Зміст

Передмова................................................................................................................9

Програма курсу за вибором зі світової літератури "Міфологія стародавнього

світу.........................................................................................................................10

Зміст навчального матеріалу курсу за вибором та вимоги до навчальних

досягнень учнів.......................................................................................................13

Орієнтовне календарне-тематичне панування занять факультативу............21

ВСТУП. ЩО ТАКЕ МІФ І МІФОЛОГІЯ?...........................................................24

Космогонічні й антропогонічні міфи...................................................................26

Есхатологічні й календарні міфи..........................................................................28

Героїчні міфи. Міфи про тварин...........................................................................30

Культові міфи.........................................................................................................32

РОЗДІЛ I. НАЙДАВНІШІ МІФИ НАРОДІВ ПРО СТВОРЕННЯ СВІТУ,

ЛЮДЕЙ І ТВАРИН

Міф про виникнення світу....................................................................................33

Прадавні міфи .......................................................................................................35

Світове дерево, вічне дерево життя.....................................................................36

Світове яйце...........................................................................................................44

Світова гора...........................................................................................................47

РОЗДІЛ II. СТАРОДАВНЯ МІФОЛОГІЯ.

ЄГИПЕТСЬКА МІФОЛОГІЯ.

Природно-географічні умови стародавнього Єгипту.....................................52

Релігія та міфи Єгипту..........................................................................................54

Кішка. Скарабей. Священний ібіс........................................................................62

Перше чудо світу...................................................................................................63

МІФИ МЕЖИРІЧЧЯ

Природа і населення Дворіччя.............................................................................66

Стародавній Вавилон. Ассирія.............................................................................68

Міфи Межиріччя і біблійні перекази..................................................................71

Всесвітній потоп....................................................................................................753

Боротьба з драконом або Перший священий Георгій.....................................81

Місто Марі і Біблія................................................................................................86

Міфи Месопотамії. Чвари між богами................................................................88

Мардук-переможець. Бунт ігигів. З глини і крові............................................89

Люди заважають Енлілю. Потоп..........................................................................90

Висячі сади Семіраміди у Вавилоні....................................................................91

ІНДІЙСЬКА МІФОЛОГІЯ

Природно-географічні умови Індії.Найдавніша цивілізація в долині Інду.93

Прихід аріїв. Поява цивілізації в долині Гангу..................................................94

Господарське та повсякденне життя.....................................................................95

Держава Ашоки. Найдавніші культури. Варни. Кастовий поділ

суспільства.............................................................................................................96

Буддизм..................................................................................................................98

Індуїзм. Культура Індії.........................................................................................99

Давньоіндійський епос........................................................................................100

"Рамаяна". Народження Рами.............................................................................106

Вигнання...............................................................................................................108

Смерть царя Дашаратхи......................................................................................121

Повернення Бгарати............................................................................................122

Рама сідає на царство..........................................................................................125

Царювання Рами..................................................................................................126

Сіта у вигнанні.....................................................................................................129

Смерть Лакшмана................................................................................................132

Закінчення............................................................................................................133

Давньоіндійські міфи про створення світу і людей.......................................134

Веди.......................................................................................................................135

КИТАЙСЬКА МІФОЛОГІЯ.

Природно-географічні умови.............................................................................136

Давньокитайська імперія Цінь...........................................................................137

Велика Китайська стіна. Імперія Хань..............................................................1384

Конфуцій та його вчення. Даосизм......................................................................142

Культура Стародавнього Китаю...........................................................................143

Китайські церимонії. Китайська міфологі. Створення світу..........................146

РОЗДІЛ III. АНТИЧНА МІФОЛОГІЯ.

ГРЕЦЬКА МІФОЛОГІЯ.

Географічне положення стародавньої Греції....................................................149

"І суть забута, і втрачено сенс...". Знайомі незнайомці. Досконалі, як

люди.......................................................................................................................151

Інші імена богів та героїв. Як народився порядок у світі...............................154

Страшні діти неба та землі...................................................................................155

Як було врятовано Зевса.......................................................................................156

Дитинство бога богів. Ріг достатку......................................................................157

Звільнення богів. Війна з титанами, або титаномахія.....................................159

Чи глибоко Тартар. Грізний сицилійський вулкан..........................................161

Як поділили владу на Олімпі. Зевс.....................................................................162

Сильніший від усіх на світі. Зевс Олімпійський..............................................164

Гера. Морський бог..............................................................................................166

Царство Аїда.........................................................................................................168

Посланець Деметри. Прекрасний Аполлон......................................................171

Дельфійський оракул. Звідки лавровий вінок?................................................173

Знаки зодіака.........................................................................................................175

Великий зцілитель................................................................................................176

Богиня - мисливиця..............................................................................................179

Заради улюбленої матері... Афродіта, народжена з морської піни............180

Дев'ять муз ...........................................................................................................182

Звідки взялися сороки..........................................................................................183

Народження Афіни Паллади. Акрополь і Парфенон. Хитрун і витівник на ім'я

Гермес....................................................................................................................184

Гермес визволяє ІО. Гефест, або Вулкан...........................................................187

Несамовитий Арес................................................................................................1895

Викрадення Європи..............................................................................................190

Гіацинт. Псіхел та Ерот........................................................................................192

Дорога до щастя. Пірам і Фісба...........................................................................194

Вигнання Дедала. Крила.......................................................................................196

Смерть Міноса.......................................................................................................198

Орфей спускається до царства Аїда. У царстві Аїда.......................................199

"Замовкли звуки дивних пісень..."......................................................................202

Нарцис та Ехо........................................................................................................203

Народження віку героїв........................................................................................205

Прометей - ворог Зевса. Помста..........................................................................207

Пітьма століть самотності....................................................................................210

Геракл.....................................................................................................................212

Підступи богині Гери............................................................................................213

Не всі науки героєві на пожиток..........................................................................215

Немейський лев. Лернейська гідра......................................................................217

Гонитва завдовжки в рік. Вепр із Еримонфа......................................................220

Геракл-приборкувач. Коні царя Діомеда...........................................................222

Пояс цариці амазонок. Геркулесові стовпи.......................................................224

Викрадення корів Геріона. Найдовший і найважливіший шлях...................227

Сутичка з Антеєм. Яблука Гесперіди..................................................................229

Приборкання триголового пса..............................................................................231

Геракл і Деяніра.....................................................................................................233

Смерть героя..........................................................................................................234

Уперед на Трою. У пошуках Ахілла...................................................................235

Десятий рік війни. Чи існувала Троя...................................................................237

Крилаті вислови грецької міфології....................................................................239

ДИВА СВІТУ СТВОРЕНІ СТАРОДІВНІМИ ГРЕКАМИ

Храм Артеміди Ефеської......................................................................................242

Статуя Зевс в Олімпії, створена Фідієм..............................................................244

Мавзолей в Галікарнасі.........................................................................................2456

Колос Родоський...................................................................................................247

РИМСЬКА МІФОЛОГІЯ

Хто збудував вічне місто?...................................................................................248

У зруйнованій Трої..............................................................................................249

Втеча......................................................................................................................250

На батьківщину пращурів. Помилка..................................................................251

Пророцтво.............................................................................................................252

Карфаген має бути збудовано.............................................................................254

"Вона його за муки покохала"............................................................................255

Полум'я ненависті та кохання............................................................................256

Хіба цей берег гірший? У царстві тіней...........................................................257

Образ майбуття. Земля обітована......................................................................259

Новий друг. Розбрат............................................................................................266

Полум'я війни. Післямова до "Енеїди".............................................................263

Смутні часи. Близнята........................................................................................265

Годувальниця. Тут буде засновано місто........................................................267

Крилаті вислови римської міфології................................................................271

РОЗДІЛ ІV БІБЛІЯ.

ХРИСТИЯНСЬКА МІФОЛОГІЯ......................................................................272

Літературознавчий коментар "Мотиви й образи Біблії у світовій

літературі"............................................................................................................273

Біблійні герої у творах видатних художників та скульпторів....................275

Зображення христа та Божої Матері у творах мистецтва............................277

Шедеври на біблійні теми: створювалися за велінням душі.......................278

ОСНОВНІ БІБЛІЙНІ ОПОВІДІ

Створення світу...................................................................................................279

Всесвітній потоп.................................................................................................282

Вавилонська вежа...............................................................................................287

Історія про блудного сина..................................................................................286

Мудрість Соломона ...........................................................................................2887

Народження Ісуса Христа....................................................................................289

Мудреці..................................................................................................................290

Дванадцять Апостолів .........................................................................................292

Зрада Іуди. Христос і Пілат. ...............................................................................294

Ісус Христос на суді у царя Ірода.......................................................................297

Апокаліпсис...........................................................................................................298

Афористичні біблійні вислови............................................................................300

Список використаної літератури........................................................................302

Інтернет-джерела..................................................................................................305

8

Передмова

Сьогодні на першому плані - гуманістичні цінності національної та

світової культури. На допомогу вчителеві у посібнику містяться цікаві

інформаційні матеріали для розповіді, творчої дискусії, повідомлень під час

факультативних занять із світової літератури " Міфологія стародавнього світу".

Пропоновані матеріали можуть бути використані на уроках світової

літератури, української літератури, історії, етнографії, релігії, образотворчого

мистецтва, літератури національних меншин, у гуртковій роботі тощо.

Мета дослідження - закладення основ розуміння учнями історії та етапів

культурного, світового надбання, знайомство учнів з категоріями міфічних

героїв, з найдавнішими міфами народів світу та визначення місця серед них

словянської міфології, пояснення особливостей давнього міфологічного

світосприйняття, розуміння ролі України в історії розвитку світової спільноти,

формування навичок дослідницької та самостійної творчої роботи.

Укладені інформаційні матеріали враховують культурологічні аспекти,

проектні технології, компаративістику як засоби розвитку компетентностей

учнів.

Характер посібнику дасть змогу вчителеві взяти з наведеної інформації

необхідне і проводити дослідження будь-якого розділу до рівня шкільної

наукової роботи.

До інформаційного посібника додаються електронні носії - презентації,

фільм, музичний твір, що підтверджують дієвість системи роботи

факультативних занять.

9

Програма курсів за вибором

" Збірник навчальних програм для учні

1-9 класів основної школи та 10-11 класів

суспільно-гуманітарного напряму старшої школи"

Чатина II

Програма курсу "Міфологія стародавнього світу"

6 клас. Автор: Нікітіна І. П.

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України від 2010 р.

Гуманізація освіти передбачає забезпечення всебічного

загальнокультурного розвитку, формування гармонійної, цілісної особистості,

що є важливою передумовою й суттєвим чинником її професійного

становлення і самореалізації. Сьогодні гуманізація освіти є одним з

найголовніших засобів заповнення духовного вакууму, що виник унаслідок

розпаду старих Ідеологічних схем, одним з основних джерел формування нової

соціальної ідеології, здатної змінити менталітет суспільства.

Сьогодні на першому плані - гуманістичні цінності національної та

світової культури. Отже, школа покликана формувати громадянина, якому

притаманні висока культура, обізнаність зі здобутками людства в царині

мистецтва, здатність до творчості. Відродження втрачених критеріїв

моральності, які виробило людство впродовж тисячоліть, можливе в процесі

утвердження вічних загальнолюдських уявлень про честь, совість, добро і зло,

про красу і потворність.

Гармонійно розвинену особистість не можна уявити без глибоко

усвідомленого почуття національної гідності. Вона має засвоїти систему

наукових знань про природу, людину, суспільство та навколишній світ, тобто

про культурні надбання людства. Однією зі складових цих культурних скарбів

є міфологія, яка останніми роками ігнорувалась нашими навчальними

закладами. Тому оволодіння міфологічним пластом культури людства є

актуальною проблемою сьогодення, невідкладним завданням тих, хто вважає 10

себе культурними й освіченими людьми.

Цей курс відчиняє вікно в історію світової культури. Він призначений для

вивчення в середніх класах загальноосвітніх шкіл, гімназій та ліцеїв, краще

паралельно із курсом всесвітньої історії.

Курс міфології передбачає тісний зв'язок з художньою літературою,

історією, географією, біологією, образотворчим мистецтвом.

Як зазначено у Програмі ЮНЕСКО від 22 червня 1992 року «Освіта та

навчання XXI ст.», «виникає потреба вийти за межі однієї культури. Ніколи

жодна культура та її окремі етапи не дають відповіді на всі питання. Настав час

зібрати мудрість з усієї планети». Одним з найважливіших завдань сучасної

школи є поглиблення гуманітаризації навчання. Залучення до колись

священних знань - знань про міфи - буде першою сходинкою на шляху до

входження у світ культурних надбань.

Основною метою і завданням занять з міфології є ознайомлення школярів

з категоріями міфічних героїв, з найдавнішими міфами народів світу та

визначення місця серед них слов'янської міфології, пояснення особливостей

давнього міфологічного світосприйняття, тобто закладання основ розуміння

учнями історії та етапів культурного світового надбання. Учитель має показати

вихованцям, яким чином використовуються скарби міфології в літературі та

мистецтві.

Саме завдяки своїй не розчленованості міфологія стала тим підґрунтям, на

якому згодом розвинулися наука і мистецтво. А тому без знання міфів

неможливе вивчення історії, філософії, етнографії, релігії, літератури.

Основними формами і методами занять, є: розповідь та лекція вчителя з

використанням ілюстративного матеріалу, фонограм, фільмів; виступи

окремих учнів із повідомленнями; бесіда; творча дискусія.

Наприкінці вивчення курсу можна провести залік, учнівську конференцію

або захист курсових робіт з міфології, виставку доробок та малюнків учнів.

У процесі занять учні/учениці повинні відновити в пам'яті ті твори, які

вже вивчалися на уроках української й зарубіжної літератур, історії. Вони 11

мають прочитати певну кількість міфів, знати географічне положення,

економічний стан тих країн, міфи яких вивчаються (на період появи цих міфів),

використовувати у мовленні крилаті вислови та афоризми з Біблії, античної й

слов’янської міфології.

12

ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ КУРСУ ЗА ВИБОРОМ ТА ВИМОГИ

ДО НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ

6 клас

35 годин (1 год на тиждень)

К-тьгоди

нЗміст навчального матеріалу Вимоги до загальноосвітньої

підготовки учнів/ученицьМіфологія стародавнього світу, 6 клас (35 годин)

2 3 4Вступ. Що таке міф і міфологія?Міф як найдавніша форма пізнання світу, плід поетичної фантазії народу, що часто спирається на певні реальні події та факти. Анімалістичний погляд первісних людей на світ. Тотемізм як віра людини у своє походження від певного пращура (рослини чи тварини). Теогонія — сукупність давніх поглядів на походження богів і Всесвіту-Стоглав. Міфічний час. Міфічна модель часу. Герої міфів: першопредки, деміурги,культурні герої, духи, боги. Символічне значення числа в міфах. Міфологія-найдавніша форма світогляду та основа культури людства взагалі.Розділ І. Найдавніші міфи народів про створення світу, людей і тваринВиникнення Всесвіту: креаційна ідея творення - світ створений надприрод ною істотою - Богом - творцем, чаклуном тощо. «Еволюційні ідеї» пояснюють виникнення Всесвіту із хаосу, мороку або води, яйця та ін. «Світове дерево» - модель будови світу, яка може бути розглянута по

Учень/учениця:називає хронологічні межі історії стародавнього світу, правильно застосовує відлік часу до н. е. та н. е.;пояснює поняття: "стародав ній світ", "міф", "міологія"; "магія", "анімізм", "тоте мізм", "міфіч ний час";наводить приклади міфів, як найдавнішої форми світогляду.

Учень/учениця:називає найдавніші міфи народів світу про створення світу, людей і тварин, найвідоміші есхатонічні міфи;застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: "світове дерево", "світове яйце", креаційна та еволюційна ідея творення світу;описує: образ світового дерева, використовуючи народну поезію та літературні твори, світобудову в уявленні язичників;порівнює образ світового дерева у міфах різних народів

13

вертикалі згідно з давнім язичницьким уявленням про світобу дову: небо, гілки дерев, коріння із зображенням змій, жаб, риб, фантастичних чудовиськ. Горизон тальне бачення «світового дерева» - можливість визначення частин світу, пір року - літа, осені, зими, весни. Універсальність образу «світовогодерева», використання багатьма міфологіями світу, наприклад у «Рігведі», індійській міфології, ацтекській, нанайській, перській,ассирійській, існує втілення образу«світового дерева» у слов'янській художній культурі (вишиванки, поезії, пісні, образотворче мистецтво). Наприклад, опис його ми зустрічаємо у народній поезії («Я к далеко в чистому полі дуб стоявкорехів’ястий», «Стоїть яворець тонкий, високий гей, дай Боже!») і в літературі (М. В. Гоголь «Травнева ніч»). Образ «світового дерева», моделюючи структуру світу, здійснює іде одну важливу функцію -зв’язок епох і часів, засвідчуючи спадковість культурних традицій людства, поєднання минулого, сучасного і майбутнього. Світова гора в міфах.«Світове яйце» - символ творчої енергії, образ, з якого народжується Всесвіт у багатьох міфологіях світу. Зв’язок космогонічної функції яйця з ідеєю плодючості у багатьох народів. Великодні яйця-писанки як втілення оновлюючої сили «світового яйця». Образ «світового яйця» у слов’янсь ких казках, загадках. Створення світу за

світу;висловлює судження про зв'язок епох і часів, засвідчуючи спадковість культурних традицій людства, поєднання минулого, сучасного і майбутнього у міфах про походження Всесвіту і людини.

Учень/учениця:називає час утворення єдиної держави в Єгипті,правильно застосовує відлік років до нашої ери; імена головних давньоєгипетських богів, найважливіші досягнення давньоєгипетської культури, показує на карті долину ріки Ніл, територію Єгипетської держави, район найбільших пірамід, основні столиці Єгипту; застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «релігія», «фараон», «жерці», «єгипетські піраміди», «мумія», «сфінкс», «ієрогліф», «папірус»; описує пантеон основних богів давніх єгиптян;наводить приклади відобра ження в міфах та релігії життя єгиптян, розвитку культури;

14

Біблією.Космічне яйце, небесні стовпи, землетруси - сплетіння міфів. «Первісний хаос» - ілюстрація з книги В. Флудда «Про космічне дво- єднання». «Перший день творіння. Хай буде світло!» (там само). «Створення світу» (мі-ніатюра зі свитку Хаггада). «Створення світу» (мозаїка Сан-Марко. Венеція ХІ-ХІІ ст.). «Шість днів творіння» (мініатюра «Ко-дексу Хальде-гарди». Німеччина. XII ст.). Есхатологічні міфи - пророцтва про кінець світу. «Легенда про потоп» у Старому Заповіті Біблії.Розділ II. Стародавня міфологія Єгипетська міфологіяГеографічне положення, економічне становище Стародавнього Єгипту. Річка Ніл та її відображення в давньоєгипетській міфології. Всесвіт, «світове дерево» в уяв-леннях стародавніх єгиптян. Релігія єгиптян. Верховний бог Сонця Ра, уславлення богів Амона, Осиріса, Анубіса, Нефоруси, Гора, Ізіди, Геба, Нут, Тота.Божества на всі випадки життя. Боги темряви та померлих. Бальзам смерті.Країна померлих в уявленні стародавніх єгиптян. Священні тварини, квіти. Роль релігійних вірувань у житті єгиптян. Відображення єгипетських божеству скульптурі: Ра, Маат,

пояснює вплив природних умов на створення тих чи інших міфів Давнього Єгипту; висловлює судження про походження крилатих висловів: покривало Ізіди, паніка, відродився, як птах Фенікс.Учень/учениця:називає час, на який припадає поява міфів Вавилона, Ассирії, Фінікії, Давньоєврейського і Халдейського царств, Перської держави,називає пантеон основних міфологічнихбогів та героїв, культурні здобутки таособливості релігії народів Передньої Азії;міфи, що стали праобразамихристиянського вчення:показує на карті територію Дворіччя, Давнього Вавилона, Ассирії, Фінікії, Давньо євре йського і Халдейсь кого царств, Перської держави;застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «Біблія», «пророки»,«Вавилонська вежа», «Сади Семіраміди», «клинопис»;описує найзначніші пам’ятки культури народів Передньої Азії; порівнює географічні умови Дворіччя та Давнього Єгипту, вірування їх народів, культурні здобутки населення Дворіччя та Давнього Єгипту;

15

Нейт, Пта, Осиріс. Бронзова скульптура «Ізіда із сином Гором» (VII-VI ст.до н. е.). Походження крилатих висловів: покривало Ізіди, паніка, відродився, як птах Фенікс. Піраміди - диво світу, найвідоміші споруди на Землі. Міф про знищення людства. Міфи, які народжуються в наш час. Міфи МежиріччяШумери, аккадці, вавилоняни. Географічне положення і природа Месопотамії. Шумерський та вавилонський міфи про створення світу. Закономірності у природі, зміни в господарському житті пояснювались подіями з життя богів. Уявлення про Всесвіт. Міфи, що стали праобразами християнського вчення: «Золота доба та її кінець» (біблійна «Вавилонська вежа»), «Щасливе життя на острові Дільмун» (схожість о. Дільмун 3 біблійним Едемом). «Сходження богині Іштар у підземне царство». Цей міф став праобразом християнського вчення про загиблого й воскреслого потім у славі Ісуса. Проповідь покори у міфі про Всесвітній потоп. Чому міф про Всесвітній потоп, який знищив майже все людство, виник саме на цій території? Потойбічний світ. Епічний цикл про Гільгамеша. Пантеон богів Межиріччя. Тварини. Міфічні істоти. Втілення образів міфології Межиріччя в образотворчому мистецтві; рельєфи, які зображують Гільгамеша (Париж, Дувр; Британський музей та музей образотворчого мистецтва ім.О.С. Пуш кіна в Москві). Вавилон -

пояснює вплив природних умов на життя людей та їх релігійні вірування у Дворіччі, причини загибелі держав у Передній Азії; визначає внесок держав Передньої Азії у світову культуру.

Учень/учениця:називає час виникнення цивілізації в Індії та Китаї, розквіту Індії, появи могутньої держави в Китаї, засновників буддизму та конфуціанства; основні досягнення культури Індії та Китаю; називає пантеон основних богів та героїв Китаю та Індії;показує на карті центри індійської та китайської цивілізацій, Велику китайську стіну;застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «брахманізм», «брахман», «веди», «індуїзм», «буддизм», «конфуціанство»; описує пам’ятки культури; наводить приклади розвитку культури в Індії та Китаї, визначає вплив природних умов на життя людей у Індії та Китаї, внесок Давніх Індії та Китаю в скарбницю світової культури.

У чень/учениця:

16

могутній владика Всесвіту, брама Бога на Землі. Сади Семіраміди - сьоме диво світу. Індійський народний епосГеографічне положення та економічний стан стародавньої Індії. «Пуп землі» в міфології Індії. Релігія стародавніх аріїв. Брах-манізм, джайнізм, буддизм. Індійський народний епос. Веди («Рігведа»), «Рамаяна» (опис пригод і діянь Рами), «Магабгарата». Уславлення в них богів Варуни, Індри, Віш- ну (Рами), Брахми (Брами), Агні, Мі фи, Крішни, Шиви. Будда — засновник буддизму. Уявлення про потойбічний світ. Тваринним і рослинний світу міфології Індії. Потоп.Китайська міфологіяГеографічне положення, економічний розвиток Давнього Китаю. Сукупність міфологічних систем давньокитайської, лаоської, буд дійської та пізньої народної міфології. Цикл міфів про праматір Кюй-Ва. Космогонічні міфи, які пояснювали виникнення людини і природи шляхом ділення та перетворення Янь та Інь. Тварини й рослини у китайських міфах. Міфи про стихійні лиха. Стародавні герої- автори найважливіших технічних досягнень глибокої давнини:Су Жень здобув вогонь, Ючао побудував намет та ін. Напівлюди, напівтварини. Міф про потоп.

називає час розквіту Критської та Ахейської цивілізацій, дату Троянської війни, Гоме-рівський період в історії Греції, основні грецькі міфи Критського та Троянського циклів, їх героїв, пантеон основних богів грецької міфології, дива світу, створені стародавніми греками;показує на карті території Критської та Ахейської цивілізацій, Пелопоннес, Лаконі- ку, Аттику, напрямки морських походів героїв грецьких міфів;застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «античність», «елліни», «боги- олімпійці», «грецькі міфи», «титани» наводить приклади культурних досягнень на Криті і в Міїсенах, відображення грецьких міфів в культурній спадщині Відродження, нового часу та сьогодення. визначає вплив природних умов на життя людей та їх релігійні вірування на Балканському півострові та островах Егейського моря;пояснює відомі крилаті вислови: бути на Олімпі, золоте руно, одіссея, царство Аїда, авгієві стайні, яблуко розбрату, геркулесові стопи, ахіллесова п'ята, драконівські закони, танталові муки, сізіфова праця, хаос, дамок-

17

Культ пращурів. Потойбічний світ у китайській міфології. Зв'язок релігії й міфології.Розділ III. Антична міфологія Грецька міфологіяГеографічне положення та природні умові Стародавньої Греції. Боги першого, другого, третього і четвертого поколінь. Грецький Олімп, Верховне божество грецької міфології - Зевс. Пантеон грецьких богів та героїв: Крон, Посейдон, Аїд, Гера, Артеміда, Афіна, Афродита, Ерот, Гефест, Деметра, Гермес, Арес, Геракл та інші. Найвідоміші міфи Стародавньої Греції: Прометей, подвиги Геракла, Дедал та Ікар, Троянська війна, аргонавти, Орфей, Нарцис. Походження квітів, рослин, тварин у міфах Греції.Всесвіт, «світове дерево», «світова гора», «пуп Землі» в уявленні стародавніх греків. Міфічні істоти. Уявлення про потойбічний світ.Крилаті вислови грецької міфології: бути на Олімпі, золоте руно, одіссея, царство Аїда, авгієві стайні, яблуко розбрату, геркулесові стопи, ахіллесова п'ята, драконівські закони, танталові муки, сізіфова праця, хаос, дамок- лів меч, дари данайців, гомеричний сміх, панічний страх, канути в Лету, ріг достатку та інші. Античні боги, в скульптурі: Аполлон Бельведерський, Асклепій та Гілея, Афіна, Гера, Діоніс та інші. Міфічні теми в живописі. Образ

лів меч, дари данайців, гомеричний сміх, панічний страх, канути в Лету, ріг достатку та іншіУчень/учениця:називає пантеон основних богів та героїв римської міфології; найвідоміші римські міфи; показує на карті Апеннінський півострів, міста Рим, Карфаген, застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «християнство», «тріумф», «гладіатор»;порівнює грецьку і римську міфологію та релігію;наводить приклади відобра ження міфів стародавнього Риму в мистецьких образах. пояснює крилаті вислови: колесо фортуни, вакханалія, поклоніння Вакху, дволикий Янус, Парнас.Учень/учениця:називає час життя Ісуса Христа, виникнення христи янства; книгу книг Священ ного Письма;показує на карті територію Римської імперії в І ст. н. е.;застосовує та пояснює на прикладах поняття і терміни: «християнство», «Євангеліє», «апостоли», «церква», «Біблія»; порівнює христи янство і релігію греків і римлян, побут і традиції римлян і греків; пояснює афористичні біблійні вислови: за часів Адама; каїнова печать;

18

Орфея в музиці. «Орфей» Монтевері, «Орфей і Евридика» Глюка та інші. Дива світу, створені стародавніми греками.Римська міфологіяСтупінь розвитку стародавнього Рима.Всесвіт, світове дерево в уявленнях римлян. Пантеон Римських богів та героїв: Юпітер, Сатурн, Нептун, Плутон, Юнона, Діана, Мінерва, Венера, Купідон, Вулкан, Марс, Янус. Найвідоміші римські міфи. Походження тварин, квітів у римських міфах. Міфічні істоти. Потойбічний світ. Легенда про виникнення Рима. Крилаті вислови: колесо фортуни, вакханалія, поклоніння Вакху, дволикий Янус, Парнас. Вакх в уявленнях видатних художників: Якопо Сансовін «Вакх», Мікаланджело де Караваджо «Вакх з келихом вина», Гітер Паум «Вакх», Рубенс «Венера та Бахус». Вакханалія. Уявлення про красу в різні часи: Єлена Прекрасна (скульптура римських часів), С. Боттічеллі «Народження Венери». Мистецтво Рима, яке стало легендою.Розділ IV. БібліяХристиянська міфологія Книга книг Священного Письма Біблія. Старий та Новий Завіт.Історичне, релігійне, міфологічне значення Біблії. Основні біблійні оповіді: Створіння Світу, Всесвітній потоп, Вавилонська

Вавилон; Вавилонське стовпотворіння; єгипетська неволя; обітована земля; поцілунок Іуди; випити гірку чарку; нести свій хрест; зійти на Голгофу; Дантове пекло; кінець світу; кесарево кесарю, а богу богове; корінь зла пожне бурю; манна небесна, притча во язицех, Содом та Гоморра, умивати руки наводить приклади відобра ження біблійних образів в мистецтві.

19

вежа. Історія блудного сина. Мудрість Соломона, Народження Христа, Богородиця, апостоли, зрада Іуди, Христос і Пілат, Ірод, Апокаліпсис.Афористичні біблійні вислови: за часів Адама; каїнова печать; Вавилон; Вавилонське стовпотворіння; єгипетська неволя; обітована земля; поцілунок Іуди; випити гірку чарку; нести свій хрест; зійти на Голгофу; Дантове пекло; кінець світу; кесарево кесарю, а богу богове; корінь зла пожне бурю; манна небесна, притча во язицех, Содом та Гоморра, умивати руки. Звернення худо-жників, скульпторів та композиторів до Біблійних образів.

ОРІЄНТОВНЕ КАЛЕНДАРНО –ТЕМАТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ЗАНЯТЬ 20

ФАКУЛЬТАТИВУ

17 годин (0,5 годин на тиждень)

№ Зміст заняття

1 Вступ. Що таке міф і міфологія? Міф як найдавніше форма пізнання

світу, плід поетичної фантазії народу, що часто спирається на певні

реальні події та факти. Міфологія - найдавніша форма світогляду та

основа культури людства взагалі.

Розділ I. Найдавніші міфи народів про створення світу, людей іі

тварин.

2-3 Виникнення Всесвіту: ідея творення - світ створений надприродною

істотою - Богом - творецем тощо.

"Світове дерево" - модель будови світу. "Світове яйце" - символ

творчої енергії, образ, з якого народжується Всесвіт у багатьох

міфологіях світу. "Світова гора" в міфах.

Розділ II. Стародавня міфологія.

Єгипетська міфологія.

4 Географічне положення, економічне становище Стародавнього

Єгипту. Релігія Єгиптян.

5 Верховний бог Сонця Ра; уславлення богів Осиріса, Анубіса, Гора,

Ізіди, Нут, Тота.

Піраміди - диво світу, найвідоміші споруди на землі.

Міфи Межиріччя

6 Географічне положення і природа Месопотамії. Шумери, аккадці,

вавилоняни.

7 Міфи, що стали праобразами християнського вчення і біблійна

"Вавилонська вежа", "Сходження богині Іштар у підземне царство",

міф про Всесвітній потоп. Епічний цикл про Гільгамеша. Сади

Семіраміди - сьоме диво світу.

21

Індійський народний епос

8 Географічне положеня та економічний стан стародавньої Індії.

Релігія стародавніх аріїв. Брахманізм, джайнізм, буддизм.

9 Веди ("Рігведа"). Рамаяна (опис пригод і діянь Рами), "Махабгарата".

Китайська міфологія

10 Географічне положення, економічний розвиток Давнього Китаю.

Імперія Хань

11 Сукупність міфологічних систем народної міфології. Конфуціанство і

даосизм.

Стародавні герої - автори найважливіших технічних досягнень

глибокої давнини створення світу.

Розділ III. Антична міфологія.

Грецька міфологія.

12 Географічне положення та природні умови Стародавньої Греції.

Пантеон богів. грецьких та героїв.

13 Найвідоміші міфи. Стародавньої Греції: "Прометей", "Подвиги

Геракла", "Дедал та Ікар", "Троянська війна" , "Орфей і Еврідіка",

"Нарцис", походження квітів, рослин і тварин у міфах Греції.

Крилаті вислови грецької міфології. Образ Орфея в музиці. Дива

світу, створені Стародавніми греками.

Римська міфологія

14 Розвиток стародавнього Риму. Пантеон римських богів та героїв.

Найвідоміші римські міфи. Легенда про виникнення Рима.

15

Крилаті вислови стародавнього Риму. Памятки Римської міфології в

уявленнях художників та скульпторів.

Розділ IV. Біблія

Християнська міфологія.22

16 Біблія - книга книг Священного Письма. Основні біблійні оповіді.

Звернення художників, скульпторів до Біблії.

Афористичні біблійні вислови.

17 Узагальнення вивченого.

Вступ. Що таке міф і міфологія?

Міфоло́гія також мітологія (грец. μυθολογία від μῦθος — переказ та 

λόγος — слово; тобто казкослів'я, виклад стародавніх казок, переказів) —

сукупність міфів, переказів, оповідань, де в наївно персоніфікованій, наочно-

образній, несвідомо-художній формі подавалися  явища  природи 

й суспільного життя.23

Міф — це не казка. Найголовніша відмінність міфу від казки полягає у

тому, що міф не показує різницю між добром і злом.

На ранній стадії людської історії в міфах химерно поєднувались елементи

реалістичних знань про дійсність, художні образи, моральні приписи й

норми, релігійні уявлення. Найпоширенішими були оповіді про виникнення

й еволюцію світу, Сонця, Місяця,зірок та ін. (космогонія), про походження

тварин, появу людини (антропогонія), про всесвітній потоп і т. д.

Сукупність міфів складає основу міфологічного світогляду, властивого

первісним народам. На зміну міфологічному світогляду з часом приходить

релігійний, філософський і науковий.

Головними героями міфів зазвичай є боги, надприродні герої і люди. Як

священні історії, міфи часто схвалювалися правителями, або священниками, чи

людьми, які мали відношення до релігії та священних практик. У соціальних

спільнотах, де був поширений певний міф, цей міф вважався правдивою

історією про події що мали місце у минулому. Більшість спільнот має два види

традиційних історій: «справжні історії», або міфи та «вигадані історії», або

байки чи казки. Історія міфу зазвичай відбувається у прадавні часи, коли світ

не був таким, яким він є зараз, і пояснює яким саме чином він став таким як

тепер, та як виникли ті чи інші звичаї, соціальні норми, соціальні

інститути чи табу.

Основні риси міфологічного світогляду:

- синкретизм — людина з таким світоглядом сприймає світ як первісно

нерозрізнений, пошук «справжнього» імені Бога.

- символізм — міфи завжди глибоко символічні, мають не лише

буквальне, але й опосередковане значення.

- генетизм — сприйняття часу. В давнину час сприймався циклічно, тому

старе було ціннішим ніж нове; основне питання — хто кого породив.

- тотемізм — походження від тварини; проявляється в геральдиці.

- анімізм — віра в існування душі й духів, які керують матеріальним

світом.24

- фетишизм — речі з магічними силами.

- магія — поєднання слів і дії; віра в те, що на людину можна впливати і

словом, і фізично, а на предмети — тільки фізично, якщо предмети мають

душу, то і з ними можна домовитись.

Міфологічні уявлення існували на певних стадіях розвитку практично у

всіх народів світу. Це підтверджується як вивченням історії, так і вивченням

архаїки сучасних народів, у кожного з яких існує той або інший вид міфології.

Якщо європейці до Епохи великих географічних відкриттів були знайомі

лише з античними міфами, то потім поступово вони дізнавалися про наявність

міфології в жителів Африки, Америки, Океанії, Австралії.

В Біблії простежуються відгомони західно-семітської міфології. В арабів до

прийняття іслама існувала своя міфологія.

У такий спосіб ми говоримо про іманентність міфології у

людській свідомості. Час походження міфологічних образів не піддається

визначенню, їхнє утворення нерозривно пов'язане з походженням мови й

свідомості.

Головне завдання міфу полягає в тому, щоб задати зразки, моделі для

всякої важливої дії, чиненої людиною, міф служить для

ритуалізації повсякденності, даючи можливість людині знайти зміст у житті.

За версіями прихильників теорії палеоконтактів, міфи — це історія про

події, що реально відбувались. Сучасним прикладом такого значення слова

«міф» є «культ карго». Тому вони пропонують релігії й науці по-новому

глянути на міфологію. Як приклади, вони наводять описи дивних явищ,

наприклад з Біблії, і дають їм нові пояснення, використовуючи сучасні знання

про науку, термінологію.

Космогонічні й антропогонічні міфиКосмогонічні міфи — міфи про творення, міфи про походження космосу з

хаосу, основний початковий сюжет більшості міфологій. Починаються з опису

хаосу (порожнечі), відсутності порядку у всесвіті, взаємодії споконвічних

стихій. Служать для пояснення походження світу й життя на Землі.25

Одним з поширених сюжетів космогонічних міфів є народження світу

з світового яйця. Такі міфи зустрічаються в багатьох народів на різних

континентах. Світове яйце є універсальним символом походження життя.

Нерідко роль творця в космогонічних міфах належить тваринам. Так

в російському й білоруському фольклорі відома розповідь про створення світу,

де один з деміургів у вигляді птаха (качки), поринає під воду, щоб дістати

небагато землі із дна. Пізніше із цієї землі створюється суша. Подібні тексти

існують й у багатьох інших традиціях. Нівхи пояснювали походження світу

сказанням про маленьку синицю, що поринала у воду (була тільки вода) і

діставала дзьобом землю. Так поступово з'явилася суша — острівець, а потім і

земля, на якій розцвіло різноманітне життя. Аборигени в Австралії, також

як північноамериканські індіанці гурони вважали, що саме черепаха створила

Землю й тримає її на собі. За переказами індіанців також у створенні Землі

допомагала черепасі жаба, що діставала землю з морського дна, клала по краях

панцира черепахи й земля збільшувалася в розмірі, так з'явилася суша.

У багатьох міфологіях світ був створений богами.

Приклади Богів-творців: єгипетські Атум й Птах, зороастрийський Ахура

Мазда, Вішвакарман в індуїзмі, Анцва в абхазів й абазин,

вірменський Арамазд, Виракоча інків, богиня Ільматар у фінів, Інмар в

удмуртів, Кайракан в алтайців.

У германській міфології боги створили світ з тіла велетня Іміра, убивши

його. Схожий сюжет — створення світу з тіла Пуруші в індуїстській міфології.

Приклади пар, що створили світ: Ідзанагі й Ідзанамі у

синтоїзмі, Абзу й Тіамат у шумерів, Геб й Нут у єгиптян, Ранги й Папа в маорі.

Іноді сюжетом космогонічних міфів є протистояння сил творення й сил

руйнування. Такі міфи властиві дуалістичними міфологіям. Такими парами

є Ахура Мазда й Ангра-Майнью, Ен й Омель, Кугу-Юмо ін.

У давньогрецькій міфології прародителькою світу вважається Гея, що

народилася слідом за Хаосом. Є матір'ю Урана і від нього — інших

богів, кіклопів, титанів, ериній, гігантів, гір, морів, чудовиськ, героїв.26

Окремим випадком космогонічних міфів є міфи антропогонічні або міфи

про створення людини, міфічних першопредків народу, першої людської пари

й т.п. Космогонічні й антропогонічні міфи часто взаємозалежні, часто ті самі

боги відповідальні як за створення світу, так і за створення людини. Інший

варіант взаємозв'язку — це антропоморфізація світу, коли всесвіт виникає з

тіла першочоловіка.

У різних міфах людина створюється з різних матеріалів. Найбільш

поширеним матеріалом є глина й земля. Із глини створює людей Прометей у

давньогрецькій міфології, Енкі і його дружина Нінмах у шумерській

міфології, Мардук й Ейя в аккадській міфології, Хнуму - єгипетській міфології,

Ульгем в алтайській міфології, Амма в міфології догонів, Іоскеха

в ірокезькій міфології й інших богів різних народів. У міфах деяких народів

матеріалом для створення людини служить дерево. Існують також і більш

екзотичні варіанти, наприклад з горіхів у меланезійців і перуанських індіанців

або з кісток тварин, птахів і риб у деяких племен

північноамериканськихіндіанців. У багатьох народів в антропогонічних міфах

створення чоловіка передує створенню жінки, поширено також міф про те, що

чоловіки й жінки зроблені з різних матеріалів (у багатьох міфах

південноамериканських індіанців).

Окремим видом антропогонічних міфів є тотемічні міфи, що оповідають

про походження людей, найчастіше конкретного племені від тієї або іншої

тварини. У деяких народів у тотемічних міфах прабатьками людей можуть

бути птахи. Зустрічаються також сюжети про народження першої людини з

яйця.

У народів Африки поширені міфи про людей, що вийшли зі скелі, землі,

ями, термітника, розщепленого дерева або очерету.

Есхатологічні й календарні міфиЕсхатологічні міфи - це міфи про кінець світу, вони існують поряд з

космогонічними міфами й пов'язані із протистоянням сил хаосу й космосу.

Одним різновидом таких міфів є міфи про передбачуваний кінець світу в 27

майбутньому, наприклад германський міф про Раґнарьока, іншим їхнім

різновидом є міфи про те, що подібні події вже відбувалися в минулому і між

міфічним світом та сучасним лежать періоди катастроф. У різних міфах

причиною знищення світу може бути всесвітній потоп, світова пожежа,

знищення попередніх поколінь, загибель богів та інші сюжети.

Календарні міфи - це міфологізація зміни тимчасових циклів — дня й ночі,

зими й літа, аж до космічних циклів. Вони пов'язані з астрономічними

спостереженнями, астрологією, святкуванням Нового року, святами врожаю й

інших календарних подій.

У єгипетській міфології Тот є владикою часу. Будучи богом Місяця, Тот

через його фази був пов'язаний з будь-якими астрономічними або

астрологічними спостереженнями. Крім того, йому приписували винахід року,

що складає з 365, а не 360, днів. Згідно з Плутархом, він виграв 5 додаткових

днів, що становили 1/72 року, у грі в кості, і, додавши їх у кінець року,

присвятив їхнім святам на честь Осіріса, Сета, Хорура, Ісіди й Нефтида —

богів, що народилися саме в ці 5 додаткових днів (пізній варіант міфу оповідає

про те, що богині Нут було заборонено народжувати в 360 календарних днів,

тому її діти з'явилися на світ протягом 5 днів, виграних Тотом).

В шумеро-аккадській міфології Мардук вважався основоположником

календаря. На честь його святкували Новий Рік у місяці ніссан (що збігався із

днем весняного рівнодення). У Вавилоні це свято звалося Акіту і являло собою

12 - денну церемонію, що була спадкоємицею шумерського свята А.КІ.ТІ

(«Народження Життя На Землі»).

У Древньому Римі поділ року на 10 місяців приписувалося Ромулу. Нума

Помпілій ввів ще два місяці — січень і лютий (від назви февралії — спокутної

жертви, принесеної наприкінці року). Особливий жрець визначав по молодику

початок кожного місяця й повідомляв про це народу. Від латинського calare,

«повідомляти», з`явилось слово «календар».

Поділ року на місяці тісно пов'язаний з астральними міфами, зокрема з

персоніфікацією знаків Зодіаку, що існувала ще в Месопотамії на зорі 28

цивілізації. Також з розподілом року на місяці зв'язані Лунарні міфи, завдяки

фазам Місяця.

Добовий цикл у міфології пов'язаний у єгиптян зі спуском у пекло

сонячної барки бога Ра, а також із протистоянням Гора й Сету (дня й ночі). У

Месопотамії добовий цикл пов'язаний з подорожжю Шамаша (сонця) від «гори

сходу» до «гори заходу». У Греції це подорож Геліоса на небесній колісниці.

Ці міфи належать до солярних міфів.

Різновидом календарних міфів є міфи про вмираючого й бога, що воскрес.

Вони символізують зміну пір року. У давньогрецькій міфології таким міфом

був міф про Деметру і її дочку Персефону, вкрадену Аїдом. Деметра, богиня

родючості, так нудьгувала за дочкою, що земля перестала плодоносити. Тоді

Зевс велів Аїду повернути Персефону. Але Персефона вже спробувала зерна

граната і змушена була щороку повертатися в підземне царство. Перебування

Персефони в Аїда символізує зиму й відсутність урожаю.

Іншими вмираючими богами, що воскресають,

були Осіріс, Таммуз, Адоніс, Бальдр, Діоніс (Загрій, Вакх , Сабазій), Аттіс, Тел

епін, можливо, слов'янські боги Ярило й Кострома, Митра, Серапис.

Ще одним видом міфів про пори року є міф про сварку Ра й Тефнут. Коли вони

сварилися, наступала посуха, коли мирилися, Ніл розливався.

Зі зміною пір року пов'язана також слов'янська Масляна.

Міфи про космічні цикли є різновидом як есхатологічних, так і

календарних міфів. Це міфи про те, що світ проходить цикли розвитку, після

яких знищується а потім створюється знову. Наприклад, у міфології ацтеків

історія світу ділиться на епохи різних сонць, ера першого сонця закінчилася

знищенням покоління велетнів ягуарами, епоха другого сонця завершилася

ураганами й зникненням людей, ера третього сонця закінчилася всесвітньою

пожежею, ера четвертого сонця закінчилася потопом. Відповідно до їхніх

вірувань, щоб не відбулося чергового кінця світу, необхідно приносити богам

людські жертви.

29

Іншим прикладом подібних міфів є уявлення про кальпів 

та югів в індуїзмі. Епоха загибелі світу пов'язана в індуїзмі з Калі-югою і

богинею Калі — втіленням руйнування й знищення.

Різновидом міфів про космічні цикли є міфи про Золоте століття,

блаженнім стані людини, що жив колись у гармонії із природою. Подібні міфи

є в багатьох народів. Одним з них є біблійна історія про Райський сад, що

сходить до древньосемітської міфології. Інший приклад — легенда про Сатья-

югу в індуїзмі.

. Героїчні міфи Міфи про тварин

Героїчні міфи - це міфи про героїв, які можуть бути або дітьми богів від

смертної жінки, як у Давньогрецькій міфології, або просто легендарними

фігурами епосу. Типовим сюжетом героїчного міфу є незвичайне дитинство

героя (які-небудь особливі здібності, сирітство, особлива доля), часте

вигнання, здійснення подвигів, перемога над чудовиськами, порятунок

прекрасної дівчини, повернення й весілля. Багато героїчних міфів в

алегоричній формі оповідають про формування особистості й придбання

статусу в суспільстві, тим самим виконуючи повчальну функцію.

Особливу категорію героїв становлять культурні герої. Це міфічні герої,

які внесли серйозний цивілізаційний внесок у культуру народу. Часто

культурний герой є деміургом, беручи участь в творінні нарівні з богами, або є

першим законодавцем, добуває або винаходить для людей різні предмети

культури (вогонь, культурні рослини, знаряддя праці), учить їх мисливським

прийомам, ремеслам, мистецтвам, вводить соціальну організацію, шлюбні

правила, магічні розпорядження, ритуали й свята.

Одним з найдавніших вірувань, що збереглися в деяких народів дотепер,

є тотемізм. Деякі вчені вважають, що саме з віри в кревне споріднення людей і

тварин виникли міфи про перевертнів — легенди про перевтілення людини

у вовка,тигра, ведмедя та ін.

Тварини є не тільки героями космогонічних міфів, образи тварин нерідко

використовуються й для його опису — космографії. Так, наприклад, у 30

давньоіндійських повір'ях землю тримають на спинах сім слонів, вони стоять

на спині черепахи, а та, у свою чергу, на змії. Подібну роль нерідко грає й риба.

Різкий рух риби, на якій спочиває земля, приводить до землетрусу, коли ж вона

опускає голову, починається повінь. Древні єгиптяни зображували небо у

вигляді корови Нут, що народила Ра, золоте теля.

Почесне місце займають міфи про тварин серед астральних міфів. Із

сузір'ям Пса, Лева, Лебедя, Орла, Скорпіона, Риб пов'язані гарні легенди. 

Китайський зодіак також пов'язаний з міфами про тварин. Існують

також легенди про походження самого зодіаку.

Тварини виступали також у ролі засновників нової культурно-соціальної

традиції (устрій суспільства, навчання ремеслам тощо). Так, у древньому Китаї

Бянь Цяо — заступник лікарів, цілителів: істота із пташиним дзьобом і

крильми кажана. Ді Ку — небесний владика мав голову птаха й тулуб мавпи.

Герой Фусі, що навчив людей рибальству й полюванню, а також ієрогліфічної

писемності, спочатку зображувався в образі птаха. Біля двох тисячоліть назад

його стали представляти людиною з тілом дракона, подібного виглядом із

прародителькою Нюйвою, духом дощу (часом — царівною-жабою) з

тілом змії. Вони утворили родинну пару, персоніфікуючи жіночий і чоловічий

початок, подвійність буття, символи інь й янь.

Культові міфиКультові міфи — умовна назва міфів, у яких дається пояснення

(мотивування) якого-небудь обряду (ритуалу) або іншої культової дії.

Серед вчених немає єдиної думки про те, що є первинним, міф чи обряд.

Одні вважають, що міф склався для обґрунтування обряду, інші схильні

думати, що міф є первинним, і на його основі складаються обряди.

Найбільш примітивними культовими міфами є міфи тотемічні, що

супроводжують обряди перевдягання в тотемічних предків. Культові міфи

часто є езотеричними, тобто їхній зміст знає тільки обмежене число людей,

часто — досяглих повноліття чоловіків. Такі міфи часто пов'язані з обрядом

ініціації, що коли досяг повноліття член племені повинен пройти через 31

випробування з наступною присвятою в чоловіки й прилученням до

езотеричної традиції.

У Древній Греції до культових міфів належать насамперед міфи

про Деметру й Персефону, пов'язані з Елевсінськими містеріями і міфи

про Діоніса, на честь якого влаштовували вакханалії. Схожі обряди

відбувалися в Середземномор'ї на честь бога рослинності Аттіса, вбитого й

воскреслого, а також багато в чому схожого з ним Адоніса.

У Древньому Єгипті головні культові міфи пов'язані з культом Осіріса

й Ісіди. Складні ритуали відтворювали історію пошуків Ісідою тіла Осіріса і

його відродження.

Не всі культові міфи можливо описати й досліджувати, тому що багато які

з них тримаються в секреті адептами культу й не розголошуються стороннім.

Розділ I. Найдавніші міфи народів про

створення світу, людей і тварин.

Міф про виникнення світу

Коли б людина від раннього дитинства не ставила запитань «як?» і

«чому?», то навряд чи виросла б справжньою Людиною. А коли б цих запитань

не ставило собі людство, то, мабуть, усі ми й досі жили б у печерах і ходили не

з мобільними телефонами, а з кам’яними сокирами. І справа не лише в

людській допитливості, хоча жага пізнання є надзвичайно важливою рисою як

кожної особистості, так і всіх без винятку «людей розумних». Бо саме так,

«людиною розумною» (латин. «Homo sapiens»), науковці називають сучасну

людину, або, як кажуть історики, «людину сучасного типу». Людство прагнуло 32

знати, як виник світ, аби жити так, щоб він, не дай Боже, не зник. Адже знання

Минулого сприяє правильній поведінці в Теперішньому і визначає, яким буде

Майбутнє. А для відповіді вже на перше з поставлених питань: як виник цей

світ? — слід обрати один із трьох шляхів пояснення: науковий, релігійний чи

міфологічний.

Одна з відомих версій наукового тлумачення виникнення світу і людини

виглядає приблизно так. У Всесвіті споконвіку були газоподібні маси. Потім

чомусь стався потужний вибух, від якого ці маси подекуди ущільнилися, і ви-

никли тверді космічні тіла, одне з яких згодом стало планетою Земля. Пізніше

десь узялися (прилетіли з якоюсь кометою?) найпростіші мікроорганізми, які

прижилися на нашій планеті й поступово вдосконалювалися. І, нарешті, після

надзвичайно довгого розвитку, виникла людина. І вчені радіють, коли знахо-

дять підтвердження цій версії, відкриваючи за допомогою надскладної

сучасної техніки новий хімічний елемент, небесне тіло або різновид живих

істот. Звісно ж, прадавні люди так міркувати ще не могли.

Релігійне тлумачення походження світу протилежне науковому. Віруючі

люди переконані, що наш гармонійний і красивий світ не міг виникнути ви-

падково. А створив його Бог за величним і ретельно продуманим планом. Тому

Бога називають Першотворцем, або просто Творцем. І, хоча зародки релігійних

вірувань виникли, мабуть, одночасно з появою самої людини, конкретні релігії

в прадавні епохи тільки починали формуватися. Тому і до такого пояснення

походження світу первісній людині було ще дуже-дуже далеко.

І в прадавніх людей залишався лише один шлях — дати волю власній уяві,

нестримній фантазії, яка виявилася дуже багатою і поетичною. Так упродовж

тисячоліть складалося міфологічне тлумачення виникнення світу і ширше —

міфічний або міфологічний світогляд. Він складався, як величезне мозаїчне

полотно, з безлічі маленьких шматочків — міфів. Так утворилася і сукупність

міфів про виникнення світу. На думку багатьох давніх народів, спочатку на

місці сучасного Всесвіту, зокрема планети Земля, одвічно панував хаос, тобто

безлад, невпорядкованість. Потім хаос змінився космосом, тобто ладом, 33

упорядкованістю, красою. До речі, начебто далекі нині слова «космос»

(«упорядкованість, краса довкілля») і «косметика» («упорядкованість, краса

обличчя») є однокорінними і народилися вони в Давній Греції.

Але коли, чому і як хаос замінився космосом? Ось як яскраво й поетично

це питання висвітлене в давньоіндійських книгах священних знань — «Ведах»

(це слово споріднене з українським «відати»):

Буття і небуття тоді не було - Повітря не було й склепіння неба.

Що покривало? Де? Що захищало?

Була вода? Глибокая безодня?

І смерті не було, безсмертя — також,

Між днем і ніччю не було відміни,

Те дихало саме, одне, без вітру.

І більш нічого не було, крім Того...

І хто це знає, й хто про це повіда?

Звідкіль цей Всесвіт народивсь та виник?

Прадавні міфи

Здавалося б, що нам, людям XXI ст., до прадавніх міфі, які виникали в

сивих туманах Історії? Адже сьогодні над світоглядом первісних людей можна

поблажливо посміятися: ну й наївними ж були наші далекі пращури! Але...

Якби в ті далекі часи люди не почали пізнавати світ, то й наші знання були б

набагато меншими. Адже й найдовша дорога починається з перших кроків. А

міфи і були першими кроками на шляху осягнення законів, за якими живе світ.

Саме з міфів походять і наука, і мистецтво, зокрема — художня літе- ратура.

Та це ще не все. Ми, такі сучасні, часто бачимо світ очима наших пращу-

рів, іноді навіть не помічаючи цього. Так, уламки міфічного світогляду й

донині живуть у ритуальних стравах, обрядах, орнаментах на посуді, одязі. 34

Придивіться уважніше до різьблення або вишитих рушників у сільських хатах,

до зображень на писанках. Там є образи Світового Дерева, Світового Птаха або

Світового Яйця. Добре відома ритуальна страва кутя теж є «міфологічною».

Свого Часу язичники робили її з вареної пшениці й розкладали на тілі

небіжчика. Для чого? Можливо, для того, щоб «годувати» його на тому світі.

Так само єгиптяни залишали в пірамідах або скіфи в курганах скарби, щоб не-

біжчику не бракувало їх на тому світі. Сьогодні кутя подається переважно на

Різдво. Православні готують її із зерна, родзинок і меду. Бо мед — це небесні

солодощі, а родзинки мають наповнитися і знову стати соковитими ґронами

зерно ж означає надію на повторне житі я, на повторне життя, воскресіння.

Отже, фактично в цій обрядовій страві підкреслена ідея народження

(відродження) Всепереможного Життя, яку закладали наші далекі-далекі

пращури.

Відвідуючи кладовище, українці, як і багато інших народів, залишають

там їжу для покійних родичів. З наукового погляду це повна нісенітниця. Адже

ці харчі швидше за все будуть або з’їдені тваринами, або пропадуть на сонці,

вітрі чи морозі. Отже, з практичного погляду, це гроші, викинуті на вітер. І той,

хто залишає ці страви, чудово про це знає. Знає, але все-таки залишає. Чому? А

тому, що він при цьому керується аж ніяк не сучасним науковим, а саме

прадавнім міфічним світоглядом, згідно з яким небіжчики теж хочуть їсти. Та

ще й пильно стежать за тим, чи пам’ятають про них живі родичі, чи не

шкодують їжі для них. Залишаючи ці харчі, ми наче очищаємо свою душу, від-

чуваючи якесь духовне просвітлення. І оцього очищення не переважать жодні

економічні розрахунки " Значить, прадавній міф перемагає сучасний науковий

світогляд.

Часто на вербну неділю на вулицях чуємо: «Не я б’ю, верба б’є!» Це наші

сучасники шмагають одне одного вербовими гілочками, передаючи людям

життєву силу верби — цього слов’янського Дерева Життя. Заносячи ж під Но-

вий рік до свого житла вічнозелене деревце, найчастіше ялинку або сосну, та

ще й прикрашаючи його верхівку зіркою і проголошуючи біля нього найкращі 35

побажання, ми часто не замислюємося над тим, що до нашої оселі завітало вже

знайоме нам прадавнє міфічне Світове Дерево. Бо, як у Кам’яному віці, так і

тепер, та й у майбутньому, кожна людина прагне щастя, а вічнозелене Світове

Дерево, за міфічними уявленнями, якраз і забезпечує його людині та її

родичам. Так само й коли співаємо: «...Родина, родина — то вся Україна з

глибоким корінням, з високим гіллям», — не забуваймо, що ці слова пісні теж

єднають нас із пращурами, бо йдеться в них про модель Світового Дерева, яке

є символом життя і процвітання не лише окремої людини або народу, а цілого

людства.

Ось як прадавній міф, «законсервований» в обряді або ритуалі, впливає на

нас сьогодні. Тож міф житиме доти, доки живе людство.

Світове дерево, вічне дерево життя

Світове дерево, вічне дерево життя — уособлення єдності усього світу,

своєрідна модель Всесвіту й людини, де для кожної істоти, предмета чи явища

є своє місце. Це також посередник між світами — своєрідна дорога, міст,

драбина, якими можна перейти до світу богів або в потойбіччя. Про древо

життя у світі створено безліч легенд, казок, цей символ знайшов відображення

в орнаментах багатьох народів.

Символ Світового дерева в міфологічних уявленнях багатьох народів,

зокрема, й українців, слугував своєрідним зразком космоустрою, переходом від

хаосу до упорядкованого світу.

У давньому Ірані вірили, що священне дерево росте біля

джерел Ардвісури. На ньому нібито жив цар птахів Сенмурв, який розсипав

насіння по землі. Інший птах відносив насіння до джерела, з якого пила зірка,

що осипала землю дощами. З дощем насіння поверталося назад у землю.

У скандинавських міфах бачимо вічнозелене древо життя Іґґдрасиль,

просякнуте живлющим священним медом. Це велетенський ясен, що є

структурною основою всього сущого і єднає собою дев'ять світів. На вершині

дерева сидить орел, коріння підгризають змії та дракон Нідхьогг. Слово 36

«Іґґдрасиль» буквально значить «кінь Іґґа», тобто кінь Одіна. Ця назва

підкреслює роль дерева ще і як шляху, котрим божественний шаман (Одін)

мандрує з одного світу в інший.

У слов'янській міфології першодеревом вважали дуб, в Україні це також

була ще й верба.

Дерево Життя, яке росте посеред Вирію (дохристиянського раю),

уособлює поєднання трьох світів — небесного, земного і найглибшого.

В образі дерева поєднались уявлення про час, простір, життя і смерть.

Наприклад, загадка про життя і смерть:

Стоїть дерево, на дереві — квіти,

під квітами — котел, над квітами — орел, —

квіти зриває, в котел скидає,

квітів не меншає, в котлі не більшає.

Найдавніші українські колядки донесли до нас стародавні уявлення про те,

як із хаотичного первісного океану з'явився світ. У них мовиться про часи,

коли не було ще ні неба, ні землі, а було тільки синє море. На тім морі стояло

дерево (явір чи сосна). На дереві три птахи радили раду: як заснувати світ?

Один птах упірнув у море — виніс золотий камінь. Повстало сонце.

Другий пірнув — виніс срібний камінь. Повстав місяць.

Третій — мідний камінь. Повстали зорі.

Першодерево світу слов'яни розташували у вирію, згідно з їх віруваннями,

на «прадубі» росли плоди безсмертя. Сюди ж зліталися птахи на зиму.

Одночасно із творенням в уяві первісних людей образу світового дерева

виникла й розгалужена система протиставлень: день — ніч, літо — зима,

життя — смерть, праве — ліве, пряме — криве, верх — низ, вогонь — вода,

чоловік — жінка, парне — непарне.

На вершечку дерева днює сонце, саме його «рух» зумовив «поділ» простору

довкола нього на четверо у горизонтальній площині, виражаючи уявлення про:

- час (ранок, день, вечір, ніч; весна, літо, осінь, зима);37

- простір (схід, південь, захід, північ).

За вертикаллю дерево ділиться на три частини, до кожної «приписані» певні

істоти:

- нижню — коріння (підземний світ) — змії, жаби, риби, водоплавні птахи

і тварини, бо низ дерева символізує не лише підземний світ, а й воду;

- середню — стовбур (земний світ) — великі тварини: тури, олені, коні,

ведмеді, вовки, це також і світ людей;

- верхню — крону (небесний світ) — птахи і бджоли, небесні світила.

Найчастіше у фольклорі як світове дерево

виступають дуб, явір, верба, липа, калина, вишня, яблуня, сосна.

Розташовується Світове дерево у казковому просторі фольклору зазвичай на

горі, посеред моря, в чистім полі неподалік дороги, в пана-хазяїна на його

дворі.

Деревом позначали також час. Коли древо позначає рік, то малюється чи

вирізьблюється з багатьма гілочками, так званою «сосонкою». Збереглися

й загадки про дерево-рік:

Дуб-дуб довговік, на ньому дванадцять

гіллів, на кожній гіллі по чотири гнізда, а у

кожному гнізді по сім яєць, і кожному ім'я є.

У міфологічних уявленнях світ членувався на три плани:

людина (мікрокосм),

суспільство, всесвіт (макрокосм).

Або ж літописні яв, нав і прав — світи сучасний, потойбічний та

ідеальний-небесний. Причому всі явища природи, події в суспільстві й

переживання окремих людей відбувалися однаково як у кожному з цих трьох

планів, так і в них усіх одночасно і взаємопов'язано, як у єдиному організмі. А

дерево було посередником між цими світами, або й розміщувало ці світи на

собі. За його допомогою можна було переходити з одного світу в інший (у світ

предків, на небесний світ).38

Світове дерево в українських щедрівках показане як

першородний «явір зелений»:

«

Як ще не було початку світа,

То ще не було неба, ні землі.

А лишень було широке море,

А на тім морі явір зелений,

На тім яворі три голубочки,

Три голубочки раду радили:

“Як би ми, браття, світ

поставили?

Ой ходім, браття, аж на дно моря

Та там добудем дрібного піску.

Тот пісок дрібний посієм всюди,

Та встане з него свята землиця,

Та буде тамки золотий камінь,

З того каменя та буде сонце,

То буде сонце і місяць ясний,

Рум’яна зоря і звізди прекрасні“.

У казках трапляється мотив «дерева до неба», здершись на яке герой

бачить небесне божество й отримує чарівні подарунки. З образом древа-

посередника між світами пов'язаний і звичай саджати дерева чи кущі на

могилах. Важливість цього звичаю підкреслюється тим, що на них саджають

рослини певних порід. В Україні це переважно калина.

В українських легендах дівчата перетворюються на дерева з туги за

коханими. У казці про чарівну сопілку з кісточок дівчини, підступно вбитої

сестрами, виростає кущ калини. Зроблена з її гілочки сопілка промовляє

людським голосом. Узагалі, в казковому епосі дерева тісно пов'язані з жінками

й дівчатами.

39

В одній з казок до царського двору внадилася жар-птиця — красти золоті

яблука чи груші з чарівного деревця. Царенко вирушає в похід, аби піймати

злодійку, а повертається додому з нареченою.

Цікавою з цього погляду є казка «Дідова й бабина дочка», де на лісовому

шляху дівчини-сироти стрічаються піч, криниця і яблуня (жіночі символи).

У казці «Золотий черевичок» вмираюча мати залишила донечці дарунок-

оберіг: зернятко, з якого виросла верба. Довго допомагало дерево, населене

чарівними паннами, бідній сиротині. Стало у пригоді й тоді, як прийшов час

шукати собі пари. А після весілля дівчини з князенком «верба з криничкою

пішла в землю та й знов у князенково-му саду вийшла».

У веснянках зустрічається мотив казкового дерева, яке парує закоханих: з

нього з'являються три церковці і дзвіниця: у церковці — три свічечки ясних

(скажімо, Марійка, Оксанка і Надійка), а в дзвіниці — три дзвоники гласних

(Іванко, Петрусь і Василько). Далі Іванко промовляє: «Я Марійку люблю, я

своїй Марійці черевички куплю», і так про кожну пару.

В Україні є повір'я, що «людина немарно проживе життя, якщо

посадить дерево».

У деяких народів, зокрема в українців існував звичай саджати на честь

загиблих героїв дерева – живі пам’ятки.

Символ світового дерева — це образ утіленої родючості, жінки, Богині-

Матері. Природа, мати всього живого, і є древом життя. У зображеннях

(на вишивках, писанках, тканих рушниках і килимах) образ жінки пов'язується

зі знаком дерева; вона зливається з ним, а іноді повністю його замінює.

Кажуть, що дім тримається на жінці, як дах на сволокові. Сволок тримає дах,

як світове дерево — небо. Коли з'явилося в людей житло, воно стало ніби

точкою відліку в безмежному всесвіті, центром буття для кожної людини.

Чотири стіни хати орієнтувалися на чотири сторони світу. Основою житла став

сволок, який символізував міцність оселі. При встановленні в хаті сволока

існувало чимало обрядів і звичаїв. Коли снився сон, що в хаті нема сволока,

вважалося, що це до смерті. Зв'язок «стрижня дому» з уявленнями про світове 40

дерево підтверджують і орнаментальні зображення на сволоках: солярні знаки,

змії, зигзагоподібні зображення води, «сосонки».

Древо життя — це й дерево роду. Найпоширеніша схема зображення

світового дерева — стовбур із трьома гілочками. Такі родовідні дерева

вишивали червоними нитками по білому полотну долі-рушника й вивішували

як оберіги над образами, вікнами, портретами родичів. Птахи, які є

посередниками між світом живих і світом предків, а також охоронцями роду, в

колядках і казках виступають помічниками й порадниками в підборі пари. При

цьому вони, звичайно ж, сидять на дереві. Інколи в ролі такої помічниці

юнакові виступає змія, яка перебуває поблизу коріння дерева. Весільна

символіка рясніє словесними й мальованими, вишитими зображеннями древа

життя. Це й весільне гільце, й насичені шлюбною символікою настінні розписи

та витинанки, й пісні, в яких мовиться про райське древо, яке породило дві

ягідочки — молоду й молодого.

У скандинавській міфології, Іґґдрасиль (також використовуються

назви Мімамейд та Лерад) — це «Світове дерево», велетенське дерево, що, як

вважалось, об'єднує та підтримує усі дев'ять світів скандинавської космології.

Часто припускають що це ясен, тлумачення загальноприйняте тепер

у Скандинавії. Інша версія стверджує що у минулому Іґдрассиль

вважався тисом, що збігається із його описом в Еддіяк

вічнозеленого. Асґард, Альфхейм та Ванахейм спочивають на гілках

Іґґдрасиль. Його стовбур це вісь світу, що проходить через центрМідґарду,

навколо якого розташований Йотунхейм, під яким

лежить Нідавеллір або Свартальхейм. Три корені простягаються вниз

доХельхейм, Ніфльхейм та Муспельхейм, але лишень у першому світі

розташоване джерело із якого поливають Іґґдрасиль.

З середньовічних хронік відомо, що у великій степовій імперії

монголів Чингізхана було поширене єдинобожжя у різних формах

(поклонінняСущому, Життю, Всевишньому, Аллаху, Христу, Будді, Вічному

Небу), серед яких було також поклоніння «кущам». Зокрема багатьох руських 41

князів змушували їм вклонятися. Є всі підстави вважати, що описані «кущі»

використовувались як природній знак (символ, ікона) Вічного дерева життя,

подібно до ікон у християнстві. З часом ця практика зменшилась, залишившись

лише у віддалених кінцях імперії (шаманізм деяких

племен Казахстану і Алтаю), поступившись християнству і знаку хреста, як

стародавньому знаку Вічного дерева життя.

Дерево життя — в біблійній книзі Буття  — особливе дерево,

посажене Богом посеред Едемського саду. Приносить плоди, які дарують вічне

життя.

Одним з самих простих і одночасно самих змістовних знаків Вічного

дерева життя є хрест «†». Цей стародавній знак вічного життя, істини і

спасіння, так само як ідея Вічного дерева життя були з успіхом використані

першими християнами та поширені в усі кінці нашого світу.

Як і в більшості символів, у світового дерева (дерева життя) є знаки-

синоніми, які певною мірою замінюють його в деяких текстах або

підкреслюють і розвивають якесь одне зі значень чи окрему властивість дерева.

Такими символами в казках та обрядових піснях є  міст (калиновий

міст),світова гора, стовп, дорога, церква з трьома верхами, три тереми,

корабель, драбина, мотучка, ланцюг, арка, місто.

Опредметненими виявами (атрибутами) світового дерева є віха — висока

палиця з колесом на вершечку (колесо — символ сонця), купальське й майське

дерева тощо. Ці атрибути світового древа присутні майже в кожному з

найбільших свят календарного циклу, а також на весіллі (згадуване вже гільце).

Як утілення дівочої долі, символ дерева з'являється в одному з ворожінь на

святої Катерини (7 грудня). Дівчина вирізає в саду гілочку вишні, вносить до

хати й ставить у глечик із водою. Як розквітне доЩедрого вечора (святої

Маланії, 13 січня) — то добрий знак, буде цього року весілля. А як не

зацвіте — ще рік доведеться сидіти в дівках. Тут вишнева гілочка символізує

дівочу долю, саму дівчину — чи цвісти їй на весіллі цього року, чи ні.

42

На весіллі молоду символізує гільце (вільце) — молоде деревце, або гілка,

найчастіше з сосни чи вишні. На дівич-вечорі в суботу дівчата гуртом

прикрашають його квітами, калиною та барвистими стрічечками, співаючи при

цьому пісень «до гільця». Це ніби символ дівування нареченої. Коли беруться

ділити коровай, гільце розбирають собі по гілочці дружки молодої.

Вважається, що гілочки з весільного гільця, прикрашені квітками, допомагають

потім дружкам щасливо вийти заміж.

Подекуди на Поліссі донині зберігся звичай «водити куста» на Зелені

свята (Трійця). Одну з дівчат гурт вбирає «кустом». Для цього плетуть два

пишні вінки з гілок клена й липи, більший — на шию, менший — на голову. За

крайку дівчині затикають гілки так, що утворюється ніби спідниця із зелені. З

дівчиною-Кустом ходять по хатах, вітають господарів із Зеленими святами,

бажають щастя й багатства. Бачимо тут відлуння віри в те, що померлі душі

переселяються в дерева, а на Зелені свята приходять у гості до нащадків.

Купальське дерево, яке зветься Купайлиця або ж Марена, символізує

родючість, дівування, єднання молодих у шлюбі. Воно також нагадує про

перше дерево, з яким творився світ. Це деревце (велику гілку, найчастіше з

верби чи вишні) встановлюють хлопці увечері на галявині на Івана Купала (6

липня). Наприкінці обряду Купайлицю топлять або розламують на маленькі

гілочки, й кожна дівчина бере собі по гілочці.

Перед Різдвом є звичай встановлювати в домі й прикрашати ялинку.

