У своїй доповіді Глава держави наголосив, що на сьогодні одним із най-важливіших питань для України є питання захисту дитини та дотримання її прав, які тісно пов’язані з майбутнім держави. Президент нагадав, що це питання розглядалося рік тому на аналогічній Всеукраїнській нараді, і констатував, що за рік з питань захисту прав дитини було проведено зна-чну роботу та прийнято низку важливих рішень, а саме: у сфері підтримки сімейних форм виховання, доступності освіти, збільшення фінансування на утримання дітей-інвалідів у будинках-інтернатах.

Президент України В. Янукович під час наради оголосив, що 2013 рік в Україні буде Роком дитячої творчості.

Також під час наради обговорено широке коло питань захисту прав ди-тини, виконання указів і доручень Глави держави з питань освіти, охорони здоров’я, соціального захисту дітей, захисту прав дітей з особливими освітніми та медичними потребами, дітей-сиріт, дітей, позбавлених бать-ківського піклування, дітей, які сьогодні перебувають у конфлікті з законом.

Вл. інф.

Чарівною казкою, неповторним запахом хвої, світлою надією входять у кожну оселю новорічні

та різдвяні свята.Щороку ми чекаємо на них, вірячи у перемогу добра над злом,

радіючи оптимізму, що переповнює наші серця.Щиро бажаю невичерпних сил на новому шляху, впевнених успіхів,

гідних перемог, душевної рівноваги.Нехай веселі свята додадуть родинного щастя, благополуччя,

дружньої підтримки у всіх нових починаннях.Із новими планами і звершеннями розпочнемо рік, що надходить,

із новими перспективами будуймо майбутнє!

З повагоюначальник управління освіти і науки Рівненської облдержадміністрації

Григорій Таргонський

РІК ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІУ грудні у Національному центрі ділового та

культурного співробітництва «Український дім» делегація Рівненської області взяла участь у Всеукраїнській нараді з питань захисту прав ди-тини під головуванням Президента України В. Януковича.

Грудень 2012 - Січень 2013

стор.2 № 2

24 січня 2013 року в приміщенні Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти відбулася прес-конференція заступника директора Львівського регіонального центру оцінювання якості освіти Ольги Володимирівни Янушевич та проректора з моніторингу і експертизи якості освіти Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти Петра Петровича Ковальчука щодо особли-востей організації проведен-ня зовнішнього незалежно-го оцінювання у 2013 році.

Цього року процедура реєстрації та проходження зовнішнього незалежного оцінювання змін практично не зазнає. Серед нововве-день - тим, хто складатиме фізику, зменшили кількість запитань, а у любителів істо-рії України забрали 15 хвилин від часу, відведеного раніше на складання тесту.

Як зазначила Ольга Янушевич, зволікати з поданням документів не варто, адже чимало часу витрачається не лише на збирання та відправку необхідного пакету докумен-тів, а й на їх пересилання відділеннями зв’язку та обробку заявок у центрах оцінювання.

Реєстрація на ЗНО триватиме до 5 березня, а у випадку неправильного оформлення документів людина матиме 14 днів на подання повторної заявки, тобто до 19 березня 2013 року.

- Ті, у кого виникнуть запитання щодо заповнення реєстраційних документів, зможуть звернутися у спеціальні пункти реєстрації, - говорить проректор з моніторингу і експертизи якості освіти Рівненського обласного інституту післяди-пломної педагогічної освіти Петро Ковальчук. - Таких у Рівному відкрито чотири. Зокрема, у Рівненському

обласному інституті післяди-пломної педагогічної освіти, у Національному універси-теті водного господарства та природокористування, Рівненському дер-жавному гуманітарному університеті та Рівненському інституті слов’янознавства Київського славістичного університету.

Особливих нововведень цьогорічне ЗНО не матиме, проте, за словами Ольги Янушевич, велику увагу приділятимуть попереджен-ню порушень при складанні ЗНО, зокрема використанню мобільних телефонів та інших пристроїв зчитування та відтворення інформації.

Щодо самих тестів, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України вирішило зменшити час на складання ЗНО з історії України з 150 до 135 хвилин, а також зменшило кількість запитань з фізики - з 34 до 28.

- Це пов’язано з тим, що приводиться у відповідність розмір тесту до часу, що необхідний на його виконан-

ня, - пояснила Ольга Янушевич.

Для участі у конкурсі сертифікатів абітурієнт, як і раніше, має набрати не менше 124 балів з непро-фільних предметів та менше 140 балів з про-фільних.

Перевірити свої знання можна буде й у пробному ЗНО, на яке цьогоріч зареєструвались понад 3 тисячі абітурієнтів з Рівнен-щини. 23 березня вони зможуть спробувати свої сили та перевірити знання у ЗНО з української мови та літератури, біології, фізики, російської мови, всесвітньої історії та іноземних мов, 30 березня - з історії України, математики, хімії, географії та світової літератури.

На Рівненщині триває реєстрація абітурієнтів на складання зовнішнього незалежного оцінювання

ЗНО ДЛЯ ВСТУПНИКІВ

Якщо ви впевнені в своїх силах і вмієте здобувати знання, то самостійний спосіб підготовки до зовнішнього тестування може виявитися найбільш ефективним. Головне – правильна мотивація.

Зовнішнє незалежне тестування ви-магає від абітурієнта вміння планувати самостійну роботу. Тому в процесі са-мостійної підготовки до ЗНО краще всю інформацію, яку необхідно засвоїти, по-ділити на частини і визначити їх пріори-тетність. В першу чергу варто вивчати найскладніші розділи, щоб вистачило часу на їх повторення.

Працювати необхідно в сприятливій для навчання обстановці до тих пір, поки відчуваєте, що засвоюєте матері-ал. Як тільки рівень сприйняття інфор-мації знизився, варто відволіктися від підготовки до ЗНО на 20 хвилин.

Під час самостійної підготовки до ЗНО краще виконувати побільше різних тестових завдань. Їх можна знайти на сайтах регіональних центрів оцінюван-ня якості освіти і ВНЗ України, на спеці-алізованих web-порталах. Виконуючи тестові завдання, контролюйте, скільки часу у вас займає пошук відповідей.

Тим абітурієнтам, які вирішили само-стійно готуватися до ЗНО, варто звер-

нути увагу на таке питання, як вибір по-сібників. Сьогодні можна знайти різні посібники для підготовки до ЗНО по окремим предметам, але більшість ви-дань містять недоліки і суттєві помилки.

Український центр оцінювання якості освіти (УЦОЯО) не рекомендував до друку жодних видань, які стосуються питань підготовки до зовнішнього неза-лежного тестування. Тому абітурієнтам не варто витрачати кошти на придбан-ня посібників, краще готуватися до зо-внішнього тестування за шкільними під-ручниками.

Крім того, на сайтах УЦОЯО (http://www.testportal.gov.ua/), http://zno.fizika.kiev.ua/index.php/zno-po-godam є необ-хідні матеріали для підготовки до тесту-вання з окремих предметів. Їх можна знайти в розділі «Підготовка до ЗНО-2010», де розміщені:

- програми зовнішнього оцінювання, в яких містяться вимоги до рівня та об-сягу знань абітурієнтів,

- специфікації тестів, - демонстраційні варіанти тестів, - зразки тестових завдань по пред-

метам, - системи оцінювання відповідей до

завдань.

Зовнішнє тестування вимагає за-вчасної підготовки, в тому числі й пси-хологічної.

Не варто ставити перед собою над-звичайно складні завдання, адже чим менше часу залишається до тестуван-ня, тим важче їх виконати. Краще сфор-мулювати основну задачу, потім розби-ти її на невеликі частини, які дійсно можна вирішити у визначений проміжок часу. Це допоможе зменшити хвилю-вання, викликане майбутнім зовнішнім тестуванням, а сам шлях до успішного складання тестів ЗНО буде не таким тернистим.

