journ.knu.uajourn.knu.ua/periodyka/pdf/nz/nz_46.pdfСвідоцтво про державну...

НАУКОВІ ЗАПИСКИНАУКОВІ ЗАПИСКИІ Н С Т И Т У Т У Ж У Р Н А Л І С Т И К ИІ Н С Т И Т У Т У Ж У Р Н А Л І С Т И К И

том 462 0 1 2

Завідувач навчальної радіостудії кафедри телебачення

і радіомовлення Інституту журналістики

КНУ імені Тараса Шевченказ 1993 року

Сидоренко Сергій Васильович

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

НАУКОВ І ЗАПИСКИІНСТИТУТУ ЖУРНАЛІСТИКИ

Т о м 4 6с і ч е н ь — б е р е з е н ь

К и ї в 2 0 1 2

Свідоцтво про державну реєстрацію видано Державним комітетом інформаційної політики,телебачення та радіомовлення України. Серія КВ № 4298 від 13 червня 2000 року

Засновник — Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Постановою ВАК України № 1—05/5 від 21. 05. 2008 р.наукове видання затверджено як фахове із соціальних комунікацій

Усі права застережено. Посилання на матеріалицього видання під час їх цитування обов’язкові

Голова редколегії,головний редакторВолодимир Різун, д-р філол. наук, проф.

Редакційна колегія:Н. М. Сидоренко, д-р філол. наук, проф. (заст. голов. ред.); О. Я. Гоян, д-р філол. наук,

проф.; В. Ф. Іванов, д-р філол. наук, проф.; О. Д. Пономарів, д-р філол. наук, проф.;О. Л. Порфімович, д-р політ. наук, проф.; Т. О. Приступенко, канд. іст. наук, проф.;К. С. Серажим, д-р філол. наук, проф.; Т. В. Скотникова, канд. тех. наук, ст. наук. співро-біт.; М. С. Тимошик, д-р філол. наук, проф.; А. А. Чічановський, д-р політ. наук, проф.

Відповідальний науковий редакторОлесь Гоян, д-р філол. наук, проф.

Відповідальний секретарНіна Вернигора

Рекомендовано до друку вченою радою Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

(протокол № 7 від 29 лютого 2012 року)

Наукові записки Інституту журналістики : науковий збірник / за ред. В. В. Різуна;КНУ імені Тараса Шевченка. — К., 2012. — Т. 46. — Січ.—берез. — 170 с.

Збірник присвячено переважно тематиці кафедри телебачення і радіомовлення (у зв’язку ізсорокаріччям від дня створення кафедри), — рубрики «Теорія та практика тележурналістики»,«Радіожурналістика в системі масових комунікацій», «Науковий пошук студентів». Такождодано рубрику «Дисертаційне дослідження», куди вміщені матеріали, що стосуються різнихаспектів видавничої справи, теорії та практики журналістики. У рубриці «Штрихи до портре-та» йдеться про наукові напрацювання професора Анатолія Чічановського.

Для науковців, викладачів, докторантів, аспірантів, студентів та журналістів.

Електронна версія наукового фахового видання передана до Національної бібліотекиУкраїни імені В. І. Вернадського на депозитарне зберігання та для представлення на порталінау ко вої періодики України. Див.: http://www.nbuv.gov.ua (Наукова періодика України).

© Інститут журналістикиКНУ імені Тараса Шевченка, 2012

3

Кафедрі телебачення і радіомовлення — 40 років!

31 травня 1971 року в Київському державному університеті з кафедри журналістської майстер-ності та редагування була утворена кафедра телебачення і радіомовлення. Чому сталося так, щотелебаченню надали першість у назві, враховуючи, що радіо в Україні виникло на добрих трид-цять років раніше? Як запевняють знавці історії, — на той час, у період бурхливого становленнятелебачення в Радянському Союзі, були створені республіканські телерадіокомітети, а отже, йДержтелерадіо України, де телебачення повинно було відігравати найважливішу роль у будівни ц -тві «світлого майбутнього». Тому столичний виш, який теж готував це майбутнє для українсько-го телебачення й радіомовлення, мав називати свої підрозділи в аналогічному підпорядкуванні, атакож розпочати формування навчальних телевізійної й радіостудії.

Сьогодні, через 40 років, теле- та радіостудії кафедри вже в межах Інституту журналістикиКиївського національного університету імені Тараса Шевченка — це сучасний телерадіокомплекс,який дозволяє здійснювати навчально-виробничий процес, а також задовольняти потреби кафедрителебачення і радіомовлення в реалізації навчальних телерадіопроектів та підготовці творчих бака-лаврських робіт. Новою ерою для презентації кафедри стали можливості інтернету як мультиме-дійної платформи. Кафедра активно почала розвивати власний сайт (http://journ.univ.kiev.ua/trk), а отже, інформувати про різноманітні телерадіопроекти, що виконуються студентами йвикладачами; про бакалаврські роботи, що були визнані кращими на кафедрі; про нові пропози-ції кафедри щодо оптимізації поєднання теорії й практики телерадіожурналістики. Однією з такихпропозицій, наприклад, стала онлайн-радіостанція Campus Radio Uktraine (http://campusradio.univ.kiev.ua), створена силами кафедри й Інституту, яка на сьогодні позиціонується як радіоКиївського національного університету імені Тараса Шевченка, а також онлайн-телеканал«Студент-TV», над програмуванням якого працюють студенти кафедри й Інституту журналістики.

До цих «Наукових записок» увійшли публікації науковців кафедри телебачення і радіомовлен-ня, наших студентів та аспірантів, а також колег, які займаються проблематикою сучасних елек-тронних ЗМК.

О. Я. Гоян,професор,

завідувач кафедри телебачення і радіомовлення Інституту журналістики

На обкладинці розміщено фото Сидоренка Сергія Васильовича.Сидоренко С. В. — завідувач навчальної радіостудії кафедри телебачення і радіомовлення Інституту жур-

налістики КНУ імені Тараса Шевченка.Сидоренко С. В. вищу освіту здобув на радіотехнічному факультеті Київського Інституту цивільної авіа-

ції у 1987 році. На роботу до Інституту журналістики влаштувався в 1993 році на посаду завідувача навчаль-ної лабораторії, брав безпосередню участь у технічному переобладнанні радіостудії з аналогового на цифро-вий запис і монтаж звуку.

Сидоренко С. В. проводить навчальну роботу, розробив практичні та теоретичні заняття з курсів «Технічнізасоби радіожурналістів та основи виробництва», «Техніка радіомонтажу та звукозапису».

А. В. Гребенюк,член редакційного колективу

Слово до читача

СЛОВО ДО ЧИТАЧА

Кафедрі телебачення і радіомовлення — 40 років! О. Я. Гоян . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

Сидоренко С. В. Біобібліографічна довідка. А. В. Гребенюк . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА ТЕЛЕЖУРНАЛІСТИКИ

Гоян О. Я., Кобинець А.-Я. М. Пропозиції Deutsche Welle в інтернеті й соціальних мережах . . . . . . 8

Городенко Л. М. Телевізійна ера інтернету. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13

Федорчук Л. П. Види інтернет-телебачення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

Давиденко О. І. Інформаційно-аналітичні програми: тележурнал і підсумкова програма . . . . . . . . 21

Демченко О. А. Ділове телебачення в Україні: етапи становлення й реалії сьогодення . . . . . . . . . . 25

Драчова О. П. Сучасне українське документальне кіно як комунікативний феномен . . . . . . . . . . . 29

Вернигора С. М. Міжкультурний діалог: Україна — Франція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33

Єлісовенко Ю. П. Заголовок і лід в українських теленовинах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36

Цуканова Г. О. Інфографіка в сучасній телевізійній програмі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44

Загороднюк В. Є. Властивості, ознаки та можливості інфотейнменту як продукту комерціалізації телебачення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50

Черемних І. В. Особливості життєвого циклу товару на телебаченні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56

Грицюта Н. М. Спонсоринг на українському телебаченні: етичні вади та проблеми . . . . . . . . . . . . 60

Шальман Т. М. Роль комерційного телебачення України у формуванні інформаційної політики держави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69

Гоян В. В. Специфіка творчості телевізійного журналіста в екранній комунікації . . . . . . . . . . . . . 74

Андрющенко М. Ю. Психологічні особливості творення і сприйняття телевізійного контенту . . . . . 81

РАДІОЖУРНАЛІСТИКА В СИСТЕМІ МАСОВИХ КОМУНІКАЦІЙ

Нагорняк М. В. Як навчати студентів правильного темпоритму під час презентації новин на радіо . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88

Сербін С. М. Інформаційний продукт новітніх медіа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92

Любченко Ю. В. Звук в інформаційному радіомовленні: когнітивний аспект . . . . . . . . . . . . . . . . . 98

Костюк Ю. В. Радіостанція «Запоріжжя» — перший представник регіонального мовлення у Запоріжжі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102

Карпиленко В. А. Поняття фрейму та фреймінгу в текстах новин українських ЗМІ . . . . . . . . . . . 105

ШТРИХИ ДО ПОРТРЕТА

Іщук Н. М. Анатолій Чічановський: інформаціолог сучасності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110

Бібліографія професора А. А. Чічановського . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 112

4

ЗЗММІІССТТ ТТоомм 4466

ДИСЕРТАЦІЙНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Водолазька С. А. Інноваційні особливості розвитку видавничого ринку Франції. . . . . . . . . . . . . . 114

Керц О. І. Державно-церковні процеси в дзеркалі католицьких мас-медіа незалежної України . . . 120

Пономаренко Л. Г. Принципи в теорії журналістики: проблемa дефініції . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125

Теремко В. І. Наративні та читацькі стратегії у стратегічному контексті видавничої діяльності . . 129

Шендеровський К. С. Передумови інституалізації соціально значущих медіа . . . . . . . . . . . . . . . . 138

Перехейда В. В. Цільова аудиторія видання в ракурсі когнітивного зусилля . . . . . . . . . . . . . . . 147

Паримський І. С. Національна преса — національна влада — національне суспільство: вектори взаємодії та суперечностей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 152

Конюшенко І. В. Роль музичних організацій у розвитку нотно-музичної видавничої справи в Україні 40—90 років ХХ століття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 156

НАУКОВИЙ ПОШУК СТУДЕНТІВ

Задорожна О. С. Прямий ефір як аспект професійної роботи журналіста-репортера . . . . . . . . . . . 160

Арутюнян Р. Г. Контент інтернет-каналу «Студент-TV» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 167

5

6

CCOONNTTEENNTTSS VVoolluummee 4466A WORD TO THE READER

Chair of the television and radio celebrates the fortieth anniversary! Oles Goyan. . . . . . . . . . . . . . . . . 3

Sydorenko S. Biographic and bibliographic references. Anna Grebeniuk . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

THEORY AND PRACTICE OF TELEVISION JOURNALISM

Goyan Oles, Kobynets Anna-Yaroslava. Proposals of Deutsche Welle in the Internet and social networks . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

Gorodenko Lesya. Television era of the Internet . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13

Fedorchuk Lyudmyla. Types of Internet television . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

Davydenko Olga. Information analytical programs: television magazine and the final program . . . . . . 21

Demchenko Oleksiy. Business television in Ukraine: history and realities of today .. . . . . . . . . . . . . . 25

Drachova Oleksandra. The modern Ukrainian documentary cinema as a communicative phenomenon . . 29

Vernygora Svitlana. Intercultural dialogue: Ukraine — France . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33

Yelisovenko Yuriy. Headline and lead in the Ukrainian news . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36

Tsukanova Ganna. Infographics in the modern television program . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44

Zagorodnyuk Vladyslava. Properties, features and possibilities of infotainment as a productof commercialization of television . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50

Cheremnykh Inna. Peculiarities of standard cycle of goods on television . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56

Grytsyuta Nataliya. Sponsoring on the Ukrainian television: ethical defect and problems . . . . . . . . . . 60

Shalman Tetyana. The role of commercial television of Ukraine in formation of the national information policy . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69

Goyan Vita. Specificity of creativity of television journalist in screen communication . . . . . . . . . . . . 74

Andryuschenko Mariya. Psychological peculiarities of creation and perception of television content . . . 81

RADIO JOURNALISM IN THE SYSTEM OF MASS COMMUNICATION

Nagornyak Mayya. How to teach students correct tempo and rhythm during presentation of news on the radio . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 88

Serbin Sergiy. Information product of modern media . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92

Lyubchenko Yuliya. Sound in information broadcasting: cognitive aspect . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98

Kostyuk Yuriy. Radio station «Zaporizhzhya» — the first representative of regional broadcasting in Zaporizhzhya . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102

Karpylenko Valeriya. Notions of frame and framing in news texts of the Ukrainian mass media . . . 105

SCIENTIFIC PORTRAIT

Ischuk Natalya. Anatoliy Chichanovskyy: outstanding researcher of Informatiology . . . . . . . . . . . . . 110

Bibliography of Professor Anatoliy Chichanovskyy . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 112

7

THESIS WORK

Vodolazka Svitlana. Innovative features of the publishing market in France . . . . . . . . . . . . . . . . . 114

Kerts Olga. State and church processes in the context of Catholic mass media of independent Ukraine . . . 120

Ponomarenko Lyudmyla. Principles in theory of journalism: problem of definition . . . . . . . . . . . . . 125

Teremko Vasyl. Narrative and reading strategies in the strategic context of publishing . . . . . . . . . . 129

Shenderovskyy Kostyantyn. The preconditions of institutionalization of socially important media . . . 138

Perekheyda Valentyn. Target audience of the edition in the context of cognitive effort . . . . . . . . . . 147

Parymskyy Igor. National press — national power — national society: vectors of interaction and contradictions . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 152

Konyushenko Iryna. Role of the music organizations in development of note and music publishing in Ukraine in the 40—90-s of the XXth century . . . . . . . . . . . . . . . . . 156

SCIENTIFIC SEARCH OF STUDENTS

Zadorozhna Olena. Live broadcast as an aspect of the professional journalist-reporter . . . . . . . . . . . 160

Arutyunyan Regina. Content of internet channel «Student TV» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 167

О. Я. Гоян, д-р філол. наук;А.-Я. М. Кобинець,студентка

УДК 007: 304: 004.738.5 + 004.415.26

Пропозиції Deutsche Welle в інтернеті й соціальних мережах

У статті розглядаються пропозиції медіакомпанії Deutsche Welle в інтернеті та соціальних мережахFacebook і Twitter, які стосуються поширення якісного аудіовідеоконтенту й організації онлайн-спілкування.

Ключові слова: Deutsche Welle, інтернет, соціальна мережа, медіаконтент, проекти онлайн.

© Гоян О. Я., Кобинець А.-Я. М., 2012

eutsche Welle (DW) однією з перших середсвітових медіакомпаній запропонувала різ-

номанітні інтернет-проекти, за допомогою якихкористувачі аудіо- й відеопродукції, друкованоїпреси змогли якнайшвидше отримувати з Ні -меччини й світу оперативну інформацію онлайн.Це стосується також залучення соціальних ме -реж у роботу засобів масової інформації, щостало наслідком стрімкого впровадження журна-лістики Web 2.0. Публікація матеріалів в інтер-неті й соціальних мережах, поширення онлайнаудіо- чи відеоінформації вимагає певної реакціїаудиторії, бо, зважаючи на те, що грані між жур-налістами та споживачами інформації поступовонівелюються, саме користувачі сьогодні фор-мують медіаконтент.

DW проходить шлях від телерадіостанції з сер-вісною пропозицією в інтернеті до інформаційно-го інтернет-ресурсу з мультимедійним кон тентом,а «конвергенція медіа для Deutsche Welle вжедавно з майбутнього перетворилася на теперіш-нє» [1]. Сьогодні працює багатомовний інтернет-портал dw-world.de як один із найсучаснішихвеб-сайтів, на якому користувачам пропонуютьсясторінки більш, ніж 30-ма мовами, в тому числій українською. Мережевий ресурс dw-world.deщоденно пропонує інтернет-користувачам широ-кий спектр мультимедійної інформації. Онлайн-журналісти самостійно визначають тематичнийфокус онлайн-видання, користуючись не лишевласними ексклюзивними джерелами, а й інфор-мацією, що надходить з інших редакцій DW. Он -лайн-видання DW пропонує сервіс і для мобіль-них інтернет-користувачів — тих, хто читає нови-ни на дисплеї мобільного телефона чи ПК. Насайті можна знайти аудіо- та відеофайли деякихпрограм dw-radio та dw-TV. Теле- й радіопрогра-ми йдуть також у режимі реального часу. Інфор -маційні бюлетені електронною поштою, RSS-feeds та подкастинг: усі охочі можуть передпла-тити випуски новин DW через комп’ютер або

мобільний телефон. На веб-сайті dw-world.de/ukrainian можна легко перейти з українськоїсторінки на німецьку, російську або сторінкиіншими мовами.

У 2010 році з’явилися співтовариства DW всоціальних мережах Vk.com, Facebook.com і мік-роблог в Twitter. Вступ до мережевого співтова-риства DW надає користувачам доступ до спеці-альних інтерактивних функцій і можливістьобговорювати актуальні матеріали один з одним,а також із журналістами компанії. Знаходячисьу пошуку й створюючи нові шляхи до спожива-ча, DW пропонує мобільну версію сайту, додатокдля iPhone, численні розсилки, а також експортконтенту: RSS-feeds і Twitter-feeds. Сьогодні про-грами DW можна слухати не тільки в традицій-ному радіоефірі та через інтернет, але, як вжезазначалося, й у вигляді подкастів. Створеннявідеосюжетів для інтернет-порталу DW відкрилоновий етап у розвитку медіакомпанії. Щодня насайті DW розміщуються нові відеорепортажі, якітак само можна абонувати як відеоподкасти абодивитися на спеціальному каналі DW у відеобло-зі YouTube.

Для Deutsche Welle вихід у соціальні мережіє однією з найважливіших форм комунікації зіслухачами, глядачами та читачами, що долучаємедіакомпанію до особливостей інтернет-куль-тури [2]. Журналісти приділяють особливу ува -гу таким майданчикам, адже через них можнане лише поширювати інформацію, але й отри-мувати найшвидший відгук щодо запропонова-ної теми.

Наприклад, модератор сторінки на Facebookпублікує аудіо- чи відеоматеріал, додаючи донього короткий коментар. Його мета — зацікави-ти читачів сторінки та скерувати їхні думки унапрямку дискусії.

Скажімо, аудіоподкаст за 4 листопада 2011року. Назва репортажу: «Cologne’s favorite beer,Klsch, makes new friends abroad» («Улюблене

D

Т е о р і я т а п р а к т и к а т е л е ж у р н а л і с т и к и

8

кельнське пиво Klsch знаходить нових друзів закордоном»). Для обговорення теми модераторзапитав у читачів, чи куштували вони вищеназва-ний напій, а якщо ні, то якому пиву надаютьперевагу. Враховуючи славнозвісні пивні традиціїНімеччини, репортаж припав до душі користува-чам Facebook. Пост уподобали більше, ніж 40читачів, поширили — 12, прокоментували — 20.

Окрім того, модератори пропонують перед-платникам самостійно виступати в ролі журна-лістів. У пості за 25 жовтня 2011 р. всім охочимпропонують надіслати фотографію на ре -дакційний e-mail, яка б зображувала те, що за -раз відбувається за вікном офісу. Щотижня насторінці публікуються найцікавіші з них.

Таким чином, обмін думками між редакцієюта споживачами інформаційного продукту при-швидшується. Журналісти можуть реагувати назацікавленість чи, навпаки, байдужість читачівдо певних тем, і відповідно до цього формуватисвою роботу.

В інтернеті й соцмережах DW просуває своїпропозиції як для приватних користувачів, такі для партнерів у різних країнах. Наприклад,можна ознайомитися з інформацію про проект«Аудіодепо», що дозволяє завантажувати mp3-файли з сервера DW для подальшої трансляції вмісцевому телерадіоефірі, чи про так зване«радіо за бажанням» — подкасти — отриманняаудіоданих через інтернет на переносний радіо-пристрій, у якому є мр3-плеєр.

За допомогою нового «Аудіодепо» («AudіoDepot») стане набагато простіше використовува-ти матеріали DW. Усі запропоновані передачі йсюжети викладені на сторінці audіodepot.dw-world.de. Ця послуга є безкоштовною, вартолише обрати сюжет і почати слухати. Назвифайлів вибудувані за єдиною логічною систе-мою. Завдяки цьому стає можливим їхнє регу-лярне завантаження в автоматичному режимі.Одним з найважливіших технічних нововведень«AudіoDepot» є метафайли (Metadaten) до всіхсюжетів. Наприклад, при виборі сюжету завждикорисно мати дані про його зміст, модератора,посилання на синхрони тощо — цей додатковийтекст можна легко скопіювати за допомогоюCopy & Paste. «AudіoDepot» має також функціюавтоматичного розсилання електронних пові-домлень, завдяки якій можна бути у курсінових надходжень. Чітко налагоджений фільтрдозволяє одержувати бажані повідомлення узручний для користувачів час.

Інтернет і соцмережі — один із найкращихзасобів для інформування, й це надзвичайноважливо для розвитку DW. Тому компанія орі-єнтується передусім на професіоналів, тих, хтопрацює в сфері телерадіомовлення, хто постійномає справу з інтернет-технологіями. Не випад-

ково один із проектів, завдяки якому DW нама-гається бути ближчою та зрозумілішою дляпартнерів, так і називається — «Інформери».

Deutsche Welle пропонує певні тематичніінформери для інтернет-видань та сайтів. Пере -дусім — це заголовки статей, що розміщені насайті DW. Користувачу варто лише звернутисядо заголовка-посилання, й далі подається URL зоригіналом відповідного матеріалу. Ще однимтипом інформерів є анотації (тизери), тобто вбу-дована в блок інформера коротка анотація відпо-відного матеріалу, яка дає можливість додаватиаудіо- або відеоконтент з конкретної теми. Вартозвернути увагу також на передплату розсилки(Newsletter). Щоденна розсилка містить усі онов-лення сайту за 24 години й користувач можепередплатити, наприклад, інформацію лише проподії в Німеччині за минулий тиждень.

Deutsche Welle й партнери можуть обмінюва-тися банерами на основі індивідуальних домов-леностей. DW також може постачати відео,засновані на матеріалах телевізійної програмиDW-TV («Тема дня»).

Безперечно, найуспішніші версії «інформе-рів» — англійська та німецька, оскільки самецими мовами розмовляє більшість партнерів таклієнтів DW. До речі, це не лише журналісти,серед них є політики й економісти, соціологи тадіячі культури, зрештою, всі, кому цікава Ні -меччина й увесь світ. Більшість з них прекраснорозуміє, що цей інтернет-проект — не рекламаDW, а своєрідний сервіс майбутнього, завдякиякому відбувається взаємообмін інформацією.

Багато іномовних компаній в Україні та й вусьому світі розвивають цей сервіс, бо з нимспільно можна використовувати навіть послугиподкастингу чи передавати відеофайли у форматіRSS, що дозволятиме безкоштовно отримувати тіпрограми, які неможливо було якісно послухатипо радіо чи побачити по телевізору. Уявімо: тіль-ки споживач вмикає комп’ютер, як відразу жавтоматично отримує інформацію від DW. Такийсервіс — це ніша, фішка DW, і компанія приділяєцьому багато уваги, адже цінує свій імідж, своєім’я, а також — довіру партнерів: вони спільнопрацюють над своїм майбутнім.

Ще одна нова можливість отримувати аудіо-відеодані через інтернет на переносний радіо-пристрій — подкастинг — проста й легкозрозумі-ла для користувача технологія з неймовірнимипотенційними можливостями для розвитку. Самтермін «подкастинг» склався зі слів «іРod» (такзвучить назва торгівельної марки mp3-плеєрівфірми Apple) та англійського «broadcasting»(мов лення) — його можна тлумачити як «радіодля mp3-плеєрів». Завдяки подкастингу аудіові-деодані можна публікувати в інтернеті, звідкивони потраплятимуть до кінцевого споживача за


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

9

його бажанням. Користувачеві варто лише замо-вити необхідну інформацію, завантажити її насвій комп’ютер, а потім з комп’ютера перенестидо мобільного пристрою. Користувач отримуєвідразу кілька переваг – він слухає й дивитьсяпередачі тоді, коли забажає, він може сформу-вати собі перелік передач на власний смак ізавдяки мобільності слухати їх будь-де.

Deutsche Welle зберігатиме в соціальних ме -режах популярні подкасти «Наука і техніка»,«Даєш успіх у Європі!», «Історія Німеччини» йаудіокурси німецької мови. Замість радіомовлен-ня компанія просуватиме контент в соціальнихмережах, розвиватиме сайт і телевізійні форматимовлення, а також збільшуватиме кіль кістьвідеоконтенту на власному порталі. Якщо DWраніше готувала спочатку радіопрограму дляефіру, отримувала відгуки аудиторії й лишепотім повністю або частково розміщувала її якподкаст в інтернеті, то тепер буде передусім орі-єнтуватися на подкастинг, а вже потім — нарадіоефір.

Сьогодні DW поступово налагоджує новийстиль спілкування з аудиторією, передусім пла-нує посилювати свої позиції в інтернеті, нама-гаючись як медіакомпанія, на думку МанфредаМая, ставати багатовимірною [3]. Отже, омолод-жуватиметься аудиторія, бо за допомогою інтер-нету легше й простіше достукатися до молодіж-ної аудиторії.

DW є успішною як продавець подкастингу.Все більше користувачів передплачують аудіо- йвідеофайли через інтернет і завантажують їх насвої комп’ютери чи на мобільні пристрої.Deutsche Welle пропонувала подкасти ще з2004 р., а від осені 2005-го розпочалася регуляр-на робота з більш, аніж сорока різними пере-дачами на п'ятьох мовах. Особливо популярні,на приклад, передачі китайської редакції, курсинімецької, і, не в останню чергу, подкаст ні -мецьких програм радіo-DW. У швидкоплинномусвіті мас-медіа змінюється також і розподілролей між попитом та пропозицією: користува-чі самі стають продуцентами контенту в інтер-неті. Символ часу: на щорічному нагородженні«Grimme Online Awards» значну частину наго-род постійно отримують веб-сайти, які запро-шують до співпраці. Схожа ситуація і на щоріч-ному Міжнародному конкурсі веб-блогів «Bestof the Blogs», який постійно проводить DW. Туткористувачі можуть пропонувати свої улюбленівеб-блоги й голосувати за них.

Важливою пропозицією DW в інтернеті єаудіo й відео оn-demand. Сьогодні саме користу-вачі визначають, наприклад, де й коли їм диви-тися чи слухати теле- та радіопрограми. Утакий спосіб виникає новий медійний світ длярадіо, телебачення та інтернет-пропозицій.

Багато телепрограм DW уже давно доступні вінтернеті до запитання або ж для завантаженняяк згадані подкасти, а в майбутньому будутьдоступні для ретрансляції на замовлення (on-demand) через канали з високою пропускноюздатністю. On-demand — одне із ключових по -нять у світі нових мас-медіа. За місяць користу-вачі DW викликають в інтернеті близько трьохмільйонів аудіо- і відеофайлів, найбільша части-на припадає на пропозиції on-demand.

Особливою пропозицією DW є мобільні теги.Вони функціонують так само, як і штрих-кодина касі в супермаркетах і містять інформацію,яку можна тримати в мобільному телефоні. Підмобільними тегами найчастіше ховаються адре-си URL, які декодує мобільний телефон. Камерафотографує так званий «штрих-код» і через без-коштовну програму-сканування спрямовує ко -ристувача на запрограмований веб-сайт. «Мо -більні теги можуть бути задіяні в різних сфе-рах: для інтермедійних рекламних та маркетин-гових кампаній чи в сфері інформування гро-мадськості як вказівник шляху або графікруху», — пояснює експерт DW Мартін Войтазчек[4]. І додає: «Залежно від сфери застосуваннямобільні теги пришвидшать доступ, наприклад,до додаткової інформації про лотерейну акціюна плакатах чи про калорійність продуктів наупаковках замороженої піцци».

Однак, мобільні теги — це й практичнийдоступ до мобільної пропозиції DW. «Відпадаєнеобхідність вказувати адресу URL, мобільнийшвидко її сканує — і ви вже на потрібній сторін-ці в браузері. DW вже деякий час представляємобільні теги на mobile.dw-world.de і додає їх удруковану й аудіовідео продукцію», — зазначаєМартін Войтазчек.

Але Deutsche Welle не обмежується лишеінформаційними повідомленнями. Відповіднодо мети, яка стоїть перед медіакомпонією, воназаймається ще і освітніми проектами. Один зтаких, «Learn German with Deutsche Welle»(«Ви вчайте німецьку з Deutsche Welle»), тежмає власну сторінку на Facebook, на яку підпи-сано більше 65 тис. користувачів.

Група на Facebook створена для безпосеред-нього спілкування людей з усього світу, які вив-чають німецьку мову. На офіційній інтернет-сторінці DW є спеціальний освітній розділ, дерозміщуються статті, аудіо- та відеома теріалидля вивчення німецької. Мета однойменноїгрупи на Facebook — забезпечити комунікаціюміж тими людьми, які хочуть спілкуватися зоднодумцями, покращувати свій мовний рівень,ділитися посиланнями, фотографіями чи відео,обговорювати цікаві їм теми ні мецькою та анг-лійською мовами (у правилах групи це допус-кається).

10

Гоян О. Я., Кобинець А.-Я. М.

Deutsche Welle має свою сторінку й уTwitter. Мета медіакомпанії в цій соціальніймережі відповідає її основному правилу: доне-сти до своєї аудиторії потрібну інформаціюдовжиною у 140 символів. Зазвичай у такомуповідомленні читачів коротко інформують протему матеріалу та дають посилання на першо -джерело. Сторінка ведеться німецькою мовою.У Twitter DW читають 11 тис. користувачів.

Спілкування між читачами Deutsche Welle уTwitter виглядає дещо інакше. Якщо користу-вач підписаний сторінку, він може дублюватиновини, які публікуються на ній (ретвіт), дода-вати свій коментар, відповідаючи на публіка-цію, або шукати інформацію за хештеґом #DW.

Офіційна сторінка Deutsche Welle — de-world.de англійською мовою на Facebook має 24тис. прихильників, її німецькомовний аналог —18 тис., російська редакція Deutsche Welle нинімає 9 тис. підписників, а українська — майжетри. Звісно, для неурядової телерадіокорпора-ції, яка щоденно доносить інформацію до 86млн слухачів, глядачів та читачів по всьомусвіту, — це порівняно малі цифри. Але кожен зтих, хто натиснув кнопку «Мені подобається» усоціальній мережі, творить її новітню історію.

Українська редакція DW на Facebook має двітисячі сімсот прихильників, і їхня кількістьпоступово зростає. Сторінку в соціальній мере-жі наповнюють самі журналісти. На редакцій-них зборах кожного дня обговорюються теми,які були б цікавими користувачам Facebook.Таким чином, контент офіційної інтернет-сто-рінки та сторінки у соціальній мережі не дуб-люється, що робить його унікальним.

Для обговорення в інтернеті пропонуютьсястатті, що були опубліковані на сайті редакції.Радіомовлення Deutsche Welle українською при-пинилося влітку цього року, тож нині журналі-сти готують відеоподкасти, які поширюютьсячерез соціальну мережу. Зазвичай, це відео три-валістю від однієї до шести хвилин. За основубереться відеоматеріал німецькомовної редак-ції, який озвучується української мовою.

Для прикладу візьмемо відеосюжет, опублі-кований на Facebook 7 листопада 2011 р. Уньому йдеться про історичний проект, присвя -чений минулому Німеччини. Прості мешканці,науковці чи політики можуть поділитися свої-ми спогадами у спеціальній пересувній телесту-дії, яка рухатиметься німецькими містами.Потім увесь відеоматеріал буде розміщено насайті проекту.

Для обговорення у Facebook журналістизапропонували питання: «Чи варто українцямініціювати такий проект?». Думки користувачіврозділилися: хтось виступає за, а хтось проти.Таким чином, виникає дискусія. Аби запобігти

її переростанню у конфлікт, Deutsche Welle маєспеціально розроблені правила комунікації усоціальних мережах, або мережевий етикет [5].І наявність таких правил є сьогодні надзвичай-но важливим, зважаючи на численні дискусіїщодо норм журналістської етики в медіа [6].

Передовсім, як зазначають співробітникиком панії, «варто спілкуватися з іншими кори-стувачами соціальних мереж так, як би ви хоті-ли, щоб спілкувалися з вами. Користувачів про-сять не позначати всі слова в тексті коментарявеликими літерами, а також уникати повторів.Важливо уникати коментарів з багатьма знака-ми питання чи оклику, бо це може бути інтер-претовано як вислів «на підвищених тонах».Потрібно стежити за тим, щоб використовуваніцитати мали посилання на першоджерело йбули відповідним чином графічно відокремленівід основного тексту. Якщо в соціальних мере-жах розміщується захищений авторськими пра-вами контент (фото, музика, аудіо чи відеотощо), то для цього, наголошують на DW, вартомати дозвіл на його публікацію.

У соціальних мережах загалом забороненіматеріали та коментарі расистського, порногра-фічного, ксенофобського характеру, дискримі-наційного чи образливого змісту. Вони вида-ляються DW так само, як матеріали, що закли-кають до насильства або містять політичну агі-тацію. Заборонені також тролінг та флейм [7].Неприпустимі спам, а також будь-які матеріалирекламного або комерційного характеру. Вкоментарях і матеріалах на платформах DW всоціальних мережах не дозволяється публікува-ти персональні дані, такі як адреси або телефон-ні номери. Заборонена публікація повідомленьприватного характеру, отриманих електронноюпоштою або іншим шляхом від третьої особи безїї згоди. У разі виникнення подібних тем укоментарях, передплатників сторінки будезаблоковано. Окрім того, коментарі мають сто-суватися безпосередньо теми журналістськогоматеріалу. Будь-які думки з приводу журна-лістської майстерності чи якості матеріалувидаляються.

За інтернет-адресою dw-world.de/hotels й усоцмережах можна знайти готельний путівникзі списком готелів-партнерів DW в Україні. Уперспективi DW планує подальшу інтеграціюмультимедійного контенту та поліпшення кори-стувацького інтерфейсу сайту. Українськихкористувачів порталу може зацікавити тойфакт, що DW вже створює відеосюжети і укра-їнською мовою.

Проаналізувавши ці спостереження й ряд пуб-лікацій в українських журналістикознавчихджерелах, зокрема, в «Наукових записках Інсти -туту журналістики», науково-популярній літера-

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

11


турі [8] тощо, можна зробити висновки, які єважливими для подальшого розвитку як DW,так і будь-якої медіакомпанії, що прагне актуа-лізувати програмну політику та структуру функ-ціонування. Передусім, необхідно створюватиконвергентні редакції з крос-медійним ви -робничим процесом; контент повинен добиратисяза принципом «produce once — publish every-where»; потрібно продовжувати розвиток інте-рактивності: до програми варто інтегровуватиінтерактивні елементи й забезпечувати планвиходу редакції в соціальні медіа. І, нарешті,сучасна медіакомпанія має подбати про нові тех-нічні шляхи до споживача, розробляти нові фор -ми публікації відео- та аудіоматеріалів. Окремослід зауважити, що досвід організації творчо-виробничого процесу в DW, а саме: активневикористання традиційної, класичної журналі-стики і одночасна апробація та впровадженняновітніх медіатехнологій в соціальних мережахможе бути необхідним як професіоналам у сферіаудіовізуальних мас-медіа, так і майбутнім жур-налістам, які мають накопичувати не лише важ-ливий для професійного становлення теоретич-ний багаж, а й опановувати нові знання практич-ного характеру, адаптовуючись до творчо-вироб-ничих реалій сучасного телерадіоринку.

Отже, медіакоманія DW, яка на думку жур-налу «What Satellite TV» є «найінтелектуальні-шою європейською програмою» [9], не залиши-лася осторонь від інтернет-революції, уважностежить за змінами медійного ландшафту й зна-ходиться у постійному пошуку найкращих шля-хів для комунікації зі своєю аудиторією. Її ви -хід у соціальні мережі дозволяє тисячам кори-стувачів мережі інтернет дізнаватися новинишвидко, при цьому навіть не відвідуючи офіцій-ний веб-сайт медіакомпанії. Це виводить світо-ву журналістику на якісно новий рівень і готуєїї до нових випробувань. Платформи DW

у соціа льних мережах Twitter, Facebook іVkontakte — це можливість організувати відкритеспілкування й обмін думками про ті чи ті події.

1. Чарівне слово — мультиплатформа // Із серцяЄвропи: «Німецька хвиля» в Україні : посіб. длястуд. Ін-ту журналістики / за заг. ред. Олеся Гояна,Яромира Янковського. — К. : [Київ. нац. ун-т іменіТараса Шевченка], 2009. — С. 12.

2. Кастельс М. Інтернет-галактика. Мірку ван нящодо Інтернету, бізнесу і суспільства / Ма -нуель Кастельс ; [пер. з англ.]. — К. : Ваклер, 2007. —С. 34—62.

3. Май М. Медіа-політика в інформаційному су -спільстві / пер. з нім. В. Климченко, В. Олій ник ; заред. В. Іванова. — К. : Академія Української преси ;Центр Вільної Преси, 2011. — С. 45—50.

4. Мобільна «Німецька хвиля» // Телерадіо -кур’єр. — 2000. — № 5 (14).

5. Сетевой этикет Deutsche Welle. ПлатформыDW в социальных сетях Twitter, Facebook иVkontakte — это возможность для открытого общенияи обмена мнениями. Пожалуйста, придерживайтесьпри этом наших правил [Електронний ресурс]. —URL : http://www.dw-world.de/dw/article/0,,14887517,00.html.

6. Див. напр.: Лазутина Г. В. Профессиональнаяэтика журналиста : учеб. пособ. по журналистике /Г. В. Лазутина. — М. : Аспект Пресс, 1999. — 208 с.;Либеральный дискурс мас-медіа : навч. посіб. / зазаг. ред. В. Ф. Іванова. — К. : Академія УкраїнськоїПреси, 2011. — 168 с.

7. Тролінг [Електронний ресурс] // Вікіпедія. —URL : http://uk.wikipedia.org/ wiki/Тролінг.

8. Див. напр.: Гоян В. В. «Німецька хвиля» на укра-їнському ґрунті / Гоян В. В., Гоян О. Я. // Науковізаписки Інституту журналістики. — К. : Інститут журна-лістики, 2001. — Т. 3. — С. 64—74; Мащенко І. Г. 80 роківтому запрацювала перша радіостанція в Україні //Хрещатик. — 2004. — 16 листоп. — № 169; Мащен ко І. Г.Лики і лиця телерадіопростору / І. Г. Ма щенко. — К. :ГО «Українська Медіа Спілка», 2003. — 400 с.

9. What’s On in «DW» // What Satellite TV. —1996. — № 3.

12

Гоян О. Я., Кобинець А.-Я. М.

Под ан о д о р е д а кц і ї 0 6 . 0 2 . 2 0 1 2 р .

Goyan Oles, Kobynets Anna-Yaroslava. Proposals of Deutsche Welle in the Internet and social networks.The proposals of media company Deutsche Welle in the Internet and social networks such as Facebook and Twitter

concerning distribution of audio and video content and online communication are considered in the article.Keywords: Deutsche Welle, Internet, social networks, media content, online projects.

Гоян О. Я., Кобинец А.-Я. Н. Предложения Deutsche Welle в интернете и социальных сетях.В статье рассматриваются предложения медиакомпании Deutsche Welle в интернете и социальных

сетях Facebook и Twitter, что касаются распространения качественного аудиовидеоконтента и организа-ции онлайн-общения.

Ключевые слова: Deutsche Welle, интернет, социальная сеть, медиаконтент, проекты онлайн.

Л. М. Городенко,докторант

УДК 007: 304: 001 + 316.77; 004.031.42

Телевізійна ера інтернету

У статті розглянуто історичні етапи формування телебачення в інтернеті, а також визначеноунікальні ознаки інтерактивного телебачення в системі мережевих комунікацій.

Ключові слова: мережеві комунікації, телебачення, інтерактивне телебачення, інтернет, IPTV.

еред сучасним науковим товариством стоїтькілька питань, пов’язаних з теоретичними

аспектами мережевих комунікацій, таких яквиділення родових, когнітивних семантичнихознак, застосування терміна до різних комуніка-тивних мережевих утворень, і, безсумнівно, ви -дова специфіка компонентів мережевих комуні-кацій. В останні роки набуло активного розвит-ку телебачення, що мовиться через інтернет тамобільні комунікації, при цьому досі немаєєдності щодо тлумачення значення й ролі такогозасобу масової інформації в структурі мереже-вих комунікацій. З’ясування базових ознактелебачення, каналами поширення якого є мере-жеві структури, визначає актуальність статті.

Метою статті є дослідження, визначення тасистематизація ознак телебачення в інтернеті якскладової структури мережевих комунікацій.

Відповідно до поставленої мети, визначаємотакі завдання:

• простежити історичні етапи формуваннятелебачення в інтернеті;

• з’ясувати унікальні ознаки інтерактивноготелебачення в системі мережевих комунікацій.

Незважаючи на конкуренцію зі сторониінтернету як комунікативного каналу, телеба-чення залишається найпотужнішим засобомгенерування симуляцій, а завдяки своїй мере-жевій природі, яка знайшла максимальну реалі-зацію в мережевих структурах, образи, проду-ковані телевізійними технологіями, доситьчасто визначають сприйняття і розуміння масо-вою аудиторією подій і явищ соціального буття.

Один із керівників компанії «ХХ століттяФокс» Періел Ленек у 1946 р. стверджував:«Телебачення не зможе утримати позиції наринку через півроку. Люди незабаром змучать-ся щовечора дивитися дерев’яну граючу короб-ку». Сьогодні можна з упевненістю стверджува-ти, що він помилявся. За даними опитуванняВероніс Сулер, у 1990 р. середньостатистичнийамериканський глядач проводив перед екраномтелевізора 1120 годин у рік. Через сім років цяцифра зменшилася до 907 годин, а в 2001 р.середній глядач дивився телевізор лише 830

годин у рік [1, 4]. Дослідники прогнозували, щокількість часу, проведеного перед екраном, ско-ротиться за десять років на 20 %. Проте 2010 р.змінилися прогнози експертів. За попереднімиданими Bain & Co, до 2012 р. кількість часу,який пересічний американець витрачатиме наперегляд телебачення, буде збільшуватисяшвидше, ніж кількість часу, витраченого навикористання інтернету [2]. Хоча кількість ко -ристувачів інтернетом зростатиме в геометрич-ній пропорції: споживачі надають перевагу но -вітнім технологіям не як данині моди, а як про-відному ЗМК. Це є однією з головних причинзменшення кількості глядачів.

За даними Media Metrix, понад 94 млн кори-стувачів США (56 % американської інтернет-спільноти) дивляться потокове відео черезінтернет. У дослідженні Points North Groupйдеться про те, що 28 % користувачів мережірегулярно переглядають телепрограми черезкомп’ютери чи стільникові телефони [3].

Цікаву статистику щодо перегляду програмамериканцями через телевізор та мережевікомунікації у першому кварталі 2011 р. наво-дить дослідна компанія Нільсена. Відповідно дорезультатів, чітко вирізнилися дві групи гляда-чів — ті, що дивляться відео виключно черезтелевізор практично не приділяють уваги он -лайн-трансляціям, і ті, що надають пріоритетперегляду потокового відео в мережі й прицьому не послуговуються телевізором. Суттєвуконкуренцію перегляду відео через інтернет ста-новить відео, переглянуте на мобільних при-строях — смартфонах і комунікаторах, яке по -с тійно збільшується [4].

Технічний директор Європейського мовногосоюзу Філіп Лавен стверджує, що нові техно -логії не будуть автоматично заміняти старі,оскільки радіомовлення й кінематограф не булизамінені телебаченням, відеопрокат і відеокасе-ти не знищили кінотеатри; більше того, і радіо-мовлення, і кіно зберегли свої позиції, незва-жаючи на активну конкуренцію нових техноло-гій [1, 5]. Хоча в останні роки телебаченняпоступово втрачає провідні позиції як засіб

П

© Городенко Л. М., 2012

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

13

масової комунікації, які воно завоювало в70-ті рр. ХХ ст. і зміцнило у 80—90-ті рр. Передтелевізійними каналами постала серйозна про-блема: яким чином утримати глядача в еруінформаційного суспільства, коли інтернет по -с тупово трансформується у домінантний інфор-маційно-комунікативний засіб?

Телеканали докладають чимало зусиль, щобутримати своїх глядачів. Одним з прогресивнихкроків є вихід телекомпанії в інтернет. За -кордонні й українські телекомпанії активно пра-цюють у мережі. Піонером серед телекомпаній,що з’явилися в інтернеті, була CNN, яка створи-ла сайт (www.cnn.com) у серпні 1995 р. НиніCNN — один з лідерів поширення достовірнихновин у мережевому середовищі з розгалуженоюсистемою додаткових сервісів. Наприк лад, дочір-ній сайт MyCNN.com пропонує послугу «Створивласну газету», за допомогою якої користувачможе замовити блоки новин, що надходитимутьна його електронну поштову скриньку з ураху-ванням особистих інтересів та вподобань читачів.

Прикладом CNN скористалися й інші теле-компанії. Тепер майже всі канали мають мере-жеву версію (наприклад, www.1plus1.tv — теле-компанія «1+1», www.novy.tv — «Новий канал»,www.podrobnosti.ua — інтернет-версія програминовин каналу «Інтер» та www.inter.ua — безпо-середньо сайт телеканалу й ін.).

Українська дослідниця Людмила Федорчукуважає відео в інтернеті більше, ніж звичайнимтелебаченням у режимі онлайн; користувачсприймає відео в мережі, як інший засіб масо-вої інформації. «На відміну від телебачення зви-чайного, — зазначає Л. Федорчук, — IPTV маєінтерактивність, функціональність і персоналі-зацію мовлення. Користувач IPTV може обрати,або створити власну телепрограму, отримати, невідходячи від екрана, додаткову інформацію,може спілкуватись у режимі реального часу зіншими глядачами з усіх країн світу і навітьбезпосередньо впливати на те, що відбуваєтьсяу студії. Число каналів у мережі практичнонеобмежене. Інформація розповсюджується повсьому світу, вона буває безплатною, а доступна24 години на добу» [6].

Серед послуг, опосередковано пов’язуванихтелебаченням та інтернетом, є опція «телетекст»,яка дозволяє використовувати деякі сервіси інтер-нету на телевізорі. Управління телетекстом здій-снюється за допомогою пульта телевізора. Ви -к ликавши функцію, глядач має доступ до теле-програми, прогнозу погоди, огляду спортивнихподій та іншої інформації. Для функціонуваннятелетексту треба, щоб телевізор та канал підтри-мували цю опцію. Чарлі Тишлер, віце-президент змаркетингу компанії Liberate Technologies, зазна-чає: «…в Європі телевізор уже більше, ніж телеві-

зор, 40 % авіаквитків там купують через телеві-зійну службу “телетекст”» [1, 7].

Серйозним кроком інтеграції телебачення зінтернетом стало поширення інтерактивноготелебачення (ІТБ). Однією з перших телеком -паній, що почала використовувати ІТБ, булаAmerica Online, яка під час транслювання серіа-лу «Затока Довсона» дала можливість глядачампоспілкуватися в «живому чаті». America On -line розробила власний інтерфейс для ІТБ.

Інтерактивне телебачення розвивалося кілько-ма шляхами. Спочатку кабельні канали запропо-нували електронні програми передач. Такі про-грами дозволяють переглядати й сортувати май-бутні телешоу, встановлювати спеціальні сигналидля обраних програм чи автоматично записуватиїх на вінчестери декодерів. Розширене телебачен-ня дає доступ телеглядачам до додаткової інфор-мації про те, що показують по телевізору, а такождозволяє робити замовлення чи покупки за допо-могою пульта дистанційного управління. У ційгалузі найвідоміші розробки належать компаніямWink Communications і RespondTV. Останнім кро-ком на сучасному етапі є повне інтерактивнетелебачення. Телевізор перетворюється в інфор-маційно-комунікативний засіб з умонтованимвеб-браузером і дозволяє працювати з такимиінструментами, як чат, електронна пошта, соці-альні мережі, переглядати і завантажувати кон-тент з YouTube чи Flickr.

Серед чинників, які стимулюють зростанняпопулярності інтернет-телебачення, є інтерес донових технологій. Майже 40 % англійців [7]переглядають телевізійні передачі через мере-жу, оскільки прагнуть випробувати на практицінові інформаційні технології.

Найпростішими формами інтерактивноготелебачення є телевізійні опитування за допомо-гою зворотних телефонних дзвінків; спілкуван-ня в прямому ефірі за допомогою телефонного,пейджингового зв’язку, чату, електронної пош -ти, повідомлень на «твітері»; діалогічне спілку-вання за принципом інтерактивних вікторин,телемагазину чи секс-ігор.

Однією з форм розвитку інтерактивного теле-бачення вважається послуга цифрового телеба-чення, яка надається користувачам через ІР-протокол, IPTV. Послуга IPTV почала свій роз-виток у 2004 р., коли європейські операторизапустили проект «Triple-Play», що об’єднувавдоступ до інтернету, послуги Triple-Play таIPTV. Головними перевагами ІР-телебачення єнеобмежена кількість каналів, цифрові техноло-гії, інтерактивність та послуги за запитом. Нинітаке телебачення є найбільш популярним уФранції та Італії. На сайті ВсеТВ з посиланнямна Комп’юЛєнту наводяться дані: у Франції начастку ІР-ТБ в мережі припадає 20 % ринку

14

Городенко Л. М.

платного телебачення, в Італії — 17 %, в Іспа -нії — 16 % [6]. Найповільніше серед усіх захід-ноєвропейських країн мережеве ТБ розвиваєть-ся у Великій Британії.

Досить популярними в США та країнахЄвропи стають платні інтерактивні ігри по теле-візору, а також мережеві ігри.

Переворотом у сфері телебачення вважаєтьсяперебіг британської компанії ichooseTV, датова-ний 2000 р., суттю якого є: користувачі саміможуть конструювати для себе телепрограму,розставляючи в довільному порядку передачі йчас їхнього показу. Трансльовані передачі мож -на переглядати за допомогою Windows MediaPlayer або RealPlayer. Трансляції ведуться якдля РС, так і для мобільних пристроїв.

В інтернеті, на відміну від телебачення, часпередачі інформації не обмежено. Наприклад,програми «Подробиці» на каналі «Інтер» та «Ре -портер» на «Новому каналі» передають но винитрохи більше години за день. Проте на веб-сайтахновини оновлюються постійно і доступні воницілий день. Подібну тактику використовує і біль-шість світових та українських газет. Як правило,інформація на сайті телеканалів відрізняється відтієї, яку озвучують в ефірі: на веб-сторінці новиннабагато більше і вони різноманітніші.

Інформація на сайті може відрізнятися щеоднією характеристикою, яку не може дозволитисобі ні телебачення, ні навіть газети: глибиноюрозкриття теми. Наприклад, матеріал про ка -тастрофу літака недостатньо обмежити кількомахвилинами на телебаченні. В електронному варі-анті випуск на цю тему може бути будь-якоївеличини, супроводжуватися фотографіями і діа-грамами, звуковими інтерв’ю з фахівцями і ліка-рями, відеозніманнями очевидців. На сайті на -певно буде дана таблиця посилань на медичніустанови, де лікують постраждалих, на завод, девиготовили літак та ін. Крім того, на веб-сторін-ці в річищі цієї катастрофи можна розглянути йінші, подібні ситуації. І, зрозуміло, не обійдеть-ся без технічних характеристик літака. Тут жеможна простежити динаміку розслідування,переглянути версії та офіційні трактування,висловити свої міркування, перерахувати коштина допомогу сім’ям загиблих та постраждалих.

А найголовніше — переглянути список по -с траждалих, оскільки на телебаченні (у програ-мах новин чи спеціальних передачах) він пробі-гав настільки швидко, що глядач не встигавнічого сприйняти.

Завдяки інтернету теле- і радіомовні компа-нії тепер можуть пропонувати інформацію длявідносно вузького кола людей, не стомлюючинею масову аудиторію.

Система розваг у мережі розвинута набагатобільше, ніж на звичайному телебаченні. Крім

того, кожен користувач одночасно може бути грав -цем, що практично неможливо для телебачення.

Інтертекстуальність доцільно використо-вувати для визначення специфічних ознак теле-бачення в контексті мережевих комунікацій,оскільки телевізійні повідомлення — це не прос -то текст, це — інтертекст чи система формуван-ня симуляцій, в якій одночасно наявні вербаль-ні послання, візуальні образи, електронні коди,інтерактивність.

Своєрідне інтерактивне телебачення вжедавно існує в інтернеті. Користувачі можутьзамовляти улюблені фільми в зручний час, при-чому ціна на перегляд стрічки не буде відрізня-тися від ціни квитка в кінотеатр. Ця послуганазивається відео на замовлення (чи в англій-ському варіанті — VoD).

Деякі телекомпанії пропонують своїм ко -ристувачам оцінити переглянуті сюжети, щобз’ясувати, які з них є популярними. Як резуль-тат, телебачення в інтернеті стало справжнімінтерактивним засобом комунікації.

Перспектива спільного розвитку телебаченнята інтернету досить приваблива. За допомогоюцифрових фото- і відеоматеріалів безпосередньоз місць подій увесь світ об’єднується у спільнуінформаційну мережу (чи інформаційне суспіль-ство). Наповняти цю мережу інформацією змо-жуть самі користувачі, замовляючи те, що їмпотрібно, або створюючи власні матеріали йпередаючи їх у спеціальні відділи телевізійнихканалів у інтернеті.

Деякі новини вже нині зараз мають привабли-віший вигляд на веб-сторінках. Наприклад, вліт-ку 1997 р., коли американський космічний зондопускався на Марс, багато людей за допомогоюкомп'ютерів стежили за ходом експерименту.

Технології відео та телебачення в інтернеті йу мобільних комунікаціях нині є сферою науко-во-технічних інтересів провідних інформаційно-комунікативних та телекомунікативних компа-ній. Активно працюють на цьому ринку такікорпорації, як Google, Yahoo, Apple, Cisco,Microsoft, Verizon Communications, AT&T та ін.Як результат такої зацікавленості, є викуп ком-панією Google порталу Youtube.

Телебачення в інтернеті характеризується щеоднією властивістю — можливістю відстроченогоперегляду телепрограм чи серіалів. За данимидослідження ринку онлайн-телебачення, прове-деного на замовлення АВС, 77 % глядачів вико-ристовують інтернет для перегляду пропущенихтелевізійних продуктів [7].

Проте не всі телевізійні канали «викладають»усю свою продукцію для безкоштовного перегля-ду чи завантаження з мережі, а їхня наявністьможе бути результатом «піратських» захопленьта розміщень. Або телеканали надають перевагу

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

44.

2011.

Липень—

вересень.

15


Городенко Л. М.

16

трансляції не всієї програми, а лише її фрагмен-тів. Наприклад, телеканал «Україна» у прямомуефірі транслює новини, а також розміщує їхнійзапис, усі інші ресурси (особливо художні фільмий серіали) ефіру в інтернеті не мають. Аналогічночинить і Перший Національний канал, який про-понує на вибір три режими якості переглядузалежно від технічних потужностей користувачів.Канал здійснює обмежене транслювання — ви -к лючно для українського сегмента інтернету,користувачі з інших країн не мають можливостіпереглянути новини цього каналу в прямомуефірі. «ICTV» «викладає» новини з високою які-стю, а «Інтер» — транслює новини з високою які-стю. «1+1» викладає окремі сюжети на власномусайті, а «СТБ» — на Youtube. Причому «СТБ» наYoutube дає можливість прилучитися до групи йотримувати «викладені» сюжети за запитом.

Популярність відеосервісу Youtube спричинилахвилю нових програмних розробок, орієнтованихна інтерактивне телебачення та на інтернет-відео-послуги. Хоча вони не є настільки масштабними,проте американські Joost, Babelgum, швейцарськаZattoo та інші конкурують з лідерами ринку, про-понуючи високу якість трансльованої картинки,коментування відео, оцінювання шоу тощо. Сер -віси намагаються укласти якомога шир ші парт-нерські угоди зі світовими провідними телекомпа-ніями щодо можливості потокового мов леннячерез власні сервери та інтерактивного доступукористувачів до прямих ефірів і коментуваннятелепрограм і телесеріалів. Російські компаніїтакож активно працюють над наданням макси-мального доступу до різних національних та між-народних телеканалів. Хоча вони йдуть шляхомзахоплення та ретрансляції онлайн-мовлення (а неукладанням угод щодо відтворення відео), кіль-кість активних каналів є досить великою.Наприклад, air-ru.tv пропонує майже 900 онлайн-каналів, починаючи з ТРК «Буковина» і закін-чуючи BBC World News. Крім того, сервіс пропо-нує класифікацію каналів за країнами, тематикоюта популярністю. Суттєвою вадою таких безплат-них сервісів є брак провідних європейськихкабельних каналів, які здійснюють вик лючноплат не мовлення в мережі. Зокрема, на жодномуз аналізованих безплатних сервісів (близько 20сайтів), незважаючи на задекларовану й анонсо -вану наявність, немає Eurosport, Eurosport2,National Geographics, National Geo Wild й ін.

Тоді як оригінальний сайт каналу Eurosport успівпраці з Yahoo! пропонує максимальний набірінтерактивних послуг. Скориставшись інтерак-тивною програмою Eurosport Player, користувачмає можливість вибору перегляду різних спортив-них подій у режимі онлайн, або різних сюжетівспортивної події. Наприклад, під час теніснихзмагань уболівальник може вибрати корт, з якого

здійснюється трансляція, а під час турнірів зіснукеру (стіл, на якому йде гра). Крім того, сайтпропонує в безплатному режимі частковий доступдо деяких подій, а також здійснює частковуретрансляцію подій паралельно з трансляцією наканалі. Також безплатно пропонує текстовекоментування відеоподій професійними комента-торами каналу. Серед інших відеопослуг — відео-щоденники провідних спортсменів, а також пере-ходи на твітери коментаторів, які працюють упрямому ефірі, для можливості інтерактивноговіртуального спілкування.

Можливість інтерактивної взаємодії даєтакож офіційний сайт Формули-1: глядач само-стійно в режимі онлайн може вибирати камери,з яких відстежуватиме хід гонки.

Незважаючи на оптимістичні прогнози такапіталовкладення таких потужних гравцівринку програмного забезпечення, як Microsoft,Apple, Liberate Technologies, OpenTV та ін., атакож сподівання великих гравців на ринкуінформаційно-комунікативних технологій, ін -терактивне телебачення нині не є реальним кон-курентом традиційного телевізійного мовлення.Так само не є конкурентом онлайн-телебачення, атим більше — інтернет-відеопослуги. Лише недав-но з’явилися справжні передумови реалізаціїінтернету як конкурента телевізійній індустрії.Це визнають навіть телевізійники: «Традиційноготелебачення не буде через сім-десять років. Вононе зникне, воно перетвориться у щось нове» [6], —заявив продюсер CBS Кім Мозес у 2007 р.

Інтернет- та ІР-телебачення нині не можутьповністю замінити традиційне ТБ. І це не тіль-ки через значні інформаційно-цифрові розриви,що супроводжують становлення інформаційногосуспільства і в Україні чітко проявляються:лише в столиці та у великих мегаполісах кіль-кість користувачів мережевими ресурсами ста-новить значний відсоток населення. Мешканцісільської місцевості та невеликих містечок єобмеженими у використанні новітніх інфор -маційно-комунікативних засобів, у тому числіінтер нету. У глобальному контексті також про-являються суттєві розриви при використанніінтернету між інформаційно багатими та інфор-маційно бідними країнами. Таким чином,рівень доступу до інтернету, а також викори-стання новітніх стільникових телефонів, щопідтримують функції інтерактивного телебачен-ня, є однією з головних проблем позитивноїдинаміки розвитку телебачення в мережевихкомунікаціях.

Серед негативних чинників, які стримуютьбільш масовий перехід глядачів до переглядутелебачення в інтернеті, є відносно невисокаякість відео та звуку, а також «затримка» призавантаженні динамічних сцен.

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

17


Оскільки відео є досить об’ємним, сайти укра-їнських телевізійних каналів, як і більшістьзарубіжних, розміщують архівний контент,обмежуючи термін зберігання двома тижнями.Деякі зарубіжні телекомпанії пропонують при-дбати більш пізні архівні матеріали, але вУкраїні такої практики немає.

Телебачення та інтернет — два досить схожихза природою та технологією потужних засобимасової комунікації, основаних на візуалізаціїпередачі інформації. Візуальна природа відобра-ження даних робить їх ефективними інструмен-тами впливу й формування громадської думкищодо подій та явищ сьогодення. Ідея об’єднан-ня цих засобів спричинила появу нової формимережевої комунікації, що не має ще єдиноготермінологічного визначення. Інтернет-телеба-чення, інтерактивне телебачення, IPTV найчас -тіше використовуються для позначення синтезутрадиційного телебачення та віртуального мере-жевого середовища.

Основною відмінністю інтернет- та телевізій-ного контенту є способи їх отримання. Глядач,що має вільний час, умикає телевізор і за допо-могою пульта зупиняється на тому контенті,який його зацікавить. Інтерактивне телебачен-ня з пасивного споживача інформації і данихперетворює глядача в активного творця, а теле-візор стає примітивним комп’ютером. Тобто длятого, аби проглянути ті чи ті програми, людинамає створити список індивідуального контенту,проаналізувавши попередньо мовленнєву мере-жу й відібравши найцікавіше, підготуватисхему перегляду з урахуванням вільного часу, атакож відправити замовлення на послугу.Таким чином, підготовчий етап переглядуінтер активного телебачення вимагає від глядачанабагато більше дій, ніж перегляд програмчерез звичайний телевізор.

Можемо виділити такі характерні риси тапричини появи й функціонування телебачення вінтернеті:

• телевізійні канали почали змінювати дже-рела поширення інформації;

• вихід телеканалів у мережу розв’язаввічну проблему (і один з головних мінусів) теле-бачення — часову обмеженість;

• за допомогою опцій телетекст та електрон-на програма передач канали можуть доноситидо глядача набагато більший обсяг інформації.Крім того, телетекст дозволяє використовуватиряд функцій інтернету;

• телевізійні кабельні канали намагаютьсязалучити різними способами глядачів: пропо-нують інтерактивні ігри між користувачамимережі та чати під час перегляду фільмів; доз-воляють проводити сегментацію програми;

• телебачення онлайн застосовує нові, нетради-ційні для себе форми та методи подання даних тощо.

Способи поширення новин українськими теле-каналами в мережі відображають увесь видовийспектр онлайн-мовлення. Зокрема, в інтернеті єяк онлайн потокове мовлення (чи прямі ефіри),відстрочене відео (програми в цілому чи окремісюжети), відстрочене відео за запитом. Телевізійніінформаційні відеопрограми як дублюють тради-ційні блоки новин, так і бувають оригінальнимичи версійними (частково дублюють традиційнийвипуск і містять унікальні матеріали).

1. Городенко Л. Інтернет-видання як засіб масовоїкомунікації (частина 2) : консп. лек. / Л. Го -роденко. — К. : ЦВП, 2006. — 32 с.

2. Американцы будут проводить больше времениперед телевизором [Електронний ресурс]. — URL :ru.worldseo.net/blog/4992/message.html.

3. Солонин В. IP TV: соломинка для спасения уто-пающих [Елек тронний ресурс] / В. Солонин // CNewsAnalytics. — URL : http://www.cnews.ru/reviews/free/telecom2005/articles/iptv.shtml.

4. Любители онлайн-видео меньше смотрят теле-визор [Електронний ресурс]. — URL : http://internetua.com/luabiteli-onlain-video-menshe-smotryat-televizor.

6. Федорчук Л. Перспективні напрямки розвиткутелебачення: інтернет-ТБ [Електронний ресурс] / Л. Фе -дорчук. — URL : http://www.journ.univ.kiev.ua/trk/publikacii/fedorchuk_publ.php.

6. Borland J. The TV Is Dead. Long Live the TV[Електронний ресурс] / J. Borland. — URL :wired.com/entertainment/hollywood/ news/2007/04/tvhistory_0406.

7. Джоджуа Т. Компьютерная программа телепе-редач. Аудитория интернет-телевидения растетвзрывными темпами / Т. Джоджуа // Коммер -сантъ. — 2007. — 23 окт. — № 194 (3770).

П о д а н о д о р е д а кц і ї 1 2 . 1 0 . 2 0 1 1 р .

Gorodenko Lesya. Television era of the Internet.The article deals with the historical stages of the formation of television on the Internet, also examines the

unique determinations of the interactive television in the system of the network communications.Keywords: network communications, television, interactive television, Internet, IPTV.

Городенко Л. Н. Телевизионная эра интернета.В статье рассматриваются исторические этапы формирования телевидения в интернете, а также

исследуются уникальные признаки интерактивного телевидения в системе сетевых коммуникаций.Ключевые слова: сетевые коммуникации, телевидение, интерактивное телевидение, интернет, IPTV.

Л. П. Федорчук,канд. філол. наук

УДК 007: 304: 004.738.5

Види інтернет-телебачення

У статті розглянуто види інтернет-телебачення і поширення їх в українському сегменті всесвітньої мере-жі. Проаналізовано як спеціальний сервіс IPTV, так і власне телебачення в інтернеті — від трансляції кон-тенту офлайнових телеканалів до спеціально створених сайтів з відеоконтентом виключно для мережі.

Ключові слова: інтернет-телебачення, IPTV, ефірні телеканали, інтернет-телеканали, відеорозділиінтернет-ЗМІ, колектори відеоконтенту.

елебачення останнім з усіх традиційнихЗМІ прийшло в інтернет. І пов’язано це з

суто технологічними параметрами — зберігання,трансляція й перегляд відеоконтенту у всесвіт-ній мережі вимагають високого рівня технічно-го оснащення як виробника, так і постачальни-ка та користувача контенту.

Історично першим телеканалом, що експери-ментував з трансляцією в мережі був амери-канський АВС. У 1994 р. користувачі впершемали змогу переглянути в інтернеті трансляціютелепрограми World News. Інші досліди з поши-рення IPTV (Internet Protocol Television) розгля-нуті автором у статті «Перспективні напрямирозвитку телебачення: Інтернет-ТБ» [1].

Сьогодні існує два види телемовлення задопомогою інтернету: IPTV та власне інтернет-телебачення.

IPTV — це можливість переглянути на власномутелевізорі контент всесвітньої мережі. Для цьогонеобхідно, аби телевізор через спеціальний при-стрій був підключений до широкополосної мережі,а користувач став абонентом названого сервісу(тобто підписався за певну плату на обраний пакетпрограм і каналів). Переваги такого способу пере-гляду контенту очевидні — один екран, можливістьформування власного пакета, використання функ-ції «пауза» в режимі реального часу, збереженняінформації. Але від 1995 р., коли американці (ком-панія Precept Software) вперше вийшли на ринок зпрограмним забезпеченням для IPTV, у цієї техно-логії з’явились конкуренти. Сьогодні все більшоїпопулярності набувають подібні сервіси длямобільних пристроїв — iPhone, iPad. Перешкодоюдо поширення цієї технології є і фінансовий чин-ник, адже перебороти стереотип, що інтернет — цебезкоштовний контент, важко.

Інтернет-телебачення — це сукупність теле- івідеоконтенту, доступного для перегляду вмережі. Як правило, така продукція розповсюд-жується безплатно і розрахована на широкуаудиторію. При цьому інтернет-телебаченняфункціонує у двох варіантах — онлайн-мовлення

(трансляція в режимі реального часу) і «телеба-чення за запитом» (Video on Demand) — можли-вість переглянути контент у будь-який зручнийдля користувача час.

Для перегляду телеконтенту обох видів в інтер-неті найважливішим є параметр швидкості переда-чі сигналу — мінімум 300 кілобайт на секунду, що єможливим лише при широкополосному з’єднанні.

Розглянемо, які типи мовників транслюютьсвій контент у мережі й чим різниться україн -ський набір виробників від загальносвітового.

Першу й найчисленнішу в українському сег-менті мережі групу становлять традиційні теле-канали, для яких головним пріоритетом є ви -робництво ефірного офлайнового продукту.Вихід в інтернет для цих телеканалів — лишеспосіб утримати свого глядача, який цієї митіне має доступу до екрана, але має можливістьдивитися ефір в онлайн-режимі.

Онлайн-мовлення стало реальністю для більшо-сті потужних українських телеканалів лише востанні два роки. До цього максимум, що моглипереглянути користувачі на сайтах цих виробни-ків, — лише окремі сюжети, уривки з програм чианонси. Сьогодні одні телеканали дають доступ доперегляду всієї програми в реальному часі («ТВі»),інші викладають лише архіви окремих програм чисюжетів («Новий», «СТБ», «1+1 International»,«ICTV», «24 ка нал», «ТЕТ», «Тоніс»). А такі кана-ли, як «Пер ший Націо нальний», «5 канал»,«1+1», «Інтер», «К1», «НТН» пропонують на своїхофіційних сайтах обидві опції.

Слід зазначити, що найпопулярніші росій-ські телекомпанії («ВГТРК», «НТВ», «ТВ-Центр», «Рен-ТВ», «ТНТ») перевагу надаютьпоки що трансляції потокового мовлення лишеокремих телепрограм, значна частина контентуархівується. Усю програму в режимі онлайнтранслює лише «Перший канал». Крім того,сайт www.1tv.ru пропонує будь-який сюжетновин за запитом у будь-який час. А наприкін-ці 2007 р. «Перший канал» відкрив кількатематичних інтернет-телеканалів, що транслю-

Т

© Федорчук Л. П., 2012

18

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

ють його продукцію: суто інформаційний сайт,«Краще на Першому» — найбільш рейтинговіпрограми каналу, які пропонують для перегля-ду в мережі через кілька днів після ефіру,«Спорт на Першому», «Перший Докумен -тальний» і сайт «Фабрики зірок».

Якщо аналізувати вихід в інтернет світовихлідерів інформаційного телемовлення, то перевагазнову на боці відео за запитом. Затримка міжреальним ефіром і появою цього матеріалу в інтер-неті може бути від кількох годин до кількох днів.

Британська телекорпорація ВВС створила свійсервіс iPlayer (www.bbc.co.uk/iplayer), що дає мож-ливість користувачам скачати програми, які їхзацікавили, через тиждень після трансляції вефірі. При цьому доступним є цей сервіс лише длякомп’ютерів, підключених у Великобританії.

Американський канал CNN пропонує і відеоз архіву, й ефір каналу в режимі потоковоговідео. Особливістю цього сайта є окремий роз-діл, матеріали якого готуються виключно дляінтернет-аудиторії — це підкасти. Йдеться провідеоколонки окремих авторів, інтерв’ю з екс-пертами, або короткі тематичні програми, роз-раховані на вузьку аудиторію (наприклад,щоденні студентські новини). Контент цьогорозділу — підкасти — платний.

Друга група — це телеканали, що не маютьофлайнових версій і свій контент пропонуютьтільки в інтернеті. Для українського ринку — цеще неосвоєна ніша, оскільки жодного такоготелеканалу з повноцінною сіткою мовлення, зрегулярними програмами в українському сег-менті немає. Це дивно щонайменше з двох при-чин. По-перше, інтернет-телемовлення поки щоне ліцензується і відповідно виробникам кон-тенту не потрібно витрачати час і кошти наоформлення дозвільної документації. По-друге,російський сегмент уже кілька років пропонуєдесятки подібних проектів, вони не закрилися,а навпаки — з часом нарощують свої обсяги,збільшуючи і урізноманітнюючи свій контент.

Найбільш логічним поясненням такої ситуаціївважаємо поки що відсутність масштабного інве-стора для подібного проекту. Сьогодні є незлічен-на кількість можливостей викласти власне відеов інтернеті й отримати тисячні й більше перегля-ди. Можна виготовляти однотипний контент(наприклад шоу-програму) і навіть продавати її впакетах IPTV. Цим другим шляхом, правда, сьо-годні йдуть виробники тих телепрограм, які вжепопулярні в ефірі традиційних телеканалів(«Битва екстрасенсів» («СТБ»), «Велика різницяпо-українськи» («ICTV»)). Натомість працюватицілеспрямовано на формування власної аудито-рії, пропонуючи їй регулярно оновлений, ціка-вий і різноманітний контент — справа набагатоскладніша і витратніша.

Підтвердженням цього є ситуація на російськомуринку інтернет-телеканалів. Хоча реально такихмовників кілька десятків, лише одиниці з нихмають стабільно високу відвідуваність і створюютьсяпрофесійною командою. За рейтингом Rambler’s Top100, у розділі «Те лебачення» з першої тридцяткилише 4 позиції час від часу посідають інтернет-теле-канали — це Russia.ru, Corbina.TV, Posttv.ru іTvigle.ru. Усі інші рядки — це або сайти традиційнихтелеканалів, або колектори видеоконтенту [2].

Щодо тематики, то лише інтернет-телеканалRussia.ru пропонує суспільно-політичне теле-мовлення в мережі. Всі інші канали орієнтованіна розважальні формати. У переважній більшо-сті контент пропонується у запису.

Російський досвід показує, що інтернет-телеба-чення не існує в чистому вигляді. Це обов’язковопродукт конвергентних технологій. Так, Corbina.TV — частина телекомунікативної компанії,яку власники розглядають як спосіб залученнянових клієнтів. При цьому всі сервіси компаніївзаємозв’язані й інтегровані між собою. Russia.ruпропонує версії своїх телепрограм для iPhone.Posttv.ru своє ток-шоу «Не реальна політика»паралельно транслює на каналі Рен-ТВ. Цей жеінтернет-мовник співпрацює і з со ціальною мере-жею «Однокласники».

Найбільш імовірним для України є сценарійсаме Corbina.TV. Адже сьогодні потужні телеко-мунікативні компанії зосередились саме надоступі до мережі інтернет і, аби збільшитикількість своїх клієнтів, цілком можливо запро-вадять окремий сервіс — інтернет-телеканал.

Третя група — сайти-колектори відеоконтен-ту, що дають користувачеві можливість пере-глянути програми різних виробників. Як прави-ло, відео згруповане за певною ознакою,наприклад тематикою. До цієї ж групи нале-жать і відеохостинги (типу YouTube), на якихрозміщуються аматорські відеоматеріали.

Аби полегшити користувачам пошук необхід-ного відео й легко переходити з сайта одногоканалу на інший, створені сайти і програмнідодатки, що пропонують доступ до десятків ісотень інтернет-телеканалів.

Найпопулярніші у світі сервіс Joost базуєтьсяна пірінговій технології, тому потребує встанов-лення на комп’ютер спеціального програмногозабезпечення. Joost дозволяє користувачеві фор-мувати списки своїх уподобань і дивитись інтер-нет-телеканали як звичайний телевізор, переклю-чаючись з одного списку на інший.

Українські сайти — колектори відеоконтентудоволі поширені в мережі і доступні кожному,оскільки не передбачають додаткових витрат напрограмне забезпечення. Найвідоміший www.in -tv.ua пропонує архіви власних новинних сюже-тів, згрупованих за тематикою, онлайн-мовлення

19

Види інтернет-телебачення

українських і російських ефірних телеканалів, атакож записи окремих трансляцій і програм.

Переглянути мовлення українських телекана-лів в інтернеті можна і з колекторів http://ua.2onlinetv.com, http://onlinetvi.com/uk, http://kinoplaneta.net.ua/tv_online, http://onlinetb.com.ua/tv/?count=1. Набір послуг подібних сайтів стан-дартний — згруповані сайти телеканалів за темати-кою і країною. Також, як правило, пропонуєтьсярейтинг найбільш відвідуваних сайтів або відео.

Окремий тип сайтів, що пропонують відео-контент, — відеохостинги. На цих сайтах заван-тажувати і переглядати відео в браузері требачерез спеціальний Flash-плеєр. В інтернеті — ценайбільш популярні сьогодні сайти.

Найбільш відвідуваний відеохостинг — YouTube.На цьому сайті будь-хто може викласти своє відеоі переглянути та прокоментувати ролики інших.Зважаючи на шалену популярність цього ресурсу,своє відео на YouTube стали викладати і професій-ні виробники телевізійного кон тенту. Уривкипопулярних українських шоу, або найбільш ціка-ві репортажі з інформаційних випусків, курйози,які не потрапили в традиційний ефір, цього ж дняз’являються на YouTube. Нерідко викладаютьефірний продукт і самі глядачі.

Нарешті в четверту групу виділяємо інтернет-ЗМІ, для яких створення відеоконтенту не є сфе-рою основної діяльності. Це сайти газет, журналів,інформаційних агентств, що містять відеорозділи.

Якщо власне інтернет-телеканали — продук-ти конвергентних технологій, то відеоконтентназваних ЗМІ — це продукт роботи конвергент-них ньюз-румів. Адже конвергентне поданняінформації передбачає наявність відео дляповного розкриття теми [3].

Але для українських редакцій це поки щопоодинокі випадки. Більшість вітчизняних газет ітижневиків на своїх сайтах публікують лишепоодинокі фото, максимум фоторепортажі. Це сто-сується і газети «День», і тижневика «Дзеркалотижня», і журналу «Український тиждень». Затим же принципом працюють й інформагентства,пропонуючи на сайтах лише фрагменти з трансля-цій власних прес-конференцій (http://www.liga.net/conf, http://press. unian.net).

Відео, переважно у вигляді фрагментів інтер -в’ю, пропонує сайт інтернет-видання «Україн -ська правда». Але, на відміну від фотоматеріалів,відео публікується не власного виробництва, а вбільшості випадків з YouTube. За цим же прин-ципом ілюструють свої матеріали й журналістигазети «Сегодня». Сайт http://korrespondent.netпропонує окремі короткі відеоповідомлення зефіру телеканалу «24».

Водночас відеорозділи популярних російськихінтернет-ЗМІ — це відеоколонки окремих авторів,інтерв’ю з експертами, опитування на вулиці,фрагменти чи записи прес-конференцій. Хроно -метраж окремих роликів не перевищує 3 хвилин.Трансляція може викладатися у значно більшихобсягах. За оцінками експертів аудиторія користу-вачів відеоконтенту буде швидко зростати [4].

Європейський і американський досвід у цьомуконтексті пропонує українським медіаменеджерамзначні перспективи. Сьогодні медіахолдинг Forbes,наприклад, співпрацює з 4 телестудіями (у Нью-Йорку, Сан-Франциско, Гон конзі й Лондоні) і що -дня випускає по 10—15 відеороликів. Сайт Forbes.com пропонує відео високої чіткості й навіть сортуєйого за часом і популярністю серед користувачів.

Таким чином, Українське телебачення фактич-но зробило лише перші кроки у всесвітній мережі,пропонуючи архіви ефірних програм і в окремихвипадках потокове відео. В українському сегментімережі немає ще власне інтернет-телекомпаній, аредакції вітчизняних інтернет-ЗМІ лише умовноможна вважати конвергентними, оскільки вони непропонують якісного власного відеоконтенту.

1. Федорчук Л. П. Перспективні напрями розвитку теле-бачення: Інтернет-ТБ / Л. П. Федорчук // Наукові за пи скиІнституту журналістики. — 2006. — Т. 24 — С. 193—195.

2. Рамблер ТОП100 [Електронний ресурс] / Те ле -видение // Rambler : [сайт]. — URL : http:// top100.rambler.ru/navi/?theme=440/444.

3. Кур’ята-Стасів Н. Досвід переформатування «ста-рого» медіа в «нове» [Елекстронний ресурс] // Незалежнаасоціація телерадіомовників [сайт]. — URL : http://www.nam.org.ua/files/Kuryata-Stasiv.pdf.

4. Яковлев Е. Видео в интернете: Опыт и первые резуль-таты [Електронний ресурс] // Медіа Atlas [сайт]. — URL :http://www.mediaatlas.ru/items/?id=11377&cat=interview.

20

Федорчук Л. П.


Fedorchuk Lyudmyla. Types of Internet television.The article considers types of Internet television services and their distribution in the Ukrainian segment of the world

network. Both the IPTV as a separate service, and the Internet television as it is — from broadcasting of offline channelcontent to specially created websites with video content assigned for the network — have been analysed.

Keywords: Internet television, IPTV, over-the-air TV channels, Internet TV channels, video sections of Internet massmedia, collectors of video content.

Федорчук Л. П. Виды интернет-телевидения.В статье рассмотрено виды интернет-телевидения и распространение их в украинском сегменте всемирной сети.

Представлено анализ как специального сервиса IPTV, так и собственно телевидения в интернете— от трансляции кон-тента офлайновых каналов до специально созданных сайтов с видеоконтентом исключительно для сети.

Ключевые слова: интернет-телевидение, IPTV, эфирные телеканалы, интернет-телеканалы, видеоразделыинтернет-СМИ, коллекторы видеоконтента.

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

21

О. І. Давиденко,магістр

УДК 007: 304: 659.3

Інформаційно-аналітичні програми: тележурнал і підсумкова програма

У статті розглянуто процес видоутворення в системі телевізійного формату новин і констатованоутвердження тележурналу й підсумкової програми як підвидів інформаційно-аналітичних телепрограм.

Ключові слова: новини, інформація, аналітика, інформаційно-аналітична програма, тележурнал, підсум-кова програма.

ктуальність дослідження зумовлена глибо-кими трансформаціями контенту україн -

ського медійного простору, в якому аналітикапо сту пається рейтинговому ентертейнменту таінфотейнменту. Такі перетворення продиктованівсебічною поінформованістю суспільства в умо-вах зростаючої матеріально-технічної доступно-сті інформаційних ресурсів спектра медіа та фор-муванням його нових потреб і запитів на ринкуінформації. Запит на оперативність інформації тарозваги відмежували аналітичну її складову, щофактично і стало сигналом до концентрації ана-лізу як феномену в окремих телепрограмах. Поя -ва на Українському телебаченні підсумковихінформаційно-аналітичних програм є реалізаці-єю концентрату аналізу дійсності за визначенийперіод. Попри це маргінес інформації та аналіти-ки в підсумкових новинних програмах україн -ського телеефіру щодалі наближається до декла-рування суто факту без якісного його переосмис-лення в контексті пе ребігу глобальних суспільно-політичних та су спільно-історичних процесів, адинаміка цих пе ретворень до сьогодні не знайш-ла свого системного відображення в теоретичнихдослідженнях вітчизняних журналістикознавців.

Сутність, аспекти та комунікативні особливо-сті телебачення, які повною мірою проявляють-ся в підсумкових інформаційно-аналітичнихпрограмах, у своїх роботах досліджували авто-ритетні західноєвропейські дослідники Ж. Бор -дійяр, П. Бурдьє, М. Маклюген, Е. Ноель-Норман, Ф. Бретон і С. Пру. Грунтовні науковідослідження таких російських учених, якА. Тертичний, Р. Борецький, А. Вартанов,В. Цвік, Я. Засур ський, С. Муратов. Особливоїуваги заслуговують і наукові праці вітчизнянихнауковців А. Моска ленка, В. Бебика, В. Здоро -веги, В. Різуна, М. Не допитанського, В. Гояна,О. Гоян, І. Мащенка, М. Андрющенко, В. Іва -нова, А. Чічановського.

Мета статті — визначити особливості під-сумкових інформаційно-аналітичних програм

українських телеканалів та видову специфікукожної з досліджуваних програм.

Щоб дослідити процес видоутворення всистемі телевізійного формату новин, першочер-гово вважаємо за необхідне зробити спробу роз-поділу української журналістики в історичномута часовому проміжках на періоди. За точку від-ліку обираємо 24 серпня 1991 р., адже, на від-міну від періодів воєнної, радянської та партій-ної журналістики, цей період дотепер не бувпредметом ґрунтовного дослідження.

1991—2001 рр. — період постперебудови. Часвимагає пояснення процесів, що відбуваються усуспільстві та в країні, з’являються перші спробианалітичних роздумів у програмах «Актуа льнакамера» на «УТ», а потім на «УТ-1», «Після мова»з Олександром Ткаченком на «УТ-2», «Епіцентр» зВ’ячеславом Піховшеком. І хоча десятиліттями о21:00 з 1 січня 1968 р. ще до 1 січня 1990 р.Україні про новини розповідала інформаційна про-грама «Время», основну власну програму «Акту -а льна камера» перевели з 19-ої години на 20-ту, щосимволізувало поступове розкріпачення телепро-грамування [1, 86—87]. Друга половина 90-х рр. —стрімкий розвиток Українського телебачення — за«1+1», «Інте ром», «ICTV» з’являються «Новий ка -нал», «СТБ», які зробили ставку на інформаційнемовлення. Відповідно на цих каналах у щоденномурежимі в ефір виходять програми новин «ТСН»,«Подробности», «Фак ти», «Вікна».

2001—2005 рр. — період «кучмізму». Періодзгортання відкритості поглядів і думок, щосупроводжується введенням ганебного в історіїнезалежності України явища — «темників». То -ді серед загальноукраїнських телеканалів своє«обличчя» зберіг хіба що «5 канал» (програма«Час. Новини»), журналісти якого всупереч«режиму темників» давали можливість на рів-них висловлюватися владі й опозиції.

2005—2010 рр. — період «емансипації».Влучну характеристику цьому періоду дав меді-аексперт Отар Довженко, зазначивши зокрема,

А

© Давиденко О. І., 2012

що «п’ять “помаранчевих”» років були дужесуперечливими: з одного боку — повна миттєваемансипація, коли з системи міцної цензуриукраїнську журналістику викинули в безповіт-ряний простір, у невагомість, куди-небудь, деми не могли ні на що спертись. Тут же стрім-кий розвиток економічної цензури — джинси, авідповідно — занепад всіх моральних, етичнихзапобіжників, які раніше не дозволяли ційджинсі розвиватися» [2].

Період від 2010 р. свідомо залишаємо неви-значеним, адже суспільно-політичні процеси, щовідбуваються на початку нового десятиліття, кар-динально змінюють вектор розвитку попередньо-го періоду. «Як наслідок, — переконаний медіа-експерт Отар Довженко, — те, що ми маємо зараз(2010—2011 роки), — встановлення системи не -централізованого політичного диктату, колинемає конкретного центру нав’язування інформа-ції, але є якесь уявлення про те, що владі вигід-но, і відповідно до цих уявлень, суб’єктивних,звичайно, працюють більшість провідних засобівмасової інформації» [2].

Саме в період «емансипації» журналістики вУкраїні з’являються інформаційно-аналітичніпрограми новинного формату, мета яких під -сумувати події, що сталися упродовж тижня,визна чити найголовніше й розширити актуальнітеми. Першопрохідниками у створенні підсумко-вої програми були телеканал «Інтер» («Подроб -ности не дели» з ведучим Володимиром Павлю -ком) та «1+1» («ТСН. Підсумки» з Олесем Тере -щенком). З 2006 р. підсумковий тижневик вихо-дить і на «ICTV» («Факти тижня з ОксаноюСоко ловою»). З 2009 р. підсумкова програма на«Інтері» виходить з ведучим Оле гом Панютою, ана телеканалі «1+1» з Аллою Ма зур, дещо зміне-на і назва тижневика: «ТСН — тиждень». Во -лодимир Павлюк розробляє підсумкову програмуна «ТВі». На «5 каналі» «Час. Підсумки» ведеТетяна Даниленко, а на НТКУ — «Підсумкитижня» з Андрієм Смія ном.

За результатами порівняльного аналізу моні-торингів підсумкових інформаційно-аналітич-них програм Наталії Лігачової (2006) [3] і Ота -ра Довженко (2011) [4] стає очевидним, що про-блема підсумкових інформаційно-аналітичнихпрограм залишилася незмінною: «намагаючисьпоєднати принципи двох груп жанрів журналі-стики, підсумкові тижневики втрачають і вінформаційності, і в аналітичності» [4]. Середосновних зауважень такі:

• сюжети новин подовжені в хронометражі йрозширені синхронами учасників подій, але неекспертами, що постає головною дилемою: тиж-невик аналітичний чи тижневик інформаційний;

• обов’язковість нестандартних стендапів,використання у відеоряді вирізок із мультфіль-

мів та кінофільмів іноді перетворює сюжет нашоу, що дезорієнтує глядача;

• тексти журналістів часто містять оціннісудження, не підкріплені фактами і експертни-ми висновками, що по суті є маніпуляцією сві-домістю реципієнтів і навішуванням ярликів;

• підводки ведучих інколи претендують наавторські умовиводи, що суперечить самій кон-цепції інформаційно-аналітичних програм: відпочатку створення вони не є авторськими, ависловлені ведучими переконання не формулю-ються за структурою «на мою думку»;

• сюжети, хоч і містять різні точки зору, най-частіше будуються всупереч аналітичному способувідображення дійсності, в основі якого обов’язко-во мають бути: виявлення причиново-наслідковихзв’язків, що виникають між різними явищамидійсності; визначення значущості подій, явищ,дій, досліджуваних в аналітичних текстах, длясуспільства, соціальних груп, окремих особисто-стей; моделювання майбутнього становища вивче-них подій, складання прогнозу наслідків, до якихвони можуть призвести; формування програм,планів, варіантів дій, які необхідно застосовуватиу зв’язку з аналізованими явищами [5, 30—31].

Слід зазначити, що й автори моніторингів,закидаючи інформаційним службам підсумковихпрограм нефаховість у їх підготовці, самі немають єдиного канону, за якими принципамимає будуватися інформаційно-аналітична програ-ма, тому в серії критичних аналізів контентувипусків часто прикладають їх то до інформацій-ного, то до суто аналітичного, то до авторськогоформату програми. «То за якими ж критеріямиоцінювати підсумкові тижневики? Сприймати їхяк розширені новини (якими вони фактично є) і,отже, вимагати дотримання професійних стан-дартів інформаційної журналістики на рівні зповсякденними інформаційними випусками? Чипіднести їх до рангу аналітики, нехай і з невідо-мим авторством, і погодитись із тим, що оціноч-ні судження та висновки, навішування ярликів ірефлексії — нормальні атрибути цього жанру?»[4] Очевидно, ні те, ні інше, доходить висновкуОтар Довженко, а тому пробує «потрактуватитижневики як специфічну форму тележурналі-стики, яка є інформаційною за формою та мето-дами функціонування, але вважає себе аналітич-ною і тому вірить, що їй дозволено більше» [4].

Ми погоджуємося із медіаекспертом Отаром Дов -женко, що інформаційно-аналітичні програмисправді набули специфічної форми тележурналісти-ки, головною причиною чого вважаємо історичнийперебіг суспільно-політичних процесів в Україні(який ми спробували дослідити за допомогою періо-дизації 20-річчя незалежності України).

Крім того, атака медіаекспертів щодо невід-повідності жодному із визначених форматів

Давиденко О. І.

22

спровокувала відмову ведучих провідних укра-їнських телеканалів від підсумкової недільноїпрограми як інформаційно-аналітичної, натомістьвизначаючи її як суто вид програми — «під сум -кова» (визначення Олега Панюти, «Под роб ностинедели» на «Інтері») та «тележурнал» (визначен-ня Алли Мазур, «ТСН — тиждень» на «1+1»).Посередню позицію відстоює Оксана Со колова,визначаючи програму «Факти тижня з ОксаноюСоколовою» на «ICTV» «підсумковою програмою зухилом до тележурналу». Проілю струємо ці видо-утворення схематично (див.: Схема 1).

Особливої уваги, вважаємо, заслуговує дум каголовного редактора видання «Дзеркало тиж ня.Україна» Юлії Мостової, яка визначила процесвидоутворення з інформаційно-аналітичної про-грами підсумкової та тележурналу як процес«ожурналення». «В “ожурналенні” підсумковихінформаційно-аналітичних програм можна вгле-діти намагання втекти від гострих тем, але я цепояснюю такою причиною лише на 40 %. На60 % — це зниження фаховості інтелектуальногорівня, професіонального рівня журналістів Укра -ї ни», — пояснює Юлія Мостова [6].

Основним підґрунтям для констатації утвер-дження тележурналу і підсумкової програми якдвох підвидів інформаційно-аналітичних програмстали результати аналізу контенту програм-тиж-невиків телеканалів «Інтер», «1+1», «ICTV», «5ка нал», НТКУ і «ТВі», а також серія спецінтерв’юз ведучими цих програм (Олегом Панютою [7],Оксаною Соколовою [8], Андрієм Сміяном [9], Те -тяною Даниленко [10], Володимиром Павлюком[11]) та з українськими медіаекспертами (Отар Дов -жен ко, журналіст «Телекритики» [2]; Юлія Мо -сто ва, головний редактор видання «Дзеркалотижня. Україна» [6]).

Проведене до слідження дозволяє зробититакі висновки:

1. Інформаційно-аналітична програма — цегібрид інформаційної, аналітичної та, в окре-

мих випадках, авторської програм, в основіякого лежить висвітлення та аналіз подій.

2. Підсумкова програма — це підвид інформацій-но-аналітичної програми, в основі якого ле житьобов’язкове висвітлення та аналіз сукупності най-головніших подій за визначений пе ріод, як таких,що вплинули чи можуть впливати на суспільно-політичні та суспільно-історичні процеси в країні.

3. Тележурнал — це підвид інформаційно-аналітичної програми, в основі якого лежитьвисвітлення та аналіз подій, що є актуальнимиу визначений період.

4. Процес видоутворення в системі телевізійно-го формату новин ще потребує ретельного дослід-ження з точки зору розвитку науки журналісти-ки, проте вже на початковому етапі власне утвер-дження тележурналу і підсумкової програми якпідвидів інформаційно-аналітичних телепрограмстає зрозумілим, що таке видоутворення спричи-нене перш за все небажанням телевізійної групивдосконалити свій продукт, а, навпаки, намаган-ням виправдати, легалізувати свій «крок для від-ступу» у висвітленні тих чи тих подій. Такимчином відкриваються нові шляхи до зловживань іманіпуляцій, адже тележурнал не передбачаєобов’язкового підсумку всієї сукупності подій, щосталися протягом тижня, а лише тих, які, надумку редакції, є актуальними.

Окремого дослідження потребують інформацій-но-аналітичні програми як телеформат новин.Слід зазначити, що, аналізуючи підсумкові інфор-маційно-аналітичні програми, медіаексперти немають єдиного стандарту, за яким здійснюватимоніторинги, тому часто вважають їх то аналітич-ними, то інформаційними, то автор ськими про-грамами. Розробка та затвердження такого стан-дарту інформаційно-аналітичної програми в пер-спективі зняла б дискусійні питання щодо їх від-повідності стандартам журналістики, а інформа-ційні служби телеканалів мали б чіткий орієнтирпри створенні телевізійного продукту.

1. Мащенко І. Телевізійні аномалії: Мас-медійніісторії в деталях / І. Мащенко. — К. : ЗАТ «Теле -радіокур’єр», 2005. — 216 с.

2. Давиденко О. Інтерв’ю з Отаром Довженко [Зву -козапис] / Ольга Давиденко. — К., 2011. — 1 елек-трон. опт. диск (CD-R).

3. Смыслы без фактов [Електронний ресурс] // Те -лекри тика : [сайт]. — URL : http://www.telekritіka.ua/nl/2006-12-12/8037?theme_page=230&(12. 12. 2006).

4. Програми, які думають, що вони аналітичні[Електронний ресурс] // Телекритика : [сайт]. —URL : http://osvita.telekritika.ua/material/1365(09. 01. 2011).

5. Тертычный А. Аналитическая журналисти-ка / А. Тертычный. — М. : Аспект Пресс, 2010. —352 с.

Інформаційно-аналітичні програми: тележурнал і підсумкова програма

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

23

Інформаційно-аналітичнапрограма

Схема 1. Видоутворення з інформаційно-аналітичної програми

24

Давиденко О. І.

6. Давиденко О. Інтерв’ю з Юлією Мостовою [Зву -ко запис] / Ольга Давиденко. — К., 2011. — 1 електрон.опт. диск (CD-R).

7. Давиденко О. Інтерв’ю з Олегом Панютою [Зву -козапис] / Ольга Давиденко. — К., 2011. — 1 електрон.опт. диск (CD-R).

8. Давиденко О. Інтерв’ю з Оксаною Соколовою[Звукозапис] / Ольга Давиденко. — К., 2011. — 1 елек-трон. опт. диск (CD-R).

9. Давиденко О. Інтерв’ю з Андрієм Сміяном [Зву -ко запис] / Ольга Давиденко. — К., 2011. — 1 електрон.опт. диск (CD-R).

10. Давиденко О. Інтерв’ю з Тетяною Даниленко[Звукозапис] / Ольга Давиденко. — К., 2011. — 1 елек-трон. опт. диск (CD-R).

11. Давиденко О. Інтерв’ю з Володимиром Павлю -ком [Звукозапис] / Ольга Давиденко. — К., 2011. —1 електрон. опт. диск (CD-R).

По д а н о д о р е д а кц і ї 1 2 . 1 0 . 2 0 1 1 р .

Davydenko Olga. Information analytical programs: television magazine and the final program.The article considers the process of the type's creation in the system of television format of news and verifies

confirmation of television magazine and the final program as subtypes of information analytical televisionprograms.

Keywords: news, information, analytics, information analytical program, television magazine, final program.

Давиденко О. И. Информационно-аналитические программы: тележурнал и готовая программа.В статье рассматривается процесс видовых преобразований в системе телевизионного формата ново-

стей и констатируется утверждение тележурнала и итоговой программы как подвидов информационно-аналитических программ.

Ключевые слова: новости, информация, аналитика, информационно-аналитическая программа, теле-журнал, итоговая программа.

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

25

О. А. Демченко,магістр

УДК 007: 304: 659.3: 371.687: 316.776.33

Ділове телебачення в Україні: етапи становлення й реалії сьогодення

У дослідженні розглянуто особливості ділового телебачення в Україні, його структуру, зміст, цільовуаудиторію та визначальні ознаки в порівнянні зі світовими зразками (зокрема, «Bloomberg-TV» (США) та«РБК-ТВ» (Росія)). Визначено структуру ділового телебачення в Україні, особливості контенту каналівбізнес-формату та специфіку їх існування «поза кадром» (особлива увага зосереджена на двох аспектах:кадровому складі каналів ділового формату в Україні та засобах забезпечення їхньої рентабельності).

Ключові слова: Українське телебачення, діловий формат, бізнес-канал, економіка, фінанси.

продовж тривалого часу говорити про будь-який телевізійний формат на Українському

телебаченні можна було лише умовно. Це зрозумі-ло. Після розпаду СРСР національна телемережаскладалася, фактично, з єдиного каналу — «УТ»(Українське телебачення). Назва, що не передба-чає альтернативи. Ще два канали, до ступні укра-їнському глядачеві на початку 90-х, — І та ІІ ЦТСРСР — інерційно вели мовлення з Москви навесь пострадянський простір, проте їхня реорга-нізація була питанням часу.

До початку подій, що увійшли в історію, як«фінансова криза», ринок телебачення вУкраїні демонстрував найшвидші темпи зро-стання в Європі. Улітку 2008 р. в Україні на -лічувалося понад дві тисячі телевізійних кана-лів різного рівня [1].

При цьому зі стрімким зростанням кількостігравців ринку наприкінці 90-х — на початку2000-х рр., в Україні почали з’являтися першіознаки профілізації та форматування телевізій-ного простору. Тоді прийшло усвідомлення того,що всі не можуть працювати для всіх. Зро -стання конкуренції в галузі змусило деякихучасників ринку шукати нові, нішові аудиторії.Один за одним виникали інформаційні, ділові,спортивні, розважальні, музичні та інші кана-ли, що означало перерозподіл цільової аудито-рії, а отже і рекламодавців.

Насамперед, треба зазначити, що чіткоговизначення поняття «телевізійний формат» вукраїнському журналістикознавстві досі немає.Тому віднесення певного каналу до того чи тогоформату нині є досить умовним. На практиці нарівні окремих проектів під телеформатом розу-міється сукупність даних і матеріалів, щовизначають творчу концепцію твору (телепро-грами, шоу, гри тощо), істотні елементи її прак-тичної реалізації, включно з описом сюжетнихліній (ідей), правил проведення програми, типів

ведучого (ведучих) і інших персонажів, манериїхньої поведінки, хронологічної послідовностідій і подій, деталей декорацій і сценографії,музичний супровід, хронометраж та інші творчій технічні елементи телепередачі [2]. Але прицьому питання правової кваліфікації форматівтелевізійних каналів, фільмів, телепередач ітелешоу залишається неврегульованим і викли-кає немало суперечок і розбіжностей як на ста-дії виробництва аудіовізуальних творів, щостворюються на підставі форматів, так і приїхньому подальшому використанні.

На сторінках інтернет-ресурсу «Вікіпедія»можна знайти таку структурацію сучасногоукра їн ського телевізійного мовлення (станом на2010 р.) за тематичним принципом [3]:

Загальні канали: «Перший», «1+1», «Інтер»,«ICTV», «СТБ», «Новий канал», ТРК «Україна»,«К1», «НТН», «Ера», «Тоніс», ТРК «Київ».

