XXI- è é Ð ² Ê ÍÎÂ ÎÃ Î Â ÈÄ À ÍÍß /Í- ð 3 - 4 / ë þò è é 2 0 1 0 ð . / Ã À Ç Å Ò À Ç À Ñ ÍÎÂ À ÍÀ 1 9 4 9 ð .XXI- è é Ð ² Ê ÍÎÂ ÎÃ Î Â ÈÄ À ÍÍß /Í- ð 3 - 4 / ë þò è é 2 0 1 0 ð . / Ã À Ç Å Ò À Ç À Ñ ÍÎÂ À ÍÀ 1 9 4 9 ð .

Kультурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

DE GROªI, TAM I HLIB...Foto Sergix VORONÃNA

• Ministr zakordonnãh

sprav Ukraînã

• Rewstraþicnãc spãsok

• Poezix M. Korsqka

• Olena P™ilka

• Rãtorã™ni pãtannx

• Zaporizyka Si™

• Kornuþãl-Banat

• >odo narkomaniî

• Protokolyna zustri™

• Vtilennx tacnosferã

• 149 ri™nãþx ªev™enka

• Akt Zlukã UNR i ZUNR

• Verhnic Rivni – 650

• M. Lxsevã™u – 96

• Transliteraþix latãnãþeq

• Deny ridnoî movã

• Pou™ennx V. Monomaha

• Kandãdatura Ukraînã

U nomeri:

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

stor. 2

stor. 3

stor. 4

stor. 5

stor. 6

stor. 7

stor. 12

stor. 8

stor. 9

stor. 10

stor. 11

stor. 13

stor. 14

stor. 15

stor. 16

19-20-ого лютого цього року в Бу ха -рестському центральному при міщенніСоюзу українців Румунії відбулося засіданняйого керівної Ради з нагоди сповнення 20-річчя від заснування нашої неурядовоїорганізації.

На ювілейне засідання Ради Союзуукраїнців Румунії його голова СтепанБучута скликав голів вісьмох повітовихфілій організації та членів Ради іпредставників Посольства України вРумунії.

На засіданні був представлений фінан -

совий звіт - доходи і витрати 2009 р. – табюджет на 2010 рік. Члени Ради СУР проа -налізували виконання плану інвес тицій заминулий рік, культурно-виховну діяль ність,ви давничу діяль ність та їх перспективу на2010 рік.

До 20-річчя від заснування До 20-річчя від заснування Союзу українців РумуніїСоюзу українців Румунії

С Л А ВА П Р Е С Л А В Н О М У С У Р !

«Â²ËÜÍÅ ÑËÎÂλ (Стор. 2)

LQTÃC 2010 r.2

На пропозицію Сполучених Штатів Америки, Румунська ВерховнаРада Оборони Країни ухвалила розмістити на території Румуніїракети-перехоплювачі нового американського щита проти ракетноїоборони (ПРО).

За словами Президента Румунії Траяна Бесеску, йдучи назустріч ПрезидентуСША Бараку Обамі, Румунія має намір розмістити ракети-перехоплювачі насвоїй території до 2015-ого року, з котрого часу вони перебуватимуть у станібойової готовності.

Лідер Румунії заявив також, щоелементи нового американськогопротиракетного щита, які будутьрозміщені на румунській території,стануть захистом всієї країни відракетних атак, та що ухваленеВерховною Радою Оборони Країнрішення не загрожуватиме інтересамРосії, яка, як відомо, є протирозміщення системи ПРО в СхіднійЄвропі.

Голова Сенату Парламенту Румунії Мірча Джоане, в свою чергу, заявив, щорішення про розміщення в країні про тиракетних установок – одне з най -важливіших дотеперішніх рішень сто совно національної безпеки Румунії. Вінуточнив, що такого роду елементи не наражатимуть країну на ризики зісторони тих, проти кого будуть на правлені.

Колишній міністр закордонних справ Румунії, нинішній заступник головиСенату Теодор Мелешкану рішуче переконаний, що Угода зі СполученимиШтатами відносно цієї проблематики пройде в Парламенті без жодногосумніву, адже «протиракетний захист своєї території є одним з пріоритетівРумунії».

Іван КОВАЧ

Траян Бесеску:ПРО не загрожуватимеПРО не загрожуватиме

інтересам Росіїінтересам Росії

Принагідно сказати, щонещодавно в місті Тімі -шоара було відкрито

перший Дім української культури вРумунії, а також, що на сьогодні вРумунії навчаються в державнихдитсадках і школах рідної мовипонад 9.000 дітей та учнів в регіонахМараморощини, Сучавщини, До -бруджі і Банату.

В місті Сігеті існує українськийліцей імені Тараса Шевченка, а вповітах Тіміш і Сучава – низкаліцейних класів з частковим викла -данням предметів українською мо -вою.

В різних повітах є художньо-артистичні колективи, які висту -пали з успіхом вже навіть і в Україніта в інших європейських країнах, вяких проживають українські гро -мади.

Співзасновникам та головамфілій СУР голова Союзу українців

Румунії вручив з нагоди річниціпочесні ювілейні грамоти.

Присутній на засіданні, ЙогоЕксцеленція Надзвичайний іПовноважний Посол України вРумунії Пан Маркіян Кулик зачитавлиста-вітання Міністра закор -донних справ України П. Порошенката привітав від власного іменічленів-засновників і всю українськугромаду Румунії. Принагідно ска -зати, що реєстраційний списокзасновників СУР відповідає першомусписку його засновників, що бувзроблений 28.12.1989 р. в редакції г.«Новий Вік» («ВС»).

Парафразуючи Т.Г. Шевченка,який у своїх Новорічних листахбажав слави преславній Україні,побажаймо і ми слави СУР, йогозасновникам усіх версій таколишнім, нинішнім і майбутнімлідерам!

МНОГІЇХ ЛІТ!

До 20-річчя СУР(Zakin™ennx. Po™. na 1 stor.)

МІНІСТР ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИлютого 2010 рокум. Київ

Голові Союзу українців Румунії, Депутату Парламенту Румунії, пану Степану Бучуті

Українській громаді Румунії

Шановний пане Голово! Дорога українська громадо!

Прийміть щирі вітання з нагоди 20-річчя заснування Союзу українцівРумунії.

Діяльність вашої громадської організації добре відома в Україні. Віддаємошану вашим зусиллям із збереженням рідної мови і культури, духовнихнадбань, національних традицій і звичаїв.

Цінуємо вашу видавничу діяльність, регулярні видання творів українськихписьменників та поетів Румунії, періодичних часописів СУР „Вільне слово”,„Український вісник”, „Кур’єрул українян”, „Наш голос”, „Дзвоник”.

В Україні та світовій українській громаді широко відомі ваші чудові художніколективи „Задунайська Січ”, „Зоря”, „Ронянські голоси”, „Гуцульський плай”,„Коломийка”, „Негостинські струни”, „Свекрухи”, „Зелений барвінок”, „Зеленаліщина” та інші, які доносять неповторну красу української пісні, голос душіукраїнського народу.

Розділяємо Вашу радість з приводу створення в Румунії першогоУкраїнського культурного дому у повіті Тіміш, розширення місцевих осередківСоюзу українців Румунії!

Щиро вдячний Вам за солідарність з діяльністю українськогодипломатичного представництва, виявом якої стали численні приклади нашоїуспішної взаємодії. Зі свого боку, Міністерство закордонних справ Українипродовжуватиме робити все для того, щоб кожен з вас відчув справжню увагута піклування з боку Батьківської землі.

Зичу Союзу українців Румунії нових успіхів, творчих здобутків, натхненняу важливих починаннях!

Міцного здоров’я, добробуту і процвітання всьому українству Румунії!

Слава Україні! Міністр Петро ПОРОШЕНКО

РЕЄСТРАЦІЙНИЙ СПИСОК ЗАСНОВНИКІВ СУР

Президент Траян БЕСЕСКУ

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

LQTÃC 2010 r. 3

Поезія Миколи Корсюка – монолог у ворота вічності

Поезія Миколи Корсюка ізсамих початків (дебютназбірка «Нащадки сонця»,1972) свідчить, що в

українській літературі Румунії поя -вилася нова зірка «сонцепоклонника» з-між «нащадків сонця», як вважає В.Кобилюх всіх українців пра-пра-прадідиРа-сини, які кло нилися Ра-богу Сонця,та клоняться й досі не лише вони, але йвсі ми.

Критик М. Михайлюк, редакторпоетичної антології М. Корсюка «Мо -нолог» (В-тво Мустанг, Бухарест, 2003),автор передмови «Через терни до зірок»вважає поета «зіркою» і «сонце пок -лонником», маючи на увазі поетичнізразкові успіхи його творчості,формальною і змістовною глибіннюшукань над словом по «тернистомушляху» в «істинне царство» поезії (див.ст. 5), а Степан Ткачук ще в 1995 р.писав, що «Микола Корсюк – нащадоксонця, дитя богині поезії, яке спізналосвіт, неначе власну совість, а осмис -ливши його, перелило, наче цвіт, упісню пісень, яка потім зняласяжагучою зорею понад своєю і нашоютимчасовістю («Слово про побратимаМиколу Корсюка», ст. 334). У тім жеслові автор радив сорокап'ятилітньомупоету «не шукати абсолюту ні в собі, аніу нас – його нема» (ст. 336). Але поет М.Корсюк, як справжній «сонце пок -лонник» і далекомрійник, ніколи непереставав шукати у далеких і за -боронених людині просторах, у небесахі в підземеллю, потойбічність, вічність,благаючи «як блудний син» Все -вишнього молитвами-каяттями, щобдопоміг відкрити для людства незнане йнесказане, відкрити для людстванезнане й несказане, розкрити йомутаїни Слова:

«Лише Тебе, о Господи, Тебепрошу в молитві моїй скромній.Коли натопчу на мою сльозу,перед Тобою я скажу, –негідний я життя оцього,отож озвуч і одухотворимою мізерну душу грішнуі моє слово,грішне теж». (З антології «Монолог»

«І вище, вище нашу низь»).

Поезія М. Корсюка завжди була і єфілософською, як роздумом поета проВсесвіт і всесвітнє, над життям ісмертю, добром і злом, над минучістю івічністю, над усім тим, щохарактеризує людину на цім світі, якатурбується всім екзистенційним, бо «тутсповідь і молитви», „екзистенційнесамовиз начен ня“, тут велич і ницістьлюдської сутності, сила і безсиллялюдини», як зауважує Любов Василик ізЧернівців у своїй докторській ди -сертації, звер таючись до літературних

цінностей збірки «Монолог дерева»(див. перед мова «Через терни до зірок»,ст. 7-8). У зв'язку з тією ж збіркоюризиковано поступає критик М. Ми -хайлюк, про голошуючи її «вершиноюпоетичної творчості Миколи Корсюка інашої поезії в цілому» (ст. 7), незважаючи на те, що сам поет не сказавще останнє слово, а тільки сповістив усвоїй авторській антології „Монолог“ із

«Давнього і нового» репертуару, щойого поетична творчість зростає ірозростає вартістю, як казкове «Яйце-райце“, породжуючи нову збірку підтією ж символічною назвою, факт, якийпідтверджує, що на нашому обріїукраїнської літератури Румунії ще невпала заслона.

Безумовно, поет М. Корсюк – митецьвиняткового таланту, глибокої склад -ності та інвентивності, незрівнянийвіршувальник у пошуках нових сим -волів та форм, техніки віршування, безяких наша література була б біднішою іменш ціннішою. Таки з першої збіркивіршів «Нащадки сонця» автор вводитьсимволи коней, сонця, тіні, каменя,глини, колеса, пальців і творитьбаланси дзвонів, воріт, дерев, трав,краси, пірамід, місця тощо.

Друга низка віршів («Во -рота», 1975) розвиває сим -вол воріт, як відкриттясвітів, зе мель ного й не -

бесного, символ блудного сина із Біблії,материнських долонь, міфічного Про -метея і, може, вперше зустрічаєм унашій українській літературі Румуніїсимвол гри, який поет запозичує відулюбленого ру мунського митця ЙонаБарбу.