Якщо важко відразу сконцентрувати-ся на вивченні предмета, то варто по-чати з повторення матеріалу або з ви-вчення легшої теми. Як тільки праця стане більш продуктивною, можна пе-реходити до більш складних розділів. Такий підхід не дозволить зневіритися у власних силах.

Кожен день варто виконувати спеці-альні вправи, які допоможуть зняти емоційне напруження і втому. В день зовнішнього тестування такі вже звичні вправи допоможуть швидко побороти хвилювання.

Parta.ua

ЯК САМОСТІЙНО ГОТУВАТИСЯ ДО ЗНО

День св. Андрія Первозванного припадає на 13 грудня. Хоч Андрій – християнський святий, але в на-родній традиції звичаї і обряди в день цього свята мають старо-давній, дохристиянський харак-тер: угадування майбутньої долі, заклинання, ритуальне кусання «калити». З усього циклу зимових традиційних свят день Андрія Первозванного – найцікавіший. Від нього віє чарівною староукраїн-ською стихією.

ДІВЧАТА ВОРОЖАТЬ

З давніх-давен у ніч «під Андрія» ді-вчата ворожать. Може, не зовсім щиро, та все ж десь там, у глибині душі, дівчина вірить, що «Андрієва ніч» допоможе їй пізнати свою долю – дізнатися, чи вийде вона заміж, а чи доведеться дівувати весь рік. Ще зве-чора, як тільки дівчата зійдуться до хати ворожити, першим ділом печуть балабушки. Це невеличкі круглі тістеч-ка з білого борошна. Воду на ці тістечка дівчата носять з криниці – не відром і не глечиком, а…ротом! Хлопці при тому, мають їх розсмішити або налякати, тоб-то зробити все можливе, щоб дівчати води в роті не витримали. Потім просять вареників і йдуть до шинкаря по горілку, а дівчата, набравши в рот води, йдуть до хати місити тісто на балабушки. Коли вже балабушки спечуться і вистигнуть, кожна з дівчат значить своє тістечко ко-льоровою ниткою або папірцем. Потім вони розкладають їх рядочком на долів-ці – звичайно простеленому рушнику. Як усе зроблено, до хати впускають пса, що перед тим цілісінький день був зачи-нений і не мав ніякої поживи. Голодний пес «вирішує долю». Він хапає бала-бушки одну за одною, боячись утратити смачну вечерю, а дівчата з притишеним диханням слідкують за кожним наймен-шим рухом собаки. Ще б пак! Чию бала-бушку пес проковтне першою, та дівчи-на перша і заміж вийде, а чию не зачепить, та сидітиме в дівках. Інколи пес візьме балабушку і несе її десь у темний кут – так і доля занесе дівчину в чужі краї, в далекі села. Найгірше, якщо пес не з’їсть балабушку, а тільки надку-сить і покине… Для дівчини мало знати, що вона вийде заміж – вона ще хоче до-відатися, чи буде в парі зі своїм судже-ним. Пізно ввечері, коли вже стемніє, ді-вчина набирає в пелену насіння коноплі, виходить за хату, сіє на снігу і приспівує:

Андрію, Андрію,Конопельку сію,Спідницею волочу,Заміж вийти хочу.Потім набирає жменю снігу там, де

сіяла коноплі, вносить до хати і, коли сніг розтане, лічить насіння: якщо кож-на зернина має пару – добре, якщо ні

– поганий знак. Цікавиться дівчина ще й тим, хто буде її чоловік, якої вдачі та якого фаху? Щоб це вгадати, вона по-сипає на долівку трохи пшениці, нали-ває в мисочку води і ставить люстерко. Коли все вже готове, впускає півня і слідкує за ним: якщо півень нап’ється води – чоловік буде п’яницею, клюне пшениці – господарем, а як гляне в дзеркало – паничем і ледарем. Біга-ють ще дівчата до річки, набирають намулу з дна та заносять до хати. У хаті цей намул уважно розглядається:

якщо там є шматочок заліза чи цвях – чоловік буде ковалем, тріска – теслею, скло – склярем, шкіра – шевцем, пісок – мулярем, а якщо, крім землі, немає нічого, – хліборобом. Цікаво ще знати, як буде зватися чоловік. Виходить ді-вчина на вулицю і питається першого зустрічного чоловіка:

- Дядьку, як вас звати?Наші люди цьому не дивуються, бо

ж кожний знає, в чому річ. Почувши це питання, прохожий дає відповідь, на-приклад: «Михайло!» Це означає, що майбутній чоловік теж буде зватися Михайлом.

«КАЛИТА»

Увечері на «Андрія» сходяться вже разом і хлопці, і дівчата. Сходяться до просторої хати – щоб було де розбігти-ся для кусання калити. З цього ритуа-лу й починається «Андріївський ве-чір». Калита – це великий корж із білого борошна. Печуть калиту дівча-та – всі разом, скільки б їх не було – хоч десять, двадцять…Кожна повинна взяти участь у готуванні калити. Мі-сять тісто всі по черзі, починаючи від найстаршої дівки і кінчаючи дівчуром років десяти або менше. Тісто солод-ке, з медом. Зверху оздоблюють кали-ту сухими вишнями та родзинками – «щоб гарна була». Печуть у печі і запікають так, щоб вгризти її було трудно – на сухар. Посередині – дірка. В дірку всовують червону стрічку і під-вішують калиту до сволока посередині хати. Підвішують високо, щоб можна було за нього смикнути – тоді калита підстрибне угору. Біля калити стає

вартовий – «Пан Калитинський». Це повинен бути веселий, жартівливий парубок, «душа вечора». Він бере в руки квач, умочений у сажу, стає під калитою і запрошує гостя:

– Я, пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати!

«Пан Коцюбинський» (ним може бути кожний учасник гри) бере коцюбу поміж ноги, ніби сідає верхи на коня і їде калиту кусати. Під’їде до вартового і каже:

– Добрий вечір, пане Калитинський!– Доброго здоров’я, пане Коцюбин-

ський! Куди їдете?– Їду калиту кусати!– А я буду по писку писати!– А я вкушу!– А я впишу!Ця суперечка проходить із жартами

і сміхом. Завдання пана Калитинсько-го – розсмішити пана Коцюбинського. Існує правило, що Коцюбинський може кусати калиту тільки тоді, коли він «витримає» всі жарти Калитин-ського і не посміхнеться. Це не так легко, бо Калитинський сам сміється, розповідаючи веселі пригоди, може і

співати, і танцювати – все, щоб тільки розсмішити гостя , і, розуміється, все присутнє товариство. Усі сміються, один тільки «гість» стоїть із коцюбою в руках і намагається стримати сміх. Та якщо йому і вдасться витримати всі жарти Калитинського, то і тоді він кали-ти не вкусить, бо тільки він смикає мо-тузок – і калита летить вгору. Якщо ж Коцюбинський посміхнеться, то Кали-тинський його по обличчі квачем маз-не, і він уже мусить іти геть: він програв своє право кусати калиту. На його міс-це стає інший учасник гри, новий «Ко-цюбинський», а Калитинський звичай-но не міняється протягом усього вечора. Якщо трапиться добрий Кали-тинський, то за весь вечір ніхто до ка-лити не приступить. Ця весела гра є основною забавою андріївського вечо-ра. Кінчається тим, що калиту здійма-ють зі сволока і ділять поміж учасника-ми гри. Причому дівчатам порції калити роздаються задурно, а хлопці платять гріш дівкам на стрічки за те, що калиту місили. Після цього всі сіда-ють за стіл – і починається вечеря…На вечерю може бути багато страв, але першими за стіл подаються варе-ники з капустою, бо ж – піст. Вечерю готують дівчата, а хлопці купують го-рілку – «дівкам на могорич за те, що калита була солодка». У час калитин-ської вечері дівчина наливає в блюдце вина, горілки або меду, розведеного водою, кладе на дно перстень і приму-шує хлопця дістати той перстень губа-ми. Якщо дістане і носа не змочить, то ожениться і буде щасливий. Відбува-ється це ворожіння під загальний ве-селий сміх.

