issn 2227-2844e2%84%9610_2014... · web viewЗа цих умов вчені намагаються...

ISSN 2227-2844

ЛУГАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

№ 10 (293) ТРАВЕНЬ2014

ВІСНИКЛУГАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО

УНІВЕРСИТЕТУІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

СОЦІОЛОГІЧНІ НАУКИ

№ 10 (293) травень 2014Засновано в лютому 1997 року (27)

Свідоцтво про реєстрацію: серія КВ № 14441-3412ПР,

видане Міністерством юстиції України 14.08.2008 р.

Журнал включено до переліку видань реферативної бази даних «Україніка наукова» (угода про інформаційну співпрацю

№ 30-05 від 30.03.2005 р.)

Рекомендовано до друку на засіданні Вченої радиЛуганського національного університету імені Тараса Шевченка

(протокол № 10 від 30 травня 2014 року)

Виходить двічі на рік

Засновник і видавець –

Луганський національний університет імені Тараса ШевченкаРЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ:

Головний редактор – доктор педагогічних наук, професор Курило В. С.Заступник головного редактора –

доктор педагогічних наук, професор Савченко С. В.Випускаючі редактори:

доктор історичних наук, професор Бур’ян М. С.,доктор медичних наук, професор Виноградов О. А.,

доктор філологічних наук, професор Галич О. А.,доктор філологічних наук, професор Глуховцева К. Д.,доктор педагогічних наук, професор Горошкіна О. М.,

доктор сільськогосподарських наук, професор Конопля M. I.,доктор філологічних наук, професор Синельникова Л. М.,

доктор педагогічних наук, професор Харченко С. Я.

Редакційна колегія серії «Соціологічні науки»:доктор соціологічних наук, професор Кононов І. Ф.,

кандидат соціологічних наук, доцент Хобта С. В.,кандидат соціологічних наук, доцент Верховод Л. І.

доктор філософських наук, професор, академік Національної академії наук Білорусі, (м. Мінськ, Республіка Білорусь) Бабосов Євген Миколайович

доктор історичних наук, професор (Болгарія, м. Софія) Захарі Захарів’євдоктор соціологічних наук, професор Куценко О. Д.доктор соціологічних наук, професор Рущенко І. П.,доктор соціологічних наук, професор Саппа М. М.

доктор соціологічних наук, професор Сокурянська Л. Г.,доктор соціологічних наук, професор Катаєв С. Л.,доктор соціологічних наук, доцент Коваліско Н. В.,

доктор філософських наук, професор Гаврилов М. І.,доктор соціологічних наук, професор Каменська Т. Г.,

доктор соціологічних наук, доцент Барматова С. П.доктор соціологічних наук, професор (Саратов, Російська Федерація) Черняєва Тетяна Іванівна

РЕДАКЦІЙНІ ВИМОГИ до технічного оформлення статей

Редколегія “Вісника” приймає статті обсягом 4 – 5 сторінок через 1 інтервал, повністю підготовлених до друку. Статті подаються надрукованими на папері в одному примірнику з додатком диска. Набір тексту здійснюється у форматі Microsoft Word (*doc, *rtf) шрифтом № 12 (Times New Roman) на папері формату А-4; усі поля (верхнє, нижнє, праве й ліве) — 3,8 см; верхній колонтитул — 1,25 см, нижній — 3,2 см.

У верхньому колонтитулі зазначається: Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № ** (***), 2011.Інформація про УДК розташовується у верхньому лівому кутку без відступів (шрифт нежирний). Ініціали і

прізвище автора вказуються в лівому верхньому кутку (через рядок від УДК) з відступом 1,5 см (відступ першого рядка), шрифт жирний. Назва статті друкується через рядок великими літерами (шрифт жирний).

Зміст статті викладається за планом: постановка проблеми в загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими чи практичними завданнями; аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання цієї проблеми та на які спирається автор; виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується ця стаття; формулювання цілей статті (постановка завдання); виклад основного матеріалу дослідження з певним обґрунтуванням отриманих наукових результатів; висновки з цього дослідження й перспективи подальших розвідок у цьому напрямку. Усі перелічені елементи повинні бути стилістично представлені в тексті, але графічно виділяти їх не треба.

Посилання на цитовані джерела подаються в квадратних дужках після цитати. Перша цифра – номер джерела в списку літератури, який додається до статті, друга — номер сторінки, наприклад: [1, с. 21] або [1, с. 21; 2, с. 13–14]. Бібліографія і при необхідності примітки подаються в кінці статті після слова „Список використаної літератури” (без двокрапки) у порядку цитування й оформляються відповідно до загальноприйнятих бібліографічних вимог. Бібліографічні джерела подаються підряд, без відокремлення абзацом; ім’я автора праці (або перше слово її назви) виділяється жирним шрифтом.

Статтю заключають 3 анотації обсягом 15 рядків (українською, російською) та 22 рядки (англійською) мовами із зазначенням прізвища, ім’я та по-батькові автора, назви статті та ключовими словами (3 – 5 термінів).

Стаття повинна супроводжуватися рецензією провідного фахівця (доктора, професора).На окремому аркуші подається довідка про автора (прізвище, ім’я, по батькові; місце роботи, посада,

звання, учений ступінь; адреса навчального закладу, кафедри; домашня адреса; номери телефонів (службовий, домашній, мобільний).

© ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2014

В існик ЛНУ імені Тараса Шевченка 1 0 (239) , травень 2014

ЗМІСТ

ДОСЛІДНИЦЬКИЙ ПРОЕКТ«ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ

ЛУГАНСЬКОГО ШКОЛЯРА – 2013»

1. Загальна характеристика опитування: вибіркова сукупність та дослідницькі процедури

5

2. Таблиці одновимірного розподілу …………………………….. 63. Хобта С. В. Особливості динаміки ціннісних орієнтацій

шкільної молоді м. Луганська…………………………………..26

4. Петренко О.С. Діяльнісна сторона позашкільного життя старшокласників м. Луганська: зміни станом на 2011–2013 роки……………………………………………………………….

39

5. Кононов І. Ф. Адиктивна поведінка старшокласників м. Луганська: форми та динаміка……………………………….

47

6. Кусургашев В. М. Ставлення старшокласників м. Луганська до сексу поза шлюбом…………………………………………..

83

7. Нужна Ю. С. Шкільне життя очима старшокласників: ставлення до навчання ………………………………………….

90

8. Кінашевський Д. О., Харчук Ю. В. Самопочуття луганських школярів (за результатами опитування «Повсякденне життя луганського школяра – 2013) …………..

105

9. Уколова А. А., Ширінська А. Ш. Освіта в структурі цінностей школярів міста Луганська…………………………...

114

10. Прядко О. В. Ціннісний фактор у формуванні структури дозвілля старших школярів……………………………………..

124

11. Живілова М. С. Міський простір в уявленнях школярів (приклад Луганська)……………………………………………..

134

12. Кухаренко О. В. Евристичний потенціал концепції Л. Болтанські та Л. Тевено при аналізі справедливості в структурі цінностей учнівської молоді………………………...

143

СОЦІОЛОГІЯ СУСПІЛЬНОЇ ДУМКИ

13. Пашковський П. І. «Конфлікт поколінь» у контексті зовнішньополітичного вибору України………………………..

153

СОЦІОЛОГІЯ НАУКИ

14. Холмаков О. В. Становлення інституту психології у XVI – XVII століттях в Європі………………………………….……...

161

2


СОЦІОЛОГІЯ МОЛОДІ

15. Нужна Ю. С., Потапова Д. О. Роль гендерних стереотипів у професійному виборі старшокласників (на прикладі м. Сєверодонецьк)………………………………………..……..

169

СОЦІОЛОГІЯ СУСПІЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

16. Рознатовський І. В. Роль концепції фонових практик у дослідженні тероризму…………………………………………..

181

17. Стахельські Ентоні (Anthony Stahelski ) Терористів роблять, ними не народжуються: створення терористів, використовуючи соціально психологічне обумовлення………

188

РОЗДУМИ НАД КНИГАМИ

18. Хобта С. В. Про одного з тих, хто запатентував українську соціологію…………………………………………………..……

198

19. Кононов І. Ф. Огляд нової літератури………………………… 201Відомості про авторів…………………………………………. 206

3


ДОСЛІДНИЦЬКИЙ ПРОЕКТ«ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ

ЛУГАНСЬКОГО ШКОЛЯРА – 2013»

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОПИТУВАННЯ: ВИБІРКОВА СУКУПНІСТЬ ТА ДОСЛІДНИЦЬКІ ПРОЦЕДУРИ

Дослідження проводилося протягом місяця з 23 вересня по 21 жовтня 2013 р. За серійною вибіркою в школах Луганська було опитано 917 чоловік. Використовувалася процедура вибірки, яка була розроблена під час першого опитування в межах проекту в 2011 році. Вибіркова сукупність формувалась як багатощаблева комбінована. Основу вибірки становив список шкіл м. Луганська. На першому етапі одиниці генеральної сукупності були стратифіковані за ознаками – спеціалізовані та неспеціалізовані школи. На другому етапі серед спеціалізованих та неспеціалізованих шкіл простим механічним безповторним відбором були відібрані 12 шкіл. На третьому етапі у відібраних школах інтерв’юери випадковим чином відбирали класи, в яких адміністрація школи надавала можливість провести опитування (як правило, це класи, в яких у найближчий день мала проходити класна година). На четвертому етапі в конкретному класі застосовувалася серійна вибірка: опитувалися усі учні класу за списком. У разі відсутності когось на момент опитування інтерв’юер мав повернутися й доопитати відсутніх, якщо вони з’являлися у школі протягом ходу дослідження (підтримувався контакт з класним керівником, шкільним психологом або соціальним працівником). У 2013 р. опитування було максимально повторено у тих школах, учні яких взяли участь в опитуванні 2011 р.

Таким чином, остаточна вибіркова сукупність становить 13 шкіл міста (№ 4, 12, 16, 18, 20, 22, 23, 28, 29, 40, 44, 67), з яких 3 школи − спеціалізовані (№5, 52, 54). Зменшення кількості шкіл, порівняно з 2011р., з 16 до 13 пов’язано з більш сприятливими умовами проведення польового етапу: скороченням кількості відмов з боку адміністрацій шкіл. Це обумовлено тим, що дослідження проводилося під патронатом Департаменту освіти та молоді Луганської міської ради. У процентному відношенні частка неспеціалізованих шкіл у вибірковій сукупності становить 63%, а спеціалізованих − 37%. Школи досить рівномірно розподілилися по районах міста.

Серед опитаних учнів 8 класів − 202 чоловіка, 9 класів − 285 чоловік, 10 класів − 201 чоловік, 11 класів − 229 чоловіка. За статтю 42% респондентів − хлопці, 52% − дівчата, 6% не вказали стать в анкеті. За національністю більшість ідентифікує себе з українцями − 54%, 7% − з росіянами, 3% − з іншими національностями, 36% − не відповіли.

4


Ідея проекту, розробка інструментарію і загальне керівництво проектом – проф. Ілля Кононов. Розрахунок вибіркових сукупностей, керівництво польовим етапом дослідження і керівництво комп’ютерною обробкою даних – доц. Світлана Хобта. Анкетування та введення анкетних даних до комп'ютера здійснювали студенти-практиканти V курсу спеціальності «Соціологія».

ТАБЛИЦІ ОДНОВИМІРНОГО РОЗПОДІЛУ1

Таблиця 1З якими наведеними твердженнями Ви найбільше згодні?

(Можливий один варіант відповіді)№ Варіант відповіді %

1. Навчання у школі – це найважливіше на даний момент у моєму житті 19,0

2.Навчання у школі – це важлива частина у моєму житті, але є багато іншого, що для мене не менш важливо

67,3

3.Навчання у школі – це другорядне у моєму житті, є значно важливіше 8,7

4. Важко відповісти 4,15. Відповіді немає 0,9

Разом 100

Таблиця 2Чи відчуваєте Ви інтерес до навчання?

(Можливий один варіант відповіді)№ Варіант відповіді %1. Мені цікаво вчитися з усіх предметів 8,42. Мені цікаво вивчати більшість предметів 37,3

3.Мені цікаво вивчати кілька предметів, інші не викликають у мене інтересу 48,2

4. Мені зовсім нецікаво вчитися 4,05. Інше 1,36. Відповіді немає 0,8

Разом 100

1 В таблицях подано процент до опитаних, в іншому разі є спеціальні примітки.5


Таблиця 3Як би Ви оцінили корисність знань, які Ви отримуєте у школі для Вашого майбутнього „дорослого” життя? (Обведіть кружечком цифру на шкалі, яка відповідає Вашій оцінці, де 1 означає «знання зовсім некорисне», а 10 – «дуже корисне»)

№ Варіант відповіді %1. Зовсім некорисне 1,12. 2 0,93. 3 3,74. 4 5,35. 5 12,26. 6 10,97. 7 21,28. 8 21,59. 9 12,110. Дуже корисне 9,111. Відповіді немає 2,1

Разом 100

Середнє =7 Ст. відх. =1,9695

Таблиця 4Які з наведених наук Ви знаєте? Які з них Ви б хотіли вивчати у

школі? (Можливо декілька варіантів відповіді)

№ Назва науки

Знаю про існування цієї науки

Я за введення цієї науки в школі

ЧастотаПроцент до

тих, хто відповів

ЧастотаПроцент до


1. Філософія 570 70,3 307 40,42. Психологія 692 85,3 435 57,33. Соціологія 431 53,1 175 23,14. Політологія 282 34,8 108 14,25. Хіромантія 403 49,7 207 27,36. Геологія 385 47,5 110 14,57. Планетологія 337 41,6 197 26,08. Агрономія 387 47,7 108 14,29. Астрологія 555 68,4 303 39,9

Разом 4042 498,4 1950 256,9Примітка: процент перевищує 100%, бо можливо було обирати кілька варіантів відповіді. На запитання «Знаю про існування цієї науки» відповіли 811 респондентів, не відповіли – 106; на запитання «Я за введення цієї науки в школі» відповіли 759 респондентів, не відповіли – 158.

6


Таблиця 5Як би Ви охарактеризували свій психологічний стан

у різних ситуаціях з точки зору комфортності?(Потрібно дати один варіант відповіді в кожному рядку таблиці)

№ СитуаціїЗдебільшого почуваюся комфортно

Іноді почуваюся комфортно,

іноді – ні

Здебільшого не почуваюся комфортно

Відпо-віді

немає

1. У школі 38,1 40,9 12,4 8,62. У сім’ї 69,2 15,9 4,9 9,9

3. У колі друзів 63,1 17,3 6,7 12,9

Таблиця 6Якщо у Вас виникнуть складні особисті проблеми, то до кого Ви

звернетеся в першу чергу? (Можна вибрати до трьох варіантів відповіді)

№ Варіант відповіді ЧастотаПроцент

до тих, хто відповів

1. До матері 439 49,22. До батька 135 15,13. До обох батьків 286 32,04. До класного керівника 48 5,4

5. До одного з вчителів-предметників, до якого відчуваю найбільшу довіру 18 2,0

6. До друга чи подруги 513 57,47. До психолога 50 5,68. До соціального працівника 6 0,79. До священика 28 3,1

10. До керівника гуртка чи секції, які відвідую 22 2,5

11. До інших родичів (бабусі, дідусі, брати, сестри, дядьки й тітки) 175 19,6

12. Мені немає до кого звернутися в такому випадку 35 3,9

13. Інше (напишіть, що саме) 21 2,414. Я їх вирішую сам/сама 5 0,6

Разом 1781 199,4Примітка: процент перевищує 100%, бо можливо було обирати кілька варіантів відповіді. На запитання відповіли 893 респонденти, не відповіли – 24.

7


Таблиця 7Чи можна сказати, що головним показником життєвого успіху

людини в нашому суспільстві є багатство, гроші? (Можливий один варіант відповіді)

№ Варіант відповіді %1. Так 30,12. Ні 43,13. Важко відповісти 25,54. Відповіді немає 1,3

Разом 100

Таблиця 8Якщо в суспільстві головною цінністю стало багатство, гроші, то як Ви особисто вважаєте за необхідне поводитися в такій

ситуації? (Можливий один варіант відповіді)№ Варіант відповіді %1. Потрібно домагатися багатства за будь-яку ціну 13,7

2. Потрібно досягати багатства, але тільки законними засобами 50,5

3. Потрібно відмовитися від гонитви за багатством і йти від такого суспільства 8,5

4. Потрібно домагатися перебудови цього суспільства, його революційної зміни на інших основах 19,8

5. Інше 4,36. Відповіді немає 3,2

Разом 100

Таблиця 9За п'ятибальною шкалою оцініть значущість для Вас особисто таких цінностей (1 – практично незначимо, 2 – значимість нижче середнього, 3 – середня значимість, 4 – значимість вище середнього, 5 – дуже значимо,

0 – важко з відповіддю).(Потрібно дати одну відповідь у кожному рядку таблиці)

№ Цінності «1» «2» «3» «4» «5» «0»Відпо-

віді немає

1. Багатство 5,3 12,3 36,0 22,9 13,3 3,8 6,3

2. Особистісна незалежність 1,9 5,3 13,0 25,2 43,8 3,7 7,1

3. Професійна самореалізація 1,6 3,9 10,6 28,9 41,8 4,8 8,4

4. Побутовий комфорт 1,3 3,8 11,3 25,2 44,4 4,6 9,4

8


№ Цінності «1» «2» «3» «4» «5» «0»Відпо-

віді немає

5.

Можливість розв’язувати важливі суспільні проблеми

4,0 10,0 22,7 27,3 23,3 4,6 8,1

6. Отримання нових знань 2,4 6,1 18,4 27,5 36,5 1,9 7,2

7.Спілкування з близькими по духу людьми

1,3 2,6 8,6 22,8 52,0 3,7 8,9

8. Розваги 2,4 6,1 18,4 27,5 36,5 1,9 7,2

9. Влада над людьми 19,8 16,6 17,4 10,4 14,6 13,4 7,7

10.Хороше екологічне середовище

1,6 1,7 8,5 20,8 57,5 2,7 7,1

11. Кохати та бути коханим 1,6 1,7 8,5 20,8 57,5 2,7 7,1

12. Міцне здоров’я 0,8 1,1 3,7 10,9 73,9 2,1 7,5

13.Міцна родина, та родинні стосунки

0,5 0,7 3,9 11,7 73,5 2,5 7,2

14.

Успіхи в якійсь важливій справі, що дають визнання з боку суспільства

1,0 3,3 13,4 28,0 44,1 2,9 7,3

Таблиця 10Уявіть собі трьох своїх близьких друзів. Скільки з них, на Вашу

думку, хоча б колись вживали наркотики? (Можливий один варіант відповіді)

№ Варіант відповіді %1. Один 10,42. Два 5,13. Три 6,24. Жоден 76,05. Складно відповісти 2,3

Разом 100

9


Таблиця 11Наскільки поширене в середовищі учнів

вашої школи вживання наркотиків(Можливий один варіант відповіді)

№ Варіант відповіді %1. Це масове явище 2,62. Є школярі, які регулярно вживають наркотики, але їх

небагато, і є більшість, що їх ніколи не пробувала 5,3

3. Дехто з школярів вживає наркотики, але це дуже незначна кількість, а більшість з наркотиками справи не мають

14,0

4. Учні нашої школи наркотиків не вживають 37,35. Складно відповісти 38,86. Відповіді немає 2,0

Разом 100

Таблиця 12Напишіть, які види наркотиків достатньо легко купити

в нашому місті?№ Варіант відповіді %1. Знаю 33,42. Не знаю 35,43. Не цікавився 3,84. Відповіді немає 27,4

Разом 100

Таблиця 13Де в нашому місті можна в першу чергу купити наркотики?»

(Кількість відповідей не обмежена)2

№ Місця, де можна купити наркотики. Варіант відповіді Частота

Процент до тих,

хто відповів

1. У спеціальних кіосках 87 10,2

2. У нічних клубах 214 25,23. У бариг, які торгують вдома 236 27,84. У школі в однокласників, що приторговують 36 4,25. У торговців на вулиці 84 9,9

2 Примітка: процент перевищує 100%, бо можливо було обирати кілька варіантів відповіді. На запитання відповіли 849 респондентів, не відповіли – 68.

10


№ Місця, де можна купити наркотики. Варіант відповіді Частота



6. Через Інтернет 122 14,47. Інше 65 7,78. Складно відповісти 436 51,4

Разом 1280 150,8

Таблиця 14Як Ви вважаєте, чи можна розділити наркотики на небезпечні та

нешкідливі для здоров’я людини? (Можливий один варіант відповіді)

№ Варіант відповіді %

1. Усі наркотики небезпечні, відмінність лише в мірі небезпеки 66,3

2. Легкі наркотики не є небезпечними, а важкі становлять смертельну загрозу 11,1

3.Наркотики самі по собі не є небезпечними, а загрозу становлять способи їх вживання (можна заразитися на СНІД і т. д.)

4,5

4. Складно відповісти 15,55. Відповіді немає 2,6

Разом 100

Таблиця 15Наскільки поширено в середовищі учнів Вашої школи

вживання алкогольних напоїв?(Можливий один варіант відповіді)

№ Варіант відповіді %1. Це масове явище 18,82. Є школярі, які регулярно вживають алкогольні напої,

але їх небагато, і є більшість, яка лише інколи їх пробує

23,4

3. Дехто з школярів вживають алкоголь, але це дуже незначна кількість, а більшість з алкогольними напоями справи не мають

30,2

4. Учні нашої школи алкоголю не вживають 8,15. Складно відповісти 16,86. Відповіді немає 2,7

Разом 100

Таблиця 16

11


Які алкогольні напої доводилося Вам купувати? (Кількість відповідей не обмежена)

№ Варіант відповіді ЧастотаПроцент до


1. Пиво 309 45,3

2. Слабоалкогольні напої 363 53,23. Вино 225 33,04. Горілка 147 21,65. Шампанське 254 37,26. Коньяк 163 23,97. Віскі 86 12,68. Самогон 53 7,89. Інше 128 18,810. Ніколи не купував 48 7,0

Разом 1776 260,4Примітка: процент перевищує 100%, бо можливо було обирати кілька варіантів відповіді. На запитання відповіли 682 респонденти, не відповіли – 235.

Таблиця 17Де в нашому місті молода людина, що не досягла 21 року,

може купити алкогольні напої?(Відповідати потрібно по колонках. Кількість відповідей не обмежена)

Примітка: процент перевищує 100%, бо можливо було обирати кілька варіантів відповіді. «Супер-маркети»: на запитання відповіли 516 респондентів, не відповіли – 401. «Маленькі магазини»: на запитання відповів 671 респондент, не відповіли – 246. «Ринки»: на запитання відповіли 435 респондентів, не відповіли – 482. «З рук»: на запитання відповів 431 респондент, не відповіли – 486. «Куплять старші друзі»: на запитання відповіли 449 респондентів, не відповіли – 468. «У батьків в барі»: на запитання відповіли 192 респонденти, не відповіли – 725. «У кафе»: на запитання відповіли 247 респондентів, не відповіли – 670. «Ніде»: на запитання відповіли 234 респонденти, не відповіли – 683.

Таблиця 18

12

№Напої Супер-

маркетиМаленькі магазини Ринки З рук

Куплять старші друзі

У батьків в барі

У кафе Ніде

1. Пиво 64,1 80,8 63,7 38,7 68,8 46,9 61,5 33,8

2.Слабо-алкогольні напої

73,4 80,0 63,9 33,9 60,8 44,3 61,1 33,3

3. Вино 58,1 60,8 53,1 36,7 62,4 51,0 53,0 39,74. Горілка 48,4 61,3 52,0 38,7 69,0 40,1 45,7 50,05. Шампанське 65,7 60,7 48,7 32,5 63,7 49,0 55,1 40,66. Коньяк 52,3 51,0 40,0 28,5 67,0 51,0 42,1 52,67. Віскі 49,0 41,1 33,1 28,3 62,8 49,5 43,7 61,58. Самогон 20,2 27,9 45,3 78,9 42,8 26,0 18,2 76,9

Разом 431,4 463,5 399,8 316,2 497,3 357,8 380,6 388,5


Наскільки поширене серед учнів Вашої школи куріння тютюну?(Можлива одна відповідь)


1. Це масове явище 31,8

2.Є школярі, які регулярно курять, але їх небагато, і є більшість, яка лише інколи пробує

26,7

3.Дехто зі школярів є завзятим курцем, але це дуже незначна кількість, а більшість з тютюном справи не мають

19,7

4. Учні нашої школи не курять 6,75. Складно відповісти 13,66. Відповіді немає 1,4

Разом 100

Таблиця 19Хто серед школярів частіше від інших починає курити?

(Можлива одна відповідь)№ Варіант відповіді %1. Хлопці 55,62. Дівчата 10,13. Однаковою мірою хлопці і дівчата 31,74. Відповіді немає 2,5

Разом 100

Таблиця 20Чи складно придбати школяреві цигарки?

(Можлива одна відповідь)№ Варіант відповіді %1. Ніяких складнощів, були б гроші 24,52. В одних магазинах не продадуть, але

продадуть в інших 35,9

3. Самому купити неможливо, але придбають старші друзі 5,5

4. Самому купити неможливо, але можна взяти у батьків 0,9


Разом 100

Таблиця 21Який Ваш власний досвід вживання вказаних речовин?

13


(Можлива одна відповідь у кожному рядку)

№ Назви речовин

Так, регу-лярно

Так, від випадку до

випадку

Тільки спробу-

вав,і не

вживаю

Ніколи не пробував

Не хочу відпо-відати на це

запитан-ня

Немає відповіді

1. Алкоголь 2,0 13,8 37,2 22,9 10,9 13,22. Наркотики 0,5 1,9 5,5 64,7 13,6 13,8

3.

Тютюн (сигарети,цигарки, сигари)

6,3 7,7 25,4 37,1 10,6 12,9

Таблиця 22Чи вживають близькі Вам люди названі речовини?(Можлива одна відповідь у кожному стовпчику)

Алкоголь

№ Характер вживання Батько Мати

Старший брат або старша сестра

ДрузіОдно-клас-ники

1. Вживає регулярно 4,4 1,1 2,0 7,3 7,92. Вживає інколи 47,9 38,6 22,9 38,4 40,13. Ніколи не вживає 26,3 38,9 33,9 29,4 24,04. Відповіді немає 21,5 21,4 41,2 24,9 28,0

Разом 100 100 100 100 100

Наркотики





Разом 100 100 100 100 100

Тютюн (сигарети, цигарки, сигари)14






Разом 100 100 100 100 100

Таблиця 23Якщо говорити про цей навчальний рік, чи займалися Ви, і як часто,

названими видами позашкільної діяльності?(Можлива одна відповідь у кожному рядку)

№ Види діяльності

Щод

ня

Дек

ільк

а ра

зів

на

тиж

день

, але

не

щод

няО

дин

раз

чи д

вічі

на

тиж

день

Не

щот

ижня

Раз

на м

ісяц

ь і

рідш

е

Нік

оли

Нем

ає в

ідпо

віді

1. Читання художньої літератури 11,2 23,4 14,8 10,1 15,4 12,8 12,2

2.Читання наукової на науково-популярної літератури

7,5 16,0 11,2 12,5 18,6 19,6 14,4

3. Прослуховування улюбленої музики 72,4 9,7 3,5 1,0 1,2 2,1 10,1

4.

Спілкування в соціальних мережах через Інтернет (Вконтакті, Facebook та ін.)

69,5 12,8 2,8 1,5 1,3 3,6 8,5

5. Спілкування з друзями на вулиці 54,7 22,1 6,7 2,6 2,8 2,5 8,5

6. Відвідування кафе 5,3 11,3 17,1 19,0 25,3 12,3 9,67. Заняття в гуртках 11,5 19,3 7,6 5,0 7,1 36,5 13,0

8. Заняття в спортивних секціях 16,0 17,6 8,6 4,6 7,1 34,4 11,8

9. Вивчення іноземних мов 8,0 20,5 14,4 6,0 9,7 30,3 11,1

10. Заняття з репетитором 4,5 16,0 8,1 2,0 4,6 53,4 11,5

11. Відвідування нічних 2,6 2,6 2,4 3,5 8,8 66,0 14,1

15



Щод

ня

Дек

ільк

а ра

зів

на

тиж

день

, але

не

щод

няО

дин

раз

чи д

вічі

на

тиж

день

Не

щот

ижня

Раз

на м

ісяц

ь і

рідш

е

Нік

оли

Нем

ає в

ідпо

віді

клубів

12. Відвідування музичних концертів 3,6 3,5 3,8 5,5 27,5 43,9 12,2

13. Відвідування бібліотек 3,8 6,9 7,5 8,8 20,8 39,4 12,8

14.

Перегляд кінофільмів вдома (на комп’ютері чи за допомогою відеопрогравача)

33,9 26,9 12,0 7,5 5,6 3,8 10,3

15. Відвідування кінотеатрів 6,0 8,8 13,8 16,6 31,7 12,3 10,7

16. Відвідування театрів 2,5 3,6 3,9 8,7 33,3 36,4 11,617. Відвідування музеїв 3,3 3,8 2,8 6,3 31,6 38,7 13,4

18. Перегляд телепередач 26,8 19,6 10,4 5,6 8,8 16,0 12,8

19. Заняття в музичній школі 5,9 5,0 2,5 1,2 3,2 69,5 12,8

20. Заняття в художній школі 2,7 3,9 2,1 1,7 3,1 73,9 12,5

21.Заняття музикою в складі самодіяльної групи

3,8 3,1 3,5 1,7 3,8 71,5 12,5

22. Моделювання і винахідництво 4,7 4,0 4,0 2,8 5,3 66,4 12,6

23. Допомога батькам вдома 44,5 26,2 8,2 2,2 1,9 7,2 9,9

24. Читання газет 7,2 11,1 9,4 8,6 13,2 38,5 12,0

25. Пошук в Інтернеті музики, фото та відео 58,0 17,7 4,7 2,0 2,4 3,4 11,9

26.Заняття зарядкою та іншими спортивними вправами вдома

29,9 22,5 14,0 6,9 6,4 9,5 10,9

27.Участь у догляді за молодшими братами та сестрами

18,4 11,2 6,4 4,6 6,9 38,2 14,3

28. Походи в гості до друзів та знайомих 12,1 26,0 15,2 15,0 13,4 7,3 11,0

29. Написання художніх творів чи музики 6,0 8,6 7,5 6,4 12,0 46,9 12,5

16



Щод

ня

Дек

ільк

а ра

зів

на

тиж

день

, але

не

щод

няО

дин

раз

чи д

вічі

на

тиж

день

Не

щот

ижня

Раз

на м

ісяц

ь і

рідш

е

Нік

оли

Нем

ає в

ідпо

віді

30.

Участь у суспільно-корисній праці (благоустрій свого двору, вулиці і т. д.)

5,5 8,1 10,1 9,4 23,0 32,0 12,0

31.Участь в роботі громадських організацій

4,1 7,0 7,0 6,3 15,5 48,3 11,8

Таблиця 24Як Ви ставитеся до сексу поза шлюбом

(Можлива одна відповідь)№ Варіант відповіді %

1. Секс поза шлюбом неприпустимий 9,3

2. Секс до шлюбу можливий, якщо юнак і дівчина кохають одне одного і планують одружитися 31,4

3.Секс поза шлюбом припустимий, якщо хлопець і дівчина подобаються одне одному. Решта є несуттєвим

25,0

4. В одних випадках це допустимо, в інших – ні. Все залежить від обставин 18,9


Разом 100

Таблиця 25

17


Чи припустимо підказувати на іспиті, на уроці або давати списувати?

(Можлива одна відповідь)№ Варіант відповіді %

1. Так 44,42. В одних випадках це припустимо, в інших ні 41,73. Ні 6,14. Важко відповісти 5,25. Відповіді немає 2,6

Разом 100

Таблиця 26У яких контактах Ви розраховуєте на справедливе

ставлення до себе?(Можливий один варіант відповіді в кожному рядку)

№ Контакти Не знаю

Впевне-ний, що до

мене постав-ляться неспра-ведливо

Скорі-ш за все до мене постав-ляться нес-

правед-дливо

Сподіва-юся, що

ставлення до мене

буде справед-ливим, але не

впевне-ний у цьому

Впевне-ний, що

став-лення

до мене буде спра-вед-

ливим

Немає відпо-

віді

1. З батьками 3,4 1,0 2,4 13,8 70,2 9,22. З учителями 7,0 2,6 8,3 44,7 27,8 9,63. З міліцією 20,8 7,3 13,2 24,2 23,7 10,84. З друзями 7,0 1,1 2,4 24,6 54,0 10,95. Зі священиками 31,3 3,3 2,9 16,4 34,7 11,5

6. З родичами (крім батьків) 8,4 0,9 3,2 25,3 51,8 10,5

7.З тренерами / керівниками секцій, гуртків

19,4 1,5 3,7 30,6 34,2 10,5

Таблиця 2718


Хто входить в коло Ваших друзів?(Можно вибрати декілька варіантів відповіді)

№ Варіант відповіді ЧастотаПроцент до


1. Тільки однолітки 121 13,92. Однолітки і старші віком 622 71,73. Тільки юнаки 35 4,04. Тільки дівчата 51 5,95. Юнаки та дівчата 415 47,8

6. Люди однієї з Вами етнічної приналежності (однієї національності) 86 9,9

7. Люди, що належать до різних народів 123 14,2Разом 1453 167,4

Примітка: процент перевищує 100%, бо можливо було обирати кілька варіантів відповіді. На запитання відповіли 868 респондентів, не відповіли – 49.

Таблиця 28Чи обговорюєте Ви зі своїми друзями матеріальне становище

Ваших однокласників, учнів паралельних класів? (Можливий один варіант відповіді)

№ Варіант відповіді %1. Так, часто 3,22. Так, іноді 12,53. Майже ніколи 20,04. Ні, не обговорюю 51,85. Важко відповісти 6,76. Відповіді немає 5,9

Разом 100

Таблиця 29

19


Чи погоджуєтеся Ви з наведеними нижче твердженнями? (Обведіть кружечком номери тих тверджень, з якими Ви згодні)

№ Варіант відповіді Частота



1. Справедливо, що одні школярі можуть одягатися набагато краще за інших 354 53,7

2.Справедливо, що батьки одних школярів мають доходи, які набагато перевищують доходи батьків інших школярів

344 52,2

3.Справедливо, що діти забезпечених батьків будуть мати можливість здобути престижну освіту

227 34,4

4.Справедливо, що одні школярі мають змогу харчуватися набагато краще за інших

175 26,6

5.Справедливо, що одні школярі мають набагато більше кишенькових грошей, ніж інші школярі

293 44,5

6.Справедливо, що одні школярі мають дорогі мобільні телефони, ноутбуки і т. п., а інші – не мають

326 49,5

Разом 1719 260,8Примітка: процент перевищує 100%, бо можливо було обирати кілька варіантів відповіді. На запитання відповіли 659 респондентів, не відповіли – 258.

Таблиця 30Без яких з перелічених характеристик Ваше уявлення про себе буде

неможливим? (Можна вибрати до 5 позицій)

№ Ідентитети. Варіант відповіді ЧастотаПроцент до


1. Самостійна, неповторна особистість 387 46,9

2. Член сім’ї 498 60,33. Член кола друзів 397 48,14. Член навчального колективу 199 24,15. Людина з певною освітою 202 24,5

6. Людина певних політичних переконань 87 10,5

7. Мешканець Луганська 301 36,48. Мешканець Донбасу 72 8,79. Громадянин України 258 31,2

20


№ Ідентитети. Варіант відповіді ЧастотаПроцент до


10. Радянська людина 58 7,011. Мешканець СНД 69 8,412. Людина певної релігії 67 8,113. Європеєць 106 12,814. Мешканець планети Земля 249 30,1

15.Людина з певними художніми смаками (музичними, літературними тощо)

235 28,5

16. Юнак/дівчина 321 38,917. Людина певного віку 137 16,618. Що ще? 23 2,8

Разом 3666 443,8Примітка: процент перевищує 100%, бо можна було обирати кілька варіантів відповіді. На запитання відповіли 826 респондентів, не відповіли – 91.

Таблиця 31Уявіть, що Вам доручили підготувати стінну газету. У якому

випадку Ви отримаєте за її підготовку більш високу оцінку вчителя? (Можливий один варіант відповіді)


1. Якщо Ви її самостійно підготуєте 62,8

2. Якщо підготуєте її за допомогою батьків; її підготують батьки 10,1

3. Якщо Вам її підготує професіонал (знайомий художник, дизайнер) 9,3

4. Якщо Ви її купите (роздрукуєте в копіювальному центрі і т. п.) 3,8

5. Інше 2,66. Якщо підготуєте з друзями 0,27. Немає значення 0,18. Відповіді немає 11,0

Разом 100

Таблиця 32

21


Чи спостерігали Ви в цьому навчальному році випадки, коли вчителі більш поблажливо/уважно ставилися до дітей,

чиї батьки мають високі посади чи високий рівень доходів (багаті)? (Можливий один варіант відповіді)

№ Варіант відповіді %1. Так 18,32. Ні 30,43. У нас немає таких дітей, всі однакові 15,74. Важко сказати 10,15. Ніколи не замислювався над цим 17,06. Відповіді немає 8,4

Разом 100

Таблиця 33Як Ви вважаєте, вивчення наук про суспільство може допомогти

людині краще орієнтуватися у суспільстві, серед людей? (Можливий один варіант відповіді)

№ Варіант відповіді %1. Так 54,72. Ні 9,93. Важко сказати 24,64. Відповіді немає 10,7

Разом 100

Таблиця 34Якщо так, визначте зі списку найбільш корисні з цих наук.

(Можна вибрати декілька варіантів відповідей)3

№ Назва наук Частота Процент до тих, хто відповів

1. Філософія 277 38,22. Психологія 538 74,23. Соціологія 263 36,34. Політологія 100 13,85. Хіромантія 94 13,06. Геологія 348 48,07. Планетологія 427 58,9

3 Примітка: процент перевищує 100%, бо можливо було обирати кілька варіантів відповіді. На запитання відповіли 725 респондентів, не відповіли – 192.

22


№ Назва наук Частота Процент до тих, хто відповів

8. Агрономія 287 39,69. Астрологія 131 18,1

Разом 2465 340

Таблиця 35Стать респондентів

№ Варіант відповіді %1. Дівчата 52,22. Юнаки 42,33. Відповіді немає 5,5

Разом 100

Таблиця 36Національність респондентів

№ Варіант відповіді %1. Українець 54,12. Росіянин 7,13. Інша 2,74. Відповіді немає 36,1

Разом 100

Таблиця 37Ким працюють Ваші батьки?

(Виберіть одну відповідь в кожному стовпчику)№ Соціально-професійна приналежність Батько Мати1. Робітник 27,0 16,92. Працівник сфери торгівлі або послуг 6,7 14,13. Інженерно-технічний працівник 5,9 2,94. Керівник підприємства, закладу, чи

структурного підрозділу8,4 6,7

5. Службовець 2,7 2,06. Військовослужбовець 2,5 0,47. Підприємець 6,9 4,78. Гуманітарна інтелігенція 1,2 3,99. Безробітний 0,4 1,110. Пенсіонер 1,4 0,511. Домогосподарка/домогосподар 0,5 12,512. Інше 16,1 18,4

23


№ Соціально-професійна приналежність Батько Мати13. Відповіді немає 20,2 15,8

Разом 100 100

Таблиця 38Як Ви оцінюєте матеріальне становище своєї сім’ї?


1. Грошей не вистачає навіть на продукти харчування 0,7

2. Грошей вистачає на продукти харчування, проте на одяг уже не вистачає 2,0

3. Грошей вистачає на продукти харчування і одяг, проте на побутову техніку не вистачає 12,9

4. Грошей вистачає на продукти харчування, одяг, побутову техніку, проте на дорогі речі не вистачає 42,9

5. Грошей вистачає на все і навіть на дуже дорогі речі 16,16. Важко відповісти 10,57. Немає відповіді 15,0

Разом 100

Таблиця 39Школли Луганська, де проведилося опитування

№ Номер школи %1. 4 8,82. 5 8,43. 12 7,24. 16 5,05. 18 10,36. 20 4,47. 22 7,18. 23 9,49. 28 5,610. 29 8,711. 44 5,112. 52 10,813. 54 9,3

Усього 100

Таблиця 40Розподіл опитаних за класами

24


№ Клас %1. 8 клас 22,0

2. 9 клас 31,1

3. 10 клас 21,9

4. 11 клас 25,0

Разом 100

Таблиця 41Тип школи

№ Тип школи %

1. Спеціалізована 37,2

2. Неспеціалізована 62,8

Разом 100

Таблиці підготувала доц. Хобта С. В.

УДК 316.752 – 057.874 (477.61)

С. В. Хобта

ОСОБЛИВОСТІ ДИНАМІКИ ЦІННІСНІХ ОРІЄНТАЦІЙ ШКІЛЬНОЇ МОЛОДІ М. ЛУГАНСЬКА

Природа цінностей давно турбувала людину. Багато мислителів намагалися відповісти на запитання «Що таке цінність?» Відповіді були різні: від розуміння цінності як корисності речей до перетворення їх в самостійні сутності. Такий інтерес зрозумілий, бо кожна людина відчуває присутність цінностей в її житті. М. Шелер передав значення цінностей через метафору мушлі: «людина переміщається нібито у мушлі, створеній субординацією найпростіших цінностей. Через вікна цієї мушлі вона сприймає світ і себе саму – не більше того і не інше, ніж те, що показують їй у світі і в ній самій ці вікна, відповідно до їхнього положення, розміру, забарвлення» [1, с. 343]. Цінності визначають не

25


тільки те, що людина помічає, на що звертає увагу, але й що можливо помітити.

В. Тугарінов, один з тих, хто розпочинав дослідження цінностей у вітчизняній науці, в свій час писав, що «ціннісний підхід, тобто відбір того, що нам необхідно, що ми цінуємо, є найелементарнішим актом, без якого неможливі ні діяльність, ні саме життя» [2, с. 3]. «Цінностей не має лише труп» [2, с. 5].

Соціологічні дослідження цінностей є необхідною умовою осмислення глибинних засад суспільного життя і соціального порядку. Система цінностей, ціннісних орієнтацій і настанов дає уявлення про стан функціонування суспільства, про його потенціал і перспективи розвитку. Ціннісно-нормативне регулювання соціальних відносин виступає найважливішим чинником функціонування будь-якої соціальної групи, соціальних інтститутів, соціальної системи в цілому. Не менш важливим є ціннісний фактор у структурі мотивації окремої особистості. З огляду на це, вивчення цінностей – актуальне завдання соціології, особливе ж значення має вивчення цінностей молоді. Як це не пафосно звучить: молодь – майбутнє суспільства. Її ціннісна сфера, врешті-решт, визначає пріоритети суспільного розвитку.

Ціннісна сфера молоді – традиційний предмет вивчення соціології. Однак, основна увага дослідників прикута до студентської молоді, тоді як школярі, підлітки залишаються малодослідженими. Між тим, очевидно, що підлітки – це група, байдужість до якої може дорого коштувати суспільству. Підлітковий вік має виразні фізіологічні, психологічні та соціальні особливості, в тому числі особливості ціннісної свідомості, які мають бути під контролем суспільства. (Треба дописати актуальність дослідження ціннісної свідомості саме підлітків)

Дослідження цінностей у вітчизняній соціології має багаторічну традицію. Щоправда, в радянський час «проблема цінностей» довго вважалася буржуазною. Перша книга, присвячена цінностям, з’явилася в СРСР тільки у 1960 р. (робота В. Тугарінова «О ценностях жизни и культуры»). В 1963 р. поняття «цінність» з’явилось у словниках (до цього воно подавалося у лапках, або писалося «так звані культурні "цінності"» [3, с. 343, с. 344]. У 1965 р. вже писали, що і в марксистській науці «почасти (курсив мій – Х. С.) склалася думка, що проблема цінностей – реальна, філософська проблема, що категорія цінностей відображає певні сторони дійсності» [4, с. 152]. Емпіричним дослідженням ціннісних орієнтацій у радянській соціології передувала теоретична дискусія з приводу марксистської інтерпретації відповідного понятійного поля. Цьому присвячені праці О. Дробницького, В. Лісовського, В. Ольшанського, В. Ядова.

Теоретичні та емпіричні дослідження цінностей поєднувалися в працях українських соціологів А. Ручки, В. Бакірова, В. Оссовського та ін. У сучасній українській науці триває закладена ними традиція.

26


Одночасно дослідження цінностей не оминула загальна потреба сучасної науки – потреба в перевизначенні понять [5]. З’являються нові концепти, вводяться нові поняття і уточнюються старі. Прикладом може слугувати поняття «ціннісного поля» (Л. Сокурянська). Воно інтерпретується як індивідуально-соціальний конструкт і повинно відобразити множинність, неузгодженість, ситуативність ціннісних орієнтацій особистості. По-суті, воно вторгається в семантичне поле таких понять як «ціннісна свідомість», «диспозиційна структура особистості» і т. д. «Ціннісне поле – м’яка, неупорядкована структура індивідуальної свідомості, яка є результатом духовного освоєння суспільства, що постійно змінюється та трансформується, в його (суспільства) глобальних та регіональних контекстах; елементи ціннісного поля актуалізуються за допомогою оціночних уявлень» [6, с. 227].

Останнім часом виокремилися дослідження, пов’язані з фіксацією ціннісного тренду в цивілізаційній перспективі: переходу від традиційних цінностей до модерних і постмодерних. Україна порівнюється з іншими європейськими країнами. Так, «Європейське соціальне дослідження» показало, що українці помітно відрізняються цінностями від інших європейців (у дослідженні використовувалася методика Ш. Шварца). Зокрема, українці характеризуються більш сильним виявленням цінностей, пов’язаних зі «Збереженням» («Безпека», «Конформність», «Традиція») і більш слабким виявленням цінностей, пов’язаних з «Відкритістю змінам» [7, с. 271]. Поряд з подібними макросоціальними дослідженнями вивчаються цінності і ціннісні орієнтації окремих соціальних груп. Особливе місце в цих розвідках належить вивченню ціннісної сфери молоді. Останнім часом все частіше говорять про відсутність цінностей у молоді, про занепад її ціннісних орієнтирів. За цих умов вчені намагаються з’ясувати, чи то дійсно так, а може зв'язок поколінь не втрачено і молодь сповідує ті ж самі цінності, що і їхні батьки [8]. Ціннісна сфера починає активно формуватися у підлітковий період. В цей час відбувається ускладнення розумових операцій та емоційної сфери, з’являється схильність до теоретизування та етичного оцінювання [10]. В концепції рівнів і стадій розвитку моральної свідомості Л. Колберг виділяє три рівні морального розвитку особистості: доморальний рівень, коли дитина керується своїми егоїстичними мотивами; рівень конвенційної моралі, для якого характерна орієнтація на задані ззовні норми і вимоги; рівень автономної моралі, тобто орієнтації на інтерналізовану систему етичних принципів. Досягнення найвищого (постконвенціонального) рівня розвитку моральних суджень, на думку Л. Колберга, можна, починаючи саме з підліткового віку – з моменту появи гіпотетико-дедуктивного мислення. Проте цей рівень досягається далеко не кожною людиною навіть у зрілому віці, тоді як інші рівні – преконвенціональний і конвенціональний – наявні вже в дитячому віці [11].

27


Дослідження Л. Божович показують, що моральна спрямованість особистості закладається задовго до юнацького віку. В процесі її формування має значення характер домінуючої мотивації (в мотивації може домінувати суспільно-колективістська або особистісно-егоїстична орієнтація) та сила її виявлення в конфліктних ситуаціях [10]. У підлітковому ж віці цей процес набуває інтенсивності. Конфлікти (різного роду) – типове явище для цього віку. К. Левін особливість підлітків пояснює так. Найважливіший процес підліткового віку – розширення життєвого світу особистості, кола її спілкування, групової приналежності і типу людей, на яких вона орієнтується. Поведінка підлітка визначається маргінальністю його становища: перехід від дитинства до дорослості. Ця особливість його життєвого світу проявляється в суперечливості суджень, поведінки, конфліктності. Можна припустити, що, пов’язане з розширенням життєвого світу збільшення внутрішніх конфліктів та конфліктів з дорослими інтенсифікує вироблення власної життєвої позиції, кристалізацію ціннісної призми для оцінки оточення.

Таким чином, саме на підлітковому етапі відбувається формування ціннісної сфери особистості, закладаються зміни в ціннісній свідомості суспільства, тому особливості ціннісної сфери підлітків, динаміка їх ціннісних орієнтацій дозволяє прогнозувати майбутній стан ціннісної свідомості суспільства, дає уявлення про сталість його культурних цінностей. Наукова проблема полягає в необхідності знань про процеси в ціннісній свідомості підлітків і відсутністю такої інформації.

Ця стаття продовжує тему дослідження ціннісної сфери школярів м. Луганська, результати якого подано у публікації 2012 р. [9]. Тоді ми ставили перед собою завдання з’ясувати, які ціннісні орієнтири підтримуються в молодіжному середовищі і чи можна говорити про ціннісний розрив між поколіннями, тобто чи відрізняється ціннісна система сучасної учнівської молоді від ціннісної системи «дорослих» поколінь. Завданням цієї роботи є визначення напрямів динаміки ціннісної сфери учнівської молоді. Емпіричною базою для нас будуть результати двох досліджень: «Повсякденне життя луганського школяра – 2011, 2013».

Соціальні цінності існують у системі. Людина тією чи іншою мірою орієнтується на усю систему цінностей суспільства, але інтерпретує її відносно своєї соціальної позиції. Коли соціальні цінності виконують роль особистісних мотиваторів і перетворюються на елементи структури особистості, ми говоримо про особистісні цінності. Такими чином, суб’єктивна значущість соціальних цінностей буде відрізнятися. Індивідуальне освоєння ціннісної системи набуває певної завершеності в підлітковому віці. Тому передусім з’ясуємо ціннісну ієрархію старшокласників. Вищі шаблі в ній посідають традиційні цінності,

28


пов’язані з родиною, здоров’ям та близькими міжособовими відносинами. Суттєвих змін в оцінках за значенням середнього не фіксується. Коефіцієнт рангової кореляції Спірмена між рангами цінностей у 2011 і 2013 роках дорівнює 0,9 (рівень значущості 0,01).

Таблиця 1Розподіл відповідей на запитання «За п’ятибальною шкалою

оцініть значущість цінностей для Вас особисто » (в балах, шкала 1:5)

2011 р. 2013 р.

№ Цінність Ранг Середнє Ранг Се-реднє

1. Багатство 7 3,4 5 3,32. Особистісна незалежність 2 4,1 3 4,23. Професійна самореалізація 4 4,0 3 4,24. Побутовий комфорт 5 3,9 3 4,2

5. Можливість розв’язувати важливі суспільні проблеми 8 3,3 4 3,6

6. Отримання нових знань 6 3,8 3 4,0

7.Спілкування з близькими по духу людьми 2 4,1 2 4,4

8. Розваги 6 3,8 3 4,09. Влада над людьми 9 2,4 6 2,810. Хороше екологічне середовище 6 3,8 3 4,011. Кохати та бути коханим 3 4,3 2 4,412. Міцне здоров’я 1 4,6 1 4,7

13. Міцна родина, та родинні відносини 1 4,6 1 4,7

14Успіхи в якійсь важливій справі, що дають визнання з боку суспільства

2 4,1 3 4,2

Якщо порівняти з даними 2011 р. ціннісна свідомість школярів стала більш консолідованою. Характерно, що по всіх цінностях відповіді учнів стали більш однорідними (стандартне відхилення зменшилося), зменшилась і кількість рангових місць: якщо у 2011 р. ми могли впорядкувати цінності за 9 позиціями, то в 2014 р. таких позицій – 6. В результаті окремі цінності, такі, наприклад, як «розваги», «хороше екологічне середовище», «отримання нових знань», «побутовий комфорт» за відсутністю значущих коливань у середніх, зайняли більш високі рангові позиції.

Статистично значущі відмінності (за χ2) між ціннісними орієнтаціями за статтю зафіксовано тільки у трьох випадках: «багатство» важливіше для хлопців, «спілкування з близькими по духу людьми» і

29


«кохання» – важливіші для дівчат. Є значущі відмінності за класами: цінність «багатства» і «побутового комфорту» для молодших класів менш важливі, ніж для старшокласників.

Природно, що цінності професійної самореалізації, особистісної незалежності зростає від класу до класу. Цінність участі у суспільному житті з віком зменшується. Найбільше налаштованих на розв’язання суспільно важливих проблем у 8 класах (59,7%), у 9 класі таких вже 56,4%, у 10 – 52,8%, у 11 – 51,6%. Соціальне визнання найбільш значуще для 8 і 10 класів. Це узгоджується з віковими психологічними особливостями. Психологи говорять, що у підлітковому віку набуває цінності успішність, ефективність, а в юнацькому – індивідуальність, самобутність [10].

Загалом отримана в 2013 р. ієрархія цінностей учнів, як і в 2011 р., відповідає ієрархії цінностей студентів міста та міських мешканців старших за 18 років. Відрізняє учнівську молодь тільки більш висока значущість розваг.

Дослідження показало ускладнення структури ціннісної свідомості молоді. Минулого разу проведення факторного аналізу виявило два фактори, які характеризують ціннісні типи або «елементарні ціннісні позиції» (В. Ядов). Цього разу ми отримали більший рівень описових можливостей факторів і п’ятифакторну структуру4: генеральний фактор мав навантаження на всі, окрім однієї змінної («влада над людьми»), два загальних і два індивідуальних фактори. Але, з огляду на незручність інтерпретації, ми вирішили, спираючись на графік власних значень, обрати трифакторну модель (табл. 2). Загальний відсоток дисперсії знизився (з 59% до 44%), але інтерпретація полегшилась.

Таблиця 2Результати факторного аналізу

№ Цінності Фактори1 2 3

1. Багатство 0,7132. Особистісна незалежність 0,5333. Професійна самореалізація 0,7114. Побутовий комфорт 0,650

5. Можливість розв’язувати важливі суспільні проблеми 0,591

6. Отримання нових знань 0,607

7. Спілкування з близькими по духу людьми

8. Розваги 0,428

4 Метод витягу факторів – метод головних компонент, метод обертання – Варімакс. У табл. 2 показані фактори при відсіканні незначущих змінних на рівні 0,4.

30


№ Цінності Фактори9. Влада над людьми 0,73310. Хороше екологічне середовище 0,46411. Кохати та бути коханим 0,63212. Міцне здоров’я 0,553

13. Міцна родина та родинні стосунки 0,795

14.Успіхи в якійсь важливій справі, що дають визнання з боку суспільства

0,450

Загальна інформативність фактора 17% 15% 12%Загальний відсоток дисперсії 44%

Структура, отримана 2013 р., близька до структури «дорослого» покоління. У випадку старшого покоління виділяється 3 ціннісні типи: «індивідуально – досяжний», «соціально – досяжний», «традиціоналістський». Вони відносно рівномірно репрезентують ціннісну свідомість (фактори, які їх представляють, мають однакові пояснювальні можливості: відповідно 19,3%, 18,7%, 16,7% дисперсії) [12, с. 336]. Структура ціннісної свідомості молоді порівняно з дорослими більш амбітна. Орієнтація на соціальну активність є складовою двох факторів.

Ціннісна структура свідомості дівчат і хлопців відрізняється. Факторний аналіз показав, що у дівчат вона є більш кристалізованою, так би мовити, чистою. В ній чітко виокремлюється «соціально-досяжна», «традиціоналістська» і «індивідуально-досяжна» орієнтації. «Соціально-досяжний» тип є основним і включає такі цінності як «особистісна незалежність» (0,589), «професійна самореалізація» (0,780), «побутовий комфорт» (0,669), «можливість розв’язувати важливі суспільні проблеми» (0,532), «отримання нових знань» (0,614), «хороше екологічне середовище» (0,494). «Індивідуально-досяжний» тип включає «владу над людьми» (0,798), «багатство» (0,639), «суспільне визнання» (0,527). «Традиціоналістський» – цінності, пов’язані з родинними стосунками (0,817), коханням (0,619), здоров’ям (0,507), розвагами (0,465), спілкуванням (0,414).

У хлопців наповнення факторів складніше. Фактор з найбільшими пояснювальними можливостями поєднує традиціоналістські і соціальні орієнтації. До нього належать цінності: «особистісна незалежність» (0,509), «професійна самореалізація» (0,543), «побутовий комфорт» (0,529), «можливість розв’язувати важливі суспільні проблеми» (0,532), «хороше екологічне середовище» (0,435), «міцне здоров’я» (0,800), «міцна родина і родинні стосунки» (0,549). Другий ціннісний тип включає соціально-орієнтовані настанови: «спілкування з близькими по

31


духу людьми» (0,707), «отримання нових знань» (0,626), «суспільне визнання» (0,559) і «можливість розв’язувати суспільні проблеми» (0,482). Третій тип «індивідуально-досяжний», він отримує найбільші факторні навантаження на цінності «багатство» (0,676), «влада над людьми» (0,593), «розваги» (0,506), «особистісна незалежність» (0,452).

