3№22 (231), Травень 30, 2013

Історiя Великої України – це ко-лонiзацiя її Росiйською та Радянсь-

кою iмперiями. Для Захiдної Українирадянський перiод був ще й режимомокупацiї. На цьому дефективному, ча-сто кривавому пiдмурку УРСР про-грес України та українцiв є неможли-вим. Ключовi проблеми цiєї спадщини– це войовничо позаправовий харак-тер суспiльних вiдносин i моральнадеградацiя суспiльства.

У результатi гiгантських кривавихжнив тоталiтарної системи на нашихземлях сформувалася маса людей iззламаними або деформованимихребтами особистої та нацiональноїгiдностi. На змiну традицiйному сте-повому свободолюбству, розрахункувиключно на власнi сили прийшов на-саджений комунiстичною системоюпатерналiзм. Базовий обов'язоквiльного громадянина бративiдповiдальнiсть за стан справ у своїйдержавi на себе було замiнено пра-вом влади бути джерелом щастя й не-щастя безправного людського стада.

Але з часом цi правильнi висновкистали спробою перекладання вини запровальний стан держави iсуспiльства на зовнiшнi чинники.Плач майже замiнив нацiональну во-лю до змiн.

Здається, саме в цьому загальномувизнаннi трагiчностi нашої iсторiї щез часiв винниченкiвських "бромнихчитань" явилася нам спокуса зведен-ня вiртуальної української стiни плачузамiсть будiвництва сучасної Ук-раїнської держави.

Цiєю звичкою колективного плачута iмiтацiєю державної роботи вжекотрий рiк користується кремлiвськаметрополiя, що через свою п'яту ко-лону невгамовно насаджує тв Українiтак званий "рускiй мiр". Хоча, їй Богу,чеснiше було б його назвати совком iзхрестом московського православно-го фундаменталiзму.

Правляче в Українi органiзованезлочинне угрупування – екстракт цiєїтоталiтарної совково-ксенофобськоїсистеми. Щоправда, в силу онто-логiчної рiзницi з владою метрополiївона додала в це нав'язуване країнiмракобiсся ще й третю складову –вiдвертi кримiнальнi вiдносини тазлодiйську мораль.

Концентрацiя ресурсiв, державнихiнституцiй та ЗМІ в руках Ме-жигiрського клану стали неперебор-ним каменем на шляху України до су-часного цивiлiзованого свiту.

В таких умовах змiнити людей, абивони стали активними громадянами,дуже важко, майже неможливо. Алеiншого шляху повернути нам i країнiперспективу – немає.

Я не подiляю поширенi сподiванняна економiчний крах. Подiбнi до на-шої авторитарнi системи навiть приповному зубожiннi народу можутьдовгий час самовiдтворюватися з до-помогою старих колонiальних мiфiвпро внутрiшнiх i зовнiшнiх ворогiв, че-рез яких треба, мовляв, зiмкнути лавизахисникiв вiри/партiї/iсторiї.

Всi ми, на Сходi й Заходi України,знаємо, що нiякого "покращення" на-шого життя при цiй бандитськiй владiне буде. Це знання вiдоме й на Ме-жигiрськiй полiтичнiй кухнi. Тому-то вхiд знову пiшла звична для колонiза-торiв тема розподiлу українцiв. Цьогоразу ПР експлуатує непохороненiстьмiфiв i катастроф ХХ столiття задлямобiлiзацiї пограбованого нею желекторату пiд гаслами мiфiчної фа-шистської загрози. По сутi, це черго-ва пiдла україно-українська вiйнапам'ятей мiльйонiв задля майбутньо-

го кримiнального клану. Полiтичнi на-щадки людожера Сталiна фактичновикористовують десятки мiльйонiвйого жертв задля продовження пану-вання тоталiтаризму на українськихземлях.

Вступати iз ним в дискусiю на темуiсторичних подiй минулого – означаєприйняти правила гри їхнього штабуiз наперед передбаченою перевагоюманiпуляторiв у ЗМІ, роздмухуваннямiстерiї спiльних гоп- та ментiвськихпровокацiй. На злодiєвi шапка горить,особливо якщо та шапка – крадена.

Побиття журналiстки Олi Снiцар-чук – це шпарина, через яку ми за-вчасно побачили їхнiй план ор-ганiзацiї виборiв у протистояннi такзваної стабiльностi проти ними ж ор-ганiзованих заворушень.

Про це нинi багато пишеться. Єди-не, на що, на жаль, не звертаєтьсяувага – то це на можливiсть супутнiхкремлiвських провокацiй у ходi цихiгрищ регiональних мавп iз "фа-шистською" гранатою. Чи хтосьсумнiвається, що iмперiя не будеспокiйно чекати до самiту у Вiльнюсi?

Я впевнений, що вiдповiдальна ча-стина українського полiтикуму маєвийти з наїждженої штабом Янукови-ча колiї протиставлення українськихлюдей. Як писав Роберт Фрост, "кра-щий вихiд – завжди наскрiзь".

Найкраща вiдповiдь планам Ме-жигiрського паханату – не бавитися впотьомкiнськi будиночки опозицiй,кожен з яких бореться за свого кан-дидата в президенти, а запропонува-ти альтернативу цiй постколонiальнiйкримiнальнiй Системi.

Шахова партiя українського май-бутнього вимагає вiд нас не полiтикивiчного опору, а наступальної контр-колонiзацiї власної країни. Я знаю,що багато хто стомився вiд невдач тапоразок, вiд зрад та брехнi, вiдiмiтацiй та симулякрiв. Але хiба є ро-зумна альтернатива новим i новимспробам вiдвойовувати свою долю?!

Даруйте за пафос i, нiби, неви-правданий оптимiзм, але саме в цьо-му, в поверненнi самих до себе, ши-рокiй моральнiй революцiї й полягає,на мою думку, тягар української лю-дини.

Тому я й говорю про необхiднiстьнаписання плану нової Української

республiки як передумови до вели-чезного повороту в українськiйполiтицi, що має надихнути людей бо-ротися не проти чергового деспота, аза власне майбутнє. Наявнiсть такоїзрозумiлої альтернативи нинiшньомужебрацтву й аморальностi здатна по-вернути людям вiру в свої сили. На цiйвiрi постане масовий надпартiйнийрух за нового Президента i нову Ук-раїну. І цей рух змусить самозакоха-них вождiв зректися партiйного таособистого егоїзму, щоб таки висуну-ти єдиного кандидата в Президенти зiспiльною програмою дiй та об'єдна-ною навколо неї команди одно-думцiв. З того моменту перемога надправлячою мафiєю стане цiлкомможливою. Бо вiра мiльйонiв – непе-реборна сила, її не спинити анi греб-лею вкрадених мiльярдiв, анi броньо-ваними лавами спецназу. Саме знан-ня конкретного плану змiн, вiра у своїсили здатнi перетворити українцiв зiспостерiгачiв на активних учасникiвполiтики, якi не тiльки проголосуютьза змiни, але й захистять свiй вибiр навулицях усiєї країни. Хоча це буде ли-ше початком шляху. Щоб збудуватикомфортну для всiх Україну, знадо-биться ще колосальна робота нетiльки влади, але й суспiльства по де-токсикацiї кожного з нас i країни вцiлому.

Не буду зараз говорити про деталiцього плану зовсiм iншої України.Скажу лишень, що впевнений у тому,що цей план має @рунтуватися натрьох китах: забезпеченнi особистоїта нацiональної гiдностi, економiчнiйконкуренцiї та євроiнтеграцiї.

Йдеться не про черговий папiр,яких не бракувало й ранiше. Тутпотрiбен колективний iнтелект. Я за-прошую працювати над планом Тре-тьої Української Республiки усiх, хтопочуває в собi знання способiв прори-ву в майбутнє з чiтким i зрозумiлимнабором реформ, якi покiнчать iзспадком комунiзму i теперiшньоюпрактикою кримiналу в Українi.

Цей план де-факто має сказатиПартiї регiонiв та iншим нащадкамминулого: все, панове, злазьте, вивже не маєте влади над нами!

û¥È ãÛˆÂÌÍÓКарикатура Євгенiї Олiйник

Доброго дня, шановнi читачi!1 червня людство вiдзначатиме Мiжнародний

день захисту дiтей. Його було засновано в листопадi1949 року в Парижi рiшенням Мiжнародної демокра-тичної федерацiї жiнок, а вперше вiдзначено 1 черв-ня 1950 року. Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), засно-ваний Генеральною Асамблеєю 11 грудня 1946 ро-ку, щороку публiкує звiт про становище дiтей у свiтi.І щороку той, хто його читає, кидається пiд час чи-тання до заспокiйливих крапель, бо читати про на-веденi там факти без хвилювання неможливо. Сьо-годнi в свiтi щодня помирає вiд голоду 10 тисячдiтей. Дiтей використовують на тяжких роботах, якдонорiв кровi й внутрiшнiх органiв, їх гвалтують,продають на поталу сексуальним збоченцям-пе-дофiлам, силомiць забирають до вiйська й перетво-рюють на солдатiв-убивць. Незалежнi опитування,проведенi ЮНІСЕФ, показали, що захищеними вiджорстокостi, знущання, брутального поводження,викрадення та продажу вважають себе тiльки близь-ко половини опитаних дiтей, вiд сексуальної експлу-атацiї - 38 %, вiд примусу до пiдневiльної, непосиль-ної, надмiрної чи небезпечної працi - 34%. 28% опи-таних дiтей вказали, що в їхньому життi траплялисявипадки, коли вчителi ставилися до них жорстокоабо навiть i знущалися. 34% опитаних зазнавалижорстокого ставлення або знущань вiд незнайомихровесникiв, 20% - вiд незнайомих дорослих.

Буваючи в Українi, щоразу помiчаю брудних,обiрваних, змарнованих дiтей, якi жебракують упiдземних переходах. Це безпритульники, якi не ма-ють анi батькiв, анi даху над головою, анi засобiв доiснування. Ще страхiтливiшу картину спостерiгавбiля входу до дорогих готелiв у Києвi. Там вечорамизазвичай гуртуються дiвчата легкої поведiнки, якiвиходять, як стемнiє, на «полювання». І серед них –зовсiм юнi особи, фактично ще дiти, якi в 14-15 рокiввже стали професiйними повiями.

За всi цi неподобства з дiтьми вiдповiдальнi ми,дорослi. І 1 червня – це день, який нагадує нам проце, день, який змушує всiх нас замислитися: якимибудуть нашi дiти й майбутнє свiту. Тут, в Америцi,безлiч спокус, якi можуть завести наших дiтей не нату дорогу – наркотики, порнографiя, азартнi iгри, ал-коголiзм... Вулиця грiха з розкритою пащею чекає насвоїх жертв. І наскiльки треба бути пильними, щобвона не заковтнула наших дiтей. Знаю iммiгрантськiродини, де дiти ураженi наркоманiєю. Вони прихову-ють цю бiду вiд оточуючих, а самi б’ються, як риба облiд, марно намагаючись вирвати з лабетiв наркоза-лежностi своїх дiтей. Аби не сталося такого лиха,треба подбати, щоб дiти змалечку мали мету i йшлидо неї. Щоб вони пiзнали Бога й постiйно ходили доцеркви, щоб вiдвiдували українськi суботнi школи,гуртки наших дитячих i молодiжних органiзацiй, булизадiянi в мистецьких колективах, спортивних коман-дах. Все це надiйно боронить наших дiтей вiд вулицi,яка затягує юнi душi, а потiм нищить їх.

Дiти – наше майбутнє, продовжувачi нашихсправ. Наша громада з роками почне хирiти, якщосьогоднi ми не прилучимо до її життя наших дiтей. Іяк боляче буває спостерiгати картину, коли дiти ук-раїнських батькiв розмовляють мiж собою виключнопо-англiйськи. Це знак того, що вони в доросломужиттi швидкими темпами асимiлюватимуться, аждоки не перетворяться на «загублених людей», прояких з болем писав у своїй знаменитiй працi видат-ний український фiлософ Микола Шлемкевич.

Якщо ми по-справжньому любимо своїх дiтей,якщо бажаємо їм добра, не даймо їм перетворитисяна жертв вулицi або «загублених людей». А для цьо-го навчiмо їх рiдної мови, рiдного звичаю, при-щепiмо любов до рiдної вiри, рiдної книжки, рiдноїпiснi... Щоб виросли вони українцями й українкаминавiть тут, далеко вiд рiдного краю.

