konspekti 3 klas_1_semestr_aristova

ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ МУЗИКИ: ПІСЕННІСТЬ, ТАНЦЮВАЛЬНІСТЬ, МАРШОВІСТЬ

Музика — поезія повітря.Святослав Ріхтер

УРОК 1Тема. Пісенність як особливість музики, проникнутої співучістю, мелодійністю, але не

обов’язково призначеної для співу. В гостях у пісні. Родіон Щедрін «Ніч»,«Золоті рибки», «Цар Горох» з балету «Горбоконик» — слухання. Слова Платона Воронька, музика Ірини Кириліної «Засмутилось кошеня» — розучування (с. 6—12).

Мета. Удосконалювати знання учнів про пісню та мелодію; розвивати уміння відтворювати ритмічний рисунок твору; вчити відчувати настрій та ритмічний зміст запропонованих творів; засобами музичного мистецтва виховувати любов до народних традицій.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач СО, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід урокуІ. Організаційна частина.Наш урок цікавим буде!Казку люблять усі люди!І дорослі, і малі,Тобто — й наші школярі.Будемо ми працюватиЙ руку вправно піднімати.Казка кличе нас усіх,Починаємо мерщій!..1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).2. Музичне привітання.

1

Сорока-ворона на припічку сиділа, діткам кашку варила, ополоником мішала, діток годувала.IV. Повідомлення теми уроку.

1.Робота з підручником, с. 4—5.а) Читання вірша.б) Аналіз вірша.2. Музична гра Ігоря Верховинця.

Диби-дибиДійові особи

Бабусі — усі дівчатаДідусі — усі хлопчики

Ведучий — старша дитина.Реквізит: хусточки для Бабусь (за бажанням).

Опис гри Після того, як діти утворять коло і вивчать пісню, вихователька з Ведучим розміщують їх у колі так, щоб кожен Дідусь став біля своєї Бабусі (рис. 1).

Далі вихователька (чи Ведучий) подає команду:І бабусі, й дідусі,

Станьте парами усі!За цією командою кожен хлопчик бере правою рукою ліву руку своєї дівчинки, і

кожна пара, звичайно, з допомогою старших, повертається наліво. Таким чином утворилося два кола: зовнішнє — хлопчаче, внутрішнє — дівчаче (рис.

2).

Ведучий подає нову команду: І бабусі, і діди,

В ліс рушайте по гриби.За цим сигналом діти «вирушають у дорогу»: вони починають ходити парами по'колу

вліво (або вправо), співаючи пісню:Диби-диби, диби-би.Пішла баба по гриби,

А дід по опеньки В неділю раненько.

Як тільки пісня закінчиться, вихователька (або Ведучий) промовляє:Ми у лісі, ось дубочки,А під ними є грибочки.

Діти зупиняються (або продовжують рух), починають співати знову і в ритмі пісні удають, ніби збирають гриби: в одному такті «диби-диби» вони нахиляються і опускають праву руку додолу, в наступному такті «диби-би» — ви- простовуються і правою рукою торкаються долоні лівої руки, немов кладуть зірваний гриб у кошик, і так далі, до кінця. Під час «збирання» пісня співається один раз або двічі, але не більше.

2

Примітка. Спочатку ця гра виглядатиме хаотично. Не всі будуть нахилятися і випростовуватися разом, дехто втомиться і зупиниться, дехто просто задивиться на «збирачів». Почується веселий сміх. Хай педагог не турбується, що не всі «збиратимуть» ритмічно, що пісня буде перериватися веселим сміхом, а деякі завзяті «грибники» навіть зовсім виб’ються із кола. Чим більше хаосу та безладдя, тим веселішою буде гра. Головне — аби діти бавилися з охотою. Одначе не можна дозволяти, щоб таке безладдя тривало довго. Через деякий час, подавши умовний знак (можна дзвіночком), вчителька припиняє гру. Діти повертаються до кола, стають парами, кожен Дідусь біля своєї Бабусі, і збирання грибів починається знову. Тепер хаосу і безладдя буде менше.

Згодом, коли вихованці добре освояться з грою, на кожне чергове повторення пісні можна буде провести одну по одній такі дії:

1. Закінчивши збирання грибів парами, Дідусі ніби втомлюються і сідають на підлогу, а Бабусі продовжують збирання, причому кожна Бабуся кружляє навколо свого Дідуся. 2. Потім відпочивають Бабусі, а Дідусі кружляють навколо них. 3. Дідусі сідають знову і співають пісню самі, а Бабусі, збираючи гриби, мовчки рухаються по колу одна за одною, аж поки не підійдуть до своїх Дідусів. 4.Сідають і продовжують спів тільки Бабусі, а Дідусі рухаються по колу один за

одним, аж поки не підійдуть до своїх Бабусь. 5.Бабусі і Дідусі, співаючи разом, рухаються по колу в протилежних напрямках до зустрічі на своїх попередніх місцях. 6.Бабусі й Дідусі, збираючи гриби, розходяться по всій кімнаті, хто куди захоче, а на умовний знак (дзвіночок) біжать на свої попередні місця. 7. Як тільки усі пари появляться в колі і настане тиша, Ведучий подає нову команду:

Повні кошики грибів —Час додому йти під спів.

Діти рушають парами по колу, ніби вертаються з лісу додому, останній раз співаючи пісню «Диби-диби».

Гра має цікавий вигляд, коли кожна її дія (між дзвониками) переходить в іншу без перерви.

Мета гри. Гартувати дитячий організм виконанням гімнастичних вправ (нахиляння корпуса із згинанням ніг в колінах та випростовування). Розвивати почуття ритму (ритмічні рухи під спів). Розвивати увагу (реакція на дзвоник та на команди Ведучого).

Диби-диби

Диби-диби, диби-би.Пішла баба по гриби,

А дід по опеньки

3

В неділю раненько.3. Робота над розспівкою, с. 5.а) Повторення правил поведінки у музичному класі.б) Правила під час співу.в) Виконання поспівки.г) Відповіді на запитання.4. Музична форма, с. 5.

V. Слухання музики.Родіон Щедрін «Ніч», «Золоті рибки», «Цар горох» з балету «Горбоконик».

VI. Фізкультхвилинка.Я, мама і тато

Мама є, (плеснути і підстрибнути)Ось тато йде, (походити по колу)Я за ним добігаю, (біг на місці) '

Мама — сонце, (руки вгору)Тато — небо, (руки в сторони)

Я — квітонька в гаю. (присісти, руки до личка)VII. Вивчення пісні.

Музика І. Кириліної, слова П. Воронька «Засмутилось кошеня» — розучування.1.Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.2.Робота над піснею.

VIII. Пізнавальний екскурс в минуле.1. Аналіз почутого.2. Цікаві розповіді.

Баєчка «Як виникли ноти?»Піднімаючись до вершини гори, Акизум помітила, що звуки через кожні сім кроків

повторюються, але з іншим забарвленням. І для того, щоб краще їх запам’ятати, вона придумала імена для звуків.

Так виникли До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля, Сі, під загальною назвою — ноти.Казка «Де живуть ноти?»

Гілочки чарівної яблуньки, яка з’явилась на подвір’ї, біля палацу, нахилилися трошки вбік. Деревце слухало щебетання пташок, дзюрчання струмочка, пісні дощику та дзвін краплин.

«Яка красива музика звучить навколо! — подумало деревце. — Але як зробити, щоб люди почули й зрозуміли музику?.. А може, кожен звук матиме на гілочці своє місце? Проте звуки ми тільки чуємо, побачити їх не можна. Що ж придумати, щоб усі змогли вздріти їх?.. Звісно! Як тільки звук сяде на гілочку, я перетворю його в кружок — ноту».

А звуків є всього сім — ціла сім’я. І всі вони дуже різні, як звичайно й буває у родині.І розлетілися звуки-ноти по гілочках. Першою від самого сонечка прилетіла сонячна

нота — Соль — і розташувалася на другій гілочці. Її мила подружка — Мі — на першій. Фантастична нота — Фа — поселилася між ними. Вони весело розмовляли між собою музичною мовою.

Прислухаємось.(Звучить пісенька, яка складається з цих трьох нот).Незабаром прилетіли ще дві подружки; вони не дуже любили, коли жарко, і хотіли

розташуватися нижче, ближче до землі, струмочка. Одна з них рішуче зайняла місце під першою гілочкою. Це була нота — Ре.

(Можна дограти пісеньку до кінця, із добавлянням ноти — Ре).А скромній і добрій ноті — До — місця на гілочці не вистачило.

4

«Що ж робити? — подумало деревце. — Як знайти місце для доброї ноти такуди її поселити?»Довго літав у повітрі добрий звук, що ніяк не міг перетворитися в ноту: адже ж на

нижніх гілочках усі місця були вже зайняті. І раптом деревце зраділо. «Я звернуся за допомогою до нашого Музичного короля. Ось нехай він і вирішить усі музичні справи», — вирішило воно.

Подивіться, який красивий цей король: високий, стрункий (можна показати малюнок). На голові в нього — корона. Однією рукою він міцно тримає гілочку, щоби ніхто не забув, що перша сонячна нота прилетіла саме на неї. Другою — показує, куди сідати усім іншим.

Деревце зраділо, що в музичній державі з’явився король: адже без нього незрозуміло, це ноти чи, може, картоплинки?

Подумав Музичний король, куди ж поселити добрий звук-ноту і вирішив: попрошу я деревце, щоби воно подарувало їй маленьку гілочку, де змогла б розміститися недалеко від своїх подруг.

Так і вийшло. Поселилася добра нота на маленькій гілочці, та й досі сидять ці нотки на тих самих місцях. А люди подивилися, де розташовані ноти, запам’ятали й стали краще розуміти музику.

Але раптом до чарівного дерева прилетіли ще два звуки: лагідний — Ля та самостійний — Сі. Першим почав вибирати собі місце самостійний звук. Він хотів поселитися трішки далі від усіх ноток, оскільки любив незалежність. Третя гілочка яблуньки йому дуже сподобалася.

Лагідний звук — Ля — зовсім невпевнено вибрав собі місце біля сонячної ноти, тому що любив тепло. Він був спокійний, тихий і ніскілечки не заважав своїй сусідці, ноті — Сі. І зажили ноти-подружки душа вдушу, як у хорошій сім’ї.

3. Робота в зошиті.4. Робота над запитаннями підручника, с. 7.

IX. Підсумок уроку. Релаксація.Вчитель Учні

До по - баX. Вихід з класу під звучання пісні (за вибором учителя).

Музика — посередник між духовним і чуттєвим життям людини.Людвіг вам Бетховен

УРОК 2Тема. Творці та виконавці пісень. Народні та композиторські пісні. Назви співочих

голосів. Ансамбль. Микола Дремлюга «Лірична пісня» — слухання. Слова та музика Дмитра Кабалевського «Ми — третьокласники» — розучування (с. 13—16).

5

Мета. Закріпити поняття «пісня», «танець», «марш», знання про народні та композиторські пісні; збагачувати знання учнів з музичного мистецтва; вчити розрізняти українські народні танці й танці інших народів; розвивати вміння поєднувати спільне та відмінне в танцях, піснях, маршах, виховувати інтерес до народного та всесвітнього фольклору.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявності—фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач СО, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід урокуІ. Організаційна частина.

Дзвоник всім нам дав наказ:До роботи швидше в клас!Біля парти станем чемно —Плине час хай недаремно.

Будемо уважні і старанні всі,Сядемо рівненько на місця свої.

1.Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).2.Музичне привітання.

6

Сорока-ворона на припічкусиділа, діткам кашку варила,

ополоником мішала,діток годувала.

IV. Повідомлення теми уроку.1.Робота з підручником.2.Пізнавальна бесіда (з використанням підручника, с. 8—9).У стародавні часи люди думали, що наша планета Земля — це велика кругла тарілка,

схожа на гігантський плоский щит, що тримається на трьох китах, які плавають в океані.Саме про цих «трьох китів» ми сьогодні поговоримо, адже вони тісно пов’язані з

музичним мистецтвом. Цей вислів у музиці умовний. Його вживають, коли говорять про три основні жанри музики, три основні типи музики.

Далі вчитель грає марш, учні повинні визначити характер, тип цієї музики, до якої галузі вона належить. Тобто, це — марш. Це перший кит.

Потім звучить полька, вальс, гопак. Що це звучало ? Танці. Танець — це другий кит.І,нарешті, звучить музичний уривок пісенної мелодії без супроводу. Пісня — це третій

кит.В музичному творі можуть бути поєднані різні типи музики (пісня, танець, марш).

Пісня, танець, марш — є основою всіх жанрів (видів) вокальної та інструментальної музики.

Звісно, немає на землі, та й ніколи не було людини, яка б не заспівала за своє життя хоча б однієї пісні, не станцювала хоча б одного танцю, не брала участі хоча б раз у якійсь маршовій процесії. А пригадаймо нас, маленьких. Хіба ми ще задовго до школи не співали якихось простих пісеньок, не танцювали чи не крокували під музику маршу?

Отже, зробимо висновок: без «трьох китів» жодна людина — ні доросла, ні маленька — просто не зможе обійтися.

3. Музична гра Ігоря Верховинця «Диби-диби» (див. урок МІ).V. Слухання музики.Микола Дремлюга «Лірична пісня».1. Обговорення. Аналіз твору.а) Який характер музики? Опиши його.б) Які ілюстрації до цієї пісні ви б намалювали?

VI. Фізкультхвилинка.А — з ніжками двома,

(ноги поставити якомога ширше, руки скласти на грудях)И — перекладинка навскоси,

(ноги на ширину пліч, права рука вздовж тіла, ліва рука пряма, торкається зап }ястка правої)

0 — овальне воно,(напівзігнуті руки з 'єднати над головою)

1 — горить свічка угорі,(п ’ятки разом, підняти перед собою прямі руки і притулити кулачки один до одного)

У — антенки на даху,(п ’ятки разом, руки розвести широко в сторони і вгору)

Е — почнем спочатку все.(п ’яти разом, правою рукою взятися за ліве вушко так, щоб зап ’ясток торкався чола,

ліву руку зігнути в лікті)VII. Вивчення пісні.

Слова та музика Дмитра Кабалевського «Ми — третьокласники» — розучування.1. Загальні відомості про композитора.

7

Дмитро Борисович Кабалевський — композитор, педагог,громадський діяч. Народився 17 (ЗО) грудня 1904 року в Санкт-Петербурзі.

У 1925—1930 роках навчався в Московській консерваторії. З 1932 року — викладач. З 1939 року — професор.

Обіймаючи адміністративні посади в Союзі композиторів і Міністерстві культури СРСР, а також представляючи СРСР у різних міжнародних культурних організаціях, Кабалевський був одним з найбільш офіціозних вітчизняних композиторів і музичних діячів радянської епохи.1939 — професор МДК імені П. І. Чайковського. 1940—1946

— головний редактор журналу «Радянська музика».1952 — секретар правління СК СРСР.1959 — почесний професор консерваторії в Мехіко.1961 — член Ради директорів ІСМЕ (Міжнародного товариства музичної освіти при

ЮНЕСКО), президент Радянської секції ІСМЕ.1962 — голова комісії з музично-естетичного виховання дітей та юнацтва.1964 — віце-президент ІСМЕ1965 — доктор мистецтвознавства.1970 — член-кореспондент Академії мистецтв у НДР.1971 — дійсний член АПН СРСР.1972 — почесний президент ІСМЕ.1983 — засновник і головний редактор журналу «Музика в школі».

Нагороди та звання• орден «Знак Пошани» (1940).• Сталінська премія першоґо ступеня (1946) — за 2-й квартет (1945).

• Сталінська премія другого ступеня (1949) — за концерт для скрипки з оркестром (1948).

• Сталінська премія другого ступеня (1951) — за оперу «Сім’я Тараса» (1950).• народний артист РРФСР (1954).• народний артист СРСР (1963).

• Державна премія РРФСР імені М. І. Глинки (1966) — за «Реквієм» для солістів, двох хорів і симфонічного оркестру (1962).• орден Трудового Червоного прапора (1966).• чотири ордени Леніна (1964, 1971, 1974, 1984).

• Ленінська премія (1972) — за нову редакцію опери «Кола Брюньйон» (1968).• Герой Соціалістичної Праці (1974).

• Державна премія СРСР (1980) — за 4-й концерт для фортепіано з оркестром («Празький ») (1979).2.Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.3.Робота над піснею.

VIII. Пізнавальний екскурс в минуле.1.Аналіз почутого.2. Цікаві розповіді.

Кашалот — найбільше зубате створіння в природі. Колись зустрічалися екземпляри завдовжки 25,6 м і вагою до 100 т. Нині ж 20-метрові — рідкість. Вузька, завдовжки 3—4 м нижня щелепа кашалота озброєна півсотнею масивних зубів близько 20 см заввишки і вагою від 1 до 3 кг. Плавають ці кити у всіх океанах, крім Північного Льодовитого. Влітку вони із субтропіків і тропіків мігрують у води помірних і холодних зон.

Кашалоти більшу частину віку живуть невеликими зграями, а самки з дитинчатами і

8

молодими китами, нерідко в супроводі старого самця, — окремо.

У липні або серпні кашалотиха народжує одне дитинча завдовжки 4 м і вагою більш 1 т, якого вона годує молоком 10—11 місяців. Ростуть маленькі кашалоти дуже швидко і до 4—6 років стають дорослими.

Кашалоти — чудові пірнальники. Точно відомо, що вони можуть занурюватися на глибину до 1100 м.

