Культурно-мистецька практика Волинського...

Міністерство освіти і науки України

Маріупольський державний університет

ВІСНИК

МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ

ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ

Головний редактор чл.-кор. НАПН України, д-р політ. наук, проф. К. В. Балабанов

Заснований у 2008 р.

ВИПУСК 19

МАРІУПОЛЬ – 2018

2

УДК 80(05)

Вісник Маріупольського державного університету

Серія: Філологія

Збірник наукових праць

Видається 2 рази на рік

Заснований у 2008 р.

Видання включено до міжнародної спеціалізованої наукометричної бази даних Index Copernicus

International sp.z o.o. та міжнародної наукометричної бази даних «Российский индекс научного

цитирования» (РИНЦ), а також до фонду наукової електронноі бібліотеки «Киберленинка»

Затверджено до друку Вченою радою МДУ (протокол № 4 від 28.11.2018 р.)

Головна редколегія:

Головний редактор – член-кореспондент НАПН України, доктор політичних наук, професор, ректор

Маріупольського державного університету К. В. Балабанов

Заступник головного редактора – доктор економічних наук, професор, перший проректор

Маріупольського державного університету О. В. Булатова

Члени редколегії: Безчотнікова С. В. – д-р філол. наук, професор (МДУ)

Романцов В. М. – д-р і. наук, професор (МДУ)

Сабадаш Ю. С. – д-р культ., професор (МДУ)

Чентуков Ю. І. – д-р е. наук, професор (МДУ)

Шелухін М. Л. – д-р ю. наук, професор (МДУ)

Редакційна колегія серії:

Відповідальний редактор – Павленко О. Г., д-р філол. наук, професор (МДУ)

Заступник відповідального редактора – Лоскутова Н. М., канд. філол. наук, ст. викл. (МДУ)

Відповідальний секретар – Гутнікова А. В., канд. філол. наук, доцент (МДУ)

Редактор англійських текстів – Федорова Ю. Г., канд. філол. наук, доцент (МДУ)

Перекладач – Михайліченко Л. Л., ст. викл. (МДУ)

Члени редакційної колегії:

Вінтонів М. О. – д-р філол. наук, професор (Київський університет імені Б. Грінченка)

Ковалів Ю. І. – д-р філол. наук, професор (Інститут філології Київського національного університету

імені Тараса Шевченка)

Ленська С. В. – д-р філол. наук, доцент (Полтавський національний педагогічний університет імені

В. Г. Короленка)

Ліпіна В. І. – д-р філол. наук, професор (Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара)

Почепцов Г. Г. – д-р філол. наук, професор (Маріупольський державний університет)

Елені Гріва – професор з прикладної лінгвістики (Університет Західної Македонії, м. Козані, Грецька

Республіка)

Ігор Проценко– д-р філософії, доцент (Університет УніНорте, м. Асунсьйон, Парагвай)

Йоланта Тамбор – д-р наук, професор (Сілезький університет, м. Катовіце, Польща)

Карло Іллюмінаті – професор (Римський університет Тор Вергата, м. Рим, Італійська Республіка)

Марія Дімасі – професор з мови та літератури (Фракійський університет імені Демокрита, м. Комотіні,

Грецька Республіка)

Олександра Ахтелік – д-р філол. наук, професор (Сілезький університет, м. Катовіце, Польща)

Теджасвіні Ніранджана – д-р філософії, cтарш. наук. співробітник (Університет Ліннань, Гонконг)

Хуан Мануель Маркос – д-р філології (Університет Комплутенсе (Мадрид, Іспанія; Університет

Піттсбурга (штат Пенсільванія, США)).

Засновник Маріупольський державний університет

87548, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 129а

тел.: (0629) 58-75-00; e-mail: [email protected]

Електронна версія видання знаходиться на: http://visnyk-filologia.mdu.in.ua/

Видавець «Редакційно-видавничий відділ МДУ»

87500, м. Маріуполь, пр. Будівельників, 129а

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру суб’єкта видавничої справи

ДК № 4930 від 07.07.2015 р.

Тираж 300 примірників. Замовлення № 182/18

МДУ, 2018

ISSN 2415-3168 (Online), ISSN 2226-3055 (Print)

ВІСНИК МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

СЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ, 2018, ВИП. 19

3

ЗМІСТ

ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО

Абрамович С. Д.

ЗИМОВИЙ ПЕЙЗАЖ У ВІРШІ М. ТІЛЛÓ «ІНТЕРВАЛИ»

ЯК КОНЦЕПТОСФЕРА «МЕЛОДІЇ ДУХУ»………………………………………….

13

Бакіна Т. С.

ТРАДИЦІЇ ЖАНРУ КАЛЕНДАРЯ В ЛІТЕРАТУРІ ДЛЯ ДІТЕЙ……………………

22

Бєляєва Т. М. (Старостенко)

ЕЛЕМЕНТИ КАЗКОВОГО ТА ПОЗАКАЗКОВОГО ЧАСОПРОСТОРУ

У КАЗЦІ-ПОВІСТІ АЛАНА МІЛНА «ВІННІ-ПУХ ТА ВСІ, ВСІ, ВСІ»…………….

29

Владимирова В. М., Кириленко Н. І.

ФОЛЬКЛОРНИЙ МОТИВ ГРІХА-СПОКУТИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ

ЖІНОЧІЙ ПРОЗІ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНІВ МАРІЇ МАТІОС, ЛЮКО

ДАШВАР, ОЛЕНИ ПЕЧОРНОЇ, ВАЛЕНТИНИ МАСТЄРОВОЇ)…………………...

34

Гулевич Л. О.

БАЛАДА Й.-В. ҐЕТЕ «MIGNON» В УКРАЇНСЬКОМУ РЕЦЕПТИВНОМУ ПОЛІ..

40

Дуркалевич В. В.

ОСОБЛИВОСТІ МОДЕЛЮВАННЯ СВІТУ ОПОВІДІ У ТЕКСТАХ В. ДІХТЕРА

Й Е. ШЕНКЕЛЬБАХА…………………………………………………………………..

48

Зозуля М. О.

ВИКОРИСТАННЯ МЕТАФОРИ-ПЕРСОНІФІКАЦІЇ ЯК ОСОБЛИВІСТЬ

ІДІОСТИЛЮ У. ГОЛДІНГА……………………………………………………………

56

Калашник О. О.

ДИНАМІКА ВІЗІОНЕРСЬКОГО ПЕРЕЖИВАННЯ В ПОЕЗІЇ В. СТУСА…………

62

Кобчінська О. І.

ПСИХОГЕОГРАФІЯ ТА ІМАҐІНАРІЙ КОХАННЯ У ЗБІРЦІ НОВЕЛ ТАГАРА

БЕН ДЖЕЛЛУНА «ПЕРША ЛЮБОВ ЗАВШЕ ОСТАННЯ»……………..…………

69

Ковалець Л. М.

ЮРІЙ ФЕДЬКОВИЧ НА ПОЗВАХ ІЗ МОСКОВІЄЮ………………………………..

76

Конончук Т. І.

ОСОБЛИВОСТІ ТВОРЕННЯ РЕАЛЬНОСТІ В ПОВІСТІ «ОДЕСА-МАМА»

АНДРІЯ М’ЯСТКІВСЬКОГО…………………………………………………………..

83




4

Криницкая Н. И.

РЕКОНСТРУКЦИЯ МИФА В ТВОРЧЕСТВЕ РОБЕРТА КУВЕРА (НА ПРИМЕРЕ

РАССКАЗА «МЁРТВАЯ КОРОЛЕВА» И ПОВЕСТИ «МАЧЕХА»)………………..

89

Кропивко І. В.

ЛІТЕРАТУРНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ СИТУАЦІЇ

ФРОНТИРУ 1990-Х РОКІВ У РОМАНАХ А. ДНІСТРОВОГО «ПАЦИКИ»

ТА А. СТАСЮКА «ДЕВ’ЯТКА» ……………………………………………………...

95

Мартинюк Г. В.

ЛЯМЕНТ У СИСТЕМІ ЛІТЕРАТУРНИХ ЖАНРІВ РАННЬОГО БАРОКО………..