Інформаційні канали: «5 канал», «24», «Ра -да», «Пер ший діловий», «UBC», «ЧП.інфо».

Музичні канали: «MTV-Україна», «OTV»,«Enter-music», «M1», «M2», «Ru-music», «Biz-TV», «Ru-music», «Smash TV», «Star TV»,«Music Box UA», «A-ONE», «HD2».

Розважальні канали: «ТЕТ», «Гамма», «PROBCE», «Країна порад», «Maxxi-TV», «Q-TV».

Релігійні канали: «КРТ», «Глас».Спортивні канали: «Мегаспорт», «Перший

спортивний», «Спорт-1», «Спорт-2», «Спорт-3»,«Спорт-4», «Футбол», «Перший автомобільний».

Канали кіно: «Enter-film», «Кіно», «К2».Інші тематичні канали: «Меню-ТВ», «Культу -

ра», «English Club TV», «Q-TV», «AV-Континенти»,«AV-Євразі-ньюс», «2Т», «DESIGN*TV», «REALTVESTATE», «SCI», «Shopping-TV», «SHOW Plus»,«Вита-TV», «КиКо», «Новий дім», «НТА», «Плане -та», «Погода-ТБ», «РОСА», «Мир», «Телевсесвіт».

Міжнародні канали: «1+1 International»,«Інтер+», «УТР».

© Демченко О. А., 2012

У

Ще раз наголосимо: така класифікація єдосить умовною, адже фактично «Новий ка нал»,наприклад, балансує між «загальними» і «розва-жальними». Так само — і «Гамма». Керів ництвоканалу КРТ усіляко відхрещується від статусу«релігійного» і тяжіє радше до визначення«культурний». «Перший автомобільний» можнаназвати «спортивним» теж доволі умовно.

А група «інші тематичні» взагалі сформова-на з усього, що лишилося і може бути розбитана кілька окремих і тематично мало пов’язанихпідгруп.

У межах цього дослідження, міркуючи проформат на рівні засобів масової інформації,зокрема телевізійних каналів, виходимо зтаких базових принципів визначення форматноїприналежності:

1. Самовизначення.2. Цільова аудиторія.3. Контент. 4. Форма подання. 5. Зіставлення зі світовими аналогами.Інакше кажучи: характер інформації, яку

транслює канал, на кого ця інформація розра-хована, як вона структурується й подається.

Зважаючи на ці критерії, спробуємо просте-жити, як відбувалося виокремлення й станов-лення в Україні «ділового» («бізнесового») теле-бачення.

У 1993 р. у Києві заснована телевізійна сту-дія «Експрес-інформ», що спеціалізувалася нави робництві економічних новин. У 1998 р. вонанабула статусу телерадіокомпанії, а в лютому2001 р. вийшла у всеукраїнський ефір каналу«НБМ» [4]. 2003-го «НБМ» і «Експрес-інформ»засновують «5 канал», який від початку не єсуто інформаційним, хоча й позиціонує себе як«канал чесних новин».

2000 р. в українському телевізійному просто-рі з’являється «ESG» — компанія, спеціалізаціяякої визначається як «виробництво телевізійно-го продукту фінансової і бізнес-тематики дляпровідних телеканалів України» [5]. Саме воназгодом презентує такі потужні телевізійні про-екти, як «Діловий світ» («Перший національ-ний»), «Ера бізнесу» (ТРК «Ера»), «Діловіфакти» («ICTV»), «Бізнес плюс» («СТБ») тощо.

У лютому 2006 р. з’являється канал «ТВ-1»,що позиціонує себе як «інформаційно-діловий»[6]. Його поява — наслідок продажу київськоїприватної ТРК «Заграва» донецькому вироб-ничому об’єднанню «Іліташ». Форматна належ-ність оновленого каналу окреслена вельми ту -манно, а нові власники заявляють, що маютьнамір створити український аналог російського«РБК-ТВ». «ТВ-1» проіснував в українськомуефірі трохи більше 9 місяців, після чого відбув-ся ще один ребрендинг і 20 листопада 2006 р.

вперше вийшов в ефір «Перший діловий» канал(також паралельно використовується англомов-ний варіант назви: «FBC» — «First BusinessChannel»). Його формат і цільова аудиторіяокреслені вже доволі чітко. «Програмне напов-нення “Першого ділового” орієнтоване на під-приємців, менеджерів вищої і середньої ланок,експертів і аналітиків. А також на активнучастину суспільства, зацікавлену в отриманніінформації про процеси, які відбуваються в еко-номіці України та за її межами» [7].

«UBC» («Ukrainian Business Channel»), якийпозиціонує себе як «перший в Україні спеціалі-зований інформаційно-аналітичний телеканалдля бізнесової спільноти» [8], отримав ліцензіюна мовлення і вийшов в ефір улітку 2007 р. [9].

А вже 2009 р. «ESG» запускає в ефір «УБР» —«Український Бізнес Ресурс» («UBR» — «Ukrai -nian Business Resource»), який до цього впро-довж двох років доволі успішно існував якінтернет-проект [10].

Таким чином, сьогодні на Українському те -лебаченні є три бізнес-канали. Розглянемо, яквони позиціонують себе на національному теле-візійному просторі. Для цього проаналізуємопрезентації на офіційних сайтах. Отже,«Перший діловий» [11].

«Перший діловий» — це спеціалізоване діловетелебачення, яке надає ділові новини й аналітич-ну інформацію цілодобово, 7 днів на тиждень.

Програмне наповнення телеканалу «Першийділовий» орієнтовано на економічно активнихлюдей, підприємців, менеджерів вищої та се ред -ньої ланок, керівників, політиків, громадськихдіячів. Щогодини в ефірі «Першого ділового»виходять блоки новин про події в економічномужитті компаній та ринків. Інформаційно-аналі-тичні програми висвітлюють актуальні питанняведення бізнесу в Україні та за кордоном,надають кваліфікований аналіз і коментарі екс-пертів у різних сферах економіки й бізнесу, про-гнозують розвиток економічної ситуації, кон’юн -ктури ринку товарів і послуг.

Презентація телевізійного каналу «UBC» [8].«UBC» — перший в Україні спеціалізований

інформаційно-аналітичний телеканал для бізне-сової спільноти.

«UBC» — це принципово новий формат укра-їнського телебачення, що ґрунтується на новійфілософії ділового мовлення. В нашому ефіріукраїнські та зарубіжні підприємці отримуютьінформацію про реальний стан всіх сфер еконо-міки в державі та у світі. На «UBC» — конкрет-ні пропозиції та поради щодо того, як ефектив-ніше вкласти гроші в українські підприємствата ринки, як порозумітися з податківцями, яквчасно врахувати тенденції на світових ринкахі як будувати стосунки з діловими партнерами.

Демченко О. А.

26

«UBC» систематично відстежує та аналізує,наскільки ефективним є державне регулюванняукраїнської економіки, наскільки кориснимичи шкідливими для певних галузей вітчизняно-го бізнесу є рішення можновладців.

Ефір телеканалу на 85 % наповнений про-грамами власного виробництва. Інформація«UBC» є унікальною, її не можна знайти вінших джерелах.

Найважливішими для телеканалу є інтересита запити його головної аудиторії — діловихлюдей. Саме тому ми гарантуємо 100-відсотковунеупередженість та незаангажованість нашихма теріалів, які готують висококваліфікованіжур налісти, аналітики та експерти. Зараз теле-канал веде трансляцію через супутник в цифро-вій кабельній мережі та через мережу Інтернет увисокій та звичайній якості».

Отже, основні моменти, на яких наголошенов поданих презентаціях, такі:

1. Першість.2. Максимальна зосередженість на цільовій

аудиторії.3. Чітка тематична визначеність.4. Оперативність подання інформації.5. Прикладний характер інформації.Тому надзвичайно вдалим є слоган «Першого

ділового»: «Для тих, хто прагне бути пер-шим». Він доволі лаконічний — містить лише6 слів і, водночас, логічно доповнює назву кана-лу і наголошує на першості, на спрямованостіна цільового глядача й на оперативності подан-ня інформації. Слоган «UBC»: «Тільки біз-нес» — у цьому плані видається трохи слабшим.Він містить повтор (слово «бізнес» ужито двічі:в назві й у слогані) і наголошує лише на двохпунктах: зосередженість на цільовій аудиторіїта тематична визначеність.

Окремо варто звернути увагу на останнійпункт переліку: прикладний характер інформа-ції. Адже в цьому полягає одна з принциповихвідмінностей каналів ділового формату від за -гальноінформаційних. Якщо орієнтуватися настандарти інформаційного мовлення, сформу -льо вані в редакційних засадах BBC [12], тоінформаційні канали не беруть на себе функцію«по радника». Вони лише доносять інформацію.Вис нов ки глядач робить для себе сам. Нато -мість ділові ЗМІ постійно наголошують напрактичній цінності своєї інформації. Їхній«не випадковий» глядач прагне не просто дізна-тися новину, а й отримати відповіді на запитан-ня: «Як на цьому не втратити?» і «Як на цьомузаробити більше?». Тож відповісти на них — чине головне завдання аналітичної команди ЗМІта експертів, до яких він звертається.

Аналіз стилістики оформлення та програм-ного наповнення ефіру телевізійних каналів

«Перший діловий» та «UBC» свідчить, що вониорієнтовані на світові зразки ділового телеба-чення. Зокрема, «Перший діловий» при запус-ку позиціонував себе як український аналогросійського РБК-ТВ, який, своєю чергою, буду-вався за зразком американського «CNBC».

За побудовою програмної сітки ділові каналиподібні до інформаційних: її формують випускиновин та підсумкових програм, які займають до30 % ефіру. Водночас вони відрізняються відсуто інформаційних за такими ключовимипараметрами:

• цільовою аудиторією; • тематично;• тяжінням до аналітизму. Головні теми каналів бізнес-формату: еконо-

міка (усіх рівнів), фінанси, ринки, енергетика,транспорт. Основні джерела інформації: норма-тивно-правові акти, постанови та офіційні пові-домлення регуляторів фінансового ринку, опе-ративна інформація з ринків, дані Держ ком -стату, повідомлення компаній та профільнихасоціацій, фінансові звіти компаній, матеріаливласних кореспондентів та ін.

Внутрішня структура випусків новин та про-грам на каналах ділового формату подібна дозагальних та інформаційних: тут використо-вуються ті ж жанрові форми та схеми розробкитем редакцією.

Мова ділового формату значно складніша замову загальних або ж інформаційних каналів.Стандарт «простоти», чинний в медіа «длявсіх», тут — на другому плані. Це зумовлено,насамперед, специфікою контенту.

Телевізійна «картинка» каналів діловогоформату тяжіє до максимальної інформативно-сті. Це забезпечується за рахунок багатокомпо-нентної графічної оболонки: рухомі рядки,інформаційні міні-табло, годинник тощо.

У позакадровому бутті, ділові канали вУкраїні мають доволі суттєві відмінності відзахідних зразків. Це пояснюється насампереддвома фундаментальними чинниками:

• різним рівнем фінансування й матеріаль-ного забезпечення;

• відсутністю системи підготовки кваліфіко-ваних кадрів.

Саме ці чинники зумовлюють суттєве відста-вання за якісними параметрами. Ділові каналив Україні — «молоді» в усіх значеннях цьогослова. Їхній «усереднений» співробітник, фак-тично, — протилежність свого західного колеги.Це, переважно, дівчина без базової економічноїосвіти, віком 24—26 років.

Українські бізнесові канали не в змозі кон-курувати з лідерами телевізійного простору наринку HR. Оскільки не готові пропонувати кон-курентні фінансові умови. Молоді й амбітні

Ділове телебачення в Україні: етапи становлення й реалії сьогодення

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

27

працівники приходять сюди «ненадовго», щобзгодом піти далі. А професіонали найвищогорівня не йдуть зовсім. Як наслідок, рівень кор-поративної культури на ділових каналах Укра -їни — вкрай низький.

Фінансування каналів ділового формату вУкраїні нині значно менше, аніж у Європій США. Крім того, ментальність українськихінвесторів вимагає прибутку «тут і зараз», щозумовлює комерціалізацію телевізійного вироб-ництва, яка в поєднанні з часто елементарнимбраком професіоналізму, забезпечує на виходірезультат, далекий від декларованої орієнтаціїна світові зразки.

Потреба забезпечення власної рентабельностізумовлює насиченість ефіру ділових каналів«джинсою» (матеріалами, які схожі на звичайніновини або аналітику, але насправді є рекламою).

Передбачити подальший розвиток напрямубізнес-журналістики в Україні вкрай складночерез безпосередню його залежність від низкивнутрішньо- і зовнішньоекономічних реалій.Адже вирішальним аспектом розвитку цієїгалузі залишається фінансовий чинник.

1. Онуфриенко А. Телевизионный рынок [Елек -тронний ресурс] / А. Онуфриенко, И. Миронова //Коммерсант Украина. — 2009. — 25 дек. — № 227. —URL : http://www.kommersant.ua/doc.html?docId=1098087 (05. 06. 2011).

2. Неформат телеформата [Електронний ре сурс] //Менеджер. Кино. — 2008. — № 1. — URL : http://www.unifin.ru/publications/290.php (21. 06. 2011).

3. Телебачення в Україні [Електронний ресурс] //Інтернет-енциклопедія «Вікіпедія». — URL : http://uk.wikipedia.org (16. 06. 11).

4. Офіційний сайт телевізійного каналу «5 канал»[Електронний ресурс] // 5 канал : [сайт]. — К.,2011. — URL : http://www.5.ua/ (16. 06. 2011).

5. Офіційний сайт комунікаційної групи ESG[Електронний ресурс] // ESG : [сайт]. — К. : 2011.URL : http://www.esg.ua (16. 06. 2011).

6. Воля добавляет новый канал в полный социаль-ный пакет Україна [Електронний ресурс]. — URL :http://www.volia.com/about/pr/media/2006-02/148.(21. 06. 2011).

7. Телевізійний канал ТВ1 змінив назву на «Першийділовий» [Електронний ресурс] // Web-жур нал «Інтелек -тус». — URL : http://www.patent. net.ua/intellectus/com-mercialization/branding/1392/ua.html (16. 06. 2011).

8. Офіційний сайт телевізійного каналу «UBC»[Електронний ресурс] // UBC : [сайт]. — К., 2011. —URL : http://www.ubcua.tv (16. 06. 2011).

9. Довженко О. UBC отримав ліцензію і готовийдо запуску [Електронний ресурс] / О. Довженко //Інтернет-видання «Телекритика». — URL : http://www.telekritika.ua/media-suspilstvo/process/2007-06-27/9114 (10. 06. 2011).

10. Український бізнес ресурс [Електроннийресурс] // УБР : [сайт]. — К., 2011. — URL :http://www.ubr.ua (16. 06. 2011).

11. Офіційний сайт телевізійного каналу «Пер -ший діловий» [Електронний ресурс] // Перший діло-вий : [сайт]. — К., 2011. — URL : http://www.fbc.net.ua (16. 06. 2011).

12. Редакційні настанови BBC для авторів випус-ків новин та інформаційних програм [Електроннийресурс] // BBC : [сайт]. — Лондон, 2011. — URL :www.bbc.co.uk/editorialguidelines (18. 03. 11).

28

Демченко О. А.


Demchenko Oleksiy. Business television in Ukraine: history and realities of today.The research deals with the peculiarities of business television in Ukraine. Its structure, content, target

audience and distinctive features in comparison with international models (namely: «Bloomberg-TV» (the USA)and «RBK-TV» (Russia) are analysed. The structure of business television in Ukraine, content of businesschannels and peculiarities of their existence «off-screen» are determined (special attention is focused on two keypoints: Ukrainian business channels’ stuff and means of providing their profitability).

Keywords: Ukrainian television, business format, business channel, economics, economy, finances.

Демченко A. A. Бизнес-телевидение в Украине: этапы становления и реалии дня сегодняшнего.В исследовании рассматриваются особенности бизнес-телевидения в Украине, его структура, контент,

целевая аудитория и отличительные черты в сравнении с мировыми образцами (в частности, «Bloomberg-TV» (США) и «РБК-ТВ» (Россия). Определены структура бизнес-телевидения в Украине, особенности кон-тента каналов данного формата и специфика их функционирования «за кадром» (внимание сосредоточенона двух моментах: кадровый состав каналов делового формата в Украине и средства обеспечения их рен-табельности).

Ключевые слова: Украинское телевидение, деловой формат, бизнес-канал, экономика, финансы.

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

29

О. П. Драчова,аспірантка

УДК 007: 304: 659.3

Сучасне українське документальне кіно як комунікативний феномен

Розглянуто сучасний стан виробництва документального кіно в Україні та специфіку його поширенняна масову аудиторію через функціонування спеціалізованих кінофестивалів.

Ключові слова: документальне кіно, комунікативний простір, крос-культурні зв’язки, комунікативністратегії.

© Драчова О. П., 2012

інематограф за формою дії на публіку набли-жається до традиційних видовищ. Як засіб

масової комунікації, він у найтісніших зв’язкахіз соціальним життям, оскільки, з одного боку,формує публіку швидко і за власним зразком, аз іншого — публіка «створює» кіно, тобто певнийстан суспільної психології, «глибокі пластиколективної душі», за словами 3. Кра кауера,відображаються у фільмі [1].

Таким чином, твір кіномистецтва як певнацілісність тісно пов’язаний з широким соціо-культурним контекстом, який його породжує.Такий зв’язок тексту фільму з дійсністюпояснюється специфікою мови, якою оперує кі -не матограф і проблема вивчення якої посталаперед кінознавцями ще в 20-х рр. XX ст.(Ю. Тинянов, В. Шкловський Д. Вертов). Почи -наючи з 60-х рр., виокремлюється самостійнакінознавча дисципліна — семіотика кіно, основуякої становлять праці Р. Барта, Ж. Мітрі,П. Па золіні та ін. Згідно з цією теорією, кіно єспецифічним засобом фіксації навколишньогосвіту, мінімальною знаковою одиницею його єкадр. Зображення на екрані не є прямим від-дзеркаленням дійсності, оскільки воно реоргані-зовується за допомогою монтажу, а отже, вихо-дить на інший значеннєвий рівень, залучаючиглядача до глибокого філософського осмисленнявідтвореної на екрані реальності.

Актуальність дослідження полягає в тому,що документальне кіно в науці про соціальнікомунікації є маловивченим саме як різновидекранної публіцистики. До сьогодні воно булооб’єктом здебільшого культурознавчих та філо-софських наукових студій. Протягом усієї істо-рії телевізійного мовлення кінодокументалісти-ка була й залишається невід’ємною частиноютелепростору, але підлаштовуючись під стандар-ти телебачення та зазнаючи метаморфоз жанро-вої асиміляції. Класичні ж взірці та сучаснідокументальні фільми, створені за їх зразками,опиняються поза межами масовокомунікативно-

го простору, створюючи із цим простором новімеханізми взаємодії. Наукове дослідження за -значених процесів медіадискурсу може статиметодологічною основою для формування чіт-ких комунікативних стратегій взаємодії доку-ментального кіно з масовою аудиторією.

Асимілюючись у телевізійному форматі,документальне кіно втрачає свої естетичні ри -си — філософічність та образну стилістику, спро-щуючи механізми творення аудіовізуальноготексту. Виробництво авторського документаль-ного фільму властиве лише елітарним субкуль-турним спільнотам, які володіють складною се -мантикою кінематографічного тексту. Оскіль кив масовому прокаті подібна продукція не з’яв-ляється (з комерційної невигідності), а потребапевних мистецьких угруповань висловити своюпозицію існує, то виникають нові форми їх діа-логічних стосунків із медіасередовищем. Та кимчином, можна стверджувати, що документальнекіно є комунікативним феноменом, тож метоюданої розвідки є розгляд його взаємодії зі своєюпотенційною аудиторією на прикладі міжна -родних українських фестивалів документаль -ного кіно.

Відродження інтересу до екранного докумен-та є одним із вагомих мотивів змін у структурітелевізійного контенту. Чимало телевізійнихпроек тів, у тому числі й розважальних, наслі-дують естетику документального кіно. Суджен -ня практиків з цього приводу різняться. Однівважають телевізійний формат примітивним«псевдодокументом» та аргументують несуміс-ність жанру з найбільш масовим каналом кому-нікації, інші стверджують, що «майбутнє доку-ментального кіно неможливе без телебачення»[2]. Однак варто зазначити, що телебачення сьо-годні є потужним інструментом для розповсюд-ження документальних кінотворів, але за умовиїх підлаштування під власні стандарти, такі якчасові обмеження, атрактивність, переважанняінформативної складової над асоціативно-образ-

К

ною (символьною). Дослідники сучасного доку-ментального кіно телевізійного формату типоло-гізують коди аудіовізуального тексту, порівню -ючи їх із тропами як чинниками літературноїтворчості. Серед них — використання кадрів кіно-хроніки, інсценізація, залучення фрагментівігрового кіно, наявність оповідача в кадрі, комбі-новані знімання, технічна мультиплікація, ані-мація, анімаційні малюнки, що набувають об’ємута кольору, різні динамічні колажі, подвійні екс-позиції, комп’ютерна графіка тощо [3].

Проблема прокату «істинного документально-го кіно» (так називає недеформовану кінодоку-менталістику значна частина дослідників) по -стала ще за радянських часів. Тоді кінематографбув могутнім ідеологічним інструментом влади імав якісне державне фінансування, що забез-печувало також і безкоштовний ефір на цент-ральних каналах телебачення. Але кіно- і теле-виробництво були технологічно різними галузя-ми. Телебачення опановувало специфіку прямогоефіру та репортажно-подієвих знімань, а доку-ментальне кіно користувалося технологіямикіноіндустрії. Загальносвітовим лідером у своїйцарині була студія «Київнаукфільм» — найбіль-ша в Європі спеціалізована студія не ігро вогокіно. За більш ніж півсторіччя вона випустила усвіт понад півтисячі фільмів-лауреатів міжнарод-них та вітчизняних фестивалів. Створюючидокументальне та науково-популярне кіно, ре -жисери співпрацювали з певними науковимистудіями України, зокрема філософсько-світо -глядними, що сприяло становленню унікальноїшколи української кінодокументалістики.

Спадкоємицею «Київнаукфільму» сьогодні є«Національна кінематека України» (НКУ), набазі якої створюються документальні фільми тателевізійні проекти (наприклад, науково-пізна-вальна програма «Невідома Україна»: нарисинашої історії») [4]. Продовжують функціонува-ти в українському просторі й студії «Укртеле -фільм» та «Укркінохроніка», які також маютьчималий досвід створення документальногокінопродукту, але, на жаль, не мають сьогодніналежного фінансування.

«Держава, схоже на те, наш головний “лікві-датор”, а не протекціоніст, — наголошує ни нішнійдиректор студії “Укркінохроніка” О. Ко валь. — УДержавній програмі розвитку національної кіно-індустрії до 2005 року про нас не згадують. Утакій ситуації доводиться розраховувати на спон-сорів. Хоча документальне кіно в усьо му світіфінансується з бюджету, бо воно не може бутиприбутковим» [5]. Серед новоутворених студійдокументального кіно варто зазначити першунедержавну студію «Контакт», засновану продю-сером Л. Роднян ською, під керівництвом якої тутбуло створено понад 70 стрічок.

Але істинно документальне кіно сьогоднізалишається поза межами телевізійного ефірута масового кінопрокату. Ознайомитись із тво-рами документалістів масовий глядач можетільки на спеціально створених для цього захо-дах — фестивалях документального кіно. Най -більш знаковими для українського неігровогокінематографу є фестивалі «Контакт», «Кіно -літо пис» та «Дні документального кіно проправа людини Docudays UA».

За оцінками експертів, «Контакт» — першийякісний міжнародний фестиваль неігрового кінона території СНД. Він був заснований 2005 р.Міністерством культури і мистецтв України,Національною спілкою кінематографістів Украї -ни, телеканалом «1+1» і Фондом неігрового кіноім. Л. Роднянської. Органі затори мали на метіподати панораму україн ського кіно поточногороку, ретроспективи видатних кінематографіс -тів, спеціальні події (такі як майстер-класи, дис-пути, зустрічі з ви датними режисерами) та рет-роспективи інших міжнародних кінофестивалівнеігрового кіно. Ініціатор створення фестивалю«Контакт» О. Ро д нянський наголошував: «Фе -сти валь документального кіно — це не гламурнаподія, це соціальне, суспільне, філософськевисловлювання. І «Контакт» має віддзеркалюва-ти не лише тенденції в нашому кіно чи у світо-вій документалістиці, це значно глибші рефлек-сії, і я сподіваюся побачити на «круглих столах»у Києві інтелектуалів — політологів, соціологів,культурологів» [6].

Фестиваль витримав лише три сезони і2008 р. припинив своє існування. Він ставпомітною комунікативною подією, віддзерка-люючись у журналістських текстах зазвичайспе ціалізованих видань, ретранслюючи новітенденції сучасної кінодокументалістики. Середнайбільш знакових національних показів вартозазначити фільми Р. Ширмана «Небезпечновільна людина», О. Фетісової «Вероніка і саксо-фон», В. Васяновича «Проти сонця» (2005),А. Сухарева «Замки України» та І. Стрем бі ць -ко го «Подорожні» (2006).

Документальний фільм І. Стрембіцького«По дорожні», що здобув і найвищу відзнакуКанського фестивалю — золоту пальмову гілку,не дійшов до масової глядацької аудиторії, але,ставши складником комунікативного простору,започаткував крос-культурні зв’язки з масовоюаудиторією через інші тексти — відгуки, статті,рецензії тощо. В Україні його показували в рам-ках фестивалю «Контакт» (2005), на якому вінтеж здобув Гран-прі, у Народному домі селаПарище Надвірнянського району Івано-Франків -ської області, — батьківщині режисера [7] та врамках реґіональних програм фестивалю «Днідокументального кіно в Украї ні».

30

Драчова О. П.

Фестиваль «Кінолітопис» стартував у Кри -вому Розі 2001 р. У 2003 р. він переїхав доКиєва, став Всеукраїнським та здійснюється від-тоді за підтримки Міністерства культури і туриз-му України, Державного комітету телебачення ірадіо України та Української православної церк-ви. Покази тут розділяються на кілька катего-рій: документальні фільми довгого метра, доку-ментальні короткометражні фільми, художніфільми короткого метра й студентські. Чет -вертий фестиваль «Кінолітопис-2005» набув ста-тусу міжнародного, у ньому взяли участь карти-ни з 10 країн світу. Нагороду Гран-прі здобувфільм «Проти сонця» режисера-оператора В. Ва -сяновича. У 2006 р. нагородою оргкомітетуфестивалю за найкращу операторську роботу від-значено фільм А. Сухарева «Замки України». Зачас своєї діяльності «Кінолітопис» презентувавпонад 300 документальних картин [8].

У рамках фестивалю започатковані благодійніреґіональні («Відлуння Кінолітопису») та міжна-родні («Відлуння Кінолітопису України») про-грами, що проходять в Україні, Японії, Ро сії таМолдові. Це сприяє досягненню головної метиорганізаторів — популяризації української куль-тури як в Україні, так і за її межами й підняттяпрестижу та ролі документального кінематогра-фа як важливого чинника в суспільному житті.Не зважаючи на міжнародний статус, фестиваль«Кінолітопис» не став суспільно важливою кому-нікативною подією (засоби масової інформаціїпро нього практично не згадують), але післязникнення «Контакту» залишається майданчи-ком спілкування для фахівців.

Фестиваль «Дні кіно про права людини» засно-ваний у 2003 р. представництвом УВКБ ООН вУкраїні та громадською організацією «Центр су -часних інформаційних технологій та візуальнихмистецтв» за фінансової підтримки Міжнародногофонду «Відродження». Органі за тори сподівалисязасобами кіномистецтва привернути увагу укра-їнського суспільства до проблем звичайної люди-ни, сприяти розвитку відкритого діалогу щодоправ людини, утвердженню ставлення до люд -ської гідності як найвищої цінності [9].

З 2004 р. цей захід почали активно висвіт-лювати у пресі, де наголошували на невисокомурівні конкурсної програми, у контент якоїтакож була введена й телевізійна публіцистич-на продукція, зокрема програми харківськихтелеканалів «Тоніс-центр» та студії інформацій-но-публіцистичних програм «Проспект» [10].

З 2005 р. до організації заходу долучиласяУкраїнська Гельсінська спілка з прав людини.Була обрана стратегія виїзних реґіональнихзаходів, що значно розширює коло глядацькоїаудиторії. ІІІ Міжнародний фестиваль «Дні до -кументального кіно про права людини» від-

крився у 2006 р. у семи реґіональних центрах,зокрема в Харкові. Перегляди 72 стрічок із 22країн світу, які ввійшли до третьої фестиваль-ної програми, відбулися не тільки в місті, а й урайонах області: Дергачівському, Красно град -ському, Золочівському та Зміївському. «Завдя -ки громадській свідомості авторів стрічок, якіпротягом 10 днів будуть показані у залах обла-сті, завдяки їх відчуттю обов’язку перед героя-ми своїх фільмів, перед суспільством, ми змо-жемо хоча б трошки змінити життя на краще,зробити його добрішим, більш людяним», —зазначала заступниця голови облдержадмініст-рації Л. Бєлова, наголошуючи на соціальнійорієнтованості фестивальних програм. Заходитретього фестивалю відвідали понад 30 тис. гля-дачів, і з кожним роком коло його поцінувачіврозширюється [11].

Отже, на початку заснування «Днів докумен-тального кіно про права людини» фундаторинаголошували на громадському, публіцистично-му аспектах документалістики. Але з 2008 р.значно розширилося коло спонсорів та організа-торів фестивалю (їх загальна кількість сьогоднінаближається до 50), що дозволило створитипотужний призовий фонд, значно піднялорівень конкурсних робіт а також дало змогузалучати до показів якісні українські докумен-тальні фільми — призери інших фестивалів.

Організатори активно переймають досвідподібних заходів (до реґіональних показів за -лучена значна кількість призерів фестивалю«Кон такт»), доповнюючи комунікативними стра-тегіями ЗМІ (високий рівень організаційного ме -неджменту, створення власного сайта то що).Так, можна констатувати зміну загального тонувідгуків про фестиваль у ЗМІ з негативного напозитивний. У 2010 р. виходять більш розгорну-ті та аналітичні коментарі журналістів загально-українських видань, таких як «Теле критика»,«Український Тиждень», «День», де фестивальвизначають як найвідкритіший серед міжнарод-них, що відбуваються в Україні. «Тут організова-ні досить змістовні обго ворення після показів, дояких долучаються автори фільмів, глядачі таправозахисники» [12].

Директор фестивалю Г. Кофман зазначив,що чув від глядачів, як вони були шокованіпобаченим, і особливо тим, що «документальнекіно може бути зовсім не схожим на звичнітелефільми з обов’язковою “нарізкою синхро-нів” та не менш незмінною закадровою начит-кою. Вже стільки років мені телефонують іпишуть люди зі всієї України: “де знайти кіно,яке ми бачили на фестивалі?” Моя відповідь,що фільм демонструвався в Україні тільки одинраз, і можливості побачити його більше немає.Люди сприймають це як особисту образу» [12].

Сучасне українське документальне кіно як комунікативний феномен

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

31

Тож можна стверджувати, що публіка усві-домлює різницю між аудіовізуальними кодамикінематографа (зокрема, документального) тателебачення. Зацікавленість аудиторії саме втакому мистецькому творі простежується і вдедалі більшій кількості відвідувачів фестиваль-них показів «Docudays UA», який можна назва-ти найуспішнішим з погляду комунікативнихтехнологій. На сьогодні цей захід охоплює 100міст і містечок у 22 реґіонах України, а показфестивальних фільмів відбувається у кінотеат-рах, будинках культури, вищих нав чальнихзакладах, школах, молодіжних клубах, книгар-нях, бібліотеках тощо. Трансляція фільму звеликого екрана сприяє глибшому зануреннюглядача у кінематографічний текст ніж при теле-візійному перегляді, коли буденні обставини тареклама провокують зверхнє ставлення до подійна екрані. «Безпосередні та дружні взаєминиміж телебаченням та глядачем — вимисел, —стверджував Ф. Фелліні, — проникнення у дімпозбавляє телевізійну комунікацію так званогосакрального характеру» [13].

Слід зазначити, що найкращі, визнані на сві-товому рівні фільми сучасного українськогодокументального кінематографа, такі як «По -дорожні» І. Стрембіцького, «Проти Сонця»В. Ва сяновича, «Вероніка і саксофон» О. Фе -тісової, «Замки України» А. Сухарева, одночас-но фігурують у контенті фестивалів «Контакт»,«Кінолітопис» та «Docudays UA» як взірцевітвори, що свідчить про професійну орієнтова-ність організаторів і сприяє поширенню мисте -цького продукту на масового глядача.

Таким чином, можна зазначити наявністьіндустрії створення документальних фільмів усучасній Україні. Попри недостатнє фінансуван-ня, студії документального кіно ви пускають влас-ний продукт, дотримуючись стандартів якості таорієнтуючись на досвід видатних майстрів. Однаквирішити проблему поширення таких творів сьо-годні складніше, ніж у тоталітарну добу черезкомерціалізацію каналів комунікації і відмін-ність мовних кодів аудіовізуального тексту.Суспільна свідомість звикає до стереотипізаціїмас-медійної символіки і зрозуміти складністькінематографічного коду спроможна лише інте-лектуально освічена еліта. Орга ні зація спеціалі-

зованих фестивалів документального кіно має наметі подолання комунікативних бар’єрів, а збіль-шення кількості відвідувачів таких заходів свід-чить про актуалізацію інтересу масової аудиторіїдо якісної аудіовізуальної продукції.

1. Кракауер З. Природа фильма. Реабилитацияфизической реальности / З. Кракауер. — М. :Искусст во, 1979. — 424 с.

2. Короткова С. Країна утверджується, а музидокументального кіно — мовчать [Електроннийресурс] / Світлана Корот кова // Дзеркало тижня. —2003. — № 15. — URL : http://www.dt.ua/newspaper/articles/31722#article.

3. Марченко С. Історія як зображення: матеріал таобраз. Аспекти кінотворення історії України [Елек -тронний ресурс] / Сергій Марченко. — URL : http://www.telekritika.ua/daidzhest/2009-01-16/42639.

4. National Cinematheque of Ukraine [Електроннийресурс]. — URL : http://cinema.kiev.ua/.

5. Хмельниченко Н. «Укркінохроніці» — 70 ро -ків [Електронний ресурс] // Кіно-Театр / Ні -ка Хмель ниченко. — 2002. — № 1. — С. 62. — URL :http://ktm.ukma.kiev.ua/2002/1/simrokiv.html.

6. Клименко В. Контакт? Буде «Контакт»[Електронний ресурс] / В. Клименко. — URL : http://www.umoloda.kiev.ua/number/353/164/12751/.

7. 10-хвилинний фільм зібрав глядачів з кількохсіл [Електронний ресурс] . — URL : http://www.telekritika.ua/ news/2005-05-26/23950.

8. Kinolitopys [Електронний ресурс]. — URL :http://www.kinolitopys.net.ua/.

9. Міжнародний фестиваль документального кінопро права людини Docudays UA [Електроннийресурс]. — URL : http://www.docudays.org.ua.

10. Стрижак А. Блиск і бідність українськоїдокументалістики [Електронний ресурс] / А. Стри -жак. — URL : http://www.umoloda.kiev.ua/number/403/16 4/14578/.

11. Десятерик Д. Екран тривоги. У Києві пройшовVII Міжнародний кінофестиваль документального кінопро права людини «Docudays UA» / Дмитро Деся -терик. — URL : http://www.docudays.org.ua/2010/index.php?option=com_content&view=article&id=228:ekran&catid=57:dd&Itemid=111.

12. Барановская М. Docudays UA-2010. Правовидеть мир не так [Електронний ресурс] / МаринаБарановская. — URL : http://www.docudays.org.ua/20 10/index.php?option =com_content&view=arti-cle&id=231:videtmir& catid=57:dd&Itemid=111.

13. Феллини Ф. Будем считать, что я не говорилэтого / Федерико Феллини // 40 мнений о телевиде-нии. — М. : Искусство, 1978. — С. 146—150.

32

Драчова О. П.


Drachova Oleksandra. The modern Ukrainian documentary cinema as a communicative phenomenon.The present condition of documentary cinema’s production in Ukraine and specificity of its distribution on a

mass audience by means of functioning of specialized film festivals are considered.Keywords: documentary cinema, communicative space, cross-cultural contacts, communicative strategies.

Драчева А. П. Современное украинское документальное кино как коммуникативный феномен.Рассмотрено нынешнее состояние производства документального кино в Украине и специфику его распро-

странения на массовую аудиторию посредством функционирования специализированных кинофестивалей.Ключевые слова: документальное кино, коммуникативное пространство, кросс-культурные связи, ком-

муникативные стратегии.

ослідження співпраці України зі світовимидержавами в різних сферах культурного

життя завжди актуальне. У статті розглянутоспівпрацю України і Франції у сфері аудіовізу-альної культури, зокрема радіо та телебачення,адже, незважаючи на безперервний розвиток тапояву нових засобів інформації (зокрема інтер-нету), радіо та телебачення в наш час маютьнайбільший вплив на соціум.

Історіографія досліджуваного питання ви -чер пується науковими працями Ерва Буржа [1],А. Одегової [2], Ю. Ведріна [3], кількома інфор-маційно-публіцистичними матеріалами та доку-ментами, на які ми посилаємося в статті.

Франція — одна з перших держав, де з’яви-лося телебачення. Її провідними телеканаламинині є TF1, TV5 Monde, Arte, Canal+, націо-нальна французька мережа телемовленняFrance Televisions. Усі ці телеканали успішнотранслюють свої програми й на територіїУкраїни. Франція дуже ретельно ставиться допоширення своєї культури у світі, а надто задопомогою мас-медіа [4].

Така діяльність підтверджується наявністюФранцузького культурного центру в Україні(IFU), завдання якого — тримати руку на пуль-сі подій, що відбуваються у Франції, та висвіт-лювати й провадити їх в Україні. Центр булозасновано у 1994 р. відповідно до міжурядовоїугоди; він підпорядковується ПосольствуФранції в Україні. Головним завданням центру,як і 150 інших французьких освітньо-культур-них закладів за кордоном, є поширення фран-цузької мови та культури в інших країнах заофіційної їх підтримки.

В Україні діяльність Французького культур-ного центру має три напрями: проведення куль-турних заходів, навчання французької мови,доступ до франкомовних джерел.

Культурні заходи, що їх організовує IFU,доступні для всіх охочих прилучитися до них:бути глядачем або учасником проекту. Подіїпровадяться спільно з місцевими установами,до їх організації залучають українських діячівкультури та мистецтва, для чого укладаються

довготривалі угоди співпраці між українськоюта французькою сторонами. Широкій україн -ській публіці пропонується сучасна французькакультура в усіх її виявах: кіно, театрально-сце-нічне та образотворче мистецтво, архітектура,література, дискусії на різні теми культурногожиття тощо. Наприклад, фестиваль «Фран -цузька весна», що відбувається щороку у квіт-ні, став однією з найвидовищніших подій, що їхорганізовує центр.

Французький культурний центр в Українірегулярно проводить культурно-мистецькі заходияк у столиці, так і в регіонах України. Для ефек-тивності провадження цих заходів створено мере-жу «Альянс Франсез», із якою IFU співпрацює,коли виникає потреба провести заходи за межамистолиці. Міста України, де час від часу відбу-ваються культурно-мистецькі акції, це, зазвичай,Львів, Дніпропетровськ, Харків та Донецьк.

А сам Французький інститут в Україні(дослівний переклад назви Французького куль-турного центру) — структурно невід’ємна части-на Французького інституту в Парижі, підпоряд-кованому культурній агенції Міністерствазакордонних справ Франції [5]. Він має такожпідтримку Французької асоціації мистецькоїдіяльності (Cultures France) — пріоритетногопарт нера Міністерства закордонних справФранції у сфері міжнародних культурних імистецьких обмінів [6]. Таким чином вимальо -вується логічна структура, яка цілеспрямовано,методично та професійно поширює надбаннясвоєї культури в Україні. А якщо взяти доуваги те, що такі ж культурні представництва зтаким самим підпорядкуванням Франція запро-вадила в багатьох інших країнах світу, матиме-мо грамотно побудовану систему культурно-мистецького співробітництва держави, котрасприяє піднесенню свого іміджу у світі.

Французький культурний центр тісно спів-працює також із державними та приватнимиустановами України в різних сферах культурноїдіяльності.

Головною метою співпраці французів з укра-їнською стороною у сфері телебачення є

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

33

С. М. Вернигора,аспірантка

УДК 007: 304: 659.3: 621.397.13 (477) (44)

Міжкультурний діалог: Україна — Франція

У статті розкрито головні аспекти співпраці України та Франції у сфері освітньої аудіовізуальної культури. Ключові слова: радіо, телебачення, міжкультурний діалог, освіта, Україна, Франція.

Д

© Вернигора С. М., 2012

продаж та популяризація своїх програм наукраїнських телеканалах, забезпечення легкогодоступу та залучення української аудиторії доперегляду французьких телеканалів.

Так, наприклад, французький телеканал CFI(Canal France International) уклав угоду з укра-їнським національним телеканалом УТ щодоретрансляції програм. CFI також співпрацює зукраїнською компанією «Prime time», яка роз-міщує програми телеканалу на українськихприватних телеканалах.

У березні 2011 р. за сприяння IFU, Посо льст -ва Франції, Посольства Німеччини в Україні,Ґете-Інституту та Французького інституту вУкраїні було проведено «Уїк-енд з ARTE». Західвідбувався впродовж трьох днів у Києві (11—13березня) та присвячувався німецько-французько-му телеканалу ARTE (абревіатура від фр.Association Relative а la Television Europjenne).Під час події Жером Клеман (президент ARTEFrance і колишній президент ARTE) та Готт -фрід Ла нгенштайн (віце-президент телеканалуARTE) дали інтерв’ю українським ЗМІ про метуприїзду, розповіли про історію, формат телекана-лу, поле нинішньої його діяльності, презентува-ли програму «Уік-енд з ARTE», яка пропонува-ла українським глядачам відкрити для себеширокий спектр ігрових та документальнихфільмів власного виробництва телеканалу ARTE.Ця подія не була просто черговим культурно-мистецьким проектом, це результат цілеспрямо-ваної, добре розробленої програми, яку впровад-жує телеканал для зміцнення культурних пози-цій Франції у світовому просторі. На підтверд-ження цього наводимо цитату з офіційного дже-рела про те, що «з 2003 року політика співпраці,що її провадить ARTE France, залучає суспіль-них телемовців Півден но-Східної та СхідноїЄвропи, країн Кавказу та Курдистану (країн, щорозвиваються). Таким чином, договір, підписа-ний між ARTE France та Першим на ціональнимтелеканалом України, дозволяє Першому націо-нальному (НТУ) щорічно, починаючи з 2003 р.,одержувати близько 50 годин документальнихфільмів виробництва ARTE France для показуукраїнською мовою. До кінця 2009 року за -гальна кількість пропозицій становила 369 годинекранного часу; з них в ефірі НТУ було показа-но програм на 200 годин екранного часу» [7].

Трохи згодом, 14 травня 2011 р., міжУкраїною та Францією було укладено ще однуугоду про співпрацю. Міністр культури і туриз-му України Михайло Кулиняк та міністр культу-ри і зв’язків із громадськістю Франції Фреде -рік Міттеран підписали в Каннах угоду проспільне кіновиробництво. Мета угоди — «віднов-лення та посилення взаємодії у сфері кіновироб-ництва між Україною і Францією» [8].

Передбачається, що протягом двох роківФранція та Україна працюватимуть над спіль-ними кінопроектами. Якщо проект виправдаєсебе та дасть позитивну динаміку, то угодупоновлять для подальшої співпраці. Така спів-праця вигідна як для Франції, так і дляУкраїни, адже це перша «в історії незалежноїУкраїни (…) двостороння угода про спільне(кінематографічне) виробництво між двомакраїнами» [9]. Крім того, угодою передбаченотакож обмін досвідом, особливу увагу приділе-но кінематографічній освіті.

Ініціатором укладання цієї угоди сталаФранція, а приводом послужила робота укра-їнського режисера Сергія Лозниці «Щастямоє». Стрічка була представлена на Каннськомуфестивалі у 2010 р. та викликала зацікавленняфранцузької сторони.

Отже, головною метою співпраці Франції зУкраїною в галузі кінематографії є поширенняфранцузького кіно за допомогою проведеннязаходів рекламного характеру та організаціїфестивалів французького кіно. Французи підтри-мують, зокрема, Міжнародний кінофестивальмолодих кінорежисерів «Молодість», який що -рік у жовтні відбувається в Києві, а такожФестиваль анімаційного кіно «Крок» [6]. Задляпрямого контакту з фахівцями аудіовізуальноїсфери та обміну досвідом, французи виділяютькошти на поїздки українських професіоналів доФранції, як, наприклад, участь у Каннськомукінофестивалі чи фестивалі в Аннесі. До Українитакож запрошують французьких діячів цієї галу-зі для проведення семінарів, конкурсів тощо.

Мета співпраці у сфері радіомовлення такаж — поширення французької мови та культурина теренах України за допомогою радіохвиль.

Серед інших завдань IFU — навчання україн -ської аудиторії французької мови. Центр пропо-нує курси французької мови як у Києві, так ірегіонах України.

Ці курси розроблено в різних варіантах длятого, щоб охопити якомога ширшу аудиторію їхвідвідувачів: курси для дітей та підлітків,інтенсивні та стандартні курси для дорослих,спеціалізовані курси, курси для підприємств,приватні курси тощо. «Їхня основна мета –розвивати вміння відвідувачів курсів спілкува-тися у різноманітних ситуаціях повсякденногожиття» [5]. Мовні курси, організовані Фран -цузьким культурним центром, пропонують під-готовку відповідно до загальноприйнятої класи-фікації рівнів володіння французькою мовою:DELF, DALF, TEF, TEFAQ тощо.

Із 1994 р. в столиці України діє також фран-цузька школа. «Вона має акредитацію Міні -стерства національної освіти Франції, працюєза угодою з Агенцією з викладання за фран-

34

Вернигора С. М.

цузькою системою освіти за кордоном (AEFE) іприй має на навчання дітей громадян Франції тавихідців з інших франкомовних країн, а такожукраїнських дітей» [6].

Загалом між вишами України та Франції укла-дено майже 50 угод, у яких ідеться про співпрацюв різних галузях, зокрема літературній, мовній,медичній, з прикладних наук, права, економікитощо. Деякі українські університети створили спе-ціальні відділення, де навчання проводиться фран-цузькою мовою. У свою чергу Міністерство культу-ри та комунікації Франції пропонує програму ста-жувань («Течії» (сourants)) для керівників укра-їнських закладів культури. Національний центрнаукових досліджень (CNRS) і Національна акаде-мія наук України з 1992 р. утілюють програму нау-кових обмінів. Вона «координується з програмоюспільних дій “Дніпро”, ухваленою Міністерствомзакордонних справ Франції та Міністерством осві-ти і науки України 10 жовтня 2001 року, що даєзмогу впродовж 2-річного періоду фінансуватипоїздки вчених у межах спільних українсько-францу зьких науково-дослідних проектів» [6].

Медіатека, запропонована IFU, налічує май -же 13 тис. загальнодоступних франкомовнихджерел. Це єдиний в Україні інформаційнийцентр, який надає інформацію про традиції,тенденції, місця та події сучасної Франції.Медіатека розроблена як для дорослих відвіду-вачів, так і дітей, яких змалечку прилучаютьдо французької культури.

Отже, можемо констатувати, що Франція маєграмотно побудовану систему культурно-мисте -цького та освітнього співробітництва держави зрозвиненою структурою, яка цілеспрямовано,методично та професійно поширює надбанняфранцузької культури в країнах світу. Такеактивне провадження своєї культури та мови замежами держави дає позитивні результати таутверджує її в статусі авторитетної та впливовоїкраїни як у Євросоюзі, так і в усьому світі.

Якщо ж розглянути окремо інтереси кожноїз держав у співпраці Україна—Франція, то требазазначити, що вони взаємовигідні, хоча й ґрун-туються на різних засадах. Так, для Українивибір Франції як партнера культурно-освітньої

сфери зумовлений саме чинниками, згаданимина початку висновків — українська сторонапрагне запозичити досвід формування позитив-ного іміджу власної держави засобами міжкуль-турних зв’язків. А вибір Францією України яккультурного партнера зумовлюється перспекти-вою закріпити свої культурні позиції на терито-рії нашої держави для формування позитивногоіміджу, що, у свою чергу, може стати міцнимпідґрунтям для розбудови вигідних стосунків ізнашою державою в усіх сферах діяльності.

1. Bourges Н. La television du public / HerveBourges. — Paris, 1993. — 275 p.

2. Одегова А. В. К вопросу об особенностях фран-цузской модели масс-медиа в начале ХХI века[Електронний ресурс] // Материалы секции «Журна -листи ка» на ХIII Между народной конференции сту-дентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов2006». — М. : Изд-во МГУ, 2006. — C. 12—13. — URL :http://proceedings.usu.ru (28. 08. 2010).

3. Ведрін Ю. Від історичного минулого — до май-бутніх звершень / Юрій Ведрін // Діалог. Історія,політика, економіка: Україна і Франція. — 2002. —№ 2. — С. 12—13.

4. Вернигора С. М. Становлення та розвиток телеба-чення Франції: історичний аспект // Наукові за пис киІнституту журналістики. — К. : Інститут журналістики,2011. — Т. 43. — С. 52—58.

5. Про французький інститут [Електронний ресурс] //Французький ку ль турний центр в Україні. — URL :http://www.institutfrancais-ukraine.com/ (14. 10. 2011).

6. Соколов В. Україна—Франція: соціально-політич-ні, економічні та культурно-освітні відносини (части-на ІІ) [Електронний ресурс] // Віче : журнал Вер хов -ної Ради України / Віктор Соколов. — 2010. — URL :http://www.viche.info/journal/1783/ (10. 10. 2011).

7. Уїк-енд з ARTE [Електронний ресурс] //Французький культурний центр в Україні. — URL :http://www.institutfrancais-ukraine.com/ (30. 03. 2011).

8. Україна і Франція підписали угоду про спільнекіновиробництво [Електронний ресурс] // СайтПосольства Франції в Украї ні. — URL : http://www.ambafrance-ua.org/spip.php?article1840 (14. 05. 2011).

9. Украина и Франция в Каннах подпишут дого-вор о совместном кинопроизводстве [Електроннийресурс] // Інтерфакс-Україна / глава Гос агентст вакинематографии [Ека терина Копылова]. — URL :www.interfax.com.ua/ (05. 05. 2011).

Міжкультурний діалог: Україна — Франція

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

35


Vernygora Svitlana. Intercultural dialogue: Ukraine — France.The main aspects of Ukraine and France’s cooperation in the sphere of educational audiovisual culture are

presented in the article.Keywords: radio, television, intercultural dialogue, education, Ukraine, France.

Вернигора С. Н. Междукультурный диалог: Украина — Франция.В статье раскрыты главные аспекты сотрудничества Украины и Франции в сфере образовательной

аудиовизуальной культуры.Ключевые слова: радио, телевидение, междукультурный диалог, образование, Украина, Франция.

ак уже повелося, що в людському суспіль-стві, починаючи з періоду його формування

й до цього часу, попит на достовірну інформа-цію зростав прямо пропорційно кількості йскладності викликів, які перед ним поставалита постають дотепер. Чим потужніший вир по -дій, від яких залежить життя значної кількостілюдей, тим більший попит на достовірну інфор-мацію.

Не дивно, що навіть побіжний погляд наісторію розвитку цього попиту в історичній рет-роспективі дає змогу помітити цікаву тенден-цію постійного зростання і кількості викликів,і кількості інформації, і чисельності її проду-центів відповідно до чисельності її споживачів.Отже, з кожним століттям, із кожною новоюепохою розвитку людської цивілізації інтересдо інформації неухильно зростає. Це зумовленострімким розвитком технічних засобів масовоїкомунікації, з одного боку, та інформаційнихтехнологій, з іншого.

Таким чином, в інформаційному столітті відйого заголовного елементу інформації, пов’яза-ної з розв’язанням усіх тих складних викликіві проблем, завжди прямо чи опосередкованозалежать і розвиток суспільних процесів, іподальші долі людей зокрема та людства вцілому.

Із часу появи на Римському форумі новинпро щоденні події в сенаті й народі, відомих підназвою «acta diurna», вони ледь не відразу здо-були синонімічну назву «acta publica», стверд-жуючи тим самим і публічний характер новиняк таких, і водночас їх виняткову актуальністьдля всього соціуму. Саме з того часу починаєть-ся історія практичного застосування заголовка іліда в текстах новин. Отже, вік цієї практикищонайменше на півстоліття довший за самунашу еру, а тому замовчування чи ігноруваннядосягнень у цій царині сьогодні є не тількинеприйнятним, а й неприпустимим.

Первинна ж історія теорії архітектоніки щена чотири століття давніша порівняно з зафік-сованою в документах історією практичногозастосування заголовка і ліда в текстах новин.

Вона бере свій початок із Давньої Греції. Її фун-датором уважається давньогрецький філософ,оратор і педагог Арістотель. Судячи з архітекто-ніки його наукових праць, зокрема й заголовківу них, він мав неабиякий літературний хист тадосконало володів і науковим стилем, імистецтвом побудови твору.

Виклад своєї відомої праці «Поетика» Аріс -тотель не випадково розпочав у такий спосіб:«Про поетичне мистецтво як таке та про йогорізновиди; про те, які можливості кожного [різ-новиду]; про те, як мають створюватися оповіді[міфи], щоб поетичний твір був удалим; окрімтого зі скількох і яких частин він будується; аразом із тим і про інші предмети, що підля-гають такому ж дослідженню, — [про все це]йтиметься, починаючи цілком природно йнасамперед з первинного» [1, 646].

Сподіваюсь, що не мені одному наведенавище анотація до наукового трактату нагадуєтой-таки лід, чи не так? Звичайно ж, це не тіль-ки анотація. Про те, що вона виконує функціюліду говорить не лише той факт, що автор роз-ташував її попереду, а ще й те, що в нійміститься не обов’язкова для анотації компо-нента. Йдеться про інтригу, що з’являється в їїтексті насамкінець. Завдяки їй з того моментуви потрапляєте на гачок, бо інтрига справдічіпляє як ніщо інше. Отже, вам залишаєтьсявлаштувати тренінг для свого мозку, ввімкнутиуяву та спробувати відповісти на цілком спокус-ливе в науковому розумінні запитання: А що ж,на думку Арістотеля, є первинним?!

Як бачимо, текст анотації вносить інтригувідсутністю відповіді на поставлене не автором,а вами самими собі запитання, щоправда, авторспонукав до цього. Отже, маємо практично кла-сичний журналістський прийом «зачіпки» —насамперед, викликати цікавість, заінтригува-ти, пробудити бажання заглибитися в текст.Адже зрозуміло, що задля отримання відповіді,слід прочитати весь трактат, а не тільки анота-цію-лід.

Якщо зачин відігравав таку важливу рольнавіть у науковому трактаті ІV ст. до н. е., то

36

Ю. П. Єлісовенко,канд. пед. наук

УДК 007: 304: 7.097 + 047.1

Заголовок і лід в українських теленовинах

У статті розкрито суть, первинну теорію, сучасні дослідження й практичне застосування заголовку й ліду:від Арістотеля до наших днів. Зокрема, проаналізовано застосування цього досвіду в телевізійних новинах.

Ключові слова: телебачення, заголовок, лід, журналістський твір, візуалізація.

Т

© Єлісовенко Ю. П., 2012

що ж говорити про сучасний журналістськийтвір? Адже з того часу на місці не стояли анітеорія, ані практика журналістики. Про цесвідчать і яскраві та влучні заголовки, якіможна побачити сьогодні на телеекранах.

Ось лише ті найдотепніші, що за останнійчас прикрасили собою різні телевізійні програ-ми, зокрема й випуски новин та впали авторовів око:

«І не суди, і не туди» — про гальмування кри-мінальної справи проти судді Зварича («1+1»).

«Жерсть мундира» — про побиття юнака мі -ліціонерами на Харківщині («1+1»).

«При род ні потреби» про акцію молодихжитомирян, стурбованих браком туалетів усвоєму місті («1+1»).

«Скажена статистика» — про бюджетні міль-йони на боротьбу зі сказом в Україні («1+1»).

«Мистецтво в ауті» («Широко заплющенимиочима») — про аутизм як діагноз поширенийпоміж художників із надзвичайними здібностя-ми («СТБ»).

«Рада не рада» («Методи впливу») — просистему голосування у Верховній Раді України(«СТБ»).

«Це лише квіточки» («Весна на Борисогліб -ській») — про кримінальну справу протиЮ. Тимошенко («СТБ»).

«Корупція? — Є, і закон? — Є!» — про при-йняття Верховною Радою України закону прокорупцію («5 канал»).

«Небезпечні розваги» — про стан атракціонівна Донеччині («5 канал»).

«Модний “Діор”» — про виставку робітдизайнера Х. Діора в Росії («5 канал»).

«Ні обіцянок, ні пробачень» — про перше від-луння візиту російського прем’єра в Україну(«ТВі»).

«Миколина правда» — про факти, які випли-вають із аудіозаписів Миколи Мельниченка(«ТВі»).

Хотілося б вірити, що в останньому з наведе-них вище заголовків, крім концентрованої сут-ності сюжету, є ще й певна самоіронія, на якуздатні лише справжні професіонали. Адже всімвідомо, що на каналі є програми з промовисти-ми назвами — «Правда Романа Скрипіна» та«Правда Віталія Портникова». Нічого не маюпроти цих програм та їх ведучих. Утім, якщо є,звичайно, якась особлива правда у Романа чи уВіталія, то хто сказав, що не може бути такої уЛеоніда чи Миколи?!

Та навіть за умови щонайбільшої об’єктивіза-ції заголовки завжди містять у собі щонаймен-ший відбиток суб’єктивного світосприйняття,інтелекту, художнього смаку автора. Мож ливо,саме це і лякає деяких політиків, їхніх радників,власників та керівників телевізійних ЗМІ?

Моніторинг телевізійних новин показав, щона різних каналах заголовок і лід розуміють по-різному і застосовують швидше згідно з власни-ми уявленнями про них чи відсутністю таких,аніж відповідно до теорії журналістики чисучасних вимог до професійних параметрівінформаційного продукту.

Заголовок і лід у журналістському творі єнастільки важливими його атрибутами, що їхвагомість і значення в процесі розуміння реципі-єнтами самого твору важко переоцінити. Во ни єнезаперечними й обов’язковими складникамийого архітектоніки. На цьому у своїх працях урізні часи наголошували українські й зарубіжнівчені, зокрема З. Вайшенберг [1], В. Здо ровега [2],В. Іванов [3], І. Михайлин [4], А. Ко валь [5],Д. Прилюк [6], В. Різун [7], М. Ти мошик [8] та ін.Вони звертали увагу, з одного боку, на певну їїуніверсальність та наявність спільних компонент,а з іншого — на її різність, оригінальність, само-бутність та зу мов леність задумом, кількістюзібраної інформації та іншими чинниками.

Прикметно, що саме в цьому плані й укра-їнська, і навіть колишня радянська теорії жур-налістики практично не мають розбіжностей іззарубіжними. Хіба що зовсім мізерні чи такі,що стосуються мовних особливостей, терміноло-гії або поглядів на обсяг цих складників.

Так, наприклад, «слаг-лайн», що в телевізій-ному варіанті використовують, здебільшого, ванонсах, у теорії та практиці й світових, й укра-їнських медіа сприймається ключем чи зачіпкоюінформаційного повідомлення. Він складаєтьсяіз кількох слів (від одного до чотирьох) і маєзавдання зорієнтувати реципієнта й зачепитийого афористичністю визначення теми, неорди-нарністю героїв, їхніми іменами, кутом зору наподію, їх асоціативністю тощо.

Звичайно ж, у процесі усвідомлення важливо-сті заголовка журналістського тексту не останнюроль відіграли роботи журналістикознавціврадянської доби: А. Безсонова [9], С. Гу ре ви -ча [10], А. Кулакова [11], Е. Лазаревої [12],Л. Майда но вої [13], В. Ученової [14] та ін. Вонирозглядали сутність заголовка, його функції,але їхні наукові розвідки присвячені переваж-но газетним заголовкам, а не телевізійним.

З одного боку, це зумовлено початковим пе -ріодом розвитку телевізійного інформаційногомовлення, а з іншого, — наскрізним тоталітариз-мом й авторитаризмом тодішніх суспільно-полі-тичних відносин. А тому в певному розумінні нау-кові праці радянських журналістикознавців,м’яко кажучи, дещо заідеологізовані й це щонай-менше. Саме в цій частині вони є швидше анахро-нічними й шкідливими, через те не можуть бутицікавими й повчальними, хоча у багатьох іншихаспектах вони, безперечно, заслуговують на увагу.


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

37

Серед праць сучасних дослідників є багатоцікавих робіт, присвячених проблемам архітек-тоніки. А. Євграфова [15] досліджує лід як ком-пресовану форму мовлення. М. Нагорняк [16]розглядає заголовки новин на прикладі Націо -нальної радіокомпанії України, хоча й у ракурсіпідвищення їхньої ефективності, що справді єнадзвичайно актуальним і для радіо, і для теле-бачення.

Утім, телебачення є надто специфічним ЗМІ, атому має певні особливості застосування за гальноїтеорії журналістики в телевізійній прак тиці.Звичайно ж, у певних питаннях воно багато вчому збігається з практикою інших ЗМІ, однакспостерігаються і певні розбіжності, викликаніособливістю телебачення як аудіовізуальногоканалу зв’язку з реципієнтом. Та ось тільки чивсі ці відмінності справді пов’язані з особливі-стю телебачення? Чи не проникла політичнакон'юн ктура в глибини архітектоніки інформа-ційного продукту так само як у нетрі менедж-менту? Чим зумовлене використання чи неви-користання заголовків у телевізійних новинах?

Адже сьогоднішній глядач істотно відріз-няється від глядача минулого століття. Йомузначно складніше вішати локшину на вуха. Вінвирізняється своєю обізнаністю, раціональні-стю, вимогливістю, а головне, вільним і усві-домленим використанням свого невід’ємногоправа вибору каналу інформації, його контенту,ґатунку інформаційного продукту тощо.

Зрозуміло, що тепер будь-яка неточність, некажучи вже про відверту брехню, має всі шансибути поміченою відразу, а не через годину, черездень чи тиждень. Це, у свою чергу, покладає нателевізійних журналістів чималу від по відальністьза оперативність, достовірність і збалансованість,точність, повноту й простоту інформації, за відо-кремленість оцінок і коментарів від фактів. Провсе це змістовно й вичерпно у своїй праці написа-ли Ігор Куляс і Олександр Макаренко [17].

Так сталося, що суто телевізійних дослідженьі теоретичних розробок на сьогодні не так бага-то, втім вони є, а тому, напевно, і молодим жур-налістам, і журналістам-практикам, і виклада-чам журналістики варто ознайомитися з надзви-чайно цікавою й повчальною, в найкращомурозумінні цього слова, роботою американськогоавтора Мітчела Стівенса [18], оскільки вона при-свячена й телевізійним новинам. Автор побіжнорозглядає проблему заголовків новин. Зокремавін зазначає: «Назва має бути короткою. Це однеабо кілька слів, яким працівники відділу новинпозначають сюжет під час роботи над ним. …Назва має бути зрозумілою… чітко відображатитематику сюжету» [18, 17].

При цьому питання заголовків і лідів журна-лістських творів має не лише й не стільки тео-

ретичне, а й, звичайно ж, практичне і навітьпередусім практичне значення. Адже безіменнийі, до того ж, неструктурований журналістськийтвір не здатен викликати до себе цікавість реци-пієнта. Отже, він ризикує залишитись непрочи-таним, непочутим чи непобаченим.

Задля того, щоб з’ясувати відповідь на запи-тання: Чому одні телемовники подають у тит-рах заголовки новин, а інші не роблять цього?Чи не тому, що, як стверджує східна мудрість,хто хоче, той робить, а хто не хоче, той шукаєпричини. Отже, для того, щоб відкинути деякінадумані причини, спробуємо розставити всікрапки над «і».

Щоправда, задля цього слід виключити будь-які спроби пояснення існуючого «status quo adpraesens» із заголовками в теленовинах, надтовільним тлумаченням теорії журналістики. Тожнагадаємо всім, хто шукає причини, що жоденіз теоретиків і дослідників інформаційного мов-лення не закликав до ігнорування в журна-лістській практиці заголовків чи лідів. І це недивно, бо подібне було б суцільною дурницею напрактиці, а не теорією журналістики.

Більше того, існує наукова думка про впливзаголовка на суспільну свідомість [19, 53]. Інезважаючи на опосередкований характер цьогопроцесу, зумовлений, насамперед, впливом наіндивідуальну свідомість, він може викликати всуспільній свідомості цілу гаму почуттів, почи-наючи від емпатії, закінчуючи апатією чи й від-разою або цілковитим не сприйняттям. У сучас-ному інформаційному світі за певних умов інди-відуальні інвективи легко перетворюються всуспільні.

Та чи усвідомлює всі ці речі влада? Ме та -морфози, які відбуваються з деякими провлад-ними телемовниками в ефірі, доводять, що НЕУСВІДОМЛЮЄ. Це не може не вражати, бойдеться не тільки про сьогоднішню владу, а йпро всю попередню також. Зрозуміло, що те, щовідбувається комусь потрібно. Та якою б небула мета, вона не здатна виправдати засоби,що застосовують для її досягнення.

Ось промовистий приклад. Поки певна полі-тична сила була в опозиції, то телекомпанії, щоїй належали, сповідували філософію катастроф.Кожен випуск новин на «НТН», ТРК «Україна»та деяких інших, починався і закінчувався зде-більшого трагічно — вибухи, вбивства, самогуб-ства тощо. Щонайменше, вервечка дорожньо-транспортних пригод була забезпечена гляда-чам цих каналів. Тоді кожна новина в них маласвій промовистий заголовок, який фіксував упам’яті глядачів трагічну картину в конкрет-них образах.

Коли ж ситуація в Україні змінилася і певнаполітична сила прийшла до влади, відразу

38

Єлісовенко Ю. П.

відбулися й певні метаморфози — змінилися іжурналістські колективи, а з ними й концепціяподання новин на підвладних каналах. У тихже суспільно-політичних і економічних умовах,а в чомусь ще й у гірших, раптом на рівномумісці з’явився нічим не виправданий і цілкови-то безпідставний повний віртуальний «адаб-рямс»!

Цікаво, що при цій «синхронізації» заголов-ки новин з титрів, здебільшого, зникли. Чи топан Шувалов «нарадив», чи якийсь іншийросійський політтехнолог?! Але хтось швидко йвправно не на користь суспільства все ніби«зачистив під себе», синхронізував. Тут, яккажуть, факт залишається фактом і висновокпри цьому напрошується простий: чим більшийвплив будь-якої влади на медіа, тим більшідива з ними відбуваються, тим більше вонивипадають з європейських стандартів інформа-ційного мовлення, перетворюючись у партійнийрупор чи придворний прес-центр.

Деякі редактори згаданих телевізійних кана-лів намагалися пояснити існуючий стан речейглобальною кризою. Звичайно, це має не зовсімлогічний вигляд, бо криза справді є глобаль-ною, а заголовки зникли надто локально,можна сказати навіть дуже вибірково. Отже, некриза була каталізатором зникнення заголовківз випусків новин, а дещо інше. Залишаєтьсяз’ясувати, ЩО саме?

Із вуст деяких колег лунали зовсім поодино-кі, м’яко кажучи, не професійні думки стосов-но заголовків новин, мовляв, а навіщо вони вза-галі потрібні? Не маю жодного бажання комен-тувати їх, скажу лише, що вони спонукали допроведення дослідження з цього приводу.

На жаль, і в жодній з відомих нам працьпроблема наявності заголовків телевізійнихновин не розглянута настільки глибоко й усе-бічно, у всій своїй повноті й складності, щобможна було її вважати остаточно розв’язаною.Напевно, цим і пояснюється і наша зацікавле-ність темою, й актуальність проведеного дослід-ження. Не претендуючи на вичерпність, миспробували в ході дослідження отримати відпо-віді на важливі для нас запитання.

Упродовж року (травень 2010—2011 рр.) булопроведено анкетування й усне опитування 300реципієнтів у п’яти регіонах України, по 60 рес-пондентів у кожному з них. Вони відповіли напоставлені їм запитання. Для зручності ознайом-лення з результатами дослідження нижче подає-мо деякі найважливіші запитання та математич-но обчислені результати відповідей на них.

1. Яку інформацію Ви краще сприймаєте йзапам’ятовуєте — звукову чи зорову?

a) краще запам’ятовую звукову — 4,67 %(14 респ.);

b) краще запам’ятовую зорову — 12,33 %(37 респ.);

c) краще запам’ятовую разом почуте йпобачене — 82,0 % (246 респ.);

d) важко відповісти — 1 % (3 респ.). 2. Якому телебаченню надаєте перевагу?a) ефірному — 16 % (48 респ.);b) кабельному — 11 % (33 респ.);c) супутниковому — 72 % (216 респ.);d) важко відповісти — 1 % (3 респ.).3. Як часто Ви дивитесь телевізор?a) майже щоденно — 98 % (294 респ.);b) не рідше одного разу на тиждень — 1 %

(3 респ.);с) зовсім не дивлюся — 0,67 % (2 респ.);d) важко відповісти — 0,33 % (1 респ.). 4. Чи дивитесь Ви телевізійні новини?a) так, щодня дивлюсь — 96,0 % (288 респ.); b) дивлюсь лише іноді — 3,0 % (9 респ.);c) ні, зовсім не дивлюсь — 0,33 % (1 респ.);d) важко відповісти — 0,67 % (2 респ.).5. Новини якої телекомпанії Ви дивитесь

найчастіше?a) «Перший Національний» — 3, 67 % (11 респ.);b) «Інтер» — 16 % (48респ.);c) «1+1» — 22,67 % (68 респ.);d) «5 канал» — 19,33 % (58 респ.);e) «СТБ» — 10,33 % (31 респ.); f) «Тоніс» — 7,33 % (22 респ.); g) «Сіті» — 3,67 % (11респ.);h) «ТВі» — 6,67 % (20 респ.);i) регіональний чи місцевий — 6,67 %

(20 респ.);k) інший (із тих, що тут не зазначений) —

2,33 % (7 респ.);l) важко відповісти — 1,33 % (4 респ.).6. Яким телевізійним каналам віддаєте пере-

вагу?a) тим, що мають регулярні випуски новин —

97,67 % (293 респ.);b) тим, що не мають регулярних випусків

новин — 1,33 % (4 респ.);с) важко відповісти — 1 % (3 респ.). 7. Чи звертаєте Ви увагу на заголовки новин? a) так, звертаю — 91 % (273 респ.);b) ні, не звертаю — 4,33 % (13 респ.);c) важко відповісти — 4,67 % (14 респ.).8. Чи читаєте Ви текст у рухомому рядку під

час новин? a) так, читаю майже постійно — 22,33 %

(67 респ.);b) ні, принципово не читаю, бо лише слу-

хаю — 14 % (42 респ.);c) Так, іноді можу прочитати, але не

завжди — 61 % (183 респ.);d) важко відповісти — 2,67 % (8 респ.).9. Як Ви ставитесь до роботи російських

журналістів на Українському телебаченні?


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

39

a) позитивно — 4, 67 % (14 респ.);b) байдуже — 6,33 % (19 респ.);c) негативно — 87,67 % (263 респ.); d) важко відповісти — 1,33 % (4 респ.).10. Як Ви ставитесь до зникнення випусків

новин із програм деяких телеканалів?a) позитивно — 0,33 % (1 респ.);b) негативно — 98 % (294 респ.);с) байдуже — 1 % (3 респ.);d) важко відповісти — 0,67 % (2 респ.).Як бачимо з наведених результатів дослід-

ження, 98 % респондентів майже щоденно див-ляться телевізор. А 96 % з них так само щоден-но переглядають новини, що свідчить про висо-кий рівень їхньої поінформованості. Ще 91 % ізних звертає увагу на заголовки новин. Отже,будь-чиї висловлювання про те, що глядачамнепотрібні заголовки, є принаймні некоректни-ми, бо не мають жодних підстав для подібнихтверджень.

До того ж, відповіді на контрольне запитан-ня про те, яку інформацію краще запам’ято-вують респонденти — звукову чи зорову, даютьнам хоча й дещо інші цифри кількості респон-дентів, що сприймають зорову та звукову йзорову інформацію разом — 12,33 % + 82 % =94,33 %, але в них зберігається певна пропор-ційність пріоритетів, що побіжно підтверджуєвірогідність отриманих результатів.

Звичайно ж, на сьогодні немає й жорсткоївимоги до того, щоб у телевізійних новинахзаголовок і лід були не тільки аудіалізовані(озвучені), а й візуалізовані, тобто подані візу-ально, здебільшого, графічно титровані. Втім,краще б така вимога була, бо за умови відсутно-сті її, візуалізація, здається, вже стала предме-том маніпулятивних технологій. Отже, нам слідрозібратися, як це відбувається і чому.

Почнемо з того, що одні телемовники в нови-нах подають і озвучений, і графічно оформле-ний заголовок кожної новини, інші — лишеозвучений і то не завжди чи лише в анонсі.Хоча раніше вони цим не вирізнялися і подава-ли обидва варіанти — і звуковий, і графічний,адже це зумовлено аудіовізуальною природоюсамого телебачення.

До тих телекомпаній, які раніше робилизаголовки у своїх новинах графічно, тобто тит-рували, а тепер не роблять цього, належать:«Перший національний», «УТР», «Україна»,«ICTV», «Новий канал». Залишається з’ясуватипричини таких метаморфоз та дати відповідь назапитання: Чим викликані зміни стандартуподання новин в ефір на згаданих вище телека-налах?

Як ми з’ясували в ході дослідження, глядачіцікавляться заголовками новин. Отже, вони їмпотрібні. На кого у такому разі орієнтуються

виробники теленовин, які не подають їх заго-ловки? Відповідь очевидна: НЕ НА ГЛЯДАЧА!Тоді можливо НА ВЛАДУ?

Це, звичайно, припущення, яке після аналі-зу контенту новин легко трансформується втвердження. Цікаво, чи зміниться ставлення дозаголовків у нового шеф-редактора новин«СТБ» Михайла Єрмолаєва?

На сьогодні заголовки в новинах «СТБ» єдоволі показовими, оригінальними, виразними.Наведені нижче приклади доводять їх цілкомтворчий, подекуди й символічно-метафоричнийхарактер. Вони зібрані з різних випусків новинна «СТБ» упродовж кількох останніх місяців.Особливість їх полягає в тому, що вони маютьще й посилання на рубрику й у стилістиці цьогоканалу подаються в два рядки. Для їх виокрем-лення й унаочнення ми взяли їх у лапки й вио-кремили крапкою (див.: Табл. 1).

Не менш цікавими й виразними є архітекто-нічні знахідки телевізійної служби новин теле-компанії «1+1». Тут заголовки однієї й тієї жновини впродовж дня можуть змінюватися, щосвідчить про відсутність цензури та творчийпідхід до справи. До того ж, це відкриває шляхдо вдосконалення й поліпшення заголовків, допошуку нових логічних зв’язків, змістових від-тінків й акцентів. Для порівняння подаємозаголовки двох випусків новин — вечірнього йнічного за 26 квітня 2011 р.

Вечірній випуск «ТСН» з Наталією Мосей чук:«Роковини Чорнобиля», «Без Лукашенка»,

«Головне — вірити», «Секретні матеріали»,«Міліція у вогні», «Не проскочив», «Аміачнийзатор», «Прийшла висока вода», «Невиїзнийпацієнт», «Великодня стрілянина», «Органічніпродукти», «Масове прибирання», «Смоляніболота», «Гороскоп для ЧАЕС», «Паперові

40


«Ціна життя. Кревне питання»

«Тіло в діло. Все на продаж»

«Сектор без газу. Справа труба»

«Взув і не забув. Стоптати не одні чоботи»

«Ведмежі послуги. У світі людей»

«Непередбачуване минуле. Інколи вони повертаються»

«Маски-шоу. Правила відпочинку»

«Гратчасте небо. Примушення до їжі»

«Лінія оборони. Маю честь»

«Не гальмуй. На показ»

«Залишенець. Вільному воля»

«Перший пішов. Звітний період»

«Гасіть світло. Під напругою»

«Разом їх багато. Викладацький мінімум»

«Коли не вдома. Опозиційний збір»

«Свято наближається. Сигнальні прапорці»

Таблиця 1. Заголовки в новинах «СТБ»

журавлики», «Важливіше за ліки», «Мирнийатом», «Робіть ставки».

Нічний випуск «ТСН» З Юлією Бориско:«На трьох не вийшло», «Лукашенко образив-

ся», «Гороскоп для ЧАЕС», «Без митного союзу»,«У ГПУ знову газ», «Невиїзний пацієнт», «Від -стрілявся», «Безголовий вождь», «Шенген на за -мок», «Порно і свобода», «Життя за склом»,«Зацькована Берліона», «Робіть ставки».

Як бачимо, практично одні й ті ж події,щоправда, з додачею нових представлені тутцілою гамою заголовків, у яких відчуваються іспроба уникнення одноманітності, сірості, бу -денності, і прагнення до пошуку нових ракур-сів, значень, акцентів, і свіжий погляд іншогожурналіста на одні й ті самі ситуації, події чиявища. На нашу думку, це прогресивне надбан-ня «ТСН» слід переймати й поширювати усіміншим українським телемовникам.

У час суцільного панування цифрових техноло-гій помітно посилюється роль і значення ін -терактивного зв’язку. Якщо в радянські часи втелевізійний ефір потрапляло одне запитання змільйона, то тепер у кільканадцять разів зросли ізагальна кількість таких запитань, і та кількістьіз них, що потрапляють в ефір. Ди вовижно скоро-тився і час, за який глядач може отримати відпо-відь на поставлене ним запитання. Отже, цілкомзакономірно, що невдовзі у цифровому світі гля-дач уже не просто зможе висловити свою думку, ай навіть прямо чи опосередковано вплинути нею іна виробника інформаційного продукту, і на влас-ника ТРК, і на інших реципієнтів, і на владу, і наопозицію, і, врешті-решт, на суспільство.

А чи здатен глядач сьогодні впливати нателевиробника інформаційного продукту? Зви -чайно, пульт до телевізора чи супутниковогоресивера залишається поки хоча і не єдиним,але простим, надійним та певною мірою дійо-вим способом впливу глядача на телемовника,інформаційним продуктом якого він не задово-лений чи навпаки.

Цікаво, що сьогодні вже знайдеться чималотелеглядачів, які з принципових міркувань від-мовились від перегляду деяких телеканалів,мотивуючи це тим, що не хочуть бути свідкамизаангажованості, не хочуть чути в ефірі постій-ної відвертої брехні, не бажають сприяти рей-тингам придворних ЗМІ. Задля цього вонивидалили ці канали зі своїх фаворитних списківі тепер навіть на мить їх не вмикають.

Про все це ми дізналися у ході інтерв’юван-ня респондентів. При цьому вони назвали на -віть кілька телекомпаній, які переглядали рані-ше, але принципово не роблять цього тепер.Звичайно, це суб’єктивна думка опитуваних, атому ми не будемо подавати список тих теле-мовників, яким вони висловили свою недовіру.

Відмова окремих глядачів від перегляду тогочи того телеканалу, без сумніву, є їхнімневід’ємним правом. Для телекомпанії цейфакт ніби ще й нічого не означає. Дивитьсяхтось їх чи ні? Справа цілком приватна, яка,здавалось би, не може мати для телемовникажодних суттєвих наслідків.

Та в сучасному цифровому суспільстві це незовсім так. Коли це стосується десятків чинавіть сотень відмовників, то це ще хоча й немає прямого впливу на телекомпанію, але вже єприводом для проведення глибокого аналізу зметою пошуку причин такого стану і шляхівйого подолання.

Гірше, коли відмовників тисячі, бо це вже маєпевні шанси якось позначитися на рейтингу теле-каналу. І, не зважаючи на те, що ці шанси щемізерні, вони цілком можуть бути реалізованимий не лише в рейтингу. Особливо в тому разі, колиз’являється стійка тенденція до його падіння.

Ще гірше, коли таких відмовників десяткитисяч. Тоді це може мати всі шанси стати пуб-лічною справою, а з моменту набуття публічно-сті й широкого розголосу десятки тисяч легко йшвидко перетворяться на сотні тисяч, а там ужей до мільйона півкроку.

А найгірше — це публічне оголошення бойко-ту телемовнику, що може бути підтримане вжемільйонами. Хтось скаже, що нічого подібногораніше не було, але й стрімкого розвитку циф-рових технологій у світі також раніше не спо-стерігалося. Як не було раніше революцій, вяких соціальні мережі виступили організацій-ним інструментом, але тепер уже таке є, більшетого, воно збільшується в геометричній прогре-сії. Так само може бути й з заангажованимителемедіа.

Тож відповідь на запитання — чи впливаєсьогодні протест телеглядачів на рейтинги, —хоча й нею такою вже однозначною, втім ціл-ком конкретна — впливає. І те, що в майбутньо -му ця тенденція тільки посилюватиметься,немає жодного сумніву, а тому курс на «загнуз-дання» цілих інформаційних редакцій шляхомзміни українського менеджменту на російськийчи будь-який інший аби ручний, — це шлях унікуди, що не здатен дати позитивних результа-тів ані для журналістських колективів, ані длятелеглядачів, ані для суспільства в цілому.

Більше того, такі «ігрища» з людськимидолями здатні викликати опір та сприяти при-скоренню зростання протестних настроїв у су -спільстві. Здається, 2004 р. переконливо довіввражаючу ефективність журналістського проте-сту, аж до трансформації його в Помаранчевуреволюцію. Однак, судячи з останніх дій полі-тиків при владі та деяких власників ЗМІ, урок2004 р. засвоєний ними погано, що, у свою


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

41

чергу, не виключає його повторення, тепер уже,напевно, не тільки з публічними вибаченнями.

Тож чи варто доводити нагромадженнямабсурду до соціального вибуху? Адже намаган-ня з боку влади відрегулювати «під себе» весьбез залишку інформаційний простір шляхомобмеження ліцензування, перехоплення частоті здійснення інформаційної «зачистки» за ро -сійським сценарієм, ніколи не буде мати вУкраїні жодної перспективи.

Так, окремі ЗМІ, власниками яких є пред-ставники влади, звичайно будуть змушені йти вїї фарватері, але… Усі на це ніколи не погодять-ся! Якою б «хорошою» у прямому й переносно-му значенні цього слова не була БУДЬ-ЯКАвлада. Та й чи потрібно потім буде це тій владі,що завтра неминуче стане опозицією?! Такимчином, порушення існуючого стану речей угалузі ЗМК здатне негативно позначитися нетільки на рейтингах політичних сил чи мас-медіа, а й на суспільстві в цілому. Здається, цей є найпозитивніший висновок і для влади, ідля опозиції, і для пересічних громадян.

Схоже, що актуальність телевізійних новиняк оперативної форми передачі цілої сукупностінової аудіовізуальної вкрай важливої інформа-ції суспільству, цілком закономірно буде зро-стати і далі, попри намагання влади переформа-тувати деякі інформаційні канали в суто розва-жальні, навіть еротичні чи пізнавальні Так,наприклад, уже не вперше сталося з каналом«ТЕТ», який вкотре переформатували, цілкови-то вилучивши з нього новини. Які ж причинитаких разючих метаморфоз?

Можливо, цим прагнуть зменшити інтересреципієнтів до важливої суспільно-політичноїінформації? Чи, скажімо, понизити градус за галь -ної політизації суспільства, охолодити в ньомуполітичні пристрасті, що вирують на певних ета-пах політичної боротьби? Хоча вся попередня істо-рія людства доводить, що, з одного боку, всі полі-тичні сили на етапі боротьби за владу завжди праг-нули зацікавити своєю політичною діяльністю, аотже, й підвищували градус політизації суспіль-ства, а з іншого — політичні сили, що були привладі чи здобули її, уже мріяли про «спочинок налаврах», а тому й намагалися, користуючись влад-ними важелями, в різний спосіб переключитиувагу суспільства на що завгодно, аж до основнихінстинктів, крім «себе улюблених», політики ісвоєї теперішньої діяльності в ній.

Озвучені, але чомусь не візуалізовані заго-ловки в «Репортері» на «Новому каналі»: «Япо -нія кличе на заробітки», «Масове отруєннядітей», «“Фабрика зірок” повертається на “Но -вий канал”», «Спритко та Гарнюня», «Землянав коло столиці дешевшає», «Аварія на ізраїль-ській залізниці» тощо.

Так само озвучують заголовки, але їх невізуалізують і на каналі «ІСTV»: «Швидкі чидовгі перспективи?» «Президент і РНБО»,«Конфлікт з алергією», «Україна на роздоріж-жі», «Автопробігом по реформах» тощо.

Воно і зрозуміло, стислий інформаційнийтекст не потребує зайвого структурування, крімтрадиційних для нього щонайменше трьох W —«What?» «Where?» «When?» — «Що?» «Де?»«Коли?», які утворюють свою варіативну струк-туру. Часто їх послідовність і повнота є різни-ми. На телебаченні, завдяки його оперативно-сті, іноді відпадає потреба в одному з трьохскладників — «Коли?». Адже у новинах висвіт-люють події переважно нинішнього дня. Саметому постійне вживання ледь не в кожній но -вині слова «сьогодні» було б зайвим і непотріб-ним акцентом, ба навіть педалюванням питаннясвоєї виняткової телевізійної оперативності.

Проте щоденний телевізійний літопис такожне лише в теорії може містити, а й на практицічасто містить інформацію про те, коли сталася тачи та подія. Часом це візуальна інформація (най-частіше графічна), часом аудіальна, іноді кон-текстуальна. Утім, вона є і нікому не заважає.

Стилістикою далеко не кожного телеканалупередбачено візуальне чи аудіальне ознайом-лення глядача з заголовком конкретної новини.Існує кілька причин, якими журналісти-інфор-маційники виправдовують подібне явище. Це йекономія ресурсів, і відсутність фахівців-хенд-лайнерів, і намагання уникнути непотрібнихдублювань, і небажання мати зайвий клопіт, іт. д., і т. п.

Та як би там не було, а влучні заголовкиновин здатні пробудити цікавість глядача. Хібаможна не подивитися сюжет з таким оксюморо-ном чи метафорою у заголовку:

«Нелегкі часи легкої промисловості» («ТВі»);«Невже?» («ТВі»);«Червоний сніг» («1+1»); «Їсти чи не їсти?» («1+1»);«Божий промисел» («СТБ»);«Автопробігом по недбальству» («ІСТV»);«Циркачі у приймах» («Сіті»); «Антибіотиками по імунітету» («Сіті»);«Карта своїми руками» («5 канал»).Отже, попри будь-які негаразди заголовок і

лід у теленовинах можуть бути не тільки збуд-никами цікавості, зачіпками, інформаційною«віа грою», а й дотепом, інтелектуальним спала-хом, змістовою квінтесенцією й окрасою всієїінформаційної програми.

З огляду на той факт, що візуалізації заго-ловків новин не випадково немає майже на всіхпровладних каналах, журналісти мають напо-лягати на титруванні заголовків їхніх новин, аухиляння від цього з боку керівництва чи від-

42


мову титрувати їх розцінювати як наступ насвободу слова.

1. Вайшенберг З. Новинна журналістика: стандар-ти якості журналістської практики : навч. посіб. ; [зазагал. ред. В. Ф. Іванова] / Зігфрид Вайшенберг. —К. : Академія Української Преси, 2004. — 262 с.

2. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналіст -ської творчості : підручник / В. Й. Здоровега. — [2-гевид., перероб. і доп.]. — Львів : ПАІС. — 2004. — 268 с.

3. Іванов В. Ф. Техніка оформлення газети : курслекцій / В. Ф. Іванов. — К. : Тов «Знання», КОО,2000. — 222 с.

4. Михайлин І. Л. Основи журналістики : підруч-ник / І. Л. Михайлин. — [3-тє вид., доп. і по ліпш.]. —К. : ЦУЛ, 2002. — 284 с.

5. Коваль А. П. Слово про слово / А. П. Коваль. —К. : Радянська школа, 1986. — 384 с.

6. Прилюк Д. М. Теорія і практика журналіст -ської творчості. Методологічні проблеми / Д. М. При - люк. — К. : Вища школа, 1973. — 272 с. ; При -люк Д. М. Теорія і практика журналіст ської творчо-сті. Проблеми майстерності / Д. М. При люк. — К. :Вища школа, 1983. — 279 с.

7. Різун В. В. Основи журналістики у відповідяхта заувагах / В. В. Різун. — К., 2004. — 80 с.

8. Тимошик М. С. Книга для автора, редактора,видавця : практ. посіб. / М. С. Тимошик — [2-ге вид.,стереотип.]. — К. : Наша культура й наука, 2006. —560 с.

9. Бессонов А. П. Газетный заголовок / А. П. Бес -со нов. — Л. : Лениздат, 1958. — 62 с.

10. Гуревич С. М. Номер газеты : учеб. пособ. /С. М. Гуревич. — М. : Аспект-Пресс, 2002. — 191 с.

11. Кулаков А. Н. Заголовок и его оформление вгазете : учеб. пособ. / А. Н. Кулаков. — Л. : Изд-воЛГУ, 1982. — 87 с.

12. Лазарева Э. А. Заголовок в газете / Э. А. Ла -зарева. — Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1989. — 96 с.

13. Майданова Л. М. Структура и композициягазетного текста / Л. М. Майданова. — М., 1987.

14. Ученова В. В. Беседы о журналистике /В. В. Уче нова. — М. : «Молодая гвардия», 1978. — 208 с.

15. Євграфова А. О. Лід як компресована формамовлення / А. О. Євграфова // Ученые запискиТав рического национального университета им.В. И. Вер над ского. Серия «Филология. Социальнаякоммуникация». — 2008. — Т. 21 (60). — № 1. —С. 194—198.

16. Нагорняк М. В. Заголовок новини: як зробитийого ефективним (на матеріалах інформаційних пере-дач першої програми Національної радіокомпаніїУкраї ни) // Освіта регіону. Полі тологія. Психологія.Комуні ка ції / М. В. Нагорняк. — 2010. — № 3. —С. 177—181.

17. Куляс І. Ефективне виробництво теленовин:стандарти інформаційного мовлення; професійнаетика журналіста-інформаційника : практ. посіб. дляжурналістів / Ігор Куляс, Олександр Макаренко. —К. : Вид-во ХББ, 2006. — 120 с.

18. Стівенс М. Виробництво новин: телебачення,радіо, Інтернет / Стівенс Мітчелл; [пер. з англ.Н. Єго ровець]. — К. : Вид. Дім «Києво—Могилянськаакадемія», 2008. — 407 с.

19. Шевченко В. Е. Заголовок як спосіб впливу насуспільну свідомість // Наукові записки Інститутужурналістики / В. Е. Шевченко. — К. : Інститут жур-налістики, 2001. — Т. 2. — С. 53—69.


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

43


Yelisovenko Yuriy. Headline and lead in the Ukrainian news.The article concerns the history of appearance and practice of use of headline and lead in the news. Theoretical

and practical aspects of creation of headlines and leads are reviewed. Keywords: headline, lead, television news.

Елисовенко Ю. П. Заголовок и лид в украинских теленовостях.В статье раскрыто суть, первичную теорию, современные исследования и практическое примененние

заголовка и лида: от Аристотеля до наших дней. В частности, проанализировано применение этого опытав телевизионных новостях.

Ключевые слова: заголовок, лид, журналистское произведение, визуализация.

творенная телевізійного продукту — син -тетичне мистецтво. Воно об’єднує майстерне

поєднання відео, звуку, статичних зображень,графіки. Технологічний розвиток стимулює по -шук і втілення новітніх методів подання інфор-мації і взаємодії з глядачем. Серед них — аніма-ція, динамічна побудова графіків і діаграм наекрані, надходження й візуалізація даних уреальному часі. Ці методи належать до доволімолодого (на тлі загального історичного розвит-ку журналістського телевізійного інструмен -тарію) інфографічного комплексу. Знайшовшипрак тичне медійне застосування в останні кіль-ка десятиліть, інфографіка не припиняє пошукнових можливостей і форм донесення інформа-ції, а також розширення теоретично описовоїбази. Здебільшого це розробки західних дослід-ників. Вітчизняні журналістикознавці розгля-дають її доволі опосередковано, переважно якрізновид ілюстрації. Що ж до відеоінфографіки,з її можливостями анімації і об’ємного відобра-ження, то наукових розвідок взагалі практичнонемає. Саме цим зумовлена актуальність обра-ної теми. Її новизна полягає у спробі впершерозглянути інфографіку окремо від решти гра-фіки, яку використовують на телебаченні.

До телевізійної графіки належать логотипи,написи, титри, субтитри, заставки, перебивки,рухомі текстові рядки та цілий комплекс інфо-графіки. Види інфографіки, яку використо-вують при монтажі відеопрограм, є об’єктомдослідження. Його предметом виступають різ-ножанрові програми на вітчизняних за закор-донних телеканалах. Широкий спектр можли-востей для використання інфографіки в реклам-них відеороликах є надзвичайно великою базоюдля окремого дослідження й тому в межах даноїроботи не розглядатимемо.

Метою дослідження є з’ясування специфікиграфічної візуалізації даних на телебаченні, а

також наявного інструментарію, для подальшо-го якісного застосування при створенні відео-програм. Відповідно в роботі визначено такізавдання:

• проаналізувати особливості графічної візу-альної інформації на телебаченні;

• розглянути досвід практичного застосуван-ня інфографіків при монтажі відеоряду в теле-візійних програмах;

• визначити перспективні напрями розвиткуінфографічної візуалізації у телемедіапросторі.

Методологічною базою для статті сталидослідження Едварда Тафті, Альберто Кайро,Джордана Кастелера, Григорія Кривошеї табагатьох інших українських і закордоннихавторів.

У своїх публікаціях науковці зазначають, щоінфографіка не є ані дизайном, ані ілюстрацієюв чистому вигляді. Ілюстрація завжди лишепідтримує текст, а інфографіка може бути само-достатнім джерелом інформації. Хав’єр Ірреа,організатор міжнародного конкурсу-саміту зінфографіки «Malofiej Infographics Awards»,автор численних наукових розвідок з теорії,методики і практики застосування інфографікив масовій комунікації, у своїх роботах зазначає,що можна виробляти якісні новини зі застосу-ванням нетрадиційних засобів, у тому числіінфографіки: «це не означає, що потрібнопов’язувати нові форми викладу із суто декора-тивними прийомами. Варто переслідувати тісамі цілі, що й “хороший журналіст”» [1, 64].

У словнику журналістських термінів Гри -горій Кривошея пропонує лаконічне визначеннядля інфографіки — це «інформаційна графіка угазеті, телепередачах, яка поєднана текстом»[2, 74].

Відповідно до технологічного процесу виго-товлення трактує поняття Юрій Бідзіля:«інформація, відтворена в мас-медіа за допомо-

44

Г. О. Цуканова,асистент

УДК 007: 304: 659.4 + 37.026.4

Інфографіка в сучасній телевізійній програмі

У статті розглянуто можливості використання інфографіки як новітнього методу передачі соціальнозначущої інформації телевізійними каналами масової та соціальної комунікації. Значну увагу приділено кри-теріям якості відеоінфографіки, її класифікації і властивостям у телепрограмах різних жанрів. З’ясовано,що у визначенні її функцій на вітчизняних телеканалах досі домінує ставлення до інфографіки, як до різ-новиду ілюстрації. Відповідно до тенденцій на міжнародному медіаринку, є чітка спрямованість на ство-рення самодостатніх відеоінфографічних блоків.

Ключові слова: соціальна комунікація, інфографія, інфографіка, інформаційні графіки, телевізійна жур-налістика.

С

© Цуканова Г. О., 2012

гою методів комп’ютерної графіки: інформатив-ний малюнок (графіки, схеми, таблиці, карти,фото, колажі тощо)» [3, 44].

Джордан Кастелер трактує інфографію як«візуальний засіб для повідомлення інформаціїабо даних у легкій, доступній формі» [4].

Чи не найпомітнішим автором, сферою нау-кових інтересів якого є галузь інфографії, єЕдвард Тафті, автор серії оглядів та розвідок нацю тематику. На його думку, домінантним еле-ментом у графічному дизайні є текст, якиймежує зі зображенням, утворюючи зв’язки івзаємодії, спрямовані на розуміння й тлумачен-ня комплексних даних у цілому, оскільки «ко -рисно показати як графіку, нанесену на карту,так і карту в цілому» [5, 45].

Професійні газетярі вважають, що одне зобра-ження може замінити цілу шпальту тексту.Якісна інфографіка покликана привертати ува гуй подавати складну інформацію в легкій длясприйняття формі; це значно зменшує час для їїпрочитання й сприйняття. Як аргумент на ко -ристь використання інфографії у періодичнихвиданнях, Ерік Мейєр наводить результати пси-хологічних досліджень сприйняття й запа м’я -товування інформації: «наш розум обробляє ізберігає символи і позначення легше, ніж прирозшифруванні їх текстом… більшість читачівсьогодні, як правило, не глибокі читачі» [6, 53].

У телевізійній журналістиці теза Еріка Ме -йєра ще більш очевидна. На відміну від читача,який має можливість у будь-який час повернути-ся до будь-якого зображення чи фрагмента текс-ту, телеглядач здебільшого налаштований насприйняття інформації з першого перегляду.Яскрава й одночасно зрозуміла графіка здатнапривернути його увагу й за лічені секунди від-творення на екрані донести інформацію, яку б настільки якісно не розкрили кілька змонтованиху фразу відеокадрів чи дикторський текст. Успіхінфографії на телебаченні полягає також у більшрозширеному арсеналі інструментарію її виго -товлення й показу. Телеформат дозволяє вдалопоєднувати й демонструвати не лише друкова-ний текст і статичне зображення, а й «жи вевідео» та аудіоряд (дикторську начитку, звуковіефекти, музичний супровід). Крім того, середмонтажних кадрів телепрограм з’являються якокремі статичні інфографічні зображення, так іцілі анімовані фрагменти, де побудова стовпчи-кових діаграм, виокремлення сегментів діаграмрадіальних, зростання чи падіння кривих графі-ків відбувається на очах у глядача.

Справжнім проривом у застосуванні інфогра-фіки в журналістиці й одночасно її символіч-ною датою народження вважають 1982 р., колина ринку США з’явилася нова національна га -зета USA Today, яка значну частину площі

надавала так званим «інформаційним малюн-кам». Успіх USA Today у читачів зумовившвидке поширення інфографіки в США, а по -тім і в Європі. Тенденцію друкованих ЗМІ опе-ративно перейняли телевізійники.

При підготовці випусків телевізійних пере-дач майже від самого початку застосовувалисязасоби художнього оформлення зображень, щоробили програми більш привабливими для гля-дача. Коли телебачення було аналоговим, засто-совувалися звичайні мальовані графічні засобидля створення заставок і титрів та показу карт,простих графіків і діаграм. Пізніше почали пра-цювати зі спецефектами та рір-проекцією.

Нині з цією метою широко використовуютьсистеми комп’ютерної відеографіки, які розши-рюють творчі можливості телевізійної апарату-ри і скорочують час, необхідний на підготовку істворення програм. Вони також дозволяютьрозробляти анімовану інформаційну графіку.

Анімована інфографіка є важливим елемен-том в ефірі практично всіх провідних інформа-ційних телекомпанії — CNN, BBS, CNBC і т. д.Для телекомпаній, що випускають щоденні тащогодинні новинні програми, інформаційнаком п'ютерна графіка є життєво необхідноюскладовою. Для забезпечення ґрунтовного тавсебічного висвітлення подій такі новинні про-грами CNN, як «Newsday» і «Newshour», вико-ристовують анімацію для ілюстрації та пояс -нення новин. Репортажі про катастрофи, події,які небезпечно або неможливо зафіксувати наплівці, супроводжують реконструкції, створеніза допомогою інформаційної графіки. Наприк -лад, при висвітленні воєнних операцій телеві-зійні аніматори нерідко створюють тривимірнікарти рельєфу і відображають на ний пересу-вання військ територією країн, а при моделю-ванні вибухів на атомній станції в Японії інфо-графіка відображала перебіг подій, починаючизі структурних схем землетрусу й закінчуючилінійними графіками з прогнозованою кількі-стю жертв і таблицями з розрахунковими ра -хунками, на які можна перераховувати кошти.

