Міністерство освіти і науки УкраїниМиколаївський будівельний коледж

Київського національного університету будівництва і архітектури

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇз української літератури для викладачів Миколаївського будівельного коледжу

Київського національного університету будівництва і архітектури та студентів І - ІІ курсів усіх напрямів підготовки

молодшого спеціаліста на основі базової загальної середньої освіти

Миколаїв

2014

Розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії філологічних дисциплін (протокол № 1 від 29.08.2014р.)Голова циклової комісії: Коновалова Т.В.

Укладачі:Безугла В.О., старший викладач філологічних дисциплін, категорія вища;Розмариця С.А., старший викладач філологічних дисциплін, категорія вища;Гончарова Н.В., викладач філологічних дисциплін, категорія перша.

Запропоновані методичні рекомендації з української літератури покликані полегшити засвоєння основних теоретичних відомостей з дисципліни «Українська література», тут викладаються найнеобхідніші загальнотеоретичні матеріали, наводяться приклади письмових робіт, приклади можливої відповіді на семінарських заняттях.

Рекомендовано для студентів 1-2 курсіввищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації

2

Передмова

Методичні рекомендації з української літератури рекомендовані викладачам Миколаївського будівельного коледжу КНУБА і студентам І та ІІ курсів усіх напрямів підготовки молодшого спеціаліста на основі базової загальної середньої освіти .

Студентам рекомендовані критерії, яких слід дотримуватися при веденні зошитів з української літератури, на які основні відомості слід звернути увагу при вивченні біографії письменника, як аналізувати епічний, драматичний і ліричний твори, як характеризувати літературного персонажа.

В методичних рекомендаціях міститься тематичний план з української літератури з визначенням кількості годин на вивчення кожного письменника, а також визначені теми до кожного модульного контролю, теми семінарських занять, можливі варіанти відповідей на семінарське заняття, теми самостійних робіт, запитання для перездачі модульних контролів та література, необхідна для використання .

В рекомендаціях подано зразок письмового твору до теми про голодомор.

Основна мета методичних рекомендацій

1. Розвивати практичні вміння і навички студентів.

2. Виробляти вміння самостійно працювати з довідковою літературою.

3. Дати студентам відомості, необхідні для вивчення курсу, допомогти засвоїти їм теоретичний

матеріал, підготуватись до виконання самостійних та семінарських занять.

4. Дати змогу студентам пройнятись високими національними й загальнолюдськими ідеалами, які

так високо підносили у своїх творах українські письменники; аналізуючи твори, глибше пізнати

світ, розкриваючи проблеми через призму характеристики головних героїв, розуміти їх значущість і

актуальність у сьогоденні.

3

Р Е Ц Е Н З І Я

на методичні рекомендації з української літератури для викладачів Миколаївського будівельного коледжу і студентів І та ІІ курсів усіх напрямів підготовки молодшого спеціаліста, розроблені викладачами кафедри української мови і літератури Миколаївського будівельного коледжу Київського національного університету будівництва і архітектури Безуглою В.О., Розмарицею С.А. та Гончаровою Н.В.

Мета рекомендації – самостійна робота студентів.Позитивним у методичних рекомендаціях є те, що в них міститься тематичний план з української літератури з визначенням кількості годин на вивчення кожного письменника, а також визначені теми семінарських занять,можливі відповіді на семінарських заняттях та теми самостійних робіт.

Не викликає заперечень зразок письмового твору до теми про голодомор.Твір логічно переконливий, продуманий.

Авторки методичних рекомендацій належну увагу звертають на виховний аспект при написанні студентами твору.

Методичні рекомендації є результатом плідної творчої роботи викладачів Безуглої В.О., Розмариці С.А. і Гончарової Н.В. можуть бути рекомендовані для використання у роботі іншими викладачами української літератури.

4

1.Місце персонажа у творі2. Роль портрета у розкритті психологічного стану та характеру персонажа.3. Засоби змалювання образу.4. Формування й світогляд персонажа.5. Мета в житті персонажа та шляхи до неї.6. Внутрішній світ персонажа, його привабливість чи потворність.7. Виховне значення образу.

5

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗА ВЕДЕННЯ ЗОШИТІВ І ОРФОГРАФІЧНИЙ РЕЖИМВиставляючи оцінку за ведення зошитів з української літератури, враховуються такі критерії:- наявність різних видів робіт;- грамотність;- охайність;- уміння правильно оформляти роботи.

Орфографічний режим:1. Записи в зошитах з української літератури виконувати кульковою ручкою з синім чорнилом чи його відтінками або чорним ( для схем і таблиць використовувати простий олівець).2. Між класною і домашньою роботою пропускати два рядки.3. Між видами робіт, що входять до складу класної чи домашньої роботи, рядків не пропускати.4. У робочих зошитах з української літератури на березі зазначати дату цифрами.5. Після заголовків, назв видів робіт, підпису зошитів крапку не ставити.

ПЛАН БІОГРАФІЇ ПИСЬМЕННИКА1. Характеристика епохи, в яку жив письменник.2. Сім’я, оточення, в якому він ріс.3. Портрет письменника, світогляд, риси характеру.4. Де, коли й за яких обставин здобув освіту.5. Роль книги в духовному становленні письменника.6. Основні життєві віхи біографії (дати).7. Люди, з якими спілкувався, дружив.8. Головні твори.9. Громадська діяльність письменника.10. Значення життя і творчості письменника для його сучасників та для нашого часу.

СХЕМА АНАЛІЗУ ЕПІЧНОГО І ДРАМАТИЧНОГО ТВОРІВ1. Стислі відомості про автора.2. Історія написання і видання твору.3. Жанр твору.4. Життєва основа.5. Тема, ідея, проблематика твору.6. Композиція твору, особливості сюжету, їх роль у розкритті проблем.7. Образи твору – головні герої, другорядні персонажі. 8. Мова твору.СХЕМА АНАЛІЗУ ЛІРИЧНОГО ТВОРУ1. Короткі відомості про автора.2. Жанр твору (громадянська, інтимна, релігійна, пейзажна лірика).3. Провідний мотив твору.4. Композиція твору.5. Образ ліричного героя.6. Вжиті автором художні засоби.

ПЛАН-ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІТЕРАТУРНОГО ПЕРСОНАЖА

Модуль № 1 ( 1курс 1 семестр)

Назва теми годиниВступ. Українська література в контексті розвитку суспільства ІІ половини ХІХ – поч. ХХ ст.: її історична місія, особлива роль у житті поневоленої нації. Зв’язок художнього мислення митця з провідними тенденціями доби. Основні риси українського модернізму.

2

Іван Нечуй-Левицький. Загальна характеристика творчості. Повість «Кайдашева сім’я»: соцiально-побутова повість-хроніка, реалізм твору,актуальність проблематики; відображення українського менталітету у творі; традиції народного побуту й моралі; утвердження цінностей національної етики засобами комічного. Семінар №1

4

Панас Мирний (П.Рудченко). Загальна характеристика творчості. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (скорочено): перший в українській літературі соціально-психологічний роман; співавторство з І. Біликом; особливості композиції; духовно-моральна деградація Чіпки, її причини, типове й екстремальне у долі героя; проблеми життєвого вибору, обов’язку людини перед собою та іншими, заперечення зла й насильства; утвердження високого духовного потенціалу народу, втіленого в образах твору. Семінар № 2 С. р . – 1 година

6

Іван Карпенко-Карий (І.Тобілевич). Загальна характеристика творчості. Комедія «Хазяїн»: сатирична комедія про деградацію людської особистості; мета життя «хазяїна» – «стяжання заради стягання»; характеристика головного героя з точки зору сучасного читача.

Семінар № 3

6

Михайло Старицький. Загальний огляд творчого шляху. П’єса «Не судилося»: розкриття внутрішніх переживань героїв у зв’язку з життєвими проблемами; проблеми взаємин поколінь та вибору життєвих ідеалів представниками різних соціальних груп.

4

Іван Франко. Загальний огляд життя і творчості. Поезія «Декадент» — поетичне кредо І. Франка. Лірика збірки «З вершин і низин»: загальне уявлення про зміст, ідейне звучання, композицію збірки; Франкова концепція поступу людства, незламності життєвого та національного оптимізму («Гімн»). Поетична збірка «Зів’яле листя»: автобіографічність збірки; тема кохання у творчості І. Франка; емоційна палітра почуттів ліричного героя; утвердження невмирущості вищих людських поривань, пошуки ідеалу кохання («Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Чого являєшся мені...»). Філософська поема «Мойсей» (оглядово):проблематика твору: історичний шлях нації, визначна особистість як її провідник, пробудження національної свідомості, історичної пам’яті народу. Пролог до поеми — заповіт українському народові на шляху державотворення. Проза І. Франка. «Перехресні стежки» (оглядово). Ідейно-тематичне, жанрове багатство прозових творів І.Франка . Повість «Перехресні стежки» – твір про пошуки українською інтелігенцією шляхів національного, соціального та духовного визволення народу. Напам’ять : «Гімн», «Чого являєшся мені...». Семінар № 4 С.р. – 1 година

10

Контрольна робота «Мої роздуми над долею Чіпки з роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли.», «Народознавство у повісті І.С.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», «Смішний чи страшний Пузир у комедії Івана Карпенка-Карого «Хазяїн», «Світове значення творчої спадщин Івана Франка».

2

Семінарське заняття №1Тема: «Кайдашева сім’я» – енциклопедія життя українського народу (за повістю

І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»).

Мета:розкрити стильові та жанрові особливості твору, його зміст, систему образів, проблематику, розвивати навики аналізу літературного твору.

Основні поняття: повість, соціально-побутова повість, прототип, гумор, іронія, сатира, сарказм, пейзаж.

План семінарського заняття1. Історія написання твору.2. Жанр твору.3. Проблематика твору.

4. Портретні характеристики персонажів.5. Роль пейзажних описів у повісті.

Можлива відповідь1. Історія написання повістіПовість написана в 1878 році. 1879 року надрукована у львівському журналі «Правда». У

Східній Україні її видали лише у 1886 році, після майже десятирічної боротьби з цензурою. У цій публікації із тексту вилучено 25 уривків. Вдруге автор видав повість у 1887 році в Києві, змінивши її початок і кінцівку.

2. Жанр твору, тема, прототипи, основні конфліктиЗа жанром – це соціально-побутова сатирично гумористична повість.Повість – розповідний художній твір, в якому розповідається про багато подій з життя

дійових осіб і за своїм розміром і широтою охоплення життєвих явищ займає проміжне місце між оповіданням і романом.

Соціально-побутова повість – художній твір, в якому картини родинного життя і побуту героїв зображені на фоні якихось соціальних подій чи зв’язані з певними суспільними обставинами і пояснюються ними.

Тема повісті. Показ життя українського села в перші десятиріччя після реформи 1861 року, руйнування морально-етичних устоїв селянської української родини під тягарем соціально-політичних пореформених негараздів в Україні. Відхід людини від етики і моралі, прийнятої у народі, призводить до глибокої трагедії життя, особистих нещасть і родинних конфліктів.

Прототипи повістіПрототип – це історична або сучасна авторові конкретна особа, життя і діяльність якої

покладені в основу створення літературного образу (типу). Однак літературний образ не є копією прототипу.

Кайдаші мали своїх прототипів – сім’ю Мазурів із села Семигорів, яка «прославилася» постійними бійками й колотнечею. Хата заможних Мазурів стала коло церкви, поруч дійсно був горб, на якому ламалися вози. Жили в Семигорах й свати Мазурів – багаті Довбиші.

Композиційна структура повісті підпорядкована принципу навмисного нагнітання епізодів, сцен, колізій у розгортанні, загостренні конфлікту у сюжеті. У композиційній структурі твору важливу смислову й структуруючу роль відіграють діалоги. Завдяки ним дія у повісті триває.

Мова діалогів часто сатирична, гостра, сповнена народного колориту й гумору.Гумор – м’яка форма комічного, сміх, який не ставить за мету викриття явища;

добродушне підсміювання.Іронія – іносказання, яке виражає насмішку або лукавство; подвійний смисл, коли

сказане набуває у контексті мови протилежного значення; висміювання, яке містить в собі критичну оцінку того, що висміюється.

Іронічне ставлення передбачає насмішку, дещо сховану, але таку, що легко виявляється в інтонаціях автора-оповідача; іноді іронія маскується удаваною похвалою.

Сатира – вид комічного, який нещадно висміює людськунедосконалість. Сатира виражає різко негативне ставлення автора до зображуваного,

висміювання людини чи явища.Сарказм – зла, уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії.

Переважна більшість побутових сцен у творі, що нагадують уривки з старовинних інтермедій або ярмаркових дяківських віршів, написана у гумористично-сатиричному дусі. Комічне як найяскравіший сатиричний

засіб змальовує пустоту і духовне зубожіння дрібних власників, що ладні повбивати один одного за дрібницю.

Основні конфлікти повісті: психологічний, побутовий, обмеження особистої свободи. 3. Проблематика повісті

А). Проблема виховання. Б). Батьки і діти. 7

В). Кохання і сімейного життя.

Г). Багатства.Д). Віра в Бога та дотримання заповідей Божих.Е). Народна мораль та авторитет у громаді.

При розгляді першої проблеми слід наголосити, що виховання Карпа і Лавріна було доволі хибним: сини зневажали батька, не цінували того, що саме він дав їм багатство, не були й дуже 7працьовитими. Погане виховання мала й Мотря, яка могла нагримати й на рідну матір, не кажучи вже про свекруху. В той же час бідна Мелашка постає в повісті людиною тонкої душі, доброго виховання.

При розгляді другої проблеми слід зазначити, що Кайдаші були непоганими батьками, які бажали своїм синам щастя, дали їм достаток, допомагали, але діти виявилися невдячними. З вини Карпа і Лавріна старість Омелька й Марусі стала безрадісною, навіть трагічною.Проблема кохання й сімейного щастя розкривається через порівняння кохання Карпа – Мотрі та Лавріна – Мелашки.Проблема збагачення розкривається через намагання Карпа і Мотрі будь-якою ціною якнайшвидше розбагатіти. Скупість Мотрі, її загарбницькі плани щодо городу, груші та не братня поведінка Карпа.

Проблема віри в Бога і дотримання заповідей Божих найкраще розкриваються у побожному, чуйному Кайдаші і його невістці Мелашці. Бо інші діти часто порушували четверту заповідь Божу: не поважали і не шанували стареньких батьків.

Народна мораль основному ґрунтувалася на заповідях Божих. У селі зневажали злодіїв, п’яниць, покриток, байстрюків, ледарів, хвальків, безбожників. Часто за гріхи батьків доводилося терпіти дітям й онукам, адже в селі нікому нічого не забували. Не могли забути й Мотрі того, що вибила свекрусі око, а Карпові, що ганявся за матір’ю з дрючком.

4. Портретні характеристики персонажівЗразки планів-характеристик образів-персонажів Маруся Кайдашиха

1. Кайдашиха – розумна, працьовита і вольова жінка, гарна господиня, голова сім’ї.2. Надмірна улесливість і солодкавість Марусі – наслідок її колишньої праці на панів, перед

якими селянка змушена була принижуватись.3. Зневага Марусі до Омелька через його слабохарактерність.4. Велика материнська любов Кайдашихи до синів.5. Неоднозначність образу Марусі: Кайдашиха – і зла, і добра свекруха, добра бабуся для

онуків.6. Барвиста народна мова Кайдашихи, її дотепність і гумор.7. Нещаслива старість Марусі – результат невдячності власних дітей.

Омелько Кайдаш1. Омелько – найкращий стельмах у Семигорах, спрацьована з життя людина.2. Добра вдача старого батька (ставлення до синів, Мотрі, Мелашки).3. Безпомічність Кайдаша у життєвих ситуаціях і повільне скочування на дно.4. Побожність Омелька.5. Трагічна смерть Кайдаша. Оцінка вини в цій смерті його синів.

Карпо1. Карпо – понура, їдка, черства людина.2. Портрет Карпа.3. Риси характеру парубка, його ставлення до дівчат.

4. Особливості Карпового кохання.5. Зневага Карпа до батьків і брата.6. Моральна деградація сільського десяцького.

Мотря1. Мотря – «серце з перцем». Риси характеру. Портрет.2. Старша невістка – призвідниця всіх сварок в сім’ї Кайдашів.3. Ненависть і зневага до свекрухи та Мелашки.4. Егоїзм, черствість та в’їдливість, заздрість, скупість Мотрі.

Лаврін1. Портрет і риси характеру молодшого Кайдаша.2. Романтизм у коханні Лавріна і Мелашки.3. Доброта і співчуття Лавріна до батька і матері.

8 4. Уподібнення з часом Лавріна Карпові – закономірний наслідок постійних сварок і колотнечі.

Мелашка1. Портрет. Риси характеру: доброта, вразливість, чуйність, ніжність, тонке сприйняття краси.2. Втеча з дому – самозахист від жорстокої свекрухи.3. Вплив краси Києва на душу Мелашки.

4.Вміння прощати – своєрідність душі Мелашки.Теми для письмових робіт. 1. Народознавство у повісті І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». 2. Художня майстерність у повісті «Кайдашева сім’я».

Запитання для самоконтролю1. Визначте жанр твору.2. Які проблеми порушує автор у повісті?3. Які суспільні процеси вплинули на сімейні стосунки Кайдашів?4. Що спричиняло сутички і сварки між членами родини?5. Як ви розумієте поняття «комічне»? Проілюструйте його прикладами з повісті.6. Що переважає у зображенні побуту Кайдашів – гумор чи сатира?7. З якою метою автор вводить у твір опис та діалог, пейзажі та інтер’єри?8. Яким чином у повісті показано народні звичаї та традиції українців?Список літератури1. Нечуй-Левицький І. Микола Джеря. Кайдашева сім’я: Повісті. Післямова Н.Є.Крутікової. – К.:

«Молодь», 1984.2. Українська література: 10 клас: Хрестоматія / уклад.: О.І.Борзенко, М.П.Сподарець – Харків:

Веста: Видавництво «Ранок», 2004. – С.18-74.3. Літературознавчий словник-довідник / уклад.: Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: Молодь ВЦ

«Академія», 1997. – 752 с.4. Баран Є., Проник С., І.Нечуй-Левицький // Усе для школи Українська література 10 клас.- 2001.

- №105. Соколова С. Фразеологія – джерело гумору та сатири повісті «Кайдашева сім’я» // Дивослово. –

2004. - №10. – С.11-156.Білецький О. Нечуй-Левицький // Білецький О. Зібрання праць: У 5 т.— К., 1965.— Т. 2.

7. Горленко В, повість // Історія української літературної критики та літературознавства: Хрестоматія: У 3 кн.— К., 1998.— Кн. 2.

8.Міщук Р. Реалізм і проблема художньої розповіді // Проблеми історії та теорії реалізму української літератури ХІХ — початку ХХ ст.— К., 19919.Пивоваров М. Майстерність психологічного аналізу. К., 1960. 10.Сиваченко М.. Нечуй-Левицький — К., 1967.11.Черкаський В. Художній світ Нечуй-Левицького.— К.

Семінарське заняття № 2Тема: «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» П.Мирного - перший в українській

літературі соціально-психологічний романМета: Розкрити своєрідність композиції та багатоплановість сюжету

роману, проблематику, естетичну культуру, поглибити вивчення про образ-характер та психологічні аспекти характеротворення персонажів у художньому творі.

Основні поняття: роман, соціально-психологічний роман, нарис, композиція, сюжет твору, сюжетна лінія роману, національне в літературі.

План семінарського заняття1. Історія написання та видання роману. Жанр, тема, ідея, проблематика роману.

Композиція твору.2. Сюжетні лінії роману (основні і другорядні).3. Багатоплановість твору.4. Розкриття проблематики роману через призму характеристики героїв.5. Показ життя селянства на межі двох епох – кріпосництва та «голодної» волі.6. Значення творчості Панаса Мирног

Можлива відповідь 1. Історія написання та видання роману

В основу роману лягла почута письменником від візника розповідь про полтавського розбійника Василя Гнидку. Під враженням цієї розповіді письменник написав нарис «Подорож з Полтави до Гадяча» (навесні 1872 р.). 9Влітку 1872 р. Панас Мирний пише першу редакцію повісті «Чіпка», деякі зауваження щодо якої

зробив брат письменника, відомий літературний критик і публіцист Іван Білик. 1873р. – з-під пера письменника виходить друга редакція повісті.Згодом були ще 4-ри редакції. Над 4-ю і 5-ю автор працював разом з І. Біликом. 1874 р. – написано 4-ту редакцію. Вона мала назву «Пропаща сила», складалася з 4-х частин.1875 р. – твір було закінчено, і його назвали «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Отже, нарис поступово переріс у роман, Проте Емський указ і Валуєвський циркуляр унеможливили його друкування в Україні. Тому твір уперше побачив світ 1880 році в Женеві. Він вийшов під двома прізвищами Панас Мирний та Іван Білик. У 1887 році роман «Хіба ревуть воли, як яслаповні?»

Опубліковано у Львові, у 1903 році, під назвою «Пропаща сила» в журналі «Киевская старина». Жанр, тема, ідея, проблематика роману

За жанром це соціально-психологічний роман.Роман – прозовий твір великого обсягу, в якому життя людей розкривається на тлі

історичних або соціально вагомих обставин. Соціально-психологічний роман – це такий роман, в якому суспільно значущі події і

соціальні процеси передаються шляхом розкриття психології героїв, їх думок, прагнень і переживань.

Нарис – невеликий прозовий художньо-публіцистичний твір, в якому автор зображує взяті з життя факти, події людей.

Тема – зображення життя та боротьби українського селянства проти соціального гноблення, зокрема кріпосництва та його залишків, напередодні і під час реформи 1861 року.

Ідея – осуд Нечипора, як знищення самим у собі особистості, «пропащої сили», викриття й заперечення його філософії «розбишацької правди».

Проблематика роману1. Народна мораль.2. Батьки і діти.3. Добро і зло.4. Земля і достаток.5. Кріпацька неволя.6. «Пропаща сила».7. Становище жінки в сім’ї.8. Любов і сімейне щастя.Композиція творуРоман складається з чотирьох частин, куди входить 30 розділів. Їх умовно можна назвати:1. Дитинство і юність Чіпки.2. Сторічна історія села Піски.3. Складна доля селянина-бунтаря.4. Трагедія Чіпки. 2. Сюжетні лінії романуУ романі є основні та другорядні сюжетні лінії.

Основні сюжетні лінії1. Рід та життя Чіпки.2. Рід та життєвий шлях Максима Гудзя.3. Історія життя Грицька та Христі.4. Життєпис панів Польських, історія села Піски.

Другорядні сюжетні лінії 1. Мотрі Жуківни (матері Чіпки).2. Івана Вареника (батька Чіпки).3. Явдошки.4. Василя Прохора. 3. Багатоплановість твору

1. Процес закріпачення українського села.2. Сатиричне викриття козацької старшини.

3. Сатиричне викриття царської адміністрації – чиновництва, поліцейського апарату, земства.4. Портретні характеристики персонажів

Плани порівняльних характеристик героїв творуЧіпка та Грицько

1. Зображення Панасом Мирним типових картин з життя селянства до реформи 1861 року і після неї. 10

2. Чіпка і Грицько – вихідці з бідного селянства, сироти.

3. Формування характерів Чіпки і Грицька в дитячі та юнацькі роки:- тяжкі умови життя обох;- наймитування хлопців у діда Уласа;- сміливість і рішучість Чіпки – байдужість Грицька;- допитливість Чіпки – обмеженість Грицька.

4. Чіпка – чесна, працьовита людина – внутрішнє убозтво Грицька. 5. Чіпка – захисник народних інтересів – байдужість Грицька до людського горя,

дрібновласницький егоїзм. 6. Бунтарство Чіпки – «пропаща сила», Грицько – хазяїн. Христя та Галя

1. Квітуча врода Галі і скромна краса сироти Христі.2. Ставлення дівчат до своїх обранців.3. Сімейне щастя Христі та туга за ненародженими дітьми Галі.4.Вміння Христі переконувати й виховувати свого чоловіка, безвольність і слабохарактерність

«розбишацької дочки» Галі.5. Самогубство Галі і торжество сімейного щастя Христі.

Мотря та Явдоха1. Мотря – нещасна селянська дівчина, Явдошка – дитя притону.2. Тяжкий осуд народною мораллю Мотрі, яка стала вдовою при живому чоловікові – двужону,

розпутне життя Явдохи.3. Життєві погляди Явдохи та Мотрі.4. Недобре ставлення Чіпки до матері і вдячне до тещі – наслідокнеправильного виховання.5. Старість Мотрі та Явдохи як дзеркало їхнього життєвого шляху.

Іван Вареник, Чіпка Варениченко, Максим Гудзь1. Іван – кріпак, Максим і Чіпка – від народження вільні люди.2. Комплекс неповноцінності у Івана та Чіпки, Усвідомлення власної гідності Максимом

(дитинство і юність).3. Відсутність у всіх трьох моральних орієнтирів.4. Солдатські дороги Івана Вареника та Максима Гудзя – різні долі, різне життя.5. Любов і сімейне щастя героїв.6. «Яке життя, така й смерть».

Теми для письмових робіт1. Діалектична єдність національного та загальнолюдського в романі.2. Прислів’я та приказки у романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».3. Світогляд українських селян середини ХІХ ст. за романом «Хіба ревуть воли, як ясла

повні?».4. Пейзаж у романі – важливий засіб змалювання психологічного стану героїв.

Запитання для самоконтролю 1. У чому полягає ідейний задум автора роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». 2.Який період із життя українського селянства охоплено в романі.

3. Поясність назву роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». 4. Яка різниця між сюжетом і композицією, які складові частини композиції?

5. Дайте визначення роману. Назвіть основні риси цього жанру. 6. Композиційні особливості роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

7. Основні і другорядні сюжетні лінії роману. 8. Що керувало вчинками Чіпки – розум чи почуття? Чого вчить нас його гіркий досвід?

Список літератури1. Панас Мирний. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»./ упоряд. тексту та

передм. .Л.Михайлина - Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2003. – 384 с.2. Грицай М.С. Панас Мирний. Літературний портрет. – К.: Дніпро, 1965.3. Кирилюк Є. Панас Мирний. Нарис про життя і творчість. – К.: 1969.4. Пивоваров М.П. Панас Мирний. – К.: 1965.5. Сиваченко М.Є. Корифей української прози. К.: 1967.6. Хропко П. Українська література. – К.: Освіта, 1965.7. Альбом «Панас Мирний (життя і творчість у фотографіях, ілюстраціях, документах)». – К.:

«Радянська школа», 1983.8. Літературознавчий словник-довідник / уклад.: Р. Т. Гром’як,Ю.І.Ковалів та ін. – К.: Молодь ВЦ «Академія», 1997. – 752 с.

9. Білецький О. Панас Мирний // Білецький О. Зібрання праць: У 5 т.— К., 1965.— Т. 2. 1110. Горленко В. «Повія», роман П. Мирного // Історія української літературної критики та літературознавства: Хрестоматія: У 3 кн. — К., 1998.— Кн. 2.

11. Міщук Р. Реалізм Панаса Мирного і проблема художньої розповіді // Проблеми історії та теорії реалізму української літератури ХІХ — початку ХХ ст. — К., 1991.12. Пивоваров М. Майстерність психологічного аналізу (Роман «Повія» Панаса Мирного).— К., 1960.13. Сиваченко М. Корифей української прози. — К., 1967.14. Черкаський В. Художній світ Панаса Мирного. — К., 1989. Семінарське заняття №3 Тема: «Хазяїн» - зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної мети (за п’єсою І Карпенка-Карого «Хазяїн»)

Мета: проаналізувати зміст твору, ознайомити студентів з поняттям прекрасне і потворне в житті та мистецтві.

Основні поняття: комедія, соціально-сатирична комедія, художня типізація, прийоми гумору та сатири (комізм ситуації, мова героїв, зовнішній вигляд, дії та вчинки, побут).

План семінарського заняття1. Історія написання та жанр твору.2. Час і місце дії у п’єсі.3.Тема та проблематика п’єси.4. Сутність конфлікту п’єси.5. Типовість образу Пузиря та інших героїв твору.6. Значення п’єси «Хазяїн» у наші дні.

Можлива відповідь 1. Історія написання та жанр твору«Хазяїн»- художнє продовження «Ста тисяч», комедії, створеної 1889року. Звідти бере

початок образ Пузиря, який близький по духу Герасимові Калитці: така сама ненаситна жадоба збагачення, дикість натури користолюбця та аморальність.

Жанр твору – це комедія соціально-сатирична, бо викриває і висміює явища, породжені капіталістичним ладом, аморальність вчинків капіталістів-землевласників.

2. Час і місце дії у п’єсіЧас і місце дії у творі окреслюються дуже виразно: останнє десятиліття 19 ст., північна

частина колишньої Херсонської губернії. В образі Пузиря автор зобразив капіталіста-землевласника, ненаситний потяг якого до наживи стає самоціллю, перетворюючи його на моральну потвору.

3.Тема та проблематика творуТема – зла сатира на чоловічу любов до стяжання (збагачення) заради самого себе.Проблематика твору:1. Жадібність та ненаситність.2. Батьки та діти.3. Честь та людяність.4. Лицемірство та підлабузництво.5. Національна свідомість

4. Конфлікти п’єси- Пузир і закон;- Пузир і робітники;- Сімейний конфлікт.

5.Типовість образу ПузиряСтворюючи образ Пузиря, І. Карпенко-Карий мав на меті створити український варіант

антигероя, відомого в усьому світі передусім завдяки славетній комедії Мольєра «Міщанин шляхтич». Чи можна назвати Пузиря «новим українцем» свого часу? Мабуть, так. Період первісного накопичення капіталу, відображений в комедіях Карпенка-Карого, був перерваний

революцією. Та врешті-решт після падіння комуністичного ладу ми знов (майже через сто років) опинилися в умовах «дикого капіталізму». Пузирі кінця двадцятого століття багато в чому схожі на свого «прапрадіда». Щоправда, вони не носять залоєних кожухів і латаних халатів, та й взагалі, схоже, не мають звички заощаджувати на собі. А Котляревський їм «без надобності», так само, як Терентію Пузирю.

6. Актуальність п’єси в наші дніАктуальність твору полягає в тому, що він показує яскраву картину доби становлення

капіталізму, яка є дуже схожа з нинішньою. Образ головного героя Пузиря і вчить, і застерігає, що багатство – це ще не щастя. 12

Теми для письмових відповідей1. Віддзеркалення у мові Пузиря рис його характеру.

2. Гумористичні та сатиричні елементи п’єси «Хазяїн» І.Карпенка-Карого. Запитання для самоконтролю

1. Коли було написано п’єсу В.Карпенка-Карого «Хазяїн»? Що покладено в її основу?2. Назвіть жанрові особливості п’єси «Хазяїн»?3. Як ви розумієте поняття художньої типізації: Які образи, події«Хазяїн» здаються вам типовими і чому?4. Якими є психологічні мотиви вчинків центрального персонажа п’єси Пузиря?5. В чому полягає моральна деградація головного героя?6. Охарактеризуйте гумористичні та сатиричні елементи твору.7. Як ставиться автор до ліберальної інтелігенції і в чому це проявляється?8. До якого висновку підводить нас автор?

Список літератури

1. Карпенко-Карий І. Вибрані п’єси. – К.: 1970.2. Українська література 10 клас: Хрестоматія / Харків: Веста:Видавництво «Ранок», 2004. – с.150-189.3. Літературознавчий словник-довідник / уклад.: Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: Молодь ВЦ «Академія», 1997. – 752 с.4. Слоньовська О., Сушевський Б.Конспекти уроків з української літератури. 10 клас. – К.: Рідна мова, 1997. – 276 с.5. Карасевич В.А. Образ Терентія Пузиря за комедією «Хазяїн» // Все для вчителя. – 2001. - №7. – с.35.6. http://www.ukr-in-school.edu-ua.net/id/967. Галабутська Г. Життєві і творчі обрії Карпенка-Карого // Дивослово.— 1995.— № 12.8. Мороз Л. Іван Карпенко-Карий (Іван Тобілевич). Історія української літератури ХІХ ст.— К., 1997.— Кн. 3.9. Рильський М. Гордість української драматургії: Про творчість Карпенка-Карого // Рильський М. Статті про літературу.— К., 1980.10. Свербілова Т. Уроки «Хазяїна» наприкінці ХХ ст.: не зовсім за підручником // Слово і час.— 1998.— № 3. Семінарське заняття №4

Тема: Він жив і горів для України (акценти творчої спадщини І.Я.Франка)Мета: розкрити світове значення спадщини письменника, зробити огляд літературно-

критичної та публіцистичної літератури. План семінарського заняття1. Основні мотиви та жанрова своєрідність лірики І.Франка.2. Тематична різноманітність прози І.Франка.3. Проблематика драматичних творів митця.4. Літературно-критичні та публіцистичні твори письменника.5. І.Франко – перекладач.6. Значення його творчості.