Вічнозелене деревце символізує вічне життя, а прикраси на ньому — ті дари,

які мусить отримати людина в новому році. Існує думка, що різдвяна ялинка —

це образ священного древа, а зоря, якою вона увінчана, є символом неба або

сонця.

В українців образ світового древа зафіксований в орнаментальних

зображеннях на вишитих і тканих рушниках, килимах, витинанках, писанках,

скринях, меблях, пряничних дошках, посуді та в оздобленні одягу.

Світове яйце43

Яйце — символ зародження Всесвіту, Сонця з його весняним

відродженням, життя та його безсмертя й воскресіння. У міфах багатьох

народів світу саме яйце є світотворчим початком.

У багатьох народів існує поняття світового або космічного яйця, з якого

народжується Всесвіт. Одна половина яйця стає небом, інша — землею, а

жовток — сонцем. «Різні народи світу шанували яйце і мали власну

атрибутику його возвеличення. Яйце прикрашали і в Давньому Єгипті, Греції,

Римі, Стародавньому Китаї. Індійськими племенами навколо нього було

створено безліч міфів і легенд. Та, мабуть, жоден з народів не доніс до

сьогодення свої автохтонні графічні уявлення про життя так виразно, як

український» писав Єраст Біняшевський. Образ світового яйця і птаха

притаманні ассіро-вавілонським, фінікійським, кельтським міфам.

В індійській космогонії космічне яйце знесла божественна птиця

на споконвічні води. Із світового яйця з'являється творець усього живого

Праджапаті, якого пізніше почали ототожнювати з Брахмою.

У слов'ян яйце було символом сонячного культу, зародження життя,

символ бога сонця. Звичай зустрічі весни був пов'язаний з поверненням птахів.

Птахи — це вісники весни, пробудження та відродження до нового життя

природи. Птахи перебуваючи «у небі», несуть людям утіху від сонця, а в собі

носять яєчко — емблему сонця-життя, народження, воскресіння. Тому наші

пращури надзвичайно їх шанували. Існує думка, що первісно розписувались

яйця летючих птахів, таких, як бузьки, журавлі та гуси, які на своїх крилах

приносили людям сонячне тепло, гніздилися біля людських обійсть,

висиджували пташенят, які знову ж здатні були виношувати в собі велику

життєдайну і чарівну силу сонця. Досі збереглись у писанкових орнаментах

їхні «крильця» та «лапки». Далеко пізніше, наші предки почали розписувати

курячі яйця, пов'язуючи їх з культом Сонця, адже півень першим сповіщає про

його прихід. Також яйце посідало важливе місце у ритуалах родючості.

Звідси писанка у Великдень є символом родючості. В давнину воно

символізувало — добро, радість, щастя, любов, достаток.44

У Давньому Єгипті воно символізувало потенційну можливість, сім'я

зародження, таїну життя. Якщо заглянути до єгипетської міфології, то там

знаходимо одного з єгипетських богів, що мав пряме відношення до яйця на

ім'я Пта, або Патах, що близьке до звучання українського Птах. На одному із

збережених барельєфів, Пта тримає в одній руці яйце, а із підпису, під ним,

дізнаємося, що дане яйце зображує сонце. Другий напис говорить, що Пта

котить своє яйце по небу. За свідченням Геродота, єгиптяни вірили, що

бог Осіріс закрив у яйці 12 білих пірамід, які повинні приносити людству

щастя і благодать, але брат Осіріса і його суперник Тіфон, потай відкрив яйце і

закрив у нього біля білих ще 12 чорних пірамід. Звідси, щастя у житті людей

переплелось з горем. Священним знаком Осіріса є крилатий диск сонця, який

має витягнену форму і більше подібний до яйця, ніж до сонця. Крім того, дуже

часто багатьма єгипетськими емблемами є священний знак птаха, тіло якого

зображене у вигляді яйця з крильми, лапками і головою. Чи не нагадує це нам

українських різдвяних птахів, виготовлених з яйця та оздоблених паперовими

чи солом'яними крильцями та голівкою?

У Китаї вважали, що перша людина з'явилася з яйця, що впало з неба у

воду, котра покривала землю. Також у звичаях китайців є ритуальне

використання фарбованих яєць, пов'язаних з когутом, який щоранку співає

гімн Сонцю.

Грецькі філософи — орфіки мали декілька варіантів космології й теології.

За одним з них спочатку був час, потім з'явились Земля і порожнеча. Небо

зліпило срібне яйце, з якого народився Фанет — він же Фанес /світло або

любов — Ерос/, божественний творець орфиків. У грецькій міфології з образом

яйця пов'язаний один із поетичних міфів про Леду та Зевса.

У християнській символіці яйце може означати непорочне народження,

життя та воскресіння. Писанка стала символом радості і віри у Воскресіння

Ісуса Христа як символу всепрощення.

В Україні до культу родючості з давніх часів належить звичай

розмальовувати курячі або декоративні яйця — писанки. Писанка багата 45

символічними образами. Кожний регіон України має свої особливості у

визначенні кольорів та орнаментів, тобто свою власну символіку. У

християнську добу всі ці символічні мотиви пов'язувалися з Великоднем З

яйцем зв'язана віра про те, що ним можна начарувати добрий урожай. Так, в

деяких областях України, на Великдень селяни ставили на стіл в посудині

пшеницю, в яку ховали свячене яйце. Тримали цю пшеницю до посіву. Дуже

часто в мішок із зерном, яке мали сіяти, теж клали яйце, а на Херсонщині,

перед посівом конопель, їли варені яйця, щоб зернята конопель були великими

та повними. На Вознесіння прийнято було іти з писанками та крашанками у

поле, засіяне житом та пшеницею. Щоб запобігти неврожайності, щоб колосся

було повним, високим, не злягло від вітрів, дощів та граду, селяни підкидали

догори писанки, закликаючи до помочі Сонце. Щоб гарно родився хліб, на

Харківщині, крашанки закопували на ниві, а в Чехії, щоб земля була родючою

закопують в неї шкаралупу від великодніх яєць.

Яйце — не тільки джерело родючості землі, але й різних щедрот. Воно дає

людині не лише необхідність, а й багатство. Про це йдеться в народних казках.

Миша і горобець ділилися просом і почали бійку, в неї влізли всі звірі і птахи

та за допомогою людини птах виграв і нагородив людину яйцем, в якому було

ціле царство. Відомі всім казки під назвами «Яйце-Райце», «Яйце-бильце»,

«Курочка ряба» та інші. З іншого боку яйце є добрим і надійним оберегом

особливо від різних напастей та стихій: грому, блискавки, граду, а також

пожежі. Можна назвати багато прикладів, пов'язаних саме з такою обереговою

функцією яйця. Сила оберегу, що закрита в яйці, особливо активно дієва у

відношенні захисту домашніх звірів, приплоду та самої людини.

До символа відродження та безсмертного життя належить і звичай

насипати могили овальної форми у вигляді яйця, який розповсюджений у

багатьох теренах України.

Світова гора

46

Гора втілює в собі ідею вертикалі, світової вісі або центру світу. Світова

гора в космогонії різних народів підіймається з вод первісного Океану,

організуючи простір і час. Класичний взірець світової гори – гора Меру. В

індуїстській космографії земля змальовується як плаский диск, в центрі якого

височіє гора Меру. Її вісь пронизує різні плани світу, єднаючи небо, землю і

підземний світ. Вершина гори – місце сполучення із небесним світом, обитель

богів неба і землі. У всіх традиціях вважалося, що боги живуть на вершинах гір

або використовують їх для явлення своєї сутності. Як вісь і центр, гора

вважається місцем переходу з одного плану на інший, сходами до неба, місцем

спілкування з богами. Багато храмів і ритуальних споруд знаходяться на горі

або повторюють її форму. Достатньо згадати давньоєгипетські піраміди або

вавілонські зіккурати із сімома ярусами, які знаменують сім небес, а також

пагоди, храми, ступи – священні буддистські споруди, схожі на курган. Навіть

назви вавілонськіх храмів говорять про їх спорідненість із горами: “Гора

буревіїв”, “Дім гори всіх Земель.

Гори шанувалися не лише як місця, де живуть боги, але і як втілення

світлої божественої сили. Сходження на священну гору символізує духовний

підйом, зречення мирських пристрастей, рух до вічного, в чому і полягає сенс

паломництва.

Священні гори пов’язані з вічністю, з існуванням світу, їх не поглинають

води Потопу: якщо світу і судилося загинути, вони зникнуть останніми. У

Китаї, за даоськими переказами, безсмертні жили на п’яти горах-островах, не

доступних простим смертним. Із горами пов’язаний і культ предків: Ведмідь-

гора, Крило-гора вшановувалися як гора-предок, як місце відходу предка.

Вважалося, наприклад, що під горою Тайшань знаходиться інший, підземний

Китай, де збираються душі померлих.

Гора як джерело життя дає початок найбільшим рікам, що забезпечують

родючість. Так, із гори Кайлас розходяться на чотири сторони світу великі ріки

Азії – Брахмапутра, Інд, Сатледж і Карналі. В Китаї на горі Куньлунь

знаходиться виток великої Жовтої ріки – Хуанхе. 47

В горах утворюються дощові хмари, що несуть дощ, небесну вологу,

джерело життя. У Месоамериці гора Тлалок була священним символом

великого бога дощу і плодючості Тлалока.

У західній традиції гора-символ з’являється у легенді про Грааль: це

Монсальват, “гора зцілення”, на вершині якої знаходиться недосяжний замок,

що втілює ідею моральної чистоти.

У Стародавньому Єгипті, за космогонічною версією Геліополя, із вод Нуна,

первісного океану, піднімається пагорб Бен-бен, створений богом Атумом,

який із Нуна творить усе суще. Із Нуна народжується і Хапі – божество, яке

вшановується як “високий Ніл, що дає життя всій країні своїм живленням”.

Витоком ріки Ніл є ущелина Гебель-Сільсіле, де з підземного царства виходять

“джерела Нілу”. Гори на захід від Нілу є входом до підземного світу – там

править богиня Хатор, володарка некрополю. Згідно “Текстів пірамід”,

померлого фараона приводять на гору сходами до “великого сидіння”, щоб він

долучився до богів – “Господарів гір”.

За  шумерсь кою космогонією, спочатку весь світовий простір був

заповнений океаном. У його надрах таїлася прамати Намму, у череві якої

виникла космічна гора із вершиною “з блискучого олова”. На цій горі жив

праотець богів Ан. Онук Ана, бог війни і плодючості Нінурта, завалив

підземний світ Кур купою каміння, щоб могутні води Кура не могли більше

підійматися на поверхню землі. Нінурта благословив Хурсаг, “лісисту гору”,

щоб вона могла виробляти усі види лікарських рослин, вино, мед, різні дерева,

золото й інші метали, а також усіх “четвероногих тварин”. “Володаркою

лісистої гори” – Нінхурсаг – стала мати Нінурти, що отримала це ім’я: “Нехай

же пагорб, що насипав я, герой, надалі зветься Хурсаг, а ти будеш –

Нінхурсаг”.

У Стародавній Індії священними були пагорби й гори, особливо Гімалаї

(Хімават), в яких вбачали підніжжя гори Меру – центра Світу. Від вершини

чотирма сторонами світу стікають чотири ріки – символи чотирьох океанів, які,

згідно індійських міфів, омивають світ. На кожній із чотирьох гір, що оточують 48

Меру, стоїть по величезному дереву, що вказує на відповідну сторону світу.

Через вершину Меру лежить шлях до Амараваті, царського граду Індри; змій

Васукі оперезує цю гору. На горах, за переказами, мешкали боги. Як обитель

бога Шиви вшановувалася Кайласа, куди вирушив на пошуки магічної зброї

Арджуна, герой “Махабхарати”.

У міфі про збивання океану боги й асури використовують гору Мандару в

якості колотівки, встановивши її на панцирі гігантської черепахи, яка

опустилася на дно океану. Бог Шива під час руйнування фортеці асурів

Трипури використовував Мандару як вісь для своєї колісниці і як дугу для

лука.

У Давньому Китаї створення світу пов’язано із первонародженим Пань-гу, який

перед смертю “перетворився: його дихання стало вітром і хмарами, голос –

громом, ліве око – сонцем, праве око – місяцем, кінцівки й кістяк – чотирма

сторонами світу і п’ятьма великими горами”. Серед п’яти священних гір

особливо вшановувалася гора Тайшань – символ сходу. Її божеству-володарю,

судді потойбічного світу, були присвячені храми по всій країні; дочка цього

божества, даоська богиня Тайшань, захищала новонароджених.

У міфічні часи можна було залізти на небо чи спуститися на землю

особливими сходами у вигляді гір чи дерев. Світова гора у Китаї – Куньлунь,

що ніби поєднала землю із небом; за переказами, там жили Фу-сі й Нюй-ва.

Куньлунь уявляли як нижню столицю небесного правителя Шан-ді. Там були

усілякі висячі сади, нефритове джерело, нефритовий ставок, персикові сади

Володарки Заходу – Сі-ван-му.

У давніх сказаннях Японії високі гори спустилися із небес. “Небесна

Кагуяма, що зійшла з неба”, згадується у піснях “Маньйосю”. За міфом, на цій

горі добувалося усе необхідне для магічних дій при добуванні сонячної богині

Аматерасу з гроту. Сходження з небес здійснюють боги. Вони можуть зійти із

Рівнини високого неба, розсуваючи “вісім шарів хмар”, як це зробив,

наприклад, Нінігі – нащадок Аматерасу. Щоб правити на землі, він спустився

на вершину гори Такатіко в Цукусі (давня назва острова Кюсю).49

Імена божеств водяних потоків – Йосіно, Уда, Цуге – співпадають із назвами

високих гір, де беруть витоки деякі ріки Японії. Там знаходяться храми,

присвячені божествам джерел. Храмами та святилищами оточена священна

Фудзіяма, що стала символом Японії. Існує багато переказів про шлюби

божества гори Міва із земними дівами. Дочка однієї з них стає дружиною

імператора Дзімму, з якого бере початок міфічна історія японської держави.

У Стародавній Греції обителлю богів був Олімп – найвищий гірський масив у

північній Фесалії. За Гесіодом, на горі Олімп проживають безсмертні боги на

чолі із Зевсом. Вони беруть до свого кола лише кращих із героїв. Таким був,

наприклад, Геракл, чиє сходження на Олімп почалося зі здійснення 12

подвигів. Із Олімпа Прометей приніс людям іскру божественного вогню,

яку здобув у горні Гефеста. Із народженням Зевса перекази пов’язують гору

Іда (або гору Дікта) на Кріті.

На горі Гелікон, згідно міфів, перебували музи – покровительки

мистецтва. Там же, на Геліконі, знаходилося джерело Гіпокрена (“кінське

джерело”) – його вибив ударом копита крилатий кінь Пегас. Вода цього

джерела дарує натхнення поетам.

Біблійною священною горою переважно є гора Синай: тут Господь явився

Мойсею в неопалимій купині, а пізніше пророк отримав на ній 10 заповідей. Її

назва перекладається як “місячна гора”. Цю гору вважають священною іудеї,

християни й мусульмани. Окрім Синая, традиція відмічає цілий ряд гір: Сион

(царська резиденція Давида), Олівет (місцеперебування Яхве), Моріах (храм

Соломона в Єрусалимі), Арарат (міф про Потоп).

50

Розділ II. Стародавня міфологія

Єгипетська міфологія

Природно - географічні умови стародавнього Єгипту

Протягом майже 30 століть – від об’єднання –  близько 3100 р. до н.е. і до 

завоювання Олександром Македонським у 332 р. до н.е. – Стародавній Єгипет

був величною цивілізацією у Середземномор’ї.

Історики поділяють історію Єгипетської держави на періоди. Кожен із них

був пов'язаний із важливими подіями та процесами і мав свої особливості.

Найголовніші з них:

Раннє царство — створення єдиної держави

51

Давнє царство — значне посилення влади царів-фараоніві зміцнення

єдності держави

Нове царство — відновлення єдності Єгипту після чужоземного

завоювання, розквіт держави.

Єгипет розташований у пустелі Північно-Східної Африки (Нубійська,

Лівійська, Сахара). Із Півдня на північ Єгиптом протікає річка Ніл. Країна

Єгипет розташовувалася в долині ріки Ніл. На півночі Єгипет омивається

водами Середземного моря, а на сході – Червоного моря. 

На півдні територія Єгипту простиралася до першого порогу Ніла, на

заході знаходилася пустеля.

Гирло цієї річки розгалужується на велику кількість невеличких проток-

рукавів, які й утворюють дельту.

Дельта — ділянка заболоченої землі, де річка Ніл перед впадінням у море

розділяється на багато рукавів. Трикутною формою вона нагадує перевернуту

грецьку літеру (дельта). Долина Нілу переважно вузька: близько 1 км в районі

перших порогів і не більше 20 км — у найширшому місці. У районі дельти

долина розширюється до 250 км.

Якщо поглянути на Єгипет з височини, то на тлі жовтогорячих пісків Нил

може здатися змієм, що, звиваючись повзе через пустелю до Середземного

моря і занурює у воду трикутну голову. В Єгипті віють посушливі суховії,

найстрашніший з них – вітер хамсин, що арабською значить “п’ятдесят, бо

хамсин дме із Сахари 50 днів. Вітер засипає все хмарами піску і Єгипет

перетворюється на випалену сонцем пустелю.

Для клімату Єгипта характерна спека, яка досягає 47 градусів.

Дощі випадають рідко. З початком літнього сонцестояння починається

розлив Ніла. Повінь триває три місяця, після нього залишається родючий іл. 

Долина Нілу вкрита різноманітною рослинністю та багата на тваринний

світ. Береги в давнину вкривали фінікові пальми, пахучі акації, лотос, корисні

злаки й високий очерет — папірус. З його товстих стебел робили легкі човни, із

52

тонких — плели кошики, мотузки, коріння йшло на паливо, а молоді пагони

— в їжу. Ця рослина слугувала єгиптянам також матеріалом для письма.

Усе життя в Стародавньому Єгипті залежало від Нілу. Після його

щорічних розливів у долині залишався родючий намул, який давав життя

квітучій долині Нілу, що називалася Та-Кемет —«чорна земля». Саме тому

давньогрецький історик Геродот назвав Єгипет — «дарунком Нілу». Але без

наполегливої праці людей навряд чи можливо було б використати цей

унікальний природний дар.

Землеробство було основним заняттям мешканців долини Нілу, адже його

розливи і родючі ґрунти давали можливість одержувати високі врожаї. Проте

поля необхідно було зрошувати, що потребувало величезних зусиль людей.

Іригаційне землеробство - землеробство, яке базувалось на будівництві

іригаційних споруд - системи каналів та дамб, які будувались біля річки з

метою контролю приливів та відливів води.

Щоб зволожити поля, розташовані далеко від річки, селяни прокопували

від Нілу канали, водосховища, а від каналів – маленькі конавки, і ними

підводили воду до своїх полів. Згодом землероби почали зрошувати і високі

прибережні ділянки, куди не сягали води Нілу. Для цього використовували

особливий пристрій — шадуф, який нагадує наші колодязні «журавлі».

Селянська родина сама не могла викопати канал та побудувати дамби,

тому єгиптяни виконували ці роботи гуртом, цілими селищами. В Єгипті

родову общину замінила сусідська община. Але кожна родина мала окрему

ділянку землі, яку обробляла самостійно, а врожай збирала лише для себе.

У єгиптян було розвинуто також скотарство. У дельті й оазах розводили

багато худоби — корів, овець, кіз, а пізніше — і коней. На м’ясо також

відгодовували приручених антилоп, газелей, гієн, журавлів, пеліканів, лебедів

та ін. З домашньої птиці вирощували гусей і качок, тримали курей.

Займалися єгиптяни також бджільництвом.

У єгиптян було розвинуте ремесло. 

53

Єгипетські ремісники вміли обробляти камінь, дерево, виготовляти скло,

були добре обізнані в металургії та ковальстві. Поступово вони навчилися

виплавляти з руди мідь і олово, а також виготовляти злитки золота.

Ремісники і селяни обмінювалися своїми товарами. Гроші, у звичному для нас

вигляді, у Стародавньому Єгипті не використовувалися взагалі. Тому, якщо

доводилось оцінювати товар, то говорили: він коштує стільки, скільки два

мішки зерна або три горщики, або одна корова. Збираючись на ринок,

єгиптянин брав із собою не гаманець із грішми, а якийсь крам, наприклад,

торбу із зерном.

Від першого порога Нілу до Середземного моря протягом року ходили

човни з хлібом, худобою, деревиною, різноманітними виробами ремісників

тощо. Такий зручний водний шлях полегшував обмін товарами. Із часом на

берегах Нілу виникли міста, у яких мешкали та працювали ремісники,

селилися люди інших занять.

Релігія та міфи Єгипту

Релігія – це віра в богів та здійснення обрядів, пов’язаних з поклонінням

вищим силам. Серед давніх вірувань, єгипетська релігія чи не найскладніша.

Єгиптяни вшановували божества, утілені в образі людини, тварини або в

образах, які поєднували ті й ті риси. Обожнювали також сили природи, небесні

тіла. 

Добробут єгиптян повністю залежав від Нілу. Бога ріки звали Хапі, й усі

жителі країни дуже його шанували і часто зображували у вигляді двох божеств,

які символізували зв’язок між Верхнім і Нижнім Єгиптом.

Про життя богів, створення світу оповідають міфи. Міфи – розповідь про

життя богів та героїв, які відображають фантастичні уявлення людей про світ,

природу та людину.

Так, в одному з міфів йдеться про Осіріса - володаря потойбічного світу.

Колись, дуже давно, вірили єгиптяни, країною правили боги. Осіріс був

богом-царем, він навчив людей рільництва, виноградарства, осілого способу

життя, співів, танців, музики, навчив також шанувати богів. Брат Осіріса, Сет, 54

був утіленням зла, насильства та руйнувань. Сет заманив брата в пастку й убив

його.

Дружина Осіріса, Ісіда, знайшла тіло чоловіка й оживила його. Бог Осіріс

воскрес, але не захотів лишатися на землі, а став правити в царстві мертвих та

чинити суд. Віру в Осіріса втілено в господарському календарі давніх єгиптян.

Посуху в травні-червні вони пов’язували зі смертю Осіріса. Коли ж

розливалися води Нілу, зеленіли поля та дерева, єгиптяни знали - ожив Осіріс.

Владу над людьми Осіріс передав синові Гору. Бог Гор став покровителем

влади фараона, він уособлював небо та світло. Зображували Гора з головою

сокола. Допомагав Осірісу порядкувати в царстві мертвих бог Анубіс - його

зображували з головою шакала. Анубіс охороняв могили та мумії,

супроводжував душі померлих у підземний світ. У давніх єгиптян виникла віра

в те, що після смерті душа людини проходить перед володарем потойбічного

світу Осірісом і звітує про своє земне життя. 

За давньоєгипетськими віруваннями, щоб отримати життя в царстві

мертвих, людина повинна була мати тіло, аби в нього могла вселитися душа

померлого. Тому єгиптяни прагнули якомога довше зберегти тіло покійника.

Мумію, у якій має «жити двійник», клали в саркофаг. Гробницю, де стояв

саркофаг, вважали будинком небіжчика.

Особливо повагою користувався  Бог мудрості й Місяця Тот мав голову

священного птаха Ібіса. Це він навчив людей читати і писати; володів часом»

розділивши його на роки», «місяці», «дні», знав йому рахунок.

Бог Тот та богиня правосуддя Маат перевіряли правдивість слів небіжчика

та зважують його серце, бо саме в серці, вважали єгиптяни, міститься розум

людини. Якщо мертвий чинив погано, його кидають у пащу чудовиська. У

нагороду за добрі вчинки та праведне життя людина потрапляє на поля Іалу - у

край, де не треба важко працювати, бо там поля вже впорядковані каналами й

дамбами, а земля сама родить усе потрібне.

Найшанованішим богом давніх єгиптян був бог сонця Ра. Інші його імена -

Амон і Амон-Ра. Міфи розповідають, як щоранку Ра на золотому човні 55

випливає з-за східних гір і рухається по небу на захід. Зображували бога Ра в

людській подобі, здебільшого з головою сокола. На голові бога осяйно

виблискує сонячний диск, який дарує світу тепло й світло. З появою Ра оживає

природа, прокидаються люди та птахи. Але ось день хилиться до вечора, бо

човен Амона-Ра спускається з небес: на західному краю неба запливає у ворота

підземного царства.

Покровителя мертвих і хранителя отрут і ліків бога Анубіса зображували у

вигляді тіла людини з головою шакала. Вважалося, що він створив першу

мумію і навчив людей цього ремесла.

Єгиптяни вірили, що їхні царі мають божественне походження. 

У давніші часи першим фараоном вважали бога Гора, що зійшов на землю.

Пізніше фараона стали величати сином бога Амона - Ра. Як утілення

божественної сили, фараон благословляв усі важливі події. Так, перед

початком розливу Нілу єгипетський володар кидав у воду папірус із «наказом»

річці розпочати розлив. Саме фараон починав оранку, зрізав перший сніп.

Божественну силу фараона уособлював сфінкс - статуя лева з головою фараона.

Релігія та органічно пов’язана з нею міфологія були основою основ

світоглядної системи стародавніх єгиптян, що їх Геродот уважав найбільш

набожним із усіх відомих йому народів. Висловлювалася думка, що філософії

як такої в Стародавньому Єгипті взагалі не існувало, що єгиптяни сприймали

довколишній світ виключно крізь релігійно-міфологічну призму.

Староєгипетська релігія та міфологія — надзвичайно складне явище. Вони

поєднали в собі різні, часом полярні вірування та уявлення, що склалися в різні

часи й у різних куточках країни, постійно розвиваючись І ускладнюючись.

Здавна в Єгипті сформувалося кілька теологічних центрів (Геліололь, Мемфіс,

Гермополь, Фіви тощо). В кожному з них сформувалася своя космологічна

версія, що проголошувала творцем світу свого бога, інших же богів трактувала

як створених ним чи таких, що походять від нього.

Релігія стародавніх єгиптян — це химерне переплетення фетишизму і

тотемізму, політеїзму і монотеїстичних уявлень, теогонії і космогонії, культу і 56

суперечливих міфів. Із первісних релігійних уявлень особливо сильним у

Єгипті був тотемізм. Єгиптяни вважали священного тотема своїм

першопредком, здатним захистити їх від усілякої напасті чи, навпаки,

накликати її. Тотемне походження мали навіть назви окремих номів (Зайцевий,

Антилоповий, Оксірінхський тощо).

Єгиптяни обожнювали насамперед тих представників фауни, які були

чимось корисні людям (наприклад, знищували шкідників) або вражали їх

своєю силою чи дивним способом життя. Зокрема, богами стали лев, бики

Апіс, Мневіс і Бухіс, крокодил, гіпопотам, павіан, антилопа, газель, вовк,

собака, кішка, баран, корова, свиня, коза, ібіс, гуска, гадюка, жаба, окремі види

риб, скорпіон, багатоніжка, жук-гнойовик Скарабей, бджола та ін. Священних

тварин тримали при храмах, по-царськи вшановували їх. Коли священна

тварина помирала, ЇЇ набальзамовували й ховали на спеціальному цвинтарі

(мавп — у Фівах, крокодилів і биків — у Мемфісі, кішок — у Бубастисі та

Саккара, ібісів — у Гермополі тощо). В окремих містах у день загибелі

священної тварини оголошувався загальний траур. Навіть ненавмисне вбивство

священної тварини вважалося жахливим святотатством і каралося смертю. За

уявленнями єгиптян душі померлих людей протягом 3 тис. років знаходяться в

тілах обожнених тварин і птахів, що допомагають їм уникати небезпек

потойбічного світу. Цим Геродот пояснює суворість покарання за вбивство

священної тварини. 

Культ священних тварин проявився в зооморфному зображенні богів. Так,

сонячного бога спершу зображували у вигляді лева чи сокола, богиню Сохмет

— у вигляді левиці, місячного бога Тота (його ще вважали богом мудрості й

письма) — у вигляді ібіса, охоронця підземного царства Анубіса — у вигляді

шакала, бога війни Віпуата — у вигляді вовка, охоронцями особи фараона

вважали сокола, коршака, гадюку та бджолу, самого ж фараона зображували у

вигляді сфінкса. Згодом єгиптяни перейшли на антропоморфну іконографію

своїх богів, частину яких вони напіволюднили (зображували з тілом людини й

57

головою тварини чи птаха), інших же (Озіріса, Пта, Амона, Хонсу, Мін, Атум,

Ісіду та ін.) піддали цілковитій антропоморфізації.

У Стародавньому Єгипті розвинувся культ води. В уяві єгиптян сам

всесвіт виник із первісного водяного хаосу — божества Нун. Воду єгиптяни

населяли полчищем духів, якими верховодив крокодилоголовий Собк. Річку

Ніл вони обожнювали, а особливо - її розлив Хапі (його зображували у вигляді

товстуна з дарами землі для богів). Утім, культ води в Єгипті завжди

поступався своїм значенням солярному культові. В цьому не було нічого

дивного, адже для єгипетського хлібороба головною загрозою були не розгул

водяної стихії, а літня засуха, гарячі вітри пустині.

Найдавнішим солярним культом у країні був Ра, центральне святилище

якого знаходилося у Геліополі. Коли Геліополь став загальноєгипетським

релігійним центром, Ра очолив єгипетський пантеон, злившись поступово з

одним із найархаїчніших єгипетських богів Гором в єдиний культ Ра-Горахте.

Внаслідок перетворення Фів у столицю Єгипту пантеон очолив фіванський

солярний культ Амона, який потім злився з Ра в синкретичного Амон-Ра.

Сонцепоклонницька реформа Ехнатона піднесла тимчасово солярний культ

Атона на роль вселенського божества. Все ж смілива реформа Ехнатона

наштовхнулася на непереборну перешкоду — властивий релігії консерватизм

та опір впливового столичного жрецтва. У релігійному житті країни все

повернулося на круги своя — знеславлений фараоном-реформатором Амон

знову очолив староєгипетський пантеон.

Особливе місце в релігійно-міфологічній культурі стародавніх єгиптян

посідав цикл міфів і ритуалів, пов’язаних з богом підземного царства Озірісом.

Центральне святилище Озіріса містилося в Абідосі, проте його культ

вшановувався в усіх єгипетських номах та у васальних країнах Східного

Середземномор’я.

Міфи про Озіріса заплутані й суперечливі. В них домінують три теми:

політична (міф про поєдинок між Озірісом і Сетом відображав боротьбу між

Верхнім і Нижнім Єгиптом, наслідком якої було утворення єдиної єгипетської 58

монархії), землеробська (єгиптяни пов’язували з Озірісом зміну вегетаційного

та мертвого періодів у житті природи) та есхатологічна (Озіріс творив

посмертний суд, винагороджуючи праведників і караючи грішників). Міфами

про Озіріса єгиптяни пояснювали також традицію кровозмішення в царській

родині.

Один із міфів розповідав, начебто Озіріс був зачатий богом землі Гебом в

утробі богині неба Нут, дружини Ра. Коли Ра довідався про це, він очманів від

люті й поклявся, що не буде такого місяця й дня, коли б зрадлива Нут змогла

розродитись. Якби Нут могла розраховувати лише на підтримку Геба, їй би

після цієї клятви Ра було непереливки, але серед небожителів знайшлися й

інші, готові захистити її від розгніваного Ра. Бог мудрості Тот виграв у

місячного бога в кості 1/72. частину доби й склав із цих часток п’ять повних

діб, включивши їх до календарного року (в такий спосіб міф, до речі,

пояснював особливості староєгипетського календаря). Упродовж цих

додаткових діб прокляття Ра не діяло, й Нут поспішила народити богів Озіріса,

Гора-старшого, Сета й богинь Ізіду та Нефтіду. Згодом Ізіда стала дружиною

Озіріса, а Нефтіда — дружиною Сета. Злий Сет, пройнятий чорною заздрістю

до Озіріса, підступно вбив брата й кинув його понівечений труп у Ніл. Хвилі

прибили останки Озіріса до фінікійського м. Бібл, де їх знайшла вбита горем

Ізіда. Вдова з допомогою шакалоголового бога Анубіса набальзамувала тіло

Озіріса, магічним способом зачала від нього сина Гора-молодшого, якого,

потай від Сета, вигляділа в заростях Дельти. Коли Гор підріс, він убив Сета й

оживив батька, якого поставив володарем "західних областей" — царства

мертвих. Культ воскреслого Озіріса став у Єгипті основою заупокійного культу

й відігравав у релігійному житті населення неабияку роль.

Віра єгиптян у потойбічне життя була особливо стійкою. В їхній уяві

воскресала не лише душа, а й тіло, щоб цього разу існувати довічно. У кожної

людини є безтілесні душі-двійники (Ка, Ба та інші). Небіжчик воскресне на

тому світі, якщо вони зіллються зі своєю тілесною оболонкою. Звідси —

звичай набальзамовувати небіжчиків і споруджувати їм монументальне вічне 59

житло — гробницю. Про всяк випадок єгиптяни ставили в спеціальній

замурованій ніші гробниці статую небіжчика, в яку, якщо мумія не

збережеться, могли вселитися Ка і Ба. Вчені вважають, що стійку віру єгиптян

у воскресіння душі й тіла могло породити чудове збереження трупів у

розпечених пісках пустелі (археологи нерідко знаходять тіла єгиптян,

померлих задовго до винайдення способу бальзамування).

Характерно, що символами вічного посмертного життя слугували в

Стародавньому Єгипті дерево чи букет квітів. Існує думка, що наш звичай

дарувати квіти має давньоєгипетське походження, хоч єгиптяни, на відміну від

нас, вкладали в нього глибокий сакральний зміст.

Стародавні єгиптяни мали нечітке уявлення про потойбічний світ. Він

містився десь на заході, в Лівійській пустелі, у вигляді райських полів Іалу (від

них, до речі, походить назва однієї з найкрасивіших вулиць Парижа —

Єлисейські Поля). На полях Іалу воскреслі відпочивають душею й тілесно, бо

там немає ані ворогів, ані суперників, отож немає потреби вести постійну

боротьбу за існування. Той, хто потрапляє на них, веде там звичайний земний

спосіб життя —готує землю під засів, вирощує хліб тощо. Не доводиться йому

потіти на іригаційних роботах, бо поля Іалу вже забудовані каналами й

дамбами. Той, хто не горить бажанням працювати фізично, може сидіти,

згорнувши руки, аби тільки родичі не забули покласти в гробницю ушебті —

глиняні статуетки слуг, які чарівним способом оживуть і виконуватимуть за

сибарита-небіжчика всю чорну роботу.

В уяві стародавніх єгиптян життя і смерть — береги однієї ріки. Померти

— значить переселитися на інший берег ріки. Свої помешкання єгиптяни

будували на правому березі Нілу, а гробниці — на лівому.

В Стародавньому Єгипті вперше з’явилася ідея про відплату по ділах

людини, яка потім стала стрижневою у світових релігіях. У 125-му розділі

"Книги мертвих", складеної жерцями в епоху Нового Царства, йшлося про суд

Озіріса. Озіріс зважував на спеціальних терезах душу небіжчика й пропускав її

на поля Іалу лише в тому випадку, якщо на ній не висів тягар жодного з 42 60

смертних гріхів, інакше душу грішника тут - таки пожирала страшна потвора

Аммат. Проте високоморальну ідею про відплату за діла людини єгиптяни

сповідували непослідовно. В "Книзі мертвих" знаходимо поради, як можна

обдурити Озіріса й здобути вічне блаженство попри весь тягар земних гріхів.

«Так були знищені високі моральні здобутки»,— зауважував із цього приводу

єгиптолог,— і "Книга мертвих" свідчить водночас і про їхню наявність, і про

їхню сумну долю".

Дорого обійшовся стародавнім єгиптянам культ мертвих. Безприкладне в

історії кам’яне будівництво пірамід, скельних гробниць і храмів здійснювалося

саме для потреб цього культу, про який єгиптянин дбав мало не більше, аніж

про своє земне життя. У цьому, на думку єгиптологів, значною мірою

"завинив" географічний чинник, адже "сама природа країни звільнила

єгипетський народ від багатьох скрут, які спіткали інші народи, вона ж

вплинула і на його релігійні погляди, які полягали в тому, що перебування

людини на землі швидкоплинне й минуще, а справжнє, вічне життя настає

лише після фізичної смерті".

На відміну від царя шумерського, вавилонського чи ассирійського,

єгипетський фараон вважався не представником богів, а самим богом (за життя

— Гором, після смерті — Озірісом).

Релігія та міфологія стародавніх єгиптян істотно вплинули на духовний

світ інших стародавніх народів Передньої Азії, передовсім східно

середземноморських. Зокрема, жителі фінікійського м. Бібл ушановували культ

Озіріса, а стародавні євреї влаштовували похорони на єгипетський лад, їхній

племінний бог Яхве, як і єгипетський деміург Пта, створив світ за допомогою

божественного слова. Античний світ також зазнав впливу єгипетської релігії,

особливо в плані вшанування культу Ізіди, храми якої існували в ряді міст

Греції та Риму, а також у Галлії, Іспанії та Британії. Деякі вчені вважають, що й

християнське вчення про воскресіння після смерті, про страшний суд, про

Трійцю тощо також має єгипетське походження.

Кішка61

Перші письмові згадки про кішок відносяться до п'ятого століття до нашої

ери, а автором цих згадок є давньогрецький історик Геродот (він взагалі багато

про що розповів світові ). Геродот повідомляє, що ще за три тисячі років до

нашої ери кожен єгиптянин тримав у своєму будинку кішку. Правда, якими

вони були, Геродот не розповідає.

Сам факт численності домашніх кішок в Давньому Єгипті не дивний.

Адже відомо, що кішок там цінували і поважали. До цих священною твариною

єгиптяни ставилися з божественним шануванням. У храмах стояли численні

статуї богині Баст і кішки Бастет. А верховний бог Ра часто зображувався у

вигляді Великого Кота. До наших днів збереглися зображення рудого кота

(бога-Сонце), ножем відрізали голову змія. Та й первісний вигляд Сонця в

єгипетській міфології - гепард (теж кішка).

Навіть смерть звичайних домашніх кішок супроводжувалася священним

ритуалом. Коли кішка вмирала, її муміфікували. Мумії кішок укладали в золоті

та срібні саркофаги, інкрустовані дорогоцінними каменями. Під час

археологічних розкопок у місті Бені-Хасана було виявлено ціле кладовище

кішок з похованнями ста вісімдесяти тисяч (!) Мумій кішок. Відомо також, що

господарі на знак скорботи за померлою кішці збривали брови і носили

багатоденний траур.

Скарабей

У єгипетській міфології шанували символ священного скарабея, жука-

гнойовика з родини Scarabaeidae. Священні скарабеї живляться гноєм тварин, з

якого спершу скачують кульки. Стародавні єгиптяни в цій поведінці вбачали

прообраз руху Сонця — світила, якому вони поклонялися найбільше. Культ

священного скарабея був настільки поширеним у Стародавньому Єгипті, що у

формі жука виготовляли печатки, амулети, магічні предмети й прикраси, його

зображували на папірусах, фресках гробниць. Єгипетського

бога Хепрі зображували з головою у вигляді скарабея. Символічне значення

жука-скарабея відбито і в його науковій назві: Scarabaeus sacer, де видова

назва sacer в перекладі з латинської мови означає святий, священний.62

Священний ібіс

Назву свою дістав тому, що був священним птахом у стародавньому

Єгипті. Ібіс був символом Тота — бога мудрості та правосуддя, якому часто

поклонялися в образі Ібіса (зображувався з головою ібіса; цей же птах

служив ієрогліфічним знаком його імені). У храмі Тота утримувалися численні

ібіси. Трупи ібісів піддавалися бальзамуванню. У Стародавньому Єгипті ібіси

були досить численні та безперешкодно водилися навіть у містах. У наш час

зустрічаються в Єгипті надзвичайно рідко.

Перше чудо світу

Перше чудо світу — єгипетські піраміди. Чому їх вважають за чудо? За

їхню могутність: «Гори каміння, що звелися на горах каміння»,— говорить

Філон. За їхню велич: «Гідний подиву архітектонічний задум, який не може

бути перевершений»,— каже Гете.

За те, що на їхню будову були витрачені величезні кошти: «Марна пиха

фараонів, яка коштувала неймовірні гроші»,— пише Пліній. За свій вік: «Усе

на світі боїться часу, але час боїться пірамід»,— говорить арабська приказка.

Первісні прості обмуровані ями в піску, що мали забезпечити

муміфіковане тіло від різних ушкоджень, змінилися з часом у так звані

масштаби. Гробниці царів мали бути найбільшими, найміцнішими, з

найбагатшими пожитками. Тому з часом вони розвинулися з

масштаб піраміди.  Піраміда — це будова релігійного характеру. Покладення

наріжного каменя було пов'язане з детально визначеним релігійним обрядом.

Треба думати, що наріжний камінь клав сам фараон у супроводі жерців і

жриць, перевдягнених на богів і богинь.

До наших часів збереглося біля сімдесяти пірамід. Колись їх було ще біль-

ше; але деякі з них зруйнував всевладний плин часу, інші засипало море піску,

що насунулося з пустелі. Скільки їх загалом побудували єгиптяни, визначити

важко. На скелястому плоскогір'ї, що відокремлює долину життєдайного Нілу

від мертвої пустелі, височіють вони, вишикувавшись в ряд на шістдесят п'ять

кілометрів від Каїра до Фаюму, мов на велетенському плацу, де їм щоденно ро-63

бить огляд єгипетський бог сонця.

Піраміда дуже цікава і загадкова Вчені зафіксували і документально

підтвердили, що в пірамідальних конструкціях гармонізуються більшість

життєвих процесів людини, Знімається надлишкова напруга і зменшується

схильність до стресів; проявляється загальний оздоровлюючий ефект;

стабілізуються показники пульсу і тиску; покращуються показники крові;

зменшується больовий синдром; збільшується працездатність і покращується

сон. Цікаво, чи знали про це у Стародавньому Єгипті?

Та не всі піраміди мають правильну геометричну форму Найстарша з них

— «східчаста піраміда» біля Саккари, збудована царем Джосером приблизно в

2670 року до нашої ери. Фараон Снофру, батько Хеопса, побудував першу

піраміду з рівними стінами — Рожеву піраміду. Біля Медума є зрізана

східчаста піраміда, біля Дахшура піраміда із зламаним обрисом. Поміж

мексіканських пірамід є навіть одна кругла, але всі єгипетські піраміди, що їх

залічують до чудес світу, мають правильну геометричну форму з квадратною

основою і подібні одна до одної, мов близнята.

Великими пірамідами називають розташовані в Гізі піраміди фараонів

Хеопса (Хуфу), Хефрена  і Мікерина. На відміну від піраміди Джосера, ці

піраміди мають не ступеневу, а суворо геометричну, пірамідальну форму.  Але

що найдужче дивує відвідувачів пірамід біля Гізи це технічні досягнення

будівників пірамід. «Важко збагнути, у який спосіб могли підняти таку силу

кам'яних брил на таку височінь»,— говорить Філон і має рацію. Навіть і тепер,

коли ми знаємо, як будувались піраміди, коли маємо перед очима досягнення

нашого високомеханізованого будівництва, це викликає наш подив. Адже

найменша брила з Хеопсової піраміди важить 2 000 кілограмів, а найбільша аж

40 000 кілограмів!

Після посвячення місця будови й відповідних обрядів починали

насамперед будівництво підземної частини піраміди, центром якої була

похоронна камера, видовбана в скелі. У цей же час архітектор опрацьовував

план піраміди, в якому позначав розміри в ліктях і кут нахилу стін. (У 64

Хеопсовій піраміді він визначив кут нахилу так, що радіус кола, описаного

навколо основи піраміди, точно дорівнює висоті піраміди). Потім треба було

визначити положення піраміди за сторонами світу. Хоч старі єгиптяни не знали

компаса, вони це вміли робити з неймовірною точністю. (Найбільше

відхилення піраміди Хеопса від сучасного. географічного меридіана дорівнює

менш ніж одній десятій градуса!).

І ще деякі цікаві особливості: складна система коридорів, що утворюють

справжній лабіринт. Такі коридори були в усіх пірамідах. Пояснюються вони

потребами будівельної техніки та експлуатації (щоб можна було доправити

мумію до камери поховань), а також безпеки: щоб можливий осквернитель

гробу заблудив і загинув, і всі входи та виходи дбайливо замуровували. Коли

мумію укладено, коридори, що вели до камери, завалювали камінням та

грузом, навколишні Камінні брили на стінах похоронної камери так точно

витесані й так щільно припасовані одна до одної, що між ними не встромиш

навіть ріжок тоненького паперу! 

Розміри піраміди, система підземних коридорів, розвантажні камери —

усе це свідчить про надзвичайну технічну майстерність єгипетських

будівельників. Точна орієнтація пірамід за сторонами світу й між собою

(наприклад, діагональ Хеопсової піраміди з північного сходу на південний

захід точно збігається з продовженням діагоналі Хефренової піраміди) свідчить

у свою чергу про виняткові знання єгипетських астрономів та геометрів. 

Після Хеопса ніхто не спромігся спорудити такого разючого символу

необмеженої влади фараона. У Хеопсовій піраміді дивує все – навіть те , в який

спосіб злодіям пощастило пробратися всередину. І тому Велика піраміда,

попри її безглуздість, - справді чудо світу! 

Міфи Межиріччя

Природа і населення Дворіччя

На південний схід від Єгипту, між річками Тигр і Євфрат, знаходилася ще

одна стародавня країна —Дворіччя. Інші її назви — Межиріччя і Месопотамія. 65

Цивілізація у Дворіччі виникла дуже давно, можливо, навіть раніше, ніж у

Єгипті. Причиною цього стали сприятливі умови для життя людей, заняття

рільництвом і скотарством.

Землі Південного Дворіччя надзвичайно родючі. Так само, як Ніл у

Єгипті, Тигр і Євфрат, розливаючись, виносили на поля хліборобів родючий

мул. Але разом з мулом вода приносила глину і пісок. Бурхливі розливи річок

інколи руйнували житла людей і кошари. Доводилося будувати земляні насипи

вздовж рік, щоб повенями не змило посіви на полях. Для зрошення полів і

садів рили канали. Поступово пісок і глина осідали, канали міліли, і людям

доводилося витрачати чимало часу і праці, щоб відновити їх. Там, де за

каналами переставали стежити, виникала пустеля. Мережа каналів, або, по-

науковому, іригаційна система, відігравала в житті Дворіччя виняткову роль. У

чиїх руках вона знаходилася, той і володів країною.

Місцевість на берегах Тигру і Євфрату умовно можна поділити на дві

частини: на півночі вона гориста і кам'яниста, на півдні—рівнинна, і каменю

для будівництва жител узяти ніде. Не було в Південній (Нижній) Месопотамії і

лісів. Щоб добути цінну деревину, жителі організовували походи на північ, у

гори.

Перші рільники прийшли у долину Євфрату близько 7 тис. років тому.

Долину Тигру було освоєно пізніше, оскільки річка ця дуже бурхлива. Коли

близько 3500 р. до н. є. південь Дворіччя заселили шумери, то землі ці назвали

країною Шумер, за іменем народу, який там жив. Назва Північної частини

Дворіччя —Аккад — походить від імені іншого племені — аккадців. У

Дворіччі було багато міст-держав, набагато більше, ніж у Єгипті. Найбільші з

них: Марі, Ашшур — на півночі, Кіииі, Лагаш, Ур і Урук — на півдні. Ур,

наприклад, займав площу близько 20 га, а його населення складало майже 4

тис. чоловік. Шумери будували свої міста з великих, обпалених на гарячому

сонці глиняних цеглин. Статуї богів висікали з привізного каменю. У центрі

кожного міста знаходилася висока східчаста вежа, схожа на піраміду, її східці

фарбувалися у білий, червоний або чорний колір. 66

У кожному місті поклонялися своєму божеству, хоча були й

загальношумерські боги: бог неба Ану, бог повітря Енліль, бог сонця Уту,

володар землі і води Енкі, заступниця і покровителька родини Інанна,

синьобородий бик Нанна («місяць») тощо. Про царя Урука Гільгамеша, пізніше

зарахованого до богів, зберігся міф: Послали боги проти царя Урука

могутнього Енкіду — напівтварину-напівлюдину. Однак у двобої жоден не

зміг здобути перемогу, тому заприсяглися один одному у вічній дружбі. Разом

здолали вони велетня Хумбабу. Але Енкіду занедужав і помер. Гільгамеш

подався шукати безсмертя. Він знайшов чудодійну траву життя, від якої старі

молодіють. Але траву проковтнула змія. Безсмертя залишилося людям

недоступне — його забрали собі боги».

Шумери винайшли писемність, яку називають клинописом. Писали вони

гострою паличкою на невеликих пластинках із вологої глини. Пластинки з

особливо важливими текстами для міцності обпалювали, і написане на них

зберігалося протягом багатьох століть. До наших часів збереглася легенда про

винайдення шумерами писемності: «Правитель Ен-Меркар, засновник Уруку,

попросив від правителя східного міста Аратта матеріалів для будівництва

храму Інанні, а той натомість зажадав хліба. Обидва володарі через своїх гінців

загадували один одному хитромудрі загадки, обіцяючи виконати необхідне,

якщо загадку буде розгадано. Одна із загадок Ен-Меркара була настільки

важкою, що гонець не міг її запам'ятати, тому й довелося винайти писемність».

Міста - держави Дворіччя, як і єгипетські номи, часто воювали одне з

одним. У 2316 р. до н. є. владу в Аккаді захопив один зі слуг місцевого царя

Саргон. Йому вдалося силою зброї об'єднати Шумер та Аккад в єдине царство,

значно розширивши свої володіння: вони простягалися, як тоді говорили, від

Верхнього моря (Середземного) до Нижнього (Перської затоки). Саргон

завоював і державу східних сусідів — Елам. Правив він 55 років, але невдовзі

після його смерті велике царство знову розпалося. У Дворіччі запанували кутії

— мешканці сусідніх степів. Пізніше їх розгромили царі Уру, чия держава

проіснувала понад сторіччя, а потім була розділена між Еламом і Марі.67

На початку II тисячоліття до н. є. з півночі в Месопотамію почали

проникати племена амореїв, що поступово утвердилися там і навіть заснували

свою столицю Баб-Ілу («брама бога»). Греки назвали це місто Вавилоном, і під

цією назвою воно увійшло в історію. 

Стародавній Вавилон

Близько 1792 р. до н. є. царем Вавилону став Хаммурапі. Він розпочав

своє правління з прощення усім своїм підданим їхніх боргів і недоїмок. У

війнах з іншими містами Дворіччя Вавилон переміг, і Хаммурапі знову вдалося

об'єднати країну. Він створив для нової держави—Вавилонії—закони, що

упорядковували як стосунки між людьми, так і відносини у сфері торгівлі,

ремесел тощо. Закони Хаммурапі написані на кам'яних стовпах, що були

встановлені у головних містах країни. Ось що говориться в законах Хаммурапі

про злочини: «Якщо людина вкрала майно храму, вона повинна бути страчена.

Якщо людина вкрала осла, вівцю або раба, вона — злодій і повинна бути

страчена.

Якщо син ударив батька, йому слід відрубати руку.

Якщо людина вибила зуб людині, їй самій потрібно вибити зуба.

Якщо вона виколола око людині, їй самій слід виколоти око.

Якщо людина не зміцнила насипу на своїй землі, а вода прорвала його і

затопила поля сусідів, нехай винуватець відшкодує їм збитки.

Якщо йому нема чим платити, потрібно продати усе його майно і його

самого, а отримане срібло нехай сусіди поділять між собою».

Закони Хаммурапі поширювалися лише на вільних людей. При цьому

вони не були винятком для жодного з народів, які входили до складу

Вавилонської держави. Однак, були ще й раби. І якщо раб ображав вільну

людину, то, за законами Хаммурапі, йому відрізали вухо.

До Хаммурапі боржник, що не повернув свого боргу, міг навіки стати

рабом людини, яка дала йому в борг. Цар змінив цей порядок. «Працювати на

68

хазяїна він повинен лише три роки, а потім його слід відпустити на волю». Так

Хаммурапі захистив своїх підданців від рабства.

У Вавилоні поклонялися богу Бел-Мардуку. Коли Хаммурапі об'єднав

Дворіччя, бог Вавилону став верховним богом усієї держави.

У той час існував цікавий обряд приниження царя перед богом. Протягом

декількох днів цар не допускався до храму. Коли ж він туди потрапляв, перед

входом верховний жрець відбирав у нього всі знаки царської влади.

Босий, в одній туніці, поставав цар перед обличчям Бел-Мардука.

Верховний жрець давав володареві ляпаса і смикав за вуха. Якщо на очах царя

з'являлися сльози, це означало рясну повінь у новому році, отже, й багатий

урожай. Після смерті Хаммурапі Вавилонське царство розпалося. На його

територію зі сходу вторгайся племена касиmiв і створили свою державу, яка

проіснувала близько 400 років. Касити навчили вавилонян їзді на колісницях і

прийомам кінно-колісничого бою, якими ті не володіли. За каситів укотре

змінилися верховні боги Дворіччя. Тепер ними стали бог сонця Шамаш і його

дружина Айа. 

Ассирія

На північ від Вавилонії, у верхній течії Тигру, знаходилася Ассирія.

Значну частину її території займали передгір'я і гори, багаті на поклади залізної

руди.

Столицею Ассирійського царства спочатку було місто Ашшур, згодом

Кальху, а пізніше — Ніневія. Ассирійці мешкали у горах, були хоробрими і

витривалими воїнами. Вони першими у Дворіччі навчилися виплавляти залізо.

Скотарство у них було розвинуте краще, ніж рільництво.

Царі Ассирії створили велику армію, яка з 900 до 630 року до н. є. майже

не знала поразок. Воїни були озброєні залізними мечами і бойовими сокирами,

мали круглі щити, оббиті металевими бляхами, гостроверхі шоломи, панцирі і 69

тугі луки. Ассирійці першими широко застосували кінноту. Під час облоги

міст, захищених міцними мурами, вони використовували таран — важку

колоду з окутим залізом вістрям. У VIII—VII ст. до н. є. ассирійські царі

завоювали Вавилонію і багато інших країн. Данину ассирійцям сплачували

також правителі Еламу, Сирії, Урарту, Фінікії, а пізніше — і володарі Єгипту.

Ассирійці вирізнялися жорстокістю у ставленні до підкорених народів,

тому їхню столицю, місто Ніневію, незважаючи на значну кількість чудових

храмів і розкішних палаців, прозивали «лігвиськом левів», «містом крові».

Палац ассирійських царів, збудований на штучному пагорбі, був схожий

на фортецю. Його оточувала біла стіна з зубчастими вежами. З обох боків

брами стояли величезні статуї добрих духів — крилатих биків з людськими

головами. У кожного з них було п'ять ніг: якщо дивитися спереду, здавалося,

що вони стоять, а збоку, — що йдуть. Один з останніх ассирійських царів,

Ашшурбанапач, зібрав велику бібліотеку з глиняних табличок. Її залишки

знайдено археологами у XIX столітті. Саме після прочитання «книжок» з

ніневійської бібліотеки історики дізналися про Гільгамеша, шумерських богів,

про історію Вавилону. Після смерті Ашшурбанапала поневолене населення

Дворіччя повстало проти ассирійського панування. Завдяки спільним діям

вавилонян і мідійців у 612 р. до н. є. Ніневія була захоплена і зруйнована. 

Міфологія Межиріччя і біблійні перекази

Одним з найважливіших результатів археологічних досліджень в

„біблійних країнах", — відзначає С.Н. Крамер, — були знахідки, що

проливають нове яскраве світло на першооснови і походження самої Біблії.

Сьогодні ми можемо з упевненістю сказати, що цей літературний пам'ятник

виник зовсім не миттєво — зовсім не як якась штучна квітка, що виросла на

порожньому місці. Він йде корінням в глиб століть, він ввібрав в себе соки всіх

сусідніх країн. І формою, і за змістом книга Біблії мають чималу схожість з

літературними творами якнайдавніших цивілізацій Близького Сходу". І

головне, первинне джерело цього благотворного впливу знаходилося в

Шумері. Тому що з XIX ст. однієї з найважливіших сторін дешифровки і 70

прочитання клинописних текстів стародавньої Месопотамії було встановлення

взаємозв'язків між шумерськими і біблійними сюжетами. Абсолютно очевидно,

що самі шумери, що жили в III тис. до н.е., не могли прямо впливати на творців

Біблії (як відомо, Біблію почали писати в XIII ст. до н.е., а закінчили в II ст.

н.е.), оскільки зникли з арени світової історії задовго до появи в

близькосхідному регіоні "вибраного народу". Але немає ніяких сумнівів у

тому, що шумери дуже багато дали хананеям, безпосереднім попередникам

євреїв в країні, яка пізніше стала Палестиною, а також сусіднім народам —

ассірійцям, вавілонянам, хеттам і арамеям.

Добре відомо, що Біблія складається з двох частин: Старого заповіту, що

склався в дохристиянську епоху на староєврейській мові, і Нового заповіту,

написаного ідеологами раннього християнства на старогрецькому. І хоча самі

творці Біблії ніде не згадують про запозичення в літературних традиціях інших

народів, ми зараз добре знаємо, що багато що в біблійних сюжетах стає

зрозумілим через шумеро-аккадську міфологію: епоси, легенди і перекази.

Наприклад, перший розділ Старого заповіту — Буття — має багато

красномовних паралелей з шумерським "Епосом про Гільгамеша".

Переконливим прикладом таких паралелей може служити і відомий

шумерський міф "Енки і Нінхурсаг", присвячений раю для богів — Дільмуну. 

"У сучасної людини, — пише М. Беліцкий, — склалося вельми певне уявлення

про рай. Біблія, живопис, література малюють перед нами прекрасний сад, де

прогулюється перша людина Адам, у супроводі Єви, створеної богом з його

ребра; є тут і змій-спокусник, що умовив Єву скуштувати забороненого плоду".

Спробуємо на якийсь час забути все це і звернемося до глиняних табличок

шумерів, в яких вони говорять про свій рай — "сад богів". Згідно легенді,

шумерський рай знаходився в країні Дільмун. Одні дослідники вважають, що

це був Бахрейн, інші — Південно-західний Іран, треті — Індія. У цій же країні

Дільмун вавілонські мудреці пізніше помістили свою "країну живих" — країну

безсмертя, запозичивши для цього всі основні елементи стародавнього

шумерського міфу. В усякому разі, Дільмун повинен був знаходитися десь до 71

сходу або південного сходу від Месопотамії. Є ряд вказівок на те, що

біблійний рай теж розташовувався на сході від Палестини, в Едемі - там, звідки

беруть початок чотири найбільші річки, зокрема Тігр і Євфрат. "Схоже, —

вважає С.Н. Крамер, — що це був все той же рай шумерів, країна Дільмун"

Шумерський рай не був призначений для людей. Це було місце, де могли

перебувати тільки боги. З перших фраз поеми ми взнаємо, що країна Дільмун

священна, "країна Дільмун чиста", що тут мешкає бог Енки з своєю дружиною,

тому що ця країна "чиста", "світла", "непорочна".

У Дільмуні ворон не каркає. 

Птаха-іттіду не кричить. 

Лев не вбиває, 

Вовк не загриза ягняти,

Дикий собака, поїдаюча козлят, тут не живе ...

Вдів тут немає...

Шумерський поет яскравими фарбами малює країну, якій невідомі печаль і

смерть, жорстокість і відчай, де ягня не боїться вовка і не видає свій

скорботний крик птах іттіду — вісник смерті. 

Прекрасна, повна чудес райська країна, де

голуб не ховає голову,

Немає таких, які б говорили: "У мене болять очі",

Немає таких, які б говорили: "У мене болить голова",

Немає старої, яка б говорила: "Я стара",

Немає старого, який би говорив: "Я старий".

У країні Дільмун немає ні старості, ні хвороб, тут живуть вічно і ніхто не

переходить річку смерті, а тому 

навколо нього не ходять з риданнями жерці, 

Співак не підносить скарг, 

Біля стін міста він не нарікає і не плаче. 

Одне погано: у Дільмуні не вистачає прісної води. Коли богиня звернула на це

увагу Енки, той наказує Уту, богу Сонця, доставити в Дільмун воду із землі. 72

Уту виконав наказ Енки: "з вуст землі" забило джерело прісної води, і все було

так, як побажав бог. Тепер ніщо вже не заважало щасливому життю в країні

Дільмун, де розцвіли дерева, зазеленіли луги, налилися зерном колоски хлібів.

А задоволений Енки прогулювався по райській країні. Енки з'їдає вісім

чарівних рослин, дбайливо вирощуваних Нінхурсаг, захворює і чудом

рятується від смерті.

Що загального між нашими уявленнями про рай, що склалися на основі

біблійного переказу, і шумерським міфом про богів? Спробуємо, спираючись

на висновки різних дослідників, відповісти на це питання.

Почнемо з самого поняття раю. Оскільки не існує письмових даних про те,

що якій-небудь з культур (наприклад, єгипетській), що розвивалася одночасно

з шумерською, було відоме це поняття, творцями легенди про "райський сад"

прийнято рахувати шумерів. Шумерське уявлення про рай як про країну, де

немає смерті, відповідає біблійному. За запозичення у шумерів біблійної ідеї

божественного раю говорить і його місцеположення. 

Зупиняючись на шумерському походженні легенди про рай, слід звернути

увагу на річки, що протікали в біблійному раю. У Біблії прямо указується

Євфрат, тобто район Месопотамії. Помітимо, що, як в шумерському раю, так і

в біблійному, першорядну роль виконувала проблема прісної води. Є ще один

момент, який особливо підкреслюється в шумерському міфі: безболісні пологи.

Адже в Біблії тільки через неслухняність Адама і Єви на них було послане

прокляття: "із скорботою народжувати будеш дітей" (Бут. 3:16). Цікаво також

зіставити "злочин" Енки і "гріх" перших людей. Бажаючи пізнати "серце"

рослин, Енки з'їдає їх. Адам і Єва куштують заборонений плід, хоча бог сказав:

"Від дерева ж пізнання добра і зла, від нього не їси" (Бут. 2:17). Отже,

прагнення до пізнання з'явилося причиною того, що у шумерів по волі

Нінхурсаг захворів Енки, а в Біблії по наказу бога з раю були вигнані Адам і

Єва. 

І нарешті, найпопулярніший біблійний сюжет: створення Єви з Адамова

ребра. Які його витоки? У шумерському міфі мовиться, що Нінхурсаг, 73

бажаючи позбавити Енки від болю в ребрі, наказала народитися богині Нінті

(це ім'я по-шумерські означає буквально "господиня ребра"). Але оскільки

шумерське ті означає також "життя", ім'я цієї богині може бути переведене як

"пані, [що дає] життя". З цієї гри слів, якою скористався шумерський поет,

народилося біблійне: "І перевлаштував Господь Бог ребро, яке Він узяв у

людини, в дружину..." (Бут. 2:22). Очевидно, гра слів виявилася забутою.

Староєврейські писарі, мабуть, запам'ятали лише одне значення шумерського

ті — "ребро". Звідси і народилося загальновідоме уявлення про створення

жінки з ребра чоловіка. Цим цікавим рішенням загадки біблійного тексту ми

зобов'язані С.Н. Крамеру. Зрозуміло, шумерський і біблійний рай

відображають абсолютно різні, витікаючі з різних передумов етичні концепції.

Наскільки ж переконлива намальована шумерами картина раю, якщо вона,

проіснувавши тисячоліття, підкорила уяву філософів і священнослужителів —

авторів Біблії.

У представленні шумерських теологів рай призначався не для смертних

людей, а для безсмертних богів. Втім, один смертний — але тільки один — за

словами шумерських оповідачів, все ж таки був допущений в цей рай богів.

Йдеться про шумерського "Ноя". Тут ми підходимо до міфу про потоп,

найближчу і разючу паралель з біблійним текстом у всій клинописній

літературі.

"Всесвітній" потоп

У 1872 р. Джордж Сміт, піонер британської ассіріології, оголосив

здивованому світу про те, що він відкрив серед багатьох клинописних табличок

з бібліотеки Ашшурбанапала в Ніневії текст з розповіддю про потоп, вражаюче

схожим на біблійну легенду. Історія, яку він знайшов, була лише епізодом з

довгої поеми, відомої як "Епос про Гільгамеша". Це була лише пізня ассиро-

вавілонська версія переказу. Сам же ассиро-вавілонський міф про потоп

сходить до шумерського першоджерела. Шумерські билини про подвиги

урукського царя-героя Гільгамеша з'явилися, ймовірно, ще до середини III тис.

до н.е., хоча записи епосу, що дійшли до нас, на 800 років молодші. Легенди 74

про життя і подвиги Гільгамеша записані клинописом на глиняних табличках

на чотирьох мовах Стародавнього Сходу — шумерському, аккадському

(вавілонському), хуррітськом і хеттському. Якнайдавніші тексти — шумерські,

в художньому ж відношенні найбільш важлива аккадськая версія епосу, якої

ми і далі слідуватимемо (ця версія блискуче перекладена російською мовою

И.М. Дьяконовим). 

Починається оповідання з характеристики головного героя — Гільгамеша:

Про все що бачив до краю миру,

Про той, що пізнав морити, що перейшов всі гори,

Про ворогів що підкорив разом з другом,

Про той, що осягнув премудрість, про все проникаючому:

Скрите бачив він, таємне відав,

Приніс нам звістку про дні до потопу,

У далеку дорогу ходив, але втомився і повернувся,

Розповідь про справи на камені висік...

Після смерті свого найближчого друга Енкиду, разом з яким він зробив

безліч героїчних подвигів, цар Урука у пошуках секрету безсмертя вирішив

відправитися до Утнапіштіму (шумерському Зіусудре, біблійному "Ною") —

єдиній людині на землі, якому боги дарували вічне життя. Подолавши

немислимі труднощі на своєму довгому шляху, Гільгамеш добирається,

нарешті, до житла праведника і вислуховує від нього докладну розповідь про

катастрофічну повінь, що знищила весь рід людський. Утнапіштім — син

Убар-Тіту, царя міста Шуруппака, одного з якнайдавніших міст Шумера —

завжди відрізнявся миролюбною вдачею, добротою і благочестям і тому був

улюбленцем богів, і особливо Енки (вавілонського Еа). І ось одного

прекрасного дня, коли гріхи людей, що безмірно розплодилися, переповнили

чашу терпіння верховного бога Енліля, він наказав знищити людство за

допомогою гігантського потопу. 

Але Енки-Еа і тут знайшов вихід: він таємно поговорив з Утнапіштімом через

тонку стіну очеретяної хатини, попередивши про загрожуючу біду і порадивши 75

побудувати великий корабель і занурити туди "сім'я всіх живих істот": 

"Шуруппакец, син Убар-Тіту,

Знеси житло, побудуй корабель,

Покинь достаток, піклуйся об життя,

Багатством знехтуй, рятуй свою душу!

На свій корабель збери все живе.

Той корабель, який ти побудуєш,

Контуром та буде четикутним,

Рівні та будуть ширина з довжиною,

Як Океан, крій його крівлею!"

Правитель Шуруппака негайно виконав всі ради божества. Був

побудований величезний семипалубний корабель квадратних контурів, який

при спуску на воду "занурився на дві третини".

Навантажив його всім, що мав я,

Навантажив його всім, що мав срібло я,

Навантажив його всім, що мав я золотце,

Навантажив його всім, що мав живою я з тварин,

Підняв на корабель всю сім'ю і рід мій,

Худобу степової і звірину, всіх майстрів я підняв... 

Коли погода стала різко погіршуватися і небо заволокли чорні хмари, наш

шумерський "Ной" зрозумів, що час потопу прийшов. Він зійшов на корабель і

засмолив його двері. Далі слідує детальний опис катастрофи, що вибухнула: 

Ледве зайнялося сяйво ранку, 

З підстави небес встала чорна хмара. 

Адду гримить в її середині, 

Шуллат і Ханіш йдуть перед нею, 

Йдуть гінці, горою і рівниною. 

Ерагаль вириває щогли, 

Йде Нінурта, гать прориває, 

Підняли факели Ануннаки, 76

Щоб їх сяйвом запалити всю землю. 

Через Адду ціпеніє небо, 

Що було світлим — в тьму звернулося, 

Вся земля розкололася, як чаша. 

Перший день бушує Південний вітер, 

Швидко налетів, затопляючи гори, 

Немов війною, людей наздоганяючи. 

Не бачить один іншого, 

І з небес не бачити людей... 

Навіть самі боги устрашилися цього жахливого видовища і стали нарікати з

приводу того, що вони натворили. Але зупинити розгул стихій вже було не

можна. 

Ходить вітер шість днів, сім ночей, 

Потопом буря покриває землю. 

При настанні дня сьомого 

Буря з потопом війну припинили... 

Заспокоїлося море, утихнув ураган — потоп припинився. 

Утнапіштім-Зіусудра відкрив люк, і на обличчя його впав сонячний

промінь. Довкруги панували тиша і спокій. Але це була мертва тиша:

Я поглянув на морі — тиша настала,

І все людство стало глиною!

Плоскої, як дах, зробилася рівнина,

Я ліг на коліна, сів і плачу,

По обличчю моєму побігли сльози.

Став виглядати берег у відкритому морі —

В дванадцяти теренах піднявся острів.

У гори Нацир корабель зупинився... 

Ковчег Утнапіштіма простояв біля гори Нацир (Насир) шість днів, але

ніякої іншої суші на горизонті не було видно. Тоді наш "Ной" послав на 77

розвідку голуба, але той повернувся ні з чим; потім увись злетіла ластівка і

також не знайшла землі; нарешті до шляху був відправлений ворон:

Ворон же, відправившися, спад води побачив, не повернувся; каркає, їсть і

паскудить... 

Тоді Утнапіштім вийшов на вершину гори і підніс молитву богам,

запаливши пахощі з мирта, кедра і запашних трав. І "боги почули добрий

запах", "як мухи, зібралися до приносячого жертву і зраділи, побачивши, що

хоча б хтось уцілів після всесвітньої катастрофи". Правда, задоволеними

виявилися не всі. Грізний Енліль, за наказом якого і був влаштований потоп,

жахливо розгнівався і на уцілілих людей, і на Енки-Еа, що врятував їх. Але

недаремно цей бог — "Повелитель Прісних Вод" — вважався найрозумнішим і

меткішим в шумерському пантеоні. Він зумів переконати Енліля не робити зла

Утнапіштіму і його сім'ї: 

Ти — герой, мудрець між богами!

Як же, як, не роздумуючи, потоп ти влаштував?

На той, що погрішив гріх поклади ти,

На винуватого вину поклади ти, —

Утримайся, так не буде погублений,

стерпи, так не буде повержений!

Верховний небожитель вислухав і вирішив не тільки помилувати

Утнапіштіма, але і дарувати йому і його дружині безсмертя:

Піднявся Енліль, зійшов на корабель,

Узяв мене за руку, вивів назовні,

На коліна поставив дружину мою поряд,

До наших лобів торкнувся,

встав між нами, поблагословив нас:

Досі Утнапішті був людиною,

Відтепер же Утнапішті нам, богам, подібний,

Хай живе Утнапішті при гирлі річок, у віддаленні!

