиш підрости.
Я буду старатись,
Зроблю я все так, як ти хочеш,
Моя найдорожча людино
Навіки - віки.
Наша подорож підійшла до кінця. Тож ,прощаючись заспіваємо гімн
нашого клубу « Словограй»