Можлива відповідь 1. Основні мотиви та жанрова своєрідність лірики І.Франка.Лірика І.Я.Франка вражає багатогранністю тематики, проблем, образів, жанрів, віршових

розмірів і тропів.Основні мотиви лірики- революційної боротьби;- нестерпного життя народу;- еміграція народу на чужину;- викриття експлуататорського ладу;- зображення природи;- оспівування кохання.Основні жанри лірики- гімн («Вічний революціонер»);- веснянки («Гріє сонечко»);- послання («Олі», «Анні П.»);- ідилія («Ідилія»);- сонети («Вольні сонети»);- легенди;- елегії; 13- скорбні пісні;- притчі;- пародії;

- вірші-листи та ін. 2. Тематична різноманітність прози І.Франка

І. Франко залишив безцінну спадщину не тільки в поезії а й в прозі. Прозові твори він писав усе своє життя: це 100 оповідань і 10 повістей. Тематика прози охоплює усі верстви українського суспільства тих часів: селянство («Ліси і пасовиська», «Челядь», «Великий шум»); інтелігенцію («Маніпулянтка», «Для домашнього вогнища», «Основи суспільності», «Перехресні стежки»);

людей соціального «дна»: («На дні», «До світла», «Панталаха»).Здебільшого в основу творів покладено життєві спостереження письменника. Проза була

для нього і творчою лабораторією, і політичною трибуною, і можливістю висловити свої міркування щодо поліпшення становища народу.

Тематична різноманітність прози І.Франка- робітнича тема;- селянська тема;- оповідання про дітей;- тюремні оповідання;- сатиричні оповідання;- історична тема;- твори про інтелігенцію.3. Проблематика драматичних творів митцяПроблематика драматичних творів І.Я.Франка така ж різноманітна і багата, як і в

ліричних. І вона була, є і буде актуальною не лише для покоління нашого часу, але й для майбутнього.

Зокрема, у поемі «Мойсей» автор порушує ряд проблем:- піднесення національної гідності;- зростання національної свідомості;- народ, як головна рушійна сила історії;- взаємини вождя і народу;- суспільна роль слова.Після проголошення незалежності Україна змушена розв’язувати ті ж проблеми, які

хвилювали письменника.У 1900 році І.Франко написав повість «Перехресні стежки» у якій прагнув показати

«нових людей при роботі». Таких людей він побачив поміж українською інтелігенцією того часу. Автор звертається до недалекого минулого – кінця 80-х – початку 90-х рр. У житті Галичини, щоб на прикладі діяльності демократичної інтелігенції того часу показати можливості й перспективи легальної праці серед народу в умовах Австро-Угорщини на зламі двох століть. Сама назва твору є своєрідним символом ідейних шукань інтелігенції. Це стежки, що ведуть людей до звершення великих справ.

Проблеми, які автор порушував у творі- безправність;- темнота селянства;- недосконалість суду;- обов’язок інтелігенції перед народом;- людина і суспільство;- моральний вибір;- добро і зло;- справедливість і безчестя;- людяність і жорстокість;- кохання.Драма «Украдене щастя» написана у 1891 році. Основною проблемою твору є проблема

щастя, але поряд з нею у драмі існує і ще ряд інших проблем- моральний вибір;- вірність і зрада;- гріх і честь;- жінка в суспільстві.

4.Літературно-критичні та публіцистичні твори письменникаСтаття «Література, її завдання і найважливіші віхи» є маніфестом народно-демократичної естетики в Україні. Франко роздумує над призначенням літератури, вимагає художнього аналізу фактів, переконливо доводить, що література повинна жити життям 14

мільйонів і служити їм,бути «докладним життєвим відбитком сучасного життя народного».Статті «Темне царство», «Тарас Шевченко».

І.Франко визнавав велику роль Т.Шевченка як основоположника методу критичного реалізму в українській літературі. У статті «Тарас Шевченко» з допомогою небагатьох глибоких і змістовних фраз змальовано образ справжнього сина України – велетня духу, генія, що всією творчістю і життям довів свій кровний зв'язок з народом.

Стаття «Леся Українка»Оцінка літературного доробку Лесі Українки, рішуча відповідь реакційним критикам.

Творчість поетеси розглядається з високим естетичним чуттям і художнім смаком. Про надзвичайно високу оцінку її творчості свідчать Франкові слова: «Ся хвора,

слабосильна дівчина – трохи чи не єдиний мужчина на всю новочасну соборну Україну». 5. І.Франко – перекладачПрацюючи над європейськими і слов'янськими літературами, Франко намагався

перекласти те, що є в них найкращим на свою рідну мову.Уже в гімназії переклав дві драми Софокла, кілька частин з «Пісні про Нібелунгів». Під

час університетських студій переклав окремі оповідання Пом’яловського, Салтикова-Щедріна, роман «Що робити?» Чернишевського.

У 1879 р. з'явився переклад «Каїна» Байрона, а в 1882р. – перша частина «Фауста» Гете з розвідкою про цей твір. В тому ж році з’явився переклад «Мертвих душ» Гоголя, а перед тим ще одне оповідання Гліба Успенського, деякі вірші Гете, Віктора Гюго, Гейне, Ленау, Фрейлігата, Шеллі, Некрасова («Жінки Росії»). За останні роки опублікував переробку «Бідного Генріха» Гартмана фон Ауе (1891 р.), томик віршів Гейне ( в т. ч. «Німеччина. Зимова казка», «Диспут» та інше) з біографічним нарисом про поета, кілька болгарських народних пісень – усе в українських перекладах. Крім того переклав «Тріольські елегії» та інші вірші чеського сатирика Карла Гавліченка-Боровського, дещо Святоплука Чеха, Ярослава Врхліцького і Яна Неруди.

З цією перекладацькою роботою йшло завжди в парі намагання самому краще пізнати окремих авторів і відповідні літературні течії і зробити їх доступними для інших. Так виникли І.Франка літературно-історичні нариси й характеристики, написані українською і польськими мовами: про Гощинського, Теофіля Вишневського, Богдана Зелеського, Салтикова- Щедріна, Льва Толстого, про сучасний російський тенденційний роман («Обрусителі», «Бледнов» та ін.), а також про вплив Міцкевича на українську літературу. Це лише певна частина натхненної перекладацької діяльності письменника. Своїми перекладами він знайомив співвітчизників з найціннішими надбаннями світової культури.

6. Значення творчості І.ФранкаЧим заслужив світову славу митець?

1. Франко відомий багатьом народам не тільки як великий художник слова, а й як вчений – літературознавець, фольклорист, історик.

2. Своїми перекладами він знайомив співвітчизників з найціннішими надбаннями світової культури.

3. Повісті «Захар Беркут», «Борислав сміється», поему «Мойсей», «Каменярі» перекладено німецькою, польською, болгарською, чеською мовами.

4. Письменник-патріот постійно дбав про єдину українську літературну мову.5. В Україні народилася і розквітла літературознавча наука – франкознавство.6. Із щедрої Франкової криниці черпають творчу наснагу нові покоління письменників,

живописців, композиторів, діячів кіно.Завдання

Опрацювати статті «Література, її завдання і найважливіші віхи», «Темне царство», «Тарас Шевченко», «Леся Українка».

Теми для письмових відповідей1. Літературно-критична та публіцистична діяльність І.Франка.

Запитання для самоконтролю1. Назвіть провідні мотиви лірики І.Франка?2. Охарактеризуйте ліричного героя збірки «Зів`яле листя»?3. Що є спільного у творах І.Франка : «Украдене щастя» та «Перехресні стежки»?4. Поясніть авторський погляд на майбутнє українського народу в поемі «Мойсей».5. З ким полемізує І.Франко своєю статтею «Література, її завдання і найважніші віхи»?6. Елементи яких літературних напрямків найвиразніше спостерігаються у творчості І.Франка?7. Які ви знаєте переклади І.Франка?8. Що пов`язує І.Франка із Тернопільщиною?

15

9. Яке місце посідає творчість І.Франка у світовому літературному процесі?Список літератури

1. Басс І., Каспрук А. Іван Франко: життєвий і творчий шлях.— К., 1983.

2. Вервес Г. Іван Франко і світова література // Українська література в загальнослов’янському і світовому контексті: У 5 т.— К., 1987.— Т. 1.

3. Гундорова Т. Франко — не Каменяр.— Мельбурн, 1996. 4. Дей О. Іван Франко, життя і діяльність.— К., 1981.

5. Денисюк І. Невичерпність атома.— Франкознавчі студії.— Львів, 2001. 6. Єфремов С. Іван Франко: Критико-біографічний нарис.— К., 1926. 7. Жулинський М. Від традицій ХІХ ст. до ранніх пошуків ХХ ст. та Іван Франко // Сучасність.

— 1997.— № 5. 8. Зеров М. Франко — поет // Зеров М. Твори: В 2 т.— К., 1990.— Т. 2. 9. ІванФранко і світова культура: Матеріали Міжнародного симпозіуму ЮНЕСКО: В 3 кн.— К.,

1990.10. Легкий М. І.Франко. // Усе для школи. Українська література 10 клас. – К.; 2001. – Випуск 9.11. Франко І. Зібрання творів: у 50-ти т. – К.: Наук.думка, 1986. Т.43: Фольклористичні та

літературно-критичні праці. – 480 с.12. Франко І. Твори : у 2-х т. – К.: Дніпро, 1981р.

13. Франко І. Зібрання творів: у 50-ти т. – К.: Наук.думка, , 1979. – Т.23: Драматичні твори. –386 с. 5. Дрозд Т. Національно-патріотична лірика І.Франка у контексті сучасного вивчення.// Вісн. наук. досл. – 2000. - №3 – С.24.14. Басс І., Каспрук А. Іван Франко: життєвий і творчий шлях.— К., 1983.15. Вервес Г. Іван Франко і світова література // Українська література в загальнослов’янському і світовому контексті: У 5 т.— К., 1987.— Т. 1. 16. Гундорова Т. Франко — не Каменяр.— Мельбурн, 1996. 17. ДейО. Іван Франко, життя і діяльність.— К., 1981.18. Денисюк І. Невичерпність атома.— Франкознавчі студії.— Львів, 2001. 19. Єфремов С. Іван Франко: Критико-біографічний нарис.— К., 1926. 20. Жулинський М. Від традицій ХІХ ст. до ранніх пошуків ХХ ст. та Іван Франко // Сучасність.— 1997.— № 5. 21. ІванФранко і світова культура: Матеріали Міжнародного симпозіуму ЮНЕСКО: В 3 кн.— К., 1990.22. Іван Франко — письменник, мислитель, громадянин. Матеріали Міжнародної наукової конференції.— Львів, 1998.23. Павличко Д. З глибин душі // Франко І. Зів’яле листя.— К., 1985.24. Погребенник Ф. З вірою в силу духа народного (Поема І. Франка «Мойсей») // Українська мова і література в школі.— 1986.— № 8.25. Рудницький Л. Іван Франко і німецька література.— Мюнхен, 1974.26. Скупейко Л. Іван Франко про творчу індивідуальність письменника.— К., 1986. 27. Франко З. У спектрі засобів майстерності філософських поем Каменяра // Українське літературознавство.— 1969.— Вип. 7.28. Шерех Ю. Другий «Заповіт» української літератури // Шерех Ю. Третя сторожа: Література.

Мистецтво. Ідеології.— К.

САМОСТІЙНАРОБОТА1 Широта подання картин народного життя у романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла

повні?» – 1 година2. Віра в майбутнє української нації у творах І.Франка (цикл «Україна». «Розвивайся ти, високий дубе...») –1 година

Запитання для перездачі Модуля № 11. У чому проявляється жорстокість персонажів з повісті «Кайдашева сім’я» Нечуя-Левицького?2. Яке матеріальне становище сімей Кайдашів, Довбишів, Балашів?3. Які особливості характеру проявляє Чіпка в дитинстві та в юності?4. Назвати сюжетні лінії роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні».5. Охарактеризувати управителів Пузиря з твору «Хазяїн» Карпенка-Карого.6. Які погляди на життя у Соні та Калиновича?7. Охарактеризувати головного героя збірок Франка «З вершин і низин» та «Зів’яле листя».8. Назвати проблематику поеми «Мойсей» Івана Франка. 9 Охарактеризувати Мойсея з однойменної поеми І.Франка.10. Жіноча доля в творчості Франка «Сойчине крило». 1611. Назвати провідні теми та ідеї в творчості Старицького.12.Розповісти про Катрю Дзвонарівну «Не судилось» Старицького.13.Розповісти напам’ять вірші: «Гімн», «Чого являєшся мені у сні»

МОДУЛЬ № 2 (1 курс 1 семестр)

Назва теми Год.Українська література 10-х років ХХ ст. Загальний огляд.

Борис Грінченко. Загальний огляд творчості. Оповідання «Каторжна»: утвердження прагнення людини до любові, добра; засудження невідповідності між високим призначенням людини та умовами її будення.

2

Михайло Коцюбинський. Загальний огляд творчості. Психологічна новела «Intermezzo»: жанрові ознаки «поезії у прозі»; автобіографічна основа; проблема пошуку душевної рівноваги творчою особистістю як передумови повноцінного життя; психологічно переконливе розкриття внутрішнього стану людини. Повість «Тіні забутих предків» (оглядово або скорочено – за вибором викладача): язичницьке світовідчуття наших предків; глибока символічність назви у зв’язку з метою написання повісті; проблематика твору: кохання як найвищий вияв духовної краси, невідповідність між високим призначенням людини й умовами її будення, необхідність гармонійного єднання людини й природи, утілення в образах Івана та Марічки народних уявлень про кращі моральні якості українців.

Семінар № 5С.Р. – 2 години

6

Ольга Кобилянська. Загальний огляд творчості. Повість «Земля» (скорочено) - психологічне трактування вічних загальнолюдських проблем на українському матеріалі: проблема зв’язку людини із землею; проблема духовної деградації особистості через відступництво від традицій народної моралі; проблема злочину та покарання, відповідальності кожного за власне й чуже життя; трагічна історія родини Федорчуків — новітня інтерпретація християнського мотиву братовбивства; глибокий психологізм твору як новаторство О.Кобилянської.

4

Василь Стефаник. Загальний огляд творчості. Новела «Камінний хрест» - психологічна новела про трагедію людини, позбавленої можливості жити і працювати на рідній землі; історична основа твору; драматизм конфлікту. Новела «Новина» - трагічна доля галицького селянства доведеного до зубожіння й кинутого напризволяще.

Семінар № 6

4

Леся Українка. Життєвий і творчий шлях. Поезії: «Contra spem spero!», «І все-таки до тебе думка лине...», «Стояла я і слухала весну», «Все, все покинуть, до тебе полинуть...». Життєві ідеали та громадянська позиція поетеси у віршах «Contra spem spero!», «І все-таки до тебе думка лине...», символічність та романтичність образів, багатство тропіки; утвердження духовної цінності високих почуттів у віршах інтимної лірики «Все, все покинуть, до тебе полинуть...» та «Стояла я і слухала весну...». Драма-феєрія «Лісова пісня»: фольклорно-мiфологічна основа сюжету; символічність образу Мавки як уособлення духовності й краси; неможливість поєднання високої духовності та буденного прагматизму в образі Лукаша; природа і людина у творі; конфлікт між буденним життям і високими пориваннями душі, дійсністю і мрією; роль пейзажів у творі. Напам’ять«Contra spem spero»,монолог Мавки.

Семінар № 7

8

Контрольна робота. «Єдність людини і природи у повісті М.Коцюбинського «Тіні забутих предків», «Утвердження віри в перемогу високої людської мрії про щастя у драмі-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня», «Повість Ольги Кобилянської «Земля» - трактування вічних проблем людини і землі», «Психологічне розкриття теми еміграції у новелі В.Стефаника «Камінний хрест».

2

Микола Вороний. Загальний огляд творчості поета. Поезії: «Іванові Франкові», «Блакитна Панна», «Інфанта»: ідейний зміст і художні

особливості поезій (мотив необхідності для поета бути «цілим чоловіком» («Іванові Франкові»), єдність краси природи і мистецтва («Блакитна Панна»),

2

узагальнено-ідеалізований жіночий образ як сюжетний центр вірша(«Інфанта»). Напам’ять: «Блакитна Панна».

Олександр Олесь. (О.Кандиба). Загальний огляд творчості поета. Поезії: «З журбою радість обнялась...», «Чари ночі», «О слово рідне! Орле скутий!..»: неоромантичні, символістські тенденції у творчості: музичність, звукова виразність поезій, майстерність у відтворенні настрою і почуття («Чари ночі»), експресивність патріотичних почуттів («О слово рідне! Орле скутий!..», «З журбою радість обнялась…»).

Напам’ять: «Чари ночі».

2

Володимир Винниченко. Загальний огляд життя і творчості, громадської та політичної діяльності. Оповідання «Малорос-європеєць»- сатира на буржуазну, міщанську сутність українського лібералізму.

С.Р.- 2 години

2

Література рідного краю. Загальне ознайомлення з художніми творами митців рідного краю (відповідно до зацікавлень студентів). Ознайомлення з творами сучасних письменників-земляків (за порадою викладача). Твори письменників-земляків, загальне уявлення про творчість сучасних письменників, що проживають у рідному краї, їх вибрані твори (за порадою викладача), самостійно характеризувати готувати реферати про їхню творчість; виголошувати доповіді; висловлювати власні судження.

2

Семінарське заняття №5Тема:Вічна тайна кохання (за повістю М.М.Коцюбинського «Тіні забутих предків»)Мета: ознайомити студентів з фольклорними джерелами повісті, розкрити

загальнолюдські проблеми, ознайомити з композиційно-сюжетними тонкощами твору.Основні поняття: стиль, реалізм, імпресіонізм.

План семінарського заняття1. Фольклорні джерела повісті «Тіні забутих предків».2. Тема, ідея, проблематика твору.3. Композиція, сюжет. Основні конфлікти повісті. Протистояння природного стихії

людини.4. Фантастичні елементи у повісті.5. Образна система твору.6. Роль народних вірувань.7. Тріумф життя над смертю.

Можлива відповідь:1. Фольклорні джерела повісті «Тіні забутих предків».

М. Коцюбинський цікавився гуцульським фольклором, листувався з відомим фольклористом Володимиром Гнатюком. У 1910 році, повертаючись з Італії, він на кілька днів зупинився в с. Криворівні на Гуцульщині. Через рік, тобто в 1911 році, М.Коцюбинський знов їде в Криворівню, тепер вже не тільки для відпочинку.

Відвідавши Карпати, М.Коцюбинський був зачарований їх величною красою, самобутніми звичаями та віруваннями гуцулів. У нього з’явилося бажання написати твір про цей край. Письменник починає вивчати життя гуцулів, їхні звичаї, побут, знайомиться з фольклором, записує говірку, назви рослин.

Твір наповнений фольклорними матеріалами – це народні ліричні пісні гуцулів, їх приказки, гадання, замовляння, назви міфологічних істот.

2. Тема, ідея, проблематика творуТема повісті: зображення життя гуцулів, їхніх звичаїв, побуту,фольклору; показ єдності людини і світу природи.Ідея: гімн природі, чистоті людських взаємин і почуттів, засудження бездуховного життя,

обмеженого дрібними потребами й інтересами.

18 Проблематика твору.1. Гармонія між людиною і природою та світом природи.

2. Життя і смерть, добро і зло.3. Сила кохання і неможливість існування без нього.4. Вплив мистецтва на людину.5. Роль праці в житті людей.6. Стосунки батьків і дітей.7. Язичество і християнство. 3. Композиція, сюжет, основні конфлікти повістіКомпозиційно твір складається з низки епізодів, що розповідають про долю нещасливого

кохання Івана і Марічки, невдале подружнє життя Івана і Палагни, заборонене кохання Палагни і Юри. І всі ці події зовнішнього сюжету огорнені язичницькими віруваннями горян, укладом їх життя, їх стосунками з величною природою Карпатських гір. Широко в сюжеті повісті використані описи обрядів та звичаїв гуцулів.

Сюжет повісті розвивається через показ найважливіших подій у житті гуцула-селянина Івана Палійчука від дитячих років і до самої смерті.

Лейтмотивом до зовнішнього сюжету триває опис міфологічності природи Карпат (дух злого і Боже лице, зустріч Івана із щезником).

Конфлікт твору (складний, багатоплановий):між родами (Палійчуки – Гутенюки) – Іван – кохання – Марічка;1) людини із дикою гірською природою (Іван – Чугайстир);2) людини із власним «я» (роздвоєність Івана);3) побутовий (Іван – Палагна);4) людини з людським буттям (Іван – смерть). 4. Фантастичні елементи у повістіУже з перших слів повісті стає відчутним фантастичний елемент. Неспокійність

новонародженого Іванка мати пояснює тим, що її дитину підмінили: «Не «сокотилася» баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки, і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня. Від самого народження Іван потрапляє у дивний світ міфологічних вірувань.

У дорослому віці фантастичні уявлення не зникають, вони просто набирають інших форм, виявляються у вірі в таємничу, животворну силу вогню, ворожінні та ритуальності дій гуцулів.

У повісті химерно переплітаються реальність і фантастичне, дійсність і вигадка. Проте завдяки майстерності автора читач завжди може розрізнити правдиве й вигадане, що є результатом чи то багатої, чи то збудженої уяви героїв.

Міфологічні мотиви вплітаються в сюжетну канву, коли душа покидає утоплене Марійчине тіло, воно перестало для Івана бути Марічкою. Він жив сам, одинаком у мирі з гуцульськими язичницькими духами. Фантастичні елементи у творі покликані не стільки окреслити романтичну історію кохання Іванка й Марічки, відтворити національний колорит, скільки передати особливості духовного світу героїв.

5. Образна система творуСамобутність краю – поняття містке. Поезія буття природи і людей, поміж якими ходять

духи й привиди, вводить нас у світ, схожий на казку, таємничий, цікавий і по-дитячому страшнуватий. Хоч життя гуцулів у казковому краю серед квітучих полонин є важким та забобонним, та автор описує і радості і горе через народні звичаї (Святий Вечір, ворожіння в ніч перед Юрієм, весілля, похорон), таким чином розкриваючи нам фольклорний колорит гуцульського народу.

Запитання до образів головних героїв твору1. За яких обставин уперше зустрілися Іванко та Марічка?2. Як у творі розповідається про творчу уяву Івана, його талант?3. Чи можна сказати, що Іванко та Марічка були дітьми природи?4. Чи була талановитою Марічка?5. Як пережив Іван загибель Марічки?6. Чому Іван вирішив одружитись із Палагною?7. Чому Палагна почала зраджувати Іванові з Юрою?8. Як сприйняв Іван замах на своє життя? Чому шукав розради в спогадах про минуле

кохання?9. Чи є в розмові Івана з нявкою натяк на неминучість трагедії? Як проявляється

благородство Івана у ставленні до нявки?10. Чи можна назвати Івана та Марічку українськими Ромео та Джульєттою?

19

6. Роль народних вірувань 7. Тріумф життя над смертю

Повість «Тіні забутих предків» стала вершиною мистецької майстерності М.Коцюбинського, окрасою всієї української літератури. У повісті письменник стверджує, що любов – це почуття всесильне і прекрасне, що дві закохані душі повинні завжди бути разом. Сумна розповідь про головного героя закінчується оптимістично, утверджуючи тріумф життя над смертю. Теми для міні-творів

1. Роль гуцульського колориту у повісті «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського.2. Єдність буття і природи у повісті «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського.

Запитання для самоконтролю1. Де відбуваються події у повісті «Тіні забутих предків»?2. Чим характерний побут і господарство гуцулів?3. Які естетичні смаки та особливості характеру карпатських українців?4.Як поєднуються в житті персонажів твору прадавні язичницькі вірування з

християнськими?5. Як характеризує автор своїх головних героїв? Як використовує художні засоби?6. Яку роль відіграють елементи фантастики у повісті?7. Що спільного й відмінного між п’єсою У.Шекспіра «Ромео і Джульєтта» та повістю

«Тіні забутих предків» М.Коцюбинського?Список літератури

1. Коцюбинський М.М. Твори: у 2 т. – К.: Наук думка, 1988. – Т.2 / Упоряд і приміт М.С.Грицюти. Вступ ст. М.Л.Калениченко.

2. Кузнєцов Ю.Б.. Орлик П.І. Слідами феї Моргани. Вивчення творчості М.М.Коцюбинського в школі: Посібник для вчителя. – К.: Рад. школа, 1990. – 208 с.

3. Коцюбинський М.М. Що записано в книгу життя: Повісті та оповідання. – Х.: Фоліо, 1994. – 543 с.

4. Коцюбинський М. Твори: у 7 т. . – К.: Наук думка, 1975. - Т.4: Статті та нариси, інші редакції, фольклорні записки. – 375 с.

5. Літературознавчий словник-довідник / уклад.: Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: Молодь ВЦ»Академія», 1997. – 752 с.

6. Агеєва В. Імпресіоністична поетика Михайла Коцюбинського // Слово і час.— 1994.— № 9—10.

7. Гундорова Т. Початок ХХ ст. Загальні тенденції художнього розвитку // Історія української літератури ХХ ст.: У 2 кн.— К., 1993.— Кн. 1.

8. Кузнєцов Ю. Імпресіонізм як мрія про гармонію (на прикладі новели М. Коцюбинського «Іntermezzo» // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах.— 1999.— № 2.

9. Кузнєцов Ю., Орлик П. Слідами феї Моргани: Вивчення творчості Коцюбинського в школі.— К., 1990.10. Листи до Михайла Коцюбинського.— Ніжин, 2002 — 2003.11. Логвин Г. М. Коцюбинський та імпресіонізм // Дивослово.— 1996.— № 10.12. Логвин Г. Ще раз про імпресіонізм М. Коцюбинського // Дивослово.— 1999.—

№ 4.Пахаренко В. «Над берегами вічної ріки» // Дивослово.— 1994.— № 7 13. Поетика прози Михайла Коцюбинського.— К., 1989.

14. Черненко О. Михайло Коцюбинський — імпресіоніст.— Мюнхен, 1977.15. Шевчук В. Поезія не живе на смітнику... Михайло Коцюбинський та його проза // Михайло Коцюбинський. Семінарське заняття № 6

Тема: «І все, що я писав, мене боліло»(за творчістю В.Стефаника)Мета: ознайомити студентів із творчим доробком В.Стефаника,охарактеризувати істотні риси стилю В.Стефаника-новеліста.Основні поняття:новела, психологічна новела. Психологічна деталь, антитеза, елементи

пісенного характеру (плач, голосіння)План семінарського заняття

1. Літературна діяльність В.Стефаника.2. Тематичне спрямування прози письменника.3. Аналіз новел «Марія», «Мати», «Новина». Проблематика творів.4. Особливості стилю.

5. Особливості психологічної манери письма В.Стефаника. 20

Можлива відповідь:

1. Літературна діяльність В.СтефаникаЙого творчість – явище унікальне, і це одразу ж зауважили сучасники не лише в Україні,

а загалом у слов’янському світі та Західній Європі. Від 1897 року в перекладах німецькою мовою твори письменника виходять в Австрії та Німеччині. У 1907 році збірка Стефаника під назвою «Рассказы» вийшла у російському перекладі, й, прочитавши її, один із останніх представників російської класичної літератури Максим Горький дивувався з того, «як коротко, сильно і страшно пише ця людина». А 1914 року із неабияким захопленням про творчість українського новеліста пише болгарський критик

Петро Тодоров. Він наголошує, що попри національну специфіку, твори Стефаника мають «загальнолюдське звучання». Чеською його новели друкуються ще з 1902 року, і їхній перший перекладач Францішек Вотруба називає ім’я письменника з-поміж видатних митців – Мане, Родена, Тетмаєра… 1914р. у Лондоні виходить перша публікація англійською.

Пошуки письменника були органічно суголосними тенденціями розвитку європейського літературного процесу кінця Х1Х – початку ХХ століття. Стильова домінанта його новел – синтез художніх напрямів реалізму та модернізму. Зокрема, його індивідуальний авторський стиль сформувався під впливом психологізму, натуралізму, а найсуттєвіше – експресіонізму як течії в руслі модерністської літератури.

Фактично В.Стефаник був реалістом у доборі тем для своїх новел і експресіоністом у художньому опрацюванні цих тем. Його твори проймає напрочуд болісне навіть не просто відчуття чи «враження», а й переживання глибинної трагічності світу.

Творчість видатного новеліста прийнято поділяти на два періоди.Перший охоплює 1897-1901 рр. (за цей час написано 39 новел, що ввійшли в чотири

збірки : «Синя книжечка»(1899), «Камінний хрест» (1900), «Дорога»(1900)). Дія в Стефаникових творах відбувається на селі, його герой – звичайний селянин. Усе розгортається переважно в теперішньому часі, на очах у читача, як у драмі. Переважає новела-монолог, що відбиває динаміку почуттів, зміну емоційних станів героя.

За другий період творчості (1916 – 1933 рр.) написано 20 новел, що ввійшли до збірки «Земля» (1926) та книжки «Твори» (1933). У центрі уваги письменника знову ж таки покутське село, але тепер в умовах імперіалістичної війни та польсько-шляхетської окупації. Тривалий час він писав про події війни, про принесене нею народне горе та страждання.

Загалом творчу спадщину Стефаника складають 72 новели, численні публіцистичні статті й листи, які є водночас маленькими драмами…

2. Тематичне спрямування прози письменникаВ.Стефаник звертався до різноманітних злободенних тем українського народу, які були і

залишаються актуальними і у сьогоденні :- тема міграції («Камінний хрест»);- селянська тема (жовнірська «Виводили з села», «Стратився»);- стрілецька тема;- патріотична тема («Сини», «Марія»);- тема політичних арештів («Лист»);- тема моралі жінки («Мати»). 3. Аналіз новел «Марія», «Мати», «Новина», «Сини». Проблематика творів.Новела «Марія» була написана 1926 року після п’ятнадцятилітньої перерви. Прототипом

головної героїні, як свідчив сам письменник, стала селянка з Русова. Новела багатопланова та багатопроблемна. У ній висвітлено жахи світової війни, що впродовж кількох років, сіяли смерть і сльози в мирному галицькому краї, боротьбу за мужицьке право», прагнення до возз'єднання українського народу. Багатьом галичанам довелося воювати за інтереси чужих держав. Та сини головної героїні знали, за що їм боротися – найвищою святинею для них і їхнього товариства стала віками омріяна Україна.

Новела присвячена Іванові Франкові – ідейному натхненникові Січових Стрільців, які ставили перед собою мету відродити Українську державу. Центральним образом твору є образ Марії, спочатку – молодої і щасливої матері, пізніше – змученої стражданням, та нескореної духовно жінки. Мабуть, спомини про молодість та малих синів – найпоетичніша частина новели.

Запитання до тексту новели- Які образні висловлювання передають щастя молодої матері?- Як через сприйняття Марії показані жахіття війни у творі?- Порівняйте ставлення до населення Галичини козаків-москалів і козаків-українців.

21

- Що в новелі засвідчує високу повагу односельців до Марії?- В чому ви вбачаєте велич материнського образу?

- Що промовляє пісня, співана вояками, до Маріїного серця?Новела «Сини» має національно-патріотичне звучання.

Головне у ній – розкриття трагедії батька, старого Максима, який втратив у національно-визвольній війні двох синів – Андрія та Івана. Автор концентрує увагу на стражданнях селянина, який працею гоїть свій біль. Та на цій землі він почуває себе не лише хліборобом, а й патріотом. І хоч самотнім доживати віку нестерпно, та Максим жодного разу не висловлює каяття, що благословив синів боротися і помирати за Україну.

Запитання до тексту новелиЯкий зміст вкладено в голосіння старого Максима?- Що дає силу осиротілому батькові жити й переносити важкі страждання? - Прокоментуйте молитву, якою завершується новела.Новела «Мати» - тема моралі жінки під час Світової війни. Осуд матір’ю власної дочки

під впливом сільської громади за нешлюбне кохання. І в цей же час осуд її громадою за те, що мати довела власну дочку до смерті.

Запитання до тексту новели- Як поставилась мати до подарунків, які дарував коханий Катерині?- Чому для матері булла важлива думка сільської громади, ніж власної дочки?- Чи можна твердити, що мати не любила Катерини?- Чи зрозуміла Мерижиха почуття дочки, після її смерті?

Новела «Новина»В основу твору автор поклав дійсну подію, що трапилася восени 1898 року в покутському

селі Трійці. Страшно, якщо голод і холод, біда і нестатки штовхають на дітовбивство; страшно, що нема кому подати руку допомоги, що людська біда байдужа іншим, благополучнішим. Страшно, бо суспільство, осудивши батьківський злочин, не хоче усвідомити свого злочину перед людьми-трудівниками.

Головна моральна проблема, поставлена у новелі Стефаником: мав чи не мав права батько приймати страшне рішення за свою дитину помирати чи жити. Кожен читач повинен

дати на це питання відповідь сам.. А письменник відповідає на це питання - батьківська любов здатна врятувати дітей від мук і страждань ціною занапащення власної душі.

Новела будить протест проти злиденного життя селян, бажання змінити суспільство так, щоб забезпечити простим робітничим людям гідне становище.

Гнідан називає новелу «дивом художньої досконалості і композиційної досконалості». Справді, композиція твору парадоксальна: автор у першому реченні повідомляє читачеві страшну новину, що сталася в селі, тобто починає твір з розв’язки.

Намагаючись з’ясувати причини злочину, Стефаник переносить свою увагу на те, що діється в Грицевій хаті і його душі. Так епічне у новелі поєднується з психологічним.

4. Особливості стилю В.СтефаникаТематика переважно з життя покутського селянства, оскільки експресіоністи намагалися віднайти в людині «усе просте і навіть примітивне, бо воно спільне всьому людству».Лаконізм. Вилучав зі своїх творів усе неістотне, побічне, описове, декоративне, залишаючи саміоголені явища і факти.Глибокий психологізм. Автор переборював зовнішність і словом оформлював внутрішні стани людської душі, найменші психологічні конфлікти. Предметом зображення були емоції і пристрасті.Особлива увага до деталей.Образи, що часто переростають у символи: це ключ до розкриття основного, нерідко прихованого змісту: камінь, дорога, камінний хрест, нитка тощо.Досконала композиція твору: не повторюється і в інших новелах, характеризується різноманітністю способів передачі змісту – внутрішні монологи, виразні діалоги, полілоги, мінімум авторських характеристик, відсутність розгорнутих описів, значущих психологічних деталей.Контрастна або монохромна колористична гама новел.Покутський діалект як засіб характеристики героїв, скута фраза – «чистий метал людського слова і його любові».Своєрідність трагічного оптимізму В.Стефаника. «Нема загадки таланту – є вічна загадка любові».