З повагою до вас,Валентин Лабунський –

головний редактор «Нової газети»

燄ÓÎÓÒË È ‡ÍˆÂÌÚË

ТЯГАРìäêÄ∫çëúäé∫ ãûÑàçà

4 №22 (231), Травень 30, 2013

Свiдомо не хотiла публiчно реа-гувати на подiї 18 травня день

у день, бо все, що вiдбулося пiдчас цього «святкування», не є ви-падковим непривабливим епiзо-дом, який вичерпав себе разом iззавершенням цього свята. Вигля-дає так, що цей день став знако-вим зрiзом живих тканин нашоїукраїнської реальностi. Зрiзом,який роблять, щоб детально, пiдмiкроскопом, побачити цейвзiрець, iдентифiкувати всi прита-маннi йому властивостi та пато-логiї.

В безсмертнiй працi БертранаРассела «Історiя захiдної фiло-софiї» вiн писав, що коли зника-ють моральнi обмеження, вини-кає тимчасова ейфорiя звiльненнявiд пут, яка призводить до збуд-ження енергiї, але анархiя та зра-да, якi невiдворотно слiдують западiнням моралi, знесилюютьнацiю, i вона потрапляє пiд пану-вання iнших, можливо меншцивiлiзованих нацiй, нiж вона са-ма, але не в такiй трагiчнiй формiпозбавлених моралi. Менiздається, що за останнi три рокими стрiмко ввiйшли саме в такуякiсть iсторичного буття. Ми i є, нажаль, його творцями.

У святковий День Європи неперсонально Янукович, а ми – ук-раїнцi покiрно, вiд страху, рабсь-кої покори або за грошi йшли на«антифашистськi» мiтинги по всiйУкраїнi. Це ми – українцi гордоперекривали ввечерi пiсля «анти-фашистського» мiтингу траси, ко-ли нам вчасно не заплатилиобiцянi «тридцять срiбнякiв» заучасть у продажних мiтингах. Цеми – українцi били журналiстiв таодин одного, i це знову ж таки мибайдуже спостерiгали з краю зацим насиллям через шкло шо-ломiв «Беркуту» та ОМОНу. Це неЯнукович, не Захарченко, не Аза-ров, а ми 18 травня i всi iншi днi го-дуємо своє суспiльство фальши-вою напiвправдою через чисельнiЗМІ та замовнi полiтичнi ток-шоу,в яких намагаємося прикраситимiшурою та гучними салютамибруд, в якому живемо. Це ми – ук-раїнцi, патрiоти та iнтелектуалипублiчно б’ємо ногами залишкизнекровленої, напiвживої полiтич-ної опозицiї та з iронiєю, зверх-ньо, як на блаженних, дивимосяна активiстiв громадянськогосуспiльства, яких ми – українцiвиховуємо мiлiцейськими кийка-ми та труїмо газами в автозаках.

І це всi ми, такi як ми є, ди-вуємося, що у нас нiчого незмiнюється на краще та голосносумуємо з приводу диктатури«forever». Януковичi, Азарови,Захарченки та весь iнший «iконо-стас» - це творiння нашої хвороїсвiдомостi. Вони - наше обличчя,а все, що вiдбувалося 18 травня насвято Дня Європи, - нашасправжня сутнiсть. Це наше ко-лективне фото.

Ми всi сподiваємося, що євро-пейськi цiнностi нас врятують. Ачи впевненi ми, що об’єднанаЄвропа на тлi своїх власних вик-ликiв все ще хоче мати справу з

нами, такими, як ми є? Чомусь зга-дався голiвудський фiльм «П’ятийелемент», де головна героїня, якаприйшла на Землю, щоб її вряту-вати, побачила в iнтернетi кривавiсюжети самознищення людствата передумала це робити.

Європа теж побачила пiд чассвяткування в Києвi свого Дня всютрагiчнiсть нашої непривабли-востi. Нам, українцям, таки вдало-ся в цей святковий день показативсе, на що ми здатнi.

Перше, що спало менi на дум-ку, коли я побачила висвiтлення«антифашистських» мiтингiв нателеканалах: все, що було до цьо-го Дня Європи, ще не було «чор-ною смугою». «Чорна смуга» по-чинається нинi, бо «антифа-шистськi» мiтинги – це не простополiтична антитеза, iнформацiйнатактична протидiя акцiї «Вставай,Україно!», це зовсiм iнше. «Анти-фашизм» по-українськи - це поча-

ток стратегiчної полiтичної техно-логiї тривалого використання. Напершому етапi – це дискредитацiяруху «Вставай, Україно!», на дру-гому – подiл країни на «фа-шистiв» та «антифашистiв» пiдчас обрання в 2015 роцi головно-го «антифашиста» на другий пре-зидентський термiн, на третьому– стiйке закрiплення в свiдомостiукраїнцiв асоцiацiї, щопатрiотизм, українiзм – це i є фа-шизм, й останнiй етап – цеукорiнення в душах українцiв не-навистi до власної державностi, їїповне вiдторгнення. Я звертаюсядо владної команди, опозицiї,громадянського суспiльства, iсто-рикiв, iнтелектуалiв, патрiотiв зпроханням зупинити розгортанняхолодної громадянської вiйни, недоводити справжнiсть свогопатрiотизму, щирiсть свого ук-раїнолюбства, ятрячи рани склад-ної української iсторiї. Полiтики,припинiть рвати електорат на своїприватнi шматки, розпалюючиiдеологiчний розбрат минулого,влаштовуючи вiйни пам’ятникiв,мов та орденiв. Це жорстоко тасамовбивчо. Якщо для всiх васУкраїна чогось варта, якщо вона єдля вас чимось бiльшим за iнстру-мент легкої полiтичної або ма-терiальної наживи, публiчно виз-найте, що Україна рiзна – багато-мовна, патрiотична, нацiоналiс-тична, лiберальна та соцiалiстич-на, проєвропейська, проукраїн-ська та проросiйська. І якщо вихочете для неї добра, ви зо-бов’язанi її прийняти, зрозумiти таполюбити такою, якою вона є,припинити нарощування ворож-нечi мiж самими собою, початижити нашим європейським май-бутнiм.

Я ще раз прошу полiтикiв усiхтаборiв заради наших дiтей, зара-ди збереження нашої нацiї зiбра-ти всеукраїнський круглий стiл таприйняти декларацiю про мора-торiй на використання мовних таiсторичних антагонiзмiв у полiтич-них та виборчих технологiях, промораторiй на публiчну брутальнуагресiю в мiжпартiйних та мiжосо-бистiсних стосунках. Заявiть провашу принципову незгоду з бруд-ними полiтичними ток-шоу, якi де-вальвують українську дер-жавнiсть, остаточно дискредиту-ють всiх, пiдкреслюю, всiх ук-раїнських полiтикiв та посадовцiв.

Не допустiть того, щоб звичайнiукраїнцi виплеснули один на од-ного агресiю, породжену соцiаль-ною та правовою несправед-ливiстю. Хiба не для того їх плану-ють озброїти дозволеною пнев-матичною зброєю?! Замiсть того,щоб спокiйно та мирно усунутивiд управлiння країною профне-придатну групу, «антифашизмом»людей налаштовують ненавидiтита вбивати один одного.

У свiдомостi кожної людини i всерцi кожного суспiльства iснуєтаємнича алхiмiя, яка непередба-чувано змiшує всi iнгредiєнти: лю-бов i агресiю, справедливiсть i на-силля, вiру i обман. Якщо людинапоступово вбиває голос свогосумлiння, глибина її моральногопадiння iнодi буває бездонною. Втакому станi людина легко ви-правдовує будь-яку свою мер-зотнiсть. Представники україн-ського провладного «олiмпу» вДень Європи пред’явили свiтусвою ампутовану совiсть.

18 травня я почула такожстрункий хор уболiвальникiв заопозицiю вiд влади. «Не висунулиєдиного кандидата в Президенти!Не висунули єдиного кандидата вмери Києва! Шкода! Пiдсумковаакцiя провалилася! Все пропало!»Ало, заспокойтеся… Не треба так«вболiвати» за опозицiю - це некоманда «Шахтар». Але те, щотак наполегливо зiштовхують опо-зицiю до «наїждженої колiї» єди-ного кандидата в Президенти в2015 роцi, заслуговує на увагу.

Я хочу чiтко заявити, що я про-ти висунення вiд опозицiї єдиногокандидата в Президенти, якщо ви-бори будуть вiдбуватися в два ту-ри. Вважаю, що висунення єдино-го кандидата вiд опозицiї на пре-зидентськi вибори не тiльки непотрiбно, але й вкрай шкiдливодля перемоги. Для цього є три ар-гументи i, на мiй погляд, вони ва-гомi.

По-перше, i це, можливо, голо-вне - нiхто нiкому не давав праваза лаштунками замiсть всенарод-ного голосування обирати Прези-дента країни на основi якихосьнезрозумiлих непрозорих тiньо-вих домовленостей. Якщо опо-зицiя вважає себе демократич-ною, то залишайтеся демократа-ми в усьому, а не лише коливигiдно. Ми вже один раз обиралиєдиного кандидата, внесли його

на руках в кабiнет Президента Ук-раїни, i що з цього вийшло?! Всi вкурсi… У нас є сильнi гiднi канди-дати вiд опозицiї, i кожен з них зо-бов’язаний пройти народнi «прай-мериз» в першому турi прези-дентських виборiв. Хай українцiоберуть найгiднiшого кандидатата вiзьмуть на себе вiдповiдаль-нiсть за свiй вибiр. У нас немає, якпiд час президентських виборiв у1999 роцi, загрози виходу в дру-гий тур кандидата вiд комунiстiвразом з представником влади. Вдругий тур обов’язково вийдеодин з представникiв демократич-ної опозицiї, а якщо все буде так,як нинi, то, можливо, в другомутурi опиняться два опозицiонера.Обидва варiанти - позитивнi, томуне позбавляйте народ права вибо-ру шляхом тiньових домовленос-тей.

По-друге, немає нiяких сумнi-вiв, що правляча партiя активноорганiзовує варiант «канiвськоїчетвiрки». Вже очевидно, що наiнформацiйному просторi активнонав’язується тема «єдиного кан-дидата» для того, щоб граючи наамбiцiях опозицiйних лiдерiв тавключаючи вбивчi суми фiнансо-вих ресурсiв, клюєви, льовочкiни,фiрташi та iншi «веселi чемодан-чики» за декiлька днiв до початкувиборiв провалили нову «канiв-ську четвiрку» та пояснили народувсю безпораднiсть, нiкчемнiсть,дурiсть всiх опозицiонерiв. Хтовиступить гарантом, що це невiдбудеться? Навiщо такi про-вальнi ризики? Ми просто немаємо права так ризикувати, як-що ми вiдповiдальнi люди. Тому яписьмово просила перед 18 трав-ня зняти опозицiю з полiттехно-логiчного гачка єдиного кандида-та в Президенти України. Я дякуювсiм лiдерам опозицiї за те, що во-ни дослухалися до моєї поради тавиправили цю стратегiчну помил-ку. Публiчний галас спiкерiв вiдвлади iз критикою вiдходу опо-зицiї вiд висунення єдиного кан-дидата в Президенти пiдтверд-жує, що їхнi плани руйнуються iвони це сприймають iстерично.

Але є ще й третя причина, чомушкiдливо висувати в першому турiєдиного кандидата в Президенти.Бо всiм нам потрiбно добитисямаксимальної мобiлiзацiї ук-раїнцiв проти правлячої Сiм’ї впершому турi. Таку мобiлiзацiю

набагато краще проведуть де-кiлька потужних команд справж-нiх кандидатiв у Президенти Ук-раїни вiд опозицiї, нiж одна такакоманда. І нехай нiхто з «добро-зичливцiв» не переживає вiдносноконцентрацiї фiнансових та ор-ганiзацiйних ресурсiв опозицiї напрезидентськi вибори. Кращоїмотивацiї у кожного кандидата вiдопозицiї, нiж вийти в другий тур iперемогти на виборах, не iснує.Кожен з них i грошi збере, i ко-манду для самовiдданої роботизорганiзує. Якщо висунути єдино-го кандидата в першому турi, iншiбудуть працювати на одну сотусвоєї сили. А це вже провал i впершому турi, i в другому, бовирiшувати долю виборiв буде ко-жен вiдсоток голосiв.