Збірка «Ворота» відкривається ко -ротким епіграфом із Шандора Петефі,запитуючись: «Хто ж ти – сотворіннядивно-гарне/ хто ти – людино?», те, щовизначає для нас нове обличчя поезії М.Корсюка, а саме драму самопізнаннялюдини, поета самого, бо пізнаннямакросвіту починає від нас, від нашоговнутрішнього мікросвіту. Для цьогопоет встановлює у своїм кредо ко -ординати земної і небесної любові:

«Я знаю землю,поорану віковічними зорямиі співом трембіти,і серцем людським,і крилами птахів,святу аж до коріння».«Я знаю землю», ст. 88»і:«Я, пройнятий набожністю,входжу у храммого степового безмежжяі лягаю до неба очима.(...)Тодівідчуваю...(...)Як вічність землінароджується в меніяк любов'ю моєюдихає земля(...)моя любовзорі і обріїпахнуть землею»(Моя любов – ст. 90)

Вірш-програма «Ворота» но -сить мотто Лучіана Благи(див. «Майстер Маноле»)про «закриті ворота» лю ди -

ні/митцеві у пізнанні світу, тому щошукання, – твердить румунський поет-філософ, – збільшують його таїнства.

Щоб зрозуміти дану драму, М.Корсюк запрошує нас на футбольнийматч, де «Бой Боги»/ідоли посилаютьм'яч у «прямокутні ворота», тільки, нажаль, лінію воріт проходить самий м'яч,і ніхто інший. Цього дозволу не мавнавіть син Зевса Прометей, бо «воротазакриті... (...)/ ти не з'явився.../Не хочешвизнати власного сина/ і слова його!»«Прометей» ст. 14). Але він залишитьсябіля воріт, щоб служити людям сло -вом/вогнем.

Поет М. Корсюк свідомий, як лю -дина-митець, переживає тяжку, жа гучудраму пізнання світу як «блудний син» зЄвангелії, тому благає «Маму Бого -родицю, щоб допомогла йому у нашихшуканнях», але, крім «сумного плачу, зякого «родяться криниці», сподіваньніхто не діждеться (див., «Молитваблуд ного сина», ст. 101). (Далі буде)

Іван КІДЕЩУК

LQTÃC 2010 r.4

Виповняються цього року 80літ від тієї хвилини, колишляхетна душа Ольги Дра -гоманової – яскравої пос таті

нашої історії – відійшла у вічність.Видатна потеса, прозаїк, драматург,улюблена дитяча пись менниця, редак -тор, талановитий педагог, науковець-етнограф, організатор української мо -

лоді, активна громадська діячка – широковідома під літературним псевдонімомОЛЕНА ПЧІЛКА. Цей вибраний псев -донім найкраще характеризує її надзви -чайну працьовитість і активну участь внайрізноманітніших галузях українськоїкультури та громадської праці. Якневтомна трудолюбна бджілка, воназбирала з найкращих квіток світовихсолодкий нектар пізнання і несла доукраїнського вулика, перетворюючи йогона цілющий мед.

Побачила вона світ 29 липня 1849 р. умісті Гадяч на Полтавщині в дво -рянській сім'ї юриста Петра Дра -гоманова – літератора, людини освіченої,який виховав своїх дітей у дусі людяностіі любові до простого народу. мати малагарний голос і чарувала своїх дітейрідними піснями.

По родинних переказах, далекийпредок Драгоманових був «драгоманом»,тобто перекладачем у козацькому військуБогдана Хмельницького.

Оточення було українське, в родиніпанувала українська мова; ще змалкуОльга наслухалась чудових українськихпісень, казок, пізнала всі народні звичаї,обряди.

Значний ідеологічний вплив на фор -мування Ольги мав її старший братМихайло Драгоманов – блискуча, освіченалюдина, видатний енциклопедист ХІХст., історик, літературознавець, публі -цист, громадський діяч. Його плідна ібагатогранна діяльність залишиласявзірцем служіння Україні.

Коли Ользі минав дев'ятий рік, батьканестало і відтоді брат Михайло опіку -вався подальшою освітою сестри. 1861року він улаштував її в київськийприватний пансіон – один з найкращихтого часу, де й він сам викладав історію.

Навчання закінчила Ольга у 1866 р.Згодом брат ввів сестру до кола київськоїінтелігенції, де темою зустрічей булалітература, музика.

Щодо формування Ольги як літе -раторки найбільший на неї вплив мавприятель братів Драгоманових МихайлоСтарицький – визначна постать ХІХст., письменник, відзеркалювач історіїУкраїни, драматург, організатор і режи -сер українського театру, перекладач наукраїнську мову класиків світової лі -тератури, редактор, видавець.

Михайло Старицький, який дужебажав збільшити коло українських пись -менників, уперше запропонував Ользіспробувати свої сили в перекладі зфранцузької мови на українську казокАндерсена. Її переклади виявилися дужевдалими і він підбадьорював Ольгу даліперекладати. І дійсно, вона все інтен -сивніше працює на ниві перекладів наукраїнську мову творів світової літе -ратури. Перекладає з творів Гоголя,Лермонтова, твори для дітей.

Усе життя Ольга Петрівна і М.Старицький радилися одне з одним, малиоднакові думки про задачі українськоїлітератури та розширення її рамок, пропринципи щодо форми і необхідностівишліфовування мови.

М. Старицький і Ольга інтенсивноразом працювали над великим російсько-українським словником – це тривалонавіть кілька десятиліть, – але і надшвидким створенням невеликого ро -сійсько-українського словника як по -сібника для перекладачів. Ці словникимали велике практичне значення.

У1879 р. на Волині Ольгазаснувала видавництво «Не ве -личкий гурток во линсь кий», уякому в 1880 р. видала

«Співомовки Степана Руданського». У1881 р. Ольга надрукувала свої «Пе -реклади з Гоголя». У 1882 р. видала вКиєві збірник власних перекладів «Укра -їнським дітям». У 1883 р. почаладрукувати свої поезії та оповідання вльвівському журналі «Зоря».

Ольга була ретельною по мічницею М.Старицького у виданні альманаху «Рада».Спочатку, у 1881 р., царська влада не даладозволу на цей випуск, але невтомнівидавці збирали рукописи, вірші, дрібні

твори – може, не всі дуже вдалі, але цільбула заохотити почи наючих авторівписати по-українськи. Нарешті по -щастило видати два випуски «Ради» – в1883 і 1884 рр.

Саме в «Раді» письменниця надру -кувала свою оригінальну поему «КозачкаОлена». За два роки по тому спромогласяна поетичну збірку «Думки-мережанки»,Львів, 1886 р.

Як активна учасниця жіночого руху,Ольга Петрівна видає, разом із га -личанкою Наталею Кобринською,жіночий альманах «Перший вінок» уЛьвові 1887 р. Тут появилось її оповідання«Товаришки», де піднято актуальне натой час питання жіночої емансипації,та поема «Дебора».

На початку 1890 років ОленаПчілка була вже відомоюписьменницею, яку всі по -важали. Крім власних віршів,

зокрема, для дітей, вона перекладає іпереписує на українській мові твориГете, Гейне, Гюго, Прюдома, Овідія,Пушкіна, Лермонтова, Фета, Тютчева,Надсона та ін.

У Київському літературно-артис тич -ному товаристві Олена Пчілка пропагуєтворчість Шевченка і Кот ляревського. УПолтаві бере активну участь у від -критті першого пам'ятника ІвануКотляревському у серпні 1903 р. З цієїнагоди її промова забороненою тодіукраїнською мовою була сміливимпротестом проти національного гнітуцарської Росії.

Іван Франко високо оцінив прозовийдоробок Олени Пчілки, зокрема, романи«Світло добра і любові» і «Чад», у якихвіддзеркалено соціально-політичні зма -гання і боротьбу зароджуючої українськоїінтелігенції. Її комедію «Світова річ» –досить популярну свого часу, – граликращі українські актори.

Дуже цінні мемуари-спогади над -руковані Оленою Пчілкою про видатнихсучасників і друзів: Михайла Старицького(1910 р.), «Киевская старина» (1904 р.),Марка Кропивницького (1910 р.), П.Житецького (1911 р.), Миколу Лисенка(видавництво «Час», 1914 р.), МихайлаДрагоманова (журнал «Україна», 1926 р.).

Олена Пчілка відома як видавецьжурналу-тижневика «Рідний край»,який почав виходити у 1905 р. у Полтаві.Журнал мав додаток для дітей «МолодаУкраїна», у якому вона виявила себеталановитою дитячою письменницею. Інині її віршики, казки, байки радуютьнаших дітей. Не випадково обрала вонаназву цього додатку, зважаючи на їїстосунки з творчою молоддю. Ще в '90роках вона сприяла діяльності гурткамолодих українських письменників. Булозасноване їх літературне товариство підназвою «Плеяда» (пізніша назва –«Література»).

(Далі буде)Ольга ПОРОХІВСЬКА-АНДРИЧ

ОЛЕНА ПЧІЛКА (1849-1930)Славні ювілеї 2010 р.

Олена Петрівна Косач (з Драгоманових) мати

Лесі Українки; літературний псевдонім – Олена Пчілка

Леся Українка (зліва) та Олена Пчілка середзнайомих. Зелений гай. Фото 1904/1905 рр.

LQTÃC 2010 r. 5

В тoй час була честь і слава,Войсковая справа,Сама себе на сміх не давала,Неприятеля під ноги топтала.

З НАРОДНОЇ ДУМи

Запорізька Січ була славною.Вона була вартовою сторожею,яка обороняла волю і віруукраїнського наро ду. Нази ва -

лася вона Запорозькою тому, що стояла заДніп ровськими порогами. Порогаминазивають величезні скелі, які лежать,мов пороги, поперек Дніпра. За тимипорогами тягнувся широкий степ аж доЧорного моря. Коло Чорного моря жилитатари, народ кочовий, не посидющий, щоне займався земле робством, а випасавконей і худобу, нападав на мирниххліборобів, руйнував села. Щоб захиститисвою землю від татарів, збиралися молоділюди на границях України, в тих місцяхза порогами на островах, що знаходилисьсеред широкого Дніпра і ті свої оселіназвали Запоріжжям. Ті острови буливажко доступні.

Січ, або кіш, називалось на тихостровах місце, “засічене” високимиокопами та обнесене часто колом, усіоселі знаходились всередині тієї загороди,наче в коші. На окопах стояли гарматидля оборони. Довкола такого коша стояликурені. Це були прості козацькі хати зтесаного дерева, або з хворосту, покритіочеретом.

Курені були обширні, на вигляд вонибули подібні до великої кімнати, біля стінстояли столи, коло столів - лави. Надодним із столів висіли ікони, під іконамисидів під час обіду курінний отаман. Підіконами висіли лампадки. Була вкожному курені і піч.

На подвір’ї, перед кожним куренем,стояли величезні казани, в яких кухаріварили кашу. Кухарі довжелезнимиложками раз-у-раз помішували кашу вказанах. Поблизу пеклися на великомувогнищі цілі воли та барани. Коли все

було готове, виходили кухарі на вал тарозмахували своїми довжелезнимиложками, а довбуш бив у казан. Цеозначало, що обід готовий. Крім куренівбула в коші паланка, – це був великийкурінь посередині коша. Це було житлокошового та козацьких старшин. В кошіжили козаки тільки влітку, на зимуповертались до родини або жили в степах,у так званих зимівках.

Січ була вільне товариство рицарів.Сюди, в це товариство, приймаликожного охочого з умовою бути пра -вославної віри, щоб слухав і корився

товариству і батькам-отаманам йобороняв волю і віру. На Січі не буложіноцтва.

Всі січовики вважалися братами-то -варишами. Були вони християнської пра -вославної віри і вважали покро ви -

телькою і заступницею Січі Божу Матір.На Січі була церква Покрови ПресвятоїБогородиці, що стояла на майдані біляпаланки. Запоріжці дотри мувалися та -кого рицарського звичаю: коли читалосяв церкві Євангеліє, всі козаки виймали дополовини шаблі і держали їх, поки непрочитано Євангеліє. Це означало, щорицарство завжди було готове оборонятиті істини, котрі благовіствує святеЄвангеліє.

