Вступ

Програма навчальної дисципліни “Слов’янські літератури в європейському контексті”

складена для студентів спеціальності 8.02030302 (Мова та література (польська))

Предметом вивчення навчальної дисципліни є історично-теоретичне осмислення

красного письменства слов’янських народів ХІХ–ХХІ ст. у контексті загальноєвропейського

літературного процесу з пізнавально-рефлексивної позиції. Вивчення цієї навчальної

дисципліни спирається як на традиційні методологічні засади (типологія, національна

своєрідність, компаративістика тощо), так і на сучасні теоретико-методологічні підходи до

літературних явищ (структуралізм, герменевтика, семіотика, формалізм, компаративістика,

психоаналіз, художнє моделювання дійсності та ін.), а також – в разі потреби – й

“пограничні” концепції (когнітивізм, теорія хаосу тощо).

Міждисциплінарні зв’язки: з такими курсами, як “Історія слов’янських

літератур”, “Теорія літератури”, “Порівняльне літературознавство”, “Історія польського

літературознавства”, “Історія польської літератури”, “Історія української літератури”,

“Історія зарубіжної літератури”, “Філософія”.

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістовних модулів

І. Модуль 1. Епоха наполеонівських воєн у слов’янських літературах та

загальноєвропейський літературний процес.

ІІ. Модуль 2. Перша світова війна в літературах слов’янських народів та

загальноєвропейський літературний процес: типологія і специфіка.

ІІІ. Модуль 3. Друга світова війна в літературах слов’янських народів та

загальноєвропейський літературний процес: типологія і специфіка. Атомна та екологічна

загроза світові й її вплив на художнє мислення. Постчорнобильська українська література та її

пізнавально-рефлексивний характер.

1. Мета та завдання навчальної дисципліни

1.1. Метою викладання навчальної дисципліни “Слов’янські літератури в

європейському контексті” – із врахуванням досягнень білоруського,

болгарського,польського, російського, українського, чеського літературознавства,

теоретичних досліджень російських теоретиків (В. Жирмунского, Р. Якобсона,

Ю. Лотмана, Успенського, М. Гіршмана та ін.) українських учених (М. Жулинського,

Д. Наливайка, Т. Денисової, І. Дзюби, Р. Гром’яка, Є. Сверстюка, Т. Гундорової,

Л. Тарнашинської та ін.), польських літературознавців і філософів (Р. Інгардена,

Г. Маркевича, К. Вики, А. Окопень-Славінської, Я. Слaвінського, К. Нича, Д. Уліцкої,

І. Бальбуса, З. Мітосек, М. Мругальського, Е. Касперського, К. Вольного та ін.), чеських

(Я. Мукаржевського, Ф. Водички та ін.)– є характеристика змодельованої письменниками

слов’янських народів європейської дійсності ХІХ–ХХІ ст., взятої в кризисні моменти

історії, зокрема – в епохи наполеонівських воєн, Першої та Другої світових воєн з

акцентуацією художньо-естетичних, художньо-філософських та пізнавально-

рефлексивних цінностей їхніх творів.

1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни “Слов’янські літератури в

європейському контексті” є складання уявлення про своєрідний внесок красного

письменства слов’янських народів до загальноєвропейського літературного процесу.

1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати: базові поняття історії слов’янських літератур, вживаючи наукову

термінологію, спираючись на сучасний стан теорії літератури в Польщі, Росії і др.

державах, застосовуючи сучасні методологічні підходи, досягнення філософії,історії,

психології, враховуючи їхній вплив на літературний процес, фікційну природу

літературного твору, історію літературознавчих учень ХХ ст. та їхню практичну цінність;

вміти : добре орієнтуватися у базових знаннях про слов’янські літератури,

враховуючи інтегральні процеси в гуманістиці, у сучасних історико-літературних

дослідженнях літературних явищ;

– добре орієнтуватися у специфіці історії слов’янських літератур ХІХ–ХХІ ст;

– використовувати теоретичні знання при аналізі літературних явищ в слов’янських

літературах, взятих у контексті загальноєвропейського літературного процесу (будь то

окремий твір, творчість письменника, літературні течії та напрями, наративні структури,

діалогічні відносини між письменниками, що належать до різних національних літератур

тощо);

– використовувати знання про своєрідний внесок слов’янських літератур в

європейський культурний контекст при написанні творчих робіт (критичних статей,

наукових з історії літератури, статей компаративістського характеру, доповідей на наукові

конференції, теоретичних розділів у магістерській праці тощо);

– використовувати знання про специфіку слов’янських літератур при виконанні

перекладів текстів з польської літератури українською, та російською мовами, і навпаки –

українських і російських художніх текстів польською мовою; при оцінці існуючих

перекладів;

– використовувати знання слов’янських літератур в педагогічній діяльності – під час

викладання української мови та літератури;

– вміло використовувати історико-літературні теоретичні знання під час

літературознавчих дискусій.

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 138години 4 кредитів ECTS.

1. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1.

Тема 1. Вступ. Мета та завдання курсу «Слов’янські літератури в європейському контексті». Історичний період: ХІХ–ХХ ст.

Загальна характеристика наполеонівської історіографії. Її контроверзійний

характер: від патріотичних славословів до пасквілів (апокрифічні казання, памфлети).

Мемуарна література (твори герцогині д'Абрантес, графа Жана-Антуана Шапталя,

Еммануеля Огюстена де Лас-Каза та ін.), 20-ті томна праця «історика успіху» Адольфа Тьєра

«Історія консульства й Імперії». Захоплений Наполеоном Байрон і гнівний Вальтер Скотт.

Ґеорґ Вільгельм Фрідріх Геґель(27.09.1770–14.11.1831) про багатотомну книгу Вальтера

Скотта про Наполеона: "Поверхова голова!" (SeichterKopf!). Еволюція ставлення Гегеля до

Наполеона: від «це світова душа» (dieseWeltseeie) до «це є бич Божий».

Книга Томаса Карлейя «Герої й героїчне в історії» та її негативний вплив на літературу про Наполеона. Культ Наполеона. Атака Шарраса (1869) і П’ера Ланфре (Pierre Lanfrey; 1828 – 1877) (1867) на наполеонівський культ. Продовження боротьби проти наполеонівської легенди після кінця Другої імперії і перші роки Третьої республіки (книга Юнга). Іпполіт Тэн. «Походження сучасної Франції»: Наполеон трактується як к спадкоємець і продовжувач італійських кондотьєрів XIV, XV, XVI, що живуть війною і для війни. Концепція «Наполеон– захисник природних границь Франції від Альп та Рейну, що вів оборонні війни», в лукавій праці "Європа і французька революція (1870-80-ті–900-ті) Альбера Сореля. Посилення барабанно-шовіністичного духу у працях засновника і першого президента Інституту Наполеона (1932-1936) Едуарда Дріо(Йdouard Driault; 1864–1947), написаних перед, в період і після Першої світової війни, – «Наполеон і Європа. Падіння імперії (1812–1815) [Napolйonetl’Europe. Lachutedel’Empire (1812–1815)], «Наполеон і Європа. Аустерліц – кінець Священної імперії » [Napolйonetl'Europe. AusterlitzlafinduSaint-empire (1804-1806)]. Наполеонівська історіографія в інших державах Європи. Дослідження швейцарського вченого Кірхейзена. В Англії висвітлено окремі моменти з історії Наполеона (Холлэнд Роз, Лавісс і Рамбо).

Книга Франца Меринга "Zurpreussischen Geschichte, I. Vom Mittel-alterbisJena, II. VonTilsittbisReichsgrundung" ("До історії Прусії 1. Від середніх віків до Ієни, II. Від Тільзіту до заснування Імперії"), Праці істориків Є. Тарле і А. Манфреда. Книга Бертрана Рассела (BertrandArthurWilliamRussell, 3rdEarlRussell;18.0.5.1872–2 0.2.1970) «A History of Western Philosophy» (Історіязахідноїфілософії) про роль образу Наполеона в європейській свідомості.

Наполеонівська тема в художніх творах Ф. Стендаля (А. Бейля), О. Пушкіна. М. Лермонтова, Ф. Глинки, Л. Толстого, в російській поезії Срібного вікуі в Д. Мережковського та ін. (за О. Тарараком), С. Жеромського, Пе́реса Гальдо́са та ін. Бертран Рассел про міф Наполеона в сучасності. Функція постаті Наполеона як фетиша, як певного образу / знака в концепціях лібералізму та консерватизму [див. антології «Лібералізм» (2009) , «Консерватизм» (2008)].

Тема 2. Війна 1812 р. у Ф. Стендаля і Л. Толстого

Стендаль і Наполеон. Книга Стендаля «Життя Наполеона» («Vie de Napolйon», 1818). Proetcontra: від ідеалізації до критики. Листи й Щоденник Анрі Марі Бейля. Наполеонівська тема в романі «Червоне і чорне». Парадигма: захоплення героя Жульєна – критичність автора / наратора. Наполеон Бонапарт у російській інтерсуб’єктивній та суб’єктивній свідомості та літературі. Війна 1812 р. в «Листах російського офіцера» Ф. Глинки (1780–1880), в записках Н. Дурової (1783–1866) «Кавалерист-дівиця» (1836,1839). Роман Д. Мордовця «Дванадцятий рік» (1885) Л. Толстой про наполеонізм: від «Севастопольских рассказов» до «Войны и мира».Наполеонівська проблематика в романі Л. Толстого «Війна і мир» Трактування Наполеона в романі-епопеї Л. Толстого «Война и мир». Діалог / контроверза з Джорджем Гордоном Байроном. Б. Рассел про діалогічні відносини концепцій Л. Толстого з концепцією Д. Г. Байрона». Сходження і розходження. Парадигма: трансформація поглядів героя (Андрія Болконського) – концепція автора / наратора. Сприйняття роману «Війна і мир» в Європі. Оцінка Брандеса. Рецепції в міжвоєнний період. Сприйняття в кінці 20-х рр. ХХ ст. роману Л. Толстого в контексті літератури «втраченого покоління» офіцерами вермахту (VinzelMьller. «IchfanddaswahreVaterland»). С. Цвейг (28 ХІ 1881– 22 ІІ1942) про Ф. Стендаля і Л. Толстого в книгах «BaumetisterderWelt», «DreiDichterihresLebens, (1928).

Рецепція роману Л. Толстого в Європі в часи Другої світової війни. Фонування теми наполеонівських воєн як смислотворчий чинник в романі П. Леметра «До свиданья там, наверху» [2015]

Тема 3. Епоха наполеонівських війн у творах іспанських та французьких письменників Іспанія.Видатний представник критичного реалізмувіспанській літературі –

Беніто Пе́рес Гальдо́с (ісп. Benito Pйrez Galdуs, 10 травня1843, Лас-Пальмас-де-

Гран-Канария– 4 січня 1920,Мадрид).

Творчість Бенито Переса Гальдоса. Вплив романівДіккенса,Бальзаката Толстого. Головне досягненя письменника у створенні величезного циклу романів – «Національні епізоди» (46 тт.,1872–1912), які охопили всі ключові епізоди іспанської історії XIX ст. Письменницький подвиг Переса Гальдоса: втративши зір у 1912 р., він не припинив творчої роботи, диктуючи свою прозу.

«Національні епізоди» (ісп.Episodiosnacionales) як історична епопея Бенито Переса Гальдоса. Час створення: с 1873– 1913 рр. Тематика: боротьба іспанського народу проти окупації країни Наполеоном. Структура «Національних епізодів». Історична епопея має 4 цикли (3 складають 10 романів, 1 – шість книг). Історична панорама героїчного опору Іспанії , починаючи з Трафальгарської битви, яка відбулася 21 жовтня1805 року між англійським та франко-іспанським флотами біля мису Трафальгар на Атлантичному узбережжі Іспанії (біля м. Кадіс), і закінчуючи 1874 роком – роком падіння лібералів і першої іспанської республіки. Загальна характеристика першої серії: 1873–1875. Наративна стратегія. Протагонист – ветеранвойнизНаполеономГабриельАраселіяк наратор. Ретроспективний поглядна історію свогожиття. Структура першої серії – романи «Трафальгар», «Двір Карла IV», «19 березня та 2 травня», «Байлен»,«Наполеон в Чамартіні», «Сарагосa», «Жирона», «Кадіс», «Хуан Мартин эль Эмписинадо»,«Битва при Арапілях». Анализ роману «Кадіс». Анализ роману «Кадіс». Історичний простір: єдине вільне від окупації місце – м. Кадіс як символ нескореності іспанського народу.Історичний час (ІІ 1810 – V 1811). Кульмінаційне значення події 24 XI 1810 р. – збори іспанських кортесів на острові Леон.Характеристика всеохоплюючого іспанського часопростору. Історичний час (ІІ 1810 – V 1811) та його художньо-філософське осмислення. Прийоми створення іспанського часопростору. Система образів. Героїка м. Кадісу.«Хуан Мартин эль Эмпесінадо» і «Битва при Арапілях». як завершення серії історичної епопеї «Національні епізоди. Структура та композиція роману «Хуан Мартин эль Эмпесінадо»: поєднання історичних та фікційних образів. Прийоми опису партизанської війни – геріл’є. «Битва при Арапілях» – повість про спільні дії іспанців з англійською армією проти Наполеона Франція. Макс Галло(р. 7 января 1932, Ницца)французськийписьменник, історик та політик. Роман-біографія «Наполеон». Тема 4. Тема Наполеона в польський літературі як романтична традиція:

А. Міцкевич, Ю. Словацький, Б. Прус.