Але принципово важливо, щобусi лiдери опозицiйних сил вжесьогоднi пiдписали публiчну угодупро непоборювання мiж собою впершому турi та про одностайнупiдтримку опозицiонера в друго-му турi. Саме вiдсутнiсть такоїєдностi опозицiї в другому турiпрезидентських виборiв 2010 ро-ку i призвела до влади сьо-годнiшню бiду. Я вдячна всiм лiде-рам опозицiйних партiй, що вонисаме таку угоду про непоборю-вання мiж собою в першому турiта про єдиний фронт в другомутурi пiдписали 18 травня в ДеньЄвропи. Це i є, на мiй погляд, стра-тегiчно правильне й переможнерiшення. Тепер його треба де-тально донести до людей в iнфор-мацiйному просторi.

А якщо Януковичу прийде в го-лову зламати демократичнi вибо-ри Президента України, влашту-вати чергову гру в наперстки тапровести наступнi вибори в одинтур, вiд опозицiї буде єдиний кан-дидат, i вiн уже визначений.

Але що б не робила правлячаСiм’я, як би не викручувалася,скiльки б не манiпулювала факта-ми, виборами, Конституцiєю,iнформацiйним простором, фаль-шивими кримiнальними справами,вони не враховують одного. Їмбiльше не вiрять. Нiхто не вiрить –нi свої, нi чужi. Свiт змiнився,дiють соцiальнi мережi, якi не да-ють приховувати правду. Незмiнилися тiльки вони. Утримува-тися при владi з допомогою деше-вих манiпуляцiй та картонних де-корацiй бiльше не можна.

Я не знаю точно, як закiнчитьсвоє життя режим. Але я точнознаю, що вiдлiк часу вже пiшов. З18 травня. Бо цього дня стало оче-видним, що вони втрачають свiйостаннiй iнстинкт, який до цьогочасу їм не зраджував, - iнстинктсамозбереження. Це стало оче-видним у День Європи.

ûÎ¥fl íËÏÓ¯ÂÌÍÓ

á-áÄ ¢êÄí

Партiя регiонiв намагається нацькувати українцiв один на одного, щоб таким чином вiдволiкти їхню увагу вiдголовного винуватця всiх бiд України

ãËÒÚ ûÎ¥ª íËÏÓ¯ÂÌÍÓ Á Ú˛ÏË

ДЕНЬ ЄВРОПИ

5№22 (231), Травень 30, 2013

Раптовий вiзит у недiлю, 26травня, президента України

Вiктора Януковича у Сочi, на дачудо росiйського колеги Володими-ра Путiна, викликав переполох вполiтичних i експертних колах Ук-раїни.

Два днi поспiль ця новина булатоповою в українських медiа.Журналiсти й полiтологи, навви-передки коментуючи причини йнаслiдки позапланової зустрiчiлiдерiв двох країн, губилися вздогадах i припущеннях...Об’єднувала, однак, всi цi комен-тарi одна загальна думка: нiчогодоброго Українi вiд цього корот-кого курортного «роману» чекатине варто. Красномовним є тойфакт, що росiйськi ЗМІ прозустрiч майже нiчого не написали.Максимум — короткi безбарвнiiнформацiйнi повiдомлення.

Недiльна поїздка Вiктора Яну-ковича на термiнове побачення доВолодимира Путiна виглядаєсправдi дуже пiдозрiло. Керiвникдержави раптом зривається з на-сидженого у рiдному Межигiр’їмiсця й летить як вiтер до Росiї.Нiде попередньо про цей “робо-чий вiзит” не було анi слова. Прес-служба президента лише в недiлюзранку, за кiлька годин до вильо-ту, надала вiдповiдну короткуiнформацiю для преси. Виглядаєце так, нiби Путiн викликав до се-бе “на килим” українського кер-манича... Що такого невiдкладно-го могло статися, що треба булострiмголов летiти на цю зустрiч? Іце при тому, що останнiм часомукраїно-росiйськi двостороннiвiдносини вельми прохолоднi. Агосподар Кремля не раз демонст-рував своє, м’яко кажучи, зневаж-ливе ставлення до українськогоколеги. І раптом такий блискавич-ний вiзит та майже п’ятигодиннарозмова тет-а-тет. Важко собi уя-вити такий формат стосункiв зпрезидентом Америки, Нiмеччиничи навiть Польщi. Отже, цесвiдчить про особливий рiвеньвзаємин, чи, радше, про особливi(якщо не сказати приватнi) домо-вленостi. Тому й iнформацiї об-маль. Бо якби Путiну та Януковичувдалося про щось конкретне до-мовитися, то росiйська преса пер-ша б розтрубила про черговi гео-полiтичнi перемоги Росiї. Вихо-дить, чи нi про що не домовилися,або цi домовленостi мали непублiчний, а значить, i не держав-ний характер. Тобто, зацiкавленi уних не держави, а персональноучасники переговорiв. Можливо,цим i пояснюється така прудкiстьЯнуковича? Не можна виключати,що йому особисто на чомусь роз-ходилось.

Не забуваймо також, що пре-зидентськi вибори в Українi май-же на носi. А хвалитися переделекторатом нема чим. Обiцянкипро “покращення вже сьогоднi”вдруге не пройдуть. Тому про-росiйському електорату ВiктораФедоровича, як, втiм, i електорату

Володимира Володимировича,треба замилити очi хоч якимисьiнтеграцiйними “дурилками”. Тоб-то, не обов’язково про щось кон-кретне домовлятися, достатньоробити вигляд, що про щось до-мовляються...

Результати ж нинiшнiх перего-ворiв залишаються у таємницi. ІЗМІ доводиться гадати: про щодомовилися президенти, чи нездав вже вкотре Януковичнацiональнi iнтереси України? Як-що iнформацiя про домовленiстьпрезидентiв щодо отримання Ук-раїною статусу спостерiгача уМитному союзi не викликає особ-ливої реакцiї, то цього не можнасказати про те, що Україна пого-дилася вiддати газотранспортнусистему (ГТС) в обмiн на знижкуза росiйський газ, як стверджуютьдеякi мас-медiа. Українськийполiтикум i громадяни повиннiзнати, що обговорювали i до чогодомовилися глави двох держав.Про це, до речi, йдеться в заявiпартiї УДАР. А ось якi поясненнядав пресi колишнiй уповноваже-

ний президента України з енерге-тичної безпеки Богдан Соко-ловський.

- Я не знаю, про що вони домо-вилися, але якщо така утаємни-ченiсть, то нiчого доброго для на-роду України в тих домовленос-тях немає.

- А як загалом слiд оцiнюватифакт того, що зустрiчi вiдбувають-ся пiд завiсою такої таємничостi iпрезидент України ледь не за вик-ликом їде до Путiна? Це було вла-стиво i попереднiм українськимадмiнiстрацiям?

- Ранiше так не було. Якпам’ятаєте, коли був президентомЮщенко, то готувалися такiзустрiчi заздалегiдь, i готувалисявiдповiднi повноваження на пiдпи-сання рiзних документiв. Нiхто зцього не робив нiякої таємницi.Теми для переговорiв завждивисвiтлювалися набагато ранiше,нiж сам вiзит. Хоча i президентможе говорити без директив, такiречi оформлялися як слiд.

- Що означає: нiчого доброгоне може бути вiд цих переговорiв.Можете ви це розшифрувати?

- Я думаю, що насампередiдеться про ГТС, i наш президентпрекрасно розумiє, що вiдчужува-ти ГТС не можна, але вiн не маєiншого виходу, бо не знає, що ро-бити. Тому довкола всi його пiдво-дять. Вiн сам не може iнiцiюватиреформи, якi б пiшли, економiказалишається нереструктуризова-

ною, бо бояться наступити на ногиолiгархам. Тому що iснує певназалежнiсть. І за великим рахункомвся надiя на Росiю з тим, що їїпiсля того «кинуть». Але так небуде однозначно. Тому що здача— останнiй крок перед розваломнашої держави. Але цього, мабутьне розумiє влада, зокрема й того,що нiкому вона не буде потрiбнапiзнiше.

- Тобто, фактично йдеться проте, як повiдомляють деякi ЗМІ зпосиланням на джерела в урядi,що Київ готовий на умовиросiйської сторони, коли «Газ-пром» стане ключовим учасникомконсорцiуму.

- «Газпром» особливо у свiтлiтенденцiй про потоки насампередзацiкавлений у тому, щоб контро-лювати Україну в цiлому. Тому щоза «Газпромом» стоїть Кремль,який особливо не приховує ба-жання контролювати Україну.Нинi iснує ситуацiя, хто контро-лює газ, той контролює всю Ук-раїну. Тому що практично вся еко-номiка залежить вiд газу, i значнакiлькiсть людей фiзично спожи-ває газ. Зараз не можна вiддаватигаз навiть на один процент. І цепрекрасно розумiють нашi прави-телi, але вони дiють так, бо iнак-шого виходу не мають, анацiональних державницьких по-чуттiв у них немає.

- До речi, а як ви пояснюєте те,що з боку Росiї також немає вито-

ку iнформацiї про результати цихпереговорiв?

- Я думаю, що це в iнтересахРосiї, бо ГТС сама по собi йде вруки. Причому нiхто не озвучив,яка все-таки оцiнка ГТС, i хто її ро-бив. Попереднiй мiнiстр енергети-ки обiцяв цю оцiнку зробити долистопада минулого року, але їїнемає. І Росiя вичiкує. Безумовно,для неї зараз вигiдна мовчанка,тим бiльше, що напевне євiдповiднi прохання з боку ук-раїнської сторони, бо все зiрветь-ся. Росiяни це розумiють i гово-рять, як правило, коли зроблятьроботу.

- З другого боку, хiба парла-мент не може нiчого вдiяти, аджеє закон, який забороняє передачуГТС не тiльки у власнiсть, алевiддавати в управлiння?

- У сьогоднiшньому парла-ментi, на жаль, нацiональнi еле-менти не мають бiльшостi, а iсну-юча бiльшiсть - це фактично п’ятаколона. А тi потуги, якi робитьЯценюк, Кличко i Тягнибок -слабкi.

Втiм, закиди Б.Соколовськогоопозицiї, що її потуги слабкi, незовсiм вiдповiдають дiйсностi.Партiя Вiталiя Кличка УДАР усвоїй заявi рiшуче вимагає, абиВiктор Янукович пояснив ук-раїнському суспiльству, про щовiн домовлявся в недiлю, 26 трав-ня, пiд час своєї поїздки до Сочi назустрiчi з росiйським президен-

том Володимиром Путiним.У заявi прес-служби УДАРу,

оприлюдненiй у понедiлок, 27травня, зазначено, що не йдетьсяпро зустрiч "у приватних справахдвох приятелiв - українськийполiтикум i громадяни повиннiзнати, що обговорювали i до чогодомовилися глави двох держав".

"Турбує те, що, декларуючиєвропейський курс, українськавлада вперто розвертає країнузовсiм в iншому напрямку.Замiсть того, щоб виконати умовидля пiдписання угоди проасоцiацiю з ЄС, влада Януковичашукає варiанти пiдписання угоди зМитним союзом, паралельно зда-ючи газотранспортну систему Ук-раїни. Фактично, влада робитьусе, щоб європейська сторона непiдписала угоду про асоцiацiю", -йдеться в заявi УДАРу.

Тим часом, голова правлiнняальянсу «Нова енергiя» ВалерiйБоровик заявив пiсля сочинсько-го вояжу Януковича, що чиннавлада в Українi готова здати Росiїгазотранспортну систему за низь-ку цiну на росiйський газ, бiльшiоб'єми транспортування блакит-ного палива через українську те-риторiю, а також за пiдтримкунинiшнього президента ВiктораЯнуковича на президентських ви-борах у 2015 роцi.

Зокрема, на думку експерта,наразi влада у нашiй державi на-магається дiяти у питаннях навко-ло ГТС не за прозорою схемою.

"Її, по сутi, здадуть за три речi.По-перше, низьку цiну на газ, щодозволить протриматися цiй владiще два роки i, можливо, вигратинаступнi президентськi вибори", -зазначив Боровик.

