egoist #26

ГеорГій Учайкін: «Людина,

у якої буде вибір: купувати травматичний

чи нарізний пістоЛет, купить справжній»

№ 26 (2/2015)

Ігор Коць: «Діймо по-новому – виключно егоїстично Для нашого регіону!»

Подорожі:

амстердам – не дЛя дам

СПорт: Екстрім для

пузатих

1

Бутік весільного та вечірнього вБрання

екслюзивний представник у львові Бренду Sherri hill

CryStal DeSing

tarik eDiz

terani Couture

м. львів, вул. і.Франка, 61тел. (032) 225 61 84тел. (067) 675 51 78

www.CryStalSalon.Com.ua

2

Директор:Головний редактор:

Остап ПроцикВсеволод Поліщук

Над номером працювали:

Богдан ЮрочкоЮрко ПирчРоман Рак

Дизайн та верстка:

Рекламний відділ:

Всеволод ДеревацькийЗоряна КрачковськаОльга СідорінаАнна Косик

Розміщення реклами:

тел.: (032) 239 -34-01

Спеціалізований журнал «Егоїст»Зареєстрований у Міністерстві юстиції

УкраїниСвідоцтво серія КВ № 18262-7062

від 11.10.2011 р.

Адреса редакції та видавця:

м. Львів, вул. Героїв УПА, 73

Засновник та видавець:

ТОВ «Егоїст Паблішинг»

Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках,

автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на

домашні адреси або безпосередньо з рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста.

Наклад: 1 000 примірниківПеріодичність: 12 разів на рік

Підписано до друку: 05.05.2015 р.

Друк: Поліграф-сервіс

Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий

або повний передрук матеріалів, а також інше їхнє використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами відповідальність несе

рекламодавець.

На обкладинці: Ігор КоцьФото: Ярослав Мончак

Стиль: Наталя Новіцька

Останній мОскаль чи Останній гуцул?

від редактора

Памнітаю, якось мені довелося пред-ставляти Львів на з’їзді журналістської профспілки у Бердянську. Після дня засі-дань пішли з колегами з інших міст випити кави у місцевий генделик. Замовили, зна-чить, до кави коньячку «Закарпатського», а коли принесли, нам чи то зайвий запах спиртячку не сподобався, чи то ще якась мара, достеменно вже не памнітаю, покли-кали кельнерку.

Ну і один київський журналіст, радійник з поставленим голосом і красивою україн-ською вимовою, ввічливо пояснював їй, що її кафе поводиться неґречно. У відповідь почув, що «Моя твоя нє понімай, гаварі на-рмальним язиком» і схожі речі. На це колега терпляче намагався майже культурно по-яснити, що ми в Україні, є закони, є книга скарг, захист споживачів...

Кельнерочка зрозуміла, що тягатися в красномовності з досвідченим київським журналістом не зможе, побурячковіла, по-чала надуватися, напружено обдумуючи відповідь. І, зрештою, видала киянину в

двадцять першому поколінні: «Слиш, гуцул, єзжай луччє в сваі гори!»

Так от, подивився я в кавальчику першої серії «Останнього москаля» на правдивих гуцулів з їхньою щи-рою полтавсько-київською вимо-вою та деякими чисто російськими нюансами, на український колорит а-ля концерт Поплавського, що на нього с барского плєча накинули кєптарик і камізельку, і згадав собі ту історію.

Мені вже не так дивно, що стерео-тип, ніби україномовними бувають гуцули чи львів’яни, на крайняк – ба-буні з забитого села, живе в голові малограмотної жіночки з Бердян-ська. Але якось прикро, що серйоз-ним столичним телевізійникам укра-їномовності в компанії зі строєм і жартами про ненависть до москалів цілком вистачає, аби всі вважали, що то і є правдива гуцульська куль-тура, і можна не копатися ані в ма-лозрозумілій говірці, ані в унікаль-ній обрядовості, кухні чи музиці. Не кажучи вже про реалії «туристоорі-єнтованої», лояльної зокрема й до росіян, Гуцульщини, від яких фільм набагато далі, ніж від «Вечорів на ху-торі біля Диканьки».

Ну і, звісно, цікавий хід у тому, що «образованиє» гуцули від «необра-зованих» відрізняються тим, що ба-лакають російською.

Не знаю, як ви, а я другої серії не дивився.

Всеволод Поліщук

суспільство

відпочинок

захоплення

дрібниці життя

3зміст

георгій учайкін: «людина, у котрої буде вибір: купувати травматичний чи нарізний пістолет, купить справжній»

стор. 12 >

стор. 16 >

стор. 46 >

стор. 30 >

стор. 32 >

стор. 62 >

стор. 56>

Футбол – це є вєщ,

Вася. Фоменко і

Пустота

Екстрім для пузатих

амстердам – не для дам

Фешн-сторівід Егоїста

краса потребує жертв. Великих!

Ефективна реклама.

Яка вона?

4

кадри місяця

30 квітня компанія «Київстар» провела у Львові перше пу-блічне тестування 3G-зв’язку. Присутні на презентації жур-налісти мали змогу власноруч перевірити усі переваги нової швидкісної технології переда-чі даних.«У різні періоди часу та на різ-них моделях телефонів нам вдавалося досягти швидкості понад 30 Мбіт/с на отримання і 4 Мбіт/с – на відвантажен-ня даних. За такої швидко-сті, наприклад, завантаження середнього музичного файлу триває до 10 секунд, техно-логія ж 2G робить це за 410 с відповідно», – розповів голо-вний інженер технічного від-ділу «Київстар» (міста Львів, Рівне, Луцьк) Олександр Мар-цонь.

5

У березні цього року на занедбаній стіні на-прикінці вулиці Нижанківського з’явився великий і добрий малюнок. Його створю-вали до Міжнародного дня інформування про аутизм. Люди з аутизмом по-іншому сприймають світ. Тому у сюжеті картини слова і звуки-нотки перетворюються на пташок і долітають до дівчинки у блакитній сукенці. Блакитний – міжнародний колір аутизму.Авторка картини – молода художниця Со-фія Зайченко, що народилась, вчилась і працює у Львові. Вона відгукнулась на про-позицію взяти участь у проекті миттєво і з радістю.Мета проекту – збір коштів на реабілітацій-ний кабінет у сецшколі «Довіра». Там пла-нують облаштувати кухню, аби вчити дітей з аутизмом обслуговувати себе самостійно.Якщо ви маєте бажання допомогти, пере-кажіть будь-яку суму на рахунок у Приват-банку: 4149 4378 5488 6056або зателефонуйте: (063) 832 68 04

6

Ви бізнесмен? Топ-менеджер? Чи, може, працюєте безпосередньо з клієнтами? Що ви думаєте про зниж-ки? Часто доводиться їх давати, аби заохотити клієнта?

А чи замислювалися ви над тим, що необґрунтована знижка може мати негативні наслідки? І першочергово для вас!

Які? Для цього до затишного ресторану PartyFon (пл. Соборна, 14, ТЦ «Роксолана») ми запросили бізнес-трене-ра з багаторічним досвідом у продажах Людмилу Кала-буху, аби вона на нашому черговому бізнес-сніданку роз-повіла про всі плюси та мінуси знижок. «Цінуємо свою роботу – кажемо знижкам НІ!» – таку тему ми обрали, і справді дійшли висновку, що дуже часто знижки нам на користь не ідуть. Адже, необґрунтовано знизивши вар-тість чогось, компанія не отримала прибутку (Для фірми недоотримання 10% вартості відчутніше, ніж для клієнта отримана така ж знижка), наштовхнула клієнта на дум-ку про те, що йому пропонують неліквідний товар (Чому знижка? Брак? Залишки?), знецінила свої послуги/товари в очах клієнта (Скільки ж тоді додає до собівартості ком-панія, якщо може настільки знизити ціну товару?), обра-зила солідного клієнта (Невже я так погано виглядаю, що мені відразу пропонують знижку?).

Отже, аби уникнути необґрунтованого зниження вар-тості варто:

• розписати пакетні пропозиції різного рівня – еко-ном, середня, преміум, супер-преміум, які міститимуть різний набір опцій та матимуть різну вартість;

• говорити про ціни впевнено, адже ціна – це така сама характеристика, як колір, вага, якість тощо;

• виглядати дорого та солідно. Усі хочуть мати справу з успішними компаніями, які випромінюють успіх;

• не називати «голу» ціну, а казати про неї, перерахову-ючи опції, які входять у вартість;

• вказувати амплітуду цін.Натомість клієнтам замість знижок можна пропонувати

бонуси, додаткові можливості, надавати інформаційні по-слуги, влаштовувати лотереї, маленькі приємні подарунки.

А якщо таки давати знижку, то вона повинна бути не-великою. Можна встановити її за придбання певного обсягу товару чи послуг, знижувати ціну в обмін на ре-комендації, цінні контакти, клієнтську базу тощо.

Цінуймо свою роботу!

7пл. Соборна, 14, ТЦ «Роксолана»

8

Ви часто стикаєтеся з продавцями? Можливо, ви підприємець, який має у підпорядкуванні «продажників»?

Чи стежили ви за їхньою роботою? Помічали помилки, які вони роблять? Чи знаєте ви, на чому саме слід зосе-реджувати увагу, аби продаж був мак-симально ефективним?

Цього разу темою нашого бізнес-сніданку ми обрали «Топ-10 таємниць вашого персоналу або що «вбиває» ваші продажі?». У приємній атмосфері рес-торану Buon Gusto (вул. Щирецька, 36, ТЦ «Володимир», ТВК «Південний») біз-нес-тренер з багаторічним досвідом у продажах Людмила Калабуха розповіла нам про усі типові помилки продавців.

Сфера продажів – зовсім не така проста, як усім нам видається на пер-ший погляд. Проте, знайшовши пра-вильний підхід до підготовки персо-налу, можна легко уникнути базових помилок. А для цього слід зрозуміти,

ким з нижченаведених типів продавців є ваш працівник:

1. Серйозно-похмурий працівник (сипле термінами, не вміє говорити до клієнта «його» мовою).

2. Сирота-жертва.3. Агресивний продавець (напо-

лягає на придбанні «з порогу», «впа-рює», а не рекомендує).

4. Пасивний продажник/«сторож» (вичікує, поки до нього підійдуть самі. Іноді такого важко навіть зна-йти у торговому залі).

5. Уїдливий продавець (знеці-нює пропозиції, вживаючи різно-манітні лагідно-пестливі форми, таким чином формуючи відчуття помилки вибору у потенційного клієнта).

6. Депресивний продавець (на-магається «налаштуватися на хви-лю» покупця за допомогою скарг чи поганих новин).

7. Переляканий (боїться спілку-вання з клієнтом, а найбільше – мо-менту озвучення ціни).

8. Жалісливий продавець («бере-же» бюджет потенційного покупця, тому пропонує найдешевші позиції та намагається одразу дати зниж-ку).

9. Балакучий (говорить про все на світі, забираючи час клієнта і на-бридаючи).

Таким чином ми, знаючи помилки усіх типів продавців, можемо і визна-чити правильну поведінку хорошого продажника: з клієнтом треба спілку-ватися на рівних, контролювати емоції, зустрічати всіх з усмішкою та повагою, транслювати емоції успіху, дати мож-ливість висловитися, озвучувати ціну впевнено, звужувати вибір до 2-3 пози-цій та прислухатися до потреб клієнта.

І тоді, впевнені, продаж неодмінно буде успішним!

Хто вбиває ваші продажі?!

10 тенденції • суспільство

CусПільстВОЄдина країна

Цього разу у рубриці «Єдина країна», як це не дивно, лише один текст. Але історія, яку описує Олег Ущенко, блогер і кіно-сценарист із Києва, народжений в Івано-Франківську, типова для всіх у нашій країні, хто народився у часи СРСР, чи то він з Галичини, а чи з Донбасу або Поділля. І багатьом, думаємо, буде цікаво пригадати ті емоції.

«майскі»У дитинстві я не любив «Майских» – так їх називали дорослі.Не з політичних міркувань. Навпаки, я був справним жовте-

ням, піонером, комсомольцем, виступав на політінформаціях... А «Майскі» та всі інші партійні свята починав ненавидіти ще на-передодні, коли в магазини викидали дефіцити, і люди бігали з черги у чергу. Була така колись совкова технологія – «чекінити-ся» в десяти чергах відразу, а потім з нездоровим виглядом об-личчя бігати туди-сюди, щоби не пропустити свою можливість придбати декілька кілограмів краківської ковбаси, кілька пачок масла чи банок зеленого горошку, згущеного молока, майонезу, а, якщо щастило по повній, то вдавалося прикупити пару кіля ву-джених реберок, балик (риба чи м’ясо – по фіг – і те, і інше було мега-дефіцитом), вже мовчу про кав’яр (за ним стояли в черзі тільки свої серед ящиків та коробок на складах).

Оскільки переліченого і купи іншого вічно бракувало, то в одні руки відпускали по кілька штук, слоїків, банок, пачок чи кілограмів, тому, щоби придбати більше, на «полювання» до магазину виходила вся сім’я, родина – всі покоління. Дітей та «щаслива» курва мать теж не минала. Ми, немов телята, бігали за дорослими в зоопарку зі стурбованих облич. Періодично у чергах виникали суперечки, хто де стояв, які супроводжували крики і навіть штовханина.

Частину накупленого складали на нижніх полицях буфетів у вигляді провізії на релігійні свята, згущене молоко никали так, щоби не потрапляло нам, дітям, на очі. Чисто про всяк випадок. Але періодично воно виринало. Натрапити на стійбище бляша-нок зі згущеним молоком вважали великим успіхом. Тут же одну переховували, наприклад, у портфель і за першої нагоди у ній пробивали ножем дві дірки, а вміст з насолодою висмокту-вали. Згущене молоко з какао в цій ієрархії щастя перебувало значно вище, його «викидали» рідше, і тому кілька баночок того немислимого дефіциту тулилися серед нового одягу у шафах. Такі були часи...

11тенденції • суспільство

Повертаючись до тих дурнуватих «со-вкових» свят, тре сказати, що на них теж робили якісь салати, напікали сухарів і пальчиків. Після параду швидко гОстилися, мерщій переодягалися з нового у буденне, накладали у сітки та різні полотняні сумки слоїчків з тими ж салатами, брали трохи старого одягу і бігом на автостанцію, щоби добратися на рідні села садити бараболі... То було прокляте заняття, бо світ ділився на тих, що гуділи і тих, що робили. Ці цьотки і вуйки при параді, з серпастими стрічками на великих цицьках, зависали біля діжок з пивом, інші штурмували столики та при-лавки виїзної торгівлі. Інша частина народу бігала з бесагами, спершу безнадійно на-магаючись протиснутися у набиті міські автобуси, а, добравшись на автостанцію, їх чекало переповнене хорорівськими емо-ціями заняття з проникання у переповнені приміські автобуси.

Бо тра було не просто самому залізти, але заштовхати перед собою дітей і по-затягувати сумки. Нерідко дітей і сумки передавали через вікна. Наприклад, щоби зайняли сидячі місця. Але сиділося в тако-му автобусі теж незручно, бо всі всіх знали і ті, кому пощастило сидіти, намагалися, ніби згладжуючи провину перед тими, хто стояв (насправді, всі стоячи стиснуті зі всіх боків буквально зависали), взяти від них сумки. Оскільки сумок набиралося дуже багато, то вони займали простір не тільки під крісла-ми, але й там, де мали знаходитися ноги. Тоді самі ноги опинялися, де прийдеться. Через те, що їх зі всіх боків стискали пакун-ки, ними навіть не мож було поворухнути. Ноги швидко затікали і в переповнених емо-ціями мізках гуляла істерично нав’язлива мрія швидше покинути автобус, який, над-риваючи кардан, майже з людським стого-ном ніс святковий люд у совкову безвість.

Поки ми дефілювали в Станіславові на параді, а потім добиралися, бабці встигали наварити тіста, юшки, спекти медівник, але гОститися часу не було, бо ми швидко пе-реодягалися у старе, хапали реманент, бо, поки день, поспішали садити бараболі. Нам, дітям, випадало кидати бульби у ямки. Час-то кожен дітвак, якщо так можна сказати,

обслуговував двох дорослих. Йдеш собі з відерком за дорослими і, головне, вчасно кидати у шість ямок по картоплині. Але не можу сказати, що садіння бараболь було серед моїх улюблених занять.