Романтичне втілення Наполеона в польській літературі – передумова існування традиції. Образ Наполеона в світлі національних надій польського романтизму. Базові чинники створення образу імператора Наполеона –мемуари,фетишизація, месіанські вірування. Модифікації образу. Дискусії про роль Наполеона в польській історії як вираз національної самосвідомості. Протиставлення імперському культу Наполеона демократичного культу Костюшки. Байронівська концепція Наполеона і концепція А. Міцкевича. Ідея сильної людини, що перетворює історію у статті А. Міцкевича «Гете і Байрон». Образ Косара. Дослідження Д. Івінського. Наполеонівська тема і діалогічні позиції у творах О. Пушкіна з А. Міцкевичем, виявлені через одну і ту ж інтертекстуальну вставку в

поемах «Медный всадник» «Dziady» (Дослідження Н Петруненої), Наполеон – Мефістофель («Конрад Валенрод» А. Міцкевича, «Пиковая Дама» О. Пушкіна. Різнорідні відтінки польської пам’яти про Наполеона А. Міцкевича поеми «Пан Тадеуш» як міра в пам’яті про ту весну й водночас міра розчарування, віри в майбутнє тодішніх надій (S. Treugutt). Теж саме в романі «Лялька» Б. Пруса. Специфіка образу Наполеона у творах: він панує над численними сюжетам як відправний пункт. У Ю. Словацького Наполеон – сильна, але лише епізодична постать. Твір О. Фредро (20VI 1793 – 15 VII1876) «Три на три»як виняток.

Тема 5. Наполеон Бонапарт у структурі роману С. Жеромського «Popioіy».

Традиційність і своєрідність концепції Наполеона у С. Жеромського. Образ Наполеона над сюжетом у романі, його «закадрова» присутність у художній системі роману «Popioіy». Епізод появи Наполеона в госпіталі та його ідейно-художня роль. Специфіка наративної стратегії у цій сцені: акцент не на особистості імператора, а на реакції Цедра. Перехресне висвітлення проблеми с позицій автора / наратора, який перебуває за межами історичних подій та позицій героїв, безпосередніх їх учасників. Гуманістична домінанта твору. Виразний погляд на епоху Наполеона з польського ракурсу її бачення. Роман «Popioіy» в контексті романів Ф. Стендаля, Л. Толстого, Бенито Переса Гальдоса, А. Цвейга («BonaparteinJaffa», 1939) та ін.

Змістовий модуль 2.

Перша світова війна в літературах слов’янських народів та загальноєвропейський літературний процес: типологія і специфіка.

Тема 6. Перша світова війна в білоруській, російській та українській літературах у європейському контексті – М. Горецький, C. Федорченко, М. Горький, А. Веселий, М. Шолохов, У. Самчук, Р. Купчинський та ін.

Типологічні перегуки та національна своєрідність творів східнослов’янських письменників з творами західнослов’янських письменників та літературою «втраченого покоління», зокрема з романами Э. М. Ремарка «На західному фронті без змін» (1928), «Повернення» (1931) Е. Хемінгуея «Прощай, зброє!». Актуальність проблематики в ХХІ ст. Гостросюжетний французький роман П’єра Леметра (PierreLemaitre; 19 IV 1951) «Aurevoirlа-haut» (2013) («До свидания там, наверху» (, рос. перкл. СПб, 2014). Поетика: кінематографічність, стислість і яскравість стилю. Гонкурівська премія 2014 р. Жорстка правда про першу світову війну в документальній книзі C. Федорченко про Першу світову війну «Народ на войне» (І ч. 1917; ІІ ч. 1925; ІІІ ч. 1927; І – ІІІ ч. 1983). С. Федорченко про написання книги. Життєтворчість і життєдіяльність С. Федорченко (19.XII 1888 – 12 VII 1959). Антилюдська сутність війни. Висока оцінка О. Блока: «Выходит серо, грязно, гадко, полно ненависти, темноты, но хорошо, правдиво и совестно». М. Горький про цінність книги С. Федорченко. Нападки Д. Бедного. Виступ М. Горького на захист письменниці. Свідоцтва С. Федорченко в основі глав роману «Жизнь Клима Самгина» про Першу світову війну. Перша світова війна у творчості Максима Івановича Горецького. Трагічна доля білоруського письменника, літературознавця, перекладача, діяча білоруського національного руху початку ХХ ст. М. Горецький (Максім Іванавіч Гарэцкі) народився18.02.1893 р. в Малій Богатьковці Могільовької губернії – розстріляний 10.02.1938 р. за рішенням «трійки» НКВС. Реалістичне і документальне зображення війни у творах «Ціхая плынь» (Тиха течия) та «На імперыялістычнай вайне». Антивоєнна спрямованість циклу Якуба.Колоса «Песні аб імперыялістычнай вайне», віршів «Думкі салдата», «Божа мой! Калі паўстане…», «За што лілася кроў людская» та ін.. Перша світова війна в поезіях Янки Купали («1914-ы», «Вясна 1915-ая» та багато ін.). Перша світова війна в російській літературі як предтеча громадянської війні. Перша світовавійна і викликана нею кризи свідомості в художніх системах романів М. Горького «Жизнь

Клима Самгіна» та Б. Пастернака «Доктор Живаго»,А. Веселий (Микола Миколаївич Кочкуров, 17 (29). 09. 1899 – 8.04. 1938, розстріляний) і його в экспрессивно-орнаментальному романі «Россия, кров’ю умытая». Метафорична фраза / енсіпіт «Сотрясаемый ураганом войны, шатался мир, от крови пьян» як код, що розшифровується в розділах «Смертию смерть поправ» та «Слово рядовому солдату Максиму Кужелю».Перша світова війна та її відголос в романах У. Самчука «Волинь» та «Морозів хутір» (трилогія «OST») Національна та художня специфіка зображення Першої світової війни в романі Р. Купчинського «Замітель». Розгляд цих творів як складової частини всеохоплюючого гіпертексту, що складається із діалогічно взаємодіючих між собою всіх текстів, присвячених художньо-філософському, що містяться в європейському надінтерсуб’єктивному тезаурусі.

Тема 7. Перша світова війна в польській літературі.

Заступ у польській літературі теми Першої світової війни актуалізацією проблеми незалежності. Праця Г. Маркевича “Przekroje i zbliїenia”.

Анджей Струг (Strug) [Тадеуш Галецький (Gatecki)] (28.11.1871–09. 2.1937). Життєдіяльність і творчість письменника. Антивоєнна трилогія «Їуіtykrzyї». Гуманістична домінанта твору, його розгляд в контексті всієї антивоєнної літератури Європи, включаючи роман Л. Ренна (ArnoldFriedruchViehvonGloЯenau) «Krieg» («Війна», 1928),

цикл романів А. Цвейга (Arnold Zweig; 10. 11. 1887–26. 11 1968) «DergroЯe Kriegderwe

iЯen Mдnner»(«Велика війна білих людей», 1957)Схожість і несхожість в поетиці з прозою «втраченого покоління». Цинізм учених, що створили зброю масового знищення. Зіставлення трилогії «Їуіty Krzyї» з романом М. Шолохова «Тихий Дон». Обґрунтування доцільності розгляду цих творів як своєрідного єдиного гіпертексту. Охоплення всього простору Європи часів Першої світової війни. Розкриття різних форм віддзеркалення масштабності кризи, що охопила всі сфери існування людей, залишаючи невитравний відбиток в їхніх душах і долі. Аналіз наративної стратегії: розкриття великої трагедії через взаємодію художніх образів макросвіту (реального світу планети Земля та сонячної системи) із мегасвітом (Космосом) та мікросвітом (світом елементарних часток).

Хронотоп поля бою в структурі романів «Їуіty krzyї» А. Струга та «Тихий Дон» М. Шолохова як вираз гуманістичної позиції.

Перша світова війна в епопеї Я. Івашкевича «Сhwaіa I sіawa». Тема8. Перша світова війна в Чеській літературі

Ярослав Гашек (Jaroslav Haљek; 30 IV 1883–3 I 1923)і його епопея «Osudy dobrйho

vojбka Љvejka za svмtovй vбlky («Пригоди доброго вояка Швейка в світовій війні», 1921–

1923). Образ Швейка у сатиричних різножанрових творах Другої світової війни.

Ілюстрація романа Кукринікси

Владислав Ванчура (Vladislav Vanиura; 23 VI1891–1 VI 1942, розстріляний фашистами). Творчість В. Ванчури як гіпертекст.«Obrazyzdмjinnбroda иeskйho» (Картини з

історії чеського народу). Антивоєнний роман «Poleornб avбleиnб»(«Поля похотиі війни»,1925) Експерименти з мовою. Відмінність від стилю К. Чапека – складність мовної структури. Створення чеського світогляду і характерів героїв. через багаторівневість чеської мови. Використання всіх рівнів мови. Ванчурівська багата метафоричність. Образ Першої світової війни – гротеск апокаліпсиса. Структурна специфіка роману – відсутність наскрізної дії, складання тексту з низки подій. Закодування у назві двох світів, протиставлених один одному. Заголовок як енсіпіт. Протиприродність війни,фізичне і моральне спотворення життя людини. Гротесково-сатиричні сцени – похорон невідомого солдата. Перегук цих сцен із пафосом вірша Ю. Пшибося «Јuk». Виникнення в рецепції асоціативного ряду: похорони невідомого солдата в романі В. Ванчури – офіційне

вшанування невідомого солдата в Парижі у Ю. Пшибося – звернення до наполеонівської теми (Тріумфальна арка). Стимуляція інтенцій. Зіставлення філософської думки з роману «За течію Амазонки» (Розділ Х): відкриття герою безмежності світла і марності того, що відбувається – з прозрінням А. Болконського: маленький Наполеон на фоні безкрайнього неба й зі сценою похорон невідомого солдата в романі ««Poleornб avбleиnб»». Автобіографічний роман Карела Новака (Novбk Кarel; 8 XII1890–23.ХІ 1980) «Пламя і вітер» (1959) Роман Карела Чапека (Karel Иapek; 9 I 1890–25 XII 1938) «Vбlkasmloky»(«Війна з саламандрами»,1936) і драми – «Bнlб nemoc» («Біла пошесть», 1937), «Matka»(« Мати», 1938) як ланка між романами про Першу світову війну і майбутньою літературою про Другу світову війну.

Тема 9. Тема Першої світової війни в сербській літературі. Роман Б. Чосича

«Скошенное поле» («Покошено поље», 1934).

Бранимир Чосич(Ћосић), (13.XI.1903–29.I.1934, Белград) – сербський письменник. Життєтворчість і життєдіяльність письменника. Еволюція художньо-естетичних поглядів та їхня реалізація у творах. Перший період творчості початок 20-х–початок 30-х рр. ХХ ст. Особливості тематики і поетики у зб. новел – «Оповідання про Бошковича» («Приче о Бошковићу», 1924), «Єгиптянка та інші оповідання другие рассказы» («Египћанка и друге приче», 1927), «Як води, що сплили» («Као протекле воде», 1933) Традиції сербського реалізму, моральна та етична проблематика у ранніх романах та повістях. В ранних рассказах и первых романах («Шабаш» – «Врзино коло», 1925; «Два царства», 1928). Орієнтація на смаки масового читача. Другий, завершальний період творчості: несприйняття буржуазного суспільства і критичне ставлення до нього з початку 30-х рр. під впливом прогресивної «соціальної літератури». Роман «Скошене поле» («Покошено поље», 1934) – один із кращих прозових творів сербської літератури часів міжвоєнного десятиліття. Гуманістична спрямованість твору. Художня майстерність письменника.