Порівняння факторних моделей учнів спеціалізованих і неспеціалізованих шкіл показало обмаль відмінностей, але в учнів спеціалізованих шкіл цінності екологічного середовища і здоров’я вбирають фактор «соціального досягнення», тоді як в учнів неспеціалізованих шкіл ці цінності належать до «традиційного» фактора.

Таким чином, ієрархія цінностей та структура ціннісної свідомості учнівської молоді зберігається сталою. Інтеграційним ядром ціннісної системи виступають традиційні цінності, пов’язані з родиною, її добробутом та близькими міжособистісними стосунками. Наші дослідження у м. Луганську говорять про наступність між цінностями старших поколінь і сучасних школярів. До подібних висновків доходять і російські колеги. «Аналіз результатів дає підстави стверджувати, що традиційні моральні цінності вітчизняної культури продовжують стійко відтворюватися і домінувати в ціннісних орієнтаціях старших підлітків» [8, с. 82]. З. Селіванова пише, що це співмірно з даними інших досліджень, які вказують на такі ціннісні пріоритети підлітків як кохання, родина, здоров’я, друзі, матеріальний добробут, улюблена робота. «Здається, що твердження про широку поширеність цінностей індивідуалізму і прагматизму в нашому суспільстві і про те, що «традиційні норми і цінності культури» відходять на другий план, поступаючись ідеології прагматизму, стають неспроможними» [8, с. 82].

Для того, щоб перевірити це твердження, розглянемо ставлення школярів до багатства.

Серед школярів про його «дуже значущий» статус заявило 14% респондентів («значущість вища від середнього» – 24%) (в 2011 р. – 20% і 29% відповідно). При цьому 30% молодих людей (у 2011 р. – 39%) згодні з тим, що саме багатство, гроші в нашому суспільстві є головним показником життєвого успіху людини (44% – з цим не згодні, 26% сказали, що їм важко відповісти). Якщо порівняти з минулим опитуванням, то кількість «прибічників» цієї цінності серед учнів зменшилася десь на 10%. Кількість тих, кому важко було відповісти, залишилась сталою. Як і минулого разу, кількість згодних з твердженням, а отже значимість багатства, зростає з віком. Так, якщо серед восьмикласників відповіли, що багатство «практично не значимо» 11%, то серед одинадцятикласників – 3%. Серед дорослого населення згодних з тим, що головним показником життєвого успіху людини в нашому суспільстві є багатство, близько 60% [12, с. 335].

Порівняння з відповідями «дорослого» контингенту міста показує, що молодь значно менше уваги приділяє цінності багатства, але з віком

32


значення цієї цінності зростає. Відштовхуючись від концепції Р. Мертона про типи адаптації до ситуації суспільної аномії, ми намагалися виявити оптимальні стратегії поведінки в суспільстві, де головною цінністю стало багатство [див.: 13, с. 216–217]. Для оцінки пропонувалось 4 позиції, які відображають позицію конформізму – «потрібно досягати багатства, але тільки законними засобами», інновації – «потрібно домагатися багатства за будь-яку ціну», ретритизму – «потрібно відмовитися від гонитви за багатством і йти від такого суспільства» і бунту – «потрібно домагатися перебудови цього суспільства, його революційної зміни на інших основах» (табл. 3). Дані показують, що в розподілі відповідей на це запитання намітились зміни. Більшість (52%) школярів, як і було, залишаються «конформістами». Майже не змінилась кількість «інноваторів» (14%) та «ретретистів» (9%). А ось «бунтарів» побільшало на 5% (21%), причому у всіх класах їх частка приблизно однакова і відмінності між ними коливаються у межах статистичної похибки. Серед «новаторів» переважають хлопці, учні 10 – 11 класів. Це, до речі, перебуває в межах загальноукраїнської тенденції зростання бунтівних настоїв в суспільстві [14, с. 313].

Таблиця 3Розподіл відповіді на запитання «Якщо в суспільстві

головною цінністю стало багатство, гроші, то як Ви особисто вважаєте за необхідне поводитися в такій ситуації?»

№ Варіант відповіді

Чи можна сказати, що головним показником життєвого успіху

людини в нашому суспільстві є багатство, гроші?

2011 р. Так НіВажко відпо-вісти

Загалом

1.Потрібно домагатися багатства за будь-яку ціну

16,5 27,7 8,3 7,1 14,0

2.Потрібно досягати багатства, але тільки законними засобами

54,5 52,0 48,2 59,1 52,2

3.

Потрібно відмовитися від гонитви за багатством і йти від такого суспільства

7,1 5,2 11,7 8,0 8,8

4. Потрібно домагатися перебудови цього суспільства, його революційної зміни

16,2 9,6 27,6 22,2 20,7

33



Чи можна сказати, що головним показником життєвого успіху

людини в нашому суспільстві є багатство, гроші?

2011 р. Так НіВажко відпо-вісти

Загалом

на інших основах5. Інше 5,8 5,5 4,2 3,6 4,4

Усього 100 100 100 100 100

Аналіз ставлення до цінності багатства показує, що воно отримало статус легітимної цінності, хоча значення багатства, якщо порівняти з минулим опитуванням, зменшилось. Ті, хто вважає, що багатство є критерієм життєвого успіху в суспільстві, сприймають його і як особистісну цінність. Серед молоді існує збіг сприйнятих індивідом та функціонуючих, на його думку, в суспільстві цінностей. Цікаво, що чисельність групи, для якої багатство – цінність (332 чоловіка), тепер перебільшує групу, для якої багатство − критерій життєвого успіху (275 чоловіка). Позитивно, що більшість школярів орієнтована досягати багатства законними засобами.

Висновки. Порівняння даних 2013 р. з даними попереднього опитування дозволяє зробити висновок про консолідацію ціннісної свідомості школярів. Інтеграційним ядром ціннісної системи виступають традиційні цінності, пов’язані з родиною, її добробутом та близькими міжособистісними стосунками. Ми можемо говорити про існування культурної спадковості між поколіннями, а отже і про збереження тенденції структурування ціннісної свідомості наших людей навколо традиційних цінностей, пов’язаних з малими групами.

Характерним є зменшення значення багатства. Якщо ця тенденція буде тривати, то можливе виникнення нового типу напруги щодо цієї цінності. Якщо років вісім тому воно полягало в тому, що ті, хто вважав багатство критерієм успіху не сприймали його як особистісну цінність, то тепер – навпаки, воно визнається особистісною цінністю, але перестає розцінюватися як критерій успіху. Можливо, це свідчить про перетворення цієї цінності з цінності-мети, на цінність-засіб. Важливою особливістю ціннісної сфери підлітків є зростання протестних настроїв: за останні роки зросла частка тих, хто вважає за потрібне домагатися перебудови суспільства, його революційної зміни на інших ціннісних основах. Це перебуває в межах загальноукраїнської тенденції зростання бунтівних настроїв у суспільстві.

Список використаної літератури

34


1. Шелер М. Избранные произведения. Пер. с нем. / Пер. Денежкина А. В., Малинкина А. Н., Филиппова А. Ф.; Под ред. Денежкина А. В. – М. : Изд-во Гнозис, 1994. – 413 с. 2. Тугаринов В. П. Теория ценностей в марксизме. / В. П. Тугаринов. – М. : Изд-во Ленинградского университета, 1968. – 124 с. 3. История философии в 5-т. Под. ред. М. А. Дынника, М. Т. Иовчука, Б. М. Кедрова, М. Б. Митина, Т. И. Ойзермана, А. Ф. Окулова. Т. 3. – М. : Изд-во АН СССР. – 614 с. 4. Балакина И. Ф. Проблеме ценностей – внимание исследователей / И. Ф. Балакина // Вопросы философии. – 1965. – № 9. – С. 152–157. 5. Кононов І. Ф. Социология Второго Модерна как научная перспектива // Кононов И. Ф. // Соціологія Другого Модерну: проблема перевизначення понять суспільствознавчого дискурсу : зб. наук. пр. / Наук. ред. І. Ф. Кононов. – Луганськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2009. – С. 32 – 54. 6. Сорока Ю. Свої, чужі, різні: соціокультурна перспектива сприйняття Іншого : монографія / Юлія Сорока. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2012. – 332 с. 7. Магун В. Жизненные ценности населения: сравнение Украины с другими европейскими странами / Владимир Магун, Максим Руднев // Украинское общество в европейском пространстве / Под ред. Е. Головази, С. Макеева. – К. : Ин-т социологии НАНУ; ХНУ им. В. Каразина, 2007. – С. 226–273. 8. Селиванова З. К. Динамика и взаимосвязь ценностных ориентаций и жизненных целей городских подростков / Селиванова З. К. // Социс. – 2013. – № 8. – С. 80–86. 9. Хобта С. В. Ціннісна свідомість шкільної молоді м. Луганська / Хобта С. В. Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. Соціологічні науки» / ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка. – № 2 (237), 2012. – С. 16–27. 10. Кон И. С. Психология старшеклассника – М. : Просвещение, 1980. – 192 с. [Электронный ресурс] – Режим доступу: psychologylib.ru›books/item/f00/s00 index.shtml. 11. Посаженникова А. О. Социально-психологические свойства личности и уровни развития моральных суждений в ранней юности // Ученые записки университета имени П. Ф. Лесгафта . – 2010. – № 3 (61). [Электронный ресурс] – Режим доступу: http://bmsi.ru/doc/32c9054a-b124-4ec1-98a1-c4a172b3ce44. 12. Хобта С. В. Ценностное сознание жителей Донбасса: результаты общественной трансформации / С. В. Хобта // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : зб. наук. праць. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2004. − С. 334 – 337. 13. Кононов І. Ф. Етнос. Цінності. Комунікація (Донбас в етнокультурних координатах України) / Кононов Ілля Федорович. – Луганськ : Альма-матер, 2000. – 494 с. 14. Соціальна регуляція поведінки в умовах суспільної нестабільності / За ред. О. Злобіної. – К. : Ін-т соціології НАН України, 2013. – 320 с.

35

http://bmsi.ru/source/b15688a8-cfc9-4aae-bdae-a2b1de16442d

http://bmsi.ru/source/b15688a8-cfc9-4aae-bdae-a2b1de16442d

http://bmsi.ru/authors/810b2d51-8d46-4829-a2f7-be7c9232a108

http://psychologylib.ru/books/item/f00/s00/z0000020/index.shtml

http://psychologylib.ru/


Хобта С. В. Особливості динаміки ціннісних орієнтацій шкільної молоді м. Луганська

У статті на основі результатів двох проектів: «Повсякденне життя луганського школяра – 2011, 2013» розглядається ціннісна сфера свідомості школярів старших класів м. Луганська. Аналізується ієрархія цінностей, особливості поведінкових стратегій, визначається динаміка ціннісних орієнтацій учнівської молоді.

Показано, що інтеграційним ядром ціннісної системи виступають традиційні цінності, пов’язані з родиною, її добробутом та близькими міжособистісними стосунками. Ієрархія цінностей учнів, як і у попередньому дослідженні 2011 р., відповідає ієрархії цінностей дорослих міських мешканців. Відрізняє учнівську молодь більш висока значущість розваг.

Порівняння з даними попереднього опитування дозволяє говорити про консолідацію ціннісної свідомості школярів, про існування культурної спадковості між поколіннями й збереження тенденції структурування ціннісної свідомості навколо традиційних цінностей, пов’язаних з малими групами.

Ключові слова: цінність, школярі, ціннісна сфера, багатство, ціннісні орієнтації.

Хобта С. В. Особенности динамики ценностных ориентаций учащейся молодежи г. Луганска

В статье на основе результатов двух проектов: «Повседневная жизнь луганского школьника – 2013» рассматривается ценностная сфера сознания школьников старших классов г. Луганска. Анализируется иерархия ценностей, особенности поведенческих стратегий, определяется динамика ценностных ориентаций учащейся молодежи.

Показано, что интеграционным ядром ценностной системы выступают традиционные ценности, связанные с семьей, ее благосостоянием и близкими межличностными отношениями. Иерархия ценностей учащихся, как и в предыдущем исследовании 2011, соответствует иерархии ценностей взрослых городских жителей. Отличает учащуюся молодежь более высокая значимость развлечений.

Сравнение с данными предыдущего опроса позволяет говорить о консолидации ценностного сознания школьников, о существовании культурной преемственности между поколениями и сохранении тенденции структурирования ценностного сознания вокруг традиционных ценностей, связанных с малыми группами.

Ключевые слова: ценность, школьники, ценностная сфера, богатство, ценностные ориентации.

Hobta S.V. Features of dynamics of value orientations among school youth of Luhansk

36


This paper deals with the scope of value of senior pupils in Luhansk, the research based on the results of two projects: "Everyday life of a Luhansk pupil- 2011, 2013." We analyzed the hierarchy of values, especially behavioral strategies determined by the dynamics of value orientations of students.

It is shown that the integration core of values is formed by the traditional values associated with a family, its well-being and close interpersonal relationships. The hierarchy of values of students, as in the previous study conducted in 2011, corresponds to the hierarchy of values of city residents who are older than 18 years old. But school youth is more interested in entertainment.

Comparison with the data of previous surveys shows consolidation of value consciousness of pupils, cultural heredity between generations and preservation of tendency of structuring of value consciousness around traditional values associated with small groups. Interesting is the fact that young people are far less think of the value of wealth (although over the years the importance of this value increases). For "adult" Luhansk residents value tension is natural concerning role of wealth: those who believe that the wealth is a criterion of success do not take it as a personal value. School youth have totally different characteristic: personal and social landmarks, in contrast to the older generation, are the same. The fact that the wealth is determined as personal value, but no longer regarded as a success criterion, may indicate a transformation of this value from being a goal to the means. If this trend passes into adulthood, it may cause a new type of tension on the value of wealth. Previously, those who believed that the wealth was a criterion of success did not perceive it as a personal value, now - on the contrary, the wealth is recognized as personal value, but it is no longer regarded as a success criterion.

Keywords: value, students, value field, wealth, value orientations

Стаття надійшла до редакції 25. 04. 2014 р.Прийнято до друку 22. 05. 2014 р.Рецензент – д. соц. н., професор Кононов І. Ф.

УДК 316:373.091.8

О. С. Петренко

37


ДІЯЛЬНІСНА СТОРОНА ПОЗАШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ М. ЛУГАНСЬКА: ЗМІНИ СТАНОМ НА

2011–2013 РОКИ

У сучасному суспільстві, що стрімко змінюється, предметом особливої уваги повинні бути умови соціалізації підростаючого покоління. Стаття присвячена дослідженню структури позашкільних занять старшокласників та змін, що у ній відбуваються. Ми будемо спиратися на дані двох хвиль опитування «Повсякденне життя луганського школяра», що були проведені кафедрою філософії та соціології ЛНУ імені Тараса Шевченка та Центром з вивчення суспільних процесів та проблем гуманізму у 2011 та 2013 роках серед учнів 8–11 класів.

Розглянемо загальну структуру позашкільної діяльності старшокласників та динаміку її зміни. Найчастіше старшокласники займаються прослуховуванням улюбленої музики. Щодня цим займаються 80,6 %, і, порівняно з 2011 роком, (коли відповідний показник складав 73,8%) ця частка лише збільшилася. Наступним іде спілкування у соціальних мережах, яке є щоденним заняттям для 75,9%; цей показник збільшився порівняно з 2011 роком на 14,4 %. Кількість тих, хто взагалі не користується соціальними мережами зменшилася до 3,9%. Пошуку в Інтернеті музики, фото та відео щодня приділяють час 65,8%, а ще 20% робить це ледь не щодня. За досліджуваний часовий проміжок ці показники помітно зросли. Наступним за поширеністю є спілкування з друзями на вулиці: щодня цьому приділяють час 59,8% старшокласників, декілька разів на тиждень – 24,2%. Якщо порівняти з 2011 роком відповідні показники майже не змінилися. Звертаємо увагу, що щоденне спілкування для сучасних старшокласників переважає у віртуальному форматі.

Наступним за поширеністю щоденним заняттям є допомога батькам удома – 49,4% (ще 38,2% допомагають їм один чи декілька разів на тиждень). Відповідні показники майже не змінилися з 2011 року, хіба що стало дещо більше підлітків, які ніколи не допомагають батькам.

Далі за поширеністю йде перегляд кінофільмів вдома (на комп’ютері) – 37,8% цим займається щодня, а 43,4% – один чи декілька разів на тиждень. Порівняно з 2011 роком показники не значно зменшилися. Про те, що вони займаються спортивними вправами вдома щодня заявили 33,5%, а ще 40,9% приділяють цьому час один чи декілька разів на тиждень. Такі показники є досить високими, окрім того вони збільшилися порівняно з попередньою хвилею дослідження. Наступним за поширенням є перегляд телепередач, який щодня займає часу 30,8%, ще 22,5% дивляться їх мало не щодня, але порівняно з 2011 роком відповідні показники помітно зменшилися, і тих, хто взагалі не дивляться

38


ТБ теж стало більше. Участь у догляді за молодшими братами чи сестрами щодня є заняттям для 21,5%, а ще 20,6% займаються цим один чи декілька разів на тиждень. За означений період показники трохи змінилися у бік зменшення. Невисокі показники цього пункту пов’язані з тим, що в країні взагалі переважають сім’ї з однією дитиною.

Отже, серед найбільш популярних видів діяльності ми побачили прослуховування улюбленої музики (часто через Інтернет, соціальні мережі), спілкування у соціальних мережах і на вулиці з друзями, пошук в Інтернеті музики, фото, відео, перегляд кінофільмів (на комп’ютері тощо). Тут яскраво проявляється зростання ролі Інтернету у дозвіллі та те, що спілкування «офлайн» залишається важливим для підлітків. Також важливою залишається включеність старшокласників у сімейне життя: допомога батькам, участь у догляді за молодшими братами та сестрами. Перегляд телепередач, поступившись Інтернету, також займає чільні позиції. Несподіваним також є досить високий рівень уваги до спортивних вправ та зарядки, що, безперечно, є позитивною тенденцією.

Досить значним симптомом зменшення впливу спілкування офлайн є, на нашу думку, деяке зниження частоти ходіння в гості до друзів і знайомих. Частіше ніж один-два рази на тиждень цьому приділяють час 59% старшокласників, тоді як у 2011 р. – 71,5%. Тобто ходити у гості почали рідше.

Розглянемо менш популярні види діяльності. Читанню художньої літератури один чи декілька разів на тиждень свій час приділяють сумарно 56,4% (у 2011 р. – 49,2%). Зауважимо, що таку літературу стали читати дещо більше й частіше. Інтернет, до речі, сприяє покращенню доступу до такої літератури, навіть якщо її переважна більшість читається у рамках навчальної програми. Показники читання наукової та науково-популярної літератури також підвищилися. Зокрема, частка тих, хто читає її декілька разів на тиждень зросла з 13,1% до 18,7%, а кількість тих, хто її взагалі не читає зменшилася на 3,5%. Не рідше одного-двох разів на тиждень бібліотеку відвідують 20,9% (порівняно з 17% у 2011 р., тобто показник дещо зріс), частка тих, хто взагалі її не відвідує, залишилася майже на тому ж рівні – 45,1 та 45,9%. Читання газет втратило свої позиції: взагалі їх не читають 43,7% , тоді як у 2011 р. таких було 36,8%. Частіше ніж один-два рази на тиждень газети читають 31,5% (проти 38,5% у 2011 р.). Падіння уваги до газет може бути пов’язано і з поширенням Інтернету.

Звернемося до позашкільних занять пов’язаних з освітою та самоосвітою. Тих, хто відвідував гуртки частіше ніж один-два рази на тиждень стало дещо більше – 44,2% проти 37,8%, водночас на 4,8% стало менше тих, хто взагалі не відвідує гуртки. Дещо збільшилася кількість, тих хто вивчає іноземні мови. Частка тих, хто не приділяє цьому уваги взагалі зменшилася з 37,5% у 2011 р. до 34,1% у 2013 р. Заняття з репетитором за поширеністю залишилися на тому ж рівні: не охоплених

39


ними у відповідні роки виявилося 60,7% та 60,3% відповідно. На 4% ширшим стало охоплення старшокласників заняттями у музичній школі: у 2011 р. ними не було охоплено 83,6%, а у 2013 р. – 79,6%. Майже не змінилося загальне охоплення заняттями у художній школі (зросло на 2,8%): туди ходили у 2013 р. 15,5%, а у 2011 р. – 12,7%. Для занять моделюванням та винахідництвом відповідні показники становлять 14,6% та 12,2%. Частіше одного-двох разів на тиждень заняттю музикою у складі самодіяльної групи час приділяють 11,9%, тоді як у 2011 р. відповідний показник складав 9,6%. Зменшилася кількість тих, хто не займався створенням художніх творів та музики: у 2011 р. таких було 62%, а у 2013 р. – 53,6%, тобто різниця становила майже 10%.

Охоплення старшокласників спортивними секціями майже не змінилося: ніколи їх не відвідувало у 2011 р. 40,1%, а у 2013 р. – 38,9%.

Що стосується суспільної активності старшокласників, то дещо зменшилася частка тих, хто взагалі не бере участі у суспільно-корисній праці – з 43,9% до 36,3%. Участь у роботі суспільних організацій теж дещо підвищила свої показника. Кількість тих, хто взагалі нею не охоплений, зменшилася на 4,1%.

Де саме і як часто відпочивають школярі? Відвідують кафе досить часто, тобто не рідше одного-двох разів на тиждень 37,3% (у 2011 р. – 43,3%). Загалом кількість тих, хто взагалі ходить у кафе, залишилася такою ж, але частота зменшилася: кількість тих, хто ходить раз на місяць і рідше збільшилася на 6%. Зовсім не відвідують кафе 13,6%.

Відвідування кінотеатрів частіше одного-двох разів на тиждень характерне для 32,1% старшокласників (у 2011 р. – 21,4%, тобто старшокласники почали частіше ходити в кіно). Взагалі не відвідують кінотеатр – 13,8%, що на 2,4% більше ніж у 2011 р.

Відвідування театрів та музеїв залишилися майже на тому ж рівні. Ніколи не відвідували театри у 2013 р. 41,2% (у 2011 р. – 44,5%), а музеї – 44,7% (у 2011 р. – 46,4%). Відвідування музичних концертів зменшилося: на 8% стало більше тих, хто взагалі їх не відвідує – відповідний показник становив 50,1%. Цікаво також відзначити зменшення відвідування нічних клубів: кількість тих, хто їх не відвідує, збільшилася на 18,3% та становила 76,8%.

Зберігається чітка тенденція до проведення дозвілля у спеціально організованих для цього комерційних закладах.

Таблиця 1

40


Розподіл відповідей на запитання «Якщо говорити про цей навчальний рік, чи займалися Ви і як часто названими видами

позашкільної діяльності?» (%). (Біле тло – дані 2011 р., сірі – дані 2014 р.)

Види діяльності Щ

одня

Дек

ільк

а ра

зів

на

тиж

день

, але

не

щод

ня

Оди

н чи

два

ра

зи н

а ти

жде

нь

Не

щот

ижня

Раз н

а мі

сяць

і р

ідш

е

Нік

оли

Читання художньої літератури

12,8 26,7 16,9 11,6 17,5 14,5

11,1 19,7 18,4 12,4 18,9 19,7Читання наукової і науково-популярної літератури

8,8 18,7 13,1 14,6 21,8 22,9

8,9 13,1 14,3 14,1 23 26,7

Прослухо-вування улюбленої музики

80,6 10,8 3,9 1,1 1,3 2,3

73,8 13,3 5 2 1,7 4,3

Спілкування у соціальних мережах

75,9 13,9 3,1 1,7 1,4 3,9

61,5 20,2 4,5 3,6 3,8 6,3Спілкування з друзями на вулиці

59,8 24,2 7,3 2,9 3,1 2,7

60,4 24,6 6,7 3 2,2 3Відвідування кафе

5,9 12,5 18,9 21 28 13,66,2 16,4 20,6 22,5 21,9 12,3

Заняття у гуртках

13,2 22,2 8,8 5,8 8,1 4210,6 15,3 11,9 4,9 10,4 46,8

Заняття у спортивних секціях

18,2 19,9 9,8 5,2 8 38,9

10,6 18,6 12 6,3 12,4 40,1Вивчення іноземних мов

9 23,1 16,2 6,7 10,9 34,1

6,6 23,8 16 9,7 6,4 37,5

Заняття з репетитором

5 18,1 9,1 2,2 5,2 60,34,6 15,2 10,1 4,1 5,3 60,7

Відвідування нічних клубів

3 3 2,8 4,1 10,3 76,84 5,4 5 9,1 18,1 58,5

Відвідування 4,1 4 4,3 6,2 31,3 50,1

41



одня

Дек

ільк

а ра

зів

на

тиж

день

, але

не

щод

ня

Оди

н чи

два

ра

зи н

а ти

жде

нь

Не

щот

ижня

Раз н

а мі

сяць

і р

ідш

е

Нік

оли

музичних концертів 3 4,2 5,5 6,3 39 42

Відвідування бібліотек

4,4 7,9 8,6 10,1 23,9 45,12,5 6,7 7,8 10,8 26,2 45,9

Перегляд кінофільмів вдома (на комп’ютері)

37,8 30 13,4 8,4 6,2 4,3

39,1 33 13,2 6,2 3,9 4,7

Відвідування кінотеатрів

6,7 9,9 15,5 18,6 35,5 13,82,9 7,9 11,6 25 41,3 11,4

Відвідування театрів

2,8 4,1 4,4 9,9 37,6 41,21 1,4 4,5 7,6 40,9 44,5

Відвідування музеїв

3,8 4,4 3,3 7,3 36,5 44,72 2,4 2,5 6,1 40,7 46,4

Перегляд телепередач

30,8 22,5 11,9 6,4 10,1 18,438,8 25,2 12,1 5,9 6,6 11,4

Заняття у музичній школі

6,8 5,8 2,9 1,4 3,6 79,6

4,2 4,2 2,2 0,9 4,8 83,6

Заняття у художній школі

3,1 4,5 2,4 2 3,5 84,5

1,7 3,9 2,6 1,2 3,3 87,3

Заняття музикою у складі самодіяльної групи

4,4 3,5 4 2 4,4 81,8

3 3,4 3,2 1,4 3,2 85,8

Моделювання та винахід-ництво

5,4 4,6 4,6 3,2 6,1 76

4,2 3,8 4,2 4,2 11 72,5

Допомога батькам удома

49,4 29,1 9,1 2,4 2,1 8

50,8 28,2 9,8 3,9 2,5 4,7

Читання газет 8,2 12,6 10,7 9,8 15 43,79,5 14,6 14,4 11,5 13,3 36,8

Пошук через 65,8 20 5,3 2,2 2,7 3,8

42



одня

Дек

ільк

а ра

зів

на

тиж

день

, але

не

щод

ня

Оди

н чи

два

ра

зи н

а ти

жде

нь

Не

щот

ижня

Раз н

а мі

сяць

і р

ідш

е

Нік

оли

Інтернет музики, фото та відео

57,4 21,6 8,2 2,8 3 7,1

Заняття зарядкою та іншими спортивними вправами вдома

33,5 25,2 15,7 7,7 7,2 10,6

28,6 22,4 12,7 8,4 8,3 19,6

Участь у догляді за молодшими братами чи сестрами

21,5 13,1 7,5 5,3 8 44,5

25,9 12 6,9 5,3 6,2 43,7

Ходіння в гості до друзів і знайомих

13,6 29,2 17 16,9 15,1 8,2

14,9 34,5 22,1 12,4 8,7 7,5

Створення художніх творів чи музики

6,9 9,9 8,6 7,4 13,7 53,6

5,8 6,7 7,1 6,3 12 62

Участь у суспільно-корисній праці

6,2 9,2 11,5 10,7 26,1 36,3

5,8 7,9 9,9 10,4 22,1 43,9

Участь у роботі суспільних організацій

4,7 7,9 7,9 7,2 17,6 54,8

2,9 5,2 7,4 8,7 16,9 58,9

Таким чином, одним з провідних агентів соціалізації старшокласників стає Інтернет. Це, з одного боку, розширює їхні можливості – доступ до інформації, спілкування тощо, а з іншого містить загрози – переважання частки віртуального спілкування, що може призвести до збіднення соціальних контактів і комунікативних навичок. Попри збільшення частки віртуальних комунікацій, спілкування з

43


однолітками продовжує посідати одне з основних місць у структурі дозвілля.

Маємо ряд позитивних змін, таких як підвищення уваги до фізичної культури й спорту, зменшення відвідуваності нічних клубів і ряд інших. Але про стійку тенденцію в деяких випадках говорити зарано, бо певні коливання можуть бути випадковими й обумовлюватися тим, що серед опитаних у 2013 р. було 37% учнів спеціалізованих шкіл, тоді як у 2011 р. лише 31,5%. Так учні спеціалізованих шкіл частіше відвідують гуртки (χ2=13,536; sig=0,019) та спортивні секції (χ2=12,98; sig=0,024), вивчають іноземні мови (χ2=30,178; sig<0,001), займаються з репетиторами (χ2=17,89; sig=0,003), присвячують час створенню художніх творів та музики (χ2=12,26; sig=0,03) тощо.

Список використаної літературиПетренко О. С. Діяльнісна сторона позашкільного життя

старшокласників м. Луганська / О. С. Петренко // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. – 2012. –№ 2. – С. 54–66.

Петренко О. С. Діяльнісна сторона позашкільного життя старшокласників м. Луганська: зміни станом на 2011–2013 роки

Стаття присвячена дослідженню структури позашкільних занять старшокласників та змін, що у ній відбуваються. Серед найбільш популярних видів діяльності ми побачили прослуховування улюбленої музики, спілкування у соціальних мережах і на вулиці з друзями, пошук в Інтернеті музики, фото, відео, перегляд кінофільмів. Яскраво проявляється зростання ролі Інтернету у дозвіллі. Спілкування «офлайн» залишається важливим для підлітків, але щоденне спілкування переважає саме у віртуальному форматі. Також важливою залишається включеність старшокласників у сімейне життя: допомога батькам, участь у догляді за молодшими братами та сестрами. Перегляд телепередач, поступившись Інтернету, також займає чільні позиції. Таким чином, одним з провідних агентів соціалізації старшокласників стає Інтернет. Зберігається тенденція до проведення дозвілля у спеціально організованих комерційних закладах. Маємо ряд позитивних змін у структурі позашкільної діяльності, але про стійку тенденцію в деяких випадках говорити зарано.

Ключові слова: старшокласники, дозвілля, фактори соціалізації.

44


Петренко О. С. Деятельностная сторона внешкольной жизни старшеклассников г. Луганска: изменения по состоянию за 2011–2013 годы

Статья посвящена исследованию деятельностной структуры внешкольных занятий старшеклассников и изменениям, которые в ней происходят. Среди наиболее популярных видов деятельности: прослушивание любимой музыки, общение в социальных сетях и на улице с друзьями, поиск в интернете музыки, фото, видео, просмотр кинофильмов. Четко прослеживается увеличение роли Интернета в досуге. Общение оффлайн остается важным для подростков, но ежедневное общение преобладает именно в виртуальном формате. Также остается важной включенность старшеклассников в семейную жизнь: помощь родителям, уход за младшими братьями и сестрами. Просмотр телепередач, уступив Интернету, также занимает твердые позиции. Таким образом, одним из ведущих агентов социализации старшеклассников становится Интернет. Сохраняется тенденция к проведению досуга в специально организованных коммерческих заведениях. Наблюдается ряд позитивных изменений в структуре внешкольной деятельности, но о стойкой тенденции по некоторым показателям говорить рано.

Ключевые слова: старшеклассники, досуг, факторы социализации.

Petrenko O. S. Out-of-school activities of senior pupils of Luhansk: changes in 2011-2013

This article is devoted to the structure of out-of-school activity of senior pupils and changes that take place in it. Among the most popular activities we saw listening favorite music, social networking and communicating with friends, searching in the internet for music, photos, videos etc, and watching movies. There is a clear increase of the role of the Internet in the leisure. On the one hand, it expands pupils’ opportunities - access to information, communication, etc.; on the other hand – it creates the threats of prevalence of virtual communication, which can lead to the impoverishment of social contacts and communication skills. The offline communication remains important for teenagers, but communication in virtual format predominates in their everyday interactions. Also, the inclusion of senior pupils in family life is still important: helping parents, taking care of younger brothers and sisters. Watching TV also holds a strong position. But it becomes less and less popular. The senior pupils almost don’t read newspapers, because the internet is the main source of information for them. Thus, the internet becomes one of the leading agents of senior pupils’ socialization. There is a tendency of senior pupils’ leisure activity at the commercial institutions. Some positive changes have happened in the structure of out-of-school activities, but for some indicators it is early to speak about consistent trend. Type of school and social characteristics strongly influence

45


on the structure of out-of-school activities of teenagers. For example, pupils of specialized schools more often visit clubs and sports clubs, learn foreign languages, have lessons with tutors, devote time to the creation of works of art and music, etc.

Keywords: senior pupils, leisure, factors of socialization


УДК [316.624.3:615.2:615.015.6] – 057.872(477.61)

І. Ф. Кононов

АДИКТИВНА ПОВЕДІНКА СТАРШОКЛАСНИКІВ М. ЛУГАНСЬКА: ФОРМИ ТА ДИНАМІКА

Актуальність вивчення залежних форм поведінки підлітків навряд чи у кого викликає сумнів. Наркотизм в широкому сенсі слова, як хімічна залежність і пов’язані з нею соціальні стосунки, зараз перетворився на глобальну проблему. За даними міжнародного антинаркотичного центру сьогодні у світі десь близько 1 млрд. наркоманів [1, с. 137]. Отже, вивчення форм і динаміки вживання в шкільному середовищі алкоголю, наркотиків і тютюну обумовлене потребами практики і має прикладну орієнтацію. Без такого вивчення неможливо розробити пропозиції для профілактики і виправлення адиктивних форм поведінки дітей і підлітків.

Хімічна залежність, по перше, становить загрозу для життя самих підлітків, а, по друге, вона формує тло для розвитку в їхньому середовищі злочинної поведінки. Американські кримінологи Майкл Ґоттфредсон та Тревіс Герші пишуть, що «належно дослідженою є співвіднесеність між уживанням наркотиків, алкоголю, тютюну та скоєнням делінквентних діянь і злочинів» [2, с. 54].

Але прикладні завдання успішно вирішуються лише за наявності добре обґрунтованої теорії. Її на цей час для усіх видів адиктивної поведінки немає. Мало того, така поведінка недостатньо аналізується в контексті інших поведінкових патернів підлітків. Зараз в деяких працях висунуто вимогу розглянути в єдності девіантну та делінквентну поведінку. В праці вже цитованих Майкла Ґоттфредсона та Тревіса Герші слушно відзначається: «…Злочин, девіантна поведінка, гріх і нещаслива пригода містять у собі досить вагомий спільний елемент, а відтак,

46


прагнення потрактувати їх як окремі явища, зумовлені цілком відмінними причинами, є однією з найбільших помилок позитивістської традиції та розподілу інтелектуальних питань між академічними дисциплінами» [2, с. 23].

Здається, що треба рухатися ще далі і занурити девіантні форми поведінки в контекст повсякденності. Саме на цьому рівні, який німецький дослідник Бернхард Вальденфельс назвав «плавильним казаном раціональності» [3, с. 39], формуються сенси людської діяльності. Серед них і сенси різноманітних девіацій. Злочинні девіації теж мають свій сенс і ці сенси постійно засвоюються частиною молоді. Саме так в молодіжному середовищі виникають різноманітні течії, передбачаючи різні життєві стилі.

Література з окремих видів адиктивної поведінки є просто неозорою. Частково її огляд я давав у статті, де викладено результати першого опитування в ході реалізації проекту [4]. Про сучасний стан розробленості різних аспектів девіантної поведінки та про вивченість ролі девіацій у соціалізації підлітків дають добре уявлення матеріали II Конгресу Соціологічної асоціації України «Соціологія та суспільство: взаємодія в умовах кризи» (Харків, 17 – 19 жовтня 2013 р.) [5]. Під керівництвом проф. Ігоря Рущенка на Конгресі працювала Секція 11 «Соціальні відхилення та безпека соціальних систем». Тут було зроблено 19 доповідей. Наркотизму була присвячена одна доповідь (Костянтин Білоусов. «Наркотестування студентської молоді як міра соціального контролю девіантності» [5, с. 247 – 249]). Дві доповіді торкалися інших форм девіантної поведінки дітей та молоді (Сергій Решетняк, Олена Решетняк «Девіантна поведінка в системі вищої освіти» [5, с. 254 – 255]; Альона Садовська «Що є «норма» і «відхилення» на ринку праці молодих спеціалістів» [5, с. 262 – 263]). Секція 22 «Нове покоління обирає: життєві орієнтири сучасної молоді» працювала під керівництвом проф. Людмили Сокурянської. Було розглянуто 24 доповіді. Деякі з них прямо чи опосередковано стосувалися девіантної поведінки підлітків та молоді. Одна доповідь була присвячена загальному аналізу життєвих орієнтацій підлітків (Віра Звягіна «Життєві орієнтації і настрої сучасних підлітків» [5, с. 469 – 470]). У двох доповідях аналізувалося ставлення підлітків до Інтернету (Олександра Зінчина «Телебачення vs Інтернет: що обирає сучасний підліток?» [5, с. 472 – 473]; Катерина Музиченко «Негативна кіберсоціалізація» [5, с. 476 – 477]). В одній доповіді аналізувалися життєві труднощі, з якими стикаються діти трудових мігрантів (Вікторія Рюль «Моделі подолання життєвих труднощів дітьми транскордонних трудових мігрантів у процесі їхньої соціалізації (на прикладі Закарпаття)»[5, с. 474 – 475]). Одна доповідь була присвячена дітям-сиротам (Ганна Шепелєва «Діти-сироти як специфічна соціальна група [5, с. 475 – 476]). Дві доповіді були спрямовані на створення портрета спортивних вболівальників (Павло Артьомов «Спортивні

47


вболівальники як об’єкт соціологічного аналізу» [5, с. 477 – 479]; Ольга Ружельник «Футбольний фанатизм як молодіжна субкультура» [5, с 479 – 480]). Ще одна доповідь стосувалася споживання алкоголю підлітками (Дарина Павлова «Соціальні аспекти споживання алкоголю серед підлітків» [5, с. 480 – 482]). Варто також згадати доповідь, присвячену тестуванню дітей та молоді на СНІД (Тетяна Бондар «Мотивація та доступність до тестового та після тестового консультування на ВІЛ для дітей та молоді» [5, с. 482 – 483]). Як бачимо, сучасні соціологи виокремили найбільш гострі проблеми девіантної поведінки молоді. Але про комплексний їх аналіз говорити поки що зарано.

У зв’язку зі сказаним вище серед української наукової літератури варто звернути увагу на працю Алли Лобанової і Людмили Калашнікової «Соціально-психологічні аспекти роботи з підлітками, схильними до девіацій» [1]. Мабуть завдяки тому, що вона готувалася як навчальний посібник для студентів університетів, книжка дає системний огляд проблем девіантної поведінки підлітків. У нинішній ситуації вона може послужити стимулом для системного теоретичного аналізу проблеми.

Мета нашого моніторингу полягала в з’ясуванні динаміки адиктивної поведінки старших школярів м. Луганська. На цей час дослідницький колектив планує повторювати опитування з періодичністю раз на два роки. Адиктивна поведінка вивчається в контексті повсякденного життя підлітків. Це дає можливість виявити зв’язки залежних форм поведінки з іншими видами активності старшокласників.

Характеристика вибіркової сукупності та дослідницьких процедур при отриманні емпіричної інформації. Дослідження проводилося протягом місяця: з 23 вересня по 21 жовтня 2013 р. За серійною вибіркою в школах Луганська було опитано 917 чоловік. Використовувалася процедура вибірки, яка була розроблена під час першого опитування в межах проекту в 2011 році. Вибіркова сукупність формувалась як багатощаблева комбінована. Основу вибірки становив список шкіл м. Луганська. На першому етапі одиниці генеральної сукупності були стратифіковані за ознаками – спеціалізовані та неспеціалізовані школи. На другому етапі серед спеціалізованих та неспеціалізованих шкіл простим механічним безповторним відбором було відібрано 12 шкіл. На третьому етапі у відібраних школах інтерв’юери випадковим чином відбирали класи, в яких адміністрація школи надавала можливість провести опитування (як правило, це класи, в яких у найближчий день мала проходити класна година). На четвертому етапі в конкретному класі застосовувалася серійна вибірка: опитувалися усі учні класу за списком. У разі відсутності когось на момент опитування, інтерв’юер мав повернутися й доопитати відсутніх, якщо вони з’являлися у школі протягом дослідження (підтримувався

48


контакт з класним керівником, шкільним психологом або соціальним працівником). В 2013 р. опитування було максимально повторено у тих школах, учні яких брали участь в опитуванні 2011 р.

Таким чином, остаточна вибіркова сукупність становить 13 шкіл міста (№ 4, 12, 16, 18, 20, 22, 23, 28, 29, 40, 44, 67), з яких 3 школи − спеціалізовані (№5, 52, 54). Зменшення кількості шкіл, порівняно з 2011 р., з 16 до 13 пов’язано з більш сприятливими умовами проведення польового етапу: скороченням кількості відмов з боку адміністрацій шкіл. Це обумовлено тим, що дослідження проводилося під патронатом Департаменту освіти та молоді Луганської міської ради. У процентному відношенні частка неспеціалізованих шкіл у вибірковій сукупності становить 63%, а спеціалізованих − 37%. Школи досить рівномірно розподілилися по районах міста.

Серед опитаних учнів 8 класів − 202 чоловіка, 9 класів − 285 чоловік, 10 класів − 201 чоловік, 11 класів − 229 чоловіка. За статтю 42% респондентів − хлопці, 52% − дівчата, 6% не вказали стать в анкеті. За національністю більшість ідентифікує себе з українцями − 54%, 7% − з росіянами, 3% − з іншими національностями, 36% − не відповіли.

Емпіричні дані

Масштаб наркотизму. Враховуючи сенситивний характер проблеми адикції, в анкеті були передбачені як прямі питання про особистий досвід вживання відповідних речовин, так і питання, що передбачали вираження респондентами певної гадки стосовно явища, що вивчалося. В останньому випадку опитувані школярі виступали своєрідними експертами, що оцінювали масовість наркотизму. Результати цих оцінок в таблицях 1 – 4.

Таблиця 1Розподіл відповідей на запитання «Наскільки поширене в

середовищі учнів вашої школи вживання наркотиків?» Порівняння 2011 р. та 2013 р. (% від кількості опитаних)

№ Варіанти відповідей

Усі опитані2011 р.n = 800


1. Це масове явище 3,3 2,6

2.Є школярі, які регулярно вживають наркотики, але їх небагато, і є більшість, що їх ніколи не пробувала

4,5 5,3

3.Дехто з школярів вживає наркотики, але це дуже незначна кількість, а більшість з наркотиками справи не мають

13,5 14,0

4. Учні нашої школи наркотиків не вживають 36,6 37,3

49





5. Складно відповісти 41,4 38,86. Немає відповіді 0,7 2,0

Разом 100 100


середовищі учнів вашої школи вживання наркотиків?» залежно від класу навчання (в % від кількості опитаних) 2011 р.


Усі опитані 8 кл. 9 кл. 10 кл. 11 кл.

1. Це масове явище 3,3 3,9 1,9 1,6 5,5

2.

Є школярі, які регулярно вживають наркотики, але їх небагато, і є більшість, що їх ніколи не куштувала

4,5 6,7 1,4 7,1 3,2

3.

Дехто з школярів вживає наркотики, але це дуже незначна кількість, а більшість з наркотиками справи не мають

13,5 11,2 10,1 14,1 18,3

4.Учні нашої школи наркотиків не вживають

36,6 38,8 42,0 39,1 28,9

5. Складно відповісти 41,4 39,3 44,4 38,0 44,06. Немає відповіді 0,7 0,1 0,2 0,1 0,1

Разом 100 100 100 100 100

50



середовищі учнів вашої школи вживання наркотиків?» залежно від класу навчання (в % від кількості опитаних) 2013р.

№ Варіанти відповідейУсі

опитаніn=917

8 кл.n=202

9 кл.n=285

10 кл.n=201

11 кл.n=229

1. Це масове явище 2,6 4,0 1,8 1,5 3,5

2.

Є школярі, які регулярно вживають наркотики, але їх небагато, і є більшість, що їх ніколи не пробувала

5,3 3,0 4,2 7,0 7,4

3.

Дехто з школярів вживає наркотики, але це дуже незначна кількість, а більшість з наркотиками справи не мають

14,0 8,9 16,1 10,0 19,2

4.Учні нашої школи наркотиків не вживають

37,3 41,1 38,9 36,3 32,8

5. Складно відповісти 38,8 39,6 36,8 43,8 36,26. Немає відповіді 2,0 3,5 2,1 1,5 0,9

Разом 100 100 100 100 100


середовищі учнів вашої школи вживання наркотиків?» залежно від статі (в % від кількості опитаних). Порівняння 2011 р з 2013 р.

№ Варіанти відповідей2011 р. 2013 р.

дівчатаn=479

хлопціn=388

дівчатаn=479

хлопціn=388

1. Це масове явище 1,2 5,5 1,0 3,9

2.

Є школярі, які регулярно вживають наркотики, але їх небагато, і є більшість, що їх ніколи не пробувала

4,2 5,3 5,2 5,4

3. Дехто з школярів вживає наркотики, але це дуже незначна кількість, а

13,8 13,8 16,5 10,8

51


№ Варіанти відповідей2011 р. 2013 р.

більшість з наркотиками справи не мають

4. Учні нашої школи наркотиків не вживають 37,2 34,7 33,0 42,8

5. Складно відповісти 43,6 40,7 42,8 35,16. Немає відповіді - - 1,5 2,1

Разом 100 100 100 100

Ситуація протягом 2011 – 2013 років суттєво не змінювалася. Наркотизм в шкільному середовищі існує, але його представленість зафіксувалася на певному рівні і за два роки фактично не змінювалася. Не фіксувалися суттєві залежності оцінок поширеності наркотизму від класу і статі. Це можна витлумачити в тому сенсі, що з проблемою наркотиків школярі стикаються ще до 8 класу. Знайомство відбувається з дотриманням гендерної рівності. Велика кількість респондентів в обох опитуваннях ухилилися від відповіді. Остання обставина дає підстави думати, що масштаб явища може бути і більшим.

Від загальних оцінок ми просили респондентів перейти до близького кола своїх друзів і сказати, скільки з трьох найближчих друзів вживали наркотики. Результати представимо в табличній формі.

Таблиця 5Розподіл відповідей на запитання «Уявіть собі трьох своїх близьких

друзів. Скільки з них, на Вашу думку, хоча б колись вживали наркотики?» Порівняння 2011 з 2013 р. (в % від кількості опитаних)

№ Варіанти відповідей Усі опитані2011 р.

Усі опитані2013 р

1. Один 9,3 10,42. Два 6,1 5,13. Три 4,1 6,24. Жоден 78,9 76,05. Складно відповісти 1,6 2,3

Разом 100 100

52



друзів. Скільки з них, на Вашу думку, хоча б колись вживали наркотики?» (В % від кількості опитаних). 2011 р.


Усі опитані 8 кл. 9 кл. 10кл. 11кл.

1. Один 9,3 7,0 5,9 12,5 12,32. Два 6,1 5,3 6,3 3,3 9,53. Три 4,1 2,3 2,0 6,5 5,94. Жоден 78,9 83,6 85,8 77,7 72,35. Складно відповісти 1,6 1,6 – – –

Разом 100 100 100 100 100


друзів. Скільки з них, на Вашу думку, хоча б колись вживали наркотики?» (В % від кількості опитаних). 2013 р.


Усі опитані 8 кл. 9 кл. 10 кл. 11 кл.

1. Один 10,4 5,4 10,9 10,0 14,42. Два 5,1 4,0 2,8 5,0 9,23. Три 6,2 4,5 5,3 8,5 7,04. Жоден 76,0 81,7 79,6 74,6 67,75. Складно відповісти 2,3 4,5 1,4 2,0 1,7

Разом 100 100 100 100 100

Таким чином, приблизно чверть друзів у підлітків вживають наркотики. Ці дані підтверджують і роблять більш зрозумілими відповіді, отримані на перше питання. Школярі мали близький досвід контактування з адиктами.

За ознакою χ² (χ² = 31,531, Sig=0,002) фіксується зв'язок між класом навчання і кількістю друзів, що вживають наркотики. Отже, чим старший клас, тим більше серед друзів старшокласників тих, хто вживає наркотичні речовини.

За статтю розподіл виглядає таким чином. У 2013 році серед опитаних дівчат у 11,3% був один друг, що вживав наркотики, у 5,4% – двоє друзів, у 4,4% – троє. Серед опитаних хлопців ці показники відповідно були такими: 8,5%; 4,9% та 8,2%. Серед дівчат 77,5% заявили, що серед їхніх найближчих друзів немає жодного наркомана. Серед хлопців таку відповідь дали 76,0%. Складно було відповісти на це запитання 1,5% дівчат і 2,3% хлопців.

53


В 2011 р. була зафіксована близька картина. Троє друзів-наркоманів були у 2,4% дівчат і 6,8% хлопців, двоє – у 5,2% дівчат і 7,8% хлопців, по одному – у 9,0% дівчат і 10,6% хлопців. Про те, що в їхньому найближчому колі друзів наркоманів немає, свідчили відповіді 83,5% дівчат та 74,9% хлопців.

Порівнюючи дані двох опитувань з певною обережністю можна говорити про рух до гендерної рівності відносно поширеності наркотиків в дружніх колах.

Одним з показників наркотизму як суспільного явища можна вважати обізнаність респондентів у номенклатурі наркотичних речовин. Під час опитування 2013 р. змогли назвати їх різні види 33,4% опитаних школярів (у 2011 р. – 30,8%). Про свою необізнаність в цьому питанні заявили 35,4% респондентів (у 2011 р. – 43,1%). Не цікавилися в 2013 р. наркотичними речовинами 3,8% опитаних старшокласників ( в 2011 р. – 2,5). Не дали відповіді в 2013 р. 27,4% опитаних підлітків ( в 2011 р. – 23,8%). При обробці відповідей відкритого питання використовувалася методика соціологів Харківського національного університету внутрішніх справ (керівник проф. І. П. Рущенко) [6, с. 479 – 480]. Результати надаємо в табличній формі (Таблиця 8).

Таблиця 8Розподіл відповідей на запитання «Які види наркотиків

достатньо легко купити в нашому місті?» (В % від кількості відповідей)

№Назви

наркотичних речовин

2011 р. 2013 р.

Кількість згадувань

% від кількості згадувань

Кількість згадувань

% від кількості

згаду-вань

1.

Препарати коноплі: маріхуана, план, анаша, гашиш, молоко, каша...

206 43,4 109 29,1

2. Курильні суміші / мікси (JWH) 45 9,4 44 11,7

3. Кокаїн, крек 34 7,1 32 8,5

4 ЛСД (LSD, марки, промокашки) 19 4,0 21 5,6

5. Бутират 17 3,6 1 0,3

6. Амфетамін, метаамфетамін 14 2,9 13 3,5

54


№Назви

наркотичних речовин

2011 р. 2013 р.

7. Героїн 12 2,5 18 4,8

8. Трамадол, спазмолекс 12 2,5 - -

9. Гриби, рослинні галюциногени 9 1,9 6 1,6

10. Первітін (винт) 8 1,7 18 4,8

11. Екстазі (МДМА, Е, ХТС) 7 1,5 25 6,7

12. Димедрол 5 1,1 - -

13.

Опіоїди медичні: морфін, промедол, омнопон, метадон, фентаніл...

4 0,8 16 4,3

14.Опіоїди кустарні: ханка, черняшка, солома, ширево…

2 0,4 2 0,5

15. Інші наркотики 82 17,2 70 18,6

Загальна кількість згадувань 476 100 375 100

Примітка: 5% респондентів в анкеті писали репліки на кшталт: «Я, по-вашему, что – наркоман??? Да я откуда знаю? Я что – наркодилер?»

Отримані дані дозволяють зробити висновок, що підлітковий наркотичний ринок зазнає змін. Найпопулярнішими на ньому залишаються різноманітні препарати з коноплі. Але їх згадуваність зменшилася. Разом з тим зросла згадуваність таких речовин як різноманітні курильні суміші, кокаїн, LSD, героїн, первітін, екстазі, димедрол та опіоїди. Базуючись на здобутих даних, можна сказати, що, переживаючи диверсифікацію, наркотичний ринок підлітків зсувається до більш небезпечних сегментів, якщо їх порівнювати з препаратами коноплі.

Механізми дії цьогоринку представлені в таблицях 9 – 11.

55


Таблиця 9Розподіл відповідей на запитання «Де в нашому місті можна в

первую чергу купити наркотики?» (Кількість відповідей не обмежувалася).(В % від загальної кількості

відповідей). Порівняння 2011 р. з 2013 р.№ Варіанти відповідей 2011 р.

Усі опитані2013 р.

Усі опитані1. У спеціальних кіосках 3,6 6,82. У нічних клубах 14,3 16,73. У бариг, які торгують вдома 18,6 18,4

4. У школі в однокласників, що приторговують 1,7 2,8

5. У торгівців на вулиці 7,0 6,66. Через Інтернет 8,0 9,57. Інше 12,6 5,18. Складно відповісти 34,2 34,1


первую чергу купити наркотики?» (Кількість відповідей не обмежувалася).(В % від загальної кількості відповідей). 2011 р.

№ Варіанти відповідей Усі опитані 8 кл. 9 кл. 10 кл. 11 кл.

1. У спеціальних кіосках 3,6 4,8 2,9 3,5 3,82. У нічних клубах 14,3 13,9 14,3 14,2 14,73. У бариг, які торгують

вдома 18,6 13,5 15,0 21,2 23,4

4. У школі в однокласників, що приторговують

1,7 2,2 0,7 1,2 2,6

5. У торгівців на вулиці 7,0 6,5 5,0 7,7 8,76. Через Інтернет 8,0 6,5 9,3 10,0 6,47. Інше 12,6 10,9 10,0 10,0 6,48. Складно відповісти 34,2 41,7 42,9 32,3 34,0

56



первую чергу купити наркотики?»(Кількість відповідей не обмежувалася).(В % від загальної кількості

відповідей). 2013 р.№ Варіанти

відповідейУсі

опитані 8 кл. 9 кл. 10 кл. 11 кл.

1. У спеціальних кіосках 6,8 6,1 5,8 5,6 9,62. У нічних клубах 16,7 19,0 18,1 11,9 17,1

3. У бариг, які торгують вдома 18,4 13,3 17,3 20,8 22,2

4.У школі в однокласників, що приторговують

2,8 3,6 2,3 1,1 4,2

5. У торговців на вулиці 6,6 7,2 6,0 6,7 6,66. Через Інтернет 9,5 11,8 8,8 10,8 7,57. Інше 5,1 9,3 5,3 2,6 3,38. Складно відповісти 34,1 29,7 36,4 40,5 29,6

Таким чином, отримані дані свідчать на користь того, що в Луганську підлітку наркотики досить легко купити. Особливо небезпечною є тенденцією, що свідчить про збільшення продажу наркотичних речовин через спеціальні кіоски, які діють в місті майже легально.

Ставлення підлітків до різних наркотиків. Однією з гіпотез, яка перевірялася в ході дослідження, була така: «У школярів немає внутрішніх засторог перед виникненням адитивних форм поведінки. Це стосується тютюнокуріння, вживання алкоголю та наркотиків» [7, с. 9]. Дані 2011 р. показали, що стосовно наркотиків ця гіпотеза не підтверджується. Більшість школярів мають застороги щодо їх вживання. Дані, отримані під час опитування восени 2013 р., підтвердили зроблений висновок. Це видно з таблиці (Таблиця 12).

Таблиця 12Розподіл відповідей на запитання «Як Ви вважаєте, чи можна

розділити наркотики на небезпечні та нешкідливі для здоров’я людини?» Порівняння 2011 р. та 2013 р. (В % від кількості опитаних)


опитані2011 р.


1. Усі наркотики небезпечні, відмінність лише в мірі небезпеки 71,0 66,3

2. Легкі наркотики не є небезпечними, а важкі становлять смертельну загрозу 10,0 11,1

57



опитані2011 р.


3.

Наркотики самі по собі не є небезпечними, а загрозу становлять способи їх вживання (можна заразитися на СНІД і т. д.)

5,1 4,5

4. Складно відповісти 13,9 15,55. Відсутня відповідь – 2,6

Таблиця 13Розподіл відповідей на запитання «Як Ви вважаєте, чи можна розділити наркотики на небезпечні та нешкідливі для здоров’я людини?» (В % від кількості опитаних). 2011 р.

№ Варіанти відповідей Усі

оп

итан

і(n

=787

)

8 кл

.(n

=177

)

9 кл

.(n

=206

)

10 к

л.(n

=185

)

11 к

л.(n

=219

)

1.Усі наркотики небезпечні, відмінність лише в мірі небезпеки

71,0 67,8 72,8 75,1 68,5

2.

Легкі наркотики не є небезпечними, а важкі становлять смертельну загрозу

10,0 6,2 9,7 10,3 13,2

3.