По-друге, за його словами,влада прагне отримати гаранту-вання прокачки 60 мiльярдiв ку-бометрiв газу, що експерти вва-жають дуже малим для гаранту-вання роботи такої системи.

"Мало б бути не менш нiж 80-100 мiльярдiв кубометрiв газу. Іпо-третє, йдеться про гарантуван-ня пiдтримки дiючого президентана наступних виборах", - уточнивексперт.

í‡‡Ò ÉÌËÔСпецiально для «Нової газети»

Янукович вiдмовляється розповiдати українському суспiльству, про що вiн домовлявся з Путiним у Сочi

Предметом таємної зустрiчi в Сочi могла бути українська газотранспортна система

èÓ ˘Ó ‰ÓÏÓ‚ËÎËÒfl Ç.èÛÚ¥Ì Ú‡ Ç.üÌÛÍӂ˘ Û ëÓ˜¥?

КОРОТКИЙ КУРОРТНИЙ РОМАН

ᇠÍ˪‚Ò¸ÍËÏ ˜‡ÒÓÏ

6 №22 (231), Травень 30, 2013

- Давайте почнемо нашубесiду з головного: що повин-но вiдбутися в державi, абилюди нарештi зрозумiли – такжити далi не можна?

- Я – людина релiгiйної пер-спективи. Для мене надзвичайноважливою є спроможнiсть людейпочути той голос, який свого часупочула Жанна д’Арк, деньпам’ятi якої вдячна Францiя що-року вiдзначає 30 травня. Уявiтьсобi: проста сiльська дiвчина рап-том чує голос: «Іди!». Вона йде iробить ту справу, якої нiхто вiднеї не очiкував. Іншими словами,оцей занепад, який є нинi, длямене свiдчення того, що десь по-ряд виростає нова спроможнiстьУкраїни дати вiдповiдь на тi вик-лики, якi ми маємо. Цього ще невидно. Ми не знаємо, звiдкиз’явиться ця група людей (бо япереконаний, що це має бутикритична маса однодумцiв),яким, по-перше, стане соромноза те, що вiдбувається в Українi.По-друге, цей сором не пожене їхза кордон, в емiграцiю, як погнав

багатьох кращих представникiвнашої нацiї, а спонукає з новоюконцепцiєю, дуже чiткою й про-стою, стати й заявити про себе. Ямаю на увазi не тiльки iнтелекту-альну складову, але й духовну –тобто, спроможнiсть йти на жерт-ву. Ми не зможемо сьогоднiвирiшити цю ситуацiю, просто пе-рестрибнувши з одного коня наiншого. Повинна з’явитися групалюдей, таких як Юрiй Луценко,якi думають передусiм не провладу, а про країну. Тих, хто будеготовий йти на жертви, на будь-якi переслiдування. Якi запропо-нують просту модель, пiдтрима-ють її своїми дiями – i люди їмповiрять. Тодi можна очiкуватизмiн. Поки ж, за нинiшнiх обста-вин цинiзму влади, фактичногопаралiчу опозицiї ми не маємодемократичної процедури замiнинегiдного уряду гiднiшим. Мусить

вiдбутися тотальний злам усуспiльствi, якщо хочете, мораль-на революцiя.

- Часто закидають, що група«Першого грудня», до якої Виналежите, це, вибачте, роман-тичнi старички, якi «занадтодалекi вiд народу». Що Вивiдповiдаєте людям, якi в роз-пачi кидають усе й емiгрують зкраїни, бо мають брак вiри вмайбутнє України?

- Я знаю цей скепсис людей

щодо iнiцiативи «Першого груд-

ня», аналiзував, на чому вiн 7рун-

тується. Що ми говоримо: люди-

на сама повинна стати мораль-

ною й вiдчути власну

вiдповiдальнiсть. Хiба це лягає на

людськi душi? Нi! Тому, що люди-

на не вважає себе винною за те,

що вiдбувається в державi. Виннi

вони, i далi йде перелiк рiзних ка-

тегорiй начальникiв. Тому наша

група повинна їх знищити, з ними

розправитись, а тодi вже я буду

моральним, демократичним то-

що. Це реакцiя патерналiстської

держави i народу, який звик до

того, що щастя йому забезпечує

хтось iнший. Звичайно, iншої ре-

акцiї поки й не може бути.

- Добре, але щоб зробитиуспiшним проект «Україна»,треба мати лiдерiв, якi готовiдо великих справ i психологiюмаксималiзму? Чи не здаєтьсявам, що два втраченi шанси в1991-му й 2004 роках – це йбула для України юнiсть з її ви-сокими iдеалами, яка вже неповторна. А нинi ми, як держа-ва, переживаємо кризу «се-реднього вiку».

- Чи вiрю я в доброго лiдера?Нi. Тобто, я не хочу покладати на

нього надiї. Тому що повинно ви-рости все суспiльство. Жоден ди-вовижно гарний лiдер нiчого незробить, якщо цього не захочутьгромадяни. Але є рiзнi станисуспiльства. Вiзьмiмо МартiнаЛютера Кiнга – це приклад того,що потрiбно, аби змiнити держа-ву. Необхiдна група людей, якiскажуть, що ми будемо йти навсе. Саме через таку жертву йдевиховання нацiї. Мартiн Лютерпiдняв духом знедолених тем-ношкiрих, а також вiдкрив передбiлими провалля того антихрис-тиянського ставлення до iншоїлюдини тiльки через те, що в неїiнший колiр шкiри. І багатьомамериканцям стало соромно, щовони та їхнi попередники вiкамижили з таким ставленням доближнього свого. Таким чином,американське суспiльство вирос-ло, i йому вже не потрiбнонастiльки жертовних людей.Майбутня українська систематеж не буде триматися виключнона лiдерi. Не можна поєднати па-терналiстську модель держави iнормальний цивiлiзацiйний роз-виток. Лiдер, який виховує,потрiбен для патерналiстськоїконцепцiї, для демократичної –необхiдно щось iнше. Але, щобперейти вiд одного до другогопри такий великiй кризi, яка єсьогоднi, нинi все ж таки лiдерпотрiбен.

- Ви бачите таких людей?

- Нi. Але за рiк перед тим, яквиступила Жанна д’Арк, чи хтосьзнав її у Францiї?

- Ми говоримо про внутрiшнiзмiни, але для них потрiбнi ро-ки чи, навiть десятилiття. Мiжтим, є фактор часу: з одногобоку iмперський сусiд, який неприховує своїх планiв. З iншо-го, антиукраїнський, за своєюсутнiстю, режим. З третього –аморальна, байдужа бiль-шiсть. Чи є у нас такий час?

- Немає i водночас є. Справдi,

ÄÍÚۇθÌ ¥ÌÚ‚’˛

Про спiврозмовника: Мирослав МАРИНОВИЧ – вiдо-мий український публiцист,правозихисник, релiгiєзна-вець, член-засновник Ук-раїнської Гельсiнської групи,вiце-ректор Українського Като-лицького Унiверситету у Львовi.Народився 4 сiчня 1949 року вселi Комаровичi, Старо-самбiрського району, Дрого-бицької областi (нинi –Львiвська). Вищу освiту здобуву Львiвськiй полiтехнiцi. Пра-цював перекладачем занглiйської мови, технiчним ре-дактором. 9 листопада 1976року разом зi своїм другомМ.Матусевичем став членом-засновником УкраїнськоїГельсiнкської Групи. У березнi1977 року Маринович та М.Ма-тусевич на вечорi пам'ятi Тара-са Шевченка в Київськiй фiлар-монiї, здолавши опiр органiза-торiв вечора, несподiвано вий-шли на сцену i закликалипроспiвати «Заповiт». 23 квiтня1977 року Маринович був за-арештований. Проходив пооднiй справi з М.Матусевичем.Вони звинувачувалися в «про-веденннi антирадянськоїагiтацiї i пропаганди». Слiдствотривало 11 мiсяцiв. 22-27 бе-резня 1978 року Київський об-ласний суд у м. Васильковi за-судив Мариновича до макси-мального термiну ув'язнення - 7рокiв таборiв суворого режиму i5 рокiв заслання. Покараннявiдбував у Пермському таборiВС-389/36. Повернувся в Ук-раїну в березнi 1987 року. Вла-штувався оператором нафто-переробного заводу в Дрого-бичi. 1990 року почав працюва-ти кореспондентом мiсцевої га-зети «Галицька зоря». 1990 ро-ку була опублiкована працяМ.Мариновича «Євангелiє вiдюродивого», написана ще в та-борi, 1991 року вийшла йогокнига «Україна на полях СвятогоПисьма», а 1993 року - «Споку-тування комунiзму», «Україна:дорога через пустелю». Вiд1997 року - директор Інститутурелiгiї i суспiльства ЛьвiвськоїБогословської Академiї, членУкраїнського БогословськогоНаукового Товариства, 13 ве-ресня 2010 року Мирослав Ма-ринович очолив українськевiддiлення мiжнародного ПЕН-клубу. Один з учасникiвiнiцiативної групи «Першогогрудня». Автор багатьох книг iнаукових статей. Нагородже-ний багатьма вiдзнаками, се-ред яких орден Свободи та ор-ден «За мужнiсть» І ступеня.Мешкає й працює у Львовi.

Як тiльки проллється велика кров, буде кiнець. Це той варiант, коли країна зникає як держава...

Україна так i не навчилася дослухатися до думок своїх моральних авторитетiв

åàêéëãÄÇ åÄêàçéÇàó:«äêéÇ áçàôàíú ìäêÄ∫çì»

7№22 (231), Травень 30, 2013

сьогоднi настали дуже цинiчнi ча-си, i тепер вже не буде того роз-гублення, яке ми бачили у влад-ному середовищi наприкiнцi ко-мунiстичної ери чи в перiод Куч-ми, перед Помаранчевою рево-люцiєю. Нинi всi перелiченi вамисили будуть йти на жорстокiманiпуляцiї, провокацiї з тим,щоб сам народ заблагав, аби небуло змiн. Але чому я бiльш-менш спокiйний. Знову ж це по-ходить з моєї вiзiї, як вiдбувають-ся подiбнi процеси. Ранок почи-нається з найтемнiшої ночi. Лишетодi, коли система доходить досвоєї крайньої точки, можна уя-вити собi двi альтернативи: абосистема знаходить вирiшення,або вона гине. Ми нинi вже зайш-ли в пiке. З нього немає нормаль-ної посадки. Мусить щосьвирiшитись.

Далi я скажу те, над чимполiтики смiються. Як вiдбу-вається трансформацiя гусенi вметелика? Спочатку гусiнь самасаме обплутує ниткою й починаєрозпадатися. З точку зору формигусенi – це самогубство. Але ко-ли ялочка вже сформована, внапiврозкладеному мiсивi, в неве-личкiй групi клiтиночок, почи-нається бурхливий рiст. І тодiвилiтає метелик. Оце є точнийопис будь-якого метафiзичногопереходу. Спершу якась формарозпадається, i з приходом довлади в 2010 роцi Януковича Ук-раїна обплутує себе нитками тагине. Сама себе задушує. Здава-лось б, все – кiнець. Але чомуiнiцiативна група «Першого груд-ня» продовжує говорити, хочарозумiє, якою є реакцiя. Тому щодесь з’явиться людина, яка послу-хає i скаже: «Вони мають рацiю,давай я спробую». І тодi на базiкритичного зеренця почне бурх-ливо розвиватися iнша форма.

- Багато хто вважає, що мивже пройшли ту стадiю, колиможна було перемогти мир-ним шляхом. Сьогоднi ж безпролиття кровi отриматисправжню незалежнiсть Ук-раїни неможливо...

- Справдi, ми втратили час длятого, щоб вийти з постко-мунiстичного й постгеноцидногосуспiльства плавно. На жаль, му-сить вже бути змiна не ево-люцiйна, а революцiйна. Алекров знищить Україну. Як тiлькипроллється велика кров, будекiнець. Це той варiант, коликраїна зникає як держава. Кровiми не перенесемо, бо маємостiльки розбiжностей, передусiмментальних. Сильна рука, якамстить, – це означає отаманщи-ну, яка завжди розриває Україну.

- На жаль, у кожному з нассидить маленький «янукович».Якi Ви маєте рецепти його по-долання?