За останні 100 років у Світовому океані здобуто більш ніж 2,1 мільйона китів. Для регулювання й обмеження китобійного промислу в 1964 році була створена Міжнародна китобійна комісія, куди входили представники 20 країн. За прийнятими правилами міжнародної угоди заборонене полювання на деякі види китів. У 1972 році англійський дослідник Н. А. Макентош підрахував, що в Антарктиці популяція фінвалів (вид китів) зменшилася в 5 разів, синіх — у 25, а горбатих — у 30 разів. Усе це свідчить про те, що дійовим заходом порятунку китів була би загальна заборона китобійного промислу. Учені порахували, що для відновлення антарктичних зграй синіх китів до 150 тисяч голів буде потрібно мінімум 50 років, а для росту зграй горбатих китів до 27 тисяч голів — мінімум 60 років. Ці відомості тільки про китів, а тепер уявіть собі, скільки щодня гине інших морських тварин: тюленів, морських котиків, риби. Частина їх винищується, частина вмирає від екологічного забруднення. Багато видів морських тварин утрачені для нас назавжди.

3.Робота в зошиті.IX. Нотна грамота.

а) Розучення поспівки, с. 11.б) Повторення вивчених нот та їх читання.в) Вивчення правила про репризу.

X. Підсумок уроку. Релаксація.

XI. Вихід з класу під звучання пісні (за вибором учителя).

Музика — це ваш власний досвід, ваші думки, ваша мудрість. Якщо ви нею не живете, вона ніколи вам не віддячить.

Чарлі ПаркерУРОК З

9

Тема. Поняття про пісню. Куплетна форма пісні. Лад. Динаміка. Темп. «Зустрічі» пісенності, танцювальності, маршовості в музичних творах. Запрошує пісенний кит. Петро Чайковський «Баркарола» — слухання. Слова Маргарити Івенсен, музика Тамари Попатенко «Шпачок прощається» — розучування (с. 14—19).

Мета. Повторити поняття, пов’язані з з елементами музичної мови: ладом, темпом, динамікою; засобами дитячої гри вчити дітей бути спритними, сміливими, розумними, рішучими, дружними; виховувати належне ставлення до музики, її історії, музичного мистецтва.


Хід урокуІ. Організаційна частина.Усі сідайте тихо, діти.Домовляймось — не шуміти,Руку гарно підіймати,На уроці не дрімати,А знання мерщій хапати —Щоб не було нам мороки.Всі готові до уроку?Тож гаразд. Часу не гаймо І урок наш починаймо.1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).2. Музичне привітання.

10

Сорока-воронана припічку сиділа,

діткам кашку варила,ополоником мішала,

діток годувала.IV. Повідомлення теми уроку.

1. Робота з підручником, с. 14.2. Пізнавальна бесіда (з використанням підручника, с. 14—15).Україна... Рідний край. Золота чарівна сторона. Земля, рястом заквітчана,

зелом закосичена. Скільки ніжних і ласкавих слів придумали люди, щоб висловити гарячу любов до Тебе!

З давніх-давен линули по світу слова про неньку-Україну, про її щирий і працьовитий народ, про її лани широкополі, гаї зелені, тихі ріки та озера.

А українська пісня — це запашна й прекрасна гілка на дереві світової культури.Відродження України, її духовності неможливе без рідної пісні, яка жила вічно з

нашим багатостраждальним народом і дійшла до нас як найдорого- цінніший скарб, що підтримував душу християнина-українця протягом його життя, передавався у спадок з покоління в покоління.

Український народ на перехрестях своєї нелегкої долі ніколи не розлучався з рідною піснею, яка була йому супутницею на пшеничному полі, в тяжкому бою з ворогом, в неволі на чужині. Українська пісня пройшла випробування на невмирущість і зараз чарує мільйони людських сердець, сяючи дивовижною чудо-квіткою у різнобарвному вінку світової народної творчості.

Краса цієї чудо-квітки народжена добротою української душі, мальовничістю

11

української природи, багатством і щедрістю батьківської землі.Пісне! Велична, рідна, пісне!

Розправ свої високолетні крила В великий день!

Без тебе серце в грудях трісне.З тобою викрешемо з серця,

Як з кресила,Святий огень.

І підемо, через побіду в полі,Обмиті з крові й ран, на зустріч волі.

Р. КупчинськийПісня — душа людини. У пісні є наше героїчне минуле, що не забуваєть- ! ся. Це наче

деревце, посаджене біля вікна, що не один рік дає плоди, це наче дерево роду, що глибоким корінням тягнеться у минулі роки.

Легенда про піснюЯкось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали

елегантність і красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну і порядок, діти Росії — владність, Польщі — здатність до торгівлі, італійці отримали хист до музики...

Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.

- Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь.- Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові пожеж. Сини мої на

чужині, на чужій роботі, вороги знущаються із вдів і сиріт, у своїй хаті немає правди і волі.

- Чого ж ти не підійшла до мене скоріш? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю?Дівчина хотіла вже піти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

- Є у мене національний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це пісня.Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притисла його до серця. Поклонилася низенько

Всевишньому та з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ. З тих пір і дивує весь світ українська пісня.

Завдяки пісні ми можемо викласти свої почуття, переживання, радість і смуток, любов і гнів. А ще — можемо помолитися.

Найголовніший тип музики — пісня. Пісня — це завжди мелодія. Мелодія — найважливіша ознака будь-якої музики (танцювальної, маршової).• Танець — вид мистецтва, в якому засобами створення художнього образу є рухи й положення тіла танцюристів. Кожен танець має свої особливості — ритмічний малюнок, мелодію, метр, темп, гармонію, рухи. Танці виконуються як окремі концертні твори або як один із номерів балету чи опери. Існують цілі збірки танців, об’єднані в один твір. Кожен народ має свої улюблені танці:

• Українці — гопак, козачок.• Росіяни — камаринська, тропак.• Білоруси — бульба, крижачок.• Чехи — полька, фуріант.• Угорці — чардаш.• Норвежці — салінг, спрінгданс.• Австрійці та німці — вальс.• Поляки — полонез, мазурка.

12

• Французи — менует, гавот.• Марш.Історія виникнення побутового жанру «марш» дуже цікава. До нас дійшли лише деякі

факти. Відомо — що типова риса маршу — наявність ритмічного (ударного) інструмента. У старогрецьких трагедіях ритмічний акомпанемент супроводжував вихід акторів на сцену. Наприкінці XVI століття солдати армії імператора Максиміліана марширували під звуки флейти й барабана; цей звичай запозичили й французи. Інша рання форма маршу з’являється в театральних п’єсах і операх XVIII ст., тоді марші супроводжували появу акторів на сцені.

Марш (італ. mагсіа, франц. marche, від marcher — крокувати) у музиці — музичний твір (інструментальний чи вокальний), що має енергійний, чіткий ритм крокування, ходи. Для маршу характерні чіткий ритм, помірний темп, музичний розмір 2/4 або 4/4.

Марші бувають похідні, урочисті, спортивні, казкові, траурні...3. Музична гра Ігоря Верховинця.

Ладки-ладки Дійові особи:

Усі діти та Ведучий (Вд), що допомагає виховательці (Вх).Опис гри

Діти стоять розірваним колом, лицем до середини. Ведучий ходить по колу і, торкаючись правого плеча кожної дитини, промовляє: «Перший, другий, перший, другий» і т. д.

— Перші, підніміть руки вгору, — каже вихователька, коли Ведучий закінчив рахувати. — Так, опустіть, а тепер підніміть руки всі другі.

Звичайно, не всі одразу запам’ятають свої номери, тому Ведучий обходить коло вдруге і нагадує кожному його номер.

— Перші і другі, поверніться один до одного лицем, — веде далі вихователька і знову активно допомагає дітям правильно виконати завдання. Тепер можна розпочати гру (рис. 1).Діти стоять по двоє один проти одного, плещуть у долоні і співають пісню:

Ладки-ладки.Посварились бабки!

За що?За кисіль,

Що наївся Василь.Туги-туги.

Ту-ги?Спочатку на перше «ладки» кожна дитина плеще один раз у долоні, а на друге «ладки»

— плеще в долоні свого товариша, з яким стоїть у парі, і так далі, аж до слова «Василь».Інакше кажучи: на першу долю в 1, 3, 5, 7-му тактах діти плещуть одни раз у власні

долоні. А в 2, 6, 8-му тактах кожна дитина плеще обома долонями в долоні своєї пари.У 9-му такті на першу долю, тобто на склад «Ту-», пари беруться за руки, на другу

долю (склад «-ги») — піднімають з’єднані руки вгору.Так на кожне «ту-» аж до самого кінця пісні з’єднані руки опускатимуться донизу, на

кожне «-ги» — підніматимуться вгору.На останнє «ту-» руки тримаються внизу протягом цілого такту (дві чверті), а на останнє «-ги» — роз’єднуються вгорі,

і гра починається знову.

Коли діти добре освояться з грою, до неї можна буде внести

13

такі зміни:На І— 8-й такти плескати вдвічі швидше, тобто кожне плескання виконувати двічі на

такт: на першу долю — у свої долоні, на другу — в долоні своєї пари.З9-го такту і до кінця пісні рухи виконуються так, як описувалося в основному варіанті

гри.В 1-му такті починати звичайне прискорене плескання, а в 2—8-му тактах плескати на кожну першу долю у свої долоні, на кожну другу — по діагоналі в долоню свого товариша: то лівою в ліву, то правою в праву.

У 8-му такті повторити дії 1-го такту, а з 9-го і до кінця — виконувати рухи так, як описувалося в основному варіанті гри.

Примітка. Дуже жваво й весело проходить комбінація двох ігор: «Диби-ди- би» та «Ладки-ладки». Таке поєднання є бажаним і надзвичайно корисним, бо нахиляння і випростовування корпуса в попередній грі вигідно поєднуються з І рухами рук даної гри.

Мета гри. Гартувати організм гімнастичними вправами (рухи рук від себе вперед, по діагоналі та знизу вгору і навпаки). Розвивати почуття ритму (плескання під спів). Розвивати увагу (реакція на рахування Ведучого та команди виховательки).

Ладки-ладкиСлова народні Музика В. Верховинця

V. Слухання музики.Петро Чайковський «Баркарола».1.Загальні відомості про композитора.

Петро Ілліч Чайковський народився 25 квітня (7 травня) 1840 р. в селищі при Камсько-Воткінському заводі В’ятської губернії, нині місто Воткінськ (Удмуртія). За словами самого композитора, «...виріс у глухомані, з дуже раннього дитинства перейнявся невимовною красою характеристичних рис російської народної музики».

Учився грі на фортепіано з ранніх років. У 14-літньому віці залишився без матері, яка померла від холери. Чайковський бере на себе відповідальність за виховання молодших братів. За

спогадами молодшого брата, Модеста: «Наймудріший і найдосвідченіший педагог, найбільш любляча й ніжна мати не могла б нам замінити Петра».

14

Закінчив училище правознавства в Санкт-Петербурзі (1859), служив у міністерстві юстиції до 1863 року. Паралельно займався музикою в класах Російського музичного товариства, що було 1862 року перетворене в Петербурзьку консерваторію. Там вивчав композицію в класі А. Г. Рубінштейна.

З 1864-го майже щороку жив в Україні в маєтку Низах на Харківщині, а в 1878 — 1885 pp.— в м. Кам’янці та Браїлові на Поділлі.

1866 року Чайковський переїхав до Москви на запрошення Миколи Рубінштейна викладати у щойно відкритій Московській консерваторії. Тут Петро Ілліч викладав композицію, гармонію і теорію музики, інструментування.

1876 року Чайковський здійснив разом із братом Модестом подорож до Парижа. Сильне враження на маестро справила опера «Кармен» Жоржа Бізе, прем’єра якої відбулася за рік до цього. На зворотному шляху брати відвідали Вагнерівський фестиваль у Байройті, де особисто познайомилися з Ф. Лістом і Р. Вагнером.

У липні 1877 року Чайковський імпульсивно одружився на колишній консерваторській студентці Антоніні Мілюковій, молодшій за нього на 8 років. Перед цим дівчина надсилала композиторові листи і навіть погрожувала самогубством, якщо він відмовиться від зустрічі. Маестро, який у той час працював над оперою «Євгеній Онєгін», на відміну від її головного героя, не став відмовляти своїй прихильниці. Проте вже у вересні композитор був розчарований у шлюбі й навіть збирався вчинити через це самогубство.

У жовтні Чайковський вирішив розлучитися, а також припинив роботу в Московській консерваторії та разом з братом Анатолієм вирушив до Швейцарії.

Протягом наступних 14 років життя композитор постійно подорожував. У середині 1880-х маестро повертається до активної музично-суспільної діяльності. 1885 року його обирають директором Московського відділу Російського музичного товариства.

У 1887-1888 роках Петро Ілліч робить перше європейське турне як диригент.Останні роки житія музикант проводить у Клину (Підмосков’я), де зараз розташований

його меморіальний музей. 16 жовтня 1893 р. він успішно диригував на прем’єрі своєї симфонії в Петербурзі; через 9 днів раптово помер у 53-річному віці.VI. Фізкультхвилинка.Йшов по лісу їжачок, (ходьба на місці)В нього шубка з голочок.Ніс багато грушечок, (нахиляння тулуба в сторони)Аж болів йому бочок.Раз, два, три, чотири, п’ять! (стрибки)Зупинився спочивать.Піклувався їжачок (вправи для кистей рук)Про маленьких діточок,Чарівних, непосидючих,Дуже милих і колючих.Десять, дев’ять, вісім, сім! (стрибки)Грушечки ці ніс він їм.VII. Вивчення пісні.

Муз. Т. Попатенко, сл. М. Івенсен «Шпачок прощається» — розучування.1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.2. Робота над піснею.3. Робота з підручником, с. 16—17.Лад — (лат. modus, грец. harmoniae) — доцільно впорядкована інтонаційна система

висотних зв’язків музичних звуків, їх закономірна послідовність, а також структура взаємних звїязків ступенів звукоряду.

Класифікація ладів

15

Класифікація ладів є надзвичайно складною. Сучасна теорія музики класифікує лади як за кількістю ступенів, так і за характером інтервалів. Особливе значення для європейської музики мають 7-ступеневі. В залежності від основного тризвуку, 7-ступеневі лади поділяють за їх нахиленням на мажорні та мінорні. Окремо серед 7-ступеневих ладів виділяють діатонічні лади, звукоряд яких можна розташувати по квінтах.

Діатонічні лади можна окреслити такою таблицею:

ДинамікаДинаміка в музиці — одна зі сторін організації музики, тісно пов’язана з силою

звучання, дією різних акустичних компонентів.Основні позначення динаміки:• f (італ .forte, читається форте) — голосно, сильно.• p (італ. piano, читається піано) — тихо, слабко.Проміжні градації динаміки:

mp(італ. mezzo-forte, читається мецо-форте) — помірно голосно. mf(італ. mezzo-piano, читається мецо-піано) — помірно тихо і т. д.

Максимальна та мінімальна динаміка позначається двома або- більшою кількістю знаків, наприклад: ffфортисимо, пал. fortissimo) — дуже голосно. рр (піанісимо, італ. pianissimo) — дуже тихо.

Для позначення поступової зміни гучності використовуються такі терміни: крещендо (італ. crescendo), поступове посилення звучання, димінуендо (італ. diminuendo), або декрещендо (італ. decrescendo) — поступове ослаблення. У нотах вони позначаються скорочено як cresc. і dim. (або decresc.).

Для цих же цілей використовуються особливі знаки, що являють собою І пари ліній, з’єднаних з однієї сторони й розбіжних з іншої. Якщо лінії ліворуч праворуч розходяться (<), це означає посилення звуку, якщо сходяться (>) — ослаблення. Наступний фрагмент нотного запису вказує на помірно голосний початок, потім посилення звуку, а далі — його ослаблення:

16

Позначення cresc. и dim. можуть супроводжуватися додатковими вказівками росо (поко — трохи), росо а росо (поко а поко — мало-помалу), subito або sub. (субіто — раптово) тощо.

Динаміка є важливим виражальним засобом, здатним впливати на сприймання музики, викликати у слухачів різноманітні асоціації. Використання динаміки зумовлюється змістом і характером музики, особливостями її структури та стилю. Логіка співвідношення музичних звучань — одна з основних умов художнього виконання.

ТемпТемп (італ. tempo від лат. tempus — час) — означення швидкості виконання і характер

руху музичного твору, а також один із засобів музичної виразності (ЗМВ). Позначається словами, а з середини 19 століття також точним позначенням метронома. В сучасній розважальній музиці для позначення темпу використовується величина bpm (beat per minute), еквівалентна класичному позначенню метронома.

Зпочатку 18 століття встановилося 5 основних позначень темпу: дуже повільно — ларго (largo), повільно — адажіо (adagio), ходою — анданте (andante), швидко — алегро (allegro), дуже швидко — престо (presto). Іноді темп позначається посиланням на загальновідомий характер руху, наприклад «в темпі маршу», «в темпі вальсу» тощо.

Темп може служити позначенням цілої п’єси або окремих самостійних частин твору, якщо вони не мають спеціальної назви.

