Катедраукраїнознавчихстудійbiography.nbuv.gov.ua/rating/r2018/txt/g3/1031.pdf ·...
TRANSCRIPT
1
КатедраукраїнознавчихстудійТоронтськогоуніверситету
2
3
Павло-Роберт Маґочій
Ужгород • Видавництво В. Падяка • 2018
Перекладзанглійської
Сергій Біленький
ЯК Я СТАВ
УКРАЇНОЗНАВЦЕМ
ЕСЕЙ-СПогад
4
УДК 378.4(71)ТОР-057.4МаґочійМ12
ІSBN 978-966-387-116-5
©П.Р.Маґочій,текст,2018©С.Біленький,переклад,2018©ВидавництвоВ.Падяка,2018
Спогади відомого американського українознавця, щотривалийчаспрацюєуКанаді,професораП.-Р.Маґочіяпроли-вають світло на історію заснування чотири десятиліття томуКафедриукраїнськихстудійТоронтськогоуніверситету,першимкерівникомякоївінзалишаєтьсядонині.
дляширокогоколашанувальниківісторіїУкраїни.
5
ЗМІСТ
Вступ 7
Есей1 9
Есей2 15
Есей3 23
Есей4 31
Есей5 39
Есей6-7 49
Есей8 79
Есей9 89
документи 95
6
7
ВСтуП
Низкаспогадів-нарисів,щомістятьсяуцьомутомі,по-сталазавдякизапрошеннювзятиучастьупанеліпідназвою «основи», яка була частиною конференції
з відзначення 40-ліття Канадського інституту українськихстудій(КІУС).Цяподіявідбуласяужовтні2016рокуваль-бертськомууніверситеті (м.Едмонтон).Тодішній директорКІУСу,професорВолодимирКравченко,мудросклавсписокздев’ятипитаньіпопросивменетащечетверомоїхколегнанихвідповісти.
Формулюючивідповідіназаданіпитання,меніздалосянеобхідним додати пояснювальні примітки, а також кількадокументів,абипроілюструватитапідтвердитиписемнимисвідоцтвамидеякізмоїхтверджень.Цідодаткиможутьзаве-стичитачавоману,бохтось,можливо,очікуватиме,щопереднимнауковаісторіяакадемічногожиттявПівнічнійамериці.алеценетак.Нарис-спогад«Якяставукраїнознавцем»непретендуєнавсебічнечинавітьнеупередженевисвітленняподій.Скорішевінвідбиваєокремійчастоособистіспогадипропоодинокіподіїчинизкуподій,щоїхіншіучасникичиспостерігачі,можливо,пам’ятаютьцілкомінакше.
Середіншихучасниківчиспостерігачівєдекількаколег,якілюб’язнопогодилисяпрочитативрукописіпершуверсіюмоїхнарисів.ЯособливовдячнийІгоревіБардину,ЕдвардовіКасинцю,ЛюбомировіЛуцюку,ТомасовіПримаку,РомановіСенькусю таФранкові Сисину за їхні цінні зауваги та ви-правленнястосовнодеякихречей,прояківониіноділіпшепам’ятали, ніж я. але, безсумнівно, лише я відповідаю заостаточнийтекст,якийєпередвами.
8
9
1. Що Ви думаєте про українські наукові інституції в діаспорі (УВАН, НТШ та інші) і яким був Ваш стосунок до них, якщо був взагалі?
На перший погляд здається, що в мене були дужеобмежені стосунки з українськими науковимиінституціямивеміграції,крімхібащоНауковогоТо-
варистваім.ШевченкавКанаді,повнимчленомякогоменеобраливжезначнопізніше,у2008році,а2013рокувідбуласьофіційнацеремоніяприйняття.аленещодавнєзапрошеннявідКанадськогоінститутуукраїнськихстудійзмусиломенеповернутисявминулейзгадатипронезавждиприємніречі.Іосьраптомвиявилося,щомоїстосункизукраїнськимина-уковимиінституціямивеміграціїмаютьмайжепівстолітнюісторіюйщовониглибоковплинулинавесьнапрямокмоєїнауковоїкар’єри.
Утравні1969року,колиящебуваспірантомуПрин-стонськомууніверситеті,менезапросиливиголоситипро-мовувУкраїнськійвільнійакадеміїнаук(УВаН),щороз-ташованавнью-йоркськомурайоніМангеттен.Мангеттенбувнавідстанівсьоголишесорокап’ятихвилинноїподорожіпотягомвідПринстону;тожодногонедільногопообіддяявибрався«доміста»–миніколиненазивалийоготодіВе-ликимЯблуком. Здається, моя промова базувалася на до-сить ґрунтовній і по-аспірантськи серйозній презентаціїпід назвою «Теза оскара гендліна про відчуження на
10
прикладіукраїнськогоімігрантськогодосвідувСполученихШтатах».1
Хочмояпромовабулаанглійською,їїприйнялизпова-гою;щоправда,напочаткуямусивлестощамипривернутиувагупублікидосебе,промовця,анедоїхніхнайближчихсусідів. Бо, вочевидь, в емігрантських наукових зібраннях(яксьогоднівсамійУкраїні)дляпублікиєцілкомнормаль-нимперемовлятисяміжсобоюпідчаспромовзапрошенихгостей.
