1

ISSN 2312–1165

Державний вищий навчальний заклад

“Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника” Інститут історії, політології і міжнародних відносин

ГАЛИЧИНА ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВИЙ І КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНІЙ КРАЄЗНАВЧИЙ ЧАСОПИС _________________________________________________________________________

До 70-річчя створення Української повстанської армії

24’2013

Івано-Франківськ

Галичина 2

Рекомендовано до друку Вченою радою Прикарпатського національного університету

імені Василя Стефаника Головний редактор: Микола Кугутяк Відповідальний секретар: Олександр Марущенко Редакційна рада: Микола Кугутяк, Олег Жерноклеєв, Леонід Зашкільняк (м. Львів),

Петро Круль, Василь Марчук, Борис Савчук, Михайло Станкевич, Петро Федорчак, Олександр Козаренко (м. Львів), Ігор Цепенда, Людмила Троєльнікова (м. Київ), Мирон Черепанин, Раїса Чугай (м. Львів)

Редакційна колегія: Микола Кугутяк, Ігор Райківський, Олег Єгрешій, Андрій Королько,

Олександр Марущенко, Галина Стефанюк, Лілія Шологон Адреса редакційної колегії: 76000, Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57 Часопис “Галичина” затверджений фаховим виданням ВАК України з таких галузей наук: історія, мистецтвознавство

Реєстраційне свідоцтво КВ № 15260–3832 ПР від 05.06. 2009 р. СТОРІНКИ ЖУРНАЛУ ВІДКРИТІ ДЛЯ ДИСКУСІЙНИХ МАТЕРІАЛІВ, А ТОМУ ЇХ ЗМІСТ НЕ ОБОВ’ЯЗКОВО ВІДОБРАЖАЄ ПОГЛЯДИ РЕДАКЦІЙНОЇ РАДИ _________________________________________________________________ При передруці матеріалів посилання на дане видання обов’язкове Відповідальність за достовірність фактів, цитат, імен та інших даних несуть автори публікацій

ГАЛИЧИНА. Всеукраїнський науковий і культурно-просвітній краєзнавчий

часопис. До 70-річчя створення Української повстанської армії. 2013. Ч. 24. 390 с. У збірнику вміщено доповіді та повідомлення, виголошені на Міжнародній науковій

конференції “Українська повстанська армія – феномен вітчизняної і світової історії ХХ ст.”, яка була присвячена 70-річчю створення УПА і відбулася 11 жовтня 2012 року в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника.

Для науковців, викладачів, аспірантів, студентів, усіх, хто цікавиться новітньою істо-рією України, національно-визвольними рухами ХХ століття.

GALICIA. All-Ukrainian Scientific, Cultural and Educative, Local Lore Periodical. To the 70th anniversary of the Ukrainian Insurgent Army creating. 2013. № 24. 390 р.

The miscellany contains the scientific papers and reports delivered on the Ukrainian scientific conference “Ukrainian Insurgent Army – the phenomenon of the native and world history in the XX century”, which was dedicated to the 70th anniversary of the Ukrainian Insurgent Army appearance and which took place on October, 11 in 2012 in the Precarpathian National Vasyl Stefanyk University.

For scientists, teachers, graduate students, all who are interested in the modern history of Ukraine, the national-liberation movements of the 20th century.

© Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, 2013 © Інститут історії, політології і міжнародних відносин, 2013

УДК 94 (477): 355.311 ББК 63.3 (4 Укр.)624 Д15

3

ЗМІСТ ВИТОКИ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ В РЕТРОСПЕКТИВІ ВІТЧИЗНЯНОЇ

І СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ ХХ ст. Олександр ЛИСЕНКО УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ 30–50-х рр. ХХ ст.: СУСПІЛЬНИЙ КОНТЕКСТ І НАУКОВИЙ ВИМІР…………………………………………………………………… Володимир В’ЯТРОВИЧ ВІД ПІДПІЛЬНОЇ ГРУПИ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ: СТАНОВЛЕННЯ СТРУКТУР І НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ……………………………. Іван ПАТРИЛЯК ПРОТИСТОЯННЯ УКРАЇНСЬКОГО ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ НІМЕЦЬКОМУ ОКУПАЦІЙНО-МУ РЕЖИМОВІ: МІФИ ТА РЕАЛІЇ…………………………………………………………….......... Мирослава ГУБАРЧУК ІДЕЯ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ В ПОЛІТИЧНИХ КОНЦЕПЦІЯХ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ………………………………………………………………………………………. Сергій АДАМОВИЧ ФЕНОМЕН УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ ЯК ЗАСІБ ПОЛІТИЧНИХ МАНІПУЛЯ-ЦІЙ У СУСПІЛЬНОМУ ЖИТТІ УКРАЇНИ…………………………………………………………. Володимир ГЛИЗНЕР БОРОТЬБА РОСІЙСЬКОГО ЦАРИЗМУ З “МАЗЕПИНСЬКИМ РУХОМ” У ГАЛИЧИНІ В ПЕРІОД ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ: 1914–1917 РОКИ………………………………………….. Дмитро БІЛИЙ АНТИБІЛЬШОВИЦЬКЕ ПОВСТАННЯ НА ТАМАНІ В 1918 р. …………………………………. Ярослав АНТОНЮК “БІЛОРУСЬКИЙ ЧИННИК” УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКОГО КОНФЛІКТУ (1941–1945 рр.)…... Микола ҐЕНИК ПОШУК ПОЛЬСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ПОРОЗУМІННЯ ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ…………………………………………………………………………………………………...

ДЕРЖАВОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ЗБРОЙНА БОРОТЬБА УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ

Ігор ПИЛИПІВ ВЗАЄМИНИ ГКЦ З УКРАЇНСЬКИМИ НАЦІОНАЛІСТИЧНИМИ ПАРТІЯМИ СХІДНОЇ ГАЛИЧИНИ У 20–30-ті рр. ХХ ст. …………………………………………………………………… Галина СТЕФАНЮК СОЦІАЛЬНА ПАРАДИГМА ДІЯЛЬНОСТІ ОУН(Б) У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ……... Андрій СУХИХ УЧАСТЬ ОУН В ОРГАНІЗАЦІЇ МІСЦЕВИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ НА НОВОГРАД-ВОЛИН-ЩИНІ В ЛИПНІ–СЕРПНІ 1941 р. ……………………………………………………………………. Олена ГАЙДУКЕВИЧ АНДРІЙ П’ЯСЕЦЬКИЙ – МІНІСТР ЛІСІВ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ…………………………. Ярослав ТРЕФ’ЯК УПА: СОЦІАЛЬНИЙ І НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД………………………………………………… Андрій СМИРНОВ, Володимр ТРОФИМОВИЧ АРХІПАСТИРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ЄПИСКОПА МСТИСЛАВА СКРИПНИКА В 1942 РОЦІ… Ігор ДРОГОБИЦЬКИЙ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ САМООБОРОНИ ЯК ПЕРШООСНОВИ УПА-“ЗАХІД” У МАТЕРІАЛАХ РАДЯНСЬКИХ ОРГАНІВ ДЕРЖБЕЗПЕКИ…………………………. Василь ТИМКІВ ПОЧАТКИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВІЙСЬКОВОГО ВИШКОЛУ УПА НА ПРИКАРПАТТІ (ЧЕРВЕНЬ-ГРУДЕНЬ 1943 р.)……………………………………………………………………………………... Андрій БОЛЯНОВСЬКИЙ ІНОНАЦІОНАЛЬНІ ВІЙСЬКОВІ ВІДДІЛИ В СКЛАДІ УПА (1943–1944 рр.)…………………... Руслан ДЕЛЯТИНСЬКИЙ ОТЕЦЬ ВОЛОДИМИР-ЛУКА МИКИТЮК (1899–1944 рр.): БІОГРАФІЧНИЙ НАРИС………...

13 19 27 35 42 45 52 59 69 78 84 89 98 100 105 112 118 122 132

Галичина 4

Іван ТИМІВ БОЙОВИЙ ШЛЯХ КУРЕНЯ УПА “СМЕРТОНОСЦІ”……………………………………………... Андрій РУККАС ПОРУЧИК ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ КУЗЬМІНСЬКИЙ (1910–1947): КОНТРАКТ-НИЙ ОФІЦЕР ВІЙСЬКА ПОЛЬСЬКОГО І ЧЛЕН ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНА-ЛІСТІВ…………………………………………………………………………………………………... Ігор АНТОНЮК, Лілія ЩЕРБІН ВАСИЛЬ ШЕВЧУК (“КАДИЛО”) – КАПЕЛАН УПА………………………………………………. Степан ЛЕСІВ ЗАХОДИ МДБ ЩОДО ЛІКВІДАЦІЇ ПІДПІЛЛЯ ОУН НА ТЕРЕНАХ КАЛУСЬКОЇ ОКРУГИ В 1951–1952 рр…………………………………………………………………………………………... Василь ІЛЬНИЦЬКИЙ ЖИТТЄВИЙ І БОЙОВИЙ ШЛЯХ ПЕТРА МЕЛЬНИКА – “ХМАРИ” (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ОСОБИСТИХ ЗІЗНАНЬ ТА ДОКУМЕНТІВ РЕПРЕСИВНО-КАРАЛЬНИХ ОРГАНІВ)…………. Олег МАЛЯРЧУК ПРОТИСТОЯННЯ СЕЛЯНСТВА, ОУН, УПА НАСИЛЬНИЦЬКІЙ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ ЗАХІД-НОУКРАЇНСЬКОГО СЕЛА…………………………………………………………………………… Наталія БУРАЧОК НАЦІОНАЛЬНІ ІДЕЇ У ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНІЙ ТА НАУКОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МИКОЛИ ШЛЕМКЕВИЧА……………………………………………………………………………. Валерій ОСТРОВСЬКИЙ УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІСТИЧНИЙ ЧИН ЗІНОВІЯ КРАСІВСЬКОГО……………………... Микола ПОСІВНИЧ ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ПЕТРА БАШУКА……………………………………………………………...