З городу поверталися, як казали бабці, глупої ночі. Швидко вмивалися. Жінки на-кривали на стіл, і чоловіча частина сідала балюватися. Не завжди. Якщо залишалися сили. А бувало, що, вмившись, всі покотом засинали, бо на завтра зранку тре було зно-ву йти на город. Адже ніхто навіть думки не допускав, що ми не посадимо бараболі за «Майскі». Ну хіба, якби злива... А ввече-рі змучені, з сумками, повними брудного одягу, ми знову штурмували переповнений автобус, який все одно зупинявся біля во-ріт, і, якщо щастило протиснутися, то бабці радісно махали нам руками в слід. Вдома купалися, переодягалися і нарешті мож було перепочити.

Приходили сусіди – дядя Василь, дядя Юра, дядя Богдан. Вони сідали за стіл – треба ж було колись з’їсти ті салати, – жінки товклися зі своїми розмовами і кавою на кухні, а ми, діти, шмигали туди-сюди у пошуках найсмачніших кавалків солодкого. Тати навмисне підсували кльош на край столу, щоби ми могли вибрати, бо їх солодке не ці-кавило, а мами покрикували, наприклад, якщо ми цілеспрямовано вибирали тільки пташине молоко і горішки, ігноруючи сухарі та медівник. Але то таке.

А потім в школі ми дружньо писали тво-ри на тему «Як я відсвяткував першотра-вень». Згадували напрасовані червоні піо-нерські галстуки, ветеранів, колони, гасла біля трибун. Одна дівчинка якось написала: «Я не могла святкувати першотравень, бо їздила садити картоплю.». Наша «класна» з обличчям кольору бурячка від злості довго бігала до всіх тих директорів-завучів-пар-торгів. Фіг його знає, що вони там навирі-шували... Мусили якось зреагувати, бо, як це – не святкувала таке офігенне свято всіх трудящих, а, з іншого боку, всі вони, при-наймні більшість, «святкувала» аналогічно: спершу в чергах, потім – на городах...

Опшім, ну його на фіг той «совок»...

www.planetauto.com.ua

ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ, ЯПОНСЬКИХТА КОРЕЙСЬКИХ АВТОМОБІЛІВ

НАЙНИЖЧІ ЦІНИ

АВТОЗАПЧАСТИНИ

Львів, вул. Героїв УПА, 73 тел. (032) 239-36-73, 239-36-83

Львів, вул. Героїв УПА, 78 тел. (032) 238-31-48, 237-31-67

Львів, вул. Наукова, 96а тел. (032) 244-73-17, 243-82-16

Львів, вул. Б. Хмельницького, 210а тел.(032) 243-05-51

Львів, вул. Зелена, 238 тел.(032) 232-23-20, 232-23-21

12

георгій учайкін: «Людина, у котрої буде вибір: купувати травматичний чи нарізний пістолет, купить справжній»

– Українська асоціація власників зброї під-готувала законопроект «Про цивільну зброю і боєприпаси», котрий зараз поданий у парла-мент (№1135-1). Пересічні українці не читають законопроектів. Розкажіть тезово його суть.– Перш за все, варто зазначити,

що законопроект готувала вся збро-ярська спільнота України, а асоціа-

ція виступила лише організатором та ідеологом цього процесу. Пере-довсім законопроект покликаний виправити ситуацію на ринку обігу зброї. Він дозволить суттєво знизи-ти рівень злочинності в Україні, зо-крема зменшить кількість тяжких злочинів проти людини та власності.

Нині в Україні шалений обіг нелегаль-ної зброї, а наш законопроект спри-ятиме зменшенню її кількості, по-ступовій легалізації та виведенню з тіньового обороту. Бо сьогодні люди, які позбавлені можливості купувати зброю, на жаль, змушені приставати на пропозиції нелегального ринку.

безпека • суспільство

13

> людина, у кОтрОї будЕ Вибір, куПить нарізний ПістОлЕт >


Окрім того він дозволить прибор-кати корупцію в дозвільній системі МВС. Наш закон позбавляє міліцію права видавати ліцензії та ще деяких повноважень, що приведе до демо-нополізації ринку. Ще закон дозво-лить створити систему якісної підго-товки майбутнього власника зброї. І врешті-решт можна також говорити про те, що кінець кінцем в Україні ви-никне зброярська галузь як така. Ми очікуємо, що буде нормально розви-ватися як виробництво, так і імпорт. Це важливо, бо це – робочі місця та надходження до державного бю-джету. Врешті, сам законопроект напевне стане наріжним каменем у побудові доктрини внутрішньої та зовнішньої безпеки України.

– До написання законопроекту залучали різних експертів. Стосовно яких його норм виникали найзапекліші дискусії? – Найжорсткіша дискусія була на

тему, з якого віку дозволяти людям володіти зброєю. Вона була найза-пекліша, бо в ній брали участь про-фесійні інструктори, які були дуже суворими у своїх висновках. Вони пропонували дозволити придбання короткоствольної нарізної зброї (піс-толети та револьвери) з 25 років.

– А яка аргументація? Чому саме з 25?– Аргументація – хлопець до

25 років має «вітер в голові» та не буде до цього відповідально стави-тися. Але в хибності цієї пропозиції усіх, включно зі мною, переконав такий аргумент: хлопець у 25 чи 21 рік можливо ще може бути недо-статньо поміркованим, а дівчина у 21 рік вже може бути мамою двох чи трьох дітей. І тут виникає таке

питання: «Чому дівчата повинні че-кати до 25, щоб мати можливість захиститися?» Тому ми вирішили, що 21 рік є стандартом. У цей час людина в Україні отримує максимум прав. Підтримав нас і депутатський корпус. У нас же є у співавторах – 31 народний депутат. У розмовах з ними ми дійшли згоди, що 21 рік – це нормально. А право на володін-ня гладкоствольною зброєю – з 18 років. Але тут теж потрібно зважати на реальність. Сьогодні наші хлопці йдуть на війну, отримують автомати Калашникова, захищають там себе,

наше мирне життя і країну, а коли повертаються, то не можуть собі навіть мисливської рушниці купи-ти? Тому ми вирішили, що з 18 років українці повинні отримати право на придбання гладкоствольної зброї (мисливських рушниць). А з 21 набу-вають права вже на нарізну зброю. Це звичайна європейська практика, так робить увесь цивілізований світ.

– Ви – прихильник заборони травматичної зброї. Ваша аргументація полягає зокрема в тому, що травматична зброя є непередбачу-

ваною, а люди її сприймають як нелетальну, що призводить до трагічних випадків. Бо по-рушення норм використання робить її не менш летальною, ніж бойова зброя. У законопроекті, який Ви лобіюєте, знайшлося місце для за-борони травматичної зброї? – Ані я, ані співавтори законопро-

екту думки своєї не змінили. Травма-тична зброя – це величезне зло, яке дозволяє усім цим зброярським ба-ригам заробляти на нас непристойні гроші. Але ми врахували той факт, що в Україні за різними схемами по-над 350 тисяч людей вже отримали «травмати». Тому вирішили, що не маємо права позбавляти людей цих пістолетів. Це наші співгромадяни, і ми повинні з повагою ставитися до того, що вони витратили на це великі гроші. Тому в законопроекті ми травматичну зброю залишили, але усі чітко розуміють, що вона дуже швидко зникне еволюційним шляхом. Людина, у котрої буде вибір купувати травматичний чи нарізний, звісно, купить справжній пістолет.

– Навіть якщо законопроект у парламенті буде прийнято, після цього він потрапить на стіл до Президента. Той може його підпи-сати або накласти вето. Наведу дві цитати з інтерв’ю Президента «5 каналу». Перша: «Навіть наявність пістолета чи автомата, якщо на тебе здійснюють збройний напад, тебе не захистить». І друга: «Безпека в державі полягає у тому, що вільний обіг зброї веде до хаосу. Ефективні дії держави – до порядку». Прокоментуйте ці висловлювання та оцініть шанси законопроекту отримати президентське вето.– Ці висловлювання Президента,

на мою думку, свідчать про те, що він не володіє достатньою кількістю інформації щодо стану справ у цьо-

14

му питанні. Його оточення або не за-цікавлене, або не надає йому повної достовірної інформації. Адміністра-ція Президента систематично ігно-рує наші офіційні звернення, що пев-ним чином пояснює таку реакцію Петра Порошенка. На нашу думку, ігнорувати вимоги такої численної спільноти як власники зброї – при-наймні необачно з електоральної точки зору. Тому шанси отримати вето на наш законопроект після його ухвалення Радою приблизно дорівнюють шансам Порошенкові бути обраним на другий термін.

– Ви ще до революції говорили про те, що існує потужне лобі, котре заробляє великі гроші на переробці та продажі за завищеними

цінами «травматів» та автоматів Калаш-никова. Це ж лобі начебто перешкоджало будь-яким зброярським законодавчим ініці-ативам. Після Революції гідності та початку війни з Росією лобі зникло разом з режимом Януковича?– Ні. Воно не зникло. Вони так і

продовжують переробляти бойові пістолети на травматичні. Це вони купують автомати Калашникова за безцінь, а потім продають за десятки тисяч гривень у магази-нах. Це вони створили монопольну змову, коли ціни на ринку зброї сут-тєво завищені. Для того, щоб вони зникли, потрібно зламати систему. Саме наш закон покликаний зруй-нувати ці корупційні схеми, тому, звісно, вони проти наших ініціатив.

Теперішня ситуація їх повністю вла-штовує – у них є повноваження та надприбутки. Їм не потрібно, щоб виникла конкуренція, а люди стали вільними і мали можливість захис-тити себе.

– Коли, на Вашу думку, повинен бути прийня-тий закон: негайно чи краще після стабілізації ситуації в Україні?– Ми вже проґавили момент. Ще

24 лютого минулого року ми пропо-нували Парламенту ухвалити зміни до Конституції, які б надали людям право захищати не тільки власне життя і життя оточуючих, а ще й кон-ституційний лад, державний устрій та територіальну цілісність України. «Свободівці» озвучували цю пропо-


> людина, у кОтрОї будЕ Вибір, куПить нарізний ПістОлЕт >

15

зицію з трибуни Верховної Ради, але тоді на це ніхто не звернув уваги. А потім ми побачили Крим, Донецьк і Луганськ. Це один з головних за-конів, який мав бути прийнятий ще на зорі української незалежності. І зараз не можна чекати. Це треба ви-рішувати терміново. Закон надасть можливість перейти до правильного формування принципів територіаль-ної оборони та залучити до неї влас-ників зброї. Деякі люди не можуть бути мобілізовані, але ще відчува-ють за собою силу і бажання захис-тити свою країну. Їх треба залишити за місцем проживання та залучити до територіальної оборони.

У громадян сьогодні виникає ціл-ком логічне питання: «Чому мене мобілізують і дають автомат, а

вдома я не можу захищати себе та свою родину з маленьким пістоле-том? Хто це так вирішив?» Дискусія набирає негативного забарвлення, і власники зброї починають драту-ватися. Я вам скажу відверто: нам іноді доводиться докладати певних зусиль, щоб стримувати людей від непопулярних кроків. Ми стриму-ємо, але наші можливості теж не безмежні.

– Натякаєте на повстання власників зброї?– Жодним чином. Навіщо по-

встання? Якщо люди можуть ор-ганізовано прийти без зброї, і всім зрозуміло, що це її власники, то по-встання просто нікому не потрібне.

Ми стоїмо на інших засадах. Зна-ємо, що нам не хочуть повертати

наше право на самозахист зі збро-єю. Але все ж таки, ми вважаємо, що нам вдасться провести цю ве-личезну армію власників зброї до перемоги без жодного пострілу. Ми віримо в розсудливість наших парламентарів, і що вони врахують інтереси зброярської спільноти та не будуть підштовхувати до непопу-лярних кроків. Не той зараз час, і не та ситуація. Ми все теж дуже добре розуміємо.

– І, все ж, звучить як погроза. – Ми нікому та ніколи не погро-

жуємо. Їх же там депутатів знаєте скільки? А нас лише півтора міль-йона.

Розмовляв Роман Рак


> людина, у кОтрОї будЕ Вибір, куПить нарізний ПістОлЕт

16 бізнес • суспільство

Майкл Ньюман у своїй книзі «Творчі стрибки» розказав про одну продавчиню квітів, яка на асфальті перед своїм лотком написала «Зараз квіти, а вно-чі – феєрверк…», що підняло її продажі мінімум удвічі порів-няно з колегами. А все чому? ЇЇ «реклама» (впевнена, дешева) не вихваляла товар, красу та свіжість квітів, які вона прода-вала, її «реклама» діяла на по-чуття, підкреслювала емоційну вигоду.

Однак впливати на емоції по-купців не так легко, тут дуже багато суб’єктивних факторів. Ви повинні навчитися привер-тати увагу і робити неординарні рекламні звернення. Гуру ре-кламного бізнесу, такі як Майкл Ньюман, Ем Ті Рейні запевня-ють, що найбільших успіхів та визнання отримували, порушу-ючи закони реклами. Я б від себе додала, що для того, аби порушувати, спочатку ці закони потрібно знати.

У цій статті ми розглянемо необхідні атрибути вашої ре-клами.

Ефективна реклама. Яка вона?Частина 2

сПрийнЯттЯ

Одне з головних завдань рекламодавця – змусити споживача помітити ре-кламу. Це складніше, ніж здається.

Статистика:• Споживачі пропускають більше 50% рекламних посилань;• Самі рекламні послання конкурують між собою та ускладнюють процес

сприйняття споживачем.Тому реклама повинна бути оригінальною, а частота контакту – високою.Контакт – перший та основний етап. Ваше рекламне послання потрібно

розмістити в такому засобі масової інформації, який дивиться або читає най-Олена Анатійчук,

маркетолог, бізнес-консультант

17

більша кількість ваших потенційних клієнтів. Проводьте максимально об’єктивну оцінку ЗМІ. Обирайте носій не за вартістю чи привабливою акційною пропозицією, а за тим, чи досягне повідомлення вашого клієнта. До-сліджуйте це питання, вмикайте логіку. Пам’ятайте, що, зрештою, ви витрачаєте свої гроші.

Увага. Наступний крок після контакту аудиторії зі зверненням – втримання її увагb. Для цього викорис-товують так звані тригери – це щось, що «захоплює» увагу цільової аудиторії. Наприклад, у друкованих ре-кламах тригером може бути ціна, що зображена крупні-шим шрифтом чи якось виділена або сильний заголовок статті. У телевізійній рекламі – звуковий ефект, сцена, наповнена дійством, або якась неочікувана ідея.

Однак просто змусити споживача помітити вашу ре-кламу – це ще не все. Як правило, його увага буде роз-сіяна. Для концентрації уваги потрібна зупиняюча дія, що пов’язана з настирливістю, оригінальністю та вчас-ністю.

Якщо ціллю реклами є просте нагадування, то рівень привернення уваги не повинен бути настільки високим, як у випадку виходу на ринок, або коли потрібно, щоб споживач зрозумів суть пропозиції. До прикладу, не по-трібно на біл-бордах писати усі переваги товару (термін впливу цього носія – 1-3 сек.), а от на рекламках А4, роз-вішаних у ліфтах, за правильного графічного зображен-ня, можна розмістити більше інформації (термін впли-ву – від 5 до 30сек.).

Як тільки рекламне звернення буде отримано та ува-га буде привернена, процес переходить у фазу обізна-ності про товар.

Обізнаність приводить до того, що у потрібний мо-мент покупець зможе розпізнати ваш товар. Тут важли-во пам’ятати, що слід прагнути до обізнаності спожива-ча не з рекламою, а з товаром!

Хороша не та реклама, яка запам’яталась, а та, яка привернула увагу до вашого товару (послуги)!

Обізнаність визначають за доречністю реклами для аудиторії та її зацікавленістю в отриманій рекламі.