На вітчизняних телеканалах інфографікуспочатку найчастіше використовували в спор-тивних оглядах (турнірні таблиці) і випускахпрогнозів погоди (картографія). На зміну ста-тичним картам із символічними позначкамитемпературних показників та опадів, значенняяких розшифровували ведучі, сьогодні на біль-шості каналів застосовують автоматизовані ви -пуски метеопрогнозів, створені у 3D графічнихредакторах. Навіть без коментаря ведучої вонидозволять глядачеві дізнатися про погоду врегіоні й місті завдяки, скажімо, «польоту» надтривимірною картою місцевості із зупинками вгеографічних точках та демонстрацією відповід-


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

45

них показників і позначок, які легко зчитува-ти. Український вузькоспеціалізований метео-канал «Погода», що цілодобово показує прогно-зи погоди з усіх куточків України та світу, дляурізноманітнення відеоряду використовує цілийнабір інфографічних прийомів. Зокрема таблиціна тлі живого відео, модельовані у 3D ландшаф-ти місцевостей, фотографічні зображення по -верхні землі, зроблені зі супутників, мальованікарти із нанесеними на них автомобільнимишляхами тощо.

Значний крок у застосуванні інфографічнихтехнологій зробили й спортивні новинні блокита окремі тематичні програми. Турнірні табли-ці, що висвітлюють позиції гравців і команд,результати матчів і турнірів знайшли відобра-ження у новій тривимірній графічній анімова-ній формі, завдяки якій глядач може не лишебачити статистичну інформацію (час матчу, но -мер періоду, рахунок, заміну гравців тощо),певний порядок розташування позицій, а й спо-стерігати за їх переміщенням, появою чи вибут-тям, або порівнювати поточні результати учас-ників зі світовими рекордами. Сучасні техноло-гії дозволяють навіть під час розбору матчів абопрямих трансляцій намалювати на полі лініїштрафних ударів, або траєкторії руху спортсме-нів, показати відстані до цілі чи швидкістьруху м’яча. Лідерами за кількістю використан-ня інфографії у поданні спортивних новин та -кож є тематичні канали. Так, скажімо, телека-нал EuroSport в одному з сюжетів про закін -чення чергового етапу велоперегонів «Тур деФранс» показав один за одним чотири інфогра-фіки: загальну турнірну таблицю з результата-ми велогонщиків, карту Франції із зазначеннямусіх етапів перегонів, супутникову фотографіюмісцевості з анімованим (лінія прокладалася наочах у глядача) маршрутом етапу, який щойновідбувся, та графік перепаду висот на загально-му маршруті.

Серед лідерів за кількістю використанняінфографіки у своїх сюжетах варто згадатиділові канали, такі як UBC, UBR, Перший діло-вий та ін., що спеціалізуються на бізнес-нови-нах. У їхньому арсеналі як найпростіші табли-ці, так і складні статичні й динамічні (анімова-ні) горизонтальні брускові, вертикальні стовп-чикові, секторальні діаграми, гістограми, ліній-ні графіки тощо, які відображають динамікубудь-яких індексів чи котирувань за день, тиж-день, місяць. Графічні інформери можуть виво-дитися на екран окремими блоками або як мон-тажні елементи сюжетів із «живого» відео, атакож з’являтися на електронних фонах чимоніторах у студії, змінюватися під час розпові-ді ведучого чи бесіди з експертами. Зазвичайведучі не можуть впливати на графіку, що пере-

дається в ефір чи на екран у студії. Цим проце-сом керує відеоінженер та режисер монтажу(ефіру). Однак системи, що інтегрують в оформ-лення студій сенсорні екрани як стандартні, такі мультитач (від англ. multi-touch — функціясенсорних систем уведення, що здійснює одно-часне визначення координат двох і більшеточок дотику. Може застосовуватися, наприк-лад, для зміни масштабу зображення), дозво-ляють ведучому самостійно управляти графі-кою. Це значною мірою оживляє програми, даєможливість ведучому в реальному часі зверта-тися до графіки і даних, поводитися природно івдаватися до експромтів, що робить усі презен-тації більш наочними. Одним доторком до моні-тору він при потребі може викликати на екранбудь-який графік чи діаграму, збільшитиякийсь із фрагментів, виділити сегмент, зіста-вити його з іншим тощо.

Іншим варіантом інтерактивного застосуван-ня інфографії в ефірі телеканалів є відображен-ня рейтингів, результатів голосувань чи опиту-вань безпосередньо в прямому ефірі. Такою тех-нологією нерідко користуються творці розва-жальних програм, зокрема музичних, таких як«Фабрика» на «Новому каналі» чи «Шанс» наканалі «1+1». Коли доля учасника шоу, скажі-мо, його вибування чи подальше перебування напроекті вирішується SMS або телефонним голо-суванням, глядач має змогу спостерігати за гра-фіками чи діаграмами. Такі візуалізовані «пере-гони» результатів значною мірою загострюютьпереживання глядачів й їхні очікування.

Інтерактивні методи залучення аудиторії доучасті в обговоренні в студії, визначення рівнязацікавленості до тем останнім часом стають всебільш популярними при виробництві аналі -тичних ток-шоу. На вітчизняному телеринкуодним із перших таких проектів стала «Свободаслова» на каналі «ІCTV». Переживши зміну ве -дучого, проект зберіг свою стилістику й інфо-графічне оформлення. Творці програми, у пер -шу чергу, анонсують її як інтерактивне ток-шоу, в якому на прикладі тест-групи зі 100 осібглядач у режимі реального часу може стежитиза реакцією країни на події, що відбуваються встудії. Кожен з учасників тест-групи має елек-тронний пульт із коліщатком, повертаючи яке,він виказує своє схвалення чи невдоволеннястосовно ідей, подій, висловлювань, персон, ве -дучого, тобто всього, що відбувається у студії.Цю інформацію двічі на секунду фіксує ком -п’ютер і перетворює її на графік симпатій-анти-патій, що демонструє середню думку всіх чле-нів тест-групи в студії. Більше того, «графіквідтворює не просто позитивну чи негативнуреакцію аудиторії, але й ступінь підтримки абонеприйняття: криві коливаються від байдужо-

Цуканова Г. О.

46

сті до ненависті, від ненависті до фанатизму.Також проводиться голосування за темою, заклю човим питанням програми, виявляючиприн ципову позицію телеглядачів. Результатиголосування виводяться на екран у вигляді діа-грами. Голосування відбувається на початку танаприкінці програми. Порівняння результатівголосування дає можливість побачити, чи змі-нилася позиція аудиторії в ході дискусії» [7].Графік глядацької реакції є стрижневим у дра-матургії всієї програми. За його анімованоюзміною в реальному часі телеглядачі спосте -рігають безперервно. Наприкінці програми наекран виводиться підсумкова крива за весьефір. Її найвища й найнижча точки відобра-жають найбільш емоційно сприйняті висловлю-вання з найбільшою підтримкою чи невдоволен-ням аудиторії. Автори цих висловлювань маютьможливість прикінцевих виступів. Графік гля-дацької реакції стає також своєрідним змістом,за яким можна знайти й переглянути будь-якийфрагмент програми на сайті телеканалу.

У різних трансформаціях і візуалізаційнихрішеннях технологію інтерактивного відобра-ження реакції аудиторії ток-шоу останні кількароків застосовують інші проекти. Зокрема«Свобода Савіка Шустера» і пізніше «Великаполітика з Євгенієм Кисельовим» на телеканалі«Інтер», «Шустер Live» на телеканалі «Украї -на», а віднедавна — на Першому Національномуканалі та ін.

Все частіше до ілюстрування викладу інфо-графікою вдаються при створенні інформацій-но-аналітичних підсумкових тижневиків. Їхнітворці не лише беруться за аналіз складних тем(впровадження реформ, бюджетні питання, ви -борчі процеси тощо), а й візуалізують свою ана-літику за допомогою вже згадуваних діаграм іграфіків, а також більш складних неформа -лізованих блок-схем, архітектурних планів,абстрак тних і наукових візуалізацій, рекон-струкцій та інших нестандартних художніхзасобів. Рідше ці методи включають у вироб-ництво щоденних новин. Перш за все цепов’язано з більшими часовими й фінансовимизатратами на створення інфографічних сюжетівпорівняно з монтажем відзнятого й архівноговідео. До того ж не кожен загальнонаціональ-ний канал (про регіональні в цьому аспектімова поки що практично взагалі не йде) можедозволити собі мати у штаті професійних інфо-графів. Зазвичай, така графіка є замовною івиготовляється студіями-підрядниками.

Інфографіка у випусках новин застосову-ється для ілюстрування складних і занадтовеликих для словесного пояснення понять іпоказників чи абстрактних категорій, до якихскладно відзняти або дібрати відеоряд. Най -

частіше графікою ілюструють економічні нови-ни (зростання/падіння ВВП, цін, курсів валюттощо); політичні (рейтинги, результати голосу-вань та ін.); соціальні (схеми зі змінами рухутранспорту, статистика тощо). Інфографіка доз-воляє легко й зрозуміло подати інформацію ізгалузі медицини, біології, астрономії, технікитощо. Ще один вид інфографіки, що застосову-ється у випусках новин — реконструкція. Вонабазується на даних про подію і відтворює дина-міку того, що відбулося в хронологічному по -рядку. Така графіка відтворює конкретні подіїзі слів очевидців або даних науковців і дозволяєпоказати те, що не вдалося відзняти через від-сутність оператора на місці події або небезпекуперебування там. Реконструкцію часто застосо-вують при відтворенні техногенних, автомобіль-них, залізничних, авіакатастроф, воєнних дій,природних явищ.

У статті «Як співіснують інформація та роз-вага на українських телеканалах?» Мар’я -на Стец ків відносить використання інфографіїта анімації при підготовці новин до одного зприйомів інфотейнменту: «Цим прийомом ненехтує жоден телеканал, адже продемонструва-ти складні підрахунки на словах журналістовінадзвичайно важко. Інфографіка полегшує цюроботу» [8]. Вона віддає належне інфотейнмен-ту, адже його розвиток безумовно повинен зро-бити вітчизняне та особливо регіональне телеба-чення цікавішим.

На російському телеканалі «Вести-24» ужекілька років реалізується проект подання новинвиключно як інфографічна візуалізація. Щодняв ефір виходять до трьох коротких (30—60 се -кунд) сюжетів, що демонструють цікаву інфор-мацію з економічного, політичного, соціально-го, культурного життя Росії й світу у формі ані-мованої інфографіки. Сюжети також можнапереглянути онлайн на сайті телеканалу в окре-мому розділі «Інфографіка».

У викладі українських телевізійних новинінфографія залишається одним із додатковихзасобів подання інформації і не входить до що -денної практики на рівні самодостатніх сюжетівчи блоків новин. Водночас ще у 2005—2006 рр.на телеканалі «Інтер» з’явилася серія анімова-них документальних фільмів про історію Украї -ни під загальною назвою «КРАЇНА. Історіяукраїнських земель». Цей проект був присвяче-ний 15-й річниці незалежності України. Скла -даючись із циклу коротких фільмів, загальнийхронометраж яких налічував майже 16 годин,проект був повністю побудований на анімації таінфографіці. Він доволі повно висвітлював знач-ні історичні події в окремих областях, регіонахі містах України від часів Київської Русі й доминулого століття.


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

47

Сучасне Українське телебачення не такактивно використовує інфографіку, як друкова-ні ЗМІ, однак при її створенні й застосуваннінерідко припускається аналогічних помилок.

Мішель Картер розробила збірник для дизай-нерів газетних видань при використанні інфор-маційної графіки:

• домінантним елементом повинна бутиінформаційність, а не художність. Складна гра-фіка є некорисною, якщо вона не пояснює чи недоповнює статтю;

• інфографіка повинна містити весь матері-ал для повного її розуміння без супровідноготексту;

• інфографіка публікується під заголовком іобов’язково містить інформацію про першодже-рело (якщо це не власний рисунок дизайнера)[9, 14].

Правила, що є аксіомами для поліграфічноїінфографіки, не завжди повністю відповідаютьпринципам створення відеоінфографіки. Аджеу глядача обмежений час її перегляду. До тогож на екрані телевізора завжди втрачається різ-кість і чіткість зображення.

Російський практик Андрій Скворцов, ди -рек тор компанії «Меркатор», що спеціалізу-ється на створенні інфографіки для провіднихтелеканалів Росії, визначає такі ключові прин-ципи для створення власне відеоінфографіки:

• презентація змісту: хороша інфографіка незображає цифр, вона представляє ідею;

• керування увагою: кадр за кадром «роз-кривати історію»;

• асоціативність: для візуалізації абстракт-них понять;

• кількісна інформація: за браком кількісноїінформації інфографіка перетвориться на набірслоганів;

• необхідна достатність: надмірне викори-стання цифр і даних призводить до нерозумін-ня основного [10].

Розтлумачуючи ці принципи, автор на кон-кретних прикладах розбирає помилки й даєпоради телевізійним інфографам. Він зазначає,що, маючи в арсеналі такий потужний інстру-мент, як анімація, підходити до її використан-ня слід вкрай обережно, адже вона може нелише приваблювати глядача, а й відволікативід суті. А. Скворцов радить застосовувати їїтоді, коли необхідно показати зміну цифр учасі, скерувати увагу глядача або ж просто уріз-номанітнити відеоряд, аби він не був нудним.

Чи не найскладнішою властивістю інфогра-фіки є пошук межі між лаконічністю, можливі-стю стиснути значні обсяги даних до малих роз-мірів та спрощеністю як способом сприйняттяінформації. Нині спостерігається тенденція до

використання таких функцій інфографії, якпривабливість, спрощеність, доступність та лег-кість матеріалів.

Інфографіка може використовуватися і длябільш глибокого розуміння інформації, роблячирозповідь точною, достовірною.

Привабливий вид інфографіки — це лишепобічний продукт правильно упорядкованоїінформації. Головне завдання інфографіки —зробити новини легкими для сприйняття йрозуміння.

На думку Едварда Тафті, використання зай-вої, непотрібної інформаційної графіки здій-снюється через такі причини: у спробі надатиматеріалові більш науковий і точний вид; щобоживити зображення, зробити подання інфор-мації більш привабливим [5, 56].

Важливо розуміти, що і кому хоче показатиавтор своєю інфографікою. Слід враховувати,чи ознайомлений глядач з темою сюжету, чипотрібні йому додаткові роз’яснення, перегля-датиме він інфографічний відеоролик як само-стійний продукт чи з іншим тематичним відео.

Зовнішній вигляд підсумкової картинкивизначається завданнями й зібраними даними.Юрій Вєтров при виборі типу візуалізації реко-мендує «порівнювати дані, показувати зв’язкиміж ними, зміни їх значень у часовому середо-вищі» [1]. У випадку, коли треба подати струк-туру, зв’язки і тенденції з використанням циф-рового матеріалу, технічні зведення, аналізи,факти й статистичні дані, доцільно використо-вувати схеми із закадровим коментарем, аніжнасичену цифрами начитку з абстрактним, асо-ціативним відеорядом.

Незважаючи на величезний арсенал засобівта способів реалізації візуальної інформації,існує й така група даних, яку не можна податизасобами інфографії. Це — точки зору, комента-рі, описи атмосфери події, оповіді, інтерв’ю,нестатистична аналітика та ін.

Висновки. Телевізійна інфографія — новий ізахопливий різновид зображального мистецтва.Цей унікальний вид художньої творчості синте-зує властивості телевізійного й графічногомистецтв, додаючи до них власні, специфічнівиразні особливості. Інформаційна графіка нетільки забезпечує необхідність передачі точної ізрозумілої інформації в щоденній програмі, а йдопомагає художнику виразити ті чи інші ідеї уформі, недоступній «живому» зображенню.

Класифікуючи відеоінфографіку за способомвідображення, варто виокремити дві групи:1) динамічна інфографіка — анімаційна графіка;2) статична інфографіка — одиночні слайди.

Відеотехнології дозволяють не змінюватиінфографічні слайди один на інший, а вибудову-вати й розповідати «історію» — наголошувати

Цуканова Г. О.

48

на частині графіка, збільшувати цю частину,трансформувати в нову деталь. У результатіглядач легко й невимушено стежить за розпо-віддю. Інструментарій створення й застосуван-ня відеоінфографіки значно ширший, аніж ужурнальної і газетної інфографії. Вона широкопредставлена у всіх напрямах телеіндустрії,зокрема в інформаційних, аналітичних, розва-жальних, пізнавальних форматах.

Подальший стрімкий розвиток інфографії навітчизняному телебаченні буде стимулюватисятенденцією до інтерактивності та інфотейнменту.

1. Ветров Ю. Управление проектами и проек -тирование интерфейсов. Визуализация данных.Нагляд ный и компактный способ отображенияинформации [Електронний ресурс] / Ю. Ветров. —URL : http://www.jvetrau.com/2009/03/11/vizualizatsiya-dannyih-naglyadnyiy-i-kompaktnyiy-sposob-oto brazheniya-informatsii-chast-1-klassifikatsiya/.

2. Кривошея Г. Журналістика : поняття, термі-ни / Г. Кривошея. — К. : КиМУ, 2004. — 202 с.

3. Словник журналіста: Терміни, мас-медіа,постаті / за заг. ред. Ю. Бідзілі. — Ужгород : ВАТ«В-во “Закарпаття”», 2007. — 224 с.

4. Cairo A. Information Visualization in The News:Print and Multimedia Infographics Storytelling /А. Cairo. — Madrid, 2009. — 390 p.

5. Tufte E. Beautiful Evidence / E. Tufte. — N. Y. :Graphics Press, 2007. — 214 p.

6. Meyer E. Designing Infographics: Theory, CreativeTechniques & Practical Solutions / E. Meyer. —Indianapolis, IN : Hayden Books, 1997. — 324 p.

7. Свобода слова (ІCTV). Про програму [Елек -тронний ресурс]. — URL : http://svobodaslova.ictv.ua/.

8. Стецків М. Як співіснують інформація та роз-вага на українських телеканалах? [Електроннийресурс] / М. Стецків. — URL : http://www.mediakrytyka.info/ohlyady-analityka/yak-spivisnuyut-informatsiya-ta-rozvaha-na-ukrayinskykh-telekanalakh.html/.

9. Картер М. Сучасний дизайн газет / М. Кар -тер. — К. : Нац. ін-т преси, 1998. — 21 с.

10. Скворцов А. Принципы видеоинфографики[Електронний ресурс] / А. Скворцов. — URL :http://www.mercator.ru/articles/index.php.

11. Kasteler J. Using Infographics in Social Mediato Promote Content and Visualize Data [Електроннийресурс] / J. Kasteler. — URL : http://searchengineland.com/using-infographics-in-social-media-to-promote-content-and-visualize-data-18085.

12. Инфографика: шаг вперед, два назад[Електронний ресурс]. — URL : http:// www.vorobei-studio.ru/articles/20090525/.

13. Errea J. On Why Infographics Will Save PrintMedia // Malofiej 15 International InfographicsAwards / J. Errea. — 2007. — 217 р.

14. Information graphics [Електронний ресурс]. —URL : http://en.wikipedia.org/wiki/ Infographics.


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

49


Tsukanova Ganna. Infographics in the modern television program.The article considers the possibilities of use of infographics in modern television as the newest method of

transmission of social information. A considerable attention is paid to the quality criteria of video infographics, itsclassification and properties of television programs of different genres. It turned out that the definition of itsfunctions on local TV stations still presents infographics as a kind of illustration. But according to the trends inthe international media market, there is a strong focus on creating of self-sufficient blocks of video infographics.

Keywords: social communication, infographics, information graphics, television journalism.

Цуканова А. А. Инфографика в современной телевизионной программе. В статье рассматриваются возможности использования инфографики как новейшего метода передачи

социально значимой информации телевизионными каналами массовой и социальной коммуникации.Значительное внимание уделяется критериям качества видеоинфографики, ее классификации и свойствамв телепрограммах разных жанров. Выясняется, что в определении ее функций на отечественных телека-налах до сих пор доминирует отношение к инфографике, как к разновидности иллюстрации. Согласно тен-денциям на международном медиарынке, имеется четкая направленность на создание самодостаточныхвидеоинфографичных блоков.

Ключевые слова: социальная коммуникация, инфография, инфографика, информационные графики, теле-визионная журналистика.

ктуальність теми. Інформаційно-розва-жальному симбіозу «інфотейнмент» уже

май же 30 років, але його запровадження тапоширення на українських теренах справамолода. З’явившись у США, інфотейнмент бувперейнятий багатьма телеканалами світу,зокрема й російськими. Сьогодні поява цьогоявища в сітках мовлення українських каналівстає тенденцією, що пов’язана з комерціалізаці-єю та глобалізацією. Дослідити властивості,ознаки та можливості інфотейнменту — актуаль-не завдання для журналістикознавчої науки вцілому та корисне для журналістів-практиківзокрема.

Історіографія питання. У роботі з джерель-ною базою виникли труднощі стосовно науко-вих публікацій, пов’язаних із поняттям «інфо-тейнмент». На базі Інституту журналістикидоцільною є стаття Н. Симоніної «Новітні жан -ри української тележурналістики: розвитокінфотейнменту». Багатим джерелом виявивсяінтернет, завдяки якому з’явилася можливістьознайомитися з такими статтями: Стойков Л.«Гедоністична функція медій: інфотейнмент тареаліті-шоу»; «Інформація до розваги»; Зор -ков Н. «Інфотейнмент на російському телеба-ченні»; Данилова Г. «Які новини?».

У перелічених статтях подано деякі відомостіпро історію появи та поширення інфотейнменту,проаналізовано російські телепрограми в цьомужанрі. Але ці статті мають публіцистичнийхарактер, що не тотожний з науковим. Такожпро інфотейнмент згадується у статті Н. Зра -жевської «Мас-медіа і технологія «пов сякдена».

Щодо монографій, то окремого видання, при-свяченого інфотейнменту досі немає, але заостанні роки в книжках сучасних дослідниківможна знайти інформацію, яка підтвердитьпояву та розвиток інфотейнменту переважно вмежах сучасної тенденції до глобалізації такомерціалізації, а також американізації світо-вого медіапростору. С. Михайлов у книжці

«Жур налістика США» пише про історію таособливості розвитку американських медіа та їхмогутній вплив на ЗМІ інших країн, у томучислі й телебачення. Російська дослідницяЕ. Вар танова у книжці «Медіаекономіка зару-біжних країн» розкриває поняття «прибутко-вість» і пов’язане з ним поняття «рейтинг» таїх вплив на телебачення.

У написанні статті корисними стали такожтакі праці: Я. Засурский, Л. Азарх, Л. Болотова«Телерадіоефір»; І. Лапіна «Науково-популярнетелебачення»; В. Олешко «Журналістика яктворчість»; Е. Прохоров «Вступ до теорії жур-налістики»; Г. Фрумкін «Сценарна майстер-ність»; Р. Харріс «Психологія масових комуні-кацій».

Об’єкт дослідження — інфотейнмент як про-дукт комерціалізації телебачення.

Предмет дослідження — властивості, ознаки,можливості інфотейнменту.

Новизна. Проаналізувавши наявні відомостіпро таке медійне новоутворення для україн -ського телебачення, як інфотейнмент, маємопідстави припускати, що цей жанр потенційнопривабливий для глядачів та рекламодавців.Запропоновано відмовитися від використанняінфотейнменту як засобу таблоїдизації телеба-чення, а застосувати можливості розважальногоінформування з метою освіти глядача, розвиткуйого інтелектуальних і культурних здібностей.

Телебачення сьогодні — важливий «гравець»в індустрії вільного часу, що змушує телекана-ли шукати нові методи, форми роботи для того,щоб зайняти свою нішу на медіаринку та, вит-римавши всі зміни в технологічній, соціальній,культурній сферах, зберегти та примножитикількість своїх глядачів.

Перехід до ринкової економіки, глобаліза-ція, комерціалізація засобів масової інформаціїпов’язані з якісними змінами змістового напов-нення ефірного часу телеканалів. Вплив масовоїкультури, зниження загального показника

50

В. Є. Загороднюк,аспірант

УДК 007: 304: 371.687: 316.776.33

Властивості, ознаки та можливості інфотейнментуяк продукту комерціалізації телебачення

У статті розглянуто інфотейнмент як продукт тенденційної комерціалізації медіа. Проаналізованоознаки та можливості цього жанру, які можна використати на українському телебаченні з метою залу-чення рекламодавців, привернення уваги глядачів, підвищення їх інтелектуального та культурного рівнів.

Ключові слова: інфотейнмент, комерціалізація, рейтинг, телебачення, культура, просвіта.

А

© Загороднюк В. Є., 2012

освітнього й культурного рівней населення,зокрема молоді, робить можливим «засмічен-ня» телеефіру низькопробним продуктом.

Наукові та публіцистичні джерела частонесхвально відгукуються щодо напрямів роз-витку сучасного телебачення, зазначають йогонегативний вплив на суспільство, деформаціюшкали моральних цінностей, висловлюютьзанепокоєння стосовно майбутніх наслідківзгубного впливу телебачення.

Водночас чимало прихильників «протилеж-ного табору» відзначають позитивні аспектиглобалізаційних процесів: прихід цифровогомовлення на зміну ефірному, створення новихжанрів, форм і способів інформування.

Відомий російський учений, професорІ. Бестужев-Лада вважає, що телевізор, разом зіншими «чудесами техніки», знищить людство.У статті «Чотири голови чудовиська» вінстверджує, що «в наше життя рік за рокоммайже непомітно вдерається страхітливийчотирьохголовий дракон, який погрожує зміни-ти життя грядущих поколінь набагато сильні-ше, ніж змінили усі машини, механізми, апара-ти з найдавніших часів до наших днів. Першаголова — не що інше, як звичайний телеекран,який вже замінив собою музеї, театри, вистав-ки та концертні зали...» [1, 278—279]. Авторпропонує виробити моральні заборони на вико-ристання досягнень сучасної техніки в деякихсферах людського життя: «техніка може піти вбуквальному сенсі невідомо в якому напрямку.А ось менталітет і психологія людини наврядчи встигнуть зреагувати на такі значні зміни —в результаті утворяться «жахливі ножиці» міждосягненнями науково-технічного прогресу і їхсоціальними наслідками» [1, 279].

Джон Кенеді, 35 президент США, колисьсказав: «Ми були нацією спортсменів, а сталинацією телеглядачів». Сьогодні «нацією теле-глядачів» можна назвати населення будь-якоїкраїни.

Потужна, всеосяжна експансія та «електрон-на революція», пов’язана з запровадженнямцифрового мовлення, сприяють тому, що теле-бачення зайняло позицію одного з найвпливові-ших та найприбутковіших ЗМІ.

Зростаюча комерціалізація засобів масовоїінформації та глобалізація медіаіндустрії пере-творили телебачення на економічну категорію,дійові особи якої — виробники і споживачімедіапродуктів.

О. Вартанова у книжці «Медіаекономіказарубіжних країн» визначає економічну цін-ність ЗМІ для рекламодавців такими ключови-ми характеристиками, як масовість, широкегеографічне охоплення, анонімність за практич-ним браком зворотного зв’язку, неоднорідність,

неорганізованість [2, 175]. Вона визначила та кіекономічні особливості телебачення:

1. Ефект масштабу виробництва збільшуєпрагнення телеканалів до постійної максимі-зації аудиторії. «Об’єм аудиторії телеканалустає важливим економічним показником йогодіяльності, при цьому зростання кількості гля-дачів не обов’язково збільшує витрати на поши-рення сигналу» [2, 185].

2. В умовах конкурентної боротьби телека-нали прагнуть поліпшеної якості та іннова-ційності продукту. «Витрати на виробництвота придбання контенту є визначальними — відїх якості залежить рейтинг і, в результаті, при-вабливість для рекламодавців. Для аудиторіїцінність представляє інформаційне, мобіліза-ційне та розважальне наповнення телевізійнихпрограм. Ступінь новизни телепрограми знач-ною мірою визначає ступінь зацікавленостіаудиторії» [2, 185—186].

Подібну думку висловив американськийдослідник Р. Харріс, який основною економіч-ною функцією більшості ЗМІ вважає «залучен-ня і утримування максимально можливої ауди-торії в інтересах рекламодавців» [3, 21].

А от щодо прагнення якісного поліпшення, тоіснує протилежна оцінка. Дауні та Кайзер,детально проаналізувавши динаміку розвиткуЗМІ з середини ХХ ст. до теперішнього часу,зазначили кілька невтішних тенденцій: таблої-дизація ЗМІ; орієнтація власників лише на отри-мання прибутку й через це нехтування якіснимпродуктом; стійке падіння рейтингів інформа-ційних програм серед населення. До слідникистурбовані тим, що в епоху інформації, коли«якісна журналістика», здавалося б, повиннапроцвітати, насправді цього не відбувається [4].

Отже, економіка телебачення вимагає збіль-шення аудиторії. Тому рейтинг — основний кри-терій для прийняття рішень під час затверд-ження телевізійних програм в ефірну сітку мов-лення та розміщення реклами в телеефірі.

Нині рейтинг — не просто повсякденна формаоцінки, а й певний диктатор, законодавецьмоди й пріоритетів у журналістській роботі.

У Сполучених Штатах рейтинги, що їх вира-ховують компанія A. C. Nielsen Media Researchі фірма Arbitron, є найважливішими індикато-рами розмірів аудиторії, яка дивиться програмиефірного телебачення. A. C. Nielsen пропонуєінформацію, зібрану з 50 геодемографічнихгруп. Геодемографічні групи (кластери) — церізні типи «товариств», які є мешканцямиодного житлового району та об’єднані спільни-ми демографічними та соціально-економічнимихарактеристиками.

Саме завдяки цим рейтингам «набуваютьваги або, навпаки, зникають з нашого поля зору

Властивості, ознаки та можливості інфотейнменту як продукту комерціалізації телебачення

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

51

телепрограми, люди і навіть масові суспільнірухи» [3, 39].

Відомий журналіст-теоретик Г. Кузнецов,спираючись на роботу Г. Оганова «ТБ по-амери-канськи», зазначає, що сьогоднішнє теле -мовлення можна описати такою формулою:«Страх + Секс + Сенсація». До цієї формулиГ. Оганов додає четверте «С» — «співучасть у зло-чині проти власного народу: орієнтація на низь-кий рівень розвитку невибагливого глядача».

Американський соціолог Нейл Постман,автор праць «Зникнення дитинства» та «По -бави мося до смерті», застерігає, що амери-канське телебачення зміщує серйозні соціаль-ні цінності, подає все спрощено, доступно, звідтінком розваги. Це призводить до небезпеч-ної для культури тенденції «розважатися досмерті» і не звертати уваги на серйозні та важ-ливі сфери людського існування — політику,економіку, освіту. Він занепокоєний телевізій-ною навалою проти культури. «Розвага наекрані діє з силою своєрідного наркотику, і цеспонукає більшість боротися за його знищен-ня» [5].

«Сьогодні телебачення усвідомлює себе несферою культури, а різновидом досить хижа ць -кого бізнесу... Воно, схоже, переконане, щознайшло універсальний рецепт безвідмовногоуспіху серед широких мас» [6, 146].

Комерціалізація сприяла активному поши-ренню інформаційних потоків розважальногохарактеру, частина яких має низький рівень,розрахована на привернення уваги малоосвіче-ного, малокультурного глядача. Такий підхідведе до зниження якості змістового наповненнятелеефіру. Прагнення розширити аудиторію зарахунок прийомів таблоїдної журналістикипризводить до втрати «обличчя».

«Комерційному телебаченню культура непотрібна: вона не приносить прибуток... До тогож, поняття “прибуток” давно вже витіснилостаромодне поняття “відповідальність”. Запов -нюючи ефір потоком програм “Вікна з На -гієвим”, “Нехай говорять” тощо, телебаченнятим самим виховує нове покоління публіки від-повідного рівня» [7].

Зазначені вище негативні оцінки — це, кажу-чи метафорично, витяг з «прокурорської (обви-нувачувальної) промови». Для об’єктивної,повної картини неможливо обійтися без «адво-катської (захисної) промови». Адвокатамивиступають журналістикознавці, які визна-чають телебачення як ЗМІ з необмеженимиможливостями і світлим майбутнім.

Телебачення нової формації користуєтьсянеобмеженими можливостями технічного по с -тупу, силою відкритого та прихованого впливу(можна ж використовувати із благою метою!),

увагою глядачів у всьому світі, професіоналіз-мом, інтелектуальною власністю та талантомсвоїх працівників-журналістів. Володіючи та -ким потенціалом, телемовлення має можли-вість (а, на наш погляд, і мусить) сприяти інте-лектуальному, духовному, культурному розвит-кові своєї аудиторії.

Процес комерціалізації ЗМІ невід’ємний відпосилення конкурентної боротьби за глядача.Кількість сплачених рекламодавцями грошейпрямо пропорційна кількісному показникунаявної аудиторії. Отже, бажання отриматиприбуток змушує телеканали реагувати напотреби аудиторії. Запровадження цифровогомовлення створює майже необмежений вибірканалів. Тому сучасний споживач медіапродук-ту з легкістю може обрати собі інший каналмовлення, якщо його інформаційні потребинедостатньою мірою задоволені.

Висока планка рейтингів може бути стиму-лом до поліпшення якості продукту, швидкоїреакції на запити аудиторії, винахідливості,пошуку нових форматів інформування, розва-жання, навчання. Телебачення в сучасних умо-вах цілком може поєднувати комерційну успіш-ність з високою якістю продукту. Якість телеві-зійного продукту визначається його змістовимнаповненням, відповідністю інформації потре-бам цільової аудиторії та оригінальними форма-ми подання цієї інформації.

Характеризуючи тенденції сучасного медіа-світу, неможливо обминути процес так званоїамериканізації інформаційного простору. Урезультаті цього процесу почала переважатирозважальна функція ЗМІ.

«Сьогодні медії активно і цілеспрямовановикористовуються людьми з двох причин —заради потреби в інформації і потреби у розва-зі... Коли сучасна людина відчуває необхідністьв інформації, від медій вона, перш за все, чекає,що інформація буде представлена цікаво, забав-но та привабливо» [5].

Це почалося наприкінці 70-х рр. ХХ ст.,коли результати соціологічних досліджень уСША констатували: суспільство стомилося від«серйозної» інформації, яка лише посилюєнапруженість у житті, сповненому стресів.Рейтинги інформаційних програм почали пада-ти. Медіа почали шукати нові форми поданняінформації, які «по-перше, могли б подолатитривожний стан людини перед великою кількіс -тю нової інформації, а по-друге, дали б змогужурналістиці зорієнтувати людину за новихумов у світі, що швидко змінюється» [8].

Такою новою формою став інфотейнмент.Термін «інфотейнмент» (infotainment) походитьвід поєднання двох слів інформація (informa-tion) і розвага (entertainment) й означає виклад

Загороднюк В. Є.

52

новини у формі розважальних передач або з від-тінком розважальності [9].

Інфотейнмент — це конвергенція «серйозної»інформації та розважальних жанрів. «Інфотейн -мент, як і будь-який ф’южн (синтез, інтеграція,дифузія), народжує цікаві пограничні форматита, як наслідок, вдячну аудиторію. До того ж,вважається, що інформація у полегшеному ви -гляді сприймається без зусиль» [10].

Програма в жанрі «infotainment» набуваєяскравості, орієнтується на видовищність, емо-ційність. «Глядача необхідно втримати біляекрана — йому не повинно бути нудно, тому“цікавість” стає основним критерієм новин тааналітики» [8].

З’явившися спершу з конкретною метою«забарвлювати» новини, інфотейнмент швидкодовів, що синтез інформації і розваги не лишепривертає глядача, а й здатен втримати йогоувагу, завоювати симпатію, виробити звичку йпотребу.

Завдяки динамічному розвиткові, інфотейн-мент сьогодні — не просто форма подання інфор -мації, розбавленої «цікавинками». Це — новиймедіажанр, якому притаманні формальні та змі-стові особливості, своєрідні стилістичні ознаки.

Інфотейнменту властиві деякі ознаки інте-лектуальної «гри», коли за допомогою спеці-альних прийомів глядач непомітно втягується вевристичний процес.

Розважальність, сприяння релаксації гляда-ча виявляються як у змісті відповідних про-грам, так і у формі подання інформації. Впливінфотейнменту на зміст характеризується тим,що об’єктом уваги журналіста стає не лишесуть явища, події, а й яскрава деталь, якаобразно та емоційно збагачує сюжет.

Відбираючи інформацію, журналісти керую тьсядвома головними засадами інфотейнменту: значен-ня (важливість, масштаб) новини та інтерес публі-ки до неї. Зігфрид Вайшенберг у книжці «Новиннажурналістика» визначає такі елементи «humaninterest» (інтересу публіки): курйоз ність/не -звичайність; боротьба/конфлікт; гу мор/жарт; ро -ман тика; напруження/відчуття непев ності; симпа-тія; вік; секс/кохання; наука/поступ; приго -ди/ризик; трагедія; тварини [11, 31—36].

Крім того, важливим чинником відбору єнебанальність (фр. banal — «заяложений, утер-тий») інформації, тобто оригінальність відомо-стей, які отримує аудиторія. Крім свіжої, неба-нальною може бути ще така інформація, якамає на меті відродити в пам’яті події, факти,ідеї, нагадуючи їх зміст та значення [12, 42].

Інфотейнмент не обминає «human interest»,адже сьогодні суб’єктивний інтерес керує пошу-ком саме «своєї» інформації серед безлічінаявної.

Легкість та розважальність програм у стиліінфотейнмент досягається за рахунок викорис -тання засобів контекстуально-синонімічного,синтаксичного увиразнення мови та стилістич-них прийомів. До найчастіше уживаних можнавіднести метафору, епітет, порівняння, антите-зу, оксюморон, риторичні фігури, перифраз,алюзію. Використання таких засобів не лишепривертає увагу глядача образністю та красоюмови, а й означає, що інфотейнмент вимагаєвисокого творчого потенціалу журналістів, якіпрацюють у цьому жанрі.

Інфотейнменту властиве також використан-ня таких прийомів, як мовна гра та іронія.«Гумор часто розглядають як безпечну та соці-ально допустиму віддушину, що дає нам змогувпоратися з деякими нашими неприємними від-чуттями» [3, 71].

Крім змісту, інфотейнмент накладає свій від-биток і на форму, й на відеоряд. Щоб оживитивідео, часто використовують вставку в сюжетдодаткових відеоматеріалів (графіка, фрагментихудожніх фільмів, музичних кліпів). Це, якправило, сприяє підтриманню потрібного емо-ційного настрою.

Завдяки описаним вище прийомам та особ-ливостям, інфотейнмент виконує гедоністичнуфункцію — функцію насолоди, перетвореннябанального «вільного часу» у позитивно насиче-не дозвілля.

Інфотейнмент генерує ідеї для більшої при-вабливості подання інформації, визначає за -гальну форму, яка може бути по-різному запов-нена та використана з різною метою (як вуль-гарної неінтелектуальної забавки, так і при-ємного, корисного, культурного телепродукту).

Використання прийомів інформаційної роз-ваги само по собі не зумовлює ні кінцевий ви -гляд телепроекту, ні його якість. Ідеологія, змі-стові акценти та наповнення в інфотейнмент-програмах можуть сильно варіюватися.

Телепрограми мають сприяти розвиткові твор-чих та інтелектуальних здібностей людини, а необмежуватись пасивною тратою вільного часу.

Можна скільки завгодно картати амери-канські медіа за згубний вплив, за наслідкиамериканізації нашого телепростору, а можна,проаналізувавши їх досвід, узяти найкраще йзаповнити телеефір програмами високої якості:інформаційної, культурної, розважальної, про-світницької.

«Цілком доведеною є теза про те, що міжна-родний досвід не панацея від наших інформа-ційних хвороб; його, певна річ, необхідно ви -вчати, але виявляти обережність у застосуваннідо українських проблем» [1, 26].

Виникнення інформаційно-розважальногогібриду дає можливість глядачам сприймати


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

53

програми Українського телебачення як вдалепоєднання приємного відпочинку з користю відотриманої змістовної інформації. А для телека-налів використання образності, емоційності,яскравості, властивих інфотейнменту, дає змогувтримувати глядача біля телеекрана, що збіль-шує рейтинг, а отже, і доходи від реклами.

Проте існує небезпека, що на наших теренахявище інфотейнменту набуде ознак таблоїдиза-ції і «жовтизни».

Пропонуємо обрати гаслом українськогоінфотейнменту формулу BBC (The British Broad -casting Corporation — найбільша у світі медіа-корпорація), яка звучить так: «Інформу вати,освічувати, розважати».

Ніхто не заперечуватиме, що доцільно обира-ти гарні приклади для наслідування, а не перей-мати найгірше, найпростіше, найпримітивніше.

У країнах з давніми традиціями комерційно-го телебачення державні органи, які видаютьліцензію на мовлення, вимагають від власниківтелестанцій дотримання певних суворих пра-вил, у тому числі й щодо змісту передач: каналмовлення бере зобов’язання не лише розважатиаудиторію, а й інформувати та духовно розвива-ти її. Так, наприклад, формулюючи принципимедіамовлення в Європі, дослідники Європей -ського інституту засобів масової інформаціївизначали якісну телепрограму як таку, якійпритаманні певні функціональні характеристи-ки: можливість і необхідність давати аудиторії«широкий погляд на світ», «розширювати гори-зонти глядацького сприйняття», «поважати гід-ність людини» [13, 37—38].

Ще один приклад для наслідування — цеСША, де витрачають великі гроші на освітнюфункцію телебачення. Тут система освітньогомовлення є могутньою телеіндустрією із 130телестанціями. «Відома у всьому світі програма“Вулиця Сезам” уже понад 30 років приваблюєсвоєю довірливістю та веселістю; ніколи ненадокучить, бо вона не є суто повчальним, сутофункціональним видовищем, а, навпаки —живим, естетично багатим, насиченим емоція-ми, збудованим за законами гармонії і надзви-чайно динамічним» [14, 25].

Для високорозвинених світових медіа харак-терним є те, що вони останніми роками всебільше впливають на особистісне становленняглядачів, докладаючи максимум зусиль, абивплив був якісним та позитивним. Отже, світо-ва тенденція, якій варто слідувати, — традицій-ні виховні й просвітницькі функції взяли насебе засоби масової інформації.

Навіть Голлівуд, який знімає безліч страхіт-ливих фільмів, переповнених насиллям, пара-лельно багато десятиліть цілеспрямовано будуєпозитивні стереотипи про успішну людину, про

кохання та дружбу, про ставлення до сім’ї, досвого бізнесу, до країни, до закону, знімаючиякісне сімейне кіно та комедійні серіали.

Телебачення, безумовно, найпопулярнішийта найдоступніший засіб інформації для молоді.І маленькі діти проводять достатньо часу передекраном телевізора. Чому б не використати цюможливість з метою інформування, розважанняі водночас навчання. Можливості телебаченнямогли б вирішити численні проблеми, пов’язаніз низьким рівнем культури, освіти, моралі.

Жарко Петан зазначав: «Світле майбутнє —турбота політиків, світле минуле — істориків, асвітле теперішнє — журналістів».

Прихильники позитивного ставлення до роліта місця ЗМІ в житті сучасної людини впевне-ні: у пізнанні світу, у забезпеченні динамічногорозвитку суспільства, у підтримці соціальноївзаємодії саме ЗМІ належить вагома роль. Цестворює передумови для ведення через телеефірширокої культурно-освітньої діяльності, розра-хованої на інтереси та запити різних вікових ісоціально-професійних категорій населення.

«Рівень моралі, культурні запити і потребисучасної молоді є однією з найвагоміших соціо-культурних характеристик українського су -спільства, а специфіка соціалізації молодих лю -дей визначатиме майбутнє України. Тому діяль-ність телебачення, що формує інтереси тапотреби тієї чи іншої людини й українськогосуспільства загалом, повинна бути спрямована,зокрема, на формування високих моральнихякостей, національної свідомості, людської гід-ності. Слово в органічному взаємозв’язку із зоб-раженням є засобом акумулювання моралі вдуші людини, пізнання її сутності, її справж -ньої вартості...» [15, 11].

У книжці «Психологія масових комунікацій»Р. Харріс наводить результати дослідження нау-ковців Роджерса та Сінхела, які розглядали ефек-тивність розважально-освітніх програм у країнах,що розвиваються. Висновки були такими:

«1. Розміщення освітнього фрагмента в кон-тексті розваги може зацікавити масову аудито-рію і забезпечити великий прибуток, а отже,підтримати всю суспільнокорисну кампанію.

2. Освітня частина не має бути дуже відвер-тою і нав’язливою — інакше аудиторія відкине її.

3. Повторення соціально значущих тем «міжрядків» має сильніший ефект, ніж одиночнапросоціальна рекламна акція.

4. Просоціальні кампанії є найуспішнішими,коли ЗМІ, уряд та комерційні спонсори об’єд-нують свої зусилля» [3, 377].

Інфотейнмент має великий потенціал щодонабуття позитивних емоцій та корисних знань.Цей потенціал шкода марнувати на вульгарнітаблоїдні низькоякісні проекти. Інфотейн -

Загороднюк В. Є.

54

мент — це не «щасливі новини» (happy news) або«макулатура» (trash TV). Інфотейнмент — цеможливість використовувати ЗМІ в позитивно-му спрямуванні. Тільки свою аудиторію требапривчати до розваг культурних та інтелектуаль-них. Інфотейнмент як музичний ритм, слугуєосновним формотворчим засобом, але для ство-рення шедевру цього недостатньо. Краса та дос-коналість майбутнього твору буде залежати відзмістового наповнення, цілей та таланту«митця».

Уїнстону Черчіллю належить фраза: «Теле -бачення — дешева та вульгарна розвага». Сучаснетелебачення має всі можливості, аби довести, щосьогодні цей вислів не відповідає дійсності, щовін перейшов до розряду архаїзмів.

1. Оганов Г. С. TV по-американски / Г. С. Ога -нов. — М. : Искусство, 1985. — 288 с.

2. Вартанова Е. Л. Медиаэкономика зарубежныхстран : учеб. пособ. для студ. вузов, обуч. по направ-лению 520600 и спец. 021400 «Журналис тика» /Е. Л. Вартанова. — М. : Аспект Пресс, 2003. — 335 с.

3. Харрис Р. Психология массовых коммуника-ций / Ричард Харрис. — [4-e изд., междунар.]. —С.Пб. : Прайм-Еврознак, 2003. — 445 с.

4. Михайлов В. Еманципираната забава : Музика,телевизия, развлечение / В. Михайлов. — София :Музика. — 1990.

5. Телевизионная журналистика : учебник / отв.ред. А. Я. Юровский. — М. : Изд-во МГУ, 1994. —237 с.

6. Прохоров Е. П. Введение в теорию журналисти-ки : учеб. для студ. вузов, обуч. по направлению520600 и спец. 021400 «Журна листика» / Е. П. Про -

хоров; Московский гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. —[5-е изд., испр. и доп.]. — М. : Аспект Пресс, 2003. —367 с.

7. Зорков Н. Инфотейнмент на российском телеви-дении [Електронний ресурс] / Н. Зорков. — 2008. —URL : http://www.relga.ru/Environ/WebObjects/tgu.

8. Лапина И. Ю. Научно-популярное телевидение.Драматургия мысли / И. Ю. Лапина. — М. : АспектПресс, 2007. — 159 с.

9. Стойков Л. Гедонистическая функция медий:инфотейнмент и реалити-шоу [Електронний ресурс] //RELGA / Л. Стойков. — 2007. — URL : http://www.relga.ru/Environ/WebObjects/tgu—www.woa/wa/Main?textid=1729&level1=main&level2=articles.

10. Данилова Г. Какие новости? [Електроннийресурс] / Г. Данилова // Индустрия рейтингов. —2004. — URL : http://old.rutv.ru/press?press_id=11544&rubric_id=37.

11. Вайшенберг З. Новинна журналістика : навч.посіб. : стандарти якості журналіст. практики /Зігфрид Вайшенберг, Юдит Ракерс; [пер. з нім.В. Климченко, А. Баканов]. — К. : Академія Україн -ської Преси ; Центр вільної преси, 2004. — 262 с.

12. PR-глоссарий [Електронний ресурс] // PR-клуб Московской Между народной Бизнес Ассо -циации. — 2008. — URL : http://www.mibas.ru/Mibas/idp/clubs/pr/spellshock/ar...

13. Телерадиоэфир : история и современность /[Засурский Я. Н., Азарх Л. Д., Болотова Л. Д. идр.] ; под. ред. Я. Н. Засурского. — М. : АспектПресс, 2005. — 238 с.

14. Downie L. The News about the News / LeonardDownie, Robert G. Kaiser. — 2003.

15. Темех Н. Д. Українське телебачення і проблемиформування духовності молоді : автореф. дис. ... канд.філол. наук : 10. 01. 08 / Н. Д. Темех; Львівськийнац. ун-т ім. Іва на Франка. — Львів, 2005. — 20 с.


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

55


Zagorodnyuk Vladyslava. Properties, features and possibilities of infotainment as a product ofcommercialization of television.

The genre of infotainment is examined in the article as a product of tendentious commercialization of media.Features and possibilities of this genre, which can be used on the Ukrainian television with the purpose ofattraction of advertisers, attention of audience, increase of their intellectual and cultural levels, are analysed.

Keywords: infotainment, commercialization, rating, television, culture, education.

Загороднюк В. Е. Свойства, признаки и возможности инфотеймента как продукта коммерциализа-ции телевидения.

В статье рассмотрен инфотеймент как продукт тенденциозной коммерциализации СМИ.Проанализированы признаки и возможности этого жанра, которые можно использовать на украинскомтелевидении с целью привлечения рекламодателей, а так же внимания зрителей, повышения их интелек-туального и культурного уровней.

Ключевые слова: инфотеймент, коммерциализация, рейтинг, телевидение, культура, просвещение.

юдські потреби, бажання та попит перед -бачають наявність товарів, продуктів та

послуг. Споживачі вирішують, які програмидивитися по телевізору, що слухати в ефірі, якікнижки читати, до якої організації вступати,послідовником якої ідеї бути. Висока концентра-ція схожих телевізійних продуктів на медіарин-ку приводить, з одного боку до виникненнягіперконкуренції, з іншого — до падіння показни-ків конкурентноспроможності товару і, відповід-но прибутків телеорганізації як підприємства.

Товарна політика дозволяє телемовцям вірнорозраховувати стратегічні засади та прийматизважені рішення щодо розробки, просування тарозповсюдження товару. Вона полягає у вміннівчасно визначати затребуваність одних телеві-зійних товарів і послідовне виведення з обігутих, які втратили попит. Це потребує впровад-ження новітніх розробок та інноваційних тех-нологій, проведення неординарних маркетинго-вих заходів, які спроможні налагодити або від-регулювати процес виробництва товарів відпо-відно до попиту.

Щоб уникнути проблемних питань стосовнотермінів «товар», «продукт», «послуга», наве-демо приклади та спробуємо з’ясувати. Деякі знауковців схильні вважати поняття «товар» і«продукт» синонімами. Науковець Є. Савельєвстверджує, що «в українській мові та вітчизня-ній економічній теорії різниця між поняттями“продукт” і “товар” все-таки суттєва» [1, 29].Ця думка є доцільною, тому що коли детальні-ше розглянути характеристики понять, впадаєв око, що термін «товар» ширший відносно«продукту».

У телевізійному маркетингу, як і в марке-тингу промисловому, «товаром є продукт праці,що може задовольнити необхідність або потребута пропонується для виведення на ринок зметою привернення уваги, придбання, обміну,використання або споживання покупцями і зда-тен задовольнити потреби споживачів» [2, 147].

Терміну «продукт» (лат. рroductus — виготов-лений), притаманні такі технічні ознаки, якідозволяють отримати певний результат у галузірозробок та виробництва. Телевізійні продуктиможуть бути створені, але пролежати на полиціі не бути затребуваними, тоді як товари обов’яз-ково реалізуються на медіаринку. Товари зо -бов’язані бути в упаковці, з розробленим дизай-ном, належати до торгової марки або бути від-повідним брендом.

Поняття «продукт» не обмежується лишефізичнимим предметами. Все, що може задо-вольнити потреби, можна назвати продуктом.Особи, організації, їхні дії та ідеї, місця — цетакож продукти [3, 40].

Отже, все, що є в наявності того чи того теле-каналу для забезпечення уваги, придбання, спо-живання й реалізації потреб і бажань спожива-чів — телевізійний продукт. Класифі кація телеві-зійних продуктів може бути різною. За жанро-вою різноманітністю їх можна поділити наінформаційні, пізнавальні, розважальні, аналі-тичні, спортивні, музичні, культурологічні, со -ціальні, гумористичні, документальні, пуб лі -цистичні, документально-публіцистичні. За кон -тентом — на фільми, серіали, програми, ток-шоу, які, у свою чергу, теж є різножанровими.

Товари на телебаченні поділяють на групи затакими критеріями:

• сферою використання (виготовлені назамовлення та придбані для споживчого попи-ту, для задоволення потреб цільових спожива-чів, для особистого використання);

• тривалістю (товари короткочасного татривалого використання);

• матеріальністю (товари і послуги); • призначенням (порівняння у процесі відбо-

ру і придбання за такими характеристиками,як якість (якісні характеристики товару), ціна(цінові характеристики, високобюджетність танизькобюджетність товару), упаковка (зовнішні

56

І. В. Черемних,канд. наук із соц. комунік.

УДК 007: 304: 659: 621.347.13

Особливості життєвого циклу товару на телебаченні

У статті досліджуються основні завдання, особливості та стратегії товарної політики телеканаліввідповідно до характеристик життєвого циклу товару.

Ключові слова: телевізійні товари, послуги, продукти, товарна політика, попит, життєвий цикл, спо-живачі, телеканал.

© Черемних І. В., 2012

Л

характеристики товару, іміджеві якості), на -лежність до цільової аудиторії (врахування від-повідного сегменту споживачів));

• придатністю використання (належністьтовару до відповідного жанру);

• тривалістю (обумовленість термінів вжит-ку товару, умови користування (звичайні таспеціальні умови демонстрації, використаннята зберігання товару за угодою), оперативні йключові (повсякденного користування й акту-альні, популярні, блокбастерні)).

До специфічних товарів у телевізійному мар-кетингу належать промоція й реклама. Вони єтакими, бо виконують функції товарів і послугодночасно. Це — засоби комунікації, форми пер-сональної та неперсональної презентацій та про-сування товарів. Телевізійний товар — об’єктрекламування й промоціонування. Послуга, які продукт, — це різновид товару.

Послуга (англ. service) — будь-яка діяльністьабо благо, яку одна сторона може запропонува-ти іншій (послуги перукаря, юриста, банкіратощо) [3, 41]. Ф. Котлер пропонує таке форму-лювання: «Послуга — це будь-який захід абовигода, яку одна сторона може запропонуватиіншій і які, що найголовніше не сприймаютьсяна дотик і не призводять до заволодіння чим-небудь. Виробництво послуг може бути, а можей не бути пов’язаним із товаром у його матері-альному вираженні» [4, 638].

Нині тенденція тиражування послуг набираєнебачених обертів. Для залучення додатковихкоштів на канал, телемовці з кожним рокомпоповнюють і розширюють арсенал телевізійнихпослуг. Це — різноманітні СМС-вікторини, кон-курси, розіграші, грошові премії та заохочувальнізнижки для споживачів. У телевізійному марке-тингу розрізняють такі особливості послуг якзаохочувальність (грошові премії, спеціальні про-позиції, знижки), мінливість (розіграші, конкур-си), недовговічність (СМС-голосування, віктори-ни), стимулювання (ефірна й зовнішня промоція).

До продуктів і послуг належить весь спектрпрограмного наповнення: програми, серіали,прес-релізи, ініціативи телекомпанії, промо-ролики, анімаційні пакети — все, що телемовецьробить під час звернення до аудиторії.

У будь-якому випадку, коли одна людинабажає й продає товари і послуги, а інша — вирі-шує задовольнити свої потреби чи бажання черезкупівлю, відбувається обмін, що й лежить в осно-ві процесу. Це — акт придбання бажаного об’єктуоднією людиною в іншої. У процесі обміну укла-дається угода між двома сторонами, яка є одини-цею виміру маркетингу. У телевізійному марке-тингу такі дії здійснюються для того, щоб отрима-ти відповідь від цільової аудиторії стосовно харак-теристик запропонованого продукту чи послуг.

Життєвий шлях будь-якого товару характе-ризується циклічністю процесу. Від закупівлідо зберігання й утилізації телевізійний товарпроходить кілька етапів: розробки, впровад-ження, зростання, зрілості й спаду. Концепціяжиттєвого циклу товару (ЖЦТ) розробленаТеодором Левітом у 1965 році [5, 185]. Об’єд -нання різних стадій попиту на товар впродовжпевного часу, що визначає життєздатність теле-візійного товару і приносить прибуток назива-ється життєвим циклом товару. Розглянемоструктурні елементи етапів життєвого циклутоварів (див.: Табл. 1).

Найголовніший і найскладніший етап жит-тєвого циклу товару — період розробки. Напочатку має бути правильно сформований брендтовару, який стане ідентифікатором і допоможедиференціювати подібні товари. Щоб витрима-ти конкуренцію на медіаринку, товари на ційстадії мають відповідати характеристикамвдало створеної торгової марки, цільовій ауди-торії, які будуть гарантом придбання продукту.Успішно розроблений бренд підкреслить пере-ваги продукту, забезпечить довіру і лояльністьпотенційних та цільових споживачів.

Цей життєвий цикл передбачає залученнякращих кадрів для генерування нових оригі-нальних ідей, проведення технік «brain storm»,SWOT-аналізу, якісних маркетингових дослід-жень (зокрема фокус-груп), моніторингу асор-тименту подібних товарів на медіаринку.Пошук набору основних характеристик товару,вироблення відповідної стратегічної лінії, роз-робка нових позицій, упаковки та створеннямедіа бренда, — стануть ключовими елементамина по чатковому етапі розробки товару.

За допомогою маркетингових досліджень,зокрема маркетингових інформаційних систем(так званих МІС) та зворотної інформації спо-живачів стосовно пріоритетності певних теле-продуктів чи послуг на медіаринку, телемовці


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

57

розробка впровадження зростання зрілість спад

1. відбіркращихідей2. позиціо-нування3. бренд4. товарнийзнак5. упаковка6. марке-тинговіінформацій-ні систе-ми — МІС7. відбірцільовоїаудиторії

1. переваги2. стиль3. дизайн4. асортимент5. промоцію-вання6. маркетинго-ві досліджен-ня7. маркетинго-ві комунікації8. вартість

1. ціна2. сервіс3. якість4. гарантії5. послуги

1. конку-ренція2. наси -ченість3. страте-гії4. додат-ковіпослуги

1. рей-тинг2. дос -ліджен-ня кон-курент-носпро-можно-сті3. архі-вація4. умо -ви збе-рігання

Таблиця 1.Характеристика життєвого циклу товару

матимуть можливість окреслити основні харак-теристики лояльних покупців і визначити ці -льову аудиторію телеканалу. Стратегічнимизав даннями цього етапу буде прийняття рішеньщодо доцільності продовження роботи над роз-робкою товару й вибору кращої ідеї та розраху-нок співвідношення вартості брендових і не -брен дових чинників і таких показників, як ціната якість товару.

На етапі впровадження товару необхідно роз-робити й впровадити УТП (унікальну торговель-ну пропозицію), враховуючи стиль і дизайнтовару, яка допоможе вирізнити конкретнийтовар чи послугу із низки конкурентних.Бажано ретельно і заздалегідь вивчити асор -тимент телевізійного продукту за подібністю,згенерувати і застосувати відповідну стратегіюпро моціонування. Ці дії дозволять створити пе -ревагу товару над іншими подібними і забезпе-чать бажану реакцію споживачів. Створенняобразу маркетингового повідомлення залежати-ме від вибору характеристик для майбутньогопромоційного повідомлення. Формування обра-зу товару полягає в наборі численних характе-ристик, які спочатку хаотично приписуютьсятовару, а потім з цих чинників обираються най-раціональніші та найунікальніші. Цей образмає відрізнятися від інших конкурентних това-рів саме неповторністю, унікальністю, а спожи-вачеві приносити конкретну користь. Окрім то -го, цей образ має викликати тільки позитивніемоції, в іншому випадку — можна назавждивтратити свого глядача. Тільки за таких умовпотенційний споживач може стати лояльним дотелепродукції, а в майбутньому — цільовоюаудиторією телеканалу.

Основна стратегія етапу впровадження това-ру полягатиме у вмілому застосуванні інтегра-ції маркетингових комунікацій. Завдяки цьомуметоду різноманітні види комунікацій маютьбути добре спрямовані, скоординовані та цент-ралізовані. Спрацьовує ефект синергії, колиспільне застосування окремих маркетинговихінструментів приводить до більш сильних дій іспонукає споживачів до вибору, аніж їхнянезбалансованість, тобто проста сума маркетин-гових комунікацій.

Стимулювання глядачів у придбанні товарута послуг на цій стадії зазвичай сягає найвищоїпозначки. Всі зусилля телеканали мають спря-мувати на просування товару та послуг з пози-цій інформування споживачів, ознайомлення зперевагами і підкреслення іміджевих характе-ристик.

Наступний етап зростання має забезпечитителепідприємство прибутком, якщо всі поперед-ні етапи були вірно пройдені й умови виконан-ня збережені. Це стосується, в першу чергу,

правильно визначених стратегій програмуван-ня, які мають застосовуватись на етапі впровад-ження товару за допомою маркетингових кому-нікацій. У призначений час менеджери з прода-жу реклами віч-на-віч зустрічаються з рекламо-давцями і домовляються стосовно остаточної вар-тості товару і пункту рейтингу у відповідномуслоті мовлення. Цінова політика безпосередньозалежатиме від якості товару, наданих гарантійта послуг. На основі угоди й затвердженогомедіаплану сторони обговорюють гарантії вико-нання наданих послуг, домовляються стосовноостаточної вартості товару й затверджу ють часвиходу у відповідному слоті сітки мовлення.

Мерчандайзинг завершить процес остаточногорозташування товару відповідно підписанійугоді. Це може бути ранковий чи вечірнійпрайм-тайм, якщо ціна — якість — сервіс — послу-ги товару відповідатимуть зазначеним умовам.

На цьому етапі стане зрозуміло, наскількисукупність вражень глядачів від промоції й рек-лами товару збігаються з сукупністю очікуваньтелемовців стосовно високих показників часткита рейтингу продукту. Коригування, зокремапідвищення ціни на товар можливе в разідодаткового ефіру чи повтору, яке закріплюєть-ся додатковою угодою та наданням додатковихпослуг.

Послідовне впровадження різноманітнихстратегій програмування стане запорукою успіхуобсягів продажу товару. Це, в першу чергу, стра-тегії безшовного та програмного маневрування,які у разі потреби дозволять застосовувати одно-часно різні види програмування й обирати опти-мальний варіант залежно від ситуації. Це будеефективним тоді, коли виникає необхідністьмиттєвого реагування на мінливу ситуацію рей-тингових показників телемовців та потенційнихзмін у стратегічних діях конкурентів.

Застосування стратегій привернення уваги тастягування глядачів надасть телепідприємствуможливості залучення того сегменту аудиторії,який ще не став споживачем телеканалу й того,хто є лояльним глядачем, але якого необхідноутримати. Небрендові чинники товару, такі якпозиціонування, продажі, обумовлені якістю,ціною та дистрибуцією, можуть спричинити якзростання обсягів продажів товару, так і змісти-ти його на невигідні позиції.

Послідовно, від ефіру до ефіру товар досягаєетапу зрілості. Конкуренція відчувається го -стріше, тому що телевізійні виробники, якімоніторили тенденції успішності позиціонуван-ня товару, створили подібний.

Цей етап триває довше, порівняно з іншимиі характерний насиченістю. Більшість глядачівпобачили цей продукт і встигли оцінити. Темпизростання продажів поступово починають пада-

Черемних І. В.

58

ти, а телепідприємство втрачати прибуток. То -вар втрачає унікальність і перестає бути конку-рентноспроможним, бо з’являється безлічподібних модификацій. Хоча сервіс удоскона-люється через налагодженість виробництва,процес зниження прибутковості продукту зали-шається.

Основними маркетинговими стратегіямицього періоду можуть бути заходи зі стимулю-вання споживачів, знаходження нових можли-востей в оформленні упаковки, додатковихпослуг, розробки нових стратегій у промоціону-ванні та позиціонуванні товару. Варіанти репо-зиціонування товару можливі, але застосовува-ти їх треба вкрай обережно через вірогідністьвтрати потенційних споживачів.

За допомогою різноманітних маркетинговихдосліджень, зокрема піпл-метрових, тестуван-ня, фокус-групових, телемовці мають можли-вість досліджувати стан конкурентноспромож-ності товару на різних стадіях життєвогоциклу. Коли рейтингові показники остаточноперестануть зростати, що спричинить падінняобсягу продажів, це означатиме, що товар пере-буває на останній стадії спаду продажу. Глядачібільше не мають потреби у споживанні даноготовару і телемовці вживають заходів стосовновиведення товару з медіаринку.

Витрачати кошти на стимулювання збутутовару на цій стадії не має сенсу, тому необхід-но вдатися до стратегії послідовного перетікан-ня аудиторії, яка полягає у створенні подібнихтоварів, але з урахуванням інновацій медіарин-ку. Це може зберегти лояльних споживачів, яківстигли стати прихильниками телевізійноготовару. Телемовці, у свою чергу, завдяки не -значним витратам на видозміни й редизайнтовару, можуть продовжити життя товару.

Телеканали мають створити необхідні умовидля запису телевізійної продукції на відповід-

ний носій і архівації товару для подальшогокористування. В першу чергу, це стосуєтьсято варів одноразового вжитку, зокрема продук-тів і послуг інформаційного мовлення, худож-ніх, документальних, художньо-публіцистич-них філь мів, ток-шоу тощо.

Стратегічним завданням цього етапу длямаркетологів є пролонгування життєвого шля -ху товару, що безпосередньо залежатиме відумов зберігання, якості. Ці чинники є специ-фічними для телебачення, адже від того, якіумови зберігання як аналогових, так і елек-тронних носіїв буде забезпечено телемовцями таякою є якість товару, залежатиме фінансовийуспіх телепідприємства.

Отже, на життєвий шлях товару впливаютьне тільки внутрішні властивості, а й зовнішнічинники розвитку медіасередовища, зокремаекономічні показники розвитку країни в ціло-му, інфляційні тенденції, стиль життя спожи-вачів. Тому телемовцям необхідно створитиякісну стратегічну концепцію продовженняжиттєвого циклу товару, що дозволить досягтиефективності й прибутковості на кожному зйого етапів.

1. Савельєв Є. Новітній маркетинг : навч.посіб. / Є. Савельєв, С. Чеботар, Д. Штефанич. —К. : Знання, 2008. — 420 с.

2. Бородкіна Н. О. Маркетинг : навч. посіб. /Н. Бо родкіна. — К. : Кондор, 2007. — 362 с.

3. Стайер М. Творческий телевизионныйменеджмент / Майкл Стайер // Майкл Стайер о про-граммах. — М. : Internews Network. — 2000. —С. 40—41.

4. Котлер Ф. Основы маркетинга / общ. ред.,вступ. ст. Е. М. Пеньковой; пер. с англ. — М. :Прогресс, 1990. — С. 638.

5. Армстронг Г. Маркетинг. Загальний курс /Г. Армстронг, Ф. Котлер; пер. з англ. — [5-те вид.]. —М. : Видавний дім «Вільямс», 2001. — 608 с.


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

59


Cheremnykh Inna. Peculiarities of standard cycle of goods on television. Basic tasks, peculiarity and strategy of goods of television companies’ policy according to characteristics of

standard cycle of goods are researched in the article. Keywords: goods of television, services, products, goods of politics, demand, standard cycle, consumer, TV channel.

Черемных И. В. Особенности жизненного цикла товара на телевидении. В статье исследуются основные задания, особенности и стратегии товарной политики телеканалов

согласно характеристик жизненного цикла товара.Ключевые слова: телевизионные товары, услуги, продукты, товарная политика, спрос, жизненный

цикл, потребители, телеканал.

ослідження етичних проблем спонсорингуна українському телебаченні обумов-

люється необхідністю аналітичного вивченнярізновидів непрямих комунікативних взаємодійу сучасному інформаційному просторі. У зв'яз-ку з бурхливим розвитком соціальних кому -нікацій, в Україні окреслилася тенденція дозастосування прихованих, подекуди недобросо-вісних, іноді латентно агресивних прийомівкомунікацій. Така ситуація зумовлена знижен-ням ефективності прямих засобів впливу насоціум і масову свідомість та пошуком новихшляхів налагодження комунікативних зв’язків.Не зважаючи на те, що інформаційний простірУкраїни перебуває на стадії формування, у біль-шості населення країни вже склалася стійканедовіра й упередження до інформації, яка вньому поширюється. Це підтверджується чис-ленними дослідженнями рецепцій інформації, упершу чергу поширюваної каналами телебачен-ня як одного з найпопулярніших мас-медіа.Коло проблем, що визріли на цьому грунті, йобумовили актуальність даного дослідження.

Соціологічні опитування виявляють, яксприймається інформація в телевізійному ефіріта який морально-етичний резонанс вона ство-рює. Український глядач сьогодні став компе-тентним і більш розбірливим, що підвищилойого вимогливість до інформації і знизило їїефективність. Саме цим зумовлений активнийрозвиток і використання спонсорингу як тех-нології непрямого інформування в українсько-му телеефірі.

Феномен спонсорингу — поняття інтегратив-не і може належати до різних сфер діяльності.З погляду рекламістів, це — комунікація, щонічим за своєю суттю не відрізняється відкомплексної рекламної кампанії. Тобто спонсо-ринг — своєрідний засіб маніпулювання свідомі-стю споживачів. Фахівці з PR-комунікацій вва-жають спонсоринг одним із інструментів профе-сійної діяльності, оскільки вдало реалізована

його стратегія реально покращує зв’язки компа-нії з громадськістю, а отже, впливає на сприй-няття її торгової марки (ТМ), бренда. Спонсорингрозглядають і як вид маркетингових комуніка-цій, адже він вирішує кілька суттєвих завданьринку: сприяє просуванню торгової марки, сти-мулює збільшення продажів, дозволяє налагоди-ти тісніші контакти зі споживачами [1]. Зде -більшого спонсоринг включає всі три зазначенінапрями діяльності у сфері соціальних комуні-кацій. Спонсоринг — це комплекс заходів з ме -тою організації спонсорської підтримки того читого суб’єкта соціуму. Спонсоринг передбачаєвибір об’єкта спонсорування відповідно до цілейі завдань спонсора, а також комплекс заходів ізпідготовки й реалізації спонсорського проекту,включаючи технічну, інформаційну, юридичнупідтримку, рекламну й PR-кампанію. Алгоритмспонсорингу передбачає консультації компанії-спонсора що до створення умов спонсорської уча-сті, моніторинг і вибір належної по дії та каналукомінукації для представлення спонсора, ком-плекс заходів щодо досягнення ефекту синергіїпри співробітництві спонсора (його бренда, ком-панії, продукта) і спонсорованого, розробку таузгодження сторонами спонсорського пакета,тобто всіх послуг і вигод для спонсора в межахданого проекту, відбір і організацію заходів ізурахуванням запитів спонсора, розробку дизайн-пакета, укладення договору, моніторинг реаліза-ції чи повну реалізацію проекту, в тому числіпроведення та/чи контроль PR і рекламної кам-панії спонсора в межах кожного конкретногозаходу, аудит результатів і підготовку звітів проспонсорську участь у проекті. Цікаві ідеї і твор-чі рішення спонсорингу дають можливість отри-мати більший ефект від витрачених засобів,суттєво зекономити рекламний і PR-бюджети,підвишити ефективність маркетингових заходів.

Спонсоринг — інструмент, що сприяє підви-щенню репутації компанії-спонсора серед ці -льової аудиторії, це найкоротший шлях для

60

Н. М. Грицюта,канд. філол. наук.

УДК 007: 304: 659.1(091)(072)

Спонсоринг на українському телебаченні: етичні вади та проблеми

Розглянуто спонсоринг як рекламну стратегію, що активно поширюється на вітчизняному телеба -ченні.

Ключові слова: феномен спонсорингу, технології, інструментарій, типологічні особливості, прихованареклама, телевізійний формат.

Д

© Грицюта Н. М., 2012

досягнення цілей компаній, які серйозно став-ляться до свого іміджу, репутації, адже як тех-нологія він сприяє створенню громадськоїдумки щодо компанії чи бренда і працює назавоювання їх авторитету, це цілеспрямованадіяльність, орієнтована на отримання «імідже-вого» капіталу і «опосередкованого» прибутку.Послуговуючись спонсорингом як інструмента-рієм, компанія-спонсор закріплює свої позиціїна ринку, створює позитивний імідж, підвищуєпізнаваність бренда, приваблює увагу спожива-чів, має переваги над конкурентами. Спон -соринг — технологія, що забезпечує ефектив-ність спонсорства.

Мета спонсорства — популяризувати компа-нію чи її бренд, впливати на формування йпідтримку їх успішного іміджу, прямо чи опо-середковано сприяти бізнес-процесам, активізу-вати споживчий попит. Спонсорство дає компа-нії можливість заявити чи нагадати про своїпродукти або послуги, тому спонсоринг, як за -сіб просування й зміцнення ринкової позиції,активно використовується й виробниками, якіна ринку недавно, й безумовними лідерами.Але спонсором може стати лише компанія зхорошою репутацією, яка може дозволити собіфінансову підтримку тих чи інших проектів. Тай мас-медійні канали, обираючи партнера, від-дають перевагу більш надійним і платоспро-можним компаніям.

Варіантів реалізації спонсорингу як техноло-гії існує багато, але найбільш популярнимвизнано телевізійний формат. За кордономупродовж останнього десятиліття обсяги спон-сорингу на ТБ зросли майже на 50 % [1; 2].Спонсоринг активно розвивається на вітчизня-ному ТБ: у розважальних програмах, у переда-чах культурно-просвітницького характеру, утелесеріалах і художніх фільмах, під час транс-ляцій шоу і спортивних змагань. Фахівці-прак-тики визначають й певні тенденції у динаміцівикористання спонсорингу в тих чи іншихвидах програм: якщо донедавна лідирував шоу-бізнес, то останнім часом зростає популярністьінформаційно-ділового сегмента ТБ програм дляспонсорингу. Спеціалісти в галузі соціальнихкомунікацій переконані в перспективностіданого інструментарію і прогнозують, що в май-бутньому спонсоринг на ТБ зросте на 30 % [2].

Спонсоринг на телебаченні може набуватирізноманітних форматів і фігурувати як спон-сорський ролик, як заставка, як біжучийрядок, як спливаюче вікно, як логотип абодемонстрація атрибутики, як інтерв’ю абоіміджевий сюжет, у яких зазвичай бере участьпредставник компанії-спонсора. Також відомо-сті про спонсора можуть оприлюднити ведучіпрограми чи про нього міститиметься згадка в

анонсі програми [2]. Важливо, щоб кожномуспонсору був підібраний належний індивідуаль-ний формат, який відповідав би суті його біз-нес-діяльності й адекватно відображав природубізнес-стратегій компанії. Крім того, слід ура-ховувати специфіку телеканалу та його цільовуаудиторію, весь комплекс медіапоказників, утому числі рейтинг телеканалу та його регіо-нальну диференціацію.

Моніторинг основних загальнонаціональнихканалів протягом осені 2011 р. виявив певнітипологічні особливості спонсорингу на укра-їнському телебаченні. Абсолютним лідером закількістю спонсорів і частотою їх репрезента-ції на телевізійному каналі цілком можнавизнати «5 канал». Спонсоринг на цьому кана-лі використовують такі торгові марки, як ТМ«Старий Кахеті» (коньяк) зі слоганом «“СтарийКахеті” — дотик вічності!», ТМ «Мен тос» (льо-дяники на зразок жувальної гумки), слоган:«“Ментос” — свіже рішення!», ТМ «Укра їн ка»(горілка), слоган «Українка: своя і краща», ТМ«Природне джерело» (питна вода), ТМ «КLIN-KOV» (коньяк), слоган «Пізнав усе… Досяг вер-шин… Вище — “Клінков”», «Феє рія мандрів»(туристичне агентство), ТМ «Ібіс» (мережамагазинів зброї), ТМ «Viessman» (опалювальнатехніка).

Канали «СТБ» і «Новий» лідирують у вико-ристанні спонсорингу в шоу-програмах: «Х-фак-тор» — ТМ «Lipton» (чай), слоган «“Lipton” —зірковий спонсор!» («СТБ»), «Фабрика зірок-4»на «Новому каналі» має двох спонсорів: радіо-стація «Русское радио», слоган «“Русскоерадио” — все будет хорошо!» та будівельна ком-панія «Київ міськбуд», слоган «Квартира дляпереможця від “Київміськбуд”», «Майстер-шеф» на «СТБ» має кілька спонсорів, середяких вирізняються: ТМ «КОМО», слоган«“Комо” — справ жній сир!», виробники табле-ток для шлунку «Фестал», слоган «“Фестал” —правильна допомога травленню!» та фільтрівдля води «Аквафор», останній чітко позиціонуєсебе як партнер показу. У розважальних шоу наканалі «СТБ» домінантними спонсорами висту-пають алкогольні ТМ «Горілочка» зі слоганом«“Го рілочка”: там, де весело!», тобто де весело-щі, там і алкоголь та ТМ «Oreanda», із перекон-ливим слоганом «Золото кримських долин». У«Світських хроніках з Катериною Осадчою» на«1+1» теж виступають спонсори з алкогольни-ми напоями: ТМ «Oreanda», ТМ «Шустов», ТМ«КLINKOV», ТМ «SHABO». На головному кана-лі країни шоу «Вечірній квартал», рекламуючисвій черговий вихід в ефір, представляє спонсо-ром ТМ «Nemiroff», разом із її продукцією про-понуючи «Вечір делікатного гумору», — чи ж незасобом вживання товару спонсора (?) і навіть


61

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

бере на себе функції психоаналітика: «М’якийпідхід до делікатних ситуацій».

Під час показу телесеріалів та художніхфільмів на каналах «Інтер» «1+1», «СТБ»,«ICTV», «Новий», «Україна», «НТН» такожлідирують алкогольні спонсори: ТМ «Україн ка»,слоган «“Українка” — своя і краща», ТМ«Medoff», слоган «М’яка, тому що “Medoff”»,ТМ «Хлібний Дар» слоган «“Хлібний Дар”: си лаі міць життєдайної природи!», або «Завждисправжній. Завжди натуральний!», екобренд ТМ«Мороша», ТМ «Наша марка», ТМ «Зеленамарка», ТМ «Холодний Яр», слоган «”ХолоднийЯр”»: справжня горілчана класика», ТМ «Неми -рівська», слоган «Збагачена досвідом», ТМ«Істинна», текст «Ми, українці, цінуємо істинне:рідну землю, власний будинок, лад та добробут.Відкрий істинне від природи…».

Існують і передачі — «лідери абсолютнихчемпіонів» за кількістю учасників спонсорингу.Так, товариські матчі з футболу збірної коман-ди України зі збірними Німеччини та Австрії влистопаді 2011 р. мали понад 10 спонсорів!Притому, що фахівцями рекомендовано, щобспонсорів у однієї програми, передачі, проектубуло не більше ніж два-три, адже чим більшеучасників спонсорингу, тим гірше їх запам’ято-вують та ідентифікують. Проте такі бренди, якВАТ «Укртелеком», «ТНК», «Ceresit», «МАУ»,«Козирна карта», «Українка», «Чернігівське»,«Оболонь», «Аdidas», «Shell V-power», «Raiffei -sen BANK», «Coca Cola», «Борис» «об’єднаніфутболом» («Чернігівське»), і, оскільки настав«час вболівати» («Coca Cola»), прибули на «най-краці футбольні чемпіонати» («МАУ») й закли-кають: «Взяти за правило вболівати за своїх»(«ТНК»), «за своїх і кращих» («Українка»),адже «Головне — це перемога», тож із патріотиз-мом сугестують:«Вболівай за наших!»(«Українка»), хоча по суті рекламують різнітовари та послуги й поміж іншого «улюбленепиво вболівальників» («Оболонь») та «офіційнепиво українського футболу» («Чернігівське»).При цьому в спон сорингу практично всі учасни-ки використовують різні технології: і спливаю-чі вікна, і міні-ролики, і рухомі рядки на узбіч-чях футбольного поля, і візуальні ефекти: куль-ки, зірочки, що салютом падають під час транс-ляції, текстові супроводи (напис на екрані),дикторський текст. Але всі вони фігурують і увласне рекламному блоці, чим порушують зако-нодавчі норми спонсорингу.

ТМ «Хортиця» у своєму амплуа б’є всірекорди: виступає спонсором показу практичновсіх художніх фільмів і телесеріалів на всіхзагальнонаціональних каналах, а в кожній рек-ламній паузі фігурує три-чотири рази, запро-шуючи слоганом: «Насолоджуймось переглядом

на улюбленому каналі разом!», тобто якщо реагу-вати конантивно на таке пропонування, то й доалкогольної залежності цілком можна дожитись.

Випуски прогнозу погоди здебільшого вико-ристовують спонсори медичної галузі, які про-пагують таким чином через дикторський тексті фонові заставки капсули для схуднення«Золотой шарик», засоби лікування простатитута аденоми «Гентос», протиспазматичний засіб«Комбіспазм», слоган «Комбіспазм — викреслибіль та спазм зі свого життя!», засоби противірусних захворювань, простуди, кашлю, рині-ту і т. д.

Також деякі спонсори використовують підчас самопрезентації різні текстівки залежно відтого, на якому телеканалі спонсорами кого/чоговиступають, наприклад таку тактику відпра -цьовують ТМ «WOG», ТМ «Хліб ний Дар»,ТМ «Золота амфора», ТМ «Хор тиця», зокремаТМ «Українка» у спонсорингу телефільмів ітелесеріалів позиціонує себе як: «“Українка” —своя і краща», а під час трансляції спортивнихзмагань, у тому числі футбольних матчів, пре-зентує себе, як спонсор інтерактивного проекту«Шалений футбол», доволі щиро й патріотично:«Вболіває “Українка” за своїх і кращих!Головне — це перемога! Вболівай за наших!»,подібним чином — дифереційовано, поводитьсяй «Nemiroff»: у випусках спортивних новин, якспонсор трансляції чемпіонату з боксу або фут-болу, у спонсорингу фільмів.

Спонсоринг — інструмент спонсорства, якезгідно з українським законодавством є добро-вільною, матеріальною, організаційною, фінан-совою підтримкою, яку можуть мати фізичні чиюридичні особи, незалежно від виду діяльності[3]. Спонсорство в Україні в основному регу-люється Законами «Про рекламу», «Про телеба-чення і радіомовлення» та Європейською кон-венцією про транскордонне телебачення, відпо-відно до якої спонсорством уважається «участьфізичної або юридичної особи, яка не бере уча-сті в діяльності радіо- й телемовлення чи увиробництві аудіовізуальних робіт, у прямомучи непрямому фінансуванні програми для спри-яння популяризації назви, торговельної марки,іміджу або діяльності цієї особи» [4].

Особливості програм, що створюються заумов спонсорської підтримки, визначені стат-тею 17 Європейської конвенції про транскор-донне телебачення [4]. Згідно з викладеними вній положеннями телепрограми, де викори-стовуються технології спонсорингу, повиннівідповідати таким вимогам: «якщо програмаабо серія програм повністю або частково фінан-сується спонсором, це чітко зазначається у від-повідних титрах на початку та (або) наприкінціпрограми; спонсор за будь-яких обставин не має

Грицюта М. Н.

62

права впливати на зміст і час виходу в ефір про-грам, що ним фінансуються, і таким чиномпорушувати відповідальність та редакторськунезалежність телемовника стосовно програм;програми, що фінансуються спонсором, не по -винні заохочувати продаж, купівлю або орендутоварів чи послуг спонсора або третьої сторони,особливо шляхом спеціальних нагадувань, якісприяють реалізації цих товарів або послуг» [4].Стаття 18 Конвенції визначає випадки, в якихпрактика спонсорингу недопустима, зокремав ній нагошено, що «спонсорами програм неможуть бути фізичні або юридичні особи, основ-ним видом діяльності яких є виробництво чипродаж товарів або надання послуг, реклама йтелепродаж яких заборонені на підставі статті15», а саме: забороняється створювати програ-ми за підтримки спонсорів, основна діяльністьяких полягає у виробництві та розповсюдженнітютюнових виробів; радикально обмежуєтьсяспонсоринг виробників алкогольних напоїв,який якщо й здійснюється, то з дотриманнямтаких вимог: спонсорські звернення «не повин-ні бути особливим чином призначені для непов-нолітніх, і жодна особа, яка пов’язана з ужи-ванням алкогольних напоїв у цих повідомлен-нях, не повинна здаватися неповнолітньою;вони не повинні асоціювати вживання алкого-лю з фізичними досягненнями, чи водіннямавтомобіля; вони не повинні заявляти, що алко-гольні напої мають лікувальні властивості, абомають стимулюючий чи заспокійливий ефект,або можуть допомагати у вирішенні особистихпроблем; вони не повинні заохочувати до над-мірного вживання алкогольних напоїв, чи пред-ставляти утримання та помірність їхнього вжи-вання у негативному світлі; вони не повиннінадто підкреслювати наявність алкоголю внапоях» [4]. Окремо визначаються вимоги доспонсорингу медичних компаній: «спонсорськапідтримка компаній, які виробляють або роз-повсюджують товари або послуги медичногопризначення, може мати місце лише за умовивказівки найменування або товарного знаку від-повідної компанії, без реклами окремих медич-них товарів або послуг» [4]. «Компанії, діяль-ність яких охоплює inter alia, виробництво абопродаж лікарських засобів і медичних послуг,можуть виступати спонсорами програм шляхомрекламування назви, торговельної марки, імід-жу чи діяльності відповідної компанії» [4].Інформація щодо лікарських засобів і медичнихпослуг, які можна придбати лише за медичнимрецептом у спонсорських показах забороняєть-ся. Крім того, інформація, подана спонсорамимедичної галузі, повинна бути достовірною таправдивою, перевірятися й відповідати нормамбезпеки життєдіяльності людини [2]. Забо -

роняється також через спонсоринг телепродажлікарських засобів і медичних послуг. Крімтого, Конвенція забороняє спонсорство новині програм поточних подій [4].

У вітчизняній законодавчій сфері ЗаконУкраїни «Про телебачення і радіомовлення» упункті 2 статті 54 визначає, що відомості проспонсора (назва або ім'я, торгова чи фірмовамарка, емблема) у телерадіопередачах, які фі -нансуються спонсором, мають бути чітко іточно позначені титрами чи дикторським текс-том на їх початку та наприкінці. Відповідно дотієї ж статті пунктом 4 «забороняється опри-люднювати інформацію про спонсорів під ви -глядом інформації чи в інший спосіб під частрансляції аудіовізуального твору» [5]. Ці нор -ми закону фактично мають на меті заборонятиспонсоринг, що насправді набуває якостей рек-лами, адже в такому разі відбувається власнепідміна стратегій: спонсоринг, «забуваючи» просвою сутність і призначення, перетворюєтьсяна рекламне повідомлення, яке у свою чергу,оскіль ки не ідентифіковане як реклама, тобтоподано не в рекламному блоці чи без позначки«Реклама» або «На правах реклами», що вима-гається законодавством України, виступає уформі прихованої реклами. Крім того, спон-сорська підтримка передачі, програми чидемонстрації кінофільму й трансляція в ефір-них мережах України рекламної інформації —це цілком різні речі, і в разі використанняспонсорингу як прихованої реклами відбуваєть-ся підміна понять, а повідомлення не оплачу-ється як реклама, що статтею 18 ЗаконуУкраїни «Про телебачення і радіомовлення»категорично заборонено [5].

Щодо використання як спонсорингу прихова-ної реклами, то етично недопустимим є не лишепідміна понять, а й власне прихована реклама,яка заборонена в Україні на законодавчомурівні. Закон України «Про рекламу» відповіднодо статті 1 визначає поняття: «прихована рекла-ма — інформація про особу чи товар у програмі,передачі, публікації, якщо така інформація слу-гує рекламним цілям і може вводити в омануосіб щодо дійсної мети таких програм, передач,публікацій» [3]. Уведення в оману відбувається,оскільки немає ідентифікації повідомлення, тожвиникають ситуації, коли очевидним є порушен-ня рекламного законодавства.

Відповідно в пункті 1 статті 9 зазначено:«Реклама має бути чітко відокремлена від іншоїінформації, незалежно від форм чи способів роз-повсюдження, таким чином, щоб її можна булоідентифікувати як рекламу. Реклама у теле- ірадіопередачах, програмах повинна бути чітковідокремлена від інших програм, передач на їхпочатку і наприкінці за допомогою аудіо-,


63

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

відео-, комбінованих засобів, титрів, рекламногологотипа або коментарів ведучих з використан-ням слова «реклама». Інформаційний, автор -ський чи редакційний матеріал, в якому при-вертається увага до конкретної особи чи товарута який формує або підтримує обізнаність таінтерес глядачів (слухачів, читачів) щодо цихособи чи товару, є рекламою і має бути вміще-ний під рубрикою «Реклама» чи «На правахреклами» [3]. На підставі вищевикладеногоЗакон України «Про рекламу» у пункті 5 стат-ті 9 забороняє приховану рекламу. Крім того,стаття 8 закону перелічує загальні вимоги дореклами. Серед них є заборона на використаннязасобів і технологій, які діють на підсвідомістьспоживачів реклами. Цю норму також можназарахувати до заборони прихованої реклами,адже науковці-емпірики визнають, що цей видрекламування має на меті вплив на підсвідо-мість і справляє неусвідомлений споживачемреклами вплив на її сприйняття. Отже, крите-рій ідентифікації прихованої реклами передба-чає відмежування рекламного повідомлення відіншої інформації.

З метою відстежити порушення законодав-чих настанов за допомогою спонсорингу зверне-мось до статті 30 Закону України «Про рекла-му», де цілком однозначно визначено: «Ведучі,диктори та інші учасники телерадіопередачі замежами часу, який відведено на рекламу, немають права спеціально демонструвати товаричи продукцію або характеризувати їх споживчіякості як прямо, так і побічно (за допомогоюодягу, зовнішнього оформлення, зображеннятощо). Телерадіопрацівникам забороняєтьсязайматися рекламою під виглядом інформації:вказувати реквізити виробника продукції чипослуг, адресу, контактний телефон, рахунок,комерційні ознаки товару чи послуг» [3]. Зау -важимо, що попри визначені обмеження в зако-ні, український телеефір містить багато прикла-дів порушення цих норм і використовує інстру-ментарій спонсорингу для рекламування. Аджедоволі часто можна побачити в титрах до переда-чі, що спонсорами виступають відомі брендовімарки одягу, в зразки якого одягнуті учасникипрограми, ведучі або диктори новинних програм(канали «Інтер» та «1+1»), — подібні «хитрощі»доволі поширені у вітчизняному телеефірі.Таким чином, маємо підстави говорити про двох-форматне порушення законодавства: прихованареклама, яка є забороненою, подається у форміспонсорства, а використовувати технологіїспонсорингу як рекламу теж недопустимо!

До використання прихованої реклами якспонсорингу спонукають обмеження на рекла-му, які постійно запроваджуються. Так, навес-ні 2008 р. Президент України Віктор Ющенко

підписав Закон «Про внесення змін до деякихзаконодавчих актів України щодо реклами».Згідно з цим документом, з 1 січня 2009 р. наносіях зовнішньої реклами в містах та за їхмежами заборонена реклама алкоголю, тютюнута слабоалкогольних напоїв. Також у телепере-дачах заборонено давати будь-яку інформаціюрекламного характеру у вигляді дикторськоготексту та/або звукового супроводу про спонсо-ра — виробника алкогольних напоїв, його ім’я(найменування) та/або знак для товарів іпослуг, що належить спонсору [6]. У такійситуації суб’єкти реклами почали ще більшеуваги приділяти непрямим, прихованим мето-дам просування продукції. Їхні новації лишепідтверджують недосконалість правового регу-лювання як спонсорингу, так і реклами. Вукраїн ському телеефірі існує безліч прикладів,які підтверджують цю думку.

Аналізуючи проблеми спонсорингу наУкраїнському телебаченні пов’язані з законо-давством, зазначимо, що: Закон України «Прорекламу» визначає щодо програм та передач,які створюються за спонсорської підтримки,вимоги, подібні до Закону України «Про телеба-чення і радіомовлення», зокрема щодо обов’яз-ковості вказівки спонсора на початку та/абонаприкінці програми, передачі, підготовленоїза спонсорської підтримки (за допомогою титрівчи дикторського тексту) [3]. Але даний актмістить певні специфічні обмеження, такі як:заборона спонсорства суб’єктів ринку, яківиробляють товари, виробництво або рекламаяких є забороненими; недопустимість впливуспонсора на зміст та час виходу програми вефір; заборона наведення в спонсорському звер-ненні інформації рекламного характеру. Як іКонвенція про транскордонне телебачення,Закон України «Про рекламу» категоричнозабороняє спонсорство новин. Проте україн ськітелеканали постійно вдаються до порушень зако-нодавства, крім того, подібні дії призводять доманіпулювання свідомістю споживачів, впли-ваючи не лише на їхню поведінку, а й спонукаю-чи до формування певних звичок й уподобань,які інколи є небезпечними для здоров'я. Так,спонсоринг алкогольних брендів цілком можепровокувати потяг до спиртних напоїв із відпо-відними наслідками. Алкогольні бренди висту-пають спонсорами будь-яких програм та передач,а отже, мають можливість фактично рекламува-тись у заборений для їх промоції час, але грубимпорушенням є те, що вони транслюють спонсо-рингові аудіо-, відеосюжети, ролики, заставкипід час трансяції новин усіх різновидів.Найбільш вразливі — спортивні та ділові новини.

На «Новому каналі» спортивні новини роз-починаються зі слів диктора: «Найгарячіші


64


65

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

спортивні новини зі світу абсолютних чемпіо-нів, представлені міжнародним брендом». Наостанніх словах ведучого на екрані з’являєтьсялоготип алкогольного бренда «Nemiroff» зпозначкою «Спонсор програми». Аналогічнаситуація зі спортивними новинами на телекана-лах «СТБ» та «ICTV». Новини спорту на всіхтрьох каналах розпочинаються однаковою фра-зою про абсолютних чемпіонів. Слоган бренда«Nemi roff» такий: «Nemiroff — абсолютнаякість». Ведучі програм новин, виголошуючислово «абсолютних», асоціативно викликають углядачів з пам’яті слоган бренда.

Отже, порушується стаття 13 ЗаконуУкраїни «Про рекламу», яка передбачає, щоспонсорством є «оприлюднення, виголошення упрограмі, передачі імені, найменування спонсо-ра, об’єктів права інтелектуальної власності, щойому належать» [3]. Використання рекламнихзасобів, в даному разі — ролика «Nemiroff»,виходить за межі, визначені законом, оскількиторгові марки є статичними, а не динамічними.Таке спонсорство є прихованою рекламою. Слідтакож звернути увагу на те, що всі вислови, яківживаються у повідомленні про спонсора тапов’язані з алкогольною продукцією, мають бу -ти зареєстровані знаками для товарів та послуг.Тоді як, наприклад, слоган, який не є заре-єстрованим знаком для товарів та послуг, будевважатися інформацією рекламного характеру,поширення якої може відбуватися лише на умо-вах реклами. А фраза ведучих новин «Найга -рячіші спортивні новини зі світу абсолютнихчемпіонів, представлені міжнародним брен-дом», є слоганом. Проте реальний слоган зву-чить як «Світовий бренд — “Nemiroff”».

Ці випадки не поодинокі й є прямим пору-шенням законодавства. Проте таку практикузастосовують майже всі загальнонаціональнітелекомпанії України. Основний випуск новинпроходить без зазначення спонсора. Коли почи-нається спортивний блок, з’являється згадкапро спонсорство, здебільшого у вигляді фоново-го екрана, чи зображення логотипа. Різницяполягає лише в спонсорах програм та способі їхпредставлення.

На телеканалі «Україна» спонсором спортив-них новин також є «Nemiroff». Але логотипспонсорства з’являється не на початку програ-ми, а під час показу сюжету. Аналогічно з’яв-ляється логотип з написом «Спонсор показу».

На телеканалі «Ера» після відбивки «Спорт»на екрані з’являється рухоме зображеннялікарського препарату «Афала». Вгорі екрананаписано: «Сучасний та економний лікарськийзасіб», а внизу «лікування аденоми простати іпростатиту». А голос за екраном виголошує:«Офіційний партнер рубрики “Спорт” лікар -

ський засіб «Афала». Найекономніше лікуванняаденоми і простатиту». На відміну від ситуаціїз «Nemiroff», тут фігурує напис «спонсор руб-рики». У цьому разі телеканал порушує законне лише в частині «заборони спонсорства про-грам і передач новин», а й частині 1 статті 5Закону «Про рекламу», де «забороняється наво-дити будь-яку інформацію рекламного характе-ру про спонсора та/або його товари, крім іменіабо найменування та знака для товарів і послугспонсорів», оскільки наводиться якісна харак-теристика та особливості товару. У наведенихприкладах спонсорство використовується міжпередачею новин та новинами спорту, хоча,стаття 13 Закону України «Про рекламу» перед-бачає, що ім’я спонсора оприлюднюється «упрограмі».

Існують й інші нерегульовані моменти.Практично всі новини починаються з «відбивкичасу», тобто показу годинника, який демон-струє останню хвилину чи секунди до випускуновин. Але ніде не зазначено, що ця «відбивка»є частиною передачі з новинами, тому можнавважати: «відбивка часу» перед передачею но -вин, якщо вона не містить назви чи логотипановинної програми,– самостійна телевізійнавставка, яка інформує глядача про точністьчасу. Її спонсорство не заборонено. А глядачпсихологічно буде співвідносити спонсорство«відбивки» зі спонсорством новин.

Приклад такого типу прихованої реклами підвиглядом спонсорства — проект «Звіримо час»на телеканалах «СТБ», «Новий» та «ICTV»,який виходить в ефір перед випусками новин.Спочатку транслюється 10-секундний роликспонсора мережі автозаправок «WOG». Під часдинамічного відеоряду голос за кадром виголо-шує: «Перша національна мережа автозаправ-них комплексів». Після ролика з’являєтьсягодинник з відліком секунд до початку випускуновин. У цей час внизу екрана з’являється лого-тип «WOG» з написом «Спонсор проекту “Зві -римо час”» і лунає дикторський текст: «По -тужна енергія на випередження часу: Mustangвід WOG». Далі іде відбивка новин та новини.Таким чином, проект «Звіримо час» уводитьглядачів в оману щодо справжньої мети про-екту. Крім того, 10-секундний спонсорськийролик практично завжди за хронометражемдовший, ніж відлік секунд на годиннику.

Впадає в око й інше грубе порушення: заЄвропейською конвенцією про транскордоннетелебачення, передачі новин заборонено перери-вати рекламою, якщо їхня тривалість менше 30хвилин. Відтак вітчизняна практика перериван-ня програми новин для 10-секундного ролика —сумнівна з правової точки зору. Але на україн -ському телебаченні новини часто є додатковим

інструментом для поширення реклами. У першучергу це пов’язано з обмеженнями, визначенимина законодавчому рівні. Через це телеканалинамагаються збільшити відсоток «забороненої»реклами в ефірі, у тому числі за рахунок спонсо-рингу. Тим більше, що існують цілком конкрет-ні обмеження на рекламу окремих груп товарів,тож і вони мають можливість пропагуваннячерез інструментарій спонсорингу. Саме так від-бувається з алкогольними брендами, які шу -кають різні додаткові варіанти свого просування,вони становлять 30—50 % від кількості компа-ній, що використовують спонсорство, та деякимилікарськими препаратами, зокрема тими, вироб-ники яких виступають спонсорами випусківпогоди.

Практично всі загальнонаціональні телека-нали, крім звичайних новин, випускають діловіновини. Вони також містять спонсоринг, вико-ристовуючи його як приховану рекламу. Вартозазначити, що спонсоринг у вигляді прихованоїреклами у випусках ділових новин перевищуєаналогічний показник у новинах спорту. У про-грамі ділових новин інформація про спонсораможе з’явитися до п’яти разів. До того жбувають випадки, коли одна програма має кіль-ка спонсорів. Крім того, ділові новини транслю-ють більше комерційної реклами, оскількивони не містять політичної та соціальної тема-тики. Їх головний профіль — економіка. А ньюз-мейкери тут — компанії, підприємства, фірми,які не цураються активно використовувати якприховану рекламу технології спонсорингу.