Також у бальних танцях темп можуть вимірювати в тактах на хвилину.Найуживаніші позначення темпів та їх значення у bpmПозначення Значення Метроном — чверток

на хвилину (bpm)

Повільні темпиgrave важко, дуже повільно 40-48largo широко 44-52largamente протяжно 46-54adagio повільно, спокійно 48-56lento повільно, швидше ніж largo 50-58lentamente повільно, швидше ніж lento 52-60larghetto доволі широко 54-63andante assai дуже спокійним кроком 56-66adagietto доволі повільно 58-72

Помірні темпиandante ходою, в темпі повільного кроку 58-72andante maestoso урочистим кроком 60-69andante mosso жвавим кроком 63-76comodo не поспішаючи, невимушено 63-80andante non troppo не швидким кроком 66-80andante con moto зручно, не поспішаючи 69-84

andantino трохи швидше за andante 72-88moderato assai дуже помірно 76-92moderato помірно, стримано 80-96con moto з рухом 84-100allegretto moderato помірно жваво 88-104

17

allegretto рухливо, трохи повільніше за allegro 92-108

allegretto mosso швидше, ніж allegretto 96-112animato жваво 100-116animato assai дуже жваво 104-120allegro moderato помірно швидко 108-126tempo di marcia у темпі маршу 112-126allegro non troppo швидко, але не занадто 116-132allegro tranquillo швидко, але спокійно 116-132

Швидкі ТЕМПИallegro рухливо, весело 120-144allegro molto цілком швидко 138-160allegro assai цілком швидко 144-168allegro agitato цілком швидко, схвильовано 152-176allegro vivace значно швидко 160-184vivo жваво, швидко, швидше, ніж allegro 168-192

vivace швидше, ніж allegro, але повільніше, ніж presto

—

presto поспішаючи, дуже швидко 184-200prestissimo швидко в найвищій мірі, ще швидше за

presto192-208

VIII. Пізнавальний екскурс в минуле.1. Аналіз почутого.2. Цікаві розповіді.3. Робота в зошиті.IX. Підсумок уроку. Релаксація.

X. Вихід з класу під звучання нісні (за вибором учителя).

Музика — це чаша з вином мовчання.Роберт Фріпп

УРОК 4Тема. Танцювальність як особливість музики, пронизаної танцювальними ритмами, але

не обов’язково призначено’ для танців. Жанна Колодуб «Гуцульський танець», невідомий автор першої половини XIX ст. Симфонія (козачок)— слухання. Слова М. Івенсен, музика Т. Попатенко «Шпачок прощається» — повторення (с. 20—21).

Мета. Охарактеризувати творців та виконавців пісень; перечислити та охарактеризувати елементи музичної мови; на прикладах пояснити, як людські емоції передаються в

18

музиці та поєднуються в одному творі; роз’яснити поняття «ансамбль»; розвивати чуттєву сферу учнів.



Дзвенить дзвінок —Починається урок,

Будемо старанно працювати,Щоб мову рідну гарно знати!

1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).2. Музичне привітання.

II. Розспівування.

IV. Повідомлення теми уроку.1. Робота з підручником, с. 20.2. Пізнавальна бесіда (з використанням підручника, с. 20—21).

3. Музична гра Ігоря Верховинця «Ладки-ладки» (див. урок № 3).V. Слухання музики.

Жанна Колодуб «Гуцульський танець», невідомий автор першої половини XXI ст. Симфонія (козачок).VI. Фізкульгхвилинка.

19

Зайчик Скік і зайчик Скок на морозі гріли лапки.На «раз» — вгору піднімали, на «два» — швидко опускали.Вже передні лапки теплі, але задні — геть замерзлі.Будем зайців зігрівати, разом з ними присідати:«раз» — присіли, на «два» — встали.Вже і задні теплі стали.Ну а хвостик? Ой-ой-ой, геть холодний куцик той!«Раз» — покрутимо хвостом,«два» — покрутимо хвостом.Хвостик добре зігрівали, тоді зайчикам сказали:

Так стрибали ми і грілись, що геть зовсім натомились!VII. Повторення пісні.

Слова М. Івенсен, музика Т. Попатенко «Шпачок прощається».VIII. Пізнавальний екскурс в минуле.

1. Аналіз почутого.2. Цікаві розповіді.3. Робота в зошиті.

Музика — це універсальна мова людства.Генрі Лонгфелло Уодсворт

УРОК 5Тема. Країна співучих мелодій. Михайло Глинка «Арагонська хота» — слухання.

Українська народна пісня в обробці Григорія Верьовки «Ой на горі жита много» — розучування (с. 22—24).

Мета. Дослідити поєднання елементів різних типів музики в одному творі; розвивати співацькі навички, творчі здібності; створювати правильний ритмічний рисунок вправ; відтворювати ритмічні вправи; виховувати любов до музики.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (ш наявності — фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач СЭ, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід урокуІ.Організаційна частина.

Сонце встало — запалало І дітей всіх привітало...Доброго ранку, сонечко!Доброго ранку, діточки!

20

Доброго ранку, квіточки!Хай цвіте лужочок 1 шумить гайочок...

Хай блищить ставочок...Хай щебечуть пташечки,Повзають комашечки...Хай сміються діточки!Доброго ранку ВСІМ!

На уроці підсумковім Треба дружно працювати,Щоб змогли на всі питання Повні відповіді дати.

1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).

2. Музичне привітання.

IV. Повідомлення геми уроку.1. Робота з підручником, с. 22.2. Пізнавальна бесіда (з використанням підручника).

3. Музична гра Ігоря Верховинця.Гоп-гоп

Дійові особиУсі діти.Опис гри

Діти стоять у розірваному колі один за одним.Разом з вигуками «Гоп-гоп-гоп!», якими починається пісня, усі тричі пристукують об

підлогу лівою ногою.

21

На слова «Гу-ту-ту!» виконуються пристуки правою ногою.Співаючи «Вари кашку круту», діти ілюструють правою рукою, як треба мішати

ложкою кашу.На слова «Підсипай молочка» разом з правою рукою діє також ліва: вона ніби тримає

глечик з молоком і ритмічними рухами «підсипає» його в «кашу».Під спів «Нагодуй козачка» діти починають з лівої ноги ходьбу на місці, вільно

розмахуючи руками, і разом з наступним «гоп» рушають уперед.Так рівним кроком коло марширує до кінця пісні, а потім зупиняється, і гра без перерви

повторюється знову.Мета гри. Розвивати почуття ритму (пристуки під спів). Тренувати здатність

вільного чергування та координації декількох різних рухів протягом коротких відрізків часу (пристуки ногами, «розмішування» правою рукою і «підсипання» лівою, ходьба на місці та марш по колу).

Гоп-гопСлова народні Музика В. Верховинця

Гоп-гоп-гоп! Гу-ту-ту!Вари кашку круту.Підсипай молочка,Нагодуй козачка!

Гоп-гоп-гоп! Гу-ту-ту!V. Слухання музики.

Михайло Глинка «Арагонська хота».1.Загальні відомості про композитора.Михайло Іванович Глинка народився 1804 р. в Смоленській губернії. Дитячі і юнацькі

роки провів у маєтку своїх батьків. Близьке знайомство з народною піснею справило великий вплив на його подальший розвиток.

З 11 років Михайло навчався іри на фортепіано, із 13 років вчився в благородному пансіоні при Петербурзькому педагогічному інституті.

1830 року їде за кордон, де проводить майже4 роки, з них 3 роки — в Італії. Він грунтовно вивчає італійську оперу, особливо мистецтво bel canto (гарного співу). За кордоном написав чимало творів, які були видані в Італії. Незабаром композитор повертається на батьківщину, але наступні роки він проводить у постійних переїздах.

22

1856-го року маестро виїхав у Берлін, де й помер у 1857 р. Прах М. Глинки перевезли у Петербург.

2. Аналіз прослуханого твору.а) Розповідь про Іспанію.б) Хота.ХОТА (ісп. jota) — іспанський народний парний танець, який

виконується в супроводі ансамблю «рондалья» (бандурія, гітари, мандоліни, кастаньєт) та поєднується зі співом. Музичний розмір 3/4 чи 3/8. Темп швидкий, характер танцю —

жвавий, темпераментний. Батьківщиною X. є Арагон, хоча в кожній провінції Іспанії існують місцеві різновиди X. (близько 100), які мають музичні та композиційні особливості. Найбільш поширеною є арагонська X., до якої зверталися М. Глинка, М. Римський-Корсаков, М. де Фалья.

3. Музична грамота.Робота з підручником, с. 23.

VI. Фізкультхвилинка.Руханка «Кораблик»

Учитель каже: «Уявіть собі, що ми на кораблі. При словах «Тиха, спокійна погода, світить сонечко» ви повинні зображати гарну погоду. При слові «Буря!» ви повинні створювати шум, кораблик гойдається все сильніше (сильно гойдатися). Хтось із дітей, що перебуває на кораблику, повинен перекричати бурю: «Я не боюся бурі, я найсильніший матрос!» Вправа повторюється кілька разів.VII. Вивчення пісні.

Українська народна пісня в обробці Григорія Верьовки «Ой на горі жита много» — розучування.

1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.2.Робота над піснею.

VIII. Пізнавальний екскурс в минуле.1. Аналіз почутого.2. Цікаві розповіді.3. Робота в зошиті.

IX. Підсумок уроку. Релаксація.

X. Вихід з класу під звучання нісні (за вибором учителя).

Музика — це ліки для розуму.Джон А. Логан

УРОК 6Тема. Пісенно-маршова і пісенно-танцювальна музика. Франц Шуберт «Військовий

23

марш», Людвіг ван Бетховен «Симфонія №5» (III частина) — слухання. Музика і слова Анатолія Загрудного «Будем козаками» — розучування (с. 25—28).

Мета. Удосконалювати знання про пісенно-маршову і пісенно-танцювальну музику, вчити розрізняти їх у музичних творах; розвивати логічне мислення, уяву, фантазію, уміння малювати музичні картини при звучанні пісенно-маршової та пісенно-танцювальної музики; виховувати любов до музичної мови, творів музичного мистецтва.



В казку вирушим всі разом,Перешкоди всі пройдем,

А хто буде сумувати,Із собою не візьмем.

Дзвени гучніш, гучніш І всім, хто любить казку,Допоможи скоріш.


IV. Повідомлення теми уроку.

24

1. Робота з підручником, с. 25.2. Пізнавальна бесіда.

3. Музична гра Ігоря Верховинця «Гоп-гоп» (див. урок № 5).V. Слухання музики.

Франц Шуберт «Військовий марш», Людвіг ван Бетховен «Симфонія №5» (III частина).1. Загальні відомості про композиторів.Франц Петер Шуберт — австрійський композитор, один із основоположників

романтизму в музиці, автор понад тисячі музичних творів, серед яких понад 600 пісень, дев’ять симфоній, велика кількість творів камерної та літургійної музики.

Інтерес до музики Шуберта за життя був помірним, але значно зріс після смерті й витримав випробування часом — твори маестро досі не втратили популярності й належать до найвідоміших зразків класичної музики.

Франц Петер Шуберт народився 31 січня 1797 р. в сім’ї шкільного вчителя в Ліхтенталі — передмісті Відня. Його першими музичними наставниками були батько (скрипка), старший брат Ігнац (фортепіано) та регент парафіяльної церкви Міхаель Гольцер (спів). 1808 року Шуберта прийняли «півчим хлопчиком» у придворну капелу та Конвікт — авторитетну у Відні школу з пансіоном; з ним займалися Венцель Ружичка (генерал-бас), а потім (до 1816) Антоніо Сальєрі (контрапункт і композиція).

Протягом 1810—1813 pp. він написав велику кількість різноманітних творів: оперу, симфонію, фортепіанні п’єси й пісні, зокрема «Скаргу Агари».

1828 року з’явилися тривожні ознаки хвороби; стрімкий темп композиторської діяльності Шуберта можна витлумачити і як симптом недуги, і як причину, що пришвидшила його смерть. В останній рік були написані такі шедеври, як симфонія до мажор, вокальний цикл, посмертно виданий під назвою «Лебедина пісня», струнний квінтет до мажор і три останні фортепіанні сонати. Як і раніше, видавці відмовлялися брати великі твори маестро або платили мізерно мало; нездоров’я перешкодило йому поїхати за запрошенням із концертом у Пешт.

Помер композитор від тифу 19 листопада 1828 р.Був похований поруч із Бетховеном, який відійшов у вічність роком раніше. 22 січня

1888 р. прах Шуберта перепоховали на Центральному цвинтарі Відня.Людвіг ван Бетховен народився в грудні 1770 року (точна дата народження невідома) в

місті Бонні (Німеччина). Батько і дід Бетховена служили в капелі. Дід, фламандець за походженням, ще юнаком приїхав у Бонн. Впертий і енергійний, він завоював загальну повагу та визнання і був удостоєний звання придворного капельмейстера.

Батько Людвіга — скрипаль, співак, клавесиніст — був здібним музикантом. Та згубна звичка — алкоголь — стала причиною багатьох страждань сім’ї і особливо старшого сина — Людвіга.

До таланту Людвіга батько ставився як до основного джерела доходів. Постійними побоями та погрозами він змушував 4-річного сина годинами просиджувати за фортепіано і грати різні вправи. Навчання велося без всякої системи. Один учитель змінювався іншим (найчастіше це були батькові друзі по пляшці), і ніхто не залишив помітного сліду у вихованні майбутнього композитора.

Бетховен систематично відвідував театр і навіть працював у ньому. З 11 років він покинув загальноосвітню школу, проте залишався високоосвіченою людиною. Свій кругозір розширював за допомогою самоосвіти. Він вивчавфранцузьку та італійську мови, латинь, добре знав класичну літературу, цитував напам’ять із Шекспіра.

У 16 років Бетховен мав широку популярність у Бонні. Викладав і виступав у будинках аристократів. Але з часом почав прагнути більшого. Та раптово він отримує звістку про важку недугу матері. Її організм не витримав нелегкої хвороби, нескінченних сімейних

25

чварів та бідності.Після смерті дружини батько зовсім опустився. На Людвіга лягли всі турботи про

братів та маленьку сестричку. Тепер половина батьківської платні видається старшому синові. Незабаром батько помирає. Людвіг стає главою сімейства. Непосильне навантаження підірвало здоров’я Бетховена. Крім того, він переніс тиф і віспу, що залишила сліди на його обличчі.

Але жорстокі удари долі не зламали сильного духом юнака. Він продовжив самоосвіту.Після переїзду Бетховена у Відень почалися важкі будні. Його перше помешкання було

в напівпідвалі. Маестро страждав від сирості й холоду....Минуло 4 роки з того часу, як Бетховен приїхав до Відня. Його давні друзі стали

помічати, що композитор стає ще більш дратівливим, запальним та підозрілим. А причиною того була прогресуюча глухота. Думка про те, що він стане глухим, наштовхувала маестро на гадки про самогубство. Але з часом він змирився зі своєю недугою. /

Особисте життя у композитора не склалося. Він часто закохувався, страждав, але своєї єдиної так і не зустрів. Коли у 1815 році помер брат Бетховена Карл Каспар, право на опіку над його 9-річним сином перейшло не до дружини, а до Людвіга ван Бетховена.

26 березня 1827 року генія не стало. Похорон відбувся 29 березня. Велике подвір’я густонаселеного будинку було запруджене людом. За гробом Бетховена прямувало 20 тисяч людей. Усі школи на знак трауру зачинили.

2.Слухання творів.3. Обговорення. Аналіз творів.• Тож якого характеру ці твори?• Які почуття у вас викликали ці твори?4. Повторне прослуховування музичних творів.— Послухайте музику ще раз. Заплющіть очі. Що ви уявляєте? Який настрій

передає музика?VI. Фізкульгхвилинка.

Ми січем, січем капусту (долоньками рухати в гору-вниз, імітуючи рух ножа)І гарненько моркву трем,

(кулачками рухати вперед-назад, імітуючи тертя)Ще і солі додаєм (потирати пальчиками, імітуючи посипання сіллю)

І у бочки все кладем.(імітувати рух набирання у жмені і висипання у бочку)

Потім котим бочку в льох.(імітувати рух котіння бочки по землі)

Як стомилися ми! Ох!(витираємо піт з лоба)

VII. Вивчення пісні.Музика і слова Анатолія Загрудного «Будем козаками» — розучування.1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.2. Робота над піснею.3.Робота з підручником, с. 26—27. Музична абетка.4.Цікаві розповіді.

5. Робота в зошиті.VIII. Підсумок уроку. Релаксація.

26

Ви самі стаєте музикою, поки вона грає.Томас Еліот

УРОК 7Тема. Пісенність, танцювальність, маршовість в українській народній музиці і творах

композиторів-класиків. Поняття про увертюру. Основні поняття і терміни: пісенність, танцювальність, маршовість, увертюра, танцювальна пісня, пісня-марш. Жорж Бізе, увертюра до опери «Кармен» — слухання. Музика і слова Анатолія Загрудного «Будем козаками» — повторення (с. 29—31).

Мета. Продовжувати вчити визначати пісню-танець та пісню-марш; перевірити рівень знань, умінь та навичок з даної теми; розвивати музичні здібності учнів, почуття ритму, уяву, увагу, уміння відтворювати асоціації; виховувати любов до народних традицій, бажання їх переймати та примножувати.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач СЭ, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.


Пролунав дзвінок —Починається урок.

Працюватимем старанно,Щоб почути у кінці,

Що у нашім третім класі Діти — просто молодці!1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).2. Музичне привітання.

27

III. Ритмічні вправи.

Сорока-воронаПоспівка

Сорока-воронана припічку сиділа,

діткам кашку варила,ополоником мішала,

діток годувала.IV. Повідомлення теми уроку.

1. Робота з підручником, с. 29.2.Пізнавальна бесіда (з використанням підручника, с. 29—30).а)Місто Опер.б) Поняття про увертюру.

28

3.Музична гра Василя Верховинця.Гляньте всіДійові особи

ГаляДві пари дітей — дівчатка і хлопчики.

Опис гриДіти стоять у замкненому колі обличчям до середини. Це — дитячий садок.