5.Особливості психологічної манери письма В.СтефаникаДля Стефаника головним є психологічний бік, його цікавить, як надзвичайні події

відображаються в душах персонажів, як впливають на їхні настрої та почуття. Вражає 22розуміння Стефаником душі свого героя – знедоленого земляка, найтонших її порухів, захоплює і вміння автора створювати кінематографічні за точністю й деталями образи та вбачати символи навіть у буденних речах.

В.Стефаника вважають майстром психологічної та сенсаційної новели.Лаконізм і місткість художнього висловлювання Стефаника просто вражає. Франко

відзначав, що Стефаник «ніде не скаже зайвого слова». А Леся Українка додала, що він «двома-трьома штрихами… надзвичайно яскраво зображує нам цілі драми».

Особливість Стефаникових новел полягає і в тому, що автор цілком поглинутий переживаннями й думками своїх героїв. Брав з життя теми трагічні, прагнучи привернути до них увагу громадськості, викликати в душах людських любов і милосердя до знедолених, бажання допомогти їм, знищити зло.

Хоч слово Стефаника було скорботним, письменник не вважав себе песимістом. Цю думку поділяв і Іван Франко. Він стверджував, що в багатьох творах митця відчувається «сильний дух енергії, ініціативи». Його новелам притаманна велика любов до життя й природи, а це суперечить песимізмові.

Екстремальність умов, в яких діють герої, почуття тривоги та відчаю, передані автором, напружене, нервово-трагічне художнє письмо дали підстави багатьом літературознавцям говорити про експресіонізм творів В.Стефаника.

Михайлина Коцюбинська вважає «джерелом експресії» і діалект, яким розмовляють Стефаникові герої, бо той діалект – словесна музика, що у найтонших нюансах передає душевні порухи героя, «оголеність душі», яка відлунюється музикою Бетховена. Невипадково Стефаника називали «селянським Бетховеном» (Микола Ткачук).

Наші сучасники – дослідники творчості Стефаника – перегукуються з великим Франком, який творчу працю Стефаника називав надзвичайно тонкою філігранною роботою, що наближається до музики. Задля досягнення цього митець дбає про форму, мелодійність слова та ритмічність мови.

Тема для письмової відповідіЕміграція галицьких селян до Америки та Канади наприкінці ХІХ – початку ХХ століття.

Запитання для самоконтролю1. Особливості епохи, в яку жив і творив В.Стефаник.2. Визначте основні риси психологічних новел В.Стефаника.

3. Тематична різноманітність прози митця.4. Історія написання новели «Камінний хрест». Символіка назви твору.5. Які проблеми порушує автор у новелах «Марія», «Мати», «Новина»?

6. Дайте визначення психологічної деталі та антитези. Як використовує їх автор у своїх творах?

7. Використання В.Стефаником у творах елементів пісенного характеру (плач, голосіння).Список літератури

1. Стефаник В. Вибрані твори / Упоряд. текстів, передм. та прим. І.М.Андрусяк. – Харків: Веста, Видавництво «Ранок», 2004. – 192 с.

2. Стефаник В. Моє слово: Новели, оповідання, автобіографічні та критичні матеріали. – К.: Веселка, 2000. – 319 с.

3. Гнідан О.Д. Василь Стефаник. Життя і творчість: Посібник для вчителя. – К.: ВЦ «Академія», 1997. – 752 с.

4. Літературознавчий словник-довідник / уклад.: Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: Молодь ВЦ»Академія», 1997. – 752 с.

Семінарське заняття № 7Тема: Висока драматургічна майстерність Л. Українки у драмі-феєрії «Лісова

пісня». Джерела, проблематика, система образів творуМета: розкрити тему, ідею, проблематику, джерела драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі

Українки, багатоплановість художнього змісту, охарактеризувати систему образів.Основні поняття: поема, особливості поеми, феєрія, драма, драма-феєрія, драматичний

етюд, образи-символи.

План семінарського заняття1. Історія написання драми-феєрії (головні джерела).2. Тема та ідея твору.3. Багатоплановість художнього змісту (сюжет і композиція).4. Проблема твору: загальнолюдського і філософського змісту.5. Прототипи образів твору.6. Характеристика героїв твору.

23

7. Значення образів-символів у драмі-феєрії «Лісова пісня».8. Елементи казки у творі.

Можлива відповідь:1. Історія написання (головні джерела), жанр твору.

«Лісова пісня» - прекрасна казка про любов і зраду, про силу лісову та водяну. Вона приваблює людей глибоким філософським змістом, викликом до гармонії буття, до миру з власною душею.

За жанром - це драма-феєрія.Феєрія – театральна чи церковна вистава, побудована на фантастично-казковому сюжеті,

в якій з метою вразити глядача використовуються різноманітні сценічні ефекти.Драма-феєрія – п’єса з казково-фантастичним сюжетом і персонажами.Джерела, з яких письменниця черпала матеріал для своєї драми, було реальне життя і

його відображення в усній народній творчості.Історія написання твору нерозривно пов’язана з так званим грузинським періодом

життя поетеси (1908 – 1913). Під впливом розлуки з рідним краєм Л.Українка, не маючи змоги через хворобу відвідати дорогу їй Волинь, згадала свої ліси і «затужила за ними». Саме ця туга, за словами самої поетеси і була справжнім імпульсом до створення «Лісової пісні». Драму написано в небачено короткий термін – за 12 днів у липні 1911 року.

«Лісову пісню» вперше було надруковано в «Літературному віснику» за 1912 рік. Окремим виданням твір вийшов у 1914 році. Вперше драма була поставлена у 1918 році.2. Тема та ідея твору

Тема – оспівування поетесою духовного багатства рідного народу, його великих творчих можливостей, нездоланності потягу людини до високого і прекрасного.Ідея - утвердження краси вільного незалежного духу, кохання і мрії, змістовного, гармонійного, як сама природа, людського життя.

Головною у творі стає людина, її психологічний стан і ціна духовних надбань людини, що виявлені через її інтимні переживання, які надалі набувають загальнолюдської значимості, всесвітнього звучання. Глибокий, сповнений національного пафосу цей твір закорінений у народну свідомість українця. Він вражає доцільністю й багатством образів, глибиною ліризму, красою й величчю ідеї, казково національною символікою. Але всі сюжетні й образні чинники спираються на реалізм духовного й соціального життя українців.

3. Багатоплановість художнього змісту (сюжет і композиція)В основі сюжету драми Лесі Українки лежить гострий соціально-психологічний

конфлікт: мрія і дійсність, невідповідність дійсності поетичній мрії героя. Поетеса прагнула показати зіткнення багато обдарованої художньої натури з людською обмеженістю і бездуховністю.

Конфлікт розкривається через взаємодію реальних і казкових образів, своєрідне переплетення життя природи з життям людини.

З точки зору естетики, новаторство Лесі Українки полягає у створенні в драматичному просторі галереї протидіючих думок, ідей, життєвих філософій, пристрастей.

У композиції драми це відбивається так, що конфлікт – як найвища точка сюжету драми – розгортається в останніх сценах твору, де містяться драматичні монологи та гострі й стислі діалоги.

Зовнішньою композиційною особливістю драми є відсутність поділу актів на яви. Весь твір складається з прологу і трьох дій. Пролог являє собою самостійну драматичну сцену, прямо не зв’язану з розвитком сюжету. Він вводить читача у світ природи, знайомить із фантастичними істотами, які заселяють волинські хащі та лісове озеро. У пролозі окреслюється недобре, вороже, ставлення «водяного роду» до людини. (Згодом воно позначиться на подальшому розвитку подій).

У створенні певних емоційних настроїв важлива роль у творі надається поетичним ремаркам, що ретельно описують пейзаж на сцені, відбивають емоційний стан персонажів, що є ще одним позитивом у сюжеті твору, оскільки читач має можливість краще зрозуміти психологію героїв.

Глибоким психологізмом пройнятий монолог Мавки, але закохана вона вже на початку дії підсвідомо відчуває трагічний кінець кохання свого, тому і побудований він у Формі внутрішнього діалогу – запитання і відповіді самої Мавки. Лейтмотив журби і туги, започаткований цим монологом пройде через весь твір. Цей монолог спів про невмирущість духовної краси, про вічність справжнього кохання. А природа відновить своє: з вогню. Попелу і води виросте нова вербиця.

В останніх рядках драми проголошується реалістична і абсолютно земна творча 24

доктрина авторки – життя не здолане, краса не здолана. Людська творчість і наполегливість створить нову красу і нову мрію. Драма стає маніфестом, що відбиває філософські переконання самої поетеси.

4. Проблематика твору: загальнолюдського і філософського змістуУ «Лісовій пісні» з усією гостротою і новизною художнього втілення були поставлені

вічні загальнолюдські філософського змісту проблеми:- реалізація творчих можливостей особистості, а надто митця;- людина і природа;- сімейне щастя і любов;- сенс життя;- добро і зло, гідність і безчестя;- свобода і неволя.

Отже, драма є глибоко філософським твором про взаємодію добра і зла, прекрасного і потворного. Це гімн єднанню людини і природи, натхненна пісня про велич

духовного, про порив людини до Щастя, її боротьбу за вільне, красиве, духовно багате життя.

5. Прототипи образів творуПрототипами реальних образів були волинські селяни, подібні тому ж Левові

Скулинському, розповіді якого письменниця ще дитиною слухала в селі Немічному.6. Характеристика героїв твору

У драмі поєднуються два світи – надприродній і реальний. І кожен з них має своїх представників. Надприродній світ представлений образами Мавки, Лісовика, Того, що греблі рве, Русалки Водяної, Злиднів, Водяника, Перелесника, Русалки Польової, Куця, Потерчат, Пропасниці. Лісові істоти набувають рис людських, вони живуть і діють подібно до людей. Але у них своє особливе світосприйняття, у кожного свій характер, своє завдання у житті. З цими надприродними істотами живуть і спілкуються звичайні люди, волинські селяни, що є представниками реального світу у драмі – дядько Лев, Лукаш та його мама, Килина. Завдяки динаміці сюжетних дій розгортаються характери головних героїв.

План-характеристика образу Мавки1. Місце Мавки в системі образів «Лісової пісні».2. Риси характеру героїні.3. Прийоми змалювання образу.4.Як розкривається характер Мавки в її вчинках у стосунках з іншими персонажами? Які

висловлювання дійових осіб доповнюють характеристику героїні? 5. Як характеризує Мавку її любов до Лукаша?

6. Портретні риси як засіб розкриття душевної краси героїні.7. Роль пейзажу в розкритті психологічного стану Мавки.8. Мовна характеристика образу.9. Ставлення Лесі Українки до своєї героїні.

10. Значення образу Мавки для розуміння ідейного змісту твору.План-характеристика образу Лукаша

1. Позитивні задатки в характері, творча обдарованість Лукаша (лагідність, щирість, музикальність).

2. Вплив дядька Лева на формування кращих рис в характері юнака ( любов до природи, віра в безмежні можливості людського пізнання, працьовитість, правдивість, чесність, любов до народної творчості).

3. Негативний вплив на Лукаша його оточення та обставин життя (нерішучість, безвольність, непослідовність у вчинках і почуттях, відсутність внутрішньої гармонії, інстинкт власника).

4. Зближення з Мавкою – перемога світлого й благородного в характері героя.5. Причини трагедії Лукаша.6. Ідейний зміст образу.

План-характеристика образу дядька Лева1. Місце дядька Лева в системі образів драми.2. Безкорисливість – провідна риса характеру персонажа.3. Художні засоби розкриття персонажа.А.. Зображення дядька Лева в його діях і вчинках.Б. Портрет дядька Лева.В. Показ взаємин дядька Лева з іншими персонажами та їхнє судження про нього.Г. Мовна характеристика героя.4. Дядько Лев – реалістичний образ мудрого й щирого селянина.

257.Значення образів-символів у драмі-феєрії «Лісова пісня».

Загалом «Лісова пісня» поєднує в собі народну демонологію, космогонію, казкові образи, тобто такі міфологічні пласти, які в усній фольклорній традиції

вважаються не сумісними. Більше того, будь-який фольклорний твір міфологічного змісту розповідає про стосунки людини з якимось одним міфологічним персонажем, а в «Лісовій пісні» є їх багато.Усього у творі використано їх понад сорок. І кожен з них має своє символічне значення.

Ліс – постійне місце перебування міфічних істот, предметів, які від природи є його невід’ємною частиною, тобто вони живуть, ростуть у його теренах.

У творі – символом безмежного народного багатства, природне середовище, де всі мають волю й незалежність.

Доля – це символ вищої сили Бога, щастя, талану.У творі вона є невід’ємним образом кожного героя, як провідника життя.Письменниця, як вже згадувалось, використовує ряд образів – символів рослин. Мавка

зверталась до Лукаша: «…А я не знаю нічого ніжного, окрім берези, за те ж її й сестрицею взиваю, але вона занадто вже смутна, така бліда, похила та журлива, - я часто плачу, дивлячись на неї. От вільхи не люблю – вона шорстка. Осика все мене чогось лякає; вона й сама боїться – все тремтить. Дуби поважні надто. Дика рожа задирлива, так само й глід і терен. А ясень, клен і явір – гордовиті. Калина так хизується красою, що байдуже їй до всього на світі…». Кожен цей образ має не лише своє символічне значення, а й є відображенням рис характерів людей. Тому використовуючи ці образи-символи письменниця хоче ще раз нам довести невіддільну єдність людини і природи.

Калина – кущова рослина є символом України. Завдяки своїм незвичним плодам, вона стала символікою України. ЇЇ плоди – гіркі, як і життя людей, білі віночки – квіти асоціюються із чистотою і незайманістю. Червоні кетяги – символ плодовитості і зрілої жіночої краси, а також асоціюються з краплинами пролитої крові козаків за волю України, що є ще одним символом – пам’яті непоборного українського козацтва.

Верба – першоджерело творення світу або Прадерево життя.У драмі «Лісова пісня» Мавка стає вербою, цим вона очищається. Леся Українка,

використовуючи цей образ, показує ідею незнищеності Мавчиного духу, ту особливість цього дерева, яка зробила його священним, - здатність воскресати.

Дуб – світове дерево, що уособлює світобудову.Саме з дубом пов’язує Лісовик прихід людей до лісу, бо саме його (дуба) дядько Лев

урятовує, не дозволивши продати його. З дубом пов'язує своє життя і смерть дядько Лев. Дядько Лев і старезний дуб – «скеровані один на одного паралельні образи, кожен з яких підкреслюються іншим». У цих паралельних образах показано гармонійні взаємини людини й природи, шанобливе ставлення до народної культури, осягнення найпотаємніших глибин буття, мудрість віками виробленої народної етики.

Осика – символ смерті, прокляття і водночас оберіг від злих сил.Поряд з рослинними образами-символами письменниця використовує і міфічні.Перелесник – той, хто своїми чарами зваблює молодих дівчат і зводить їх.Змія-Цариця – лісова корона – чарівна намітка. Змія, що має владу над усім зміїним

царством. Основним атрибутом її влади є золота корона, яку вона залишає на зміїному весільному гульбищі на намітці, про що йдеться і у драмі «Лісова пісня».

Потерчата – загублені діти. У творі ще й байстрята. За народними уявленнями, загублені діти не мають доступу в царство вічного спокою, а тому постійно перебувають на межі двох світів: цього і того. Так у творі потерчата з каганцями блукають по болоті і чіпляються живих людей, лякаючи їх.

Русалка (мавка, лоскотуха) – казкова водяна істота в образі гарної дівчини з довгими хвилястими косами. Вона є символом спокуси, небезпеки, яка чатує на людину у воді. А також вона є символом краси водної стихії, такою і виступає у творі. «Лісовик»– господар лісу. Тіло його покрите вовчою або ведмежою шкурою. Оберігає звірів від хижаків і мисливців, доглядає ліс.

Водяник – злий дух, який живе в озерах, ставках, річках. Господар водойм, головний над русалками. У гніві руйнує греблі, млини, розливає річки, топить людей.Вовкулака – напівфантастична істота, людина у вовчому вигляді. У драмі Лісовик перетворює Лукаша на вовкулаку за те, що той зневажив кохання Мавки, послухався матері і одружився на Килині. Перетворення відбувається тоді, коли молода переходить до молодого. Постать Лукаша-вовкулаки – це образ, сповнений внутрішнього протиборства людини з собою.

Тобто він не зміг стати своїм серед чужих, а чужим серед своїх.Хоч Лукаш незвичайним способом позбувається чарів Лісовика, та він усвідомлює, як

26багато в нього забрано навіть з того, що для інших є загальнодоступним: право на

сімейний лад, на людське життя. І він тоді бачить перед собою Злидні, які звичайна людина бачити не може.

«Злидні» – маленькі ненажерливі істоти або дідки-жебраки, щопоселяються там, де люди живуть дуже бідно.Тому, коли Мавка звільнилась від пут темного мороку, щоб повернути Лукаша до

повноцінного людського життя, бачить лише його «людську подобу».І він тікає не від Мавки, не від вовків і не від людей, а від самого себе. У той час, коли Мавка гине, щоб відродитися, Лукаш живе, щоб швидше вмерти.

Далі до героя приходить його доля, вона опікає людину впродовж усього її життя, але на очі показується лише тоді, коли та перебуває на дорозі небуття.

Поряд з образами-символами Леся Українка описує у творі і народні обереги, які використовує у своїх ворожіннях дядько Лев.

Хрест – оберіг від диявола; терлич – від русалок та перелесника;осиковий кілок – від упирів; мак-відюк – від неупокоєних мерців усіх ґатунків та відьом.Всі ці атрибути використовує дядько Лев, який у творі виступає смисловим еквівалентом

часово-просторового ладу, для урівноваження співвідношення добрих і злих сил у навколишньому світі.

8. Елементи казки у творіСам жанр драми свідчить про те , що він наскрізно є казковим. Про це свідчить

використання письменницею не лише фантастичних, міфічних героїв, але й наділення їх живою розмовною мовою, через яку вони розкривають нам свій фантастичний і, водночас реальний світ. Це і діалог русалки з «Тим, що греблі рве», русалки з Водяником, перевтілення головних героїв: Мавки у вербу, Лукаша у вовкулаку. Та ще ряд інших казкових елементів, що перетворюють цей твір з драматичного у казково-фантастичний.

Теми для творів-роздумів1. «Як би я був Лукашем...»2. «Проблема щастя в драмі «Лісова пісня» Лесі Українки».3. Образи-символи у драмі-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки.

Запитання для самоконтролю1. Дайте визначення поеми та драматичної поеми, проаналізуйте їх особливості.

2. Чому твір Лесі Українки «Лісова пісня» називають драмою-феєрією?3. Дайте визначення драматичного етюду та образу-символу.4. На чому побудовано сюжет драми?5. Проблематика твору.

6. Прототипи героїв драми.7. Хто така Мавка? Яку ідею вклала поетеса в цей образ?

8.Яка відведена їй роль фольклорної образності у драмі Лесі Українки? Список літератури

1. Леся Українка. Бояриня: драм поема; Лісова пісня: драма-феєрія в 3-х діях. – К.: Укр. Письменник, 2000. – 176 с. 2. Хвиля М. Квіт душі мого народу // Дивослово. – 2004. - №11. – С.43-45.

3. Мірошниченко Л. Генезис «Лісової пісні» Лесі Українки: Зародження образів // Укр. мова та література. – 2004. - №25-28. – С. 66.

4. Запорожець П. Відкриваючи таємницю історії: нова книга про Лесю Українку // Освіта. – 2004. – 5-12 травня. – С.12.5. Гуменюк В.Л. Українка і театр // Дивослово. – 2004. - №2. – С.14.6. Лісник В.М. «Ні! Я жива! Я буду вічно жити». Образ Мавки у драмі «Лісова пісня» Лесі Українки // Все для вчителя. – 2004. - №1-2. – С.41.7. Петров Р. Лісова пісня // Укр. Мова та література. – 2000. - №15. – С.25.

8. Літературознавчий словник-довідник / уклад.: Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: Молодь ВЦ»Академія», 1997. – 752 с.

9. Агеєва В. Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації.— К., 1999.

10. Бетко І. Біблія як джерело ідей у творчості Лесі Українки // Слово і час.— 1991.— № 3. 11. Бойко Ю. Естетичні погляди Лесі Українки та її стильові шукання // Бойко Ю. Вибрані

праці.— К., 1992. 12. Борисюк Т. «Лісова пісня» Лесі Українки і «Затоплений дзвін» Гергарта Гауптмана //

Слово і час.— 1990.— № 3. 13. Геник-Березовська З. Драматична творчість Лесі Українки в тогочасному

літературному контексті // Геник-Березовська З. Грані культур: Бароко. Романтизм. Модернізм.— К., 2000.

2714. Давидюк В. Позатекстова міфологічна символіка «Лісової пісні» // Дивослово.— 1994.№ 2.

15. Донцов Д. Поетка українського рісорджимента (Леся Українка).— Львів.— 1992. 16. Драй-Хмара М. Бояриня // Леся Українка. Бояриня.— К., 1991.

17. Євшан М. Леся Українка // Євшан Микола. Критика. Літературознавство. Естетика.— К., 1998.

18. Жулинський М. Леся Українка // Слово і доля.— К., 2002.19. Зборовська Н. Моя Леся Українка. Есей.— Тернопіль, 2002.20. Камінчук О. Художній світогляд та особливості поетики Лесі Українки // Дивослово.—

2003.—№ 1. 21. Криловець А. «Сім струн я торкаю» (Із секретів поетичної творчості Лесі Українки) //

Дивослово.— 1995.— № 7.22. Мірошниченко Л. Над рукописами Лесі Українки. Нариси з психології творчості та

текстології.— К., 2001.23. Филипович П. Образ Прометея в творах Лесі Українки // Дивослово.— 1996.— № 2.24. Франко І. Леся Українка // Франко Іван. Зібр. творів: У 50 т.— К., 1981.— Т. 31.25. «Хотіла б я піснею стати»: Матеріали для проведення позакласного часу з теми «Леся

Українка та музика» // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах.— 2000.— № 2 (журнал присвячений Лесі Українці).

26. Шевчук Т. Тестові завдання до теми «Творчість Лесі Українки» // Дивослово.— 1995.-№ 8.

САМОСТІЙНА РОБОТА- 4 години1. М.Коцюбинський. Новела «П’ятизлотник», «Що записано в книгу життя» - зображення психологічного стану героїв, гуманізм новел. -2 години.2. В.Винниченко. Новела «Салдатики!». Сюжет новели, проблематика. - 2 години. Запитання для перездачі Модуля № 21.Борис Грінченко Як показано в творчості Грінченка прагнення людини до добра та любові?2.Розкрити ідею служіння митця народові в новелі «Інтермецо» Коцюбинського.3.Дати характеристику образам-символам в новелі «Інтермецо».4.Як відтворено народні звичаї та обряди в творі «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського5.Зображення психологічного стану героїв, гуманізм новел «П’ятизлотник».6.Мотиви лірики Лесі Українки. Довести на епізодах з твору «Лісова пісні» віру в перемогу високих людських ідеалів.7. Розповісти про Мавку та Лукаша.8.Трагічна подія чи ситуація в новелах Стефаника?9.Трагічна історія родини Федорчуків з повісті «Земля» О. Кобилянської10.Ідейний зміст і художні особливості поезій Миколи Вороного11.Експресивність патріотичних почуттів в творчості О.Олеся12.Сатира на буржуазну, міщанську сутність українського лібералізму в творчості В.Винниченка13. Розповісти напам’ять вірші: «Contra spem spero», монолог Мавки, «Чари ночі», «Блакитна Панна».

Модуль № 3 ( 1курс 2 семестр)

Назва теми Год.Загальний огляд: «українське Відродження» - унікальне культурно-соціальне явище 20-х років ХХ ст.; літературний процес (стильові течії, літературні угрупування, ідейно-тематичне спрямування літератури); літературна дискусія та участь у ній ідеологів модернізму та соцреалізму. Поняття про «розстріляне Відродження». Поезія 20-30-х років. Павло Тичина. Загальний огляд творчості поета. Поезії: «Арфами, арфами...», «Пам’яті тридцяти», «Гей, вдарте в струни, кобзарі...»: емоційні переживання пореволюційної епохи, її духовних катаклізмів; оптимістично-трагедійні настрої ліричного героя.

Напам’ять «Пам’яті тридцяти».

4

М.Рильський. Загальний огляд творчості поета. Поезії: «Коли усе в тумані життєвому...», «Солодкий світ!..», «Запахла осінь в’ялим тютюном...», «Слово про рідну матір»: мотиви пошуків душевної рівноваги, краси в житті та в душі людини, звеличення любові до рідного краю.

Напам’ять «Коли усе в тумані життєвому».

4

Володимир Сосюра. Загальний огляд творчості поета. Інтимна лірика В Сосюри – одна з центральних ідейно-тематичних ліній творчості поета («Білі акації будуть цвісти», «Васильки»). «Любіть Україну» : драматична доля твору; звеличення образу України у вірші.образу України у вірші.

4

Напам’ять «Любіть Україну».Євген Плужник. Біографічні відомості. Поезії: «Для вас, історики майбутні», «Вчись у природи творчого спокою».

2

Контрольна робота «Поетичне збагачення української літератури 20-30-х років ХХ ст.», «Звеличення любові до рідного краю у творчості М.Рильського, П.Тичини, В.Сосюри, Є.Плужника».

2

Проза 20-30-х років. Загальний огляд: нові теми, проблеми, часткова ідеологічна заангажованість. Григорій Косинка . Оповідання: «На золотих богів», «Мати»: трагедія українського народу у вирі братовбивчої громадянської війни; гуманістичне звучання творів.

Семінар №8

4

Микола Хвильовий . Загальний огляд творчості. Новела «Мати» – психологічний твір про життєвий вибір людини за екстремальних обставин, про недопустимість підміни моральних цінностей псевдоідеалами, протест проти ідеологічного фанатизму.

Семінар №9

4

Юрій Яновський. Загальний огляд творчості. Новели «Подвійне коло», «Шаланда в морі» (з роману «Вершники»): історична правда та художні узагальнення; проблеми протиставлення загальнолюдських вартостей класовій ідеології, розпаду роду й родини як трагедії народу.

4

Контрольна робота за творчістю Ю.Яновського. «Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду», «Проблема протиставлення загальнолюдських вартостей класовій ідеології, розпаду родини і роду як трагедії народу».

2

Валер’ян Підмогильний. Загальні зауваження до творчого доробку письменника.Роман «Місто» (оглядово): мотив підкорення людиною міста, ідея самоствердження, інтерпретовані на національному матеріалі; сучасне прочитання твору.

2

Остап Вишня (П. Губенко) Загальний огляд творчості. Усмішки «Моя автобіографія», «Зенітка», «Як варити і їсти суп із дикої качки»: життєвий оптимізм, любов до природи та людини, м’який гумор як риси індивідуального стилю Остапа Вишні.

Семінар №10Ср. -1 година

4

Микола Куліш. Загальний огляд творчості. П’єса «Мина Мазайло»: гостра сатира на новітніх міщан, що втратили глибинні знання вікових традицій народу, його культури, мови, поваги до них.

Семінар №11С.р. – 1 година

4

Українська література за межами України. Література в Західній Україні (до 1939 р.):загальний огляд творчості Євгена Маланюка, Тодося Осьмачки, Олега Ольжича, Олени Теліги: позаідеологічність, дотримання національних традицій, ідейно-тематичне багатство. Організація МУР, «Празька поетична школа» української поезії.

2

Семінарське заняття № 8Тема:Григорій Косинка. Змалювання строкатої картини життя крізь призму долі й душі людини. Новела «На золотих богів».Мета: глибше познайомити студентів з творчістю письменника, з’ясувати найхарактерніші риси літературних напрямків у творчості митця.

План семінарського заняття1.Григорій Косинка – майстер новелістичного жанру.2. Прочитайте новелу «На золотих богів». Про що вона? Що в ній найголовніше?3. Як у новелі «На золотих богів» проявляється українська фольклорна традиція?4. Що ви скажете з приводу авторської оцінки зображуваного в новелі «На золотих богів»? 295. Якими художніми засобами користується автор для донесення до читача основної ідеї новели «На золотих богів»?

Можлива відповідь:1.Григорій Косинка – майстер новелістичного жанру.

Українська класична література має багату спадщину майстрів новелістичного жанру. Це і В. Стефаник, і Марко Черемшина, М. Коцюбинський і С. Васильченко.

Г. Косинка — прямий їхній продовжувач, але своєрідні і неповторний, як і кожен із них. Тонкий психолог селянської душі, життєлюб, оптиміст, вірний правді й красі, він має величезну силу емоційного впливу на читача. Кожне суспільне явище письменник розглядав з позиції людини, очима трудівника чи через призму заможника або дезертира. Він разом із героями шукав правду, істину.

Письменник постійно й послідовно розкривав процес зростання людської гідності в середовищі українських незаможників. Його герої сильні й вольові, багаті й красиві душею, завжди дійові й життєво правдиві, переконливі.

Усе, про що написав Г. Косинка, не видумане, відібране, виношене, виважене. Він добре знав психологію заможних селян, бо самому довелось з дитячих років поневірятися на чужих землях. Його герої — живі, пристрасні, колоритні фігури. Були вони страшними, часто жорстокими, немилосердними й цинічними, але не здатними протистояти руху часу. Такими виступають Андріян Кушнір у новелі «Політика», Кирило СМОЛЯНЧУК та штабс-капітан у «Гармонії».

3. Як у новелі «На золотих богів» проявляється українська фольклорна традиція?4. Що ви скажете з приводу авторської оцінки зображуваного в новелі «На золотих богів»?5. Якими художніми засобами користується автор для донесення до читача основної ідеї новели «На золотих богів»? «НА ЗОЛОТИХ БОГІВ»

Цей твір написано 1920 р.Етюд, або ліричний шкіц — так визначається його жанр, поширений у тогочасній прозі. Це

свідчило про загальну тенденцію ліризації української літератури 20-х рр., прагнення письменників швидко відгукнутися на революційні події. Таку функцію виконувала, звісно ж, поезія. А от мобільність прози забезпечував яскравий настроєвий малюнок, пунктирний штрих — наче ескіз до чогось більшого і ширшого.

За цей твір Григорія Косинку було звинувачено в невиразності ідейної позиції. «Читач не розбере — за кого є, власне, автор —з революцією чи проти неї, чи споглядає як стороння людина»,— писав критик марксистського спрямування В. Коряк.Назва «На золотих богів» та й збаналізована вже фраза «Б'ється червона селянська воля, умирає на своїх осьмушках та обніжках, але боронить тілами, кров'ю свої оселі од армії "золотих богів"» (тобто білогвардійців) ніби свідчать про щирі симпатії автора до селян-бідняків. Але ідейно-естетичний зміст твору виводить читача далеко за межі однозначної авторської оцінки: схвалення чи засудження чогось. Григорій Косинка, як і Валер'ян Підмогильний чи Микола Хвильовий, ніколи не користувався цим дешевим засобом. «На золотих богів» — не пафосне оспівування революційних подій в Україні, а одна з перших спроб у літературі осмислити їх художньо.

Звернімося до тексту.Все село вийшло «назустріч непроханому ворогу» — піднесено-романтичний тон оповіді в

дусі народної пісні передає важливість події. І не більше. Кольорова гама бою («криваво-червоні стежки полум'я», «червоною крівцею вмитий», «сіра курява... І упала чорним шаром на обличчя», «як чорні примари мріють над селом тополі, попелом припалі») підкреслює напруженість, драматизм ситуації, насторожує читача. Вбито ватажків Чубатенка і Сеньку-кулеметника. Чорний колір продовжує повторюватися болючим рефреном: «чорна руїна», «чорна соха», «чорні повалені хати», «почорнілий» Сенька. Від усього цього чорно в душах людей. Тріумфу перемоги немає. Але урочистий реквієм також відсутній. Опис передає трагічний наслідок: «На місці гарячих боїв селянської волі лишилась чорна руїна, полита сльозами, як дощем...», «Цілі улиці покошено огнем-косою. Чорні повалені хати, щербаті повітки і все віками дбане добро, в попелі тліє горе матері...»

30Мовно-стильові засоби лаконічно, але вичерпно передають песимістичні настрої переможців.

Метонімія «заплакали села» (тобто люди) підкреслює повну відсутність радості від перемоги. Метафора «чорна, обсмалена соха в клуні розп'ялась над кроквами, як мати над дітьми» означає крах селянських ілюзій, нездійсненність мрій і сподівань. Речення «Стоїть пшениця потолочена, серпа просить, а вони кров'ю поливають» передає думки хлібороба стосовно всіх довколишніх подій. У спустошеній селянській душі пробивається несмілий промінець надії: «Вітер кидає пісок з попелом на стару драну свиту, прислухається». Письменник обігрує деталь — «стара свита». У старій свиті стала серед двору Сеньчина мати і голосить. Сподівання потьмарені трагедією матері та молодої Сеньчиної дружини. їм ввижається образ убитого. Хто їм верне його? Ради чого втрачене це молоде життя? Цей німий підтекст посилюється вставками з народних пісень про жито, про сивого голуба, що виконують сугестивну роль, — навіюють, викликають настрій невиправного горя. У цій суцільній печалі матері, вдови, діда Андрія губляться слова «Пшеницю будем жать, як золото, снопи класти...» і не налаштовують на обнадійливе майбутнє.