103

Мегела І. П.

АВТОРЕФЛЕКСИВНИЙ НАРАТИВ У ПОВІСТІ ГЕРМАНА ГЕССЕ

«КУРОРТНИК»………………………………………………………………………….

111

Muntian A., Shpak I.

THE PURITY OF GENRE AND «A SECRET HISTORY» BY DONNA TARTT…….

119

Назаренко Н. І., Лисокобилка К. В.

ЖІНОЧІ ОБРАЗИ В ДРАМАХ Г. ІБСЕНА ТА Б. ШОУ……………………………...

127

Новицька О. А.

ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ МОДИФІКАЦІЇ РЕАЛІСТИЧНОГО ОПОВІДАННЯ

МЕЖІ ХІХ–ХХ СТОЛІТЬ……………………………………………………………..

133

Семигінівська Т. Г., Чубенко Б. В.

СИНЕСТЕЗІЯ ТА ІНТЕРМЕДІАЛЬНІСТЬ У ПЕРЕКЛАДАЦЬКОМУ АСПЕКТІ

(НА МАТЕРІАЛІ ТВОРЧОСТІ Т. Г. ШЕВЧЕНКА)…………………………………..

138

Синявина Л. В., Долгая Е. А., Филянина Н. Н.

ХАРАКТЕРОЛОГИЧЕСКАЯ ФУНКЦИЯ РЕТРОСПЕКЦИЙ В РОМАНЕ

П. И. МЕЛЬНИКОВА-ПЕЧЕРСКОГО «В ЛЕСАХ»………………………….………

145

Тетеріна О. Б.

Ю. БОЙКО-БЛОХИН: ХУДОЖНІЙ ПЕРЕКЛАД У РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ

ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………………………………

153

Чистяк Д. О., Курганська А. Р.

ХУДОЖНЯ КОНЦЕПТОСФЕРА ПЕРШОСТИХІЇ «ВОГОНЬ» У ЗБІРЦІ

«СЯЙВА» АЛЬБЕРА МОКЕЛЯ………………………………………………………..

163

Шимчишин М. М.

ЗАМОВЧАНА ІСТОРІЯ У РОМАНІ ЕДВАРДА ДЖОУНЗА «ВІДОМИЙ СВІТ»…

169




5

ЛІНГВІСТИКА

Анастасьєва О. А.

ІМПЛІЦИТНІСТЬ МОДИФІКОВАНИХ ТЕКСТІВ (НА МАТЕРІАЛІ

АНГЛОМОВНИХ АФОРИЗМІВ)……………………………………………………...

178

Baranova S., Pavlenko T.

CONTACT ESTABLISHING IN AMERICAN CORPORATE CULTURE VIA

TRANSLATION………………………………………………………………………….

184

Воєвутко Н. Ю., Зубочек В. С.

ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ КОНТРАКТІВ ТА ДОГОВОРІВ З НОВОГРЕЦЬКОЇ

МОВИ НА УКРАЇНСЬКУ………………………………………………………………

190

Волощук І. П., Мартищенко К. В.

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ ПОЛІТКОРЕКТНОСТІ В СУЧАСНИХ АМЕРИКАНСЬКИХ

ТА БРИТАНСЬКИХ ДРУКОВАНИХ ЗМІ…………………………………………….

197

Гонта І. А.

ВЕРБАЛІЗАЦІЯ ЕКСТРАЛІНГВІСТИЧНОЇ ДОМІНАНТИ У МОВІ

(НА МАТЕРІАЛІ АМЕРИКАНСЬКОГО МОВНОГО СУБСТАНДАРТУ)………….

204

Горбач О. В.

СКЛАДНІ ІМЕННИКИ ЛЕКСИКИ МАРКЕТИНГУ: СТРУКТУРНО-

МОРФОЛОГІЧНА ТА СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКИ

(НА МАТЕРІАЛІ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ)…………………………………

210

Горлачова В. В., Хейлік Т. О.

СУЧАСНІ ЛЕКСИЧНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ СЕРЕД КОЛЬОРОПОЗНАЧЕНЬ

В УКРАЇНОМОВНІЙ ТА РОСІЙСЬКОМОВНІЙ РЕКЛАМІ………………………..

218

Дробаха Л. В.

ВІДОБРАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО МЕНТАЛІТЕТУ В ЦАРИНІ ПОЛІСЕМІЇ

(ЗІСТАВНИЙ АСПЕКТ)………………………………………………………………...

225

Жарікова Ю. В., Олійник А. О.

СТРУКТУРНО-ГРАМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АДВЕРБІАЛЬНИХ

ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ НОВОГРЕЦЬКОЇ, УКРАЇНСЬКОЇ

ТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВ……………………………………………………………….

231

Жарчінська О. О., Тікан Я. Г.

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СЛЕНГОВОЇ ЛЕКСИКИ В СУЧАСНІЙ

АМЕРИКАНСЬКІЙ ХУДОЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНІВ

ЧАКА ПАЛАНІКА)……………………………………………………………………..

237

Ільченко І. І.

ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛІСТИЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ

СТАРОСЛОВ’ЯНІЗМІВ У РОМАНАХ П. ЗАГРЕБЕЛЬНОГО («ДИВО»,

«ЄВПРАКСІЯ», «СМЕРТЬ У КИЄВІ»)………………………………………………..

243




6

Kovalenko І., Baranova S.

PECULARITIES OF THE AUTHOR’S FAIRY TALE TRANSLATION

FROM ENGLISH INTO UKRAINIAN………………………………………………….

249

Коваленко О. А., Яценко М. О.

ФУНКЦІОНУВАННЯ ДІЄСЛІВ МОВЛЕННЯ В СУЧАСНОМУ

АНГЛОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ: ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ………

254

Кривич М. Л., Івасишина Т. А.

ФРАЗЕМИ З КОНЦЕПТОМ ЗБРОЯ В ЛАТИНСЬКІЙ, НІМЕЦЬКІЙ

ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ………………………….………………………….……..

262

Лоскутова Н. М., Ангелинова І. A.

ФРАЗЕОЛОГІЗМИ З КОЛОРИСТИЧНИМ КОМПОНЕНТОМ В ІТАЛІЙСЬКІЙ

ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ……………………………………………………………

268

Морєва Г. Г., Кожухова Г. О.

ДО ПИТАННЯ ПРО ЛІНГВІСТИЧНЕ ОСМИСЛЕННЯ ПРИБЛИЗНОСТІ………...

276

Мороз А. А.

РОСІЙСЬКІ ВІЙСЬКОВІ ОЧАМИ ФРАНЦУЗІВ ПІД ЧАС РОСІЙСЬКО-

ТУРЕЦЬКОЇ ВІЙНИ 1853–56 РР. У РОМАНІ Л. БУССЕНАРА «LE ZOUAVE

DE MALAKOFF» (ЛІНГВОІМАГОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ)…………………………..

282

Моштаг Є. С., Крохмаль А. М.

СИНТАКСИЧНА НАДМІРНІСТЬ І СИНТАКСИЧНА КОМПРЕСІЯ ЯК ЗАСОБИ

ЕКСПРЕСИВНОГО СИНТАКСИСУ В СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ

ТРЕВЕЛОГАХ…………………………………………………………………………...

290

Ординська І. Я.

СТРУКТУРУВАННЯ ВЛАСНИХ НАЗВ ДРІБНИХ ГЕОГРАФІЧНИХ ОБ’ЄКТІВ

(НА МАТЕРІАЛІ МІКРОТОПОНІМІЇ ПІВНІЧНОЇ ХМЕЛЬНИЧЧИНИ)………….

296

Пахненко И. И., Телетова С. Г.

СРЕДСТВА РЕАЛИЗАЦИИ ФУНКЦИОНАЛЬНО-ПРАГМАТИЧЕСКОГО

ПОТЕНЦИАЛА НАЗВАНИЙ ТЕЛЕВИЗИОННЫХ ПЕРЕДАЧ…………………….

304

Пивовар Ю. О.

ЛІНГВОПРАГМАТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ АНОНСІВ ДО НІМЕЦЬКИХ ФІЛЬМІВ

КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ……………………………………………..