78

Свого часу публікація Дж. Смітом цього переказу викликала в Європі

справжню сенсацію. Проте коли стали доступні нові клинописні тексти, то

були відкриті інші версії легенди про Потоп, менш закінчені, але стародавніші,

ніж версія Гільгамеша (написана в Ніневії в VII в. до н.е.). Ім'я головного героя

міняється. У шумерському тексті з Ніппура, датованому 1700 р. до н.е. його

звуть Зіусудра, тоді як у вавілонському епосі, небагато більш пізньому за

часом, він названий Атрахасис, "Винятково Мудрий". Але не дивлячись на

невеликі відмінності головний зміст міфу завжди один і той же: гігантський

Потоп спустошив землю, і всі люди (окрім одного або двох) загинули. У

тривалій історії людства потоп відзначає певну перерву і заміну однієї раси

людей іншою. Схожість з біблійним переказом є, звичайно, вражаюча; тому

цілком можливо, що іудеї запозичували його з тривалої і добре оформленої

месопотамськой письмової традиції. Виникає, природно, питання: чи є реальні

сліди такої катастрофи на території Месопотамії? Першим і дотепер єдиним

археологом, що позитивно відповів на це питання, був покійний сер Леонард

Вуллі. Між 1929 і 1934 р.р., в ході своїх блискучих розкопок в Урі, Вуллі

заклав декілька глибоких шурфів поблизу стіни внутрішнього міста, в межах

знаменитого "Царського кладовища" (Раннедінастічеській період). Пройшовши

декілька шарів із слідами життя людини, він наткнувся "на глибині 11 футів

(3,3 м) на чистий, нанесений водою, мул", практично вільний від знахідок

будь-якого роду. Безпосередньо вище і нижче за цей стерильний шар лежали

череп'я кераміки і різні предмети, що відносяться до Убейдськой культури, а на

дні шурфів — материк. "Одинадцять футів (3,3 метри) мула, — міркував

археолог, — означає, ймовірно, повінь не менше 7,5 м висотою; на цій плоскій

нізколежащей землі Месопотамії повінь такої сили могла накрити площу

близько 480 км в довжину і 160 км завширшки". Таким чином, це було

свідоцтво "про повінь, що не мала собі рівних в будь-якій інший, пізніший

період месопотамськой історії", і потоп, який накрив в Урі поселення Убейд-

ськой культури, був рівний біблійному потопу. Це, додає Вуллі, не дивно,

оскільки ми знаємо, що Аврам "пішов з Ура халдеїв" і цілком міг принести з 79

собою в Ханаан сагу про потоп, безперечно вельми популярну в Месопотамії

його днів. Це було дуже вже добре, щоб бути правдою, і ніхто, окрім самого

Вуллі, в наукових кругах не відноситься дуже серйозно до цього "відкриття",

тому що ні розповсюдження, ні фактична реальність повені не можуть бути

обчислені тільки на підставі товщини глинистих відкладень, що знаходяться на

обмеженій площі. Згідно гіпотезі Вуллі, поверхня землі, покрита водами

потопу, повинна була включати практично весь південний Ірак. Проте Ереду,

віддалений всього на 24 км від Ура і розташований навіть в ще нижчій

місцевості, не має ніяких слідів повені. Шари мулу, це вірно, були знайдені і у

ряді інших місць, але вони широко варіюють по товщині і за часом своєї появи.

"Шар потопу" в Киш, наприклад, відноситься до Ранньодинастичного періоду,

а не до Убейдського, і те ж саме застосовне і до тонких алювіальних

відкладень, знайдених в Уруці, Лагаше і у власному місті Утнапіштіма —

Шуруппаке. Всі ці "стерильні" шари інтерпретуються як місцеві повені, а не як

сліди загального потопу. Тому ми можемо зробити висновок, що археологічні

розкопки в Іраку не дали поки доказів на користь катастрофічного потопу. Але

що ж тоді лежить в основі месопотамської легенди? Для цього пропонувалися

різні пояснення. Наприклад, можливо, що легенда народилася в одному з

декількох міст, що випробували в той або інший час виключно сильну повінь,

яка була східною уявою зведено в ранг всесвітнього потопу. З другого боку,

можна зробити припущення і про якусь іншу велику природну катастрофу,

типу приливної хвилі (цунамі) або могутнього урагану, що осягнув

Месопотамію і що сильно уразив уяву її мешканців. Ці гіпотези, проте, не

пояснюють двох важливих фактів:

а) шумеро-вавілонська, як і біблійна, історія робить наголос на сильні

дощі, а не на розливи річок;

б) легенда про Потоп не належить тільки Близькому Сходу, вона існує у

ряді інших країн у всіх частинах світу.

80

А тому є вибір між двома поясненнями: або Потоп — чистий міф,

винайдений первісними народами, щоб закрити великий зріз минулого, або

Потоп реально мав місце, але в дуже ранні доісторичні часи.

Отже, цей міф проіснував тисячоліття. До шумерського першоджерела

сходять вавілонський міф про потоп і багато інших. Легенда про потоп,

виникла у шумерів і вперше ними записана, увійшла до міфології і релігії

багатьох народів. Через Біблію вона стала надбанням всіх монотеїстських

релігій, де фігурує як один з основних сюжетів. Читаючи в Біблії про те, як бог,

розгніваний гріхами людей, постановив: "...Через сім днів Я наведу дощ на

землю сорок днів і сорок ночей і зітру з лиця землі всяку істоту, яку Я створив"

(Бут. 74), слід пям'ятати, що біблійна розповідь про потоп — не оригінальна

легенда. Його шумерський прототип виник за дві тисячі років до часу

складання Біблії.

Боротьба з драконом або Перший святий Георгій

Боротьба з драконом — один з найпоширеніших міф у всіх народів всіх

часів. У Греції, наприклад, де було стільки легенд про богів і героїв, майже

кожний з легендарних персонажів вбивав яке-небудь чудовисько (пригадаємо

хоча б самих прославлених героїв — Персея і Геракла!). З виникненням

християнства героїчні подвиги почали скоювати святі, і тут з'явився св. Георгій

зі своїм драконом. Але що лежало в основі всіх цих легенд? Оскільки тема

боротьби з драконом виникла в Шумері вже в III тис. до н.е., ми маємо всі

підстави припускати, що багато деталей цих легенд, як грецьких, так і

ранньохристиянських, сходять до шумерських джерел. В даний час нам відомі

принаймні три варіанти знищення дракона, існуючих у шумерів більше 3500

років тому. По-перше, у двох варіантах супротивниками дракона виступають

боги — бог води Енки, вельми схожий на грецького Посейдона, і бог

південного вітру Нінурта. Але в третьому міфі - це смертний, герой Гільгамеш,

далекий прообраз св. Георгія. Енки б'ється з чудовиськом, яке іменується

Курей. Їх єдиноборство відбувається, очевидно, незабаром після відділення

землі від неба. Наскільки можна зрозуміти з уривчатих рядків, що збереглися, 81

приводом для цієї битви послужило лиходійське викрадання Куром богині

небес — сюжет, вельми схожий з грецьким міфом про викрадання Персефони.

На жаль, нам доводиться відтворювати цю легенду всього по дюжині рядків,

тому що жодної таблички з докладнішим текстом цього міфу дотепер не

знайдено. Ця історія стисло висловлюється в пролозі до епосу "Гільгамеш,

Енкиду і Підземне царство". Уривок, що цікавить нас, слідує безпосередньо за

рядками, що оповідають про створення світу. Зміст його такий. 

Після того, як небо було відокремлене від землі, бог неба Ан підняв

небеса, а бог повітря Енліль опустив землю. Тоді-то і відбулося це лиходійство.

Богиня Ерешкигаль була викрадена і стала здобиччю Кура. Хто викрав її,

неясно; можливо, це зробив сам Курнув. Бог Енки зійшов на корабель і поплив

до Куру. Про наміри його також нічого не мовиться, але можна припустити, що

він хотів покарати чудовисько за викрадання Ерешкигаль. Курей люто

захищався, відбиваючись камінням і обрушуючи на корабель Енки хвилі

первозданного океану, які були йому підвладні. На цьому уривок кінчається —

автор міфу "Гільгамеш, Енкиду і Підземне царство" поспішає перейти до

розповіді про самого Гільгамеша. Ми не знаємо, чим кінчається поєдинок, але

швидше за все перемога залишилася за Енки. Цілком вірогідно, що цей епізод

потрапив в міф про Гільгамеша лише для того, щоб пояснити, чому Енки

вважався морським богом, подібно грецькому Посейдону, і чому його храм в

Ереду називався Абзу, що означає по-шумерські "море", "безодня".

Ось цей уривок з прологу, де розказується про битву бога з чудовиськом: 

"Коли Ан підніс небеса,

Коли Енліль опустив землю,

Коли Ерешкигаль була понесена в царство Кура,

Коли він поставив вітрило, коли він поставив вітрило,

Коли батько поставив вітрило (і відплив) проти Кура,

Коли Енки поставив вітрило (і відплив) проти Кура,

В царя Курей почав кидати маленькі (каміння),

В Енки Курей почав кидати великі (каміння). 82

Маленькі — "каміння руки",

Великі — "каміння танцюючого очерету",

Роздавили кіль барки Енки,

Обрушилися, немов буря пішла на напад.

Проти царя води хлинули на ніс барки,

Розриваючи все, немов вовки,

Проти Енки води хлинули на корму барки,

Ударили, немов лев".

Другий варіант битви з драконом ми знаходимо в довгій поемі, що налічує

більше 600 рядків, яку можна озаглавити "Подвиги і діяння бога Нінурти". При

відновленні цієї поеми була використана безліч табличок і фрагментів, в

більшості своїй ще не опублікованих. На цей раз головним "лиходієм" є не

Курей, а демон хвороб і немочі Асаг, що мешкав в царстві Кура (тобто в

підземному царстві). Герой легенди - Нінурта, бог південного вітру, що

вважався сином бога повітря Енліля. 

Вслід за вступним гімном розповідь починається з обігу Шарура —

уособлення зброї бога Нінурти — до свого владики. З якоїсь неясної причини

Шарур зненавидів демона Асага. Тому він довго вихваляє доблесть і подвиги

Нінурти, підбиваючи того знищити чудовисько. Нінурта погоджується напасти

на Асага й убити його. Але це, мабуть, виявилося йому не під силу, тому що

він, рятуючись втечею, "летить як птах". Проте Шарур знову його

підбадьорює. Нінурта обрушується на Асага всією потужністю своєї зброї і

знищує демона.

Але смерть Асага накликає нещастя на весь Шумер. Розлючені води

первозданного океану спрямовуються на землю Вони не дають прісній воді

розтікатися по полях і садах. Боги Шумера, "носячі мотику і корзину" (тобто ті,

що стежать за зрошуванням і обробкою землі), приходять у відчай. Річка Тігр

більше не розливається, в ній не залишилося "хорошої" води.

Голод був страшний, ніщо не росло на полях.

У річках ніхто не "омивав руки", 83

Води не підіймалися в розлив.

Поля не зрошувалися,

Ніхто не рив (зрошувальних) каналів,

По всій країні ніщо не росло,

Тільки смітні трави.

Тоді володар розкинув могутнім розумом,

Нінурта, син бога Енліля,

створив великі справи. 

Нінурта нагромаджує купи каміння, щоб кам'яною стіною відгородити

Шумер від "могутніх вод" первозданного океану. А ті води, що вже встигли

затопити поля, Нінурта відводить до Тігр. Річка розливається і знову зрошує

поля. Поет оповідає про це так:

Те, що було розсіяне, він зібрав.

Те, що було викинуте з царства Кура,

Він відвів і скинув до Тігр.

Високі води він (Тігр) вилив на поля.

І тоді все на землі

Зраділи всюди справам Нінурти, даруючи країни.

Поля дали зерна удосталь. 

Виноградники і сади принесли свої плоди.

(Урожай) громадився горами в житницях і на горбах

Володар позбавив землю від печалі,

Він сповнив радістю дух богів. 

Потім Нінурта благословляє гору Хурсаг, щоб на ній були всякі рослини,

вино і мед, всілякі дерева, золото, срібло і бронза, крупна худоба, вівці і інші

"чотириногі утворення". Нінурта звертається до каміння: він проклинає

каміння, яке було проти нього в поєдинку з демоном Асагом, і благословляє ті,

що зберегли йому вірність. По своєму стилю і настрою цей уривок нагадує

розділ 49 біблійної Книги Буття, де Іаков благословляє деяких своїх синів і

проклинає інших. Завершується поема довгим гімном, що вихваляє Нінурту. У 84

третій легенді в поєдинок з драконом вступає не бог, а людина — Гільгамеш,

герой Шумера. Чудовисько, якого він вбиває, — це Хувава, вартовий "Країни

живих", що охороняє її священні кедри.

Легенда ця висловлена в поемі, яку С.Н. Крамер озаглавив "Гільгамеш і

Країна живих". Зміст її зводиться до наступного.

"Володар" Гільгамеш, цар Урука, усвідомлює, що свого часу йому

доведеться покинути цей світ, як всім смертним. Але перш ніж наступить

неминучий кінець, він хоче, принаймні, "прославити своє ім'я". Для цього він

вирішує відправитися в далеку Країну живих, очевидно, з наміром викрасти її

священні кедри і перенести їх в Урук. Він говорить про це своїй вірній слузі і

нерозлучному супутнику Енкиду. Той радить поділитися своїми планами з

богом Сонця Уту, бо Уту — хранитель країни кедрів. По раді Енкиду

Гільгамеш приносить Уту жертви і просить про допомогу в майбутній

подорожі в Країну живих. Спочатку Уту сумнівається в здібностях Гільгамеша,

але той повторює своє прохання в переконливіших словах. Проникнувшись до

нього співчуттям, Уту вирішує допомогти Гільгамешу. Наскільки можна

зрозуміти, він збирається якимсь чином знешкоджувати семеро страшних

демонів, що втілюють руйнівні стихії, які можуть перешкодити Гільгамешу на

його важкому шляху через гори в Країну живих.

Герої врешті-решт досягли мети. Проте Енкиду благає Гільгамеша

повернутися, бо священні кедри вартує жахливе чудовисько Хувава, що вбиває

всіх своїх супротивників. Гільгамеш не звертає уваги на його застереження.

Вірячи, що за допомогою Енкиду він подолає всі труднощі і небезпеки,

Гільгамеш переконує свого соратника відкинути страх і йти разом з ним.

Сховавшись в своєму кедровому будинку, чудовисько Хувава стежить за

прибульцями. У люті воно намагається обернути їх на втечу, але, мабуть,

безрезультатно. Тут в тексті знову бракує декілька рядків. Потім ми взнаємо,

що, зрубавши сім дерев, Гільгамеш стикається віч-на-віч з Хувавою, але на

самому початку поєдинку Хуваву охоплює непомірний страх. Він благає бога

Сонця Уту і просить Гільгамеша не вбивати його. Герой схильний пощадити 85

чудовисько: у заплутаних, темних виразах він пропонує Енкиду відпустити

Хуваву. Проте Енкиду, боячись всяких несподіванок, заперечує проти такого

необережного рішення. Чудовисько обурюється суворістю Енкиду, але марне.

Герої відрубують йому голову. Потім вони відносять труп Хувави до Енліля і

богині Нінліль.

Місто Марі і Біблія

У 1932 р. на території Сірії в Марі (Телль-Харірі) на середньому Євфраті

французькими археологами було зроблене справді сенсаційне відкриття — був

знайдений один з прекрасних центрів культури Верхньої Месопотамії кінця III-

II тис. до н.е.. Головним об'єктом досліджень, що тривали майже чверть

століття (до 1957 р.), став тут величезний палац місцевого царя Зімріліма, який

в XVIII в. до н.е. зруйнував вавилонський цар Хаммурапі. З тих пір місто так і

не відродилося. Тому археологам дісталася багата здобич. Палац Зімріліма —

обширний комплекс споруд з внутрішніми дворами і з більш ніж 300

приміщенні. На стінах палацу збереглися залишки фресок, що зображують

культову процесію. На одному великому фрагменті ще можна розібрати сцену,

де цар зводиться на престол божеством. Це божество — володарка неба і

покровителька родючості Інанна (Іштар); вона зображена тією, що стоїть на

спині лева.

Нарешті, в Марі вдалося знайти величезну бібліотеку з клинописних

глиняних табличок — 20 000 екземплярів. Бельгійський університет в Люттіхе,

пише Э. Церен, узяв на себе розшифровку і переклад численних текстів з цих

багатющих зборів. І ось всі знавці Біблії несподівано одержали з Марі великий

сюрприз. Бо знайдені архіви містили важливі відомості для розуміння біблійної

історії.

Так, в згаданих клинописних табличках йде мова про племена пустелі, що

кочували на північ від Марі, в районі Харрана; ці племена були войовничі і і

займалися грабежами. Месопотамські царі вербували їх у свої війська. Тексти з

Марі називають ці племена пустелі "хабіру" або "хабірі" — назва, яка

повторювалася потім і в інших джерелах і яке звичайно вважається 86

найменуванням євреїв. Серед цих "хабіру" з Харрана в літературі Марі

згадується особливе плем'я "синів півдня", плем'я "веньямін". Але в Біблії

Веньямін — один з синів Іакова. Вказівка на місто Харран, де жили "хабіру" і

плем'я "веньямін", викликає спогад не тільки про самого Іакова, який довгий

час, як повідомляє Біблія, жив в Харрані, але перш за все про діда Іакова,

Аврама. Тому що Аврам вийшов з Ура халдейського в Харран і лише звідти, з

Харрана, пішов в Ханаан, в -"землю обітовану". Харран існує ще і сьогодні.

Його зараховують до одного з найстаріших міст світу. У Харрані зберігся

якнайдавніший храм бога Місяця, до якого ще у вавілонський час скоювали

паломництва царі Месопотамії, щоб одержати там благословення і раду.

Значить, там, судячи з табличок з Марі, повинні були жити деякі племена

ізраїльського народу. Тільки через багато сторіч об'єдналися вони в Палестині,

утворивши державу Давида. За даними з Марі, ці події відносяться до ХVШ-

ХVІ ст. до н.е. Це був майже той самий час, в який, згідно Біблії, жили Аврам і

його батько з своєю сім'єю. Назви ряду місць поблизу Харрана відповідають

деяким біблійним іменам. І перш за все, ім'я одного з братів Аврама — Арран.

Співпадають також назви і імена Фарра, Нахор і Серух. Крім Аррана впадає в

очі ім'я Фарра, якого Старий завіт називає батьком Аврама: "Серух... народив

Нахора... народив синів і дочок... Нахор... народив Фарру (батька Аврама. —

В.Г.)... Фарра... народив Аврама, Нахора і Аррана". Шумерський "слід" в Біблії

помітний і в загальній концепції про створення всесвіту. Шумери, як і

стародавні євреї, вважали, що до створення існувало початкове море. Всесвіт,

згідно шумерам, складався з неба і землі, якимсь чином сплавленим в цьому

початковому морі, і бог повітря Енліль розділив небо і землю. Людина, у

відповідності і з шумерськими, і з єврейськими уявленнями, була виліплена з

глини і наділена "диханням життя". Причина, по якій вона була створена, —

служіння богам: або одному Яхве (як у євреїв), або багатьом (як у шумерів).

Ця схожість торкається і концепції смерті і загробного світу. Біблійний

Шеол, а також Аїд греків мають свій аналог у шумерів — Курнув. Як

87

єврейський Шеол, Курей був темним, страшним житлом мертвих. Це була

країна, звідки не повертаються.

Міфи МесопотаміїЗадовго до створення землі та людини існував у глибинах Всесвіту, у

потайному місці, безмежний океан з прісною водою. Називався він Апсу, що

означає «безодня». Саме там затаїлися могутні загадкові сили Ме, яким

належало керувати світом, усіма богами і людьми на землі. Володарка

морської води — найдавніша богиня Тіамат — задумала створити богів, щоб

вони подбали про небо, землю та людей. Апсу та Тіамат змішали свої води, і

народилися боги, яких згодом назвали богами «старшого покоління». У них

з’явилися діти, які страшенно дратували Апсу і Тіамат: вони так галасували!

 

Чвари між богами

Апсу, потривожений шумом, учиненим молодим поколінням богів,

задумав їх винищити. Але Енкі (Ейа) розкрив його задум. Він присипляє й

убиває Апсу. Божества старшого покоління закликають праматір богів Тіамат

помститися за свого чоловіка Апсу, і вона готується до битви. Для цього Тіамат

створює величезних драконів, у жилах яких замість крові тече отрута,

морських чудовиськ, гігантських левів і людей-скорпіонів. У Енкі є син — бог

Мардук, який стверджує, що може перемогти Тіамат, але в нагороду бажає

стати царем усіх богів. Узявши з собою сіті, чотири вітри, сім бур і різну

зброю, він сідає в колісницю, запряжену чотирма невтомними кіньми, й рушає

в путь. Щоб стати царем богів, Мардук перемагає Тіамат і створених нею

чудовиськ.

 

Мардук-переможець

Йому вдається зловити Тіамат і її свиту в сіті й убити їх. З тіла Тіамат

Мардук створює світ. Він розрубує її тіло навпіл і згинає одну половину у

формі неба. З печінки Тіамат він робить Місяць, з нижньої половини тіла 88

створює Землю і розміщує її над Апсу — світовим океаном підземних прісних

вод. Усі боги вітають Мардука, визнають його своїм владикою і будують на

його честь святилище на Землі, яке називають Вавилон, що означає «храм

великих богів».

Бунт ігигів

Великі боги ануннакі ділять між собою володіння. Ан (Ану), бог міста

Урука, підіймається на небо, Енліль одержує в своє розпорядження Землю, а

Енкі стає володарем Апсу — підземних прісних вод. Ануннакі живуть,

бенкетуючи і розважаючись. Вони перекладають усю роботу на богів ігигів.

Ігиги риють русла для річок, насипають гори, створюють болота. Вони

надають Землі форми і підтримують на ній порядок — обробляють поля,

пасуть худобу, збирають урожай. Так проходить 2 500 років. І ось одного разу

ігиги піднімають бунт. Вони вже не хочуть підкорятися ануннакам, годувати їх

і виконувати непосильну роботу. Ануннакі розуміють, що якщо вони не

придумають, як їм бути далі, то залишаться без їжі. Енкі вирішує, що

необхідно створити нових істот — людей, які трудитимуться на благо богів.

З глини і крові

Енкі бере шматок глини і занурює в кров принесеного в жертву бога — це

дозволить людям успадковувати частину властивої богам мудрості. Богиня-

мати Нінту (Нінмах) розкладає це «тісто» в чотирнадцять форм — з семи

вийдуть чоловіки, з інших семи — жінки. Через дев’ять місяців з’являється

перше покоління людей. Після створення людей боги можуть, нарешті, жити

спокійно і не працювати. Але поступово людей стає дедалі більше.

Люди заважають Енлілю

Люди існують уже 1 200 років. Вони навчилися обробляти і зрошувати

землю. Тепер люди можуть самі прогодувати себе, але кількість їх постійно

зростає. Суєтність і галасливість людей дратують Енліля. Тоді розгніваний бог

вирішує знищити їх, наславши на землю хвороби. Проте Енкі та бог долі 89

Намтар рятують людей. Минає ще 1 200 років. Енліль насилає на землю засуху

і страшний голод. І знову Енкі рятує людство. За його порадою люди

приносять жертви богу дощу і бурі Ададу й уникають загибелі. Як покарання

Енліль вирішує влаштувати потоп. Поки Енліль готує потоп, Енкі намагається

врятувати одну людину — Наймудрішого. Енкі являється йому уві сні й радить

побудувати великий корабель і посадити на нього своїх рідних, а також птахів і

тварин — свійських і диких.

Потоп

В епосах різних народів, зокрема й у вавилонському, потоп, що знищує

людство, викликаний не повінню з моря, а дощовою бурею. Жахлива буря

триває сім днів і сім ночей. Панує суцільна темрява. Дощ і вітер ревуть, як

розлючений бик. Гине весь людський рід, окрім Наймудрішого та його сім’ї.

Але потоп припиняється, води починають спадати. Коли корабель пристає до

берега, Наймудріший дякує богам і приносить їм у дар їжу.

Енліль помічає непокору: одна людина з сім’єю все-таки врятувалася! Але

Енліль віддає належне розуму Енкі та хоробрості Наймудрішого. Він

милостиво дарує Наймудрішому безсмертя. Енкі вирішує, що людей не

повинно бути дуже багато, а то вони порушуватимуть спокій богів. Відтепер не

всі жінки зможуть мати дітей. Крім того, всі люди, проживши певну кількість

років, вмиратимуть природною смертю. Цей міф пояснює, чому люди смертні.

Висячі сади Семіраміди у Вавилоні

Існування висячих садів Семіраміди – не легенда, а історично доведений

факт, хоча із їх створенням пов’язана легендарна історія про ассірійську

царицю Семіраміду, яку взяв за дружину Навуходоносор в свої володіння

недалеко від сучасного Багдаду (90 км): у Вавилон. Царівна сумувала у цьому

піщаному місті, де не було жодного деревця чи травички. Навуходоносор

вирішив зробити все, щоб його дружина не марніла на очах, і збудував висячі

сади поруч зі своїм палацом. Це було приблизно 3 тисячі років тому... 

Сади мали форму східчастої піраміди з чотирма уступами, на кожен з яких

був насипаний родючий шар ґрунту та насаджені рідкісні дерева і квіти. Сади 90

поливали за допомогою водопідйомних пристроїв, змонтованих найбільш

відомими інженерами того часу. Вода подавалася по підйомному колесі до

садів у шкіряних відрах. Величезна споруда спиралася на безліч колон, тому

здалеку вона нагадувала садок, що завис у повітрі. Саме тому ці сади здавна

називають „висячими”.  Платформи терас являли собою складну конструкцію:

в їх основі лежали масивні плити з каменю із шаром комишу, вкритого

асфальтом. Потім йшов подвійний ряд цегли, а ще вище – свинцеві пластини

для затримки води. Поверхи садів з’єднувалися широкими драбинами,

оздобленими рожевим та білим каменем. Висота поверхів була приблизно 28

метрів, що забезпечувало достатньо світла для рослин. 

Недовго проіснували сади Семіраміди (близько 200 років) – під час

панування персів замок та сади разом із ним перетворилися на пустку. А після

паводків Євфрату здавалося, що сади і зовсім зникли з лиця землі. Пізніше й

саме місто Вавилон неодноразово було зруйноване. Саме тому довший час

археологам не вдавалося знайти слідів чуда світу. Аж до кінця XIX століття,

коли німецький вчений Роберт Кольдевей натрапив на сліди садів при

розкопках у Вавилоні. Цей археолог був надзвичайною людиною, він водночас

займався письменництвом, історією, архітектурою. Саме йому судилося

відкопати дивні склепіння. Вони були під п’ятиметровим шаром щебеню та

глини на горі Каср, котра приховувала руїни південної частини палацу. Вчений

продовжував розкопки, розраховуючи знайти під склепінням підвальне

приміщення. Але до його великого подиву під склепінням знаходилися лише

стовпи, що підпирали його. Стовпи були з каменю, а каміння в месопотамській

архітектурі було великою рідкістю. Нарешті Кольдевей виявив залишки

глибокого кам’яного колодязя з дивною триступінчатою спіралеподібною

шахтою. Знахідка зацікавила археолога, але не одразу наштовхнула його на

думку про легендарні сади Семіраміди, про які тоді згадували лише в дитячих

казках. Кольдевей розумів, що будова була споруджена тут з особливою

метою. Після деяких пошуків та досліджень Кольдевей здогадався: йдеться про

висячі сади, адже в усій літературі про Вавилон, починаючи з античності і 91

закінчуючи клинописом, всюди мова про застосування каменю при

будівництві йшла лише в дуже рідкісних випадках, а саме: при будівництві

північної стіни району Каср та при будівництві висячих садів. Завдяки

дослідженню знахідки Кольдевей зайнявся вивченням іноземних мов. Тоді він

остаточно переконався в існуванні садів Семіраміди, під якими знаходилася

дивовижна для того часу водопровідна система. Та сьогодні ми не можемо

побачити навіть залишків садів, бо вони докорінно знищені паводками

Євфрату. Інженери та художники сьогодення багаторазово намагалися

відтворити дійсний вигляд висячих садів Семіраміди, але зробити це можна

лише із легендарних описів та старовинних писань. На жаль, це чудо світу

навіки залишатиметься загадкою. 

Та, без сумнівів, цей дивовижний витвір людини з рідкісними деревами,

чудесними квітами та свіжою прохолодою в спекотному Вавилоні справді

треба назвати одним із чудес світу. У той час вавілоняни були одними з

перших, кому спало на думку економно використовувати простір та

проектувати сади на висоті. Згадка про сади Семіраміди одразу наштовхує на

незвичайну винахідливість людей, що жили у давні часи, та завдяки яким

сьогодні ми користуємося багатьма винаходами щодня.

Індійська міфологія

Природно-географічні умови Індії

Земля на півострові Індостан майже всюди рівнинна, багата на родовища

міді та заліза. Вона зрошується двома великими ріками — Інд і Ганг, долини

яких розташовані на північному заході та північному сході півострова.

Територія Індії взагалі густо помережена невеликими річками (Годоварі,

Нормада тощо).

Клімат у цій країні дуже сухий на північному заході й теплий та вологий

на півдні, оскільки високі Гімалайські гори стримують натиск північних вітрів.

92

Заболочені річкові долини густо поросли заростями дерев’янистих рослин

— джунглями. Тут завжди водилося чимало хижих тварин — вовків, ведмедів,

тигрів, пантер, отруйних змій, комах тощо. Дуже вдало змалював природу

джунглів, повадки її мешканців Дж. Р. Кіплінг у своїй «Книзі джунглів».

Першими ж цей світ чарівної та щедрої природи освоїли землероби.

Найдавніша цивілізація в долині Інду

На північному заході півострова Індостан у долині великої ріки Інд у III

тис. до н. е. утворилася міська цивілізація з розвиненими ремеслами,

торгівлею, містами.

Корінне населення Індії називають дравідами, від них походить назва

періоду історії Індії — дравідійський.

Дравіди займалися землеробством і скотарством, вирощували пшеницю,

ячмінь, кунжут, дині, фініки, бавовник. Тут жили та працювали перші у світі

ткачі та прядильники. Скотарі розводили овець, свиней, буйволів, приручили

слонів.

Археологи знайшли в долині Інду залишки величезних міст — Мохенджо-

Даро, Хараппа, Рупар, Рангур.

У центрі міст, на платформах, складених з обпаленої цегли, містилися

квартали багатіїв. Посеред Мохенджо-Даро знайдено велику священну

купальню, що призначалася для купання й обрядового омивання. Окрім цього,

місто мало мережу водопостачання та каналізацію.

Цивілізація була названа індською на честь ріки Інд. Вона мала високий

рівень розвитку культури та техніки. Була тут також своя система писемності,

яку, на жаль, поки що не вдалося розшифрувати. Ремісники володіли

мистецтвом обробки міді та бронзи, виготовляли вишуканий глиняний посуд, у

величезних глиняних глеках діжках зберігали вино, олію та зерно. Індська

цивілізація належить до типу цивілізацій річкових долин, як єгипетська та

шумерська.

Прихід аріїв. Поява цивілізації в долині Гангу

93

Коли В XV ст. до н. е. з Іранського нагір’я в долину Інду спустились

арійські переселенці-кочівники, вони побачили залишки квітучих міст.

Археологи не можуть з’ясувати, чому загинула індська цивілізація, яка зникла

в ХІХ-ХVІІІ ст. до н. е.

Арійський народ був об’єднаний у союз дев’яти племен. Спілкувалися

мовою санскрит. Вождь племені називався раджа. Головним було плем’я

бхаратів. Вождем усього союзу був магараджа. Господарчий обмін перебував у

них на рівні обмінної торгівлі. Вартість товарів арії вимірювали кількістю голів

худоби.

Арії ввібрали надбання індської міської цивілізації, звичаї та культуру,

заняття землеробством тощо. Через певний час серед аріїв, які жили в долині

Гангу, утворилася державність. Місцеві раджі стали правитєлями держав,

поступово перетворивши свою владу на спадкову. Общинний уклад аріїв

робив почесним землеробство — заняття «благородних». Здебільшого

землероби вирощували рис, збираючи три-чотири врожаї на рік. Корінним

жителям заборонялось обробляти землю. Вони були приречені жити за межами

поселень, наймитувати або заробляти ремеслом.

Безправних людей було більше, ніж вільних. Через це общини аріїв мали

переважно військову організацію, для того щоб утримувати в покорі корінне

населення.

Господарське та повсякденне життя

Наприкінці II тис. до н. е. в суспільстві аріїв поступово відбувся перехід

до залізного віку. Поширення залізних знарядь праці дало змогу збільшити

площу орних земель. Цьому сприяло й осушування одних земель і зрошування

інших. У долині Гангу розвинулося господарство, поширилося ремесло. Тут, як

і в долині Інду тисячу років тому, виникають красиві міста, створюється висока

культура.

94

До приходу в Індію арії були кочовими скотарськими племенами, тому

головним багатством вважали велику рогату худобу. Нею і розраховувалися,

бо гроші ще не були винайдені, тобто мала місце обмінна торгівля. Про таку

форму торгівлі ви вже дізналися, вивчаючи первіснообщинний лад.

На нових землях арії перейшли до осілого господарювання, ставши земле-

робами. Корінне населення було частково знищене чи перетворене на рабів і

слуг. Для правителів споруджувалися нові міста-резиденції, які були захищені

земляними валами та дерев’яними огорожами. Але порівняно з містами, у яких

колись жило корінне населення, резиденції були простими та скромними. Арії

застосовували нові способи виробництва, бронзову зброю та бойові колісниці.

Рабами розпоряджалися як майном, ними ставали бранці-полонені. У

рабство могли потрапити також збіднілі селяни. Траплялося, що незаможні

сім’ї продавали в рабство своїх дітей. Ще давалися взнаки відголоски

первіснообщинного ладу. Важливе місце посідала община, як і в інших

суспільствах Стародавнього Сходу.

Але держава склалася тут не у вигляді союзу общин, як у Межиріччі, а

була союзом окремих князівств, створеним із метою захисту від ворогів.

Зовнішня торгівля розвивалася краще за внутрішню. Це привело до

встановлення загальної системи мір і ваги, розвитку грошей у вигляді

карбованих монет, системи захисту торгових шляхів.

Держава Ашоки

Об’єднання аріїв у велику державу розпочалося при Чандрагупті з роду

Мауріїв у IV ст. до н. е. і завершилось у III ст. до н. е. за правління його сина

Ашоки. Опорою царя була армія. Давньогрецькі історики стверджували, що

Чандрагупта мав військо, яке налічувало до 600 тис. піших воїнів і до 30 тис.

кінноти. Сучасні вчені схиляються до думки, що кількість воїнів-арійців дуже

95

завищена. Для державних потреб і утримання армії цар збирав великі податки з

населення — одну шосту частину врожаю.

Державною релігією в царстві Ашоки став буддизм (одна з найдавніших

світових релігій), який переконував віруючих у необхідності коритися владі,

бути шанобливим до сильного, уникати гріха, дбати про чистоту думок.

І все ж створити сильну державу Ашока не спромігся. Після його смерті

почався розпад царства. У 187 р. до н. е. останнього правителя з династії Мау-

ріїв було вбито під час заколоту.

Найдавніші культи. Варни

Найдавнішими джерелами наших знань з історії Стародавньої Індії є

«Веди» — збірка священних гімнів, наспівувань жертовних молитов. Це слово

споріднене старослов’янському «відати», тобто знати. Як свідчать дослідники,

найдавніша збірка літературних текстів — Ригведа була створена на півночі

Стародавньої Індії.

Вірування аріїв мали спільне коріння з релігією індоєвропейців, особливо

слов’ян і германців. Ім’я бога сонця Санг дуже схоже на германське Сонт; бога

вогню Агні — до слов’янського «огонь», ім’я бога ночі Кощая нагадує

слов’янське Кощій.

Леви, за уявленнями аріїв, жили на небесах, їм приносили в жертву

священних тварин, м’ясо яких спалювали на жертовниках. Вважалося, що боги

живляться димом від жертовного м’яса і за це посилають багатства тим, хто їх

ушановує.

Згодом ведична релігія привела до виникнення в VI—II ст. до н. е. нової

релігії — брахманізму.

Головний бог Брахма поділяв людей на нерівні групи, надавши кожній з

них заняття на все життя.

Із власних вуст Брахма створив жерців — брахманів, які здійснювали

жертвоприношення, спілкувалися з богами та зверталися до людей від їхнього

імені.

96

Із рук своїх Брахма створив воїнів — кшатріїв на чолі з царем. Зі стегон

Брахми були створені селяни, призначені все життя працювати на землі

(вайшії); зі стоп — служники (шудри), найнижчі верстви населення.

Так склався поділ суспільства на варни, узаконений Ману в V ст. до н. е.

Діти, згідно з цими законами, успадковували заняття батьків і все життя

належали до тієї самої варни. Поділ на варни закріплював нерівність у

суспільстві.

Боги брахманізму, Вішну та Шива, утілювали сили руйнування й

охорони. Вішну як бог-охоронець завжди був присутній в оселях, щоб

допомагати людям

Шива — це володар тварин, джерело руйнівної сили.

Брахманізм був релігією, яка освячувала й закріплювала нерівність між

людьми, привчаючи їх до думки, що такий уклад створений одвіку богами і не

варто його змінювати.

Кастовий поділ суспільства

З V ст. до н. е. в суспільстві Індії до поділу населення на варни додався

також кастовий поділ.

Касти поділяли людей на професії. Якщо варн було чотири, то каст —

кількасот. Варни визначали становий поділ суспільства, а касти регулювали

навіть

норми поведінки людей, визначали міцність порядку в державі.

Касти поділялися на вищі (жерців) і нижчі (за становищем). Найнижчою

була каста недоторканих, які вважалися нечистими від народження і

забруднювали все, чого торкалися, або всіх, хто торкався їх. Належність до

певної касти зберігалася на все життя.

Буддизм

Близько 560 р. до н. е. у місті Капілавасту на півночі Індії народився

принц племені шак’я на ім’я Сиддхардха Гаутама. До 29 років він жив

безтурботно, у розкоші й насолоді, бо батьки хотіли відгородити його від

прикрощів життя. Та, побачивши страждання бідняків, він зрікся царського 97

роду й подався мандрувати, шукаючи відповідь на запитання: що є причиною

страждань.

Якось, коли він спочивав у саду, на нього зійшло боже осяяння. Він знай-

шов відповідь на своє запитання і відтоді став Буддою, бо відчув, що прийшов

у цей світ, аби вказати шлях до життя без страждань. Так склалось учення

Будди — буддизм, наріжним каменем якого є чотири «святі істини»:

- Жити — це означає страждати.

- Причина страждань — бажання.

- Для звільнення від страждань потрібно позбутися будь-яких бажань.

Шлях позбавлення бажань — дотримування вчення Будди. Виконання цих

правил покликане привести віруючого до головної мети буття — нірвани.

Буддизм приваблював численних представників пригноблених верств

населення — найбідніших селян, рабів. Водночас до нього прилучалися

представники й заможних станів, бо кожна людина час від часу нещаслива.

Буддизм став засобом проповідування добра і милосердя, бо його основні

моральні заповіді проголошують:

- не вбивати жодної живої істоти;

- не брати чужого;

- не торкатися чужої дружини;

- не обманювати;

- не пити вина.

Буддизм — це релігія та водночас і філософське вчення, що дуже впливає

на розуміння та ставлення людей до навколишнього світу.

Індуїзм

Пізніше, у І тис. до н. е., розвиток брахманізму привів до появи в Індії

релігії під назвою індуїзм, яка визнає сансару. Ким стане людина внаслідок

сансари, визначалося доброчинністю або гріховністю поведінки в

попередньому житті (закон карми). Верховні боги індуїзму — Брахма, Шива, 98

Вішну. Індуїсти вшановували священних тварин: корову, змію, обожували

річку Ганг. У давніх мистецьких творах, зокрема рельєфах, часто зображували

лотос — водяну рослину з великими гарними квітками. Сьогодні індуїзм

сповідують близько 700 млн осіб, які переважно живуть в Індії.

Культура Індії

Брахманізм і буддизм значною мірою вплинули на всю культуру Індії.

Священні книги — епічні поеми «Махабхарата» і «Рамаяна», а також

«Бхагават- Гіта» — були водночас визначними літературними І творами.

Збірник стародавніх індійських казок, сказань, текстів об’єднаний у поемі

«Махабхарата». Основна ідея і твору — боротьба царів за владу за допомогою

богів. «Рамаяна» — епічний твір про пригоди царевича Рами. Ці твори

надають широкі відомості про Стародавню Індію, і Письмо індійців походить

від фінікійського, найдавніший його вид — санскрит. | Таке письмо знали

жерці й інші освічені люди. Первісна форма його забута.

Високого розвитку досягло мистецтво скульптури. Статуї царів, воїнів,

струнких танцівниць, священних левів до сьогодні прикрашають руїни

стародавніх міст. І Фігури чотирьох левів на кам’яній колоні Ашоки нині є

гербом Республіки Індія. І Народи Індії значно випередили більшість сусідніх

народів знаннями математики. Саме вони запровадили в обіг десяткову

систему лічби. Геніальним винаходом індійських учених стало запровадження

в систему обрахунків поняття «нуль». Ми використовуємо цифри від 1 до 9, які

називаємо арабськими, та мало хто знає, що насправді араби запозичили їх в

індійців. Гру в шахи започатковано також в Індії. Індійські астрономи на

багато століть раніше від європейців відкрили будову Сонячної системи.

Майстерність ремісників та ювелірів прославила їхні вироби далеко за

межами Індії. Торговельні каравани з тканинами, посудом і зброєю діставалися

аж до Середземномор’я.

Культура індійського народу стала значним внеском у розвиток

світової культури.

ДАВНЬОІНДІЙСЬКИЙ ЕПОС99

У Південній Азії посеред хвиль Індійського океану розкинув свої землі

великий півострів Індостан. Колись ця територія була вкрита джунглями. У

хащах, де завжди царювала напівтемрява, було багато хижих тварин, отруйних

змій та комах. Першими цей дикий світ незайманої природи освоїли

землероби. На території Індії з давніх-давен мешкали різні народи, кожний з

яких мав свою культуру, свій спосіб життя. З часів Стародавньої Індії дійшли

до нас зразки давньоіндійської літератури мовою санскрит — великі епічні

поеми «Махабгарата» і «Рамаяна». Вони створювалися впродовж IV століття

до н. е. — IV століття н. е. і вважаються ровесниками Біблії та міфів

Стародавньої Греції.

Усне своє походження (а саме в усній формі вони існували понад тисячу

років) обидва епоси засвідчують самі. Наприклад, «Рамаяна» повідомляє, що її

сказання передавалися з уст в уста, виконувалися епічними співцями (сутами),

які доповнювали їх новими образами й ідеями.

У цих поемах описано реальні події далеких часів, коли на землі Індостану

в II тисячолітті до н. е. прийшли племена аріїв, відображено життя, звичаї,

філософські погляди, морально-естетичні засади народів давньої Індії.

«Махабгарата, або Велике сказання про потомків Бгарати» має

вісімнадцять книг; існує і дев’ятнадцята книга — «Харівашна», яка колись,

ймовірно, була самостійною поемою. Весь епос складається із ста тисяч иілок

(особлива форма двовіршів). Проте основний сюжет становить лише четверту

частину, решта — вставні новели, філософські й політичні трактати, міфи, бай-

ки, легенди. Одна із частин «Махабгарати» — «Бгага- вад-Гіта» є ядром

індуїзму.

В основі сюжету «Махабгарати» — боротьба за владу між двома

царськими родами Кауравами і Пандавами, які належали до одного племені

Бгаратів.

Дослідження вчених дали змогу уточнити місце подій, зображених в епосі.

Так, туристи можуть відвідати розвалини міста Хастінапура, розташованого за

100

100 кілометрів від столиці Індії — Делі. За легендою, саме в цьому місті був

правителем мудрий потомок Бгарати — Панду, який мав п’ятьох синів.

У «Махабгараті» головними героями є воїни, які були завжди людьми

честі, готовими стати до бою за справедливість. Діють в епосі і боги —

всевишній бог Крішна, бог-руйнівник Шіва, бог вогню Агні, бог спра-

ведливості Джарма, бог смерті Яма, богиня мудрості Сарасваті, богиня краси

Лакшмі. Живуть боги на горі Меру, п’ють напій безсмертя — Атріту.

«Махабгарата» — не тільки героїчний епос, це твір морально-етичного

становлення людини. Епос стверджує, що тільки людина з чистими помислами

і добрими, мудрими вчинками прямує шляхом благородства й обов’язку.

На відміну від «Махабгарати», в «Рамаяні» основний зміст становлять

переживання героїв. Ця поема значно менша від «Махабгарати»; складається

вона з 24 тисяч шлок. Автором «Рамаяни» вважають поета Вальмікі, про якого

існують легенди. Розповідають, що якось Вальмікі замилувався в лісі ніжною

парою птахів. Раптом продзвеніла стріла, і самець упав мертвим. Самка так

горювала, що вражений поет прорік:

Мисливцю, хай навіки ти будеш позбавлений пристанища За те, що ти

вбив одного з цієї пари краунча, завороженої любов’ю.

Прокляття раптово вилилося в поетичну форму — двовірш (шлоку). Бог

Брахма, почувши це, звелів Вальмікі таким віршем описати історію Рами —

нащадка Сонця. Головні герої поеми — царські сини Рама, Лак шман, Бгарата,

дружина Рами — Сіта, демони (ракші) і головний демон Равана та інші. В

основі сюжету — нелегке життя Рами, його пригоди, боротьба з Раваною за

свою дружину Сіту.

Рама — улюблений герой індійців. В Індії, де і нині багато неписьменних,

важко знайти людину, яка б не знала «Рамаяну». Впродовж тисячоліть святкує

Індія дуже красиве свято вогнів — дівалі, коли у кожному домі засвічують

вогник на честь повернення з перемогою в Айодг’ю війська Рами. Індійці свято

вірять, що запалені вогники, які перетворюють всю країну в зоряне небо,

освічують дорогу до істини, бо тільки з нею в дім можуть увійти добробут і 101

спокій. Всюди у ці дні святкується рамлілу — театралізоване дійство про под-

виги Рами, в якому беруть участь усі бажаючі.

Давньоіндійський епос відіграв велику роль у розвитку літератури,

живопису, скульптури, театрального мистецтва не тільки Індії, а й всієї

Центральної і Південно-Східної Азії. Сюжети цих епічних поем широко відомі

у всьому світі.

Улюблений герой Індії

У кожного народу споконвіку існують легенди й перекази про славних

героїв, про їхні подвиги і перемоги над підступним ворогом.

В Індії, країні стародавньої і самобутньої культури, такі усні перекази

почали створювати безіменні співці та оповідачі ще за дуже далеких часів.

Пізніше народні легенди стали основою для літературних творів. Одна з

найстаріших пам’яток давньоіндійської літератури мовою санскрит — поема

«Рамаяна» — була створена понад дві тисячі років тому. Автором її вважають

поета Вальмікі. Про героя «Рамаяни» — царевича Раму — писали поети

пізнішої доби багатьма індійськими мовами.

І досі для індійців Рама — найулюбленіший герой, а багато хто вшановує

його як божество. Без перебільшення можна сказати, що ім’я Рами й розповіді

про його подвиги знає в Індії старе й мале. Про Раму індійці дізнаються ще

змалку, і не тільки з книжок. У казках для дітей, у крилатих народних

прислів’ях і приказках, веселих оповідках і анекдотах — скрізь трапляються

сюжети чи образи, пов’язані з життєписом Рами. По всій Індії щороку

урочисто відзначають свято «рам- лілу»: на честь перемоги Рами над

ракшасами — лихими демонами-людожерами — влаштовують барвисті ви-

стави і процесії. В столиці Індії Делі на величезних народних зборищах

спалюють три велетенські опудала ракшасів — ворогів Рами. По селах дорослі

й діти грають перед своїми односельцями різні епізоди з життя Рами.

Хто ж такий Рама? Чому цей герой давніх переказів уже багато століть

живе не тільки в літературі, а ніби й у повсякденному житті індійців? Чим

приваблюють їх розповіді про Раму та про його подвиги?102

В легендах і поемах про Раму мовиться, що він був сином царя

Дашаратхи, володаря держави Кошала, яка існувала в давнину в північній Індії.

Вже в дитинстві Рама відзначався неабиякою силою і мужністю. Коли він виріс

і мав сісти на батьківський трон, у його долі стався несподіваний поворот.

Через підступи злої мачухи, яка хоче посадити на престол свого сина, Рама з

волі батька повинен іти у вигнання. Рама скоряється батьковій волі. У довгих

мандрах по диких лісах його супроводжують віддана дружина Сіта і брат

Лакшман, які добровільно погодилися піти з ним у вигнання. Там Раму чекає

ще одне тяжке випробування — лихий ракшас Равана викрадає Сіту. Рама

довго шукає свою дружину і кінець кінцем дізнається, де вона. З допомогою

друзів і союзників Рама перемагає ракшаса. Коли минає встановлений

чотирнадцятирічний термін вигнання, Рама повертається на батьківщину й

починає правити своєю країною. Під владою Рами, доброго і справедливого

царя, всі піддані живуть у добробуті й щасті.

Така, стисло, історія життя Рами. Знайомлячись із сюжетом «Рамаяни», ми

ніби переносимося в далеке минуле Індії, дізнаємося про давні звичаї народів,

які населяють її. Розповідь про дитячі роки Рами супроводжується описом

міст, царських палаців, свят, урочистих подій, занять і розваг стародавніх

індійців. Світ за межами їхніх невеличких царств видається їм загадковим і

небезпечним. Так, коли Рама блукає дикими хащами, він зустрічається з

невідомими племенами й народами, небаченими створіннями, серед яких є

справжні чудовиська. Звичайно, давні героїчні перекази не слід сприймати як

розповіді про події, що справді відбувалися. Реальна основа химерно

переплітається в них а художньою вигадкою, а події досить часто розгортають-

ся, як у чарівній казці. Але дух давнини, національний колорит у таких

переказах добре відчутний.

Легенди змальовують Раму як зразкового мудрого правителя. В цьому

образі втілилися народні уявлення про доброго й справедливого царя, який

найпершим своїм обов’язком вважає турботу про благо народу. Ці мрії були в

Індії особливо популярні, бо безнастанні чвари й міжусобиці феодальних 103

правителів завдавали народові величезної шкоди. Рама визволяє людей від

злих ворогів-демонів. Ставши царем, він стежить за тим, щоб царські урядовці

не чинили беззаконня і не утискували народ. Він допомагає бідним і нещасним.

У країні, де він править, усі живуть щасливо. Не випадково вираз «царство

Рами» давно вживається в Індії як символ ідеальної квітучої держави.

Але Рама не тільки хоробрий воїн і справедливий правитель. В його образі

приваблюють і інші риси. Народ здавна наділив його кращими людськими

чеснотами. Рама — люблячий і шанобливий син, вірний брат, дбайливий

чоловік. Він лагідний, стриманий, уважний до старших. У його вдачі немає і

сліду бундючності чи пихи. Рама завжди зважає на думку інших людей, не-

залежно від їхнього становища в суспільстві.

І, як воно часто буває в таких переказах, кожна з високих душевних

чеснот Рами перевіряється в найтяжчих випробуваннях. Він мужньо зносить

злигодні. Виконуючи батькову волю, без вагань залишає царський палац і йде

у вигнання. Слово старших — для нього закон. Вдачею добрий і чуйний, Рама і

в інших бачить насамперед позитивне. Тому він і не осуджує заздрісну мачуху,

і не зневажає свого брата Бгарату, який замість нього має посісти престол.

Рама оплакує смерть батька, його засмучують страждання близьких. Він

невтішно сумує в розлуці з коханою Сітою.

Усе, про що розповідається в «Рамаяні»: і боротьба Рами за торжество

справедливості, і його суто людські переживання — зробило цей твір не тільки

захоплюючою історією, а й своєрідним підручником життя для індійців. Рама

та інші дійові особи «Рамаяни»давно стали в Індії прозивними персонажами.

Про їхні вчинки кажуть як про повчальні приклади доброї чи поганої

поведінки.

Усіх позитивних героїв переказу про Раму поєднує одна спільна риса —

непохитна відданість обов’язку. Ця риса допомагає їм успішно долати життєві

труднощі. Протягом багатьох століть багатостраждальний індійський народ

знаходив у позитивних героях «Рамаяни» моральну підтримку. Історія Рами,

104

який витримав усі злигодні, що впали на нього, служила індійцям взірцем

витривалості.

Мислителі і видатні громадські діячі Індії часто використовували давню

культурну спадщину своєї країни для того, щоб пробуджувати у своїх

співвітчизників патріотичні й волелюбні почуття. Одним із таких видатних

людей був письменник Премчанд, який жив на початку двадцятого століття,

коли Індія ще перебувала в колоніальному рабстві. Його романи й оповідання

зображували сповнене злигоднів і страждань життя індійського народу.

Премчанд твердо вірив у світле майбутнє своєї країни, усіма силами боровся за

її звільнення. Чимало його творів присвячено індійським дітям. Для дітей він

написав скорочений виклад «Рамаяни». У цій книжці Премчанд показав Раму

не як казкового богатиря, що здійснює великі подвиги (так нерідко зображали

його раніше). У Премчанда Рама — цілком земна людина, наділена такими

рисами, які Премчанд хотів бачити в дітях своєї країни. Твердість духу і

відданість обов’язку — ось головне, що підкреслює Премчанд у Рами. Саме ці

риси, на думку письменника, мусять мати індійці, щоб витримати тягар

колоніального поневолення і здобути сподівану волю. «Рамаяна» у викладі

Премчанда цілком співзвучна усім іншим його творам, які служили справі

визволення Індії.

Читаючи «Рамаяну» Премчанда, ми не тільки знайомимося з викладом

відомої давньоіндійської поеми. Перед нами розкриваються картини життя

далекої країни, звичаї і побут її мешканців, неповторна національна

своєрідність їхньої культури.

Але «Рамаяна» має і ширше, загальнолюдське звучання. У ній, як і в

переказах інших народів, провідною темою є боротьба добрих і чесних людей

проти злих сил. «Рамаяна» виражає мрію простих людей про народне благо і

щастя. Ця мрія завжди була притаманна людям. Ось чому нам близькі й дорогі

твори, в яких ця мрія втілюється.

"РАМАЯНА"

Прозовий переказ Премчанда105

НАРОДЖЕННЯ РАМИ

Серед численних річок, що беруть початок на півночі Індії, в піднебесних

Гімалаях і впадають у священну Гангу, є одна невеличка — Сараю. На її березі

стоїть тепер маленьке селище Айодг’я. Та це тільки нині воно непримітне

селище, а кілька тисяч років тому тут було найбільше місто в Індії, столиця

славних царів сонячної династії, що з неї вийшли такі мудрі і відважні пра-

вителі, як щедрий і добросердий Харішчандра, захисник і покровитель бідних

Рагху, сміливий і відважний Бгагіратха. З цього давнього і славного роду

походив і Дашаратха, цар Кошали, що її столицею була Айодг’я.

Тоді в Айодг’ї процвітали науки й мистецтва. З усіх усюди з’їжджалися до

неї купці, щоб придбати товари, якими далеко-далеко славилася Айодг’я.

Містом слалися широкі вулиці, завжди багатолюдні і гомінкі, обабіч них

красувалися, милуючи око, розкішні, казкової краси палаци. І яких тільки

вершників не бачили столичні вулиці — на конях, на верблюдах, на слонах,

яких тільки подорожніх не вітало гостинне й щедре місто! Скрізь було

вдосталь шкіл, їдалень, вабили до себе театри, де городяни дивилися цікаві

вистави. Все місто потопало в зелені — стільки в ньому буяло садів, парків,

гаїв, кожен міг зайти у будь-який сад поласувати смачними, соковитими й

рідкісними плодами. Високі і міцні мури захищали місто від ворожої навали, а

посеред столиці височіла й фортеця з бійницями, оточена глибоким, завжди

вщерть повним водою ровом. Айодг’я славилась освітою, не просто було тут

знайти бодай одного неписьменного. Гостинні, чесні, миролюбні, освічені і

щирі душею були й її мешканці. Не велося неправедних, нечесних судів. Поля

щедро родили, і люди не знали голоду. У кожній садибі тримали корів, отож

всілякого молочного харчу вистачало. Селяни були заможні, податками їх не

обтяжували. Про розбій чи крадіжки ніхто й не чув, не чули й про хвороби, як

ото чума чи холера. Добрий і справедливий цар Дашаратха ревно дбав про свій

народ.

Якось поїхав Дашаратха на полювання. Помалу при- острожуючи коня,

добувся він берега невеликої річки, що ховалася в лісових хащах. У тому лісі 106

жив сліпий мудрець Андгак із своєю дружиною, теж сліпою. І саме тоді, коли

цар Дашаратха стояв на березі, дослухаючись, чи не затупоче поблизу яка

звірина, юний син сліпих відлюдників на ім’я Шраван спустився до річки, щоб

набрати в глек води. Зачувши плюскіт, цар Дашаратха подумав, що то, певно,

купається дикий слон. Швидко вклав цар на тятиву зачаровану стрілу, натягнув

лука й пустив її у той бік, звідки чулося плюскотіння. Стріла влучила прямо в

груди юнакові, і він, голосно зойкнувши, упав на землю. Стривожений Да-

шаратха заквапився на стогін і побачив юнака зі стрілою в грудях. І тоді цар

Дашаратха зрозумів, що він накоїв. Безмежний жаль і каяття охопили його.

Бачачи розпач незнайомого мисливця, юнак через силу спробував утішити

його:

— Не побивайтеся, тепер уже нічим не зарадиш. Певно, так мені судилося,

що мушу вмерти. Мої батьки невидющі, вони живуть он у тій хижці неподалік.

Зробіть ласку, віднесіть мене до них.

З цими словами юнак помер.

Цар Дашаратха взяв на руки неживого юнака, приніс до хижки й

повідомив сліпим відлюдникам сумну звістку.

Невтішно заголосили нещасні старі батьки, почувши про несподівану й

безглузду загибель своєї єдиної надії. А як не стало вже сліз, невимовний гнів

на царя Дашаратху охопив їх. Вони обсипали його пекучими докорами, а

наостанок грізно провістили, що як вони оце помирають від незмірної туги за

втраченою дитиною, так колись помре й він. Мовили так сліпі відлюдники й

померли. А безмежно засмучений цар рушив до свого палацу.

Довго не мав цар Дашаратха дітей. Гірко сумував він з того, нишком

плакали всі три його дружини: старша — Каушалья, середня — Сумітра і

наймолодша — Кайкеї. І тоді цар сказав: «Краще померти в тузі, втративши си-

на, аніж зовсім не мати дітей». Сказав так і покликав на пораду свого мудреця

Васіштху. Принести нечувано щедру жертву богам до Айодг’ї з усього царства

зібралося безліч мудреців і праведників. Вони славили доброту й мудрість царя

Дашаратхи. А незабаром усі три дружини подарували цареві чотирьох синів: 107

Каушалья — Раму, Сумітра — близнят Лакшмана й Шатругхну, а наймолодша

Кайкеї — Бгарату. Тільки Рама народився на день раніше.

Минав час. Царевичі росли; і ось уже мудрець Васіштха взявся виховувати

й навчати їх. Усі четверо швидко опанували науки. А що вже володіти луком,

метати спис, боротися, то в цьому вони не знали собі рівних. Та їм навіть на

думку не спадало хизуватися. Всім серцем шанували царевичі предківські

звичаї, поважали старших і ніколи й словом не кривдили нижчого чи слабшого

від себе. Були вони гарні на вроду, дужі, ще й до всього добрі та лагідні

вдачею. Ось чому всі їх любили і в один голос казали, що брати примножать

славу свого давнього й знаменитого роду. І всі четверо так любили один

одного, що кожен з радістю віддав би за брата життя. Та все ж найбільша

приязнь постала між Рамою і Лакшманом, між Шатругхною і Бгаратою.

Цар Дашаратха не міг натішитися синами.

ВИГНАННЯ

Кілька років цар Дашаратха спокійно і щасливо правив своєю країною. Та

невблаганна старість усе більше давалася взнаки. Не було вже в царя

колишнього завзяття й снаги. І Дашаратха став потроху залучати до державних

справ царевича Раму.

Минуло небагато часу, і Дашаратха був царем уже тільки про людське

око. Чи не всі державні справи провадив за нього Рама. Справедливий і

мудрий, хоч і молодий, він здобув невдовзі палку прихильність у країні. І от

якось цар Дашаратха скликав у тронну залу своїх радників, а також

найзнатніших і найшанованіших людей столиці й мовив до них:

Не рік і не два прослужив я вам вірою і правдою, завжди намагався

правити віддано і справедливо. А тепер я хочу передати царство під руку

своєму синові Рамі — він уже доріс для цього! А я хотів би стати пустель-

ником і решту днів своїх провести в праведних думках. Ось для чого я зібрав

вас тут.

О великий і пресвітлий царю, — відповіли радники і громадяни. — Ми

довіку пам’ятатимемо, як у щасті та в мирі жили під вашим справедливим 108

правуванням. Бажали б ми, щоб ваша благословенна рука була над нами вічно,

та коли вже така ваша воля, то нехай буде по-вашому. Живіть у спокої, а Рама

хай віднині буде нам захисником і володарем, як досі були ви.

Мудрець Васіштха схвалив таке рішення. Тоді цар Дашаратха знову

заговорив:

Коли ви всі згодні, то не відкладаймо довго. Виберімо добру пору й

коронуймо царевича Раму на царство. Що швидше це станеться, то скоріш я

матиму полегкість і тим краще буде для країни і народу.

І ось царські астрологи визначили сприятливе розміщення зірок на небі.

Місто прибралося до свята: будинки прикрасили гірляндами із запашного зілля

й свіжих квітів, по базарах затріпотіли різнобарвні прапорці, загримотіли

барабани, по-святковому вбраний люд висипав на вулиці.

У наймолодшої дружини царя — Кайкеї була стара служниця Мантхра,

потворна й горбата. Вона гляділа

Кайкеї ще змалку, супроводила й після весілля до палацу царя Дашаратхи

та так і лишилася при ній. Кайкеї дуже вірила старій служниці й цінувала її.

Якраз перед коронуванням Рами Мантхра вийшла з палацу цариці Кайкеї і

подалась до міста у якійсь своїй справі. Помітивши на вулицях незвичайний

рух і пожвавлення, вона не витримала і спитала у якогось чоловіка:

Що це тут діється?

То ти й не знаєш, що діється у столиці? — здивувався той. — Та ти де

живеш — в Айодг’ї чи в якомусь глухому закутті? Завтра ж царевич Рама

сходить на царський престол!

Новина приголомшила стару служницю. Заздрощі охопили її душу: адже

вона так хотіла, щоб на трон сів син Кайкеї Бгарата Кайкеї стала б царевою

матір’ю, то й вона, Мантхра, була б тоді не остання в царстві. Робила б що

заманеться, повладарювала б досхочу. Потанцювали б тоді в неї і царицині

служниці, і цареві слуги! Убралась би вся в прикраси, що люди на вулицях

тільки охали б: «Гляньте! Гляньте мерщій! Он іде незрівнянна Мантхра!» А

109

хай би хто назвав її горбатою, ото б уже позбиткувалася над ним! Зігнала б усі

свої образи й кривди. І ось маєш: не буде Кайкеї царською матір’ю!..

Забувши, куди й чого йшла, Мантхра метнулася до палацу, забігла в

царицині покої і захекано гукнула:

Велика царице, чи ви чули? Раму завтра вінчають на царство!

Досі три цариці жили в дружбі й злагоді, жодна й трохи не заздрила іншій.

Каушалья наче рідного сина любила Бгарату, і Кайкеї так само любила Раму.

До того ж, Рама був найстарший із царевичів, отож він-таки й мав сісти на

трон. І Кайкеї радо сказала служниці:

Ти перша принесла мені цю новину, за це дарую тобі золоте намисто. Ось

візьми!

Та замість узяти царицин подарунок і щиро подякувати, Мантхра

розпачливо забила себе по голові кулаками:

О царице! Як би радо прийняла я подарунок, коли б трон займав твій

Бгарата. Та за таку новину не обдаровувати треба, а гірко плакати! Ви ж і на

макове зерня не дбаєте про своє славне ім’я, про свою гідність...

Замовкни, відьмо! — спаленіла цариця. — І не сором тобі! Як тільки

поганий твій язик повернувся таке сказати! Та щоб ти знала, Рама любіший

мені за рідного сина. Невже ти не бачиш, як він шанує та поважає мене? Як без

моєї поради не ступить і кроку ? Та він-бо й найстарший, то кому ж іще

займати трон, як не йому? Затям собі: коли я ще хоч раз почую, як ти

верзтимеш казна-що, то начувайся!

Так, так... Коли настають чорні часи, людині завжди мов щось затьмарює

розум, як оце зараз вам. Коли сама ви проста, й щира, й добра, то не думайте,

що всі такі. Ви он носитеся з тим Рамою, синочком його називаєте, не

нахвалитесь та не натішитеся ним, а його люба матінка тим часом знає своє.

Завтра вона стане царевою матір’ю, а вам чи хто сказав про це, спитав вашої

думки? А тепер будете царевою попихачкою — ото й уся вам шана. Мені

байдуже, хто сидітиме на престолі — Рама чи Бгарата, — так чи інак із

служниці мені не стати царицею. Та коли я бачу, що чиниться не по правді, вам 110

на шкоду, то не можу на це спокійно дивитися. Не за себе болить мені душа, а

тільки за вас.

Довго не вгавала стара. І взяли тоді царицю сумніви...

І ось Кайкеї обізвалась до служниці:

Мантхро, не бери ти до серця, чого я тобі наговорила зопалу. Чи ж знала

я, що мені й моєму синові готують таке лихо, плетуть підступні тенета? Я собі

й гадки не мала. А тепер мені спала з очей полуда, я збагнула, що воно і як.

Але тепер запізно, уже нічого не вдієш. Завтра вранці Рама вже сяде на трон.

Е, ні, — заперечила Мантхра, — ще й як можна зарадити, треба тільки

трохи жіночих хитрощів. Зараз я вас навчу, що і як зробити, щоб вийшло на

ваше. Але самі погляньте, яка підступність: вибрали для коронування саме той

день, коли царевич Бгарата поїхав у гості до діда. Ну що ж, гаразд. Боги

наділили вас неземною вродою, і ви до того ж найлюбіша царева дружина.

Стривайте, а ви наче казали, ніби цар Дашаратха колись пообіцяв виконати

двоє ваших бажань? Чи ви вже й забули про них?

Ай справді! — зраділа цариця Кайкеї. — Було таке. Якось цар Дашаратха

повернувся з битви поранений, а я так йому перев’язала рану, що він за одну

ніч видужав. Отоді цар і пообіцяв сповнити два мої найбільші бажання.

Ну от бачите, — втішено мовила стара служниця, — як усе добре

виходить. А тепер треба зробити ось що: ідіть у кімнату гніву й не виходьте

доти, поки цар сам не прийде. Познімайте з себе які є прикраси й коштовності

й викиньте геть. Скиньте й царські шати, а на томість натягніть на себе якесь

дрантя, розпустіть волосся й ляжте на голу землю. Коли цар побачить вас та-

кою, то неодмінно злякається й кинеться розпитувати, що скоїлось. Отоді й

нагадайте йому про свої два бажання і скажіть, що саме настав час їх виконати.

Перше бажання: на трон замість Рами сяде Бгарата. А друге — щоб Раму

вислали на чотирнадцять років зі столиці в глухий ліс. А в царя Дашаратхи

слово тверде, він як пообіцяє, то вже зробить. Отак ви, матінко моя люба, до-

можетеся свого!

111

Цар Дашаратха, прибувши увечері до палацу Кайкеї, застиг, вражений:

палац тонув у темряві, ніде не було чути ні музики, ні співів, скрізь тихо,

безлюдно, наче все вимерло. Цар тривожно запитав якусь служницю:

А чого це у вас тут не світиться? І все якесь сумне й невеселе, наче когось

поховали. Ти не знаєш часом, де цариця Кайкеї? Чи вона, бува, не занедужала?

Велика цариця заборонила розваги та співи й усамітнилася в кімнаті

гніву, — пояснила та.

Цар Дашаратха дивом дивувався: що з царицею? Невже їй щось

наговорили? А може, скоїлось якесь лихо? Занепокоєний, увійшов він у

кімнату гніву: Кайкеї в лахмітті, без прикрас лежала просто на підлозі й гірко

ридала.

Цар Дашаратха дуже любив свою наймолодшу і найвродливішу дружину,

тож тепер не на жарт налякався.

Велика царице, що з тобою? Чи не захворіла ти? Кажи мерщій, а то я

збожеволію від розпуки. Що сталося? Тебе хтось скривдив? Хто посмів не

послухатися тебе?

Хтось щось зробив всупереч твоїй волі? Ти тільки скажи, і я так покараю

винуватця, що він довіку пам’ятатиме.

Кайкеї втерла сльози, що рясно котилися з очей:

Нічого зі мною не сталося. Я не захворіла і добре мені живеться: є що їсти

й пити, є в що вдягатись... Чого мені ще бракує? Та й ви мене он як любите.

Ідіть веселіться, святкуйте собі, а мені дайте спокій! Кому судилась гірка доля,

тому вже годі з нею щось удіяти.

Цар Дашаратха спробував підвести дружину з підлоги.

Що ти, царице, кажеш, схаменися! — розпачливо вигукнув він. — Мені

боляче слухати твої слова. Ти ж знаєш, як я тебе кохаю, знаєш, що ніколи

пальцем, ані лихим словом не зайняв тебе, ніколи не робив нічого проти твоєї

волі. Розкажи, що гнітить, що ятрить, що озлобило твою душу, все чистісінько

відкрий, нічого не ховай. А я зроблю все, щоб утішити й розважити тебе.

Кайкеї ще дужче спохмурніла:112

Атож, ви мастак обіцяти. Та буде з мене вже обіцянок. Скільки ви мені

обіцяли, а що виконали?..

Я пам’ятаю, — мовив Дашаратха. — Справді, було таке. Я пообіцяв тобі

здійснити два твої бажання, але ж ти сама відмовилась, сказала, що ніяких

бажань у тебе немає, а коли будуть, то ти сама скажеш.

От-от, — підхопила Кайкеї. — Оце ж і настав час виконати мої бажання!

Присягаюся своїм диханням і душею, що готовий на все! — палко

запевнив дружину цар. — Навіть якщо ти загадаєш віддати тобі моє життя, то я

не вагатимусь і миті: вирву з грудей своє серце й покладу до твоїх ніг.

Цариця Кайкеї понурила погляд і твердо сказала:

Тоді слухайте! Перше моє бажання, щоб замість Рами на трон сів мій син

Бгарата. А друге — вишліть царевича Раму на чотирнадцять років у лісові

хащі, щоб його й близько не було біля столиці. Нехай він стане відлюдником.

О безсердечна Кайкеї! — аж застогнав Дашаратха. — Що ж це ти

надумала? Невже тобі зовсім не шкода мене, свого чоловіка? Невже ти не

знаєш, що Рама — світло моїх очей, зміст мого життя?

Цар був такий блідий, наче його вкусила отруйна змія. Він тяжко зітхнув і

знову промовив:

І як у тебе навіть вихопилися такі вбивчі слова? Невже в твоєму серці

немає і крихти співчуття до Рами? Та в усьому світі не знайдеться нікого, хто

бажав би йому зла. Всі не нахваляться ним. Та й тебе ж він любить, шанує, як

рідну матір. Ніколи він не скривдив тебе й словом. Ти ж сама те й робила, що

хвалила та підносила його. То що ж змінилося? Чий лихий язик щось нашептав

тобі, щоб очорнити Раму, щоб посварити нас, посіяти чвари?

Кайкеї спалахнула:

То вам, може, хтось щось нашептав! А мені нема чого нашіптувати!

Навіть худоба розуміє, що їй на добро чи зло, а я людина, і все бачу. Бачу, як

плюндрують сад мого життя, що так буйно і пишно квітнув. То невже ж я

сидітиму склавши руки і дивитимусь, як немилосердна рука здіймає наді мною

гострий ніж? Я мала вас за порядну й чесну людину, але тепер побачила, що ви 113

тільки на словах добрий та щирий, а самі тільки задурюєте мені голову своїми

лестощами. Гарних же молитов навчила вас цариця Каушалья!

Кайкеї, я ніколи не обдурював тебе, — мало не плачучи, благав цар

Дашаратха. — І щиросердно кажу тобі, що посадовити Раму на трон я вирішив

сам, ніхто мені того не підказував, ніхто не просив. А цариця Каушалья й

поготів: вона не казала мені щодо цього жоднісінького слова. Повір мені! Рама

ніколи поганого слова не сказав про Бгарату. Мені однаково, хто сидітиме на

троні, чи Рама, чи Бгарата, — обидва вони мої сини, і я їх однаково люблю.