Десь за межами кола перебувають дійові особи. Починається пісня: Гляньте всі! Галя йде І маленьких діточок У садочок наш веде.

Всі чистесенькі, чепурнесенькі...На ці слова у «садок» заходить Галя, а за нею дві пари дітей. Там, де їм треба пройти,

коло розривається (або робляться ворота).Як тільки Галя з дітьми опиниться в колі, воно замикається (чи «зачиняються ворота»),

і дитячий гурт ходить за нею під пісню аж до слова «чепурнесенькі».Маршируючи по колу, всі дійові особи ритмічними рухами голови вклоняються то

вліво, то вправо, ніби вітають своїх друзів по садочку. Далі пісня продовжується:Всі чистенькі, чепурненькі,Он які! Он які!

На слова «Всі чистенькі» коло розривається. Діти простягають руки в бік дійових осіб: гляньте, які вони охайні, як люблять чистоту.

Виспівуючи: «Он які! Он які!», на кожне «он» усі, хто стоїть у колі, плещуть у долоні, а дійові особи повертаються на перше «он» обличчям до центру кола і злегка розводять руки в сторони долонями назовні, немов пишаються своїм чепурним виглядом.

На друге «он» вони виконують той же рух у протилежний бік, тобто обличчям до лінії кола, на якій стоять їхні товариші.

Після закінчення пісні кожна дійова особа торкається якоїсь дитини із кола. Ті, до кого торкнулися, залишають «садок» і стають новими дійовими особами. Колишні дійові особи займають їхні місця,і гра починається знову.Мета гри. Прищеплювати дітям любов до чистоти та охайності.

Гляньте всі

V. Слухання музики.Жорж Бізе, увертюра до опери «Кармен».1. Загальні відомості про композитора.

29

Жорж Бізе народився в Парижі 25 жовтня 1838 р. Батькобув перукарем, що не заважало йому займатися також співом.Маги добре грала на фортепіано, зналася на музиці і заохочувала сина до цього. Вона вклала багато зусиль у виховання хлопчика, з яким пов’язувала всі свої надії. Малий Жорж охоче опановував музичну грамоту і виділявся здібностями.Він досить легко склав іспити і в 10 років став студентом Паризької консерваторії з правом безоплатного навчання.

1857 року Жорж закінчив Паризьку консерваторію. Брав участь в конкурсах. Серед ранніх творів — кантата «Кловіс і Клатільда», опера «Диво-лікар». Участь в конкурсі від Французької академії принесла молодому композиторові Римську премію і право на подорож до Італії.

У 1858—1860 pp. жив в Італії. Перебування в Римі використав для продовження власної освіти й опанування іншими жанрами образотворчих мистецтв, якими так багата Італія.

1860-ті роки для Бізе — час творчого становлення. Написав ліричні опери «Шукачі перлин» і «Пертська красуня» (за романом Вальтера Скотта). Проте обидва твори не набули широкої популярності.

У 70-ті роки — період творчої зрілості маестро — створена опера «Джамі- ле» (за поемою «Намуна» Альфреда Мюссе, 1871), музика до драми Альфонса Доде «Арлезіанка» (1872).

Опанувавши ритмоінтонаційними особливостями народних наспівів, майже не вдаючись до цитат, Бізе вірогідно відтворив у цьому творі характер східної і провансальської музики.

Та не було в житті композитора все так гладко. Фактичний провал останнього зі своїх творів маестро переживав у Буживалі (поблизу Парижа).

Якогось дня він купався в холодній воді Сени і після цього захворів на гнійну ангіну. Стан хворого швидко погіршувався, і 2 червня композитор утратив пам’ять. З червня 1875 р. Ж. Бізе помер. Поховання відбулося на цвинтарі Пер-Лашез.

2. Аналіз прослуханого твору.Прагнення композитора до демократизації оперного мистецтва, бажання позбутися

театральних штампів та умовностей дістали своє яскраве вираження в опері «Кармен» (за новелою Проспера Меріме, 1874). Лібрето опери створили Людовік Галеві, двоюрідний брат дружини Жоржа Бізе, з якою він побрався 1869 року, та Анрі Мельяк. Більша частина музики була написана за два місяці в передмісті Парижа Буживалі, де родина мала дачний будинок.

Головну роль доручили співачці Селестині Галлі-Мар’є. Вона не була задоволена хабанерою, і композитор неодноразово переробляв її. Тему хабанери він «запозичив» з твору іспанського композитора Себастьяна Іроде, що було тоді розповсюдженою практикою. Але зробив з неї музичний твір, що має самостійну вартість.

Уперше на французькій оперній сцені виступили представники «нижчих класів» — робітниця сигарної фабрики і солдат. Правдиво розкриті переживання і пристрасті людей низького, нешляхетного походження. В опері втілений іспанський національний музичний колорит, багатоплановість і розмаїття народних сцен; драматичні події відбуваються стрімко і напружено. На прем’єрі в театрі Опера комік (1875) «Кармен» сприйняли несхвально. Буржуазна публіка не побачила ані шляхетних персонажів, ані шляхетних стосунків між закоханими. Несприйняття нової опери й обурення буржуа підтримала і тодішня буржуазна преса. Газети друкували статті, де оперу обзивали «соціальним сміттєзвалищем». Дикувата циганка і солдат, поведінка яких на межі патології не могли навчити шляхетності добропорядних дочок з буржуазних родин. Д( того ж, неодружена ще Кармен гине заради свободи власних почуттів...

30

3.Музична абетка (с. 31 підручника).4. Музичний калейдоскоп (с. 31 підручника).

VI. Фізкультхвилинка.Ми йдемо полювати па лева

Учасники стають в коло один за одним. Тренер промовляє слова, які су проводжуються певними рухами, а всі повторюють за ним:

Ми йдемо полювати на лева! (впевнений хід по колу).Не боїмося нікого! (заперечувальні рухи руками).Ой, а це що? Це болото! Чав! Чав! Чав! (хід, високо піднімаючи коліна).Ой, а це що? Це море! Буль! Буль! Буль! (імітація плавання)Ой, а це що? Це поле! Туп! Туп! Туп! (гучне тупотіння)Ой, а це що? Такий великий, такий пухнастий, такий м’якенький (пока зують, який)

Ой, так це ж лев! (показують, як злякалися, далі рухи повторюються) Побігли додому! Через, поля! Туп! Туп! Туп!

Через моря! Буль! Буль! Буль!Через болото! Чав! Чав! Чав!Побігли додому! Двері зачинили! Які ми молодці! Які ми хоробрі (показу ють

мімікою). Похвалимо себе (погладжують себе по голові).VII. Повторення вивчених пісень.

Музика і слова Анатолія Загрудного «Будем козаками».VIII. Пізнавальний екскурс в минуле.

1. Аналіз почутого.2. Цікаві розповіді.3. Робота в зошиті.


X. Вихід з класу під звучання пісні (за вибором учителя).

Музика творчої мови стає символом усесвіту й нашого життя.Герман Гессе

УРОК 8Тема. Пісенність, танцювальність та маршовість в українській народній музиці і творах

композиторів-класиків. Фридерик Шопен «Прелюдів № 7, № 20» — слухання. Едвард Гріг «Ранок» із сюїти «Пер Гюнт» — розучування (с. 32—34).

31

Мета. Продовжувати ознайомлення учнів з традиціями українського народу, його фольклором, оберегами; розвивати музичні та літературні здібності, вміння слухати та передавати почуте; виховувати гордість за свою багату народну спадщину та культурні цінності, любов до свого народу.


Хід урокуI. Організаційна частина.

Знову день почався, діти,Ви зібрались на урок,

Тож пора нам поспішати,Кличе в подорож дзвінок.

Сьогодні в нас урок звичайний,Та вчить багато нас чому.

Хай буде він для нас повчальний,За це подякуєм йому.


Урок музики у нас Запросив усіх у клас.Привітаймось дружно всі:До, ре, мі, фа, соль, ля, сі!

II. Розспівування.

IV. Повідомлення теми уроку.

32

1.Робота з підручником, с. 32.2. Пізнавальна бесіда.3.Музична гра Василя Верховинця «Гляньте всі» (див. урок №7).

V. Слухання музики.Фридерик Шопен «Прелюдія № 7, № 20».1.Загальні відомості про композитора.Фридерик Франсуа Шопен — найвидатніший польський композитор та піаніст.Народився 1 березня 1810 року в с. Желязовій Волі, під Варшавою. Його батько Нікола

(Міколай) Шопен, французький емігрант, служив гувернером і шкільним учителем; мати виховувалася в дворянській сім’ї.

Уже дитиною Фридерик проявив яскраві музичні здібності; у 7 років його почали вчити грі на фортепіано, і того ж року побачив світ складений ним маленький полонез соль мінор. Перші професійні уроки гри на фортепіано отримав від віолончеліста Войцеха Живного. Незабаром Шопен став улюбленцем аристократичних салонів Варшави.

Подальшим розвитком композитора опікувався Вільгельм Вюрфель. Цей відомий піаніст та професор Варшавської консерваторії давав Шопену цінні (хоча нерегулярні) уроки органної музики і, можливо, фортепіано. З 1823 по 1826 рік Фридерик навчався у Варшавському ліцеї, де його батько був професором. Восени 1826-го юний музикант почав вивчати музичну теорію, фігурний бас і композицію (з Йозефом Ельснером) у Варшавській консерваторії.1831 року він виїхав з Польщі до Відня перед тим, як оселитися в Парижі, де провів значну частину життя.

Початок і середина 1830-х у Парижі були плідним часом композитора. Він завершив свої найвідоміші роботи і регулярно давав концерти, що мали шалені відгуки. До 1838 р. Шопен став відомою людиною в Парижі. Серед його найближчих друзів був оперний композитор Вінченцо Беліні і художник Ежен Делакруа. Товаришував також із композиторами Гектором Берліозом, Францом Лістом і Робертом Шуманом.

1836 року маестро попрямував до Чехії побачитися з батьками. Перебуваючи у Марієнбаді, він захопився юною полькою Марією Водзіньською. Проте їх взаємини незабаром припинилися. Восени того ж року в Парижі він познайомився з видатною жінкою — баронесою Дюдеван, яка мала на той час широку літературну популярність під псевдонімом Жорж Санд. Шопену було тоді 28 років, мадам Санд — 34. їхній союз тривав вісім років, причому велику частину цього часу вони провели в сімейному маєтку письменниці в Ноані.

Зимою 1838—1839 років, яка була прожита з Жорж Санд на Мальорці (Ба- леарські острови), здоров’я композитора значно погіршилося. Поєднання поганої погоди з безладом в домашньому господарстві, мабуть, згубним чином подіяло на його вже зачеплені туберкульозом легені. 1847-го стосунки Шопена з Жорж Санд остаточно зіпсувалися. Ця обставина, разом з прогресуючою хворобою, сповнювала музиканта чорною меланхолією. Останній раз він виступив у Парижі 16 лютого 1848 р. Через вісім днів вибухнула революція, що повалила короля Луї Філіппа. Друзі композитора відвезли його до Англії, де, вже дуже хворий, він грав у королеви Вікторії і дав кілька концертів — останній з них відбувся 16 листопада 1848 р.

Через тиждень маестро повернувся до Парижа. Не в змозі більше давати уроки, Шопен вимушений був прийняти щедру допомогу від своєї шотландської шанувальниці Джейн Стірлінг. Доглядати хворого приїхала з Польщі сестра композитора, Людвіка; не залишали його увагою і французькі друзі. Шопен помер у своїй паризькій квартирі на Вандомській площі 17 жовтня 1849 р. Відповідно до його бажання на відспівуванні в церкві Св. Мадлен прозвучали фрагменти реквієму Моцарта.

Похований композитор на паризькому кладовищі Пер-Лашез. Серце маестро, за його

33

заповітом, перевезли на Батьківщину і замурували в костелі Святого Хреста у Варшаві.VI. Фізкультхвилинка.

Бігла мишка по ліску,(біжимо по колу, як мишка) скаче жабка у ставку,

(скачемо, як жабка) зайчик наздогнав лисичку, печуть разом паляничку.(знаходимо собі пару, плескаємо в долоньки)

А ведмедик іде пішки,(ходимо на зовнішній стороні стопи, як ведмедик) клишоногі в нього ніжки.

(ходимо на зовнішній стороні стопи, як ведмедик)VII. Вивчення пісні.

Едвард Гріґ «Ранок» із сюїти «Пер Гюнт» — розучування.1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.2. Робота над піснею.а) Робота з підручником, с.32.б) Музична абетка, с.ЗЗ.в) Музична грамота. Ознайомлення з нотою «до».

VIII. Пізнавальний екскурс в минуле.1. Робота з підручником, с. 34.2. Загальні відомості про композитора.

Едвард Гагеруп Ґріґ — норвезький композитор періоду романтизму, музичний діяч, піаніст, диригент, основоположник норвезької професійної композиторської школи.

Народився 15 червня 1843 р. в Бергені (Норвегія). Батько майбутнього композитора, Александр Ґріґ, працював на поважній державній посаді. Мати, Гезіна Га- ґеруп, була піаністкою і вчителькою музики. Саме вона дала синові першу музичну освіту. Згодом, у 1858—1862 роках, Гріг навчався у Лейпцизькій консерваторії (з 15 років). Тут він здобував освіту як піаніст і композитор у Карла Рейнеке.

У 1863 р. Гріґ їде у Копенгаген (Данія). Тут він знайомиться із норвезьким композитором, автором національного гімну Рікардом Нурдроком і бере участь у створенні музичної спілки «Евтерпа». Гріґ виступає як диригент, піаніст і композитор. Концерти спілки, де брав участь маестро, відвідували представники тогочасної інтелігенції, зокрема Ганс Крістіан Андерсен, який дав високу оцінку талантові Гріґа.

1866 року він написав похоронний марш на вшанування пам’яті композитора Рікарда Нурдрока, який тоді покинув цей світ.

1867 року маестро повернувся на батьківщину, де певний час диригував симфонічними концертами в Крістіанії (нині Осло). Тут він також продовжує компонувати музику, виступає як піаніст, веде педагогічну діяльність. 1867-го засновує Норвезьку музичну академію і Музичну спілку (згодом — Філармонічне товариство). У цей час він пише, зокрема, фортепіанний концерт (1868), перший зошит «Ліричних п’єс» для фортепіано (1867).

Суттєву підтримку композитору надавав Ференц Ліст. 1870 року Гріг певний час перебуває в Римі, де зустрічається з Лістом та знайомиться із тамтешніми музичними діячами й концертними програмами. На батьківщину повертається того ж року.

З 1874-го отримував пожиттєву державну стипендію, що дозволило йому глибше зосередитися на творчості. У 1874—1875 рр. пише знамениту музику до драми «Пер Ґюнт» Генріка Ібсена, яка згодом була перероблена як дві оркестрові сюїти: Балада для фортепіано та для струнного квартету. Певний час Ґріг живе у рідному Бергені, де, зокрема, займається організацією музичного життя і близько двох років (1880-82) є диригентом філармонії.

Протягом наступних років Гріг гастролював у Франції, Англії, Німеччині, Польщі та Угорщині і втішався великою повагою як за кордоном, так і в рідній країні. 1888 року він

34

зустрівся у Лейпцигу з П. 1. Чайковським, який високо оцінив його музику.Е. Гріг став почесним доктором Кембриджського і Оксфордського університетів; був

обраний членом Інституту Франції й Берлінської академії. 1898-го композитор організував у Бергені перший Норвезький музичний фестиваль, що мав великий успіх. 1903 року він записав свої фортепіанні п’єси на 78-гра- мофонні платівки; ці історичні записи через столітгя з’явилися на МР та СО і, незважаючи на не дуже якісний звук, дають уявлення про високу артистичну майстерність музиканта.

Помер Е. Гріг у рідному місті Бергені 4 вересня 1907 р., де й похований неподалік свого будинку — «Тролльхгавзена».Ім’я Генріка Ібсена (1828—1906) — творця літературної п’єси «Пер Гюнт» — було знайоме норвезькому композитору Едварду Гріґу з дитинства. Саме в місті Бергені (Норвегія), рідному місті Ґріга, пройшов ранній період творчості великого драматурга. Перша постановка драматичної поеми Ібсена відбулася 24 лютого 1876 р. Популярність драми зростала в усіх країнах світу. Важливу роль в цьому загальному визнанні відіграла музика Е. Гріга, що стала одним із його найкращих творів.Дія поеми охоплює першу половину XIX ст. і відбувається, зокрема, в Норвегії. Головний герой — Пер Гюнт, син колись багатого і всіма шанованого Йона Гюнта, що згодом спився і втратив усі свої гроші. Пер хоче відновити все знищене його батьком, але губиться в своїх мріях і прагненнях. Його втягують у бійку, і він викрадає наречену, Інгрід з Хегстеда, в день її весілля. Його оголошують поза законом, тому змушений втікати зі свого села. Перебуваючи у вигнанні, Пер зустрів і закохався в Сольвейг. Вона приходить жити до нього в лісову хатину, але він покидає її і продовжує свої мандри. Пер провів далеко від батьківщини багато років, спробував безліч професій і виконував безліч ролей: він здійснював «темні» операції в марокканських портах, мандрував пустелею, намагався спокусити Анітру, дочку вождя бедуїнів, а закінчив свої подорожі в божевільні Каїра, де його назвали імператором. Коли нарешті, постарівши, вирушає додому, його корабель тоне. Через усі свої поневіряння головний герой драми починає замислюватися — коли в житті він був самим собою? Зневірившись, Пер приходить до Сольвейг, яка чекала його в хатині з того часу, як покинув її. Вона говорить, що він завжди був для неї самим собою в її вірі, надії і любові.