Особливою є роль метафоричного образу сонця у творі. Вічне, недосяжне світило, основа життя на землі та підтримка високого духу — зустрічається в тексті кілька разів. Воно скрізь, але в різних ролях, як і різний настрій.

Ось «летить сонячною курявою Сенька-кулемегник» — осяяний сонцем, він сприймається як герой, лицар, майбутній переможець. Слава йому.

Нерівний бій бідняків з армією «золотих богів» скінчився: «Сонце здивовано стало: похитнулись вороги!» — це речення говорить про те, що нелюдських зусиль вимагала перемога, дісталася ціною багатьох жертв. Але чи варта того? Письменник ніби намагається оцінити події з високості вічних духовних вартостей. «Озолотило сонце похмурі хмари на заході і втопило червону багряницю, як той сум у ставу, та й прослало над пожарищем... Дивіться...» —тут тільки блиск надії на недаремність жертв. Ця картина змінюється іншою: чорна соха в клуні; «...коло погреба, он там, де танцюють золоті стрілки сонця, хтось заломив руки і з мукою тихо-тихо чи до неба, чи до себе: «В ногах лазила..."» — це вже як потіха над чужою бідою багатої селянки, яка втратила нажите добро.

В останньому акорді, що в сюжеті виконує прикінцеву, підсумовуючу роль, і автор не витримав, з'явився нам в образі легенького вітра, який «притих, послухав горе-журбу матері і, здавалось, сам заплакав над потолоченою кіньми пшеницею...».

Жанр Новела-шкіц (твір, в основі якого одна, напружена, драматична подія, одне сильне враження, потрясіння)

Композиція Складається з двох частин:Перша малює жорстокий бій українських селян з білогвардійцями.Друга – змальовує руїну, котра залишилась замість квітучого села, спаленого білогвардійцями.

Тема Відтворення боротьби за селянську волю 1917-1920рр.Елементи імресіонізму

Розірвані фрази «І летить...», «Юшковці одходять і... куль немає... і...»Спроби ритмізації прози «Креше полум’я, іскриться, і в диму, як чорні примари, мріють над селом тополі, попелом припалі...»,«...окропили білу гручку з медами гарячою кров’ю, поцілували востаннє горби і... Сонце здивоване стало: похитнулись вороги!»Метафоричні епітетикриваво-червоні стежки полум’я, червона селянська воля, сонячна курява, зомліла гречка, зотлілі душі, сива тінь дідаЧерез нагнітання червоного і чорного кольорів автор передає апокаліптичність зображуваногоЧервона селянська воля, гартується залізо з кров’ю, червона кров Сеньки полилась на поточену пшеницю;Сіра курява упала чорним пилом на обличчя людські, як чорні примари, тінь хрестом лягла на греці., лишилась чорна руїна, чорні повалені хати, обгорілий стовпЗасобу звукового пейзажуРевуть гармати, гукає-сміється ворожа артилерія, клекотить бій,

залопотів крилами смерті кулемет, невідома сила ревнула по-звіриному з грудей селянськихЗвуконаслідування«Цю-у-уй-цюв-уй...»Безіменні монологи і діалоги, часто без мови автора; калейдоскопічність, фрагментарність зображуваного.

Імпресіоністична манера літературного письма – витончене відтворення особистих вражень та спостережень, мінливих почуттів та переживань, але без заглиблюваність в їх суть.

Стильова течія імресіонізму в українській літературі проявилася ще в творчості Коцюбинського, Стефаника, Кобилянської.

В новітній літературі ХХст. Імпресіоністичні стильові ознаки характерні для прози Хвильового, поезій Тичини, Чумака. У творчій спадщині Григорія Косинки спостерігаємо особливо виразне відтворення імпресіоністичного стилю. Як і Стефаник, Косинка – великий майстер прямої мови героїв, майстер виразного діалогу, майстерно надає естетичної функції кольорам і світлотіням, користується засобами «звукового пейзажу».

Отже, його твори мають кольоровий та звуковий колорит, а зображуваному характерно калейдоскопічність і фрагментарність.

Григорія Косинку високо цінував Василь Стефаник, «вважав своїм продовжувачем у жанрі новели і лагідно називав «сином з Дівич-гори». Оскільки в радянські часи Косинка довго замовчувався (вульгаризаторська критика 20-30-х років звинувачувала письменника у невизначеності класових симпатій, закидала йому аполітичність, називала апологетом куркульства, поетизатором отаманщини й бандитизму), то цензура зі спогадів Василя Стефаника вилучила все, що стосувалося Косинки, покалічивши при цьому твори самого Стефаника.

Косинку можна справедливо назвати одним з найяскравіших і найсамобутніших митців лірико-імпресіоністичної прози початку XX ст. Список літератури1. Косинка Г. Заквітчаний сон: Оповідання. Спогади про Григорія Косинку.—К., 1990.2. Косинка Г. Фавсі: Оповідання // Прапор.— 1990.— № 1. 1. Про Григорія Косинку: Спогади.—К., 1969.3. Мороз-Стрілець Т. Голос пам'яті: Спогади. — К., 1989,4. Наєнко М. Григорій Косинка // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.—К., 1994 — Кн. 2.5. Жулинський М. Григорій Косинка //Із забуття в безсмертя.— К., 1990.6. Агеєва В. Автор і герой як виразники оцінки зображуваного у прозі Г. Косинки // Українська імпресіоністична проза.— К., 1994.7. Кавун Л. Психологізм як елемент поетик» новел Григорія Косинки // Укр. мова і літ. в школі.— 1993.— № 2.8.Р.В.Мовчан, Ю.І.Ковалів, В.Ф.Погребенник, В.Є.Панченко. Українська література 11клас.БілецькийЛ. Основиукраїнськоїлітературно-науковоїкритики. - К., 1998.9.Білецький О. Твори: В 5 т. - К., 1965 - 1966.10.Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. - К., 2001.11.Гром'як Р. Що доведено життям: Актуальні проблеми літератури та літературної критики. - К., 1988.12.Єфремов С. Історія українського письменства. - К,, 1995,13.Єфремов С. Літературно-критичні статті. — К., 1993. Семінарське заняття № 9Тема:Микола Хвильовий – романтик й імпресіоністМета: глибше познайомити студентів з творчістю письменника, з’ясувати найхарактерніші риси літературних напрямків: футуризму, імпресіонізму, романтизму у творчості митця.

Основні поняття: новела, футуризм, імпресіонізм, модернізм, романтизм.

32

План семінарського заняття

1. Розмаїття творчих тенденцій ,шкіл і течій в українській літературі 20-х років ХХ століття.2. Світоглядні позиції, перші публікації М.Хвильового.3. Новела «Мати»- характеристика головного героя через призму впливу революції на пересічну людину.4. Людина на роздоріжжі революції: «Мати» Григорія Косинки і «Мати» Миколи Хвильового. Можлива відповідь

1. ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури, 1925-—1928) ставила собі мету — писати справжню літературу, що відповідала б високим естетичним критеріям. В інших організаціях, що різнилися тільки назвами («Плуг», або Спілка селянських письменників, 1921—1925; «Гарт», або Спілка пролетарських письменників, 1922-—1925; ВУСПП — Всеукраїнська спілка пролетарських письменників, 1927—1932; «Молодняк» — Спілка комсомольських письменників, 1927—1932), панував неприпустимий для творчості партійно-адміністративний стиль. їхні зусилля спрямовувалися на культивування безперспективного «пролетарського реалізму», перейнятого не художнім, а чужим для мистецтва класовим духом. Решта течій проголошувалася «буржуазними», «попутницькими». Проти них велася нещадна боротьба. Хоча саме «попутники», а не опікувані компартією «пролетарські письменники», збагатили нашу літературу творами нев'янучої цінності.2. Світогляд М.Хвильового.

Микола Хвильовий був основоположником і запальним пропагандистом течії романтизму в українській літературі. Він опинився в центрі шаленої боротьби літературних угрупувань, у вирі різних думок і поглядів. Дискусія, власне, і почалася з його статті від 30.04 1925 р. «Про сатану в бочці, або прографоманів, спекулянтів та інших просвітян». Своє слово Хвильовий спрямовував проти червоної просвіти та партійно-політичної заорганізованості. Його приваблювала висока художня майстерність, авторська розкутість, що було органічним в зарубіжній класиці і могло б послужити взірцем для літературної молоді. Дискусія, що точилася в українській літературі 20-х рр., поставила митців перед питаннями визначення місця України в світі, з'ясування напряму орієнтації українського світогляду: захід чи схід, обстоювання справжнього, а не графоманського мистецтва. Ці проблеми були в той же час складовими частинами проблеми суттєвішої, що полягала у відстоюванні цілісності національної свідомості, у протидії поневоленню людського розуму під впливом новонародженої тоталітарної системи.

Хвильовий не був політиком і застерігав, що між ідеалізмом митця і політика є велика різниця. Проте в умовах тоталітарного суспільства, знецінення розуму думка художника завжди перехрещується з політикою. Хвильовий добре розумів, що для розвитку національної культури необхідна самостійна держава, і вважав, що Україна і мусить бути самостійною, бо цього вимагають історичні закони.

Отже, Хвильовий вимагав суверенності розвитку національного духу України, відтак суверенності української держави. Суверенність духу, висока самосвідомість нації й художність літератури для Хвильового були явищами взаємопов'язаними. Письменник визнавав лише художній критерій у літературі, «просвітянство» розглядав як графоманію

Свої погляди письменник активно розвивав у своїх памфлетах. Зокрема, у 1925 році вони вийшли окремою книжкою під назвою «Камо грядеши (?)».

Її основні позиції:- «олімпійство» проти масовізму;- мистецтво як засіб пізнання життя, а не будування життя;- думка про азіатський Ренесанс;- кинемо гасло Європи.У наступній серії памфлетів «Думки проти течії» письменник продовжує критикувати

примітивізм у мистецтві, а також розвиває тезу Європи – як психологічного типу активної, вольової людини.

Напровесні 1926 року, після створення ВАПЛІТЕ, Микола Хвильовий друкує наступну серію памфлетів «Апологети писаризму». Десь у цей час написана «Україна чи Малоросія». Одне із гасел письменника цього періоду – геть від Москви – вивело літературну дискусію далеко за межі літератури, про що вже було згадано вище.

Імпресіонізм у малій прозі письменника.Огюст Ренуар, відомий французький художник-імпресіоніст, писав: «Мені байдуже, що

відбувається під моєю черепною коробкою. Я хочу відчувати… хоча б бачити». Письменники-імпресіоністи прагнули передусім передати відчуття та переживання конкретної життєвої миті. Тому їхня художня мова динамічна, «населена» барвами, звуками,

33

запахами. Що це означає? Уявімо собі, як зображена художником-реалістом статична, монументальна картина раптом оживає, і все, що бачимо на ній, починає дихати, звучати, грати барвою.

У чому полягає внутрішня зміна імпресіоністичного стилю порівняно з реалізмом?(«Зникають залишки хронікального викладу; розлогі описи зміняються нотуванням вражень героя; ці враження часом пливуть ніби за випадковими асоціаціями. Для зовнішнього світу

здебільшого переноситься крізь призму свідомості персонажів»).Змінюються характер та функції пейзажу, портрета в загальній тканині твору. Пейзаж

перестає бути тлом і перетворюється на дійову особу. А портрет у творі – це зазвичай опис зовнішності котрогось із персонажів з тієї точки простору, в якій перебуває оповідач (або

автор).Романтизм та ліризм у творах митця

М.Хвильовий починав як романтик, лірик, відображенням цього були його перші поетичні твори. Та потім він знаходить себе у прозі, де починають з’являтись неоромантизм, імпресіонізм, сюрреалізм. У перших прозових творах письменник був неперевершеним майстром у передачі безпосередніх вражень, миттєвих настроїв через предметну чи пейзажну деталь. 3. В оповіданні «Мати» Микола Хвильовий змальовує образ жінки, сини якої опинилися по різні боки барикад у роки громадянської війни. Мати все робила для того, щоб Остап і Андрій виросли хорошими людьми. Вона повірила в революцію, її гуманістичне начало, вибух сімнадцятого зазвучав для неї божественним органом,... для матері революція була чарівним бальзамом. Вона посвіжішала,... з надією дивилася в теплу легко-бірюзову далечінь. Йшли дні, роки, і ось як грім серед безхмарного неба: Андрій відступав з рідного містечка, а насідав на нього рідний брат Остап...У хаті матері, на горищі, переховується Андрій, на подвір'ї зі своєю бандою спить сп'янілий Остап. Мати хоче врятувати синів. Вона вмовляє Андрія тікати, але в «присмерках місячної ночі бачить в очах сина підозрілий блиск і розуміє: Андрій задумав убити Остапа». Мати жертвує своїм життям: Андрій убиває її в ліжку. Убиває цинічно й жорстоко («мати навіть не могла скрикнути»). Уже перший удар переніс її в інший світ, а Андрій, гадаючи, що на ліжкові лежить Остап, наносив сокирою все нові й нові удари, виконуючи свій громадський обов'язок.4. «Мати» Г.Косинки. В центрі сюжету знаходиться українська родина, де трапилося лихо – помирає мати. Батько і діти безпорадно спостерігають, як руйнується їхня маленька модель світу, основою якої була мати. Але вони не бажають сидіти склавши руки й миритися з цим, намагаючись врятувати її. Старший син збирається привезти лікаря, для чого від’їжджає в дуже небезпечну подорож до сусіднього села. Шлях до Сусідньої Зеленогаївки може здатися вічністю, коли усі думки про вмираючу мати, а сам шлях пролягає через польсько-більшовистський фронт. Автор підкреслює, як мало важить для селянина великі політичні ігри, на відміну від того, що найсвятіше для кожного українця – його сім'я. Вдаючись до таких художніх засобів внутрішній діалог, розповідь від першої особи, Косинка окреслює проблематику твору – конфлікт особистої драми з драмою суспільною. Сім’я головного героя символізує модель українського суспільства та світоглядні орієнтири, а також менталітет українців. Для головного героя має значення лише його обов’язок до матері, надія на те, що він встигне привезти лікаря, чого б йому це не коштувало. Фронтові бої виступають при цьому лише тлом для почуттів Андрія, що переймається життям матері. Таким чином, Автор подає основну ідею твору, що полягає у ствердженні, що будь - який душевний злам знаходить свою реалізацію через напружену ситуацію.

Завдання для письмової відповіді«Психологічна Європа» Миколи Хвильового і українське сьогодення.

Запитання для самоконтролю1. Риси яких літературних шкіл притаманні прозі М.Хвильового?2. З якого прозового жанру починав Микола Хвильовий?3. Яку назву мала перша прозова книжка Миколи Хвильового?4. Риси якого літературного напряму найхарактерніші для малої прози митця?

Список літератури1. М. Хвильовий. Оповідання. - К.: Просвіта, 1993.

2. Агеєва В. «Зайві люди» у прозі Миколи Хвильового // Слово і час. – 1990. - №10. – С. 3-93. Дніпровський І. Микола Хвильовий : Портрет м’тежника // Сучасність. – 1992. -№ 3. –С. 125-

132. 4. Єфремов С. Історія українського письменства. – К. 1995 – С. 669 – 676 5. Пригодницький Ю. Дорога в нікуди і дорога до нас: Передмова до публікації новели Миколи Хвильового , Літературна Україна. – 1988.- 8 грудня. 6. Харчук Р. Речі, які не вмирають: Думка з приводу новели Миколи Хвильового . 34

7. Кузнєцов Юрій. Імпресіонізм в українській прозі к. ХІХ – поч. ХХст. – К.: Зодіак – ЕКО - 1995.

8. Павличко Соломія. Хвильовий: між Європою і європейським модернізмом // Соломія Павличко. Дискурс модернізму в українській літературі. – К.: Либідь, 1997. -С.200-205.

9. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: Молодь ВЦ Академія, 1997. – 752 с.

Семінарське заняття № 10

Тема: Остап Вишня «Майстер сатири і гумору «Як варити і їсти суп із дикої качки», «Бенгальський тигр».

Мета: глибше познайомити студентів з творчістю письменника, творами збірки «Мисливські усмішки»; розвивати творчу уяву, спостережливість, уміння аналізувати прочитане; виховувати любов до рідної природи.

Основні поняття: гумор, усмішка, фейлетон.

План семінарського заняття

1. Друг людини, друг природи й праці (слово про творчість О.Вишні).2. Утвердження ідеї гармонії людини і природи у збірці «Мисливські усмішки».3. Стильові особливості усмішок – своєрідне поєднання гумору лірики, тонка іронія, невимушеність авторської оповіді, в яку органічно вкраплені жваві діалоги, пейзажні картини.

Можлива відповідь1. Він постає перед нами людиною оптимістичного таланту, яка збагатила українську багатоголосу літературу новими ритмами, самобутніми мотивами. Як письменник, Остап Вишня (справжнє прізвище — Губенко) ввійшов у літературу в 20-ті роки, і з того часу сміх для нього став найголовнішим інструментом художнього пізнання та відтворення дійсності. Особливості вишнівського сміху найкраще сформульовано самим письменником. Він не раз у колі своїх друзів говорив про те, що сміятися з людини можна тільки тоді, коли глибоко любиш її. Автор вважав, що завдання гумориста — сміятися не над самою людиною, а над її поведінкою, вадами характеру тощо. «Треба, — писав Остап Вишня, — любити людину. Більше, ніж самого себе».2. Відображення дійсності засобами комічного у циклі О.Вишні «Мисливські усмішки».

Для гумориста О.Вишні розповіді на коротких (чи й затяжних) привалах під час полювання та рибальства ставали золотим дном, адже появлялися безцінні фабули для нових творів, зринали унікальні вислови, митець довідувався про комічні вигадані й невигадані історії.

Під час проживання у Харкові Остап Вишня часто ходив на полювання із затятим мисливцем Миколою Хвильовим. Вершиною розвитку жанру вважаються «Мисливські усмішки», які Максим Рильський назвав «ліричною поезією в прозі».

Після війни О.Вишня найчастіше вирушав на полювання з Максимом Рильським, якого називав Максимом Черешнею. Переважно вони поверталися без здобичі, але задоволені й щасливі, що відпочили, намилувалися краєвидами, нарозмовлялися з друзями й наслухалися різних побрехеньок. Девізом О.Вишні були промовисті слова: «Живіть, зайці!» .

Так і виник задум у письменника зібрати «сміх у міх», і так у 1958 році з’явились «Мисливські усмішки».

О.Вишня став родоначальником нового жанру – усмішки. Від звичайної гуморески усмішка відрізняється тонким ліризмом і чудовими описами природи, що не є притаманним для сатиричних творів. У багатьох усмішках автора діє оповідач з народу. На перший погляд, це досить простенька, пересічна особистість, чоловічок трохи затурканий, трохи забобонний, але обов’язково з почуттям гумору.«Як варити і їсти суп із дикої качки» — одна з найдотепніших усмішок Остапа Вишні. Присвячена Максимові Рильському, близькому другові письменника. Уперше надрукована в журналі «Перець» 1945 р.Побудований твір у вигляді порад молодому мисливцеві, який збирається на полювання. «Само собою розумiється, що ви берете з собою рушницю (це така штука, що стрiляє), набої i всiлякий iнший мисливський реманент, без якого не можна правильно нацiлятись, щоб бити без промаху, а саме: рюкзак, буханку, консерви, огiрки, помiдори, десяток укруту яєць i стопку…Стопка береться для того,

35

щоб було чим вихлюпувати воду з човна, коли човен тече…Їдете ви компанiєю, тобто колективом, так – чоловiка з п’ять, бо дика качка любить iти в супову каструлю з-пiд колективної працi…». За цим описом збирання на полювання — неприхована іронія, передчуття неповторної мисливської романтики, відчуття чоловічої свободи, розслаблення від клопотів, умиротворення.Мистецьки вплетений у композицію розповіді прекрасний український пейзаж надвечір’я: «Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечiрнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останнiй золотий привiт i пiшло спать… Це ввечерi…А вранцi дика качка зривається шукати вашого пострiлу рано-рано, тiльки-но починає на свiт Благословлятись». Особливо промовистою є фраза, яка характеризує ставлення письменника до самого процесу полювання: «І вільно дихається, і легко дихається…». Це щире зізнання автора, бо немає значення, чи вполював щось мисливець, чи ні, головне — що недаремно витратив час. Герої усмішки, здається, не полювали по-справжньому: найважливішим під час полювання для них було відпочити від повсякденної метушні, помилуватися вечірніми зорями та світанковими ранками над тихими озерами.

Вони сповнені веселих та смішних пригод, що їх переживають персонажі. Над невдахами-мисливцями доброзичливо кепкують рідні та знайомі. Усмішкам притаманні життєлюбний тон оповіді, глибокий ліризм, оптимістичні, світлі, але часом і сумовиті настрої. В усмішках «Як варити і їсти суп з дикої качки» письменник виводить нам образ потенційного невдахи, горе-мисливця, щобільше дбає про пляшку й чарку, ніж про рушницю та набої. Виявляється оповідач неабиякий філософ, начитана людина, яка знає «Маленького принца» Екзюпері, оскільки змальовує словами колоритно серпневий зорепад і нічне небо. До живої природи він ставиться особливо трепетно, персоніфікує її: «До озерця ви підходете вже тоді, коли качки «по виключали мотори», почистили зуби, зробили на ніч фізкультурну зарядку з холодним обтиранням, і, поклавши на водяні лілеї голови, полягали спать…» І в першій, і в другій усмішці мисливець однаково виходить із ситуації: не вполювавши нічого, купує на базарі свійську птицю або зичить у товариша грошей, щоб купити в більш везучого мисливця зайця.

Отже, «Мисливські усмішки» Остапа Вишні – унікальне художнє явище в українській літературі. Вони хоч і «мисливські», але навчають не полювати на звірину, а берегти її, дбати про природу і наступні покоління. За допомогою гумору і сатири він викриває руйнівні фактори, що є перешкодою до збереження природного середовища та людського буття у ньому. В усмішках знайшло своє поетичне виявлення народне ставлення до навколишнього світу. Автор художньо осмислює такі гуманістичні проблеми:

- людина і природа;- людина і пам’ять;- людина і вічність земного буття;- особистісна сутність людини – любов до рідної землі, до свого народу, його мови і

культури.«Мисливські усмішки» – не тільки шедевр світової гумористики, а й азбука святого

почуття патріотизму, школа любові до рідного краю.3.У «Мисливських усмішках» багато ліричних відступів («Як варити і їсти суп з дикої качки», «Ведмідь» і т. д.), у яких ми бачимо лише доброзичливий сміх у ставленні до мисливців, ми милуємося прекрасними картинами нашої мальовничої України, замислюємося над болючими проблемами екології.

36

Чи зоології будемо навчатися тільки з книжок? Чи зможуть наші діти, онуки ось так, як колись Остап Вишня, поїхати до лісу, побачити справжнього вепра, качку, білочку? Отже, «Мисливські усмішки» можна справедливо назвати шедеврами гумору і лірики, яскравою сторінкою не тільки в багатогранній творчості О. Вишні, айв усій українській літературі.

Завдання:Виписати зразки усної народної творчості із гуморесок циклу «Мисливські усмішки».

Питання для самоконтролю:1. Чим усмішка відрізняється від гуморески?2. Жанрова своєрідність усмішки.3. Образ оповідача в творах гумориста. 4. Проблема людини і природи у циклі «Мисливські усмішки».5. Роль пейзажу в творах письменника.6. Розкриття рис національного характеру.

7. Як у творчості О. Вишні продовжуються класичні традиції Гоголя і Шевченка, Щедріна і Франка, Мартовича і Чехова?

Список літератури1. Остап Вишня. Фейлетони. Гуморески. Усмішки. Щоденникові записи. - К: Наукова думка,

1984.2. Остап Вишня. Вишневі усмішки: Усмішки, фейлетони, нариси. – Одеса: Маяк, 1978. - 271с.3. Журавський А. Ніколи не сміявся без любові: Сторінки життя і творчості Остапа Вишні. - К,

1983.4. Зуб. І . Остап Вишня: Риси творчої індивідуальності. - К, 1991.5. Присяжна Т. Сторінками життєпису Остапа Вишні // Дивослово. - 1996. - №2. - С. 42-45.6. Вишня Остап. Історія української літератури ХХ століття. Кн.2, ч.1. - К,1994. -с.281 - 289.7. Присяжна Т. Сторінками життєпису Остапа Вишні.8. Нестандартний урок // Дивослово. – 1996. - №2.9. Ольга Гріга. Великий життєлюб // Дивослово. - 2005. - №4. - С. 28 - 31.10. Ганна Лисенко. Ніколи не сміявся без любові. (Вечір гумору присвячений Остапові Вишні ) //

Дивослово. - 2005. - С. 31 – 33.11. Літературознавчий словник-довідник / уклад.: Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.: Молодь

ВЦ»Академія», 1997. – 752 с. Семінарське заняття № 11

Тема:Микола Куліш п’єса «Мина Мазайло» – сатиричне викриття бездуховності обивателів, які зрікаються своєї мови.

Мета: Прищепити любов до творчості Миколи Куліша, доробку свідомого носія національної культури, менталітету, українського способу мислення і сприймання світу.

Основні поняття: гумор, п’єса, комедія.План семінарського заняття

1.З історії комедії «Мина Мазайло».2.Жанр п’єси, сюжетна основа твору.3.Система образів п’єси.4. Проблематика комедії «Мина Мазайло».5.Застосування різних засобів комічного.213-2146.Значення творчості М.Куліша для становлення української драматургії в ті роки.214

Можлива відповідь:

1.З історії комедії «Мина Мазайло».За спогадами сучасників, М.Куліш дуже обережно поводився зі словом, не терпів

використання «не тих» слів, а українську мову знав дуже добре й високо цінував її, стверджуючи, що таких багатих і соковитих мов, як його рідна, дуже мало на світі. Тому, мабуть, М.Куліш написав п’єсу «Мина Мазайло», у якій порушив мовну проблему. Письменник був закоханий у красу, емоційність, виразність української мови й намагався боротися за її подальший розвиток. «Мина Мизайло» – одна з найкращих п’єс, яку хтось із дослідників назвав «філологічний водевілем», бо в ній багато уваги приділено слову. Протягом року комедію «Мина Мазайло» було видруковано. Спочатку в одному з найбільш самобутніх і «европеїстських» українських видань кінця 20-х рр. ХХ ст. – гумористично-сатиричному альманасі «Літературний ярмарок» (шосте число за 1929 р.), навколо якого, як відомо, об’єдналися колишні члени ВАПЛІТЕ, серед яких були М.Хвильовий, О.Досвітній, М.Куліш, Ю.Яновський, Г.Косинка, В.Сосюра, Г.Епік, М.Бажан та ін..

37

А пізніше, усе в тому ж 1929 році, п’єса вийшла п’єса в Харкові окремою книжкою. Після постановки і публікації комедія стрімко одержала визнання. Проблематика, художні реалії твору жваво обговорювалися в пресі, стали предметом дискусій, у процесі яких висловлювалося чимало високих і дуже високих оцінок. 1929 р. комедія з’явилася на сценах Дніпропетровська й Херсона, Одеси й Вінниці, Житомира й Маріуполя. У Києві поставив Гнат Юра, у Харкові – Лесь Курбас. «Березільська» вистава тріумфально пройшла на гастролях в Одесі й Києві, а влітку 1930 р. – у Грузії, під час єдиного виїзду « Березоля» за межі республіки. Так само тріумфально було її знято наприкінці 1930 р., коли процес українізації пішов на спад.

2. Жанр п’єси, сюжетна основа твору.«Мина Мазайло» – не водевіль, а сатирична комедія, з притаманним цьому жанру прийомом

концентрації побутових деталей, використання гіперболи, символіки, гротеску. Куліш-драматург належав до митців, здатних глибоко бачити суспільний грунт у най банальніших побутових явищах. У комедії «Мина Мазайло» письменник прагнув зрозуміти, як діють, як відображаються в побуті сучасного йому міщанства важливі тенденції суспільного життя країни. У зв’язку з цим знаходиться й сюжетна основа твору, і типологія образів, кожен із них є конкретною особою й водночас широким, майже символічним узагальненням.

3.Система образів п’єси.ОБРАЗ МИНИ МАЗАЙЛА

Харківський службовець Мина Мазайло, українець за походженням, вирішив змінити своє «плебейське прізвище» на щось милозвучніше. Мина сподівається, що тоді для нього настане справді щасливе життя. Але разом із прізвищем відмовиться віні від свого українства, від «мужицтва» й стане одного чудового дня Сиреневим, Розовим, Тюльпановим, на крайній випадок – Мазєніним. Саме в прізвищі він убачає причину своїх службових і життєвих поразок. «Мазайло» для нього, як камінь на шиї, тавро його соціального рабства.

ОБРАЗ МОКІЯСин Мокій, «вдарений мовою», без п’яти хвилин комсомолець, у драмі виступає антиподом

свого батька й мріє додати до «Мазайла» загублену половину «Квач». «Мазайло-Квач» звучить для Моки як музика. Він чужий націоналізму та далекий і від інтернаціонального пафосу комсомольців. Єдине, чим Мока захоплений – це багатством української мови. Мовні симпатії Куліша зробили постать Моки ніби позитивною й такою, що виражає авторські ідеї, а позитивний герой з Моки – ніякий. Мока дійсно має глибокі знання української історії, літератури, фольклору, тонке відчуття мови. Він романтик і мрійник. Його філологічні коментарі захоплюють і чарують. Уля каже: «…Він на тебе словами отими тощо… аж пахне». Але коли він говорить дівчині замість слів кохання: «Ах, Улю! Мені вже давно хотілось вам сказать …Хотілось сказати, а тепер ще охочіше скажу: Улю! Давайте я вас українізую!» – то звучить смішним. У суперечці з батьком Мокій грубий, жорстокий, нестриманий. У нестямі кричить: «З новим прізвищем! У крамницю!»

ТІТКА МОТРЯ (МОТЯ)Заскорузлості поглядів і ворожості до української мови, історії, культури можна лише

подивуватися, її репліки смішні, але й незаперечні. Побачивши на вокзалі напис українською «Харків», вона цілком серйозно питає: «Нащо, питаюсь, навіщо винам іспортили город?». Те, що в українській опері «Тарас Бульба» артисти співають по-українському вона називає «безобразієм». ЇЇ докази мають незаперечну логіку: «Да єтого не может бить, потому што єтого не може бить нікада!». Українська мова для неї – просто «австріяцька вигадка». Убивчим за силою сарказму є висловлювання тьоті Моті: «По-моєму, прилічнєє бить ізнасілованой, нєжелі украіїнізірованной». Вона рознервувалася, коли Уля сказала, що її ноги відповідають «українському стандарту»,бо відразу кинулася крадькома вимірювати свої. Завдяки майстерності й таланту М.Куліша ім’я «тьотя Мотя» в народі до розряду прізвиськ.

ДЯДЬКО ТАРАСЦе теж гротескна фігура. Він виступає за збереження старого, патріархального, без

урахування нових умов життя. Проте в суперечці, хто в кого «вкрав» слова, змінювати чи не змінювати прізвище Мазайлові, дядько виявляється слабшим за тітку Мотю й здається на її милість. Є в нього й висловлювання, не позбавлені здорового глузду, продиктовані любов’ю до рідного народу, глибоким знанням історії.

ІНШІ ОБРАЗИЩо стосується Лини та Рини, то це такі собі войовничі міщаночки, які повністю поділяють

зневагу свого чоловіка й татуся до всього українського. Вони постійно милуються собою перед дзеркалом, кокетують й охають та ахають, беручись за серце, як шляхетні дівиці. Між собою

мити й дочка розмовляють грубо, з лайками та образами, кожна вважає себе розумнішою за іншу, їхні повсякденні заняття – плітки, підглядання, обговорення нарядів та заздрість до тих, хто

«добре влаштувався» в житті. Коли щось виходить за рамки їхнього розуміння та уявлення, воно 38

піддається беззастережному осуду й навіть прокльону. Мати, дізнавшись про категоричну відмову сина міняти прізвище, пропонує : «Може, проклясти?». І дивується: «І в кого він такий удався? У кого? Здається ж і батько, і я всякого малоросійського слова уникали…». Отже, ці дві сатирично-комедійні персонажі – уособлення тупого й зарозумілого міщанського середовища

часів М.Куліша. Трохи окремо стоїть у п’єсі постать Улі. Автор постійно підсміюється, іронізує в ремарках: «Уля – як Уля». Тобто така, як усі дівчата її кола. Вона самозакохано видивляється в

люстерко, емоційно-сентиментальна, мрійлива. Але її мрії поки що не простягаються далі «вигідної партії». Уля, як і її подруги, насторожено ставиться до українізації, теж прагне хоч

трохи замінити прізвище Розсохина, щоб звучало не по-українськи – Розсоха.

Але коли вона познайомилися з Мокієм і закохалася в нього, то серцем сприйняла його погляди. Під впливом Мокія Уля стала ходити до бібліотеки, читати, цікавитися мовою й до деяких «філологічних» висновків дійшла вже сама.