5,1 9,6 4,4 3,2 3,7

4. Складно відповісти 13,9 16,4 13,1 11,4 14,6

Таблиця 14Розподіл відповідей на запитання «Як Ви вважаєте, чи можна

розділити наркотики на небезпечні та нешкідливі для здоров’я людини?» (В % від кількості опитаних). 2013 р.


оп

итан

і(n

=787

)

8 кл

.(n

=177

)

9 кл

.(n

=206

)

10 к

л.(n

=185

)

11 к

л.(n

=219

)

1.Усі наркотики небезпечні, відмінність лише в мірі небезпеки

66,3 60,9 71,2 64,7 66,4

58



оп

итан

і(n

=787

)

8 кл

.(n

=177

)

9 кл

.(n

=206

)

10 к

л.(n

=185

)

11 к

л.(n

=219

)

2.

Легкі наркотики не є небезпечними, а важкі становлять смертельну загрозу

11,1 7,4 7,4 13,4 17,0

3.


4,5 5,9 3,5 6,0 3,1

4. Складно відповісти 15,5 22,8 13,7 14,9 11,85. Відсутня відповідь 2,6 3,0 4,2 1,0 1,7

Значення χ² (χ²=34,987, Sig=0,000) свідчить про наявність статистичного зв’язку між перемінними. З дорослішанням підлітки більше схиляються до поділу наркотиків на смертельно небезпечні (важкі) і припустимі (легкі). Крім того, з віком серед підлітків залишається менше тих, хто не визначив свою позицію.

Усі психоактивні речовини в тому чи іншому суспільстві, на тому чи іншому етапі його розвитку можна поділити на такі, що освоєні культурою, і такі, що культурою не освоєні або перебувають під культурною забороною. Власне, у нас назва «наркотик» закріпилася саме за тими психоактивними речовинами, які не мають культурної санкції на використання. В цей розряд потрапили дуже різні речовини: марихуана і опіум, курильні суміші і LSD. Серед них є такі речовини, які не можуть бути освоєними жодною культурою. Це можна сказати про важкі синтетичні наркотики, які викликають з першого прийому залежність і гарантовано ведуть до смерті людини, що пристрастилася до них. Я вже розглядав цю проблему [4, с. 80].

Зараз підкреслю ще раз культурну обумовленість ставлення до різноманітних психоактивних речовин. Скажімо, в Індії препарати коноплі сприймаються як цілком культурно засвоєні. Наведу уривок з роману Грегорі Девіда Робертса «Шантарам» (Gregory David Roberts “Shantaram”): «Фарід піднявся і поставив поряд зі столом величезний, вишукано прикрашений кальян з шістьма патрубками. Роздавши курильні люльки, він сів навпочіпки біля кальяну, тримаючи напоготові декілька сірників. Усі закрили свої люльки великим пальцем, і, коли Фарід запалив сірники над чашею у формі тюльпану, я розкурив кальян. У ньому була суміш гашишу і марихуани, яку називають ганга-джамуна, на честь двох священних рік Ганга і Джамуни. Суміш діяла дуже ефективно, а дим надходив під сильним напором, і майже відразу очі у мене налилися кров’ю, усе почало переді мною розпливатися; мені

59


здавалося, що обличчя оточуючих зміщуються у різні боки, а рухи їх уповільнюються» [8, с. 278 – 279]. В нашій культурі подібна сцена виходить за межі дозволеного. Але у нас міцні алкогольні напої розглядаються як культурно допустимі в певних ситуаціях. Вони навіть класифікуються як продукти харчування. При цьому в нашій культурі з досить давнього часу поєднується легалізація вживання алкоголю і розуміння його ролі в руйнуванні здорових підвалин суспільного життя [9, с. 278 – 325].

Якщо в XIX – на поч. XX ст. вважалося, що алкоголь і наркотики є конкуруючими засобами зміни свідомості, то в наш час кримінологи фіксують їх поєднання [2, с. 54]. Тому в нашому дослідженні значна увага приділялася алкоголізації підлітків.

Масштаб алкоголізації підлітків. Логічна схема з’ясування поширеності алкоголю в середовищі підлітків нами застосовувалася така ж, як і у випадку вивчення наркотизму. Отримані дані стосовно оцінок поширеності алкоголізації підлітків представлені в таблицях 15 – 17.


середовищі учнів Вашої школи вживання алкогольних напоїв?» Порівняння 2011 р. та 2013 р. (В % від кількості опитаних)

№ Варіанти відповідейУсі опитані

(n = 784)2011 р.

Усі опитані(n = 784)2013 р.

1. Це масове явище 22,8 18,8

2.

Є школярі, які регулярно вживають алкогольні напої, але їх небагато, і є більшість, яка лише інколи їх пробує

25,5 23,4

3.

Дехто з школярів вживають алкоголь, але це дуже незначна кількість, а більшість з алкогольними напоями справи не мають

28,3 30,2

4. Учні нашої школи алкоголю не вживають 5,1 8,1

5. Складно відповісти 18,2 16,86. Відповідь відсутня – 2,7

60



середовищі учнів Вашої школи вживання алкогольних напоїв?»2011 р. (В % від кількості опитаних)


оп

итан

і(n

=784

)8

кл.

(n=1

77)

9 кл

.(n

=204

)

10 к

л.(n

=185

)

11 к

л.(n

=218

)

1. Це масове явище 22,8 24,3 23,5 19,5 23,9

2.


25,5 26,6 24,5 20,0 30,3

3.

Дехто з школярів вживають алкоголь, але це дуже незначна кількість, а більшість з алкогольними напоями справи не мають

28,3 26,6 28,9 30,8 27,1

4. Учні нашої школи алкоголю не вживають 5,1 2,8 4,9 5,9 6,4



середовищі учнів Вашої школи вживання алкогольних напоїв?». 2013 р. (В % від кількості опитаних)


оп

итан

і(n

=784

)8

кл.

(n=1

77)

9 кл

.(n

=204

)

10кл

.(n

=185

)

11кл

.(n

=218

)

1. Це масове явище 18,8 14,4 19,3 15,9 24,5

2.


23,4 15,8 26,0 27,4 23,6

3. Дехто з школярів вживають алкоголь, але це дуже

30,2 31,7

28,8 29,9 31,0

61



оп

итан

і(n

=784

)8

кл.

(n=1

77)

9 кл

.(n

=204

)

10кл

.(n

=185

)

11кл

.(n

=218

)

незначна кількість, а більшість з алкогольними напоями справи не мають

4. Учні нашої школи алкоголю не вживають 8,1 12,

4 9,1 6,5 4,4


6. Відсутня відповідь 2,7 4,5 2,1 4,0 0,9

Як бачимо, алкоголь значно глибше проник в шкільне середовище, ніж наркотики. За критерієм χ² (χ² = 33,969, Sig=0,003) статистичний зв'язок фіксується. Можна говорити і про слабкий кореляційний зв’язок: чим старші підлітки, тим частіше вони дають відповідь, що алкоголізація старших школярів є масовою. Але й у восьмих класах знайомство учнів з алкоголем має масштабний характер.

Поширеність вживання алкоголю серед підлітків підштовхує до з’ясування шляхів, якими він потрапляє до них. Отримані дані в таблицях 18 і 19.

Таблиця 18Розподіл відповідей на запитання «Де в нашому місті молода

людина, що не досягла 21 року, може взяти алкогольні напої?» 2011 р. (В% по колонкам від кількості опитаних. Можливо було обирати

декілька відповідей)

№ НапоїСупер-мар-кети

Ма-леньк

і мага-зини

Ри-нки

З рук

Куплять

старші друзі

У бать-ків

в барі


1. Пиво 67,8 81,7 63,4 26,3 68,7 36,1 66,0 19,2

2.

Слабоалко-гольні напої 76,9 78,8 63,2 24,4 53,0 36,1 60,1 23,4

3.

Вино 62,1 61,0 50,7 24,2 58,3 51,3 61,7 29,9

4.

Горілка 51,3 58,7 44,6 22,7 63,6 33,5 41,1 40,1

5.

Шампанське 65,9 60,3 45,3 17,1 53,7 48,1 55,7 30,5

6.

Коньяк 53,0 50,5 34,5 16,2 58,3 38,0 43,5 48,5

62


№ НапоїСупер-мар-кети

Ма-леньк

і мага-зини

Ри-нки

З рук

Куплять


У бать-ків

в барі


7.

Віскі 48,7 37,0 28,2 15,0 51,3 41,8 43,5 57,5

8.

Самогон 15,7 17,0 41,3 84,8 34,7 14,6 10,3 67,1

9.

Разом 441,3 445,0 371,1

230,7 441,7 299,

4381,

8316,

2

Таблиця 19Розподіл відповідей на запитання «Де в нашому місті молода

людина, що не досягла 21 року, може взяти алкогольні напої?» 2013 р. (В% по колонкам від кількості опитаних. Можливо було

обирати декілька відповідей)

З наведених вище таблиць можна зробити висновок, що придбати алкогольні напої не становить для підлітків проблеми. Цікавим в цьому сенсі стає особистий досвід опитаних старшокласників. Дані про купівлю спиртних напоїв у порівняльній перспективі представлені в Таблиці 20.

Таблиця 20Розподіл відповідей на запитання «Які алкогольні напої доводилося

Вам купувати?» (Кількість відповідей не обмежувалася).(В % від загальної кількості відповідей). 2011 р. та 2013 р.


2011 р. 2013 р.Кількість виборів варіанту відповіді

%

Кількість виборів варіанту відповіді

%

63

№ Напої Супермаркети

Маленькі

магазини

Ринки З рук

Куплять


У батьків в барі

В кафе Ніде

1. Пиво 64,1 80,8 63,7 38,7 68,8 46,9 61,5 33,8

2. Слабоалкогольні напої 73,4 80,0 63,9 33,9 60,8 44,3 61,1 33,3

3. Вино 58,1 60,8 53,1 36,7 62,4 51,0 53,0 39,74. Горілка 48,4 61,3 52,0 38,7 69,0 40,1 45,7 50,05. Шампанське 65,7 60,7 48,7 32,5 63,7 49,0 55,1 40,66. Коньяк 52,3 51,0 40,0 28,5 67,0 51,0 42,1 52,67. Віскі 49,0 41,1 33,1 28,3 62,8 49,5 43,7 61,58. Самогон 20,2 27,9 45,3 78,9 42,8 26,0 18,2 76,99. Разом 431,4 463,5 399,8 316,2 497,3 357,8 380,6 388,5



2011 р. 2013 р.1. Пиво 406 54,6 309 45,3

2. Слабоалко-гольні напої 420 56,5 363 53,2

3. Вино 250 33,6 225 33,04. Горілка 174 23,4 147 21,65. Шампанське 293 39,4 254 37,26. Коньяк 140 18,8 163 23,97. Віскі 69 9,3 86 12,68. Самогон 54 7,3 53 7,89. Інше 167 22,5 128 18,8

10. Ніколи не купував – – 48 7,0

Разом 1973 265,5 1776 260,4

З таблиці видно, що найчастіше молоді підлітки купують пиво і слабоалкогольні напої. Але більше, ніж кожен п’ятий, вже купували горілку і коньяк.

Тютюнокуріння серед старших школярів. Паління тютюну нашою культурою теж освоєне. Особливих пересторог культурного плану діти стосовно цих практик не засвоюють. Тому, в опитуванні 2013 р. 31,8% респондентів дали відповідь, що в шкільному середовищі це – масове явище, ще 26,7% обрали варіант відповіді, що є школярі, які палять, але їх не так багато, 19,7% вважали, що серед їх товаришів є завзяті курці, але їх дуже мало. Тільки 6,7% опитаних учнів сказали, що в їх школі не палять зовсім. З числа опитаних 13,6% було важко дати відповідь, а 1,4% респондентів проігнорували це питання.

До того ж сигарети виявляються досить доступними для підлітків (таблиці 21 – 23).

Таблиця 21Розподіл відповідей на запитання «Чи складно придбати школяру

сигарети?» Порівняння 2011 р. та 2013 р. (В % від кількості тих, хто відповів)




1. Ніяких ускладнень, були б гроші 31,4 25,1

2. В одних магазинах не продадуть, але продадуть в інших 34,8 36,8

3. Самому купити неможливо, але придбають старші друзі 7,3 5,6

64


4. Самому купити неможливо, але можна взяти у батьків 0,9 0,9

5. Складно відповісти 25,6 31,6


сигарети?» (В % від кількості тих, хто відповів). 2011 р.


оп

итан

і(n

=781

)

8 кл

.(n

=174

)

9 кл

.(n

=206

)

10 к

л.(n

=183

)

11 к

л.(n

=218

)

1. Ніяких ускладнень, були б гроші 31,4 31,0 34,5 30,1 29,8

2.В одних магазинах не продадуть, але продадуть в інших

34,8 27,6 31,1 39,3 40,4

3. Самому купити неможливо, але придбають старші друзі 7,3 10,3 6,8 4,9 7,3

4. Самому купити неможливо, але можна взяти у батьків 0,9 2,9 0,0 0,0 0,9



сигарети?» (В % від кількості тих, хто відповів). 2013 р.


опитані(n=781) 8

кл.

(n =

174)

9 кл

.(n

=20

6)

10 к

л.(n

=18

3)

11 к

л.(n

=21

8)

1. Ніяких ускладнень, були б гроші 25,1 19,0 23,9 23,5 33,5

2.В одних магазинах не продадуть, але продадуть в інших

36,8 25,6 38,0 43,5 38,8

3.Самому купити неможливо, але придбають старші друзі

5,6 8,2 6,5 4,0 3,6

4.Самому купити неможливо, але можна взяти у батьків

0,9 2,6 0,7 - 0,4


65


За критерієм χ² (χ²=48,160, Sig=0,000) статистичний зв'язок фіксується. Існує і слабкий кореляційний зв'язок (коефіцієнт Спірмена = –0,174, Sig=0,000). Чим старші підлітки, тим легше їм купити сигарети.

Отже, суспільство не створило надійних перепон на шляху розповсюдження адитивних речовин у середовищі підлітків. Правда, більшість шляхів, якими психоактивні речовини потрапляють в підліткове середовище, є або «сірими» (купують дорослі, а алкогольні напої чи сигарети потрапляють до рук дітей), або нелегальними. В суспільстві є чинники, які не тільки підштовхують до розвитку різних адикцій, але і протидіють їх виникненню. Адиктивна поведінка конкретної людини в кінцевому підсумку залежить не від зовнішніх умов, а від внутрішнього вибору. Безумовно, внутрішнє рішення теж є соціальним, але це не скасовує особистої відповідальності за нього.

Особистий досвід вживання адиктивних речовин. В анкеті були передбачені прямі питання про вживання психоактивних речовин. Мабуть, з логічної точки зору відповідні пункти анкети не є бездоганними, адже суміщають питання про те, чи взагалі вживалися ці речовини респондентом, і питання про частоту такого вживання. Але на рівні здорового глузду така постановка питання не викликала протесту у респондентів. Результати далі подаються в табличному вигляді (Таблиці 24 і 25).

Таблиця 24

Розподіл відповідей на запитання «Який Ваш власний досвід вживання вказаних речовин?»

(В% від кількості опитаних по рядках). 2011 р.

№

Наз

ви

речо

вин

Так,

ре

гуля

р-но

Так,

від

ви

падк

у до

ви

падк

у

Тіль

ки

спро

бува

в(ла

),і н

е

Нік

оли

не

проб

у-

Не

хочу

ві

дпов

і-да

ти н

а це

Нем

ає

відп

овід

і


3.

Тютюн (сигарети,цигарки, сигари)

10,0 8,1 29,5 37,8 12,8 1,9

Таблиця 25Розподіл відповідей на запитання «Який Ваш власний досвід

вживання вказаних речовин?» (В% від кількості опитаних по рядкам). 2013 р.

66


№

Наз

ви

речо

вин

Так,

ре

гуля

рно

Так,

від

ви

падк

у до

ви

падк

у

Тіль

ки

спро

бува

в(л

а),

і не

вжив

аюН

ікол

и не

пр

обу-

вав(

ла)

Не

хочу

ві

дпов

і-да

ти н

а це

Нем

ає

відп

овід

і


3.

Тютюн (сигарети, цигарки, сигари)

6,3 7,7 25,4 37,1 10,6 12,9

З таблиць видно, що найбільш вживаними психоактивними речовинами є алкогольні напої. По частоті вживання вони перевершують навіть тютюн. Не може не тривожити той факт, що 6,3% зізналися у вживанні наркотиків.

Адикція в близькому оточенні. В соціології від Габріеля Тарда походить трансмісійна теорія девіації і злочинності. Французький соціолог вважав, що злочин є актом пристосування, а найбільш вдалі його способи запозичуються іншими і поширюються в суспільстві. Американський кримінолог Едвін Сазерленд запропонував теорію диференціальної асоціації. Згідно з нею злочинність поширюється через передачу кримінального досвіду в інтеракціях в різних суспільних колах [10, с. 240 – 241]. У спрощеному вигляді цей підхід себе не виправдовує. Але трансмісійні теорії сформували стійку традицію вивчати девіантні форми поведінки особистості в соціальному контексті. В анкеті були поставлені питання про досвід вживання психоактивних речовин найближчим оточенням респондентів. При цьому йшлося не про оцінку чи гадку стосовно явища, а мова йшла про фіксацію фактів. Результати представлені в таблицях 26 і 27.

Таблиця 26Розподіл відповідей на запитання «Чи вживають близькі Вам люди названі речовини?» 2011 р. (В% від кількості опитаних по стовпчиках)

Алкоголь

№ Характер вживання Батько МатиСтарший брат

або старша сестра

Друзі Одно-класники

1. Вживає регулярно 3,6 0,8 1,8 8,2 9,82. Вживає інколи 56,8 46,6 33,9 60,6 58,63. Ніколи не вживає 23,8 38,9 32,5 18,1 16,84. Немає відповіді 15,9 13,8 31,9 13,0 14,9

Разом 100 100 100 100 100

67


Наркотики




1. Вживає регулярно 0,2 - - 0,5 1,52. Вживає інколи 1,0 1,1 1,8 9,1 6,43. Ніколи не вживає 84,5 86,2 75,4 78,0 77,44. Немає відповіді 14,2 12,6 22,9 12,4 14,8

Разом 100 100 100 100 100






Разом 100 100 100 100 100Таблиця 27

Розподіл відповідей на запитання «Чи вживають близькі Вам люди названі речовини?» (В% від кількості опитаних по стовпчиках).

2013 р.Алкоголь




1. Вживає регулярно 4,4 1,1 2,0 7,3 7,92. Вживає інколи 47,9 38,6 22,9 38,4 40,13. Ніколи не вживає 26,3 38,9 33,9 29,4 24,0

4.Немає відповіді (не має відповідного родича)

21,5 21,4 41,2 24,9 28,0

Разом 100 100 100 100 100

Наркотики




68



Разом 100 100 100 100 100






Разом 100 100 100 100 100

Загальним висновком з наведених вище таблиць може бути таке: частіше психоактивні речовини вживають однолітки наших респондентів, ніж члени їхніх сімей. Отже, здебільшого причини адиктивної поведінки підлітків варто шукати поза сім'єю. Хоча у цьому випадку взагалі не можна вести мову про якусь одну причину, але при виробленні профілактичних заходів щодо різноманітних хімічних залежностей треба звертати увагу на якість підліткового середовища.

Гендерні аспекти адиктивної поведінки. Ця проблематика лише зачіпалася в дослідженні. Для порівняння відмінностей адиктивної поведінки між статями використовувалося тютюнокуріння. Воно було обрано з причини найменшої культурної конфліктності. Ми ставили перед респондентами запитання, хто, хлопці чи дівчата, починають раніше палити. Результати в таблицях 28 – 30.

Таблиця 28Розподіл відповідей на запитання «Хто серед школярів частіше за все починає курити?»). Порівняння 2011 р. та 2013 р. (В % від кількості

тих, хто дав відповідь)

№ Варіанти відповідей2011 р.

Усі опитані(n = 782)

2013 р.Усі опитані

(n = 782)1. Хлопці 53,7 57,02. Дівчата 9,0 10,43. Рівною мірою хлопці і 37,3 32,6

69


дівчата

Таблиця 29Розподіл відповідей на запитання «Хто серед школярів частіше

за все починає курити?». 2011 р.(В % від кількості тих, хто дав відповідь)



8 кл.(n

=174)

9 кл.(n =204)

10 кл.(n =185)

11 кл.(n =219)

1. Хлопці 53,7 59,2 53,9 57,3 46,12. Дівчата 9,0 9,2 6,4 9,7 10,5

3.

Рівною мірою хлопці і дівчата

37,3 31,6 39,7 33,0 43,4

Таблиця 30Розподіл відповідей на запитання «Хто серед школярів частіше за все

починає курити?». ). 2013 р.(В % від кількості тих, хто дав відповідь



8 кл.(n =174)

9 кл.(n =204)

10 кл.(n

=185)

11 кл.(n =219)

1. Хлопці 57,0 61,5 53,4 59,9 55,32. Дівчата 10,4 8,3 13,3 8,6 10,2

3.

Рівною мірою хлопці і дівчата

32,6 30,2 33,3 31,5 34,5

Матеріали наведених вище таблиць свідчать на користь того, що гендерні пропорції адиктивної поведінки, які вважаються закономірними, зберігаються і серед сучасної учнівської молоді. Маю на увазі переважання серед осіб, що схильні до залежностей, чоловіків. Це відповідає загальній більшій схильності чоловіків до девіацій [10, с. 236]. Але серед сучасної молоді наявна тенденція до гендерної рівності в адикціях. У кожному разі це стосується тютюнокуріння.

Аналіз зв’язків.

70


Проблема гендерних диспропорцій – одна з фундаментальних в теорії девіантної поведінки. Тому варто спробувати виявити деякі залежності вживання адиктивних речовин від статі. Для цього з'ясуємо наявність статистичних зв’язків між статтю та власним досвідом вживання алкоголю, наркотиків та тютюну (таблиця 31).

Таблиця 31Розподіл відповідей на запитання «Який Ваш власний досвід

вживання вказаних речовин?» залежно від статі. 2013 р.


Алкоголь Наркотики Тютюн

Дів

чата

(n =

479)

Хло

пці

(n =

388)

Дів

чата

(n

=47

9)

Хло

пці

(n =

388)

Дів

чата

(n

=47

9)

Хло

пці

(n =

388)

1. Так, регулярно 1,7 2,1 0,2 0,8 4,2 9,0

2. Так, від випадку до випадку 12,7 16,0 0,8 3,4 6,9 9,0

3. Тільки спробував(ла),і не вживаю 44,3 29,4 6,3 4,6 28,0 22,7

4. Ніколи не пробував(ла) 22,3 23,2 71,0 56,7 42,2 30,9

5. Не хочу відповідати на це запитання

8,4 13,4 11,1 17,0 8,6 12,4

6. Немає відповіді 10,6 16,0 10,6 17,5 10,2 16,0

7. χ² за кожною з речовин (Sig=0,000)

24,288 29,097 27,387

Як бачимо, у всіх трьох випадках фіксується статистичний зв’язок між перемінними «стать» і «особистий досвід вживання адиктивних речовин». Але відмінності між статями пов'язані в першу чергу з тим, що хлопці сприймають поставлене запитання як більш сензитивне, ніж дівчата. Що ж стосується ставлення до відповідних речовин серед маси хлопців і дівчат шкільного віку, то воно набуло дуже близького характеру.

Тепер звернемося до характеру дружніх кампаній, в яких проводять свій вільний час підлітки. Якщо користуватися епідемічною метафорою, то дуже важливо виявити найбільш поширені вогнища інфекції. В анкеті було передбачене відповідне запитання тільки стосовно наркотиків. В Таблиці 32 представлені результати крос-табулювання відповідей на два запитання: «Хто входить в коло Ваших друзів?» і «Уявіть трьох своїх близьких друзів. Скільки з них, на Вашу думку, вживали наркотики?».

71


Таблиця 32Результати крос-табулювання відповідей на два запитання: «Хто

входить в коло Ваших друзів?» і «Уявіть трьох своїх близьких друзів. Скільки з них, на Вашу думку, вживали наркотики?». 2013 р. (В %)

№

Уявіть трьох своїх близьких друзів. Скільки з них, на Вашу думку, вживали наркотики?

Хто входить до дружніх кіл?

Тіль

ки о

днол

ітки

Одн

оліт

ки і

стар

ші з

а ві

ком

Тіль

ки х

лопц

і

Тіль

ки д

івча

та

Хло

пці і

дів

чата

Лю

ди о

дніє

ї на

ціон

альн

ості

Пре

дста

вник

и рі

зних

на

ціон

альн

осте

й

1. Один 10,9 11,3 18,2 12,0 11,9 12,9 10,72. Два 5,9 5,5 9,1 6,0 5,4 9,4 9,83. Три 5,0 6,5 12,1 14,0 5,9 5,9 5,74. Жодного 78,2 76,7 60,6 68,0 76,8 71,8 73,8

Як бачимо, значимою є статева характеристика дружніх кампаній. Гомогенні за гендерною ознакою дружні групи є зосередженням більшого числа адиктів, ніж змішані. За всіма іншими ознаками статистичний зв’язок не фіксується.

Варто зауважити, що більшість дружніх кіл є гетерогенними. Розглянемо для початку дружні кола опитаних дівчат (n = 455). Так, за ознакою віку 12,7% опитаних дали відповідь, що переважно спілкуються з однолітками, а 75,6% проводили час в гетерогенних за цією ознакою дружніх колах. Тільки з юнаками спілкувалися 2,4% опитаних школярок, тільки з дівчатами – 4,4%, проводили час в змішаних дружніх колах – 48,1%. Серед юнаків картинка подібна (n = 363). Тільки з однолітками спілкуються 16% опитаних, а в змішаних за ознакою віку групах знаходять друзів 67,5% опитаних школярів. Тільки з хлопцями спілкуються 5% респондентів, лише з дівчатами – 7,2%, а 47,1% проводять час в змішаних за гендерною ознакою дружніх колах. В цьому питанні респонденти могли обрати декілька варіантів відповідей, а отже по кожній з груп ознак сума не становить 100%.

Змішані дружні кола є нормою для повсякденного життя школярів, а гомогенні дружні групи – скоріше відхиленням від неї. Виникає спокуса сказати, що одне відхилення притягує до себе інші. Але

72


це буде хибний умовивід. Ми маємо справу з коваріаційними, а не причинними зв'язками. До того ж чисельність однорідних груп мала, що не дає можливості надійно вирахувати статистичний зв'язок. У кожному разі, отримані дані свідчать на користь того, що вік і етнічна приналежність членів дружніх кіл не впливає на наявність серед них адиктів.

Наступним нашим кроком буде розгляд залежностей між ціннісними установками респондентів і їх особистим досвідом вживання адиктивних речовин. Вдалося зафіксувати статистично значимі зв’язки між ставленням до сексу поза шлюбом і вживанням вказаних субстанцій. Скажімо, між особистим досвідом вживання алкоголю і ставленням до сексу поза шлюбом за критерієм χ² зафіксовано позитивний зв'язок (χ² = 60,761, Sig = 0,000). Серед тих, хто вважає, що секс поза шлюбом є неприпустимим (n = 85), 37% не мають досвіду вживання алкоголю, 28% лише один раз спробували алкогольні напої, але не вживають їх, 11% вживають від випадку до випадку, а 5% вживають регулярно. Серед більш численної групи тих, хто вважають припустимим секс поза шлюбом у разі, якщо хлопець і дівчина просто подобаються одне одному (n = 229), тільки 15% не мають досвіду вживання алкогольних напоїв, 43% – лише скуштували їх і не вживать більше, 19% – вживають час від часу, а 4% – вживають регулярно. Стосовно особистого досвіду вживання наркотиків і ставленням до сексу поза шлюбом статистичні зв'язки розрахувати неможливо з причини нечисленності тих, хто такий досвід має. Зате між вживанням тютюну і ставленням до сексу поза шлюбом статистична залежність чітко фіксується (χ² = 54,490, Sig=0,000).

У дослідженні використовувалися відомі ідеї Володимира Лефевра про дві системи моралі [11]. Одна з них є умовно західною. В ній немає жорсткого метафізичного поділу добра і зла, але в щоденній практичній площині вони чітко розділяються. Другу модель умовно можна назвати слов'яно-православною. Їй притаманний жорсткий метафізичний поділ добра і зла, але в повсякденній діяльності вони змішуються. Однією з проективних моделей, запропонованих автором, яка дає можливість виявити орієнтації на ці дві системи моралі, є ситуація іспиту з можливістю підказки з боку товаришів.

Наші дослідження регулярно підтверджують домінування серед нашого населення саме другої системи моралі. В 2013 р. в опитуванні школярів на запитання анкети «Чи припустимо підказувати на іспиті, на уроці або давати списувати?» ми отримали такий розподіл відповідей (n = 893): так – 45,6%; в одних випадках припустимо, в інших – ні – 42,9; ні – 6,3%. Складно було відповісти 5,3% респондентів. Кросс-табуляція дозволила виявити позитивні статистичні зв'язки між ставленням до підказок на іспитах і особистим досвідом вживання алкоголю (χ² = 50,703, Sig = 0,000) та тютюну (χ² = 52,301, Sig = 0,000). Стосовно

73


вживання наркотиків розрахувати χ² неможливо з причини нечисленності групи тих, хто цим займається.

Були зафіксовані статистичні зв’язки за критерієм χ² (Sig < 0,005) між власним досвідом вживання алкоголю і деякими регулярними позашкільними заняттями, які були характерні для наших респондентів в поточному навчальному році: ходіння в гості – 60,230; відвідування кафе – 54, 171; відвідування кінотеатрів – 52,648; читання газет – 52,352; читання наукової літератури – 48,578; заняття в спортивних секціях – 48,169. Тут зафіксована лише наявність зв'язків. Їх спрямованість різна. Так, чим частіше школярі відвідують кафе, тим у них більший досвід вживання алкоголю. Навпаки, чим частіше підлітки читають наукову літературу або газети, тим у них менший особистий досвід вживання алкогольних напоїв.

Виявлено статистичні зв'язки за критерієм χ² (Sig < 0,005) між особистим досвідом тютюнокуріння і наступними видами позашкільної діяльності: відвідування кінотеатрів – 73,129; ходіння в гості – 60,297; заняття музикою в складі аматорських груп – 54,778; читання газет – 48,616; перегляд телепередач – 47,787. Перші три позиції мають позитивний зв’язок з тютюнокурінням, останні дві – негативний.

Чим інтенсивніше спілкування в дружніх колах, тим більший у школярів досвід вживання алкоголю і тютюнопаління. Отже, його мають здебільшого компанійські підлітки, не обтяжені моральним ригоризмом. В принципі це мало що додає до розуміння природи девіацій. З давніх-давен люди згодні з тим, що місто гріхів будується на хисткому моральному ґрунті. Правда, з тих же давніх-давен залишається актуальним питання про те, чому моральний ґрунт стає хистким.

ВисновкиПерше. Проведені опитування зафіксували стабільність ситуації з

хімічними залежностями серед старшокласників Луганська. Отримані нами дані збігаються з даними групи харківських дослідників, які вже близько двадцяти років під керівництвом проф. Ігоря Рущенка вивчають ситуацію в молодіжному середовищі Харкова [6]. І. Рущенко з орієнтацією на безпеку організацій запропонував теоретично важливий постулат: «В загальній соціології ми розглядаємо соціальну структуру суспільства як сукупність певних великих соціальних груп – етнічних, класових, професійних, гендерних тощо. Але цей перелік потрібно дещо розширити. В кожному суспільстві є доволі стабільні з огляду на чисельність групи девіантів, хронічно хворих і тих, хто систематично порушує закон і поводиться асоціально. Для організації – це групи ризику, бо їх представники більш схильні до певних організаційних девіацій. До соціальних груп ризику можна віднести, передусім, залежних або адиктів (алкоголіки, наркомани, гравці, Інтернет-адикти тощо). На сьогодні вони складають у соціальній структурі статистично значущі групи» [12, с. 286]. Дослідник наводить відповідні дані: «На

74


сьогодні в українському суспільстві алкоголіки і наркомани – це доволі численні соціальні групи, що переважно включають чоловіків. Хворих на алкоголізм за офіційними даними в Україні близько 700 тис. осіб, хоча насправді це число сягає кількох мільйонів... Співтовариство наркоманів, а мова йде переважно про тих, хто зловживає «важкими» наркотиками (ін'єкційні наркомани), є суттєво меншим, і становить за деякими оцінками близько чверті мільйона осіб (за офіційними даними – до 100 тис.) [12, с. 293]. Я погоджуюся з тим, що суспільство ризику породжує статистично значимі групи ризику. Але водночас варто зазначити, що ці групи неможливо розглядати як однопорядкові з професійними, етнічними чи класовими групами. Якщо «класичні» великі соціальні групи створюють структуру суспільства, то небезпечні групи ризику створюють загрозу будь-якому соціальному порядку. Вони є генераторами в суспільстві соціопатій. Вже зараз соціопати становлять одну з найбільш серйозних суспільних загроз. Знову пошлюсь на І. Рущенка, який пише: «Соціопат – фактично медичний діагноз, вид розладу особистості. Ці люди є потенційно небезпечними для будь-якої організації, бо вони не визнають дисципліни, легко порушують різні норми, провокують на правопорушення сторонніх осіб. Соціопат може загрожувати організації з будь-якого боку: від небезпеки пожежі через випивку й паління в небезпечному місці до організації крадіжки, від влаштування конфліктів у середовищі колективу до зради та продажу комерційної інформації конкурентам. Ця людина в силу своєї внутрішньої конституції, складу характеру є потенціальним злочинцем, бо погано розрізняє нормальну поведінку і злочинні дії, останні їм здаються цілком прийнятним способом досягнення цілей. Хоча ці люди завжди усвідомлюють характер своїх дій і до категорії неосудних не потрапляють» [12, с. 291 – 292]. Встановлення причин появи таких соціальних груп у сучасних суспільствах виходить за межі завдань даної статті. Мало того, їхня поява не може бути пояснена якимось одним фактором. Скоріше, це – сукупний результат функціонування суспільної системи, якій притаманний значний майновий розрив між верхами і низами, криза демократичних механізмів, криза меритократії, ціннісна криза. Сучасний капіталізм, особливо в його периферійній версії, частину людей упосліджує, а хімічні залежності є механізмами цього. Мої слова не варто розцінювати як покладання вини на конкретних людей (керівників корпорацій чи цілих держав). Насправді в суспільстві можуть діяти структурні сили, які викликають протест у більшості його членів. Стабілізація рівня хімічної адикції в шкільному і молодіжному середовищі на певному рівні є свідченням дії таких структурних чинників.

Друге. Структурні чинники діють за посередництва культури. Ті види адиктивної поведінки, які пов'язані з речовинами, освоєними певною культурою, набувають найбільшого поширення. Цим

75


пояснюються та обставина, що серед видів девіантної поведінки в середовищі підлітків домінують вживання алкоголю та тютюнопаління.

Третє. Стабілізацію ситуації з адиктивною поведінкою школярів не варто витлумачувати в дусі перемоги (або хоча б надійного контролю) над злом. Значні суспільні групи, що складаються з хімічно залежних підлітків, сприяють деградації суспільного життя, загальному погіршенню суспільного середовища. Це знаходить вияв у зафіксованому нами зсуві уваги підлітків до все більш небезпечних наркотичних речовин. Оскільки діє ринок наркотиків, що чутливо реагує на попит, динаміка наркотизму може набути хвилеподібного характеру.

Четверте. В сучасному англомовному середовищі значного поширення набули словосполучення «Toxic Person», «Toxic Group» і навіть «Toxic Leadership»[13]. Мабуть, мода на токсичні визначення походить з кризового 2008 р., коли почали говорити про «токсичні активи», «токсичні кредити» та ін. Після цього така лексика набула загальної поширеності, ввійшовши в усі сфери людського життя. У нас теж говорять про «отруйних співробітників» та ін. Якщо відволіктися від зрозумілої серед інтелектуалів зневаги до моди, то варто визнати подібні мовні зсуви знаменними. Поширення хімічних залежностей (як і інших залежностей нехімічного характеру) є одним з факторів, що отруює і псує усе суспільне життя. Отже, і школа отримує «отруйних учнів», які негативно впливають на всю атмосферу її життя.

П'яте. Наше дослідження підтверджує, що різні види девіантної поведінки взаємно стимулюють один одного. Так, слабкість моральних регуляторів підштовхує до вживання адиктивних речовин, а це вживання послаблює моральні регулятори особи. Я вже наводив думку американських кримінологів Майкла Готтфредсона і Тревіса Герші про взаємозв'язок злочину, різних видів девіантної поведінки, гріха і нещасливих пригод. Вказані автори вважають, що люди, які здійснюють відповідні до цього переліку вчинки, мають спільні риси – вони «...наділені слабкою саморегуляцією, схильні задовольняти миттєві поривання та не зважати на спричинені такою поведінкою віддалені в часі збитки» [2, с. 208]. Вони пишуть, що сформульоване положення навіть дозволяє обґрунтувати загальну теорію злочину, «...теорію, що розуміє злочин як недалекоглядне переслідування власних інтересів, а злочинність – як відносно слабку саморегуляцію, потрібну для небайдужого ставлення до темпорально віддалених наслідків діяння» [2, с. 195]. Гендерну диспропорцію в злочинності ці автори також пояснюють дуже просто: «Це означає, що обидві статі посутньо різняться вмінням володіти собою» [2, с. 163].

Таке бачення злочину та його девіантного тла мені здається спрощеним. Це, скоріше, не наукова, а ідеологічна позиція, яка переносить вину з суспільної системи на особу і первинні групи, що відіграють найважливішу роль у її соціалізації. Американські

76

http://leadchangegroup.com/toxic-leadership/


кримінологи вважають, що «...різницю у вмінні контролювати себе можна передовсім приписати використаним сім'єю способам соціалізації. Іншим інституціям важко виправити помилки, що їх припустилися попередники, але соціалізація, якщо її успішно провести, лишається, значною мірою, непорушною» [2, с. 123]. Годі говорити, що на такому ґрунті важко вибудувати послідовну позицію. Отже, в праці Майкла Готтфредсона і Тревіса Герші читаємо: «Люди з розвиненим умінням опановувати себе, безвідносно до решти їхніх особистісних рис, навряд чи колись у житті вчинять кримінальні діяння» [2, с. 127]. Через декілька сторінок натрапляємо на це твердження вже в значно пом'якшеному вигляді: «...Особи з високим рівнем контролю над собою за будь-яких обставин і упродовж усього життя менше схильні до скоєння злочину» [2, с. 134].

Для мене тема злочину тут побіжна і цікавить у більш широкому контексті причин девіантної поведінки. Але висловлюся з приводу тверджень американських кримінологів. Їхнє розуміння злочину можна вважати релевантним тільки стосовно так званих побутових злочинів. Якщо ж перейти, скажімо, до військових злочинів, то вони вимагають часто напруження волі і значного вміння саморегуляції. Їх скоюють люди з ознаками психопатії. І. Рущенко про них цілком слушно пише: «Такі особи можуть мати власні далекосяжні плани та амбіції і досягати їх шляхом використання інших або, як кажуть, “ідучи по трупах”» [12, с. 298].

Саморегуляцію неможливо розглядати як щось моністичне. Одна і та ж особа в одних обставинах може демонструвати значну саморегуляцію, а в інших – її відсутність. З цієї позиції варто подивитися на гендерні диспропорції злочинності і девіантної поведінки. Чоловіки у більшості видів діяльності демонструють більшу здатність до саморегуляції, ніж жінки, але скоюють більше злочинів і девіантних вчинків. Жінки в попередні періоди історії були під більшим нормативним контролем суспільства, ніж чоловіки. Зараз ситуація стрімко змінюється, що веде до зменшення гендерних диспропорцій в адитивній поведінці. Це, мабуть, не буде означати автоматичного вирівнювання гендерних диспропорцій в девіантній поведінці. У жінок і чоловіків буде залишатися багато відмінних соціальних ролей, а отже, вони будуть вчиняти різні типи девіацій. Одні з них суспільство засуджує, на інші – не звертає уваги.

Соціалізація зовсім не є функцією винятково сім'ї. Її результат в сучасному суспільстві важко пов'язати з якимось одним фактором. Тому покласти провину за невдалу соціалізацію тільки на сім'ю навряд чи справедливо. До того ж, невдала соціалізація в сім'ях вимагає, в свою чергу, пояснення. Ми в такому разі невідворотно зіткнемося з впливом зовнішніх чинників. Так, наші дані показують, що з адиктивною

77


поведінкою підлітки частіше стикаються не в своїх родинах, а в дружніх колах.

Хибність теорії Майкла Готтфредсона і Тревіса Герші не відміняє правильність їхнього висновку про взаємозв’язок різних видів девіантної поведінки. Адиктивна поведінка, будучи за своєю природою «отруйною», руйнує особу, переформовує її в соціопата і розхитує соціальні стосунки. Хаотизація суспільного життя посилює ризики, які виникають в інших його царинах.

Список використаної літератури1. Лобанова А. С. Соціально-психологічні аспекти роботи з

підлітками, схильними до девіацій: Навч. посібник / Лобанова Алла Степанівна, Калашнікова Людмила Володимирівна. – К. : Каравела, 2012. – 368 с. 2. Ґоттфредсон М. Загальна теорія злочину / Майкл Ґоттфредсон, Тревіс Герші / Пер. з англ. Наталки Бордукової. – Харків : Акта, 2000. – 316 с. 3. Вальденфельс Б. Повседневность как плавильный тигель рациональности / Бернхард Вальденфельс // Социо-логос. Выпуск 1. Общество и сферы смысла / Составл. и общ. ред. В. В.Винокурова и А. Ф. Филиппова. – М. : Прогресс, 1991. – С.39 – 50. 4. Кононов І. Ф. Наркотизм серед школярів старших класів у м. Луганську: форми та поширеність / Ілля Федорович Кононов // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологічні науки. – 2013, січень. – № 2 (237). – С. 75 – 96. 5. Соціологія та суспільство: взаємодія в умовах кризи. ІІ Конгрес САУ: тези доповідей. (Харків, 17 – 19 жовтня 2013 р.) – Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2013. – 568 с. 6. Рущенко І. П., Сердюк О. О, Віцько О. В. Динаміка поширення молодіжного наркотизму в Харківському регіоні: 15 років спостережень // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : Зб. наук. пр. – Вип. 17. – Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. – С. 476 – 481. 7. Кононов І. Ф. Повсякденне життя старших школярів: яка раціональність тут формується? (Про дослідницький проект «Повсякденне життя луганського школяра – 2011») / Кононов І. Ф., Хобта С. В. // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологічні науки. – 2013, січень. – № 2 (237). – С. 5 – 15. 8. Робертс Г. Д. Шантарам. Роман / Грегори Дэвид Робертс / Пер. с англ. Л. Высоцкого, М. Абушика. – СПб. : ООО «Издательская Группа “Азбука – Аттикус“», 2012. – 864 с. 9. Пионтковский А. А. Роль алкоголизма в этиологии преступлений / Андрей Антонович Пионтковский // Криминология. Тексты XIX – начала XX вв. (история социологии преступности): хрестоматия для студентов юридических и социологических специальностей вузов: в 4-х т. / сост. и предисл. д-ра социол. наук И. П. Рущенко. – Т. 1. Уголовно-статистические исследования / Под общ. ред. д-ра юрид. наук, проф. А. М. Бандурки. – Х. : Харьковский национальный университет внутренних дел, 2009. –

78


С. 309 – 325. 10. Рущенко І. П. Соціологія злочинності // Спеціальні та галузеві соціології / За ред. В. Є. Пилипенка. – К. : Каравела, 2003. – С. 220 – 256. 11. Лефевр В. А. Алгебра совести / Владимир Александрович Лефевр / Пер. с англ. – М. : Когито – Центр, 2003. – 426 с. 12. Робота з персоналом організацій : навч. посіб. / За ред. І. П. Рущенка. – Харків : Видавництво «Форт», 2013. – 460 с. 13. Lacida K. Toxic Leadership / Kristina Lacida [Electronic Resource] – Mode of Access : http://leadchangegroup.com/toxic-leadership/

Кононов І. Ф. Адиктивна поведінка старшокласників м. Луганська: форми та динаміка

Стаття є викладом результатів другого опитування (23 вересня – 21 жовтня 2013 р.) в ході реалізації моніторингового дослідницького проекту «Повсякденне життя луганського школяра», розпочатого в 2011 р. Порівняння даних 2011 р. і 2013 р. дозволяє виявити динаміку хімічних залежностей серед підлітків м. Луганська.

Отримані дані дозволяють говорити, що рівень хімічних адикцій в середовищі старшокласників за два роки залишався стабільним. Не фіксувалися суттєві залежності оцінок поширеності наркотизму від класу і статі респондентів. Це можна витлумачити в тому сенсі, що з проблемою наркотиків школярі стикаються ще до 8 класу. Це відбувається з дотриманням гендерної рівності. Десь чверть друзів у підлітків вживають наркотики.

Можна сказати, що переживаючи диверсифікацію, наркотичний ринок підлітків зсувається до більш небезпечних сегментів, якщо їх порівнювати з препаратами коноплі. З дорослішанням підлітки більше схиляються до поділу наркотиків на смертельно небезпечні (важкі) і припустимі (легкі).

Чим старші підлітки, тим частіше вони дають відповідь, що алкоголізація старших школярів є масовою. Але й у восьмих класах знайомство учнів з алкоголем має масштабний характер. Придбати алкогольні напої не становить для підлітків проблеми. Суспільство не створило надійні перепони на шляху розповсюдження адитивних речовин серед підлітків. Правда, більшість шляхів, якими психоактивні речовини потрапляють в підліткове середовище, є або «сірими» (купують дорослі, а алкогольні напої чи сигарети потрапляють до рук дітей), або нелегальними.

Частіше психоактивні речовини вживають однолітки наших респондентів, ніж члени їхніх сімей. Отже, здебільшого причини адиктивної поведінки підлітків варто шукати поза сім'єю. Хоча у цьому випадку взагалі не можна вести мову про якусь одну причину, але при виробленні профілактичних заходів щодо різноманітних хімічних залежностей треба звертати увагу на якість підліткового середовища.

Чим інтенсивніше спілкування в дружніх колах, тим більший у школярів досвід вживання алкоголю і тютюнопаління. У більшості

79



http://leadchangegroup.com/author/youreffetiveleadership/


випадків його мають компанійські підлітки, не обтяжені моральним ригоризмом.

Ключові слова: адикція, наркотизм, наркотики, алкоголь, тютюнопаління, підлітки, повсякденне життя.

Кононов И. Ф. Аддиктивное поведение старшеклассников г. Луганска: формы и динамика

Статья является изложением результатов второго опроса (23 сентября – 21 октября 2013 г.) в ходе реализации исследовательского мониторингового проекта «Повседневная жизнь луганского школьника», начатого в 2011 г. Сравнение данных 2011 г. и 2013 г. позволяет выявить динамику химических зависимостей в среде подростков г. Луганска.

Полученные данные позволяют говорить о том, что уровень химических аддикций в среде старшеклассников за два года оставался стабильным. Не фиксируется существенной зависимости оценок распространенности наркотизма и класса или пола респондентов. Это можно истолковать в том смысле, что с проблемой наркотиков школьники знакомятся еще до 8 класса. Знакомство происходит с соблюдением гендерного равенства. Где-то четверть друзей у подростков употребляют наркотики.

Можно сказать, что переживая диверсификацию, подростковый наркотический рынок сдвигается к более опасным сегментам, если сравнивать с препаратами из конопли. При взрослении подростки больше склоняются к разделению наркотиков на смертельно опасные (тяжелые) и допустимые (легкие).

Чем старше подростки, тем чаще они дают ответ, что алкоголизация старших школьников является массовой. Но и в восьмых классах знакомство школьников с алкоголем имеет масштабный характер. Приобрести алкогольные напитки не представляет для подростков проблемы. Общество не создало надежные преграды на пути распространения аддиктивных веществ в среде подростков. Правда, большинство путей, какими психоактивные вещества попадают в подростковую среду, являются либо «серыми» (покупают взрослые, но алкогольные напитки и сигареты попадают в руки детей), либо нелегальными.

Чаще психоактивные вещества употребляют одногодки наших респондентов, нежели члены их семей. Следовательно, в большинстве случаев причины аддиктивного поведения подростков следует искать за пределами семьи. Хотя в этом случае вообще невозможно вести речь о какой-то одной причине, но при выработке профилактических мероприятий относительно различных химических зависимостей необходимо обращать внимание на качество подростковой среды.

Чем интенсивнее общение в дружеских кругах, тем больший у школьников опыт употребления алкоголя и табакокурения. В

80


большинстве случаев его имеют компанейские подростки, не отягощенные моральным ригоризмом.

Ключевые слова: аддикция, наркотизм, наркотики, алкоголь, табакокурение, подростки, повседневная жизнь.

Kononov I. F. Addictive behavior of senior pupils of Lugansk: forms and dynamics

The Article is presenting the results of the second survey (September 23 - October 21, 2013) in the implementation of research monitoring project "Everyday life of a Lugansk pupil", launched in 2011. Comparison of the obtained data in 2011 and 2013 reveals the dynamics of chemical dependency among teenagers of Lugansk.

The information obtained suggests that the level of chemical addictions among high school students for the period of two years remained stable. Significant interdependence is not recorded among drug addiction and school form or gender. This can be interpreted this way - students are introduced with the drug problem before the 8th grade. Meeting drugs takes place in compliance with gender equality. About a quarter of friends of adolescents abuse drugs.We can say that experiencing diversification, teenage drug market shifts towards more dangerous segments when compared with cannabis drugs. When growing up, teenagers are more inclined to the division drugs on the deadly (heavy) and allowable (light) ones.

The older teens are, the more they give the answer that alcoholism is a mass problem among older students. But in the eighth grade students also get familiar with alcohol on a large scale. Purchasing alcoholic beverages is not a problem for teenagers. The society has not established a reliable barrier to the spread of addictive substances among adolescents. However, the majority of ways in which psychoactive substances enter the teenage environment, are either "gray" (adults buy, but alcoholic beverages and cigarettes get into the hands of children), or illegal.

Psychoactive substances frequently are used by the teenagers of the same age of our respondents rather than their family members. Therefore, in most cases, the causes of addictive behavior of adolescents placed outside the family. Although in this case it is impossible to talk about only one reason. When developing the preventive measures regarding various chemical dependencies it is needed to pay attention to the quality of the teenage environment.

The more intense is communication in friendly circles, the greater is the students' experience of the use of alcohol and tobacco. In most cases endangered friendly and communicative teenagers, who are not burdened with moral rigor.

Keywords: addiction, drug addiction, drugs, alcohol, smoking, teens, everyday life.

81


Стаття надійшла до редакції 15. 05. 2014 р.Прийнято до друку 22. 05. 2014 р.Рецензент – д. соц. н., професор Рущенко І. П.

УДК 316.36:613.88

В. М. Кусургашев

СТАВЛЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ М. ЛУГАНСЬКА ДО СЕКСУ ПОЗА ШЛЮБОМ

Проблемам підліткової сексуальності у вітчизняному науковому дискурсі приділяють усе більше уваги. Але ця проблематика цікавить не лише науковців. У суспільстві назріла гостра потреба оволодіння знаннями в галузі культури сексуальної поведінки, що й призвело до зростання інтересу широких верств населення до тем, які раніше цікавили лише вузьких спеціалістів.

Сексуальні стосунки та інтимні практики молоді стали одним з основних об’єктів нового соціологічного знання, що обумовлено в першу чергу значенням ролі молодого покоління у формуванні якісно нового сприйняття багатьох, зокрема й інтимних, аспектів повсякденності. Багато західних та російських дослідників [1; 4; 5; 6] прямо говорять про те, що сучасне суспільство вступило на якісно новий щабель розвитку сексуальних відносин і перебуває на стадії становлення нових моделей шлюбної і дошлюбної поведінки. Зміни торкнулися внутрішнього змісту дошлюбної поведінки молоді: значною мірою втратили дієвість традиційні установки на дошлюбну цнотливість, зрушилися часові межі сексуального дебюту, істотно розширився діапазон допустимих сексуальних практик. При цьому все більшою популярністю став користуватися так званий „цивільний шлюб”, точніше – співжиття молодої пари без юридичного оформлення (конкубінат), що вплинуло на характер побудови шлюбних відносин.

Сучасне українське суспільство переживає досить непростий період переходу від однієї моделі соціальних відносин до іншої, і цей перехід в силу багатьох факторів супроводжується кризовими явищами в усіх сферах суспільного життя, що, у свою чергу, характеризується різкою актуалізацією проблем, пов’язаних з інститутами шлюбу, сім’ї, дошлюбних стосунків. На наш погляд, на це впливає низка причин. Зокрема, це розвиток інформаційних технологій, що сприяє необмеженому доступу широких мас громадськості до будь-якої інформації. Він призвів до того, що джерелами інформації щодо сексуального життя для підлітків стає телебачення та Інтернет, тоді як

82


для покоління їхніх батьків головними джерелами були друзі та однолітки.

Соціокультурні зміни, що торкнулися практично всіх суспільних інститутів, вплинули й на такі, здавалося б, непорушні основи людської життєдіяльності, як сім’я, шлюб, інтимні стосунки, бо, як слушно зазначав Ентоні Гідденс, з усіх змін, що відбуваються у світі, для людини найважливіші ті, які зачіпають її особисте життя [2, с. 67].

Деякі вчені вважають, що інституційні зміни в сімейно-шлюбних відносинах і в самій структурі взаємин статей – ознака деградації суспільства й відмирання інституту шлюбу і сім’ї [6; 8], інші розглядають ці процеси в контексті глобалізаційних зрушень і вважають їх ознакою переходу на принципово новий рівень побудови такого роду міжособистісних стосунків [1; 5; 7]. Ми поділяємо думку останніх і так само ототожнюємо появу й розвиток принципово нових форм шлюбних (як і дошлюбних) відносин з глобальними трансформаціями суспільства Другого модерну, які відбуваються в силу індивідуалізації, а отже концентрації уваги на індивідуальних інтересах і потребах окремо взятого індивіда.

Ентоні Гідденс пише про те, що на зміни в багатьох аспектах інтимного життя вплинуло те, що він називає „пластичною сексуальністю”. Вчений її трактує як „децентралізовану сексуальність, звільнену від репродуктивних потреб”. Англійський соціолог пише: „Пластична сексуальність” прямо пов’язана з обмеженням розмірів сім’ї і поширенням сучасних методів контрацепції, що, у свою чергу, призвело до звільнення сексуальності від репродуктивних функцій і вивело на перший план сексуальну насолоду кожного індивіда [1, с. 31].

В українському суспільстві сексуальне життя підлітків є майже невивченим, що створює широке поле роботи для соціолога. Нашу статтю присвячено аналізу деяких аспектів сексуальності молоді, зрушень у ціннісних орієнтаціях і установках, трансформації норм і правил, що належать до інтимних аспектів поведінки старшокласників. Як індикатор відповідних змін ми взяли ставлення до сексу поза шлюбом.

Емпіричною основою наших висновків будуть дані, отримані кафедрою філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка та громадською організацією «Центр з вичення суспільних процесів та проблем гуманізму» в ході двох опитувань (2011 р і 2013 р.) при реалізації дослідницького проекту «Повсякденне життя луганського школяра».

Згідно з результатами 2013 року можемо зробити висновок, що серед старшокласників в інтимній сфері зберігається слабо виражений гендерний дисонанс (табл.1). Судячи з отриманих даних, 11 % луганських школярок і 6 % школярів вважають неприпустимим сексуальне життя до шлюбу, з них майже 39 % дівчат допускають секс

83


лише з майбутнім обранцем, тоді як серед юнаків цей показник на 15 % менший. Слід визначити, що в дослідженні «Повсякденне життя луганських школярів-2011» різниця між хлопцями та дівчатами у цьому питанні була лише 10% [3]. Можна припустити, що дівчата все більше цінують психологічну та емоційну сумісність, усталеність і тривалі сексуальні відносини. Навпаки, 36 % юнаків вважають достатньою підставою для сексуального зв’язку взаємну симпатію, серед дівчат цієї думки дотримуються 15 %. Це свідчить про те, що, незважаючи на відносну егалітарність, сексуальні відносини між юнаками та дівчатами варто розглядати крізь призму патріархальної парадигми та гендерних подвійних стандартів, що характерно для нашого суспільства.

Російський соціолог Володимир Анурін, який займався вивченням подвійних стандартів у ціннісних установках російської молоді, писав: „У свідомості чоловіків подвійний стандарт зберігає досить міцні позиції. І суворіше за все вони звинувачують жінок (набагато поблажливіші до себе) за позашлюбні зв’язки й подружню невірність” [4, с. 5]. Ще більш цікаві висновки він зробив, аналізуючи індекси подвійних стандартів представників різних поколінь. До категорії «діти» були віднесені респонденти від 15 до 24 років, до категорії „батьки”– люди старші 41 року. Як виявилося, серед дітей подвійний стандарт укорінився глибше, хоча здебільшого вони аж ніяк не аскети і про секс у всіх його проявах знають не з чуток. Автор припустив, що молоде покоління більш ідеалістично ставиться до шлюбу й майбутнього сімейного життя, тоді як представники батьків в основному вже були в шлюбі й знають про світлі й темні сторони сімейного життя [4, с. 5].

