3

ЗМІСТ

Вступ 51 Теоретично-методичні аспекти управління фінансовою стійкістю

підприємства 8

1.1 Економічний зміст фінансової стійкості підприємства та

фактори, що її визначають 8

1.2 Механізм управління фінансовою стійкістю підприємства 221.3 Методичні підходи до оцінювання фінансової стійкості

підприємства 27

2 Аналізування стану управління фінансовою стійкістю

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» 42

2.1 Загальна характеристика та аналізування основних показників

діяльності підприємства 42

2.2 Оцінювання фінансової стійкості ПАТ «Білоцерківський

завод ЗБК» 49

2.3 Моніторинг системи управління фінансовою стійкістю

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» 62

3 Шляхи удосконалення управління фінансовою стійкістю

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» 68

3.1 Основні напрями покращення системи управління фінансовою

стійкістю ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» 68

3.2 Економічне обґрунтування основних методів підвищення

фінансової стійкості підприємства 86

4 Охорона праці 984.1 Характеристика професії та приміщення 984.2 Аналіз умов праці в приміщенні 101

4.2.1 Аналіз мікроклімату на робочому місці 101

4.2.2 Дослідження природного та штучного освітлення 1034.3 Розробка пропозицій щодо покращення роботи в приміщенні 110

4

Висновки 113Список використаних джерел 116Додатки 125

ВСТУП

5

Фінансова стійкість підприємства є однією з найважливіших характеристик

фінансового стану підприємства, тому аналізувати фінансову стійкість будь-якого

підприємства є нагальною необхідністю, адже за допомогою цього аналізу можна

виявити сильні і слабкі позиції різних підприємств. Менеджери використовують

ці дані для контролю діяльності підприємства, щоб не допустити банкрутства.

Кредитори уважно стежать за показниками фінансової стійкості, щоб

пересвідчитись, що підприємство може сплатити за своїми короткостроковими

борговими зобов'язаннями, а також покрити свої фіксовані платежі доходами.

Банки значною мірою будують свою кредитну політику, зважаючи на фінансову

стійкість підприємства. Фінансові експерти використовують ці показники для

порівняння відносних переваг різних підприємств.

Виняткового значення набуває визначення кількісних і якісних величин, які б

характеризували стабільність, надійність підприємства як партнера в ринкових

відносинах, його здатність маневрувати фінансовими ресурсами для досягнення

ефективної підприємницької діяльності. Тому важливим є обґрунтування

методики визначення і управління фінансовою стійкістю підприємства, основних

критеріїв та показників її оцінювання, встановлення місця цієї оцінки в системі

фінансового аналізу та фінансового менеджменту. Особливої уваги потребує

виявлення закономірностей дії внутрішніх та зовнішніх факторів зміцнення

фінансової стійкості вітчизняних підприємств. Отже, малодослідженим питанням

залишається - саме за якими показниками фінансової стійкості можна найбільш

повно та точно визначити ступінь фінансової стійкості підприємства та приймати

рішення щодо управління нею.

Метою даної бакалаврської дипломної роботи є дослідження управління

фінансовою стійкістю підприємства та розробка рекомендацій щодо її

покращення на підприємстві ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК".

Для реалізації поставленої мети в роботі визначаються наступні завдання:

- дослідити теоретично-методичні аспекти управління фінансовою стійкістю

підприємства;

6

- провести дослідження основних методик аналізу фінансової стійкості

підприємства;

- провести загальну характеристику та аналіз фінансової діяльності

ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК";

- провести аналіз показників фінансової стійкості підприємства

ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК";

- проаналізувати систему управління фінансовою стійкістю

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК»;

- розробити заходи щодо підвищення фінансової стійкості підприємства;

- оцінити стан охорони праці фінансового відділу підприємства.

Об’єктом  дослідження є процес управління фінансовою стійкістю

підприємства.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні аспекти

управління фінансовою стійкістю ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК" з метою

визначення напрямків щодо їх покращення та вдосконалення.

Методами дослідження є діалектичний метод пізнання, який забезпечив

вивчення фінансових відносин підприємств в їх розвитку, взаємозв'язку та

взаємозалежності. В процесі дослідження використовувались прийоми аналізу і

синтезу, порівняльний і економічний аналіз, графічний метод, методи економіко-

математичного моделювання. Обробка даних здійснювалася з використанням

сучасних комп'ютерних технологій і програмного забезпечення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці рекомендацій

щодо вдосконалення механізму управління фінансовою стійкістю

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» та підвищення рівня його фінансової стійкості

шляхом використання даних рекомендацій у діяльності підприємства.

Основні положення та висновки бакалаврської дипломної роботи викладені

на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів та

студентів «Інноваційне забезпечення сталого розвитку України в контексті

інтеграції до Європейського співтовариства», на І Міжнародній науково-

практичній конференції «Поведінкові засади розвитку підприємства в контексті

7

менеджменту: генезис і перспективи» та на XLIII регіональна науково-технічна

конференція професорського та викладацького складу, співробітників та

студентів ВНТУ з участю працівників науково-дослідних організацій та

інженерно-технічних працівників м. Вінниці та області. За результатами

конференцій опубліковані тези: «Значення фінансової стійкості підприємства в

умовах глобалізації економіки», «Фінансова стійкість в системі забезпечення

безперервної діяльності і розвитку сучасних підприємств», «Фінансова стійкість в

системі фінансової безпеки підприємства» [87−89].

1. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ

СТІЙКІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

8

1.1 Економічний зміст фінансової стійкості підприємства та фактори, що її

визначають

У процесі операційної, інвестиційної і фінансової діяльності відбувається

безупинний процес кругообороту капіталу, змінюються структура коштів і джерел

їхнього формування, наявність і потреба у фінансових ресурсах і, як наслідок, −

фінансовий стан підприємства, зовнішнім проявом якого є платоспроможність.

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є

його фінансова стійкість (стабільність).

Фінансова стійкість — це надійно гарантована платоспроможність, рівновага

між власними та залученими засобами, незалежність від випадковостей ринкової

кон'юнктури і партнерів, довіра кредиторів і інвесторів та рівень залежності від

них, наявність такої величини прибутку, який би забезпечив самофінансування

[1, с. 35]. Різні вчені наводять різні тлумачення поняття фінансова стійкість

(табл. 1.1).

Таблиця 1.1 − Сутність поняття «фінансова стійкість»

Автор Визначення поняття «фінансова стійкість»

М. С. Абрютіна, А. В. Грачов [1, с. 35]

Надійно гарантована платоспроможність, незалежність від випадковостей ринкової кон'юнктури та поведінки партнерів

В. В. Бочаров [2, с. 3]

Такий стан фінансових ресурсів суб’єкта господарювання, який забезпечує розвиток підприємства переважно за рахунок власних коштів при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності за умови мінімального рівня підприємницького ризику

Автор Визначення поняття «фінансова стійкість»М. Я. Коробов [3, с. 276]

Досягнення підприємством позитивних параметрів діяльності та ефективне розміщення його фінансових ресурсів

Л. А. Лахтіонова Такий стан фінансових ресурсів, при якому

9

[4, с. 221] підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробничо-торговельної діяльності, а також затрати на його розширення і оновлення

Г. М. Лиференко [5, с. 135]

Такий стан фінансових ресурсів підприємства, їх розподілу та використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку та капіталу при збереженні плато - і кредитоспроможності в умовах певного рівня ризику

Г. В. Савицька [6, с. 3]

Здатність суб’єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігаючи рівновагу своїх активів і пасивів в мінливому внутрішньому та зовнішньому середовищі, що гарантує його постійну платоспроможність і інвестиційну привабливість в умовах допустимого рівня ризику

Г. Г. Старостенко, Н. В. Мірко [7, с. 151]

Фінансовий стан підприємства, що характеризується ефективним формуванням, розміщенням та якісним використанням фінансових ресурсів для забезпечення фінансової стабільності

На стійкість підприємства впливає дуже багато факторів:

- виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит;

- міцне становище підприємства на ринку;

- високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і

застосування передових технологій;

- налагодженість економічних зв'язків із партнерами;

- ритмічність кругообігу засобів;

- ефективність господарських і фінансових операцій;   

- незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової

діяльності тощо.

Від того, які саме фактори впливають на стійкість підприємства, розрізняють

декілька видів стійкості, зокрема економічна [8, с.332].

Підходи авторів щодо визначення поняття «економічна стійкість» (табл. 1.2).

10

Таблиця 1.2 − Підходи авторів щодо визначення поняття «економічна

стійкість»

ДжерелоПозиції авторів щодо трактування поняття «економічна

стійкість»

І підхід − це стан підприємства або ресурсів...

Алєксєєнко Н. [9]

Стан його матеріальних, економічних і трудових ресурсів їх розподіл і використання, які забезпечують розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності в умовах допустимого рівня ризиків

Зайцев О. [10]

Такий стан підприємства, при якому зберігається здатність ефективного функціонування і стабільного прогресивного розвитку при негативних впливах зовнішнього середовища

Медведев В. [11]

Рівноважний збалансований стан економічних ресурсів, який забезпечує стабільну прибутковість і нормальні умови для розширеного відтворення в тривалій перспективі з врахуванням найважливіших зовнішніх і внутрішніх чинниківІІ підхід − це рівновага або здатність повертатись до неї...

Анохін С. [12]

Такий рівноважний стан промислового підприємства, при якому економічні й управлінські рішення здатні регулювати основні чинники стійкого положення підприємства: управління, виробництва, фінансів, персоналу і стратегії в заданих межах ризику

Колодізєв О., Нужний К. [13]

Стан рівноваги або здатність повертатися в цей стан відкритої соціально-економічної системи (підприємство). після того як мало місце виведення з цього стану зовнішніми й внутрішніми збурюючими впливами за рахунок ефективного використання усіх видів ресурсів з подальшою спроможністю забезпечувати оптимальний процес їх поповнення

Джерело Позиції авторів щодо трактування поняття «економічна стійкість»

Продовження таблиці 1.2

11

Сімех Ю. [14]

Це потенційні можливості підприємства повернутися у стан рівноваги, в якому підприємство мас позитивну динаміку функціонування, або не виходить за межі встановлених границь

ІІІ підхід − це здатність підприємства (системи) ...

Бугай В. [15]

Здатність підприємства поглинати зовнішні й внутрішні дестабілізуючі фактори через ефективне застосування своїх ресурсів за рахунок використання і вдосконалення економічного потенціалу

Василенко О. [16]

Здатність системи зберігати свій працездатний стан щодо досягнення запланованих результатів за наявності різних мінливих впливів

Відеке Б. [17]Здатність системи зберігати рух за означеною траєкторією, тобто дотримуватись визначеного режиму функціонування

Корєнченко P. [18]

Здатність підприємства до самозбереження, тобто раціонального використання резервів підприємства у часі, що дають можливість протистояти впливові зовнішніх факторів

Іванов В. [19]

Здатність економічної системи не відхилятися від свого стану (статистичного або динамічного) при різних внутрішніх і зовнішніх дестабілізуючих впливах за рахунок ефективного формування і використання фінансових, виробничих і організаційних механізмів

ІV підхід – це комплексність складових…

Ареф'єва О., Городянська Д. [20]

Сукупність взаємообумовлених та взаємопов'язаних складових, які за будь-яких умов забезпечують здатність до ведення діяльності підприємств, запас ресурсів (ресурсного потенціалу) та збалансований процес функціонування

Бурда А. [21] Системне явище, яке виступає індикатором відхилень від потенційно можливого конкурентного стану на певному етапі життєдіяльності підприємства

ДжерелоПозиції авторів щодо трактування поняття «економічна

стійкість»

Продовження таблиці 1.2

12

Єремейчук Р. [22]

Така організація його виробничо-господарської діяльності, що дає змогу забезпечити стабільні техніко-економічні показники з позитивною динамікою й ефективно адаптуватися до збурювань навколишнього й внутрішнього середовища

Малінін К. [23]

Адекватність системи середовищу, як зовнішньому, так і внутрішньому, що передбачає знаходження параметрів системи в деякому допустимому окаті, що забезпечує її функціонування і розвиток

Слід зазначити, що деякі автори при розгляді економічної стійкості

підприємства враховують лише фактори зовнішнього середовища, проте загрози

для стану підприємства і його розвитку може продукувати і внутрішнє

середовище. Економічна стійкість – це динамічна категорія, що включає стійкість

функціонування та стійкість розвитку підприємства стосовно заданих цілей.

Підприємство може стійко функціонувати, коли параметри стану і структури

підприємства залишаються в межах допустимих відхилень від заданої лінії

поведінки, але не розвиватись. Тому стійкість функціонування та розвитку

підприємства не є тотожними категоріями.

Розглянемо підходи авторів щодо визначення поняття «стійкий розвиток

підприємства» (табл. 1.3).

Таблиця 1.3 − Підходи авторів щодо визначення поняття «стійкий розвиток

підприємства»

Автор (джерело)

Зміст

Алексеенко Н. [9]

Розвиток, суть якого полягає в тому, щоб у тривалому періоді часу забезпечувалися високі показники соціального, економічного, технічного стану підприємства

Автор (джерело)

Зміст

Продовження таблиці 1.2

13

Бурда А. [21]

Наявність потенціалу сталого розвитку, локальні складники якого забезпечують несуперечливий, збалансований, гармонійний розвиток соціально-економічної системи, і шляхом адаптивності та гнучкості, ефективного його використання для нейтралізації зовнішніх дестабілізаційних чинників і створених конкурентним середовищем загроз без ризику для життєдіяльності підприємства

Василенко О. [16]

Розвиток, який передбачає безперервні та прогресивні структурні зміни шляхом зміцнення етруктуроутворюючнх зв’язків вищого рівня, які більш надійні, ніж аналогічні зв'язки підсистем підпорядкованого йому рівня з метою якнайшвидшої адаптації СЕС

Кучерова Є. [24]

Це рівноважна збалансована поступальна зміна всіх показників стійкості підприємства, здатного протистояти тенденціям ентропій, зберігаючи при ньому цілісність і основні властивості

Масленко Ю., Кульбака Н. [25]

Такий розвиток, що забезпечує певний тип рівноваги і залежить від вибраної підприємством стратегії.

Чурин А. [26] Розвиток, що пов'язаний із зростанням обсягу реалізації, нововведень і циклічністю процесу розвитку

Шершньова З. [27]

Процес змін, в якому експлуатація ресурсів, напрям інвестицій, орієнтація науково-технічного розвитку і інституційні зміни погоджені один з одним і укріплюють нинішній і майбутній потенціал підприємства

Відповідно для підприємства як господарюючого суб’єкта існує:

- внутрішня стійкість;

- фінансова стійкість;

- загальна стійкість.

Схема взаємозв'язку даних понять представлена на рисунку 1.1.

Продовження таблиці 1.3

Фінансова рівновага

Фінансова стабільність підприємства

Фінансова гнучкість підприємства

Платоспроможність підприємства в

довгостроковому періодіЛіквідність

підприємства

Платоспроможність підприємства в

короткостроковому періоді

Фінансова безпека

підприємства

Фінансова стійкість

підприємства

Фінансова стійкість підприємства у вузькому

сенсі

14

Рисунок 1.1 − Схема взаємозв'язку фінансової стійкості та фінансової

безпеки підприємства

Внутрішня стійкість – це такий фінансовий стан підприємства, за якого

забезпечується достатньо високий результат його функціонування. Фінансова

стійкість відображає повне стабільне перевищення доходів над витратами, вільне

маневрування грошовими коштами підприємства, здатність шляхом ефективного

їх використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації

продукції, а також затрати на його розширення і оновлення.

Загальна  стійкість відображає рух грошових потоків, який забезпечує

постійне перевищення  надходження коштів (доходів) над їх витрачанням

(затратами).

Умовою загальної стійкості підприємства є його здатність вільно

розвиватися  в умовах внутрішнього і зовнішнього  середовищ.

Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових

ресурсів.

Головною  складовою загальної стійкості підприємства є фінансова стійкість,

яка формується в процесі всієї його фінансово-господарської діяльності.

Отже, фінансова стійкість – це такий  стан фінансових ресурсів, при якому 

підприємство, вільно маневруючи грошовими  коштами, здатне шляхом

ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробничо-

торговельної діяльності, а також затрати на його розширення і оновлення.

До  числа найважливіших економічних  проблем в ринкових умовах

є визначення меж фінансової стійкості підприємства.

Фінансова рівновага

15

Недостатня фінансова стійкість може призвести до

неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів для розвитку

виробництва і взагалі  діяльності господарюючого суб’єкта.

Надлишкова  фінансова стійкість також негативно  впливає на виробничо-

торговельну діяльність, оскільки виступає гальмом її розвитку, збільшуючи

затрати підприємства надлишковими запасами і резервами [28, с. 333].

Існує  необхідність розробки теоретичних  підходів до визначення

критеріїв фінансової стійкості й банкрутства підприємств. Вже давно стала

актуальною і проблема законодавчого та нормативного оформлення зазначених

ситуацій, встановлення відповідних показників чи критеріїв оцінки критичного

стану фінансів підприємства чи його окремих характеристик, зокрема

неплатоспроможності.

Одним з істотних компонентів фінансової стійкості підприємства є наявність 

у нього фінансових ресурсів, достатніх  для розвитку конкурентоздатного

виробництва. В свою чергу, самі фінансові ресурси  можуть бути

в необхідному обсязі сформовані тільки за умови ефективної роботи

підприємства, яка зможе забезпечити одержання прибутку. За рахунок прибутку в

ринковій економіці підприємство створює фінансову базу як для

самофінансування поточної діяльності, так і для здійснення розширеного

відтворення. Використовуючи прибуток, підприємство може не лише погасити

свої зобов'язання перед бюджетом, банками та іншими підприємствами й

організаціями, а й інвестувати засоби в нове будівництво, реконструкцію чи

модернізацію наявного устаткування або заміну його прогресивнішим. При цьому

для досягнення і підтримання фінансової стійкості важливий не тільки

абсолютний обсяг прибутку, а й його рівень щодо вкладеного капіталу

підприємства або затрат, тобто рентабельність.

Величина  і динаміка рентабельності з точки зору фінансової стійкості

характеризує ступінь ділової активності підприємства та його фінансове

благополуччя.

16

Фінансова стійкість тісно пов’язана з кредитоспроможністю.

Кредитоспроможність характеризується тим, наскільки акуратно (тобто в повному

обсязі та у встановлений строк) підприємство розраховується з раніше

одержаними кредитами, наскільки проявляється його здатність при необхідності

мобілізувати грошові засоби з різних джерел на прийнятних умовах тощо. Однак

найістотніше, чим визначається кредитоспроможність, — це поточний

фінансовий стан підприємства, а також прогнозовані перспективи його зміни і в

який бік.

Очевидно, що коли у підприємства протягом певного періоду спостерігається

тенденція  до зниження рентабельності, то падає  і його кредитоспроможність.

Зміна фінансового стану підприємства в гірший бік у зв'язку зі зниженням

рентабельності може зумовити й загрозливі наслідки в результаті дефіциту

грошових засобів — зменшення платоспроможності й ліквідності [28, с. 305].    

Отже, фінансова стійкість — комплексне поняття, яке перебуває під впливом

різноманітних фінансово-економічних процесів. Тому її слід визначити як такий

стан фінансових ресурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й

використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер

діяльності – на основі зростання прибутку й активів при збереженні

платоспроможності й кредитоспроможності.

Порівнюючи економічну і фінансову стійкості можна зазначити, що

фінансова стійкість формується внаслідок стабільного одержання підприємством

прибутків, що створює можливості для вільного маневрування та ефективного

використання грошових коштів і сприяє підвищенню ритмічності та надійності

процесів матеріально-технічного постачання, виробництва і реалізації продукції, і

є головною складовою економічної стійкості підприємства, яка охоплює не тільки

фінансові, а й інші ресурси підприємства, їх розподіл і використання для

забезпечення стабільного розвитку і функціонування.

Визначення  стандартизованої межі фінансової стійкості  є складним

процесом. Кожне підприємство функціонує та здійснює свою операційну

діяльність в умовах певного економічного середовища. Умови функціонування

17

підприємства визначаються фазою розвитку економічної системи. Щодо

підприємства генерує низка чинників макроекономічного характеру, на які

підприємство впливати не зможе, але зворотний їх вплив на ефективність

діяльності підприємства, його ліквідність, платоспроможність і тим більше

фінансову стійкість досить значний. На кожному етапі розвитку підприємства

вплив чинників макроекономічного характеру є значним, але особливо їх

значущість зростає на такій стадії розвитку системи, як економічна криза [28,

с. 306]. Чинники макроекономічного характеру впливають на всі без винятку

підприємства, проте характер їх впливу на фінансову стійкість залежить від

специфіки діяльності кожного окремого суб’єкта господарювання. З метою

управління окремими з них, посилення чи послаблення їх впливу на фінансову

стійкість підприємства їх можна об’єднати в групи залежно від рівня виникнення

та ступеня значущості (рис. 1.2).

За рівнем виникнення виділяють внутрішні та зовнішні чинники. 

Залежно від ступеня їх значущості виділяють чинники I рівня (базові), II

рівня (похідні) та III рівня (деталізуючі). 

Рисунок 1.2 – Види чинників, що впливають на фінансову стійкість підприємства

Оскільки з різних причин виникають чинники, що впливають на фінансову

стійкість, то при виборі методів управління ними необхідно це врахувати. Якщо

зовнішні чинники, що впливають на фінансову стійкість, викликані дією

2. За ступенем значущості факторів:

2.1 чинники І рівня (базові);

2.2 чинники ІІ рівня (похідні);

2.3 чинники ІІІ рівня (деталізуючі).

1. За рівнем виникнення:

1.1 внутрішні чинники;

1.2 зовнішні чинники.

Види чинників, що впливають на фінансову стійкість підприємства

18

об’єктивних економічних законів і майже не залежать від діяльності

підприємства, то внутрішнім чинникам властивий високий ступінь керованості, а

характер їх зміни безпосередньо залежить від організації роботи самого

підприємства. Отже, вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на фінансову

стійкість підприємства може бути різним, яким потрібно і можливо управляти в

певних межах. За складом та ступенем значущості чинники, що впливають на

фінансову стійкість, можна охарактеризувати так: 

Чинники I рівня – це узагальнюючі (базові) чинники, які є результатом

впливу чинників II і III рівнів і водночас виступають генератором взаємодії більш

дрібних чинників. 

До чинників I рівня відносять: 

− фазу економічного розвитку системи; 

− стадію життєвого циклу підприємства. 

Фаза економічного циклу розвитку економічної системи є базовим

зовнішнім чинником, що впливає на фінансову стійкість підприємства. Залежно

від фази економічного розвитку системи будуть різними темпи реалізації

продукції, виробництва, їх співвідношення, рівень інвестицій підприємства у

товарні запаси, доходів підприємства та населення. Так, у період економічної

кризи темпи реалізації продукції відстають від темпів її виробництва,

зменшуються інвестиції в товарні запаси, що, в свою чергу, призводить до ще

більшого скорочення збуту за одночасного зменшення доходів підприємств і

рівня доходів населення. Отже знижується ліквідність підприємств та їх

платоспроможність, що неодмінно негативно відбивається на ступені фінансової

стійкості підприємства. 

Другим базовим чинником I рівня виступає стадія життєвого циклу

підприємства. Вона є основоположним чинником при визначенні загально-

економічної мети діяльності підприємства, для досягнення якої будуть спрямовані

всі інші його стратегії (стратегія управління обсягами діяльності, стратегія

управління власним та позиковим капіталом, фінансова стратегія). На рівні

підприємства необхідно велику увагу приділяти з’ясуванню специфіки кожної

19

окремої стадії його розвитку, оскільки специфіка кожної окремої стадії розвитку

підприємства буде визначати також потенційні його можливості щодо

забезпечення обсягів діяльності, а отже, величини прибутку, формування

приросту активів та їх фінансування за рахунок окремих видів джерел, зокрема

власними фінансовими ресурсами у необхідному обсязі з метою

самофінансування, і разом з цим опосередковано формуватиме певний ступінь

фінансової стійкості та стабільності фінансової діяльності підприємства. 

Чинники II рівня – похідні. Вони є результатом дії основоположних

(базових) чинників (фази економічного розвитку системи та стадії життєвого

циклу підприємства). До складу чинників II рівня (похідних) належать: 

− середній рівень доходів населення; 

− демографічна ситуація; 

− соціальна політика держави; 

− податкова політика держави; 

− грошово-кредитна політика;  

− амортизаційна політика; 

− загальний рівень стабільності; 

− стратегія управління обсягами діяльності; 

− стратегія управління активами; 

− стратегія управління капіталом;  

− стратегія управління грошовими потоками. 

Чинники II рівня бувають як зовнішніми, так і внутрішніми. 

Зовнішні чинники II рівня – це такі, вплив яких пов’язаний з характером

державного регулювання (податкова, грошово-кредитна, амортизаційна,

соціальна, демографічна політика тощо). Від ступеня відповідності видів,

напрямів, методів цього регулювання і фази економічного циклу залежатиме

характер та глибина впливу деталізуючих чинників, або чинників III рівня. 

До внутрішніх похідних факторів другого рівня, що забезпечують

фінансову стійкість, належать стратегія управління обсягами діяльності

підприємства, політика управління його активами, власним і позиковим

20

капіталом. Розроблена стратегія передбачає загальну потребу в активах, їх

оптимальну структуру при одночасному визначенні джерел фінансування цієї

потреби та оптимізації структури капіталу, що, в свою чергу, є гарантом

досягнення ефективної пропорційності між коефіцієнтом фінансової

прибутковості та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства. Досягнення

необхідної пропорційності між коефіцієнтом прибутковості та коефіцієнтом

фінансової стійкості має бути основною метою підприємства, оскільки це один із

чинників, який сприяє максимізації його ринкової вартості. 

Чинники III рівня – є деталізуючими. За допомогою їх з’ясовують і

деталізують механізм впливу на фінансовий стан підприємства похідних

чинників. До чинників III рівня (деталізуючих) відносять: 

− середній рівень доходів населення; 

− рівень конкуренції; 

− рівень інфляції; 

− склад та структуру активів;  

− стратегію управління власними фінансовими ресурсами та позиковим

капіталом; 

− стратегію управління ризиком. 

Вплив чинників III рівня на фінансову стійкість є різним. Тому за їх

значущістю одним із найважливіших внутрішніх чинників фінансової стійкості є

оптимізація складу та структури активів підприємства. Аналогічним за своїм

впливом є також правильний вибір стратегії управління активами. Значною мірою

фінансова стійкість підприємства залежить від якості політики управління

поточними активами, від того, який загальний обсяг оборотних коштів має

підприємство, який розмір запасів та активів у грошовій формі. При зменшенні

виробничих запасів та зростанні ліквідних активів підприємство може отримувати

більший обсяг прибутку за рахунок залучення в оборот додаткових коштів, однак

разом з цим виникає ризик неплатоспроможності підприємства. Оптимізація

управління поточними активами полягає в тому, щоб забезпечити достатньо

високий рівень прибутковості активів при одночасній мінімізації ризику втрати

21

платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості.  

Другим за своєю значущістю внутрішнім чинником III рівня є стратегія

управління капіталом – оптимізація складу та структури джерел фінансування

активів, власних фінансових ресурсів, а також правильний вибір політики

управління ними. Із збільшенням обсягу власних фінансових ресурсів за рахунок

внутрішніх джерел збільшуються також потенційні можливості підприємства.

Важливим є як загальний розмір прибутку, так і структура його розподілу, а саме

та частка, яка спрямовується на реінвестиційні цілі. 

Отже, політика розподілу та використання прибутку є одним із основних

внутрішніх деталізуючих чинників, що впливають на фінансову стійкість

підприємства. 

На фінансову стійкість підприємства значний вплив мають кошти, що

додатково мобілізуються на ринку позичкового капіталу. Збільшення позикового

капіталу, з одного боку, приводить до зростання прибутковості власного капіталу,

а з другого – надмірне зростання частки позикового капіталу призводить до

зниження фінансової стійкості підприємства, зростання ризику втрати

платоспроможності та фінансової незалежності. Отже, у цьому зв’язку особливо

важливим є чинник умілого використання ефекту фінансового левереджу і

забезпечення оптимізації структури капіталу підприємства. 

Вплив зовнішніх чинників III рівня на фінансову стійкість особливо зростає

на стадії економіки кризового періоду. З фінансовою стійкістю підприємства

тісно пов’язаний обсяг платоспроможного попиту населення, оскільки зростання

обсягу попиту є стимулом до розширення обсягу його діяльності. Останнє

потребує зростання активів підприємства, що в свою чергу, обумовлює

необхідність пошуку додаткових джерел фінансування цього приросту. Залучення

додаткових джерел фінансування призводить до структурних змін у складі джерел

фінансування активів, а отже, відповідно впливає на ступінь фінансової стійкості

підприємства. 