4. Проблематика комедії «Мина Мазайло».1. Мовна проблема, художнє відтворення проблеми українізації. (Твір М.Куліша висвітлює

проблему русифікації України, яку в 1920-х роках ХХ ст. більшовицькі ідеологи намагалися прикрити так званою «українізацією». П’єса написана на матеріалі, який був характерний для Харкова 1920-х рр., відбиває говірку Харківщини тих часів. Головний герой Мина Мазайло з комічного цілеспрямованістю намагається змінити своє прізвище на російське, більш благозвучне. Цим він сподівається підвищити своє службове становище, здобути авторитет серед службовців. Мина – перевертень, який хоче зректися не тільки рідної мови, а й свого національного «я». Герой бере уроки російської мови, намагається всю родину позбавити прав розмовляти українською мовою, що й призводить до гострого конфлікту в родині. Частина – за українізацію (син Мокій, дядько Тарас), а частина – за русифікацію (тьотя Мотя, Рина).

2. Проблема відстоювати свою думку. (П’єса «Мина Мазайло» навчає нас відстоювати свої вподобання та переконання, не боятися сказати вголос думку. Навіть зустрівшись із різними тьотями мотями, минами,ринами, не варто тихо погоджувати з усім, ними сказаним. Треба вчитися не соромитися себе, передусім свого походження та родини).

3. Проблема стосунків між батьками й дітьми. (Мокій і Мина, хоча батько й син, але в житті вони є антиподами. Треба вміти слухати один одного, приймати спільні рішення, шукати «золоту середину»).

5.Застосування різних засобів комічного.Микола Гурович Куліш обрав для свого твору жанр комедії, бо що, як не сміх, може

найдошкульніше вдарити по Мазайлах, які роду свого цураються. Твір іскрометний, пересипаний такими мовними перлами, що запам’ятовуються надовго. Разом із тим не можна не відчути того болю й смутку автора, який прозирає між рядками, адже саме серед українців знаходяться найзапекліші вороги української мови, національної історії.

У літературі є багато засобів комічного. Найчастіше використовуються такі: прагнення дійової особи показати себе не тим, ким вона є насправді; несподівана ситуація; надання предмету зображення невластивих йому рис; сполучення в реченні слів, які означають різнорідні поняття; неправильне розуміння персонажем якогось предмета чи явища; іронія – художній засіб, комічна сутність якого полягає в невідповідності між

прямим змістом висловлювання і йог справжнім (прихованим) значенням, що легко вгадується;

використання або розуміння метафоричних фразеологізмів у прямому значенні; гра слів, побудована на використанні народної лексики;

уживання гіперболи з метою висміювання зображуваного; використання пестливих слів з метою висміювання; використання політичних термінів для зображення побутової проблеми чи буденної

роботи; використання вульгаризмів; парадокс – сполучення несумісних понять; гротеск – сатиричний художній прийом у літературі та засіб типізації, в основі якого

лежить художня деформація зображувальних предметів і явищ, нарочно карикатурне їх спотворення з метою гострішого виявлення суті.

6.Значення творчості М.Куліша для становлення української драматургії в ті роки.

Микола Куліш був митцем, який постійно прагнув новини в творчості – нових художніх засобів, прийомів, рішень: несподіваних думок, образів, конфліктів; нової, до нього ще не

39

відкритої якості драматургічного світобачення. Він шукав і знаходив нові напрямки розвитку мистецтва, літератури, драматургії, що потім ураховувалися іншими письменниками, художниками наступних поколінь. Куліш-драматург жив категоріями майбутнього художнього часу. А це – привілеї митців світового

рівня. Багатьма дорогами пройшов Куліш – дорогами навчання, таврійського степу і України, дорогами війн, самовіддачі, духовного піднесення, дорогами творчості, відкриття і переслідувань. За недовге життя йому довелося пережити ледь не все, що тільки може випасти на долю людини. І на всіх дорогах, в усіх життєвих випробуваннях він залишався яскравою порстаттю, що прагне справедливості, краси і добра.

Список літератури1. Кузякіна Н. Ув’язнений за суворою ізоляцією // Київ.— 1993.— № 7.

2. Куліш А. Спогади про Миколу Куліша // Куліш М. Твори в двох томах.— К., 1990.— Т. 2.3. Лавріненко Ю. Микола Куліш // Розстріляне відродження: Антологія 1917 — 1933.— К., 2001. 4. Панченко В. Арки і шибениці (драматургія Миколи Кулiша). — Кіровоград, 1997.5. Свербилова Т. Микола Куліш // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн.— К., 1993.Кн. 1.6. Шерех Ю. «Шоста симфонія» Миколи Куліша // Куліш М. Твори в двох томах.— К., 1990.— Т. 2 САМОСТІЙНА РОБОТАМикола Куліш Особливості розвитку драматургії й театру 20-30-х років ХХ ст.. – 1 годинаОстап Вишня «Сом» – м’який гумор як риси індивідуального почерку Остапа Вишні. – 1година Запитання для перездачі Модуля № 3

1 Загальний огляд творчості Павла Тичини.2. Пояснити спад творчості Максима Рильського в його біографії.3. Основні відомості про творчий шлях Євгена Плужника. 4. Уславлення краси рідної мови, заклик до її збереження в творчості Володимира Сосюри.5. Творчість Миколи Хвильового.6. Трагедія українського народу у вирі братовбивчої громадянської війни в творчості Григорія Косинки.7. Розповісти про українського інтелігента Степана Радченка в урбаністичному романі В.Підмогильного «Місто».8. Майстерне змалювання рідної природи та заклик до її збереження в гуморесках Остапа Вишні. 9. Поєднання ознак поеми, роману, реалізму та романтизму в романі «Вершники» Юрія Яновського.10. Актуальність комедії «Мина Мазайло» Миколи Куліша.11. Розповісти напам’ять вірші: «Пам’яті тридцяти», «Коли усе в тумані життєвому», «ЛюбітьУкраїну».

Модуль № 4 (1 курс 2 семестр)

Назва теми Год.Євген Маланюк (стисло про письменника). Поезії: «Під чужим небом», «Істотне», «Стилет чи стилос?..», «Земна мадонна»: художнє осмислення життєвих проблем, ностальгічні мотиви, філософічність поезій.

2

Олег Ольжич, стисло про письменника, поезії: «Господь багатий нас благословив», «Захочеш – і будеш» із циклу «Незнаному воякові».

2

Олена Теліга (стисло про письменницю). Поезії: «Сучасникам», «Радість», «Пломінний день»: українські національні герої, лицарі духу, виховані за межами України; романтичний максималізм, сила духу, життєрадісність, шляхетний патріотизм, висловлені образним словом; моральний заповіт нащадкам.

Напам’ять «Сучасникам».

2

Контрольна робота: «Лицарі духу, виховані за межами України», «Ностальгічні мотиви у творчості поетів «Празької школи».

2

Українська література 40-50-х років ХХ ст. Українська література 40-50-х років ХХ ст. Загальна характеристика літературного процесу.Олександр Довженко. Загальний огляд творчості. Кіноповість «Україна в огні»: відображення у творі найтрагічніших сторінок історії вітчизняної війни в Україні; уособлення долі українського народу в образах родини Запорожців; жанрова

6

специфіка твору. Кіноповість «Зачарована Десна»: автобіографічна основа; особливості оповіді; символічність назви; відображення в головних образах національного менталітету; морально-етичні проблеми твору; жанрова специфіка.

Семінар № 12Українська література за межами України.Василь Барка (В.Очерет). Загальний огляд творчості. Роман «Жовтий князь» (оглядово): історична основа твору, реалістичне змалювання трагедії голодомору, утвердження високого духовного потенціалу українців, їх здатності до саможертовності заради ближнього; гуманістичне звучання твору; образи-символи на означення добра і зла.

2

Іван Багряний (І.Лозов’яга). Загальний огляд творчого шляху. Роман «Тигролови»(скорочено): проблематика твору, характеристика образів.

Семінар № 13

4

Улас Самчук. Роман «Марія» (оглядово або скорочено – за вибором викладача). Загальний огляд творчості письменника;активна участь у літературному процесі української діаспори. «Марія» – перший в українській літературі художній твір про насильницьку колективізацію, про нещадне винищення справжніх трудівників землі, страшний голодомор 1933 року.

Семінар № 14

4

Контрольна робота. «Роман В.Барки «Жовтий князь» – реквієм загиблим у часи голодомору 1932-1933рр.», «Образ людини-трудівника у творі О.Довженка «Зачарована Десна».

2

Українська література другої половини ХХ – початку ХХІ ст.Вступ. Українська література у другій половині ХХ ст. Загальні зауваження до характеристики літературного процесу. Поети-шістдесятники (загальна характеристика культурологічного явища «шістдесятництва»). Василь Симоненко. Загальний огляд творчості письменника. Поезії: «Лебеді материнства», «Задивляюсь у твої зіниці...», «Є тисячі доріг...», «Ікс плюс ігрек», «Ну скажи, хіба не фантастично...» (або інші поезії за вибором викладача).

Напам’ять «Лебеді материнства».

4

Іван Драч. Загальний огляд творчості письменника. Поезії: «Балада про соняшник»: поетичний роздум про мистецтво як життєдайну силу, що одухотворює людину, підносить до нових моральних та естетичних вершин; символічність образів соняшника та сонця. «Балада про вузлики»: висока вартість нетлінних скарбів людської душі — щедрості, доброти, чесності, працелюбства. «Крила»: світоглядне протистояння духовно багатих особистостей та спустошених щоденними клопотами людей; крила як символ одвічного прагнення людини до краси, високої духовності.

2

Микола Вінграновський. Загальний огляд творчості. «У синьому небі я висіяв ліс...», «Сеньйорито акаціє, добрий вечір...»: вселюдські та національні мотиви крізь призму «інтимного самозосередження».

С.Р. – 1 година.

2

Дмитро Павличко. Загальний огляд творчості. Поезії: «Це Ти створив мене таким...»: філософські роздуми ліричного героя про сенс людського життя. «Був день, коли ніхто не плаче...», «Сріблиться дощ...»: вияв особливих інтимних переживань ліричного героя. «Два кольори»: мотив материнської любові та синівської вдячності; національний колорит вірша.

Напам’ять «Був день, коли ніхто не плаче».С.Р.-1 година.

2

Ліна Костенко. Загальний огляд творчості. Поезії: «Вже почалось, мабуть, майбутнє» (або «Життя іде і все без коректур») ліричні роздуми про духовні та етичні цінності особистості; «Хай буде легко. Дотиком пера...»: «Недумано, негадано...»: оригінальність пейзажного малюнка як вияв особливості авторського стилю; глибокий ліризм твору, «краса і сила» почуття кохання у жіночій інтерпретації. «Маруся Чурай»(скорочено): історико-фольклорна основа роману у віршах; тематика та проблематика твору; образи Марусі, Івана Іскри, Богдана Хмельницького як утілення найвищих духовних чеснот українців.

6

Напам’ять вірш за вибором студента, уривок з роману «Маруся Чурай» (монолог Івана Іскри).

С.Р.- 1 годинаОлесь Гончар. Загальний огляд творчості. Роман «Собор» (скорочено): собор як символ духовної краси людини, її особистої причетності до історичного буття народу й людства; проблематика роману; характеристика образів.

Семінар №15

4

Контрольна робота «Собор як символ духовної краси людини у однойменному романі О.Гончара» – тести, «Микола Баглай як ідеалістичний образ поета, мрійника в романі О.Гончара «Собор».

2

Григір Тютюнник. Загальний огляд творчості. Новела «Зав’язь»: символічність назви та подій; внутрішня краса образів юнака та дівчини; відображення національного менталітету у новелі. Новела «Три зозулі з поклоном»: «вічна» тема краси кохання; образ «любові всевишньої» як втілення високої духовної цінності, яка вивищує людину над прагматичною буденністю; відображення національного менталітету у новелі.

С.Р. – 1 година

2

Семінарське заняття №12Тема:Творча спадщина О.Довженка.Мета: прищепити любов до творчості Олександра Довженка, доробку свідомого носія

національної культури, менталітету, українського способу мислення і сприймання світу.Основні поняття: кіноповість, поетика.

План семінарського заняття1. Український Мікеланджело в кінематографії.2. Філософські думки письменника в повісті «Зачарована Десна».3. «Щоденник» О. Довженка – звинувачувальний акт тоталітарній системі.4. «Кремлівське розп’яття» автора кіноповісті «Україна в огні».5. Світове значення художньої творчості О.Довженка.

Можлива відповідь1. Український Мікеланджело в кінематографіїДовженко в поняття слова «кіно» вкладав інший зміст, ніж його сучасники, що, мабуть,

найкраще зрозумів П.Тичина, відгукуючись на його діяльність глибинною фразою: «Довженко обрав собі таке мистецтво, яке найшвидше доходить до народу, яке розкриває перед нами не тільки те, що діється у нас тут, на землі, а й те, що діятиметься завтра, понад землею, в космосі». Справді, Довженко заговорив про космос та про космос людської душі. Більше того, світове кіно у 20-30 ті роки мало значні набутки, українське – тинялося на задвірках, і саме Довженкові судилося вивести вітчизняну кінематографію зі стану периферійної, відсталої на чи не найперше місце на планеті в цій галузі. У червні 1927 року митець розпочав роботу над фільмом за чужим сценарієм «Звенигора», але так перейнявся ним, що в процесі зйомок повністю перередагував сценарій. Відгуки критиків на цей фільм були дуже схвальними.

Хроніка творчого розвою таланту О.Довженка в Одесі вражаюче переповнена цікавими фільмами: «Вася-інформатор»(1926), «Ягідка кохання» (1926), «Сумка дипкур’єра» (1927), «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930). Згодом митець знімає фільми «Іван»(1932), «Аероград» (про Далекий Схід – 1934), а також «Щорс» (1937). Кожна нова картина викликає в мистецтві справжню бурю, появляються сотні відгуків. Кіномитець знав злети офіційного визнання і критичний тиск, цькування та переслідування.Людмила Тарнашинська підкреслює специфіку авторської позиції у кожному фільмі українського Мікеланджело.Звідси – його безнастанні творчі пошуки, неординарність мислення, глибока символічність кращих творів і фільмів, у яких він утверджував загальнолюдське через національне».

Про Довженка заговорили в Цілому світі. Його фільм «Земля» отримав особливе визнання: у 1958 році у Брюсселі цю картину було визнано найкращою в світі. Навіть Чарлі Чаплін прислав телеграму в якій вітав Довженка і захоплювався його талантом. Сталін все життя вичікував і мав надію на те, що Довженко зніме про нього фільм, тому й не дозволив розстріляти. Та його сподівання були марними, хоч як він не намагався його приручити: надсилав подарунки, вручив дві Сталінські премії, відпускав у відрядження за кордон. Та не вийшло. Але, щоб процвітав український кінематограф, Довженкові доводилось жертвувати собою: за геніальну «Звенигору» мав платити антиукраїнським «Арсеналом», за мудру 42

«Землю» - силуваним «Щорсом» тощо. У 1940 році О.Довженко став художнім керівником новоствореної Київської кіностудії. В липці цього року на екрани виходить російськомовний звуковий художньо-документальний фільм «Визволення українських і білоруських земель від гніту польських панів». В цьому фільмі йшлося тільки про сльози щастя, обійми галичан чи буковинців з наддніпрянцями та про споконвічну мрію української нації жити соборно.

Мрією О.Довженка було українське національне кіно. Ось чому напередодні Другої світової війни він з особливим натхненням писав сценарій до фільму за повістю М.Гоголя «Тарас Бульба». Влітку 1942 року через інтриги та доноси Довженка звинуватили в дезертирстві з Києва і розвалі роботи на кіностудії. Та незважаючи нінащо, Довженко у 1943 році зняв повнометражний документальний фільм «Битва за нашу Радянську Україну», який було продубльовано двадцятьма шістьма мовами світу.

2. Філософські роздуми письменника у повісті «Зачарована Десна».Свою кіноповість О.Довженко називав автобіографічним кінооповіданням. У кіноповісті

переплітаються два плани розповіді – від імені малого Сашка і від імені зрілого митця. То ж «гріхи» переплітаються малі й великі – від вирваної потай недозрілої моркви до покинутого у фашистський неволі старого батька.

Перший план розповіді – реалістично виписані картини дитинства білоголового Сашка, його дитячі враження від навколишнього світу, дитячі витівки, радощі й жалі, розповіді про людей, що оточували хлопчика. Другий план розповіді – філософське осмислення всього прожитого і пережитого людиною, чиє життя вже «повечоріло», на чиєму шляху були радість творення і невдачі.

Твір не має чіткої сюжетної лінії. Оповідь раз у раз переривається авторським коментарем, філософськими роздумами, ліричними відступами. Відмовившись від послідовного розвитку сюжету, автор в основу твору поклав художній розвиток ідеї – показ життя як найбільшого і найвеличнішого з усіх мислимих благ. Одним із важливих елементів сюжету стали для автора ліричні відступи, в яких О.Довженко виступає як філософом і мислителем, так і людиною з великим серцем, гідною зватись справжнім сином свого народу. Філософські роздуми письменника збагачують і поглиблюють твір, надають йому своєрідності, - вони, звичайно, цілком належать митцеві й мислителеві, голова якого повита сивиною. Це роздуми у творі про нерозривну єдність минулого й сучасного, про те, що «сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє», отже, пам’ятати про минуле завжди корисно і повчально.

Уособленням народної мудрості та філософського осмислення життя виступає у творі образ діда Семена, який є не лише працьовитою людиною, але і, як залюбленим у народне слово, філософом.Довженко з позиції митця-філософа і характеризує образ батька: йому притаманна висока культура думок і почуттів. З нього «можна було б писати лицарів, богів».

Для кіноповісті Довженка властиві романтична окриленість водночас із патетичною пристрастю, глибокі філософські узагальнення.

3. «Щоденник» О.Довженка – звинувачувальний акт тоталітарній системіДовженкові записні книги, які стали пізніше «Щоденником», особливі. Власне, це не

щоденник у стандартному розумінні цього слова – це молитва-розпач , це надсадно-тяжкі роздуми Майстра над мистецтвом, роздуми Патріота над долею та майбутнім України.

У «Щоденнику» митець поділяє себе на власне «Я» – суто Довженка і на «Я»– ліричного героя.

Значення «Щоденника» О.Довженка неймовірно велике не лише для нашої літератури, як частки національної культури, а й для значно важливіших аспектів життєдіяльності нації. Ясна річ, що потуги українського митця в цій справі аж ніяк не могли викликати схвалень тоталітарної системи, яка силою нав’язувала Україні довічну роль колонії.

У «Щоденнику» Довженко підкреслює, що в радянські часи було зроблено все для того, щоб принизити і викорчувати українську мову з коренем, щоб зневажити й поглумитися з української історії. В 1941 році він робить промовисті записи: «Єдина країна в світі, де не викладалась історія в університетах цієї країни… Де ж рождатися, де плодитися дезертирам, як не у нас?... Не вина це дезертирів, а горе. Не судить їх треба, а просить пробачення і плакати за погане виховання, за духовне каліцтво у великий час».

Довженко прекрасно розумів, що уряд України був ворожим їй та її нації, виконував завдання про систематичне й неухильне знищення всього українського: «Я зневажаю уряд України за його скотиняче ставлення до культурних пам’ятників своєї старовини. У нього немає любові до народу. Народ має багато підстав ненавидіти всіх нас за це». Довженко навіть робить величезний список тих архітектурних пам’яток, які знищені в Києві за часів радянської влади до війни і під час війни. 3 грудня 1943 року він робить великий запис про це, в якому він натякає, що ці нищення – діло рук не диверсантів і не німців, а запланованої 43

акції радянської системи, адже ж вціліли всі її творіння, в яких ні смаку, ні художньої цінності нема: «Не може ж хрещатицький нахабно-дурний універмаг, чи будинок ЦК, чи Раднаркому, чи КВО в Києві увійти в історію як позитивний знак епохи. Бо ім'я їм – позичене убозтво, претензійне й брутальне.».

У «Щоденнику» зустрічаємо цитати античних мудреців, у яких письменник підкреслює, що будь-якому митцеві у світі в будь-які історичні часи особливо незатишно, що він постійно почуває невдоволення, є глибоко нещасливим.

Геніальний кіномитець потерпав за долю тих, хто залишився на зайнятій німцями території, а також розвінчував радянське військо за те, що воно знищувало своїх, які вибирались із німецького оточення у боях, або з полонів, вважаючи їх зрадниками.

Довженко акцентує увагу на масових знищеннях невинних людей. І це при тому, що цілий світ знає, які втрати понесла Україна під час війни, під час довоєнних голодоморів і під час передвоєнних репресій: «Україна втратила за час війни тринадцять мільйонів людей. І се ще, так би мовити, з оптимістичною неточністю… Себто, коли ми додамо мільйонів два-три, то навряд чи помилимось. До Сибіру вислали ж перед війною півтора мільйона з Західної України, та й зараз висилають немало…»

Довженко не боявся сказати прямо про нічим не виправдані репресії, про винищення інтелігенції, і казав про це афористично: «Наш народ нагадує мені тютюн. Його весь час пасинкують. У нього велике, дебеле листя, а цвіту де-не-де…». Темі репресій митець присвятив не одну сторінку «Щоденника». У тоталітарному суспільстві загрози бути заарештованим, безпідставно звинуваченим, катованим і розстріляним не міг уникнути ніхто. В тюрмі сиділи дружини кращих друзів Сталіна, членів уряду. Про це автор згадує у своїх записах 1943 року. З позиції гуманіста Довженко вважав примусове виселення людини з рідної землі найбільшим злочином. А в СРСР виселяли цілі народи!

У своєму «Щоденнику» Довженко більш об’єктивний, ніж у художньому тексті. Він виступає у двох постатях: Довженко – споглядальник будівництва Каховського моря і Довженко – суддя над неуками й нищителями природи.Довженко в глибині своєї чуйної душі потерпав від невідомості: що ж буде далі з Україною, її народом, культурою, пам’яттю. У своєму «Щоденнику» він гнівно засуджував розкривав тоталітарну систему Сталіна, що була рушійною давчою машиною українського суспільства. Він гостро викривав і давав оцінку подіям до і після війни, розкриваючи ганебні картини животіння людей, їх невтомну працю. Довженко намагався словом правди розкрити людям очі на їх буденне страдницьке життя, і закликати до того, щоб вони задумались над своїм існуванням, над оберегами, культурою та її цінностями. Адже будь-який народ без свого коріння, культури, гордості і мужності у душах не лише зламається, але й загине. Тому автор намагався згадати у своїх записах не лише тих, хто нищить, але й тих, хто бореться з ними: письменників, художників, справжніх патріотів.4. «Кремлівське розп’яття» автора кіноповісті «Україна в огні».

Наприкінці листопада 1943 року рукопис «Україна в огні» перечитав Сталі і залишився надзвичайно невдоволений. 31 січня 1944 року вождь влаштував Довженкові «кремлівське розп’яття»: скликав одночасно засідання двох Політбюро Центральних комітетів – ВКП(б) і КП(б)У й особисто проголосив доповідь «Про антиленінські помилки й націоналістичні перекручення в кіноповісті О.Довженка «Україна в огні».

Для Довженка відбувалася кульмінаційна життєва драма в якій режисером-постановником, за визначенням Т.Осьмачки, був «кат над катами» – Сталін. За всіма законами нову жертву мала чекати доля Куліша і Курбаса – він був приречений хоча б тому, що являв собою органічний антипод режиму в іпостасі обдарованого геніальністю українця - націоналіста.

О.Підсуха про неймовірну внутрішню силу вершинного твору Довженка залишив таке резюме: «Сьогодні можна тільки дивуватися, як він, різонувши правду-матінку в очі диктатору, не був одразу ж репресований. Що зупинило сатрапа? Дозволю собі висловити здогад: а чи не тому, прочитавши «Україну в огні», Сталін не міг не задуматися над Довженковою правдою? Одвертість, з якою її було висловлено, водночас підкуповувала й обеззброювала.

«Україну в огні» Довженко міг зняти, якщо б пішов на компроміс і погодився дещо за Сталінськими вказівками переробити у творі. Так Сталін звинувачував у націоналізмі та аморальності головну героїню Олесю і пропонував митцеві, щоб Олеся виконала свій «інтернаціональний обов’язок» – віддатися росіянинові чи грузинові, а не українцеві, а для цього досить маленької корекції: «Ви зробіть Кравчину росіянином, Олександре Петровичу, тоді дуже багато стане на своє місце. Повірте, що ваш сценарій виправити – раз плюнути… Коли ж вирішите облишити річ, поставити на ній хрест, це буде розцінено як ваша впертість 44

і приховування твору для історії. Мовляв, придушили мене, а я ось почекаю, історія мене виправдає. Це було б неправильно і вельми небезпечно з вашого боку…» Та митець категорично відмовлявся робити будь-яку поправку. Бо знав, що це піде творові тільки на шкоду, що буде втрачено шедевр.

До цькування О.Довженка, на жаль, доклали рук і українські письменники. О. Корнійчук за завданням Сталіна навіть підкреслював у рукописі крамольні місця, а М.Бажан, будучи на той час заступником Голови Ради Міністрів УРСР, не тільки не став на захист колеги, а ще й зловтішався:

«Повалено тебе, Сашко, і вже ти більше ніколи не підведешся…». Та незважаючи на всі цькування, залякування та приниження, О.Довженко вистояв і продовжував працювати. Свій твір «Україна в огні» залишив нам у спадок таким, яким він його створив, розкривши у ньому страшну трагедію нашого народу, який разом з білоруським виніс найтяжчий хрест війни. Не злякавшись

гніву й осуду Сталіна, О.Довженко заступився за свій народ, який поніс тяжкі витрати. Він виступає палким противником будь-якого насильства і кровопролиття. У творі на тлі

війни автор все ж показує незламність духу українського народу, його героїзм, безстрашність, патріотизм, любов і вірність рідній землі.

5. Значення художньої творчості О.ДовженкаАктивна мистецька настроєність на сучасність і її проблеми, органічний історизм образного мислення, принципи творення глибоко народних, національно своєрідних характерів, поєднання високого романтичного злету думки з проникливим аналізом реальної дійсності, переосмислення поетики народної творчості, вільне застосування гіперболізму, гротеску, символіки – ці й багато інших рис Довженкової творчості істотно збагачували пошуки української прози. М.Рильський писав про митця: «…Ця людина увесь свій вік шукала і ніколи не заспокоювалась на знайденому… Довженко був новатором, відкривачем нових обріїв у мистецтві і в житті… У його творах характерне те, що кожен з них був новим етапом у мистецтві, що в кожній новій своїй речі він ставив перед собою нові завдання і по-новому розв'язував їх, що він ніби не знав слова «зупинка»…» І справді, його називали поетом і водночас політиком кіно. Митця порівнювали з Гомером, Шекспіром, Рабле, Гофманом, Бальзаком, Бетховеном. А сам Довженко казав, що свої

твори «писав з гарячою любов’ю, щиро. Вони складали найголовніший смисл мого життя». Система, використовуючи цю «гарячу любов», не тільки підносила митця, а й ламала його. Але

генія і знавця української душі не зламала. І його слово правди залишається у творчому доробку.Теми для письмових відповідей

1. Відображення історичної долі народу у творах О. Довженка.2. Україна у творчості О. Довженка.

Запитання для самоконтролю1. Розкажіть про Довженка – кінорежисера.2. Романтичне світовідчуття письменника.3. Проілюструйте думки О.Довженка про історичне минуле України.4. Роздуми письменника про роль митця в сучасному йому суспільстві.5. У чому оригінальність жанрової форми «Україна в огні»?6. Розкрийте риси національного характеру у кіноповісті «Україна в огні».7. Автобіографічність «Зачарованої Десни».8. Як переплетено реальність із вигадкою та фантазією у кіноповісті «Зачарована Десна»?

Яку роль відіграє пейзаж у творі?9. Якою бачить письменник людину у своєму омріяному світі?10. Колоритність мови твору «Зачарована Десна».11. В чому трагізм творчої долі О.Довженка? Список літератури1. Олександр Довженко. Кіноповісті. Оповідання – К: Наукова думка. – 1986.2. Вдовенко Л. Відображення світогляду наших предків у повісті Олександра Довженка

Зачарована Десна // Дивослово. – 1999. - №11. – С. 42 – 45.3. Вінграновський М. Гомер ХХ століття: Про О.Довженка. // Українське слово. – 1995. –

30 березня.4. Голуб Н. Життя і творчість О.Довженка (урок-гра) // Українська мова і література в

школі. – 1999. - №1. – С. 34-35.5. Дзюба І. Знаки духовної співмірності: Штрихи до світового контексту естетики О.

Довженка // Дивослово. – 1996. - №1. – С. 3-9.6. Касянова С. Синтез індивідуального сприйняття і загальнолюдського досвіду в Україні

в огні О.Довженка // Українська мова та література. 1997. – № 4-3. – С.4-5.7. Слоньовська О. Але душа моя вільна: О. Довженко через призму його Щоденника //

Дивослово. – 1996. - №9. С. 39-42.8. Літературознавчий словник-довідник / уклад.: Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. – К.:

Молодь ВЦ Академія, 1997. 45

Семінарське заняття №13Тема: «Тигролови» як український пригодницький роман. Проблеми свободи й

боротьби за своє визволення. (за романом І.Багряного «Тигролови»)Мета: розкрити сюжетно – композиційні та жанрові особливості твору, проаналізувати

образ головного героя.Основні поняття: пригодницький роман, сентименталізм, неоромантизм, експресіонізм. План семінарського заняття1. Історія написання роману «Тигролови» І.Багряного.2. Сюжет твору3. Проблематика роману.4. Характеротворення головних героїв.5. Ознаки пригодницького твору у романі.6. Реалістичність твору.

Можлива відповідь 1. Історія написання та видання роману «Тигролови»Історія написання «Тигроловів» бере початок із 1933 р., коли Івана Багряного було

засуджено на 5 років заслання і вивезено на Далекий Схід. Спочатку був «висланцем» (йому заборонили протягом трьох років проживати в Україні), потім понад два роки – каторжанином Бамлагу (табір Байкало-Амурської магістралі).

В 1942-43 роках автор опинився на Західній Україні для налагодження зв’язків із українським підпіллям. З початком полювання гестапівців на активістів українського резистансу, І.Багряному довелося законспірувати своє перебування в ареалі дій УПА. Знайшлася квартира, що була поза підозрою німецької влади і в ній, майже не виходячи на прогулянки (хіба що вночі), письменник написав за чотирнадцять днів свій перший роман.

5 лютого 1944 року в Літературно-мистецькому клубі у Львові Багряний виступив із доповіддю «Україна біля Тихого океану», в якій він поділився своїми враженнями про життя

українців на Далекому Сході, зокрема в Зеленому Клині. То були спогади про кількарічне заслання.

Отже, вперше «Тигролови» з'явилися в скороченому варіанті 1944 року в часописі «Вечірня година» під назвою «Звіролови». Редагував роман В.Чапленко, який без згоди автора замінив назву. Вже після війни І.Багряний відновив по пам’яті повний текст «Тигроловів». У 1947 році видав окремою книгою у видавництві «Прометей». Друге видання з’явилося у Детройті в

США у 1955 році. В Україні про роман не знали майже 30 років – він побачив світ лише в 1991 році.

2. Тематичні пласти та сюжет твору«Тигролови» - в німецькому перекладі «Закон тайги».Роман не автобіографічний. Твір має проекцію не тільки на сучасне авторові, а й на

минуле та на майбутнє.За жанром цей роман тяжіє до пригодницького. Подорожі, незабутні враження,

небезпека від зіткнення з дикою природою, втечі, погоні. Двобої, романтичне кохання – все це постає перед читачем яскраво і зримо, захоплююче. Не вигадкою є і лови тигрів та ставлення до цих страшних звірів українців-переселенців.

Твір є багатоплановим. З найвиразніших його тематичних пластів можна відмітити такі:- трагедія України при тоталітарному режимі;- відображення впливу сталінського терору на долі окремої людини – молодого інженера-

авіатора Григорія Многогрішного;- змалювання побуту й традицій нащадків переселених у тайгу українців;- вічність і нетлінність життя як такого, втілене через зображення романтичного кохання

Наталки і Григорія.Зовнішня побудова твору чітка і симетрична, сприяє панорамному розгортанню бою між

добром і злом. Роман складається з двох частин по шість розділів, кожен з яких має заголовок з окремим оповіданням. У ньому є надзвичайно захоплюючі зав'язка, яскрава кульмінація, щаслива розв'язка.

Постійно прослідковується хронотоп дороги: всі події відбуваються саме під час подорожування. Доцільні й усі позасюжетні композиційні елементи: екскурси в минуле, паралельні у спогадах Сірків і Многогрішного про покинуту рідну землю, портрети, ліричні відступи, вставні частини розділів, наприклад, про Дядорова, цікаві побутові деталі.

У творі дві сюжетні лінії. Перша, пригодницька, – це лінія перебування в тайзі Григорія Многогрішного, яка часто сприймається за єдину. Але це не так. Є ще одна лінія – лінія сталінських репресій, вона подекуди уривчаста,штрих-пунктирна, але цікава і об’єктивна. 46

Саме з першої сюжетної лінії роман розпочинається і нею ж закінчується. Сюжетна лінія Григорія Многогрішного, і вона ж – пригодницька, цікава складовими елементами.

Зав’язкою в ній є порятунок Наталки від розлюченої ведмедиці, кульмінацією – вбивство Медвина і його друга-чекіста, (якого, до речі, Григорій не збирався вбивати).Розв’язка у романі подвійна: це благословення батьками Наталки і Григорія на шлюб, і перехід кордону. І перша, і друга розв’язки, як то вимагає пригодницький жанр, – щасливі.

3.Проблематика романуАвтор у творі порушує ряд проблем, зокрема:- проблема сталінських репресій;- проблема людяності;- віри і незламності духу;- збереження українських звичаїв та традицій;- патріотизму і національної гідності.