УКРАЇНСЬКА ПОВСТАНСЬКА АРМІЯ В ДЖЕРЕЛАХ Й ІСТОРІОГРАФІЇ, КУЛЬТУРНОМУ ЖИТТІ ТА ІСТОРИЧНІЙ ПАМ’ЯТІ В УКРАЇНІ

Василь ФУТАЛА УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ МІЖВОЄННОЇ ДОБИ ХХ ст. У СУЧАСНОМУ ВІТЧИЗ-НЯНОМУ НАУКОВОМУ ПРОСТОРІ……………………………………………………………….. Олександр МАРУЩЕНКО, Наталія НАДУРАК СТАНОВЛЕННЯ ОУН У СУЧАСНИХ УКРАЇНСЬКИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ: ІСТОРІОГРА-ФІЧНИЙ ОГЛЯД……………………………………………………………………………………….. Петро ҐАВА ДІЯЛЬНІСТЬ УВО й ОУН МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ: СУЧАСНА ПОЛЬСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ………………………………………………………………………... Роман ПУЙДА ІСТОРІОГРАФІЯ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УНДО…………………………………….. Ольга МОРОЗОВА ПРОБЛЕМА ОУН Й УПА В ПОЛЬСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ……………….. Галина СТЕФАНЮК, Роман САВІЦЬКИЙ СХІДНОГАЛИЦЬКЕ СУСПІЛЬСТВО В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ 1941–1944 рр. У ВІТЧИЗНЯНИХ ДЖЕРЕЛАХ………………………… Ірина ГАЛАЙЧУК УКРАЇНСЬКИЙ САМОСТІЙНИЦЬКИЙ РУХ У РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ЯК ОБ’ЄКТ ВИВЧЕННЯ СУЧАСНИХ ВІТЧИЗНЯНИХ ДОСЛІДНИКІВ……………………………………… Сергій ІВАНОВ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ РІВНЕНЩИНИ В РОКИ НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛЕГАЛЬНОЇ ПРЕСИ)…………………………………………... Лариса КОБУТА СТАТТЯ В.ЛЕВИНСЬКОГО “БУДЬМО УКРАЇНЦЯМИ!” ЯК ВІДГУК НА НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНУ БОРОТЬБУ УКРАЇНЦІВ В УМОВАХ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ………………. Тамара ГАЛИЦЬКА-ДІДУХ, Оксана ЯЦКІВ СПОГАДИ ПРО СОТЕННОГО УПА АНДРІЯ МАРІЙЧИНА “ТЮТЮННИКА”…………………. Євгеній САМБОРСЬКИЙ, Юрій ТОМИН АРМІЯ КРАЙОВА В ЗАХІДНІЙ БІЛОРУСІ (1944–1946 рр.): ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ….

156 168 178 185 196 203 211 215 226 233 241 249 256 260 265 272 278 284 287 293

5 Назарій РОЗЛУЦЬКИЙ ФОНД СТАНІСЛАВСЬКОГО ОБКОМУ КП(б)У В ДАІФО ЯК ДЖЕРЕЛО ДО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ УКРАЇНЦІВ У 1944–1960-х рр. НА ТЕРИТОРІЇ СТАНІСЛАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ………………………………………………………………………... Петро СІРЕДЖУК ПОВСТАНСЬКІ АКЦІЇ, ДІЯЛЬНІСТЬ МІЛІЦІЇ, ЧЕКІСТІВ З ЛІКВІДАЦІЇ РУХУ ОПОРУ НА ТЕРИТОРІЇ ГАЛИЦЬКОЇ ГУЦУЛЬЩИНИ У ЗВЕДЕННЯХ РАЙОННИХ ТА ОБЛАСНОГО ВОЄННИХ КОМІСАРІАТІВ (ДРУГА ПОЛОВИНА 1940-х – 1950-ті РОКИ)……………………. Василь ЖУПНИК ВИСВІТЛЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ (МІЛІЦІЇ) НА ТЕРИТОРІЇ ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЕЙ УРСР У 1944–1953 рр. В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ…………… Степан БОРЧУК, Андрій ГУМЕНЯК УНІФОРМА ВОЯКІВ УПА…………………………………………………………………………… Віра ПРОКОП’ЯК ПОЛІТИКА НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЙНОЇ ВЛАДИ ЩОДО УКРАЇНСЬКИХ ПРОФЕСІЙНИХ ТЕАТРІВ У ГАЛИЧИНІ (1941–1944 рр.)…………………………………………………………….. Володимир КОБИЛЯНСЬКИЙ МУЗИКА В ЖИТТІ УКРАЇНСЬКИХ ПОВСТАНЦІВ НА ПРИКАРПАТТІ (ДРУГА ПОЛОВИ-НА 1940-х – ПОЧАТОК 1950-х рр.)…………………………………………………………………... Олег ЄГРЕШІЙ ЦІННЕ ЕПІСТОЛЯРНЕ ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ ПОВСЯКДЕННОСТІ……………………………... Богдан ПАСКА ІДЕЇ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ В ЕСЕЇСТИЦІ ДИСИДЕНТА ВАЛЕНТИНА МОРОЗА………………………………………………………………………………………………… Володимир ФЕДОРАК УПА В ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИХ ПАМ’ЯТКАХ ІВАНО-ФРАНКІВЩИНИ……………………. Михайло ПАНЬКІВ ПАМ’ЯТКИ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В 40– 50-х рр. ХХ СТОЛІТТЯ НА ПРИКАРПАТТІ…………………………………………………............ Борис САВЧУК, Уляна ПАЛІЙЧУК, Андрій ЧЕРВІНСЬКИЙ ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ ПРО НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНІ ЗМАГАННЯ 40-х – ПОЧАТКУ 50-х рр. ХХ СТОРІЧЧЯ В МОНУМЕНТАЛЬНІЙ СКУЛЬПТУРІ ПРИКАРПАТТЯ…

РЕЦЕНЗІЇ

Олег ЖЕРНОКЛЕЄВ ВЕЛИКИЙ СКИТ У ДУХОВНОМУ ЖИТТІ ЄВРОПИ ЕПОХИ БАРОКО (Великий Скит у Карпатах : у 3-х т. – Т. 1 : Патерик Скитський. Синодик / за ред. М. Кугутяка. – Львів : Манускрипт-Львів, 2013. – 726 с.)……………………………………………………………………... Микола КУГУТЯК У ПОШУКАХ НОВИХ ОБРІЇВ УКРАЇНСЬКОГО ІСТОРІОПИСАННЯ (Моргун В. А. МАР. “Поема вільного народа” : Вступ до сакральної історії України / Василь Моргун. – К. ; Донецьк : Промінь, 2013. – 168 с.)……………………………………………………………………………… Іван ПАТЕР ВАГОМЕ ДОСЛІДЖЕННЯ З УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОТВОРЕННЯ (Райківський І. Я. Ідея української національної єдності в громадському житті Галичини ХІХ століття : монографія / І. Я. Райківський. – Івано-Франківськ : Видавництво Прикарпатського національного універ-ситету імені Василя Стефаника, 2013. – 932 с. + 16 с. іл.)…………………………………………...

СЛОВО ПРО ЮВІЛЯРА

Андрій КОРОЛЬКО, Ігор РАЙКІВСЬКИЙ БОГДАН ГАВРИЛІВ – НАУКОВЕЦЬ, ІСТОРИК-КРАЄЗНАВЕЦЬ, ПЕДАГОГ………………….

MEMORY

Микола КУГУТЯК ПАМ’ЯТІ ДОСЛІДНИКА ІСТОРІЇ ЗУНР ПРОФЕСОРА ОЛЕКСАНДРА КАРПЕНКА…………. НАШІ АВТОРИ………………………………………………………………………………………....

298 303 315 321 326 331 343 346 351 356 362 369 372 375 380 383 385

Галичина 6

СОДЕРЖАНИЕ

ИСТОКИ УКРАИНСКОЙ ПОВСТАНЧЕСКОЙ АРМИИ В РЕТРОСПЕКТИВЕ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ И ВСЕМИРНОЙ ИСТОРИИ ХХ ст.