(Далі буде)Віргілій РІЦЬКО

ЗАПОРІЗЬКА СІЧ ТА ЇЇ РИЦАРІ

Чи не кожна з-між цен траль нихбагатотиражних ру мунсь кихгазет прокоментувала другийтур Президентських виборів в

Україні.З-між заголовків матеріалів визна -

чаються «Янукович захищає свою пе -ремогу на вулиці» з щоденника «Аде -верул», «Янукович повертається» з га -зети «Журналул Націонал» з над за -головком «Ризикуючий реванш в Укра їні»,чи «Переможений «Оранжевої револю -

ції», Янукович обіцяє повернутисяобличчям до Росії» з газети «Ґиндул», абож: «ОБСЄ заспокоює табір Юлії Тимо -шенко» з щоденника «ЕвеніментулЗілей».

Цікавою, по-моєму, є стаття підназвою «Відношення Бухарест-Київ якриторичне питання», яку опублікувалагазета «Евеніментул Зілей», хочби лишетому, що вона стосується, зокрема,українсько-румунських двосторонніх від -носин.

В матеріалі автора Адріана Кокінозазначається, що між Румунією таУкраїною двосторонні стосунки охололивід таких проблем, як український каналДунай-Чорне море, або ж «порушенняправ румунської меншини».

Коментуючи дотеперішні румунсько-українські відносини, колишній міністрзакордонних справ Румунії КрістіанДіаконеску сказав: «На рівні фунда -ментальних принципів порозумінняіснувало, однак, на жаль, деякі проблемитривали надто довго». На думку Діа -конеску, у відсутності транс кордонного

співробітництва обидві країни втра -чають європейські фонди.

Бухарестський щоденник «Евені мен -тул Зілей» подає також і думку ди -ректора Київського інституту євро -атлантичного співробітництва Олек -сандра Сушка, який вважає, що чимало з-між українсько-румунських проблем –лише риторичні проблеми, а ще і те, щоУкраїна дуже чутливо ста виться додебатів стосовно кордонів та пакту Ріб -бентропа-Молотова. Український ана -літик вважає, що і в майбутньомуриторична проблематика триватиме тащо нова адміністрація в Україні незробить серйозних змін у відносинах зРумунією. Однак, деяка зміна могла бз'явитися по відношенню до румунськоїменшини, якій у виборчій кампанії ВікторЯнукович пообіцяв більше культурних таполітичних прав, в тому числі румунськоїмови як офіційної регіональної мови.

Іван КОВАЧ

Про другий тур президентських виборів в Україні

ЩОДО РИТОРИЧНИХ ПИТАНЬ-ЗАПИТАНЬ...

Віктор ЯНУКОВИЧ

Лист козаків до турецького султана. Картина Іллі РЄПІНА

LQTÃC 2010 r.6

Хто іще не бував уКорнуцилі, то нехайпостарається відвідатице село. Там не побачиш

ні палаци, ні заводи, ні ферми, лишеукраїнських людей.

Корнуцил – невеличке село, роз -ташоване біля шосейної дороги міжмістами Карансебеш та Решіца. Здвомовними написами на станції і навході в село.

На початку ХХ-го ст., вже понад 100 років,тому, осілися тут перші переселенці-українці ізЗакарпаття, як згадують автори монографіїукраїнців Банату «З високої полонини до «Зеленоїліщини» Петро та Іван Кимпяни.

Село Корнуцил адміністративно нале житьдо комуни Палтініш.

Комуна керована сільською радою і при -марем Іваном Поповичом, якого вже вдругеобрано мешканцями для примарської роботи.Не помилилися мешканці тоді, колиздійснили цей рішучий крок. Цей факт намдоказують здійснення, отримані протягомчасу, відколи пан примар керує справами села.Ось кілька прикладів: у всіх місцевостях, якіналежать до комуни Палтініш, можнабачити успіхи. Тут порядок, благодать. Укожному селі – водопровід, а в одних уже йканалізація. Тут гарні школи і будинкикультури, відре мон товані і на вигляддорівнюють європейським стандартам.

Корнуцил – родиме село пана примаря.Тут усі дороги асфаль тові. Тут знаходитьсягарна восьмирічна школа, у якій учатьсяукраїнські діти, гарне асфальтове подвір'я зприладдям для гім настики та різних спортивнихуправ. Знайдеш гарно влаштовані зали класів,різні лабораторії, які відповідають європейськимвимо гам. Тут навчаються 115 укра їнськихшколяриків і 35 румунських дітей, а в дитячомусадку з українською викладовою мовою – 32

дитинят.Рядом знаходиться величезний дво поверховий

будинок культури ім. Івана Шмуляка,приміщення, у якому панує порядок, чистота івсе необхідне доброму розгортанню культурно-художніх та виховних заходів, різні кімнати,гарне і приємне електричне світло, санітарніпотреби , всіляка посуда і все, що необхідне длядоброго ходу різних подій.

Тут, у суботу, 16-го січня ц.р., відбувсяшостий випуск концерту українських колядок таобрядів. Подія відбулася в недовгий час післяурочистого відкриття «Українського домукультури» та фестивалю українських колядок вТімішоарі. Таким чином можна було бачити, як о12-тій годині всі учасники наближаються ізаходять в зал. На сцені, перед мікрофоном

появляється пан Іван Попович,сільський примар разом із авторомцих рядків, виголошуючи хід події,при сут ність на концерті особливихгостей, художні колективи, присутніна події, і все потрібне длянормального ходу події.

На події був присутній панСтепан Бучута, депутат і головаСоюзу українців Румунії, разом із

своєю дружиною, пан Юра Глеба, першийзаступник голови СУР і голова Тіміської філіїСУР, д-р Ада Кручану, завідуюча Дирекцієюкультури і культів Караш северінського повіту,Йосип Цігла, голова повітового німецькогофоруму, панна Камелія Шушко – радник головиповітової ради, Іван Шутак, примар селаКопашиль, Г. Нейку – примар міста Аніна разом

із своїм заступником, Юра Тюх – головаКарансебеської організації СУР, ВасильШийко – секретар організації СУР м. Решица,інж. Всеволод Вершигора – голова організаціїСУР міста Аніна, Іван Фурді – головаорганізації СУР села Зоріле, Дмитро Попович– заступник голови СУР села Копашиль, ІванКовач – голова Лугозької організації СУР.Брали участь на фестивалі художніколективи місцевостей: Корнуцил,Карансебеш, Копашиль, Зоріле, Решица,Лугож і Щука.

У своїй промові, на відкритті пан Ст.Бучута відмітив успіхи праці Караш севе -рінської філії на культурній ниві, те, щопосприяло його відвідати цю подію, хоч

парламентська праця в ці дні перевтомила його.Приємним сюрпризом було те, щоКарашсеверінська філія дістала нову апаратурудля культурно-виховних закладів.

ЗНАЙОМТЕСЬ: КОРНУЦИЛ

На цю зустріч Виконавчою радою СУРбуло передбачено:

- представлення фінансового звіту на2009 р. та завершен ня інвестицій за 2009 р.а також аналіз плану та пропозиційінвестицій на 2010 рік;

- аналіз культурної діяльності вминулому році і представленнякультурних подій на 2010 рік;

- аналіз видань в минулому році таплан публікацій і друкарства на 2010рік;

Степан Бучута – голова СУР ідепутат Парламенту Румунії – пред -ставив фінан совий звіт за минулий рікпо філіях.

Щодо інвестицій на 2010 рік,потрібно завершити у с. Рогожештах(Ботошанського повіту) збудуванняприміщення СУР і продовжитиінвестиційний план в містах Сігет таАрад.

Ірина Мойсей – генеральний секретарСУР – запропонувала закупити три мік -роавтобуси для філій, аргументуючи, щогрошові витрати на дорожній транспорт за2009 рік можна амортизувати черездекілька років. Поки що, Степан Бучутазаявив, що пропозиція до цих пір не єсолідно аргументована в тому значенні, що

кошти при використанні таких мікро -автобусів набагато більші.

Микола Корсюк – голова Комісії з питаньпреси, публікацій і друкарства – нагадавучасникам, що в кожних осередках СУР, в

тому числі у найновіших приміщеннях,потрібно динамізувати культурну діяль -ність.

Іван Робчук, заступник голови СУР,представив аналіз культурної діяльності за2009 рік, зупинившись на найважливішихкуль турних подіях минулого року, підкрес -люючи співробітницство СУР з Мініс -

терством культури та культів Румунії, зПосольством України в Румунії таКультурно-інформаційним центром Укра -їни в м. Бухаресті. У рамках новихкультурних подій, які заплановані на 2010

рік, слід згадати декілька найваж -ливіших з-між них: 9 березня (Бу -харест) – Вшанування українськогонаціонального поета Тараса Шевченка;5-11 квітня (Тульча) – Ознайомлення зукраїнськими етніч ними художниками;22 травня (Сучава) – Міжетнічнийфестиваль «Спів життя»; 29 травня(Сігет) – Конкурс з української поезії; 8листопада (Бо тошани) – День укра -їнської мови і писемності та інші.

Стосовно видавничого плану на 2010рік, Микола Корсюк повідомив, що нацей раз будуть надру ковані білядвадцяти книжок. Переважну кількістьу редагуванні ру кописів займає пись -менник Михайло Михайлюк (9) і поет

Микола Корсюк (4).На пропозицію Степана Бучути, Рада

СУР ухвалила, щоб на Конференції молоді,яка відбудеться 27 лютого - 6 березня уБолгарії, нашу меншину представлялиМирослав Петрецький та Микола Ко -лотило.

Роман ПЕТРАШУК

19 лютого 2010 року відбулося засідання Ради СУР

(Далі буде)Проф. Іван ЛІБЕР,

голова Карашсеверінської філії СУР

Співає «Барвінок»

Насамперед ознайомимось зтерміном «наркоманія». Засучасним тлумачним слов -ником української мови,

наркоманія – це «хворобливий потяг довживання наркотиків, психічний стан,зумовлений хронічною інтоксикацієювнаслідок зловживання наркотичнимизасобами».

Тут слід зупинитись над іншими двомапитаннями, а саме: 1. «наркотик» і 2.«його зловживання». Термін «наркотик»походить від грецького «наркотікос» іозначає «приголомшуючий», як «речовина,що збуджує, або пригнічуєцентральну нервову системулюдини, впливає на сві -домість і поведінку людини,позбавляючи її життяреальності».

Другий вислів – «злов жи -вання наркотиків» – викли каєокрему увагу. Очевидно, щонаркотики можуть мати іблагородну дію, але ця діяможе здійснитись тільки врамках свідомої і дисци -плінованої медицини, де вонинабувають іншого сенсу.Андрій Оіштяну, головнийрумунський науковий дос -лідник, в цьому питанні називає цей сенс«етноятричним сенсом», тому що вінналежить традиційній медицині. Втакому випадку наркотики є підобережним і строгим керуванням меди -цини, яка рішає: що вживати, в якійкількості, чому саме необхідне і комунеобхідне.

Нас же цікавить питання наркотиків

різного виду, що за рамками медицини, щопозбавляють людину всього почуттяреальності і прискорюють їй різніхвороби, наглу смерть, або навітьсамогубство.

Бажано б вступити в це широкепитання крізь призму одного уривка зостаннього розділу дуже цікавої книги:«Світогляд, або для чого ми живемо і якенаше місце в світі?», авторами якої є дваанглійці: Девід Гудінг і Джон Леннок.Книга була перекладена 2003-го року і наукраїнську мову. Останній розділ нази -вається: «Що чекає людину в май -

бутньому?».Цей розділ містить

пару непересічних вис -новків, а саме: людина не єрезультатом еволюції ма -терії, людина бореться,щоб не була полоненарезуль татами сильної ево -люції техніки і, шука ючисвоє місце в світі і сенссвого життя, зупиняєтьсяна питанні: «Чи смерть єкінцем?».

Де можна знайти сенснашого життя? Ніде,крім у Христі Господі на -шому, а надія на Нього –

«надія на воскресіння, – читаємо в ційкнизі, – робить макси мально змістовнимнаше теперішнє жит тя.