стор.3 № 2

ольга поліщук, кореспондент, член гуртка журналістики РМАНУМ

ДЕНЬ АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО

стор.4

12 та 13 грудня дев’ятикласники побували у с. Дермань. Господарі пан Микола та пані Марія радо зустріли гімназистів. Учням було проведено екскурсію на подвір’ї, а потім у хаті. В одній кімнаті-музеї гімназисти побачили багато цікавих речей українського побуту. Крім того, в іншій кімнаті, яка є житловою для господарів, школярі мали можливість доторкнутися до справжньої української культурної спадщини: від оригінально-го побуту до розмов та ігор, якими традиційно супроводжува-лися вечорниці на Андрія.

Учні провели багато часу на свіжому повітрі, займаючись найцікавішою розвагою, - їздою на санчатах.

Господиня пригощала варениками, салом та узваром. Пе-ред вечерею, як годиться, усі присутні за столом помолилися.

Гімназисти пообіцяли пану Миколі, що обов’язково приїдуть в гості.

Гімназисти 9 – А та 9 – Б класу

№ 2

ТРАДИЦІЙНЕ СВЯТО НАУМАЩороку 14 грудня у РУГ шестикласники проводять інте-

лектуальний брейн-ринг, приурочений до Свята Наума. Свято вели Булавська Марія та Довгополий Влад, які роз-повіли про те, що Наум – покровитель розуму та доброчин-ства, старозавітній пророк-просвітитель, який безкоштов-но вчив сільських дітей. Селяни були переконані: якщо на святого пророка розпочати навчання, то дитина краще засвоюватиме науку, а відтак набереться уму-розуму. З цього приводу так і казали – «Пророк Наум наведе на ум».

Шестикласники об’єднались у 8 команд: РУГ, Рівне, Розумники, Екстрім, Кмітливі шестикласники, Друж-ба, Фортуна та Переможці. За визначений час – 1 хви-лину – учасники мали знайти відповідь на запитання з різних галузей знань. До фіналу вийшли дві команди – Дружба та Фортуна. Підсумки гри підвело вельмиша-новне журі: Литвин Оксана Анатоліївна, Палаженко На-талія Володимирівна, Панасюк Олена Феодосіївна, а ансамбль 6-х класів під керівництвом Туровської Лідії Іванівни виконав пісню «На добро і надію». Звання чем-піона, медалі та приз «Мудра сова» здобула команда зі щасливою назвою «Фортуна» (Глоба Дар’я (капітан), Равінський Дмитро, Мумінова Мія, Червона Марія, Поль-ща Єгор, Алексєйчук Влад). Всі учасники та переможці отримали чудові призи та багато позитивних вражень!

АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ

Вихованці обласної станції юних натуралістів узяли участь у фестивалі вуличних вертепів „Нова радість стала”

14 січня 2013 року вихованці студії „Екологічний театр” комунального закладу „Станція юних натуралістів” Рівненської обласної ради, що працює на базі Рівненського навчально-виховного комплексу № 12, під керівництвом Шехтер Лілії Мико-лаївни, виступили з різдвяним вертепом „Різдвяна ніч настає” на першому міському фестивалі вуличних вертепів „Нова ра-дість стала” на майдані Незалежності. Юннати подарували глядачам різдвяні віншування, колядки та отримали солодощі від організаторів.

„Нова радість стала”

стор.5 № 2

У цьому мали можливість переконатися вихо-ванці, батьки і друзі районного Будинку дитячої та юнацької творчості.

Щодня протягом зимових канікул для дітвори прово-дилися веселі розваги та свята: новорічно-різдвяні дій-ства: «Здраствуй, Рік новий!», «Весела коляда», «Зимо-ва галявина», «Щедрий вечір, добрий вечір», майстер-клас із виготовлення різдвяних ангелочків, по-дорож до країни казок, лялькова вистава «Пан Коць-кий».

Усі присутні з задоволенням брали участь у веселих іграх, конкурсах; співали, щедрували, колядували, круж-ляли навколо лісової красуні-ялинки. Активні учасники

отримували від казкових героїв солодощів. Під час святкових дійств вихованці творчих об’єднань

та студій продемонстрували свої досягнення. Гості радо зустрічали солістів музичної студії Олександра Жабчи-ка, Анну Савчук, Ірину Рубель, Наталку Михальчук, Да-рину Неберикут, вокальний ансамбль. Схвилювали гля-дачів і виступи солістів із гуртка духовного співу Надії Булки, Іллі Булки, Марії Булки, Широкової Лії, Чернюшок Дарини. Надовго запам’ятається виступ вихованців сту-дії технічної творчості, які у креативній формі розповіли про зимові народні звичаї та обряди: гадання на свято Андрія, колядування та щедрування та продемонстру-вали їх. Кожен присутній залишав БДЮТ із бадьорим та веселим настроєм.

А подбали про веселі канікули дітей педагоги: Карпо-вець Н.В, Кундас Т.А.,

Тимофієв О.В., Токарчук О.С., Матящук О.А., При-мак О.В., Хавтура О.І., Діжурко А.А.

пастушок катерина, учасниця танцювального колективу

«Я – та, що йде по струнах золотих,торкає в душах сонячне проміння,Прости, о Боже, це святе невміннясказати те, про що не кожен встиг»Іще з дитинства вразлива і романтич-

на дівчинка, яка зростала в селі Закри-ниччя Житомирської області, розпоча-ла свій нелегкий літературний шлях. Це відбулося у п’ятому класі, коли вчи-телька української мови запропонувала записатися до літературного гуртка, не-сподівано для себе Любов Антонівна відкрила талант і майбутнє великої по-етеси.

За плечима у неї велика громадська діяльність. Усе розпочалося з малень-кого вірша, присвяченого Шевченкові, а сьогодні вона ввійшла до спілки пись-менників та стала лауреатом числен-них премій. За творами Пшеничної діти пізнають світ, учаться читати, бо таке

вже, напевно, її покликання – ділитися світлом душі з людьми. Людина, з якою поетеса пов’язала свій життєвий шлях, – український письменник Микола Пше-ничний, родом із села Молодаво Дубен-ського району. З дитинства наполегли-вий і незалежний, учителював, директорував у школі, викладав у техні-кумі. Засновник і редактор кількох ду-

бенських видавництв, благословив у світ більше 100 книжок, є автором пу-блікацій, поезій, численних літератур-них досліджень, статей, також автор багатьох сценаріїв про Дубно та відо-мих дубенчан.

Я тих люблю, хто словом не лукавить І хто, відкинувши жалі, на герць зі злом стає не задля слави, А задля правди на землі.Нині щасливе подружжя проживає у

селі Мирогоща на Рівненщині. У їхній чималій оселі панує тиша та злагода, в якій причаїлася дивовижна поезія, яка зринає з їхніх чистих, як джерело, душ. Сприйняття світу і людей такими, як вони є, допомагає їм утриматися на по-верхні, саме їхня щирість, простота приваблює до себе людей.

ТІ, ЩО ЙДУТЬ ПО СТРУНАХ ЗОЛОТИХ...

марія тарасюк, кореспондент, член гуртка журналістики РМАНУМ

стор.6 № 2

Раніше про аутизм не говорили. Його ніби не існува-ло. Але щороку в світі реєструється все більше випад-ків аутизму в дітей, і замовчувати це не можна. Їх біль-ше, ніж уперше виявлених випадків захворювань на цукровий діабет і ВІЛ-інфекцію за рік. За уточненими даними кожна 88 дитина на планеті народжується з ау-тичними розладами. Є такі і серед нас. Це не тільки діти, а й дорослі. Їх ми сприймаємо іншими, ніж ми, вва-жаємо інопланетянами. Головними ознаками аутизму є виражений всебічний дефіцит соціальної взаємодії і спілкування, обмеженість інтересів та захоплення по-вторюваними діями, над дослідженням причин цього феномену трудяться найкращі вчені світу.