312

Попович Е. С., Петрова Е. И., Томенко М. Г.

ПРОБЛЕМАТИЧНЫЕ «АБСОЛЮТНЫЕ» КОНСТРУКЦИИ АНГЛИЙСКОГО

ЯЗЫКА…………………………………………………………………………………...

317

Савчук Н. М.

СУЧАСНА ДІАЛЕКТОЛОГІЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ У МОТИВАЦІЙНОМУ

АСПЕКТІ…………………………………………………………………………………

325




7

Сізова К. Л.

ВІДДЗЕРКАЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ СПЕЦИФІКИ

У ФРАЗЕОЛОГІЗМАХ МЕДІАДИСКУРСУ………………………………………….

332

Тікан Я. Г., Давидова О. В.

РЕАЛІЇ ЯК ЗАСІБ ВИРАЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПРИНАЛЕЖНОСТІ ГЕРОЯ

(НА ПРИКЛАДІ ДЕТЕКТИВНОЇ ПОВІСТІ А. К. ДОЙЛА «ПРИГОДИ

ШЕРЛОКА ХОЛМСА»)………………………………………………………………...

338

Tkachyk O., Riabukha K.

GENDER REPRESENTATION IN NOMINATION OF A WOMAN

IN THE NOVELS OF MALE AND FEMALE AUTHORS……………………………..

346

Трифонова Г. В., Драчова Ю. О.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ХУДОЖНІХ ФІЛЬМІВ З ІТАЛІЙСЬКОЇ МОВИ

НА УКРАЇНСЬКУ……………………………………………………………………….

354

Hatziolou E., Sofiou S.

THE ESSENCE OF NEOLOGISM AND ITS INSTRUCTIVE VALUE

IN THE LEARNING PROCESS…………………………………………………………

360

Shalova N., Zarivna O.

STRUCTURAL MODELS OF COMPOSITE TERMS IN THE FIELD

OF MECHANICAL ENGINEERING AND IT………………………………………….

367

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ…………………………………………………………... 375

РЕДАКЦІЙНА ПОЛІТИКА НАУКОВОГО ВИДАННЯ «ВІСНИК

МАРІУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУСЕРІЯ: ФІЛОЛОГІЯ»…

384

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ НАУКОВИХ СТАТЕЙ ДЛЯ ПУБЛІКАЦІЇ

В ЗБІРНИКУ НАУКОВИХ ПРАЦЬ……………………………………………………

387




8

CONTENTS

LITERATURE

Abramovych S.

M. TILLÓ’S POEM «INTERVALS» AS A CONCEPTOSPHERE OF «MELODIA

OF THE SPIRIT»………………………………………………………………………….

13

Bakina T.

THE TRADITIONS OF CALENDAR GENRE IN LITERATURE FOR CHILDREN…

22

Bieliaieva T. (Starostenko)

THE ELEMENTS OF FAIRY-TALE AND OUT-OF-FAIRY-TALE CHRONOTOPE

IN THE STORY «WINNIE-THE-POOH AND ALL, ALL, ALL» BY A. MILNE…….

29

Vladymyrova V., Kyrylenko N.

THE FOLKLORE MOTIF OF «SIN / REDEMPTION» IN CONTEMPORARY

UKRAINIAN WOMEN'S PROSE (BASED ON THE NOVELS OF MARIA MATIOS,

LYUKO DASHVAR, OLENA PECHORNA, VALENTYNA MASTEROVA)………..

34

Hulevych L.

J.-W. GOETHE'S BALLAD «MIGNON» IN UKRAINIAN RECEPTIVE FIELD……..

40

Durkalevych V.

PECULIARITIES OF WORLD NARRATIVE MODELING IN TEXTS

BY WILHELM DICHTER AND ERWIN SCHENKELBACH………………………...

48

Zozulia M.

THE USAGE OF PERSONIFICATION AS THE PECULIARITY

OF W. GOLDING’S IDIOSTYLE……………………………………………………….

56

Kalashnyk O.

THE DYNAMIC OF THE VISIONARY EXPERIENCE IN THE POETRY

OF VASYL STUS…………………………………………………………………………

62

Kobchinska O.

PSYCHO-GEOGRAPHY AND IMAGERY OF LOVE IN TAHAR BEN JELLOUN’S

COLLECTION OF SHORT STORIES LE PREMIER AMOUR EST TOUJOURS

LE DERNIER……………………………………………………………………………...

69

Kovalets L.

YURIY FED’KOVYCH LITIGATION AGAINST MOSCOVIA……………………….

76

Kononchuk T.

THE FEATURES OF CREATION OF REALITY IN THE STORY «ODESA-MAMA»

BY ANDRIY MYASTKIVSKY………………………………………………………….

83




9

Krynytska N.

RECONSTRUCTING THE MYTH IN ROBERT COOVER’S WORKS (BASED

ON HIS SHORT STORY «THE DEAD QUEEN» AND NOVELLA

«STEPMOTHER»)………………………………………………………………………..

89

Kropyvko I.

LITERARY REPRESENTATION OF THE SOCIO-CULTURAL SITUATION

OF THE FRONTIER OF THE 1990-S IN A. DNISTROVYI’S NOVEL «PATSIKY»

(«GOOD OLE BOYS») AND IN A. STASIUK’S NOVEL «NINE».…………………..

95

Martyniuk H.

LAMENT IN THE SYSTEM OF LITERARY GENRES OF THE EARLY BAROQUE.

103

Megela I.

AUTO-REFLEXIVE NARRATION IN GERMANN HESSE’S «HEALTH-RESORT

VISITOR»………………………………………………………………………………....

111

Muntian A., Shpak I.

THE PURITY OF GENRE AND «A SECRET HISTORY» BY DONNA TARTT…….

119

Nazarenko N., Lysokobylka K.

WOMEN’S CHARACTERS IN DRAMAS OF H. IBSEN AND B. SHAW…………....

127

Novitskaya O.

GENRE AND STYLISTIC MODIFICATIONS OF REALISTIC NARRATIVE

STORY AT THE END OF THE 19TH

– AND AT THE BEGINNING

20TH

CENTURIES………………………………………………………………………...

133

Semyhinivska T., Chubenko B.

SYNESTHESIA AND INTERMEDIALITY IN TRANSLATION ASPECT

(CASE STUDY OF THE WORKS BY TARAS SHEVCHENKO)……………………..

138

Sinyavina L., Dolga О., Philyanina N.

RETROSPECTIVE CHARACTER FUNCTION IN A P. I. MELNIKOV-PECHERSKY

NOVEL «IN THE WOODS»……………………………………………………………..

145

Teterina O.

Y. BOYKO-BLOKHIN: TRANSLATION OF LITERARY WORKS

IN DEVELOPMENT OF NATIONAL LITERATURE…………………………………

153

Chystiak D., Kurhanska A.

LITERARY CONCEPTUALIZATION OF CONCEPT OF FIRE IN A. MOCKEL’S

LYRICS…………………………………………………………………………………...

163

Shymchyshyn M.

THE SILENCED HISTORY IN EDWARD JONES’S THE KNOWN WORLD……….

169




10

LINGUISTICS

Anastasieva O.

IMPLICITY OF MODIFIED TEXTS (ON THE MATERIAL OF THE ENGLISH

LANGUAGE APHORISMS)…………………………………………………………….

178

Baranova S., Pavlenko T.

CONTACT ESTABLISHING IN AMERICAN CORPORATE CULTURE VIA

TRANSLATION………………………………………………………………………….

184

Voyevutko N., Zubochek V.

THE PROBLEM OF TRANSLATING CONTRACTS AND TREATIES

FROM MODERN GREEK INTO UKRAINIAN………………………………………..

190

Voloshchuk I., Martyschenko K.

VERBALIZATION OF THE POLITICAL CORECTNESS IN MODERN AMERICAN

AND BRITISH PRINTED MEDIA………………………………………………………

197

Honta I.

VERBALIZATION OF EXTRALINGUISTIC DOMINANT IN THE LANGUAGE

(ON THE MATERIAL OF THE AMERICAN LANGUAGE SUBSTANDARD)……..