Так, на телеканалі «СТБ» у новинах «Бізнес-плюс» існує навіть кілька спонсорів. На почат-ку 2011 р. ділові новини спонсорував україн -ський бізнес-ресурс «ubr.ua». Про це сповіщавспонсорський ролик перед початком програми.А також кілька разів протягом випуску з’яв-лявся анімаційний напис “ubr.ua”, водночасведучий нагадував: «Інтернет-партнер програмибізнес-ресурс «ubr.ua». Відеоресурс діловогожиття». Згодом основним спонсором програми«Бізнес-плюс» став «Укрсоцбанк». Анімацій -ний відеоролик на початку програми сповіщавпро те, що цей банк є спонсором програми.Далі, серед програми під час дикторського текс-ту з’являвся анімований напис «ubr.ua» з від-повідним нагадуванням ведучого. Також час відчасу з’являвся логотип «Укрсоцбанку» з напи-сом «Спонсор показу».

Не такою відвертою є прихована реклама на «5каналі» у ділових новинах «Бізнес час». Тут міжсюжетами через відбивку програми з’являєтьсястатичне зображення логотипа ТМ «ХолоднийЯр» і немає будь-яких позначень спонсорства.

Тож на основних загальнонаціональних теле-каналах у передачах ділових новин завжди

використовують приховану рекламу у виглядіспонсорингу. Слід зазначити, що вся вона є про-тизаконною і всі згадані вище телеканали пору-шують вітчизняне законодавство. Однак укра-їнські контролюючі органи не вдаються донеобхідних дій. Саме тому в Україні в діловихновинах прихована реклама у вигляді спонсо-рингу так широко застосовується. На нашудумку, таку ситуацію може виправити посилен-ня контролю у цій сфері, визначення міри пока-рання. Інакше, взагалі варто дозволити прихо-вану рекламу в межах, у яких вона існує.

У новинному телепросторі України прихова-на реклама у вигляді спонсорингу поділяєтьсяна підвиди за форматами: спонсорський ролик,анімаційний логотип (є/нема звукового супро-воду), статичний логотип (є/нема звуковогосупроводу), згадка диктора.

Спонсорський ролик являє собою динаміч-ний відеоряд, здебільшого створений за допомо-гою комп’ютерної графіки. Прикладом такоїприхованої реклами є ролик торгової марки«Nemiroff» на каналах «ICTV», «СТБ» та«Новий» перед випусками новин спорту. Начорному тлі виникають за годинниковою стріл-кою червоні перці — логотип бренда «Nemiroff».Голос за кадром: «Приєднуйся до світу абсолют-них чемпіонів». А на екрані з’являється напис«Nemiroff. Абсолютний чемпіон».

Анімаційний чи статичний логотипи з’яв-ляються під час програми, коли говорить дик-тор або триває сюжет. У першому випадку веду-чий може вербально нагадати про спонсора.

Також протягом програми власне дикторнагадує про спонсора. Так, на телеканалі«СТБ» у ділових новинах «Бізнес-плюс» дикторпісля чергового сюжету нагадує: «Партнер про-грами український бізнес-ресурс ubr.ua. Відео -ресурс ділового життя». На екрані з’являєтьсяанімаційний напис «ubr.ua». Під час прямогоефіру «Шоу № 1» на «Інтері» ведуча Ані Лоракнеодноразово зазначала: «Спонсор показу — тор-гова марка “Золота амфора”. Країна натураль-них сонячних ягід. Кращі виноградники крим-ських долин».

Спонсоринг безперечно є цілком добропоряд-ною комунікацією. Але коли спонсорську під -тримку застосовують у заборонених для спон-сорства передачах — в інформаційних і спортив-них новинах та ділових чи бізнес-новинах —«добровільна підтримка з метою популяриза-ції» стає неетитичною з точки зору гуманістич-ної етики, оскільки набуває властивостей при-хованої реклами. Дана технологія спонсорингу,як і прихованої реклами заснована на власти-востях підсвідомості людини, яка здатназасвоювати деяку інформацію неопосередкова-но. Це в деякому сенсі є порушенням прав


66

людини, оскільки примушує здійснювати вчин-ки проти її волі, а отже, маніпулятивно впливаєна підсвідомість аудиторії, котра цього не помі-чає. Законодавство України забороняє такийспосіб комунікативного впливу. Крім того, данакомунікація є морально несумісною з принци-пами гуманістичної етики, оскільки спонукаєдо підміни понять і реалій. Пов’язано це зтим, що на рівні підсвідомості спонсор починаєасоціюватись з об'єктом спонсорства й у такийспосіб намагається спроектувати на себе всіпозитивні характеристики й позитивні почуття,пов’язані з цим об’єктом. Фактично, мова йдепро перенесення іміджу.

Якщо спонсором но вин у спортивній частинівиступають алкогольні бренди, як це відбува-ється практично на всіх загальнонаціональнихтелеканалах, то алкогольний бренд починаєасоціюватися зі спортом: коли транслюєтьсяспортивний сюжет про футбол і команда зі сві-товим ім’ям забиває гол, а в цей час на екраніз’являється логотип алкогольного бренда, цеформує у підсвідомості взаємозв’язок між спор-тивним досягненням і алкогольним брендом.Насправді, між спортом і алкоголем немає нічо-го спільного, крім спонсорства. Аналогічноповодять себе як спонсори практично всі найві-доміші в Україні алкогольні ТМ. Приміром, ТМ«Nemiroff» саме як визнаний «лідер абсолют-них чемпіонів» позиціонує перемоги в боксібратів Кличків, анонсуючи трансляцію чергово-го бою: «Nemiroff» заполонив не лише нішуспонсорства, а й «пі дібгав» під себе аксесуариучасників змагань. Крім того, у даній іпостасіспонсоринг має яскраво виявлені якості рек-ламної комунікації, проте така інформаціязаборонена іншою нормою Закону України«Про рекламу», де за значено: реклама алкого-лю «не може формувати думку, що вживанняалкоголю є важливим фактором досягненняуспіху в спортивній, соціальній, сексуальнійабо інших сферах життя» [3]. Тобто це — введен-ня споживачів в оману, а оманлива рекламазаборонена як вітчизняним законодавством, такі Директивами ЄС [7] та Міжнародним кодек-сом рекламної практики [8]. Аналогічнимчином поводиться й ТМ «Українка» як один ізофіційних спонсорів чемпіонату з футболу«Євро-2012». Подібне відбувається й під часспонсорства телесеріалів та художніх фільмів:промовистим прикладом є заклик ТМ «Хорти -ця» у вигляді дикторського тексту за кадром:«Спонсор показу ТМ «Хор тиця». Насо лоджуй -мось переглядом ра зом!», тобто з чаркою горіл-ки? Так і до алкогольної залежності недовго,якщо реагувати на кожне подібне пропонуван-ня, бо за одну рекламну паузу при трансляціїкінофільмів, наприклад, на каналі «ICTV» вона

звучить три-чотири рази, а таких рекламнихпауз тільки при перегляді одного фільму п’ять-шість! До того ж практично неможливовизначити критерії відмінностей між повідом-леннями про спонсора — алкогольний напій, проякий транслюється в ефірі телеканалу в деннийчас, та рекламними роликами цих же алкоголь-них напоїв, що транслюються лише з 23.00 до6.00. Повідомлення про спонсорів на телеканалахчасто виконані у вигляді 10-се кундного відеоро-лика, що містить динамічний ряд, подібний зазмістом до рекламних роликів цього ж алко-гольного напою. Таким чином, попри заборонуреклами алкоголю у денний час, як спонсоррекламується торговий бренд виробника, якийу свідомості людей чітко асоціюється з певноюалкогольною продукцією.

Слід також звернути увагу на те, що всівислови, які вживаються у повідомленні проспонсора та пов’язані з алкогольною продукці-єю, мають бути зареєстрованими знаками длятоварів та послуг. Тоді як, наприклад, сло-ган, який не є зареєстрованим знаком для това-рів та послуг, буде вважатися інформацією рек-ламного характеру, поширення якої може від-буватися лише на умовах реклами. Цією нор-мою також нехтують, коли під час оголошенняспонсора озвучують його слоган, або взагаліпевний текст, який не має зі слоганом нічогоспільного, наприклад, слоган горілки «Nemi -roff» — «Лідер абсолютних чемпіонів», а дик-торський текст суттєво інший: «Зустрічайтенайяскравіші події з чемпіоном (тобто виходитьз горілкою?! — Н. Г.). Світова перемога — вонанаша! Міжнародний бренд представляє….»

Причинами названих вище ситуацій неетич-ного використання інструментарію спонсорингув українському телепросторі є те, що, по-перше,законодавство чітко не обмежує спонсорство яквид діяльності і не ставить категоричних вимогдо технологій спонсорингу; по-друге, прихованареклама, хоча й заборонена законодавчо, але непереслідується контролюючими органами, зок -рема Антимонопольним комітетом України, як,приміром, оманлива реклама [9], що було б нелише істотно з точки зору професійної етики, ай дуже корисно для додаткових надходжень убюджет країни; по-третє, на українські телека-нали, більшість з яких порушує законодавство,не накладають за це штрафні санкції, перед-бачені законом. Також для багатьох компанійспонсорство — чи не єдина рекламна можли-вість, особливо якщо існують прямі заборони нарекламу продукції. Вдаючись до маніпулятив-них технологій, апологети спонсорингу втра-чають зерна «доброго» і «світлого», які при-значена втілювати ідея спонсорства, чим бивона примножила моральний добробут суспіль-

Спонсоринг на Українському телебаченні: етичні вади та проблеми

67

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

ства, допомогла б на вітчизняних теренах роз-виватися бізнесу, не виходячи за межі етичнихнорм і принципів гуманістичного суспільства.

1. Травникова Л. Заезд с комфортом. Преиму -щества спонсорства в ТV [Електронний ресурс] /Л. Травникова. — URL : http://esg.ua/ru/page/comfort_sponsorstvo.html.

2. Реклама на ТВ — все преимущества спонсорс тва[Електронний ресурс]. — URL : http://www.pro reck-lamy.com.ua/blog/preimushhestvanatv.

3. Закон України «Про рекламу» [Електроннийресурс]. — URL : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=270%2F96-%E2%F0.

4. Європейська конвенція про транскордонне теле-бачення [Електронний ресурс]. — URL : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_444 (17. 12. 2008).

5. Закон України «Про телебачення і радіомов-лення» [Електронний ресурс]. — URL : http://zakon.rada.gov.ua.

6. Закон України «Про внесення змін до деякихзаконодавчих актів України щодо реклами» [Елек -тронний ресурс]. — URL : http://www.zakon.rada.gov.ua.

7. Директиви Європейського Союзу № 84/450/EWG, 97/55/EG [Електронний ресурс]. — URL :http://www.zakon.rada.gov.ua.

8. Міжнародний кодекс рекламної практикиМіжнародної Торговельної Палати від 5. 06. 87,Париж [Електронний ресурс]. — URL : http://www.medialaw.ru.

9. Грицюта Н. М. Оманлива реклама як вияв по -рушення етичних норм ринкової конкуренції // Матер.ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. «Журналістика. Лінгвіс -тика. Дидактика» / Полтавський державний педагогіч-ний університет імені В. Г. Ко роленка. — Полтава,2010. — С. 49—54.


68


Grytsyuta Nataliya. Sponsoring on the Ukrainian television: ethical defect and problems.The article considers sponsoring as a strategy of promotion of products with the help of advertising of their

producers in the capacity of PR brands, as a powerful marketing technology that is actively spreading on thenational television.

Keywords: sponsoring as a phenomenon, technologies, instruments, typological peculiarities, hidden advertising,television format.

Грицюта Н. Н. Спонсоринг на украинском телевидении: этические недостатки и проблемы.Рассмотрен спонсоринг как рекламная стратегия, которая активно распространяется на отечествен-

ном телевидении. Ключевые слова: феномен спонсоринга, технологии, инструментарий, типологические особенности,

скрытая реклама, телевизионный формат.

а зміну поміркованому, аналітичному, шаб-лонному наповненню телевізійного просто-

ру України прийшла розважальна складова, щоставить за мету не інформування та вихованнянаселення, а виключно затримку уваги глядача.Причина такого нововведення — комерціаліза-ція телебачення, яке, прагнучи до отриманняприбутків, не переймається підтримкою інфор-маційної політики держави, а керується інтере-сами власників каналів — представників тієї читієї політичної сили. Беручи до уваги той факт,що в більшості всеукраїнські регіональні теле-канали — це частина бізнес-проектів україн -ських олігархів, комерційне телебачення втра-чає позиції сильного впливового засобу інфор-мування населення та активного масово-комуні-кативного засобу формування інформаційноїполітики держави.

Тому актуальність обраної для дослідженнятеми полягає в тому, щоб окреслити роль тазначущість телебачення, зокрема комерційного,у формуванні та забезпеченні інформаційногоіміджу держави, підтримці її інформаційноїбезпеки.

Мета роботи — визначити шляхи підвищен-ня ролі та впливу комерційного телебачення усфері інформаційної політики держави.

У багатьох країнах велике значення надаютьпитанням створення державної інформаційноїполітики, передбачаючи співпрацю у цій сферідержавних органів влади та засобів масовоїінформації, незалежно від форм власності.М. Савлук у статті «Актуальність проблемиінформаційної безпеки в Україні та шляхи їїрозв’язання» виділяє чотири групи інформацій-но-технологічних небезпек для суспільства йдержави. Першу групу пов’язує з інтенсивнимрозвитком нового виду зброї — інформаційної,здатної ефективно впливати на психіку людейта інформаційно-технологічну інфраструктурудержави [1]. В умовах глобалізації світовихінформаційних процесів не можна недооцінюва-

ти роль і значення вітчизняного телебачення уформуванні інформаційної політики та не вико-ристовувати його потенціал. Хоча й безапеля-ційними є твердження, що у світовому контекс-ті за останні п’ять років у телебачення з’явивсяпотужний конкурент — інтернет. Як свідчатьсоціологічні дослідження, проведені компанієюZogby іnternational 2009 р., мешканці Сполуче -них Штатів Америки назвали інтернет-ресурсинайбільш достовірними та надійними джерела-ми інформації [2]. Згідно з результатами опиту-вання, більшість американців використовуєінтернет як єдиний новинний засіб масовоїінформації; мережеві ресурси обігнали за по -пулярністю телебачення, радіо й газети разомузяті. В опитуванні взяли участь понад тритисячі осіб. 56 % дорослих американців во -ліють дізнаватись про поточні події через інтер-нет, якщо їм доведеться обрати лише одне дже-рело. Телебачення, радіо й газети разом набра-ли 41 %. Майже 38 % американців уважають,що в інтернеті публікують достовірнішу інфор-мацію, ніж в інших джерелах. Телебаченнюдовіряють 17 % опитаних, на третьому місці —газети (16 %), на четвертому — радіо (13 %).49 % опитаних уважають важливими новин -ними ресурсами сайти національних газет, а43 % — сайти національних телеканалів. Лише0,5 % опитаних уважають, що газети будутьголовним джерелом інформації в 2014 р. 82 %американців упевнені, що саме інтернет буделідером серед усіх ЗМІ за п’ять років, і лише13 % висловились за телебачення.

Беручи до уваги ці результати, вартозазначити, що в телебачення, у світовому кон-тексті, залишається можливість повернутиаудиторію, тим більше українську, яка, по-перше, у своїй більшості довіряє журналістамінформаційних теленовин, по-друге, чекає начесну інформацію без перекручувань, не на ту,яку вигідно подавати тому чи тому політичномуклану, залежно від періоду його перебування

69

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

Т. М. Шальман,канд. філол. наук.

УДК 007: 304: 070: 097. (621) 071.1. (075.8)

Роль комерційного телебачення України у формуванні інформаційної політики держави

У статті розглянуто комплекс питань, пов’язаних із формуванням інформаційної політики держави.Зокрема проаналізовано роль комерційного телебачення України у цьому процесі та визначено шляхи підви-щення його впливу на формування державної інформаційної політики.

Ключові слова: комерційне телебачення, інформаційна політика, телевізійний продукт.

Н

© Шальман Т. М., 2012

при владі. Комерційне телебачення використо-вує свій інформаційний ресурс для протидіїінформаційній політиці конкуруючого телеві-зійного каналу, а отже, і конкуруючій політич-ній силі. Про загальний імідж держави, її внут-рішню інформаційну потребу населення, її зов-нішні інформаційні перспективи не дбає жодентелеканал: ані державний — Перший Націо -нальний, через свою невизначеність, кому вінслужить: державі, народу чи олігархам привладі; ані комерційні, з огляду на боротьбуполітичних кланів (певною мірою володарівцих каналів). «В Україні близько 60 % ефірно-го часу телерадіотрансляцій заповнено продук-том неукраїнського походження, — зазначає вкнижці “Інформаційна політика України: євро-пейський контекст” Л. Губерський, — кабельни-ми мережами розповсюджуються програмибагатьох іноземних телекомпаній, зокрема вефірі Західного регіону України (на кордонівстановлено шість іноземних потужних теле- ірадіопередавачів) активно присутні польські,угорські, румунські телерадіокомпанії» [3].

Держава у свій час втратила контроль за змі-стом і якістю телевізійних програм, за напов-ненням ефірного часу, допустивши можливістьпевний період часу журналістам працювати затемниками. Як результат, упродовж багатьохроків про інформаційну політику, шляхи їїформування лише говорять науковці та небай-дужі. Хоча ще 2003 р. було зроблено вагоміперші кроки на шляху до формування інформа-ційної політики України. У Законі «Про основинаціональної безпеки України» дана офіційнаоцінка значущості й системної сутності інфор-маційної безпеки як національної безпекиУкраїни. Водночас привернуто увагу суспіль-ства до чинників, які несуть реальну загрозусуспільству в основних сферах життєдіяльностікраїни, у тому числі й інформаційній, а саме:

• вияви обмеження свободи слова та доступугромадян до інформації;

• поширення засобами масової інформаціїкульту насильства, жорстокості, порнографії;

• комп'ютерна злочинність та комп'ютернийтероризм;

• розголошення інформації, яка становитьдержавну та іншу, передбачену законом, таєм-ницю, а також конфіденційної інформації, що євласністю держави або спрямована на забезпе-чення потреб та національних інтересів суспіль-ства й держави;

• намагання маніпулювати суспільною свідо-містю, зокрема, шляхом поширення недостовір-ної, неповної або упередженої інформації [4].

Наступним важливим кроком стало при-йняття 2007 р. Стратегії національної безпекиУкраїни, де безпосередньо в п. 2.8 визначено

ключові чинники, які повинні вплинути наінтенсивність формування інформаційної полі-тики України, а саме:

• по-перше, посилюється негативний зовніш-ній вплив на інформаційний простір України,що загрожує руйнуванням суспільних цінно-стей і національної ідентичності;

• по-друге, недостатніми залишаються обся-ги вироблення конкурентоспроможного націо-нального інформаційного продукту;

• по-третє, наближається до критичногостан безпеки інформаційно-комп'ютерних си стему галузі державного управління, фінансової ібанківської сфер, енергетики, транспорту, внут-рішніх та міжнародних комунікацій тощо [5].

Враховуючи недостатній розвиток національ-ної інформаційно-телекомунікативної інфра-структури, національну ідею незалежної Укра -їни залишають без уваги журналісти комерцій-них ЗМІ. Брак документального телебаченняпро історичне минуле та сьогодення призводитьдо того, що «нас позбавляють історичних коре-нів та історичної пам’яті — без глибоких коре-нів не може бути міцного дерева» [6]. Якрезультат, маємо в одній країні кілька проти-лежних ідеологій, протилежні політичні погля-ди, і врешті-решт — поділ України навпіл.

Ще свого часу Микола Міхновський, видат-ний український політичний та громадськийдіяч, правник, публіцист, основоположник,ідеолог і лідер самостійницької течії україн -ського руху кінця ХІХ — початку ХХ ст., поста-вив діагноз нашій найбільшій хворобі: «Го ловнапричина нещастя нашої нації — брак націона-лізму серед широкого загалу її» [7]. На -ціоналізм та ще й визначений за часів «радян-щини» як «український буржуазний» сприйма-ється й досі як щось войовниче проти суспіль-ства в цілому, України зокрема.

Необ’єктивне, різнобічне, багатовекторневисвітлення національного питання, національ-них прагнень спотворює світогляд людей вУкраїні і створює поза її межами далеко не най-кращий імідж, який є важливою складовоюнаціональної політики держави. Від авторитет-ності країни залежить її впливовість у світі.Саме тому держави витрачають мільйони дола-рів на створення й підтримку свого позитивно-го іміджу за кордоном. 2008 р. РосійськаФедерація витратила на іміджеві потреби понад300 млн доларів, США — 1,5 млрд доларів,Китай на формування свого позитивного іміджуу світі 2009 р. витратив рекордну суму — 6 млрддоларів.

Витрати Української держави на формуван-ня свого доброго імені за кордоном катастрофіч-но мізерні. При підготовці державного бюджетуна 2011 р. пропонувалося закласти на іміджеві

Шальман Т. М.

70

потреби 70 млн гривень. Реальні потребинезрівнянно більші [8].

Брак державної ідеології, виділення малихкоштів на розвиток інформаційної політикипризводить до нав’язування чужої. Ось лишеодин із закидів російських тележурналістів,який залишився непоміченим українськимимас-медіа: 09 травня 2010 р. у випуску новинна російському телеканалі «НТВ» чітко йнедвозначно було висловлено, що впродовжп’яти років в Україні зневажали права ветера-нів Великої Вітчизняної війни, не святкувалиДень перемоги, що є відвертою неправдою. Учисленних документальних стрічках, які транс-люються в Україні завдяки супутниковомутелебаченню, всілякими засобами російськітележурналісти намагаються довести меншо-вартість української нації, недалекоглядністьполітичних сил.

До браку української ідеології призвеланорма, передбачена в Конституції 1996 р., якаунеможливлює розвиток ідеології держави:«жодна ідеологія не може визнаватися держа-вою як обов’язкова» [9]. Таке положення дро-бить громадянське суспільство на ідеології полі-тичних партій, а не уособлює єдину українськуідеологію, на відміну від, приміром, Франції, деє французька ідеологія, Німеччини, де єнімецька ідеологія тощо. До речі, ані в США,ані в жодній з європейських демократій не заве-дено виступати проти власної держави, її суве-ренітету та незалежності, як це вільно робитьсяв Україні, навіть у Верховній Раді [6].

У телевізійному просторі України не знайш-лося місця інформації щодо прийняття Кон -цепції державної мовної політики, схваленоїУказом Президента України від 15 лютого2010 р. № 161/2010. Метою цієї Концепції євизначення стратегічних пріоритетів і орієнти-рів у подоланні деформацій національногомовно-культурного та мовно-інформаційногопростору, забезпеченні мовних прав громадянта єдності України [10].

В аналітичній записці до Актуальних про-блем державної інформаційної політики вУкраїні проаналізовано концептуальні засади йпоточний стан реалізації державної інформацій-ної політики в Україні, запропоновано основніскладові оптимальної стратегії інформаційноїполітики держави на найближчу перспективу зурахуванням особливостей сучасного глобально-го розвитку та світового досвіду в цій галузі. Удокументі офіційно визнано, що одна з основ-них причин незадовільного забезпечення пози-тивного міжнародного іміджу України полягаєв тому, що більшість повідомлень про Українунадходить до міжнародної спільноти, як і рані-ше, з Москви, де зосереджена найбільша на

пострадянському просторі кількість представ-ництв провідних світових медіа. Крім того, своювагому роль безумовно відіграє активна та порів-няно добре відпрацьована інформаційна політи-ка РФ, спрямована також на створення вигідно-го Росії міжнародного іміджу України [11].

Документ також визначає, що хоча в Україній сформульовано законодавчо основні принци-пи, завдання та стратегічні напрями державноїінформаційної політики, однак досі на рівніпрактичної реалізації інформаційна політикадержави в сучасній Україні відзначається спо-радичністю, різноспрямованістю, нескоордино-ваністю діяльності різних відомств, непослідов-ністю та непрозорістю в реалізації запланова-них заходів. Як наслідок — Україна поки що неналежить до інформаційно незалежних держав.Причинами такого незадовільного стану є:

• малоефективна система державного регу-лювання національного медіапростору, бракконсолідованого бачення напрямів його подаль-шого розвитку, нерозвиненість культурнихіндустрій, національної системи збирання тапоширення інформації у глобальному масштабі;

• низький рівень наявності в глобальномумедіапросторі, висока інформаційна залежністьвід іноземних держав та медіаструктур;

• за наявності позитивної динаміки впровад-ження телекомунікативних мереж та комп’юте-ризації — ринкова стихійність цих процесів,низька керованість ними з боку держави; збере-ження відставання у сфері ІКТ, неврегульова-ність підготовки та працевлаштування в межахдержави ІТ-спеціалістів [11].

Одними з головних завдань, які уможлив-лять реалізацію програми щодо створення таформування позитивного інформаційного імід-жу України на внутрішньому та зовнішньомуполітичному олімпі є налагодження системногота масового виробництва національного інфор-маційного (передусім, аудіовізуального) продук-ту та просування його як на внутрішньому, такі на зовнішньому ринках.

Події, які сталися в жовтні 2011 р. вОдеській області, зайвий раз довели, що вУкраїні при всій її телевізійній розгалуженості,немає інформаційної можливості різнобічноподавати та коментувати події й факти. І досіне працює система чинників: по-перше, немаєважелів інформаційного поля щодо загрозитероризму (складається враження, що в Українініхто й не допускає того, що держава може опи-нитися в центрі боротьби з тероризмом); по-друге, телебачення впродовж тижня лише кон-статувало факти щодо бездарно проведеної опе-рації із затримки найманих убивць в Одеськійобласті, під час якої загинули працівники пра-воохоронних органів; по-третє, як результат,

Роль комерційного телебачення України у формуванні інформаційної політики деражви

71

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

низький рівень довіри до правоохоронних орга-нів та впевненості населення щодо можливогозахисту в разі потреби; і на останок, чи не уні-кальна, подана вітчизняними ЗМІ, інформаціядля зовнішнього ринку та формування там своє-рідного іміджу (на жаль, не позитивного).Натомість, що мало б зробити телебачення, неза-лежно від того, комерційна його складова, чині — створити кілька публіцистичних програм тадокументальних фільмів, соціально спрямованихна інформування населення щодо стану, проблемнаших правоохоронних органів (їх фінансовогозабезпечення, рівня здатності до проведенняподібних операцій). Адже така інформація євирішальним чинником у формуванні позитив-ного ставлення до іміджу держави.

Докласти зусиль для виправлення ситуації таздолання застарілих стереотипів мала б потужнай широко представлена система комерційноготелебачення України, завдання якого допомага-ти будувати державу громадянську, тобто держа-ву національну. Натомість за останні роки жод-ного документального фільму, ні циклу інформа-ційних сюжетів для пояснення поняття укра-їнської нації, про сутність національної ідеї, проідеали, до яких прагне Україна. Історично скла-далося, що український народ не втрачав надіївідновити свою державність. Історія знає кількатаких спроб [12]. Але телевізійний продуктдіяльності журналістів комерційних телеканалівє виключно приманкою потенційних рекламо-давців та спрямований на створення програмтанцювально-розважального формату.

В останні роки головним завданням чи некожної телепрограми українського виробництвастає не пізнання чи аналіз складних політич-них, економічних подій чи явищ, а прилашту-вання до смаків аудиторії, на яку спрямованареклама товару чи послуги. Якщо й досі телеба-чення залишило за собою місію інформуватиаудиторію, все ж звузило свою діяльність дошвидкого та лаконічного подання фактів, невдаючись до ґрунтовного аналізу, що й призво-дить до сумних наслідків.

У Держкомтелерадіо України, у Націо -нальному прес-центрі телебачення та радіомов-лення України 15 вересня 2011 р. відбувсякруглий стіл на тему: «Теорія і практика роз-витку інформаційного права України». Зокре -ма, на ньому було зазначено, що однією знеодмінних умов формування національногоінформаційного простору є розвинена системазагальнонаціонального суспільного мовлення,конкурентоспроможність виробництва націо-нального інформаційного продукту, глобальнепоширення інформації, орієнтоване на активнепередавання відомостей про Україну та створен-ня її позитивного іміджу у світі [13].

Виникає ще одне суттєве запитання: чиповинні представники комерційного телебачен-ня долучитися до публічного обговорення про-екту Інформаційного кодексу України? Адже цеодин із тих документів, який міг би регламен-тувати та координувати діяльність комерційнихЗМІ у сфері формування інформаційної політи-ки держави.

Розгляд проблем формування інформаційноїполітики в Україні досі покладається на держав-ні засоби масової інформації. Але враховуючи,що вони в конкурентній боротьбі за аудиторіюбільше турбуються про створення телевізійнихпрограм розважального характеру, які в резуль-таті мають принести прибуток, не переймаютьсяні кількістю, ні якістю створених телевізійнихпродуктів, спрямованих на поліпшення інформа-ційного іміджу не лише в очах української ауди-торії, а й закордонної. Жодним чином не стоїтьгостро завдання: вироблення суспільнозначущихтелевізійних продуктів, які, по-перше, ідентифі-кували б Україну у світовому інформаційномупросторі, по-друге, пропагували б головні аспек-ти активної позиції України щодо побудовиінформаційного су спільства.

Наукове осмислення ролі телебачення у фор-муванні інформаційної політики держави сьо-годні набуває важливого значення. Є потреба ваналізі, дослідженні діяльності закордоннихкомерційних ЗМІ та їх участі у формуванніінформаційної політики. Україна має великийпотенціал для виконання двох головних страте-гічних завдань, визначених Стратегічнимизавданнями інформаційної політики України удержавах ЄС, а саме:

1) активне долучення України до процесупобудови єдиного європейського інформаційногопростору й подолання суттєвого дисбалансу міжінформаційними просторами України та ЄС;

2) формування сприятливого іміджу Українив державах ЄС з метою ефективної реалізації йзахисту своїх національних інтересів [14].

Відповідно до Стратегічних завдань інформа-ційної політики України в державах ЄС дляформування сприятливого іміджу Українинеобхідно:

• розробити та ініціювати впровадженняінтенсивної інформаційної кампанії з метою фор-мування об’єктивного уявлення про українськіреалії в трьох ключових сферах: інституціях ЄС;офіційних та ділових колах держав Євросоюзу;європейському мас-медійному, експертному, уні-верситетському та мистецькому середовищі;

• сприяти розвитку вітчизняної системи по -ширення інформації про Україну, а саме: роз-витку мережі вітчизняних кореспондентів українах ЄС, налагодженню співпраці з європей-ськими інформаційними агентствами [14].

Шальман Т. М.

72

Враховуючи, що державні ЗМІ через недо-статнє фінансування не в змозі вчасно, опера-тивно виконати хоча б частково окресленізавдання, від імені держави до цієї справиможе залучити всі комерційні інформаційніструктури Національна рада з питань телеба-чення та радіомовлення, закладаючи це однієюз обов’язкових умов отримання ліцензії на мов-лення. Звичайно, ця умова повинна мати біль-ше заохочувальний характер, ніж наказовий.Адже нині жодним чином не визначено, яккожен телеканал може долучитися до створен-ня телевізійних продуктів з метою впливу тареальних дій для формування інформаційноїполітики держави в цілому.

1. Савлук М. В. Актуальність проблеми інформа-ційної безпеки в Україні та шляхи її розв’язання[Електронний ресурс] / М. В. Савлук. — URL : http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/soi/2010_3/Savryk.pdf.

2. Американці назвали Інтернет головним і найдо-стовірнішим джерелом інформації [Електроннийресурс] — URL : http://www.telekritika.ua.

3. Губерський Л. В. Інформаційна політикаУкраїни: європейський контекст / Л. В. Губер -ський. — К. : Либідь, 2007. — 360 с.

4. Закон України «Про основи національної безпекиУкраїни» від 19 червня 2003 року № 964-VІІ // ВідомостіВерховної Ради України. — 2003. — № 39. — С. 351.

5. Указ президента України «Про Стратегіюнаціональної безпеки України» від 12 лютого 2007року № 105/2007 // Офіційний вісник України. —2007. — № 11.

6. Карпенко В. О. Інформаційна політика та без-пеки : підручник / В. О. Карпенко. — К. : Нора-Друк,2006. — 320 с.

7. Міхновський М. І. Націоналізм — всесвітнясила / М. І. Міхновський // Націоналізм. Анто -логія. — К., 2000. — С. 159.

8. Чи вибереться Україна з іміджевої ями?[Електронний ресурс]. — URL : http://life.pravda.com.ua/columns/4a53164e885d3/view_print/.

9. Конституція України. — К. : Преса України,1997. — С. 15.

10. Концепція державної мовної політики [Елек -тронний ресурс]. — URL : www.if.gov.ua/files/KoncMov.doc.

11. Актуальні проблеми державної інформаційноїполітики в Україні [Електронний ресурс]. — URL :http://old.niss.gov.ua/Monitor/april08/3.htm.

12. Таланчук П. М. У кожного свій майдан, абоПроблема роз’єднання й об’єднання з різних точокзору / П. М. Таланчук. — К. : Університет «Україна»,2005.

13. В Держкомтелерадіо обговорили питання тео-рії і практики розвитку інформаційного праваУкраїни [Електронний ресурс]. — URL : http://comin.kmu.gov.ua.

14. Стратегічні завдання інформаційної політикиУкраїни у державах ЄС [Електронний ресурс]. — URL :http://old.niss.gov.ua/Monitor/desember08/18.htm.

Роль комерційного телебачення України у формуванні інформаційної політики деражви

73

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.


Shalman Tetyana. The role of commercial television of Ukraine in formation of the national informationpolicy.

The article examines the complex of issues related with the formation of the national information policy. Therole of commercial television of Ukraine in the formation of the national information policy is analysed and theways to enhance its influence are identified.

Keywords: commercial television, information policy, television product.

Шальман Т. М. Роль коммерческого телевидения Украины во формировании информационной поли-тики государства.

В статье рассмотрен комплекс вопросов, которые связаны с формированием информационной политикигосударства. Проанализирована роль коммерческого телевидения Украины в этом процессе и определеныпути повышения его влияния на государственную информационную политику.

Ключевые слова: коммерческое телевидение, информационная политика, телевизионный продукт.

елебачення, як особливий вид екранноїкультури, комунікації та творчості, потре-

бує наукового осмислення, оскільки природааудіовізуальної творчості журналіста в екран-них медіа залишається маловпорядкованимнапрямом сучасного журналістикознавства.Вивчення предмету телевізійної творчості єактуальним для осмислення динаміки творчихметодів тележурналістики, перспектив телеба-чення як окремої медіагалузі в контекстіподальших трансформацій екранної комуніка-ції та культури.

Огляд джерельної бази, присвяченої пробле-матиці творчості, слід почати з науковогодоробку одного з очільників української психо-логічної школи В. Роменця [1]. Цей учений пер-ший у вітчизняній науці висловив чіткі уявлен-ня про творчість як рушійний механізм життє-діяльності людини і важливий аспект станов-лення особистості. Проблеми пошуку індивіду-альності, особливості творчого мислення у світ-лі культурної традиції доби Ренесансу дослідивЛ. Баткін [2], основні концепти творчості особи-стості сформулював М. Бердяєв [3], психологіюта поетичну творчість розглядав К. Юнг [4],закони розвитку творчості, системний підхід утворчості осмислював Н. Абовський [5], протворчу еволюцію в історичному контексті писавА. Берсон [6], специфіку творчої діяльності роз-глядав П. Вайнцвайг [7], наукову творчість ана-лізував М. Вебер [8], питання естетики творчо-сті піднімав М. Бахтін [9].

Ці базові твори сприятимуть розуміннюпринципів творчості, корисних для структури-зації та систематизації уявлень про творчудіяльність професійного журналіста в аудіовізу-альній комунікації. Актуальною для тлумачен-ня процесів творчості, в тому числі й телевізій-ного журналіста, є специфічна праця актора,техніка та майстерність публічного мовлення,яку описали відомі театральні діячі, зокрема

Лесь Курбас [10], К. Станіславський [11],М. Чехов [12] та ін.

Теорію та методику журналістської творчостіпослідовно досліджували А. Вартанов [13],В. Владимиров [14], В. Здоровега [15], С. Кор -коносенко [16] , Г. Лазутіна [17], В. Олешко [18],професіоналізм як фактор майстерності в сучас-ній журналістиці, професійні стандарти, етичніта законодавчі норми розглядали В. Карпенко[19], О. Чекмишев [20], психологічні аспектижурналістської творчості аналізували О. Проніна[21], Л. Дмитрієв [22], поетику журналістськоготвору, журналістську майстерність вивчалиЮ. Шаповал [23], В. Шкляр [24], журналістськутворчість як своєрідну систему образної комуні-кації аналізував В. Буряк [25], типологію твор-чої діяльності у аудіовізуальній комунікаціїсистематизувала Н. Фрольцова [26].

Тлумачення процесу творчості знайдемо условниках: «Творити, творю, твориш. 1. У про -цесі творчої праці викликати до життя що-небудь, давати існування чомусь; // Вироблятищо-небудь; // Будувати; // Писати (науковий,літературний, музичний твір), малювати (кар-тину тощо); // Накреслювати плани тощо.2. Викликати появу чого-небудь, бути причи-ною виникнення чогось; утворювати. 3. Зай ма -тися творчою діяльністю (літературною, мисте -цькою, науковою тощо). 4. Виконувати якусьроботу, дію» [27, 513]; «Творчість, чості, ж. 1.Діяльність людини, спрямована на створеннядуховних і матеріальних цінностей; // Діяль -ність, пройнята елементами нового, вдоскона-лення, збагачення, розвитку. 2. Те, що створе-но внаслідок такої діяльності, сукупність ство-реного кимось. Народна творчість: а) виддуховної творчої діяльності народу, що вияв -ляється в усній поезії, музиці та ін. видахмистецтва; б) сукупність творів, що виникла врезультаті такої діяльності народу. 3. Здатністьтворити, бути творцем» [27, 513]. Уточнимо

74

В. В. Гоян,канд. філол. наук.

УДК 007: 304: 070: 097. (621) 071.1. (075.8)

Специфіка творчості телевізійного журналіста в екранній комунікації

У статті розглядається поняття творчості, зокрема на телебаченні, увага акцентується на специфі-ці екранних мас-медіа та особливості творчої професійної діяльності тележурналіста, окреслюються акту-альні напрями досліджень у сфері телевізійної комунікації.

Ключові слова: творчість, журналістська творчість, телебачення, аудіовізуальна комунікація, екраннакомунікація, екранна культура, тележурналістика.

© Гоян В. В., 2012

Т


75

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

також визначення «творця»: «Творець, рця, ч.1. Той, хто створює матеріальні або духовні цін-ності; сотворитель; // Той, хто творчо здійснює,виконує щось» [27, 513].

Втім, уявлення про творчість сформувалося невідразу. Гуманітаристи й досі дискутують з приво-ду актуальності тих чи тих критеріїв та ознактворчості (творчість розглядається і як соціокуль-турний феномен, і як людська здатність не лишетворити щось принципово нове, а й оновлюватися,особистісно рости, і як природна схильність оригі-нально вирішувати ті чи ті завдання); не можутьдійти згоди щодо єдиної концепції формування ірозвитку творчої особистості (уявлення про елі-тарність творчості дисонують з міркуваннями проїї доступність); вважають творчість унікальнимстаном, світоглядом людини, водночас, конкрет-ним процесом; розмірковують про таїни творчості,водночас оперують такими поняттями як механіз-ми, технології тощо.

Зрештою, використання цього поняття (анадто, довільне, ситуативне) обмежувалося куль -турною традицією. Цікаво про це розмірковуєВ. Татаркевич [28], розглядаючи історію поняттятворчість у світлі лінгвістичних, мистецьких,філософських знань. Він зауважує, що давнігреки, скажімо, не мали термінів, відповіднихпоняттю творити, вони користувалися словом«робити» маючи на увазі процес творення як«роблення» — poieіn, від якого, зрештою, і пішлислова поезія, поет, тобто творець, той, хто тво-рить, всупереч тому як митець (художник,скульптор) — лише відтворює. Латиняни, нато-мість, використовували відразу два терміни —facere та creare, однак вкрай обережно, зважаю-чи на божественне значення акту творення.Учений стверджує, що поняття творчості по-різ-ному трактувалося і в добу Відродження — твор-чість все ще вважалася привілеєм поезії й непоширювалася на сферу мистецтва; лише уXVІІІ ст. це поняття почало поступово викори-стовуватися в теорії мистецтва у поєд нанні зпоняттям уяви. В епоху Просвітництва людськийвитвір розглядали крізь призму лінгвістичного,філософського, нарешті, мистецького вчень.

У IX ст. домінувала інша доктрина: мистец -тво одноосібно вважалося творчістю, «творецьстав синонімом митця та поета» [28, 235], ілише на початку XX ст. зайшла мова про твор-чість у науці, природі, політиці, техніці, тобтоширокій сфері людської культури. «А отже, звеликим запізненням, долаючи опір, поняттятворчості на превелику силу ввійшло в європей-ську культуру…», — робить висновок дослідник[28, 236]. І розмірковує далі: «Нині до нашихпослуг багато слів того самого кореня з анало-гічним сенсом: творець, творити, творчий,творчість. Із них останнє — ніби центральне,

але наділене особливою двозначністю: воновживається на означення процесу в розуміннітворця, але крім того, й витвору такого проце-су» [28, 237]. Автор наголошує на правомірно-сті двох критеріїв творчості: «Творців ми вба-чаємо в тих, чиї твори не тільки нові, а й засвід-чують особливий хист, напругу й енергіюдумки, талан, геній. Розумова енергія, витраче-на на створення нової речі, — не менша міркатворчості, ніж сама новинеча» [28, 244].

Творчість як культурно-історичне явищепостає крізь призму психологічного, особистісно-го, процесуального. Це людська діяльність,результатом якої є створення певних матеріаль-них чи духовних цінностей. «Можна сказати,отже, що творчість — це феноменальна здатністьлюдини вловлювати потенційні ідеї світу і втілю-вати їх в реальність за допомогою власного потен-ціалу, особливих умінь і засобів», — пише Г. Ла -зутіна [17, 11]. Ідеться про здатність особистостівирішувати творчі ідеї та завдання, покладаючисьна власний талант чи здібності, знання та вміння,інтуїцію, допитливість і наполегливість. Творчаособистість — це особистість, яка долає в собіштампи, інерцію, рутину, мислить і діє оригіналь-но, створюючи якісно новий продукт.

Такі параметри можна виявити в основі біль-шості творчих професій, в тому числі в журна-лістиці. Майже сорок років тому В. Роменецьдосліджував психологію творчості в юнацькомувіці та звернув увагу на те, що в шкільних тво-рах на вільну тематику учні ділилися власнимимріями, творчими уявленнями про майбутнійпрофесійний вибір. Учений підкреслив: «Чуйнедо духу епохи, до всього нового, юнацтво не ста-вить для розвитку своїх духовних сил яких-небудь вузьких меж. Учні старших класівпрямо виявляють непереборну жадобу до всьо-го, що може творити людина» [1, 108]. Отже, заспостереженнями дослідника, старшокласникибільше націлені на досягнення мети й томуздатні цілком конкретно висловлювати власнідумки про майбутню творчість.

Аналізуючи зібрані матеріали, В. Роменецьзробив висновок: «Цікаво, що в 9-х класах знач-но зростає число учнів, які бажають стати жур-налістами і готують себе до цієї професії.Зацікавлення журналістикою, як видно з тво-рів, виявляється у прагненні юнацтва до по -глибленого пізнання дійсності» [1, 108]. Своєміркування автор підкріпив цитатою з учнів -ського твору: «Хіба це не благородно — приноси-ти людині вісті з усього світу, а всьому світовірозповідати про героїчні будні наших людей! Уцехах, на польових станах, в забоях — всюди, детрудиться наша людина, я хочу пізнати життя,разом з людьми переживати їхні радощі і него-ди» (С. В. — 9 кл.)» [1, 108].

Гоян В. В.

Цей фрагмент ілюструє настрої молоді й можебути корисним для проведення порівняльноїхарактеристики уявлень старшокласників різнихепох про творчість, творчу особистість та творчіпрофесії. Скажімо, на сучасному етапі професіяжурналіста, у тому числі й журналіста телеба-чення, набуває офіційного статусу творчої, щопідтверджують і нові тлумачення термінів,наприклад: «Тележурналіст — журналіст, якийреалізує свої творчі можливості на телебаченні;тележурналістика — журналістська творчість, щовиявляється у відображенні дійсності телевізій-ними засобами» [29, 152]; «Жур на ліст ТБ — твор-чий працівник, який займається літературноюроботою на ТБ; Теле журналістика — вид журна-лістської творчості, яка виражається у відобра-женні дійсності ТБ засобами» [30, 143; 30, 415].

Нове бачення професії та осмислення акту-альних проблем журналістської творчості зна-ходимо у працях В. Здоровеги: «Якщо головнаознака творчості — новизна, руйнування стерео-типу, то творчість у журналістиці — це нові ори-гінальні думки, нові погляди на явища, новіобрази, втілені у відповідну досконалу форму.Журналіст повинен володіти здатністю поміча-ти суперечності, альтернативи, піддавати сумні-ву істини, хай тривалий час очевидні, вміти ста-вити запитання і уникати поверхових відпові-дей. Він не може обійтись без творчої уяви,інтуїції. Йому повинні бути властиві великасхвильованість, активний інтерес до проблеми,поєднання сміливості, захоплення і творча роз-важливість» [15, 22].

Така емоційна характеристика журналіст -ської творчості свідчить про захоплення профе-сією, її високу оцінку, переконання в тому, щовона — особлива, непересічна. Справді, нинішняжурналістика (а саме: аналітична, авторська),запозичуючи (чи з літератури, чи з мистецтва,чи з науки) окремі риси, елементи, творчі при-йоми, експериментує, шукає власний стиль.

Опитування старшокласників щодо творчостій творчих професій, проведене в ході роботи надмонографією «Журналістська творчість на теле-баченні» [31], вказує на те, що нинішні школя-рі вважають журналістику професією особли-вою, неординарною, творчою. Вона викликаєжвавий інтерес шкільної молоді: з року в рікможна спостерігати стабільно високі конкурси внавчальні заклади, де вивчають журналістськіпрофесії. Повертаючись до книги В. Роменця,звернемо увагу на таку деталь: студенти вива-женіше й конкретніше відповідали на запитан-ня про потребу творчості, і це підтверджуютьміркування ученого: «У процесі навчання і пси-хічного розвитку молоді відбувається процесадекватного самопізнання, оцінки своїх можли-востей, згортання надмірного ідеалізму мрій. Та

проте молодість — це вік, коли прагненння дотворчості найсильніше: цьому сприяє широтазахоплень, інтересів. Психологи встановили, щонайбільша кількість галузей людської діяльно-сті стартує у творчому плані саме у вік молодо-сті» [1, 112]. Ця думка слушна і нині, оскількибільшість студентів уже на початку навчанняцілеспрямовано зорієнтовані на досягненнясвоєї мети, в тому числі й у сенсі творчої реалі-зації в мистецтві, науці, літературі, журналі-стиці. Майбутні спеціалісти досить рано вли-ваються в професійне середовище, починаючи зістудентської лави працювати за фахом, зміню -ючи романтичне захоплення професією на праг-матичний підхід до справи.

Про це свідчать і результати опитування сту-дентів-журналістів, яке проводилося на базіКиївського національного університету імені Та -раса Шевченка у 2007—2009 рр. Переваж на біль-шість студентів другого курсу вважають тележур-налістику творчою професією. Наведе мо кількадумок студентів, які ілюструють вищесказане:«Тележурналістика — це та професія, яка надаєможливість кожному стати особистістю, реалізу-вати себе, свої таланти. Тележурна лістика — цетворчість, адже від цієї праці отримуєш задово-лення». Також цікаве висловлювання: «Твори -ти — з нічого робити щось, вигадувати дивовижніречі, незвичні, які ніхто до тебе не міг навітьуявити. Творити — розкривати себе зсередини івиливати свій внутрішній світ у щось матеріаль-не, яке в майбутньому та сучасному приноситимекористь людям і, звісно ж, тобі… Для тележурна-ліста творити — прикрашати життя соціуму задопомогою образів, ситуацій, зображення і чудо-техніки, яку він підкорив, щоб ми могли сьогод-ні ввечері насолоджуватись улюбленими пере-дачами…» [31].

Таке відверте, виважене, толерантне ставлен-ня молоді до професії журналіста, зокрема жур-наліста аудіовізуальних мас-медіа, сприйманняцієї професії як неординарної, престижної —спонукає медіадослідників до подальших пошу-ків у цій сфері. Варто зауважити, що нині невироблено чітких критеріїв, за якими можнабуло б класифікувати творчі ознаки тієї чи тієїпрофесії в медіагалузі.

Звернімося до тез про те, що будь-яка твор-чість (не лише художня чи наукова) є особистіс-ною, індивідуальною. Саме в творчості розкри-вається неповторність, своєрідність, оригіналь-ність митця — його творча індивідуальність,зумовлена світоглядом, хистом, життєвим досві-дом [32, 150]. Але за якими шаблонами слідоцінювати творчість в екранній журналістиці:як творчість індивідуальну (конкретних особи-стостей) чи як творчість колективну за своєюсутністю? Як розглядати мотивацію в журна-

76


77

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

лістській творчості (іноді людина творить черезвнутрішню потребу — реалізувати себе у яко-мусь журналістському проекті; іноді — творить,виконуючи суспільно важливу місію згідно зфункціональним призначенням певного мас-медіа).

«Прогрес високих інформаційно-комуніка-ційних технологій загострює питання прошляхи розвитку журналістики, і це актуалізуєдавні суперечки про правомірність сприйманняїї як творчої діяльності. Сучасна наука про засо-би масової інформації, концентруючи увагу накомунікативних аспектах діяльності ЗМІ, їїтворчі аспекти не бере до уваги. Це мимохітьсприяє поширенню поглядів, які заперечуютьтворчу природу журналістики. Як наслідок,виникає тенденція до падіння якості інформа-ційних продуктів, які пропонують ЗМІ суспіль-ству. Поза тим є всі підстави навіть у маленькійжурналістській замітці вбачати продукт творчо-сті», — упевнена Г. Лазутіна [17, 23]. Отже, про-дукт журналістської творчості, причому,особливої, оригінальної. А для аудіовізуальнихЗМК — ще й технологічної, стандартизованої.

Телебачення суттєво вирізняється з-поміжінших мас-медіа специфічною творчо-виробни-чою дуальністю. Де ж проходить межа між влас-не творчістю й організацією творчо-технологічнопроцесу? «Межа між “творчим” і “не творчим”змінна, вона залежить від стану професії, рівнянаукового розвитку суспільства, освіченостівиконавця роботи. Очевидним сьогодні є те, що,наприклад, пошук інформації для написаннятворів більшою мірою стає вже справою техноло-гічної освіченості, ніж творчого натхнення»[33, 16], — розмірковує В. Різун, маючи на увазізокрема й своєрідний «виробничий конвеєр»[33, 17] сучасної медіаіндустрії.

Справді, телебачення, як і будь-яке іншевиробництво, цілком свідомо застосовує певнітехнологічні схеми, які багато в чому скидають-ся на конвеєр: чітке планування та телепрогра-мування (без чого взагалі неможливо уявитистандартний телевізійний процес, адже про-грамність є однією з характерних рис телебачен-ня, яка дає можливість поєднувати різні, часом,кардинально протилежні компоненти ефіру:новини і телевікторину, трансляцію футбольно-го матчу й дитячу казку, документальний фільмі ток-шоу, прогноз погоди і прямий репортаж змісця події та багато інших екранних форм);обов’язкове структурування телемовлення; ма -теріально-технічна та фінансова організаціятелевиробництва (доефірний, ефірний, пост-ефірний супровід); поетапна система дій цілоїтелевізійної команди, починаючи від конкурсупроектів, концепції програми, відбору професіо-налів (це і кастинг ведучих, і пошук редакторів

та інших фахівців), затвердження тем, робота зматеріалами, написання сценаріїв, зйомка, мон-таж, титрування, озвучування та ін.

У цьому процесі деякі складові вважаютьсясуто виробничими (організація роботи редакцій,технічне забезпечення телевізійного виробниц -тва, технологія транслювання телепрограм то -що), інші — творчими та творчо-технологічними(вибір теми, пошук матеріалу, сценарій, зйом-ка, монтаж, озвучування). Якщо порівнятитворчість тележурналіста і поета, художника чикомпозитора, то відразу впаде в око саме цянезаперечна технологічність, організованість,конвеєрність телевізії. Однак ці види творчоїдіяльності не можна порівнювати абсолютно,оскільки вони є принципово відмінними. Жур -наліст виробляє звичку творити, не чекаючинатхнення. Власне, цим професіонал медіасфе-ри і відрізняється від «любителя». Слід па -м’ятати, що телебачення — вид масової комуні-кації й масової культури, екранне мистецтво,що залежить від технологій, професійного рівнявиконавців і натхнення авторів.

Окрім того, телебачення (особливо сучасне,високотехнологічне) заохочує до співтворчості нелише професіоналів, які фахово реалізують твор-чі задуми в ефірі, а й реальних учасників телеко-мунікації — глядачів, які долучаються до творчо-го процесу інтерактивно. І з кожним роком змі-стовий та якісний аспекти такого зв’язку вдоско-налюються, глядацька аудиторія збільшується, їїактивність зростає. Телевізій ники мають врахо-вувати потреби та запити глядачів, для якихстворюється телепрограма (а не для телекрити-ків, рецензентів, художньої ради телеканалу).

Телебачення, яке є складником системи мас-медіа, сегментом медіакультури й сучасногомистецтва — має власний творчий інструмента-рій, творчі методи, технологію творчості. Уцьому процесі ідея телемитця має втілитися умайбутній екранний твір. Слушними є міркуван-ня авторів підручника «Телевізійна журналісти-ка» стосовно того, що поняття майстерності теле-візійників не слід обмежувати лише технічниминюансами творчості. Уміння залучати зображу-вально-виразні засоби телебачення позначаєтьсяна точності, глибині передавання авторськоїдумки, ефективності сприйняття аудиторією про-дукту журналістської праці [34, 117].

Тому телевізійний твір (а це і текст, підготов-лений журналістом, і матеріал, озвучений вефірі, й сюжет, змонтований за сценарієм авто-ра, і телевізійний проект), одним із творців якогоє журналіст, слід розглядати як предмет творчо-сті та результат професійної діяльності журналі-ста в телевізійній (екранній) комунікації.

Телебачення мобільно реагує на зміни в полі-тичній, економічній, соціальній, культурологіч-

Гоян В. В.

78

ній сферах, корегуючи, підлаштовуючи під новуматрицю свій образ. Так виникають нові телека-нали, нові телепроекти, телепрограми, з’яв-ляються нові обличчя та нові кумири, транс-формується екранна стилістика, інакшає телеві-зійна мова. Дослідники телебачення звертаютьувагу на те, що якість телепродукту неабиякзалежить від використання новітніх мультиме-дійних технологій, вдосконалення процесіввиробництва, застосування ефективного телеві-зійного менеджменту.

У цьому контексті потребує експертної оцін-ки й журналістська творчість: як впливають наїї зміст технологічні новації, маркетинговаполітика, модні тренди? Чи можна називатитворчістю роботу ведучого в студії, коли вінчитає текст, написаний редактором, ще й кори-стуючись телесуфлером? Чи вважається твор-чою праця журналіста-міжнародника, якийготує текстові повідомлення про події у світі,послуговуючись інформацією світових агенційновин, інтернет-ресурсом? Яка частка творчостіжурналіста є фактичною в організації, скажімо,прямого телемосту — одного з найефективнішихформ аудіовізуальної комунікації, а ще — висо-котехнологічного, високобюджетного телевізій-ного шоу? Як виявляє власні творчі здібностітележурналіст у режимі інтерактивного спілку-вання з глядачем у прямому ефірі?

Виробничі новації, які вже стали нормоюсучасного телеефіру, вимагають оригінальностітворення екранного продукту, що у свою чергуспонукає телевізійників до творчого пошуку і,відповідно, змінює уявлення про характер жур-налістської творчості на телебаченні загалом.Сучасну телевізійну журналістику дисциплінуєсміливість потенційних конкурентів. Скажімо,онлайн-видання залучають текст, звук, статичнеі рухоме зображення (виступають водночас газе-тою, радіо і телебаченням). Таку аудіовізуальнуінформацію споживач медіапродукту може про-крутити знову і знову, змінити у масштабі, пере-писати в архів, надіслати поштою, а ще й проко-ментувати, доповнити (а значить, бути не уявнимстатистом, а своєрідним співавтором).

Експансія новітніх медіа — потужних, багато-функціональних, оперативних, змушує журна-лістів класичних засобів масової комунікації (ателебачення сьогодні — вже класика) перегляда-ти професійні стандарти, осмислюючи актуаль-ні тенденції в медіасфері, а також стратегіїефективного втілення творчої та маркетинговоїполітики на медіаринку. Дослідники дошу-куються істини в розумінні цього особливогомистецтва і впливового мас-медіа, прагнутьзбагнути тандем «творчості» та «виробництва».На переконання Н. Фрольцової, це справдіфеноменальне явище, один із суттєвих факто-

рів, що спричиняє глибинні зміни в структурісамої культури, які помітні вже на зовнішньомурівні, у логічній ланці: культура — матеріальневиробництво — економічний розподіл [26, 80].

Отже, телебачення — особливий вид творчоїдіяльності, яка залежить від технологічної,виробничої компоненти (у сфері інформаційноїаналітики така творчість має форматну, «ніше-ву» специфіку). Журналістську працю на теле-баченні потрібно оцінювати в контексті дуаль-ної моделі «творчість-виробництво». Телебачен -ня різноформатне, різнотематичне, різножанро-ве і контактне: воно об’єднує учаників екранноїкомунікації в єдину спільноту (згадаймо тезупро його діалогічну природу і сутність), томуспецифіка журналістської діяльності в телеві-зійній (екранній) комунікації обумовлюєтьсятакож комунікативною ситуацією «тележурна-ліст-телеглядач».

Якісні аспекти екранної творчості журналістапроявляються не лише в умінні створити оригі-нальний телевізійний текст, наповнити його від-повідним зоровим та акустичним супроводом,а й спрогнозувати суспільний резонанс, оцінитиефективність екранного діалогу. А це значить, щотележурналіст у своїй творчості має покладатисяна власні здібності, знання, уміння, зрештою,фахову підготовку та враховувати конкретнівиробничі параметри, економічну доцільність,орієнтуватися на потенційну аудиторію. Якзазначав А. Москаленко, журналістика здійснює«колосальний дійовий вплив на світогляд, думкиі поведінку… Специфіка цього впливу полягає втому, що ми маємо справу з такою формою літе-ратурної діяльності, яка дає відображення акту-альної дійсності, яка допомагає розібратися у су -спільних процесах і має своїм завданням поясню-вати ці процеси, і таким чином, передаватиколективний досвід, направляти людей до свідо-мої суспільної діяльності» [35, 31].

Телевізійна програма фактично є одноразо-вою: вона з’являється в ефірі згідно з розкла-дом, залишаючи за собою тонкий асоціативнийслід лише тоді, знову ж таки, коли телевізійни-кам вдається оригінально подати матеріал,вміло використовуючи головну особливістьекран ної журналістики — аудіовізуальність.«Поява такого феномену, як аудіовізуальнакомунікація, вкотре загострює питання прохарактер і людський вимір творчої рефлек-сії», — пише Н. Фрольцова. Акцентуючи на спе-цифіці формування міжособистісних комуніка-тивних взаємин внаслідок використання особ-ливих «техногенних ресурсів», виробленнюкомунікативного мислення, дослідниця усвідом-лює «можливість налагодження адекватноговзаєморозуміння, спілкування та діалогу» впроцесі телевізійної (екранної) комунікації

[26, 78]. Слід підкреслити, що дієвість тарезультативність телевізійного діалогу передба-чає певні якісні рівні сприймання екранногопродукту масовою глядацькою аудиторією(мається на увазі популярність телевізійної про-грами, репутація телевізійного каналу, автори-тет телевізійного журналіста-комунікатора).Ефектив ність взаємодії учасників комунікатив-ного процесу залежить і від методики творчостіжурналіста в аудіовізуальних мас-медіа.

Сучасна телевізійна журналістика — при-кладна сфера аудіовізуальної творчості, яка єтакож формою медіабізнесу. Дослідники комер-ційних аспектів діяльності ЗМК, зокрема йаудіовізуальних, зауважують, що медіабізнес іпідприємництво в ефірі забезпечують існуваннясучасної журналістики як творчо-виробничогопроцесу. Відповідно розглядається і медіари-нок, сенс функціонування якого виправданий,якщо медіакомпанія є комерційно вигідниммедіапідприємством [36, 12]. Тележурналіст якпрофесійний гравець медіаринку прагне ство-рювати конкурентоздатну екранну продукцію,яка творчо й бізнесово виправдана, прибутковата вигідна. Телебачення — могутня медіаінду-стрія, яка вимагає не лише постійної творчоїініціативи, стабільних технічних вдосконалень,а й ефективних маркетингових ходів, грамотно-го менеджменту. Стратегії інвестиційної полі -тики, економічних прогнозів, довгостроковихперс пектив, актуальних стандартів професійноїдіяльності журналіста є тією базовою позицією,на якій тримається взаємозв’язок тележурналі-стики як медіатворчості і телебачення як медіа-бізнесу. Це знання творчих методів, розуміннятехнічної та виробничої специфіки мовлення,медіаменеджменту та медіамаркетингу [36, 13].

Сучасна тележурналістика поєднує творчийресурс із виробничою конкретикою, креатив-ність із технологіями. Так авторська ідея мате-ріалізується в ефірі. Отже, тележурналістика —особливий творчо-виробничий процес, що ґрун-тується на творчості, технологіях, ринковійдоцільності. Тому тележурналістові, який готуєматеріал до ефіру, необхідно орієнтуватися вусьому технологічному алгоритмі, оскільки цепрямо чи опосередковано позначається на мето-диці виготовлення телевізійної продукції.

Телевізійна творчість в екранній комунікаціїурізноманітнює професійний вибір: журналістможе спробувати себе як телеведучий (модера-тор ефіру, презентер новин, автор-інтерв’юер),редактор (випусковий, літературний), сцена-рист, телерепортер, оглядач чи коментатор,зрештою, бути універсальним журналістом,поєднавши технологічно споріднені професії. Вумовах поліпрофесійності, що стала однією звиразних тенденцій сучасного ефіру, важливо

залишатися індивідуальністю, мати творче «Я»,уміти реалізувати свої ідеї та ініціативи.Тележурналіст як автор і творець екраннихконцепцій виявляє творчий хист та професій-ний рівень у роботі зі словом, звуком та зобра-женням у кадрі й поза кадром (сценарна, редак-торська, виконавська майстерність), поєд нуючивербальний, акустичний та візуальний компо-нети в екранному проекті.

Така аудіовізуальна творчість має свої особ-ливості, характеризується за типами та видамипрограм, жанрами, професійними спеціаліза-ціями (береться до уваги, скажімо, типологічнаструктура ефіру, вид екранного мовлення, жан-рова специфіка програмного продукту); маєчіткі творчо-виробничі параметри, пов’язані зетапами телевізійного виробництва.

Наприклад, пошук теми, методика втіленнятворчого задуму мають як технічні, так і твор-чі складові, так само, як і написання сценарію,вибір мізансцен, участь у телезйомці, прослухо-вування та редагування синхронів, монтаж зоб-раження та звуку, використання музичних,шумових чи візуальних ефектів тощо, якіможна схематично поділити на частини: творчута виробничу. Так само логічно можна обґрун-тувати й частку творчого і виробничого у кон-кретному жанрі екранного твору, типі програмичи форматі мовлення (про це йтиметься у дру-гому розділі). Важливо зрозуміти, що телевізій-на журналістика, не зважаючи на високу техно-логічність, є творчістю, яка може даруватиматеріальний та естетичний комфорт.

Як висновок, слід підсумувати: журналіст -ську творчість у телеефірі складно уявити безтаких компонентів, як професійна майстер-ність, фахові знання та вміння. Сучасний теле-візійник має постійно працювати над собою,вчитися нового, вдосконалювати свій професій-ний рі вень, розвивати творчу інтуїцію, урізно-манітнювати творчі методи. У цьому і полягаєсекрет успіху журналіста як професіоналаекранної сфери мас-медіа, який добре знаєметодику, технологію, творчо-виробничі стан-дарти екранної комунікації та вміє використо-вувати всі ці елементи для втілення власнихтворчих ідей в ефірі.

1. Роменець В. А. Психологія творчості : навч.посіб. / В. А. Роменець. — [2-ге вид., доп.]. — К. :Либідь, 2001. — 288 с.

2. Баткин Л. М. Леонардо да Винчи и особен -ности Ренессансного творческого мышления /Л. М. Бат кин. — М. : Искусство, 1990. — 415 с.

3. Бердяев Н. А. Смысл творчества / Н. А. Бер -дяев. — М. ; Х. : АСТ ; Фолио, 2002. — 688 с.

4. Юнг К. Г. Психология и поэтическое творче-ство / К. Г. Юнг ; примеч. С. Аверинцева // Са мо -сознание европейской культуры ХХ века: мыслители

79


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

и писатели Запада о месте культуры в современномобществе. — М. : Политиздат, 1991. — С. 103—125.

5. Абовский Н. П. Творчество: системный подход,законы развития, принятия решений / Н. П. Абов -ский. — М. : СИНТЕГ, 1998. — 312 с.

6. Берсон А. Творческая эволюция / Анри Бер сон. —М. : Канон-пресс ; Кучково поле, 1998. — 384 с.

7. Вайнцвайг П. Десять заповедей творческой лич-ности / П. Вайнцвайг. — М. : Прогресс, 1990. — 192 с.

8. Вебер М. Наука как призвание и профессия /М. Вебер ; пер. П. П. Гайденко // Самосознание евро-пейской культуры ХХ века: мыслители и писателиЗапада о месте культуры в современном обществе. —М. : Политиздат, 1991. — 366 с.

9. Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоев -ского / М. М. Бахтин. — [3-е изд.]. — М. : Худож.лит., 1972. — 470 с.

10. «Молодий театр»: Генеза. Завдання. Шляхи /упоряд., авт. вступ. ст. М. Г. Лабінський. — К. :Мистецтво, 1991. — 320 с.

11. Станиславский К. С. Работа актера над собой; Чехов М. А. О технике актера / К. С. Станислав -ский, М. А. Чехов. — М. : Изд-во «Артист. Режиссер.Театр», 2002. — 490 с.

12. Чехов М. А. Воспоминания. Письма /М. А. Чехов ; сост. З. Удальцова. — М. : Локид-Пресс, 2001. — 668 с.

13. Вартанов А. С. Актуальные проблемы телеви-зионного творчества : учеб. пособ. / А. С. Варта нов. —М. : МГУ ; Высшая школа, 2003. — 320 с.

14. Владимиров В. Н. Теория и методика журна-листского творчества / В. Н. Владимиров. — Лу -ганск : Изд-во Восточноукр. гос. ун-та, 1997. — 98 с.

15. Здоровега В. Й. Теорія і методика журна-лістської творчості : підручник / В. Й. Здоровега. —[3-тє вид.]. — Львів : ПАІС, 2008. — 276 с.

16. Корконосенко С. Г. Основы журналистики :учеб. пособ. для вузов / С. Г. Корконосенко. — М. :Аспект Пресс, 2002. — 287 с.

17. Лазутина Г. В. Основы творческой деятельно-сти журналиста : учеб. для вузов / Г. В. Лазу тина. —М. : Аспект Пресс, 2006. — 240 с.

18. Олешко В. Ф. Журналистика как творчество :учеб. пособ. для курсов «Основы журналистики» и«Основы творческой деятельности журналиста» /В. Ф. Олешко. — М. : РИП- Холдинг, 2003. — 220 с.

19. Карпенко В. О. Основи професіональної комуніка-ції / В. О. Карпенко. — К. : Нора-принт, 2002. — 348 с.

20. Чекмишев О. В. Основи професіональної кому-нікації. Теорія і практика новинної журналістики :підручник-практикум / О. В. Чекмишев. — К. : ВПЦ«Київський університет», 2004. — 130 с.

21. Пронина Е. Е. Психология журналистского твор-чества / Е. Е. Пронина. — М. : Изд. МГУ, 2002. — 320 с.

22. Дмитриев Л. А. Закон характера. Психологиятворческой деятельности и личность : учеб. пособ. /Л. А. Дмитриев. — М. : Ин-т повышения квалификацииработников телевидения и радивещания, 2001. — 90 с.

23. Шаповал Ю. Г. Поетика телевізійної журналі-стики : монографія / Ю. Г. Шаповал. — Львів : Вид.центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003. — 202 с.

24. Шкляр В. І. Теорія і методика журналістськоїтворчості : конспект лекцій / В. І. Шкляр. — К. :НВЦ МІЛП, 1999. — 31 с.

25. Буряк В. Д. Журналістська творчість як систе-ма образної комунікації : навч. посіб. / В. Д. Буряк ;Дніпропетр. нац. ун-т. — Д. : РВВ ДНУ, 2003. — 60 с.

26. Фрольцова Н. Т. Типология творческой дея-тельности в аудиовизуальной коммуникации /Н. Т. Фрольцова. — Мн. : БГУ, 2003. — 210 с.

27. Новий тлумачний словник української мови : у 3т. / уклад.: В. В. Яременко, О. М. Сліпуш ко.— [2-ге вид.,вип.]. — К. : Аконіт, 2001. — Т. 3. — 862 с.

28. Татаркевич В. Історія шести понять: Мисте ц тво.Прекрасне. Форма. Творчість. Відтворництво. Естет.Переживання / В. Татаркеивч ; пер. з пол. В. Корнієн -ка. — К. : Юніпверс, 2001. — 368 с.

29. Дмитровський З. Є. Термінологія зображальнихзасобів масової комунікації / З. Є. Дмитров ський. —Львів : Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2004. — 216 с.

30. Мащенко І. Г. Енциклопедія електронних мас-медіа : у 2 т. Т. 2: Термінологічний словник основ-них понять і виразів телебачення, радіомовлення,кіно, відео, аудіо / І. Г. Мащенко. — Запоріжжя :Дике поле, 2006. — 512 с.

31. Гоян В. В. Журналістська творчість на телеба-ченні : монографія / В. В. Гоян. — К. : ВПЦ«Київський університет», 2011. — 319 с.

32. Словник літературознавчих термінів / уклад.:В. М. Лесин, О. С. Пулинець. — [2-ге вид., перероб. ідоп.]. — К. : Рад. шк., 1965. — 430 с.

33. Різун В. В. Загальна характеристика масовоінфор-маційної діяльності. Лекція перша / В. В. Різун ; Київ.нац. ун-т імені Тараса Шевченка. — К., 2000. — 34 с.

34. Телевизионная журналистика : учебник / ред-кол.: Г. В. Кузнецов, В. Л. Цвик, А. Я. Юров ский. —[2-ге изд., перераб. и доп.]. — М. : Изд-во МГУ,1998. — 288 с.

35. Москаленко А. З. Основи журналістики /А. З. Москаленко. — К. : ВПЦ «Київський універси-тет», 1994. — 341 с.

36. Гоян О. Я. Основи радіожурналістики і радіо-менеджменту : підручник / О. Я. Гоян. — [2-ге вид.,доп.]. — К. : Веселка, 2004. — 245 с.

Гоян В. В.

80


Goyan Vita. Specificity of creativity of television journalist in screen communication.The article deals with the concept of creativity, particularly on television, focuses on the specificity of screen media and

features of creative professional journalism, outlines current research directions in the field of television communication.Keywords: creativity, creative journalism, television, audiovisual, screen communication, screen culture, television journalism.

Гоян В. В. Специфика творчества телевизионного журналиста в экранной коммуникации.В статье рассматривается понятие творчества, в частности на телевидении, акцентируется внима-

ние на специфике экранных СМИ и особенности творческой профессиональной деятельности тележурнали-ста, определяются актуальные направления исследований в области телевизионной коммуникации.

Ключевые слова: творчество, журналистское творчество, телевидение, аудиовизуальная коммуникация,экранная коммуникация, экранная культура, тележурналистика.

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

81

проба аналізу сучасного телевізійногоконтенту викликає доволі суперечливі й

неоднозначні почуття. Насамперед через проявиактивних спроб розвінчати усталені позиціїгуманізму, естетики, через тенденцію висвітлю-вати світові катаклізми через реалії насолоди,вживання інструментів фрейдизму і новітньоїфілософії для будування візуальних структур.Хіба не цим викликані шокуючі й зловіснікадри насолоди від вбивства лівійського дикта-тора Каддафі й любування його трупом тисяча-ми тріумфуючих мусульман, що їх протягомтижня показувало телебачення світу?!

Йдеться також про відверте насаджуванняконтемпоральності на противагу усталенимпоняттям гуманізму й ролі мистецтва. Справді,нині сучасне мистецтво і вся гуманітарна культу-ра втрачають свою ідеологічну функцію, залише-ну від попереднього періоду. Але водночас втра-чається їхня людська сутність. Дослідник куль-тури О. Якимович зазначає: «Мистецтво і літера-тура… наважуються говорити про речі згубні іпринизливі. Вони немов переживають щосьподібне до «райського пекла». Такий парадок-сальний етос нової культури, культури самопід-риву, культури постійної недовіри до себе».Якщо раніше Шарлю Бодлеру закидали песимізмза його квіти зла, то для багатьох сучасних мит-ців амплуа провокативного розвінчання табу —найважливіша умова існування їх контемпораль-ності. Масштабна виставка контемпоральногомистецтва, що відбулася в листопаді 2011 р. вмистецькому «Арсеналі» в Києві, яскраве свід-чення того, що мистецтво, за висловом французь-кого філософа Ж. Батая, «йде шля хом послідов-них руйнувань». Експоновані на ній твори виріз-няються двозначністю сенсу, грою суперечно-стей, реалізацією думки З. Фрей да, що мистец -тво є вивільненням глибинних інстинктів, щонасильство історично закладене в природі свя-щенного. У статті «Жертовне самоскалічення івідтяте вухо Ван Гога» Ж. Батай свідчить, щосамоскалічення й насильство репрезентують

архаїчну функцію мистецтва як сакральногоритуалу. На стінах печер стародавні люди зоб-ражували не лише звірів, а й мисливців,оскільки вони не відокремлювали себе від при-роди. Люди поклонялися своїм тотемним твари-нам як божествам або своїм пращурам. Убивцятотемного звіра карався й піддавався заклинан-ню, що зображувалося на печерних рисунках.Тобто, доводить Ж. Батай, первісне мистецтвобуло субститутом жертвоприношення. Священ -не насильство, вивільнення інстинктів, насам-перед садистських і деструктивних, закоріненев початках творчості на зорі людства [1]. Дивно,що подібні не зовсім переконливі теорії з легкі-стю сприймає сучасне мистецтво, до якого і досіхочеться з повним правом віднести й телебачен-ня. Звісно, такі роздуми викликає лише части-на сучасного телевізійного контенту, проте во -на, на мою думку, з року в рік більшає.

На мою думку, інформаційна наповненістьукраїнського телепростору вирізняється середєвропейських та російських телеканалів тим,що за останні два роки на провідних телекана-лах значно зменшилася кількість пізнавальних,культурних та дитячих програм. Не кажу вжепро передачі, присвячені історичним постатямчи українські художні фільми на історичнутематику, передачі на кшталт «Зроби сам»,«Дика природа» або передачі, що їх продукуєканал «Diskоvery»… Натомість простежуєтьсятенденція до втілення контемпоральної установ-ки телебачення на те, що «Піпл все схаває», яккажуть у вузькому колі телевізійників…

Рівень сприйняття чи несприйняття телеві-зійного контенту безпосередньо залежить на сам -перед від якості телевізійного продукту. Вод но -час якість його — річ не самодостатня, бо їївизначає глядач головним чином відповідно досвого рівня освіти, життєвого досвіду, уподо-бань. Також одним із визначальних чинниківсприйняття телевізійних програм є психологіч-ний — темперамент людини, характеристикаіндивіда з боку динамічних особливостей його

М. Ю. Андрющенко,канд. філол. наук.

УДК 007: 304: 159.9: 621.397.13

Психологічні особливості творення і сприйняття телевізійного контенту

Статтю присвячено особливостям створення телевізійного контенту в умовах розвитку сучасногоукраїнського телебачення.

Ключові слова: телебачення, психологія, телеведучий, журналіст.

С

© Андрющенко М. Ю., 2012

психічної діяльності, темпу, ритму, інтенсивно-сті окремих психічних станів і процесів.Особливо це стосується ведучого, психологічніособливості вдачі якого складають істотну част-ку контенту.

Типи темпераменту, сформовані уперше рим-ським лікарем Клавдієм Галеном (ІІ ст. до н. е.),визначають різні типи психічних характеристиклюдини, що зведені до чотирьох — сангвінік,холерик, меланхолік та флегматик. Кожен з нихвизначався перевагою вмісту в організмі якоїсьоднієї рідини. Перевага вмісту крові давала сан-гвіністичний темперамент (з латин ської «сан-гвіс» — кров); слизу лімфи — флегматичний (згрецької «флегма» — слиз); жовч (з грецькоїжовч — «холе») давала холеричний темперамент;чорної жовчі (з грецької «мелайна холе» — чорнажовч) викликала меланхолійний темперемент[2]. У наш час залишилися лише назви цих тем-пераментів, а причини динамічних проявів пси-хіки характеризують новітні типології К. Юнга,У. Шелдона, Е. Креч мера, Г. Айзенка, що ґрун-туються як на індивідуальних відмінностях уфункціонуванні гормональної системи людини,будові тіла, так і на міжособистісній та соціаль-ній природі типів темпераменту [3]. Темпера -мент як вияв діяльності центральної нервовоїсистеми розглядав І. Пав лов [4]. Він вирізнивтри головні типи нервової системи — силу, урів-новаженість та рухливість збуджувального ігальмівного процесів. Най важли віші показни-ки, за І. Павловим, — сила нервової системи,швидкість зміни одного нервового процесуіншим та врівноваженість нервової системи.Деякі з поєднань властивовстей того чи іншоготипу, які трапляються частіше від інших,можуть бути поясненням стародавньої грецькоїкласифікації. Сангві ністич но му темпераментувідповідає сильний урівноважений швидкийтип нервової системи, флегматичному — силь-ний урівноважений повільний тип, холерично-му — сильний неврівноважений тип, меланхо-лійному — слабкий тип нервової системи [5].

Особлива роль темпераменту полягає в тому,що він є немовби барометром внутрішніх, гли-бинних енергетичних рис особистості. Темпе -рамент у контексті іміджу людини має в собі триголовні компоненти: загальну активність, енер-гозабезпеченість; вияви в рухах; емоційність.

Темперамент характеризує динамічність пси-хіки особи, але не відображає її поглядів, пере-конань, зацікавлень, не є показником більшоїчи меншої суспільної вартості людини, невизначає її можливості. Тому не слід плутативластивості темпераменту із властивостямивдачі або із здібностями. Люди різного темпера-менту можуть досягти високих досягнень водному виді діяльності. Відомо, що О. Герцен

був сангвініком, М. Гоголь — меланхоліком,О. Пушкін — холериком [6], але всі вони буливидатними письменниками.

Тележурналіст, ведучий, мета якого — заво-лодіти увагою глядача, має нести потужнийзаряд енергії, бути активним. У формуваннісвого іміджу їм обов’язково слід використовува-ти досягнення психотехнології, позаяк люди,котрі володіють від природи потужною енерге-тикою, досягають найбільшого успіху. Кожен ізназваних вище темпераментів має свою енерге-тику. Сангвінік — життєрадісний, легко збуджу-ється, комунікативний. Холерик — імпульсив-ний, легко збуджується і втрачає самовладання.Меланхолік — мрійливий, вразливий. Флегма -тик — повільний, байдужий, загальмований [2].

У сучасній психології утвердилася теоріяК. Юнга про два типи особистості — інтроверт-ний та екстравертний. Перший — це тип уста-новки, що розрізняються за напрямом інтересу,другий — тип функції. У межах цих двох типівК. Юнг вирізнив 16 психологічних портретів[7]. Типи установки відрізняються своїм став-ленням до об’єкта. В інтроверта ставленняабстра говане, він прагне немов завадити об’єк-ту здобути над ним владу. Екстраверт, навпаки,позитивно ставиться до об’єкта. Він згоджу-ється з його важливістю до такої міри, що йогосуб’єктивна установка постійно зв’язана зоб’єктом і звіряється з ним [7].

На наш погляд, згідно з обома теоріями, дляпрофесії телеведучого більше підходять екстра-верти і найменше — інтроверти, з-поміж якихбувають сором’язливі меланхоліки чи повільні йзагальмовані флегматики. Для телебаченнярадше потрібні швидкість, реакція, активність,навіть певна агресивність. Американський психо-лог Д. Кейрсі розвинув теорію К. Юнга, виокре-мивши з його 16 психологічних портретів чотиритипи темпераменту: епітемей (сенсорний плану-вальний), діоніс (сенсорний спонтанний), проме-тей (інтуїтивний раціональний), аполон (інтуїтив-ний емоційний) [8]. Цінними з погляду типів тем-пераменту стосовно тележурналіста або телеве-дучого можуть бути думки Д. Кейрсі: «Темпе -рамент — це властивість, що надає неповторноїсвоєрідності всім проявам особистості, що дозво-ляє виокремити індивідуальність і підкреслитисамість, тобто те, що відрізняє кожну людину відіншої. Темперамент — це певний універсальнийрегулятор, що підлаштовує і пристосовує власти-вості організму, який сприймає інформацію згід-но з її властивостями, регулятор, що змінює інадає особистісне забарвлення усьому розмаїттюзовнішніх впливів» [8]. Цим Д. Кейрсі звертаєувагу на неповторну індивідуальність кожноїлюдини, яка одночасно може вписуватися в ті читі межі типологічних особливостей.

82

Андрющенко М. Ю.


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

83

З-поміж виділених Д. Кейрсі типів аполлон(емоційний та інтуїтивний) може бути одним знайперспективніших, хоч кожен тип темперамен-ту здатен у процесі формування іміджу видо -змінюватися й пристосовуватися до обставин.

Емоційність для тележурналіста слід поєдну-вати зі стресостійкістю (захисна реакція орга-нізму на зовнішні подразники). У наш складнийчас стресостійкість набуває особливої ваги.Телеведучий, який став ланкою між різнимисуспільними силами, може перетворитися насвого роду канат — його перетягують на свій бікті, кому це потрібно, і якщо сила перетягуван-ня буде занадто великою, канат, тобто нервитележурналіста, його психіка, може не витри-мати. Йому потрібне психічне самовладання,опанування неконтрольованою автоматикоюорганізму й психіки, або, за словами К. Ста -ніславського, свідоме керування підсвідомим,необхідне для акторського тренінгу [9]. Інколийому потрібно досягти того, що відмовляєтьсяпідпорядковуватися розумним самопрограмам іставить свідомість «перед доконаним фактом»[10]. Унаслідок того, що вроджений темпера-мент істотно впливає на поведінку людини, їївдачу, манеру триматися, говорити, варто де -тальніше зупинитися на цій властивості, оскіль-ки від неї значною мірою залежить формуванняіміджу тележурналіста.

Як уже було зазначено, темперамент про-являється в силі почуттів, їхній глибині абоповерховості, у швидкості їх виявлення, у ста-лості або у швидкій зміні, в тому чи іншомутемпі рухів, у зміні поз, міміки тощо. Особливароль темпераменту в роботі телеведучого поля-гає в тому, що внутрішній темперамент впливаєна зовнішні властивості людини, як-от виразобличчя, постава, вираз очей, динаміка рухів,міміка.

Отже, у формуванні іміджу в структурі тем-пераменту важливі три компоненти: загальнаактивність та енергозабезпеченість індивіда;вияви активності в рухах; емоційність. Теле -журналіст — ведучий програми повинен бутивнутрішньо і зовні активним, динамічним, емо-ційно заряджений почуттями. Він має оволоді-ти не лише увагою глядача, а й його душею,схилити, переконати його, привабити своїмиаргументами.

Як приклад негативної енергії, слід згадатипрограми диктора московського телебаченняС. Доренка, який завдяки високому професіона-лізмові й активізації вище перелічених якостейістотно впливав на глядацьку аудиторію, хочпереважно в негативному плані, за що й отри-мав назву «телекілера». В українському телеба-ченні прикладом такої негації був В. Долганов,колишній ведучий програми «7 днів» на Пер -

шому національному. Типовий холерик, рафіно-вана витонченість постави якого, різкий голос змайже жіночим тембром, вузьке обличчя з рід-кою борідкою, безапеляційність, нервозність,надмірна експресивність і навіть брутальністьінтонації у поєднанні з одностороннім висвіт-ленням подій, а нерідно й виявами порушенняжурналістської етики, склали йому вкрай нега-тивний імідж у демократичного глядача.

Інший приклад — позитивна енергія, щопроймає обличчя, очі, голос, динаміку мовлен-ня й манеру триматися в диктора каналу «1+1»Алли Мазур, яка роками стало посідає високіщаблі в рейтингу дикторів нашого телебачення.Вона тонко використовує свої вроджені сангві-ністичні якості — життєрадісність, стабільність,доброзичливість і водночас енергійність і за -пальність. Ясна річ, для телеведучого меншепідходять сором’язливі й поетичні на виглядмеланхоліки, хоч бувають і винятки, як при-клад М. Канішевського, колись ведучого що -тижневої програми «Вікна», а нині програми«Вечір з Миколою Канішевським» на TVі, якийзасвідчує, що і з мелодекламатичними інтона-ціями в голосі можна успішно вести політичніпередачі.

Безумовно, глядачеві з м’яким, доброзичли-вим характером, що, як уже зазначалося, вцілому притаманне українській ментальності,більше подобаються доброзичливі й щирі веду-чі. Враховуючи досвід світового телебачення,можна стверджувати, що на темперамент, безсумніву, впливає національний характер. Середєвропейських каналів італійський канал «Rai-Uno» демонструє, мабуть, найбільш холеричнихведучих та учасників програм. Гранична неви-мушеність, динамічність рухів та емоційністьмови, безпосередність поведінки, яскравий су -часний імпозантний одяг, енергійна, прикметнадля італійців, жестикуляція, строкатий дизайнстудій, яскравість та виразність заставок — усеце абсолютно нормальне явище для італійсько-го телебачення, зумовлене саме особливістюнаціональної вдачі. Чи не тому останнім часомдедалі популярнішим стає ведучий з подібноюпсихологічною характеристикою тележурналістканалу TVі Віталій Гайдукевич.

І навпаки, в українському соціокультурномуй психологічному просторі більш природні про-яви сангвіністичності, тобто те, що занадтояскраве й гучне, є для нас не зовсім прийнят-ним. Це підтверджується багатьма етнопсихоло-гічними дослідженнями. Російський дослідникД. Анучин стосовно цих рис українців писав:«Серед інших особливостей української народ-ності, сформованих на ґрунті економічних тапобутових умов її життя, як правило, вказуютьтакож на розвиток індивідуального начала,

перевагу інтелекту і почуття над практичноюдіяльністю та внаслідок цього творчість у сферіпереважно інтелектуальній та естетичній. За -значені властивості психіки українця під впли-вом природних умов розвинули в ньому уяву(схильність до символів, образів, порівнянь,чут ливість, ліризм, музичність…» [11].

Подібні риси народної естетики зауваживІ. Нечуй-Левицький: «Ми не бачимо в народнійфантазії охоти до негарних, неестетичних веле-тенських міфічних образів, до тих величезних,страшних, головатих та рогатих богатирів зістрашними антинатуральними інстинктами,які люблять німецька та великоруська міфоло-гія. Український народ в своїх міфах держить-ся міри; його фантазія не любить переступатиза границі ненатуральних форм, вона любитьправду і естетичність» [12]. «Прочитайте ви ду -ми, пісні, послухайте, як вони співають, якговорять межи собою… — отоді й побачите народсправжній» [13]— підтверджував це Т. Шев чен -ко. Отже, доброзичливість, щирість, усміхне-ність та невимушеність — ці природні виявивдачі українців — мають складати образ укра-їнського телебачення, його імідж.

А думка К. Станіславського підтверджуєтеорію психології мотивації: «Найважчий ка -мінь, що лежить на шляху творчості актора, —це схильність так скеровувати свою увагу, щоббачити в людях погане, явні недоліки, а не при-ховані в них прекрасні риси. Це взагалі рисамалоздібних і малорозвинутих осіб — усюдибачити погане, всюди бачити переслідування йінтриги, а насправді не мати в собі достатньорозвинутих сил прекрасного, щоб всюди бачитиі всотувати його в себе» [13].

Дещо по-іншому, але так само переконливо,охарактеризував значення актора О. Довженко,думки якого також значною мірою можна екс-траполювати й на телебачення: «Нести почуттяна сцені й на екрані не трудно. Трудно нестидумку. Що таке життя, як не безупинний най-складніший процес боротьби прагнень, ідей,думок індивідів і мас людських. Що ж робитинашим акторам, якщо вони не думають, бо їхне вчили мислити. Вони не мислять — вонипереконані. Переконання їм втлумачили меха-нічно на всякий випадок життя, як догму,загальноприйняту, обов’язкову, тому вони —читці слів, або артисти, що грають думки, недумаючи. Отая відсутність персонального, осо-бистісного і неповторного мислення і складає,по суті кажучи, сумну картину інтелігентностінаших фільмів» [14].

Чималу роль у створенні позитивного іміджутелеведучого відіграє його неупередженість, атакож стабільність, тобто незмінність позиції.Телеведучий може стати ланкою між різними

суспільними силами, кожна з яких, певноюмірою, прагне перетягнути його на свій бік. Удеяких випадках, як це трапилося з О. Тка -ченком, журналіст не витримує й або залишаєпрограму під тиском чи йде в менеджери, абостає повністю заангажованим і втрачає своєобличчя й популярність, як це сталося з С. До -ренком.

На відміну від енергетики та емоційності,стабільність як стресостійкість можна натрену-вати чи виробити. У психології існує поняттясаморегуляції [15] — здатності людини підпо-рядковувати свої дії соціальним нормам. «Са -морегулятивні» особи характеризуються про-дуктивністю пізнавальної діяльності [16] Томужурналіст має неодміннно дотримуватися само-регуляції й адаптуватися в середовищі. Адап -тація — це пристосування людини до соціально-го середовища, у процесі якої вона стає здатноюдо співробітництва з іншими людьми, узгод-ження з ними своєї точки зору на об’єкт пізнан-ня [2]. Інакше у праці тележурналіста можливізриви, емоційні надмірності, що спричиняютьсприйнятливість до тиску, шантажу, погроз. Цеможе зруйнувати позитивний імідж, а в гіршо-му разі призвести й до трагічних наслідків.

Щоб адекватно реагувати на екстремальніситуації, слід використовувати всі ресурси пси-хіки. В одних ситуаціях слід виявити стійкість,твердість, надійність, в інших — легкість, у щеінших — рухливість, миттєвість реакції, натиск,енергію, пристрасть. Треба виробити в собінавички саморозслаблення і самонавіювання.Навіяти собі позитивні емоції — означає повіри-ти в себе. Віра — це, за словами В. Леві, «повнезгода між свідомістю й підсвідомістю». Вонапередбачає цілковиту однозначну відповідністьдумки й почуття [10]. Отже, тележурналіст маєповірити в те, що він має обов’язково бути жит-тєрадісним, доброзичливим, нести радість.«Якщо хочеш бути щасливим — будь ним» —говорив Кузьма Прутков [6].

Зі сказаного випливає, що особистість теле-журналіста, зокрема ведучого, повинна бути,насамперед, контактною, приязною, колекти-вістською, здатною уміло пристосуватися досвого творчого середовища й знайти своє місцев цілій сукупності особистостей довкола, влас-не, також іміджів. Для досягнення успіхунеобхідниим є, з одного боку, розумний, пито-мий багаж особистості ведучого, а з другого —жаданий глядачем середній знаменник усіхпотреб, щось на кшталт «золотої середини».Адже журналістом, як і кожною амбітною твор-чою людиною, рухають потреби — бути великимабо значним, досягти слави й визнання. Томуслід тонко враховувати такі потреби й спрямо-вувати їх не на шкоду іміджу.


84

Розглядаючи телепередачу як комунікативнеповідомлення, що є центральним в акті телеві-зійної комунікації, необхідно пам’ятати, щоімідж телепродукту є психологічним факторомвпливу на ефективність телекомунікації та пси-хологію телеглядача. Але про ефективність про-цесу телекомунікації можна говорити лише втому разі, якщо телеповідомлення було сприй-няте телеглядачем [17]. Телевізійне повідомлен-ня — один із наймогутніших і найпоширенішихвидів опосередкованого спілкування. Розріз -няються два його види: квазіспілкування тапараспілкування. У разі квазіспілкування учас-ники розділені один від одного: а) за просторо-во-часовими координатами; б) за змістом таструктурою комунікативної діяльності; в) зарівнем організованості і технічного забезпечен-ня. Під час параспілкування комунікатор добу-довує своє уявлення про партнерів по спілку-ванню (глядачів) до цілісного образу і на основіцього будує сценарій свого комунікативногоповідомлення. За таких умов комунікатор по -верхово знає свою аудиторію. У зміст і формузакладається два образи — образ автора як парт-нера по спілкуванню та образ глядача. Глядачвступає в телекомунікаційний акт шляхомдекодування, тобто сприйняття авторськогообра зу, що закладений у комунікативному сиг-налі. Він формує ставлення до людини на екра-ні і виходячи з цього встановлює особистіснісмисли, ціннісні орієнтири. Глядач будує своювласну оцінку телевізійної програми. Але цяоцінка побудована на суб’єктивному підсвідомо-му порівнюванні телепродукту з особистимобразом, бо він є учасником телевізійного акту.

Професор університету штату Канзас (США)Ричард Харріс вважає, що ЗМІ активно впли-вають на нашу свідомість, а емоції, що їх воновикликає, — це внутрішній стан, висновок проякий солід робити на основі поведінки. Мибачимо, як хтось плаче перед екраном, і робимовисновок, що людиною опанували гіркі почут-тя, коли насправді глядач може плакати відрадощів. Отож, емоції є невідємною частиноюсприйняття ЗМІ, насамперед телебачення.

Та щоб глядач засвоїв щось із телепередачі,він має визначити, яка інформація стане об’єк-том його уваги й обробки, а яка буде відкинута[17]. Саме ці фактори й визначаються вищезга-даними чинниками: освітою, життєвим досві-дом, особистісною психологією. Існує багатоспособів оцінки впливу ЗМІ, більшість з нихзалежить саме від характеру інформації, щопіддається когнітивній обробці. Не слід думати,що глядач під час сприймання телепередачіопрацьовує все, що бачить і чує, як і те, щоінформація з екрану може взагалі не впливатина людину, коли вона свідомо не скеровує на

неї увагу. Щоб зрозуміти, чи багато сприймаєглядач і який вплив справляє на нього переда-ча, важливим фактором є час, коли увімкнутийтелевізор. Тобто важливе те, яку увагу приділяєглядач тому, що відбувається на екрані в той читой проміжок часу, коли телевізор увімкнений.Не зайвим буде нагадати, що в круговертіжиття телевізор буває нерідко увімкнений, алепрацює поза нашою увагою. Досліди показали,що дорослий телеглядач і підліток слідкують затим, що відбувається на телеекрані 70 % тогочасу, коли апарат увімкнений. Щоправда, цяцифра змінюється залежно від часу дня і про-грами. Приміром, ранкові передачі новин при-вертають менше уваги, ніж вечірні, а передачіу вихідні дні, такі, як серіали чи спортивнірепортажі або дитячі мультфільми — більше.Стосовно дітей, то вони починають уважнодивитися якийсь серйозний фрагмент, алешвидко втрачають до нього цікавість. Інколими можемо й не дивитися на екран, знаходя-чись в іншій кімнаті, найчастіше на кухні, аледослухатися до того, про що йдеться в передачі,і лише у найцікавіші моменти спрямовуватисвій погляд і увагу на екран.

Психічне відображення у формі безпосеред-нього пристрасного переживання життєвогосенсу явищ та ситуацій, у даному разі телепере-дач, відбувається шляхом емоцій, одним із вия-вів яких є афект — короткочасний сильний емо-ційний стан, пов’я заний зі зміною важливих дляреципієнта життєвих обставин чи вражень.Афект як емоційний стан може виникнути відпереживання внутрішнього потрясіння, кон-флікту, що виникає через протиріччя між влас-ними прагненнями, бажаннями, вимогами досуб’єкту пе редачі, події. Афект як емоційнийстан супроводжується звуженням свідомості,різко вираженими емоційними рухами, а такожзміною діяльності внутрішніх органів, що супро-воджується частим диханням, сильнішим серце-биттям. Таким чином, в емоційному процесісприйняття телевізійного контенту можна виді-лити три компоненти: збудження, що визна-чають мо білізаційні зрушення внутрішніх орга-нів; знак емоцій:

• позитивний — підтримка подій, явищ;негативний — позбуття контакту з негативнимстаном. Негативна емоція дезорганізовує тудіяльність, що спричиняє її виникнення, алеорганізує дії, скеровані на зменшення або усу-нення шкідливих наслідків;

• ступінь контролю: афект, що піддаєтьсяконтролю глядача, з одного боку, а з другого —граничне збудження коли орієнтація і контрольпрактично неможливі.

З погляду ЗМІ, позитивними сторонами емо-цій є, по-перше, їхня функція загального орієн-


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

85

тування, попередньої оцінки ситуації, колиемо ційне тло дозволяє вийти на важливі момен-ти в пізнан ні й оцінці. По-друге, емоції — най-важливіший показник якості телепрограми, щоможе спонукати людину до чогось, скажімо,наштовхнути на якийсь вчинок [18]. І в цьомувипадку одне з найскладніших завдань творцівтелепрограм — знати психологію сприйняття, арадше психологію мотивації поведінки, щоможе настати після перегляду телепередачі.Візьмемо одну з актуальних для сучасногоукраїнського телебачення проблем — модельагресії, яку щодня продукують наші канали,може викликати у глядача не тільки негативніемоції, такі, як антагонізм, тривога, страхтощо, а й агресивність, пов’язану з безпекоюдля здоров’я і життя. Сучасна людина витрачаєна перегляд телевізійних передач значний час.За підрахунками, що базуються на спостере-женні за життям кількох звичайних київськихродин, у середньому телевізор буває увімкненийблизько семи годин на добу, а в тих сім’ях, щокористуються кабельним телебаченням, — понадвісім годин. Дитина у віці від трьох до п’ятироків проводить біля екрана дві-три години, хочза рекомендаціями дитячих лікарів, найбільшприйнятний час — від 40 хвилин до години надобу. За даними американського психологаРічарда Харріса, у країнах, що розвиваються,телебачення має повсюдний характер. Зокрема,в Аргентині телевізори мають понад 94 %родин. Отже, в Аргентині, де, як і в Україні,триває глибока системна криза й основна масасуспільства має низький рівень життя, населен-ня віддає перевагу телебаченню як продуцентувіртуального життя. Р. Харріс підрахувавтакож, що до 18 років дитина проводить передтелевізором понад два роки свого життя.Щоденно під час найбільш тривалого переглядувона бачить понад 9000 сцен, у яких показаноінтимні стосунки або натяки сексуального ха -рактеру. Пересічна американська дитина, якадосягла 18-річного віку, встигає побачити нателеекрані 200 тисяч сцен насильства.

Одне з найавторитетніших у світі журналісти-ки джерел — «Вказівки продюсерам Бі-Бі-Сі» —зазначає, що згідно з угодою, що входить доСтатуту цієї Всесвітньої Служби, Бі-Бі-Сі не можетранслювати програми, які містять у собі те, щоможе порушувати принципи тактовності й при-стойності, спонукати чи підбурювати до злочину,призводити до безпорядків або ображати почуттягромадськості. Тактовність і пристойність є дляБі-Бі-Сі серйозними питаннями програмної полі-тики, одними із стрижневих принципів форму-вання позитивного іміджу цієї телерадіокомпанії.

Українські діти, особливо середнього шкіль-ного віку, на відміну від, скажімо, американ -

ських, які можуть проводити дозвілля в числен-них спортивних клубах, дискотеках, кіно -театрах, ймовірно, проводять біля телевізоразначно більше часу. Це стосується й людей пен-сійного віку, яких в Україні стає дедалі більше.Бі-Бі-Сі має усталений принцип, за яким 21година є осьовою точкою вечірнього телеефіру.До початку нічного ефіру о 21 годині всі програ-ми на вітчизняних каналах мають бути придат-ними для перегляду загальною аудиторією, втому числі й дітьми, для яких найсприятливі-шим є більш ранній час. Бі-Бі-Сі вважає, щобатьки мають брати на себе відповідальністьщодо окремих програм і вирішувати, чи можнаїх дивитися молодшим глядачам. Дотриманняцих принципів, що їх сповідує одна з найвідомі-ших світових телерадіокомпаній, має першоряд-не значення й для українського телебачення.