Доречність. Більшість людей хоче чути про себе са-мих і про речі, які їх цікавлять. Вони хочуть знати, як роз-винути свої уміння, покращити зовнішність, продовжити життя, заробити грошей. Залежно від того, наскільки нам доречне певне рекламне звернення, ми вмикаємо

бізнес • суспільство

18

> ЕФЕктиВна рЕклама. Яка ВОна? >рОзуміннЯ: рОз’ЯснЕннЯ рЕклами

Обізнаність – це ще не все. Звер-нення повинне бути зрозумілим. Тобто, у покупця пройшов процес обдумування отриманої інформації. Якщо увага була під час отримання інформації пасивною, то й розуміння її не відбудеться, ця інформація про-сто не затримається у його пам’яті.

Розуміння є дуже важливим, осо-бливо для реклами, в якій багато ін-формації про товар (про марку, ціну, умови купівлі тощо). Враховуйте, що споживачі нетерплячі і не будуть довго вчитуватися. Текст повинен бути структурованим, відформато-ваним, написаним доступною для вашого клієнта мовою.

Навчання. Цей метод зараз на-буває великої популярності. Через навчання споживач отримує необ-хідну інформацію. Він лояльніший та уважніший при донесенні інформації до нього. Крім того у покупця фор-мується певна культура споживан-ня вашого товару.

Асоціації – також потужний ін-струмент для того, аби надовго за-триматися у свідомості споживача. Асоціації використовують у рекламі для створення певних образів. Тут вмикається підсвідомість. Рекламо-давці намагаються прив’язати то-вар до емоційної складової. Напри-клад, «Кока-кола» прив’язується до відчуття свята і молодості. «Рафаел-ло» – почуття кохання.

ПЕрЕкОнаннЯ

Окрім того, що реклама надає ін-формацію, ця інформація повинна

нашу вибіркову увагу. Наприклад, коли ми відчуваємо голод, то біль-ше звертатимемо уваги на рекламу продуктів.

Інтерес. Цікавість можуть викли-кати і самі товари та послуги, що ви рекламуєте. Деякі товари цікавіші за інші. Наприклад, відпочинок, чи напій є значно цікавішими за миючі засоби.

Інтерес, як правило, викликають дві речі – особиста залученість або цікавість.

Розуміння – інформація, яку нада-ють споживачу, повинна бути йому зрозумілою. Думайте про те, хто ваш клієнт. Саме «його мовою» ви пови-нні з ним розмовляти.

Практична порада:У своїй більшості споживачі кра-

ще сприймають візуально. Тому у

друкованому зверненні використо-вуйте малюнки, діаграми та порів-няння.

Якщо ви плануєте подати рекла-му на радіо, потрібно використати нестандартний звук, мелодію, а тоді вже текст.

Залучення. Високе залучення означає, що ваш товар чи послуга є дійсно важливими для клієнта. Реклама товарів із високою за-лученістю, як правило, наповнена великою кількістю інформації про товар (машини, побутова техніка, квартири). І навпаки, купівля това-рів із низькою залученістю (жуйки, зубна паста) проходить без осо-бливого пошуку інформації про цей товар. Реклама цього типу товарів часто базована на простих лозун-гах та образах.


19

бути переконливою. Люди повинні повірити в те, що ви їм кажете.

Довіра – та рушійна сила, яка ви-значає, буде купівля чи ні.

Привабливість. Переконання в рекламі базується на психологічній привабливості для споживача. По-ширені фактори привабливості – це безпека, повага, страх, секс та фі-зичне задоволення. Як це зобразити у рекламному звернені? Наприклад, якщо в рекламі підкреслена низь-ка ціна, то привабливим фактором буде економія та вигода. Якщо товар якісний та дорогий, привабливий фактор – особистий статус.

Одна із технік надання привабли-вості полягає у розважанні спожи-вача.

Ставлення та думка. Реклама, яка має за мету вплинути на ставлення людей (їхню думку), зазвичай нама-гається проробити одне із трьох:

• Створити нову думку, яка раніше не існувала (при запуску нового то-вару);

• Підкріпити вже існуючу думку;• Змінити існуючу думку.Якою б сильною не була ваша

реклама, негативний попередній до-свід все перекреслить.

Аргументи. Немає про що довго говорити. Аргументи – найефектив-ніший метод переконання.

Емоції. Аргументи підкріплені емоціями – 100% продаж.

Отож, коли у вашій рекламі при-сутні ставлення, аргументи, логіка та емоції, покупець отримує переко-нання.

Переконання – особливо сильна віра в те, що покупцю потрібен ваш товар. Думку, що базується на пере-конанні, дуже важко змінити. Рекла-

> ЕФЕктиВна рЕклама. Яка ВОна? >


20

> ЕФЕктиВна рЕклама. Яка ВОна?

модавець, який може створити переконання, має вели-ку конкурентну перевагу.

Переконання часто здобувають за допомогою зв’язків з громадськістю (PR).

заПам’ЯтОВуВаннЯ

Якщо ви не можете згадати, що бачили рекламу, або пам’ятаєте рекламу, але не пам’ятаєте марки товару, то з точки зору рекламодавця це все одно, ніби ви реклами і не бачили взагалі.

Реклама концентрується на двох типах пам’яті – впіз-нанні та пригадуванні. Впізнання означає, що ви можете пригадати бачене раніше; іншими словами – мало місце поверхневе освідомлення. Пригадування означає, що ви можете згадати зміст рекламного звернення.

Образ-вампірОдне з найскладніших завдань у рекламі – забезпечи-

ти запам’ятовування. Найчастіше люди запам’ятовують саму рекламу, а не товар. Ця проблема, так званого образу-вампіра, характерна для занадто оригіналь-

них реклам, занадто смішних та всіх інших «занадто». Лише всесвітньовідомі бренди можуть собі дозволити використання мегакреативних реклам. Бо саме лише червоне чи синє тло можуть викликати в пам’яті спо-живача потрібну асоціацію із брендом. А для малих під-приємств – це небезпечно. Для малого бізнесу я б реко-мендувала дотримуватися чіткого УТП* (у рекламному звернені повинні міститися відповіді на питання «Що?», «Де?», «Коли?»).

ПОВтОрЕннЯ

Існує думка, що для того, аби щось запам’ятати, по-трібно повторити це мінімум тричі. У рекламі називають цифру 7. Безумовно, це не аксіома, однак, дійсно, ве-ликий потік інформації, що проходить крізь нашу увагу, займає певні комірки у свідомості. Щоб інформація по-пала від підсвідомого до свідомого, потрібно, аби вона була обдуманою та присвоїла певний асоціативний ряд. Для цього і повторюють декілька разів. Хоча дуже при-кро, коли рекламісти створюють відверто примітивну


21

рекламу, штучно вставляючи назву бренду ледве не після кожного слова. Як вони сподіваються створити позитивний образ бренду, зневажаючи свого споживача? Це дуже фальшиво, і покупець однозначно це відчуває. Я рекомендую такі осно-вні моменти у повторенні:

По-перше, якщо це візуальна реклама (або ві-део) – чітке дотримання бренд-буку. Як би вам особисто не набридла постійна так звана одна-ковість, ключові моменти, які розпізнає ваша ЦА, треба зберігати. Це може бути колір, готичні орна-менти чи, навпаки, кола. Часто дивишся рекламу і до кінця ролика не розумієш, що це за бренд, і лише наприкінці з’являється на 2 секунди логотип. Не будьте наївними в очікуванні, що вашу рекламу хтось додивиться до кінця… Тому, незалежно, на якій секунді споживач побачив вашу рекламу, він відразу повинен зрозуміти, хто і що рекламує.

По-друге, починайте і закінчуйте ваше реклам-не звернення із назви товару, який пропонуєте.

По-третє, використовуйте цікаві звуки, мело-дії, шуми для того, аби вирватися із однакового потоку рекламних роликів. Особливо в нашому регіоні складається враження, що аудіоролики записують 3-4 особи на все місто. Однакові голо-си, однакові тембри. А якщо це одна радіостанція, часто можу назвати навіть поіменно, хто писав та озвучив текст. Це не сприяє запам’ятовуванню.

По-четверте, дуже важливо знати функції всіх частин рекламного ролика (аудіо- чи відео-).

• функція початку ролика – привернення уваги, щоб споживач не перемкнувся на інший канал;

• середина – інформаційне наповнення;• кінець – контакти. Як вас можна знайти або

де купити.Ми розглянули основні моменти сприйнят-

тя рекламного звернення. Нехай ваша рекла-ма не має обмеження у творчості, але завжди пам’ятайте про цілі ваших рекламних звернень!

*УТП – унікальна торгова пропозиція, єдина точка продажу; від англ. (USP, unique selling proposition). – концепція, розроблена Россером Рівзом,

яка стверджує, що реклама повинна пропонувати споживачеві логічні обґрунтування для придбання товару, який явним чином відрізняється від

товару конкурентів.

22 розмова • суспільство

Ігор КОЦь: «Діймо по-новому – виключно егоїстично для нашого регіону!»

Про таких як Ігор Коць кажуть: «Молодий та ранній». У свої 30 він вже встиг виконати про-граму справжнього чоловіка по максимуму: виховує сина та доньку, посадив гай і збудував цілий житловий квартал. А ще здобув три ви-щих освіти, створив успішну будівельну фір-му, бере активну участь у суспільному житті, будує сміливі плани на майбутнє і заявляє про свою готовність відстоювати інтереси львів’ян у депутатському корпусі Львівщини.

– Пане Ігорю, бути політиком сьогодні – великий ризик. Ви – успішний бізнесмен, для чого Вам це?

– Питання успіху є відносним для кожного. Для мене бути успішним означає встигнути. Я в політиці з 18 років. Бо не міг стояти осторонь і спостерігати несправедливість, що коїлась напередодні першого Майдану. Але мене не полишає відчуття, що я міг би реально зробити більше. Мені 30 років, і я не хочу наступний ювілей зустрічати з таким же відчуттям неповної реалізованості.

– Деякі «діячі» відверто закликають не пускати у владу бізнес-менів. Як Вам вдається поєднувати бізнес і політику?

– Я – організована людина, планую свою роботу, навчився викорис-товувати час з максимальною ефективністю і правильно розставляти пріоритети. Мій бізнес сьогодні – це робота злагодженої команди буді-вельників-професіоналів. Більше року працюю членом центральної контр-

23розмова • суспільство

ольно-ревізійної комісії «Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина», очолюю ОСББ будинку, в якому живу. А ще встигаю відвідувати басейн і тренажерний зал, щоб бути у хорошій фізичній формі.

– А сім’я? Як Ви себе оцінюєте як батько та чоловік?

– У мене чудова дружина і двоє дітей. І ми – теж команда, дружня і позитивна. Вечори після роботи і всі вихідні проводимо разом. Гуляємо, відпочиваємо на природі, відвідуємо різноманітні цікавинки, якими таке багате наше місто.

– Ваші успіхи характеризують Вас як лідера. Які риси характеру допомагають досягати мети?

– Я дуже впертий, вимогливий …і добрий. Типовий тілець (сміється). У своєму колективі я наймолодший, але відчуваю, що мене поважають. Своєю чергою, до-слухаюсь до думки кожного. Але якщо я впевнений у своїй правоті – не відступаюсь. Просто даю людині час та можливість самій переконатись у цьому.

– На долю «Батьківщини» випали серйозні випробування – це і арешт лідера, розкол львів-ського осередку, відверта зрада і використання керівниками інших партій. У Вас не було спокуси вибрати для себе «вигіднішу» партію?

– Я вже 12 років з «Батьківщиною». Для мене партія – це, насамперед, команда. І відповідальність – особиста і командна. А ті, хто «перебігає», на мою дум-ку, ганьблять і себе, і партію. Це не в моєму характері. Політика для мене – це життя, а у житті часто виника-ють труднощі, які треба долати, набравшись рішучості та терпеливості.

– Ви належите до покоління нових політиків, хоча Ваш політичний стаж досить вагомий. Чим Ваша нова політика відрізняється від старої?

– Стара система працює за принципом ледаря: «Нам добре, поки нам добре». Це як великий, але гни-лий корабель, який пливе в нікуди течією обмілілої річки. Треба думати, а головне – діяти по-новому – ви-ключно егоїстично для нашого регіону.

– Децентралізація – це те, про що давно го-ворять всі, але реальних змін не бачить ніхто. Що треба, на Вашу думку, аби вона відбулась?

– Створена попередніми кланами вертикаль вла-ди, при якій регіони перебувають у позі «прохача»,

дуже вигідна центру, і просто так вони навряд чи по-ступиться своїми інтересами. Існує ризик, що децен-тралізацію просто «заговорять». Змінити ситуацію може тільки громадськість, тому зараз дуже важливо об’єднуватись і вимагати реальної децентралізації.

– Припустимо, що децентралізація пройшла. Які напрямки розвитку Ви вважаєте пріоритетни-ми для Львівщини?

– Я – професіонал у галузях економіки та будівни-цтва. Вважаю, що промислове і житлове будівництво для Львівщини – дуже перспективний напрямок у плані іноземних інвестицій. Головне завдання депута-тів – створити привабливі та взаємовигідні для міста та інвесторів програми співпраці: енергозбереження, реставрації старих та будівництва нових будинків.

– Які галузі, на Вашу думку, потрібно ще роз-вивати на Львівщині?

– Останніми роками Львів живе за рахунок роз-витку туризму, торгівлі та сфери послуг. Щоб забез-печити більшість львів’ян роботою, треба обов’язково сприяти розвитку промисловості. Для чого нам купу-вати одяг, взуття, меблі, побутову хімію іноземного ви-робництва? Змінити закони, які перешкоджають ство-ренню українського продукту, і створити вигідні умови для виробника – першочергове завдання влади. Це і є механізм: треба працювати і думати креативно, руха-тись у векторі європейського розвитку.

– На осінь заплановані вибори у місцеві органи влади. Змінити виборчу систему депутати і влада обіцяють давно, але далі розмов справа не йде. Чому?

– «Старим» політикам чинна виборча система ви-гідна, бо вона прогнозована. Але марно сподіватись на те, що її зміна сотворить диво. Влада не може різко змінитись – процес оновлення йде поступово шляхом вливання «нової крові».

– А, може, треба просто зробити повне пере-ливання?

– Ті, хто закликає до нових Майданів, насправді переслідують власні інтереси, і мова йде про баналь-ний перерозподіл влади, мета якого – отримати до-ступ до державного «корита» і майна.

– Реальний вихід існує?– Насправді інтереси політиків завжди крутились

навколо можливостей отримувати державні кошти і

безконтрольно ними розпоряджатись. Звідси й коруп-ція на всіх рівнях. Державні підприємства вже давно комусь належать і як чорна діра поглинають бюджет країни. Зникне можливість красти у держави – зник-не корупція і бажання йти у політику в тих, хто таким чином збагачувався. Я впевнений, що лише привати-зація державних об’єктів, за винятком стратегічних, може нарешті вирішити усі економічні та політичні проблеми України.

– Останнім часом популярною стала фраза «політична воля». Що Ви розумієте під цим слово-сполученням?

– Особисту відповідальність. На рівні Верховної Ради треба прийняти закони про особисту відпові-дальність президента, депутата, кожного депутата. Саме безвідповідальність за слова, рішення та дії є ознакою сьогодення. Так далі тривати не може, бо саме цього найбільше хочуть люди – щоб у владу при-йшли особистості, готові сказати: «Я беру на себе від-повідальність!»

– А Ви готові сказати людям ці слова?– Як мужчина, батько, керівник колективу, політик

я завжди беру на себе відповідальність за сказане. Мій життєвий принцип: «Пообіцяв – зроби!» Мої зна-ння (економічна, будівельна і юридична освіти), під-приємницький досвід, активна політична позиція дозволяють мені сміливо заявляти про готовність від-стоювати інтереси виборців у владі.

– Після виборів більшість депутатів «забуває» про свої слова та й про виборця взагалі. Тому в людей вже виробилась стійка недовіра і навіть не-бажання йти на вибори взагалі.

– Як би жорстко це не звучало, але винні самі виборці. Більшість електорату просто «продаєть-ся» – хто за гарні слова, хто – за продуктові набори, а хто і за реальні гроші. Час перестати бути інфан-тильними, створювати собі ідолів, виправдовуючи свої елементарні лінощі «ввімкнути мозок» фразою: «Все одно нічого не зміниться!» Перед тим, як ви-магати змін, треба першим ділом змінитись самому. Нас всіх чекають великі зміни, таймер яких запусти-ла Революція Гідності. У кращий чи гірший бік – за-лежить від вибору та відповідальності кожного за свій вибір.