204

Horbach O.

COMPOUND NOUNS OF MARKETING LEXIS: STRUCTURAL-

MORPHOLOGICAL AND SEMANTIC-SYNTACTIC CHARACTERISTICS

(BASED ON MODERN GERMAN)…………………………………………………….

210

Horlachova V., Khejlik T.

MODERN LEXICAL BORROWINGS IN COLOR TERMS OF RUSSIAN

AND UKRAINIAN ADVERTISING…………………………………………………….

218

Drobakha L.

REFLECTION OF THE NATIONAL MENTALITY IN THE FIELD OF POLYSEMY

(COMPARATIVE APPROACH)………………………………………………………..

225

Zharikova Yu., Oliinyk A.

STRUCTURAL AND GRAMMATICAL FEATURES OF ADVERBIAL

FRAZEOLOGICAL UNITS IN MODERN GREEK, UKRAINIAN AND ENGLISH….

231

Zharchinska O., Tikan Y.

THE PECULIARITIES OF THE SLANG FUNCTIONING IN THE MODERN

AMERICAN LITERATURE (ON THE MATERIAL OF CHUCK PALAHNIUK’S

NOVELS)…………………………………………………………………………………

237

Ilchenko I.

FUNCTIONAL-STYLISTIC LOADING OF STAROSLOVIANISM

IN P. ZAGREBELNY’S NOVELS («DEAR», «EVAPRAXIA», «DEATH

IN KYIV»)………………………………………………………………………………..

243




11

Kovalenko І., Baranova S.

PECULARITIES OF THE AUTHOR’S FAIRY TALE TRANSLATION

FROM ENGLISH INTO UKRAINIAN………………………………………………….

249

Kovalenko O., Yatsenko M.

FUNCTIONING OF THE VERBS OF SPEAKING IN MODERN ENGLISH

LITERARY DISCOURSE: GENDER ASPECT…………………………………………

254

Kryvych M., Ivasyshyna T.

PRASEMES WITH THE CONCEPT WEAPON IN LATIN, GERMAN

AND UKRAINIAN LANGUAGES………………………….…………………………..

262

Loskutova N., Anhelynova I.

PHRASEOLOGISMS WITH COLOR COMPONENT IN ITALIAN

AND UKRAINIAN LANGUAGES……………………………………………………..

268

Moreva Н., Kozhukhova Н.

ON THE PROBLEM OF LINGUISTIC PERCEPTION OF APPROXIMATION……...

276

Moroz A.

RUSSIAN MILITARY AS SEEN BY THE FRENCH DURING THE RUSSIAN-

TURKISH WAR (1853–56) IN THE NOVEL BY L. BUSSENAR «LE ZOUAVE

DE MALAKOFF» (LINGUOIMAGOLOGICAL ASPECT)……………………………

282

Moshtagh Ye., Krokhmal A.

SYNTACTIC REDUNDANCY AND SYNTACTIC COMPRESSION AS MEANS

OF EXPRESSIVE SYNTAX IN MODERN UKRAINIAN TRAVELOGUES…………

290

Ordynska I.

STRUCTURING OF PROPER NAMES OF SMALL GEOGRAPHIC OBJECTS

(BASED ON THE MATERIAL OF THE MICROTOPONYMY OF THE NORTHERN

KHMELNYTSKY REGION)…………………………………………………………….

296

Pakhnenko I., Teletova S.

MEANS OF REALIZATION OF THE FUNCTIONAL-PRAGMATIC POTENTIAL

OF THE NAMES OF TELEVISION PROGRAMS……………………………………..

304

Pyvovar Y.

LINGUOPRAGMATIC POTENTIAL OF ANNOUNCEMENTS FOR GERMAN

FILMS IN THE LATE XX – EARLY XIX CENTURIES……………………………….

312

Popovich E., Petrova E., Tomenko M.

PROBLEMATIC ENGLISH ‘ABSOLUTE’ CONSTRUCTIONS………………………

317

Savchuk N.

MODERN DIALECTOLOGICAL TERMINOLOGY IN THE MOTIVATION

ASPECTS…………………………………………………………………………………

325

Sizova K.

THE REFLECTION OF NATIONAL SOCIO-CULTURAL SPECIFICITY

IN PHRASEOLOGISMS OF MEDIA DISCOURSE……………………………………

332




12

Tikan Y., Davydova O.

REALIA AS A MEANS OF EXPRESSING THE SOCIAL BELONGING

OF THE PROTAGONIST (ON THE EXAMPLE OF THE DETECTIVE NOVEL

«THE ADVENTURES OF SHERLOCK HOLMES» BY A. C. DOYLE)………………

338

Tkachyk O., Riabukha K.

GENDER REPRESENTATION IN NOMINATION OF A WOMAN

IN THE NOVELS OF MALE AND FEMALE AUTHORS…………………………….

346

Tryfonova H., Drachova Y.

THE PECULARITIES OF TRANSLATING FEATURE FILMS FROM ITALIAN

INTO UKRAINIAN LANGUAGE………………………………………………………

354

Hatziolou E., Sofiou S.

THE ESSENCE OF NEOLOGISM AND ITS INSTRUCTIVE VALUE

IN THE LEARNING PROCESS…………………………………………………………

360

Shalova N., Zarivna O.

STRUCTURAL MODELS OF COMPOSITE TERMS IN THE FIELD

OF MECHANICAL ENGINEERING AND IT…………………………………………

367

INFORMATION ABOUT THE AUTHORS……………………………………………. 375

EDITORIAL POLICY OF SCIENTIFIC JOURNAL «BULLETIN OF MARIUPOL

STATE UNIVERSITY. VOLUME: PHILOLOGY»……………………………………

384

REQUIREMENTS FOR THE SCIENTIFIC PAPERS FOR PUBLICATION

IN THE COLLECTED WORKS…………………………………………………………

387




13

ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО

УДК 821.161.2-14

С. Д. Абрамович

ЗИМОВИЙ ПЕЙЗАЖ У ВІРШІ М. ТІЛЛÓ «ІНТЕРВАЛИ»

ЯК КОНЦЕПТОСФЕРА «МЕЛОДІЇ ДУХУ»

У статті проаналізовано ментальний та образний рівні вірша М. Тіллó, який

репрезентує гостро суб’єктивну авторську інтерпретацію в драматичному

пейзажному образі характерної екзистенцальної тривожності нашого сучасника

й створює концептосферу «мелодії духу», рівною мірою протиставлену як природі

з її циклічними ритмами, так і бездуховному існуванню обивателя-гедоніста.

Ключові слова: лірика, літературний пейзаж, концептосфера.

Марія Тіллó

ІНТЕРВАЛИ

Розбещені звуки біжать, як мелодія духу,

Як спалахи сонця у мороці темного дня.

Але в тому співі скривавлена, стомлена туга

З якоїсь нагоди шукає Пегаса-коня.

Той пошук біжить, як приховані кроки дитини,

Жбурляє у вітер каміння насурмлених хмар.

То – спів, у якому немає для часу провини,

А є порожнеча й «ніщо» безтурботних примар.

Розплющений сніг загорнувся в калюжу.

І райдуга, начебто чорна дуга,

Згубила всі фарби. І блискавка тужить,

Бо демон затиснув в руці батога.

І сум, наче сумнів, нівечить проміння,

І губиться сонце в димόвому дні.

Й мороз під ногами хрумтить, як насіння,

І топиться погляд в п’янкому вині.

Зима розгорнула країни німого тремтіння,

Взяла в кучугури всі звуки. І тільки луна

Колишнього сяйва співає, бо небо ще синє,

І що незабаром нас знову зігріє весна.

23. 11. 1999 [17, с. 330]

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими

науковими чи практичними завданнями. Вірш Марії Тілло «Інтервали» справляє,

при всій корпускулярності предметно-речових деталей, враження «розрідженої

матерії»: тут панують аскетична монохромність зорового образа та тужливість

інтонаційного рисунку. Визначити його тему, як при аналізі лірики взагалі, доволі

складно: безпомічні кліше на кшталт «відбиття краси рідної природи» зазвичай

не працюють, оскільки гостро-суб’єктивна інтерпретація цілком затьмарює дражливо-

невловимий об’єкт зображення, й профанне питання «про що це?» постає невідворотно.