Падіння платоспроможного попиту, яке характерне для кризового періоду

функціонування економіки, призводить до загострення конкурентної боротьби та

22

підвищення рівня конкуренції на ринках різних типів. Гострота конкурентної

боротьби – не менш важливий зовнішній чинник фінансової стійкості, оскільки

така боротьба призводить до кон’юнктурних змін на товарних, ресурсних та

фінансових ринках, що, в свою чергу, є причиною змін цін на продукцію

підприємства (що впливає на можливі обсяги реалізації), на матеріальні ресурси

(що змінює витрати на виробництво та реалізацію), на фінансові ресурси (що

відбивається на можливості залучення підприємством позикових коштів). Всі ці

зрушення відразу відбиваються (позитивно чи негативно – залежно від характеру

змін зовнішніх чинників) на ступені фінансової стійкості підприємства. 

Зовнішнім фактором третього рівня, що впливає на фінансову стійкість,

є рівень інфляції. Порівняно із стабільним етапом розвитку в умовах економічної

кризи зростає вплив інфляції, що негативно відбивається на ступені фінансової

стійкості підприємства, оскільки зменшується обсяг його чистого прибутку. Це

призводить до зниження обсягу власних фінансових ресурсів, які формуються за

рахунок внутрішніх джерел. Зменшення власних фінансових ресурсів підприємств

при стабільній чи зростаючій потребі в ресурсах обумовлює необхідність їх

запозичення у значно більших обсягах, а це означає, що ціна на позикові ресурси

зростатиме, ускладнюватиметься можливість їх використання для збільшення

прибутковості власного капіталу, внаслідок чого зросте вартість капіталу

підприємства. Все це в сукупності сприяє зниженню ринкової вартості

підприємства. 

1.2. Механізм управління фінансовою стійкістю підприємства

Фінансова стійкість підприємства — це таке його становище, коли вкладені

в підприємницьку діяльність ресурси окупаються за рахунок  грошових

надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечує

самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел

формування активів [29, с. 107].

23

Управління фінансовою стійкістю із застосуванням фінансового механізму

може досягти необхідного результату лише за поєднання доцільно спрямованого

взаємовпливу всіх його елементів. Для цього він повинен відповідати таким

вимогам [30, с. 57]: налаштованість кожного елемента фінансового механізму на

виконання властивого йому навантаження; зворотний зв’язок усіх елементів

фінансового механізму різних вертикальних і горизонтальних рівнів. Зрозуміло,

що розглянуті визначення поняття «фінансовий механізм управління» та його

елементів є досить різноманітними, але, базуючись на цих висновках, пропонуємо

наступну структуру механізму управління фінансовою стійкістю підприємства,

яка наведена на рис. 1.3.

Механізм управління фінансовою стійкістю підприємства є частиною

загальної системи управління підприємством, що забезпечує вплив на чинники,

від яких залежить загальний результат діяльності суб’єкта.

Процес формування механізму управління фінансовою стійкістю

підприємства необхідно розпочати з характеристики його складових, а також

визначення послідовності певних етапів. Оскільки механізм будується на основі

системного підходу, то правомірним буде виділення таких його складових, як

об’єкти та суб’єкти. Отже, перший етап процесу формування повинен включати в

себе визначення об’єктів управління; суб’єктів, які б здійснювали конкретні дії; а

також цілей, які переслідують дані суб’єкти.

У нашому випадку об’єктами можуть бути діяльність підприємства або його

окремого підрозділу, певний виробничий процес, фінансова діяльність, прибуток,

фінансові ресурси та ін.

Суб’єктами можуть виступати керівники вищої ланки, фінансові менеджери,

фінансові служби і відділи, аналітики з фінансової безпеки та ін. Ціллю є

збереження, забезпечення або досягнення певного рівня фінансової стійкості

підприємства, за якого підприємство отримувало б прибуток, було

платоспроможним і рентабельним.

Доцільно відзначити, що у системі управління фінансовою стійкістю

важливу роль відіграє визначення головної мети, адже саме вона визначає

24

концепцію розвитку підприємства, основні напрями його ділової активності та

служить орієнтиром у середовищі ринкових перетворень [31, с. 112, 113].

Аналіз ефективності управління фінансовою стійкістю та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління

фінансовою стійкістю

Планування і прогнозування результатів управління фінансовою стійкістю

Методи управління фінансовою

стійкістю

Стратегія управління фінансовою

стійкістю

Моніторинг ризику

Контроль ризику

Вимірювання ризику

Виявлення ризику

Політика управління грошовими потоками

Політика управління капіталом

Політика управління активами

Політика управління обсягами діяльності

Кадрове забезпечення

Програмно-технічне

забезпечення

Нормативно-правове

забезпечення

Інформаційно-аналітичне

забезпечення

Управління ризиком

Вибір інструментів управління фінансовою

стійкістю

Аналіз політики управління

підприємством

Елементи забезпечення

Механізми управління фінансовою стійкістю підприємства

Мета і завдання управління фінансовою стійкістю підприємства

25

Рисунок 1.3 − Основні складові механізму управління фінансовою стійкістю

підприємства [30]

На другому етапі необхідно оцінити поточний стан та рівень фінансової

стійкості, а також виявити та здійснити аналіз чинників, які впливають на об’єкт і

на виконання поставлених завдань і цілей.

Оцінка поточного стану та фінансової стійкості підприємства здійснюється

на основі різноманітних методів фінансового аналізу (так наприклад, розрахунок

показників та коефіцієнтів фінансової стійкості і порівняння їх з базовими чи

нормативними значеннями та ін.).

Наступним кроком у формуванні механізму управління є визначення методів

впливу на зазначені раніше чинники. Характерним для цього етапу є застосування

інструментарію управління фінансовою стійкістю, вибір якого залежить від

можливостей підприємства, виду його діяльності, фінансового стану, рівня

організації контролю та управління на підприємстві. Інструментарій управління

фінансовою стійкістю підприємства представляє собою сукупність засобів,

методів, важелів, способів здійснення управлінського впливу.

Наступний етап включає розробку стратегії управління фінансовою стійкістю

підприємства, тобто визначення цілей, стратегічних напрямів та перспектив

розвитку підприємства. На цьому етапі необхідно узгодити цілі розробленої

стратегії з загальною стратегією підприємства.

Із численних ризиків, що супроводжують діяльність підприємства, виділяють

ризик зниження фінансової стійкості. Ця проблема широко висвітлюється в

працях В. Й. Плиси [32, c. 67]. Цей ризик зумовлюється неефективною

структурою капіталу (високим коефіцієнтом співвідношення позичених і власних

коштів). Управління ризиком зниження фінансової стійкості складовою загальної

стратегії управління сталістю фінансового стану підприємства. Вона полягає у

розробці системи заходів щодо вияву і попередження негативних наслідків ризику

з метою ліквідації збитків, пов’язаних із ним.

26

Для оцінки ризику зниження фінансової стійкості використовують

розрахунково-аналітичні методи оцінки, що дають кількісне уявлення про цей

ризик [33, с. 385, 386].

Наступний етап включає розробку стратегії управління фінансовою стійкістю

підприємства, тобто визначення цілей, стратегічних напрямів та перспектив

розвитку підприємства. На цьому етапі необхідно узгодити цілі розробленої

стратегії з загальною стратегією підприємства.

Передостаннім етапом розробки є реалізація стратегії. Для її реалізації

керівникам необхідно мати набір методик та моделей, на основі яких приймати

найбільш доцільні рішення. Успіх реалізації розробленої стратегії підприємства

залежить певною мірою від діючої системи контролю [34, с. 26].

Спільним для кожного етапу розробки механізму управління фінансовою

стійкістю є використання інструментів управління фінансовою стійкістю

підприємства. Отже, фінансова стійкість є якісною характеристикою фінансового

стану підприємства і безумовно є однією з основних фінансових складових

фінансової безпеки, тому є необхідність подальшої розробки механізму

управління фінансовою стійкістю як частини загальної стратегії управління

підприємством [35].

Для досягнення необхідного рівня фінансової стійкості потрібно здійснювати

ефективне управління нею. Загалом під управлінням розуміється процес

планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для того, щоб

сформулювати і досягти цілей організації, і діяльність, пов’язана з впливом

керуючого суб’єкта на керований об’єкт з метою досягнення результатів.

Головна мета управління фінансовою стійкістю підприємства органічно

поєднана з головною метою фінансового менеджменту, реалізується в єдиному

комплексі та виступає як забезпечувальна до неї. Зокрема, Л.Т. Гіляровська та

А.О. Вєхорєва вважають, що метою управління фінансовою стійкістю

підприємства є підтримка його фінансової рівноваги, уникнення ризиків для

інвесторів і кредиторів та оцінка його заборгованості. Г.В. Козаченко,

А.Е. Воронкова, В.Ю. Медяник та В.В. Назарова головною метою механізму

27

управління фінансовою стійкістю підприємства вважають забезпечення створення

ефективної системи взаємодії, яка, з одного боку, не має збиткових зв’язків, що

уповільнюють роботу підприємства, а з іншого – включають всі ті зв’язки,

відсутність яких призвела б до порушення заданих параметрів [36].

Одним з визначених завдань на сьогодні є забезпечення відносної фінансової

рівноваги підприємства в процесі його розвитку. Така рівновага характеризується

високим рівнем фінансової стійкості і платоспроможності підприємства і

забезпечується формуванням раціональної структури майна та капіталу,

ефективними пропорціями в обсягах формування фінансових ресурсів за рахунок

різних джерел, достатнім рівнем самофінансування інвестиційних потреб.

Формування механізму управління фінансовою стійкістю дозволить керівникам

використовувати його для забезпечення стабільного функціонування та

прогнозування розвитку підприємства в майбутньому.

Таким чином, за умови удосконалення фінансово-економічного механізму

управління діяльністю підприємства стане можливим досягнення довгострокових

цілей як самого підприємства, так і держави, а також стабілізація національної

економіки та підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки

на світовому ринку.

1.3. Методичні підходи до оцінювання фінансової стійкості підприємства

Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в

підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень

від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та

незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів.

Відносними показниками, які характеризують фінансову стійкість із різних

аспектів та найчастіше використовуються, є коефіцієнт фінансової автономії,

коефіцієнт забезпечення запасів власними оборотними коштами, коефіцієнт

маневреності власного капіталу, коефіцієнт довгострокового залучення позикових

коштів, коефіцієнт стабільної структури оборотних активів, індекс постійного

28

активу та коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської

заборгованості. Однак така кількість коефіцієнтів не дає можливості побачити,

яким у цілому є рівень фінансової стійкості підприємства. Для усунення цього

недоліку в процесі аналізу треба поєднати всі показники за допомогою

інтегральної оцінки [37, с. 408].

Існують різні підходи до інтегральної оцінки рівня фінансової стійкості. Так,

О. В. Хомів [38. с. 335] рекомендує розраховувати індикатор фінансової стійкості

методом віддалення від еталону (оптимального чи середньогалузевого значення

показника). Виходячи з цього виділяють такі етапи реалізації механізму

управління фінансовою стійкістю рис. 1.4 [39].

1. Аналіз фактичного рівня фінансової стійкості підприємства:

- розрахунок показників фінансової стійкості;- оцінка рівня фінансової стійкості;- дослідження тенденції' зміни рівня фінансової стійкості в часі;- визначення типу фінансової стійкості підприємства;- виявлення показників, величина яких свідчить про високий рівень стійкості

фінансового стану й навпаки;- прогноз рівня фінансової стійкості на наступний період за умов, що ситуація

залишиться без змін.

2. Постановка мети управління фінансовою стійкістю

3. Планування заходів щодо реалізації мети управління фінансовоюстійкістю:

- формування системи заходів, методів та інструментів управління основними та оборотними активами, власним і позиковим капіталом, рухом грошових коштів;

- розробка методики досягнення достатнього рівня фінансової стійкості.

4. Оцінка рівня фінансової стійкості за умов реалізації розроблених заходів

5. Реалізація розроблених заходів

6. Моніторинг

29

- контроль за виконанням завдань;- аналіз фактично досягнутих показників фінансової стійкості та їх відповідності

цілям підприємства;- визначення результатів від реалізації розроблених заходів;- оперативне корегування розроблених заходів (у разі необхідності).

Рисунок 1.4 – Етапи реалізації механізму управління фінансовою стійкістю

На основі дослідження та узагальнення різних методичних підходів щодо

оцінювання фінансової стійкості підприємств виокремлюють чотири з них, які є

найфундаментальнішими:

1) визначення рівня забезпеченості запасів у складі оборотних активів

підприємства джерелами їх формування (цим узагальнюючим показником є

надлишок або нестача джерел фінансування для формування запасів, який

визначають як різницю між величиною джерел покриття та величиною запасів.

Вартість запасів порівнюють послідовно з наявністю власного оборотного

капіталу, до якого поетапно додають вартість довгострокових зобов’язань та

короткострокових кредитів і позик. І відповідно до забезпеченості запасів,

заданими варіантами фінансування, розрізняють чотири типи фінансової стійкості

(абсолютна, нормальна, передкризовий та кризовий фінансовий стан);

2) обчислення певної кількості коефіцієнтів і на основі дослідження їх в

динаміці та порівняння з нормативними значеннями вироблення певних висновків

щодо фінансового стану підприємства (в якості основних визначено індикаторами

оперативної стійкості коефіцієнти ліквідності (поточної, абсолютної та швидкої),

індикаторами середньострокової стійкості коефіцієнти оборотності (ділової

активності), а індикаторами, відповідно, довгострокової стійкості підприємства –

коефіцієнти рентабельності. Зниження фінансової стійкості підприємства

досліджується за допомогою агрегатних оцінок ймовірності банкрутства);

3) застосування одного інтегрованого показника, який складається з

декількох найбільш вагомих коефіцієнтів, визначення певних меж його значення

для ідентифікації фінансової стійкості та фінансового стану підприємства

(найчастіше застосовується для оцінки вірогідності банкрутства досліджуваного

підприємства за умови передкризового або кризового стану фінансової стійкості;

30

вироблення таких показників є результатом досліджень можливості здійснення

комплексної оцінки фінансового стану за допомогою багатофакторного

дискримінантного аналізу);

4) побудова розгорнутих уніфікованих аналітичних фінансових таблиць на

базі бухгалтерської, фінансової та податкової звітності, формат яких дозволяє

возз’єднати ці форми задля проведення розгорнутого аналізу який, в свою чергу,

дозволить говорити про конкретні показники за весь період, а не про напрями

розвитку підприємства станом на звітні дати. (У якості провідного показника

виступає додана вартість і тому аналіз фінансової стійкості проводиться на

стадіях формування, розподілу й використання доданої вартості. Для оцінки

визначається частка доходу та величина податкової складової у доданій вартості,

що є необхідним при здійсненні управління фінансовою стійкістю підприємства,

яке поділяється залежно від часового аспекту проведення на поточне та

оперативне) [40].

Узагальнюючи методологічні та методичні принципи визначення фінансової

стійкості, в сучасній науковій літературі, концептуально економічну сутність

категорії фінансової стійкості підприємства можна визначити як аналітичну

інтерпретацію загальної характеристики фінансового стану підприємства, ступеня

залежності підприємства від залучених джерел фінансування, стану підприємства,

коли за рахунок власного капіталу покриваються кошти, що вкладені в необоротні

активи, не допускається невиправдана дебіторська та кредиторська заборгованості

та вчасно здійснюються розрахунки зі своїми зобов’язаннями. Окрім цього,

важливим є наявність нерозподіленого прибутку на підприємстві, а також

характеристика стану його фінансових ресурсів, результативність їх розміщення й

використання, при якому забезпечується розвиток виробництва тих чи інших сфер

діяльності на основі зростання прибутку й активів при збереженні плато- й

кредитоспроможності.

З метою моніторингу досягнення фінансової стабілізації підприємства,

можна запропонувати до застосування удосконалену модель «золотого правила

економіки» підприємства, особливістю якої є доповнення існуючої моделі

31

«золотого правила економіки» підприємства співвідношенням темпів приросту

власного капіталу підприємства. Модифіковане «Золоте правило економіки»

підприємства передбачає додержання умови, за якої темпи зростання прибутку

підприємства мають перевищувати темпи зростання власного капіталу,

авансованого в діяльність підприємства, які, в сою чергу, повинні перевищувати

темпи зростання обсягів продажу, а останні повинні бути вищими за темпи

зростання активів (майна), має наступний вигляд:

100% < Тск <Тр < Твк < Тп                             (1.1)

  де Тск – темпи зміни сукупного капіталу, авансованого в діяльність

підприємства;

Тр –  темпи зміни обсягів реалізації продукції;

Тп  –   темп зміни прибутку.

Твк – темпи зміни власного капіталу, авансованого в діяльність

підприємства [41].

 В той же час, досягнення перевищення темпів зростання власного капіталу

підприємства, отримане за рахунок підвищення темпів зростання чистого

прибутку, над темпами зростання залученого капіталу, дозволить динамічно

збільшувати показник фінансової автономії та покращити інші показники

структури капіталу підприємства. Тобто, значна увага повинна приділятись

досягненню підвищення ефективності виробництва підприємства.

При використанні різних методик для виконання завдань оцінювання

фінансової стійкості підприємства важливим є набір використовуваних оцінних

показників, що дозволяють отримати обґрунтовані висновки. Для проведення

моніторингу необхідно сформувати групу показників, що дають у сукупності

комплексну характеристику стану й перспектив будь – якого підприємства.

Кількість показників моніторингу повинна бути невелика, тому що тільки в цьому

випадку можна, з одного боку, створити передумови для оперативності й

32

комплексності аналізу, а з іншого боку – уникнути надмірної трудомісткості й

виключити суперечливість висновків. Крім того, повинна бути дана чітка й

недвозначна інтерпретація показникам й їхнім значенням, а також сукупності

значень показників [42].

Оцінка фінансової стійкості підприємства за допомогою відносних

показників є одним з найпоширеніших елементів фінансового аналізу у практиці

господарювання. Зручність його застосування обумовлено, головним чином,

наявністю необхідної вихідної інформації та інформативністю одержуваних у

результаті значень коефіцієнтів [43]. Одним з основних недоліків його

застосування (як показав огляд економічної літератури за оцінкою фінансової

стійкості) є те, що, і в зарубіжній, і вітчизняній практиці немає більш-менш чітко

регламентованого набору фінансових коефіцієнтів. Кожен з авторитетних авторів

визначає склад використовуваних ним показників з власного бачення, без

належних обґрунтувань. Так, Н.А. Русак [44, с. 192] для аналізу фінансової

стійкості рекомендує використовувати 9 коефіцієнтів, М.Н. Крейніна – 7 [45, с.

96], В.В. Ковальов – 8 [46, с. 258]. Наявність такої великої кількості недостатньо

чітко впорядкованих показників значно ускладнює аналітичну діяльність.

Фінансові коефіцієнти, повинні представляти не набір, а систему, тобто не

суперечити один одному, не повторювати один одного, не залишати "білих плям"

у оцінці фінансової стійкості підприємства.

Очевидно, що частину показників фінансової стійкості при їх значній

кількості можна розглядати як надлишкові. Це обумовлено тим, що деякі з них

знаходяться у функціональній залежності між собою. Крім того порівняльний

аналіз вітчизняних підприємств часто ускладнений, оскільки для багатьох

коефіцієнтів досить складно підібрати адекватну базу порівняння, у зв’язку з тим

що:

а) рекомендовані нормативні значення часто не узгоджені, не враховують

галузеву специфіку і т.д.;

б) складно отримати середньогалузеві значення;

33

в) використання моделей і показників західних компаній, для вітчизняних

підприємств не завжди коректно у зв'язку з непорівнянністю умов в яких

функціонують наші підприємства.

Інші автори виділяють такі показники, що використовують для оцінювання

фінансової стійкості табл. 1.4.

Також актуальним постає питання розрахунку інтегрального показника, що

узагальнює значення безлічі ознак, котрі усебічно описують рівень фінансової

стійкості досліджуваного підприємства. Доцільним є застосування методики

інтегральної оцінки фінансової стійкості, заснованої на застосуванні методів

таксономічного аналізу. 

Таблиця 1.4 – Показники фінансової стійкості запропоновані різними

авторами

Показники

Лит

вин

Б.М

., С

тель

мах

М.В

. [4

7]

Буря

к Л

.Д. [

48]

Цал

-Цал

ко Ю

.С.

[49]

Шел

удьк

о М

.В.

[50]

Ков

алев

А.І.

[51]

Кір

ейце

в Г.

Г.

[52]

коефіцієнт автономії + + + + + +коефіцієнт фінансової залежності - + + + +коефіцієнт концентрації залученого капіталу

- + - - - +

коефіцієнт заборгованості - + - + - -коефіцієнт фінансового левериджу - + + + - -коефіцієнт маневреності власних коштів - + - - - +коефіцієнт довгострокових залучення позикових коштів

- - + - - -

коефіцієнт фінансової стійкості - - - + - +коефіцієнт фінансового ризику + - - - - -коефіцієнт забезпеченості оборотних активів

+ - - - - -

34

Одним з перших методів дослідження багатовимірних об’єктів стало

визначення таксономічного показника рівня розвитку [53]. З його допомогою

можна оцінити досягнутий на певний момент або за певний період «середній»

рівень значення ознак, які характеризують досліджуване явище. Таким чином, для

оцінки рівня фінансової стійкості підприємства за певний період часу за

допомогою методу таксономії можна об’єднати значення декількох показників,

що характеризують фінансовий стан підприємства протягом декількох років, та

розрахувати таксономічний показник розвитку. До таких показників можна

віднести коефіцієнти поточної та абсолютної ліквідності, коефіцієнт фінансового

ризику та автономії, коефіцієнти рентабельності. Отримані значення

таксономічного коефіцієнту розвитку показують тенденцію в змінах фінансового

стану протягом декількох періодів. Розрахунок відстані між окремими

показниками та вектором еталоном дає змогу визначити, який показник має

найбільший вплив на фінансовий стан підприємства. Чим ближче значення

таксономічного показника до 1, тим вище рівень фінансової стійкості. Недоліком

даного методу можна вважати суб’єктивність оцінки при розподіленні елементів

на стимулятори та дестимулятори.

Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства розширює економічну

суть поняття фінансової стійкості і дозволяє застосовувати його для

характеристики здатності підприємства повертатися до стану своєї рівноваги,

зберігати її параметри та переходити на новий етап розвитку в умовах випадкових

змін зовнішнього та внутрішнього середовища. Інтегральний показник може бути

розрахований як за допомогою багатофакторних дискримінантних моделей

прогнозування банкрутства, так і з використанням методу таксономії. Проведений

аналіз даних методів інтегральної оцінки показав, що таксономічний аналіз дає

змогу оцінити фінансовий стан підприємства в динаміці та визначити основні

показники, що мають найбільший вплив на його зміни. Подальше вивчення

методів розрахунку інтегрального показника може значно спростити процедури

оцінки фінансової стійкості підприємства [54].

35

З метою подолання фінансової нестійкості підприємств та зміцнення

конкурентоспроможності доцільним є використання комплексного підходу до

вдосконалення управління фінансами, основною спрямованістю якого є у

короткостроковій перспективі - усунення проявів неплатоспроможності у разі

втрати конкурентних переваг; у середньостроковій - усунення причин, що

генерують неплатоспроможність та адаптація до умов діяльності в конкурентному

середовищі; у довгостроковій - забезпечення фінансової стійкості підприємства до

впливу зовнішніх факторів конкурентного середовища.

Важливим аспектом визначення фінансової стійкості є розрахунок запасу

фінансової стійкості, що дає змогу належним чином обґрунтувати управлінські

рішення в бізнесі. Такий аналіз прийнято називати маржинальним аналізом.

Методика його базується на вивченні співвідношення між трьома групами

важливих економічних показників: «витрати — обсяг виробництва (реалізації)

продукції – прибуток) і прогнозуванні величини кожного із цих показників при

заданому значенні інших. Даний метод управлінських розрахунків називають ще

аналізом беззбитковості або сприяння доходу, або СVР-аналізом.

Проведення маржинального аналізу вимагає дотримання ряду умов, таких як:

- необхідність поділу витрат на дві частини — змінні і постійні;

- змінні витрати змінюються пропорційно до обсягу виробництва (реалізації)

продукції;

- постійні витрати не змінюються в межах релевантного (значимого) обсягу

виробництва (реалізації) продукції, тобто в діапазоні ділової активності

підприємства, який установлено виходячи із виробничої потужності

підприємства і попиту на продукцію;

- тотожність виробництва і реалізації продукції в рамках періоду часу, що

розглядається, тобто запаси готової продукції істотно не змінюються.

Отже в основу методики покладено поділ виробничих витрат і витрат на збут

залежно від зміни обсягу діяльності підприємства на змінні (пропорційні) і

постійні (непропорційні) та використання категорії маржинального доходу.

36

Розглянемо наступні коефіцієнти, які можна використати для аналізу

довгострокової платоспроможності підприємства:

- коефіцієнт концентрації власного капіталу;

- коефіцієнт концентрації позикового капіталу;

- співвідношення позикового і власного капіталу.

Показники, що характеризують фінансову стійкість підприємства рис. 1.5.

Чим вище значення коефіцієнта концентрації власного капіталу, тим більш

фінансово стійке, стабільне і незалежне від кредиторів підприємство. Якщо його

значення дорівнює 1 (або 100 %), це означає, що власники повністю фінансують

своє підприємство.

Підприємство вважається фінансово стійким за умови, що частина власного

капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів підприємства становить не менше

50 %.

Рисунок 1.5 – Показники, що характеризують фінансову стійкість

підприємства

інтегральна оцінка фінансової стійкості

підприємства

група коефіцієнтів покриття

група коефіцієнтів капіталізації

Тип фінансової стійкості

Величина запасів і витрат

Джерела фінансування

запасів і витрат

Відносні показникиАбсолютні показники

Параметри для оцінки фінансової стійкості підприємства

37

Хочемо звернути увагу також на НП(С)БО 1, відповідно до якого

заповнюється форма фінансової звітності “Звіт про власний капітал”.

Показники, наведені у звіті, можна використовувати для аналізу динаміки

структури власного капіталу.

Можна сформулювати правило, яке застосовують для підприємств будь-яких

типів: кредитори (постачальники, інші контрагенти) віддають перевагу

підприємствам з високою часткою власного капіталу, з більшою фінансовою

автономністю, оскільки таке підприємство з більшою ймовірністю може погасити

борги за рахунок власних коштів. Власники ж підприємства (акціонери,

інвестори, інші особи, які зробили внесок до статутного капіталу) віддають

перевагу розумному зростанню в динаміці частки позикових коштів.

Аналіз фінансової стійкості може проводитися із використанням показників:

1. Коефіцієнт автономії визначається як відношення загальної суми власних

коштів до підсумку балансу, чим більше значення коефіцієнта, тим менша

залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування і розраховується:

К а =ВКА

(1.2)

де ВК – власний капітал;

А – активи.

Нормативне (рекомендоване) значення даного показника - більше 0,5.

2. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу характеризує частку

позикових коштів у загальній сумі коштів, вкладених у майно підприємства і

розраховується:

38

КкПК = ПКК

(1.3)

де ПК – позиковий капітал;

К – весь капітал підприємства.

3. Коефіцієнт співвідношення залученого і власного капіталу

розраховується як відношення всієї суми зобов’язань по залучених коштах та

суми власних коштів:

Кфр =ЗКВК

(1.4)

де ЗК – залучений капітал;

ВК – власний капітал.

4. Коефіцієнт маневреності власних засобів характеризує ступінь мобільності

власних засобів підприємства і визначається:

КмВЗ =ВОКВК (1.5)

де ВОК – власні оборотні кошти;

ВК – власний капітал.

5. Коефіцієнт маневреності робочого капіталу розраховується як

відношення   вартості робочого капіталу (власних оборотних коштів) до суми

джерел власних коштів; характеризує ступінь мобільності використання власних

коштів підприємством і розраховується:

39

КмРК =ВОКРК

(1.6)

де ВОК – власні оборотні кошти;

РК – робочий капітал.

Нормативне (рекомендоване) значення даного показника - більше 0,5.

6. Коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотним капіталом показує

в якій мірі матеріальні запаси підприємства фінансуються за рахунок власного

капіталу та не потребують залучення зовнішніх джерел фінансування і

розраховується:

КВОКзаб З =ВК-НА

З

(1.7)

де ВК – власні кошти;

НА – необоротні активи;

З – запаси.

7. Коефіцієнт фінансової стабільності визначається як відношення  власного

капіталу та залученого і розраховується:

Кфс=ВКПК (1.8)

де ВК – власні кошти;

ПК – позикові кошти.

Нормативне (рекомендоване) значення даного показника - більше 1.

40

8. Коефіцієнт фінансової залежності - показник обернений до коефіцієнта

автономії; показує, яка сума загальної вартості майна підприємства припадає на 1

грн. власних коштів і визначається:

Кфз =А ВК (1.9)

де А – активи;

ВК – власний капітал.

А.Д. Шеремет, В.В. Ковалев виділяють чотири типи фінансової стійкості

[46; 55]:

1) абсолютна стійкість фінансового стану: запаси та затрати менше суми

власного оборотного капіталу (ВКоб) та кредитів банку під товарно-матеріальні

цінності (КРтмц), а коефіцієнт забезпеченості запасів та затрат джерелами коштів

(Кзз) більше одиниці;

2) нормальна стійкість, при якій гарантується платоспроможність

підприємства;

3) передкризовий фінансовий стан: порушується платіжний баланс, але

зберігається можливість відновити рівновагу платіжних засобів та платіжних

зобов’язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел засобів (Двр) в

оборот підприємства (резервного фонду, фонду накопичення та споживання),

кредитів банку на тимчасове поповнення оборотних засобів, перевищення

нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською тощо.

При цьому фінансова стійкість вважається допустимою, якщо виконуються

наступні умови:

- вартість виробничих запасів плюс вартість готової продукції дорівнюють

або перевищують суму короткострокових кредитів та залучених коштів, що

беруть участь у формуванні запасів;

41

- вартість незавершеного виробництва плюс витрати майбутніх періодів

дорівнюють або менше суми власного оборотного капіталу.

- Якщо ці умови не виконуються, то спостерігається тенденція погіршення

фінансового стану.

4) кризовий фінансовий стан підприємства (підприємство знаходиться на

межі банкрутства).

Рівновага платіжного балансу в даній ситуації забезпечується за рахунок

прострочених платежів по оплаті праці, кредитах банку, постачальниках, бюджету

тощо.

З позиції довгострокової перспективи фінансова стійкість підприємства

характеризується структурою джерел коштів, залежністю від зовнішніх інвесторів

і кредиторів. Джерелами коштів підприємства є власний і позиковий капітал.

Інформація про власний капітал згідно з інструкцією № 291 узагальнюється

на рахунках класу 4 “Власний капітал і забезпечення зобов’язань” і відповідно до

НП(С)БО 1 відображається в розділі І пасиву балансу, рядках 1400-1495.

Величина позикового капіталу визначається шляхом узагальнення інформації

за такими розділами балансу: розділ ІІ “Довгострокові зобов’язання і

забезпечення”, розділ ІІІ “Поточні зобов’язання і забезпечення”.

Отже, фінансова стійкість підприємств - це властивість підприємства, яка

відображає в процесі взаємодії зовнішніх і внутрішніх факторів впливу

досягнення стану фінансової рівноваги і здатність не лише утримувати на

відповідному рівні протягом деякого часу основні характеристики діяльності

підприємства, але і функціонувати і розвиватися. На фінансову стійкість

впливають різні чинники, як внутрішнього, так і зовнішнього, щодо підприємства

походження: структура та динаміка витрат, галузева належність, структура

послуг, розмір статутного капіталу, стан майна і фінансових ресурсів, рівень

платоспроможного попиту, конкуренція, економічні умови господарювання,

зовнішньоекономічні зв’язки, податкова, кредитно-фінансова, облікова,

інвестиційна політика тощо.

42

Важливими чинниками, від яких залежить фінансова стійкість підприємства,

є саме внутрішні чинники, такі, як якість управління прибутком підприємства та

структурою його позикових і власних коштів. На підприємстві необхідно

формувати ефективну систему управління фінансовою стійкістю, на основі

застосування методів прогнозування, планування, регулювання, контролю та

аналізу фінансової стійкості. Для зростання ефективності діяльності підприємства

необхідно найретельніше аналізувати вплив тих чи інших чинників на фінансову

стійкість протягом певного конкретного періоду для обґрунтування тих чи інших

стратегій управління, складання прогнозів, виконання планів.

2 АНАЛІЗУВАННЯ СТАНУ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ

ПАТ «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗБК»

2.1 Загальна характеристика та аналізування основних показників діяльності

підприємства

Публічне акціонерне товариство "Білоцерківський завод залізобетонних

конструкцій" (скорочена назва – ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК") заснований в

1966 р.

Підприємство знаходиться за адресою: Україна, Київська область, 09113

м. Біла Церква, вул. Січневий прорив, 39.

Спочатку основним видом діяльності було просочення дерев'яних опор для

ліній електропередач. У 1970-x рр.. на заводі було організовано виробництво

43

залізобетонних опор ЛЕП СВ 95-1 та СВ 110-2,8. У 1980-х рр.. завод продовжив

розширення номенклатури віброваних опор та інших залізобетонних виробів. У

1991 р. почалося будівництво цеху центрифугованих (круглих) опор типу СК

європейського стандарту. 1994 ознаменувався запуском нового цеху та початком

виробництва центрифугованих опор. У 2007 р. ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК»

стає учасником міжнародної групи компаній з виробництва будівельних

матеріалів CRH.

Сьогодні ПАТ "Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій" -

акціонерне товариство, яке виробляє збiрнi залiзобетоннi та бетоннi вироби.

Основною продукцією підприємства є виробництво стояків залізобетонних для

ліній повітряних електричних мереж, для міського та залізничного транспорту та

для повітряних ліній зв’язку. Підприємство "Білоцерківський завод ЗБК було

створено 47 років тому, як державне підприємство. На підставі рішення

конференції трудового колективу вiд 29 листопада 1991 року державне

підприємство "Білоцерківський завод ЗБК" перетворено в орендне підприємство

"Білоцерківський завод ЗБК"(Свідоцтво про державну реєстрацiю № ОП -403/7

вiд 25.12.1991 року). Керуючись п.п.1-3 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд

20.05.93р.№57-93 "Про приватизацiю цiлiсних майнових комплексiв державних

пiдприємств та їх структурних пiдроздiлiв, зданих в оренду" наказом Фонду

державного майна України №28-АТ вiд 15.02.96 року орендне пiдприємство

«Завод ЗБК» було перетворено в процесi приватизацiї у вiдкрите акцiонерне

товариство "Бiлоцеркiвський завод ЗБК". Статутний капiтал товариства на

31.12.2013 р. складається з 5 942 720 штук простих iменних акцiй номiнальною

вартiстю 25 грн. кожна на загальну суму 1 485 680 гривень.

Метою діяльності товариства є одержання прибутку шляхом виробництва і

реалізації продукції (робіт, послуг) з високими споживчими якостями на основі

ефективного використання оборотних засобів, широкої спеціалізації,

впровадження прогресивної технології і сучасних методів управління.

Статутний фонд підприємства складає: 1 485 680 грн.

44

За роки діяльності працівниками заводу вироблено більше 5 000 000 опор

різних найменувань.

Постачальники сировини і матеріалів для ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК":

Цемент підприємство отримує від  ВАТ "Подільський Цемент" і пісок - Київський

річковий порт, гирло р. Десна, щебінь - ПАТ "Гніванський гранкар’єр" Віницька

область, сталь арматуру, термічно упрочнену від Криворіжського металургійного

комбінату, проволоку стальну ВрI до 5 мм для армування круглих стояків від

Харцизьського сталепроволочного комбінату. На вказаних основних

постачальників сировини і матеріалів припадає більше 10% всіх постачань

сировини. У звітному році всі основні матеріали для виробництва стояків

підприємство отримувало від АТЗТ "Інтер-Контакт". Газ підприємство отримує

від АТФ "Укргазстрой".

Конкурентами підприємства є: торгово-будівельна компанія Сілекс

(виробляють різні залізні конструкції для будівництва), виробничо-комерційне

об'єднання Абі-Блок (виробляють бетонні конструкції для будівництва),

Автоматизований Завод Пінобетону і полістиролбетону (виробляють різні бетонні

суміші для будівництва), КП "Київський завод алюмінієвих будівельних

конструкцій" (виробляють залізні конструкції з алюмінію), ПАТ "Завод

будівельних конструкцій" (виробляє залізобетонні опори для ліній

електропередач і будівельні констукції).

Продукція підприємства: конструкції залізобетонні, стовпи для ліній

електромереж, залізобетон, плити забірні.

Основним ринком збуту продукцiї пiдприємства є пiдприємства Мiненерго

України, Укрзалiзниця, iншi органiзацiї та приватнi пiдприємства. пiдприємства

Міненерго.

Організаційна структура підприємства ПАТ "Бiлоцеркiвський завод ЗБК"

(рис. 2.1) складається з таких структурних пiдроздiлiв:

- арматурно-формувальний цех №1 з трьома лiнiями, якi займаються

формуванням стоякiв для лiнiй електричних мереж; плит перекриття

пустотних;

45

- бетоно-змiшувальний вузол, який займається виготовленням бетонної сумiшi

для формування стоякiв та iншої продукцiї;

- арматурно-формувальний цех № 2 по виробництву круглих

центрофугiрованих стоякiв;

- пара-силовий цех, який виробляє теплоенергiю для пропарювання

залiзобетонних виробiв;

- ремонтно-механiчний цех, який займається ремонтом технологiчного

обладнання;

ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК" очолює генеральний директор, який

лінійно підпорядковується Раді директорів та Загальним зборам акціонерів даного

товариства. В підпорядкуванні генерального директора знаходяться комерційний

директор, директор з матеріально-технічного постачання, технічний директор,

фінансовий директор, начальник з виробництва, заступник генерального

директора з питань інвестицій та розвитку, начальник виробничої лабораторії.

Основні функції фінансового менеджера (рис. 2.2) реалізуються в процесі

формування і використання фінансових ресурсів і заключаються в наступному:

- фінансовий аналіз та планування (прогнозування);

- управління джерелами фінансування;

- управління інвестиційною діяльністю;

- організація взаємовідносин з фінансово-кредитною системою.

Так як фінансовий менеджер займається завданнями планування,

прогнозування, контролю, аналізу, то він тісно взаємодіє з головним бухгалтером,

який у свою чергу виконує такі функції:

- організація бухгалтерського обліку, контролю та аналізу;

- підготовка прийняття управлінських рішень на керівному рівні установи чи

організації.

Генеральний директор

46

Комерційний

директор

Директор з

матеріально-

технічного

постачання

Технічний

директор

Фінансовий

директор

Начальник з

виробництва

Комерційна

служба

Служба

матеріально-

технічного

постачання

Технічна

служба

Фінансова

служба

Відділи Відділи Відділи Відділи

Підрозділи підприємства (цехи)

Лінійні виконавці Функціональні виконавці

Виконавці

Рисунок 2.1 − Організаційна структура підприємства ПАТ "Білоцерківський

завод ЗБК"

Директор

Фінансовий директор

(менеджер)Головний бухгалтер

Фінансовий відділ Бухгалтерія

Контроль фінансової діяльності

Організаційна структура фінансової служби ПАТ "Білоцерківський завод

ЗБК" наведена на рис 2.2.

Рисунок 2.2 − Організаційна структура фінансової служби

ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК"

Для аналізу фінансової діяльності підприємства розрахуємо показники, що

47

характеризують майновий стан, ліквідність, рентабельність та ділову активність

підприємства на основі даних фінансової звітності (додаток Б) і занесемо дані

значення до таблиці 2.1.

Проаналізувавши вищезазначені показники діяльності підприємства

(див. табл. 2.1) можна зробити відзначити, що чистий дохід підприємства у 2012

році зменшився на 1,92 % в порівнянні з 2011 роком, собівартість реалізованої

продукції також зменшилася на 6,18 % у відповідному періоді, проте валовий

прибуток за даний період зріс на 26,21 %, що відповідно вплинуло на збільшення

фінансового результату від операційної діяльності на 80,57 % і зменшення

фінансового результату від звичайної діяльності на 87,93 % та суми чистого

прибутку на 87,92 %. Оскільки оборотні активи підприємства збільшилися на 9,56

%, а необоротні активи зменшилися на 11,76 %, власний капітал перевищує

залучений капітал (14790>1594) та темп його приросту більший за відповідний

темп приросту залученого капіталу, то можна сказати що баланс підприємства є

«позитивним». Але в цілому валюта балансу за аналізований період зменшилася

на 2,26 %, що є негативним явищем.

Таблиця 2.1 – Фінансові показники діяльності підприємства

ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК"

Показник

Роки Відхилення2012 р. від 2011 р.

2011 2012 абс. знач.

темп приросту,

%Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції 38821 38076 -745 -1,92

Собівартість реалізованої продукції 33713 31629 -2084 -6,18Валовий прибуток 5108 6447 1339 26,21Фінансовий результат від операційної діяльності 772 1394 622 80,57

Фінансовий результат від звичайної діяльності 1110 134 -976 -87,93

Чистий прибуток (збиток) 1109 134 -975 -87,92Валюта балансу 22830 22315 -515 -2,26Необоротні активи 12626 11141 -1485 -11,76Оборотні активи 10199 11174 975 9,56Власний капітал 13133,5 14790 1656,5 12,61Залучений капітал 4923 1594 -3329 -67,62

48

Коефіцієнт зносу основних засобів 0,52 0,59 0,07 13,46Коефіцієнт оновлення основних засобів 0,045 0,047 0,002 4,44Коефіцієнт вибуття основних засобів 0,042 0,047 0,005 11,90Коефіцієнт покриття 1,78 3,4 1,62 91,01Коефіцієнт швидкої ліквідності 0,98 1,35 0,37 37,76Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,03 0,18 0,15 500,00Чистий оборотний капітал, тис. грн. 5195 7425 2230 42,93Коефіцієнт рентабельності активів, % 4,9 0,6 -4,3 -87,76Коефіцієнт рентабельності власного капіталу, % 8,4 0,906 -7,5 -89,21

Коефіцієнт рентабельності продажу, % 2,9 0,35 -2,6 -87,93Коефіцієнт рентабельності витрат, % 15 20 5 33,33Коефіцієнт оборотності активів, об. 1,7 1,706 0,006 0,35Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, об. 14,38 11,42 -2,96 -20,58

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, об. 4,29 4,15 -0,14 -3,26

Строк погашення дебіторської заборгованості, днів 85,08 87,95 2,87 3,37

Строк погашення кредиторської заборгованості, днів 25,38 31,96 6,58 25,93

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів, об. 6,54 5,43 -1,11 -16,97

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) 1,74 1,63 -0,11 -6,32

Коефіцієнт оборотності власного капіталу 2,96 2,57 -0,39 -13,18

Аналізуючи показники майнового стану підприємства стає очевидно, що знос

основних засобів за 2011-2012 роки зріс на 13,46 %, також даний показник не

відповідає нормативному значенню, і відповідно оновлення даних ресурсів

підприємства зросло на 4,44 % (відповідає нормативним значенням). Проте

вибуття основних засобів також зросло на 11,9 %, що відповідає нормативним

значенням.

Оскільки значення коефіцієнта зносу основних засобів зросло, то

підприємству потрібно буде оновити свої основні засоби протягом наступних

років. Збільшення коефіцієнта оновлення вказує на позитивну динаміку, адже

підприємство спрямовує більше коштів на оновлення основних засобів.

Аналізуючи показники ліквідності підприємства, можна зробити висновок,

що ліквідність підприємства за даний період зросла, а отже при необхідності

частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити за рахунок

49

найбільш ліквідних оборотних коштів – грошових коштів та їх еквівалентів,

фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості, а також, що підприємство

може погасити короткострокові зобов’язання найближчим часом, не чекаючи

оплати дебіторської заборгованості й реалізації інших активів. 

Аналіз рентабельності підприємства відображає зменшення рівня прибутку,

який створюється активами, власним капіталом, продажем відповідно на 87,76 %,

89,21 %, 87,93 %. Це означає, що ефективність використання активів, власного

капіталу, кількості реалізованої продукції зменшилася і підприємство стало

отримувати менше чистого прибутку з кожної одиниці даного ресурсу. Проте

підприємство оптимізувало свої витрати на виготовлення та реалізацію продукції

і їх рентабельність зросла на 33,33 % у 2012 році в порівняні з 2011 роком і це

означає, що на кожну гривню вкладену в собівартість реалізованої продукції

стало припадати більше гривень валового прибутку.

При аналізі ділової активності даного підприємства було виявлено, що

швидкість обороту сукупного капіталу зросла на 0,35 %, кількість оборотів

кредиторської заборгованості зменшився на 20,58 % і як наслідок зріс строк її

погашення 25,93 % що негативно характеризує діяльність підприємства у 2012

році. Це означає, що величина чистого доходу (виручки) від реалізації

зменшилася і собівартість реалізованої продукції також зменшилася по

відношенню до величини середньорічної вартості кредиторської заборгованості.

Також зменшилась кількість оборотів дебіторської заборгованості на 3,26 %, і

внаслідок цього збільшився строк її погашення на 3,37 %, що також є негативним

явищем, оскільки зменшилася кількість разів перетворення дебіторської

заборгованості у грошові кошти. Відбулося зменшення на 16,97 % число оборотів

матеріальних запасів і як наслідок зменшилися резерви для зростання

виробництва продукції. Ефективність вкладених коштів в основні засоби також

зменшилася на 6,32 %, що, можливо, спричинено збільшенням їх зносу на 13,46

%. Оборотність власного капіталу зменшилася на 13,18 % у 2012 році в порівняні

з 2011 роком, що також є негативним явищем.

50

Отже, проаналізувавши фінансовий стан підприємства, можна зробити

висновки, що загалом чистий прибуток підприємства зменшився на 87,92 % у

2012 році в порівнянні з 2011 роком, що є негативною тенденцією. Проте

собівартість реалізованої продукції також зменшилася на 6,18 % у 2012 році у

порівнянні з попереднім періодом, що є позитивним явищем. В загальному у

підприємства задовільний фінансовий стан, проте є деякі позитивні в динаміці

зміни, які вказують на можливе покращення фінансового стану в майбутньому,

наприклад зростання у 2012 році в порівнянні з 2011 роком коефіцієнтів швидкої

та абсолютної ліквідності відповідно на 37,76 % та 500 %, чистого оборотного

капіталу на 42,93 %, коефіцієнта оборотності активів на 0,35 % та ін.

2.2 Оцінювання фінансової стійкості ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК»

Проаналізуємо фінансову стійкість підприємства за розрахунком показників

фінансової стійкості:

- розрахуємо коефіцієнт автономії за формулою (1.2):

2011 р.: К авт =13133,522830

=0,58;

2012 р.: К авт =1479022315

=0,66.

- розрахуємо коефіцієнт концентрації залученого капіталу за формулою (1.3):

2011 р.: Кконц зк = 901+4923+3872,522830

=0,42;

2012 р.: Кконц зк = 1071+1594+486022315

=0,34.

- розрахуємо коефіцієнт фінансового ризику за формулою (1.4):

51

2011 р.: Кфр = 9696,513133,5

=0,74;

2012 р.: Кфр =752514790

=0,5.

- розрахуємо коефіцієнт маневреності власного капіталу за формулою (1.5):

2011 р.: Кман ВК =13133,5-1262613133,5

=0,039;

2012 р.: Кман ВК =14790-1114114790

=0,25.

- розрахуємо коефіцієнт покриття активів власними оборотними коштами за

формулою (1.6):

2011 р.: К заб ВОК = 507,510199

=0,049;

2012 р.: К заб ВОК = 364911174

=0,33.

- розрахуємо коефіцієнт забезпеченості запасів власним оборотним капіталом

за формулою (1.7):

2011 р.: КВОК заб З =507,5

5153=0,098;

2012 р.: КВОК заб З =3649

5828,5=0,63.

Показники аналізу фінансової стійкості підприємства занесемо до таблиці

2.2.

Таблиця 2.2 – Показники фінансової стійкості підприємства

ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК"

52

Показник

Роки Відхилення2012 р. від 2011 р.

2011 2012 абс. знач.

темп приросту,

%Коефіцієнт автономії 0,58 0,66 0,08 13,79Коефіцієнт концентрації залученого капіталу 0,42 0,34 -0,08 -19,05

Коефіцієнт фінансового ризику 0,74 0,5 -0,24 -32,43Коефіцієнт маневреності власного капіталу 0,039 0,25 0,21 541,03

Коефіцієнт покриття активів власними оборотними коштами 0,049 0,33 0,28 573,47

Коефіцієнт забезпеченості запасів власним оборотним капіталом 0,098 0,63 0,53 542,86

Аналізуючи показники, які характеризують фінансову стійкість

підприємства, можна зробити такі висновки, що коефіцієнт автономії становить

0,66 і є більшим за нормативне значення (0,5), і в динаміці його значення зростає

(зросло на 0,08), а це характеризує підприємство як таке, що має достатню

величину власного капіталу у структурі всього капіталу підприємства. Оберненим

показником до коефіцієнта автономії є коефіцієнт концентрації залученого

капіталу, що показує скільки залученого капіталу припадає на одиницю всього

капіталу підприємства, його значення для даного підприємства становить 0,34, і в

динаміці він зменшується (на 0,08), що також відповідає нормативному значенню.

Коефіцієнт фінансового ризику становить 0,5, і в динаміці він зменшується (0,24),

що також відповідає нормативному значенню (<1) і також підтверджує

збільшення власного капіталу. Коефіцієнт маневреності власного капіталу

становить 0,25, що відповідає нормативному значенню (>0,2), і в динаміці він

зростає (на 0,21), що характеризує збільшення частки власних коштів вкладених в

оборотні активи і дозволяє підприємству забезпечити достатню гнучкість у

використанні власного капіталу. Коефіцієнт забезпеченості власним оборотним

капіталом становить 0,33, і в динаміці його значення зростає (0,28), що відповідає

нормативним значенням і характеризує збільшення частини оборотних активів,

яке підприємство фінансує за рахунок власного оборотного капіталу. Коефіцієнт

забезпеченості запасів власним оборотним капіталом становить 0,63, що

53

відповідає нормативному значенню (>0,5), і в динаміці його значення

збільшується (на 0,53), і характеризує збільшення фінансування матеріальних

запасів підприємства за рахунок власного оборотного капіталу.

Аналіз джерел формування запасів і витрат підприємства (табл. 2.3).

Проаналізувавши джерела формування запасів і витрат підприємства, можна

зробити висновок, що дане підприємство має нормальний тип фінансової

стійкості, і може змінити свій тип фінансової стійкості за рахунок різних заходів,

наприклад таких як обґрунтоване зниження запасів, прискорення оборотності

капіталу, вкладеного в оборотні активи, примноження власного оборотного

капіталу за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування.

Для аналізу запасу фінансової стійкості підприємства визначимо такі

показники:

Маржинальний дохід − це дохід, який отримує фірма при продажі останньої

(крайньої) додаткової одиниці продукції.

Таблиця 2.3 – Аналіз джерел формування запасів і витрат

ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК"

Показник

Роки Відхилення2012 р. від

2011 р.2011 2012абс.

Власний капітал 13133,5 14790 1656,5Необоротні активи 12626 11141 -1485Власний оборотний капітал 507,5 3649 3141,5Довгострокові зобов'язання та забезпечення наступних витрат і платежів 5824 2665 -3159

Короткострокові кредити та позики 3872,5 4860 987,5Запаси і витрати 5153 5828,5 675,5Наявність власного оборотного капіталу та довгострокових кредитів 6331,5 6314 -17,5

Наявність усіх джерел формування запасів і витрат 10204 11174 970

54

Надлишок (нестача) власних оборотних активів для формування запасів і витрат -4645,5 -2179,5 2466

Надлишок (нестача) власних оборотних активів та довгострокових джерел для формування запасів і витрат

1178,5 485,5 -693

Надлишок (нестача) джерел формування запасів і витрат 5051 5345,5 294,5

Тип фінансової стійкості нормальна нормальна −

Він визначається:  

МД=ЧД-ЗВ (2.1)

де ЧД – чистий дохід (виручка) від реалізації;

ЗВ – змінні витрати.

2011 р.: МД=38821- (33713-33713×0,04 ) =6456,52 тис. грн.;

2012 р.: МД=38076- (31629-31629×0,04 ) =7712,16 тис. грн.

Коефіцієнт маржинального доходу − це співвідношення суми маржинального

доходу і чистого доходу (виручки) від реалізації продукції. Він розраховується:

КМД =МДЧД

(2.2)

де ЧД – чистий дохід (виручка) від реалізації;

МД – маржинальний дохід.

2011 р.: КМД = 6456,5238821

×100 %=17 %;

2012 р.: КМД = 7712,1638076

×100 %=20 %.

55

Поріг рентабельності − це вартісний показник, який характеризує суму

операційного доходу, що забезпечує повне покриття операційних витрат, тобто

беззбитковість операційної діяльності підприємства. Чим менша величина порогу

рентабельності, тим більш фінансово стійким є підприємство.  При досягненні

порогу рентабельності результат від реалізації після відшкодування змінних

витрат тільки покриє постійні витрати, не принісши ніякого прибутку. Він

розраховується (рис. 2.3, 2.4):

П рент. =ПВКМД

×100 % (2.3)

де ПВ – постійні витрати;

Кмд – коефіцієнт маржинального доходу.

2011 р.: П рент. =1348,5217

×100 %=7932,47 тис. грн.;

2012 р.: П рент. =1265,1620

×100 %=6325,8 тис. грн.

33713

1348,52

ТБ = Прент.

464277932,47

38821

ЧД

ВР

40

35

30

25

20

15

10

5

45403530252015105

56

Рисунок 2.3 – Графічне зображення порогу рентабельності за 2011 рік

Рисунок 2.4 – Графічне зображення порогу рентабельності за 2012 рік

Запас фінансової стійкості − це відносний показник, який характеризує

максимально допустимий відсоток зменшення  фактичного операційного доходу

до того рівня, поки операційна діяльність залишиться беззбитковою. Він

розраховується:

ЗФС=ЧД- Прент. (2.4)

ЗФС% =ЧД-П рент.

ЧД×100 %

(2.5)

де ЧД – чистий дохід (виручка) від реалізації продукції;

П рент. – поріг рентабельності.

447876325,8

31629

1265,16

ТБ = Прент.

38076

ЧД

ВР

40

35

30

25

20

15

10

5

45403530252015105

57

2011 р.: ЗФС=38821-7932,47=30888,53 тис. грн.;

2011 р.: ЗФС% =38821-7932,4738821

×100 %=79,57 %;

2012 р.: ЗФС=38076-6325,8=31750,2 тис. грн.;

2012 р.: ЗФС% =38076-6325,838076

×100 %=83 %.

У даного підприємства значення порогу рентабельності за 2011 рік (7932,47

тис. грн.) більше за значення порогу рентабельності за 2012 рік (6325,8 тис. грн.),

значення запасу фінансової стійкості за 2011 рік (30888,53 тис. грн.) менше за

значення аналогічного показника за 2012 рік (31750,2 тис. грн.) і все це вказує на

позитивну динаміку діяльності підприємства. На основі цих розрахункових даних,

керівництво фірми може планувати випуск продукції і ціни реалізації для того,

щоб отримати той прибуток, на який організація розраховує, також може

визначити наскільки можна зменшити виручку від реалізації продукції, щоб

уникнути збитку.

Проведемо факторний аналіз порогу рентабельності і запасу фінансової

стійкості.

Таблиця 2.4 − Вихідні дані для проведення факторного аналізу порогу

рентабельності і запасу фінансової стійкості

Показник

Роки Відхилення

2011 2012

2012 р. від 2011 р.

абс. знач.

темп приросту,

%Постійні витрати 1348,52 1265,16 -83,36 -6,18Змінні витрати 32364,48 30363,84 -2001 -6,18Чистий дохід 38821 38076 -745 -1,92Поріг рентабельності 7932,47 6325,8 -1606,67 -20,25Запас фінансової стійкості 30888,53 31750,2 861,67 2,79

Згідно формул (2.2) і (2.3) побудуємо модель факторного аналізу показника

порогу рентабельності:

58

ПР= ПВ

КМД=ПВ

МДЧД

= ПВ×ЧДМД

=ЧД×ПВЧД-ЗВ

(2.6)

Отже, на зміну порогу рентабельності впливають три фактори: 1) чистий

дохід; 2) постійні витрати; 3) змінні витрати.