Александр ЛЫСЕНКО УКРАИНСКОЕ НАЦИОНАЛЬНО-ОСВОБОДИТЕЛЬНОЕ ДВИЖЕНИЕ 30–50-х гг. ХХ в.: ОБЩЕСТВЕННЫЙ КОНТЕКСТ И НАУЧНОЕ ИЗМЕРЕНИЕ……………………………………... Владимир ВЯТРОВИЧ ОТ ПОДПОЛЬНОЙ ГРУППЫ К НАЦИОНАЛЬНОМУ ДВИЖЕНИЮ: СТАНОВЛЕНИЕ СТРУКТУР И НАПРАВЛЕНИЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ УКРАИНСКОГО ОСВОБОДИТЕЛЬНОГО ДВИЖЕНИЯ……………………………………………………………………………………………. Иван ПАТРИЛЯК ПРТИВОСТОЯНИЕ УКРАИНСКОГО ОСВОБОДИТЕЛЬНОГО ДВИЖЕНИЯ НЕМЕЦКОМУ ОККУПАЦИОННОМУ РЕЖИМУ: МИФЫ И РЕАЛИИ……………………………………………. Мирослава ГУБАРЧУК ИДЕЯ ГОСУДАРСТВЕННОГО СТРОИТЕЛЬСТВА В ПОЛИТИЧЕСКИХ КОНЦЕПЦИЯХ ОРГАНИЗИЦИИ УКРАИНСКИХ НАЦИОНАЛИСТОВ…………………………………………… Сергей АДАМОВИЧ ФЕНОМЕН УКРАИНСКОЙ ПОВСТАНЧЕСКОЙ АРМИИ КАК СРЕДСТВО ПОЛИТИЧЕС-КИХ МАНИПУЛЯЦИЙ В ОБЩЕСТВЕННОЙ ЖИЗНИ УКРАИНЫ……………………………… Владимир ГЛИЗНЕР БОРЬБА РОССИЙСКОГО ЦАРИЗМА С “МАЗЕПИНСКИМ ДВИЖЕНИЕМ” В ГАЛИЧИНЕ В ПЕРИОД ПЕРВОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЫ: 1914–1917 ГОДЫ……………………………………….. Дмитрий БИЛЫЙ АНТИБОЛЬШЕВИСТСКОЕ ВОССТАНИЕ НА ТАМАНИ В 1918 г. ……………………………... Ярослав АНТОНЮК “БЕЛОРУССКИЙ ФАКТОР” УКРАИНСКО-ПОЛЬСКОГО КОНФЛИКТА (1941–1945 гг.)…….. Николай ГЕНЫК ПОИСК ПОЛЬСКО-УКРАИНСКОГО ВЗАИМОПОНИМАНИЯ ВО ВРЕМЯ ВТОРОЙ МИРО-ВОЙ ВОЙНЫ…………………………………………………………………………………………… ГОСУДАРСТВЕННИЧЕСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ И ВООРУЖЕННАЯ БОРЬБА

УКРАИНСКОЙ ПОВСТАНЧЕСКОЙ АРМИИ ЗА НЕЗАВИСИМОСТЬ УКРАИНЫ Игорь ПЫЛЫПИВ КОНТАКТЫ ГКЦ С УКРАИНСКИМИ ПАРТИЯМИ ВОСТОЧНОЙ ГАЛИЧИНЫ В 20–30-х гг. ХХ в. ……………………………………………………………………………………………………. Галина СТЕФАНЮК СОЦИАЛЬНАЯ ПАРАДИГМА ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ОУН(Б) В ГОДЫ ВТОРОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЫ………………………………………………………………………………………………….. Андрей СУХИХ УЧАСТИЕ ОУН В ОРГАНИЗАЦИИ МЕСТНЫХ ОРГАНОВ ВЛАСТИ НА НОВОГРАД-ВОЛЫНЩИНЕ В ИЮЛЕ–АВГУСТЕ 1941 г. ……………………………………………………….. Елена ГАЙДУКЕВИЧ АНДРЕЙ ПЬЯСЕЦКИЙ – МИНИСТР ЛЕСОВ УКРАИНСКОГО ГОСУДАРСТВА……………… Ярослав ТРЕФЬЯК УПА: СОЦИАЛЬНЫЙ И НАЦИОНАЛЬНЫЙ СОСТАВ…………………………………………… Андрей СМИРНОВ, Владимир ТРОФИМОВИЧ АРХИПАСТЫРСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ЕПИСКОПА МСТИСЛАВА СКРЫПНИКА В 1942 ГОДУ……………………………………………………………………………………………………. Игорь ДРОГОБИЦКИЙ ФОРМИРОВАНИЕ УКРАИНСКОЙ НАРОДНОЙ САМООБОРОНЫ КАК ПЕРВООСНОВЫ УПА-“ЗАПАД” В МАТЕРИАЛАХ СОВЕТСКИХ ОРГАНОВ ГОСБЕЗОПАСНОСТИ…………... Василий ТЫМКИВ НАЧАЛО ОРГАНИЗАЦИИ ВОЕННОГО ОБУЧЕНИЯ УПА НА ПРИКАРПАТЬЕ (ИЮНЬ–ДЕКАБРЬ 1943 г.)……………………………………………………………………………………… Андрей БОЛЯНОВСКИЙ ИНОНАЦИОНАЛЬНЫЕ ВОЕННЫЕ ОТДЕЛЫ В СОСТАВЕ УПА (1943–1944 гг.)……………..

13 19 27 35 42 45 52 59 69 78 84 89 98 100 105 112 118 122

7 Руслан ДЕЛЯТЫНСКИЙ ОТЕЦ ВЛАДИМИР-ЛУКА МИКИТЮК (1899–1944 гг.): БИОГРАФИЧЕСКИЙ ОЧЕРК……….. Иван ТЫМИВ БОЕВОЙ ПУТЬ КУРЕНЯ УПА “СМЕРТОНОСЦЫ”……………………………………………….. Андрей РУККАС ПОРУЧИК АЛЕКСАНДР АЛЕКСАНДРОВИЧ КУЗЬМИНСКИЙ (1910–1947): КОНТРАКТ-НЫЙ ОФИЦЕР ВОЙСКА ПОЛЬСКОГО И ЧЛЕН ОРГАНИЗАЦИИ УКРАИНСКИХ НАЦИО-НАЛИСТОВ…………………………………………………………………………………………….. Игорь АНТОНЮК, Лилия ЩЕРБИН ВАСИЛИЙ ШЕВЧУК (“КАДЫЛО”) – КАПЕЛЛАН УПА………………………………………… Степан ЛЕСИВ МЕРОПРИЯТИЯ МГБ ПО ЛИКВИДАЦИИ ПОДПОЛЬЯ ОУН В РАЙОНЕ КАЛУШСКОЙ ОКРУГИ В 1951–1952 гг. …………………………………………………………………………….. Василий ИЛЬНИЦКИЙ ЖИЗНЕННЫЙ И БОЕВОЙ ПУТЬ ПЕТРА МЕЛЬНИКА-“ХМАРЫ” (ПО МАТЕРИАЛАМ ЛИЧНЫХ ПРИЗНАНИЙ И ДОКУМЕНТОВ РЕПРЕССИВНО-КАРАТЕЛЬНЫХ ОРГАНОВ)….. Олег МАЛЯРЧУК ПРОТИВОСТОЯНИЕ КРЕСТЬЯНСТВА, ОУН, УПА НАСИЛЬСТВЕННОЙ КОЛЛЕКТИ-ВИЗАЦИИ ЗАПАДНОУКРАИНСКОГО СЕЛА……………………………………………………... Наталия БУРАЧОК НАЦИОНАЛЬНЫЕ ИДЕИ В ОБЩЕСТВЕННО-ПОЛИТИЧЕСКОЙ И НАУЧНОЙ ДЕЯТЕЛЬ-НОСТИ НИКОЛАЯ ШЛЕМКЕВИЧА………………………………………………………………… Валерий ОСТРОВСКИЙ УКРАИНСКОЕ НАЦИОНАЛИСТИЧЕСКОЕ ДЕЙСТВИЕ ЗИНОВИЯ КРАСИВСКОГО……….. Николай ПОСИВНЫЧ ЖИЗНЕННЫЙ ПУТЬ ПЕТРА БАШУКА……………………………………………………………..