Змістовий модуль 3.

Друга світова війна в літературах слов’янських народів та загальноєвропейський літературний процес: типологія і специфіка. Атомна та

екологічна загрози світові та їхні впливи на художнє мислення. Постчорнобильська література: пізнавално-рефлексивний характер

Тема 10. Криза свідомості. Діалогічні відносини слов’янських літератур із

німецькою літературою – твори письменників Gruppe 47(1947–1967). Друга світова війна в російській та українській літературах: художня, художньо-документальна та документальна проза. Поетика: типологічна та індивідуальна.

Ханс Вернер Рихтер (HansWernerRichter; 12 XI 1908–23 III 1993) як організаторГрупи 47. Антифашистська спрямованість. Твори Ханса Вернера Рихтера «DieGeschlagenen» (рос. переклад. «Побежденные», 1949), «SiefielenausGottesHand»( рос. переклад «Они упали с рук Господа», 1951), «SpurenimSand» (рос. переклад «Следы на песке», 1953), «Dusollstnichttцten» (рос. переклад «Не убий», 1955) та ін.

Українська література. Національна мова як ключовий чинник національного бачення світу і подій. Реалізм кіноповісті О. Довженка «Україна в огні». Друга світова війна в романах Олеся Гончара (3 IV 1918–14 VII 1995)«Прапороносці» (1946–1947), «Людина і зброя» (1960), М. Стельмаха (24 V 1912–27 IX 1983) «Кров людська не водиця» (1957). Не реалізований письменником під політичним тиском задум правдиво написати про ОУН – УПА, заборона друкувати повість «Над Черемишем». Висока оцінка М. Стельмаха І. Світличним.

Російська література. Поворот у воєнній прозі. Новаторство В. Некрасова. Роман В. Некрасов (17. VI 1911–3 IX 1987) «В окопах Сталінграда» (1946) і роман Г. Белля (21 XII 1917–16 VII 85) «Wowarstdu, Adam?» («Де ти був, Адаме?», 1951).

К. Симонов (28 XI1915–28 1979) – воєнний письменник. Ракурс бачення: події Другої світової війни з верхів’я Перемоги. Трилогія К. Симонова «Живые и мертвые» (1969–1977). Документальна проза К. Симонова. «Разные дни войны»: синтез свідчення (записи Я-автора, учасника подій) та осмислення (дослідження, документальна перевірка свідчень Я-автором). Документальна серія кіно «Шел солдат». Війна в голосах солдатів. Структура діалогічна. Новий етап демократизації документалістики про Другу світову війнуу книгах «Я з вогненнай вёскі» (1975) А. Адамовича(3 IX1927–26 I1994), Янки Бриля (4VIII 1917–25 VII 2006), В. Колесника (17 IX 1922–15 XII 1994), «Блокадная книга» А. Адамовича і Д. Граніна (1 I 1917–? 2014)

Новий ракурс: література «окопної правди» («лейтенантська проза») Романи Ю. Бондарева (15 III 1924) – «Берег» (1975), «Выбор» (1981), «Игра» 1985).

Людяність як найвища цінність, трагічний конфлікт між власними переконаннями та реальністю, його усвідомлення, розкриття злочинності тоталітаризму, проблема екзистенції в романі В. Гроссмана (12 XII1905–14 IX 1964) «Жизнь и судьба» (1950–1961). Д. Гранина «Клавдія Вілор» (1977), «Зубр» (1987), В. Распутина(15 III 1937–14 III2015,) «Живи и помни» (1974).

Тема 11. Друга світова війна в білоруській літературі: типологія та своєрідність.

Фікційна та документальна проза. Концепція людини і людина в умовах війни в романі К. Чорного (Миколи Карловича

Романовського; 24 VI1900– 22 XI 1944) «Млечны шлях» (1944). Жанрова специфіка. Складна взаємодія зовнішнього і внутрішнього планів: зовнішній (одна подія в тексті) – внутрішня (романний зміст у підтексті). Образ війни як образ смерті. Війна як злочин проти життя й людства. Художньо-естетична та художньо-філософська змістовність метафоричного пейзажу. Онтологічний зміст заголовку. Структура та образна система роману. Повісті В. Бикова як новий етап в літературі про Велику Вітчизняну війну. Національний та загальнолюдський пафос. В. Биков в контексті російської «лейтенантський прози» або «окопної правди»: типологічне і індивідуальне бачення війни «з окопу». Внесок В. Бикова в білоруську та російську літературу. Творчість А. Адамовича (1927–1994) – письменника, сценариста і вченого. Гуманістична проблематика художньої творчості А. Адамович та його документалістики – роман-дилогія «Партизаны» удвох частинах:І «Война под крышами» .(1960); 2. «Сыновья уходят в бой» (1963). Повість із життя радянської інтелігенції – «Последний отпуск» (1969). «Хатынская повесть»(1971),«Каратели, или Жизнеописание гипербореев» (1980).

Новаторство в документалістиці: наратор – народ. «Я из огненной деревни» (1977; совместно с Я. Брылем и В. Колесником), «Блокадная книга» (1977–1981) совместно с Д. Граниным). Гуманістична домінанта в оповіданні «Немой» (1993). Дума про людство. Діалогічні відношення твору А. Адамовича «Немой» з романом американського К. Воннегута (11 XI 1922–11 IV 2007) «Бойня номер п’ять, або дитячий «Slaughterhouse-Five, orTheChildren’sCrusade)» (Хрестовий похід», 1969).

Концепція літературного процесу в наукових працях А. Адамовича – «Путь к мастерству. Становление художественного стиляК. Чорного» (Минск, 1958); «Становление жанра. Белорусский роман» (1964), «Культура творчества» (1959), «Масштабность прозы» (1972),«Горизонты белорусской прозы» (1974), «Издали и вблизи» (1976), «Кузьма Чорный. Уроки творчества» (1977), «Литература, мы и время» (1979), «О современной военной прозе» (1981), «Война и деревня в современной литературе» (1982), «Сказ об Иване Мележе» (1984), «Ничего важнее. Современные проблемы военной прозы» (М.: «Сов. писатель», 1985; Минск: «Наука и техника», 1987), «Выбери– жизнь» Литературная критика, публицистика. (Минск: «Мастацкая літаратура», 1986) «Литература и проблемы века» (М.: «Знание», 1986) «Додумывать до конца. Литература и тревоги века» (М.: «Сов. писатель», 1988) «Отвоевались!» Статьи, выступления. (М.: «Молодая гвардия», 1990),«Мы– шестидесятники» (1991)

Документальна повість лауреата Нобелівської премії С. Алексієвич (31V 1948) «У вайны не жаночае аблічча» («У войны не женское лицо» 1983) і «Апошнія сведкі» ( «Последние свидетели: книга недетских рассказов», 1985)

Тема 12. Друга світова війна в польській, чеській, сербській літературах в

контексті європейського красного письменства Типологічні і специфічні риси польської літератури про Другу світову війну. Лагерна

література (З. Налковська, С. Шмаглєвська) Аналіз творів Т. Боровського (12 XI 1922–3 VII 1951) – «ByliњmywOњwiкcimiu»(1946, зі співавторами), «PoїegnaniezMari№» (1947), «Kamienny њwiat» (1948), роману Є. Анджеєвського (1909–1983) «Popiуі idiament» (1948). Тема війні у творах Чеслова Милоша (30 VI 1911–14 VIII 2004) «CampodiFiori» (1941), «Piesekprzydoroїny» (1997). Друга світова війна в щоденниках польських письменників.

Типологічні і специфічні риси чеської літератури про Другу світову війну Чеський поет Я́рослав Са́йферт(Jaroslav Seifert; 23 XI1901, 10 I 1986) і його

«Zhasnмtesvмtla», («Згасіть вогні», 1938) як реакція на зрадницькі мюнхенські угоди. Вірші про Празькеповстання – «Pшilbahlнny» («Каска глини», «Череп'яна каска», 1945). Трагедія села Лідице (вірш «Мертві у Лідице»). Укоріненість у глибини чеської культури. Особливості поетики.

Типологічні і специфічні риси сербської літератури про Другу світову війну. Десанка Максимович (16 V 1898 – 11 II 1993) і Добриця Чосич (29. ХІІ. 1921- 1 VI 1993)

Райко Петров-Ного, його метафорична оцінка Десанки Максимович (16 V 1898 – 11 II 1993) і Добриці Чосича (29. ХІІ. 1921 як жіночого і чоловічого принципів, що

втілюють Сербію ХХ ст.: «Десанки Максимович, столітня слов’янська липа, втішала сербів як пасинків історії, … Добриця Чосич, столітній дуб, не тільки схвалював сербів, а й соромив їх і звертав їх до совісті, зневажаючи тих, хто кидав в нього каміння в старості».

Йован Маркович о Добрице Чосиче: сербський Солженицин Проблематика і образна система, присвяченого Другій світовій роману-епопеї

сербського письменника Добриці Чосича – «Време зла» [«Верник» (1990), «Грешник» (1985), «Отпадник» (1986) [«Время зла» («Грешник», «Еретик», «Верующий»)]. Пізнавальна цінність трилогії.

Десанка Ма́ксимович (Десанка Максимовић;16 V1898 – 11 II1993) – сербская писательница. Член Сербской академии наук и искусств с1959 года. Лірика. Поема «Крвава Бајка» (Кривава казка).

Тема 13. Перша світова війна, міжвоєнний період та Друга світова війна в

Болгарській літературі Своєрідність історії,своєрідність підходу до воєнної проблематики й своєрідне

становище в контексті європейській антивоєнної художньої літератури. Підпільна боротьба проти профашистської влади. Болгарське антифашистське красне письменство в контексті національної культури. Композитор Веселин Стоянов (7.4.1902–29.6.1969 ) та його антифашистка «Баллада оневесте» (посвященная борьбе с фашизмом, 1968). Високий рівень болгарської поезії ХХ ст. (твори Д. Габе, Є. Багряни, Л. Стефанової та ін.). Ели́н Пели́н(Димитър Иванов Стоянов;8 VII1877 – 3 XII1949) та його патріотичні твори в часи Першої світової війни. Аналіз збірки «Букет для героя» (1917). Георги Караславов (2 I 1904 – 26 I 1980) та його реалістична повість «Снаха» («Синова», 1942). Майстерність зображення болгарського села в часи монархо-фашистського режиму. Чотиритомний циклроманів«Звичайні люді» (1951–1966) як широка епічнакартина життя болгарськогонародуз часів Першої світової війни1914–1918 до середини 20-х рр. Патріотична повість «Орлиний камінь» (1939).

Героїчна проблематика в повісті Анастаса Стоянова (2 VIII 1931–24 XII2004) «Жив-був хлопець» Реальні події в Болгарії – вересневе повстання 1923 р., рух опору в роки Другої світової війни: факт і фікційність.Людмил Стоянов (Георги Стоянов

Златарев; 6 II1886–11 IV1973). Життєвий шлях Л. Стоянова. Участь у другій Балканській війні.Життя Болгарії у творах письменника. Антивоєнна й антифашистська спрямованість творчості письменника в міжвоєнний період. Повісті «Срібне весілля полковника Матова» (1933) і «Холера» (1935): зміст і поетика. Гуманістична домінанта у творах письменника.Активний учасник антифашистського руху. Збірка статей «Шлях маятника»(1946). Романістика Л. Стоянова – романи «На світанку» (1945) та«Война» (1973).

Еміліан Станев (Емилиян Станев; справжнє им’я і прізвище – Никола Стоянов;14 ІІ 1907–15 ІІІ 1979). Великий епічний твір про життя і боротьбу болгарського народу проти фашизації краю– роман «Иван Кондарев»(1958–1964). Никола Йонков Вапцаров [24 XI (7 XII) 1909–12 VII 1942, розстріляний фашистами]. Участь у боротьбі з фашизмом. Зб. віршів «Моторни песни» («Пісні мотора, 1940, тираж 1500 екз.) Популярність збірки після Другої світової війни. Переклад 30-ма мовами. Г. Караславов про Н. Вапцарова в мемуарах «Срещи и разговори с Никола Вапцаров» (1961) та „Книга за Смирненски и Вапцаров" (1971). Димитр Ангелов (*27VIII 1904–27 XII1977) та його твір «На життя і смерть» (1953). Павел Вежинов (Нікола Делчев Ґуґов9XI1914–20 XII 1983). Участь воєнного кореспондента і головного редактора газет «Фронтовак, («Фронтовик» ) та «Народна войска» («Народная армия») П. Вежинова в Другій світовій війні. Воєнні повісті«Златан» (1949), «Вторая рота» (1949). Роман «За честь батьківщини» (1949). Центральний герой Свилен Стойков – син полка Народної Армії Болгарії. Воєнні повісті«Златан» («Золотий», 1949), «Друга рота» (1949). Роман «За честь батьківщини» (1949). Центральний герой Свилен Стойков – син полка Народної Армії Болгарії. Веселин Симеонов Ханчев(4.IV 19194 XI1966). Тема громадянської війни в Іспанії: пацифізм, антивоєнний пафос. Алюзія з Болгарією: у підтексті – протест проти антинародної влади. Сприйняття тексту як парадигми: розп’ята Іспанія – розп’ята Болгарія. Збірка «Стихове в паласките» («Вірші в патронташах») – новий етап у творчості поета: головний мотив – мужність і героїзм болгарського солдата, проявленого в роки Другої світової війни. Ліризм – основна ознака поетики збірки «Стихове в паласките».