Для проведення факторного аналізу доцільно скористатися методичним

способом ланцюгових підстановок, який передбачає розрахунок умовних значень

результативного показника (за даними табл. 2.3), тис. грн.:

ПРум 1 =ЧД1× ПВ0

ЧД1-ЗВ0

(2.7)

ПРум 2 =ЧД1× ПВ1

ЧД1-ЗВ0

(2.8)

де ЧД – чистий дохід (виручка) від реалізації продукції;

ПВ – постійні витрати;

ЗВ – змінні витрати.

ПРум 1 =38076×1348,5238076-32364,48

=8989,9

ПРум 2 =38076×1265,1638076-32364,48

=8434,22

Тоді загальна зміна (+,-) показника порогу рентабельності  у  звітному

періоді порівняно з базовим періодом становитиме  тис. грн.:

59

∆ПР= ПР1 -ПР0

(2.9)

де ПР – поріг рентабельності.

∆ПР=6325,8-7932,47= -1606,67

у тому числі за рахунок факторів:

1) чистого доходу:

∆ПРЧД =ПРум 1- ПР0

(2.10)∆ПРЧД =8989,9-7932,47=1057,47

2) постійних витрат:

∆ПРПВ = ПРум 2- ПРум 1

(2.11)∆ПРПВ =8434,22-8989,9=-555,72

3) змінних витрат:

∆ПРЗВ =ПР1 -ПРум 2

(2.12)∆ПРЗВ =6325,8-8434,22=-2108,42

4) загальна зміна:

∆ПР= ∆ПРЧД +∆ПРПВ + ∆ПРЗВ (2.13)∆ПР=1057,47-555,72-2108,42=-1606,67

60

Таким чином, зменшення порогу рентабельності у  звітному році порівняно з

базовим роком на 1606,67 тис. грн. (20,25 %) відбулося під впливом

наступних факторів. Внаслідок зменшення постійних витрат на 83,36 тис. грн.

(6,18 %), а також змінних витрат на 2001 тис. грн. (6,18 %) поріг рентабельності

зменшився відповідно на 555,72 і 2108,42 тис. грн. Також за рахунок зменшення

чистого доходу на 745 тис. грн. (1,92 %) поріг рентабельності збільшився

на 1057,47 тис. грн. Отже, головним фактором зменшення порогу рентабельності

стало зменшення змінних витрат.

Згідно формул (2.5) і (2.6) побудуємо модель факторного аналізу показника

запасу фінансової стійкості:

ЗФС= ЧД-ПРЧД

=ЧД- ЧД×ПВ

ЧД-ЗВЧД

(2.14)

Отже, на зміну запасу фінансової стійкості впливають три фактори: 1) чистий

дохід; 2) постійні витрати; 3) змінні витрати.

Для проведення факторного аналізу доцільно скористатися методичним

способом ланцюгових підстановок, який передбачає розрахунок умовних значень

результативного показника (за даними табл. 2.3), тис. грн.:

ЗФСум 1=ЧД1 -

ЧД0 × ПВ0

ЧД0 -ЗВ0

ЧД1

(2.15)

ЗФСум 1=ЧД1 -

ЧД1 ×ПВ1

ЧД1 -ЗВ1

ЧД0

(2.16)

61

де ЧД – чистий дохід (виручка) від реалізації продукції;

ПВ – постійні витрати;

ЗВ – змінні витрати.

ЗФСум 1=38076-38821×1348,52

38821-32364,4838076

=0,79

ЗФСум 2=38076-38076×1265,16

38076-30363,8438821

=0,82

Тоді загальна зміна (+,-) показника запасу фінансової стійкості  у  звітному

періоді порівняно з базовим періодом становитиме тис. грн.:

∆ЗФС= ЗФС1 -ЗФС0

(2.17)

де ЗФС – запас фінансової стійкості.

∆ЗФС=31750,2-30888,53=861,67

у тому числі за рахунок факторів:

1) чистого доходу:

∆ЗФСЧД=ЗФСум 1- ЗФС0

(2.18)∆ЗФСЧД=0,79-30888,53=-30887,7

2) постійних витрат:

62

∆ЗФСПВ =ЗФСум 2- ЗФСум 1 (2.19)∆ЗФСПВ =0,82-0,79=0,033

3) змінних витрат:

∆ЗФСЗВ =ЗФС1 -ЗФСум 2 (2.20)∆ЗФСЗВ =31750,2-0,82=31749,38

4) загальна зміна:

∆ЗФС= ∆ЗФСЧД+ ∆ЗФСПВ + ∆ЗФСЗВ (2.21)∆ЗФС=-30887,7+0,033+31749,38=861,67

Таким чином, запас фінансової стійкості підприємства збільшився на 2,79

%. При цьому внаслідок зменшення постійних витрат на 83,36 тис. грн. (6,18 %), а

також змінних витрат на 2001 тис. грн. (6,18 %) запас фінансової стійкості

збільшився відповідно на 0,033 і 31749,38 відсоткових пунктів. Єдиним фактором,

який негативно вплинув на зміну результативного показника, стало зменшення

чистого доходу на 745 тис. грн., що становить 1,92 %. Завдяки цьому запас

фінансової стійкості зменшився на 30887,7. Отже, головним фактором зниження

запасу фінансової стійкості стало зменшення чистого доходу.

Отже, дане підприємство має нормальний тип фінансової стійкості, і

динаміка таких показників як коефіцієнт автономії, коефіцієнт концентрації

залученого капіталу, коефіцієнт фінансового ризику, коефіцієнт маневреності

власного капіталу, коефіцієнт забезпеченості запасів власним оборотним

капіталом вказує на позитивні зміни у діяльності підприємства за аналізований

період. Також підприємство може змінити свій тип фінансової стійкості за

рахунок різних заходів, наприклад таких як обґрунтоване зниження запасів та ін.

Проте поріг рентабельності підприємства за даний період зменшився на 20,25 %,

що негативно характеризує діяльність підприємства. Негативно вплинуло на

63

зменшення порогу рентабельності зменшення постійних і змінних витрат на 6,18

%. Позитивно на даний показник вплинуло зменшення чистого доходу на 1,92 %.

Запас фінансової стійкості підприємства за даний період збільшився на 2,79 %, в

тому числі на даний показник позитивно вплинуло зменшення постійних і

змінних витрат, негативно вплинуло зменшення чистого доходу підприємства.

Загалом підприємство має позитивну динаміку фінансової діяльності, адже

більшість проаналізованих показників покращилися в порівняні з попереднім

періодом.

2.3 Моніторинг системи управління фінансовою стійкістю

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК»

На даному підприємстві процес стратегічного управління фінансовою

стійкістю складається з двох основних елементів: стратегічний аналіз і

стратегічне планування (рис. 2.5). Стратегічний аналіз включає:

− визначення цілі аналізу;

− збір інформації;

− первинна обробка даних;

− експрес-аналіз;

− деталізований аналіз.

Стратегічне планування полягає у розробці і оцінці ймовірних варіантів

стратегії управління фінансовою стійкістю підприємства.

Організацію управління фінансовою стійкістю підприємства складають:

організаційне, інформаційне, кадрове і технічне забезпечення.

Основними органами, які затверджують головні положення стосовно

управління фінансовою стійкістю в ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» на

стратегічному рівні є Загальні збори акціонерів та Спостережна рада.

Загальні збори акціонерів ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» визначають

загальну стратегію підприємства щодо забезпечення та управління його

фінансовою стійкістю.

64

Рисунок 2.5 – Процес стратегічного управління фінансовою стійкістю

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК»

Спостережна рада слідкує за законністю та обґрунтованістю прийнятих

рішень.

Стратегію підприємства по забезпеченню фінансової стійкості

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» та ті положення, що стосуються управління

об’єктами, які впливають на неї, положення та процедури для ідентифікації

повноважень та обов’язків по забезпеченню фінансової стійкості організації

схвалює директор підприємства.

На тактичному рівні організаційним забезпеченням фінансової стійкості

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» займаються Служба внутрішнього аудиту,

КУАП (Комітет з управління активами та пасивами).

Служба внутрішнього аудиту не приймає безпосередньої участі в

управлінні фінансовою стійкістю, проте в її обов’язки входить надання оцінки

адекватності систем забезпечення потребам підприємства.

В ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» процес управління фінансовою

стійкістю координує Комітет з управління активами та пасивами. Прийняті ним

Стратегічне планування

Стратегічний аналіз

Стратегії основних підсистемВибір методів управління

Вибір структурних компонентів

Розробка та оцінка ймовірних варіантів стратегії

Деталізований аналіз

Експрес-аналіз

Первинна обробка даних

Збір інформації

Визначення цілі аналізу

65

управлінські рішення виконуються працівниками підприємства та іншими

структурними підрозділами відповідних напрямків діяльності. КУАП займається

питаннями, щодо визначення рівня та меж допустимих ризиків, їх хеджування,

визначає потребу у ліквідних коштах, оцінює величину та достатність капіталу,

здійснює оцінку у зміні величин доходів та витрат тощо.

На оперативному рівні забезпеченням фінансової стійкості підприємства

займаються наступні його підрозділи: управління прогнозування діяльності та

закріплені за ним відділи.

Управління прогнозування діяльності реалізує функцію щодо забезпечення

основних принципів діяльності підприємства: ліквідності, рентабельності та

надійності. На управління покладені такі задачі, як розробка принципів ділової

політики ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК», включаючи конкретні завдання для

кожного управління, розробка балансів, визначення розмірів кредиту, розробка

основних напрямків вдосконалення діяльності. Окрім цього підрозділи,

підпорядковані даному управлінню, займаються прогнозуванням діяльності,

аналізом фактичної діяльності у порівнянні із запланованими даними, розробкою

конкретних заходів щодо покращення ефективності діяльності та зменшення його

витрат, проводить аналіз рентабельності роботи підприємства, вирішує комплекс

питань поточної і перспективної ліквідності.

Визначенням обсягу власного капіталу, його обліком та аналізом

достатності займається фінансовий відділ. Він щоденно здійснює аналіз

показників капіталу та при їх значному відхиленні виявляє основні причини цих

змін.

З метою ефективного збалансування співвідношення між ризиками та

дохідністю, підрозділи підприємства, які забезпечують розподіл прибутків та

збитків між відповідними напрямками діяльності, здійснюють аналіз показників

ефективності діяльності в цілому.

З метою забезпечення ефективного управління фінансовою стійкістю,

даним підприємством розроблені внутрішні нормативні положення, інструкції та

методики, які являють собою інформаційну базу механізму управління. З її

66

допомогою реалізуються функції збирання, оброблення, аналізування,

збереження, розподілу та передавання даних, які необхідні для прийняття

управлінських рішень стосовно забезпечення фінансової стійкості. Інформаційну

систему в ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» можна

класифікувати за джерелами походження, на інформацію, яка надходить до

управлінців з внутрішнього, так і зовнішнього середовища. Внутрішня

інформаційна база включає всі інформаційні дані, а також внутрішні положення,

які стосуються процесу управління фінансовою стійкістю та розробляються

даною установою. До основних таких положень відносяться:

- Положення про управління достатністю величини капіталу та порядок

дотримання нормативів капіталу в ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК»;

- Положення про систему планування та бюджетування в

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК»;

- Політика по управлінню ризиками від залучення кредитів в

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК»;

- Положення про порядок розподілу прибутку в системі

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» тощо.

До зовнішніх джерел інформації належать друковані або електроні видання,

аналітичні огляди рейтингових агентств, аудиторських фірм та міжнародних

організацій, інформація, що характеризує стан ринку, оперативна інформація яку

підприємство отримує із зовнішніх джерел, дані щодо макроекономічної ситуації

країни в якій функціонує дана організація, інформація про стан закордонних

ринків, юридична інформація тощо.

Кадрове забезпечення ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» в частині

управління фінансовою стійкістю включає співробітників на всіх рівнях.

Відповідно процесом управління та забезпечення фінансової стійкості

підприємства займаються всі працівники установи включаючи тих, хто займає

вищі керівні посади, зокрема Загальні збори акціонерів, Спостережна рада тощо.

Технічне та технологічне забезпечення ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК»

представлене оснащенням кожного робочого місця персональною електронно-

67

обчислювальною технікою із відповідним програмним забезпеченням, за

допомогою якого, покращується рівень управління фінансовою стійкістю у

кожній її складовій частині.

Таким чином організація процесу управління фінансовою стійкістю

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» представлена організаційною, інформаційною,

кадровою та технічною складовою. До органів, які приймають участь в управлінні

фінансовою стійкістю можна віднести всі структурні підрозділи, включаючи вищі

ланки керівництва. Інформаційна база представлена внутрішніми нормативними

положеннями, та інформацією яку отримують із зовнішніх джерел. До кадрового

забезпечення управління фінансовою стійкістю відносять всіх працівників

підприємства, оскільки не існує окремого підрозділу, який би займався виключно

даною проблемою. Технічне та технологічне забезпечення процесу управління

фінансовою стійкістю представлене відповідним обладнанням та програмним

забезпеченням.

Проаналізувавши систему управління фінансовою стійкістю

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» можна визначити такі недоліки:

− використання фінансової звітності встановленої форми. Для

полегшення процесу управління рекомендується модифікувати

інформаційну базу, а саме фінансову звітність, тобто перетворити дані

бухгалтерського обліку, не втрачаючи при цьому системності, повноти,

динамізму, що йому притаманні;

− використання багатьох показників для оцінки рівня фінансової

стійкості підприємства. Для спрощення і пришвидшення процесу

необхідно виокремити ряд найважливіших показників, які найповніше

розкриватимуть стан справ на підприємстві;

− відсутність побудованих моделей для аналізу фінансової стійкості.

Моделювання дозволить пришвидшити і спростити процес аналізу

рівня фінансової стійкості підприємства.

Отже, протягом 2011-2012 років фінансова діяльність ПАТ "Білоцерківський

завод ЗБК" характеризується позитивною динамікою, оскільки відбулося

68

зростання таких показників як коефіцієнти швидкої та абсолютної ліквідності,

чистого оборотного капіталу, коефіцієнта оборотності активів та ін. Також у

підприємства нормальний тип фінансової стійкості, що говорить про непогані

довгострокові перспективи. Запас фінансової стійкості підприємства за даний

період зріс на 2,79 %, а отже підприємство може коригувати суму виручки від

реалізації продукції і не зазнавати при цьому збитків. Факторний аналіз запасу

фінансової стійкості показав, що на даний показник позитивно вплинуло

зменшення постійних (0,033) і змінних (31749,38) витрат, а негативно вплинуло

зменшення чистого доходу підприємства (-30887,7). Також дане підприємство

добре налагодило процес управління фінансовою стійкістю, ефективність якого

можна підвищити шляхом впровадження певних змін у дану систему. Отже,

підприємство може функціонувати ефективно навіть при певних несприятливих

змінах у його фінансовому стані, також дане підприємство може покращувати

свою фінансову стійкість і фінансовий стан.

69

3 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ

СТІЙКІСТЮ ПАТ «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗБК»

3.1 Основні напрями покращення системи управління фінансовою стійкістю

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК»

Щоб досягти удосконалення управління фінансовою стійкістю

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» необхідно:

- визначити величину потрібних і реально необхідних грошових ресурсів за

джерелами їх формування і напрямами використання для здійснення

операційної, інвестиційної та інших видів діяльності;

- оптимізувати структуру капіталу за джерелами формування і напрямами

розміщення;

- визначити прогнозовану дохідність капіталу, авансованого на формування

активів підприємства (збільшити рентабельність власного капіталу з 0,906

% у 2012 році до 9 % у 2013 році);

- розробити альтернативні чи запобіжні заходи на випадок відхилень від

прогнозованих показників;

- контролювати й оперативно реагувати на хід виконання фінансового плану

[56].

У процесі розроблення фінансового плану пропонується поетапно

прогнозувати:

- доходи, витрати й прибуток від операційної, інвестиційної, фінансової та

інших видів діяльності та чистий прибуток і напрями його використання;

- потребу в оборотних коштах за джерелами формування і напрямами

використання;

- джерела інвестиційних ресурсів для виконання плану капітальних вкладень;

- величину і напрями використання коштів соціального спрямування;

- баланс активів і пасивів на кінець планового періоду.

70

На першому етапі необхідно розробити план доходів, витрат і прибутку з

тим, щоб упевнитися в економічній і фінансовій результативності прогнозованих

видів діяльності, достатності очікуваного чистого прибутку для самоокупності

(простого відтворення) та остаточно визначитися у напрямах діяльності [57].

На другому етапі слід подбати про достатність грошових ресурсів для

ритмічного кругообігу оборотних виробничих фондів і фондів обігу, тобто

створити фінансові передумови виконання прогнозованих обсягів діяльності. Для

цього доцільно скласти баланс грошових ресурсів, у якому відобразити потребу в

обігових коштах для формування запасів планових оборотних засобів, з одного

боку, і джерела формування обігових коштів — з другого. Слід зауважити, що

структура джерел має бути не довільною, а такою, що забезпечить підприємству

платоспроможність, кредитоспроможність і ліквідність поточних зобов'язань

(збільшення коефіцієнта швидкої ліквідності до 1,72, коефіцієнта абсолютної

ліквідності до 0,33). Тому величина власних обігових коштів повинна бути

прогнозованою, має встановлюватися норматив. Обов'язок підприємства

забезпечити їх наявність у розмірі, не меншому за норматив.

На третьому етапі необхідно визначити джерела фінансування капітальних

вкладень, щоб уникнути недофінансування об'єктів і не допустити непланового

вилучення власних коштів із обігу на капітальні вкладення. За великих обсягів

капітальних вкладень доцільно скласти баланс фінансування капітальних

вкладень, в якому відобразити їх напрями та конкретні джерела фінансування.

Якщо підприємство залучає зовнішні інвестиції на визначений строк, треба

спершу скласти розрахунок їх окупності. За невеликих обсягів капітальних

вкладень джерела і напрями використання коштів на реальні інвестиції можна

відобразити окремими розділами у балансі грошових ресурсів [58].

Четвертий етап пов'язаний із соціальною політикою підприємства. Щоб

забезпечити успішне виконання показників бізнес-плану і фінансового плану

зокрема, необхідно приділити належну увагу персоналу підприємства, його

соціальному захисту, оскільки матеріальне заохочення є важливою мотивацією до

праці, до новацій. Від соціальної політики підприємства великою мірою залежить

71

прогрес на підприємстві, трудова дисципліна і кадрова стабільність. Тому

підприємству доцільно виробити систему матеріального заохочення, поєднати її з

результатами праці та кінцевими фінансовими результатами підприємства,

визначити джерела фінансування, скласти кошторис та забезпечити прозорість і

гласність використання коштів.

На завершальному етапі необхідно скласти прогнозний баланс активів і

пасивів підприємства на кінець планового періоду, визначити структурні зміни,

які відбудуться за умов виконання фінансового плану, оцінити їх вплив на

фінансовий стан підприємства, розрахувати очікувані показники, за якими

оцінюється фінансова стабільність, провести їх порівняльний аналіз за останні 3—

5 періодів, з тим щоб запобігти можливому погіршенню фінансового стану

підприємства. Із сказаного випливає, що кожний етап потребує певних

економічно обґрунтованих розрахунків. Слід зазначити, що комплексне фінансове

планування потребує фахового підходу. У процесі розробки плану й контролю за

ходом його виконання у полі зору фінансиста повинна бути вся різнобічна

фінансово-господарська діяльність підприємства. Першочерговим його завданням

має бути забезпечення фінансової стабільності суб'єкта господарювання шляхом

максимального використання внутрішніх важелів ресурсного забезпечення

кругообігу виробничих фондів, підвищення фондовіддачі і рентабельності

активів, забезпечення високої ліквідності боргових зобов'язань. Водночас

фінансовий менеджер повинен аналізувати доступну інформацію про діяльність

конкурентів підприємства, прогнозувати вплив зовнішніх чинників на фінансовий

стан підприємства, розробляти запобіжні чи альтернативні заходи, щоб

забезпечити фінансову стійкість і конкурентоспроможність. необхідні передумови

фінансової стабільності. Такі показники мають лягти в основу розробки

фінансового плану і порівняльного аналізу фінансового стану підприємства за

даними фінансової звітності [59].

До складових концепції забезпечення стабілізації фінансового стану

підприємства слід віднести: по - перше, обґрунтування принципів її досягнення;

по - друге, створення умов для досягнення сталої фінансової рівноваги; по - третє,

72

визначення факторів впливу і порядок їх урахування для формування стратегії

розвитку підприємства.

Головні етапи розробки стратегії стабілізації фінансового стану підприємства

такі [60]:

- створення інформаційної бази для ретроспективної оцінки дій, ужитих у

цьому напрямі;

- визначення нагальних фінансових проблем і стратегічної мети;

- моніторинг впливу факторів зовнішнього середовища на прогнозний

рівень фінансової рівноваги;

- створення альтернативних прогнозних варіантів забезпечення фінансової

стабільності;

- створення системи критеріїв для оптимізації зазначеної стратегії ;

- оцінка прогнозних варіантів і вибір оптимального з них ;

- впровадження системи заходів щодо реалізації обраного варіанта

стратегії, контроль за його виконанням.

Виходячи з проаналізованих показників у попередньому розділі можна

сказати, що відношення вартості матеріальних оборотних засобів і величин

власних і позичених джерел їх формування визначає фінансову стійкість

підприємства. Забезпечення засобів та затрат джерелами формування являється

суттю фінансової стійкості, тоді як платоспроможність виступає її внутрішнім

проявом.

Найбільш узагальнюючим показником фінансової стійкості являється

надлишок або нестача джерел засобів для формування запасів та затрат, що

отримується в виді різниці величини запасів і затрат. При цьому мається на увазі

забезпеченість певними видами джерел (власними, позиченими), оскільки

достатність суми всіх можливих видів джерел (включаючи короткострокову

кредиторську заборгованість та інші пасиви) гарантована тотожністю підсумків

активу та пасиву балансу.

73

Щоб зняти фінансову напругу, на даному підприємстві, необхідно вияснити

причини різкого збільшення на кінець року таких статей матеріальних оборотних

засобів: запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари.

Прийнявши до уваги виявлені в ході аналізу негативні явища, можна дати

деякі рекомендації з підвищення фінансової стійкості підприємства:

- необхідно збільшувати частку власного оборотного капіталу в вартості

майна і добиватися, щоб темпи росту власного оборотного капіталу були вище

темпів росту позикового капіталу (збільшення коефіцієнта покриття активів

власним оборотними коштами до 0,611);

- вжити заходів щодо зниження кредиторської заборгованості

(на 316,5 тис. грн.), в першу чергу це стосується авансів, отриманих від покупців.

По них або повинна бути відвантажена продукція, або повернуті грошові кошти;

- слід збільшити обсяг інвестицій в основний капітал і його частку в

спільному майні організації;

- необхідно підвищувати оборотність оборотних коштів підприємства, яких

в ході аналізу фінансової стійкості виявлено явно недостатньо, так джерела

власних коштів направлялися, головним чином, у необоротні активи;

- особливо звернути увагу на прирощення (на 15 %) найбільш ліквідних

активів;

- оскільки величина повільно реалізованих активів велика, то потрібно

з'ясувати, в чому причина накопичення надпланових запасів. Вони повинні бути

негайно пущені у виробництво. Якщо ж є залежані, зіпсовані, неліквідні запаси,

то їх треба реалізовувати по будь-якої вартості або списувати;

- вжити заходів щодо приросту власних джерел коштів і скорочення

позикових пасивів (зменшення періоду обороту кредиторської заборгованості до

25 днів і її величини до 2166,4 тис. грн., зменшення періоду обороту дебіторської

заборгованості до 80 днів і її величини до 8277,3 тис. грн.);

- звернути увагу на організацію виробничого циклу, на рентабельність

продукції, її конкурентоспроможність (збільшення рентабельності продукції на

33,4 %).

74

Цьому ж сприяє і диверсифікація виробництва за основними напрямами

господарської діяльності, коли вимушені втрати за одними напрямками

покриваються прибутком інших.

Зменшити дефіцит власного капіталу можна за рахунок прискорення його

оборотності шляхом скорочення строків будівництва, виробничо-комерційного

циклу, наднормативних залишків запасів, незавершеного виробництва і т.д.

З метою скорочення витрат і підвищення ефективності основного

виробництва в окремих випадках доцільно відмовитися від деяких видів

діяльності, що обслуговують основне виробництво (будівництво, ремонт,

транспорт і т.п.), і перейти до послуг спеціалізованих організацій.

Якщо підприємство отримує прибуток і є при цьому неплатоспроможним,

потрібно проаналізувати використання прибутку. За наявності значних

відрахувань до фонду споживання цю частину прибутку в умовах

неплатоспроможності підприємства можна розглядати як потенційний резерв

поповнення власних оборотних коштів підприємства. Велику допомогу у

виявленні резервів поліпшення фінансового стану підприємства може надати

маркетинговий аналіз з вивчення попиту та пропозиції, ринків збуту і

формуванню на цій основі оптимального асортименту і структури виробництва

продукції.

Одним з найбільш радикальних напрямів підвищення фінансової стійкості є

пошук внутрішніх резервів по збільшенню прибутковості виробництва і

досягненню беззбиткової роботи за рахунок більш повного використання

виробничої потужності підприємства, підвищення якості і

конкурентоспроможності продукції, зниження її собівартості (на

2084 тис. грн.), раціонального використання матеріальних , трудових і фінансових

ресурсів, скорочення непроізводітелних витрат і втрат.

Основна увагу при цьому потрібно приділити питанням ресурсозбереження:

впровадження прогресивних норм, нормативів і ресурсозберігаючих технологій,

використання вторинної сировини, організації дієвого обліку та контролю за

використанням ресурсів, вивчення і впровадження передового досвіду в

75

здійсненні режиму економії, матеріального і морального стимулювання

працівників за економію ресурсів і скорочення непродуктивних витрат і втрат.

Використання вищезазначених методів та інформаційних систем в

плануванні і аналізі діяльності ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК" дозволить

підприємству більш ефективно планувати фінансові ресурси, мінімізувати ризик

настання банкрутства, та допоможе ефективніше управляти виробничими

процесами на підприємстві.

Однією з головних проблем для ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК", як і для

багатьох інших підприємств, є низький рівень окремих показників фінансової

стійкості (автономії, маневреності), обумовлений недостатньою  величиною

власного капіталу для фінансування діяльності господарюючого суб’єкта. То ж на

сьогоднішній день для переважної більшості підприємств  актуальним питанням

виступає оптимізація структури капіталу. Це таке співвідношення між власним і

позиковим капіталом, при якому забезпечується найефективніша пропорційність

між дохідністю та фінансовою стійкістю підприємства.

Якщо у 80-90-ті рр. ХХ ст. в розвинених країнах світу досить високою

вважали частку позикового капіталу на рівні 40-50 %, то в останньому 

десятилітті прийнятним є відповідний показник на рівні 60-70 %. 

При цьому більшість зарубіжних економістів стверджує, що залучені 

ресурси є дешевшими і тому вигіднішими, в порівнянні з власними. У 

вітчизняній же практиці зворотня картина. Водночас, найбільш поширеною і

економічно обґрунтованою є стратегія  диверсифікації джерел фінансування, що

підвищує гнучкість підприємства у мінливому економічному середовищі.

Виділяють наступні основні шляхи оптимізації структури капіталу [61]:

1. Метод оптимізації структури капіталу за критерієм максимізації рівня 

прогнозованої фінансової рентабельності. Цей метод ґрунтується на

багатоваріантних розрахунках рівня фінансової рентабельності при різній 

структурі капіталу.  Остання відображається  через  такий  показник, як ефект

фінансового важеля (левериджу).

76

Фінансовий леверидж – це використання підприємством позикового

капіталу, яке впливає на зміну дохідності власного капіталу і дає йому 

можливість одержати додатковий прибуток на власний капітал. Фінансовий

леверидж – це стратегічна характеристика економічного потенціалу підприємства.

Ефект фінансового левериджу може бути як додатною величиною, так і 

від’ємною. Крім того, цей ефект виникає завдяки використанню не лише платного

кредиту, але і безоплатних позикових ресурсів (кредиторської  заборгованості).

Чим вищою є частка останніх в загальній сумі позикових  коштів, тим вищим є

значення ефекту фінансового левериджу.

Позитивний ефект фінансового левериджу виникає у тих випадках, коли

позиковий капітал, який отримано під фіксований відсоток, використовується 

підприємством у процесі діяльності таким чином, що приносить більш високий

прибуток, ніж фінансові витрати, тобто дохідність сукупного капіталу вища за 

середньозважену  ціну позикових ресурсів.

