Відкрите засідання гуртка « Поетичний Словограй»

Підготувала : Янович Н. В.

Старокостянтинів 2010

Сьогодні ми відправляємось у незвичайну подорож сторінками «Словограю».Подорожувати будемо, звичайно, пішки, щоб усе побачити і почути. А якщо на шляху нам виникнуть перешкоди, ми будемо їх долати.Отже, почнемо нашу подорож з пісні.1 Сторінка Гімн Словограю

Гімн «Словограю»ПриспівУ « Словограй», наш « Словограй»Скоріше, друже, завітай.Ми тут віршуєм і співаємУ світ фантазій поринаєм.1. Летить душа, співа душа,

Ти відчуваєш щастя мить.Приходь до нас, не зволікай,Нас творчість поведе в політ.2. Якщо тебе на самоті

3. Думки охоплюють сумні

Приходь в наш поетичний клуб –Тут друзі вірні тебе ждуть.

Діти, ви любите сюрпризи? А цукерки?Під вашим стільчиком знаходиться сюрприз. Знайдіть його. (За кольором фантиків об’єднайтесь в команди.)- Сьогодні прозвучать вірші, які були написані учасниками нашого гуртка

2 Сторінка Знайомство_ А тепер давайте знайомитись.

Я – Вова. Добрий день усім.Я хлопчик жвавий, знають всі.

Але такий талановитий!Підтвердять це дорослі й діти.

Я – Катя. Можна Катерина.Працюю майже без зупину.Та слухаю і маму й тата.

Люблю читати й малювати.

Марія я , звуть всі Маша.Я піаніст уже зі стажем.Бо цілий рік на ньому граю

І всіх в родині розважаю.

Звуть мене Анастасія.Я багато чого вмію.

Щось читаю я постійноІ навчаюсь на « відмінно»

Як мене звуть, здогадаєтесь з перших букв мого віршика.

Діти люблять всі гуляти,Але ж треба працювати.

Школа вчить всіх школярів,А шанує трударів.

Мене усі зовуть Денис,Чому це ви здивовані?

Хоч я спортсмен, волейболіст,Та дуже ерудований.

А я Філіпова Дарина,У світ фантазії порину.

І полечу в думках на небо,Та для віршів це те, що треба.

Я Вікторія, Вікуся.Перемогою я звуся.

Швидко труднощі долаю,Просто їх перемагаю.

Саша, тобто ОлександрОзначає захисник.І тому оберігати

Слабших себе я вже звик.

Я –Лєрочка,я дівчинка,Як та весняна квітока

Люблю плести я бісеромІ до людей привітна.

Як сонце, можу я сіяти,Бо світлом сповнена душа.

І з легким серцем все прощати,Бо я Катруся, я – весна.

Перешкода – Озеро добавлянокМи йдемо у …( іс)

Прийшов в ліс наш …( ас)Тут гриби чекають …( ас)

Швидко кошик ти…(си)Ще й я кошик …(су)

Свято матусі у …(ас)Всіх вітають …(ки)

Привітання гарні..(ють)Щастя, радості й …(си)

І здоров’я всім…(ого)

Дає здоров’я …( спорт)

Вагу –солодкий…( торт)

Мед – працьовиті…( бджоли)

А знання глибокі …( школа)

Школу дуже я…( люблю)

Залюбки сюди я …( йду)

Тут багато друзів…( маю)

Дружно завжди з ними…( граю)

3 сторінка « Дитячий майданчик»

Їжачок

Жив на світі їжачок –

Сто колючок - голочок.

В саду фрукти він збирав

І додому поспішав.

Грушки, яблука смачні,

Сливки, вишні запашні,

Назбирав він ще й грибочки –

Поскладав у холодочку.

Ось такий цей був їжак

Все збирав не просто так:

Бо коли зима настане

Знає він, питать не стане.

Буде він у нірці спати

Що припас - тим ласувати.

Моє ведмежатко

Є у мене ведмежатко

Він сопе і смокче лапку

Я ведмедика візьму

І до столу піднесу.

Медом буду частувати

Й шоколадом пригощати.

Слоник

В мене є рожевий слоник,

З ним я бавлюся щодня.

Я візьму його до школи,

Щоб і він здобув знання.

Моя іграшка (мишка)

Є у мене іграшка –

Мишка невеличка,

Я люблю сіреньку,

Як свою сестричку.

Одягну я мишку

Сіру, жартівливу

Пригощу цукеркою,

Розчешу красиво.

Дуже люблю гратись

Мишкою своєю,

І нізащо в світі

Не розстанусь з нею.

Зайчик

Мій пухнастий, сірий зайчик,

Жартівливий побігайчик.

Він зі мною в ігри грає

І мене так розважає.

Ось заліз у сундучок,

Заховався – і мовчок.

Та як зайчика знайду,

Іншу гру з ним заведу.

Білочка

Білочка –білочка,

Така прудка, мов стрілочка.

Білка стрибне на сучок.

Зірве шишечок пучок.

Зірве також і горішки –

Запаслась на зиму трішки.