До слова. У 2007 р. часопис «Здоров’я» про-вів круглий стіл на тему: «18 запитань про еко-логію телебачення». Деякі з відповідей на цізапитання ставлять акценти у контексті нашоїтеми, на які мають орієнтуватися українськітелеканали, аби виконувати свою екологічнумісію. Насамперед слід пам’ятати, що передекраном людина несвідомо задовольняє декіль-ка інстинктів: самовираження як потреба ото-тожнення себе з героєм і тим самим реалізаціязаблокованих частин своєї особистості; релакса-ції і самозбереження — відсторонення від реаль-ності; соціальний інстинкт — уникнення відчут-тя самотності й відчуття причетності до певної,близької духом, групи суспільства; нарешті —інстинкт пізнання — задоволення своїх інтелек-туальних та пізнавальних потреб [19]. Такожпевна передача дозволяє компенсувати нако-пичені стреси, відволіктися від них. Проте незавжди це може бути релаксацією, оскількителевізор здатен ще більше навантажити втом-лений мозок, напружити психіку аж до афектучи зриву, не дозволяючи їй переосмислити йвирішити накопичені за день проблеми. Відтактелевізор може позбавити людину волі, керую-чи нею, забираючи хвилини вільного часу, колиможна побути наодинці зі своїми думками йзавданнями, зайнятися господарством, дити-ною. Тобто телевізор знищує час для реальноїкомунікації. Як наслідок — телезалежність.Особливо часто вона виникає у дітей, які звик-ли замінювати переглядом програм незадоволе-ну потребу в спілкуванні, занятті творчістю,уроками, спортом тощо. Тому з дитинства слідпривчати дитину до думки, що телевізор — целишень засіб отримання інформації, а не жит-тєво необхідний чинник і цілодобовий розва-жальник. Треба привчити дитину вимикатиапарат, коли в цьому немає потреби. Стосовнолюдей похилого віку, то відсутність інших інте-


86

лектуальних розваг і занять, окрім щоденноготривалого перегляду телепередач, сприяє роз-витку дефіциту життєвих інтересів, а малорух-ливий спосіб життя може викликати хворобуАльцгеймера. Під час телесеансу літні й старілюди нерідко перебувають у підсвідомому стані,замість того, щоб забути про старість і активножити, у міру сил набуваючи нових знань таемоцій.

Зауважу, що проживати життя героїв телесе-ріалів набагато простіше, ніж наповнювати сен-сом своє. Телевізійний контент у вигляді теле-серіалів може непомітно створити певний жит-тєвий контекст, суржик життя, що набагатолегший від власне життя. Тобто, телебаченняпропонує глядачеві уже готову мрію, а людинасама повинна створювати і реалізовувати її.Саме в цьому полягає радість життя, інакшетака вигадана телебаченням реальність можеперетворитися на абсурд. Хоч узагалі ще й досідо кінця не розгадано загадку, яким чином зчорної безпросвітності народжується проміньнадії. Вплив мистецького сенсу, яким повинневолодіти телебачення й діяти на глядача, відбу-вається не прямим, а опосередкованим шляхом,який багато в чому ще не досліджений. Аджехто може сказати, чому прекрасні сцени, карти-ни, кадри, пройняті безхмарним оптимізмом,можуть раптом пробудити в нас сум, байду-жість і більш нічого, а безкомпромісно суворітвори викликати зовсім протилежні почуття?!!Чи не це є одним із найпотаємніших «секретівпоетичної творчості», за висловом Івана Фра ка,над розгадкою якого має працювати й тележур-наліст!

1. Смирна Л. Контемпоральне мистецтво у пошу-ках власної ідентичності // Актуальні проблеми

мистецької практики і мистецтвознавчої науки:Мистецькі обрії. — К., 2010. — С. 352.

2. М’ясоїд П. А. Загальна психологія / П. А. М’я -соїд. — К., 1998. — С. 54, 400.

3. Кашапов Р. Типологія личности или какие мыразные / Р. Кашапов. — М., 2002. — С. 20.

4. Павлов И. П. Двадцатилетний опит обьективно-го изученияв высшей нервной деятельности (поведе-ния) животных / И. П. Павлов. — М., 1951. — С. 78—82.

5. Введение в психологію / под общей ред.А. В. Петровского. — М., 1996. — С. 435.

6. Крутецкий В. А. Психология / В. А. Кру -тецкий. — М. — С. 132, 214.

7. Юнг Г. Сознание и бессознательное /Густав Юнг. — С.Пб. ; М., 1997. — С. 189.

8. Непийвода Н. Ф. Точність образу // Образ. — К.,2001. — Вип. 2. — С. 29.

9. Станиславский К. С. Этика / К. С. Ста -ниславский. — М., 1981. — С. 7—8.

10. Леви В. Охота за мыслью: Заметки психиат-ра. — М., 1971. — С. 180—181.

11. Анучин Д. Малороссы // Украинскийвопрос. — М., 1917. — С. 15—16.

12. Нечуй-Левицький І. Світогляд українськогонароду: Ескіз української міфології / І. Нечуй-Левицький. — К., 1993. — С. 6.

13. Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів : у 6 т. /Т. Г. Шевченко. — К., 1963. — С. 7.

14. Бадзьо Ю. Мінус об’єктивність // Народнагазета. — 2002. — № 8.

15. Вагин И. Психология жизни и смерти /Игорь Вагин. — С.Пб., 2001. — С. 31.

16. Борисова М. Некоторые проблемы психофи-зиологии индивидуальных различий / М. Борисова,К. Гуревич и др. — М., 1976. — С. 21—36.

17. Матвеева Л. В. Психология телевизионнойкоммуникации / Л. В. Матвеева, Т. Я. Аникеева,Ю. В. Мочалова. — М., 2001. — С. 5.

18. Харрис Р. Психология массовых коммуника-ций / Ричард Харрис. — С.Пб. ; М., 2002. — С. 62—63.

19. Зарайский Д. А. Управление чужим поведе -нием / Д. А. Зарайский. — К., 2000. — С. 156.


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

87


Andryuschenko Mariya. Psychological peculiarities of creation and perception of television content. The article is devoted to peculiarities of creation of television content in the conditions of the modern Ukrainian

television. Keywords: television, psychology, creation, presenter, journalist.

Андрющенко М. Ю. Психологические особенности создания и восприятия телевизионного контента.Статью посвящено особенностям создания телевизионного контента в условиях развития современно-

го украинского телевидения.Ключевые слова: телевидение, психология, телеведущий, журналист.

ізитною карткою радіостанції будь-якоїформи власності є діяльність ведучих інфор-

маційних програм або випусків. Власне, йдетьсяпро роботу всіх творчих працівників, які висту-пають перед мікрофоном, — кореспондентів,коментаторів, оглядачів, редакторів та ін. Частоцих осіб називають презентаторами того чи тогорадіопродукту, у нашому випадку — презентато-рами новин. Хоча подібне ви значення більшоюмірою стосується саме діяльності ведучих або, якїх ще називають, модераторів.

Справді, роль ведучого новин на радіо —неоціненна, оскільки він представляє на судслухацької аудиторії результат роботи всьогоколективу редакції, ознайомлює з повномас-штабною картиною інформаційного дня, здій-снює спілкування зі слухачами. Саме ведучийчи не найбільшою мірою має дбати про найдіє-віше, найефективніше та, головне, найопера-тивніше сприйняття та засвоєння реципієнтамиаудіопродукту. Адже лише в такий спосіб радіо-станція може претендувати на такі характери-стики, як «рейтингова», «популярна», «ціка-ва», а ведучий новин може заробити собі добреім’я першокласного фахівця. Саме тому надзви-чайно вагомим є уміння цих творчих працівни-ків презентувати суспільно значущу інформа-цію цікаво, чітко, компактно в якомога при-йнятнішій на радіо формі.

З-поміж багатьох чинників, високу слуха-бельність в інформаційних програмах і випус-ках на радіо забезпечує темпоритм мовленняведучих. Учені, які досліджують питання ора-торського мистецтва, дотримуються думки, щотемп є самою швидкістю усного мовлення.Дослідник Юрій Єлісовенко наголошує, щотемп є узагальненою назвою швидкості —повільної, помірної чи стрімкої й карколомної.А ритм, як зазначає він, — це розмірена, висо-коорганізована, впорядкована течія. Поєднання

темпу й ритму означає співвідношення внутрі-шньої напруги сценічної дії та її зовнішньоговираження [1, 150].

На превеликий жаль, сьогодні практично навсіх українських радіостанціях такий вагомийскладник інтонації перебуває у вкрай занедбано-му становищі. Те саме констатуємо й стосовнотемпоритму студентів у навчальних інформаці-них програмах. Здебільшого, темпоритм ведення(часто-густо читання) інформаційних програм івипусків радіожурналістами, у тім числі й сту-дентами, є такою мірою швидким, ба навітьшаленим, що не витримує жодної критики.Подібне шаленство в ефірі не може не виклика-ти роздратування й невдоволення з боку спожи-вачів радіоінформації, адже люди не сприймаютьтакої швидкості подання новин, не розуміють їхсутності, не розрізняють головного та друго -рядного в повідомленні, не виокремлюють ціка-вих деталей тощо. Отже, говорити про певнезапам’ятовування й відтворення інформації вза-галі не доводиться. Слушно постає запитання:навіщо слухачам потрібні такі новини?

Найгіршим у цій ситуації є те, що студентиІнституту журналістики, як творці аудіопро-дукту, здебільшого автоматично переймаютьцей стрімкий та карколомний темпоритм.Готуючи навчальні випуски новин «Студент -ської хвилі», презентуючи їх у всеукраїнськіймережі «Кам пус-радіо», вони так захоплюютьсянадзвичайною швидкістю в поданні повідом-лень, що практично відразу після прослухову-вання не можуть повністю відтворити змістжодної новини. Схоже, за подібною манероюроботи приховується одне — формальний підхіддо підготовки програми, прагнення відбути свійефірний відрізок часу та забути про нього. А щевідбувається повсякчасне апелювання до мане-ри ведення інформаційних випусків на більшо-сті комерційних радіостанцій.

88

Радіожурналістика в системі масових комунікацій

М. В. Нагорняк,канд. філол. наук.

УДК 070: 304: 654.191

Як навчати студентів правильного темпоритмупід час презентації новин на радіо

У статті привернено увагу до факту надзвичайно швидкого темпоритму подання новин у навчальнихпрограмах студентами; здійснено спробу визначити основні причини використання такого темпоритмута, як наслідок, запропоновано рекомендації щодо того, яким чином навчати студентів правильного тем-поритму під час ведення навчальних інформаційних програм.

Ключові слова: навчальна інформаційна програма, ведення інформаційної програми, ведучий інформацій-ної програми, темпоритм подання новин.

В

© Нагорняк М. В., 2012

Зазначеній проблемі приділяли та приді-ляють значну увагу українські дослідникирадіожурналістики. Однак у своїх розвідкахпроблему темпоритму в інформаційному радіо-мовленні во ни розглядають здебільшого іззагальних позицій. Головні ж причини цьогопоширеного явища серед ведучих інформацій-них програм на радіо, студентів, які готуютьнавчальні передачі, а також щляхи вирішенняпитання майже не розглядають, що й зумовилопотребу в даній статті.

Але задля з’ясування наукової розробленостіпорушеної проблеми звернімося до теоретичнихдосліджень. Приміром, Віктор Миронченкозапевняє, що темпоритм мовлення не може під-лягати певному жорсткому шаблонному прави-лу. Це зумовлено тим, що він залежить від зна-чення інформації, яка оприлюднюється, стилювикладу, притаманному тому чи тому презента-тору новин [2, 375]. Із цим важко не погодити-ся, бо темпоритм тісно пов’язаний з індивіду-альною манерою журналіста — і досвідченого, іпочатківця — говорити, спілкуватися.

Перед ведучими новин реального професій-ного та реального навчального ефіру завждипостає питання, як найкраще використати ме -ханізми спілкування, щоб інформаційнийвипуск досяг максимального ефекту, — спону-кав слухачів до активних дій. Дійшли виснов-ку: успіх програми залежить від уміння говори-ти в ефірі так, як говориш зі своїм другом.Ясна річ, що в міжособистісному спілкуваннілюди вкрай рідко вдаються до темпу скоромов-ки. Василь Лизанчук у цьому зв’язку заува-жує: «Образність, емоційність, яскравість, точ-ність, діалогічність мови, що звучить порадіо, — неодмінна умова продуктивного спілку-вання» [3, 136]. Олесь Гоян схильний вважати,що настроєвий ефект сприйняття інформаціїзалежить від кількох стандартних чинників,серед яких — адресність, акустичність, іроніч-ність, позитивізм, усмішка, довіра, точність тапривабливість. Він наголошує, що правил вартодотримуватися для організації привабливогорозмовного та музичного ефіру [4, 187].

Звернімо особливу увагу на таке. Фахівець зораторського мистецтва Ю. Єлісовенко наголо-шує, що для інформаційного мовлення має бутинайприйнятнішим достатньо напружений ритм,зумовлений не тільки просодикою, а й семан-тичними та синтаксичними зв’язками в тексті.Тут ритмічний діапазон не є широким — якщойого уявити у вигляді 10-бальної шкали, топочаткові (1—2) та кінцеві (9—10) з нього майжеповністю вилучено. Третього та восьмого балівшкали ритмічного діапазону в інформаційномумовленні, якщо й досягають, то вкрай рідко.Найчастіше, на думку дослідника, використо-

вують ритми, що характеризують шкалу відчетвертого до сьомого балів. Стосовно темпу, тоЮ. Єлісовенко зазначає, що в озвученні інфор-маційних програм повинні бути майже повні-стю відсутні повільні та надто швидкі темпи. Апереважати мають помірно прискорені та ледьпожвавлені темпи [1, 166].

Але, схоже, що особи, причетні до створенняновинного радіопродукту, зокрема, й студенти2-го курсу денного відділення спеціальності«Журналістика» (дисципліна «Журналістськийфах. Радіовиробництво») не до кінця розуміютьта усвідомлюють важливість цих положень. Чиможемо вважати розмовний ефір радіостанціїпривабливим, чи можемо вести мову про образ-ність, яскравість мови, що звучить по радіо, чиможна назвати темпоритм ведення програм сту-дентами помірно прискореним і ледь пожвавле-ним, коли на слухачів навалюється великий заобсягом потік інформації, поданої з неймовір-ною швидкістю? Відповідь очевидна.

З огляду на це, мета статті — привернутиувагу до факту надзвичайно швидкого темпо-ритму подання новин у навчальних програмахстудентами, а також здійснити спробу визначи-ти основні причини появи такого темпоритмута, як наслідок, запропонувати рекомендаціїщодо того, як саме навчати студентів правиль-ного темпоритму під час ведення навчальнихінформаційних програм.

За основу взято навчальні інформаційнівипуски «Студентська хвиля», які лунали вефірі «Кампус-радіо» упродовж 21 лютого —21 бе резня 2011 р. У сумарній кількості це ста-новить 20 передач. Унаслідок проведеного кон-тент-аналізу новинного продукту, вважаємо задоцільне висловити кілька вагомих положень.

Однією з головних причин того, що темпо-ритмова лихоманка набуває масового характерусеред ведучих навчальних інформаційних про-грам і випусків, є страх допустити помилку.Таким студентам видається, ніби надто швидкечитання повідомлень допоможе приховати вадимовлення, дикції, артикуляції. І справді, засто-совуючи дуже швидке начитування інформацій-них повідомлень, студенти, зазвичай, ковтаютьзакінчення слів і складів. У разі ж, якщо нови-ни начитують на доволі гучному музичному тлі,то ця музика в поєднанні зі скоромовною швид-кістю справляє на слухачів враження суцільноїкакофонії. А в ній так легко приховати будь-яківади мовлення. Крім того, як наголошує В. Ми -ронченко, надто швидкий темп призводить дотого, що кількість інформації, що передаєтьсяза одиницю часу, перевищує «пропускну спро-можність» слухачів [2, 375]. Адже на радіо вседиктується специфікою сприймання інформаціїна слух.

Як навчати студентів правильного темпоритму під час презентації новин на радіо

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

89

Важливою причиною неправильного темпо-ритму під час ведення навчальних інформацій-них випусків є й те, що більшість презентаторівновин значну частину свого життя перебувала йперебуває у білінгвістичному середовищі. По -стійне паралельне вживання двох мов — укра-їнської та російської, використання у повсяк-денному житті української мови суто як служ-бової призводить до явища інтерференції. А це,з-поміж усього, накладає темпоритм однієї мо -ви на іншу. Позбутися інтерференції можналише за умови ретельного вивчення систем обохмов та усвідомлення необхідності прагнути доорганічного звучання української мови. Доречі, саме серед студентів, які перебувають убілінгвістичному середовищі, часто можнапочути запитання щодо того, як навчитисягарно читати новини, як позбутися російськогоакценту вимови тощо. Передусім, слід зауважи-ти, що одного бажання, інтересу навчитисядобре говорити дуже мало. Потрібні активні дії,спрямовані на повсякчасне вдосконалення арти-куляційного апарату, органів дихання, що,зрештою, може допомогти зробити мовленнєвийпроцес правильним, чітким, цілеспрямованим.Що мається на увазі під такими активнимидіями?

Розвиток та вдосконалення мовлення мож-ливі лише за умови повсякденної систематичноїроботи. Тому, як слушно зауважує Юрій Єлі -совенко, якщо у повсякденному житті ви небудете стежити за внормованістю, чистотою тавиразністю своєї мови, не будете виявлятишанобливого ставлення до неї, то оволодіннядикцією, темпом і ритмом мовлення може статидля вас марною справою [1, 151]. Серед способівтакої роботи є постійне прочитування фрагмен-тів прозових творів улюблених письменниківвідповідно до норм усного мовлення. Починатичитати прозу слід із надто повільного темпу,домагаючись чистого й виразного звучаннякожного звука, складу, слова, словосполучення,речення. Із часом темпоритм потрібно приско-рювати, доводячи його до помірно швидкого таледь пожвавленого. Крім того, потрібно стара-тися весь час бути зануреним у професійнемовне середовище — спілкуватися з людьми, якіє носіями літературної мови, дивитися виставиукраїнською мовою за участю знаних майстрівакадемічних театрів, слухати передачі Націо -нальної радіокомпанії України, в яких у роліведучих виступають актори, диктори. Йдетьсяпро третій канал «Українське Радіо “Культу -ра”», передачі якого створюють середовищевисокої духовної культури у вітчизняномурадіопросторі. Це й 5-хвилинні інформаційнівипуски на початку практично кожної години йпрямоефірні інформаційно-розважальні переда-

чі («Вечірні зустрічі», «Екологія душі»,«Мандрівець», «На перетині думок», «Ху -дожній всесвіт літератури» та ін.), освітні про-грами («Слово про слово», «Наукові обрії»,«Крізь призму часу») та ін. Чому ми говоримосаме про третій канал Українського радіо тасаме про ці передачі. Річ у тім, що всі вонистворюються за безпосередньої участі майстрівслова, мовлення яких може слугувати прикла-дом для наслідування.

Адже не менш вагомою причиною викори-стання надто швидкого темпоритму студентамиє й брак доброго зразка щодо ведення (читання)інформаційних передач. Саме добрий зразок єодним із найефективніших засобів формуваннямовленнєвої культури всіх, хто працює передмікрофоном. Здебільшого, студенти, які го -тують навчальні випуски новин на радіо, мав-пують темпоритм ведучих комерційних радіо-станцій, а також ведучих комерційних телека-налів. А ті, у свою чергу, піддаються різнома-нітним модним віянням закордонних теле- ірадіостудій.

Закономірно постає запитання: як запобігтиподібній ситуації? Постійними переконаннями,що деякі слухачі не можуть зрозуміти сутностіповідомлюваного, навряд чи вплинеш на сту-дентів. Тому тут варто апелювати до знання тавмілого використання певних рекомендаційпсихолінгвістів, які вивчають особливості кому-нікативного акту. Як зазначає Владислав Смир -нов, найголовніші з цих порад такі:

• зміст фрази, що складається більш ніж з13 слів, свідомістю сприймається дуже погано(за іншими даними, фраза мусить містити небільше 7 слів);

• мовлення можна розуміти лише при швид-кості, що не перевищує 2—5 слів на секунду;

• фраза, що вимовляється без паузи довше,ніж 5—6 секунд, перестає усвідомлюватися;

• середньостатистична людина утримує впам’яті не більше чверті того, що їй було сказа-но кілька днів тому;

• найкраще запам’ятовується остання части-на повідомлення, дещо гірше — перша, тоді яксередня частина здебільшого забувається;

• пам’ять людини здатна зберігати до 90 %з того, що людина робить, 50 % з того, що вонабачить, і 10 % з того, що чує [5, 108].

Постійне нагадування цих правил психолін-гвістики студентам, тренування в начитуванніінформаційних повідомлень різним темпорит-мом — від повільного до карколомного, прослу-ховування та неодмінне аналізування інформа-ційних випусків радіостанцій усіх форм власно-сті — ось далеко не повний перелік форм роботинад виробленням правильної швидкості ведення(читання) передач.

Нагорняк М. В.

90

Зауважимо, що зразком для наслідуваннямають бути не лише радіо- й телепрограми, а ймова батьків — у родині, вихователя — у дитсад-ку, вчителя — у школі. Подібні приклади длянаслідування мають неабияке значення, аджедуже важко навчати правильного темпоритмутоді, коли мовне та мовленнєве середовище сту-дентів було, є та залишається неякісним, недо-сконалим, невиразним.

Отже, питання правильного вибору темпо-ритму радіоведучими-студентами лежить нелише у професійній журналістській площині.На темпоритмову лихоманку майбутніх праців-ників ефіру «надихають» мовленнєві, психоло-гічні, виховні вади особистості радіомовця.Надзвичайно важливим є вчасно виявити не -правильний темпоритм мовлення, чітко з’ясу-вати причини його появи, ретельно почати пра-цювати над ним. Принагідно зауважимо, що,як засвідчує практика, іноді шалений темпо-ритм ведення програми не є органічною вадоюмовлення журналіста чи студента. Він, радше,зумовлений непрофесійними вимогами керів-ництва станції до творчих працівників, неба-жанням останніх чинити опір подібним редак-ційним настановам, прагненням бути таким, якрешта. Для ведучого радіо подолати і власні(органічні) вади мовлення, і набуті щодо цьогостереотипи означає наблизитися до цілкомприй нятного для слухачів темпоритму ведення(читання) новин. Певна річ, що питання надто

швидкого темпоритму серед ведучих радіо (якдосвідчених, так і початківців) потребує таксамо і різноаспектних досліджень. Більш глибо-ке вивчення причин цього явища, шляхів йоговикорінення, безумовно, дозволить майбутнімрадіожурналістам виробити помірно прискоре-ний ритм та ледь пожвавлений темп у практиціщоденного новинного мовлення.

1. Єлісовенко Ю. П. Ораторське мистецтво: поста-новка голосу й мовлення : підручник / Ю. П. Єлісо -венко. — К. : Атіка, 2008. — 204 с.

2. Миронченко В. Я. Основи інформаційногорадіомовлення : підруч. для студ. ун-тів спец.«Журналістика» / В. Я. Миронченко. — Інститут змі-сту і методів навчання; Київ. ун-т імені Тараса Шев -ченка. — К., 1996. — 438 с.

3. Лизанчук В. В. Основи радіожурналістики :підручник / В. В. Лизанчук. — К. : Знання, 2006. —628 с. + компакт-диск.

4. Гоян О. Я. Основи радіожурналістики і радіоме-неджменту : підручник / О. Я. Гоян. — К. : Веселка,2004. — 245 с.

5. Смирнов В. В. Формы вещания: функции, типоло-гия, структура радиопрограмм : учеб. пособ. для вузов /В. В. Смирнов. — М. : Аспект Пресс, 2002. — 203 с.

6. Єлісовенко Ю. П. Інтонаційна диференційова-ність інформаційного, аналітичного та художньо-пуб-ліцистичного теле-, радіомовлення [Електроннийресурс] / Ін-т журналістики Київ. нац. ун-ту іме -ні Тараса Шевченка. — К., 2011. — URL : http: //www.journ.univ.kiev.ua/trk/publikacii/elisovenko_publ.php.

Як навчати студентів правильного темпоритму під час презентації новин на радіо

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

91


Nagornyak Mayya. How to teach students correct tempo and rhythm during presentation of news on theradio.

In the article the attention is paid to the fact of very fast tempo and rhythm of news presentation in trainingprograms carried by students. The author made an attempt to identify the main reasons for using of such tempoand rhythm and, consequently, provides recommendations on how to teach students the correct tempo and rhythmwhile conducting training information programs.

Keywords: training information program, presentation of information program, tempo and rhythm of news pres-entation.

Нагорняк М. В. Как обучать студентов правильному темпоритму во время презентации новостейна радио.

В статье обращено внимание на факт чрезвычайно быстрого темпоритма подачи новостей в учебныхпрограммах студентами; совершена попытка определить основные причины использования такого темпо-ритма и, как следствие, предложены рекомендации касательно того, каким образом обучать студентовправильному темпоритму во время ведения учебных информационных программ.

Ключевые слова: учебная информационная программа, ведение информационной программы, ведущийинформационной программы, темпоритм подачи новостей.

ругообіг інформації в медіапросторі Украї низалишається одним із найбільш повільних у

Європі [1, 19]. Це підтверджує не лише статисти-ка, а й факти повільного впровадження концеп-ції су спільної відповідальності у виборі найбільшвдалих підходів до інформаційного забезпеченнянаселення на основі цифрових технологій. У сві-тових медіа ця концепція також відома підназвою «концепція рефлекторності», яка діє від-повідно до загальноприйнятих законів розвиткусвіту. Чи можна, знаючи ці закони, передбачитимайбутні тенденції розвиту регіональної журна-лістики? Очевидно — ні. Оскільки феномен жур-налістики вивчається абсолютно відмінними спо-собами від тих, які застосовуються для дослід-ження природніх явищ. Різниця феноменівполягає в різному розумінні й сприйнятті явищажурналістики. Рефлек тор ність у медіа залежитьвід напряму думок учасників інформаційнихсистем, тоді як рефлекс у природних феноменівне залежить. Зростаюча кількість парадигм танапрямів думок учасників інформаційної систе-ми призводить до появи стану невизначеності,що не характерний для природних феноменів.Рівень невизначеності зростає відповідно до того,як брак відображення реальних подій охоплюєнапрям думок все більшої кількості учасниківнаціональної медіасистеми.

У людських відносинах спосіб мисленнявиконує дві функції: пізнавальну та наслідкову.Ці дві фунції впливають одна на одну. Неза -лежна зміна однієї функції є залежною змінноювеличиною від іншої. І коли дві функції діютьодночасно, то кожна із них насправді є неза-лежною змінною величиною. Така взаємодіяцих функцій називається рефлекторною. Реф -лекторність запроваджує елемент невизначено-сті ситуації, коли два учасники (наприклад,продюсер і користувач) визначають свою пози-цію стосовно осмислення інформації про подіюв якій вони беруть безпосередню участь, висвіт-люють її або спостерігають за нею чи роблять

спробу через медіа впливати на неї. Ситуаціястає непередбачуваною відповідно до різновек-торності чинних законів, оскільки її учасникистоять перед вибором застосування тих чи тихдій, щодо можливостей повторення подій.Тенден ційність таких дій хоч і вивчають зако-ни ймовірності, але вони не визначають причи-ни подій. Причиново-наслідкові стосунки, яківиникають у такій ситуації, характеризуютьінформаційний вплив на людину, її органи від-чуття, свідомість, інтерактивність, сприйняттянею контенту для активізації рефлекторних дійв обміні відгуками. Користувач інформаціїперетворюється із пасивного її споживача в про-активний елемент інформаційної системи. Томуінформаційне забезпечення користувачів у циф-ровому форматі змінює традиційне уявленняпро слухача, глядача, читача і характеризує їхзагальною моделлю просюмера (producer + con-sumer = prosumer).

Вивчення новітніх медіа, що базується натрьох ключових словах у формулі: освіта + нові+ медіа, дозволяє застосовувати різні способи їїінтерпретації. Таке словосполучення можначитати як «новомедійна» освіченість, або гра-мотність у «нових» медіа, тобто підвищеннярівня кваліфікації і навичок журналіста привиробництві медіапродукту, орієнтованого нарозширену аудиторію. «Новомедійна освіта»спирається на процес здобуття журналістськогофаху, коли користувач інформації набуваєнавичок продюсера, здатного дати відповідь назапитання про пошук нових напрямів думок істає невід’ємною частиною формування світо -сприйняття, ділячись зі світом своїм власнимбаченням у вирішенні проблем. Крім того, осві-та «нових медіа» є новою формою поширенняграмотності й допомагає студентам журна-лістського фаху зрозуміти зміни, які відбу-ваються в стилевому й жанровому поданніінформаційного матеріалу, читанні й написаннімедіапродукту по-новому.

92

С. М. Сербін,канд. філол. наук.

УДК 070: 304: 004.9

Інформаційний продукт новітніх медіа

У статті йдеться про вплив розвитку новітніх медіа на наповнення контенту, на стилі й жанри вжурналістиці. Розглядається диверсифікація інформаціно-літературної журналістики в новелізм, транс-формація в структуру документаря інтегрального репортажу. Також наголошується на інтеграції цифро-вих медіа в освітній процес.

Ключові слова: «новомедійна освіта», контент, цифрові технології, аудиторія, просюмер, репортаж,документар, журналізм, новелізм.

К

© Сербін С. М., 2012

Впровадження цифрової техніки вимагаєпідвищення медіаграмотності населення. Нав -чаючись правил її застосування, користувачзможе відшукати потрібне в слабоструктурова-ній інформації, використовувати її як інтерак-тивний засіб спілкування з медіа, здатнийоприлюднити такі факти, дані та думки, які вреальному житті мало хто зважиться вислови-ти, або зможе опублікувати. Таку відвертістьпровокує сама природа соціальної мережі: фак-тична неконтрольованість групами впливу (іпоки що принципова неможливість контролю),безкарність, свобода, анонімність користувача.

Парадигма заміни навчання в студентськихаудиторіях, де викладачі повинні працювати впроміжку між реаліями життя й робочими про-грамами курсів, дозволяє виявити, що студентипоза межами аудиторії швидко зануруються усвіт цифрових медіа, оволодівають можливостя-ми нових підходів до структуризації контекстуй програм щодо його редагування. Включеннястудентських зацікавлень у практику аудитор-ного навчання — наприклад, інтегральні репор-тажі, документарі, ремікси, Wikipedia, SМS абонавіть мобільний телефон — сприяє розмиваннюмеж між неформальним і формальним навчан-ням і дозволяє студентам використовувати мож-ливості цифрових технологій, щоб відобразитичастину тієї інтерактивної культури, в якійвони живуть [2, 56]. Такий підхід дає можли-вість викладачам запропонувати мету навчанняв університетських аудиторіях по-новому, а сту-дентам описувати їх досвід у швидкому опрацю-ванні медіа (інтернет) — релізів, начитуванняповідомлень, мікшерування бліц-опитувань,роботи в студентських редакціях щодо підготов-ки репортажів для інтернет-радіо, що має вирі-шальне значення для швидкої адаптації май-бутніх журналістів до процесу акселераціївиробництва медіапродукту. Практичні вправий модульні завдання дозволяють студентам при-йти до ви сновку, що на швидкість поширенняінформації впливає:

• час обігу та реакції на медіареліз;• час виробництва й трансляції медіапродук-

ту відповідного стилю й жанру; • час на пошук і застосування збережених

інформаційних ресурсів та архівів у сировин-них (неопрацьованих і невідредагованих фай-лах) матеріалах;

• час на оновлення й стилістичний розвитокмедіапродукту відповідно до потреб користува-ча інформації.

Технічні пристрої новітніх медіа різко змі-нюють спосіб одержання контенту завдяки про-веденню оцінки й реалізації відповіднихкомп’ютерних програм, які прискорили впро-вадження мобільних телефонів, PSPs і іPod

пристроїв. Мобільні пристрої пропонують кори-стувачам інформації широкий цифровий спектрвибору інфотейнменту, едутейнменту, калчерел-тейнменту та розважальних програм, включно зновинами, скуп-репортажами, документарями,фільмами, іграми, фотографіями й музикою,аудіо- та відеофючерсами.

Широкий приплив різноманітних інформа-ційних потоків вимагає від журналістів умінняпідготовки стислих повідомлень і розуміння«краси спрощеності» їх написання. Крім того,що в цих повідомленнях витіювата літературнамова все частіше поступається загальноприйня-тим скороченням та знакам, у даний час зро-стають вимоги до легкодоступності й простотирозуміння контенту програм. Новітні медіазалишають право за кожним із видів медіапро-дукту, як і раніше бути представленим як вінформаційно-літературному стилі, так і в нове-лістичному. Хоча останній в українськомумедіапросторі залишається недостатньо пред-ставленим і відпрацьованим. Водночас приват-ний та індивідуальний характер сприйняттяінформаційного потоку через цифрові носіїзасвідчує, що на медіаринку не вистачає про-стих, інтегрованих продуктів, які можна легкотрансформувати з одного стилю в інший, реда-гувати відповідно до прийнятної структури ташвидко оновлювати інформацію на основі отри-маних відгуків. У результаті продукти гарноїякості, створені для малих груп користувачівінформації (включно з кейсами досліджень,результатами опитувань і т. д.), отримують ви -сокі рейтинги покриття новин, залежно від їхрозміру, масштабності, привабливості й відпо-відності груповим інтересам.

Перехід на цифрове мовлення настільки роз-ширить потребу в наповненні контенту теле- ірадіоканалів, що традиційний підхід до ліцен-зування стане неприйнятним. Досвід переходуна цифрове мовлення в Європі та Австралії свід-чить про розширення можливостей долученнядо процесу трансформації майже всіх теле- ірадіостанцій навколо визнаних провідними вексперименті каналами. Однак багаторічнийдосвід існування того чи того телерадіоканалуна медіаринку не стає неодмінною умовою їхліцензування в новоствореному цифровомуінформаційному просторі. Цифрове мовлення,відкриваючи багатоканальність станцій, дозво-ляє з’ясувати, чи готові останні до роботи надстворенням нового медіапродукту, застосовую-чи нову техніку [3]. Виходом у цій ситуаціїстав, по-перше, перехід на програми живогомовлення (горячі лінії, інтерв’ю з гостями сту-дії, прямі трансляції з місця події, змагань тафестивалів, конкурсів і т. д.); по-друге, форму-вання цифрового архіву та вміння працювати в


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

93

клауді; досвід роботи в інтернетній мережі.Більшість невеликих українських телерадіо-компаній, які не отримують державної підтрим-ки і ліцензування ефірного простору, почаливиходити в інтернеті через соціальні мережі.Будучи переважно опозиційно налаштованими,вони звузили вплив своїх програм до чітко зорі-єнтованої групи користувачів інформації, при-кріпленої до Facebook, My Space, Twitter,YouTube та інших мереж, незважаючи на те,що вони ставилися до просюмерів, як до широ-кої аудиторії. В умовах посиленого тиску цензу-ри на редакцію і державних установ на власни-ків невеликих медіа журналіст має розширитизнання про можливості застосування технікишвидкої реструктуризації інформаційного про-дукту в стилі й жанрі, які здатні задовольнитипотреби аудиторії. Консолідовані в соціальніймережі групи просюмерів уже почали створюва-ти своє власне виробництво новин, започаткува-ли ефективні соціальні програми, а також про-понували добре оформлені моделі утриманняневеликих медіа, не застосовуючи елементидержавного регулювання.

В умовах прискореного розвитку новітніхмедіа все більше відчувається різниця міжінформаційно-літературним і новелістичнимжурналізмом, що мають своїх прихильників ісерйозних критиків. Їх використовують тоді,коли необхідно проаналізувати роль журналі-стики у висвітленні подій суспільного значен-ня. Інформаційно-літературна журналістикавимагає збалансованості й лаконічності, під -твердженої фактичним матеріалом, подання вповідомленні важливої нової інформації, атакож дотримання високої етичності. Дотри -мання етичності, критичності, чутливості довідгуків просюмерів дає змогу добре підготува-ти журналістів, здатних освоїти нові технологіїпрезентації інформації в такому стилі й жанрі,що найбільш прийнятні для користувачівінформації. Без поваги до процесу пошуку прав-ди новий репортаж, що ґрунтується на компро-місах, недомовках та ситуативності, буде нечим іншим, як слухом або пліткою.

Досвід застосування інформаційно-літератур-ного та новелістичного журналізму показує, щов обох стилях відбиваються як окремі успіхи,так і невдачі цих форм написання різножанро-вих повідомлень, репортажів та фючерсів.Одночасно існують методи об’єднання цих форму єдиний засіб журналістики при написаннірепортажів та документарів. Інформаційно-лі -тературний журналізм є найбільш загальноюформою, яку застосовує більшість журналістів зпочатку 60-х рр. і називають його «новим жур-налізмом». Проти цієї назви виступає іншагрупа — новелісти, аргументуючи свою позицію

тим, що це не є «новим» і навіть не журналіз-мом, оскільки тут немає творчості, а лише пере-лік фактів, спрощення яких приводить досприйняття тих дій, які підлягають захисту.Новеліст та журналіст запозичують одне в одно-го стиль мовлення з моменту виникнення радіо.Новелісти відкрили силу реального журналіз-му, представників якого обмежували вимогипідготовки новин, хоч і ті й інші вийшли з тінізаборон, окреслених законом. Спочатку новелі-сти захопились їх піонерськими досягненнямияк літературною формою, відображаючи у своїхновелах різну ступінь правди. У новинах, обме-жених форматом обсягу інформації, неможливовдаватися до проблем психології, у них пере-важно ігнорується приватне життя, що не доз-воляє побачити всю правду. Ще більшої лока-нічності набуває інформаційно-літературнийжурналізм в умовах новітніх медіа й застосу-вання SMS. У коротких SMS-повідомленяхзастосовується широке коло абревіацій та кодо-вої лексики. Журналіст, який понад кількароків пропрацював у відділі новин, починаєвисловлювати своє незадоволення тими обме-женнями, яких він зазнає при підготовціщоденних новин. Він усвідомлює, що існуючістандарти можуть призвести до конвеєризаціїподання інформації (масового виробництвамедіапродукту), що змушує його вагатися підвпливом власних емоцій, або пом’якшення ато-нальностей у підготовці матеріалів. З іншогобоку, новелісти, які добре обізнані з підготов-кою документальних репортажів, переходять вінформаційно-літературний журналізм.

Журналізм, з одного боку, полягає у висвіт-ленні реальних подій та проблем, а з іншого —застосування фікції, що допомагає творити йсприяти швидкому усвідомленню просюмеромвідтворюваного журналістом історичного факту.Якщо першочергове завдання для журналістівполягає в акуратному висвітленні інформаціїпро подію, то для новелістів це є вимушена роз-повідь, діалог, драматургія відтворюваної си -туації. Якщо в репортажі журналіст поєднуєскладові слова про навколишній світ, то нове-ліст ставить під питання значення слова у світі.Як журналіст, так і новеліст — обидва розпові-дають про події, проте різниця полягає в тому,що репортаж першого є правдою, а новелістзвертається до просюмера зі зверненням самомувідкинути свою невіру, створює ілюзію реально-сті й надає йому можливість самому прийти довисновку. Серед того, що новелісти не можутьсказати, є те, що ця подія відбулася на йогоочах, або під час інтерв’ю, хоча решта розпові-ді має досить правдоподібний вигляд. Новелістимають право створити навколишнє оточення йсередовище події такими, якими вони лише

Сербін С. М.

94

побажають бачити, застосовуючи звукові ефек-ти й записи реальної атмосфери.

Журналіст підлягає реальності, оскільки, по-перше, він повинен узагальнити її, що можебути надзвичайно важко, а по-друге, він пови-нен вловити здоровий глузд у тих непорозумін-нях і прогалинах, з якими він зіткнувся під часведення бесід із співрозмовниками (система«прапорців»). Особливо їм важко зрозумітисуть вимог, які ставлять до предмета йогоінформаційного повідомлення. Однією з важли-вих здібностей журналіста, необхідних длятого, щоб розкрити характер гостя (учасника)програми у всіх складностях і протилежностях,є вміння прихилити його до себе з метою фор-мування потрібного ступеня довіри перед тим,як імена людей, їх почуття та думки будутьоприлюднені. Глибоке розуміння людськоїнатури правомірно виступає характеристикоюновеліста, який також вільно може перерватисвою думку.

Новеліст розривається між потребами полі-тичного та етичного, між прагненнями у вста-новленні особистого довір’я та змалюваннясправедливого життєвого портрета. У діалогахновели автор може розповідати правдиву істо-рію, яка збільшує тиск на свідомість та думкупросюмера у повному сприйнятті реальності.Користувачі інформації не лише сприймаютьрозповідь новеліста про подію, яка не тількиможе здивувати їх більше ніж видумка, а йможе зворушити їх. Існує велика кількістьвипадків, коли в результаті необачних заяв підчас інтерв’ю, журналістські повідомлення ста-вали причиною відкриття кримінальних справ.

Від того, які елементи інформаційно-літера-турного журналізму будуть вжиті, а які відки-нуті, залежить якість репортажу та дослідноїроботи. Без них будь-які матеріали, підготовле-ні для трансляції, не мають суттєвого значення.У літературному журналізмі дослідження являєсобою айсберг, зовсім не відомий і не пізнаний.Само собою зрозуміло, що літературний журна-лізм потребує глибоких досліджень, незалежновід їх напряму: географічні, геологічні, еконо-мічні, медичні й т. д. Якщо журналіст при під-готовці повідомлень у формі літературного жур-налізму має право вживати техніку написанняфікцій, то виникає проблема того, як користу-вачі інформації можуть визначитись у сприй-нятті реальності й дійсності цієї події. У разінегативної відповіді просюмери залежні на сту-пінь довіри авторові повідомлення.

Журналіст як працівник медіа не лишевиробляє ідеологічний продукт для задоволенняпотреб інформаційного ринку, а й виявляє своювласну соціальну активність у питаннях, якімають реальний зв’язок з умовами виробництва

цього продукту. Підпис — завершальна складо-ва частина будь-якого медіапродукту, виробле-ного журналістом. Якщо журналіст не визначаєсвоєї причетності до опублікованої чи поданої вефірі інформації, то користувач втрачає почут-тя спеціальної ідентифікації підготованого жур-налістом медіапродукту. Відсутність підписужур наліста засвідчує те, що він виробляє про-дукт, який може бути як хорошої, так і низькоїякості, тому в останньому випадку він не пока-зує належність до авторства публікації. Функ -цію ідентифікації повідомлень можна такожреалізувати за допомогою включення у лідпосилання на джерело інформації чи у наратив-ному вступі. Основні підходи до виробництвамедіапродукту:

• інтегральний — враховує поєднання старто-вої ідеї журналіста з думками експертів, фахо-вим змістом та соціальним підгрунтям повідом-лення, яке викликає протистояння, конфлікт ідискусію в суспільстві;

•органічний — враховує поєднання потребслухача з бажанням журналіста у висвітленнікомерційних, маркетингових матеріалів;

• інституційний — представлення політичноїсили, партії, громадської організації, інститу-ції, організаторів події для відображення їхточки зору відповідно до ситуації, що склалася;

• персональна реторика, яка висвітлює осо-бисті погляди журналіста у його авторськійпрограмі.

Із усіх вищезазначених підходів саме інтег-ральний дозволяє забезпечити найбільш плав-ний перехід від інформативно-літературногожурналізму до новелістичного. Інтегральнийпідхід до формування репортажів характеризу-ється поєднанням різних точок зору в одномуматеріалі. І оскільки журналіст використовуєрізні таланти часто з протилежними точкамизору, його піддають небувалій критиці з усіхбоків прихильники дискусії за те, що в репор-тажі проблема висвітлюється упереджено,суб’єктивно, з великими помилками та неточно-стями. Упередженість простежується при мані-пулюванні інформацією в комерційних цілях.Для протидії подібній критиці журналіст припідготовці своїх матеріалів повинен зайнятипозицію стороннього спостерігача. Позиція, якуобирає журналіст для огляду «факту», впливаєна презентацію «правди». «Погляд з боку» неповинен нікому давати можливість корумпува-ти «шукача правди», навіть за умови наявностіспокуси на «винагороду», завжди бути готовимвідкинути весь матеріал, або висвітлити «все якє», незважаючи на кошти і наслідки. Навітьвиявлення фактів професійної некомпетентно-сті не означає відмову від відповідальності.Журналісти здатні усвідомити, що вони ніколи


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

95

не можуть претендувати на повне висвітленнявсієї історії. Завтра прийде інший день і, прак-тично, інша історія. Виявлення фактів неком-петентності не еквівалентне до вимоги звільнен-ня — це є проактивне повідомлення, щонаймен-ше в середовищі колег, про надходження всебільш детальних інформацій, які заслуговуютьуваги, щоб очікувати на них. Практичневиявлення фактів некомпетентності серед жур-налістів потребує їх захисту від нереалістичнихвимог та необґрунтованої і несправедливої кри-тики щодо них. Репортери відкрито сприй-мають критику за таких умов:

• коли їх ініціативні репортажі, що ґрун-туються на реакціях, сприймаються як завер-шені матеріали, а не прелюдія до ще незакінче-ної справи;

• коли журналістське розслідування пере-творюється в рутину і їх репортажі мають фор-мальний характер;

• коли використовують чітку, впорядковану тех-ніку підготовки репортажів про хаотичну ситуацію;

• коли не досліджують побічні, або меншважливі факти.

Основними формами прояву інтегрального під-ходу до агенційної журналістики є підготуванняматеріалів за результатами проведення круглихстолів, публічних дискусій, горячих ліній, бліцо-питувань, прес-конференцій, у яких висвітлю-ються протилежні точки зору різних експертів [4].Важливого значення для підготовки журналістамиінтегрального аудіорепортажу набуває самопред-ставлення того чи того таланту (... або експерта),оскільки при неодноразових долученнях до тема-тичної дискусії користувач медіапродукту можевтратити ідентифікацію того, кому належить від-повідна точка зору. Для цього на початку долучен-ня до дискусії кожен талант ідентифікує себе засхемою: «Я, менеджер компанії АВС, Іван Іванов,уважаю, що..». Можливі й інші схеми самоіденти-фікації талантів як офіційні, так і неформальні.

Журналіст, готуючи інтегральний репортаж, увступі до нього демонструє свою обізнаність з мате-

ріалами дослідження, відображає актуальністьтеми, робить постановку проблеми в академічномустилі з освітницькою метою. Вступ до дискусіїодночасно є підводкою (П1) до тематичного кругло-го столу (KC1...KC1). Під час публікації матеріалівкруглих столів журналіст пов ністю елімінує своюучасть, ставлячи перед со бою завдання донести докористувачів цієї інформації точку зору запроше-них талантів і дає їм можливість сформулювативласну позицію. Однак позицію журналіста неможна назвати пасивною. Після проведення пер-шого круглого столу KC1 (дискусія навколо різнихдумок у постановці проблеми) журналіст можедати підводку П2 і перейти до обговорення суміж-ної проблеми (або дискусія навколо різних думоку вирішенні попередньо обговореної проблеми) укруглому столі того ж складу екпертів KC2. За -вершує інтегральний репортаж висновок журналі-ста і підпис належності до інформаційного агент-ства чи компанії. Приб лизну схему підготовки

інтегрального репортажу можна подати в такомучасовому режимі (див.: Схему 1).

Якщо інтегральний репортаж є докінченоюформою інформаційно-літературного журналіз-му, то документар являє собою завершальнийновелістичний продукт, в якому шляхом поєд -нан ня фактичних матеріалів, отриманих на осно-ві актуальних інтерв’ю з талантом (чи героємпрограми) та інформаційного архіву застосо-вуються творчі прийоми та методи драматургіїдля відтворення журналістом історичної, абосучасної події, яка має суспільний інтерес. Існуєдва різних методи підготовки документарів:

• Скандинавський документар відображаєпарадигми успішних людей і сюжет базується наоснові їх зустрічей та розмов, підстроєних ситуа-цій, які сфокусовані на відповідну тему («деньна страйку», «подорож на кораблі», «похід укіно», «підкорення вершини гори» і т. д.).

• «Апельсинові дольки» — метод, який передба-чає драматургію сюжету у звукових ефектах істо-

Сербін С. М.

96

Тривалість (t= 10’56”)

Схема 1. Часовий режим підготовки інтегрального репортажу (МВ- музична вставка)

ричного типу, природних звуках, атмосфері відпо-чинку та розваг, або супроводження окремих фраг-ментів біографії героя чи історичної події. Кожнадолька являє собою розрізнені «соковиті приклади»,які пов’я зуються відповідною сюжетною лінією, ісупроводжується віповідними звуковими сигнала-ми, створюючи «ілюзію реальності» (переважнозастосовується в практиці італійського, французько-го та австралійського радіомовлення). У цьому ви -падку не вживаються так звані непередбачувані сиг-нали й музичні заставки, які не мають логічногопідтвердження матеріалу, що подається в ефірі.

Пошук суб’єкта документаря здійснюється завласними та наявними офіційними джерелами таресурсами, що є в розпорядженні журналіста,який обирає методи дослідження суб’єкта, з’ясо-вує рівень доступності матеріалів, ступінь ризикужурналістського розслідування, визначає струк-туру програми та її композицію. Першим етапомрозробки документаря — підготовчий. На цьомуетапі журналіст має визначити:

• власне ставлення до обраної теми;• самовизначитись до обраного суб’єкта

дослідження; • знайти тему, яка максимально наближена

до персональних характеристик і зацікавлено-стей журналіста;

• зібрані журналістом ресурси та попередні роз-відки можуть виявитися невживаними в програмі,оскільки в ході підготовки документаря можутьз’явитися більш цікаві та нові емоційні напрями.

Самовизначення журналіста до теми доку-ментаря виявляється у відповідях на запитання:

• Чи я маю достатньо сильне емоційне став-лення до цієї історії?

• Чи я можу бути достатньо справедливимщодо теми?

• Чому ця тема важлива для мене і моєїаудиторії?

• Що хотів би я відшукати нового і які від-криття зробити?

• В який напрям я можу сфокусувати моєінтерв’ю?

• Що я можу записати й які ресурси єдоступними з цієї теми?

При самовизначенні журналіста до суб’єктадокументаря він повинен з’ясувати:

• Як можна представити цю людину уні-кальною?

• Який внесок у суспільну справу ця люди-на зробила?

• Чому ця людина є важливою для мене?• Чи я вибрав ідею у формуванні структури

програми про мого героя?Найбільш поширеною структурою в усіх різнови-

дах документарів є та, яку Арістотель присвятивжанру трагедії, тому вона і носить його ім’я.Інтегральний репортаж є одним із тих жанрів, якийнайбільш легко трансформується в структуру доку-ментаря і є близьким до редакційної диверсифікаціїінформаційно-літературного журналізму в новелізм.

За результатами дослідження встановлено: при-швидшення кругообігу інформації в Україні потре-бує змін у виборі шляхів трансформації медіапро-дукту з інформаційно-літературного стилю в нове-лістичний і навпаки, перегляду структури жанро-вої політики невеликих медіакомпаній. З огляду нарезультати дослідження, пропонується малим меді-аорганізаціям орієнтуватись на розширення своєїаудиторії за рахунок уміщення свого продукту всоціальних мережах, вживаючи відповідні стилі йжанри, які зацікавлюють просюмерів.

1. Набруско В. Чи стане Україна господарем увласному інформаційному просторі? // Дзеркалотижня. — 2008. — 13 верес. — № 34 (713). — С. 19.

2. Гоян О. Я. Основи радіожурналістики і радіоме-неджменту : підручник / О. Я. Гоян. — 2-е вид. — К. :Веселка, 2004. — 245 с.

3. Лесных Е. Социально страшная «цифра»[Електронний ресурс] // Новости Луганской области. —Луганськ, 2012. — 11 квіт. — URL : http://v-variant.lg.ua/articles/42044-socialno-strashnaya-cifra.html.

4. Сербін С. М. Специфіка прямоефірного мовленняв регіональній радіомережі // Регіональні ЗМІ: історія,сучасний стан та перспективи розвитку : матер. ІІМіжнарод. наук. конф. — Луганськ : ДЗ «ЛНУ іменіТараса Шевченка», 2012. — Т. 1. — С. 186—193.


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

97


Serbin Sergiy. Information product of modern media.The article concerns the influence of development of modern media on replenishment of content, styles and

genres in the journalism. It also considers diversification of information and literary journalism into novelism,transformation into structure of documenter of integral reportage. Integration of digital media into educationalprocess is emphasised.

Keywords: «new media education», content, digital technologies, audience, prosumer, reportage, documenter,journalism, novelism.

Сербин С. М. Информационный продукт новейших медиа.В статье говорится о влиянии развития новейших медиа на наполнение контента, на стили и жанры

в журналистике. Расматривается диверсификация информационно-литературной журналистики в нове-лизм, трансформация в структуру документария интегрального репортажа. Также отмечается об инте -грации цифровых медиа в образовательный процесс.

Ключевые слова: «новомедийное образование», контент, цифровые технологии, аудитория, просюмер,репортаж, домументар, журнализм, новелизм.

азначаючи зміни в сучасному світі у зв’яз-ку з громадсько-політичними процесами,

технічним поступом, перемогами комп’ютер-ного ринку, комерціалізацією засобів масовоїінформації, не можна не помітити, що, мабуть,жодна суспільна галузь так не вплинула остан-нім часом на напрям думок, систему сприйнят-тя подій, ставлення до людей, як сучасна жур-налістика. Сьогодні друковані ЗМІ, радіомов-лення, телебачення та інтернет-ресурси постій-но впливають на політичне й суспільне життя,на виховання молоді, на становлення жит -тєвих пріоритетів і людського світогляду,а отже, як на особисту, так і на суспільнукультуру.

На такому розумінні розвитку культурипобудована концепція А. Моля, який пропонуєзамінити цілісну систему людських знань нанастанови, що постійно змінюються й поши-рюються через засоби масової комунікації [1,39]. Фактично йдеться про заміну особистогосвіто гляду людини на вже готові судження йпоняття, виголошені комунікаторами черезсистему ЗМІ. Така концепція залишаєтьсяактуальною й для сучасної журналістики, що,незважаючи на засилля розважального компо-нента, реалізує важливі функції інформуваннята формування громадської думки. Крім того,добір матеріалів для майбутнього випускуновин чи інформаційної передачі визначаєтьсяініціативою кореспондентів і редакторів, що врезультаті викликає певний суб’єктивізм уподанні новин та одноманітність тем в інфор-маційних випусках.

Комерціалізація сучасного радіо перетвори-ла один із найбільш оперативних ЗМІ на роз-важальний засіб, що мінімізує інформаційнийвплив на слухача. Новини на регіональномукомерційному радіо сьогодні набули формихронікальних заміток, побудованих без ураху-вання звукових можливостей аудіального засо-бу, а типологічний спектр інформаційних

передач зазвичай обмежується розважальноюфункцією. У цьому контексті перед журналі-стами інформаційної служби музичної радіо-станції стоїть чи не найважче завдання: «зму-сити аудиторію слухати не те, заради чого слу-хачі налаштувалися на хвилю» [2, 79].

Актуальність дослідження зумовлена недо-статньою увагою науковців-журналістикознав-ців та радійників-практиків до виражальнихможливостей звукової інформації, музично-шумових ефектів у різних за жанрами пові-домленнях, що призводить до спрощення зву-кових характеристик подій, водночас і жанро-творчих елементів, як, наприклад, ефектнаявності в радіорепортажі чи документаль-ність тверджень в інформаційних програмахтощо. Вивчаючи особливості застосування зву-кової інформації в новинному радіомовленні,ми спираємось на праці українських учених:В. Лизанчука, В. Ми ронченка, О. Гояна, при-свячені особливостям підготовки радіоновин таїх функціонування на сучасних радіостанціях.Виражальні можливості музично-шумовихефектів досліджують О. Шерель, В. Смирнов,Н. Єфімова, їх публікації дають змогу зрозумі-ти семантичне значення звука в радійнихматеріалах.

Об’єкт дослідження — випуски новин насучасних регіональних і всеукраїнських радіо-станціях, що містять різні за жанром та звуко-вим оформленням інформаційні повідомлення.Зокрема, здійснено моніторинг аудіоматеріалівБі-бі-сі, новин на радіо «Свобода», «Нашерадіо», «Запоріжжя», «Великий Луг».

Предмет дослідження — звукова інформаціяв новинах та її вплив на пізнання й засвоєнняподаних фактів.

Мета розвідки — спроба дослідити особливо-сті застосування звукових елементів у новиннихпрограмах на сучасних комерційних радіостан-ціях і з’ясувати вплив звукової інформації напроцес пізнання та засвоєння фактів.

98

Ю. В. Любченко,аспірантка

УДК 070: 304: 654.195: 159.932

Звук в інформаційному радіомовленні: когнітивний аспект

У статті розглянуто когнітивний аспект виражальних засобів в інформаційному радіомовленні. Наоснові аудіоматеріалів всеукраїнських і регіональних радіостанцій з’ясовано вплив звукової інформації вновинах на пізнання людини та засвоєння фактів.

Ключові слова: звук, виражальні засоби, пізнання, інформація.

З

© Любченко Ю. В., 2012


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

99

Для реалізації поставленої мети проведеноексперимент. В анкетному опитуванні взялиучасть 50 респондентів. Це студентська молодьвіком від 20 до 22 років, що репрезентуєактивну слухацьку аудиторію сучасного радіо.Учас никам експерименту було запропонованопрослухати п’ять різних за наповненням тастилем подання випусків новин, що вийшли вефір радіостанцій: «Наше радіо», «ВеликийЛуг», «Запоріжжя», «Радіо Свобода», Бі-бі-сі.Серед інформаційних матеріалів дібрано прямірепортажі, повідомлення зі синхронами, зву-ковими уривками події, а також ті, що зовсімне містили звукової інформації. При дослід-женні звукової інформації взято за основувизначення теоретика інформаційного радіо-мовлення В. Ми рон ченка. Він тлумачить цейтермін як «відомості, які слухачі дістають без-посередньо з місця події або ж у записі настрічку» [3, 115]. Дослідники радіожурналі-стики (О. Гоян, В. Ли занчук, В. Смирнов таін.) основне значення звукової інформації вба-чають у створенні ефекту присутності, щовпливає на об’єктивність, правдивість, доку-ментальність повідомлення. Ми ж спробуємоз’ясувати роль звука в процесі пізнання люди-ною навколишньої дійсності. Після прослухо-вування респондентам аудіоматеріалів булозапропоновано відповісти на запитання анке-ти, покликані дослідити, як звук впливає накогнітивну діяльність людини, тобто на відчут-тя, сприйняття, увагу, пам’ять, емоції, мис-лення, уяву аудиторії [4, 159]. Цю категоріюсоціальної психології обрано не випадково, цепов’язано з процесом засвоєння інформації.Ще з 60-х рр. минулого століття в психологіїз’явилось розуміння того, що поведінка люди-ни детермінується її знаннями, які психологирозглядають як поінформованість [5, 45].

Моніторинг й аналіз українського інформа-ційного радіомовлення продемонстрував знач-ну різницю між регіональним і столичним під-ходами до формування контенту. Журналістизапорі зьких радіостанцій («Великий Луг»,«За поріжжя») зрідка використовують звуковуінформацію у вигляді синхронів (переважно церепліки посадовців) і зовсім не застосовуютьшумові ефекти. Відповідно в ефірі цих радіо-станцій лунають переважно замітки-хроніки,звіти та зрідка кореспонденції. Результатидослідження показали, що у більшості респон-дентів (43 особи) така форма повідомлень невикликає негативних слухацьких відчуттів,але водночас не сприяє запам’ятовуваннюінформації. Лише в загальних рисах згадалитакі новини 18 респондентів. Серед повідом-лень, що відклалися в пам’яті учасників анке-тування, більшість — розважальні новини

(«Новини шоу-бізнесу» на «Нашому радіо»).Їхні подробиці згадали 12 осіб, в яких цяінформація викликала позитивні зміни у від-чуттях.

Короткі текстові повідомлення також кращедіють на сприйняття інформації. Якщо розгля-дати здатність людини сприймати інформацію,то можна стверджувати: щоб думка авторабула адекватно сприйнята аудиторією, її вик-лад має підпорядковуватись певному порядку[6, 71]. Це підтверджують відповіді 32 респон-дентів, вирішальну роль для яких під чассприйняття відіграє структура повідомлення,побудованого за схемою: головна ідея — їїобґрунтування — висновки. Цей давно відомийдля радійників принцип «перевернутої пірамі-ди» залишається найбільш ефективним спосо-бом сприйняття акустичної за природою інфор-мації. Наслі дуючи манеру усної розповіді,радійник викладає суть новини, а потім подаєподробиці [3, 170]. Але в контексті докумен-тальності й достовірності суджень 23 особиназвали синхрони серед засобів кращогосприйняття інформації.

Важливий елемент сприйняття — спрямова-ність слухача, тобто увага. У цьому контекстіслушними є зауваження фахівців-психологів.Якщо йдеться про вплив ЗМІ на людей, тонеобхідно бути впевненими, що люди уважнодивляться телебачення, слухають радіо, чи -тають газети. Адже тільки у випадку когнітив-ної обробки інформації, можливий її вплив нареципієнта [5, 51]. Цю умову в дослідженнібуло дотримано.

Основними способами привернення увагизалишаються зміни, рух, контраст, виділенняфігури зі тла тощо [7, 87]. У радіомовленнізасобом привернення уваги стали шумові ефек-ти, характерні для радіорепортажів («РадіоСво бода», Бі-бі-сі). Таку відповідь дали 72 рес-понденти. Цікаво, що на процес запам’ятову-вання також впливають звукові картини й тіелементи, що формують у слухача ефект при-сутності (46 учасників анкетування). Протеслід зауважити, що матеріал залишиться впам’яті, якщо його тематика є актуальною дляцільової аудиторії. Саме повідомлення про сту-дентські страйки та результати нагородженнякінопремією «Оскар» найбільше запам’ятались23 респондентам, натомість повідомлення проурядову нараду щодо ціноутворення в Українізмогли згадати лише п’ять осіб. Водночасварто зазначити про певні трансформації, щоостаннім часом відбулись із жанром радіоре-портажу. Під цим жанром нерідко, особливо нарегіональних радіостанціях, подають записа-ний у студії матеріал та уривки звуковоїінформації, зроблені на місці події. Така тех-

нологія нівелює один із найважливіших ефек-тів радіорепортажу — співпереживання [8, 37].Використані, наприклад, на радіостанціях«Запоріжжя» й «Великий Луг» звукові кар-тинки важко назвати включеннями з місцяподії, вони зазвичай обмежуються синхрона-ми, що залишаються в пам’яті слухача, протене впливають на уяву.

Саме на емоції, мислення та уяву слухачівнайбільше впливають великі за хронометра-жем повідомлення, що супроводжуються роз-повіддю від першої особи та насиченими звуко-вими елементами: музично-шумовими ефекта-ми, синхронами, невеликими інтерв’ю тощо.На ко ристь таких матеріалів висловились 43особи. Найбільше емоційно-мислиннєве наван-таження мали радіорепортажі про підготовкувручення кінопремії «Оскар» (Бі-бі-сі) та мате-ріал із Сочі про підготовку до Олімпійськихігор («Радіо Свобода»). Їх як найбільш «живі»й емоційні виокремили 27 учасників анкету-вання. Серед опитаних 20 осіб назвали природ-ні шуми способом отримання додаткової інфор-мації, що дає змогу ніби «доторкнутися» доподії, яка відбувається далеко від українців.Обидва матеріали готувалися репортерами змісця подій на тлі природних шумів, що забез-печувало дотримання основних жанровихознак радіорепортажу — документальність тадостовірність [9, 332]. Наведемо уривок ізрепортажу, проведеного кореспондентомСтівом Розенбергом для інформаційної службиБі-Бі-Сі:

Звук: шуми на будівельному майданчику.Кореспондент: (на тлі шумів) На берегах

Чорного моря розгорнувся величезний будівельниймайданчик. Там набирає обертів олімпійська мріяРосії.

Звук: шуми будівництва.Кореспондент: (на тлі шумів) Тут збираються

будувати льодовий стадіон для хокею. Довколаарени ще стоять ліси, а на місці звалища скоро будецентр для керлінгу. Це — Сочі, місце проведення 24зимових ігор. Ще потрібно багато чого добудувати,та зараз набагато більше турбують Росію проблеми,пов’язані з безпекою.

Звук: сигнал сирени.Кореспондент: На перепускному пункті величез-

ний пристрій просвічує вантажівку з будівельнимиматеріалами. Тут перевіряють транспорт на зброюта вибухівку. Служби внутрішньої безпеки Росіївже попередили, що терористи планують зірватиолімпіаду в Сочі, що лежить у підніжжі нестабіль-ного регіону Північного Кавказу.

Саме радіорепортаж про проблеми безпеки вСочі став одним із матеріалів, що запам’ятав-ся респондентам і викликав зацікавлення (38осіб), незважаючи на досить великий хроно-метраж — більше, ніж 5 хвилин.

Коли йдеться про емоційне сприйняттяматеріалу, також маються на увазі пізнавальніпроцеси, адже емоції, що відчувають слухачіпід час прослухування журналістського твору,є основною частиною психологічного досвідулюдини. Якщо емоційного аспекту немає,аудиторія втрачає важливу частину цьогодосвіду [10].

Аналізуючи результати експерименту, мож -на зробити висновок, що аудиторія, яка репре-зентує середній вік слухачів більшості регіо-нальних комерційних радіостанцій, віддаєперевагу невеликим за обсягом повідомленняміз звуковими картинами, характерними дляописуваної події. Саме такі матеріали, щодосить лаконічно, але з відтворенням звуковоїдійсності, впливають на процес пізнання тазасвоєння інформації аудиторією. Зокрема,чітка структура й точність викладу сприяютькомфортному слухацькому сприйняттю інфор-мації та впливає на процес запам’ятовуваннявідомостей. А звукова інформація впливає нетільки на привернення уваги, формуванняемоцій та уяву слухачів, а й дає можливість«побачити» подію, дістати додаткові відомості,цікаві чи корисні факти.

Такі результати дають змогу сформуватитой формат радіоповідомлень, що буде ефек-тивно впливати на процес пізнання й засвоєн-ня інформації. Крім того, це можливість виро-бити нові підходи до підготовки новин насучасному радіо, де інформаційні випускиперетворились на досить формальні, інодінавіть другорядні блоки інформації.Дослідження показало ба жання аудиторіїсприймати аудіальну інформацію. Вона маєбути оперативною, стислою, але емоційною,чого можна досягти завдяки виражальнимзасобам радіомовлення та звуковій інформації.

1. Моль А. Социодинамика кульуры / А. Моль. —М. : Прогресс, 1973. — 408 с.

2. Радио: музыкальное, новостное, обществен-ное / под ред. В. Сухаревой, А. Аллахвердова. —М. : Фонд независимого радиовещания, 2001. —224 с.

3. Миронченко В. Я. Основи інформаційного мов-лення : підручник / В. Я. Миронченко. — К. : ІЗМН,1996. — 440 с.

4. Лебедев-Любимов А. Психология рекламы /А. Лебедев-Любимов. — С.Пб. : Питер, 2002. —368 с.

5. Березкина О. П. Социально-психологическоевоздействие СМИ : учеб. пособ. / О. П. Берез -кинна. — М. : Академия, 2009. — 240 с.

6. Рощин С. Психология и журналистика /С. Рощин.— М. : Наука, 1989. — 192 с.

7. Брунер Дж. Психология познания. За пределаминепосредственной информации / Дж. Брунер ; [пер. сангл. К. Бабицкого]. — М. : Прогресс, 1977. — 413 с.

Любченко Ю. В.

100


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

101


Lyubchenko Yuliya. Sound in information broadcasting: cognitive aspect. The article considers cognitive aspect of expressive means in information broadcasting. On the base of audio

materials of the all-Ukrainian and regional radio stations, the author tries to find out influence of soundinformation of news on cognition of human and understanding of facts.

Keywords: sound, expressive means, cognition, information.

Любченко Ю. В. Звук в информационном радиовещании: когнитивный аспект.В статье рассматривается когнитивный аспект выразительных средств в информационном радиовеща-

нии. На основе аудиоматериалов всеукраинских и региональных радиостанций раскрывается влияние звуко-вой информации в новостях на познание человека и усвоение фактов.

Ключевые слова: звук, выразительные средства, познание, информация.

8. Смирнов В. Радиожурналистика в современномэфире / В. Смирнов. — Таганрог, 2007. — 166 с.

9. Лизанчук В. В. Основи радіожурналістики : під-ручник / В. В. Лизанчук. — К. : Знання, 2006. — 628 с.

10. Харрис Р. Психология массовых коммуника-ций [Електронний ресурс] / Р. Харрис. — С.Пб. :Нева, 2002. — URL : http://evartist.narod.ru/text5/01.htm.

102

Ю. В. Костюк,аспірант

УДК 007: 304: 621.396.71(477.64)

Радіостанція «Запоріжжя» — перший представникрегіонального мовлення у Запоріжжі

Радіомовлення далеко не з самого початку свого існування мало велику цінність і могутність, яким воноволодіє в наш час. Сьогодні сміливо можна говорити про кількісні та якісні зміни в умовах і характеристи-ках діяльності регіональних засобів масової інформації. Жодного дня центральні теле- і радіоканали неможуть обійтися без ретрансляції новин і повідомлень із певного регіону нашої держави. Маловідомим є тойфакт, що перший крок на шляху становлення радіомовлення в запоріжському регіоні був здійснений ще вдалекому 1866 році, коли була відкрита перша поштово-телеграфна контора.

Ключові слова: регіональний, радіомовлення, Запоріжжя, радіостанція «Запоріжжя».

адіомовлення далеко не відпочатку мало вели-ку цінність та могутність, які притаманні йому

в наш час. На думку Е. Кравченко, унікальністьрадіомовлення полягає в тому, що, будучи одночас-но суб’єктом та об’єктом історичного процесу, воноявляє собою багатогранний літопис країни [1, 27].Вона вважає, що це стосується як загальнодержав-ного, так і місцевого радіомовлення.

На наш погляд, сьогодні сміливо можна гово-рити про кількісні та якісні зміни в умовах тахарактеристиках діяльності регіональних засобівмасової інформації. Жодного дня центральні теле-та радіоканали не можуть обійтись без ретрансля-ції новин та повідомлень із певного регіону нашоїдержави.

Питанню регіонального мовлення, як і регіо-нальній журналістиці взагалі, у наукових дослід-женнях приділяли увагу О. Гоян, І. За цепіна,Е. Кравченко, В. Лизанчук, В. Ми ронченко,І. Пенчук та ін.

На думку В. Миронченка, історію інформацій-ного радіомовлення не можливо осягнути у відри-ві від діяльності комуністичної партії та радян -ської держави, які створили цей вид мовлення ізгодом перетворили його на могутню зброю ідеоло-гічного впливу на свідомість людей [2, 397].

Процеси зародження, становлення та розвиткужурналістики на теренах нашої держави частовідбувались неоднозначно та нерівномірно. Черезсвою політичну та географічну розташованістьодні регіони завжди були попереду (наприклад,Харків як перша столиця держави, Київ), а іншізмушені були в чомусь наздоганяти та рівнятисьна «лідерів» (наприклад, Запоріжжя, Луганськ).

У довоєнний період та власне впродовж війнирадіомовлення перебирає на себе функції одного ізосновних ретрансляторів подій державного та міс-цевого характеру, тим самим відсуваючи газету надругий план.

Саме тому в ефірі починають з’являтись радіо-газети, які стають основною формою політично -го мовлення в Україні. Першим був випускВсеукраїнської робітничої радіогазети «Про летар»,яка вийшла в Харкові 10 грудня 1926 р. [2, 382].

Проте згодом, завдяки політичному перерозпо-ділу важливих повноважень та обов’язків накористь регіонів, з’явилась унікальна можливістьдля виникнення самостійної, заснованої на влас-них рішеннях, діях та значущої для населеннярегіональної діяльності. На цій основі відбувають-ся значні зміни і в інформаційній діяльності усе-редині території, зокрема розширюється регіо-нальне інформаційне поле, збільшується обсяг іускладнюється структура місцевих інформацій-них інтересів аудиторії [3].

У результаті підвищується роль регіональнихЗМІ у висвітленні та вирішенні проблем місцевогожиття, зростає кількість видань та їх наклад,збільшується обсяг теле- і радіомов лення, більшрізноманітним стає зміст засобів масової інформа-ції, змінюються умови їх діяльності.

Питання становлення та розвитку регіональногорадіомовлення Запоріжжя нині не вивчено. Сут -нісні, докорінні перетворення українського суспіль-ства в другому десятилітті ХХІ ст. потребують ре -формування й засобів масової інформації. Однакочікувати ефективних змін у професійній діяльностірадіомовлення неможливо без аналізу успіхів таневдач його впродовж усього періоду функціонуван-ня. Саме це і зумовлює актуальність дослідження.

Метою статті є з’ясування історії становленнярадіомовлення в місті, простеження етапів його роз-витку та розгляд сучасного стану функціонування.

Першим кроком на шляху формування та ста-новлення радіомовлення в Олександрівську (саметаку назву мало тоді Запоріжжя), який на той часналежав до Катеринославської губернії, було від-криття поштово-телеграфної контори 1866 р. [4].

Р

© Костюк Ю. В., 2012

На початку її діяльності документи, постановита інші повідомлення можна було передавати доміста на відстані, що значно полегшувало роботу тадозволяло в кілька десятків разів економити час.

Лише 1896 р. почала функціонувати урядователефонна мережа в Бердянську. Роком пізнішебула відкрита Олександрівська телефонна мере-жа, обладнана однодротовим комутатором Мюль -тіпль на 200 номерів. У 1904 р. почала працюва-ти Мелітопольська телефонна мережа [3].

Незважаючи на високий рівень контролю вла-дою мовлення й журналістики в цілому та їїзаангажованість, процес всюдисущності радіонабирав обертів та популярності. Все більшекраїн, а відповідно і регіонів встановлювали насвоїй території радіоточки, що дозволяло створю-вати радіочастоти й нести інформацію в домівкина місцях і не тільки.

Перші радіостанції у Запоріжжі та Ме літополібули відкриті наприкінці 1920 р. На них буливстановлені приймачі типу КЛ-2 (випущені у томуж році), які обслуговували три працівники: заві-дувач і два співробітники.

Радіостанції постійно приймали повідомленняз Москви, Харкова, Миколаєва, Ростова, Сара то -ва. У 1921 р. в середньому протягом місяця при-ймали 20 тис. слів різного роду інформації [3].

Першу радіокомпанію в регіоні заснували у1939 р., саме тоді була створена Запорізька облас-на державна радіокомпанія [4].

У цей час починає роботу обласне радіо, а вжечерез 20 років у самому місті та області заснову-ється й розвивається телевізійне мовлення. Ця теле-радіокомпанія функціонує і в наш час та є однією знайпопулярніших серед мешканців регіону.

Варто зазначити, що обласне радіо — ровесникЗапорізької області. Його позивні вперше пролу-нали в ефірі 25 лютого 1939 р. Упродовж усієїісторії своєї діяльності, а це більше ніж 70 років,обласне радіо завжди було й залишається осеред-ком високої духовності й культури, професіона-лізму та людяності [4].

Як зазначає В. Федина, один із зачинателівзапорізького радіомовлення, передачі зі студії, щобула на другому поверсі будинку № 30 по вулиціЧекістів, велися через дніпропетровську радіо-станцію (міжміськими проводами). То дішня сту-дія, обладнана з допомогою спеціалістів Все -союзного радіо, могла приймати в себе великіхорові й музичні колективи.

Ознайомилися слухачі з творами запорізькихлітераторів. З читанням своїх творів виступалимолоді письменники: М. Шолома, П. Шутір,О. Жолдак, О. Зоц. Радіожурналісти надавалимікрофон митцям, які приїздили до Запоріжжя зМоскви і Києва: артистам театрів, квартету іменіГлазунова, відомим співакам І. Патор жин ському,М. Литвиненко-Вольмегут, О, Пе тру сенко [5].

Найчастіше позастудійні передачі організовува-лися з театру ім. Заньковецької (нині обласногомузично-драматичного ім. В. Мага ра). Показови ми вцьому плані є обласні радіозбори. 19 травня 1940 р.у театрі зібралися майже півтори тисячі запоріжців.На зборах виступили керівні працівники міських ірайонних комсомольських організацій, представни-ки інтелігенції, стаханівці підприємств. Усього обмі-нялося досвідом роботи 13 учасників промовців.

Майже місяць тривала підготовка цієї переда-чі. А в день її виходу в ефір у всіх районах обла-сті (у клубах, червоних кутках, парткабінетах таінших місцях) було організоване колективне про-слухування цієї передачі. Як повідомлялося, їїпрослухали 24 тис. земляків [5, 11].

У період відбудови та відродження після Другоїсвітової війни (1945—1953) розвиток радіомовленнянабув шалених темпів. З кожним роком усе більшей більше радіоточок виникало в різних регіонах.

З розвитком телекомунікацій в Запорізькій обла-сті розширилася і радіотрансляційна мережа. Напочатку 1980 р. вона налічувала майже 340 тис.радіоточок, із яких 70 % приймали три програми [4].

Історію Запорізького обласного радіо створювалиособистості, імена яких згодом стали відомими всійУкраїні. Це Альберт Путінцев, Микола Киценко,Володимир Яворівський. Пер шими господарями радіо-ефіру понад 40 років були справжні професіонали тамайстри своєї справи Алла Морозова й Василь Федина.

У 1998 р. «Радіо — Запоріжжя», крім дротово-го, розпочало мовлення на частоті 103,7 МГц.Схвальні відгуки надходять до головної редакціїрадіомовлення, що свідчить про зростання попу -лярності щогодинних випусків обласних вістей,громадсько-політичних та пізнавальних програм:«Європейський вибір України», «Абетка спожива-ча», «Будьте здорові», «Троян ди і виноград»,«Акцент», «Тиждень», «Діапа зон», «Постаті іособистості», «Порцеляна», «Чарівна полиця».

Нині обласне радіо веде мовлення по двохканалах: УР-1, дротове мовлення (в області пра-цює понад 175 тис. радіоточок ) та по регіональ-ній мережі FM 103,7 (в ефірі з 1997 р.) — переда-вачі у Запоріжжі (24 години на добу), Дніпро -рудному й Токмаку (по 12 годин на добу) [5].

Сьогодні телерадіокомпанія є однією з найпо-тужніших в Україні — понад 80 % потенційнихглядачів і радіослухачів області мають можли-вість приймати її програми.

Сприяє цьому розвинена регіональна телемере-жа, у складі якої діють радіорелейні лінії«Запоріжжя — Мелітополь — Токмак», «Мелі то -поль — Бердянськ — Запоріжжя», а також вісімпередавачів, розташованих у Запоріжжі, Дніпро -рудному, Мелітополі, Токмаку, Примор ську,Бердянську, Великій Білозерці та Веселому.

Завдяки сучасній матеріально-технічній базікомпанії (два апаратно-студійні комплекси теле-

Радіостанція «Запоріжжя» — перший представник регіонального мовлення у Запоріжжі

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

103

бачення з павільйонами у 100 і 300 кв. м, пересув-на телевізійна станція, станції супутникового при-йому й передачі програм, апаратні запису, монта-жу і випуску в ефір програм, оснащені новітнімцифровим, у тому числі знімальним, обладнанням;необхідними студіями та апаратами забезпеченийтакож процес виробництва радіопрограм) та доситьвисокому рівню журналістського, творчо-вироб-ничого та інженерно-технічного персоналу програ-ми працівники телерадіокомпанії рік у рік виборю-ють престижні нагороди на всеукраїнських та між-народних фестивалях і конкурсах [4].

У 2009 р. обласне радіо співпрацювало зНаціональним польським радіо в Україні й відда-вало майже годину свого ефірного часу для інфор-маційних випусків та програм. У 2011 р. парт-нерство припинилося.

Державним контрактом на 2010 р. загальнийобсяг телерадіомовлення на Запорізькій ОДТРКпередбачався майже 5 тис. годин, у тому числівласне мовлення становить 1370 годин.

А це означає, що кожного дня в ефір виходятьоригінальні передачі, створені працівниками теле-радіокомпанії. Значна частка з них має інформа-ційно-аналітичне спрямування.

Запорізька ОДТРК єдина в регіоні телекомпа-нія, що має можливість транслювати в прямомуефірі важливі суспільно-політичні, культурно-мистецькі та спортивні змагання як всеукраїн -ського, так і міжнародного значення.

У Запоріжжі нині здійснює своє мовлення21 радіостанція, що має ліцензії Національної радиУкраїни з питань телебачення і радіомовлення.

У мережі дротового мовлення жителі Запо -ріжжя мають можливість слухати тільки Першийканал Національного радіо України (оскільки від-повідне обладнання для прийняття другого ітретього каналів у місті законсервовано через

брак коштів), радіо «Запоріжжя» і недержавнумузично-інформаційну радіостанцію «Радіо Три».

У ФМ-діапазоні нині працюють 18 радіостанційрізних форм власності. Із них — три локальних (недер-жавні музично-інформаційні радіостанції «ВеликийЛуг» та «Ностальжі» і державна «Запоріжжя ФМ»)та 15 мережевих. Це, зокрема, радіостанції «Русскоерадио», «Хіт FM», «Ме лодія», «Шарманка» та ін.,які переважно розраховані на молодіжну аудиторію,а їхні програми мають розважальний характер.

Із загальної кількості електронних засобів масовоїінформації регіону лише ЗОДТРК виробляє і транс-лює теле- і радіопродукцію державною мовою. Рештателерадіоорганізацій працює у двомовному режимі.

Отже, розглянувши історію розвитку «РадіоЗапоріжжя», можемо підтвердити думку про те, щообласне радіо завжди було й залишається осередкомвисокої духовності та культури. За більш ніж 70-літній період роботи радіостанція відчула значнийідеологічний тиск радянської епохи й недостатнєфінансування в добу незалежності. Однак радіостан-ція була й залишається нині провідним мовником,що подає інформацію про життя міста та регіону,популяризує державну мову в регіоні.

1. Кравченко Е. В. История регионального радио-вещания: на примере Краснодарского края : дис. ...канд. филол. наук / Кравченко Елена Владимировна;Кубан ский гос. ун-т. — Красно дар, 2007.

2. Миронченко В. Я. Основи інформаційногорадіомовлення: підручник / В. Я. Миронченко. — К. :ІЗМН, 1996. — 440 c.

3. Історія розвитку зв’язку в регіоні [Елек -тронний ресурс]. — URL : http://www.zp.ukrtelecom.ua/about/history.

4. Запорізька область [Електронний ресурс]. —URL : uk.wikipedia.org/wiki/Запорізька_область.

5. Федина В. І голос той, і ті слова... / В. Фе -дина. — Запоріжжя, 2006. — 300 с.

Костюк Ю. В.

104


Kostyuk Yuriy. Radio station «Zaporizhzhya» — the first representative of regional broadcasting inZaporizhzhya.

Broadcast not always had the same large value and power which it owns in our time. Today it is boldlypossible to talk about quantitative and high-quality changes of conditions and characteristics of activity ofregional mass media. Not a single day central TV and radio channels can not do without retransmitting of newsand reporting from the certain region of our state. However the first step toward becoming of broadcast in theZaporizhzhya region was taken in distant 1866, when the first post and telegraph office was discovered.

Keywords: regional, broadcast, Zaporizhzhya, radio station «Zaporizhzhya».

Костюк Ю. В. Радиостанция «Запорожье» — первый представитель регионального вещания вЗапорожье.

Радиовещание далеко не с самого начала своего существования имело большую ценность и могущество,которым оно владеет в наше время. Сегодня смело можно говорить о количественных и качественных изме-нениях в условиях и характеристиках деятельности региональных средств массовой информации. Ни одно-го дня центральные теле- и радиоканалы не могут обойтись без ретрансляции новостей и сообщений изопределенного региона нашего государства. Малоизвестным является тот факт, что первый шаг на путистановления радиовещания в Запорожском регионе был сделан еще в далеком 1866 году, когда была откры-та первая почтово-телеграфная контора.

Ключевые слова: региональный, радиовещание, Запорожье, радиостаниця «Запорожье».

авдяки розвитку науки та появі новихкомунікативних технологій, журналістські

матеріали здебільшого містять у собі не лише«чисту» інформацію, покликану повідомити су -спільству про подію, а й своєрідний контекст,здатний вплинути на погляди окремої людини йсуспільства в цілому. Як зазначає Г. Почепцов,ми живемо в символічному світі, де кожнареальна фізична дія може мати символічнийзміст [1].

Існує безліч прийомів, здатних допомогтипрацівникові мас-медіа в потрібному поданніінформації, та ми зупинимося на такому феноме-ні, як фрейм, що використовується досить часто.

Метою статті є визначення поняття«фрейм» залежно від його інтерпретації різнимидослідниками та контексту, в якому воно застосо-вується з практичним поясненням його суті.

Дж. Лакофф розуміє фрейм як когнітивнуструктуру, необхідну для розуміння і суджень.У ньому є учасники ситуації, а також перед-бачуваний сценарій можливого розвитку подій.Концептуальна метафора дозволяє використову-вати фрейм при переносі з одного типу досвідуна інший [2, 99].

Незважаючи на те, що поняття «фрейм» не єновим, його розуміння та тлумачення й досі різ-няться залежно від контексту, в якому воновикористовується. З англійської мови фрейм(англ. frame) перекладається, як рамка або фон,через який сприймається інформація.

Фрейм, або психологічна «рамка», пов’яза-ний із загальною спрямованістю, що визначаєнаші думки й дії. У цьому сенсі фрейми нале-жать до когнітивного контексту тієї чи іншоїподії чи переживання. Як випливає із самоїназви, фрейм визначає рамки та обмеження привзаємодії людини з навколишнім світом.Фрейми справляють величезний вплив на те, якми інтерпретуємо окремі переживання і події,як реагуємо на них, оскільки виконують функ-цію «розстановки акцентів» у цих переживан-нях і спрямовують нашу увагу [3].

Окремо слід визначити використання фрей-мів у політиці. Як зазначає Дж. Лакофф, полі-тичні розробки справді застосовують когнітивнунауку. Фрейми ж сприяють взаємодії людини зісвітом, вони структурують ідеї і концепції, фор-мують спосіб нашого мислення, сприйняття тадій. Здебільшого використання фреймів є під-свідомим та автоматичним, без усвідомленняцього [4]. Вчений уважає, що політика вийшлана нові горизонти, а журналістика ще цього незрозуміла: «Медіа слід повністю перевчити.Поняття фреймінгу, глибину нашої залежностіслід розуміти. Ви нікуди не виходите за межіфреймів. Сьогодні немає нейтральних питань тапроблем, і цей фундаментальний урок має бутивраховано при висвітленні медіаполітики».Журналістика має по-іншому висвітлюватиполітику. Лакофф також уважає, що для пере-моги всі проблеми політичних дискусій слідпоєднати у великий фрейм, який мають знативиборці [2, 101].

Фрейми, або рамки, утворюють частинусистеми фільтрів, з допомогою яких ми створює-мо внутрішнє уявлення явищ. Фрейми віді -грають роль шаблонів мислення, якими намзручно обмежувати мільярди безперервно оброб -люваних свідомістю сенсорних сигналів. «Рам -ки», які ми навмисно чи несвідомо визначаємо,відображають наше сприйняття того чи тогоявища, те, яким ми його воліємо бачити [5].

Тож зміст будь-якої події залежить відрамки, в якій ми її сприймаємо. Звичайно,сприйняття самої події залежить від обставин,які в контексті сприйняття. Саме за допомогоюфреймів і здобутих знань з’являється можли-вість змінювати рамку сприйняття, перетво-рюючи негативні вчинки в позитивні й навпа-ки. Тобто змінювати сенс тієї чи тієї події абож, іншими словами, ставлення до неї суспіль-ства. Для цього треба проаналізувати можливіваріанти розвитку подій та зробити висновок,який кінцевий результат є найбільш прийнят-ним і як саме його можна досягти. Слід

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

105

В. А. Карпиленко,аспірантка

УДК 070: 304: (477): 316.776.33(045)

Поняття фрейму та фреймінгу в текстах новин українських ЗМІ

У статті досліджено поняття фрейму, його значення в умовах розвитку ЗМК. Розглянуто його функ-ціонування в текстах новин на каналах Українського телебачення.

Ключові слова: фрейм, рефреймінг, новинні тексти, контекст, семантика слів, семіотика.

З

© Карпиленко В. А., 2012

пам’ятати, що за допомогою фреймів можнавпливати на серйозні події в державі. Один ізреально дійових варіантів впливу — це впливчерез блоки новин на телебаченні. Набуваючидосвіду, журналіст може формувати для себевже кілька можливих рамок, через які є змогапродемонструвати той чи той сюжет. Требазазначити, що за допомогою фреймів журналістне впливає на вчинки героїв сюжетів, але вінвпливає на сприйняття їх масовою аудиторієютого чи того телеканалу.

Процес поміщення якого-небудь образу чипереживання в новий фрейм (рамку) називаєтьсярефреймінгом. З психологічної точки зору, здій-снити рефреймінг означає перетворити змістчого-небудь, помістивши це в нову рамку абоконтекст, відмінний від вихідного. Рамка навко-ло малюнка є гарною метафорою, що дозволяєзрозуміти суть і механізм рефреймінгу. Залежновід того, що саме потрапляє в рамку, змінюєтьсяінформація про зміст картини, а отже, і сприй-няття того, що на ній зображено [3].

Фрейми в певному сенсі близькі до метафор,адже вони також допомагають змінити звичнийнапрям думок [5]. Значну увагу системі мета-фор приділив Дж. Лакофф у своїй книжці«Метафори, якими ми живемо». Метафора про-низує все наше повсякденне життя й виявляєть-ся не тільки в мові, а й у мисленні й дії. Нашаповсякденна поняттєва система, у рамках якоїми мислимо і діємо, метафорична за самоюсвоєю суттю, спирається на лінгвістичні дані.Завдяки мові ми маємо також у своєму розпо-рядженні метафори, що структурують нашесприйняття, наше мислення і вчинки [6].

Дж. Лакофф пропонує розрізняти поверхові іглибинні фрейми. Поверхові фрейми пов’язані злексичним значенням слів, глибинні — відобра-жають здоровий глузд. Без глибинних фреймівповерхові фрейми не матимуть того, на щоможна спиратися [7, 145].

Цікавою є формула, наведена Дж. Лакоффом«Не думай про слона» у назві його книжки(George Lakoff «Don’t think of an elephant»).Сама згадка певного слова в будь-якому значен-ні викликає певні образи й асоціації. Навітьякщо фраза є заперечною, вплинути на підсві-домість вона може інакше. Тож заклики щодо«боротьби з кризою», «подолання безробіття»,«зменшення податків» та ін. мають негативнийзміст саме через використання слів: «криза»,«безробіття», «податки». Іншими словами,кажучи аудиторії «не думай про слона», полі-тичний чи громадський діяч змушує її пронього думати.

Дж. Лакофф виділяє чотири правила: кожнеслово викликає фрейм; слова, визначені у фрей-мі, визначають фрейм; заперечення фрейму

викликає фрейм; посилання на фрейм підсилюєданий фрейм.

Дж. Лакофф наводить приклади слів, за яки -ми міцно закріпилося певне значення, тож їхвикористання завжди несе контекстну інформа-цію. Так, консерватори працювали десятиліття-ми, щоб визначити метафору оподаткування яктягар. Вони також створили фрейми, в яких бага-ті, відкриваючи робочі місця, отримували щебільше коштів для себе. Сила цих фреймів не мо -же бути подолана відразу. Фрейм розвитку вима-гає часу й роботи. Прогресисти повинні по чатирефреймінг зараз і триматись за нього, створюю-чи нове значення: співчуття, відповідальності,справедливості, співтовариства, співпраці. Про -гресисти повинні сформулювати знову і мо ральнуоснову для прогресивного оподаткування [8].

На початку «фрейм» саме у цій інтерпретаціїввів Марвін Мінскі в 70-ті рр. ХХ ст. Йомуналежить створення концепції машинної моде-лі реального світу у вигляді досить великоїсукупності певним чином структурованихданих, що являють собою стереотипні ситуації.Ці структури запам’ятованих даних дісталиназву «фрейми».

М. Мінскі вважає, що і процес мисленнялюдини ґрунтується на наявності в її пам'ятіякимось чином матеріалізованого величезногонабору різноманітних фреймів, за допомогоюяких вона усвідомлює зорові образи (фреймивізуальних образів), розуміє слова (семантичніфрейми), міркування, дії (фрейми-сценарії),оповідання (фрейми-розповіді) і т. д. Процесрозуміння при цьому супроводжується виборомз пам'яті відповідного фрейму, в якого терміна-ли вже заповнені завданнями відсутності, і при-стосуванням його до поточної ситуації. Якщо цене вдається, то з пам'яті вибирається новий,більш відповідний до ситуації фрейм [9].

Фрейм активується, коли інтерпретатор,намагаючись виявити сенс фрагмента тексту,опиняється в стані приписати йому інтерпрета-цію, помістивши зміст цього фрагмента вмодель, яка відома незалежно від тексту.Фрейм активується текстом, якщо деяка мовнаформа або модель зазвичай асоціюється з данимфреймом. Деякі фрейми, безсумнівно, є природ-женими, у тому сенсі, що вони природно йнеминуче виникають у процесі когнітивногорозвитку кожної людини (прикладом тут можебути знання характерних рис людського облич-чя). Інші фрейми засвоюються з досвіду абонавчання (наприклад, знання артефактів і соці-альних настанов), крайній випадок становлятьті фрейми, існування яких повністю залежитьвід пов'язаних з ними мовних висловів [10].

Якщо раніше поняття «фрейм» використову-вали здебільшого в роботах зі штучного інте-

Карпиленко В. А.

106

лекту й когнітивної психології, то з плиномчасу воно стало актуальним і для журналісти-ки. Стосовно ролі фреймів в українських ЗМІ,то часто їх використання є певним чиномнеусвідомленим, тобто використовують не всі їхможливості. Цей термін досі є недостатньопопулярним у нашій журналістиці, як, наприк-лад, поняття звичайного контексту.

Задовольняючи «інформаційний голод» сус-пільства, працівники телеканалів намагаютьсязробити з одних і тих самих новин повідомлен-ня, що різняться за своїм поданням та виснов-ками, які в кінцевому результаті роблять теле-глядачі. Інформаційні повідомлення розмі-щуються в різних частинах програми. Можутьбути вміщені в сюжеті, або ж просто подані якповідомлення з уст ведучого новин. Водночас цеможе бути суто інформаційне повідомлення абож повідомлення, що вміщує аналітику. І в томуі в іншому випадку ми можемо констатуватинаявність фреймів, бо саме подання тієї чиіншої інформації може привернути увагу ауди-торії до чогось важливого.

Семіотика виникає з аналізу мови як знако-вої системи, що накладає певні обмеження на їїінструментарій. Фердинанд де Соссюр уважав,що семіотика включає в себе як складову части-ну й лінгвістику, що вивчає знаки природноїмови. Однак те, що характерне для аналізу мовподібного типу, частково переноситься на мовиіншого типу (мови кіно, театру, живопису йінші мови в рамках художньої комунікації) [1].Водночас у друкованих текстах фрейми реалі-зуються лише як мовні конструкції, тоді як нателебаченні текстові повідомлення підкріплю-ються візуальними образами, створюючи вжезовсім іншу мову — мову образів, що безпосеред-ньо впливає на значення повідомлень.

Слід також зазначити, що можна шукатизнакові системи, прихований зміст там, де йогонемає, або ж там, де журналіст його не плану-вав. Це можливо. Утім, уважно ставлячись донаписання новинних блоків і створення власнесюжету, журналіст має передбачити, якийрезультат він отримає від власної роботи, якоюбуде реакція глядачів. Тим паче, якщо сюжетне є суто інформаційним.

Нині можна спостерігати виникнення всенових і нових текстів, проте використовуванізнаки залишаються старими. Тексти тяжіютьдо нескінченності, знаки належать до кінцевогосписку [1].

Семантика фреймів орієнтована на розумін-ня причин, що призвели мовне товариство достворення категорії, що визначається данимсловом, і на пояснення лексичного значення наоснові виявлення цих причин та їх експлікації.Що стосується інтерпретації тексту, то тут під-

хід семантики фреймів можна розглядати якспробу зрозуміти процес уведення фреймів утекст для створення й розширення його кон-тексту [10].

Подання новинних повідомлень у друкова-них ЗМК також зумовлене використаннямфреймів. Якщо розглядати вплив фреймів зогляду на межі рамки, то можна зрозуміти, якзмінюється контекст при зміні їх розмірів.Порівняння двох матеріалів за 8 лютого 2011 р.у інтернет-виданнях «Кореспондент-net» [11] і«Українська правда» [12], які стосувалисяосвітньої реформи в Україні, показує, якпогляд на одну й ту саму подію під більш широ-ким і більш вузьким кутом зору може змінитиставлення до неї. Якщо видання «Кореспон -дент-net» подає інформацію лише про доручен-ня Миколи Азарова Міністерству освіти інауки, молоді та спорту проаналізувати законо-проекти з реформування освіти та коментаріДмитра Табачника щодо позитивних сторін цьо -го документа, то «Українська правда» у своємуматеріалі на цю ж тему виділяє кілька пунктів:обмежене фінансування освіти владою; підви-щення плати за контрактне навчання; втратавишами автономії і можливості студентськогосамоврядування; неможливість викладачів здій-снювати наукову діяльність через надлишковуаудиторну завантаженість; скорочення наборустудентів у виші та ін. Тут же в публікації зга-дуються протести, що пройшли по Україніпроти прийняття даного законопроекту.

До суто інформаційних, з деякими вкраплен-нями можливого коментування події ведучимабо журналістом, можна віднести випускиновин на каналах «1+1» (ТСН), «5 канал» (Часновин) і «УТ-1» (Підсумки дня). Загалом, «темидня» на цих трьох каналах не дуже різняться ісюжети часто є схожими. Утім, якщо телеком-панія «1+1» більше орієнтована на новини вУкраїні, то два інші канали дають більшеінформації стосовно подій з усього світу.Аналізуючи випуски новин на телеканалах про-тягом двох тижнів ми виділили фрейми-розпо-віді, які торкалися катаклізмів у багатьох краї-нах, що припали на переддень і тривали протя-гом та після новорічних свят.

Розвиток подій загалом можна подати задопомогою такої приблизної схеми (див. Рис. 1).

Тобто, починаючи з повідомлень про негоду«нинішнього дня» (потужні повені в Австралії іБразилії, рекордні холоди на Кубі, сонячнізатемнення та метеоритні дощі, морози уТуреччині, ожеледиця й згодом повінь уНімеччині, «льодяний» дощ у Росії тощо),фрейм розширюється і глядачі бачать вжетрохи більше — природні катаклізми за цілийрік. Потім додається доволі незвичне явище


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

107

загибелі птахів. І в кінці рамка розширюєтьсядо міркувань з приводу кінця світу, про якийговорять доволі давно. А канал «1+1» у своємусюжеті демонструє кадри з фільму «2012», детак само гинуть птахи. Слід також зазначити,що не бралися до уваги повідомлення протеракти й аварії на залізниці та в повітрі.

Тож можна на прикладі простежити, як одназначна подія (негода) за допомогою фреймівможе перерости в ще більш значну (очікуваннякінця світу).

Новинна журналістика сьогодення перетво-рилася на повідомлення інформації конфліктівта проблем. Вона ж є й засобом вирішення цихконфліктів та їх інтерпретації з тієї чи іншоїточки зору. У сучасних концепціях і моделяхновинних програмах медіація тісно пов’язана здвома процесами структурування реальної подіїй трансформації її в медіакомунікативну подію:фільтрацією і фреймінгом. За будь-яких транс-формацій повідомлення на різних етапах медіа-ції в ньому обов'язково залишається новиннеядро, представлене стабільними компонентамиструктури й виражене відомою формулою«WWW» (what-where-when): що сталося, де іколи. Якщо немає хоча б одного з компонентівструктури, це призводить до суттєвої деформа-ції змістового простору медіатексту, що тягнеза собою втрату новинно-інформаційних пара-метрів [13].