14

Цю проблему занадто часто обходять мовчанкою, і недаремно львівська дослідниця

Л. Петрухіна у статті, присвяченій необхідності введення у коло зацікавлень теорії

літератури поетичних тем та універсальних компонентів художньої писемності

(зокрема пейзажу), справедливо цитує В. Жирмунського: «завдання вивчення

літературного твору з естетичної точки зору тільки тоді буде завершене, коли до кола

вивчення увійдуть і поетичні теми, так званий зміст, що розглядається як художньо

дієвий факт» [13, с. 125].

Д. Ліхачов, відштовхуючись від думки М. Бахтіна, акцентує, що «зло

монологічне», що «всяке буття знаменується діалогом, а діалог свободою»; «зло» ж

приречене у М. Бахтіна на самотність; отож життєвість і духовний зміст літературного

пейзажу визначені тим, що «спілкування, діалог» існують в самій природі [6, с. 166].

Та, за Гегелем, ще не перевернутим догори дригом марксистською думкою, діалектика

природи є лише відблиском алгоритму людського розуму; з іншого боку, оскільки

всякий ліричний вірш є монологом, то він і мусить, начебто, являти собою оте саме

«зло». Втім, Ю. Лотман показав, що в ліричному тексті завжди існує діалог «я – ти», й

«… принцип монологізму вступає в протиріччя з постійним переміщенням

семантичних одиниць в загальному полі побудови значень. У тексті весь час йде

полілог різних систем, зіштовхуються різні способи пояснення й систематизації світу,

різні картини світу. Поетичний художній текст в принципі поліфонічний» [7, с. 110].

Але в діалозі з Природою провідну роль відіграє усе ж таки авторське Я, наділяючи

життя хмар, скель, хвиль і тварин власним духовним імпульсом і творячи конкретну

концептоферу, яка свідчить про світосприйняття самого автора і про переживання ним

суттєвих в даний момент для нього і його читачів архетипів колективного несвідомого,

які конденсують когнітивне розшарування явищ світу, – зі врахуванням

багатошарового дискурсу культурної традиції.

Лірика М. Тілло, яка не дожила й до 28 років (1977–2006), з цього погляду являє

собою доволі вагомий об’єкт дослідження, оскільки у ній з надзвичайною експресією

виражено екзистенціальну тривожність людини постіндустріальної ери, котра значно

гостріше, ніж попередні покоління, відчуває крихкість та неповноту існування,

драматично переживає кризу традиційної аксіології та стає вкрай чутливою до глухих

апокаліптичних віщувань. А «постмодерністська поезія, до якої творчість М. Тілло

в чимось виразно примикає, передбачає гру зі словом, гру з граматикою, гру

з культурною спадщиною – це безперервний карнавал з його розпадом кордонів,

руйнуванням традиційних табу. У віршах Маші досить іронічних афоризмів,

культурних асоціацій і літературних ремінісценцій, образних аналогій з живопису

або музики, діалогу з традицією, бешкетних поетичних скерцо і взагалі гри зі словом.

Але постмодерністське світовідчуття в коренях своїх нерозривно пов'язане з ідеєю

«смерті Бога», сформульованою в філософії Ніцше. Хайдеггер в своєму есе «Навіщо

потрібні поети?» каже, що там, де боги зникли, поезія стає єдиним шляхом здобути

«шлях богів, які втекли». Ось цей-то зниклий шлях початкового знання вона все життя

і шукала» [2, с. 391]. Звідси й «розрідженість матерії»: М. Тілло, при органічній

належності до свого постмодерністського сьогодення, залишалася ще й переконаною

християнкою і свідомо ґрунтувалася на візантійській традиції, згідно якої Прекрасне

гніздиться в глибинах не-материального архетипу; тут, як казав Михаїл Псьолл,

невимовна краса визначається небесним прообразом зображення, й усе тілесне немовби

згасає. Для «пострадянського постмодерну», в якому гучномовні декларації про

відродження традиційної духовності дивним чином масово сполучаються

з раблезіанським апетитом у споживанні матеріальних благ, ця ситуація малотипова,

але від того вона не менш цікава й повчальна.




15

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Отож сповідально-

медитативний вірш М. Тілло «Інтервали» можна сприйняти у всій повноті задуму лише

в контексті усе ще живого конфлікту між християнською концепцією дійсності

й секуляризованим уявленням про сенс людського буття. Християнська традиція

представлена тут не знекровленою обрядовістю, запнутою в рясно гаптовані шати

язичницького фольклору, а живим духовним імпульсом: Природа тут – не істина

в останній інстанції, а, відповідно до християнського погляду, – Творіння, яке

страждає, повстаючи проти свого Творця. Тому метою даної статті є цілісний аналіз

вірша «Інтервали» як виразу авторської позиції у згаданому конфлікті та його

культурологічного виміру. Тенденція обмежуватись виключно аналізом художнього

слова, структури поетичного тексту, знекровлює літературознавчий підхід.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання

даної проблеми і на які спирається автор. Творчість М. Тілло досі приваблювала

увагу не занадто широкого, але поважного за складом корпусу літературознавців.

Це відомі українські професори П. Міхед та Т. Пахарєва (Київ), М. Ткачук (Тернопіль)

та О. Ніколенко (Полтава), імениті російські вчені М. Михайлова та Г. Якушева

(Москва), викладач Гетингенського університету Ю. Ткачов, низка вчених-чернівчан

та викладачів Кам’янець-Подільського національного університету, більшість яких

знали поетесу з дитячих років (С. Абрамович, Н. Дворницька, Ю. Пацаранюк,

І. Прокоф’єв, Є. Сохацька, М. Філіпчук, М. Чікарькова, П. Шулик тощо).

Зокрема в ракурсі нашої теми досліджені деякі дуже важливі для нас моменти. Це

зумовлена особистою біографією «лірична трагедія» М. Тілло [1, с. 378], мотив

«печальной музыки судьбы» як провідний в її творчості [9, с. 385], постійний ґерць

поета зі власною долею [19, с. 401–402], своєрідне візіонерство, визначене

«постмодерністською різоматичною картиною світу» [11, с. 414], власна «неповторна

міфопоетика, коріння якої в українському фольклорі», де «небо, сузір’я, душа, Бог –

центральні символи», отож «в хвилини резиґнації, туги душу ліричної героїні проймає

віра» [18, с. 419-420], символізація як наскрізний художній прийом [12, с. 444]. Описані

також притаманна поезії М. Тілло «потаємна готовність примирити чуже, з'єднати

протилежне і в той же час показати крихкість досягнутої гармонії» [8, с. 425], а також

те, що в її віршах прочитуються «не відторгнутість приреченого, а співпричетність

красі і величі природи» [5, с. 436], «космізм художнього мислення» [14, с. 440],

відзначено також «мелодійність, співучу проникливість, яскраву і соковиту

метафоричність поезій Марії, що поєднують багатство культурних алюзій

з “натурною”, фольклорною свіжістю сприйняття», а також улюблений прийом поетеси

– анжанбеман, який передає «напружене дихання, що не справляється з напором

емоцій, зі стражданням, народженим досвідом глибоких роздумів і почуттів, як знак

руйнування гармонії, що її створюють стрункі метри віршів – для того, щоби черговий

анжанбеман показав всю ефемерність, неміцність їх стрункості і суголосного

звучання» [20, с. 427]. Важливо також те, що образність віршів М. Тілло відображає

не зачарованість «чуттєвим блиском речей», а, так би мовити, рентген реальності.