Незаперечною правдою є та річ, щосвіт повен страждань. Про це СамГосподь сказав: «Страждання зазнаєте всвіті, – але будьте відважні: Я світпереміг!». (Ін.16,33). Розв'язуються всітруднощі людські, вилічуються всі рани

наші Тим, Який ранами Своїми насвиздоровив. В цьому жалюгідному стані(страшного) сьогодення одна з най -більших проблем поневолила сильнукількість молоді.

В книзі «Основи соціальної концепціїРуської Православної церкви» знаходимодуже реалістичне пояснення щодопоявлення і поширення наркоманії.

«Головною причиною втечі багатьохнаших сучасників в царство алкогольних,– замічається в цій книзі –, або нарко -матичних ілюзій, є духовна спусто -шеність, втрата сенсу життя». Великакількість людства віддаляється відГоспода Бога, секуляризується і цимшкодить сама собі. За наукою Св. Ап.

LQTÃC 2010 r. 7

УКаневі на Чер-нечій горів ш а н у в а л ипам’ять Олек -

си Гірника, який у 60-тіроковини прого лошенняIV Універсалу Централь -ною Радою вчи нив самос -палення в ім’я незалежної

України 21 січня 1978 року, близько третьоїгодини ночі, дисидент, розкидавши сотнівласноруч написаних листівок, наклав насебе руки, протестуючи проти радянськоїсистеми і політики ру сифікації. До цьоговчинку він готувався кілька років - потайписав листівки, які в останні хвилини йогожиття лягли на могилу Шевченка. Назворотному боці кожної був однаковийтекст: “Протест проти російської окупації вУкраїні! Протест проти русифікаціїукраїнського народу! Хай живе СамостійнаСоборна Українська держава! Радянська, тане російська. Україна для українців! Зприводу 60річчя проголошення са мостійноїУкраїни Центральною Радою 22 січня 1918

р. - 22 січня 1978 р. на знак протестуспалився Гірник Олекса з Калуша. Тільки вцей спосіб можна протестувати вРадянському Союзі?!’’. За офіційну при -чину смерті видали автокатастрофу, в якійнібито й згорів колишній політв’язень.Влада довго не віддавала тіло рідним, колиж усе таки дозволила, то ховати наказали, невідкриваючи труни. За часів СРСР ім’яГероя України (звання присвоєнопосмертно Президентом Ющенком 2007року) неодноразово дискредитували вига -даною інформацією про те, що ОлексаГірник був божевільним, п’яницею,релігійним фанатиком. У ті часи правду процей вчинок по ширювало лише “РадіоСвобода’’. Торік на місці самоспаленняпоставили пам’ятник у вигляді смолоскипа.Віктор Ющенко свого часу пропонував за -провадити в Україні День жертовності 21січня, як пам’ять про вчинок Гірника.Однак досі це залишилося лишеініціативою.

Назарій ТУЗЯК

Факел Олекси Гірника

ОЛЕКСА ГІРНИК21.1.1978 р. в Каневі, на могилі Т.

Шевченка, облившись бензином,спалив себе Олекса Гірник на знакпротесту проти русифікації тапоневолення України Москвою.

Імперія кремлівських богдиханів,

Серця розтерті, наче сухарі.

А він приїхав з Калуша у Канів

Молитися і вмерти на зорі.

Кругом чужа, окупаційна мова,

Московщина на берегах Дніпра.

Манкуртія від Харкова до Львова –

Без пам’яті, без божого нутра.

Нема вітчизни, то й життя не треба,

Нема життя, то й серце задмухни!

Якби почулось віще слово з неба,

Що встане Україна із труни,

Якби якась хатина тої ночі

Озвалась рідним голосом з низин,

То не точив би він на скроні й очі

З каністри, наче кров свою, бензин;

Якби якась тополя чи дорога

Козацьку пісню раптом завела,

То, може, зняв би він в мольбі до Бога

Вінок терновий зі свого чола.

Але стояла тиша, повна болю...

По чорних небесах черкнув сірник,

І люто плоть свою, немов неволю,

Палив і звав до помсти єретик.

За нас, німих, прийняв огонь і муку,

На канівській горі згорів за нас.

Тоді підходив, клав на попіл руку,

І цілував золу гірку Тарас.

26.01.2003

(Продовження на 8 стор.)Д-р теології,

прот. Микола ЛАУРУК

СТАВЛЕННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИДО ФЕНОМЕНУ НАРКОМАНІЇ

До 20-річчя відновлення Українського православного вікаріату в Румунії – 1990-2010 рр.

Дмитро ПАВЛИЧКО

Павла, людина – то «дім» (храм), а вдомі потрібно, щоб хтось щосьпробував. Людина покликана бутихрамом Божим, але цього світ нехоче розуміти і спустошуєтьсядушевно. Великий українськийбогослов, прот. Степан Ярмусьговорить про «душевне опорожненнялюдини».

«Душевне опорожнення – цехронічна недуга великої частинисучасного людства, а то й недугауніверсальна, кожна порожнеча, автім порожнеча духовна, – це дуженеприємна недуга. Тепер вонанабрала таких розмірів, що її почалистудіювати». (З його книги«Їастирське душпастирство»).

Пишучи на тему причинипоширення наркоманії, руськийбогослов ігумен Євменій замічає:«...людина прагне збільшитикількість позитивних відчуттів.Дехто нама гається досягти цьогопозитивного стану, душевногопідйому, використовуючи психо -

активні речовини. Найпо ширенішоюз-між них є нікотин» (з його книги«Отче, я – наркоман»). Дослідник всвіті темряви, апологет наркоманіїГукслей Алдус пише: «Один кубічнийсантиметр наркотиків віддаляєбудь-яке неприємне почуття» (з йогокниги «Дивний новий світ»).

(Далі буде)

LQTÃC 2010 r.8

УСофійському соборі в Києві з’явиласьнова мозаїка - образ Богородиці,викладений з 15 тисяч писанок.Особливу експозицію з ликом Божої

Матері під назвою “Погляд у вічність” буловідкрито у переддень Нового року за старимстилем.

Розмальовували писанки 70 худож ників з усієїУкраїни протягом майже 9 місяців. Причому пра -цювали над унікальними візе рунками якпрофесіонали, так і аматори. А авторка проектуОксана Мась склала все це у семиметрове паннона тлі з сухозлітки. Закріпили його на 54 панелях,змон тованих пізніше в приміщенні Софії Ки -ївської.

На роботу витратили 80 тисяч доларів, алепродавати унікальний твір худож ниця незбирається. Панно презентували публіці іпередали Софії Київській у дарунок.

Нині авторка прагне мону ментальнеписанкарство вивезти із храму на вулицю. Уженавесні біля будівлі ООН у Нью-Йорку змон туютьгігантські сфери зі ста тисяч українськихписанок.

У Софії Київськійвідкрили унікальне панно Богородиці

Таку зустріч провів 8 лютого ц.р.в Києві начальник Гене -рального штабу – Голов -н о ко м а н д у в а ч

Збройних Сил Укра їнигенерал-полковник Іван Свидаз аташе з питань оборони приПосольстві Румунії в Україніпідпол ков ником Мір чеюВасіле Жугу ріану.

Мета цього заходу поля -гала в обговоренні питаньдвосто роннього військовогоспівро бітництва. За словамиукра їнського воє начальника,розвиток відносин між обомакраїнами, в тому числі і увійськовій сфері, обумов -лений низкою об’єктивнихфакторів. “Ми маємо спільнікордони, між нашими наро -дами існують міцні культурнізв’язки, у нас є спільні інтереси узабезпеченні європейської та регіональноїбезпеки. Крім того, Румунія вже є, а Українапрагне стати повноправним членом євро -пейського та євро атлан тичного простору”,– зазначив він. Генерал-полковник ІванСвида також відзначив високий рівеньспівпраці Збройних Сил України та Армії

Румунії в рамках регіональних проектів,зокрема, бага тонаціонального інженерногобатальйону «Ти са». Іншим позитивним

прикладом укра їнсько-румунськогоспівробітництва начальник Генеральногоштабу ЗС України назвав участь у складіЧорноморської групи військово-морсь когоспівробітництва “Blackseafor”. Звернувшиувагу на перспективність розширеннякооперації армій двох країн в рамкахвійськово-морської операції “Чорноморська

гар монія”, Іван Свида підкреслив, щоважливим напрямом співпраці є взаємодія упитаннях підготовки військ, зокрема,

проведенні двосторонніхнавчань, а також участьпредставників АрміїРумунії у навчаннях серії“Сі Бриз” та “РепідТрайдент”.

У свою чергу ново -призначений аташе зпитань оборони приПосольстві Румунії вУкраїні від імені керівноїланки Армії Румуніїпривітав підписання Пла -ну двостороннього війсь -кового співро бітництва на2010 рік. Зауваживши, щодеякі пункти цього планувже активно вико ну -ються, він наголосив, що

Міністерство націо наль ної оборони Румуніїмає досвід здійснення про цесу транс -формації, при ведення збройних формуваньдо стандартів НАТО. У даному контекстірумунський військовий представниквисловив про позицію свого керівництванадати укра їнській стороні допомогу впроведенні таких заходів.

Протокольна зустріч українського воєначальника з новопризначенимрумунським військовим представником в Україні

СТАВЛЕННЯПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ...

(Zakin™ennx. Po™. na 1 stor.)

Церква Св. Івана Хрестителя. Монастир Рускова, Мараморощина

LQTÃC 2010 r. 9

Будь-яке зібрання відображає ха -рактер і особистість колек ціонера,але більше, ніж будь-що, продуховне життя особистості го -

ворять зібрані ним книги. За особистимибібліотеками можна безпомилково судити проінтереси людини, яка їх збирала, її кругозір,сфери її духовного життя.

Все, з чим ми стикаємося в житті, залишаєслід у нашій свідомості і формує нас -постійно, все наше життя. Тим більше, якщомова йде про книжки. Свідомість кожноїлюдини - його власний всесвіт. Єдиний,неповторний у своєму роді, унікальний. Якправило, все, написане чи опублікованеписьменником - всього лише невелика часткатого, що було задумано, виношене нимглибоко в серці, в його «тайносфері», і нампісля відходу людини залишається потім від -творювати риси його портрета, його творчоїособистості.

Сім’я поета Івана Негрюка передала в дарСоюзу українців у Сучаві книги з особистоїбібліотеки поета. Усього передано 438примірників книг, деякі з них в декількохекземплярах. Книги, зібрані поетом, від -бивають його різнобічні інтереси в історії,літературознавстві, художній літературі,культурі.

Кожна книга зробила якийсь, у різномуступені, вплив на розвиток І.Негрюка якособистості. У бібліотеці поета широкоображена поезія 60-90-х років двадцятогостоліття, представлені поети і письменникиУкраїни, Румунії та інших країн. Багато хто завторів безпосередньо входили в коло йогоспілкування, його інтелектуального тяжіння.Про це свідчать, зокрема, книги з дарчиминаписами поетові. Це книги з поезією тапрозою, подаровані українськими пись -менниками Румунії та України, на різнихмовах (українській, румунській, російській),серед яких і маловідомі, починаючіписьменники, і поети епохального рівня, знадписами зовсім коротенькими - і зрозгорнутими, які самі звучать, немов поезія(див. ілюстрацію).

Богдан Мельничук, «Журавлиний міст:Поезії»: «Іванові Негрюкові з приязню тазиченням великого творчого щастя. - БогданМельничук, 23 лютого 1990 р., м. Чернівці».

Богдан Мельничук, «Олешківський ме -ридіан»: «Іванові Негрюкові на добру згадку– про минулу зустріч у ріднокраїМихаїла Емінеску. - Богдан Мельничук, 23лютого 1990 р., м. Чернівці».

Борис Бунчук, «Замість центурій: Поезії»:«Поетові Івану Негрюкові з побажанням тіль -ки добра і гарних віршів. Щасти тобі!– Борис Бунчук»

Василь Клим, «Едельвейс»: «Нашому су -чавському чудовому поетові Іванові Негрю ку,з великою повагою і поба жаннямнових успіхів у його творчості – від автора.Не гостина, 25.10.85».