У спектаклі п’ять актів. У першому змальовано картини норвезького селянського побуту. В другому — фантастика казкового королівства тролей. У третьому — лірична драма. У четвертому передано мальовничі сцени арабського Сходу. Завершальний акт — трагічна «сцена звинувачення Пера» й урочистий хорал селян, які прославляють красу природи, й ніжна колискова Сольвейг, з якою йде з життя головний герой.

З музики до драми «Пер Гюнт» Гріг склав дві оркестрові сюїти.Перша сюїта складається з чотирьох номерів: «Ранок», «Смерть Озе», «Танець Анітри»,

«У печері гірського короля».Е. Ґріґ «Ранок» із сюїти «Пер Гюнт»3. Аналіз почутого.«Ранок» — картина пробудження природи. Прозора, світла мелодія (флейти, потім

гобої) нагадує гру пастушого ріжка. Сміливе поєднання тональностей, регістрів, різних оркестрових інструментів, звучання теми з різною силою гучності — все це передає розмаїття природи, гру світла і барв.

• Тож якого характеру ця п’єса?• Які почуття у вас викликав цей твір?4.Повторне прослуховування музичного твору.— Послухайте музику ще раз. Закрийте очі. Що ви уявляєте: чи це ранок, чи день, а

може, вечір? Зверніть увагу, як за допомогою різних музичних інструментів автор передав красу природи.

35

— Який настрій передає музика?— Як ви думаєте, чому ця мелодія розповідає саме про ранок?— Уявіть, що сонечко заспівало. Чим буде відрізнятися ранкова пісня сонечка від

вечірньої?— Чи відповідає настрій картини настрою музики?5.Цікаві розповіді.6.Робота в зошиті.



ІНТОНАЦІЯМузика — це мистецтво, яке найближче до сліз і спогадів.

Оскар УайльдУРОК 9Тема. Інтонація як основа музики. Спільність розмовної і музичної мов (посилення і

послаблення звучання, чергування сильних і слабких часток, смислові наголоси, паузи). Музичні скоромовки. Інтонація скоромовки. Слова А. Варто, музика С. Прокоф’єва «Базіка» — слухання. Слова Володимира Кленца, музика Василя Поповича «Співучий колобок» — розучування (с. 36-39).

Мета. Встановити спільність та відмінність розмовної та музичної мов; засобами музичного мистецтва показати, як музика відображає внутрішній світ людини, її переживання, емоційний стан; розвивати уміння відчувати емоційний зміст музики, співацькі навички, уяву, фантазію; виховувати врівноважену, повну гармонійного змісту дитину.


Хід урокуI. Організаційна частина.

Знову день почався, діти,Ви зібрались на урок.

Тож пора нам поспішати,Кличе в подорож дзвінок.

36



1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).2. Музичне привітання.Урок музики у нас Запросив усіх у клас.Привітаймось дружно всі:До, ре, мі, фа, соль, ля, сі!II.Розспівування.

Сорока-ворона на припічку сиділа, діткам кашку варила, ополоником мішала, діток годувала.IV. Повідомлення геми уроку.

1. Робота з підручником, с. 36.2. Пізнавальна бесіда (з використанням підручника, с. 36—37).а) Літературна мова.б) Скоромовка.3. Музична гра Василя Верховинця «Гляньте всі» (див. урок № 7).

V. Слухання музики.Слова А. Барто, музика С. Прокоф’єва «Базіка».1. Загальні відомості про композитора .Сергій Сергійович Прокоф’св народився 23 (11) квітня 1891 року в селі Сон- цівка (нині

село Червоне Красноармійського району Донецької області) у родині вченого-агронома Сергія Олексійовича Прокоф’єва (1846—1910). Виховання сина взяла на себе матір, яка була хорошою піаністкою. Вона походила з кріпаків Шереметьєвих, де з раннього дитинства вчили, причому на найвищому рівні, театральних мистецтв та музики. Хлопчик почав займатися музикою з5 років і вже тоді виявляв інтерес до творчості. Мати записувала складені ним п’єси:

37

рондо, вальси, пісеньки. У віці 9-10 років хпогічик-композитор написав2 опери: «Велетень» і «На пустельних островах».

У 1902—1903 рр. брав приватні уроки теорії та композиції у Р. М. Глієра.3 1904-го навчався в Петербурзькій консерваторії.

З 1908 р. дає перші концерти з виконанням власних творів. У травні 1918-го виїжджає на закордонні гастролі, які затяглися на вісімнадцять років. Маестро відвідав Америку, Європу, Японію та Кубу. 1936 року повернувся на Батьківщину разом з дружиною-іспанкою Ліною Кодіна. Оселилися в Москві. Надалі він виїжджав за кордон (до Європи і США) лише двічі: у сезоні 1936/37 і 1938/39 років.

З 1933 р. був почесним професором МДК імені П. І. Чайковського.З 1941 р. Сергій Прокоф’єв жив уже окремо від сім’ї, через кілька років радянський

уряд оголосив його шлюб недійсним. Без оформлення розлучення 15 січня 1948 р. композитор офіційно одружився вдруге, узявши за жінку Миру І Мендельсон. А першу дружину заарештували і заслали спочатку в Абезь ( Комі ! АРСР), потім у мордовські табори, звідки повернулася в 1956 р. Пізніше вона зуміла виїхати з СРСР, померла у 91-літньому віці в Англії 1989 року. Композитор був відмінним шахістом. Дуже любив цю логічну гру.

З 1948 року Прокоф’єв піддався критиці за нібито симпатії до західної музики. З 1949 р. маестро майже не виїжджає з дачі, але навіть за найсуворі- шого медичного режиму пише оперу «Повість про справжню людину», балет «Кам’яна квітка», Дев’яту фортепіанну сонату, ораторію «На сторожі миру» і багато іншого. Останнім твором, який довелося композитору почути в концертному залі, стала Сьома симфонія (1952).С. С. Прокоф’єв помер у Москві від гіпертонічного кризу 5 березня 1953 р. Похований на Новодівочому кладовищі. На пам’ять про композитора на будинку, де він жив, встановили меморіальну дошку (скульптор М. Л. Петрова). Мав багато нагород, зокрема орден Трудового Червоного Прапора. Удостоєний Ленінської премії (1957 — посмертно) — за Сьому симфонію.

2. Слухання та обговорення твору.VI. Фізкультхвилинка.

Бігла мишка по ліску,(біжимо по колу, як мишка) скаче жабка у ставку,

(скачемо, як жабка) зайчик наздогнав лисичку, печуть разом паляничку.(знаходимо собі пару, плескаємо в долоньки)

А ведмедик іде пішки,(ходимо на зовнішній стороні стопи, як ведмедик) клишоногі в нього ніжки.

(ходимо на зовнішній стороні стопи, як ведмедик)VII. Вивчення пісні.

Слова Володимира Кленца, музика Василя Поповича «Співучий колобок» — розучування.

1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.2. Робота над піснею.



38

Музика виражає те, що не може бути сказано і те, про що неможливо мовчати.Віктор Гюго

УРОК 10Тема. Жартівливі та сумні інтонації. Запитальні, стверджувальні, окличні інтонації в мові

та музиці. Ритмічні інтонації. Пісні рідного краю. Віктор Косенко «Дощик», «Гумореска», «Колискова» — слухання. Повторення вивчених пісень (с. 40—42).

Мета. З’ясувати, які почуття може передавати музика; розвивати співацькі навички, почуття ритму, вміння аналізувати прослухану музику і розповідати про неї; підтримувати бажання учнів брати активну участь у народних іграх; виховувати любов до народних традицій, бажання їх зберігати та відтворювати.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон), музично,-темброві інструменти, програвач СО, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід уроку1. Організаційна частина.

Встаньте, діти, всі рівненько,Посміхніться всі гарненько.

Посміхніться ви до мене,Посміхніться і до себе,

Привітайтесь: «Добрий день!»1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).2. Музичне привітання.

39

Сорока-ворона на припічку сиділа, діткам кашку варила, ополоником мішала, діток годувала.IV. Повідомлення теми уроку.

1.Робота з підручником, с. 42.2.Музична гра Василя Верховинця «Гляньте всі» (див. урок № 7).

V. Слухання музики.Віктор Косенко «Дощик», «Гумореска», «Колискова».1. Загальні відомості про композитора.1918 року Віктор Степанович Косенко закінчив Петро градську консерваторію по

класах композиції у Н. А. Со колова та фортепіано в І. С. Миклашевської. З 1918-п викладав у Музичному технікумі в Житомирі (пізніше - директор Житомирського музичного училища). 1938 рок) закладові надали його ім’я. З 1929-го викладав у Київ-ському музично-драматичному інституті (з 1932 — професор). У 1934—37 рр. працював у Київській консерваторії. В історію української музики Віктор Косенко увійшов насамперед як неперевершений лірик. Його вокальна, камерна і симфонічна творчість наповнена романтичними інтонаціями слов’янської музики і народної пісні.

В. Косенкові, одному з небагатьох українських композиторів того часу, пощастило отримати європейську музичну освіту. Його дитинство пройшло у Варшаві. Він був вундеркіндом: у шість років, не знаючи нот, грав на слух Патетичну сонату Бетховена. Унікальні здібності хлопчика розвивали професори Варшавської консерваторії. Музичну освіту продовжив у метрів Петербурзької консерваторії. Її тодішнім директором був відомий російський композитор Олександр Глазунов. Оцінивши обдарованість юнака, він звільнив його від платні за навчання. У Петербурзі музикант зустрічався з Рахманіновим

40

та Скрябіним.Більшу частину життя Віктор Степанович прожив у Житомирі. Тут разом з друзями-

музикантами створив мистецьке середовище, яке не поступалося столичному. На життя молодий Косенко заробляв, ілюструючи музикою німі фільми. Сучасники розповідають, що глядачі бігали за ним із кінотеатру в кінотеатр, щоб послухати дивовижну гру музиканта. Адже Віктор Степанович був феноменальним піаністом. Він залишив по собі десятки творів, які увійшли в золотий фонд української фортепіанної музики. Серед них «Альбом дитячих п’єс», на якому зростало багато поколінь юних піаністів. У своїй творчості, різноманітній за жанрами і переважно ліричній за характером, В. Косенко спи-рався на традиції російської (П. Чайковський, С. Рахманінов, О. Скрябін) та української класики (М. Лисенко).

Прожив композитор лише 42 роки. Помер 3 жовтня 1938-го. Похований на Байковому кладовищі.

У Києві відкрито Меморіальний музей-квартиру композитора.Віктор Степанович Косенко — український композитор, піаніст і педагог

«24 п’єси для фортепіано» — на сьогоднішній день один з найкращих збірників дитячої фортепіанної музики, що так яскраво і щиро передає внутрішній світ дітей. -

2. Слухання творів.3. Обговорення.

VI. Фізкультхвилинка.Білка

Білка в лісі стриб та сгриб —(стрибай, як білочка)

І знайшла великий гриб.(покажи, який великий)

А додому принесла,(несемо гриб у руках)

Гриб не влазить до дупла.(пробуємо пропхати)

Довелося білочці Гриб сушить на гілочці.(нанизуємо на ниточку гриб і сушимо)

А. КачанVII. Повторення пісні.Музика В. Кленца, слова В. Поповича «Співучий колобок».VIII. Музична грамота.1. Робота з підручником, с. 42. Ознайомлення з нотою «мі».2. Аналіз почутого.3. Цікаві розповіді.4. Робота в зошиті.IX. Підсумок уроку. Релаксація

41


У музиці веселиться пристрасть.Фрідріх Ніціие

УРОК 11Тема. «Зерно»-інтонація як найменша смислова частина музики. Музична тема.

Зображальні та виражальні інтонації. Поєднання зображальних і виражальних інтонацій. Микола Римський-Корсаков «Три дива» з опери «Казка про царя Салтана». Тема Білки. Тема Царівни Лебідь. Тема Тридцяти трьох богатирів. Михайло Глинка «Марш Чорномора» з опери «Руслан і Людмила» — слухання. Слова Василя Вікторова, музика Тамари Попатенко «Щеня і кошеня» — розучування (с. 43—47).

Мета. Продовжувати ознайомлювати учнів з вокальною музикою, розвивати уміння її визначати; повторити назви музичних інструментів; вдосконалювати вокальні навички; розвивати ритмічний слух, увагу; виховувати любов до народних пісень, зокрема колискових.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Ілюстрації ведмедика, котика, музичних інструментів: рояля, скрипки, барабана, портрет М. Римського- Корсакова, музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон).


Учитель:Урок музики почавсь,

Кожен з вас приготувавсь?Учні:

Ми готові вже співати,Грати й навіть танцювати.

1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).2. Музичне привітання

42

IV. Повідомлення теми уроку.1. Робота з підручником, с. 43.2. Пізнавальна бесіда (розповідь про створення «Казки про царя Салтана»).

3. Музична гра Василя Верховинця.Сидить Василь

Дійові особиМати

ВасильКотик Мурчик.

Реквізит: стільчик — «припічок», ниточка або мотузка, іграшкова мисочка.Опис гри

Діти стоять розірваним колом і співають пісню:Сидить Василь на припічку,

Сіпа кота за ниточку.У ритмі музики Мати виконує якусь домашню роботу: «замітає підлогу, прасує

білизну, вишиває» тощо. А Василько, прив’язавши ниточку до Мурчи- кової ніжки, сидить на стільчику і сіпає котика за ниточку.

Пісня продовжується:Котик зубки розтулив Та й Василька укусив.

Котикові боляче. Він сердиться: шипить, нявчить, зрештою не витримує і на слово «розтулив» націлюється на Василька «пазурами». А на слово «укусив» — вдає, ніби кусає хлопчика.

Хор перестає співати. Під час загальної паузи Василько кричить: «ай», зіскакує з «припічка», випускає ниточку і хапається за «покусану ногу».

Почувши зойк Василька, Мати здогадалася, в чому справа. Вона кидає роботу і співає:А дзусь, а дзусь, кошеня.

Не займай ти Василя.Котик ховається, а Мати повертається до хлопчика і продовжує з докором:

Та й ти, синку, не пустуй І котика не дратуй.

43

Далі пісню підхоплює увесь хор:Мурчик цілу ніч не спав,Все за мишками ганяв.

На ці слова діти простягають праву руку в бік котика.Йди його перепроси,Йому кашки принеси.

Тепер діти простягають руки до Василя, а Мати тим часом сідає на «припічок» і починає «читати» книжку чи газету. Василько від сорому закриває обличчя руками.

Сидить ВасильСлова народні Музика В. Верховинця

Швидко

V.Слухання музики. 1

Микола Римський-Корсаков «Три дива» з опери «Казка про царя Салта- на». Тема Білки.

1.Загальні відомості про композитора.Микола Андрійович Рішський-Корсаков народився у провінційному містечку Тихвіні

за 200 км від Санкт- Петербурга. Батько композитора — Андрій Петрович Римський-Корсаков (1784—1862) — походив з дворянського роду, деякий час служив новгородським віце-губернатором, а потім Волинським цивільним губернатором. Мати — Софія Василівна — дочка кріпачки і багатого поміщика Скарятіна, була доволі освіченою жін-кою. Сильний вплив на майбутнього композитора мав і його старший брат Воїн Андрійович — контр-адмірал, реорганізатор системи військово-морської освіти.

У дитинстві Микола вчився фати на фортепіано вдома, пізніше — в пансіоні. Але батьки майбутнього композитора бачили у своєму синові морського офіцера і 1856 року віддали його навчатися до Петербурзького морського корпусу.

Навчаючись там, Римський-Корсаков, однак, не втрачає інтересу до музики. 1859 року він почав брати уроки в піаніста Ф. А. Канілле, який 1861-го познайомив його з М. А. Балакірєвим, навколо котрого починав організовуватися музичний гурток, що пізніше увійде в історію під назвою «Могутня купка». Вже на той час з Балакірєвим товаришували молоді композитори Мусорг- ський, Кюї, а також музикознавець

44

Володимир Стасов. Знайомство з цими митцями мало вирішальний вплив на формування особистості й естетичних поглядів Римського-Корсакова.

1862 року він закінчує морський корпус і бере участь у поході на кліпері «Алмаз», завдяки чому мав можливість побувати в багатьох країнах, зокрема у Великій Британії, США, Бразилії, Іспанії, Франції, Норвегії. Ця подорож стала для нього джерелом творчої фантазії на багато років.

1872 року композитор одружився з піаністкою Надією Пургольд, яка народила двох синів — Андрія (1878—1940) та Григорія (1901 — 1965) і доньку Надію (1884-1971).

1871 року Римського-Корсакова запросили викладати до Петербурзької консерваторії.Відчуваючи прогалини в своїй освіті, композитор інтенсивно вивчає музично-

теоретичні дисципліни. Він провадив класи практичної композиції та інструментування. У 1873-84 рр. Римський-Корсаков працював інспектором духових оркестрів Морського відомства, в 1874—81 рр. — директором Безкоштовної музичної школи. З 1874 р. виступав як симфонічний диригент, а пізніше і як диригент оперних спектаклів. У 1883—94 рр. виконував обов’язки помічника керівника Придворної співочої капели. Серед найвідоміших його творів кінця 1870-х — 1880-х років — «Казка» (1880), Сімфонієтта (1885) і Фортепіанний концерт (1883), «Іспанське капричіо» (1887), «Шехеразада» (1888), а також опери «Травнева ніч» (1879) і «Снігуронька» (1881).