Саме завдяки заглибленості в християнську традицію, якій я був не лише свідком,

а й почасти модератором, у М. Тілло «сформувався особливий лад образності: реалії

дуже конкретні, майже навіть відчутні, і, разом з тим, начебто розріджені

в міфопоетичному просторі при цьому дух її начебто звільнявся і зливався

з природними стихіями…» [2, с. 391].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим

присвячується означена стаття. Однак, по-перше, саме вірш «Інтервали» досі не був

об’єктом спеціального аналізу, а, по-друге, специфіка ліричного пейзажу у Тілло,




16

зокрема вже згадане вище «розрідження матеріального» в ньому все ще чекають

на свого дослідника. Зокрема інтригує вже назва вірша – «Інтервали»; вона

недвозначно містить в собі символічне узагальнення, яке має розкритися лише

в процесі уважного прочитання твору.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням

отриманих наукових результатів. Т. Пахарева акцентувала, що окремий і дуже

значний клас у поезіях М. Тілло становлять образи, пов’язані з Небом [11]. От і вірш

«Інтервали» побудовано як діалог з Небом, що спрямовує увагу до традиції молитовної

лірики, в якій співбесідником автора виступає Божество. Але перед нами не молитва,

а медитативно-філософська рефлексія, бесіда Поета з самим собою. У цю свідомість

проникають лише скупі ціхи зимового пейзажу, підкреслено знебарвленого,

«мертвого». Якщо ж говорити про відбиття якихось суспільно-психологічних колізій,

то наштовхує на певну конкретику одна деталь: вірша написано 1999 р., і в його

дискурсі відбилася атмосфера очікування катастрофи, що її галасливо провіщали ЗМІ

в зв’язку з наближенням т. зв. «Міллєніуму», початку третього тисячоліття1 .

«Поезія Марії Тілло – це поезія високоінтелектуальна, поезія високої емоційної

напруги. Її треба читати вдумливо, треба дошукуватися до закладеної в неї суті. Крізь

густу метафоричність письма прочитуються її життєві принципи, філософія її душі,

її кредо», – відзначає Є. Сохацька [15, с. 433]. Вірш «Інтервали», зокрема, дійсно

потребує уважного прочитання.

Починається він зі слова Розбещені (звуки). Саме так, через «принижуючий»

епітет, автор означає мелодію власного поетичного натхнення. Та ця готовність

наперед визнати себе «винним» є, однак, не трікстерським виразом романтичної іронії;

радше це продиктовано духом покаяння, зокрема впливом традиції Псалтирі, в якій

гордовитість людська є предметом скорботи2 . Водночас ця «мелодія духу» є не лише

виразом «скривавленої, стомленої туги», а й чимось однорідним зі «спалахами сонця

у мороці темного дня». І на Поета, який переживає мить вивільнення душі, вивільнення

власного Я, начебто чекає міфологічний Пегас, котрий поки що сам-один ширяє

у небесній височині. Характерно, що його тут акцентовано в фольклоризованому

втіленні Пегас-кінь, і це органічно сполучається з тужливими інтонаціями архаїчних

«зимових» плачів, – тим само Поет начебто бере на себе роль виразника потаємних

страхів і сподівань своєї «темної» пори, й ця скривавлена, стомлена туга має бути

розчинена у «сонячному», аполлонічному началі: Розбещені звуки біжать, як мелодія духу,

Як спалахи сонця у мороці темного дня.

Але в тому співі скривавлена, стомлена туга

З якоїсь нагоди шукає Пегаса-коня.

Пегас природно викликає асоціацію з класичною Музою, присутність якої

вгадується в підтексті. Це ж вона має всадити Поета на Пегаса, вилучити його з виміру

буденної повсякденності й піднести до емпіреїв. І може видатися, що віршу від початку

задано високої одичної інтонації, пафос якої полягає у благословенні світові. Та поетеса

акцентує панування в Природі не ладу й не гармонії, а тривожної не-цільності,

негостинності та похмурості. Цю особливість світосприйняття М. Тілло дуже точно

окреслила О. Ніколенко: «Світ у художньому відображенні поетки постає розколотим

1 Смутні страхи суспільства ґрунтувалися на прихованому в надрах колективної пам’яті

євангельському вченні про друге пришестя Христа та його тисячолітнє земне царство напередодні

остаточного кінця світу (грецьк. хіліазм від χῑλιάς — «тисяча», або–лат. еквівалент від mille –

міленаризм). Це недвозначно сигніфікувало тотальне почуття провини, приховане під машкарою

штучної й безмежної життєрадісності. 2 Пор. : «…грішний вихваляється бажанням серця свого» (Пс. 10. 3; пер. І. Хоменка).




17

на дрібні друзки. Сама природа втрачає цілісність і гармонійність. Небо кричить, хмари

скиглять, дощ розбивається, вітер плаче, дерева перелякані… Повітря стискається

довкола людини настільки, що його можна торкнутися рукою, а воно холодне

й жорстке, як лід. Напругою електричного струму пройняті явища природи

й помешкання людини, де їй незатишно… Час і простір втрачають реальні

обриси, залишається тільки відчуття схвильованості, враження неспокою

й беззахисності» [10, с. 457].

«Пошуки Пегаса» й справді є пориванням до гармонії, до титанічної, космічної дії

– так хочеться перевлаштувати цей недосконалий світ, порушуючи усі закони

й усталені тяжіння. Цей момент сконденсовано в «абсурдистському» образі ‒ тяжкі

(«насурмлені») хмари перетворюються на каміння, яке можна, порушуючи логіку

речей, жбурнути у вихор вітру: Той пошук біжить, як приховані кроки дитини,

Жбурляє у вітер каміння насурмлених хмар.

Та одчайдушна й безсила спроба «перебудувати світ» підкреслено наївна

й безрезультатна. Власне, цього прагне не стільки авторка, скільки її колективний

ліричний персонаж, Сучасник, який усе ще знаходиться у полоні утопічної ілюзії про

всевладність Людини. Легковажний світ, що марнує час у безтурботних розвагах,

формує в собі пустоту, примарність, і не Час у тому винний; винні люди, які його

марнують. Саме в цьому й полягає «розбещеність» суспільства, частиною якого поет

себе почуває: То – спів, у якому немає для часу провини,

А є порожнеча й «ніщо» безтурботних примар.

Наступний фрагмент, підкреслено написаний в іншій, позбавленій медитативної

розлогості, ритміці – 15-стопний амфібрахій міняється на більш «уривчастий»

12-стопний. Цей прийом покликаний згустити враження редукованості знебарвленого

світу, в якому навіть веселка перетворюється на «чорну дугу», де блискавка стає

виразом якогось безсилого гніву, і світом цим керує не Бог, а «князь світу сього»: Розплющений сніг загорнувся в калюжу.

І райдуга, начебто чорна дуга,

Згубила всі фарби. І блискавка тужить,

Бо демон затиснув в руці батога.

«Сонячний» первінь буття тут згасає, поступаючись безжиттєвому хрумтінню

снігу під ногами; залишається знайти порятунок у штучних веселощах, лапідарно,

майже як у Блока, окреслених у трагічній інтонації (див. останній рядок строфи): І сум, наче сумнів, нівечить проміння,

І губиться сонце в димόвому дні.

Й мороз під ногами хрумтить, як насіння,

І топиться погляд в п’янкому вині.

Але кінцево цей похмурий настрій знімається у третьому фрагменті, знову

написаному у ритміці 15-стопного вірша. Зимі, яка підкорила собі світ і перетворила

його на «країни німого тремтіння», панувати ще довго, але відлуння літнього сяйва

у синьому небі, ознаменоване пружним анжанбеманом, вселяє надію на прийдешню

весну: Зима розгорнула країни німого тремтіння,

Взяла в кучугури всі звуки. І тільки луна

Колишнього сяйва співає, бо небо ще синє,

І що незабаром нас знову зігріє весна.