Василь Клим, «Таємниці лабіринту:Проза»: «Талановитому поетові і другуз глибокою любов’ю і щирістю від авторакнижки Василя Клима – Яси, 30.03.90».

Василь Кожелянко, «Білий і рудий»:«Щирому приятелеві і доброму поету ІвановіНегрюкові з побажанням натхнення, світла,радості. Від щирого серця – В.К., 24.02.95».

Василь Кожелянко, «Терновий іній»:«Іванові Негрюку, українському поетові зРумунії, доброму приятелеві з щиримпобажанням добра, натхнення, і ще багатокниг. 9.06.94».

Галина Тарасюк, «Свет родника: Стихи»:«Іванку, шануймося, і – будьмо! З любов’ю– Галина Тарасюк, 3.95-08».

Ганна Костів-Гуска, «Цвіте біля хатикалина: Поезії»: «Івану Негрюку на щастя.Ганна Костів-Гуска, 18.05.95 ».

Кость Москалець, «Пісня ста ро -го пілігрима»: «Іванові Негрюку з найкращимпобажанням щастя, здоров’я і всього що -найліпшого. Кость. 1.02.95, Київ».

Микола Мірошниченко, «Око»:«Дорогому Іванові Негрюкові дарує своєвнутрішнє око «Циклоп» із-над Дніпра.27.02.90, м. Київ».

Микола Рачук, «Стоок: Поезії»:«Вірю, що ця збірка будев надійних руках, а томувдячний заздалегідь. Автор.

12.11.96»; і цю ж саму книжку поет ще даруєз надписом: «Прекрасному поету ІвановіНегрюку на свято Богородиці. 1993. М.Рачук»

Мирослав Лазарук, «Покрова:Поема і поезії»: «Дорогому Іванові Негрюку –чудо вому поетові, гарному чоловікові,з надією на гарні зустрічі і дружбу. 14.04.94.Щиро - Мирослав».

Михайло Небиляк, «Неспокій весни:Лірика»: «На добру пам’ять від автора. Сі гет,11.07.92».

Павло Романюк, «Спектри»: «ПоетовіІвану Негрюку з пошаною й побажаннямуспіхів і щастя в творчій праці. Поетові І.Негрюку мої «Спектри» взамін «Екстазів». 25лютого 1990 року, Павло Романюк».

Тамара Чевернюк, «Джерельні веретена:Поезії»: «Іване! Хай в Долі твоїй і душісяють чисті джерела Віри, Надії, Любовіі дзвонять лишень святочні дзвони укра -їнського слова!17.05.91. Тамара. Чер нівці».(див. ілюстрацію н-р ).

Це книги, подаровані видатнимукра їнським письменником і гро -мад сь ким діячем Руму -нії Степаном Ткачуком: «Хвили -

на, зу пинись: Проза»: «Дорогому ІвановіНегрю кові на добру згадку і щире бажання,щоб він став тим поетом, за яким вікамитужить українська душа. - М. Бухарест,19.02.1990», «Сміх і плач слів: Поезії»:«Дорогому Іванові Негрюкові, великомупоетові нашої поезії, з любов’ю, довір’ям івдячністю. Хай йому поетові та у всьомущастить! - М. Бухарест, 25.04.86» (див.ілюстрацію).

Це книги з власноручними надписамивидатних українських письменників тагромадських діячів, які увійшли в історіюукраїнської літератури ХХ сторіччя:

Ліна Костенко, «Сад нетанучихскульптур»: «Іване, дуже дякую, поки що, завсе! Матеріали! З повагою - Ліна Костенко»,(див. ілюстрацію).

Іван Драч, «Вибрані твори в двох томах»:«Іванові Негрюкові з побажанням усьогонайкращого - 16.05.89».

Це книги-нагороди, наприклад, книгаЄвгена Маланюка «Поезії» подарованапоетові з надписом «Іванові Негрюкові заучасть в Шевченківськім конкурсі. -М.Чернівці, березень 1993 р.». На поляхдеяких книг залишилися записи, зробленівласноруч поетом він уважно читав ці книги.

ВТІЛЕННЯ ТАЙНОСФЕРИ ДУШІ (Бібліотеку поета І.Негрюка передано СУР в Сучаві)

Докт. філ. наук Людмила МOРОШАНУ,

вик. обов’язки заступника головиБуковинського округу

Союзу українців Румунії

Фото 1

Фото 2

Фото 3

(Далі буде)

LQTÃC 2010 r.10

Василь ГЛИНЧАК, м. Львів

Напевне, це був найщасливішийНовий рік у його житті - 1858й.Перший Новий рік на волі післядесяти років заслання. Зуcтрічає

його в Нижньому Новгороді, де майже на

півроку поета затримала жандармська заборонав’їзду до Москви і Петербурга. Але це дрібниця!Він вільний! Здоровий. Багато малює.Переважно портрети. Пише, зокрема, “Неофіти”і триптих “Доля. Муза. Слава”. Ходить навистави. Захоплюється юною артисткою. Буваєв гостях і приймає гостей. Знаменитий акторМихайло Щепкін з Москви примчав - а цемайже п’ятсот верст! - щоб обняти свого друга.І, звичайно, він, Шевченко, отримує багатолистів. Озиваються всі, хто не смів писати, коливін був там - “в степу безкраїм за Уралом”.Радісно збуджений, сповнений передчуттямповернення до творчості, до мистецтва, донового життя, вдячний за вияви уваги, пошани йлюбові, він теж розсилає листи. 2 січня пише дографині Анастасії Толстої, яка разом зчоловіком, президентом Академії мистецтвФедором Толстим зробили все можливе, щобвирвати його на волю. Аж п’ять листів пишечерез день - 4 січня. Один - до письменникаС.Аксакова з приводу його, Шевченкових,повістей. І чотири до своїх співвітчизників -українців: Михайла Мак си мовича, МихайлаЛазаревського і Пантелеймона Куліша. Пише,звичайно, українською, яку він і запровадив улистуванні між земляками. Як сказав одиндослідник, - з Шевченком в Україні це сталонормою. Прочитаймо ж і ми ті листи, щобвідчути разом з їх автором радісний подих воліта новорічних надій.

До М. О. Максимовича 4 січня1858. Нижній Новгород

Я ще й досі не охолонув од мого дорогогогостя, і досі ще стоїть він у мене в очах і не даємені спокою ні вдень, ні вночі. Просив оце, щоб

написать тобі письмо любенько та подякуватьтобі за твої дорогії подарунки. Так що ж, таканісенітниця в голові ходить, неначе, крий Боже,з похмілля. Завдав він мені свято. Так учистив,що аж пальці знать. Вибач мені, мій голубесизий, ради великого Бога, що я тобі так оценашвидку пишу, єй Богу, нічого в голову не лізе,кроме нашого великого чудотворця МихайлаСеменовича. Дасть Бог, трохи одпочину танапишу тойді тобі тихесенько, гарнесенько, таможе, ще, як Бог поможе, і віршами. А теперцілую тебе, моє серце, за твої подарунки,поздоровляю з Новим годом і молю Господамилосердного послать тобі долголетие іздоров’я, на славу нашої преславної України.Поцілуй за мене свою хорошую, добрую пані, амою щирую землячку, і други мої іскренні, незабувайте кобзаря, убогого і щиро васлюблящого.

Т. Шевченко

До М. М. Лазаревського 4 січня 1858.

Нижній Новгород Вибач мені, моєсерце, мій голубе сизий, що я такдавно до тебе не пишу, нічого булописать. А тепер набралося так

багато того писання, що ніколи писать. Добрийоцей чоловік завтра їде в столицю, зайде дотебе, іти з ним, як матимеш час, добренабалакаєшcя. Приїжджав до мене колядуватьстарий М.С.Щепкін, то я після його колядки щей досі хожу, неначе після похмілля. Нехай йомугосподь шле добре здоров’я. Поздравляю тебе зНовим годом. Дай Кулішеві купу серебром іпоцілуй за мою графиню Настасію Івановну, і

більш нічо. Ніколи. Не забувай мене, голубе мійсизий. Чи не знаєш ти, де живе отойЖемчужников (Лев Жемчужников - росіянин,аристократ, син сенатора. В юності,захопившись поезією і мистецтвом Шевченка,зво рушений його трагічною долею, допомагавйому грішми після заслання. Як художникпродовжував започатковане Шевченком видання

“Живописна Україна” - “Пошта”)? Як знаєш, тонапиши мені. Метлинського я получив, спасибітобі. Прощай, моє серце.

Т. Шевченко

До П.О.Куліша 4 січня 1858.Нижній Новгород

Позавчора получив я твоє третєписьмо та ще й з грішми 250карбованців. Спасибі тобі і томущедрому землякові, що купив мою

невольничу роботу. Спасибі вам, други моїсердечнії: зрадували ви мене з великим святом.Нехай вам так Господь поможе во всіх вашихначинаніях, як ви мені тепер помогли.Препоганий Нижній Новгород. Копійки нема дезаробить: думав уже писать Лазаревському, ажгульк - неначе з неба впали гроші, та ще й наНовий рік. Спасибі вам, друзі мої! ОповіданняВовчка ще не получив. А “Граматка” твоя такмені на серце пала, що я не знаю, як тобі йрозказать. Розкажу колись, як дасть Богпобачимось, а тепер тілько дякую, іще раздякую, і більш нічого. Копу грошей возьми у М.Лазаревського. З “Чорної ради” тепер ненарисую тобі нічого: нема моделі, нема нічогоперед очима нашого українського, а брехать настарість не хочеться. Не хочеться рисовать так,абищо. Тепер посилаю тобі з оцим добримчоловіком, з Овсянниковим, свої “Неофіти”. Щенедобре викончені. Перепиши їх гарненько йпошли з цим же Овсянниковим старомуЩепкіну. Наробив він мені оцей старий лиха:приїжджав до мене на святках колядувать. Я йдосі ще хожу неначе з тяжкого похмілля од йогоколядок. Учистив старий аж пальці знать. І де вйого узялась така жива, сердечно трепещуща,жива натура? Диво, та й годі! Оставайся здоров,мій брате, мій друже єдиний. Нехай тобі Богпомагає во всіх твоїх добрих начатках. Незабувай мене, твого щирого рідного братаТ.Шевченка. Шли мені швидше свого Вовчка. Табудь здоров з Новим годом.

Т. Шевченко

З Новорічних листів Шевченка 1858 рокуЗ Новорічних листів Шевченка 1858 року

«...На славу нашої преславної України»«...На славу нашої преславної України»До 196 річниці від дня народження Т. Г. ШЕВЧЕНКАДо 196 річниці від дня народження Т. Г. ШЕВЧЕНКА

Погруддя Шевченка в м. Бухаресті

Погруддя Шевченка в м. Сату-Маре

Погруддя Шевченка в с. НегостинаСучавського повіту

LQTÃC 2010 r. 11

Iдея Соборності генетично закладенав українцях з давніх-давен. Від часівфеодального дроблення КиївськоїРусі вона стала однією із запорук

збереження нашої державності та на -ціонального самоусвідомлення. У най важчічаси національної історії кращі синиУкраїни-Русі озброювалися нею для бо -ротьби з ворогами. Сама ж ідея соборностінемислима без ідеї державності, безнаціонального поступу. Кращі провідникиУкраїни — Володимир Великий і ЯрославМудрий, Володимир Мономах і ЯрославОсмомисл, Роман Мстиславич і ДанилоГалицький, Богдан Хмельницький і ІванВиговський, Петро Дорошенко і ІванМазепа в різні часи й за різних історичнихобставин намагались втілювати її в життя.Після втрат державної самостійності таознак державної організації Україною, внашому народі ніколи не затухала ватранадії на відновлення державотворчогожиття і відчуття належності до великоїсоборницької та єдинокровної нації.

Навіть будучи поділеними між кількомачужинними державами українці завждивірили і сподівалися на національнеоб’єднання. Кращі з нас боролися йжертвували життям за здійснення цих мрійта сподівань. Після більш як століття поліквідації Гетьманщини український народбув поділений між двома імперіями —Австро-Угорською та Російською.