УКРАИНСКАЯ ПОВСТАНЧЕСКАЯ АРМИЯ В ИСТОЧНИКАХ И ИСТОРИОГРАФИИ, КУЛЬТУРНОЙ ЖИЗНИ И ИСТОРИЧЕСКОЙ ПАМЯТИ В УКРАИНЕ

Василий ФУТАЛА УКРАИНСКИЙ НАЦИОНАЛИЗМ МЕЖВОЕННОГО ПЕРИОДА ХХ в. В СОВРЕМЕННОМ ОТЕЧЕСТВЕННОМ НАУЧНОМ ПРОСТРАНСТВЕ………………………………………………... Александр МАРУЩЕНКО, Наталия НАДУРАК СТАНОВЛЕНИЕ ОУН В СОВРЕМЕННЫХ УКРАИНСКИХ ИССЛЕДОВАНИЯХ: ИСТОРИО-ГРАФИЧЕСКИЙ ОБЗОР………………………………………………………………………………. Петр ҐАВА ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ УВО–ОУН МЕЖВОЕННОГО ПЕРИОДА В ЗАПАДНОЙ УКРАИНЕ: СОВРЕМЕННАЯ ПОЛЬСКАЯ ИСТОРИОГРАФИЯ………………………………………………... Роман ПУЙДА ИСТОРИОГРАФИЯ ПАРЛАМЕНТСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ УНДО……………………………... Ольга МОРОЗОВА ПРОБЛЕМА ОУН–УПА В ПОЛЬСКОЙ ИСТОРИОГРАФИИ……………………………………... Галина СТЕФАНЮК, Роман САВИЦКИЙ ВОСТОЧНОГАЛИЦКОЕ ОБЩЕСТВО В КОНТЕКСТЕ УКРАИНСКОГО НАЦИОНАЛЬНО-ОСВОБОДИТЕЛЬНОГО ДВИЖЕНИЯ 1941–1944 гг. В ОТЕЧЕСТВЕННЫХ ИСТОЧНИКАХ… Ирина ГАЛАЙЧУК УКРАИНСКОЕ САМОСТИЙНИЦКОЕ ДВИЖЕНИЕ В ГОДЫ ВТОРОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЫ КАК ОБЪЕКТ ИЗУЧЕНИЯ СОВРЕМЕННЫХ ОТЕЧЕСТВЕННЫХ ИСТОРИКОВ…………… Сергей ИВАНОВ ОБЩЕСТВЕННО-ПОЛИТИЧЕСКАЯ ЖИЗНЬ РИВНЕНЩИНЫ В ГОДЫ НЕМЕЦКОЙ ОККУПАЦИИ (ПО МАТЕРИАЛАМ УКРАИНСКОЙ ЛЕГАЛЬНОЙ ПРЕСЫ)…………………... Лариса КОБУТА СТАТЬЯ В.ЛЕВИНСКОГО “БУДЕМ УКРАИНЦАМИ!” КАК ОТЗЫВ НА НАЦИОНАЛЬНО-ОСВОБОДИТЕЛЬНУЮ БОРЬБУ УКРАИНЦЕВ В УСЛОВИЯХ ВТОРОЙ МИРОВОЙ ВОЙНЫ….. Тамара ГАЛИЦКАЯ-ДИДУХ, Оксана ЯЦКИВ ВОСПОМИНАНИЯ О СОТЕННОМ УПА АНДРЕЕ МАРИЙЧИНЕ “ТЮТЮННИКЕ”…………. Евгений САМБОРСКИЙ, Юрий ТОМИН АРМИЯ КРАЙОВА В ЗАПАДНОЙ БЕЛОРУССИИ (1944–1946 гг.): ИСТОРИОГРАФИЯ ПРОБЛЕМЫ…………………………………………………………………………………………….

132 156 168 178 185 196 203 211 215 226 233 241 249 256 260 265 272 278 284 287 293

Галичина 8

Назарий РОЗЛУЦКИЙ ФОНД СТАНИСЛАВСКОГО ОБКОМА КП(б)У В ГАИФО КАК ИСТОЧНИК ИЗУЧЕНИЯ ИСТОРИИ ОСВОБОДИТЕЛЬНОЙ БОРЬБЫ УКРАИНЦЕВ В 1944–1960-х гг. НА ТЕРРИТОРИИ СТАНИСЛАВСКОЙ ОБЛАСТИ…………………………………………………….. Петр СИРЕДЖУК ПОВСТАНЧЕСКИЕ АКЦИИ, ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ МИЛИЦИИ, ЧЕКИСТОВ ПО ЛИКВИДАЦИИ ДВИЖЕНИЯ СОПРОТИВЛЕНИЯ НА ТЕРРИТОРИИ ГАЛИЦКОЙ ГУЦУЛЬЩИНЫ В СООБЩЕНИЯХ РАЙОННЫХ И ОБЛАСТНОГО ВОЕННЫХ КОМИССАРИАТОВ (ВТОРАЯ ПОЛОВИНА 1940-х – 1950-е ГОДЫ)………………………………………………………………. Василий ЖУПНИК ОСВЕЩЕНИЕ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ОРГАНОВ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ (МИЛИЦИИ) НА ТЕРРИ-ТОРИИ ЗАПАДНЫХ ОБЛАСТЕЙ УССР В 1943–1953 гг. В УКРАИНСКОЙ ИСТОРИОГРАФИИ... Степан БОРЧУК, Андрей ГУМЕНЯК УНИФОРМА ВОИНОВ УПА…………………………………………………………………………. Вера ПРОКОПЬЯК ПОЛИТИКА НЕМЕЦКОЙ ОККУПАЦИОННОЙ ВЛАСТИ ОТНОСИТЕЛЬНО УКРАИНСКИХ ПРОФЕССИОНАЛЬНЫХ ТЕАТРОВ В ГАЛИЧИНЕ (1941–1944 гг.)…………………………….. Владимир КОБЫЛЯНСКИЙ МУЗЫКА В ЖИЗНИ УКРАИНСКИХ ПОВСТАНЦЕВ НА ПРИКАРПАТЬЕ (ВТОРАЯ ПОЛО-ВИНА 1940-х – НАЧАЛО 1950-х гг.)………………………………………………………………… Олег ЕГРЕШИЙ ЦЕННЫЙ ЭПИСТОЛЯРНЫЙ ИСТОЧНИК ПО ИСТОРИИ ПОВСЕДНЕВНОСТИ……………… Богдан ПАСКА ИДЕИ УКРАИНСКОГО НАЦИОНАЛИЗМА В ЭССЕИСТИКЕ ДИССИДЕНТА ВАЛЕНТИНА МОРОЗА………………………………………………………………………………………………... Владимир ФЕДОРАК УПА В ИСТОРИКО-КУЛЬТУРНЫХ ПАМЯТНИКАХ ИВАНО-ФРАНКОВЩИНЫ…………….. Михаил ПАНЬКИВ ПАМЯТНИКИ НАЦИОНАЛЬНО-ОСВОБОДИТЕЛЬНОЙ БОРЬБЫ УКРАИНСКОГО НАРОДА В 40–50-х гг. ХХ ВЕКА НА ПРИКАРПАТЬЕ……………………………………………………….. Борис САВЧУК, Ульяна ПАЛИЙЧУК, Андрей ЧЕРВИНСКИЙ УВЕКОВЕЧЕНИЕ ПАМЯТИ О НАЦИОНАЛЬНО-ОСВОБОДИТЕЛЬНОМ ДВИЖЕНИИ 40-х – НАЧАЛА 50-х гг. ХХ ВЕКА В МОНУМЕНТАЛЬНОЙ СКУЛЬПТУРЕ ПРИКАРПАТЬЯ……….

РЕЦЕНЗИИ

Олег ЖЕРНОКЛЕЕВ ВЕЛИКИЙ СКИТ В ДУХОВНОЙ ЖИЗНИ ЕВРОПЫ ЭПОХИ БАРОККО (Великий Скит в Карпатах : в 3-х т. – Т. 1 : Патерик Скитский. Синодик / под ред. М. Кугутяка. – Львов : Манускрипт-Львов, 2013. – 726 с……………………………………………………………………… Николай КУГУТЯК В ПОИСКАХ НОВЫХ ГОРИЗОНТОВ ОСМЫСЛЕНИЯ УКРАИНСКОЙ ИСТОРИИ (Моргун В. А. МАР. “Поэма вольного народа” : Введение в сакральную историю Украины / Василий Моргун. – К. ; Донецк : Проминь, 2013. – 168 с.)………………………………………….. Иван ПАТЕР ВЕСОМОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ПРОБЛЕМ ФОРМИРОВАНИЯ УКРАИНСКОЙ НАЦИИ (Райкивский И. Я. Идея украинского национального единства в общественной жизни Галичины ХІХ века: монография / И. Я. Райкивский. – Ивано-Франковск : Издательство Прикарпатского национального университета имени Василия Стефаника, 2013. – 932 с. + 16 с. іл.)………………

СЛОВО О ЮБИЛЯРЕ Андрей КОРОЛЬКО, Игорь РАЙКИВСКИЙ БОГДАН ГАВРЫЛИВ – УЧЕНЫЙ, ИСТОРИК-КРАЕВЕД, ПЕДАГОГ…………………………

MEMORY

Николай КУГУТЯК ПАМЯТИ ИССЛЕДОВАТЕЛЯ ИСТОРИИ ЗАПАДНО-УКРАИНСКОЙ НАРОДНОЙ РЕСПУБ-ЛИКИ ПРОФЕССОРА АЛЕКСАНДРА КАРПЕНКО……………………………………………….. НАШИ АВТОРЫ……………………………………………………………………………..................