Тема 14. Атомна та екологічна загроза світові й її вплив на літературний процес та

художнє мислення. Апокаліптичні мотиви. Екологічна катастрофа як домінанта в художній літературі

попередження. Витоки виникнення загрози – атомна зброя, технологічні катастрофи, вибух реактора на Чорнобильській АЕС і радіаційна аварія на АЭС Фукусіма-1, егоїстично-споживацький принцип ставлення до природи тощо та їх акцентуація у творах красного письменства. Тема атомного апокаліпсиса у різножанрових творах Л. Леонова (31 V 1889–8 VIII 1994) («Бегство Мак-Кингли», 1983), А. Адамовича («Последняя пастораль,1987)»), В. Яворівського («Марія з полином у кінці століття», 1988), С. Алексієвич «Чарнобыльская малітва: Хроніка прышласці» (1997).

Егоїстично-споживацький принцип та художньо-філософський вимір у творах Л. Леонова («Русский лес», 1954) С. Залигіна (6 XII 1913 – 19 IV 2000) («Комиссия, 1975»), В. Астаф’єв (1 V 1924–29 XI 2001) («Царь-ріба», 1976), Збіґнєв Герберт (29 X 1924–28 VII 1998) («Barbarzyсcawogrodzie»; «Варвар у саду», 1968), В. Казька (23 IV 1940) («Неруш», 1981), І. Давидков (9 II1 926) («Рифовете на далечните звезди»; («Рифи далеких зірок», 1981),

Тема 15. Післячорнобильська українська література та її пізнавално-

рефлексивний характер. Концепція Т. Гундоровой Метафорично-філософський зміст заголовку «Післячорнобільська бібліотека».

Специфіка діалогічних відносин із символічним образом Хорхе Луїса Борхеса (1899–1986) «Вавилонська бібліотека» («La biblioteca de Babel», 1941): не подібність, а підкресленість через позірну подібність інакшості, через слово Вавилонська – іншої загальності. Асоціація зі

смислом оповідання Х. Л. Борхеса«Гра у Вавиллоні» – гра випадковостей, відтіняє сприйняття особливості гри – іі призупинення – в післячорнобильській бібліотеці як способу проявлення карнавальних рис в українському постмодерні. Продуктивність гундоровського ракурсу бачення українського постмодернізму. Постмодерна бібліотека – архів, що зберігає і актуалізує культуру; поле, яке проявляє минулі комплекси й задавнені табу».

Список джерел

1. Адамович Алесь. Путь к мастерству. Становление художественного стиля К.

Чорного / Алесь Адамович. – Минск, 1958. 2. Адамович Алесь «Выбери – жизнь». Литературная критика, публицистика /

Алесь Адамович.– Минск, 1986. 3. Адамович Алесь Литература и проблемы века / Алесь Адамович.– М, 1986. 4. Адамович Алесь Додумывать до конца. Литература и тревоги века / Алесь

Адамович.– М.,1988. 5 Адамович Алесь Отвоевались!» Статьи, выступления. / АлесьАдамович.– М.,

1990. 6. Андреев В. Д. История болгарской литературы/ В. Д. Андреев.– М. : Высшая

школа, 1987.–311 с. 7. Гальдо́с Беніто Пе́рес «Двір Карла IV», «19 березня та 2 травня», «Байлен»,

«Наполеон в Чамартіні», «Сарагосa», «Жирона», «Кадіс», «Хуан Мартин эль Эмписинадо», «Битва при Арапілях» (Прочитати один-два романи по вибору студента).

8. Галло М. Напалеон: роман-биография в двух книгах. / Пер. Г. Бена, С. Струкова / М. Галло. – М.: Захаров, 2009. — 704 + 784 с.

9. Г л и г о р и ћ В. Б., Ћосић, в его кн.: Огледи и студије / В. Б Г л и г о р и ћ – Београд, 1965.

10. Лас-Каз Эммануэль Огюстена де. МемориалСвятой Елены, или воспоминания об императоре Наполеоне. Кн. 2. / пер. Л. Н. Зайцева / Граф Лас-Каз. – М.: Захаров, 2010. – С. 800-584.

11. Леметр П. До свидания там, наверху: роман / Пьер Леметр; пер. с фр. Д. Мудролюбовой. – СПб.: Азбука, Азбука-Аттикус, 2015. – 544 с.

12. Дегтярьова С. К. Парадигма мистецтва Ромена Роллана / С. К. Дегтярьова. – Харків ׃ Основа, 2000. – 160 с. ISBN 5-7768-0710-7.

13. Игов С. История болгарской литературы: 1878-1944 / С. Игов – София : БАН, 1933. – 193 с.

14. Мельнікава З. П. Беларускае гісторыка-функцыянальнае літаратуразнаўства / Зоя Мельнікава Брэст, 2003. – 276 с.

15. Пашкевич Н. На эпическом направлении / Никифор Пашкевич. – М., 1969. – 326 с.

16. Рассел Б. Історія західної філософії/ пер. з анг. Юрій Лісняк і Петро Таращук / БертранРассел. – К. , 1995. Кн. 3 Новітня філософія Розділ XXIII. Байрон. – С. 621–626. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://izbornyk.org.ua/russel/rus09.htm

17. Тарарак А. В. Интерпретация наполеоновского мифа в русской литературе ХІХ начала ХХ века/ А. В. Тарарак– К. : Издательский дом Дмитрия Бураго, 2014. – 340 c,

18. Трифонов Н. А. Вступительная статья статья к книге С. З. Федоровой «Народ на войне» // Федорова С. З. / Н. А. Трифонов. – [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://belousenko.com/books/memoirs/fedorchenko_narod_na_vojne.h

19. Чура Ю. О. Німецькомовна Мазепіана ХІХ століття і пенталогія Богдана Лепкого «Мазепа» : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10. 01. 05 / Ю. О. Чура. – Бердянськ, 2015. – 20 с.

20. Шапарєва Н. О. Художня концепція світу у трилогії Луї-Фердінана Селіна «Із замку в замок», «Північ», «Рігодон» : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10. 01. 04 / Н. О. Шапарєва. – Миколаїв, 2015. – 20 с.

21. Treugutt S. Geniusz wydziedziczony. Studia romantyczne i napoleoсskie, 1993 22. Ф и н ц и Е., Књижевни пут Б. Ћосића // Књижевност измећу два рата. - Књ.

2 / Е. Ф и н ц и – Београд, 1966.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Кафедра слов’янської філології

«ЗАТВЕРДЖЕНО» Проректор з науково-педагогічної і навчальної роботи та рекрутації проф. Гаврилюк С.В. ________ «____» ______________ 2016 р.

Слов’янські літератури в європейському контексті

РОБОЧА ПРОГРАМА

нормативної навчальної дисципліни

підготовки магістра

спеціальності 8.02030302 (Мова та література (польська))

Луцьк – 2016

Робоча програма навчальної дисципліни“Слов’янські літератури в європейському

контексті” є для студентів спеціальністі 8.02030302 (Мова та література (польська))

“24”грудня 2015 р. c.

Розробник: Оляндер Луїза Костянтинівна, завкафедри слов’янської філології, доктор

філологічних наук, професор

Рецензент: Моклиця Марія Василівна завкафедри теорії літератури та зарубіжної

літератури, доктор філологічних наук, професор

Робоча програма навчальної дисципліни затверджена на засіданні кафедри

слов’янської філології

протокол № 8 від 28грудня 2015 р.

Завідувач кафедри: _________________________Оляндер Л. К

Робоча програма навчальної дисципліни

схвалена науково-методичною комісією

Інституту філології та журналістики

протокол № 5 від 12 січня 2016 р.

Голова науково-методичної

комісії інституту ___________________________Зінчук Р. С.

Робоча програма навчальної дисципліни

схвалена науково-методичною радою університету

протокол № ___ від ___. ____. 2015__ р.

©Оляндер Л. К., 2016

І. СТРУКТУРА РОБОЧОЇ ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Вступ

Робоча програма навчальної дисципліни “ Слов’янські літератури в європейському

контексті” складена для студентів спеціальності 8.02030302 (Мова та література (польська)).

Предметом вивчення навчальної дисципліни є теоретичне осмислення

літературного процесу, традиційні для літературознавства усталені теоретико-методологічні

одиниці (герменевтика, семіотика, риторика, формалізм, компаративістика, психоаналіз,

деконструктізм), а також “пограничні” явища (когнітивізм, теорія хаосу тощо).

Міждисциплінарні зв’язки: з курсами “Вступ до літературознавства”,

“Порівняльне літературознавство”, “Історія польського літературознавства”, “Історія

польської літератури”, “Історія української літератури”, “Історія

зарубіжної літератури”, “Філософія”.

Робоча програма навчальної дисципліни складається з 3-х змістових модулів:

І. Модуль 1. Епоха наполеонівських воєн у слов’янських літературах та

загальноєвропейський літературний процес.

ІІ. Модуль 2. Перша світова війна в літературах слов’янських народів та

загальноєвропейський літературний процес: типологія і специфіка.

ІІІ. Модуль 3. Друга світова війна в літературах слов’янських народів та

загальноєвропейський літературний процес: типологія і специфіка. Атомна та екологічна

загроза світові й її вплив на художнє мислення. Постчорнобильська українська література та її

пізнавально-рефлексивний характер.

Опис навчальної дисципліни

Таблиця 1

1.

Найменування

показників

Галузь знань, спеціальність,

освітній ступінь

Характеристика

дисципліни

0203 Гуманітарні науки

Денна форма навчання Кількість кредитів - 4

8.02030302 «Мова та література

(польська)»

Нормативна навчальна дисципліна

Модулів - 2 Рік підготовки - 5

Змістових модулів - 3 Семестр - 10 Лекції - 30 год.

Практичні - 12 год.

Загальна кількість годин - 120 год.

Консультації - 8 год.

Самостійна робота - 70 год. Тижневих годин: Аудиторних - 3.5 Самостійної роботи - 3.7

магістр

Форма контролю - екзамен

2. Мета та завдання навчальної дисципліни

2.1. Метою викладання навчальної дисципліни “Слов’янські літератури в

європейському контексті” – із врахуванням досягнень білоруського, болгарського,

польського, російського, українського, чеського літературознавства, теоретичних

досліджень російських теоретиків (В. Жирмунского, Р. Якобсона, Ю. Лотмана,

Успенського, М. Гіршмана та ін.) українських учених (М. Жулинського, Д. Наливайка,

Т. Денисової, І. Дзюби, Р. Гром’яка, Є. Сверстюка, Т. Гундорової, Л. Тарнашинської та

ін.), польських літературознавців і філософів (Р. Інгардена, Г. Маркевича, К. Вики,

А. Окопень-Славінської, Я. Слaвінського, К. Нича, Д. Уліцкої, І. Бальбуса, З. Мітосек,

М. Мругальського, Е. Касперського, К. Вольного та ін.), чеських (Я. Мукаржевського,

Ф. Водички та ін.) – є характеристика змодельованої у творах красного письменства

слов’янських народів європейської дійсності ХІХ–ХХІ ст., взятої в кризисні моменти її

історії, зокрема – в епохи наполеонівських воєн, Першої та Другої світових воєн тощо.

2.2. Основними завданнями вивчення дисципліни “Слов’янські літератури в

європейському контексті ” є складання уявлення про своєрідний внесок красного

письменства слов’янських народів до загальноєвропейського літературного процесу.

2.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати: базові поняття історії слов’янських літератур, вживаючи наукову

термінологію, спираючись на сучасний стан теорії літератури в Польщі, Росії і др.