- Ми пiдживлюємо цю систему.Тому, власне, не на януковичiв по-винна бути спрямована атака. За-лишмо Януковича. Давайте поди-вимося i зрозумiємо, що ми живе-мо своїми слабостями.

- Як можна подолати цюжахливу систему, яка ось вжетретє десятилiття поспiль недає нам змоги побудуватинормальну європейську дер-жаву? Поряднi люди не хочутьйти до влади, i в результатi, мивтрачаємо Україну. Як вирва-тися з цього зачарованого ко-ла?

- Треба йти за законами струк-туралiзму. Якщо в якусь систему,яка має свої правила, вносити чу-

жорiдний елемент, то в бiльшостiвипадкiв вiн або трансфор-мується системою i змушений бу-де пiдлаштуватися пiд неї, або ви-штовхнеться. Тiльки якщо вiн ста-не системотворчим, то може пе-реламати систему й задати їй новiправила гри. Ми знову вер-таємось до критичної маси лю-дей, якi своєю енергiєю духу iжертви здатнi це зробити. Чому язавжди вiдмовляюсь iти депутат-ствувати до Верховної Ради, бознаю, що я там нiчого не зроблю.Або система мене пiд себе пiдла-штує, або я сам грюкну дверима iскажу: «Досить!».

- Чи повинно суспiльство на-кладати якiсь табу, щоб збе-регти себе вiд поразок?

- Думаю, так. Наприклад, табуна дискусiю, якi герої єсправжнiми. Якщо ми не можемоповторити iспанський варiант –«вони боролися за Іспанiю», не-залежно з якого боку, то повиннiпогодитись, що не будемо спере-чатися. Не дозволимо полiтикамманiпулювати цими питаннями.Здається, вже бiльшiсть українцiврозумiє: як тiльки з’являються ви-бори, про що ми починаємо гово-рити? Про Бандеру i про мову.Повинно бути загальне розумiнняв суспiльствi: якщо є рана, її тре-ба не роздирати, а гоїти травами,покривати бинтом.

Ми не є законослухняною

нацiєю. Якщо на Заходi iснуєверховенство права, то в насдомiнує поняття справедливостi.Пропозицiя закрiпити табу зако-нодавчо – розумна i твереза, алея сумнiваюсь, що вона реалiстич-на. Натомiсть, є iнша, утопiчна,яка, на перший погляд, виглядаєсмiшною, – любов. Якщо групалюдей, про яку я говорю, скажесобi: ми не пiддамося на прово-кацiї, ми самi собою об’єднаємо-ся, подолаємо розбiжностi Сходуi Заходу, то це буде прикладомдля iнших.

- Вам було 27 рокiв, коли виподолали страх. Потiм потра-пили за грати. Коли було лег-ше боротися зi злом: тодi читепер?

- Тодi було легше. Нинi все жтаки важче. Перш за все, в психо-логiчному планi. В радянськi ча-си, коли ти зрозумiв розкладкусил, все ставало на свої мiсця. Яприїжджаю до Києва, знайом-люсь з родинами дисидентiв, якiвже були заарештованi. Все. Я наїхньому боцi. Вони страждають.

Влада, яка нiзащо переслiдує по-етiв, письменникiв, є уособлен-ням зла. Один раз кагебiст сказавменi: «Имейте ввиду, кто не с на-ми, тот против нас». «Добре, ябуду проти вас», – вiдповiв я.Все. Крапка. І тодi вже психо-логiчно легше, хоча ти пам’ятаєш,що не маєш права схибити. А за-раз ситуацiя типова для давньо-київських казок: коли Баба Яга

обертається в пишноплiдну яб-луньку чи криниченьку з чистоюводою. І треба весь час бути пиль-ними: не взяти те яблуко, не напи-тися тiєї водицi, i пам’ятати, щозло завжди маскується пiд доб-ро.

- Зi Святого Письма ми бачи-мо, що Бог вiдвертається, як-що народ стає аморальним. Чине втратила Україна своїх пра-ведникiв. На чому взагалi ба-зується Ваш оптимiзм?

- Дуже гарне запитання. Але яб трохи вiдредагував вашу фра-зу. Не Бог вiдвертається, а людивiд Нього, втрачаючи здатнiстьчути Його мову i знаки, якимирозсипане наше життя. Коли ме-не заарештували, i я мав час по-думати, то озираючись в минуле,побачив: скiльки там було знакiв,посланих Богом, якi я зiгнорував,але насправдi вони були пiдказ-ками! Тим, що робимо лихi спра-ви, ми втрачаємо вмiннярозрiзняти цi знаки. А раз так, товiдповiдно живемо своїм розу-мом, який веде нас у ще бiльшу

прiрву. Отже, якщо станемо наточку зору, що Бог вiдвернувся,то не матимемо шансу. Навпаки,це ми є творцями нашої кривди.

Стосовно ж вашого запитан-ня, то я переконаний, що у нас єдостатня кiлькiсть праведникiв. Умене є фiзичне вiдчуття, бо яоб’їздив всю Україну. І всюди ба-чив добрих людей, якi потенцiйногiднi жити в iншiй, щасливiй дер-

жавi. Чого немає? Солiдарностi.Вмiння взятися за руки. Навiть недля того, щоб витягнути шаблю йрубати, а щоб не допустити зла.Сказати: все, кiнець, ви не маєтевлади над нами! Але ми це спро-можнi будемо зробити, коли пе-рестанемо бути отаманами. Зно-ву духовна проблема. Зараз ко-жен з нас окремо вiдчуває, щоживе в агресивному, ворожомусередовищi. Коли з нього вiдбу-вається якийсь акт, ми тут же вва-жаємо за потрiбне накинутися нанього, захистити себе щебiльшим хамством. І таким чи-ном, ми забуваємо ключове по-няття: «Люби ближнього свого»,як основу людського спiвжиття.Якби ми любили ближнього, тойого iнтереси сприймали б яксвої. А раз так, то ти перебуваєшв солiдарностi. Тодi ти вiдгу-куєшся на бiль iншої людини, авона – на твiй. У нас хвороба вцих базових питаннях. Томуiнiцiатива «Першого грудня» роз-вертає нас до них. Бо часто людине бачать в цьому проблему i пе-ребувають на рiвнi «оця партiяменi шкодить».

- Ви говорите про моральнуреволюцiю й аморальну бiль-шiсть, але яка може бути фор-мула майбутньої успiшностiУкраїни з байдужим населен-ням, де слова «жертовнiсть» та«служiння» викликають цинiчнупосмiшку й навiть агресiю?

- Для римських язичникiв всете, що проповiдували християни,було абсурдом, бо їх Бог буврозп’ятий. Римляни повiрили ли-ше тодi, коли побачили, як хрис-тияни лiзли в пащу лева, гинулизаради того, у що вони насправдiвiрили. Тому я кажу про го-товнiсть йти на жертву. Бо це на-дає цiни вашим словам. Тодi лю-дина, яка навiть скептично ста-виться, скаже: «Я цiную її погля-ди, в цьому справдi щось є». Такпочинається перший крок. А як-що таких людей декiлька, то цевже явище. Нам потрiбна духов-на мутацiя, яка з суспiльства, деiснує аморальна бiльшiсть, зро-

бить нову, якiсну модель. Історiясвiдчить, що iнодi, здавалось б,найутопiчнiшi речi, стають ре-альнiстю.

- "Українська iдея i христи-янство, або Коли гарцюють ко-льоровi конi Апокалiпсису" -ваш 540-сторiнковий блиску-чий iсторико-фiлософськийтвiр, який був написаний ще2004 року. Особливо вражаєваш грунтовний аналiз духов-ного свiту сучасної України та їїмiсця в контекстi розвиткувiдносин мiж Сходом i Захо-дом. Коли зважити на подiї ос-таннiх рокiв, то чи залиша-єтесь Ви й надалi при думцi,що можливе духовне преобра-ження нашого суспiльства, якеперебуває в кризi, i чи спо-дiваєтесь на реформуванняукраїнських церков київськоїтрадицiї? Адже в той час, колизгадуванi церкви й надалi пе-ребувають у ролi статистiв, су-часний розвиток в Українi про-тестантських конфесiй, хариз-матичних рухiв i течiй вказує,швидше, на реформацiю про-тестантизму.

- Коли я готував друге виданняцiєї книги вже в рамках шести-томника, я поставив собi це самезапитання: чи потрiбно менi вне-сти якiсь корективи? І виявилося,що нi. Усi свої висновки я повто-рив би сьогоднi як незмiннi. Дужеважливо не вимагати вiд якогосьявища того, чого воно дати не мо-же. Головне функцiональне за-вдання схiдного християнства -берегти традицiю, головне за-вдання протестантизму - швидкореформувати Церкву, якнайкра-ще пристосувати її до швидкоп-линного часу. Це рiзнi завдання,отож не вимагаймо вiд право-слав'я (чи ширше - вiд схiдногохристиянства), щоб воно щорокупроводило реформи свогослужiння. Проте, водночас i нага-дуймо йому, що на ньогопостiйно чигає небезпека застиг-лостi. За Мелетiєм Смотрицьким,найголовнiшою вадою тогочас-ної православної церковноїспiльноти була "нездатнiсть досамооновлення: не прогресуєосвiта, не стабiлiзується церков-ний порядок, усе лишається по-старому, тобто в станi консерва-тизму й деградацiї".

Отже, схiдне християнствомiняється також, але мiняється нечерез щоденне реформування, ачерез одномоментне преобра-ження, яким завершується трива-лий перiод накопичення по-тенцiальних змiн. Я бачу сьогоднiводночас i кризу церков схiднох-ристиянської традицiї, i певнийтиск з боку внутрiшнiх чинникiв,якi домагаються реформування.Тому моя вiра в те, що схiдне хри-стиянство не сказало ще свогоостаннього слова, залишаєтьсянезмiнною. Мало того, я продов-жую вважати, що в релiгiйномупреображеннi людини, а отже, йукраїнської релiгiйної ситуацiї, -наш iсторичний шанс як народу.Арка любовi, що стояла 2004 ро-ку над Майданом, засвiдчила: ук-раїнський народ має великий по-тенцiал євангельського преобра-ження. Як же важливо сьогоднiне змарнувати його, пiддавшисьнетерплячому роздратуванню, ачасто й нашiптуванню лукавого:"Вiзьми камiнь до рук. Твiй гнiвправедний. Помстися кривдни-ку".

Інтерв’ю провiв

ÇÓÎÓ‰ËÏË óËÒÚËÎ¥Ì

Український народ має великий потенцiал євангельського преображення

Мирослав Маринович з мамою Любов’ю Йосипiвною

8 №22 (231), Травень 30, 2013

èÄêíßü «ÅÄíúäßÇôàçÄ»:

«êÖçÄíì äìáúåßçìíêÖÅÄ ãßäìÇÄíà

ÉéãéÇì»У прес-службi партiї

"Батькiвщина" заявили, що словапершого заступника генпрокурораУкраїни Рената Кузьмiна про на-явнiсть доказiв, що дозволяютьзвинуватити екс-прем'єра ЮлiюТимошенко у вбивствi, неправдивi.

Про це йдеться у заявi прес-служ-би партiї.

"Кузьмiну потрiбна негайна ме-дична допомога, бо виконуючи за-вдання Банкової з полiтичного пе-реслiдування Тимошенко, вiн ставплутати бiле з чорним, правду з не-правдою i довiв себе до розумово-го розладу", - заявили у полiтсилi.

"У виданнi "Форбс-Україна"вийшло чергове брехливе iнтерв'юКузьмiна. Його слова не маютьнiчого спiльного iз законнiстю, а єфантазiями хворої людини, бо ли-ше людина з розумовими розла-дами може називати доказамиполiтико-пропагандистське шоу здопиту свiдкiв у "справi Щербаня",- йдеться у заявi.

"Понад два роки Кузьмiн наток-шоу та пiд час поїздок за кор-дон наголошував, що в нього на-чебто є "залiзобетоннi докази"причетностi Тимошенко до справиЩербаня, однак чомусь вiн нейшов з ними до суду, а через двароки влаштував публiчну полiтико-пропагандистську виставу з допи-ту свiдкiв", - заявили у"Батькiвщинi".