Але ж успадкувати трон — то право найстаршого сина. Навіть якщо я

погоджусь і зведу на трон Бгарату, ти певна, що він схвалить це? Та нізащо в

світі не схвалить і не погодиться на таке. Рама й Бгарата — одна душа, одне

серце, одна плоть! Але ж і ти підступна! Скільки часу сплило відтоді, як я дав

тобі ту необачну обіцянку, а ти лише сьогодні згадала про неї, ще й під таку

пору. Уявляєш, до чого може призвести твоя впертість? Чи розумієш ти, що

можеш нерозважно погубити наш славний і давній рід?

Кайкеї в нестямі замахала кулаками перед царевим обличчям:

Та годі, годі вам розжалоблювати мене! А ви ж як думали, я попрошу у

вас ганчір’яну ляльку, щоб нею бавитись? Не думайте, що я якась затуркана,

забита жінка. Я ще раз вам кажу: якщо ви людина слова, то мусите виконати

мою волю, двоє моїх бажань. Бо ганьба покриє весь наш рід, і її вже нічим не

змиєш. Покотиться слава, як-то цар Дашаратха із сонячної династії дотримує

слова: наобіцяв-наобіцяв, а настала пора виконувати обіцяне, то він і в кущі.

Кайкеї! — в розпачі вигукнув Дашаратха. — Навіщо ти ще й сіллю

посипаєш рану, яка й так кривавиться? Будь певна, я ніколи не переступлю

свого слова! Мабуть, самі боги судили таку долю Рамі, щоб він жив у вигнанні

в дикому, глухому лісі. Мабуть, так хочуть вони звести зі світу весь наш рід. Та

ти будеш винуватницею того, що станеться, на віки вічні. Я не переживу цього

підступного удару в самісіньке серце. І знай: не буде щасливого царювання

Бгараті, якщо Рама піде у вигнання.

114

Цар Дашаратха поринув у глибоку задуму, а Кайкеї нетерпляче й

ущипливо кинула:

Чого ж тут іще думати? Скажіть, що не дотримаєте свого слова, — та й по

всьому!

На очі цареві навернулися сльози, і він сумно, але твердо мовив:

Царице, ти можеш не сумніватися, від свого слова я не відступлюся. Я

приймаю обидві твої умови. Ти гарна вродою, але чорна душею. Ну що ж,

нехай щастить тобі в твоєму царюванні. Прости мене, любий мій Рамо! Твій

батько, що малим колисав тебе на своїх руках, попався у тенета підступної

жінки й підносить над тобою гострого меча. Але ж зрозумій, синку, що це ро-

биться заради честі нашого славного й давнього роду.

Промовив це Дашаратха і впав на землю непритомний.

Так минула ніч. А вранці, щойно розвидніло, царедворці, найславніші й

найшанованіші люди столиці, вчені й мудреці з усієї країни стали сходитися до

палацу на свято коронування нового царя. Запалав вогонь на жертовнику,

жерці проказували молитви. Всі дивилися на двері, звідки мав вийти цар

Дашаратха. Але той не з’являвся. «Чого ж він бариться?»— дивувався кожен.

Може, просто не встиг убратися в царські шати? Але ж ні, того не може бути,

бо їхній цар завжди встає разом із сонцем. І ніхто з палацу не виходить. Рама

вже теж прибув і чекає.

І от мудрець Васіштха, бачачи, що пора починати урочисту церемонію,

послав першого царевого радника Сумантру до палацу сказати Дашаратсі, що

все вже готове.

Сумантра прийшов у палац Кайкеї і побачив, що цар лежить і голосно

стогне, а цариця стоїть на порозі кімнати гніву. Сумантра шанобливо

вклонився їй:

Мудрець Васіштха і всі царські піддані вже чекають на царя.

Цар на радощах не міг заснути цілісіньку ніч, — відповіла йому Кайкеї.

— А оце зовсім недавно трохи задрімав. Будь ласкавий, Сумантро, поклич

сюди Раму. Цар хоче щось йому сказати.115

Сумантра відчув недобре. Він мерщій подався до Рами.

Той не гаючись прийшов і, ставши перед батьком, чемно й шанобливо

вклонився йому:

Ви мене кликали, батьку?

Цар Дашаратха тільки звів на сина невидющий погляд і важко зітхнув; в

очах його блищали сльози. А Рама подумав, чи не він якось завдав батькові

прикрощів.

Матусю, — звернувся він до Кайкеї, — чого батько тільки дивиться на

мене й слова не промовить? Може, я чимось завинив перед ним і він гнівається

на мене?

Ні, синку, — лагідно відповіла Кайкеї, — нічим ти перед ним не завинив і

він не гнівається на тебе. Як же йому гніватись на тебе, коли він тебе нестямно

любить? Він просто хоче щось тобі сказати, але, певно, побоюється, що

скривдить тебе, образить. Отож він ніяк не наважиться. Мабуть, скажу я тобі

все сама. Бачиш, цар Дашаратха пообіцяв мені колись сповнити моїх двоє

бажань, і сьогодні настав цей час. Обидва ті бажання стосуються тебе. Якщо ти

ладен їх вислухати й виконати, я скажу їх тобі. Чи згоден ти?

Рама, не вагаючись, запевнив її:

Шановна матусю, мій обов’язок — коритися батьківським наказам. І ніщо

в світі не змусить мене знехтувати цим обов’язком.

Отак і мусять чинити справжні, шанобливі сини, — похвалила Раму

Кайкеї. — Тож слухай. Сьогодні великий цар вирішив, що на царський трон

сядеш не ти, а твій брат Бгарата. А ти на чотирнадцять років підеш у вигнання,

станеш відлюдником і житимеш у лісових хащах. Сам він не годен сказати тобі

про це, і я передаю тобі його волю. А тепер вирішуй: чи приймеш ти цей

батьків наказ, чи ні?..

Рама якусь мить мовчав, вражений таким батьковим наказом. Хто б

сподівався, що все так обернеться? Він здогадався, що тут сталося, і несамохіть

похилив голову. Але одразу підвів її і твердо мовив:

116

Матусю, не турбуйтеся, я виконаю волю батька, хоч би що чекало на мене

в майбутньому. Сьогодні ж я залишу столицю. А ви не баріться й пошліть

гінця по Бгарату. Мене нітрохи не гнітить, що замість мене на трон сяде мій

брат. А тепер я хотів би попрощатися зі своєю матір’ю і дружиною...

І тут безмежний гнів на себе охопив царя. На себе і на наймолодшу

дружину Кайкеї. Він палко бажав собі смерті. Колючий клубок став у горлі і не

давав дихати. «Боги всесильні, — волала його душа, — мій син іде від мене, а я

наче ковтнув язика і неспроможний-сказати йому навіть прощального слова.

Чи ще де є на світі такий безсердечний батько!» Розпач здолав старого царя, і

він знову знепритомнів.

А Рама вже прийшов до матері своєї Каушальї. Побачивши Раму, цариця

запитала:

Що сталося, синку? Чи цар поїхав кудись, що його й досі немає?

І тоді Рама сказав матері:

Мамо, все трохи змінюється. Батько хоче посадити на трон Бгарату, а

мене на чотирнадцять років вислати з країни. Я прийшов попрощатися з вами,

бо мушу не гаючись покинути столицю.

Цариця Каушалья стала мов прибита громом. Вона вражено втупилася в

Раму, наче перед нею була статуя. Тут же стояв і Лакшман. На таку новину в

ньому зануртувала кров, очі його гнівно спалахнули.

Не буде цього! — вигукнув він. — Не може бути! Поки я живий, Бгараті

не сидіти на царському троні! Рамо, ти ж воїн і мусиш збройно захищати своє

право. Вся Айодг’я, вся Кошала на твоєму боці. Ти лише подай знак — і

військо піде за тобою. Бгарата нічого не вдіє. Я знаю, це все витівки Кайкеї.

Та Рама тільки лагідно глянув на брата:

Даремно гарячкуєш, Лакшмане. Якщо я не вико* наю батькової волі, то

що ж тоді про нас скажуть люди, як ми дивитимемось їм у вічі? Що судилося

долею, того не обійдеш...

Але цариця Каушалья схопила Раму за руку й рішуче сказала:

117

Синку, але,ж я твоя мати й цариця. Якщо батько звелів тобі покинути

столицю і йти світ за очі, то я велю тобі знехтувати його наказ. Якщо ж ти не

послухаєш мене, то я вб’ю себе голодом, і тоді гріх за материну смерть впаде

на тебе.

Матусю, — важко зітхнув Рама, — не вмовляйте мене, я мушу виконати

свій обов’язок, бо на мене впаде ще тяжчий гріх — що я не виконав синівської

повинності перед батьком, а цей гріх не обмине й вас, мамо. Хоч де я буду, в

густих хащах й на високих горах, душею я завжди припадатиму до ваших ніг.

Я знаю, ви тужитимете за мною, без упину виглядатимете свою єдину дитину,

єдиного сина. Але такий, напевно, присуд долі.

Упевнившись, що Рама непохитний у своєму слові, Лакшман мовив:

Ну, коли так, то і я йду з тобою! Невже ти гадаєш, що я розкошуватиму в

царському палаці, коли сам ти блукатимеш у лісових нетрях, голодний і

спраглий? Без тебе життя в цій країні буде для мене сумне, немов у пустелі.

Відколи я себе пам’ятаю, я завжди був із тобою. І буду-з тобою довіку.

Рама вдячно поглянув на нього.

Ні, Лакшмане, — сказав він, — навіть не думай про таке. А хто ж тоді

догляне матерів, Сумітру та Каушалью, як і ти підеш зі мною? Хто їх

розрадить, хто полегшить їхнє горе? Ні, тобі ніяк не випадає йти зі мною.

Ні, Рамо, ні! — палко заперечив Лакшман. — Без тебе я не залишусь тут

ані хвилинки. Бгарата не дозволить кривдити наших матерів. Як собі хочеш, і я

йду з тобою, і не вмовляй мене, я не послухаю.

Довго Рама благав брата лишитися, та коли побачив, що слова марні,

сказав:

Гаразд, якщо вже ти не хочеш зоставатися, то я не силуватиму. Але бодай

піди і спитайся в своєї матері Сумітри, що скаже вона.

Цариця Сумітра тільки пригорнула його й мовила:

Іди, синку! Я не можу тебе тримати! Брат не повинен кинути брата в біді!

Я знаю, як ти любиш Раму, і ти мусиш бути з ним у тяжкий час. А я молитиму

богів, щоб вони берегли вас.118

Тим часом і до Сіти дійшла звістка, що Рама йде у вигнання. Вбрана в

розкішні шати, в найкоштовніших прикрасах, вона сподівалася свята вступу

Рами на престол. І тут довідалась, що Рама мусить покинути столицю. Сіта

знайшла його і впала йому в ноги.

Володарю мій, ти ідеш у вигнання, а як же я сама залишуся тут? Дозволь і

мені піти з тобою, без тебе немилий мені буде цей палац, а всипана квітковими

пелюстками постіль здаватиметься всіяною колючками. З тобою найглухіші

хащі для мене квітучий сад, без тебе ж пишний сад стане темним, страхітливим

лісом.

Рама не сподівався, що й Сіта захоче поділити з ним усі злигодні

вигнання. Він спробував відмовити її:

Сіто, і не думай. У лісових хащах тебе щокроку підстерігатимуть

смертельні небезпеки, страшні труднощі, про які ти ніколи й не чула, щокроку

чигатимуть там на тебе хижі звірі, страхітливі лісові людожери. Дорога там

усипана камінням і терням, а не м’якими килимами. Чи ти, ніжна й пещена, ти

витерпиш усе? Як же ти спатимеш на голому камінні? Як же питимеш воду з

річок — вона несе в собі бруд і хвороби. Чи ж це не лякає тебе? Чи тобі це до

снаги?

У Сіти на очах заблищали сльози:

Володарю мій, коли ти будеш зі мною, нічого я не боятимусь і витерплю

все. Як же можна, щоб ти поневірявся в джунглях, а я спокійно спала в

царському палаці? Обов’язок дружини бути з чоловіком, вона його вірна

супутниця в щасті і в горі. Якби ти йшов кудись із власної волі, то я б не

наполягала. Але ж ти йдеш несамохіть, і я не можу кинути тебе напризволяще.

Я прийматиму колючки з твоєї дороги, стелитиму тобі постіль з трави й листя,

а коли ти спочиватимеш, обмахуватиму тебе віялом. Чи ж є більше щастя для

жінки, ніж догоджати коханому чоловікові?

І ось уже всі троє зняли з себе царський одяг, вдягли брудне й дране

лахміття...

119

Цар Дашаратха наче знетямився. Він хотів кинутися навздогін за Рамою,

зупинити його, але не мав снаги. Цілу ніч він метався в гарячці і на ранок так

змінився й схуд, наче невигойна хвороба роками не давала йому підвестися з

ліжка.

Тим часом звістка про вигнання Рами прокотилася по всій Айодг’ї. Тисячі

людей зібралися перед царським палацом. І коли з його воріт у злиденному

лахмітті вийшли Рама, Лакшман і Сіта, увесь люд умився гіркими сльозами.

Всі простягали до них руки і благали: «Куди ж ви, не йдіть, ми підемо до

цариці Кайкеї і впадемо їй у ноги. Вимолимо, виблагаємо в царя, щоб він

передумав. Не йдіть. О горе нам! Хто ж тепер поспівчуває нам, кому тепер ми

виповімо своє лихо, хто нас вислухає і порадить, коли ви покидаєте нас?»

Рама почав заспокоювати людей:

У горі й нещасті потрібні мужність і твердість, і я прошу вас: не

занепадайте духом, будьте стійкими! Не бійтеся, що я вас забуду, я завжди й

скрізь пам’ятатиму про свій народ...

А в Айодг’ї було невесело, здавалося, місто от-от западеться в землю. Ще

вчора столиця мерехтіла тисячами вогнів, а тепер тонула в мороці. Там, де

вранці вирувала радість і лунав величальний спів, тепер чулося голосіння.

Крамниці стояли зачинені. Де сходилося хоч двоє людей, у них тільки й мови

було, що про це лихо, і всі захоплювалися Рамою, хвалили його. Оце-то син!

Усього зрікся, аби виконати батькову волю. Не те що інші, що не вважать

батькові і в дрібному. А Лакшман — чим не брат? Але найбільше всі хвалили

Сіту. Бо чоловікові не дивина терпіти злигодні та невигоди. А тут квола,

малосила жінка без вагання йде за чоловіком у дикі хащі, де нога людська не

ступала. Правду кажуть, що тільки в лиху годину пізнаєш справжню людину.

Сум і туга огорнули й палаци двох старших цариць.

Коли цар Дашаратха отямився, то покликав до себе свого першого

радника Сумантру й звелів йому будь-що завернути Раму, Сіту й Лакшмана.

СМЕРТЬ ЦАРЯ ДАШАРАТХИ120

Троє вигнанців, переправившись через Тамасу, надвечір дісталися берега

Ганги, де жило плем’я бгілів. Ними правив ватажок Гуха. Довідавшись, що в

його край ступив царевич Рама, він вийшов назустріч, щоб привітати його.

Рама, хоч і був високого царського роду, щиро обійняв ватажка бгілів,

розпитав його про здоров’я, як йому ведеться, як правиться. Той аж розцвів з

утіхи — адже сам царевич Рама пригорнув його до серця! Такої честі в його

племені ще не зазнав ніхто. Шанобливо склавши долоні, Гуха звернувся до

Рами:

Я прийшов виявити вам свою повагу й гостинність, завітайте до моєї

скромної оселі, щоб до мене зазирнула доля.

Але Рама лагідно відмовився від запросин. Як йому заночувати серед

людей, коли він має жити відлюдником?

Переночували вони під розлогим деревом, просто на землі. А вранці Рама

сказав колісничому Сумантрі:

А тепер повертайся назад. Передай матерям, що ми живі й здорові, нехай

не побиваються даремно.

Сумантра заплакав:

Адже цар Дашаратха наказав мені будь-що завернути вас. Подумайте, що

з ним буде, коли він побачить, як повертається порожня колісниця?

Але Рама не послухав умовлянь, попрощався, і Сумантра, схлипуючи,

рушив назад. Він наблизився до столиці ще завидна, та, побоюючись

нескінченних розпитувань, вирішив дочекатися вечора і в’їхати до міста, коли

смеркне.

А цар Дашаратха тяжко вболівав: чи пощастить його найпершому

радникові Сумантрі завернути Раму?

Тільки ця надія ще жевріла в ньому й не давала йому вмерти.

Зневірившись у Кайкеї, він пішов до палацу Каушальї і все питав її, чи не

повернувся ще Сумантра. Вже скрізь позапалювали світильники, а Сумантри

не було. Тривога й неспокій царя все росли, він не знаходив собі місця. І ось

121

нарешті колісниця Сумантри загуркотіла біля воріт, а невдовзі увійшов і він

сам. Цар Дашаратха кинувся йому назустріч.

Де Рама? Ти не завернув їх?

Сумантра не відповів, але з його обличчя цар побачив, що надії більше

немає. «О Рамо, о Рамо!» — тільки й вимовив старий батько і впав, наче

підтятий. І постало перед ним останнє видиво — подружжя сліпих

відлюдників, і забриніли у вухах грізні слова: «Як ми оце помираємо з туги за

своєю дитиною, так ти колись помреш за своєю»...

Звістка про смерть царя Дашаратхи невдовзі розійшлася по палаці, і

двірцева знать збіглася втішати царицю. Тіло царя опустили в пахучу олію,

поки прибуде Бгарата з Кашміру. Бо тільки синові належить справити останній

обряд по батькові.

ПОВЕРНЕННЯ БГАРАТИ

Того дня, коли помер цар Дашаратха, Бгараті приснився дивовижний сон,

і царевич ніяк не міг його забути. До чого б воно? Чи не сталося чого в

Айодг’ї? А через два дні прибув гонець з найсуворішим царським наказом: не

гаючись повертатися в Айодг’ю. На юнакове ж турботне запитання, чи все в

столиці гаразд, посланець якось чудно мовив:

З тими, про кого ви турбуєтесь, усе гаразд.

І більше не сказав ні слова. Адже й він нишком гнівався на Бгарату, бо

гадав, що царевич причетний до того, що сталося.

Нічого того не знав Бгарата. Він сказав дідові й бабусі, що мусить зараз-

таки повертатися до Айодг’ї, і того ж дня разом із Шатругхною вирушив у

дорогу. Гарячі коні мчали їхню колісницю, аж вітер свистів у вухах. Третього

дня вони в’їхали до столиці. Але що це? Місто наче вимерло, повилось

глибоким смутком, мов поринуло в жалобу. Вулиці були неприбрані, крамниці

стояли зачинені. Бгарата й Шатругхна скочили на землю й заквапились до

палацу. Батька там не було, і Бгарата подумав, що цар, певно, у палаці матері.

Вони кинулися туди: у вдовиному уборі сумно сиділа цариця Кайкеї. Вона з

невимовною радістю кинулася йому назустріч і пригорнула до серця.122

Будь благословен, синку! Чи гаразд ти доїхав, чи не сталося чого в дорозі?

Бгарата здивовано глянув на матір.

Та ні, доїхали ми добре. А де ж батько, треба ж і йому вклонитися з

дороги.

Кайкеї тяжко зітхнула:

Синку, велике горе нас спіткало! Сьогодні вже тиждень, як батькова душа

розпрощалася з цим світом. Невже тобі досі ніхто не сказав?

Ніби величезна гора впала на плечі Бгараті, світ захитався перед ним.

Знеможений, опустився юнак на землю.

Чому ж, мамо? Чи то його підкосила недуга? Лихо мені, нещасному, що я

не був при батькові в його смертну годину.

Кайкеї похнюпила голову:

Та ні, не від хвороби він помер, синку, а від розпуки, що Рама пішов у

вигнання. То через Раму батько позбувся життя.

Бгараті здалося, що й сам він от-от розпрощається із своєю душею. З

великої туги він бив себе по голові кулаками:

Який непрощенний гріх учинив мій брат Рама, мамо, що йому довелося

піти у вигнання? Чи він убив жерця чи не так глянув на чужу дружину? За що

ж можна було вигнати Раму, втілення всіх чеснот?

Тоді Кайкеї почала розповідати:

Яка розумна і кмітлива Мантхра. Якби не вона, були б ми з тобою, синку,

нещасні, сів би на царський трон Рама. А нам довелося б не жити, а скніти.

Вірна служниця допомогла — нагадала про давню цареву обіцянку, дану мені.

Мусив цар Дашаратха виконати двоє бажань, як обіцяв. Одне — щоб Рама

пішов у вигнання — цар виконав. Але з Рамою пішли у вигнання ще й

Лакшман і Сіта. Друга ж обіцянка ще не сповнена, вона сповниться завтра. Ти,

Бгарато, сядеш на трон і будеш царем Айодг’ї.

Кайкеї скінчила і чекала палкої подяки та захоплення. Та вийшло навпаки.

Бгарату охопив несамовитий гнів. Очі його спалахнули. З ненавистю він

глянув на матір і промовив:123

Як тепер я поткнуся людям на очі, мамо?! Ти дбала про моє щастя, а

вкрила мене довічною ганьбою. Кожен упевнений, що все оте не обійшлося без

мене. Ось чому народ Айодг’ї відвертався від моєї колісниці, навіть двірцева

сторожа сахнулась від мене. Та невже б я сів на силоміць відібраний у Рами

трон? У нашому роду споконвіку велося, що трон займав найстарший із

царевичів. Невже ти цього не знала? О всемогутні боги, як же ти наважилася

послати богорівного Раму у вигнання? Раму, якому я не годен розшнуровувати

на ногах взуття! Мамо, я був тобі слухняним і шанобливим сином, навіщо ж ти

вчинила так, що з моїх уст зриваються тепер болючі і гнівні слова? За віщо ти

знеславила наш чесний рід? За віщо довела до смерті мого доброго й

справедливого батька? Ти — вбивця! Сідай тепер на царський трон, а я на

нього й не гляну!

Минуло небагато часу. Мудрець Васіштха і двірцева знать хотіли звести

Бгарату на трон, але царевич не погодився.

Не силуйте мене, — сказав він. — Мені нестерпна й думка про таке, поки

живий мій старший брат Рама. Я піду до нього і вмовлятиму повернутися. Та

коли він не погодиться, тоді і я піду з Айодг’ї світ за очі. Так я вирішив і так я

зроблю.

І тоді всі зрозуміли, що Бгарата ні в чому не винен. Він гідний син гідного

батька і відданий брат, казали всі. Без таких чесних і справедливих людей, як

Бгарата, давно б уже запався світ.

Наступного дня Бгарата, а з ним і всі три матері вирушили до Рами

просити його повернутися в Айодг’ю. З ними їхав і мудрець Васіштха, і

найзнатніші люди столиці.

[Та Рама не повернувся додому, поки не минуло 14 років.]

РАМА СІДАЄ НА ЦАРСТВО

I ось настав день, щасливий і довгожданий, коли Рама мав посісти

престол, на який по праву належало йому сісти ще чотирнадцять років тому.

На майдані понад берегом ріки Сараю напнули величезний намет.

Найшановані ші гості й найславетніші громадяни Айодг’ї сиділи на 124

найпочесніших місцях. А перед ними, посеред намету, стояв щирозлотий

царський трон.

Зненацька забили барабани, люди заворушилися, загомоніли: Рама

вийшов з царського палацу й наближається до місця коронації. Поперед нього

музиканти гули в мушлі й били в барабани. Лакшман, Бгарата, Шатругхна,

Хануман, Сугріва — всі брати й почесні гості йшли за Рамою.

Той був у розкішних царських шатах, а вбрання прекрасної Сіти несила й

змалювати, таке воно було гарне.

Коли процесія ввійшла під напнуте шатро, мудрець Васіштха посадив усіх

перед заглибиною в землі для жертовного вогнища. Запалав священний вогонь.

Від царського палацу долинув величальний спів. Коли вогонь догорів, мудрець

Васіштха поставив на чоло Рамі шафранову цятку, і відразу на честь нового

царя загримотіли барабани, знатні люди почали кидати в натовп золоті й срібні

монети, потім поети стали читати піднесені вірші, що прославляли цю подію.

Рама і Сіта урочисто зійшли на царський трон...

Бгарата сидів, тримаючи в руках тацю з овочами, садовиною й зерном.

Перед ним лежала і купа монет. Як тільки Рама і Сіта сіли на трон, Бгарата

почав брати ті монети й жменями кидати в людський натовп. Гроші, які

чотирнадцять років збирав у царську скарбницю, він тепер усі хотів повернути

народові. Всі підбирали монети, споживали ласощі й не переставали підносити

хвалу добрій і щедрій душі Бгарати. У всьому царстві панувала того дня велика

радість. Селянам оголосили, що цілий рік вони не сплачуватимуть ніяких

податків. Усіх в’язнів помилували й випустили на волю. Не звільнили з

в’язниць тільки тих, хто був засуджений за шахрайство і брехню.

ЦАРЮВАННЯ РАМИ

За царювання Рами країна досягла такого розквіту, народ жив у такому

добробуті й щасті, що ті часи увійшли навіть у приказку. Коли хочуть схвально

відгукнутися про якусь добу, то кажуть: «Живуть, як за Рами». За його

правління щасливо жилося й людям високого становища, й низького. Ніхто не 125

знав, що таке крадіжка. Дуже шанували освіту. Найбільші й найвідоміші

мудреці навчали дітей, тому й не траплялося поганих вчинків. Урядовці

правили по правді, тому не було невдоволення серед народу. Легко жилося й

селянам, тому вони охоче й ревно працювали на полях і збирали рясні врожаї.

У кожному селі понавикопували колодязів і ставків, проклали багато каналів,

тому люди тепер не знали, що таке посуха. В містах і селах любили чистоту,

люди не знали, що таке голод і спрага. Всі пили свіже і поживне молоко,

споживали різний молочний харч, бо було вдосталь соковитих і запашних

пасовищ, де худоба досхочу напасалася і тому давала багато молока. Ніхто не

знав хвороб, а що всі були здорові, то всі були і вродливі, і щасливі. Люди

жили довго і помирали своєю смертю. Не було сирітських притулків, бо майже

не траплялось ні сиріт, ні вдів.

За тих часів людина досягала високого становища не грошима й

знайомствами, а добрими вчинками, знаннями та розумом. Люди тоді вважали

за ніщо вигоду й зиск, для них найпершими чеснотами були обов’язок і

доброта. Сам Рама дбав про народ, як про рідних дітей, і народ поважав і

слухав його, як рідного і доброго батька.

Рама, правлячи країною, не тільки слухав те, що йому говорили

царедворці, а часто й сам, вдягнувшись у просту одежу, ходив по Айодг’ї та по

інших містах своєї країни, щоб побачити, як живе його наррд. Він прагнув

знати правду про те, що діється в царстві. Дізнавшись, що хтось з урядовців

чинив кривду, Рама відразу суворо питався винуватця, чи так воно є, а тоді

справедливо карав. Отож стало майже неможливим приховати якусь кривду

перед Рамою. Коли хто з жерців починав ласо дивитися на гроші, його чекав

громадський осуд. У царстві Рами не траплялося, щоб один мав славу і ба-

гатство, а інший не мав ні того, ні другого.

Так минали щасливі роки.

Якось увечері Рама, перевдягнутий у просте вбрання, блукав вулицями

Айодг’ї, коли зненацька в оселі одного прача почув голосну суперечку. Рама

зупинився і прислухався. Виявилось, що прачева дружина повернулася додому 126

опівночі, і тепер чоловік допитувався в неї, де вона так забарилася. Та казала,

що в сусідів, за якоюсь пильною роботою. А чого, мовляв, я тут маю сидіти,

наче у в’язниці? На те чоловік одрубав: «Як живеш зі мною, то й мусиш

терпіти цю, як ти кажеш, в’язницю, а ні, то шукай собі іншої оселі. Я тобі не

цар, що може покрити будь-який гріх своєї дружини. У мене, коли ти хоч тро-

хи себе заплямуєш, то я муситиму вигнати тебе, бо ніхто зі мною й знатися не

захоче. Та ще й треба буде пригощати всю громаду, щоб очиститися від гріха.

Як ти полюбляєш гульки, то в моїй оселі не маєш чого робити».

Та суперечка мов громом прибила Раму, йому здалося, що земля

розступається під ним і він от-от западеться в неї. Людина низького стану й та

гудить його. То он як думають про нього прості люди! Коли вже так міркує

якийсь прач, то що ж тоді знатніші: вони, напевне, скоро гидуватимуть брати

від царя питво чи їжу.

Рама попростував додому й цілісіньку ніч не стулив очей, бо нічна

пригода не виходила йому з голови. Але хоч скільки міркував він, та нічого не

придумав. Нарешті, геть знемігшись, він прийшов до думки розлучитися із

Сітою, іншої ради не було. Але на саму гадку про те, що доведеться вчинити

так жорстоко і несправедливо з дружиною, яка, він був певен, чиста й

безневинна перед ним, його обійняв нестерпний біль.

Вранці Рама закликав до себе всіх трьох братів, розповів їм про нічну

пригоду й спитав їхньої поради. Першим озвався Лакшман:

Цього нещасного прача треба повісити, тоді й іншим не захочеться таке

плескати.

А чи прогнати його з царства, — мовив Шат- ругхна. — Нехай це буде

йому карою за наклеп.

Та нехай собі говорять, що хочуть, — обізвався Бгарата. — Я гадаю, нема

чого зважати, що там плеще якийсь дурень. Та такої чесної й відданої дружини

нема не те що на землі, а й на небесах.

127

Не кажи, брате! — палко промовив Лакшман. — Та як сміє той прач

навіть заїкнутися про Сіту! Адже Сіта вже раз довела свою чистоту, коли ладна

була ступити у вогонь, щоб розвіяти лиху підозру.

Після довгих і важких роздумів Рама підвів голову:

Ви так і не дали мені ніякої поради. Всіх вас опанував гнів, а він кепський

порадник. Тим, що ми на смерть скараємо прача, нашої ганьби не змити, а

навпаки, ми ще збільшимо її. Позбудемося цієї ганьби ми, тільки відлучивши

від нас Сіту. Я знаю, що вона — саме втілення скромності і чистоти, я певен

навіть, що вона не могла й подумати поганого. Але що вдієш, коли своєю

певністю не пробудив я певності і в серцях інших. І я не можу спокійно

дивитись, як на мій славний рід падає ганебна пляма. Мій обов’язок провадити

таке життя, за яке ніхто й нічим не міг би мені дорікнути. Якщо я не боятимусь

осуду і думки народу, то чи ж він довірятиме мені? Тоді навіть простолюд

вважатиме, що можна легко порушити правдиве й доброчесне життя. Зараз

покласти край зайвим балачкам можна, тільки так, як я вам сказав. Іншої ради я

не бачу.

Троє Раминих братів на такі слова старшого брата посмутніли: вони не

знали, що відповісти йому. їх захоплювала така самопожертва Рами, бо сам він

добре знав, що Сіта безневинна. І все ж, щоб розвіяти хибну людську думку,

він зважився навіть на таке. Заради обов’язку, заради народу він жертвує

найдорожчим, найлюбішим. Щоб розвіяти бодай тінь підозри, він не

пошкодував би власного життя.

Трохи помовчавши, Рама звернувся до Лакшмана:

Брате Лакшмане, ти в найтяжчій скруті допомагав мені, то допоможи й

тепер. Я не наважуся сказати це Сіті, я навіть не смію поткнутися їй на очі, бо

не знаю, що може скоїтись. Я боюся, чи не переважить кохання мої царські

обов’язки. Отож прошу тебе, піди до неї ти і скажи, щоб вона залишила палац.

Я знаю, що і твоє серце крається від кривди, яку я чиню своїй дружині, але ж

пам’ятай і те, що обов’язок — то невимовно тяжка річ. Тільки той, хто здатен

пройти по вістрі меча, справді спроможний виконати свій обов’язок.128

Рама мовив де, повернувся і пішов у свій палац. Лакшман добре розумів,

що не виконати прохання Рами означало б довести його до згуби: не стерпівши

ганьби, він накладе на себе руки. І хоч серце Лакшманове обливалося кров’ю,

що він мусить так тяжко скарати безневинну Сіту, але що вдієш? І Лакшман

подався до неї.

Люба невістко, — мовив він їй, — ви кілька разів просилися погуляти в

лісі. А сьогодні й випала нагода! Я супроводжуватиму вас.

Чи ж могла знати бідолашна Сіта, що вона назавжди залишає цю оселю,

що тепер уже чоловік сам відсилає її, свою дружину, у вигнання?

Негайно подали колісницю, Лакшман і Сіта сіли на неї, і коні понесли їх.

... І ось колісниця опинилась на березі Ганги.

СІТА У ВИГНАННІ

Коли вони вже перепливли річку, погляд Сіти зненацька впав на обличчя

Лакшмана: по щоках того котилися сльози. Мужній Лакшман, що досі

намагався стримувати себе, дав сльозам волю. Йому легше було на полі бою

стримати зливу ворожих стріл, аніж зараз стримати потоки сліз. Вражена Сіта

кинулася до нього:

Лакшмане, чого ти плачеш? Невже згадав часи, коли ми втрьох блукали

цими лісовими хащами?

Лакшман зненацька впав перед нею на коліна і обхопив руками її ноги:

Ні, богине, плачу я тому, що нещаснішої і жорстокішої людини, ніж я,

немає в цілому світі. Як би мені було добре вмерти зараз! Коли б смертельна

стріла Мегханади зробила тоді своє діло, мені не довелося б дожити до такого

чорного дня. Сьогодні я везу у вигнання богиню, найсвятішу і найчистішу. І

назавжди! О боги всесильні!

Аж тепер Сіта зрозуміла все і гордовито скинула догори голову:

То, виходить, мій чоловік прогнав мене! Я вчинила якийсь злочин, чимось

завинила? Адже зовсім недавно, коли ми вирушали з міста, він був поруч зі

мною, і на його обличчі не було й тіні гніву. То що ж сталося, скажи відверто,

129

нічого не втаюй, я все мушу знати. І якщо ти захочеш вислухати мене, то я

відповім на все, хоч би про що ти спитав.

Лакшман, наче той злочинець, похнюпив голову.

Матінко, як мені повідати вам про все! — пригнічено мовив він. — То

таке, що в мене і язик не повертається сказати. Одним словом, люди в столиці

стали розпускати про вас всілякі плітки. А ви ж знаєте мого брата, він над усе в

світі боїться неслави. Оце й усе, більше мені нема чого сказати.

Сіта не заплакала, не заголосила, тільки мовчки втупилась у води Ганги,

що котилися перед нею.

То й Рама сумнівається в мені? — зненацька запитала вона.

Ні, невістко, він і на макове зерня не вірить цьому, навіть найменшої

підозри не має щодо вас. Він вірить у вашу чистоту більше, ніж у свою, і цієї

його впевненості не похитне ніщо й ніхто, навіть якщо весь світ показуватиме

на вас пальцем. Але ж хіба затулиш людські роти! Рама й досі палко вас кохає,

я в цьому пересвідчився, бо коли він віддавав мені цей наказ, то побілів, як

полотно, а з очей котилися нестримні сльози. Здавалося, наче хтось ножем на

шматки крає його серце. Але щоб на нього не впала й найменша тінь ганьби,

він мусив піти на такий суворий крок.

У Сіти на очах виступили дві великі сльозини, але вона не дала їм упасти

на землю, витерла їх і мовила:

Любий Лакшмане, якщо така воля мого чоловіка, то я скоряюсь. Я нічого

не скажу Рамі, не буду виправдовуватись, але втіхою мені буде те, що його

серце переді мною чисте. Ніщо інще мене не обходить. А ти не вболівай, не

побивайся, брате, твоєї провини тут нема, бо й справді — ти нічого не міг

вдіяти...

Сіта якийсь час мовчала, поринувши в глибоку задуму, а тоді мовила

знову:

Ні, відважний Лакшмане, я не накладу зараз на себе руки. Мені ще треба

виконати свій найбільший обов’язок, я ще мушу жити для свого дитяти, твого

небожа. І його я ще мушу вручити його батькові. Тоді тільки я вважатиму, що 130

виконала свій обов’язок. Тепер дитина — моя єдина опора. Тепер у мене немає

чоловіка, то я тішитиму серце хоч згадкою про нього. Я не хочу ні на кого

нарікати чи звинувачувати когось. А своєму братові передай, що на нього я не

маю ніякого зла: доки житиму, доти й згадуватиму його любов-до мене. Брате,

серце моє вкрай знесиліло, хоч як силкуюсь, а воно не хоче слухати моїх

умовлянь. Ніяк воно не може підказати, що ж відповісти, коли якийсь мудрець

із цього лісу запитає: а за віщо чоловік вигнав тебе? Тільки про це ти скажи

Рамі. Як же несправедливо чинять боги, коли одних народжують для слави, а

інших — тільки для сліз і горя. Не встигли ще висохнути на очах одні сльози,

як доводиться лити їх вже з іншої причини. О боги великі, скільки щасливих

днів минуло в цих лісах, а тепер доводиться плакати і плакати довіку! Можеш

уже йти, брате; доки тобі слухати мої нарікання та голосіння: їх ти і за все

життя не переслухаєш.

Лакшман ступив кілька кроків, і йому раптом здалося, ніби серце його

пронизало розпеченою стрілою. Йому непереборно захотілося залишитися із

Сітою і решту свого життя присвятити служінню їй. Щокроку озираючись, він

не зводив очей із Сіти, що заклякла на одному місці і не підводила голови.

Коли темрява огорнула її своєю пеленою і Сіти не стало видно, Лакшман упав

на землю і довго й невтішно плакав. Та зненацька в його зболеному серці

зблиснув промінчик надії: а раптом Рама передумає і захоче повернути Сіту!

Може, вже завтра він накаже йому, Лакшманові, піти й привести Сіту назад. Ця

надія збадьорила і звеселила бідолашного Лакшмана. І він кинувся до берега

Ранги, де стояв човен, щоб переправитися через річку і якомога швидше

дістатися до царського палацу.

СМЕРТЬ ЛАКШМАНА

Та на цьому Рамині злигодні не скінчилися — попереду його чекало ще

одне несподіване й тяжке лихо. Якось до покою, де самотою сидів Рама,

увійшов старий мудрець і сказав: «Я хочу поговорити з вами, але з однією

131

умовою: поки ми розмовлятимемо, сюди ніхто не повинен заходити, бо смерть

йому».

Рама, подумавши, що стражник може пропустити когось зі страху,

поставив біля дверей Лакшмана і наказав ні в якому разі нікого не пускати.

Після цього Рама з мудрецем зайшли в таємний покій і почали розмову.

Як на те, саме тоді прийшов мудрець Дурваса, що й собі захотів зустрітися

з царем.

Зараз до царя не можна, — сказав йому Лакш- ман. — Будь ласка,

почекайте, поки він скінчить розмову.

Але Дурваса був дуже сердитої вдачі.

Не буду я чекати, — скипів він. — Мені негайно треба побачитися з

Рамою. А якщо ти спробуєш не пустити мене, начувайся! Я проклену до

сьомого коліна весь твій рід!

Бідолашний Лакшман не знав, що робити. Коли він дозволить Дурвасі

зайти, то Рама буде невдоволений, а ні — то на всю їхню родину упаде

страшний прокльон. Зрештою, Лакшман вирішив, що буде менше біди, як він

таки впустить Дурвасу. Так він і зробив: пропустив Дурвасу в палац.

Побачивши стороннього, мудрець, що розмовляв з Рамою, невимовно

розгнівався. Рама якось залагодив суперечку, а, провівши гостей, знову зайшов

у палац, де стояв розгублений Лакшман, і сказав йому:

Я ж тобі наказував нікого не впускати, а ти що зробив? Великий царю,

що я міг удіяти, коли на всю нашу родину мало впасти довічне прокляття?

То виходить, що царський наказ для тебе важить менше, ніж погроза якогось

старого? Сам подумай, чи ж так воно мусить бути? Та знай: насамперед я цар, а

вже потім брат, чоловік, син чи батько. Ти повівся всупереч царевій волі, а за

це карають. Якби на твоєму місці був простий стражник, то ти знаєш, як би я

покарав його? Я на нього наклав би пеню. Але ти не простий стражник, а брат

царя, і дістанеш суворішу кару. Ось мій присуд: сьогодні ж ти мусиш залишити

межі Айодг’ї. Закон у державі мусить бути для всіх один, він не визнає переваг

царського стану.132

Цар Рама був рабом обов’язку. Як непохитно і жорстоко він зрікся заради

обов’язку коханої дружини, так само тепер жорстоко й без вагань покарав

рідного брата.

Жодного слова не промовив Лакшман у відповідь. Мовчки вийшов він з

палацу, прийшов на берег річки Сараю і кинувся в її хвилі.

ЗАКІНЧЕННЯ

Звістка про смерть Лакшмана приголомшила й остаточно надломила Раму.

Адже Лакшмана Рама любив найбільше після Сіти. Лакшман був його правою

рукою, вірним помічником, найпершим порадником і другом.

Недовго після того правив Рама країною і зрештою передав царство

синам, а сам з обома братами, що ще зосталися в нього, подався в ліс і

відлюдником став там доживати свого віку.

Такі були життя й подвиги Рами.

Понад усе на світі він ставив обов’язок і за все своє життя ніколи не

відступився від нього. В ім’я обов’язку він чотирнадцять років пробув у

лісовому вигнанні, в ім’я обов’язку жорстоко і непоправно покарав рідного

брата Лакшмана. Він не міг дозволити собі, щоб на шляху обов’язку ним

заволоділи родинні почуття.

Така висока відданість обов’язкові піднесла Раму в Індії на недосяжну

висоту. Багато віків минуло, а ще й сьогодні ім’я Рами благоговійно вимовляє

кожен індієць.

Тож і ви, діти, найпершою своєю справою вважайте обов’язок, ніколи не

ухиляйтеся від нього. Цей шлях буде важким і тернистим, вам доведеться

зустрітися з величезними труднощами, та коли ви все ж подолаєте їх і

виконаєте свій обов’язок, то радість, якої ви тоді зазнаєте, буде вам

винагородою за ваші зусилля, несхитність і наполегливість.

ДАВНЬОІНДІЙСЬКИЙ МІФ ПРО СТВОРЕННЯ СВІТУ

Спочатку не було нічого: ні сонця, ні зірок, ні неба, на якому вони могли

з’явитися. Не було і часу, бо нікому було відміряти його. Тільки води 133

простирались безмежно. Вони виникли з пітьми сплячого мороку, самі собою,

раніше за всіх інших творінь. У водах зародився вогонь. Великою силою цього

вогню в них було народжене Золоте Яйце. Потім із Золотого Яйця виник

Першопредок Брахма. З’явившись, він розбив Яйце навпіл. Верхня його

половина стала небом, нижня — землею, а поміж ними, щоб розділити їх,

Брахма помістив повітря. І він утвердив землю серед вод, і створив країни

світу, і поклав початок часу.

Але коли творець озирнувся навколо і побачив, що немає нікого, крім

нього, в цій непроглядній пітьмі нового Всесвіту йому стало страшно і

самотньо. З того часу страх обіймає кожного, хто залишається сам. Та він

подумав: «Адже тут немає нікого, крім мене. Кого ж мені боятися? ». І страх

його минув, тому що страх може бути від когось іншого. Але і радості не знав

він, і тому той, хто перебуває на самотині, не знає радості.

Він замислився: «Як мені створити нащадків?» І силою своєї думки він по-

родив шістьох синів, шістьох великих володарів, створінь, від яких пішли інші

боги, а також люди, тварини, птахи, змії та демони. Численні нащадки Брахми

населили землю, небо та підземні світи.

Найзнаменитішими з богів стали Індра — бог грози і ГРОМУ, Варуна —

бог океану, Вівасват — бог сонця, якого називають також Сур’я; але всіх

перевершив могутністю молодший з народжених богів — Вішну, хранитель

Всесвіту.

Коли Брахма завершив створення світу і від його синів пішли усі живі

істоти, сам він, стомлений творінням, відправився відпочивати у тіні

священного дерева шалмалі, а всю владу над світом передав дітям — богам і ас

у рам. Асури були старшими братами богів. Вони були могутні та мудрі і знали

таємниці чаклування, могли перевтілюватися у різні образи та ставати

невидимими.

За допомогою чаклунства вони отримали незліченні скарби і сховали їх у

печерах. Запишалися своєю могутністю асури, і щастя залишило їх і перейшло

134

до богів. Тоді ж почалася велика битва між богами та асурами. Очолив небесне

воїнство Індра — бог-громовержець.

ДАВНЬОІНДІЙСЬКИЙ МІФ ПРО СТВОРЕННЯ ЛЮДЕЙ

Коли у матері богів Адіті народився восьмий син, вона назвала його

Вівасват. Він не був схожий на інших богів, адже в нього не було ні рук, ні ніг,

він був гладким з усіх боків, а його зріст дорівнював його товщині. Старші

брати вирішили переробити його, відсікли все зайве, і так виник прабатько

людей. Він став богом сонця, і як бог сонця він зветься Сур’я. Старші діти

Вівасвата народилися смертними. Його син Яма був першою людиною на

землі, що померла. Він відкрив смертним шлях у потойбічний світ. Милістю

батька, бога Сур’ї та інших богів він став володарем царства мертвих і царем

справедливості. В його царство тропою, прокладеною ним самим, йдуть із

землі душі тих, хто помирає. Ману ж, брат Ями, єдиний із смертних,

урятувався під час Великого потопу — від нього і пішли усі люди.

ВЕДИ

Веди (санскр. Veda — букв. —- священне знання), або Ведична література

— давні пам’ятки індоєвропейської словесності, що створені впродовж II—І

тис. до н. е. У точному значенні слова Веди — це чотири збірники: Рігведа

(Книга приношення), Самведа (Веда мелодій), Яджурведа (Веда

жертвоприношень), Атхарваведа (Веда заклять). Усі вони містять космогонічні

міфи, ритуальні дійства, а головне — концепцію світотворення.

Веди вважалися божественним откровениям, передавалися усно від

одного покоління жерців до іншого і таким чином зберігалися в їх середовищі.

Божественний рівень, як трактується у Ведах, утворюють 33 бога, котрі за

своїми функціями поділяються на земних, атмосферних, небесних. Це була

одна з найперших спроб людства осмислити Всесвіт у його цілісності.

Протягом багатьох століть зі зміною вірувань відбувалися значні зміни й у

ведичних текстах: «старі» боги змінювалися «новими». У більш пізній

міфології формується тріада — Брахма, Вішну, Шіва. Важлива подія в 135

розвитку духовної культури у другій половині І тис. до н. е. — виникнення

двох релігійних течій: джайнізму та буддизму. Буддизм став однією з

найпоширеніших релігій світу.

Ведична література, крім іншого, містить:

- брахмани — трактати-коментарі, в яких інтерпретується зміст Вед

різноманітними легендами;

аран’яки, в яких міститься опис ритуалу, що тлумачиться через легенди;

упанішади — філософські твори у віршах та прозі релігійного змісту;

веданги — трактати з фонетики, граматики, етимології, віршування, аст-

рономії про правила ритуалів для жерців і простих людей тощо.

Ритуальні тлумачення у ведичній літературі поєднуються з викладом філо-

софських, моральних, соціальних учень, елементи магії — з тогочасними

науковими уявленнями, що спираються на первіснообщинний фольклор та

міфологію і містять елементи літературних жанрів.

Ведичні сюжети часто використовувалися у світовій літературі. Так,

зокрема М. Драгоманов знаходив аналогії між Ведами та українськими

колядками. Леся Українка вплітала у свої твори мотиви ведійської доби. Деякі

Веди з’явилися окремим виданням під назвою «Голоси Стародавньої Індії» і

вийшли українською мовою у перекладі П. Ріттера в 1982 році.

Китайська міфологіяПриродно-географічні умови

Китай — дуже велика країна, клімат тут різноманітний: на заході в степах,

напівпустелях і пустелях він дуже сухий, а якщо рухатися далі на схід — стає

вологішим, м’якшим: тут випадає більше опадів, земля стає щедрішою на

рослинність.

Переважно Китай — гірська країна: 80% поверхні займають височини й

гори (висота Тибетського нагір’я сягає 4000-5000 м); мабуть, тому іноді цю

країну називають «Піднебесна». Гори захищають східні рівнинні землі від

північних вітрів. Високо в горах розташовані витоки двох великих річок — 136

Хуанхе і Янцзй. Береги Хуанхе утворюють лесові Грунти і тому їх легко

розмивають дощі: ріка розливається, поглинаючи селища, сади та лани. «Жовта

ріка», «ріка бідувань», «горе Китаю» — так називали Хуанхе. Вона іноді

обирала нове русло й продовжувала шлях до моря за кілька кілометрів від

попереднього. Мабуть, життя тут було б неможливим, якби не висока

родючість лесових ґрунтів, які, зволожуючись, дають високі врожаї. Саме це

здавна приваблювало людей у долини Хуанхе та Янцзи.

Давні люди заселили цей край за часів раннього й середнього палеоліту. У

II тис. до н. е. вони вже вміли обробляти землю. Відтоді поміж тутешнім

населенням, що складалося з численних народностей, дуже різних і несхожих

одна на одну, стала утворюватися нерівність, а згодом виникла й держава.

«Серединне царство» — так називали свою країну китайці.

Давньокитайська імперія Цінь

(221 р. до н. е. - 202 р. до н. е.)

Сучасна назва Китаю походить від назви царства Цінь. З XVIII ст. до н. е.,

в епоху правління династії Шан (Інь), утворилася держава з такою ж назвою.

Про попередню династію Ся вЦрмо тільки з давніх рукописів, але жодних її

слідів археологи не знайшли. В XI ст. до н. е. державу ІІІан завоювали племена

чжоу. Населення епохи Шан мало писемність — піктографію, обробляло

бронзу. Згодом китайці навчилися обробляти й залізо (значно раніше від

європейців). Праця селян поділяли на жіночу та чоловічу. Якщо чоловіки

переважно обробляли землю, полювали, то жінки розводили шовкопряда, а

також ткацтво. Китайці приручили тяглову та в’ючну худобу, свиней, собак,

домашню птицю.

У V-III ст. до н. е. в Китаї, було кілька невеликих держав, які постійно

ворогували між собою. Це був період «воюючих царств» (403-221 рр. до н. е.).

221 р. до н. е. володар держави Цінь спромігся об’єднати під своєю владою

правителів дрібних князівств і створив імперію Цінь, прийнявши титул

Першого імператора Цінь Шіхуанді. Його правління тривало одинадцять

років і відзначилося глибокими реформами. По смерті імператора держава 137

проіснувала ще вісім років, після чого розпалася. Реформи, проведені за

царювання Цінь Шіхуанді, були значними. Вони докорінно змінили

суспільство Китаю. Імператор створив централізовану, сильну державу, ставши

повновладним деспотом. За його наказом було збудовано зрошувальну

систему, що дало змогу значно підвищити врожайність. У Китаї стали

виробляти шовк, уславлений у всіх країнах, з якими торгували китайці.

Велика Китайська стіна

Імператор наказав з’єднати окремі прикордонні укріплення на півночі

країни і створив єдину оборонну споруду у вигляді суцільного фортечного

муру — Велику Китайську стіну, що захищала країну від нападу диких

кочових племен. Для її побудови була створена величезна трудова армія І

кількістю два мільйони осіб, яка складалася переважно з бідноти та в’язнів. І

Непосильна праця загубила життя безлічі людей. За словами старовинної

легенди, «кожен камінь, покладений у стіну, коштував одного людського

життя». І Спорудження стіни тривало понад десять років.

Цінь Шіхуанді запровадив єдину систему грошей, налагодив торгівлю. За

І його правління швидко розвивалося ремесло.

Водночас імператор заборонив видавати й читати письмові праці та книги.

Люди мали забути минуле. Правління Цінь Шіхуанді відзначалося надмірною

жорстокістю.

Коли імператор помер, його поховали у величезній гробниці, навколо якої

І була вишикувана армія глиняних вояків — 300 лучників, 6 тисяч піхотинців і

численні фігури коней. Усі скульптури було виліплено в зріст людини, кожен І

воїн був озброєний, мав обладунки. Голови із зачісками створювали окремо і

потім прилаштовували до тулуба. Поміж воїнів немає двох з однаковим

обличчям.

Імперія Хань

(202 р. до н. е. — 220 р. н. е.)138

Жорстока влада Цінь Шіхуанді, яка трималася на силі зброї та

залякуванні, не могла тривати довго. По.його смерті повсюдно спалахнули

повстання селян, міської бідноти, а також старої, родової знаті, яка втратила

свої привілеї й прагнула їх повернути. Сталося так, що на чолі держави не було

людини, яка могла б згуртувати її сили проти повсталих. Селянська армія

завдала поразки державним військам і захопила столицю. Ватажок повстання

Лю Бан став правителем держави під титулом імператора Гао-цзу (202 р. до н.

е. - 195 pp. до н. е.) і проголосив нову династію — Хань.

Ця династія правила в Китаї протягом чотирьох століть. Вона успадкувала

від династії Цінь міцне централізоване управління, яке забезпечувало порядок і

спокій. Але країна була виснажена війнами, господарство занепало, населення

голодувало, повсюди лютували епідемії та неврожаї.

До того ж сусідні тюрко-монгольські кочові народи, відчувши

послаблення імперії, об’єдналися в союз під владою династії Сюнну й почали

нападати на землі Китаю. Це змусило імператора Гао-цзу провести реформи в

армії. Він створив легку, рухливу кінноту. Запрацювали кінні заводи. Для

торгового обміну із Заходом було створено Великий шовковий шлях. Важке

озброєння — списи й алебарди — було замінено на мечі й арбалети.

Імператор створив у прикордонній зоні військові поселення, які утворювали

захисну смугу від нападу. Поступово китайські гарнізони закріпились у

Середній Азії аж до кордонів Парфянського царства.

За часів імператора Гао-цзу було зменшено податки, звільнено від рабства

боржників. Народ відчув певне полегшення. Більшість привілеїв правитель

держави змушений був віддати знаті, яку в такий спосіб удалося підкорити

своїй владі.

Наприкінці І тис. до н. е. на території Китаю стала активно розвиватися

работоргівля. Ремісниче виробництво розвивалося тоді переважно завдяки

експлуатації рабів. У сільському господарстві рабство застосовувалося значно

менше — тут використовували працю селян-обіцинників. Селяни також

сплачували податки й повинні були служити у війську.139

У II ст. до н. е. Ханьська імперія поширює свої кордони на територію

Кореї та В’єтнаму. Китай підтримує активні господарчі відносини з іншими

державами Середньої Азії та Близького Сходу. Така активна зовнішня політика

спричинила нове зростання податків, що призвело до погіршення становища

населення.

Обурення народу вилилося в нові повстання.

У І ст. н. е. в Китаї спалахнуло селянське повстання, унаслідок якого

владу захопив Ван Май (9-23 рр. н. е.).

Новий імператор провів реформи у володінні землею.

При збиранні податків він заборонив работоргівлю приватним особам,

прибравши її до рук держави. На селі була запроваджена система «кругової

поруки». Згідно з нею, податки збиралися з кількох дворів («колодязя») разом.

Кожен із дворів відповідав за сплату всіх податків «колодязем». Це

виснажувало селянські господарства. Економічна ситуація в країні ще більше

погіршилася.

У 23 р. н. е. в країні спалахнуло повстання «червонобрових». Столицю

було захоплено, імператора Ван Мана вбито, держава опинилася на межі

загибелі. Владу захопив Гуан Уді (25 р. н. е.), нащадок династії Хань.

Придушивши повстання «червонобрових», він спробував обмежити рабство,

особливо співвітчизників, полегшити стан трудящого населення.

Господарське та повсякденне життя

З II ст. н. е. розпочинається швидке закріплення селян до землі. Селянські

господарства стали самі виробляти все необхідне для себе. Відпадає потреба

товарообміну між селищами. Це призвело до майже повного припинення

торгівлі по всій території держави Хань. З обігу вилучають гроші, у яких тепер

не було потреби.

Фактично відбувалося зародження феодальних відносин. У Китаї цей

процес розпочався на багато століть раніше від Європи. (Детальніше про

утворення феодальних відносин ви дізнаєтеся з курсу «Історії середніх віків»

наступного навчального року).140

У ті часи виникає форма підписання мирних угод «про мир і

спорідненість». У 162 р. н. е. було укладено договір, що оголошував Хань і

Сюнну сусідніми рівноправними державами. Договір відкрив нову сторінку в

міждержавних відносинах давнього Китаю.

Є два основних типи відносин між державами, що характеризують

давньокитайську цивілізацію.

Перший тип — рівноправність держав, забезпечена «клятвеними

договорами», укладеними перед духами.

Другий тип — наявність заручників. Це звичайна форма у відносинах

Ханьської імперії із сусідніми країнами. Заручники свідчили про те, що країни,

з яких вони походять, підкоряються імператору.

Наприкінці II ст. н. е. імперію струсонуло повстання «жовтих пов’язок».

Повстанці виступали проти несправедливих порядків «Синього неба» (символ

імперії Хань). Жовті пов’язки символізували «Жовте небо» — державу

загального добробуту. Стотисячні лави повстанців кілька років воювали з

імперською армією. Нарешті повстання придушили, але сили імперії Хань

також були виснажені. У 220 р. Ханьська імперія розпалася на три нових

царства, у яких стали активно розвиватися феодальні порядки.

Після падіння династії Хань у Китаї царювали міжусобиці. Тоді за владу

боролися три головні держави: Вей — на півночі; Шу — на південному заході;

У на низових землях Янцзи. Тому цей період названо «Три царства».

Переможцем у цій боротьбі вийшла зовсім інша династія Цзинь — Західна

Цзинь (265-316 рр.).

У ханьський період історії Китаю було вироблено спеціальний ритуал

прийому послів. Його мета: підкорити людину імператорові. Ханьські посли як

представники Сина Неба не могли припускати приниження.

Так, посла Чжен Чжуна відіслали у 165 р. для підписання союзу з

північним Сюнну їхній правитель «примушував ханьського посла зробити

уклін, у відповідь на це Чжен Чжун схопив меча і поклявся швидше себе вбити,

ніж поклонитися перед шаньюєм».141

Конфуцій та його вчення

Роздробленість Китаю на окремі царства в середині І тис. до н. е.,

безперервні міжусобні війни покликали до життя безліч філософських учень,

що прагнули пояснити недосконалість буття, причину нескінченних бідувань

народу. Китайські філософи бажали відшукати шлях до виходу зі страждань і

лиха. У VII—III ст. до н. е. в Китаї утворилися «сто шкіл».

Володарі держави — імператори та князі — прагнули оточити себе

мудрецями, щоб створити враження мудрих правителів. Філософи з учнями

мандрували від одного царства до іншого й пропонували свої послуги при

дворах правителів.

Найвідомішим серед філософів того часу був Конфуцій (Кон Фуцзі, 551-

479 рр. до н. е.). Після нього не залишилося письмових праць, але його учні в

книгах зберегли пам’ять про повчання вчителя. З уривків повчань

була,створена книга «Бесіди».

Для китайського народу Конфуцій сформулював моральний ідеал

досконалої людини (цзюн-цзи). Кожна людина має володіти двома якостями:

гуманністю і почуттям обов’язку. Конфуцій мріяв про суспільство

цілковитого порядку, у якому кожен знає своє місце, де існує поділ на дві

великі групи — верхи і низи: тих, хто думає й управляє державою, і тих, хто

працює й підкоряється. Належність до цих груп визначалася знаннями та

моральними якостями людини. Основа порядку — суворе підкорення старшим.

Сліпа покора волі старшого — необхідна умова міцності суспільства.

Учення Конфуція підтримувало владу імператора та його державу і регу-

лювало відносини в суспільстві.

Даосизм

Якщо конфуціанство передбачало гармонію стосунків між людьми для

збереження й процвітання суспільства, то великий вчитель Лао-цзи

проповідував гармонію людини і природи. Його вчення отримало назву

«даосизм».

142

Життя та смерть, за вченням даосистів, — поняття умовні. Правильний

уклад життя допомагає досягнути безсмертя. Такі погляди забезпечили

даосизму підтримку як з боку влади, так і з боку народу.

Дао -у китайській філософії — шлях, закон існування, загальний закон

природи.

Даосизм - філософське вчення, яке розглядало світ як єдине ціле. Навчало,

як найменшими зусиллями досягти найбільшого результату. Допомагало

імператорові управляти суспільством.

Учителі даосизму розробили особливі дихальні вправи (затримку дихання,

глибоке дихання), які сприяли, на їхню думку, зміцненню здоров’я та

забезпечували безсмертя. На підготовку до цього послідовник даосизму

повинен був витрачати багато часу — фактично все життя. На завершення

мало відбуватися злиття організму з великим Дао.

Найнижчі верстви населення охоче підтримували даосизм, бо шукали в

ньому втілення мрії про рівність людей, справедливий розподіл майна, суворий

порядок у суспільстві. У своїй уяві народ створив величезну кількість богів,

духів, героїв, освячених ученням про Дао. Їх було так багато, що нікому з

даосистів не вдавалося їх перелічити.

Культура Стародавнього Китаю

Своєрідна китайська писемність передає не звуки й слова, а зміст. За

формою вона є ієрогліфічною. Зображення знаків підкорено суворому правилу

— кожен ієрогліф має вписуватися у квадрат. Китайська каліграфія була

справжнім мистецтвом, подібним до живопису. Писали за допомогою

пензликів, червоною та чорною тушшю на дощечках з бамбука. Наприкінці І

тис. до н. е. китайці навчилися виробляти папір з перетертої кори дерев,

бамбука та ганчір’я.

Є різні види китайських ієрогліфів. Спочатку знаки мали заокруглення,

дужки, потім їх замінили рисками та прямими лініями. Назва типу таких

ієрогліфів — «лішу». Сучасні народи Китаю користуються стилем «кайшу»,

що склався 126 наприкінці правління Ханьської династії.143

Пишуть ієрогліфи за допомогою спеціальної щіточки й туші. З давніх

часів щіточку виготовляли з бамбука чи дерева, а стержень до неї — із шерсті

тварин. Щоб гарно писати, людині потрібен відповідний емоційний та

духовний настрій і багаторічні старання. Навчальний предмет каліграфія був

обов’язковим у школах. Першим талановитим майстром-каліграфом був Ван

Сіджі (307-365 рр.). Його називали «богом каліграфії».

Наукові знання китайців стали відомі нам зі стародавніх книг, що

збереглися протягом чотирьох тисячоліть. З цих книг ми знаємо про те, що

китайські астрономи створили дуже точний календар.

Всесвіт вони уявляли у вигляді яйця, усередині якого розташована Земля,

подібно до жовтка в шкаралупі. Зірки розташовані на внутрішніх стінках яйця,

як на твердому небосхилі.

Китайці володіли також глибокими знаннями з медицини, чудово знали

властивості людського організму. Вони визначили на тілі людини біологічно

активні точки, які підтримують здоров’я організму. Особливими голками лікарі

вміли посилювати діяльність цих центрів. І в наш час медики використовують

цей метод лікування, який називається акупунктурою (голкотерапією).

Місцевих общинних богів називали фанді. Вони давали родючість і були

покровителями, захисниками корінного населення. Були в Китаї й чаклуни. За

допомогою масок з чотирма очима, рогами (символ влади) виганяли нечисті

сили.

Чималих здобутків досягли стародавні китайці в астрономії. Для

спостереження за небесними світилами імператори наказували будувати

пункти спостереження. Дані цих спостережень об’єднали в «Зірковий каталог

Гань Ші». У документах описано 985 затемнень Сонця. Китайські астрономи

розпочали вже в давнину описувати темні плями Сонця, польоти комет, навіть

явища метеоритних дощів.

Значний обсяг знань з географії був накопичений І китайськими

мандрівниками й торговцями, які діставалися країн на заході аж до

Середземномор’я. Вони користувалися компасом, винайденим китайцями.144

Розвивалась у Китаї й історія. Видатний історик Сима Цянь (145-86 рр.

до н. е.) зібрав багато відомостей про минуле. Його роль у творенні історичної

науки Китаю така ж визначна, як роль Геродота серед греків.

Китайський народ накопичив також значні знання про сільське

господарство, зокрема про землеробство. Збереглися книги, що містять

відомості про розведення шовковичних червів і вирощування чаю.

Китайське мистецтво дуже цікаве. На шовкових тканинах китайські

митці створювали живописні картини, які зберігали яскравий насичений колір

протягом тисячоліть. Вишукане художнє різьблення вражає тонкою

майстерністю стародавніх ремісників, які працювали з таким твердим

матеріалом, як нефрит.

На жаль, у стародавні часи торгові та культурні зв’язки з країнами Європи

розвивалися дуже повільно, інакше Європа на багато століть раніше ознайоми-

лася б із культурним надбанням Китаю. Китайська цивілізація зробила

величезний внесок у світову скарбницю культурних надбань, збагатила

людство науковими й мистецькими витворами.

Література Китаю в стародавні часи була багатогранною. Різні епохи

мали свої жанри: «Танська поезія», «Сунські рядки», «Юанські мелодії цю».

Першим збірником поезії була книга «Шіцзин» - «Книга пісень». Вона

відома з XI-VI ст. до. н. е. «Шіцзин» має 305 пісень. Це пісні різних царств про

наречену, про річку Хань; доброго правителя, весілля царівни, зірки, веселку

тощо. Усі вони відображали життєві ситуації, страх людини перед силами

природи. Особливе місце займали народні пісні — «Чуци».

Релігія і культура жителів Китаю відображала уявлення, погляди та

вірування людей різних поколінь. Протягом багатьох століть китайська

культура зберігала особливості в письмі, архітектурі, літературі, міфології.

Китайські церемонії

Усе життя стародавніх китайців визначалося складними й суворими

правилами, обов’язковими для виконання. Кожен ретельно дотримувався 145

правил поведінки: звернення молодшого до старшого, підлеглого до

начальника, підданого до імператора чи вельможі супроводжувалося діями, які

виконували в чіткій послідовності та по-особливому. Рухи при цьому мали

бути плавними й урочистими. Навіть пиття чаю супроводжувалося певним

обрядом — чайною церемонією. Порушення обряду було ганьбою, свідченням

невихованості й необізнаності,

що принижувало і порушника, і присутніх.

Церемонії суворо закріплювали звичаї та традиції в суспільстві,

підкреслювали нерівність між людьми.

Китайська міфологія

Предки китайського народу жили в долині ріки Хуанхе, що протікає на

південному сході Азії. Природа там не дуже щедра. Люди старанно обробляли

землю, але життя їхнє було нелегким.

У народі з найдавніших часів склалося неповторне уявлення про

створення світу й людини, про божества, які всім керують, про добрих та злих

духів, що допомагають і шкодять людям.

Пригнічені тяжкою працею та постійною боротьбою з природою за існу-

вання, люди складали натхненні пісні, в яких прославляли працю та її героїв.

Вони оспівували в міфах Паньгу, який соки рою відділив небо від землі;

Нюйва, яка навчила людей добувати вогонь із дерева; Шеньнуна, який навчив

людей розпізнав ти цілющі рослини; Ван Хая, що приручив тварин; Хоуцзи,

який показав людям, як обробляти землю; Гуня та Юя, котрі приборкали

потоп, та інших.

У міфах народ із гордістю розповідає про давніх героїв, про їх

витривалість і силу. Вивчаючи ці міфи, ми можемо зрозуміти душу

китайського народу, його одвічне прагнення утвердитися в світі.

На території Китаю в давнину жили різні народи. В кожного з них були

свої вірування, свої верховні правителі і божества, яких вони шанували, свої

демони. З часом змінювалися і змішувалися релігії, народи й культури,

збільшувалася кількість божеств та духів. Міфи, що передавалися з покоління в 146

покоління, ставали легендами та історіями, ускладнювались, а подеколи навіть

заперечували один одного.

Серед міфів Давнього Китаю є особливі розповіді про життя в країні без-

смертних, де не сіють, не орють, проте мають їжу, не тчуть, але носять одяг,

тобто живуть щасливо, не працюючи.

Жителі країни Крайньої Півночі п’ють воду з чарівного джерела у священ-

них горах, і їм також не потрібно працювати, щоб бути ситими й одягненими.

Боги, що їх народ підняв на небо, не рідко були жорстокими. Тоді проти

них повставали герої, які боролися за справедливість: стрілець І, що врятував

людей від страшної посухи; безстрашний Гунь, котрий, аби припинити на

землі потоп, викрав у Верховного володаря землю, яка росте сама собою... Про

все це ви дізнаєтеся, якщо прочитаєте міфи китайського народу в книжці

відомо го китайського вченого Юаня Ке «Мифы древнего Китая» (М., 1987),

а також статтю про китайську міфологію в енциклопедії «Мифы народов

мира» (М., 1987. - Т. 1. - С. 652-661). Ось один з таких міфів.

Створення світу

Коли земля і небо ще не були відділені одне від одного, Всесвіт був

суцільним хаосом і нагадував куряче яйце. У тому яйці зародився першопредок

Паньгу. Він спав і ріс, важко дихаючи, в тому величезному яйці. Через 18 тисяч

років він прокинувся, розплющив очі, але нічого не побачив: навколо нього був

суцільний чорний та липкий морок. Серце Паньгу сповнила туга. Він не міг

вибратися з того яйця, схопив невідомо ким приготовлену сокиру й з усієї сили

вдарив. Пролунав громовий гуркіт, такий, ніби тріскаються гори, - і величезне

яйце розкололося.

Усе легке й чисте, що тієї ж миті піднялося догори, утворило небо, а все

важке та брудне опустилося додолу й утворило землю. Так небо й земля, які

спочатку були лише хаосом, завдяки удару сокири відділилися одне від одно

го. Після того як Паньгу відділив небо від землі, він підпер його головою і сто-

147

яв, змінюючись разом із ними: щодня небо піднімалося вище на три кілометри

- і на три кілометри ставав вищим Паньгу.

Минуло ще 18 тисяч років - небо піднялося дуже високо, земля стала тов-

стою, і тіло Паньгу теж виросло до небачених розмірів. Зріст Паньгу сягнув

висоти, на яку небо піднялося над землею. Як височезний стовп, стояв велетень

Паньгу між небом і землею, не даючи їм знову з’єднатися і перетворитися на

хаос. Минули тисячоліття. Нарешті Паньгу міг більше не боятися, що небо та

земля знову з’єднаються. Врешті-решт, як і всі живі істоти, він упав і помер.

Зітхання, що зірвалося з його вуст, зробилося вітром і хмарами, голос -

громом, ліве око - сонцем, праве - місяцем, тулуб із руками та ногами - чо-

тирма частинами світу та п’ятьма горами, кров - ріками, жили - дорогами,

плоть - ґрунтом, волосся, вуса та шкіра - зорями на небосхилі, травами й де

ревами, зуби й кістки - блискучими металами, перлинами та іншим коштов ним

камінням, навіть піт, що виступив на тілі Паньгу, перетворився на дощ і росу.

Так, помираючи, Паньгу віддав усього себе для того, щоб новий світ був

багатий і прекрасний.

Розділ ІІІ. Антична міфологія.

Грецька міфологія.

Географічне положення стародавньої Греції

148

Все, що існує на світі, завжди має витоки. Європейська література бере

свій початок з дивовижної і неповторної культури античного періоду розвитку

людства. Слово «античність» походить від латинського слова «апіприив», що

означає «стародавній». У більш вузькому розумінні поняття «антична

література» є загальною назвою літератур Давньої Греції і Риму, що охоплює

період з II тисячоліття до н. е. до кінця V століття н. е. Відомо, що

давньогрецька література була грецькомовною, а давньоримська —

латиномовною.

Стародавня Греція займала територію південної частини Балканського

півострова, всі острови Егейського моря та західне узбережжя Малої Азії (до

протоки Геллеспонт (сучасні Дарданелли)).

Греція — гориста країна з важкооброблюваними і малородючими

землями, поганим зрошенням. Греки займалися вирощуванням оливкових і

фігових дерев, виноградників, розводили дрібну худобу — кіз та овець.

У країні було багато копалень, в яких видобували золото, срібло, мармур,

залізо тощо. Технічна сировина й продукти сільського господарства сприяли

розвиткові торгівлі.