Розмовляла Анна Косик

24 стосунки • суспільство

Ви щойно «зламали» СВою дитину! БраВо!

Я гостро відчув необхідність на-писати про це після побаченого сьо-годні в магазині. Прошу заздалегідь мене вибачити за тон статті, але по-іншому просто не можу – мене переповнюють відчай і злість. Будь

ласка, прочитайте статтю до кінця – я знаю, вона досить об’ємна, але про це потрібно сказати, і цим потрібно поділитися.

Сьогодні, стоячи з сином у черзі в магазині, я побачив перед нами

батька з хлопчиком років шести. Малюк дуже боязко запитав тата, чи можна буде купити морозиво доро-гою додому. Батько зверхньо глянув на нього і гаркнув, аби той не відво-лікав його, став біля стіни і мовчав.

Батько-одинак і блогер Ден Пірс написав емоційну і глибоку статтю про роль тата у вихованні дитини, а ми переклали її для вас. Тати, припиніть «ламати» своїх дітей. Будь ласка.

25

Хлопчик одразу знітився та «втис-нувся в стіну».

Наша черга трохи просунулася, тому хлопчик знову підійшов до батька, тихенько наспівуючи якусь дитячу пісеньку. Здається, він уже й забув про той спалах гніву, який кілька хвилин тому звалився на нього. Але батько повернувся і ви-лаяв хлопчика за шум. Хлопчик ша-рахнувся від нього і знову став біля стіни.

Я трохи розгубився. Як ця людина не могла бачити того, що бачив я? Як він не міг бачити це чудове створін-ня у своїй тіні? Чому він, не замислю-ючись ні на хвилину, «вибиває» все щастя з власної дитини? Чому він не цінує той короткий час, коли може бути всім для свого сина?

Перед касою нас залишилося троє, і хлопчик знову відійшов від стіни та підійшов до батька. Той різ-ко вийшов з черги, схопив його ру-ками за плечі та стиснув так, що ди-тина зморщилася від болю: «Якщо я почую ще один звук, або ти відійдеш від стіни – вдома отримаєш!» Хлоп-чик знову прилип до стіни і більше не ворушився. І не видав ні звуку. Його гарне дитяче обличчя раптом потьмяніло і перестало виражати емоції. Він був зломлений. Батько не хотів «возитися» з ним, а зламати дитину – найпростіший спосіб «ви-ховання».

Хоча потім ми дивуємося, чому діти виростають «зламаними».

Буду різким. Багато людей ба-чать, як я спілкуюся з сином і спі-вають мені дифірамби за те, що я люблю сина більше, ніж інші тати люблять своїх дітей. Чорт забирай! Цього я не розумію і, напевно, ніколи

не зрозумію. Любити сина, вихову-вати сина, гратися з сином – це за-вдання, з якими можуть впоратися не тільки супер-батьки. Це під силу будь-якому татові. Завжди. Без ви-нятків. У мені немає нічого особли-вого. Я – батько, який любить свою дитину і зробить все для її благопо-луччя, безпеки і здоров’я. Я швидше отримаю лопатою по обличчю або молотком по пальцю, ніж принижу або «поставлю на місце» свого сина.

Я далеко не ідеальний батько. Але, чорт забирай, достатньо хоро-ший, аби дати своєму синові зрозу-міти, що за будь-яких життєвих труд-нощів він може відчувати себе на висоті. Чому? Бо усвідомлюю, який вплив має батько на життя дитини та її рівень впевненості в собі. Я ро-зумію: все, що я коли-небудь зроблю або скажу своєму синові, він впитає, як губка, – на користь чи на шкоду. Не розумію я тільки одного: як це не усвідомлюють інші тати?!

Батьки! Чи сяють ваші обличчя, коли ви бачите дитину вранці перед роботою або ввечері після неї? Ви розумієте, що моральні цінності ва-ших дітей складаються виключно з того, що саме вони бачать на ваших обличчях?

Чи розумієте ви, що дитина вважає себе такою, якою ви її обізвали? Що люди дуже часто починають відпові-дати наліпленим на них ярликам? Як часто ви говорите дитині: «Це найдур-ніша річ, яку можна придумати», «Це найбезглуздіший вчинок, який мож-на зробити»? Ви вірите в те, що ваша дитина – ідіот? Бо вона уже повірила. Браво! Задумайтесь над цим.

Батьки! Невже ви думаєте, що хтось повірить в те, що ви не можете

відійти на 20 хвилин від комп’ютера або телевізора, аби побавитися з ди-тиною? Невже ви не усвідомлюєте, що рівень довіри дітей до батьків буде цілком залежати від того, чи граються вони з ними, і наскільки вони залучені до процесу гри? Ви усвідомлюєте шкоду, заподіяну ді-тям, коли ви не бавитеся з ними що-дня?

Ви вважаєте, що хтось купиться на цю дурну і дешеву відмовку про те, що гнів іноді або навіть часто необхідний у процесі виховання? Ви розумієте, що гнів практично за-вжди – емоція людей, які хочуть контролювати інших, але не в змозі контролювати самі себе? Ви знаєте, що існують приголомшливі книги і цілі курси, здатні навчити вас біль-шого? І найголовніше: чи помічаєте ви, як швидко дитина ламається або виходить з покори, коли родиною править гнів?

Ви настільки зачерствіли і пе-рестали відчувати дитячу душу, що навіть не відчуваєте себе при-гніченим, коли вони здригаються або зіщулюються у вашій присут-ності? Чи справді це – єдине, чого ви хочете від них? Щоб вони без-заперечно підкорялися вам і боя-лися вас?

Тати! Хіба ви не усвідомлюєте силу дотиків? Ви не розумієте, який зв’язок виникає, коли ви гладите дитину по спині або животі, укла-даючи спати? Прокиньтеся, тати! Ці неповторні дорогоцінні душі довіре-ні вашій турботі та дуже тонко все відчувають. Все, що ви їм скажете чи не скажете, відобразиться на їхніх здібностях, успіху і щасті в по-дальшому житті.

стосунки • суспільство

> Ви щОйнО «зламали» сВОю дитину! браВО! >

26

> Ви щОйнО «зламали» сВОю дитину! браВО! >

Невже ви не розумієте, що діти будуть робити помилки, багато помилок? Хіба ви не усвідомлює-те шкоду, яку заподіюєте, щоразу тицяючи носом вашої дитини в її проступок чи невдачу? Ви хоч уяв-ляєте, як легко принизити дитину? Приблизно так само, як сказати «Що ти наробив, дурню!?» Або «Іді-оте, скільки можна тобі повторю-вати ...»

Дозвольте запитати: вам доводи-лося дивитися в опухлі від сліз очі батьків, дитина яких тільки-но по-мерла?

Мені доводилося.Ви коли-небудь ридали на похо-

ронах дитини?Я ридав.Ви коли-небудь торкалися до

дерев’яного ящика, усередині якого була дитина? Дитина, сміху якої ви більше ніколи не почуєте?

Я торкався.

І молю Бога, щоб більше нікому не доводилося цього робити.

Тати! Прийшов час сказати ді-тям, що ви любите їх. І говорити це постійно. Прийшов час радіти їхнім 20 тисячам питань на день і їхній не-здатності робити все так швидко, як нам цього хотілося б. Їхнім виразам обличчя і неправильно вимовленим словам. Час радіти всьому, чим є наші діти...

Прийшов час запитати себе: «Що я можу зробити, щоб бути хорошим батьком?» Розставте пріоритети. І по-справжньому станьте ним.

Саме час на своєму прикладі по-казати синам, як слід поводитися з жінкою, а донькам – якого звер-нення їм слід очікувати від чолові-ка.

Час проявити великодушність, співчуття і співпереживання. Саме час на своєму прикладі, а не на сло-вах, показати дітям, що таке здо-

ровий спосіб життя, гендерні ролі, правильні соціальні норми. Пора зрозуміти, що ярлики на кшталт «пацанка» для дівчаток або «що ти як баба» для хлопчиків – це ненор-мально. У дітей є свої думки та упо-добання, і не потрібно нав’язувати їм стереотипи.

Батьки! Говоріть м’якше зі свої-ми синами. Говоріть спокійніше зі своїми доньками. Що ви бажаєте для своєї дитини? Щоб у неї в школі не було ні друзів, ні поваги до самої себе? Або щоб її обрали старостою класу і вона відчувала, що гідний більшого? Хіба ми не бачимо, що дати дітям зрозуміти це – в нашій владі? Невже ми не усвідомлює-мо, що можемо дати нашим дітям інструменти з соціального вижи-вання?

І хіба ми не бачимо, який вплив маємо на дітей, коли говоримо, що віримо в одне, а робимо інше? Коли


27

так мало допомагаємо дітям визначитися з їхнім ви-бором, відкрито ділитися своєю точкою зору і жити згідно власних принципів? Не нам вказувати дітям, що думати. Але ми можемо допомогти їм мислити правильно. І якщо ми зробимо це, можемо більше не турбуватися про те, що вони виберуть для себе і на-скільки рішуче відстоюватимуть свій вибір. Людина вірна своїм переконанням все життя, а переконанням іншого – тільки до тих пір, поки не обпечеться.

Чорт забирай, тати! У кожної дитини є вроджене пра-во попросити морозиво і не бути за це приниженою. У кожної дитини є вроджене право попросити морозива і не стискатися через це в кутку, тому що людина, яка повинна бути її героєм, насправді ница. У кожної дити-ни є вроджене право бути щасливою, сміятися, весели-тися і гратися. Чому ви не дозволяєте їй цього?

Кожна дитина на землі має право на батька, який спочатку думає, а потім каже; батька, який розуміє, яка велика влада йому дана – формувати життя іншої людини; батька, який любить свою дитину більше, ніж

телевізор і спортивні ігри; батька, який любить свою дитину більше, ніж своє барахло; батька, який любить свою дитину більше, ніж свій час. Кожна дитина заслу-говує тата-супергероя.

Можливо, правда в тому, що не всі тати заслуговують своїх дітей. Можливо, правда в тому, що багато батьків і не є батьками взагалі.

Прошу вибачення за різкість у своїх висловлю-ваннях. Напевно, частина мене почуває себе боягу-зом через те, що я нічого не сказав чоловікові у чер-зі в магазині. Нехай це буде моїм каяттям. Напевно, частина мене відчуває, що якщо хоча б один батько прочитає цей текст і вирішить стати кращим, якщо життя хоча б однієї дитини стане трохи легшим, бо мої слова зачепили її батька, то кожна секунда часу, яку я витратив на написання цієї статті, була не мар-ною.

Ден Пірс «You Just Broke Your Child. Congratulations»


> Ви щОйнО «зламали» сВОю дитину! браВО!

28

Андрій ІОНОВ: «Влада достойного» – а Ви готові стати міністром?

розмова • суспільство

– Пане Андрію, невдоволення владою притаманне людству ще з первісних часів. Чому ті, кому люди до-ручають своє майбутнє, часто не виправдовують їхніх сподівань?

– Основною причиною завжди була недалекоглядність влади: вона звикла управляти наслідками, «розрулювати» ситуації, які виникають (як стандартні, так і надзвичайні). У більшості країн світу влада й досі не займається форсайтом, їй характерна відсутність стратегічного мислення. Звідси і неефективне викорис-тання соціального капіталу, втрата дові-ри і підтримки, соціальні протести і вибу-хи у вигляді страйків та революцій.

– Влада ХХІ століття має шанси стати далекоглядні-шою?

– ХХІ століття можна без перебіль-шення назвати століттям технологічного цунамі. Люди із відкриттям комп’ютера, навіть не зрозумівши, не відчувши, потра-пили в абсолютно нову якість життя, інші modus vivеndi*, modus operandi* – світ на-вколо нас став мережевим. Багато хто і досі не сприймає цього всерйоз. Але люд-ству далі не можна себе вести як страус. І саме влада має змінити свою парадигму, вона повинна бачити перспективи, фор-мулювати мету, вибудовувати тактику і стратегію, управляти рухом у часі та про-сторі, а головне – протистояти загрозам, які виникають із шаленим зростанням швидкості науково-технічного прогресу.

І найбільша з них – перетворення Homo sapiens у біоробота, практично раба у найгіршому його варіанті – психологічно залежного від господаря.

– Влада сама має це робити чи суспільство повинно вимагати?

– В ідеалі вона сама має це робити. Але за своєю суттю (незалежно від на-зви) влада у більшості країн консерва-тивна. Найдалекогляднішою можемо на-звати владу США, бо у цій країні більше тисячі інституцій займається аналітикою, прогнозуванням, моделюванням для того, щоб передбачити можливі ситуації і формулювати виклики майбутнього. На жаль, в Україні цього нема. А без цього практично неможливо будувати оптиміс-тичні плани і рухатись у векторі європей-ського розвитку.

– Якою має бути влада майбутнього у версії «Векто-ра»?

– Влада як така зазнає значної транс-формації у традиційному її розумінні. Технології, які розвиваються, вже у дуже близькому майбутньому забезпечать вашу постійну присутність у тому мереже-вому середовищі, яке як на дріжджах, рос-те із відкриттям комп’ютера. Саме через комп’ютер вибудовують діалог «Я і Сус-пільство», коли Я персоніфікую суспіль-ство, а суспільство соціалізує мене. Уявіть собі: ви є «вживленим» у новий Соляріс чи

Андрій Іонов, засновник ГО «Вектор»

у своїх інтерв’ю із андрієм іоновим я постійно намага-юсь не просто пе-реказати розділи книги «Вектор», а й пов’язати її «кон-структи майбутньо-го» із реальністю. темою цієї розмови стала влада – як поняття взагалі і як найболючіше питан-ня сьогодення.

29розмова • суспільство

Гіпермозок (як завгодно це назвіть), який виникає. Ми вже потрапили у систему персоніфікації за допомогою мобільних телефонів та комп’ютерів, нам не уникнути «чіпування», за до-помогою якого людина буде ніби постійно перебувати в GPS-системі. Дуже скоро це перейде у систему свого роду поліграфа, який буде мо-ментально вимірювати реакцію лю-дини на будь-яку подію. Це означає постійне свого роду соцопитування – вибори як такі будуть просто непо-трібні! На основі опрацьованих даних суспільство отримає найкращого, найпродуктивнішого, найефективні-шого на цей момент лідера.

– І як це буде виглядати у реальності?– Уявіть собі: на екрані моніто-

ра ви отримуєте повідомлення, що сьогодні будете виконувати функ-ції міністра, депутата, директора чи керівника проекту. Завтра, якщо ви будете неефективні у цій ролі, система знайде для вас найкраще застосування, а на ваше місце при-значить іншого. Таким чином влади у класичному розумінні цього сло-ва не буде – буде самоуправління цього Великого мозку. Через лінійні зв’язки активне впровадження ме-ритократії – «влади достойного». Меритократія у сучасному сенсі має означати, що виконувати керуючу функцію може лише той, хто здатен реально найкраще її здійснювати.

– Україна вічно шукає «доброго гетьмана», че-кає на «апостола правди». На жаль, в результаті отримує лише розчарування. Може, народу теж час змінити своє ставлення до вибору влади?

– Хочу наголосити, що пошуки «ідеального героя» – це парадигма

ХІХ століття. Зараз ми живемо у ме-режевому світі. І це означає, що бу-дувати англійську чи американську демократію в Україні треба було починати ще 300 років тому. Ми просто не ма-ємо на це часу, потрібен інший підхід.

– «За Іоновим» він який?– За «Вектором» ці речі ви-

глядають зараз абстрактно, бо люди не вірять, що влада здат-на бути не цинічною, не брехати, не красти. І правильно роблять, бо зараз марно чогось чекати. Треба робити щось кардинальне, тиснути на «больові» точки, об’єднуватись у громадські організації та випра-цьовувати «вектори» майбутнього. Я пропонував створення Міністер-ства кадрів, яке могло б стати де-тектором по своїй суті. Але, як би гірко це не звучало, українці у своїй більшості внутрішньо не готові до кардинальних змін. Основна про-блема усіх «майданів» – це ідеаліза-ція. Вибух соціальної енергії вкотре пішов у емоції – в нікуди. Не постав-лена мета, не описана і не визначе-на. Замість об’єднуватись у пошуку спільного вектора майбутнього, сус-пільство розділилось і перебуває у нав’язаному владою стані очікуван-ня, а зовнішня загроза як ніколи до-помагає їй у цьому.