Вивчення методик оцінки ефекту фінансового левериджу дає змогу  сказати,

що знання механізму впливу позикового капіталу на рівень  прибутковості

власного капіталу і рівень фінансового ризику дозволяє цілеспрямовано

управляти як вартістю, так і структурою капіталу підприємства.

2. Метод оптимізації структури капіталу за критерієм мінімізації вартості. 

Метод ґрунтується на попередній оцінці власного та позикового капіталів

за різних умов їх формування, обслуговування та здійснення багатоваріантних 

розрахунків середньозваженої вартості капіталу і, таким чином, пошуку  найбільш

реальної ринкової вартості підприємства.

За кордоном даний метод підлягає значній критиці. Вважається, що

ціна капіталу не залежить від його структури, і тому її неможливо оптимізувати.

За даною концепцією ціна капіталу завжди буде вирівнюватися шляхом 

перерозподілу ресурсів, які отримують підприємства від фізичних осіб

через операції на фондовому ринку. При цьому мають бути дотримані наступні 

вимоги: наявний ефективний  ринок, відсутність однаковий розмір відсотків для

фізичних та юридичних осіб, можливість ідентифікації підприємства за

77

однаковими ступенями  ризику. Дотримання даних обмежень у вітчизняній

практиці є поки що неможливим.

3. Метод оптимізації структури капіталу за критерієм фінансових ризиків.

Він пов’язаний із процесом диференційованого вибору джерел фінансування 

різних складових частин активів підприємства: необоротний актив, оборотний

актив (з поділом на постійну й змінну частини).

В основі кожного з вищезазначених методів лежить лише один конкретний

показник. З урахуванням нинішніх підходів до оптимізації структури капіталу

підприємств доцільно проводити комплексні заходи щодо  оптимізації, які 

містять  збалансування  декількох  критеріїв. Найбільш раціональним щодо

досягнення оптимальності співвідношення  структурних елементів капіталу

підприємства може бути метод, який ґрунтується на одночасній максимізації 

зростання  рентабельності власного  капіталу та мінімізації середньозваженої

вартості капіталу, тому необхідно  розрахувати таку структуру капіталу, при якій

середньозважена вартість капіталу та величина фінансового левериджу будуть

найоптимальнішими.

Так, метод оптимізації цільової структури капіталу за критерієм максимізації

рівня прогнозованої фінансової рентабельності (рентабельності  власного

капіталу) дає можливість розрахунково знайти лише оптимальну величину ефекту

фінансового важеля. Якщо використовувати тільки його, то другий аспект

достатності власних коштів для нормального функціонування підприємства –

його платоспроможність – може бути недопустимо заниженим. Тобто оптимально

великий рівень ефекту фінансового важеля визначає  зростання рентабельності

власного капіталу і в той же час, як правило,  призводить до погіршення 

фінансового стану підприємства. А саме – до  порушення умов

платоспроможності та, як наслідок, до нестачі власних грошових коштів у

підприємства, що призведе до зниження його фінансової стійкості.

Формування оптимальної структури капіталу за критерієм мінімізації

його вартості також може призвести до втрати підприємством своєї фінансової

стійкості. Адже, як правило, вартість капіталу підприємства є  вищою, ніж

78

позикового, і звичайно, політика формування фінансових ресурсів буде 

акцентована переважно на використання залучених коштів [61].

Але загальна рекомендація більшості науковців зводиться до того, що 100 %

позиковий капітал і виключно власне фінансування є неоптимальними

стратегіями управління, тому необхідно розрахувати таку структуру капіталу, при

якій середньозважена вартість капіталу та величина фінансового  левериджу 

будуть найоптимальнішими.

Забезпечення фінансової стійкості підприємства реалізується також завдяки

запровадженню новітніх систем управління власним капіталом підприємства.

В першу чергу, ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК" пропонується запровадити

факторну модель визначення рентабельності власного капіталу підприємства. Саме

рентабельність власного капіталу формує уявлення про ефективність вкладень

ресурсів у діяльність підприємства [62].

Детерміноване моделювання і перетворення показника рентабельності власного

капіталу дозволяє проводити не тільки більш глибокий аналіз і кількісно вимірювати

вплив будь-якого чинника на факторну модель, що досліджується, але і визначити

нові взаємозв’язки, формулювати нові показники.

Перш ніж оцінити зміни суми і частки власного капіталу в загальній валюті

балансу для ефективного управління ним, потрібно з’ясувати, за рахунок, яких

складових частин сталися ці зміни. Очевидно, що приріст власного капіталу за

рахунок реінвестування прибутку і за рахунок переоцінки основних засобів буде

розглядатися по різному при оцінювання спроможності підприємства до

самофінансування і нарощування власного капіталу.

Капіталізація (реінвестування) прибутку сприяє підвищенню фінансової

стабільності, зниженню собівартості капіталу, тому що за залучення альтернативних

джерел фінансування потрібно платити досить високі проценти.

Темпи зростання власного капіталу в процесі господарської діяльності

підприємства залежать від певних факторів, зокрема: рентабельності обороту,

оборотності капіталу, мультиплікатора капіталу та від частки відрахувань чистого

прибутку на розвиток виробництва.

79

Два перших фактора, тобто рентабельність обороту та оборотність капіталу

відображають дію тактичної фінансової політики підприємства. Наступні два

фактори – мультиплікатор капіталу та частка відрахувань чистого прибутку на

розвиток виробництва характеризують його стратегічну фінансову політику.

Тому ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК" необхідна правильна цінова політика,

розширення ринків збуту, що призведе до збільшення обсягів продажів і прибутку

підприємства, до підвищення рівня рентабельності продажів і швидкості обороту

капіталу. Разом з тим нераціональна інвестиційна політика може знизити

позитивний результат перших двох факторів.

Також для забезпечення ефективного управління власним капіталом даному

підприємству пропонується удосконалення механізму управління його дивідендною

політикою.

Дивідендна політика відіграє значну роль у реалізації фінансової стратегії

підприємства та забезпечення його фінансової стійкості, оскільки вона впливає на

рівень добробуту інвесторів, визначає розміри формування власних фінансових

ресурсів, а відповідно і темпи виробничого розвитку підприємства, впливає на

фінансову стійкість підприємства та на вартість акцій.

Акціонерні товариства, такі як ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК", повинні

намагатися не тільки виплачувати дивіденди, а й утримувати (або нарощувати) темп

їх росту. Це пов’язано з тим, що чекання майбутніх дивідендів є одним з найбільш

значимих чинників, що впливають на рішення інвестора про придбання акцій.

Так як для вітчизняних підприємств характерна відсутність стратегічних планів

реалізації дивідендної політики; відсутність аналізу впливу виплат дивідендів на

фінансові показники діяльності підприємства; відсутність комплексного підходу до

розподілу чистого прибутку. Унаслідок нерозвиненості інформаційного

забезпечення ринку цінних паперів реакція на дивідендну політику підприємств

важко просліджується, що не дозволяє підприємствам проаналізувати й

обґрунтувати свою дивідендну політику. Тому потрібно забезпечити розвиненість

інформаційного забезпечення ринку цінних паперів.

80

Для того щоб зберегти отриманий прибуток і в той же час нарахувати

дивіденди можна використовувати процедуру реінвестування грошових дивідендів в

акції. Така політика дає акціонерам перевагу у можливості придбати акції додаткової

емісії за курсом нижче ринкового, у можливості заощаджувати на брокерських

витратах, у можливості підвищити частку своєї участі у статутному капіталі та ін.

Однак такий спосіб виплати дивідендів потребує згоди акціонерів і зв’язаний з

витратами на емісію акцій.

Для стимулювання виплати дивідендів і підвищення інвестиційної

привабливості акцій, підвищення прибутковості підприємства необхідно скасувати

сплату авансового платежу підприємствами на дивіденди.

Важливу роль у забезпечення фінансової стійкості підприємства відіграють

новітні інформаційні технології управління власним капіталом підприємства. В

сучасних умовах функціонування суб’єктів господарювання потрібно отримувати

точні дані, швидко обробляти великий обсяг інформації, використовувати складні

алгоритми розрахунку. Саме ці чинники обумовлюють необхідність використання

програмних продуктів на ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК": ручна обробка

інформації не задовольняє вимоги сьогодення, особливо це стосується фінансових

потоків підприємства.

Виконання основних функцій, зокрема роботу на оперативному рівні, можуть

ефективно забезпечити ERP-системи (Enterprise Resource Planning) [63]. Зазвичай

вони будуються за модульним принципом і залежно від фінансового стану

підприємства та бажання замовника охоплюють усі ключові процеси діяльності

компанії. До функцій ERP-системи належать: управління фінансами, бухгалтерський

і податковий облік, управління етапами постачань, кадровий облік і заробітна плата,

система управління складами, система оперативного управління виробництвом

тощо.

До переваг ERP-системи можна віднести можливість використання однієї

інтегрованої програми замість декількох розрізнених. Крім цього, корпоративна

інформаційна система передбачає розмежування доступу до інформації, що в

комплексі з іншими заходами інформаційної безпеки підприємства протидіє як

81

зовнішнім загрозам, так і внутрішнім. Впровадження ERP-системи разом із

системою управління взаємодією з клієнтами та системою контролю якості

спрямованого на максимальне задоволення потреб підприємств у засобах управління

бізнесом.

Ідея впровадження таких систем полягає в тому, що елементи програмного

забезпечення, призначені для підтримки різних функцій підприємства, повинні

безперервно взаємодіяти. По суті, ERP-система покликана відтворити бізнес-

процеси в програмному забезпеченні та супроводжувати кожну дію того чи іншого

співробітника.

Ефект від впровадження ERP-системи можна оцінити за двома показниками:

економічні показники ефективності, або вигоди, впровадження та організаційні

(якісні) зміни, що не піддаються кількісній оцінці.

Під економічними вигодами від впровадження ERP-системи маються на увазі

отримання реальної економічної віддачі від використання всього пакету модулів або

окремих функціональних блоків. При розрахунку грошового виразу всі вони

природно, ґрунтується на співвідношенні витрат і доходів, отриманих в умовах

впровадженого програмного забезпечення, і доходів, отриманих без його

впровадження.

Щоб запобігти фінансової неплатоспроможності підприємств і як наслідок −

зниженню фінансової стійкості ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК" необхідно

розглянути оцінку можливостей рефінансування дебіторської заборгованості.

Підприємство для трансформування дебіторської заборгованості в грошові

кошти може застосувати наступні форми рефінансування [64]:

− факторинг;

− облік векселів, виданих покупцям продукції;

− форфейтинг.

Оскільки механізм комерційного кредитування є необхідною умовою

функціонування підприємницьких структур в умовах сучасної ринкової економіки,

проблема на сьогодні полягає не в погашенні в повному обсязі дебіторської

заборгованості, а в ефективному управлінні нею. Як правило, проблеми з

82

управлінням та своєчасним погашенням дебіторської заборгованості виникають у

фірм, що знаходяться на етапі зростання: розширюють виробництво, займаються

освоєнням нових видів продукції, шукають нові ринки збуту. Іноді фірми не можуть

забезпечити своєчасне погашення дебіторської заборгованості і надходження коштів

із-за різкого збільшення обсягів реалізації в кредит або надання кредитів покупцям

на тривалий термін (наприклад, при експортних операціях). У таких випадках фірми

звертаються за допомогою до факторингових компаній, які спеціалізуються на

торгових боргах, зокрема управляють боргами, викуповують їх, а також надають

кредити під дебіторську заборгованість.

Основна цінність факторингу полягає в його комплексності. Це не просто

фінансування певних витрат, а саме сукупність рівноцінних для підприємства

фінансово-посередницьких структур [65, с. 372].

Факторингова операція дає можливість підприємству рефінансувати переважну

частину дебіторської заборгованості, щодо надання покупцеві кредиту в короткі

строки, скоротивши тим самим період фінансового та операційного циклу.

У факторинговій операції беруть участь 3 особи:

1) фактор (факторингова компанія або банк) ― організація, що купує рахунки-

фактури у своїх клієнтів;

2) клієнт (постачальник) ― підприємство, що отримує факторингові послуги;

3) позичальник ― підприємство, що купує товар на умовах комерційного

кредиту.

Послуги фактора при обслуговуванні великих боргів досить дешеві й

становлять від 0,7 до 2% купівельної вартості боргів клієнта. Купуючи борги клієнта,

фактор бере на себе ризики втрат по безнадійних боргах і здійснює страхування

клієнта від збитків по безнадійних боргах [66, с. 7].

Факторингове обслуговування слід здійснювати в наступній послідовності [67,

с. 30]:

− договір купівлі – продажу;

− поставка товару;

− договір факторингу;

83

− факторингові платежі;

− оплата за поставлений товар;

− комісійна нагорода.

Розрізняють декілька видів факторингу.

Внутрішній факторинг характеризується тим, що постачальник, покупець, а

також факторингова компанія знаходяться в одній країні.

Міжнародний факторинг передбачає, що сторони знаходяться в різних

державах.

Відкритий (конвенційний) факторинг найбільш розповсюджений і передбачає

сповіщення покупця про укладення факторингових договорів на вимогах

постачальника до них. Одним із способів передачі такої інформації є наказ

постачальника на рахунках про передачу вимог факторингової компанії (банку) [68].

При закритому (конфіденційному) факторингу ніхто із контрагентів

постачальника не сповіщений про угоду з факторинговою компанією (банком).

Причому вартість закритих операцій факторингу звичайно вище, ніж відкритих.

При застосуванні факторингових операцій підприємство зможе отримати такі

переваги [68, с. 8]:

− можливість збільшення кількості потенційних покупців за рахунок надання

їм відстрочки платежу (товарного кредиту);

− отримання додаткового прибутку за рахунок можливості збільшити обсяг

продажу, одержавши від фактора необхідні для цього оборотні кошти;

− захист від упущеної вигоди від втрати клієнтів за рахунок неможливості за

дефіциту оборотних коштів надавати покупцям конкурентні відстрочки

платежу і підтримувати достатній асортимент товарів на складі;

− можливість трансформації дебіторської заборгованості в грошові кошти та

досягнення таким чином балансу грошових потоків, збільшення за рахунок

цього ліквідності та рентабельності поставок;

− можливість здійснення гуртових закупівель значних партій товарів та

відповідно підтримання розширеного асортименту, за рахунок наявності

обігових коштів для миттєвого задоволення вимог покупців;

84

− покращення ділового іміджу та платоспроможності через можливість

проведення своєчасних розрахунків зі своїми кредиторами;

− укріплення ринкової позиції;

− знижує витрати на оплаті робочих місць і робочого часу співробітників,

відповідальних за: контроль дебіторської заборгованості, залучення

фінансових ресурсів. При цьому вивільнені ресурси можна направити на

розвиток своєї дилерської мережі;

− зниження собівартості продукції за рахунок можливості закупляти товар у

своїх постачальників за нижчими цінами. Крім того, він одержує гарантію

захисту від штрафних санкцій з боку кредиторів при невчасних розрахунках з

ними, викликаних касовим розривом.

У випадку, якщо вексель продається на фондовому ринку, загальні витрати на

рефінансування складаються із виплаченої біржовим посередникам комісійної

винагороди та можливої курсової різниці при продажу векселя за ціною, меншою за

номінал.

За допомогою векселя підприємство може оформлювати комерційний кредит.

Вексель є фінансовим інструментом комерційного кредиту. При комерційному

кредиті суб’єкти кредитних відносин регулюють свої господарські зв’язки і можуть

створювати платіжні засоби у вигляді векселів — зобов’язань боржника сплатити

кредитору зазначену суму у визначений термін [69, с. 126].

Характерною особливістю комерційного кредиту є те, що він здійснюється

підприємствами за їхнім власним розсудом і не підпорядковується банківській

системі.

Комерційний кредит може також оформлятися без використання векселів. У

цьому випадку надання і погашення кредиту здійснюється на умовах, передбачених

договором між кредитором і позичальником.

Комерційний кредит передбачає взаємозв’язок торговельної і кредитної угод.

Він поєднує акт реалізації товарів (послуг, робіт) з відстрочкою платежу. Умови

відстрочки платежу є важливою частиною торговельного контракту.

85

Кредитні відносини перш за все ґрунтуються на засадах особистого довір’я між

кредитором і позичальником та їх репутації на ринку. Визначальним фактором

проведення кредитної операції є фінансовий стан контрагентів, оскільки розмір

комерційного кредиту, з одного боку, залежить від фінансових можливостей

кредитора та можливостей рефінансування тимчасово вилучених з господарського

обороту обігових коштів і, з іншого, ― від кредитоспроможності позичальника

тобто здатності погасити заборгованість за векселем. За цих обставин комерційний

кредит вважається особливо ризиковим для кредитора [69].

Водночас комерційний кредит стимулює і прискорює збут товарів і зменшує

час перебування капіталу в товарній формі.

Процес комерційного кредитування завершується при погашенні

підприємством-платником (постачальником) заборгованості за даною позикою. Акт

продажу вважається незавершеним доти, поки гроші не надійдуть у повній сумі з

відсотком продавцеві (кредитору).

Погашення комерційного кредиту слід здійснюватися шляхом:

− сплати боржником за векселем;

− передачі векселя відповідно до чинного законодавства іншій юридичній

особі (крім банків та інших кредитних установ);

− переоформлення комерційного кредиту на банківський. Комерційні банки в

своїй роботі використовують векселі в розрахунках, а також проводять з

векселями кредитні та комісійні операції.

Доцільність використання комерційного кредиту аргументується тим, що

кредиторська та дебіторська заборгованості між суб’єктами виноситься в рамки

договірних відносин і оформляється офіційним юридичним документом − векселем.

Запровадження комерційного кредиту на основі вексельного обігу розширює

можливості платоспроможності покупця, так як відстрочка платежу одним або

декількома продавцями дозволяє платнику маневрувати фінансовими активами, а

обіг векселів викликає появу в господарському обороті додаткових платіжних

засобів.

86

Комерційний кредит дає змогу прискорити розрахунки і зменшити обсяг

неплатежів між підприємцями. Тому в умовах тимчасової нестачі грошових коштів у

покупців підприємство для відновлення фінансової стабільності, стимулювання

збуту продукції та прив’язки окремих перспективних клієнтів до постачальника

може застосувати комерційний кредит.

Форфейтинг полягає у трансформації комерційного кредиту в банківський

кредит. У цьому випадку продаж боргу, оформленого оборотними документами

(перевідним векселем або перевідним акредитивом), здійснюється на умовах

відмови (або форфейтингу) банку від регресу вимог на кредитора (продавця

продукції) у разі, якщо боржник (покупець) виявився неплатоспроможним. Але для

того, щоб зменшити ризик можливих втрат при неповерненні частини боргу, банк

вимагає значну знижку з ціни (дисконт). Величина цього дисконту і виступає ціною

рефінансування дебіторської заборгованості за допомогою форфейтинга.

Застосовуючи форфейтинг, підприємства можуть мати такі переваги [70]:

− можливість одержання грошових коштів відразу після відвантаження

продукції або надання послуг, що поліпшить ліквідність підприємства;

− при купівлі векселів застосовується фіксована облікова ставка, тобто дисконт

є визначеною сумою і протягом усього терміну кредитування не змінюється,

− незважаючи на зміну ставок на ринку капіталів;

− відсутність ризиків, оскільки підприємство продає боргові вимоги

форфейтеру на безповоротній основі, тобто без права регресу;

− відсутність витрат часу та коштів на управління дебіторською

заборгованістю або на організацію її погашення;

− простота документації та оперативність її оформлення;

− робить зайвим експортне страхування.

Форфейтинг використовується при здійсненні довгострокових (багаторічних)

експортних постачань і дозволяє експортерові негайно діставати грошові кошти

шляхом обліку векселів. Однак його недоліком є висока вартість, тому

підприємству-експортерові варто проконсультуватися з банком (факторинговою

87

компанією) ще до початку переговорів з іноземним імпортером продукції, щоб мати

можливість включити витрати по форфейтинговій операції у вартість контракту.

Для того щоб операції рефінансування в управлінні фінансовою стійкістю на

підприємствах були ефективними, персоналу потрібно притримуватися таких

принципів:

− загальні витрати на рефінансування не повинні перевищувати очікуваний

прибуток від використання вивільнених коштів у господарському обороті;

− витрати на рефінансування не повинні перевищувати вартості

короткострокових кредитів для підтримки платоспроможності підприємства

до інкасації дебіторської заборгованості;

− витрати, на рефінансування не повинні перевищувати інфляційні втрати у

випадку затримки платежів.

3.2 Економічне обґрунтування основних методів підвищення фінансової

стійкості підприємства

Одним з основних шляхів покращення фінансової стійкості підприємства є

зростання обсягів реалізації продукції та підвищення рівня рентабельності

виробництва, що дозволить збільшити масу чистого прибутку, як основного

джерела поповнення власного капіталу підприємства.

Визначення обсягу реалізації продукції та рівня рентабельності продажу,

необхідних для підвищення фінансової стійкості підприємства, базується на

рівнянні (3.1) [60]:

ЧД×Рп1 =ЧД×Рп0 +1,18×П (3.1)

де ЧД – чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг); 

Рп0 - рівень рентабельності продажу у базисному періоді (відношення

прибутку від реалізації продукції до загального обсягу продажу); 

88

Рп1 – рівень рентабельності продажу, необхідний для досягнення

нормального типу фінансової стійкості підприємства; 

П – мінімально необхідний розмір приросту маси чистого прибутку;

1,18 – коефіцієнт коригування на суму податку на прибуток.

Після розв’язання рівняння (3.1) отримаємо [60]:

ЧД=1,18×П( Рп1 -Рп0 )

(3.2)

ЧД=1,18×97615-0,35

=78   612,97 грн.

Таким чином, збільшивши чистий дохід на 78 612,97 грн, підприємство

зможе підвищити свій рівень фінансової стійкості.

Шляхом побудови комплексної моделі, запропонованої Боримською К.П. та

Варічевою Р.В. [71], визначено оптимальну структуру  фінансових ресурсів на

прикладі ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК" за показниками його діяльності в

2012 р. (табл. 3). При  розрахунку  використано значення ставки відсотка за

кредит, яке дорівнює 20 %.

Таблиця 3.1 − Розрахунок оптимальної структури капіталу за критерієм

мінімізації його середньозваженої вартості та максимізації ефекту фінансового

левериджу для ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК"

ПоказникЧастка позикового капіталу

30 % 50 % 80 %1. Капітал, разом, тис. грн.

22315 22315 22315

89

2. Власний капітал, тис. грн.

15620,5 11157,5 4463

3. Позиковий капітал, тис. грн.

6694,5 11157,5 17852

4. Прибуток до сплати відсотків і податку (варіанти), тис. грн.

4500,0 4650,0 5000,0 4500,0 4650,0 5000,0 4500,0 4650,0 5000,0

Показник Частка позикового капіталу

30 % 30 % 30 %5. Відсотки за позики, тис. грн. (20% х р.3)

1338,9 1338,9 1338,9 2231,5 2231,5 2231,5 3570,4 3570,4 3570,4

6. Прибуток, тис. грн. (р.4 – р.5)

3161,1 3311,1 3661,1 2268,5 2418,5 2768,5 929,6 1079,6 1429,6

7. Податок на прибуток, тис. грн. (21% х р.6)

663,83 695,33 768,83 476,39 507,89 581,39 195,22 226,72 300,22

8. Чистий прибуток, тис. грн. (р.6 – р.7)

2497,3 2615,8 2892,3 1792,1 1910,6 2187,1 734,38 852,88 1129,4

9. Рентабельність власного капіталу, % (р.8 / р. 2)

0,160 0,167 0,185 0,161 0,171 0,196 0,165 0,191 0,253

10. Рівень фінансового важеля

0,01 0,07 0,474

11. Загальна потреба в капіталі

1 1 1

12. Податковий коректор (1 – 0,21)

0,79 0,79 0,79

13. Рівень ставки за кредит з урахуванням

15,8 15,8 15,8

Продовження таблиці 3.1

90

податкового коректора (20% х р.12)14. Рівень передбачених дивідендних виплат

0 0 0

15. Вартість капіталу, тис. грн.:

     

15 а. Власного (р.2 х р.14 / 100) 0 0 0

Показник Частка позикового капіталу

30 % 50 % 80 %15 б. Позикового (р.3 х р.13 / 100)

1057,7 1762,9 2820,6

16. Середньозважена вартість капіталу, тис. грн. ((р.15а х р.2 + р.15б х р.3) / 100)

70807,7 196695,6 503533,5

17. Питома вага складових у загальній сумі власного капіталу, %

статутний капітал

додатково

вкладений

капітал

інший додатко

вий капітал

резервний капітал

нерозподі-лений

прибуток

неоплачений

капітал

вилучений

капітал

10,05 - - 2,25 87,7 - --рекомендації ↑ ↑ ↓ ↑ ↑ - -

 

У результаті виконаних розрахунків можемо зазначити, що найкращим

варіантом співвідношення між власним і позиковим капіталом підприємства за

критерієм максимізації рівня фінансового левериджу є 3-й варіант (РФЛ = 0,474),

де частка власного капіталу становить 20 %, а позикового – 80 % [72]. Це свідчить

про те, що чим вища питома вага позикових  коштів в загальній сумі капіталу, тим

більший рівень прибутку він отримує на власний капітал. Проте за іншим 

критерієм – мінімізації середньозваженої вартості капіталу – найнижче  значення

Продовження таблиці 3.1

91

даного показника притаманне для  1-го  варіанту (вартість капіталу 70807,7 тис.

грн.), коли співвідношення власного та позикового капіталу складає 30 : 70. Тому

за такої ситуації оптимальною структурою капіталу є 2-й  варіант,  коли

співвідношення  власного та позикового капіталу складає 50 : 50.

Рекомендованими напрямами структуризації власного капіталу є  наступні: 

збільшення розміру статутного капіталу, зростання величини резервного капіталу

(оптимально – більше 15%), використання додаткового капіталу  (рекомендоване

значення  –  менше  20 %) та нарощування нерозподіленого прибутку. Для цього

вітчизняним акціонерним товариствам, зокрема і ПАТ "Білоцерківський завод

ЗБК", необхідно здійснити систему заходів для забезпечення оптимізації

структури власного капіталу,  а саме:

1) спрямування значних розмірів додаткового капіталу на збільшення

статутного капіталу, що в свою чергу сприятиме диверсифікації господарської

діяльності підприємств, а отже і їх прибутковості;

2) створення фондів і резервів, зокрема, дивідендного резерву для  реалізації

стабільної дивідендної політики, яка буде сприяти зростанню ринкової вартості

товариства.

Застосування механізму фінансового левериджу дає змогу  визначити

оптимальну структуру капіталу, яка забезпечує максимальний рівень фінансової

рентабельності. Окрім того, співвідношення власного і позикового капіталу 50:50

забезпечило б досліджуване підприємство ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК"

більш високим рівнем фінансової стійкості порівняно з існуючим. Для доказу

зробленого припущення виконано розрахунок деяких показників фінансової

стійкості, які аналізувалися вище, станом на 01.01.2013 р. (таблиця 3.2).

Таблиця 3.2 − Показники фінансової стійкості ПАТ "Білоцерківський

завод ЗБК" станом на 01.01.2013 р.

ПоказникНормативне

значення

Фактичн

е

значення

Оптимізоване

значення

92

Коефіцієнт автономії > 0,5 0,66 0,50

Коефіцієнт фінансової залежності < 0,5 0,34 0,50

Коефіцієнт фінансового ризику < 0,5 0,5 0,96

Коефіцієнт маневреності власних коштів 0,2-0,5 0,25 0,3

Коефіцієнт забезпеченості власними

оборотними коштами поточних активів≥ 0,1 0,33 0,09

Коефіцієнт забезпеченості запасів

власними оборотними коштами0,6-0,8 0,63 0,7

 Отже, виконані розрахунки окремих показників фінансової стійкості, які

залежать від величини власного і позикового капіталу, за умов оптимізації

співвідношення між складовими сукупного капіталу підприємства (50 : 50), є

значно вищими від фактичних значень та такими, що майже відповідають

нормативам.

Виходячи з мотивації формування оптимальної структури капіталу за

критерієм забезпечення фінансової стійкості, доцільним є не тільки розрахунок

значень фінансових важелів за фінансовим та майновим аспектами структуризації

капіталу, а й порівняння отриманих значень. Щоб зробити висновок щодо

правильності формування як майнової, так і фінансової структури капіталу,

необхідним є визначення групи показників платоспроможності підприємства. На

наш погляд, при оцінці оптимальної цільової структури капіталу підприємства за

визначенням рівня грошового забезпечення його зобов’язань домінантним у групі

показників платоспроможності є коефіцієнт абсолютної платоспроможності

підприємства.