Найхарактернішою географічною особливістю цієї країни є надзвичайно

звивиста берегова лінія, багата, особливо у східній частині, на бухти і затоки.

Це сприяло розвиткові мореплавства.

Греки були напрочуд допитливими людьми, можливо, саме ця риса

штовхала їх до подорожей, під час яких вони не тільки пізнавали нове, а й

розширювали ринки торгівлі та колонізації.

Вже з початку II тисячоліття до н. е. греки розселяються на всіх островах

Егейського та Іонічного морів, на західному узбережжі Малої Азії, де

виникають такі великі міста, як Фокея, Ефес, Мілет, Галікарнас, Кнід тощо. У

VIII столітті до н. е. греки захоплюють і колонізують острів Сицилія, частину

Південної Італії.

Із VI століття до н. е. назва середньої Греції — Еллада — стала назвою

всієї149

Відомо, що греки прийшли на Балканський півострів з півночі. На думку

істориків, першими ці землі заселили ахейські племена, які відзначалися

високим рівнем культури.

Слід зазначити, що значних успіхів у розвитку культурних і матеріальних

цінностей досягли й інші племена. Зокрема, це стосується критян. У першій

половині II тисячоліття до н. е. острів Крит перетворився на могутню

монархію, у якій вже було розвинуто рабовласництво. Острів став центром

цивілізації, що ввійшла в історію під назвою «критська культура». Значний

пам’ятник цієї епохи — легендарний царський палац у м. Кноссі, відомий з

міфів під назвою «Лабіринт». Цю пам’ятку архітектури у першій третині XX

століття розкопав англійський учений Артур Еванс. (Оповідач демонструє

репродукції.)

Майже водночас із Критом піднеслося місто в Пелопоннесі — Мікена, що

породило «мікенську культуру» (XV—XIV ст. до н. е.) (Демонструються

кольорові фрески апартаментів цариці у Кносському палаці острова Крит.)

На жаль, у XIII—XII ст. до н. е. критська і мікенська культури загинули.

Це відбулося під впливом переселення грецьких племен, що перебували на

значно нижчому рівні розвитку.

Племена дорійців, іонійців, еолійців, які прийшли на півострів,

відрізнялися своєрідними діалектами грецької мови і пізніше плідно сприяли

розвиткові грецької літератури. Слід зазначити, що всі грецькі племена брали

участь у створенні єдиної для всіх релігії й еллінської культури.

Дві з половиною тисячі років відділяють нас від світлого і прекрасного

буття колиски людської культури — Давньої Греції. Дивовижна Еллада

залишила людству чудове мистецтво, що надихає митців і сьогодні, величні

архітектурні споруди, які дивують сучасних зодчих, дивовижні перекази, котрі

мають назву «міфи».

До нашого часу дійшло багато давньогрецьких міфів, які мають різну

тематику і проблематику. Вчені виділяють такі цикли міфів Давньої Греції:

- міфи про виникнення світу;150

- про героїв;

- про подорож аргонавтів до Колхіди;

- про Троянську війну;

- про Одіссея;

- про місто Фіви.

Як ви вже знаєте, у давніх греків немає міфів про загибель світу. В цьому

виражається їхній життєстверджуючий світогляд.

Найдавнішими циклами давньогрецьких міфів є троянський, фіванський,

про аргонавтів. Троянський цикл присвячений подіям Троянської війни,

фіванський оповідає про царя Едіпа та його сім’ю, міфи про аргонавтів — це

розповідь про захоплюючу подорож греків за золотим руном.

«І СУТЬ ЗАБУТА, І ВТРАЧЕНО СЕНС...»

Для початку ось вам своєрідний тест. Прочитайте уривок з вірша й

спробуйте проникнути в його суть, зрозуміти, що саме хотів змалювати автор.

Грають води Флегатона,

Зводи Тартара тремтять,

Як блідавого Плутона,

Світлим німфам Пеліона

Із Аїда коні мчать...

...В неозорі линуть далі,

Вічні стеляться луги,

Елізей і Лета — кралі,

В сон повиті береги.

Все зрозуміло? Чи не зовсім? Кожне друге слово — загадка. Але ж це О.

С. Пушкін, точніше переклад його відомих поетичних рядків. А ось що писав

про цей твір друг автора Дельвіг: «Це не вірші, а музика, це спів райської

пташки...» Просто сучасники Пушкіна, які вивчали в ліцеях і гімназіях грецьку

мову та міфологію, чудово, з напівслова розуміли, про що йде мова. Вони

знали, що аїд — це царство мертвих, Плутон — одне з імен бога, володаря 151

підземного світу, що Флегетон — вогняна річка, яка оточує аїд, Лета — річка

забуття, а Пеліон — гора, на якій живуть люті кентаври. Вони також знали, що

душі померлих грішників потрапляють у а їді в Тартар (щось подібне до

нашого пекла), а душі праведних живуть на вічно зеленому Єлизеї, який ще

називають Єлисейськими Полями. Так відразу перед очима постає ясна

картина подій, історія викрадення підземним богом Аїдом (Плутоном) чарівної

дівчини Прозерпіни, доньки Деметри, богині плодючості.

А для багатьох сучасних читачів, за словами одного поета, «і суть забута і

втрачено сенс».

ЗНАЙОМІ НЕЗНАЙОМЦІ

Часом не замислюючись, ми вимовляємо звичні з дитинства слова та

словосполучення. І навіть не підозрюємо, що корінням вони сягають в глибоку

давнину, в стародавні грецькі та римські міфи.

В сучасних містах можна побачити вивіски з гарними, загадковими

назвами магазинів, ресторанів, фірм: «Меркурій», «Геркулес», «Фортуна»,

«Селена», «Золоте руно»... Ми говоримо: «Ця тітка — справжня мегера!» або:

«Ох ти ж і єхидна!» — і нібито знаємо, що хочемо сказати. Ми попереджаємо:

«Стережися, твій цербер помітить!» Захоплюємось: «У ній все — гармонія».

Для більшості з нас зефір — улюблений кондитерський виріб, муза —

поетичний образ, так само як Парнас та Пегас. Сирена — пристрій, який має

пронизливий звук. Титан — пристрій для підігріву води. На наших клумбах

квітнуть нарциси та гіацинти. Над нами літають літаки — «Антеї» та

«Геркулеси». В небі сяють планети Марс, Венера, Юпітер, Уран, сузір’я

Андромеди, Кассіопеї. Безмежний водяний простір ми називаємо «океаном».

На його хвилях гойдаються кораблі з гарними назвами «Аврора», «Посейдон»,

«Юнона». А в періодичній таблиці системи елементів Менделєєва ми

називаємо уран, гелій, паладій, титан. Однозначні й постійні звичні

словосполучення: Олімпійські ігри, олімпійський спокій, гігантські розміри,

панічний страх, титанічна боротьба, ахіллесова п’ята, ріг достатку, яблуко

розбрату та багато, багато іншого. Для більшості з нас це просто літературні 152

штампи, позбавлені живого, тілесного наповнення. Тому й вимовляємо ми їх

часом недоречно.

Але ж це все слова звідти, з міфів. І в переважній своїй більшості

пишуться з великої літери, бо це власні імена богів та героїв, у кожного з яких

є своя історія, свій характер і свій власний авторитет в історії людства.

ДОСКОНАЛІ, ЯК ЛЮДИ

Але чому ж своїх богів, героїв міфів, стародавні греки та римляни

зображали у вигляді людей? Один із великих скульпторів Греції сказав, що

художники надають богам людських рис тому, що «нам невідомо нічого

досконалішого від форми людського тіла».

Статуї богів та героїв стали справжніми витворами мистецтва,

безсмертними шедеврами.

Адже й сьогодні ми кажемо: «Гарний, як Аполлон», маючи на увазі, певна

річ, не бога сонячного світла (про якого ми розповімо далі), а статую Аполлона

Бельведерського, яка збереглася до нашого часу.

Навіть в стародавні часи люди приходили до храмів не лише задля того,

щоб помолитися богам і принести їм жертви, а й для того, аби помилуватися

їхніми чудовими зображеннями. А імена великих скульпторів минулого, що

ніби вдихнули життя в холодний мармур, живі й сьогодні.

ІНШІ ІМЕНА БОГІВ ТА ГЕРОЇВ

В стародавні часи, підкорюючи народи, завойовники забирали в полон не

лише чоловіків та жінок, але й їхніх богів. Вони розбивали ідолів, людей

змушували прийняти віру завойовників. І підкорене плем’я, народ забували

свої міфи.

153

Але образи давньогрецьких богів були такими досконалими, оповіді про

їхні діяння та життя такими різноманітними, цікавими і переконливими, що

їхня доля виявилася інакшою.

Римські легіони захопили Елладу, але боги і міфи цієї країни підкорили

завойовників. Римляни змінили «біографії» своїх богів і зробили

давньогрецьких своїми. Міфи про них розповідали латинською мовою. Римські

скульптори копіювали статуї грецьких богів та героїв. Олімпійцям дали нові

імена на іншій батьківщині.

Римлянин, який прибував до Греції, приносив жертву Афіні Пал ладі.

Адже він знав — це його Мінерва. А грек, що жив у Римі, поспішав до

жертовника Юпітера, бо так тут звали громовержця Зевса...

ЯК НАВОДИВСЯ ПОРЯДОК У СВІТІ

Сьогодні ми часто вживаємо слово «хаос». Означає воно безлад чи

розгардіяш. Може бути хаос звуків і хаос фарб, може бути хаотичне

нагромадження каміння в природі або ж речей у кімнаті.

Слово «хаос» — грецьке. Воно дійшло до нас з найдавніших міфів про те,

як з повного, вселенського безладу народжувався світ:

Поперед усіх зародився у всесвіті Хаос, а слідом за ним — Широкогруда

Гея, загальний притулок безпечний... Тартар похмурий, що в надрах земних

залягає глибоких, І, — поміж усіма богами найчарівніший, — Ерос.

За уявленнями стародавніх греків, спочатку існував лише Хаос. З того

одвічного, всесвітнього Хаосу першими народились Гея — Земля, Ерос —

Кохання і Тартар — бездонне, похмуре підземелля, де причаїлась споконвічна

темрява.

Найпершими з’явились на світ Земля і Кохання.

Немає нічого надійнішого від нашої праматері — Землі. І немає почуття

сильнішого й прекраснішого, ніж кохання.

154

Гея-Земля породила безкрає небо — Уран. Це завдяки Геї та Урану земля

вкрилася горами й долинами, лісами й травами, річками й озерами. Завдяки їм

земля стала красивою й життєдайною.

А з Хаосу виникли чорна ніч — Нікта і понурий морок — Ереб. Але в

похмурих батьків з’явилися гарні, ясні діти: світло — Ефір та сяючий день —

Гемера. І стало видно, яка прекрасна земля, яке величне небо над нею...

СТРАШНІ ДІТИ НЕБА ТА ЗЕМЛІ

Уран та Гея дуже кохали одне одного. У них з’явились діти — велетенські

титани та титаніди. Одного з титанів звали Океан. В далекі, міфічні часи греки

океаном називали не безкраї води, серед яких «плавають» острови та материки.

Адже тоді було невідомо, що Земля кругла. Океаном називали річку, яка

омивала краї землі й була межею між життям і смертю. Океан разом з

титанідою Фетідою створили тисячі річок, потоків, джерел та водоспадів.

Титани і титаніди створили Геліос — сонце, Селену — місяць, рум’яну

Еос — вранішню зорю, яку пізніше римляни почали називати Авророю. Вони

створили зірки та вітри. Наймолодшим титаном був Кронос. Він володарював

над часом. Кажучи сучасною мовою, був першим «хронометром».

Але вслід за Кроносом Гея народила трьох страхітливих чудовиськ. У них

на обличчях було по одному круглому оку, через що їх називали кіклопами

(циклопами). Потому на світ з’явилося ще троє синів. Назвали їх гекатон-

хейрами.

Три величезні і дужі сини

невимовно жахливі:

Котт, Бріарей міцнодухий та

Гієс, — пихаті нащадки.

Цілою сотнею рук страховинних

розмахував кожний

Побіля пліч вельми дужих, а поміж

тими плечами у велетів грізних155

По п’ятдесят здіймалося голів

із тулубів кремезних.

Уран зненавидів своїх потворних дітей. Як тільки вони з’явились на світ,

він ув’язнив їх у надрах землі й не дозволяв їм виходити на денне світло. Не

могла змиритися з цим Гея. Зібрала вона титанів, дітей своїх, і сказала:

— Мусить спокутувати свій злочин ваш батько!

Не стало духу старшим титанам підняти руку на батька. Лише

наймолодший, Кронос, вигукнув: Матінко моя! З великим завзяттям я візьмусь

за цю справу. Кронос, володар часу, мріяв запанувати над усіма й назавжди.

Він узяв виготовлену Геєю зброю помсти, підкрався до Урана і наніс йому

глибоку рану, яку неможливо було зцілити.

Зі смутком у серці вигукнув Уран, звертаючись до своїх дітей: Ви

доклали рук до злочину. За це ви будете страшно покарані. А виконавцю цього

задуму, Кроносу, він сказав, що навіть йому не здолати часу. Не буде він вічно

царювати. Неминуче настане день, коли і його скине його власний син Зевс.

...І Уран більше ніколи не сходив з висот до Геї. Сьогодні ми називаємо...

В 1781 р. В. Гершель відкрив сьому планету Сонячної системи і назвав її

Уран. З міфу ім’я перейшло в астрономію. А ще ураном називають важкий

радіоактивний елемент — сировину для атомних електростанцій та бомб.

Елемент було відкрито всього через 8 років після відкриття планети.

* * *

Римляни дали Кроносу ім’я Сатурн. Ним також названа одна з планет

Сонячної системи.

ЯК БУЛО ВРЯТОВАНО ЗЕВСА

Страшенно боявся Кронос втратити владу. Дуже не хотілось йому, щоб

котрийсь із синів повівся з ним так само жорстоко, як колись він зі своїм

батьком. Жадоба влади задушила в ньому батьківське почуття. Він почав

пильнувати час народження дітей. Щойно з’являлась на світ дитина, як він

відразу ковтав її, навіть не дивлячись, донька то чи син. Так до його шлунку

потрапили Гестія та Деметра, Гера, Аїд та Посейдон. Нарешті почав 156

наближатися час народження Зевса. Нещасна Рея, дружина Кроно- са, для якої

вже стільки разів щастя материнства оберталося неминучим горем, заблагала:

— О, Геє-Земля і зоряний небо Уран, дайте пораду, як сховати мого

любого сина, щоб міг він помститися за лиходійства Кроносу-во- лодарю!

Зглянулися на благання своєї улюбленої доньки Гея та Уран. Темно вночі

вони потай відправили її на острів Крит. Там Рея сховала немовля в

божественних надрах землі, в недоступній печері, вхід до якої був у глибоких

лісових хащах. У пелюшки Рея загорнула великий камінь і подала його

Кроносу. Так поспішав властолюбний володар, що, навіть не розгортаючи

пелюшок,

...в руки загорнутий камінь схопив

у шлунок собі допровадив

Злий нечестивець! Не відав у думках

своїх він, що лишився

Син неушкоджений, в повній безпеці,

Гору над батьком узяти йому

випадало руками та силою,

Скинути з трону й владарем

над богами стати самому.

ДИТИНСТВО БОГА БОГІВ

Важко було Кроносу носити в шлунку своїх дітей. Та все ж це було

приємніше, ніж повсякчас думати: «Ось виросте син і скине мене з трону!» І не

здогадувався Кронос про те, що син його живий.

Час від часу до нього долинали гучний брязкіт мечів об щити і різкий

дзвін мідних тарілок — тимпанів. Кронос гадав, що під цю гучну музику

танцюють німфи — добрі богині струмків та дерев. А цими звуками німфи та

слуги Геї — корибанти заглушали плач маленького Зевса.

157

Німфи збирали для Зевса мед диких бджіл. Вони привели кізочку

Амалтею. Маленький Зевс пив її молоко, висмоктуючи його прямо з її

рожевого вим’я.

Якось кізочка заплуталася в кущах і зламала ріг. Німфи наповнили ріг

фруктами і подали його Зевсові. Він виїв усі до останньої ягоди, і з того дня

німфи щоранку приносили йому ріг, наповнений фруктами.

РІГ ДОСТАТКУ

Дізналась Рея про те, що виріс і змужнів Зевс. їй дуже хотілося, щоб син

був поряд. Адже тільки йому судилося визволити братів і сестер, які стільки

часу знемагали в череві батька.

Хитра Рея переконала Кроноса в тому, що йому потрібен вірний слуга,

який вливав би йому до келиха нектар — напій богів. Кронос погодився, і Рея

послала по Зевса.

Німфи востаннє оповили ріг кози Амалтеї зеленим листям, наповнили

його фруктами і піднесли Зевсу. Той з’їв фрукти до останньої ягоди, а потім

сказав:

— Я дарую вам цей ріг, і хай він завжди буде наповнений фруктами.

Так став ріг кози Амалтеї рогом достатку, в якому ніколи не вичерпуються

смачні страви.

***

Художники різних часів дуже любили зображати ріг достатку;

архітектори часто вводять його в орнаменти на фасадах споруд.

ЗВІЛЬНЕННЯ БОГІВ

158

Рея привела Зевса до палацу Кроноса, якому сподобався новий гарний

слуга. Він же не здогадувався про те, що це його син, бо думав: «Сидять всі

шестеро дітей в моєму неосяжному шлунку».

Хитромудрий Зевс одного разу підмішав у солодкий, запашний напій

богів солі, перцю та гірчиці... Кронос перехилив келих у своє бездонне горло. І

відразу почав страшенно блювати. Спершу він вивергнув зі своїх нутрощів

камінь, загорнутий у пелюшки, який Рея підсунула йому замість свого

меншого сина.

Зевс забрав той камінь і виставив усім на подив у долині біля гори Парнас.

А Кронос все не міг стримати жахливої блювоти. Він вивергнув одного за

одним всіх своїх дітей (кронідів). Усі вони лишалися живі в череві у Кроноса,

бо були безсмертними.

Брати і сестри втекли на велику гору Олімп. Вони вирішили зібратися

там, аби помститись своєму батькові і відібрати у нього трон.

А Кронос не хотів втрачати влади і звернувся по допомогу до своїх братів-

титанів.

ВІЙНА З ТИТАНАМИ, АБО ТИТАНОМАХІЯ

Вирвавшись завдяки хитрощам Зевса з неосяжного черева власного

батька, брати Посейдон та Аїд, а також їхні сестри Гера, Дёметра і Гестія

запропонували Зевсу, своєму хитромудрому рятівникові, очолити боротьбу

проти титанів. Боротьбу за владу.

Десять років билися, палаючи гнівом один до одного, старше й молодше

покоління безсмертних. Які лише скелі не скидали вони один на одного, як

тільки не стрясали землю, а кінця війні не було видно. Супротивники були

безсмертними і однаково сильними. І тоді Гея дала пораду олімпійцям:

— Звільніть сторуких велетнів та циклопів, які в жорстоких муках

скніють у надрах землі. З їхньою допомогою ви, молоді боги, здобудете

цілковиту перемогу і велику славу! Вивели боги з похмурого Тартару трьох

велетнів, дали їм страву богів — нектар і амброзію. Від цього серця велетнів

сповнилися сміливістю, надзвичайною силою налились м’язи рук. У кожного 159

велетня їх було по сто! І кинути вони могли одночасно по триста гігантських

каменів, розміром зі скелю!

Заревіло жахливо море безкрає,

'Глухо земля застогнала,

широке ахнуло небо

І стрепенулось; великий Олімп

затремтів до підніжжя

Від жахливої битви.

Земля задвигтіла,

Ніг тупотіння глухе і посвист

могутніх метань

Надр щонайглибших сягнули

сповитого мороком пекла.

Так вони один проти одного

стріли співучі метали.

І тих та інших голоси

до зоряних небес зринали...

Ось яка страшна війна охопила світ у міфічні часи. Для вирішального бою

киклопи вручили олімпійцям таємничу, невідому титанам зброю. Аїд отримав

шолом-невидимку, Посейдон — тризуб, а Зевс — грім та блискавиці.

Не судилося перемогти в цьому бою Кроносу та його спільникам. Скинули

боги титанів під землю, скували їх важкими кайданами. На самому дні

Тартару, в похмурому й затхлому місці, де залягає коріння землі й гірко-

солоного моря, збудували вони тюрму з важкими мідними дверима, позганяли

туди титанів і зачинили двері на засув. А на сторожі біля мідних дверей

поставили трьох сторуких велетнів.

ЧИ ГЛИБОКО ТАРТАР?

Страшенно глибоко, дають відповідь міфи. І визначають відстань від

поверхні землі до тюрми титанів дуже точно:

160

Якщо би мідне взяти кувадло,

з землі його кинути.

За дев’ять днів і ночей долетіло б

до Тартара воно.

Стародавні греки не знали, що зовсім не обов’язково скидати в безодню

тяжке ковадло з дорогоцінної у ті часи міді.

Достатньо було й гвіздка. Адже, як відомо школяреві, котрий почав

вивчати фізику, всі тіла падають з однаковим прискоренням, приблизно 980

см/с2.

Отож, набравшись терпіння, будь-який читач цієї книжки може

порахувати, яку відстань у вільному падінні пролетить ковадло — чи гвіздок

— за дев’ять діб...

ГРІЗНИЙ СИЦИЛІЙСЬКИЙ ВУЛКАН

На острові Сицилія є грізний діючий вулкан Етна. Винуватцем численних

руйнівних землетрусів і вивержень лави та попелу був цей вулкан. Що ж там, в

гарячих надрах землі, ніяк не заспокоїться?..

А ось що.

Гея, богиня Землі, сама підказала Зевсові, як здолати титанів. Але коли

громовержець загнав їх в Тартар, образилася на нього за те, що він так

жорстоко повівся з її дітьми. І вирішила помститись. А для своєї помсти

народила ще одного велетня Тифона (Тифоея). Ось який був на вигляд цей

новий ворог Зевса:

...над плечима Сотня голів піднімалась жахливого

змія-дракона,

А темнії жала в повітрі мелькали.

Очі під бровами Полум’ям люто палали

на головах зміїних величезних.

Погляне хоч якою головою —

й вогонь із очей його пирсне.

З горлянок страшних цих голів161

голоси долинали

Несказайні й відмінні поміж собою:

то чувся

Голос, що лине безсмертним

богам зрозумілий, а за ним ніби

бик зшаленілий ревів

приголомшливим ревом;

То раптом рикання лева лунало

безстрашного духом,

То, як на диво, зграя собак гавкотіла;

То свист виривався, луною

відбившись у горах...

Несподівано напав Тифон на Олімп. Боги втратили б волю, владу і славу,

аби не пильність Зевса. Він миттю скочив на ноги, схопив до рук свою

невідмовну зброю — грім та блискавиці — і люто вдарив ними з Олімпу. Він

одразу спалив усі страшні голови чудовиська, а тіло його безупинно бив

блискавицями. Знесиленого Тифона, який палав вогняним жаром, Зевс закинув

на острів Сицилію, а зверху придавив його велетенським каменем Етни. І з то-

го часу під каменем Етни плавиться земля від нестерпного жару. Тому

полум’я, попіл і розплавлена лава час від часу вириваються на поверхню.

Звивається під Етною змієподібне тіло Тифона. Саме через це й трапляються

страшні землетруси, які не раз руйнували чудове місто Мессіну.

ЯК ПОДІЛИЛИ ВЛАДУ НА ОЛІМПІ

Ущух гуркіт багаторічних воєн. Почорнілі від вогню землі знову

покрилися зеленими лісами. Задзвеніли чисті потоки струмків, потекли річки,

несучи свої прозорі води в солоне море. А над усією землею панувала велична

гора Олімп, на вершині якої біліла снігова шапка. Більшу частину часу

вершина ховається в хмарах. Схили Олімпу прорізані глибокими ущелинами.

Повсюди шлях перекривають гли бокі провалля, навкруги розкидане

162

велетенське каміння, те саме, що кидали в олімпійців титани. Вершина Олімпу

закрита міцними воротами, які стережуть Ори — богині пір року.

На цій вершині молоді боги-переможці зібрались, щоб поділити світ.

Вони кинули жереб.

Зевсу дістались небо і вся земля до самого сивого океану — з її лісами,

річками, горами й долинами. Посейдон «виграв» море. А третьому брату, Аїду,

дісталось підземелля — похмуре царство мертвих, куди приходять душі

померлих.

Гера (Юнона) стала царицею богів, дружиною Зевса, Деметра (Церера)

— богинею плодючості та землеробства, а Гестія (Веста) — богинею

домашнього вогнища та сім’ї. Римляни називали Зевса — Юпітером,

Посейдона — Нептуном, Аїда — Плутоном.

ЗЕВС

Над усім світом володарює Зевс. Він найвеличніший і наймогутніший

серед богів. Адже він довів це в битві з силами Хаосу — титанами. Він може

скинути в Тартар будь-кого, хто не послухає його наказу, так як він скинув

гігантів. З ним ніколи не розлучаються Могутність, Сила і Перемога — Ніка.

Та й як перемогти Зевса, якщо в нього в руках викована в небесній кузні зброя

— грім та блискавиці. Недарма його звуть повелителем хмар, грому та

блискавиць. Він володар чарівного щита — егіди, в центрі якого голова

горгони, від якої проймає жах і холодіє серце. Варто йому потрусити егідою,

як світ затьмарюють хмари і гуркоче грім. А якщо розгортається битва між

людьми або героями, помах егіди одним посилає перемогу, а іншим —

поразку. Щит цей лише інколи Зевс довіряє мудрій богині справедливої війни,

своїй доньці Афіні (Мінерві).

На перший поклик всі боги збираються у палаці Зевса на Олімпі. Цей

палац спорудив для Зевса бог вогню і великий майстер Гефест (Вулкан).

Палац увесь із золота, а поріг із міді. Чекаючи на Зевса, боги сідали на золоті

престоли за золотим столом, який теж зробив Гефест. Вони смакують їжу богів

— амброзію, запиваючи напоєм безсмертя — нектаром.163

Але ось велично входить Зевс, і всі боги негайно підводяться йому

назустріч. Його гострі світлі очі пильно оглядають зібрання богів з- під синьо-

чорних брів. Варто йому насупити брови, як тієї ж миті лунає грім, і

здригається Олімп від вершини аж до самого підніжжя. Промовляє він свою

волю громовим голосом, і ніхто не може сперечатися з ним.

Зевс править усім і всіма. Поряд з його престолом стоять дві посудини. В

одній — добро, а в іншій — зло. Черпає з них Зевс і посилає людям; якщо

людина добра, посилає добро, і тоді життя її минає щасливо. Але горе тому,

хто прогнівить громовержця. Впадуть на нього злі дари: нещастя, хвороби,

злигодні, голод. Більшість людей отримує добра і зла порівну. Ось і

чергуються в житті радість із смутком. А допомагають Зевсу керувати людьми

суворі божества, яких побоюються навіть олімпійці. Феміда спостерігає, щоб

ніхто — ні на землі, ні на Олімпі — не порушував законів. Діке захищає

справедливість. Вона може навіть оголити меч і прохромити злочинця! А ще

поряд із Зевсом сидять три мойри, яких римляни називали парки. Це три прялі.

В’ють вони нитки людського життя. Клото пряде нитку, Лахесіс міряє кожній

людині частину її нитки-життя, Атропос нещадно обрізає її, коли життя

закінчується. Суворі й невблаганні мойри. їх навіть Зевс побоюється, хоча він і

безсмертний.

Ось так Зевс затвердив космос. А в Стародавній Греції цим словом

називали не безмежний Всесвіт. Воно означало світовий порядок, красу та

гармонію.

СИЛЬНІШИЙ ВІД УСІХ НА СВІТІ

Неймовірною міццю були наділені руки Зевса. Він говорив усім іншим

богам:

— Боги і богині, чи хочете випробувати мою вищість? Спробуйте

спустити з неба золотий ланцюг, і хоч би як ви тягли його, вам не вдасться

примусити мене зійти з Олімпу. Але якщо я захочу, то легко підніму вас усіх

разом з землею та морем, прикріплю один кінець ланцюга до Олімпу, а на

іншому ви всі повиснете переді мною у просторі. Ось наскільки я переважаю 164

вас усіх своєю силою та могутністю.

Поряд із Зевсом завжди був орел, тому що це найсильніший і

найгордовитіший птах, котрий злітає вище від усіх, може довго ширяти в

просторі, оглядаючи землю пильним поглядом, від якого ніщо не може

втаїтися. Інколи Зевс навіть свої громові стріли довіряє орлові, і той міцно їх

тримає у своїх гострих кігтях.

Назавжди став орел одним із символів влади та сили. Цей гордий птах з

широко розкинутими крилами прикрашає герби багатьох країн, навіть дуже

далеких від Олімпу.

ЗЕВС ОЛІМПІЙСЬКИЙ

Одним із семи чудес світу вважається статуя Зевса Олімпійського. В

старовинних хроніках лишились лише її описи. Але спробуймо уявити собі це

творіння великого скульптора давнини Фідія. Кілька років він працював,

створюючи образ Бога-Громовержця.

Статуя Зевса стояла в храмі, довжина якого сягала 64, ширина — 28, а

висота близько 20 метрів. Такою ж заввишки була і статуя. Але не можна

сказати, що голова Зевса підпирала стелю. Даху над статуєю бога не було. Він

був відкритий зоряному небу.

Оголений до пояса Зевс був виготовлений з дерева. Тіло його вкривали

пластини з рожевуватої слонової кістки. І Зевс здавався живим. Шати бога

були виготовлені з золотих листів. В одній руці він тримав статую Ніки —

богині перемоги, а в другій — жезл (патерицю). Лишилися також описи крісла,

на якому сидів Зевс. Воно було прикрашене барельєфами із слонової кістки та

золотими статуями богів.

Грандіозна статуя була настільки величною, що Фідій, завершивши свою

роботу, підійшов до витвореного ним чуда, яке ніби пливло над чорною

мармуровою підлогою храму, і благоговійно запитав:

— Ти задоволений, Зевсе?

165

У відповідь прозвучав удар грому, і підлога під ногами статуї тріснула.

Зевс був задоволений.

Пізніше візантійські імператори зуміли перевезти гігантську статую до

своєї столиці — Константинополя. Хоча вони були християнами —

руйнівниками ідолів язичницьких богів, у них не піднялася рука на цей витвір

мистецтва.

Але в V ст. палац імператора згорів. Дерев’яний колос став здобиччю

вогню. Лише декілька обвуглених кістяних пластинок лишилось від Фідієвого

творіння.

ГЕРА

Коли почалась жорстока й довга битва богів — олімпійців і титанів, Рея

схопила свою улюблену доньку Геру і понесла її далеко-далеко від місця

битви. Вона сховала Геру в сивого титана Океана, який не втручався в супе-

речку. Вона зростала далеко від гамірного Олімпу, гарнішала й набиралася

мудрості. Океан частенько сварився зі своєю дружиною Тефідою. Гера спритно

й швидко мирила їх. Люди вивідали про це і назвали Геру богинею сімейного

вогнища, заступницею сім’ї.

Якось громовержець Зевс побачив Геру, і полонила його незвичайна краса

її обличчя, не міг він не закохатись. А Гера не звертала на нього уваги. Що ж

було робити Зевсу?.. І громовержець почав хитрувати. Він перекинувся на

білого голубка, усівся юній богині на плече й почав їй щось воркотіти на вухо.

Гера погладила біле пір’ячко пташки. А голубок тієї ж миті знову перекинувся

на царя всіх богів. Цей вчинок прихилив жіноче серце, і Гера погодилася стати

дружиною Зевса. Віднині — велична і прекрасна — вона посіла поряд із

Зевсом на престолі. Як і Зевс, вона панує над громами і блискавицями. Гера

з’їжджає з Олімпу на срібній колісниці з золотими колесами, запряженій парою

безсмертних коней. Римляни називали її Юноною.

Всевидячий Зевс, однак, не знав, яка в його дружини ^ вперта, владна й

ревнива вдача. На раді богів вона єдина дозволяла собі сперечатися з

громовержцем. Одного разу це так розлютило Зевса, що він підвісив норовливу 166

дружину на золотому ланцюгу між небом і землею, та ще й прив’язав до ніг

два важких ковадла. Однак, покарання не було довгим. Серце Зевса

полагіднішало, звільнив він Геру і знову посадив поряд із собою на престолі. А

вся Греція на честь цього божественного примирення почала святкувати «дні

священного шлюбу». Покарання не змінило Гериної вдачі. Але про те, як вона

мстилася богиням і земним жінкам і заступалася за великих героїв, ми

дізнаємося з інших міфів.

МОРСЬКИЙ БОГ

Жереб було кинуто, і брат Зевса Посейдон, якого римляни назвали

Нептуном, отримав у володіння величезне, безкрає й бездонне морське

царство. Взяв він до рук свою єдину зброю — тризуб на довгому держалі,

трьома велетенськими кроками подолав відстань від Олімпу до моря. Махнув

тризубом, здійнялися морські хвилі, відкрили дивовижну колісницю,

запряжену трьома кіньми. І понесла його колісниця в морську безодню, туди,

де стояв; та й до сьогодні стоїть, мабуть, розкішний палац. Зграї дивовижних

риб супроводжували свого володаря. Веселі дельфіни гралися навколо

колісниці.

Грізна й чарівна зброя — тризуб. Коли Посейдон мчить на колісниці по

морю, хвилі розходяться й нуртують навколо нього. Але варто йому махнути

тризубом, як починається страшенний шторм, який не милує ні героїв, котрі

зважилися вирушити у далеке плавання. Варто Посейдону вдарити тризубом у

скелю, і вона розлітається на шматки. А коли бог виходить на сушу, там, де він

вдарить тризубом, виникають джерела, але вода в них схожа на морську.

Багато божеств оточують Посейдона. Наймудріший і найповажніший

серед них — Нерей. Він знає всі таємниці майбутнього. І Посейдон,

упокорюючи божественну гордість, часто прислухається до його мудрих

порад. Ось чому морський шторм, хай би який він був сильний, зрештою

вщухає, затихає і крізь понурі хмари проглядає сонце.

167

Нерей мав п’ятдесят дочок-нереїд. Вони безтурботно співали і гралися на

морському березі. Якось Посейдон одного разу побачив їх і покохав

найгарнішу — Амфітріту. А її злякав грізний вигляд жениха з синіми

кучерями, і вона втекла на край світу, туди, де на своїх плечах тримав небозвід

Атлант, засуджений на цю довічну муку громовержцем Зевсом. Горе охопило

Посейдона, який загубив сліди най- гарнішої з нереїд. Але тут з морських

хвиль виринув веселий дельфін і поплив перед трійкою коней, вказуючи

Посейдонові шлях. Так і не вдалося Амфітріті сховатись на краю світу. Привіз

її Посейдон у свій палац і зробив морською богинею.

Але у синьокудрого Посейдона, який своєю красою міг зрівнятися з

Зевсом, і такої ж прекрасної Амфітріти народжувались діти, яких боялися

люди і не любили боги. Першим народився Тритон, котрий поселився в

морських глибинах. Він дув у мушлю, і від її звуків здіймався шторм, не

менший, ніж від помаху Посейдонового тризуба. Потім на світ з’явилося кілька

велетнів, — серед них були Антей, якого ніхто не міг здолати, тому що він

черпав сили з землі, і одноокий циклоп Поліфем, і єгипетський цар Бусіріс,

котрий вбивав усіх іноземців. Одним із синів Посейдона став і крилатий кінь

Пегас...

Але Посейдонові недостатньо було володіти долями людей на морі. Він

почав шукати землю, на яку не розповсюджувалася влада олімпійців. Лише на

самому краєчку землі знайшов він острів Атлантиду. Там почав царювати він і

його нащадки.

ЦАРСТВО АЇДА

Понурі, нескінченно великі володіння у Аїда. Там завжди темно. Адже

вони заховані глибоко в надрах землі. Ведуть туди чорні, бездонні жерла

печер. Прості смертні бояться навіть наближатися до цих входів до Аїдового

царства. Проникати туди наважуються лише герої, в чиїх жилах тече кров

богів. Невидимі для людей душі померлих залітають в жерла цих печер. Але не

так вже й просто потрапити душам до царства мертвих. Вони тиснуться на

березі підземної річки Ахеронт, очікуючи на перевізника. Але ось чується 168

плюскіт весел. Із мороку з’являється човен, а в ньому одягнений в мотлох

старий Харон. Не всіх упускає він до свого човна, а лише тих, кого родичі й

друзі поховали з дотриманням усіх обрядів. За перевіз він вимагає одну

монетку вартістю в один обол. Ось чому греки завжди клали під язик

померлому таку монету. Для Харона. А в кого такої монетки не було, значить,

кістки його не поховані. І душі доведеться нескінченно довго страждати на

порозі аїда...

Вихід з царства мертвих стереже триголовий пес Кербер (Цербер). Він

безперервно гавкає, а на шиї в нього шиплять змії. Через таку перешкоду

повернення душі немає.

Тече з підземному світі річка Стікс з крижаною водою. Над келихом води

зі Стіксу промовляють присягу безсмертні боги. Але кара за порушення

присяги сувора. Бог, який порушив присягу, на цілий рік падає замертво на

березі Стіксу, а потім на довгі дев’ять років його виганяють з Олімпу. Ось

чому навіть боги бояться Аїда та його царства. Є ще там річка Лета. Душі

нахиляються, п’ють з неї воду і...назавжди забувають все, що було в минулому.

«Канути в Лету», — промовляли греки, коли хотіли сказати, що хтось чи

щось забуте назавжди. І сьогодні, хоча вже ніхто не вірить у міфи, кажуть:

«Канув у Лету...» Значить: пропав, зник, забутий.

ПЛІД ГРАНАТА

Люди здригались від одного імені Аїда і як могли лестили йому. Називали

його «щедрим» і «гостинним», тому що... зрештою саме він зустрічав усіх

людей і всім вистачало місця у його володіннях. Ще Аїда називали Плутоном,

тобто «багатим». Справді, ніхто, крім нього, не володів такою незліченною

кількістю душ, а також схованих у земних надрах скарбів. Лише цариці не

вистачало цареві підземного світу.

Сів він у свою колісницю, виїхав з чорного провалля на землю і раптом

побачив красуню Персефону, доньку Зевса та богині плодючості Деметри.

Дівчина разом з подругами бавилася на галявині й збирала іриси, троянди,

фіалки, гіацинти, нарциси. Аїд схопив Персефону, поніс її в підземний світ і 169

посадив поряд із собою на трон. Її благання про допомогу ніхто, навіть Зевс, не

почув, тому що в той час він саме приймав багаті жертви від людей. Лише

Деметра здогадалася про нещастя.

Горе безмежне гостро пронизує

знічене серце.

Роздерла на безсмертному

волоссі вона покривало,

Скинула з пліч синьо-чорний свій

плащ і на пошуки діви

Швидко вперед подалася

по суші й по вологому морі,

Як птах легкокрилий.

Та правди сказати ніхто

Не схотів їй ні з вічних богів,

ні зі смертних людей,

І жодний з птахів

не з’явився до неї з правдивою вістю.

Заклопотана пошуками доньки, Деметра геть забула про землю. Не

проросло посіяне в неї зерно. Засохли сади та виноградники. Голод охопив

Грецію. Грізний, жахливий рік спустився на годувальницю-землю... «Ногою не

ступлю на Олімп, перш ніж мені не повернуть доньку, — сказала Деметра, — і

жодному плоду не дам вирости з землі».

Довелось Зевсові посилати в підземне царство Гермеса, щоб той умовив

Аїда відпустити Персефону. Аїд не наважився заперечувати старшому з богів.

Але перш ніж відпустити Персефону, змусив її проковтнути червоне зерно

граната, що було солодше від меду.

Цвіт граната був у богів та людей знаком кохання.

А в зерні граната таїлаь сила, яка вабила до чоловіка. Довелося Деметрі

змиритися з тим, що не назавжди повернулася до неї улюблена донька. З цього

часу дві третини року проводила Персефона поряд з матір’ю. Раділа Деметра, а 170

отже, і вся земля: проростало зерно, дозрівали плоди. А коли Персефона

покидала її, щоб зайняти місце на троні поряд з Аїдом, сумувала не лише

Деметра, але й вся земля не давала плодів. Коли поряд була мудра Персефона,

ледь-ледь пом’якшувався похмурий Аїд.

Він менше душ відправляв на муки до «аїдських», смердючих боліт і

вогняних річок, а більше душ пропускав у Єлисейські, райські поля.

Французи назвали Єлисейськими полями один із найгарніших столичних

бульварів. Не знайшли вони кращого імені для бульвару, ніж давньогрецький

рай.

ПОСЛАНЕЦЬ ДЕМЕТРИ

Деметра, яка робить землю плодючою, вирішила навчити людей

вирощувати злаки, щоб потім молоти зерно на борошно і пекти хліб. Але ж

кому першому з людей дати жменю зерна? Богиня вибрала юного сина царя

міста Елевсіна, якого звали Триптолем.

Юнак тричі зорав землю й кинув у неї зерно. А Деметра благословила

поле і працю юного царевича. Врожай вийшов дуже багатий. Деметра знову

з’явилась перед Триптолемом на дивовижній колісниці, що була запряжена

зміями. Вона ступила на землю й сказала:

— Триптолеме, займи моє місце. Ти повинен облетіти всі землі на моїй

колісниці і навчити всіх людей землеробству.

Триптолем облетів західні, південні та східні країни. Всюди, де він

побував, починали зеленіти сходи, люди збирали врожай і пекли хліб. Нарешті,

вирушив Триптолем у далеку Скіфію, до царя Лінху. Його він також навчив

орати землю й засівати поле пшеницею. Гордий Лінх вирішив присвоїти собі

славу вчителя землеробства і намислив убити Триптолема, коли той спатиме.

Однієї ночі він прокрався до покоїв і здійняв над сплячим Триптолемом

кинджал. Але Деметра вирішила покарати царя, який порушив священний

закон гостинності. Цар не встиг встромити кинджал в груди посланця богині,

тому що перетворився на рись і з риком, осоромлений, втік у темні ліси.

171

А скіфи через такий негідний вчинок свого царя так і не навчилися

землеробству й далі кочували степами, тому що скривджений Триптолем

полетів до інших країв.

ПРЕКРАСНИЙ АПОЛЛОН

Це одна з найгарніших мармурових статуй, створених митцями давнини.

Аполлон Бельведерський... Юнак зі струнким тілом та з гордовито піднятою

головою. На його ідеальному гарному обличчі помітна легка усмішка. Правою

рукою він, мабуть, тримав лук, а лівою лаврову гілку — символ чистоти.

Статуя Леохара створена дві з половиною тисячі років тому. Час завдав їй

невиліковних ран. Але попри все вона лишається прекрасною.

Аполлон — син Зевса і титанки Лето. Богиня Гера ненавиділа Лето й не

хотіла, щоб у неї народився син. Вона заборонила твердій землі дати притулок

майбутній матері. Всю Грецію, всі острови, розкидані довкола країни, обійшла

Лето, сподіваючись, що знайдеться місце, яке забажає стати батьківщиною її

сина. Але всі землі тремтіли від страху перед Герою й не наважувалися

порушувати її заборони. Посейдон пожалів Лето. Він створив плавучий острів

Делос (адже це не суша!). І там народилась у Лето двійня — хлопчик Аполлон

і донька Артеміда.

Але Гера не вгамовувалася. Вона підмовила страшного змія Піфона не

давати спокою Лето. І тій довелося з дітьми на руках тікати з Делоса. Якось,

страждаючи від спраги, вона підійшла до озера, щоб напитися води. Але при-

бігли з сусідніх полів селяни і почали проганяти її, погрожуючи киями. До

цього часу Лето вела себе як людина, як бідна, гнана мати. І люди поводились з

нею не по-божому. Лето охопив гнів. Згадавши нарешті, що вона богиня й

може своєю владою покарати людей, вона перетворила боягузливих і жадібних

селян на жаб!

Аполлон виріс і став одним з великих богів Олімпу, який дозволяв собі

сперечатися з самим громовержцем Зевсом.

172

Його називають Феб, тобто осяйний. Адже він уособлює сонце. Стріли з

його лука пролітають величезний простір, тому що сонце розкидає своє

проміння над усім світом. Він бог-віщун. Адже сонце, освітлюючи свій шлях,

бачить усе, що відбувається і відбудеться. Він заступник муз і бог натхнення,

бо саме завдяки сонцю існує гармонія в природі. Він бог-цілитель. Адже сонце,

тепло його проміння — перший цілитель ран. Ось так у Зевса з’явився син,

найпрекрасніший серед богів, заступник усього доброго.

Всі боги швидко стають дорослими, сильними і могутніми. Так трапилось

і з Аполлоном. Щойно народженого, його оповили пелюшками, обвинули

золотими ременями й дали скуштувати нектару, напою безсмертя. Тієї ж миті

Аполлон розірвав золоті ремені й почав вимагати у богинь, які опікувалися

ним: «Хай подадуть мені вигнутий лук і ліру. А людям я віщуватиму рішення

Зевса». І попрямував землею, тримаючи в одній руці лук, а в іншій — ліру.

І всі боги якийсь час аж заклякли від подиву!

ДЕЛЬФІЙСЬКИЙ ОРАКУЛ

Аполлон виріс і передусім вирішив помститися Піфону за страждання

своєї матері. А велетенський Піфон жив у печері, на схилі гори Парнас в місці,

яке називалося Дельфи. Час від часу він виповзав зі своєї схованки і спусто-

шував усе довкола.

Підлетів сонячний бог до Парнасу. Яскравим променем осяяв він

чудовисько, викликаючи його на бій. Виповз Піфон, і здригнулися гори. Але

ніхто ще не знав, що в сагайдаці у Аполлона чарівні, смертоносні стріли, які

завжди влучають в ціль. Лише встиг Піфон згорнутися в клубок, щоб потім,

подібно до того, як це роблять всі змії, блискавично кинутися на ворога, як

Аполлон пустив стрілу, і вона вбила змія. Після цього повернулися німфи, що

повтікали від грізного Піфона, і проспівали гімн похвали — піан. Аполлон

акомпанував їм на своїй лірі. Скінчивши грати, він здер шкіру зі змія, а тіло

його скинув у найглибше провалля.

Піфон, крім того, що спустошував околиці Парнаса, стеріг стародавнє

місце віщування — оракул в Дельфах, біля розщелини в скелі, з якої виривався 173

чудодійний газ. Жриця Піфія сходила на триніг, що стояв поряд з цією

розщілиною. Газ, який з глибин землі, дурманив жрицю й одночасно відкривав

їй майбутнє тих, хто звертався до неї за порадою. В шаленстві вона промовляла

пророцтва.

Аполлон оповив триніг шкірою Піфона. Тепер від імені переможця почала

віщувати Піфія.

Дельфійський оракул був найвідоміший. Вся Греція свято вірила в те, що

вустами Піфії відкриваються долі. Але всі знали і про інше. Ніщо не

спроможне врятувати людину від визначеної оракулом долі, до яких би хит-

рощів вона не вдавалась, аби змінити свою долю на краще.

ЗВІДКИ ЛАВРОВИЙ ВІНОК?

Лаврами і сьогодні вінчають переможців — поетів, музикантів,

шахматистів. Коли ж найталановитіші почали «пожинати лаври»?

...Якось Аполлон зустрів сина Афродіти (Венери) Ерота, якого з часів

Стародавнього Риму найчастіше називають Амуром. Той саме напинав на лук

тятиву. Аполлон посміявся з юного бога: «Як незграбно ти це робиш...»

Образився Ерот і почав думати про те, яким чином помститись Аполлону.

Він побачив, що Аполлон прямує до лісу, де живе дивовижної краси німфа

Дафна. І Ерот одразу ж придумав помсту. В його сагайдаці поряд лежали

стріли кохання й стріли ненависті, якими він влучно вражав серця богів і

людей. Адже недарма кажуть: «Від кохання до ненависті один крок».

Стрілою кохання він вразив Аполлона, а німфу — стрілою ненависті та

відрази. Аполлон побачив Дафну, і серце його запалало коханням. Він

підійшов до дівчини, але Дафна кинулась від нього тікати.

Я ж бог Сонця, син Зевса, цілитель і заступник людей! — вигукнув

Аполлон і кинувся наздоганяти дівчину. Він не розумів, як можна його,

Аполлона, не кохати! Але що дужче розпалювалося кохання в серці бога, то

більшу відразу відчувала до нього німфа. Вона швидко втікала, легко

перестрибуючи каміння та струмки, продираючись через колючий чагарник.

174

Врешті юна німфа виснажилась і почала благати свого батька, річкового бога

Пенея, щоб той позбавив її краси, аби лише позбутися ненависного Аполлона.

Бог зглянувся на благання доньки. Вона раптом відчула, що її руки та ноги

німіють, тіло вкривається корою дерева, а волосся перетворюється на зелену

крону. Аполлон підбіг, доторкнувся долонею до кори й відчув останні удари

серця німфи, яка обернулася на лаврове дерево.

Довго стояв перед ним Аполлон.

Хай хоча б вінок з твого зеленого листя прикрашає мою голову! —

вигукнув він. — Прикрашай віднині своїми гілками і мою золоту ліру, і мій

сагайдак зі стрілами. Нехай ніколи не зів’яне твоя зелень, о лавр! Стій же вічно

зеленим!

Лавровим вінком у Стародавній Греції почали прикрашати голови

переможців Олімпійських ігор, великих поетів. Звичай вінчати лаврами

зберігся назавжди. А сонячний бог Аполлон зневажив кохання іншої німфи,

Клітії. Вона перестала їсти, а пила лише росу. З раннього ранку до пізнього ве-

чора проводжала вона очима сонце. Поволі тіло німфи перетворилося на

рослину з широким листям, а обличчя на квітку соняшника, який і до сьогодні

повертається протягом всього дня, стежачи за рухом сонця по небу.

ЗНАКИ ЗОДІАКА

Сонячний шлях — той простір неба, який на своїй колісниці долає Геліос-

сонце, — греки назвали зодіакальним. А означає це — «коло тварин». Це коло

поділене на дванадцять частин, за кількістю місяців. І в кожній частині на

цьому річному шляху знаходяться сузір’я, названі іменами різних тварин. Ось

чому «коло тварин».

Згідно з грецькою міфологією, у кожного з дванадцяти богів Олімпу є своє

улюблене сузір’я. Живуть вони там у своїх небесних палацах, звідки

злітаються бенкетувати на Олімп або відправляються на землю, щоб

втрутитися в життя та справи людей. Тому крім малюнка, що символізує назву

сузір’я, поряд зображали головний атрибут бога.

175

Овена (квітень) супроводжував голуб Афродіти (Венери). Поряд з Тільцем

(травень) мав бути жрецький триніг Аполлона. Біля Близнюків (червень)

малювали черепаху — улюбленицю Гермеса (Меркурія). Рак (липень) спокійно

сидів під крилами орла — супутника Зевса (Юпітера). Біля Лева (серпень)

стояв кошик Деметри (Церери), який оповила змія. Діва (вересень) тримала два

смолоскипи, а за ними виднілася шапка Гефеста (Вулкана). Поряд з дитиною,

яку тримають Терези (жовтень), зображали супутницю бога війни Ареса

(Марса) вовчицю. Скорпіона (листопад) супроводжував пес богині-мисливиці

Артеміди (Діани). Про те, що Стрілець (грудень) улюблене сузір’я богині

домашнього вогнища Гестії (Вести), нагадувала лампа з ослячою головою.

Козерог (січень) не розлучався з павичем дружини Зевса-громовержця Гери

(Юнони). Водолій (лютий) був небесним володінням Посейдона (Нептуна), а

тому поряд з ним було зображено дельфіна. І нарешті сузір’я Риб (березень)

невтомно «стерегла» сова Афіни (Мінерви). В стародавні часи і до сьогодні

вважають, що сузір’я, під яким народилася людина, має магічне значення для її

характеру та долі.

ВЕЛИКИЙ ЗЦІЛИТЕЛЬ

Аполлон карав, насилав на людей чуму та інші страшні хвороби. Але гнів

він швидко міняв на милість і тоді швидко зцілював хвороби і виправляв ним

самим наслані біди. Він передав свої цілительські сили в руки свого сина

Асклепія, якого римляни називали Ескулапом. Ось історія його народження.

...Дуже любив Аполлон німфу Короніду. Але підлетів до нього одного

разу якось білий ворон і нашепотів на вухо, що зрадила богу його дружина з

простим смертним. Швидкою була кара розгніваного бога. Аполлон убив

німфу і перетворив її на чорну ворону. А ворон-виказувач також за волею бога

перетворився на чорного похмурого птаха. Відтоді, як кажуть, обидва ці птахи

присвячені Аполлону.

Але за мить до загибелі Короніда народила Аполлону сина Асклепія. Бог

зрозумів, що він ревнував марно, але було вже запізно...176

Сина свого Аполлон відніс кентавру Хірону, мудрому і доброму

вихователю героїв, який умів лікувати багато хвороб.

Донька Хірона була віщункою, вона передбачила:

— Зростай на благо світу, дитя. Багато смертних будуть зобов’язані тобі

життям. Ти володітимеш даром навіть воскрешати померлих. Та коли хоч раз

зробиш це всупереч волі богів, ти накличеш на себе гнів Зевса, і його громові

стріли вразять тебе!

Асклепій виріс, став великим лікарем. Талантом він перевершував і свого

батька Аполлона, і вчителя Хірона.

Якось, коли бог сидів біля постелі хворого, з’явилася змія й обвилася

навколо його палиці. Він убив її, але відразу ж з’явилась друга змія, несучи в

роті якусь траву. Вона натерла цією травою мертву змію, після чого та ожила й

поповзла геть. На підлозі лишилась тільки її стара шкіра. Асклепій зрозумів:

змія ожила, скинувши шкіру, значить, і тіло хворого здатне відродитися від

чудодійної трави. Він кинувся слідом за зміями. Довго він йшов по їхніх

слідах, аж поки знайшов траву, що повертала до життя.

Син критського царя Міноса маленький Главк ганявся за мишею і впав у

бочку з медом. Батько знайшов його мертве тіло. Асклепій дав у руки

мандрівникові цілющу траву і направив його до палацу царя. Завдяки цій траві

хлопчик воскрес. Потім Асклепій повернув життя Іпполіту, сину героя Тесея,

якого затоптали його ж власні коні. Все більше гнівався Зевс на Асклепія, який

порушував встановлений порядок: смертні мусять відправлятися до царства

Аїда й більше звідти не повертатися.

Асклепій знав про гнів Зевса. Але кожного разу страх втратити життя

поступався перед обов’язком лікаря.

Одного разу хвалько Капаней сказав, ніби — він, усупереч волі Зевса,

спалить чудове місто Фіви, і почав підніматися на стіну фортеці. Зевс вразив

його блискавкою. Але Асклепій повернув Капанея до життя. Цей вчинок

переповнив чашу терпіння Зевса. Збулось пророкування доньки кентавра

177

Хірона. Асклепій, який виступив проти волі богів, був убитий громовою

стрілою Зевса й піднісся на Олімп, назавжди покинувши землю.

В місті Епідаврі побудували на честь Асклепія знаменитий храм, який

оточувала священна кипарисова діброва. Юрбища хворих людей сходились до

цього храму з усієї Греції в пошуках зцілення від усіляких напастей та хвороб.

Перш ніж просити поради в Асклепія через його жерців, пілігрими мали

пройти через піст, омовіння та священні очищення. Після цього вони мали

провести ніч у храмі, де бог з’являвся до них у снах і давав їм настанови, які

потім тлумачили жерці. В Греції було багато храмів, присвячених Асклепію.

Храми ці будувались біля цілющих джерел. Римляни також вшановували

Асклепія, якого вони називали Ескулапом. Коли страшна чума, яка лютувала

протягом трьох років, загрожувала спустошити країну, верховні жерці вирі-

шили, що немає іншого засобу, ніж послати за Ескулапом до Епідавра. Бог

прихильно вислухав посланців і відпустив разом з ними до Рима свою змію,

яка завжди обвивала палицю, на яку Асклепій (Ескулап) опирався. Варто було

кораблеві зі змією прибути до Рима, як епідемія відразу вщухла.

І на сьогодні символом медицини лишається змія, що оповилася навколо

жертовної чаші. Це та сама змія Асклепія, якій відома була таємниця трави

безсмертя.

До нашого часу дійшло небагато скульптурних зображень Асклепія

(Ескулапа), виконаних майстрами Стародавньої Греції та Стародавнього Риму.

На цих статуях його зображають як приємного усміхненого чоловіка. Зазвичай

він стоїть, спираючись правицею на палицю, навколо якої оповилася змія.

Голова його перев’язана стрічкою, що притримує довге, густе волосся.

БОГИНЯ-МИСЛИВИЦЯ

Артеміду, сестру Аполлона, римляни звали Діаною. На давньогрецьких

статуях та їхніх римських копіях вони дуже схожі одна на одну обличчям. До

нашого часу дійшла, мабуть, найдовершеніша статуя Артеміди. Богиня,

178

одягнена в легку туніку, стрімко й легко мчить поряд зі швидкою ланню. За

плечима в неї, як і в Аполлона, лук та сагайдак із стрілами. Такий гарний одяг,

лук і стріли вручив їй сам Зевс. Він зробив її заступницею тварин і полювання.

Аполлон був

гарний, як сонце. А богиня полювання була прекрасна і таємнича, як мі-

сяць. А ще Зевс надав Артеміді почет, щоб їй не було в лісі самотньо.

Шістдесят німф супроводжували її на полюванні, а ще двадцять

піклувалися про її взуття та собак.

Час від часу Артеміда приходила до улюбленого брата в Дельфи, і там,

поряд зі славетним оракулом, вона насолоджувалася грою свого брата на лірі.

А в лісах вона жила в гротах поряд із дзвінкими струмками. І горе простому

смертному, котрий кине на богиню нескромний погляд.

Якось юний Актеон полював у лісі з товаришами. Він погнався за звіром і

опинився біля гроту, де в той час відпочивала Артеміда зі своїми подругами-

німфами. Вражений красою богині, Актеон завмер на місці і розглядав її.

Розгнівана богиня хлюпнула на голову Актеона пригоршню води і сказала:

А тепер іди. І якщо зможеш, похвалися, що бачив, як купалась Артеміда.

Актеон торкнувся рукою до голови і відчув, що в нього на потилиці

виросли роги. Він торкнувся до обличчя — а воно перетворилося на оленячу

морду. Вуха та шия видовжилися, руки витяглись у тонкі ноги з копитами. Ак-

теон підбіг до берега річки і побачив у ній відображення оленя, на якого він

перетворився. Він кинувся бігти, щоб знайти товаришів і поділитися своїм

горем. Але собаки не впізнали господаря, кинулися на нього. Друзі випустили

смертоносні стріли. Поверталися вони додому, радіючи вдалому полюванню. І

не здогадувались, що несли на плечах не закривавлену тушу лісового звіра, а

власного товариша.

ЗАРАДИ УЛЮБЛЕНОЇ МАТЕРІ...

Міцно любили близнюки Аполлон та Артеміда одне одного. Але не менш

палко вони любили свою матір Лето. За будь-яку образу, заподіяну їй, вони

готові були страшно помститися.179

Охопили царицю Фів Ніобу заздрощі. Побачила вона одного разу, що

люди прямують до вівтаря, аби принести жертви Лето, й вигукнула:

Я така ж гарна, як Лето, але вищого роду. Матір Лето — проста титанка, а

мій дід сам Зевс! У Лето всього двоє дітей, а в мене сім синів і сім доньок.

Віддайте ж божественні почесті мені!

Люди послухались, і вівтар Лето лишився пустим. Гірко заплакала Лето

від образи. А серця Аполлона та Артеміди запалали люттю до тієї, що

насмілилась так скривдити їхню улюблену матір. І помчали боги до Фів —

шукати кривдницю.

Ніоба сиділа в оточенні своїх дітей і милувалася ними. Раптом повітря

розітнув посвист стріли. І один з синів упав до її ніг мертвий. І знову

засвистіли стріли. Всі сини і шість доньок миттєво загинули від стріл

Аполлона та Артеміди. Остання, сьома донька кинулась в обійми матері. І

нещасна Ніоба заблагала:

— О, Лето, ти перемогла мене! Залиш мені хоча б одну доньку! Зми-

лостився над нею, о, велика Лето!

Але марними були запізнілі благання. Артеміда вже відпустила тятиву

лука, й стріла вразила сьому, останню Ніобину доньку. Від горя та жаху

скам’яніла Ніоба. І лише з очей її далі струменіли сльози. Водами чистого

джерела вони течуть по її скам’янілому тілу на землю. Ніобу почали зображати

на саркофагах як символ материнської скорботи. Її доля — символ гіркої долі.

АФРОДІТА, НАРОДЖЕНА З МОРСЬКОЇ ПІНИ

Боги народжувалися дивним чином. Ось як з’явилась на світ Афродіта.

Пам’ятаєте, як жорстоко Кронос поранив свого батька Урана? Страждаючи від

глибокої рани, злетів Уран угору. Краплі його крові впали в море. Вони

змішалися з піною хвиль і довго носилися по поверхні води, аж поки цю піну

прибило до острова Кіпр. З піни вийшла богиня незрівнянної краси. Там, де її

ступні торкалися землі, відразу виростали запашні квіти. Здавалось, Афродіта

випромінює чари кохання, і все підкорялося тим чарам: і люди, і птахи, і 180

тварини, і рослини, і навіть боги. Тільки три богині — Афіна, Гестія та

Артеміда — лишалися непідвладними їй.

Її голову прикрашав золотий вінок, на ній були сяючі, мов сонце,

прикраси і легкі повітряні шати. Її стрункий стан оперізував дивовижний пояс,

в якому містились усі чари кохання. До появи Афродіти люди не звертали

уваги на свою зовнішність. Вони були брудні й негарні, вдягались у грубі

козлячі шкіри. Тепер вони змінювалися — їхні обличчя ставали

благороднішими, тіла стрункішими. Вони стежили за своєю зовнішністю,

прикрашали себе.

Улюбленим сином Афродіти був маленький непосидючий хлопчик Ерот,

завжди озброєний луком та стрілами, він ніколи не дорослішав. Його стріли,

влучаючи в серця людей, запалювали в них кохання або ненависть. Афродіту

завжди супроводжували три богині. Аглая — «сяюча», Єфросина —

«чистомисляча», Талія — «квітуча». Греки назвали цих богинь, помічниць

Афродіти, харитами, а римляни — граціями. Сьогодні, коли ми хочемо

підкреслити стрункість, витонченість людської постави, ми говоримо про неї:

«Граційний» чи «Граційна».

Народжену з піни Афродіту римляни назвали Венерою. Тисячі скульптур

та полотен присвячено Венері. Серед них один з найвідоміших творів

мистецтва усіх часів — статуя Венери Мілоської, яка зберігається в паризь-

кому Луврі.

На вечірньому небосхилі першою загоряється вечірня зірка — планета

Венера.

ДЕВ’ЯТЬ МУЗ

«Віршомаз», — кажуть про нездарних поетів. «До нього завітала муза», —

кажуть про талант.

Віршомазів багато, а геніїв, улюбленців муз, одиниці.

181

Греки вважали, що найважливіше з того, що супроводжує людину на її

життєвому шляху, належить Зевсу. Саме тому, аби людину завжди

супроводжували краса й натхнення, Мнемозіна, богиня пам’яті, народила

Зевсові дев’ять доньок — муз.

Музи стали натхненницями талантів. «Щойно народжується їхній

обранець, вони починають годувати його ніжною небесною росою, і з його

вуст ллються слова солодкі, як мед», — розповідає міф. Отож печатка таланту

позначає людину ще при народженні. Треба її лише помітити...

Доньки Зевса поділили між собою всі мистецтва та науки, які в греків

вважалися головними. А щоб відрізнити муз одну від одної, кожній вручили

особливі атрибути.

Кліо, муза історії, зображувалася з сувоєм пергаменту в руках.

Калліопа, муза епічної поезії, завжди сиділа в мрійливій позі, тримаючи в

руках намащену воском дощечку (для письма) й гостру паличку — етил ос.

Цей етил ос міг писати лише гарним стилем. Калліопа надихнула Гомера на

написання «Іліади» та «Одіссеї».

Трагічна маска в руках, лавровий вінок на голові та котурни на ногах (це

шкіряне взуття на високому підборі) вирізняли Мельпомену, музу трагедії.

Заступницею всіх танців і танцюристів стала Терпсіхора. Вона, як і

Мельпомена, заквітчана лаврами, в руках вона тримає арфу, звуки якої

долинають лише до талановитих танцюристів.

Не лише трагедія, комедія теж мала свою музу — Талію. Її голову

прикрашав плющовий вінок, в одній руці вона тримала комічну маску, а в

іншій тимпан (музичний інструмент, подібний до гусел).

Ерато ніколи не розлучалася з легкою солодкоголосою лірою, тому що

була музою любовної поезії. Муза Ерато керує нами, коли ми вимовляємо

чарівні слова кохання, прикладаємо руку до серця або ніжно обіймаємо кохану

людину.

А Евтерпа, муза ліричної поезії та музики, завжди зображалася з флейтою.

182

Серед муз є одна, в якої немає ніяких характерних атрибутів, якими вона б

вирізнялася серед інших. Вона просто стоїть, спершись на скелю, і мрійливо

дивиться в далечінь. Це Полігімнія — богиня гімнів богам та ораторів, якими

славилася Стародавня Греція.

І нарешті, була своя муза в астрономів та звіздарів — Уранія. В неї під

ногами — земний круг, а в руках — дерев’яний циркуль, яким користуються

астрологи для визначення місця зірок на небосхилі.

Всі музи вподобали місцевість біля гори Гелікон. Там були чудові тінисті

гаї, прохолодні печери і присвячене їм джерело Гіпиокрена. Варто скупатись в

його «фіалково-темних» водах, як самі по собі народжуються чарівні пісні. Це

джерело викресав своїм копитом крилатий кінь Пегас.

На Олімп музи приходять у почті Аполлона. Він вдаряє по золотих

струнах кіфари, музи починають співати і танцювати. За ними кидаються в

танок всі боги, вони співають пісні та гімни на свою честь.

ЗВІДКИ ВЗЯЛИСЯ СОРОКИ

У божественних та прекрасних муз був один недолік: Вони терпіти не

могли суперників. Якось вправний музикант і співак Фамірід викликав їх на

змагання.

— Якщо я здобуду перемогу, то стану вашим хазяїном, — сказав він, — а

коли ви переможете, то візьміть у мене все, що забажаєте.

Ясна річ, перемогли музи і жорстоко покарали співака, який насмілився

змагатися з ними. Вони осліпили Фаміріда, позбавили його голосу та вміння

грати на кіфарі.

Іншим разом з музами вирішили позмагатися дев’ять доньок

македонського царя. Адже їх було стільки ж, скільки й муз, і вважали вони

себе дуже талановитими. Третейськими суддями обрали німф. Посідали німфи

довкола царських доньок, а ті почали співати пісні, в яких вони насміхалися

над богами. Музи були дуже ображені цими піснями. Підвелася Калліопа й

проспівала гімн богам. Німфи в один голос визнали її переможницею. Але

183

царські доньки заявили, що таке рішення несправедливе, і кинулися на муз,

щоб побити їх та прогнати. Покарання було дуже швидке. Доньки царя

перетворилися на сорок. Відтоді вони сповнюють своїм галасом гаї та поля.

Так що лаври переможців завжди дістаються справжнім служителям муз.

Щоправда, сороки теж не здаються. Вони, як і раніше, вважають, що покарано

їх несправедливо, і шукають по всьому світу прихильників своїх пісень.

Декому ґвалт сорок подобається більше, ніж співи муз...

НАРОДЖЕННЯ АФІНИ ПАЛЛАДИ

Зевс страшенно страждав від головного болю. Він попросив

наймайстернішого бога Гефеста розколоти йому череп і подивитися, що там

усередині робиться. Гефест виконав прохання Зевса. Адже він знав, що Зевс

безсмертний і голова швидко загоїться. З розколотої голови вийшла раптом

«могутня донька могутнього бога» Афіна, в повному розквіті сили, у

військових обладунках і розкішних шатах.

Її світловолосу голову увінчував шолом. На цьому шоломі було зображено

сфінкса — символ божественного розуму. (Адже Афіна вийшла з вмістилища

розуму свого батька, з голови Зевса.) А над. забралом шолома — вісім коней,

які щодуху мчали. Це означало, що думки Афіни такі ж швидкі, як і ці коні. Її

груди були прикриті егідою — панцирем, який робив богиню недосяжною

навіть для стріл Ерота. Її довгі шати торкалися землі. В правій руці вона

тримала спис. Афіна була богинею справедливої війни — за свободу і честь. А

в лівій руці вона несла щит. Як і все у Афіни, щит цей був чудовий. На одному

його боці було зображено бій з войовничими жінками — амазонками, а на

іншому — бій богів і титанів.

Так народилася войовнича, але мудра богиня Афіна.

Римляни називали її Мінервою.

АКРОПОЛЬ І ПАРФЕНОН

Гору, на якій сперечалися боги, назвали Акрополем, тобто «верхнім

містом». Він став священним. В Акрополі греки спорудили на честь Афіни

184

храм Парфенон — один з найвеличніших витворів світової архітектури.

Мармурова колонада оточує храм. На фронтонах були скульптурні групи,

створені великим скульптором Фідієм. Одна розповідала про те, як народилась

Афіна з голови Зевса, а в іншій показано суперечку Афіни з Посейдоном. В

центрі храму стояла велична статуя Афіни, виконана зі слонової кістки та

золота.

Немає в храмі сьогодні статуї Афіни, немає скульптурних груп на

фронтонах. Звичайно, час не був прихильний до храму. Але найнещаднішими

виявилися люди. Турки, захопивши Грецію, влаштували у храмі пороховий

склад. 1687 року, під час війни з Венецією, в цей склад влучила бомба, і весь

центр храму, частина колон були зруйновані. Але ж у той час скрізь, певна річ,

і у Венеції, всі так захоплювалися грецьким мистецтвом!

Наприкінці XVIII ст. англійський посол у Туреччині лорд Елджін

самовільно зняв усі

скульптури і вивіз їх на кораблі до Лондона. Там вони й стоять до сьогодні

в Британському музеї. І повертати ці скарби на їхню батьківщину англійці не

збираються.

ХИТРУН І ВИТІВНИК НА ІМ’Я ГЕРМЕС

На горі, в прохолодній печері, жила німфа Майя, донька Атланта, який

тримав на своїх плечах небосхил. Іменем цієї німфи було названо найкращий

весняний місяць. (Російською — май, українською — травень).

У цій печері рано-вранці народився Гермес. До полудня він скинув

пелюшки, вийшов назовні й побачив черепаху. Гермес випатрав її ножем,

прилаштував до панцира сім струн, які зробив з баранячих кишок. Під

акомпанемент цього солодкозвучного музичного інструменту він проспівав

пісні, спочатку на честь свого народження, потім на честь батька Зевса та

матері Майї. Але раптом малюкові закортіло м’яса. Він поклав саморобну

кіфару до своєї колиски, одяг крилаті сандалі і вмить помчав туди, де паслась

отара чудових корів Аполлона. Хитрун прив’язав коровам до хвостів віники з

185

очерету і погнав їх. Корови йшли, вимахуючи хвостами, і підмітали за собою

сліди. Потім Гермес узяв їх за хвости і задом наперед загнав до печери. Там він

засмажив двох корів і добряче пообідав, а тоді повернувся до свого

помешкання, проліз туди через замкову шпарину і, ніби нічого не сталося, вліз

до своєї колиски. Так він і заснув солодким сном, притиснувши до себе само-

робну кіфару.

Аполлон цілий день шукав своїх корів. Він був навіть підійшов до печери,

але заходити в неї і не подумав, адже сліди, як йому здалося, завдяки хитрощам

Гермеса вели не до печери, а від неї! Та він усе ж таки здогадався, що то за

витівник украв його череду. Розгніваний Аполлон увірвався до печери Майї і

почав вимагати у Гермеса, щоб той повернув корів. Але малюк відповів:

— Я ще замалий, аби вкрасти цілу череду. Якщо ти надумаєш розповісти

про це богам, вони засміють тебе!