Можна проаналізувати ситуацію навпаки —враховуючи не втрату компонентів, а їх зро-стання — як у випадках з фреймами. Тобто,коли додаткова інформація не зменшується, аобростає все більшими подробицями. Журна -ліст змінює площу «рамки», через яку ми бачи-мо інформацію. Також він може змінити«рамку» взагалі, внаслідок чого з’явиться мож-ливість характеризувати ситуацію інакше — як

більш позитивну чи більш негативну, так чиінакше, пояснюючи дії «героїв».

Фреймінг оформлює, «обрамляє» медіареаль-ність. Як зауважив Р. Ентман, для того, «щобпомістити світ в один з наявного набору фрей-мів, не буде потрібно більше двадцяти хвилин».На наш погляд, у даному трактуванні фреймінгрозглянуто досить схематично, тому виникаєпотреба уточнити зміст цього поняття. Ми вихо-димо з припущення про те, що в дане поняттяслід вкласти новий, когнітивний зміст. У цьомуразі можна стверджувати, що фреймінг фіксуєнові пізнавальні структури. Когнітивна струк-тура виробляється тільки тоді, коли «відпра -цьо вана й оформлена» її вербально-авербальнареалізація. На нашу думку, основу фреймінгустановлять як вербальний, так і авербальнийкомплекси схем ментальних репрезентацій,кожна з яких актуалізується залежно від особ-ливостей комунікативного каналу. Наприклад,характерними для телебачення елементамифреймінгу є назви програм, у тому числі йновинних, музика, що їх супроводжує, відзнятірепортерами і відредаговані сюжети і т. д.Фреймінг як структура подання певної інфор-мації спричиняє утворення в реципієнтів стій-ких пізнавальних структур [13].

Стежачи за новинами телеканалів, людина такчи інакше, серед великої кількості інформаціївиділяє для себе саме ту, яка цікавить її найбіль-ше, надалі запам’ятовуючи та аналізуючи її.

Важливою особливістю будь-якої діяльностіє можливість «ігнорувати» паралельні події яку дійсності, так і на рівні підсвідомості.«Ігнорувати» означає повне відключення увагиі свідомого контролю [14, 270]. Звичайно, якщов сюжеті свідомо використовують фрейми, тоцей сюжет має не лише зацікавлювати поданоюінформацією, а й розширювати її, звертати ува -гу на контекст, на пов’язані з даною ситуацієюподії чи людей, які відіграють тут певну роль.Так, під час будь-якої діяльності, що регулюєть-ся фреймом, людина, як правило, вияв ляє, щопаралельно відбуваються інші види діяльності.Останні сприймаються як такі, що перебуваютьза межами фрейму й підлягають систематичномуігноруванню, щодо них не до пускається виявлен-ня інтересу й уваги [14, 279]. Утім, при ціле -спрямованому використанні фреймів, урахо-вуючи зв’язок між ними, «контекстну інформа-цію» вже не можна ігнорувати, її запам’ято-вують спочатку підсвідомо, а вже свідомістьробить певні висновки з тієї чи тієї події.

Тож яким чином можна виявити фрейми втексті? «Бачити» фрейми дозволяє аналіз кож-ного конкретного журналістського матеріалу.Так, спеціаліст у галузі НЛП М. Холл у своїйкнижці «Ігри з фреймами» приділяє увагу то -

Карпиленко В. А.

108

Ознаки кінця світу. Паралель з фільмом «2012»

Масова загибель птахів у ПівнічнійАмериці, Канаді, Швеції та Італії

Природні катаклізми вЄвропі сьогодні та трагедії

року загалом

Негода в Європі

Рисунок 1. Схематичне зображення розширення повідомлень

теленовин за допомогою фреймів (на прикладі пові-домлень, про негоду і природні катаклізми)

му, як за допомогою гри можна виявитинаявність фреймів у повсякденному житті лю -ди ни. На його думку, модель фреймів водночаспроста й складна. Усе починається з віднесення(reference), коли ми відповідаємо на запитання:що ви маєте на увазі? Він також уважає, щофрейми існували завжди, починаючи відтоді,коли людина вперше почала використовуватисимволи. Фрейми сильно впливають на життялюдей тому, що:

• здебільшого вони існують поза свідомістю;• оскільки фрейми створюють символічну реаль-

ність, вони впорядковують і конструюють світ;• вони створюють фреймовий всесвіт, матри-

цю наших ідей, концепцій і понять;• фрейми визначають межі, дороги, можливо-

сті, погоду та ін. в нашій віртуальній реальності.М. Холл також наголошує, що є змога розпі-

знавати фрейми, виявляти та оцінювати їх, апотім приймати рішення — відкидати їх чикористуватися ними у певних цілях [15].

Підсумовуючи, варто зазначити, що вміннямвиявляти фрейми має володіти кожен медіаана-літик задля розуміння мотивацій журналістаконструювати певний сюжет тим чи іншимчином. Новинна журналістика сьогодні міститьу собі безліч подібних рамок, тому і вплив її насуспільство є колосальним. Адже аудиторіязвикла довіряти фактам, та, не зважаючи на їхправдивість, ефект від їх сприйняття може бутизовсім не таким, яким би він був без наявностіфрейму навколо нього.

1. Почепцов Г. Семіотика / Г. Почепцов. — К. :Рефл-бук ; Ваклер, 2002.

2. Почепцов Г. Стратегічні комунікації: стратегіч-ні комунікації в політиці, бізнесі та державномууправлінні / Г. Почепцов. — К. : Альтерпрес, 2008. —216 с.

3. Дилтс Р. Фокусы языка [Електроннийресурс] / Р. Дилтс. — С.Пб. : Питер, 2002. — URL :http://nlp-ist.narod.ru/docs/materials/books/dilts_slight/dilts_slight.html.

4. Lakoff G. Thinking Points [Електронний ре -сурс] // Cognitive policy works. — URL : http://www.cognitivepolicyworks.com/.

5. Олдер Г. НЛП. Вводный курс. Полное практи-ческое руководство [Електронний ресурс] / ГарриОлдер, Берил Хэзер ; [пер. с англ.]. — К. : «София»,2000. — 224 с. — URL : http://lib.ru/NLP/ fnlp.txt.

6. Лакофф Д. Метафоры, которыми мы живем[Електронний ресурс] / Д. Лакофф, М. Джонсон. —М. : Едиториал УРСС, 2004. — 256 с. — URL :http://metaphor.narod.ru/lacoff_1.htm.

7. Почепцов Г. Медиа: теория массовых коммуника-ций / Г. Почепцов. — К. : Альтерпрес, 2008. — 403 с.

8. Lakoff G. Simple Framing [Електронний ре -сурс] // Integral Options Caf. — URL : http://integral-options.blogspot.com/2009/04/simple-framing-by-george-lakoff.html.

9. Мински М. Фреймы для представления знаний[Електронний ресурс] / М. Мински. — М. : Мир, 1979. —URL : http://www.myai.narod.ru/Minsky/ prilrus.htm.

10. Филлмор Ч. Фреймы и семантика понимания[Електронний ресурс] / Ч. Филлмор. — М. : Прогресс,1988. — URL : http://www.classes.ru/grammar/164.new-in-linguistics-23/source/worddocuments/_4.htm.

11. Азаров доручив Табачнику добре подумати, першніж проводити освітню реформу [Електронний ресурс] //Ко респондент-net / за матеріал.: Українські новини. —2011. — URL : http://ua.korre spondent.net/ukraine/1183578-azarov-doruchiv-tabachniku-dobre-podumati-persh-nizh-provoditi-osvitnyu-reformu (8. 02. 2011).

12. Сюрпризи освітньої «реформи» [Електроннийресурс] / В. Атанасов // Українська правда. —2011. — URL : http://life.pravda.com.ua/society/2011/02/8/71597/ (8. 02. 2011).

13. Зарубежная и российская журналистика:трансформация картины мира и ее содержания[Електронний ресурс] / под ред. А. А. Стрижено ;Алтайский гос. тех. ун-т им. И. И. Ползунова. —2003. — URL : http://evartist.narod.ru/text5/76.htm.

14. Гофман И. Анализ фреймов. Эссе об организа-ции повседневного опыта / Гофман Ирвинг. — М. :Институт социологии РАН, 2004.

15. Холл М. Л. Игры с фреймами [Електроннийресурс] / М. Л. Холл // World7.ru. — URL :http://world7.ru/index.php?option=com_content&view=article&id=349:2009-12-24-07-26-56&catid=56:2009-12-22-05-23-58&Itemid=120.


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

109


Karpylenko Valeriya. Notions of frame and framing in news texts of the Ukrainian mass media.The article examines the notion of frame, its importance in the context of mass communication. Its functioning

in the texts of news on the Ukrainian TV channels is considered.Keywords: frame, reframing, news text, context, word meaning, semiotics.

Карпиленко В. А. Понятие фрейма и фрейминга в текстах новостей украинских СМИ.В статье исследуется понятие фрейма, его значение в условиях развития СМК. Рассматривается его

функционирование в текстах новостей на каналах Украинского телевидения.Ключевые слова: фрейм, рефрейминг, новостные тексты, контекст, семантика слов, семиотика.

натолій Анатолійович Чічановський — док-тор політичних наук, професор кафедри

міжнародної журналістики, завідувач кафедриелектронних видань і медіадизайну Київськогонаціонального університету імені Тараса Шев -чен ка, дійсний член Міжнародної академіїінформатизації — асоційованого члена ООН.

Шлях становлення А. Чічановського як досвід-ченого журналіста, редактора, педагога та науков-ця розпочався ще з вибору навчального закладу, вякому він вирішив здобути вищу освіту за фахом.Обравши Одеський державний університет ім.І. І. Мечникова, у 1968 р. він закінчив філологіч-ний факультет, освоївши май стерність редагуван-ня книг і журналів. На багато років редагуваннястало його основною діяльністю. Влаштувавшисьдо Кримського книжкового видавництва «Тав -рія», А. Чіча нов ський почав працювати на посадіредактора. Однак, маючи вроджену вимогливістьпередусім до себе, уміння ставити мету та досяга-ти її, а також наполегливість, він зарекомендувавсебе як перспективний фахівець видавничої галу-зі. Саме тому невдовзі його підвищили до старшо-го редактора, а потім — завідувача редакції полі-тичної літератури. На той час А. Чічановськийнавіть не здогадувався, що політична спрямова-ність стане визначальною не тільки у професійнійгалузі, а й у майбутній науковій. Подібно до моло-дих спеціалістів, які намагаються збагнути тавипробувати своє професійне призначення, А. Чі -чановський прояв ляв себе також і в журналістсь-кій творчості, тож, його направили на навчання вКиївську вищу партійну школу, де підвищуваликвіліфікацію кращі журналісти з усіх регіонівУкраї ни. Випускники школи мали добрі перспек-тиви стати редакторами газет, відомими телеве-дучими, радіокоментаторами чи навіть викла-дачами журналістики.

Під час навчання А. Чічановський не гаявчасу: активно друкувався у періодичних виданнях«Літературна Україна», «Правда України»,

«Кримська правда» та в журналі «Україна». Нелише теоретичні знання, а й практичний досвідроботи, пов’язаний з організацією журналіст ськоїта видавничої діяльності, посприяв тому, щовидавництво політичної літератури, завдякиА. Чічановському, започаткувало серію науково-популярних видань «Бібліотека журналіста».Згодом він був співавтором більшості колектив-них монографій з таких проблем журналістськоїдіяльності, як «Проблеми підвищення ефективно-сті засобів масової інформацій і пропаганди» (К. :Вища школа, 1985), «Орга нізація роботи редакціїгазети» (К. : Вища школа, 1986), «Засоби інфор-мації і культура» (К. : Либідь, 1989) та інші, якіпублікувалися у видавництвах столиці.

На тлі суспільно важливих і переломних істо-ричних подій у Радянському Союзі, а такожнового ідейно-політичного потенціалу країни,А. Чічановський зацікавився вивченням історії,політики, заглибився в історичну ретроспекціюта аналіз. Його захопленість цією проблематикоюпосприяла тому, що Анатолій Анато лі йовичзахистив кандидатську дисертацію на історичнутему. Однак він усе ще тематично тяжів до полі-тології: багаж досвіду та знань визрівав длянових наукових досліджень.

У Москві 1989 р. побачила світ його моногра-фія «Инстанция истины. Средства массовойинформации и жизнь: возможности, поиск,ответственность...». І хоча на виданні позначи-лися вади тогочасної політичної ситуації, самев цій науковій праці порушені А. Чічановськимпитання функціонування засобів масової інфор-мації в новому, революційно налаштованомусуспільстві, та все ще обмеженому політичноюсистемою, були вельми актуальними.

Мотиви перебудови внутрішньополітичноїсфери можна знайти також і в науковій статтіА. Чічановського «Обеспечение стиля деятель-ности средств массовой информации и пропа-ганды, адекватного революционным измене-

110

Н. М. Іщук,асистент

УДК 070: 304: 092: 001.891.3

Анатолій Чічановський: інформаціолог сучасності

У статті йдеться про життя, творчість та наукові напрацювання доктора політичних наук, профе-сора кафедри міжнародної журналістики, завідувача кафедри електронних видань і медіадизайнуІнституту журналістики Анатолія Анатолійовича Чічановського, окреслено коло наукових інтересів педа-гога і науковця, подано огляд наукових праць.

Ключові слова: Анатолій Чічановський, наукова праця, інформаціологія, політологія, соціальні комунікації.

Ш т р и х и д о п о р т р е т а

А

© Іщук Н. М., 2012

ниям в обществе», яку було надруковано у збір-нику статей під керівництвом Л. Кравчука«Стиль идеологической работы». Досліджуючидіяльність ЗМІ, стилю та методів роботи редак-цій, А. Чічановський дедалі більше цікавивсяпроблемою взаємодії преси та влади, адже існу-вала потреба ґрунтовніших наукових дослід-жень, зумовлених протистоянням політичнихсил, радикалізацією народних мас і функціону-ванням у цей непростий час засобів масовоїінформації.

Оскільки вперше радянською владою булопоставлено питання глибокого реформуванняполітичної системи, створення правової держа-ви, парламентаризму та розподілу влади [1],наукові інтереси А. Чічановського почалищораз більше зосереджуватися навколо такоїактуальної проблеми, як місце і роль масовоїкомунікації в політичній системі багатонаціо-нальної держави.

У Москві з цією темою він захистив док-торську дисертацію й одержав науковий ступіньдоктора політичних наук, став професором, чле-ном-кореспондентом Міжнародної академіїінфор матизації (МАІ). Саме до Всесвітньогокон гресу Академії, присвяченого 50-річчюОрга нізації Об’єднаних Націй, під грифом МАІвидається монографія А. Чічановського «В те -нетах свободы. Политологические проблемивзаимодействия властных структур, средствмассовой информации и общества в новых гео-политических условиях», після чого його оби-рають дійсним членом цієї академії.

Розпад СРСР приніс не лише сподівану сво-боду окремим народам колишньої імперії, а йконфлікти, протистояння націй, «парад сувере-нітетів» у Російській Федерації, на Кавказі, українах Східної Європи тощо. Уже як політологА. Чічановський вивчав ці процеси, а такожаналізував їх. Працюючи в Москві керівникомредакційно-видавничого та наукового відділуДержкомфедерації, радником Ради ФедераціїРосії, заступником Міністра національної полі-тики Російської Федерації, він опублікувавнизку наукових робіт у Росії та в Україні. Так,у видавництві НАН у Львові вийшли друкомйого статті «Національний інформаційний про-дукт (соціально-економічний аспект), «Держав -ність: суверенітет чи етнократія?»

Співпрацювати з Інститутом журналістикиКНУ імені Тараса Шевченка А. Чічановськийпочав у 1993 році, коли світ побачив першийпострадянський навчальний посібник для сту-дентів «Політика. Преса. Влада». Авторами по -сібника були також і В. І. Шкляр (тоді — заві-дувач кафедри міжнародної журналістики), ітодішній директор Інституту журналістикиКНУ професор А. 3. Москаленко, який не лише

дав позитивну рецензію на рукопис, а й написавзаключну статтю до посібника «Перші крокиновітньої журналістики», що стала науковиморієнтиром для багатьох дослідників із проблемжурналістикознавства. У співавторстві з профе-сором В. І. Шкляром вийшло видання «Світінформації: особистість, суспільство, держава.Медитації та маргіналії». У Віснику Київськогонаціонального університету (серія Журна -лістика) побачила світ наукова стаття А. Чіча -нов ського «Інформаційний простір як глобаль-на проблема сучасності».

На посаді заступника Міністра національноїполітики А. Чічановський активно співпрацює зНаціональним інститутом українсько-російськихвідносин у Києві. Журнал «Стратегічна панора-ма» (№ 4, 1999) ознайомлює українського читачаз його науковими розвідками «Росія: перспекти-ви на нове століття»; у збірнику «Діалог україн -ської та російської культур» друкується стаття«Інформаційний простір Украї ни і Росії: пробле-ми толерантності»; того ж року надруковано стат-тю «Проблемы стабильности и безопасности врегионах прохождения транспортных инфра-структур Каспийской нефти».

У Москві А. Чічановський залишався до2000 р. За цей час у російських виданнях (авто-рських і колективних монографіях, науковихзбірниках і журналах) опубліковано майже 30його праць, що стосуються етнополітичних імасовокомунікативних проблем. А. Чічанов -ський професорує в Академії державної службиРосії, бере участь у роботі двох спеціалізованихучених рад, співпрацює в Експертній раді зполітології БАКУ РФ.

З 1 вересня 2000 р. Анатолій Анато лійовичпочав працювати професором кафедри міжна-родної журналістики Інституту журналістикиКНУ імені Тараса Шевченка. Він багато спіл-кується з молодими науковцями саме на політо-логічну тему, адже недаремно ще один зі знав-ців політики Макс Вебер стверджував, що полі-тичний журналіст-публіцист — це тип професій-ного політика. На його думку, за всіх обставинжурналістська кар’єра залишається одним ізнайголовніших шляхів професійності політич-ної діяльності. Очевидно й те, що здібності жур-наліста-публіциста, який працює у сфері полі-тики, своєрідно подвоюються: до власне літера-турних здібностей додаються схильність і вмін-ня розбиратися в політичних процесах, і в оста-точному підсумку він діє як публіцист-політо-лог [2], — що й намагається довести на прикла-дах студентам А. Чічанов ський. Під його керів-ництвом захистили такі кандидатські дисерта-ції: М. Ю. Соколов («Проблема толерантності вінформаційному просторі»), К. І. Бондаренко(«Соціокультурні чинники формування мігра-


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

111

ційної політики у суспільстві, що трансформу-ється»), О. І. Тру хачов («Соціокультурні та ідей-но-політичні аспекти впливу державно-виконав-чих установ на засоби масової комунікації»),М. М. Прудник («Сучасні інформаційні конфлік-ти: сутність, причини та способи врегулюван -ня» (2001—2009 рр.). Докторами наук стали:О. Л. Пор фімович («Імідж як складник полі-тичної культури органу державної виконавчоївлади України»), М. Н. Розумний («Суспільніідеї як чинник формування політичної нації»),О. Г. Старіш («Інформаційна політика державив контексті глобалізації»).

Своєю підтримкою та науковими консульта-ціями він допомагає багатьом майбутнім нау-ковцям, у яких вбачає перспективність науко-вої галузі та які прагнення розширити своє сві-тосприйняття, отримати пораду чи дізнатисяпро тенденції та прогнози. Адже, як зазначалаодна з колег А. Чічановського, його прогноззавжди справджується й не випадково, бо він укурсі подій журналістської галузі в глобально-му її розумінні.

Дипломатичний, лояльний, вимогливий іабсолютно неконфліктний — так характеризуютьйого колеги, з якими він співпрацює та багатоспілкується. І хоча студенти трохи інакшесприймають А. Чічановського, на першийпогляд він здається їм незрозумілим і занадтовимогливим, вони знають напевно: під час скла-дання іспиту чи заліку красномовство їх не вря-тує, лише знання та вміння аналізувати інфор-маційні процеси сьогодення. Проте на практицічасто трапляється, що саме А. Чічановськийпідтримує студентів на державних іспитах абопід час захисту кваліфікаційних робіт, аджетолерантне ставлення та повага до тих, хто праг-не опанувати науку в нього вироблені здавна.

У 2004 р. А. А. Чічановський проходитьнострифікацію в Інституті національних від -носин і політології НАН України та отримує

україн ський диплом доктора політичних наук.Читає курси лекцій «Політичні системи світу»,«Світові комунікаційні системи», викладає спе-ціальні дисципліни «Державна інформаційнаполітика і свобода слова», «Засоби масової ко -мунікації та проблеми практичної політики».Він запровадив і нині очолює спеціалізованувчену раду Д 26.001.36 Київського Націо -нального університету імені Тараса Шевченказа спеціальністю 23.00.03 — політична культурата ідеологія.

З 1 вересня 2010 р. А. Чічановський працюєзавідувачем кафедри електронних видань імедіадизайну Інституту журналістики КНУімені Тараса Шевченка. І не зважаючи на такізначні досягнення Анатолій Анатолійович ідалі плідно працює: формує наукові фаховівидання Інституту журналістики, видає науко-ві збірники політологічного спрямування, пишепідручники та монографії. Нещодавно у співав-торстві з доктором політичних наук О. Г. Ста -рішем побачило світ навчальне видання «Інфор -маційні процеси в структурі світових комуніка-ційних систем» [3]. У ньому висвітлюються місцета роль комунікаційних систем у контексті глоба-лізації, систематизуються результати дослідженьавторитетних фахівців, подаються типові страте-гії та наслідки інформаційних війн, порушують-ся актуальні нині питання управління кризамияк виду психологічного впливу, а також досвідкраїн розвинених демократій.

1. Козловська Т. Ю. Горбачовська «перебудова» та«нове політичне мислення»: передумови виникненняі наслідки / Т. Ю. Козловська // Держава та армія :зб. наук. пр. — Львів : Вид-во нац. ун-ту «Львівськаполітехніка», 2000. — 200 c.

2. Публіцистика і політика : зб. наук. пр. — К. :Грамота, 2007. — Вип. 1 (4). — 152 с.

3. Чічановський А. А. Інформаційні процеси в структу-рі світових комунікаційних систем : підручник / А. А. Чі -ча новський, О. Г. Старіш. — К. : Грамота, 2010. — 576 с.

Іщук Н. М.

112

Науково-дослідні праці1. Чичановский А. А. Информация и внутрен-

няя политика государства // Вопросы междуна-родных и федеративных отношений. — М. : РАГС,2000. — 32 с.

2. Чичановский А. А. За чертой полета: нации инароды после развала СРСР / А. А. Чіча нов ський. —М. : Сла вянский диалог, 2000. — 104 с.

3. Чічановський А. А. Новина в журналістиці:проблеми практичної політики / А. А. Чіча -новський. — К. : Гра мота, 2003. — 32 с.

4. Чічановський А. А. Толерантність культур якумова функціонування глобального інформаційногопростору // Українська журналістика в контексті сві-тової : зб. наук. пр. — К., 2001. — Вип. 5. — С. 88—94.

5. Чічановський А. А. Державна інформаційнаполітика, інформаційний простір, свобода слова //Вісник Київського національного університетуімені Тарса Шевченка. Сер.: Журна лістика. — К. :ВПЦ «Київ. університет», 2002. — Вип. 10. —С. 44—45.

6. Чичановский А. А. Символизация духовнихлидеров нации — явление не только распространен-ное, но и прогрессивное... // Педаго гическая жизньКрыма. — 2004. — № 2—3 (12—13). — С. 8—10.

7. Чічановський А. А. Тарас Шевченко як символУкраїни, що націоналізується // Т. Г. Шев ченкоі світова культура : матер. конф., Сімфе рополь,26—28 лют. 2004 р. — К. : Грамота, 2004. —С. 37—40.

Бібліографія професора А. А. Чічановського

8. Чічановський А. А. Теорія і практика ЗМІ: впошуках нової концепції // Наукові записки КНУімені Тараса Шевченка. Т. 5. : Факультет соціоло-гії та психології ; Ін-т журналистики. — К. : Вид-во КНУ КПДВ «Педагогіка», 2004. — С. 158—165.

9. Чічановський А. А. Національна держава таїї засоби інформації // Україна на шляху доЄвропи. — К. : Етнос, 2006. — С. 213—226.

10. Чічановський А. А. Інформація, інформацій-ний : словник термінів і понять для журналістів іполітологів / А. А. Чічановський, О. К. Ме лещенко,В. І. Шкляр. — К. : Грамота, 2007. — 72 с. — (Се -рія «Словник»).

11. Чічановський А. А. Функціонування ЗМІ якполітичний процес / А. А. Чічановський,В. І. Шкляр, О. Г. Старіш // Публіцистика і полі-тика : зб. наук. пр. — К. : Грамота, 2007. —Вип. 1(4). — С. 7—31.

12. Чічановський А. А. Склад ники інформаційноїполітики держави / А. А. Чічановський, О. Г. Ста -ріш // По літика і публіцистика : зб. наук. пр. — К. :Грамота, 2008. — Вип. 1(5). — С. 37—69.

13. Чічановський А. А. Інформаційний простір —основа інтеграційно-дезінтеграційних процесівцивілізації // Політика і публіцистика : зб. наук.пр. — К. : Грамота, 2009. — Вип. 1(6). — С. 7—36.

Наукові та навчально-методичні видання14. Публіцистика і політика : зб. наук. пр. /

за заг. ред. А. А. Чічанов ського. — Вип. 1(4). — К. :Грамота, 2007. — 152 с.

15. Політика і публіцистика : зб. наук. пр. /за заг. ред. А. А. Чічанов ського. — Вип. 1(5). — К. :Грамота, 2008. — 168 с.

16. Політика і публіцистика : зб. наук. пр. /за заг. ред. А. А. Чічанов ського. — Вип. 1(6). — К. :Грамота, 2009. — 160 с.

17. Чичановский А. А. Формирование и генезисидеологии украинского возрождения // Украин -ская общественная мысль: источники, поиски,достижения : учеб. пособ. — М. : Славянский диа-лог. — С. 230—302.

18. Чічановський А. А. Практична політика:масовокомунікативний аспект // Вісник Київ сько -го національного університету імені Тара са Шев -ченка [Наукова школа професора Ана толія Чі -

чановського]. — К. : ВПЦ «Київ. університет»,2005. — Вип. 13. — С. 4—36.

19. Чічановський А. А. Політичні системисвіту : навч. прог. / А. А. Чічановський. — К. :КНУ ім. Та раса Шевченка, 2002. — 16 с.

20. Чічановський А. А. Державна інформаційнаполітика і свобода слова : навч. прог. / А. А. Чі ча -новський. — К. : КНУ імені Тара са Шевченка. — 10 с.

21. Чічановський А. А. Журналістика і проб лемипрактичної політики : навч. прог. / А. А. Чічанов -ський. — К. : КНУ імені Тара са Шев ченка. — 8 с.

Навчально-методичні видання з грифом МОН22. Світанок Вітчизни: Українська література

кінця XIX — початку XX ст. : навч. посіб. / уклад.А. А. Чічанов ський. — К. : Грамота, 2001. — С. 3—8.

23. Чічановський А. А. Чудові пересмішники:Сатиричні твори класиків української літератури :навч. посіб. / А. А. Чічанов ський. — К. : Грамота,2002. — 616 с.

24. Чічановський А. А. Великий каменяр: Проза тадраматургія Івана Франка : навч. посіб. / А. А. Чі -чанов ський. — К. : Грамота, 2003. — 672 с.

25. Чічановський А. А. Зворушене серце. ТвориОльги Кобилянської : у 2 кн. : навч. посіб. /А. А. Чічанов ський. — К. : Грамота, 2003. —Кн. 1 : 464 с. ; Кн. 2 : 384.

26. Чічановський А. А. Жива душа. ТвориМарка Вовчка : навч. посіб. / А. А. Чічанов -ський. — К. : Грамота, 2003. — 320 с.

27. Чічановський А. А. Міфи Давньої Греції : у2 кн. : навч. посіб. / А. А. Чічанов ський. — К. :Грамота, 2004. — Кн. 1 : 608 с. ; Кн. 2 : 520 с.

28. Чічановський А. А. Давньоримська літера-тура. : у 2 кн. : навч. посіб. / А. А. Чічанов -ський. — К. : Грамота, 2004. — Кн. 1 : 472 с. ;Кн. 2 : 576 с.

29. Чічановський А. А. Інфор ма ційні процеси вструктурі світових комунікаційних систем : під-ручник / А. А. Чічанов ський, О. Г. Ста ріш. — К. :Грамота, 2010. — 576 с.

Аналітично-публіцистичні видання30. Чичановский А. А. Валерия Заклунная:

актриса и политик / А. А. Чичанов ский. — М. :Славянский диалог, 2002. — 334 с.


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

113


Ischuk Natalya. Anatoliy Chichanovskyy: outstanding researcher of Informatiology.The article describes the life, creative and scientific work of Doctor of Political Science, Professor of Chair of

international journalism, Head of Chair of electronic editions and media design of Institute of journalism AnatoliyChichanovskyy. The scientific interests and review of scientific works of pedagogue and researcher are presented.

Keywords: Anatoliy Chichanovskyy, scientific work, Informatiology, political science, social communications.

Ищук Н. М. Анатолий Чичановский: информациолог современности. В статье речь идет о жизни, творчестве и научной деятельности доктора политических наук, профес-

сора кафедры международной журналистики, заведующего кафедры электронных изданий и медиадизайнаИнститута журналистики Анатолия Анатолиевича Чичановского. Очерчено круг научных интересов педа-гога и ученого, подано список его научных работ.

Ключевые слова: Анатолий Чичановский, научная работа, информациология, политология, социальныекоммуникации.

итуація в українській видавничій справіпотребує вивчення світового досвіду, який

дозволить виділити позитивні тенденції і впро-вадити їх на національному ринку. Видавничийкомплекс Франції відзначається давніми тради-ціями та динамічним розвитком на сучасномуетапі, що дозволяє говорити про цінний досвід,який можна здобути після вивчення провіднихтенденцій книговидання в країні, що і зумов-лює актуальність дослідження.

Мета статті — спроба розкрити ключовітенденції друкованого та електронного книгови-дання Франції. Для досягнення поставленоїмети необхідно виконати такі завдання:

• визначити основні характеристики друко-ваного та електронного книговидання;

• з’ясувати їх принципи роботи; • визначити найбільш популярні тематичні

сегменти.Стан дослідження проблеми. Огляд праць

засвідчив, що в Україні не існує комплексногодослідження, яке б висвітлювало особливостікниговидання Франції. Деякі проблемианалізували І. Баренбаум «Видавнича справа укапіталістичних країнах» [1], І. Шом ра кова таІ. Баренбаум «Видавнича справа і книговеденняФранції» [2], І. Баренбаум «За гальна історіякниги» [3] та низка статей у журналах та енцик-лопедичних виданнях, що пропонують переваж-но застарілу інформацію. Ці каву й актуальнуінформацію можна знайти на галузевому порта-лі Pro-Books.ru.

У Франції, за даними Національного синди-кату видавців, зареєстровано понад 10 тис.видавничих організацій, у 20 з них видавничийпортфель складається з понад 5 тис. назв.Водночас на ринку переважають видавництва,які випускають щорічно менше 10 назв — 5 тис.підприємств. Постійно видавничою діяльністюзаймаються 800 організацій, 300 із яких нале-

жить 90 % ринку. Видавничий сектор є центра-лізованим, у Парижі зосереджено 80 % загаль-ної кількості видавництв.

Видавничі об’єднання країни можна поділи-ти на три групи. Перша група — видавничіоб’єднання, що становить 40 % ринку:

• Ашетт. Концерну належить монополія напродаж книжок і журналів на залізничних вок-залах Франції і станціях паризького метро.Видає друком спеціальну бібліотеку залізниці,яка складається з різних серій. Має 36 філій вінших країнах. Видавнича група випускаєпонад 1000 назв нових книжок на рік, власник«Лагардер» (Франція).

• Едітіс. Друге в рейтингу видавниче об’єднан-ня Франції, що до 2008 р. належало інвестиційно-му фонду «Вендель Інвестіссемен», потім його при-дбала іспанська видавнича група «Пла нет». Довидавничого об’єднання «Едітіс» входить майже30 видавництв у Франції і Бельгії. Діяльністьоб'єднання здійснюється за трьома напрямами:книгорозповсюдження (близько 38,7 % від загаль-ної суми обігу), ви дання ху дожньої літератури(близько 32,6 %), видання навчальної і довідко-вої літератури (близько 28,7 %).

Друга група — видавничі об'єднання, сукупнийрічний прибуток яких становить 200—300 млнєвро. Намагаються проводити експансіоністськуполітику, купують дрібні видавництва, наприклад:

• Медіа Партісіпасьон. Група об’єднує ком-панії «Флеру», «Манго», «Рустика», «Даргауд»,«Дюпуіс».

• Мартініер. Власник — «Мартініер Груп»(Франція).

• Фламмаріон. Власник — італійська медіа-група «Різоллі-Кур’єрре делла Сера», яка об’єд-нує 14 видавництв, що зберегли свої назви імають власну спеціалізацію. • Галлімар. Власник — «Мадрігалл» (Фран -

ція); група об'єднує 11 видавництв.

114

Д и с е р т а ц і й н е д о с л і д ж е н н я

С. А. Водолазька,канд. філол. наук

УДК 007: 304: 655.5

Інноваційні особливості розвиткувидавничого ринку Франції

У статті розглянуто особливості книговидання Франції. Проаналізовано ключові тенденції на ринку,з’ясовано взаємодію державного й приватного книговидання, охарактеризовано динаміку випуску друкованоїпродукції та її тематичний репертуар. Визначено місце електронного книговидання у видавничій справікраїни.

Ключові слова: державне видавництво, приватне видавництво, тематичний репертуар, електроннакнига, способи книгорозповсюдження.

С

© Водолазька С. А., 2012

• Лефевр-Саррут. Власник — «Флояр»(Франція).

• Франс Льозір. Власник — «Бертельсманн»(Німеччина).

• Едісьйон Атлас. Власник — «Ді Агостіні»(Італія); спеціалізується на продажу окремихвидань у газетних кіосках.

• Група Альбін Мішель. Власник — SHP(Франція).

• Рід-Ельзевір. Власник — «Рід-Ельзевір»(Велика Британія, Нідерланди).

Третя група — решта видавництв (не маютьдистриб’юторських структур). Дрібні видав-ництва беруть на себе реальні ризики з пошукунових авторів і підтримки різноманіття видав-ничого асортименту. У Парижі та Паризькомуокрузі зосереджено 50 % дрібних видавництв,30 % з яких випускають менше 10 назв на рік.У своєму видавничому портфелі вони маютьвидання різноманітної тематики: 20 % припа-дає на випуск художньої літератури, 18 % —книжок із гуманітарних наук, 10 % — науково-технічної літератури. Існують проблеми зі збу-том продукції: 43 % видавництв повинні само-стійно постачати продукцію книготорговцям, а49 % торговельним мережам. Найбільшою про-блемою є налагодження зв'язків між видав-ництвом і продавцем.

У Франції видавець формує асортимент назвза власними вподобаннями, обираючи форму йзасоби публікації та редагування. Більшістьвидавництв співпрацює з друкарнями, передаю-чи їм частину видань.

За даними Національного синдикату видав-ців, до 2003 р. видавничий ринок Франції від-значався стабільністю: домінували дві групи —«Вівенді Юніверсал Паблішинг» та «Ашетт». Допершої групи входили видавничі дома: «Ла -русс», «Натан», «Плон-Перрін», «Роберт Лаф -фон», «Прес де ла Сіте». До другої входиливидавництва, які дослідники визначили термі-ном для народу — «Арлекін», «Же лю», «Ле ліврде Парі», «Ле лівр де пош». Далі у національ-ний рейтинг входили «Галлімар», «Сюль»,«Фламмаріон» та «Альбін Мішель».

Кардинальні зміни відбулись на початку2003 р. після фінансового краху групи «Вівен -ді», яка змушена була розпродавати акції ви -давництв зі згоди керівництва держави йМіністерства культури. Основним претендентомна придбання активів компанії стала видавничагрупа «Ашетт — Лагардер». Визначальним чин-ником для такого рішення виявилась позиціяголови видавничої групи Ж.-Л. Лагардера,який виступав за збереження культурного над-бання країни, яке пропонувалось рятувати відамериканського втручання. Видавничі активи«Вівенді» після входження до складу групи

«Ашетт — Лагардер» дістали назву «Едітіс». Наринку повинен був утворитись монополіст«Ашетт — Вівенді», проте це викликало серйоз-не занепокоєння видавців та європейських ліде-рів. Найбільше нарікань було щодо агресивноїцінової політики. Рішення було переглянуто,групу «Ашетт — Лагардер» зобов’язали віддатиправа на 60 % видавничих активів «Вівенді»,натомість запропонували залишити права влас-ності на видавничі дома «Ларусс», «Даллоз»,«Дюноз», «Арман Колін» і «Натан». Такий по -діл дав змогу зберегти контроль над продажемнавчальної літератури та університетськихвидань. У 2004 р. активи «Вівенді» викупилакомпанія «Вендель Авестісмо», яка через бракбудь-якого досвіду у видавничій справі не могластановити конкуренцію «Ашетт». У 2005 р.склалась парадоксальна ситуація, коли 30 %видавництв контролювали майже 90 % торгово-го обігу галузі, хоча самі становили 1 % відзагальної кількості зареєстрованих видавничихмарок у Франції.

Відбувається активне проникнення іноземно-го капіталу, наприклад, видавництво «Фламма -ріон» придбав італійський концерн «Різзолі»,об’єднання «Ашетт» — промислова група «Ла -гар дер», об’єднання «Едітіс» — фінансова група«Вендель Авестісмо». З потужних об’єднаньтільки «Галлімар» та «Альбін Мішель» зали-шаються самостійними. У французькому книго-виданні спостерігається процес інтернаціоналі-зації ринку: видавництва «Франс Льозір» та«Атлас» відкрили філії за кордоном. Іноземнісуб’єкти підприємницької діяльності цікавлять-ся спеціалізованими видавництвами: «Рід-Ельзевір» придбав видавничі активи «Жюріс-Классер» (випускає книжки з права), «Мас -сон» — науково-популярні видання, книжки проздоров’я, «Іньятів Санте» — книжки про здо-ров’я. Франко-бельгійський концерн «МедіаПартісіпасьон» контролює «Флерус-Маме»,«Дюпуіс» (релігійна література), «Даргауд»(комікси). Чільне місце у французькому книго-виданні й книгорозповсюдженні займає інімецький концерн «Бертельсманн», який маєправо власності на «Франс Льозір», «Гран Ліврдю муа», «Код Руссо».

Ще одна особливість видавничої справиФранції — тенденції до підпорядкування її аме-риканському капіталу. Прикладом цього є по -глинання французьких видавництв американ -ською групою «Тайм-лайф», яка одночасно береучасть в італійській й німецькій видавничійсправі. Американське видавництво «МакГроу-Хілл» співпрацює із французьким журналом«Експрес». Видавництво «Фламма ріон» створи-ло разом з американською фірмою «ДжонВайлі» акціонерне товариство з видання медич-

Інноваційні особливості розвитку видавничого ринку Франції

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

115

ної і науково-технічної літератури. Розви -вається кооперація французьких видавництв зіталійськими, німецькими, швейцарськими таіншими закордонними фірмами. Відбуваєтьсяспівробітництво між окремими французькимивидавництвами, що дозволяє знизити витративиробництва, розширити коло читачів і в такийспосіб збільшити прибутки.

Важливою особливістю сучасного книжково-го ринку, що відрізняє Францію від багатьохінших країн, є наявність у багатьох видавництвдавньої історії розвитку: «Дюно» засновано1791 р., «Ашетт» — 1826, «Галман Леві» — 1836,«Фаярд» — 1857, «Фламмаріон» — 1876, «АльбінМішель» — 1900, «Грассе» — 1907, «Галлімар» —1911, «Сюль» — 1935 р. Тривалий час ці видав-ництва належали родинному капіталу.

Постачання видавничої продукції здій-снюється за допомогою системи договорів.Розрізняють чотири типи договорів на поста-чання новинок. Вибір договору залежить відугоди між видавництвом або агентсько-пред-ставницькою фірмою та крамницею. Першийтип — «Договір про уніфіковані інформувальніпоставки», — залишає за видавництвом правосамостійно визначати назви книг та їх кількістьдля інформування про вихід нових видань.Другий тип — «Договір про персональну схемупостачання» — передбачає право книгорозпов-сюджувача визначати кількість примірників татематику книжок, а також можливість зміникількості примірників за 60 днів до поставки.Третій тип — «Договір про індивідуально обу-мовлені поставки» — дає можливість ознайоми-тись із перспективним планом видавництва івизначити кількість друку необхідних примір-ників на кожну назву. Четвертий тип — «Дого -вір про поставку незапланованих видань» — доз-воляє видавцеві надсилати розповсюджувачудля ознайомлення зразки видань, які були незаплановані до друку, у кількості передбаченійдомовленістю.

Водночас упровадження договору про постій-не замовлення передбачає, що і видавець погод-жується на право розповсюджувача повернутичерез чітко визначений термін нереалізованийтовар і зобов’язується відшкодувати його вар-тість. Дотримання мінімального терміну пере-бування книжки в крамниці є важливим крите-рієм для визначення розміру знижки для кни-горозповсюджувача. Повернення товару є мож-ливим за дотримання відповідної процедури:партія товару повинна мати супровідні доку-менти з зазначенням номера рахунка, назвоюкнижки й кількості примірників у кожнійпачці, типу повернення, а також книжки неповинні мати пошкодження, маркування, ети-кетки і бути брудними. Кредит-нота за повер-

нення книжок оформлюється протягом місяцяпісля отримання посилки, у разі відмови видав-ництво повинне пояснити крамниці причиниухваленого рішення.

Франція також є потужним експортеромкнижок на міжнародні ринки. Основними їїпокупцями є країни, в яких користуютьсяфранцузькою мовою — Бельгія, Люксембург,Швейцарія, Канада, Алжир і Марокко. Часткацих країн становить 73 % усього книжковогоекспорту Франції. За ними йдуть США, Ні -меччина, Італія, Іспанія, інші країни ЗахідноїЄвропи, Африки й Америки. На експортномуринку з 2008 р. визначились дві основні тенден-ції — збільшення надходжень книжок у франко-мовні країни й різке зниження експорту в іншікраїни, особливо в Західну Європу. Видаєтьсядруком переважно франкомовна література, щопризводить до звуження експортних ринківзбуту продукції. За тематикою найбільшиминакладами друкується художня література.

Формуванню експортної політики сприяє«Спілка видавців французької мови», створена1961 р. з метою розповсюдження французькоїкнижки й книжок французькою мовою в усьо -му світі. Діє цілий спектр різноманітних про-грам підтримки експорту, продажу книжок закордоном. Вагому підтримку видавцям надаєпрограма університетських і наукових книжок«Плюс», яка успішно функціонує з 1988 р.Згідно з програмою численні франкомовні ви -давці, Міністерства культури, зв’язку та закор-донних справ координують свої зусилля, щобстуденти країн франкомовної Африки, Мада -гаскару і Гаїті мали змогу купувати універси-тетські праці за цінами, вдвічі нижчими відринкових. «Плюс» охоплює всі прикладні, гу -мані тарні та суспільні науки. Налагодившипартнерські стосунки із книгопродавцями,«Плюс» надає потужну підтримку для зміц -нення дистриб’юторської мережі. Експортнийцентр французької книжки запровадив програ-ми субсидіювання цін на французькі книжкина ринках Африки, Центральної та СхідноїЄвропи, де їх продають на 50—70 % дешевше.

Національний книжковий центр надає вибір-кову підтримку закордонним книжковим крам-ницям. Існує спеціальний фонд, який фінансу-ється видавництвами й управлінням книжок ічитання та надає підтримку книгарням фран-цузької книжки в проблемних країнах.

Особлива риса французької видавничої спра-ви — відносини між галуззю книговидання ідержавою, яка здебільшого виявляється в тіс-них зв’язках книговидання з Міністерствамикультури, закордонних справ та освіти. Спів -робітництво сприяло ухваленню кількох зако-нів, що нині забезпечують особливий законо-

Водолазька С. А.

116

давчий режим у сфері книговидання. До того жроль держави (Міністерства культури) у книж-ковій галузі полягає в дослідженні ринку йпопуляризації читання. У Франції щороку від-буваються заходи із промоції читання, а під часкнижкових ярмарок школярі отримують без-коштовні квитки з депозитом на певну суму.Важливим джерелом поширення інформаціїпро книжки є інтернет, де можна ознайомитисяз рецензіями на видання, з думками читачів.Загалом держава не контролює процес книгови-дання і книгорозповсюдження.

За станом на 2009 р. у країні зареєстровано64 державних видавництв, 27 належать вищимначальним закладам, чотири випускають нав -чальну літературу (наприклад, Націо наль нийцентр педагогічної документації, Національнийцентр дистанційного навчання), шість належатьвеликим музеям (Лувр, Центр Жоржа Помпіду,Музей Родена тощо). Державними є майже всівидавництва, що випускають картографічнупродукцію (Національний географічний інсти-тут), а також ті, що друкують офіційну доку-ментацію і статистику (Національний інститутстатистики та економічних досліджень).

У 2006 р. державні видавництва випустилипонад 5670 назв (2837 книжок, 2833 — карти таатласи). Загальний наклад становив 11 млнпримірників (5,9 млн пр. — книжки, 5,1 млнпр. — карти). За останні роки ситуація карди-нально не змінилась. Продукція видавництвстановить 8 % загального випуску за назвами,2 % випуску — за накладом, 2 % — від загаль-ної кількості проданих примірників, 2 % — відзагального видавничого обігу країни. Провідніпозиції державні видавництва мають у випускукартографічної продукції — 98 % від загальноговипуску, педагогічної літератури — 93 %, юри-дичної літератури — 37 %, видання з мистец -тва — 26 %. Видавництва, підпорядковані му -зеям, мають значні прибутки за рахунок нала-годженої туристичної інфраструктури в країніта орієнтації на випуск різноманітної рекламноїпродукції (каталоги музеїв, їх історія, добіркиробіт певного автора тощо). До того ж виданнявідрізняються високою якістю поліграфічноговиконання.

Більша частина видавництв країни є приват-ними універсальними, саме вони забезпечуютьбагату асортиментну політику на ринку. За ста-тистичними даними, у Франції функціонуєпонад 600 фірм, що здійснюють видавничудіяльність постійно. Поширення набули видав-ництва, пов'язані з медіа-холдингами, банкамиабо промисловими компаніями. З’явилась тен-денція до зникнення приватних наукових ви-давництв, які стали неконкурентоспроможни-ми, водночас для забезпечення потреб галузі

збільшується державне фінансування або залу-чають кошти меценатів чи громадських органі-зацій.

Великі видавничі компанії також продов-жують консолідуватися, упродовж 2009 р. три-вали переговори про злиття видавництва«Сюль» з видавничою групою «Мартініер», якапосідає третє місце серед найбільших видавни-чих груп Франції.

Збільшує свою значущість у книговиданнігрупа «Медіа Партісіпасьон», яка здобуває всебільше видавничих активів. Група «БайардПрес» викупила у власників велике видавниц -тво «Мілан»; такі процеси посилюють тиск намаленькі та середні видавництва, виживатияким стає важче.

До провідних універсальних приватних видав-ництв належать: «Галлімар», «Ашетт», «Грассе»,«Фаярд», «Бражелон», «Сюль», «Гранд».

Спеціалізовані видавництва допомагають уріз-номанітнити видавничий асортимент за рахунокрізних тематичних секторів, а також насититиринок неприбутковою, але важливою для навчан-ня літературою. До спеціалізованих видавництвналежать: «Нову Монд», «Глена» (спеціалізу-ється на виданні коміксів і манги (японськікомікси), «Даргауд» (спеціалізується на виданнікоміксів), «Кастерман» (спеціалізується на ви -данні дитячих книжок і графічних романів),«Даллоз» (найбільше французьке видавництвоюридичної літератури), «Ларусс» (спеціалізу-ється на виданні довідкової літератури).

За даними національної бібліотеки Франції,випуск книжок у країні становив у 2005 р. —61,761 тис назв, 2006 р. — 62,527 тис. назв,2007 р. — 62,761 тис. назв, 2008 р. — 69,658 тис.назв (дані формуються на основі обов’язковогопримірника як перших видань, так і переви-дань, передруків).

У 2007 р. видавничий концерн «Ашетт»,видавниче об’єднання «Альбін Мішель», книж-ковий клуб «Франс Льозір» підписали угоду звидання і розповсюдження у Франції аудіокни-жок. Цей ринок у країні розвинений недо-статньо. Для реалізації планувалось викори-стання книжок із каталогів видавництв і кана-лів книгорозповсюдження книжкового клубу.Проте представники угоди не бажають бутисуцільними монополістами і пропонують охо-чим приєднатись до них.

Перекладна література у Франції становить15,9 % від загального випуску книжок, най-більше перекладаються: художня література —37 %, дитяча — 15 %, з гуманітарних і суспіль-них наук — 15,1 %, комікси — 9 %, з мистецт-ва — 6 %, інформатика — 2 %. Популярними насучасному етапі є видання, перекладені з анг-лійської — 60,1 % (від загальної кількості пере-


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

117

кладів), японської — 7,5 % (переважно цепов'язується з ринком коміксів), німецької —7,1 %, італійської — 4,7 %, іспанської — 3,2 %,скандинавських мов — 1,7 %. У 2008 р. з анг-лійської було перекладено 60,7 % від загальноїкількості перекладів (5411 назв), японської —7,7 % (684), німецької — 6,6 % (589), італій-ської — 4,8 % (427), іспанської — 3,4 % (306),російської — 1,5 % (130 назв), інших — 15,3 %.Відзначалося незначне зростання перекладноїлітератури різними мовами, крім перекладів ізнімецької, де простежувався незначний спад.

Незважаючи на всі зміни на видавничомуринку серед читачів сформувались найбільшзначущі тематичні блоки, найпопулярнішимсегментом залишається художня література.Значний попит мають книжки із практичнимипорадами, наукова фантастика, перекладна лі -тература. Постійно зростає роль книжок длядітей (раніше на них припадало 9 % усіх поку-пок, нині — 20 %). На ринку переважають спеціа-лізовані видавництва (за тематикою або типомвидання). Спостерігається тенденція до друкупереважно рентабельних книжок. Менше увагиприділяється роботі з молодими авторами.

За високими цінами продаються книжки змистецтва, економіки, а також словники. Біль -шість книжок виходить у вигляді масовихвидань в обкладинці (30 % обігу на ринку краї-ни), популярність пояснюється ціною, серійні-стю видань. Поширюється ідея книжки на за -мовлення, що збільшує кількість малих накла-дів. Адаптовані видання привертають увагузавдяки скороченим варіантам текстів.

Стабільний попит залишається на комікси таманги, а також кишенькові видання (маютьприйнятну ціну), проте найбільшим попитомкористуються книжки позакласного читаннядля школярів. Падіння попиту з 2006 р. спосте-рігається на подарункові видання, словники,енциклопедії та практичні видання.

У країні з 1982 р. діє «Закон про фіксованіціни на книжки», згідно з яким не дозволяєть-ся продавати книжки із націнкою більше ніж5 %, а також нижче відпускної ціни. Відпо -відно вартість книжки однакова у всіх книго-розповсюджувачів, визначається видавництвом.Це свідчить про те, що конкуренція між видав-ництвами відбувається не в ціновій політиці, ав якості й кількості послуг.

Книжку як головний засіб розваг називають47,2 % французів, навчання — 60 % опитаних.Фактор ціни, як і в інших країнах, стає визна-чальним у придбанні видання.

Просування видавничої продукції відбува-ється в кілька етапів. Певні служби видавниц -тва розсилають зразки нового видання до редак-цій газет, журналів, електронних ЗМІ. Розмі -

щується інформація про книжки на власномусайті, у каталогах, презентаційних буклетах.Періодично організуються й спеціальні реклам-ні кампанії, але такий спосіб не використову-ється часто через брак фінансування, бо на про-сування книжки, як правило, витрачається3—5 % від її номанільної вартості. До надход-ження книжки в продаж інформацію про неїпередають до бібліографічних баз даних, уФранції існує дві загальнонаціональні бази да -них. «Французька електронна бібліотека» —перша бібліографічна база даних, яку контро-лює Комісія з міжпрофесійних зв’язків у галу-зі видавничої справи, поповнюється безпосеред-ньо видавцями або дистриб’юторами на основієдиної уніфікованої «Товарної картки накнигу». «Електр Бібліографі» — бібліографічнабаза даних «Об’єднання видавців і книгорозпов-сюджувачів», містить близько 900 тис. записів,дані готуються за допомогою фахівців і маютьдодаткові відомості: ключові слова, фото обкла-динки, параметри книжки, резюме. Особливуувагу приділяють проведенню промоційнихзаходів, як продуктивному способу заохоченнячитачів, вони організовують зустрічі з автора-ми, дискусії, інсценізації, дегустації страв (длякулінарних книжок), комп’ютерні ігри (длякомп’ютерних книжок), дитячі куточки в кни-гарнях (для батьків, які прийшли до книгарні здітьми).

Вагомий сегмент ринку становить електрон-не книговидання. За даними Національногосиндикату видавців, у 2010 р. книжки в циф-ровому форматі зайняли 1,8 % від загальногообсягу продажів у Франції, що оцінюєтьсяприблизно у 54 млн євро. У країні розвинутокілька способів продажу електронних книг:продаж у режимі онлайн, цифрові книжки нафізичних носіях. Найбільшою платформоюрозповсюдження електронних книжок у Фран -ції є інтернет-підрозділ магазину «Фнак»(кількість завантажень цифрових видань зсайта в 2009 р. становила 60 тис., у 2010 р. —120 тис., а у І кварталі 2011 р. — 130 тис.). Заданими журналу «Букселер», популярністькнижок у цифровому форматі серед французівпоступово збільшується. Середня ціна елек-тронної книжки становить 12 євро, тоді якдрукованої — 15,50 євро. Нині виникла потре-ба прийняти законопроект про необхідністьуведення фіксованих цін на електронні книж-ки, який був схвалений французьким Пар -ламентом і надійшов на розгляд Євро комісії.Отже, електронне книговидання активно роз-вивається.

Книговидання у Франції є комерційноюгалуззю. Структура книговидання і книгороз-повсюдження залежить від економічного й

Водолазька С. А.

118

соціального стану суспільства. Тенденції і про-цеси на книжковому ринку країни контролю-ють спеціальні організації. Видавці з метоювизначення попиту на ринку замовляютьспеціальні дослідження, які дозволяють про-гнозувати й контролювати виробничі про -цеси.

1. Баренбаум И. Издательское дело в капитали-стических странах / И. Баренбаум. — Л. : Ленингр.гос. Ин-т культуры, 1991. — 96 с.

2. Баренбаум И. Издательское дело и книговеде-ние во Франции / И. Баренбаум. — М. : Книга, 1974.

3. Шомракова И. Всеобщая история книги /И. Шомракова, И. Баренбаум. — С.Пб. : Профессия,2005. — 368 с.


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

119


Vodolazka Svitlana. Innovative features of the publishing market in France.The article covers features of book publishing in France. Key market trends are analysed, interaction of public

and private book publishing is defined, dynamics of production of printed materials and their themes arecharacterised. The role of electronic publishing in publishing business of the country is determined.

Keywords: state publishing house, private publishing house, themes, e-book, ways of book distribution.

Водолазская С. А. Инновационные особенности развития издательского рынка Франции. В статье раскрываются особенности книгоиздания Франции. Проводится анализ ключевых тенденций

на рынке, выясняется взаимодействие государственного и частного книгоиздания, характеризуется дина-мика выпуска печатной продукции и ее тематический репертуар. Определяется место электронного кни-гоиздания в издательском деле страны.

Ключевые слова: государственное издательство, частное издательство, тематический репертуар, элек-тронная книга.

ктуальність теми зумовлена тим, що, заданими останніх соціологічних досліджень,

проведених Лабораторією законодавчих ініціативта компанією TNS в Україні 2—10 лютого 2011 р.,українці довіряють церкві значно більше, ніжвладі: «Повністю або переважно довіряють церк-ві 67,1 % українців. При цьому повністю дові-ряють Верховній Раді лише 3,2 %, опитаних, аповністю не довіряють — 45,6 % респондентів»[1]. Згідно з дослідженням, у ході якого було опи-тано 1,2 тис. респондентів віком від 16 до 75років у більш ніж 80 населених пунктах усіхтипів у всіх реґіонах України, Президенту повні-стю довіряють лише 9 % респондентів, а КабінетуМіністрів — 3,8 %, і лише 4,1 % опитаних вірять,що ключові органи влади працюють досить від-крито й прозоро. Значно вищим є рівень довіридо українських мас-медіа — їм довіряють 46,4 %українців.

Очевидно, що державно-церковні відноси-ни — важливий складник суспільного життя.Трансформація політичної системи з моментуздобуття Україною незалежності й до сьогодні,зростання ролі релігійного чинника в україн -ському соціумі, глобалізаційні процеси зумов-люють потребу коригування системи державно-церковних відносин. Закономірно, що осмис-лення цих проблем є надзвичайно актуальним,тому зазначені питання перебувають у центріуваги як науковців, органів державної влади,громадських і релігійних організацій, так і кон-фесійної преси, зокрема римо-католицької.

Об’єкт дослідження — мас-медіа, що видава-лись під егідою римо-католицької церкви вУкраїні впродовж 1991—2011 рр., серед якихкатолицький вісник» («Парафіяльна газета»),«Credo», «Християнське слово», «Радість віри»,«Ave Maria», «Колегія», «Слово між нами»,«Діти Непорочної» та ін.

Предмет дослідження — публікації, при-свячені державно-церковним процесам, що вмі-щувались на шпальтах зазначених видань про-тягом останнього двадцятиліття.

Метою дослідження є визначення особливо-стей підходів мас-медіа римо-католицької церк-ви в Україні до висвітлення проблем державно-церковних відносин і соціальних проблем, ідей-но-концептуальних засад публікацій, їх жанро-вих характеристик.

Реалізація поставленої мети передбачає вирі-шення таких завдань:

• опрацювати матеріали зазначеної пробле-матики, диференціювати напрями, в яких дер-жавно-церковні процеси висвітлюють католи -цькі видання;

• проаналізувати ідейно-концептуальні заса-ди публікацій;

• визначення жанрової палітри публікацій.Для досягнення поставленої мети та розв’я -

зання завдань використано комплексний підхіддо вибору методів дослідження. Основними зних є: проблемно-тематичний, системно-хроно-логічний, дедуктивний та індуктивний методипізнання.

Джерельна база. Стаття побудована на аналі-зі публікацій з проблем державно-церковнихвідносин, що друкувались в мас-медіа РКЦ вУкраїні протягом 1991—2011 рр., тобто за20 років незалежності держави.

Питанням державно-церковних відносинприсвячені праці українських науковців А. Ко -лодного, П. Яроцького, М. Кирюшко, Г. Над -токи, А. Сагана, О. Бєлоуса, В. Бондаренка таін. Зазначених проблем торкаються автори збір-ника наукових праць «Україна і Ватикан» увипуску «Українсько-ватиканські відносини вконтексті суспільних і міжконфесійних про-блем» [2].

Взаємозв’язок церкви та держави в релігійнихмас-медіа активно вивчаються українськимидослідниками преси: А. Юрашем, А. Бойко,І. Скленарем, М. Левчук, О. Артемчук та ін. Так,наприклад, релігійну періодику в історико-полі-тологічному аспекті вивчає науковець А. Юраш:на прикладі видавничої діяльності РПЦ вченийдосліджує стосунки держави і церкви [3], а в

120

О. І. Керц,аспірантка

УДК 007: 304: 070.482:282

Державно-церковні процеси в дзеркалі католицьких мас-медіа незалежної України

У статті розглянуто підходи римо-католицьких мас-медіа України до висвітлення державно-церковнихвідносин, ідейно-концептуальні засади публікацій зазначеної проблематики, їх жанрові характеристики.

Ключові слова: державно-церковні відносини, мас-медіа, проблематика матеріалів, жанри, римо-като-лицька церква.

А

© Керц О. І., 2012

ґрунтовній праці «Українська церква в контекстісучасних політико-конфесійних та комунікатив-них процесів (історико-типологічний аспект)»А. Юраш наголошує, що «недооцінка церковногофактору чи його гіпертрофоване розуміння частозаважають Церкві стати вагомим фактором стабі-лізації і консолідації нації» [4, 3]. Цю думкупідтримує А. Бойко в розвідці «Чи варто відо-кремлювати церковні мас-медіа від держави?(правові аспекти функціонування ЗМІ в інформа-ційному полі України)» [5]. Аналізуючи пробле-му в правовому і медійному аспектах, дослідницязазначає: «Ігнорувати мас-медіа церков і релігій-них організацій сьогодні вже не можна, тому щовказані інституції мають досить потужні важелівпливу на аудиторію. І оскільки вони впливаютьна формування громадської думки, то, очевидно,повинні підпорядковуватись усім законам, прави-лам і конституційним нормам, чинним у держа-ві» [5, 445].

У розвідці досліджено публікації генеральноїсукупності католицької періодики та інтернет-видань незалежної України, що доступні сьо-годні. Таким чином, розглядатимемо як сучас-ну пресу та інтернет-видання («Католицькийвісник» (надалі — «КВ»), «Wołanie z Wołynia»(надалі — «WzW»), «Credo» та ін.), так і ті, щосьогодні припинили своє існування («AveMaria» (надалі — «AM»), «Слово християнина»(надалі — «СХ»), «Radosc Wiary» (надалі —«RW») та ін. Закономірно, що всі виданнявиходили на різних етапах розвитку держави, зрізною періодичністю, накладом, сферою роз-повсюдження і навіть різними мовами (деталь-ніший аналіз див. «Типологія періодичнихвидань римо-католицької церкви України» [6]),але вважаємо, що таке розмаїття видань дозво-лить всебічно розглянути проблеми державно-церковних відносин у дзеркалі католицькоїпреси 1991—2011 рр.

Так, державно-церковні процеси висвітлю-ють католицькі видання у кількох напрямах:

1) з’ясування ролі церкви в суспільномужитті країни;

2) церква і питання державотворення;3) взаємодія церкви з Президентом, гілками

державної влади, політичними партіями;4) церква й виборчі процеси;5) конфлікти в церковно-державних відносинах.Варто зазначити, що найбільше уваги дер-

жавно-церковним відносинам приділяє «Като -ли цький вісник» (до 2008 р. виходив підназвою «Парафіяльна газета» (надалі — «ПГ»))та інтернет-видання «Credo», що є електронноюверсію однойменного журналу, але зі значноширшим контентом. Інші ж видання, які булодосліджено, висвітлюють лише окремі аспектидержавно-церковних взаємин.

У публікаціях, присвячених з’ясуванню роліцеркви в суспільному житті країни, висвітлю-ють зустрічі очільників церкви з представника-ми державної влади, перебіг конференцій, сим-позіумів, «круглих столів» тощо. Теми подіб-них зустрічей є широкомасштабними: священ-нослужителі разом з представниками владинамагаються з’ясувати стан і статус Христовоїцеркви в Україні, вирішити питання рівноправ-ності, взаємодопомоги церкви і держави, окрес-лити шляхи подальшого розвитку діалогу(ПГ. — 1994. — № 37; 2003. — № 45; 2006. — №2 та ін.). Лейтмотивом більшості таких зустрі-чей є думка, що церква і держава повинні підт-римувати одна одну, врегульовувати, а не пере-шкоджати. Так, наприклад, у публікації«Церква, громадянське суспільство і держава вУкраїні» наголошено «Церква повинна служи-ти державі не як прислужниця, а як вільна;надання волі Церкві не означає небезпеки сва-вілля, бо Церква дуже дисциплінована органі-зація» [7]. Ця думка простежується в публіка-ціях на порталі «Credo». Так, наприклад, уматеріалі «Дер жава бажає контролюватиЦеркву, тому що боїться її» наголошено, що «згіркого досвіду століть відомо, якими негатив-ними бувають наслідки того, що держава вико-ристовує Цер кву як підрозділ своєї структури,або навпаки — що релігійна організація намага-ється керувати суспільством з допомогою дер-жавних структур, обмежуючи свободу і правагромадян» [8]. Паралельно в таких матеріалахвисвітлено актуальні для церкви проблеми:повернення храмів, екуменічний діалог, силовідії в міжконфесійних конфліктах тощо.Закономірно, що більшість публікацій реалізо-вано в жанрах інформаційного блоку у репорта-жі, звіті.

Діяльність держави і церкви ще в першіроки незалежної України вісвітлював кварталь-ний журнал «Християнське слово» в публікації«Місце Церкви у суспільстві» (ХС. — 1993. —№ 2). В окремих публікаціях «Парафіяльної га -зети» конфесійно-державні стосунки проаналі-зовані в історичній ретроспективі, дана оцінкавпливу комуністичного періоду на життя церк-ви й окреслені напрями діяльності на майбутнєчи зроблена спроба огляду подій релігійно-полі-тичного життя попереднього року (ПГ. —1994. — № 38; 1996. — № 2—4).

Певну увагу католицькі видання приділяютьпитанням державності, наголошуючи на важли-вості державної незалежності, цінності родини,а також висловлюючи позицію церкви щододержавного устрою, сучасного стану побудовидемократії в країні (ПГ. — 1998. — № 15; 2004. —№ 26), що іноді реалізується у формі молитов заВітчизну (Ave Maria. — 1992. — № 8).


121

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

На шпальтах видань регулярно висвітлюютьзустрічі голів християнських церков з Прези -дентом, участь останнього в церковних богослу-жіннях чи промови під час зустрічі Папи. Щодоінших гілок влади, то церкву (і, відповідно,видання) хвилюють або морально-етичнийрівень парламентарів (наприклад, публікація«Святе Письмо — кожному парламентарю краї-ни» (ПГ. — 1996. — № 8), або рішення про опо-даткування церковного майна та послуг (ПГ. —1997. — № 18).

Особлива увага видань у цьому секторі при-кута до законотворчої діяльності влади, зокре-ма до обговорення Закону України «Про свобо-ду совісті та релігійні організації». У публіка-ціях висвітлюють роботу конференцій, при-свячених цій темі, дискусії, що викликала новаредакція закону, коментарі представників церк-ви та влади (ПГ. — 2001. — № 33; 2002. — № 45;2007. — № 4; Credo. — 2011. — 19 січ.; 2 лют.).Власне, врегулювання міжконфесійних проблемдержавою церква вбачає в законотворчій діяль-ності, а не в безпосередньому втручанні.Важлива сфера інтересів церкви — право кори-стування земельною ділянкою. Етапи прийнят-тя відповідного закону аж до поіменного спискуголосування за нього і проти подає журнал«Wołanie z Wołynia» (2009. — № 1).

Діяльність політичних партій розглянутопереважно у зв’язку з їхніми візіями щодоокремих питань, конфесій.

У питанні виборчих процесів реалізуваласьорганізаторська функція католицької преси:кожні вибори (президентські й парламентські)висвітлюють публікації у «КВ» («ПГ»). В аналі-тичних статтях автори постійно зазначаютьнеобхідність волевиявлення кожного громадя-нина, наголошуючи на моральному аспекті привиборі кандидата. Напередодні виборів церкванавіть проводить відкриті семінари-дискусії, деу світлі соціального вчення церкви обговорю-ють, якими якостями повинен бути наділенийполітичний лідер (ПГ. — 1999. — № 22).

Наголошуючи на відповідальності виборців ізакликах взяти активну участь у виборчомупроцесі, єпископи у своїх зверненнях на сторін-ках газети повсякчас зазначають, що вони хоч іне є байдужими до вибору керівника держави,не насмілюються вказувати на певну особу чидиктувати людям, за кого голосувати (ПГ. —2004. — № 26). Основні акценти в подібних пуб-лікаціях на формуванні демократичної культу-ри, подоланні ворожнечі та нетолерантності,закликах до примирення та порозуміння, виді-ляючи принципи спільного блага та «безком-промісні принципи» як два основні критеріївибору, адже згідно з соціальною доктриноюцеркви «влада повинна керуватися моральним

законом. Уся її гідність походить з належності досфери морального порядку, який своєю чергоюбере початок і набуває свої мети в Богові» [9].

Власне, на таких консультаціях і закликахмісія газети закінчується (на її шпальтах жод-ного разу не з’являлись імена (чи назви партій)переможців виборів). Винятком є широкевисвітлення на шпальтах видання подій «Пома -ранчевої революції», яким присвячено дваномери. Але в зазначених публікаціях не стіль-ки відбиваються вподобання щодо одного з кан-дидатів, скільки підкреслюється необхідністьвибору майбутнього: демократичного чи автори-тарного, коли виникає загроза для єдності йнавіть незалежності України.

Видання впродовж всього періоду відсте-жують два напрями конфлікту у відносинахцеркви і держави: реєстрація священиків іповернення храмів чи дозволи на їх будівниц -тво. Перше зумовлене тим, що багато римо-като-лицьких священиків є поляками за національні-стю, тому часто виникають непорозуміння з їхреєстрацією. А проблема повернення храмів єактуальною для багатьох християнських цер-ков. Так, ці проблеми висвітлюються в двомов-ній газеті «Radosc Wiary» / «Радість віри»:(1995. — № 4; 1996. — № 1, 2). На проблеміповернення храмів у контексті церковно-дер-жавних взаємин зосереджує свою увагу газета«Ave Maria», що виходила впродовж першихроків незалежності України. Так, у публікації«Життя католицької Церкви» зокрема зазначе-но: «Наш час є періодом відродження духовно-сті на Україні. Проте духовність невіддільна відрелігії, і, розуміючи це, органи влади почалинадавати можливість розвитку християнськихЦерков. Особливим стало сьогодення і для като-лицької Церкви. Але подекуди місцеві власті недуже прагнуть сприяти розвитку цієї Церкви інадалі ставлять їй перешкоди, передаючи като-лицькі храми іншим конфесіям, зволікаючи зповерненням колишніх храмів, які використо-вують під так звані будинки культури, а нерід-ко склади, магазини, заводи і навіть смітники»[10]. Не менш актуальною є ця проблема й сьо-годні, про що свідчать, наприклад, публікації вжурналі «Wołanie z Wołynia» / «Волання зВолині»: «Палкий заклик до об’єднання сил удуховній боротьбі за костел у Дніпро пет ров -ську» (2009. — № 1), «Останній наїзд… вОстрозі» (2009. — № 2), «Мавпи в костелі вРівному» (2010 р. — № 1) та ін. Ці проблемитакож порушують й інші видання.

Дотичними до питання відносин церкви йдержави є надзвичайно актуальні для РКЦ про-блеми військового душпастирства, релігійноїосвіти, яким відводиться значне місце нашпальтах видань.

122

Керц О. І.

У міжнародному контексті видання зосеред-жують свою увагу на розвитку українсько-вати-канських відносин: частими є історичні оглядиполітичних взаємин, повідомлення про дипло-матичні візити, звіти про перебування делега-тів, вагомі виступи офіційних осіб — представ-ників Ватикану й України. Таким чином, у пуб-лікаціях формується позитивний імідж укра-їнсько-ватиканських відносин, а за політичнимконтекстом доносяться ідеї євангелізації, еку-менізму тощо (наприклад, публікація «Ватикані Україна: дипломатія на службі євангеліза -ції, культурного взаємозбагачення і діалогу»(2004. — № 37)).

Інший напрям публікацій у цьому контекс-ті — міжнародні політичні новини, що найчасті-ше реалізуються у формі інформаційних замі-ток. Це зазвичай повідомлення про гострі, акту-альні події: розвиток конфлікту в Чечні, націо-налізм у колишній Югославії, закон про розлу-чення в Англії, ядерні випробування у Франціїтощо. Варто зауважити, що кожна така заміткавідзначена реакцєю РКЦ: інформація про те,що такі дії схвалені (чи осуджені) церквою абоїї офіційними представниками, найчастішемісти ться вже у заголовку («Єпископат Польщізастерігає від вибору екс-комуністів» (ПГ. —1995. — № 58), «Католицька церква для подо-лання конфлікту в Косові» (ПГ. — 1999. — № 8)та ін. Рідше подають погляди на проблемуінших парафій. Як виняток, можна назватипублікацію в «ПГ» «Новий закон про свободусовісті в Росії: думки та оцінки», де післякороткого викладення суті закону наводятькоментарі представників ПЦ МП, УПЦ КП,РКЦ, іудаїзму, мусульманства, ЄХБ, Адвен -тистів Сьомого Дня (ПГ. — 1997. — № 15).

Особливою емоційністю відзначаються мате-ріали, в яких мова йде про українські націо-нальні інтереси. Так, наприклад, у публікаціїпро події навколо острова Коза Тузла (Кер -чинська протока, російсько-український кон-флікт), автор зазначає: «Навряд чи ініціаторизведення злощасної дамби думали про жителівострова або тих українських прикордонників,які охороняють рубежі нашої незалежності, щоїї уособив маленький клаптик землі в керчинсь-кій протоці. <…> Страшно дивитися, колиросійські урядовці чи депутати культивують усвоєму народові почуття ненависті до сусідіві плювацьке ставлення до міжнародного пра -ва» [11].

Питання інтеграції України в Європу впро-ваджується виданнями через «відкриття» чита-чам Євросоюзу, викладення базових положеньКонституції, норм, правил, умов життя тощо.

Таким чином, питання державно-церковнихпроцесів активно висвітлюють на шпальтах

католицьких видань, утверджуючи вагому рольцеркви в суспільному житті. Видання гострокритикують ті дії представників влади, щосуперечать соціальній доктрині церкви, мораль-но-етичним нормам. Безпосередньо не втручаю-чись у роботу державних органів, видання здій-снюють регулятивну функцію, аналізуючи тіаспекти державної політики, що стосуютьсяцеркви як інституту, свободи совісті, етики, атакож організаційну й просвітницьку в інфор-муванні та консультуванні населення напере-додні виборів. Видання стежать за розвиткомукраїнсько-ватиканських відносин, дослід-жують кризи міжнародного життя, ширше від-гукуючись на події, що безпосередньо стосують-ся України, її політичної діяльності, питаннядержавної незалежності. Культивується вход-ження до Європейського Союзу, євроінтеграціюрозглядають як важливий етап сьогодення.Більшість матеріалів реалізується в аналітич-них жанрах, а численні публікації з конферен-цій, симпозіумів, круглих столів — в інформа-ційних (найчастіше — в репортажі й звіті).

1. Українці довіряють Церкві більше, ніж владі[Електронний ресурс] // Релігійно-інформаційнаслужба України (RISU). — URL : http://risu.org.ua/ua/index/all_news/community/religion_and_soci-ety/41175/. (11. 03. 2011).

2. Україна і Ватикан : зб. наук. пр. — Івано-Франківськ, 2008. — Вип. 1 : Українсько-вати -кан ські відносини в контексті суспільних і міжкон-фесійних проблем / голов. ред. А. Колодний. —576 с.

3. Юраш А. В. До питання про стосунки державиі Церкви (на прикладі видавничої діяльностіРПЦ) / А. В. Юраш // Студії Політологічного цен -тру «Ге неза». — 1995. — № 3. — С. 182—193.

4. Юраш А. В. Українська церква в контекстісучасних політико-конфесійних та комунікативнихпроцесів (історико-типологічний аспект) : автореф.дис. ... канд. політ. наук : спец. 23.00.01 «Теорія таісторія політичної науки» / А. В. Юраш. — Львів,1996. — 24 с.

5. Бойко А. А. Чи варто відокремлювати церков-ні мас-медіа від держави? (правові аспекти функціо-нування ЗМІ в інформаційному полі України) //Українська періодика: історія і сучасність : доп. таповідомл. ІХ Всеукр. наук.-теорет. конф., 28—29жовт. 2005 р., Львів / НАН України. ЛНБім. В. Сте фаника ; НДЦ періодики ; за ред.М. М. Ро манюка. — Львів, 2005. — С. 440—446.

6. Керц О. Типологія періодичних видань римо-католицької церкви України / О. Керц // Науковийвісник Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки.Сер. : Філологічні науки. — 2010. — № 21. —С. 111—115.

7. Єрмак І. Церква, громадянське суспільство ідержава в Україні / І. Єрмак // Парафіяльна газе-та. — 2000. — № 19. — С. 6.

8. Держава бажає контролювати Церкву, томущо боїться її [Електронний ресурс] // Credo. —

123


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

2011. — URL : http://www.credo-ua.org/2011/02/40344 (28. 03. 2011).

9. Церква про християн, вибори і демократію //Парафіяльна газета. — 2010. — № 4. — С. 7.

10. Життя католицької Церкви // Ave Maria. —1991. — № 3. — С. 2.

11. Браславець О. Зуміти побачити людину / О. Бра -славець // Парафіяльна газета. — 2003. — № 40. — С. 2.

124

Керц О. І.


Kerts Olga. State and church processes in the context of Catholic mass media of independent Ukraine.The article considers approaches of Roman Catholic mass media of Ukraine to the coverage of church and state

relations, ideological and conceptual foundations of publications of mentioned problems, their genre characteristics.Keywords: state and church relations, mass media, problem, genres, the Roman Catholic Church.

Керц О. И. Государственно-церковные процессы в зеркале католических масс-медиа независимойУкраины.

В статье рассмотрены подходы римо-католических масс-медиа Украины к освещению государственно-церковных отношений, идейно-концептуальные основы публикаций указанной проблематики, их жанровыехарактеристики.

Ключевые слова: государственно-церковные отношения, масс-медиа, проблематика, жанры, римо-като-лическая церковь.

ктуальність обраної теми зумовлена на -гальною проблемою визначення поняття

принципу в теорії журналістики, яка бумерангомвідбивається на журналістській практиці. Назрілапроблема потребує свого вирішення з огляду на те,що в дослідженнях журналістикознавців просте-жується паралельне функціонування кількох тер-мінів, які мають безпосередній стосунок до основжурналістики, — це принцип (засада) журналісти-ки, принцип (засада) журналістської діяльності,принцип журналістської творчості, принцип жур-налістської етики тощо. Таке термінологічне різ-номаніття не додає ясності, а ще більше загострюєпроблему. Йдеться про рівень журналістськоїпрактики, оскільки, за результатами опитуванняжурналістів-практиків, 53 % респондентів із трьохреґіонів України термін «принцип журналістики»відносять до сфери журналістської етики [1, 138].Це можна пояснити тим, що про дотриманняпринципів журналістської етики, зафіксованих ветичних журналістських кодексах, йдеться нарівні журналістської спільноти, державних таміжнародних організацій тощо. Натомість прин-ципи журналістики вивчаються лише в межахкількох університетських дисциплін.

Поняттю принципів журналістики приділенаувага в основних підручниках зі вступу до тео-рії журналістики, основ журналістики та основтеорії журналістики таких вчених, як І. Ми -хайлин, А. Москаленко, С. Корконосенко,Є. Прохоров та В. Шкляр.

Мета статті полягає у визначенні поняття«принцип» та особливостей його вживання в теоріїжурналістики на основі аналізу відповідної нав -чальної літератури та журналістикознавчих праць.

З огляду на поставлену мету, необхідно розв’яза-ти такі завдання: 1) проаналізувати особливостівживання термінів із ключовою лексемою «прин-цип» у сучасних підручниках з журналістики;2) обґрунтувати найбільш доцільні терміни з запро-понованих дослідниками та визначити їхню сферу

вживання.Спочатку проаналізуємо два найбільш ужи-

ваних терміни: «принцип журналістики» та«принцип журналістської діяльності». У під-ручнику Є. Прохорова вони є взаємозамінними,про що свідчить такий факт: один підзаголовокмає назву «Соціальна позиція журналіста іпринципи журналістської діяльності» [2, 101],інший — «Система принципів журналістики»[2, 112]. У тексті підрозділів автор викорис -товує поняття «принцип журналістики» та«принцип журналістської діяльності» як абсо-лютні синоніми. Для підтвердження чи спро-стування такої позиції вченого звернемося дотлумачення ключового для нашої розвідкипоняття «журналістика» в дослідженнях про-відних журналістикознавців.

На основі моніторингу основних праць з тео-рії журналістики можна стверджувати, щопоняття «журналістика» з діяльнісного поглядутлумачиться як: а) громадська діяльність(А. Москаленко, І. Михайлин) чи вид громад -ської діяльності (В. Шкляр); б) літературнадіяльність (І. Михайлин); в) система видівдіяльності (Є. Прохоров) тощо. Щодо розумінняжурналістики як громадської та літературноїдіяльностей, варто зауважити, що вони є дещозастарілими для сучасних мас-медійних реалій:перший у зв’язку з тим, що система громадсь-ких кореспондентів на сьогодні не існує, другийз огляду на те, що, наприклад, новинна журна-лістика не є літературною творчістю.

Більшість дослідників висловлює думку, щожурналістика водночас — це соціальний інсти-тут, призначенням якого є «пошук, виробленнята оброблення інформації, що віддзеркалюєпевні актуальні явища, факти, процеси соціаль-ного світу, для її подальшого тиражування черезспеціальні комунікаційні засоби (пресу, радіо,телебачення, інтернет тощо) з метою інформуван-ня, формування громадської думки масової ауди-

125

Л. Г. Пономаренко,докторант

УДК 007: 304: 164.041: 070.001.11

Принципи в теорії журналістики: проблема дефініції

У статті проаналізовано особливості дефініції та вживання терміна «принцип» у теорії журналісти-ки на матеріалі відповідних навчальних видань. Обґрунтовано найбільш доцільні терміни, окреслено їх різ-новиди і сферу вживання.

Ключові слова: теорія журналістики, принципи журналістики, принципи журналістської діяльності,принципи журналістської етики.

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

А

© Пономаренко Л. Г., 2012

торії» [3, 46—47]. Це одне з останніх і найбільшповних визначень журналістики, сформульованедослідницею І. Артамоно вою. Крім того, практич-но всі дослідники вважають журналістику нау-кою. На нашу думку, для уникнення багатознач-ності терміна «журналістика» більш коректнобуло б застосовувати іншу назву, на зразок «жур-налістикознавство», яка сьогодні є усталеною, чибільш нову — «теорія та історія журналістики», щовідповідає і спеціальності за шифром 27.00.04 умежах галузі «соціальні комунікації». На нашпогляд, в основі журналістики як соціальногоінституту також лежить діяльність, зокрема соці-альна. Підтвердження цієї думки знаходимо в під-ручнику «Основы творческой деятельности журна-листа» (С.Пб., 2000), автори якого наголошують,що «каркас» професії журналіста так чи інакшепов’язаний із поняттям діяльності, тобто «специ-фічної людської форми ставлення до навколишнь-ого світу, спрямованої на доцільну зміну» [4, 26].

На підставі викладеного вище тлумаченняпоняття «журналістика», вважаємо терміни«принцип журналістики» і «принцип журна-лістської діяльності» абсолютними синонімами,що не мають різниці в значенні, хоча більшкоректним і точним, який водночас викликаєменше питань, видається нам саме останній.

Звернімося до визначення особливостей вико-ристання цих термінів іншими дослідниками.Так, І. Михайлин у підручнику «Основи журналі-стики» вживає паралельно в одному розділі такітерміни: «засада журналістики», «засада журна-лістської діяльності», «принцип журналістськоїтворчості» (про патріотизм), «за сада діяльностіжурналіста», «соціальна за сада журналістики»(про інтернаціоналізм) [5, 125—132]. Щоб розібра-тися з такою кількістю термінів, необхідно відпо-вісти на кілька запитань: по-перше, чи є ідентич-ними поняття «принцип» та «засада»; по-друге,чи термін «журналістика» означає лише діяль-ність, чи має й інше значення; по-третє, наскіль-ки співвідносяться поняття «журналістська діяль-ність» і «журналістська творчість». У відповідь наперше запитання наголошуємо, що терміни«принцип» та «засада» є синонімами, перший зяких є запозиченим за походженням [6, 379].Друге питання розглянуто вище, тобто діяльністьє визначальним значеннєвим компонентом понят-тя «журналістика». У відповідь на третє запитан-ня слід зазначити, що творчість — це лише один звидів діяльності взагалі. Таким чином приходимодо висновку, що І. Михайлин правомірно вживаєвсі названі вище терміни, крім «принцип журна-лістської творчості», який із значеннєвого погля-ду є набагато вужчим за попередні. Необґрун -тованим, на наш погляд, є також одноразове вжи-вання терміна «соціальна засада журналістики»,оскільки відразу постають два запитання: чи інші

засади журналістики не є соціальними та які вза-галі журналістські засади слід вважати соціаль-ними? На ці запитання ми не знайшли відповіді ваналізованій праці.

У підручнику С. Корконосенка відповіднийпідрозділ має назву «Принципи поведінки жур-наліста», що відразу викликає питання з приво-ду другого компонента терміна — «поведінки».Дос лідник визначає принципи як певні фунда-ментальні основи науки чи практичної діяльно-сті, «без опори на які не можна розраховувати натривалий успіх» [7, 262]. Водночас зазначає, щоз філософського погляду принцип є першонача-лом, основним правилом поведінки, центральноюідеєю. І тут також можна заперечити, адже «пер-шоначало» й «основне правило поведінки» — церізні поняттєві рівні. Проте далі вчений виділяєці два рівні, на яких функціонують принципи, іназиває їх ідейно-методологічним та поведінко-вим [7, 263]. Перший — ідейно-методологічний —окреслює як «професійну самосвідомість журна-лістів, їхнє розуміння свого обов’язку перед сус-пільством, людиною і самими собою як соціальноактивними особистостями»; під другим — поведін-ковим — має на увазі «вимоги до характеру діяль-ності, які мають нормативну силу, хоч і необов’язково зафіксовані в юридичних докумен-тах» [7, 263]. Вважаємо, що в основу характери-стики першого рівня С. Корконосенко вкладаєрозуміння журналістики як професійної діяльно-сті. На наш погляд, його варто підсилити йдоповнити за рахунок основного призначенняжурналістики, її соціальних функцій, тобто ха -рактеристикою журналістики як соціальногоінституту. Другий рівень слід також уточнити,оскільки в такому формулюванні необхідно стави-ти знак рівності між поняттями «принципи» та«вимоги». Крім того, потрібно скоригувати назвицих рівнів, спираючись на теорію та методологіюнауки, у межах якої виділяють онтологічні — кон-ститутивні та інструментальні — регулятивніпринципи. Так, І. Михайлин та Є. Про хоровпринципи (засади) журналістики (а відповідно йжурналістської діяльності) називають її теорети-ко-методологічними основами. Відповідно прин-ципи, названі С. Корко носенком поведінковими, єінструментальними, тобто регулятивними.

Суперечливими, на наш погляд, є такі тверд-ження С. Корконосенка щодо природи принци-пів журналістики: «принципи не від народжен-ня дані журналістиці, а виробляються на основідосліджень і досвіду, привносяться в неї її керів-никами і співробітниками редакцій» і тут же:«водночас відхилення від них (принципів. —Л. П.) приводить до зміни соціальної орієнтаціїжурналістики і справлених нею ефектів» [7, 262].

На нашу думку, теоретико-методологічні прин-ципи якраз і задані журналістиці «від народжен-

126

Пономаренко Л. Г.

ня», тобто сформульовані на основі її призначен-ня. Привнесення керівниками й співробітникамиредакцій, про які говорить С. Кор коносенко, неможуть стосуватися цього виду принципів. Постаєпитання про те, як співвідносяться ці два тверд-ження: «зміна принципів співробітниками» та«відхилення від принципів, що приводить дозміни соціального призначення журналістики»?За першої умови кожна редакція повинна матисвою варіативну частину принципів журналісти-ки, на якій базується її професійна діяльність.Тоді одразу постає питання щодо другої частинитвердження, тобто відхилення від яких принци-пів (за умови такої варіативної частини) приво-дить до зміни соціальної ролі журналістики? Нанаш погляд, у цих висловлюваннях немає конкре-тики, тобто який саме вид принципів має на увазівчений, оскільки узагальнений аналіз призводитьдо помилкових тверджень. Насправді, думкаС. Корконосенка про зміну призначення журналі-стики за умови відхилення від основних теорети-ко-методологічних її принципів має право на існу-вання.

І нарешті, С. Корконосенко вважає, щопоняття професійного обов’язку журналістаконцентровано виражається в низці найважли-віших принципів, які «визначають відносинижурналістики з навколишньою дійсністю, з лю -диною, з націями та іншими соціальними утво-реннями» [7, 274]. Проте сам дослідник незазначає, до якого названого ним рівня — ідей-но-методологічного чи поведінкового — нале-жать перелічені далі принципи: правдивості,об’єктивності, гуманізму, народності й демокра-тизму. Лише щодо правдивості дослідник міжіншим зазначає, що «крім методологічного зна-чення правдивість несе…» [7, 274]. Тобто нарівні здогадки цей принцип має стосунок дометодології. Але щоб це зрозуміти, необхідновишукувати «раціональне зерно в цілій купіплевел», чого не передбачає стиль підручникаяк виду навчального видання.

Насамкінець С. Корконосенко зазначає, щожурналістські товариства з власної ініціативи роз-робляють етичні норми професійної поведінки, якіфіксуються в журналістських кодексах. Так, нор-мативна етика ЗМІ — це «правила поведінки, при-йняті в журналістському середовищі і які розу-міються ним як моральні норми» [4, 208]. Тобтоправила поведінки дорівнюють морально-етичнимнормам у межах журналістської етики. Це відо-мий факт, з яким ніхто не збирається сперечати-ся, проте С. Корконо сенко нічого не говорить проте, який стосунок ці етичні норми чи правилаповедінки мають до так званих поведінкових(інструментальних) принципів, виділених вище.

Відбиття теоретико-методологічної класифіка-ції принципів саме в журналістській діяльності

знаходимо також у російського вченого Л. Мроч -ка [8]. Дослідник розглядає принципи як теоре-тико-методологічний фундамент діяльності ЗМІ,зупиняючись на характеристиці обох компонен-тів. Теоретичний включає знання законів, щолежать в основі ЗМІ як соціального інституту,форм інформаційної діяльності тощо. Методоло -гічний же об’єднує правила й норми журна-лістської діяльності. Щоправда, до останньоїгрупи дослідник додає ще й творчі методи.

Слід зазначити, що сутність цих принципів незводиться лише до загальнонаукової методології.Візьмемо за приклад принцип об’єктивності. По-перше, його визначають як філософський чизагальнометодологічний принцип. По-друге, яктеоретико-методологічний принцип журналісти-ки викликає багато запитань, оскільки журна-лістське конструювання дійсності, творення обра-зу передбачає певну частку суб’єктивності.

Таким чином, принцип об’єктивності разом зпринципом правдивості мають загальнофілософ-ський характер, проте вони поруч з іншими досить«об’ємними» принципами — гуманізму, патріотиз-му, демократизму, є спільними для соціальнозначущих діяльностей, об’єктом яких є людина.Наприклад, журналістика й виховання ґрунтують-ся на такому спільному принципі діяльності, якгуманізм. З функціонально-структурного поглядуце конститутивні (онтологічні) принципи, на якихбазується журналістська діяльність, й тому вони єпринципами журналістської діяльності чи принци-пами журналістики. Друге словникове визначенняпринципу, що полягає в трансформації переконаньу спосіб поведінки, стосується питання регулятив-ності. І тут, на нашу думку, йдеться про регуля-тивність та інструментальність на рівні журналі-стики як професійної діяльності, відповідно нарівні журналіста як професіонала. З традиційногопогляду таку функцію контролю виконують самепринципи журналістської етики.

Питання функціонування принципів журналі-стики, а особливо їх застосування в практичнійдіяльності викликає в дослідників досить неодно-значне ставлення. Так, В. Різун уважає, що такіпринципи, як правдивість і точність, — не абсолют-ні поняття, а відносні суспільні категорії, що зале-жать від соціального й політичного контексту. Крімтого, вчений зазначає, що «правда лежить не в пло-щині об’єктивної реальності, а в площині суб’єктив-ного (яке на лежить суб’єкту) відображення дійсно-сті» [9, 42]. Іноземні дос лід ники йдуть далі й гово-рять про можливість використання правдивості таоб’єктивності з неблагочестивою метою: «Достовір -ність, баланс і правда використовуються для прода-жу політичного повідомлення таким же чином, щой відкриті пропагандистські техніки» [10, 10].

Натомість В. Іванов пояснює, що такі оцін-ки — занадто категоричні, адже «добросовісне

127

Принципи в теорії журналістики: проблема дефініції

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

дотримання журналістських стандартів слу-жить достатньою умовою для чесного і збалан-сованого інформування аудиторії. Основнаувага при цьому має приділятися представлен-ню всіх основних поглядів на подію» [11, 82].

На наш погляд, В. Різун говорить про прин-ципи журналістики, насамперед, з огляду наосновну особливість їх застосування — журналі-стом, відповідно і вказує на їхню суб’єктивнускладову. З такого погляду принципи будь-якоїлюдської діяльності мають певну частку суб’єк-тивності. З іншого боку, принципи журналісти-ки можуть залишатися абсолютними лише якфілософські чи філософсько-етичні (якими єбільшість із них) поняття. Саме в такому стату-сі вони є практично незмінними в діахронії.Проте при першій же спробі їх застосування ціпринципи підпадають під певний вплив суспіль-ства та його складових. Так, з теоретичного філо-софсько-етичного рівня переходимо на рівеньпрактичний — журналістики як професійноїдіяльності, на якому важливу роль віді грає жур-наліст-практик, який приймає рішення в умовахморального вибору. Водночас В. Іванов наголо-шує на ролі таких моральних чеснот комунікато-ра, як добросовісність, чесність, що мають забез-печити якісну, збалансовану інформацію соціаль-но-комунікативних інститутів.

Інша проблема, пов’язана безпосередньо з прин-ципами журналістики, — це досить широкі понят-тя, що викликає неоднозначне їх розуміння як тео-ретиками, так і практиками журналістики. Тому зметою глибокого аналізу принципів журналістикинеобхідно операціоналізувати їх за допомогоюбільш точних і конкретних понять, оскількирезультати опитування не дадуть хоча б більш-менш реальної картини досліджуваної проблеми.

Отже, теоретико-методологічними принципа-ми журналістської діяльності, її основою єпринципи журналістики, які визначають мету,призначення, функції та завдання журналісти-ки і як професійної діяльності, і як соціально-го інституту. Синонімічним терміном до понят-тя «принципи журналістики» є «принципижурналістської діяльності» з огляду на те, що всуті журналістики закладене поняття діяльно-сті. Крім того, у складі цих термінів можлива

синонімічна заміна лексеми «принцип» на «за -сада», тобто «засади журналістики» та «засадижурналістської діяльності». Натомість термін«принципи журналістської творчості» — семан-тично вужчий, і тому не може бути членом сино-німічного ряду, до якого належать проаналізованівище терміни. Водночас термін «принципи жур-налістської етики» належить до іншого — інстру-ментального рівня принципів з визначальноюознакою регулятивності. Саме поняття принципужурналістської етики і може бути предметом ана-лізу в подальших наукових дослідженнях.

1. Пономаренко Л. Г. Особливості функціонуван-ня принципів журналістики (за результатами соціо-логічного дослідження) / Л. Г. Пономаренко //Держава та регіони. Сер.: Гуманітарні науки. —2011. — № 1. — С. 136—141.

2. Прохоров Е. П. Введение в теорию журналисти-ки : учеб. для студ. вузов, спец. «Журналистика» /Е. П. Прохоров. — [5-е изд., испр. и доп.]. — М. :Аспект Пресс, 2003. — 367 с.

3. Артамонова І. М. Тенденції становлення таперспективи розвитку інтернет-журналістики вУкраїні : монографія / І. М. Артамонова. — Донецьк :Лебідь, 2009. — 416 с.

4. Основы творческой деятельности журналиста :учеб. для студ вузов, спец. «Журналистика» / ред.-сост. С. Г. Корконосенко. — С.Пб. : Знание,СПбИВЭСЭП, 2000. — 272 с.

5. Михайлин І. Л. Основи журналістики : підруч-ник / І. Л. Михайлин. — [3-тє вид., доп. і поліпш.]. —К. : ЦУЛ, 2003. — 284 с.

6. Словник синонімів української мови : в 2 т. /А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, С. І. Головащук таін. — К. : Наукова думка, 2001. — Т. 2. — 960 с.

7. Корконосенко С. Г. Основы журналистики :учебник для вузов / С. Г. Корконосенко. — М. :Аспект Пресс, 2002. — 287 с.

8. Мрочко Л. В. Теория и практика массовойинформации : учеб. пособ. / Л. В. Мрочко. — М. :Флинта ; МПСИ, 2006. — 240 с.

9. Різун В. В. Основи журналістики у відповідях тазаувагах / В. В. Різун ; Київ. нац. ун-т імені Тара -са Шевченка. — К., 2004. — 80 с.

10. Rawnsley G. D. Radio Diplomacy and Propaganda.The BBC and VOA in International Politics. 1956—1964 /G. D. Rawnsley. — 1996.

11. Иванов В. Ф. Аспекты массовой коммуникации :монографія : в 5 кн. / В. Ф. Иванов. — Кн. 3 : Теории и моде-ли массовой коммуникации — К. : ЦВП, 2009. — 330 с.

128

Пономаренко Л. Г.


Ponomarenko Lyudmyla. Principles in theory of journalism: problem of definition.In the article the features of definition and use of the term «principle» in the theory of journalism are analysed on the material of

corresponding educational editions. The most expedient terms are grounded and their variety and sphere of the use are outlined.Keywords: theory of journalism, principles of journalism, principles of journalistic activity, principles of jour-

nalistic ethics.

Пономаренко Л. Г. Приниципы в теории журналистики: проблема дефиниции. В статье проанализированы особенности дефиниции и употребления термина «принцип» в теории жур-

налистики на материале соответствующих учебных изданий. Обоснованы наиболее целесообразные терми-ны, определены их вид и сфера употребления.

Ключевые слова: теория журналистики, принципы журналистики, принципы журналистской деятель-ности, принципы журналистской этики.

ітературоцентричність видавничої справиактуалізує розгляд суб’єктності читача в

художньому світі книги, естетичних процесах,різноініціативних взаємодіях на лінії «автор —текст — реципієнт». Ідеї, що дискутуються влітературному і літературознавчому середови-щах, збагачують проблемну сферу, розширюютьпізнавальні горизонти видавничої науки і стра-тегічні плацдарми практики. Завдяки цьомунабуває повноцінності теоретичний і приклад-ний аналіз діорами читання і читача, фігураякого то небезпечно віддаляється від автора івидавця, то наближається до завжди очікувано-го взаємного успіху.

Про видавця як суб’єкта творчої справиписьменники і літературознавці згадують рідко.В уявлюваних ними конфігураціях процесукниги він здебільшого є інстанцією, відпові-дальною за організаційно-технологічні, комер-ційні функції. За такої оптики недооцінюванняйого як співучасника творчих мук у дорозі докниги і створенні зацікавленого в ній рецептив-ного середовища може бути однією з причиннедореалізованості твору як літературногофеномену. Про це сигналізують несміливість,комплекс вторинності, неохочість видавця дообтяженої випробуваннями, іноді конфліктамивимогливої співпраці з автором. Незначні ви -нятки — свідоме ухиляння від ініціативи чиделегування її авторові, досвід і репутаціяякого обіцяють книзі тріумфальний шлях.

Видавець, який мислить стратегічно, розгля-дає свій промисел і в аксіологічному контекстілітературознавчих інтерпретацій та оцінок.Обминути увагою те, про що розмірковуютьписьменники, критики, теоретики літератури,дозволити собі він не може. У тенденціях, щозароджуються, нуртують у літературі й зни-кають із її орбіт, немало продуктивних ідей від-читує і видавнича наука. Бо все, що відбуваєть-ся в ній, є реакцією на енергетику естетичного(читацького) запиту, а також чинником, що

формує і мультиплікує його. Зосереджені налітературних інноваціях, видавничі стратегіїопиняються в центрі суспільних дискусій, щорозвертає масову увагу до них, працює нарезультати і репутацію видавництва. Успішністратегії найчастіше ґрунтуються на викори-станні наростаючих тенденцій в літературі ічитацькому світі (стратегії «осідлання хвилі»).Іноді стають бестселерами незвичні для певногочасу твори, які, здавалось би, не мають шансівопинитися в епіцентрі читацьких пристрастей(романи У. Еко, Х.-Л. Борхеса, М. Кундери).Про глибину проникливості в літературні про-цеси свідчить діяльність видавництв на основірозпізнавання сил, що концентрують потужніпера і формують масштабні читацькі інтереси.