Існує міф, що аутизм супроводжується розумовою не-справністю. Це не зовсім так. Якщо говорити про спектр та форми вираження його симптомів, – це, з одного боку, соці-ально ізольовані немовні люди з очевидною інтелектуаль-ною недостатністю, а з іншого – люди з високим інтелектом, розвиненою мовою, але дуже обмеженим колом інтересів та труднощами у спілкуванні і налагодженні стосунків. Через власну закритість аутиста до зовнішнього світу навіть висо-кокваліфіковані спеціалісти-психологи та психіатри не за-вжди можуть відразу визначити його розумові здібності. Для психологів аутизм – це стиль життя. В аутистів своє сприй-няття світу, поведінка, спосіб мислення, інтереси. Для нас вони є диваками. Ми вражаємося, коли бачимо хлопчика, що затуляє вуха руками від голосного гамору юрби, чи дівчинку, яка на майданчику одноманітно пересипає пісок, або профе-сора прикладної математики, якого нічого, окрім математики, не цікавить, і він на ходу буркоче свої формули, або компози-тора, що тижнями не виходить із квартири, а вся підлога встелена нотними листами… Зацикленість на своїх захо-пленнях у таких людей може сягати захмарних висот, у цьо-му руслі у них мобілізується величезний розумовий ресурс. Вони – потенційні генії.

Колись такими у цей світ прийшли Моцарт і Бах, Пушкін і Гьоте, Ейнштейн і Сахаров, Ньютон, Дарвін, Менделєєв, Тес-ла, Склодовська-Кюрі, Ганс Крістіан Андерсен, Мікеланджело Буонаротті, Стенлі Кубрик і тисячі інших, чиї імена сьогодні ви-січені на скрижалях історії. Вони народжуються, щоб зробити відкриття, придумати щось нове, утілити в життя щось незви-чайне, перевести людство на новий етап розвитку.

Найвизначніший аутист сьогодення – Білл Гейтс. 20% про-

грамістів однієї з найуспішніших компаній Microsoft – аутисти, вони рухаються уперед силою свого незвичайного розуму. Співробітники-аутисти дуже продуктивні. Поглинання проце-сом роботи у них таке потужне, що пронизує всю особистість. Вони не порушують трудову дисципліну, не потребують від-пусток, робота і є їх справжнім життям.

Чому у нас це проблема? А тому, що у нас майже ніхто на-віть не знає про таких особливих людей. І це проблема не аутистів, а суспільства, яке їх оточує.

Відповідно до Указу Президента України № 588/2011 «Про заходи щодо розв’язання актуальних проблем осіб з обмеже-ними фізичними можливостями» в Рівненській області пра-цюють 25 навчальних закладів, у яких є класи інклюзивної освіти. У таких класах навчаються по 1-2 дитини, загалом же по області в класах інклюзивної освіти навчається 36 дітей.

Дослідження, проведене Національним Інститутом Здоров’я (США), показало, що перемикання на більш природ-не спілкування може істотно допомогти аутистам розвинути соціальні навички. Діти з діагнозом «аутизм», які відвідували звичайну загальноосвітню школу, краще засвоювали соці-альні навички, якщо звичайні однолітки вчили їх спілкувати-ся, ніж діти-аутисти зі спеціальних груп, де вони взаємодіяли тільки один з одним. Адаптація людей з особливими потре-бами залежить і від кожного з нас, від нашої толерантності, уважності і доброзичливості.

Світ так стрімко летить уперед. Озирнись навколо. Може, хтось незвичний біля тебе – надзвичайний.

ІНВАЛІД ЧИ ГЕНІЙ?!марія тарасюк, кореспондент, член гуртка журналістики РМАНУМ

На університет для дорос-лих, перетворилася на два дні Рівненська 19 загально-освітня школа. Тут ділилися досвідом та навчалися усі причетні до виховання дітей із особливостями. На тренінг з Нетішина приїхала мама

хлопчика із діагнозом «ау-тизм». Її син у 4-му класі. Ці роки у колективі, каже, пози-тивно вплинули на дитину.

Та от тільки українські шко-ли розраховані на звичайних дітей. І навіть попри старан-ня окремого колективу, отри-

мати усе необхідне особли-ва дитина, тут не може.

В управлінні освіти заду-малися про допомогу. Але, навіть, таку потрібну посаду асистента вчителя, ввести не так просто.

Те, що навчання у звичай-ній школі — ліки, перекона-лося подружжя Корсунів. Їх-ній син — першокласник. Його постійно займаються його адаптацією та розви-тком. Влітку організували Всеукраїнський табір для батьків та дітей із такою ж

проблемою. Нині радіють: літня підготовка до школи та перші 2 місяці у колективі дали свої результати.

Педагоги, кажуть, хочуть працювати та допомагати та-ким сім’ям. Але не завжди до кінця знають і вміють як це робити. Нинішній курс, зізна-ються, підштовхнув до вдо-сконалення.

І педагоги, і батьки пере-впевнилися, майбутнє їхніх особливих дітей залежить від їхньої співпраці.

Тетяна Коваль

ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА У РІВНОМУ СТАЄ ДОСТУПНІШОЮ

Усі вади й особливості розвитку — геть. Навчання дітей із особливостями у звичайному колективі за-гальноосвітньої школи — кращі ліки. У цьому перекона-ні батьки дітей із діагнозом аутизм. Серед одноклас-ників, вони починають реагувати на колектив та охочіші до контактів. Досягнути цього удома — справ-жня «Сізіфова праця».

стор.7 № 2

Полюбляєте цікаві експозиції, музеї, і все цікаве, що пов’язанне з наукою, але не маєте на це часу або коштів для подорожей? Тоді віртуальнІ сайти музїв для ваших послуг. Одним із таких сайтів є «Музейний портал».

Він існує на офіційному сайті Національної Малої акаде-мії наук України (http://museum3dtours.com/php/index.php?l=ua). Проект, який створено з метою показати нові технології представлення віртуальних музеїв, такі як 3D-тури, інтерактивні об’єкти та технологія віртуального ві-кна для мобільних пристроїв.

Науковці та юні дослідники можуть черпати потрібну ін-формацію, мандруючи віртуальними залами та розглядаю-чи віртуальні експонати.

Сьогодні це 16 турів, які містять у собі історичні відомос-ті про Шевченківський національний заповідник, Літератур-но-меморіальний музей М.Т. Рильського, Національний музей Тараса Шевченка, Музей Кюрі (Франція), Меморіаль-ний будинок-музей М.О. Булгакова, Музей Шолом-Алейхе-ма, Будинок-музей Тараса Шевченка на майдані Незалеж-ності, музей-майстерня І.П. Кавалерідзе, будинок-музей М.К. Заньковецької, музей М.С. Грушевського, хата на Прі-орці, квартира-музей П.Г.Тичини, Морський музей, музей мінералів, перший корпус «КПІ», музей метеликів.

Працюють три змістовні експозиції. Експозиція колекції палеонтологічних об’єктів – залишків колишніх геологічних епох, виявлені людьми під час розкопок або що оголилися в результаті ерозії. Це три шафи експонатів Палеозойської, Мезозойської, Кайнозойської Ери. Експозиція метеликів – понад 900 експонатів з усіх куточків світу – лускокрилі (Lepidoptera) (метелики, молі), а також ряд комах із повним метаморфозом. Унікальна колекція мінералів, що входять до складу земної кори, однорідні за своєю фізичною будо-вою та хімічним складом. Найцікавіше те, що всю колекцію мінералів можна розглядати у 3D зображенні.

Експонати у «Музейному порталі» постійно поповнюють-ся, а це – унікальна можливість отримувати цікаву та ви-черпну інформацію, займатися науково-дослідницькою ді-яльністю, мандруючи віртуальним простором минулих часів.

Прес-центр РМАНУМ

стор.8 № 2

руслана онищук, кореспондент, член гуртка журналістики РМАНУМ

РІЗНОБАРВНИЙ ГОПАК

«У здоровому тілі – здоровий дух!»

У Рівному сьогодні діють дві секції бойового гопака – у примі-щенні шкіл №12 та №5. Також відкрито його осередки у Дубро-вицькому, Здолбунівському та Гощанському районах.