Таблиця 1Ставлення школярів до сексу поза шлюбом залежно від статі

(2013 р.) (% від числа тих, хто відповів)

Ставлення до сексу поза шлюбомСтать

Жіноча Чоловіча

Неприпустимий 11,2% 6,7%

Можливий, якщо хлопець і дівчина кохають одне одного і планують одружитися

38,8% 24,4%

Припустимий, якщо хлопець і дівчина подобаються одне одному. Решта – несуттєво

15,1% 39,4%

В одних випадках це допустимо, в інших – ні. Все залежить від обставин

22,0% 17,7%

Складно відповісти 12,9% 11,8%

84


Загалом 100,0% 100,0%

Аналізуючи ставлення школярів до сексу залежно від віку, можна побачити моменти, які потребують більш уважного дослідження (табл.2). Так, сексуальні стосунки поза шлюбом неприпустимі для майже 13% восьмикласників, тоді як лише 7% дев'ятикласників дотримуються тієї ж думки. Дзеркальні результати отримані при опитуванні десятикласників і одинадцятикласників (12,2% та 8% відповідно). Взагалі, чим старші підлітки, тим ліберальніше вони ставляться до сексуальних стосунків поза шлюбом. Як бачимо з таблиці, лише 25% восьмикласників вважають допустимими сексуальні стосунки між хлопцем та дівчиною, якщо вони планують одружитися, тоді як цей показник серед старших школярів в середньому на 10% вищий. Це говорить про те, що все більше підлітків вважають необов'язковою офіційну реєстрацію своїх стосунків перед початком статевого життя. Також з таблиці можна побачити, що серед молодших підлітків найбільше тих, хто мав ускладнення з відповіддю на це питання. Ставлення до позашлюбного сексу залежно від обставин серед школярів різного віку розподілені без значних варіацій.

Таблиця 2Ставлення школярів до сексу поза шлюбом залежно від класу

навчання (2013 р.) (% від кількостітих, хто відповів)Ставлення до сексу поза шлюбом 8 9 10 11

Неприпустимий 12,8% 7,0% 12,2% 8%Можливий, якщо хлопець і дівчина кохають одне одного і планують одружитися

25,5% 35,2% 34,0% 34,1%

Припустимий, якщо хлопець і дівчина подобаються одне одному. Решта – несуттєво

22,9% 26,4% 27,4% 26,5%

В одних випадках це допустимо, в інших – ні. Все залежить від обставин

18,1% 20,9% 19,8% 19,0%

Складно відповісти 20,7% 10,6% 6,6% 12,4%Загалом 100% 100% 100% 100%

85


Слід визначити, що серед підлітків, які впевнені у несправедливому ставленні до себе з боку вчителів, набагато більше таких, які вважають неприпустимими сексуальні стосунки поза шлюбом (табл. 3). Також серед школярів, які відчувають несправедливе ставлення до себе з боку педагогів, найменша кількість відповіла, що сексуальні стосунки припустимі в тому разі, якщо хлопець і дівчина кохають одне одного та планують одружитися. Можна допустити, що на погляди школярів щодо статевого життя має суттєвий вплив ставлення до них педагогічного колективу, який в цілому не підтримує сексуальні стосунки у підлітковому середовищі, вважаючи підліткову сексуальність причиною девіацій. На думку російського дослідника І. С. Кона, такий погляд є загальною помилкою пострадянського суспільства. Він пише: «Коли суспільство припиняє табуювати підліткову сексуальність, починає ставитися до неї спокійно, допомагаючи підліткам оволодіти необхідним для життя знанням, її зв'язок з девіантною поведінкою послаблюється або навіть повністю зникає» [5, с. 27].

Таблиця 3Ставлення школярів до сексу поза шлюбом залежно відвзаємовідносин з вчителями (2013 р.) (% відповідей)

Ставлення до сексу поза шлюбом

Впевне-ний, що до мене буде

неспра-ведливе

ставлен-ня

Скоріш за все, до мене

буде несправед-

ливе ставлення

Сподіваюсь на

справедливе ставлення,

але не впевнений у

цьому



буде справедли-

вим

Не знаю

Неприпус-тимий 25,0% 8,0% 6,9% 11,6% 4,9%

Можливий, якщо хлопець і дівчина кохають одне одного і планують одружитися

12,5% 33,3% 34,6% 33,7% 29,5%

Припусти-мий, якщо хлопець і дівчина подобаються одне одному. Решта – несуттєво

20,8% 28,0% 28,1% 24,5% 18,0%

В одних випадках це допустимо,

29,2% 22,7% 20,5% 18,5% 13,1%

86


в інших – ні. Все залежить від обставинСкладно відповісти

12,5% 8,0% 9,9% 11,6% 34,4%

Загалом 100% 100% 100% 100% 100%Позитивним моментом розвитку підліткової сексуальності є те,

що ціннісними пріоритетами для сучасної молоді, як і для покоління їхніх батьків, залишаються шлюб, сім’я, побудова міцних і стабільних відносин. Варто зазначити, що часові рамки створення сім’ї дещо зсунулися, і на перший план вийшли індивідуальна самореалізація і гедонізм, але при цьому інтеграційним ядром, як і раніше, виступають традиційні цінності, що дозволяє нам говорити про культурну спадковість поколінь і збереження орієнтації на сім’ю як малу соціальну групу.

Загалом серед сучасних старшокласників можна спостерігати збільшення сексуальної активності, стирання відмінностей у ціннісних орієнтирах, установках і сексуальній поведінці юнаків і дівчат, рання ініціація, збільшення інтересу підлітків до еротики, порнографії та нетрадиційних сексуальних практик. Усе зазначене вище при недостатній поінформованості та низькій культурі контрацепції може призвести до багатьох проблем. Такими є раннє материнство, небажана вагітність, венеричні захворювання, соціальне сирітство. Але, незважаючи на деякі негативні моменти, які притаманні сплеску підліткової сексуальності, хотілося б відзначити, що вона не містить фатальної загрози для суспільного розвитку, але потребує пильної уваги й контролю з боку батьків, педагогів і суспільства.

Список використаної літератури1. Гидденс Э.Трансформация интимности / Э. Гидденс; пер. с

англ. В. Ф. Анурин. – СПб. : Питер, 2004. – 208 с. 2. Гидденс Э.Ускользающий мир / Э. Гидденс; пер. с англ. М. Л. Коробочкина. – М., 2004. – 67 с. 3. Стулова А. Модели сексуального поведения старшеклассников г. Луганска : проблема общественной обусловленности / Стулова А. // Вісник Луганського нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Соціологічні науки. – 2012. – № 2. – С. 97 – 106. 4. Анурин В.Сексуальная революция: двойной стандарт [Електронний ресурс] / В. Анурин // Гендерные исследования-2000. – Режим доступу: http://ecsocman.hse.ru/data/810/890/1216/012.ANOURIN.pdf.5. Кон И. Подростковая сексуальность на пороге 21 века / И. С. Кон. – Дубна: Издательство "Феникс+", 2001. – 207 с. 6. Ковалёва А.Трансформация

87

http://ecsocman.hse.ru/data/810/890/1216/012.ANOURIN.pdf


понятия„гражданский брак” как проявление кризиса семейно-брачных отношений : дис. … канд. социол. наук : 22.00.04 / Ковалева Анна Владимировна. – Хабаровск, 2009. – 185 с. 7. Голод С. И. Что было пороками, стало нравами. Лекции по социологии сексуальности / С. И. Голод. – М. : Ладомир, 2005. – 233 с. 8. Антонов А. И. Социология семьи / А. И. Антонов, В. М. Медков. – М. : Изд-во МГУ : Изд-во Международного ун-та бизнеса и управления („Братья Карич”), 1996. – 304 с.

Кусургашев В. М. Ставлення старшокласників м. Луганська до сексу поза шлюбом

У статті на основі емпіричних даних розглядаються погляди старших школярів м. Луганська на сексуальні відносини до шлюбу. Автор пов'язує зрушення в підлітковій сексуальності зі змінами, що відбуваються в українському суспільстві. Зроблена спроба аналізу гендерних відмінностей, а також вікових характеристик ставлення підлітків до сексуальних зв'язків до шлюбу. Розглядається взаємозв'язок між ціннісними установками старшокласників і ставленням до них педагогічного колективу. Виявлено залежність між ціннісними орієнтаціями школярів і трансформацією, що торкнулася практично всіх граней суспільних відносин. Сексуальні установки старшокласників безпосередньо залежать від соціальних відносин. Перелом, що відбувся в українському суспільстві, зрушив систему цінностей молоді в бік егалітарності відносин, при цьому зберігши певний гендерний дисбаланс. Акселерація і ранній сексуальний дебют призводить до деяких складнощів у сексуальному вихованні підлітків, що накладає виразний відбиток на педагогічному, медичному і соціальному ставленні до них.

Ключові слова: підлітки, сексуальні відносини, гендерний дисонанс, девіація, сексуальний дебют.

Кусургашев В. Н. Отношение старшеклассников г. Луганска к сексу вне брака

В статье на основе эмпирических данных рассматриваются взгляды старших школьников г. Луганска на сексуальные отношения до брака. Автор связывает сдвиги в подростковой сексуальности с изменениями, произошедшими в украинском обществе. Сделана попытка анализа гендерных различий, а также возрастных характеристик отношения подростков к сексуальным связям до брака. Рассматривается взаимосвязь между ценностными установками старшеклассников и отношением к ним педагогического коллектива. Выявлена зависимость между ценностными ориентациями школьников и трансформацией, затронувшей практически все грани общественных отношений. Сексуальные установки старшеклассников напрямую зависят от социальных отношений. Перелом, произошедший в украинском обществе, сдвинул систему ценностей молодёжи в сторону

88


эгалитарности отношений, при этом сохранив некий гендерный дисбаланс. Акселерация и ранний сексуальный дебют приводит к определённым сложностям в сексуальном воспитании подростков, что накладывает определённый отпечаток на педагогическом, медицинском и социальном отношении к ним.

Ключевые слова: подростки, сексуальные отношения, гендерный диссонанс, девиация, сексуальный дебют.

Kusurgashev V.N. Attitude of senior pupils of Luhansk to sex outside of marriage.

On the basis of empirical data we considered the views of senior pupils of Luhansk towards sexual relations before marriage. The author relates shifts in adolescent sexuality with changes in the Ukrainian society. We tried to analyze gender differences and age characteristics of adolescents' attitude to sexual relations before marriage. In this article we are examining the relationship between value orientations of senior pupils and attitudes of teaching staff to them. We found certain correlation between the value orientations and school transformation, which affected practically all sides of public relations. Sexual position of seniors directly dependent on relations inside a society. The fracture, which occurred in the Ukrainian society, pushed the value system of youth toward egalitarianism of relations, while maintaining a certain gender imbalance. Acceleration and early sexual debut lead towards certain difficulties in the sexual education of teenagers that has a certain effect on the educational, medical and social attitudes towards them.

Keywords: teens, sex, gender dissonance deviation, sexual debut.

Стаття надійшла до редакції 13. 05. 2014 р. Прийнято до друку 22. 05. 2014 р. Рецензент – д. соц. н., професор Кононов І. Ф.

УДК 373. 5. 091. 8

Ю. С. Нужна

ШКІЛЬНЕ ЖИТТЯ ОЧИМА СТАРШОКЛАСНИКІВ: СТАВЛЕННЯ ДО НАВЧАННЯ

Повсякденне життя сучасного школяра складне і багатогранне. Він одночасно включений у різні види діяльності: навчальну, трудову, комунікативну, культурну, творчу, спортивну, ігрову та ін. Проте провідним видом діяльності в його житті є саме навчальна діяльність. «Навчально-пізнавальна діяльність для дитини упродовж усього

89


навчання – це основний вид діяльності за часом, значимістю, систематичністю. Вона є джерелом розвивальної дії, яка відбувається через зміст навчального матеріалу і організацію цієї діяльності» [1]. Це робить актуальним дослідження проблеми визначення місця навчальної діяльності в системі повсякденного життя сучасних школярів.

Поняття «навчальна діяльність» досить неоднозначне. У найширшому сенсі мається на увазі надбання знання як такого, що може бути досягнуто в результаті будь-якого виду діяльності. «Навчання супроводжує усе життя людини, оскільки вона отримує знання від самого життя, пізнаючи при будь-якій взаємодії зі світом щось нове і удосконалюючи способи задоволення своїх потреб. Інакше кажучи, навчання наявне у будь-якій діяльності і є процесом формування її суб’єкта» [2, с. 243]. Але нас цікавить не стихійний процес здобування людиною знань взагалі, у тому числі і досвіду повсякденного життя, а його організовані форми, тобто навчальна діяльність, що організована в навчальних закладах, зокрема – в середній школі. У цьому сенсі під навчальною діяльністю ми розумітимемо «діяльність суб’єкта з метою оволодіння узагальненими способами вирішення життєвих завдань і саморозвитку, здійснювану шляхом вирішення навчальних завдань, спеціально поставлених викладачем» [3].

Потрібно зауважити, що в сучасному науковому дискурсі разом з поняттям «навчальна діяльність» використовуються й інші терміни, такі як «навчання», «вчення» і т. д. Ці поняття нерідко змішуються, використовуються як синонімічний ряд, підміняють одне одного, хоча й містять в собі різне змістовне навантаження. У науковій літературі пропонується велика кількість трактувань цих понять, але з'ясування тонкощів їх тлумачення не є метою цієї статті. Надалі під навчанням ми розумітимемо «цілеспрямований педагогічний процес організації й стимулювання активної навчально-пізнавальної діяльності учнів, спрямований на оволодіння науковими знаннями, уміннями, навичками, розвиток творчих здібностей, світогляду й морально-естетичних поглядів і переконань» [4, с. 86]. Тобто, навчання – це, передусім, активна діяльність вчителя з метою передачі учням знань, умінь, навичок і життєвого досвіду. При використанні терміну «вчення» (від «вчитися») мається на увазі власна активна діяльність учнів з розвитку своїх здібностей і придбання знань, умінь і навичок. Такі головні підстави для розмежування обговорюваних понять і їх паралельного використання [3].

Дитина стає суб'єктом навчальної діяльності з моменту вступу до школи. І упродовж усього періоду дорослішання навчальна діяльність залишається домінуючою над іншими видами діяльності. Це виражається в тому, що вона опосередковує усю систему стосунків дитини з суспільством і навколишнім світом, в її межах формуються основні особистісні якості, під неї «підлаштовується» й решта видів діяльності, в які включений сучасний школяр. Крім того, навчанню належить

90


вирішальна роль у формуванні потреб, інтересів, системи ідей, поглядів, переконань, здібностей, правильного ставлення до навколишньої дійсності [5, с. 12]. Звичайно, включеність в навчальну діяльність, як і її значущість, змінюється з віком учнів. Так, якщо у молодших школярів навчальна діяльність займає лідируюче місце, то для старшокласників вона перестає бути провідною, хоча і залишається основною, адже займає значну частину їхнього часу.

Дослідники одностайні в думці, що старшокласники, як суб'єкти навчальної діяльності, є досить специфічною категорією [3; 5; 6]. В старших класах домінуючою стає діяльність з визначення ціннісних орієнтацій, пов'язаних з прагненням до автономії, правом бути самим собою, бути особистістю, що відрізняється від інших [3]. На відміну від учнів середньої, і тим більше початкової школи, учні старших класів націлені на майбутнє. Вони вже стоять на порозі вступу в самостійне життя. Ця обставина створює для них нову соціальну ситуацію розвитку.

Першорядною проблемою в цей період стає проблема самовизначення і вибору подальшого життєвого шляху. «Це нова соціальна позиція змінює для них і значущість навчання, його завдань і змісту. Старші школярі оцінюють навчальний процес з тієї точки зору, що саме він дає для їхнього майбутнього. Вони починають інакше, ніж підлітки, ставитися до школи. Якщо підлітки дивляться в майбутнє з позиції сьогодення, то старші школярі на сьогодення дивляться з позиції майбутнього» [6]. Водночас, дослідження показують, що навчання, само по собі, не є провідною цінністю школярів. Воно цінується винятково в інструментальному сенсі, як засіб досягнення інших цінностей (статків, статусу) [7, 8].

Таким чином, з одного боку, перед старшокласниками стоїть проблема самовизначення подальшого життя, і, передусім, у професійній сфері, що має поставити навчальну діяльність в прерогативне становище порівняно з іншими видами діяльності, але, з іншого боку, цінність освіти в сучасних українських реаліях є невисокою. Це обумовлює необхідність дослідження місця навчальної діяльності в повсякденні старшокласників.

Наша мета – визначити особливості ставлення до навчання серед старшокласників. Досягнення зазначеної мети передбачає вирішення таких завдань: з’ясування значущості шкільної навчальної діяльності і її місця серед інших видів діяльності старшокласників; виявлення вікових і гендерних особливостей цього ставлення; визначення ставлення до шкільних предметів; з’ясування, наскільки корисними для майбутнього «дорослого» життя, з точки зору старшокласників, є знання, які вони отримують в школі.

Основою для розгляду ставлення учнів старших класів луганських шкіл до процесу навчання в школі для нас будуть результати дослідницького проекту «Повсякденне життя луганського школяра –

91


2013». Це друге подібне дослідження, перше було проведено в 2011 році. У цій статті відображено дані, отримані в ході двох досліджень.

Передусім, ми виявили як старшокласники оцінюють значущість шкільного навчання у своєму житті. В результаті були отримані такі дані (табл. 1).

Таблиця 1Розподіл відповідей на запитання «З яким з наведених тверджень

Ви більшою мірою згодні?»

№ Варіант відповідіРозподіл

відповідей, %n = 917

1. Навчання в школі – це найважливіше зараз в моєму житті 19,0

2.Навчання в школі – це важлива частина в моєму житті, але є багато іншого, що для мене не менш важливо

67,3

3. Навчання в школі – це другорядне в моєму житті, є речі значно важливіші 8,7

4. Важко відповісти 4,15. Немає відповіді 0,9

Усього 100Як видно з таблиці 1, більшість старшокласників вважає, що

навчання в школі – це важлива частина їхнього життя, але є багато іншого, що для них не менш важливо (67,3%). Якщо порівняти ці дані з аналогічними даними, отриманими у межах проекту в 2011 р. [7], то ми побачимо, що, в цілому, закономірність у відповідях залишається сталою? (табл. 2).

Таблиця 2Розподіл відповідей на запитання

«З яким з наведених тверджень Ви більшою мірою згодні?»

№ Варіант відповіді 2011 р., %n=800

2013 р., %n=917

1.Навчання в школі – це найважливіше зараз в моєму житті

18,1 19,0

2.

Навчання в школі – це важлива частина в моєму житті, але є багато іншого, що для мене не менш важливо

63,8 67,3

3. Навчання в школі – це 13,0 8,792


другорядне в моєму житті, значно важливіше

4. Важко відповісти 3,8 4,1

5. Немає відповіді 1,4 0,9

Усього 100 100Хоча можна констатувати незначне збільшення значущості

шкільного навчання: збільшується як відсоток тих, для кого навчання в школі – це найважливіше зараз в їх житті, так і тих, для кого навчання в школі – це важлива частина життя, але є багато іншого, що не менш важливо. І, відповідно, зменшилася кількість тих, для кого навчання в школі є другорядним. Це позитивна тенденція.

Ми простежили, чи залежить ставлення до навчання від таких змінних, як стать, клас або спеціалізація школи, але такий аналіз ні в цьому, ні в попередньому дослідженні [8, с. 45] значущої залежності не показав. Однак, ми зафіксували зміни в динаміці гендерних особливостей ставлення до навчання.

Якщо затриматися на цьому моменті докладніше, то гендерний аналіз цього питання значущих зв'язків не виявив (χ²=7,140, Sig=0,129). І для хлопців (65,5%), і для дівчат (68,9%), в цілому, навчання в школі є значущим, але є багато інших речей, які для них не менш важливі. Хоча, треба зауважити, що якщо при цьому відсоток серед дівчат, які так вважають, за останні два роки не змінився – 68,9%, то серед молодих людей він зріс з 60,2% до 65,5% [8, с.45], що може свідчити про збільшення значущості шкільного навчання серед останніх.

Аналогічним є розподіл і при аналізі відповідей респондентів залежно від класу навчання (табл. 3), тут також значущих зв'язків не виявлено (χ²=9,214, Sig=0,685).


«З яким з наведених тверджень Ви більшою мірою згодні?»

№ Варіант відповідіКлас, % Усього,

%n=917

8n=202

9n=285

10n=201

11n=229

1.Навчання в школі – це найважливіше зараз в моєму житті

21,3 18,2 16,9 19,7 19,0

2.

Навчання в школі – це важлива частина в моєму житті, але є багато іншого, що для мене не менш важливо

63,4 68,8 67,7 68,6 67,3

3.Навчання в школі – це другорядне в моєму житті, 7,4 9,8 10,0 7,4 8,7

93


значно важливіше4. Важко відповісти 6,4 2,8 4,5 3,5 4,15. Немає відповіді 1,5 0,4 1,0 0,9 0,9

Усього 100 100 100 100 100

Правда, тут ми можемо спостерігати невелике збільшення значущості значення навчання для учнів випускних (9–х і 11–х) класів.

Не виявлено істотних зв'язків і між значущістю шкільного навчання і спеціалізацією школи (χ²=6,357, Sig=0,174), хоча серед учнів спеціалізованих шкіл зацікавленість в навчанні є дещо вищою (88,6%), ніж серед учнів неспеціалізованих шкіл (84,9%).

Інтерес до навчання визначається ставленням до шкільних предметів.

Спершу подивимося, наскільки у старшокласників розвинений інтерес до навчання в школі взагалі. Було виявлено, що для більшості респондентів інтерес становить тільки невелика кількість шкільних предметів (таку відповідь дали 48,2% опитаних), а інші інтересу не викликають (табл. 4).


«Чи відчуваєте Ви інтерес до навчання?»

№ Варіант відповідіРозподіл

відповідей,%N=917

1. Мені цікаво вчитися з усіх предметів 8,42. Мені цікаво вивчати більшість предметів 37,3

3.Мені цікаво вивчати декілька (невелику кількість) предметів, а інші у мене зацікавленості не викликають

48,2

4. Мені взагалі нецікаво вчитися 4,05. Інше (що саме) 1,36. Немає відповіді 0,8

Усього 100

Така ж тенденція була виявлена і в попередньому дослідженні в 2011 р. (табл. 5). Хоча ми знову можемо спостерігати незначне збільшення інтересу до навчання у сучасних школярів за останні два роки. Про це свідчить зменшення кількості тих респондентів, кому взагалі нецікаво вчитися (з 7,1% до 4,0%) на фоні паралельного збільшення загальної кількості тих, у кого навчання викликає будь-який інтерес (з 89,7% до 93,9%).

94



«Чи відчуваєте Ви інтерес до навчання?»

№ Варіант відповіді 2011 р., %n=800

2013 р., %n=917

1. Мені цікаво навчатися з усіх предметів 9,0 8,4

2. Мені цікаво вивчати більшість предметів 36,1 37,3

3.

Мені цікаво вивчати декілька (невелику кількість) предметів, а інші у мене зацікавленості не викликають

44,6 48,2

4. Мені взагалі нецікаво вчитися 7,1 4,05. Інше (що саме) 2,6 1,36. Немає відповіді 0,5 0,8

Усього 100 100

Гендерний аналіз цього питання значущих зв'язків не виявив. Як у хлопців, так і в дівчат зацікавленість викликає тільки ряд шкільних предметів (46,9% і 50,6% відповідно). Не виявлені значущі зв'язки і при аналізі відповідей залежно від типу школи (спеціалізована вона, чи ні). Незалежно від того, в якій школі навчаються молоді люди, більшість відповіли, що їх цікавить обмежена кількість шкільних предметів, а інші зацікавлення не викликають. Проте, треба зазначити, що інтерес до навчання залежить від класу, в якому навчаються респонденти – між цими параметрами нами був зафіксований значущий зв'язок (χ²=30,601, Sig=0,002). Розглянемо докладніше розподіл відповідей на це запитання (табл. 6).

Таблиця 6Розподіл відповідей на запитання «Чи відчуваєте Виінтерес до навчання?», (% до тих, що відповіли)

№ Варіант відповідіКлас, % Усього,

%N=917

8N=202

9N=285

10N=201

11N=229

1. Мені цікаво вчитися з усіх предметів 12,5 8,5 8,0 5,3 8,5

95



Клас, %Усього,

%N=917

2. Мені цікаво вивчати більшість предметів 41,5 39,4 34,5 34,6 37,6

3.

Мені цікаво вивчати декілька (невелику кількість) предметів, а інші у мене зацікавленості не викликають

41,5 44,7 53,0 55,7 48,6

4. Мені взагалі нецікаво вчитися 4,0 3,9 4,5 3,9 4,1

5. Інше (що саме) 0,5 3,5 0,0 0,4 1,3Усього 100 100 100 100 100

З таблиці 6 видно, що, з одного боку, незалежно від того, в якому класі вчаться респонденти, їх здебільшого, як і раніше, цікавить тільки ряд шкільних предметів. Але, з іншого боку, можна простежити тенденцію поступового зменшення зацікавленості до всіх предметів (від 12,5% у восьмому класі до 5,3% в одинадцятому) і зацікавленості до більшості предметів (від 41,5% у восьмому до 34,6% в одинадцятому) на фоні одночасного збільшення інтересу на користь вивчення декількох предметів (від 41,5% у восьмому класі до 55,7% в одинадцятому). Тобто ми спостерігаємо явну закономірність: чим старшими стають учні, тим більший перекіс у них спостерігається у бік зацікавленості невеликою кількістю навчальних предметів. Така ситуація не випадкова. Учні випускних класів вже свідомо замислюються над вибором майбутньої професії і ця обставина багато в чому визначає характер їхньої навчальної діяльності. Це проявляється в наданні переваги одним навчальним предметам і в ігноруванні інших. І це визначається не тим, подобається предмет або не подобається, а тим, потрібен він чи не потрібен для подальшого професійного самовизначення. У старшокласників «змінюється навчальна мотивація, оскільки сама навчальна діяльність в школі важлива вже не сама по собі, а як засіб реалізації життєвих планів на майбутнє» [3].

Можемо зробити висновок, що для сучасних школярів характерно прагматичне ставлення до навчання. Більшість з них орієнтована на отримання конкретних необхідних знань, а спрямованість навчання на придбання знань взагалі, безвідносно до їх необхідності, характеризує в цьому віці незначну кількість учнів.

Далі логічно проаналізувати, які ж саме шкільні предмети викликають інтерес у сучасних школярів. Респондентам пропонувалося у відкритій формі назвати три навчальні предмети, які їм найбільш цікаво вивчати. В результаті були отримані такі дані (табл. 7).

96


Таблиця 7Розподіл відповідей на запитання «Які предмети Вам

найцікавіше вивчати?»(Відкрите питання, можливі були три варіанти відповіді)

№ Шкільний предмет

Стать, кількість згадувань Всього,

кількість згадуваньЧоловіча Жіноча

1. Історія 49 38 872. Правознавство 13 21 343. Іноземна мова 23 49 724. Фізика 29 24 535. Біологія 75 79 1546. Фізична культура 59 34 937. Географія 34 27 618. Економіка 4 7 119. Українська мова 12 28 40

10. Психологія 4 8 1211. Людина і світ 2 5 712. Російська мова 4 6 1013. Інформатика 7 4 1114. Хімія 19 24 4315. Алгебра 6 8 1416. Геометрія 6 8 1417. Художня культура 2 8 1018. Українська література 4 18 2219. Креслення 4 6 1020. Праця 15 9 2421. Астрономія 8 2 1022. Захист вітчизни 4 0 423. ДПЮ 8 0 824. МПС 0 2 225. Музика 3 17 2026. Зарубіжна література 5 17 2227. Мистецтво 8 19 2728. Основи здоров'я 14 12 2629. Світова література 2 6 8

97


30. Країнознавство 0 2 231. Немає відповіді 12 6 18

Примітка: сірим кольором виділені навчальні предмети, які отримали найбільшу кількість виборів респондентами

З таблиці 7 видно, що найбільший інтерес у сучасних школярів викликають біологія, фізкультура, історія, іноземна мова і географія (у таблиці вони позначені сірим кольором). Ця ж п'ятірка була визначена і два роки тому [7], за винятком географії, замість якої була названа алгебра. Остання цього разу виявилася непопулярною серед шкільних предметів. За результатами цього дослідження ми не можемо сказати, це випадково, чи означає певний зсув. Такі висновки потребують продовження досліджень.

Розглянемо, які предмети сучасним школярам нецікаві (табл. 8). Серед них виявилися, в основному, предмети природничо-наукового циклу: алгебра, геометрія, хімія, фізика, а також російська мова. Практично такий же «набір» нецікавих предметів був визначений і два роки тому [7], за одним винятком: іноземна мова замінилася на російську.


«Які предмети Вам вивчати нецікаво?»(Відкрите питання, можливі були три варіанти відповіді)

№ Шкільний предметСтать, кількість згадувань Всього

кількість згадуваньЧоловіча Жіноча

1. Алгебра 57 30 872. Геометрія 44 32 763. Економіка 19 8 274. Хімія 46 28 745. Біологія 28 17 456. Географія 17 18 357. Українська мова 29 18 478. Англійська мова 30 14 449. Фізика 34 23 5710. Художня культура 12 6 18

11. Українська література 14 9 23

12. Праця 4 5 913. Історія 27 20 4714. Захист вітчизни 2 0 215. Російська мова 41 27 6816. Фізична культура 5 11 16

98


№ Шкільний предмет Стать, кількість згадувань Всьогокількість згадувань

17. ДПЮ 3 0 318. Психологія 17 9 2619. Інформатика 16 22 3820. Креслення 8 4 1221. Правознавство 5 5 1022. Музика 2 3 523. Основи здоров'я 5 8 1324. ОБЖ 2 4 6

25. Російська література 16 8 24

26. Екологія 8 4 1227. Технологія 2 5 728. Немає відповіді 62 26 88

Примітка: сірим кольором виділені навчальні предмети, які отримали найбільшу кількість негативних виборів респондентами

Гендерний аналіз цього питання ніяких значущих закономірностей ні серед улюблених, ні серед неулюблених предметів не виявив. Хоча спочатку можна було припустити, що у хлопців і у дівчат буде різна зацікавленість у навчальних предметах, але дані опитування це не підтверджують.

Сьогодні все частіше говорять про те, що сучасна школа переживає кризу, що внутрішня наповнюваність шкільної освіти давно застаріла і не відповідає запитам часу. Зараз існує чимало наукових дисциплін, які могли б поповнити список шкільних предметів. Які ж науки, окрім шкільних, знайомі старшокласникам, і які з них вони хотіли б бачити в програмі середньої освіти? Ці питання були поставлені сучасним луганським школярам. Отримані дані представлені в таблиці 9.

Таблиця 9Розподіл відповідей на запитання «Які з перерахованих наук

Ви знаєте?», «Які з них Ви б хотіли вивчати в школі?»(Можливі були декілька варіантів відповіді)

№ Назви наук

Знаюпро існування науки

Я за введенняцієї науки в школі

К-ть виборів %

Відсоток спосте-режень

К-ть виборів %

Відсоток спосте-режень

1. Філософія 570 14,1 70,3 307 15,7 40,42. Психологія 692 17,1 85,3 435 22,3 57,33. Соціологія 431 10,7 53,1 175 9,0 23,14. Політологія 282 7,0 34,8 108 5,5 14,25. Хіромантія 403 10,0 49,7 207 10,6 27,36. Геологія 385 9,5 47,5 110 5,6 14,5

99


7. Планетологія 337 8,3 41,6 197 10,1 26,08. Агрономія 387 9,6 47,7 108 5,5 14,29. Астрологія 555 13,7 68,4 303 15,5 39,9

Усього 4042 100 498,4 1950 100 256,9Примітка: темно-сірим кольором виділені наукові дисципліни, які отримали найбільшу кількість виборів респондентами

З таблиці 9 видно, що до числа «знайомих наук» потрапило як власне наукове знання – психологія, філософія, соціологія, так і псевдонаукове – астрологія і хіромантія. Схожа тенденція була виявлена і в попередньому дослідженні 2011 року [7]. Ці ж «науки» школярі не проти були б побачити в системі шкільної освіти (правда, до них ще додалася планетологія).

Окремо слід зазначити ситуацію, що склалася в сучасній вітчизняній освіті щодо співвідношення природничо-наукового і гуманітарного знання. Дані останніх трьох таблиць яскраво демонструють тенденцію до переорієнтації інтересу сучасної молоді у бік останнього. На нашу думку, це не випадково. І пов'язано, швидше за все, з підвищенням в сучасному українському суспільстві престижу професій, які належать саме до гуманітарної сфери (юрист, психолог, економіст, журналіст тощо). Спеціальності ж природничо-наукового профілю (фізик, хімік, біолог тощо) останнім часом втратили популярність серед сучасної молоді, хоча саме вони є базою розвитку сучасної цивілізації.

Наприкінці необхідно проаналізувати, наскільки корисними для майбутнього «дорослого» життя, з точки зору старшокласників, є знання, які вони отримують в школі (табл. 10).

Таблиця 10Розподіл відповідей на запитання «Як би Ви оцінили в цілому

корисність знань, які Ви отримуєте в школі для вашогомайбутнього «дорослого» життя?

(1 означає «знання зовсім непотрібні», а 10 – «дуже корисні»)№ Варіант відповіді Розподіл відповідей, %1. 1 – зовсім непотрібні 1,12. 2 0,93. 3 3,74. 4 5,35. 5 12,26. 6 10,97. 7 21,28. 8 21,59. 9 12,110. 10 – дуже корисні 9,1

100


11. Немає відповіді 2,1Усього 100

У цілому, учні старших класів вважають, що знання, отримані в школі, знадобляться їм в майбутньому – більшість з них оцінюють корисність шкільних знань на рівні 7–8 балів за 10-бальною шкалою. Це, без сумніву, позитивний момент шкільної освіти.

Отже, можемо зробити висновок, що ставлення до шкільного навчання має усталений характер. Порівняльний аналіз досліджень 2011 та 2013 років виявив певну тотожність у відповідях респондентів. Це нам дає можливість говорити про те, що сьогодні в межах навчальної діяльності старшокласників та їх ставлення до процесу навчання сформувалися певні стійкі патерни. Сучасні школярі в цілому розуміють цінність і значущість освіти. Вона посідає, хоч і не провідне, але значуще місце в їхньому житті. Проте луганських старшокласників не повністю влаштовує внутрішній зміст шкільної освіти. Більшість з них надають перевагу шкільним предметам гуманітарного профілю і, навпаки, виражають негативне ставлення до предметів природничо-наукового циклу, що не може не викликати тривоги. В умовах інформаційного суспільства потрібен баланс між гуманітарними і природничими науками. Розвиток інформаційних технологій, продовольча криза, проблеми генної інженерії тощо примушують людство спрямовувати зусилля саме в ці галузі. Периферійність же точних і природничих наук серед української молоді «видають» периферійне становище України і в інших сферах суспільного розвитку. Результати дослідження також «оголили» слабкі місця сучасної української системи наступності освіти. Система вступу до вищих навчальних закладів така, що передбачає як основний показник рівня підготовленості абітурієнта не середній бал його атестата, в якому має значення успішність з усіх шкільних предметів, а тільки результати зовнішнього незалежного тестування з окремих предметів. Це перетворює більшість шкільних предметів у «непотрібні». Школярі відрізняються прагматичністю. Вони розуміють корисність шкільних знань і вважають, що вони їм стануть у пригоді в майбутньому «дорослому» житті. Цілком можливо, що прагматичність визначає і те, що сучасні старшокласники цікавляться лише невеликою кількістю шкільних предметів.

Список використаної літератури1. Аблякимова Н. Е. Познавательная деятельность и игра /

Аблякимова Н. Е. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.scienceforum.ru/2014/pdf/6448.pdf. 2. Давыдов В. В., Маркова А. К. Концепция учебной деятельности школьников / В. В. Давыдов, А. К. Маркова // Возрастная и педагогическая психология. – М., 1992. – С. 243 – 259. 3. Ткачева М. Педагогическая психология / Мария Ткачева [Электронный ресурс]. – Режим доступа:

101

http://www.scienceforum.ru/2014/pdf/6448.pdf


http://www.razlib.ru/psihologija/pedagogicheskaja_psihologija_konspekt_lekcii/p3.php. 4. Харламов И. Ф. Педагогика / И. Ф. Харламов. – М. : Гардарики, 1999. – 520 с. 5. Іванчук М. Навчання як фактор виховання особистості / М. Іванчук // Рідна школа. – 2005. – № 2 – С. 12 – 14. 6. Возрастные особенности учебной деятельности старшеклассников [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://schoolvyp.okis.ru/os_st_sk.html. 7. Кононов И. Ф. Спецпроект «Повседневная жизнь луганского школьника–2011»: «Вперед – к астрологии и хиромантии!» Ст. 1 / И. Ф. Кононов [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.ostrovok.lg.ua/avtor-job/11/specproekt-povsednevnaya-zhizn-luganskogo-shkolnika-2011-vpered-k-astrologii-i-hiromantii-st-12567. 8. Кухаренко О. В. Навчання у житті школяра: сучасний зміст шкільної програми та перспективи її зміни в майбутньому / Кухаренко О. В. // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (соціологічні науки). – 2012. – № 2 (237). – С. 43 – 54. 9. Валяева Е. В. Образование как ценность для старшеклассников / Валяева Е. В. // Молодежь и наука: сборник материалов VIII Всероссийской научно-технической конференции студентов, аспирантов и молодых ученых, посвященной 155-летию со дня рождения К. Э. Циолковского / отв. ред. О. А. Краев. – Красноярск : Сиб. федер. ун-т., – 2012. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: conf.sfu-kras.ru›sites/mn2012/section13.html.

Нужна Ю. С. Шкільне життя очима старшокласників: ставлення до навчання

У статті порушується проблема визначення місця навчальної діяльності в системі повсякденного життя старшокласників; аналізується ставлення учнів старших класів до процесу шкільного навчання. На прикладі луганських старшокласників виявлено, що серед сучасної шкільної молоді сформувалися певні поведінкові патерни щодо навчальної діяльності. Встановлено, що сучасні школярі в цілому розуміють цінність і значущість освіти. Вона посідає, хоч і не провідне, але значуще місце в їхньому житті. Показано, що сучасних старшокласників не повністю влаштовує внутрішня наповнюваність шкільної освіти. Більшість з них надають перевагу шкільним предметам гуманітарного профілю і, навпаки, негативно ставляться до предметів природничо-наукового циклу. Виявлено, що сучасні школярі відрізняються прагматичністю. Більшість з них орієнтовані на отримання конкретних необхідних знань, а спрямованість навчання на придбання знань взагалі, безвідносно до їх необхідності, характеризує в цьому віці незначну кількість учнів. Але в цілому вони розуміють корисність шкільних знань і визнають, що вони їм стануть у пригоді у майбутньому «дорослому» житті.

102

http://www.ostrovok.lg.ua/avtor-job/11/specproekt-povsednevnaya-zhizn-luganskogo-shkolnika-2011-vpered-k-astrologii-i-hiromantii-st-12567

http://www.ostrovok.lg.ua/avtor-job/11/specproekt-povsednevnaya-zhizn-luganskogo-shkolnika-2011-vpered-k-astrologii-i-hiromantii-st-12567

http://schoolvyp.okis.ru/os_st_sk.html

http://www.razlib.ru/psihologija/pedagogicheskaja_psihologija_konspekt_lekcii/p3.php

http://www.razlib.ru/psihologija/pedagogicheskaja_psihologija_konspekt_lekcii/p3.php


Ключові слова: навчання, навчальна діяльність, школярі, старшокласники, шкільна освіта, шкільні предмети.

Нужная Ю. С. Школьная жизнь глазами старшекласников: отношение к учебе

В статье поднимается проблема определения места учебной деятельности в системе повседневной жизни старшеклассников; анализируется отношение учеников старших классов к процессу школьного обучения. На примере луганских старшеклассников выявлено, что среди современной школьной молодежи сформировались определенные поведенческие паттерны относительно учебной деятельности. Установлено, что современные школьники в целом понимают ценность и значимость образования. Оно занимает хоть и не ведущее, но значимое место в их жизни. Показано, что современных старшеклассников не полностью устраивает внутренняя наполняемость школьного образования. Большинство из них отдают предпочтение школьным предметам гуманитарного профиля и, наоборот, выражают негативное отношение к предметам естественно-научного цикла. Выявлено, что современные школьники отличаются прагматичностью. Большинство из них ориентировано на получение конкретных необходимых знаний, а направленность обучения на приобретение знаний вообще, безотносительно к их необходимости, характеризует незначительное количество учеников. Но в целом они понимают полезность школьных знаний и признают, что они им пригодятся в будущей «взрослой» жизни.

Ключевые слова: обучение, учебная деятельность, школьники, старшеклассники, школьное образование, школьные предметы.

Nuzhna J. S. School life in perception of senior pupils: attitudes to learning

The article raises the problem of determining the place of educational activities in the daily life of senior pupils; it analyzed the attitudes of high school students to the process of schooling. On the example of Luhansk senior pupils it was found that among today's school youth there was formed a specific pattern behavior towards education. It was determined, that modern students generally understand the value and importance of schooling. It takes not leading, but an important place in their lives. It is shown that high school students today are not completely satisfied with the school curriculum. Most of them prefer the school subjects in the humanities and express a negative attitude towards natural sciences, which causes certain concerns. It was revealed that contemporary high school students are mostly pragmatists. Most of them are focused on getting the necessary specific knowledge, and a small

103


number of pupils acquire knowledge in general way, regardless of their needs in future, especially school-leavers. This is due to the fact that graduates think about the choice of the future profession, and this largely determines the nature of their training activities. But, in general, we can say that the current high school students understand the need of school knowledge and recognize that those will be useful to them in the future.

Keywords: teaching, learning activities, students, seniors, school education, school subjects.

Стаття надійшла до редакції 12. 05. 2014 р.Прийнято до друку 22. 05. 2014 р.Рецензент – к. соц. н., доцент Хобта С. В.

УДК 373. 091. 8. – 057. 874

Д. О. Кінашевський, Ю. В. Харчук

САМОПОЧУТТЯ ЛУГАНСЬКИХ ШКОЛЯРІВ (ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ОПИТУВАННЯ

«ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ ЛУГАНСЬКОГО ШКОЛЯРА – 2013)

Стаття присвячена інтерпретації тієї частини дослідження, що стосується довіри школярів до близького соціального оточення, суб’єктивного почуття комфорту та їхнього очікування щодо отримання допомоги у разі потреби. Ці дані повинні стати основою для висновку про самопочуття луганських школярів в різних соціальних колах. Також ми зробимо порівняння отриманих в 2013 р. результатів з результатами дослідження «Повсякденне життя луганського школяра – 2011».

Довіра виступає умовою цілісної взаємодії людини зі світом. Довіра як «впевненість в добросовісності, щирості, в правильності будь-чого й, що основане на цьому відношенні до кого-небудь, чим-небудь» – є центральним базисом міжлюдських відносин» [3].

Соціальна довіра в соціологічному аспекті має суб’єктний, повсякденний і діяльний характер. Вона допомагає людині здійснити самоідентифікацію по лінії тагетування окремих людей і соціальних груп (котрим можна й котрим не можна довіряти).

Показником довіри школярів є очікування справедливого ставлення до себе з боку представників різних соціальних кіл (табл. 1). Згідно з результатами опитування, на справедливе ставлення до себе школярі розраховують передусім з боку батьків (70,2 %), друзів (54%) і родичів (51,8%). При цьому на справедливе ставлення до себе з боку вчителів

104


сподіваються, але не впевнені 44,7% школярів, а приблизно третина школярів впевнені цілком (27,8%) (таблиця 3).


«У яких контактах Ви розраховуєте на справедливе ставлення до себе?»

(% від усіх відповідей серед опитаних)

№ Контакти Не знаю

Впевнений, що до мене постав-ляться неспра-ведливо

Скоріше за все до

мене постав-ляться неспра-ведливо

Сподіва-юся, що


буде справед-

ливим, але не

впевнений у цьому



буде справед-ливим

Немає відпо-

віді

1. З батьками 3,4 1,0 2,4 13,8 70,2 9,22. З вчителями 7,0 2,6 8,3 44,7 27,8 9,63. З міліцією 20,8 7,3 13,2 24,2 23,7 10,84. З друзями 7,0 1,1 2,4 24,6 54,0 10,9

5. Зі священи-ками 31,3 3,3 2,9 16,4 34,7 11,5

6. З родичами (крім батьків) 8,4 0,9 3,2 25,3 51,8 10,5

7.З тренерами / керівниками секцій, гуртків

19,4 1,5 3,7 30,6 34,2 10,5

Пропонуємо порівняти результати відповідей «Впевнений, що ставлення до мене буде справедливим», які давали школярі на питання «У яких контактах Ви розраховуєте на справедливе ставлення до себе?» в 2011 та 2013 роках (табл. 2).

Таблиця 2Розподіл відповідей на запитання «У яких контактах Ви

розраховуєте на справедливе ставлення до себе?» (% від усіх відповідей серед опитаних)

105


№ Контакти

Впевнений, що ставлення до

мене буде справедливим

(2011)

Впевнений, що ставлення до мене буде справедливим

(2013)

1. З батьками 77,6 70,22. З вчителями 28,8 27,83. З міліцією 26 23,74. З друзями 59,8 545. Зі священиками 42,8 34,7

6. З родичами (крім батьків) 56,8 51,8

7. З тренерами/керівника-ми секцій, гуртків 37,4 34,2

Виходячи з результатів зведеної таблиці 2, ми бачимо, що:1) на 7.4% зменшилася впевненість школярів у справедливому

ставленні до них з боку батьків;2) на 5.8% зменшилася впевненість школярів у справедливому

ставленні до них з боку друзів;3) на 8.1% зменшилася впевненість школярів у справедливому

ставленні до них з боку священиків.У сформованій ситуації вважаємо за необхідне розглянути зведену

таблицю з відповідями на питання про негативне ставлення до себе в тих самих соціальних колах, що допоможе нам упевнитися, чи справді школярі поступово втрачають довіру до наведених вище представників їхньої повсякденності (табл. 3).

Таблиця 3Розподіл відповідей на запитання «У яких контактах Ви

розраховуєте на справедливе ставлення до себе?» (% усіх відповідей серед опитаних)


Впевнений, що до мене поставляться

несправедливо (2011)



1. З батьками 0,6 1,02. З вчителями 1,8 2,63. З міліцією 5,5 7,3

106







4. З друзями 0,5 1,15. Зі священиками 1,2 3,3

6. З родичами (крім батьків) 0,8 0,9

7.З тренерами/керівника-ми секцій, гуртків 1,5 1,5

Слід підкреслити, що незважаючи на певні негативні тенденції, показники очікування справедливого ставлення до себе з боку батьків, друзів та родичів, залишаються досить високими.

Для підтвердження того, що соціальні зв’язки всередині цих первинних груп, до яких належать школярі, досить міцні, проаналізуємо результати відповідей на запитання «Якщо у Вас виникнуть складні особисті проблеми, до кого Ви звернетеся в першу чергу?» (Таблиця 4).

Таблиця 4Розподіл відповідей на запитання «Якщо у Вас виникнуть

складні особисті проблеми, то до кого Ви звернетеся в першу чергу?» (%)

№ Варіант відповіді%

від кількості тих, хто відповів

1. До матері 49,22. До батька 15,13. До обох батьків 32,04. До класного керівника 5,4

5. До одного з вчителів-предметників, до якого відчуваю найбільшу довіру 2,0

6. До друга чи подруги 57,47. До психолога 5,68. До соціального працівника 0,79. До священика 3,110. До керівника гуртка чи секції, які відвідую 2,5

11. До інших родичів (бабусі, дідусі, брати, сестри, дядьки й тітки) 19,6

12Мені немає до кого звернутися в такому випадку 3,9

107


13 Інше (напишіть, що саме) 2,4Немає відповіді 0,6Усього 199,4

Як видно з таблиці 4, у разі виникнення серйозних проблем, школярі перш за все звернуться до батьків та інших родичів або друзів. Найбільше школярі розраховують на допомогу матері (49,2%) та друзів (57,4%). Менш за все луганські підлітки розраховують на підтримку з боку соціального працівника (0,7%), вчителя-предметника, священика та керівника гуртка (від 2 до 3%). Трохи більше 5% школярів очікують на допомогу психолога та класного керівника. Також слід зазначити, що 3,9% відповіли, що в разі складної особистої проблеми їм взагалі немає до кого звернутися. Це свідчить про суто бюрократичну природу стосунків між старшокласниками та виховними інституціями.

При порівнянні даних 2011 і 2013 років, ми бачимо, що при виникненні важких ситуацій школярі все ж вважають за краще звертатися до своїх рідних. Найбільш виразно змінився показник звернення в проблемній ситуації до матері (44.1% і 49.2% відповідно). Коливання інших показників варіюються в межах статистичної похибки (табл. 5).

Таблиця 5Розподіл відповідей на запитання «Якщо у Вас виникнуть

складні особисті проблеми, то до кого Ви звернетеся в першу чергу?» (% від кількостітих, хто відповів)

№ Варіант відповіді 2011 2013

1. До матері 44,1 49,2

2. До батька 14 15,13. До обох батьків 31 32,04. До класного керівника 6,5 5,4

5.До одного з вчителів-предметників, до якого відчуваю найбільшу довіру

3,1 2,0

6. До друга чи подруги 56,8 57,4

7. До психолога 7,8 5,6

8. До соціального працівника 0,8 0,7

9. До священика 4,2 3,1

108


№ Варіант відповіді 2011 2013

10. До керівника гуртка чи секції, які відвідую 1,6 2,5

11.До інших родичів (бабусі, дідусі, брати, сестри, дядьки й тітки)

22 19,6

12. Мені немає до кого звернутися в такому випадку 2,8 3,9

13. Інше (напишіть, що саме) 6,4 2,4 Усього 201,1 199,4

Аналізуючи результати опитування «Повсякденне життя луганського школяра – 2011», Патрична Г. А. та Віхров М. М. у статті «Самопочуття школярів в різних соціальних колах: довіра, взаємодопомога, комфорт» також відзначили високий рівень довіри в первинних групах, до яких належать луганські школярі [2, с. 35–43]. Для більш аналітичного порівняння даних опитувань 2011 та 2013 років доцільно використати визначення довіри за Н. Луманом, яким послуговувалися автори вказаної статті. Довіра є очікування благонадійної поведінки потенційного партнера в конкретній ситуації взаємодії, тобто вона розглядається як механізм зниження соціальної невизначеності. Відрізняють довіру (феномен конкретної ситуації взаємодії) від впевненості очікування стабільного функціонування соціальних систем та інститутів [1, 98].

Виходячи з цього визначення, отриманих нами даних, які показані в таблиці 1, таблиці 4 і в таблиці 6 «Розподіл відповідей на запитання «Як би Ви охарактеризували свій психологічний стан у різних ситуаціях з точки зору комфортності?», робимо висновок, що луганські школярі субєктивно не проблематизують своє оточення. Все ж найбільш комфортно вони себе почувають у первинних групах.

109


Таблиця 6Розподіл відповідей на запитання «Як би Ви охарактеризували

свій психологічний стан у різних ситуаціях з точки зору комфортності?»

(% усіх відповідей серед опитаних, N=800)

№ Ситуації

Здебіль-шого

почува-юся

комфор-тно

Іноді почуваюся комфор-

тно, іноді – ні

Здебіль-шого не

почуваюся комфортно

Немає відповіді Усього

1. У школі 38,1 40,9 12,4 8,6 1002. У сім’ї 69,2 15,9 4,9 9,9 100

3. У колі друзів 63,1 17,3 6,7 12,9 100

У сім’ї здебільшого комфортно почуваються 69,2% опитаних школярів, в колі друзів – 63,1%, та 38,1% – у школі. Якщо порівняти з 2011 роком, то показники комфортного психологічного стану школярів у сім’ї та колі друзів знизився на 3,3% та 4,5% відповідно. Натомість зріс рівень комфорту в школі на 1,3%. (Таблиця 7).


свій психологічний стан у різних ситуаціях з точки зору комфортності?»

(% усіх відповідей серед опитаних, n=800)

№ СитуаціїЗдебільшого почуваюся

комфортно (2011)

Здебільшого почуваюся

комфортно (2013)1. У школі 36,8 38,12. У сім’ї 72,5 69,23 У колі друзів 67,6 63,1

Відповідно зі зростанням почуття комфорту у школі знизився показник некомфорту з 16% до 12,4%, а це – 3,6% ( таблиця 8).

110



свій психологічний стан у різних ситуаціях з точки зору комфортності?» (% усіх відповідей серед опитаних, N=800)

№ СитуаціїЗдебільшого не

почуваюся комфортно (2011)

Здебільшого не почуваюся

комфортно (2013)1. У школі 16,0 12,42. У сім’ї 5,3 4,93 У колі друзів 7,4 6,7

При виконанні своїх повсякденних практик луганські школярі перебувають у найбільш тісному контакті зі шкільною спільнотою та представниками первинних груп. Отже, в межах своїх соціальних кіл луганські школярі мають з оточенням здебільшого субєктивно не проблематизовані стосунки. Їхнє самопочуття в родинному колі та колі друзів можна охарактеризувати як переважно комфортне. Вони здебільшого сподіваються на підтримку у важких ситуаціях саме з боку членів згаданих вище груп, а також впевнені у справедливому ставленні до них.

При порівнянні результатів опитування 2013 року з результатами попереднього опитування ми можемо констатувати той факт, що в цілому показники довіри, а як наслідок, і показники самопочуття луганських школярів суттєво не змінилися й залишаються на стабільно високому рівні. Однією з небагатьох відмінностей між результатами досліджень є зниження довіри школярів до представників правоохоронних органів та духовенства. Це може бути обумовлено багатьма факторами, які ще тільки треба дослідити.

Список використаної літератури1. Luhman N. Familiarity, Confidence, Trust: Problems and

Alternatives. / Trust: Making and Breaking Cooperative Relations, ed. by Gambetta D., Basil Blackwell: New York, 1990. pp. 94 – 107, с. 98. 2. Патрична Г. А., Віхров М. М. Самопочуття школярів в різних соціальних колах: довіра, взаємодопомога, комфорт / Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. Соціологічні науки. 2012№ - № 2(237),. – С. 35–43. 3. Фукуяма Ф. Великий разрыв / Ф. Фукуяма / Интернет-ресурс. – Режим доступа: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Polit/fuku/02.php.

Кінашевський Д. О., Харчук Ю. В. Самопочуття луганських школярів (за результатами опитування «Повсякденне життя луганського школяра – 2013)

111

http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Polit/fuku/02.php


Стаття присвячена інтерпретації тієї частини дослідження «Повсякденне життя луганського школяра – 2013», що стосується довіри школярів, суб’єктивного відчуття комфорту та очікування щодо отримання допомоги. Досліджується зануреність школярів в соціальні мережі та особливості феномену довіри в середовищі школярів, які обумовлюють практики взаємодопомоги. Також розглядається феномен соціальної довіри в соціологічному аспекті. Довіра виступає умовою цілісної взаємодії людини зі світом. На основі цих даних зроблено висновки про самопочуття луганських школярів та проведено порівняння отриманих результатів з результатами дослідження «Повсякденне життя луганського школяра – 2011». Порівнявши результати дослідження 2013 року з результатами попереднього дослідження, констатовано той факт, що в цілому показники довіри, а як наслідок, і показники самопочуття луганських школярів, суттєво не змінилися й залишаються на стабільно високому рівні.

Ключові слова: самопочуття, довіра, комфортність, школярі, соціальні кола, первинні групи.

Кинашевський Д. О., Харчук Ю. В. Самочувствие луганских школьников (по результатам опроса «Повседневная жизнь луганского школьника – 2013 )

Статья посвящена интерпретации той части исследования «Повседневная жизнь луганского школьника – 2013», которая касается доверия школьников, субъективного чувства комфорта и ожиданий относительно возможности получения помощи в случае необходимости. Исследуется включенность школьников в социальные сети и особенности феномена доверия в среде школьников, что обусловливают практики взаимопомощи среди школьников. Также рассматривается феномен социального доверия в социологическом аспекте. На основе этих данных сделаны выводы о самочувствии луганских школьников и проведено сравнение полученных результатов с результатами исследования «Повседневная жизнь луганского школьника 2011». При сравнении результатов исследования 2013 с результатами предыдущего исследования констатируется тот факт, что в целом показатели доверия, а как следствие, показатели самочувствия луганских школьников существенно не изменились и продолжают оставаться на стабильно высоком уровне.

Ключевые слова: самочувствие, доверие, комфортность, школьники, социальные круги, первичные группы.

Kinashevskyy D. O., Harchuk Y. V.Life of Luhansk school students (on results of research "Everyday life of a Luhansk pupil -2013).