4. Ознаки пригодницького твору у романіЗахоплююче стрімко розгортаються події роману, напружено розвивається конфлікт.

Сюжет насичений надзвичайними подіями,несподіваними крутими колізійними поворотами, динамічним їх розгортанням. Читач перебуває у постійній напрузі: втечі, переслідування, атмосфера таємничості, загадковості, сенсаційні випадки чи повідомлення, сміливі припущення й розгадування поглинають увагу, стираючи грані між уявним і дійсним світами. Саме ці риси твору є характерними для пригодницького роману.

5. Характеротворення головних героївПлан-характеристика образу Григорія Многогрішного1. Григорій – пасажир поїзда-дракона, символ волелюбної і сплюндрованої Вітчизни.2. Риси характеру героя:а) воля до життя;

б) сила і незламність духу;в) співчуття до чужої біди;г) порядність;ґ) повага до жінки;д) жага помсти ворогові.3. Трагедія українського народу – це власна трагедія героя роману.4. Глибока внутрішня порядність Григорія Многогрішного.5. «У сміливих завжди є щастя ».Додаткові запитання.- Звідки родом Григорій, хто його предки?- Учасником якого повстання був Григорій в юності?- Що найбільше лякало Медвина?- Якою була реакція Григорія, коли в Хабаровську побачив заплаканих дівчат? Чому?- Яка риса характеру проявилась у Григорія в епізоді зустрічі Сірків з Морозами?- Чому Григорій з Наталкою приховують свої почуття? І чому, нарешті, довіряються одне

одному? - Чому Григорій не пробачив Медвина?Образ Григорія Многогрішного є живою ланкою, яка поєднує дві України. Одну –

справжню, прекрасну, з широкими колядками та щедрівками та іншу – поселенську, «Сіркову державу».

План-характеристика Наталки1. Наталка – яскрава особистість, один із центральних образів роману.2. Риси характеру героїні:а) вроджена яскрава жіночність;б) працьовитість;г) мова героїні;ґ) кохання до Григорія;д) рішучість у боротьбі за власну долю.3. Наталка – гідна супутниця для життя.Додаткові запитання- Чи сподобалась вам Наталка?- Які риси її характеру вам імпонують?- Чи змогли б ви покинути звичне життя і піти назустріч випробуванням?- Що схожого між Наталкою та Мавкою з «Лісової пісні» Лесі Українки?

- Чим схожа Наталка до однойменної героїні п'єси І.Котляревського «Наталка Полтавка»?- Як ви вважаєте, чи повернуться ще в Україну Григорій та Наталка? Якщо так, то чому ж

не повернувся Іван Багряний? 47

Отже, Герої Багряного – прості люди, однак саме в них сфокусовано справжнє активне начало. Для них почуття національної гідності, патріотизму є органічним, природним, як саме життя.

Письменник не просто показує героїв, які протистоять природі, обставинам, скрутній ситуації, а виводить представників уярмленої нації, для яких небезпека стає подвійною, бо єжовські людолови не пожаліють нікого, не спроможуться навіть на таке милосердя, яке іноді мисливець проявляє до звіра. У цьому якраз і полягає викривальний пафос роману,

прихована суть.Теми для письмових відповідей

1. Фольклорні жанри у романі «Тигролови» І.Багряного.2. Національна ідея у творчості І.Багряного.

Запитання для самоконтролю1. Визначте жанр твору.2. Основні риси пригодницького роману.3. Чи можна цей твір назвати автобіографічним?4. Алегоричний зміст назви роману «Тигролови».5. Образ поїзда у творі.6. Своєрідність композиції роману.7. Які художні засоби використовує І.Багряний для зображення образу Григорія

Многогрішного?8. Підберіть цитати із роману, які могли б ілюструвати кредо І.Багряного.9. Поєднання рис сентименталізму та експресіонізму у романі.10. Охарактеризуйте фольклорні жанри, які І.Багряний вводить у тканину роману. Список літератури1. Багряний Іван. Тигролови. Морітурі. – К.: Наук. думка, 2004. 368с.2. Ірина Роздельська. Іван Багряний // Усе для школи. Українська література. 11клас. –

2002. - №6.3. Ковальчук О. Ми є. Були. І будем ми!. – Вивчення роману Івана Багряного

Тигролови’// Дивослово. – 1999. - №7. – С.36 – 4.4. Семенчик І. Іван Багряний // Українська мова та література. – 1996. – № 4. – С. 2 –3.5. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. – К.: ВЦ

Академія, 1997. – 752с.

Семінарське заняття № 14Тема: Роман–спалах «Марія» - правда про колективізацію (за романом «Марія»

У.Самчука)Мета: з’ясувати історію написання роману, розкрити через художній твір часи страшного

голодомору, поглибити вивчене про національне, конкретно – історичне та загальнолюдське у творі.

Основні поняття: роман, сюжет. План семінарського заняття1. Історія написання роману «Марія» У.Самчука.2. Композиція і сюжет твору.3. Проблематика.4. Марія – символічний персоніфікований образ України.5. Мотиви Біблії в романі.

Можлива відповідь 1. Історія написання, жанр, тема роману «Марія»У 1933 році Улас Самчук написав роман-спалах «Марія». Цей твір є відображенням

страшної трагедії життя українського народу – голодомору 1932-1933 років. Хоч автор не був очевидцем страшних подій, але пам'ятав голод у двадцятих, коли з радянської території тікали нещасні люди і просили хоч шматок хліба. Мав нагоду автор спілкуватися й з тими, комупощастило вислизнути на волю в 1933-му. Письменник зіставляв різні, одна жахливіша від іншої, розповіді, осмислював події масштабно: голод нищив націю не тільки в Україні, а практично у всіх регіонах, де жили етнічні українці: на Кубані, Воронежчині, у Західному Ставропіллі. Таким чином, штучний голод планувався сталінською клікою як геноцид, як замах на українську націю. Жовтий князь зібрав страшні жнива: вчені й досі не можуть точно підрахувати, скільки людей тоді загинуло, і подають приблизні, але від того не менш вражаючі цифри – від 8 до 11 мільйонів.

Твір видавався всього тричі: уперше – у Львові в 1934році, потім у 1941 році і в 1991р. 48

На Східній Україні видати цей твір було неможливо, бо сама тема надовго була закрита для народу, аж у 1991 році – це через рік проголошення Незалежності України, коли всі табу були зняті.

За жанром – це роман-хроніка. Як вказав сам автор, це хроніка одного життя жінки-селянки, яка мимохіть підноситься до символу України.

Тема твору – розкриття примусової колективізації, так званогорозкуркулення справжніх господарів землі, трудівників-хліборобів, про страшний голод

1932-1933 років, штучно створений в Україні.2. Сюжет, композиція, особливості роману. Прототипи образів.Роман має ряд особливостей. По-перше, це роман з обрамленням: розпочинається і

закінчується він лічбою днів життя Марії. По-друге, за обсягом твір аж ніяк не тягне на параметри роману, але має всі його ознаки: триває в часі протягом цілого людського життя і є три сюжетні лінії: Лінія Марії, лінія Гната Кухарчука, лінія Корнія Перепутьки. По-третє, Улас Самчук вперше в українській літературі виводить сильний тип жінки, яка протистоїть характерному і вже набридливому типу, виробленої нашою літературою, безпорадної страдниці. По-четверте, вперше в нашій літературі виведений автором образ багатого селянина не глитаєм і визискувачем, а розсудливою і щедрою людиною, а простий селянин Гнат Кухарчук не виступає затурканою істотою, здатною тільки всі свої сили вкладати у хліборобську працю і нічого не бачити довкола себе, - це високодуховна постать, сільський філософ, мислитель.

Роман на початку має присвяту «Матерям, які загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933».

Композиційно твір складається з трьох частин:«Книга про народження Марії»;«Книга днів Марії»;«Книга про хліб».У першій частині автор вказує на вік головної героїні через кількість прожитих нею днів

– двадцять шість тисяч п'ятдесят вісім днів, тобто Марія народилась у 1862-му. Автор розповідає про сирітське дитинство дівчини, її наймитування, кохання до Корнія і життя з нелюбим Гнатом аж до розлучення. Автор зображує шлях змужніння сильної рішучої героїні.

У другій частині роману ми бачимо героїню, яка звільнилась від нелюба, стала сильною і рішучою у своїх почуттях і діях. Витримує всі приниження і зневажання від Корнія.,

виявляючи терпіння і твердість характеру.У третій частині митець розповідає про крах надій селян і жорстокий дух руїн. Суворим

реалізмом сповнені рядки роману, в яких розповідається про тотальне винищення українського селянства у 30-х роках, витравлення з нього власника, господаря, годувальника. На колись родючих землях тепер буяють бур'яни.

Кульмінацією авторської оповіді є страшні картини голодомору у колись багатому селі.Весь Маріїн рід розпався. Найстарший син Демко загинув у німецькому полоні. Лаврін

репресований. Вмирає від голоду онука Христинка, вішається донька Надія. Корній убиває відступника Максима, а сам іде вмирати в поле разом із старим псом. Нарешті вмирає і сама Марія.

Письменник немовби запитує: а хто ж відродить Україну? Адже залишаються лише такі, як Максим та їх діти. Цим німим запитанням завершується роман.

Герої твору мали своїх прототипів. Марія – дерманська красуня Мотря, весела, привітна, працелюбна сирота; Гнат – рідний дядько письменника; Мартин Заруба теж мав життєвий прототип. І одруження Марії з Гнатом, розлучення, життя з Корнієм – це життя Мотрі. Не було в Мотрі дорослих дітей – вони, як і в Марії, повмирали маленькими. Тільки картини більшовицького господарювання, голоду – це вже з розповідей утікачів з «соціалістичного» раю.

3. Проблематика романуУ.Самчук у романі порушує ряд проблем, які і у наш час є актуальними:- вітаїзму (любові до життя);- кохання;- вірності і зради;- моралі;- батьків і дітей;- добра і зла;- солдатчини;- мови;- духовності та віри в Бога;- достатку і праці на землі; 49

- влади;- національної свідомості та гідності;- патріотизму й незламності духу;- геноциду;- виродження нації.

4. Марія – символічний персоніфікований образ УкраїниГероїня роману Марія рівна за силою духу Марусі Богуславці чи Роксолані. Вона –

сильний характер і борець, їй чужі сльозоточивість і жалісливість, вона може перевиховати навіть коханого, піти проти всіх існуючих законів заради високої мети, вміє робити розумні висновки навіть стосовно державної політики.

Чи можна назвати Самчукову героїню пересічною жінкою? І так, і ні. Перше твердження правильне, тому що роман має присвяту – це твір матерям, які загинули голодною смертю. Друге вірне, з тієї причини, що далеко не кожна жінка зважилася б так гостро виступити проти народної моралі і так натхненно боротися за свою любов, як це робила Марія.

Ім'я Марія перекладається як «противитися» або «гірка». Саме друге тлумачення більше підходить для характеристики життя головної героїні.

Адже Марія зазнала багато випробувань у своєму житті: вона втрачає своїх дітей, а потім згасає сама. Марія – трагічна постать, яку автор персоніфікує у образ матері - України, що теж втрачає своїх дітей у роки голодомору. І тому, мабуть, роман названо ім’ям головної героїні. Отже, можна сказати, що доля Марії – це доля сотень-тисяч українських Матерів. Усі герої втілюють у собі риси національного характеру. Їхній шлях – це шлях українця загалом.

Запитання до образу Марії1) Яке було дитинство у Марії?2) У кого наймитувала Марія?3) Які принципи народної моралі виховує в сироти Марії ще змалку сільське оточення?4) Чому Марія вийшла заміж за Гната?5) Яке сімейне життя було у Марії з Гнатом? Чому вона звинувачувала його у смерті їх

дітей?6) Як повела себе Марія, коли Корній повернувся з армії?7) Чи можна засуджувати Марію за її прагнення бути щасливою з коханою людиною?8) Чим Марія «виправдалась» перед односельцями за зраду чоловікові?

9) Які страждання терпіла Марія, повернувшись до Корнія?10) Яких зусиль доклала Марія, щоб Корній перетворився з ледаря у хорошого батька та

господаря?11) Чому Марія не видала Гната, коли він підпалив її майно?12) Яка суть моралі нової влади? Чому саме Максим став її прихильником?13) Як переживала Марія втрату своїх дітей?

14) Чи простила Марія Гната, коли той висповідався перед нею умираючою?15) Чи є образ Марії втіленням нетлінного образу України?Запитання до образу Гната1) Що ми дізнаємось про Гната на початку роману?2) Чи був Гнат красенем? А чому ж за ним бігали дівчата?3) Кого кохав Гнат?4) Як Гнат ставився до Марії?5) Які риси характеру Гната були більш миліші серцю Марії ніж Корнія?6) Яким було сімейне життя Гната і Марії?7) Яким батьком був Гнат?8) Як вплинула на Гната втрата сина?

9) Що стало втіхою для Гната у цей складний період? 10) Що зруйнувало сім’ю Гната і Марії?

11) Як Гнат поставився до того, що Марія пішла жити до Корнія?12) Чи простив Гнат Марії її зраду?13) Як склалось подальше життя Гната, коли Марія до нього не повернулась?14) Який віщий сон наснився Гнатові про Маріїне майбутнє?15) Чому Гнат просив прощення у вмираючої Марії?16)Якими були, на вашу думку, останні дні Гната?Запитання до образу Корнія1) Хто такий Корній?2) Якщо Корній і Марія покохали одне одного, чому вони не одружилися?3) Які риси характеру бачимо у Корнія?

4) Як вплинула служба на Корнія? Яким він повернувся додому? 50

5) Як ставився Корній до Марії, коли та почала з ним жити?6) Чому Корній почав змінюватись? Почав працювати?7) Що хотів довести Корній? І чи зумів це зробити?8) Як показує себе Корній, як батько?9) Як прощається Корній з сусідами, коли його забирають на війну?10) Після повернення з війни, як ставиться Корній до землі?11) Як Корній вів своє господарство під час революційних подій?

12) Чому Корній не хотів відділення від Росії?13) Що він каже про своє минуле і майбутнє?14) Як ставився Корній до Максима?15) Чому Корній не спалив господарства, коли Максим вигнав його з хати?16) Чому Корній не убив Сірка, щоб нагодувати рідних?17). Чому Корній не зміг убити свого собаку, а убив свого рідного сина?18). Про що думав Корній в останні дні свого життя?

5. Мотиви Біблії у творіНаскрізним у романі є образ Божої Матері. Ім’я Марія в давньоєврейської мови означає

«піднесення». Це ім’я з прийняттям християнства стало традиційним в українській культурі. У вузькому значенні ім'я Марія виступає як особистий символ для кожної людини, а в ширшому – як символ «покрови цілого народу». Для нашого народу це ім’я має здатність символізувати Україну. В українській літературі не раз образ матері пов’язувався з іменем Марія. Оскільки цей образ є уособленням материнства, основи життя на землі, уособленням самої України. Так, давши головній героїні ім'я Марія, автор вніс у твір щось святе, величне.

У образі Гната У.Самчук вивів глибоко віруючу людину, яка своїми вчинками і вірою у Бога є прикладом світобачення українського народу.

У роман автор вводить і трактування однієї із заповідей Божих – люби і поважай батька і матір своїх. Це показано у образі віровідступника, сина Корнія – Максима, який переступив цю заповідь Божу і вигнав батьків з їх землі, звинувативши їх у куркульстві.

Та порушення заповідей Божих є наскрізними у творі, зокрема:- не чини перелюбу, – що порушила Марія, пішовши від Гната до Корнія;

- не пожадай ніякого добра, що є власністю ближнього твого, - що порушив Гнат, коли йому злоба за хороше господарське і родинне життя Марії і Корнія запаморочила розум, і він вчинив підпал господарства Марії, за який потім все своє життя випрошував прощення у Бога;- Люби Господа твого, всім серцем твоїм, - що порушив Максим, коли розстріляв київський образ і назвав релігію «опіумом для народу»;

- не вбивай – Максим словом убив брата Лавріна, коли звинуватив його як контрреволюціонера, і за це його посадили у тюрму, коли Корній убив Максима за все зло, яке той вчинив;

- не вкради – Архип краде мішок пророслого зерна.Автор у творі описує порушення цих заповідей Божих з метою, щоб ми не засуджували

головних героїв, а задумались над їх вчинками і вчились на їх гірких прикладах правди життя.Роман У.Самчука є утвердженням вічних світлих цінностей – любові, правди, праці і є засторогою, попередженням про можливість втрати Україною своєї свободи. Автор закликає українців не відмовлятися від вільної, незалежної України.

Тема для міні-творуБоротьба добра і зла в романі Уласа Самчука «Марія».

Запитання для самоконтролю1. Чи вдалою є назва роману? Чому саме?2. Чи можна назвати твір «Марія» хронікою? Чому?3. Для чого автор вводить у твір хронотон голосу?4. Чому У.Самчук побудував роман «Марія» в манері художнього життєпису святих і

подвижників християнської церкви?5. Якої деформації зазнав український національний характер під впливом комуністичної

ідеології?Список літератури

1. Самчук Улас. Марія. Куди тече та річка. – К.: Наук. думка, 2003. – 416с.2. Мовчан Р. Гомер українського життя ХХ ст.: Улас Самчук // Українська мова та

література.–1997.– №8. –С. 25-28; Додаток: Мовчан Р. Українська література ХХ ст..– С.46–51 51

3. Слоньовська О. Аве, Маріє! : Розгляд роману У. Самоука ’’Марія’’ // Дивослово. – 1995. - №7. – С. 40-43.

4. Шевчук В. Улас Самчук та його волинська сола // Українська мова і література в школі. – 1992.- №11-12. - С. 30-33

Семінарське заняття № 15Тема. Собори душ бережіть, друзі! (за романом О.Гончара «Собор»)Мета: познайомити студентів з історією написання та хресною дорогою роману,

розкрити сюжетно-композиційні особливості, глибинну суть твору.Основні поняття: роман, проблемно-філософський роман. План семінарського заняття1. Історія видання та обговорення, а точніше – цькування роману «Собор»

О. Гончара.2. Композиція, проблематика твору. Актуальність роману.3. Образ собору – як символу духовного багатства і краси.4. Благородство Миколи Баглая і драматизм долі Єльки.5. Кар’єрист і батькопродавець Володька Лобода, як породженняТоталітарно-бюрократичної системи.6. Старше покоління у романі, як втілення мудрості народу.

7. «Дикі коні доби» чи ні?Можлива відповідь

1. Історія написання, видання та обговорення, а точніше – цькування роману «Собор» Олеся Гончара.

Павло Загребельний згадував, що, коли Олесю Гончару було 11 років, а йому 5 років, то вони бачили, як горіла стара церква, яку підпалили комсомольці-безвірники у полтавському селі Морозо-Забігайлівці. Цей факт настільки вразив душу Олеся Гончара, що письменник вже не зміг забути цього. І внаслідок чого він вирішив «увіковічнити» храм за допомогою мистецтва слова. Та реальним прототипом образу собору був – Покровський храм, який спроектував козацький зодчий Ярема Погрібняк, крамольністю назви й теми твору ставало те, що слово «собор» асоціювалося зі, здавалося б, назавжди забороненим – «соборність», аслово «соборність» з незалежною Україною. Письменник намагався глибше збагнути історичних осіб, яких планував вивести у своєму творі. Олесь Гончар писав свій твір упродовж 1963-1967 років.

1968 рік був ювілейним для Олеся Гончара – 3-го квітня йому виповнювалось 50. У січні в журналі «Вітчизна» вперше опубліковано «Собор», у лютому він з’явився у видавництві «Дніпро» у серії «Романи й повісті», а от третє, вже книжкове видання – у «Радянському

письменнику» – спіткала сумна доля: із запланованих 115 тисяч видруковано лише 25, тираж був «арештований» у Львові й до читачів майже не дійшов. Як дослідив Віктор Коваль, потім «Собор» все-таки потрапив у торговельну мережу. Роман читачі чекали.

Чи міг письменник передбачити, яка сумна доля спіткає його книгу?Перші відгуки на роман були позитивні: М.Малиновська, Л.Новиченко, С.Шаховський

високо оцінили новий твір митця, відзначаючи його велике інтелектуальне наповнення, пошуковий, дискусійний план, гостро проблемність і полемічність.

Після позитивних відгуків у пресі впродовж січня-березня 1968 року настала чорна смуга для Олеся Гончара і його твору. У квітні почалася планомірна кампанія публічного шельмування «Собору».

У пресі з’явилися організовані відгуки «анонімних читачів», які роман рішуче засуджували, навіть не гортаючи його сторінок. Тих, хто позитивно оцінював роман, чекали утиски, звільнення з роботи, залякування. Сумну роль у цій кампанії зіграв перший секретар Дніпропетровського обкому партії О.Ватченко (друг Брежнєва), який з подачі своїх підлеглих впізнав себе в образі Володьки Лободи, адже він також «здав» свого батька у будинок для престарілих. Гончар часто бував у Дніпропетровську в своєї сестри. А собор, описаний у романі, дуже схожий був на їхній Новомосковський. Обуренню високого чиновника не було меж, і Ватченко, заручившись підтримкою «зверху» (Брежнєва), почав діяти.Цькування розпочалося…

На підтримку Олеся Гончара в «Литературной газете» Микола Бажан опублікував статтю «У повній силі росту», в якій назвав «Собор» великим успіхом прозаїка, значним, глибоким, багатоплановим твором. Проте механізм розправи з Олесем Гончарем і його романом був запущений, і, згодом, з'являються «розгромні статті» академіка Шамоти, Федя і їм подібних. 52

Це ще більше привернуло увагу до опальної книги, тисячі читачів надсилали Гончареві листи підтримки. Тоді влада вдалася до замовчування: твір було офіційно заборонено, вилучено з бібліотек та книгарень, не допущено до запланованого російського перекладу для всесоюзного читача.

Тільки через 20 довгих літ повернувся «Собор» у літературний обіг. 1987 року його було перекладено російською мовою, а згодом вийшли нові видання й українською. Так цей «багатостраждальний» (за висловом російського письменника М.Алексєєва) твір увійшов у літературний процес 60-х і 80-х років.

2. Жанр, тема, ідея, композиція, проблематика роману.Тема – показ трудових буднів робітничого селища над Дніпром.Ідея – показ боротьби за духовність кожної людини, збереження духовної спадщини,

культури, мови, мистецтва, історичних святинь українського народу.За жанровими ознаками роман називають проблемно-філософським, оскільки це

великий епічний твір, у якому порушується широке коло важливих філософських проблем.Композиційно роман складається з 26 розділів, двох вставних новел «Чорне вогнище» та

«Бхілайське вогнище». Основне місце дії – робітниче селище (передмістя) – Зачіплянка над Дніпром, недалеко від індустріального міста, яке теж розширює географію твору, як село Вовчуги, озеро Скарбне чи навіть далекий Бхілай в Індії. Центральною віссю є собор, навколо якого розгортаються основні події і який займає певне місце у долі кожного з героїв. Час основної дії автор окреслює прямою вказівкою – 1963 рік, проте є у романі й ретроспекції(повернення часу назад) у часи Великої вітчизняної війни (2 розділ), народження Миколи Баглая, спогади про війну в 6 розділі, згадки про врятування Титана праці, про Майю Прапірну тощо. У козацьке минуле ХVIII століття – історія створення собору. Хронологічні межі твору розширює передісторія Єльки (Олени) Чечіль. Також пов’язана головна сюжетна лінія із своєрідним «любовним трикутником» - історією зародження кохання Єльки та Миколи Баглая, що відбувалося на тлі планів (навіть невдалої спроби заручин) - одруження Володьки Лободи з дівчиною.

Крім того є лінія стосунків Володьки Лободи зі своїм батьком Ізотом Лободою, але вона, як і інші (наприклад, сюжетне відгалуження Віруньки та Івана, чи історія Ягора Картатого – дядька Єльки), не є домінуючою.

Основний конфлікт твору полягає у протиборстві духовності та істини з бюрократією і підлістю. Персонажі діляться на два табори: ті, хто уособлює світлі сили (Микола та Іван Баглаї, Ізот Лобода, Єлька, баба Шпачиха, Ягор Катратий, Вірунька, Хома Романович, Костя – танкіст) та духовні ренегати (Володька Лобода, бригадир, осквернителі храму).

У центрі роману автор ставить долю української нації та долю духовної основи в житті суспільства. Письменник порушує коло проблем, які є актуальними і в сьогоденні. Проблеми:

- соціального;- національного;

- гармонії людини і природи в епоху НТР;- злочинна байдужість;- руйнування моральних цінностей;- доля жінки-трудівниці;- проблеми екології;- батьки та діти;- чистота рідної мови. 3. Образ собору – як символ духовного багатства і краси

Собор – це не просто релігійна споруда, будівля з каменю, передусім – це уособлення культури народу та духовної єдності поколінь, не випадково автор змальовує цю споруду як живу. Мовчазно судить собор сучасність з позиції національної, історичної пам’яті, він становить безпосередньо основну сюжетну лінію, навколо якої існують і всі решта другорядні.

Запитання до образу собору- Яким вперше постає козацький собор у творі?- Які залишає він враження?- Розкажіть історію виникнення зачіплянського собору. Чому козаки вирішили залишити

по собі духовну пам’ятку, а не збройно виступити проти Катерини II, яка підло зруйнувала Запорізьку Січ?

- Як ви вважаєте, чому саме підліток став творцем храму? Чому хлопчині приснився собор діючим?

- Що саме розповідала про собор мати Єльці?- Коли і хто вперше зазіхнув на храм?

53

- Чому амбітний Нестор Махно вирішив перейменувати своє рідне село Гуляйпіль в Махноград, збудувати триста дзвіниць?

- Як саме Яворницький врятував храм від махновців удруге? Яка була причина, що Махно не знищив академіка?

- Проаналізуйте вчинки академіка з точки зору національної гідності й відповідальності кожної людини за долю краю?

- Чи ілюструє руйнаторське, а не творче начало той факт. Що в перші роки радянської влади в соборі збиралися зробити краєзнавчий музей, але тільки навезли опудал свиней і цим осквернили храм?

- Як зберегли храм у роки Другої світової війни?- Як ви розцінюєте вчинок воєнкома? Чи й раніше він ставився до храму так уважно? Як

Бог віддячив йому за врятовану святиню?- Як син воєнкома реагує на знищення святинь у Карпатах? Чому саме так?- Що сталось з учителем Хомою Романовичем після того, як він у сталінські часи став на захист собору?

- Чи справедливим буде висновок: занепадає собор – занепадає духовність?- Як поставився до храму Володька Лобода?- Чи завжди однаково ставилась Зачіплянка до собору? І чому все ж вирішила його

захищати?- Чому Микола вигнав п’яних із храму?- Як оцінює вчинок Миколи старий учитель? Чому прирівнюєрадянського студента до Ісуса?- Як ви розумієте вислів «собори душ»?- Чи потрібно нам мати в душах собори?Отож, сам храм має своє незрадливе серце – духовність. Яку, на жаль, намагались вирвати у нього такі як Володька Лобода, але яким завжди на заваді були такі як Іван та Микола Баглаї. 4. Драматизм долі Єльки Запитання до образу Єльки- Що ми знаємо про рідних Єльки?- Чому дівчина не закінчила школу?

- З якої причини дівчина розчарувалась в хлопцеві, який писав їй листи з армії?- Яке враження справив на Єльку лектор, що читав лекцію про кохання?Як ви ставитесь до такого лектора?- Чи планував бригадир зваблення Єльки?- Які почуття оволоділи дівчиною після її «падіння»? Якою була реакція села? Чому бригадир не захистив Єльку?- Чому Єлька не поїхала до бригадира, коли той покликав її на шахту?- До кого втекла Єлька? Чи могла вона знайти захист у дядька Ягора, колишнього

махновця?- Як жилося Єльці на новому місці?- Чому вона погодилась на заручини з Лободою?- Чому вона пішла із заручин з Миколою Баглаєм?

- Єлька втікає вдруге. Чому вона це робить? Чого боїться?- Чи простили б ви Єльці її гріх?- Як ви вважаєте, поранення Миколи – це спокута Єльчиного гріха? Чи розуміє Єлька, що

Микола постраждав не просто так, а через неї?Отже, Єлька досить вольова й сильна натура. Не зовсім характерний тип для тогочасних

жінок. Високу гідність дівчина проявляє в несприятливих життєвих ситуаціях. Та найважливіше те, що Єлька починає усвідомлювати, що вона поза законом у рідній державі, що тут потребують лише її рук, а не душі, розуму, тут її не цінять як людину. Вона здатна на рішучий крок, що в ті часи мало кому було притаманно.

5. Кар’єрист і батькопродавець Володька Лобода як породження тоталітарно-бюрократичної системи

Запитання до образу Володьки Лободи- Чим гордився Володька Лобода? Чи є в цьому його заслуга?- З ким товаришував його батько? Чому це не подобалось Володькові?- З якої причини Володька забирає батька до себе? Чи любить він його?- Як він ставиться до своєї батьківщини?- Як характеризує Володьку його колишня дружина?- Яка мета Володьки у житті?- Чому собор заважає Володьці?

54

- Як він ставиться до Єльки?- Як ви вважаєте, чи випадково автор дає Володькові прізвище Лобода?

6. Благородство Миколи БаглаяЗапитання до образу Миколи Баглая

- Коли ми вперше зустрічаємось з Миколою Баглаєм?- Як він ставиться до собору? Чи виливається це почуття у його діях?- З якого роду Микола Баглай? Хто його брат? Який він є? Чим займається?

Чим вони між собою схожі?- Як ви розцінюєте останній вчинок Миколи і чому саме так?- Які риси характеру справжнього чоловіка властиві Миколі?7. Старше покоління у романі, як втілення мудрості народу Запитання до образу Ягора Катратого- Розкажіть про махновське минуле Ягора.- Як ставився Ягор Катратий до Яворницького? Чому він повністю розчарувався у

махновських ідеях?- Чому на Ягора було накладене тавро «ворога народу?- Який звершив подвиг герой у роки Другої світової війни?

Запитання до образів баби Шпачихи та Віруньки- Якими зображує автор жінок у романі?- В яких епізодах Вірунька проявляє силу характеру? Як вона ставиться до Володьки

Лободи?- Що ви довідались про минуле баби Шпачихи?- Як Шпачиха ставиться до собору? Чому вона ставиться до Лободи неоднозначно?- Чи все вам подобається у образі Шпачихи?Собор все життя, яке вирує навколо нього від початку його встановлення, – є втіленням,

передусім, духовності, яка оберігає людство від моральної деградації, символом чесності та чистоти, знаком історичної пам’яті народу, символом мистецтва, що поліпшує світ і людину.

Теми для міні-творів1. Собор – символ України.2. Роман Олеся Гончара «Собор» і сучасність.

Запитання для самоконтролю1. Історія написання твору.2. Де відбуваються всі події, зображені у творі?3. Чи зумів автор показати задушливі роки застою?

4. Чи є суголосним цей твір із сучасністю?5. Чому у творі автор повертається в історичне минуле?6. Чому саме собор є центральним образом роману?7. Як ви розумієте слова: «Руйнуємо тим, що осторонь стоїмо. Руйнуємо своєю

байдужістю»?8. Доведіть, що «Собор» – роман - застереження.9. Чи потрібні нам пам'ятка історії та культури? Чому?10. Чого вчить нас цей твір?

Список літератури1. Гончар О.Т. Собор і Роман. – К.: Дніпро, 1989. – 270 с.2. Грищенко В. Роздуми про антигероя роману Олеся Гончара "Собор" // Дивослово. –

1998. - №5. – С. 18-20.3. Погрібний А. Олесь Гончар: Початок життєвого випробування // Дивослово. – 1998. -

№4. – С. 26.4. Сверстюк Є. Собор у риштованні // Укр. слово. – кн. 3. – К.; 1994. - С. 3-16.5. Олена Луцишин. Олесь Гончар // Усе для школи. Українськалітература. - К.: №4. 2002.

САМОСТІЙНА РОБОТА1. Збірка інтимної лірики «Цю жінку я люблю»М. Вінграновського –1 година.

2. «Погляд у криницю» Д. Павличка: проблеми нації та окремої людини у зрізі часу, у контексті історії. –1 година.

3. «Страшні слова, коли вони мовчать...» Л.Костенко: ліричний роздум про значення слова в житті людини, суть мистецтва. –1 година.

4.Григір Тютюнник. Роль художньої деталі в розкритті характеру, ідеї твору. – 1 година.