– І знову ми опинились перед пошуком відпо-віді на запитання «Хто винен, і що робити?!»

– Не винен ніхто. Що робити – з одного боку проста відповідь, а з іншого – дуже складна. Треба кож-ному просто навчитись мислити ка-тегоріями ХХІ століття – глобально і далекоглядно, одночасно провести ревізію свого Я – зрозуміти хто ти є, де ти можеш бути найкращим і зреалізованим. І ще дуже важливо шукати і об’єднуватись у спільноти із подібнодумцями (не люблю сло-ва «однодумці» – люди не можуть думати однаково!). Лише так можна стати успішним в цей непростий час і вплинути на формування мереже-вого світу не у вигляді Матриці, а дружнього і дуже корисного для Лю-дини.

Розмовляла Анна Косик

Modus vivendi (від лат. modus – спосіб і vivendi – жити) – латинська фраза, що озна-чає згоду сторін співіснувати з різними погля-дами на певний об’єкт незгоди.

Modus operandi (M.O.) – фраза з латини, що приблизно означає «метод дії».

30

захОПлЕннЯ

тенденції • захоплення

Футбол – це є вєщ, Вася. Фоменко і ПустотаТи вже знаєш, Вася, що футбол – це така вєщ, яку

тяжко поняти. Український футбол – це така вєщ в ква-драті. Але є одна вєщ в українському футболі, яку дуже просто поняти. Це – національна збірна України.

Національну збірну, як ти, Вася, знаєш, очолює Ми-хайло Фоменко. Це – відомий тренер, з довгою-довгою кар’єрою – уяви собі: він почав працювати того року, коли я тільки народився (а тебе й у проекті ще не було). Правда, всі його успіхи… ну як, успіхи – в українських ре-аліях – датовані вже призабутими дев’яностими чи по-чатком двотисячних.

На посаді тренера він опинився, в принципі, випадко-во – бо так склалися обставини. Але, опинившись, зро-бив майже неможливе, витягнувши збірну в плей-офф і вигравши там перший матч у самих французів. Так, Вася, я знаю, що та Франція сильно відрізнялася від команди, яка виграла поспіль чемпіонати світу і Європи, але для нас і то був серйозний суперник. На жаль, не склалося, в Парижі ми програли. І…

І тоді, розумієш, багато хто говорив про те, що Михай-лові Івановичу треба подякувати (було за що!), потиснути руку – і шукати нового наставника: молодого, амбітного й умілого. Але в число тих, хто приймає рішення, ні ці «ба-гато хто», ні ми з тобою не входимо. Тому було «логічно» вирішено не міняти тренера, який ледь не вивів команду на мундіаль. До того ж, відбір на Євро-2016 видавався не дуже складним – одна Іспанія, навіть третє місце може стати прохідним. «Та тут би і Парамон справився», – жар-тували відчайдушні оптимісти. І дожартувалися.

Бо уже зараз зрозуміло, що «стелею» цієї збірної Фо-менка є прокляте третє місце. Чому прокляте? А от ти гуляв з пацанами і тьолками – і пропустив те, що Украї-на п’ять разів потрапляла у стикові матчі (а саме туди й веде нинішній третій рядок у групі). І усі ці п’ять разів там

програвала. По-різному, з різними рахунками, але про-гравала. Як тут не говорити про прокляття, Вася?

У 2014 ми відразу програли Словаччині, яка видава-лась нашим головним конкурентом за друге місце, а зараз упевнено лідирує в групі. Білорусь на виїзді ледь дотисли, Македонію обіграли в один м’яч, і лише з Люк-сембургом забили аж три м’ячі. Нічого, здавалося б, страшного. Але прийшов рік 2015, в якому на нас чекали аж три надскладних поєдинки. І перший з них ми успіш-но провалили. Ти питаєш, чому «успішно»? Бо склалося таке враження, що Фоменко збирався грати максимум на нічию. А давно ж відомо: той, хто грає банально на відбій, рано чи пізно помилиться. Так і сталося.

Та й взагалі, обережність, яка межує з боягузливістю, Фоменка на чолі збірної, це секрет Полішинеля ще з ча-сів харківського поєдинку проти Англії. «Секрет Поліши-

31

неля» – це коли ти думаєш, що твою таємницю ніхто не знає, але насправді про неї говорять уже всі пацани і тьолки. І навіть ті, з якими ти, Вася, ходиш гуляти. Краще перебдіть, ніж недобдіти. Тому й виходить досі на поле пенсіонер за фут-больними мірками Толік Тимощук. Тому й грає збірна не від себе, а так, аби не дати зіграти су-пернику. Але читай попередній абзац.

Ні, ще нічого остаточно не втрачено. А раптом виграємо ми і в Словаччині, і у Києві у іспанців! Та виглядає так, що збірна – це якась оболонка, всередині якої – пустота, порожнеча. І заповнює цю порожнечу аж ніяк не те, що потрібно для успіху. Бо інакше навіщо, скажи мені, Вася, наві-що в товариському матчі з Латвією (!) випускати Тимощука на весь матч, а молоді давати по 5-15 хвилин? Що вони, ці будковські та малиновські, встигнуть продемонструвати? Ти кажеш, що Ри-балка відіграв цілий тайм? Що ж, будемо вважа-ти це Перемогою.

Ні-ні, не подумай, що я збираюся звинувачува-ти Фоменка у зраді. Але футбол, ти ж знаєш, це така вєщ, яку тяжко поняти. Особливо коли ти починав працювати в ньому 36 років тому. Змі-нилися часи, епохи футбольні. Вася, ти багато знаєш тренерів, які б після трьох з половиною десятиліть роботи добивалися серйозного успі-ху? Ну ясно, Алекса Фергюсона знаєш і ти. А ще?

Отож бо й воно. Навіть сам Фелікс Магат, що молодший за Фоменка на п’ять років і працює тренером з «усього-на всього» 1992 – уже не тяг-не. Це жизнь, Вася, у неї свої закони, і не треба на-віть намагатися її дурити. Вона ж не даїшник, яко-му ти недавно забив баки і не заплатив штраф за перевищення швидкості.

Дуже мені не хочеться, аби врешті-решт МІФ перетворився на справжній міф, традиційно для українського футболу печальний і безглуздий. Все ж були в його кар’єрі й позитивні сторінки. А завершувати її поразками від Словаччини і мерт-вої Іспанії (ти ж пам’ятаєш, якою Іспанія була у нас в Києві три роки тому, еге?)…

Володимир Миленко, ua-football.com, спеціально для «Егоїста»

32 вихідний • захоплення

сплавВ Україні є безліч річок, які дозволяють спокійно пе-

ресуватися своїми руслами. Це і Дністер, і Західний Буг, і Дніпро, і багато інших. При сплаві складається абсолют-

но інше враження про водойму, аніж коли пересуваєшся її берегом. Необхідні засоби безпеки, які при цьому ви-користовують, дозволять надійно здійснювати подорож водною артерією.

Екстрім длЯ Пузатих

Багато хто, коли чує слово «екстрім», уявляє собі парубка-шибайголову, який летить з мосту головою донизу, підкорює стрімкий каньйон, мчить з вершини гори в долину на велосипеді або витворяє інші вар’ятства. Звичайно, схожі заняття не для кожного. Бо стільки адреналіну можуть не витримати ні серце, ні штани. То що ж робити тим, хто не хоче сильно ризикувати, але прагне «полоскотати» свої нерви? Саме вам і присвячена ця стаття.

33вихідний • захоплення

зорбінгДосить цікаве, але поки малопопулярне заняття в

Україні. Мабуть, багато хто з вас у дитинстві надував камеру від колеса вантажного автомобіля, залазив у це колесо і скочувався з невеликої гірки. Радості було… :) Зараз можна поринути у спогади і відтворити всі емоції. Для цього існує зорб. Це така подвійна надувна сфера, в яку залазить «екстримал» і скочується по спеціальній трасі. Кілька хвилин світ іде обертом, але емоції потім зашкалюють. Крім того зорбінг можна організувати і на водоймі.

ПечериАбсолютно безпечний і дуже корисний вид активного

відпочинку. На Тернопільщині печер найбільше. Зокре-ма, там розташована найбільша гіпсова печера у світі. У печерах нічого не завалюється, як багато хто думає. Природа формувала міцні стіни протягом мільйонів років. Повітря у підземних пустотах абсолютно чисте і позбавлене будь-яких мікробів. Різноманіття ходів за-безпечить суперову руханку, під час якої ви чудово розі-мнете суглоби, м’язи спини, шиї, рук та ніг. Ну і, звичайно, ви отримаєте великий багаж позитивних вражень. Бо підземний світ – то є окрема реальність.

Пейнтбол / лазертагЦікава гра для дорослих, під час якої крім мінімальної фізичної підготовки потрібна злагоджена робота в коман-

ді, орієнтування на місцевості, тактична вправність та влучність.

34 вихідний • захоплення

> Екстрім длЯ Пузатих

катання на коняхНастільки корисне заняття, що в медицині навіть іс-

нує спеціальна методика лікування, яку називають іпо-терапією. З її допомогою лікують такі хвороби як ДЦП, аутизм, епілепсія, порушення осанки, астма, захворю-ваннях серця. Під час катання покращується рівновага та орієнтація у просторі, тренуються слабкі та розсла-блюються напружені м’язи. Крім того відбувається не тільки фізичне оздоровлення, але й психологічне – спіл-кування з тваринами налаштовує вершника на позитив і збільшує тривалість життя. У Львові на конях поката-тися можна на СКА або іподромі. Багато приватних гос-подарств пропонують цю послугу в Карпатах та пригір-ських територіях.

ВелопоїздкиЗараз велокультура активно займає окремий сектор

серед варіантів відпочинку на вихідні. Поїздки на двоко-лісному «конику» за місто стають дедалі популярніши-ми. Переваги очевидні: велосипед спалює жир, еконо-мить кошти та робить доступними ті місця, до яких не заїдеш автобусом чи автомобілем. Скласти довільний маршрут можна самому або скористатися організація-ми, які пропонують велотури.

роуп-джампінгЦе, мабуть, найекстремальніший варіант з усіх, пере-

лічених вище. Подолати раз і назавжди страх висоти можна, стрибнувши із недобудованих багатоповерхівок на околиці Львова. Звичайно, всі заходи безпеки дотри-мані, і ви залишаєтеся цілими та неушкодженими з не-ймовірним рівнем адреналіну в крові.

Не сидіть вдома. Обирайте те, що вам найбільше до душі, подорожуйте, відпочивайте активно і діліться свої-ми враженнями з близькими.

Юрко Пирч,експерт із внутрішнього туризму

засновник туристичної компанії «Час на мандри»

35

Широкий вибір косметологічних послугПонад 5 років досвіду в галузі косметології

Усі спеціалісти з вищою та середньою медичною освітою

ДЕРМАТОЛОГІЯ АПАРАТНА КОСМЕТОЛОГІЯ

ЕСТЕТИЧНА КОСМЕТОЛОГІЯ ІН’ЄКЦІЙНА КОСМЕТОЛОГІЯ

ЛІКУВАННЯ ВОЛОССЯ «ТРИХОЛОГІЯ» ЛАЗЕРНА ТЕРАПІЯ

Ви займаєтеся спортом? Ведете здоро-вий спосіб життя? Підтримуєте тіло в тонусі? Тренажерний зал, здорова їжа, позитивні емоції, відпочинок та повноцінний сон – все це допомагає виглядати гарно та молодо, проте з кожним роком тіло потрохи втрачає свою привабливість. Часті стреси, хвилюван-ня, важкі переговори, недосипання, прожи-вання у загазованому мегаполісі – все це за-лишає відбиток на тілі. Особливо це помітно на обличчі. Саме мімічні зморшки видають наш справжній вік. І сукупність усіх негатив-них факторів дуже «допомагає» у їхньому виникненні.

Звісно, вирішення цієї проблеми можливе. Більше того, воно може бути навіть приємним! Сьогодні кос-метологія працює не лише для жінок. Її покликання – не тільки збільшувати губи та ... Тепер всіма її здобут-ками сміливо можуть користуватися і чоловіки.

Косметологія для чоловіків – це спеціалізований комплекс косметологічних процедур, розроблений з урахуванням анатомічної, фізіологічної та гормональ-ної будови клітин і шкіри. Виглядати молодо, успішно та здорово дуже легко. Повернути собі кілька років молодості всього за один візит до косметолога – ре-ально.

У ХХІ столітті мужчина може користуватися усіма надбаннями косметології, яка еволюціонувала впро-довж кількох тисяч років. Сучасні технології, безболісні методики, новітні препарати – все це допомагає муж-

чинам зберігати молодість, позбуватися слідів втоми та вікових змін на обличчі, тримати шкіру в тонусі.

Погодьтеся, ми, чоловіки, стикаємося з такими ж віковими проблемами, що й жінки: друге підборіддя, «гусячі лапки» біля очей, зморшки на чолі, проблемна шкіра, судинна сітка на обличчі та носі, зайва вага. Але це зовсім не вирок. Усунути це все дуже легко та про-сто!

Більше того, завдяки мережі центрів краси та здоров’я «Стрекоза» це можна зробити у максимально комфортних умовах та цілком конфіденційно. Уявіть тільки: провівши вихідні у мальовничому курортному Трускавці, попиваючи цілющу мінеральну воду, ви по-вертаєтеся додому омолодженими, оздоровленими, відпочилими, і про ваш візит до косметолога не знає ніхто.

Сучасне обладнання, багаторічний до-свід у сфері оздоровлення та застосування новітніх технологій дозволяє фахівцям ме-режі центрів краси та здоров’я «Стрекоза» забезпечити вам проходження циклу омо-лодження та оздоровлення максимально швидко, безболісно, а головне – конфіден-ційно.

Чоловіча косметологія виділилася сьогодні у окрему сферу медично-космето-логічної галузі, міцно увійшла в життя біз-несменів, політиків і спортсменів, людей мистецтва і наукових діячів. Ні для кого не секрет, що відомі чоловіки використо-вують весь арсенал засобів косметології

й для себе, проте для них дуже важлива конфіденцій-ність та нерозголошення цього. Саме тому для таких процедур потрібно обирати надійні, перевірені часом та досвідом заклади, і «Стрекоза» таким критеріям відповідає якнайкраще, адже вік-енд у Трускавці – це не тільки дбайливий догляд професіоналів за вашим тілом без розголосу, але й чудова нагода відволіктися від міської метушні, можливість відпочинку, на який зайнятій діловій людині завжди бракує часу.

Володіючи рішучістю, швидкістю реакції та жор-сткою діловою хваткою, сучасні чоловіки все частіше до-ходять до висновку, що бездоганна зовнішність вже не просто бажана, а й необхідна! Чоловіки, пам’ятайте, що зустрічають не лише за одягом. Здоровий доглянутий вигляд – ось що створює перше і головне враження про людину! І «Стрекоза» знає, як вам у цьому допомогти!

ВиглЯдати молодо, уСпішно та здороВо – лЕгко!

39

Ідеальнаформа успішності.Mercedes-Benz E-Клас.

www.mercedes-benz-lv.in.ua

Галичина-Автовул. Городоцька, 282, тел.: 232 07 72

*Вартість дзвінків згідно тарифів Вашого оператора.

40

чоловіча історія

Знайомтеся: це 91-річний Улав Тун, норвезький мільярдер та най-багатша людина країни. Весь свій статок (близько 6 мільярдів дола-рів, за даними Forbes) він вирішив витратити на фінансування медич-них досліджень.

Ні, сам Улав почуває себе чудо-во: він пройшов пішки або на лижах мало не всю Норвегію і витрачає гроші зовсім не на вирішення влас-них проблем зі здоров’ям. Просто чоловік прийняв рішення, що гро-ші, які він заробляв протягом свого життя, краще витратити на корисну справу. «Все одно я не зможу забра-ти їх зі собою», – пояснює він.

Увесь свій статок Улав Тун за-робив сам, до останньої крони: він виріс у селі та почав бізнес із тор-гівлі лисячими шкурками. Потім за-йнявся готельною та ресторанною справою, і зараз до корпорації Туна входять понад 450 об’єктів.