Article is devoted to interpretation of that part of the research "Everyday Life of a Luhansk pupil -2013" which deals with trust of school

112


students, personal feeling of comfort and their expectations concerning receiving the help. On the basis of these data conclusions are drawn on health of Luhansk school students and comparison of the received results with those of the previous research "Everyday Life of a Luhansk pupil 2011" is carried out. We investigate the involvement of school students in social networks and especially the phenomenon of trust among students, which causes practices of mutual help among school students.As a theoretical basis for the research we used works of Luhmann ("Familiarity, Confidence, Trust: Problems and Alternatives.") and Francis Fukuyama ("Great Disruption"). Also we used article of Patrychna G. Vihrov M. “School students well-being in different social circles: trust, mutual help, comfort”. Along this we considered the phenomenon of social trust in sociological aspect. Comparing results of research in 2013 with results of the previous one we can establish that - trust indicators, and as a result - indicators of health of Luhansk school students significantly didn't change and remain on steadily high level.

Keywords: health, trust, comfort, school students, social circles, primary groups.


УДК 37. 014. 53 – 057. 874 (477.61)

А. А. Уколова, А. Ш. Ширінська

ОСВІТА В СТРУКТУРІ ЦІННОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ МІСТА ЛУГАНСЬКА

У сучасних суспільствах невід’ємною складовою успішної життєвої кар'єри особи є здобуття нею освіти, а це означає процес набуття більш високого освітнього статусу та пов’язаних з цим можливостей покращення інших статусних позицій, процес досягнення більш високого культурного рівня. Значущість здобуття освіти не викликає сумніву, проте в структурі життєвих цінностей освіта у кожного індивіда посідає неоднакове місце.

Людство в процесі еволюційного розвитку використовує оціночні характеристики об'єктів довколишнього світу. Значущість цих об'єктів для людини, групи, суспільства в цілому визначається не їхніми властивостями самими по собі, а їх залученістю в сферу людської

113


діяльності, інтересів і потреб, соціальних відносин. Критерії та засоби оцінювання значущості цих об'єктів виражаються в моральних принципах і нормах, ідеалах, установках і цілях.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що у сучасному суспільстві цінність освіти з кожним днем зростає, набуває нового значення самоосвіта, і все більше поширюється поняття «освіта протягом всього життя», саме тому важливо дослідити, як сучасна молодь сприймає освіту, на якому місці в її системі цінностей освіта перебуває.

Проблема цінностей є одним з провідних напрямків соціологічних досліджень. Відомий американський аксіолог М. Рокич у своїй праці «Природа людських цінностей» стверджував, що соціологія, яка вивчає людину в її співвідношенні з культурою й суспільством, і є наука про цінності людини та суспільства; у будь-якій теорії суспільства, явно чи неявно, все одно наявна загальна теорія цінностей [1].

Вивченню цінностей присвячені праці вітчизняних соціологів В. Бакірова, О. Дробницького, А. Здравомислова, І. Кононова, В. Лісовського, А. Ручки, С. Хобти, В. Ядова. Аналізом освіти в системі цінностей молоді займаються Л. Сокурянська, С. Щудло. У сучасній науковій літературі освітня тематика розроблена досить глибоко і представлена значним колом вчених: Ф. Филиповою, Г. Зборовским, В. Нечаевим, А. Осиповим та іншими.

Без цінностей неможлива онтологія будь якого суспільства. Ціннісні уявлення входять як складова частина до механізму дії суспільних законів [3].

Взагалі у вітчизняній науці цінності розглядаються як деякі моделі, культурні зразки, які задають контекст, в якому можлива реалізація життєвих проектів індивідів та суспільства в цілому. В цьому випадку вони є певною об'єктивною реальністю, зовнішньою і заданою стосовно індивіда, але також цінності з'являються у внутрішньому просторі особи як установки – поведінкові характеристики суб’єкта. В такому разі розглядаються власне не цінності, а ціннісні орієнтації. Ціннісні орієнтації утворюють вищий рівень ієрархії схильностей людини до певного сприйняття умов своєї життєдіяльності й до поведінки в довгостроковій перспективі. Ціннісні орієнтації виступають критеріями прийняття життєво важливих рішень в ситуаціях морального вибору.

У такій інтерпретації ціннісні орієнтації практично ототожнюються з цінностями: ті ж функції (регуляція поведінки особи або соціальної групи), той же механізм формування (процес соціалізації), ті ж критерії класифікації і типології (за суб'єктами; за сферами життєдіяльності; за співвіднесенням з потребами людей і т. д.) [4, с. 119].

В. Бакіров визначає ціннісні орієнтації як «системно пов'язані ціннісні уявлення, що реально детермінують вчинки і дії людини, які

114


проявляються та виявляють себе в практичній поведінці, визначають якісну своєрідність життєдіяльності особи, її способу життя» [5, с. 118].

Диференціація суспільної системи означає і ускладнення ціннісної свідомості. Кожна з підсистем суспільного життя має свої ціннісні підвалини, втілені в інститутах (наприклад, для економіки – це власність, прибутки, користь та ін., для політики – влада, держава та ін.). Але обов’язково повинні існувати ціннісні системи, які не дають суспільству знищити себе. Перш за все, це моральна свідомість. Таку ж функцію певною мірою виконують також інші форми світоглядної свідомості (філософська, релігійна, естетична). Між різними ціннісними системами відбувається активна взаємодія в ході суспільної комунікації [3, с. 174].

Сучасне суспільство проходить соціокультурну трансформацію, що зумовило зміни в структурі ціннісної свідомості всіх прошарків населення. Ця обставина не могла не відобразитися на аксіонормативних характеристиках свідомості молоді, у тому числі на ціннісних орієнтаціях та установках школярів, як найбільш чутливої до соціальних змін частини молодого покоління. Система ціннісних орієнтацій молоді не є чимось абсолютно впорядкованим і нерухомим, вона суперечлива і динамічна, відображає як головні, істотні, стрижневі зміни взаємодії особи зі світом, так і зміну поточних, швидкоплинних, певною мірою випадкових життєвих ситуацій.

Система цінностей – це результат духовної роботи суспільства; це чинний бік суспільної свідомості, взятої в єдності всіх її форм. Вона певним чином пронизує всі форми суспільної свідомості, об’єднуючи певні інтереси різними ідейними, моральними та естетичними засобами, і стає важливим джерелом безпосередніх мотивів поведінки, стимулів людської діяльності.

Молодь в сучасному світі, як правило, має один і той самий набір цінностей, але залежно від культурної приналежності може змінюватися її ієрархія. Повною мірою сказане стосується і цінності освіти. Не у всіх прошарках суспільства ця цінність вважається пріоритетною. Цінність особистості, визнання її свободи, прав характерні для багатьох культур, але найбільше значення їм надається у західній культурі. Різниця в ієрархії цінностей характерна для культур різних соціальних класів, прошарків, груп [6, с. 25].

У молодих громадян формується якісно нове сприйняття навколишнього світу крізь призму насамперед особистих інтересів. Як бачимо на прикладі молоді міста Луганська, їх турбує власне здоров’я, кар’єра, матеріальні блага, освіта, сім’я (див. Табл. 1). Така ціннісна ієрархія, як нам здається, виникла під впливом сучасних обставин, адже зараз в Україні кожен виживає, як може і не покладає надії ні на кого, окрім себе.

У нашому суспільстві люди ще не призвичаїлися обстоювати власні інтереси, тому що все їхнє життя було спрямоване на досягнення

115


спільної мети, вони покладалися не стільки на себе, скільки на уряд, на бюрократичну систему, і це, зрештою, висушило в них жагу до прояву ініціативи і особисту зацікавленість [7, с. 294].

Мета статті – виявити місце освіти в системі цінностей школярів міста Луганська.

Емпірична база статті базується на результатах опитувань, проведених кафедрою філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка у 2011 та 2013 роках у межах дослідницького проекту «Повсякденне життя луганського школяра».

У ціннісній системі учнівської молоді акцентуються особистісні досягнення і незначний акцент робиться на суспільстві, як об’єкті особистих зусиль [8, с. 15].

Таблиця 1Розподіл відповідей на питання

«За п’ятибальною шкалою оцініть значущість для Вас особисто цінностей» (в балах, шкала 1: 5)

№ Цінність Ранг Середнє1. Багатство 5 3,32. Особистісна незалежність 3 4,23. Професійна самореалізація 3 4,24. Побутовий комфорт 3 4,2

5. Можливість розв’язувати важливі суспільні проблеми 4 3,6

6. Здобування нових знань 3 4,0

7.Спілкування з близькими по духу людьми 2 4,4

8. Розваги 3 4,09. Влада над людьми 6 2,810. Хороше екологічне середовище 3 4,011. Кохати та бути коханим 2 4,412. Міцне здоров’я 1 4,713. Міцна родина та родинні стосунки 1 4,7

14. Успіхи в якійсь важливій справі, що дають визнання з боку суспільства 3 4,2

Виходячи з тієї визначальної ролі, яку відіграє система навчальних закладів у вихованні та соціалізації особистості, для суспільства і для самої особистості видається надзвичайно важливим, якими є ціннісні основи їх функціонування і розвитку. Цінність освіти має розглядатися в нерозривній єдності з системою життєвих цінностей та орієнтацій людини і суспільства. По-перше, освіта, задовольняючи природні потреби людини в пізнанні нею зовнішнього світу і самої себе,

116


вже створює потужну передумову для того, щоб вважатися однією з найважливіших життєвих цінностей. По-друге, виконуючи свої соціально зумовлені функції підготовки нових поколінь до життя і активної діяльності в суспільстві, освіту разом з певною системою знань і умінь обов'язково треба включати в загальну сукупність цілей і змісту своєї діяльності, а також спеціальну підсистему прищеплення своїм вихованцям життєвих цінностей та ідеалів, які притаманні цьому суспільству. По-третє, у наш складний і надзвичайно мінливий час система освіти повинна активно формувати як один з відносно нових ціннісних принципів людини її інноваційну спрямованість, її морально-психологічну готовність до змін і прагнення самій творити ці зміни. Таке завдання безпосередньо обумовлено процесом прискорення науково-технічного і соціального прогресу, який одночасно потребує прищеплення людині здатності морально оцінювати ці зміни, ступінь їх відповідності суспільним потребам та інтересам, тенденціям їх розвитку, а також відповідності власним цілям та інтересам самої людини.

Перше опитування в ході реалізації проекту кафедрою філософії та соціології було проведено у 2011 році. Тоді стало зрозуміло, що інтеграційним ядром ціннісної системи підлітків виступають традиційні цінності, пов’язані з родиною, її добробутом та близькими міжособистісними стосунками. Поєднання важливості родини з важливістю особистісної незалежності характеризує школярів, а також і мешканців міста й регіону, як людей малих груп, що відрізняються від класичних індивідуалістів і колективістів. Щодо поширеності орієнтацій на особистий добробут, то в чистому вигляді такі орієнтації не мають особливого поширення. Більшість школярів орієнтована на родину, соціальне визнання та суспільну активність, лише незначна частина – на матеріальне багатство, владу, розваги та нелегальні практики їх досягнення [9].

За результатами дослідження, проведеного у 2013 році, перше місце у системі цінностей школярів м. Луганськ посідає «міцна родина та родинні стосунки», друге – «міцне здоров’я», а трете – «кохати та бути коханим». Далі йдуть цінності, які спрямовані на реалізацію особистості у суспільстві, серед них особистісна незалежність, освіта та професійна реалізація.

Більшість респондентів вважають, що навчання в школі – це дуже важлива частина їхнього життя, проте є й інші важливі речі. Про це свідчать дані Табл. 1, згідно з якими школярі обирали важливі для себе цінності та дані, представлені на Рис. 1., де подано розподіл відповідей на запитання анкети «З яким із наведених тверджень Ви більшою мірою згодні?». Лише 19% шолярів вважають освіту найголовнішим у житті на даний момент (Рис. 1).

117


Рис. 1. Місце навчання в житті школярів м. ЛуганськаХоча школа для старшокласників не є найпріоритетнішим місцем

докладання вольових зусиль, але це не означає, що підлітки взагалі не цікавляться навчанням. Переважна більшість опитаних школярів проявляють зацікавленість у навчанні, лише 4 % респондентів відповіли, що їм взагалі не цікаво вчитися (Див. Табл. 2).

Таблиця 2 Розподіл відповідей на запитання

«Чи відчуваєте Ви інтерес до навчання?»Відповіді Кількість

відповідей У %

Мені цікаво вчитися за всіма предметами

77 8,4

Мені цікаво вивчати більшість предметів

342 37,3

Мені цікаво вивчати невелику кількість предметів

442 48,2

Мені взагалі не цікаво вчитися

37 4,0

Інше 19 2,1Разом 917 100

118


Якщо проаналізувати зацікавленість навчанням за статтю, то виявимо, що дівчата більш зацікавлені у вивченні усіх предметів, ніж хлопці. Більшість школярів обох статей проявляють зацікавленість у вивченні невеликої кількості предметів.

На формування особистої ціннісної структури підлітка, перш за все, має вплив сім'я як первинний агент соціалізації. Тому поряд з аналізом цінностей школярів, важливим є аналіз соціально-професійної належності батьків школярів м. Луганська.

Так, за результати нашого дослідження виявили, що найбільшу групу серед старшокласників становлять ті, у кого як мати, так і батько мають робочі професії (16,9 та 27,0 % до 100 % опитаних відповідно). Ці показники є стабільними в нашому регіоні, аналіз даних досліджень, що були проведені нашою кафедрою у 2009 – 2013 роках, фіксують аналогічні показники [10, с. 88 – 90; 11, с. 127].


«Ким працюють батьки?»№ Варіант відповіді Батько Мати1. Робітник 27,0 16,92. Працівник сфери торгівлі або

послуг 6,7 14,1

3. Інженерно-технічний працівник 5,9 2,9

4. Керівник підприємства, закладу. чи структурного підрозділу 8,4 6,7

5. Службовець 2,7 2,06. Військовослужбовець 2,5 0,47. Підприємець 6,9 4,78. Гуманітарна інтелігенція 1,2 3,99. Безробітні 0,4 1,110. Пенсіонери 1,4 0,511. Домогосподарка/домогосподар 0,5 12,512. Інше 36,3 34,213. Усього 100 100

Серед матерів старшокласників на другому місці опинилися ті, що працюють у сфері послуг. Також серед жінок більше, аніж серед чоловіків, домогосподарок та представниць гуманітарної інтелігенції. Серед чоловіків більше, якщо порівняти з жінками, інженерно-технічних представників. Згідно з даними цієї таблиці можна сказати, що Луганськ зберіг стереотипну для пізнього індустріального суспільства гендерну сегментацію ринку праці.

119


Опитані школярі оцінюють свій матеріальний стан як досить добрий: 42,9 % опитаних зазначають, що в їхніх сім’ях вистачає грошей на продукти харчування, одяг, але на дорогі предмети – ні; 16 % вказують, що в сім'ї вистачає грошей на все, в тому числі й на дорогі предмети, 2% вказують, на те, що в сім'ї не вистачає грошей на продукти, а на одяг грошей немає зовсім.

У підсумку зазначимо, що освіта, як специфічний соціальний інститут, покликана виконувати роль інноваційного важеля, що має «рухати» суспільство вперед. При цьому основним інструментом реалізації зазначеної функції є не просто передана в ході навчання інформація, а трансляція цінностей. Основною функцією цінностей і ціннісних орієнтацій є регулятивна функція – регулювання поведінки особи в тих чи інших соціальних умовах. Система цінностей не є пасивним наслідком впливу соціокультурного середовища, економічних і політичних чинників. Вона – одна з форм самоусвідомлення, самовираження внутрішніх інтелектуальних, моральних, естетичних та інших сил і уявлень особистості, які перебувають у тісному взаємозв’язку з її потребами, інтересами, мотивами поведінки, обумовлюючи їх і одночасно перебуваючи залежними від них, від характеру і обсягу інформації про культурні цінності, їхню сутність, функції і властивості.

Список використаної літератури1. Рокич М. Природа человеческих ценностей / М. Рокич. – М.,

Нью-Йорк, 1973. – 276 с. 2. Здравомыслов А. Г. Потребности. Интересы. Ценности / А. Г. Здравомыслов. – М. : Политиздат. – 1986. – 223 с. 3. Кононов І. Ф. Етнос. Цінності. Комунікація (Донбас в етнокультурних координатах України) / І. Ф. Кононов. – Луганськ : Альма-матер, 2000. – 494 с. 4. Сокурянская Л. Г. Студенчество на пути к другому обществу: ценностный дискурс перехода / Л. Г. Сокурянская. – Харьков : Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина, 2006. – 576 с. 5. Бакиров В. С. Ценностное сознание и активизация человеческого фактора / В. С. Бакиров. – Харьков : Изд-во при ХГУ издательского объединения «Вища школа», 1988. – С. 71. 6. Підбуцька Н. Цінності сучасної молоді та їхній вплив на успішність навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі / Н. Підбуцька // Вісник Львівського університету: Серія педагогічна. – 2009. – № 25. – С. 191 – 196. 7. Калюжная Т. Г. Изменения в системе ценностей и ценностных ориентациях общества и студенческой молодежи / Т. Г. Калюжная // Гілея. Збірник наукових праць. – 2009. – № 21. – С. 290 – 297. 8. Панина Н. Молодёжь Украины: структура ценностей, социальное самочувствие и морально-психологическое состояние в условиях тотальной аномии / Н. Панина // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2001. – № 1. – С. 5 – 26. 9. Хобта С. В.

120


Ціннісна свідомість шкільної молоді м. Луганська / Хобта С. В. Вісник ЛНУ імені. Тараса Шевченко. Соціологічні науки» / ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка. – № 2 (237), 2012.– С. 16–27. 10. Уколова А. А. Соціально-професійна структура та освітній рівень населення м. Луганська: проблеми співвідношення / А. А. Уколова // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (соціологічні науки) – Луганськ, 2011. – № 2 (213). – С. 86 – 96. 11. Уколова А. А. Соціально-професійні групи як поле формування електоральних установок під час виборів до Верховної Ради України / А. А. Уколова // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (соціологічні науки) – Луганськ, 2013. – № 11 (270). – С. 126 – 134.

Уколова А. А., Ширінська А. Ш. Освіта в структурі цінностей школярів міста Луганська

У статті розглядається структура цінностей школярів м. Луганська, передусім, місце освіти в цій структурі. Основою для аналізу стали результати дослідження «Повсякденне життя луганського школяра – 2013».

Показано місце освіти в системі цінностей молоді. Роль освіти в житті людини і суспільства в цілому надзвичайно велика, з її допомогою відбувається трансляція знання від одного покоління до іншого, а це – основа цивілізації. Отримання людиною знань є основним «соціальним ліфтом», що дозволяє освіченій людині піднятися з самих низів суспільного життя і домагатися високого соціального статусу.

Показано, що в умовах глобалізації система цінностей в тезаурусах молодих людей все більше набуває автономного характеру, а концепт «освіта» в системі ціннісних орієнтацій молоді має характер базової цінності в сучасному суспільстві.

За результатами соціологічного дослідження встановлено, що освіта посідає одне з ключових місць в структурі цінностей учнівської молоді, але не найголовніше. Перші місця посідають такі цінності, як міцне здоров’я, міцна сім'я тощо. Професійна самореалізація важлива для для старших школярів. Молодь зазначає, що навчання в школі важливе, але є й інші значущі речі.

Треба відзначити, що в цілому у молодіжному середовищі відбулася девальвація таких високих загальнолюдських цінностей як честь, гуманізм, співчуття, добропорядність у ставленні до інших.

Ключові слова: цінність, ціннісні орієнтації, освіта, школярі, соціально-професійна належність.

Уколова А. А., Ширинская А. Ш. Образование в структуре ценностей школьников города Луганска

121


В статье рассматривается структура ценностей школьников г. Луганска, прежде всего, место образования в этой структуре. Основой для анализа стали результаты исследования «Повседневная жизнь луганского школьника – 2013».

Показано место образования в системе ценностей молодежи. Роль образования в жизни человека и общества в целом чрезвычайно большая, с его помощью происходит трансляция знания от одного поколения к другому, а это является основой цивилизации. Получение человеком знаний является основным «социальным лифтом», что позволяет образованному человеку подняться из самих низов общественной жизни и добиваться высокого социального статуса.

Показано, что в условиях глобализации система ценностей в тезаурусах молодых людей все больше приобретает автономный характер, а концепт «образование» в системе ценностных ориентаций молодежи имеет характер базовой ценности в современном обществе.

По результатам социологического исследования установлено, что образование занимает одно из ключевых мест в структуре ценностей ученической молодежи, но не самое главное. Первые места занимают такие ценности, как крепкое здоровье, крепкая семья и т. д. Профессиональная самореализация важна для школьников, особенно для старших школьников. Молодь отмечает, что учеба в школе важна, но есть и другие значимые дела, однако изучение предметов в школе в целом им нравится.

Нужно отметить, что в целом в молодежной среде девальвируются такие высокие общечеловеческие ценности, как честь, гуманизм, сочувствие, добропорядочность в отношении к другим.

Ключевые слова: ценность, ценностные ориентации, образование, школьники, социально профессиональная принадлежность.

Ukolova A.A., Shirinskaya A. Sh. Education in the value structure of Luhansk school youth.

The article describes structure of values of schoolchildren in Luhansk, primarily a place of education in this structure. The study "Everyday life of a Luhansk pupil - 2013" became the basis for the analysis.

Here was shown the place of education in the system of values of young people. The role of education in human life and society as a whole is extremely large, it translates the knowledge from one generation to another, and this is the basis of civilization. Getting knowledge by a human is the basic "social elevator" that allows for an educated person to rise from the very bottom of social life and to achieve a higher social status.

It is shown that under conditions of globalization system of values in thesaurus of young people is obtaining increasingly autonomous nature and the concept of "education" in the system of value orientations of youth has the character of basic value in modern society.

122


According to the results of the survey it was found that education takes one of the key places in the structure of values of student youth, but not the most important one. First place is occupied by such values as good health, good family, etc. Professional self-realization is important for students, especially for older ones. Young people note that going to school is important, but there are other important things, but in general they like subjects in school.

It should be noted that in general the youth devalued high human values such as honor, humanity, compassion, integrity in relation to others.

Keywords: value, value orientations, education, students, social and professional affiliation.

Стаття надійшла до редакції 19. 05. 2014 р.Прийнято до друку 22. 05. 2014 р.Рецензент – к. філос. н., доцент Тягнібедіна О. С.

УДК [316.7:379.8]–053.6

О. В. Прядко

ЦІННІСНИЙ ФАКТОР У ФОРМУВАННІ СТРУКТУРИ ДОЗВІЛЛЯ СТАРШИХ ШКОЛЯРІВ

Використання вільного часу є своєрідним індикатором культури особистості, кола духовних потреб та інтересів конкретної особи чи соціальної групи. Для молоді дозвілля є однією з найважливіших сфер життя. Тому необхідно вивчати дозвіллєві практики школярів та молоді, а також їхні ціннісні орієнтації, адже вільний час є одним з важливих засобів формування особистості молодої людини. Тема ціннісних орієнтацій індивідів, а особливо підлітків, особливо важлива для вивчення, адже вони – майбутнє суспільства, від того, якими цінностями вони керуються в житті і як саме воліють проводити свій вільний час, залежить, яке майбутнє чекає на нашу країну.

Життєву позицію особистості формують ціннісні орієнтації. Вони виступають як особистісноутворюючі системи і пов'язані з усвідомленням становищем власного «Я» в системі суспільних відносин» [1, с. 146]. Ціннісні орієнтації молоді в останні роки привертають все більшу увагу соціологів [2, с. 64].

На даний час дослідники зосереджуються на з’ясуванні співвідношення та взаємовпливу глобальної й національної ціннісних систем, співвідношенні ціннісних орієнтацій, відповідних різним типам суспільств (традиційного, модерного, постмодерного, інформаційного) у ціннісній системі молоді [3, с. 181].

123


Особливо багато досліджень присвячено ціннісним орієнтаціям студентства [4; 5; 6]. В Україні їх вивченням активно займається Харківська школа, яка сформувалася на соціологічному факультеті Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна [7; 8]. В окремих розвідках предметом дослідження став зв'язок ціннісних орієнтацій і дозвільних практик студентства [9; 3]. Прикладом може служити дослідження «Ціннісна детермінація дозвіллєвих практик як простору актуалізації духовного світу особистості», присвячене аналізу ціннісної зумовленості дозвіллєвих практик як простору формування та реалізації духовного потенціалу особистості [3], або міжнародне соціологічне дослідження «Духовний світ сучасного студентства: національні джерела та глобальні орієнтири», проведене кафедрою соціології та соціологічною лабораторією Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна протягом 2009–2011 років [3, с. 180].

Огляд літератури про ціннісні орієнтації показав, що соціологи, як правило, переважно серед груп молоді досліджують студентів. Увага до підліткової когорти значно менша, хоча і визнається висока актуальність вивчення їх ціннісних орієнтирів [10; 11; 12; 13]. Між тим, школярі – це група, неуважність до якої може дорого коштувати суспільству. Підлітковий вік має виразні фізіологічні, психологічні та соціальні особливості, які повинні бути під контролем держави та суспільства. «Старші підлітки, з одного боку, вже містять в собі результати впливу різних факторів, в цілому являють собою сформовані особистості, а з іншого боку, їхні цінності залишаються досить гнучкими, схильними до різних впливів. Життєвий досвід цієї групи небагатий, уявлення про морально-етичні цінності часто невизначені. Саме ця група – добрий «барометр» процесів, що протікають у суспільстві» [11, с. 88].

Спрямування інтересу на підліткову групу, передусім, визначається тією обставиною, що сучасним підліткам у складних економіко-соціальних умовах потрібно визначити моральні цінності, життєві цілі і своє місце у суспільстві. Часто дослідниками висловлюється думка, що руйнування системи виховання призводить до того, що ціннісні установки, стиль, спосіб життя молоді формуються в дусі культури масового споживання [10, с. 91; 11, с. 91–92]. Тому дослідження цінностей і ціннісних орієнтацій старших школярів має важливе значення для розуміння сьогоднішньої ситуації і майбутнього суспільства.

У 60-і рр. ХХ ст. в країнах Заходу почалася так звана революція вільного часу, що стала можливою у зв'язку з різким збільшенням його обсягу [14, с. 245]. З того часу сфера дозвілля розглядається як найважливіша соціальна підсистема для постіндустріального суспільства. Так, Ж. Фурастьє розвивав ідею «цивілізації дозвілля»: починаючи з певного рівня економічного розвитку суспільства, дозвілля в ньому набуває все більшої автономії від праці і стає самодостатньою цінністю.

124


Він відштовхувався від висновків Ж. Дюмазедьє, який писав, спираючись на емпіричні дані, що в західних країнах відбулися докорінні зміни в способі життя. На думку цього соціолога, народження цивілізації дозвілля датується 1960–1970-ми роками ХХ ст. [15].

Дослідники виокремлюють різні типи дозвілля. Одна з найвідоміших типологій належить Р. Стеббінсу. Він розрізняє «серйозне», «несерйозне», «випадкове» і «звичайне» дозвілля. «Серйозне дозвілля – стійкі заняття любителя або учасника суспільної (само)діяльності – волонтера, які захоплюють людину численними можливостями і властивою їм комплексністю. Цей вид дозвілля відрізняється від «випадкового», або «несерйозного» дозвілля, яке пропонує зазвичай набагато менше можливостей, набагато простішого за структурою і яке рідко передбачає досконалість виконання» [16, с. 65–66]. «Звичайне» дозвілля негайно приносить користь саме по собі, як «відносно нетривала приємна діяльність, що вимагає незначного або не вимагає ніякого спеціального навчання, щоб отримати задоволення» [17, с. 349–350].

У радянській науці дозвілля теж почало активно вивчатися з другої половини ХХ ст. Воно виступало важливим показником рівня розвитку соціалістичного суспільства. На даний час проводяться загальнонаціональні дослідження найбільш поширених форм проведення вільного часу. На пострадянському просторі вони здійснюються, як правило, головними академічними центрами країн. Наприклад, Інститутом соціології РАН [18], Інститутом соціології НАН України в межах «Моніторингу українського суспільства» [19].

Щодо досліджень, предметом яких є власне дозвілля, то серед них можна виділити кілька напрямів. Один з них – дослідження бюджету часу і форм дозвілля. В цьому випадку завданнями є визначення бюджету часу в робочі/навчальні і вихідні дні; вивчення особливостей дозвілля, виявлення кола інтересів [20; 21; 22]. Окремим напрямом є вивчення різних проявів нерівності у сфері дозвілля [23; 7; 24, с. 88]. Інший напрям – дослідження саме цінності дозвілля в суспільстві. І. Бутенко говорить, що якщо в індустріально розвинених країнах «трудоголіки стають все менш популярними і шанованими, а вільний час перетворюється на все більшу цінність, то в Росії ми поки що спостерігаємо протилежну тенденцію» [7, с. 82]. Таких висновків доходить і Н. Сєдова. За результатами отриманих нею даних, недооцінювання значущості вільного часу властива представникам практично всіх соціальних верств російського населення, включно з молоддю, яка традиційно вважається групою, схильною «побайдикувати», «розважитися». З віком все менше уваги приділяється особистому вільному часу, який все далі на задній план відтісняється роботою, турботами про сім'ю і т. д [25, с. 57].

125


З огляду на тему нашого дослідження, особливий інтерес становить такий напрям дослідження дозвілля як аналіз факторів, які впливають на проведення дозвілля, сприяють його повноцінному проведенню [9, с. 279; 24, с. 87]. Цей напрям, як правило, пов'язаний з дослідженням молоді. В таких дослідженнях виокремлюють «повноцінне» дозвілля – таке, що сприяє саморозвитку особистості, і «неповноцінне» – таке, що не сприяє цьому. В основі поділу лежить припущення, що у виборі видів дозвільної діяльності особливо чітко проявляється ступінь сформованості життєвої позиції особистості, її спрямованість і рівень розвитку. Життєва позиція особистості формується швидше і цілеспрямованіше у разі, якщо людина відповідально використовує свій вільний час. У сучасному світі домінує тенденція, відповідно до якої значна частина молоді активно споживає результати діяльності масової культури, яка насаджує культ розваг, індивідуалізму, насильства, лицемірства, зменшує шанси на оволодіння позитивними досягненнями світової культури. Останні дослідження молоді показують, що виникли і реалізувались якісно нові види дозвілля (наприклад, пов'язані з домашнім відео, комп'ютером, Інтернетом), характерними рисами яких є розважальна, культурно-споживча, рекреаційна спрямованість їх змісту [9, с. 279]. Традиційні ж види дозвілля (наприклад, читання, телебачення) стали іншими не так за формою, скільки за змістом (склад літератури, яка читається, теле- і кіноуподобання молоді), що пов'язано як з появою нових інформаційних технологій, так і зі зміною всієї мотиваційної сфери особистості молодої людини [9, с. 279].

Дозвілля залежить від типу поселення [2; 5]. Під час досліджень постійно враховується фактор місця проживання. Можна виокремити розвідки, присвячені дослідженню дозвілля молоді великих міст, малих міст, селищ [1; 2]. Об’єктом нашого дослідження стали школярі великого міста (м. Луганськ). Завдання – визначити роль ціннісного фактора у формуванні структури дозвілля старших школярів. Емпіричною основою будуть виступати результати проведеного кафедрою філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка дослідницького проекту «Повсякденне життя луганського школяра». Це повторне дослідження (перше відбулося в 2011 р.).

126


Ми перевіримо гіпотезу дослідження, яка полягала в тому, що формування структури дозвілля старших школярів пов’язано з їх ціннісними орієнтаціями. Певні ціннісні орієнтації повинні відображатись у відповідних видах дозвіллєвої діяльності. Для перевірки гіпотези проводився двовимірний аналіз та кореляційний аналіз. Порівняно дані, отримані за вибіркою в цілому з даними, отриманими по підгрупах школярів, які по-різному оцінили значущість для них ціннісних орієнтацій. Результати показали, що далеко не всі ціннісні орієнтації пов’язані з відповідними практиками.

Спочатку розглянемо ті ціннісні орієнтації, які показали статистично значущі зв’язки з окремими видами дозвілля.

Пізнавальна орієнтація представлена цінністю «отримання нових знань». Значущою (вказали, що вона для них «значуща вище середнього» / «дуже значуща») її визнала більша частина (62,2%) школярів. Ця ціннісна орієнтація виявилась статистично пов’язаною – зафіксована слабка кореляція (Коефіцієнт Спірмена = 0,2, Sig=0.000)5 – з такими видами діяльності, як читання наукової літератури та відвідування бібліотек. Інші види діяльності (читання художньої літератури, читання газет, участь у різних гуртках, відвідування музеїв, театрів, концертів, перегляд телепередач) статистичного зв’язку не показали.

Цінність влади показала слабкий значущий зв'язок з таким видом дозвілля як відвідування кафе (Коефіцієнт Спірмена = 0,2, Sig=0.000). Прихильники цієї цінності частіше за інших читають газети (21% проти 14% за вибіркою) та відвідують концерти (14,5% проти 8,4% за вибіркою), але значно менше від інших займаються самодіяльністю (11,5% проти 22,5% за вибіркою).

Інша ситуація з орієнтацією на розваги. Вона виявилась значущою для 68,9%, але статистичних зв’язків не показала з жодним видом діяльності. Серед тих, хто визнав розваги як «дуже значущі», 84,5% щоденно слухають музику, 83,4% спілкуються в соціальних мережах, 70,6% відшукують в Інтернеті відео, фото, 44,8% дивляться кінофільми вдома. Від інших школярів їх відрізняє те, що вони частіше відвідують кафе, нічні клуби, спілкуються з друзями на вулиці, займаються в гуртках, дивляться телепередачі. Наприклад, серед школярів, для яких розваги не значущі, жоден не відвідує нічні клуби частіше ніж кілька разів на тиждень (раз або двічі на тиждень 16,7%, раз на місяць або рідше – 50,0%). В групі, для якої розваги значущі, 32,4%, відвідує нічні клуби декілька разів на тиждень, раз на місяць або рідше 39,4%. Якщо серед тих, хто назвав розваги не значущими, спілкуються з друзями на вулиці 50,0%, то серед тих, для кого вони значущі – 68,1%.

Відсутність значущих зв’язків характерно і для орієнтації на багатство. Прихильники орієнтації на багатство схожі з тими школярами, хто орієнтується на розваги та побутовий комфорт. Ці 5 Розрахунки проводились у пакеті SPSS 17.

127


школярі частіше ходять до кафе, нічних клубів, дивляться кінофільми вдома. Але їхні інтереси не замикаються на цьому. Вони досить різнобічні. Ці діти частіше від інших читають наукову літературу, займаються з репетитором, відвідують спортивні секції та музичні школи, вивчають іноземну мову, відвідують бібліотеки та театри. Вони, на рівні з іншими, займаються суспільною діяльністю і допомагають батькам. Що їх не приваблює, так це самодіяльність та заняття винахідництвом, читання газет.

Ті, хто вербально орієнтований на розв’язання суспільних проблем реальною суспільною активністю не відрізняються. Так, у роботі суспільних організацій щодня беруть участь тільки 10,3% (за масивом – 7,8%), кілька разів на тиждень – 23% (за масивом – 16,9%) – це стільки ж, скільки і серед тих, для кого розв’язання суспільних проблем не значущо. Ці школярі значно частіше ніж інші відвідують музичні концерти та займаються в музичних школах чи самодіяльних групах, цікавляться моделюванням, створенням художніх творів, читають газети і відшукують в Інтернеті всіляку інформацію, займаються з молодшими братами і сестрами. Наприклад, якщо за масивом щодня в Інтернеті відшукують відео, фото, музику 65,9% респондентів, то серед тих, хто назвав розв’язання суспільних проблем як дуже значуще – 72,4%; доглядають за молодшими за масивом 37,1%, а в цій групі – 45,2%.

Орієнтація на професійну реалізацію, як було передбачено, слабко знаходить вираження в проведенні додаткових занять з репетитором чи інших заняттях, які б могли потенційно цьому сприяти (вивчення іноземних мов, заняття музикою, спортом тощо). Так, якщо серед тих, хто назвав професійну самореалізацію дуже значущою, займаються з репетиром щодня 12%, то за вибіркою в цілому – 10%; займаються в музичній школі 34,8% (30,8% за вибіркою); займаються в художній школі 20,8% (18,2% відповідно).

Не підтвердилось і припущення, що орієнтація на цінність здоров’я буде передбачати заняття спортом у секціях чи вдома. Так, серед тих, хто визначив здоров’я як дуже важливу цінність, щодня займаються в спортивних секціях 27,8% школярів, тоді як серед тих, для кого воно середньозначуще – 40% (за масивом – 28,6%). Зарядкою вдома займається 60% респондентів, які сказали, що здоров’я для них практично не значуще і тільки 37% серед тих, хто сказав про його високу значущість.

Таким чином, аналіз показав, що значущі статистичні зв’язки ціннісних орієнтацій з окремими видами діяльності було зафіксовано лише в одиничних випадках, тільки орієнтація на здобуття нових знань суттєво впливає на формування структури вільного від занять часу школярів. Здебільшого дозвілля структуроване не ціннісною спрямованістю, а іншими чинниками.

128


Аналіз результатів дослідження «Повсякденне життя луганського школяра» показав, що в дозвіллі школярів домінує «несерйозне», «випадкове», «звичайне» дозвілля, яке не потребує докладати зусиль і, відповідно, не пропонує широкого спектру можливостей для самореалізації. «Повноцінне» дозвілля (заняття в гуртках, секціях, відвідування театрів, музеїв тощо), пов’язане з саморозвитком особистості, недостатньо представлено в шкільному середовищі. Превалюють пасивні види діяльності (перегляд кіно, пошук відео і фото в Інтернеті). Велика частина школярів взагалі нічим не займається. Традиційні види дозвілля (читання, телебачення) зберігають значущість, але їх значно потіснили нові інформаційні технології – спілкування у мережі Інтернет відбувається частіше, ніж безпосереднє особистісне спілкування, пошук інформації в мережі відбувається частіше, ніж перегляд телепередач. Якщо у виборі видів дозвіллєвої діяльності проявляється ступінь сформованості життєвої позиції особистості, її спрямованість і рівень розвитку, то можна зробити висновок, що говорити про чітку життєву позицію сучасних школярів проблематично. Це обумовлює потребу у виховній роботі, спрямованій на те, щоб прищепити школярам цінності саморозвитку, самовдосконалення та самореалізації, адже сучасні підлітки – майбутнє нашого суспільства.

Список використаної літератури1. Малинаускас Р. К. Динамика ценностных ориентаций

литовських студентов / Малинаускас Р. К. // Социологические исследования. – 2006. – № 11. – С. 146–150. 2. Башкирова Е. И. Трансформация ценностей российского общества / Башкирова Е. И. // Полис. – 2000. – № 6. – С. 51–65. 3. Сокурянська Л. Г. Ціннісна детермінація дозвіллєвих практик як простору актуалізації духовного світу особистості / Л. Г. Сокурянська // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Соціол. дослідж. сучас. сусп-ва: методологія, теорія, методи. – 2012. – № 999. – С. 179–184. 4. Казарина-Волшебная Е. К. Парадоксы трансформации ценностных ориентаций российской молодежи / Казарина-Волшебная Е. К., Комиссарова И. Г., Турченко В. Н. // Социологические исследования. – 2012. – № 6. – С. 121 – 126. 5. Мошкин С. В. За кулисами свободы: ориентиры нового поколения / Мошкин С. В., Руденко В. Н. // Социологические исследования. – 1994. – № 11. – С. 82–89. 6. Семенов В. Е. Ценностные ориентации современной молодежи / Семенов В. Е. // Социологические исследования. – 2007. – № 4. – С. 37–43. 7. Бутенко И. А. Качество свободного времени у богатых и бедных // Социологические исследования. – 1998. – № 7. – С. 82–90. 8. Сокурянська Л. Г. Ціннісні засади громадянської ідентифікації сучасного українського студентства / Л. Г. Сокурянська // Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. Соціол. дослідж. сучас. сусп-ва: методологія, теорія, методи. – 2010. – № 891. –

129


С. 116–122. 9. Панфилова Е. В. Ценности культуры досуга студенческой молодёжи: результаты исследования [Текст] / Е. В. Панфилова // Молодой ученый. – 2012. – № 8. – С. 278–283. 10. Карпухин О. И. Самооценка молодежи как индикатор ее социокультурной идентификации // Социологические исследования. – 1998. – № 12. – С. 89–94. 11. Селиванова З. К. Смысложизненные ориентации подростков / Селиванова З. К. // Социологические исследования. – 2001. – № 2. – С. 87–92. 12. Хобта С. В. Особливості ціннісних орієнтацій учнівської молоді (на прикладі м. Луганська) // Молодіжна політика: проблеми та перспективи. Випуск 3. Збірник наукових праць / Наук. ред. С. А. Щудло. – Дрогобич : Редакційно-видавничий відділ ДДПУ ім. І. Франка, 2012. – С. 336–342. 13. Хобта С. В. Ціннісна свідомість шкільної молоді м. Луганська // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. Соціологічні науки» / ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка. – № 2 (237), 2012.– С. 16–27. 14. Sue R. Modes de vie et changement social: contribution a une approche conceptuelle et methodologique // Society and Leisure. – 1986. – 9, 2, fall, 239-256. 15. Абанкина Т. В. Экономика желаний в современной «цивилизации досуга» / Татьяна Абанкина // Отечественные записки. – 2005. – № 4. – [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.strana-oz.ru/2005/4/ekonomika-zhelaniy-v-sovremennoy-civilizacii-dosuga. 16. Стеббинс Р. А. Свободное время: к оптимальному стилю досуга (взгляд из Канады) // Социологические исследования. – 2000. – № 7. – С. 64–72. 17. Stebbins R.A. Lifestyle as a Generic Concept in Ethnographic Research // Quality and Quantity 1997. – № 31. – Р. 347–360. 18. Досуг российской молодежи: динамика последних 10-ти лет / Фрагмент исследования Института социологии РАН «Молодежь новой России: ценностные приоритеты». – 2007. – [Электронный ресурс] : Режим доступу: http://www.rb.ru/inform/76867.html. 19. Проект «Українське суспільство: моніторинг соціальних змін» // – [Электронный ресурс] : Режим доступу: http://www.oca.com.ua/arc/ukrmonit.pdf. 20. Кондратьева Н. С. Особенности бюджета времени и формы досуга студентов технического вуза / Кондратьева Н. С., Прокопенко Л. А. // V Международная студенческая электронная научная конференция «Студенческий научный форум. – 15 февраля –31 марта 2013 года. – [Электронный ресурс] : Режим доступа: http://www.scienceforum.ru/2013/81/3464. 21. Кондратьева Н. С. Структура бюджета времени и формы досуга студентов специальности «ПГС» ТИ (ф) СВФУ / Кондратьева Н. С., Прокопенко Л. А. / Материалы район. науч. конф. школ-ков и студентов «Образование. Духовность. Здоровье детей и молодежи». – Нерюнгри : ТИ (ф) СВФУ. – 2011. – С. 54–59. 22. Прикладная социология. Для студентов вузов / Под ред. Ю. С. Колесникова. – Ростов н/Д : Феникс. – 2001. – 221 с. 23. Фомченкова Ю. А. Факторы трансформации досуга малообеспеченных слоев населения // Фундаментальные исследования. –

130

http://www.oca.com.ua/arc/ukrmonit.pdf.%2020

http://www.oca.com.ua/arc/ukrmonit.pdf.%2020

http://www.rb.ru/inform/76867.html

http://www.strana-oz.ru/2005/4/ekonomika-zhelaniy-v-sovremennoy-civilizacii-dosuga.%2016

http://www.strana-oz.ru/2005/4/ekonomika-zhelaniy-v-sovremennoy-civilizacii-dosuga.%2016


2012. – № 6 (часть 1). – С. 64–67. 24. Боженко Л. Ф. Досуг школьников / Боженко Л. Ф. // Социологические исследования. – 1990. – № 1. – С. 87 – 88. 25. Седова Н. Н. Досуговая активность граждан / Седова Н. Н. // Социологические исследования. – 2009. – № 12. – С. 56–59.

Прядко О. В. Ціннісний фактор у формуванні структури дозвілля старших школярів

У статті аналізується зв'язок ціннісних орієнтацій з відповідними дозвільними практиками школярів старших класів міста Луганська на підставі дослідження, проведеного кафедрою філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка в рамках дослідницького проекту «Повсякденне життя луганського школяра – 2013». Актуальність дослідження пов'язана з тією обставиною, що для молоді дозвілля є однією з найважливіших сфер життя. Тому необхідно вивчати дозвільні практики школярів та молоді, а також їхні ціннісні орієнтації, адже вільний час є одним з важливих засобів формування особистості молодих людей. Тема ціннісних орієнтацій індивідів, а особливо підлітків, дуже важлива для вивчення, адже вони – майбутнє суспільства. Від того, якими цінностями вони керуються в житті, і як воліють проводити свій вільний час, залежить, яке майбутнє чекає нашу країну. Подані результати дослідження, які говорять про те, що значущі статистичні зв'язки ціннісних орієнтацій з окремими видами діяльності було зафіксовано в одиничних випадках, тільки орієнтація на здобуття нових знань істотно впливає на формування структури вільного від занять часу школярів. Здебільшого дозвілля структуроване не ціннісною спрямованістю, а іншими чинниками. Зроблено висновок про те, що в дозвіллі школярів домінує «несерйозне», «випадкове», «звичайне» дозвілля, яке не потребує докладання зусиль і, відповідно, не пропонує широкого спектру можливостей для самореалізації.

Ключові слова: дозвільні практики, школярі, ціннісні орієнтації, дозвілля.

Прядко О. В. Ценностный фактор в формировании структуры досуга старших школьников

В статье анализируется связь ценностных ориентаций с соответствующими досуговыми практиками школьников старших классов города Луганска на основании исследования, проведенного кафедрой философии и социологии Луганского национального университета имени Тараса Шевченко в рамках исследовательского проекта «Повседневная жизнь луганского школьника – 2013». Актуальность исследования связана с тем обстоятельством, что для молодежи досуг является одной из важнейших сфер жизни. Поэтому необходимо изучать досуговые практики школьников и молодежи, а

131


также их ценностные ориентации, ведь свободное время является одним из важных средств формирования личности молодых людей. Тема ценностных ориентаций индивидов, а особенно подростков, очень важна для изучения, ведь они – будущее общества. От того, какими ценностями они руководствуются в жизни, и как предпочитают проводить свое свободное время, зависит, какое будущее ждет нашу страну. Предоставлены результаты исследования, которые говорят о том, что значимые статистические связи ценностных ориентаций с отдельными видами деятельности были зафиксированы в единичных случаях, только ориентация на получение новых знаний существенно влияет на формирование структуры свободного от занятий времени школьников. В большинстве же случаев досуг структурирован не ценностной направленностью, а другими факторами. Сделан вывод о том, что в досуге школьников доминирует «несерьезный», «случайный», «обычный» досуг, который не требует приложения усилий и, соответственно, не предлагает широкий спектр возможностей для самореализации.

Ключевые слова: досуговые практики, школьники, ценностные ориентации, досуг.

Priadko O. V. Value factors in shaping the structure of leisure of older students

The article examines relationship of value orientations with appropriate leisure practices of high school students on the basis of Luhansk study conducted by the Department of Philosophy and Sociology of Luhansk Taras Shevchenko National University in the framework of the research project «Everyday life of a Luhansk pupil – 2013». Relevance of research related to the fact that youth leisure is one of the most important areas of life. Therefore it is necessary to study the recreational practice of schoolchildren and youth, as well as their values, because free time is one of the important means of shaping the personality of the young personality. The subject of the value orientations of individuals, especially teenagers, is particularly important for the study, because they are - the future of society. The future of our country depends on values they are guided in life, and the way they prefer to spend their free time. The results of the research indicate that significant statistical relationships of value orientations to certain activities were recorded only in a few cases, focus on acquiring new knowledge significantly affects the formation of the structure of free time activities of school youth. In most cases, leisure activities were not structured by value orientation , but other factors. We came to conclusion that in students’ leisure time dominate «frivolous», «casual», «normal» activities that do not require the application of effort and therefore do not offer a wide range of opportunities for self-realizati

Keywords: leisure practices, students, values, leisure.

132


Стаття надійшла до редакції 07. 04. 2014 р.Прийнято до друку 22. 05. 2014 р.Рецензент – к. соц. н., доцентХобта С. В.

УДК 316.334. 56–057.874

М. С. Живілова

МІСЬКИЙ ПРОСТІР В УЯВЛЕННЯХ ШКОЛЯРІВ (ПРИКЛАД ЛУГАНСЬКА)

Уявлення про організацію міського простору є базовими для успішної орієнтації в ньому. В цьому сенсі особливу роль відіграють колективні просторові уявлення. Слід сказати, що на сьогодні проблематика останніх розвивається у площині гуманітарної географії [1] та соціології просторовості [2], але однозначного пояснення та розуміння їхньої специфіки ще не склалося. Гуманітарна географія досліджує просторові уявлення як конструкти, що утворилися під впливом культури певної території. У той же час, для соціології основне питання становить соціальна природа просторових уявлень, не індивідуальна, а суспільна їх форма, яка не є простою сумою індивідуальних просторових уявлень.

Підвалини розуміння просторових уявлень закладалися в психології. Тут просторове уявлення розуміється як «уявлення про просторові та просторово-часові якості й співвідношення: величину, форму, відносне розташування об’єктів, про їх поступальний та обертальний рух» [3, с. 374]. За змістом виокремлюють уявлення одиничних об’єктів або зображень та уявлення, які відображають спільні просторові залежності між різними об’єктами. В психології добре описано механізм утворення індивідуальних просторових уявлень з перших днів народження людини [4, с. 24–30]. Розвиток когнітивного напрямку психології [5], в основі якого розуміння сприйняття та пізнання світу через певні розумові схеми та відкриття Е. Толменом [6] когнітивних карт (схем простору) у щурів і людини, стали в основі бурхливого інтересу до просторових уявлень соціо-гуманітарної науки, зокрема гуманітарної географії, в межах якої виокремлюються

133


поведінкова [7] та когнітивна географія [8]. Перша досліджує просторову поведінку, опосередковану уявленнями про простір, в якому ця поведінка здійснюється. Друга вивчає загальні проблеми формування просторового знання окремих людей та спільнот.

У соціології вперше проблема колективних уявлень була досліджена французьким соціологом Е. Дюргаймом. У роботі «Елементарні форми релігійного життя» [9] він обґрунтував ідеї щодо існування спільних для всіх людей категорій мислення. Спроба вивільнитися від них веде до руйнування мислення взагалі. Колективні уявлення не виводяться з індивідуальних, а виявляються продуктом величезної кооперації людського мислення у просторі і часі: «…незліченна безліч різноманітних умів з’єднували, змішували, комбінували свої ідеї та почуття; довгі ряди поколінь акумулювали в них свої знання і досвід. Таким чином, вельми своєрідна інтелектуальність, нескінченно більш багата і складна, ніж інтелектуальність індивіда, начебто сконцентрована в них» [9, с. 194]. Е. Дюркгайм відокремлював [9, с. 186] комплекс відчуттів та образів, що використовується для орієнтації у просторі і є результатом індивідуального освоєння простору і становить інтерес тільки для індивіда, що орієнтується у просторі, і категорію часу, яка виражає спільний для всієї групи час. Проте він зауважував, що простір може бути такою спільною категорією, якщо відображає організацію соціальної структури спільноти. Тобто простір та час поза колективною свідомістю не є диференційованими і наділеними значеннями. Лише сила колективного сприйняття їх, що базується на культурі, робить їх такими, що мають певне специфічне значення для спільноти.

Проблематика колективних уявлень у соціології надалі розвинулася в концепції соціальних уявлень С. Московічі [10]. Він вважав, що існують дві форми, згідно з якими упорядковуються сенсові шари соціальних уявлень. Відповідно до цих форм, «люди, події, предмети репрезентуються як особливий універсум, що суспільство усвідомлює як консенсусний, або як уречевлений універсум. <...> Це розділення передбачає, з одного боку, загальнодоступні знання, форми мислення і дії у повсякденному житті, ... здоровий глузд, а з іншого – науку та ідеологію» [10]. Повсякденне знання відкриває безпосередній доступ до соціальних уявлень, воно в якомусь сенсі і є соціальними уявленнями, тому що переводить наукові, релігійні та інші переконання у впізнавані образи. У формуванні соціальних уявлень важливу роль відіграє комунікація: «розділення уявлення або розділені уявлення ... характеризуються не тим, що вони самі собою зрозумілі і є спільними, а тим, що їх елементи сформовані комунікацією і існують у зв’язку з нею» [10]. Базуючись на даних ідеях, сучасна теорія соціальних уявлень визначає соціальні уявлення не як об’єкт, що існує незалежно від соціальних суб’єктів, а як об’єкт, який не може існувати незалежно від

134


діючих індивідів [11 , с. 3–4 ]. Теорія соціальних уявлень – це теорія здорового глузду, мета якої досліджувати мислення і створення реальності, яка поділяється іншими людьми.

Суспільні просторові уявлення індивіда формуються в процесі соціалізації, особистого освоєння простору під час повсякденних практик. Дослідження просторових уявлень дітей дозволяє поглянути на просторові уявлення в динаміці.

Соціологічний аналіз цієї проблеми залишається доволі обмеженим порівняно з посиленням інтересу до вивчення просторових репрезентацій дорослих мешканців різних міст світу. Ця ситуація не змінилася з 2011 року, коли була проведена перша хвиля дослідження «Повсякденне життя луганського школяра»6. В статті ми розглянемо результати другої хвилі дослідження, яке було проведене восени 2013 р., порівнюючи з даними 2011 р. Порівняльний аналіз надасть можливість виявити тенденції в процесі освоєння міста та репрезентаціях міського простору в уявленнях школярів.

У 2011 і 2013 роках в межах дослідження «Повсякденне життя луганського школяра» учнів 8–11 класів7 запитували: «В яких місцях міста Ви найчастіше зустрічаєтесь з друзями, прогулюєтесь?», «Якщо до Вас приїдуть друзі, то які місця у місті Ви їм покажете?» (В анкеті російською мовою: «В каких местах города Вы чаще всего встречаетесь с друзьями, гуляете?», «Если к Вам приедут друзья, то какие места города Вы им покажете?»). В результаті ми отримали перелік топонімів, на основі якого сконструювали ментальні карти м. Луганська залежно від просторової приналежності школяра.

Під час дослідження 2011 р. ми виявили такі основні риси освоєння простору та просторових уявлень школярів:

1) освоєння простору відбувається за схемою «мій дім – мій район – центр»;

2) фіксується сегрегація просторових уявлень залежно від місця навчання/проживання школяра, що стало основою для окремого аналізу уявлень школярів «центру», «середини» та «периферії» міста. Відповідно до виділених територіальних груп були сконструйовані карти міста;

3) було виявлено, що чим далі від центру міста навчається/мешкає дитина, тим більший ступінь узагальнення центральних територій. При цьому школярі «периферії» та «середини» вказували на існування двох центрів: свого району та міста в цілому;

6 Результати аналізу суспільних просторових уявлень за даними дослідження 2011 року див.: [12].7 Дослідження «Повсякденне життя луганського школяра» було проведене кафедрою філософії та соціології ЛНУ імені Тараса Шевченка та Центром з вивчення суспільних процесів та проблем гуманізму (N=800 – 2011 р., N=917 – 2013 р.).

135


4) для школярів «центру» була характерна «просторова сліпота» щодо віддалених районів міста. Якщо освоєння цих територій і відбувалося, то тільки за рахунок відвідування нічних клубів;

5) зафіксована залежність між віком школяра та інтенсивністю, різноманітністю освоєння простору. Ми пояснювали це тим, що освоєння віддалених від звичного локалу територій залежить від стилю виховання батьків (відпускають далеко гуляти з друзями, чи ні) та необхідністю мати певні кошти для користування громадським транспортом і відвідуванням розважальних установ;

6) у переліку топонімів, які назвали школярі, велику частку займали назви розважальних установ (торгово-розважальних центрів, кінотеатрів, нічних клубів, кафе), що в принципі не дивує з огляду на специфіку досліджуваної вікової групи. Також за назвами певних місць, які відомі як ареали скупчення різноманітних молодіжних субкультур, можливо було ідентифікувати приналежність дитини до певної субкультури8.

Дані дослідження просторових уявлень школярів 2013 року демонструють, що загалом лінійний механізм освоєння міського простору «мій дім – центр» не змінився, але відмінності між трьома виділеними для аналізу частинами навчання/проживання – «центром», «серединою», «периферією» дещо стерлися. Не є таким виразним виокремлення центру свого району та центру міста, знизилась кількість вживання назв розважальних установ. Втім, учні при характеристиці міського центру продовжують вживати узагальнені назви типу: парки, музеї, площі, вулиці і так далі. Відсутні у топонімах 2013 року місця-маркери субкультурного середовища.