Зразок твору про голодомор 33 року(Можна почати так письмовий твір або по-іншому) 55

Голод 33 року…. Від голоду загинули цілі покоління, а відтак було загублено історичну пам’ять нації, оскільки повмирали батьки, які не встигли передати досвіду від свого діда-прадіда. З українців виймали хліборобську душу, ламали хребет нації, свідомо провокували канібалізм. Сьогодні від початку голодомору минуло ----- років. Ми, нащадки, не маємо права забувати народне слово правди і довічного прокляття, послане на голови катам. Бо це слово здолало смерть, аби дійти до нас, збудити в наших серцях пам’ять про мільйони безвинно замучених предків і застерегти від повторення страшних помилок. А тому наш найсвятіший обов’язок сьогодні - зберегти пам’ять про всіх невинно закатованих під червоним прапором, пам’ять про тих, хто не дожив, пам’ять про тих, хто недолюбив, пам’ять про живих і ненароджених. Ніхто не має права про це забути.Не забули розповідати про голодомор 33 року і письменники української літератури, такі як: ………………….. Завдання для письмової роботи , які обов’язково треба висвітлити за романом Василя Барки:1. Виписати зовнішній портрет Мирона Катранника.2. Риси характеру Мирона Катранника.3. Як Мирон Катранник ставиться до людей?4. Якими були в Мирона Катранника життєві інтереси?5. Яке віросповідання Мирона Катранника?6.Що відомо читачеві про Дарію Олександрівну?7. Описати трьох дітей Катранників.8. Якими були життєві інтереси в Григорія Отроходіна?9.Чому автор залишає живим наймолодшого члена родини Катранників – Андрійка?10. Вибір якої життєвої позиції став випробуванням для героїв роману?11. В чому полягає символічність останньої сцени роману?12. В якій послідовності автор показав вимирання сім’ї і чому саме так?13. Де здолала смерть Дарїю Олександрівну, який розпач охопив її?14.Описати останню зустріч Мирона Катранника і Григорія Отроходіна.15. Що сталося з церковною чашею?…………… за твором Уласа Самчука:1. Чому головною героїнею роману «Марія» є жінка-мати?2.Чому розділи мають назви «Книга про народження Марії», «Книга днів Марії», «Книга про хліб»?3.Які духовні цінності сповідують герої роману «Марія»?4.Роман «Марія» – це історія боротьби зла з добром і добра зі злом, що відбувається в душах волинських селян. Доведіть цю думку епізодами з твору.Висновок: Сьогодні ми маємо для себе чітко зрозуміти – головною цінністю для нас є власна держава. Бо лише здобуття Україною незалежності та демократичний шлях, який ми обрали, є надійною гарантією того, що це ніколи не повториться. Запитання для перездачі модуля № 41. Євген Маланюк Художнє осмислення життєвих проблем в творчості.2. Мотиви поезій О. Ольжича.3.Мотиви поезій О.Теліги.4. Автобіографічний характер повісті «Зачарована Десна» Довженка.5. Величний образ української жінки в творі «Україна в огні» Довженка.6.Історична основа роману «Жовтий князь» В.Барки.7.Образи-символи на означення добра і зла в романі «Жовтий князь».8. Три частини роману «Марія» У.Самчука.9.Проблематика роману «Тигролови», характеристика образів.10. Вияв щирого патріотизму, синівської любові до Вітчизни в творчості В.Симоненка.11.І.Драч.Спустошення щоденними клопотами людей «Крила» І.Драча.12. Загальний огляд творчості М.Вінграновського.13. Загальний огляд поетичної творчості Д.Павличка.14.Ліна Костенко Тематика та проблематика роману «Маруся Чурай».15.О.Гончар «Собор». Образ собору.16. Г.Тютюнник, творчість, аналіз новел. 17.Розповісти напам’ять вірші: О.Теліга «Сучасникам», В.Симоненко «Лебеді материнства».Д. Павличко «Був день, коли ніхто не плаче», Ліна Костенко (за вибором студента), монолог Івана Іскри з роману «Маруся Чурай». Запитання на дифзалік ІІ семестр1. Загальний огляд творчості Павла Тичини.2. Спад творчості М.Рильського в його біографії.3. Основні відомості про творчий шлях Євгена Плужника. 56

4. Уславлення краси рідної мови, заклик до її збереження в творчості В. Сосюри.5. Творчість М. Хвильового.6.Трагедія українського народу у вирі братовбивчої громадянської війни в творчості Григорія Косинки.7. Урбаністичний роман В. Підмогильного «Місто» – український інтелігент Степан Радченко, який він є?8. Майстерне змалювання рідної природи та заклик до її збереження в гуморесках Остапа Вишні.9. Поєднання ознак поеми, роману, реалізму, романтизму в романі Ю. Яновського «Вершники».10. Актуальність комедії «Мина Мазайло» М. Куліша.11. Художнє осмислення життєвих проблем в творчості Євгена Маланюка.12. Мотиви поезій О.Ольжича.13. Мотиви поезій О.Теліги.14. Автобіографічний характер повісті «Зачарована Десна» О.Довженка.15. Величний образ української жінки в творі «Україна в огні» О.Довженка.16. Історична основа роману «Жовтий князь» В. Барки.17. Образи-символи на означення добра і зла в романі «Жовтий князь» В.Барки.18. Три книги роману «Марія» Уласа Самчука.19. Проблематика роману «Тигролови» , характеристика образів.20. Вияв щирого патріотизму, синівської любові до Вітчизни в творчості В.Симоненка.21. Спустошення щоденними клопотами людей в поезії «Крила» І.Драча.22. Загальний огляд творчості М.Вінграновського.23. Загальний огляд поетичної творчості Дмитра Павличка.24.Тематика та проблематика роману у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко.25.Олесь Гончар , роман «Собор», образ собору.26. Григір Тютюнник, творчість, ідейно-художній аналіз новел.Напам’ять вірші: «Пам'я і тридцяти», «Коли усе в тумані життєвому», «Любіть Україну»,«Сучасникам», «Лебеді материнства»,«Був день, коли ніхто не плаче», Ліна Костенко (за вибором студента), монолог Івана Іскри з роману «Маруся Чурай».

Модуль № 5 2 курс 3 семестрНазва теми Год.Постшістдесятництво (окремі загальні зауваження до означення культурологічного явища). Василь Стус. Загальний огляд життя і творчості. «Мені зоря сіяла нині вранці...», «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...», «О земле втрачена, явися...»: автобіографічність лірики; ліричний герой як символ незламного духу, збереження людської гідності; ідейно-тематичний зміст поезій (відчуження особистості від світу через його несприйняття; проблема громадянського та морального вибору людини; стан трагічної самотності й необхідності активної дії; формування себе як Людини, Громадянина, Борця; несприйняття розтлінного духу тоталітарної системи); метафоричні образи України-мрії та України упокореної .

Напам’ять поезія «Мені зоря сіяла нині вранці».С.Р.– 1 година

2

Українська «химерна проза» ХХ ст. (окремі загальні зауваження до характеристики даного літературного явища): опозиція до методу соцреалізму; оглядова характеристика творів (за вибором викладача) Є. Гуцала, Ю.Щербака, В.Земляка.

Семінар №16С.Р.– 1 година

4

Традиції бароко в ХХ ст. Література «українського бароко» ХХ ст. ( окремі загальні зауваження до характеристики даного літературного явища). Валерій Шевчук.»Дім на горі»(оглядово):жанрова специфіка твору ; використання традиції європейської балади (сюжет кохання жінки і демонічної сили); розгалуженість сюжету; барокове поєднання високого (духовного) і низького (буденного): дім на горі як символ захищеності нашої духовності, душі, підніжжя гори як поле боротьби добра і зла, світла і темряви; барокові притчеві мотиви і символи (самотність, роздвоєння особистості, блудний син, дорога); притчевість образів, епізодів.

4

Українська історична проза. П. Загребельний. Загальний огляд творчості. Історичний роман «Диво» (скорочено: уривки з розділів): історична основа й художній вимисел у романі «Диво»; глибокий філософський підтекст епіграфа; особливості композиції твору; символічність образу дива; проблематика твору: обов’язок людини щодо свого таланту, природного обдарування; мистецтво як духовний орієнтир людини та інші.; образи Сивоока, Гордія, Бориса як утілення одвічного прагнення людини до свободи, краси, гармонії.

Семінар №17С.Р.– 2 години

6

Контрольна робота. Твір «Обов’язок людини щодо свого таланту, природного обдарування за романом П.Загребельного «Диво», «Поле боротьби добра і зла, світла і темряви в романі-баладі В.Шевчука «Дім на горі», «Історичний роман «Диво» – образ Гордія, Сивоока, Бориса як утілення одвічного прагнення людини до свободи, краси, гармонії».

2

Сучасна «молода» українська література (окремі загальні зауваження до характеристики літературного явища): особливості літературного процесу кінця ХХ — початку ХХІ ст.: нова авторська (письменницька) генерація; постмодернізм як один із художніх напрямів мистецтва 90-х років; літературні угруповання (Бу-Ба-Бу, «Нова дегенерація», «Пропала грамота», «ЛуГоСад» та ін.); утворення АУП (Асоціації українських письменників).

2

Сучасна поезія: Огляд життя і творчості Ігоря Римарука «Різдво», «Зірка», «Обнови».Огляд життя і творчості Юрія Андруховича «Пісня мандрівного спудея», «Казкар», «Балада повернення».

Огляд життя і творчості Віктора Неборака «Сад», «Генезис літаючої голови», «Гра»Огляд життя і творчості Олександра Ірванця «До французького шансоньє», «Тінь великого класика».

Напам’ять дві поезії за вибором студентаС.Р.– 1 година

2

Сучасна проза. Огляд життя і творчості Галини Пагутяк. Новели: «Ранок без вечора»«, «Потрапити в сад», «Душа метелика».

2

Оксана Забужко Біографія Повість «Казка про калинову сопілку».Сюжет, образи. 2Контрольна робота. Твір «Тематика і проблематика сучасної поезії та прози»,

«Власне ставлення до літератури рідного краю, до творчості письменників-земляків».

2

Література рідного краю В. Бойченко, Д.Кремінь, В.Марущак.Семінар №18С.Р.– 1 година

2

Підсумкове заняття. Повторення матеріалу. Підготовка до іспиту.Семінар №19С.Р.– 1 година

2

58Семінарське заняття № 16

Тема:Українська «химерна проза» проза XX ст.План семінарського заняття:

1.Пошуки нових зображальних засобів. Поява так званої «химерної» («фольклорно-міфологічної», «умовно-алегоричної») прози , роман В.Земляка «Лебедина зграя» (1971).2.Творчість прозаїка-шістдесятника Євгена Гуцала.Можлива відповідь 1.Пошуки нових зображальних засобів. Поява так званої «химерної» («фольклорно-міфологічної», «умовно-алегоричної») прози , роман В.Земляка «Лебедина зграя» (1971).Роман В. Земляка «Лебедина зграя» — це новітній бурлеск, вияв опозиції до обов'язкового на той час дотримання вимог соціалістичного реалізму. Традиційний зміст поданий у модерній формі, де поєднуються реальне життя, художня умовність, символізм образів (лебедина зграя, гойдалка, Вавилон, цап), гротеск та іронія. Перед читачами постає ціла галерея образів селян-трудівників, хуторян, тисячолітніми узами прив'язаних до землі, до худоби, філософів і недалеких людей, відданих громаді, ідеї та безпринципних зрадників, заздрісників. Український народ подається у всьому своєму багатоголоссі, в переплетінні доль. Але переважну більшість їх єднає любов до рідної землі, до свого Вавилона.Зміст «Лебединої зграї» здавалося б, зовсім неважко окреслити, взявши до уваги зовнішньоподієве начало дилогії. Це, перш за все, втілена в образі села Вавілон історія українського Побужжя, починаючи з пореволюційних подій, коли виникали комуни й точилася смертельна «класова» боротьба, й кінчаючи визволенням краю навесні 1944-го від фашистських окупантів. Елементи умовності, фантастики, гротеску допомагають читачеві помічати в історії й історіях вавілонських не тільки пряме, а й додаткове, друге значення, що асоціюється не просто з ідеєю, а з її філософічністю. Не випадково майже все, що відбувається у Вавілоні чи поблизу нього, знаходить відповідний коментар в устах доморощеного, «самодіяльного» філософа Левка Хороброго. У цьому творі проблема оповідача взагалі належить до особливо складних і значущих, оскільки йдеться не про стиль, не так про точку зору, як про оцінну позицію — героїв, автора, читача. Однак події, зображені в романі-дилогії, без будь-якої двозначності адресовані в житія, в реальність з конкретним змаганням сил, соціально, історично породжених. У «Лебединій зграї» це — бідняки, яких об'єднують у комуну, а з іншого боку, на другому полюсі — багатії, колишні власники — Бубели, Гусаки, Раденькі тощо. Мабуть, тільки Явтушок Голий стоїть посередині, вагаючись, перебігаючи з табору в табір залежно від політичної погоди. Щоправда, деякий час намагається лишитися не те щоб «над», а «побіля» поєдинку й «філософ» Левко Хоробрий.Одна з найприкметніших ознак твору — багатство й виразність соціально-психологічного типажу героїв, які справді сягають рівня типів, розмаїття живих, опуклих, тонко вималюваних характерів. Максим Тесля і Клим Синиця, «поет-сировар» Володя Яворський і Лель Лелькович, Орфей Кожушний і його (та, власне, не його) Мальва, брати Соколюки й Харитон Гапочка, Явтушкова Пріся й Паня Ластовенко, навіть зовсім епізодичні персонажі, як-от Тихін та Одарка, що любили обідати по сусідах надурняка, — кожен постає перед нашим зором як живий, думає, говорить і діє по-своєму, за велінням тільки йому притаманної «природи». А разом узяті вони й утворюють ту цілісність, ім'я якій народ — у конкретно- історичній соціальній його характеристиці.За багатством деталей і подробиць майже ніде не губиться значущість: різні «побіжні» описи, сцени, міркування не просто цікаві, а й важливі, змістовні з погляду загальної ідеї твору (хоч тут, треба визнати, відбилися ідеологічні домінанти тодішньої радянської літератури, зокрема у трактуванні «революційного перетворення» дійсності та «соціалістичного будівництва»). Образ Явтушка — одне з найбільших досягнень автора — не виняток у цьому плані, так само як і яскраві описи побуту, звичаїв, сільського життя загалом. Діалектика життєвих змін і сталості «основ життя» — це стихія Василя Земляка, Вавілон із його глибинними традиціями перетворюється, можна сказати, в нас на очах, щоб під кінець роману «вичерпати себе історично і соціально» (мовиться, правда, про назву) та стати Веселими Боковеньками. Разом з тим, є й у Вавілоні, й у Глинську, й у тих Веселих Боковеньках щось вічне, неперехідне — як народ, що тут живе й буде жити. Нащо вже Явтушок, цей гріх Вавілона, — його ненадія й непевність, а й він під кінець «знаходить себе» у благородному ділі. І Левко Хоробрий, не без філософського натяку, так підсумовує його життєвий шлях: «Він 59оживе в синах, в онуках і правнуках, і буде сукатися його ниточка в народі, доки існуватиме любов до землі й доки житиме носій тієї любові — селянин, з усіх суспільних витворів людських, може, найскладніший і найсуперечливіший». Вірний собі автор не

втримується, щоб і тут не підправити високості цих слів уже Прісиним висновком у стилі цілого роману:«Згадаєте мене, що цей диявол переживе і сам Вавілон...».2. Творчість прозаїка-шістдесятника Євгена Гуцала. Феномен Євгена Гуцала — у непохитній вірності слову, в такому служінні йому, яке виключає розмінювання на будь-які інші види, нехай і корисної, діяльності. Народився Є. Гуцало 14 січня 1937р. в с. Старому Животові (нині — Новоживотів) Оратівського району Вінницької області в родині сільських учителів. Світ дитинства, розтерзаний і водночас незмірно поглиблений великою трагедією війни, становить джерельну основу його творчості. До цього світу знову й знову повертається письменник на різних етапах свого літературного шляху. У 1959р. Є. Гуцало закінчує Ніжинський педінститут, якийсь час працює в редакціях газет, видавництві «Радянський письменник» (нині «Український письменник»), а згодом повністю зосереджується на професійній літературній роботі. Активно друкуватися почав 1960р., а через два роки вийшла перша збірка оповідань «Люди серед людей». Книжку тепло привітали критика й літературна громадськість. Відтоді одна за одною виходять нові збірки письменника: «Яблука з осіннього саду» (1964), «Скупана в любистку» (1965), «Хустина шовку зеленого» (1966), «Запах кропу» (1969) та ін. Лірична стихія творчості Є. Гуцала, як і прози інших «шістдесятників», стала формою суспільної опозиції. Батьки, дядьки й тітки — всі ті, хто складав збірний, плакатний образ народу-переможця, побачені дитячими очима в жахливому повоєнному сільському побуті, мали зовсім не такий оптимістичний вигляд, як на плакатах і в еталонних творах соцреалізму. Безперечна заслуга «шістдесятників», а серед них і Є. Гуцала, перед красним письменством полягає в тому, що вони перенесли своїх персонажів із площини героїчної в ліричну. Є. Гуцало почувався найбільш невимушено, розкуто, живописуючи красу природи й людей, охоче фіксуючи улюблений ним стан осяяння, здивування перед світом, те медитативне передчуття радості й любові, яке великою мірою визначає загальний настрій його ліричної прози («В полях», «Просинець», «Олень Август», «Вечір-чечір», «Скупана в любистку», «Клава, мати піратська», «Весняна скрипочка згори», «Запах кропу», «У сяйві на обрії»). Вироблена ще в ранніх оповіданнях тонка акварельна манера письма, дитинна чистота і ясність світовідчуття, відкритість ліричного героя до прекрасного в усіх його проявах — усе це, поєднане з гострою увагою до народних характерів, інших національних прикмет — вічних і нових, склало основу його художнього стилю. Назва першої книжки — «Люди серед людей» — програмна. Її можна застосувати до всього літературного доробку Є. Гуцала. У 60-ті роки, поряд із ліричними оповіданнями, етюдами, замальовками, поезіями в прозі, з'являються друком дві концептуальні повісті Є. Гуцала — «Мертва зона» (1967) та «Родинне вогнище» (1968, інша назва — «Мати своїх дітей»). Тоді ж, у другій половині 60-х, було написано й повість «Сільські вчителі», надруковану трохи згодом. У повісті «Мертва зона» відбилося нове, формоване в 60-ті роки, бачення війни як тотального спустошення світу людей. Мертва зона — це те, що завжди породжується тоталітаризмом — чи то гітлерівського, чи то сталінського гатунку. І в зоні люди залишаються людьми, вони здатні на благородство, героїчний вчинок, але вони — приречені. Це суперечило «возвеличенню героїчного подвигу народу», ламало схеми, в яких закостеніла воєнна тематика. Такий погляд на війну утверджує письменник і згодом у низці оповідань та повісті «З вогню воскресли» (1978), в основу якої покладено розповіді мешканців спалених сіл. Не вписувалась у жорсткі ідеологічні схеми й концепція повісті «Родинне вогнище», розповідь про повоєнну відбудову і на перший погляд малопомітну в житті «соціалістичного» села постать Ганни Волох — просто жінки, просто матері. Бережене нею родинне вогнище вкотре вже зігріло й згуртувало людей після щойно пережитої біди. Вічні цінності народної моралі й життєустрою в повісті безпосередньо протиставлені генеральним цінностям «найпередовішої» ідеології. На початку 70-х років виходять друком лірико-психологічна повість «Дівчата на виданні» (1971), дилогія «Сільські вчителі» (1971) та «Шкільний хліб» (1973). Повісті з життя сільських учителів були високо оцінені критикою, здобули широке читацьке визнання. Ці сповнені просвітленого ліризму, зажури й надії твори, здається, були написані для того, щоб відновити надломлену віру народу в незнищенність моральних цінностей, переконати, що завжди, за будь-яких обставин люди мають лишатися людьми. Образ героїні повістей Олени Левківни — з ряду найкращих жіночих портретів, створених майстрами нашої прози. Повість «Двоє на святі кохання», надрукована 1973р. в журналі «Вітчизна», подібно до згаданих уже «Мертвої зони» та «Родинного вогнища», на довгі роки була позбавлена права книжкового видання. Якщо перші дві повісті написані в жорсткувато-реалістичному ключі, то «Двоє на святі кохання» — твір наскрізь виконаний у звичній для письменника стилістиці: лірико-психологічній, медитативній. Це — перша осяжна спроба міської прози письменника. Герой повісті Іван Поляруш — характер

60самозаглиблений, рефлектуючий, зовні бездіяльний, що розходилося з трафаретною вимогою «активної життєвої позиції». Але рефлексії Поляруша — це спосіб самопізнання й самозбереження в новому для нього, ще не обжитому, враженому більше, ніж село, синдромом бездуховності, міському світі. Етапним для творчості письменника було звернення до

романної форми. Трилогія «Позичений чоловік», «Приватне життя феномена» та «Парад планет» (1982 — 1984) викликала неоднозначну реакцію критики, спричинювалась до літературних полемік. За щедрістю використання фольклорних скарбів (насамперед — народної фразеології, прислів'їв, приказок, анекдотів тощо) трилогія може змагатися з відомим романом О. Ільченка «Козацькому роду нема переводу...». Герой трилогії Є. Гуцала Хома Прищепа — персонаж народного комічного дійства, втілення найвиразніших рис національного характеру, насамперед оптимістичного світосприйняття, морального здоров'я, життєвої сили та мудрості. Роблячи саме такого персонажа героєм романної трилогії, письменник, вочевидь, мав намір оновити, осучаснити традиційну постать українського фольклору — веселого мудрого оповідача й навчителя життя. Письменник акцентує саме на фольклорній домінанті головного персонажа трилогії, відтак прагнучи вписати цілісний фольклорний світ у конкретику сільського побуту 80-х років; при цьому неминуче впадає у заданість і штучність: хліборобська цивілізація остаточно втратила свою цілісність на українському терені, як утратив світопояснюючу роль фольклор. Мабуть, ця невідповідність між концепцією трилогії та житейською конкретикою й спричинилася до того, що образ Хоми Прищепи сприймається як проект характеру, а просторі його розмірковування — як різновид народознавчих студій. Появі романів передували своєрідні, за визначенням автора, ексцентричні оповідання («Жінки є жінки», «Звабники і звабниці» та ін.), які ввійшли до збірок «Полювання з гончим псом» (1980) та «Мистецтво подобатись жінкам» (1986). У цих оповіданнях, написаних із невимушеним використанням елементів гротеску, травестії, бурлеску, своєрідно реалізується давній задум Є. Гуцала створити український Декамерон. Останнім часом прозаїк працював над «епосом-еросом» — твори «Блуд» (1993), «Імпровізація плоті» (1993). Певною мірою несподіваним у цьому контексті, але таким заповітно актуальним виявився цикл публіцистичних статей, зібраних у посмертній збірці «Ментальність орди» (1996) про експансіоністську політику Росії. Поважну частку творчого доробку письменника становлять твори для дітей: «Олень Август» (1965), «З горіха зерня» (1969), «Дениско» (1973), «Саййора» (1980), «Пролетіли коні» (1984). Дві останні книжки удостоєні Шевченківської премії. Дитяча проза (точніше — книжки для дітей і батьків) Є. Гуцала прикметна особливим, по-гуцалівськи поетизованим зображенням стосунків між людьми. Невичерпну «країну дитинства» письменник осмислює в різних жанрово-стильових формах, щоразу — в новому баченні, про що свідчить і цикл «Оповідання з Тернівки» (1982), книжка «Княжа гора» (1985). У 1981p. вийшла друком перша поетична збірка Є. Гуцала «Письмо землі». Далі з'являються книжки віршів «Час і простір» (1983), «Живемо на зорі» (1984), «Напередодні нинішнього дня» (1989). Так рівно через двадцять років після надрукування першої поетичної добірки «Зелена радість конвалій» повертається письменник до лірики. Вірші письменника — то своєрідне ворожіння над душею, сенс якого — в очищенні від суєтного, минущого, в омолодженні, у поверненні до того стану любові, людяності, космічної доброти, котрий і є найбільшим людським скарбом. Список літератури1. Ващенко Ю. На перетині художніх світів: Вавилон на чебреці і Клошмерль Вавилонський (про типологічну спорідненість творів В. Земляка і Г. Шевальє // Слово і час.— 2001.— № 1. 2. Гончар О. Співець рідної землі // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.— К., 1995.— Кн. 4. 3. Дімаров А. Зрештою, життя прекрасне // Слово і час.— 1998.— № 4—5.

4. Жулинський М. «Я поведу вас у вічність...» // Наближення.— К., 1986. 5. Заповіт любові. Спогади про Василя Земляка.— К., 1983.6. Неопубліковані нотатки Василя Земляка // Слово і час.— 1993.— № 4. 7. Сивокінь Г. Василь Земляк // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн Кн. 2.—Ч. 2. 8. Слабошпицький М. Василь Земляк. Нарис життя і творчості.— К., 1994. 9. Усмішки Василя Земляка, записані Миколою Мащенком // Дніпро.— 1991.— № 8. 10. Жулинський М. «... І метафори реального життя» // Наближення.— К., 1986. 11. Кравченко А. Валерій Шевчук // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн.— К., 1995 — Кн. 2.— Ч. 2. 12. Медвідь В. Поєднав традиційну оповідь з модерном... // Літературна Україна.— 1997.— 30 січня. 13. Мовчан Р. Валерій Шевчук // Українська проза ХХ століття в іменах: Посібник.— К., 1997. 14. Онишкевич Л. Шлях вічного повороту // Сучасність.— 1996.— № 1. 15. Павлишин М. «Дім на горі» Валерія Шевчука // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.— К., 1994 — Кн. 3. 16. Тарнашинська Л. «Паралельна дійсність» у координатах притчі: Вільям Голдінг та Валерій Шевчук // Всесвіт.— 1999.— № 2. 61

17. Тарнашинська Л. Свобода вибору — єдина форма самореалізації в абсурдному світі // Сучасність.— 1995.— № 3. 18. Фізер І. Промова на врученні премії фундації Антоновичів Валерію Шевчуку // Слово і час.— 1991.— № 12. 19. Шевчук В. Виступ на врученні премії фундації Антоновичів // Слово і час.— 1991.— № 12. 20. Шевчук В. Мій театр та моє кіно. Автобіографічні згадки. Вертеп // Кур’єр Кривбасу.— 1997.— № 81—82.21. Шевчук В. Сад житейський думок, трудів та почуттів // Шевчук В. Темна музика сосон. Сад житейський... — К., 2003.

Семінарське заняття № 17

Тема: Павло Загребельний , роман «Диво». Історична основа й художній вимисел у творі. Аналіз образів-персонажів.

План семінарського заняття:1. Значний внесок П.Загребельного в розвиток українського історичного роману.2. «Диво»(1968) - перший історичний роман П.Загребельного.3. Схарактеризуйте образ Сивоока. Як через образ автор розкриває проблему творчого начала в

людині, свободолюбствоа, людської гідності? 4. Розкрийте образ Ярослава Мудрого. Як через образ подається проблема влади і людини?5. Як у трьох сюжетних лініях подається конфлікт влади і мистецтва?6. Розкрийте ідейний зміст образу Софії Київської як історичної пам’ятки та художнього

символу. Можлива відповідьЗначний внесок П.Загребельного в розвиток українського історичного роману.Павло Загребельний – один із найчитабельніших авторів. Звертається митець до різних жанрів: новели, оповідання, повісті. Але найбільша його любов – роман.Романній світ митця – це понад двадцять книг різної тематики. Групуючи ці тексти, дослідники виділяють декілька тематичних циклів. Військово-патріотичний: «Європа 45», «Європа. Захід», «Шепіт», «Добрий диявол». Цикл творів про сучасність: «Спека», «День для прийдешнього», трилогія «З погляду вічності», «Левине серце», «Розгін», «Південний комфорт», «Гола душа», «Юлія».Їх активно читали, бурхливо обговорювали, але найбільший резонанс мали твори історичної тематики. У романах «Первоміст», «Смерть у Києві», «Євпраксія», «Роксолана», «Я, Богдан», «Диво» оживають голоси історії та складні постаті минулого, вражають своєю неповторністю різні епохи.Щоб збагнути мотиви, які керували митцем під час задуму його творів, треба звернутися до самого майстра за відповіддю: «Мені докоряли, що я принижував Богдана Хмельницького. Я дотримуюсь зовсім іншої думки. Ті герої, які перебували тільки на вершинах, які ступали тільки по горах – це майже не люди. Чому? Бо до Бога вони не дійшли, а до людей не спустилися – це якісь холодні фантоми. Тому, коли я писав і про київських князів, і про нашу величну Роксолану, я керувався тільки цим. Я чув ці голоси людей з далеких століть, вони «наговорювали» мені те, що з ними відбувалося. Для мене головне –– реставрувати психологію, , душу цих історичних героїв. Історик цього не може. Про що думав Ярослав Мудрий? Що відчував Володимир, коли приймав християнство? Письменник це може домислити. Я вибирав великі душі, які сяють нам скрізь тисячоліття. Це, в першу чергу, Ярослав Мудрий, його онука Євпраксія, Богдан. Коли я писав Євпраксію, хотів дізнатися, якою була жінка ХІ століття. Далі – через 500 років – Роксолана. Третьою частиною триптиха був роман про жінку, нашу сучасницю «Юлія, або Запрошення до самовбивства». Вірю саме в літературу. Тільки вона, мені здається, виконує свою роль – дає людям надію. Одне з великих джерел цієї надії – наша історія. Я починав писати романи про Київську Русь тоді, коли їх ніхто не писав. А життя наше було таке – безвірницьке, атеїстичне, страшне і дуже тяжке. У мене був релігійний рід_ ніколи не сідали за стіл не помолившись. У нас була Біблія. І коли мені виповнилося 10 років, почав читати її. Письменники не читали Святого Письма, то й були легкі, як пір’їни… Я народився і виріс на Дніпрі… І це перейшло в мою душу. Там, де Дніпра нема – ніби й не Україна. Це наша головна ріка, ріка мого народу. І це ріка Шевченка, і Дніпро – це Україна». 2.«Диво»(1968) - перший історичний роман П.Загребельного. Одним із значних здобутків української прозі став роман «Диво»(1968), у якому органічно поєднується далеке минуле та сучасність. У центрі роману – Софія Київська, яка є незнищенним символом української державності та духовності. Пізніше було створено цілий цикл романів про історичне минуле нашої Батьківщини: «Первоміст» (1972), «Смерть у Києві»(1973), «Євпраксія»(1975). «Диво» П. Загребельного видане в 1968 р. Цей роман є першою частиною епічного триптиху про Київську Русь, до якого входять «Первоміст» (1969) і «Смерть у Києві» (1972). Ці твори не є трилогією в 62

традиційному розумінні слова, бо немає тут спільних героїв і фабула аж ні як не поєднана в часі, у місці дії, у головних обставинах і характерах. Це – триптих. Таке композиційно-жанрове визначення дав сам автор у роздумі «Клопоти з « Первомостом», де, власне, сказано й про те, що кожна з названих книг має свою провідну ідею, хоч усі вони у ряді пунктів схрещуються.Дія в «Диві» відбувається з 992 по 1037 рр., а також у 1941-1942 і 1965-1966рр. Це розповідь про мистецький витвір нашої дивини – Софію Київську – і про долю його та місце в нашій духовній історії. Роман «Смерть у Києві» зображує боротьбу Юрія Долгорукого та людей з народу за об’єднання всіх руських земель в єдину державу. У часі тут зосереджено увагу на 1147-1157 рр. 3. Схарактеризуйте образ Сивоока. Як через образ автор розкриває проблему творчого начала в людині, свободолюбствоа, людської гідності? Хто звів собор – це диво з див? Не Ярослав же, як то твердить літописець. Князю належав задум, ідея, воля. А хтось же втілював задум і, вивершуючи його,збагачував рідними мотивами й барвами. Не могли це робити ортодоксальні майстри з Візантії. Мав бути серед них і митець-русич, який піднявся до розуміння поступовості розвитку мистецтва в часі, прагнув зберегти животворні народні уявлення, вітчизняну спадщину. Не в підмайстрах він ходив – таке могло вдатися лише творцю. Спираючись на логіку історичної науки, на психологічні припущення, щедра фантазія П. Загребельного спородила могутній характер Сивоока – народного митця і мислителя, талановитого художника, архітектора. Це справжній творець дива: « Як же так? – думав Сивок. – Адже існує поза всім! Ні з чого з’являється раптом цілий світ. Хіба тут досить простого проведення пензлем? Вкладати треба ціле своє суще, все своє життя, та ще й додавати дещо поза тим – ось справжнє мистецтво!». Усе життя Сивоок є рабом, бунтівником проти свого злиденного становища як соціально, так і професійного. Понад тридцять років він ішов гірким шляхом пізнання істини й майстерності. Вони для Сивоока нерозривні, і незадовго до загибелі він відкриє для себе найголовніше: «Бо що є мистецтво? Це могутній голос народу, що лунає з уст вибраних умільців. Я — сопілка в устах мого народу, і тільки йому підвладні пісні, що пролунають, народившись у мені».До цього відкриття митець ішов стихійно, але неухильно. Спочатку він не знав, що в ньому після смерті діда, який не прийняв хреста,оживе буйнодивний світ кольорів. Коли вперше побачив Київ, золоті хрести на церковних банях здалися йому чорними, бо перед цим він дивився на сонце. Воно, земне, символ радості, чорні хрести — смутку, жалоби за дідом-язичником. Хрести Сивоок ненавидів до загину, але як талановитий художник, що задивлявся на гру барв, не міг не захопитися красою церкви Богородиці: «була рожево-сіра, розлога й струнка, летючо-легка, мов засвічена сонцем хмара, із сизо-вишневим мороком і золотими проморгами свічок усередині».У язичницькій Радогості, захованій «в глибини зеленого дивос- віту», його вразила летюча барвна каплиця, а її хранителька Звенислава розкрила хлопцеві душу барв, які, мов люди, залежно від випадку, бувають веселі, чисті, лагідні, довірливі, невинні, сумні, нудьгуючі, крикливі, жалібні, холодні, теплі... Ось чому пізніше, у Константинополі, уже спробувавши в Радогості та бол-гарському монастирі «вичаровувати з небуття новий світ», Сивоок шукав у барві не бога, а людину. У своєму зухвальстві він поділяв крамольні думки із заборонених у ті часи книг, що художник вищий за бога: після створення світу він створює новий світ! Сивоок ніколи й нікому не корився. У поєднанні з талантом непокірність набула в ньому величі й певності. І майстру Агапіту, і князю Ярославу він гордо заявляє, що художник — не раб. Він служить не церкві, не князю, не темним, мов вода-нетеч, боярам, а людям, які своєю працею прикрашають рідну землю. Поставивши перед храмом дві вежі, щоб оздобити їх не богами та їхніми прислужниками, а звичайними людьми, Сивоок хотів кинути виклик закостенілому у своїй зневазі до всього живого християнству: «Ми є! Ми живі!». Приступаючи до спорудження собору в Києві, Сивоок задумує щось велике й незвичайне, бо малість не може здивувати світ. У його уяві собор стояв як образ землі, який народився з давніх спогадів і нової зустрічі з Дніпром і пущами, це був «...образ пролітаючий, мов зітхання вітру в осінньому листі...». Цю летючу церкву як символ краси рідної Вітчизни, а не пристанище бога, митець вимріював усе життя. І він, перемігши посередність Міщила й обережність Мудрого, «заганяє» всього себе в собор. В Оранті передає тихе зітхання матері й сполохані очі Ісси, її болісно-нерозмірену постать, що летить у загибель. У процесі творення він наче самознищувався — і цей стан виокремлено автором самобутньою пластикою метафор і порівнянь: «Тепер зродилося в ньому щось ніби рослинне; мов рослини — квітками і листями, він тепер жив і промовляв до людей тільки барвами, і все для нього вкладалося в мову барви, він знову почав своє вмирання у творенні, спливав крізь кінці пальців на свої мозаїки, небаченими кольорами, він хотів би упіймати в барві й показати людям усе на світі: дівочий спів, пташиний політ, блимання зірок з чистого неба і сонце, сонце». Увібрати розмаїття світу, щоб потім спливти ним у фарбах,— це і є та формула таїни художника, яку відкрив П. Загребельний у своєму Сивоокові. 63

Спостерігаючи за тим, як творець із сум’яття вичаровує гармонійність, Ярослав Мудрий

згодом зробить відкриття: Сивоок схожий на свою землю. Порівняння несподіване, широке, але безмежжя глибинних зв’язків: хлопчик із пущі став речником народу й рідної природи.