Революційний 1917 рік у Росії змівцарат, і українці поряд з іншими народамиотримали історичний шанс відновитивласну державність. На теренах Над -дніпрянщини постала Українська НароднаРеспубліка, яка вже наступного (1918) рокуIV Універсалом Центральної Ради і намирових переговорах в Бересті з країнамиЧетверного блоку твердо заявила прособорницьку перспективу своєї державноїполітики. Українська Держава, щонаприкінці квітня 1918 р. змінила УНР, уформі гетьманату оголосила соборністьісторично-етнографічних земель офіційнимкурсом державотворчого поступу. Со -борницька концепція Гетьмана П.Скоропадського ставила за мету і буласпрямована на об’єднання в єдинійУкраїнській Державі Бессарабії, При -дністров’я, Берестейщини, Гомель щини,Стародубщини, Курщини, Білгородщини,Рильщини, Донщини, Кубані, Криму,Холмщини, Карпатської України, Буковини,Підляшшя, Східної Галичини.

Національно-визвольний рух набиравпотуги і на західноукраїнських землях.Революція 1918 р. в Австро-Угорщиніпосилила надії українців Наддністров’я наздобуття права власного самовизначення, афакт існування державності на ВеликійУкраїні надавав їм упевненості внеминучості об’єднання нації в єдинійУкраїнській Соборній СамостійнійДержаві.

6 жовтня 1918 р. на урочистомувідкритті Державного Українськогоуніверситету в Києві велике враження на

присутніх справила коротка промовапредставника західноукраїнських земель,члена австрійського парламенту д-ра Л.Цегельського, який зокрема виголосив:«Переповнене моє серце почуттям радостиі тріумфу! Сьогодні положено найкращийкамінець під будучину українського народу.Українська нація прилучилася доєвропейської культури, і це прилучення єнайкращою запорукою, що Україна незагине. Я вірю, я певен в тому, що ви,браття, пригорнете й нас, галичан, досебе...». Злука двох частин одного народузакономірно мусила настати, її передчуттявже віяло у повітрі.

Тим часом, 18 жовтня 1918 р. у Львовісформувалася Українська НаціональнаРада (УНРада) на чолі з Євгеном

Петрушевичем, яка взяла у свої руки провіднаціонально-визвольного руху в західно-українських землях. Наступного дня (19жовтня) вона проголосила, що СхіднаГаличина, Північна Буковина таЗакарпаття, які «творять цілісну українськутериторію, уконституйовуються... якУкраїнська держава».

1 листопада 1918 р. у Львові перемоглозбройне повстання, внаслідок якогозаступник урядового намісника Галичинита делегація УНРади підписали акт пропередачу останній всієї повноти влади. Злистопада 1918 р. на 10-тисячнійукраїнській маніфестації в ЧернівцяхУНРаді було передано всю повноту владина Буковині. Листопадовий чин, цейдержавотворчий переворот на нашихзахідних землях, змобілізував і об’єднав тазгармонізував галицьких українців, тобтовсі їхні партії, в одну українськудержавницьку громаду, чого не можна булоніяк довершити на Великій Україні.Українці Галичини одразу ж заявили про

намір творити національну державність іінкорпоруватися у єдину соборну струк -туру з гетьманатом, який існував тоді наВеликій Україні. Перші листівки учасниківлистопадового чину заявляли про про -голошення на західних землях «Укра їнськоїДержави», адже саме таку офіційну назвумала гетьманська держава по обидва берегиДніпра зі столицею в Києві. Проте перебігзовнішніх військово-політичних обставин івнутрішньої соціально-політичної ситуаціїкардинально змінили шлях об’єднавчихтенденцій і намірів усіх суб’єктівтогочасного українського політикуму.

Тим часом на Наддніпрянщині ради -кальна соціалістична опозиція готуваласядо повалення гетьманату П. Скоро -падського. 5 листопада УНРада вислала у

Київ двох представників (Й. Назарука і М.Шухевича), щоб встановити контакт згетьманським урядом і визначитися щодоякнайшвидшого об’єд нання західно укра -їнських земель з Над дніпрянською Укра -їною.

6 листопада 1918 р. Й. Назарук та М.Шухевич були прийняті Гетьманом П.Скоропадським. Делегати просили в головиУкраїнської Держави допомоги у про -тистоянні полякам. Уряд Гетьмана, згідно збюджетним зведенням, виділив з державноїскарбниці графою надзвичайних видатків удопомогу Західній Українській Республіці 6млн крб., кілька вагонів одягу, взуття, зброї,цукру, 10 млн австрійських крон. Крім того,нелегально в розпорядження УкраїнськоїГалицької армії (УГА) було наданолетунську сотню, а також перейти кордонна допомогу ЗУНР було запропоновано йкорпусу Січових Стрільців.

Акт Злуки УНР і ЗУНР: втілення і крах ідеалу Соборної України

(Далі буде)

Павло ГАЙ-НИЖНИК

Майдан Незалежності в Києві

LQTÃC 2010 r.12

Таким чином, в 1199 р. Марамурешсертифікований як «Королівськийліс», в якому угорський король ЕмерікІ був врятований від смерті.

Звичайно, така заява може бути лише фікцієюУгорської королівської канцелярії. Угор щина, які раніше, ще не взмозі стримувати і керуватицими районами. Тому що тільки через двастоліття, в 1368 р., Мара муреш станекомітатом, і багато води протече Ти сою, покиможна буде говорити про угорський комітат якєдину інституцію Мараморощини. Це ста неть сятільки після зник нення з політичної сценивоєвод Саса і Балка.

Одним з перших описів Мара морощинизалишив для нас академік Іоан Мі халі де Апша:«Мара мо ро ський комітат роз та шо ваний наверхній течії річки Тиси. Це закрита з усіх боківвеликими пагорбами і горами площа, подібнана фортецю з вузькими воро тами біля містаХуста, де Тиса прощається зі своїми ріднимимісцями і покидає їх назавжди. Води Мара -морощини пронизують її, мов жилки в листяхдерев. Течуть річки з усіх країв до серединиземлі, де їх приймає Тиса, з лівого боку річки –Мара, Іза (Ронішора, н.а.), Вішеу, а з правогобоку – Водиця, Тересва, Tе ребля. Всі ці річкирозгалужуються прекрасними долинами,видолинками і потоками, які є рідкісноюприродною красою, подібною на красу античноїЕллади. (loan Mihalyi de Apºa, «Diplome mara-mureºene din secolul XIV ºi XV», Maramureº Sighet,1900, pag. 4-5).

Що стосується назви Мараморощини(Марамуреш), історики стверджують, що вонапоходить від – річки Мара, яка в XV-XVI ст.називалася Maramoris. Новини та інформаціїпро Мара морощину будуть збагачуватись внаступні століття, а головно в XlV-XV стт., колибуде зареєстрована більшість документів промісцевість і великі роди Мараморощини.

Історичні документи ХІV-го ст. згадуютьВерхню Рівну (під назвою Felsew Rowna) таНижню Рівну (під назвою Also Rowna), яквласність марамороських воєвод. Найточніше,спочатку власністю воєводи Драгоша, потімйого сина Саса. В 1359 р. земельні маєткиобидвох сіл стали власністю старшогоСасового сина – Балка.

Щодо Нижньої Рівни, Александру Філіпашкупідтверджує, що історичні документи згадуютьпро неї вперше 1390 року, Коріолан Сучупідтвержуючи, що 1360 року згадується впершепро Нижню Рівну (Also Rowna), а ІоанМіхалі де Апша, що тільки в 1402 р. згадуєтьсяпро неї.

Існує ще один історичний документ,написаний в Буді 1368 року, в якому корольЛюдовик I наказаує раді монастиря Лелесь (що

сьогодні на території Словаччини), щоб Іоана,сина Драгомира Румуна, було уведено довласності Рівни, але в документі не уточнено,про котру саме з Рівен іде мова. (Ioan Mihalyi deApºa, «Diplome maramureºene din secolul XIV ºiXV», Maramureº Sighet, p. 103).

В документі з 1390 р. згадується про НижнюРівну (Also Rownа) як власність румунських си -

пин цянських дворян (Ioan M. Bota, Rona de Jos– Maramure. Schiюг monograficг «Maramureє,vatrг de istorie milenarг», Cluj-Napoca, 1998, p.491-512). Але ця місце вість могла б бути на -багато давнішою, оскіль ки на її території булознай дено бронзові пред мети, а та кож через неїпроходила римська до рога, яка вела до Кош -тільських соляних копа лень (Szilaghy Istvan,Maramoros Varmegye. Egyetemes leirasa. A mag-gyar orvosok es termeszetvizsgalok XIX – dikNagygylesenek alkalmabol, Sigheten-Buda pes -ten, 1876, p. 406, 409, 418).

Штефан Вішован підтверджує, всвою чергу: «Наприкінці пер шоготисячоліття, напевно, тут (вНижній Рівні – н. а.) жило

слов’янське населення, про що свідчить саманазва Рівна, перша назва якої, Rowna, походитьвід слов’янського rov (рів – довга глибокаканава, розмита водою, або викопана в землі) +слов. суф. –на. (Istoria României, Bucureºti, 1960, p.740, 742, 744; Slovnik hidronimov, p. 466, înreg-istreazã un pârâu, Rognescul, Rogna’ascul în raionulRahãu, regiunea Transcarpaticã).

Александру Філіпашку вважає, що назваRowna (Rona) походить від rudus, rodus, rondus,тобто від мідної руди.

Назви такого роду досі актуальні на

території Трансільванії: Базна, Колна, Драгна,Гладна, Лона, Лозна, Радна, Тарна, Златна таінші. Вони належать першому сло в’янськомушару топонімів, нижня межа якого можедатуватись від шостого та сьомого століття(Vezi în acest sens G. Mihãilã, Criteriile determinãriiîmprumuturilor slave în limba românã, în SCL, XXII,1971, nr.4, p. 351-367).

На відміну від Нижньої Рівни, перший спогадякої історики датують по-різному, Верхню(Вишню) Рівну історичні документи спогадуютьвперше 14 травня 1360 року. Безумовно,місцевість існувала набагато раніше. По-перше,тому що Мараморощина представлялася в тойчас як «держава» з високою соціально-політичною індиві дуальністю, а по друге,академік Штефан Паску у своїй роботі(«Voievodatul Transilvaniei, vol. II, Cluj, 1979, pag.457 ºi «Monografia Baia Mare», vol I, 1972, pag. 354,357, 375) зазначив, що в 1360 році на територіїВерхньої Рівни стояв замок. Про існуваннядавнього замку згадується і в 1474 році –«Castellanus de Rowna». Ровенський замок –«castella» – мав дійсний і конкретний зв’язок ізназвою села Коштіль.

Документом від 14 травня 1360 рокуугорський король Людовик Великий,син короля Карла Роберта, пода рувавмісцевість Felsew Rowna дворянинові

на ім’я Стан, що був сином Петра, який буввірним капітаном угорського короля наМараморощині, а в 1361 р. той же корольпідтвердив донацію ще однією королівськоюграмотою – «... fidelitabus et servicys placibilibusStan fili Petri fidelis olahy nostrі (...) possesionemnostre Olacholem Felsew Rowna”. Таким чиномкороль Людовик Великий дарує Верхню Рівнусвоєму капітану Станові за вірність і надзвичайніпослуги. Пізніше частина села перейде увласність дворян села Петрова, які колонізуютьтам кілька родин як кріпаків (Al. Filipaєcu, IstoriaMaramureєului, Bucureєti, 1940, p. 86).

30 квітня 1390 р. маєтки Верхньої Рівниуспадковують дворяни Балк та Драг, які на той часбули вельможами Марамороського комітату,документ, що свідчить про це, також заявляючи,що у Верхній Рівні живуть волоські та українськікріпаки (Ion Mihaly, op. cit., p. 98).

1500 року Верхня Рівна увійшла до складукоролівських маєтків Владислава ІІ, про щопідтверджує документ 1508 року, в якомукоролівський представник забороняє синамДрагфія входити у власність села. А згодомВерхня Рівна була приділена до Велико -бичківської королівської доменії (Belaj Vilmos,Maramaros megye tarsadalma es nemzet segei,Budapesta, 1943, p.47).