У полiтсилi нагадали, що "усiсвiдки, викликаннi ГПУ, пiд час до-питiв зiзналися, що в них немаєдоказiв причетностi Тимошенкодо "справи Щербаня" , а їхнi го-лослiвнi та неправдивi припущен-ня побудованi на словах людей,померлих 15 рокiв тому i чиї словане можна перевiрити".

Як вiдомо, Кузьмiн днями за-явив, що сукупнiсть доказiв усправi про вбивство Євгена Щер-баня дає можливiсть представитицю справу до суду i звинуватитиТимошенко у вбивствi.

ëàç ÉéãéÇàåÖÑÜãßëì

áÄëíêÖãàÇ ãûÑàçìМолодший син народного де-

путата України, голови Меджлiсукримськотатарського народу Мус-тафи Джемiлєва Хайсер застреливлюдину. Про це повiдомляється наофiцiйному сайтi Меджлiсу.

Згiдно з iнформацiєю, нещас-ний випадок стався 27 травня о3:30 по полуднi в будинку молод-шого сина Джемiлєва в Бахчиса-раї в результатi необережного по-водження iз зареєстрованоюзброєю. У цей час сам главаМеджлiсу перебував у Сiмферо-полi, про трагедiю, що трапилася,йому повiдомив телефоном стар-ший син Ельдар.

М.Джемiлєв вiдразу ж повiдо-мив у правоохороннi органи, якiвиїхали на мiсце подiї. Окрiм того,вiн заявив, що з боку його сiм'ї iрiдних здiйснюється максимальнесприяння у проведеннi слiдчих за-ходiв, i висловив надiю на те, щослiдство буде вестися вiдкрито iоб'єктивно.

Як повiдомляє 5-й телеканал зпосиланням на помiчника главиМеджлiсу, Хайсер чистив рушни-цю, яка випадково вистрелила.Згiдно з iнформацiєю телеканалу,куля потрапила в голову друга сiм'ї,якому було близько 40 рокiв. Чо-ловiк допомагав у господарствi i вмомент вбивства порався в городi.

За словами начальникакримської мiлiцiї Михайла Слєпа-ньова, пiдозрюваного затримали.Кримiнальне провадження вiдкри-то за попередньою квалiфiкацiєю"Невмисне вбивство".

íêìÑéÇß åßÉêÄçíà:ÇóéêÄ, ëúéÉéÑçß,

áÄÇíêÄТрудова мiграцiя має стати од-

ним iз важливих зовнiшньо-полiтичних прiоритетiв України.Такою є думка бiльшостi учасникiвкруглого столу "Проблеми право-вого захисту прав українських тру-дящих – мiгрантiв в Європi", щовiдбувся у Києвi 27 травня.

Народний депутат Українитрьох скликань О.Бiлозiр, яка взя-ла участь в його роботi, вважає,що Україна, активiзувавши проце-си повернення українських трудо-вих мiгрантiв, отримає економiчнiдивiденди у виглядi пiдвищенняпродуктивностi працi, запозичен-ня нових технологiй та сучаснихпiдходiв до ведення бiзнесу.

У 2012 роцi українськi трудовiемiгранти переказали в Україну$7,5 млрд., що становить 4,3%ВВП. Якщо ж порiвнювати з су-мою та якiстю прямих iноземнихiнвестицiй в Україну в 2012 роцi,то виявиться, що трудовi мiгрантизробили для залучення iнвестицiйбiльше, анiж вся державна маши-на вкупi з мiнiстерствами еко-номiки та закордонних справ –Державна служба статистики Ук-раїни повiдомляє, що за весь 2012рiк iноземнi iнвестори вклали в на-шу економiку $6 млрд.

«Українцi працюють на совiстьта заробляють грошi для своїхрiдних. У своїй основнiй масi вонизаконослухнянi, мобiльнi, iнiцiа-тивнi. Нашi трудовi мiгранти зсе-редини побачили, як органiзованежиття в ЄС i сьогоднi є провiдни-ками європейських цiнностей, ос-новою для iнтеграцiї України вЄвропейський союз. Багато з нихготовi повернутися на Батькiвщи-ну, щоб будувати Європу тут, од-нак для цього потрiбно створитистимули, якi спонукали б їх це зро-бити»,- заявила О.Бiлозiр.

Ç.éÉêàáäé: «êéëßü ÇßÑåéÇãü∏

ìäêÄ∫çì ÇßÑ ∏ë»Незапланована зустрiч прези-

дента Вiктора Януковича та прези-дента Росiї Володимира Путiна 26травня в Сочi свiдчить про спробуРосiї вiдмовити Україну вiдєвроiнтеграцiї.

Про це заявив колишнiй мiнiстрзакордонних справ України Воло-димир Огризко.

"На мою думку, йдеться проречi значно бiльшi, нiж ГТС, йдеть-ся про вибiр України, i, властиво,всi цi спроби росiйської сторонизмусити Україну не робити виборуми спостерiгаємо вже не одинмiсяць з рiзним ступенем актив-ностi", - сказав колишнiй дипло-мат.

"Але поки, менi здається,росiйськiй сторонi не вдається"дотиснути" й переконати ук-раїнську сторону в тому, що требавiдмовитися вiд європейського ви-бору, i в цьому я бачу певний пози-тив", - додав Огризко. Водночасвiн зазначив, що прихований ха-рактер зустрiчi свiдчить про те, щов українсько-росiйських вiдноси-нах усе ще вiдсутнi нормальнi про-зорi вiдносини i все вiдбувається вумовах, коли спочатку все прихо-вується, а потiм раптово повiдо-мляється про новi домовленостi.

"Менi здається, що нинi в дужебагатьох кремлiвських кабiнетахзрозумiли, що Україна йде, i, вла-

стиво, Кремль втрачає вплив наУкраїну, i ця остання непередбачу-вана зустрiч свiдчить про те, щовiдбуваються останнi спроби зупи-нити процес євроiнтеграцiї", - до-дав В.Огризко.

ìäêÄ∫çëúäß éãßÉÄêïàçÖ ÑéèãÄóìûíú

Ñé ÅûÑÜÖíìОбсяги недоотриманих подат-

кових надходжень держбюджетушляхом продажу найбiльшимифiнансово-промисловими група-ми виробленої в Українi продукцiїза кордон за заниженими цiнами в2012 роцi становили як мiнiмум 14млрд. гривень. Про це повiдомивфiнансовий аналiтик Мар'ян За-блоцький, посилаючись на джере-ла в податкових органах.

"З одного боку, навiть чеснасплата цiєї суми в кращому випад-ку дозволить пiдняти пенсiї лишена 100 гривень. Але в умовахдефiциту бюджетних коштiв i стаг-нацiї економiки, досить iмовiрно,що уряд все ж тиснутиме на фiнан-сово-промисловi групи, щоб тiплатили в бюджет бiльше. Не ос-танню роль у цьому повинна зiгра-ти фiнансова полiцiя", - заявив За-блоцький.

Посилаючись на мiжнароднийдосвiд, Заблоцький констатував,що пiдпорядкування фiнансовоїполiцiї не має визначального впли-ву на її ефективнiсть. "Головне,щоб у iнших гiлок влади також бу-ла полiтична воля боротися з роз-краданням бюджетних коштiв танесплатою податкiв", - пiдкресливаналiтик.

üçìäéÇàó ÉêÄ∏ Ç «óÄêíÖêçì

ÑàèãéåÄíßû» â òÄçíÄÜì∏ ∏ë

Україна переговорами зкраїнами Митного союзу шанта-жує європейцiв, вважає головаправлiння Центру прикладнихполiтичних дослiджень "Пента"Володимир Фесенко. "Ми бачимотаку специфiчну чартерну дипло-матiю", - сказав вiн, коментуючинедiльну (26 травня) зустрiч пре-зидентiв України та Росiї у Сочi.

"Україна переговорами зкраїнами Митного союзу, – якi, впринципi, їй потрiбнi, – ще додат-ково шантажує європейцiв. Що,мовляв, якщо не буде пiдписанняУгоди про асоцiацiю, ми рухати-мемося в бiк Митного союзу", - по-яснив полiтолог. Водночас, за йо-го словами, у переговорах iзРосiєю використовується чинникєвропейської iнтеграцiї.

"Хоча, менi здається, що самiросiяни не дуже вiрять, що Угодупро асоцiацiю буде пiдписано, во-ни просто чекають, виставляючирiзнi умови, роблячи певнiполiтичнi заяви, але вони чекають,що Угода не буде пiдписана, i тодiлегше буде переконати Януковичана вступ до Митного союзу", - ска-зав Фесенко.

"А поки що йде така гра в чар-терну дипломатiю: зустрiч з євро-пейцями, через певний час –зустрiч або з Путiним, або, от в да-ному випадку, в Астанi. Пiсля цього– знову активнiсть на Заходi,зустрiчi з європейцями, а потiм зно-ву – з пострадянськими лiдерами",- зазначив вiн. На думку експерта,простiр для цiєї "складної гри" уЯнуковича набагато менший, нiжсвого часу в Леонiда Кучми.

Як вiдомо, 26 травня в Сочiвiдбулася зустрiч Вiктора Януко-вича i Володимира Путiна, а 28-29травня вони зустрiлися знову в Ас-танi (Казахстан).

äéåì Ç ìäêÄ∫çßÑéÅêÖ ÜàÇÖíúëü?Керiвник кримської прокурату-

ри В'ячеслав Павлов в 2013 роцi є«найцiннiшим» кадром у структурiобласних прокуратур. У середньо-му щомiсяця вiн заробляє 30,5 ти-сяч гривень з урахуванням премiй iвiдпускних. А найменш оплачува-ним виявився нинiшнiй прокурорДонецької областi Олег Сюсяйло,середньомiсячний заробiток яко-го становить менше 18 тисяч гри-вень, що пояснюється недовгимперебуванням на нинiшньому по-сту. Якщо ще в 2010 роцi мiсячнаплатня обласного прокурора ко-ливалася в межах 12-17 тисяч, тоторiк вона становила вiд 20 до 30тисяч гривень. Слiдом за зарпла-

тами полiпшення настало на жит-ловому й iнвестицiйному фронтах.Так, змiнив свої умови проживан-ня прокурор Харкiвської областiГеннадiй Тюрiн - за два роки у йо-го сiм'ї з'явилися 2 будинки, 5квартир i 4 гаража. Прокурор Ми-

колаївщини Володимир Гальцов,який ранiше очолював прокурату-ри Криму й Донецькiй областi, задва останнi роки розширив житло-ву площу нерухомого майна своєїсiм'ї зi 133,9 квадратiв до 376.

Генпрокурор та його заступни-ки заробляють щомiсяця до 5 ти-сяч доларiв, їздять на Lexus,Mersedes, BMW i Audi, володiютьбудинками, квартирами та земель-ними дiлянками, оформленими якна себе, так i на сiм'ю. Набанкiвських рахунках у елiти Ген-прокуратури сумарно перебуваєпонад 1,1 мiльйона доларiв.

îÖëíàÇÄãú èêÄÇéëãÄÇçàï áåß

У Львовi 28-31 травня вiдбувсяVII фестиваль православних ЗМІ,органiзований Синодальнимiнформацiйно-просвiтницькимвiддiлом УПЦ. Тема цьогорiчноїзустрiчi представникiв єпархiаль-них прес-центрiв та ЗМІ: «Май-бутнє засобiв масової iнформацiїта перспективи розвитку загально-церковних телевiзiйних, iнтернет iдрукованих проектiв». Зокрема,керуючий справами УПЦ митропо-лит Бориспiльський Антонiйпiдкреслив значущiсть православ-них ЗМІ у вiдродженнi духовностi,крiм того, вiн зауважив, що церквамає використовувати новiтнiiнформацiйнi та технiчнi засоби,щоб бути цiкавою людям. «Требапам’ятати, що кожен матерiал управославному виданнi має бутишедевром, бо це – творiння дляБога», - зауважив владика. У своючергу голова Синодальноговiддiлу з питань охорони здоров’яi пастирської опiки медичних за-кладiв єпископ Львiвський i Га-

лицький Фiларет вважає, що «ЗМІможуть або врятувати, або занед-бати свiт». «Православний жур-налiст є зразком духу i вiри, яка iнадихає людину на служiння…», -зазначив єпископ Фiларет. На фе-стивалi також обговорювалисятенденцiї розвитку православнихресурсiв, питання мiжконфесiйнихвiдносин, тощо. Вiдбувся круглийстiл щодо створення першого цер-ковного телеканалу «Образ» танового офiцiйного порталу УПЦchurch.ua. У фестивалi взялиучасть майже 100 учасникiв - пред-ставникiв тридцяти єпархiальнихiнформацiйних служб УПЦ, якiвисвiтлюють релiгiйне життя своїхрегiонiв.