Засновуючись на відповідях школярів про місця зустрічей з друзями, ми сконструювали дві карти (Мал. 1–2), на яких зображені схематично напрямки освоєння простору дітей з різних частин міста та інтенсивність цього освоєння залежно від віку. Ми виокремили дві вікові групи: учні 8–9 класів та 10–11 класів. Саме з 10 класу фіксуються суттєві зміни у співвідношенні топонімів своєї та віддаленої території у бік збільшення топонімів центру та інших частин міста. Малюнок 1 демонструє, що для учнів 8–9 класів характерна локалізація повсякденних взаємодій та практик дозвілля в тій місцевості, де вони живуть і навчаються. Учні докладно описують місцевість, перераховуючи всі вулиці та просторові об’єкти, біля яких прогулюються. Правда, хлопцям більшою мірою, ніж дівчатам, властиво приховування цієї інформації. Дівчата навпаки відкрито та ґрунтовно перераховують місця зустрічей із друзями. Зв’язки з іншими територіями міста в учнів 8–9 класів слабкі й поодинокі. Іншу картину бачимо на Малюнку 2, на якому зображені практики освоєння міського простору школярів 10–11 класів. Тут інтенсивність зв’язків з іншими територіями, 8 Докладно про просторову локалізацію молодіжних субкультур див.: [13].

136


які розташовані поза локалом звичних взаємодій, позначається жирною чорною стрілкою. Ми також бачимо, що зникає деталізація своєї місцевості, вживаються більш узагальнені назви. Але хоча зростає частка топонімів центральних територій міста, вони часто згадуються без деталізації. Характерним для дослідження 2013 року є те, що порівняно з даними 2011 року освоюється не тільки центральна частина міста дітьми з інших куточків, а й решта території міста (звісно, що не так інтенсивно як центр, але це позитивний зсув у формуванні повноцінного уявлення про місто).

При візуалізації уявлень старшокласників м. Луганська про міський простір ми стикнулися з деякими складнощами. По-перше, аналіз відповідей на питання «Якщо до Вас приїдуть друзі, то які місця у місті Ви їм покажете?» демонструє, що уявлення про місто загалом та його визначні пам’ятки, місця якими пишаються луганці, є не консолідованими, нечіткими. Воно ґрунтується скоріше на особистому досвіді освоєння простору міста, ніж на знанні про існування визначних, знакових місць у ньому. По-друге, зберігаються дві тенденції, які зафіксовані в аналізі організації повсякденних практик освоєння простору: 1) інформація про об’єкти поза зоною повсякденних взаємодій (поза локалом) має високий ступінь розмитості. (Це не є критичним з точки зору здатності до орієнтації в міському просторі. Але хвилює той факт, що узагальнені назви міських об’єктів, як наприклад, «центр», «Совєтская», «Оборонная», «музей», «парк», «вулиця» дають уявлення про місто як про щось доволі безлике). Зміст інтегрального образу залежить від віку школяра: для учнів 8–9 класів превалюють топоніми своєї місцевості, де вони живуть і навчаються; для уявлень учнів 10–11 класів характерна більша різноманітність топонімів. По-третє, для учнів шкіл Кам’янобрідського району зафіксована «негативна гордість» за своє місце проживання/навчання. «Камброд» стає таким просторовим об’єктом, який учні бажають показати своїм приїжджим друзям як місце зі «зруйнованими» проїжджими дорогами, район який «наводить жах» на мешканців усього міста. Проте таке уявлення властиве тільки для самих учнів-мешканців цього району. Причому «негативна гордість» за район набуває рис позитивних, мовляв, «дивіться, які ми герої, що мешкаємо тут». Треба сказати, що для учнів Кам’янобрідського району характерне уявлення про те, що в Луганську нема на що подивитися, більшою мірою ніж учням інших районів (хоча й у відповідях учнів Жовтневого, Артемівського районів теж трапляються такі обґрунтування, тоді як для учнів Ленінського району це не характерно взагалі).

Отже ми бачимо, що зберігаються певні тенденції в освоєнні міського простору та способах його репрезентації. Це лінійний характер освоєння простору, який починається зі своєї кімнати, свого дому, вулиці і в подальшому спрямовується у центр міста та далі на інші його частини. Інтенсивність освоєння простору обумовлюється віком учня та

137


фінансовими можливостями його батьків (відвідування розважальних установ у центрі міста потребує коштів). Місця проживання/навчання школярів характеризуються більшою деталізацією в уявленнях школярів про місто, ніж центральні та віддалені території міста, що пов’язано з більшою інтенсивністю освоєння своєї місцевості.

Мал. 1. Міський простір, освоєний під час практик дозвілля («Місця, де гуляю з друзями»), залежно від віку респондента (8–9 кл.)

138


Мал. 2. Міський простір, освоєний під час практик дозвілля («Місця, де гуляю з друзями»), залежно від віку респондента (10–11 кл.)

Список використаної літератури1. Замятин Д. Н. Метагеография : пространство образов и образы

пространства / Д. Н. Замятин. – М : Аграф, 2004. – 512 с. – Серия : „Кабинет визуальной антропологии”. 2. Филиппов А. Ф Социология пространства / А. Ф. Филиппов. – Санкт-Петербург : „ВЛАДИМИР ДАЛЬ”, 2008. – 290 с. 3. Большой психологический словарь / [Под ред. Мещерякова Б. Г., Зинченко В. П.]. – М. : Прайм-Еврознак, 2003. – 672 с. 4. Ахундов М. Д. Концепции пространства и времени: истоки, эволюция, перспективы / М. Д. Ахундов. – М. : Наука, 1982. – 222 с. 5. Найссер У. Познание и реальность. Смысл и принципы когнитивной психологи [Электронный ресурс] / У. Найсер. – М. : Прогресс, 1981. – 232 с. – Режим доступа: http://download.nehudlit.ru/nehudlit/self0666/naisser.rar. 6. Толмен Э. Когнитивные карты у крыс и у человека [Электронный ресурс] // Хрестоматия по истории психологии / [под ред.

139


Гальперина П. Я., Ждан А. Н.]. – М. : Издательство МГУ, 1980. – С. 63–69. 7. Голд Дж. Психология и география: Основы поведенческой географии: Пер. с англ. / Авт. предисл. С. В. Федулов. – М. : Прогресс, 1990. – 304 с. 8. Замятина Н. Ю. Когнитивная география: Программа учебной дисциплины / Замятина Н. Ю. // Гуманитарная география : Научный и культурно-просветительский альманах / Отв. ред. И. И. Митин; сост. Д. Н. Замятин. – Вып. 5. – М. : Институт Наследия, 2008. – С. 406–412. 9. Дюркгейм Э. Элементарные формы религиозной жизни // Мистика. Религия. Наука. Классики мирового религиоведения. Антология. / Пер. с англ., нем., фр. Сост. и общ. ред. А. Н. Красникова. – М. : Канон+, 1998. – 432 с. – (История философии в памятниках) 10. Московичи С. Социальное представление: исторический взгляд / Серж Московичи // Психологический журнал. – 1995. – Т. 16. – № 2. – С. 3–14. 11. Емельянова Т. П. Социальное представление – понятие и концепция: итоги последнего десятилетия [Электронный ресурс] / Т. П. Емельянова // Психологический журнал. – 2001. – Т. 22. – № 6. – С. 39. – Режим доступа : http://psychology.rsuh.ru/archive/emelyanova1.doc. 12. Живілова М. С. Повсякденні міські практики школярів м. Луганська: просторовий аналіз. / М. С. Живілова // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченко. – 2012 – № 2– С. 66–75. 13. Живілова М. С. Особливості освоєння молоддю простору міста (на прикладі м. Луганська) / М. С. Живілова // Молодіжна політика: проблеми та перспективи. Випуск 3: [збірник наукових праць / наук. ред. С. А. Щудло]. – Дрогобич : Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2012. – С. 141–144.

Живілова М. С. Міський простір в уявленнях школярів (приклад Луганська)

У статті аналізуються дві хвилі дослідження просторових уявлень школярів м. Луганська: за 2011 та 2013 роки. Фіксується збереження лінійного характеру освоєння міського простору школярами в процесі повсякденних взаємодій та практик дозвілля, що визначається схемою «мій дім – центр». Залежно від віку школяра були сконструйовані ментальні карти міста. Вікова обумовленість інтенсивності освоєння простору та специфіки уявлень про місто зберігається, як і просторова сегрегація уявлень за «центральною», «серединною» та «периферійною» частинами міста. Втім, відмінності між трьома вказаними частинами навчання/проживання дещо стерлися. Не є виразним виокремлення центру свого району та центру міста, знизилася кількість вживання назв розважальних установ. Хоча учні при характеристиці міського центру продовжують вживати узагальнені назви: «центр», «парки», «музеї». У назвах топонімів 2013 р. відсутні місця-маркери субкультурного середовища.

140


Ключові слова: просторові уявлення, міський простір, школярі, ментальна карта.

Живилова М. С. Городское пространство в представлениях школьников (пример Луганска)

В статье анализируются две волны исследования пространственных представлений школьников г. Луганска: за 2011 и 2013 года. Фиксируется сохранение линейного характера освоения городского пространства школьниками в процессе повседневных взаимодействий и практик досуга, определяемого схемой «мой дом – центр». Возрастная обусловленность интенсивности освоения пространства и специфики представлений о городе сохраняется, как и пространственная сегрегация представлений на «центральную», «срединную» и «периферийную» части города. В то же время, различия между тремя указанными частями обучения/проживания, сгладились. Не является контрастным выделение центра своего района и центра города, снизилось количество употребления названий развлекательных учреждений. Ученики при характеристике городского центра продолжают использовать обобщенные названия: «центр», «парки», «музеи». В названиях топонимов 2013 г. отсутствуют места субкультур.

Ключевые слова: пространственные представления, городское пространство, школьники, ментальная карта.

Zhivilova M. S. The city space in pupils’ representations (on the example of Luhansk)

The article analyzes two waves of research of pupils’ spatial representations of Luhansk in 2011 and 2013. The linear character of development of the urban space by pupils during everyday interactions and practices of leisure is fixed, that determined by the scheme «my house – center». Interdependence between age of pupil and intensity of development of the urban space and specifics of urban space representations are saved. The spatial segregation of representations such as «central», «median» and «peripheral» parts of the city is saved similarly. At the same time, the differences between these three parts of the city are smoothed. We did not fix contrast between center of a city district and the city center. Also there decreased number of names of local entertainment facilities in pupils answers. Pupils characterize center of the city using generalizing names: «center», «parks», «museum». Pupils describe in details the area where they go for a walk, naming all streets and spatial objects. Based on the answers of students about their meeting places with friends there was constructed mental map of the city, which shows schematically the direction of development of space by children from different parts of the city and the intensity of development, depending on age. We have identified two age groups: 8-9 classes and 10-11 classes. We fixed that, depending on age, in mental map of the city dominated

141


toponyms of center and other parts of the city. Among toponymes in 2013 we did not fix any names of subculture places.

Keywords: spatial representations, urban space, pupils, mental map.


УДК 373.5.091.8 : 17.022.1

О. В. Кухаренко

ЕВРИСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КОНЦЕПЦІЇ Л. БОЛТАНСЬКІ ТА Л. ТЕВЕНО ПРИ АНАЛІЗІ

СПРАВЕДЛИВОСТІ В СТРУКТУРІ ЦІННОСТЕЙ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

У всі часи справедливість була і є однією з основних цінностей у суспільстві. Через це вона потрапила в проблемні поля різних наук. Концепції справедливості в політичній філософії відображають універсальну абстрактну формулу цієї чесноти. Натомість, такий ідеальний конструкт не завжди може співвідноситись з об’єктивною реальністю. В політичній філософії переважна більшість вчених висвітлює ідеальні умови утвердження основних принципів справедливості.

Через те, що люди апелюють до нормативних стандартів справедливості, вони стихійно «змішують» у висловлюваннях те, що зазвичай подається як різні дисципліни – високу політичну філософію й спостереження над повсякденними ситуаціями [1, с. 36].

Справедливо відзначив російський вчений О. Хархордін: «Не потрібно встановлювати жорсткі дисциплінарні «кордони» між філософією та соціологією, а укоренити філософію в соціології і навпаки. Саме таку методику обрали французькі вчені – Л. Болтанські та Л. Тевено.

У концепції французьких дослідників предметом вивчення виступають взаємодії між людьми, насамперед конфлікти, в яких стикаються їх протилежні прагнення [2, c. 10]. На думку Л. Болтанські та Л. Тевено, люди зазвичай прагнуть аргументувати справедливість своїх дій в даній конкретній ситуації. Французькі вчені вважають, що обґрунтування справедливості тих чи інших дій є більш природним та поширеним способом поведінки, аніж силові рішення [2, c. 10].

142


Теорія Л. Болтанські та Л. Тевено є оригінальною і має великий потенціал для аналізу українського суспільства. В першу чергу, в сучасних умовах актуалізується вивчення уявлень молоді, в тому числі старшокласників, про справедливість. Соціологи наголошують на амбівалентному становищі старшокласників: з одного боку, школярі старших класів вже усвідомлюють своє перехідне становище, життя в сучасному світі може їм здаватися пригодою, учні можуть несерйозно ставитися до певних моральних норм у цей період життя. З іншого боку, школа у цей час продовжує транслювати цінності, яких суспільство вже не дотримується [3, с. 7.] Цю невідповідність відчувають і школярі. Така специфічна ситуація розвитку впливає на формування ціннісної системи молоді. Отже, предметом нашого аналізу є дослідження на основі концепції Л. Болтанські та Л. Тевено очікування школярів справедливого ставлення до них з боку різних соціальних суб’єктів.

Поява концепції Л. Болтанські та Л. Тевено стала знаковою подією у французькій соціології після праць П. Бурдьє. Соціологічну теорію обґрунтування справедливості Л. Болтанські та Л. Тевено прийнято називати «соціологією градів». Слово «град» відсилає до традиції європейської політичної філософії, представленої, зокрема, трактатом Августина Блаженного «Про град Божий». Град трактується як модель суспільства (або точніше, модель справедливого суспільного устрою[2, с. 5].

Можна виокремити основні положення концепції обґрунтування справедливості Л. Болтанські та Л. Тевено.

I. В своїй праці «Критика і обґрунтування справедливості» Л. Болтанські та Л. Тевено проводять симетричний аналіз: «Філософські тексти розглядаються ними не самі по собі і не як продукт певної епохи, а як спроби створення їх авторами політичних «граматик», тобто загальних правил, які визначають характер зв’язків між людьми. На думку французьких авторів, можна встановити зв’язок між політичною філософією та соціологією за допомогою поперемінного звернення до класичних текстів політичної філософії та до способів обґрунтування справедливості» [2, c. 39].

II. При обґрунтуванні справедливості люди апелюють до певної системи цінностей, в рамках якої ситуацію можна інтерпретувати вигідним для них чином. При цьому люди повинні показати, що ситуація підлягає осмисленню саме в рамках цієї системи [2, c. 10]. Така система цінностей, на нашу думку, еквівалентна «світу»9. У французькому суспільстві дослідники виокремлюють шість світів: ринковий,

9 В праці Л. Болтанські та Л. Тевено « Критика та обґрунтування справедливості» (2013) «світ» являє собою сукупність людей і речей, упорядкованих з точки зору принципів того чи іншого граду [2, с. 13]. В свою чергу «град» – це політична організація суспільства, за аналогією з поняттям « град» у Блаженого Августина [2, с. 531].

143


патріархальний, науково-технічний, громадянський, світ репутації та світ натхнення. Проте, вчені не заперечують того, що кількість таких систем цінностей може збільшуватися та відрізнятися в інших суспільствах.

III. Л. Болтанські та Л. Тевено досліджують обґрунтування справедливості в повсякденних ситуаціях, а не прагнуть сконструювати новий ідеальний концепт справедливості за допомогою методу дедукції. Такий підхід має не тільки теоретичне, а й практичне значення. Особливо це стосується компромісного вирішення конфліктів у повсякденному світі.

IV. У своїй концепції французькі автори дуже багато уваги приділяють речам. Еквівалентність в тій чи іншій ціннісній системі визначається не тільки за допомогою упорядкування людей, але й речей. Цитуємо: «Залучення речей у випробування, тобто в «перевірку доказів», необхідно для вирішення розбіжностей. Для такої перевірки недостатньо одних тільки принципів еквівалентності». Необхідно, щоб кожному принципу відповідали певні об’єкти, з якими люди можуть співвідносити себе в результаті суперечки чи конфлікту [2, c. 80].

Особлива роль у концептуальному каркасі Л. Болтанські та Л. Тевено належить «світам». Перший світ – світ натхнення, в ньому, стан і становище людей мінливі й залежать від їхньої здатності цілком віддаватися натхненню. Велич10 в цьому світі непідвладна думці інших. Світ слабо оснащений предметами. Люди посідають високе становище в порядку величі залежно від того, довелося їм, чи ні випробувати підйом почуттів, порив натхнення і пізнати стан вищої досконалості й щастя [2, c. 252].

У патріархальному світі велич людей визначається їх становищем у системі відносин, заснованій на суворій ієрархії та особистій залежності. У цій моделі окрему людину не можна уявити поза її приналежністю до того чи іншого стану або корпорації. Люди у цьому світі поводяться коректно, правильно, традиційно [2, c. 260–262].

У ринковому світі, дії людей керуються бажаннями. Останні спонукають індивідів до володіння одними і тими ж об’єктами – рідкісними благами. Конкуренція – вищий принцип, гроші – вища міра всього [2, c. 307–316].

Науково-технічний світ є системою технічних об’єктів та наукових методів, які не обмежується підприємством. Цінність базується на ефективності, її можна виміряти за допомогою професійних здібностей. Якості «великих» людей та речей – функціональні, дієві, професійні [2, c. 317–320].

10 Поняття величі запозичене з філософських творів (наприклад, «Думок» Блеза Паскаля, особливо див. статтю II – «Велич людини»), використовується авторами для позначення загальнозначущих вищих принципів справедливості [2, c. 531].

144


У громадянському світі значимість людини визначається тим, наскільки вона служить суспільній праці. Відносини між індивідами встановлюються за принципом меритократії, за умови відволікання від їхніх інтересів. Велич людей залежить, в першу чергу, від вступу до організації, хто стає членом організації набуває значення, вагомості. Людина виходить зі стану ізоляції та приєднується до колективу [2, c.299].

У світі репутації пріоритетом виступає суспільне визнання. Тобто, велич людини визначається згідно з конвенціональними знаками суспільного визнання. Завдяки суспільній думці встановлюється еквівалентність, оскільки велич кожної людини в цьому світі залежить від думки інших. Релевантність людей у світі репутації визначається їх здатністю створювати публіку, думка якої домінує. Людей об’єднує пристрасне бажання бути визнаними, шановними [2, c. 281–282].

Наведемо конкретні приклади вищеназваних «світів» в повсякденному житті. Уявимо таку ситуацію: у школі вчитель має обрати одного учня з класу, який у майбутньому зможе взяти участь у престижному конкурсі чи олімпіаді з певного предмета. Отже:

1) у світі натхнення учитель обере учня (ученицю), як(а)ий відрізняється від інших у класі нестандартним мисленням. Його(її) твори (домашні вправи та ін.) характеризуються неординарністю;

2) у громадянському – старосту класу чи учня (ученицю), як(а)ий як правило, працює заради суспільної користі;

3) у ринковому – найбагатшого учня (ученицю); 4) у патріархальному – відмінн(ицю)ика, як(а)ий має хорошу

поведінку в школі, учня (ученицю), який традиційно отримує високі оцінки, з ним вчитель має довірливі відносини, ще й у добрих стосунках з батьками (братом, сестрою) учня (учениці);

5) у світі репутації – неформального лідера в класі;6) у науково-технічному – справжнього «експерта» в галузі, в якій

буде проходити конкурс, або учня (ученицю), як(а)ий просто систематично виконує всі завдання, є дуже працездатн(ою)им.

Важливо, що Л. Болтанські та Л. Тевено прагнуть показати: люди, на відміну від речей, можуть реалізувати себе в різних світах. Тобто, треба вивчати можливість досягнення справедливої згоди (погоджень) за умови існування множинних принципів. В диференційованому суспільстві людина постійно стикається з ситуаціями, які належать до різних світів. Індивід в таких умовах повинен вміти пристосовуватися та розпізнавати різні ситуації. Означене суспільство французькі вчені називають «складним», його члени повинні володіти певною компетенцією, щоб визначити природу певних ситуацій.

Різні принципи справедливості не можуть поєднуватися в одному просторі, це може викликати конфліктну напругу. Останньої треба уникати, щоб дії виконувались «нормальним шляхом». Автори концепції

145


наводять приклад артиста, який не може завжди діяти «за покликом натхнення» [2, c. 331–332]. Наприклад, на пошті він повинен поводитися як звичайний відвідувач, аби його не прийняли за божевільного.

Відомо, що школа – це організація. Останню Л. Болтанські та Л. Тевено розглядають як таку, що встановлює довгострокові компроміси між різними «світами» [4, c. 81]. На нашу думку, у школі можуть виникати суперечки та конфлікти. Спираючись на концепцію французьких вчених, зазначимо, що у школі стикаються суб’єкти та об’єкти, які належать до різних «світів». Отже, форми величі декількох світів можуть бути абсолютно несумісні з іншими. Наприклад, на іспиті учень, замість знань, прагне показати вчителю свою приналежність до знатного роду (патріархальний світ), чи свій статок – дорогий одяг та коштовності (ринковий). Об’єкти, які належать до патріархального світу (титул, емблеми та ін.) і ті, що належать до ринкового світу (гроші, коштовності), треба вважати незначущими під час іспиту. Така ситуація на екзамені неприродна, тож може піддаватися критиці. Підкреслимо, що за концепцією Л. Болтанські та Л. Тевено, саме пов’язаність людей та речей свідчить про наявність справедливої згоди між людьми, про правильно влаштовані відносини з речами [2, c. 209].

У ході дослідження ми поставили за мету визначити, з представниками яких світів контактують старшокласники. За такі об’єкти ми обрали батьків та родичів, як представників патріархального світу; вчителів, як представників науково-технічного світу; священиків, як представників світу натхнення. Міліцію віднесли до громадянського світу, друзів – до світу репутації, тренерів гуртків, секцій відразу можна віднести до чотирьох світів – натхнення, репутації, науково-технічного та ринкового (за умови, якщо в секції чи в гуртку є конкуренція між членами).

Через те що, школа існує на перетині багатьох світів, ми прагнемо виявити, з суб’єктами яких «світів» учні старших класів очікують встановити еквівалентний зв’язок, тобто справедливий режим виправдання (обґрунтування).

Отже, поглянемо на емпіричні показники, отримані нами в ході дослідницького проекту «Повсякденне життя луганського школяра – 2013», проведеного колективом кафедри філософії та соціології ЛНУ імені Тараса Шевченка та Центром з вивчення суспільних процесів та проблем гуманізму11 (табл. 1).

Таблиця 112

11 Дослідження проводилося в листопаді 2013 року, (n = 917 чол., вибірка серійна).

12 В анкеті пропонувалося відповісти на запитання стосовно очікувань школярів справедливого ставленнями з боку різних суб’єктів. В даній таблиці ми брали до уваги

146


Розподіл відповідей на запитання:«В яких контактах Ви розраховуєте на справедливе ставлення

до себе? з урахуванням змінної «стать»Варіант

відповіді Дівчата Хлопці Усього

З батьками 365 76,2% 253 65,2% 644 70,2%

З друзями 277 57,8% 196 50,0% 495 54,0%

З родичами 264 55,1% 192 49,5% 475 51,8%

З вчителями 126 26,3% 118 30,4% 255 27,8%

З тренерами,керівниками гуртків, секцій

171 35,7% 130 33,5% 314 34,2%

Зі священиками 175 36,6% 132 34,0% 318 34,7%

З міліцією 125 26,1% 84 21,6% 217 23,7%

Усього 479 100% 388 100% 917 100%

Переважна більшість хлопців та дівчат впевнені, що з боку батьків, друзів, родичів можна очікувати справедливого ставлення. Ця інформація підтверджується попередніми дослідженнями Центру з вивчення суспільних процесів та проблем гуманізму. Так український соціолог С. Хобта підкреслює: «Інтеграційним ядром ціннісної системи учнівської молоді виступають традиційні цінності, пов’язані з родиною, її добробутом та близькими міжособистісними стосунками [5, с. 25.].

Встановлено, що змінна «стать» несуттєво вливає на очікування учнів щодо справедливого ставлення з боку різних суб’єктів. В той же час, зафіксовано: дівчата більшою мірою, ніж хлопці впевнені, що від батьків, родичів, друзів можна очікувати справедливого ставлення (табл. 1). Такі відмінності статистично підтверджені значенням χ². Також дівчата старших класів більше довіряють такій державній інституції як міліція. Проте взагалі відсоток учнів (як жіночої, так і чоловічої статі), які впевнені у справедливості з боку міліції, не можна назвати високим – 26,1% та 21,6%.

Чим старші учні, тим більше вони впевнені, що можуть розраховувати на справедливе ставлення з боку батьків, вчителів, родичів, керівників секцій, друзів. Означена теза статистично підтверджується за допомогою хі-квадрат тесту (у відносинах з батьками

147


він становить 41, 787 (Asimp. Sig =0, 000); з родичами — 46, 048 (Asimp. Sig =0, 000); з керівниками гуртків — 35, 243 (Asimp. Sig =0, 000); з вчителями – 44, 443 (Asimp. Sig =0, 000); з друзями 37, 824 (Asimp. Sig =0, 001)) (табл. 2).

Таблиця 2Розподіл відповідей на запитання:

«У яких контактах Ви розраховуєте на справедливе ставлення до себе? з урахуванням змінної «клас»

Варіант відповіді 8 клас 9 клас 10 клас 11 клас Усього

З батьками 133 195 145 171 64465,8% 68,4% 72,1% 74,7% 70,2%

З друзями 94 152 112 137 49546,5% 53,3% 55,7% 59,8% 54%

З родичами 96 151 101 127 47547,5% 53,0% 50,2% 55,5% 51,8%

З вчителями 52 81 56 66 25525,7% 28,4% 27,9% 28,8% 27,8

Зі священиками

73 101 73 71 31836,1% 35, 4% 36,3% 31,0% 34,7%

З тренерами 55 96 77 86 31427,2% 33,7% 38,3% 37,6% 100%

З міліцією 59 71 53 34 21729,2% 24,9% 26,4% 14,8% 23,7

Усього 202 281 201 229 917100% 100% 100% 100% 100%

Можна припусти, що такі показники зумовлені певними відмінностями у психологічному розвитку учнівської молоді. Адже, наприклад, учні 8, 9 класів (у віці від 13 до 15) належать до раннього підліткового віку [6]. Для підлітків такого віку зазвичай характерний «інтерес до однолітків, їхніх цінностей і моделей поведінки, зменшується інтерес до світу дорослих. Власні цінності протиставляються цінностям родини…». Цілком можливо, що такі психологічні особливості можуть викликати конфлікти й сумніви щодо справедливого ставлення з боку дорослих [6]. Пізній підлітковий вік «пов’язаний з усе більшим усвідомленням себе, самовизначенням у майбутній професії, підліток знову здатний дослухатися до думки батьків [6].

У ході дослідження встановлено, що старші учні (10, 11 класи) більшою мірою, ніж учні 8, 9 класів, очікують на справедливе ставлення з боку не тільки суб’єктів патріархального світу (родичів, батьків), але й з боку друзів (світ репутації) (табл. 2).

148


Зауважимо, що зовсім інша тенденція спостерігається щодо міліції: чим молодші учні, тим більше очікують справедливого ставлення з боку цієї соціальної інституції. Означена теза статистично підтверджена за допомогою хі-квадрат тесту, який становить 58, 983 (Asimp. Sig =0, 000).

На встановлення еквівалентності (тобто, справедливого режиму, за концепцією Л. Болтанські та Л. Тевено) переважна більшість школярів очікує з боку суб’єктів патріархального світу (родичів, батьків) і світу репутації (друзів). Такі дані верифікуються попередніми дослідженнями. Пріоритетні цінності молоді корелюють з їх очікуваннями стосовно справедливого ставлення з боку різних суб’єктів. У 2011 році найважливішими цінностями для учнів старших класів були «міцна родина та родинні відносини», а також «спілкування з близькими по духу людьми» [5, с. 19]. Слід додати, структура ідентичностей старшокласників також показала, що пріоритетними соціальними колами виступали родина та друзі [ 5, с. 24].

Евристичний потенціал концепції Люка Болтанські та Лорано Тевено, на нашу думку, сприяє відкриттю нових граней повсякденного життя школяра. Ця концепція може дати змогу не тільки визначити критичні моменти чи конфлікти між «світами», які перетинаються у школі як в організації, але й встановити можливі компроміси між самими «світами» а також між індивідами й речами, які належать до певних світів (систем цінностей). Таким чином, це зумовлює подальше вивчення як школярів окремо, так і школи як організації в цілому з перспективою пропозиції нових альтернативних «світів», які щонайповніше представлятимуть сучасне українське суспільство.

Список використаної літератури1. Хархордин О. В. Прагматический поворот: Социология

Л. Болтански и Л. Тевено [Електронний ресурс] / О. В. Харходин – Режим доступа: http://www.isras.ru/files/File/Socis/2007-01/Harhordin.pdf. 2. Болтански Л., Тевено Л. Критика и обоснование справедливости: Очерки социологии градов / Люк Болтански, Лоран Тевено; пер. с фр. О. В. Ковеневой; науч. ред. перевода Н. Е. Копосов. – М. : Новое литературное обозрение, 2013. – 576 с. 3. Кононов І. Ф., Хобта С. В. Повсякденне життя старших школярів: яка раціональність тут формується? Про дослідницький проект «Повсякденне життя луганського школяра – 2011» Луганська [Електронний ресурс] / І. Ф. Кононов, С. В. Хобта // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. – 2012. – № 2. – С. 5 – 15. 4. Л. Болтански, Л. Тевено Социология критической способности [Електронний ресурс] / Л. Болтански, Л. Тевено – Режим доступа: http://www.hse.ru/data/2011/03/17/1211238486/007boltanski66-83.pdf. 5. Хобта С. В. Ціннісна свідомість шкільної молоді м. Луганська [Електронний ресурс] / С. В. Хобта // Вісник ЛНУ імені Тараса

149

http://www.hse.ru/data/2011/03/17/1211238486/007boltanski66-83.pdf

http://www.hse.ru/data/2011/03/17/1211238486/007boltanski66-83.pdf

http://www.isras.ru/files/File/Socis/2007-01/Harhordin.pdf


Шевченка. – 2012. – № 2. – С. 16 – 27. − Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vlush/Sots/2012_2/2.pdf. 6. Характеристика підліткового віку (Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://kyiv-oblosvita.gov.ua/poradi/batko/67-batkam-statti/1728-kharakteristika-pidlitkovogo-viku.

Кухаренко О. В. Евристичний потенціал концепції Л. Болтанські та Л. Тевено при аналізі справедливості в структурі цінностей учнівської молоді

У статті проаналізовано концепцію обґрунтування справедливості сучасних вчених Л. Болтанські та Л. Тевено. Автор розкриває основні положення теорії французьких дослідників і підкреслює її специфіку. В статті наголошується на тому, що концепція Л. Болтанські та Л. Тевено має великий потенціал для аналізу українського суспільства. В сучасних умовах актуалізується вивчення уявлень молоді (однією зі складових якої є школярі старших класів) про справедливість,. Автор стверджує, що амбівалентне становище старшокласників впливає на формування ціннісної системи молоді.

Використовуючи концепцію справедливості французьких вчених, автор статті співвідносить суб’єкти, з якими зазвичай контактують школярі, зі «світами», які виокремлюють Л. Болтанські та Л. Тевено. Досліджується, з боку представників яких «світів» учні старших класів очікують справедливого ставлення до себе.

Ключові слова: концепція, справедливість, повсякденне життя, цінність, школярі.

Кухаренко Е. В. Эвристический потенциал концепции Л. Болтански и Л. Тевено при анализе справедливости в структуре ценностей учащейся молодежи

В статье проанализирована концепция обоснования справедливости современных ученых Л. Болтански и Л. Тевено. Автор раскрывает основные положения теории французских исследователей и подчеркивает ее специфику. В статье делается акцент на том, что концепция Л. Болтански и Л. Тевено имеет большой потенциал для анализа украинского общества. В современных условиях актуализируется изучение представлений молодежи (одной из составляющих которой являются школьники старших классов) о справедливости. Автор утверждает, что амбивалентное положение старшеклассников влияет на формирование ценностной системы молодежи.

Используя концепцию справедливости французских ученых, автор статьи соотносит субъекты, с которыми обычно контактируют

150

http://kyiv-oblosvita.gov.ua/poradi/batko/67-batkam-statti/1728-kharakteristika-pidlitkovogo-viku

http://kyiv-oblosvita.gov.ua/poradi/batko/67-batkam-statti/1728-kharakteristika-pidlitkovogo-viku


школьники, с «мирами», анализируемыми Л. Болтански и Л. Тевено. Исследуется, со стороны представителей каких «миров» ученики старших классов ожидают справедливого отношения к себе.

Ключевые слова: концепция, справедливость, повседневная жизнь ценность, школьники.

Kuharencko H. V. Heuristic potential of the concept of L. Boltanski and L. Thévenot at analyzing justice in structure of values of studying youth

In this article we analyzed a concept of grounding of justice, written by modern scientists L. Boltanski and L. Thévenot. The author revealed the basics of the theory of French researchers and emphasized its specifics. In this article emphasis is placed on the fact that the concept of L. Boltanski and L. Thévenot has great potential for the analysis of Ukrainian society. Under modern conditions study of views of the youth concerning justice is actualized. Senior pupils refer to category of youth. The author considered, that the ambivalent position of senior pupils influences the formation of the value system of the youth.

Using the concept of justice of French scientists, author of the article correlated subjects which pupils typically contacted with, to the "worlds", analyzed by L. Boltanski and L. Thévenot. It was expected that pupils would establish equivalence with relatives, friends and parents. According to the concept of French researchers relatives and family refer to patriarchal world, and friends refer to the world of reputation. Priority values of the youth correlated with their expectations regarding fair treatment from different subjects.

Author of the article concluded, that heuristic potential of the concept of L. Boltanski and L. Thévenot can facilitate the opening of new sides of pupils’ everyday life.

Key words: concept, justice, everyday life, the value, pupils.


151

http://www.multitran.ru/c/m.exe?t=42901_1_2&s1=%EF%EE%E4%F7%B8%F0%EA%E8%E2%E0%F2%FC


СОЦІОЛОГІЯ СУСПІЛЬНОЇ ДУМКИ

УДК 327.39

П. І. Пашковський

«КОНФЛІКТ ПОКОЛІНЬ» В КОНТЕКСТІ ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНОГО ВИБОРУ УКРАЇНИ

Українські політичні реалії кінця 2013 – поч. 2014 р., крім чергового підтвердження регіональної «розколотості» суспільства в плані світоглядних установлень і геополітичних орієнтацій [9, с. 25], сприяли активізації дискусій щодо загострення «конфлікту поколінь» у ціннісній сфері [3; 6; 12]. Справді, в перебігу відомих подій у різних регіонах країни як ніколи чітко спостерігалися відмінності у сприйнятті її внутрішньополітичної реальності та зовнішньополітичної перспективи представниками різних вікових груп – поколінь.

Один з найбільш переконливих прикладів обґрунтування ідеї впливу «історичного досвіду поколінь» на формування зовнішньополітичного курсу держав був представлений у рамках концепції «циклів американської історії». Її автор, американський дослідник А. Шлезінгер-молодший, наводить важливі в теоретико-методологічному аспекті положення: «...протягом свого життя люди схильні формуватися під впливом подій та ідей, що переважають на момент набуття ними політичної самосвідомості». Згодом, прийшовши до влади, кожне нове покоління «схильне відкидати зусилля покоління, яке воно змістило, і відроджувати власні юнацькі ідеали тридцятирічної давнини» [11, с. 52]. При цьому період «політичного життя» покоління визначається приблизно в тридцять років. Першу половину цього терміну покоління політиків йде до влади, а під час другої – утримує її, реалізуючи свій політичний курс [13, с. 96]. Дані твердження та механізм «зміни поколінь» доводять свою обґрунтованість на прикладі політичних процесів ряду сучасних держав.

Стосовно ситуації в Україні до недавнього часу тут спостерігалася загальна для країн пострадянського простору тенденція «відтворення» культурно-психологічних настанов «радянської епохи», носієм яких було покоління «homo soveticus» [4; 10]. Це визнавали і західні фахівці, узагальнюючи думки яких щодо колишніх радянських республік, російський вчений-американіст А. Уткін у 2006 р. зазначав: «...у соціально-психологічному сенсі Радянський Союз нікуди не подівся, він існує по сю пору. І не слід переоцінювати значимість п'ятнадцяти

152


столиць, урядів, парламентів. Американські фахівці підкреслюють той факт, що політична система, яка впала миттєво, залишила 70 млн. чоловік, що живуть за межами своїх республік. Помножте на три це число, і отримаєте загальне число родичів, що перебувають на території п'ятнадцяти республік. Соціальні цінності не гинуть протягом декількох місяців або років. Історичні особливості не затушовуються за кілька сезонів. Все це залишилося у п'ятнадцяти новонароджених державах і, як «невидима рука» історії, підводить загальний знаменник під п'ятнадцять суверенних держав» [8, с. 415].

Проявом збереження «духу епохи» виступає пошанування суспільством її символів – пам'ятників і назв вулиць, музичних творів, найважливіших історичних подій, особливого «пантеону героїв», які мають консолідуюче значення. Поки вони стоять на своїх постаментах, живуть у назвах, свідомості та голосі, на сторінках підручників і газет, на екранах телевізорів і в радіоефірах, поки вони викликають повагу та гордість за «наше спільне минуле» – колишня епоха, втілена в менталітеті покоління, продовжує існувати. Коли вони руйнуються, заперечуються, переглядаються, стираючись з пам'яті – на зміну одним епохам і сформованим ними поколінням, приходять інші.

Докази того, що подібне відбувається в Україні, мали місце протягом більше ніж двох останніх десятиліть. Однак цей процес протікав більшою чи меншою мірою плавно, без очевидних «перегинів» та явного радикалізму, що стали практично повсюдним явищем з кінця 2013 р. Символами зміни епох і поколінь сьогодні є навіть не спрямовані проти політики влади масові виступи (соціальний склад, рушійні сили та механізми організації яких викликають масу запитань). Такими символами стають показові акти, на тлі яких відбувалися ці події. Йдеться, насамперед, про повалення «пантеону героїв» минулого: небачену за своєю масовістю низку руйнувань «рукотворних архетипів» радянської епохи – пам'ятників В. І. Леніну. Зокрема, за інформацією українських ЗМІ, тільки 21 лютого поточного року було знесено близько 10 пам'ятників «вождю світового пролетаріату», серед них: 2 монументи у Хмельницькому, 4 на Вінниччині та 1 у Білій Церкві [5]. Всього ж з початку грудня 2013 до кінця лютого 2014 р. було зруйновано кілька десятків таких пам'ятників, переважно в центральних і деяких південних областях України, а також у Криму [14].

На цьому тлі спостерігається посилення «конфлікту поколінь» у площині зовнішньополітичного вибору нашої країни, що підтверджують соціологічні дослідження. Так, за даними Інституту соціології НАН України на листопад 2013 р., відповідаючи на питання про те, «кого Ви вважаєте головним союзником України в найближчі 5 років», думки респондентів значно відрізнялися залежно від їхнього віку. Головним союзником нашої країни Росію і країни СНД називає більшість – 48% опитаних. З них: 55,6% – люди старші 55 років, 47,4% – від 30 до 54

153


років і 37% – до 30 років. Європейський союз (ЄС) до «головних союзників» України відносять 29,6% респондентів: 37% – люди віком до 30 років, 31,1% – від 30 до 54 років, 22,6% – старші 55 років [1, с. 145–146].

Примітно, що в останні роки спостерігається загальне падіння популярності східного напряму інтеграції, особливо серед представників молодшої та середньої вікових груп. Про це свідчить порівняльний аналіз досліджень Інституту соціології НАН України за 2008 і 2013 рр. [1; 2]. Наприкінці 2013 р. ідею приєднання нашої країни до Союзу Росії і Білорусі «скоріше позитивно» оцінювали 48,9% від усіх опитаних (у 2008 р. – 60,3%), «скоріше негативно» – 28,5% (у 2008 г. – 24,3%), «важко визначитися» – 22,4% (у 2008 р. – 15,4%). Крім того, у віковій групі до 30 років цю ідею підтримували 36,7% (у 2008 р. – 51%), приблизно стільки ж – 37,3% (у 2008 р. – 28%) не підтримували та 26% (у 2008 р. – 21%) – вагалися з відповіддю. Серед респондентів у віці від 30 до 54 років «скоріше позитивно» ідею приєднання України до Союзу Росії і Білорусі оцінювали 48,5% (у 2008 р. – 60,5%), «скоріше негативно» – 29% (у 2008 р. – 25,8%), вагалися з відповіддю – 22,5% (у 2008 р. – 14,5%). Представники старшої вікової групи (від 55 років) у 2013 р. у переважній більшості оцінювали цю ідею «скоріше позитивно» – 57,1 % (у 2008 р. – 66,9%), значно менша їх частина (22,6%) – «скоріше негативно» (у 2008 р. – 20,3%). Ті, хто не визначився – 20,3% (у 2008 р. – 12,8% ) [1, с. 148; 2, с. 56].

У свою чергу, у 2013 р. ідею вступу України до ЄС «скоріше позитивно» оцінювали 41,6% опитаних (у 2008 р. – 44,1%), «скоріше негативно» – 27,9% (у 2008 р. – 18,8%), тих, кому було «важко відповісти» – 30,3% (у 2008 р. – 37,7%). Це демонструвало тенденцію деякого падіння популярності європейського напряму інтеграції в загальнодержавному масштабі. Однак у сфері вікових відмінностей «конфлікт поколінь» у контексті зовнішньополітичного вибору простежується повною мірою. У 2013 р. ідея вступу України до ЄС у віковій групі до 30 років користувалася підтримкою 48,8% (у 2008 р. – 48,4%), не підтримувало цю 21,6% (у 2008 р. – 14,5%), «важко визначитися» було 29,6% (у 2008 р. – 37%). Вікова група від 30 до 54 років у плані ставлення до цієї проблеми демонструє такі показники: «скоріше позитивно» – 43,7% (у 2008 р. – 44,5%), «скоріше негативно» – 26,1% (у 2008 р. – 18,3%), «важко сказати» – 30,3% (у 2008 р. – 37,2%). Серед представників старшої вікової групи (від 55 років) у 2013 р. підтримувало дану ідею 34,2% (у 2008 р. – 40,6%), не підтримувало – 34,9% (у 2008 р. – 22,7%), не визначилися зі своєю позицією – 30,8% (у 2008 р. – 36,7%) [1, с. 153; 2, с. 56]. Отже, за п'ять років відбулося зниження позитивного сприйняття ідеї європейської інтеграції України у середній і старшій віковій групі та незначне збільшення – у молодшій.

154


Відмінності зовнішньополітичних пріоритетів різних вікових груп населення також проявляються в оцінці ідеї вступу України до Митного союзу (МС). За даними на листопад 2013 р. позитивно до цієї ідеї ставилися 45,1% опитаних, у тому числі: 36,4% – у віковій групі до 30 років, 44,9% – від 30 до 54 років, 51,2% – від 55 років. «Скоріше негативно» дану ідею оцінювали 25,5%: у віковій групі до 30 років – 29,9%, респонденти 30–54 років – 26,6%, люди у віці від 55 років – 21,4%. Тих, хто не визначився у своєму ставленні, значилося 29,1%, з них: 33,7% – у віковій групі до 30 років, 38,6% – від 30 до 55 років, 27,5% – від 55 років [1, с. 150]. Певно, що базою соціальної підтримки євразійського напряму інтеграції України є представники середньої та старшої вікових груп, вступаючи у суперечності з молодшою групою, в лавах якої спостерігається найбільше число супротивників даного зовнішньополітичного вектора.

Для розуміння витоків і чинників позначених суперечностей необхідно ідентифікувати соціальний склад вказаних вікових груп, уточнивши особливості їхнього світогляду і мотивації. Допомогу в цьому можуть надати експерти Центру Разумкова, які, за участю колег з Центру НОМОС та Центру політико-правових реформ, опублікували у 2013 р. дослідження «Україна: час вибору» [7]. Згідно з їхніми даними, серед прихильників ЄС дві третини – люди, молодші 50 років. 65% з них – виборці партій «Батьківщина», УДАР і «Свобода». 40% – мають вищу або неповну вищу освіту (що майже вдвічі більше, ніж серед прихильників МС). Більшість (57%) – люди з відносно високим рівнем доходів: ті, кому, за власною оцінкою, або «в цілому на життя вистачає», або «живеться забезпечено». 62% – відносять себе до середнього класу, третина – до нижчого. Прихильники європейської інтеграції мають набагато більший досвід відвідування країн ЄС (там бували більше 34%), ніж прихильники МС (лише 13%) і ті, хто не визначився (16%), – хоча країни МС вони відвідували частіше (44%). Свій рівень поінформованості щодо ЄС представники цієї групи частіше оцінюють як середній (48%), а щодо МС – однаково часто як середній (42%), так і низький (42%). Серед переваг ЄС вони, як правило, називають високий рівень соціального захисту громадян (70%), верховенство права (43%) та розвинену демократію (41%). 94% – вважають, що саме в ЄС кращі умови для розвитку України. А в МС найчастіше бачать такі недоліки: корупція (64%), домінування Росії (41%), дефіцит демократії (41%) та тіньова економіка (40%). Більшість прихильників європейської інтеграції думають, що в країнах ЄС живуть більш соціально активні, культурні, моральні люди, з більшим почуттям власної гідності, ніж у країнах МС [7, с. 28].

Прихильники МС – переважно люди від 50 років і старші. Найбільшу соціальну групу (40%) становлять пенсіонери. Більшість (58%) – громадяни з низьким рівнем доходів, які відзначають, що коштів

155


вистачає лише на харчування та придбання необхідних недорогих речей, або не вистачає навіть на харчування. 50% – відносять себе до середнього класу, 46% – до нижчого. 70% – жителі Півдня і Сходу України, 46% – виборці Партії регіонів. 61% прихильників МС відвідували країни, які до нього входять, тоді як країни ЄС – тільки 13%. Свій рівень інформованості про ЄС представники цієї групи частіше оцінюють як низький (46%), а щодо МС – однаково часто як середній (42%) і низький (42%). У числі головних переваг МС вони називають спільну історію, культуру, схожий менталітет громадян країн, що входять до нього (86%), наявність природних ресурсів, енергоносіїв (69%), стабільну економічну ситуацію (34%). А головними недоліками ЄС називають домінування провідних держав над іншими країнами Союзу (46%), нестабільну економічну ситуацію в ряді держав ЄС (39%), нерівномірний економічний розвиток країн-членів (39%), різницю культур, цінностей та менталітету їх громадян (34%), дефіцит природних ресурсів (30%). 80% вважають, що саме у МС існують кращі умови для розвитку України. Більшість (57%) переконані, що в країнах МС живуть більш доброзичливі, відкриті, привітні люди, а відносна більшість (48%) – більш моральні, ніж у країнах ЄС [7, с. 29].

Таким чином, твердження про значні відмінності у зовнішньополітичних прагненнях представників різних поколінь українського суспільства на вигляд обґрунтовані. Причини сучасного загострення подібних суперечностей роз'яснює заступник директора Інституту соціології НАН України Є. Головаха, який, за власним зізнанням, ще у 1991 р. (явно використовуючи описані вище підходи А. Шлезінгера-молодшого) підрахував, що на зміни в масовій свідомості українського суспільства «піде близько 30 років». «Радянські традиції і радянський спосіб ставлення людей зберігаються, – зазначав він у лютому 2014 р. – Але є ще механізм зміни поколінь. Покоління, що вже не бачило Радянський Союз, більше орієнтовано на зразки сьогодення. А в сьогоденні очевидно, що на Заході люди живуть краще. І нинішня молодь вже більшою мірою, ніж 20 років тому, бачить для себе європейське майбутнє» [3].

Український політичний публіцист Е. Середа, підкреслюючи наявність «конфлікту поколінь» у сфері сенсів, у лютому 2014 р. акцентував на тому, що громадяни нашої країни у віці від 18 до 29 років «більшою мірою, ніж інші вікові групи <...> почуваються європейцями, відчувають свою приналежність до історії і культури європейського співтовариства і вважають, що Україна має приєднатися до ЄС». Його прогнози щодо майбутнього даної тенденції такі: «Через 15–30 років у нашому суспільстві, як видно, ще помітніше зміцніє «євроукраїнська» модель патріотизму. А все, що пов'язано з прорадянським і проросійським, поступово буде скочуватися на узбіччя політико-

156


ідеологічної реальності. Цьому мають сприяти подальші процеси глобалізації та вестернізації» [6].

Отже, сучасне загострення «конфлікту поколінь» в інтерпретації зовнішньополітичного вибору України вносить додатковий дисбаланс в її «розколоте» у світоглядному плані суспільство. Люди різних поколінь, ведені системами цінностей і ментальними розбіжностями, публічно акцентують відмінне розуміння зовнішньополітичних перспектив держави. В умовах політичної кризи під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників дані суперечності загострюються. Одним з можливих шляхів консенсусу уявляється поява нових функціональних сенсів, здатних примирити та об'єднати на загальнозначущих засадах представників різних вікових груп незалежно від їх національної приналежності, соціального статусу, життєвого досвіду та політичних уподобань. Але події останніх двох десятиліть показують, що розробка і впровадження ідей, які об'єднують українське суспільство, стикається з низкою протидіючих факторів, що деструктивно впливають на процеси суспільної консолідації.

Список використаної літератури1. Арсеєнко А. Зовнішньополітичні орієнтації населення України /

А. Арсеєнко, Є. Суїменко // Українське суспільство 1992–2013. Стан та динаміка змін. Соціологічний моніторинг / За ред. В. Ворони, М. Шульги. – К. : Інститут соціології НАН України, 2013. – С. 141–154. 2. Геополитические ориентации населения и безопасность Украины. По данным социологов / А. А. Беленок, А. И. Вишняк, А. А. Зоткин, А. Н. Малюк, В. А. Поддубный, А. С. Резник, Л. С. Рязанова, Н. А. Шульга / Сост. Н. А. Шульга. – К. : ТОВ «Друкарня «Бізнесполіграф», 2009. – 88 с. 3. Головаха Е. В Украине две угрозы – авторитарная и шовинистическая [Электронный ресурс] / Е. Головаха. – Режим доступа: http://focus.ua/society/296745/. 4. Кара-Мурза С. Г. Советская цивилизация / Кара-Мурза С. Г. – К. : Оріяни, 2004. – 800 с. 5. На Украине протестующие разрушили несколько памятников Ленину [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.km.ru/world/2014/02/22/protivostoyanie-na-ukraine-2013-14/733017-na-ukraine-protestuyushchie-razrushili-ne. 6. Середа Е. С какими проблемами столкнётся Украина после смены поколений? [Электронный ресурс] / Е. Середа. – Режим доступа: http://polemika.com.ua/news-138191.html. 7. Україна: час вибору / Центр Разумкова, Центр НОМОС, Центр політико-правових реформ. – К. : Фонд «Відродження», 2013. – 40 с. 8. Уткин А. И. Большая восьмёрка: цена вхождения / Уткин А. И. – М. : Алгоритм, 2006. – 480 с. 9. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / Хантингтон С.; Пер. с англ. Т. Велимеева, Ю. Новикова. – М. : АСТ, 2005. – 603 с. 10. Шевченко М. Постсоветский человек: становление новой ментальности / М. Шевченко. – Режим доступа:

157


http://www.archipelag.ru/authors/shevchenko/?library=2187. 11. Шлезингер-младший А. М. Циклы американской истории / Шлезингер-младший А. М.; Пер. с англ. П. А. Развина, Е. И. Бухаровой. – М. : Прогресс; Прогресс-Академия, 1992. – 685 с. 12. Юрченко Н. «Евромайдан» – бунт поколения, выросшего на компьютерных играх [Электронный ресурс] / Н. Юрченко. – Режим доступа: http://nk.org.ua/politika/74565-evromaydan--bunt-pokoleniya-vyrosshego-na-kompyuternykh-igrakh?id=74565&print=true. 13. Юрченко С. В. Історичний досвід поколінь і проблема формування нової системи міжнародних відносин / С. В. Юрченко // Культура народов Причерноморья. – 2003. – № 38. – С. 95–98. 14. Good Bye Lenin: В городах Украины сносят памятники Ленину [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://delo.ua/ukraine/v-dnepropetrovske-snesli-pamjatnik-leninu-227971/.

Пашковський П. І. «Конфлікт поколінь» в контексті зовнішньополітичного вибору України

У статті розглянуто проблему «конфлікту поколінь» в контексті зовнішньополітичного вибору України. Подано результати соціологічних досліджень. Сучасне загострення «конфлікту поколінь» в інтерпретації зовнішньополітичного вибору України вносить додатковий дисбаланс в її «розколоте» у світоглядному плані суспільство. Люди різних поколінь, ведені системами цінностей і ментальними особливостями, що розходяться, публічно акцентують відмінне розуміння зовнішньополітичних перспектив держави. В умовах політичної кризи під впливом зовнішніх і внутрішніх чинників дані суперечності загострюються. Одним з можливих шляхів консенсусу уявляється поява нових функціональних сенсів, здатних примирити та об'єднати на загальнозначущих засадах представників різних вікових груп незалежно від їх національної приналежності, соціального статусу, життєвого досвіду та політичних уподобань. Але події останніх двох десятиліть показують, що розробка і впровадження ідей, які об'єднують українське суспільство, стикається з низкою протидіючих факторів, що деструктивно впливають на процеси суспільної консолідації.

Ключові слова: «конфлікт поколінь», зовнішньополітичний вибір, Україна.

Пашковский П. И. «Конфликт поколений» в контексте внешнеполитического выбора УкраиныВ статье рассмотрена проблема «конфликта поколений» в контексте внешнеполитического выбора Украины. Представлены результаты социологических исследований. Современное обострение «конфликта поколений» в интерпретации внешнеполитического выбора Украины вносит дополнительный дисбаланс в её «расколотое» в

158

http://delo.ua/ukraine/v-dnepropetrovske-snesli-pamjatnik-leninu-227971/

http://delo.ua/ukraine/v-dnepropetrovske-snesli-pamjatnik-leninu-227971/


мировоззренческом плане общество. Люди разных поколений, ведомые отличающимися системами ценностей и ментальными особенностями, публично акцентируют различное понимание внешнеполитических перспектив государства. В условиях политического кризиса под влиянием внешних и внутренних факторов данные противоречия обостряются. Одним из возможных путей консенсуса представляется появление новых функциональных смыслов, способных примирить и объединить на общезначимых началах представителей разных возрастных групп вне зависимости от их национальной принадлежности, социального статуса, жизненного опыта и политических предпочтений. Но события последних двух десятилетий показывают, что разработка и внедрение идей, объединяющих украинское общество, сталкивается с рядом противодействующих факторов, деструктивно влияющих на процессы социальной консолидации.

Ключевые слова: «конфликт поколений», внешнеполитический выбор, Украина.

Pashkovsky P. I. The «conflict of generations» in the context of Ukraine's foreign policy choice

The article considers the problem of «generation conflict» in the context of Ukraine's foreign policy choice. Results of sociological researches have been presented. Modern aggravation of «generation conflict» in the interpretation of foreign policy choice of Ukraine introduces a further misbalances to its «split» in terms of worldview. People of different generations, with different systems of values and mental peculiarities, have emphasized different understanding of foreign policy perspectives of the state. These contradictions are exacerbated by external and internal factors in political crisis. One possible way of consensus seems the emergence of new functional meanings, which can try to unite representatives of different age groups, regardless of their ethnicity, social status, life experience and political preferences. But the events of the past two decades show that the development and implementation of ideas, which unite Ukrainian society, is faced with a number of opposing factors, which affect destructively on processes of social consolidation.

Keywords: «conflict of generations», foreign policy choice, Ukraine.


159


СОЦІОЛОГІЯ НАУКИ

УДК 159.9 + 316.6

О. В. Холмаков

ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ПСИХОЛОГІЇ У XVI – XVII СТОЛІТТЯХ В ЄВРОПІ

(РЕКОНСТРУКЦІЯ ПОГЛЯДІВ МІШЕЛЯ ФУКО)

Актуальність. На рубежі XVI – XVII століть психологія формувалася як самостійна наукова дисципліна епохи Модерну. У цей період вона існувала ще в тісному зв'язку з релігією і філософією. У релігії та психології був по суті один предмет уваги – людська душа. Аналіз цього періоду дозволить краще зрозуміти ті процеси, які відбуваються зараз, а саме інтерес психологічної науки до питань, які раніше були цариною релігії. Мало того. Зараз з'являються зовсім нові напрямки, які поєднують в собі і релігійне, і психологічне бачення світу (наприклад, трансперсональна психологія, вчення Ошо, Карлоса Кастанеди і т. д.).