З 1889 року Римський-Корсаков зосередився на оперній творчості. Написав опери «Млада» (1889-90), «Ніч перед Різдвом» (1895), «Садко» (1896), пролог до «Псковитянки» — одноактна «Бояриня Віра Шелога» і «Царева наречена» (обидві — 1898). У 1900-і рр. створив твори «Казка про царя Салтана» (1900), «Сервілія» (1901), «Пан воєвода» (1903), «Легенда про невидимий град Кітеж» (1904) і «Золотий півник» (1907). У цей період композитор вивчав філософію, писав статті, переглянув і відредагував деякі зі своїх попередніх творів. Останні роки життя маестро працював над книжкою своїх спогадів, яку назвав «Літопис мого музичного життя».

Під час Революції 1905—1907 pp. композитор активно підтримав вимоги студентів-страйкарів, відкрито засудив дії реакційної адміністрації Петербурзької консерваторії, за що був звільнений з роботи і поновлений лише після надання консерваторії часткових автономних прав.

Помер у маєтку Любенськ (нині Псковська область). Похований у Ново- дівочому монастирі в Петербурзі. 1937 року його прах перенесли до Ленінградського пантеону-некрополя при Олександро-Невській лаврі.

2. Слухання музичного твору.3. Робота з підручником.а) Ритмічна вправа, с. 44.б) Музичний калейдоскоп, с. 44 (розповідь про музичні інструменти).

4. Слухання музики. Микола Римський-Корсаков «Три дива» з опери «Казка про царя Салтана». Тема Тридцяти трьох богатирів.5. Обговорення.Робота з підручником, с. 45.6. Слухання музики.Микола Римський-Корсаков «Три дива» з опери «Казка про царя Салтана». Тема

Царівни Лебідь.7. Обговорення.8. Слухання музики.Михайло Глинка. Марш Чорномора з опери «Руслан і Людмила».9. Обговорення.10. Музична абетка, с. 46. Нота «фа».

VI. Фізкультхвилинка.

45

МореТренер промовляє, а учасники імітують рухами: «Море хвилюється, раз. Море

хвилюється, два. Море хвилюється, три. Кумедна фігура на місці замри!» Усі завмирають у кумедних положеннях. Тренер обирає найкумеднішу фігуру. Це — новий ведучий. Він повторює слова тренера.VII. Вивчення пісні.

Слова Василя Вікторова, музика Тамари Попатенко «Щеня і кошеня» —розучування.

1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.2. Робота над піснею.



Музика — це мова, яку розуміє лише душа, але душа ніколи не зможе її перекласти на іншу мову.

Лрнольд БеннетУРОК 12Тема. Мелодія як інтонаційно-смислова побудова. Елементи музичної мови. Микола

Лисенко, календарно— обрядові пісні з опери «Зима і весна», Віталій Кирейко «Награвання Лукаша» з опери «Лісова пісня» — слухання. Колядка «Добрий вечір тобі, пане господарю» — розучування (с. 48-50).

Мета. Закріплювати знання учнів про елементи музичної мови; повторити поняття «пісня, танець, марш»; ознайомити з біографією М. Лисенка, розвивати музичний слух, емоційні почуття, збагачувати розмовну мову учнів новими термінами, висловлюваннями; виховувати культуру слухання, виконання та відтворення музики, повагу до культурної спадщини свого народу.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Портрет Миколи Лисенка, музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон), програвач СБ, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

46


Звідкись музика луна.Це є музика дзвінка,

Що несеться з коридору,Де стук ніжок вже стиха.

1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).2. Музичне привітання

IV. Повідомлення теми уроку.1. Робота з підручником, с. 48.Людина — найбільш досконалий Господній витвір. Ми вміємо говорити, емоційно

висловлювати свої думки, читати вірші, танцювати, плакати та сміятися.Музиці також притаманні пенні рухи, передавання настрою, думки, прояви

навколишнього середовища. Вона теж має свій засіб комунікації — так звану музичну мову, що складається з певних елементів, які передають її неповторність та своєрідність.

Спробуємо перелічити та охарактеризувати елементи музичної мови.• Мелодія — це найголовніший елемент музичної мови, найважливіший засіб музичної виразності, одноголосно виражена музична думка, яка містить у собі інформацію та емоцію.• Ритм — один із трьох головних елементів музики, поряд із мелодією і гармонією. Ритм — це організація в часі звуків і пауз різної тривалості. Засобом вимірювання ритму є метр.

47

• Метр — система організації музичного ритму, яка полягає у впорядкуванні чергування сильних і слабких долів. Метр є важливим засобом організації музичної мови і має величезне виражальне значення.• Лад — взаємодія стійких і нестійких ступенів, об’єднаних тяжінням до тоніки. Найпоширеніші тони — мажорний та мінорний.

• Темп— швидкість, з якою виконується твір або його частина.• Динаміка — гучність, з якою виконується музика.

• Інтонація — втілення художнього образу в музичних звуках, мелодичний зворот, найменша частина мелодії, яка має виражальне значення.

Музична інтонація, як і інтонація людини, містить у собі певну інформацію, тому вони між собою пов’язані.• Інтонація заклику — атрибут героїчного в музиці. Вона має чіткий загострений ритм і виконується активним штрихом. Найчастіше інтонація заклику наявна у військовій і сигнальній музиці.• Інтонація плачу, жалю — втілення образів страждання та суму. Для неї характерний повільний темп, плавний ритм, помірна динаміка.• Інтонація запитання — висхідний рух із зупинкою на нестійкому ступені.

• Інтонація відповіді — низхідний рух із зупинкою на стійкому ступені.• Інтонація прохання — поєднання інтонації жалю і запитання з багаторазовим повторенням.

• Інтонація пофози — поєднані інтонації заклику та відповіді.2. Пізнавальна бесіда (з використанням підручника, с. 48—49).3. Порівняння творів образотворчого мистецтва.4. Музична гра Василя Верховинця «Сидить Василь» (див. урок № 11).

V. Слухання музики.Микола Лисенко, календарно-обрядові пісні з опери «Зима і весна», Віталій Кирейко

«Награвання Лукаша» з опери «Лісова пісня».1.Загальні відомості про композитора.Микола Віталійович Лисенко — український композитор, піаніст, диригент, педагог,

збирач пісенного фольклору і громадський діяч.Народився 22 березня 1842 р. в с. Гриньках на Полтавщині. Батько Миколи, Віталій

Романович, був полковником Орденського кірасирського полку. Мати, Ольга Єреміївна, походила з полтавського поміщицького роду Луценків. Домашнім навчанням Миколи займалися мати і відомий поет А. А. Фет. У п’ять років, помітивши музичне обдарування хлопчика, для нього запросили вчительку музики. З раннього дитинства Микола захоплювався поезією Тараса Шевченка та українськими народними піснями, любов до яких йому прищепили двоюрідні дід і бг.5\'ся. Після закінчення домашнього виховання, для підготовки до гімназії, Микола переїхав до Києва, де навчався спочатку в пансіоні Вейля, потім — у пансіоні Гедуена.

1855 року хлопця віддали в другу Харківську гімназію, яку він закінчив зі срібною медаллю навесні 1859-го. Під час навчання в гімназії Микола приватно займався музикою, ставши згодом відомим у Харкові піаністом. Його запрошували на вечори і бали, де виконував п’єси Бетховена, Моцарта, Шопена, грав танці та імпровізував на теми українських народних мелодій. Після закінчення гімназії Микола Віталійович вступив на природничий факультет Харківського університету. Однак через рік його батьки переїхали до Києва, і майбутній композитор перевівся на кафедру природничих наук фізико-мате- матичного факультету Київського університету. Після закінчення цього вишу і нетривалої служби М. В. Лисенко вирішує отримати вищу музичну освіту. У вересні 1867 року він вступив до Лейпцизької консерваторії, що вважалася однією з кращих в Європі. Викладачами з фортепіано у нього були К. Рейнеке,

48

І. Мошелес і Е. Венцель, з композиції — Е. Ф. Ріхтер, з теорії — Паперітц. Саме там Микола Віталійович зрозумів, що важливіше збирати, розвивати і створювати українську музику, ніж копіювати західних класиків.

Влітку 1868 року М. Лисенко одружився з Ольгою Олександрівною О’Коннор, яка припадала йому троюрідною племінницею і була на 8 років молодшою. Однак після 12 років спільного життя Микола та Ольга, офіційно не оформлюючи розлучення, розійшлися через відсутність дітей.

Закінчивши з великим успіхом 1869 року навчання в Лейпцизькій консерваторії, маестро повернувся до Києва, де прожив, з невеликою перервою, трохи більше сорока років, займаючись творчою, викладацькою та громадською діяльністю. Він брав участь в організації недільної школи для селянських дітей, пізніше — в підготовці «Словника української мови», у переписі населення Києва, в роботі Південно-Західного відділення Російського географічного товариства.

1878 року Микола Лисенко обіймає посаду викладача з фортепіано в інституті шляхетних дівчат. У тому ж році він вступає в цивільний шлюб з Ольгою Антонівною Липською, яка була піаністкою і його ученицею. З нею композитор познайомився під час концертів у Чернігові. Від цього шлюбу М. Лисенко мав п’ятеро дітей.

У 1890-ті роки, крім викладання в інституті та приватних уроків, М. Лисенко працював у музичних школах С. Блуменфельда і М. Тутковського.

1908 року М. Лисенко очолив першу легальну українську громадсько-політичну організацію «Київський український клуб» та першу Всеукраїнську організацію «Об’єднаний комітет по спорудженню пам’ятника Т. Г. Шевченку в Києві».

Помер маестро 6 листопада 1912 р. в Києві.2.Обговорення прослуханих творів.

VI. Фізкультхвилинка.Руханка-гра «Ріпка»

Тренер розподіляє ролі між учасниками тренінгу (Ріпка, Дід, Баба, Онука, Песик, Кішка, Мишка). Тренер або хтось з учнів читає текст казки, а всі інші виконують запропоновані їм ролі: Ріпка — говорить «Оба-на!», Дід — тре руки і говорить: «Так-так», Баба — грозить кулаком Діду, кажучи: «Убила би», Онука — руки в боки і промовляє: «Я готова», Жучка — плигає і говорить: «Гав- гав», Кішка — вигинає спину, говорить: «Няв-няв», Мишка — обертається навколо себе і подає голос: «Пі-пі-пі».

VII. Нотна грамота.1. Робота з підручником. Музична абетка.С.49. Нота «соль».

VIII. Вивчення пісні.Колядка «Добрий вечір тобі, пане господарю» — розучування.1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.2. Робота над піснею.IX. Пізнавальний екскурс в минуле.1. Аналіз почутого.2. Цікаві розповіді.3. Робота в зошиті. 'X. Підсумок уроку. Релаксація.

49

Більшість людей використовують музику як диван, вони хочуть, щоб вона була м’якою подушкою, втішала від стресу у повсякденному житті. Але серйозна музика ніколи не

повинна викликати сон.Ларон Копленд

УРОК 13Тема. Емоційна виразність музичних інтонацій. Імпровізація. Вплив тембру на яскравість

інтонації. Жуль Массне «Елегія» — слухання. Щедрівка «Павочка ходить» — розучування (с. 51—53). '

Мета. Дати уявлення про імпровізацію, збагачувати музичні враження від про- слуховування українських народних танців; розвивати творчі здібності, виконавські навички; удосконалювати співацькі навички; засобами української народної творчості виховувати любов до музики, рідного народу.



Наш урок цікавим буде!Казку люблять усі люди!

І дорослі, і малі,Тобто — й наші школярі.

Будемо ми працювати Й руку вправно піднімати.Казка кличе нас усіх,Починаємо мерщій!..


50

IV. Повідомлення теми уроку.1. Робота з підручником, с. 51.2. Музична гра Василя Верховинця.

У дзбаночку молочкоДійові особи

Киця.Реквізит:

стільчик,іграшковий кухлик, маска для Киці, мотузок — «хвостик».

Опис гриПосеред кімнати на стільчику стоїть дзбанок (кухлик) з молочком. Трохи осторонь

навпочіпки дрімає Киця, схиливши голову на «лапки».Круг стільчика зальотним рухом 1 вліво обертається замкнене дитяче коло. Хода на

носках із трохи зігнутими колінами, властива зальотному руху, буде якоюсь мірою відтворювати м’яку котячу ходу.

Під час руху перед початком пісні діти ритмічно нявкають, причому так, щоб перше «няв» припадало на крок лівої ноги, друге — на крок правої. Третє — знову на ліву, а на праву — пауза.

Отже схема пересування виглядатиме так:

51

1 2 1 2 няв няв няв пауза і т. д. л п л п

де 1—2 («раз—два») — це тактування 1 для зальотного руху. Літери «л» і «п» означають — ліва нога і права нога.

Якщо коло обертатиметься проти руху годинникової стрілки, то літери «л»і«п» поміняються місцями.

Дитячі голоси розбудили Кицю. Вона встає, потягується, позіхає, прогинає спинку, випускає і ховає кігтики, розпушує хвостик, чепуриться. Киця голодна, їй хочеться молочка. Нишком (зальотним рухом) підкрадаючись до стільчика, вона заздрісно дивиться на дзбаночок і в той же час з острахом оглядається, чи не стежить бува хто за нею.

Крок за кроком наближається Киця навшпиньки до мети. Кроки дівчинки супроводжуються аналогічними рухами рук (перебирання передніми лапками у повітрі).

Кожній дитині, звичайно, не раз доводилось бавитися з домашніми тваринами, і свої спостереження за їхніми звичками та поведінкою вихованці можуть успішно використати у цій грі.

Нарешті Киця біля стільчика. Діти зупиняються, перестають нявкати і, повернувшись обличчям до середини, за сигналом виховательки починають пісню:У дзбаночку молочко...Ох, то штука ловка!Як його покуштувать?Не влізе головка.

Протягом першого куплету до слів «Не влізе головка» Киця пританцьовує і плеще в долоні. Дівчинка може виконувати колисання або ритмічно присідати, ледь згинаючи та випростовуючи ноги в колінах.

Наприкінці куплету Киця перестає танцювати, нахиляється над дзбаноч- ком, немов хоче встромити в нього голівку.

Проте кухлик вузенькнй, голівка не влазить, і Киця, зажурена, ходить по кімнаті, жалібно співаючи: «Няв, няв, няв! Няв, няв, няв!» (хор мовчить).

Після Кициного соло діти починають другий куплет:Наша Киця дуже мудра,Способу добрала —У дзбаночок цей вузенький Хвостика вмочала.

Тут Киця зупиняється, підносить пальчика до лоба і замислюється над тим, що ж їй робити далі.

Раптом Киця веселішає, співаючи: «Няв, няв, няв! Няв, няв, няв!» Спочатку боязко, а потім все сміливіше вона бере свій «хвостик» — мотузок і в ритмі співу вмочує в «молочко» у дзбаночку.

Діти весело переглядаються між собою, показуючи пальчиком на Кицю - дивіться, мовляв, яка вона мудра!

Знову після «нявкання» вступає дитячий хор:Киця кухлих не звалила,

Зробила обачно.Тепер хвостик витягає,

Облизує смачно.У ритмі пісні Киця продовжує «вимочувати» мотузок, а нід слів «Тепер хвостик» —

витягає його із дзбаночка і, прицмокуючи, удає, що облизує з хвостика молочко.Наприкінці третього куплету після слова «смачно» Киця ще раз хотіла було встромити

«хвостика» в дзбаночок, але раптом хтось затупотів ногами, і вона, перелякана, утекла з

52

кола.Сховавшись за дитячі спини, втікачка відв’язує від себе «хвостик» — мотузок, чіпляє

його будь-якій дівчинці — новій Киці, сама займає її місце в колі, і фа починається знову.Мета гри. Виховувати у дітей спостережливість. Розвивати дитячу фантазію та

артистичні здібності. Ознайомити дітей з найпростішими танцювальними рухами (зальотним та колисанням).

У дзбаночку молочко...Ох, то штука ловка!Як його покуштувать?Не влізе головка.Няв, няв, няв!Няв, няв, няв!Наша кицька дуже мудра, Способу добрала —У дзбаночок цей вузенький Хвостика вмочала.Няв, няв, няв!Няв, няв, няв!Киця кухлик не звалила, Зробила обачно.Тепер хвостик витягає, Облизує смачно! Ня-а-а-в!V.Слухання музики.

Жуль Масс не «Елегія».1. Загальні відомості про композитора.Жуль Массне — французький композитор. Народився 12 травня 1842 р. (Монто,

поблизу м. Сент-Етьєна) в родині директора заводу, музичну освіту здобув у Паризькій консерваторії по класах фортепіано в Лорана, гармонії в Ребера й композиції вТома. Незабаром після закінчення консерваторії Массне одержав Римську премію за кантату «Давид Ріцціо», а ще через якийсь час набув широкої популярності після першого

53

виконання його оркестрової сюїти.1867 року в театрі «Опера-комік» була поставлена перша опера Массне «Двоюрідна

бабуся». Публіка прийняла її схвально, і композитор створив ще кілька робіт у цьому жанрі: «Дон Сезар де Базан», «Марія Магдалина», «Король Лахорський». Остання, поставлена в 1877 році, принесла авторові загальноєвропейську популярність, високо оцінив її Чайковський та ряд інших композиторів і критиків. На наступний рік Массне одержав місце професора класу композиції в Паризькій консерваторії і викладав там до самої смерті. Серед його учнів — Гюстав Шарпантьє, Ернест Шоссон, Джордже Енеску й інші відомі згодом музиканти.

Помер композитор 13 серпня 1912 року в Парижі.Творча спадщина композитора налічує кілька десятків опер, серед яких найвідомішими

є «Манон» (1884), «Вертер» (1892) і «Дон Кіхот» (1910), три балети, оркестрові й камерні твори, численні романси.