Під час перерви по закінченні моєї промови до менепідійшов якийсь пан, на вигляд професор, який звернувсядоменезгустимакцентоміпалкопохваливмійвиступ.ВінпредставивсяякомелянПріцакзгарвардуйзаходивсяго-воритипро інституцію,девінвикладав.Чеснокажучи,милистувалисяз1967рокуйтепер,подвохрокахлистування,впершепобачилисяособисто.Згодомяподумав,щоцядещовипадковазустрічвУкраїнськійвільнійакадеміїнауккарди-нальнозмінилапочатковийхідмоєїпрофесійноїкар’єри.
Тавиявилося,щомоїстосункизукраїнськимидіаспор-нимиінституціямиідутьщедалівминуле,йнавітьпередуютьмоємудосвідовівУВаН1969року.десьнапочатку1960-хроків,колиящебувучнемстаршихкласівупівнічномуНью-джерсі(амояшколабуларозташованабуквальнонакрутихурвищахбереговихскель,яківисочіютьнадМангеттеномзпротилежногобокурічкигудзон),янатрапивнаУкраїнськийінститут,щонаперехресті9-ївулицітаП’ятоїавеню–якраз
1 оскаргендлін (OscarHandlin)бувбагатолітнімзаслуженимпро-фесором історії СШа у гарвардському університеті. Свою тезупровідчуженняімігрантівнайбільшвичерпновінвиклавукнижціпідназвоюThe Uprooted: The Epic Story of the Great Migrations that Made the American People(1951),якабулавідзначенаПулітцерів-ськоюпремією.
11
подіагоналівідмузеюмистецтваМетрополітен.Українськийінститут розташований у цьому престижному місці, урозкішному будинку, який колись належав багатій родиніСтайвесент. довголітнім директором інституту був ЮліянРевай,колишнійдепутатчехословацькогопарламенту,членавтономного уряду Підкарпатської Русі, а також колишнійпрем’єр-міністрреспублікиКарпатськаУкраїнаначолізав-густиномВолошиним,щонетривалийчасіснуваланапочат-ку1939року.
Колиявчивсяустаршихкласахамериканськоїсередньоїшколи,яніколинавітьнечувназви«Україна».алеоскількимене цікавили чехословацькі корені моєї мами, мені пора-дили звернутися за порадою до пана Ревая зУкраїнськогоінституту. І справді, він, як то кажуть, взяв мене під своє
Юліян Ревай, колишній прем’єр-міністр Карпатської України, органі-затор прийняття на честь виходу першої великої книжки професора Маґочія – TheShapingofaNational Identity. Український інститут, Нью-Йорк, травень 1978 р.
12
крилойкількаразівприділивменіувагу,подвічитриго-динирозповідаючипро«старубатьківщину»–РутеніючиКарпатськуУкраїну–увеликійзаліінституту.Жоднанашазустрічнезакінчуваласябезтого,абиминепішлинасхідпо79-йвулицінаперекускувстиліСтарогоСвітудойогоулюбленоїугорськоїресторації.Цейдосвіднелишезбагативмоєуявленняпрорідну землюмоєїматері–Рутенію (або,якмиволіємоказати,–ПідкарпатськуРусь),алетакожставзнайомством з вишуканим світом міжвоєнної центральноїЄвропи, особливо в тому, що стосувалося способу життямісцевихполітиківтаурядовців.
ПанРевайікількайогодрузів-українофілівзПідкарпаття(Закарпаття) керували Карпатським дослідним інститутом,якийорганізовуваввидання,лекції та іншікультурніподії,щочастовідбувалисявУкраїнськомуінституті.Пізніше,напочатку1970-хроків,колиявжезахистивдисертаціюібувнауковимспівробітникомугарварді,япрочитавкількалекційвКарпатськомуінституті,детакожвідбулися(1978і1979рр.)дві окремі презентаціїмоєї першоїнауковоїмонографії підназвоюФормування національної самосвідомості. Її темоюбулонаціональнепитанняукарпатськихрусинів;монографіябула видана під еґідою Українського наукового інститутугарвардськогоуніверситету(УНІгУчианглійськоюHURI).2Книгу прихильно зустріли колишні політичні діячі зпередвоєнної Карпатської України – серед них самЮліянРевай,атакожавгустинШтефаніСтепанРосоха.