Коефіцієнт абсолютної платоспроможності показує, якою мірою всі поточні

зобов’язання підприємства, забезпечені готовими засобами платежів, що є в нього

на певну дату. Розрахунок коефіцієнта абсолютної платоспроможності (Кап)

здійснюється за формулою [73]:

93

КАП = ГК+ФІПЗ

(3.3)

де ГК – грошові кошти та їх еквіваленти в національній та іноземній валюті;

ФІ – фінансові інвестиції;

ПЗ – поточні зобов’язання.

Саме на основі розрахунку цього показника уможливлюється здійснення

оцінки відповідності розміру частки майна підприємства в грошовій формі

певним нормативним значенням. Мінімальне значення показника становить

приблизно 0,2, а максимальне – 0,5.

Отже рекомендоване значення коефіцієнта абсолютної платоспроможності є

таким:

0,2 ≤ КАП ≤ 0,5

(3.4)

Виходячи з виокремлених граничних значень коефіцієнта

платоспроможності, можна виділити границі величини майна підприємства в

грошовій формі, яка є максимально сприятливою для ефективності ведення

господарської діяльності. Таким чином, здійснивши ряд математичних

перетворень, отримуємо наступну нерівність:

0,2 ≤ ГК+ФІПЗ

≤ 0,5

(3.5)

тобто:

94

ПЗ×0,2 ≤ ГК + ФІ ≤ ПЗ×0,5

(3.6)

Отримана нерівність дає можливість оцінити оптимальність забезпечення

підприємства наявними грошовими коштами [73].

На ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК" дана нерівність буде мати наступний

вигляд:

3729,5 тис.грн.×0,2 ≤ 384,5 тис. грн. ≤ 3729,5 тис. грн.×0,5

745,9 тис. грн. ≤ 384,5 тис. грн. ≤ 1864,75 тис. грн.

Очевидно, що нерівність не виконується. Отже, необхідно збільшити розмір

майна підприємства в грошовій формі як мінімум на 361,4 тис. грн., для того щоб

ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК" зміг негайно розрахуватися з поточним

зобов’язаннями, в разі звернення кредиторів.

Проаналізувавши показники фінансової стійкості ПАТ "Білоцерківський

завод ЗБК", можна зробити висновок, що підприємство має нормальну фінансову

стійкість протягом 2010-2013 рр., здійснює свою господарську діяльність,

використовуючи мінімальну кількість запозичених коштів, тобто коефіцієнт

фінансової автономії прямує до 1. Взагалі можна сказати, що використовується

консервативний фінансовий менеджмент, який ґрунтується на мінімізації ризиків,

однією з головних цілей виступає забезпечення максимальної фінансової стійкості,

стабільності розвитку підприємства.

Побудуємо модель залежності коефіцієнта ліквідності від коефіцієнтів

фінансової стійкості. Залежною змінною оберемо коефіцієнт абсолютної ліквідності,

а факторами впливу – коефіцієнт автономії підприємства, коефіцієнт маневрування

власного капіталу та коефіцієнт фінансового ризику (фінансового левериджу).

Для побудови багатофакторної регресійної моделі об’єм статистичної вибірки

становив 4 річних значення коефіцієнтів за 2010-2013 рр. діяльності

ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК" (табл. 3.3) [74].

95

Таблиця 3.3 − Вихідні дані для побудови багатофакторної регресійної моделі

залежності коефіцієнта ліквідності від коефіцієнтів фінансової стійкості

ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК"

Рік Коефіцієнт автономії (х1)

Коефіцієнт маневреності

власного капіталу (х2)

Коефіцієнт фінансового ризику (х3)

Коефіцієнт абсолютної

ліквідності (y)

2010 0,579 0,3 0,73 0,0582011 0,58 0,039 0,74 0,182012 0,66 0,25 0,5 0,032013 0,74 0,35 0,35 0,16

Незалежні змінні не є мультиколінеарними. Побудована багатофакторна модель

залежності коефіцієнта ліквідності від коефіцієнтів фінансової стійкості має вигляд:

Y= - 5,92 + 7,1 × x1 - 0,34 × x2 + 2,69 × x3

(3.7)

де Y – коефіцієнт абсолютної ліквідності;

Х1 – коефіцієнт автономії;

Х2 – коефіцієнт маневрування власного капіталу;

Х3 – коефіцієнт фінансового ризику.

Одержане рівняння регресії відповідає всім вимогам, які висувають до оцінки

його якості.

Як видно з наведеного вище рівняння залежності, на коефіцієнт абсолютної

ліквідності найбільший вплив має коефіцієнт автономії, найменший – коефіцієнт

маневрування власного капіталу, посереднє значення – коефіцієнт фінансового

ризику.

Багатофакторну регресійну модель можна використовувати для прогнозування

залежної змінної. Тому прийнявши до уваги, що нормативне значення коефіцієнта

автономії складає 0,5 і більше, коефіцієнта маневрування власного капіталу 0,4 і

96

більше, коефіцієнта фінансового ризику не більше 0,5 і знайдену вище модель

можна визначити:

y= -5,92 + 7,1 × 0,5 - 0,34 × 0,4 + 2,69×0,5;

(3.8)

y=1,2.

(3.9)

Тому ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК" необхідно досягнути значення

коефіцієнта абсолютної ліквідності на даному рівні, щоб підвищити свій рівень

фінансової стійкості.

Таким чином, використовуючи дану багатофакторну модель, можна

спрогнозувати платоспроможність підприємства залежно від головних показників

фінансової стійкості, що дозволить йому бути фінансово стійким у ризикових

ситуаціях в майбутньому.

Наведені вище методи підвищення фінансової стійкості підприємства

ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК" узагальнено у таблиці 3.4

Таблиця 3.4 − План рекомендацій, який потрібно впровадити на підприємстві

з метою підвищення ефективності менеджменту підприємства та покращення

результатів його діяльності

Най

мену

ванн

я та

зміс

т за

ходу

, що

проп

онує

ться

Від

пові

даль

ні за

реал

ізац

ію за

ходу

Терм

іни

вико

нанн

я

Вит

рати

, грн

Екон

оміч

ний

та

ніш

і вид

и еф

екті

в,

грн

При

мітк

а

Раціонально використовувати чистий дохід підприємства

Економічний відділ

підприємства

1 місяць 2000Збільшення

чистого доходу підприємства

Оптимізувати структуру капіталу підприємства

Економічний відділ

підприємства

1 місяць -

Підвищення фінансової стійкості

підприємства

97

Збільшення розміру статутного капіталу до 15 %

Економічний відділ

підприємства

1 місяць 732 500

Підвищення фінансової стійкості

підприємства

Нарощування частки нерозподіленого прибутку

Економічний відділ

підприємства

2-3 місяці -

Підвищення фінансової стійкості

підприємства

Збільшити розмір майна підприємства в грошовій формі як мінімум на 361,4 тис. грн

Економічний відділ

підприємства

1 місяць 361 400

Підвищення рівня

платоспроможності і

фінансової стійкості

Застосування ERP-систем Директор 1 місяць 26 800

Спрощення системи

функціонування підприємства

Реінвестування грошових дивідендів в акції

Рада акціонерів 3-5 місяців -

Залучення додаткового

капіталу

Най

мену

ванн

я та

зміс

т за

ходу

, що

проп

онує

ться

Від

пові

даль

ні за

реал

ізац

ію за

ходу

Терм

іни

вико

нанн

я

Вит

рати

, грн

Екон

оміч

ний

та

ніш

і вид

и еф

екті

в, г

рн

При

мітк

аПрогнозування рівня фінансової стійкості використовуючи багатофакторну регресійну модель взаємозв’язку ліквідності і показників фінансової стійкості

Економічний відділ

підприємства

1 тиждень -

Підвищення рівня

платоспроможності і

фінансової стійкості

Рефінансування дебіторської заборгованості: факторинг; облік векселів, виданих покупцям продукції; форфейтинг

Економічний відділ

підприємства

1 тиждень 387 240

Підвищення рівня

фінансової стійкості

Продовження таблиці 3.4

Продовження таблиці 3.4

98

Отже, фінансова стійкість підприємства залежить від ефективного

управління фінансовими ресурсами та визначається співвідношенням власних і

позикових коштів, активів та джерел їх фінансування.

Головною проблемою вітчизняних підприємств (в тому числі і

ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК") є низький рівень окремих показників

фінансової стійкості, обумовлений недостатньою величиною власного капіталу

для фінансування діяльності господарюючого суб’єкта. На сьогоднішній день для

переважної більшості підприємств актуальним питанням виступає оптимізація

структури капіталу, основними критеріями якої є максимізація рівня

прогнозованої фінансової рентабельності та мінімізація вартості капіталу.

То ж одним із стратегічних завдань підприємств є приведення

співвідношення власного і позикового капіталу до оптимального співвідношення,

яке забезпечить і максимальний рівень фінансової рентабельності, і достатній

рівень фінансової стійкості, а відповідно і її зміцнення.

Для подолання збитковості підприємств і запобігання її появі в майбутньому

необхідно вжити комплекс заходів щодо вдосконалення управління їх фінансами на

інноваційній основі. Ці заходи доцільно розробляти і здійснювати на підприємствах

не тільки в разі настання кризової ситуації, але й для запобігання її виникненню в

умовах нормальної діяльності. Впровадження наведених пропозицій забезпечить як

підтримку на належному рівні фінансової стійкості підприємства, так і покращення

його фінансового стану в майбутньому.

Також дуже важливо мати в своєму розпорядженні достатньо ліквідні кошти,

так як це є запорукою його процвітання та подальшого розвитку. Тому

підприємство повинно обирати правильні та найбільш ефективні методи

управління своїми коштами, які в майбутньому принесуть йому прибутки та

забезпечать поточну і перспективну платоспроможність і фінансову стійкість.

Збільшивши чистий дохід на 78612,97 грн, підприємство зможе підвищити свій

рівень фінансової стійкості і як наслідок зростання обсягів реалізації продукції та

підвищення рівня рентабельності виробництва, що дозволить збільшити масу

99

чистого прибутку, як основного джерела поповнення власного капіталу

підприємства.

4 ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Характеристика професії та приміщення

Витяг з Національного класифікатору професій (КП) ДК 003:2010 (від

28.07.2010 року № 327 [75]) наведений у табл. 4.1.

Таблиця 4.1 − Витяг з Національного класифікатору професій

КОД КПКОД

ЗКППТРВИПУСК

ЄТКДВИПУСК

ДКХППРОФЕСІЙНА НАЗВА

РОБОТИ

1477.1Менеджери (управителі) з підбору, забезпечення та використання персоналу

100

Приналежність професії «Менеджери (управителі) з підбору, забезпечення та

використання персоналу» до класифікаційних угруповань відповідно до

Національного класифікатору професій (КП) ДК 003:2010 (від 28.07.2010 року

№ 327 [75]) наведено в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 – Загальні характеристики професії менеджери (управителі) з

підбору, забезпечення та використання персоналу [76]Назва ОписРозділ 1. Законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери

Галузі застосування

знань

Цей розділ вміщує професії, що пов’язані з: - визначенням та формуванням державної політики, законодавчим регулюванням; - вищим державним управлінням; - правосуддям та прокурорським наглядом; - керівництвом об’єднаннями підприємств, підприємствами, установами, організаціями та їхніми підрозділами незалежно від форм власності та видів економічної діяльності. Цей розділ щодо кваліфікації, як ознаки класифікації, є змішаним порівняно з іншими розділами. Розділ охоплює широке коло професій, пов’язаних із здійсненням різноманітних функцій управління та керівництва, які в цілому суттєво відрізняються за своєю складністю та відповідальністю.

Назва ОписОсвітнійдокумент

Дипломом про повну вищу освіту, що відповідає рівню спеціаліста,магістра.

Код професії 1477.1 

Код за ДКХПП 1

101

Завдання та обов’язки в

сфері охорони праці

• менеджер зобов’язаний повідомити безпосереднього керівника робіт про будь-які ситуації, загрозливі для життя і здоров’я людей, про кожний нещасний випадок, який стався на виробництві, про погіршення стану свого здоров’я, у тому числі про прояв ознак гострого захворювання;

• менеджер зобов’язаний дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, режиму праці і відпочинку і строго дотримуватися інструкції з охорони праці для оператора ЕОМ [77], [78];

• у випадках травмування і несправностей в устаткуванні працівник негайно припиняє роботу і повідомляє керівнику про те, що трапилося, надає собі або іншому працівнику першу долікарську допомогу та організовує, при необхідності, доставку до закладу охорони здоров’я;

• працівник зобов’язаний знати та дотримуватися правил особистої гігієни: приходити на роботу в чистому одязі і взутті; постійно стежити за чистотою тіла, рук, волосся; мити руки з милом після відвідування туалету, дотику із забрудненими предметами, після закінчення роботи;

• забороняється зберігати на своєму робочому місці пожежо- та вибухонебезпечні речовини;

• підготувати робочу зону для безпечної роботи: перевірити оснащеність робочого місця, справність обладнання, електропроводки та видимі пошкодження. При несправності повідомити безпосередньому керівникові. Перевірити зовнішнім оглядом достатність освітлення і справність вимикачів і розеток тощо.

Кваліфікаційнівимоги

Повна вища освіта напряму підготовки “Менеджмент” (магістр, спеціаліст) без вимог до стажу роботи; або повна вища освіта (спеціаліст, магістр), стаж роботи за фахом — не менше 2 років та післядипломна освіта за напрямом “Менеджмент”.

Опис характеристики приміщення [79]. Об’єкт дослідження – приміщення

фінансового відділу ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК».

Вихідні дані наведені в табл. 4.3. Кожне робоче місце забезпечено ЕОМ.

Таблиця 4.3 – Вихідні дані для планування приміщення

Довжина приміщен

ня, м.

Ширина приміщення, м.

Висота приміщення, м.

Кількість працівників,

осіб

Кількість робочих

місць обладнаних ЕОМ,місць

Кількість вікон, штук

Ширина та висота вікна, м.

7,5 5 3 3 2 2 1×1,2

Загальна площа приміщення становить 37,5 м2, висота – 3 м, приміщення має

2 вікна. Кількість працівників у приміщенні – 3 особи. Отже, на одного

працівника в приміщенні припадає: 37,5:3=12,5 (м2/ос.) робочої площі. Згідно із

СниП 2.09.04–87, на кожного працівника в управлінських приміщеннях повинно

102

припадати не менше 4 (м2/ос.) робочої площі. Висота приміщення – не менше 2,5

м. Отже, нормативи розмірів та забезпечення працівників робочою площею у

відділі дотримано.

Рисунок 4.1 – Схема приміщення (наведені розміри в см)

де: 1 – холодильник:

2 – робочі місця (столи);

3 – персональні комп’ютери;

4 – дверний отвір;

5 – вікна;

6 – шафа.

Передбачено 2 вікна наступних розмірів: ширина 1 м, висота 1,2 м. У

приміщенні розташовано 2 комп’ютери. Напруга джерела живлення комп’ютерів

у приміщенні – 220 В. У приміщенні розташовано 2 письмових столи, одна шафа

для зберігання документів та холодильник. За небезпекою ураження електричним

103

струмом приміщення відділу належить до приміщень без підвищеної небезпеки

ураження електричним струмом працюючих. План приміщення відділу

менеджменту наведений на рисунку 4.1.

Отже, у даному відділі менеджменту на кожного працівника припадає 12,5 м2

робочої площі, що відповідає нормативам встановленим СниП 2.09.04–87, висота

даного приміщення – 3 метри, що також відповідає встановленим нормативним

значенням (не менше 2,5 м). Оскільки в даному приміщення працюють 3

працівники, то умови праці відповідають встановленим нормативам.

4.2 Аналіз умов праці в приміщенні

4.2.1 Аналіз мікроклімату на робочому місці

Вихідні дані наведені в таблиці 4.4.

Таблиця 4.4 – Вихідні дані для аналізу метеорологічних умов на робочому

місці

Кат

егор

ія р

обіт

Пер

іод

року

Робо

че м

ісце

Темп

ерат

ура,

С

0

Від

носн

а во

логі

сть,

%

Шви

дкіс

ть

руху

пов

ітря

, м/

с

Концентрація шкідливих речовин в повітрі робочої

зони: оксид вуглецю(во), озон (о), оксид азоту (оа),

формальдегід (ф), мг/м3

во о оа ф

Середньої тяжкості

ІІб

Холодний

Постійне 18 25 0,3 1 0,11 0,1 0,1

У відповідності до вихідних даних в табл. 4.5 наведемо оптимальні та

допустимі норми температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в

робочій зоні виробничих приміщень [80].

104

Таблиця 4.5 – Оптимальні та допустимі норми температури, відносної

вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень П

еріо

д ро

ку

Кат

егор

ія р

обіт

Температура, 0С Відносна вологість, % Швидкість руху, м/с

опти

маль

на

Допустима

оптимальна, не більше

допустима на

постійних та непостійних

робочих місцях, не

більше

оптимальна, не більше

допустима на

постійних та непостійних

робочих місцях, не

більше

верхня межа

нижня межа

на робочих місцяхпо

стій

них

непо

стій

них

пост

ійни

х

непо

стій

них

Хол

одни

й

Середньої тяжкості

ІІб

17-19 21 23 15 13 40-60 75 0,2 0,4

Порівнявши вихідні дані з оптимальними та допустимими метеорологічними

нормами з табл. 4.5, можна зробити наступні висновки:

1) температура на робочому місці відповідає оптимальному діапазону

допустимої температури;

2) відносна вологість менша ніж оптимальна;

3) швидкість руху повітря є меншою за гранично допустимий рівень.

Клас небезпеки шкідливих речовин встановлюють залежно від норм і

показників, вказаних в таблиці 4.6 (витяг з ГОСТ 12.1.007-76. Вредные вещества.

Классификация и общин требования безопасности [81]).

Оксид вуглецю (СО), ГДК робочої зони 20мг/м3.

Озон (О3 ), ГДК робочої зони 0,1мг/м3.

Оксид азоту (NO), ГДК робочої зони 2 мг/м3.

Формальдегід (НСНО), ГДК робочої зони 0,5 мг/м3

Таблиця 4.6 – Гранично допустима концентрація шкідливих речовин в

повітрі робочої зони

Найменування показника Норма для класу небезпеки1-го 2-го 3-го 4-го

Гранично допустима концентрація (ГДК) шкідливих речовин в повітрі

Менше 0,1 0,1-1,0 1,1-10,0 Більше 10,0

105

робочої зони, міліграм/куб.м

Відповідно до вихідних даних з концентрації шкідливих речовин та їх ГДК,

можна зробити висновки:

– концентрація оксиду вуглецю 1 мг/м3 не перевищує ГДК оксиду

вуглецю в робочій зоні 20мг/м3;

– концентрація оксиду азоту 0,1 мг/м3 не перевищує ГДК оксиду азоту

в робочій зоні 2 мг/м3;

– концентрація озону 0,11 мг/м3 перевищує ГДК озону в робочій зоні

0,1мг/м3.

– концентрація формальдегіду 0,1 мг/м3 не перевищує ГДК

формальдегіду в робочій зоні 0,5 мг/м3.

У відповідності до проведеного аналізу, можна зробити висновок про

невідповідність метеорологічних умов на робочому місці встановленим нормам.

Причинами такого висновку є:

– відносна вологість є меншою за гранично допустимий рівень.

4.2.2 Дослідження природного та штучного освітлення

Вихідні дані [82]:

– відношення відстані між протилежними будівлями до висоти карнизу

протилежного будинку становить 1 м ;

– вид світлопропускаючого матеріалу – скло віконне листове подвійне;

– вид віконної рами – дерев’яні одинарні, що відкриваються;

– сонцезахисні пристрої – горизонтальні козирки кут не більше 30о;

– стан стелі– бетонна чиста;

– стан стін– свіжопобілені з вікнами без штор;

– стан підлоги–зелений;

– Характеристика зорової роботи – робота середньої точності;

– Місто розташування приміщення – Вінниця.

106

Для аналізу достатності природного освітлення наведемо схему приміщення

для розрахунку (рисунок 4.2).

А

Б

Рисунок 4.2 – Схема приміщення для розрахунку природного освітлення

де: А- вигляд збоку і Б – вигляд зверху (розміри указані в см)

Нормоване значення коефіцієнта природного освітлення (КПО) (е),

визначається у відсотках за формулою

eN = eН × mN . (4.1)

107

Значення КПО eН=1,5 (вважаємо дану роботу середньої точності).

Світлові прорізи орієнтовані на захід, тому mN=0,85.

Нормоване значення КПО складе:

eN = eН × mN =1,5 ×0,85=1,3.

Для визначення достатності природного освітлення потрібно розрахувати

фактичне значення КПО виходячи із формули

eФ=100× Sв× τз × r1

Sn× ηв×К з × Кбуд, (4.2)

де Sв– площа усіх вікон у приміщенні, Sв=2,4 м2;Sn – площа підлоги приміщення, Sп =37,5 м2;

τз – загальний коефіцієнт світлопроникності віконного прорізу.

R1 – коефіцієнт, який враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь

приміщення;ηв – світлова характеристика вікна;

Кбуд – коефіцієнт, що враховує затемнення вікон іншими будинками;

Кз – коефіцієнт запасу.

Загальний коефіцієнт світлопроникності віконного прорізу визначається за

формулою

τ з= τ1 ×τ2× τ3× τ 4×τ5 , (4.3)

де τ1 – коефіцієнт світлопропускання матеріалу,τ1 =0,8;τ2 – коефіцієнт, що враховує втрати світла у віконній рамі, τ2 =0,75;

108

τ3– коефіцієнт, що враховує втрати світла у несучих конструкціях, для

бокового освітлення τ3 =0,9;τ 4– коефіцієнт, що враховує втрати світла у сонцезахисних пристроях τ 4=0,8;τ5– коефіцієнт, що враховує втрати світла у захисній сітці, яка

встановлюється під ліхтарями (приймається рівним 0,9).

Отже, враховуючи вказані дані для віконних прорізів відділу загальний

коефіцієнт світлопропускання дорівнюватиме:

τ з= 0,8 ×0,75×0,9 ×0,8× 0,9=0,39.

Світлова характеристика вікна ηв розраховується за таблицею.

Відношення довжини приміщення (L) до його глибини (В) 7,5/5=1,5.

Відношення глибини приміщення (В) до висоти від рівня робочої поверхні до

верхнього краю вікна (h) 5/1,3=3,8. Таким чином, ηв=15.

Коефіцієнт, що враховує затемнення вікон іншими будинками Кбуд також

визначається за таблицею.

Відношення відстані між протилежними будівлями (D) до висоти карнизу

протилежного будинку над підвіконником (Н) становить 1. Тоді Кбуд=1,4.

Приймемо коефіцієнт запасу К з =1,3.

Розрахуємо коефіцієнт r1, який враховує відбиття світла від внутрішніх

поверхонь приміщення. Його значення залежить від розмірів приміщення

(довжини і ширини), глибини приміщення (відстані від вікна до протилежної

йому стінки), висоти від верху вікна до рівня робочої поверхні, відстані

розрахункової точки від вікна, середньозваженого коефіцієнта відбиття світла від

стін, стелі, підлоги, ρсз. Значення коефіцієнта r1 визначається за таблицею залежно

від параметрів приміщення та середнього коефіцієнта відбиття (Рср) стелі, стін,

підлоги.

Середній коефіцієнт відбиття розраховується за формулою:

109

Рср=Рстелі × Sстелі + Рстін ×Sстін + Рпідлоги ×Sпідлоги

Sстелі +Sстін + Sпідлоги, (4.4)

де Рстелі , Рстін , Рпідлоги – відповідні коефіцієнти відбиття;Sстелі , Sстін , Sпідлоги – відповідні площі поверхонь.

Для фінансового відділу Рстелі = 0,55; Рстін = 0,55; Рпідлоги = 0,41;

Sстелі =37,5 м2 ; Sстін =75 м2; Sпідлоги =37,5 м2.

Тоді

Рср=0,55 ×37,5+0,55 ×75+0,41× 37,537,5+75+37,5

=0,515.

Визначимо значення додаткових параметрів, що характеризують приміщення

відділу менеджменту:

• відношення глибини приміщення (В) до висоти від рівня умовної робочої

поверхні до верху вікна (h): 5/1,3=3,8;

• відношення відстані до розрахункової точки від зовнішньої стіни (l) до

глибини приміщення (B): 4/5=0,8;

• відношення довжини приміщення (L) до його глибини (B): 7,5/5=1,5.

Враховуючи наведені вище співвідношення та табличні дані, коефіцієнт,

який враховує відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення, буде

дорівнювати r1=4,7.

Отже, фактичне значення природного освітлення eФ дорівнює:

eФ=100× 2,4 ×0,39 × 4,737,5×15 ×1,3 × 1,4

=0,43.

Оскільки фактичне значення природного освітлення менше нормованого

(0,43<1,3), то природне освітлення в приміщенні недостатнє і необхідні заходи

щодо його поліпшення.

110

Таблиця 4.7 – Вихідні дані

Система освітлення

Джерело штучного світла

Кількість світильників в

приміщенні, штук

Кількість ламп у світильнику,

штук

Потужність ламп, Вт

Загальна Лампи розжарювання 7 3 150

Для освітлення фінансового відділу ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК»

застосовуються лампи розжарювання потужністю 150 Вт. Система освітлення –

загальна. Отже, нормоване значення освітленості повинне становити не менше

400 люкс (ДБН В. 2.5-28-2006 [82]). Схема розміщення світильників у приміщенні

відділу економічного моделювання екосистем наведена на рисунку 4.3.

Рисунок 4.3 – Схема розміщення світильниківРозрахуємо фактичне значення освітлення (Еф). Приймемо, що потужність

ламп – 150 Вт, а кількість ламп у світильнику – 3 шт. Фактичне значення

штучного освітлення (Еф) розраховуємо за формулою:

Eф =Fл× ηв×N × nS×k ×z

. (4.5)

111

Значення світлового потоку Fл для ламп розжарювання Г 125−135−150

потужністю 150 Вт згідно табличних даних становить 2280 лм [83].

Значення коефіцієнту використання світлового потоку ηв приймемо на рівні

0,5.

Кількість світильників N згідно вихідних даних – 7 штук.

Кількість ламп у світильнику n згідно вихідних даних – 3 штуки.

Площа приміщення S становить 37,5 м2.

Коефіцієнт запасу К=1,3.

Коефіцієнт нерівномірності освітлення z=1,15.

Таким чином, фактичне значення штучного освітлення буде складати:

Eф =2280 ×0,5 ×7 ×337,5 ×1,3 ×1,15

=427,02 (люкс ) .

Фактичне значення штучного освітлення більше за нормоване (427,02>400).

Це свідчить про достатність штучного освітлення в приміщенні.

Отже, проаналізувавши умови праці на підприємстві можна зробити

висновки, зокрема щодо стану умов охоронив праці в приміщенні, що

температура відповідає оптимальному діапазону допустимих температур, а

відносна вологість і швидкість руху повітря є нижчими за відповідні нормативні

значення. Концентрація оксиду вуглецю і формальдегіду не перевищують ГДК в

робочій зоні, а концентрація таких речовин як азот і озон перевищують відповідні

показники. Оскільки фактичне значення природного освітлення менше

нормованого (0,43<1,3), то природне освітлення в приміщенні недостатнє і

необхідні заходи щодо його поліпшення. Також, фактичне значення штучного

освітлення більше за нормоване (427,02>400), то це свідчить про достатність

штучного освітлення в приміщенні.

Отже, потрібно усунути дві головних невідповідності:

1. відносна вологість становить 25 %, що є нижче за ГДК – 40 - 60 %,

2. недостатній рівень природного освітлення (0,34<1,3);

112

Тоді підприємство зможе створити всі умови, які відповідають встановленим

нормативним значення, для праці робітників.

4.3 Розробка пропозицій щодо покращення роботи в приміщенні

На основі виявлених недоліків на підприємстві в першому пункті даного

розділу розроблено рекомендації щодо покращення умов праці, і зведено їх в

таблицю 4.8 [84−86].

Таблиця 4.8 – Розробка заходів покращення умов праці

Номер

п/п

Виявленні

недолікиЗаходи покращення умов праці

1.

відносна вологість

є меншою за

гранично

допустимий рівень

• Знизити температуру до 15°С і мінімізувати роботу кондиціонера. Це дозволить дещо підвищити вологість у приміщенні.

• Використовуючи підігрів підлоги можна знизити вологість підлоги, хоча температура у приміщенні значно не підвищиться.

2.

