БIБЛIЯ

КНИГИ СВЯТОГО ПИСЬМА

СТАРОГО ТА НОВОГО ЗАПОВIТУ

9 сiчня 2005 р.http://www.bibles.org.uk

http://www.bibles.org.uk

New corrected text and typesetting c© 2004–2005 Bibles.org.uk.Typeset with pdfLATEX under Linux: Sun 9

th Jan, 2005 at 20:21Permission for personal use only is hereby given.

КНИГИ СТАРОГО ЗАПОВIТУ

Стр. Стр.

Битие . . . . . . . . . . . 1Изход . . . . . . . . . . . 71Левит . . . . . . . . . . . 129Числа . . . . . . . . . . . 171Второзаконие . . . . . . . 229Исус Навин . . . . . . . . 280Съдии . . . . . . . . . . . 314Рут . . . . . . . . . . . . 3481 Царе . . . . . . . . . . . 3532 Царе . . . . . . . . . . . 3993 Царе . . . . . . . . . . . 4364 Царе . . . . . . . . . . . 4801 Летописи . . . . . . . . 5212 Летописи . . . . . . . . 559Ездра . . . . . . . . . . . 607Неемия . . . . . . . . . . 621Естир . . . . . . . . . . . 641Йов . . . . . . . . . . . . 652Псалми . . . . . . . . . . 686Притчи . . . . . . . . . . 769

Еклисиаст . . . . . . . . 797Песен на песните . . . . . 807Исая . . . . . . . . . . . . 813Еремия . . . . . . . . . . 879Плачът на Еремия . . . . 955Езекиил . . . . . . . . . . 962Даниил . . . . . . . . . . 1030Осия . . . . . . . . . . . 1052Йоил . . . . . . . . . . . 1062Амос . . . . . . . . . . . 1066Авдий . . . . . . . . . . . 1074Йона . . . . . . . . . . . 1076Михей . . . . . . . . . . . 1079Наум . . . . . . . . . . . 1085Авакум . . . . . . . . . . 1088Софония . . . . . . . . . 1091Агей . . . . . . . . . . . . 1095Захария . . . . . . . . . . 1098Малахия . . . . . . . . . 1110

КНИГИ НОВОГО ЗАПОВIТУ

Стр. Стр.

Матей . . . . . . . . . . . 1114Марко . . . . . . . . . . . 1157Лука . . . . . . . . . . . . 1185Йоан . . . . . . . . . . . 1232Деяния . . . . . . . . . . 1267Яков . . . . . . . . . . . . 13121 Петрово . . . . . . . . . 13172 Петрово . . . . . . . . . 13221 Йоаново . . . . . . . . 13262 Йоаново . . . . . . . . 13313 Йоаново . . . . . . . . 1332Юда . . . . . . . . . . . . 1333Римляни . . . . . . . . . 13351 Коринтяни . . . . . . . 1352

2 Коринтяни . . . . . . . 1369Галатяни . . . . . . . . . 1380Ефесяни . . . . . . . . . 1386Филипяни . . . . . . . . . 1392Колосяни . . . . . . . . . 13971 Солунци . . . . . . . . . 14012 Солунци . . . . . . . . . 14051 Тимотей . . . . . . . . . 14082 Тимотей . . . . . . . . . 1413Тит . . . . . . . . . . . . . 1417Филимон . . . . . . . . . 1420Евреи . . . . . . . . . . . 1422Откровение . . . . . . . . 1435

БИТИЕ

На початку Бог створив Небо та землю. А земля була пуста 1, 2та порожня, i темрява була над безоднею, i Дух Божий ширяв надповерхнею води. I сказав Бог: Хай станеться свiтло! I сталося 3свiтло. I побачив Бог свiтло, що добре воно, i Бог вiддiлив свiтло 4вiд темряви. I Бог назвав свiтло: День, а темряву назвав: Нiч. I 5був вечiр, i був ранок, день перший. I сказав Бог: Нехай стане- 6ться твердь посеред води, i нехай вiддiляє вона мiж водою й во-дою. I Бог твердь учинив, i вiддiлив воду, що пiд твердю вона, i 7воду, що над твердю вона. I сталося так. I назвав Бог твердь Не- 8бо. I був вечiр, i був ранок день другий. I сказав Бог: Нехай збе- 9реться вода з-попiд неба до мiсця одного, i нехай суходiл станевидний. I сталося так. I назвав Бог суходiл: Земля, а мiсце зiбра- 10ння води назвав: Море. I Бог побачив, що добре воно. I сказав 11Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насiння вона розсiває,дерево овочеве, що за родом своїм плiд приносить, що в ньомунасiння його на землi. I сталося так. I земля траву видала, ярину, 12що насiння розсiває за родом її, i дерево, що приносить плiд, щонасiння його в нiм за родом його. I Бог побачив, що добре воно.I був вечiр, i був ранок, день третiй. I сказав Бог: Нехай будуть 13, 14свiтила на твердi небеснiй для вiддiлення дня вiд ночi, i нехай вонистануть знаками, i часами умовленими, i днями, i роками. I не- 15хай вони стануть на твердi небеснiй свiтилами, щоб свiтити надземлею. I сталося так. I вчинив Бог обидва свiтила великi, свiти- 16ло велике, щоб воно керувало днем, i свiтило мале, щоб керувалонiччю, також зорi. I Бог умiстив їх на твердi небеснiй, щоб свi- 17тили вони над землею, i щоб керували днем та нiччю, i щоб вiд- 18дiлювали свiтло вiд темряви. I Бог побачив, що це добре. I був 19вечiр, i був ранок, день четвертий. I сказав Бог: Нехай вода ви- 20роїть дрiбнi iстоти, душу живу, i птаство, що лiтає над землею пiднебесною твердю. I створив Бог риби великi, i всяку душу живу 21плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, i всяку пташину крилату

1:22—2:12 БИТИЕ 2

22 за родом її. I Бог побачив, що добре воно. I поблагословив їх Бог,кажучи: Плодiться й розмножуйтеся, i наповнюйте воду в морях,

23 а птаство нехай розмножується на землi! I був вечiр, i був ранок,24 день п’ятий. I сказав Бог: Нехай видасть земля живу душу за ро-

дом її, худобу й плазуюче, i земну звiрину за родом її. I сталося25 так. I вчинив Бог земну звiрину за родом її, i худобу за родом її,

i все земне плазуюче за родом його. I бачив Бог, що добре воно.26 I сказав Бог: Створiмо людину за образом Нашим, за подобою

Нашою, i хай панують над морською рибою, i над птаством небе-сним, i над худобою, i над усею землею, i над усiм плазуючим, що

27 плазує по землi. I Бог на Свiй образ людину створив, на образ28 Божий її Вiн створив, як чоловiка та жiнку створив їх. I поблаго-

словив їх Бог, i сказав Бог до них: Плодiться й розмножуйтеся, iнаповнюйте землю, оволодiйте нею, i пануйте над морськими ри-бами, i над птаством небесним, i над кожним плазуючим живим на

29 землi! I сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсiває насi-ння, що на всiй землi, i кожне дерево, що на ньому плiд деревний,

30 що воно розсiває насiння, нехай буде на їжу це вам! I земнiй усiйзвiринi i всьому птаству небесному, i кожному, що плазує по землi,що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них. I стало-

31 ся так. I побачив Бог усе, що вчинив. I ото, вельми добре воно! Iбув вечiр, i був ранок, день шостий.