Незважаючи на величезні стат-ки, Улав Тун живе досить скромно, в передмісті Осло, і з усіх розваг віддає перевагу прогулянкам на свіжому повітрі. Він одружений, але прямих спадкоємців у нього немає, тому всі свої мільярди він спокійно віддає на медичні до-слідження, залишивши собі лише необхідний мінімум.

«У мене є велосипед і лижі, а їм я небагато. Так що, думаю, все буде добре», – сказав він в інтерв’ю га-зеті Dagbladet.

Ось така історія справжнього чоловіка!

41етикет • дрібниці життя

42 тенденції • відпочинок

ВідПОчинОк

катакомби ордену капуцинів (Палермо, Сицилія, Італія)

Почнемо з найвідомішого. Палермо – без сумніву цікаве місто, а підземні коридори – найоригінальніше місце у столиці Сицилії. Раніше це була просто крипта Монастиря капуцинів, доки 1599 року монахи не відкри-ли їхні дивовижні особливості: спеціальний мікроклімат дивним чином зберігає останки людей. Першим тут по-ховали брата Сільвестра із Губбіо (з ним і зараз можна «познайомитися»), а далі стали висушувати і муміфіку-вати найбагатших та найзначніших жителів Палермо. Таким чином катакомби розширювали і зробили кілька коридорів та ніш, заповнюючи їх муміями. Вони тут ви-

сять, сидять, лежать. Кожна частина підземель стала останнім прихистком окремої групи людей: жінок, ді-тей, чоловіків, професорів, єпископів, військових, неза-йманих дівчат. Зараз тут налічують 8 тис. мумій, адже масово ховали громадян в катакомбах аж до 1882 року.

Це не просто скелети – на них залежно від часу похо-вання є волосся, шкіра, вії, нігті, також вони вдягнені за тогочасною модою. А найвідомішою «мешканкою» під-земель є маленька дворічна дівчинка Розалія, яка спо-чиває тут з 1920 року. Вона остання, кого тут поховали. Її унікальність полягає в тому, що лікарю, який муміфіку-вав дівчинку, вдалося зберегти усе-усе, навіть очні яблу-ка. Тому все скидається на те, що Розалія просто спить.

У веселий і радісний час свят пропонуємо згадати і про вічне. А чи думали ви, чи уявляли, що буде з вами після смерті? Ні, не з вічною душею, а з тлінним тілом. Якщо задуматися, то далеко не всі тіла після відходу у кращий світ їхніх власників лежать спокійно в землі. Мумій і гробниць фараонів згадувати не будемо, до вашої уваги трішки сучасніші місця, де спочивають людські тіла.

4343

катакомби Парижа (Франція)

У Середньовіччі були популярними цвинтарі при церк-вах, адже це давало можливість заробляти на похован-нях людей. За багато років кладовища Парижа «зносили-ся» – глибина поховань іноді сягала 10 м, а на 1 м2 могли бути заховані рештки кількох сотень людей. 1780 року головний цвинтар Парижа зруйнувався, і міська влада прийняла рішення утилізувати останки похованих рані-ше містян – їхні кістки розмістили у коридорах колишніх каменоломень, де раніше добували вапняк, а також збе-рігали вино. Уявіть тільки: тут спочивають рештки при-близно 6 млн парижан різних періодів. Самі катакомби довжелезні та величезні – за різними даними вони про-стягаються на 187-300 км під містом. Проте зовсім не всюди туристам можна бувати. Є історії про людей, які там заблукали і так і не змогли знайти вихід. Тому для огляду доступні лише 2,5 км коридорів. Ці підземні гале-реї – дуже цікаве і особливе місце. Свого часу Наполеон любив приймати тут гостей. Також раніше до Всесвітньої виставки тут неподалік працювало кафе «Катакомби». Заманливо, зважаючи на їхнє наповнення, чи не так?

Між іншим, рівень ґрунтових вод у Парижі росте та все більше підтоплює підземні лабіринти завглибшки 17,5 м, катакомби перебувають під загрозою, тому вар-то їх відвідати найближчим часом, поки усі кісточки ле-жать на сухенькому місці.

тенденції • відпочинок

> тЕндЕнції >

музей мумій (Гуанахуато, Мексика)

Це місце масштабом і розмахом не вразить, проте здивувати може. Невелике містечко Гуанахуато серед інших атракцій пропонує до відвідин Музей мумій. При-чому мумії тут особливі. Можна сказати, натуральні. Справа в тому, що у містечку колись існував податок на місця на кладовищі, і родичі похованого повинні були його платити. Якщо ж впродовж кількох років вони цьо-го не робили, то тіло ексгумовували. І виявилося, що міс-цевий грунт природнім чином перетворював похованих на мумій. У музеї експонують 111 мумій, які ексгумували в період між 1856 та 1958 роками. Перші захоронення датовані тут 1833 роком, коли в місті вирувала епідемія чуми. Наприкінці XIX ст. ці мумії почали приваблювати туристів, а сторожі приміщення, де їх зберігали, стали брати плату за огляд тіл померлих. Це був початок му-зею... Офіційно його відкрили 1969 року, коли мумії пе-ремістили у засклені стелажі для кращого і зручнішого огляду. Тут виставляють мумії різних людей: жінок, чо-ловіків, юнаків, дівчат, пенсіонерів та дітей. Подейкують, що тут зберігають найменшу в світі мумію дитини.

44 тенденції • відпочинок

> тЕндЕнції

P.S. Знайте, що схожі пам’ятні місця є не тільки закор-доном. От, наприклад, на місці найбільшої на території Європи XVII ст. битви під Берестечком, у Національному історико-меморіальному заповіднику «Поле Берестець-кої битви» (який відомий також як «Козацькі могили») розташована церква-меморіал св. Георгія Переможця. Унікальність храму полягає в тому, що в ньому є три престоли, які розташовані один над одним. Фактично він трирівневий: найцікавіше – у підвалі, там розміще-на гробниця з останками полеглих у 1651 козаків. Це церква Параскеви, на першому поверсі – Георгіївська, вище – Борисоглібська. Місце дуже цікаве і певною мі-рою унікальне. Про битву під Берестечком написано ба-гато, тому просто рекомендуємо вам відвідати та огля-нути заповідник на власні очі.

Остап Процик

церква з костей (Сердлеце, Кутна-Гора, Чехія)

Наймоторошнішу місцину ми залишили на сам кі-нець. Серед закордонних розташована від нас з вами вона найближче. А мурашки по шкірі йдуть тоді, коли за-ходиш у церкву і бачиш декоровані людськими кістками стіни. Ви коли-небудь могли подумати, що після смерті ваш череп стане частиною люстри? Що з ваших кісток зроблять гірлянди? І вони не думали...

У 1278 році чеський король послав абата місцевого монастиря на Святу землю. Він привіз звідти трохи землі з Голгофи, яку розсипав на цвинтарі абатства. З того часу цю територію вважали священною, і усі прагнули бути похованими саме тут. Часті війни, епідемії різних хвороб збільшували та все ущільнювали поховання на цвинтарі. Близько 1400 року тут звели готичну церкву з усипальни-цею, де складали викопані кістки, щоб звільнити місце під поховання. 1784 року імператор розпорядився закрити монастир, а землю разом з церквою викупив рід Швар-ценбергів. Не дуже добре знаючи, що вони мають робити з отриманими на додачу кістками, сім’я просто запроси-ла талановитого різьбяра по дереву для оздоблення со-бору. Результат здивує кожного – він склав з черепів та кісток піраміди, зробив люстру, змайстрував канделябри, розвішав гірлянди, навіть родинний герб Шварценбер-гів – і той з кісток. І що тут дивуватися – оздобленням для храму стали рештки майже 40 тис. осіб.

Таке уявити собі нелегко. Це треба бачити...

4545тенденції • відпочинок

> тЕндЕнції

46 екскурсія • відпочинок

амстЕрдам – нЕ длЯ дамАмстердам сміливо можна назвати європей-

ською столицею розпусти. Таку кількість розваг для чоловіків у іншому місті знайти важко. Запах коноплі тут розвіюється мало не на кожній вули-ці, у спеціальному районі можна знайти будь-які сексуальні розваги. При тому, це дуже живе місто, яке попри свою грішну славу зберегло найбільший у світі цільний історичний центр. Тут прикольно не

тільки накуритися досхочу, столиця Нідерландів чи не найкраще в Європі підходить для цікавих екскурсій, довгих прогулянок дуже красивими ву-лицями старого міста, а також захоплюючого ка-тання каналами. Амстердам завжди був портом і канали – невід’ємна його частина, тому пізнавати місто з води – обов’язково!

Але сьогодні ми не про це...

4747екскурсія • відпочинок

Секс

Амстердам – європейський рай для охочих спробу-вати щось нове у сексі. Насправді вулиця, тобто квар-тал Червоних ліхтарів не такий великий, проте кожен тут точно знайде найширший вибір сексуальних розваг на догоду будь-якому смаку. Якщо вас цікавлять такого роду послуги, то у цьому місці їх можна отримати справ-ді на європейському рівні.

Першими на думку, звичайно ж, спадають повії, які освітлені тими ж таки червоними ліхтарями стоять у «вітринах», всіляко намагаючись звабити потенційних клієнтів. Дівчата тут теж дуже різні та пропонують най-ширший спектр сексуальних практик. Ціни ~ €20 за оральний секс та €50 – задоволення за повною про-грамою. За бажання, можна тут собі організувати також секс втрьох, бдсм-забави, рольові ігри тощо.

Успішно функціонують у столиці Нідерландів секс-шоу-театри. За €50 ви отримаєте 2 напої, а також змо-жете спостерігати за тим, як 4 пари на сцені займа-ються сексом, а також 5 стриптиз-танців. За 40 євро пропонують все те саме, тільки без напоїв.

Поряд можна розважитися у відео-кабінках, а також кімнатках з «живими шоу». Вартість – 2 євро за 2 хв.

А якщо вам подобаються усілякі секс-приладдя – ту-тешні секс-шопи здивують вас різноманіттям і допомо-жуть підібрати «іграшки» на будь-який смак. Бувають тут навіть розпродажі зі значними знижками.

Якщо трошки походити, натрапите на місця з лес-бі-шоу чи пропозиції групового сексу. За 25-35 євро у найрозпуснішій частині міста запрошують споглядати та брати опосередковану участь у перформенсах з бананами, свічками чи вібраторами та іншими «іграш-ками». А якщо хочете тільки трішки надихнутися «по-луничкою», відвідайте один з Музеїв сексу, еротики чи проституції. Кожен з них пропонує щось інше на інтим-ну тематику.

Наркотики

Завдяки ним Амстердам відомий ще більше, ніж за-вдяки сексу. Придбати та спробувати тут можна все. Го-ловне – знати як знайти. Якщо ви поки не в курсі, то ми зараз вам усе детально розповімо.


Отже, традиційно марихуану продають у кофі-шопах (coffee shop). Як для такого роду місць, назва у них дещо дивна, адже кави там ніхто не п’є. Офіційно курити коно-плю можна тільки у цих закладах, проте насправді усі це роблять там, де їм заманеться. Як кажуть самі амстер-дамці, вас не покарають, навіть якщо ви дмухатимете димом в обличчя поліцейським. Ціни на куриво тут різні: 1 г диво-зілля можна придбати за 5-25 євро, залежно від виду та міцності. Також тут доступні й «косяки» вартістю близько 4 євро.

Славиться Амстердам і галюциногенними грибами. Їх можна придбати у спеціальних магазинах. Один з таких шопів працює майже у Ніевекерк – Новій церкві (тобто має суміжну з нею стіну). Оригінально, чи не так?

Отож, баночка грибів коштує близько €20. Про дозу і умови споживання розповідати складно. Головне, як ка-жуть знавці, щоб поряд з вами був хтось досвідчений та тверезий, оскільки за людиною «під грибами» потрібен догляд. Реакція на це може бути різною, оскільки гриби розширюють свідомість, а вона у кожного своя. Також рекомендують влаштовувати цю «забаву для мозку» на природі, бо в приміщенні вашій розширеній свідомості буде затісно.

У таких же магазинах з грибочками доступні також насіння коноплі та інших психотропних рослин (гроу-шопи), галюциногенні травки, афродизіаки, «енерджай-зери» (смарт-шопи).

Не проблема дістати у Амстердамі і щось «важче». ЛСД, екстезі, кокаїн. Проте за цими наркотиками треба вже звертатися до дилерів. І тут з’являється проблема, адже більшість туристів купує такого роду речовини на вулиці. А це не дуже безпечно. Адже у кращому випад-ку порошок буде занадто розбавленим, і ви просто не отримаєте бажаного задоволення. В гіршому ж це може відбитися на стані здоров’я.

Тому краще спочатку обмежитися «травою» та гри-бами. Цього на перший раз мало б вистачити з головою.

Рок-н-рол

Перебуваючи в Амстердамі, від самого початку візиту відчуваєш, наскільки живе це місто. Наскільки тут віль-но та легко. Попри те, що стара історична частина міста (у порівнянні з іншими) – найбільша в світі, Амстердам

> амстЕрдам – нЕ длЯ дам >


не застряг у минулому. Він живе сьогоденням, дбайливо оберігаючи свою історію. Місто живе, рухливе саме со-бою. Тут завжди море туристів, проте місцеві жителі бе-руть дуже важливу участь в житті міста у всіх його сфе-рах. Хоч Амстердам і називають Північною Венецією, у цьому плані ці два міста різняться кардинально.

Чудово розвинена інфраструктура, величезна кіль-кість кафе, барів, ресторанів та клубів, різноманіття розваг для туристів. Нудно, сумно чи нецікаво тут не може бути нікому.

Якщо хочете відірватися десь на дискотеці – реко-мендуємо Paradiso, один із найстаріших і найвідоміших клубів Амстердама, бурхливій історії якого позаздрить будь-який європейський клуб. Приміщення, яке колись

було церквою, сьогодні – улюблений диско-клуб молоді та національна поп-сцена номер один. «Раніше це був просто храм, тепер це «Храм музики», – кажуть місцеві жителі.

Дискотеку відкрили в будівлі занедбаної церкви ще наприкінці 60-х, і хто тільки не виступав тут за всю більш ніж п’ятдесятирічну історію: Pink Floyd, Rolling Stones, U2, David Bowie, Prince, Tricky, Nirvana, Metallica. Клуб-храм, клуб-легенда. Відвідати обов’язково!

І трохи історії

Незважаючи на свою розпусну славу Амстердам – чудове і дуже красиве місто, яке ідеально підходить для

> амстЕрдам – нЕ длЯ дам >


екскурсії, прогулянки та цілком культурних відвідин. Ні-дерланди – країна з багатющою культурою та історією. І де ж усе це пізнавати, як не в столиці!

Архітектура міста просто прекрасна. Тут можна гуля-ти годинами і на кожній вулиці відкривати серед схожих будинків щось нове. Амстердам завжди був портом, і система каналів, якою колись «порізали» місто, надає йому незабутньої неповторності. Неодмінним атрибу-том оглядин міста повинна, власне, стати водна екскур-сія каналами, адже кажуть, що Амстердам найгарніший саме з води.

Найцікавіше у столиці – це, власне, канали і все до-вкола них. Тому, попри те, що тут є і головна площа (площа Дам, де розташовані Королівський палац та згадувана вже Нова церква), і інші оригінальні споруди,

основними таки є канали. І у вашій пам’яті залишаться саме вони.

Нідерланди – батьківщина таких всесвітньовідомих художників як ван Ейк, ван Дейк, Рубенс, Рембрандт, Вермер і, звісно ж, ван Гог. Тому неодмінно слід відві-дати місцеві музеї. Для експонування близько 200 робіт ван Гога створили окремий музей. Відвідати однознач-но варто, проте, скоріш за все, доведеться заради такого задоволення постояти спочатку в черзі.

Також уваги заслуговує Музей сучасного мистецтва Стеделек, де зібрані картини таких відомих світових мит-ців як Шагал, Малевич (найбільша збірка робіт за меж-ами колишнього СРСР), Кандинський, Поллок, Пікассо.