298 303 315 321 326 331 343 346 351 357 362 369 372 375 380 383 385

9

СONTENTS

THE SOURCES OF THE UKRAINIAN INSURGENT ARMY IN THE RETROSPECTIVE OF THE UKRAINIAN AND WORLD HISTORY OF THE XX CENTURY

Oleksandr LYSENKO UKRAINIAN NATIONAL LIBERATION MOVEMETNT: SOCIAL CONTEXT AND SCIENTIFIC SURVEY………………………………………………………………………………… Volodymyr VIATROVYCH FROM THE SECRET GROUP TO THE NATIONAL MOVEMENT: THE FORMATION OF THE STRUCTURES OF THE UKRAINIAN LIBERATION MOVEMENT AND DIRECTIONS OF ITS ACTIVITY……………………………………………………………………………………………… Ivan PATRYLAK CONFRONTATION BETWEEN UKRAINIAN LIBERATION MOVEMENT AND THE GERMAN OCCUPATION REGIME: MYTHS AND REALITIES…………………………………... Мyroslava HUBARCHUK THE IDEA OF STATE BUILDING IN POLITICAL CONCEPTIONS OF UKRAINIAN NATIONALISTS ORGANIZATION…………………………………………………………………... Sergiy ADAMOVYCH THE UKRAINIAN UPRISING ARMY’S PHENOMENON AS A MEANS OF MANIPULATIONS IN UKRAINE’S SOCIAL LIFE………………………………………………………………………... Volodymyr GLIZNER FIGHT OF RUSSIAN CARIZMU AGAINST “MAZEPINSKIY RUH” IN GALYCHINA IN THE PERIOD OF THE FIRST WORLD WAR: 1914–1917………………………………………………… Dmytro BILYY ANTI-BOLSHEVIK REBELLION ON THE TAMAN PENINSULAR IN 1918……………………... Yaroslav ANTONYUK “BYELORUSSIAN FACTOR” UKRAINIAN-POLISH CONFLICT (1941–1945)…………………... Mykola GENYK SEEKING THE POLISH-UKRAINIAN RECONCILIATION DURING WORLD WAR II………….

THE STATE-FORMING ACTIVITY AND ARMED FIGHT OF THE UKRAINIAN INSURGENT ARMY FOR THE UKRAINIAN INDEPENDENCY

Igor PYLYPIV RELATIONSHIPS OF THE UKRAINIAN GREEK-CATHOLIC CHURCH WITH THE UKRAINIAN NATIONALIST PARTIES IN HALYCHYNA IN THE TIMES OF THE SECOND RICH POSPOLITA……………………………………………………………………………………... Galyna STEFANYUK THE SOCIAL PARADIGM OF THE OUN(B) DURING THE SECOND WORLD WAR…………... Аndriy SUKHYKH THE PARTICIPATION OF OUN IN ORGANIZATION OF LOKAL AUTHORITIES IN THE NOVOGRAD-VOLYNSKIJ REGION IN THE JULY – AUGUST 1941……………………………... Olena HAYDUKEVYCH ANDRIY PYASETSKYY IS A MINISTER OF FORESTS OF THE UKRAINIAN STATE………… Jaroslav TREFJAK SOCIAL AND NATIONAL COMPOSITION U.P.A………………………………………………….. Andrii SMYRNOV, Volodymyr TROFYMOVYCH THE ARCHPASTORAL ACTIVITY OF BISHOP MSTYSLAV SKRYPNYK IN 1942…………… Igor DROGOBUTSKY THE FORMATION OF UKRAINIAN NATIONAL SELF-DEFENSE AS THE INITIAL UPA-“WEST” IN THE MATERIALS OF THE SOVIET SECURITY ORGANS…………………………... Vasyl TYMKIV BEGINNING OF MILITARI TRAINING IN THE CARPATHIAN REGION (JUNE – DESEMBER 1943)…………………………………………………………………………………………………….. Andrii BOLIANOVSKYI FOREIGN MILITARY DETACHMENTS WITHIN THE UPA, 1943–1944……………..................... Ruslan DELYATYNSKY FATHER VOLODYMYR LUKA MYKYTIUK (1899–1944): BIOGRAPHICAL SKETCH………... Ivan TYMIV

13 19 27 35 42 45 52 59 69 78 84 89 98 100 105 112 118 122 132

Галичина 10

TOUR OF DUTY OF THE UIA KUREN “SMERTONOSTSI”………………………………………. Andriy RUKKAS PORUCZNIK OLEXANDR OLEXANDROVYCH KUZMINSKIJ (1910–1947): THE CONTRACT OFFICER OF THE POLISH ARMY AND THE MEMBER OF THE UKRAINIAN NATIONALISTS ORGANIZATION…………………………………………………………………... Igor ANTONJUK, Lily SHCHERBIN VASYL SHEVCHUK (“KADYLO”) – CHAPLAIN OF THE UKRAINIAN UPRISING ARMY… Stepan LESIV MGB’S MEASURES FOR LIQUIDATION OF OUN’S ANDEGRAUND ACTIVITY ON THE KALUSH DISTRICT TERRITORY IN 1951–1952…………………………………………………… Vasil ILNYTSKYY LIFE AND WAR OF PETRO MELNYK-“KHMARA” (A CASE STUDY OF PERSONAL INGUIRIES AND DOKUMENTS OF REPRESSIVE AND PUNITIVE BODIES)…………………. Oleg MALYARCHUK CONFRONTATION PEASANTRY, OUN, UPA FORCED COLLECTIVIZATION WESTERN VILLAGE……………………………………………………………………………………………….. Nataliia BURACHOK NATIONAL IDEA IN PUBLIC, POLITICAL AND SCIENTIFIC ACTIVITY OF M.SHLEM-KEVYCH……………………………………………………………………………………………….. Valeriy OSTROVSKYI THE UKRAINIAN NATIONALISTIC AND ACTIVITY OF ZINOVIY KRASIVSKYI……………. Mykola POSIVNYCH PETER BASHUK LIFE STORY………………………………………………………………………..

THE UKRAINIAN INSURGENT ARMY IN THE HISTORICAL SOURCES AND

HISTORIOGRAPHY, IN THE CULTURAL LIFE AND HISTORICAL MEMORY OF UKRAINE

Vasyl FUTALA UKRAINIAN NATIONALISM INTERWAR PERIOD OF XX CENTURY IN MODERN NATIONAL SCIENTIFIC SPACE…………………………………………………………………….. Oleksandr MARUSHCENKO, Natalia NADURAK FORMATION OF OUN IN THE MODERN UKRAINIAN INVESTIGATIONS: HISTORIOGRAPHICAL REVIEW……………………………………………………………………. Petro GAVA THE UVO-OUN ACTIVITY IN WESTERN UKRAINE BETWEEN WARS: THE CONTEMPORARY POLISH HISTORIOGRAPHY…………………………………………………... Roman PUYDA HISTORIOGRAPHY OF PARLIAMENTARY ACTIVITY OF UNDO……………………………… Olga MOROZOVA THE OUN-UPA PROBLEM IN POLISH AND UKRAINIAN HISTORIOGRAPHY………………... Galina STEFANYUK, Roman SAVITSKIY EAST GALICIAN SOCIETУ IN THE CONTEXT OF THE UKRAINIAN NATIONAL LIBERATION MOVEMENT OF 1941–1944 FROM DOMESTIC SOURCES………………………. Iryna HALAICHUK UKRAINIAN INDEPENDENT MOVEMENT DURING THE SECOND WORLD WAR AS AN OBJECT OF STUDY OF MODERN LOCAL RESEARCHERS……………………………………… Sergiy IVANOV SOCIAL AND POLITICAL LIFE IN RIVNE REGION DURING THE GERMAN OCCUPATION (BASED ON UKRAINIAN LEGAL PRESS)………………………………………………………….. Larysa KOBUTA V.LEVYNSKY’S ARTICLE “LET’S BE UKRAINIANS” AS A RESPONSE TO THE UKRAINIAN NATIONAL-LIBERATION MOVEMENT DURING WORLD WAR II……………... Tamara HALYTSKA-DIDUKH, Oksana JATSKIV MEMORIES OF CENTESIMAL ANDRIY MARIYCHYN “TYUTYNNYK”……………………….. Yevhenij SAMBORSKYJ, Yuriy TOMYN ARMIA KRAJOWA IN WESTERN BELARUS (1944–1946): HISTORIOGRAPHY OF THE PROBLEM……………………………………………………………………………………………... Nazariy ROZLUTSKY ARCHIVE OF STANISLAW OBKOM KP(B)U US SOURCE TO STUDY OF HISTORY OF