2, 2 I були скiнченi небо й земля, i все воїнство їхнє. I скiнчив Богдня сьомого працю Свою, яку Вiн чинив. I Вiн вiдпочив у днi сьо-

3 мiм вiд усiєї працi Своєї, яку був чинив. I поблагословив Бог деньсьомий, i його освятив, бо в нiм вiдпочив Вiн вiд усiєї працi Своєї,

4 яку, чинячи, Бог був створив. Це ось походження неба й землi,5 коли створено їх, у днi, як Господь Бог создав небо та землю. I

не було на землi жодної польової рослини, i жодна ярина польоване росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, i не було лю-

6 дини, щоб порати землю. I пара з землi пiдiймалась, i напувала7 всю землю. I створив Господь Бог людину з пороху земного. I ди-8 хання життя вдихнув у нiздрi її, i стала людина живою душею. I

насадив Господь Бог рай ув Еденi на сходi, i там осадив людину,9 що її Вiн створив. I зростив Господь Бог iз землi кожне дерево,

принадне на вигляд i на їжу смачне, i дерево життя посеред раю,10 i дерево Пiзнання добра i зла. I рiчка з Едену виходить, щоб по-11 їти рай. I звiдти роздiлюється i стає чотирма початками. Iмення12 одному Пiшон, оточує вiн усю землю Хавiла, де є золото. А золо-

3 БИТИЕ 2:13—3:11

то тiєї землi добре; там бделiй i камiнь онiкс. Iм’я ж другої рiчки 13Гiхон, вона оточує ввесь край Етiопiї. А iм’я рiчки третьої Тигр, 14вона протiкає на сходi Ашшуру. А рiчка четверта вона Ефрат. I 15взяв Господь Бог людину, i в еденському раї вмiстив був її, щобпорала його та його доглядала. I наказав Господь Бог Адамовi, 16кажучи: Iз кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева 17знання добра й зла не їж вiд нього, бо в день їди твоєї вiд нього тинапевно помреш! I сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чо- 18ловiку самотнiм. Створю йому помiч, подiбну до нього. I вчинив 19Господь Бог iз землi всю польову звiрину, i все птаство небесне,i до Адама привiв, щоб побачити, як вiн їх кликатиме. А все, якпокличе Адам до них, до живої душi воно ймення йому. I назвав 20Адам iмена всiй худобi, i птаству небесному, i всiй польовiй звi-ринi. Але Адамовi помочi Вiн не знайшов, щоб подiбна до ньогобула. I вчинив Господь Бог, що на Адама спав мiцний сон, i за- 21снув вiн. I Вiн узяв одне з ребер його, i тiлом закрив його мiсце.I перетворив Господь Бог те ребро, що взяв iз Адама, на жiнку, i 22привiв її до Адама. I промовив Адам: Оце тепер вона кiсть вiд ко- 23стей моїх, i тiло вiд тiла мого. Вона чоловiковою буде зватися, бовзята вона з чоловiка. Покине тому чоловiк свого батька та матiр 24свою, та й пристане до жiнки своєї, i стануть вони одним тiлом. I 25були вони нагi обоє, Адам та жiнка його, i вони не соромились.

Але змiй був хитрiший над усю польову звiрину, яку Господь 3Бог учинив. I сказав вiн до жiнки: Чи Бог наказав: Не їжте з уся-кого дерева раю? I вiдповiла жiнка змiєвi: З плодiв дерева раю ми 2можемо їсти, але з плодiв дерева, що в серединi раю, Бог сказав: 3Не їжте iз нього, i не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти.I сказав змiй до жiнки: Умерти не вмрете! Бо вiдає Бог, що дня 4, 5того, коли будете з нього ви їсти, вашi очi розкриються, i станетеви, немов Боги, знаючи добро й зло. I побачила жiнка, що дерево 6добре на їжу, i принадне для очей, i пожадане дерево, щоб набутизнання. I взяла з його плоду, та й з’їла, i разом дала теж чоловiковiсвоєму, i вiн з’їв. I розкрилися очi в обох них, i пiзнали, що нагi 7вони. I зшили вони фiговi листя, i зробили опаски собi. I почу- 8ли вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повiяв деннийхолодок. I сховався Адам i його жiнка вiд Господа Бога серед де-рев раю. I закликав Господь Бог до Адама, i до нього сказав: Де 9ти? А той вiдповiв: Почув я Твiй голос у раю i злякався, бо нагий 10я, i сховався. I промовив Господь: Хто сказав тобi, що ти нагий? 11

3:12—4:7 БИТИЕ 4

Чи ти не їв з того дерева, що Я звелiв був тобi, щоб ти з нього не12 їв? А Адам вiдказав: Жiнка, що дав Ти її, щоб зо мною була, во-13 на подала менi з того дерева, i я їв. Тодi Господь Бог промовив

до жiнки: Що це ти наробила? А жiнка сказала: Змiй спокусив14 мене, i я їла. I до змiя сказав Господь Бог: За те, що зробив ти

оце, то ти проклятiший над усю худобу, i над усю звiрину польо-ву! На своїм черевi будеш плазувати, i порох ти їстимеш у всi днi

15 свойого життя. I Я покладу ворожнечу мiж тобою й мiж жiнкою,мiж насiнням твоїм i насiнням її. Воно зiтре тобi голову, а ти будеш

16 жалити його в п’яту. До жiнки промовив: Помножуючи, помножутерпiння твої та болi вагiтности твоєї. Ти в муках родитимеш дiти,i до мужа твого пожадання твоє, а вiн буде панувати над тобою.

17 I до Адама сказав Вiн: За те, що ти послухав голосу жiнки сво-єї та їв з того дерева, що Я наказав був тобi, говорячи: Вiд ньогоне їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботi будеш їсти вiд неї

18 всi днi свойого життя. Тернину й осот вона буде родити тобi, i ти19 будеш їсти траву польову. У потi свойого лиця ти їстимеш хлiб,

аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, i20 до пороху вернешся. I назвав Адам iм’я своїй жiнцi: Єва, бо вона21 була мати всього живого. I зробив Господь Бог Адамовi та жiнцi22 його одежу шкуряну i зодягнув їх. I сказав Господь Бог: Ось став

чоловiк, немов один iз Нас, щоб знати добро й зло. А тепер колиб не простяг вiн своєї руки, i не взяв з дерева життя, i щоб вiн не

23 з’їв, i не жив повiк вiку. I вислав його Господь Бог iз еденського24 раю, щоб порати землю, з якої узятий вiн був. I вигнав Господь

Бог Адама. А на схiд вiд еденського раю поставив Херувима i ме-ча полум’яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу додерева життя.

4 I пiзнав Адам Єву, жiнку свою, i вона завагiтнiла, i породила2 Каїна, i сказала: Набула чоловiка вiд Господа. А далi вона поро-

дила брата йому Авеля. I був Авель пастух отари, а Каїн був рiль-3 ник. I сталось по деякiм часi, i принiс Каїн Боговi жертву вiд пло-4 ду землi. А Авель, вiн також принiс вiд своїх перворiдних з отари

та вiд їхнього лою. I зглянувся Господь на Авеля й на жертву йо-5 го, а на Каїна й на жертву його не зглянувся. I сильно розгнiвався6 Каїн, i обличчя його похилилось. I сказав Господь Каїновi: Чого7 ти розгнiвався, i чого похилилось обличчя твоє? Отож, коли ти

добре робитимеш, то пiдiймеш обличчя своє, а коли недобре, то вдверях грiх пiдстерiгає. I до тебе його пожадання, а ти мусиш над

5 БИТИЕ 4:8—5:4

ним панувати. I говорив Каїн до Авеля, брата свого. I сталось, 8як були вони в полi, повстав Каїн на Авеля, брата свого, i вбивйого. I сказав Господь Каїновi: Де Авель, твiй брат? А той вiдка- 9зав: Не знаю. Чи я сторож брата свого? I сказав Господь: Що ти 10зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землi. А те- 11пер ти проклятий вiд землi, що розкрила уста свої, щоб прийнятикров твого брата з твоєї руки. Коли будеш ти порати землю, вона 12бiльше не дасть тобi сили своєї. Мандрiвником та заволокою бу-деш ти на землi. I сказав Каїн до Господа: Бiльший мiй грiх, анiж 13можна знести. Ось Ти виганяєш сьогоднi мене з цiєї землi, i я бу- 14ду ховатись вiд лиця Твого. I я стану мандрiвником та заволокоюна землi, i буде, кожен, хто стрiне мене, той уб’є мене. I промо- 15вив до нього Господь: Через те кожен, хто вб’є Каїна, семикратнобуде пiмщений. I вмiстив Господь знака на Каїнi, щоб не вбив йогокожен, хто стрiне його. I вийшов Каїн з-перед лиця Господнього, 16й осiв у країнi Нод, на схiд вiд Едену. I Каїн пiзнав свою жiнку, 17i стала вона вагiтна, i вродила Еноха. I збудував вiн мiсто, i на-звав iм’я тому мiстовi, як iм’я свого сина: Енох. I народився в 18Еноха Iрад, а Iрад породив Мехуяїла, а Мехуяїл породив Мету-шаїла, а Метушаїл породив Ламеха. I взяв собi Ламех двi жiнки, 19iм’я однiй Ада, а ймення другiй Цiлла. I породила Ада Явала, вiн 20був батьком тих, що сидять по наметах i мають череду. А ймення 21брата його Ювал, вiн був батьком усiм, хто держить у руках гуслай сопiлку. А Цiлла також породила Тувалкаїна, що кував всiля- 22ку мiдь та залiзо. А сестра Тувалкаїнова Ноема. I промовив Ла- 23мех до жiнок своїх: Адо й Цiлло, послухайте ви мого голосу, жониЛамеховi, почуйте ви слова мого! Бо якби я мужа забив за уразусвою, а дитину за рану свою, i як буде усемеро пiмщений Каїн, 24то Ламех у сiмдесятеро й семеро! I пiзнав Адам ще свою жiнку, i 25сина вона породила. I назвала ймення йому: Сиф, бо Бог дав менiiнше насiння за Авеля, що забив його Каїн. А Сифовi теж наро- 26дився був син, i вiн назвав iмення йому: Енош. Тодi зачали булипризивати Ймення Господнє.