державах, застосовуючи сучасні методологічні підходи, досягнення філософії, історії,

психології, враховуючи їхній вплив на літературний процес, фікційну природу

літературного твору, історію літературознавчих учень ХХ ст. та їхню практичну цінність;

вміти : добре орієнтуватися у базових знаннях про слов’янські літератури,

враховуючи інтегральні процеси в гуманістиці, у сучасних історико-літературних

дослідженнях літературних явищ;

– добре орієнтуватися у специфіці історії слов’янських літератур ХІХ–ХХІ ст.;

– використовувати теоретичні знання при аналізі літературних явищ в слов’янських

літературах, взятих у контексті загальноєвропейського літературного процесу (будь то

окремий твір, творчість письменника, літературні течії та напрями, наративні структури,

діалогічні відносини між письменниками, що належать до різних національних літератур

тощо);

– використовувати знання про своєрідний внесок слов’янських літератур в

європейський культурний контекст при написанні творчих робіт (критичних статей,

наукових з історії літератури, статей компаративістського характеру, доповідей на наукові

конференції, теоретичних розділів у магістерській праці тощо);

– використовувати знання про специфіку слов’янських літератур при виконанні

перекладів текстів з польської літератури українською, та російською мовами, і навпаки –

українських і російських художніх текстів польською мовою; при оцінці існуючих

перекладів;

– використовувати знання слов’янських літератур в педагогічній діяльності – під час

викладання української мови та літератури;

– вміло використовувати історико-літературні теоретичні знання під час

літературознавчих дискусій.

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 120 годин 4 кредити ECTS.

3. Робоча програма навчальної дисципліни складається з таких змістових

модулів

Тема 1. Вступ. Мета та завдання курсу «Слов’янські літератури в європейському контексті». Історичний період: ХІХ–ХХ ст.

Загальна характеристика наполеонівської історіографії. Її контроверзійний

характер: від патріотичних славословів до пасквілів (апокрифічні казання, памфлети).

Мемуарна література (твори герцогині д'Абрантес, графа Жана-Антуана Шапталя,

Еммануеля Огюстена де Лас-Каза та ін.), 20-ті томна праця «історика успіху» Адольфа Тьєра

«Історія консульства й Імперії». Захоплений Наполеоном Байрон і гнівний Вальтер Скотт.

Ґеорґ Вільгельм Фрідріх Геґель(27.09.1770–14.11.1831) про багатотомну книгу Вальтера

Скотта про Наполеона: "Поверхова голова!" (SeichterKopf!). Еволюція ставлення Гегеля до

Наполеона: від «це світова душа» (dieseWeltseeie) до «це є бич Божий».

Книга Томаса Карлейя «Герої й героїчне в історії» та її негативний вплив на літературу про Наполеона. Культ Наполеона. Атака Шарраса (1869) і П’ера Ланфре (Pierre Lanfrey; 1828 – 1877) (1867) на наполеонівський культ. Продовження боротьби проти наполеонівської легенди після кінця Другої імперії і перші роки Третьої республіки (книга Юнга). Іпполіт Тэн. «Походження сучасної Франції»: Наполеон трактується як к спадкоємець і продовжувач італійських кондотьєрів XIV, XV, XVI, що живуть війною і для війни. Концепція «Наполеон– захисник природних границь Франції від Альп та Рейну, що вів оборонні війни», в лукавій праці "Європа і французька революція (1870-80-ті–900-ті) Альбера Сореля. Посилення барабанно-шовіністичного духу у працях засновника і першого президента Інституту Наполеона (1932-1936) Едуарда Дріо(Йdouard Driault; 1864–1947), написаних перед, в період і після Першої світової війни, – «Наполеон і Європа. Падіння імперії (1812–1815) [Napolйonetl’Europe. Lachutedel’Empire (1812–1815)], «Наполеон і Європа. Аустерліц – кінець Священної імперії » [Napolйonetl'Europe. AusterlitzlafinduSaint-empire (1804-1806)]. Наполеонівська історіографія в інших державах Європи. Дослідження швейцарського вченого Кірхейзена. В Англії висвітлено окремі моменти з історії Наполеона (Холлэнд Роз, Лавісс і Рамбо).

Книга Франца Меринга "Zurpreussischen Geschichte, I. Vom Mittel-alterbisJena, II. VonTilsittbisReichsgrundung" ("До історії Прусії 1. Від середніх віків до Ієни, II. Від Тільзіту до заснування Імперії"), Праці істориків Є. Тарле і А. Манфреда. Книга Бертрана Рассела (BertrandArthurWilliamRussell, 3rdEarlRussell;18.0.5.1872–2 0.2.1970) «A History of Western Philosophy» (Історіязахідноїфілософії) про роль образу Наполеона в європейській свідомості.

Наполеонівська тема в художніх творах Ф. Стендаля (А. Бейля), О. Пушкіна. М. Лермонтова, Ф. Глинки, Л. Толстого, в російській поезії Срібного вікуі в Д. Мережковського та ін. (за О. Тарараком), С. Жеромського, Пе́реса Гальдо́са та ін. Бертран Рассел про міф Наполеона в сучасності. Функція постаті Наполеона як фетиша, як певного образу / знака в концепціях лібералізму та консерватизму [див. антології «Лібералізм» (2009) , «Консерватизм» (2008)].

Тема 2. Війна 1812 р. у Ф. Стендаля і Л. Толстого

Стендаль і Наполеон. Книга Стендаля «Життя Наполеона» («Vie de Napolйon», 1818). Proetcontra: від ідеалізації до критики. Листи й Щоденник Анрі Марі Бейля. Наполеонівська тема в романі «Червоне і чорне». Парадигма: захоплення героя Жульєна – критичність автора / наратора. Наполеон Бонапарт у російській інтерсуб’єктивній та суб’єктивній свідомості та літературі. Війна 1812 р. в «Листах російського офіцера» Ф. Глинки (1780–1880), в записках Н. Дурової (1783–1866) «Кавалерист-дівиця» (1836,1839). Роман Д. Мордовця «Дванадцятий рік» (1885) Л. Толстой про наполеонізм: від «Севастопольских рассказов» до «Войны и мира».Наполеонівська проблематика в романі Л. Толстого «Війна і мир» Трактування Наполеона в романі-епопеї Л. Толстого «Война и мир». Діалог / контроверза з Джорджем Гордоном Байроном. Б. Рассел про діалогічні відносини концепцій Л. Толстого з

концепцією Д. Г. Байрона». Сходження і розходження. Парадигма: трансформація поглядів героя (Андрія Болконського) – концепція автора / наратора. Сприйняття роману «Війна і мир» в Європі. Оцінка Брандеса. Рецепції в міжвоєнний період. Сприйняття в кінці 20-х рр. ХХ ст. роману Л. Толстого в контексті літератури «втраченого покоління» офіцерами вермахту (VinzelMьller. «IchfanddaswahreVaterland»). С. Цвейг (28 ХІ 1881– 22 ІІ1942) про Ф. Стендаля і Л. Толстого в книгах «BaumetisterderWelt», «DreiDichterihresLebens, (1928). Рецепція роману Л. Толстого в Європі в часи Другої світової війни. Фонування теми наполеонівських воєн як смислотворчий чинник в романі П. Леметра «До свиданья там, наверху» [2015]

Тема 3. Епоха наполеонівських війн у творах іспанських та французьких письменників Іспанія.Видатний представник критичного реалізмувіспанській літературі –

Беніто Пе́рес Гальдо́с (ісп. Benito Pйrez Galdуs, 10 травня1843, Лас-Пальмас-де-

Гран-Канария– 4 січня 1920,Мадрид).

Творчість Бенито Переса Гальдоса. Вплив романівДіккенса,Бальзаката Толстого. Головне досягненя письменника у створенні величезного циклу романів – «Національні епізоди» (46 тт.,1872–1912), які охопили всі ключові епізоди іспанської історії XIX ст. Письменницький подвиг Переса Гальдоса: втративши зір у 1912 р., він не припинив творчої роботи, диктуючи свою прозу.

«Національні епізоди» (ісп.Episodiosnacionales) як історична епопея Бенито Переса Гальдоса. Час створення: с 1873– 1913 рр. Тематика: боротьба іспанського народу проти окупації країни Наполеоном. Структура «Національних епізодів». Історична епопея має 4 цикли (3 складають 10 романів, 1 – шість книг). Історична панорама героїчного опору Іспанії , починаючи з Трафальгарської битви, яка відбулася 21 жовтня1805 року між англійським та франко-іспанським флотами біля мису Трафальгар на Атлантичному узбережжі Іспанії (біля м. Кадіс), і закінчуючи 1874 роком – роком падіння лібералів і першої іспанської республіки. Загальна характеристика першої серії: 1873–1875. Наративна стратегія. Протагонист – ветеранвойнизНаполеономГабриельАраселіяк наратор. Ретроспективний поглядна історію свогожиття. Структура першої серії – романи «Трафальгар», «Двір Карла IV», «19 березня та 2 травня», «Байлен»,«Наполеон в Чамартіні», «Сарагосa», «Жирона», «Кадіс», «Хуан Мартин эль Эмписинадо»,«Битва при Арапілях». Анализ роману «Кадіс». Анализ роману «Кадіс». Історичний простір: єдине вільне від окупації місце – м. Кадіс як символ нескореності іспанського народу.Історичний час (ІІ 1810 – V 1811). Кульмінаційне значення події 24 XI 1810 р. – збори іспанських кортесів на острові Леон.Характеристика всеохоплюючого іспанського часопростору. Історичний час (ІІ 1810 – V 1811) та його художньо-філософське осмислення. Прийоми створення іспанського часопростору. Система образів. Героїка м. Кадісу.«Хуан Мартин эль Эмпесінадо» і «Битва при Арапілях». як завершення серії історичної епопеї «Національні епізоди. Структура та композиція роману «Хуан Мартин эль Эмпесінадо»: поєднання історичних та фікційних образів. Прийоми опису партизанської війни – геріл’є. «Битва при Арапілях» – повість про спільні дії іспанців з англійською армією проти Наполеона Франція. Макс Галло(р. 7 января 1932, Ницца)французськийписьменник, історик та політик. Роман-біографія «Наполеон». Тема 4. Тема Наполеона в польський літературі як романтична традиція:

А. Міцкевич, Ю. Словацький, Б. Прус.

Романтичне втілення Наполеона в польській літературі – передумова існування традиції. Образ Наполеона в світлі національних надій польського романтизму. Базові

чинники створення образу імператора Наполеона –мемуари,фетишизація, месіанські вірування. Модифікації образу. Дискусії про роль Наполеона в польській історії як вираз національної самосвідомості. Протиставлення імперському культу Наполеона демократичного культу Костюшки. Байронівська концепція Наполеона і концепція А. Міцкевича. Ідея сильної людини, що перетворює історію у статті А. Міцкевича «Гете і Байрон». Образ Косара. Дослідження Д. Івінського. Наполеонівська тема і діалогічні позиції у творах О. Пушкіна з А. Міцкевичем, виявлені через одну і ту ж інтертекстуальну вставку в поемах «Медный всадник» «Dziady» (Дослідження Н Петруненої), Наполеон – Мефістофель («Конрад Валенрод» А. Міцкевича, «Пиковая Дама» О. Пушкіна. Різнорідні відтінки польської пам’яти про Наполеона А. Міцкевича поеми «Пан Тадеуш» як міра в пам’яті про ту весну й водночас міра розчарування, віри в майбутнє тодішніх надій (S. Treugutt). Теж саме в романі «Лялька» Б. Пруса. Специфіка образу Наполеона у творах: він панує над численними сюжетам як відправний пункт. У Ю. Словацького Наполеон – сильна, але лише епізодична постать. Твір О. Фредро (20VI 1793 – 15 VII1876) «Три на три»як виняток.

Тема 5. Наполеон Бонапарт у структурі роману С. Жеромського «Popioіy».

Традиційність і своєрідність концепції Наполеона у С. Жеромського. Образ Наполеона над сюжетом у романі, його «закадрова» присутність у художній системі роману «Popioіy». Епізод появи Наполеона в госпіталі та його ідейно-художня роль. Специфіка наративної стратегії у цій сцені: акцент не на особистості імператора, а на реакції Цедра. Перехресне висвітлення проблеми с позицій автора / наратора, який перебуває за межами історичних подій та позицій героїв, безпосередніх їх учасників. Гуманістична домінанта твору. Виразний погляд на епоху Наполеона з польського ракурсу її бачення. Роман «Popioіy» в контексті романів Ф. Стендаля, Л. Толстого, Бенито Переса Гальдоса, А. Цвейга («BonaparteinJaffa», 1939) та ін.

Змістовий модуль 2.

Перша світова війна в літературах слов’янських народів та загальноєвропейський літературний процес: типологія і специфіка.