Проблема. Хоча інтерес до проблеми становлення інституту психології в науці спостерігається досить давно, спроб використати період XVI – XVII ст. як модель для розгляду та аналізу сучасних процесів злиття релігії і психології не робилося. Величезний матеріал для цього був зібраний в працях французького філософа і соціолога Мішеля Фуко. На жаль сам теоретик безумства не виклав свої ідеї системно. Їх реконструкція могла б суттєво просунути сучасне розуміння інституціоналізації психології і сучасні особливості її розвитку.

Завдання.1) Спираючись на праці М. Фуко, розглянути процес становлення інституту психології в XVI – XVII століттях в Європі.2) Виявити ідейну контекстуальну обумовленість формування психології як самостійної науки і її кристалізації при взаємодії з філософією та релігійною думкою.3) Дослідити початкову модель психології, яка одночасно формувалася і як наука, і як суспільна дисциплінарна практика.

Аналіз літератури. При написанні статті використовувалася як європейська (М. Фуко, Ж. Ле Гофф, Ж. Делюмо), так і російська література (М. Душин, О. Роговин).

Історично склалося так, що психологія в інституціональному плані розвинулась від такого підходу до аналізу душевних станів людини як ранні форми психіатрії. У ранньому варіанті психіатрична практика прагнула обґрунтувати та інституційно закріпити фізичний та

160


ідеологічний поділ девіації і божевілля. Аналізуючі ранні форми інституційних форм психіатрії та психології постійно стикаєшся з проблемою тих чи інших форм девіацій, які на той час вважалися «безумством».

XVI – XVII століття були часом поділу психології та філософії, становлення психології як окремої науки. Цілісної картини психіки людини і методик регулярної психологічної допомоги на той час не існувало.

Ні в середньовіччі, ні в епоху Ренесансу, незважаючи на те, що божевілля вселяло страх, і багато європейських міст виганяли божевільних за свої межі, а в інших, таких як Нюрнбергг, їх навіть ув'язнювали, безумство, як стверджував його дослідник Мішель Фуко, не було предметом відчуження. Ставлення до нього, у кожному разі, в такому вигляді, в якому воно відобразилося в ритуалах, образотворчому мистецтві, літературі, філософії XIV – XVI ст., було цілісним, невіддільним від християнської онто- і міфології [7; с. 36].

Стосовно практичного боку, а саме умов утримання божевільних у XIV – XVI ст., методів їх лікування, роду занять, соціальної приналежності і т. п., М. Фуко небагатослівний. Деякі середньовічні міста висилали божевільних, інші брали під свою опіку, треті лікували «саме від божевілля, причому в ті часи, коли для них ще не будували спеціальних будинків», четверті ізолювали їх, часто божевільні ввірялись турботам моряків або купців, що очищали від них європейські міста [7; с. 31].

Виходячи з таких міркувань французського соціолога, можна зробити висновок про бажання суспільств цього періоду ізолювати людей з психічними розладами разом з тими членами суспільства, які страждали від недуг тілесних (прокажені, венеричні хворі). Хоча саме поняття «душевної хвороби» ще не було однозначно сформовано на той час, варто зазначити, що християнська думка, куди «психічна недуга» і була інтегрована, не вішала на хворих повсюдно ярлик «юродивих» і не ставилася до них однозначно нейтрально або прихильно.

М. Фуко обходить тему страт божевільних Святою Інквізицією, пік активності якої припадає саме на кінець XV – поч. XVIII ст. У XVI – XVII століттях практика судів інквізиції і спалення людей на вогнищі була поширена по всій Європі, а не тільки в Іспанії та Німеччині, де цей жорстокий звичай зародився. Наведемо приклад: «... Між 1625 і 1630 рр. відбулося не менше 900 процесів у двох судах Бамберга і Цейля; і в статті, опублікованій владою в Бамберзі в 1659 р., повідомляється, що кількість осіб, яких єпископ Іоанн Георг піддав спаленню на вогнищі за чаклунство, досягло 600» [5; с. 138]. Т. Райт зазначає, що в Цейла протягом 17 місяців було спалено 162 людини, з яких половина позначена, як чужі (тобто протестанти) іншій половині. Ми знаходимо тридцять чотири дитини, старшому з них було чотирнадцять років, а

161


найменший – немовля [5; с. 150]. Деякий відсоток серед страчених становили люди з психічними відхиленнями. Серед списків убитих і звинувачень, які їм висували, можна натрапити на твердження про спілкування людей з демонами, припадки, на які вони страждали, що дозволяє з великою ймовірністю констатувати у них психічні розлади [5; с. 15].

М. Фуко називає умовну дату «великого ув'язнення» безумства – 1656 р., коли Людовіком XIV був підписаний декрет про заснування в Парижі Загального госпіталю. До цієї установи ув’язнювали всі люмпенізовані верстви населення, включаючи жебраків, волоцюг, повій, божевільних і злочинців. Такі заклади стали відкриватися по всій Європі. Практика ізоляції отримала і ідеологічне обґрунтування. Його наріжним каменем стало наділення праці статусом моральної цінності [7; с. 8]. Йдеться не про піднесене прославляння творчої діяльності в будь-яких її проявах, у якій гуманісти вбачали сенс людської свободи. Свободи в цьому розумінні праці було мало. Так бідність, злидні, а разом з ними і фізична чи розумова неповноцінність прирівнювались до провини й злочину. Лікування та діагностика психічних захворювань в таких закладах практично не провадилися.

Проте існував ще й інший, нерепресивний досвід пізнання божевілля, зокрема, юридичний. У римському праві, з якого ці положення були запозичені законодавством більшості європейських країн, передбачалося звільнення божевільних, чия неосудність встановлена лікарем, від покарання за скоєні злочини, призначення опікунства і т. п. Юридичні ідеї тут спиралися на праці Аристотеля і Гіппократа, які осмислили медичний досвід розуміння безумства як хвороби. Його осередком були лікарні – такі як Готель Дьє в Парижі, куди приймали божевільних на лікування [7; 89].

Парадокс, однак, полягав у тому, що медичні теорії безумства і державну практику його розпізнавання та ізоляції відділяла нездоланна прірва. Аж до початку XIX ст. її не могли подолати. Це була прірва між умоглядним осягненням безумства як природного феномена, і утилітарним знанням ознак, за якими можна виділити безумця з натовпу.

М. Фуко вважає, що подолання цього парадоксу слід шукати, перш за все, у внутрішніх потребах медицини як наукової дисципліни. Річ у тому, що позитивістська переорієнтація медицини, в результаті якої вона набула сучасних теоретичних рис, відбулася саме протягом Століття Розуму. Ідеалом медичної теорії стала повнота ботанічних систематик, а улюбленою аналогією – уподібнення проявів хвороби впорядкованому рослинному світу. Виникає безліч претендентів на відповідну Системі Природи універсальність нозологічних класифікацій. Божевілля включилося в них без особливих проблем. Пояснення «буйного божевілля», «манії» або «іпохондрії» так само, як і будь-якого іншого захворювання, давалося на основі понять найближчої і віддаленої

162


причини. До них зараховували розлади «тваринних духів», гуморів, флюїдів чи нервової фібри, сильні переживання, отруєння, патогенний вплив Місяця, і, звичайно ж, згубний вплив соціальних умов. Спочатку, в XVII ст., між причинами і симптомами встановлювався cуто формальний зв'язок, який спирається на безпосередність сприйняття [7; с. 198].

Зміни в медичній теорії приводять і до зародження перших психологічних концепцій. Одним із засновників цього наукового руху, що привів до формування наукої психології, на рубежі XVII – XVIII століть був Х. Вольф. Він створив «психологію можливостей» як один з підрозділів філософського знання. Вольф своє завдання, безперечно, виконав. Саме з моменту появи його праць термін «психологія», запропонований ще в XVI столітті, став повсюдно поширюватися. Німецьким вченим було здійснено спробу розділити психологію на емпіричну і теоретичну. «Крім того, він увів в ужиток поняття психометрії. Він вважав, що можна виміряти величину задоволення усвідомлюваною нами досконалістю, а величину уваги – тривалістю аргументації, яку ми спроможні простежити» [4; с. 96].

Становленню психологічної науки сприяли і деякі зрушення у філософії. Одним з найбільш новаторських мислителів того часу був Рене Декарт. Погляд Декарта на співвідношення душі і тіла визначається як дуалізм, тобто визнання двох субстанцій, що не зводяться одна до одної і наділені незалежними властивостями. Для тіла, за Декартом, притаманна протяжність; душа ж має властивість мислення. Відповідно, Декарт і розмірковує про них, створюючи, по суті, два різних вчення. Тіло, згідно з його уявленнями, діє за законами механіки. Процеси життя у тварин – свого роду заздалегідь «готові» відповіді на зовнішні впливи. Так само механічно протікають нервові процеси у людини: нерви – це трубочки, що передають дух як газ чи вітер. Загальна схема така: від органів чуття по «чутливих» нервах (зараз їх називають доцентровими або аферентними нервовими шляхами) вплив надходить у головний мозок, звідки по рухових нервах (відцентрових, еферентних шляхах) тваринні духи надходять до м'язів, примушуючи їх напружуватися, що викликає у відповідь рух.

Однією з форм регулярної психологічної допомоги, яка надавалася хворим в XVI – XVII століттях, і була інтегрована в християнський світогляд, є релігійно-пастирська робота. Якщо протестантизм прагнув побудувати модель державного піклування та благодійності, що багато в чому вплинуло на появу перших психіатричних лікарень, католицька церква продовжувала практикувати традиційні методи взаємодії пастора і пастви, включаючи сповідь. М. Фуко у сповіді вбачав прообраз моделі взаємодії психотерапевта і пацієнта, якій судилося з'явитися кілька століть потому.

Такі вчені як Ж. Делюмо, Ж. Ле Гофф вважають, що сповідь сприяла виникненню навичок інтроспекції, сприяла формуванню

163


моральної свідомості європейця [1; c. 109]. При цьому варто розуміти, що практика сповіді в той час мала досить чіткі цілі. Т. Тентлер зазначає, що вона прагнула утвердити у свідомості людини принципи контролю і дисципліни, визнання совісті первинним суб'єктом морального контролю при домінування священика [3; c. 81].

У рамках церковної громади людина проводила все своє життя від таїнства хрещення до обряду похорону, тому почуття соціальної єдності та контролю постійно було присутнє у свідомості всіх парафіян. Саме на місцевих священиків покладалися весь тягар повсякденних церковних процедур, розв’язання проблем і негараздів простих людей, надання їм необхідної моральної підтримки. Парафіяльний священик, обтяжений відповідною церковною владою, яка неминуче лягала на його плечі, відігравав у діяльності своєї громади унікальну роль цілителя душ і духовного пастиря [2; c. 85].

У другій половині XVIII cт. з'явилися виразні ознаки кризи системи виправних установ. Суспільством опанував панічний страх перед божевіллям, надійно, як здавалося, захованим в будинках-ізоляторах; виникла необхідність виокремити безумство з маси девіацій, визначити його, виходячи з нього самого. Підсумком цього зрушення була поява закладів для божевільних, в яких, вони, щоправда, як і раніше, були довірені турботам наглядачів, а не лікарів. У всіх цих новаціях виявлялася соціальна потреба в перетворенні інституту ізоляції.

Невизначеність соціального статусу божевільних дала поштовх жвавій суспільній дискусії. Особливою популярністю користувалися проекти ідеальних виправних будинків, в яких, наприклад, жінкам, дітям і боржникам надавалися б «прийнятні ліжко і їжа», кімнати на сонячній стороні і суспільно-корисні види діяльності, а вбивцям, розпусникам і буйним божевільним – холодні приміщення, убога їжа і шкідлива для здоров'я праця [7; c. 157].

Вирішальний крок у розвитку психіатричної лікарні був зроблений Кабанісом в 1791 р. Ідея полягала в тому, щоб, надійно ізолювавши божевільних у замкнутому просторі лікарні, надати їм деяку свободу, ступінь якої визначалася б специфікою того чи іншого виду хвороби. Роботи Кабаніса, знаменують, вважав М. Фуко, інтеріоризацію відчуження в психіатричну теорію, або перетворення зовнішніх (соціально-історичних) форм відчуження «девіації» у внутрішню (природно-біологічну) сутність божевілля. Перші лікарні подібного типу з'явилися з 1755 (Бісертр) і 1776 (Притулок) роках [7; c. 196].

Висновок: Аналіз становлення інституту психології в XVI – XVII століттях дозволяє говорити про те, що цей часовий відрізок став, по суті, таким собі переломним моментом ставлення до психіки людини та практики лікування душевно хворих. До кінця XVI ст. поняття безумства, психіки були сильно інтегровані в християнську думку, підсумком чого була або ізоляція разом з іншими небажаними верствами

164


населення, або репресії з боку інквізиції. Єдиним видом психологічної допомоги для тих, хто не потребував ізоляції, були християнські практики сповіді. До кінця XVIІ століття відбувся корінний перелом в системі медичного знання. Це призвело до вичленовування психології з філософії до того, що психічні захворювання стали предметом вивчення. З'явилися перші психіатричні лікарні, де хворих намагались лікувати і досліджувати. Цьому також сприяв розвиток протестантизму і зміни в його ставленні до благодійності. Особливостями функціонування ранньої психологічної думки було те, що вона продовжувала тісно взаємодіяти з релігією, часто запозичуючи звідти терміни, об'єкт, підходи до осмислення дійсності. Такий підхід ми можемо спостерігати і тепер. Це пов'язано з інтересом психології до тих сфер знання, які раніше розглядалися в межах релігійної думки. Тому психологічний світогляд цього часу може використовуватися як модель для аналізу сучасних напрямків психологічної думки.

Список використаної літератури1. Делюмо Ж. Грех и страх. Формирование чувства вины в

цивилизации Запада (XIII – XVII века) / Ж. Делюмо – Е. : Изд-во Урал. ун-та, 2003. – 753 с. 2. Душин О. Исповедь и совесть в западноевропейской культуре XIII – XVI веков [Текст]: автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора философских наук : спец 09.00.13 религиоведение / О. Душин – СПБ, 2006. – 26 с. 3. Ле Гофф Ж. Средневековый мир воображаемого / Ж. Ле Грофф. – М. : Издательская группа "Прогресс", 2001. – 404 с. 4. Майоров Г. Вольф. Философский энциклопедический словарь / Г. Майоров. – М. : Советская энциклопедия, 1989. – 836 с. 5. Райт. Т. «Рассказы о колдовстве и магии» [Электронный ресурс] / Т. Райт – Л. : Нью Берлингтон стрит, 1851. – 315 с. – Режим доступа: http://booklens.com/thomas-wright/narratives-of-sorcery-and-magic 6. Роговин М. Введение в психологию / М. Роговин – М. : Высшая школа, 1969. – 195 с. 7. Фуко М. История безумия в классическую эпоху / М. Фуко – СПБ. : Книга света. – 1997. – 576 с.

Холмаков О. В. Становлення інституту психології у XVI – XVII століттях в Європі

У статті розглядається становлення психології в Європі (XVI – XVII століття ), ставлення до девіації та душевних розладів, а також методи психологічної допомоги, наявні на той час в рамках християнської релігії. Показано два різних підходи до розв’язання проблем людей с психічними розладами – репресивний та не репресивний, які існували паралельно у XVI ст. Досліджено, як практиці ізоляції поступово прийшов на зміну мотив вивчення безумства і спроби лікування душевно хворих. Причиною тому було докорінна зміна в системі медичного знання, популяризація клінік та поширення

165

http://booklens.com/thomas-wright/narratives-of-sorcery-and-magic%206

http://booklens.com/thomas-wright/narratives-of-sorcery-and-magic%206


нозологічних класифікацій хвороб. Також відбулися зміни і у філософському світогляді, з’явився інтерес до вивчення душі за допомогою наукових методів аналізу. Поступово розвивалося ставлення до людей з психічними вадами саме як до хворих, а не злочинців, або небажаних елементів, яких потрібно ізолювати. Також показано, як практика сповіді несла в собі психотерапевтичні функції і була традиційною формою психологічної допомоги на той час.

Ключові слова: психологія, безумство, психіатрія, лікарня, сповідь, лікарня, психіка.

Холмаков А. В. Становление института психологии в XVI – XVII веках в Европе

В статье рассматривается становление и развитие психологии в Европе (XVI – XVII века), отношение к девиациям и душевным расстройствам, а также методы психологической помощи, существовавшие в то время в рамках христианской религии. Показано два различных подхода к решению проблем людей с психическими отклонениями – репрессивный и нерепрессивный, которые существовали параллельно в XVI в. Изучено, как практике изоляции постепенно пришел на смену мотив изучения безумия и попыток лечения душевнобольных. Причиной тому было коренное изменение в системе медицинского знания, популяризация клиник и распостранение нозиологических класификаций болезни. Постепенно развилось отношение к людям с психическими отклонениями именно как к больным, а не как к преступникам или нежелательным элементам общества, которых необходимо изолировать. Также произошли изменения и в философском восприятии мира, появился интерес к изучению души с помощью философских методов анализа. Показано, как практика исповеди несла в себе психотерапевтические функции и выступала в качестве традиционной формы психологическо помощи в то время.

Ключевые слова: психология, безумие, психиатрия, лечебница, исповедь, больница, психика.

Holmakov O.V. Establishing Institute of Psychology in XVI - XVII centuries in Europe

At the turn of 16-17 centuries psychology became an independent scientific discipline. During this period it existed in close connection with a religious philosophy. And the human soul was in fact a subject of analysis in religion and psychology. Analysis of this period of time will help to better understand and explore the processes that are happening now, and it is the interest of psychology to explore issues that previously were only the domain of interest of religion. Similarly, there is a totally new direction which combines religious and psychological visions of the world (such as

166


transpersonal psychology, teaching Osho, Carlos Castaneda, etc.). This article deals with the formation of psychology in Europe (16-17 centuries), related to the deviation and mental disorders, as well as methods of psychological assistance, existing at the those times. Here shown two different approaches to solving the problems of people with mental disorders which existed in the 16th century. We investigated how the practice of isolation gradually replaced the motif study of madness and attempts to treat the mentally ill people. The reason of the mentioned events was a fundamental change in the system of medical knowledge, promotion and distribution of clinical nosological classification of diseases. There has been a change in philosophical outlook, an interest in the study of the soul through scientific methods of analysis. In those timed gradually developed different attitude towards people with mental health problems just as patients, not criminals or unwanted individuals who had to be isolated. Here also was shown how the practice of confession was carrying a therapeutic functions and became a traditional form of psychological help at that time.

Keywords: psychology, madness, psychiatry clinic, confession, hospital, psyche.


167


СОЦІОЛОГІЯ МОЛОДІ

УДК 37. 014.53 – 057. 874

Ю. С. Нужна, Д. О. Потапова

РОЛЬ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ У ПРОФЕСІЙНОМУ ВИБОРІ СТАРШОКЛАСНИКІВ (НА ПРИКЛАДІ М. СЄВЕРОДОНЕЦЬК)

Будь-яке суспільство поділяється на дві великі категорії людей – чоловіків та жінок. Кожне суспільство має свої сталі норми, традиції, ціннісні установки, моделі поведінки, які визначають, якими мають бути чоловіки і жінки, які соціальні статуси вони повинні обіймати і які соціальні ролі виконувати. Такі усталені уявлення стосовно соціальної поведінки чоловіків і жінок загалом називають гендерними стереотипами. Зазвичай, вони є стійкими до інформаційних впливів, можуть бути далекими від реальності, неточними та вельми віддаленими від реальних рис і поведінки конкретного індивіда [1, с. 157 – 159]. Таким чином, гендерні стереотипи мають нормативний характер і, отже, беруть участь у створенні системи соціальних відносин.

У сучасному світі гендерна рівність – одна з умов розвитку вільного, демократичного суспільства. Але в дійсності на статус людини продовжує впливати те, до якої статі вона належить [2]. Таким чином, з одного боку, формально існує юридична рівність жінок і чоловіків, а з іншого, в суспільстві продовжують функціонувати гендерні стереотипи. Це робить актуальним дослідження поширеності гендерних стереотипів серед молоді. Саме молодь повинна в першу чергу сприйняти ідеї гендерної рівності і позбутися гендерних забобонів.

На сучасному етапі проблемі гендеру присвячено чимало досліджень. Особлива увага приділяється гендерному аналізу проблем влади, зайнятості, праці, політики, сім’ї, сексуальності, масової культури, засобів масової комунікації, мови, моралі тощо. Ґрунтовне осмислення проблеми гендеру знайшло своє відображення в роботах Р. Соллера, Дж. Скотт, К. Гілліган, Н. Ноддінгз, Н. Чодороу, С. Радік, Р. Коллінз Р. Печескі, Дж. Батлер, Ш. Берн та ін. Серед сучасних вітчизняних вчених дослідженням гендерних проблем у різних сферах суспільного життя займаються О. Іващенко, Н. Лавриненко, В. Суковата, С. Павличко, Т. Сенченкова, Т. Мельник, І. Головашенко, П. Горностай, С. Оксамитна, Т. Рябова та ін. Гендерному аналізу ринку праці присвячені дослідження В. Близнюк, Н. Сакаєвої та ін. [3, с. 22 – 24].

У сучасному суспільстві гендерна рівність у публічній царині не викликає сумніву. Формально і жінки, і чоловіки мають рівні права у всіх сферах життя [4]. Але в реальному житті чоловіки, як і колись, займають

168


вищі щаблі в соціальній ієрархії. Цьому сприяють гендерні стереотипи, які продовжують функціонувати в нашому суспільстві. Традиційно за чоловіками закріплені провідні позиції в суспільстві, а за жінками – допоміжні, вторинні.

Ієрархізованість за гендерною ознакою притаманна всім сферам суспільного життя. Гендерні стереотипи визначають відносини в міжособистісних стосунках, у родині, в трудових колективах, навчальних групах, в політичних та бізнесових колах тощо. Не є винятком і економічні відносини, в тому числі і ринок праці, на якому чоловіки зазвичай займають більш вигідніші позиції. Таким чином, гендерний розподіл праці на сьогодні є ієрархічно впорядкованим. Види діяльності, що зазвичай приписуються представникам певної статі, суттєво різняться за престижністю, рівнем оплати, обсягом виконання керівних і владних повноважень тощо. При цьому чоловіки за вказаними ознаками посідають вищі позиції в системі професійної ієрархії [1, с. 161]. Дискримінація спостерігається і при наймі на роботу, при скороченні персоналу, при посадовому просуванні, у підвищенні кваліфікації тощо.

Зазначені вище прояви дискримінації в науковій літературі отримали назву гендерної професійної сегрегації. «Професійна сегрегація за ознакою статі – це стійка тенденція опанування людьми (чоловіками і жінками) різних професій, посадових позицій і видів діяльності залежно від їхньої статі. Розрізняють два складники професійної сегрегації: горизонтальну та вертикальну» [5, с. 341 – 342]. Під вертикальною професійною сегрегацією розуміють нерівномірний розподіл чоловіків і жінок за позиціями посадової ієрархії, під горизонтальною – нерівномірний розподіл за видами діяльності та професіями. Максимально високий рівень горизонтальної сегрегації ми можемо спостерігати тоді, коли професії досить чітко розподіляються на «чоловічі» та «жіночі» [5, с. 342].

Всі ці гендерні стереотипи щодо професійної зайнятості не можуть не впливати на професійне самовизначення старшокласників. Молоді люди наслідують настанови, цінності, вподобання, орієнтири, що існують у суспільстві, і відтворюють відповідну модель поведінки у ситуації професійного вибору.

Зазвичай молодь вважається тією соціальною групою, яка першою підхоплює нові ідеї. А отже, серед молоді повинні бути поширеними ідеї гендерної рівності. Чи так це насправді? Нас передусім цікавить учнівська молодь. Наскільки в молодіжному середовищі поширені гендерні стереотипи? Це можна визначити на прикладі професійного вибору старшокласників.

Серед факторів, які обумовлюють вибір майбутньої професії старшокласниками, виділяють різні чинники. Метою даної статі – дослідити, яку роль відіграють гендерні стереотипи у виборі професії молоддю (на прикладі м. Сєверодонецьк). Досягнення цієї мети

169


передбачає вирішення таких завдань: з’ясувати гендерні особливості уявлень старшокласників про сучасний спектр професій; дослідити гендерні особливості персонального професійного вибору учнів старших класів.

У жовтні 2013 р. нами було проведене дослідження «Професійний вибір старшокласників м. Сєверодонецька». Дане дослідження має пілотажний характер. Було опитано 154 особи віком від 15 до 17 років. Дослідження проводилось у старших класах шкіл м. Сєверодонецька: СЗШ № 14, СЗШ № 15, СЗШ № 18, СЗШ № 20 та Сєверодонецький НВК.

В ході цього дослідження ми намагалися вирішити ряд завдань. 1) Визначити, наскільки серед учнів поширені гендерні

стереотипи щодо професійного поділу. Це, на нашу думку, виявляється, по-перше, в поділі школярами ринку праці на «чоловічий» та «жіночий», по-друге, в тому, які професії («чоловічі» чи «жіночі») належать до найбільш почесних, небезпечних, важливих. Гендерні стереотипи будуть проявлятися в тому, що професії, які передбачають ризик, керування, відповідальність будуть визначатися як «чоловічі», а професії, пов’язані з обслуговуванням, з безпекою, підлеглістю – як «жіночі».

2) З’ясувати, чи орієнтуються учні на гендерний поділ професій під час формування власного професійного вибору.

3) Визначити, як особливості соціального оточення вливають на професійний вибір школярів: хто, жінки чи чоловіки головним чином вливають на цей вибір, яке значення має склад родини (повна/неповна родина). У повних родинах, де можна спостерігати і чоловічий, і жіночий розподіл ролей, гендерні стереотипи проявляються сильніше, ніж в неповних, де відсутній чіткий поділ ролей за статтю.

Отримані дані ми аналізували за статевою ознакою.Опитування показало, що сучасні старшокласники погано

орієнтуються у понятійному апараті щодо сфери професій. Школярі ототожнюють поняття «професія» та поняття «посада». Наприклад, до професій вони часто відносять посади президента, депутата, керівника, директора тощо. Це досить показово. Ми в статті використовуємо поняття так, як вони були названі респондентами.

Аналіз результатів показав, що, сучасні старшокласники є активними носіями гендерних стереотипів. Це довів аналіз відповідей на запитання «Чи є суто «жіночі» та суто «чоловічі» професії?»: більшість респондентів погоджується з поділом ринку праці на «жіночий» та «чоловічий» сектор. Серед респондентів жіночої статі заперечили існування цього поділу тільки 17%, 65 % – погодилися з твердженням, інші – не відповіли. Серед хлопців цифри ще красномовніші: тільки 16% вважають, що гендерного поділу не існує, 84% погоджуються з поділом (Табл. 1).

170



«Чи є суто «жіночі» та суто «чоловічі» професії?»№ Варіант відповіді Жінки, % Чоловіки, %1. Так 65 842. Ні 17 163. Важко відповісти 18 0

Усього 100 100

При цьому гендерні стереотипи щодо професій переважно стосуються «чоловічого» сектора. Зокрема, про це свідчить те, що серед суто «чоловічих» та суто «жіночих» професій старшокласниці виділили більше «чоловічих». Але при цьому жінки є більш «вільними» у гендерних поглядах. Показовим, є вислови окремих опитуваних: «Є професії, що більш притаманні жінкам, але на них працюють чоловіки. Але бувають і такі випадки, коли жінка займає абсолютно чоловічу посаду» (учениця 11 класу, СЗШ № 18); «На мій погляд: головне бажання, а інше не має значення!» (учениця 10 класу, СЗШ № 13); «Я вважаю, що немає суто «жіночих» та суто «чоловічих» професій. Інше питання: хто краще буде робити певний вид роботи» (учениця 11 класу, СШ № 15).

Те, що, на думку старшокласників, існують суто «жіночі» та суто «чоловічі» професії, говорить про обмеженість професійного вибору, особливо серед дівчат. Це може погано позначатися на ринку праці в Україні.

Які ж саме професії респонденти вважають більш «жіночими» та «чоловічими»? Спочатку розгляне відповіді дівчат(Рис. 1).

Рис. 1. Суто «жіночі» професії за визначенням респондентами жіночої статі

Більш «жіночими» старшокласниці вважають професії бухгалтера та секретаря (41%). Перукар, косметолог, візажист, продавець, офіціантка, стюардеса, касир, провідниця – всі ці професії посідають

171


друге місце (35%). На третьому місці у параді «жіночих» професій – медсестра (14%). Останні місця у рейтингу займають такі професії як вчитель (7%) і інші (3%). Бачимо, що більшість названих професій пов’язані зі сферою обслуговування і відтворюють уявлення про традиційну роль жінки у суспільстві: турботливу і другорядну. Тільки окремі професії потребують високої кваліфікації і відповідальності (вчитель, бухгалтер).

«Чоловічим», на думку дівчат, є такі професії як вантажник, шахтар, рятівник, слюсар, сантехнік та подібні робітничі професії (51%); на другому місці – військові та міліція (37%) (Рис. 2).

Рис. 2. Суто «чоловічі» професії за визначенням респондентами жіночої статі

Респонденти чоловічої статі суто «жіночими» вважають такі професії, як покоївка (29%), кухар (21%), перукар (18%), бухгалтер (12%), вчитель (12%), медсестра (8%) (Рис. 3).

Рис. 3. Суто «жіночі» професії за визначенням респондентами чоловічої статі

Суто «чоловічими» молоді люди обрали робітничі професії (31%), професії, пов’язані з керівництвом (23%), а також програмістів (18%), таксистів (16%), міліціонерів (13%) (Рис. 4).

172


Рис. 4. Суто «чоловічі» професії за визначенням респондентами чоловічої статі

Помітно, що багато в чому дівчата та хлопці мають спільне бачення професійного розподілу. На однакових позиціях серед «жіночих» професії вчителя, бухгалтера та медсестри. Причому більшість опитаних хлопців назвала жіночими професіями ті, які не передбачають високої кваліфікації: 29% – покоївка, 18% – перукар. Тобто у чоловіків ще опукліше «жіночий» сектор пов’язано зі сферою обслуговування, сферою, де зараз зайнято найбільше працюючих жінок. Щодо більшості чоловіків в робітничих професіях теж маємо згоду.

Окремий блок анкети був спрямований на виявлення найлегших, найпочесніших, найпотрібніших та найнебезпечніших професій. Розгляд почнемо з професій для чоловічої статі.

До категорії «найлегші чоловічі професії» за визначенням респондентів жіночої статі були віднесені такі професії як охоронець, двірник, вантажник, стиліст, модель, співак, адміністратор, фотограф, слюсар, менеджер, тренер. Ці професії зовсім з різних сфер життя, для кожної потрібно мати різні якості, навички, талант. Найлегшою з «чоловічих» професій старшокласниці назвали працю охоронця, після неї – працю двірника, вантажника, адміністратора і т. д. Цікаво, що респонденти чоловічої статі також вважають працю двірника та охоронця найлегшими серед «чоловічих» професій. Тобто опитувані обох статей обрали професії, що не потребують розумової праці. Дивно, але серед «найлегших», з точки зору дівчат, опинилися також професії, які потребують особливих професійних здібностей (адміністратор, менеджер, тренер), тому такий вибір дівчат зовсім незрозумілий. Цікаво, що у дівчат кількість перелічених «легких» чоловічих професій значно більша, ніж у хлопців.

До категорії «найпочесніші» потрапили ті професії, представники яких часто з’являються на телеекранах. Це можна пояснити тим, що засоби масової інформації є одним з найважливіших факторів, що впливають на думку громадян, тим більше молодого покоління.

173


Телебачення задає ритм життя, за допомогою нього можна дізнатися про новини з різних сфер. Тому не дивно, що серед «найпочесніших» опинились представники таких професій як президент, депутат, адвокат, суддя, бізнесмен (вибір дівчат) та футболіст і співак (вибір хлопців), тобто ті, що постійно перебувають у центрі медіа-простору. Проте жінки, на відміну від чоловіків, в категорії «найпочесніші» назвали також істориків, програмістів, рятувальників і пожежників.

Спектр «найпочесніших» чоловічих професій серед хлопців бідніший, якщо порівняти з дівчатами. Вони назвали тільки високопрестижні і високостатусні професії та посади: президент, депутат, директор, співак, футболіст. Така ж ситуація спостерігається і у випадку «найпотрібніших» чоловічих професій. Дівчата частіше називають соціально-значущі, але невисокостатусні професії. Категорія «найпотрібніші чоловічі професії» поєднала в собі професії шахтаря, лікаря, будівельника.

«Найнебезпечніші» чоловічі професії майже однакові у жінок і чоловіків: пожежник, шахтар, рятувальник. На нашу думку, дівчата обрали ті професії, які можуть загрожувати життю чоловіка, що є цілком логічно для категорії найнебезпечніших професій.

Підводячи риску під «чоловічими» професіями, можна простежити таку закономірність: найлегші та найнебезпечніші обов’язково є найпотрібнішими, чого не скажеш про категорію найпочесніші. А чи буде подібна ситуація у блоці «жіночих» професій, розглянемо далі.

У рейтингу найлегших «жіночих» професій, на думку всіх респондентів, перше місце посіла професія «секретар». Також до «найлегших» увійшли обов’язки хатньої робітниці та офіціантки. Чому? Ці професії не славляться престижністю, а також менше оплачувані, ніж інші професії, тому, мабуть, і вважаються найлегшими. Однак, не завжди оплата співвідноситься з важкістю роботи. Наприклад, нелегка праця лежить на плечах вихователів, але опитані нами старшокласниці вважають інакше. Тож професія «вихователь» теж увійшла до цього переліку (на думку дівчат). Натомість хлопці обмежилися лише професіями обслуговуючої праці.

До категорії «найпочесніші жіночі професії» потрапили такі: лікар, вчитель, телеведуча, танцівниця за визначенням осіб чоловічої статі, та політик, лікар, суддя, кухар, міліціянт, президент, вчитель, журналіст за визначенням дівчат. Тобто, ми бачимо, що «жіночим», як і «чоловічим», професіям не вдалося уникнути впливу ЗМІ, і навіть самі представники ЗМІ потрапили до цієї категорії.

Категорія «найпотрібніші жіночі професії» майже не відрізняється від «чоловічих» професій, адже знову думки респондентів сходяться на тому, що країна потребує професійних лікарів, кухарів та вчителів. Отже,

174


з точки зору респондентів на сьогодні найпотрібнішими є ті професії, які втратили статус найпочесніших.

Одностайно найнебезпечнішою «жіночою» професією респонденти вважають професію міліціянта, а в іншому думки розбігаються. Респонденти жіночої статі внесли до цієї категорії жінок-пожежників та жінок-військових. У цій сфері жінок надзвичайно мало, але те, що дівчата передбачають такий варіант, дозволяє сказати, що вони не керуються стереотипами про слабкість жінок. А от респонденти чоловічої статі додали тільки жінок-рятувальниць.

Одним з наших завдань, було з’ясувати, чи орієнтуються учні на гендерний поділ професій під час формування власного професійного вибору. В першу чергу, ми з’ясували, чи визначились наші респонденти з майбутньою професією. Виявилося, що тільки половина старшокласників визначилась з власним вибором (56%). Не визначилися переважно дівчата. Але зазначимо, що ті дівчата, які ще не визначилися з професію, навчаються у 10 класі, тож мають час обміркувати свій вибір. На відміну від дівчат, більшість хлопців мають уявлення про майбутню професію (72%).

Далі ми намагалися дізнатися, хто мав вплив на професійний вибір старшокласників. На запитання: «Представники якої статі на Ваш вибір вплинули найбільше?» ми отримали відповіді, які відображають наявність гендерних стереотипів у виборі професії: дівчата більше відчувають вплив жінок, а хлопці – чоловіків (Табл. 2).

Таблиця 2Розподіл відповідей на запитання «Представники якої статі

вплинули на Ваш професійний вибір найбільше?»№ Варіанти відповіді Жінки, % Чоловіки, %1. Представники жіночої статі 48 292. Представники чоловічої статі 16 483. Власний вибір 21 134. Важко відповісти 15 10

Усього 100 100Для старшокласниць вплив представників жіночої статі є

вирішальним (38%) і майже вдвічі перебільшує вплив їх власного вибору. Це може означати, що дівчата намагаються наслідувати матерів, сестер, подруг. Власний вибір старшокласниць займає другу позицію (21%). На наш погляд це дуже добре, адже знайшлися й такі, які змогли, спираючись на власні думки, зробити власний вибір. На третьому місці – вплив чоловічої статі (16%). Відповіді респондентів чоловічої статі також були досить прогнозованими. Більший вплив на хлопців мали особи чоловічої статі (48%). Але, на відміну від дівчат, у хлопців на другому місці – вплив жіночої статі (29%), а тільки після нього – «власний вибір» (13%). Тож слід зауважити, що, незважаючи на те, що серед хлопців

175


більше тих, хто визначився з професією, вони більше піддаються впливу, ніж дівчата – лише 13% з них обрали майбутню професію за власним вибором (серед дівчат цей показник дорівнює 21%).

Цікавий розподіл відповідей був отриманий на запитання «Представнику якої статі було б найбільш доцільніше займатися обраною Вами професією?» (Табл. 3).

Таблиця 3Розподіл відповідей на запитання «Представнику якої статібуло б найбільш доцільніше займатися обраною Вами

професією?»№ Варіанти відповідей Жінки, % Чоловіки, %1. Чоловікові 3 412. Жінці 8 03. Будь-кому 55 394. Важко відповісти 34 20

Усього 100 100Більшість дівчат відповіла «будь-кому» (55%), тобто обраною

ними професією могли б, на їхню думку, займатися і чоловіки, і жінки. З цього можна зробити висновок що, незважаючи на вплив батьків, друзів, знайомих та вчителів, старшокласниці надають перевагу рівності жіночої та чоловічої статі у питанні професій. А це дає надію на те, що в майбутньому жінка буде обіймати провідні посади в суспільстві. Проте стереотипність все-таки спостерігається, бо деякі з опитуваних відповіли, що обрана ними професія більш притаманна жінці (8%), ніж чоловікові. Велика частка виявилася і тих, хто вагається (34%). Хлопці ж продемонстрували значно консервативнішу позицію: 41% хлопців висловився, що обраною професією можуть займатися лише чоловіки, 39% – «будь-хто», 20% – завагалися, але жоден не вказав на жінку. На відміну від дівчат, більшість хлопців вважає, що саме особам чоловічої статі найбільш доцільно займатися обраною ними професією. І ніхто з них не погоджується з твердженням, що жінка може займатися «чоловічою» професією. Хлопці, які відповіли, що їх професією може займатися будь-хто, дають надію на гендерну рівність в майбутньому.

Важливим, на нашу думку, було з’ясувати родинні умови, в яких формують свій вибір старшокласники: з’ясування складу сім’ї, в якій проживають і проводять багато часу старшокласники. Саме там формуються наявні гендерні стереотипи.

Дослідження показало, що більшість опитаних дівчат (69%) та хлопців (72%) проживає в повних родинах. З цього можна зробити висновок, що впливати на вибір майбутньої професії потенційно можуть обоє батьків. У такому разі більша ймовірність того, що дитина зробить свій вибір, зваживши всі рекомендації своїх рідних.

Порівняльний аналіз відповідей показав, що серед дівчат, які проживають в неповних сім’ях, значно більше тих, кого можна вважати

176


більш «гендерно розкутими» порівняно з тими дівчатами, хто проживає в повних родинах. Припускаємо, це пов’язано з тим, що у повних родинах, де можна спостерігати і чоловічий, і жіночий розподіл ролей, гендерні стереотипи проявляються сильніше, ніж в неповних, де відсутній чіткий поділ ролей за статтю. А от серед хлопців такої закономірності не було виявлено.

З усього сказаного можемо зробити певні висновки. По-перше, нами встановлено, що сучасні старшокласники

поділяють традиційні гендерні стереотипи щодо поділу сфери професій, які традиційно склалися в суспільній свідомості. Це виявляється в поділі школярами ринку праці на «чоловічий» та «жіночий» сегменти. До «чоловічих» професій сучасні старшокласники традиційно відносять ті, які передбачають силу, ризик, керування, відповідальність, високий статус, а до «жіночих» – які пов’язані з обслуговуванням, піклуванням, безпекою, підлеглістю.

По-друге, ми з’ясували, що школярі сєверодонецьких шкіл певною мірою орієнтуються на гендерний поділ професій під час формування власного професійного вибору. Це стосується, передусім, юнаків. Вони виявилися більш консервативними в цьому сенсі, на відміну від дівчат, які показали себе більш схильними до гендерної рівності в професійній сфері. Останні бачать більш широкі можливості працевлаштування жінки, незважаючи на те, що для них, як і для хлопців, ринок праці є гендерно-диференційованим.

По-третє, нами визначено вплив соціального оточення на професійний вибір сучасних школярів. Встановлено, що тут існує певна гендерна закономірність: для дівчат вирішальним є вплив представниць жіночої статі, а для хлопців – чоловічої. Крім того, хлопці більшою мірою, ніж дівчата, піддаються сторонньому впливу під час вибору професії. З’ясовано, що певне значення в ситуації професійного самовизначення старшокласниць має склад родини (повна/неповна). Для дівчат, що виховуються у повних родинах, де можна спостерігати і чоловічий, і жіночий розподіл ролей, гендерні стереотипи виявляються сильнішими, ніж в неповних, де відсутній чіткий поділ ролей за статтю. А от серед хлопців такої закономірності не було виявлено.

Список використаної літератури

1. Оксамитна С. М. Гендерні ролі та стереотипи / Оксамитна С. М. // Основи теорії гендеру. Навчальний посібник /Відповідальний редактор: Скорик М.М.. – К. : «К.І.С.», 2004. – С.157 – 180. 2. Гендерний розвиток в Україні. Реалії та перспективи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gender.undp.org.ua. 3. Богуславська Ю. С. Гендерні дослідження. Методичний посібник /Юлія Сергіївна Богуславська. – Луганськ : Альма-матер, 2008. – 87 с. 4. Конституція України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

177

http://gender.undp.org.ua/


http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр. 5. Близнюк В. Гендерні відносини в економічній сфері / Близнюк В. // Основи теорії гендеру. – К. : «К.І.С.», 2004. – 536 с. 6. Гендерні стереотипи та ставлення громадськості до гендерних проблем в українському суспільстві [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.un.org.ua/files/gender_2006.pdf. 7. Піддячий М. І. Орієнтація старшокласників на професійну діяльність / М. І. Піддячний [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://studentam.net.ua/content/view/7571/97/. 8. Рябова Т. Б. Стереотипы и стереотипизация как проблема гендерных исследований / Т. Б. Рябова [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cens.ivanovo.ac.ru/publications/riabova-stereotipy.htm.

Нужна Ю. С., Потапова Д. О. Роль гендерних стереотипів у професійному виборі старшокласників (на прикладі м. Сєверодонецьк)

У статті розглядається проблема ролі гендерних стереотипів у професійному виборі старшокласників. На прикладі учнівської молоді м. Сєверодонецьк зроблено спробу з’ясувати гендерні особливості уявлень старшокласників про сучасний спектр професій, а також дослідити гендерні особливості персонального професійного вибору учнів старших класів. Встановлено, що сучасні старшокласники поділяють традиційні гендерні стереотипи щодо поділу професійних сфер, які склалися в суспільній свідомості. Це виявляється в поділі школярами ринку праці на «чоловічий» та «жіночий» сегменти. З’ясовано, що школярі під час формування власного професійного вибору певною мірою орієнтуються на цей гендерний поділ професій. Визначено, що на професійний вибір сучасних школярів певний вплив має соціальне оточення. Більшою мірою це стосується хлопців, які виявилися до нього більш сприйнятливими. З’ясовано, що певне значення для ситуації професійного самовизначення старшокласників має склад родини, в якій вони виховуються.

Ключові слова: гендер, гендерні стереотипи, старшокласники, школярі, професія, професійне самовизначення, професійний вибір.

Нужная Ю. С., Потапова Д. А. Роль гендерных стереотипов в профессиональном выборе старшеклассников (на примере г. Северодонецк)

В статье рассматривается проблема гендерных стереотипов в профессиональном выборе старшеклассников. На примере школьной молодежи г. Северодонецк предпринята попытка выяснить гендерные особенности представлений старшеклассников о современном спектре профессий, а также исследовать гендерные особенности персонального профессионального выбора учеников старших классов. Установлено, что

178

http://cens.ivanovo.ac.ru/publications/riabova-stereotipy.htm

http://studentam.net.ua/content/view/7571/97/

http://www.un.org.ua/files/gender_2006.pdf

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80


современные старшеклассники принимают традиционные гендерные стереотипы относительно разделения профессиональных сфер, которые сложились в общественном сознании. Это проявляется в разделении школьниками рынка труда на «мужской» и «женский» сегменты. Выяснено, что северодонецкие школьники во время формирования собственного профессионального выбора в своем большинстве ориентируются на это гендерное разделение профессий. Показано, что на профессиональный выбор старшеклассников определенное влияние имеет социальное окружение. В большей мере это касается юношей, которые оказались к нему более восприимчивыми. Также показано, что определенное влияние на ситуацию профессионального самоопределения старших школьников имеет состав семьи, в которой они воспитываются.

Ключевые слова: гендер, гендерные стереотипы, старшеклассники, школьники, профессия, профессиональное самоопределение, профессиональный выбор.

Nuzhna J. S., Potapova D.A. Role of gender stereotypes in a professional choice of senior pupils (on the example of Severodonetsk)

The article raises the issue of gender stereotypes in a professional choice among senior pupils. On the example of school youth of Severodonetsk we tried to determine gender-specific ideas of senior pupils concerning today's spectrum of professions, and to explore gender-specific personal professional choices of high school students. We found that high school students accept traditional gender stereotypes regarding the division of spheres of professions, which have emerged in the public consciousness. This is manifested in the division of students on the labor market on "male" and "female" segments. To "male" occupations traditionally modern seniors include those that involve physical power, risk, management, responsibility, high status; and to the "feminine"- those associated with service, care, security, subordination.

We also found that students of Severodonetsk when forming their own professional choices are mostly guided by mentioned gender division of occupations.

It is shown that a professional choice of modern high school students has a certain influence from social environment. To a greater extent this applies to those guys, who were more susceptible to it. Also a family structure (complete / incomplete family) has some impact on the situation of professional self-orientation of senior pupils.

Keywords: gender, gender stereotypes, seniors, students, profession, professional self-determination, the professional choice.

Стаття надійшла до редакції 18. 04. 2014 р.Прийнято до друку 22. 05. 2014 р.Рецензент – к. соц. н., доцентХобта С. В.

179


180


СОЦІОЛОГІЯ СУСПІЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

УДК 316.334.3:323.28

І. В. Рознатовський

РОЛЬ КОНЦЕПЦІЇ ФОНОВИХ ПРАКТИК У ДОСЛІДЖЕННІ ТЕРОРИЗМУ

Спроба розробити обґрунтовану та практично ефективну соціологічну теорію тероризму напевно приречена на провал. Про це свідчить відсутність у сучасній науковій літературі як єдиного визначення тероризму, так і наявність різноманітних підходів до класифікації видів тероризму (на розгляді цих проблемних питань ми зупинялися у своїх статтях «Особистість терориста: мотиви до дії, психологічні та соціальні особливості» [1] і «Кібертероризм: проблема визначення» [2]). Ситуація в соціологічному вивченні терроризму нагадує таку, що була описана Робертом Мертоном: «... Пошук загальної системи соціологічної теорії, де будь-які спостереження щодо кожного аспекту соціальної поведінки, соціальної організації або соціальної зміни моментально співвідносяться із заздалегідь відведеним для них місцем, був і залишається так само захопливим і насправді настільки ж малообіцяючим, як дати людству єдину філософську систему (а таких систем було створено і заслужено забуто багато)» [3, с. 52].

Відомо, що Р. Мертон дійшов висновку про необхідність розвитку теорій середнього рівня (рангу), тому що, на його думку, саме вони здатні ефективно впоратися з завданням опису соціального середовища. Ми будемо виходити з цієї перспективи. Гадаємо, для вивчення тероризму як «соціального факту» (за Дюркгаймом) буде вкрай недостатньо якоїсь окремої соціологічної теорії. Роберт Мертон зауважив, говорячи про теорії середнього рангу, що вони «...мають достатній рівень наукової абстракції у вивченні різних проявів соціальної поведінки, що виводить їх за межі чистої описовості і суто емпіричного узагальнення. Наприклад, теорія соціального конфлікту була успішно екстрапольована на міжнаціональні та міжрасові конфлікти, класові конфлікти і конфлікти міжнародні» [3, с. 75]. На його думку, «зручність» даних теорій полягає в тому, що вони перебувають на стику мікросоціології та макросоціології.

Не викликає сумніву плідність застосування при вивченні тероризму конфліктологічної парадигми. Але, на нашу думку, підмогою при вивченні тероризму може служити соціологічна теорія практик, деякі з аспектів якої ми розглянемо в статті.

181


Відповідно до теорії, висунутої Девідом Юмом, звичай чи звичка спроможна замінити будь-які принципи, необхідні для обґрунтування вчинків індивіда. На його думку, в повсякденній практиці звичай мислити або діяти, певним чином виконує функцію підстави для подальших дій [4, с. 39]. Таким чином, «дія за звичкою» дає можливість діяти, не вдаючись до філософських, логічних або моральних обґрунтувань своїх вчинків.

Чи можна назвати терористичну діяльність «діяльністю за звичкою»? Тут, перш за все, слід визначити, що є «дія за звичкою». На наш погляд, такою дією є таке діяння, яке не потребує від виконавця перебудови своєї буденності, тобто світу навколо себе і світу всередині себе. Проілюструємо висунуту гіпотезу уявним прикладом: законослухняному члену спільноти, що звик жити в гармонії зі своєю совістю і з суспільними нормами, доводиться порушити закон і вкрасти на ринку кілограм фруктів (наприклад, через відсутність коштів на їх придбання, бо роботодавець не платить заробітну плату). Як наслідок, така людина буде мучитися, картаючи себе за скоєне і намагаючись знайти моральне виправдання свого вчинку. Скоївши крадіжку, добропорядний громадянин вступить у конфлікт як зі світом довколо себе, тому що він як мінімум перекваліфікується з покупця (його повсякденна практика) в злодія (суперечливе діяння, що не вписується в його повсякденність), так і зі світом всередині себе (муки совісті, спроба знайти хоч якесь виправдання за скоєне). Інша уявна ситуація дозволить нам представити антипода добропорядного громадянина. Наприклад, людина, яка не звикла нічого робити своїми руками і чесно (згідно з загальноприйнятими нормами в суспільстві) заробляти на життя, як завжди (наприклад, щовівторка і щочетверга) краде кілограм овочів на ринку. У даному епізоді злодій не відшукує моральних виправдань свого вчинку, тому що вони непотрібні, тут немає конфлікту ні з його повсякденністю, ні з його внутрішнім світом.

Висловимо припущення, що терористична діяльність цілком може виступати як «дія за звичкою». Терористичні практики можуть стати фоновими в деяких соціальних групах або навіть у цілих спільнотах, не виступаючи при цьому дисфункціональною патологією, а будучи, навпаки, функціональною нормою. Щоправда, в такому разі необхідно взяти до уваги зауваження Роберта Мертона про те, що одне і те ж соціальне явище в одному і тому ж або різних суспільствах може містити як дисфункціональне, так і функціональне навантаження. Мертон наводить приклад з рабством на півдні США, де воно мало функціональний характер для білого населення (зміцнення соціального статусу білого населення, підтримка бавовняної промисловості, користування дешевою робочою силою), разом з тим мешканці півдня не були готові до індустріалізації, тому що занадто сильно були залежні від сільського господарства.

182


Ентоні Стахельскі у своїй статті «Терористів роблять, ними не народжуються: Створення терористів за допомогою соціально-психологічного обумовлення» висловлює гіпотезу про те, що, як правило, в терористичних організаціях людину не «... програмують «з нуля», а всього лише вміло допомагають внутрішнім забобонам людини «зв'язатися» з однозначно заданими опорними орієнтирами: фігурою лідера (авторитету), «своєю» групою, «своєю» ідеологією, нав'язаним світоглядом і правилами поведінки» [5].

В. Волков та О. Хархордін пишуть: «Найпростіше розуміння фонової практики – просто діяльнісний контекст, в якому інтерпретується висловлювання або поведінка» [6, с. 18] Тобто в соціальній спільноті, де різного роду насильницькі дії є частиною «усередненої повсякденності» (усереднена повсякденність в гайдегеріанському сенсі – це якась сукупність технічного та іншого спорядження, предметів побуту, інструментарію, на тлі яких розвиваються ідеології різного роду спільнот), тероризм схвалюється соціумом. Теракт (саме терористичний акт, а не збройне протистояння агресору «у чесному бою») щодо «ворога» буде розглядатися як вчинок, гідний заохочення. Формування певної усередненої повсякденності і є одним з компонентів теорії обумовлення. Ентоні Стахельскі не використовує термін «усереднена повсякденність», але ми дозволимо собі провести тут паралелі з його висновками, тому що в запропонованій ним схемі п'яти стадій соціально-психологічної обумовленості [5], на наш погляд, проглядається побудова нової життєвої філософії терориста. Автор виділяє етапи формування особистості терориста.1. Деплюралізація: повне позбавлення адепта всіх інших групових ідентичностей (в нормальному/некризовому суспільстві більшість його членів плюралізовані, тобто реалізують свої потреби через членство у багатьох групах).2. Самодеіндивідуалізація: повне позбавлення адепта особистої ідентичності (багато з тих, хто приєднався до тоталітарних культів або терористичних угруповань, усувають свою особисту індивідуальність за допомогою, наприклад, носіння уніформи, ведення однакового способу життя тощо).3. Деіндивідуалізація інших: повне позбавлення ворогів їхніх особистих ідентичностей (категоризація соціального світу через поділ його на «ми» та «вони», «інші»).4. Дегуманізація: ідентифікування ворогів як недолюдей або нелюдів (членам «своєї» групи приписуються позитивні характеристики, «чужі» характеризуються як вороже налаштовані, погані).5. Демонізация: ідентифікування ворогів як зла (фаза соціально-психологічного процесу, де ворогові приписуються характеристики винятково «вселенського зла», а «своїй групі» – риси «добра», яке має протистояти цьому «злу»).

183


Для підтвердження сказаного наведемо деякі положення з інтерв'ю Йорама Швайцера – консультанта міністерства оборони Ізраїлю з протидії міжнародному тероризму. Стосовно особистості терориста-смертника він зазначає: «... Необхідні спроби вивчити і зрозуміти окремих людей, що стають смертниками. ... Як правило, це люди зі слабкою волею, які шукають собі наставника, їх досить легко переконати. Їм кажуть: «У Корані говориться: ви повинні пожертвувати собою, і Богу це сподобається». Їм кажуть: «Тепер у тебе є нова сім'я, у тебе є новий ти і твій Бог». Якщо людина молода і до того ж сповнена ненависті, то й цього навіювання буде достатньо» [7]. Стосовно фонових практик, а саме усередненої повсякденності, Йорам Швайцер зауважує: «Ти (терорист) – частина клану і тієї атмосфери, яка тебе оточує» [7]. Співвідносячи сказане з етапами формування особистості терориста за Е. Стахельскі, можна стверджувати, що тут йдеться про 1 і 2 етапи, де майбутній терорист позбавляється плюралізму соціально-групових ідентичностей, і у нього формується нова ідентичність через навіювання і тиск навколишнього оточення (наприклад, оточення в таборі підготовки терористів, або на конспіративних квартирах тощо, тобто в тих місцях, де панує інший, незвичний для звичайної людини дух, «дух нещадної боротьби і товариства», хоча, як показує практика, ілюзорного товариства і однобокої «звірячої справедливості»).

Проілюструємо сказане деякими прикладами з історії баскської терористичної організації (ЕТА). «За свою більш ніж 30-річну діяльність ЕТА вдалося створити враження про «неминучість» насильства, образ «віктимності» баскського народу. Молоді люди в Країні Басків звикли до терористичних атак, вважають їх річчю цілком природною, а рішучість боротися за соціальні зміни революційним шляхом в цьому середовищі тісно пов'язана зі страхом перед майбутнім, відсутністю роботи та освіти» [8, с. 85]. «... У виступах політичних лідерів і телекоментаторів постійно прослизають слівця з лексикону смерті й війни. На стінах чи не кожної другої або третьої будівлі в містах Басконії можна помітити плакати та графіті, що оспівують подвиги бійців ЕТА ... З найперших днів життя молодих басків переконують, що їх народ страждає під ярмом жорстокого ворога, і що найголовніша мета в їхньому житті – це самопожертва в ім'я великого завдання звільнення нації. Уроки не проходять дарма – на зміну полеглим борцям приходить нове покоління сепаратистів» [9].