За повiдомленнями українських видань

та iнформацiйних агенцiй

Ç ìäêÄ∫çß

9№22 (231), Травень 30, 2013

Президент США Барак Обама ви-ступив минулого тижня в

Нацiональному унiверситетi оборо-ни у Вашингтонi з промовою на темуантитерористичної полiтики США.За словами представника прези-дентської адмiнiстрацiї, який прово-див брифiнг перед заходом, завдан-ням президента було «представитиамериканцям контекст того, в якiйточцi ми знаходимося у сферi бо-ротьби з тероризмом - вiн вiрить уте, що прозорiсть такого роду єiстотним компонентом нашої демо-кратiї».

Обама говорив про те, як терак-ти 11 вересня 2001 року «вибилиамериканцiв зi стану рiвноваги»,змусили почати вiйну i вдосконали-ти механiзми захисту. «Бiльшiстьцих змiн були логiчними. Деякi ство-рили незручностi. Але деякi, на зра-зок розширеного стеження, поро-дили складнi питання про балансмiж iнтересами безпеки i цiнностя-ми приватного життя. І в деяких ви-падках, я вiрю, що ми порушилинашi основнi цiнностi - використову-ючи тортури при допитах наших во-рогiв так, що це стало порушеннямзакону», - заявив Обама.

За словами президента, Амери-ка повинна вирiшити, як буде далiвиглядати боротьба з тероризмом.«Якщо ми не визначимо цього - во-на визначить за нас ... Жоден народне може зберегти свою свободу по-серед безперервної вiйни, - сказавпрезидент. - Ми повиннi визначитинашi зусилля не як безмежну вiйнупроти терору, але як низку послiдо-вних, конкретних зусиль з нейт-ралiзацiї певних мереж екст-ремiстiв, якi загрожують Америцi».

Аль-Каїда, за словами Обами,«на шляху до поразки», вона не не-се прямої вiдповiдальностi за атакина США в Бенгазi або Бостонi, алезавдання щодо її повної нейт-ралiзацiї повинно бути виконане.Характеристики терористичної за-грози змiнилися за останнє деся-тилiття - багато в чому йдеться проекстремiстськi групи, якi плануютьатаки на мiсцевому рiвнi.

«У деяких випадках мова йдепро мережi на кшталт "Гезболли",якi пiд егiдою держав застосовуютьтерор для досягнення полiтичнихцiлей. В iнших випадках - промiсцевi екстремiстськi угрупування,якi ми бачили в Бенгазi або Алжирi,якi перiодично атакують захiднихдипломатiв i компанiї, - пояснив пре-зидент. - Крiм цього, реальний ри-зик становлять радикальнi так званi«одинокi вовки» тут, в США, частогромадяни або легальнi мешканцiкраїни, якi можуть заподiяти вели-чезну шкоду».

У зв'язку з виведенням амери-канських вiйськ з Іраку i передачеювiдповiдальностi за безпеку в Аф-ганiстанi мiсцевiй армiї та полiцiї,американськi законодавцi перехо-дять до обговорення неоголошенихвоєн США в Пакистанi, Єменi та Со-малi, якi ведуться за допомогою

безпiлотних лiтакiв (дронiв). Напе-редоднi виголошення промови вНацiональному унiверситетi оборо-ни адмiнiстрацiя визнала, що в ходiатак дронiв четверо громадян СШАбуло вбито в Пакистанi i Єменi. Пре-зидент Обама оголосив, щовiдповiдальнiсть за програмулiквiдацiй за допомогою дронiв пе-реходить вiд ЦРУ до Пентагону.

Промова президента багато в чо-му була вiдповiддю на критику того,що вiйна з тероризмом перетвори-лася на гiгантську «сiру зону», безчiтких правил. Запитання «Ким вва-жати терористiв - ворожими солда-тами чи кримiнальниками?» покищо залишається без вiдповiдi. Чиможуть американськi дрони пору-шувати суверенiтет iнших країн,дiючи на їхнiй територiї (уряд того жПакистану неодноразово обурю-вався атаками безпiлотникiв, в ре-зультатi яких були жертви середцивiльного населення)?

За словами президента, затри-мання пiдозрюваних у терорис-тичнiй дiяльностi та суд над ними єпрiоритетом. Дрони використову-ються для лiквiдацiї бойовикiв Аль-

Каїди, оголошених особливо небез-печними, а також для лiквiдацiї без-посереднiх загроз американськимсолдатам. Передбачається, що по-треба в такому захистi iстотно зни-зиться з виведенням вiйськ НАТО зАфганiстану. Проблема полягає, восновному, в тому, що альтернативвикористанню безпiлотникiв неба-гато - або наземнi операцiї, абоiстотне збiльшення допомогикраїнам, де дiють екстремiсти, з ме-тою пiдвищення ефективностi їхнiх

власних органiв безпеки в боротьбiз терористами.

«Америка не може вiдрядитиособливий пiдроздiл куди завгоднодля затримання терориста, - сказавОбама. - Наша операцiя в Пакистанiпроти Осами бен Ладена не можебути нормою , це пов'язано з вели-чезним ризиком».

Думки в США з приводубезпiлотникiв розходяться: згiдно зопитуванням, 65% американцiвпiдтримують використння дронiвпроти осiб, пiдозрюваних у терори-стичнiй дiяльностi за межами США,але пiдтримка скорочується до41%, коли йдеться про лiквiдацiюамериканських громадян, пiдозрю-ваних у терористичнiй дiяльностi, натериторiї iнших країн. Всього 25%американцiв готовi погодитися навикористання дронiв для лiквiдацiїтерористiв на територiї США. Лише13% згоднi на це, якщо йдеться протерористiв з американським грома-дянством.

Обама пiдкреслив, що вiн вва-жає вбивство «будь-якого громадя-нина США - за допомогою дронаабо рушницi - без судового процесу

неконституцiйним». За його слова-ми, президенти США також не по-виннi використовувати воєнiзованiдрони на територiї Америки.

«Але коли громадянин США ви-рушає за кордон, щоб почати вiйнупроти Америки, i активно плануєвбивство громадян США, i нi ми, нiнашi партнери не здатнi затриматийого до того, як вiн реалiзує свiйплан, його громадянство не повиннобути його захистом. Анвар Авлакi(активiст Аль-Каїди з американсь-

ким громадянством, лiквiдований у2011 роцi в Єменi) послiдовно пла-нував вбивати людей ... Я б погановиконував свiй обов'язок президен-та, якби не затвердив атаку, яка лiк-вiдувала Авлакi», - заявив Обама.

Особливу увагу в своїй промовiпрезидент придiлив всеосяжнiйстратегiї боротьби з тероризмом,яка включає боротьбу з iдеологiєюекстремiстiв, яку викорiнити ви-ключно за допомогою зброї немож-ливо. Зокрема, Обама пiдтвердивсвiй намiр закрити в'язницю дляпiдозрюваних у терористичнiйдiяльностi в Jуантанамо на Кубi.Вiдповiдний указ вiн пiдписав вжена другий день на президентськiйпосадi. План так i не був реалiзова-ний у зв'язку з тим, що Конгрес вис-тупав проти намiру переводитиув'язнених у в'язницi на територiїСША. Тема Jуантанамо знову з'яви-лася на порядку денному у зв'язку зголодуванням 102 з 166 ув'язнениху тюрмi.

Повернення 86 ув'язнених україни їхнього громадянства вжебуло затверджено американськоювладою, але процес поновитьсятiльки коли влада цих держав за-твердять механiзми вiдстеженняїхнiх пересувань, щоб упевнитися,що вони не приєдналися до екст-ремiстських угрупувань.

Обама пiдкреслив, що закриттяв'язницi вiдповiдає iнтересамнацiональної безпеки США, i щоцiна - як матерiальна, так i цiна уда-ру по репутацiї країни - не виправдо-вує її iснування. «У часи скороченнябюджету ми щорiчно витрачаємо150 мiльйонiв доларiв на утриманняв ув'язненнi 166 осiб - майжемiльйон доларiв на кожного ув'яз-неного. За оцiнками Мiнiстерстваоборони, ми повиннi витратити ще200 мiльйонiв доларiв, щоб в’язницяJуантанамо залишалася вiдкритою.І це в той час, як ми скорочуємо дер-жавнi iнвестицiї в освiту i науковiдослiдження, - заявив президент. -Уявiть собi, через 10, 20 рокiв СШАвсе ще будуть тримати в ув'язненнiлюдей, якi не були засудженi, на те-

риторiї, яка не є частиною нашоїкраїни. Погляньте на ситуацiю, колими силомiць годуємо ув'язнених, якiоголосили голодування. Чи це Аме-рика, яку ми хочемо залишити на-шим дiтям?»

Практично вся частина промовиОбами, присвячена Jуантанамо iкрокам, якi вживатимеадмiнiстрацiя для закриття в'язницi,переривалася гучними зауваження-ми якоїсь жiнки в аудиторiї, яка ви-магала «звiльнити їх прямо сьо-годнi». У якийсь момент Обама за-уважив, що «частина поняття свобо-ди слова - дати й менi договорити».

«Ми судили терористiв в нашихсудах. Серед них - Омар Фарук Аб-дулмуталаб, який намагався пiдiрва-ти лiтак над Детройтом, ФайсалШахзад, який намагався пiдiрватибомбу на Таймс-сквер у Нью-Йорку.Перед судом постане i Джохар Цар-наев, обвинувачений у терактi пiдчас Бостонського марафону», - за-явив американський президент пiдчас промови в Нацiональномуунiверситетi оборони у Вашингтонi.

Обама зауважив, що Сполуче-ним Штатам необхiдно бути уваж-ними, аби не дозволити втягнути се-бе у непотрiбнi конфлiкти, чим вик-ликав критику своїх полiтичних опо-нентiв. Так, сенатор-республiканецьДжон Маккейн вважає, щоадмiнiстрацiя зайняла занадто слаб-ку позицiю на Близькому Сходi: «Заостаннi два роки на наших очах бу-ло знищено 80-100 тисяч людей,зростає кiлькiсть екстремiстiв,включно з Аль-Каїдою у Сирiї, дес-табiлiзувалась ситуацiя у Лiванi таЙорданiї. Усе, що противники втру-чання прогнозували, якщо ми влiзе-мо в конфлiкт, сталося якраз тому,що ми стояли й стоїмо осторонь».

Однак, президент Обама харак-теризує боротьбу з тероризмом якнаполегливi дiї, нацiленi налiквiдацiю конкретних екст-ремiстських угрупувань, а не без-межну глобальну вiйну. Вiн не хоченового болота на кшталт Іраку чиАфганiстану. І в цьому його пiдтри-мує бiльшiсть американського на-роду. Адже трильйони, якi пiшли нацi вiйни, спровокували масштабнуфiнансову кризу, затягнули щеглибше Америку у вир безпреце-дентного дефiциту бюджету й дер-жавного боргу, зробили мiльйонипростих американцiв бiднiшими.Америка стомилася вiд вiйн, вонахоче жити й працювати задля влас-ного добробуту й процвiтання, а недля мiфiчного щастя iнших народiв,якi, навпаки, пiсля вторгнення аме-риканських вiйськ на їхню тери-торiю стали ще нещаснiшими.

ä‡ÚÂË̇ äßçÑêÄëú‚·ÒÌËÈ ÍÓÂÒÔÓ̉ÂÌÚ

◊çÓ‚Óª „‡ÁÂÚË“ ‚ ÄÏÂˈ¥

ÄÏÂË͇ ҸӄӉ̥

Барак Обама пiд час виступу в Нацiональному унiверситетi оборони уВашингтонi

Вiйни в Іраку та Афганiстанi коштували Америцi тисяч людських життiв,трильйонних витрат, падiння добробуту народу

ëèéãìóÖçß òíÄíàІ ТЕРОРИЗМ

18 №22 (231), Травень 30, 2013

У1221 роцi, через два десяткалiт пiсля того, як лицарi-хрес-

тоносцi втратили Єрусалим, в од-ному французькому селi з’явивсяхлопчик на iм’я Стефан, котрийназвав себе посланцем Бога йсказав, що всi, хто рвався до Гро-бу Господнього, були грiшника-ми, i святиня дiстанеться тiлькидiтям, позаяк їхня вiра чиста йгрiха вони не знають. Звiстка ла-виною пронеслася по Францiї, iневдовзi її шляхи заполонили на-товпи малолiтнiх «визволителiв»Святої землi.