Тема 6. Перша світова війна в білоруській, російській та українській літературах у європейському контексті – М. Горецький, C. Федорченко, М. Горький, А. Веселий, М. Шолохов, У. Самчук, Р. Купчинський та ін.

Типологічні перегуки та національна своєрідність творів східнослов’янських письменників з творами західнослов’янських письменників та літературою «втраченого покоління», зокрема з романами Э. М. Ремарка «На західному фронті без змін» (1928), «Повернення» (1931) Е. Хемінгуея «Прощай, зброє!». Актуальність проблематики в ХХІ ст. Гостросюжетний французький роман П’єра Леметра (PierreLemaitre; 19 IV 1951) «Aurevoirlа-haut» (2013) («До свидания там, наверху» (, рос. перкл. СПб, 2014). Поетика: кінематографічність, стислість і яскравість стилю. Гонкурівська премія 2014 р. Жорстка правда про першу світову війну в документальній книзі C. Федорченко про Першу світову війну «Народ на войне» (І ч. 1917; ІІ ч. 1925; ІІІ ч. 1927; І – ІІІ ч. 1983). С. Федорченко про написання книги. Життєтворчість і життєдіяльність С. Федорченко (19.XII 1888 – 12 VII 1959). Антилюдська сутність війни. Висока оцінка О. Блока: «Выходит серо, грязно, гадко, полно ненависти, темноты, но хорошо, правдиво и совестно». М. Горький про цінність книги С. Федорченко. Нападки Д. Бедного. Виступ М. Горького на захист письменниці. Свідоцтва С. Федорченко в основі глав роману «Жизнь Клима Самгина» про Першу світову війну. Перша світова війна у творчості Максима Івановича Горецького. Трагічна доля білоруського письменника, літературознавця, перекладача, діяча білоруського національного руху початку ХХ ст. М. Горецький (Максім Іванавіч Гарэцкі) народився18.02.1893 р. в Малій Богатьковці Могільовької губернії – розстріляний

10.02.1938 р. за рішенням «трійки» НКВС. Реалістичне і документальне зображення війни у творах «Ціхая плынь» (Тиха течия) та «На імперыялістычнай вайне». Антивоєнна спрямованість циклу Якуба.Колоса «Песні аб імперыялістычнай вайне», віршів «Думкі салдата», «Божа мой! Калі паўстане…», «За што лілася кроў людская» та ін.. Перша світова війна в поезіях Янки Купали («1914-ы», «Вясна 1915-ая» та багато ін.). Перша світова війна в російській літературі як предтеча громадянської війні. Перша світовавійна і викликана нею кризи свідомості в художніх системах романів М. Горького «Жизнь Клима Самгіна» та Б. Пастернака «Доктор Живаго»,А. Веселий (Микола Миколаївич Кочкуров, 17 (29). 09. 1899 – 8.04. 1938, розстріляний) і його в экспрессивно-орнаментальному романі «Россия, кров’ю умытая». Метафорична фраза / енсіпіт «Сотрясаемый ураганом войны, шатался мир, от крови пьян» як код, що розшифровується в розділах «Смертию смерть поправ» та «Слово рядовому солдату Максиму Кужелю».Перша світова війна та її відголос в романах У. Самчука «Волинь» та «Морозів хутір» (трилогія «OST») Національна та художня специфіка зображення Першої світової війни в романі Р. Купчинського «Замітель». Розгляд цих творів як складової частини всеохоплюючого гіпертексту, що складається із діалогічно взаємодіючих між собою всіх текстів, присвячених художньо-філософському, що містяться в європейському надінтерсуб’єктивному тезаурусі.

Тема 7. Перша світова війна в польській літературі.

Заступ у польській літературі теми Першої світової війни актуалізацією проблеми незалежності. Праця Г. Маркевича “Przekroje i zbliїenia”.

Анджей Струг (Strug) [Тадеуш Галецький (Gatecki)] (28.11.1871–09. 2.1937). Життєдіяльність і творчість письменника. Антивоєнна трилогія «Їуіtykrzyї». Гуманістична домінанта твору, його розгляд в контексті всієї антивоєнної літератури Європи, включаючи роман Л. Ренна (ArnoldFriedruchViehvonGloЯenau) «Krieg» («Війна», 1928),

цикл романів А. Цвейга (Arnold Zweig; 10. 11. 1887–26. 11 1968) «DergroЯe Kriegderwe

iЯen Mдnner»(«Велика війна білих людей», 1957)Схожість і несхожість в поетиці з прозою «втраченого покоління». Цинізм учених, що створили зброю масового знищення. Зіставлення трилогії «Їуіty Krzyї» з романом М. Шолохова «Тихий Дон». Обґрунтування доцільності розгляду цих творів як своєрідного єдиного гіпертексту. Охоплення всього простору Європи часів Першої світової війни. Розкриття різних форм віддзеркалення масштабності кризи, що охопила всі сфери існування людей, залишаючи невитравний відбиток в їхніх душах і долі. Аналіз наративної стратегії: розкриття великої трагедії через взаємодію художніх образів макросвіту (реального світу планети Земля та сонячної системи) із мегасвітом (Космосом) та мікросвітом (світом елементарних часток).

Хронотоп поля бою в структурі романів «Їуіty krzyї» А. Струга та «Тихий Дон» М. Шолохова як вираз гуманістичної позиції.

Перша світова війна в епопеї Я. Івашкевича «Сhwaіa I sіawa». Тема8. Перша світова війна в Чеській літературі

Ярослав Гашек (Jaroslav Haљek; 30 IV 1883–3 I 1923)і його епопея «Osudy dobrйho

vojбka Љvejka za svмtovй vбlky («Пригоди доброго вояка Швейка в світовій війні», 1921–

1923). Образ Швейка у сатиричних різножанрових творах Другої світової війни.

Ілюстрація романа Кукринікси

Владислав Ванчура (Vladislav Vanиura; 23 VI1891–1 VI 1942, розстріляний фашистами). Творчість В. Ванчури як гіпертекст.«Obrazyzdмjinnбroda иeskйho» (Картини з

історії чеського народу). Антивоєнний роман «Poleornб avбleиnб»(«Поля похотиі війни»,1925) Експерименти з мовою. Відмінність від стилю К. Чапека – складність мовної структури. Створення чеського світогляду і характерів героїв. через багаторівневість

чеської мови. Використання всіх рівнів мови. Ванчурівська багата метафоричність. Образ Першої світової війни – гротеск апокаліпсиса. Структурна специфіка роману – відсутність наскрізної дії, складання тексту з низки подій. Закодування у назві двох світів, протиставлених один одному. Заголовок як енсіпіт. Протиприродність війни,фізичне і моральне спотворення життя людини. Гротесково-сатиричні сцени – похорон невідомого солдата. Перегук цих сцен із пафосом вірша Ю. Пшибося «Јuk». Виникнення в рецепції асоціативного ряду: похорони невідомого солдата в романі В. Ванчури – офіційне вшанування невідомого солдата в Парижі у Ю. Пшибося – звернення до наполеонівської теми (Тріумфальна арка). Стимуляція інтенцій. Зіставлення філософської думки з роману «За течію Амазонки» (Розділ Х): відкриття герою безмежності світла і марності того, що відбувається – з прозрінням А. Болконського: маленький Наполеон на фоні безкрайнього неба й зі сценою похорон невідомого солдата в романі ««Poleornб avбleиnб»». Автобіографічний роман Карела Новака (Novбk Кarel; 8 XII1890–23.ХІ 1980) «Пламя і вітер» (1959) Роман Карела Чапека (Karel Иapek; 9 I 1890–25 XII 1938) «Vбlkasmloky»(«Війна з саламандрами»,1936) і драми – «Bнlб nemoc» («Біла пошесть», 1937), «Matka»(« Мати», 1938) як ланка між романами про Першу світову війну і майбутньою літературою про Другу світову війну.

Тема 9. Тема Першої світової війни в сербській літературі. Роман Б. Чосича

«Скошенное поле» («Покошено поље», 1934).

Бранимир Чосич(Ћосић), (13.XI.1903–29.I.1934, Белград) – сербський письменник. Життєтворчість і життєдіяльність письменника. Еволюція художньо-естетичних поглядів та їхня реалізація у творах. Перший період творчості початок 20-х–початок 30-х рр. ХХ ст. Особливості тематики і поетики у зб. новел – «Оповідання про Бошковича» («Приче о Бошковићу», 1924), «Єгиптянка та інші оповідання другие рассказы» («Египћанка и друге приче», 1927), «Як води, що сплили» («Као протекле воде», 1933) Традиції сербського реалізму, моральна та етична проблематика у ранніх романах та повістях. В ранних рассказах и первых романах («Шабаш» – «Врзино коло», 1925; «Два царства», 1928). Орієнтація на смаки масового читача. Другий, завершальний період творчості: несприйняття буржуазного суспільства і критичне ставлення до нього з початку 30-х рр. під впливом прогресивної «соціальної літератури». Роман «Скошене поле» («Покошено поље», 1934) – один із кращих прозових творів сербської літератури часів міжвоєнного десятиліття. Гуманістична спрямованість твору. Художня майстерність письменника.

Змістовий модуль 3.

Друга світова війна в літературах слов’янських народів та загальноєвропейський літературний процес: типологія і специфіка. Атомна та

екологічна загрози світові та їхні впливи на художнє мислення. Постчорнобильська література: пізнавално-рефлексивний характер

Тема 10. Криза свідомості. Діалогічні відносини слов’янських літератур із

німецькою літературою – твори письменників Gruppe 47(1947–1967). Друга світова війна в російській та українській літературах: художня, художньо-документальна та документальна проза. Поетика: типологічна та індивідуальна.

Ханс Вернер Рихтер (HansWernerRichter; 12 XI 1908–23 III 1993) як організаторГрупи 47. Антифашистська спрямованість. Твори Ханса Вернера Рихтера «DieGeschlagenen» (рос. переклад. «Побежденные», 1949), «SiefielenausGottesHand»( рос. переклад «Они упали с рук Господа», 1951), «SpurenimSand» (рос. переклад «Следы на песке», 1953), «Dusollstnichttцten» (рос. переклад «Не убий», 1955) та ін.

Українська література. Національна мова як ключовий чинник національного бачення світу і подій. Реалізм кіноповісті О. Довженка «Україна в огні». Друга світова війна в романах

Олеся Гончара (3 IV 1918–14 VII 1995)«Прапороносці» (1946–1947), «Людина і зброя» (1960), М. Стельмаха (24 V 1912–27 IX 1983) «Кров людська не водиця» (1957). Не реалізований письменником під політичним тиском задум правдиво написати про ОУН – УПА, заборона друкувати повість «Над Черемишем». Висока оцінка М. Стельмаха І. Світличним.

Російська література. Поворот у воєнній прозі. Новаторство В. Некрасова. Роман В. Некрасов (17. VI 1911–3 IX 1987) «В окопах Сталінграда» (1946) і роман Г. Белля (21 XII 1917–16 VII 85) «Wowarstdu, Adam?» («Де ти був, Адаме?», 1951).

К. Симонов (28 XI1915–28 1979) – воєнний письменник. Ракурс бачення: події Другої світової війни з верхів’я Перемоги. Трилогія К. Симонова «Живые и мертвые» (1969–1977). Документальна проза К. Симонова. «Разные дни войны»: синтез свідчення (записи Я-автора, учасника подій) та осмислення (дослідження, документальна перевірка свідчень Я-автором). Документальна серія кіно «Шел солдат». Війна в голосах солдатів. Структура діалогічна. Новий етап демократизації документалістики про Другу світову війнуу книгах «Я з вогненнай вёскі» (1975) А. Адамовича(3 IX1927–26 I1994), Янки Бриля (4VIII 1917–25 VII 2006), В. Колесника (17 IX 1922–15 XII 1994), «Блокадная книга» А. Адамовича і Д. Граніна (1 I 1917–? 2014)

Новий ракурс: література «окопної правди» («лейтенантська проза») Романи Ю. Бондарева (15 III 1924) – «Берег» (1975), «Выбор» (1981), «Игра» 1985).

Людяність як найвища цінність, трагічний конфлікт між власними переконаннями та реальністю, його усвідомлення, розкриття злочинності тоталітаризму, проблема екзистенції в романі В. Гроссмана (12 XII1905–14 IX 1964) «Жизнь и судьба» (1950–1961). Д. Гранина «Клавдія Вілор» (1977), «Зубр» (1987), В. Распутина(15 III 1937–14 III2015,) «Живи и помни» (1974).