Предметне поле читання у фокусі теоріїтвор чості і теорії літератури викристалізовува-лося довго. Естетика, літературознавство несходять із нього від античних часів. Про специ-фіку сприймання твору мистецтва розміркову-вав Платон («Софіст»). Арістотель стверджуваву трактаті «Поетика», що він (ішлося про тра-гедію) має спонукати до облагороджувальногоспівчуття, співпереживання, жалю і навітьстраху — ефект катарсису. У тому часі велимову і про освітню, навчальну, гедоністичнуфункції мистецьких надбань (Овідій, Горацій).А деякі сучасні теорії читання відсилаютьдумку до середньовічної екзегетики, яка витлу-мачувала Святе Письмо як літературний ком-плекс буквальних смислів і як різноглибиннусистему значеннєвих конструктів.

Наукової самодостатності читання як літера-турознавча дисципліна почала набувати в часидрукованої культури. Якісно нову хвилю увагидо неї принесли модерністські тенденції в літе-ратурі наприкінці XIX ст. А вже у ХХ ст. цяпроблематика розгалузилася предметно і вкоре-нилася у літературознавчих розмислах. Старан -ня літературознавців, письменників осмислитичитання як факт буття літератури, тексту, авто-

129

В. І. Теремко,канд. філос. наук

УДК 007: 304: 655.4/.5

Наративні та читацькі стратегії у стратегічному контексті видавничої діяльності

У статті порушено проблему єдності наративних орієнтацій автора, інтенцій, рецептивної практикичитача і видавничих стратегій у творенні книги.

Ключові слова: читання, Homo legens, рецептивна діяльність, інтерпретаційна спільнота, редактор-видавець, видавничі стратегії.

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.Л

© Теремко В. І., 2012

ра і реципієнта увиразнили розуміння книги якєдності багатьох елементів і породжуванихними ефектів. Вони інституювали ще один ан -тропологічний вимір — Homo legens (людина,яка читає), що репрезентує провідний струміньу сучасній читацькій культурі.

Порубіжжя ХІХ—ХХ ст. було переломним урозвитку теорії читання і визначальним узародженні теперішніх його концепцій. Воноозначене переходом від соціологізованого доестетичного тлумачення творчості. В україн -ській літературознавчій історії його повноцінноілюструє трансформування поглядів І. Франкана особливості і призначення літератури. Асо -ціюються вони і зі сферою читання.

Ранній І. Франко шукав у творах «цінного іповчаючого, корисного» [1, 317]. У цьому вінблизький до шевченківського розуміння Слова,покликаного «возвеличувати», стояти «на сто-рожі рабів отих німих», а також бути «крицею»(Леся Українка), «стилетом» (Є. Маланюк). Упізнішому трактаті «Із секретів поетичної твор-чості» І. Франко вже вів мову про «естетичневдоволення в душі читачів або слухачів» [2, 53],переконуючи, що «в мистецькому творі красалежить не в матеріалі... а в тім, яке враженняробить на нас твір» [2, 118]. Цю позицію вінпідсилив у статті «З останніх десятилітьХІХ віку», наголошуючи, що головною метоюмистецтва є «розбудження в душі читача певно-го настрою» [3, 647]. У співвідношенні силдіади «автор — читач» перевагу він усе-такизалишив за автором, роль якого — «чуттєвимиобразами викликати в їх душах таке враження,яке в даній хвилі хоче поет» [2, 77].

Думки зрілого І. Франка розминалися знародницьким розумінням призначення літера-тури, найпалкішим і найпослідовнішим вираз-ником якого у тому часі і до кінця свого життябув І. Нечуй-Левицький. Його полеміка насхилі літ із В. Винниченком засвідчила, на -скільки далекими ставали сповідувані нимпринципи від модерністських наративних прак-тик, заряджених на пошук самодостатньогочитача. Трансформована модель цих світогляд-них розбіжностей відновилася в наші дні.

Інтерес вітчизняної філології порубіжногочасу значною мірою спрямований на читання якпсихологічне явище (харківська школа — О. По -тебня, Д. Овсянико-Куликовський, А. Горн фельдта ін.). Ідеї О. Потебні, згідно з якими слово єзасобом творення думки, відкрили заховану впсихічне панораму творчості та рецептивнихвзаємодій. На них ґрунтувалася бібліопсихоло-гія М. Рубакіна. Помітні вони в багатьох сучас-них теоріях (феноменологія, рецептивна естети-ка, герменевтика). Їх зміст репрезентують поло-ження О. Потебні: «Один і той самий художній

твір, один і той самий образ по-різному діють нарізних людей і на одну особу в різний час, таксамо, як одне і те ж слово кожний розуміє інак-ше» [4, 38]; «Внутрішня форма слова, яке про-голошене мовцем, дає напрям думці слухача,але вона тільки збуджує цього останнього, даєтільки спосіб розвитку в ньому значень, невизначаючи меж його розуміння слова» [4, 40];«Читач може краще самого поета осягнути ідеюйого твору. Суть, сила такого твору не в тому,що розумів під ним автор, а в тому, як він дієна читача або глядача, отже, в невичерпномуможливому змісті. Цей зміст, який ми про-ектуємо, тобто вкладаємо у самий твір, справдізумовлений його внутрішньою формою, але мігзовсім не входити в наміри митця, який тво-рить, задовольняючи тимчасові, нерідко вузькіпотреби особистого життя. <...> Оповіданняживуть цілими сторіччями не заради свого бук-вального смислу, а заради того, який у нихможе бути вкладений» [4, 41]. Рецептивні мож-ливості мають свої береги — особливості націо-нальної ментальності.

Суголосно висловлювався кількома десятиліт-тями пізніше Б.-І. Антонич: «Мистецтво дієвиключно на нашу психіку. <...> Воно викликаєв нашій психіці певні переживання, а саме — вра-ження, уявлення, почуття та навіть відрухи волі»[5, 468]; «Кожна людина сприймає кожниймистецький твір на свій спосіб, тобто інакше. Вкожному образі, картині тощо є стільки мистець-ких творів, скільки цей образ мав сприймачів»[5, 470]; «Роль автора кінчається, коли він напи-сав твір. Далі він уже тільки читач» [5, 520].Недалеким він був і від тлумачення цих питаньзрілим І. Франком: «Зрозу міння — це дія розуму,а мистецтво й поезія в загальному належать доцарини почування» [6, 156].

Психологічне в читанні весь час намагалисяузалежнювати від соціального, що не відпуска-ло теоретичну думку від соціологізму. На такихзасадах перебували С. Єфремов, М. Драгоманов,С. Донцов. Не одне десятиліття панував поглядна читання як засіб формування класових цін-ностей, виховання людини в символіці й праг-матиці комуністичних ідей. Прикованим донього було українське літературознавство ра -дян ських років.

Рецептивна проблематика в іманентній іпо-стасі відновила свій статус на початку 90-х рр.ХХ ст. У цьому чимала заслуга літературо -знавців (Соломія Павличко, Тамара Гундорова,Р. Гром’як, О. Волков, Г. Сивокінь та ін.), якіактивно навідувалися за новими знаннями вполя зарубіжної науки. Щедро приносили їх ідеякі зарубіжні дослідники (Г. Грабович,М. Павлишин та ін.). Найамбітніша і наймас-штабніша праця на цій ниві — монографія Марії

130

Теремко В. І.

Зубрицької «Homo legens: читання як соціо-культурний феномен» (2004), якій передувала«Антологія світової літературно-критичноїдумки ХХ ст.» (2002).

Видавничий погляд на засадничі питаннялітератури, характер літературних епох, попринеобхідність максимального збереження діалек-тичної оптики, правомірно спрямовується і дометафізичної. На це налаштовує прагматика ви -давничої справи. У літературі її цікавлять есте-тичні, тематичні, жанрові, стильові тенденції,наративні практики, що поглинають увагу ши -роких верств, а також автори, які ці тенденції іпрактики репрезентують. В одні часи їх форму-вав читач, в інші — замовляло, підказуваложиття. Дуже рідко вони були віддалені від йогостихій. Магічне усне слово дописемної епохи напозасвідомому рівні допомагало людині збагну-ти світ і зберегти свою психічну цілісність;усно-писемне — відкривало їй очі на життєвівзаємозалежності та компроміси; народний епосвиражав прагнення етнічних спільнот до зна-ходження свого місця в невгамовному світі таоб’єднання довкола своїх героїв; бароко виявля-ло подив людини перед багатоманітністю світу;сентименталізм наймогутніше резонував середтих, хто побачив несправедливість життя; ро -мантизм відреагував на пасіонарну енергіюмолодих націй, потребу в героїчних постатях івчинках; реалізм — потужна спроба розібратисяв основах суспільного життя й людських глиби-нах; модернізм утілив прагнення визволити сві-тобачення особистості від скованості соціальни-ми, культурними, моральними імперативами;постмодернізм — явище епохи транснаціональ-них корпорацій, диктату глобалізовано сегменто-ваних інтересів, деформування традиції люд -ського життя на національно-державній основі.

Споріднені з естетичними епохами і домінан-ти літературних процесів та соціопсихологічниххарактеристик читачів, що зобов’язана брати доуваги видавнича теорія і практика. У цьомусоціокультурному річищі змінювалися суспіль-ні орієнтації і практики, літературно-естетичнідоктрини, напрями і стилі, а з ними — авторськідомагання, читацькі інтенції, враження і досві-ди. Знання про них стратегічно цінні для видав-ничої справи, оскільки підказують зміст зосе-редженого на книзі читацького інтересу.

Реалії життя, естетичні засади, ідеологічнінастанови позначалися на наративах і рецеп-тивному кліматі. Це, щоправда, неоднаково сто-сується різних естетичних епох, а також дер-жавних і підневільних («поглинутих») народівта їх літератур (у «поглинутих» домінуваливизвольні смисли, які живили народницьке,просвітницьке розуміння літератури як особли-вого призначення). Аналіз їх вимальовує й

основні характеристики типового читача. Зтакими настановами і наративами були узгод-жені видавничі підходи, про що свідчить досвід«Просвіти» на початку ХХ ст., особливо вЗахідній Україні. Відповідно розв’язуваласяпроблема літературної влади (автор — текст —читач): народницько-просвітницькі наративипроектували рецептивну поведінку і керувалинею. Вони дисциплінованіші й щодо дотриман-ня жанрових та стильових норм.

Модернізм розширив діапазон літератури тапростір самовираження автора і витворив но -вого читача — самодостатнішого, амбітнішого,спраг лого рецептивів із непередбачуваними,несподіваними ефектами. Ця могутня естетичнахвиля мала в основі порив до індивідуальноїсвободи. Література побачила його. На перед-ньому плані її наративних стратегій були неморалізаторський, дидактичний, катарсистич-ний аспекти, а вітаїстична енергетика слова йобразу, яка виводила людину на рівень співтво-рення емоцій і смислів.

Із розвитком модерністських і постмодер-ністських тенденцій зникали підстави длязверхності автора. Наративні стратегії (сукуп-ності оповідних засобів) мали на горизонті очі-кувань читача високорозвиненого емпатійно таінтуїтивно, здатного до співтворення змісту.Твір дедалі частіше почали мислити як відкри-тий наратив, полісмислову і поліемоційнусистему. У його канву читач як «співбесідникавтора» вплітав і зумовлені життєвим, естетич-ним досвідом індивідуальні смисли. На модернітенденції працювали характерні для першоїполовини ХХ ст. екзистенційні, культурні три-воги і запити, розквіт літератури і книжності.Не перешкоджав цьому рівень конкуренції усфері соціальних комунікацій: на книзі йчитанні зосереджувалися найзмістовніші інте-реси людини. Формування читача як спів-суб’єкта літературного процесу прирощувало дойого соціокультурного статусу й елементи спів-суб’єкта видавничої справи.

То був час зародження, розквіту й занепадрізноманітних літературних шкіл, напрямів,концепцій творчості й читання. У фундамен-тальних аспектах вони розвивалися довколаодного із двох концептуальних центрів: 1) чи -тання є передаванням, вкладенням смислів,емоцій, цінностей (читач як об’єкт впливу текс-ту), що реалізувала марксистська естетика;2) читання – співтворення літературно-есте-тичних цінностей.

Модерне й особливо постмодерне письмозабезпечили радикальний поворот у розвиткулітературних теорій. У більшості з них читачпостає як учасник «літературної гри», «актортекстуального дійства», «співтворець Тексту»

131


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

[7, 45]. Концептуальне ядро їх виражають фор-мули: «Кожний текст містить у собі образ свогочитача»; «Читач є одним із структурних еле-ментів літературного твору» [7, 46] і суб’єктівлітературної комунікації. Автор і реципієнт —два світи, зустріч яких ініціює «пробудженнятексту», просторово-часове його розгортання,обростання значеннями та інтерпретаціями.Нові значення, що виникають при читанні, ужене належать «ні текстові, ні читачеві, а єрезультатом їхньої взаємодії» [7, 186].

На предметному полі читання як літературо-знавчої проблеми сходилися представники різ-них шкіл, напрямів. Протистоянь між ними небракувало, та завжди вони були єдині в основ-ному: про «повноцінність реалізації чи функ-ціонування будь-якого тексту можна говоритилише на підставі результату зустрічі та контак-ту двох світів: світу тексту, простір якого про-світлює світ автора, і світу читачів» [7, 8].

Переорієнтацію літературної методології навнутрішній світ читача потужно визначив психо-аналіз (З. Фройд), запропонувавши погляд натворчість як на трансформацію підсвідомихбажань у художні образи. З його позицій, твір єаналогом сну — переводить читача в стан насо-лодження своїми фантазіями [8]. Цю тезу розви-нув К.-Г. Юнг: «Великий твір — це як сон, щопопри всю очевидність сам себе не витлумачує ініколи не є однозначним» [9, 136]. Обґрунто вананим теорія архетипів (універсальних символів,колективного підсвідомого, що зберіга ються віндивідуальному підсвідомому) розкриває зако-номірності сприймання наснажених національ-ною, етнографічною символікою творів. В укра-їнській літературі — романтичної поезії Т. Шев -ченка, віршованих романів Ліни Костенко«Маруся Чурай», «Берестечко», повісті М. Ко -цю бинського «Тіні забутих предків», прозиМарії Матіос. Інший вимір проблеми — труднощіпри сприйманні поеми І. Франка «Мой сей», дея-ких драм Лесі Українки. Знаючи особливостіментального коду читацької спільноти, характерїї рецептивної діяльності, можна спрогнозуватисприймання нею конкретного твору.

Психологічні знання різною мірою наявні вусіх сучасних літературознавчих методологіях ітеоріях читання. Феноменологія (Е. Гуссерль,М. Гайдеггер, Р. Інгарден) виходить із поглядуна літературний твір як на «об’єкт, що усвідом-люється через акт читання (“присвоєння” чита-чем тексту), внаслідок чого художнє сприй -мання тексту постає як акт співтворчості»[10, 329]. Читання вона розглядає в контекстіпізнання – як процес, «завдяки якому предме-ти конституюються і розбудовуються свідомі-стю» [11, 667]. Літературознавчу науку й тео-рію читання феноменологія збагатила розкрит-

тям інтенції як психічного явища (намір, готов-ність свідомості сприймати, присвоювати, осми-слювати те, що перебуває поза нею). Автор реа-лізує її як прагнення сказати, читач — як праг-нення відчитати, почути. Це відкрило очі наспонуки автора при написанні твору, читача —при його сприйманні, а також на те, що їх можеоб’єднати або не об’єднає за жодних умов.

З погляду феноменології, сутність твору — нейого зміст і структура як результат інтенціїавтора, а те, що усвідомлюється у процесі чи -тання. У глибинах твору читач бачить не біль-ше, ніж там є, але не кожен однаково бачить ініхто не спроможний осягнути все. Читаннявідбувається завдяки спрямуванню на твірактів свідомості читача, постаючи як актпізнання твору. Його результат — те, що з’яв-ляється у свідомості завдяки «індивідуальномупізнаванню» [12, 177]. Цей процес Р. Інгарденописав як механізм «безпосередньої живої при-сутності твору» у свідомості читача. Кожнафаза цієї присутності залежить від «типу свідо-мості конкретного читача, його стану на тоймомент, а також від структури самого твору»[12, 182]. Вона «переходить зі стану, в якомуще не була знайома читачеві і переважновиявлялася тільки в загальних рисах, у станбезпосередньої живої присутності, потім пере-ходить в ту іпостась, у якій уже знана, але біль-ше не присутня актуально в безпосереднійживості. Не зникає однак відразу і цілком зполя зору читача і мимовільно западає в гори-зонт його минулого» [12, 183]. Зберігається в«живій пам’яті» читача найсуголосніше внутрі-шнім і зовнішнім обставинам. Кожне наступнепрочитання твору залишає в ній сліди, по-ново-му просвітлює те, що відкрилося раніше.

Літературний твір може бути представленийнеобмеженою кількістю прочитань, тлумачень,інтерпретацій. А втілена в ньому авторськаінтенція щоразу інакше проявляється причитанні, бо рецептивні переживання інші, ніжпереживання при створенні тексту: читач при-вносить у твір власний життєвий і естетичнийдосвід, очікування, завдяки чому світ твору зба-гачується і його світом. Читання ніколи невичерпує змісту твору, його неможливо ототож-нити з усіма читацькими переживаннями.Кожен рецептивний акт — осягнення нових гли-бин. Людина настільки проникає в них, наскіль-ки здатна побачити те, що шукає і що може їйвідкритися. Таку працю символізує заглибленняв повість А. де Сент-Екзюпері «Маленькийпринц», поему І. Франка «Мой сей». Ця точказору далека від того, що стверджував М. Куфаєв:«Навіть на фізіологічному рівні у читача відбу-ваються процеси, що протікали в голові авторапри створенні книги» [13, 55].

132


Видавничу теорію й практику феноменологіязбагачує ідеєю узгодження інтенцій автора тачитача: характеру авторських стратегій (інтен-цій) мають відповідати інтенції (стратегії) чита-чів. Це стосується творів, актуальних для пев-ного часу й зорієнтованих у вічність. Успішнінаративні стратегії виявляють знання і розу-міння автором свого читача (читацької ауди -торії), проектують його повноцінну участь у«співтворенні смислового візерунка тексту»[7, 85]. Реакції на твір сигналізують і про під-готовленість, компетентність, зрілість читача.Для гармонізації інтенційних сил, які за іде-альних умов мали б рухатися назустріч однаодній, формування лояльного рецептивногосередовища, іноді доводиться використовуватидопоміжні інструменти: передмови, післямови,примітки, інформаційні кампанії.

Рецептивна естетика (Г.-Р. Яусс, В. Ізер,М. Ріффатерр), що виросла із надр феноменоло-гії, також розглядає твір як об’єкт, у якому реа-лізуються специфічні прагнення автора і читача.Її дослідницький інтерес зосереджений і на про-цесах сприймання твору та діяльності читача.Основні концепти: літературний твір є багато-гранним, рецептивно варіативним, розрахованимна діалог із читачем; читач — співучасник твор-чого процесу, незалежний у сприйманні відавтор ського задуму, інтерпретацій та оціноккритики; читання — суб’єктивна справа, у якійне варто розраховувати на однакові емоції тамисленнєві ефекти; кожне входження у твір —нова можливість відчитування ще не осягненихсмислів; зміст прочитань та інтерпретацій зале-жить від індивідуальних можливостей читача(досвіду, розуміння літератури, знань, емпатії,здатності до вживання в естетичну дійсність,настрою, очікувань); втілений у творі авторськийзадум доходить до адресата завдяки стимулюван-ню його уваги, інтелектуальних та естетичнихемоцій; читач витворює власний «текст» на осно-ві читаного; того, що замислив автор при напи-санні твору, читач може не помітити, оскількирефлексує своїми думками.

Стверджуючи, що у «сприйманні від іншихлюдей необхідні самостійна активність, перевір-ка, критика і т. ін., тобто необхідні згода абонезгідність того, хто сприймає» [14, 84], С. Ва -льд гард, очевидно, не зауважив, що цим підси-лював позицію М. Рубакіна, проти якої висту-пав, і дрейфував до засад рецептивної естетики.

Діяльність читача рецептивна естетика ана-лізує в контексті обґрунтованих Г.-Р. Яуссомгоризонтів досвіду і горизонтів очікувань (спо-дівань). Горизонт — «історичне обмеження...умова можливості досвіду, конституює кожневитворення сенсу в людських вчинках і первин-ному витворенні світу» [15, 368]. Горизонт дос -

віду — прирощувані в результаті свідомої діяль-ності й несвідомих порухів рецептивні надбаннярозвиненого, інтелектуально та естетично не вга -мовного, здатного до інтертекстуальних асоціа-цій і розмислів читача. На його основі форму-ється горизонт очікувань — сподівань сто совноконкретного твору. У процесі читання (сприй-мання, інтерпретування, оцінювання твору,сугестивних ефектів) ці горизонти або зли-ваються або розминаються, залишаючи у пси-хічному світі читача тіні рецептивного само-здійснення, задоволення чи байдужості, розча-рувань, навіть естетичного конфлікту. Один ізрецептивних конфліктів описав І. Франко:«Подібні твори постійно викликають розчару-вання і втому в душі читача: він хоче бачити йвідчувати, а поет змушує його думати і філо-софствувати» [16, 262].

Читацький досвід формує очікувальні гори-зонти для майбутніх читань. Тільки рецептивнорозвинений читач знаходить сили для прибор-кання попередніх уявлень. Очікування відтвору залежать від соціально-культурного, есте-тичного досвіду, просторово-часових особливо-стей. Подібно твориться і горизонт сподіваньавтора. Щодо цього багато формульних думоквисловив В. Ізер: «Літературний твір повиненбути задуманий так, щоб заангажувати уявучитача до процесу творення речей, що знахо-дяться поза ним, заради нього самого, зарадичитання, яке приємне тільки тоді, коли актив-не і творче» [17, 350]; «Будь-яке читання вхо-дить до нашої пам’яті і з часом затирається.Пізніше воно може знову відновитися і налаш-туватися на різний тон, тому читач спромож-ний розвивати непередбачувані до того моментузв’язки» [17, 352]; «Якщо літературний текствтягує читача у формування ілюзій і водночасформування способів їхнього руйнування,читання відображає процес набування намидосвіду» [17, 362]; «Літературний текст набуваєповноти існування тільки в читачеві» [17, 363].Жодне прочитання не вичерпує всіх потенцій-них можливостей тексту, бо кожен читачбачить і розуміє його індивідуально.

Поняттям «горизонт очікувань» послугову-ється і герменевтика (М. Гайдеггер, Г.-Г. Га -дамер, П. Рікер). Герменевтична модель читан-ня, у якій ототожнені художній і реальнийсвіти, особливу роль відводить виховній функ-ції. Їй найбільше відповідає положення: «Літе -ратура — вчителька життя». Як теорія, філосо-фія розуміння та інтерпретації, вона обстоюєможливість адекватного сприймання худож ньо -го твору в його іманентному значенні завдякипізнанню духовного світу автора, входження внього, що потребує від читача конгеніальності —виняткової близькості з автором за духом, розу-

133


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

мом, способом мислення, талантом. Інтерпре -тацію герменевтика тлумачить як відкритий ініколи не завершений процес, залежний відрозуміння тексту і саморозуміння читача.Кожне прочитання збагачує арсенал пам’ятітексту, не затираючи при цьому авторських слі-дів. Рух від тексту до інтерпретації – набли-ження до недосяжної істини, породження новихсмислів. Ідеї автономного життя тексту йрецептивних реакцій теж належать їй.

Увиразнені ці положення у працях Г.-Г. Га -дамера: «І поетичне, і філософське слово... неможуть бути фальшивими, бо немає зовнішньогостандарту, за яким можна було б їх оцінювати йякому вони можуть відповідати. Але вони недовільні. Вони є певним ризиком, бо можуть вия-витися негідними себе. В обох випадках це відбу-вається не через невідповідність якихось фактів,а тому, що їхнє слово несподівано виявляється"порожнім"» [18, 270]. П. Рікер уважав текстоб’єктом докладання зусиль як автора, так ічитача: «Читач займає місце співрозмовника,як тільки письмо займає місце мовлення імовця»; «Книга поділяє акт писання і актчитання на дві частини, між якими немає кому-нікації. Читач відсутній при акті писання;письменник відсутній при акті читання. Отже,текст створює подвійне затемнення читача іписьменника. Він замінює зв’язок діалогу, колиголос одного чує голос іншого» [19, 306]; «Колиавтор мертвий, зв’язок із книгою стає повним і,так би мовити, незайманим. Автор більше неможе відповідати; залишається тільки читатийого твір» [19, 307].

У процесі читання та інтерпретаційних роз-мірковувань «між автором і читачем завждиформується комунікативне поле, обумовленейого (читача. — В. Т.) досвідом» [20, 219]. Урецептивному їх діалозі можливі упередженіоцінювання наративів, накладання на нихчужорідних матриць, інтерпретаційні конфлік-ти як прояви завищеного чи заниженого гори-зонту очікування.

Недалеко від цього проголошуваний декон-структивізмом принцип усе нових перепрочи-тань тексту («безмежної ієрархії відчитувань»),завдяки чому в кожну епоху інтерпретація йогоприростає характерними для неї значеннями.

Семіотика і структуралізм (Ф. де Соссюр,К. Леві-Строс, Р. Барт, Р. Якобсон, Ю. Лотман,М. Бахтін) розглядають літературний твір як особ-ливу знакову систему й знак (елемент складнішоїзнакової системи). Текст у їхніх концептах — від-критий наратив, самодостатній феномен, якийпереростає межі свого автора й читача.

Семіотична школа роль читача вбачає в мак-симальному опануванні всіх значень і всіхієрархічно впорядкованих одиниць тексту, що

має створити в його рецептивному світі сумірніавторському задуму значеннєві та емоційні асо-ціації. Свобода читача полягає у власній переко-наності, що текст ним ще недопізнаний, недо-осягнений і потребує невпинної праці. Такупозицію репрезентував У. Еко: «Твір мистецт-ва — це створений автором об’єкт, який організо-вує потік поєднуваних вражень так, що кожнийпотенційний реципієнт по-своєму може зрозумі-ти той самий твір, первинну форму, яку задумававтор. <...> Кожний реципієнт, сприймаючитвір, несе у собі певну конкретну ситуацію, поча-сти зумовлену сприйнятливість, певну культур-ну детермінанту, смаки, уподобання, власні упе-редження, так що розуміння первинної формивідбувається згідно з індивідуальною детерміно-ваністю» [21, 526]; «Закони прочитання є зако-нами авторитарного уряду, вони керують кож-ним вчинком людини, приписуючи їй певнінаміри і пропонуючи сфери для їхнього втілен-ня» [21, 529]. Даючи життя твору в новому часі,читач збагачує його зміст, тому, наприклад,Гамлет у часи Шекспіра і в наші дні — різні літе-ратурно-рецептивні постаті.

Структуралізм орієнтує на сприймання таінтерпретацію тексту в сув’язі з більшими(абстрактнішими) структурами, складникамияких він є. Текст, на думку Ю. Лотмана, — еле-мент більшої системи (ієрархії текстів), якою єжанр, національна, світова література і культу-ра: «Текст як генератор смислу, механізм, щомислить, аби бути залученим до роботи, потре-бує співрозмовника... Щоб працювати, свідо-мість потребує свідомості, текст — тексту, куль-тура — культури» [22, 586—587].

Своєрідним продовженням і запереченнямструктуралізму став постструктуралізм, адептиякого обстоюють незалежність тексту від автор -ського задуму, тобто текстуальну вседозволеність.

Ще далі пішов постмодернізм (Ю. Габермас,Ж.-Ф. Ліотар, Ж. Бодріяр) як естетична реак-ція на змішування реального й уявного (симу-лякрів), культуру гіперреальності й гіпертекс-туальності. В українській літературі гіпертекст(текст текстів) репрезентує роман Ю. Андру хо -вича «Перверзії».

Постмодерністське письмо потребує читача,здатного до інтертекстуального дискурсу, по -збавленого комплексів перед складністю тексту.У цих процесах Р. Барт розгледів тенденції, якіозначив як «смерть автора», «народження текс-ту і читача», руйнування ієрархічності відносину конфігурації «автор — текст — читач». Кате -горичніше висловився про це М. Фуко: «Твір,який колись мав обов’язок забезпечити безсмер-тя, сьогодні володіє правом на вбивство, правомбути вбивцею свого автора. <...> Оцінюванняписьменника зводиться ні до чого іншого, як до

134


оригінальності його відсутності» [23, 599]; «Авторне є невичерпним джерелом значень, якиминаповнений твір, автор не йде попереду твору, вінє певним функціональним принципом... якийперешкоджає вільній циркуляції, вільному мані-пулюванню, вільній композиції, декомпозиції чирекомпозиції уяви» [23, 611—612].

У постмодерністських наративах перева-жають «концепція порушення лінійної розпові-ді, відмова від зображувальності, “революцій-ний” розрив із репресивною ідеологією розпо-відності» [24, 749]. Постмодерна естетика агре-сивна своєю полідискурсивністю.

Немало умів (Г. Гессе, Т.-С. Еліот, І. Каль -віно, Х. Кортасар, Ж.-П. Сартр, В. Набоков)розглядало читання як складну гру автора,тексту, реципієнта. Гра — основа спрямуваннячитацького пошуку, пізнання, сприймання таінтерпретації художнього світу. Читання якгра — нескінченне проникнення в текст, знаход-ження в ньому нових смислів, розщепленняйого на сюжетні, значеннєві рівні, інтертексту-альні зв’язки. Його використовують у наратив-них стратегіях для цілеспрямованого управлін-ня увагою реципієнта, що ілюструє романУ. Еко «Ім’я троянди». Таке читання є стихієюHomo legens — ерудованих, допитливих, із роз-винутою уявою, інтелектуально мобільних,здатних до співтворчості людей, яких вабить-не-лякає значеннєва безмежність тексту. Разоміз авторами вони формують унікальні стратегіч-ні контекстуальні центри видавничої справи.Особливі можливості відкриває для них елек-тронне читання.

Homo legens як соціокультурний феномен від-різняється від інших типологічних утвореньчитацького світу притаманними тільки йомухарактеристиками. Передусім це — естетична сут-ність модерної і постмодерної культур, внутрі-шньо унезалежнена від диктату авторських нара-тивів. Світ (реальність) вона сприймає як текст, атекст (фікцію) переживає як світ. Читацькі інте-реси Homo legens не знають історичних чи націо-нальних меж, прив’язаності до типів творчості,стильових напрямів, родо-жанрових різновидівчи персоніфікованих почерків. Суб’єктність їїреалізується у світі без естетичних кордонів ікомплексів, які посягають на свободу пошуку,програмують інтерпретації та оцінки з викори-станням розмежувань на рідне й чуже. Для неїоднаково недоторканні цінність власної самото-тожності, цінність іншості та інакшості.

Homo legens відкрита до літературного полі-логу, рецептивної множинності, багаторівневоїта активної гри читацьких вражень, досвідів ізбагачення «досвіду тексту». Читання як гразадовольняє пристрасть до розширення літера-турного світу, пізнання власної самототожності

в осягненому світі й розпросторення на новісвіти. Вона завжди перебуває у процесі осмис-лення пізнавально і враженнєво невичерпноїлітературної, буттєвої дійсності і самоосмислен-ня. Знає і стан приємно-неприємної подивова-ності від результатів такої праці.

Homo legens не визнає рольових детерміна-цій у сфері читання, насолоджується усвідом-ленням власної непіддатливості естетичнимканонам і традиціям, неспроможності рецептив-них агентів дотягнутися до її траєкторії, якаперебуває в постійному пізнавально-враженнє-вому розвитку. Як суб’єкт реалізації рецептив-ної багатоперспективності тексту, вона силоюсвоєї уяви легко вростає в літературні надбаннянезалежно від їх хронотопної паспортизації. Їїстихія — читання як гра активності.

Homo legens — не кількість прочитаних текс-тів, хоч і це важливо, а передусім особливі погля-ди на текст і культура читання. Інтер текстуальнадинамічність підсилюється в її читацькому про-мислі особливим ментальним конструктом —налаштованістю і здатністю знаходити в літера-турі екзистенційні життєві опори. Її внутрішнійдискурс («мова мовчання») завжди поліфоніч-ний, полікультурний.

Пов’язаний із твором, жанром, течією рецеп-тивний дискурс формує «інтерпретаційну спіль-ноту» — неінституйовану в множинному читаць-кому світі взаємодію на основі певних уподо-бань, оцінок, що здійснюється на рівні спорід-нених сприймань-оцінок. Фігурує вона на межівіртуального й реального світів як імплітаційначитацька спільнота, яку уявляє, бачить і на якуорієнтується автор. Видавець також мав бипобачити її і доступними засобами перетворитина цільову аудиторію.

Завдяки Homo legens деякі недоступні масо-вій публіці твори стали світовими бестселерами.Здатність побачити в таких текстах успішнукнигу — свідчення вишуканого смаку і високоїфаховості видавця. Стратегічно важливе ібачення читача, спроможного проникнути в їїсвіт. Різних читачів неоднаково ваблять творенікнигами світи. Читачі, котрим не вистачає есте-тичної витренуваності, інтелектуальної вправ-ності, евристичної допитливості, розвиненоїуяви, безсиліють перед такими творами. Вони —аудиторія масових — розважальних, ескапіст -ських — текстів.

Соціопсихологічні й соціокультурні характе-ристики масового читача корелюються з йогоінтенціями, горизонтами сподівань, рецептив-ними рефлексіями. На них зосереджені зусиллябагатьох авторів і видавців. І в цьому сегментіспрацьовує формула: успіх «має та книжка, якалегко і доступно задовольняє очікування...читацької спільноти і водночас творчо формує

135


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

власний образ спільноти». Відбувається цезавдяки досягненню «відповідності між наміра-ми та очікуваннями певних зрізів читацькогозагалу» [7, 207]. Видавництва, які остерігають-ся цих процесів, зберігають для вишуканихчитацьких середовищ свою унікальність, алерідко здобувають масштабний ринок. Винаго -рода для них — задоволення фахових амбіцій, ане лідерство за масштабами ринку. Щоправда,не всім удалося б влитися в масовий потік — дляцього також потрібні специфічні знання тавміння.

Продуктивні видавничі стратегії підказуєпогляд на текст як на подію. Читання — тежподія, що витворює нову його цінність в акту-альному для реципієнта часі. Це дає підставирозглядати як стратегічний ресурс і надбаннякласики, а книгу — як подію, чинник проекту-вання і творення нових подій, стимулюванняінтересу до неї як подієвого центру.

Літературні теорії читання відкриваютьвидавничій науці й практиці інтенційну сферуавтора та інтенційно-рефлексивно-інтерпретацій-но-оцінну сфери читача. Осмислений їх синтезробить сильнішими всіх учасників процесукниги, абсолютизація якоїсь із них малоперспек-тивна. «Всі теорії читання зазнають невдачі,коли намагаються обґрунтувати та виправдатиякийсь одновимірний підхід до процесу читання,яке за своєю природою та сутністю є багатови-мірним» [7, 332]. Для літературних теорій важ-ливе читання як новий вимір буття тексту, длявидавничої — читання як соціокультурна функ-ція й джерело можливостей видавництва.Літературознавцям цікаво, як людина читає ісприймає, видавцям — чому читає (не читає) і якдіє в соціумі після прочитання книги.

Пошук, ідентифікація, пізнання «свого»читача, продуктивна взаємодія з ним – вічнапроблема. На специфічні моделі читацьких очі-кувань і рецептивної поведінки орієнтуютьсяавтори і видавці, які знають свої цільові ауди-торії. «Кожний літературний твір містить у собіобраз — індивідуальний або збірний — свогочитача» [7, 209]. Літературознавча наука маєсвоє пояснення таких орієнтацій, дотриманняїх також не завжди вберігає від розчарувань:«Чи не вся історія світової літератури є свідчен-ням фрустрації — часом доволі драматичної —авторських сподівань на тотожність уявного ідійсного образу читача» [7, 218]. Подібні про-блеми не обминали й видавництва.

Наративна й редакторські стратегії — плат-форма стратегій роботи з книгою як із видавни-чим проектом, вплетеним у загальну (корпора-тивну) стратегію видавництва. Мислене моде-лювання долі наративів у просторі читацькихстратегій — мета і найвищий вияв професіона-

лізму редактора-видавця. Текст є своєріднимпродовженням інтенцій і погляду автора: найча-стіше автор, творячи його, бачить імпліцитногочитача, редактор зобов’язаний, творячи книгу,бачити читача реального, що до снаги не кожно-му. У цьому полягає одна із ключових відмінно-стей між редактором тексту й редактором-видав-цем. Для редактора цільовим орієнтиром ірезультатом є текст, для редактора-видавця —книга в її самодостатньому бутті. Текст (твір) вінрозглядає як видавничий ресурс. У них різніфахові диспозиції, бачення себе і своїх завдань,системи оцінювання процесу, результату і само-оцінювання. Зі специфічними труднощамипов’язані їхні шляхи до результату.

Неоднаково позиціонують вони себе й щодоавтора. Редактор-видавець має володіти катего-ріями, якими мислить автор, і мислити катего-ріями своїми. Автор може дозволити собі зупи-нитися в мисленні на рівні образів, які витворю-ють текст. Редактор-видавець зобов’язаний мис-лити на рівні смислообразу, який сугестують,розвивають, підтримують книга і пов’язані з неюсоціокультурні процеси. Він не просто механічнодоносить до читача створені автором смисли, асвоїми засобами достворює, збагачує, підсилюєїх, тримаючи в полі зору книгу як культурнийфеномен, аналізуючи на цій оцінній лінії зробле-не автором і видавництвом. Завдяки цьому тріа-ду «автор — текст — читач» доповнюють опозиції:«автор — редактор», «текст — редактор», «чи тач —редактор». Ці опозиції не для того, щоб розірва-ти, а щоб підсилити тріаду. ПерефразовуючиГ. Башляра, редактору-видавцю завжди дово-диться мати справу з книгою і читачем як реаль-ністю віртуального і віртуальністю реального. І вцьому унікальність його праці.

1. Франко І. Відповідь критикові «Перебенді» //Франко І. Зібр. творів : у 50 т. — К. : Наук. думка,1976—1986. — Т. 27. — 463 с.

2. Франко І. Із секретів поетичної творчості //Франко І. Зібр. творів : у 50 т. — К. : Наук. думка,1976—1986. — Т. 31. — 595 с.

3. Франко І. З останніх десятиліть ХІХ віку /Франко І. Зібр. творів : у 50 т. — К. : Наук. думка,1976—1986. — Т. 41. — 684 с.

4. Потебня О. Думка й мова / Олександр По -тебня ; [пер. М. Зубрицької] // Антологія світовоїлітературно-критичної думки ХІХ ст. / за ред.М. Зубрицької. — [2-ге вид., доп.]. — Львів : Літопис,2001. — С. 34—52.

5. Антонич Б.-І. Національне мистецтво //Антонич Б.-І. Твори / ред.-упор. М. Москаленко ;упор. Л. Головата ; авт. передм. М. Новикова. — К. :Дніпро, 1998. — С. 591.

6. Антонич Б.-І. Як розуміти поезію // Анто -нич Б.-І. Твори / ред.-упор. М. Москаленко ; упор.Л. Головата ; авт. передм. М. Новикова. — К. :Дніпро, 1998. — С. 591.

136


7. Зубрицька М. Homo legens: читання як соціо-культурний феномен / Марія Зубрицька. — Львів :Літопис, 2004. — 352 с.

8. Фройд З. Поет і фантазування / Зиґмунд Фройд ;[пер. І. Герасима] // Антологія світової літературно-критичної думки ХІХ ст. / за ред. М. Зубрицької. —[2-ге вид., доп.]. — Львів : Літопис, 2001. —С. 109—116.

9. Юнг К.-Г. Психологія та поезія / Карл-ҐуставЮнг ; [пер. І. Герасима] // Антологія світової літера-турно-критичної думки ХІХ ст. / за ред. М. Зуб -рицької. — [2-ге вид., доп.]. — Львів : Літопис,2001. — С. 119—138.

10. Білоус П. В. Вступ до літературознавства :навч. посіб. / П. В. Білоус. — К. : ВЦ «Академія»,2011. — 336 с. — (Серія «Альма-матер»).

11. Філософсько-енциклопедичний словник. — К. :Абрис, 2002. – 742 с.

12. Інґарден Р. Про пізнавання літературноготвору / Роман Інґарден ; [пер. Н. Римської] //Антологія світової літературно-критичної думкиХІХ ст. / за ред. М. Зубрицької. — [2-ге вид.,доповн.]. — Львів : Літопис, 2001. — С. 176—206.

13. Куфаев М. П. Проблемы философии книги //Куфаев М. П. Проблемы философии книги. Книга впроцессе общения. — М. : Наука, 2004. — 188 с.

14. Вальдгард С. Л. Очерки психологии чтения /С. Л. Вальдгард ; [предисл. Е. Г. Муравьевой,В. В. Ялышевой]. — С.Пб. : Изд-во РНБ, 2010. —136 с. — (Библиотека: изучая прошлое — создаем бу -дущее. — Вып. 2).

15. Яусс Г.-Р. Естетичний досвід та літературнагерменевтика / Ганс-Роберт Яусс ; [пер. Ю. Про -хаська] // Антологія світової літературно-критичноїдумки ХІХ ст. / за ред. М. Зубрицької. — [2-ге вид.,доп.]. — Львів : Літопис, 2001. — С. 368—403.

16. Франко І. Поезія Яна Каспровича / Франко І.Зібр. творів : у 50 т. — К. : Наук. думка, 1976—1986. —Т. 27. — 464 с.

17. Ізер В. Процес читання: феноменологічненаближення / Вольфґанґ Ізер ; [пер. М. Зубри -цької] // Антологія світової літературно-критичноїдумки ХІХ ст. / за ред. М. Зубрицької. — [2-ге вид.,доп.]. — Львів : Літопис, 2001. — С. 349—366.

18. Ґадамер Г.-Ґ. Поезія і філософія / Ганс-Ґеорг Ґа дамер ; [пер. С. Голендера] // Антологія сві-тової літературно-критичної думки ХІХ ст. / за ред.М. Зубрицької. — [2-ге вид., доп.]. — Львів : Літопис,2001. — С. 264—271.

19. Рікер П. Що таке текст? Пояснення і розумін-ня / Поль Рікер ; [пер. М. Гірняк] // Антологія сві-тової літературно-критичної думки ХІХ ст. / за ред.М. Зубрицької. — [2-ге вид., доп.]. — Львів : Літопис,2001. — С. 305—323.

20. Ковалів Ю. Літературна герменевтика : моно-графія / Ю. І. Ковалів. — К. : ВПЦ «Київський уні-верситет», 2008. — 240 с.

21. Еко У. Поетика відкритого твору / УмбертоЕко ; [пер. І. Головацької] // Антологія світової літе-ратурно-критичної думки ХІХ ст. / за ред. М. Зубри -цької. — [2-ге вид., доп.]. — Львів : Літопис, 2001. —С. 525—538.

22. Лотман Ю. Текст у тексті / Юрій Лотман ;[пер. М. Приходи] // Антологія світової літературно-критичної думки ХІХ ст. / за ред. М. Зубрицької. — [2-гевид., доповн.]. — Львів : Літопис, 2001. — С. 581—595.

23. Фуко М. Що таке автор? / Мішель Фуко ;[пер. М. Зубрицької] // Антологія світової літератур-но-критичної думки ХІХ ст. / за ред. М. Зубри -цької. — [2-ге вид., доп.]. — Львів : Літопис, 2001. —С. 598—613.

24. Джейтсон Ф. Політика теорії: ідеологічніпогляди у постмодерністичних дебатах / Фред -рік Джейм сон ; [пер. М. Стасіва] // Антологія світо-вої літературно-критичної думки ХІХ ст. / за ред.М. Зу брицької. — [2-ге вид., доп.]. — Львів : Літопис,2001. — С. 748—760.

По д а н о д о р е д а кц і ї 0 2 . 1 1 . 2 0 1 1 р .

137


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

Teremko Vasyl. Narrative and reading strategies in the strategic context of publishing.The article reveals the problem of the author’s narrative orientations unity, intentions, the receptive practice of

the reader and publishing strategies of book writing.Keywords: reading, Homo legens, receptive activity, community interpretation, editor-publisher, publishing

strategies.

Теремко В. И. Нарративные и читательские стратегии в стратегическом контексте издательскойдеятельности.

В статье затронута проблема единства нарративных ориентаций автора, интенций, рецептивнойпрактики читателя и издательских стратегий в создании книги.

Ключевые слова: чтение, Homo legens, рецептивная деятельность, интерпретационное сообщество,редактор-издатель, издательские стратегии.

озвиток інформаційного простору, інформа-ційних потоків в цілому та соціальних ко -

мунікацій зокрема не можуть не впливати насоціальне середовище як неоднорідне та багато-лике поєднання людей, інституцій, соціальнихпотреб, соціальних проблем. Інтегроване со -ціальне середовище, у свою чергу, активновпливає на свідомість, мотивацію та поведінкулюдини, відповідно змінюються процес, резуль-тат взаємодії та життєдіяльності людини злюдьми в родинах, спільнотах, громадах, су -спільстві. Активним суб’єктом та одночаснооб’єктом цих процесів виступають медіа. Зодного боку, соціальне середовище впливає намедіа, змінює їх відповідно до своєї інформацій-но-комунікаційної природи. З іншого боку,медіа втрачають впливовість, елітарний статус,якість. Так протягом останніх років українськажурналістика завдяки новим медійним техно-логіям набувала нових форм, натомість втрача-ла зміст та змістовність, а отже, знижувалася їївпливовість та ефективність. Низька якість віт-чизняного журналізму перетворилася на тренд.Інтернет-сайти змагаються не в якості, а вшвидкості; телеканали — в сенсаційності; газе-ти — в «жовтизні»; ЗМІ перестають бути кому-нікативною платформою.

Соціальні комунікації у нас заведено розви-вати та підтримувати, бо вони «для суспіль-ства», автоматично вважаються противагою без-духовним розважальним медіа, які працюютьна рекламодавців шляхом задоволення «фаст-фудних апетитів» аудиторії. Але чи можутьмедіа, за умови домінування розважальноїфункції, допомогти українському суспільствуадаптуватися до змін, які нині відбуваються вкраїні і світі? Насправді соціальні комунікаціївідображають реальне людське життя; за кри-терій та орієнтир мають виважене співвідно-шення між правами та обов’язками, ціннісніорієнтири суб’єктів соціально прагматичногодискурсу, зокрема в межах деонтологічноїмодальності (зобов’язання, заборона, дозвіл),

коливаються між полюсами дихотомічноїшкали, а саме: «нерівність — справедливість»,«нетерпимість — толерантність», «дискриміна-ція — антидискримінація», «ексклюзія (абосегрегація) — інклюзія (або нормалізація)»тощо. Медіа в будь-яких ситуаціях мають мож-ливість виконувати свою соціальну функцію.Крім того, медіа є цікавими тоді, коли вони всоціальному плані порушують питання, якіособливо турбують людей. Основним сучаснимзавданням медіа має бути подолання п’яти «С»(сенсація, скандал, смерть, сміх, секс), які пе -реважають в сучасній журналістиці, та зміна їхна три «Д» (добро, допомога, довіра). Відпо -відно і формування соціальної надії в медіама-теріалах призводить до появи соціально значи-мої журналістики («соціальної журналістики»,«соціально-проблемних медіа», громадської,суспільної журналістики, журналістики співу-часті тощо).

Актуальність дослідження визначається си -туацією, яка склалася в соціальних комуніка-ціях України. Насамперед, журналісти не докінця усвідомлюють свою соціальну значущістьта своєї професії, яка має визначену соціальнуфункцію. Тут проблема не в тому, що немаєможливостей, хоч вони справді не надто великі,а в тому, що за цю можливість майже ніхто нехоче боротися. Натомість, основна ознака су -спільної (соціальної) громадянської журналі-стики та журналістики співучасті — соціальніпроблеми. Саме соціально значущій журналі-стиці належить вагома роль у визначені ситуа-цій як проблемних, надання соціальним про-блемам легітимності, респектабельності, пере-творення їх у предмет діалогу та вирішення.Соціально значуща журналістика стає не -від’ємною частиною публічного простору. Її від-різняє особлива функціональна спрямованістьта відповідна авторська позиція. Трактовка вмедіапросторі проблем соціального середовища,які раніше не були популярними в ЗМК та мар-гінальними в публічному дискурсі, може сфор-

138

К. С. Шендеровський,викладач

УДК 007: 304: 659.3

Передумови інституалізації соціально значущих медіа

Стаття присвячується визначенню передумов інституалізації соціально значущих медіа.Ключові слова: соціальні комунікації, соціальна проблема, соціально відповідальна журналістика, соці-

альна журналістика.

Р

© Шендеровський К. С., 2012

мувати серйозний вплив на ставлення суспіль-ства до соціальних проблем та шляхів їх вирі-шення.

Мета дослідження — визначити передумовиінституалізації соціально значущої журналісти-ки та медіа, пояснити основи тих нових медіа,тієї нової журналістики, яка до цих пір шукаєдля себе влучну назву: суспільна чи соціальнажурналістика, медіа соціальної дії чи соціаль-ної співучасті та інше.

Теорій, що описують природу, функції, особ-ливості сучасних медіа, надзвичайно багато.Вони існують в широкому академічному просто-рі, розташовуються між сферами соціальних,політичних, економічних та гуманітарнихнаук. Різниця між ними настільки суттєва, щоздається, ніби теорії медіа аналізують зовсімрізні явища дійсності. Безумовно, це помилковівідчуття. Абсолютна більшість теорій медіа,принаймні в країнах з ринковою економікою,сходяться у визначені одного ключового поло-ження: в умовах ринку ЗМК — окрема галузьекономіки, що спрямовується власними фінан-совими інтересами, самоокупністю та інтереса-ми інвесторів [1, 33]. Ще одна обставина, якапрояснює глибоку інтеграцію ЗМК в процесахринкової економіки, пов’язаних з міцною взає-модією медіа з ринком реклами.

Однак один винятковий комерційний інтересне може формуватись в центрі уваги медіаоргані-зацій. ЗМК — поза залежностями від типів полі-тичної культури суспільства — важливий соціаль-но-політичний інститут; у різних національнихконтекстах ЗМК розглядаються або як інститутдемократії, або як інститут формування суспіль-ної думки, або як інститут збереження та розвит-ку національної ідентичності. Фактично ЗМКпрактично скрізь презентують себе як вагомийінститут культури, соціального навчання, вирі-шення соціальних проблем, збереження мови таутвердження різних форм мистецтва. В зазначе-них умовах формується потреба щодо пошукунових моделей журналістики, лунають заяви пронеобхідність «лікувати хвороби соціальної анеміїв медіа» та повернути сучасним ЗМК відчуттясоціальної значущості.

У дослідженнях ЗМК (і не тільки в Україні,але й за її межами) тривалий час домінуваланормативна уява про завдання та ролі медіа.Дослідники в рамках нормативної школи під-креслювали, що ЗМК зобов’язані в першу чергувідповідати запитам суспільства, а потім —потребам економічно зацікавлених груп (влас-ників, інвесторів тощо). В останні десятиріччя вдослідженнях медіа популярною є концепціясуспільної сфери німецького соціолога Ю. Ха -бермаса. Вчений розглядав серед важливихскладових західноєвропейської демократії особ-

ливе — соціальні комунікації — суспільну сферу,в якій ведеться діалог з соціально значущихпитань між громадянами, владними, соціальни-ми, громадськими та іншими інституціями.Враховуючи ту роль, яку Ю. Хабермас відво-дить ЗМК щодо функціонування суспільноїсфери, стає очевидною вагомість розуміння тавирішення проблеми відповідальності ЗМК пе -ред суспільством в цілому. Однак оцінка вчено-го механізмів взаємодії медіа та ринку в ціломує більш негативною, ніж конструктивною: самекомерціалізація медіа, як відзначає Ю. Хабер -мас, примушує ЗМК «все гірше» виконуватисоціальні завдання, не сприяє розвитку суспіль-ної сфери в інтересах всіх її учасників. Ю. Ха -бермас звертає особливу увагу на важливістьмедіа у розвитку критичного діалогу в суспіль-стві, що і відіграло особливу роль у формуван-ні концепції соціальної відповідальності ЗМКперед суспільством [2]. Ця концепція має підси-лювати нашу уяву щодо важливості тіснихзв’язків ЗМК не з формалізованими структура-ми політичної або економічної влади, але з гро-мадянським суспільством, громадами, спільно-тами, соціальними групами, які є не стількихаотичним співтовариством, скільки політично,соціально та культурно розвинутими.

Вимушені визнати, що сучасне українськесуспільство не можливо уявити без широкогоряду різноманітних, багатофакторних соціаль-них проблем. Низька якість життя та безробіт-тя, насилля та торгівля людьми, наркозалеж-ність та алкоголізм, безпритульність та розпов-сюдження ВІЛ/СНІД, поширення туберкульозута загрозливий стан психічного здоров’я нації —це той «багаж», з яким наша молода країназустріла 20-річчя своєї незалежності.

Сучасні дослідники соціальних проблем схи-ляються до висновку, що аналіз соціальнихпроблем є неможливим без розгляду процесівколективного визначення будь-яких умов (якнебезпечних, загрозливих тощо), без вивченняриторики, яка формує думку не тільки думкуконкретного громадянина, а й колективніуявлення про соціальну проблему, рівень їїнебезпеки та шляхи її вирішення. За такихумов ЗМК відіграють вирішальну роль «в долі»соціальних проблем, що і є предметом іншогонашого дослідження [3].

Для теоретиків та практиків актуальнимизалишаються питання розуміння взаємозв’язкуміж діями інститутів соціальної комунікації,великих соціальних інститутів та соціальнимипроблемами. Так Д. Полач [4], М. Спектор,Дж. Китсюза [5] в своїх працях представляютьконструкціоністський підхід щодо сприйняттяоб’єктивних умов та вирішення соціальних про-блем. С. Хілгартнер та Ч. Боск [6] у своїх

139


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

дослідженнях пояснюють динаміку росту тападіння рівня актуальності соціальних проблемз погляду конкуренції між ними, яка розверта-ється на публічних аренах, враховуючи і сучас-ні ЗМК. Д. Мейнард уводить до перспективноїобласті досліджень перетин традицій аналізумови, засобів комунікацій та соціальних про-блем. Р. Реншель, П. Лазарсфельд, Р. Мертон вокреслених питаннях досліджень розглядаютьтакі поняття, як «медіаконтролери», які фор-мують потік повідомлень, встановлюють пріо-ритети, «наркотизуюча дисфункція ЗМК», «мо -ральна паніка» та інші. М. Фішман [7] у своїхроботах вивчає «хвилі злочинності», демон-струючи своєрідну конструкцію, що виникає врезультаті відповідних практик взаємодіїінформаційних інституцій та правоохороннихорганів. В ранніх роботах А. Сконфельд, Р. Ме -йер та Р. Гріффін [8] визначають неоднознач-ний внесок медіа у конструювання соціальнихпроблем в контексті ВІЛ/СНІД. К. Кінник,Д. Кругман, Г. Камерон [9] у своїх досліджен-нях намагаються визначити зв’язок між повідом-леннями в ЗМК та рівнем емоційних реакційаудиторії. Зазначені праці представляють собоюсумарну методологію процесів конструювання татрансформації соціальних проблем засобамикомунікацій. Крім того, в попередніх досліджен-нях ми визначили [10, 189—200] складники со -ціальної компетентності медіапрацівників, якіпропонуємо розглядати як інституційний шляхмодернізації та оптимізації соціальних комуніка-цій в контексті соціальних проблем.

Соціально відповідальна журналістика — най-дорожче демократичне надбання XX ст., вонасклалася в державах з розвиненими традиціяминародовладдя й парламентаризму. Концепціясоціальної відповідальності журналістики сфор-мувалась тоді, коли журналістика стала масо-вою, набула форми та змісту соціального інсти-туту. Вперше засади соціально відповідальноїжурналістики були сформульовані в Комісії зпитань свободи преси, створеної в 1942 р. напропозицію власника вели кого американськогожурнального концерну Г. Лю са. Комісія вису-нула тезу про відповідальність преси перед сус-пільством і зробила висновок про необхідністьдержавного регулювання такої важливої спра-ви, як журналістика. Вона мусить бути викори-стана для забезпечення гармонійного розвиткусуспільства, зняття напруженості, розв’язанняконфліктних ситуацій. Здається, і до сьогодніідеї «соціально відповідальної журналістики»залишаються чимось новим. Коли говорять про«соціально відповідальний бізнес», то це логіч-но випливає зі спрямованості бізнесу — отри-мання прибутку, максимізація якого дужечасто йде в розріз з інтересами суспільства.

Коли говорять про «соціально-відповідальнужурналістику», то логічно визначають роль«соціального інформування» як професійнокомунікативного посилання, вильоту соціальнозначущої інформації по технічних каналах убік аудиторії. А що ж відбувається там, на про-тилежному боці, так би мовити, траєкторіїфакту? Просто інформувати суспільство чи про-сто встановлювати комунікативний зв’язок —цього занадто мало для медіа [11]. Що ж доЗМК як соціально відповідальної моделі — тостосовно неї терміни «інформувати», «висвітлю-вати» вступають в непримиренну суперечність зіншим — «нести відповідальність» [12, 97].

Сформовані дилеми покликані вирішуватикодекси професійної етики журналістів. Так вукраїнському кодексі сфокусовано увагу щодонедопустимості використання ЗМІ та нанесеннішкоди суспільним інтересам, правам та закон-ним інтересам громадянина (особистості), попу -ля ри зації війни, насилля, соціальної нетерпимо-сті, пропаганди жорстокості, розповсюдженняпорнографії тощо. В міру розвитку гро мадян -ського суспільства та правової держави сформу-вались передумови відповідальності ЗМК тазакономірності щодо законодавчого ре гулюваннямеж «свободи медіа». Крім того, сам медіапра-цівник зобов’язаний формувати відповідальністьлюдини, соціальних груп та спільноти, громадита суспільства за те, що він знає та використовуєпри створенні медіапродукту. В Міжнароднихпринципах професійної етики журналіста, при-йнятих в Парижі 20 листопада 1983 р., положен-ня про соціальну відповідальність сформованотак: «У журналістиці інформація розуміється яксуспільне благо, а не як предмет споживання. Цевизначає відповідальність журналіста за переда-ну інформацію. Він відповідальний не тількиперед тими, хто контролює ЗМІ, а, перш за все,перед широкою громадськістю, беручи до увагирізні соціальні інтереси. Соціальна відповідаль-ність журналіста вимагає від нього дій за будь-яких обставин відповідно до власних моральнихпереконань». Таким чином, з суспільного погля-ду, соціально-відповідальний обов’язок журналі-ста — найвищий обов’язок, і потрібно бути чес-ним стосовно нього.

На думку більшості експертів, соціальна від-повідальність медіа повинна проявлятися внаданні якісної об’єктивної інформації, розроб-ці та інтеграції основних компонентів соціаль-ної відповідальності у стратегії розвитку будь-якого медіапрацівника зокрема та ЗМК в ціло-му [13]. Тож медіапрацівнику для формуваннявідповідальної соціальної позиції потрібно:

• по-перше, виходити із пріоритетів загаль-нолюдського, в окремому та ситуативному виді-ляти те, що узгоджується з загальним. Від

140

Шендеровський К. С.

медіапрацівника вимагається розуміння навко-лишнього світу, всебічна орієнтація в системісуспільних відносин;

• по-друге, визна чи ти своє місце в структурісуспільства;

• по-третє, медіапрацівник має розумітиголовні, базові, типові протиріччя між складни-ками суспільства, наприклад, між бідними табагатими, між дітьми-сиротами та дітьми, якізростають в родині.

Коли медіапрацівник набуває відповідальноїсоціальної позиції, тобто визначає принципи,ідеї, які він буде підтримувати, виникає актуаль-не питання щодо його незалежності. З одногобоку, журналістська незалежність від зовнішньо -го впливу — це можливість та здатність прийма-ти самостійні рішення та діяти за внутрішнімипереконаннями. З іншого боку, захищений відзовнішнього диктату своїми соціальними прин-ципами, журналіст може сам формувати тиск наоточення, сподіваючись перекроїти його відпо-відно до своїх переконань. І наступне: колимедіапрацівник дозволяє собі бути залежним відрізних ідей та людських позицій, ми діагностує-мо найгірше — журналістську безпринципність.При цьому коригування позиції медіапрацівникав процесі діалогу — не безпринципність абозалежність від когось, це нормальна умова дляеволюції, розвитку незалежної соціально-відпо-відальної позиції [14].

Питання наукового обґрунтування та забезпе-чення ефективності скерування соціальним роз-витком претендує на найбільш актуальне питан-ня наукових досліджень. Початок такого обґрун-тування було закладено ще Норбертом Вінером у1948 р. з уведенням відомих вимірів «фізикисоціального організму». За Н. Вінером, суспільнасистема є не тільки організованим цілим, подібноіндивідууму, але й «скріплюється в ціле систе-мою зв’язку», з наявною «динамікою, в якій кру-гові процеси зворотного зв’язку відіграють важ-ливу роль». З часу публікації книги Н. Вінерапройшло понад півстоліття, але і тепер з повнимправом є підстави вважати, що він не тількиобґрунтував положення про єдність процесівуправління та переробки інформації в складнихімовірних системах, але й передбачив негативнінаслідки від руйнації комунікацій в суспільстві.Він одним із перших звернув увагу на те, щокомунікації мають «слугувати суспільному гоме-остазу» [15].

До подібних висновків підводить і соціаль-ний досвід залучення громадян до розробки тареалізації програм міського розвитку (в СШАце мало назву «public (social) participation» або«соціальна участь»). Судячи з публікацій, кон-цепція соціальної участі та розвитку принципо-вим чином базується на методах перманентної

комунікації з людьми та експертами, що пред-ставляють їхні інтереси [16]. Концептуальнамодель відомих спеціалістів Болл-Рокича таДе Флюєра своїм предметом має структурованіумови суспільства, в яких реалізуються ефектикомунікацій, а засоби комунікацій трактуютьсяяк інформаційні системи, що глибоко включенів процеси формування стабільності, змін нарівні соціуму в цілому, на міжгруповому таміжіндивідуальному рівнях.

Соціальним функціям медіа присвяченочимало праць Е. Барноу, Дж. Шрамма, Р. Шей -на та інших. Функції ЗМК в соціальному про-сторі активно досліджували А. Уеллс, У. Пей -слі, М. Глассер [17], А. Грабельніков, С. Корко-носенко [18, 53], Л. Федотова [19, 51—58], І. Фо -мічова [20, 139—145] та інші. Українські дослід-ники на чолі з А. Москаленком [21] вважали,що засоби масової комунікації за умов інформа-ційного суспільства візьмуть на себе функції«впровадження соціального процесу та ревізіїтрадицій; регулювання моральних і навіть пра-вових норм; соціального управління. Все церобитиметься за допомогою загального відкри-того дискурсу. Звичайно, це буде вже не тамасова комунікація, до якої ми звикли. Воназ’єднається з міжособистісною комунікацією...переросте в механізм прийняття рішень, управ-ління та регулювання суспільством».

Дослідниця Т. Науменко вказує на загаль-ний недолік всіх існуючих класифікацій, асаме: теоретики журналістики не відрізняютьпоняття «функція» від поняття «функціонуван-ня», ототожнюють журналістику як діяльність,а ЗМК — як засоби цієї діяльності. Незнання абонезацікавленість у розумінні різниці між«функ ціями» та «функціонуванням» призво-дять до того, що, з одного боку, і академіки, іжурналісти-стажери рефлекторно повторюють:«ЗМК мають інформувати, навчати та розважа-ти…», з іншого боку, журналісти-практикивідають перевагу поняттю «роль» у порівнянніз поняттям «функція». Дослідження І. Дзяло -шин ського демонструють, що сучасні медіа ото-тожнюють себе з роллю «рупора влади» (1),коментатора (2), помічника людей (3), провока-тора (4), пропагандиста соціальних цінностей(5), тоді як представники різних медійних ауди-торій вказують на ролі помічника населення(1), коментатора (2), генератора соціальних ідей(3), лідера громадської думки (4), «дзеркаласоціального життя» (5) [22, 16—17].

Проблеми взаємозв’язку медіа та скеруваннясоціальними процесами за умов інформаційнихреволюцій та електронної культури стають з80—90-х рр. ХХ ст. центральними в науковійлітературі з соціології, соціально-психологіч-ної, екологічної та суміжних тематик. Так аме-

141


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

риканський вчений Е. Броулі визначив основніпоказники ролі ЗМК у здійсненні соціальногообслуговування населення [23]; російськийдослідник С. Іваненков в теорії соціалізуючогосередовища виокремлює три найвагомішихфактори соціалізації, а саме: речовинно-пред-метний, соціально-інституціональний та інфор-маційний [24].

Відповідні дослідження Р. Бауера формуютьдосить скептичні висновки про вплив засобівкомунікацій взагалі та низького рівня зацікав-леності у висвітленні соціальних питань зокре-ма [25]. Едвард Броулі вказує на головну по -милку і медіа, і організацій соціальної сфери, асаме: зайве переконання всіх в тому, що інфор-мація формує прямий вплив на споживачівсоціальних знань [23]. Б. Дервін підкреслює,що діючі на Заході моделі соціальних комуніка-цій поступаються іншим науковим серйознимпідходам та не визнають шляхів участі в кому-нікаційних пізнавальних процесах. Дослідникпосилається на дослідження Г. Мендельсона таК. Еткіна, які акцентували увагу на численнихфакторах, що мають братися в розрахунок приформуванні ефективних соціальних медіа про-дуктів [26]. В подальшому, як зазначає Е. Броу -лі, почали зустрічатись дослідження успішнихприкладів просвітницьких кампаній (С. Теплін,1983 та 1985). По суті, дослідники визнали, щосоціальні комунікації відіграють важливу рольв соціальному житті, однак роль засобів кому-нікації ще «не має причинно-наслідковогохарактеру». З одного боку, як зазначає Е. Броу -лі, частіше за все медіа йдуть шляхом укріплен-ня існуючих переконань, поглядів та менш завсе спрямовуються на зміну останніх. З іншогобоку, соціальна інформація в медіа «найбільшпереконлива тоді, коли погляди у людей ще несформовані остаточно» [27]. Таким чином, по -вільно, але формуються умови для усвідомлен-ня можливостей «соціального маркетингу» вмедіа, обмежень та потенційних можливостейвзаємодії медіа з організаціями соціальної сфе -ри. Паралельно і в середовищі спеціалістів зсоціальної роботи оформлюються правила взає-модії з медіа як з функціями, що доповнюютьїхню головну місію при соціальному обслугова-ні населення» [28, 295—296]. При цьому дослід-ники Дж. Бад, Т. Уолц, Ф. Гоффман та інші нанайближчі десятиріччя передбачають значнуактивність організацій соціальної роботи абосоціальних змін щодо взаємодії з медіа длявирішення актуальних соціальних питань.Якщо масове спілкування, як зауважує В. Рі -зун, «передбачає вихід комуніканта за ме жісвоєї соціальної групи на загал з метою залу-чення до свого соціального поля інших людейнезалежно від їхнього соціального статусу», то

соціальне спілкування передбачає суб’єктно-суб’єктний зв’язок між комунікаторами [29].За таких умов комунікаційні продукти забез-печують соціальну сферу в цілому механізмомрозвитку, допомагають уникнути стагнації,окам’яніння, ритуалізації, приймати «чужі»аргументи, досвід, шукати балансу, компромі-су тощо.

Отже, «краса вивчення» соціально відпові-дальної журналістики, їх інституційне дослід-ження та моделювання, створення та вдоскона-лення полягає в тому, що ці процеси нескінчен-ні [30, 5]. Також, вітчизняні медіа «наро-щують» баналізацію, криміналізацію, маргіна-лізацію соціальних проблем, дискримінацію(стигматизацію) людей-нужденних, соціальнуанемію (замовчування, ігнорування) соціаль-них проблем в громадах, конструювання песи-містичних сценаріїв тощо.

Відповідно соціальна журналістика набуваєсвого окремого розвитку та не є однорідноюпрактикою.

З одного боку, соціальна журналістика — церезультат активного розвитку соціальних ме -реж на базі сучасних інтернет-ресурсів. По-пер -ше, журналістика змінилася з тих пір, колиAssociated Press оголосила, що блогери є офіцій-ним джерелом інформації. По-друге, соціальнімедіа (СМ) змінилися тоді, коли вони сталимасовими. По-третє, знаходити якісний кон-тент стало набагато важче: блоги легітимізува-лися та контент перепубліковують сотні й тися-чі читачів. По-четверте, в соціальних мережахне відбуваються дискусії в повноцінному розу-мінні, люди шукають не думки, а новини; соці-альні мережі зосереджені на «однакових», «схо-жих», де дискусія серед розваг та іграшок не єсоціальною потребою. По-п’яте, є протистав-лення «соціальної журналістики» та «професій-ної журналістики», що характеризує загальнутенденцію.

З іншого боку, що і є складником предметунашого дослідження, соціальна журналістикапроявила себе не стільки як тематичне спряму-вання, а як особлива професійна ідеологія, щосформувалась на стику журналістики тасоціальної роботи.

Соціальна робота, при можливостях її аналі-зу на предмет соціальної стратифікації, розви-вається в складних, непослідовних, суперечли-вих умовах від початку ХХ ст. та до сьогод-нішнього дня. Основна сучасна проблема профе-сіоналізму соціальної роботи як на Заході, так ів Україні (А. Флекснер, І. Епш тейн, К. Конрад,М. Коен, Д. Вагнер, Н. Хам фрейз, М. Дай -нерман, С. Хиндука, Б. Коєлін, А. Кан, Е. То -мас, У. Джоунз, А. Розен, І. Зверє ва, О. Бес -палько, Г. Лактионова, С. Толстоухо ва) — внут-

142


рішня проблема невизначеності області профе-сійних інтересів та їхніх меж. У процесі визна-чення загального та специфічного щодо розвит-ку професійності соціального працівниканеможливо обійти стороною питання про іден-тичність формування завдань практичної діяль-ності соціальних працівників в Україні та вінших країнах. Вони, за нашими спостереження-ми, ідентичні, а саме: підтримати, стимулюватилюдей на розвиток їх власних сил; запропонува-ти допомогу, організувати її, сформуватинеобхідні для цього зв’язки i контакти; супро-воджувати людей протягом конкретного періоду,проявляти особисту участь, організувати конт-роль за ситуацією з метою захисту людини нуж-денної; представляти інтереси клієнта, якщо вінцього не може зробити сам; звертати увагу нанаслідки соціальних проблем, формувати пропо-зиції щодо їх попередження, пом’якшення, лік-відації; викликати співчуття та активізуватиінших людей на допомогу тим, кому потрібнапідтримка; здійснити вплив на органи влади тасамоуправління населення з метою підвищенняякості обслуговування та соціального захисту;інформувати суспільні інститути про фактори,які негативно впливають на умови життя певнихгруп населення.

Таким чином, сама соціальна робота не воло-діє надзвичайним імунітетом. Однак її предмет-на публічність, відкритість професійних диску-сій в умовах розвитку українського суспільствадозволяють сподіватись на використання їїпозитивізму, організаційного та моніторингово-го потенціалу. Крім того, рівень партнерства тавзаємодії активно задає менеджмент соціальнихслужб будь-якої форми власності. Аналіз потен-ціалу соціальної роботи тільки стимулює розду-ми щодо однаковості чи схожості балансуючоїролі соціальної роботи та медіа в суспільстві.

Дослідження характеристик взаємодії ЗМКта практиків соціальної роботи в США, країнахЗахідної Європи дозволяє нам виділити кількаперіодів та сценаріїв. По-перше, кінець ХІХст. — 30-ті рр. ХХ ст.: це багатофакторні зу -силля, що спочатку були застосовані в газетах зметою популяризації заходів здійснення гумані-тарних політик, а далі були розширені різнимивидами інформацій про діяльність соціальнихслужб різних типів. По-друге, 50-60-ті рр.ХХ ст.: це управлінський відкритий намір табагатовекторний досвід через ЗМК сформуватиу громадськості позитивний образ соціальногопрацівника. При цьому звертаємо увагу на умовистановлення та розвитку професійних груп соці-альних працівників. По-третє, 70—80-ті рр.ХХ ст.: це функціональний менеджерськийзасіб взаємодії з населенням. Крім того, в цейперіод соціальні працівники активно використо-

вують радіо, телебачення, газети, інші медіа-ресурси для поширення практики деінституаліза-ції, започаткування форм самодопомоги та взає-модопомоги, проведення профілактики не -гативних явищ серед вразливих груп населення.По-четверте, кінець ХХ та початок ХХІ ст. — цебагатоваріантний досвід цілеспрямованої практи-ки збалансування суспільних інтересів і потребнаселення, коли через ЗМК здійснюється не тіль-ки зв’язок з населенням, а й реалізуються різно-манітні профілактичні програми.

Тенденції використання медіа з боку практи-ків соціальної роботи США, країн ЗахідноїЄвропи за останні п’ятдесят років можуть роз-глядатись в послідовності основних сценаріїв, асаме: 1) сценарій, який ґрунтується на багато-факторних зусиллях соціальних працівників таЗМК у висвітленні, утвердженні позитиву відздійснення гуманітарної політики; 2) сценарій,який охоплює прагматичні наміри через ЗМКсформувати позитивний образ соціального пра-цівника; 3) сценарій, який базується на мене -джерських засобах взаємодії соціальних службта ЗМК в умовах реформаторських дій та зметою організації системного діалогу з населен-ням; 4) сценарій, який стимулює формуваннябагатоваріантного досвіду цілеспрямованоїпрак тики збалансування в діях соціальнихпрацівників та ЗМК суспільних інтересів тапотреб населення. В основі зазначеного — про-блемне поле «людини нужденної» в контекстізагальних соціальних тем та групових проявів,(див. Табл. 1).

Кожний новий сценарій вбирає найкраще відпопереднього, збільшує навантаження на широ-ту або глибину взаємодії ЗМК та соціальноїроботи, формує передумови для вдосконаленняпроцесів, інструментів місцевого, регіональногоменеджменту та умов оцінювання комунікатив-ного простору з боку органів влади та грома-дянських інститутів.

Отже, соціальна журналістика як результатконкретної практичної діяльності заяв ляє пронеобхідність участі медіапрацівників у вирі-шенні соціальних проблем, пошук діяльногопозитиву в соціальній реальності, неконструк-тивність песимістичних позицій.

Поштовхом до розвитку соціальної журналі-стики стали не тільки успіхи в практиці соці-

143


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

Загальні соціальні теми Вразливі соціальні групиБідність або злиденність.Дискримінація за озна-

ками статі. Расизм.Насильство. Торгівлялюдьми. Залежність.

Порушення прав людини

Діти. Жінки. Літніособи. Інваліди.Психічно хворі.

Ув’язнені. Біженці.Мігранти

Таблиця 1. Проблемне поле «людини нужденної»

альної роботи, але й кризові фактори в систе-мах соціально-політико-економічного буття,увесь жах ХХ ст., поширення цинічного, дегу-манізованого техніко-операційного розуму,тоталітарних режимів з репресіями та катуван-нями, системою доносів, концтаборами і психо-логічним терором, геноцидом цілих народів,голодоморами та рабством. ХХ ст. стало при-кметне тим, що відбулось знецінення не лишевищих цінностей буття, але й самого людськогожиття як такого. Відсутність суспільної солі-дарності, взаємної підтримки та взаємодіїспричинюють самозамикання індивіда, культи-вування індивідуалізму та егоїзму, коли конку-ренція стає умовою не тільки відповідних форм(норм) економічного життя, а й ознакою між-людських стосунків, що свідчить про їхдеструкцію [31, 6—7].

І все ж таки, вихідна ідея — усвідомленнятези, що світ — це не система ворожих зазіханьна людину (за Т. Гоббсом, «людина людинівовк») і не «райські кущі», а відкрите полеможливостей, де попередні дві максими є лишекрайніми межами, в яких здійснюється люд -ське самовизначення. Отже, і тут ми погоджує-мось з П. Петровським [32], реальний світ — цевеличезна сукупність окремих обставин і ціліс-них явищ, чинників, засобів дії, різних проце-сів тощо, які можуть сприяти і перешкоджатидіяльності окремого суб’єкта. Дійсність існує якбагатовимірна стохастична стихія, і визначенняїї значення для діяча значною мірою залежитьвід його розуміння, прагнення та вміння впо-рядковувати світ і себе, освоювати дійсність вумоглядних та практичних формах, продукува-ти нові предмети й стосунки. Складністьосвоєння багатоманітної дійсності посилюєтьсятим, що предметне поле соціального існує та -кож у вигляді текстів, розуміння та інтерпрета-ція яких вимагає від суб’єкта критичного їхпереосмислення та продукування нових смислів(герменевтика, Ж. Дерріда). Ще одна ознака (івимога) сучасної цивілізації — наявність розгор-нутої комунікації у вигляді дискурсу, тобтозвучання й урахування всіх поглядів для до -сягнення суспільної узгодженості дій та пере-творень. Тому дедалі актуальнішою стає мето-дологія подолання суперечностей, розв’язанняконфліктів і досягнення порозуміння — методо-логія комунікативної раціональності [33].

Основною ж функцією (та роллю) соціальноїжурналістики стає «модератор діалогу». Цеозначає, що журналістика може і повинна ство-рити середовище для рівноправного діалогу міжрізними соціальними групами та спільнотами —наскільки б вони не були відмінними в ідеях,цілях, засобах самоорганізації, — в ході якогоповинні вирішуватись соціальні протиріччя та

конфлікти. Журналістика може і повинна об’єд-нувати в єдиному інформаційному просторі про-тилежні думки та орієнтири, які, ставши части-ною суспільного, саме в зазначеному просторімають знайти шляхи або аргументи для зближен-ня, порозуміння тощо. Ця функція особливонеобхідна українському суспільству, яке розко-люють на «політичні табори» та «електоральнірегіони», де, здається, відсутня здатність знайтипримирення на майданах та трибунах. Це функ-ція, яка здатна перевести конфлікт, що руйнуєсуспільну єдність, в конфлікт, який виявляє про-блематику, тим самим наближує її до позиційпрагматичного публічного діалогу [34].

У США подібні ідеї були реалізовані череззастосування концепції суспільної журналісти-ки (public journalism). Відповідну медіадіяль-ність також називають громадянською (civicjournalism), орієнтованою на громади та спіль-ноти (citizen-based journalism), читацькоюжур налістикою (reader-based journalism), тобтоособливий тип журналістської діяльності, щобезпосередньо зорієнтований на виховання гро-мадянської позиції, упередження конфліктів,стимулювання аудиторій до участі щодо напра-цювання соціально значущих рішень, збережен-ня соціально-політичних цінностей. Суспільнажурналістика акцентує увагу не стільки на пра-вах медіапрацівників, скільки на їх обов’язкахперед суспільством. Іншими словами, така жур-налістика вимагає і від редакторів, і від керів-ників підрозділів, наприклад, служби новин,виконувати журналістську роботу так, щоб вонадопомогла людям долати відчуття, стани апатії,безсилля, самотності, відчуження та сприялаперетворенню людей з пасивних спостерігачівна активних учасників суспільного або грома-дянського життя.

Із зазначених теорій, моделей, типів важкообрати кращу, оскільки кожна з них — правиль-на та актуалізована (дієва).

І від соціальної, і від суспільної журналісти-ки очікують звернення до людини, соціальнихгруп, родин, спільнот та громад, відображенняаспектів складного, непростого, залежного таобмеженого повсякденного життя, розвиткусамодопомоги та громадянських якостей особи-стості, захисту прав людей. Її ще визначають якжурналістику співучасті, що формує завданнядопомоги реальним людям. Для відповіднихмедіапродуктів головне не наклад, не вплив, авзаємодія з аудиторією.

Соціальна/суспільна журналістика чи жур-налістика співучасті не суперечить традиційнійжурналістиці. Однак, якщо традиційна журна-лістика вважає своїм обов’язком трансформа-цію в аудиторію відповідної інформації такоментарів, соціальна журналістика надає

144


людям інформацію, яка потрібна для прийняттярішень, самоорганізації або участі у суспільнозначущих справах. Прибічники соціальної жур-налістики розглядають читача, слухача або гля-дача не як аудиторний фон, не як споживачів, аяк активних учасників вирішення важливихпитань, яким приділяється не менше уваги, ніжтрадиційна журналістика приділяє політичнимелітам, владним структурам чим експертам.Соціальна журналістика (та особливо грома-дянська журналістика) передбачає у своємуінструментарії методи актуалізації проблем,пошуку їх вирішення та супроводу результату, аосновною її технологією можна розглядати соці-альне проектування. Таким чином, соціальнозначущі медіа та їх ресурси — специфічні засобидля того, щоб залучити населення до вирішеннялюдських проблем. Соціальна журналістика від-різняється від традиційної журналістики власнеметою, але від цього не змінюється її професійнамедіасутність.

Наведені вище дослідницькі результатищодо виявлення передумов інституалізації соці-ально значущих медіа формують інтерес і домоделі розвитку комунікацій через соціальнізнання, яку ми представили окремо [10,23—30]. Ми описали три основні модельні ролі(соціальне просвітництво; розширення соціаль-них контактів; популяризація соціальнихзнань) та два рівні, що збільшують модельнулогічність, потенціал адекватності взаємодіїпрофесійних груп (медіапрацівників та фахів-ців соціальної роботи), розширює важелі дієво-сті, а саме: рівень взаємодії «медіа ініціює длясоціуму» та рівень взаємодії «соціальні інсти-туції пропонують медіа для соціуму».

Отже, в соціальній журналістиці сприймачі(не як комунікати, а як комуніканти) маютьвирішальний вплив на майбутнє медіа, аджесаме вони своєю волею, уповноважуванням при-ймають або відкидають те, що їм запропонова-но. І це право — активно впливати на зміст,форми соціальних комунікацій — повинні забез-печити сприймачам самі комунікатори.

За підсумками дослідження щодо передумовінституалізації соціально значущих медіа звер-немо увагу на два інституційних спрямування,які взаємопов’язані між собою, але автономні уформуванні місій, цілей, вибору засобів ство-рення медіапродуктів.

1. Соціально відповідальна журналістика єнай дорожчим демократичним надбанням XX ст.,склалася в державах з розвиненими традиція-ми народовладдя й парламентаризму. Її кон-цепція сформувалась тоді, коли журналістикаставала масовою та набувала форми і змістусоціального інституту. Соціальна відповідаль-ність медіа проявляється в наданні якісної

об’єктивної інформації, розробці та інтеграціїосновних компонентів соціальної відповідально-сті у стратегію розвитку будь-якого медіапра-цівника зокрема та ЗМК в цілому. Відповіднідилеми покликані вирішувати кодекси профе-сійної етики журналістів.

2. Соціальна журналістика проявляється нестільки в тематичному спрямуванні, скільки вособливій професійній ідеології, що сформува-лася на стику журналістики та соціальної робо-ти. Соціальна журналістика як результат кон-кретної практичної діяльності зумовлює необ -хід ність участі медіапрацівників у вирішеннісоціальних проблем, скеровує їх на пошукдіяльного позитиву в соціальній реальності,зауважує неконструктивність пе симістичнихпозицій. Основною ж функ цією/роллю соціаль-ної журналістики стає «мо дератор діалогу».Головні ідеї соціально значущої журналістикибули реалізовані через застосування концепційсуспільної, громадянської, читацької журналі-стики, зорієнтованої на громади та спільнотита журналістики співучасті, тобто особливітипи журналістської діяльності, що безпосеред-ньо зорієнтовані на виховання громадянськоїпозиції, упередження конфліктів, стимулюван-ня аудиторій до участі у напрацюванні соціаль-но значимих рішень, збереження соціальнихцінностей.

На відміну від зарубіжних демократій, соці-альна медіаполітика в Україні ще занадто юна. Вній іще відсутні пріоритети та не сформованостратегічні цілі. Однак в соціально значущих віт-чизняних медіа вже визначилася націленість,сформувалися передумови інституалізації щодоподолання тих диспропорцій, що заважаютьмедіа виконувати свої обов’язки перед суспіль-ством. Масштаб, комплексність та активністьсоціально значущих медіа в Україні ще далекі віддосконалості. Скоріш за все, їх якість змінитьсяна краще тоді, коли, з одного боку, буде подола-но пасивність громадянського суспільства таневпевненість інститутів соціальної роботи у фор-мулюванні відповідних медіапріоритетів, а зіншого, — коли українські медіа не тільки усві-домлять принципи соціальної відповідальності,але й визнають необхідність їх дотримання впартнерстві з громадянськими інститутами таінститутами соціальної роботи.

1. Doyle G. Understanding Media Economics /G. Doyle. — London : Sage, 2002.

2. Habermas J. The Structural Transformation ofthe Public Sphere. An Inquiry into а Category ofBourgeois Society. — Cambridge. — P. 181—196.

3. Шендеровський К. С. Взаємодія соціальних службта ЗМК // Наукові записки Інституту журналістики /за ред. В. В. Різуна ; КНУ імені Тараса Шевченка. — К.,2010. — Т. 39. — Квіт.—черв. — С. 140—152.

145


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

4. Pawluch D. «Social Problems» in The Social ScienceEncyclopedia / Dorothy Pawluch ; ed. by A. Kuper. — [2nded.]. — London : Rout ledge, 1996. — P. 795—797.

5. Spector, Malcolm, and Kitsuse, John I.Constructing Social Problems. — Hawthorne, NY, 1987.

6. Иваненков С. Проблемы социализации совре-менной молодежи : монография / С. Иваненков. —[2-е изд., доп.]. — С.Пб., 2003. — 420 с.

6. Hilgarthner, Stephen, and Bosk, Charles L. TheRise and Fall of Social Problems: A Public ArenasModel, American Journal of Sociology. — 1988 July. —Vol. 94. — № 1. — Р. 53—78.

7. Fishman M. Crime Waves as Ideology, SocialProblems? — 1978. — Vol. 25. — Р. 531—543.

8. Schoenfeld A. Clay, Meier, Robert F., andGriffin, Robert J. Constructing a Social Problems: ThePress and the Environment, Social Problems, 1979. —Vol. 27. — Рp. 38—61.

9. Kinnick K. Compassion Fatigue: Communicationand Burnout toward Social Problems / KinnickKatherine, Krugman Dean, Cameron Glen //Journalism and Mass Communication Quarterly,1996. — Vol. 73. — № 3. — Autumn. — Р. 687—707.

10. Шендеровський К. С. Соціальна освіта та соці-альні комунікації : тексти лекцій / Київ. нац. ун-т;Ін-т журналістики. — К., 2011. — С. 205.

11. Різун В. Журналістська освіта в Україні [Елек -тронний ресурс] // Електронна бібліотека Інститутужурна лістики. — URL : http://journlib.univ.kiev.ua.(04. 03. 2011).

12. Владимиров В. Місія журналістики: у поряд-ку постановки питання // Наукові записки Інститутужурналістики. — К., 2001. — Т. 2. — С. 91—98.

13. Эксперт визнано найбільш соціально відпові-дальним медіа [Електронний ресурс] // Телекрити -ка. — URL : http:// www.telekritika.ua/news/2009-03-26/44631. (26. 03. 2009).

14. Пох І. Тень журналистики [Електронний ре -сурс] / Народна правда // Статті / По літика. — URL :http://narodna. pravda.com.ua/politics/4667c0713eef.(07. 06. 2007).

15. Винер Н. Кибернетика, или управление исвязь в животном и машине / Н. Винер. — М., 1983.

16. Sociology of Mass Communication / еd. byD. McQuail. — N.Y., 1976.

17. Moren S. Social work is beautiful: on the char-acteristics of social work // Scandinavian Journal ofSocial Welfare. — 1994. — Vol. 3 (3). — Р. 58—66.

18. Корконосенко С. Г. Основы теории журнали-стики / С. Г. Корконосенко. — С.Пб., 1995.

19. Федотова Л. Н. Социология массовой коммуни-кации: теория и практика / Л. Н. Федотова. — М., 1993.

20. Фомичова И. Д. Журналистика и обществен-ное мнение: Основные понятия теории журналисти-ки / И. Д. Фомичова. — М., 1993.

21. Москаленко А. З. Масова комунікація /А. З. Москаленко. — К., 1997.

22. Дзялошинский И. М. Журналистика соуча-стия. Как сделать СМИ полезными людям /И. М. Дзя лошинский. — М. : Престиж, 2006.

23. Brawley E. Mass Media and Human Services:Getting the Message Across. — Beverly Hills, Calif. :Sage Publications, 1983. — 130 р.

25. Bauer R. The Obstinate Audience: The InfluenceProcess From the Point of Social Communication //American Psychologist. — 1964. — Vol. 19 (5). — P. 319—328.

26. Dervin B. Mass Communicating: ChangingConceptions of the Audience. Public CommunicationCampaigns. — Beverly Hills, Calif. : Sage Publications,1981. — Рp. 71—87.

27. Brawley E. The Rural of Small Town Newspaperas a Medium Social Workers Community Education andPrevention Efforts. — Columbia : University of SouthCarolina College of Social Work, 1984.

28. Энциклопедия социальной работы : в 3 т. —М. : Центр общечеловеческих ценностей, 1994. —Т. 3. : 498 с.

29. Різун В. Начерки до методології досліджень соці-альних комунікацій [Електронний ресурс] // [Науковасторінка професора Володимира Різуна] / Інститут жур-налістики. — К., 2011. — URL : http://journlib.univ.kiev.ua/Nacherky_do_metodologiyi.pdf. (01. 03. 2011).

30. Шаян Л. П. PRo Суспільні комунікації /Л. П. Шаян. — К. : ТОВ «Група компаній “Дина -міка”», 2008. — 180 с.

31. Грані людського буття: позитивні та негатив-ні виміри антропокультурного : монографія. — К. :Наукова думка, 2010. — 352 с.

32. Петровський П. Філософська методологія і про-блеми продукування української дійсності [Елек троннийресурс] // Демократичне врядування : eл. наук. фаховевидання / Львівський регіональний інститут державногоуправління НАДУ при Пре зидентові України. — Львів,2008. — № 1. — URL : http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_68/Petrovskyj.pdf (01. 03. 2011).

33. Габермас Ю. Структурні перетворення у сферівідкритістю / Ю. Габермас. — Львів, 2000.

34. Прохоров Е. Режим диалога для демократиче-ской журналистики открытого общества / Е. Про -хоров. — М., 2002.

146



Shenderovskyy Kostyantyn. The preconditions of institutionalization of socially important media.The article is dedicated to the problem of identification of the preconditions of institutionalization of socially

important media.Keywords: social communication, social issues, socially responsible journalism, social journalism.

Шендеровский К. С. Предпосылки институциализации социально значимых медиа. Статья посвещена вопросам выявления предпосылок институциализации социально значимых медиа. Ключевые слова: социальные коммуникации, социальная проблема, социально ответственная журнали-

стика, социальная журналистика.

соціокомунікації незмінно актуальною за -ли шається проблема цільової аудиторії

видання. Це зумовлено самою прагматикоюмедіадіяльності, адже заради споживача інфор-мації, власне, працює газета чи інший ЗМК.

Нас цікавить ця проблема в межах функціо-нування педагогічної преси, яка працює ізвкрай специфічною аудиторією. Педагоги в су -спільстві — це ті, хто відповідає за завтрашніййого день, активно впливає на становлення май-бутнього громадської думки. Тому педагогічнапреса покликана вести ефективний діалог ізтакою важливою цільовою аудиторією, аргу-ментовано корегувати її погляди, акумулюватиїї інформаційні потреби.

Мета статті — на матеріалі тижневика«Освіта» долучитися до розробки проблематикивзаємодії педагогічної преси й її читача, а самедослідити особливості сприйняття релігійноїтематики цільовою аудиторією газети — значен-ня когнітивного зусилля в цьому процесі.

Мета зумовлює розв’язання таких завдань:з’ясувати головні релігійні настанови педагогів ташляхи їх зміни; визначити когнітивні потребичитачів газети «Освіта», особливості звучання ре -лігійної теми в газеті, роль читачів у діалозі з нею.

Рівень вивченості проблеми. Питання газет-ного видання досліджують С. Гуревич, В. Іва -нов, М. Карась, В. Карпенко, Р. Радчик, Т. Реп -кова та інші вчені. Проблематика медіаспожи-вання висвітлена в працях Н. Зражевської,Т. Камінської, Н. Кирилової, Д. Рашкоффа.Втім, досі в наукових студіях із соціокомуніка-ції ще не ставилося питання про значення ког-нітивного зусилля цільової аудиторії в прочи-танні педагогічної преси — і в цій статті зробле-но таку спробу.

Релігійні настанови та їх зміна. Настанова —загальна схильність людини до позитивної абонегативної оцінки інших людей, об’єктів і про-блем. Тому важливо осмислити суть переконан-ня в цінності християнського віровчення яквласне зміну настанов щодо цього питання.

Так Е. Аронсон, Т. Уїлсон, Р. Ейкерт зазна-чають: «Настанови характеризуються не тількирізним походженням (емоційним, когнітивним,поведінковим), й різною мірою стійкості […]Напевно, це повинно нас здивувати, оскількибільшість людей не впевнена в тому, як вониставляться, наприклад, до брукви, проте чіткоуявляють свої релігійні погляди або ставленнядо коханої людини. Що визначає силу наста-нов? Є кілька поглядів на це питання. Тессер(Tesser, 1993) вважає, що гени — ключова ланкау формуванні наших настанов; чим більшенастанова пов’язана зі спадковістю, тим вонастійкіша. Інші наполягають, що головне в тому,наскільки важлива настанова для нас самих інаскільки добре ми уявляємо собі цю тему […]Психологи одностайні у двох пунктах: по-перше, хорошим способом перевірити стійкістьнастанови є з’ясувати, наскільки доступні вонив нашій пам’яті. І по-друге, чим міцніша наста-нова, тим вона більш стійка до спроб її зміни-ти» [1, 221].

Настанови в релігійному питанні належатьдо категорії стійких. На наше переконання,такі настанови читача «Освіти» зумовлені йогознаннями (поверховими, глибокими тощо) таособистим ставленням до релігії і церкви, сфор-мованим під впливом оточення й виховання.

Відомо, що зміна настанов відбувається яквідповідь на соціальний вплив, наприклад,справлений ЗМК. Настанови багатьох потенцій-них читачів «Освіти», як свідчить редакційнапошта, можна охарактеризувати як свідомийінтерес до тематики християнства, усвідомлен-ня того, що сучасна людина повинна бутидуховно причетною до того великого культурно-го масиву, який називається релігією.

Центральний шлях переконання потенцій-ного читача «Освіти». Згідно з моделлю вірогід-ності свідомої обробки інформації (ВСО) Р.Петті і Дж. Качіоппо, існують два різні шляхи,що ведуть до успішного переконання: централь-ний і периферійний. Центральний шлях вима-

147

В. В. Перехейда,канд. наук із соц. комунік.

УДК 007: 304: 655: 316.775.4: 316.275

Цільова аудиторія видання в ракурсі когнітивного зусилля

У статті йдеться про когнітивні особливості цільової аудиторії педагогічного тижневика «Освіта». Наматеріалах релігійної тематики продемонстровано налагодження ефективного діалогу газети і читача.

Ключові слова: видання, цільова аудиторія, педагогічна преса, тижневик, релігійна тематика.

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.У

© Перехейда В. В., 2012

гає великих когнітивних зусиль від реципієнта.(Когнітивне зусилля — це пізнавальне зусилля,якого докладає читач, осмислюючи зміст публі-кації [2]).

За моделлю ВСО, переконання читача«Освіти» в необхідності християнського вихо-вання молоді можливе і відбувається тому, щоіндивід готовий обдумати отримане повідомлен-ня — докладає когнітивних зусиль, адже діяль-ність освітянина професійно пов’язана з постій-ним діставанням і трансляцією нових знань,вихованням. Таким чином, переконання читача«Освіти» в цінності християнського віровченняпрямує центральним шляхом.

Отримуючи інформацію від компетентноїавтури видання (учені різних спеціалізацій,священики, колеги), такий читач заглиблюєть-ся в її зміст, оцінює інформацію в ракурсі влас-ного досвіду. Позитивна думка про повідомлен-ня виникає як відповідь на його гармонійністьпопереднім настановам — це й стає вирішаль-ним чинником успішного переконання.

Когнітивні потреби читачів «Освіти». Когні -тивна потреба — особистісна змінна, що відобра-жає ступінь зацікавленості та задоволеннялюдей від когнітивної діяльності.

Дослідники Е. Аронсон, Т. Уїлсон, Р. Ейкертзазначають, що потенційного читача до озна-йомлення з матеріалом спонукає, по-перше,індивідуальна значущість теми; по-друге, йогоособистісні особливості, адже бувають люди звисокими когнітивними потребами і люди знизькими когнітивними потребами. Люди звисокими когнітивними потребами з більшоювірогідністю формують свої настанови, більшезважаючи на аргументацію теми (тобто пря-мують центральним шляхом переконання) [1].

Почнемо з особистісних особливостей читача.Цільова аудиторія «Освіти», з огляду на особли-вості професійної діяльності (викладання, нау-кова праця), апріорі має високий рівень когні-тивних потреб. І це легко підтвердити бодайкількома фактами. Серед авторів газети — бага-то вчителів і викладачів різних кваліфікацій ізвань, з науковими ступенями і без них, мето-дисти і спеціалісти тощо, які прагнуть поділи-тися з колегами своїм професійним досвідом,знаннями, міркуваннями.

Вони пишуть до газети, підказуючи теми.Наприклад, у рубриці «Запитуйте — відповідає-мо» в 1999 р. К. Толстих із Дніпропетровськазазначала: «Завдяки “Освіті” дізналась пробагато життєво важливого для виховання май-бутніх громадян України. Особливо у царинідуховності. Усвідомила, наскільки важливодотримуватись християнських свят і устоїв.Прошу надрукувати точні дати свят і постів».І газета надавала таку інформацію.

Наголосимо на тому, що уважна читачкатижневика відзначає його виховний потенціал:«Завдяки “Освіті” дізналась про багато життєвоважливого для виховання майбутніх громадянУкраїни. Особливо у царині духовності» (!).

Для читачів з високими когнітивними потре-бами й готовністю докладати когнітивнихзусиль при читанні (раціональний шлях читан-ня) у матеріалі повинні міститися вагомі аргу-менти — їх слабкість може викликати байду-жість до публікації.

А. Капелюшний зауважує, що аргумент(доказ, судження, положення, факт) є загаломважливим структурним елементом журналіст -ського твору — важливим для обґрунтуванняпозиції журналіста. Поширеними різновидамиаргументів є посилання на авторитетні джерела,статистичні відомості, виступи преси, белетри-стичні образи, свідчення очевидців та ін.Використання аргументів у різних видах журна-лістських текстів має свою специфіку. Скажімо,у деяких різновидах текстів як аргументи авторможе використати не тільки логічні докази тараціонально-логічні побудови, але й емоційно-експресивні, емоційно-риторичні, художні струк-тури, художні деталі [3, 99—100].

Для прикладу, в «Освіті» за 16 лютого 1994 р.була надрукована рецензія на новий посібник зісторії України (VII—VIII клас) Г. Сергієнка іВ. Смолія. І було названо таку сильну сторонукнижки: «До навчального посібника введеноматеріал з релігійної історії: язичництва, хри-стиянства (православ’я), унії православної і ка -толицької церков (уніатства) в Бресті (1596 р.),відновлення православної ієрархії (1620 р.), під-порядкування Київської митрополії Москов -ському патріархатові (1686 р.). Належно оціненокиївських і галицьких митрополитів-просвіти-телів Іова Борецького та Петра Могилу. Церкварозглядається як фактор духовного вихованняукраїнського народу, прищеплення йому висо-кої моральності». Наведення конкретної перева-ги видання — його інформаційної насиченості іє неспростовним аргументом схвальної оцінкивидання.

Або інший приклад аргументованості судженьпублікацій «Освіти». А. Погрібний ува жає, щоцерковнослов’янська мова — мертва так само,як латина. Від латини вже відмовилися, чому жза церковнослов’янську так чіпляються? Крімтого, раніше церковнослов’ян ська була адапто-вана до фонетики різних народів. А зараз зву-чить «у накиненій нам свого часу російській»вимові. Автор посилається на Святе Письмо, дечітко сказано про використання чужої мови:«Як хто говорить чужою мовою, той не людямговорить, а (лише) Богові, бо ніхто його не розу-міє [...] У Церкві волію п’ять слів зрозуміло

148

Перехейда В. В.

сказати, щоб і інших навчити, аніж десятьтисяч слів чужою мовою!» (Освіта. — 2000. — 31трав.—7 черв.). Тут уже інша природа аргумен-тації: автор для підтвердження своєї думки вда-ється до цитати з авторитетного джерела.