Оце книга нащадкiв Адамових. Того дня, як створив Бог лю- 5дину, Вiн її вчинив на подобу Божу. Чоловiком i жiнкою Вiн їх 2створив, i поблагословив їх. I того дня, як були вони створенi, на-звав Вiн їхнє ймення: Людина. I жив Адам сто лiт i тридцять, та й 3сина породив за подобою своєю та за образом своїм, i назвав iм’яйому: Сиф. I було Адамових днiв по тому, як вiн Сифа породив, 4

5:5—6:3 БИТИЕ 6

5 вiсiм сотень лiт. I породив вiн синiв i дочок. А всiх Адамових днiв6 було, якi жив, дев’ять сотень лiт i тридцять лiт. Та й помер вiн. I7 жив Сиф сто лiт i п’ять лiт, та й породив вiн Еноша. I жив Сиф по

тому, як Еноша породив, вiсiм сотень лiт i сiм лiт. I породив вiн си-8 нiв i дочок. А були всi днi Сифовi дев’ять сотень лiт i дванадцять

9, 10 лiт. I жив Енош дев’ятдесят лiт, та й породив вiн Кенана. I живЕнош по тому, як Кенана породив, вiсiм сотень лiт i п’ятнадцять

11 лiт. I породив вiн синiв та дочок. А були всi Еношевi днi дев’ять12 сотень лiт i п’ять лiт. Та й помер вiн. I жив Кенан сiмдесят лiт, та13 й породив вiн Магалал’їла. I жив Кенан по тому, як породив Ма-

галал’їла, вiсiм сотень лiт i сорок лiт. I породив вiн синiв та дочок.14 А всiх Кенанових днiв було дев’ять сотень лiт i дев’ять лiт. Та й15 помер вiн. I жив Магалал’їл шiстдесят лiт i п’ять лiт, та й поро-16 див вiн Яреда. I жив Магалал’їл по тому, як Яреда породив, вiсiм17 сотень лiт i тридцять лiт. I породив вiн синiв та дочок. А були

всi днi Магалал’їловi вiсiм сотень лiт i дев’ятдесят i п’ять лiт. Та й18 помер вiн. I жив Яред сто лiт i шiстдесят i два роки, та й породив19 вiн Еноха. I жив Яред по тому, як породив вiн Еноха, вiсiм сотень20 лiт. I породив вiн синiв та дочок. А були всi Яредовi днi дев’ять21 сотень лiт i шiстдесят i два роки. Та й помер вiн. I жив Енох шiст-22 десят i п’ять лiт, та й породив Метушалаха. I ходив Енох з Богом

по тому, як породив вiн Метушалаха, три сотнi лiт. I породив вiн23 синiв та дочок. А всiх Енохових днiв було три сотнi лiт i шiстде-24 сят i п’ять лiт. I ходив iз Богом Енох, i не стало його, бо забрав25 його Бог. I жив Метушалах сто лiт i сiмдесят i сiм лiт, та й Ла-26 меха породив. I жив Метушалах по тому, як породив вiн Ламеха,

сiм сотень лiт i вiсiмдесят i два роки. I породив вiн синiв та дочок.27 А всiх Метушалахових днiв було дев’ять сотень лiт i шiстдесят i28 дев’ять лiт. Та й помер вiн. I жив Ламех сто лiт i вiсiмдесят i два29 роки, та й сина породив, iм’я йому назвав: Ной, говорячи: Цей

нас потiшить у наших дiлах та в трудi рук наших коло землi, що30 Господь її викляв. I жив Ламех по тому, як Ноя породив, п’ять

сотень лiт i дев’ятдесят i п’ять лiт. I породив вiн синiв та дочок.31 А всiх Ламехових днiв було сiм сотень лiт i сiмдесят i сiм лiт. Та32 й помер вiн. I був Ной вiку п’ять сотень лiт, та й породив Ной

Сима, Хама та Яфета.6 I сталося, що розпочала людина розмножуватись на поверхнi2 землi, i їм народилися дочки. I побачили Божi сини людських до-3 чок, що вродливi вони, i взяли собi жiнок iз усiх, яких вибрали. I

7 БИТИЕ 6:4—7:3

промовив Господь: Не буде Мiй Дух перемагатися в людинi навi-ки, бо блудить вона. Вона тiло, i днi її будуть сто i двадцять лiт.За тих днiв на землi були велетнi, а також по тому, як стали при- 4ходити Божi сини до людських дочок. I вони їм народжували, тобули силачi, що славнi вiд вiку. I бачив Господь, що велике роз- 5бещення людини на землi, i ввесь нахил думки серця її тiльки злоповсякденно. I пожалкував був Господь, що людину створив на 6землi. I засмутився Вiн у серцi Своїм. I промовив Господь: Зi- 7тру Я людину, яку Я створив, з поверхнi землi, вiд людини аж доскотини, аж до плазунiв, i аж до птаства небесного. Бо жалкую,що їх Я вчинив. Але Ной знайшов милiсть у Господнiх очах. Це 8, 9ось оповiсть про Ноя. Ной був чоловiк праведний i невинний усвоїх поколiннях. Ной з Богом ходив. I Ной породив трьох синiв: 10Сима, Хама й Яфета. I зiпсулась земля перед Божим лицем, i на- 11повнилась земля насильством. I бачив Бог землю, i ось зiпсулась 12вона, кожне бо тiло зiпсуло дорогу свою на землi. I промовив Го- 13сподь до Ноя: Прийшов кiнець кожному тiлу перед лицем Моїм,бо наповнилась земля насильством вiд них. I ось Я винищу їх iзземлi. Зроби собi ковчега з дерева гофер. З перегородками зро- 14биш ковчега, i смолою осмолиш його iзсередини та iзнадвору. I 15отак його зробиш: три сотнi лiктiв довжина ковчега, п’ятдесят лi-ктiв ширина йому, а тридцять лiктiв височина йому. Отвiр учиниш 16в ковчезi, i звузиш на лiкоть його вiд гори, а вхiд до ковчегу вла-штуєш на боцi його. Зробиш його на поверхи долiшнi, другоряднiй третьоряднi. А Я ось наведу потоп, воду на землю, щоб з-пiд 17неба винищити кожне тiло, що в ньому дух життя. Помре все, щона землi! I складу Я заповiта Свойого з тобою, i ввiйдеш до ков- 18чегу ти, i сини твої, i жiнка твоя, i жiнки твоїх синiв iз тобою. I 19впровадиш до ковчегу по двоє з усього, з усього живого, iз ко-жного тiла, щоб їх заховати живими з тобою. Вони будуть самецьi самиця. Iз птаства за родом його, i з худоби за родом її, i з усiх 20плазунiв на землi за родом їх, по двоє з усього увiйдуть до тебе,щоб їх зберегти живими. А ти набери собi з кожної їжi, що вона 21на споживання, i буде для тебе й для них на поживу. I зробив Ной 22усе, як звелiв йому Бог, так зробив вiн.