Назва «бойовий гопак» обрана тому, що в давні часи гопак був ритуальним танцем воїнів, присвяченим Світлу, Вогню, Сонцю. Ще й досі в цьому танці збереглося багато елементів, які мають безпосередній стосунок до техніки рукопашного бою. У сучасному бойовому гопаку існує три напрямки: фольклорно-мистецький, оздоровчий та бойовий. Саме заняття розпочинається з поклону.

Хлопці у козацькому одязі таким чи-ном віддають шану бойовому мисте-цтву та вчителю з бойового гопака. Учитель говорить: «Слава Україні», учні відповідають: «Героям слава!» Далі учні моляться, щоб психологіч-но налаштуватися на заняття, ста-ють у коло і співають пісню героїко-патріотичного змісту (козацьку, стрілецьку).

Після цього – основна частина тренування: м’язова розминка, ви-вчення вправ, прийомів. Закінчуєть-ся заняття у зворотному порядку. В кінці енергійно промовляють: «Ворогам України – смерть, смерть, смерть!» У бойовому гопаку використовується одяг, який носили наші предки протягом тисячоліть, – вишита сорочка, широкі штани-шаровари і довгий м’який пояс. Система охоплює сім ступенів майстерності: «Жовтяк», «Сокіл», «Яструб», «Джура», «Козак», «Характерник», «Волхв». Приблизно однин раз на рік у Львові, Києві або Дніпродзержинську відбуваються змагання, а також показові висту-пи, після яких знаходиться безліч охочих спробувати себе у цьому виді спорту. Набір до школи гопаківців завжди триває. Отож, цікавтеся, звертайтеся і зміцнюйте своє тіло і дух мистецтвом наших предків, шануйте українські традиції!

Що ми знаємо про гопак? Це гордість української нації, невід’ємна частина традицій. Досить цікава його історія походження та розвитку.

Гопак – традиційний український народний та-нець запорозького похо-

дження. Виконується соло або групами в швидкому темпі з використанням віртуозних карколомних стрибків. Гопак виник у побуті Війська Запо-розького. Спочатку виконував-ся чоловіками; сучасний гопак танцюють чоловіки й жінки, од-нак чоловіча партія залишаєть-ся провідною. У виконання го-пака входять елементи хореографічної імпровізації:

стрибки, присядки, обертання й інші віртуозні танцювальні рухи. Існують різні варіанти го-пака — сольний, парний, групо-вий. Гопак нерідко має велич-ний, героїчний характер. Пісенні й інструментальні ме-лодії танцю виконуються в на-роді і як самостійні музичні п’єси.

Свідченням зв’язку танцю з бойовими мистецтвами є дове-дена схожість великої кількості його елементів із бойовими ру-хами. Так, візантійський істо-рик IX ст. Лев Діакон у «Хроні-ках», описуючи походи князя Святослава, називав волхвів дітьми сатани, котрі навчалися мистецтва воювати за допомо-гою танців. Згодом мандрівни-ка з Франції, що випадково по-трапив у Запорізьку Січ, здивував такий факт: козаки весь день тренувалися під власний спів, при цьому їхні рухи були дуже схожі на танцю-

вальні. У Музеї історичних ко-штовностей України зберіга-ються відлиті з золота фігурки танцюючих чоловіків: вузькі чоботи, широкі шаровари, ви-шиванки, довгі вуса. Усі вони дуже нагадують козаків. Скуль-птурна група датується VI сто-літтям.

Для чого нам у сучасному світі гопак?

НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ:• Оздоровчий – ідеально

підходить навіть для осіб миро-любної та спокійної вдачі або для людей із вадами здоров’я, які шукають шляхи для гармо-нії тіла і духу.

• Фольклорно-мистецький – орієнтований на творчі осо-бистості, що прагнуть макси-мально виявити свої здібності, беручи участь у фестивалях, презентаціях та інших показо-вих програмах в Україні та за її межами.

• Спортивний напрямок роз-

рахований на активних та на-полегливих людей, які через утвердження бойового гопака на українських та міжнародних міжстильових змаганнях праг-нуть утвердити славу україн-ського лицарства, відродити козацьку завзятість, правдо-борський дух та лицарське благородство.

• Бойовий напрямок окрес-лює шлях лицаря Святої Борні за торжество Світла, Правди, Добра і Любові. На цьому шля-ху всі потуги гармонійно розви-неної особистості скеровують-ся на утвердження божественної сут ності Творця, відродження істини «Ми в Бо-гові і Бог у нас», згідно з якою найвище покликання людини – творіння Щастя, Радості, До-бра і Любові довкола у нашому домі – на Землі.

Якщо не знаєте, чим зайня-тись, прямуйте на заняття з гопака – це цікаво та модно.

марія тарасюк, кореспондент, член гуртка журналістики РМАНУМ

стор.9 № 2

Багато з нас почувалося не такими, як усі, в тих чи інших ситуаціях. Це може бути зміна навчального за-кладу чи місця проживання. Зазвичай для нас це закінчується чималим стресом.

Поява новеньких у нашому класі була стресом і для нас, і для них. Мені вдалося поспілкуватися з однією дівчиною, назвемо її Анна. Вона, як і більшість дітей, які приїздять з інших міст та сіл на навчання, на собі відчувала потребу у підтримці з боку своїх однолітків. Ось кілька запитань, на які вона погодилася відпові-сти.

– Чи важко було адаптуватися в новому колі, серед іншого оточення?– Звісно, це було для мене чималим стресом. Я була іншою, зовсім іншою серед „чужаків”. Але з часом ставало легше

у спілкуванні, у взаєморозумінні, у поглядах. На щастя, мене також оточували такі, як я, „новенькі”.– Були такі учні, які взагалі не реагували на твою присутність чи не сприймали тебе?– Спочатку друзі видалися мені ворогами, а вороги – друзями, більшість на мене не реагувала. Я дуже задоволена, що з

часом це змінилося. І сьогодні у мене багато друзів і, сподіваюся, немає ворогів :).– Ліцейний розпорядок відрізняється від звичайної школи?– Звісно, відрізняється, і, правду кажучи, я ще й досі не адаптувалася до нього: уроків дуже багато, лягаємо пізно, встава-

ти змушені рано. Сумую за школою, але не шкодую, що перейшла. – Чия ініціатива була перейти до іншого закладу?– Якщо більшості потрібно було переходити тому, що так хотіли їхні батьки, то мої, навпаки, навіть, забороняли, оскільки

це занадто далеко від дому і я змушена жити в гуртожитку. Зараз я розумію мою маму, чому вона так не хотіла цього – вона просто намагалася мене вберегти від стресової адаптації.

– Як багато знадобилося часу для того, щоб звикнути і прийняти „нові закони”?– Я потрапила в дружній клас, де були такі, як і я, тому було набагато легше, але неодноразово були відчай і сльози. Зго-

дом я звикла, а зараз мені здається, що завжди тут навчалася. Працюючи над матеріалом, я подумала, а чи можемо ми, підлітки, ставитися до інших – „не таких” – із добром

у серці і милосердям. Адже життя – складна штука, і перед тим, як комусь допекти, варто подумати, що назад повертається все сторицею.

„Я БУЛА ІНШОЮ…”Що людина розумніша та добріша, то більше вона помічає добра в людях

(Б.Паскаль).

марія тарасюк, кореспондент, член гуртка журналістики РМАНУМ

стор.10 № 2

Незважаю-чи на те, що бум, пов’я-заний із тату, виник тільки кілька десятків років тому, історія його сягає аж… льодовиково-го періоду!

Тоді малюнки на тілі служили й прикрасою, і знаком племені, роду, тотема.

У 1773 році відомий англійський мандрівник Джеймс Кук, звітуючи про свою навколосвітню подорож, уперше ввів слово «тату» в англійську мову. Але народи земної кулі спочатку вза-

галі не сприйняли це, а потім почали називати татуюванням різні речі. Коли вже все-таки зійшлися на одному трак-туванні цього поняття, це був уже 1856 рік.