Проте Аполлон вихопив Гермеса з колиски і поніс до Зевса на суд. Перед

Зевсом Гермес знову почав заперечувати свою провину. Адже він тоді ще не

знав, що Зевс всевидячий і всезнаючий. Не вдалося йому перехитрити громо-

вержця, який наказав повернути череду господареві. Отож Гермесові довелося

підкоритись його волі й вести Аполлона до печери. Поки той перелічував своїх

корів, Гермес взявся грати на саморобній кіфарі. Аполлон був у такому захваті

від інструмента, що почав просити Гермеса віддати йому кіфару. Гермес

зметикував, що може мати з цього добрий зиск:

Я ладен віддати кіфару за твоїх корів.

Аполлон погодився на такий обмін. А поки він випробовував такий

дорогий інструмент, Гермес устиг зробити з очерету пастушачий ріжок і почав

грати тепер уже на ньому. І знову Аполлон був полонений грою Гермеса.

Я ладен віддати ріжок за твій жезл і вміння передбачати події, — відразу

сказав Гермес. Аполлон погодився на цю угоду.

Спритність, з якою Гермес під самим носом у Аполлона вкрав череду

корів, зробила його заступником злодіїв. Зухвалість, з якою він захищав,

лежачи в колисці, свою недобру справу і, якби не Зевс, звичайно ж, переконав 186

би Аполлона, призвела до того, що своїм заступником його почали вважати

адвокати. Оскільки Гермес ще з пелюшок навчився укладати вигідні угоди, то

він став улюбленим богом торговців, а заразом — і мандрівників. Адже купцям

доводилося з далеких країн вести свої каравани з заморським крамом. На

скульптурних зображеннях він зазвичай тримає гаманець з грішми.

На крилатих сандалях Гермес миттю міг перенестися куди завгодно. Зевс

призначив його своїм посланцем. Він виконував усі повеління батька-

громовержця. Інколи Гермес навіть жалівся: «Немає бога нещаснішого від

мене: маю стільки справ і обов’язків! Зранку я мушу вимести залу, в якій

бенкетують боги, потім лечу вислуховувати доручення Зевса і так кручуся мов

скороход між небом і землею!»

А римляни називали Гермеса Меркурієм.

ГЕРМЕС ВИЗВОЛЯЄ ІО

Ось як хитромудрий Гермес виконував доручення свого батька Зевса.

...Якось Гера не побачила Зевса на троні й почала розшукувати його. Її

погляд привабила темна хмара, яка рухалася понад самою землею. «Чи не там

часом Зевс?» — подумала богиня й почала розвіювати хмару. А Зевс і справді,

ховаючись під хмарою, переслідував царську доньку Іо, яку, за його ж волею,

вигнав з дому батько. Побачивши, що хмара розвіюється, Зевс відразу ж

зрозумів, що до цього доклала рук Гера, і перетворив Іо на білу корову. А Геру

запевнив, що він просто милується цією гарною твариною.

— Подаруй її мені, — сказала Гера.

Зевсові нічого не лишалось, як задовольнити її прохання. І богиня повела

суперницю, змушену тепер ходити на чотирьох ногах. Стерегти Іо богиня

доручила стоокому чудовиську Аргусу. Коли два його ока спали, інші

дев’яносто вісім пильно дивилися навколо.

Зевс покликав Гермеса й попросив його знайти, в який спосіб звільнити Іо.

Гермес спустився на землю, неподалік від Аргуса, почав пасти вівці і награвати

на сопілці. Чудовиську було дуже сумно. І Аргус попросив Гермеса сісти 187

ближче. Хитрун умостився поряд і почав награвати колискову. Аргус уперше

заплющив усі свої очі й заснув глибоким сном. Гермес тільки цього і чекав:

одним помахом меча він відрубав Аргусу голову.

Гера дуже засмутилася тим, що втратила такого вірного слугу. Вона

зібрала всі очі чудовиська й помістила їх на хвості у птаха. Відтоді розкішний

хвіст павича прикрашають очі Аргуса.

А на Іо, яка все ще була коровою, Гера наслала ґедзя. Довго тікала Іо від

його укусів, аж поки впала знесилена на березі Нілу, в Єгипті. Лише там вона

знову перетворилася на дівчину. І єгиптяни почали вшановувати її під ім’ям

Ісіди (Ізіди). Ось як греки пояснювали походження великої єгипетської богині.

ГЕФЕСТ, АБО ВУЛКАН

За давніми переказами, земний вогонь походить від вогню небесного й

ховається у вулканах, які час від часу вивергають його. Отож греки,

персоніфікуючи цю грізну стихійну силу природи, склали міф про Гефеста,

якого римляни назвали Вулканом. Всі гори на землі, які пашіють вогнем, ми

називаємо латинським ім’ям цього бога.

Гефест — син Гери та Зевса. Народився він кволий і кульгавий... У

маленькому, тремтячому від подиху вітру вогнику сірника важко розгледіти

нищівне полум’я лісової пожежі. Так і Гера не зирнула в майбутнє Гефеста.

Засоромилася вона свого потворного сина й скинула його з Олімпу. Довго

летів він, аж поки вдарився об води океану.

Життя скинутого з Олімпу бога врятували доньки Океана нереїди.

Лишився Гефест назавжди кульгавим. Зате в нього були сильні, з могутніми

м’язами руки, які, ніби граючись, били велетенським молотом в ковадло. У

нього були вправні пальці, що могли перетворити золото на незрівнянні за

своєю красою та витонченістю прикраси. На дні океану, в палаці Посейдона,

він зробив свою першу ковальню й своїми виробами обдарував нереїд.

Але не міг втамувати Гефест свій гнів на матір, яка так жорстоко з ним

повелася. Вирішив помститися їй. Він викував гарний зог лотий трон і відніс

188

його на Олімп, а сам відразу ж повернувся до своєї майстерні. Гера сіла на

трон, але не змогла підвестися! Трон виявився з секретом. Тисячі невидимих

ниток припнули її до сидіння. Розірвати їх міг лише сам Гефест. Зевс відправив

свого «кривоногого» посланця Гермеса, щоб той вмовив Гефеста повернутися

на Олімп і звільнити матір від такого покарання. Але Гефестове серце все ще

було переповнене кривдою та злістю. Відмовився він виконувати прохання

громовержця. Тоді Зевс відрядив до Гефеста веселого бога винограду й вина

Діоніса. Він напоїв Гефеста смачним хмільним напоєм, який витіснив з його

серця всі погані почуття. Сів Гефест на віслюка, в’їхав на Олімп і дозволив

Гері підвестися з хитромудрого трону.

Проте лишатися на Олімпі, де життя було сповнене всіляких утіх, майстер

не захотів. Він повернувся до своєї кузні, яка ховалася в надрах вогнедишного

вулкана Етна. Гора часто здригається, в її надрах чутно глухі удари. То

працюють гігантськими молотами підручні Гефеста — одноокі велетні

циклопи. Багато замовлень богів виконав Гефест у своїй кузні. Для Аполлона

викував стріли, які влучно били в ціль, а потім самі поверталися в його са-

гайдак. Він зробив колісницю для сонячного бога Геліоса й ще багато-багато

чудових речей.

Гефеста можна вважати першим винахідником. Він викував собі

механічних помічників, які роздували вогонь міхами. Саме він навчив людей

ковальському мистецтву.

Тож за зовнішньою потворністю може приховуватися світлий розум і

великий талант.

НЕСАМОВИТИЙ APEC

Зевс не долюблював одного зі своїх синів — Ареса. Він був кровожерним

богом війни. Аресові було байдуже, хто правий, а хто винний. Головне — щоб

гриміла битва, лунали войовничі вигуки, чувся брязкіт щитів і крики пора-

нених. Що жахливішою була війна, то більше радів Apec.

Але якось велетні захопили в полон войовничого бога, затягли його до

похмурої печери, закували у мідні кайдани і стали на варті. На землі вщухли 189

війни. Люди не вбивали один одного, і навіть боги перестали між собою спере-

чатися. Минав тринадцятий місяць мирного життя. Занудьгував Зевс у такій

тиші. Набридло і богам, і людям жити мирним життям. Настраждавшись від

воєн, тепер усі втомилися від тиші. І Зевс хитрістю визволив Ареса з полону.

Знову помчав Apec на своїй бойовій колісниці, запряженій кіньми Блиск,

Полум’я, Шум і Жах. А поряд з колісницею летіла богиня розбрату Еріда.

Ареса називали сильним, велетенським, підступним, віроломним,

губителем людей, руйнівником міст, заплямованим кров’ю. Та все ж

обходитися без його послуг люди не бажали.

Не любили греки Ареса. Проте у войовничому Римі Apec, якого тут

називали Марсом, став одним із найшанованіших богів. Полководці,

збираючись на війну, йшли до храму цього бога просити його про допомогу.

Вони торкались його щита й списа, повішених над жертовником, і голосно

промовляли: «Веселися, Марсе!»

ВИКРАДЕННЯ ЄВРОПИ

Одного разу фінікійській царівні, пишноволосій красуні Європі, наснився

дивний сон. Ніби стоїть вона перед двома жінками, кожна з яких захищає своє

право на неї, Європу. І ніби дівчині відомо, що одну з жінок звати Азіл. Це

вона виховала й виростила її. Але інша, невідома чужинка, стверджує:

— Мені Європа буде подарована самим Зевсом, і я зватимусь її іменем! —

і пригортає дівчину до себе, ласкаво обнімає.

В збентеженні прокинулась царівна. Але дівочі сумніви швидкоплинні,

особливо коли за вікном весна, співають пташки і розквітають квіти. Подалася

Європа з подругами на узбережжя співати пісень та гратися. Одна з дівчат

почала зривати запашні нарциси, інша — фіалки, а Європа збирала червоні

троянди в позолочений кошик, виготовлений найвправнішим майстром

Гефестом. І такими гарними були квіти в тому кошику, що ними замилувався

сам Зевс, а потім звернув увагу і на вродливу дівчину в пурпурових шатах. Тієї

ж миті в його серце влучила стріла пустуна Ерота, сина богині кохання 190

Афродіти. Адже це вона послала царівні віщий сон і тепер надумала втілити

його з допомогою громовержця.

Спалахнуло пристрастю серце Зевса. Він вирішив викрасти юну красуню.

Але щоб не налякати її, а заразом і уникнути гніву ревнивої дружини Гери,

перетворився на красеня-бика. Шерсть його вилискувала золотом, роги

скидалися на молодий місяць, а світлі очі блищали гарячою пристрастю.

Дівчата помітили в череді незвичайну тварину, підійшли ближче, щоб

розгледіти її й погладити. Бик почав лащитись до Європи, схилив перед нею

коліна. Царівна без остраху вмостилася в нього на спині. Але тут бик раптово

скочив і помчав до моря. Він кинувся в його хвилі й поплив легко та просто,

мов дельфін. Все далі лишався рідний берег. Тремтячи від страху, дівчина

чіплялась за роги бика, благала про допомогу.

І раптом з морських хвиль з’явився на своїй колісниці Зевсів брат

Посейдон. Широким тризубом він приборкав розбурхані хвилі і вказав шлях. А

поряд з Європою тепер пливли прекрасні нереїди верхи на дельфінах. На двох

тритонах, запряжених у золоту мушлю, линула по морській гладіні сама

Афродіта, осипаючи царівну трояндами.

Заспокоїлась і всміхнулась царівна, зачувши, як тритони безодні грають на

довгих трубах весільні пісні. Та й взагалі все довкола нагадувало їй пишну

весільну процесію! Забула Європа про покинутий дім, про зажурених батьків

та подруг.

Нарешті вдалині з’явився берег квітучого острова Крит. Сюди, в грот, де

зростав і мужнів сам Зевс, привіз він свою кохану і знову набрав свого

звичайного вигляду. Він подарував своїй молодій дружині намисто з

коштовного каміння та золота.

Минув час, і Європа народила трьох синів — Міноса, Радоманта та

Сарпедона. Згодом їх взяв на виховання критський цар. І діти Зевса стали

членами правлячої на острові династії.

Легенда про Європу пов’язала зародження європейської цивілізації з

островом Крит. Її ім’я набуло географічного значення. За часів Гомера 191

Європою називали вже всю Середню Грецію. А пізніше ім’ям фінікійської

царівни почали називати увесь материк. Образ Європи збуджував уяву

багатьох художників. В Третяковській галереї в Росії експонується картина В.

Серова «Викрадення Європи». На цей сюжет малювали свої картини Дюрер,

Рафаель, Тіціан, Рембрандт та багато інших художників.

ГІАЦИНТ

Прекрасним був син царя Спарти юний Гіацинт. Своєю красою і доброю,

веселою вдачею він полонив серця не лише людей, але й богів. Часто сам

Аполлон сходив на землю, аби піти разом зі своїм молодим другом на

полювання в густі ліси або позмагатися в спритності, силі та в гімнастичних

вправах. А спартанці ж були майстерними гімнастами.

Якось приятелі вирішили з’ясувати, хто з них далі метне важкий

бронзовий диск. Довго вони змагалися, але жоден з них не міг перемогти

іншого. І ось зібрався на силі Аполлон, аж до самого сонця здійнявся кинутий

ним диск, а потім, мов палаюча зірка, стрімко полетів на землю. Кинувся

Гіацинт до того місця, де мав упасти диск, щоб чимдуж знову запустити його в

небо й довести свою силу та перевагу. Але диск відскочив від землі й зі страш-

ною силою влучив прямо в голову Гіацинту. Сходячи кров’ю, впав юнак на

зелену траву.

Швидше від вітру мчав до пораненого друга Аполлон. Поклавши його

темноволосу голову на свої коліна, він намагався зупинити кров. Але

тьмяніють ясні очі Гіацинта, блідне його прекрасне обличчя, і ось вже, подібно

до в’янучої під палючим сонцем квітки, похилилося його змертвіле чоло.

Горе та відчай охопили Аполлона, мимовільного винуватця смерті друга.

Він навіть прокляв своє безсмертя, яке не давало йому можливості разом з

Гіацинтом зійти в царство мертвих. Гіркі сльози скорботи пролив Аполлон на

скривавлені кучері свого улюбленця.

Ось із цього поєднання крові та сліз і виросла на зеленій галявині червона

квітка. Присвятив її Аполлон своєму другові й назвав його іменем, щоб завжди

пам’ятали люди про прекрасного юнака. Центром культу Гіацинта стало місто 192

Амікли. Щорічно в липні там відбувалися триденні свята — гіацинтики,

присвячені Аполлону та його другові. В перший день свят приносились сумні

заупокійні жертви богам, а потому починалися спортивні змагання та веселі

гуляння на честь Аполлона.

ПСІХЕЯ ТА ЕРОТ

Казали таке: якщо для розповіді про красу будь-якої жінки можна

підібрати слова, то вроду Псіхеї простий смертний нездатний описати.

Не було в світі дівчини лагіднішої, тендітнішої й чарівнішої, ніж Псіхея.

Адже саме ім’я її означало «душа» і «метелик».

І жителі країни, де батько дівчини був царем, і чужинці, приваблені

чутками про її дивовижну вроду, юрмилися біля палацу, аби лише глянути на

дівчину. Побачивши Псіхею, вони схилялися перед нею і вшановували її так,

ніби то була богиня краси. Врешті люди так у цьому впевнилися, що перестали

відвідувати храми Афродіти, не приносили більше жертв богині. Зате Псіхею

засипали квітами. Страждаючи від ревнощів до щасливої суперниці, Афродіта

вирішила її покарати. Вона покликала до себе сина, крилатого бога кохання

Ерота, і наказала йому помститися дівчині, звеліла розпалити в ній кохання до

людини, негідної її. Але, побачивши Псіхею, Ерот закохався в неї й не зміг

завдати їй шкоди.

А дівчині й так було нелегко. Її сестри повиходили заміж за юнаків

царського роду. Лише Псіхея, оточена юрмами прихильників, не знаходила

собі чоловіка. Цар був дуже засмучений цим і звернувся за порадою до оракула

Аполлона. Той наказав залишити доньку саму на скелі, де вона має чекати на

свого нареченого. Чоловіком її буде безсмертний, який викликає жах не лише в

людей, але і в богів своєю жорстокістю та підступністю, своїми крилами,

схожими на крила хижого птаха. Цар відвів улюблену доньку на скелю й

залишив її там на самоті. Обливаючись слізьми, почала чекати Псіхея на свою

долю.

Раптом ласкавий вітерець, зефір, підхопив і поніс дівчину. Опинилася

вона на гарній квітучій галявині, поряд з розкішним палацом. Неймовірно 193

коштовне оздоблення палацу вразило дівчину, але ще дужче її вразило те, що

навколо нікого не було. Лише якісь ласкаві голоси промовляли до неї,

невидимі музиканти тішили слух чарівними мелодіями.

Темними ночами приходив до неї таємничий чоловік. Псіхея чує його

ніжний голос, відчуває ласкаві руки. Він просить її не намагатись дізнатися,

хто він. Щойно Псіхея побачить його, скінчиться їхнє блаженство.

Але дівчина не могла перебороти своєї цікавості й порушила заборону.

Якось, коли чоловік заснув, Псіхея запалила лампу і поглянула. Невимовної

краси бог Ерот тихо спав на ложі. Охоплена щастям, Псіхея схилилася, щоб

поцілувати його, але гаряча крапля олії зі світильника впала на плече Ерота.

Він прокинувся і, кинувши гіркий докір, полетів геть. У відчаї Псіхея побігла

слідом. Але пізно... Він уже на Олімпі, де богиня-мати перев’язує йому плече і

проклинає його занадто цікаву дружину.

ДОРОГА ДО ЩАСТЯ

А невтішна Псіхея пішла на пошуки коханого. Чимало бід та випробувань

випало на її долю. Мстива богиня Афродіта всюди переслідує Псіхею,

примушує виконувати найважчу роботу. Одного разу богиня звеліла

бідолашній Псіхеї спуститися до похмурого царства Аїда, до його дружини

Персефони за скринькою з красою. Вона була впевнена, що Псіхея не зможе

дійти до мети, а якщо й дійде, то Персефона не відпустить її назад, на землю.

Так би все й сталося. Але зустрілася на шляху до Аїда стара віщунка, яка

підказала Псіхеї, як потрапити до підземного царства. Вона попередила

дівчину, щоб та, отримавши скриньку, ні в якому разі не піддалася спокусі

вдруге й не відчинила її. Все виконала Псіхея. Вона умовила Харона

переправити її через річку мертвих, приборкала триголового Цербера,

пригостивши його калачем з медом. А Персефона відразу ж віддала їй

скриньку з красою й відпустила її.

Але, опинившись на землі, забула Псіхея про всі добрі поради. Вирішила,

що коли візьме хоча б трішечки краси для себе, нічого поганого не станеться. 194

Вона відчинила скриньку і... впала, ніби мертва. Пара, яка вирвалася зі

скриньки, приспала Псіхею. Добре, що Ерот на той час встиг полетіти від

матері й знайти кохану. Своєю стрілою він розбудив Псіхею і звелів скоріше

віднести скриньку Афродіті. Сам же помчав до Зевса, щоб вблагати його дати

дозвіл на шлюб з Псіхеєю.

Громовержець наділив Псіхею безсмертям, скликав на весільний бенкет

богів. Від цього шлюбу народилась дівчинка, якій дали ім’я Блаженство.

* * *

І нині люди вбачають у Псіхеї символ людської душі, яка живе в мирі з

добром і красою. Художники часто зверталися до цього поетичного міфу. Вони

зображали Псіхею у вигляді дівчини з крилами метелика. Збереглося багато

античних камей, на яких зображені божественні закохані Псіхея та Ерот.

Камеї зазвичай дарували на весілля молодому подружжю, як запоруку

любові й злагоди.

В літературі та мистецтві божественного коханого Псіхеї найчастіше

називають на римський лад — Амур.

ПІРАМ І ФІСБА

Кажуть, що коріння всіх славнозвісних сюжетів сягає в античну міфологію

та літературу. Судіть самі.

Юні Пірам і Фісба жили в сусідніх будинках, але батьки не дозволяли їм зустрічатися. В стіні, яка розмежовувала їхні подвір’я, була щілина. Вдень вони дивилися крізь цю щілину одне на одного, а коли темніло, розмовляли

одне з одним. Якось вони домовились зустрітися вночі в тихому,

безлюдному місці, біля могили царя. Першою прийшла туди Фісба й побачила

страшну левицю з закривавленою мордою. Фісба кинулась тікати, загубивши

покривало. Левиця схопила його, роздерла на клапті, замастила кров’ю й пішла

собі геть у ніч.

Пірам, який прийшов на місце побачення пізніше, побачив у місячному

сяйві сліди велетенського звіра й закривавлене біле покривало.

195

«Фісба загинула! Через мене!» — вирішив Пірам і заколов себе

кинджалом.

Тим часом дівчина повернулася на місце побачення. Вздрівши тіло свого

коханого і не бажаючи жити без нього, вбила себе тим самим кинджалом.

Поряд з могилою царя росла шовковиця з білими ягодами. Від крові закоханих

ягоди почервоніли.

Така історія «Ромео» і «Джульєтти» античних часів.

ВИГНАННЯ ДЕДАЛА

Знаєте, хто винайшов сокиру, ту саму нашу звичайну сокиру, без якої ні

дров нарубати, ні хату поставити? Придумав її і вперше випробував у роботі

майстер на ім’я Дедал, котрий жив у давньогрецькому місті Афінах.

Був Дедал відомий як неперевершений художник, скульптор та

архітектор. Люди казали, що зведені ним будівлі стоятимуть віки, а статуї,

витесані з білосніжного мармуру, — ніби живі. Дедалові допомагав Тал, син

його сестри. Талановитий юнак усіх вражав своєю самобутністю. Люди казали,

що, змужнівши,

учень перевершить свого вчителя. Прикро було майстрові визнавати, що

минає його слава. І вирішив він прибрати Тала зі свого шляху. Якось він

заманив племінника на високу скелю й зіштовхнув його вниз. Дізнались

афіняни про злочин і вигнали Дедала з міста. Знайшов собі притулок майстер

на острові Крит, у могутнього сина Зевса та Європи царя Міноса, який високо

цінував його золоті руки. Чимало прекрасних творів мистецтва створив

майстер тут. Та ще й збудував знаменитий Лабіринт з такими заплутаними

ходами, що той, хто потрапляв до його галерей, ризикував більше ніколи не

вийти з них.

У цей Лабіринт Мінос заточив сина своєї дружини Мінотавра. То було

жахливе створіння з тілом людини і головою бика.

Але важко було на душі у майстра. Через те, що, живучи на острові, він

196

мав статус царського полоненого, і йому дозволяли створювати всілякі гарні

речі лише для самого Міноса. Честолюбний володар зробив усе, аби Дедал не

зміг полишити Крит, щоб жоден цар на землі не став володарем подібних

шедеврів.

КРИЛА

Зі смутком у серці думав Дедал про свою гірку долю, сидячи на березі

моря. Ніколи більше не бачити йому батьківщини. Не вибратися йому звідси!

Єдиний шлях — водою — перекритий царськими кораблями. І тут його увагу

привернув птах, який злетів зі скелі і, розмірено змахнувши крилами, полетів у

бік моря. Ось він вже далеко від берега, перетворився на маленьку цяточку.

«Небо! — раптом осяяло майстра. — Воно не належить Міносу. Там, у

височині, жорстокий цар не зможе мене втримати».

З того дня почав Дедал збирати пташине пір’я, багато пір’я. Адже надумав

він покинути острів разом зі своїм юним сином — веселим і безтурботним

Ікаром.

Потай, щоб ніхто не бачив, Дедал конструював, а потім робив небачені

досі крила. Він скріпив пір’я льняними нитками, залив розтопленим воском.

Такі, як у птахів, вийшли крила.

Коли все вже було готове, сказав Дедал синові:

— Сьогодні, сину мій, ми з тобою покинемо цей острів. Ми полетимо, мов

птахи,як ніхто з людей ще не літав. Лише про одне благаю тебе, будь

обережний. Не спускайся надто низько до хвиль: від їхніх бризок пір’я може

стати важким, і ти не зможеш летіти. І близько до сонця не піднімайся: від

жару розтопиться віск, і крила розпадуться. Лети поряд зі мною, не відставай.

Міцно прикріпили вони крила до рук і знялися вгору. Люди махали їм

знизу руками, думаючи, що то летять боги.

Позаду лишився ненависний острів-тюрма Крит. Проминули вони острови

Делос і Парос. Почуття лету п’янило, тому Дедал все частіше озирався, щоб

подивитися, чи все гаразд у сина. Але веселий Ікар вирішив, що в небі для

нього немає нічого недосяжного. Він то здіймався вище хмар, то каменем 197

падав додолу, забувши про попередження батька. Охоплений почуттям

простору і волі, Ікар злетів аж до самого сонця. Обпік його Геліос своїм

промінням, розтопив віск. Розкидав вітер пір’я. Жалібно зойкнув Ікар і

поринув у морську безодню. Побачив Дедал, що немає сина поряд, почав

кликати його, але так і не дочекався відповіді. Лише пташине пір’я на гребенях

хвиль розповіло батькові про трагічну долю сина. Прокляв себе майстер і ту

лиху годину, коли він вирішив змагатися з птахами.

Полетів далі майстер один і невдовзі приземлився на Сицилії, де

володарем був цар Кокал, який прийняв майстра з почестями.

Тіло юного Ікара хвилі прибили до берега, там славетний Геракл знайшов

його й поховав з усіма почестями. А ту частину Егєйського моря, де загинув

юнак, на його честь назвали Ікарійським.

СМЕРТЬ МІНОСА

Втеча майстра страшенно розлютила мстивого царя Міноса. Він вирішив

будь-якою ціною повернути Дедала. Розуміючи, що той намагатиметься добре

заховатись від переслідування, Мінос вдався до хитрощів.

По всіх куточках Еллади він розіслав посланців, які сповіщали про те, що

того, хто вирішить задану великим Міносом задачу, чекає велика винагорода. А

завдання було не з легких. Потрібно було через морську мушлю просмикнути

шовкову нитку, та ще й так, щоб вона ввійшла з одного боку мушлі, пройшла

всі її звивини і вийшла з протилежного боку. Знав Мінос, що ніхто, крім

Дедала, не здогадається, як це зробити.

Дуже захотілось цареві Кокалу, який дав притулок Дедалові, уславити

своє ім’я, та ще й отримати чималу винагороду. Майстер навчив гостинного

господаря, як виконати завдання. Потрібно було прив’язати нитку до лапки му-

рахи і запустити її в мушлю. Вона побіжить шукати вихід і потягне за собою

нитку...

Виконав завдання Кокал, але замість винагороди почув від Міноса: «Це ти

приховуєш Дедала! Негайно видай його, інакше мої війська вщент зруйнують 198

твоє місто!»

Боявся Кокал грізного тирана, але закон гостинності забороняв йому

зрадити гостя. Та й доньки благали батька не віддавати нікому майстра, який

робив для них всілякі чудові речі. Вони умовили Кокала, щоб той запросив

Міноса на пишний бенкет, пообіцявши під час особистої зустрічі вирішити всі

проблеми. Коли втомлений, запилюжений далекою дорогою Мінос мився

перед трапезою у ванні, дівчата вилили на нього дзбан окропу. В страшенних

муках помер грізний критський цар. Дедал ще багато років прожив на Сицилїї,

а коли постарів, повернувся на батьківщину, в Афіни, де став родоначальником

славетного роду майстрів та художників Дедалідів.

ОРФЕЙ СПУСКАЄТЬСЯ ДО ЦАРСТВА АЇДА

Чимало чудових рис подарували своєму сину Орфею річковий бог Еагр та

муза поезії Калліопа. Він і ставний, і гарний, і добрий. Але головним було те,

що він мав дивовижної краси голос. Сам золотоволосий Аполлон навчав юнака

мистецтву музики та поезії.

Коли Орфей брав ліру і починав співати, люди забували про все на світі.

Птахи зависали над ним у повітрі, зачаровані дивовижними звуками. Хижі звірі

завмирали, перестаючи гнатися за здобиччю. Гілки дерев схилялися ближче до

співака. Навіть бездиханні камені намагалися підкотитися ближче до нього.

Почула співи Орфея прекрасна німфа Евридіка й покохала його усім

серцем. Відгукнувся на її почуття співак. Стали вони чоловіком і дружиною.

Щастя та радість панували в їхньому домі. Ще зворушливіше оспівував

кохання співак.

Здавалося, ніщо не віщувало біди. Але якось, гуляючи в лісі, збирала

Евридіка квіти, щоб прикрасити свій дім. У густій траві не помітила вона змії й

наступила на неї. Страшні зуби вп’ялись у ніжне тіло німфи. Евридіка

скрикнула і впала мертвою. Відлетіла її душа до похмурого підземного

царства.

Гірко плакали подруги-німфи, схилившись над її нерухомим тілом. 199

Знавіснів від горя Орфей. Він кликав кохану, благав її не йти назавжди,

повернутись до нього. Але німотна тиша була йому відповіддю.

Затихли чудові веселі пісні. Лише стогін за прекрасною Евридікою й

сумні звуки ліри сповнювали світ.

У ЦАРСТВІ АЇДА

Не міг Орфей змиритися з втратою дружини. Не уявляв він життя без неї.

Вирішив співак спуститися до царства похмурого Аїда, щоб ублагати богів

повернути йому кохану. І хоча нікому з живих не могло спасти й на думку, аби

з власної волі зійти до царства мертвих і повернутися звідти, Орфей почав

готуватися до цієї великої подорожі.

Підтримав улюбленого учня і бог Аполлон. Він звелів Гермесу провести

Орфея до воріт Аїда.

Через бездонні провалля дісталися вони до воріт підземного царства, де

ніколи не буває сонце. Там Гермес покинув Орфея й повернувся назад.

Дістався Орфей до річки Ахеронт, де юрмилися душі, чекаючи на хисткий

човен Харона-перевізника. Спробував був Орфей разом з ними сісти в човен,

але пильний Харон відразу ж розпізнав живого Орфея і не впустив його: не

можна! Не довго думаючи, дістав співак свою головну зброю — ліру і заспівав

так гарно й щиро, що Харон, аби не позбавляти себе такого задоволення,

залишив співака в човні. Так подолав Орфей першу перешкоду.

Ішов далі Орфей в оточенні душ, які злітались на звуки його чарівних

пісень. Підступивши до золотого трону Аїда, не став нічого пояснювати йому

Орфей. Він знову вдарив по струнах ліри. Він співав про своє самовіддане ко-

хання до прекрасної Евридіки, про щастя, яке зігрівало їхній дім, про те, як

світло й радісно було їм удвох. В голосі його звучали туга і мука, коли він

розповідав про нестерпний біль вічної розлуки з коханою. Помітив Орфей, як

уважно слухає його бог, як прихилилася до нього дружина його Персефона, як

заблищали від сліз її очі.

Змовкла пісня, і тоді Аїд, порушивши мовчанку, запитав, що ж хоче

людина від нього.200

— О великий і могутній володарю, ти приймаєш до свого царства

кожного, коли настає його час! Прийшов я до тебе просити за дружину свою

Евридіку, чиє життя згасло так рано.

Вона так мало прожила на світі, не встигла скуштувати всіх радощів

взаємної любові й щастя. Благаю тебе, відпусти її назад до мене, на землю,

хоча б ненадовго. Дай нам знову відчути блаженство подружнього життя!

Подумай, як би ти сам страждав, коли б у тебе відібрали твою кохану

Персефону!

— Гаразд, Орфею, — відповів, подумавши, Аїд, — я поверну тобі

дружину, але за однієї умови: попереду йтиме Гермес, за ним — ти, а позаду

тебе — Евридіка. Йдучи, ти не повинен жодного разу озирнутися на неї.

Інакше більше ніколи не бачити тобі своєї дружини.

З радістю погодився Орфей — так мало зусиль потрібно було задля такого

дива. Він бачив свою Евридіку серед інших душ і був щасливий, хоча й знав,

що тепер вона лише тінь, а тілесною стане, коли повернеться на землю.

Не барився Орфей і одразу попрямував назад — на землю. Ось вже й річку

Стікс вони минули, лишилася позаду річка забуття, ось вже й Харон

переправив їх через останню перешкоду. Все ближче вихід з підземного

царства, але круто здіймається стежка до нього. Не чує Орфей позаду кроків

коханої — адже безтілесні тіні рухаються нечутно, — однак усією душею

відчуває її присутність.

Раптом за спиною шаркнув і покотився камінець. Стривожився Орфей: чи

не послизнулась, не впала Евридіка? Озирнувся до неї, протягнув руку. І

побачив, як відлітає назад її душа — до глибин Аїдового царства.

«ЗАМОВКЛИ ЗВУКИ ДИВНИХ ПІСЕНЬ...»

Довго кликав Евридіку Орфей, у відчаї біг за нею у темну безодню, сім

днів стояв на березі підземної річки — ніщо не могло повернути йому коханої.

Лише себе самого докоряв співак за своє горе. Повернувшись додому, закинув 201

він усі улюблені справи, тільки співав сумні та жалобні пісні. На жодну жінку

не глянув Орфей протягом чотирьох років, відведених йому на життя.

Неподалік від Орфея жили діви-вакханки, шанувальниці Діоніса — бога

виноградарства, виноробства й гамірних бенкетів. їх особливо дратувало

байдуже ставлення співака до життєвих утіх. Збуджені вином і танцями,

почули вони одного разу сумний голос Орфея і оточили його галасливою

юрбою.

— Ось він, жінконенависник! — гнівно вигукнула одна діва й кинула в

співака каменем. Але камінь, зачарований дивовижною піснею, упав до ніг

Орфея. Однак інших дів уже було не спинити. Вони жбурляли палиці й

каміння, проклинали співака. Даремно він благав змилуватися над ним.

Знавіснілі жінки не зупинились, аж доки земля почервоніла від крові Орфея.

Відлетіла

його душа до царства мертвих, до Евридіки. Але й мертвого його

ненавиділи вакханки. Вони роздерли на шматки його безживне тіло.

Золоту ліру Орфея та його голову жінки вкинули в річку. Хвилі обережно

торкались до струн — здавалося, що ліра й далі співає сумні пісні. Вся природа

оплакувала співака.

Річка винесла свій скорботний тягар в море. Морські хвилі прибили

голову Орфея до острова Лесбос, де її й поховали. Відтоді саме цей острів

вважається серцем поезії, батьківщиною уславлених поетів та співаків. Ліру

Орфея боги забрали на небо. Ми й сьогодні милуємося сузір’ям Ліри і

найгарнішою зіркою в ньому — Вегою.

НАРЦИС ТА ЕХО

Сумна доля випала чарівній німфі Ехо. Ревнива Гера позбавила її голосу,

помстившись у такий спосіб за те, що вона відволікала богиню розмовами в

той час, коли Зевс гостював у німф. Відтепер Ехо могла лише повторювати 202

слова слідом за тим, хто говорив.

Тому, зустрівши в зеленій діброві гарного, гордого Нарциса, сина

річкового бога Кефіса, і покохавши його усім серцем, не могла вона висловити

своїх почуттів. Мовчки страждала німфа, крізь буйну зелень гілок

спостерігаючи

за тим, кого покохала, й мріяла підійти до нього.

Але якось юнак відчув, що за ним хтось спостерігає.

Хто тут? — вигукнув він.

Тут! — відповіла Ехо.

Йди до мене! — нікого не побачивши, покликав Нарцис.

До мене! — радісно відгукнулась німфа і, довірливо простягаючи до

нього руки, вийшла з хащі.

Але непотрібне було її кохання гордому і холодному Нарцису. З

обуренням відштовхнув він німфу, насміявся з її почуття й пішов собі геть.

Гнівно спостерігала за цим осяйна Афродіта, богиня кохання. Не звикла

вона вибачати того, хто відкидає її божественні дарунки. Знала вона, що вже не

одне серце розбив цей чарівний, стрункий юнак, багатьох зробив нещасними,

не відповівши на поклик їхніх сердець. Не раз чула богиня, як знехтувані

немилосердним Нарцисом дівчата благали богиню кохання: «Хай покохає

Нарцис когось сам, але не знайде взаємності. Ось тоді він скуштує

справжнього страждання».

І вирішила Афродіта виконати побажання закоханих, покарати того, хто

не підкоряється її волі.

Якось навесні, в розпалі полювання, зупинився Нарцис біля гарного

лісового ставка, щоб напитися. Нерухомою була гладінь води і такою чистою

та прозорою, що видно було навіть камінці на дні. Схилився юнак набрати в

пригоршню холодної води і раптом завмер... З глибини озера дивилося на

нього обличчя невимовної краси. Не міг він відвести очей від лілейної білизни

щік незнайомця, його дивовижно окреслених вуст, крилатих брів і рясних

повік, які прикривали променисті очі.203

Здригнулося серце гордого Нарциса, невідоме раніше почуття змусило

потепліти його серце. Схилився Нарцис над водяним свічадом, щоб

доторкнутися вустами до прекрасного незнайомця, але вуста відчули лише

прохолоду води. Милується Нарцис дивовижним образом, очей відвести не

може, забув про полювання, про їжу, питво та сон.

Ні слова, ні звуку не чує він у відповідь. Мовчить прекрасне обличчя,

щось невидиме стоїть на перешкоді. І раптом починає розуміти Нарцис, що це

власне відображення полонило його, невгамовне кохання терзає його серце.

Але не може він піти, не бачити себе, коханого. Днями й ночами сидить він на

березі, сповнений відчаю, натхненно споглядає свій прекрасний образ, не

помічаючи, що від голоду й спраги, від гірких сліз втрачає останню силу.

Ніколи раніше не вірив Нарцис, що від кохання можна втратити розум.

Ось уже відчуває він, що життя скоро покине його, що від смутку й розпачу

вже невдовзі судилося йому зійти в похмуре царство мертвих. Востаннє

вдивляється він у схудле й зблідле, але кохане обличчя у свічаді води, у відчаї

промовляючи:

Прощавай.

Лише нещасна німфа Ехо відгукнулася здалеку сумним словом

споконвічної розлуки:

Прощавай...

Тихо, ніби заснувши у зеленій траві біля краю води, вмер Нарцис. Сумна,

вірна Ехо зібрала подруг, щоб викопати могилу й поховати коханого. Але коли

німфи повернулись за тілом, то не знайшли його. Лише на тому місці, де

щойно лежала голова юнака, виросла струнка, самотня біла квітка. З того часу

квітку цю називають нарцисом. В Стародавній Греції нарцис вважали квіткою

смерті. В наших широтах ця запашна квітка — провісниця весни.

НАРОДЖЕННЯ ВІКУ ГЕРОЇВ

Багато століть населяли вже землю люди, створені безсмертними богами.

Золотий вік — то був час безпечного і щасливого життя. Люди не знали ні

печалі, ні хвороб. Вони не обробляли землю, бо їм вдосталь було того, що 204

давала їм природа. Боги сходили до людей то на веселі бенкети, то порадитись

у важливих як для людей, так і для богів питаннях. А коли люди вмирали, боги

перетворювали їх на добрих духів.

Люди срібного віку вже спізнали і горе, і щастя, і хвороби. Хліб свій

добували вони в поті чола, і не лишалось у них ні часу, ні сили, щоб

поклонятися богам. Тому всі вони після смерті були скинуті до царства Аїда.

Нове покоління людей — мідного віку — створив сам Зевс з ратища

бойового списа. Ці люди були ще гірші від попередніх. Могутні й страшні,

велетенські на зріст, вони їли лише м’ясо й думали тільки про війну.

Безжалісно знищували вони один одного в нескінченних війнах, з погордою

ставилися до богів, не підкоряючись їм.

Страшенно розгнівався Зевс на нечестивців. Спустився він на землю в

образі простого смертного. Багато людей зрозуміли поданий ним знак

божественності мандрівника й падали перед ним навколішки. Лише Лікаон,

цар міста Лікосури, яке в Аркадії, сміявся над «легковірними», глузував з

мандрівника, що непрошеним з’явився до його володінь. Вирішив цар

випробувати прибульця. Він наказав убити заручника, якого тримали в палаці,

й приготувати з людського м’яса трапезу для подорожнього.

— Коли це Зевс, — виголосив Лікаон, — він розпізнає, чим його

пригощають!

Зевс, певна річ, зрозумів підступність господаря. Страшним ударом

блискавки перетворив він на руїни пишний палац, а самого Лікаона — на

кровожерливого вовка. Але не скінчилася на тому помета Зевса. Він вирішив

стерта з лиця землі, знищити людство.

Для цього він заборонив дути всім вітрам, крім вологого південного, який

гнав по небу чорні грозові хмари. Вперіщила злива. Все вище піднімалася вода

в річках і морі, затоплюючи поля, ліси та селища, не лишаючи надії на

порятунок нікому — ні людям, ні тваринам. Лише горда вершина гори Парнас

самотньо здіймалася над розбурханим морем.

На тому б закінчився рід людський, якби раніше про задум громовержця 205

не дізнався титан Прометей. Шкода йому стало людей. Розумів він, як пусто й

незатишно буде без них у світі. З’явився Прометей до сина свого Дев- каліона,

який був людиною, й повідомив йому про намір Зевса. Потім звелів йому збити

великий ящик, запастися харчами і разом з дружиною Піррою сісти в нього.

Коли почався потоп, дев’ять днів і ночей хвилі жбурляли ящик з

нещасними втікачами, поки прибили його до вершини Парнасу. Вийшли

Девкаліон і Пірра назовні і, коли зійшла вода, вжахнулися, побачивши перед

собою страшну картину. Внизу була скалічена, мертва земля. На місці

колосистих полів і щедрих садів, гамірних міст з чудовими храмами лежала

гола пустеля. Зрозуміли чоловік з дружиною, що лише вони вдвох лишилися

від усього роду людського.

Передусім Девкаліон і Пірра принесли жертву Зевсові за свій дивовижний

порятунок від смерті. Тут з’явився до них посланець богів Гермес і сказав:

Володар богів та людей Зевс знає й цінує благочестя твоє і твоєї дружини,

він готовий виконати будь-яке ваше бажання.

Про одне лише прошу Зевса, — почав благати Девкаліон, — хай він знову

заселить землю людьми!

Доніс Гермес прохання людини до громовержця, і той звелів: щоб почать

новий рід людський, повинні ці двоє кинути назад, через голову, кістки своєї

праматері. Засмутився спочатку Девкаліон — де шукати, як знайти ці кістки?

А потім його осяяло: вочевидь, Зевс мав на увазі нашу спільну праматір

Землю, а кістки — це каміння. Набравши каміння, почали Девкаліон і Пірра

кидати його через голову. І скоро побачили, що з каміння кинутого Дев-

каліоном, виростали чоловіки, а каміння Пірри перетворювалося на жінок. Так

знову ожила безлюдна земля. Нові люди, смертні діти богів, були сильними і

мужніми, благородними й справедливими.

ПРОМЕТЕЙ — ВОРОГ ЗЕВСА

Ім’я цього титана — Прометей — в перекладі з грецької означає «віщун».

Цією здатністю його наділила матір, богиня провосуддя Феміда, разом з

почуттям справедливості та співчуття до інших істот.206

У нього були складні стосунки з двоюрідним братом — Зевсом. Під час

битви з титанами — титаномахії — він не лише уклав спілку з Зевсом, а й

схилив на його бік Феміду. За його порадою Зевс-громовержець, скинув у піть-

му Тартару переможених ворогів.

Зевс, коли став володарем Олімпу, і не подумав поділитися владою зі

своїми спільниками та помічниками — титанами. Він боявся й ненавидів їх,

знаючи силу й могутність цих велетнів. До того ж і сам Прометей ніколи не

підлещувався до богів, а завжди був щирий перед Зевсом, спокійно, з гідністю

робив те, що вважав за потрібне.

Якось у Меконі, коли там встановлювали жертовний ритуал, між богами

зайшла суперечка: яку частину туші тварини повинні люди дарувати богам-

олімпійцям. Арбітром обрали Прометея.

Порубавши бика, він розіклав частини туші в два мішки. В одному було

м’ясо, покрите зверху тельбухами, а в іншому — кістки під товстим шаром

жиру. Заглянув Зевс в обидва мішки і вибрав той, котрий з жиром. Розібрав-

шись, що до чого, розлютивсь Зевс на Прометея за його хитрощі й прогримів:

— Тож хай ці жалюгідні люди їдять м’ясо сирим! — і відібрав у людей

вогонь.

Засмутився Прометей. Він завжди співчував беззахисному роду

людському, тому що «людина гола й боса, без ложа та без зброї».

Це він, Прометей, наділив розумом жалюгідних, безпомічних людей, які

жили в печерах, навчив їх будувати будинки. Він одягнув ярмо на дикого бика,

котрий почав допомагати людям обробляти поля. Це Прометей загнуздав коня

й змусив його підкорятися людині. Він дав людям знання, навчив їх писати,

читати, рахувати, навчив розрізняти пори року і носити одяг. Прометей

пояснив людям, що потрібно приносити жертви богам.

Він познайомив людство з ремеслами. Показав, як видобувати з руди

метали, як їх обробляти і застосовувати в повсякденному житті. І перший

корабель збудував теж Прометей. Він оснастив судно й підняв на щоглу перше

полотняне вітрило, він дав людині можливість підкоряти морські простори, 207

пізнавати світ.

І силу-силенну ліків людям теж відкрив Прометей. Він навчив їх

розрізняти цілющі трави і рослини...

Знав Прометей, що ненавидить верховний олімпієць Зевс людей — цих

«жалюгідних створінь», які зазіхнули на таємниці богів. Він мріяв занапастити

плем’я людське, щоб заселити потім землю поступливішими істотами.

Позбавивши людей вогню, він прирік їх на вимирання від голоду й

холоду! Прометей вирішив не допустити такої несправедливості. Тим самим

він кинув виклик всемогутньому громовержцю, чудово усвідомлюючи, чим за-

грожує йому таке самоврядування.

Прийшов якось Прометей в гості до бога Гефеста, в його кузню. Ніхто не

звернув уваги на те, що в руках він тримав костур. -А костур цей був

зроблений з очерету, порожнього всередині. Поки господар займався своїми

справами, хитрий Прометей витягнув з палаючого горна кілька жарин і,

сховавши їх у свій костур, пішов геть.

Жарини ці він передав людям. Ті розпалили з іскри полум’я і таким чином

знову здобули вогонь, а разом з ним — і життя. Могутній Прометей надихнув

їх надією, якої хотів позбавити Зевс.

ПОМСТА

Неминучою, швидкою й страшною була помста Зевса. Наказав він

Прометею з’явитися до нього, оголосив свій суворий вирок: віддав Прометея

до рук своїх вірних слуг — Сили та Влади, які не знали ні жалю, ні співчуття.

Вони повинні були відвести зрадника олімпійців на самий край світу, в далекі

гори Кавказу, де ніколи не ступала нога людини. Суворі похмурі скелі на

багато віків мали стати місцем гіркого усамітнення гордого титана, щоб зро-

зумів він, як небезпечно обманювати Зевса.

Жорстоке випробування випало й на долю Гефеста. Мовчазний і

пригнічений, ішов він слідом за незвичайною процесією. Він мусив

власноручно прикувати свого друга Прометея до скелі. Серце коваля краяли

208

жаль і смуток, але не смів він не виконати наказу суворого громовержця:

— Міцніше стягуй кайдани! — наказувала Гефесту нещадна Сила. — Не

жалій Зевсового ворога!

Зціпивши зуби, Гефест своїм велетенським молотом прикував ланцюгами

до скелі руки і ноги Прометея. Здавалося, по всій землі лунали гучні удари

його молота. Завмерла природа, вражена небаченою жорстокістю й несправед-

ливістю.

Слуги Зевса почали вимагати, аби бог коваль простромив груди Прометея

незламним вістрям і навіки прибив титана до скелі. Ні звуку, ні стогону не

вирвалось з вуст мученика. Горда мовчазність могутнього титана викликала ще

більший гнів у Зевсових слуг — Влади та Сили.

Мало їм було бачити фізичні муки ворога. Вони прагнули знищити його

ще й морально.

— А тепер чекай, чи допоможуть тобі твої смертні, яким ти повідав

таємниці, викрадені в богів! Вони забули тебе, як скоро забудуть все.

Доведеться тобі самому подумати, як звільнитися від кайданів!

Лише зоставшись на самоті, почав стогнати Прометей, нарікати на свою

долю. Однак не шкодував він про те, що зробив для людей, а проклинав

жорстокість і несправедливість своїх ворогів-олімпійців. Засмучений він був

через ті безплідні дні та століття, що чекали на нього.

Зачувши відлуння ударів Гефестового молота й стогін Прометея, примчав

на своїй колісниці віщий старий Океан з ніжними доньками своїми —

океанідами, сестрами дружини Прометея. Зі сльозами на очах дивилися вони

на муки нещасного титана.

Океан — брат Прометеєвого батька — благав племінника покаятися перед

Зевсом, підкоритися його владі. Він ладен був мчати на Олімп, щоб просити

богів помилувати мученика. Може, його вислухає сам Зевс, змінить гнів на

милість.

Але незламний дух мав гордий титан. Не схилить він голови перед катами.

Не вірить він і тому, що слова на його захист допоможуть. Вони можуть і для 209

самого Океана обернутися бідами та переслідуваннями.

Тікай звідси, рятуйся сам від гніву тирана! — благав Прометей. — Мені

допомогти неможливо, а сам ти можеш постраждати...

Помчав геть Океан на своїй крилатій колісниці. А ніжні океаніди

лишилися. Прометей почав оповідати, час від часу стогнучи від болю, про те,

як він «завинив», про бездушних і підступних богів, про невблаганного й

мстивого Зевса.

Але лише я знаю, що колись припиняться мої страждання, так само, як

скінчиться й панування Зевса! — вигукнув Прометей. — Настане день, коли

він перетвориться на непотріб і буде позбавлений не лише влади, а й покло-

ніння. Збудеться прокляття батька його Крона! Ось тоді він сам спізнає

різницю між владою та рабством.

З жахом відскочили від нього океаніди, благаючи не богохулити, пожаліти

себе. Але стояв на своєму Прометей. Знав він, що недовго панувати Зевсові над

богами. Знав, коли і чому втратить грізний володар владу.

ПІТЬМА СТОЛІТЬ САМОТНОСТІ

Не чекав Прометей такого швидкого відгуку на свої слова. Мов падаюча

зірка майнула небом — то перед ним постав Гермес, незвично серйозний і

навіть грізний. Від імені Зевса посланець богів почав вимагати лише йому відо-

му таємницю: скільки ще панувати випало на долю Зевса-громовержця? Кого

йому слід остерігатись? І ще — як врятуватися Зевсові від приреченості? Він

погрожував Прометеєві ще більшими муками, якщо той не відкриє таємниці.

Ніколи! Краще мені назавжди лишитись прикутим до цієї скелі, аніж

підкоритися тирану! Не дізнається Зевс від мене, хто позбавить його влади і як

йому уникнути свого падіння!

Ти гадаєш, що вже спробував найбільших страждань? — грізно блиснув

очима Гермес. — Тож знай — це лише початок, якщо не виконаєш Зевсової

волі. Одним ударом блискавиці він скине цю скелю разом з тобою в похмуру

безодню, де без променя світла ти скнітимеш багато віків. Але й потім, коли ти

210

повернешся на світ божий, на тебе чекають щоденні страждання, які не здатні

виникнути в найбагатшій уяві.

Тієї ж миті на чорному небі спалахнула блискавка, гори затремтіли від

ударів грому, земля розверзлася й з гуркотом поглинули скелю з прикутим

Прометеем.

Через багато віків Зевс повернув скелю на місце. І знову Прометея

шмагали дощі, сковував мороз і пекло немилосердне сонце. Але ще більшу

муку наслав на нього Зевс. Кожного ранку прилітав до скелі могутній орел і

видзьобував печінку Прометеєві. Протягом ночі печінка знову відростала. А

наступного ранку кривава трапеза орла повторювалася. Знемагав від тілесних

мук титан, але дух його лишався незламним.

Багато чого змінилось у світі за цей час. Зевс помирився з іншими

титанами, звільнив їх з похмурого Тартару. Змінив Зевс і своє ставлення до

людей: він проголосив себе їхнім покровителем, охоронцем правди й закону.

Вщухла його пекуча ненависть до гордого Прометея. Лише пророцтво віщуна,

таємниця, яку так вперто приховував Прометей, тривожила громовержця.

Безмежно страждала, дивлячись на муки свого сина, мати Прометея, богиня

правосуддя Феміда. Вона благала сина зглянутись на неї, відкрити таємницю,

але навіть її вмовляння не змусили Прометея розімкнути вуста.

Але вже народився й виріс великий герой, якому судилося звільнити

Прометея. То був син Зевса і смертної жінки — мужній Геракл. Він уславився

своєю силою та справедливістю. Йому богами було визначено здійснити

дванадцять подвигів.

Під час своїх мандрів Геракл опинився неподалік від Кавказьких гір, де

мучився Прометей. Серце юнака сповнилось співчуттям, коли він побачив

страждання титана. А коли з’явився орел, який летів на кривавий бенкет,

Геракл підняв свій лук і, закликавши на допомогу божественного лучника

Аполлона, відпустив тятиву. Влучна стріла пробила груди птахові. Каменем

упав мертвий орел в море біля підніжжя скелі.

І тут перед Прометеем знову постав швидкий Гермес. Однак ні обличчя 211

його, ні мова не нагадували того, який він був раніше. Не було цього разу ні

погроз, ні злості, ні ненависті. М’яко й поважно передав посланець богів

прохання Зевса це противитися більше, відкрити страшну таємницю в обмін на

його повне звільнення, якого чекають усі боги на Олімпі. І здригнулося від

незвичного звертання серце титана.

— Хай остерігається Зевс брати шлюб з морською богинею Фетідою, —

вимовив він, — тому що, як на те вказує жереб віщих мойр, богинь долі,

народиться в них син, котрий стане сильніший і могутніший від свого батька, і

не змилується він над ним, хоч би ким той був.

І тієї ж миті Геракл висмикнув з грудей Прометея залізне вістря.

Але перш ніж піти геть з проклятого місця, Прометей відірвав від

ланцюга, що тепер валявся на землі, одне кільце й почепив собі на руку. З того

часу він постійно носив на руці металеве кільце зі вставленим у нього

шматочком скелі, на якій він так довго мучився.

Про сумну, трагічну історію Прометея нащадки дізнались з трагедії Есхіла

«Прометей прикутий». Цей образ мужньої, незламної, людини, яка прийняла

муки в ім’я інших, завжди приваблював серця великих художників і пись-

менників. Про нього писали Боккаччо і Кальдерон, Ґете і Вольтер, Байрон і

Шеллі, Франко і Леся Українка та багато інших.

ГЕРАКЛ

Найвеличнішим героєм грецької міфології був Геракл. Скульптори й

художники стародавніх часів зображували його так. Він стоїть, спираючись

могутньою, м’язистою рукою на важку палицю, одним помахом якої можна

вбити відразу десятьох ворогів. На спині — лев’яча шкура. Голова лева з

могутньою гривою править героєві за каптур. Його обличчя, вкрите кучерявою

борідкою, — це обличчя чоловіка, який не боїться нічого в світі. У нього м’язи

— надлюдської могутності та краси. Саме так, буквально гора, але дуже гарна

й гармонійна гора м’язів. Це не штучно накачані, рельєфні м’язи сучасних

Культуристів-«шварценегерів». Силу й міць накопичував герой з раннього ди-

тинства.212

Геракл був улюбленим героєм греків. Про нього складено найбільше

міфів. Його подвиги доступні тільки тому, в чиїх жилах тече кров богів. Разом

з тим йому притаманні доброта, великодушність, пристрасть і слабкість

звичайної людини. Любов до Геракла перейняли стародавні римляни. Вони

називали героя Геркулесом.

У Греції на честь Геракла ставили вівтарі і споруджували храми.

Вважають, що саме він започаткував Олімпійські ігри, які проводяться й до

сьогодні. Геракл «винен» у тому, що широка, сяюча вночі смуга зірок названа

Молочним Шляхом. Римляни називали скелі по обидва боки Гібралтарської

протоки Геркулесовими стовпами, бо вважалося, що саме він прорубав вихід з

Середземного моря в океан. Ім’ям Геркулеса названо чудове місто Геркуланум,

яке одночасно з Помпеями було поховане під попелом під час страшного

виверження Везувія.

І сьогодні ми щодня зустрічаємося з ім’ям героя — в назві каші

«Геркулес». Не слід сміятися: ось, мовляв, великий герой — і назва каші, яку

більшість дітей терпіти не може! Найвеличніші герої і найсильніші у світі лю-

ди колись уміщались у звичайній колисці для немовлят. І силу, міць, розум та

хоробрість вони починали накопичувати завдяки молоку матері та каші, якою

давньогрецькі мами годували своїх дітей так само, як це роблять мами сучасні.

ПІДСТУПИ БОГИНІ ГЕРИ

Зевс, повелитель богів, забажав дати богам і людям великого героя,

котрий захищав би їх від усіляких бід. Він зійшов з Олімпу і почав шукати

жінку, яка гідна була б стати матір’ю такого героя. Вибір свій він зупинив на

Алкмені, дружині Амфітріона — онука великого героя Персея. Зевс знав, що

Алкмена дуже кохає Амфітріона, адже її вірність не похитнула навіть страшна

драма, винуватцем якої був Амфітріон: він кинув кийком по корові, а... влучив

у батька Алкмени і вбив його! Амфітріону довелося втікати, і Алкмена пішла

слідом за ним у вигнання. Ось таким сильним було її кохання. Для богів немає

нічого неможливого на шляху виконання своїх бажань. Зевс взяв та й прийняв 213

подобу Амфітріона...

Коли настав час з’явитися на світ майбутньому героєві, володар богів не

втримався та й похвалився перед присутніми на Олімпі богами:

— Слухайте всі! Сьогодні народиться великий герой. Він буде володарем

над усіма царями, які ведуть свій рід від Персея!

Всі боги, крім Гери, дуже зраділи цій новині. Гера терпіти не могла

земних дітей Зев- са. І цього разу вона вдавалася до неймовірних хитрощів, аби

перешкодити планам свого небесного чоловіка.

— Не вірю тобі, — сказала Гера. — Ти частенько присягаєшся, а потім

забуваєш свої слова. Тож заприсягнись. Але хай непорушними будуть слова

твої, що той з нащадків Персея, хто народиться сьогодні перший, повеліватиме

всіма своїми родичами.

Не підозрюючи пастки, Зевс присягнув. А Гера скочила в свою колісницю,

помчала на землю і зробила так, що на цілих два місяці раніше призначеного

терміну народився Еврісфей, який також був родичем Персея.

Зевс продовжував бенкетувати. Він навіть не помітив, що дружина

відсутня.

А Гера, повернувшись на бенкет, вигукнула:

Радуйся, Зевсе! Сьогодні народився нащадок Персея Еврісфей!

Зрозумів Зевс, що Гера перехитрувала його. І тепер настала його черга

благати дружину, щоб вона лише тимчасово змусила його сина бути слугою

Еврісфея. І Гера змилувалась. Адже остаточно сваритися з могутнім Зевсом їй

теж не хотілось.

Гаразд, і я даю непорушну клятву богів, — відповіла вона. — Твій син

звільниться з-під влади Еврісфея після того, як за його наказом здійснить

великі подвиги.

Еврісфей народився недоношеним, а тому кволим і золотушним. А в

Алкмени з’явилось двоє близнюків, і обоє пашіли здоров’ям. Спочатку не

можна було й розібрати, хто ж з них божественний син. А сама Алкмена і її чо-

ловік Амфітріон ні про що й гадки не мали.214

Гера не полишала надії звести зі світу пасинка. Вона запустила в дім

Амфітріона двох гадюк. Змії сичали і звивалися, потім влізли до колиски, в

якій спали малюки. До Амфітріона раптом долинув якийсь шум. Він убіг до

кімнати, де спали діти, і побачив, що один з хлопчиків так сильно стиснув

голови змій рученятами, що ті відразу перестали сичати й звиватися. Малюк

задушив їх. Ось тепер Амфітріон зрозумів:

Це Зевсів син. І виховувати його слід, як великого героя. Зевс же

звернувся по допомогу до крилатого бога Гермеса, котрий був посланцем богів

і покровителем крадіїв:

Допоможи мені впоратися з підступами Гери.

Гермес одяг свої крилаті сандалі, стрімко спустився на землю, викрав з

колиски божественного сина й приніс на Олімп. Він поклав малюка поряд зі

сплячою Герою, аби він ковтнув молока безсмертя з її грудей: тоді йому ніяких

підступів нема чого боятися. Але малюк так боляче вкусив Геру, що вона

прокинулась, з гнівом скинула малюка на землю. Але він все ж таки встиг

ковтнути молока безсмертя. А те молоко, що лишилося, розлилось по небу і

перетворилось на міріади зірок, які широким шляхом перетинають небозвід.

Відтоді вони так і називаються — Молочний Шлях.

Алкмена та Амфітріон навіть не помітили, що одне з немовлят на деякий

час зникло з колиски. А Гера почала думати: «Що ж, коли я вже не можу вбити

Зевсового сина, то як би йому посильніше нашкодити?!»

НЕ ВСІ НАУКИ ГЕРОЄВІ НА ПОЖИТОК

Насправді у Геракла спочатку було зовсім інше ім’я — Алкід. Так назвав

його при народженні Амфітріон, і Зевс не заперечував. Амфітріон навчав

Алкіда всім мистецтвам, якими, на його думку, повинен досконало володіти

майбутній герой. Найкращі вчителі навчали його влучно стріляти з лука,

боротися, швидко бігати. І він став найсильнішим, найвлучнішим

найспритнішим серед своїх однолітків. Але Амфітріон вважав, що майбутній

герой крім цього повинен уміти читати, писати, співати і навіть грати на 215

музичних інструментах. Читати, писати і так-сяк співати Алкід навчився.

Проте уроки гри на кіфарі були йому ненависні. Йому набагато більше

подобався звук туго напнутої тятиви лука.

Вчитель музики Лін, брат славетного Орфея, сердився на недбайливого

учня і одного разу, аби той краще навчався, побив його.

Алкіда охопив гнів, і він кіфарою так сильно вдарив Ліна, що той вмер.

Алкіда судили за вбивство. Виправдовуючись, він сказав:

— Адже по закону той, кого вдарили, може відповісти ударом на удар.

Судді виправдали юнака, але Амфітріон, боячись, щоб не трапилося

нічого гіршого, відправив його пасти худобу в ліси Кіферона. Тут він став

могутнім юнаком, з яким ніхто не міг порівнятись силою. Тут він переміг

лютого лева, зробивши з його шкури плащ, а з голови — шолом. Тут він вирвав

з корінням могутній ясень і вирізав з нього палицю, з якою ніколи потім не

розлучався. Богам подобався юнак. Гермес подарував йому меч. Аполлон —

лук і стріли. Золотий панцир викував Гефест. А сама Афіна виткала для нього

одяг — туніку.

Тим часом у місті Тірінфі виріс і став правителем Еврісфей. Вчителі з

дитинства навчали його бути царем. Але хоч як намагались, з кволого і

хворобливого юнака їм не вдалося зробити сильного і сміливого воїна, який міг

би очолити військо. Зате в нього розвинулись властолюбство, злостивість,

підступність і мстивість, якими він приховував свою боягузливість.

Могутній син Зевса звершив свою першу благородну справу. Він позбавив

царя міста Фіви від ворогів, які збирали з міста непомірну данину. І цар,

бажаючи віддячити йому за допомогу, видав за нього заміж свою доньку

Мегару. Боги послали їм трьох гарних синів. Однак Гера все ще палала лютою

ненавистю до Зевсового сина. Вона наслала страшну хворобу на Алкіда.

Засліплений гнівом, він уявив своїх синів чудовиськами і повбивав їх. Під

смертельний удар палиці попав і його брат-близнюк!..

Прийшовши до тями, страшно засумував Алкід. Він кинувся в Дельфи, до

священного оракула, запитати поради, як йому бути, як жити після такого 216

нещастя, де поселитися, бо він не сміє більше повернутися до Фів. Провидиця-

піфія, вустами якої віщував сам бог Аполлон, сказала йому:

Ти мусиш вирушити на батьківщину предків і дванадцять років служити

вірно своєму ворогу Еврісфею. І віднині забудь ім’я своє, яке дали тобі при

народженні. Відтепер тебе звати Геракл.

А ім’я це означало: «переслідуваний герой, що вершить подвиги».

І ще на прощання додала піфія:

Здійсниш подвиги — отримаєш безсмертя.

Так хоробрий герой потрапив на службу до боязкого й кволого царя, який

боявся Геракла і бажав його загибелі.

НЕМЕЙСЬКИЙ ЛЕВ

Еврісфей так боявся Геракла, що навіть накази свої передавав через

вісників. Гераклові не довго довелося чекати першого наказу царя. Прийшов

одного разу вісник і тремтячим голосом передав наказ вбити страшного

немейського лева. А голос вісника тремтів через те, що він розумів — Еврісфей

посилає героя на вірну загибель. Бо це був не простий лев, а породження

Тіфона та Єхидни. Страшний злий гігант спустошував околиці й вбивав усе

живе.

Взяв Геракл лук, сагайдак, наповнений стрілами, і свою велетенську

палицю з ясеня, накинув на плечі лев’ячу шкуру і пішов у гори на пошуки

лігвища страшного звіра. Довго бродив герой лісистими схилами гір і нарешті

знайшов лігвище, в якому вдень відсипався немейський лев після своїх нічних

кривавих бенкетів. То була печера з двома виходами. Один вихід Геракл

завалив здоровенними каменями а сам пішов до другого й почав чекати, коли

звір прокинеться.

Стривожений лев не заставив довго чекати на себе. З грізним ревінням, від

якого здригалися скелі, він вискочив з печери. Він був такий великий, що

лев’яча шкура на плечах Геракла здавалась знятою з кішки. Але герой не

злякався ні розмірів, ні люті, якою палали очі звіра. Він випустив у нього одну 217

за одною три стріли. Однак стріли відскочили, не заподіявши шкоди. Лев

стиснувся, потім з усією силою своїх міцних, пружних м’язів кинувся на

Геракла, але мов блискавка сяйнула в руках палиця героя. З неймовірною

силою вдарив Геракл лева у голову. Знепритомнів звір і впав на землю. Геракл

кинувся на нього, обхопив своїми могутніми руками і задавив. А потім закинув

тушу собі на плечі, приніс до мурів міста й кинув на землю. Народ веселився,

вітаючи героя, а царя охопив жах. Він лише тепер зрозумів, якою нелюдською

силою наділений Геракл.

А страшного звіра боги підняли на небо і перетворили на сузір’я Лева.

ЛЕРНЕЙСЬКА ГІДРА

Ось вже на цей раз на тебе чекає неминуча загибель, — зловтішався

мстивий цар, передаючи через вісника новий наказ: знищити лернейську гідру.

Як і лев, гідра була одним з потворних і страшних чудовиськ, породжених

Тіфоном і Єхидною. Жила гідра в болотах неподалік від міста Лерна. Її

смердюче, гниле дихання викликало в людей лихоманку та нищило їх. Вночі

це чудовисько з тілом змії і дев’ятьма драконячими головами виповзало зі

свого сховища і пожирало худобу. Але найжахливішим у лернейської гідри

було те, що на місці відрубаної голови у неї відразу виростали нові.

Геракл вислухав повеління царя, взяв палицю, лук зі стрілами і пішов

спокійно до бойової колісниці, на якій вирішив відправитись до Лернейських

боліт. Біля колісниці зупинив його юний Іолай, син брата-близнюка, якого, як

ви пам’ятаєте, Геракл убив у нападі несамовитого гніву. Але Іолай знав, що

нещастя трапилося не через ворожість до брата, а через підступи Гери, і тому

велика любов його до Геракла не перетворилась на ненависть.

Візьми мене з собою, — попросив Іолай, — можливо, я стану тобі в

пригоді у великій битві.

І обидва сміливці помчали в напрямку Лернейських боліт.

Геракл не хотів ризикувати життям юнака і залишив його біля колісниці, а

сам пішов шукати гідру. Нарешті побачив: ось вона виповзає з баговиння, 218

звиваючись покритим блискучою лускою тілом, гойдаючи дев’ятьма головами,

із яких одна була безсмертною.

Герой вирішив для початку «подратувати» чудовисько. Він випустив у гідру

декілька розпечених на вогні стріл. Заревівши від болю, гідра кинулась

на Геракла. Він же встиг наступити ногою на змієподібне тіло і став своєю

велетенською палицею збивати голови одну за одною. Однак на місці однієї

збитої голови негайно відростали дві голови, такі ж страшні та отруйні! Таким

чином кожна нова перемога Геракла робила гідру все сильнішою та

непереможнішою...

— Я допоможу тобі! — вигукнув Іолай. Він засунув у вогонь довбню. І

коли вона запалала, кинувся до місця бою. Як тільки Геракл відрубав чергову

голову, Іолай припалив рану вогнем. І... голова на місці рани не змогла знову

вирости!

Але за цією битвою з Олімпу слідкувала сама богиня Гера, яка не хотіла,

щоб Геракл переміг. Вона перенесла в болото величезного рака, який виповз із

баговиння і схопив героя клешнею за ногу. Знову в пригоді став Іолай. Ударом

довбні він пробив ракові панцир, і той поповз вмирати назад у твань.

Завдячуючи ракові за допомогу, Гера відразу піднесла його на небо і

перетворила на сузір’я Рака.

А битва на землі тривала далі. Одна за одною відлітали голови гідри і вже

не відростали знову, тому що Іолай припалював рани вогнем. Нарешті

відлетіла остання безсмертна голова. Переможець Геракл глибоко закопав цю

голову в землю, а зверху притис велетенським каменем, щоб вона ніколи

більше не змогла з’явитися на світ і знову шкодити людям.

Потім він розітнув тіло гідри і вмочив у її жовч наконечники своїх стріл. З

того часу рани від стріл Геракла стали невиліковними.

Тріумфуючий Геракл повернувся під мури міста. Знову лунали вигуки

захоплення і вдячності народу. А Еврісфей, боязко позираючи з за зубця

міського муру, закричав:

219

— Я не вважаю це твоїм подвигом, Геракле, тому що з тобою був Іолай!

Тепер же йди й принеси мені керинейську лань!

Знову довелося вирушити в дорогу. І великим героям доводиться

виконувати накази властолюбних нікчем.

ГОНИТВА ЗАВДОВЖКИ В РІК

Цю лань Еврісфей сам ніколи не бачив, але знав, що вона прекрасна. У цієї

лані були золоті роги і мідні копита. Як вітер вона носилась по горах і долинах.

Наздогнати її міг лише Гермес на своїх крилатих сандалях. Але він ніколи не

зважився б піймати керинейську лань, тому що вона належача богині полюван-

ня Артеміді. А вона жорстоко помстилася б тому, хто насмілився б вкрасти або

поранити її улюбленицю.

Підступний Еврісфей не сказав Гераклу, хто господар красуні. А крім

того, він був переконаний, що Гераклові не під силу наздогнати швидконогу

лань.

Цілий рік переслідував Геракл керинейську лань. Спочатку вона втікала

на північ, легко долаючи гори, перестрибуючи провалля. Так добігла лань до

річки Дунай і зупинилася, не зважуючись перепливти широку річку. Геракл

догнав її, схопив, але лань вислизнула з рук спритного героя і знову помчала на

південь. Лише знову в Греції, на рівнинах Аркадії, Геракл почав наздоганяти

лань. Не перестаючи бігти, він випустив з лука стрілу і поранив лань у ногу.

Але тільки-но встиг він закинути на плече гарну тварину, як з’явилась

розгнівана Артеміда:

Навіщо ти скривдив мене, поранивши мою лань? Адже ти знаєш — я не

прощаю образ!

Схилився перед прекрасною богинею Геракл:

Не з власної волі переслідував я лань, а за наказом Еврісфея. Боги

наказали служить йому. І я не смію їх не послухати!...

Згадала Артеміда, що біди Геракла пішли від підступів Гери, і пробачила

Геракла. А син громовержця Зевса приніс живу керинейську лань і віддав її

Еврісфею.220

ВЕПР ІЗ ЕРИМАНФА

А хирлявий цар не дав Гераклові навіть відпочити після гонитви за ланню.