I сказав Господь Ноєвi: Увiйди ти й увесь дiм твiй до ковчегу, 7бо Я бачив тебе праведним перед лицем Своїм в оцiм родi. Iз уся- 2кої чистої худоби вiзьмеш собi по семеро, самця та самицю її, а зхудоби нечистої двоє: самця та самицю її. Також iз птаства небе- 3

7:4—8:4 БИТИЕ 8

сного по семеро, самця та самицю, щоб насiння сховати живим на4 поверхнi всiєї землi. Ось бо по семи днях Я литиму на землю дощ

сорок день i сорок ночей, i всяку iстоту, яку Я вчинив, зiтру з-над5, 6 поверхнi землi! I зробив Ной усе, як звелiв був Господь. А Ной

7 був вiку шостисот лiт, i стався потоп, вода на землi. I ввiйшовНой, i сини його, i жiнка його, i невiстки його з ним до ковчегу пе-

8 ред водою потопу. Iз чистої худоби та з худоби, що нечиста вона,9 i з птаства, i всього, що плазує на землi, по двоє ввiйшли до Ноя

10 до ковчегу, самець i самиця, як Бог Ноєвi був iзвелiв. I сталося11 по семи днях, i води потопу линули на землю. Року шостої со-

тнi лiт життя Ноєвого, мiсяця другого, сiмнадцятого дня мiсяця,цього дня вiдкрилися всi джерела великої безоднi, i розчинилися

12 небеснi розтвори. I був дощ на землi сорок день i сорок ночей.13 Того саме дня до ковчегу ввiйшов Ной, i Сим, i Хам та Яфет, сини14 Ноєвi, i жiнка Ноєва, i три невiстки його з ними, вони та всяка

звiрина за родом її, i всяка худоба за родом її, i всяке плазуюче,що плазує по землi, за родом його, i всяке птаство за родом йо-

15 го, усяка пташка крилата. I ввiйшли до Ноя, до ковчегу по двоє16 iз кожного тiла, що в нiм дух життя. А те, що ввiйшло, самець

i самиця з кожного тiла ввiйшли, як звелiв йому Бог. I замкнув17 Господь за ним ковчега. I був потоп сорок день на землi, i збiль-18 шилась вода, i понесла ковчега. I вiн високо став над землею. I

прибула вода, i сильно збiльшилась вона на землi, i пливав ковчег19 на поверхнi води. I дуже-дуже вода на землi прибула, i покри-20 лись усi гори високi, що пiд небом усiм. На п’ятнадцять лiктiв21 угору вода прибула, i покрилися гори. I вимерло всяке тiло, що

рухається на землi: серед птаства, i серед скотини, i серед звiрини,22 i серед усiх плазунiв, що плазують по землi, i кожна людина. Усе,

що в нiздрях його дух життя, з усього, що на суходолi вимерло бу-23 ло. I винищив Бог усяку iстоту на поверхнi землi, вiд людини аж

до скотини, аж до плазуна, i аж до птаства небесного, вони стер-лись з землi. I зостався тiльки Ной та те, що з ним у ковчезi було.

24 I прибувала вода на землi сто i п’ятдесят день.8 I згадав Бог про Ноя, i про кожну звiрину та про всяку худобу,

що були з ним у ковчезi. I Бог навiв вiтра на землю, i вода заспо-2 коїлась. I закрились джерела безоднi та небеснi розтвори, i дощ з3 неба спинився. I верталась вода з-над землi, верталась постiйно.4 I стала вода спадати по ста й п’ятидесяти днях. А сьомого мiся-

ця, на сiмнадцятий день мiсяця ковчег спинився на горах Арарат-

9 БИТИЕ 8:5—9:4

ських. I постiйно вода спадала аж до десятого мiсяця. А першо- 5го дня десятого мiсяця завиднiлися гiрськi вершки. I сталося по 6сорока днях, Ной вiдчинив вiкно ковчегу, що його вiн зробив. I 7вислав вiн крука. I лiтав той туди та назад, аж поки не висохлавода з-над землi. I послав вiн вiд себе голубку, щоб побачити, чи 8не спала вода з-над землi. Та не знайшла та голубка мiсця спо- 9чинку для стопи своєї ноги, i вернулась до нього до ковчегу, бостояла вода на поверхнi всiєї землi. I вистромив руку, i взяв вiнїї, та й до себе в ковчег упустив її. I вiн зачекав iще других сiм 10день, i знову з ковчегу голубку послав. I голубка вернулась до 11нього вечiрнього часу, i ось у неї в дзюбку лист оливковий зiрва-ний. I довiдався Ной, що спала вода з-над землi. I вiн зачекав 12iще других сiм день, i голубку послав. I вже бiльше до нього вонане вернулась. I сталося, року шiстсотого й першого, мiсяця пер- 13шого, першого дня мiсяця висохла вода з-над землi. I Ной знявдаха ковчегу й побачив: аж ось висохла поверхня землi! А мi- 14сяця другого, двадцятого й сьомого дня мiсяця висохла земля. I 15промовив Ноєвi Господь, кажучи: Вийди з ковчегу ти, а з тобою 16жiнка твоя, i сини твої, i невiстки твої. Кожну звiрину, що з тобою 17вона, вiд кожного тiла з-посеред птаства, i з-посеред скотини, i з-посеред усiх плазунiв, що плазують по землi, повиводь iз собою.I хай рояться вони на землi, i нехай на землi вони плодяться тарозмножуються. I вийшов Ной, а з ним сини його, i жiнка його, 18i невiстки його. Кожна звiрина, кожен плазун, усе птаство, усе, 19що рухається на землi, за родами їхнiми вийшли з ковчегу вони.I збудував Ной жертiвника Господевi. I взяв вiн iз кожної чистої 20худоби й з кожного чистого птаства, i принiс на жертiвнику цiло-палення. I почув Господь пахощi любi, i в серцi Своєму промо- 21вив: Я вже бiльше не буду землi проклинати за людину, бо нахиллюдського серця лихий вiд вiку його молодого. I вже бiльше невбиватиму всього живого, як то Я вчинив був. Надалi, по всi днi 22землi, сiвба та жнива, i холоднеча та спека, i лiто й зима, i день танiч не припиняться!

I поблагословив Бог Ноя й синiв його, та й промовив: Плодi- 9ться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю! I ляк перед вами, 2i страх перед вами буде мiж усiєю звiриною землi, i мiж усiм пта-ством небесним, мiж усiм, чим роїться земля, i мiж усiма рибамиморя. У вашi руки вiдданi вони. Усе, що плазує, що живе воно, 3буде вам на їжу. Як зелену ярину Я вiддав вам усе. Тiльки м’я- 4

9:5—29 БИТИЕ 10

5 са з душею його, цебто з кров’ю його, не будете ви споживати. Атiльки Я буду жадати вашу кров iз душ ваших, з руки кожної звi-рини буду жадати її, i з руки чоловiка, з руки кожного брата його

6 Я буду жадати душу людську. Хто виллє кров людську з людини,то виллята буде його кров, бо Вiн учинив людину за образом Бо-

7 жим. Ви ж плодiться й розмножуйтеся, роїться на землi та роз-8 множуйтесь на нiй! I сказав Бог до Ноя та до синiв його з ним,9 кажучи: А Я, ось Свого заповiта укладаю Я з вами та з вашим

10 потомством по вас. I з кожною живою душею, що з вами: середптаства, серед худоби, i серед усiєї земної звiрини з вами, вiд усiх,

11 що виходять з ковчегу, до всiєї земної звiрини. I Я укладу заповi-та Свого з вами, i жодне тiло не буде вже знищене водою потопу, i

12 бiльш не буде потопу, щоб землю нищити. I Бог промовляв: Оцезнак заповiту, що даю Я його помiж Мною та вами, i помiж ко-

13 жною живою душею, що з вами, на вiчнi поколiння: Я веселкуСвою дав у хмарi, i стане вона за знака заповiту мiж Мною та мiж

14 землею. I станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде15 виднiтися в хмарi веселка. I згадаю про Свого заповiта, що мiж

Мною й мiж вами, i мiж кожною живою душею в кожному тiлi. I16 бiльш не буде вода для потопу, щоб вигубляти кожне тiло. I бу-

де веселка у хмарi, i побачу її, щоб пам’ятати про вiчний заповiтмiж Богом i мiж кожною живою душею в кожному тiлi, що воно

17 на землi. I сказав Бог до Ноя: Це знак заповiту, що Я встановив18 помiж Мною й помiж кожним тiлом, що воно на землi. I були си-

ни Ноєвi, що вийшли з ковчегу: Сим, i Хам, i Яфет. А Хам вiн був19 батько Ханаанiв. Оцi троє були сини Ноєвi, i вiд них залюдни-

20, 21 лася вся земля. I зачав був Ной, муж землi, садити виноград. I22 пив вiн вино та й упився, й обнажився в серединi свого намету. I