недостатній рівень

природного

освітлення

• Використання світлопропускаючого матеріалу з максимальним коефіцієнтом пропускання природного освітлення (скло віконне листове одинарне, органічне скло прозоре)

• Використання віконних рам з мінімальним показником втрати світла у них (металеві одинарні глухі)

• Використання спеціальних захисних пристроїв з мінімальним коефіцієнтом втрати світла у них (регульовані жалюзі та штори)

• Використання матеріалів з максимальним коефіцієнтом відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення (свіжопобілена стеля, свіжопобілені стіни з вікнами, закритими білими шторами, світла підлога)

Використання штучного освітлення тощо

Номер

п/п

Виявленні

недолікиЗаходи покращення умов праці

3. підвищена

концентрація озону

у повітрі робочої

зони

• Створення системи безперебійного контролю за концентрацією шкідливих речовин;

• Видалення шкідливих речовин, що потрапляють в повітря робочої зони, за рахунок вентиляції, аспірації або очищення і нормалізації повітря за допомогою кондиціонерів;

• Застосування засобів захисту людини;• Запобігання проникненню шкідливих речовин у повітря

робочої зони за рахунок герметизації обладнання, ущільнення

113

з'єднань, люків та отворів, удосконалення технологічного процесу.

Також підприємству ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» необхідно

обладнати кімнату психофізіологічного розвантаження. Дане приміщення

створюється з метою надання працівникам місця, в якому вони зможуть

відпочивати від повсякденної роботи і відновлювати свої сили, і в наслідок цього

працювати більш ефективно і продуктивно.

Відповідно до розроблених заходів з поліпшення стану умов праці

заплановано відповідні витрати на впровадження даних заходів (табл. 4.9).

Таблиця 4.9 – Заходи з поліпшення стану умов праці в приміщенні

Заходи з охорони праці

Найменування робочого місця

Сума витрат, (тис. грн)

Термін виконання

Відповідальна особа за

реалізацію заходу

Підвищення відносної вологості

Фінансовий відділ 29,56 01.03.2014-

01.04.2014Збільшення кількості природного освітлення

Фінансовий відділ 59,11 01.05.2014-

01.06.2014

Зменшення концентрації озону у повітрі робочої зони

Фінансовий відділ 28,35 01.07.2014-

01.08.2014

Обладнання кімнати психофізіологічного розвантаження

Фінансовий відділ 102,33 01.09.2014-

01.11.2014

В загальному витрати на охорону праці становлять:

Воп =5911×0,5=2955 , 5 тис. грн (4.6)

Отже, проаналізувавши умови праці на підприємстві можна зробити

висновки, зокрема щодо стану умов охоронив праці в приміщенні, що

температура відповідає оптимальному діапазону допустимих температур, а

114

відносна вологість (25% < 40-60 %) і швидкість руху повітря (0,3 м/с < 0,4 м/с) є

нижчими за відповідні нормативні значення. Концентрація оксиду вуглецю і

формальдегіду не перевищують ГДК в робочій зоні, а концентрація таких речовин

як азот і озон перевищують відповідні показники. Оскільки фактичне значення

природного освітлення менше нормованого (0,43<1,3), то природне освітлення в

приміщенні недостатнє і необхідні заходи щодо його поліпшення. Також,

фактичне значення штучного освітлення більше за нормоване (427,02>400), то це

свідчить про достатність штучного освітлення в приміщенні.

Також підприємству потрібно обладнати кімнату психофізіологічного

розвантаження з метою створення на підприємстві всіх необхідних умов для

праці.

ВИСНОВКИ

Отже, після аналізу теоретично-методичних аспектів фінансової стійкості

підприємства у процесі господарювання можна зробити такі висновки:

− фінансова стійкість − здатність суб’єкта господарювання

функціонувати і розвиватися, зберігаючи рівновагу своїх активів і пасивів в

115

мінливому внутрішньому та зовнішньому середовищі, що гарантує його постійну

платоспроможність і інвестиційну привабливість в умовах допустимого рівня

ризику;

− фінансова стійкість тісно пов’язана з кредитоспроможністю;

− на основі дослідження та узагальнення різних методичних підходів

щодо оцінювання фінансової стійкості підприємств виокремлюють чотири з них,

які є найфундаментальнішими: визначення рівня забезпеченості запасів у складі

оборотних активів підприємства джерелами їх формування; обчислення певної

кількості коефіцієнтів на основі дослідження їх в динаміці та порівняння з

нормативними значеннями, вироблення певних висновків щодо фінансового стану

підприємства; застосування єдиного інтегрованого показника, який включає

декілька найбільш вагомих коефіцієнтів, визначення певних меж його значення

для ідентифікації фінансової стійкості та фінансового стану підприємства;

побудова розгорнутих уніфікованих аналітичних фінансових таблиць на базі

бухгалтерської, фінансової та податкової звітності, формат яких дозволяє

возз’єднати ці форми задля проведення розгорнутого аналізу;

− для аналізу фінансової стійкості на досліджуваному підприємстві

доцільно використовувати таку методику, яка передбачає розрахунок і аналіз

коефіцієнтів фінансової стійкості, аналіз джерел формування запасів і витрат

підприємства та розрахунок маржинального доходу, порогу рентабельності,

запасу фінансової стійкості;

− фінансовий стан підприємства протягом 2011-2012 характеризується

позитивною динамікою, на що вказує зростання таких показників як коефіцієнт

маневреності власного капіталу, коефіцієнт покриття активів власними

оборотними коштами, коефіцієнт автономії, коефіцієнт швидкої ліквідності та ін.

Після аналізу фінансової стійкості ПАТ “Білоцерківський завод ЗБК” можна

зробити такі висновки:

− підприємство має нормальний тип фінансової стійкості;

− протягом 2011-2012 років фінансова діяльність характеризується

позитивною динамікою, оскільки відбулося зростання таких показників як

116

коефіцієнти швидкої та абсолютної ліквідності, чистого оборотного капіталу,

коефіцієнта оборотності активів та ін.;

− запас фінансової стійкості підприємства за даний період зріс на 2,79

%, а отже підприємство може коригувати суму виручки від реалізації продукції і

не зазнавати при цьому збитків;

− на запас фінансово стійкості підприємства позитивно вплинуло

зменшення постійних (0,033 тис. грн.) і змінних (31749,38 тис. грн.) витрат, а

негативно вплинуло зменшення чистого доходу підприємства (-30887,7 тис. грн.).

Обґрунтування шляхів покращення управління фінансовою стійкістю

ПАТ “Білоцерківський завод ЗБК” можна узагальнити таким чином:

− необхідно збільшувати частку власного оборотного капіталу в

вартості майна і добиватися, щоб темпи росту власного оборотного капіталу були

вище темпів росту позикового капіталу (збільшення коефіцієнта покриття активів

власним оборотними коштами до 0,611);

− слід збільшити обсяг інвестицій в основний капітал і його частку в

спільному майні організації;

− необхідно підвищувати оборотність оборотних коштів підприємства,

обсяг яких в ході аналізу фінансової стійкості оцінено як недостатній (так

джерела власних коштів направлялися впродовж 2011-2012 рр., головним чином,

у необоротні активи);

− особливо звернути увагу на необхідність приросту (на 15 %) найбільш

ліквідних активів;

− вжити заходів щодо приросту власних джерел коштів і скорочення

позикових пасивів (зменшення періоду обороту кредиторської заборгованості до

25 днів і її величини до 2166,4 тис. грн.);

− неохідно збільшити чистий дохід на 78612,97 грн, тоді підприємство

зможе підвищити свій рівень фінансової стійкості;

− оптимізувати структуру капіталу, щоб співвідношення між власним і

залученим капіталом становило 50:50;

117

− необхідно збільшити розмір майна підприємства в грошовій формі як

мінімум на 361,4 тис. грн., для того щоб ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК" зміг

негайно розрахуватися з поточним зобов’язаннями, в разі звернення кредиторів;

− необхідно досягнути значення коефіцієнта абсолютної ліквідності на

рівні 1,2, щоб підвищити свій рівень фінансової стійкості;

− збільшення розміру статутного капіталу до 15 %;

− рефінансувати дебіторську заборгованості через факторинг, облік

векселів, виданих покупцям продукції, форфейтинг;

− застосовувати ERP-системи.

Аналізування стану охорони праці на підприємстві можна узагальнити:

− температура відповідає оптимальному діапазону допустимих

температур;

− відносна вологість (25% < 40-60 %) і швидкість руху повітря (0,3 м/с <

0,4 м/с) є нижчими за відповідні нормативні значення;

− концентрація таких речовин як оксид азоту і озон перевищують ГДК в

повітрі робочій зоні;

− оскільки фактичне значення природного освітлення менше

нормованого (0,43<1,3), то природне освітлення в приміщенні

недостатнє і необхідні заходи щодо його поліпшення;

− підприємству потрібно обладнати кімнату психофізіологічного

розвантаження з метою створення на підприємстві всіх необхідних

умов для праці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрютина М.С. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства:

[навчально-практичний посібник]/ М.С. Абрютина, А.В. Грачов. − М:

Справа і Сервіс, 1998. - 256 с.

2. Бочаров В.В. Фінансовий аналіз: [навч. посіб.] / В.В. Бочаров. – Пітер, 2009.

– 240 с.

118

3. Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств:

[навч. посіб. – 3-тє вид., перероб. і доп.] / М. Я. Коробов. – К.: Т-во

«Знання», КОО, 2002. – 294 с.

4. Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання:

[монографія] / Л. А. Лахтіонова. – К.: КНЕУ, 2001. – 387 с.

5. Лиференко Г. Н. Финансовый анализ предприятия: [учеб. пособие] /

Г. Н. Лиференко. – М.: Изд-во «Экзамен», 2005. – 160 с.

6. Савицька Г.В. Економічний аналіз: [навч. посіб.] / Г.В. Савицька. – М.: Нове

знання, 2005. – 651 с.

7. Старостенко Г. Г. Фінансовий аналіз: [навч. посіб.] / Г. Г. Старостенко,

Н. В. Мірко. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 224  с.

8. Стасюк Г.А. Фінанси підприємств: [навч. посіб. для студ. вузів екон. спец.] /

Г.А. Стасюк. – Херсон: Олді-плюс, 2004. – 480 с.

9. Алексеенко Н.В. Устойчивое развитие предприятия как фактор

экономического роста / Н.В. Алексеенко // Економіка і організація

управління: зб. наук. пр. –Вип. № 3 / під. заг. ред. П.В. Єгорова. – Донецьк:

ДонНУ, Каштан, 2008. – С. 59−65.

10. Зайцев О.Н. Оценка экономической устойчивости промышленных

предприятий (на примере промышленности строительных материалов): ав-

тореф. дисс. канд. экон. наук: 08.00.05 / О.Н. Зайцев; „Экономика и

управление народным хозяйством”. – Хабаровск, 2007. – 23 с.

11. Медведев В.А. Устойчивое развитие предприятия: модели, стратегия. —

М.: Академия, 2001. — 267 с.

12. Анохин С.Н. Методика моделирования экономической устойчивости

промышленных предприятий в современных условиях. – Саратов: Сарат.

гос. техн. ун-т, 2000. – 40 с.

13. Колодізєв О.М. Дослідження сутності та змісту економічної стійкості

підприємства / О.М. Колодізєв, К.М. Нужний // науч.-техн. сб.:

Коммунальное хозяйство городов. – 2007. – №78. – С.238–243.

119

14. Сімех Ю.А. Визначення поняття конкурентостійкість підприємства //

Вісник Міжнародного Слов’янського університету. Серія «Економічні

науки». – Т. X. – 2007. – № 1. – С. 12 – 16

15. Бугай В.З. Аналіз та оцінка фінансової стійкості підприємства / В.З. Бугай,

В.М. Омельченко // Держава та регіони. – 2008. – № 1. – С. 34–39.

16. Василенко А.В. Менеджмент устойчивого развития предприятий:

монография / Василенко А.В. – К.: Центр учебной літератури, 2005. – 648 с.

17. Видеке Б. Система рациональной организации металлургического

производства / Б. Видеке, Ю.Б. Иванов – Х.: Изд-во "Основа", 1994. – 174 с.

18. Коренченко Р.А. Общая теория организации: [учебник для вузов.] – М.:

Юнити – ДАНА, 2003. – 286 с.

19. Іванов В.Л. Управління економічною стійкістю промислових підприємств

(на прикладі підприємств машинобудівного комплексу): [монографія] /

Іванов В.Л. – Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2005. – 268 с.

20. Ареф’єва О.В. Економічна стійкість підприємства: сутність, складові та

заходи з її забезпечення / О.В. Ареф’єва, Д.М. Городянська // Актуальні

проблеми економіки. – 2008. – №8. – С.83–90.

21. Бурда А.І. Методичні підходи до оцінювання впливу складників тріади

потенціалу на сталий розвиток підприємства / А.І. Бурда // науковий вісник

НЛТУ України: зб. наук.-техн. пр. – Львів: РВВ НЛТУ України. – 2009. –

Вип. 19.12. – 336 с. – С. 141–153.

22. Еремейчук Р.А. Обоснование стратегии устойчивого развития

предприятия / Р.А. Еремейчук // Економіка розвитку. – 2002. – № 2(22). – С.

56–60.

23. Малинин К.Г. Устойчивость функционирования предприятия в рыночной

экономике: автореф. дисс. канд. экон. наук: 08.00.04 / К.Г. Малинин — М.:

МГАХМ, 1997. — 21 с.

24. Кучерова Е.Н. Современный подход к устойчивому развитию

предприятия / Е.Н. Кучерова // Вестник Оренбургского государственного

университета. – 2007. – № 9. – С. 76 – 81

120

25. Масленко Ю. В. Устойчивое развитие предприятия – фактор

экономической безопасности / Ю.В. Масленко, Н.А. Кульбака –

[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://masters.donntu.edu.ua/

2002/fem/kulbaka/lib/s3.htm

26. Чурин А. С. Проблемно-ориентированный механизм устойчивого развития:

автореф. дисс. канд. экон. наук.: 08.00.05 „Экономика и управление

народным хозяйством” / А.С. Чурин. – Воронеж, 2007. – 20 с.

27. Шершньова З.Е. Стратегічне управління: [навч. посіб.] / Шершньова З.Е.

— К.: КНЕУ, 1999. —384 с.

28. Білик М.Д. Фінансовий аналіз: [навч. посібник] / Білик М.Д.,

Павловська О.В., Притуляк Н.М. - К.: КНЕУ, 2005. – 592 с.

29. Базілінська О.Я. Фінансовий аналіз: теорія та практика: [навч. посібник для

студ. вищ. навч. закл.] / Базілінська О.Я. – К.: Центр учб. л-ри, 2009. – 326 с.

30. Артус М. М. Фінансовий механізм в умовах ринкової економіки /

М. М. Артус // Фінанси України. – 2005. – № 5. – С. 54–59.

31. Гринкевич С. С. Економічні основи стратегічного управління фінансовою

стійкістю підприємства в умовах ринкових перетворень / С. С. Гринкевич,

М. А. Михалевич // Науковий вісник НЛТУ України. – 2008. – Вип. 18.5. –

С. 110–114.

32. Плиса В. Й. Управління ризиком фінансової стійкості підприємства /

В. Й. Плиса // Фінанси України. – 2001. – № 1. – С. 67–73.

33. Мисак Н. В. Стратегічні аспекти досягнення фінансовї стійкості

підприємства / Н. В. Мисак, О. І. Ященко / Науковий вісник. – 2005. – Вип.

15.5. – С. 384–389.

34. Донченко Т. В. Теоретичні основи формування механізму управління

фінансовою стійкістю підприємства / Т. В. Донченко / Вісник

хмельницького національного університету. – 2010. – № 1. – Т. 1. – С. 23–

27.

121

35. Гончаренко В.В. Механізм забезпечення фінансової стійкості

підприємства / В.В. Гончаренко, А.Г. Бондаренко // Економіка. – 2012. − №

2. – С. 87−91

36. Гринкевич С.С. Економічні основи стратегічного управління фінансовою

стійкістю підприємства в умовах ринкових перетворень / С.С. Гринкевич //

Науковий вісник НЛТУ України. – 2008, вип. 18.5 – С. 110-114.

37.Тищенко О. М. Моделювання оцінки та прогнозування фінансової стійкості

підприємства / О. М Тищенко. Л. О. Норік // Вісник Національного

університету «Львівська політехніка». − 2009. − № 640. − С. 406−415.

38. Хамів О. В. Аналіз показників фінансової стійкості роздрібних

торговельних підприємств / О. В. Хомів // Науковий вісник НЛТУ України:

Збірник науково-технічних праць. − 2011.− Вип. 21.13. − С. 332−337.

39. Рубан Т. Механізм управління фінансовою стійкістю підприємства /

Т. Рубан, І. Білоброва, К. Кандиба // Економіка.− 2012.− № 6 (120). –

С. 67−73

40. Ткаченко І.П. Оцінка фінансової стійкості підприємства та напрями її

забезпечення / І.П. Ткаченко, І.А. Чувачалова, О.А. Чувачалов // Електронне

наукове фахове видання "Ефективна економіка".− 2012.− № 5. – С. 96−104

41. Мамонтова Н. А. Фінансова стійкість акціонерних підприємств і методи її

забезпечення / Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук: 08.00.04 / Н.А. Мамонтова. – Київ, 2001. – 27

с.

42. Приймак І.І. Стратегія забезпечення фінансової стійкості суб’єктів

господарювання в економіці України: автореф. дис. на здобуття наукового

ступеня кандидата економічних наук: 08.00.04 / І.І. Приймак. – Львів, 2007.

– 23 с.

43. Савко О.Я. Підходи до оцінки фінансової стійкості підприємств

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://mevhnu.com/load/

2013/7_konkurentnij_potencial_pidpriemstva_metodi_ta_mekhanizmi_pidvishhe

nnja/37-1-0-180

122

44. Русак Н. А. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности /

Н. А. Русак, В. И. Стражев, О. Ф. Мигун. – Мн.: Выш. шк., 1999. – 398 с.

45. Крейнина М. Н. Финансовое состояние предприятия. Методы оценки /

М. Н. Крейнина. – М.: ИКЦ "Дис", 1997. – 224 с.

46. Ковалев В.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия /

В. В. Ковалев, О. Н. Волкова. – М.: Проспект, 2002. – 432 с.

47. Литвин Б.М. Фінансовий аналіз: [навч. посібник] / Б.М. Литвин,

М.В. Стельмах. – К.: Хай-Тек Прес, 2008. – 336 с.

48. Буряк Л.Д Фінансовий менеджмент в малому бізнесі: [навч. посібник] /

Л.Д. Буряк. – К.: КНЕУ, 2002. – 84 с.

49. Цал-Цалко Ю.С. Фінансовий аналіз: [підручник] / Ю.С. Цал-Цалко – К.:

Центр учбової літератури, 2008. – 566 с.

50. Шелудько В. М. Фінансовий ринок: [навч. посіб.] / В. М. Шелудько. − К.:

Знання - Прес, 2003. - 536 c.

51. Ковалев А.И., Анализ финансового состояния предприятия. – 2 изд., пераб.,

доп. / А.И. Ковалев, В.П. Привалов.– М.: Центр экономика и маркетинга,

2002. – 188 с.

52. Кірейцев Г.Г Фінансовий менеджмент: [навч. посібник] / Г.Г. Кірейцев. –

Ж.: ЖІТІ, 2001. – 440 с.

53. Плюта В. Сравнительный многомерный анализ в экономических

исследованиях: Методы таксономии и факторного анализа / В.В. Иванова,

В.М. Жуковской. – М.: Статистика, 1980. – 151 с.

54. Бень Т.Г. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства / Т.Г. Бень,

С.Б. Довбня // Фінанси України. −2002. − № 6. – с. 53−61.

55. Шеремет А.Д. Фінанси підприємств: [навч. посібник] / А.Д Шеремет,

Р.С. Сайфулін. − М.: ИНФРА-М, 1998. – 240 с.

56. Рябенко Г. М. Шляхи покращення фінансового стану підприємства /

Г. М. Рябенко // Інноваційна економіка. – 2012. - № 7. – С. 105-108

123

57. Антипенко Є. Підвищення фінансової стійкості підприємства /

Є. Антипенко, В. Доненко, А. Корогодська // Економічний аналіз. – 2011. - № 9. – С. 29-32

58. Рудницька О.М. Шляхи покращення фінансового стану українських

підприємств / О.М. Рудницька, Я.Р. Біленська. − [Електроний ресурс]. – Режим доступу: // http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/2700/1/19.pdf

59. Рябенко Г.М. Шляхи покращення фінансового стану підприємства /

Г.М. Рябенко. − [Електроний ресурс]. – Режим доступу: //

http://finance.mnau.edu. ua/files/articles/2012-ryabenko-spfsp.pdf

60. Городинська Д.М. Аналіз та шляхи покращення фінансового стану

підприємства / Д.М. Городинська. − [Електроний ресурс]. – Режим

доступу: // http://ukrref.su/finansovye-nauki/48211-Analiz-i putiuluchsheniy

afinansovogo-sostoyaniya-predpriyatiya.html

61. Домбровська Л.В. Зміцнення фінансової стійкості підприємства шляхом

оптимізації структури капіталу / Л.В. Домбровська // Електронне наукове

фахове видання "Ефективна економіка". – 2014.− [Електронний ресурс]. –

Режим доступу: // http://www.economy.nayka.com.ua/?op= 1&z=2731

62. Демиденко С.В. Забезпечення фінансової стійкості підприємства в процесі

ефективного управління власним капіталом підприємства [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: // http://www.kntu.kr.ua/statti/.../

8.../Демиденко_СВ.doc

63. Коліна Л.М. Система ERP як ефективний інструмент планування ресурсів

підприємства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //

http://www.rusnauka.com/11_EISN_2010/Economics/64469.doc.htm

64. Данильчук І.В. Рефінансування дебіторської заборгованості як засіб

підвищення платоспроможності підприємств на сучасному етапі

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: //

http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe

65. Курта Н.В. Сучасні проблеми обліку дебіторською заборгованістю /

Н.В. Курта // Держава та регіони. ― 2009. ― № 3. ― С. 370-373

124

66. Боровик О.А. Дебіторська та кредиторська заборгованість і прогнозування

її структури за системним підходом / О.А. Боровик // Формування ринкових

відносин в Україні. ― 2007. ― №8 (75). ― С. 3−8

67. Смачило В.В. Управління дебіторської заборгованістю / В.В. Смачило,

Є.В. Дубровська // Фінансовий директор. ― 2007. ― №5. ― С. 29 – 31

68. Сокур Л.М. Проблеми та перспективи розвитку факторингових послуг в

Україні [Електронний ресурс] ― Режим доступу:

http://www.rusnauka.com/4._SVMN_2007/Economics/19802.doc.htm.

69. Лепьохін О.В. Факторингові операції як інструмент управління

дебіторською заборгованістю підприємства з метою забезпечення своєї

життєдіяльності / О.В. Лепьохін // Теоретичні і практичні аспекти

економіки та інтелектуальної власності. ― Випуск 2. ― 2011. ― С. 120-127

70. Скакальський Ю.С. Факторинг як інструмент підвищення

платоспроможності вітчизняних підприємств / Ю.С. Скакальський ― К.:

УкрІНТЕІ, 2006. ― 256 с.

71. Боримська К.П. Удосконалення підходів до аналізу оптимальної структури

власного капіталу акціонерного товариства / К.П. Боримська, Р.В.

Варічева // Вісник ЖДТУ. – 2011. – №4(58). – С. 23-30

72. Павлова І.В. Ефект фінансового левериджу: теоретичний та методичний

підхід [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //

http://www.rusnauka.com/9_DN_2010/Economics/61605.doc.htm 73. Квасницька Р. Інструментарій та методи оптимізації цільової структури

підприємства / Р. Квасницька // Економіст. – 2005. – №5. – С. 73 –75

74. Азаренкова Г.М. Оптимальні напрямки підвищення фінансової стійкості та

ліквідності підприємства / Г.М. Азаренкова, А.П. Дудінова // Комунальне

господарство міст. – 2007. − № 77. – С. 431−438

75. Національний класифікатор професій ДК 003:2010 (від 28.07.2010 року

№ 327 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http // www.kadrovik

01.com.ua

125

76. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http//www.jobs.ua.

77. НПАОП 0.00–1.28–10 «Правила охорони праці під час експлуатації

електронно-обчислювальних машин» [Електронний ресурс]. – Режим

доступу: http//www.library.univ.kiev.ua

78. ПУЕ:2009 Правила улаштування електроустановок [Електронний ресурс]. –

Режим доступу : http// www.normativ.ua/types/tdoc825.php

79. Административные и бытовые здания СНиП 2.09.04−87 (2000)

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http// www.document.ua/docs/

tdoc429.php

80. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень. ДСН3.3.6.042−99

[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http// www.dnaop.com

81. ГОСТ 12.0.003-74. Опасные и вредные производственные факторы.

Классификация. – К.: Держстандарт Украины, 1996. – 65 с.

82. Природне і штучне освітлення. ДБН В.2.5−28−2006 [Електронний ресурс].

– Режим доступу : http//www.dnaop.com.

83. Методичні вказівки до виконання контрольної роботи з дисципліни

«Основи охорони праці» студентів спеціальностей 6.03060101 −

«Менеджмент організацій і адміністрування», 6.040106 – «Екологія,

охорона навколишнього середовища та збалансоване

природокористування» / Укладач Заюков І. В. – Вінниця, ВНТУ, 2011. – 39

с.

84. Денисенко А. Ф. Методичні вказівки до написання розділу «Охорона

праці» в дипломних роботах для студентів економічних спеціальностей усіх

форм навчання / Денисенко А. Ф. – Суми : СумДУ, 2008. – 39 с.

85. Практикум із охорони праці : [навчальний посібник] / Жидецький В. Ц.,

Джигирей В. С., Сторожук В. М. та ін. під ред. В. Ц. Жидецького. – Львів:

Афіша. 2000. – 352 с.

86. Постанова Кабінету Міністрів України. Про затвердження переліку заходів

та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких

126

включаються до валових витрат від 27 червня 2003 р. № 994 [Електронний

ресурс]. – Режим доступу : http// www.zakon.rada.gov.ua

87. Кругляк С.О. Значення фінансової стійкості підприємства в умовах

глобалізації економіки / С.О. Кругляк // Матеріали Всеукраїнської науково-

практичної конференції молодих вчених, аспірантів, студентів

[«Інноваційне забезпечення сталого розвитку України в контексті інтеграції

до Європейського співтовариства»], (Вінниця, 21 лютого 2014 р.). –

Вінниця: ФОП Барановська Т.П., 2014. – С. 54−55

88. Кругляк С.О. Фінансова стійкість в системі забезпечення безперервної

діяльності і розвитку сучасних підприємств / С.О. Кругляк, О.А.

Сметанюк // Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції

[«Поведінкові засади розвитку підприємств в контексті менеджменту:

генезис і перспективи»], (Вінниця, 22−23 травня 2014 р.). – Вінниця:

ФОП Рогальська І.О., 2014. – С. 109−112

89. Кругляк С.О. Фінансова стійкість в системі фінансової безпеки

підприємства [Електронний ресурс] ― Режим доступу:

http://conf.vntu.edu.ua/allvntu/2014/ inmen/txt/kruglyak.pdf

127

ДОДАТОК А

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ МЕНЕДЖМЕНТУ

ЗАТВЕРДЖУЮ:

Завідувач кафедри ММЕ

___ д.е.н., проф. Н. П. Карачина

"12" грудня 2013 р.

ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ

на виконання НДРС

УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА (НА ПРИКЛАДІ ПАТ «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗБК»)

08-38. БДР.001.000.000ПЗ

Керівник дипломної роботи:

____________ к.е.н., доц. О.А. Сметанюк

"12" грудня 2013 р.

Виконавець: ст. гр. МОз–10

________________ С.О. Кругляк

"12" грудня 2013 р.

Вінниця ВНТУ 2013

128

1 Підстава для виконання роботи

Робота проводиться на підставі наказу ректора Вінницького національного

технічного університету від «14» лютого 2014 р. № 31. Дата початку роботи –

01.10.2013. Дата закінчення роботи – 4.06.2014.

2 Мета і призначення науково-дослідної роботи

Мета роботи – дослідити фінансову стійкість підприємства, її особливості та

визначити напрямки покращення фінансової стійкості на підприємстві.

Для виконання НДР необхідно розв'язати такі задачі:

– дослідити економічну сутність фінансової стійкості та її роль в системі

управління підприємством;

– провести аналіз фінансової стійкості підприємства;

– розробити рекомендації щодо покращення управління фінансовою

стійкістю на підприємстві.