Щоправда головний музей Королівства Нідерланди – Рейксмузеум – може трохи розчарувати. Кілька картин

> амстЕрдам – нЕ длЯ дам

Рембрандта (принаймні «Нічна варта» є), 3 картини ван Гога, 3 Вермера, 1 ван Дейка, 1 незакінчена Рубенса. ЖОДНОЇ картини Брейгеля, Босха, ван Ейка. А вони ж усі голландці!

Натомість майже цілий поверх відвели під експозицію непотребу періоду рококо (яку відвідує дуже мало людей) і зал Ватерлоо з наполеонівською атрибутикою. А квиток сюди, між іншим, коштує €17,50 за теперішнім курсом! Але загалом функцію свою (презентувати культуру країни) він виконує. А ще поряд з ним розташоване найфотографовані-ше місце столиці Нідерландів – великий славнозвісний на-пис Iamsterdam. Відвідайте та сфотографуйтесь неодмінно!

Амстердам – надзвичайне місто, яке точно спо-добається справжнім чоловікам. Тут для них є усе: і різноманітний секс, і дозволені лише тут наркотики, і запальний «рок-н-рол», і розкішне мистецтво, і ори-гінальна архітектура та багата історія. Амстердам не може розчарувати, він тільки зачаровує.

Це справді чоловіче місто. Тут навіть є вуличні туа-лети для мужчин. Тобто пісуари. Столиця Нідерландів завжди була портом, тому і максимально пристосована до потреб моряків. Амстердам віддавна дбає про чоло-віків, і варто цим скористатися!

Остап Процик


> мандруЄмО українОю!

52 на канапі • відпочинок

Фільми місЯцЯ

Цього разу рубрика буде не зовсім стандартною: тематичною, а не з новинками. 2 квітня у Львові, як і в інших містах цивілізованого світу, відзначали День інформування про аутизм. Суть у тому, аби пояснити людям, які стикаються з аутистами, що вони – не якісь хворі люди, що аутизм не є якоюсь «ненормаль-ністю», просто це люди, які в силу обставин мають зовсім інше сприйняття оточуючого середовища і самих себе. А відповідно – по-іншому поводяться і дуже тяжко комунікують з оточенням. Що ніяк не має бути завадою їхньому життю без ізоляції від суспільства. На початку журналу ви вже бачили замітку про деякі заходи акції у Львові. А тут я хочу розповісти про фільми на тему аутистів. Такий собі топ-5 тих фільмів, які бачив сам.

Темпл Грендін, 2010

Переважно ті, хто складає такі переліки, першим згадують фільм «Людина дощу», все-таки він най-відоміший. Однак мені особисто найбільше запам’ятався «Темпл Грендін». Сюжет стрічки взятий з реальної історії, причому автори на-магаються по максимуму дотриму-ватися реалій. Можливо, тому фільм не дуже динамічний і менш естетич-ний, ніж «Людина дощу». Але мене він «торкнув», як-то кажуть.

Людина дощу,1988

Про «Людину дощу» навряд чи варто розповідати довго. Дастін Гофман і Том Круз, успіх у прокаті, багато разів показували і по телебаченню. Краси-ва історія, яка за ходом сюжету поступово, але впевнено ламає стереотип про «нормальність» і «ненормальність».

Інші діти, 2012

«Інші діти» – український до-кументальний фільм, часом більше схо-жий радше на р о з ш и р е н и й сюжет з теле-новин. Знімали випускники шко-ли журналістики Могилянки. Тут мало естетики і зовсім нема гри з емоціями, зате дуже багато кон-кретної інфор-мації, причому саме на україн-ському ґрунті, тим фільм і важ-ливий. Можна подивитися на YouTube.

5353на канапі • відпочинок

Я – Сем, 2002

Ще часто в такі переліки потрапляє фільм «I am Sam». Але насправді Сем – не артист. Це дорослий чоловік, який мислить як семирічна дитина. Він, в принципі, з цим непогано справляється, доки його дівчина не лишає їх з донькою. Сюжет фільму побудований на спробах Сема довести соціальній службі, що він спроможний сам ви-ховувати доньку. Але по ходу сюжету виявляється, що доказати це він має і доньці, і собі самому. У фільмі ба-гато болю, але й багато світла і тепла. Це історія про те, що не з усіма проблемами в житті можна впоратися і деколи все, що нам залишається, – просто любити одне одного.

Всеволод Поліщук

У космосі почуттів не буває, 2010

Дуже легка, я б навіть сказав, несподівано легка, ве-села, позитивна шведська комедія. Хлопець з синдро-мом Аспергера цілком залежить від брата, розпорядок життя братів повністю підлаштований під це. Але саме тому брат розходиться з дівчиною, і нова пасія має впи-сатися в ідеально розписаний життєвий ритм родини. Це все по-доброму, без «голлівудщини», смішно.

54

дрібниці життЯ

тенденції • дрібниці життя

немафону – нема і заголовка

Вони – це група однодумців з Нідерландів і США, які одного разу в пабі вигадали геніальний пристрій – NoPhone. І не просто вигадали (ми самі чого тільки не понавигадували – батьки посивіли б, якби дізнались), але й пустили його у серійне виробництво.

NoPhone виглядає як смартфон, і повністю відпові-дає своїй назві: він не дзвонить. А все тому, що він – це 100-грамовий брусок цільного пластику.

Незважаючи на певні недоліки, такі як відсутність GSM, WiFi, Bluetooth, операційної системи, пікселів,

акумулятора та слоту для сімки, NoPhone має свої унікальні перева-

ги. Він по-справжньому протиударний, не боїться

пилюки чи пірнання у Маріанську западину, а також не потребує

оновлення софту. А ціна всього $12! Шах і мат вам, дешеві китай-

ські чайнафони!Здавалось би: ось,

кращого не придумаєш. Але придумали. Для шану-вальників селфі випустили

покращену версію NoPhone за $18 – з люстерком.

Все! Можете знову дихати. Далі піде як завжди.

таке, як “ланос”, але плеєр

Пам’ятаєте хороші і недорогі mp3-плеєри iRiver? Так от, тепер вони вирішили бути ультрахай-ендними і гіпердорогими. Для цього навіть назву нову придумали, аби було «пожирніше» – Astell & Kern. Завдяки таким нехитрим маніпуляціям ціна на новий плеєр від корейців становить $3 000. Ще раз, і повільно посмакуймо. Три. Тисячі. Доларів. США.

Щоб ви розуміли увесь «жир» новинки, просто заци-туємо опис на офіційному сайті (в дужках були розши-рені коментарі, але редактор, на жаль, поредагував наші матюки захвату):

«Розміри пристрою AK240 приблизно рівні габаритам Apple iPhone 5 (Ого!). Гаджет оснащений 3,31-дюймовим (Ого!) органічним світлодіодним сенсорним екраном з активною матрицею і металевим регулятором гучності (Ого! Шик!). Корпус виготовлений з вуглецевого волок-на і дюралюмінію авіаційного класу, а вага його стано-вить всього 190 грамів». (Ого!)

За ціною вживаного «Ланоса» ви отримаєте нержа-віючий 200-грамовий пристрій на 256 Гб, який вміє від-творювати формат FLAC. А, ледь не забули: до комплек-ту входить чохол з натуральної шкіри. Ну тоді зрозуміло, чому так дорого!

Інколи у нашій рубриці проскакують гаджети, до яких хочеться дати заголовок «НУ НАРЕШТІ ВОНИ ЦЕ ЗРОБИЛИ!!!!!!!!!». Але головний редактор наполягає, що кількість знаків оклику мусить бути не більше трьох на абзац, а писати великими літерами – то моветон. Так що поки ми збираємо підписи під відповідною петицією до Білого Дому, просто уявіть, як ви волаєте на всю маршрутку, читаючи на абзаци нижче: «НУ НАРЕШТІ ВОНИ ЦЕ ЗРОБИЛИ!!!!!!!!!»

55

> тЕндЕнції >

тенденції • дрібниці життя

Як з планшета зробити ноутбук

Хотіли б мати MacBook Air, а грошей вистачає лише на iPad? Ха-Ха-Ха )))!!!

Перепрошуємо, насправді ми мали на увазі, що у вас є чудова мож-ливість втілити мрію всього за 170-190 доларів залежно від кольору! «Від кольору чого?», – резонно запитаєте ви. Від кольору клавіатури BrydgeAir, очевидно ж.

Приставку BrydgeAir кріплять до планшета за допомогою шар-нірів, а взаємодіють пристрої через Bluetooth. Виглядає ґаджет наче клавіатура від MacBook Air. В ньому є підсвітка та динаміки. У закритому вигляді обидва пристрої таки схожі на той омріяний

персональний портативний комп’ютер.Як стверджують розробники, якщо

вам не особливо потрібна зовнішня клавіатура, то BrydgeAir може слугувати чудовою підставкою з ре-

гульованим кутом нахилу.

блокування екрана з фокусами

Щоразу натискати пальцем кнопку блокування ноутбука фірми Apple, відходячи від нього попити мате з калабаса? Нема дурних! Краще купити спе-ціальний пристрій за $35, який це буде робити за нас.

Принцип дії Sesame 2, який виглядає наче бре-лок, доволі простий. Він перебуває на постійному зв’язку із «Макбуком», і якщо ви відходите від ньо-го на певну, вами ж встановлену відстань, пристрій блокує екран комп’ютера своєю симпатичною зе-леною заставкою. А при вашому поверненні на ро-боче місце – розблоковує.

Користувач, залежно від цінності інформації та параноїдальних схильностей, може додати ще й цифровий пароль для розблокування, а для повної певності до всього іншого можна ще передбачити натискання спеціальної кнопки на самому брелоку.

Словом, чого тільки не придумають, щоб зайня-ти чимось винахідників та дизайнерів.

Богдан Юрочко

56 краса • дрібниці життя

краСа потрЕБує жЕртВ. ВЕликих!

Чого тільки не продукує новітня індустрія краси! Яких тільки засобів не мають сучасні жінки, аби виглядати гарнішими. Вони фарбують волосся, пудрять носики, підводять очі, малюють губи, вдягають підбори, носять push-up-бюстгальтери. І у всіх цих старань є лише одна мета – звернути на себе увагу сильної половини люд-ства. А є ж немало набагато складніших маніпуляцій, як от операції зі зміни зовнішності. Думаєте, до цього жінки дійшли тільки тепер? А от і ні! На багато в прямому розумінні жертв дами готові були йти сотні і тисячі років тому. Про десять найдивніших з них (які могли не просто призвести до погіршення стану здоров’я, але й часом позбавити відчайдушну жінку життя) розкажемо далі.

1. мідні кільця – атрибут краси справжньої жінки племені падонг у таїланді. Вже впродовж багатьох століть маленьким дівчаткам у віці 5-6 років одягають перше кільце і нарощують їх аж до моменту, поки вони не виходять заміж. Насправді зараз важко назвати причину цього дивного ритуалу: одні кажуть, що цю кількакілограмо-ву довічну ношу жінки племені одягають, щоб захиститися від можливого нападу ти-гра, інші вважають це давнім засобом втримати жінку від утечі до чоловіків з іншого племені. Але з упевненістю можна стверджувати одне: довгу шию у жінки вважають ознакою краси та благополуччя. Насправді ж мідні спіралі не видовжують шиї, вона виглядає довшою за рахунок ваги, яка тисне на плечі та опускає їх. Хоча, хто б цим переймався – важливий лише результат!

57краса • дрібниці життя

2. Скипидар. Не можна не згадати одними з пер-ших і давньоримських жі-нок. Існує думка, що деякі з них пили скипидар, аби надати власній сечі за-паху троянд. Як відомо, скипидар – це складна су-міш вуглеводнів, які отри-мують зі сосни. Іноді його застосовують у медици-ні, промисловості, проте безконтрольно вживати велику кількість цієї ре-човини небезпечно. Доза більша за 4г може при-звести до важкого отру-єння та смерті.

3. Бинтування стоп. А у Китаї з Х ст. красунями вважали жінок з малень-кими стопами. Більше того, дамі вищого стану просто не пасувало мати звичайні стопи, тому їх з самого дитинства пере-бинтовували та намагали-ся зробити «ідеальними». Такими, розмір яких скла-дав усього 7 см завдовж-ки. Їх називали «золотими лотосами», а таких жінок вважали неймовірно кра-сивими та привабливими. Існувало і спеціальне взут-тя для таких ніжок, бинти, а також палички, аби влас-ниця такої краси могла хо-дити. Хоча, зрештою, і це у Древньому Китаї було не обов’язковим. Якщо арис-тократка не могла ходити через своє каліцтво, за нею закріплювали слугу, який у цьому допомагав, і її вважали ще привабли-вішою. Звичай цей, тим не менше, існував аж до се-редини ХХ ст., а останню пару взуття для ніжок-ка-лічок зшили у 1999 р.

4. миш’як. «Чудодійні» властивості цієї речовини використовували давно. Ще за часів Древнього Єгипту його додавали до помад, у середньовічній та ренесансній Європі, а потім Росії – до пудр, рум’ян та фарб для волос-ся. Траплялося навіть, що цю отруту просто вжива-ли, аби надати обличчю «квітучого» вигляду, очам блиску, а тілу – звабливої округлості. Прийом препа-рату потрібно було почина-ти з одного зернятка і по-ступово підвищувати дозу. Але вживання миш’яку прирікало жінку робити це все життя, оскільки припи-нення загрожувало смер-тю.

5. Беладона. Очі, як ві-домо, – дзеркало душі. Тому жінки завжди хотіли підкреслювати їх. Конту-рами, тінями, олівцями. Проте, починаючи з XIV ст. дами застосовували й інші, не такі безпечні за-соби – вони закапували очі соком беладони. За-вдяки алкалоїду атропіну ці краплі розширювали зіниці, очі блищали і набу-вали особливо виразного вигляду. Проте, оскільки атропін – це сильна отру-та, він при передозуванні викликав важкі отруєння, вражаючи нервову систе-му. Часто ця краса закінчу-валася сліпотою.

58 краса • дрібниці життя

> краса ПОтрЕбуЄ жЕртВ. ВЕликих! >

6. Свинцева косметика. Але ве-ликі красиві очі – це ще не все. До них дуже пасує біленька і чистенька шкіра. Саме для цього і використо-вували свинцеву пудру та білила. Аристократичний колір обличчя – білий. Такий блідий відтінок дуже легко можна було отримати завдяки косметиці зі свинцем. Вона надава-ла шкірі бажаного кольору, а також розгладжувала зморшки та склад-ки. Тому такими пудрами користу-валися аж до XIX ст. Проте краса ця була дійсно фатальною. Для її влас-ниці. Свинець легко накопичується в організмі та з часом спричиняє параліч, рак мозку, енцефалопатію анемію та багато інших розладів.

7. легкі сукні – голі груди. Фран-цузька мода другої половини XVIII ст. була інспірована античністю. Це дуже добре на собі відчували жінки. Тоді в тренді були легкі шифонові сук-ні, які підкреслювали фігуру та мали на меті зробити їхніх власниць схо-жими на давньогрецьких богинь. Так вони ходили і влітку, і взимку. Більше того, аби досягти максимально зва-бливого ефекту, жінки зволожували груди, і таким чином легкий шифон ще краще влягався та підкреслював спокусливі форми. Робили дами це навіть взимку, виходячи на вулицю без верхнього одягу. Через це в той час різко зросла кількість смертей молодих леді від запалення легенів.

8. радіоактивна косметика. Кос-метика з вмістом хлористого торію та бромистого радію була популяр-ною у 30-х роках минулого століття. Її рекламували як диво-засіб, який позбавляє від всіх проблем зі шкі-рою і робить її фантастично прива-бливою. Також жінки їздили навіть у тури до джерел з радіоактивною водою. Вважали, що купання там може вилікувати артрит, подагру, і, звісно ж, надати шкірі прекрасного та молодого вигляду.

Щоправда ніхто не застерігав, що після таких процедур можна захво-ріти на рак.

59краса • дрібниці життя

> краса ПОтрЕбуЄ жЕртВ. ВЕликих!9. корсети. «Осина талія» – поняття, яке ввели в обіг саме завдяки кор-

сетам. Ці деталі гардеробу вперше почали вдягати багато століть тому в Іспанії, а в добу Відродження вони набули широкої популярності у Європі. Зрештою, немало жінок і тепер вдягають цей одяг, щоб підкреслити фігуру та надати їй ще звабливіших вигинів. Звісно, на щастя, не завдаючи такої шкоди здоров’ю, як це робили колись.