2. Обговорення твору.3. Робота з підручником, с. 52.4. Музична абетка.а) Ознайомлення з нотою «ля».б) Музичний калейдоскоп.

VI. Фізкультхвилинка.Стоїть в полі теремок, (пальці розведені)Він закритий на замок, (по/іьці сплетені)В замок дрік-дрок, дрік-дрок — (рухи кистями ліворуч)Біжить в полі коток: (праворуч)Скок-скок, скок-скок. (рухи від себе — до себе)Відчинив ключем замок — (пальці розімкнути)Цок!!! (два кулачки)VII. Вивчення щедрівки «Павочка ходить».

1. Слухання щедрівки у виконанні вчителя чи фонограми +.2. Робота над щедрівкою.3. Робота в зошиті.

VIII. Підсумок уроку. Релаксація.

Життя — це одна довга, солодка пісня, тож почніть його з музики.

54

Рональд РейганУРОК 14 X

Тема. Роль інтонації в пісні-грі. Основні поняття: інтонація, музична інто- ]ку нація, «зерно»-інтонація, виражальна інтонація, зображальна інтонація,імпровізація. «Гра в зайчика» в обробці Миколи Леонтовича — слухання. «Коза» — українська народна пісня-гра — розучування (с. 54-56). Мета. Дізнатися, навіщо музиці «ім’я» і чи допоможе воно визначити, про щоданий музичний твір, яку роль відіграє інтонація в грі; вчити визначати образний зміст і характер музичних творів; розвивати співацькі навички, почуття ритму, уміння аналізувати прослухану музику і розповідати про неї; підтримувати бажання учнів брати активну участь у народних іграх; виховувати любов до народних традицій, бажання їх зберігати та відтворювати.Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявності —

фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач СО, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.


Дзвоник всім нам дав наказ:До роботи швидше в клас!Біля парти станем чемно —Плине час хай недаремно.

Будемо уважні і старанні всі,Сядемо рівненько на місця свої.


III. Ритмічні вправи.

Качка йде

55

IV. Повідомлення теми уроку.1. Робота з підручником, с. 54.2. Пізнавальна бесіда.

3. Музична гра Василя Верховинця «У дзбаночку молочко» (див. урок № 13).V. Слухання музики.

«Гра в зайчика» в обробці Миколи Леонтовича.1. Загальні відомості про композитора.Микола Дмитрович Леонтович — український композитор, хоровий диригент,

громадський діяч, педагог. Автор широковідомих обробок українських народних пісень для хору «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть».

Його обробка «Щедрика» відома у всьому світі як різдвяна колядка «Carol of the Beils».Народився 13 грудня 1877 р. в селі Монастирку Брац- лавського повіту Подільської

губернії в сім’ї сільського священика.Раннє дитинство минуло у селі Шершнях Тиврівської волості Вінницького повіту.Початкову музичну освіту Микола здобув у батька, який грав на віолончелі, скрипці,

гітарі та деякий час керував хором семінаристів. Мати навчила сина народних пісень.1887 року Леонтович вступив до Немирівської гімназії. 1888 року, через брак коштів,

батько переводить його до Шар городе ького початкового духовного училища, де вихованці утримувалися на повному пансіоні. Тут майбутній композитор опанував спів по нотах і міг вільно читати складні партії в церковних хорових творах.

1892 року Леонтович вступив до Подільської духовної семінарії в Кам’янці- Подільському, де вивчав теорію музики та хоровий спів, опанував скрипку, фортепіано, деякі духові інструменти, почав обробляти народні мелодії, беручи за взірець обробки М. Лисенка.

1898 року Леонтович закінчив духовну семінарію та вирішив працювати вчителем у сільських школах і водночас самотужки удосконалювати свою музичну освіту. У селі Чукові він організував самодіяльний симфонічний оркестр, який виконував українські мелодії та п’єси російських і українських композиторів. 1901 року він видав перший збірник пісень з Поділля. 1903 року вийшов другий збірник подільських пісень з посвятою М. Лисенкові.

Восени 1904 року залишає Поділля і переїздить на Донбас, де влаштовується викладачем співу та музики у місцевій залізничній школі. Під час революції 1905 року Леонтович організував хор робітників, який виступав на мітингах. Діяльність Леонтовича привернула увагу поліції, він змушений був повернутися на Поділля, у місто Тульчин, де викладав музику і спів у Тульчинському єпархіальному жіночому училищі для дочок сільських священиків. З 1909 року музикант навчається під керівництвом відомого теоретика музики Б. Яворського, якого він періодично відвідує у Москві та Києві.

У той час створив багато хорових обробок, зокрема славнозвісний «Щедрик», а також

56

«Піють півні», «Мала мати одну дочку», «Дударик», «Ой зійшла зоря» та ін. У Тульчині знайомиться з композитором Кирилом Стеценком. 1916 року разом з хором Київського університету виконує свою обробку «Щедрика», яка принесла йому великий успіх.

Ізпостанням Української Народної Республіки Леонтович переїздить з Тульчина до Києва, де починає активну діяльність як диригент і композитор. Ряд його творів увели до свого репертуару професійні та самодіяльні колективи України. На одному з концертів великий успіх мала «Легенда» Миколи Вороного (оригінальний твір Леонтовича). Після приходу більшовиків маестро працює деякий час у музичному комітеті при Народному комісаріаті освіти, викладає у Музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка, разом з композитором і диригентом Г. Верьовкою працює у Народній консерваторії, на курсах дошкільного виховання, організовує кілька хорових гуртків.

Під час захоплення Києва ЗІ серпня 1919 року денікінцями, які переслідували українську інтелігенцію, змушений виїхати до Тульчина, де засновує першу в місті музичну школу. 1919—1920 року працює над першим великим симфонічним твором — народно-фантастичною оперою «На русалчин Великдень» за однойменною казкою Б. Грінченка, яку не закінчив.

Восени 1920 р. у Тульчині відбулися гастролі хорової капели під керівництвом К. Стеценка та Павла Тичини як другого диригента. Під час концертів капели виконувалися тйори Леонтовича.

У ніч з 22 на 23 січня 1921 р. композитор перебував у свого батька в селі Марківка Гайсинського повіту, де його убив агент ВЧК Грищенко/який напросився в хату переночувати, назвавшись чекістом, що проводить боротьбу з бандитизмом. Вранці невідомий пограбував будинок, застреливши Миколу Леонтовича. Текст рапорту, що розкриває ім’я вбивці композитора, оприлюднили лише у 1990-х роках.VI. Фізкультхвилинка.

Лапки в боки, вушка вгору, (руки на поясі)Скачуть білочки по бору, (стрибки)

Кожний ранок на галяві (зупинились)Спритно роблять вільні вправи, (довільні вправи)

Притомилися звірята (слідом за вихователем І пішли відпочивати,( сідають на місця)

VII. Вивчення пісні.Українська народна пісня-гра «Коза» — розучування.1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.2. Робота над піснею.3. Робота з підручником, с. 56.

VIII. Пізнавальний екскурс в минуле. Різдвяні свята.1. Аналіз почутого.1. Добрий вечір, люди, вашій теплій хаті, Щоб були ви завжди щедрі і багаті. Хай Різдво Христове вас благословляє, Бог ся рождає.Хай Різдво Христове вас благословляє, Бог ся рождає.

2. Всім колядникам ви відчиняйте двері І просіть до столу, до своєй вечері.

Хай у вашій хаті нині все співає, Бог ся рождає.Хай у вашій хаті нині все співає, Бог ся рождає.

57

3. Гарно колядуйте і святкуйте нині,Ми бажаєм щастя вашій всій родині.Весь наш рід великий нині освятився,Бог народився.Весь наш рід великий нині освятився,Бог народився.

КолядкаСл. В. Багірової Муз. М. Павлюка

Ясна зірка ВифлеємуСвіту об’явила,

Що Пречиста Діва-МатиСина породила.

Породила не в палаті,А в простій яскині,

Породила людям Спаса.Привітаймось нині.

58

Ясна зірка Вифлеєму —Диво світу цього —

Світлом Духа ПресвятогоНас вітає Богом.

Нас вітає в кожній хаті,В бідній, а чи в панській,Порідняймось колядою,

Люди християнські!

Ясні зірці ВифлеємуВідкриваймо двері,Запросімо її в хатуНа Святу вечерю.

Буде з нами Діва-Мати1 святе Дитятко,

А ми будемо із ними,Як малі ягнятка.

2. Цікаві розповіді.3. Робота в зошиті.IX. Підсумок уроку. Релаксація.


Музика — це любов у пошуках слів.Сідні Ланьє

УРОК 15Тема. Узагальнення та систематизація знань, здобутих на уроках № 9-14 (с. 57-58).Мета. Перевірити знання, уміння й навички учнів за попередній період навчання;

збагачувати музичні враження від прослуховування запропонованих програмою творів; розвивати музичні здібності учнів; виконавські навички; удосконалювати співацькі навички; виховувати любов до музики, рідного народу.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявності - фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач СЭ, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід уроку

59

І. Організаційна частина.Знову день почався, діти,

Ви зібрались на урок.Тож пора нам поспішати,Кличе в подорож дзвінок.




II. Розспівування.Співаємо звук «до». Вчитель може відтворити даний звук на музичном) інструменті.

Тепер заспіваємо 2 коротких (до-до), один короткий (до), а тепер з’єднаємо (до-до-до).Гра«Луна».— А зараз ми пограємо в гру, яка називається «Луна». Я буду співати, а ви повторюєте

за мною так, ніби це луна. Ви всі були в лісі. Коли крикнути, тс відбивається звук, ніби хтось перемовляється чи дражниться з вами.III.Ритмічні вправи.

Качка йде

IV. Повідомлення теми уроку.1. Робота з підручником, с. 57-58. і

2.Музична гра Василя Верховинця.Ой сусіди, сусідонькиДійові особи Дівчинка (Д)

Курочка (К)Сусіди — усі діти.

Реквізит: мотузок дли Курочки.Опис гри

Через кімнату (або ігровий майданчик) проходить умовна вулиця. Двома рядочками вздовж вулиці, обабіч її, Сусіди «саджають» дерева: вони роблять рухи, ніби копають

60

землю. Вулицею іде Дівчинка, а за нею Курочка (рис. 1). Правою рукою Дівчинка тримає мотузок, другий кінець якого прив’язаний до правої лапки Курочки. Дівчинка пасе Курочку і примовляє:

Ой ти, курочко, пасись.Добре, курочко, несись.Як знесеш мені яєчка,Замішу я пиріжечки.

Пиріжечків напечу, напечу І сусідів пригощу, пригощу.

Дівчинка з радощів аж затанцювала. На слова «Пиріжечків напечу» вона кладе праву руку на талію, а ліву на груди і виконує гіівповорот доріжкою-кру- жальцем праворуч.

На слова «І сусідів пригощу, пригощу» Дівчинка, помінявши місцями руки, виконує півповорот доріжкою-кружальцем ліворуч.

Коли Дівчинка міняла положення рук, вона мимохіть загубила мотузок, а Курочка, немов того й чекала, вмить утекла і сховалася за якийсь рядочок і Сусідів.

Тут Дівчинка огляділась, аж немає ані Курочки, ані мотузочка. Вона почала плакати. Почули той плач Сусіди, збіглись обома рядочками до Дівчинки та й питають: «Чого ти плачеш?»

У відповідь Дівчинка вклоняється вліво, потім вправо. І починає жалісно співати:Ой сусіди, сусідоньки,Прошу вас, прошу вас:

Чи не бігла моя курочкаКоло вас, коло вас?

У першій половині куплету, тримаючи стулені долоні біля грудей, Дівчинка звертається до лівого рядочка, в другій половині співає правому рядочку і вцей час розводить руки в сторони долонями вгору, ніби показує, що десь тут і недалеко могла пробігати її курочка.

Здивовані Сусіди питаються:—Яка? —Дівчинка відповідає:—Семеняста курочка і чубок...Одночасно вона проводить обома руками від шиї до пояса, а на слові «чу- ( бок»

гладить себе долонями по голівці.—А на правій ніженьці мотузок.Туг Дівчинка нахиляється до правої ноги і показує, де був прив’язаний — , мотузок.Сусіди повторюють між собою відповідь Дівчинки, виконуючи ті ж самі і рухи, що й

вона, а тоді й кажуть:—Ні, не бачили.Заплакана дівчинка просить знову:—Дорогі мої сусідоньки, допоможіть мені знайти мою курочку.Сусіди пожаліли Дівчинку і стали поволі обертатися навколо себе та кли- |

кати: «Сіпа-сіпа-сіпа-сіпа» або «ціп-ціп-ціп».Помітивши Курочку, вони з вигуками «ось вона, ось вона!» кидаються її ловити,

причому ловлять діти того рядочка, за яким вона сховалась, а інший рядочок у цей час перетворюється на півколо.

61

—Спіймали, є! — кричать Сусіди і підводять Курочку до щасливої Дівчинки, потім утворюють друге півколо та з’єднуються з першим у замкнене^ колі.

Радісно виспівуючи:Семеняста курочка і чубок,

А на правій ніженьці мотузок,(двічі)діти рухаються замкненим колом вліво або вправо. Подавши одна одній руки, в центрі

кола кружляють Дівчинка і Курочка.Після закінчення пісні коло розривається на два півкола, з яких, своєю чергою,

утворюються два рядочки Сусідів.Дівчинка з Курочкою підходять до когось із дівчаток, обирають їх замість себе, самі

стають на їхні місця, і гра починається знову.Примітка. Ловити Курочку можуть усі Сусіди, тоді вони не обертаються навколо

себе, а ходять вслід за Дівчинкою двома рядочками, аж поки не дійдуть до того місця, де сховалася Курочка (рис. 2)

Мета гри. Виховувати у дітей почуття взаємної виручки в біді. Виявляти та розвивати артистичні здібності вихованців.

—Ой сусіди, сусідоньки, Прошу вас, прошу вас:Чи не бігла моя курочка Коло вас, коло вас?

—Яка?—Семеняста курочка і чубок, А на правій ніженьці мотузок.

V.Слухання музики.

62

1. Узагальнення знань про вивчених композиторів.2. Музична гра «Відгадай». Учні слухають твір і говорять все, що про нього відомо.VI. Фізкультхвилинка.

Виправляєм гілочкиЛедь зіп’ялись з корінців, (руки поставили перед собою) Дістаємо промінців, (руки

підняти вгору)Ми стискаєм їх вогонь В зелені своїх долонь, (стискають кулачки)

Хилять свіжі вітерціВліво-вправо стовбурці. (нахили тулуба)

Ще й верхівки кожен рядНахиля вперед-назад, (вправи для шиї)

VII. Закріплення вивчених пісень.VIII. Пізнавальний екскурс в минуле.1. Аналіз почутого.2. Цікаві розповіді.3. Робота в зошиті.IX. Підсумок уроку. Релаксація.


Музика — як місячне світло в похмуру ніч життя.Жан-Поль Ріхтер

УРОК 16 ВИХОВНИЙ ЗАХІД

Театралізоване дійство «Сон»Сон: Найзаповітніша мрія, найпалкіше бажання всіх батьків-матерів — щоб дітки

зростали дужі й красиві. А ще — розумні, щедрі на добро, на любов, на пошанівок до старших, до святинь свого роду й народу.

Ріст і силу дитяті дають материнське молоко, батьківський хліб. А що ж спричинює зростання душі? Слово!

Дрімота. Маля-немовлятко не знає мови, не розумієте слів. Але материнська любов і народна мудрість створили диво дивнеє — колискову пісню, забавлянку. Лагідномовна співанка-колисанка, переснована думою-турботою про щастя й долю дитяти,

63

безпомильно знаходить чарівну стежину до малесенького серденятка й оселяється в ньому назавжди... А вчені-психологи дослідили і знайшли незаперечні докази того, що колискова пісня чудодійно впливає на серця й почуття, на душевне здоров’я не лише малят, а й усіх і кожного, хто з піснею її люляє-колисає.

Позіхайлик. Тож давайте згадаймо українські народні колискові та забав- лянки. І хай їх заспівають малятам мами й бабусі. А як буде чудово-пречудово, коли заспівають і всі-всі хлопчики й дівчатка своїм маленьким братикам та сестричкам або ж улюбленим лялькам! Гарно заспівати допоможуть ноти. Але можна співати і так, за мелодією, яку серце підкаже. Головне — щоб з любов’ю, з вірою у добро, у щастя й світлу долю тих, хто вступає в життя.(У виконанні героїв звучить колискова «Ой на кота — воркота»).

Ой на кота — воркотаСл. і муз. народні

Ніч.Ходить сон по світу,

Ходить навмання І за ручку водить Сонне Соненя.В пітьмі мандрувати Зовсім їм не зле,

Тільки хоче спати Соненя мале.Ходить Сон по світу,

Ходить навмання,За плечима носить Сонне Соненя.

Хто їх впустить в хату —Буде міцно спати.

Михайлик. Ой, як хочеться спати! Ніч прийшла, сни принесла, Сон іде, Соненя веде. А може, не треба спати, краще пограюсь!

Тетянка (до Михайлика). Ось де ти! А я тебе шукаю. Твоє ліжко плаче без тебе, а ти бавишся.Михайлик. Я не піду спати! Нащо дітям спати?

Тетянка, Як це ти не підепі?! А чи відомо тобі, що коли дитина вчасно лягає спати, вона росте і міцнішає.(3 ’являється Дрімота).Дрімота. Ти запитуєш, нащо дітям спати ? Я тобі відповім.