4.Розкрийте образ Ярослава Мудрого. Як через образ подається проблема влади і людини?П. Загребельний показує Ярослава Мудрого ще з дитинства, який ріс, ніби вовченя, був

упертим, а в дорослому житті цілеспрямованим: «Так відтоді й затямив собі: треба бути впертим в усякому ділі — і в зненависті, в любові, та навіть у дріб’язку».

Особливо автор наголошує, що Ярославові нічого в житті не давалося просто. І подолання комплексу неповноцінності, і шлях до влади, і бажання бути завжди на виду — усе це мало якусь внутрішню силу. А особисте життя теж не тішило Ярослава Мудрого. Не мав князь і друзів. І все ж він знаходив утіху в тому, що робив для розквіту своєї держави: примножував її багатства, виводив Русь на рівень європейський.

Загребельний показує свого героя як звичайну людину, яка має слабкості, недоліки; часом Ярослав Мудрий був жорстоким, самовпевненим, для нього був «раніш закон, а потім благодать». Як бачимо, він не ідеальний. П. Загребельний у змалюванні Ярослава знайшов добру міру поєднання «державно-історичного» та «людського»...

Від обмеженої князівської демократичності Ярослав приходить до абсолютної самотності. Проголосивши себе кесарем, він вознісся в гордині, вважаючи, що для нього тепер всі «живі — мертві», бо вони залежать від нього, а не він од них. Ідея безмежної влади пригасила, а потім й убила в ньому все людяне: знищено беззахисного язичницького святого, переслідується позашлюбна дочка, загинув Сивоок, ім’я якоговелено вилучити з літопису. Рефрен «Роби задумане», який спочатку сприймався як утвердження творчої діяльності, тепер набирає зловісного смислу, бо ідея державності перетворилася в ідею самодержавства.

І водночас П. Загребельний показує, що ніщо людське не було чужим для Ярослава: «...Жив останні місяці в душевному сум’ятті, відчував розтерзаність в серці»,. Бо вирішив війною йти супроти батька. Бо Забава, це його «приголомшливе чудо», відкрила йому такі джерела ніжності, краси й не скованої умовностями гідності, що хвилями затьмарювала його честолюбні заміри. Та князівство стало на заваді людяності Ярослава, який любив свою землю, особливо гостро відчуваючи пору «...занурення пущі в зимовий сон*, однак не хотів і боявся бачити на ній скупчених в одне ратаїв, уважаючи, що всілякі там хлібороби, як і ковалі та кожум’яки, не здатні думати, а тим більше — творити державу. Уже будучи великим князем київським, міркував: «Простий люд байдужий до влади. Вона йому ні до чого. Він би й державної гідності та неза-лежності не мав, аби не князь. Тож хай буде вдячний князеві. Не князь дякуватиме комусь там за напитки та наїдки, а люди хай дякують князеві. Повчати їх про де денно і нощно». І добре розумів, що закляте коло самотності оточує правителя, «...тільки підлабузник вповзає туди на череві». Хіба не муки це людини, що створила могутню державу, разом із воями Русі розбивала її ворогів, відбудовувала городи й церкви, одкривала житниці для голодних, заохочувала до освіти, але пісень усе одно в народі про неї не складали!

Надолужуючи відсутність хвалебних пісень, задумав Ярослав спорудити собор на зразок величних храмів візантійських. Ним волів здивувати світ. І задум Сивоока припав йому до душі: у його незвичайному соборі він хотів знайти примирення нового чужого зі старим своїм, подолати роздвоєність, яка мучила його протягом багатьох років.

У дискусії зі святим язичником князь уперто відстоює нову віру, яка виводить Русь у широкий світ. Але в той же час розуміє, що заради християнства було нищено й плюндровано душі свого народу. «Може, в піснях і віруваннях давньої Русі,— міркував Ярослав при спогляданні собору й народу, що клопотався біля нього,— ховалася та чистота й міць, яка мала прийти на зміну тому світові, що на його березі конала, мов здихаюче чудо-юдо, Візантія? І, може, помилився князь Володимир, а за ним ще тяжче помилився він, Ярослав, переймаючи від Візантії те, що, вида-валося, приносило їй могуття, а насправді ж обіцяло лиш загибель?». Та згодом відкидає цю думку заради, як він гадає, вищих інтересів: «Невлаштованість людська його мало обходила. Дбав і не за себе — за державу». Але Павло Загребельний не поставив тут крапки. Логіка характеру, соціальна його реальність привела автора до розуміння, що Ярослав, зрештою, повинен був перед помазанням на кесаря заперечити цю думку й визнати: «Зберігаючи державу, зберіг себе». Якщо князеві спочатку гадалося, що держава над усе, то кесареві годилося думати, як і всім монархам, що він — це держава. Досягнувши безмежної влади, Ярослав став самотнім, душа його перетворилася на пустку. Могуття влади не могло приборкати прагнення людей до волі, що й довела втечею дочка Забави, на яку він нацькував вірних псів своєї держави. Не випадково роман завершується, як і початок розділу про Сивоока, у романтичному стилі, де фольклорно-біблійна узагальненість з повторенням приєднального «і», на противагу пишноті й подробицям опису покладання вінця на голову князеві, створює урочистий гімн безсмертю тих, хто в єдності з народом творить дива:

64

«І почалася погоня по всіх усюдах, по всій землі.І втікала Ярослава полями, лісами, крилася в пущах і на болотах.І не наздогнали. Втекла. Заховалася між людьми. Народила сина від Сивоока. І син його —

серед нас. Завжди з його талантом і горінням душі.І диво це ніколи не кінчається і не переводиться».

5. Як у трьох сюжетних лініях подається конфлікт влади й мистецтва?Сивоок і Ярослав — це образи-антиподи, перший виступає як представник мистецтва, другий

— влади. Уведення в роман образу Ярослави (позашлюбної дочки Ярослава Мудрого) загострює конфлікт мистецтва й влади та активізує протиставлення героїв, що можна простежити через зіставлення доль Ярослава й Шуйці, Сивоока і Ярослави. Для князя держава відігравала провідну роль, була найбільш значимою в його житті. І саме вона стала між Ярославом і Шуйцею. Для Сивоока не менш значимим, ніж для князя державні справи, було мистецтво. Проте, коли доля поставила вибір: собор чи кохана,— Сивоок став на захист Ярослави, переслідуваної за велінням князя, і загинув від меча своїх ворогів. Конфлікт дістає такого завершення, тому що Сивоок — митець, а мистецтво вільне. На такому тлі князь Ярослав постає невільником свого високого становища. Син Сивоока, народжений Яросл^вою, асоціюється з образом спадкоємця таланту Сивоока.

Продовження конфлікту мистецтва й влади, а відповідно свободи та обов’язку людини, зображено в розділах, присвячених подіям XX ст. Лише пам’ятки мистецтва тут потребують захисту.

У сюжетній лінії 40-х рр. XX ст. влада ототожнюється з фашизмом, її представники — німецький професор Шнурре і його помічник Оссендорфер. «Представник» мистецтва – учений-історик Гордій Отава, спадкоємець справи Гордія — його син Борис. Між свободою людини та її обов’язком Гордій обирає друге, керум чись при цьому твердженням: «Якщо не зроблю я, то й ніхто не зробить», бо «Якщо вмираю, то вмирає зі мною цілий окрс мий світ, відновити який нікому не дано». Він зробив свій вибір на користь обов’язку: залишався захищати культурні пам’ятки в окупованому Києві, ризикував життям, незважаючи на малого сина Бориса.

У розділах, присвячених 60-м рр. XX ст. мистецька проблематика пов’язана з образом професора Бориса Отави. Наявний жіночий образ — московської художниці Таї Зикової. У цій сюжетній лінії автор порушує проблему обов’язку й свободи людини. Борису Отаві ще належить зробити вибір між справою життя й особистим життям. Він має змогу побачити наслідки цього вибору не лише на прикладі батька, але й своїх попередників (Сивоока і Ярослава). Героя не полишає почуття обов’язку, проте Борис отримує листа від Таї, і завдяки цьому епізоду можемо говорити про умовну розв’язку сюжетної лінії.

6.Розкрийте ідейний зміст образу Софії Київської як історичної пам’ятки та художннього символу.

У своєму славнозвісному творі автор робить перегуки минулого, сьогоднішнього й майбутнього. У найцікавішому «Диві» подано широку картину життя наших предків за часів Київської Русі, діяльність Ярослава Мудрого, а особливістю твору є справжнє диво — будівництво споруди — Софії Київської. «Цей собор вже з першого дня його існування, певно, мало хто вважав за житло для Бога — він сприймався як надійний притулок людського духу, тут відразу задомовився дух громадянства і мудрості тих, хто вибудовував державність Київської Русі ...Диво!».

Якщо говорити про конкретну історію Київської Софії, то сучасні вчені сходяться на тому, що її споруджували й оздоблювали грецькі майстри спільно з місцевими людьми, які, навчаючись у перших, збагачували й «ослов’янювали» їхнє мистецтво, привносили в нього виразні риси древньоруської самобутності.Софія Київська — це й символічний образ. Так він сприймається передусім через те, що довкола нього розгортаються всі події, зображені в романі, на них постійно ніби падає тінь від Софійського собору. Софія, як художній символ і як реальна історична пам’ятка, сконцентрувала в собі весь волелюбний, сильний дух народу, його невмирущість, нескореність; стала своєрідним самовираженям внутрішньої суті цього народу, його культури, історії, моралі, власне,утілила в собі духовність народу. Список літератури1. Ващенко Ю. На перетині художніх світів: Вавилон на чебреці і Клошмерль Вавилонський (про типологічну спорідненість творів В. Земляка і Г. Шевальє // Слово і час.— 2001.— № 1. 2. Гончар О. Співець рідної землі // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.— К., 1995.— Кн. 4. 3. Дімаров А. Зрештою, життя прекрасне // Слово і час.— 1998.— № 4—5. 4. Жулинський М. «Я поведу вас у вічність...» // Наближення.— К., 1986. 5. Заповіт любові. Спогади про Василя Земляка.— К., 1983.6. Неопубліковані нотатки Василя Земляка // Слово і час.— 1993.— № 4. 6. Сивокінь Г. Василь Земляк // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн Кн. 2.—Ч. 2. 8. Слабошпицький М. Василь Земляк. Нарис життя і творчості.— К., 1994. 9. Усмішки Василя 65

Земляка, записані Миколою Мащенком // Дніпро.— 1991.— № 8. 10. Жулинський М. «... І метафори реального життя» // Наближення.— К., 1986.11. Кравченко А. Валерій Шевчук // Історія української літератури ХХ століття: У 2 кн.— К., 1995 — Кн. 2.— Ч. 2. 12. Медвідь В. Поєднав традиційну оповідь з модерном... // Літературна Україна.— 1997.— 30 січня. 13. Мовчан Р. Валерій Шевчук // Українська проза ХХ століття в іменах: Посібник.— К., 1997. 14. Онишкевич Л. Шлях вічного повороту // Сучасність.— 1996.— № 1. 15. Павлишин М. «Дім на горі» Валерія Шевчука // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.— К., 1994 — Кн. 3.

16. Тарнашинська Л. «Паралельна дійсність» у координатах притчі: Вільям Голдінг та Валерій Шевчук // Всесвіт.— 1999.— № 2.

17. Тарнашинська Л. Свобода вибору — єдина форма самореалізації в абсурдному світі // Сучасність.— 1995.— № 3. 18. Фізер І. Промова на врученні премії фундації Антоновичів Валерію Шевчуку // Слово і час.— 1991.— № 12. 19. Шевчук В. Виступ на врученні премії фундації Антоновичів // Слово і час.— 1991.— № 12. 20. Шевчук В. Мій театр та моє кіно. Автобіографічні згадки. Вертеп // Кур’єр Кривбасу.— 1997.— № 81—82.21. Шевчук В. Сад житейський думок, трудів та почуттів // Шевчук В. Темна музика сосон. Сад житейський... — К., 2003.

Семінарське заняття № 18Тема:Література рідного краю.

План семінарського заняття:1.Характеристика художніх творів митців рідного краю.2.Власне ставлення до творчості сучасних письменників, що проживають в рідному краї (Віри Марущак, Дмитра Кременя,Валерія Бойченка). Список літератури1. Плерома. Мала українська енциклопедія актуальної літератури.— Івано-Франківськ, 1998. 2. Процюк С. Лицарі стилосу та кав’ярень: Есе про дев’яностиків.— К., 1996. 3. Слапчук В. Світ у слові (інтерв’ю) // Кур’єр Кривбасу.— 2000.— № 127. 4. Ткачук М. Літературний процес 90-х років ХХ століття // Українська мова та література.— 2000.— № 22. 5. Ткачук М. Метафора, що вивертає світ. Поезія дев’ятдесятників // Кур’єр Кривбасу — 1999.— червень.6. Харчук Р. Покоління постепохи. Проза // Дивослово.— 1998.— № 1. Семінарське заняття № 19Підсумкове семінарське заняття.

План семінарського заняття:1. Коментувати зміст вивчених художніх творів. а) називати проблематику; б) визначати художні і стильові особливості. 2. Висловлювати власні судження з приводу певного літературного явища, процесу, поняття.

САМОСТІЙНА РОБОТА 1. Василь Стус. Стан трагічної самотності й необхідності активної дії в поезіях автора. – 1 година2. В.Земляк «Лебедина зграя» – сюжет, композиція – 1 година3. П. Загребельний «Диво». Утілення одвічного прагнення людини до свободи, краси, гармонії в образах Сивоока, Гордія, Бориса. План до характеристики персонажів – 2 години.4. Література елітарна та масова, сучасні часописи та альманахи, Віктор Неборак «Гра» – 1 година5. Художні твори Віри Марущак . Проблематика, сюжет, образи. – 1 година. Запитання для перездачі Модуля № 51. Творчість Василя Стуса. 2.Українська «химерна проза».3. Традиції бароко в ХХ ст..4. П.Загребельний. Історична основа роману «Диво», художній вимисел.5.Сучасна «молода» українська література.6.Літературні угрупування (Бу-Ба-Бу, «Нова дегенерація», «Пропала грамота», «ЛуГоСад»).7. Творчість Ігоря Римарука.8. Творчість Віктора Неборака. 66

9. Творчість Олександра Ірванця.10. Творчість Юрія Андруховича.11. Творчість поетів-земляків.12.Творчість Г.Пагутяк.13. Розповісти напам’ять вірші: В.Стус «Мені зоря сіяла нині вранці», І.Римарук «Зірка», О.Ірванець «До французького шансоньє».

Тематичний план з української літератури

п/н Назва розділів і тем К-сть годин

Література 70-90-х років ХІХ ст. 341 Вступ. Літературний процес 70-90-х років ХІХ ст. Складні умови розвитку літератури. 22 І.С.Нечуй-Левицький. Загальний огляд життя і творчості. Соціально-побутова повість

«Кайдашева сім’я» – відображення українського менталітету, традиції народного побуту і моралі.

4

3 Панас Мирний (П.Рудченко). Загальний огляд життя і творчості. Соціально-психологічний роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні»(скорочено) – широта подання картин народного життя, духовно-моральна деградація Чіпки.

6

4 І. Карпенко – Карий (І.Тобілевич). Загальний огляд життя і творчості. Комедія «Хазяїн» – показ деградації людської особистості.

6

5 М.П.Старицький. Загальний огляд життя і творчості. П’єса «Не судилось» – розкриття внутрішніх переживань героїв у зв’язку з життєвими проблемами.

4

6 Іван Франко. Загальний огляд життя і творчості. Збірки «З вершин і низин», «Зів’яле листя». Поезії: «Гімн», «Ой ти, дівчино, з горіха зерня», «Чого являєшся мені у сні?», «Декадент», «Розвивайся ти, високий дубе». Філософська поема «Мойсей» (скорочено) – історичний шлях нації. Повість «Перехресні стежки» (оглядово ) – твір про пошуки українською інтелігенцією шляхів національного, соціального та духовного визволення народу.

10

7 Контрольна робота.«Мої роздуми над долею Чіпки з роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли.», «Народознавство у повісті І.С.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», «Смішний чи страшний Пузир у комедії Івана Карпенка-Карого «Хазяїн», «Світове значення творчої спадщин Івана Франка».

2

Українська література 10-х років ХХ ст. 348 Література 10-х років ХХ ст. Б.Грінченко. Загальний огляд життя і творчості. Оповідання

«Каторжна» – утвердження прагнення людини до любові, добра.2

9 М.Коцюбинський. Загальний огляд життя і творчості. Психологічна новела «Intermezzo» –жанрові ознаки поезії в прозі. Повість «Тіні забутих предків» (скорочено) – язичницьке світовідчуття наших предків.

6

10 Ольга Кобилянська. Загальний огляд життя і творчості. Повість «Земля» (скорочено) – психологічне трактування вічних загальнолюдських проблем на українському матеріалі.

4

11 Василь Стефаник. Загальний огляд життя і творчості. Психологічні новели «Новина»,«Камінний хрест» – трагедія людини, яка позбавлена жити і працювати на своїй землі. Творча співдружність В.Стефаника з Л.Мартовичем, М.Черемшиною. «Покутська трійця»

4

12 Леся Українка. Загальний огляд життя і творчості. Поезії. «Contra spem spero», «І все-таки до тебе думка лине...», «Стояла я і слухала весну...», «Все, все покинуть до тебе полинуть...» –життєві ідеали та громадянська позиція поетеси. Драма-феєрія «Лісова пісня» – фольклорно-міфологічна основа сюжету, конфлікт між буденним життям і високими пориваннями душі.

8

13 Контрольна робота. Твір «У чому краса мистецького слова Лесі Українки», «Язичницьке світовідчуття наших предків за творчістю Коцюбинського» (за вибором студента)

2

14 Микола Вороний. Загальний огляд життя і творчості. Поезії «Іванові Франкові» – мотив необхідності для поета бути «цілим чоловіком», «Блакитна Панна» єдність краси природи і мистецтва, «Інфанта» – узагальнено-ідеалізований жіночий образ як сюжетний центр вірша. Ідейний зміст і художні особливості поезій.

2

15 Олександр Олесь (О.Кандиба). Загальний огляд життя і творчості. Поезії «З журбою радість обнялась...»«О слово рідне! Орле скутий !..» – експресивність патріотичних почуттів, «Чари ночі» – майстерне відтворення настрої і почуття, – неоромантичні, символістські тенденції у творчості, музичність, звукова виразність поезій.

2

16 В.Винниченко. Загальний огляд життя і творчості. Оповідання «Малорос-європеєць» – сатира на буржуазну, міщанську сутність українського лібералізму.

2

17 Література рідного краю. Творчість Дніпрової Чайки. 2 Українська література 20-30 х років ХХ ст. Поезія, проза, драматургія. 4218 Поезія.П.Тичина. Загальний огляд життя і творчості. Поезії «Арфами, арфами...», «Гей, вдарте

в струни, кобзарі...», «Пам’яті тридцяти»- емоційні переживання пореволюційної епохи.4

19 М.Рильський. Загальний огляд життя і творчості. Поезії. «Молюсь і вірю...» «Коли усе в тумані життєвому...», «Запахла осінь в’ялим тютюном...», «Слово про рідну матір» – мотиви пошуків душевної рівноваги, краси в житті та в душі людини, звеличення любові до рідного краю.

4

20 В.Сосюра. Загальний огляд життя і творчості. Інтимна лірика поета – «Білі акації будуть цвісти», «Васильки», «Любіть Україну» – драматична доля твору, звеличення образу України у вірші.

4

21 Євген Плужник. Загальний огляд життя і творчості. Поезії. «Для вас, історики майбутні...», «Вчись у природи творчого спокою...» – усвідомлення зовнішнього спокою, урівноваженості як ознак душевного стоїцизму.

2

22 Контрольна робота «Поетичне збагачення української літератури 20-30-х років ХХ ст..», «Звеличення любові до рідного краю у творчості М.Рильського, П.Тичини, В.Сосюри, Є.Плужника».

2

23 Проза. Загальний огляд: Григорій Косинка (Стрілець) Загальний огляд життя і творчості..Оповідання «На золотих богів», «Мати» – трагедія українського народу у вирі братовбивчої громадянської війни.

4

24 М. Хвильовий (М.Фітільов). Загальний огляд життя і творчості. Психологічна новела «Мати» – твір про життєвий вибір людини за екстремальних обставин.

4

25 Ю. Яновський. Загальний огляд життя і творчості. Новели «Подвійне коло», «Шаланда в морі»з роману «Вершники» – історична правда та художнє узагальнення.

4

26 Контрольна робота. « Тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду», «Проблема протиставлення загальнолюдських вартостей класовій ідеології, розпаду родини і роду як трагедії народу».

2

27 Валер’ян Підмогильний. Загальний огляд життя і творчості. Роман «Місто «(оглядово)- мотив підкорення людиною міста.

2

28 Остап Вишня (П. Губенко) Загальний огляд життя і творчості. Усмішки «Моя автобіографія», «Зенітка», «Як варити і їсти суп із дикої качки», «Бенгальський тигр» , два твори із збірки «Мисливські усмішки» – життєвий оптимізм. Любов до природи та людини, м’який гумор як риси індивідуального стилю Остапа Вишні.

4

29 Драматургія. М. Куліш. Загальний огляд життя і творчості. П’єса «Мина Мазайло» – гостра сатира на новітніх міщан, що втратили глибинні знання вікових традицій народу, його культури, мови, поваги до них.

4

30 Українська література за межами України. Література в Західній Україні (до 1939 р.) (оглядово)

2

Українська література ХХ ст. 5031 Еміграційна література. Празька поетична школа української поезії. Євген Маланюк.

Загальний огляд творчості . Поезії «Під чужим небом», «Істотне», «Стилет чи стилос?..», «Земна мадонна» – художнє осмислення життєвих проблем, ностальгічні мотиви, філософічність поезій.

2

32 Олег Ольжич. Загальний огляд життя і творчості. Поезії «Господь багатий нас благословив...», «Захочеш – і будеш» (Із циклу «Незнайомому воякові»)- сенс людського життя.

2

33 Олена Теліга. Загальний огляд життя і творчості. Поезії «Сучасникам», «Радість», «Пломінний день» – шляхетний патріотизм, моральний заповіт нащадкам.

2

34 Контрольна робота:» Лицарі духу, виховані за межами України», «Ностальгічні мотиви у творчості поетів «Празької школи».

2

Українська література 40-50 х років ХХ ст.35 О.Довженко. Загальний огляд життя і творчості. Кіноповість «Зачарована Десна» –

автобіографічна основа твору , відображення в головних образах національного менталітету, кіноповість «Україна в огні» (скорочено)- відображення найтрагічніших сторінок історії вітчизняної війни в Україні.

6

Українська література за межами України

36Василь Барка (Очерет). Загальний огляд життя і творчості. Роман «Жовтий князь» (оглядово) – історична основа твору, реалістичне змалювання трагедії голодомору. 2

37 Іван Багряний. Загальний огляд життя і творчості. Пригодницький роман «Тигролови» – проблематика твору, характеристика образів.

4

38 Улас Самчук. Загальний огляд життя і творчості. Роман «Марія» (скорочено) – перший в українській літературі художній твір про насильницьку колективізацію, про нещадне винищення справжніх трудівників землі, страшний голодомор 1933 року.

4

39 Контрольна робота. «Роман В.Барки «Жовтий князь» – реквієм загиблим у часи голодомору 1932-1933рр», «Образ людини-трудівника у творі О.Довженка «Зачарована Десна».

2

Українська література другої половини ХХ ст. - початку ХХІ ст.

40 Українська поезія. Поети-шістдесятники. В.Симоненко. Загальний огляд життя і творчості. Поезії «Лебеді материнства», «Задивляюсь у твої зіниці», «Є тисячі доріг...», «Я...» – вияв щирого патріотизму, синівської любові до Вітчизни як громадянський вибір ліричного героя. Поезії «Ікс плюс ігрек», «Ну скажи, хіба не фантастично...» – краса інтимних почуттів, любовних переживань ліричного героя.

4

41 Іван Драч. Загальний огляд життя і творчості. Поезії. «Крила» - світоглядне протистояння духовно багатих особистостей та спустошених щоденними клопотами людей.»Балада про соняшник» – поетичний роздум про мистецтво як життєдайну силу, що одухотворює людину. «Балада про вузлики» – висока вартість нетлінних скарбів людської душі.

2

42 Микола Вінграновський. Загальний огляд життя і творчості. Поезії «У синьому небі я висіяв ліс...», «Сеньйорито акаціє, добрий вечір...» – вселюдські та національні мотиви крізь призму «інтимного самозосередження».

2

43 Дмитро Павличко. Загальний огляд життя і творчості. Поезії «Погляд у криницю» – проблеми нації та окремої людини у зрізі часу, «Два кольори» - мотив материнської любові та синівської вдячності. «Це Ти створив мене таким...» – філософські роздуми ліричного героя про сенс людського життя, «Був день, коли ніхто не плаче...», «Сріблиться дощ...» – вияв особливих інтимних переживань ліричного героя.

2

44 Ліна Костенко. Загальний огляд життя і творчості. Поезії. «Страшні слова, коли вони мовчать» – ліричний роздум про значення слова в житті людини, «Вже почалось, мабуть, майбутнє» , «Життя іде і все без коректур» – ліричні роздуми про духовні та етичні цінності особистості, «Хай буде легко. Дотиком пера...», «Недумано, негадано...» – оригінальність пейзажного малюнка як вияв особливості авторського стилю. Історико-фольклорний роман у віршах «Маруся Чурай» (скорочено) – тематика та проблематика твору, образи українців.

6

45 Українська проза. Олесь Гончар. Загальний огляд життя і творчості. Роман «Собор» (скорочено)- собор як символ духовної краси людини, проблематика роману, характеристика образів.

4

46 Контрольна робота «Собор як символ духовної краси людини у однойменному романі О.Гончара» – тести, «Микола Баглай як ідеалістичний образ поета, мрійника в романі О.Гончара «Собор».

2

47 Григір Тютюнник. Загальний огляд життя і творчості. Новела «Зав’язь – символічність назви та подій, новела «Три зозулі з поклоном» – «вічна» тема краси кохання, образ «любові всевишньої» як втілення високої духовної цінності.

2

Постшістдесятництво 32

48 В. Стус. Загальний огляд життя і творчості. Поезії. «Мені зоря сіяла нині вранці...», «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...», «О земле втрачена, явися...» – автобіографічність лірики. Ліричний герой як символ незламного духу.

2

49 Українська «химерна проза» ХХ ст. 4Традиція бароко в ХХ ст.

50 Література «українського бароко» ХХ ст. Валерій Шевчук. Загальний огляд життя і творчості. Роман-балада «Дім на горі» (оглядово) – барокові притчові мотиви і символи.

4

Українська історична проза51 П.Загребельний. Загальний огляд життя і творчості. Історичний роман «Диво» (уривки з

розділів) – історична основа й художній вимисел у романі, особливості композиції твору.6

52 Контрольна робота. Твір « Обов’язок людини щодо свого таланту, природного обдарування за романом П.Загребельного «Диво», «Поле боротьби добра і зла, світла і темряви в романі-баладі В.Шевчука «Дім на горі», «Історичний роман «Диво» – образ Гордія, Сивоока, Бориса як утілення одвічного прагнення людини до свободи, краси, гармонії».

2

53

Сучасна «молода» українська література – нова письменницька генерація, постмодернізм, угрупування Бу-Ба-Бу, «Нова дегенерація», «Пропала грамота», «ЛуГоСад»,Асоціація українських письменників. 2

54 Сучасна поезія. Творчість Ігоря Римарука. Загальний огляд життя і творчості. Поезії «Різдво», «Зірка», «Обнови»- проблематика та тематика сучасної лірики. Творчість Юрія Андруховича. Загальний огляд життя і творчості. Поезії «Пісня мандрівного спудея», «Казкар», «Балада повернення» – різноманітність стильових тенденцій. Творчість Віктора Неборака. Загальний огляд життя і творчості. Поезії «Сад», «Генезис літаючої голови», «Гра» – роздуми про місце людини у складному сучасному світі. Творчість Олександра Ірванця. Загальний огляд життя і творчості. Поезії «До французького шансоньє», «Тінь великого класика» – важливість збереження вічних цінностей.

2

55 Сучасна проза. Творчість Галини Пагутяк. Загальний огляд життя і творчості. Новели «Ранок без вечора», «Потрапити в сад», «Душа метелика» – узагальнююча картина сучасного світу.

2

56 Творчість Оксани Забужко. Біографія. Повість «Казка про калинову сопілку». 2

57 Контрольна робота: Твір «Тематика і проблематика сучасної поезії та прози», « Власне ставлення до літератури рідного краю, до творчості письменників-земляків».

2

58 Література рідного краю . Творчість Віри Марущак, Дмитра Кременя, Валерія Бойченка та ін. 259 Підсумкове заняття 2

70

ЗМІСТ

Передмова …………………………………………………………………………………………….3Рецензія……………………………………………………………………………………………… 4Критерії оцінювання за ведення зошитів і орфографічний режим……………………………......5План біографії письменника…………………………………………………………………………5Схема аналізу епічного і драматичного творів……………………………………………………..5Схема аналізу ліричного твору……………………………………………………………………...5План-характеристика літературного персонажа…………………………………………………...5Модуль № 1……Нечуй-Левицький ………………………………………………………………...6Семінарське заняття №1……………………………………………………………………………..7Семінарське заняття № 2…………………………………………………………………………….9Семінарське заняття № 3……………………………………………………………………………12Семінарське заняття №4 …………………………………………………………………………....13Теми для самостійних робіт………………………………………………………………………...16Запитання для перездачі Модуля № 1……………….......................................................................16Модуль № 2…………………………………………………………………………………………..17Семінарське заняття № 5 М.М.Коцюбинського …………………………………………………..18Семінарське заняття № 6 В.Стефаника …………………………………………………………...20Семінарське заняття № 7 Леся Українка …………………………………………………………..23Теми для самостійних робіт………………………………………………………………………...28Запитання для перездачі модуля № 2………………………………………………………………28Модуль № 3…………………………………………………………………………………………..28Семінарське заняття № 8 Г.Косинка ………………………………………………………………29Семінарське заняття №9 М.Хвильовий ……………………………………………………………32Семінарське заняття № 10 О.Вишня ……………………………………………………………….35Семінарське заняття № 11 М.Куліш………………………………………………………………..37Теми для самостійних робіт…Куліш, Вишня …………………………………………………… .40Запитання до модуля № 3…………………………………………………………………………...40Модуль № 4…………………………………………………………………………………………..40Семінарське заняття № 12 О.П.Довженко ………………………………………………………...42Семінарське заняття № 13…І.Багряний …………………………………………………………...46Семінарське заняття № 14 У.Самчук ………………………………………………………………48Семінарське заняття № 15 О.Гончар ………………………………………………………………52Теми для самостійних робіт………………………………………………………………………...55Зразок твору про голодомор………………………………………………………………………...55Запитання для перездачі модуля № 4………………………………………………………………56Запитання для перездачі диференційного заліку за ІІ семестр…………………………………..56Модуль № 5…………………………………………………………………………………………..57Семінарське заняття № 16…………………………………………………………………………..59Семінарське заняття № 17…………………………………………………………………………..62Семінарське заняття № 18…………………………………………………………………………..66Семінарське заняття № 19…………………………………………………………………………..66Теми для самостійних робіт………………………………………………………………………...66Запитання для перездачі модуля № 5………………………………………………………………66Тематичний план…………………………………………………………………………………….67Зміст…………………………………………………………………………………………………..71