Адже раніше популярними були так звані жорсткі корсети, каркас яких робили з дерев’яних чи металевих прутів. Також пізніше застосовували ки-тові вуса. Це давало можливість робити талію максимально тонкою, а жін-ку – максимально «привабливою». Але така одежа порушувала анатомію тіла і через зміщення органів провокувала хронічні хвороби та нездужання. Через тривале носіння корсету зміщувалися печінка, шлунок, нирки, статеві органи, порушувався кровообіг. Проте були й жінки, які навчилися носити корсет без шкоди для здоров’я. Такою, наприклад, була муза Тулуз-Лотрека, танцівниця Полер (на фото), обхват талії якої був 33-36 см. Жила вона довго і щасливо аж до 65 років.

Цікаво, що в 1820-35 роках мода на «осину» талію поширювалася і на чоловіків. Вони теж носили корсети, щоправда, калічили себе не так сильно, як жінки.

10. але окрім виразних очей, осиної талії, гладкої шкіри краси додава-ли і виражені скули! Особливо це цінували на початку ХХ ст. І заради такої краси жінки були готові позбутися корінних зубів. Не зважали вони у сво-єму прагненні на те, що це провокувало виникнення ранніх зморщок, а та-кож зниження рівня інтелекту, який, як виявилося, пов’язаний з наявністю корінних зубів.

Отакий перелік, який включає лише 10 дивних методів. А ми ж з вами знаємо, що їх було набагато більше! Зрештою, можливо, біль-шість згадуваних способів і відійшли у минуле, проте жінки всього світу не перестають «удосконалювати» свою зовнішність, аби ставати при-вабливішими та привертати увагу чоловіків. Згадайте тільки славноз-вісні ліпосакції, уколи ботоксу, на-качування губ гелем, силіконові імп-ланти у груди чи ягодиці. Це далеко не найбезпечніші втручання у тіло. І все заради нас з вами, мужики! Ці-нуймо, кохаймо та поважаймо! ;)

Орест Дацко

60 стиль • дрібниці життя

Ви звикли до краваток? Навчилися зав’язувати їх кількома способами

та вважаєте, що на цьому весь «нашийний» етикет завершився? Насправді це далеко не все, адже в сучасному світі ділових людей

значення має і комірець сорочки: його форма та спосіб застібання. Виявляється, різновидів є дуже багато.

На малюнку ви можете побачити найпоширеніші зараз варіанти комірців та способи застібання,

які застосовують у широкій практиці. Користуйтеся, експериментуйте!

акула/Спред (Spread)

класичний (Classic)

Баттон-даун (Button down)

61стиль • дрібниці життя

таб (Tab)

Стійка/мандарин (Mandarin)

Етонський (Eton/Club)

пришпилений (Pinned)

контрастний (Contrast)

метелик (Wing tip)

62 тренінг • дрібниці життя

Справжні друзіЧи спостерігали ви коли-небудь за компанією друзів? Часом це люди дуже різні. Вони займаються різними

справами, у них різні професії, стилі життя, хобі.Проте справжніх друзів завжди щось об’єднує та тримає разом впродовж

довгих років: інтереси та вподобання, чоловічий шарм та впевненість,

любов до якісного одягу та відвідин цікавих місць

свого міста.

63тренінг • дрібниці життя

На Дмитрові - smart casualПіджак Altatensine - 3290 грнФутболка Y.TWO.JEANS - 990грнШтани Exibit - 2290 грнВзуття Primo Emporio - 4390 грн

На Назарові - chic casualСорочка Primo Emporio - 1790 грнШтани Job M-KEY - 2390 грнВзуття Primo Emporio - 4690 грн

На Іванові - simple casualСорочка Imperial - 1790 грнДжинси Primo Emporio - 1490 грнВзуття Exibit - 4390 грн

На Мар’янові - respect casualСорочка Kevin up - 1590 грнШтани Primo Emporio - 1990 грнПіджак Primo Emporio - 3690 грнВзуття Primo Emporio - 4690 грн

64 тренінг • дрібниці життя

На Мар’янові – respect casualФутболка-поло Bruno Leoni – 1190 грнШтани STP Pants – 1790 грн

На Дмитрові – smart casualФутболка-поло Malagrida – 1990 грнШтани Four Ten – 2190 грн

тренінг • дрібниці життя

На Назарові – chic casualФутболка Wilfed – 1290 грнДжинси Primo Emporio – 1490 грн

На Іванові – simple casual Штани STP Pants – 1990 грнФутболка-поло Bruno Leoni – 1290 грн

66

Фотограф: Олена Галазюк

Моделі: Дмитро Пришляк (Bravo models)

Іван Сяркевич (Bravo models)Назар Бенч (Bravo models),

Мар’ян Гринишин (Bravo models)

Макіяж, зачіски: Настя Матіяшик

Редакція журналу висловлює подяку за сприяння у організації зйомки

модельній агенції Bravo Models Management, ресторації Baczewski

та концепт-стор Impero Uomo

Концепт-сторImpero Uomo

ТЦ «Роксолана»пл. Соборна, 14

67

На Назарові – chic casualФутболка Primo Emporio – 990 грнКуртка Phillip Plein – 12 590 грнДжинси Primo Emporio – 1490 грнВзуття Primo Emporio – 4590 грн

На Мар’янові – respect casualШтани Exibit – 1990 грнПіджак Exibit – 4290 грнСорочка Kevin up – 1790 грнВзуття Primo Emporio – 4690 грн

На Дмитрові – smart casualШтани Kevin Up – 1990 грн

Сорочка Primo Emporio – 1490 грнПіджак Altatensione – 3290 грн

Взуття Primo Emporio – 4590 грн

На Іванові – simple casualДжинси Takeshy Kurosawa – 1790 грн

Футболка Primo Emporio – 990 грнКуртка Altatensione – 2790 грн

Взуття Exibit – 4390 грн

68

Інна Руда, психолог клініки репродукції людини “Альтернатива”

Фахівці стверджують, що такий феномен існує, хоча це питання сьогодні вивчене недосконало. Біль-шості представників сильної частини людства не притаманні емоції та «ридання в подушку», вони не кричать і не зляться на цілий світ, але проблеми від цього занурюються всередину, поступово переходять у хронічну стадію, спонукаючи до виникнення страхів та фобій. У мужчин здатність до запліднення напряму пов’язана з чоловічою самодостатністю, тому інфор-мація про певні порушення травмує їхню психіку. За даними лікарів-урологів через страх почути негативну звістку про власне репродуктивне здоров’я частина пацієнтів відмовляється від обстежень взагалі, або черговий візит до спеціаліста стає неможливим. Сти-каючись з порушенням репродуктивної функції, багато чоловіків завантажують себе іншими проблемами,

стають кар’єристами, наприклад, але від цього не лег-шає, і рішення проблеми не приходить.

Ми провели невелике дослідження з метою оціню-вання ставлення чоловіків до власного репродуктив-ного здоров’я. Було створено дві групи: перша (контр-ольна) – представники чоловічої статі, які ніколи не стикалися з цим питанням; друга – для яких озвучена проблема за певних причин стала актуальною. Було проведено опитування чоловіків віком від 18 до 42 років, як одружених, так і ні. Перша група не розуміла навіть суті питання, дехто з чоловіків чув або бачив ре-кламу спеціалізованих медичних установ, але ніяким чином не пов’язував її з собою. Тільки 2% проходили обстеження в уролога або андролога з профілактич-ною метою. У другій групі чоловіки або помилково відносять чоловіче безпліддя до статевої дисфункції (імпотенції), або тільки 50% вважали однією з можли-вих причин чоловічого безпліддя психологічний чин-ник. При цьому одружені чоловіки виявляють більшу стурбованість власним репродуктивним здоров’ям, хоча 75% з другої групи ніколи не здавали спермогра-ми. Абсолютна більшість опитаних вважає, що у разі виникнення проблем слід звернутися до спеціалізова-ного медичного закладу. Після роз’яснень спеціаліста

97% респондентів обох груп вважають проблему чо-ловічого безпліддя такою, яка може бути позитивно вирішеною. Загальний висновок – більшість чоловіків не перевіряють свого репродуктивного здоров’я без нагальної причини та мають неоднозначне уявлення про психологічну складову проблеми.

В той самий час, крім жіночого психологічного без-пліддя, існує й чоловіче, і вага його не менша. Стреси, страх, невдачі можуть призвести до зменшення кількості сперматозоїдів та порушення їхньої рухливості. Механізм такий самий, як і у жінок: психологічні чинники опосеред-ковано впливають на гормональний фон та негативно відбиваються на репродуктивній системі в цілому. При-чини психологічного безпліддя настільки ж різноманітні, наскільки індивідуальним є кожен чоловік. Це і складні відносини з батьками, нестача уваги, насильство у ди-тинстві, страх через спогади про попередні важкі пологи дружини, матері або сестри, стреси, різноманітні страхи (наприклад, страх погіршення матеріального становища, пов’язаного з народженням дитини), деякі особистісні якості (підвищена тривожність) тощо. При психологіч-ному безплідді чоловік може робити усе можливе, щоб вагітність у дружини настала, але на підсвідомому рівні запевняє себе, що вона неможлива.

психологічне безпліддя чоловіків: міф чи реальна проблема?

здоров‘я • дрібниці життя

69

Хто на море, хто на грядки, а ми – в "Альтернативу" за малятком!

Україна, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73тел.: (032) 232-77-83, (063) 230-18-72e-mail:[email protected], skype – alternatyva.ivf

ЗАПЛІДНЕННЯ IN VITRO («в пробірці»)УЛЬТРАЗВУКОВА ДІАГНОСТИКА(комплексне обстеження плоду 3D, 4D)ВСІ ВИДИ ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ПОСЛУГ(прийом онкогінеколога)

––

–

Програма міні – ЕКЗ включно зі стимулюючими препаратами

37 тис.грн

посилаючись на ряд досліджень, можна окрес-лити основні причини психологічного безпліддя чо-ловіків:

1. комплекс «чоловічої неповноцінності». Зазви-чай він починає розвиватися у хлопчиків, яких вихову-ють у занадто жорстких сімейних умовах, де різними методами пригнічують дитячу особистість. Малюкові з дитинства говорять, що він не достойний бути чоло-віком, що він – слабак, та інші речі, які призводять до появи хронічних психічних порушень.

2. інфантильність розвивається у хлопчиків, які ростуть у неповноцінній сім’ї або з дитинства оточе-ні підвищеною турботою. Вони не в змозі приймати самостійні рішення, намагаються перекласти відпові-дальність на інших. Саме це іноді може призвести до психологічного безпліддя у чоловіків.

3. Батьківський комплекс також виявляє себе у неповних родинах, але у цьому випадку хлопчик бере на себе роль батька. Коли він виростає, то підсвідо-мо не бажає мати своїх дітей, оскільки вважає власне життя занадто складним та важким.

4. дитина не є пріоритетом: побудова кар’єри, пла-ни на майбутнє – усе це не включає зачаття та ви-ховання дитини, і через це починає погіршуватися сперматогенез, виникає чоловіче безпліддя, яке важ-ко лікувати.

Раціональним рішенням стане звернення до сімей-ного психолога, який допоможе парі розібратися у психологічних проблемах та налаштуватися на пози-тив. Велике значення має сприятлива сімейна атмос-фера, реакції жінки на чоловіче безпліддя та її став-лення до проблеми. Якщо жінка залишається поряд з мужчиною, але своїм виглядом дає зрозуміти, що робить йому послугу, нічого доброго з цього не вийде. Набагато розумніше не відсторонитися від проблем чоловіка, а взяти активну участь у вирішенні питання, щоб мужчина не почувався самотнім наодинці з про-блемою.

Батьківство для чоловіка таке ж важливе, як ма-теринство для жінки. Народження дитини – це його шанс зустрітися з самим собою у нових умовах, від-чути новий поштовх і сенс до життя, творити і жити, радіти кожному дню.

здоров’я • дрібниці життя

70 на канапі • дрібниці життя

книга місЯцЯ

Андрій КоКотюхА. «АдвоКАт з ЛичАКівсьКої». хАрКів, 2014

Виявляється, не лише поляки можуть писати детективи, дія яких проходить у старому Львові. Пер-ший український ретро-детектив по-львівськи написав киянин Андрій Кокотюха, а видало його харків-ське видавництво «Фоліо». Консультантами автора були львів’яни: письменник Юрій Винничук та іс-торик Ігор Лильо.

Книга переносить читача на початок ХХ століття, а саме у 1908 рік, та розповідає про молодого киянина Клима Кошового, який дивом вирвався з тюрми й тікає від переслідувань російської влади до Львова.

Але й тут його заарештовує поліція — біля трупа відомого адвоката Євгена Сойки. Покійний мав у місті сумнівних друзів та могутніх ворогів. Самогубство чи вбивство? Пошуки істини водять Кошового темними лабіринтами львівських вулиць. На шляху — зухвалі батяри, міські кримінальні королі та ро-сійські терористи-бомбісти. А ще поліцейський комісар Марек Віхура, в якого Клим постійно плутається під ногами. Правда ж приголомшить Кошового та його нового відданого друга Йозефа Шацького…

музика місЯцЯ

Брем стоКер. «БойовиК», 2015

Новий альбом рівненського панк-рок гурту «Брем Стокер» не такий позитивний, як їхні попередні роботи. Тут жорсткіший звук і не над-то смішні соціально-політичні тексти. «Альбом присвячено простій та звичайній людині. Маніпуляції політиків, реклама та новини, постулати та канони затуляють всім нам очі, щоб Ми бачили тільки те, що по-трібно системі. Але Ми – прості люди з людськими цінностями. Махі-натори та маніпулятори будуть нам нав’язувати своє. Тому вмикаємо розум і живемо першочергово своїми відчуттями, тим, що приймає Твоє серце, навіть якщо це не відповідає цінностям зомбованого сус-пільства!», – так пояснюють суть нового диску його автори.Familia PERKalaBa.

TRiBuTE To GuTzul Sound SySTEm 2015

На 17 році існування івано-франківський гурт «Перкалаба» дочекався власного триб’юту. Свої ка-вер-версії пісень «Перкалаби» представили аж трид-цять гуртів та музичних проектів, у зв’язку з чим лон-гплей виходить відразу на двох CD. Серед виконавців пісень – ДахаБраха, Dakh Daughters, The ВЙО, Quarpa, Кабрідо з Юрієм Андруховичем. Проект буде цікавим не лише шанувальникам гурту «Перкалаба», але й усім меломанам.

The PerspectiveJaroslav Monchak – Photographerph. +38 063 282 03 08www.monchak.net

71на канапі • дрібниці життя

Фільми місЯцЯ

ЛюдинА з u.n.C.l.E.

Культовий режисер двотисячних Гай Річі зняв фільм на основі культового серіалу 1960-х років. Агент ЦРУ Соло та співробіт-ник КДБ Курякін вимушені відкласти у бік всі суперечки задля спільної місії: зупини-ти міжнародну злочинну організацію, яка має на меті дестабілізувати баланс у світі шляхом розповсюдження ядерної зброї та технологій.

чАппі

Події фільму розгортаються у не-далекому майбутньому. Технології дозволили групі молодих вчених ство-рити робота, який здатний мислити і відчувати. Новому «другові» вони дали ім’я Чаппі. Своєю поведінкою він нагадує дитину – невміло рухаєть-ся, вивчає можливості свого «тіла», вчиться розмовляти і розуміти, що відбувається навколо.

Проте безтурботні для Чаппі і на-повнені радістю для його творців дні швидко закінчуються. Робота, який має неймовірні можливості та здат-ність навчатися, викрадають. Чаппі опиняється в руках злочинців, які хо-чуть використовувати його як ідеаль-ного виконавця своїх ідей.

Фантастичний бойовик «Робот Чаппі» – третій фільм південноафри-канського режисера і сценариста Ніла Бломкампа («Район №9», «Елізіум»). Зйомки стрічки проходили в Йоган-несбурзі з жовтня 2013 по лютий 2014 року. У ролях: Х’ю Джекмен, Сігурні Ві-вер, Дев Патель.

egoist #26

Documents