156 168 178 185 196 203 211 215 226 233 241 249 256 260 265 272 278 284 287 293

11 LIBERATION FIGHT OF UKRAINIANS IN 1944–1950 ON THE TERRITORY OF STANISLAV REGION………………………………………………………………………………………………… Petro SIREDZHUK REBELLIOUS ACTIONS, POLICE AND CHEKISTS’ ACTIVITY AIMED AT THE RESISTANCE MOVEMENT SUPPRESSION ON THE TERRITORY OF GALICIAN GUTSUL LAND IN THE RESUMES OF THE DISTRICT AND OBLAST MILITARY COMMISSARIATS… Vasyl ZHUPNYK COVERAGE OF INTERNAL AFFAIRS (POLICE) IN THE WESTERN REGIONS OF THE USSR IN 1944–1953 YEARS IN UKRAINIAN HISTORIOGRAPHY………………………………………. Stepan BORCHUK, Andriy HUMENYAK UPA WORRIORS’ UNIFORM………………………………………………………………………… Vira PROKOPIAK POLITICS OF GERMAN OF OCCUPATION POWER IS IN RELATION TO UKRAINIAN PROFESSIONAL THEATRES IN GALYCHINA (1941–1944)……………………………………… Volodymyr KOBYLIANSKY MUSIC IN THE LIFE OF THE UKRAINIAN INSURGENT ARMY FIGHTERS IN THE PRECARPATHIAN REGION (THE SECOND HALF OF THE 1940th – THE BEGINNING OF THE 1950th)…………………………………………………………………………………………….. Oleg YEGRESHIY THE VALUABLE EPISTOLARY SOURCE OF THE HISTORY OF THE EVERY DAY LIFE……. Bogdan PASKA THE IDEAS OF THE UKRAINIAN NATIONALISM IN THE ESSAYS OF DISSIDENT VALENTYN MOROZ………………………………………………………………………………….. Volodymyr FEDORAK UIA IN THE CONTEXT OF HISTORICAL AND CULTURAL MONUMENTS IN IVANO-FRANKIVSK REGION………………………………………………………………………………… Mikhailo PANKIV ATTRACTIONS THE NATIONAL LIBERATION STRUGGLE OF THE UKRAINIAN PEOPLE IN 40–50 YEARS OF THE TWENTIETH CENTURY IN THE CARPATHIAN MOUNTAINS……. Boris SАVCHUK, Ulianа PALIYCHUK, Аndriy CHERVINSKY MEMORY ABOUT NATIONAL LIBERATION COMPETITIONS (40 – TO BEGINNING OF THE 50 YEARS OF ХХ OF CENTURY) IN MONUMENTAL SCULPTURE OF PRYKARPATTYA……………………………………………………………………………………...

REVIEWS Oleg ZHERNOKLEYEV GREAT SKETE IN THE SPIRITUAL LIFE OF EUROPE IN THE ERA OF BAROQUE (A Great Skete sn the Carpathians : in 3 volumes. Vol. 1 : Patristics of the Skete. Commemoration Book / Mykola Kuhutyak (editor-in-chief). – Ivano-Frankivsk : Manuscript-Lviv, 2013. – 726 p.)…………... Mykola KUHUTYAK IN SEARCH OF NEW PERSPEKTIVES IN UKRAINIAN HISTORIOGRAPHY (Morhun V. A. MAR. “THE POEM OF FREE PEOPLE”: INTRODUCTION TO SACRAL HISTORY OF UKRAINE / VASYL MORHUN. – K. ; DONETSK : PROMIN, 2013. – 168 p.)…………………… Ivan PATER A WEIGHTY STUDY OF UKRAINIAN NATION-BUILDING (Raikivskyi Igor. The idea of the Ukrainian national unity in the community life of Galicia in the ХІХth century : monography / Igor Raikivskyi. – Ivano-Frankivsk : Publishing of the Prykarpattya National University named after Vasyl Stefanik, 2012. – 932 p. + 16 p. il.)…………………………………………………....................

JUBILEE Igor RAIKIVSKYI, Andriy KOROLKO BOHDAN HAVRYLIV – SCHOLAR, HISTORIAN AND ETHNOGRAPHER, EDUCATOR……...

MEMORY

Mykola KUHUTYAK IN MEMORY RESEARCHER OF HISTORY OF THE WEST UKRAINIAN PEOPLE’S REPUBLIC PROFESSOR ALEXANDER KARPENKO…………………………………………….... OUR AUTHORS………………………………………………………………………….......................

298 303 315 321 326 331 343 346 351 357 362 369 372 375 380 383 385

Галичина 12

13

ВИТОКИ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ В РЕТРОСПЕКТИВІ ВІТЧИЗНЯНОЇ І СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ ХХ ст.

УДК 94 (477.8): 329.733

Олександр ЛИСЕНКО

УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ 30–50-х рр. ХХ ст.:

СУСПІЛЬНИЙ КОНТЕКСТ І НАУКОВИЙ ВИМІР У статті розкриваються проблеми національної самоідентифікації, формування колективної

пам’яті та історичної свідомості громадян України, роль і значення феномену українського націо-нально-визвольного руху 1930–1950-х рр., з’ясовується ставлення до ОУН і УПА населення різних регіонів України, юридичні, правові аспекти українського самостійницького руху.

Ключові слова: український національно-визвольний рух, Організація українських націоналістів, Українська повстанська армія, історична пам’ять, державна політика пам’яті.

Більшість релігійних віровчень обстоюють положення про вічне життя душі, що є суб-

станційним осердям людського єства. Цей оптимізуючий наше буття постулат дає наснагу й сили в щоденному подоланні несприятливих обставин, труднощів, у тяжкій праці, боротьбі з недугами.

Чому ж тоді ми з такою тривогою, увагою й особистою зацікавленістю зазираємо за лаштунки нашого минулого, яке вкрите мороком віків. Для чого ми намагаємося вихопити із цього калейдоскопа подій епізоди, які, на наш погляд, є найбільш знаковими, вирішальними, доленосними, зафіксувати їх, донести до якомога більшої кількості людей і навіть під-штовхувати до аналогічного їх сприйняття?

Шукаючи відповіді на ці питання, ми неодмінно мусимо визнати, що ця солідарність у сприйнятті колективного минулого є ніщо інше, як елемент самоідентифікації – конфесійної, соціальної, політичної й навіть етнічної.

Складне явище національної самоідентифікації на індивідуальному й надособистісному рівнях має доволі суттєві відмінності. Однак в обох випадках визначальним чинником виступа-ють певні опорні конструкції: знакові події, ідеологічні меседжі, гасла тощо. Накладаючись на особистий та колективний досвід і поєднуючись з культурно-освітніми впливами, вони фермен-тують процес ідентифікації людських спільнот на етнічному, конфесійному, соціально-корпо-ративному ґрунті.

За даними Національного інституту стратегічних досліджень, у 2004 р. громадянами країни себе вважали 44% респондентів, локальної ідентифікації дотримувалися 37%, близько 11% вважали себе громадянами колишнього СРСР і лише 3% дотримувалися суто етнічної са-моідентифікації.

Раціональні відмінності в ментальності, колективній пам’яті й історичній свідомості населення України настільки значні, що дають можливість саме на цій основі вибудовувати політичні технології, маніпулювати масами з електоральною метою й навіть задля корисливих інтересів певних олігархічних груп. Водночас це знаходить вияв у різних геополітичних, цивілізаційних, культурних, ціннісних орієнтаціях, соціально-економічних пріоритетах. Так, згідно з результатами соціологічного опитування, весною 2005 р. необхідність незалежності України в західних областях обстоювали 90% респондентів, центральних – 81%, південних – 70%, східних – 64%1. Кілька років, що минули з того часу, ситуацію кардинально не змінили. Більше того, маятник політичної кон’юнктури, що хитається згідно із законами політичної сили тяжіння від національних інтересів та утвердження суверенітету молодої держави до зміцнення позицій окремих кланових корпорацій і в зворотному напрямі, час від часу зміцнює ідеологічні

Галичина 14

гасла, що, безумовно, вносить суттєві корективи і в процес ідентифікації громадян України. Як це не парадоксально, але такий “плюралізм”, на наше переконання, швидше перешкоджає, а не стимулює формування громадянського суспільства й повноцінної політичної нації.

Те, що ця стаття починається з розгляду проблеми ідентифікації, не випадково. Адже саме від цього безпосередньо залежить сприйняття феномену українського національно-визвольного руху 1930–1950-х рр. різними групами сучасного суспільства.

У 2009 р. Всеукраїнська соціальна служба видала “Аналогічний звіт” за результатами соціологічного дослідження “Ставлення населення України до проблем, пов’язаних із Другою світовою війною”. На запитання “Як Ви оцінюєте діяльність ОУН і УПА у Другій світовій війні?” 34,7% респондентів відповіли – “союзники Німеччини”; 21,1% – “національно-визволь-на боротьба”; 20,4% – “партизансько-повстанський рух”; 19,3% – “опір тоталітарним режи-мам”; 4,5% – інше. Якби соціологи лаконічніше сформулювали відповіді, імовірно, близько 70% респондентів класифікували б це явище в руслі національно-визвольних змагань українсь-кого народу.

Пропонуємо регіональний зріз опитування. “Національно-визвольною боротьбою” вва-жають боротьбу ОУН та УПА 60,7% мешканців Галичини, 41,8% – Кіровоградської й Пол-тавської областей і лише 8,3% – Донецької, 13% жителів Криму, Волинської та Рівненської областей; “опором тоталітарним режимам” – 47,7% галичан, 25,9% – волинян, 2,4% – жителів Луганської та 6,3% – Донецької, 7,9% – Харківської областей; “партизансько-повстанським рухом” – 48,8% респондентів Чернівецької, 32,4% – Криму й 7,1% – Донецької та 9,6% – Луганської областей; “союзниками Німеччини” – 71,1% – у Харківській, 77,1% – Донецькій, 66,4% – Луганській, 2,4% – у Галичині й 12% – на Закарпатті. На нашу думку, коментарів потребує лише ситуація на Волині, де понад 75% опитаних майже порівну позиціонували дії ОУН та УПА по трьох остаточних пунктах.

За віковою ознакою це явище віднесла до національно-визвольної боротьби більша час-тина респондентів до 30 років, натомість союзниками ІІІ Райху вважає більшість тих, кому за 50 років.