побачив Хам, батько Ханаанiв, наготу батька свого, та й розказав23 обом браттям своїм надворi. Узяли тодi Сим та Яфет одежину, i

поклали обидва на плечi свої, i позадкували, та й прикрили наго-ту батька свого. Вони вiдвернули дозаду обличчя свої, i не бачили

24 наготи батька свого. А Ной витверезився вiд свого вина, i довiд-25 ався, що йому був учинив його син наймолодший. I сказав вiн:26 Проклятий будь Ханаан, вiн буде рабом рабiв своїм браттям! I

сказав вiн: Благословенний Господь, Симiв Бог, i хай Ханаан ра-27 бом буде йому! Нехай Бог розпросторить Яфета, i нехай пробу-28 ває в наметах вiн Симових, i нехай Ханаан рабом буде йому! А29 Ной жив по потопi триста лiт i п’ятдесят лiт. А всiх Ноєвих днiв

11 БИТИЕ 10:1—11:2

було дев’ятсот лiт i п’ятдесят лiт. Та й помер.Оце нащадки синiв Ноєвих: Сима, Хама та Яфета. А їм наро- 10

дились сини по потопi: Сини Яфетовi: Гомер, i Магог, i Мадай, 2i Яван, i Тувал, i Мешех, i Тирас. А сини Гомеровi: Ашкеназ, i 3Рифат, i Тогарма. А сини Явана: Елiша, i Таршiш, i китти, i дода- 4ни. Вiд них вiддiлилися острови народiв у їхнiх краях, кожний за 5мовою своєю, за своїми родами, у народах своїх. А сини Хамовi: 6Куш, i Мiцраїм, i Фут, i Ханаан. А сини Кушовi: Сева, i Хавiла, i 7Савта, i Раама, i Савтеха. А сини Раами: Шева та Дедан. Куш же 8породив Нiмрода, вiн розпочав на землi велетнiв. Вiн був дужий 9мисливець перед Господнiм лицем. Тому то говориться: Як Нiм-род, дужий мисливець перед Господнiм лицем. А початком цар- 10ства його були: Вавилон, i Ерех, i Аккад, i Калне в землi Шiнеар.З того краю вийшов Ашшур, та й збудував Нiневiю, i Реховот-Iр, 11i Калах, i Ресен помiж Нiневiєю та помiж Калахом, вiн оте мiсто 12велике. А Мiцраїм породив лудiв, i анамiв, i легавiв, i нафтухiв, 13i патрусiв, i каслухiв, що звiдси пiшли филистимляни, i кафторiв. 14А Ханаан породив Сидона, свого перворiдного, та Хета, i Евусе- 15, 16янина, i Амореянина, i Гiргашеянина, i Хiввеянина, i Аркеянина, 17i Синеянина, i Арвадеянина, i Цемареянина, i Хаматеянина. А 18потiм розпорошилися роди Ханаанеянина. I була границя Хана- 19анеянина вiд Сидону в напрямi аж до Герару, аж до Гази, у на-прямi аж до Содому, i до Гомори, i до Адми, i до Цевоїму, аж доЛашу. Оце сини Хамовi, за їхнiми родами, за мовами їхнiми, у 20їхнiх країнах, у їхнiх народах. А Симовi теж народились йому, вiн 21батько всiх синiв Еверових, брат старший Яфетiв. Сини Симо- 22вi: Елам, i Ашшур, i Арпахшад, i Луд, i Арам. А Арамовi сини: 23Уц, i Хул, i Гетер, i Маш. А Арпахшад породив Шелаха, а Шелах 24породив Евера. А Еверовi народилося двоє синiв: iм’я першому 25Пелег, бо за днiв його подiлилась земля, а ймення його брата Йо-ктан. А Йоктан породив Алмодада, i Шелефа, i Хасар-Мавета, 26i Єраха, i Гадорама, i Узала, i Диклу, i Увала, i Авiмаїла, i Ше- 27, 28ву, i Офiра, i Хавiлу, i Йовава. Усi вони сини Йоктановi. А оселя 29, 30їхня була вiд Мешi в напрямi аж до Сефару, гори схiдньої. Оце 31сини Симовi, за їхнiми родами, за мовами їхнiми, у їхнiх країнах,у їхнiх народах. Оце роди синiв Ноєвих, за нащадками їхнiми, у 32їхнiх народах. I народи вiд них подiлились на землi по потопi.

I була вся земля одна мова та слова однi. I сталось, як ру- 11, 2шали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рiвнину знайшли, i

11:3—30 БИТИЕ 12

3 оселилися там. I сказали вони один одному: Ану, наробiмо цегли,i добре її випалiмо! I сталася цегла для них замiсть каменя, а смо-

4 ла земляна була їм за вапно. I сказали вони: Тож мiсто збудуймособi, та башту, а вершина її аж до неба. I вчинiмо для себе йме-

5 ння, щоб ми не розпорошилися по поверхнi всiєї землi. I зiйшовГосподь, щоб побачити мiсто та башту, що людськi сини будували

6 її. I промовив Господь: Один це народ, i мова одна для всiх них, аце ось початок їх працi. Не буде тепер нiчого для них неможливо-

7 го, що вони замишляли чинити. Тож зiйдiмо, i змiшаймо там їхнi8 мови, щоб не розумiли вони мови один одного. I розпорошив їх

звiдти Господь по поверхнi всiєї землi, i вони перестали будувати9 те мiсто. I тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помi-

шав Господь мову всiєї землi. I розпорошив їх звiдти Господь по10 поверхнi всiєї землi. Оце нащадки Симовi: Сим був вiку ста лiт,11 та й породив Арпахшада, два роки по потопi. I жив Сим по то-

му, як породив Арпахшада, п’ять сотень лiт. I породив вiн синiв12 i дочок. А Арпахшад жив тридцять i п’ять лiт, та й породив вiн13 Шелаха. I жив Арпахшад по тому, як породив вiн Шелаха, чоти-14 ри сотнi лiт та три роки. I породив вiн синiв та дочок. Шелах же15 жив тридцять лiт, та й породив вiн Евера. I жив Шелах по тому,

як породив вiн Евера, чотири сотнi лiт i три роки. I породив вiн16 синiв та дочок. Евер же жив тридцять лiт i чотири, та й породив17 вiн Пелега. I жив Евер по тому, як породив вiн Пелега, чотири18 сотнi лiт i тридцять лiт. I породив вiн синiв та дочок. Пелег же19 жив тридцять лiт, та й породив Реу. I жив Пелег по тому, як по-

родив Реу, двi сотнi лiт i дев’ять лiт. I породив вiн синiв та дочок.20, 21 А Реу жив тридцять i два роки, та й породив Серуга. I жив Реу по

тому, як породив Серуга, двi сотнi лiт i сiм лiт. I породив вiн синiв22, 23 та дочок. А Серуг жив тридцять лiт, та й породив Нахора. I жив

Серуг по тому, як породив Нахора, двi сотнi лiт. I породив вiн си-24 нiв та дочок. А Нахор жив двадцять лiт i дев’ять, та й породив вiн25 Тераха. I жив Нахор по тому, як породив вiн Тераха, сотню лiт i26 дев’ятнадцять лiт. I породив вiн синiв та дочок. Терах же жив сiм-27 десят лiт, та й породив Аврама, i Нахора, i Гарана. А оце нащадки

Тераховi: Терах породив Аврама, i Нахора, i Гарана. А Гаран по-28 родив Лота. Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого29 народження, в Урi халдейському. I побрали Аврам та Нахор для

себе жiнок. Iм’я Аврамовiй жiнцi Сара, а ймення Нахоровiй жiн-30 цi Мiлка, дочка Гарана, Мiлчиного батька i батька Їски. А Сара

13 БИТИЕ 11:31—12:18

неплiдна була, не мала нащадка вона. I взяв Терах Аврама, сина 31свого, i Лота, сина Гаранового, сина свого сина, i Сару, невiсткусвою, жiнку Аврама, свого сина, та й вийшов з ними з Уру хал-дейського, щоб пiти до краю ханаанського. I прийшли вони аж доХарану, та й там оселилися. I було днiв Терахових двi сотнi лiт та 32п’ять лiт. I Терах помер у Харанi.

I промовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї землi, i вiд ро- 12дини своєї, i з дому батька свого до Краю, який Я тобi покажу. I 2народом великим тебе Я вчиню, i поблагословлю Я тебе, i звеличуймення твоє, i будеш ти благословенням. I поблагословлю, хто 3тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. I бла-гословляться в тобi всi племена землi! I вiдправивсь Аврам, як 4сказав був до нього Господь, i з ним пiшов Лот. Аврам же мав вiкусiмдесят лiт i п’ять лiт, як виходив з Харану. I Аврам узяв Сару, 5свою жiнку, та Лота, сина брата свого, i ввесь маєток, який набу-ли, i людей, що їх набули у Харанi, та й вийшли, щоб пiти до Краюханаанського. I до Краю ханаанського вони прибули. I пройшов 6Аврам по Краю аж до мiсця Сихему, аж до дуба Мамре. А ханаа-неянин тодi проживав у цiм Краї. I Господь явився Авраму й ска- 7зав: Я дам оцей Край потомству твоєму. I вiн збудував там жер-тiвника Господевi, що явився йому. А звiдти вiн рушив на гору 8вiд сходу вiд Бет-Елу, i намета свого розiп’яв, Бет-Ел вiд заходу,а Гай вiд сходу. I вiн збудував там Господу жертiвника, i прикли-кав Господнє Ймення. I подавався Аврам усе далi на пiвдень. I 9, 10стався був голод у Краї. I зiйшов Аврам до Єгипту, щоб там пе-ребути, бо голод у Краї тяжкий став. I сталося, як вiн близько 11прийшов до Єгипту, то сказав був до жiнки своєї Сари: Отож то язнаю, що ти жiнка вродлива з обличчя. I станеться, як побачать 12тебе єгиптяни й скажуть: Це жiнка його, то вони мене вб’ють, атебе позоставлять живою. Скажи ж, що сестра моя ти, щоб до- 13бре було через тебе менi, i щоб я позостався живий через тебе. I 14сталось, як прийшов був Аврам до Єгипту, то єгиптяни побачилижiнку, що дуже вродлива вона. I побачили її вельможi фараоновi, 15i хвалили її перед фараоном. I взята була та жiнка до дому фара-онового. I вiн для Аврама добро вчинив через неї. I одержав вiн 16дрiбну та велику худобу, i осли, i раби, i невiльницi, i ослицi, вер-блюди. I вдарив Господь фараона та дiм його великими поразами 17через Сару, Аврамову жiнку. I прикликав фараон Аврама й ска- 18зав: Що ж то менi ти вчинив? Чому не сказав менi, що вона твоя

12:19—14:2 БИТИЕ 14

19 жiнка? Для чого сказав ти: Вона моя сестра? I я собi взяв був за20 жiнку її. А тепер ось жiнка твоя, вiзьми та й iди! I фараон нака-

зав людям про нього. I вислали його, i жiнку його, i все, що в ньогобуло.

13 I пiднявся Аврам iз Єгипту, сам, i жiнка його, i все, що в нього2 було, i Лот разом iз ним, до Негеву. А Аврам був вельми багатий3 на худобу, на срiбло й на золото. I пiшов вiн в мандрiвки свої вiд

Негеву аж до Бет-Елу, аж до мiсця, де напочатку намет його був4 помiж Бет-Елом i помiж Гаєм, до мiсця жертiвника, що його вiн

зробив там напочатку. I Аврам там прикликав Господнє Ймення.5 Так само й у Лота, що з Аврамом ходив, дрiбна та велика худоба6 була та намети. I не вмiщала їх та земля, щоб їм разом пробувати,7 бо великий був їхнiй маєток, i не могли вони разом пробувати. I

сталася сварка помiж пастухами худоби Аврамової та помiж па-стухами худоби Лотової. А ханаанеянин та перiззеянин сидiли то-

8 дi в Краю. I промовив до Лота Аврам: Нехай сварки не буде мiжмною та мiж тобою, i помiж пастухами моїми та помiж пастухами

9 твоїми, бо близька ми рiдня. Хiба не ввесь Край перед обличчямтвоїм? Вiддiлися вiд мене! Коли пiдеш лiворуч, то я пiду праворуч,

10 а як ти праворуч, то пiду я лiворуч. I звiв Лот свої очi, i побачивусю околицю Йорданську, що наводнена вся вона аж до Цоару,перед тим, як Содом та Гомору був знищив Господь, як Господнiй,

11 садок, як єгипетський край! I Лот вибрав собi всю околицю йор-данську. I Лот рушив на схiд, i вони розлучилися один вiд одного.

12 Аврам оселився в землi ханаанськiй, а Лот оселився в рiвнинних13 мiстах околицi, i наметував аж до Содому. А люди содомськi бу-14 ли дуже злi та грiшнi перед Господом. I промовив Господь до Ав-

рама, коли Лот розлучився iз ним: Зведи очi свої, та поглянь iз15 мiсця, де ти, на пiвнiч, i на пiвдень, i на схiд, i на захiд, бо всю16 цю землю, яку бачиш, Я її дам навiки тобi та потомству твоєму. I

вчиню Я потомство твоє, як той порох землi, так, що коли хто по-трапить злiчити порох земний, то теж i потомство твоє перелiчене

17 буде. Устань, пройдись по Краю вздовж його та вширшки його,18 бо тобi його дам! I Аврам став наметувати, i прибув, i осiв мiж

дубами Мамре, що в Хевронi вони. I вiн збудував там жертiвникаГосподевi.

14 I сталось за днiв Амрафела, царя Шинеару, Арйоха, царя Ел-2 ласару, Кедор-Лаомера, царя Еламу, i Тидала, царя Гоїму, вони

вчинили вiйну з Бераєм, царем Содому, i з Бiршаєм, царем Го-

15 БИТИЕ 14:3—24

мори, з Шин’авом, царем Адми, i Шемевером, царем Цевоїму, iз царем Белаю, що Цоар тепер. Усi цi зiбрались були до доли- 3ни Сiддiм, вона тепер море Солоне. Дванадцять лiт служили во- 4ни Кедор-Лаомеровi, а року тринадцятого повстали. А року чо- 5тирнадцятого прибув Кедор-Лаомер та царi, що були з ним, i по-били Рефаїв в Аштерот-Карнаїмi, i Зузiв у Гамi, i Емiв у Шаве-Кiр’ятаїмi, i Хорянина в горах Сеїру аж до Ел-Парану, що вiн 6при пустинi. I вернулись вони, i прибули до Ен-Мiшпату, воно 7тепер Кадеш, i звоювали всю землю Амалика, а також Аморея,що сидiв у Хаццон-Тамарi. I вийшов цар Содому, i цар Гомори, i 8цар Адми, i цар Цевоїму, i цар Белаю, тепер вiн Цоар, i вишику-валися з ними на бiй у долинi Сiддiм, iз Кедор-Лаомером, царем 9Еламу, i Тидалом, царем Гоїму, i Амрафелом, царем Шинеару, iАрйохом, царем Елласару, чотири царi проти п’ятьох. А долина 10Сiддiм була повна смоляних ям; i втекли цар Содому й цар Го-мори, та й попадали туди, а позосталi повтiкали на гору. I взяли 11вони ввесь маєток Содому й Гомори, i всю їхню поживу, i пiшли.I взяли вони Лота, сина брата Аврамового, бо пробував у Содомi, 12i добро його та й пiшли. I прийшов був недобиток, та й розповiв 13єврею Аврамовi, а вiн жив мiж дубами амореянина Мамре, братаЕшколового й брата Анерового, Аврамових спiльникiв. I почув 14Аврам, що небiж його взятий у неволю, та й узброїв своїх вправ-них слуг, що в домi його народились, три сотнi й вiсiмнадцять, iпогнався до Дану. I вiн подiлився на гурти вночi, вiн та раби йо- 15го, i розбив їх, i гнався за ними аж до Хови, що лiворуч Дамаску.I вернув вiн усе добро, а також Лота, небожа свого, i добро йо- 16го повернув, а також жiнок та людей. Тодi цар Содому вийшов 17назустрiч йому, як вiн повертався, розбивши Кедор-Лаомера тацарiв, що були з ним, до долини Шаве, вона тепер долина Цар-ська. А Мелхиседек, цар Салиму, винiс хлiб та вино. А вiн був 18священик Бога Всевишнього. I поблагословив вiн його та й про- 19мовив: Благословенний Аврам вiд Бога Всевишнього, що створивнебо й землю. I благословенний Бог Всевишнiй, що видав у руки 20твої ворогiв твоїх. I Аврам дав йому десятину зо всього. I сказав 21цар содомський Аврамовi: Дай менi людей, а маєток вiзьми собi.Аврам же сказав царевi содомському: Я звiв свою руку до Госпо- 22да, Бога Всевишнього, Творця неба й землi, що вiд нитки аж до 23ремiнця сандалiв я не вiзьму з того всього, що твоє, щоб ти несказав: Збагатив я Аврама. Я не хочу нiчого, даси тiльки те, що 24

15:1—16:2 БИТИЕ 16

слуги поїли, та частину людям, що зо мною ходили: Анер, Ешколi Мамре, частину свою вони вiзьмуть.