Найбільш прадавніми татуюваннями вважаються ті, що були знайдені під час розкопок єгипетських пірамід у Гізі. Муміям близько чотирьох тисяч років, але малюнки на висохлій шкірі ще до-бре видно!

Сьогодні татуювання – звичайна річ, щось на кшталт нового одягу або на-фарбованих очей. Але якщо одяг мож-

на зняти, макіяж витерти, то від татую-вання так просто не позбутися.

Що про це нам скаже рівненський майстер тату Олександр Тихонов, який працював із людьми США, Євро-пи та Росії:

- Мета татуювання у дівчат та хлоп-ців відрізняється: дівчата копіюють зі-рок кіномистецтва та інших; у хлопців

серйозніший підхід, для них тату – це метод самовираження, вті-лення своїх думок, кредо і став-лення до життя. Бували випадки, що люди самі не знали, чого хотіли, тоді я давав їм час на роздуми, адже будь-що не зо-бразиш на тілі, це ж наза-вжди і взавтра водою не змиєш. Про це теж, до речі, потрібно задуматися, бо тату може змінити по-дальшу долю, життя. Такі важливі кроки в житті рівняни роблять не часто, а от мо-лодь з інших райо-нів, міст – навпаки… Статистика: 9% осіб мають татуювання; 11% – ніколи в житті не зроблять його; 38% – мають намір зробити тату; 42% – мама не до-

зволяє.Цікаві факти про татуювання:• Тіло шотландця Тома Леппарда

покрито татуюванням на 99,2%, зобра-жуючи плями леопарда, причому весь простір між темними плямами зайнято татуюваннями шафраново-жовтого кольору.

• Англієць Уїлфред Харді покрив 96% поверхні свого тіла, зробив тату-ювання і на внутрішній поверхні щік, язика, ясен та брів.

• Найбільш «розмальованою» серед жінок є канадська актриса Крістін Ко-

лордфул: 95% поверхні її тіла покрито татуюваннями. Для цього їй знадоби-лося 10 років.

• У Біблії є пряма заборона татую-вання. Цитуємо 28 вірш 19 глави книги Левит: «Заради померлого не робіть нарізів на тілі вашому, і не наколюйте на собі письмен». Як ви зрозуміли, церква ставиться до цього негативно!

Думка психолога: «Молодь робить такий крок, керуючись підсвідомістю, думаючи лише про свою «крутість», нею керує бажання виділитися, бути не такою, як усі, можливо, це вирішен-ня якоїсь проблеми або бажання ви-словити свої почуття. Потім, через де-який час, розуміють, що даремно зробили собі татуювання, і шукають виходу. Не завжди його знаходять. Тому треба думати добре, чи варто робити його, чи ні!»

До відома наших читачів: є різні види татуювання, зокрема, хною, біо-татуювання, перекладна картина, вони на тиждень або на місяць, а не назавжди. І татуювання згідно з зако-ном дозволяється робити з 18 років.

Так що доки не станете дорослими та мудрими, є час подумати над тим, чи потрібно його робити, чи ні!

руслана онищук, кореспондент, член гуртка журналістики РМАНУМ

«ОДЯГ», ЩО НЕ ПЕРЕТЬСЯ

стор.11 № 2

Gimbarr – це колумбійський вид спорту, але мало хто знає

його історію. У 2009 році в соці-альних мережах можна було зна-йти інтригуючі ролики з однако-вим змістом, але різними дивакуватими назвами, у яких ви-користовувалося «…жгут» або «… турніку жгут». Там засмаглі хлопці під іспаномовний реп крути-ли на турніку «сонечко» без ля-мок**, висіли в «нівеладі»* і вражали російських турнікменів небачени-ми трюками.

LA VIEJA GUARDIA - творці руху gimbarr! Понад 10 років вони займалися в парку міста Богота, вигадуючи нові фішки-трюки. Про історію «Старої гвар-дії» (LA VIEJA GUARDIA ) майже нічого не відомо, але на їх відео у доступній формі показано, як робляться ці склад-ні вправи.

Гвардія складалася з Фабіо, Оскара, Ель Гато, Даніеля, Крістіана і наймо-лодшого учасника -Пахаса. Перші відео були викладені в Інтернеті в 2008 році. За бажання ви зможете знайти також інтерв’ю з Фабіо і Оскаром. Існує ще

одна «Стара Гвардія» (серія відео «Gimbarr Soacha»Й), до неї належали Альфонсо, Fercho і Dragonspock, які за-ймалися незалежно один від одного, але теж вельми гідно. Так що не пере-плутайте :)) Одним із перших турнікме-нів Росії, який побачив ці ролики і почав освоювати елементи цього стилю, а та-кож поширив його на теренах СНД, став Михайло Баратов.

Нині Gimbarr дуже популярний у краї-нах СНД і не поступається за складніс-тю колумбійцям.

Елементи зі стилю gimbarr поєднують у собі не тільки силу, спритність, завзя-тість, гнучкість, а й творчий підхід. По-слідовника цього руху називають Barrista. Найчастіше елементи склада-ються з послідовних дій, спрямованих на вхід у положення так званого «за-днього прапорця», або «Nivelada» (так його називають у Колумбії) з подаль-шим виходом на гриф.

Елементи поділяються на три осно-вних типи :

• Figuras • Yoyos • Giros Один із варіантів походження слова

«Gimbarr» полягає у поєднанні двох слів «gimnasia»-гімнастика та «barra fija»-перекладина => «gimbarr» – гім-настика на перекладині.

Цей стиль вражає своєю складністю, адже для цього треба розвивати гнуч-кість тіла.

Якщо вас зацікавила ця інформація, якщо ви вирішили цим зайнятися – за-ймайтеся передусім для себе, а для ре-шти молоді ви завжди будете прикла-дом, що вражає.))

G I M B A R Rсемен семенов, член гуртка журналістики РМАНУМ

стор.12 № 2

Батьківщина чаю – Південно-Західний Китай і район Північного В’єтнаму. З чаєм пов’язана вся історія і культура Китаю. Традиція чаювання прийшла з найдавніших часів. Перша згадка про чай – у глибокій давнині. Про те, як був виявлений дикорослий чай, розповідають легенди Китаю, Індії, Японії. За однією з них, чай виник за часів творіння Землі і Неба, його пов’язують з ім’ям Государя Сонця Ян-Ді. Він, засновник медицини та землеробства, повелів своїм слугам закип’ятити котел води. Подувом вітру в котел, потрапило кілька чайних листочків, у результаті чого вода змі-нила своє забарвлення, придбала приємний смак і дивовижний аромат. Цей напій настільки сподобався государю, що він велів пити його своїм підданим щодня, щоб збагачуватись енергією. Чай, описаний у стародавній легенді про Ян-Ді, швидше за все був зеленим, адже саме в зеленому китайському чаї найбільш яскраво виявляються «чотири чайні коштовності» – ніжність, свіжість кольору, аромату і смаку.

За іншою легендою, імператор Південного Китаю Чен Нунг, що правив у ІІІ тисячолітті до нашої ери, одного разу спробував напій, який вийшов після того, як у киплячу воду впало кілька листочків із сусіднього куща. Здивувавшись смаку, аромату і бадьорому ефекту напою, імператор наказав зібрати це листя і надалі вирощувати кущі по всьому Китаю.

Індуси дотримуються думки, що чайний кущ випадково знайшов принц Бадхідхарма, під час подорожі по Південно-му Китаю.

У легендах Японії кажуть, що чайний кущ з’явився на місці, куди потрапили повіки принца Даруми, який відрізав їх, щоб не засинати під час медитації. Його послідовники акуратно збирали листя з цього куща і готували ароматний напій. Спочатку чай уживали тільки імператор і священнослужителі як цілющий настій, який сприяв зміцненню зору, знімав утому, або в складі мазей.

Уживати чай як самостійний напій почали на його батьківщині в V сто-літті. Ціна чаю була дуже висока, імператор дарував його санов-никам як заохочення. У VІ столітті чай став улюбленим напоєм китайської знаті. Але до Х століття він став загальнодоступ-ним і національним напоєм у Китаї.