—Нащо дітям треба спати?—Щоб скоріше виростати.

Вдень рости часу немає:Діти граються, гуляють,Бігають, казки читають,

Вірші вчать, пісні співають,

64

Щось з конструкторів будують,Гарно фарбами малюють.їм нема коли зростати —Дуже справ у них багато.

Дітлахи вночі ростуть Після того, як заснуть.Сни приходять уночі,Сили діткам даючи.

Та ростуть лиш ті малята,Що лягають вчасно спати.

А хто скаче до півночі І до ліжка йти не хоче,Той, хоча і засинає,

Виростати не встигає.Треба вчасно всій малечі Спать лягати кожен вечір!

Михайлик. Можливо, тітонько, ви і маєте рацію. Я подумаю над вашою пропозицією.Тетянка. От неслухняне хлопчисько!Дрімота. Зачекай. Зараз, хлопчику, я розповім тобі віршика.

Темна ніч прийшла, дитинко,Вже до нас.

Все на світі спочиває —Пізній час.

У віконце місяць світить І зірки.А тобі потрібно спатки,

Щоб рости.Вчасно засинати —

Сильним виростеш, як тато!Михайлик. Свого татка я люблю і дуже хочу бути схожим на нього.(Заходить Соненя).Михайлик. Ой, хто це?!Соненя. Не бійся мене, Михасику. Я прийшов тобі допомогти.(Михась позіхає).О-о-о! Та ти ще й позіхаєш! Та ти справжнісінький Михайлик-Позіхайлик!(Кличе Позіхайлика)А ну ж бо, Позіхайлику, допоможімо нашому малому другові заснути! Позіхайлик. Це просто, він у нас хороший хлопчик.

А у нашого Михайлика Губенята- позіхайлики,Оченята-плаксунята,

Що вночі не хочуть спати.Бідкається киця:

— Ну куди таке годиться?Хлопчик спати не лягає,

Кошенятам заважає.Губенята позіхають-позіхають-позіхають,

Оченята засинають-засинають-засинають...Чи була та киця?

Чи вона вже сниться?Соненя. Ще трішки — і наш хлопчик засне. Може, ми йому колискову заспіваємо?Позіхайлик. Ану ж спробуймо!

(У виконанні Соненяти і Позіхайлика звучить колискова «Ой ти, коте, не гуди»).

65

Тетянка. Зі мною минулої ночі трапилася дивна пригода:Хтось постукав уночі.

Швидко я знайшла ключі,Відчинила — і до хати Зайченя зайшло вухате.

Стало в кутику сумне,Каже: «Заночуй мене!

Бо надворі завірюха І мороз хапа за вуха!»Батьків я взяла кожух,

Вкрила зайця з ніх до вух І гадала, що гульвісу Вранці відведу до лісу....Встали рано та дарма —

Зайченяти вже нема.Чи запізно я збудилась,

Чи зайча мені приснилось.Позіхайлик. Так, Тетянко. Це був чудовий сон. Дивись-но, твій братик уже заснув, і

тобі теж пора в ліжечко, ти у нас хороша дівчинка.Соненя.

Через літо,Осінь, зиму До весни

Вечорами пеленають зиму сни.Світ згасає — очі дневі заслонив,Колискової співають теплі сни...

Сплять малята, сплять звірята, спить трава,Глянь! Заплющила очиська вже сова.

Лиш по небі місяць ходить — вартовий,Виглядає зоряниця день новий.

(У виконанні героїв звучить пісня «Ой, котусю, котусю»).

66

Дрімота.Спи, дитятко, засинай.

Люлі-люленьки, бай-бай.Звірі в лісі вже заснули,

В морі сплять кити й акули,У гніздечках сплять птахи,

Спи, малесенький, і ти.Міцно-міцно засинай —Люлі-люленьки, бай-бай.

Сон.Спати час. Заснула Мишка У своїм гарненькім ліжку.

Спить у річці хижий Сом,Бо ковтнув солодкий сон.

Спить на сідалі Індик,Спати сидячи він звик.Спить і Муха на стіні,Бачить цукор уві сні.

Не заснуть лиш Цвіркуни —Цвіркотять вночі вони, їм потрібно наказати,

Щоб лягали вчасно спати,Цвіркотіння припиняли,Дітям спать не заважали.

Ніч.Вечір. Сонечко втомилося І додому покотилося.

Заховалося в хмарини,Як в пухкі, м’які перини,

Умостилось, позіхнуло Та, всміхаючись, заснуло,Щоб до ранку спочивати...На добраніч вам, малята!

Дрімота. Ми, друзі, зробили велику справу: допомогли дітям заснути.Ніч. Я опустила на землю своє темне покривало. Тепер твоя черга, дядьку Сон. Ти

всемогутній володар ночі. Зараз ти керуєш людськими думками і най- потаємнішими

67

снами. Тож вперед!Сон. Зараз ми зробимо ще багато добрих справ: вкладемо у ліжка діток-не- посид, подаруємо їм сни найгарніші, добрі, мудрі, повчальні і найкольоровіші. (У виконанні героїв звучить колискова «Ой ти, коте волохатий»).

Ніч. Заглянь-но у вікно, дядьку Сон! Тут живе Івасик, гарний хлопчик, але чомусь сон його не навідує.

Сон. Треба допомогти дитині.Ніч.

Диво-ніч зайшла до хати,Наказала діткам спати.

Очі всім позатуляла,А під вії сни розклала.Сни казкові, кольорові,Іграшкові, цукеркові,

Сни лялькові — для дівчат,Машинкові — для хлоп’ят.

Хай малята спочивають,Сни до ранку розглядають.

Позіхайлик. Ти чому мене не зачекала? Я мало не впав, так біг тобі на до помогу!Ніч зимова синя-синя.

На деревах — синій іній,Мороз такий, аж тріщить,А в хатині хлопчик спить.

Маляті сниться літо,Сонечком зігріте,

Ягоди в лісі,Ластівки у стрісі.

Сниться, що він босий Рве в садочку абрикоси.А за вікном — зима Всю землю обійма.

Заснула хуртовина,Й спокійно спить дитина.

У кутку шкребеться мишка,

68

А місяць, як сріблястий кіт,Вмостився біля ліжка.

Дрімота. А тепер, я думаю, можна заспівати і колискову.(У виконанні героїв звучить колискова «Ой коточок, коточок»).

Сон. Любі мої помічники. Час нам повертатися до брата-місяця і зірочок, вони вже нас зачекалися.(Герої виходять зі сцени. З’являються учні).

Учениця. Як мовиться у народних казках, сон — це наймиліше, що є в людини. Щойно ми народилися на світ, мама нам співала колискові. Під них ми засинали, і нам снилися чудові сни. У снах ми можемо літати до зірок, ставати космонавтами і здійснювати всі свої мрії. Під час сну наш організм відпочиває, росте, і тому, добре виспавшись, ми зранку встаємо бадьорими і можемо енергійно провести свій день. Отже, сон — це здоров’я кожної людини.

Учень 1. Розумна дівчинка відгадала загадку «Що на світі наймиліше?» — сон. І я в цьому переконався. От послухайте.

Живуть у світі Дрімота і Сон. І кожного вечора вони навідуються до кожної родини. Дрімота ніжно вкладає нас у ліжко, пестить і шепоче: «Відпочивайте, рученьки, ніженьки, оченята. Бо до вас на крилах поспішає мій дядько Сон. І от до нас прилітає Сон.

Зі Сном я дружу від дня народження. Він, як добра матуся, оберігає мене. Інколи розвеселяє, веде мене в мандри, страшить, бешкетує. А бабуся каже, що я росту, коли уві сні падаю. Я щасливий, що маю таких вірних друзів — Сна і Дрімоту.

Учень 2. Все життя Сон і Дрімота також є моїми вірними друзями. Сни бувають добрі і злі. От розкажу вам своє цікаве сновидіння...

Сон заніс мене у дивовижне царство, де звірі і дерева вміли говорити. У тому царстві жили маленькі гноми. Вони радісно зустріли мене і запропонували стати їхнім царем. І тієї миті вийшов найстарший гном та подав мені корону.

Всі гноми і звірі жили дружно. Вони поважали мене і прислухалися до моїх порад. Я зрозумів, що в дружбі і злагоді добре жити.

Учениця 1.Вночі під ранок у гнізді,

У комишах при мамі Проснулось каченя собі І глянуло в тумані На срібне мамине перо,На срібне небо повне.

Перевернулось на крило І знов заснуло, сонне.І снився каченяті сон,

Солодкий сон при мамі:Цвіте верба, цвіте пасльон При березі в тумані,

Цвіте при хмарі хмареня,

69

І зірка недалечко...І чуло сонне каченя:Цвіте його крилечко.

Цвіте на небо, на політ,На голубі тумани.

На синій цвіт, на синій світ В гніздечку біля мами.Учень 2.

Спить в болоті жабка,Сон тримає в лапках.

В стрісі спить горобчик, Сон поклав на стовпчик. Спить сіренький віслючок, Сон повісив на гачок.

У барлозі спить ведмідь,На поличці сон лежить. Спить у нірці мишка,

Сон сидить під ліжком.В хаті спить лисичка,Сон сховався в пічку.Спить зубата щука,Стисла сон за руку.

Під кущем спить зайчик, Сон схопив за пальчик. Дуже добрий дядько Сон — Позіхає все кругом.

Сон думками шарудить, Стереже того, хто спить.Учениця 3.

Люлі-люлі, спатоньки —Нічка йде до нас.

Люлі-люлі, спатоньки Час, дитино, час.Зачиняє сонечко Золоте вікно.

На городі соняшник Вже заснув давно.Учень 4. Знаєте що, шановні мої друзі, я зараз засну від таких мелодійних, чарівних та

лагідних слів. Яка багата наша спадщина! Ми, напевно, найбагатші нащадки, бо маємо чим пишатися.

Учениця 4. Зараз ми запрошуємо вас усіх послухати чарівну колискову, а потім — у царство дядечка Сна.(У виконанні учнів звучить пісня «Ходить зайчик по капусті»).

70

Ніч. Ми славно потрудилися, нібито приколисали всіх. Зараз будемо влаштовувати змагання на кращу колискову пісню.

Сон. Я приємно вражений. Ми мусимо співати колискові пісні до самого ранку, щоб усі солодко спали.

Місяць. Я думаю, що. від декламування віршів ніхто з нас не відмовиться. Дрімота. То, може, я почну, якщо ви, звісно, не проти.

Тихо-тихо-тихесенько!Спить дитятко малесеньке.Очка кліпати втомились,Вієнятами прикрились.

Губенята позіхнули,Разом з носиком заснули.

Руче нята- ш коде нята Натрудилися багато,Полягали на подушку Попід щічку біля вушка.

Ноженята спочивають —Не тупцюють, не стрибають.Спинка ковдрою накрилась:

— Ох, втомилась я, втомилась!За віконцем ніч гуляє,.Сни солодкі навіває.

Зірка 1.У зірчастій сорочині

Ходить вечір по долиніІ малює сни казкові,І співає колискові.

Зірка 2.Настелю в колиску м’яти,

Принесу тобі до хатиСни найкращі на землі,Спи, Оленко, ой лю-лі.Ой долина зелененька,А Оленка ще маленька.

Лю-лі, лю-лі.Спи Оленко,

Бо розвидниться Скоренько.Зірка 3. (Співає пісню «Е-е, люлю-люлю»).

71

Зірка 4.Киця, киця, кошеня,

Спить маленьке Мурченя.Спить сіренька киценька,

Сниться киці річенька,А на річці — гатка,Біля гатки — хатка,

В хатці блима свічка,Стогне тихо пічка.Мишка пиріжки пече,Мак у ступочці товче.За віконцем пада сніг,

Гості прийдуть на пиріг.Мишка й кицю запросила,Хатку гарно прикрасила.

Зірка 4. (Співає пісню «Колисанка»).

Позіхайлик. Я думаю, що якщо я вам розповім гумореску, то ми тропш перепочинемо від наших клопотів.

Дітей в нас багатоїхав батько із синами На велосипеді:

Посадив старшого ззаду,Меншого — спереду.

І так сильно та старанно На педалі тиснув,Що аж гальма запищали —

Хтось позаду свиснув.А свистіла якась тітка,

І дуже сердито.

72

Сварилася на татуся:—Хуліган, бандито!

Куди женеш отой ровер,Діточок не любиш?

Ти поглянь, яка дорога,Діточок погубиш!

Тут татусь наш розгубився,Втупився в дорогу,

Але син, котрий позаду,Став на допомогу:

—Не сваріться, пані тітко,На нашого тата,

Як загублюсь, то в нас вдома Ще дітей багато.

Соненя. Ти, безперечно, маєш рацію! Сміх продовжує життя. Але нам треба повертатися до праці. Я не хочу, щоби хтось із діточок проснувся посеред ночі і заплакав від того, що у нього був неміцний сон.

Сон. Так, так, нумо до праці! Хто у нас далі на черзі у конкурсі? Напевно,Ніч.

Ніч. А я співатиму вам пісню.(Сл. Г. Корнієнка, муз. Т. Шахневича)

Колискова Біля хати — синій спокій.

Місяць дивиться з-під вій,Спи, мій синку ясноокий,

Спи хороший, рідний мій.Терпко пахне рута-м’ята.

Вітер влігся під стоги,Сплять курчата і зайчата,Спи ж і ти, мій дорогий.

Дрімота. Поки Ніч співала пісню, у нас виникла проблема. Одна мама досі кличе Сон, а ми зовсім не звертаємо уваги, так заслухались. Ось прошу, почуйте.—

Ходить сонко по долині,Мати кличе до дитини:

Ой соночку, соколочку, —Іди до нас у колисочку!Іди до нас у колисочку,

Приспи нашу дитиночку!У нас хатка тепленька,Колисочка новенька.

Не йде сонко, не приходить,Десь комишем тихо бродить.

Сон. А й справді, треба все виправити. Я розповім дитяті сонливий віршик.Ой спи, дитя, без сповиття,

Поки мати з поля прийде Та принесе три квіточки.Одна буде дрімливая,

Друга буде сонливая,А третя — щасливая.

Ой щоб спало — щастя малоТа щоб росло, не боліло,

73

На серденько не скорбіло.Місяць. (Співає пісню «Люлі, люлі, мій синочку»).

2. Справлю тобі колисочку Та й повішу на дубочку.3. Сонце зійде, обігріє,Роса впаде та й скупає.

4. Роса впаде та й скупає,Листок впаде та й накриє.

5. Вітрець стане, заколише,Птах прилине, заспіває.

Зірка 6.А-а-а, люлі, люлі —

Налетіли гулі,Сіли на воротях В червоних чоботях.

А ворітця скрип-скрип,Моя доня спить-спить.

Зірка 7,Ой спи, дитя, в колисоньці,Як горошок в билиноньці.

Буде вітер повівати Та й горошком колисати.Як горошок затиркоче,Тоді Галя спати схоче.

Зірка 8.Ой ну, люлі-люлечки,

Шовковії вервечки,Мальовані бильця,

Ходім до Кирильця.Що Кирилець робить?Він листоньки пише,

Дитину колише.Листоньки читає,

Дитину хитає.Листоньки малює,

Дитину годує.Дрімота.

Ой повішу колисочку у полі, у полі,Будуть дитя колисати соколи, соколи.

74

Я повішу колисочку та на ожиночку,Буде вітрець колисати малу дитиночку. Прилетіла зозуленька, сіла на калину,

Криленьками фиркотіла, збудила дитину. Бодай з тебе, зозуленько, сиве пір’я впало, Збудила ми дитиноньку, ще було би спало.

(У виконанні Зірок звучить пісня «Щука-риба в .морі грає»).

Сон.Ой у ліску на горішку Там хатинка новенька.

Там хатинка новенька,Там дитина маленька.

Ми дитину будем колисати І самі будем спати.Місяць. Дивіться, друзі, зараз буде світати, тож мені та Зіркам пора на відпочинок, і

всі ви втомилися за цілу ніч, бо старанно виконували свої обов’язки. Зустрінемося наступної ночі. До зустрічі!

Ніч. Я ледь не забула приспати школу. Заспіваю їй колискову, нехай відпочине.(У виконанні Ночі звучить «Колискова школі»).

75

1,Закотився день за обрій,опустився вечір добрий,і чаклунка ніч розкрила

в небі зоряні вітрила.Все затихло —

ліс і річка, слон і пташка невеличка, все затихло — і навколо

все заснуло, навіть школа.2. Дзвоник спить-затих до ранку,

сміх пішов з шкільного ганку,біля дошок сплять указки,

а в книжках — чарівні казки. Сплять шкільні стільці і парти,

на стіні барвисті карти, і наснилося журналам — в них лише найвищі бали.

3.Школа снить, вона втомилась,бо весь день старанно вчилась.

І цвіркун співа поволіколискову рідній школіЗакотився день за обрій,опустився вечір добрий,

вітерець хмаркам шепочеказку зоряної ночі.

76

Учень 1Сонечко лягло вже спатки. Вітерець дмухнув на хатку.В ліжку спить мала дитина, Сонце, місяць й вся родина.

Учениця 2Першим моїм вчителем була

Пісня материнська, колискова.В ній надія райдужна цвіла,

В ній бриніла українська мова.Пісня ця воскресла, ожила

Гронами терпкими на калині.Я її у серці зберегла

І тепер дарую Україні.Хай злітає з серця солов’їв,

Хай бринить в святих долонях світу.Буде жити невмирущий спів,

І Вкраїна з ним теж буде жити.(У виконанні учнів звучить пісня «Ходить кіт по горі»).

77

konspekti 3 klas_1_semestr_aristova

Education