15 По цих-о подiях було слово Господнє Аврамовi в видiннi таке:2 Не бiйся, Авраме, Я тобi щит, нагорода твоя вельми велика. А

Аврам вiдiзвався: Господи, Господи, що даси Ти менi, коли я без-дiтний ходжу, а керiвник мого господарства вiн Елi-Езер iз Дама-

3 ску. I сказав Аврам: Отож, Ти не дав нащадка менi, i ото мiй ке-4 рiвник спадкоємець менi. I ось слово Господнє до нього таке: Вiн

не буде спадкоємець тобi, але той, хто вийде з твойого нутра, вiн5 буде спадкоємець тобi. I Господь його вивiв надвiр та й сказав:

Подивися на небо, та зорi злiчи, коли тiльки потрапиш ти їх по-6 лiчити. I до нього прорiк: Таким буде потомство твоє! I ввiрував7 Аврам Господевi, а Вiн залiчив йому те в праведнiсть. I промо-

вив до нього: Я Господь, що вивiв тебе з Уру халдейського, щоб8 дати тобi землю оцю, щоб став ти спадкоємець її. I промовив Ав-

рам: Господи, Господи, з чого я довiдаюся, що буду спадкоємець9 її? Вiн же промовив до нього: Вiзьми трилiтнє теля, i трилiтню

10 козу, i трилiтнього барана, i горлицю, i пташеня голубине. I взяввiн для Нього все те, i розсiк його пополовинi, i дав кожну частину

11 його вiдповiдно до другої, але птаства не розсiк. I злiталося хиже12 птаство на трупи, та Аврам вiдганяв його. Коли ж сонце схиля-

лось на захiд, то спав сон на Аврама. I ось спадає на нього жах13 темний, великий. I промовив Господь до Аврама: Добре знай, що

потомство твоє буде приходьком в землi не своїй. I будуть слу-14 жити вони, i будуть їх мучити чотири сотнi лiт. Але народ, якому

служити вони будуть, Я засуджу; та вони потiм вийдуть з великим15 маєтком. А ти до своєї рiднi прийдеш у мирi, у старостi добрiй по-16 хований будеш. А поколiння четверте повернеться сюди, бо досi17 не повний ще грiх амореянина. I сталось, коли зайшло сонце й

була темрява, то ось появилась мов димуюча пiч, та смолоскип18 огняний перейшов помiж тими кусками жертви. I того дня склав

Господь заповiта з Аврамом, говорячи: Потомству твоєму Я давоцю землю вiд рiчки Єгипту аж до рiчки великої, до рiчки Ефрата:

19, 20 хенеянина, i кенiзеянина, i кадмонеянина, i хiттеянина, i перiззе-21 янина, i рефаеянина, i амореянина, i ханаанеянина, i гiргашеяни-

на, i евусеянина.16 А Сара, Аврамова жiнка, не родила йому. I в неї була єгиптянка

2 невiльниця, а ймення їй Агар. I сказала Сара Аврамовi: Ось Го-сподь затримав мене вiд породу. Прийди ж до моєї невiльницi, мо-

17 БИТИЕ 16:3—17:7

же вiд неї одержу я сина. I послухався Аврам голосу Сари. I взя- 3ла Сара, Аврамова жiнка, єгиптянку Агар, свою невiльницю, подесяти лiтах перебування Аврамового в землi ханаанськiй, i далаїї Аврамовi, чоловiковi своєму, за жiнку. I вiн увiйшов до Агари, 4i вона зачала. Як вона ж побачила, що зачала, то стала легкова-жити господиню свою. I сказала Сара Аврамовi: Моя кривда на 5тобi! Я дала була свою невiльницю до лоня твого, а як вона по-бачила, що зачала, то стала легковажити мене. Нехай розсудитьГосподь помiж мною та помiж тобою! I промовив Аврам до Са- 6ри: Таж невiльниця твоя в руцi твоїй! Зроби їй те, що вгодне в очахтвоїх. I Сара гнобила її. I втекла Агар вiд обличчя її. I знайшов 7її Ангол Господнiй бiля джерела води на пустинi, бiля джерела надорозi до Шур, i сказав: Агаро, Сарина невiльнице, звiдки ж то 8прийшла ти, i куди ти йдеш? Та вiдказала: Я втiкаю вiд обличчяСари, панi моєї. А Ангол Господнiй промовив до неї: Вернися до 9панi своєї, i терпи пiд руками її! I Ангол Господнiй промовив до 10неї: Сильно розмножу потомство твоє, i через безлiч буде вононезлiченне. I Ангол Господнiй до неї сказав: Ось ти зачала, i си- 11на породиш, i назвеш iм’я йому Iзмаїл, бо прислухавсь Господь дотвоєї недолi. А вiн буде як дикий осел мiж людьми, рука його на 12всiх, а рука всiх на нього. I буде вiн жити при всiх своїх браттях.I назвала вона Ймення Господа, що мовив до неї: Ти Бог видiння! 13Бо сказала вона: Чи й тут я дивилась на Того, Хто бачить мене?Тому джерело було назване Джерело Живого, Хто бачить мене, 14воно помiж Кадешем та помiж Баредом. I вродила Агар Аврамо- 15вi сина, а Аврам назвав iм’я свого сина, що вродила Агар: Iзмаїл.А Аврам був вiку восьмидесяти лiт i шести лiт, коли Агар вродила 16була Аврамовi Iзмаїла.

I був Аврам вiку дев’ятидесяти лiт i дев’яти лiт, коли явився Го- 17сподь Аврамовi та й промовив до нього: Я Бог Всемогутнiй! Хо-ди перед лицем Моїм, i будь непорочний! I дам Я Свого заповi- 2та помiж Мною та помiж тобою, i дуже-дуже розмножу тебе. I 3впав Аврам на обличчя своє, а Бог до нього промовляв, говорячи:Я, ось Мiй заповiт iз тобою, i станеш ти батьком багатьох наро- 4дiв. I не буде вже кликатись iм’я твоє: Аврам, але буде iм’я твоє: 5Авраам, бо вчинив Я тебе батьком багатьох народiв. I вчиню Я 6тебе дуже-дуже плiдним, i вчиню, щоб вийшли з тебе народи, iцарi з тебе вийдуть. I Я складу заповiта Свого помiж Мною та 7помiж тобою, i помiж твоїм потомством по тобi на їхнi поколiння

17:8—27 БИТИЕ 18

на вiчний заповiт, що буду Я Богом для тебе й для нащадкiв твоїх8 по тобi. I дам Я тобi та потомству твоєму по тобi землю скитан-

ня твого, увесь Край ханаанський, на вiчне володiння, i Я буду їм9 Богом. I сказав Авраамовi Бог: А ти заповiта Мого стерегтимеш,

10 ти й потомство твої по тобi в їхнiх поколiннях. То Мiй заповiт, щойого ви виконувать будете, помiж Мною й помiж вами, i помiж по-томством твоїм по тобi: нехай кожен чоловiчої статi буде обрiза-

11 ний у вас. I будете ви обрiзанi на тiлi крайньої плотi вашої, i стане12 це знаком заповiту помiж Мною й помiж вами. А кожен чоловiчої

статi восьмиденний у вас буде обрiзаний у всiх ваших поколiннях,як народжений дому, так i куплений за срiбло з-помiж чужопле-

13 мiнних, що вiн не з потомства твого. Щодо обрiзання, нехай будеобрiзаний уроджений дому твого й куплений за срiбло твоє, i буде

14 Мiй заповiт на вашiм тiлi заповiтом вiчним. А необрiзаний чоло-вiчої статi, що не буде обрiзаний на тiлi своєї крайньої плотi, то

15 стята буде душа та з народу свого, вiн зiрвав заповiта Мого! Iсказав Авраамовi Бог: Сара, жiнка твоя, нехай свого ймення не