Тема 11. Друга світова війна в білоруській літературі: типологія та своєрідність.

Фікційна та документальна проза. Концепція людини і людина в умовах війни в романі К. Чорного (Миколи Карловича

Романовського; 24 VI1900– 22 XI 1944) «Млечны шлях» (1944). Жанрова специфіка. Складна взаємодія зовнішнього і внутрішнього планів: зовнішній (одна подія в тексті) – внутрішня (романний зміст у підтексті). Образ війни як образ смерті. Війна як злочин проти життя й людства. Художньо-естетична та художньо-філософська змістовність метафоричного пейзажу. Онтологічний зміст заголовку. Структура та образна система роману. Повісті В. Бикова як новий етап в літературі про Велику Вітчизняну війну. Національний та загальнолюдський пафос. В. Биков в контексті російської «лейтенантський прози» або «окопної правди»: типологічне і індивідуальне бачення війни «з окопу». Внесок В. Бикова в білоруську та російську літературу. Творчість А. Адамовича (1927–1994) – письменника, сценариста і вченого. Гуманістична проблематика художньої творчості А. Адамович та його документалістики – роман-дилогія «Партизаны» удвох частинах:І «Война под крышами» .(1960); 2. «Сыновья уходят в бой» (1963). Повість із життя радянської інтелігенції – «Последний отпуск» (1969). «Хатынская повесть»(1971),«Каратели, или Жизнеописание гипербореев» (1980).

Новаторство в документалістиці: наратор – народ. «Я из огненной деревни» (1977; совместно с Я. Брылем и В. Колесником), «Блокадная книга» (1977–1981) совместно с Д. Граниным). Гуманістична домінанта в оповіданні «Немой» (1993). Дума про людство. Діалогічні відношення твору А. Адамовича «Немой» з романом американського К. Воннегута (11 XI 1922–11 IV 2007) «Бойня номер п’ять, або дитячий «Slaughterhouse-Five, orTheChildren’sCrusade)» (Хрестовий похід», 1969).

Концепція літературного процесу в наукових працях А. Адамовича – «Путь к мастерству. Становление художественного стиляК. Чорного» (Минск, 1958); «Становление жанра. Белорусский роман» (1964), «Культура творчества» (1959), «Масштабность прозы» (1972),«Горизонты белорусской прозы» (1974), «Издали и вблизи» (1976), «Кузьма Чорный. Уроки творчества» (1977), «Литература, мы и время» (1979), «О современной военной прозе» (1981), «Война и деревня в современной литературе» (1982),

«Сказ об Иване Мележе» (1984), «Ничего важнее. Современные проблемы военной прозы» (М.: «Сов. писатель», 1985; Минск: «Наука и техника», 1987), «Выбери– жизнь» Литературная критика, публицистика. (Минск: «Мастацкая літаратура», 1986) «Литература и проблемы века» (М.: «Знание», 1986) «Додумывать до конца. Литература и тревоги века» (М.: «Сов. писатель», 1988) «Отвоевались!» Статьи, выступления. (М.: «Молодая гвардия», 1990),«Мы– шестидесятники» (1991)

Документальна повість лауреата Нобелівської премії С. Алексієвич (31V 1948) «У вайны не жаночае аблічча» («У войны не женское лицо» 1983) і «Апошнія сведкі» ( «Последние свидетели: книга недетских рассказов», 1985)

Тема 12. Друга світова війна в польській, чеській, сербській літературах в

контексті європейського красного письменства Типологічні і специфічні риси польської літератури про Другу світову війну. Лагерна

література (З. Налковська, С. Шмаглєвська) Аналіз творів Т. Боровського (12 XI 1922–3 VII 1951) – «ByliњmywOњwiкcimiu»(1946, зі співавторами), «PoїegnaniezMari№» (1947), «Kamienny њwiat» (1948), роману Є. Анджеєвського (1909–1983) «Popiуі idiament» (1948). Тема війні у творах Чеслова Милоша (30 VI 1911–14 VIII 2004) «CampodiFiori» (1941), «Piesekprzydoroїny» (1997). Друга світова війна в щоденниках польських письменників.

Типологічні і специфічні риси чеської літератури про Другу світову війну Чеський поет Я́рослав Са́йферт(Jaroslav Seifert; 23 XI1901, 10 I 1986) і його

«Zhasnмtesvмtla», («Згасіть вогні», 1938) як реакція на зрадницькі мюнхенські угоди. Вірші про Празькеповстання – «Pшilbahlнny» («Каска глини», «Череп'яна каска», 1945). Трагедія села Лідице (вірш «Мертві у Лідице»). Укоріненість у глибини чеської культури. Особливості поетики.

Типологічні і специфічні риси сербської літератури про Другу світову війну. Десанка Максимович (16 V 1898 – 11 II 1993) і Добриця Чосич (29. ХІІ. 1921- 1 VI 1993)

Райко Петров-Ного, його метафорична оцінка Десанки Максимович (16 V 1898 – 11 II 1993) і Добриці Чосича (29. ХІІ. 1921 як жіночого і чоловічого принципів, що

втілюють Сербію ХХ ст.: «Десанки Максимович, столітня слов’янська липа, втішала сербів як пасинків історії, … Добриця Чосич, столітній дуб, не тільки схвалював сербів, а й соромив їх і звертав їх до совісті, зневажаючи тих, хто кидав в нього каміння в старості».

Йован Маркович о Добрице Чосиче: сербський Солженицин Проблематика і образна система, присвяченого Другій світовій роману-епопеї

сербського письменника Добриці Чосича – «Време зла» [«Верник» (1990), «Грешник» (1985), «Отпадник» (1986) [«Время зла» («Грешник», «Еретик», «Верующий»)]. Пізнавальна цінність трилогії.

Десанка Ма́ксимович (Десанка Максимовић;16 V1898 – 11 II1993) – сербская писательница. Член Сербской академии наук и искусств с1959 года. Лірика. Поема «Крвава Бајка» (Кривава казка).

Тема 13. Перша світова війна, міжвоєнний період та Друга світова війна в

Болгарській літературі Своєрідність історії,своєрідність підходу до воєнної проблематики й своєрідне

становище в контексті європейській антивоєнної художньої літератури. Підпільна боротьба проти профашистської влади. Болгарське антифашистське красне письменство в контексті національної культури. Композитор Веселин Стоянов (7.4.1902–29.6.1969 ) та його антифашистка «Баллада оневесте» (посвященная борьбе с фашизмом, 1968). Високий рівень болгарської поезії ХХ ст. (твори Д. Габе, Є. Багряни, Л. Стефанової та ін.). Ели́н Пели́н(Димитър Иванов Стоянов;8 VII1877 – 3 XII1949) та його патріотичні твори в часи Першої світової війни. Аналіз збірки «Букет для героя» (1917). Георги Караславов (2 I 1904 – 26 I 1980) та його реалістична повість «Снаха» («Синова», 1942). Майстерність зображення болгарського села в часи монархо-фашистського режиму. Чотиритомний

циклроманів«Звичайні люді» (1951–1966) як широка епічнакартина життя болгарськогонародуз часів Першої світової війни1914–1918 до середини 20-х рр. Патріотична повість «Орлиний камінь» (1939).

Героїчна проблематика в повісті Анастаса Стоянова (2 VIII 1931–24 XII2004) «Жив-був хлопець» Реальні події в Болгарії – вересневе повстання 1923 р., рух опору в роки Другої світової війни: факт і фікційність.Людмил Стоянов (Георги Стоянов Златарев; 6 II1886–11 IV1973). Життєвий шлях Л. Стоянова. Участь у другій Балканській війні.Життя Болгарії у творах письменника. Антивоєнна й антифашистська спрямованість творчості письменника в міжвоєнний період. Повісті «Срібне весілля полковника Матова» (1933) і «Холера» (1935): зміст і поетика. Гуманістична домінанта у творах письменника.Активний учасник антифашистського руху. Збірка статей «Шлях маятника»(1946). Романістика Л. Стоянова – романи «На світанку» (1945) та«Война» (1973).

Еміліан Станев (Емилиян Станев; справжнє им’я і прізвище – Никола Стоянов;14 ІІ 1907–15 ІІІ 1979). Великий епічний твір про життя і боротьбу болгарського народу проти фашизації краю– роман «Иван Кондарев»(1958–1964). Никола Йонков Вапцаров [24 XI (7 XII) 1909–12 VII 1942, розстріляний фашистами]. Участь у боротьбі з фашизмом. Зб. віршів «Моторни песни» («Пісні мотора, 1940, тираж 1500 екз.) Популярність збірки після Другої світової війни. Переклад 30-ма мовами. Г. Караславов про Н. Вапцарова в мемуарах «Срещи и разговори с Никола Вапцаров» (1961) та „Книга за Смирненски и Вапцаров" (1971). Димитр Ангелов (*27VIII 1904–27 XII1977) та його твір «На життя і смерть» (1953). Павел Вежинов (Нікола Делчев Ґуґов9XI1914–20 XII 1983). Участь воєнного кореспондента і головного редактора газет «Фронтовак, («Фронтовик» ) та «Народна войска» («Народная армия») П. Вежинова в Другій світовій війні. Воєнні повісті«Златан» (1949), «Вторая рота» (1949). Роман «За честь батьківщини» (1949). Центральний герой Свилен Стойков – син полка Народної Армії Болгарії. Воєнні повісті«Златан» («Золотий», 1949), «Друга рота» (1949). Роман «За честь батьківщини» (1949). Центральний герой Свилен Стойков – син полка Народної Армії Болгарії. Веселин Симеонов Ханчев(4.IV 19194 XI1966). Тема громадянської війни в Іспанії: пацифізм, антивоєнний пафос. Алюзія з Болгарією: у підтексті – протест проти антинародної влади. Сприйняття тексту як парадигми: розп’ята Іспанія – розп’ята Болгарія. Збірка «Стихове в паласките» («Вірші в патронташах») – новий етап у творчості поета: головний мотив – мужність і героїзм болгарського солдата, проявленого в роки Другої світової війни. Ліризм – основна ознака поетики збірки «Стихове в паласките».

Тема 14. Атомна та екологічна загроза світові й її вплив на літературний процес та

художнє мислення. Апокаліптичні мотиви. Екологічна катастрофа як домінанта в художній літературі

попередження. Витоки виникнення загрози – атомна зброя, технологічні катастрофи, вибух реактора на Чорнобильській АЕС і радіаційна аварія на АЭС Фукусіма-1, егоїстично-споживацький принцип ставлення до природи тощо та їх акцентуація у творах красного письменства. Тема атомного апокаліпсиса у різножанрових творах Л. Леонова (31 V 1889–8 VIII 1994) («Бегство Мак-Кингли», 1983), А. Адамовича («Последняя пастораль,1987)»), В. Яворівського («Марія з полином у кінці століття», 1988), С. Алексієвич «Чарнобыльская малітва: Хроніка прышласці» (1997).

Егоїстично-споживацький принцип та художньо-філософський вимір у творах Л. Леонова («Русский лес», 1954) С. Залигіна (6 XII 1913 – 19 IV 2000) («Комиссия, 1975»), В. Астаф’єв (1 V 1924–29 XI 2001) («Царь-ріба», 1976), Збіґнєв Герберт (29 X 1924–28 VII 1998) («Barbarzyсcawogrodzie»; «Варвар у саду», 1968), В. Казька (23 IV 1940) («Неруш», 1981), І. Давидков (9 II1 926) («Рифовете на далечните звезди»; («Рифи далеких зірок», 1981),

Тема 15. Післячорнобильська українська література та її пізнавално-рефлексивний характер. Концепція Т. Гундоровой

Метафорично-філософський зміст заголовку «Післячорнобільська бібліотека». Специфіка діалогічних відносин із символічним образом Хорхе Луїса Борхеса (1899–1986) «Вавилонська бібліотека» («La biblioteca de Babel», 1941): не подібність, а підкресленість через позірну подібність інакшості, через слово Вавилонська – іншої загальності. Асоціація зі смислом оповідання Х. Л. Борхеса«Гра у Вавиллоні» – гра випадковостей, відтіняє сприйняття особливості гри – іі призупинення – в післячорнобильській бібліотеці як способу проявлення карнавальних рис в українському постмодерні. Продуктивність гундоровського ракурсу бачення українського постмодернізму. Постмодерна бібліотека – архів, що зберігає і актуалізує культуру; поле, яке проявляє минулі комплекси й задавнені табу».Апокаліпсичний наратив.

2. Структура навчальної дисципліни

Таблиця 2.

Кількість годин

у тому числі Назви змістових модулів і тем

Усього Лек.

Практ.