Наші дослідження системи повідомлень«Освіти» на теми релігії та християнського вихо-вання довели, що публікації видання маютьбагатющу базу фактажу, доказів-прикладівтощо — матеріали газети цілком аргументовані.

Це має велике значення для стійкості новихпереконань: Ш. Чайкен (1980) довела, що лю -ди, чиї настанови ґрунтуються на детальномуаналізі аргументів, з часом більш послідовнодотримуються власної настанови й стійкіші доконтраргументів. Тобто, пройнявшись ідеямима теріалів на релігійну тематику газети «Осві -та» при уважному їх читанні (засвоївши змістпублікації центральним шляхом переконання),читач навряд чи змінить здобуту настанову нахристиянське виховання молоді.

Ще один важливий аспект когнітивнихпотреб читача — індивідуальна значущість мате-ріалів. Це вагомий чинник підвищення інтересудо публікації: чим більшою мірою матеріал доти-кається до власних інтересів читача, чим ближ-чий він до реалій його життєвого досвіду, тимшвидше й глибше він буде ним прочитаний.

Науковці Е. Аронсон, Т. Уїлсон, Р. Ейкертрозтлумачують цей феномен таким чином:«Особиста зацікавленість людини в темі пові-домлення визначає, чи зверне вона увагу накомунікацію, чи ні. Особливо важливе те, якінаслідки матиме тема для її особистого благопо-луччя. […] Чим сильніша особиста зацікавле-ність, тим більше люди зважають на докази,наведені в повідомленні, і тим вірогідніше, щовони підуть центральним шляхом переконан-ня» [1, 227].

«Освіта» за 19 січня 1994 р. опублікувалазамітку про конкурс на кращий літературно-мистецький твір під девізом «Бог є любов», ого-лошений правлінням Товариства книголюбівКиївської області, а також цитати з учнівськихробіт, поданих на конкурс:

«День, коли мені подарували Біблію, вва-жаю днем народження своєї душі. Я люблюлюдей, вірю в добро і твердо переконана, щолюбов до Господа і віра в Нього житимуть вмоєму серці до останньої миті моєї на цьомусвіті» (Коваль Наталя, 16 р., м. Київ);

«Я приймаю Ісуса Христа особисто як свогоСпасителя» (Чупрук Саша, м. Рівне);

«По-справжньому щасливою може бутилише віруюча людина» (с. Сілець Тисманськогор-ну Івано-Франківської обл.). До цього мате-ріалу подавалося фото — підліток ставить свічкув церкві; його обличчя одухотворене.

Такого плану матеріали виявляють індивіду-альну значущість теми християнських цінно-стей для конкретних людей, з конкретними іме-нами, віком, місцем проживання. Але саметаких матеріалів, на нашу думку, в тижневикуне достатньо.

Вважаємо, «Освіті» варто приділяти більшуувагу індивідуальній значущості текстів: часті-ше вдаватися до художньо-публіцистичнихжанрів, використовувати висловлювання злистів читачів як привід для дискусії, більшактивно розроблювати полемічні аспекти релі-гійної тематики, збільшити ілюстративністьвидання за рахунок фотопортретів, фоторепор-тажів.

Тон публікації на релігійну тематику таінтерес до неї. Тон (інформації) — відтінокінформації: позитивний, нейтральний, негатив-ний, доброзичливий, ласкавий, улесливий, бай-дужий, критичний, агресивний тощо [4, 62].

Виявляється, коли люди перебувають у хоро-шому настрої, їм хочеться залишатися в ньомуякомога довше. Тож вони не бажають докладатизайвих зусиль, наприклад, читати статтю нанеприємну для них тему, яка, очевидно, зіпсуєїм настрій. Таким чином, якщо людина прекрас-но почувається, в доброму гуморі, вона радшепобіжно прогляне статтю і пристане до думкиавтора, не замислюючись над усіма його аргу-ментами. Одним словом, піде периферійнимшляхом переконання. Але якщо вона засмученаабо перебуває в нейтральному настрої, то, радше,прямуватиме центральним шляхом переконанняй буде детально аналізувати кожний аргумент(за дослідженнями Айзена (1987); Вегенера таПетті (1996)) [1, 231].

Ці теоретичні результати соціальної психо-логії спонукали нас до вивчення тону публіка-цій «Освіти» на релігійну тематику, адже,виходить, для того щоб матеріал був читачемглибоко осмислений (центральний шлях пере-конання), необхідно підтримувати спокійнийтон викладу.

Наші студії довели: саме таким він і є в пуб-лікаціях «Освіти» на релігійну тематику.Назагал тон цих матеріалів можна визначитияк розважливо-серйозний, здебільшого витри-маний (хоч може й здобувати експресію),«книжково-літературний», «книжково-публіци-стичний».

Ось зразок мовлення в такому тоні:«Зрозуміло, що ідеалізувати роль Церкви врізні історичні періоди було б меншою міроюнеобачно, але не розуміти значимості релігії упоступі духовності нації і моральності сім’ї — якмінімум невігластво, але у випадку з радян -ською імперією, то, звичайно, був тверезийполітичний розрахунок. Насильницьке вида-

149


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

лення релігії з усіх суспільних сфер спричини-ло перерву традицій, що формувались протягомбагатьох століть. Це викликало удар по всіхгромадських структурах» (Герасименко В. І цейнеосяжний аспект людського спектра //Освіта. — 1995. — 1 лют.).

Причому цей тон відповідав традиційномуіміджу педагога, наприклад, його характери-стика Г. Cагач: «вчитель — одухотворений інте-лігент, вчитель-інтелектуал, педагог-златоуст,вчитель-майстер, який володіє секретами пере-конуючої комунікації». Моделювання такогообразу вчителя за допомогою ЗМК (у тому числій газети «Освіта») є не чим іншим, як підтри-манням певного соціального міфу, маски.Причому маска стає, з одного боку, засобомсамореалізації (допомагає тримати «дистанцію»з учнями та виступати для них достовірнимджерелом інформації), а з іншого — психотера-певтично полегшує контакти її носія з оточен-ням (внаслідок професійного «вигорання» осо-бистості, зумовленого інтенсивною працею всистемі «людина — людина»).

Імідж учителя в суспільстві серйозний, духов-ний. Зазвичай учителя вважають зразком психо-логічного благополуччя; натомість внутрішньорозбалансований учитель сприймається як нон-сенс, аномалія. (У сучасній психологічній прак-тиці часто використовують термін «пси хологічнеблагополуччя», яким позначають якість життяособистості — це багатофакторний конструкт, щостановить складний взаємозв’язок культурних,соціальних, психологічних, фізичних, економіч-них і духовних чинників).

Отже, імідж учителя, а не лише специфікарелігійної тематики, визначають зазначенийвище тон публікацій.

Підсумуємо наші судження: читач «Освіти»,за умови наявності в нього іміджевих характе-ристик (важливих для нього не менше, ніж дляоточення), матеріали на релігійну тематику чи -татиме уважно з таких причин:

• йому цікава тема виховання в численних їїаспектах;

• коли йдеться про професійну тематику, вінсхильний радше до розважливих, серйознихнастроїв, ніж до піднесених, збуджених.

Актив ність позиції читача «Освіти». Су часнамасова комунікація не односторонній інформа-ційний потік, спрямований збоку медіа на ауди-торію, — це двостороннє спілкування. Читачігазети нині сприймаються як повноцінні учасни-ки діалогу, а не пасивні отримувачі інформації,які мають її осмислити. Звісно, роль медіа вцьому діалозі домінантна — він виступає ініціато-ром і модератором кому нікації.

У демократичному форматі (а саме такою всевідчутніше стає українська журналістика)

читацька аудиторія активізується. Дж. Лаллазазначає: «активна аудиторія — теоретичнетвердження, за яким члени масової аудиторії неє пасивними отримувачами інформації чи жерт-вами обробки телебаченням та іншими мас-медіа, а натомість активно інтерпретують пові-домлення мас-медіа, і навіть використовують їхна свою користь» [5, 241].

Аудиторію «Освіти» можна вважати такою.Читачі газети — люди з громадянською позиці-єю, критично мислячі, з розвинутими естетич-ними потребами — і всі ці риси переломлюютьсячерез їхні високі когнітивні потреби. Вони незмовчать, якщо їх кривдять, але й не забудутьпро свій професійний обов’язок, якщо від їхніхпроблем відвертається влада.

Протягом 1990—2000 рр. газета друкувалачимало листів, звернень тощо від учителів ізрізних регіонів України, в яких — і відчай, і гід-ність, і рішучість — пульс галузі, що потерпалавід економічної скрути, мусила виживати, алене погоджувалася бути на узбіччі життя.

У газеті за 2—9 березня 1994 р. надрукованолиста, прийнятого загальними зборами трудово-го колективу Петранківської загальноосвітньоїшколи І—ІІІ ступенів: «Ми не вимагаємо від-ставки всієї партії влади (хоча це і варто було бзробити). Але ми проти анархії, безвладдя, без-силля, непрофесійності, що їх демонструютьвисокооплачувані управлінці. Ми проти неусві-домлюваних чи, може, злочинних дій, колилише ворог своїх дітей не розуміє, що, обкра-даючи школу, сприяє виродженню Нації, розва-лу Держави.

Так, ми виживемо: підемо в комерційніструктури, вдамось до спекуляції, сезоннихробіт, підсобного господарства. Але це прямийшлях до деградації, і не лише вчителя».

В іншій тональності опубліковано в «Освіті»за 30 березня 1994 р. звернення вчителівс. Требухів Броварського району Київськоїобласті: «Ми глибоко стурбовані не тільки мате-ріальними, а й духовними нестатками нашоїмолодої Української держави. Нам боляче бачи-ти і чути, як із року в рік руйнується народнамораль і культура людських стосунків, зростаєзлочинність і жорстокість. […] Хороша людинапочинається із хорошого слова. Адже в мудрійБіблії навіки записано: “Слово єсть Бог”».

Християнська вимога активності добразакладена в понятті «гріх пасивності», тобтогріха, який робить людина, коли мовчить, див-лячись на гріх. Проблема активного утверджен-ня добра в людині шляхом її власного впливуна зовнішнє середовище і духовного опору тадуховної оборони добра трактується у христи-янській філософії як один із важливих критері-їв оцінки методів виховання.

150

Перехейда В. В.

Про активне добро, про дієвість педагогаможна судити з листа вчительки С. Масальської(уміщений на першій сторінці додатку «Наро до -знавство» (1992. — 28 лют.) у рубриці «На здо-буття Державної премії України імені Т. Шев -ченка»): «Зібрала багато публікацій В. Ску -ратівського про народні традиції і звичаї,оформила їх в альбом, зробила ілюстрації пропобут, господарську діяльність, обереги україн-ців. Все це використовую на уроках. Зокрема,провела для вчителів і директорів шкіл районувідкриті уроки «Чарівний світ вишивки»,«Хата моя, біла хата».

Звичайно, більшість учнів класу зацікавленосприймає матеріали уроків. Але є й такі, якібурчать: «А нащо воно нам треба?» Думаю, щотакі книги, як “Берегиня”, “Посвіт”, “Пого -стини”, повинні бути в кожній сім’ї, щоб і вбатьків збуджувався інтерес до народної спад-щини».

Від учителя, як і від батьків, залежитьморально-духовне життя та національно-етніч-не виховання дитини. Учитель може оточитиучнів відповідними предметами побуту, що від-повідають національним естетичним поглядам,продемонструвати їм зразки національногоодягу, запропонувати відповідну картину чифільм чи відвідати музей, допомогти вивчитисвій родовід, пізнати рідний край.

Молода аудиторія це розуміє: 29 жовтня —5 листопада 1997 р. «Освіта» під назвою «Усі12 апостолів мови» опублікувала лист дев’яти-класниці школи № 1 м. Алупки (Крим) Лі -зи Шевченко. Учениця дякувала усім учителям(а йшлося про 12 учителів-предметників: мате-матики, української мови та літератури йінших дисциплін) Алупкинської щоденної бла-годійної української школи при Палаці культу-ри, які працювали з дітьми на громадськихзасадах. Це апостольство активного навчаннядітей рідної мови, любові до Батьківщини, інте-ресу до знань — приклад особистого й професій-

ного сумління. По суті, такий вчинок можнаінтерпретувати як активну форму релігійноговиховання молоді.

Висновки. Активна життєва позиція цільовоїаудиторії «Освіти» поширюється на її взаєминизі ЗМК. Учителі і викладачі впливають на зміствидання: зумовлюють його ідейні позиції,визначають тематику, осмислено застосовуютьпочерпнуту з газети інформацію у своїй прак-тичній діяльності. На таку аудиторію не можнане зважати — вона змушує себе поважати і слу-хати, розвиватися і поліпшуватися в усіх пара-метрах інформаційного продукту.

Такий формат комунікації видання та йогоцільової аудиторії зумовлений стійкістю релі-гійних настанов та слідуванням центральнимшляхом переконання, що передбачає когнітивнізусилля для сприйняття інформації.

Тож медіа мають скрупульозніше й послідов-ніше добирати фактаж для подання релігійноїтематики й подібних вагомих соціокультурнихтем, вибудовуючи чітку систему аргументації таілюстрування. Наслідком такого вдосконаленнязмісту стане зростання сегмента якісних виданьв Україні.

1. Аронсон Э. Социальная психология: психологи-ческие законы поведения человека в социуме /Э. Аронсон, Т. Уилсон, Р. Эйкерт. — С.Пб. : Прайм-ЕВРОЗНАК, 2004. — 558 с.

2. Брайант Дж. Основы воздействия СМИ /Дж. Брайант, С. Томпсон. — М. : ИД «Вильямс»,2004. — 432 с.

3. Капелюшний А. О. Редагування в засобах масо-вої інформації : навч. посіб. / А. О. Капелюшний. —Львів : ПАІС, 2005. — 304 с.

4. Мелещенко О. К. Інформація, інформаційний:словник термінів і понять для журналістів і політо-логів / О. К. Мелещенко, А. А. Чічановський,В. І. Шкляр. — К. : Грамота, 2007. — 72 с. — (Сер.«Словник»).

5. Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура.Глобальний підхід / Дж. Лалл. — К. : К.І.С., 2002. —264 с.

151


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.


Perekheyda Valentyn. Target audience of the edition in the context of cognitive effort.The article concerns the cognitive features of the target audience of pedagogical weekly «Osvita». The materi-

als of religious subjects demonstrated establishing of an effective dialogue between newspaper and its reader.Keywords: target audience, periodical, religious subjects.

Перехейда В. В. Целевая аудитория издания в ракурсе когнитивного усилия.В статье идет речь о когнитивных особенностях целевой аудитории педагогического еженедельника

«Освіта». На материалах религиозной тематики продемонстрировано налаживание эффективного диало-га газеты и читателя.

Ключевые слова: издание, целевая аудитория, педагогическая пресса, еженедельник, религиозная тема-тика.

творити справді сучасну наукову держав-ницьку ідеологію, спираючись на націо-

нальні ідеали, можна лише до щенту зруйну-вавши тоталітарні стереотипи у свідомостілюдей, атмосферою демократії, свободи, само-реалізації, активізувавши найширші верствинароду до модернізації суспільства, відповідаль-ності за врядування обраної влади, соціальнустабільність та національну безпеку держави.Утвердження державної незалежності України,проголошення політичних і демократичних сво-бод, офіційне зняття цензури створюють відпо-відні умови для цивілізованої політики у сферізасобів масової інформації, перш за все, безза-стережним поглибленням свободи слова ідумки: «Свобода — явище неподільне [...] Свобо -да — це створення вищих і найвищих формжиття, це моральна незалежність духа, ценестримне прагнення до космосу. Вільний тіль-ки той, хто перемагає хаос. В дусі, в мисленні,в діянні [...]» [1].

Процеси управління державою у своїй основіє політичними, тобто цілеспрямованими й зосе-редженими, головним чином в інститутахвлади, що «регламентують» вияви як свободиособистості, так і процесів демократії. Аксіо -матичною є й приналежність національноїпреси до методів інтерпретації актуальноїінформації. Усе залежить від характеру влади —чи за змістом вона є патріотичною та народною:«Одним із факторів, які впливають на політич-ний рівень діяльності ЗМІ, є глибока зацікавле-ність держави у розвитку національної системизасобів масової інформації [...] Створюючи і роз-виваючи систему ЗМІ як один із головних чин-ників демократизації, суспільство тим самимгарантує свободи для людей, захищаючи їхправа та норми поведінки. “Дискредитація”цього процесу, поспішність, спонукання журна-лістів (згадаймо пресловуте “підручні партії”),

застосування до них ідеологічного насильствана різних етапах негативно відбивалося на при-родно-необхідному процесі руху до гуманногодемократичного суспільства, суспільства цивілі-зованого» [2].

Управління державотворчими процесами всучасній Україні є багатогранним і передбачаєгармонізацію глобальних, загальнонаціональ-них і регіональних інтересів. При цьому ідеянаціональної державності лишається дужеактуальною, оскільки безліч проблем склалисяісторично в період тривалої бездержавності йподілу етнічних українських земель різнимидержавами. Раз по раз виникає дискусія пронаціональну чи «наднаціональну» структурудержави. Поглиблює поляризацію поглядів насуть держави і влади вихлюп ідеології регіона-лізму з окрасом сепаратизму. Політичні «еліти»окремих регіонів і далі не зацікавлені в поглиб-ленні процесів інтеграції українського суспіль-ства, бо їх інтереси зорієнтовані на північногосусіда. Ідеологія радикального «регіоналізму» втому вигляді, в якому вона існує в закликахокремих політичних сил, на наш погляд, при-звела б до соціальних потрясінь. Шлях Украї -ни — надати цивілізаційних рис гармонізаціїунітаризму та регіоналізму, практичній політи-ці держави і влади. З дивовижною актуальні-стю звучать і сьогодні слова видатного україн -ського історика В. Антоновича: «Ще сумнішепоглянути на суспільство сповнене сил і спро-мог для великого майбуття, у світлу хвилинуйого благих намірів, у хвилину пробудження іморального розквіту, якщо суспільство це негидує хоча б тимчасово рядиться в зотліле лах-міття чужої гнилі, якщо воно, полишившиборотьбу реальну, витрачає сили, енергію іувагу на те, щоб винищувать уявних ворогів,сіять зерна майбутнього розбрату, випроваджу-вать донкіхотівські кампанії, залишаючи поза

152

І. С. Паримський,канд. наук із соц. комунік.

УДК 007: 304: 070: 321.21:316.3

Національна преса — національна влада —національне суспільство:

вектори взаємодії та суперечностей

Досліджуються вектори взаємодії та суперечностей національної преси, взаємовідносини її з владою.Також йдеться про пресу і людську особистість, яка повинна стати центром уваги суспільства і влади.

Ключові слова: національна преса, національна влада, національне суспільство, політична культура,інформаційний діалог.

С

© Паримський І. С., 2012

увагою справжню користь і справжніх, природ-них ворогів своїх […]» (переклад наш. — І. П.)[3, 136].

Взаємовідносини преси з владою (як методо-логічна складова інформаційних потоків у су -спільстві) визначаються в Україні, в першучергу, пошуками конструктивних шляхів пере-творення її із номінальної (у складі колишньоїімперії) на самостійну державу, повноправногосуб’єкта міжнародного співтовариства з посту-повою оптимізацією політичної системи. Відхідвід тоталітаризму до демократичного суспіль-ства, звичайно ж, не означав раптового якісно-го утвердження громадянських інститутів, якіб, з одного боку, сприяли створенню якісноївлади, а з іншого — контролювали владу в їїприродних пориваннях до авторитаризму. Небуло й вільного функціонування засобів масовоїінформації, адже вони лише «шукали» власнемісце в інформаційному просторі. Водночасперехідний період розвитку, коли значна части-на громадян України втрачала (через неефек-тивність управління) систему цінностей і полі-тичних орієнтирів, жила хаосом ідеологічнихпристрастей (при відсутності належного рівняполітичної культури), лише активна діяльністьзасобів масової інформації могла допомогтилюдям розібратись у безладі політичних лозун-гів, доктрин та ідей, проголошуваних різнимиполітичними силами та окремими діячами,уникати поляризації суспільства, стверджуючиподальшу розбудову української держави яклегітимного утворення, перш за все, поглибле-ним публічним вихованням національної свідомо-сті громадян. Осмислюючи уроки поразки укра-їнських визвольних змагань (1917—1919 рр.),В. Винниченко у підсумку зазначав: «Ми стоїмона порозі нової доби в нашій історії. Три рокиреволюції, три роки науки вогнем і мечем вику-вали в українських працюючих мас міцнузброю і соціальної, й національної свідомості.[...] І раніше чи пізніше та українська держав-ність, яка властива природі нашої робітничоїнації, державність, яка має як держава, якорган класового примусу й утиску зникнути йперетворитися в громаду працюючих, соціальнорівних, творчих і вільних людей, — неминучемусить бути і буде» [4].

Проблема влади — це, перш за все, якісневизначення геополітичного виміру України. Нажаль, ще й сьогодні деякі впливові (через чис-ленну підтримку в окремих регіонах держави)політичні сили, не заперечуючи факту утвер-дження незалежної України, продовжують спо-відувати ідеологію «молодшого брата Росії», щовиявляється і в програмних заявах про необхід-ність проголошення російської мови держав-ною, заявах про фактор східно-слов’янської

культурно-психологічної ідентичності, необхід-ність домінування Росії на пострадянськомупросторі. Така ж тенденція, на жаль, переважаєу значній кількості російськомовних видань,котрі видаються в Україні. Це, звичайно ж,заважає українцям усвідомити себе суб’єктом угеополітичному сенсі і в контексті розвитку сві-тової цивілізації, визначити, у чому ж реальнінаціональні інтереси, стратегія і тактика їх реа-лізації. Окремі історики продовжують активноексплуатувати тезу про, нібито, якесь «перехід-не суспільство», що забезпечує можливість від-творювати себе в умовах жорстких соціальнихсуперечностей, свідомо вдаючись до створенняособливого мобілізаційного режиму, здатногоспрямувати народні маси на шлях державотвор-чої діяльності та блокувати тенденції політич-ної дезінтеграції, суспільного розпаду. Яке«словоблудіє»! Не перехідне суспільство врятуєвід суспільного розладу. В такому спрощеномувідтворенні тези особливо чітко, на наш погляд,проступає її тавтологічність і смислова порож-неча. Відповідь на найскладнішу проблемузавжди напрочуд проста і очевидна: влада вУкраїні має бути українською за духом і чином.Такою ж має бути ідеологія, політика, преса.В. Винниченко писав: «Яка є найперша, най-сутніша потреба українського національногоорганізму? Та сама, що у всякої індивідуальноїістоти на землі: зберегти своє життя, забезпечи-ти його розвиток, передати спадщину в наступ-ні покоління. Які є найкращі засоби для цього?Поки що людство розбите на окремі національ-ні колективи, які переважно звуться держава-ми, то очевидно найкращим засобом збережен-ня його життя і розвитку кожної нації — є дер-жавність, себто комплекс тих інститутів еконо-міки, політики, культури, які на території,населеній національним колективом, якізв’язують його в компактну цілість, які забез-печують його розвиток у сучасному і майбутнь-ому. Нація без державності є покаліченийлюдський колективний організм» [5].

Ніби аксіоматичною вважається наявністьсильної державної влади. Особливо ж така дум -ка актуальною була в умовах передкризових такризових ситуацій, мотивована необхідністювідповідального ставлення до вибудовуваннявнутрішньої та зовнішньої політики. Насправді,так і було в перше десятиліття президентського«управління», та чи не обмежило воно в кон-кретних умовах розвитку політичного плюра-лізму, котрий би й виступив своєрідним соці-ально-політичним балансом у державномууправлінні, врівноваживши гілки влади. Якзнаємо тепер, конкретика дій влади була дале-кою від реальних соціальних цінностей неза-лежної України, що проклало шлях до прак-

153

Національна преса — національна влада — національне суспільство: вектори взаємодії та суперечностей

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

тично безконтрольного розпоряджання політич-ним простором та економічним потенціаломдержави. Непрофесійність влади виявилась утому, що вона не керувалась національнимиідеалами (чого, для прикладу, варті булиабсурдні заяви одного з високопосадовців проте, що національна ідея не спрацювала), души-ла природні політичні процеси волюнтарист -ськими силовими методами, гнітила опозицію,годувала пресу так званими «темниками», анепокірних журналістів «елементарно» знищу-вала. Пригадаймо хоча б і досі не розкриті вбив-ства В. Бойка та Г. Гонгадзе, які сміливо й без-компромісно виконували патріотичний і профе-сійний обов’язок. Такі суспільні «стандарти»,фактично нав’язані владою, її й розбещували,створюючи прецеденти до зловживань як«незламного» рецидиву минулого; замінюючирозвиток демократії фетишем урочистих допові-дей, суть яких зводилась до політичного мане-врування: «Політик за умов реформованостіінформаційного середовища намагається при-стосуватися до такого недійного дискомфорту івідшуковує свої механізми впливу за пропоно-ваними правилами медіа-гри. Результат такихконструкцій відомий: низька політична культу-ра влади, як свідчить історія, творить «інфор-маційних інвалідів», які деформують громад -ську думку. Такі умови не сприяють твореннюнових суспільних цінностей шляхом радикаль-них реформ. При цьому програють всі» [6].

У такі складні періоди життя саме засобимасової інформації мали би давати громадськійдумці чіткі орієнтири суспільного розвитку.Декларативно проголошені демократичні інсти-туції поступово мають наповнитись конструк-тивним змістом тільки при щирому бажаннівлади дослухатись до голосу народу та його пра-вічних інтересів. В іншому ж випадку народ інадалі не буде сприймати тієї влади, яка або нехоче, або не може забезпечити ефективну су -спільну трансформацію, а, не бажаючи втрача-ти «вершину піраміди», замовчує правдивийстан речей, глушить опозиційні журналістськіголови. Де ж має бути національна преса? Міжвладою і народом; з народом чи, як часто образ-но визначають її позицію, — стати дієвою «чет-вертою владою»? На наш погляд, її місце і рольу суспільстві осібні і не статичні, раз назавждивизначені, бо, як писав М. Шлемкевич, «світ іжиття ширші і глибші за те, що вже схопиланаука своїми поняттями. І тому в них є туга, іпотреба, й місце для щоденних передбачувань іздогадів публіцистики...» [7, 118].

Критичне ставлення до влади, як вбачаютьдеякі дослідники, великою мірою визначаєтьсягенетичною пам’яттю поколінь, бо пересічнимукраїнцям протягом століть вона не несла нічо-

го, окрім неприємностей. Насправді бажаючивідкритого демократичного суспільства, владамає усвідомлювати, що її легітимність об’єктив-но завжди буде знаходитись на вістрі оціночнихпараметрів народу й має не придушувати «інако-думство», а шукати постійний і тривалий діалогз підвладними, не нав’язуючи згори теоретичнімоделі розвитку, не намагаючись одно моментнозмінити традиції української народної політич-ної культури. В її ж основі — колективні розум іволя, що здійснюють національні ідеали. Добрей лаконічно про це сказано В. Антоновичем:«Русини мають інший ідеал — це правда, правди-вість, громадська рівноправність. Такий ідеалвбачається в стародавнім вічі, в козацькій раді, вЗапорожжі, де члени мали повну волю і рівно-правність — всі були однакові і рівні» [3, 97].Влада сильна тільки довірою громадян. Історіязасвідчила це однозначно. Легітимація влади —постійний процес завоювання довіри громадян-ства, і саме засоби масової інформації виражаютьгромадську думку, висловлюють відкриті суджен -ня, коли є намагання пригнічувати чи замовчу-вати суд ження спільноти, коли декларації владипро справедливість, соціальний розвиток, зро-стання матеріального добробуту громадян ідутьвсупереч дійсному станові речей у суспільстві.Водночас преса (разом із народом, нацією) маєподіляти відповідальність за стан справ у держа-ві як у Батьківщині. І влада, і преса мають зва-жено й політологічно науково вивчати інтересинароду, ніколи не ідеалізувати власних уявленьпро це. Адже ці уявлення непомітно можуть під-мінити реалії дійсності ілюзіями чи догматами:«Де настає порожнеча і місце свобідної громад -ської думки займає брутальний диктат, там дій-сно знову ж таки преса стає органом отуманеннясу спільства, себто органом наказної пропаганди,агіткою, що має заслонити правду» [7, 120].

Демократичний рух в Україні за утверджен-ня народної влади, що за суттю була б поряд-ною, морально і політично переконаною внеобхідності реалізації національних і соціаль-них цілей, має обов’язково спиратися нанеухильне визнання моральних цінностей жит -тя. Серед них, первинно, — гідність особистості,її свобод і прав, державність Батьків щини,повага до загальнолюдських цінностей та люд-ства в цілому, вірність традиціям, ідеалам. Неслід у державному житті відділяти проблемисоціальні від національних. Адже досвід першо-го десятиліття незалежності показав, що владаможе найефективніше діяти на тих на прямках,де по суті утверджує саме національно-демо -кратичний тип державності, де органічнопоєднуються ідеї свободи і справедливості. Булив цьому напрямку лише фрагментарні прояви,бо, на наш погляд, влада остерігалася (щоб не

154

Паримський І. С.

сказати — боялася) повнокровного вияву вільноїволі громадянства, українства, свідомо чи несві-домо стримуючи, або, точніше, «консервуючи»стан громадської думки та суспільної свідомостіщодо державотворчих зрушень у їх розумінні таоцінках ідеології та політики влади. Сама жвлада «розмито» розуміла й тлумачила процесиформування національної держави, динамічновстановивши грошовий контроль над засобамимасової інформації, фактично загальмувала про-цеси свободи слова й думки суспільності (підмі-ною понять ототожнивши їх зі свободою «вулич-них балачок»). Цей процес був небезпечним длясуспільності. Як наголошував видатний україн -ський політолог В. Липинський, відповідаючи нанериторичне запитання: «Якою мірою політичнадіяльність людей залежить од їх свобідної волі, ів якій мірі вона є результатом предопреділених іфатальних соціальних законів, сильніших ніжсвобідна воля? Ясно, що про своєрідний вибіртого чи іншого методу політичної творчостіможна говорити тільки тоді, коли прийняти фактіснування свобідної і свідомої волі поруч хотіньвроджених, предопреділених, стихійних. Бо,коли признати, що на політичну діяльністьлюдей не має ніякого впливу їх свобідна воля, топитання вибору, а з ним і всі проблеми політич-ної умілості, одпадуть самі собою...» [8].

Дійсно, зацікавленість влади в тому, щоб сво-бода слова перетворилась у її несвободу, маламатеріальне підґрунтя, бо в Україні посилюва-лась тенденція зрощування фінансового капіталуз держапаратом, формувався не демократичний,а олігархічний ринок. При цьому влада не хотілавраховувати об’єктивних тенденцій історії, якізасвідчували, що в кожному з випадків обмежен-ня людської свободи думання неодмінно оберта-ється суспільною стагнацією. Була забута одна зголовних національних традицій — політичнуеліту мала б складати, насамперед, свідома інте-лігенція, а не «ділові» люди, які неодмінно вно-сять у політику норми і принципи власних «роз-бірок». Реалії незалежної держави вимагали зов-сім іншого — конструктивних ідей, розумної,цивілізованої, демократичної політики, страте-гічного мислення, масштабного погляду на

розв’язання актуальних проблем: «Жорстокаправда століття вимагає від нас повної нещадно-сті в аналізі. Ніякі догми, ніякі авторитети неповинні стримувати нашу думку» [9].

Отже, йдеться, перш за все, щоб людська осо-бистість на ділі стала центром уваги суспільства івлади, мала активну громадянську позицію, моглавпливати на хід політичних подій, насамперед,через демократичні інститути, одним із яких єзасоби масової інформації. Адже, як показує світо-вий досвід, саме в тих країнах, де держава контро-лювалася громадянським суспільством, де воно невтратило намагання чи можливості контролювативладу, розвиток йшов найефективнішим шляхом,а правляча еліта була найстабільнішою. Саме гро-мадянське суспільство продукує не директивносформовану громадську думку, котра не пригні-чує, а розвиває сповнену людської гідності, патріо-тичну особистість незалежністю цієї думки. Тутвлада не нехтує думкою громадян, веде з ними від-критий інформаційний діалог. Націо нальна пресамає розширювати можливості людей протистоятисваволі влади, обстоювати життєві інтереси.

1. Самчук У. На коні вороному // Дзвін. — 1995. —№ 4. — С. 128.

2. Чічановський А. А. Політика. Преса. Влада /А. А. Чічановський, В. І. Шкляр. — К. ; М. : Слов’ян -ський діалог, 1993. — С. 8.

3. Антонович В. Б. Моя сповідь: вибрані історичніта публіцистичні твори / В. Б. Антонович. — К. :Либідь, 1995. — С. 136, 97.

4. Винниченко В. Відродження нації: історія укра-їнської революції (марець 1917 — грудень 1919 р.).Ч. Ш. — К. : Політвидав України, 1990. — С. 503—504.

5. Винниченко В. Заповіт борцям за визволення /В. Винниченко. — К. : Криниця, 1991. — С. 8.

6. Петрів Т. І. Журналіст і політик в умовахдеформованого мас-медійного середовища України //Публіцистика і політика. — К. : Інститут журналісти-ки, 2000. — С. 8.

7. Шлемкевич М. Новочасна потуга: ідеї до філосо-фії публіцистики. Верхи життя і творчості / М. Шлем -кевич. — Нью-Йорк ; Торонто, 1958. — С. 118, 120.

8. Липинський В. Листи до Братів-Хліборобів //Дзвін. — 1995. — № 10. — С. 115.

9. Руденко М. Енергія прогресу: нариси з фізичноїекономії / М. Руденко. — К. : Молодь, 1998. — С. 25.

155

Національна преса — національна влада — національне суспільство: вектори взаємодії та суперечностей

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.


Parymskyy Igor. National press — national power — national society: vectors of interaction and contradictions.The article researches vectors of interaction and contradictions of national press, its relations with power. It

also concerns press and human personality which should be the centre of attention of society and power.Keywords: national press, national power, national society, political culture, information dialogue.

Паримскй И. С. Национальная пресса — национальная власть — национальное общество: векторывзаимодействия и противоречий.

Исследуются векторы взаимодействия и противоречий национальной прессы, взаимоотношения ее с властью.Также говорится о прессе и человеческой личности, которая должна стать центром внимания общества и власти.

Ключевые слова: национальная пресса, национальная власть, национальное общество, политическая культу-ра, информационный диалог.

озвиток нотно-музичної видавничої справиу 40—90-ті рр. ХХ ст. значною мірою зале-

жав від особливостей функціонування музич-них організацій. Специфіка музично-видавничоїдіяльності цього періоду зумовила зміщенняакцентів наукових досліджень. Більшість працьстосується розвитку мистецтвознавства (О. Оса д -ці, І. Савченко, О. Вакуль чук, Л. Зеленська).Трапляються поодинокі наукові статті, зосеред-жені на аналізі музичних видань (М. Шин,Г. Курнацька). Актуальність пропонованоїнаукової розвідки визначається необхідністюдослідження особливостей процесу і наповненнянотно-музичної видавничої справи 40—90-х рр.ХХ ст. Цей історичний період у контексті нау-кової проблеми акцентований як один із пріо-ритетних у відновленні національних пріорите-тів, становленні державності, осмисленні зна-чення культурної спадщини, невід’ємною скла-довою котрої є музично-видавнича діяльність.

Мета наукового дослідження — визначенняосновних державних музичних спілок, що існу-вали в радянській Україні в (1940—1990 рр.),характеристика їхньої діяльності.

Об’єкт дослідження — діяльність найважли-віших музичних установ у зазначений період.

Предмет дослідження — праці основнихмузичних спілок, їх ефективність, собливостідіяльності.

У 1940—1990-х рр. в Україні діяли основнінотно-музичні організації: Спілка радянськихкомпозиторів України, Музичний фонд Украї ни,Національна всеукраїнська музична спілка (та їїКиївське міське відділення), Київська міськаорганізація спілки композиторів України.

Спілка радянських композиторів України(СРКУ) заснована у 1932 р. як добровільна гро-мадська творча організація композиторів ірадянських музикознавців республіки. Якзначилося у статутних документах, основнимизавданнями її діяльності на той час були:

1. Об’єднання композиторів, музикознавців тависококваліфікованих виконавців з метою їхактивної участі в розбудові української держави.

2. Сприяння вихованню нових кадрів компо-зиторів шляхом пропаганди музичної творчостів широких народних масах, передання молодимкомпозиторам творчого досвіду кваліфікованихпопередників, спільної роботи з музичнимиорганізаціями, профспілками, комсомольськи-ми організаціями, політвідділенням.

3. Розвиток музичної художньої самодіяль-ності.

4. Розгортання творчого змагання компози-торів та взаємна допомога один одному з метоюсприяння більш успішному зростанню музич-них сил, глибокому і всебічному розвиткуформ, стилів і жанрів музичної творчості наоснові соціалістичного реалізму.

5. Організація обміну творчим досвідом міжкомпозиторами УРСР і братніх соціалістичнихреспублік, а також взаємна популяризація тво-рів, особливо з використанням досвіду видат-них російських композиторів.

Для реалізації своїх завдань СРКУ:• всебічно сприяла розвитку радянської

музичної культури, що була невід’ємною части-ною всього культурного багатства країни;

• сприяла роботі музичних сил для потребоборони країни і зміцнення Червоної Армії,беручи участь у діяльності відповідних держав-них громадських організацій;

• дбала про розгортання творчої діяльностічленів спілки, забезпечуючи найсприятливішіумови для композиторів;

• сприяла популяризації творчих досягненьчленів спілки;

• видавала у встановленому порядку музич-ні твори своїх членів, а також літературу вгалузі музичного мистецтва; висвітлювала пи -тання музичного мистецтва у спеціальнихвиданнях, періодичній радянській пресі;

156

І. В. Конюшенко,аспірантка

УДК 070: 304: 655: 78.075

Роль музичних організацій у розвитку нотно-музичної видавничої справи в Україні 40—90 років ХХ століття

У статті розглядаються напрацювання та структура державних музичних організацій, що діяли в1940—1990 роках.

Ключові слова: музичні спілки, видання музичних творів, діяльність радянських композиторів.

© Конюшенко І. В., 2012

Р

• організовувала науково-дослідні кабінети,курси, семінари, проводила консультації та екс-пертизи щодо всіх питань музичного мистецтва;

• скликала наради, конференції, з’їзди,організовувала постійні та тимчасові секції,бригади і комісії для вирішення питань музич-ного мистецтва;

• влаштовувала лекції і диспути, концерти,екскурсії та експедиції, доповіді, радіолекції зпитань музичного мистецтва;

• організовувала творчі покази та звіти своїхчленів і громадські перегляди їх творчості;

• проводила роботу у справі обміну творчимдосвідом як у межах спілки, так і з композито-рами інших республік;

• представляла інтереси композиторів у всіхдержавних організаціях та брала участь в опра-цюванні проектів, положень і норм музично-авторського права;

• встановлювала відповідно до існуючогозаконодавства порядок стягнення авторськогогонорару, систему обліку виконання музичнихтворів, проводила розподіл неіндивідуальногоавторського гонорару [1].

Нотно-музична видавнича діяльність відбу-валась через реалізацію права Спілки як юри-дичної особи. Для здійснення своїх завданьвона могла організовувати підприємства, метоюяких було виробниче, культурне, матеріальнеобслуговування композиторів (виставки, кон-церти, видавництва, бібліотеки, будинки відпо-чинку, їдальні) набувати і розпоряджатись увстановленому порядку майном, складати доз-волені законом акти, а також позивати та від-повідати в суді.

Українське відділення Музичного фондуСРСР було створено в місті Києві 20 вересня1939 р. На нього було покладено надання твор-чої та побутової допомоги членам Муз фонду,які проживали на території Української респуб-ліки. Згідно зі статутом, Музичний фондУкраїни мав своїми завданнями:

1. Сприяння композиторам та музикознав-цям у їх діяльності при написанні всіх видів тажанрів музичних і музикознавчих творів, їхпрослуховування; організацію творчих відряд-жень; надання поворотних позик, безповоротноїдопомоги тощо.

2. Надання допомоги в підвищенні кваліфі-кації та творчої майстерності композиторів,музикознавців.

3. Популяризацію творів композиторів.4. Організацію культурно-побутового, медич-

ного та санаторно-курортного обслуговуваннячленів Музфонду СРСР, а також членів їхсімей.

5. Проведення заходів щодо поліпшенняжитлових умов членів Музфонду СРСР.

6. Надання юридичної допомоги тощо [2].Серед основних видань, надрукованих за

сприяння Українському відділенню Музфонду —музичні твори Л. Ревуцького («Пісня проУкраїну»), В. Рождественського («Виспівуютьколеса», «Златії гори») тощо.

До складу Музфонду СРСР належали:Ворзельський будинок творчості композиторів,два виробничих підприємства, друкарня звидання музичних творів, виробничі майстерніз двома цехами (перепису нот та ремонту кла-вішних музичних інструментів), нотна крамни-ця. Періодично працювали фотокопіювальнийцех при майстернях, цех з виготовлення губнихгармошок. З 1952 р. відкрито бюро прокатунотних творів. З початку 1963 р. до березня1964 р. в його віданні була фабрика нотногодруку, яку згодом передано Державному комі-тету ЗС УРСР із друку [3].

Членами Музфонду ставали композитори тамузикознавці. На 1 січня 1956 р. в його складіперебувала 131 особа, з них: у Києві — 73 особи,Харкові — 24, Львові — 15, Одесі — 14, Ужгоро -ді — 2, Сталіно — 1, Дніпропетровську — 2 [3]. Зазвітний період 1956 р. українське відділенняМузфонду за рішенням Союзу радянських ком-позиторів України надало на творчі цілі 105творчих відряджень для збору матеріалів длянаписання нових музичних творів; 43 позикина суму 156 400 крб. Крім того, було переписа-но ноти для прослуховування творів на суму 46100 крб та виділено 32 800 крб для поповненняпрокату нот. За прослуховування нових музич-них творів сплачено новим концертним органі-заціям і відділенням виконавців 97 500 крб [4].

Показовою щодо цього є діяльність Націо -нальної всеукраїнської музичної спілки, засно-ваної в 1959 р. як Хорове товариство УРСР.Найважливішими її завданнями були:

1. Сприяння розвитку національної культу-ри, самодіяльної художньої творчості засобамимузичного мистецтва.

2. Здійснення музично-естетичного вихован-ня підростаючого покоління.

При товаристві функціонувало лекційно-кон-цертне об’єднання [5, 282], а при музичній спіл-ці — художні ради: вокально-хорова; хореогра-фічна; народно-інструментальної музики; зпитань фольклору; кобзарів та фольклорис -тів; вокально-інструментальних ансамблів таестрад них оркестрів.

Із розширенням діяльності товариства, збіль-шився обсяг робіт, тому в листопаді 1976 р.було засновано такі відділи: творчий (організо-вував керівництво художніми радами в облас-них та міських відділеннях, проводив республі-канські семінари керівників художніх колекти-вів із різних жанрів, творчі вечори, звіти діячів

157

Роль музичних організацій у розвитку нотно-музичної видавничої справи в Україні 40—90 років ХХ ст.

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

культури та мистецтва, огляд самодіяльності вскладах журі, брав участь у різних конкурсах(на створення кращих музичних творів)); орга-нізаційний (керував організаційною діяльністюТовариства та його обласними/міськими відді-леннями); виробничий (здійснював плануванняі фінансування усіх структурних підрозділівпідлеглих суспільству); планово-фінансовий(приймав заявки на матеріально-технічне забез-печення, керував соціалістичним змаганням);контрольно-ревізійний (контролював фінансово-господарську діяльність виробничих організа-цій); бухгалтерія (виконувала загальні опера-тивно-фінансові, банківські операції всьоготовариства); загальний (організовував роботускладського господарства, відповідав забезпе-ченням матеріальних ресурсів) [6].

Київське міське відділення Національної все-української музичної спілки об’єднувало музич-ні й танцювальні колективи УРСР, окремихвиконавців усіх жанрів професійного мистецтва,а також найкращі музичні, танцювальні, хоровіколективи та ансамблі художньої самодіяльно-сті, які брали активну участь у громадськомужитті області, району, міста, села.

Членами Київського відділення були профе-сійні та самодіяльні митці Києва, Білої Церкви,Василькова та інших міст Київської області.При відділенні діяли секції самодіяльних ком-позиторів Київщини, естетичного вихованнядітей, колекціонерів грамплатівок, філофоні-стів. Метою цих творчіх секцій було наданнявсебічної допомоги професійним та самодіяль-ним музичним колективам, окремим виконав-цям у підвищенні їх ідейно-художнього рівня,покращення виконавської майстерності тарепертуару, а також активна популяризація тарозвиток музичної культури населення. До уча-сті у творчих секціях залучали провідних діячівмистецтва, художніх керівників творчих колек-тивів, виконавців, диригентів, композиторів,балетмейстерів, викладачів вищих та середніхмистецьких закладів, хореографів та музико-знавців.

Первинні організації — дитячі музичні школиміста та області — завдяки просвітительській,пропагандистській діяльності колективів викла-дачів та учнів стали центром розповсюдженнямузичних знань у своєму районі. Для підвищен-ня фахової майстерності педагогів музики та спі-вів відділення разом з міським інститутом удос-коналення вчителів створили університет музич-них знань «Музика і сучасність».

Київська міська організація спілки компози-торів України (СКУ) була заснована 1976 р. назагальних зборах СКУ. Це була добровільна гро-мадська організація, що об’єднувала компози-торів і музикознавців Києва з метою написання

музичних творів та музикознавчих праць, спри-яння розвитку кращих традицій українськоїмузичної культури [5, 386]. Основними завдан-нями організації, були такі:

1. Обєднання радянських композиторів імузикознавців з метою написання музичнихтворів і музикознавчих праць високого ідейно-художнього рівня.

2. Ідейно-політичне виховання композиторіві музикознавців у дусі комуністичної ідеології.

3. Ідейна боротьба за принципи соціалістич-ного реалізму.

4. Творчий розвиток кращих традицій націо-нальних музичних культур Радянського Союзу,обмін творчим досвідом між композиторами імузикознавцями союзних республік.

5. Зміцнення зв’язків композиторів і музи-кознавців із життям народу, практикою комуні-стичного будівництва.

6. Активна участь у музично-естетичномувихованні народу.

7. Сприяння творчому зростанню і розвиткупрофесійної майстерності композиторів і музи-кознавців; всебічний розвиток критики і само-критики, спрямованої на обговорення музичнихтворів і музикознавчих праць.

8. Збирання, вивчення і пропаганда народноїмузичної творчості.

9. Активна і планова пропаганда досягненьрадянської музики шляхом видання музичнихтворів і музикознавчих робіт, організацій кон-цертів, творчих зустрічей, лекцій, бесід тощо.

10. Зміцнення і розширення культурнихзв’язків із творчими спілками соціалістичнихкраїн, прогресивними організаціями і музични-ми діячами як вітчизняними так і зарубіжни-ми; пропаганда кращих творів радянської музи-ки за кордоном і кращих творів зарубіжноїмузики в УРСР.

11. Виховання композиторської і музико-знавчої зміни, передання молоді творчого досві-ду старших поколінь.

12. Здійснення громадсько-творчого впливуна музичні установи і організації, що займають-ся музичною діяльністю і проводять виховнуроботу серед дітей та юнацтва (концертні орга-нізації, радіо і телебачення, театри, кіностудії,студії грамзапису, видавництва тощо).

13. Організація конкурсів на кращі твори врізних жанрах музичної культури і музико-знавства, краще виконання творів радянськихкомпозиторів.

14. Організація творчих відряджень членівКиївської міської організації СКУ на заводи іфабрики, новобудови, в колгоспи та радгоспи,до військової частини Радянської Армії іФлоту, проведення творчих зустрічей членівспілки зі слухачами.

158

Конюшенко І. В.

15. Сприяння розвитку музичної художньоїсамодіяльності.

16. Захист авторських прав членів організа-ції і піклування про покращення їх матеріаль-но-побутових умов [6].

При організації було створено комісії дляроботи з молодими композиторами та музико-знавцями, а також 8 творчих комісій:

• симфонічної музики;• кантатно-ораторіальної;• камерної і вокально-хорової;• військово-патріотичної;• музично-естетичного виховання;• музики масових жанрів;• театру і кіно;• музикознавства і музичної критики.Творчі комісії надавали консультації самоді-

яльним композиторам, брали участь у складан-ні збірників для художньої самодіяльності(«Боевой запевала», «Вам, дорогі жінки»), під-готували подарунковий збірник до 40-річчяПеремоги у Великій Вітчизняній війні разом ізРеспубліканським будинком художньої самоді-яльності.

Однією з важливих форм діяльності з ідейно-естетичного виховання трудящих, підростаючогопокоління міста була організація клубу «Му -зичні зустрічі», Клубу любителів пісні тощо,засідання яких проходили в Будинку композито-рів України. Основне завдання клубів — форму-вання ідейно-художнього смаку слухачів на кра-щих зразках радянської пісні. Було також запро-ваджено виїзні засідання на виробництва, вшколи, будинки культури, військові частини,щорічне проведення Тижня дитячої музики, підчас якого відбувалися зустрічі композиторів зішколярами, музично-теоретичних конференцій,присвячених визначним подіям у житті країни(1982 р. конференція «В сімї єдиній» була при-свячена 60-річчю утворення СРСР).

Таким чином, музичні організації, що діялив Україні упродовж 40—90-х рр. ХХ ст., покли-

кані були об’єднати зусилля музикознавців(композиторів, поетів-піснярів, науковців) длярозвитку музичної культури. Основним завдан-ням цих організацій були ідейне вихованняукраїнського народу, пропаганда нових музич-них творів, підтримка молодих музикознавців інадання соціальної та побутової допомоги своїмчленам. Нотно-музична видавнича діяльністьцього періоду мала неперіодичний характер ібула зосереджена у видавництвах, створенихпри деяких музичних організаціях.

1. Центральний державний архів-музей літерату-ри і мистецтва України. — Ф. 635. — Спр. 1. —Арк. 1—4.


3. Центральний державний архів-музей літерату-ри і мистецтва України. — Ф. 624. — Оп. 1. —Спр. 53. — Арк. 5.


5. Центральний державний архів-музей літерату-ри і мистецтва України : путівник / Державнийкомітет архівів України. Центральний державнийархів-музей літератури і мистецтва України. — К.,2003. — Вип. 1. — 486 с. — (Серія «Архівні зібранняУкраїни: Путівники»).


7. Національна Спілка композиторів України[Електронний ресурс]. — URL : http:// www.composersukraine.org/index.php?id=18.

8. Національна Спілка композиторів України[Електронний ресурс]. — URL : http://www.composersukraine.org/index.php?id=22.

9. Центральний державний архів-музей літерату-ри і мистецтва України. — Ф. 624. — Оп. 1. — Спр. 2. —Арк. 2—4.

10. Центральний державний архів-музей літера-тури і мистецтва України. — Ф. 661. — Спр. 1. —Арк. 1—5.

159

Роль музичних організацій у розвитку нотно-музичної видавничої справи в Україні 40—90 років ХХ ст.

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.


Konyushenko Iryna. Role of the music organizations in development of note and music publishing inUkraine in the 40—90-s of the XXth century.

Activity and structure of the state music organizations that functioned in 1940—1990 are considered in the article.Keywords: music organizations, publishing of compositions, activity of the soviet composers.

Конюшенко И. В. Роль музыкальных организаций в развитии нотно-музыкального издательскогодела в Украине 40—90 годов ХХ века.

В статье рассматриваются наработки и структура государственных музыкальных организаций, дей-ствующих в 1940—1990 годах.

Ключевые слова: музыкальные союзы, издание музыкальных произведений, деятельность советских ком-позиторов.

елеінформація має бути зрозумілою і, такби мовити, донесеною до глядача. І як бути,

якщо інформація має «наживо» доходити доглядача та ще й з місця події? Тут важливуроль відіграє професіоналізм та фахова підго-товка журналіста, на якого й покладена місіяпрямого включення.

Телебачення — це дійсно миттєва комуніка-ція мільйонів людей [1, 3]. Нами розглянутотаку важливу тему, як «живий» ефір. Цяформа відображення дійсності спрямована нате, щоб поліпшити також комунікативністьтелебачення із глядачем.

Актуальність теми. Прямоефірна діяль-ність — спектр роботи журналіста, в якій кончепотрібна професійність. Така фаховість набува-ється тільки з досвідом. Тому аналіз роботижурналіста в прямому ефірі допоможе розгля-нути конкретні випадки професійної підготовкижурналіста, або брак такої.

Мета роботи — визначити стандарти про -ведення прямих включень з місця події; про-аналізувати роботу журналіста під час ефірів«наживо».

Завдання. Охарактеризувати прямі ефіриінформаційних випусків на вітчизняних теле-каналах. Порівняти фаховість проведення пря-мих включень на каналах «Інтер», «1+1» та«ICTV». Визначити позитивні та негативні сто-рони роботи тележурналістів під час ефірів«наживо».

Предмет дослідження — прямі ефіри інфор-маційних випусків на вітчизняних телекана-лах.

Об’єкт дослідження — робота журналіста-репортера під час прямого ефіру.

Основними методами дослідження обранозагальнонаукові методи аналізу, синтезу, уза-гальнення. Перевагу надано методу емпіричногодослідження, тобто безпосередньому ознайомлен-ню з випусками новин на україн ських телекана-

лах «Інтер», «1+1», «ICTV»; власним спостере-женням за роботою тележурналістів. При опрацю-ванні даної теми теоретико-методологічною базоюстали праці українських дослідників та журна -лістів (В. Гоян, О. Гоян, Е. Бойд, В. Бу грим,І. Ма щенко, Е. Багиров, І. Кацев, А. Яко вець,М. Андрю щен ко, І. Куляс, О. Ма каренко та ін.).

Аналізуючи певну інформацію, журналістбере на себе чималу відповідальність перед су -спільством, оскільки не має права трансформу-вати її і, розмірковуючи, повинен прагнути дооб’єктивності. Найголовніший обов’язок жур-наліста — забезпечувати права громадян наінформацію, яка, у свою чергу, повинна бутиправдивою. Це означає: шляхом точної, вичерп-ної і перевіреної інформації відображати дій-сність, щоб громадськість на основі такого пові-домлення могла дістати чітке уявлення про тіпроцеси, які відбуваються у державі, оскількижурналіст — спостерігач, а не учасник подій [2].

Прямий ефір — це подання картини такою,якою вона є, і того, що насправді відбувається.Це певна звукова й зорова трансляція, якапоказує аудиторії ситуацію реального часу —тут і зараз. Робота в прямому ефірі має безлічаспектів фахової підготовки.

У науковій і спеціальній літературі, що сто-сується телевізійної журналістики, частішевживається термін «прямий ефір» як завчасносплановане й реалізоване поширення (показ,трансляція) соціально значущої інформації увигляді зображення, а також звукового супро-воду, здійсненого одночасно з подією або дією,що відбувається, включаючи спеціально органі-зовану структуру (передача, програма) та кому-нікативну діяльність ведучого [3, 100].

На телебаченні прямий ефір проводиться задопомогою спеціальних знімальних комплексів(ПТС — пересувна телевізійна станція), які пере-бувають у власності засобів масової інформації,або є орендованими на певний час. Під час пря-

160

О. С. Задорожна,студентка

УДК 007: 304: 659.3:621.397.13

Прямий ефір як аспект професійної роботи журналіста-репортера

У статті проаналізовано роботу журналіста в прямому ефірі, основні аспекти професійності репорте-ра, стандарти проведення прямих включень з місця події, рівень підготовки вітчизняних телеканалів доефірів «наживо».

Ключові слова: прямий ефір, професійність, стандарт, репортер, журналіст, ефір «наживо», інформацій-на програма, вітчизняні телеканали.

Н а у к о в и й п о ш у к с т у д е н т і в

Т

© Задорожна О. С., 2012

мого ефіру можуть транслюватися зображенняй звуковий супровід кількох подій. Ці подіїможуть також відбуватися одночасно в різнихмісцях і входити як елементи заздалегідь про-думаного сценарного плану, або їх можутьзавчасно відзняти і змонувати у вигляді хроні-ки чи відеосюжету. Так чи інакше, ця подія маєстосуватися теми прямого ефіру. Тому характернаповнення прямого ефіру можна називати нетільки репортажним, а й публіцистичним,документальим, постановочним.

Основні складники прямого ефіру: методпередачі інформації; наповненість, швидкістьподання інформації; прямий ефір залучає гляда-чів до безпосередньої участі в події; професіона-лізм журналіста-ведучого, репортера.

Робота в прямому ефірі, що дозволяє викори-стовувати всі можливості телебачення, повиннапередбачати до певної міри рівність між веду-чим і аудиторією. Успіх передачі визначаєтьсяне лише обсягом і оперативністю інформації, їїоцінкою глядачами, визнанням правоти журна-ліста або принаймні спробою зрозуміти йогодумку, прислухатися до неї, а й уміннямведучого знайти форму щирої розмови і бажан-ня вислухати опонента. Це налаштування наспілкування — вирішальна риса, яку напра -цьовує в собі ведучий прямого ефіру. Прямийефір — це дохідливо й живо подана картинатого, що відбувається (звукова й зорова), доне-сення ситуації до аудиторії. Глядач разом зведучим ще не знає, що станеться в наступнухвилину. Тому й особливо загострює увагуаудиторії, яка неначе «входить» у атмосферутого, що відбувається в реальному часі, і стаєйого безпосереднім свідком, учасником [4, 154].Прямий ефір — зафіксована мить, опис подіїрепортером.

Пряме включення — це специфічний телеві-зійний жанр. Він потребує тривалої підготовки.Тому важливо знати: коли потрібно проводитипрямі включення; що саме варто показувати, ащо — ні; як правильно вдягатися; чого не можнаказати і як поводити себе перед камерою.

Найперше, треба визначити, чи доречненасправді включення, а чи краще замінити цейефектний, але проблемний із технічної та пси-хологічної точки зору інструмент більш про-стим сюжетом чи телефонною начиткою [5].

Включення справді доречне тоді, коли: • час ефіру збігається з часом візуально

насиченої події (оголошення результатів вибо-рів Папи Римського; військова операція; маршпротесту тощо);

• час ефіру збігається з подією, яку готовіоперативно коментувати цікаві спікери (завер-шення важливого голосування у ВерховнійРаді, фініш перегонів тощо);

• є напружене очікування події серйозногомасштабу (вибуху реактора, штурму парламен-ту) і коментарі людей з місця події [5].

Пряме включення недоречне, коли:• нічого не відбувається вже кілька ефірів, і

кореспондент включається з меседжем «зновунічого не було + як ми всі знаємо, напередоднібуло те-то»;

• щось відбувається, але кореспондент пере-буває поза межами візуально доступного місцяподії та не має поряд спікерів (наприклад, накордоні між палестинськими та ізраїльськимитериторіями, коли операція триває десь там, азвідси нічого не видно і не чути, й охоронці наКПП нічого не коментують);

• просто нічого не видно (ніч, брак освітлю-вальних приладів відповідної якості тощо) [5].

Зовнішній вигляд журналіста в кадрі — щеодин важливий аспект «живого» ефіру.

Тож вигляд журналіста в кадрі має бути:1) відповідно до реалій (наприклад, на одному зукраїнських каналів був випадок, коли журна-лістка розповідала про суворе життя гірників,яких витягали з шахти після завалу, стоячи натлі копальні з замурзаними гірниками в шубі зблакитного песця); 2) кольори одягу мають бути«телевізійні»: без яскраво-червоного та флуорес-центних тонів, від яких пливе баланс на камері;3) бажано бути без верхнього одягу, якщо дозво-ляє погода; 4) без аксесуарів на кшталт яскравихшарфиків, сонцезахисних оку лярів, великихприкрас; 5) макіяж нейтральний, без насиченихта яскравих кольорів [5].

Головна функція прямого включення — датиглядачеві відчуття, ніби він перебуває на місціподії. Тому воно не повинне перетворюватисяна зазубрений стендап-монолог чи діалог зі сту-дією. Говорячи про якийсь предмет, журналістможе попросити оператора показати його на -пливом чи повернути камеру в бік подій (звіс-но, про будь-які рухи камери треба домовляти-ся ще перед прямим ефіром) [5]. Пред -ставляючи спікерів, варто відразу дати зрозумі-ти, яку роль вони відіграють у розвитку подій.Краще повторити те, що відомо більшості гля-дачів, аніж залишити меншість здогадуватися,навіщо в кадрі ця людина.

Щоб пряме включення пройшло вдало, требане боятися камери.

Пряме включення з-за кордону, якщо корес-пондент не приїхав з власною ПТС, технічноможливе з кількох позицій постійних та тимча-сових, з тих, де встановлюють своє обладнанняпровайдери (EBU, Reuters тощо). Пози цій заоднією адресою може бути кілька. Їх можнадовго шукати, наприклад, якщо не знати, щовона на даху будівлі, до неї можна довго їхатичерез затори в незнайомому місці чи довго про-

161


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

биратися через натовп тощо. Тому, по-перше,обов’язково треба мати запас часу, розраховува-ти графік так, щоб на незнайому позицію при-їхати щонайменше за півгодини. Спізнитися навключення — це витратити марно кілька тисячдоларів телекомпанії; по-друге, присутність люди-ни, яка відповідає за трансляцію сигналу вклю-чення, має бути постійною; по-третє, хтось ізвідділу повинен бути на зв’язку з організаторамитрансляції в країні події та здійснювати коорди-націю між супутниковою та ефірною апаратною ірепортером [5].

Звичайно, найкраща для репортерів ситуа-ція — це коли подія відбувається в моментінформаційного випуску. Тут доцільною фор-мою подання інформації про подію є прямевключення. Зазначимо, що з точки зору гляда-ча завжди найцікавіше дізнаватися про те, щовідбувається саме у цей момент! [6].

«Великі» українські телеканали насправдінадзвичайно рідко використовують цю формурепортажу. По-перше, дуже рідко телевізійникивстигають на ті події, які по-справжньомупотребують прямого репортажу. Друга причина:чомусь телевізійники не люблять робити теле-фонні включення, навіть якщо знімальна групаперебуває реально на місці події під час випус-ку. Натомість маємо такі «включення», які неможна називати «прямими». До таких відноси-мо «псевдовключення» під час яких кореспон-дента включають звідкілясь абсолютно недореч-но, коли ніякої реальної події немає й близько.Та найгіршим різновидом є, так би мовити,«криве включення», тобто абсолютна імітаціяпрямого включення. Це — коли репортер під часподії записує свій стендап так, наче він черезПТС відповідає на запитання ведучого в студії.Професіонали-телевізійники знають (і позаочівизнають), що цим грішить більшість каналів.Характерною ознакою для таких «включень» є,наприклад, така, коли ведучі ставлять своїмрепортерам відразу по два-три питання [6].

Тому пряме включення доречне лише тоді,коли подія, про яку розповідають, триває вмомент ефіру або щойно (лічені хвилини тому)закінчилася. Усе інше — недоречне. Бо, навітьякщо подія закінчилася за 5—10 хвилин до випус-ку, ведучий уже цілком може довідатися про їїперебіг від репортера телефоном, і чітко, з гар-ною якістю звуку, в студії розповісти про неї [6].

В Україні розгортають свою діяльність різнікомпанії, медіахолдинги, до складу яких нале-жать канали з різним цільовим призначенням.Переважно це недержавні телекомпанії. Кожнийтелеканал має своїх власників (засновників).Наприклад, об’єднання U.A. Inter Media Groupвключає в себе канали «Інтер», «НТН», «К1»,«К2», «Ентер», «Ентер-Фільм», «Мега». Ком -

паніям «Інтер-медіа» та «Innova-Film» належить«Студія “1+1”». Телеканал «Інтер» має статусзагальнонаціонального (з’явився 20 жовтня 1996р.) — це завдяки загальному покриттю, яке стано-вить 99,7 %. Такі технологічні можливості забез-печують високі рейтинги телепрограм. За данимидослідної компанії «ГфК Юкрейн», інформаційнапрограма «Подробиці» телеканалу «Інтер» (вихо-дить в ефір о 20:00 — підсумок дня) упродовж2010 р. займала перше місце в рейтингу «Новин».Так у вересні 2010 р. «Подробиці» мали рейтинг9,61 % та частку аудиторії у 24,77 %. Друге місцепосідає підсумок новин «ТСН» каналу «1+1» (ви -ходить в ефір о 19:30), мав 6, 17 % рейтингу, ачастка аудиторії програми становила 18,27 %, (хо -ча технічне покриття «плюсів» становить 95 %).

Щодо історії розвитку інформаційних про-грам, варто згадати першу спробу створенняпрофесійних теленовин в Україні. Це проектМіжнародного медіацентру «Вікна». У 1993 р.ММЦ у співпраці з «Інтерньюз-Росія» запрова-дили навчальний курс для співробітників про-грами «Вікна». Українські журналісти прохо-дили стажування в телекомпаніях Бі-Бі-Сі,Німецька хвиля, в інформаційному агентствіReuters. Професійність українських журналі-стів таким чином зросла та відповідала захід-ним стандартам об’єктивного відображення дій-сності на телеекрані.

У 1995 р. з’являється «Студія “1+1”», яказгодом випустила інформаційну програму«ТСН». Інша потужна структура виробництвановин, телеканал «Інтер», у жовтні 1996 р.випускає в ефір програму «Подробиці».

А історія розвитку «УТ-1» бере свій початокще з 1939 р. Саме тоді, 1 лютого, з Києва відбу-лась перша спроба трансляції зображення в ефірі,що тривала 40 хвилин — весь час показува липортрет діяча більшовиків Григорія Орджоні -кідзе. Дебют Київського телецентру відбувся6 листопада 1951 р. показом кінострічки «Ве -лика заграва». Святкового, на той час, 7 листо-пада працівники Київ ського телецентру встано-вили на Хрещати ку дві телекамери. Це булаперша спроба телетрансляції урочистої події впрямому ефірі. Передачі в Києві тоді приймали-ся на 665 телеприймачів [7]. Постійні ж транс-ляції передач почали виходити з листопада1956 р.

«ICTV» — це перший в Україні недержавнийзагальнонаціональний канал. Він розпочавтрансювати свої програми в телеефір з 15 черв-ня 1992 р. Канал входить до медіахолдингуВіктора Пінчука, до якого також належать«Новий канал», «СТБ» [9].

Пріоритетним для «ICTV» залишаєтьсяінформаційний блок мовлення. На каналі вихо-дять інформаційні програми «Факти», «Ділові

162

Задорожна О. С.

факти», підсумковий аналітичний новиннийпроект «Факти тижня з Оксаною Соколовою».До когорти інформаційних проектів приєднали-ся «Факти. Підсумок дня» — інформаційно-ана-літична програма, яка підбиває підсумок дня тааналізує найрезонансніші події та їхній впливна подальший розвиток країни [8].

Ознайомившись із випусками новин телека-налів «УТ-1», «1+1» та «ICTV», порівняємо тапроаналізуємо прямі включення під час інфор-маційних передач вечірнього ефіру (підсумок задень). Це дозволить визначити і охарактеризу-вати аспекти професійності журналістів-репор-терів у роботі «наживо», безпосередньо з місцяподії.

Для початку проаналізуємо матеріал інфор-маційної передачі «ТСН» (Телевізійна службановин) на каналі «1+1», що виходить о 19:30.Для прикладу обираємо пряме включення зіЛьвова 9 травня 2011 р., яке відбулося напочатку інформаційного випуску — це бувсюжет № 1 під назвою «У Львові святкування 9травня пройшло із сутичками». Репортер спіл-кується з ведучою у студії, і «наживо» розпові-дає телеглядачам про факти події.

Наталія МОСЕЙЧУК, ведуча: Стрілянина, пора-нені, побиті і затримані, потрощені автомобілі — таквідзначили 9 травня у Львові. Попри заборону судупроводити масові акції та розгортати червоні прапо-ри, на вулиці вийшли політичні противники. Весьдень за сутичками стежила Наталка Волосацька.Наталю, вітаю. Чи тривають зараз сутички у Львові?Чи побільшало міліції під вечір з огляду на те, щовідбувалося сьогодні?

Наталка ВОЛОСАЦЬКА, кореспондент: Доброговечора, Наталю. Зараз у Львові спокійно, бо заінформацією правоохоронців, представники проро-сійських сил вже поїхали з міста. Перша ж кривавасутичка виникла вранці між прихильниками«Свободи» і невідомими молодиками, які мали насобі георгіївські стрічки і начебто вигукували проро-сійські гасла. За словами очевидців, хтось із натовпувитягнув травматичний пістолет і вистрілив у «сво-бодівців». Куля влучила в Олега Ковпака.

Денис ХАРЧУК, керівник прес-центру УМВСУкраїни у Львівській області: Особа, яка стріляла,вона встановлена. Це місцевий мешканець. Він наданий час знаходиться в лікарні, оскільки він такожотримав тілесні ушкодження.

Наталка ВОЛОСАЦЬКА, кореспондент: За різни-ми даними, до Львова приїхало від 4 до 8 автобусів.У них вулицями міста їздили гості із Одеси таКриму. Це є тамтешні прихильники проросійських«Родина» та «Русское единство». Були і депутати.Разом із собою вони возили і ветеранів. Кажуть, щоприїхали до Львова просто, щоб подивитися як тутсвяткують 9 травня.

Олександр ВАСИЛЬЄВ, депутат Одеської міськоїради від партії «Родіна»: Частним порядком. Якбудь-який пересічний громадянин України, ми свят-куємося це свято в українському місті Львові.

Наталка ВОЛОСАЦЬКА, кореспондент: На Па -горбі слави — одному з головних місць урочистостей,де, власне, і поховані ветерани Червоної армії, відбу-лося справжнє протистояння між міліцією і при-хильниками націоналістичних сил. Останні намага-лися завадити покласти квіти до пам’ятника і роз-горнути Червоний стяг. Коли автобус з одеситами ікримчанами під’їхав, власне, до Пагорба слави,представники націоналістичних сил намагалися йогорозхитати, однак «Беркут» дуже швидко це все при-пинив. Гумовими кийками міліція била усіх, хтовпритул наближався до автобусів. Далі правоохорон-ці провели ветеранів до Вічного вогню, де вони безперешкод, власне, розгорнули 30-метровий червонийпрапор.

Учасник подій: Под красным флагом погибалинаши отцы и деды. Освобождали от коричневой чумывсю Европу, в том числе Украину и весь СоветскийСоюз.

Наталка ВОЛОСАЦЬКА, кореспондент: Прихиль -ники «Свободи» натомість спалили червоний прапор,а також вони зривали георгіївські стрічки із ветера-нів. Та найбільше їх обурили дії міліції, кажуть уЛьвові, ще такого не було. Відтак у «Беркут» летілокаміння, пляшки з водою і димові шашки. Міліціянаразі не коментує, чому знаючи про запланованіакції у місті і можливе протистояння, дозволилаавтобусам з активістами проросійських організаційзаїхати у місто. Скільки людей затримано і скількипостраждалих, наразі теж не відомо. Правоохоронціобіцяють тільки завтра підсумувати гарячий день9 травня у Львові. Колего?

Наталія МОСЕЙЧУК, ведуча: Спасибі, Наталю [9].

Головну роль у творчій роботі репортеравідіграє описова функція. Репортер дивиться наподію очима телеглядача. А оскільки описовафункція здійснюється камерами, репортеровізалишаються закадрові пояснення, розповідьпро обставини того, що відбувається.

Прямий ефір у формі прямого репортажу —це дохідливо й живо подана звукова картинатого, що відбувається, донесення ситуації доаудиторії. Репортаж Наталки Волосацькоїзокрема висвітлює сутички під час святкуванняДня перемоги у Львові. Пряме включеннявийшло ситуативним, хоча самі сутички намомент зв’язку зі студією вже завершилися.Таке пряме включення швидше демонструєнаявність власних кореспондентів телеканалу«1+1» в українських містах. Варто виділити всеж таки інформаційний привід — це масові заво-рушення у Львові, які вразили певним ажіота-жем навколо святкування Дня перемоги.

Особливості репортажу від 9 травня 2011 р.: • пряме включення з елементами записаного

заздалегідь інтерв'ю;• ефект присутності репортера в кадрі;• достовірність інформації; • репортер чітко передавав деталі події; • у репортажі використовувалося інтерв’ю з

керівником прес-центру УМВС України у

163


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

Львівській області, з депутатом Одеськоїміської ради від партії «Родіна», і синхрон уякому один із ветеранів висловлює власнудумку стосовно значення червоного прапора длялюдей, які служили на фронті;

• емоційність пронизувала весь коментар події. На основі спостереження за роботою журна-

лістки були виявлені такі особистісні та профе-сійні характеристики: зовнішня привабливість(приємний голос, хороша дикція); впевненістьперед камерою, ерудиція, емоційність; чіткийвиклад матеріалу.

Проаналізуємо інформаційну передачу «Під -сум ки тижня» на каналі «УТ-1», що виходить о21:00. Розглянемо пряме включення за допомо-гою телефону. У випуску за 23 січня 2011 р.було передбачено пряме включення з гостеюпрограми Наталією Шаріною, директоркоюукраїнської бібліотеки в Москві.

Андрій СМІЯН, ведучий: Деталі про обшуки вукраїнській бібліотеці в Москві дізнаємося від їїдиректора — Наталі Шаріної. Вона на телефонномузв’язку зі студією. Пані Наталю, вітаю вас.Минулого тижня під час обшуку в українській біб-ліотеці ви постраждали. Розкажіть як це сталося, якви зараз себе почуваєте?

Наталія ШАРІНА, директор української бібліоте-ки: Я сейчас нахожусь до сих пор на больничномлисте. Вот сегодня только вышла от врача, была напроцедурах. Больничный лист у меня до 26 января.Один из сотрудников милиции совершенно безоснова-тельно толкнул меня в моем рабочем кабинете замоим рабочим креслом. В результате чего я упала.Головой и правым предплечьем... Получила доволь-но-таки неприятные травмы.

Андрій СМІЯН, ведучий: Під час попередніхобшуків ви казали про те, що правоохоронці вилучи-ли близько 50 книжок, які начебто могли пропагува-ти екстремізм. Чи є вже результати експертизи? Іколи вони можуть бути.

Наталія ШАРІНА, директор української бібліоте-ки: Результатов экспертизы по тем книгам, которыеу нас изъяли 21 числа, пока нет. И нас с ними незнакомили. Плюс они просто ходили между стелла-жами, видели книги, по их мнению, которыеявляются националистическими, соответственно онисразу присваивали им определенные ярлыки, говори-ли о том, что все это нужно взять и сжечь.

Андрій СМІЯН, ведучий: У нас є інформація проте, що під час обшуку вам намагалися підкинутиякісь книжки. Розкажіть про це.

Наталія ШАРІНА, директор української бібліоте-ки: Да, это было во время второго обыска. И в этотмомент один из сотрудников 11-го отдела ГУВД МВДгорода Москвы пытался подбросить нам, зафиксиро-вано на видеокамеры мобильных телефонов... Мынашли эту брошюру. Все это мы зафиксировали вовтором протоколе обыска. И соответственно в отно-шении этих сотрудников подали соответствующеезаявление в прокуратуру города Москвы.

Андрій СМІЯН, ведучий: пані Наталю, чи багатолюдей користуються українською бібліотекою в

Москві, і чи змінилася кількість читачів післяобшуків?

Наталія ШАРІНА, директор української бібліотеки:По итогам прошлого года, 25 тысяч посещений за год.

Андрій СМІЯН, ведучий: Отже, жодна з вилуче-них в українській бібліотеці в Москві книг, не нале-жить до офіційно затвердженого списку екстре-містської літератури, забороненої на території Росії.Також ми дізналися про те, що українська бібліоте-ка в Москві зараз працює у нормальному режимі.Про ситуацію з обшуками в українській бібліотеці вМоскві ми говорили з її директором НаталієюШаріною. Дякую вам, пані Наталя.

Наталія ШАРІНА, директор української бібліоте-ки: Всего доброго. До свидания [10].

Розглянемо роботу телеведучого інформацій-ної передачі «Підсумки тижня» Андрія Сміяна.

Щоденно о 21:00 на «УТ-1» у прямому ефірівиходить випуск новин. Прямий ефір свідчитьпро тісну співпрацю телекомпанії зі своєю ауди-торією. Для участі в прямому ефірі запрошуютьлюдей, що посідають певні посади, відомі, ціка-ві пересічним громадянам.

До особливостей роботи ведучого прямогоефіру належать:

1. На ведучого програми покладено величез-ну відповідальність за те, що відбувається в сту-дії під час прямого ефіру шляхом живого спіл-кування.

2. Ведучий прямого ефіру повинен мативисокий рівень інформованості, вміння швидкоорієнтуватися на місці.

У даному разі на зв’язку зі студією булагостя передачі, директорка української бібліо-теки в Москві. Інформаційний привід одразу жповідомив ведучий Андрій Сміян: «Деталі прообшуки в українській бібліотеці в Москві... ;Минулого тижня під час обшуку в українськійбібліотеці...». Хоча відразу виникає запитання:чому саме зараз відбулось «живе» спілкуванняз директоркою, адже сам обшук бібліотеки бувминулого тижня? Тому може виникнути підоз-ра: а чи не записане це пряме включення рані-ше, і видане за «живе»?

Інформаційна передача «Факти» каналу«ICTV» виходить о 18:45. Для аналізу беремопряме включення за 11 лютого 2011 р. з«ПінчукАртЦентру», де розпочиналося відкрит-тя нового мистецького сезону. Репортаж базу-ється на основі інтерв’ю кореспондента з худож-ником, чиї роботи представлені на виставці.

Інна ШЕВЧЕНКО, ведуча: Сьогодні у «Пін -чукАрт Центрі» вернісаж. Починається новий мисте -цький сезон, і другими після журналістів оцінитинові надбання запросили поважних гостей. Цьогоразу в центрі вперше одночасно відкрилось одразу4 нові проекти, це персональні виставки Південно-Африканської художниці Кенді Збрась та мексикан-ця Даміана Ортеги. Постійно діюча експозиція вжевідомих в Україні закордонних митців і менш відо-

164


мих українських щомісяця презентуватимуть новеім’я. Першим став Василь Цаголов. І зараз у«ПінчукАртЦентрі» наш кореспондент МаринаПетрова. Марино, добрий вечір. Розкажіть нам, хто зповажних гостей вже завітав на захід, і які їхні вра-ження від сучасного мистецтва?

Марина ПЕТРОВА, кореспондент: Доброго вечора,Інно. І безперечно «ПінчукАртЦентр» зібрав сьогод-нішнім вечором увесь мистецький світ, але не лишемистецький. Щойно буквально нам вдалося побачитивіце-прем’єр-міністра Андрія Клюєва. Але все ж такиголовні герої сьогоднішнього вернісажу — це художни-ки, персональні виставки яких сьогодні відкривають-ся. Один з них поруч зі мною зараз стоїть. Це Даміан.Він приїхав до нас з Мексики, і за нашими спинамиви бачите, можете трошечки побачити його робити —це молоточки, пилочки, різні інструменти, які нібилітають у повітрі. От зараз ми запитаємо звідки стіль-ки інструментів Даміан взяв, і де він їх шукав чи повсіх селах мексиканських він це робив?

Даміан ОРТЕГА, художник (Мексика): При вітУкраїна, вам щире вітання з Мексики від ДаміанаОртеги. Ці інструменти для цієї інсталяції він збираву Берліні, де він наразі мешкає, і це зайняло цілийрік. Але йому не вистачало. Тому він звернувся до“ПінчукАртЦентру”, щоб вони допомогли ще більшемолотків йому відшукати. Так, що можна сказати,що тут колекція — технологія виробництва з двохміста — Берліна і з Києва.

Марина ПЕТРОВА, кореспондент: Чудово, Даміа -не, а скажіть, будь ласка, крім роботи, щось встигливідпочити в Києві, що побачили?

Даміан ОРТЕГА, художник (Мексика): На жаль,не було в мене багато часу. Тому, що я весь час кро-кував між готелем та “ПінчукАртЦентром”. Був зай-нятий підготовкою виставки, і багато не побачив, алемені дуже сподобалося.

Марина ПЕТРОВА, кореспондент: Ми тоді бажає-мо всім побачити, відвідати «ПінчукАртЦентр», іпобачити чудові роботи Даміана Ортеги. Оскількизавтра вже «ПінчукАртЦентр», і не тільки експози-ція Даміана Ортеги, а багато інших починають пра-цювати для широкого кола відвідувачів.

Інна ШЕВЧЕНКО, ведуча: Дякую! Отже, це булаМарина Петрова з «ПінчукАртЦентру», де сьогоднівідбувається мистецький вернісаж [11].

Репортаж Марини Петрової ґрунтується наінтер в’ю з мексиканським художником Даміа -ном Ортегою про його персональну виставку в«Пін чукАрт Цен трі». Цей репортаж є ситуатив-ним. Інтер в’ю передбачає певний підхід у побу-дові репортажу: чіткі й логічні запитання,короткий опис ситуації.

На основі спостереження за ефіром журналі-стки були виявлені такі характеристики: зов-нішня привабливість (струнка фігура, при-ємний голос, хоча дикція має бути кращою);особистісні характеристики: уміння слухати йспілкуватися, ерудиція, впевненість у собі.

Надана інформація — актуальна й цікава.Завдяки бесіді, журналістка сповна та логічні-но розкриває тему в процесі репортажу.

Підготовка до репортажу зводиться до зби-рання попередніх відомостей про майбутнюподію — у даному разі про новий мистецькийсезон у галереї «ПінчукАртЦентр». Вступнеслово репортерки тут викриває собою режисуру.

Розглянутий «живий» сюжет включає такіпараметри:

1) містить інформацію, якою глядач зможескористатися (наприклад, відвідати подібнувиставку сучасного мистецтва);

2) викликає співпереживання глядача, співу-часть у ситуації (журналістка має емоційнунапруженість, і це бачить сам глядач);

3) має естетичну цінність. Можна виділити особливості роботи репор-

терки: 1. Репортерка на місці події робить оцінки й

висновки, які будь-яким чином вплинуть на діїглядачів.

2. Безпосередню роль у репортажі відіграєсама журналістка, яка подає інформацію уцікавій формі прямого включення.

3. Репортерка в прямому ефірі є учасницеюподії. Від її емоційного стану, від подання мате-ріалу залежить те, як глядач сприйматимевисвітлювану ситуацію.

Охарактеризувавши прямі ефіри інформацій-них випусків на вітчизняних телеканалах тапорівнявши фаховість ведення різних типів пря-мих включень на каналах «Інтер», «1+1», «ICTV»,можна дійти висновку, що цікавість до «живого»ефіру забезпечують як репортер, так і ведучийінформаційного випуску. Порівнюючи їхню робо-ту, можна визначити загальні моменти: 1) обид-ві професії дають журналістам змогу бути учас-никами подій, що відбуваються у реальному часі;2) прямий ефір передбачає висококваліфікованупідготовку журналістів; 3) від журналіста зале-жить емоційний складник ефіру. Саме ці аспектиі є базовими у визначенні стандартів прямоефір-ної журналістики.

1. Бугрим В. В. Телебачення прямого ефіру : навч.посіб. / В. В. Бугрим, І. Г. Ма щенко. — К. : Либідь,1991. — 200 с.

2. Альошина В. О. Новини, PR-інформація, рекла-ма: принципи розмежування [Електронний ресурс] /В. О. Альошина. — URL : http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=228.

3. Кузнєцов Г. В. Телевізійна журналістика : під-ручник / Г. В. Кузнєцов, П. Л. Цвік, А. Я. Юров -ський. — [3-тє вид., перероб. і доп.]. — М. : Изд-воМГУ ; Вища школа, 2002.

4. Світіч Л. Г. Професія: журналіст / Л. Г. Сві -тіч. — М., 2003.

5. Неймаш Т. Як робити якісні прямі включення[Електронний ресурс] / Тетяна Неймаш. — URL :http://osvita.mediasapiens.kiev.ua/material/2199.(10. 04. 2011).

165


Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

6. Куляс І. Лікнеп. Непоспішна «українська опе-ративність» [Електронний ресурс] / І. Куляс. — URL :http://www.telekritika.ua/medialiteracy/2010-04-26/52564.

7. Перший національний [Електронний ре-сурс]. — URL : http://1tv.com.ua/uk/about/museum.

8. ICTV [Електронний ресурс] // Вікіпедія. —URL : http://uk.wikipedia.org/wiki/ICTV.

9. Тексти новин телеканалів: 09.05.2011[Електронний ресурс]. — URL : http://www.telekritika.ua/textpolitprog/2011-05-09/62661.



166



Zadorozhna Olena. Live broadcast as an aspect of the professional journalist-reporter.The work of a journalist in the air, the main aspects of professional reporter, standards of live broadcast, level

of training of national television concerning the «live» are analysed in the article. Keywords: live broadcast, professional, standard, reporter, journalist, «live», information program, national TV

channels.

Задорожная Е. С. Прямой эфир как аспект профессиональной работы журналиста-репортера.В статье проанализированы: работа журналиста в прямом эфире, основные аспекты профессионально-

сти репортера, стандарты проведения прямых включений с места события, уровень подготовки отече-ственных телеканалов к «живым» эфирам.

Ключевые слова: прямой эфир, профессионализм, стандарт, репортер, журналист, «живой» эфир, инфор-мационная программа, отечественные телеканалы.

ьогодні донести інформацію до аудиторіїзначно легше, ніж це було раніше. З появою

інтернету з’явилася можливість перенести теле-бачення до «всесвітньої павутини». Інтернет-теле-бачення розвивається нині швидкими темпами.Головна перевага полягає в доступності технічно-го забезпечення необхідного для поширення мов-лення, а глядачеві всього лише потрібно матидоступ до інтернет-мережі. Цей вид телебаченняхарактеризується інтерактивністю, персональні-стю, переважанням молодіжної аудиторії, посту-повим збільшенням кількості споживачів.

Вадою є необхідність доступу до високошвид-кісного інтернету, щоб картинка не запізнювала-ся й мала хорошу якість. Доречно зазначити, щоне кожен українець має вдома комп’ютер і забез-печений інтернет-зв’язком. Навіть, якщо є мате-ріальна можливість технічно забезпечити своїінформаційні потреби, то часто виникає проблемаосвоєння нових технологій. Це стосується, пере-важно, людей похилого віку й жителів провінцій.

Актуальність теми дослідження полягає втенденції до інтеграції телебачення в мережуінтернет та створення нових інтернет-каналів.Також вагомим чинником актуальності є появастудентського телебачення в Україні на базінавчальних закладів.

Новизна дослідження — розгляд контентуінтерактивного телевізійного інтернет-каналу«Студент-TV». Це перший студентський канал,що виходить в мережі інтернет.

Історіографія питання. Роль інтернету вконтексті розвитку телебачення досліджувалиВ. Іванов, І. Омелянюк, Л. Федорчук. Середзарубіжних дослідників — А. Калмиков, А. Мі -наєв, С. Пореш.

Об’єкт дослідження — телевізійний інтернет-канал «Студент-TV». Предмет дослідження —наповнення студентського інтернет-каналутелевізійною продукцією.

Сучасні телевізори мають можливість досту-пу до мережі інтернет. Кількість людей, які від-мовляються від ефірного, супутникового ікабельного телебачення, збільшується.

За даними онлайн опитування компаніїіVOX у травні 2011 р., 68,7 % українськихінтернет-користувачів переглядають телевізійніпрограми в інтернеті. При цьому 9,6 % роблятьце майже щодня, 16,8 % — один чи кілька разівна тиждень, 11,8 % — два-три рази на місяць,30,5 % — зрідка. Не переглядають телепрограмив інтернеті 30,7 %.

Чоловіки переглядають телепрограми в інтер-неті частіше за жінок. Майже щодня це роблять13,1 % чоловіків і 6 % жінок, кілька разів натиждень — відповідно 20,9 % і 12,5 % [1].

Глядач має широкі можливості, адже виби-рати можна з величезної кількості телеканалівбажаний (за тематичним спрямуванням, необмежуючись однією країною) і переглядатийого в режимі онлайн. До того ж, крім онлайнтрансляції, можна дивитися вибрані улюбленіпрограми без набридливої реклами.

Медіаексперт Отар Довженко зазначає:«Найближчим часом в Україні відбуватиметьсярізкий розподіл на інтернетизовану і ґаджетизо-вану меншість (20—30 %), для якої інтернетшвидко стане джерелом інформації № 1, і консер-вативну більшість, яка залишатиметься з телеба-ченням та паперовими газетами і не прагнутимезмін» [2]. Ми підтримуємо його позицію щодорізного рівня медіаосвіти жителів великих і про-вінційних міст. Розрив у поширенні новітніх тех-нологій може стати ще більшим, якщо не прово-дити додаткову роботу з інформування населен-ня. Вагоме значення має чинник вартості.

У більшості закордонних і вітчизняних нау-кових досліджень робиться висновок, що взає-модія телебачення та інтернету — це перспек-тивний шлях розвитку, адже розширює межі івідкриває нові можливості.

За визначенням М. Соловйова «Інтернет-теле-бачення — це черговий крок розвитку інформа-ційного суспільства, викликаний потребою ауди-торії в оперативному висвітленні подій, а голов-не — у зручній формі такого висвітлення (пере-гляд телепрограм одночасно з постійним моніто-рингом інтернет-контенту)» [3].

167

Р. Г. Арутюнян,студентка

УДК 007: 304.322: 004.738.5

Контент інтернет-каналу «Студент-TV»

У статті розглянуто контент нового телевізійного інтернет-каналу, орієнтованого в основному настудентську аудиторію. Визначено особливості функціонування телевізійного каналу «Студент-TV» вмережі інтернет.

Ключові слова: контент, інтернет-телебачення, медіабренд, «Студент-TV».

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.

C

© Арутюнян Р. Г., 2012

Директор зі стратегічного маркетингу ТОВ«Медіагрупа “Україна”» Ольга Захарова вва-жає, що інтернет — це радше питання виходу вновий простір, формування іміджу серед моло-дої аудиторії, для якої телеперегляд не є щоден-ною звичкою й потребою. Але загалом, на їїдумку, потенціал цього різновиду медіа коло-сальний, і багато доступних в інтернеті інстру-ментів не можливо отримати в інших медіа:«Тому розвиток цього напряму повинен бутистратегічним пріоритетом» [4].

Поняття «контент телевізійного каналу»включає всю сукупність телевізійних програм(передач, телепередач), поєднаних єдиною твор-чою концепцією, яка має постійну назву ітранслюється телерадіоорганізацією за певноюсіткою мовлення [5].

Презентація досліджуваного студентськогоканалу відбулася 17 листопада 2011 р. У кон-цепції за значено, що інтернет-канал інформува-тиме та об’єднуватиме студентську аудиторію зосвітянських проблем, розвитку медіасуспіль-ства, проблемних тем студентства та вагомихподій з історії розвитку кафедри телебачення тарадіомовлення [6].

«Студент-TV» стартував у День працівниківрадіо, телебачення і зв’язку на медіапорталіПраРусь. Компанія ТУР-МЕДІА технічно підтри-мала канал. Автори ідеї — доктор філологічнихнаук, професор, завідувач кафедри телебачення тарадіомовлення Інституту журналістики КНУ іме -ні Тараса Шевченка Олесь Гоян та Ге не раль нийдиректор компанії ТУР-МЕДІА Ва силь Печко.Концепцію, медіабренд та контент наповненняканалу розробляли й створювали студенти 4 курсуІнституту журналістики під керівництвом аси-стента кафедри телебачення і радіомовлення,кандидата наук із соціальних комунікаційІнни Черемних.

Засновники каналу планують залучити доспівпраці в проекті студентів з інших вищихнавчальних закладів України та, в перспективі, —з-за кордону. Це відповідає слогану каналу:«“Студент-TV” — творимо разом!».

Протягом двох місяців студенти разом ізкерівником проекту працювали не тільки надіміджем (розробляли неймінг та дизайн кана-лу), промоцією каналу (знімали тизери тапромо-ролики для нових програм), а й над ство-ренням програмної сітки мовлення. Мовленняведеться 12 годин — від 9:00 до 21:00. Знайтисторінку каналу можна в соціальній мережіFacebook, що підтверджує інтерактивністьканалу. Адже тут з’являються найсвіжішіновини, до того ж глядачі можуть безпосеред-ньо спілкуватися з представниками каналу.

Телематеріали студенти знімають та мон-тують самостійно, але за необхідності звер-

таються за допомогою до наставників. Технічнезабезпечення роботи інтернет-каналу здійсню-ють професіонали.

Нині над контентом працюють 26 студентів,які мають змогу втілювати свої ідеї практично безобмежень, створюють власні телевізійні проекти.

У програмі «Вікно в Європу» ведуча розпові-дає про різні країни Європи та дає поради длялюбителів подорожувати.

«Кава з перцем» — назва ток-шоу, в якомурозглядають актуальні для студентства та моло-ді загалом теми. Слоган цієї програми: «Гостропро гаряче». Запис проходить у форматі прямо-го ефіру. До студії запрошують гостей — фахів-ців тієї тематики, яка обговорюється під часефіру. Ведучим може стати кожен із ініціатив-них студентів. Створюють програми, у якихобговорюються фільми. Наприклад, для обгово-рення стрічки «Хвіст виляє собакою» булозапрошено експертів, що спеціалізуються надраматургії та рекламі. Глядачі в залі такожприлучаються до обговорення.

На «Студент-TV» є кулінарна програма@HOT-DOG@. Кожен випуск містить інформа-цію про кулінарні традиції різних країн світу.Характерна риса: оператор веде діалог із веду-чою під час приготування їжі. Під час зйомокввесь час присутнє цуценя Пуша, якому даютькуштувати страви. Уважаємо, що залученнядомашнього улюбленця — гарна знахідка, щодасть змогу привабити більше глядачів.

У програмі «Студенти на практиці» презен-туються роботи, які молоді журналісти знялипід час проходження практики. Згодом у ційпрограмі можна буде переглянути кращі бака-лаврські роботи студентів-тележурналістів.

Ці програми можуть стати брендом телекана-лу, оскільки є оригінальними і безпосередньоторкаються інтересів цільової аудиторії.

Крім новостворених студентських програмтранслюються також:

• «Наші проекти в “Телеакадемії”» — серіяпрограм, створених у тісному співробітництві зПершим національним телеканалом. Молодіжурналісти демонструють свої телевізійнісюжети, а досвідчені фахівці медіаринку аналі-зують, дають поради та дискутують з авторамиматеріалів;

• документальний фільм, знятий до 40-річчякафедри телебачення та радіомовлення Інсти -туту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка(режисер Інна Черемних);

• архівні записи інформаційно-аналітичноїпередачі «ІЖ ТВ» — останні новини Інститутужурналістики КНУ імені Тараса Шевченка;

• цикл програм «Зроблено в Україні».Надзвичайно важливо на етапі становлення

сформувати позитивний імідж каналу. Лише

168

Арутюнян Р. Г.

промо-роликів недостатньо. Потрібна комплекс-на робота над просуванням телевізійного про-дукту. Медіабренд та стратегію позиціонуваннятелеканалів досліджувала Інна Черемних.Авторка зазначає, що репутація телекомпаніївибудовується й утримується на якості. «Яктільки глядачі впевняться у тому, що мовецьпостачає якісний телепродукт, вони будутьповертатися до нього знову і знову. І тільки-ноякість почне гіршати, споживачі відвертати-муться від телеканалу. І тоді топ-менеджерамнабагато важче буде повернути глядача, ніжзавоювати» [7].

Нині кількість молодіжних програм в укра-їнському телевізійному просторі незначна.Мовці, орієнтовані на студентську аудиторію,здебільшого представлені як телеканали вищихнавчальних закладів. Зазвичай транслюютьсялише окремі програми, причому нерегулярно.Натомість «створений для молоді молоддю“Студент-TV”» із розробленою програмною сіт-кою мовлення дає можливість цілодобово транс-лювати продукт студентського виробництва,експериментувати і втілювати творчі задуми вжиття. Проте нині ще не всі програми представ-лені для масового глядача на медіапорталі. Їхбудуть запускати почергово.

Досліджуючи контент телевізійного каналу«Студент-TV», можемо зробити висновок, щовін цілком відповідає критеріям, зазначеним уконцепції каналу.

Проте, зважаючи на те, що канал націленийна студентську аудиторію, потрібно додати щепрограми про спорт (задля популяризації актив-

ного способу життя), розваги (альтернативне про-водження часу), наукові досягнення (щоб трима-ти молодь у курсі технічних новинок) та випускиновин. Згодом варто залучити й інші університе-ти, які готують фахівців для медіагалузі.

1. Дослідження: 70 % українців переглядають теле-програми в інтернеті // Телекритика [Електроннийресурс]. — URL : http://www.telekri tika.ua/news/2011-06-08/63484 (10. 11. 2011).

2. Левченюк Л. Чи матимуть інтернет-ЗМІ конку-ренцію за 5—10 років? [Електронний ресурс] /Людмила Левченюк // Телекритика. — URL :www.mediakrytyka.info/drukovani/11/shlyakh-formuvannya-yakisnykh-mediy-v-ukrayini-elitarnyy-chy-ehalitarnyy.html (15. 11. 2011).

3. Соловйов М. С. Інтернет-варіант українськоготелебачення: формат подачі контенту / М. С. Со -ловйов // Наукові записки Інституту журналісти-ки. — К., 2008. — Т. 36. — С. 195.

4. Веремчук Т. Осінь телебачення в Інтернеті //Телекритика [Електронний ресурс] / Тетяна Ве -ремчук. — URL : http://www.telekritika.ua/internet/2011-07-07/64134 (19. 11. 2011).

5. Закон про телебачення і радіомовленняУкраїни [Електронний ресурс]. — URL : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3759-12&p=1239267667879110 (1. 11. 2011).

6. Електронна сторінка телеканалу «Студент TV» умережі Facebook [Електронний ресурс]. — URL :http://www.facebook.com/pages/%D0%A1%D1%82%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%82-TV/219688201434359?sk=info (19. 11. 2011).

7. Черемних І. В. Медіабренд та стратегія позиціо-нування телеканалів на медіаринку України /І. В. Че ремних // Наукові записки Інституту журна-лістики. — К., 2008. — Т. 33. — С. 56.

169

Контент інтернет-каналу «Студент TV»

Наукові

записки І

нсти

туту

журналіс

тики.

Том

46.

2012.

Січ

ень—

березень.


Arutyunyan Regina. Content of internet channel «Student TV».The content of new internet television channel, that is oriented mainly the student audience, is considered in

the article. The features of functioning of this television channel on the Internet are examined.Keywords: content, internet television, media brand, «Student TV».

Арутюнян Р. Г. Контент интернет-канала «Студент-TV».В статье исследуется контент нового телевизионного интернет-канала, ориентированного в основном

на студенческую аудиторию. Рассматриваются особенности функционирования даного телевизионногоканала в сети интернет.

Ключевые слова: контент, интернет-телевидение, медиабренд, «Студент-TV».

Н а у к о в е в и д а н н я

Наукові записки Інституту журналістики

Щоквартальний науковий збірник

Том 46Січень — березень

2012 рік

Електронна версія видання:http://www.nbuv.gov.ua (Наукова періодика України)

Над випуском працювали:

Редактори Ганна Дзюбенко, Марина Слов’яноваРедактор англійських текстів Світлана Вернигора

Коректор Анна ГребенюкТехнічний дизайн Івана Задої

Верстка обкладинки Олени ЗадорожноїКомп`ютерне редагування та верстка Олени Задорожної

Технічний редактор Вікторія ШевченкоХудожній редактор Олена Поліщук

Підписано до друку 17. 05. 2012 р.Формат 60х84/8. Гарнітура UkrainianSchoolBook.

Друк трафаретний. Ум. друк. арк. 19,8.Обл.-вид. арк. 20,0. Наклад 500 прим.

Підготовлено до друку навчально-видавничою групою Інституту журналістики.

Надруковано в навчально-поліграфічній лабораторії Інституту журналістики.

Адреса редакції та друкарні: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1,

Інститут журналістики, кімн. 103а,тел. 481—45—48

e-mail: [email protected]

Читайте в наступному томіЧитайте в наступному томі

ЛЕКЦІЙНИЙ ФОНД

Водолазька С. А.Стратегії розвитку друкованого та електронного книговидання у Великій Британії

ЖУРНАЛІСТСЬКА ОСВІТА

Городенко Л. М. Психологічні особливості мережевої комунікації

ДИСЕРТАЦІЙНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Євдокименко І. М.Публіцистика Софії Русової:питання історіографії та джерельна база дослідження

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

Женченко М. І.Типологічна характеристика контентукнижкової продукції правничої тематики (1991—2011)

journ.knu.uajourn.knu.ua/periodyka/pdf/nz/nz_46.pdfСвідоцтво про державну...

Documents