Португальці і голландці в ХVІ-ХVІІІ століттях привез-ли чай до Європи. Найшвидше церемонія чаювання прижилася в Нідерландах, але незабаром ужи-вання чаю після обіду перетворилося на тра-дицію. Сьогодні чай вирощують в Африці (Кенія) і в Південній Америці (Перу), тому абсолютно точно його можна назвати всесвітньо улюбленим напоєм.

Цікаві факти - Найдорожчим у світі чаєм є Да Хун Пао. Його вар-

тість на аукціонах сягає десятків тисяч доларів за де-кілька десятків грамів.

- Найпівнічніша у світі ділянка чаю знаходиться в Україні на Закарпатті. Чай експериментально почали вирощувати на Закарпатті у 1949 р. Була закладена плантація в 2,5 гектара, яка дала добрий урожай.

- Існує пророкування на чайному листі — Тасеогра-фія.

- Чашка чаю містить у два рази менше кофеїну, ніж чашка кави.

- Існує легенда, що постачальник із Нью-Йорка То-мас Салліван виявив, що дорого обходиться достав-ка чаю у металевих банках. Так, у 1904 році він почав

продавати чай у паперових пакетах, а один із клієнтів ви-падково впустив пакет у воду. Історія гарна, але патент на пакетики з чаєм датований 1903 роком.

Ч А Йольга поліщук, кореспондент, член гуртка журналістики РМАНУМ

15 грудня святкується Всесвітній день чаю

Дегустація чаю

стор.13 № 2

денис кравчук, член гуртка журналістики РМАНУМ

П’ятдесяті – своєрідний період відпочинку від важких воєнних та післявоєнних років. Люди, втомлені нескінченними трудноща-ми, бажали мирно, безтурботно та весело існувати. Також вони хотіли розважатися та весело проводити час. Тому в ці роки особливого піднесення набула музика, розвиток якої, як і культу-ри загалом, швидко відновлювався після тривалої перерви.

США У 50-х найбільш важливі зміни в музичній галузі відбувалися в Сполучених Штатах. Це пов’язано з важливими соціальними рухами у тогочасному суспільстві. Уперше за історію молодь зрозуміла, що вона є окремою соціальною силою. І сила ця потребувала самовираження, шлях до якого знайшовся у появі нової молодіжної музики. Такою музикою міг стати новий стиль, який уособлював протест молоді проти «світу дорослих». У середині 50-х на екрани США вийшов фільм «Шкільні джунглі», саундтреком до якого стала пісня групи «Комети» Rock Around the Clock. Саме ця композиція вважається початком рок-музики. Та лідер Білл Хейлі не підходив на роль «ідола» молоді. ЇЇ зіграв молодий Елвіс Преслі. Завдяки таланту, харизмі та успіху у молоді він зміг стати №1 у популярній музиці 50-х у США.Саме Преслі вперше відділив рок-н-рол від негритянського ритм-енд-блюзу, ставши «батьком» нового напряму музики. Проте злет традиційного рок-н-ролу тривав недовго – до кінця 50-х. Стиль мав надто вузькі межі ,тому не міг задовольнити зростаючого інтересу до музики. Також держава

була проти «молодіжного бунту», тому сприяла припиненню руху рок-н-ролу. Натомість молодіжному середовищу США прив’язали нові, антибунтарські, напрями. Вони отримали назву так званого «серф-року».

ЄВРОПАЄвропа тим часом повільно оговтувалася

після війни. Серйозних змін у музиці у 50-х тут не було, адже люди були надто зайняті від-новленням спокійного існування.

Проте деякі події все-таки відбулися. У Франції остаточно сформувався стиль шансо-ну (не варто плутати з сучасним шансоном). Стиль набув особливої популярності лише у межах країни. Найвидатнішими виконавцями стилю 50-х були Едіт Піаф, Жорж Брассенс, Жак Брель.

Також популярності у Європі набув рок-н-рол, який у той час досяг піку розвитку в США.

Важливим фактом історії розвитку музики стало проведення 24 травня 1956 року в Швейцарії першого конкурсу Євробачення. Того ж року в Ліверпулі Джон Леннон зібрав колектив, який дав початок групі The Beatles.

СРСРУ добу Хрущова в СРСР відчинилося так зване «вікно

у Захід» – і до держави почали проникати плоди амери-канської та європейської культури. Проте відставання від новинок музики у СРСР від цього часу традиційно становитиме 5-7 років. Найбільш «просунуті» меломани «відривалися» під американські оркестри 10-літньої давності. Елвіс Преслі, хоч і був відомий у СРСР завдя-ки деяким західним радіостанціям, особливої популяр-ності не набув. Радянські меломани не звикли до такої агресивної, як на ті часи, манери виконання.

УКРАЇНАУ період 50-х українська музика

розвивалася на основі фронтової, воєнної культури. Широко відо-мою була виконавиця фронтових пісень Клавдія Шульженко.

Проте музика популярна, естрадна, на Україні у цей час майже не розвивалася. Історичні обставини, такі як належність до СРСР, далеко не сприяли зміц-ненню національної культури.

стор.14 № 2

Helloween (від англ. hell - «пекло» і Halloween) – німецька пауер-металева група. Уважаються

одними з основоположників пауер-металу. Уперше з цією назвою (Helloween) музиканти виступили

в 1984 році. Єдині учасники, що залишилися в групі з того

моменту і до нинішнього часу, – Міха-

ель Вайкато і Маркус Гросскопф. З 1989 року склад кілька разів змінювався. У зв’язку зі зміною

вокалістів в історії групи зазвичай виділяють «епоху Хансена» (1984-1986),

«епоху кицьки» (1987-

1993) і «епоху Деріса» (з 1994 по теперішній час).

Історія групи Helloween починається з 1984 року. Але вже в 1980 році основні

персонажі цієї ще не

народженої команди об’єдналися в складі групи Gentry, заснованої Каєм

Хансеном (Kai Hansen) і Пітом

Зілком (Piet Sielck). Після декількох перетурбацій зі складом у групі з’явилися двоє

нових музикантів:

Маркус Гросскопф та Інго Швіхтенберг. У тому ж 1980 році група була перейменована на Second Hell,

потім у 1982 на Iron Fist (данина поваги групі Motorhead). У 1983 роц

і новим гітаристом замість відбулого

до США Зілка став Міхаель Вайкато. У 1984 році група знаходит

ь своє нове ім’я – Helloween, в якому

обігравалися слова «Hell» (пекло) і «Halloween» (свято Хеллоуїн - звідси і гарб

узова голова, своєрідний

талісман). З цим ім’ям колектив і увійшов в історію рок-музики. У тому ж 1984 році демозапис Helloween

увійшов до збірки «Death Metal» разом із композиціями трьох інших німецьких хеві-метал груп: Running

Wild, Hellhammer і Dark Avenger. У 1985 році група видала пробний E

P-альбомHelloween, а потім і повно-

форматний диск Walls of Jericho. Музика Helloween із самого початку відрізнялася від традиційного хе

ві-

метал більшою швидкістю, що дозволяє відносити ранні альбоми до стилю спід-метал.

Зі збільшенням експериментів Каю ставало все важче грати складні гітарні партії і співати одн

очасно,

тому група почала шукати вокаліста зі схожим голосом. Незабаром склад поповнився 18

-річним

Міхаелем-кицьку, який володів оригінальною манерою співу, близькою до манери Джеффа Тейта з

Queensrÿche. У новому складі група придбала широку популярність у

музичному світі завдяки альбому

«Keeper of the Seven Keys», випущеному в двох частинах у 1987–1988 рр. Цей альбом іноді називають

першим пауер-метал альбомом в

історії музики.