16 кличе вже: Сара, бо iм’я їй: Сарра. I поблагословлю Я її, i тежз неї дам сина тобi. I поблагословлю Я її, i стануться з неї наро-

17 ди, i царi народiв будуть iз неї. I впав Авраам на обличчя своє, iзасмiявся. I подумав вiн у серцi своїм: Чи в столiтнього буде на-

18 роджений, i чи Сарра в вiцi дев’ятидесяти лiт уродить? А до Бога19 сказав Авраам: Хоча б Iзмаїл жив перед лицем Твоїм! Бог же

сказав: Але Сарра, твоя жiнка, сина породить тобi, а ти назвешiм’я йому Iсак. I Свого заповiта з ним Я складу, щоб був вiчний

20 заповiт для нащадкiв його по нiм. А щодо Iзмаїла, Я послухавтебе: Ось Я поблагословлю його, i вчиню його плiдним, i дуже-дуже розмножу його. Вiн породить дванадцять князiв, i великим

21 народом учиню Я його. А Свого заповiта Я складу з Iсаком, що22 його Сарра вродить тобi на цей час другого року. I Вiн перестав23 говорити з ним. I Бог вознiсся вiд Авраама. I взяв Авраам Iзма-

їла, сина свого, i всiх уроджених у домi його, i всiх, хто купленийза срiбло його, кожного чоловiчої статi з-помiж людей Авраамо-вого дому, i обрiзав тiло крайньої плотi їх того самого дня, як Бог

24 говорив з ним. А Авраам був вiку дев’ятидесяти й дев’яти лiт, як25 обрiзано було тiло крайньої плотi його. А Iзмаїл був вiку тринад-26 цяти лiт, як обрiзано було тiло крайньої плотi його. Того самого27 дня був обрiзаний Авраам та Iзмаїл, син його. I всi мужi дому йо-

го, народженi дому й купленi за срiбло з-помiж чужоплемiнних,

19 БИТИЕ 18:1—22

були обрiзанi з ним.I явився до нього Господь мiж дубами Мамре, а вiн сидiв при 18

входi в намет пiд час денної спеки. I вiн iзвiв очi свої та й поба- 2чив: ось три Мужi стоять бiля нього. I побачив, i вибiг iз входунамету назустрiч Їм, i вклонився до землi, та й промовив: Госпо- 3ди, коли тiльки знайшов я милiсть в очах Твоїх, не проходь повзСвойого раба! Принесуть трохи води, i ноги Свої помийте, i спо- 4чиньте пiд деревом. I хай хлiба шматок принесу я, а Ви пiдкрiпiть 5серце Ваше. Потому пiдете, бо на те Ви йдете повз свойого ра-ба. I сказали вони: Зроби так, як сказав. I Авраам поспiшив до 6намету до Сарри й сказав: Вiзьми швидко три мiри пшеничної му-ки, замiси, i зроби коржi. I побiг Авраам до товару, i взяв молоде 7та добре теля, i дав слузi, а той швидко його приготовив. I взяв 8масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, асам став бiля Них пiд деревом. I їли Вони. I сказали до нього: Де 9Сарра, жiнка твоя? А вiн вiдказав: Ось у наметi. I сказав один 10з Них: Я напевно вернуся до тебе за рiк цього самого часу. I осьбуде син у Сарри, жiнки твоєї... А Сарра це чула при входi намету,що був за Ним. Авраам же та Сарра старi були, вiку похилого. 11У Сарри перестало бувати звичайне жiноче. I засмiялася Сар- 12ра в нутрi своїм, говорячи: Коли я зiв’яла, то як станеться розкiшменi? Таж пан мiй старий! I сказав Господь до Авраама: Чого то 13смiялася Сарра отак: Чи ж справдi вроджу, коли я зостарiлась?Чи для Господа є рiч занадто трудна? На означений час Я вернуся 14до тебе за рiк цього самого часу, Сарра ж тодi матиме сина. А 15Сарра вiдрiклася, говорячи: Не смiялася я, бо боялась. Але Вiнвiдказав: Нi, таки смiялася ти! I повставали звiдти тi Мужi, i по- 16глянули на Содом, а Авраам пiшов з Ними, щоб Їх вiдпровадити.А Господь сказав: Чи Я вiд Авраама втаю, що Я маю зробити? 17Бож Авраам справдi стане народом великим та дужим, i в ньому 18поблагословляться всi народи землi! Бо вибрав Я його, щоб вiн 19наказав синам своїм i домовi своєму по собi. I будуть вони дотри-муватися дороги Господньої, щоб чинити справедливiсть та пра-во, а то для того, щоб Господь здiйснив на Авраамовi, що сказавбув про нього. I промовив Господь: Через те, що крик Содому 20й Гомори великий, i що грiх їхнiй став дуже тяжкий, зiйду ж Я 21та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що дохо-дить до Мене, тодi їм загибiль, а як нi то побачу. I повернулися 22звiдти тi Мужi, i пiшли до Содому, а Авраам усе ще стояв перед

18:23—19:9 БИТИЕ 20

23 Господнiм лицем. I Авраам пiдiйшов та й промовив: Чи погубиш24 також праведного з нечестивим? Може є п’ятдесят праведних у

цьому мiстi, чи також вигубиш i не пробачиш цiй мiсцевостi ради25 п’ятидесяти тих праведних, що в ньому є? Не можна Тобi чинити

так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний якнечестивий, цього ж не можна Тобi! Чи ж Той, Хто всю землю су-

26 дить, не вчинить правди? I промовив Господь: Коли Я в Содомi, уцьому мiстi, знайду п’ятдесят праведних, то вибачу цiлiй мiсцево-

27 стi ради них. I вiдповiв Авраам та й промовив: Оце я осмiлився28 був говорити до Господа свого, а я порох та попiл. Може п’ятде-

сят тих праведних не матиме п’яти, чи Ти знищиш цiле мiсто черезп’ятьох? I промовив Господь: Не знищу, коли там знайду сорок i

29 п’ять! I промовив до Нього вiн ще, та й сказав: Може сорок там30 знайдеться? А Господь вiдказав: Не зроблю й ради сорока! I ска-

зав Авраам: Хай не гнiває це мого Господа, i нехай я скажу: Можетридцять там знайдеться? А Господь вiдказав: Не зроблю, коли й

31 тридцять знайду там! I сказав Авраам: Оце я осмiлився був гово-рити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться? А Господь

32 вiдказав: Не зроблю й ради двадцяти! I сказав Авраам: Хай негнiває це мого Господа, i нехай я скажу тiльки разу цього: Можехоч десять там знайдеться? А Господь вiдказав: Не знищу й ра-

33 ди десятьох! I пiшов Господь, як скiнчив говорити до Авраама. ААвраам вернувся до свого мiсця.

19 I прибули обидва Анголи до Содому надвечiр, а Лот сидiв убрамi содомськiй. I побачив Лот, i встав їм назустрiч, i вклонив-

2 ся обличчям до землi, та й промовив: Ось, панове мої, зайдiтьдо дому вашого раба, i переночуйте, i помийте ноги свої, а рановстанете й пiдете на дорогу свою. А вони вiдказали: Нi, бо буде-

3 мо ми ночувати на вулицi. А вiн сильно на них налягав, i вони донього з дороги зiйшли, i ввiйшли до дому його. I вчинив вiн для

4 них прийняття, i напiк прiсного i їли вони. Ще вони не полягали,а люди того мiста, люди Содому вiд малого аж до старого, увесь

5 народ звiдусюди оточили той дiм. I вони закричали до Лота, i ска-зали йому: Де тi мужi, що ночi цiєї до тебе прийшли? Виведи їх до

6 нас, щоб нам їх пiзнати! I Лот вийшов до входу до них, а дверi7, 8 замкнув за собою, i сказав: Браття мої, не чинiть лихого! Ось

у мене двi доньки, що мужа не пiзнали. Нехай я їх до вас виведу,а ви їм робiть, що вам до вподоби... Тiльки мужам оцiм не робiть

9 нiчого, бо на те вони прийшли пiд тiнь даху мого. А вони закри-

21 БИТИЕ 19:10—29

чали: Iди собi геть! I сказали: Цей один був прийшов, щоб пожитичужинцем, а вiн став тут суддею! Тепер ми зло гiрше тобi заподiєм,нiж їм! I сильно вони налягали на мужа, на Лота, i пiдiйшли, щобвисадити д