Таким чином, композиція вірша визначається не циклічним рухом

природних явищ, а певною філософською схемою. Антагонізм тези / антитези,




18

розгорнутий у перших двох «інтервалах», у третьому набуває якостей художньо-

філософічного синтезу. При цьому автор вірша не сприймає природні цикли

як щось таке, що несе в собі повчання, мораль – власне, на природу проеціюється

алгоритм людського переживання, відчуття невідворотності покути за легковажність

і безтурботність. Це цілком відповідає християнському погляду. Адже і в Еклезіяста,

попри поширену репутацію цієї книги як маніфесту песимізму, висловлено

не лише стомленість отими природними циклами [4, с. 297], а й сподівання на Вічність

і безсмертя [16]. Отже, не варто занадто всерйоз приймати античні ремінісценції

на початку вірша: їхня функція риторична; адже прагнення використовувати певні

античні емблеми для виразу нових, складних уявлень і вирішення завдання

«дематеріалізації» речей лежить в глибинній традиції християнського мистецтва1. Отож

ремінісценції з античної спадщини на зразок Пегаса-коня не лише не надають творові

«одичного пафосу», але, навпаки, підкреслюють наївність до-рефлективної

міфологічної свідомості, яка кличе від протиріч реальності в світ вільної фантазії.

Таким чином, у невеликому вірші, мов у краплині води, відбивається іманентна

європейському світовідчуттю дихотомічність, яка сформувалася на стику двох

потужних платформ: античної культури з її культом тілесного та спіритуалістичного

християнства.

У розкритті цієї поетичної теми відбився й особистий трагічний досвід: М. Тілло

«не дожила і до 30-ти років, вона рано навчилася дивитися в обличчя смерті,

створивши в своїй творчості таку собі поетичну Танатологію, безбоязно трактуючи

складні екзистенціальні проблеми людини і ні на йоту не втративши ані п'янкої любові

до життя, ані глибокої християнської віри в сенс всього, що існує, – перш за все, в сенс

власного земного життя» [3, с. 402]. У даній ситуації особливо опукло виступає,

що художня література – це частина культури, причому одна з найважливіших,

основоположних.

При цьому дуже характерно, що естетизація предмету літератури, відокремлення

художнього слова від загальнокультурного сакрального інтертексту, яка розгорталася

від часів Просвітництва, начебто не береться тут в розрахунок. У М. Тілло

домінує не естетичний, а етичний кут зору: «її вірші абсолютно позбавлені

романтичного флеру, умовної, традиційної “красивості” не сплетіння слів

в майстерні орнаменти цікавило її, а пізнання через слово» – для неї ключовими

словами були Кінцевість, Час, Вічність [19, с. 412–413]. Саме тому варто говорити не

лише про літературні якості такої поезії, про «сучасність» суб’єктивно-авторського

словесного вирішення (вони очевидні), а про загальнокультурне значення цих віршів,

про зберігання в їхньому лоні «досвітніх вогнів» давніх, «архетипічних» культурних

ініціатив.

Висновки з даного дослідження і перспектива подальших розвідок у даному

напрямку. Слід визнати, що «Інтервали» М. Тілло є вдалою поетичною спробою

розгорнути в ліричному сюжеті, в лоні «аскетичної» образності, що складається

в похмурий зимовий пейзаж, апокаліптичний мотив майбутньої катастрофи й художньо

заперечити невідворотний морок, який цей мотив несе в собі. За браком місця ми

полишаємо поза увагою такі особливості манери поетеси, як доволі вишуканий

художній лексикон, напружений синтаксис та тонкий фонічний малюнок, які мали б

стати об’єктом окремого дослідження.

1 Так, у християнському катакомбному мистецтва Христа часом алегорично зображували у вигляді

міфологічного Орфея.




19

Список використаної літератури

1. Абрамович С. «…умирающий и беззащитный сад объятых ужасом

предчувствия растений…» / С. Абрамович // Тиллó М. Сочинения / М. Тилло ; сост.,

ред., автор науч.-критич. коммент. С. Д. Абрамович. – Киев : Издательский дом

Дмитрия Бураго, 2017. – С. 382–388 ; Abramovich S. «…umirayushchiy i bezzashchitnyy

sad obyatykh uzhasom predchuvstviya rasteniy…» / S. Abramovich // Tilló M. Sochineniya

/ M. Tillo ; sost., red., avtor nauch.-kritich. komment. S. D. Abramovich. – Kiev : Izdatelskiy

dom Dmitriya Burago, 2017. – S. 382–388.

2. Абрамович С. Художественный мир Марии Тилло / С. Абрамович // Тиллó М.

Сочинения / М. Тилло ; сост., ред., автор науч.-критич. коммент. С. Д. Абрамович. –

Киев : Издательский дом Дмитрия Бураго, 2017. – С. 389–401 ; Abramovich S.

Khudozhestvennyy mir Marii Tillo / S. Abramovich // Tilló M. Sochineniya / M. Tillo ; sost.,

red., avtor nauch.-kritich. komment. S. D. Abramovich. – Kiev : Izdatelskiy dom Dmitriya

Burago, 2017. – S. 389–401.

3. Абрамович С. Структура поэтического образа у Марии Тиллó (стихотворение

«Жизненный путь») / С. Абрамович // Тиллó М. Сочинения / М. Тилло ; сост., ред.,

автор науч.-критич. коммент. С. Д. Абрамович. – Киев : Издательский дом Дмитрия

Бураго, 2017. – С. 402–410 ; Abramovich S. Struktura poeticheskogo obraza u Marii Tilló

(stikhotvorenie «Zhiznennyy put») / S. Abramovich // Tilló M. Sochineniya / M. Tillo ; sost.,


Burago, 2017. – S. 402–410.

4. Аверинцев С. С. Древнееврейская литература / С. С. Аверинцев // История

всемирной литературы в 9-ти т. / АН СССР ; Ин-т мировой литературы

им. А. М. Горького. – Москва : Наука, 1983. – Т. 1. – С. 271–302 ; Averintsev S. S.

Drevneevreyskaya literatura / S. S. Averintsev // Istoriya vsemirnoy literatury v 9-ti t. / AN

SSSR ; In-t mirovoy literatury im. A. M. Gorkogo. – Moskva : Nauka, 1983. – T. 1. –

S. 271–302.

5. Дворницкая Н. Психологический автопортрет в поэзии М. Тилло

/ Н. Дворницкая // Тиллó М. Сочинения / М. Тилло ; сост., ред., автор науч.-критич.

коммент. С. Д. Абрамович. – Киев : Издательский дом Дмитрия Бураго, 2017. – С. 435–

439 ; Dvornitskaya N. Psikhologicheskiy avtoportret v poezii M. Tillo / N. Dvornitskaya

// Tilló M. Sochineniya / M. Tillo ; sost., red., avtor nauch.-kritich. komment.

S. D. Abramovich. – Kiev : Izdatelskiy dom Dmitriya Burago, 2017. – S. 435–439.

6. Лихачев Д. С. Диалог в природе как признак жизни и одухотворения в

литературе // Лихачев Д. С. Очерки по философии художественного творчества

/ Д. С. Лихачев. – 2 изд., доп. – Санкт-Петербург : Блиц, 1999. – С. 166–172 ;

Likhachev D. S. Dialog v prirode kak priznak zhizni i odukhotvoreniya v literature

// Likhachev D. S. Ocherki po filosofii khudozhestvennogo tvorchestva / D. S. Likhachev. –

2 izd., dop. – Sankt-Peterburg : Blits, 1999. – S. 166–172.

7. Лотман Ю. М. Анализ поэтического текста. Структура стиха / Ю. М. Лотман. –

Ленинград : Просвещение, 1972. – 371 с. ; Lotman Yu. M. Analiz poeticheskogo teksta.

Struktura stikha / Yu. M. Lotman. – Leningrad : Prosveshchenie, 1972. – 371 s.

8. Михайлова М. Дальше – … не тишина / М. Михайлова // Тиллó М. Сочинения

/ М. Тилло ; сост., ред., автор науч.-критич. коммент. С. Д. Абрамович. – Киев :

Издательский дом Дмитрия Бураго, 2017. – С. 424–426 ; Mikhaylova M. Dalshe – … ne

tishina / M. Mikhaylova // Tilló M. Sochineniya / M. Tillo ; sost., red., avtor nauch.-kritich.

komment. S. D. Abramovich. – Kiev : Izdatelskiy dom Dmitriya Burago, 2017. – S. 424–426.