Освітній рівень також впливав на зміст відповідей. У руслі національно-визвольної бо-ротьби трактують ОУН та УПА 30% людей з вищою і 8,3% – з початковою освітою, союзни-ками німців, відповідно, 3,7 і 58,3%.

На запитання “Чи потрібно визнати вояків УПА воюючою стороною?” відповіді роз-поділилися в такій пропорції: 1) однозначно так – 20,3%; 2) однозначно ні – 21,7%; 3) радше так, ніж ні, – 22,6%; 4) радше ні, ніж так, – 15,9%; 5) важко відповісти – 18,7%.

Якщо скласти схожі відповіді, то за позитивне вирішення цієї проблеми висловилося 42,9% респондентів, негативне – 37,6%. А політичний звіт – за результатами соціологічного дослідження2.

Високий відсоток тих, хто не визначився, можна пояснити складністю питання, про яку більшість опитаних, напевно, і не підозрює. Адже, відповідаючи на нього, пересічний грома-дянин відштовхується від ключового поняття – “воююча сторона” і не вдається до аналізу пе-ріодичної та політичної складової проблеми.

Існує ще один аспект, на який указують соціологи. Ідеться про інформаційне поле, у якому формувалося ставлення громадян до місця й ролі ОУН та УПА в суспільно-політичних і воєнних подіях 1939–1945-х рр. Згідно з результатами вже згаданого соціологічного опитуван-ня, 45,7% респондентів сформували своє уявлення про ці події від представників старшого по-коління; 27,9% – з навчальних курсів у школах і вузах; 22,9% – з вітчизняних засобів масової комунікації; 19,6% – з радянських джерел; 10,4% – з російських ЗМІ.

Інтенсивний характер сучасного інформаційного простору доволі швидко формує сприйняття тих чи інших явищ у певному руслі. У зв’язку із цим, доводиться констатувати не-спроможність влади запропонувати суспільству зрозумілі, недвозначні, оптимізуючі орієнтири, які ще прийнято називати національною ідеєю. Переформатування історичної пам’яті, до якої вдаються кожен новий уряд і президент, розмивають фундамент, на якому вона функціонує. Різні політичні сили зовсім не стурбовані цією обставиною, навпаки, частина з них на власний розсуд експлуатує історичні факти з метою привернення на свій бік виборців. При цьому на

15

порівняно незначному часовому проміжку політики можуть чи діаметрально змінити своє став-лення до проблеми ОУН й УПА в той спосіб, який їм підказує політична кон’юнктура. Абсо-лютне нехтування глибинними чинниками, що визначають алгоритм формування й функціо-нування історичної пам’яті, традицій, ментальності мешканців окремих регіонів, грубе нав’язу-вання політизованих оцінок і ярликів, фальсифікація й довільне препарування фактів – такими є основні засоби маніпулювання масовою свідомістю в сучасній Україні.

Замість того, щоб утвердитись у визначеній позиції, держава діє вкрай непослідовно й безвідповідально. Незаперечним доказом є діяльність робочої групи істориків, на яку поклада-лася підготовка історичного висновку для уряду й Верховної Ради України. Дослідницька діяльність групи сприяла глибокому вивченню історії ОУН й УПА, зокрема й українського національно-визвольного руху 20–50-х років загалом. Уряд схвалив роботу групи та поданий нею історичний висновок.

Таку ж функцію мала виконати робоча група правознавців. Однак не те, що юридичного висновку, а й жодної більш-менш помітної публікації з правовими оцінками цього явища ми й донині не маємо. Отже, ми й сьогодні в цій справі перебуваємо на початку 90-х років минулого століття. Що це – недолуга політика, низька виконавська дисципліна чи добре продумана стра-тегія? Кожен може обрати власну відповідь.

Кілька слів необхідно сказати про сегмент історичної пам’яті, що пов’язаний із само-стійницьким рухом. Слід визнати, що кардинальні відмінності в тому, як ці події віддзер-калюють у свідомості людей, існують як на індивідуальному, так і на колективному рівні. Та існує одна обставина, яку нерідко обходять увагою й ті, хто полемізує із цього приводу. Одні пам’ятають їх як власний досвід і рефлексії рідних та близьких, інші – через набуті знання і враження, одержані зі ЗМІ, кіно, літератури, усних переказів. Зрозуміло, що в цьому випадку йдеться про різку природу історичної пам’яті, градус переживань, глибину заангажованості. Водночас на рівні боротьби за легітимацію “своєї правди” опонуючі конгломерати демон-струють практично однаковий ступінь переконань і готовності відстоювати їх усіма можливи-ми засобами.

Ось тут і мала б вступити в дію продумана на тривалу перспективу державна політика пам’яті. Влада володіє ресурсами, здатними змоделювати й надати реальних обрисів національ-ній моделі пам’яті. Однак з уже згаданих причин не робить цього.

Пов’язана з політикою пам’яті практика комеморації вражає своєю вибірковістю, неси-стемністю й непрофесійністю. Причому докази цього стосуються меморіалізації не тільки ви-значних подій українського національно-визвольного руху, а й таких трагічних сторінок, як Голокост, українсько-польське протистояння та багато інших.

Не піддаючи жодному сумніву доцільність відзначення на державному рівні Дня парти-занської слави, широкі кола України дивуються з приводу інформаційного й комемораційного вакууму довкола 70-річчя утворення УПА. Навіть не претендуючи на якусь симетрію – усе ж це змістовно різні явища, – змушені визнати ситуацію явно двозначною. Де-факто відбувається повернення на позиції, з яких стартували зусилля, спрямовані на моральну реабілітацію та легі-тимацію українського самостійницького руху.

Лінії розламу в трактуванні та сприйнятті українського самостійницького руху прохо-дять по таких основних векторах.

1. Ідеологічні підстави. Щоб наголосити на складності цього питання, зауважимо, що фахівці зовсім не одностайні у формулюванні самого поняття “націоналізм”. До ХХ ст. на-ціоналізм на європейських просторах не позиціонувався як окрема політична ідеологія, зали-шаючись більшою мірою складником інших традиційних європейських ідеологій – лібералізму, консерватизму, соціал-демократизму, комунізму, фашизму. В.Лісовий та О.Проценко із цього приводу зазначають: “Коли говорять про ХІХ століття як “епоху націоналізму”, то слово “націоналізм” застосовують у широкому значенні – тобто як ідеології, націленої на утвер-дження націй та національних держав.

…Націоналізм існує в інших традиціях політичної думки (та у відповідних політичних ідеологіях) не тільки як деякий складник, а й як тенденція, що є об’єктом критики в самих цих ідеологіях”3.

Витоки української повстанської армії…

Галичина 16

За доволі влучним виразом Анджея Каліцького, “український націоналізм у сучасній до-мінуючій інтерпретації перебуває в полоні вузької історично-ретроспективної локалізації, тобто обтяжений гріхами інтегрального націоналізму”. Надто міцна пов’язаність з діяльністю націо-налістичних організацій 30–40-х років стояла на перешкоді того, щоб його прийняли й засвоїли також інші течії політичної думки та політичні рухи4.

Але національно-визвольний рух в Україні підживлювався не тільки ідеологією націо-налізму, а й ідейно-теоретичними здобутками національно-демократичного й ліберального спрямування. Та й, власне, ідейні засади українського націоналізму еволюціонували від “чин-ного націоналізму” Д.Донцова до теоретичних напрацювань нової генерації борців за УСС – М.Степаняка, Я.Бусела та інших, що містили демократичні елементи.

На основний закид ідейних супротивників ОУН, що ідеологія українського націоналіз-му асоціюється з наці-фашистською, аргументовано відповіли фахівці. Так, Г.Касьянов підкрес-лив: “Визнаючи очевидний факт, що ОУН мала багато спільного з італійським фашизмом та німецьким націонал-соціалізмом в світогляді, ідеології, і, часом, у політичній практиці, цю організацію не можна зарахувати ані до фашизму, ані до націонал-соціалізму (які, зрештою, бу-ли самостійними історичними явищами), ототожнювати їх.

… Якщо брати до уваги повний набір зовнішніх і функціональних ознак у повний пе-ріод існування організації (наприклад, культ вождя, прагнення монопартійної диктатури, по-будова чіткої партійної ієрархії, культ дії, надання ідеології рис релігійного світогляду тощо), то з не меншим успіхом можна ототожнювати ОУН, наприклад, з ідеологією та практикою ра-дянського тоталітаризму 1930-х років чи з фундаменталістськими релігійними течіями”5.

2. Проблема союзників та колаборації. У 30-ті роки провід ОУН, усвідомлюючи складність боротьби за створення УССД, вів

активний пошук союзників. Як відомо, на вістрі таких дипломатичних контактів перебувають спецслужби. Уже в 1931 р. емісари УВО – ОУН увійшли в контакт з представником британської спецслужби СІС6. У 1932 р. посланці Р.Ярого налагодили відносини зі спецслужбами Японії в маріонетковій державі Маньчжоу-Го. У середині 30-х років представники ПУН прагнули нала-годити співпрацю з розвідками Франції, Італії, Іспанії, Фінляндії, Туреччини. Та найбільш плід-ним виявився німецький вектор цих зусиль. Берлін покладався на оунівців у розвідувальній роботі, натомість українські націоналісти отримували фінансову підтримку. Співпраця ОУН з німецькими спецслужбами мала місце й на завершальному етапі війни.