Маркус Гросскопф -

бас-гітара (з 1982)

Міхаель Вайкато -

гітара (з 1983)

Енді Деріс - вокал (з 1994)

Саша Герстнер - гітара (з 2002)

Дані Лебле - ударні (з 2005)

Helloween (міні-альбом) (1985)

Walls of Jericho (1985)

Keeper of the Seven Keys Part 1

(1987)

Keeper of the Seven Keys Part 2

(1988)Pink Bubbles Go Ape (1991)

Chameleon (1993)

Master of the Rings (1994)

The Time of the Oath (1996)

Better Than Raw (1998)

The Dark Ride (2000)

Rabbit Don’t Come Easy (2003)

Keeper of the Seven Keys - The Legacy (2005)

Gambling With the Devil (2007)

Unarmed - Best of 25th Anniversary (2010)

7 Sinners (2010)

На початку 2013 року група запланувала ви

пуск нового студійного альбому.

семен семенов, член гуртка журналістики РМАНУМ

стор.15 № 2

Наприклад:- В Айдахо заборонено рибали-

ти, сидячи на верблюді. - У Балтіморі не до-

зволяється приходити в театр із левами.

- В Аризоні під загро-зою штрафу забороне-но класти спати віслю-ка у ванній.

- У місті Чико в Калі-форнії штраф до 500 доларів загрожує кож-ному, хто підірве в меж-ах міста ядерний при-стрій. Цікаво, хто цей штраф буде стягувати?

- Якщо ви в Техасі, навіть не думайте стрі-ляти по бізонах із дру-гого поверху готелю.

- В Алабамі заборо-нено водити машину з зав’язаними очима.

- В Алясці забороня-ється будити ведмедів, щоб їх сфотографува-ти, а також викидати живих лосів із літака.

- У місті Юрика в Іллінойсі чоло-вікам, які носять вуса, забороня-ється цілувати жінок. У місті Гейл-сбур під загрозою штрафу в 1000 доларів забороняється бити щу-рів бейсбольною битою.

- В Алабамі під загрозою смерт-ної кари заборонено посипати рейки залізниці сіллю.

У цьому ж штаті також уважа-ється злочином носіння морозива в кишенях, плювання у присутнос-ті жінок, носіння в церкву наклеє-них вус і поява на вулицях у масці.

- У Моухейв Каунті в Аризоні злодія, якого зловили на крадіжці мила, пропонують мити цим ми-лом до тих пір, поки воно не за-кінчиться.

- У місті Зайон в Іллінойсі забо-роняється давати запалені сигари кішкам, собакам та іншим домаш-нім тваринам.

- У Сент-Луїсі забороняється си-

діти на бруківці і розпивати пиво з відра.

- У Хартфорді в Коннектикуті за-

боронено переходити дорогу на руках.

- У Пенсільванії всім водіям, які опинилися на сільських дорогах вночі, пропонується зупинятися через кожну милю і стріляти з ра-кетниці, чекати 10 хвилин, поки з дороги піде худоба, що могла на ній опинитися, і потім їхати далі ..

- У Кентуккі жінкам заборонено ходити по шосе в купальному кос-тюмі. Виняток – якщо її супрово-джують принаймні двоє поліцей-ських або якщо вона озброєна палицею.

- Проте перевершили всіх муні-ципальні влади міста Монтгомері в Алабамі: заборонили пішоходам відкривати на вулицях парасоль-ки, щоб не лякати коней.

- У Монтані сім індіанців, що зі-бралися разом, уважаються бан-дою, що загрожує мирним жите-лям. У них можна стріляти без попередження.

- У місті Уайтхолл в Аризоні за-бороняється їздити на машині, на

колесах якої висять буруль-ки. Звідки бурульки в Ари-зоні – там і взимку гаряче!

- У Коннектикуті велоси-педистам заборонено їзди-ти зі швидкістю більше ста кілометрів на годину.

- У Північній Кароліні за-бороняється використову-вати слонів для оранки по-лів.

- У місті Хейден в Аризоні вам загрожує штраф, якщо ви будете чіплятися до жаб.

- У місті Крафорд у Нью Джерсі забороняється пар-кувати катери і човни на га-лявинах.

- У Флориді жінці загро-жує штраф, якщо вона за-сне під час сушіння волос-ся.

- У Монтані не можна по-казувати фільми зі сценами злочинів. Що ж вони див-ляться?

- У Нью-Йорку тим, хто зістри-бує з дахів будівель, загрожує смертна кара. Найточніший спо-сіб самогубства – якщо не розіб’єшся, спалять на електрич-ному стільці.

- В Огайо особливим законом заборонено пропонувати рибам спиртні напої.

- У Хартфорді в Коннектікуті офіційно заборонено відкривати загальноосвітні класи для собак.

Тому перш ніж поїхати в будь-яку країну, ознайомтеся з її зако-нами. Хто знає, може, вони вида-дуться вам і смішними, але тут уже нічого не поробиш: закон є закон. А раптом вам захочеться сісти на бруківці і розпивати пиво з відра чи перейти дорогу на ру-ках, чи викинути з літака лося, чи посипати рейки залізниці сіллю, чи збудити ведмедя для того, щоб з ним сфотографуватися.

марія тарасюк, член гуртка журналістики РМАНУМ

АБСУРД?

ЗАКОН!!!

Як відомо, незнання законів не звільняє від відповідальності за їх порушення. У США існують тисячі законів, що діють на рівні шта-ту, графства чи муніципалітету. Деякі з них нині здаються безглуз-дими. Вони прийняті давно, але продовжують діяти.

АБСУРД?

ЗАКОН!!!

стор.16 № 2

У Діда Мороза існує багато колег з різ-них країн – Санта-Клаус, Мікулаш, Йолопу-кі, Сейнт Ніколаус, Сантаклос, Фадер Кріс Мас, Пер Нобель. Але справжню історію нашого зимового чарівника ніхто не знає.

Як символ Дід Мороз з’явився задовго до свого зримого образу. Понад дві тисячі років мешканці Півночі взимку викидали за поріг кор-жики, м’ясо, задобрюючи Мороза, щоб його дух не сердився, не насилав лютий холод, не заважав полюванню. Дід Мороз спочатку був злим і жорстоким чаклуном, який заради заба-ви вбив в лісі молоду селянську вдову, зали-шивши сиротами її малолітніх дітей. Крім того, подібного героя знаходимо у російських народ-них казках - Дід Мороз Червоний Ніс, Дід Тріс-кун, Морозко – тут він цар усіх зимових місяців. Була також і казка про те, що Мороз мешкає в льодяній хатинці, даючи подарунки тим, хто за-вітає до нього в гості.

У середні віки в російських селах практикува-лось «годування» Мороза, зокрема напередод-ні Різдва. Старший виходив на поріг із ложкою киселю і «пригощав» ним «володаря холодів».

У радянські часи був поширений новий імідж: Дід Мороз з’являвся під Новий рік із подарунка-ми. Цей образ створили радянські кінематогра-фісти у 1930 році. У 1936 році соратник Сталіна Павло Постишев надрукував у газеті «Правда» статтю, де запропонував запровадити дитяче новорічне свято. Деякі сучасні дослідники істо-рії засуджують Сталіна через те, що він не зни-щив Діда Мороза, адже Дід Мороз, на їхню дум-ку, «дитячий бог». На свято він приходив із онучкою – Снігуронькою.

Своєрідний характер язичницьких богів обу-мовив первісну поведінку Діда Мороза – спо-чатку він крав дітей і носив їх у мішку. «Відкуп-ними» для нього були подарунки. Згодом, як це часто буває, усе стало «з ніг на голову» - під впливом православних традицій Дід Мороз пе-ретворився на доброго і почав дарувати пода-рунки дітям. Цей образ був остаточно змінений у СРСР: Дід Мороз символізував свято Нового Року, замінивши в атеїстичній ідеології Різдво Христове.

Отже, уявлення про Діда Мороза є складним сплетінням легенд і язичницьких вірувань різ-них часів і різних народів.

ДІД МОРОЗ: СКАНДАЛИ. ІНТРИГИ.

РОЗСЛІДУВАННЯ.

ольга поліщук, кореспондент, член гуртка журналістики РМАНУМ