Актуальність управління фінансовою стійкістю обумовлюється тим, що від її

стану, як і від умілого використання фінансових інструментів, в значній мірі

залежить успішне функціонування кожного суб’єкта господарювання та

перспективи його розвитку. Отже, за будь-яких умов, управління підприємством

повинно бути ефективним, тобто забезпечувати йому конкурентоспроможність на

ринку та інвестиційну привабливість, одним із елементів якої є фінансова

стійкість.

3 Вихідні дані для проведення науково-дослідної роботи

Фінансова звітність (форми № 1 «Баланс», форми № 2 «Звіт про фінансові

результати» та форми № 3 «Звіт про рух грошових коштів»)

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» за 2011-2012 рр., а також інша інформація про

діяльність підприємства ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» за 2012 рік.

4 Джерела розробки

− Зянько В.В. Фінансовий аналіз та звітність. [Практикум] / В.В. Зянько,

І.Ю. Епіфанова. − Вінниця: ВНТУ, 2008.− 83 с.

− Бочаров В.В. Фінансовий аналіз: [навч. посіб.] / В.В. Бочаров. – Пітер, 2009.

– 240 с.

129

− Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: [навч.

посіб. – 3-тє вид., перероб. і доп.] / М. Я. Коробов. – К.: Т-во «Знання», КОО,

2002. – 294 с.

− Савицька Г.В. Економічний аналіз: [навч. посіб.] / Г.В. Савицька. – М.: Нове

знання, 2005. – 651 с.

− Базілінська О.Я. Фінансовий аналіз: теорія та практика: [навч. посібник для

студ. вищ. навч. закл.] / Базілінська О.Я. – К.: Центр учб. л-ри, 2009. – 326 с.

5 Виконавець НДР

Головний виконавець НДР – кафедра менеджменту та моделювання в

економіці.

Виконавець НДР – Кругляк Сергій Олександрович.

6 Вимоги до виконання НДР

В процесі виконання науково-дослідної роботи потрібно визначити напрямки

покращення управління фінансовою стійкістю на ПАТ «Білоцерківський

завод ЗБК», використовуючи методи: аналізу і синтезу – для вивчення об'єкта та

предмета дослідження; порівняння – для зіставлення фактичних даних звітного і

попередніх років; групування – для оцінювання фінансової стійкості

підприємства; монографічний – для детального вивчення теорії і практики

управління фінансовою стійкістю на підприємстві, моделювання – для вивчення

особливостей впливу фінансової стійкості на підприємство у процесі

господарювання.

7 Етапи виконання НДР

Таблиця 1 – Календарний план виконання НДР

№ Етапи НДР Зміст етапуТермін

виконання1 2 3 4

130

1.Вибір напрямудослідження

Добір, вивчення та узагальнення науково-економічної інформації та статистичної

інформації; розгляд можливих напрямків досліджень та їх оцінювання; вибір напряму

дослідження, обґрунтування прийнятого напрямку дослідження; розроблення,

погодження і затвердження ТЗ на НДР

Вересень поточного

навчального року

1 2 3 4

2Теоретичнедослідження

1 Теоретично-методичні аспекти фінансової стійкості підприємства

Жовтень-січеньпоточного

навчального року

3

Аналітична частина

дослідження

2 Аналізування стану управління фінансовою стійкістю

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК»

Лютий-квітеньпоточного

навчального року

4

Розробка рекомендацій та

пропозицій

Розробка розділу «Охорона праці»

3 Шляхи удосконалення управління фінансовою стійкістю підприємства

4 Охорона праці

Квітень-травеньпоточного

навчального року

5

Узагальненнярезультатів

дослідження

Оформлення пояснювальної і графічної частини БДР. Складання висновків за

результатами досліджень

Травень поточного

навчального року

6Подання БДР до

захисту

Одержання відгуку і рецензії керівника. Дооформлення ДР та корекція окремих

результатів дослідження після зроблених зауважень.

1-а та 2-а декада червня поточного навчального року

7Захист БДР Попередній і основний захист БДР

Червень поточного

навчального року

8 Очікувані результатиВ результаті виконання БДР очікується одержання обґрунтованих

рекомендацій та пропозицій, які можуть бути використані на досліджуваному

підприємстві ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» з метою підвищення

ефективності його діяльності та покращення управління фінансовою стійкістю

підприємства.

9 Матеріали, які подаються під час закінчення НДР та її етапів

Пояснювальна записка БДР, відгук керівника, рецензія.

Продовження таблиці 1

131

10 Порядок приймання НДР та її етапів

Результати науково-дослідної роботи періодично розглядаються керівником

роботи та завідувачем кафедри; проводиться попередній захист роботи та

офіційний захист БДР.

ДОДАТОК Б

Таблиця за даними фінансової звітності ПАТ “Білоцерківський завод ЗБК” за

2011-2012 роки

БАЛАНСстаном на 2011 р.

АКТИВКод рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1 2 3 4 I. Необоротні активи Нематеріальні активи:

залишкова вартість 010 0 0первісна вартість 011 0 0накопичена амортизація 012 0 0

Незавершене будівництво 020 495 742Основні засоби:

залишкова вартість 030 12367 11006первісна вартість 031 21797 22695знос 032 ( 9430 ) ( 11689 )

Довгострокова дебіторська заборгованість 050 0 0Відстрочені податкові активи 060 0 217Інші необоротні активи 070 0 0Усього за розділом I 080 13287 11965II. Оборотні активи 2435 2600

виробничі запаси 100 0 0тварини на вирощуванні та відгодівлі 110 0 0незавершене виробництво 120 0 0готова продукція 130 2565 2706товари 140 0 0

Векселі одержані 150 0 0Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: 2561 5770

чиста реалізаційна вартість 160 первісна вартість 161 2657 5808резерв сумнівних боргів 162 ( 96 ) ( 38 )

Дебіторська заборгованість за розрахунками: 144 1з бюджетом 170 за виданими авансами 180 445 445

132

з нарахованих доходів 190 0 0із внутрішніх розрахунків 200 0 0

Інша поточна дебіторська заборгованість 210 104 14Поточні фінансові інвестиції 220 0 0Грошові кошти та їх еквіваленти:

в національній валюті 230 99 198в іноземній валюті 240 0 0

Інші оборотні активи 250 230 81Усього за розділом II 260 8583 11815III. Витрати майбутніх періодів 270 5 5Баланс 280 21875 23785

ПАСИВ Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1 2 3 4 I. Власний капітал

Статутний капітал 300 1486 1486Пайовий капітал 310 0 0Додатковий вкладений капітал 320 0 0Інший додатковий капітал 330 5257 5215Резервний капітал 340 333 333Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 5524 6633Усього за розділом I 380 12600 13667

II. Забезпечення наступних витрат і платежів Забезпечення виплат персоналу 400 804 998Інші забезпечення 410 0 0Цільове фінансування 420 0 0Усього за розділом II 430 804 998

III. Довгострокові зобов'язання Довгострокові кредити банків 440 0 0Інші довгострокові фінансові зобов'язання 450 6350 2500Відстрочені податкові зобов'язання 460 996Інші довгострокові зобов'язання 470 0 0Усього за розділом III 480 7346 2500

IV. Поточні зобов'язання Короткострокові кредити банків 500 0 2897Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями 510 0 0Векселі видані 520 0 0Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 229 2195Поточні зобов'язання за розрахунками: 313 293 з одержаних авансів 540 з бюджетом 550 120 378 з позабюджетних платежів 560 0 0 зі страхування 570 182 261 з оплати праці 580 212 506 із внутрішніх розрахунків 600 0 0Інші поточні зобов'язання 610 69 90

133

Усього за розділом IV 620 1125 6620V. Доходи майбутніх періодів 630 0 0

Баланс 640 21875 23785

Баланс станом на 2012 рік

Актив Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець

звітного періоду

1 2 3 4I. Необоротні активиНематеріальні активи:- залишкова вартість 10 7 4- первісна вартість 11 16 16- накопичена амортизація 12 -9 -12Незавершене будівництво 20 739 559Основні засоби:- залишкова вартість 30 11002 9754- первісна вартість 31 22657 23934- знос 32 -11655 -14180Довгострокові біологічні активи:- справедлива (залишкова) вартість 35 0 0- первісна вартість 36 0 0- накопичена амортизація 37 0 0Довгострокові фінансові інвестиції:- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 40 0 0

- інші фінансові інвестиції 45 0 0

Довгострокова дебіторська заборгованість 50 0 0

Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості 55 0 0

Первісна вартість інвестиційної нерухомості 56 0 0

Знос інвестиційної нерухомості 57 0 0

Відстрочені податкові активи 60 217 0Гудвіл 65 0 0Інші необоротні активи 70 0 0Гудвіл при консолідації 75 0 0Усього за розділом I 80 11965 10317II. Оборотні активиВиробничі запаси 100 5308 6349

134

Поточні біологічні активи 110 0 0

Незавершене виробництво 120 0 0Готова продукція 130 0 0Товари 140 0 0Векселі одержані 150 0 0Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:- чиста реалізаційна вартість 160 5770 2699- первісна вартість 161 5808 2708- резерв сумнівних боргів 162 -38 -9Дебіторська заборгованість за рахунками:- за бюджетом 170 0 0- за виданими авансами 180 427 522- з нарахованих доходів 190 0 0- із внутрішніх розрахунків 200 0 0Інша поточна дебіторська заборгованість 210 65 321Поточні фінансові інвестиції 220 0 0Грошові кошти та їх еквіваленти:- в національній валюті 230 198 571- у т.ч. в касі 231 0 1- в іноземній валюті 240 0 0Інші оборотні активи 250 55 63Усього за розділом II 260 11823 10525III. Витрати майбутніх періодів 270 0 0IV. Необоротні активи та групи вибуття 275 0 0Баланс 280 23788 20842

Пасив Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець

звітного періоду

1 2 3 4I. Власний капіталСтатутний капітал 300 1486 1486Пайовий капітал 310 0 0Додатковий вкладений капітал 320 0 0Інший додатковий капітал 330 0 0Резервний капітал 340 333 333Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 12904 13038Неоплачений капітал 360 0 0Вилучений капітал 370 0 0Накопичена курсова різниця 375 0 0Усього за розділом I 380 14723 14857Частка меншості 385 0 0II. Забезпечення наступних виплат та платежівЗабезпечення виплат персоналу 400 998 1144Інші забезпечення 410 0 0

135

Сума страхових резервів 415 0 0Сума часток перестраховиків у страхових резервах 416 0 0Цільове фінансування 420 0 0З рядка 420 графа 4 Сума благодійної допомоги (421) 421 0Усього за розділом II 430 998 1144ІІІ. Довгострокові зобов’язанняДовгострокові кредити банків 440 0 0Інші довгострокові фінансові зобов’язання 450 1447 1736Відстрочені податкові зобов’язання 460 0 5Інші довгострокові зобов’язання 470 0 0Усього за розділом III 480 1447 1741ІV. Поточні зобов’язанняКороткострокові кредити банків 500 2898 1069Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями 510 0 0

Векселі видані 520 0 0Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 2195 862Поточні зобов’язання за розрахунками:- з одержаних авансів 540 293 354- з бюджетом 550 377 170- з позабюджетних платежів 560 1 17- зі страхування 570 261 156- з оплати праці 580 507 348- з учасниками 590 0 0- із внутрішніх розрахунків 600 0 0Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу 605 0 0

Інші поточні зобов'язання 610 88 124Усього за розділом IV 620 6620 3100

V. Доходи майбутніх періодів 630 0 0Баланс 640 23788 20842

Звіт про фінансові результати за 2012 рік

I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Стаття Код рядка

За звітний період

За попередній

період1 2 3 4

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 10 44787 46427

Податок на додану вартість 15 6711 7575Акцизний збір 20 0 0Інші вирахування з доходу 30 0 -31

136

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 35 38076 38821

Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 40 -31629 -33713

Валовий прибуток:- прибуток 50 6447 5108- збиток 55 0 0Інші операційні доходи 60 2849 5070У т.ч. дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності

61 0 0

Адміністративні витрати 70 -3057 -2613Витрати на збут 80 -1586 -1483Інші операційні витрати 90 -3259 -5310У т.ч. витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних у наслідок сільськогосподарської діяльності

91 0 0

Фінансові результати від операційної діяльності:- прибуток 100 1394 772- збиток 105 0 0Доход від участі в капіталі 110 0 0Інші фінансові доходи 120 0 1Інші доходи 130 10 47З рядка 130 графа 3 Дохід, пов'язаний з благодійною допомогою (131) 131 0

Фінансові витрати 140 -921 -381Втрати від участі в капіталі 150 0 0Інші витрати 160 0 -3Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті 165 0 0

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:- прибуток 170 483 436- збиток 175 0 0У т.ч. прибуток від припиненої діяльності та/або прибуток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності

176 0 0

У т.ч. збиток від припиненої діяльності та/або збиток від переоцінки необоротних активів та групи вибуття у наслідок припинення діяльності

177 0 0

Податок на прибуток від звичайної діяльності 180 -349 0Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності 185 0 674Фінансові результати від звичайної діяльності:- прибуток 190 134 1110- збиток 195 0 0Надзвичайні:- доходи 200 0 5- витрати 205 0 -6

137

Податки з надзвичайного прибутку 210 0 0Частка меншості 215 0 0Чистий:- прибуток 220 134 1109- збиток 225 0 0Забезпечення матеріального заохочення 226 0 0

II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

Найменування показника Код рядка

За звітний період

За попередній

період1 2 3 4

Матеріальні затрати 230 22917 23619Витрати на оплату праці 240 5911 6099Відрахування на соціальні заходи 250 2193 2249Амортизація 260 2593 2541Інші операційни витрати 270 5917 6015Разом 280 39531 40523

III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Назва статті Код рядка

За звітний період

За попередній

період1 2 3 4

Середньорічна кількість простих акцій 300 5942720 5942720Скоригована середньорічна кількість простих акцій 310 5942720 5942720Чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію 320 0.02 0.18Скоригований чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію 330 0.02 0.18

Дивіденди на одну просту акцію 340 0 0

138

ДОДАТОК В

Вінницький національний технічний університетІнститут менеджменту

Кафедра менеджменту та моделювання в економіці

Роздатковий матеріалдо дипломної роботи

за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр»

на тему:УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

(НА ПРИКЛАДІ ПАТ «БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ЗАВОД ЗБК»)

Виконав: студент 4 курсу, групи МОз-10 напряму підготовки 6.030601 – «Менеджмент»

Кругляк С.О.

Керівник: к.е.н., доцент каф. ММЕ

Сметанюк О.А.

«____» __________________ 2014 р.

139

Вінниця ВНТУ – 2014 рікМетою даної бакалаврської дипломної роботи є дослідження управління

фінансовою стійкістю підприємства та розробка рекомендацій щодо її

покращення на підприємстві ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК".

Для реалізації поставленої мети в роботі визначаються наступні завдання:

- дослідити теоретично-методичні аспекти управління фінансовою стійкістю

підприємства;

- провести дослідження основних методик аналізу фінансової стійкості

підприємства;

- провести загальну характеристику та аналіз фінансової діяльності

ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК";

- провести аналіз показників фінансової стійкості підприємства

ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК";

- проаналізувати систему управління фінансовою стійкістю

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК»;

- розробити заходи щодо підвищення фінансової стійкості підприємства;

- оцінити стан охорони праці фінансового відділу підприємства.

Об’єктом  дослідження є процес управління фінансовою стійкістю

підприємства.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні аспекти

управління фінансовою стійкістю ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК" з метою

визначення напрямків щодо їх покращення та вдосконалення.

Методами дослідження є діалектичний метод пізнання, який забезпечив

вивчення фінансових відносин підприємств в їх розвитку, взаємозв'язку та

взаємозалежності. В процесі дослідження використовувались прийоми аналізу і

синтезу, порівняльний і економічний аналіз, графічний метод, методи економіко-

математичного моделювання. Обробка даних здійснювалася з використанням

сучасних комп'ютерних технологій і програмного забезпечення.

140

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці рекомендацій

щодо вдосконалення механізму управління фінансовою стійкістю

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК» та підвищення рівня його фінансової стійкості

шляхом використання даних рекомендацій у діяльності підприємства.

Таблиця 1 − Сутність поняття «фінансова стійкість»

Автор Визначення поняття «фінансова стійкість»

М. С. Абрютіна, А. В. Грачов [1, с. 35]

Надійно гарантована платоспроможність, незалежність від випадковостей ринкової кон'юнктури та поведінки партнерів

В. В. Бочаров [2, с. 3]

Такий стан фінансових ресурсів суб’єкта господарювання, який забезпечує розвиток підприємства переважно за рахунок власних коштів при збереженні платоспроможності та кредитоспроможності за умови мінімального рівня підприємницького ризику

М. Я. Коробов [3, с. 276]

Досягнення підприємством позитивних параметрів діяльності та ефективне розміщення його фінансових ресурсів

Л. А. Лахтіонова [4, с. 221]

Такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробничо-торговельної діяльності, а також затрати на його розширення і оновлення

Г. М. Лиференко [5, с. 135]

Такий стан фінансових ресурсів підприємства, їх розподілу та використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку та капіталу при збереженні плато - і кредитоспроможності в умовах певного рівня ризику

Г. В. Савицька [6, с. 3]

Здатність суб’єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігаючи рівновагу своїх активів і пасивів в мінливому внутрішньому та зовнішньому середовищі, що гарантує його постійну платоспроможність і інвестиційну привабливість в умовах допустимого рівня ризику

Г. Г. Старостенко, Н. В. Мірко [7,

Фінансовий стан підприємства, що характеризується ефективним формуванням, розміщенням та якісним

141

с. 151] використанням фінансових ресурсів для забезпечення фінансової стабільності

Аналіз ефективності управління фінансовою стійкістю та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління

фінансовою стійкістю

Планування і прогнозування результатів управління фінансовою стійкістю

Методи управління фінансовою

стійкістю

Стратегія управління фінансовою

стійкістю

Моніторинг ризику

Контроль ризику

Вимірювання ризику

Виявлення ризику

Політика управління грошовими потоками

Політика управління капіталом

Політика управління активами

Політика управління обсягами діяльності

Кадрове забезпечення

Програмно-технічне

забезпечення

Нормативно-правове

забезпечення

Інформаційно-аналітичне

забезпечення

Управління ризиком

Вибір інструментів управління фінансовою

стійкістю

Аналіз політики управління

підприємством

Елементи забезпечення

Механізми управління фінансовою стійкістю підприємства

Мета і завдання управління фінансовою стійкістю підприємства

142

Рисунок 1 − Основні складові механізму управління фінансовою стійкістю

підприємства

Рисунок 2 – Види чинників, що впливають на фінансову стійкість підприємства

Таблиця 2 – Показники фінансової стійкості запропоновані різними

авторами

Показники

Лит

вин

Б.М

., С

тель

мах

М.В

. [4

7]

Буря

к Л

.Д. [

48]

Цал

-Цал

ко Ю

.С.

[49]

Шел

удьк

о М

.В.

[50]

Ков

алев

А.І.

[51]

Кір

ейце

в Г.

Г.

[52]

коефіцієнт автономії + + + + + +коефіцієнт фінансової залежності - + + + +коефіцієнт концентрації залученого капіталу

- + - - - +

коефіцієнт заборгованості - + - + - -коефіцієнт фінансового левериджу - + + + - -коефіцієнт маневреності власних коштів - + - - - +коефіцієнт довгострокових залучення позикових коштів

- - + - - -

коефіцієнт фінансової стійкості - - - + - +коефіцієнт фінансового ризику + - - - - -

2. За ступенем значущості факторів:

2.1 чинники І рівня (базові);

2.2 чинники ІІ рівня (похідні);

2.3 чинники ІІІ рівня (деталізуючі).

1. За рівнем виникнення:

1.1 внутрішні чинники;

1.2 зовнішні чинники.

Види чинників, що впливають на фінансову стійкість підприємства

143

коефіцієнт забезпеченості оборотних активів

+ - - - - -

Таблиця 3 – Фінансові показники діяльності підприємства

ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК"

Показник

Роки Відхилення2012 р. від 2011 р.

2011 2012 абс. знач.

темп приросту,

%Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції 38821 38076 -745 -1,92

Собівартість реалізованої продукції 33713 31629 -2084 -6,18Валовий прибуток 5108 6447 1339 26,21Фінансовий результат від операційної діяльності 772 1394 622 80,57

Фінансовий результат від звичайної діяльності 1110 134 -976 -87,93

Чистий прибуток (збиток) 1109 134 -975 -87,92Валюта балансу 22830 22315 -515 -2,26Необоротні активи 12626 11141 -1485 -11,76Оборотні активи 10199 11174 975 9,56Власний капітал 13133,5 14790 1656,5 12,61Залучений капітал 4923 1594 -3329 -67,62Коефіцієнт зносу основних засобів 0,52 0,59 0,07 13,46Коефіцієнт оновлення основних засобів 0,045 0,047 0,002 4,44Коефіцієнт вибуття основних засобів 0,042 0,047 0,005 11,90Коефіцієнт покриття 1,78 3,4 1,62 91,01Коефіцієнт швидкої ліквідності 0,98 1,35 0,37 37,76Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0,03 0,18 0,15 500,00Чистий оборотний капітал, тис. грн. 5195 7425 2230 42,93Коефіцієнт рентабельності активів, % 4,9 0,6 -4,3 -87,76Коефіцієнт рентабельності власного капіталу, % 8,4 0,906 -7,5 -89,21

Коефіцієнт рентабельності продажу, % 2,9 0,35 -2,6 -87,93Коефіцієнт рентабельності витрат, % 15 20 5 33,33Коефіцієнт оборотності активів, об. 1,7 1,706 0,006 0,35Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, об. 14,38 11,42 -2,96 -20,58

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, об. 4,29 4,15 -0,14 -3,26

Строк погашення дебіторської заборгованості, днів 85,08 87,95 2,87 3,37

144

Строк погашення кредиторської заборгованості, днів 25,38 31,96 6,58 25,93

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів, об. 6,54 5,43 -1,11 -16,97

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) 1,74 1,63 -0,11 -6,32

Коефіцієнт оборотності власного капіталу 2,96 2,57 -0,39 -13,18

Таблиця 4 – Показники фінансової стійкості підприємства

ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК"

Показник

Роки Відхилення2012 р. від 2011 р.

2011 2012 абс. знач.

темп приросту,

%Коефіцієнт автономії 0,58 0,66 0,08 13,79Коефіцієнт концентрації залученого капіталу 0,42 0,34 -0,08 -19,05

Коефіцієнт фінансового ризику 0,74 0,5 -0,24 -32,43Коефіцієнт маневреності власного капіталу 0,039 0,25 0,21 541,03

Коефіцієнт покриття активів власними оборотними коштами 0,049 0,33 0,28 573,47

Коефіцієнт забезпеченості запасів власним оборотним капіталом 0,098 0,63 0,53 542,86

Таблиця 5 – Аналіз джерел формування запасів і витрат

ПАТ "Білоцерківський завод ЗБК"

Показник

Роки Відхилення

2011 20122012 р. від

2011 р.абс. знач.

Власний капітал 13133,5 14790 1656,5Необоротні активи 12626 11141 -1485Власний оборотний капітал 507,5 3649 3141,5Довгострокові зобов'язання та забезпечення наступних витрат і платежів 5824 2665 -3159

Короткострокові кредити та позики 3872,5 4860 987,5Запаси і витрати 5153 5828,5 675,5Наявність власного оборотного капіталу та довгострокових кредитів 6331,5 6314 -17,5

Наявність усіх джерел формування запасів і витрат 10204 11174 970

145

Надлишок (нестача) власних оборотних активів для формування запасів і витрат -4645,5 -2179,5 2466

Надлишок (нестача) власних оборотних активів та довгострокових джерел для формування запасів і витрат

1178,5 485,5 -693

Надлишок (нестача) джерел формування запасів і витрат 5051 5345,5 294,5

Тип фінансової стійкості нормальна нормальна −

Рисунок 3 – Графічне зображення порогу рентабельності за 2011 рік

447876325,8

31629

1265,16

ТБ = Прент.

38076

ЧД

ВР

40

35

30

25

20

15

10

5

45403530252015105

33713

1348,52

ТБ = Прент.

464277932,47

38821

ЧД

ВР

40

35

30

25

20

15

10

5

45403530252015105

146

Рисунок 4 – Графічне зображення порогу рентабельності за 2012 рік

Рисунок 5 – Процес стратегічного управління фінансовою стійкістю

ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК»

Таблиця 6 − План рекомендацій, який потрібно впровадити на підприємстві з

метою підвищення ефективності менеджменту підприємства та покращення

результатів його діяльності

Найменування та

зміст заходу, що

пропонується

Відповідальні за

реалізацію заходу

Терміни

виконанняВитрати,

грн

Економічний та

ніші види ефектів, грн

Примітка

Стратегічне планування

Стратегічний аналіз

Стратегії основних підсистемВибір методів управління

Вибір структурних компонентів

Розробка та оцінка ймовірних варіантів стратегії

Деталізований аналіз

Експрес-аналіз

Первинна обробка даних

Збір інформації

Визначення цілі аналізу

147

Раціонально використовувати чистий дохід підприємства

Економічний відділ

підприємства1 місяць 2000

Збільшення чистого доходу

підприємства

Оптимізувати структуру капіталу підприємства

Економічний відділ

підприємства1 місяць -

Підвищення фінансової стійкості

підприємства

Збільшення розміру статутного капіталу до 15 %

Економічний відділ

підприємства1 місяць 732 500

Підвищення фінансової стійкості

підприємства

Найменування та

зміст заходу, що

пропонується

Відповідальні за

реалізацію заходу

Терміни

виконанняВитрати,

грн

Економічний та

ніші види ефектів, грн

Примітка

Нарощування частки нерозподіленого прибутку

Економічний відділ

підприємства2-3 місяці -

Підвищення фінансової стійкості

підприємства

Збільшити розмір майна підприємства в грошовій формі як мінімум на 361,4 тис. грн

Економічний відділ

підприємства1 місяць 361 400

Підвищення рівня

платоспроможності і

фінансової стійкості

Застосування ERP-систем Директор 1 місяць 26 800

Спрощення системи

функціонування

підприємства

Реінвестування грошових дивідендів в акції

Рада акціонерів 3-5 місяців -

Залучення додаткового

капіталу

Прогнозування рівня фінансової стійкості використовуючи багатофакторну регресійну модель взаємозв’язку ліквідності і показників фінансової стійкості

Економічний відділ

підприємства1 тиждень -

Підвищення рівня

платоспроможності і

фінансової стійкості

Продовження таблиці 6

148

Рефінансування дебіторської заборгованості: факторинг; облік векселів, виданих покупцям продукції; форфейтинг

Економічний відділ

підприємства1 тиждень 387 240

Підвищення рівня

фінансової стійкості

Таблиця 7 – Розробка заходів покращення умов праці в приміщенні

фінансового відділу ПАТ «Білоцерківський завод ЗБК»

Номе

р п/п

Виявленні

недолікиЗаходи покращення умов праці

1.

відносна вологість

є меншою за

гранично

допустимий

рівень

• Знизити температуру до 15°С і мінімізувати роботу кондиціонера. Це дозволить дещо підвищити вологість у приміщенні.

• Використовуючи підігрів підлоги можна знизити вологість підлоги, хоча температура у приміщенні значно не підвищиться.

2.

недостатній рівень

природного

освітлення

• Використання світлопропускаючого матеріалу з максимальним коефіцієнтом пропускання природного освітлення (скло віконне листове одинарне, органічне скло прозоре)

• Використання віконних рам з мінімальним показником втрати світла у них (металеві одинарні глухі)

• Використання спеціальних захисних пристроїв з мінімальним коефіцієнтом втрати світла у них (регульовані жалюзі та штори)

• Використання матеріалів з максимальним коефіцієнтом відбиття світла від внутрішніх поверхонь приміщення (свіжопобілена стеля, свіжопобілені стіни з вікнами, закритими білими шторами, світла підлога)

Використання штучного освітлення тощо

3. підвищена

концентрація

озону у повітрі

робочої зони

• Створення системи безперебійного контролю за концентрацією шкідливих речовин;

• Видалення шкідливих речовин, що потрапляють в повітря робочої зони, за рахунок вентиляції, аспірації або очищення і нормалізації повітря за допомогою кондиціонерів;

149

• Застосування засобів захисту людини;• Запобігання проникненню шкідливих речовин у повітря

робочої зони за рахунок герметизації обладнання, ущільнення з'єднань, люків та отворів, удосконалення технологічного процесу.