Повернемося до прикладів з вкраденим кілограмом фруктів. У першому випадку, той, хто вкрав, карає себе, він неспроможний йти проти своїх фонових практик (законослухняності, чесності та добропорядності), особистісних якостей, вироблених у процесі соціалізації, і можливо, даний громадянин навіть розглядає варіант повернення вкраденого, або матеріальної компенсації за фрукти і т. д. Якщо використовувати даний приклад для опису терористичного акту, то

184


терорист, для якого терор не є його фоновою практикою (наприклад, індивід, що здійснює терористичний акт з примусу), швидше за все також відчуває внутрішній дисонанс між своїми справжніми внутрішніми переконаннями і тими, що нав'язуються йому. І, навпаки, для терориста, що живе терором, терор – це одна з граней його повсякденності.

Численні історії практик можна об'єднати прагненням продемонструвати те, що ті, що здаються природними здібностями людини (наприклад, раціональність або естетична здатність), основні форми досвіду (сексуальність, насильство, божевілля, пізнання, смерть) і самосвідомості (особистість, індивідуальність), а також основні культурні навички, які стали природними (манера поведінки, розмовна мова, читання), мають тривалу і, часто, нелінійну історію становлення чи трансформацій [6, с. 16–17].

Стає очевидним, що для протидії терору важливо враховувати його генезис та умови розвитку, визначати, наскільки глибоко увійшла в повсякденність терориста ідеологія терору, що, в свою чергу, дає можливість розкрити та зрозуміти мотивацію терориста. У цьому процесі, безумовно, важливу роль відіграє усвідомлення повсякденності терориста, тобто «думати і чинити як терорист». Розуміння мотивації дозволяє визначити ступінь залучення терориста в його боротьбу. Можна припустити, що в тих терористичних угрупованнях, де для членів організації терор – це природна фонова практика (буденність), ступінь відданості і залучення буде досить високою.

Список використаної літератури1. Рознатовский І. В. Особистість терориста: мотиви до дії,

психологічні та соціальні особливості / Ігор Валерійович Рознатовський // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. Соціологічні науки. – 2011. – № 2 (213). – С. 187 – 193. 2. Рознатовский І. В. Кібертероризм – проблема визначення / Ігор Валерійович Рознатовський // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. – 2012. – № 2 (82). – С. 65 – 69. 3. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура (фрагменты) / Под общей ред. В. В. Танчера; Реферативный перевод и вступ. Статья В. Костинской. – Киев : Ин-т социол.,1996. – 112 с. 4. David Hume, Enquiries Concerning the Human Understanding and Concerning the Principles of Morals. Oxford: Clarendon Press, 1902. [Electronic resource] – Mode of access: http://oll.libertyfund.org/titles/341 5. Stahelski A. Terrorists are made, not born: creating terrorists using social psychological conditioning [Electronic resource] – Mode of access: http://www.homelandsecurity.org/journal/articles/stahelski.html 6. Волков В. В., Хархордин О. В. Теория практик. – СПб. : Издательство Европейского университета в Санкт-Петербурге. – 298 с. (Серия

185

http://www.homelandsecurity.org/journal/articles/stahelski.html


«Прагматический поворот»; Вып. 2). 7. Ахмедова М. Два года без смертников [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://expert.ru/russian_reporter/2014/05/dva-goda-bez-smertnikov/ 8. Черкесова Е. Страна Басков: терроризм или борьба за самоопределение // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. – № 10. – С. 77 – 86. 9. Ридли Д. Кровавое наследие / Доминик Ридли [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://mikeshuv.narod.ru/Gortochki/baski.html

Рознатовський І. В. Роль концепції фонових практик в дослідженні тероризму

Спроба розробити обґрунтовану та практично ефективну соціологічну теорію для всебічного та вичерпного опису тероризму як соціального феномену напевно приречена на провал. Про це свідчить відсутність як єдиного визначення тероризму, так і величезна кількість різноманітних підходів до його класифікації. У розв’язанні цієї проблеми, на наш погляд, можуть допомогти теорії середнього рангу. Крім конфліктологічної парадигми, тут цілком доречна соціологічна теорія практик, деякі з аспектів якої розглянуті в статті стосовно феномену тероризму. Терористична діяльність може виступати як «дія за звичкою», бо фонові практики у вигляді терористичних практик в деяких соціальних групах не є дисфункціональною патологією, а навпаки, функціональною нормою. Стає очевидним, що для протидії терору важливо враховувати його генезис та умови розвитку, визначати, наскільки глибоко увійшла в повсякденність терориста ідеологія терору, що, в свою чергу, дає можливість розкрити і зрозуміти мотивацію терориста. Можна припустити, що в тих терористичних угрупованнях, де для членів організації терор – це природна фонова практика (буденність), ступінь відданості і залучення буде високою.

Ключові слова: теорії середнього рангу, терор, тероризм, теорія повсякденності, фонові практики.

Рознатовский И. В. Роль концепции фоновых практик в исследовании терроризма

Попытка разработать обоснованную и практически эффективную социологическую теорию для всестороннего и исчерпывающего описания терроризма как социального феномена наверняка обречена на провал. Об этом свидетельствует отсутствие как единого определения терроризма, так и наличие большого числа разнообразных подходов к его классификации. В решении возникшей проблемы, на наш взгляд, могут помочь теории среднего ранга. Помимо конфликтологической парадигмы, здесь применима социологическая теория практик, некоторые из аспектов которой рассмотрены в статье применительно к описанию феномена терроризма. Террористическая деятельность может

186

http://mikeshuv.narod.ru/Gortochki/baski.html

http://expert.ru/russian_reporter/2014/05/dva-goda-bez-smertnikov/


выступать как «действие по привычке», ибо фоновые практики в виде террористических практик в некоторых социальных группах или даже в целых общностях являются не дисфункциональной патологией, а напротив, функциональной нормой. Становится очевидным, что для противодействия террору важно учитывать его генезис и условия развития, определять, насколько глубоко вошла в повседневность террориста идеология террора, что, в свою очередь, дает возможность вскрыть и понять мотивацию террориста. Можно предположить, что в тех террористических группировках, где для членов организации террор – это естественная фоновая практика (обыденность), степень преданности и вовлеченности будет высока.

Ключевые слова: теории среднего ранга, террор, терроризм, теория повседневности, фоновые практики.

Roznatovskyi Ihor V. Role of the concept of background practices in the study of terrorism

All attempts to develop a proper and effective sociological theory for comprehensive and all sided description of terrorism as a social phenomenon, are certainly fated to failure. This assumption is evidenced by the absence of both a single definition of terrorism and a variety of approaches to its classification. In solving the problem, in our opinion, can help middle-range theories. These theories have a sufficient level of abstraction in the study of the various manifestations of social behavior that brings them beyond purely descriptive and purely empirical generalization. For example, the theory of social conflict has been successfully extrapolated to interethnic and interracial conflicts, class conflicts and international conflicts. Aside from Conflictological paradigm, Sociological theory of practices is quite applicable here, some aspects of which we’ll consider in the present paper in relation to the description of the phenomenon of terrorism. Terrorist activities can be considered as "action habit", because background practices in the form of terrorist practices in some social groups or even entire communities are not dysfunctional pathology, but rather a functional norm. It becomes apparent that for counter-terror activities it is important to consider genesis and development conditions of terrorism, to determine how deep terrorist ideology entered everyday life of a personality, which in its turn uncovers and makes understandable the motivations of terrorists. Understanding the motivation determines the degree of involvement of a terrorist in his/her struggle. It can be assumed that those terrorist groups, where terror is a natural background practice (routine), the degree of loyalty and commitment would be high.

Keywords: theory of middle range, terror, terrorism, the theory of everyday life, background practices.

Стаття надійшла до редакції 18. 04. 2014 р.Прийнято до друку 22. 05. 2014 р.Рецензент – к. соц. н., доцент

187


Хобта С. В. УДК 316.334.3 : 323.28

Ентоні Стахельські (Anthony Stahelski )

ТЕРОРИСТІВ РОБЛЯТЬ, НИМИ НЕ НАРОДЖУЮТЬСЯ:

188


СТВОРЕННЯ ТЕРОРИСТІВ, ВИКОРИСТОВУЮЧИ СОЦІАЛЬНО

189


ПСИХОЛОГІЧНЕ ОБУМОВЛЕННЯ13

Психологи й дотепер, як виявилось, нездатні довести існування універсального профілю терориста на індивідуальному рівні. Це невтішне відкриття робить пошук терористів, які з'являються і діють зазвичай серед великої маси нетерористів, набагато важчим. Однак, соціологи та соціальні психологи виявили, що терористичні групи використовують культоподібні методи обумовлення, щоб перетворити нормальних індивідів в жорстоких убивць. Припущення цієї статті таке – обмежені глобальні ресурси контртероризму повинні зосередитися на знищенні тренувальних таборів терористичних груп, де й відбувається обумовлення, а не при спробі розшукати терористів після того, як вони були вже обумовлені. Дається опис п'яти стадій обумовлення: деплюралізація, самодеіндивідуація, деіндивідуація інших, дегуманізація і демонізація. Всі стадії обумовлення підтримуються потужною груповою динамікою, що зміцнює ефективність обумовлення. Уявляється, що більшість терористичних груп використовує всі або більшість механізмів соціального психологічного обумовлення і підтримує процеси, описані тут. Оскільки культово обумовлені вироби цих процесів є в даний час найбільш небезпечними індивідами на планеті, то стаття завершується кількома рекомендаціями для руйнування і, можливо, усунення груп і засобів обслуговування навчання, щоб припинити виробництво терористів-виконавців.

Дослідники тероризму зазвичай доходили висновку, що більшість терористів – не первинні психопати і, що більшість терористів – не очевидно психічно хворі [2, 3], і що все ж немає жодного ідентифікованого універсального зразка терористичної індивідуальності [4].

Це відкриття розчаровує. Контртерористичні зусилля отримали б сильний поштовх, якби ймовірні кандидати в терористи могли бути попередньо ідентифіковані, ґрунтуючись на точній індивідуальній основі.

Однак, менш універсальні зусилля при ідентифікації індивідуальних характеристик терориста стали більш успішними. У 1970-их німецькі та італійські дослідники мали доступ до захоплених членів і урядових документів Фракції Червоної Армії та Червоних Бригад. Дослідники ідентифікували деякі спільні риси сімейного фону: багато терористів вийшли з сімей, де був відсутній батько чи, навіть коли батько є, діти проживали окремо від нього [5, 6]. Більш свіжі спостереження сучасних терористичних груп вказують, що деякі терористи виходять з родин, що розпалися («зламаних» домівок), де батька немає, проживає окремо або слабкий в економічному та / або політичному відношенні [7].

190


Крім того, деякі з терористів, що приєдналися до терористичних груп, це індивіди, які мали труднощі з формуванням узгоджених (сумісних) групових ідентичностей поза домом, наприклад у школі або на роботі [8].

Цей частковий біографічний обрис, звичайно, не універсальний. Наприклад, багато хто з нальотчиків 9/11 були індивідами з вищою освітою, які вийшли з високопрофесійних сімей з обома батьками, що належать до середнього класу. Проте, виявляється, що терористи, які приєдналися до терористичних груп через дисфункціональні сімейні обставини, особливо сприйнятливі до спокусливих послань харизматичних лідерів, які пропонують їм перший позитивний і значний груповий досвід. Лідер стає бажаною фігурою батька, і група лідера забезпечує атмосферу сімейства, пов'язаного тісними узами. Багато з тих, що приєднуються – це індивіди, зневірені в прагненні належати до «сімейної» групи, можливо тому, що справжні сімейні групи не реалізували їхні емоційні потреби [9].

Ці нереалізовані потреби роблять деяких індивідів особливо вразливими до культового обумовлення.

Дослідники тероризму порівняли терористичні групи з культами і дійшли висновків, що до терористичних груп можливо застосувати модель культу [10]. Більшість культів сконцентровані на харизматичному лідері. Харизматичні лідери мають багато таких характеристик, як фізична присутність, інтелект, досвід, освіта та ерудиція, здатність до словесного і чітко артикульованого висловлювання щодо бачення та місії, і, що найважливіше, сильну емоційну привабливість. Більшість тих, хто приєдналися до культів, відповідає на заклики лідера спочатку на емоційному рівні, а потім на фізичному та інтелектуальному рівнях. Ті, хто приєдналися, повідомляють, що вони, нарешті, знайшли когось, хто має відповіді на життєві питання, які їх бентежать, і хто гідний їх повної відданості [11].

Взамін на забезпечення тих, хто приєдналися, сенсом існування та задовольнянням їхніх афіліативних емоційних потреб, лідер потребує та отримує безперечну покору. Ветерани групи підтримують примушування лідером до покори, застосовуючи тиск на тих, хто щойно приєднався, щоб запобігти будь-якому відхиленню від місії групи або її цінностей. Первинна сприйнятливість тих, хто приєднався до інтенсивної покори і тиску відповідності, робить їх надзвичайно вразливими до п’ятифазового соціально-психологічного процесу обумовлення, який використовується в жорстоких культах, і який резюмується в схемі 1.

Схема 1: П'ять стадій соціально-психологічного обумовлення. Стадія 1. – Деплюралізація: повне позбавлення адепта всіх інших групових ідентичностей.

191


Стадія 2 – Самодеіндивідуація: повне позбавлення адепта особистої ідентичності. Стадія 3 – Деіндивідуація інших: повне позбавлення ворогів їхніх особистих ідентичностей Стадія 4 – Дегуманізація: ідентифіковання ворогів як недолюдей або нелюдів.Стадія 5 – Демонізація: ідентифікування ворогів як зла. По суті, цей процес спочатку усуває старі соціальні та особисті

ідентичності особи, яка приєдналася (деплюралізація і самодеіндивідуація) і потім, якщо йдеться про екстремістські групи або терористичні угруповання, переобумовлює тих, хто приєднався, щоб ненавидіти та іноді вбивати мирних людей, якщо це потрібно (деіндивідуація інших, дегуманізація та демонізація).

Численні дослідження продемонстрували, що для більшості людей значуще групове приєднання є важливим для психологічного здоров’я [12]. У стійких, нормальних (не кризових) суспільствах, більшість людей плюралізовані, тобто вони реалізують свої афіліативні потреби через безліч соціальних груп. Жодне з цих приєднань, за можливим винятком сімейної групи, не є абсолютно істотним для Я-концепції людини [13].

Всі культи, включаючи терористичні групи, бажають змінити цей нормальний стан плюралізованості через деплюралізацію потенційних адептів. Культи часто розташовуються в ізольованих місцях. Якщо особи, що приєдналися, погоджуються жити в цих ізольованих місцях, то їм тоді легше вийти з будь-якого з попередніх групових об’єднань, часто разом з сім'ями. Колишні групові афіліації та ідентичності зменшують тотальну прихильність, якої потребує культ. Культи не можуть ефективно зумовити нових членів, якщо культова група не є єдиним груповим об’єднанням для них [14]. Індивід, який має тільки одну групову афіліацію, має Я-концепцію і почуття власної гідності, які цілковито залежать від членства в цій групі. Тоді повністю залежна людина прагне робити все, що потрібно для збереження членства в цій групі.

Хоча культи хотіли б негайно і повністю деплюралізувати своїх адептів після приєднання, але насправді деплюралізація може відбутися кількома способами через різні проміжки часу. Справді, деякі люди раптово надихаються культовими лідерами одразу залишити всі їхні старі групові афіліації. Однак, інші потенційні адепти проходять набагато повільніший процес деплюралізації. Вони можуть повільно залишати свої «панівні» групи (групи мейнстриму), приєднуючись до більш маргінальних, але все ще перебуваючи в деяких стосунках з групами мейнстриму. Через якийсь час вони залишають ці маргінальні групи та приєднуються до екстремістського культу. Таким чином,

192


деплюралізація може відбутися протягом декількох днів або може тривати навіть роками [15].

Як тільки старі групові приналежності та групові ідентичності адептів усунено, вони, стають більш вразливі для Фази 2. Самодеіндивідуація усуває особисту (індивідуальну) ідентичність людини як зовні, так і внутрішньо. Наприклад, багато тих, хто приєднався до культів, відмовляються від свого цивільного одягу, і тоді їм дається уніформа для носіння. Внутрішньо всі новачки, як очікується, кинуть будь-які цінності, вірування, відносини або зразки поведінки, що відхиляються від цінностей і очікувань групи. Деіндивідуалізовані адепти відмовляються від свого особистого сприйняття того, що є правильним і що є неправильним, якщо воно відрізняється від сприйняття лідера. Крім того, більш широке бачення дійсності новими членами угруповання – їхній погляд на те, як минуле, сьогодення й майбутнє поєднуються, щоб створити сучасний соціальний світ – стає пристосованим до поглядів лідера. Деіндивідуалізовані люди перестають думати про їхні власні унікальні якості. Вони засвоюють концепцію, що вони – просто анонімні частини більшого цілого, культу [16].

Фаза 3, деіндивідуація інших, відбувається паралельно до самодеіндивідуації щойно прийнятих членів. Ми поділяємо наш соціальний світ на тих, хто перебуває в тих самих групах, що й ми (на тих, хто «в» групах, на «нас»), і на тих, хто не перебуває в наших групах («інші» , «зовнішні» групи, «вони» [17]). Багато культів доводять цей нормальний процес класифікації до наступного кроку, ідентифікуючи певні «зовнішні» групи як ворогів. Ті, хто приєдналися до культів, потім обумовлюються, щоб деіндивідуалізувати членів ворожої групи. Деіндивідуація ворогів включає відмову від будь-яких особистих стосунків з членами ворожої групи, від звернення до ворогів за індивідуальними іменами, чи від розрізнення будь-яких індивідуальних ознак чи особливостей серед членів ворожих груп. Всі вороги стають гомогенною, безликою масою: вони всі на вигляд однакові, думають однаково і діють однаково [18].

Численні дослідження продемонстрували, що обидва типи деіндивідуації збільшують агресію проти членів ворожих груп [19, 20], відкриття, яке виразно пов'язано з фактом, що вбивство в битві є менш травмуючим, якщо жертва віддалена від убивці [21]. Чим дальше та менш індивідуально впізнавана жертва, тим легше деіндивідувати цю людину і відповідно вбити її.

Як тільки ті, хто приєдналися до культу, деіндивідовані до ступеня «ми», а вороги культу деіндивідовані до ступеня «вони», починається негативне стереотипування ворога. Це вже перехід до Фази 4, дегуманізації. Всі позитивні характеристики (наприклад, моральна гідність, інтелект, відповідальність, чесність, здатність виправдовувати довіру, надійність) приписані членам «в» групі, а всі негативні

193


характеристики (моральне виродження, дурість, безвідповідальність, непорядність, нездатність виправдовувати довіру, ненадійність) приписані членам «поза» групою [22]. Дегуманізація відбувається, коли ворог і характеристики ворога пов'язані з нелюдськими об'єктами типу тварин, паразитів, бруду, і мікробів. Нацистська пропаганда в 1930-их порівняла євреїв і їхні негативні характеристики з пацюками й тарганами [23]. Члени культів постійно заохочуються використовувати ці ярлики при згадці ворога. Як тільки ці ярлики послідовно застосовані до ворожої групи, члени культу обумовлюються після тривалого часу думати про членів ворожої групи як про нелюдей.

Фаза дегуманізації відокремлює екстремістські групи та терористичні групи від ненасильницьких культів, які не дегуманізують зовнішні групи. Ця фаза також відокремлює терористичні групи від організованих збройних сил демократичних держав. Хоча збройні сили демократичних країн використовують деплюралізацію, обидві форми деіндивідуації та дегуманізації застосовуються тільки до озброєних супротивників. Демократичні збройні сили мають строгі правила контакту, які усувають вбивство невинних мирних людей [24, 25]. Терористичні групи не мають таких обмежень; тому їх обумовлення дегуманізації спрямоване на всіх членів ворожої групи, незалежно від їх бойового статусу.

Хоча дегуманізація раціоналізує масове вбивство невинних людей членами терористичної групи, додаткова фаза обумовлення допомагає запобігати виникненню каяття після акту вбивства. Демонізація, п'ята фаза соціально-психологічного процесу обумовлення, відбувається, коли члени культу стають переконаними, що ворог – в союзі з дияволом і космічним злом. Оскільки більшість культур визначають «добро» по відношенню до «зла», демонізація – широко доступна стратегія обумовлення. Згадка Сполучених Штатів як "Великого Сатани" є прикладом культурної демонізації. Оскільки більшість культур також реабілітує тих, хто бореться проти зла і знищує його, демонізація просто каналізується та посилюється терористичними групами. Якщо член терористичної групи по-справжньому переконаний, що ворожі люди похилого віку, жінки і діти – злі істоти, то вбивство їх не тільки природно; це необхідно, благородно і винагороджено тими, кого цей адепт поважає.

Підбиваючи підсумки, варто повторити, що п'ять фаз соціально-психологічного обумовлення посилені тиском послуху [26], який не існував би без присутності харизматичного лідера. Фактично дослідження культів демонструють, що багато культів припиняють своє існування, як тільки засновник або лідер стає так чи інакше віддалений від групи [27]. Крім того, додаткові потужні аспекти групової динаміки посилюють п'ятистадійний процес обумовлення. Оскільки когорта тих, хто приєдналися, одночасно піддається цим фазам процесу обумовлення,

194


вони стають дуже згуртованою групою. Вони витримують труднощі навчання та ідеологічної обробки разом, і цей розділений досвід підсилює почуття, що група – тепер абсолютно все в житті кожного, хто приєднався до неї. Оскільки згуртованість групи зростає, посилюється і рівень конформістського тиску, який кожен з тих, хто приєднався, поширює на інших [28]. Подальше збільшення згуртованості та збільшення конформістського тиску, поряд з надзвичайним станом лідера, допомагає виробляти погляди кожного з приєднаних більш екстремістськими, ніж вони були спочатку [29].

У ненасильницьких культах максимальна загроза, що лежить в основі і підпорядкування, і конформістського тиску, – це відторгнення від групи. Ніхто з приєднаних до групи добровільно не хоче бути відірваним від неї. Ті, хто приєдналися до культу, особливо не хочуть бути відторгнуті від культової групи. Вони, як правило, принесли великі жертви (відмова від сім'ї і друзів, кар'єри, особистого добробуту), щоб приєднатися до групи, а це збільшує їхню залежність від групи і тому робить можливість відторгнення групою навіть більш психологічно руйнівною [30]. У жорстоких культах і терористичних групах наявне додаткове і більш значне побоювання: страх бути вбитим або страх вбивства групою членів сім'ї, якщо ті, хто приєдналися, занадто «неправильно» поводяться або серйозно думають залишити групу. Обидва ці страхи в результаті посилюють покору того, хто приєднався, та його конформність.

По суті, кожен, хто приєднався, протистоїть потужній соціальній динаміці, що робить майже неможливим чинити опір обумовленню. По-перше, спокуслива міць харизматичного лідера захоплює і допомагає тому, хто приєднався (поступово) присвоювати культові цінності, в той час як обумовлення набуває чинності. По-друге, зростаюча влада конформності все більш згуртованої групи зміцнює владу лідера. При цьому врахуйте таке: багато з тих, що приєдналися, часто культурно передобумовлюються на користь світогляду лідера, обумовлення часто відбувається в ізольованих місцях, існує приховане побоювання щодо наслідків «неправильної» поведінки та сили обумовлення. Незважаючи на це, викликає здивування, не те, що більшість з приєднаних до терористичних груп обумовлюються, щоб справді стати терористами, а те, що дехто, мабуть, цьому впливу не піддаються [31].

Що може допомогти відповідальній владі знищувати тероризм? Перший й найважливіший висновок – значення лідерів для терористичних груп. Процес обумовлення зосереджується і будується на владі (силі) харизматичного лідера. Якщо лідер усунутий, група стає значно слабшою. Розгляд терористичних груп як культів підтримує стратегії, які зосереджуються на "відсіканні голови змії". По-друге, чим більш ізольовано місце, в якому відбувається процес обумовлення, тим глибше і триваліше позначаються результати на членах групи.

195


Наполегливе руйнування тренувальних таборів всюди, де ми їх виявляємо, не тільки завдає оперативної шкоди терористичним групам, але й повинно набагато зменшити ефекти обумовлення. Третій висновок безпосередньо стосується фундаменталістських ісламських угруповань. Ці групи використовують у своїх інтересах факт, що фундаменталістські релігійні школи (madrasas) передумовили істотну частину ісламської чоловічої молоді останніх поколінь. Учні цих шкіл більш податливі до цінностей і програм терористичної групи. Дані висновки підтримують ідею агресивного переслідування і усунення джерел фінансування цих шкіл.

Ці рекомендації можуть бути швидко здійснені. Це важливо, тому що обставини, які створюють індивідів, сприйнятливих до приєднання до терористичних груп, не збираються змінюватися швидко; протягом довгого часу буде велика кількість потенційних новобранців для терористичних груп. Я сподіваюся, що ця стаття продемонструвала, як легко деякі з цих сприйнятливих до культу новобранців можуть бути обумовлені в безжалісних, покірних наказам убивць невинних людей. Якщо обумовлення настільки дієве, то варто було б зосередити наші обмежені контртерористичні ресурси на руйнуванні і можливе усунення процесів обумовлення, які виробляють терористів.

196


Список використаної літератури14

197


1. Andrew Silke, “Cheshire-Cat Logic: The Recurring Theme of Terrorist Abnormality in Psychological Research,” Psychology, Crime and Law, vol. 4, 1998, pp. 51–59. 2. Martha Crenshaw, “The Psychology of Terrorism: An Agenda for the 21st Century,” Political Psychology, vol. 21, no. 2, June 2000, pp. 405–420. 3. Jerrold M. Post, “Terrorist Psycho-Logic: Terrorist Behavior as a Product of Psychological Forces,” in Walter Reich (ed.), Origins of Terrorism: Psychologies, Ideologies, Theologies, States of Mind (Cambridge, England: Cambridge University Press, 1998), pp. 25–40. 4. Walter Reich, “Understanding Terrorist Behavior: The Limits and Opportunities of Psychological Inquiry,” in Origins of Terrorism (1998). 5. Herbert Jäger, Gerhard Schmidtchen, and Liselotte Süllwold, Analysen zum Terrorismus 2: Lebenlaufanalysen (Darmstadt, Germany: Westdeutscher Verlag, 1981). 6. Franco Ferracuti, “Psychiatric Aspects of Italian Left Wing and Right Wing Terrorism,” presented at the VII World Congress of Psychiatry, Vienna, Austria, 1983. 7. Stephen J. Morgan, The Mind of a Terrorist Fundamentalist: The Psychology of Terror Cults (Awe-Struck E-Books, 2001). 8. Salman Akhtar, “The Psychodynamic Dimension of Terrorism,” Psychiatric Annals, vol. 29, no. 6, June 1999, pp. 350–355. 9. Margaret Thaler Singer and Janja Lalich, Cults in Our Midst: The Hidden Menace in Our Everyday Lives (San Francisco: Jossey-Bass, 1995). 10. Stephen J. Morgan. 11. Thomas Robbins, Cults, Converts, and Charisma: The Sociology of New Religious Movements (Newbury Park, CA: Sage Publications, 1988). 12. Donelson R. Forsyth, Group Dynamics, 3rd edition (Belmont, CA: Brooks/Cole, 1999). 13 Elliot Aronson, Timothy D. Wilson, and Robin M. Akert, Social Psychology: The Heart and the Mind (New York: HarperCollins, 2002). 14. Margaret Thaler Singer and Janja Lalich. 15. Stephen J. Morgan. 16. Salman Akhtar. 17. Elliot Aronson, Timothy D. Wilson, and Robin M. Akert. 18. Stephen J. Morgan. 19. Phillip G. Zimbardo, “The Human Choice: Individuation, Reason, and Order Versus Deindividuation, Impulse, and Chaos,” in W. T. Arnold and D. Levine (eds.), Nebraska Symposium on Motivation, vol. 17 (Lincoln, NE: University of Nebraska Press, 1969), pp. 237–307. 20. B. Mullen, “Atrocity as a Function of Lynch Mob Composition: A Self-Attention Perspective,” Personality and Social Psychology Bulletin, vol. 12, pp. 187–197. 21. Dave Grossman, On Killing: The Psychological Cost of Learning to Kill in War and Society (Boston: Little, Brown, 1995). 22. Henri Tajfel (ed.), Social Identity and Intergroup Relations (Cambridge, England: Cambridge University Press, 1982). 23. James Waller, Becoming Evil: How Ordinary People Commit Genocide and Mass Killing (Oxford, England: Oxford University Press, 2002). 24. Dave Grossman. 25. Richard Holmes, Acts of War: The Behavior of Men in Battle (New York: Free Press, 1986). 26. Stanley Milgram, “Behavioral Study of Obedience,” Journal of Abnormal and Social Psychology, vol. 67, 1963, pp. 371–378. 27. Thomas Robbins. 28. Donelson R. Forsyth. Group dynamics. - 3rd edition (Belmont, CA: Brooks/Cole, 1999

198

http://www.awe-struck.net/PREVIEWS/motf_prv.html

http://www.awe-struck.net/PREVIEWS/motf_prv.html


– 596 p. ). 29. Serge Moscovici, “Social Influence and Conformity,” in G. Linzey and Elliot Aronson (eds.), Handbook of Social Psychology, 3rd ed. (New York: Random House, 1985) , pp. 347–412. 30. Donelson R. Forsyth. Group dynamics. - Brooks/Cole Pub. Co., 1990. – 596 p. 31. James Waller. Becoming Evil: How Ordinary People Commit Genocide and Mass Killing. – Oxford: University Press, 2002. – 336 p.

Ентоні Стахельські. Терористів роблять, ними не народжуються: створення терористів, використовуючи соціально психологічне обумовлення

Соціологи і соціальні психологи виявили, що терористичні групи використовують методи культового обумовлення для перетворення нормальних людей в безжалісних убивць. Обмежені глобальні контртерористичні ресурси повинні зосередитися на ліквідації тренувальних таборів терористичної групи, де відбувається обумовлення, а не на тому, щоб відшукати терористів після того, як вони вже були обумовлені.

Дається опис п'яти стадій обумовлення: деплюралізація, самодеіндивідуація, деіндивідуація інших, дегуманізація і демонізація. Всі стадії обумовлення підтримуються потужною груповою динамікою, що зміцнює ефективність обумовлення. Уявляється, що більшість терористичних груп використовує всі або більшість механізмів соціального психологічного обумовлення і підтримує процеси, описані тут. Оскільки культово обумовлені вироби цих процесів є в даний час найбільш небезпечними індивідами на планеті, то стаття завершується кількома рекомендаціями для руйнування і, можливо, усунення груп і засобів обслуговування навчання, щоб припинити виробництво терористів-виконавців.

Ключові слова: тероризм, терорист, терористична група, обумовлення, групова динаміка

Энтони Стахельски. Террористов делают, ими не рождаются: создание террористов, используя социально психологическое обусловливание

Социологи и социальные психологи обнаружили, что террористические группы используют методы культового обусловливания для превращения нормальных людей в безжалостных убийц. Ограниченные глобальные контртеррористические ресурсы должны сосредоточиться на ликвидации тренировочных лагерей террористической группы, где происходит обусловливание, а не на том, чтобы найти террористов после того, как они уже прошли процесс обусловливания.

199


Дается описание пяти стадий обуславливания: деплюрализация, самодеиндивидуализация, деиндивидуализация других, дегуманизация и демонизация. Все стадии обуславливания поддерживаются мощной групповой динамикой, которая укрепляет эффективность обуславливания. Представляется, что большинство террористических групп используют все или большинство механизмов социально-психологического обуславливания и поддерживают процеси, описанные здесь. Поскольку культово обусловленная продукция этих процессов – это в настоящий момент наиболее опасные индивиды на планете, то статья завершается несколькими рекомендациями для разрушения и, возможно, устранения групп и средств обслуживания обучения, чтобы прекратить производство террористов-исполнителей.

Ключевые слова: терроризм, террорист, террористическая группа, обуславливание, групповая динамика

Anthony Stahelski. Terrorists Are Made, Not Born: Creating Terrorists Using Social Psychological Conditioning

Sociologists and social psychologists have discovered that terrorist groups use cult-like conditioning techniques to convert normal individuals into remorseless killers. The limited global counterterrorism resources should focus on eradicating the terrorist group training camps where the conditioning takes place, rather than on trying to find terrorists after they have already been conditioned.

Five phases of conditioning are described: depluralization, self- deindividuation, other-deindividuation, dehumanization, and demonization. All conditioning phases are supported by powerful group dynamics that reinforce the effectiveness of the conditioning. It appears that most terrorist groups use all or most of the social psychological conditioning and support processes described here. Since the cult-conditioned products of these processes are currently the most dangerous individuals on the planet, the article concludes with several recommendations for disrupting and possibly eliminating the groups and the training facilities, in order to stop the production of terrorist operators.

Ключевые слова: terrorism, terrorist, terrorist group, the conditioning, group dynamics

Стаття надійшла до редакції 10. 04. 2014 р.Прийнято до друку 22. 05. 2014 р.Переклав з англійської Рознатовський І. В.Рецензент – д. соц. н., професор Кононов І. Ф.

200


РОЗДУМИ НАД КНИГАМИ

ПРО ОДНОГО З ТИХ, ХТО ЗАПАТЕНТУВАВ УКРАЇНСЬКУ СОЦІОЛОГІЮ

Рецензія на кн.: Інтерпретації соціологічні: пам’яті Володимира Оссовського / Укладач Н. В. Костенко. – К. : Інститут соціології НАН України; Вища школа соціології, 2013. – 268 с.

Ця книга – приклад публікацій, які тішать, як нова іграшка може порадувати маленьку дитину, адже пред нами прекрасне поліграфічне видання, яке приємно взяти до рук, коли всі звикли до економ-варіантів і «авторських редакцій». Вихід такої книги – подарунок читачеві.

З палітурки дивиться усміхнене інтелігентне обличчя. Це Володимир Леонідович Оссовський – доктор філософських наук, професор, український соціолог. Я особисто не відразу впізнала його – запам’ятала у більш зрілому віці. Спочатку мені довелося слухати у Вищій школі соціології лекції В. Оссовського про якісні методи (тоді я дізналась про інтерпретативну соціологію), пізніше нервувала від його запитань на захисті у Вченій Раді Інституту соціології (тоді образило й обурило його зауваження, що жителі мого регіону – переважно нащадки зеків). Але зараз про книгу.

Вона – демонстрація людської дружби, вдячності, пам’яті. Видання підготовлено колегою і колишньою аспіранткою Володимира Леонідовича – Н. Костенко. Книга містить поздоровлення, спогади про професора, слова прощання (Розділ 3. IN MEMORIAM). Просто по-людськи приємно бачити, як колеги, друзі, учні шанують і оберігають пам'ять про спільні роки й події. Надруковані унікальні фото з особистих архівів В. Паніотто, М. Чурилова, Л. Скокової. «Ця книга не приурочена до значимих дат. Скоріше, вона закарбовує нашу поточну пам'ять про недавнє минуле вітчизняної соціології і про одного з тих людей, хто стояв біля її витоків – Володимирові Леонідовичу Оссовському (1935 – 2010). <...> Книга – данина поваги цій людині, відомому імені в соціології. Вдячність йому стала фактом культури нашого професійного співтовариства. Але не тільки» (с. 5)

Для соціологів, які займаються ціннісними орієнтаціями, професійним самовизначенням молоді, а головне, соціологією громадської думки – це унікальна хрестоматія класичних для вітчизняної соціології текстів (Розділ 1. СТРУКТУРИ, ЦІННОСТІ, ОПІНІЇ). Впевнена, що жоден курс з соціології громадської думки не обійдеться без підручника В. Оссовського. Він чесно, відкриваючи усім професійну таємницю, говорить, що в опитуваннях громадської думки одночасно з громадською думкою фіксуємо «реакцію паперу на олівець» та емоційні реакції (настрої). В. Оссовський, говорячи про опитування, вважав за доцільне замість традиційного терміну «громадська думка» вживати термін «громадська опінія». Річ у тому, що переклад українською терміна «public opinion» як «громадська думка» – неточний. Якщо англійське «public» відповідає українському «громада», то «opinion» – це не думка (англ. «mind», «thought», «idea»), а її специфічна версія – оціночне судження (с. 126). Громадську думку вчений визначає як оцінні судження різних соціальних спільнот, «в яких відбивається їхнє ставлення до змісту й

201


способу розв’язання соціально-економічних проблем (платформа соціального ставлення: суб’єкт громадської думки – суб’єкт влади), що заторкують їхні інтереси» (с. 101). Тому прогнозна цінність даних, в яких все це недиференційовано і зведено до середніх значень тотожна цінності «середньої температури у палаті» для прогнозу перебігу хвороби конкретного хворого (с. 103). В тому і різниця між соціологічними і полінговими дослідженнями: одні намагаються диференціювати «громадські опінії», ідентифікувати громадську думку, інші мають справу з «громадськими опініями» як сумою індивідуальних думок, сукупністю індивідуальних оцінних суджень, виражених через питому вагу (у відсотках) носіїв певної точки зору (с. 147).

Про проблему інституціоналізації громадської думки в Україні В. Оссовський писав ще на початку державотворення країни (в 1992 р.) і ця проблема досі не втратила актуальності. Важливо, що для реальної дієвості демократії, інституціоналізації громадської думки, механізм взаємодії влади і громадськості, на його думку, повинен включати два головних важелі: «процедуру демократичних виборів усіх представників законодавчої, виконавчої та судової влади, а також важіль моральних, а ширше – культурних імперативів громадської думки щодо апарату влади» (с. 104). Він вказував на необхідність існування суб’єкта громадської думки і владного суб’єкта в одному й тому самому культурному просторі, «коли вони керуються у своїх оцінках одними й тими самими критеріями – спільними соціальними цінностями, дотримуються близьких один одному культурних зразків» (с. 105).

Особисто для мене відкриттям у цьому виданні стала публікація інтерв’ю з В. Оссовським (Розділ 2. БЕСІДИ З ВОЛОДИМИРОМ ЛЕОНІДОВИЧЕМ ОССОВСЬКИМ (проект Р. І. Ленчовського «Голоси й обличчя соціології України). Це історія української соціології в обличчях. Укладач не став коригувати запис бесіди, «зберігши право вченого на оцінки, особливості живої мови, метафоричність суджень, що багато говорить про його характер, тверду життєву позицію і невичерпний ресурс толерантності» (с. 8). Дуже відверто і захопливо. Зокрема, дізнаємося, що студент – Оссовський тримався в університеті завдяки спортивним, а не науковим досягненням, що в аспірантуру вступив «цілком з меркантильних міркувань» (с. 205) і навіть вкрав у бібліотеці «Сучасну соціологію» Беккера і Боскова, щоб готуватися до іспиту (с. 208). До речі, іспит здавав І. М. Поповій, яка після цього запропонувала В. Оссовському перейти до неї на роботу. І ще дуже багато цікавого…

Я до цього читала у В. Ядова, що пострадянська соціологія вчилась у польської. З інтерв’ю Володимира Леонідовича мені стали більш зрозумілі причини цього і те, що українська соціологія формувалася, по суті, як «периферія периферії». У 1978 р. В. Оссовський був делегований в Інститут філософії та соціології (Варшава). «Я не знаю, правда чи ні, принаймні, так мені в Польщі казали, що всі гріхи Гомулці можна простити за дві речі. Перша річ, що він, щойно прийшов до влади (повернувся з Ярославської в’язниці), розпустив польські колгоспи. Це перше його досягнення. І друге. Він десь близько 50-ти випускників філософського факультету Варшавського університету відправив до Сполучених Штатів Америки й Канади для того, щоб там вони закінчили соціологічну аспірантуру» (с. 227). Поляки на той час проводили спільні дослідження з США, Угорщиною, Японією. Мали доступ до західних методик. Соціологічні дослідження фінансувалися державою.

202


Друкувалася соціологічна література. В. Оссовський заздрісно переповідає таку історію. Іде засідання одного відділу, де затверджують керівників аспірантів. Залишилася дівчина, ніхто не хоче бути її керівником. Рішення: нехай їде в Канаду (с. 229).

З інтерв’ю ясно, що статус української соціології за роки незалежності мало змінився. В 1989 р. Л. Кравчуком (він «вирішив зробити все як у людей» (с. 242)) була створена Соціологічна служба Секретаріату Верховної Ради, куди запросили працювати Л. Оссовського. «Ясна річ, що в номенклатурі Верховної Ради я був зі своїм відділом людиною, з якою горілку не пили. Я потім цікавився, який відсоток наших досліджень (а їх було проведено десь близько 20-ти за два роки) доходив до депутатів. Невеликий відсоток, я не помітив якогось впливу результатів цих досліджень» (с. 243).

Ця книга – подарунок соціологічній спільноті. Подарунок, який хочеться усім показати, переповісти про нього. Обов’язково прочитайте!

Хобта С. В. к. соц. н., доцент

203


ОГЛЯД НОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Соціальна регуляція поведінки в умовах суспільної нестабільності / За ред. О. Злобіної. – К. : Інститут соціології НАН України, 2013. – 320 с.

Колективна монографія написана творчим колективом співробітників Інституту соціології НАН України, до якого входили Л. Бевзенко, Н. Бойко, А. Зоткін, О. Злобіна, М. Кухта, І. Мартинюк, О. Панькова, М. Паращевін, О. Резнік, Н. Соболєва і М. Шульга.

Вчені ставили собі за мету дослідити, як у процесі суспільних трансформацій в Україні протягом 20 років діяли механізми регуляції соціальної поведінки. Як емпіричну базу вони використали результати таких досліджень: моніторинговий проект «Українське суспільство» за 1992 – 2012 рр.; проект «Європейське дослідження цінностей; Всеукраїнське дослідження випускників закладів середньої освіти 2011 р. «Молодь на порозі самостійного життя».

У Вступі Олена Злобіна пише: «Цілісність суспільства як системи залежить від соціальних зв'язків і відносин, соціальної комунікації та взаємодії, які реалізуються завдяки соціальній регуляції. Вона забезпечує функціонування всіх підсистем суспільства через її елементи – інституціональні, структурні, соціокультурні та завдяки регулюючій ролі соціальної свідомості суб'єктів соціальної взаємодії – індивідів, груп, суспільства в цілому» (с. 6). Стосовно ситуації соціальної невизначеності науковий редактор монографії зауважує: «У таких умовах основний потенціал соціальної соціальної регуляції концентрується в соціокультурних установинах, неформалізованих інституціонально нормах і правилах. Зростає значущість особистісного фактора в соціальній регуляції, значущість саморегулювання, суб'єктно- суб'єктного регулювання» (с. 8).

Олена Злобіна, підбиваючи підсумки роботи наукового колективу, робить цілком слушний висновок про завершення в цілому процесу суспільної трнсформації в Україні. Вона пише: «Назагал на основі даних моніторингових досліджень можна говорити про упевнене подолання «кризи відходу» в тому сенсі, що розрив з попередньою ціннісно-нормативною системою має вже доволі міцний характер. Наразі сприйняття реальності досить відчутно трансформовано порівняно з оцінками десятирічної давнини» (с. 307 – 308). Далі слідує дуже важливий висновок: «Загалом можна констатувати, що для старших вікових груп образ колишнього суспільства стає дедалі віддаленішим від образу суспільства теперішнього, яке сприймається як «нова реальність», яка, можливо, і гірша за попередню, але вже відірвана від неї у свідомості людей. Натомість молодші вікові групи стають поступово більш придатними для маніпулювання за допомогою міфологізації минулого, проте можливості такого маніпулювання обмежуються реальним зануренням молоді у сучасність» (с. 311 – 312).

Монографія закінчується спробою передбачити можливі варіанти розвитку нашого суспільства. Відштовхуючись від відомої теорії Р. Мертона про типи адаптивних реакцій в умовах напруженості між культурно обумовленими цілями і засобами їх досягнення, Олена Злобіна пише: «Подальший розвиток подій можливий для українського суспільства в

204


напрямках усіх стратегій подолання травми, за винятком, хіба що ритуалістських» (с. 312). Бажаним авторці бачиться шлях інноваційних стратегій як найбільш привабливий. При цьому вона в даному випадку користується терміном «інновація» не в мертонівськомму розумінні, а в сенсі творчості, оновлення культурних зразків.

Завершується монографія, рекомендована до друку Вченою радою Інституту соціології НАН України 26 листопада 2013 р., таким реченням: «При цьому не виключений і сценарій масового продукування бунтарської стратегії, однак, оскільки вона пов'язана з подоланням «кризи невизначеності, а не «кризи відходу», її сенс полягає не у бунті «проти змін», а у бунті «за зміни», в результаті чого у масовій свідомості легітимізуються нові цінності та нормативні зразки» (с. 313).

Монографія демонструє величезне багатство емпіричного матеріалу, накопиченого Інститутом соціології НАН України. Він може стати основою для створення нових теоретичних пояснень реальності. В монографії ми бачимо підступи до цього. Але на жаль вона демонструє і вади, які властиві майже всім колективним монографіям. Кожний автор «тягне» загальну лінію розгляду на себе, фокусуючись на своїх власних наукових інтересах.

Демонструє книга і невдячність завдання соціального прогнозування. Автори жодним чином не передбачають близький соціальний вибух. Вони фіксують напругу в суспільстві, але убезпечують себе від помилок тим, що констатують можливість будь-якого сценарію розвитку подій. Але, якщо можливо все, то ми соціальну дійсність як систему ще не зрозуміли. Це – не звинувачення, а лише констатація складності завдань, які стоять перед соціологами. Для прогнозування недостатньо мати великий емпіричний матеріал, який дозволяє відстежувати тренди соціальних процесів. Для цього необхідно розвивати теоретичний аналіз соціальної дійсності.

Робота з персоналом організацій : навч. посіб. / За ред. І. П. Рущенка. – Харків : Видавництво «Форт», 2013. – 460 с.

Навчальний посібник підготовлений колективом кафедри соціології та психології Харківського національного університету внутрішніх справ. Його унікальність полягає в тому, що під однією палітуркою стисло і насичено представлені 5 навчальних курсів: «Соціологія управління» (О. М. Плахова), «Теорія та методи роботи з персоналом» (І. М. Дубровський, О. С. Проскурякова, С. Б. Решетняк, О. В. Решетняк, М. М. Саппа, І. В. Шелкошеєв), «Кадри і безпека організацій» (І. П. Рущенко), «Дослідницькі технології в організаціях: кадровий аспект» (Ю. О. Свєженцева), «Управлінське консультування» (О. В. Бутиліна).

Редактор видання Ігор Рущенко пов'язує сам задум підготовки навчального посібника з одним з можливих напрямків спеціалізації майбутніх соціологів. Він пише: «HR-менеджери (від англ. Human Resources, тобто людські ресурси) є, дійсно, масовою і запитаною на ринку професійною групою. У ролі HR-менеджерів можуть виступати особи з економічною, психологічною, соціологічною освітою за умови окремої спеціальної підготовки в галузі управління персоналом» (с. 5 – 6). Власне, цей навчальний посібник і

205


мусить дати майбутнім соціологам відповідні знання, які можуть їх зробити конкурентноспроможними на ринку HR-послуг.

Посібник побудовано за принципом руху від загального до окремого. Тому спочатку даються основи соціології організацій та управління. О. М. Плахова розглядає різноманітні підходи до управління. Даються історичні екскурси. Наприклад, говорячи про кібернетику як загальну науку про управління, вона інформує, що це слово грецького походження. Воно трапляється в текстах Платона в різних значеннях: мистецтво управляти кораблем, колісницею, людьми. Сучасне значення цього слова завдячує праці відомого фізика Ампера «Досвід філософії наук, або Аналітичний виклад природної класифікації всіх людських знань» (1834 р.), де автор кібернетикою назвав науку про поточне управління державою (с. 12). Я звертаю увагу на це місце в книзі не тому, що воно є найголовнішим. Просто подібні цікавинки дозволяють тримати увагу читачів і роблять текст інтелектуально привабливим.

Хочу звернути увагу на ще одну особливість посібника. Він насичений різними візуалізаціями навчального матеріалу. Особливо це стосується курсу «Теорія та методи роботи з персоналом». Студенти знайдуть у книзі необхідні для роботи HR-менеджерів документи: атестаційний лист (с. 245 – 246), анкету оцінки лояльності (с. 398 – 400), опитувальник для визначення професійно значимих якостей фахівця (методика Ліппмана, 1 варіант) (с. 401 – 403) та багато іншого.

Унікальним є курс «Кадри і безпека організацій». Його автор проф. Ігор Рущенко запропонував ряд теретичних новацій. Наприклад, він пише: «В загальній соціології ми розглядаємо соціальну структуру суспільства як сукупність певних великих соціальних груп – етнічних, класових, професійних, гендерних тощо. Але цей перелік потрібно дещо розширити. В кожному суспільстві є доволі стабільні з огляду на чисельність групи девіантів, хронічно хворих і тих, хто систематично порушує закон і поводиться асоціально. Для організації – це групи ризику, бо їхні представники більш схильні до певних організаційних девіацій. До соціальних груп ризику можна віднести, передусім, залежних або адиктів (алкоголіки, наркомани, гравці, Інтернет-адикти тощо). На сьогодні вони становлять у соціальній структурі статистично значущі групи» (с. 286).

Ці групи надзвичайно важливо вивчати: «За даними спеціальних досліджень, персонал завдає організаціям більше шкоди, ніж клієнти або навіть злочинці ззовні. Існують підрахунки, що 80% матеріальних збитків компаній «на совісті» власних співробітників, і лише 20% – припадає на сторонніх осіб, у т. ч. і професійних та організованих злочинців, які планують поживитися за рахунок організацій» (с. 280).

Не можу сказати, що можна погодитися з усім в посібнику. Наприклад, в ньому організації поділені на неформальні та формальні (с. 34). Між тим, соціальна формалізація є основою будь-якої організації. Повністю неформальні організаціє – це суперечність у самому понятті. Коректно вести мову про формальні та неформальні стосунки/структури в організаціях. Те ж саме можна сказати про виведені закони управління (с. 19 – 20). Наприклад, один з них формулююється як закон «зростаючої суб'єктивності й інтелектуальності в управлінні» (с. 20). Це – скоріше побажання автора, а не встановлений внутрішній зв'язок відповідної діяльності.

206


Навчальний посібник буде корисний для всіх викладачів соціології і для студентів-соціологів.

Економічна соціологія: хрестоматія / Укладачі В. Г. Городяненко, В. В. Ніколенко [за редакцією проф. В. Г. Городяненка]. – Дніпропетровськ : Ліра, 2014. – 328 с.

207


Хрестоматія призначена для студентів-соціологів. Вона продовжує

208


серію хрестоматій, які вже побачили світ протягом останніх 10 років15. Тексти в навчальному посібнику об'єднані в три розділи. В першому

розділі представлено уривки з праць авторів, яких укладачі хрестоматії вважають фундаторами соціології економіки. Він відкривається трьома першими главами праці Адама Сміта «Дослідження про природу і причини багатства народів». Далі поміщено уривки з «Економічно-філософських рукописів 1844 року» К. Маркса, скорочений варіант відомої праці М. Вебера «Основні поняття стратифікації» і три перші глави «Теорії неробського класу» Т. Веблена.

Другий розділ «Економічна соціологія індустріального та постіндустріального суспільств» відкривається уривком з праці «Буржуа» В. Зомбарта. В ньому містяться праці Г. Беккера, Ф. Хайєка, М. Кастельса, Д. Белла, І. Валлерстайна, Ф. Фукуями, М. Фуко, М. Буравого.

Розділ третій «Економічна соціологія на пострадянському просторі» включає праці українських і російських вчених: Т. Заславської, Р. Ривкіної, В. Ворони, Є. Суїменко, Т. Єфременко, Т. Петрушиної, В. Резніка.

Хрестоматія безперечно буде корисною для викладачів і студентів українських університетів.

Marta Studenna – Skrukwa. Ukraiński Donbas. Oblicza tożsamości regionalnej. – Poznań: Wydawnictwo nauka i innowacje, 2014. – 307 s.

Молода польська дослідниця Марта Студенна – Скруква (народилася 1983 р.) написала захоплюючу монографію «Український Донбас. Обличчя регіональної ідентичності». Вона стала результатом власних поїздок авторки в міста Донбасу, а також вивчення величезної кількості літератури українською, російською, польською та англійською мовами.

Книга містить великий концептуальний вступ, чотири розділи, висновки та обширну бібіліографію. Перший розділ має назву «Незалежна Україна – держава регіонів в пошуку національної ідентичності. В ньому дослідниця аналізує саме поняття «національної ідентичності», зупиняється на відмінностях у трактуванні української ідентичності в радянській і сучасній українській історіографії. Дослідниця виходить з наявності в українському регіональному просторі двох полюсів – Донбасу і Галичини. Вони стали базою внутрішнього міфотворення про «бандерівців» та «бандитів».

Розділ другий має назву «“Руська“ культура України». Він ознайомлює читача з історією освоєння східних земель України і з виникненням там особливої культури, загальною платформою якої стало домінування російської мови.

Третій розділ «Шахтарська культура» відповідно до назви присвячений впливу шахтарів на культурну ситуацію в Донбасі.

Четвертий розділ «Сепаратизм – автономія – регіоналізм. Місце Донбасу в новому укладі». Тут розглядаються регіональні еліти, використання ними російськомовного населення в своїх групових цілях. Авторка обґрунтовує думку, що сепаратизм в Донбасі варто розглядати як компенсаторну реакцію на культурне підпорядкування Києву.

Книга написана яскравою мовою. В ній викристовуються не лише історичні, економічні і соціологічні дані, але й багато творів художньої

209


літератури. Монографія Марти Студенної – Скрукви дуже корисна для польської аудиторії, адже дає достовірну картину життя Східної України. Проте вона корисна і для українців, які можуть заглянути в неї як в дзеркало.

Кононов І. Ф., доктор соціологічних наук,професор

210


ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

1. Живілова Маргарита Сергіївна – аспірант кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

2. Кінашевський Денис Олегович – аспірант кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

3. Кононов Ілля Федорович – доктор соціологічних наук, професор, завідувач кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

4. Кусургашев Василь Миколайович – аспірант кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

5. Кухаренко Олена Валеріївна – аспірант кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

6. Нужна Юлія Сергіївна – кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

7. Пашковський Петро Ігорович – кандидат політичних наук, викладач кафедри нової та новітньої історії Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського (м. Сімферополь).

8. Петренко Ольга Сергіївна – аспірант кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

9. Прядко Оксана Володимирівна – магістрант кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

10. Потапова Дар’я Олексіївна – учениця 11 «А» класу середньої загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 20 м. Сєверодонецьк Луганської області.

11. Рознатовський Ігор Валерійович – асистент кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

12. Стахельські Ентоні (Anthony Stahelski ) – доктор філософії (Ph.D), Центральний університет Вашингтона.13. Уколова Аліна Анатоліївна – кандидат соціологічних наук,

старший викладач кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

14. Харчук Юлія Володимирівна – аспірант кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

211


15. Холмаков Олександр Валерійович – аспірант кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

16. Хобта Світлана Вікторівна – кандидат соціологічних наук, доцент кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

17. Ширінська Анна Шамільївна – аспірант кафедри філософії та соціології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка.

212

Наукове видання

ВІСНИК Луганського національного університету

імені Тараса Шевченка(соціологічні науки)

№ 10 (293) травень 2014

Відповідальний за випуск: д. с. н., проф. І. Ф. Кононов

Технічне редагування та коректура:Н. П. Ступницька

Редагування анотацій англійською мовою:І. В. Рознатовський

лише тих респондентів, які впевнені на сто відсотків, що до них поставляться справедливо. Дане вимірювання здійснювалося за допомогою шкали, в якій «1» – «Впевнений, що до мене поставляться несправедливо», «2» – «Скоріш до мене поставляться несправедливо», «3» – «Сподіваюся, що до мене поставляться справедливо, проте не впевнений», «4» – впевнений, що до мене поставляться справедливо.

13 Anthony Stahelski. Terrorists Are Made, Not Born: Creating Terrorists Using Social Psychological Conditioning // Cultic Studies Review, Vol. 4, No. 1, 2005. – P.20 – 25. На переклад отримана згода автора.14 Список літератури подається в авторскій редакції.15 Зарубежная социология ХХ века: Хрестоматия. Тексты / Отв. ред. В. Г. Городяненко. – Днепропетровск : Издательство ДНУ, 2001. – 336 с.; Загальна соціологія. Хрестоматія / Уклад. : д-р іст. наук, проф. В. Г. Городяненко, канд. іст. наук С. В. Легеза. За ред. В. Г. Городяненка. – Дніпропетровськ : Вид-во Дніпропетровського національного університету, 2006. – 516 с.; Соціологія XIX – початку ХХ століття: Хрестоматія / За ред. В. Г. Городяненка. – Дніпропетровськ : Вид-во Дніпропетровського національного університету, 2007. – 628 с.

Здано до склад. 28.03.2014 р. Підп. до друку 30.05.2014 р. Формат 60х84 1/8.Папір офсет. Гарнітура Times New Roman.

Друк ризографічний. Ум. друк. арк. 23,48. Наклад 200 прим. Зам. № 63.

Видавець і виготовлювачВидавництво Державного закладу

«Луганський національний університет імені Тараса Шевченка»вул. Оборонна, 2, м. Луганськ, 91011. т/ф: (0642) 58-03-20.

e-mail: [email protected]Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 3459 від 09.04.2009 р.

issn 2227-2844e2%84%9610_2014... · web viewЗа цих умов вчені намагаються...

Documents