2 Paul Robert Magocsi, The Shaping of a National Identity: Subcar-pathian Rus’, 1848-1948 (Cambridge, Mass.: Harvard UniversityPress,1978),656p.(українськевидання:П.Р.Магочій,Формування націо нальної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848–1948).Ужгород,1994).
13
алеще до початку 80-х років усі ці постаті відійшли увічність,амоявласнаприхильністьдоідеїкарпаторусинськоїнаціональної самобутності зіпсуваламої стосунки з багатьмаколами української діаспори. Коротше кажучи, від початку80-х років я немав контакту з українськими емігрантськимиінституціямипротягомнаступнихмайжетрьохдесятиліть.При-чинитакогоохолодженнястосунківчастковорозкритінижче.
а щодо моєї думки про українські наукові інституціїв діаспорі, то вона завжди була позитивна – незважаючинадедаліпрохолодніші, апотім іцілкомперерваністосун-киміжнимитамною.Причиноюмоїх схвальнихпоглядівбулапорівняльнаперспектива,атакожте,щоярозглядавціінституціїнелишеяк«наукові»заметою.
Як дослідник та автор кількох праць з історії амери-канськихтаканадійськихімігрантськихгромадязавждиди-вивсянаамериканськихіканадійськихукраїнціввконтекстіінших груп імігрантів в америці та Канаді. Після другоїсвітової війни українська діаспора з її розмаїттям громад-ських,культурних,політичнихірелігійнихорганізаційзавж-дидобревиглядалапорівнянозіншимигромадами.Там,деамериканські й канадійські українці бачили роз’єднаністьі внутрішню боротьбу, я бачив енергію та гідну пошанивідданість власній культурі та мові, які були під загрозоюзникнення у радянській Україні. Можливо, саме тому, щоякне етнічнийукраїнець я був вільний від тягара, власти-вого усім, хто перебуває зсерединий хто схильний бачитивсе крізь призму скепсису та негативізму. Натомість я мігпобачитипозитивнийбікдіаспорнихгромад,особливоколипорівнювавукраїнцівзамериканцямитаканадійцямиіншогоєвропейськогопоходження.
ащодоспецифічноукраїнськихдіаспорнихінституцій,то я пригадую, як колись мої україно-американські колеги
14
у гарварді незмінно поблажливо ставилися до начебтозастарілихтааматорськихпоглядівчленівтаприхильниківНаукового Товариства Шевченка, Української Вільноїакадемії Наук та інших подібних організацій. але чому,питається, не розглядати усі ці організації такими, яки-ми вони були: як структури,що намагалися відтворити наЗаходіукраїномовнесередовищезіСтарогоСвіту,якийвонибули змушені залишити та до якого вони більше немоглиповернутися? Чи не була соціальна функція гуртування вдіаспорнихнаукових інституціяхсамапособівартапохва-ли?Втойчасякбагатоіншихемігрантськихгромад,особ-ливостаріших–тих,якіприбулиз-заокеанупередПершоюсвітовоювійною–вгамовувалисвоюкультурнужагунабен-кетах,танцях,вечорахбоулінґутанаполяхзґольфу,українцівідчували необхідність проводити свої суботи та неділі налекціях, концертах та наукових конференціях. Іщо було уцьомупоганого?Радше–навпаки;цебувчудовийприкладпатріотизму.
143
Замовлення№342.Підписанододруку15.05.2018р.Формат60х84/16Папірофсет.гарнітура:Times.Умов.друк.арк.8,37.Тираж1000прим.
Видавництво Валерія Падякавул.гагаріна14/3,Ужгород,88006.
Тел.(0312)-693132е-mail<[email protected]>
www.padyak.comДиректор Л.о.ПадЯК
(СвідоцтводержкомінформуУкраїнидК№963від20.06.2002р.)
Наукове видання
Павло-РобертМаґочій
Як я став українознавцем
Оригінал-макетЛариса Ільченко
Видання першеУкраїнською мовою
Переклад з англійської
Сергій Біленький
144
Маґочій, Павло-Роберт. Як я став українознавцем : есей-спогад [Текст] /
П.-Р.Маґочій;пер.зангл.С.Біленького.–Ужгород : Вид-во В. Падяка, 2018. – 144 с. : іл.
М12
УДК 378.4(71)ТОР-057.4Маґочій
ІSBN 978-966-387-116-5Спогади відомого американського українознавця, що
тривалийчаспрацюєуКанаді,професораП.-Р.Маґочіяпро-ливають світло на історію заснування чотири десятиліттятомуКафедриукраїнськихстудійТоронтськогоуніверситету,першимкерівникомякоївінзалишаєтьсядонині.
дляширокогоколашанувальниківісторіїУкраїни.