(Семін.) Конс.

Сам.

роб.

1 2 3 4 6 7

Змістовий модуль 1.

Епоха наполеонівських воєн у слов’янських літературах та

загальноєвропейський літературний процес

Тема 1. Вступ 2 0

Тема 2. Війна 1812 р. в

Ф. Стендаля та Л. Толстого.

2 2 20

Тема 3.Епоха наполеонівських війн у творах іспанських та французьких письменників

2

Тема 4.Художні напрями іобраз Наполеона та наполеонівські мотиви в польський літературі. Міцкевич, Прус

2

Тема 5. Наполеон Бонапарт у структурі історичного роману С. Жеромського «Popioіy».

2 2 2 10

Разом за змістовим модулем 1 10 4 2 30

Змістовий модуль 2.

Перша світова війна в літературах слов’янських народів та

загальноєвропейський літературний процес: типологія і специфіка

Тема 6.: Перша світова війна в

білоруській, російській та

українській літературах у

європейському контексті –

М. Горецький, С.Федорченко,

М. Горький, А. Веселий,

М. Шолохов, У. Самчук,

Р. Купчинський та ін.

2 2 2

Тема 7.Перша світова війна в

польській літературі. 2 4

Тема 8. Перша світова війна в

Чеській літературі

Гашек,Ванчура, Новак

2 2 6

Тема 9. Тема Першої світової війни в сербській літературі. Роман Б. Чосича«Скошенное поле» («Покошено поље», 1934)»

2

Разом за змістовим модулем 2 8 4 2 10

Змістовий модуль 3.

Друга світова війна в літературах слов’янських народів та

загальноєвропейський літературний процес: типологія і специфіка.

Атомна та екологічна загрози світові та її вплив на художнє мислення.

Постчорнобильська література: пізнавално-рефлексивний характер

Тема 10 Криза свідомості. 2

Друга світова війна в російській

та українській літературах

Тема 11. Друга світова війна в білоруській літературі: типологія та своєрідність. Фікційна та документальна проза.

2 2 2

Тема 12.Друга світова війна в Польській, чеській, сербській літературах літературах

2

Тема 13Перша світова війна, міжвоєнний період та Друга світова війна в Болгарській літературі

2

Тема 14.Атомна та екологічна загроза світові й її вплив на літературний процес та художнє мислення.

2 2 2

Тема 15.Післячорнобильська українська література та її пізнавално-рефлексивний характер.

2 30

Разом 12 4 4 30

Усього годин 138 30 12 8 70

3. Теми практичних занять

№

з/п Тема

Кількість

годин

1

Погляд на Наполеона у перехресних оцінках автора / наратора та наратора /

героя в романах Л. Толстого та Б. Пруса

1. Автор / наратор і його тип у структурі роману Л. Толстого «Война и мир»

2. Автор / наратор і його тип у структурі роману Б. Пруса «Lalka».

3. Наратор / герой про своє ставлення до Наполеона.

4. Перехрестя поглядів. Зробити співставлення. Встановити сходження і

розходження в оцінках Наполеона Бонапарта. Пояснити їхні причини

2

2

Погляд на Наполеона у перехресних оцінках автора / наратора та наратора /

героя вромані С. Жеромського «Popioіy».

1.Автор / наратор і його тип у структурі роману«Popioіy».

2. Визначити роль і смисл епізоду: Наполеон в госпіталі і реакція Цедра.

3. Розкрити прийоми в «Popioіach», що складають уявлення про глибини трагедії

польського народу.

2

3

Перша світова війна в структурі роману Улас Самчука «Волинь»

1.Роман «Волинь»: задум та образна система.

2.Структура роману і розділи про Першу світову війну як елемент у художньому

цілому.

3. Аналіз сцен часів Першої світової війни. Зіставити ракурс бачення війни

У. Самчука з ракурсом іншого письменника (за вибором студента).

2

4

Специфіка роману К. Чапека «Війна с саламандрами»

1. Охарактеризувати структуру і композицію твору на всіх його рівнях.

2. Визначити роль алюзій у розкриті сатиричної спрямованості всій образної

системи.

2

5

Художньо-філософський зміст повісті В. Бикова «Сотников»

1. Визначити систему образів в повісті. Розкрити метафоричність образу

дороги.

2. Охарактерізувати способи створення образу Сотникова.

3. Пояснити, чому Л. Шепітько змінила назву в екранізації повісті на

«Восхождение» (рос.) Як змінилися акценти в художньо-філосовскому плані цього

твору.

2

6

«Последняя пастораль»А. Адамовича як антиутопія

1. Теоретичне жанру визначення антиутопії

2. Проаналізувати художньо-філософську систему повісті,

визначивши жанрові ознаки антиутопії.

3. Порівняти з будь-якою утопією і виявити типологічні та специфічні

риси.

4. Визначити твір або декілька творів, які стають у діалогічні

відносини з твором А. Адамовича.

.

2

Разом 12

4. Cамостійна робота.

Тема І. Батальні сцени в епопеї Л. Толстого «Война і мир»

Завдання:

1. Визначити місце батальних сцен в структурі роману.

2. Встановити їхній зв’язок з іншими сценами

3.Охарактеризувати поетику батальних сцен, звернувши увагу на візуальність, динаміку,

визначити роль ритміко-інтонаційної організації в опису батальних сцен.

(Підготуватися до співбесіди в час консультації).

Тема. ІІ.Батальні сцени в романі в романі С. Жеромського «Popioіy» та в епопеї

Л. Толстого «Война і мир»: компаративістський вимір

1. Визначити місце батальних сцен в романі С. Жеромського «Popioіy».

2. Охарактеризувати поетику батальних сцен, звернувши увагу на візуальність, динаміку,

визначити роль ритміко-інтонаційної організації в опису батальних сцен.

3.Зіставити з опис батальних сцен в романі С. Жеромського «Popioіy з описами в епопеї

«Война і мир»: Л. Толстого, звернувши увагу на мовну специфіку і визначивши своєрідність

художньої манери польського письменника.

Тема. ІІI. Проаналізувати художній стиль першого розділу роману «Їуіtykrzyї»

А. Струга.

ТемаІV.Розкрити усно тему «Роман Карела Чапека «Война с саламандрами» як

попередження». Скласти тези доповіді.

Тема VІ.Класика – постмодернізм в українській літературі: концепція

Т. Гундорової

1. Законспектувати розділ із книги Т. Гундорової «Післячорнобильська бібліотека.

Український літературний постмодернізм».

2. Визначити продуктивність методології Т. Гундорової

Методи навчання: використовуються репродуктивні методи, в т.ч. лекція.

розповідь-пояснення, бесіда, а також творчі, проблемно-пошуковіметоди стимулювання

інтересу до конструктивного мислення,але перевага надається інтерактивним методам

навчання. Це обґрунтовано потребою навчити студентів критично мислити, аналізувати і

враховувати альтернативні концепції, порушувати і вирішувати актуальні та складні

проблеми, вести дискусію, вміти визначати методологічні підходи до власної творчої

роботи – виступу з доповіддю на науковій конференції.

5. Форма підсумкового контролю успішності навчання –

Формою підсумкового контролю успішності навчання є екзамен.

6. Методи та засоби діагностики успішності навчання

Основні методи діагностики успішності – контрольне тестування, написання

реферату, наукової доповіді на «Дні науки» СНУ ім. Лесі Українки, а також успішний

контроль (на кожному практичному занятті).

7. Розподіл балів, які отримують студенти

Таблиця 3

Поточний контроль (мах = 40 балів)

Модульний контроль

(мах = 60 балів)

Модуль 1 Модуль 2

Загальна

кількість балів

Змістовий модуль 1 Змістовий модуль 2 Змістовий модуль 3

МКР 1

МКР 2

T1 Т2 Т3 T4 Т5 Т6

7 6 7 6 7 7 30 30 100

Шкала оцінювання (національна та ECTS)

Оцінка за національною шкалою

Сума балів

за всі види навчальної

діяльності

Оцінка

ECTS

для екзамену,

курсової роботи

(проекту),

практики

для заліку

90 – 100 A Відмінно

82 – 89 B

75 - 81 C Добре

Зараховано

67 -74 D

60 - 66 E Задовільно

1 – 59 Fx Незадовільно

Незараховано

(з можливістю

повторного складання)

1. Методичне забезпечення

Адамович Алесь. Ничего важнее. Современные проблемы военной прозы / Алесь

Адамович. - М.,1985.

Гундорова Т. Післячорнобильська бібліотека. Український літературний

постмодернізм / Т. Гундорова. – К., 2013.

Оляндэр Л. Документалистка о Великой Отечественной войне / Луиза Оляндэр. – Львов,

1990.

2. Список джерел 1.Адамович Алесь. Путь к мастерству. Становление художественного стиляК.

Чорного/ АлесьАдамович. –Минск, 1958. 2Адамович Алесь «Выбери – жизнь». Литературная критика, публицистика /

АлесьАдамович.– Минск, 1986. 3.Адамович Алесь Литература и проблемы века/ АлесьАдамович.–М, 1986. 4. Адамович Алесь Додумывать до конца. Литература и тревоги века /

АлесьАдамович.– М.,1988. 5. Адамович АлесьОтвоевались!» Статьи, выступления. / АлесьАдамович.–М.,

1990. 6. Андреев В. Д. История болгарской литературы/ В. Д. Андреев.–М. : Высшая

школа, 1987.–311 с 7. Гальдо́с Беніто Пе́рес «Двір Карла IV», «19 березня та 2 травня», «Байлен»,

«Наполеон в Чамартіні», «Сарагосa», «Жирона», «Кадіс», «Хуан Мартин эль Эмписинадо», «Битва при Арапілях» (Прочитати один-два романи по вибору сткудента).

8. Галло М. Напалеон: роман-биография в двух книгах. / Пер. Г. Бена, С. Струкова / М. Галло. – М.: Захаров, 2009. — 704 + 784 с.

9. Г л и г о р и ћ В. Б., Ћосић, в его кн.: Огледи и студије / В. Б Г л и г о р и ћ – Београд, 1965.

10. Лас-КазЭммануэль Огюстена де. МемориалСвятой Елены, или воспоминания об императоре Наполеоне. Кн. 2. / пер. Л. Н. Зайцева / Граф Лас-Каз. – М.: Захаров, 2010. – 800+584 с.

11. Леметр П. До свидания там, наверху: роман / Пьер Леметр; пер. с фр. Д. Мудролюбовой. – СПб.: Азбука, Азбука-Аттикус, 2015. – 544 с.

12. Дегтярьова С. К. Парадигма мистецтва Ромена Роллана / С. К. Дегтярьова. – Харків ׃ Основа, 2000. – 160 с. ISBN 5-7768-0710-7.

13. Игов С. История болгарской литературы: 1878-1944 / С. Игов – София : БАН, 1933. – 193 с.

14. Мельнікава З. П. Беларускае гісторыка-функцыянальнае літаратуразнаўства / Зоя Мельнікава Брэст, 2003. – 276 с.

15. Пашкевич Н. На эпическом направлении / Никифор Пашкевич. – М., 1969. – 326 с.

16. Рассел Б. Історія західної філософії/ пер. з анг. Юрій Лісняк і Петро Таращук / БертранРассел. – К. , 1995. Кн. 3 Новітня філософія Розділ XXIII. Байрон. – С. 621–626. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://izbornyk.org.ua/russel/rus09.htm

17. Тарарак А. В. Интерпретация наполеоновского мифа в русской литературе ХІХ начала ХХ века/ А. В. Тарарак– К. : Издательский дом Дмитрия Бураго, 2014. – 340 c.

18. Трифонов Н. А. Вступительная статья статья к книге С. З. Федоровой «Народ на войне» // Федорова С. З. / Н. А. Трифонов. – [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://belousenko.com/books/memoirs/fedorchenko_narod_na_vojne.h

19.Чура Ю. О. Німецькомовна Мазепіана ХІХ століття і пенталогія Богдана Лепкого «Мазепа» : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10. 01. 05 / Ю. О. Чура. – Бердянськ, 2015. – 20 с.

20. Шапарєва Н. О. Художня концепція світу у трилогії Луї-Фердінана Селіна «Із замку в замок», «Північ», «Рігодон» : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10. 01. 04 / Н. О. Шапарєва. – Миколаїв, 2015. – 20 с.

21. TreuguttS. Geniuszwydziedziczony. Studiaromantyczneinapoleoсskie, 1993 2 2 . Ф и н ц и Е., Књижевни пут Б. Ћосића // Књижевност измећу два рата. –Књ. 2 / Е.

Ф и н ц и – Београд, 1966.