Нині відомо, яких страждань і збитків зазнав народ України від гітлерівських окупантів. Співпраця (хай і з тактичних міркувань) ОУН з німцями сприймається саме через призму зло-чинів нацистів. Складна діалектика полягала в тому, що жертвами нацистської політики були й самі націоналісти.

Морально-правові оцінки злочинної діяльності агресорів під час Нюрнберзького й Токійського міжнародних військових трибуналів і численних процесів на території СРСР авто-матично екстраполювалися засобами ідеологічної обробки населення на ОУН та УПА, що й продовжується донині.

У цій ситуації корисно провести деякі історичні паралелі з іншими тогочасними націо-нально-визвольними й антиколоніальними рухами. У період 1939–1945 рр. зафіксовано інтен-сивні контакти націонал-патріотичних сил країн Азії з державами-агресорами задля боротьби проти метрополій. Арабські націоналісти, які орієнтувалися на Берлін у січні 1941 р., вдалися до антибританського перевороту в Багдаді, націоналістичні угрупування в Індії й Афганістані співпрацювали зі спецслужбами нацистської Німеччини й Італії, націонал-патріоти англійської Бірми та французького Індокитаю – з японцями.

Та ситуація в Україні відрізнялася від інших тим, що тут гітлерівці встановили жорст-кий окупаційний режим, жертвами якого стали мільйони людей різних національностей. Еко-номічне пограбування й визиск, примусова праця на чужині, терор і геноцид – ці та інші риси “нового порядку”, контакти з яким підтримували українські націоналісти, залишили глибокий трагічний слід в історичній пам’яті людей. Ці дії суперечать з тим, що ОУН домагалась у такий спосіб досягти стратегічної мети – відродження національної державності. Розв’язати цю колі-зію неможливо. Її слід прийняти такою, якою вона була. І жити далі з усвідомленням того, що

17

історія будь-якого народу – це не суцільна героїка й величні справи, а й прикрі помилки та невдачі.

3. Правова оцінка діяльності ОУН та УПА. Перш ніж поглянути на проблему через призму норм міжнародного права, зазначимо, що війна – це абсолютне зло, що знецінює люд-ське життя, традиції та звичаї, норми моралі й права, змінює світосприйняття.

Не вдаючись до аналізу відповідних міжнародно-правових актів, треба наголосити, що всі учасники протистояння в роки Другої світової війни систематично порушували норми гума-нітарного права.

Тут потрібно звернути увагу на одну принципову обставину: оголосивши всі збройні формування самостійницької орієнтації “бандитами”, а весь рух – “бандитизмом”, і нацисти, і більшовики тим самим вивели їх з політичної площини в суто кримінальну. У зв’язку із цим, українські повстанці перетворювалися з партизанів чи комбатантів на кримінальний елемент. У збройних конфліктах внутрішнього характеру статусу військовополоненого не існує, тому уряд має право вдаватися до судового переслідування таких людей за зраду чи насильство.

Донині точаться дискусії довкола статусу “воюючої сторони” ОУН та УПА. Згідно з нормами міжнародного права, його ознаками вважають:

– контроль партизанів над певною частиною території держави, проти уряду якої вони ведуть боротьбу;

– проголошення незалежності, мета якого полягає у відокремленні від цієї держави; – наявність організованих збройних сил, що ведуть війну проти уряду; – визнання партизанів воюючою стороною з боку уряду. Як бачимо, практично всі критерії для визнання ОУН та УПА воюючою стороною існу-

ють. Отже, юридичне його закріплення – справа політичної волі. Одним з пунктів заперечень проти надання такого статусу є звинувачення ОУН та УПА

в злочинах. Це – тема окремої дискусії, тому обмежимося кількома зауваженнями. Ні ОУН, ні УПА не визнані злочинними організаціями Нюрнберзьким трибуналом чи якоюсь іншою між-народною судовою інстанцією. Водночас неспростовними залишаються факти участі підроз-ділів ОУН та УПА й окремих учасників націоналістичного підпілля в діях, що кваліфікуються як злочин. Особливо це стосується розправ над представниками цивільного населення.

Оунівцям, зокрема СБ ОУН, інкримінують численні злочини та вбивства “в особливо жорстокий спосіб”. Визначаючи цей факт, слід брати до уваги, що всі учасники протистояння – радянська сторона, німці, румуни, поляки – вдавалися до таких дій, виміряти ступінь жорс-токості яких неможливо. Це жодним чином не має слугувати виправданням такому явищу. Але необхідно врахувати ту обставину, що практично всі причетні до таких злочинів були покарані в судовому порядку та їх дії не можуть екстраполюватися на весь самостійницький рух.

Брак політичної волі сучасного політикуму, пріоритети корпоративних спільнот, відчут-ний вплив зовнішніх факторів, ігнорування національних інтересів створюють реальні загрози для безпеки України.

Існує ще один негативний вислід такого стану справ. Багато відомих дослідників ста-вить під сумнів наявність не лише правової держави в Україні, а й політичної нації. За наяв-ності деяких формальних атрибутів – громадських об’єднань, політичних партій, демократич-них свобод, декларованих Конституцією та багатьма законодавчими актами, розгалуженої мережі ЗМІ, демократичного за формою виробничого права тощо сучасне українське суспіль-ство, по-перше, не має дійових важелів впливу на державу. Відсутність цього зворотного зв’яз-ку перетворює на полову слова про демократію. По-друге, відсутність єдиного сприйняття власного минулого, сучасної ситуації та перспектив у більшої частини населення переконливо свідчить не про політичний плюралізм, а про штучний розкол, тектоніку якого штучно режи-сують певні політичні сили різного спектра. Відтак населення України не відчуло себе єдиною нацією.

Якби все обмежувалося тимчасовими піар-технологіями, заснованими на соціально-економічних меседжах, це лише б стимулювало розвиток суспільства. Та політикам не до цьо-го. Значно легше використати емоційні рефлексії, що ґрунтуються на рудиментарних “образах

Витоки української повстанської армії…

Галичина 18

ворогів”, закликати людей на ідеологічні барикади й потім ні за що не відповідати, адже жодних серйозних зобов’язань при цьому політики на себе не беруть.

Завершуючи цей сюжет, хочеться нагадати тим, хто безвідповідально “бавиться” з істо-рією, що вона рано чи пізно все розставить на свої місця: і тих, хто творив її, і тих, хто вико-ристовував її без страху й сорому. Переконаний, що належне місце посядуть в ієрархії подій і український самостійницький рух, й Українська повстанська армія.

Аби не опинитися в ролі кабінетних схоластів, науковці повинні усвідомлювати власну місію. Очевидно, ми маємо виконувати інші функції, ніж ті, що бере на себе прокурор, адвокат чи суддя. Просвітницька функція вченого набагато важливіша, оскільки дає моральне право не виносити вердикти, а формувати власне бачення й громадську позицію.

Незнання – поживне середовище для ворожнечі. Обізнаність і повага до думки іншого – ключ до самоусвідомлення й порозуміння.

Нам слід примиритися зі своїм минулим, яким воно було. Історія без прикрас і надрив-ної апологетики й самовиправдання – це скарб мудрих народів, що стійко пережили й долають далі хвороби росту, усвідомлюючи свої перспективи. Нам усім необхідно багато працювати над тим, щоб переконатися самим і довести іншим, що ми належимо до таких народів.

1. Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки. – К., 2005. – С. 188, 349–353. 2. Ставлення населення України до проблем, пов’язаних із Другою світовою війною. – К., 2009. 3. Лісовий В. Націоналізм, нація та національна держава / В. Лісовий, О. Проценко // Націоналізм :

Антологія. – К., 2000. – С. 14–15. 4. Waslicki A. Trzy patriotyzmy. Trzy tradycje polskiego pafriotyzmu i ich znaczemie wspolezesne /

A. Waslicki. – Warszawa : Rea Publika, 1991. – S. 9–10. 5. Організація українських націоналістів та Українська повстанська армія : історичні нариси. – К., 2005. –

С. 460. 6. Центральний державний архів громадських об’єднань України, ф. 236, спр. 33285, арк. 41.

В статье раскрываются проблемы национальной самоидентификации, формирования коллек-

тивной памяти и исторического сознания граждан Украины, роль и значение феномена украинского национально-освободительного движения 1930–1950-х гг., выясняется отношение к ОУН и УПА населения разных регионов Украины, юридические, правовые аспекты украинского освободительного движения.

Ключевые слова: украинское национально-освободительное движение, Организация украинских националистов, Украинская повстанческая армия, историческая память, государственная политика памяти.

The article surveys the problems of the national self-identification, forming of the collective memory

and historical consciousness of the Ukrainian citizens as well as the role and significance of the Ukrainian national-liberation movement phenomenon of the 1930s–1950s. It explicates the people’s attitude to the Ukrainian Nationalists Organization and the Ukrainian Insurgent Army in the different regions of Ukraine and clarifies the legal and law aspects of the Ukrainian independence movement