Перешкода - Гора Рим

Швидко слово називай,

Йому риму добирай

1.На малесенький пеньок

Сів спочити…Колобок

2. За котом побігла мишка,

Ой, яка цікава…книжка

3. Затремтіла в лісі гілка,

Бо на неї сіла…білка

4. Грає весело сопілка

Джу, джу, джу, бриніла… бджілка

Гра « Хто більше добере рими»

Вітерець

Їжачок

4 сторінка Пори року

Чому зиму люблять діти?

Хуртовину, холоди?

І щоб вдома не сидіти,

Бігають туди – сюди.

А коли сніжок легенький

Враз на землю упаде

Вмить опиниться у жменьках

І на сніжки він піде.

Більше снігу і морозу !

Закликає дітвора.

Ковзани, санчата, вози –

Не потрібна нам жара!

І найкраще свято взимку-

Це, звичайно, Новий рік.

Подарунки під ялинку

Дід Мороз всім приволік

***

Сонечко прийшло веселе

У гаї, міста і села.

Завітало у мій дім,

Освітило все у нім.

І засяяла кімната

Так чудово, як у свято.

Світлі, теплі промінці

Зупинились на щоці.

Лоскотали ніжно вушко.,

І затихли на подушці.

Літо

Літечко-літо красне, ясне!

Спершу нам літо тепло принесе.

Червень - найперший весну проводжає,

Весело травню рукою махає.

В липні вже липи кругом розцвітають,

Бджілки завзято над ними літають.

Серпень серпом своїм косить луги,

Швидко дозріли у полі хліби.

Малята вже знову до школи зібрались –

Так літо пробігло, що й не сподівались.

Осінь у лісі

Ось у ліс нарешті

Осінь завітала.

Угорі листочків

Якось стало мало.

Вітерець – бешкетник

Позривав прикраси,

Поскладав в кашкетик

І утік одразу.

Білка – господиня

Дуже засмутилась,

Адже ці листочки

У дупло мостились.

А тепер узимку

Важко їй зігрітись,

У дуплі затишнім

Нічим буде вкритись.

Бабине літоТак яскраво сонце світить –

Як йому не порадіти?Промінці торкають віти,

Павутиною обвиті.Хоч тепла вже менше стало,

Нас це зовсім не злякало,Бо приємних днів немало

Осінь ще приготувала

Перешкода - Вулкан розламаних віршів

Складемо віршик з уламків

Віє вітер

У воротях сірий

Вітер сірому

Чеше вусики

з–під воріт

кіт

котові

шовкові

Ясне сонце

пригріва

виплива

Коту спинку

Кіт воркоче

кіт муркоче,

Ніби щось

Сказати хоче

5 Сторінка « Рідні краєвиди»

Я - Українка

Я - маленька українка

В мене очі, як хмаринки.

Посміхнусь- вони блакитні,

Чисті, лагідні, привітні.

А розсерджусь - потемніють,

Смуток віями прикриють.,

І почне з цих оченяток

Слізки -дощик накрапати.

Моє місто

Княже місто, старий Кобудь

Розмістився над Случем.

Викликає захват, подив,

Милування для очей.

Річки вигин ненавмисний,

Спів пташиний у гаю.

Все таке нам рідне, близьке

Я усе це так люблю.

Костянтинів - древнє місто,

Так його всі зараз звуть.

Край, де я на світ з'явився,

Край, де серця мого суть.

Люблю тебе, моя Вкраїно!

Люблю тебе, моя Вкраїно!

Цей спів пташиний у гаю,

І ці хмарки, що в небі плинуть,

Цей місяць, зорі - все люблю.

Люблю, коли світанок влітку

І прохолодний, і ясний

Ще не настав, а ледь помітний

Він ніби міст в інші світи.

І роси, роси прохолодні

Обіймуть ноги, я помчу

Щоби оббігти всі дороги -

Люблю свій край, все в нім люблю.

Мово моя!

Мово моя материнська!

Туга на серці лежить –

Кожна дитина з колиски

Вірити має й любить

Пісню, що мати співає,

Слово, що батько сказав.

Вітер, що гілки гойдає,

Тихий, замріяний став.

Стільки писали поети

Леся Вкраїнка, Кобзар,

Мово ріднесенька, де ти?-

Чуємо суржик й базар.

Хочеться вірити, діти,

Ми є майбутнє ,ми - світ,

Своє не дамо загубити,

І мова - це наш заповіт.

Матусі..

Матусю моя!

Чому в тебе заплакані очі?

Я кожну сльозинку

До себе у серце візьму,

Її осушу там,

І стануть теплішими роси,

І стануть світліші світанки —

І в світ я піду.

Я буду плекати

Все те, що мене ти навчала,

А смуток, образи і біль,

Що завдав я тобі

Віддам я зимі,

Щоб вітри уночі завівала,

І в тих хуртовинах пропало усе навіки.

Матусю моя!

Ти пробач за недоспані ночі,

Я все поверну –

Тільки дай мені лиш підрости.

Я буду старатись,

Зроблю я все так, як ти хочеш,

Моя найдорожча людино

Навіки - віки.

Наша подорож підійшла до кінця. Тож ,прощаючись заспіваємо гімн

нашого клубу « Словограй»