Дiти йшли до моря, вони вми-рали вiд голоду й хвороб, става-ли жертвами розбiйникiв й, ма-буть, загинули б усi, якби не тра-пився їм купець, який поклявся,що заради воздаяння Божого вiнсам переправить усiх малолiтнiххрестоносцiв до Палестини. Ко-мерсант справдi доставив їх доМарселя, завантажив в порту насiм кораблiв (два з яких загинутьу дорозi), але привiз... до Єгипту,прямiсiнько на невiльничий ри-нок.

У тому ж роцi, натхненнi тiєюж великою метою, з нижньо-рейнських земель Нiмеччини доГенуї пiд проводом дев’ятирiчно-го Нiколаса вийшли десятки ти-сяч маленьких нiмцiв. Вони до-сягли узбережжя, але генуезцiпрогнали дiтей з мiста. Не зми-рившись, дiти пiшли до Риму, абипопросити благословення й до-помоги у Папи. І Папа ІннокентiйІІІ (хвала його мудростi) вмовивдiтей вiдкласти виконанняобiтницi до повнолiття.

Хрестовий похiд французькихта нiмецьких хлопчакiв був, ма-буть, першим у свiтовiй iсторiїприкладом вiйськової кампанiї, вякiй солдатами стали дiти. Ситу-ацiя повторилася через сiм з га-ком столiть...

У Другiй свiтовiй вiйнiгiтлерiвська Нiмеччина вже черезчотири роки пiсля її початку сталавiдчувати гострий дефiцит люд-ського матерiалу в усiх галузяхпромисловостi та у вiйську. Наци-сти застосовували цiлий набiрметодiв замiни чоловiкiв, призва-них до вермахту: використаннявiйськовополонених, вивезенняробочої сили з окупованих тери-торiй, примусовий призов нiмець-ких жiнок та пiдлiткiв для працiна вiйськовому виробництвi...

Осiнь 1943 року поклала поча-ток кампанiї вербування молодi,яка не досягла повнолiття, дляслужби у вiйськах. А 1944 рiк бу-ло оголошено «роком добро-вольця». Але якщо в той перiодюнаки й дiвчата йшли у вермахт, восновному, без жорсткого тискуй примусу, то в сiчнi 1945 рокукерiвництво молодiжної ор-ганiзацiї гiтлерюгенд оголосилоiмперський обов’язковий призовдо збройних сил. Бiльше 70%юнакiв 1928 року народженняповиннi були заявити про го-товнiсть стати до армiйських лав,17-рiчнi юнаки й 18-рiчнi дiвчата

направлялися в допомiжнi части-ни. З вересня 1944 року до сiчня1945-го вермахт поповнився при-близно чвертю мiльйона вчо-рашнiх школярiв.

Вже в умовах краху нацистсь-кої iмперiї розпочався набiр довiйська 14-16-рiчних «добро-вольцiв». З них формувалися за-гони, котрим доручалося при-криття вiдходу частин вермахта,здiйснення диверсiйних актiв утилу вiйск антигiтлерiвської ко-алiцiї. Наспiх вишколенi, не-обстрiлянi, фiзично слабкi, бездосвiдченого керiвництва, цiдiти-солдати були приреченi назагибель.

Використовувала дiтей у бой-ових дiях пiд час Другої свiтовоївiйни й Червона армiя. В багатьох

її пiдроздiлах були так званi «си-ни полкiв». Це, в основному, булихлопчики, пiдiбранi солдатами надорогах вiйни. Сотнi й навiть ти-сячi пiдлiткiв вступали в парти-занськi загони, пiдпiльнi ор-ганiзацiї.

У Великiй Радянськiй Енцик-лопедiї наведенi такi данi: бойо-вими орденами й медалями в1941-1945 роках вiдзначенi по-двиги бiльш як 35 тисяч пiонерiв.А скiльки не отримали жоднихнагород!

З тих пiр минуло майже 70 лiт.Але журналiсти й мiжнароднiспостерiгачi фiксують i сьогоднiучасть пiдлiткiв 14-16 рокiв узбройних кофлiктах в багатьохрегiонах планети. Є достовiрнiсвiдчення, представленi Дитячим

фондом ООН (ЮНІСЕФ), про на-явнiсть подекуди навiть 10-12-рiчних солдатiв, причому як хлоп-чикiв, так i дiвчаток. За останнєдесятирiччя в рiзних гарячих точ-ках планети загинуло 2 мiльйонадiтей, ще 6 мiльйонiв дiсталисерйознi поранення або сталиiнвалiдами. Серед убитих i по-калiчених – не менше пiвмiльйо-на дiтей-солдатiв.

Хто набирає дiтей-солдатiв?Уряди, наприклад, в Бурундi, Де-мократичнiй Республiцi Конго,Гвiнеї, Лiберiї, Суданi, Угандi; не-регулярнi озброєнi формування,повстанцi, якi пiдтримуються уря-дами, наприклад, у Колумбiї, Со-малi, Суданi, Зiмбабве й у тiй жеУгандi; неурядовi вiйська (опо-зицiйнi сили рiзних типiв, включа-

ючи повстанськi та терористичнiгрупи, озброєнi формування пiдкерiвництвом польових коман-дирiв), наприклад в Афганiстанi,Чечнi, Колумбiї, ДемократичнiйРеспублiцi Конго, Індiї, Лаосi, Не-палi, Нiгерiї, Шрi Ланцi, Суданi,Єменi та Угандi.

Пiд час iрано-iракської вiйни у80-х роках уряд Ірану призвав ти-сячi дiтей у народне ополчення.Їх поверхово навчали поводжен-ню зi стрiлецькою зброєю, вруча-ли символiчний “ключ вiд раю” iвiдправляли на передову. Ірак, усвою чергу, в 1991 роцi створиворганiзацiю “Левенята Садда-ма”, до якої увiйшли десятки ти-сяч дiтей у вiцi 10-15 рокiв. У1999-2000 роках пiд час вiйни вЕфiопiї та Еритреї пiдлiткiв заби-

рали просто зi шкiл, вручализброю i вiдправляли на фронт,використовуючи як “гарматнем’ясо”.

Уже понад 15 рокiв унаслiдоквнутрiшнiх збройних конфлiктiвлiберiйськi дiти гинуть, втрачаютьбатькiв, стають калiками, жертва-ми викрадень, залучаються доучастi у бойових дiях. Хлопчикiвта дiвчаток, вiк яких iнодi не пе-ревищує семи рокiв, примушуютьвоювати, пiдносити боєприпаси,готувати їжу. Дiвчат Nвалтують.Тих, хто чинить спротив вербу-вальникам або не виконує на-казiв командирiв, убивають. Нинiкiлькiсть дiтей-солдатiв у Лiберiїсягає 20 тисяч.

Дiти Палестини мрiють статишахiдами. Це пропагують навiть

по телебаченню. В одному зклiпiв палестинський хлопчик пи-ше батькам прощального листа, вякому висловлює бажання по-мерти за свою країну. При цьомузвучить пiсня: “Для моєї країни яжертвую собою... Радiйте моїйкровi й не плачте”. Мiсцевiрелiгiйнi лiдери трактують участьдiтей у бойових дiях як “муче-ництво”. Муфтiй Єрусалиму, на-приклад, проголошує: “Чим мо-лодший мученик, тим бiльше яйого поважаю”. Навiть у дитячихсадках дiтлахи маршируютьстроєм, граються справжнiми“калашниковими” i бадьоровиспiвують войовничу пiсню: “Ястану воїном-самогубцем у бойо-вому костюмi, я поллю кров’юкожний клаптик землi”.

У Бiрмi iснує партизанськийзагiн “Армiя Бога”, який набувслави завдяки своїм командирам- 12-рiчним братам-близнюкамДжоннi та Лютеру Хту. Вiнналiчує близько 200 солдатiв,третина з яких - дiти. Причому са-ме малолiтнi партизани склада-ють так звану гвардiю “живихбогiв”, вирiзняючись особливоюжорстокiстю й органiзованiстю.Тут за порушення дисциплiнивинному просто вiдрубують голо-ву ретельно загостреною моти-кою. І в той же час на привалахвони спiвають пiсень, розповiда-ють один одному казки, ставлятьвистави. Тобто, залишаютьсядiтьми...

“Маленькi бджоли” - так нази-вають дiтей-солдатiв у ПiвнiчнiйУгандi. Адже їхнiй зрiст та мо-торнiсть дозволяють швидко ру-хатися i нещадно “жалити” своїхворогiв. Тисячi хлопчикiв i дiвча-ток були викраденi Армiєю Опо-ру Лорда (АОЛ) i примушенi вою-вати в угандiйському вiйську. Ви-краденi дiти - власнiсть коман-дирiв АОЛ. Дiвчата мешкають ра-зом зi своїми командирами i ви-користовуються як секс-рабинi.Але воювати посилають усiх - iдiвчат, i хлопцiв.

Ще жахливiша ситуацiя уС’єрра-Леоне. Вiйськовi спос-терiгачi ООН були шокованi, ко-ли побачили обкурених деся-тирiчних хлопчакiв, якi виходилиз лiсу, щоб здатися. Один з них,вiддаючи автомат, з гордiстюповiдомив, що вiн капiтан. “За щож тобi дали звання?” - поцiкавив-ся один iз спостерiгачiв. “А менiкомандир сказав: «Вiдрубаєшшiстдесят пар рук - будеш капiта-ном». Я виконав завдання”. Саметакi “дiти” укладають парi наживiт вагiтної жiнки - кого вонаносить, хлопчика чи дiвчинку,щоб потiм розпороти його i з’ясу-вати, хто виграв.

Два мiльйони дiтей постраж-дали вiд збройного конфлiкту вСирiї. Такi данi оприлюднила не-давно у своєму звiтi мiжнароднанеурядова органiзацiя Save theChildren. У табори для бiженцiв вЙорданiї, Лiванi, Туреччинi такiдiти потрапляють з фiзичними,психологiчними травмами та вис-наженням.

Save the Children органiзовуєдля маленьких бiженцiвспецiальнi реабiлiтацiйнi програ-ми, оскiльки до звичайного на-вчання вони ще не готовi. В Сирiїбагато з них не мали змоги ходи-ти до школи, жили в парках,хлiвах, печерах... Окрiм цього,дiтей використовують як сол-датiв. 12-рiчний повстанець з ав-томатом Калашникова в руках –таке можна побачити в сьо-годнiшнiй Сирiї повсюдно. Ма-ленькi нишпорки, слуги чи навiтьживий щит - неповнолiтнi солдатиу Сирiї воюють по обидва боки.Причому часто їх продають в раб-ство власнi родини. Середня цiназа 12-рiчного хлопчика - 600 до-ларiв. Принаймнi таку iнфор-мацiю оприлюднила днями пра-возахисна органiзацiя "Дитинст-во пiд вогнем".

Дiти – це квiти життя. Цейвiдомий афоризм звучить поде-куди на нашiй планетi як знущан-ня. Адже цi «квiти» змушенi в де-яких регiонах проживати найпре-краснiшу пору людського життя– дитинство солдатами на вiйнi.Їхнє життя i смерть – докiр всьо-му людству.

Ä̉¥È ÉÛËÌСпецiально для «Нової газети»

è·ÌÂÚ‡ áÂÏÎfl

ì Á·ÓÈÌËı ÍÓÌÙÎ¥ÍÚ‡ı ·ÂÛÚ¸ Û˜‡ÒÚ¸ ‰ÂÒflÚÍË ÚËÒfl˜ χÎÓÎ¥ÚÌ¥ı ·ÓÈÓ‚ËÍ¥‚

ДІТИ-СОЛДАТИ:ВЧОРА І СЬОГОДНІ

Сирiя

УгандаАфганiстан

Шрi-Ланка