Знову прийшов до помешкання героя вісник і передав наказ вирушати на гору

Ериманф, знайти там страшного вепра, який знищував усі посіви й убивав

людей гострими іклами.

На шляху йому зустрівся добрий кентавр Фол. Зрадів Фол, побачивши

героя, завів його до себе в гості. Вони оповили свої голови плющеними

вінками, розпалили з товстих полін вогонь. Фол зняв печать з амфори,

наповненої чудовим, запашним вином. І почали друзі бенкетувати. Ой леле,

якби ж то знав Геракл, як сумно скінчиться свято! Він би швидше від лані

промчав повз житло Фола...

Інші кентаври, що ходили неподалік, почули запах вина й розгнівалися:

чому це Фол відкрив амфору без їхньої згоди! Вони кинулися до вогнища, щоб

покарати Фола і його гостя. Але Геракла неможливо було застати зненацька.

Він скочив і, вихоплюючи з вогню палаючі довбні, почав кидати ними в

кентаврів, потім узявся стріляти в них стрілами, отруєними жовчю гідри. Фола

здолала цікавість. Він схотів дізнатися, що за смертельна сила прихована в

стрілах. Витяг одну з убитого кентавра, почав розглядати наконечник, але

ненароком упустив її. Наконечник уп’явся йому в копито, і добрий кентавр тієї

ж миті помер. Отрута гідри однаково вбивала як ворогів, так і друзів. Страшно

засмутився Геракл. Але ще більше розлютився на кентаврів, які знехтували

закони гостинності, кинувся наздоганяти їх. Кентаври заховалися в печері. Не

знав Геракл, що господарем цього просторого помешкання був його друг і

вчитель його Хірон, який мав руки чудового цілителя. Ось чому його так звали.

Адже «хіра» грецькою мовою — рука.

Геракл натягнув тятиву і пустив навздогін тікаючим кентаврам,

напівлюдям-напівконям, ще одну стрілу. Але сліпа стріла обрала не ворога, а

друга, Хірона. Він не загинув, тому що був безсмертним сином богів. Але на

тілі його утворилась болюча рана, від якої йому довелось страждати 221

нескінченно довго!...

Та не було часу Гераклові сумувати. Він кинувся на гору, загнав лютого

вепра туди, де лежали вічні сніги. Вепр провалився в сніг до самого черева.

Герой зв’язав його, закинув на плечі й приніс цареві. Навіть спійманий вепр

був такий страшний, що боязкий Еврісфей сховався на дно великих бронзових

ночов і звідти прокричав черговий наказ...

ГЕРАКЛ-ПРИБОРКУВАЧ

Вирішив Еврісфей відіслати Геракла подалі від Греції, розраховуючи, що

де-небудь на чужині він знайде свою погибель, і навіть якщо йому знову

сприятиме доля, чутки про його подвиги не дійдуть до батьківщини, не при-

множуватимуть слави героя. І звелів цар вирушити Гераклу за море, на острів

Крит.

Приборкай і приведи до мене критського бика.

А бик той був незвичайний. Сотворив його Посейдон, морський бог, і

відправив до Міноса — царя Криту. Але не для того, щоб він став прикрасою

його численних черід.

Принеси того бика в жертву богам, — звелів Посейдон...

Бик був могутній і прекрасний. Шкода стало Міносу вбивати його. Вибрав

він зі своїх черід іншого бика і приніс його в жертву. Страшно розлютився

Посейдон за такий непослух. Він наслав на бика скаженство, і той лютував на

острові, трощив усе навколо себе.

Побачивши героя, Мінос заблагав:

— О, могутній Геракле, якщо ти приборкаєш бика — він твій.

Геракл скинув лев’ячу шкуру, поклав на неї свою палицю, лук та стріли і

неозброєний вийшов назустріч шаленому звіру. Налились кров’ю очі бика.

Засліплений люттю, кинувся він на героя. Але Геракл схопив його за роги і

притис голову до землі. Сліпа лють поступилась перед сталевими м’язами і

залізною волею. Захрипів бик і, відчуваючи силу противника, скорився. А

Геракл сів на його широку спину і переплив з Криту на батьківщину.222

Побачив Еврісфей бика, і — вже в котрий раз — його охопив жах. Він

побоявся взяти могутню тварину до своєї череди і звелів відвести його подалі,

в долину Марафон, і там відпустити на волю.

КОНІ ЦАРЯ ДІОМЕДА

Посланець передав Гераклові нове повеління — вирушати далеко на

північ, в країну Фракію, де владарював жорстокий цар Діомед. У нього були

дивовижної краси коні. Але цар не запрягав їх у-бойову колісницю, а тримав у

стійлах прикутими залізними ланцюгами. Вони мали дику вдачу і на відміну

від усіх інших коней, що існували в світі, споживали не траву та овес, а живу

плоть! Діомед кидав їм на поживу полонених.

Ось яких коней треба було відібрати у Діомеда й привести до Еврісфея

героєві!

Шлях Геракла пролягав через країну Фессалію, де владарював його друг,

цар Адмет. То був благородний воїн і добрий правитель. Особливу славу він

здобув ось за що. Якось Зевс розгнівався на Аполлона. Громовержець прису-

див йому цілий рік служити у смертного й віддав його Адмету в пастухи. Цар

не скористався владою, даною йому над богом, а поставився до Аполлона з

великою пошаною. І Аполлон, завдячуючи йому за таке ставлення до себе, ви-

просив для Адмета у богинь долі мойр право відстрочити його смерть, якщо

хтось погодиться добровільно піти замість нього до Аїдового царства.

І ось настав день, коли Адмет відчув наближення своєї смерті. Він

звернувся до своїх старих батьків:

Ви вже наситились життям. Замініть мене в Аїді.

Але ті відмовились. Тоді він звернувся зі своїм проханням до нещасних

калік і бідарів. Але навіть ті, хто втомився від життя і проклинав його, не

схотіли з ним розлучатися. Більше, ніж власне життя, любила Адмета його

дружина — красуня Алкеста. Вона вимовила фатальні слова:

Я помру замість тебе...

Геракл саме ступив на поріг палацу свого друга, де він і всі його бойові

соратники оплакували Алкесту, яка лежала на смертному ложі.223

Адмет був гостинним господарем і не бажав засмучувати друга. Наказав

щільно закрити двері до жіночої частини палацу, щоб звідти не долинали плач

і зойки. А сам уквітчав голову Геракла плющевим вінком, звелів подавати до

столу численні страви. Не здогадався про біду, що спіткала друга, Геракл.

Але помітив герой сльози на очах слуг і змусив їх розповісти правду.

Гераклу стало боляче за те, що він бенкетував у той час, коли страждав

його друг. Він кинувся до склепу Алкести, і то дуже вчасно, саме коли

розкинув чорні крила, спустився до неї бог смерті Танат. Не вагаючись, він

кинувся на Таната, обхопив його своїми руками, і почалась між ними боротьба

не на життя, а на смерть. Не вдалось Танату своїм крижаним диханням

охолодити кров героя. Він переміг бога смерті, зв’язав його і зажадав плати за

свободу: життя Алкести. Довелось Танатові розтиснути свої цупкі пальці й

відпустити жертву. Алкеста повернулася до Адмета. Вони довго й щасливо

жили разом і померли в один день.

А благородний цар спорядив Гераклові на допомогу загін найхоробріших

воїнів. Вони перемогли Діомеда. Жорстокого царя спіткала доля його

численних полонених. Геракл кинув його на поживу коням. Ситі коні слухняно

пішли слідом за Гераклом в Мікени.

Але Еврісфей побоявся навіть глянути на тих коней. За його наказом їх

випустили в ліс, і там вони стали здобиччю диких звірів...

ПОЯС ЦАРИЦІ АМАЗОНОК

Еврісфей довго не міг придумати, яке ж іще небезпечне доручення дати

Гераклові. На допомогу батькові прийшла його донька Адмета, яка була

жрицею богині Гери. Це вона підказала, куди і за чим спорядити Геракла:

Хай він здобуде для мене пояс цариці амазонок Іпполіти.

Плем’я амазонок — жінок-войовниць — жило далеко, на березі Понта

Евксінського. Вони, ніби птахи, мчали на необ’їжджених конях, володіли

мечами, луками, стрілами краще від будь-якого чоловіка. На чолі війська, блис-

каючи на сонці бронзою лат, завжди їхала їхня цариця — прекрасна Іпполіта. Її 224

талію стягував шкіряний пояс. Той пояс не був прикрашений ні коштовним

камінням, ні золотими бляхами. Зате він був подарований Іпполіті самим богом

війни Аресом. Носила Іпполіта пояс як знак своєї влади й непереможності.

Ось який дорогоцінний подарунок, за намовлянням Гери, зажадала

отримати Адмета.

Геракл зібрав загін хоробрих воїнів і на кораблі вирушив до країни

амазонок. На шляху йому довелося вступити в битву з ворогами, і слава про

його подвиги летіла попереду корабля. Нарешті загін досяг столиці амазонок

— міста Феміскіри.

Жінки-войовниці вийшли з міста, але не для того, щоб стати до бою з

Гераклом, а зустріти сина Зевса з почестями. З подивом та захопленням вони

споглядали на прекрасного атлета Геракла.

Що привело тебе в нашу країну? — запитала Іпполіта. — 3 чим прийшов

ти — з миром чи війною?

Не з власної волі прийшов я сюди з загоном воїнів. Еврісфей звелів мені

здобути пояс для своєї доньки.

Іпполіта не хотіла воювати з Гераклом і ладна була віддати йому свій

пояс. Але Гера не зводила очей з Геракла. Вона прибрала подоби амазонки,

змішалась з юрбою і почала переконувати:

— Неправду каже Геракл. Він прибув сюди, аби викрасти вашу царицю і

зробити рабинею в своєму домі!

І амазонки скочили на коней, оголили мечі. Підняли списи.

Почався кривавий бій, якого не бажали ні герої-чоловіки, ані жінки-

войовниці. Змішалася на полі бою кров амазонок і сподвижників Геракла.

Змушений був Геракл підняти руку на царицю. Завдавши їй смертельного

удару, він зняв з Іпполіти пояс, який міг би отримати, не проливши й краплі

крові, коли б не підступи Гери...

ГЕРКУЛЕСОВІ СТОВПИ

225

Все більше заздрив хирлявий цар Еврісфей славі незборимого гіганта

Геракла. Він посилав героя на вірну загибель, а той повертався з перемогою.

Цар намагався принизити його, а Геракл здобував ще більшої слави. Цар усе

дужче боявся героя. Адже влада Еврісфея трималася на двох ненадійних

підпорах — підлості та хитрості...

Він вирішив спорядити Геракла в нескінченну далечінь.

— Досі я відсилав тебе на північ, південь і схід. Цього ж разу вирушай на

захід. Там в океані є острів Ерифія, який належить велетневі Геріону. Забери в

нього череду корів і приведи їх до мене. Викради корів, Геракле...

А Геріон був незвичайним велетнем. В нього зрослись докупи три тулуби,

було три голови і шість рук! Він був куди страшніший від гідри. Череду

прекрасних пурпурових корів йому допомагав стерегти пастух-велетень

Еврітіон і двоголовий пес Орфо. Цар сподівався, що хоча б тінь жаху або

сумніву промайне на обличчі героя. Але Геракл, не сміючи противитись,

зібрався й пішов геть за край землі. День за днем Геракл ішов пустелею. Він

знемагав від палючого сонця. Йому доводилось битися з дикими звірами та зі

зміями, чиї гострі зуби насичені смертельною отрутою. Врешті він вийшов

туди, де між морем та океаном височіла скеля. Він зламав цю перешкоду.

Хвилі моря й океану зустрілися. Морські дельфіни попливли через утворену

протоку бавитися в океан, а океанські риби попливли в Середземне море. А

Геракл з каменів на берегах протоки поставив дві велетенські скелі. Греки так і

називали їх Стовпи Геракла. А римляни — Геркулесові стовпи. Сьогодні ж ці

скелі називаються Гібралтар і Сеута. А протока — Гібралтарською.

ВИКРАДЕННЯ КОРІВ ГЕРІОНА

Стомлений титанічною працею, сів Геракл на березі океану і почав

розмірковувати про те, як же йому дістатися до захованого в тумані острова.

Наставали сутінки. Бог сонця Геліос спускався на своїй колісниці все нижче до 226

заходу. Промені Геліоса яскраво спалахнули, осліпили на мить Геракла. Його

пройняв нестерпний, пекучий жар. Охоплений гнівом, скочив Геракл і націлив

свою смертоносну зброю прямо в серце бога. Але бог не прогнівався.

Сподобалась йому і робота Геракла — поєднання моря з океаном, і сміливість

людини, яка не побоялася стати супроти бога, хоча той в одну мить міг би

перетворити її на попіл.

— Сідай до мого золотого човна, — сказав Геліос. — Я переправлю тебе

на острів, який належить Геріону. А якщо тобі вдасться викрасти череду, я

допоможу переправити її на берег землі.

Швидко дістався золотий човен до острова. Відчув чужинця лютий пес

Орфо і, голосно гавкаючи обома головами, вишкіривши всі свої чотири

щелепи, кинувся на Геракла. Але впав, збитий палицею. Така ж доля спіткала й

пастуха-велетня Еврітіона. Радий такій швидкій перемозі, Геракл почав

заганяти череду в золотий човен, аж тут з’явився сам Геріон. Побачивши крадія,

Геріон метнув у нього відразу три списи. Але Афіна Паллада відвела той по-

трійний удар від героя. Геракл же випустив одну за одною три стріли, і всі

вони досягли мети. Безживне тіло триголового велетня повалилося додолу. А

Геракл переправив на землю,, де нині країна Іспанія, не вкрадену, а здобуту в

бою череду і погнав через гори та долини в Грецію.

Але Гера не бажала допустити, щоб її спільник Еврісфей знову знеславив

себе. Вона наслала на тварин шаленство. Розбіглися вони по всій Греції. Зрадів

Еврісфей. Нарешті Гераклові не вдасться виконати його завдання, і герой

назавжди стане його покірним слугою. Але він забув про те, що герой вміє

бігати швидше від лані. Він оббіг всю країну, зібрав усіх корів і привів їх до

мурів міста. Безсило заскреготав зубами злостивий цар і звелів усю череду при-

нести в жертву Гері.

НАЙДОВШИЙ І НАЙВАЖЧИЙ ШЛЯХ

Поки Геракл ходив по землі, вершив свої подвиги, сила його

збільшувалася і слава зростала. А Еврісфей тим часом старів і слабшав.

Гераклові лишилося здійснити всього два подвиги, аби очиститись від 227

страшного гріха й нарешті позбавитись покарання богів. А цар усе дужче

боявся: «Скоро скінчиться термін служби героя, і відбере він у мене владу!»

Але вигадати нову небезпечну справу для героя його старечий мозок був не

спроможний.

— Я допоможу тобі, — сказала Гера, озлоблена тим, що Геракл успішно

боровся навіть з її підступами. — Хай знову Геракл вирушає в путь. Там, де

сходяться небо й земля, де тримає на своїх плечах небосхил велетень Атлант, є

сад, в якому ростуть на золотому дереві золоті яблука. Цю яблуню виростила

сама богиня землі Гея й подарувала мені в день наших заручин з Зевсом. Сад

охороняють доньки ночі німфи Гесперіди. А дороги туди ніхто не знає. Геракл

буде вічно мандрувати, а ти — володарювати.

Пішов Геракл сам не знаючи куди. Він забрів далеко-далеко на північ, де

несла свої води річка Еридан. Німфи, що жили в тій холодній воді, зустріли

героя з почестями, бо дуже вже припав він їм до душі. Під час бенкету вони

запитали: що привело Геракла в цей суворий край, куди ще не заходив жоден

сміливець?

— Мене послали в сад Гесперід, але ніхто не знає туди дороги.

— Лише старий морський віщун Нерей знає все на світі, — сказали німфи.

— Напади на нього несподівано, змусь розкрити таємницю.

Хоч і не хотілося, але довелося німфам відпустити Геракла. Довго ще

бродив герой берегом моря, аж поки побачив сивобородого Нерея. Він тихо

підкрався до старого й раптово схопив його,, міцно стиснувши в своїх залізних

обіймах, аби той не вислизнув у море. В кого тільки не перевтілювався старий

віщун, але вирватись з рук героя йому не вдавалося. Врешті, знесилівши, він

запитав:

— Чого тобі треба, Геракле?

— Підкажи мені дорогу до саду Гесперід, і я відпущу тебе на волю.

— Ти мусиш знову повернутися на південь і пройти через Лівійську

пустелю...

228

Але старий приховав, яка нездоланна для смертних небезпека чатувала на

Геракла на тій єдиній стежці, що вела до стику неба й землі.

СУТИЧКА З АНТЕЄМ

...Простував Геракл пустелею зі своєю нерозлучною палицею, що

слугувала йому коли зброєю, а коли й просто костуром. Час від часу перед

його очима виникало марево — то череда верблюдів, то дивовижні сади, то

річки та озера, наповнені свіжою водою. Але раптом перед ним постав

велетенський волохатий гігант і крикнув громовим голосом:

— Я Антей, син великого бога Посейдона й богині землі Геї. Вийди на

двобій зі мною. Переможеш — пропущу. Я переможу — смерть тобі.

Вдарив Геракл щосили своєю палицею, а велетню байдуже. Тоді герой

відкинув непотрібну палицю й схопився з велетнем голіруч. Довго вони

боролися. Почав уже знесилюватись Геракл, а в Антея сили ставало все більше

й більше. Ніхто ще досі не міг подолати Антея, бо ніхто не знав його таємниці.

А таємниця полягала в тому, що сили Антея не зменшувалися доти, доки він

хоча б одним пальцем торкався землі. Не знав і Геракл цієї таємниці. Він бага-

то разів валив Антея на землю, але той скидав з себе героя, мов пір’їну. Та ось

Гераклові вдалося схопити Антея і підняти високо над землею. І тут він раптом

побачив, що де й поділася сила у сина землі.

Геракл усе дужче стискав Алтея в обіймах, аж доки той випустив дух. Він

гримнув безживним тілом об землю, і мати-земля вже нічим не могла зарадити

мертвому велетневі. Геракл далі простував до краю землі.

Образ Антея і до сьогодні використовують люди. З його долею

порівнюють тих, хто насильно відірваний від матері-батьківщини. Але часом,

не знаючи міфу, ім’я Антея застосовують не до ладу. Наприклад гігантський

літак назвали «Антей». Літак назвали ім’ям героя, якому не можна відриватися

від землі!..

ЯБЛУКА ГЕСПЕРІДИ229

Ніколи ще не були мандри Геракла такими тривалими й небезпечними, як

ці — за трьома золотими яблуками. Одного разу він, ще змучений після важкої

боротьби з Антеєм, заснув глибоким міцним сном. А прокинувшись, не зміг

поворухнути ні рукою, ні ногою. Плем’я пігмеїв, низькорослих чорних людей,

взяло його в полон. Тисячі маленьких, але гострих стріл болюче вп’ялися в

його тіло. Не знали пігмеї, наскільки сильним був герой. Він розірвав пута,

зібрав маленьких людей у лев’ячу шкуру, розкрутив її, немов пращу, і закинув

їх геть, далеко-далеко.

Нарешті він проминув палючу Лівійську пустелю і вийшов до берега Нілу,

в Єгипет. І знову заснув герой на березі благодатної річки.

І знову на нього сонного напало ціле воїнство єгиптян. Героя зв’язали й

кинули до ніг грізного царя Бусіріса. Цар наказав віднести його до жертовника

й там заколоти. Але Геракл і цього разу розірвав пута і вбив кровожерного

царя та його сина, щоб більш ніхто й ніколи не приносив у жертву людей в

Єгипті. А сам попрямував далі тією єдиною стежкою, яку вказав йому Нерей.

Так він дійшов аж до Кавказу і звільнив прикутого до скелі Прометея.

— Чи далеко прямуєш, Геракле? — запитав звільнений Прометей.

— Туди, де Атлант тримає на плечах небосхил, в сад Гесперід.

— Атлант — мій брат. Скажи йому, щоб він приніс тобі яблука. Але будь

з ним обережний. Він захоче перехитрувати тебе...

Геракл перейшов через Рифлейські гори (так греки називали Урал). І

побачив титана Атланта. Дивуючись, він дивився на гіганта, який тримав на

своїх плечах небосхил.

— Хто ти і навіщо прийшов? — запитав Атлант.

— Я син Зевса, Геракл. Мене послав цар Еврісфей по золоті яблука.

Допоможи мені їх дістати.

— Я зможу тобі дістати три яблука, якщо ти станеш на моє місце і

потримаєш небо.

Герой погодився. Неймовірна вага небосхилу опустилась на могутні плечі.

Його м’язи випнулись як гори. Піт заструменів потоками з його лиця. Цілим 230

століттям видались йому ті кілька годин, які потратив Атлант на подорож до

саду Гесперід. Та ось крізь піт, що заливав йому очі, він знову побачив

Атланта.

— Ось три яблука, Геракле. Давай я їх сам швиденько віднесу. А ти ще

трохи потримай небо.

Зрозумів Геракл, що хитрий Атлант вирішив зовсім не повертатися на

призначене йому богами місце.

— Я згоден, Атланте, — відповів герой. — Тільки з незвички надто вже

давить небо мені на плечі. Стань на моє місце, а я тим часом покладу на плечі

подушку.

Простодушний Атлант знову підставив свої плечі під небосхил. А Геракл

узяв золоті яблука, підняв з землі свою палицю, лук, сагайдак зі стрілами,

накинув на плечі лев’ячу шкуру і сказав:

— Тримати небо — це твоя справа. А здобути яблука доручили мені, — і

пішов собі назад у Грецію.

ПРИБОРКАННЯ ТРИГОЛОВОГО ПСА

Страшенно засмутився цар Еврісфей тим, Що Геракл знову лишився цілий

і неушкоджений. Адже тепер від бажаної волі героя відділяв лише один

подвиг, який він мав звершити по велінню царя.

«Звільнившися, він передусім вирішив помститься мені за те, що я стільки

разів змушував його ризикувати життям», — думав Еврісфей. Він навіть не

схотів глянути на золоті яблука. Тоді Геракл подарував дорогоцінні плоди

богині Афіні Палладі, адже вона незримо супроводжувала його і навіть

допомогла Гераклові підтримати небосхил. Богиня ж повернула плоди

Гесперідам. А цар придумав для Геракла завдання, яке неможливо виконати.

— Не знайшлося тобі рівних на землі, що ж, поглянемо, чи вдасться тобі

вирватися з підземного світу! — вигукнув Еврісфей. — Вирушай в Аїд і

приведи його охоронця, пса Цербера.

231

Цербер був найстрашніший пес протягом усіх часів. Коли одночасно

починали гарчати його три ікласті морди, двигтіли гори і з них сипалося

каміння. Його три шиї оповивала змія, а хвіст закінчувався головою дракона з

велетенською пащею.

Не посмів Геракл не послухатись наказу, пішов, як вважав Еврісфей, на

вірну погибель в Аїд.

«Там тобі й місце!» — зловтішався цар.

Лише Гермес, посланець богів та провідник душ померлих, знав, де вхід

до Аїду, і привів Геракла на самий південь Пелопоннесу. Він побачив серед

понурих прямовисних скель чорний отвір печери і сміливо ступив туди. Біля

воріт Аїда він почув слабкий голос:

— О, сину Зевса, позбав мене цих мук!

У напівтемряві печери Геракл побачив прирослих до скелі героїв Тесея та

Періфоя, так жорстоко покараних Аїдом за те, що вони хотіли викрасти

дружину його, Персефону. Геракл простяг руку Тесею, напружив м’язи і

вирвав його зі скелі. Він хотів так само врятувати і Періфоя, але задвигтіла

земля, і Геракл зрозумів, що боги цього не хочуть...

Гермес повів Геракла шляхом, що вів до підземного царства. Налякані,

порозлітались душі померлих. Ось попереду заворушилися змії на голові

Медузи-горгони. Геракл був схопився за палицю, але Гермес притримав його

за руку:

— Вона не завдасть тобі шкоди. Це лише безплотна тінь.

Тільки одна душа — героя Мелеагра — безстрашно наблизилася до

подорожніх:

— Геракле, на добру пам’ять про нашу колишню дружбу, не залишай

осиротілу мою доньку Деяніру. Будь її захисником. Одружися з нею!

— Присягаюся! — відповів Геракл і рушив далі, до трону Аїда.

Почувши прохання героя віддати йому Цербера, посміхнувся бог

невеселою посмішкою:

— Спробуй взяти його, але тільки живцем і голіруч!232

Схопив герой Цербера, стиснув у залізних обіймах. Дико завив Цербер,

дракон його хвоста вп’явся зубами в тіло Геракла. Але герой міцно тримав

його й не розтискав обіймів. Цербер почав задихатися й скорився.

Привів його Геракл до Мікен. Вжахнувся Еврісфей, побачивши страшного

триголового пса, впав навколішки і почав благати:

— Відпусти це страховисько на волю. Швидше від вітру помчав Цербер

до Аїду. А Геракл врешті здобув так довго очікувану волю.

ГЕРАКЛ І ДЕЯНІРА

Даремно боявся Еврісфей помсти Геракла. Смерть очікувала його від рук

Гераклових синів, яких підступний цар хотів підло знищити.

Геракл не мав ні бажання, ні часу для помсти. Він поспішив до міста, де

жила чарівна Деяніра. Але зустрів там грізного суперника. Рукй дівчини

домагався річковий бог Ахелой.

— Хто переможе в боротьбі, той і візьме Деяніру, — вирішив цар Ойней.

Немов два могутніх бики, зійшлись у двобої бог і земний син Зевса.

Тричі намагався звалити на землю суперника Геракл, але все намарне.

Нарешті йому вдалося обхопити героя зі спини. Наче важка гора, притис він

річкового бога до землі. Ахелой перетворився на змію і спробував вислизнути з

рук героя.

— Ще в колисці я навчився боротися зі зміями! — вигукнув герой. — І

хіба дорівняєшся ти до багатоголової лернейської гідри, яку я здолав? — після

цього здавив шию змії, ніби клешнями. Ахелой перетворився на могутнього

бика й знову кинувся на Геракла. Не поступився і Геракл. Він схопив бика за

роги і так крутонув його, що той повалився на землю, а один ріг навіть

зламався і відлетів убік. Нефреїди миттю наповнили його фруктами й квітами.

Геракл подарував цей трофей Зевсу. Відтоді підкоряти кого-небудь собі —

значить «обламати роги».

233

...Деяніра стала дружиною Геракла. Вони покинули місто. Мандруючи

просторами Греції, зупинилися вони біля бурхливої річки. Тут підскочив до

них кентавр Несе і запропонував:

— Давай-но я перенесу Деяніру на інший берег, а ти переберешся уплав.

Геракл погодився.

А Несе перестрибнув річку і помчав зі своєю здобиччю далі. Годі було

наздогнати його. Геракл прицілився й випустив отруйну стрілу. Кров кентавра

перетворилася на отруту. Але Несе не хотів помирати не помстившись і перед

смертю встиг сказати Деянірі.

— Збери мою кров у посудину і постав у темний куток. Коли вирішиш,

що Геракл розлюбив тебе, змочи його плащ моєю кров’ю. Хай той плащ одягне

Геракл. Тоді кохання його спалахне з новою силою...

СМЕРТЬ ГЕРОЯ

Багато подвигів здійснив Геракл, звільнившись від гніту Еврісфея.

Надовго зникав герой з дому. От і подумала якось Деяніра: «Мабуть, Геракл,

перестав кохати мене». Тут вона згадала про посудину з кров’ю кентавра

Несса. Змочила в ній плащ чоловіка, поклала в ящик, покликала слугу й

мовила:

— Передай мій подарунок Гераклові. Скажи йому, щоб надів плащ до

схід сонця, коли буде приносити жертву Зевсові.

Сподобався героєві гарний плащ. Він зняв лев’ячу шкуру, накинув плащ

на могутні плечі. І раптом відчув, як прилипає до тіла отруйна тканина.

Закричав Геракл від страшного болю. Він почав зривати плащ, але той

прилипав усе дужче і все нестерпнішими ставали страждання.

Жах охопив Деяніру, коли вона дізналася про те, що сталося. Не могла

вона собі вибачити того й заколола себе мечем.

А отрута лернейської гідри, змішаної з кров’ю кентавра, все глибше

проникала в плоть та кров Геракла. Тоді він звелів розкласти велике

234

поховальне вогнище на вершині гори. Смерть у вогні здавалась йому легшою,

ніж страждання від отрути.

І ось загорілося полум’я поховального вогнища, охопило тіло героя. Тієї ж

миті сяйнули блискавки Зевса. На золотій колісниці спустились Афіна Паллада

та Гермес. Вони підхопили найславетнішого серед героїв і вознесли на Олімп.

Зустріли його там боги. Гера забула про свою колишню ненависть до Геракла й

дозволила йому одружитися зі своєю донькою, вічно юною Гебою. Живе з того

часу Геракл на світлому Олімпі разом з безсмертними богами. Так нагородив

його Зевс за земні подвиги і страждання.

УПЕРЕД, НА ТРОЮ!

Біль та гнів наповнили серце Менелая. Та не вистачало йому потуги, аби

помститися віроломному гостю. І тоді його брат, цар Мікен Агамемнон,

нагадав про присягу, дану колишніми женихами прекрасної Єлени — за

першим покликом прийти на допомогу Менелаю.

Кращі, найхоробріші сини Греції відгукнулися на заклик Менелая. Був

серед них звитяжний Діомед, рівний силою богу Аресу, мудрий Нестор, який

здобув чимало перемог, могутній Аякс Телемонід та багато інших. Але

знайшовся серед колишніх женихів один, який вирішив ухилитися від давньої

присяги. То був Одіссей — цар Ітаки. Нещодавно одружився він з прекрасною

Пенелопою, яка народила йому сина Телемаха. Не хотів він рушати у далекий

небезпечний похід. А як прибули до Одіссея герої, аби нагадати йому про

давню присягу і закликати до своїх лав, цар Ітаки удав з себе божевільного.

Запрігши у плуг вола й осла, він почав орати морське узбережжя й

засівати його... пригорщами солі. Та Пеламед, син царя Евбеї, збагнув хитрощі

Одіссея й придумав, як змусити царя Ітаки зізнатися в них. Він узяв сповитого

в пелюшки Телемаха й поклав його в борозні, якою йшов Одіссей. Спинився

він. Хоч яке велике було його бажання залишитись на Ітаці, не міг він заради

цього згубити єдиного сина.

Ніби й досить уже сили, аби рушити грекам на Трою. Але провістив віщий

235

Калхас: лише тоді здобудуть вони велику Трою, якщо серед них буде юний

Ахілл, якого покликано здійснити великі подвиги.

У ПОШУКАХ АХІЛЛА

Майбутній герой був сином фессалійського царя Пелея, смертного, як всі

люди, і німфи Фетіди, дочки морського бога Нерея, — а отже, безсмертної.

(Згадаймо, саме на весіллі Пелея та Фетіди сперечалися про золоте яблуко три

богині.) Фетіда, бажаючи зробити Ахілла безсмертним, як боги, занурила

дитину в холодні води підземного Стіксу, аби тіло сина стало невразливим для

стріл, списів та мечів. Тільки одне вразливе, не омите водами місце

залишилося п’ятка дитини, за яку три. мала Фетіда хлопчика, щоб не понесла

його стрімка течія.

Спитала Фетіда оракула: яка доля чекає на її любого сина? Двозначно

відповів оракул: син проживе або довго, або подвиги вчинить звитяжні й

поляже під Троєю. Дізналася Фетіда, що готують герої похід на Трою, і

вирішила вберегти сина від смерті. Сховала Ахілла в палаці царя Лікомеда на

далекому острові Скірос, серед доньок володаря. Юний Ахілл у жіночому

вбранні пряв вовну, вишивав.

Дізнався Одіссей велемудрий, де переховується Ахілл, але як розпізнати

його? Перевдягтись купцями, Одіссей і Діомед попрямували до палацу царя.

Розклали товар свій перед царськими доньками — убрання, мережива,

браслети й намиста коштовні. Ніхто й не дививсь на бойові обладунки, що

лежали поряд, та ось біля палацу залунали сурми й забряжчала зброя. Це

супутники Одіссея вдарили мечами в щити. Вжахнувшись, розбіглись цареві

доньки, а Ахілл вхопився за меч та щит і викрив тим себе.

Дізнавшись від прибульців, чому ретельно так його ховала мати, він

згодився приєднатися до героїв. Ахілл надягнув чарівні обладунки, викувані

Гефестом, які подарував йому батько, взяв коней, що їх подарував сам По-

сейдон, спис, вручений Кентавром Хіроном, і покликав з собою в похід

улюбленого друга Патрокла.

236

ДЕСЯТИЙ РІК ВІЙНИ

Дев’ять років тривала облога Трої. Жорстокі сутички, що спалахували час

від часу, не приносили перемоги жодній з сторін. Було зруйновано й

розграбовано довколишні міста — союзники Трої, захоплені в полон їхні

жителі. Лише Троя була нездоланна.

Кілька разів намагались ахейці мирно владнати суперечку. Сам Менелай і

Одіссей хитромудрий посланцями ходили до Трої. Вони зажадали, щоб

повернули городяни Єлену та всі скарби, захоплені Парісом. Здавалося, бажана

домовленість буде близько. Адже й сама Єлена вже розкаялася в необачному

вчинку і шкодувала, що залишила дім героя-чоловіка. Та не хотіли миру

царевич Паріс і його брат, могутній герой Гектор. Війна тривала.

Багато перетерпіли і греки протягом дев’яти років війни. У таборі їхньому

розпочалися чвари між вождями. Найбільше здобичі забрав собі цар

Агамемнон. В рабство до нього потрапила донька Аполлонового жерця Хріса.

Прибув жрець до табору греків і почав просити, аби за щедрий викуп віддали

дочку. Але розгнівався могутній Агамемнон і відповів Хрісу, що вічно буде в

рабстві Хрісінда, та й вигнав батька.

Почав благати жрець Аполлона про відплату. Чув бог молитви Хріса,

прилетів до табору греків і почав вражати їх смертельною хворобою — чумою.

Всюди запалали поховальні вогнища. Дізнались греки від провісників, за що на

них розгнівалися боги.

Просив Ахілл проводиря віддати полонянку батькові й докоряв йому за

користолюбство. Не бажав Агамемнон віддавати рабиню, погрожував Ахіллу,

що замість відпущеної дівчини забере його частку здобичі. Так і вчинив: забрав

у Ахілла здобич, а дівчину відпустив. І припинилася чума.

ЧИ ІСНУВАЛА ТРОЯ?

Про легендарну війну греків із містом-державою Троєю людство дізналося

насамперед з безсмертної епічної поеми сліпого співця-аеда Гомера. Протягом

багатьох століть читачі й дослідники вважали, що сама Троя і події, які

відбувалися довкола неї, — то лише плід уяви великого «казкаря» Гомера. Так 237

було аж до тих часів, доки не знайшлася людина, котра запалилася мрією

знайти овіяну легендами Трою, довести усім, що насправді існувало таке місто,

а корні в міфічних подій — у реальному житті.

Син німецького пастора Генріх Шліман ще з дитинства вивчав

давньогрецьку та латинську мови, читав у оригіналі та знав напам’ять Го-

мерові вірші. Життя примусило його стати діловою людиною, відірвало його

від поезії. Але, розбагатівши, він залишає комерцію й вирушає на пошуки

справжньої Трої. У місцях, згадуваних Гомером, він розпочинає розкопки. І

врешті вдалося відшукати легендарне місто. 1871 року він розпочав розкопки

на малоазійському березі протоки Дарданелли біля пагорба Гіссарлик. І виявив

залишки міста, яке існувало ще у IV-му тисячолітті до н.е. Місто, оточене ко-

лись високим муром із баштами, подарувало археологам чимало трофеїв,

найзнаменитіший серед яких — золотий скарб царя Пріама.

Так відкрилося, що міфи кореняться глибоко, у віддаленому минулому

людства.

Крилаті вислови грецької міфології

238

Золоте руно. Аргонавти

У старогрецьких міфах розповідається, що герой Язон відправився до

Колхіди (східне побережжя Чорного моря) здобувати золоте руно (золоту

шерсть барана), яке охороняли дракон і бики, що вивергали з пасти полум'я.

Язон побудував корабель “Арго” (швидкий), по імені якого учасники цього, за

переказами першого, дальнього плавання старовині були названі аргонавтами.

За допомогою чарівниці Медєї Язон, подолавши всі препятствия, благополучно

оволодів золотим руном. Першим, таким, що виклав цей міф, був поет Піндар

(518—442 рр. до н. э.). Золотим руном називають золото, багатство, яким

прагнуть опанувати; аргонавтами — сміливих мореплавців, шукачів пригод.

Драконівські закони 

Надзвичайно суворі закони, встановлені   першим   законодавцем

Афінської республіки Драконом (VII ст. до н. е.). Старогрецький історик

Плутарх розповідає, що за цими законами карали смертю майже за всі злочини

(причому страчували не лише людей, але й предмети, "причетні" до злочину).

Грецький оратор Діомед говорив, що драконівські закони писані не чорнилом,

а кров'ю.

Дамоклів меч

За старогрецькою легендою, Дамокл, придворний сіракузького тирана

Діонісія Старшого (432-367 до н. е.), позаздривши своєму володарю, назвав

його найщасливішим з людей. Тоді Діонісій посадовив заздрісника на своє

місце, повісивши над його головою на кінській волосині гострий меч.

Зляканому Дамоклові Діонісій пояснив, що цей меч є символом тих небезпек,

яких владар зазнає постійно, незважаючи на зовні безтурботне життя. Вираз

вживається у значенні: постійна небезпека.

Сізіфова праця 

239

В  11-й пісні поеми Гомера "Одіссея"    розповідається    про корінфського

царя Сізіфа, що за образу богів був засуджений Зевсом на тяжку кару: він вічно

мусив піднімати на гору великий камінь, який щоразу скочувався униз. 

Вираз "сізіфова праця" в переносному значенні - безплідна, важка,

нескінченна робота - вперше вжив староримський поет Пропорцій (І ст. до н.

е.).

Яблуко розбрату (чвар) Давньогрецький міф розповідає, що богиня

розбрату Ерида вирішила помститися богам за те, що вони не запросили її на

бенкет. Ерида непомітно кинула золоте яблуко із написом «найпрекраснішій»

між богинями Герою, Афродітою та Афіною. Вони почали сперечатись, кому

має належати яблуко, бо кожна вважала себе найкрасивішою. Син троянського

царя Парис, якого запросили бути суддею, віддав яблуко Афродіті. За це вона

допомогла йому викрасти дружину спартанського царя Єлену Прекрасну, що

призвело до десятилітньої Троянської війни. У переносному значенні «яблуко

розбрату (чвар)» — це причина ворожнечі, суперечок, незгоди між ким-небудь.

Геркулесові стовпи

На протилежних берегах Європи і Африки у Гібралтарської протоки він

поставив “Геркулесови стовпи (стовпи)”. Так в стародавньому світі називали

скелі Гібралтарську і Джебель-муса. Стовпи ці вважалися “краєм миру”, далі за

яке немає шляху. Тому вираз “дійти до 'Геркулесових стовпів” стало

уживатися в значенні: дійти до межі чого-небудь, до крайньої крапки. 

Дари данайців. Троянський кінь

 Вираз уживається в значенні: підступні дари, що несуть з собою загибель

для тих, хто їх отримує. Виникло з грецьких оповідей про Троянську війну.

Данайці, після тривалої і безуспішної облоги Трої, удалися до хитрості: вони

спорудили величезного дерев'яного коня, залишили його біля стін Трої, а самі

зробили вигляд, що спливають від берега Троади. Жрець Лаокоон, побачивши

цього коня і знаючи хитрощі данайців, вигукнув: “Що б це не було, я боюся

данайців, навіть дари тих, що приносять!” Але Троя, не слухаючи застережень

Лаокоона і пророка Кассандри, утягнула коня в місто. Вночі данайці, що 240

сховалися усередині коня, вийшли, перебили варту, відкрили міські ворота,

впустили товаришів, що повернулися на кораблях, і таким чином опанували

Троєю. Полустішие Вергилія “Боюся данайців, навіть дари тих, що приносять”,

цитоване часто по-латині (“Timeo Danaos et dona ferentes”), увійшло до

приказки. Звідси ж виник вираз “троянський кінь”, що вживається в значенні:

таємний, підступний задум.

Олімп. Олімпійці. Олімпійське блаженство, велич, спокій

 Олімп — гора в Греції, де, як розповідається в грецьких міфах, мешкали

боги (Гомер, Іліада, 8, 456). У пізніших письменників (Софокл, Арістотель,

Вергилій) Олімп — небесне зведення, жиле богами. Олімпійці — безсмертні

боги; переносно — люди, що завжди зберігають величну урочистість

зовнішнього вигляду і незворушний спокій духу; так само називають людей

зарозумілих, недоступних. Звідси виникли ряд виразів: “літературний Олімп”,

“музичний Олімп” — група визнаних поетів, письменників, музикантів. Іноді

вирази ці уживаються іронічно, жартівливо. “Олімпійське блаженство” —

вищий ступінь блаженства; “олімпійська велич” — урочистість в манерах, у

всій зовнішності; “олімпійський спокій” — спокій нічим незворушне.

Гомеричний сміх — нестримний, голосний сміх.

Панічний страх

Пан у міфології - це бог стад і пастухів. Пан здатний вселити людині

такий страх, що той буде бігти прожогом куди очі дивляться, навіть не

замислюючись про те, що дорога приведе до неминучої загибелі. Звідси і

вислів, який означає раптовий, несвідомий страх, який охоплює людину.

Ха́о́с (грец. Χάος — зяяння, простір) — у давньогрецькій міфології —

згідно з «Теогонією» Гесіода, німий безмежний простір, безладна суміш

матеріальних елементів світу, темне й життєдайне джерело всебуття. З Хаоса

постали Гея (Земля), Тартар (підземний світ), Ерос (Кохання), пізніше

також Ереб (вічна темрява) і Нікс (Ніч), від яких

народились Ефір і Гемера (Світло й День). Пізніші філософи під Хаосом

розуміли безладну масу, з якої виник світ. Згідно з ученням орфіків, хаос — 241

породження вічного часу (Хроноса). Переносно хаос — цілковите безладдя,

плутанина, суміш.

Одіссе́я (грец. Οδύσσεια) — епічна поема Гомера, що описує поневіряння

та повернення на батьківщину героя троянської війни, царя Ітаки Одіссея.

Будучи закінченою пізніше «Іліади», «Одіссея» слідує за більш раннім епосом,

однак не є безпосереднім продовженням «Іліади».

Авгієві стайні - бруд; велике безладдя, занедбані справи.

Ахіллесова п'ята - слабке, вразливе місце в людини.

Танталові муки - страждання, яких зазнає людина через усвідомлення

близькості бажаної мети та неможливості її досягти.

Канути в Лету - пропав, зник, забутий.

Осідлати пегаса - стати поетом.

Дива світу, створені стародавніми грекамиХрам Артеміди Ефеської

Храм розташовувався в місті Ефесі,

що знаходиться сьогодні на території

Туреччини поряд з відомим курортом

Кушадаси.

За переказами, будівництво храму

Артеміди в Ефесі тривало 120 років, в нім

взяли участь всі держави Малої Азії. Легка, витончена мармурова споруда

викликала захоплення і здивування всіх, кому довелося її побачити.

В VI столітті до наший ери старогрецьке місто Ефес досягло небувалого

розквіту, засноване на західному побережжі Малої Азії в Карії ще в XII

столітті до н.е. Покровителькою міста була Артеміда - дочка царя богів і людей

всемогутнього Зевса і Літо, сестра золотокудрого Аполлона. Спочатку

Артеміда була богинею родючості, покровителькою тварин і полювання, а

також богинею місяця, потім - покровителькою цнотливості і охоронцем

242

породіль. Цілком природно рішення процвітаючих городян побудувати

величний храм на честь такої покровительки. Втім, цей намір мав і практичне

значення. Ефесци вели крупні лихварські операції, під великі відсотки

віддавали гроші в позики. Старійшини сподівалися, що нова споруду

збільшить оборот "банку" Артеміди.

Храм Артеміди будувався багато разів. Але ранні дерев'яні будівлі

приходили у ветхість, згорали або гинули від нерідких землетрусів і тому в

середині VI століття до наший ери було вирішено побудувати, не жаліючи

засобів і часу, прекрасне житло для богині-покровительки. У архітекторах,

художниках і скульпторах недоліку не було. Запрошений для складання

проекту і будівництва храму відомий архітектор Харсифрон з Кносса

запропонував побудувати мармуровий храм, опоясаний подвійним рядом

струнких колон.

Зсередини храм було обліцьовано мармуровими плитами. У головному

залі стояла статуя Артеміди заввишки 15 метрів, покрита золотими прикрасами

і коштовностями. У художньому оздобленні взяли участь видатні грецькі

творці і живописці. Рельєф для вівтаря біля храму вирізав знаменитий

афінський скульптор Пракситель, рельєф на одній з колон - інший знаменитий

скульптор Ськопас. Чутки про незрівнянну красу, стрункість, грандіозність і

багатство відновленого храму розповсюдилися по всьому античному світу. І не

дивно, що храм Артеміди в Ефесі став одним з чудес світу.

Статуя Зевса в Олімпії, створена Фідієм.

243

Статуя Зевса Олімпійського - єдине чудо світу, що опинилося на

Європейському материку.

Жоден з храмів Еллади не здався грекам гідним звання дива. І, вибравши

як диво Олімпію, вони запам'ятали не храм, не святилище, а тільки статую, що

стояла усередині.

Як свідчать античні історики, в олімпійській долині мали майстерні багато

видатних еллінських скульпторів - Мирон, Поліклет, Ськопас, Пракситель.

Статуя Зевса була створена геніальним старогрецьким скульптором Фідієм.

Корінний афінянин, Фідій народився, як вважають, близько 500 року до н.е. і

помер близько 430 року. Він був найвідомішим скульптором, архітектором,

живописцем, мислителем. За свідченням стародавніх авторів, Фідію в своїх

скульптурних образах вдавалося передати надлюдську велич. Таким

надлюдським зразком була, очевидно, його статуя Зевса, створена для храму в

Олімпії. Коли будівництво статуї було завершене, їй ледве вистачило місця в

храмі. Страбо писав: ".. хоча сам храм - дуже великий, скульптор критикується

за те, що не врахував реальне співвідношення пропорцій статуї до храму. Він

показав Зевса посадженим на трон, але з головою, що майже дістає стелі, щоб у

нас було враження, що якщо Зевс встане, то упреться головою в дах храму".

Статуя знаходилася в кінці величезного залу храму, довжина якого

складала 64 метри, ширина - 28 метрів, а висота внутрішнього приміщення -

близько 20 метрів. Величезний 14 метровий Зевс сидів на троні із золота,

слонячої кістки, чорного дерева і коштовних каменів. На троні Фідій відтворив

немало сюжетів еллінської міфології і фігури цілком реальних людей, зокрема

свого улюбленця хлопчика Пантарка, що став переможцем на 86-х

Олімпійських іграх в боротьбі серед самих молодших хлопчиків.

Фідій створив статую із золота і слонової кістки. Пластинки цих

дорогоцінних матеріалів майстерно закріплювалися на спеціальному

дерев'яному каркасі.

  По описах голову Зевса прикрашав золотий вінок з оливкових гілок -

знак миролюбності грізного бога. Гола до поясу фігура Зевса і його голова 244

були виточені із слонячої кістки. У одній руці він тримав золоту статую

крилатої фігури богині перемоги Никі, іншою спирався на скіпетр з орлом на

верхньому кінці. Плащ, перекинутий через плече, волосся і борода Зевса були

створені із золота. Статуя здавалася живою: ось - ось Зевс встане із трону.

Надалі статуя Зевса була перевезена до Константинополя. Багато витворів

язичницького мистецтва знищили християнські фанатики, але дивовижну

статую Зевса зруйнувати не посміли. Проте в V столітті згорів палац

імператора Феодосія II, а з ним і геніальне творіння Фідія. Статуя Зевса зникла.

Про неї відомо лише зі свідоцтв стародавніх авторів.

Були зроблені і копії статуї, включаючи великий прототип в Курені

(Лівія). Проте, жодна з них не збереглася до сьогоднішнього дня.

Мавзолей в Галікарнасі

Одним з найграндіозніших пам'ятників грецької архітектури пізньої

класики була прекрасна гробниця в Малій Азії, в столиці невеликої Карійської

держави - Галікарнасі. Галікарнас мав зручне географічне положення. Тут був

хороший порт, укріплений самою природою, зручний в торговому відношенні.

Уздовж гавані знаходилася ринкова площа, далі вгору через центр закруту і її

оздоблення була прокладена широко розгорнена вулиця, "посередині якої був,

споруджений Мавзолей, споруджений в такому грандіозному масштабі, що він

числився серед семи чудес світу", - записав Вітрувій.

245

Мавзолей в Галікарнасе був сучасником другого храму Артеміди. Більш

того, одні і ті ж майстри брали участь в будівництві і прикрасі їх. Кращі

майстри того часу.

У архітектурі Галікарнасського Мавзолею вперше в грецькій архітектурі

поєднувалися всі три знамениті ордери, грецький, іонічний, корінфський.

Нижній поверх підтримувався 15 доричними колонами, внутрішні колони

верхнього поверху були корінфськими, а зовнішні - іонічними. У Мавзолеї

поєднувалися строгі геометрічность, масивна простота з внутрішньою силою, і

прагнення до декоративності, до легкості форм, плавності ліній.

Галікарнасський Мавзолей - триярусна споруда. Перший ярус опоясувала

стрічка рельєфу з білого мармуру. Тут поміщався заупокійний храм площею в

5000 кв. метрів і заввишки близько 20 метрів. Другий ярус утворювала струнка

мармурова колонада, а третій - пірамідальна крівля, теж мармурова. Вінчала

будівлю чотири кінна колісниця (квадріга), якою правили мармурові Мавсол і

Артемісия. Урочиста споруда досягала 40 - 50 метрів висоти. Навколо гробниці

розташовувалися статуї левів і вершників.

Будували Мавзолей архітектори Сатир і Піфій, а його скульптурний

пристрій був доручений декільком майстрам, зокрема великому Ськопасу.

Збереглися уламки фриза гробниці Мавсола, що зображає битву греків з

амазонками, - "Амазономахия". Учені вважають, що це робота Ськопаса або

його майстерні.

Пам'ять про Галікарнасськом Мавзолеї залишилася в безлічі споруд

подібного роду, які згодом зводилися в різних містах Ближнього Сходу, а

також в слові "мавзолей".

246

Колос Родоський

Колос Родоський (грец. Κολοσσός της

Ρόδου, лат. Colossus Rhodi) — величезна статуя

грецького бога Сонця Геліоса, споруджена між 292 та

280 роками до н. е. на вході до гавані острова Родос, 

Греція,учнем Лісіппа, Харесом із Ліндоса. Статуя

вважалася одним із Семи Чудес Античного Світу: за

час свого існування була вона найвищою статуєю

світу, висотою 70 ліктів (31,5 м). Порівняно з іншими

Чудесами Світу Колос Родоський «прожив» недовге життя. Приблизно через

50 років після створення він був зруйнований землетрусом: від сильних

поштовхів надламалися коліна статуї, вона звалилася вниз. Частини бронзового

тіла бога Сонця протягом сторіч покоїлися на землі, народжуючи різні легенди.

Так, в одній з них розказувалося, що судна, що прямували в гавань,

пропливали поміж ніг гіганта.

У 977 році н. е. арабський намісник, який правив на острові, продав

частини статуї, що збереглися. Для їх перевезення було потрібно 900

верблюдів. Статуя назавжди зникла в плавильних печах.

247

Римська міфологія

ХТО ЗБУДУВАВ ВІЧНЕ МІСТО?

Прекрасне і славне у віках і серед народів Вічне місто — Рим. Навіть той,

хто ніколи не бував на семи його пагорбах, може уявити собі його чудові

будинки та майдани, величні храми і палаци, класичні пам’ятники та

скульптури.

Є серед пам’ятників один, який знають всі: на постаменті стоїть вовчиця, а

до наповнених молоком сосків припали двоє хлопчиків-малюків — близнюки

Ромул та Рем. За переказами, саме Ромул заснував нове прекрасне місто і на-

звав його своїм іменем — Рома (Рим). Було це близько трьох тисяч років тому.

Але є інші міфи та легенди про походження Вічного міста. Розповідають,

що за чотириста років до народження Ромула та Рема прибули до цих місць

після довгих морських мандрів троянці під проводом вояка-героя Енея. А одна

з жінок на ім’я Рома, уздрівши чудову річку Тибр та зелені пагорби над нею,

підмовила подруг спалити троянські кораблі, якими вони прибули, аби саме у

цій місцині здійснити намір Енея — збудувати нову Трою.

Хай би там як було насправді, але багато хто вважає Енея міфічним

прабатьком римлян і називає себе Енеадом.

248

Хто він такий, троянець Еней, і чим здобув таку честь залишитися в

історичній пам’яті римлян як славетний муж, хоробрий воїн, людина, вірна

своєму обов’язку?

Чому сам Юлій Цезар та його нащадок Август пишалися міфічною спо-

рідненістю з ним?

...За два десятиліття до початку нової ери в Італії вмирав уславлений за

життя поет Публій Вергілій Марон. Він заповів друзям знищити незакінчену,

на його погляд, поему «Енеїда», якій присвятив десять років життя. Та не була

виконана його остання воля. Сам імператор Август наказав обнародувати

поему.

З того часу минули століття, але й. тепер «Енеїда» Вергілія вважається

одним із найвеличніших витворів античної літератури. На стінах знищеної

Везувієм Помпеї знайдені не лише картини, а й каліграфічно виписані рядки із

цієї поеми. Славетний Данте, рушаючи в «Божественній комедії» в подорож

кругами пекла, обирає собі у поводирі саме Вергілія.

Історія Енея, його мандрів, його сумнівів, його любові та відданості

постановленій заповітній меті стала частиною історії його країни.

У ЗРУЙНОВАНІЙ ТРОЇ

Вже впала зруйнована ворожою підступністю Троя. Грецькі вояки на чолі

із хитромудрим Одіссеєм вилізли з черева дерев’яного коня, нищили місто

вогнем і мечем. Бігали вулицями міста нажахані жінки та діти. Один за одним

гинули захисники фортеці. І скоро благородний Еней, син уславленого воїна

Анхіса та богині Венери, у відчаї збагнув, що він залишився чи не останнім з

могутньої ще недавно армії троянців.

У тяжкій задумі перебував Еней. Можна кинутися на меч ворога й

полягти, як полягли друзі, аби не стати жалюгідним бранцем, рабом. І тут

охопленому дрімотою Енею явився образ полеглого друга Гектора і прорік:

Перетворюється на порох та попіл гордовита Троя. Тікай! Візьми

домашніх богів та святині, вони допоможуть тобі у важкій дорозі. А коли

249

закінчаться твої мандри, збудуєш для них нове величне місто.

Не прислухався до тої поради Еней, зібрав останніх своїх вояків і кинувся

у вир боротьби. Знову гинули його товариші, та сам Еней дивом залишався

живий.

На вузькій стежці зустрів він знесилену від страху Прекрасну Єлену і

підняв уже меча, аби порішити винуватицю кривавої війни й згуби рідного

міста. Та раптом постала перед ним мати, богиня Венера, й стримала занесену

руку:

Спинися! Не винна ця жінка у всьому тому. Великі боги вирішили

знищити місто. Чи бачиш вдалині вогонь та хмари пилу? То своїм тризубом

Нептун вивертає коріння міста до останку. Подбай про дім свій: про немічного

батька, малого сина та дружину. Тікай!

ВТЕЧА

Беззахисний та немічний старець Анхіс, онук троянського царя їла, лежав

у своїх покоях. Колись, замолоду, зустрів звитяжний воїн на горі їда Венеру.

Богиня та юнак покохали одне одного. Від того шлюбу й народився Еней. Але

юний Анхіс, пишаючись, почав вихвалятися своїми стосунками з богинею. І

тоді грізний Юпітер покарав його неміччю, зробив нерухомим. Старий одразу

відкинув намір сина вийти з палаючого міста.

— Сину, не варто мені, старому й безсилому, жити, коли упала Троя!

Ідіть, самі рятуйтесь!

Тієї ж хвилини над домом пролетіла палаюча куля і, залишивши

вогненний слід, упала далеко серед гір. Та боги показали шлях утікачам.

Узявши безсилого Анхіса на плечі, Еней покинув рідну домівку. Попереду

біг малий син Юл, позаду йшла Енеєва дружина Креуза. Але відстала вона

серед палаючих будівель і заблукала.

Сховавши батька поза мурами Трої, Еней повернувся розшукати дружину

і скоро побачив її. Але коли хотів уже обійняти кохану, вона, ніби тінь,

вислизнула з рук.

250

Не забажали боги, щоб я пішла з тобою, — мовила примара, — я мертва.

Але ти після довгих блукань віднайдеш нову батьківщину і там здобудеш

своє щастя. Не плач за мною і подбай про сина!

Повернувся Еней до своєї родини, і рушили вони через гори до моря.

Стояли там двадцять споряджених кораблів. Прийшло сюди чимало людей, які

втекли із Трої.

Притиснувши до грудей священні зображення богів — оборонців рідного

міста, зійшов Еней на корабель. Найстарший з подорожніх, Анхіс, подав клич

до відплиття:

В дорогу, друзі, до нової Трої!

НА БАТЬКІВЩИНУ ПРАЩУРІВ

У мовчазному прощанні дивились троянці, як віддалявся берег покинутої

назавжди батьківщини. Та Еней підбадьорював своїх супутників:

На зло нашим ворогам, зведемо нову Трою, прекраснішу й могутнішу,

ніж та, яку не дали боги нам оборонити. Матимуть наші діти й онуки нову

домівку, а пенати — прихисток.

А де буде наша Троя, чи довго туди плисти? — чулися голоси.

Не знаю... — тільки й міг відповісти Еней. — Це відомо лише тій, яка

зберегла нам життя.

Чимало труднощів та пригод зазнали троянці, аж поки потрапили на

невеликий і уславлений острів Делос, де народився сам бог Аполлон. Еней із

супутниками подався до присвяченого Аполлону храму, аби спитати у бога

через жерця, куди належить мандрувати втікачам.

Самі по собі розчинилися двері храму, і прибульці почули голос:

«Шукайте країну, звідки бере початок ваш рід. Там збудуєте місто, володарем

якого буде Еней та його нащадки. Проминуть віки, і місту цьому скоряться всі

народи та країни». Повернувшись на корабель, розповів Еней про провіщення

батькові. Замислився Анхіс і згодом відповів:

Напевно, нашим пристановищем має стати острів Крит. Там, у передгір’ї

251

Іди, де колись стояло сто міст, — коріння нашого роду.

Отож рушаймо на Крит, — вирішив Еней.

Мандрівники принесли у жертву Нептуну та Аполлону білих биків, і

кораблі попливли далі. В серцях зродилася надія.

ПОМИЛКА

На третьому світанку з’явились удалині береги Криту. Висадилися.

Витягли кораблі на суходіл і почали шукати хоч якогось прихистку. І

трапилося так, що поблизу стояло спорожніле поселення з міцними,

придатними для життя будівлями. Місцеві пастухи розповіли, що жив тут цар

із своїм народом, але за гріхи боги вигнали їх з острова.

Оселилися троянці в цьому квітучому краї. Поділили землю між родами та

сім’ями, засіяли її. Густі зелені паростки обіцяли чудовий урожай. Але гарячий

суховій знищив усі посіви. Почали горіти ліси. Моровиця напала на мешканців

поселення. Йшли до царства Аїда жінки, чоловіки, діти. Стало ясно, що не

бажають боги, аби втікачі осіли тут.

Прикликав Анхіс сина свого Енея. Звелів спорядити корабель, аби

повернутися в Делос і дізнатися, чи правильно зрозуміли вони провіщення

Аполлона. Вночі вві сні Енею з’явилися боги родинного вогнища — пенати,

чиї зображення виніс він з охопленої вогнем Трої, і заговорили. Іменем

Аполлона звеліли вони троянцям покинути Крит і шукати іншу землю в країні

на заході сонця. Розбудив Еней батька, переповів свій сон.

— Я помилився! — вигукнув засмучений Анхіс. І згадав, як троянська

царівна Кассандра, віщунка і пророчиця, мудрим передріканням якої за

присудом богів, ніхто не вірив, віщувала троянцям щастя у далекім краї на

заході сонця.

...Знову напнулися вітрила кораблів.

ПРОРОЦТВО

Ще одна знаменна зустріч чекала на втікачів. Шквальний вітер прибив їх

до страшного, пустельного острова. Зійшли на суходіл троянці,а коли ж вони

не знайшли хазяїв великої череди, яка паслася на луках, узяли без дозволу 252

тварин й засмажили їх на вогні. Але щойно торкнулися вони ножами

підрум’яненого м’яса, як залунали пронизливі крики та почулося лопотіння

крил. На людей та їхню здобич накинулися гарпії — жахливі птахи із

жіночими обличчями та залізними крилами. Миттю вони пожерли зготовану

людьми трапезу. А втікачі ледь врятувались від їхніх залізних пазурів. І раптом

одна птаха заспівала:

То за убитих биків і телиць,

що ви їх закололи,

Лаомедонта сини, розпочати війну

ви готові

Й хочете вигнати гарпій безвинних

із їх батьківщини?

Отже, моїх ви послухайте слів і їх

добре затямте:

Те, що Фебові батько колись

провістив всемогутній,

Феб — мені; я ж, із фурій найбільша,

це вам провіщаю.

Прагнете ви до Італії й кличете вітер

на поміч.

Ви досягнете Італії й ввійдете

всі в її пристань,

Місто ж, обіцяне вам, не раніш

опережете муром,

Доки аж голод страшний і відомста

за ваші убивства

Вас не примусять бідою столи

пообгризані їсти.

Від такого грізного віщування здригнулися мандрівники.

— Але тепер нам відомо, куди мандрувати! — гукнув керманич Палінур. 253

— Чув я, що Італія не острів, а просторий, багатий край.

Нова мета окрилила троянців. Адже Італія не так уже й далеко. Тож скоро

віднайдуть вони свою нову домівку.

Інакше присудили боги. Обрали вони для подорожніх довгий кружний

шлях. Ще довго блукали кораблі Енея безкраїм морем. Здавалося, що ось вона,

Італія, вже близько, та знову вітер відносив кораблі в безмежне море. Багато

трапилося з мандрівниками дивовижних пригод та випробувань. На своєму

шляху зустрічали вони й давніх друзів-троянців, і давніх ворогів. Бачили вони

циклопа Поліфема, осліпленого Одіссеєм. Ледь не стали жертвами страшних

потвор Сцілли і Харибди.

Поблизу узбережжя Сицилії спіткали Енея та сина його Юла невідворотна

втрата: вмер мудрий Анхіс. Загорнули старого в шмат парусини і в човні

повезли, щоб поховати на сицилійській землі. А потім рушили далі, до за-

повітної мети.

КАРФАГЕН МАЄ БУТИ ЗБУДОВАНО!

Ніщо не віщувало лиха. Лагідне море слухняно розступалося перед

смолянистими килями кораблів. Все ближче омріяна земля Італія. Втішно було

від того, що бог вітрів Еол, син Посейдона, загнав найстрашніші вітри до пече-

ри. Не знали мореплавці, що зійшла з небес до Еола сама богиня Юнона й

забажала:

— Випусти вітри на волю, нехай вони збурять хвилі, бо пливе до Італії

ворожий мені рід.

Знав Еол, як і всі боги, що не простила Юнона троянцям того, що їхній

співвітчизник Паріс віддав золоте яблуко з написом «найвродливішій» не їй, а

Венері, матері Енея. Чимало клопотів завдала вона собі, аби згубити Трою, а

тепер переслідує рештки троянців. Змушений був Еол виконати наказ Юнони.

Залютувало море. Хвилі підносили кораблі аж до неба й кидали їх в

безодню. Вітри ламали щогли, немов тріски, хвилі геть усе змивали з палуб.

Кораблі розкидало на різні боки, деякі застрягли серед каміння.

254

На порятунок бідолашним прийшов Нептун. Він втихомирив вітри й

звелів хвилям доправити рештки троянців до берегів Лівії, де серед будівель

нового міста вже постав храм покровительки Венери. Будувала нове місто, яке

назвали Карфагеном, молода вдова, цариця Дідона. Прибула вона до цих місць,

рятуючись від брата, який позбавив її влади. Придбала вона в тутешнього царя

дикунів шмат землі, що дорівнював розміром бичачій шкурі. Та велемудра

Дідона розрізала цю шкуру на паси і розклала так, що землі виявилось набагато

більше. На ній і почала Дідона зводити нове чудове місто.

Приязно зустріла вона прибулих троянців. З першої ж миті причарував її

Еней статурою та мужньою красою. Запросила вона прибульців до нового

розкішного палацу, сказавши, щоб почувалися вони тут, як у рідній оселі.

Після щедрої трапези попросила вона Енея розповісти про його вітчизну,

про звитяжних побратимів, про все, що довелося їм пережити.

«ВОНА ЙОГО ЗА МУКИ ПОКОХАЛА»

Скорився Еней проханню володарки. Знову постали в його уяві й були

барвисто змальовані перед слухачами образи щасливого довоєнного життя

троянців, а також злигодні, які обсіли їх за часів грецької облоги. Оповів про

криваві бої, про загиблих побратимів, звитягою й благородством яких усі

захоплювалися.

Наповнилися сльозами очі Дідони, коли слухала вона спогади про

підступний дар данайців оборонцям Трої — дерев’яного коня, в якому

сховалися грецькі воїни. Про те, як палала й гинула звойована фортеця. Як,

рятуючись, виніс Еней з палаючої домівки батька і як втратив дружину. Та й

про посмертне пророцтво її тіні, яке вказувало, що розділить Енеєву долю

жінка царського роду.

Любов і сподівання спалахнули у серці цариці. Може, саме судилося

ощасливити цього мужнього, благородного, незвичайного чоловіка? Енея

також не залишили байдужим сльози, що скочувались її блідими щоками,

сердечне співстраждання цієї чарівної й ніжної, а ще, як він встиг дізнатись,

255

сильної та рішучої жінки. Отож, як через багато століть сказав Шек- спір:

«Вона його за муки покохала, а він її за співчуття до них». Не знали обоє, що

спостерігала за ними Венера й наказала своєму синові Купідону поцілити в їхні

серця стрілами кохання, напоєними солодким трунком.

Ще гарячіше спалахнуло почуття Енея, коли Дідона у відповідь на його

спогади оповіла свою історію. Про безхмарне дитинство у батьківському

палаці. Про те, як по смерті батька, володаря міста Тир, який заповів владу їй

разом із братом, той усунув її з престолу, видавши заміж за верховного жерця,

другого після царя можновладця. Але й того братові стало замало. Незабаром

він підступно вбив чоловіка Дідони. Друзі допомогли молодій вдові потай

спорядити кораблі й втекти із рідної землі. Немало горя зазнали втікачі, аж

поки досяґли цих берегів, придбали землю й розпочали будувати Карфаген.

ПОЛУМ’Я НЕНАВИСТІ ТА КОХАННЯ

Мов бурхливим весняним потоком, наповнило, захопило Енея та Дідону

щастя безмежного кохання. Жодної миті не розлучалися вони. Все сказане

ними здавалось обом важливим і значущим. Забули про минулі бідування й не

уявляли тепер свого майбутнього одне без одного. Не згадував уже Еней про

своє високе покликання, про нову Трою, яку йому веліли боги збудувати.

Навіть богинь-суперниць Юнону та Венеру розчулило й до часу

примирило кохання Енея та Дідони. Цілком погодились обидві об лаштувати

справу так, щоб пов’язати закоханих Енея та Дідону вузами щасливого шлюбу.

Все місто жило очікуванням близького, пишного весільного бенкету.

Про намір богинь довідався Юпітер і розгнівався. Прудконогого Меркурія

послав він до Енея, щоб нагадав героєві про забутий вже обов’язок.

— Рабом ти став цієї жінки! — гнівно мовив Енею посланець богів. — Не

слід тобі лишатися в цім краї, тобі призначено інакший шлях. Якщо не вабить

тебе звитяжна слава, згадай про сина, про твоїх нащадків, яким судилась доля

заснувати великий Рим!

Знав Еней, що мусить чимскоріше покинути Карфаген і продовжити свій

256

шлях. Та надто важко йому було залишити кохану. А Дідона, відчувши його

сумніви, напустилася на героя з гіркими докорами, скаргами та прокляттями.

Понад усе було кохання для Дідони, збагнути не могла вона причини його

збентеження й називала безчесним зрадником. Краяла Енею серце прикра

мова. «Щасливий, хто не знає кохання, — думав Еней. — Хто не пізнав його —

не знає мук».

Троянці, спільники Енея, вже готувалися до відплиття. І ось на світанку

покинули вони берег, на якому залишав Еней своє кохання. Віддалялася земля,

на якій жила чарівна гордовита жінка, що полонила його серце. Та раптом

побачив він, як перед палацом Дідони здійнялося полум’я. Смутне передчуття

охопило душу Енея. Але навіть не уявляє він усієї трагедії, що сталася за

мурами Карфагена.

Ще вночі наказала Дідона поскладати на палацовому майдані дрова та

смолисті гілки. На них поклала квіти, дари Енея і забутий ним меч. Із

розпущеним пишним волоссям стояла біля вогнища нещасна, покинута жінка й

співала скорботний гімн своєму великому коханню. Тільки-но віддалились від

берега кораблі, зійшла вона на вогнище й пронизала своє серце мечем.

Ніхто тоді ще не міг передбачити, що це полум’я кохання із часом

перетвориться у вогонь ненависті між двома містами, тоді ще не збудованими,

— Карфагеном і Римом.

ХІБА ЦЕЙ БЕРЕГ ГІРШИЙ?

Знов Нептун на морі збурив темні хвилі, повернув троянські кораблі від

омріяних італійських берегів до Сицилії. Тут минулого року поховав Еней

свого батька Анхіса. І нині вирішив справити над його могилою пишну учту. А

дев’ятого дня після принесення дарів духу Анхіса зібралися старі й молоді, аби

розпочати ігрища, небачені раніше.

Мірялися силою веслувальники на галерах. Змагались прудкі бігуни,

майстри кулачного бою. Бриніли стріли гострооких лучників. Захоплюючими

були лицарські двобої вершників.

257

Не запросив Еней на ігрища жінок. Залишилися вони біля кораблів,

оплакувати Анхіса. Журилися вони про своє мандрівне життя, про нескінченні

блукання.

Прибравши подобу вдови одного з троянців, постала між ними Юнона.

— Сестри! — гукнула вона. — Вже сім років, як ми залишили берег

батьківщини, а мети не досягли і досі. Що шукаємо? Хіба цей беpeг гірший від

усіх інших? Чому б не збудувати нову Трою тут? Як спалимо кораблі, настане

вже кінець блуканням нашим.

І вихопивши з вогнища жарину, кинула її на корабель, який одразу

запалав. У нестямі кинулося жіноцтво до суден. Вогненна заграва зайнялася

над бухтою. Скоро від чотирьох кораблів лишилось саме багаття. Згоріла б уся

флотилія, але збіглися воїни й почали приборкувати полум’я. На додачу

ринула злива, яка допомогла згасити пожежу.

Замислився Еней: що далі діяти? Та ось з’явилась йому в сутінках тінь

батька. Радив Анхіс покинути у сицилійському краї всіх, хто втомився від

виснажливих блукань, немічних і старих, матерів з малими дітьми і людей,

позбавлених звитяги та честолюбства. А з мужніми, готовими на подвиг заради

нової Трої воїнами час рушати в дорогу.

— Та спершу завітай до мене. У світлому Елозїїтелер моя оселя разом із

тими, хто праведно прожив земне життя. Шлях сюди веде через Аїд, дорогу

вкаже тобі Сівілла.