Цілком очевидно, що довгий час ВерхняРівна була у складі королівських доменій, разомз іншими українськими селами, розташованимияк на лівому, так і на правому берегах річкиТиси, змінюючи постійно свій етнічний складшляхом встановлення мажоритарного укра -їнського населення.

ВЕРХНІЙ РІВНІ – 650 РОКІВ

(Далі буде)

Михайло ТРАЙСТА

10-го січня ц.р. ві -дійшов у вічність одиніз відданих укра їнцівБанатського кра ю –Іван Берля нич.

Іван Берлянич наро -дився 9-го липня 1936

року в селі Копашиль Карашсеверінськогоповіту в сім'ї Андрія та Анни Берлянич.

Початкову школу закінчив у рідномуселі, а V-VII класи в селі Саку. Післязакінчення семирічки Іван Берляничпоступив у ліцей бухгалтерський, післяякого – в училище міністерства вну -трішніх справ.

Працював у Карашсеверніському інс -пек тораті поліції. На пенсію вийшов зчином полковника.

Під час праці Іван Берлянич заочнозакінчив юридичний факультет Клузь -кого Університету.

Іван Берлянич одружився з АнцеюБодня і в них народилося двоє дітей: Толяі Ліда. Так склалося, що син Толя у 20років життя покинув цей світ. Йогосестра після одруження народила сина,якому дала ім'я Толя. Сьогодні вінстудент в Тімішоарі.

Покійний безмежно любив свою

українську націю, рідне село Копашиль, уяке загощав дуже часто. Цікавивсяісторією походження банатськихукраїнців, їхньою культурою, дописував доукраїнських газет.

І. Берлянич любив допомогти не лишерідні або односельчанам, але й іншимлюдям, особливо в справах юридичногохарактеру, за що його дуже цінували.

Після тривалої хвороби І. Берляничвідійшов у вічність, залишивши дружинуАнцю та всю родину з безмежним горем.

За ним тужить не лише його рідня,але й багато друзів, знайомих, колег.

Нехай буде йому земля пухом!

Іван ЛІБЕР

НЕСТАЛО ІВАНА БЕРЛЯНИЧА...

(Продовження. Поч. в н-р 1-2/2010)

Батьки автора (1946 р.)

LQTÃC 2010 r. 13

Ш а н о в н о м уп и с ь м е н н и к уМ и к о л іЛ Я С Е В И Ч Увиповнилось 96літ.

Народився п.Лясевич 17 січня1914 р. у с. МалаК и с н и ц я

Ямпільського району, що на Поділлі вУкраїні.

2001 р. появилась збірка віршів іпісень «Краплина живої води» увидавництві Мустанг, фінансованаСоюзом українців Румунії.

Знаємо п. М. Лясевича ще з початку'80 років, коли виступав зі своїмивіршами в Літстудії при Спілціписьменників Румунії.

Пише шановний М. Лясевич і віршідля дітей та багато перекладає зрумунської класики.

Газета «ВС» бажає шановномуМиколі Лясевичу «На многая і благаяліт!»

М. ЕМІНЕСКУ

ДО ЗІРКИ

До зірки далечінь така,Що сяйво її сходитьУ тисяч років світових,Поки до нас доходить.

Може, десь згасла по путіВ лазурному просторі,

Її проміння лиш теперБлищить у нашім зорі.

Ікона мертвої зоріВ далечині блукає:Сьогодні бачимо її,Хоч вже її й немає.

Також, коли наша тугбВ глибоку ніч впадає,Любов ізгасшої й вогоньЩе довго нас шукає.

М. ЕМІНЕСКУ

СОННІ ПТАШЕЧКИ

Сонні пташечки зібрались,Прилетіли в гнізда наніч,Між гілками заховались –

Надобраніч!

Потічки перешептались,А діброва дише вільно,Квіти теж позасинали –

Спи спокійно!

Пропливе й ота лебідка,В комишах собі ночують,Ангели твій сон солодкий –

Хай чатують!

Всю картину феєрійнуПроменем залито наніч,Все навколо гармонійно –

Надобраніч!Переклади

Миколи ЛЯСЕВИЧА

ВІТАЄМО 96-річного ЮВІЛЯРА,співробітника г. «Вільне слово»

Миколу ЛЯСЕВИЧАМиколу ЛЯСЕВИЧА!

Кабінет міністрів Українисвоєю постановою від 27січня ц.р. затвердивофіційно транслітерацію

українського алфавіту латиницею.Згідно з прийнятою постановою,

українська буква Аа відповідатимелатинській Аа, Бб – Bb, Вв – Vv, Ггпередається латинською Hh, Ґґ – Gg,Дд – Dd, Ее – Ee, Єє – Ye (на початкуслова), ie (в інших позиціях), Жж –сполученням Zh zh, Зз – Zz, Ии – Yy,Іі – Ii, Її – сполученням Yi (напочатку слова), і (в інших позиціях),Йй – Y (на початку слова), і (в іншихпозиціях).

Крім того, Кк передаєтьсялатинською Kk, Лл – Ll, Мм – Mm,Нн – Nn, Оо – Oo, Пп – Pp, Рр – Rr, Сс– Ss, Тт – Tt, Уу – Uu, Фф – Ff, Хх –Kh kh, Цц – сполученням Ts ts, Чч –сполучення Ch ch, Шш – сполученняSh sh, Щщ – сполученням Shch shch,Юю – сполученням Yu (на початкуслова), iu (в інших позиціях), Яя –сполученням Ya (на початку слова),іa (в інших позиціях).

Буквосполучення «зг» пере да -ється латиницею як «zgh», навідміну від «zh», що відповідаєукраїнській букві «ж». М'кий знак(Ьь) та апостроф (') латиницею непередаються.

УКРАЇНСЬКИЙ АЛФАВІТУКРАЇНСЬКИЙ АЛФАВІТОТРИМАВ ОФІЦІЙНУОТРИМАВ ОФІЦІЙНУ

ТРАНСЛІТЕРАЦІЮТРАНСЛІТЕРАЦІЮЛАТИНИЦЕЮЛАТИНИЦЕЮ

Кожного року Асоціаціяславістів Румунії орга нізовуєкультурні події й симпозіуми,на яких представники різних

слов’янських держав представляють своїкультурні цінності, роблять їх відомимидля своїх «братів по спільному сло -в’янському кореню». За цілий рік орга -нізовуються декілька таких сим позіумів,а 10 грудня відбулася остання на 2009 рікнаукова сесія.

Тут були присутні більшою міроючлени Кафедри слов’янських мов,представники таких мов, як: польська,сербська, словацька, було запрошенопрофесорів з Кафедри російської мови,прийшло багато студентів.

Симпозіум відбувся на Факультетііноземних мов та літератур Бу ха рес тсь -кого університету, і тут були представленікруглі річниці, або від смерті, або відднів народження видатних письменниківслов’янського походження. Його

відкрила пані проф. Антоанета Олтяну,яка після короткої промови дала словоКерівнику кафедри слов’янських мов таголові Асоціації славістів Румунії проф.Константину Джамбашу. Його слово булопро видатного полського письменникаЗиґмунда Крашінського (1812-1859), відсмерті якого 2009 року сповнилося 150років. Представивши нам біографіюписьмен ника, пан Джамбашу проана -лізував також його два головні твори«Nedivina comedie» та «Irydion».

Потім слово було дано пані проф.Октавії Неделку, представниці сербськоїмови, яка говорила про Оскара Давічіо,сербського письменника, від народженняякого сповнилося сто років. Словацькумову представляла пані проф. ДаґмарМарія Анока, вона розкривши чудовітвори Марґіти Фіґулі, від народженняякої сповнилося 150 років.

Як я вже сказала, на симпозіумі булитакож присутні представники ро сійської

мови, і всі вони говорили про творчістьГоголя в зв’язку з тим, що 2009 рокусповнилося 200 літ від народженнявеликого пись менника. Першим говоривпроф. Вірджіл Шоптеряну на тему«Культура сміху у Гоголя та Булґакова».Потім пред ставила цікаву тему паніАксінія Красовська «Біографічні та літе -ратурні порівняння між Гоголем таБулґаковим».

Остання доповідь належала проф.Антоанеті Олтяну. Вона звучала так:«Народна уява у новелі Гоголя «Вій».Вона показала також уривок із фільму«Вій», який появився на екранах ще в1967 році.

На закінчення було показано ма -ленький артистичний фільм про Гоголя,основою створення якого є його лис -тування з друзями.

Марія ГОЩУК

Різнобагаття слов’янської культури

LQTÃC 2010 r.14

¨̈ S T O R I N K A   D L X   D I T E CS T O R I N K A   D L X   D I T E C ¨̈

За рішенням ЮНЕСКО 21 лютого всі народи Землівідзначають Міжнародний день рідної мови.

Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок.Це тому, що 21 лютого 1952 р. у Бангладеші владажорстоко придушила демонстрацію протесту протиурядової заборони на використання в країні бенгальськоїмови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглихза рідну мову. З того часу минуло багато років. Аж ужовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральноїконференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжна -родний День рідної мови.

21 ЛЮТОГО – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ РІДНОЇ МОВИ!Кожен народ має свою мову, своє

письменство. А кожна мова має властивілише їй риси. З давніх давен людство

любило, зберігало і збагачувало свою мову.

Олена ПЧІЛКА

РІДНЕ СЛОВОТак довго сподівана, ждана годинаНастала для рідного слова мого:Не так, як приборкана, смутна пташина,Озоветься воно із затишку свого;Не так, – весняним жайворонком у поліВкраїнськая мова тепер залунаІ гомоном вільним по всьому роздолі,По всій Україні озветься вона.Дарма, що по небу весняному тучіГромадою темною швидко летять,Не страшно пташині ні грому, ні бучі –Крізь хмари бо промені сонця мигтять!Дзвінкий жайворонок то вгору, до сонця,Зів'ється, де сяє йому любий рай,То пісню співа й до людського віконця... –Лети ж, рідне слово, лети в рідний край!

(1908)

Засперечалися снігові подо -рожники – маленькі, з горобців,північні пташки. Не можутьвирішити, який буває сніг. Літають,перепитують:

– Який буває сніг?– Золотий! – відповів ранок,

висвічуючи морозну тундру.– Блакитний, – сказало денне

чисте небо.– Синій, синій, – прошепотіли тіні

старих модрин.– Хо-о-лодний! – крякнула качка,

ховаючи дзьоб під крило і підгинаючилапку.

– Теплий, – пробурмотіла білакуріпка і зарилась у кучугуруподрімати.

– Легкий, легкий, легкий! –прошумів вітер і закружляв, ніби пухкульбабки, густі сніжинки.

– Важкий! Дуже важкий! –зітхнули гілки кедрового стелюха,притиснуті до землі вагою сніговихнаметів.

– Червоний-червоний! – сказалавечірня зоря, спалахнувши надвершинами сопок.

– Срібний, звичайно! – посміхнувсяясний місяь, піднімаючись з-за гір дозірок.

Тайгу і тундру до самого океанупролетіли снігові подорожники і всепитали, питали.

Так і не взнали, який же сніг.

Мова українська - то Шевченка слово,Лесі Українки і Марка Вовчка.Мова українська - то дарунок Бога.Це барвисте слово генія Франка.

Мова українська - це і степ широкий,Це сади вишневі і гаї, ліси.Мова українська - океан глибокийМудрості народу - вічної краси.

Мова українська - це велика силаПрадідів великих, це духовний світ.Це борців безстрашних братськії могили,Голод смертоносний і жорстокий гніт.

Мова українська - берегиня наша,Пісня материнська, голос немовлят.Мова українська - це достатку чашаІ найбільше свято із відомих свят.

Мово наша рідна, йди широким крокомВпевнено і гордо в світле майбуття.Не лякайся, мила, цих тривожних років.Ти для нас - єдина і на все життя!

М. ГАЙ

ЯКИЙ БУВАЄ СНІГ?

Д. БРИЛІНСЬКИЙ

МОВА УКРАЇНСЬКА

LQTÃC 2010 r. 15

¨̈ Ñ Ò Î Ð ² Í Ê À Ä Ë ß Ä ² Ò Å ÉÑ Ò Î Ð ² Í Ê À Ä Ë ß Ä ² Ò Å É ¨̈

О. СЕНАТОВИЧ

СНІГОВИК-ПИТАЙЛИК

Сніговик Моркв'яний Нісвгору віника підніс і питає:– Перехожі, чом на мене ви

не схожі?Я стою, а ви в бігах,ви у пальтах, у шапках...Гей, скажіть, у вас носи,як у мене, – для краси?