9. Михед П. «Печальна музыка судьбы» / П. Михед // Тиллó М. Сочинения

/ М. Тилло ; сост., ред., автор науч.-критич. коммент. С. Д. Абрамович. – Киев :




20

Издательский дом Дмитрия Бураго, 2017. – С. 479–481 ; Mikhed P. «Pechalna muzyka

sudby» / P. Mikhed // Tilló M. Sochineniya / M. Tillo ; sost., red., avtor nauch.-kritich.

komment. S. D. Abramovich. – Kiev : Izdatelskiy dom Dmitriya Burago, 2017. – S. 479–481.

10. Ніколенко О. «Неопубліковане» – нерозгадане, непочуте… Про вірші М. Тілло

кінця 1990-х – початку 2000-х років / О. Ніколенко // Тиллó М. Сочинения / М. Тилло ;

сост., ред., автор науч.-критич. коммент. С. Д. Абрамович. – Киев : Издательский дом

Дмитрия Бураго, 2017. – С. 456–457 ; Nikolenko O. «Neopublikovane» – nerozghadane,

nepochute… Pro virshi M. Tillo kintsia 1990-kh – pochatku 2000-kh rokiv / O. Nikolenko



11. Пахарева Т. Небесный топос в поэзии М. Тилло / Т. Пахарева // Тиллó М.

Сочинения / М. Тилло ; сост., ред., автор науч.-критич. коммент. С. Д. Абрамович. –

Киев : Издательский дом Дмитрия Бураго, 2017. – С. 413–418 ; Pakhareva T. Nebesnyy

topos v poezii M. Tillo / T. Pakhareva // Tilló M. Sochineniya / M. Tillo ; sost., red., avtor

nauch.-kritich. komment. S. D. Abramovich. – Kiev : Izdatelskiy dom Dmitriya Burago,

2017. – S. 413–418.

12. Пацаранюк Ю. Архетипні символи в поезії Марії Тілло (на матеріалі

україномовної лірики) / Ю. Пацаранюк // Тиллó М. Сочинения / М. Тилло ; сост., ред.,

автор науч.-критич. коммент. С. Д. Абрамович. – Киев : Издательский дом Дмитрия

Бураго, 2017. – С. 423–448 ; Patsaraniuk Yu. Arkhetypni symvoly v poezii Marii Tillo (na

materiali ukrainomovnoi liryky) / Yu. Patsaraniuk // Tilló M. Sochineniya / M. Tillo ; sost.,


Burago, 2017. – S. 423–448.

13. Петрухіна Л. Пейзаж у контексті теорії літератури (на матеріалі слов’янської

поезії) / Л. Петрухіна // Проблеми слов’янознавства. – 2002. – Вип. 52. – С. 125–134 ;

Petrukhina L. Peizazh u konteksti teorii literatury (na materiali slovianskoi poezii)

/ L. Petrukhina // Problemy slovianoznavstva. – 2002. – Vyp. 52. – S. 125–134.

14. Прокоф'єв І. Медитативні інтенції в поезії М. Тілло / І. Прокоф’єв // Тиллó М.

Сочинения / М. Тилло; сост., ред., автор науч.-критич. коммент. С. Д. Абрамович. –

Киев : Издательский дом Дмитрия Бураго, 2017. – С. 440–443 ; Prokofiev I. Medytatyvni

intentsii v poezii M. Tillo / I. Prokofiev // Tilló M. Sochineniya / M. Tillo ; sost., red., avtor

nauch.-kritich. komment. S. D. Abramovich. – Kiev : Izdatelskiy dom Dmitriya Burago,

2017. – S. 440–443.

15. Сохацька Є. Диво-душа / Є. Сохацька // Тиллó М. Сочинения / М. Тилло ;

сост., ред., автор науч.-критич. коммент. С. Д. Абрамович. – Киев : Издательский дом

Дмитрия Бураго, 2017. – С. 432–435 ; Sokhatska Ye. Dyvo-dusha / Ye. Sokhatska



16. Тантлевский И. Р. Оптимизм Экклезиаста / И. Р. Тантлевский // Вопросы

философии. – 2014. – № 11. – С. 137–148 ; Tantlevskiy I. R. Optimizm Ekkleziasta

/ I. R. Tantlevskiy // Voprosy filosofii. – 2014. – № 11. – S. 137–148.

17. Тиллó М. Сочинения / М. Тилло. – Киев : Издательский дом Дмитрия Бураго,

2017. – 500 с. ; Tilló M. Sochineniya / M. Tillo. – Kiev : Izdatelskiy dom Dmitriya Burago,

2017. – 500 s.

18. Ткачук М. Екзистенційне осмислення буття людини в ліриці Марії Тілло

/ М. Ткачук // Тиллó М. Сочинения / М. Тилло ; сост., ред., автор науч.-критич.

коммент. С. Д. Абрамович. – Киев : Издательский дом Дмитрия Бураго, 2017. – С. 418–

424 ; Tkachuk M. Ekzystentsiine osmyslennia buttia liudyny v lirytsi Marii Tillo




21

/ M. Tkachuk // Tilló M. Sochineniya / M. Tillo ; sost., red., avtor nauch.-kritich. komment.


19. Чикарькова М. Поэзия Марии Тилло : вызов небытию / М. Чикарькова

// Тиллó М. Сочинения / М. Тилло ; сост., ред., автор науч.-критич. коммент.

С. Д. Абрамович. – Киев : Издательский дом Дмитрия Бураго, 2017. – С. 411–413 ;

Chikarkova M. Poeziya Marii Tillo : vyzov nebytiyu / M. Chikarkova // Tilló M. Sochineniya

/ M. Tillo ; sost., red., avtor nauch.-kritich. komment. S. D. Abramovich. – Kiev : Izdatelskiy

dom Dmitriya Burago, 2017. – S. 411–413.

20. Якушева Г. «Слишком много счастья – это скучно. Слишком много счастья –

это страшно…» (о стихах Марии Тилло) / Г. Якушева // Тиллó М. Сочинения

/ М. Тилло; сост., ред., автор науч.-критич. коммент. С. Д. Абрамович. – Киев :

Издательский дом Дмитрия Бураго, 2017. – С. 426–429 ; Yakusheva G. «Slishkom mnogo

schastya – eto skuchno. Slishkom mnogo schastya – eto strashno…» (o stikhakh Marii Tillo)

/ G. Yakusheva // Tilló M. Sochineniya / M. Tillo ; sost., red., avtor nauch.-kritich. komment.


Стаття надійшла до редакції 05.09.2018.

S. Abramovych

M. TILLÓ’S POEM «INTERVALS»

AS A CONCEPTOSPHERE OF «MELODIA OF THE SPIRIT»

Тhe article analyzes the mental and imaginative levels of M. Tilló’s poem, which

represents a sharply subjective authorial interpretation of the characteristic existential

anxiety of our contemporary, born of the loss of faith in the humanistic ideal of man

as the ruler of his destiny. The researcher tries to reject helpless clichés like «the reflection

of the beauty of native nature», to establish a system of values of the poet and to describe her

a peculiar artistic expression, because the object of the image here is a delusive and elusive

and profane question «what is this?» appears before the reader with a new force. Meanwhile,

this poem was largely stimulated by the atmosphere of the expectation of an universal

catastrophe on the border of the XX–XXI centuries («Millennium»), which predetermined

a certain echo of the biblical intonation of repentance. In the dramatic landscape image,

written in an emphasis on the «discolored» gamut and designed to create the impression

of «the rarefaction of matter», the Christian concept of reality was reflected as a temporary

and doomed to the death of existence. Reminiscences from the ancient heritage, like

the Pegasus-horse, not only do not give the product a «sentimental pathos», but

on the contrary, emphasize the naivety of the pre-reflective mythological consciousness,

which calls from the contradictions of reality into the world of free imagination. Due to

written by various-styled amphibracheus (15–12–15) and the alternation of stanzas

the rhythm of the verse is intended to reproduce the movement of the lyrical plot into

the algorithm «thesis – antithesis – synthesis». It just creates «intervals» are not natural

cycles like «winter–spring ...», but the dynamics of the spiritual search, the process

of comprehension of the essence of being and the precious role of every moment here. In this

dialogue with nature and culture, the author’s ego plays the leading role, giving lif

Культурно-мистецька практика Волинського...

Documents