ВІДГАДАЙТЕ!ХТО Я?

В нас однакове ім'я.А скажіть, хто брат, хто я?Я скажу: «З дерева лечу».Брат: «Я поштою прилечу».

* * *Двоскладове, яснокриле,Світу я тепло даю.І тоді я людям миле,Коли другий склад гублю.

(До якої частини мови

нале жать ці слова?)

Шукаючи традиційнихджерел типового укра -їнського виховногоідеалу, не можемо

поминути чи не найстаршого нашогопам’ятника із цієї ділянки: поученнядітям князя Володимира Мономаха(панував у Києві 1113-1125). Воно - нелише важливий документ часу, але йобраз світогляду тодішньої України, ащонайменше - її проводу. Та має воно,безперечно, понадчасову вартість і,якщо змінити те, що необхідно змінитиз уваги на інші часи й обставини, - вономоже причинитися немало до розглядунашої теми.

«Що таке людина, як подумаєш про це?Велика розумом людина, та не можеосягнути вона всіх чудес землі. Дивіться,як все мудро влаштовано на світі, як небовлаштовано, або як сонце, або як місяць,або як зірки, і тьма, і світло, і земля як наводах покладена, Господи, завдяки волітвоїй...

... Прочитавши оці слова, діти мої пох -валіть творця всього земного і небесного,а все, що далі, то мого слабого розумуповчання.

Перш за все, не забувайте убогих, аякщо можете, по силі своїй, годуйте їх іподавайте сиротам. І вдову захистіть, недайте сильним губити людину. Хто б небув, правий чи винний, перед вами, неубивайте й не веліть убивати його, якщо ізавинив хто у смерті, не губітьхристиянської душі.

... Ніколи не майте гордощів у своємусерці і розумі, а скажіть: сьогодні живий,а завтра помру: смертні ми. Старихшануйте, як батька, а молодих, якобратів... При старших годиться мовчати,премудрих слухати, старшим підко рятися,з рівними і молодшими мати згоду і бесідувести без лукавства, а що найбільше -розумом вбирати. Не люту вати словом, неганьбити нікого в розмові, не сміятисябагато. Очі тримати донизу, а душу -вгору.

... Хворого навідайте, покійника про -ведіть в останню дорогу, бо всі мисмертні. Не проминіть людину, не при -вітавши її, і добре слово їй мовте.

... Що вмієте, того не забувайте, а чогоне вмієте, того навчайтесь...

... Добро своєю рукою сіючи, не

лінуйтеся ні на що хороше і хай не застаневас сонце в постелі. Так робив мій батькопокійний і всі добрі мужі. На світанні,побачивши сонце, з радістю прославтедень новий і кажіть: «Господи, подай меніліто до літа, щоб я честю й добромвиправдав життя своє...

Прочитавши оцю грамотицю, пос -тарайтесь робити добрі діла на землі...».

З ПОУЧЕННЯ КНЯЗЯВОЛОДИМИРА МОНОМАХА

Володимир МОНОМАХ

Відповідіна кросворд

з минулого числа

Горизонтально:1. струни. 4. місяць. 10.день. 11. м’ясо.12. комбайн.15. лице. 16. валет. 18. слон.19. смерть. 20. камінь. 24.вовк. 25. річка. 26. коса. 28.повітря. 32. лижі. 33. роги.34. скриня. 35. магніт.

Вертикально:2. тінь. 3. небо. 5. іній. 6.цвях. 7. бджола. 8. цибуля.9. вогонь. 13. веселка. 14.усмішка. 16. вітер. 17. трава.21. світло. 22. ячмінь.23.часник. 27. їжак. 29. один(решта повтікали). 30. риба.31. зорі.

Сторінки склала Ірина пЕтРЕцьКа-КОВаЧ

LQTÃC 2010 r.16

Z A S T E R E J E N N XZ A S T E R E J E N N X= Za dostovirnisty faktiv, þãtat, vlasnãh imen ta inºãh vidomostec

vidpovidaqty avtorã pidpãsanãh materialiv.

= Redakþix moje ne podilxtã to™kã zoru avtoriv.

= Nadislani do redakþiî materialã ne reþenzuqtysx i ne povertaqtysx.

= Redakþix zalãºaw za soboq pravo skoro™uvatã i redaguvatã nadislani

materialã, ne poruºuq™ã îhnyogo osnovnogo zmistu.

= Z qrãdã™noî to™kã zoru za zmist materialiv vidpovidaqty îh avtorã.

Культурно-просвітницький часописСоюзу українців Румунії

РЕДАКЦІЯ

Вик. об. гол. ред. – Іван КОВАЧРедактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Роман ПЕТРАШУК

*Комп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Техноредагування – Роман ПЕТРАШУКДрукарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.»

Бухарест, РумуніяISSN 1223-8988

Adresa redacþiei: Uniunea Ucrainenilor din Româniastr. Radu Popescu nr. 15, Sector I, Bucureºti, ROMÂNIA

Tel. 0212220748, 0212220753Fax 0212220737

E-mail: uur.vilneslovo@gmail.com

Наклад фінансований Союзом українців Румунії

Кандидатура України до складу непостійних членівРади Безпеки ООН на період 2016-2017 років

Україна була серед перших дер -жав, які поставили свої підписи підСтатутом Організації Об’єд нанихНацій.

Як держава-фундатор Укра -їна роз глядає ООН якунікальний механізм гло -бального багатос торон -

нього спів ро бітництва. Саме тому відчасу про голошення незалежності усерпні 1991 року членство України вООН було визначено одним зпріоритетів нашої зовнішньої по -літики. Наша держава неухильнодотримується цілей та прин ципівСтатуту ООН, робить помітний внесокдо справи забезпечення миру табезпеки в усьому світі, роз зброєння,економічного та соціального розвитку,зміцнення міжнародного права тазахисту прав людини. Визнаннямздобутків нашої держави сталообрання України до складу непос -тійних членів РБ ООН на період 1948-1949, 1984-1985, 2000-2001 рр.

Україна є активним учасникомперего ворного процесу щодо ре -формування ООН, спрямо ваного наактивізацію та демократизацію діяль -ності Організації. Саме під голо -вуванням представника України на 52-й сесії Генасамблеї ООН було схваленоВсеосяжну програму ре фор ми Орга -нізації.

У своїй зовнішній політиці Українадокладає значних зусиль задляпідтримання міжнародного миру,регіо нальної безпеки та стабільності. Зперших років незалежності Українастала вагомою державою-кон три -бутором у діяльність ООН зпідтримання миру. Варто навестилише деякі факти: більше 34 тис. осібвійськового та цивільного персоналу зУкраїни виконували почеснумиротворчу місію під прапором ООН;географія участі України вмиротворчих зусиллях ООНпоширилася від Гватемали до Тімор-Леште, від Хорватії до Мозамбіку;Україна надає значні повітряно-транспортні послуги для гуманітарнихоперацій ООН в Африці; Нашадержава ініціювала розробку таприйняття ГА ООН у 1994 р. Конвенціїпро безпеку персоналу ООН тапов’язаного з нею персоналу; у ході57-ї сесії ГА ООН держави-члениодноголосно підтримали ініціативуУкраїни оголосити 29 травня Міжна -родним днем миротворців ООН.

Виходячи з нагальної необхідностірозробки світовою спільнотою ефек -тивних заходів боротьби з тероризмом,

Україна приєд налася до глобальноїантитерористичної коаліції, під -твердивши свою готовність докладатимаксимальних зусиль до спільноїборотьби з між народним тероризмом,насамперед у рамках ООН. Нашадержава є стороною усіх 13 чиннихуніверсальних анти терористичнихдого ворів ООН.

Україна зробила історичний внесоку глобальний процес ядерногороззброєння, добровільно відмо -вившись у минулому від третього запотужністю арсеналу ядерної зброї всвіті. Ми послідовно виступаємо заскорочення ядерних арсеналів держав,зниження ролі ядерної зброї увійськово-стратегічних концепціях,зміцнення ре жиму ядерногонерозповсюдження з одночаснимзабез печенням законного права всіхкраїн на мирне використання ядерноїенергії. Україна підписала іратифікувала Договір про нероз -повсюдження ядерної зброї, Договірпро всеосяжну заборону ядернихвипробувань, наша держава є членомМіжнародної агенції з атомноїенергетики (МАГАТЕ) з чинноюугодою про гарантії та додатковимпротоколом до неї, а також активнимучасником усіх режимів експортногоконтролю.У той же час Українапереконана в тому, що реальне таефективне роззброєння і нероз пов -сюдження повинно йти пара лельно ізстворенням та практичним вико -нанням глобальних гарантій безпеки,суворим дотриманням державами таміжнародними органі заціями основ -них норм і принципів міжнародногоправа, а також вста новленням уміжнародних відносинах атмосферивзаємної довіри. Роззброєння танерозповсюдження мають статичастиною більш широкої системиінструментів в галузі підтриманняміжнародного миру та безпеки.

Уцьому контексті, за 18років незалежності Укра -їна досягла успіху устворенні однієї з

найбільш ефективних і надійнихнаціональних стратегій у цій галузі.

Одним з важливих напрямів єучасть України в діяльності ООН угалузі заохочення та захисту правлюдини і основних свобод, забез -печення уні версальності та непо -дільності громадянських, політичних,економічних, соціальних та куль -турних прав людини, включаючиправо на розвиток. Свого часу Українапідтримала ініціативу щодо створенняРади з прав людини (РПЛ), взяла

активну участь у процесі її розбудови, у 2006 роцібула обрана до її першого складу, а у 2008 році –переобрана на другий термін.

Втравні 2008 року під час 2-ї сесії Робочоїгрупи з Універсального періодичногоогляду (УПО) процедури УПО булаухвалена доповідь щодо дотримання прав

людини в Україні. Позиція України в РПЛ базуєтьсяна традиціях толерантності та поваги до прав людини,які глибоко вкоренилися в нашому суспільстві, атакож демократії, багатоетнічності, багаторе -лігійності та багато культурності. Україна також береактивну участь в зусиллях ООН, спря мованих наподолання епідемії ВІЛ/ СНІДу. Зокрема, саме зініціативи України відбулася 26-а спеціальна сесіяГене ральної Асамблеї, яка ухвалила Декла рацію щодовідданості справі боротьби з ВІЛ/СНІДом. Україназавжди виходила з розуміння, що забезпечення міцноїфі нансової бази є запорукою ефективної діяльностіООН. Незважаючи на власні економічні труднощі,Україна робить усе можливе, щоб виконати фінансовізобо в’язання перед ООН, зокрема вчасно і повністюсплачуючи свої поточні внески. Важливимзовнішньо політичним та зовнішньо економічнимкроком України став її вступ до Світової організаціїторгівлі 16 травня 2008 року. Україна –відповідальний член організації і під тримує цюунікальну міжнародну систему принципів і правилміжнародної торгівлі.

У разі обрання непостійним членом РБ ООН наперіод 2016-2017 рр. Україна намагатиметься зробитисвій внесок у процес трансформації Ради Безпеки увідкритий і більш доступний для всіх країн-членіворган ООН та у принциповому порядкузаохочуватиме широке і конструктивне спів ро -бітництво з різними країнами. Саме на основіпостійного діалогу, консультацій та відкритості длявсіх зацікавлених делегацій Україна буде під -тримувати тісні контакти з іншими державами уповсякденній роботі в Раді Безпеки. За шістдесятчотири роки участі у діяльності ООН Україна тричівходила до складу Ради Безпеки в має необхіднийдосвід для виконання цієї почесної місії. Повністюусвідомлюючи масштаби нових викликів, що стоятьперед Радою Безпеки в контексті процесу реформиООН, Україна, у разі її обрання, докладатиме усіхзусиль для виконання покладеної на неї від -повідальної місії.

Посольство України в Сполучених Штатах Америки

(Скорочено)