І він раптово зник у мороці нічному.

У ЦАРСТВІ ТІНЕЙ

Знову рушили у плавання кораблі троянців. Цього разу ніщо вже не

перешкоджає їм на шляху до італійських берегів. Зійшли вони на суходіл

неподалік від міста Куми. Тут, у діброві богині чаклунства та примар Гекати,

жила найстаріша з віщунок, жриця Аполлона сивокоса Сівілла.

Принісши жертви богам, слухали прибульці пророцтва про своє майбуття,

які лунали з розколини глибокої печери, де усамітнилася стара. Коли ж,

замовкнувши, Сівілла повернулася до людей, Еней звернувся до Меї з 258

проханням відкрити йому шлях до аїду, до батька.

— Потрапити туди не важко, — відповіла жриця, — але якщо бажаєш

повернутися назад, знайди у лісових хащах гілку із золотим листям. Тоді

прийме тебе владика Аїд, і відпустить тебе на землю дружина його Прозерпіна,

— для неї мерехтіння золотого листя нагадуватиме про сонячне світло.

Довго блукав Еней темним смерековим лісом, аж поки мати його Венера

показала йому, де знайти гілку з листям золотим.

...За кипарисовим гаєм заховалось чорне, смердюче озеро. Серед скель

біля нього темніло провалля. Туди й завела Сівілла Енея. Щойно спустилися

вони, як кинувся на них дракон. Схопився Еней за меч, але заспокоїла його

Сівілла — то не чудовисько, а лише безтілесна тінь.

А потім пройшли вони крізь натовп душ, які силкувалися дістатися до

човна підземного перевізника Харона. Здивувався Еней, що одних пускає

Харон до човна, а інших відганяє. Сівілла пояснила, що є різниця і поміж

померлими. Не пускають до човна тих, хто вмер і не був похований.

Допоки земля не вкриє їхнє тіло, не зможуть вони потрапити в аїд. Бачив

Еней серед нещасних і своїх полеглих друзів.

Енея та Сівіллу Харон теж не хотів пускати до човна. Та щойно віщунка

показала йому золоту гілку, знайшлося місце й для них.

Багато тіней блукало в мороці пекла. В лісі знемагали самогубці, які

померли через кохання, там зустрів він і Дідону з гнівним поглядом, в її грудях

зяяла рана. Метнувся до коханої Еней, благав про прощення. Та не

зворушилася душа ображеної жінки. Полинула вона геть від Енея. А він

попростував далі за віщункою.

ОБРАЗ МАЙБУТТЯ

Обмився Еней у струмку, відкинув темні думки, перш ніж ступити на

Єлисейські поля, де оселялися душі праведників. Тут, в Елозії, панували спокій

та радощі. Лунали вдалині чарівні пісні Орфея. Обранці муз — поети, ху-

дожники, письменники були відзначені особливою, білою стрічкою. Забажав 259

було Еней зупинитися, аби поговорити з ними, пізнати мудрість, але мусив

поспішати. Прагнув він зустрічі з батьком. Побачивши Анхіса, тричі спробував

обійняти тінь дорогої людини, але вислизала вона з його рук.

Втішався померлий Анхіс зустріччю із своїм нащадком, переповідав йому

те, про що довідався в аїді. Та спершу показав синові гомінкий рій тіней на

моріжку, за річкою забуття Летою. Це були душі ще не народжених нащадків,

бо не настала ще їхня пора приходити на землю. Був тут син Енея від

незнайомої ще Лавінії, майбутньої його дружини. Від неї започаткується

прославлений Енеїв рід італійський. Очікував своєї пори в Елозії Ромул, він

нарече нову Трою своїм іменем — Рома (Рим).

Багатьох славетних мужів, які складуть славу і цвіт нової вітчизни Енея,

зустрів він тут. Цезаря і весь рід Юліїв, що започаткується від сина Енеєвого

Юла. Запаливши синове серце величчю прийдешньої слави, Анхіз оповів про

те, що чекає на того незабаром — про війни, перемоги та поразки. Застеріг від

помилок і хибних учинків.

Та ось настала мить довічної розлуки. Для даної Енею богами незвичайної

мандрівки вже вичерпався час. Він мусить повернутися на землю.

Прийшов Еней до побратимів, уже готових рушити в похід. Він знав

тепер: не марні усі страждання троянців, адже їхніми руками твориться велика

історія.

ЗЕМЛЯ ОБІТОВАНА

Легко й весело пливли кораблі. Завершувались пошуки омріяної землі.

Праворуч, на узбережжі, гаї схиляли крони дерев під натиском вітру.

Мінились барви моря, темнішали його води при наближенні до широкого

гирла річки. Взялися за роботу веслярі й скерували свої галери проти течії. То

була річка Тибр.

Яка то насолода — ступати на зелені отави, спочити в затінку дерев!

Розташувалися на березі й взялися зготувати обід. Неподалік паслася череда, й

мандрівники, давно не ївши свіжини, вирішили «позичити» у невідомого

господаря кілька корів. Спокусливі пахощі смаженого м’яса вже чулися 260

довкола, коли згадали троянці, що забули посуд на кораблях. Швидко владнали

справу. Посудом стали пласкі печені коржі. На них розклали м’ясо та фрукти.

Коли вже закінчували трапезу, син Енея Юл сказав, доїдаючи коржа:

Ось ми й поїли свої столи...

Всі одразу згадали жахливі віщування гарпій, яким були колись

настрашені.

Побратими! — гукнув Еней. — Голод, який відчули ви сьогодні, буде

останнім. Ми досягли землі, призначеної нам богами. Вірні Трої пенати, тут

відтепер ваша нова вітчизна!

Зламавши зелену гілку бука й зробивши з неї собі вінок на чоло, Еней

приніс безкровну жертву генію цієї місцини й звернувся з молитвою до першої

богині — Землі, до німф, володарок річок та струмків.

Гуркіт грому залунав у небі, з’явилася над головами золота хмара. То

всевидючий Юпітер засвідчив, що настав край їхнім блуканням, що на цій

землі постане нова Троя. То значить правильно зрозумів Еней волю богів!

Сповнені щастя, не знали ще троянці, що наближається до них володар

черед, цар цієї країни Латин із своїм військом.

НОВИЙ ДРУГ

Заможний та могутній був старий Латин, цар лаурентів, одного із

славетних латинських племен. Та не мав він сина-спадкоємця. Лише

вродливою донькою Лавінією втішались у старості цар та його дружина Амата.

Чимало знатних женихів просили її руки, але батьки віддали перевагу

доблесному Турну, сину володаря сусіднього племені рутулів. Проте не

поспішав цар, мав сумнів у своєму рішенні. Бо незадовго перед тим замислив

він порадитися з оракулом батька свого Фавна і, лігши біля струмка на овечих

шкурах, поринув у дрімоту. Та й почув віщування, що матиме він зятя-

чужинця, який звеличить їхній рід, покладе до ніг правнуків своїх цілий світ.

Чекає на Лавінію віковічна слава, але шлях до величі проляже крізь криваві

війни.

І от сповіщено царю, що в країну його вступили чужоземці. Без сутички 261

владнали справу.

Троянці поклали до ніг Латина багаті дари, запевнили, що не заміряються

на владу царя, а шукають лише місце, щоб оселитися на цих землях.

З прихильністю прийняв дари цар Латин і сам обдарував прибульців

баскими кіньми. А потім запросив Енея відвідати його палац, аби владнати

невідкладну справу. А може, це і є той чужинець, якого боги обрали Лавінії за

чоловіка? Тоді й він, Латин, матиме за щастя породичатися із сином Венери.

Та не дрімала і Юнона. З вершини Олімпу забачила вона троянців, що

отаборилися на землі італійській, та їхні припнуті до берега кораблі. Кинулася

розгнівана богиня до потворної, підступної фурії Аллекто, звеліла їй порушити

домовленість. Зробити все, щоб не стали до шлюбу Еней з Лавінією. Підняти

латинські народи на криваву війну з прибульцями.

— Нехай ненависні мені троянці ніколи не оселяться в латинському краї!

— проголосила Юнона.

РОЗБРАТ

Першою жертвою лихої фурії стала Амата, дружина царя Латина. З

шаленим запалом почала вона докоряти чоловікові за те, що вирішив віддати

єдину доньку заміж за невідомого прибульця.

— Ти кажеш, що воліють боги, аби Лавінія взяла шлюб з іноземцем! А

хіба і Турн латинянин? Він — нащадок аргосців.

Збагнувши, що її лемент не змінить рішення Латина, що не умовить вона

чоловіка, покинула свій дім Амата, пішла до лісової хащі, розпустивши

волосся, роздираючи нігтями груди.

А фурія Аллекто вже полетіла до знехтуваного жениха, молодого Турна,

який уславив уже себе в боях. Знущалася з нього фурія. Казала, що інший

візьме тепер його наречену разом із посагом. Навіювала йому бажання спалити

кораблі троянців і війною рушити проти нахабних прибульців і проти самого

Латина, який порушив давню домовленість із Турном.

Розпалився юний царевич. Зібрав він військо рутулів, закликав побратимів

до подвигів звитяжних.262

Не бажав Еней війни. Інші мав наміри, іншу мету. Та не став він ховатися

від небезпеки, відступати.

У місті Латина стояв храм бога всіх початків дволикого Януса. Дубова

брама храму була зачинена за мирних часів. Відчиняли її, коли починалась

війна з волі Марса-списоносця. На вимогу свого народу, підбуреного фурією

Аллекто, прийшов до цієї брами цар Латин у супроводі жерців у білому

вбранні. Довго стояв він у глибокій задумі перед зачиненою брамою. Але не

відчинив він ворота — повернувся і швидким кроком рушив до свого палацу,

надовго зачинився у ньому.

Здивований та розгублений люд безмовно стояв на майдані. Та раптом

брама дволикого Януса сама розчинилася навстіж, ніби хтось штовхнув її

зсередини. Війна прийшла на латинські землі.

ПОЛУМ’Я ВІЙНИ

Жорстокою та кривавою була війна. Чимало сміливих вояків із сусідніх

племен пристали до рутулів та їхнього ватажка Турна. Зголосилися допомогти

їм навіть амазонки, приславши дівочий загін на чолі з хороброю войовницею,

царицею Каміллою.

Військо Енея було не таке численне, але вже загартоване боротьбою під

мурами Трої. І прагнули троянці досягнути високого покликання, провіщеного

богами.

Навіть боги не залишилися осторонь, а взяли участь 1у новій війні.

Звичайно, Юнона стала на бік Турна. Венера дбала, аби перемогу здобув її син.

Принесла вона для Енея чудові обладунки, викувані самим богом Вулканом.

Провіщаючи майбутнє, коваль зобразив на величезному щиті образи майбуття

— всі ті події, що чув про них Еней у пророкуванні свого батька Анхіса в

Елізії.

Довго тривала нещадна борня, у ній загинули кращі троянські та італійські

герої. Поліг побратим Енея юний Паллант. Загинула, поцілена дротиком

троянця, войовнича Камілла. Підступила смерть до самого Енея, важко

пораненого ворожою стрілою. Лише Піклуванням Вейери, яка принесла 263

зірвану на схилах гори Іди цілющу квітку, було врятовано героя.

Поразку за поразкою зазнавало військо Турна. І тоді вирішив Турн зійтися

у герці з Енеєм.

— Військо розбите, — мовив Турн, — але хто назве мене переможеним?

Нехай переможець здобуде країну і наречену.

Два війська стали одне проти одного, звільнивши місце для двобою героїв.

І ось виїхали на бойовище дві колісниці. Жорстким та виснажливим був

поєдинок рівних силою й звитягою героїв. Гнівом палали їхні обличчя. Обидва

закликали собі на допомогу Ніку — богиню перемоги.

Але боги були прихильні до Енея. Могутнім ударом списа звалив він до-

долу суперника. Пробив спис семишаровий щит, обладунок і встромився в

Турнове стегно.

Простяг молодий рутул руку до Енея:

Лиш про одне прошу тебе, зглянься над моїм нещасним батьком, віддай

йому моє безживне тіло.

Полагіднішав троянець, відхилив піднесений для удару спис. Вирішив не

вбивати воїна. Але упав його погляд на пояс, яким був оперезаний Турн. То

був пояс загиблого Енеєвого побратима Палланта. Знову гнівом спалахнуло

його серце:

Не я, а Паллант, якого ти життя позбавив, завдає удар моєю рукою,

помщаючись за твоє злодіяння!

Пробив спис груди Турна. До тіней полинула душа героя.

ПІСЛЯМОВА ДО «ЕНЕЇДИ»

Смертю оборонця рідної італійської землі та перемогою прибульця, якому

належало майбутнє Італії, завершується поема Вергілія. Обидва суперники

залишаться в історії країни героями. Турн уславився своєю відданістю, лю-

бов’ю до рідного краю. А Еней — своїми майбутніми звершеннями.

Упевнившись, що саме Еней має стати чоловіком Лавінії, цар Латин разом

із рукою дочки віддав зятю свій престол. Переможці-троянці полишили свій

264

табір і поселились у столиці царства місті Лауренті. Поодружувалися вони із

тутешніми дівчатами, започаткувавши отак нові італійські роди та династії.

Але не мало спокою серце Енея. Разом із. молодою дружиною прийшов

він якось до Латина, прохаючи, аби благословив на будівництво ще одного

міста.

— Хочу назвати це місто іменем твоєї дочки. І нехай вивищиться воно над

морським берегом і, прийматиме до своєї затоки кораблі з усього світу.

Спорудження нової Трої — Лавінії розпочали зі зведення храму Весті,

богині сім’ї та родинного вогнища. До цього храму було поставлено

врятованих із Трої пенатів. Поряд піднеслися храми Юпітера та Марса. У храмі

бога війни Еней почепив на стіну свого списа.

Швидко розросталося місто. Але недовго тривав мир та радість у новій

оселі троянців. Затаївши образу, згуртувалися сподвижники Турна з іншими

племенами і почали вчиняти набіги на нову Трою. Під час однієї з тих сутичок

зник

Еней. Не знайдено його ані серед мертвих, ані серед живих. Стверджували

очевидці, що серед ясної днини огорнув бойовище морок. То забрали боги до

себе на Олімп славного сина Венери. Радісно й прикро, мабуть, було

спостерігати йому з вершини Олімпу, як по якомусь часі його дружина Лавінія

породила сина — нащадка батьківської слави і попередника багатьох зви-

тяжних будівничих Рима — міста й держави.

СМУТНІ ЧАСИ

Оповідає легенда, що після зникнення Енея дружина його Лавінія довго та

мудро правила в місті, названому її іменем. А як змужнів старший син Енея

Юл, котрий разом із батьком пережив у довгих морських мандрах всі випробу-

вання, то вирішив відокремитись і збудувати свою державу. З благословення

мачухи оселився він разом із друзями та прибічниками біля підніжжя

Альбанської гори і заснував там місто, яке дістало назву Альба-Лонга («лонга»

в перекладі з латинської означало «довгий»).

Наступні чотири століття в історії Східного Середземномор’я заведено 265

називати «смутними часами». Історики та письменники, які жили пізніше,

простягнули ланцюжок володарів, що правили у цьому краї від Енея до

засновника Рима. Проте нічого виразного і певного про них ми не знаємо.

А міфи про виникнення Рима, пов’язані з іменем Ромула, що ним названо

місто, починаються ще з часів, які передують його дивовижному народженню

та славетним вчинкам.

БЛИЗНЯТА

Відчувши, що наближається година смерті, цар Альба-Лонги Прокус,

нащадок Енея, наказав винести на майдан всі коштовності зі своєї скарбниці.

Поділив їх на дві частини: в одній були вінець, скіпетр та інші знаки влади, а в

іншій — скарби. І наказав двом своїм синам вибрати, чим кому володіти.

Старший син, Нумітор, не замислюючись обрав вінець. Але й молодший,

Амулій, лукавий та підступний, не засмутився, знаючи, що за допомогою

незліченних царських скарбів він досягне всього, чого забажає.

Так і трапилося. Незабаром, підмовивши городян, забрав він владу в

старшого брата, а його самого вислав до віддаленого володіння. Юного

царського сина Амулій убив на полюванні, а його прекрасну сестру Рею

Сільвію зробив жрицею богині родинного вогнища Вести. Адже служительки

богині, весталки, давали обітницю ніколи вже не брати шлюбу. В такий спосіб

він убезпечив себе від появи на світ претендента на престол.

Та інакше присудили боги. Пішла якось прекрасна весталка із глечиком по

воду для жертвоприношень.

І раптом постав перед нею величезний вовк. Нажахана дівчина сховалась

до печери.

Але й там вовк наздогнав її й перетворився на божественної краси юнака

— бога війни Марса. Згодом народила дочка царя — весталка — близнят.

Розлючений Амулій наказав кинути весталку до темниці, а двох хлопчиків-

близнят звелів рабу втопити, ніби цуценят, у водах Тибру.

А була тоді пора повені, розлилася річка з берегів. Злякавшись бурхливих

потоків, кинув раб кошика із немовлятами на мілководдя. Пропливши трохи за 266

течією, застряг кошик у гілках фігового дерева, яке росло на березі.

ГОДУВАЛЬНИЦЯ

Відкотилися бурхливі води, а малюки випали з перехиленого кошика на

сушу. Тим часом прийшла до води вовчиця, у якої нещодавно народилися

вовченята. Схопивши хлоп’ят зубами, віднесла вона їх до свого лігва. І не-

мовлята, разом із вовченятами, припали до її сосків. Отак живились вони

вовчим молоком. Зміцнівши, хлоп’ята разом із своїми «молочними братами»

почали виходити з лігва, бавитися на сонці. Знайшов їх тут царський пастух

Фаустул. Відніс він дітей додому, і його дружина виховала дітей, ніби рідних.

Одного назвали — Ромул, а іншого — Рем.

Швидко зростали хлопчики і скоро стали ставними, вродливими юнаками,

які виділялись серед однолітків силою та гордовитою поставою. Верховодили

вони у грі, на полюванні, у всякій роботі. Любили та поважала їх і молодь, і

дорослі. Бо не раз захищали вони сусідів від волоцюг та рабів-утікачів, які

вешталися всюди у тому краї. Але іноді «загони самооборони», скликані

братами, самі чинили напади на жителів сусідніх поселень.

В одній з таких сутичок пастухи поваленого царя Нумітора захопили у

полон Рема й привели до свого пана. Подивувався той красі та благородству

юнака. На питання про свій рід та походження, Рем розповів лише те, що знав

за себе з оповідей батьків. Полічивши роки, здогадався Нумітор, що стоїть

перед ним власний онук.

Тим часом Ромул з приятелями подався на допомогу братові. Вдерлися

вони до Альба-Лонги, напали на царський палац і вбили Амулія. Дуже зрадів

Ромул, коли прибулі Рем та Нумітор сповістили його та всіх городян про

таємницю народження братів.

Народ Альба-Лонги, що немало терпів під гнітом тирана Амулія, почувши

правду про те, в який спосіб той здобув собі владу, повернув корону Нумітору і

радісно привітав його віднайдених онуків.

267

ТУТ БУДЕ ЗАСНОВАНО МІСТО

Та недовго тішило братів безтурботне мирне життя під крильцем діда.

Нестерпним було для них розмірене світське життя, залежність навіть від

рідної людини. Мріяли вони про нову справу, подвиг, який би прославив їх.

Вирішили брати, що такою справою змогло б стати будівництво нового

міста. Місцем для нього обрали пагорби на березі Тибру, де знайшла їх

вовчиця.

Траплялося не раз, що сперечалися та сварилися брати. Тепер спалахнула

суперечка про те, на якому з пагорбів засновувати місто. Ромул більше

уподобав Палатинський, а Рем — Аветинський пагорб. Зійшли кожен на свій

пагорб і почали чекати знамення від богів. Скоро над Ремом закружляло шість

шулік. Зрадів він і проголосив, що йому судилося заснувати місто й назвати

його своїм іменем. Але тієї миті з’явилося над головою Ромул а дванадцять

птахів. Відчувши себе переможцем, Ромул одразу взявся за справу. Запріг він у

плуг білого бика та корову, аби борозною відзначити межі майбутнього міста.

Нікому не дозволялося переходити цієї межі. Та роздратований Рем відказав,

що цю «стіну» переступить навіть немовля, і кілька разів перескочив через

борозну. Лють охопила Ромула, й зі словами: «Нехай загине всяк, хто забажає

здолати моє місто!» — він завдав братові такого сильного удару, що той упав

мертвий.

Поховавши брата, виконав Ромул обряд очищення вогнем. Кілька разів

перестрибнув вогнище — розпалене сухе сіно. А потім, звільнившись від гріха

братовбивства, узявся зводити на Палатинському пагорбі місто-фортецю.

З того часу, відзначаючи щороку день народження Рима — 21 квітня,

люди стрибають через вогнища з сіна.

Давньоримська держава виникла й сформувалася на території

Апеннінського півострова. Саме греки, що прибули сюди в пошуках нових

колоній, назвали південну частину півострова, де були буйні пасовиська,

«Італією». Слово «vitulus» означає «теля, бичок», тому назва цієї держави

перекладається як «країна телят».268

З давніх-давен Італія була заселена племенами, які мали різне етнічне

походження: лігури, кельти (що їх римляни називали галлами), етруски, умбри,

марси, сабіни, латини, герніки та ін. Усі ці племена перебували на різних

щаблях економічного та культурного розвитку.

Грецькі колоністи заснували на території півострова свої міста (Куми, Тарент,

Кротон, Гераклея (в Італії), а також Сіракузи, Мессану, Гімеру, Гелу (на о.

Сицилія)). Колоністи навчили місцевих жителів вирощувати оливкові дерева,

виноград, кипариси, познайомили з металургійним та керамічним

виробництвом, торгівлею. Вони принесли з собою рабовласницький лад з його

ідеологією. Окрім того, культура Давньої Греції мала вплив на духовний

розвиток усіх італійських племен.

На основі археологічних розкопок вчені довели, що Рим дійсно заснували

латини й сабіни в 754 році до н. е. Навколо нього і відбулося об’єднання всіх

італійських племен в єдину державу.

Відомо, що римське суспільство спочатку було племінно-родовим і

складалося з трьох триб (племен). Кожна триба мала 10 куріїв, а курії — 10

родів. Саме ці триста родів трьох триб й утворили аристократичну верхівку

римського народу — патриціат. Слід зазначити, що лише патриції становили

основну частину повноправних римських громадян. Народ, який складався з

вільних селян, ремісників, торгівців, у родові об’єднання аристократів не

входив. Другий стан називали плебсом (plebs — простий народ), а

представників народу — плебеями. З появою рабовласництва з’явився ще один

стан — раби, котрі не мали ніяких прав.

Державою керували сенат, що складався з 300 родових старійшин,

обраний ним цар, і Народні збори, до яких входили чоловіки-воїни.

(Демонструється репродукція «Проведення цензу».) Але в 510 році до н. е.

царську владу в Римі було ліквідовано й управління державою перейшло до

патриціїв. Вони і встановили новий державний устрій, назвавши його

республікою (лат. res publica — загальна, всенародна справа). Римська

республіка, що проіснувала майже 500 років, мала бути схожою на афінську 269

демократію. Однак всі важливі справи в Римі вирішувалися аристократами,

тому і Римська республіка була аристократичною. Це означало, що

демократичних свобод, властивих Афінам, у Римі не існувало.

Вплив античної літератури на культуру Західної Європи.

Антична культура мала значний вплив на розвиток сучасної культури

Західної Європи. Так, алфавіт англійської, німецької, французької, італійської,

іспанської та інших європейських мов заснований на латинській абетці

стародавніх римлян. Алфавіти російської, української, білоруської мов — на

грецькій абетці.

У багатьох європейських мовах, у тому числі й українській, є чимало слів

грецького та латинського походження (школа, клас, політика, геометрія,

фізика, стадіон тощо). Давні греки залишили світові високорозвинену науку,

представлену іменами видатних учених, серед яких можна назвати Архімеда,

Піфагора, Аристотеля, Платона, Сократа тощо.

Багато слов’янських та католицьких імен мають грецьке та латинське

походження (Василь, Петро, Павло, Олена, Наталія, Олександр, Сергій та ін.).

На території сучасної Західної Європи донині збереглися руїни античних

міст, римські водогони. Зокрема, в Україні, в Північному Причорномор’ї є

руїни давньогрецьких і давньоримських міст: Ольвія (неподалік від Одеси),

Херсонес (поблизу Севастополя), Пантикапей (біля Керчі). До наших днів

збереглася грецька назва Дніпра — Борисфен. Під впливом Візантії Київська

Русь прийняла християнську релігію. У скіфських курганах, що розкидані

серед безмежних південноукраїнських степів, археологи знаходять дорогоцінні

вироби, виготовлені грецькими майстрами.

Багато відомих європейських письменників часто зверталися до античної

спадщини, яка стала невичерпним джерелом сюжетів, тем, образів. Серед них

Дж. Байрон, П. Шеллі, В. Гюґо, Г. Флобер, Г. Гейне, В. Жуковський.

270

Крилаті вислови римської міфологіїЯнус двуликий - нещира людина. У римлян Янус – бог дверей, згодом – входу

і виходу, бог початку і кінця. Зображувався з 2-ма обличчями, 1-молоде,

дивилося вперед, у майбутнє, 2-е – старе, назад, у минуле.

Фортуна. Колесо Фортуни. Фортуна — в римській міфології Богиня сліпого

випадку, щастя і нещастя. Вона зображувалася з пов’язкою на очах, що стоїть

на кулі або колесі і тримає в одній руці кермо, а в іншій — ріг достатку. Кермо

вказувало на те, що фортуна управляє долею людини, ріг достатку — на

благополуччя, достаток, який вона може подарувати, а куля або колесо

підкреслювали її постійну мінливість. Ім’я її і вираз «колесо Фортуни»

вживається в значенні: випадок, сліпе щастя.

Вакханалія (лат. Bacchanalia) — містичні свята начесть бога Вакха (Діо ніса),

які походять зі Сходу; спершу поширилися в Південній Італії й Етрурії, а в 2

ст. до н. е. — по всій Італії. Переносно вакханалії — розгульне бенкету вання,

безтямне пияцтво, нестримний вияв розпусти.

Парнас

У грецькій міфології Парнас – гора в Аркадії. На Парнасі бере початок

священне Кастальське джерело, присвячене музам. Місце проживання

Аполлона і Муз. В переносному сенсі Парнас – світ поезії, поетів. “Парнасські

сестри” – музи.

Поклоніння Бахусу ( Вакху )

Бахус ( Вакх ) - у римській міфології - бог вина і веселощів. У стародавніх

римлян при жертви богам існував обряд поклоніння, полягав у виливання вина

з чаші на честь бога. Звідси виникло жартівливий вислів: « жертва лита Бахусу

», що вживається в значенні: пиятика . Ім'я цього давньоримського бога

вживається і в інших жартівливих виразах про пияцтво: « поклонятися Бахусу

», « служити Бахусу ».

271

Розділ IV. БібліяХристиянська міфологія

Біблія (від гр. bіblіа — книги) — свята книга для всіх християн. Вона

складається із 66 книг, різних за характером і часом створення. Біблію

називають «Книгою книг», тому що в ній визначається місце людини у світі й

сенс її буття.

Біблію писали понад 40 авторів, котрі були незнайомі одне з одним, адже

створювали її протягом 1500 років.

Віруючі люди вважають, що Біблія була послана на землю самим Богом

через Духа Святого, який надихнув апостолів і пророків на створення Святого

Письма.

Біблія — це одна книга, цілісний твір, який зберігає гармонійну єдність

завдяки наскрізній темі: розповіді про моральне падіння людини, порушення її

союзу (заповіту) з Богом та спасіння Христом. Цій темі підпорядкована вся

структура Біблії, у центрі якої — унікальна особистість Ісуса Христа.

Структура і зміст Старого та Нового Заповітів.

Біблія складається з двох частин: Старого і Нового Заповіту.

У Старий Заповіт входять пам’ятки давньоєврейської літератури, що

створювалися протягом тривалого історичного періоду (з XII ст. по І ст. до

н. е.) давньоєврейською та арамейською мовами. Старий Заповіт поділяється

на три великих цикли.

I — Закон (Тора), або П’ятикнижжя. Це п’ять хронікально-законодавчих

книг, що приписуються пророкові Мойсею: Буття, Вихід, Левіт, Числа,

Повторення Закону.

II — Пророки. Це ще декілька давніх хронік: «Книга Ісуса Навина»,

«Книга Суддів» (у ній використовувалися фрагменти давніх поетичних

текстів), дві «Книги Самуїла», дві «Книги Царств». А також пророцтва Ісайї,

Ієремії, Ієзекіля, Даниїла (в якому міститься передбачення подальшої долі

світу).

272

III— Писання. Це зібрання текстів, що містить твори різних жанрів:

поезія, проза, релігійна лірика, афоризми. Серед них «Книга притч Соломона»,

«Пісня над піснями» (весільні пісні), «Книга Руф» та «Книга Есфірі» (обидві

дидактичного змісту).

У Старому Заповіті провіщується прихід Ісуса Христа на землю.

Новий Заповіт змальовує здійснення цих пророцтв, значення та наслідки

приходу Христа на землю. Складається Новий Заповіт із чотирьох Євангелій,

написаних чотирма учнями Христа: Марком, Лукою, Іоанном, Матфеєм. Окрім

того, є ще книга «Діянь апостолів», що містить розповіді про життя

єрусалимської общини та подорож апостола Павла. І нарешті, «Откровения

Іоанна Богослова», або «Апокаліпсис» — віщування про останню боротьбу

добра і зла та кінець світу.

Мета Біблії — не засудження того чи іншого вчинку або схвалення

моральності, а показ того, що людина вільна у своєму житті, кожен може

обрати власний шлях, водночас кожен з нас має нести і моральну

відповідальність за свій вибір.

Значення Біблії для всієї світової культури важко переоцінити. Це і свята

книга для двох релігій: юдейської та християнської, і документ з історії

Давнього Світу, і літературний шедевр, і джерело натхнення для митців.

Літературознавчий коментар

«Мотиви й образи Біблії у світовій літературі».

Образи Старого і Нового Заповіту оживають на сторінках багатьох творів

письменників і поетів різних країн.

Поширеним у світовій літературі є образ Мойсея. Розмірковуючи над

долею і призначенням свого народу, український поет Іван Франко звернувся

до цього образу. У центрі однойменної поеми — конфлікт між Богом і

людиною, котра втратила духовні орієнтири, блукаючи в темряві надмірних

страждань.

У вірші «Я пришла к поэту в гости...» російська поетеса Анна Ахматова

уподібнює митця до пророка Мойсея. На думку цвтора, справжнє поетичне 273

слово — це слово живого духу, небесне об’явлення, яке митець повинен нести

до людей, немов Божий пророк.

Тарас Шевченко у своїх «Давидових псалмах», немовби тільки переклав

українською мовою деякі з них, але при цьому створив власний оригінальний

художній увір. Це сталося перш за все завдяки особливій добірці поетом

псалмів. Він обрав ті, що передають переживання ліричного героя з приводу

соціального та національного гноблення народу, бо вони здалися поетові

своєрідним відгуком на реальне становище людей у рідній йому Україні.

Образ Каїна знаходимо у творчості Дж. Байрона, Лесі Українки, Івана

Франка.

Російський письменник Олександр Купрін у повісті «Суламіф» до

створеної реальної історичної картини сюжету твору додав любовну лінію

старозаповітної книги «Пісня над піснями», яка розповідає про велике кохання

ізраїльського царя Соломона і простої дівчини — селянки на ім’я Суламіф.

Єврейський письменник Шолом-Алейхем у своїй повісті «Пісня над

піснями», уникаючи використання сюжету однойменної біблійної книги,

Наповнює твір натхненною лірикою любові при змалюванні взаємин сучасних

йому людей. «Пісня над піснями» стає символом почуттів, що підносять

людину над буденністю, здатні побороти сум зраненого серця.

Особливе місце у світовій літературі належить образові Ісуса Христа та

Божої Матері.

Із зерен Святого Письма проросла поетична книга українського філософа

Григорія Сковороди «Сад божественних пісень». У ній проповідуються мотиви

свободи, щастя, віри у вищість духовних цінностей над марнотами життя.

Біблійні образи та мотиви присутні в поезіях Тараса Шевченка: поема

«Перебендя», вірші «На Великдень на соломі», «Ісаія. Глава 35» та інші.

Роздуми про доцільність безсмертя людини, взаємне кохання як критерій

щастя, неможливість його досягнення підсилюються біблійними мотивами та

образами, зверненням до жанру притчі в поезії Івана Франка «Легенда про

вічне життя».274

В оповіданні російського письменника XIX століття Льва Толстого «Що

живить людей» за допомогою біблійних образів (Бог, янгол) вирішуються

складні морально-етичні питання: боротьба добра і зла, життя і смерті, любові,

що освітлює серце й усе навколо.

У творчості австрійського поета XX століття Райнера Марії Рільке скрізь

відчувається присутність Бога, особливо у збірках «Книга годин» (1899—

1901), «Книга картин» (1902—1903) і «Нові поезії» (1907—1908).

Образ Христа сприймається як міра цінностей людського життя, як

випробування істиною. Саме це стає домінантою інтерпретації цього образу в

багатьох творах світової літератури: у романах Льва Толстого «Воскресіння»,

Федора Достоєвського «Легенди про великого інквізитора», поемі Анни

Ахматової «Реквієм», романі Бориса Пастернака «Доктор Живаго».

Свою художню версію євангельської колізії та образу «положительно-пре-

красного человека» Христа зробив Михайло Булгаков у романі «Майстер і Мар-

гарита». Ця версія входить у нього на правах «роману в романі», на тлі високих

ідей та високих почуттів якого розгортається буденне московське життя 20—

30-х років XX століття.

Біблійні мотиви розп’яття, жертви в ім’я людей пронизують п’єсу М.

Булгакова «Олександр Пушкін».

Персонаж матері-страдниці, простої селянки Марії у новелі Василя

Стефаника «Марія» теж має глибоку біблійну основу, за допомогою якої

підсилюється символічний підтекст образу.

Біблійні герої

у творах видатних художників та скульпторів.

Протягом двох тисячоліть Біблія є предметом вивчення й невичерпним

джерелом натхнення для майстрів мистецтва всього світу. Ілюстрації подій

Старого та Нового Заповітів зайняли почесне місце у творчості таких видатних

митців, як Джотто, С. Боттічеллі, Л. да Вінчі, А. Дюрера, Рафаеля, П.-П.

Рубенса, Рембрандта, Мікеланджело, Караваджо, Е. Делакруа, І. Рєпіна, О.

Іванова, І. Крамського, В. Васнецова, М. Реріха та ін.275

Для корифеїв доби Відродження, що стверджували ідеї гуманізму в

мистецтві, найголовнішим було передати емоції та почуття людини. В цьому

їм допомагала природа. Саме на тлі розкішного буяння зелені відбуваються

події на полотнах видатного флорентійця Сандро Боттічеллі (1444—1510).

Деякі його твори присвячені зображенню легендарного Мойсея: «Неопалима

Купина», «Мойсей вбиває єгиптянина» та ін.

До образу Мойсея звертався і видатний скульптор, живописець та

архітектор епохи Відродження Мікеланджело Буонаротті (1475—1564).

Протягом 1515— 1516 років майстер працював над створенням величної

скульптури Мойсея висотою 2,35 м. Герой сидить, спрямувавши вдалечінь

суворий, серйозний погляд. Тонкі пальці правиці закручують кільця довгої

бороди. Ліва рука лежить на коліні. Цікаво, що скульптор зобразив Мойсея з

рогами. Це данина традиції, котра виникла як результат помилки перекладача.

У латинському перекладі книги «Вихід» розповідалося про те, що після

розмови з Богом на горі Синай обличчя Мойсея засяяло променями. Але слово

«сяяти» було перекладено як «ріг», оскільки ці слова були схожі за

написанням.

Для керівників Флорентійської республіки великий скульптор створив

статую Давида, що її встановили на центральній площі міста. Вона мала стати

символом молодості, пристрасті й благонадійності. Мармурова скульптура

висотою 4,3 м вражає красою й довершеністю людського тіла. Дещо збільшені

пропорції рук покликані привернути увагу глядача до зброї Давида — пращі й

каменя, але головна його зброя — Дух Божий, що відбивається в очах героя.

До образу царя Давида Мікеланджело звернувся й під час розпису плафонів

Сикстинської капели. Один із фрагментів має назву «Давид і Голіаф». На

ньому зображений вродливий юнак у зеленому плащі, що високо заніс меч над

головою поваленого Голіафа. Темне тло ще більше підкреслює яскраву, осяйну

постать Давида-переможця.

276

Видатного фламандського живописця Пауля-Пітера Рубенса (1577—

1640) зацікавили подвиги Самсона. На своєму полотні «Полонення Самсона»

художник зобразив цей трагічний момент долі героя.

Декілька епізодів із життя царя Соломона намалював на плафонах

Ватиканського палацу в Римі Рафаель Санті (1483—1520): «Зустріч

Соломона з царицею Савською» та «Суд Соломона». На них зображений

сивобородий мудрець, що вміє і зустрічати красуню-царицю, і розв’язувати

складні питання. Для творчої манери Рафаеля характерним є вільне

розташування фігур, їхня врівноваженість. Його витвори сприймаються в

комплексі зображальних засобів: колір, лінія, об’ємність неначе «оживляють»

спокійні, осяяні внутрішнім світлом обличчя героїв та їхні розмірковані жести.

Зображення Христа та Божої Матері

у творах мистецтва.

Особливе місце в мистецтві християнської тематики належить

зображенню Христа та Божої Матері. Вважається, що перші зображення

Христа зроблені ще за його життя. Вони виникли чудодійним способом і

мають назву «нерукотворні». Іван Дамаскін розповідав давню легенду, згідно з

якою Господь був сам автором одного зі своїх портретів. Це сталося в

Едемському місті Алгарі. Художник не міг виконати наказ царя, оскільки

обличчя Христа було осяяно дивовижним світлом. Тоді Син Божий сам

приклав полотно до свого обличчя, і на ньому відобразився Його

Божественний Лик.

Італійський живописець Караваджо (1573—1610) на картині «Увінчання

терновим вінцем» зображує муки Христа. Ісус у зв’язаних руках тримає

очеретяний скіпетр, який, насміхаючись, дали йому римські воїни. За

допомогою палиць, що перехрещуються над головою, утворюючи символічний

хрест, Господу одягають терновий вінець.

Страждання Христа показані на полотні Ієроніма Босха (1450—1516)

«Несіння хреста». Химерне поєднання рис середньовічної фантастики, сатири

й реалістичних елементів дає змогу майстрові передати в обличчях з натовпу 277

всі людські вади: зухвалість, жадібність, жорстокість. Таким страшним є цей

світ, гріхи якого взяв на себе святий мученик.

На картині російського художника І.М. Крамського (1837—1887)

«Христос у пустелі» зображено сорокаденне перебування Ісуса в пустелі.

Самотній, скорботний, заглиблений у себе, зречений усього земного, він

сидить на камені в глибокій задумі. Про що він думає?.. Про те, як здолати

диявола і навернути людство на праведний шлях.

Майже дванадцять років (1837—1857) присвятив О.О. Іванов роботі над

полотном «З’явлення Христа народу». Серед величезного натовпу в центрі

картини вирізняється яскрава постать Христа, а динамічні образи людей

передають різний емоційний стан свідків цієї події. Хтось радіє, а хтось боїться

і навіть сповнений ненависті...

У червоно-чорних кольорах змальовані нелюдські муки Христа на картині

В.М. Васнецова «Розп’яття».

Зовсім інші фарби й настрій полотна М.В. Нестерова «Воскресіння

Христове». На фоні церкви в незвичайному сяйві піднімається над заквітчаною

землею Ісус, утверджуючи перемогу добра над злом.

Часто художники зверталися й до образу Матері Божої. Щоправда, цей

образ змінювався протягом довгої історії людства. Мадонна на полотнах

Леонардо да Вінчі, Ель Греко, Рафаеля зображувалася гарною молодою

жінкою з дитиною на руках. Часто вона змальовувалась на тлі розкішної

природи. Єдине нагадування про те, що перед нами не звичайна земна жінка, а

Мати Христа,— її сумні очі, скорботний вираз обличчя та майже невловима

свята усмішка.

Шедеври на біблійні теми:

створювалися за велінням душі.

Класичним та неперевершеним зразком скульптурного образу Діви Марії

є група «Pieta» (іт. «Жалоба»), створена великим Мікеланджело, — особливий

іконографічний тип оплакування Христа. Це молитовний образ, що передає

скорботу та душевні муки Діви Марії. Основна увага сконцентрована на 278

зображенні Матері, яка тримає на руках тіло Сина. Це єдиний твір славетного

майстра, який він позначив своїм підписом.

Ще один неперевершений шедевр — «Сикстинська мадонна» Рафаеля.

Мадонна з немовлям, котра легко йде по хмарах, є втіленням Матері, що дарує

Спасителя світові, але вона передчуває трагічну долю свого Сина, тому очі в

неї надто сумні.

Серед розписів Володимирського собору в Києві виділяється зображення

Богоматері з немовлям, зроблене видатним російським художником В.М.

Васнецовим (1848—1926). Вона змальована в традиційній для християнської

іконографії синій ризі. Перед нами скорботна лагідна жінка, що несе у світ

свого Сина, віддаючи його на страждання за гріхи смертних.

Усі шедеври, створені на біблійні теми, об’єднує одне: вони робилися не

задля слави, а за велінням душі, під час особливого духовного піднесення,

віддалення від земної марноти. Це були миті просвітлення, тому й несуть вони

не тільки естетичну насолоду, а й величезний моральний та пізнавальний зміст.

Вони «відкривають розум до урозуміння Святого Письма» [Лука, 24—25],

спрямовуючи людські душі до заповітної духовної мети.

Основні біблійні оповіді

Створення світуВи, я знаю, чули любі дітки, що світ створений Богом. Чи могла людина

створити світ? Ні, існуючий світ створити не могла. Людина може робити різні

речі, — вона вміє робити ящики, кошики. Уявіть собі, що людину зачинили б в

абсолютно порожній кімнаті, але при цьому сказали б: «Ти зможеш вийти

звідси тільки в тому разі, коли зробиш ящик». Що б тоді було? Чи вдалося б

цій людині вийти із цієї кімнати? Ні, але коли б їй дали матеріал, з чого робити,

вона зробила б ящик. А Бог створив світ із нічого. «Бо сказав Він — і сталося»

(Пс. 32:9). Робити що-небудь із нічого — означає «творити» або

«споруджувати». Ніхто не може що-небудь творити, окрім Бога. «Вірою ми

279

розуміємо, що віки словом Божим влаштовані» (Євр. 11:3). «Ти створив усе»

(Об. 4:11).

Знаєте ви, чому Бог називається Творцем? Тому що Він створив усе. Існує

тільки Один Творець. Ні анголи, ні люди не можуть що-небудь творити. Вони

не могли б створити навіть маленької комашки.

Вам відомо, що Бог творив світ шість днів.

І

«І сказав Бог: „Хай станеться світло!“ І сталося світло». День перший.

II

На другий день Бог сказав, і утворилася вода вгорі, ця вода називається

хмарами. Потім Він створив і воду внизу. Повсюди можна було бачити воду.

Тоді Бог наповнив весь простір повітрям, але повітря, ви знаєте, діти, ніякого

вигляду не має.

III

На третій день за словом Бога з'явилася суша з-під води; вся вода

зібралася в глибокі місця, утворені для цього Богом. «Хто загородив море

ворітьми... коли Я показав йому мої межі... і сказав: Аж досі ти дійдеш і не

далі» (Йов. 38:8). «І назвав Бог суходіл землею, а згромадження вод назвав

морями» (Бут. 1:10).

Ми ходимо по землі. По воді ми ходити не можемо, море завжди

перебуває в русі, але ніколи не може перейти воно далі того місця, яким його

обмежив Бог. Бог звелів, і земля вродила траву. Виросли зілля, трава, дерева,

квіти.

IV

На четвертий день Бог сказав, і з'явилося сонце, місяць і зірки. Бог повелів

сонцю сходити кожного ранку і заходити щовечора, тому що Бог не бажав,

щоб завжди було видно на землі... «Сонце знає свій захід» (Пс. 103:19). Коли

ми спимо, вночі буває темно. Але за велінням Божим місяць і зорі світять

вночі, так що і вночі ніколи не буває зовсім темно. Зірок на небі так багато, що

ми не в змозі навіть підрахувати.280

V

На п'ятий день Бог почав творити живі істоти. Він сказав, і води

наповнились рибою, на деревах і в повітрі з'явились птахи.

VI

На шостий день, за словом Божим, з'явилися на землі тварини: вівці,

корови, коні і всякого роду звірі повиходили із землі; з'явилися також бджоли,

мурахи, черв'яки. Після цього Бог створив людину. Бог сказав: «Створимо

людину за Нашим образом і подобою». До кого звернувся Бог з цими словами?

До Свого Сина Господа Ісуса Христа. Син Його брав участь при створенні

світу. «Напочатку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог. Воно

було спочатку в Бога. Все через Нього почало бути» (Ів. 1:3-4). Бог створив

тіло людини із пороху земного, і вдихнув в ніздрі його живе дихання. Людина

отримала душу і тіло. Людині була дана таким чином здатність пізнавати Бога.

Потім Бог послав чоловікові міцний сон, взяв його ребро і перетворив те ребро

на жінку. Всіх створених тварин (істот) Бог віддав для піклування Адамові і

Єві. Він благословив їх, поселивши в саду Едемському, і доручив Адамові

стерегти рай. Коли Бог закінчив усі справи Свої, Він побачив, що все, що Він

зробив, було дуже гарним. Він був задоволений тим, що Він створив. Усе було

прекрасним. Світло було яскравим, повітря було наповнене пахощами, сяйво

сонця і місяця переповнювало небеса, птахи і звірі, і всі живі істоти були

здоровими й щасливими, але щасливішими від усіх були Адам та Єва, тому що

вони могли думати про Бога і славити Його.

VII

Тиждень, як вам відомо, має сім днів. На сьомий день Бог не творив

нічого, Він спочив від усіх Своїх справ у цей день. Сьомий день Він назвав

Своїм днем, тому що в цей день Він заспокоївся від усіх справ Своїх. З цієї

причини ізраїльський народ відпочивав і шанував цей день і назвав його «Днем

Господнім». Це субота — день спокою. Ні одне із створених Богом творінь, не

вміло словами віддавати Богові хвалу і славу, окрім Адама і Єви. Славословити

Бога можуть ангели на небі і люди на землі. А чи славите ви, дітки, Бога? Чи 281

думаєте ви, що ваше славослов'я приємне Йому? Звичайно, тому що

прославляючи Бога ви думаєте про Нього. Нагадаємо тепер, що саме Бог

створив кожного дня:

І день — світло, II день — повітря і хмари, III день — сушу, море,

рослини, IV день — сонце, місяць і зірки, V день — риб і птахів, VI день —

тварин, ссавців і людину, VII день — Бог нічого не створив, Він спочив від

усіх справ Своїх. «За шість днів створив Господь небо, землю, море і все, що в

них, а на сьомий день спочив» .

Всесвітній потопАдам і Єва мали численних нащадків. Коли Адам, Єва, Каїн і Сиф

померли, на землі було вже багато людей. Благочестивими чи нечестивими

були ці люди? Спочатку більшість із них боялися Бога і служили Йому, але

поволі всі люди стали нечестивими, всі, окрім одного, Ноя. Апостол Петро

називає Ноя «проповідником правди» (2 Петра 2:5). Дух Божий панував у серці

його, і він любив Бога.

Господь розгнівався на нечестивих людей і вирішив покарати їх. І

промовив Бог до Ноя: «Я наведу на землю потоп, щоб знищити всяку плоть, в

якій перебуває дух життя: врятуєшся тільки ти з жінкою і дітьми твоїми».

Потім Бог наказав Ною збудувати великий ковчег. Що таке ковчег? Ковчег —

це човен або корабель. Ной збудував великого ковчега, який повинен був

плавати на поверхні вод, коли Бог послав на землю потоп. Ной зробив ковчег із

дуже міцного дерева. Для цього він зрубав багато дерев, настругав багато

дощок. Збоку Ной зробив у ковчезі двері, а вгорі — вікно. Ной говорив

навкололишнім людям, що Бог винищить весь світ потопом, і радив їм

залишити злі справи свої і повернутися до Бога. Але ніхто не слухав його.

Люди продовжували безпечно їсти і пити, не думаючи про Бога, не

намагаючись догодити Йому. «Як було за днів Ноєвих до потопу всі їли, пили,

женилися, заміж виходили, аж до дня, „коли Ной увійшов до ковчега“, і не

знали, аж поки потоп не прийшов і всіх не забрав». «Бог не помилував першого

світу, але у восьми душах зберіг сім'ю Ноя, проповідника правди, коли навів 282

потоп на світ нечестивих» (2 Петра 2:5). Бог не бажав, щоб всі тварини, всі

птахи, всі комахи безслідно щезли на землі (тому Він наказав Ною взяти по

декілька пар всякого роду тварин, птахів і комах і привести їх до ковчегу. Всіх

цих тварин Ной привів до ковчегу, взявши з собою хлібні зерна, плоди і сіно,

щоб годувати в ковчезі тварин. Потім увійшов до ковчега й сам Ной із

дружиною і з трьома синами з їхніми дружинами. Отже, в ковчезі їх виявилося

восьмеро. Але Ной не зачиняв двері ковчегу. Сам Бог зачинив їх, і Ной знав,

що він не має права відчиняти двері до того часу, коли він отримає веління

Боже.

Тоді почався великий дощ, який не переставав ні вдень, ні вночі. Що

сталося з нечестивими мешканцями землі? Як повинні були вони жалкувати,

що не послухали умовлянь Ноя! Вони вилазили на дерева, але вода швидко

досягала їх і там, вони піднімалися на вершини недоступних гір — вода й там

їх досягала, тому що сорок днів і сорок ночей безперервно лив дощ. Загинули

всі тварини, всі птахи, всі люди дорослі і діти, всі живі істоти, за винятком тих,

що перебували в ковчезі. Нарешті нічого не можна було побачити, крім води і

ковчега, який плавав на поверхні води. Коли дощ зовсім перестав, Ной захотів

дізнатися, чи щезла вода. Він вибрав із птахів, які знаходилися на ковчезі,

крука і випустив його у вікно. Крук — дикий птах, тому він не любив

залишатися у ковчезі. І хоча дерева ще не з'являлися з-під води, крук не

повернувся в ковчег до Ноя, але прилітав і відлітав, допоки земля не просохла

від води. Коли Ной побачив, що крук не повернувся, він вибрав із своїх птахів

голубку. Голубка — покірлива пташина. Ной випустив її через вікно, але

голубка не знайшла місця відпочинку для своїх ніг і повернулася до ковчегу.

Ной почув, що пташина повернулася назад, він простягнув руку і взяв її до

ковчегу. Ной зволікав ще сім днів і тоді знову випустив голубку із ковчегу.

Тепер голубка побачила, що верхів'я дерев з'явилися з-під води, та вона не

захотіла залишитися поза ковчегом, але зірвала дзьобиком свіжий маслиновий

листочок і принесла його в роті до Ноя, який, певно, дуже любив свою

283

приручену пташину. Ной чекав ще сім інших днів і тоді знову випустив

голубку, але цього разу вона вже не повернулася до нього.

Таким чином, Ной дізнався, що земля вже просохла. Тепер він чекав, коли

Бог скаже йому вийти із ковчега. І вийшли з ковчега тварини, і вилетіли птахи

з радістю і розташувалися на деревах. Ной знову й знову бачив перед собою

зелені горби і родючі пасовиська: але, де були нечестиві мешканці землі? Вони

більше не існували. Ной зрозумів усю глибину милосердя Божого, Який

урятував його від потопу. Із купи каміння він склав жертовника: він узяв потім

декілька тварин та птахів і приніс їх в жертву Богові. Господеві була приємна

ця жертва. Потім Бог дав Ною втішну обітницю. Він сказав: «Не буде вже

потопу для спустошення землі. Коли буде лити дощ, не бійся, що настане

потоп. Після дощу поглянь на небо: — Я покладу райдугу (веселку) Мою в

хмарині, вона буде знаком заповіту між Мною і між землею, і буде нагадувати

обітницю Мою».

Нарешті Бог сказав: «Вийди із ковчега ти і дружина твоя і сини твої і їхні

жінки. Виведи з собою всіх тварин і птахів, і всіх гадів, що плазують по землі».

Ви знаєте, чому Бог дав цю милостиву обітницю? Він обіцяв це заради

того, що Господь Ісус повинен був прийти Свого часу і вмерти за гріхи всіх

людей. У призначений Богом час Господь Ісус прийшов на землю і помер. І Він

ще раз повернеться, і тоді земля згорить. Маю надію, що ми врятуємося в цей

день, як врятувався Ной, але якщо ми будемо думати не тільки про те, щоб

їсти, пити і веселитися, але й думати про те, що можемо згоріти разом із

землею.

«Спостерігайте за собою, щоб серця ваші не були обтяжені

ненажерливістю та пияцтвом і клопотами життєвими, і щоб день той не

прийшов несподівано» (Лук. 21:34).

Вавилонська вежа

Вавилонська вежа (або зикурат Етеменанкі) — одна з найграндіозні

ших споруд стародавнього Вавилону, символ сум'яття і безладу. Згадується

у Книзі Буття в 11 главі.284

За стародавньою біблійною легендою, понад чотири тисячі років тому усі

люди мешкали у Месопотамії, тобто в басейні річок Тигру і Євфрату, і

спілкувались однією мовою. Оскільки земля цих місць була дуже плодовита, то

люди жили заможньо. Від цього вони дуже запишалися і вирішили побудувати

вежу аж до самого неба.

Для споруди монументальної будівлі люди використовували не камінь, а

необпалену цеглу-саман, для з'єднання цегли застосовувався

замість вапна бітум (гірська смола). Вежа усе росла і росла вгору. Нарешті Бог

розгнівався на нерозсудних і пихатих людей та покарав їх. Він змусив

будівельників розмовляти на різних мовах. Зарозумілі творці вежі, не

зрозумівши один одного, закинули будівництво та розійшлися у різні боки. Так

вежа залишилася недобудованою, а місто, де відбувалося будівництво і

змішалися усі мови, назвали Вавилоном.

Проте історики і археологи довели, що в основі біблійної легенди

покладені справжні історичні події. Виявилось, що Вавилонська вежа,

або зикурат Етеменанкі («Наріжний камінь небес і землі»), справді була

побудована в II тисячолітті до нашої ери, але потім неодноразово руйнувалася і

знов відбудовувалася. Остання реконструкція здійснилася в VII—VIстоліттях

до нашої ери. Зикурат з високими сходами і пандусами мав квадратну основу зі

сторонами приблизно 90 м і 175- чи 195-метрової (Геродот називає висотою

вежі 1 Стадій , яка = 178 м у Греції , 194 м у Вавилоні) висоти. За нинішніми

мірками споруда досягала у висоту 60-поверхового хмарочоса.

Вавилонська вежа була ступінчастою восьмиярусною пірамідою,

обкладеною зовні обпаленою цеглою. При цьому кожен ярусмав строго певний

колір. На вершині зикурата знаходилося святилище, викладене синім кахлем і

прикрашене по кутах золотими рогами (символом родючості). Воно вважалося

житлом бога Мардука — покровителя міста. Крім того, усередині святилища

знаходилися позолочені стіл і ложе Мардука. На яруси вели драбини, ними

підіймалися релігійні процесії.

285

Взагалі, в Месопотамії існував особливий тип храму, абсолютно

відмінний від єгипетського. Так, якщо піраміди по суті своїй були гробницями,

то зикурати мали суцільну кладку без внутрішніх приміщень. Вгорі знаходився

павільйон, що представляв, згідно із віруваннями того часу, житло божества.

Основна частина терас зикуратів мала пласку покрівлю. Оскільки каменя,

придатного для будівництва, в основних районах Дворіччя не існувало, а

дерева було мало, то єдино можливою була саме така конструкція споруди.

Верхні майданчики зикуратів використовувалися не тільки в культових,

але і в практичних цілях: для огляду воїнами-стражниками навколишньої

місцевості. Взагалі, оборонна функція пронизувала всю архітектуру

Месопотамії.

В даний час від легендарної Вавилонської башти залишилися

тільки фундамент і нижня частина стіни. Але завдяк клинописним табличкам

зберігся опис прославленого зикурату і навіть його зображення.

Історія про блудного сина

До Ісуса Христа приходили митарі і грішники, щоб послухати Його.

Гордовиті фарисеї і книжники, вчителі єврейського народу, ремствували через

це на Ісуса Христа і казали: "Він приймає грішників і їсть з ними".

На це Ісус Христос розповів кілька притч, в яких показав, що Бог з

радістю і любов`ю приймає кожного грішника, що кається.

Ось одна з них:

В одного чоловіка було два сини. Молодший з них сказав батькові:

"Батьку, дай мені частину майна, що належить мені". Батько виконав його

прохання. Минуло кілька днів, і молодший син, забравши все, пішов у далеку

країну і там, живучи марнотратно і розпусно, розтратив усе своє майно. Саме

тоді у тій країні настав великий голод, і син терпів велику скруту. Тому він

пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на поля пасти

свиней. З голоду він був би радий харчуватися стручками, які їли свині; та

ніхто не давав йому.286

Тоді, опам`ятавшись, він згадав батька, розкаявся у своєму вчинку і

подумав: "Скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з

голоду; встану, піду до батька мого і скажу йому: "Батьку! Згрішив я перед

небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином, прийми мене як

одного з наймитів твоїх".

Так він і вчинив. Встав і пішов додому, до батька свого. Батько ж, ще

здалеку побачивши сина, переповнився жалем, побіг йому назустріч, припав до

його шиї і почав цілувати його.

Син же став казати: "Батьку! Я згрішив перед небом і перед тобою і вже

недостойний зватися твоїм сином"...

А батько сказав слугам своїм: "Принесіть найкращий одяг і вдягніть його,

і дайте йому перстень на руку і взуття на ноги; і приведіть відгодоване теля, і

заколіть; будемо їсти і веселитися! Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав

і знайшовся". І почали веселитися вони.

А старший син повертався в цей час з поля. Почувши вдома музику і

співи, покликав одного із слуг і запитав: "Що це таке?" Слуга сказав йому:

"Брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо прийняв його

здоровим".

Старший син розсердився і не захотів входити у дім. Тоді вийшов батько і

покликав його.

Але він відповідав йому: "Ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді

твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козеняти, щоб мені

повеселитися з друзями моїми. Коли ж цей син твій, що змарнував добро своє з

блудницями, прийшов, ти заколов для нього відгодоване теля".

Батько ж сказав йому: "Сину, ти завжди зі мною, і все моє – твоє.

Веселитися ж і радіти треба, тому що брат твій оцей був мертвий і ожив,

пропав і знайшовся". 

У притчі під батьком слід розуміти Бога, а під блудним сином – грішника,

що кається. На блудного сина схожа кожна людина, яка душею своєю

відходить від Бога і веде розбещений, свавільний (грішний) спосіб життя; 287

своїми гріхами вона губить свою душу і всі дари(життя, здоров`я, силу,

здібності), які отримала від Бога. Коли ж грішник, опам`ятавшись, приносить

Богу щире покаяння зі смиренням і надією на Його милосердя, то Господь, як

Отець милосердний, радіє з ангелами Своїми наверненню грішника, прощає

йому всі його беззаконня (гріхи), якими б великими вони не були, і повертає

йому Свої милості і дари.

Розповіддю про старшого сина Спаситель навчає, що кожен віруючий

християнин повинен від усієї душі бажати усім спасіння, радіти наверненню

грішників, не заздрити Божій любові до них і не вважати себе гідним Божих

милостей більше, ніж ті, хто навертається до Бога від свого попереднього

гріховного способу життя.

(Див.: Лк 15, 11–32).

Мудрість СоломонаСоломон,вступивши на царський престіл,приніс Богу тисячу жертв. Вночі

після цього Бог явився йому уві сні і сказав: "Проси, чого бажаєш, Я дам тобі".

"Господи, – відповів Соломон. – Ти поставив мене царем, а я юнак молодий.

Даруй же мені розум, щоб керувати народом Твоїм".

Відповідь Соломона була угодна Богові. І сказав Господь: "За те, що не

просив у Мене ані довгого життя, ані багатства, ані перемоги над ворогами, а

просив розуму, щоб керувати народом, Я даю тобі мудрість таку, що подібного

тобі не було і не буде. І те, чого не просив, Я даю тобі – багатство і славу. А

якщо виконуватимеш заповіді Мої, дам тобі і довге життя".

Свою мудрість Соломон показав насамперед на суді. Невдовзі після

воцаріння його прийшли до нього на суд дві жінки. Вони жили в однім домі, і в

кожної було по немовляті. Одна з них уві сні випадково задавила своє немовля

і підклала його іншій жінці, а живе у тієї взяла собі. Вранці жінки стали

сперечатися: "Жива дитина моя, а мертва твоя", – казала кожна. Так

сперечалися вони і перед царем. Вислухавши їх, Соломон наказав: "Принесіть

меч".

288

І принесли меч цареві. Соломон сказав: "Розрубайте живу дитину навпіл і

віддайте половину одній і половину іншій". Одна з жінок при цих словах

вигукнула: "Віддайте краще їй дитину, але не вбивайте її!"

Інша ж, навпаки, казала: "Рубайте, хай не дістанеться ні мені, ні їй".

Тоді Соломон сказав: "Не вбивайте дитини, а віддайте її першій жінці:

вона її мати".

Весь народ ізраїльський почув про суд, як розсудив цар; і стали боятися

царя, тому що всі побачили, яку мудрість дав йому Бог.

Мудрість свою Соломон засвідчував і в управлінні народом, і в усіх інших

царських справах. І поширилася про нього слава за межі єврейської країни,

серед інших сусідніх народів.

3 царств 3:5 - 28

Народження Ісуса ХристаЛук. 2:1-20

Діва Марія повернулася до Назарету. Але невдовзі їй довелося знову

вирушати в далеку дорогу. Однак, тепер вона вирушала не сама, а разом з

Йосифом, з яким була заручена. Їм потрібно було йти до міста Вифлеєм,

записати там свої імена, тому що цар, званий кесарем Августом, наказав

зробити перепис всіх людей на землі. Це робили для того, щоб всі платили

подушне (подать). Йосиф і Марія пішли до Вифлеєму, тому що колись це місто

належало царю Давиду, вони були його нащадками. Прийшовши до Вифлеєму,

вони хотіли знайти собі місце на заїжджому дворі, але там не знайшлося

жодного вільного місця. Тоді вони зупинилися в печері, де пастухи ховалися

разом з вівцями вночі і під час негоди. В цій печері і народився обіцяний Богом

Син. Діва Марія сповила його, але не мала вона колиски, тому поклала Дитя в

ясла. Ніхто з навколишніх не здогадувався, що за дивне Дитя лежало в яслах.

Однак, невдовзі це стало відомо пастухам, котрі стерегли свої гурти худоби на

полі. Перед ними постав ангел Господній і повідомив їм, що Дитя сповите

289

пелюшками в яслах — Спаситель світу. Ангел об'явив їм себе в такому сяйві,

що все поле освітилося яскравим світлом. Світло все збільшувалося і

збільшувалося, і, раптом, разом з ангелом з'явилося багаточисленне воїнство

небесне, прославляючи Бога і вигукуючи: «Слава усевишньому Богу, і на землі

мир, а в людях добра воля». Слова «добра воля» означають добрі почуття або

бажання Бога подарувати нам дещо сердечно добре. Господь виявив Свою

ласку до нас тим, що послав у цей світ Свого Сина. Як чудово звучав спів

ангелів про ласку Божу до людей! Аж ось спів затих. Ангели повернулися на

небо і навколо знову все огорнула пітьма.

Пастухи сказали один одному: «Підемо до Вифлеєму, там народився

Спаситель, Дитя, за яке нам звістив Господь». Вони поквапливо пішли і,

справді, знайшли там Марію, Йосифа і Дитя в сповиточку, в яслах. Пастухи з

завмиранням серця підійшли до Дитини, знаючи, що це Син Божий, а потім

розповіли батькам про все, що повідомили їм ангели.

Вийшовши з печери, вони розповідали всім зустрічним людям про те, що

трапилося тієї ночі. Почувши такі новини, всі дивувалися розповідям пастухів,

але були такі, що слухали неуважно і все забували. Однак, діва Марія заховала

ці слова в глибині свого серця, з ніжною любов'ю пригортаючи Дитя своє.

МудреціМатв. 2:1-11

У віддаленій від Єрусалима країні жили декілька мудреців. Вони не були

євреями, — це були погани. В тій країні, де всі поклонялися ідолам, ці мудреці

пізнали справжнього Бога і шанували Його.

Мудреці спостерігали рух зірок на небі і знали імена. Одного разу вони

побачили на небі дивовижну зорю: такої вони ще досі не бачили. Це трапилося

саме тієї ночі, коли народився в яслах Ісус-Дитя, але вони нічого не знали про

Божественного Хлопчика. Бог відкрив їм очі, що в країні юдейській народився

Цар, і саме в тому місці, над яким сяяла зоря. Тоді мудреці вирушили в

неблизьку дорогу. Вони були дуже багатими, тому їхали на верблюдах; вони

290

везли для новонародженого Дитятка дорогоцінні подарунки. Мудреці їхали

дуже довго і нарешті приїхали до Єрусалиму.

Не відаючи, де знаходиться Дитя, вони запитували всіх зустрічних

перехожих: «Де народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили на сході зорю

Його і прийшли поклонитися Йому».

На той час в Єрусалимі жив старий цар. Це був гордий, жорстокий,

дратівливий і нечестивий чоловік. Ім'я його було Ірод. Дізнавшись про

народження нового царя, Ірод стривожився; злякалися і всі його наближені.

Вони замислили умертвити Дитя. Однак, вони не знали, де Його шукати. Тому

Ірод послав за священиками і вченими, котрих називали книжниками. Ці люди

багато разів читали Біблію і добре знали Святе Письмо. Ірод сказав їм: «Де

повинен народитися Цар, Син Божий, Котрого Бог обіцяв послати в цей світ?»

Священики і книжники відповіли: «В Біблії сказано пророками, що Він

народиться у Вифлеємі». Тоді Ірод послав за мудрецями; він покликав їх

таємно, щоб запитати, коли вони побачили зорю.

Мудреці відповіли, що вони бачили таку зорю дивовижну близько року

тому. Ірод подумав: «Отже, Дитині вже близько року». Потім він розповів

мудрецям, що Дитя повинно було народитися у Вифлеємі. Він звернувся до

них з удавано щирим проханням: «Сходіть до Вифлеєму і розпитайте, де

знаходиться Дитя, а коли знайдете Його, повідомте мені, щоб і я міг піти і

поклонитися Йому». Мудреці гадали, що Ірод прихильно ставився до

новонародженого Царя, а тому вирішили, що вони все розкажуть йому, коли

дізнаються. Вони не знали, що Ірод сказав неправду і задумав у душі своїй

убивство.

Мудреці вирушили до Вифлеєму, гадаючи, що їм нелегко буде знайти

Дитятко. Однак, поглянувши на небо, вони побачили ту саму зорю. Зоря

рухалася попереду них, вказуючи їм шлях; нарешті вони прийшли і зупинилася

зоря над хатиною, де знаходився маленький Ісус. Побачивши, що

зоря зупинилася, мудреці зраділи невимовною радістю. Та радість їхня була ще

сильнішою, коли вони побачили Дитя на руках у матері Марії. Впавши на 291

коліна, вони поклонилися Йому, і, вийнявши свої дорогоцінності, поклали до

ніг Дитини: золото, ладан і смирну. Так вони показали свою любов до Дитини.

Серця їхні палали любов'ю до Ісуса.

Дванадцять АпостолівЛуки 6:12-19 

Ісус мав багато учнів. Всі, хто любив слухати Його, а також всі, хто був

відданим Йому, називалися Його учнями. Однак, не всі ці люди постійно

перебували з Христом.

Господь забажав мати при Собі дванадцять учнів, щоб постійно навчати

їх. Ісус вибрав їх Сам. До обрання Він всю ніч молився Своєму Господові —

Отцю Небесному. Цілісіньку ніч Він залишався насамоті. На світанку Він

покликав на гору Своїх учнів. Коли вони прийшли, то Він вибрав серед них

лише дванадцять, котрих і назвав «Апостолами». Слово «апостол» означає

«посланий». Вони повинні були знаходитися повсякчас з Ним, доки Він їх не

пошле проповідувати.

Ось їхні імена: передусім я назву імена Андрія і брата його Симона.

Симон мав ще одне ім'я — Петро, що означає «камінь». Це ім'я йому дав Ісус,

коли Симон і Андрій були ще риболовами. Далі я вам назву двох інших братів

— Якова і Івана, синів Заведеєвих. Вони також були риболовами, і рибалили

разом з Симоном і Андрієм.

Також були ще два брати — Яків і Юда; згодом вони написали два листи,

які ви можете в Біблії знайти: вони називаються «Листами святих апостолів

Якова і Юди».

Отже, я назвав вам уже шість апостолів. Інші шість не були братами. Один

Апостол називався Матвієм, званий Левієм. Одного разу, коли він сидів на

березі озера, збираючи з подорожніх мито, він почув голос Ісуса: «Іди за

Мною». Той залишив все і пішов слідом за Ісусом. Господь вибрав його

апостолом. Пізніше він написав історію земного життя Ісуса, звану Євангелією

або ж благовістям згідно Матвія.

292

І Фому Господь вибрав апостолом. Коли згодом Господь Ісус помер і

потім воскрес, Фома довго ще не міг повірити цьому.

Пилип, дев'ятий апостол, теж сумнівався, що Ісус може нагодувати силу-

силенну народу п'ятьма хлібами. Був ще апостол Варфоломій, його також

називали Нафанаїлом, його бачив Ісус на молитві під фіговим деревом; це був

друг Пилипа.

Одинадцятого апостола звали Симоном, так як і Петра, брата Андрія. Але

цього Симона називали ще Кананітом, тому що він був родом з Канів, де Ісус

перетворив воду на вино.

Дванадцятого апостола називали Юдою Іскаріотом, котрий згодом зрадив

Ісуса і видав Його ворогам. Він служив сатані, виконуючи його бажання, і Ісус

про це знав. Однак і його Господь вибрав апостолом. Краще для нього було б

ніколи не народжуватися на світ.

Ось імена всіх дванадцять апостолів:

Симон-Петро і Андрій — брати рибалки,

Яків і Іван — брати риболови,

Яків і Юда — брати, котрі написали два Послання.

Матвій — митник, збирач мита,

Фома — неквапливий на віру,

Пилип — привів до Господа Нафанаїла,

Варфоломій або Нафанаїл — Господь бачив його під фіговим деревом,

Симон Кананіт — походженням з Кани Галілейської,

Юда Іскаріот — зрадник і запроданець.

З цими дванадцятьма апостолами Ісус зійшов з гори і зупинився на

рівнині, і безліч хворих зцілив, котрі приходили до Нього з усіх-усюд з

проханням виявити ласку до них і уздоровити.

293

Зрада ІудиНа четвертий день після Свого урочистого входу в Єрусалим Ісус Христос

сказав ученикам Своїм: "Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син

Людський виданий буде на розп`яття".

Цього ж дня, тобто у середу, первосвященики, книжники і старійшини

народу зібрались у первосвященика Каяфи і радились, як би їм знищити Ісуса

Христа. На цій раді вони вирішили взяти Ісуса Христа хитрощами і вбити

Його, але не у свято (тоді збирається багато народу), щоб не було заворушення

в народі.

Один з дванадцяти апостолів Христових, Іуда Іскаріотський, був дуже

жадібний до грошей; і вчення Христове не виправило його душі. Він прийшов

до первосвящеників і сказав: "Що хочете дати мені, – і я вам видам Його?"

Вони зраділи і запропонували йому тридцять срібників.

Відтоді Іуда шукав слушної нагоди, щоб видати Ісуса Христа не при

народі.

(Див.: Мф 26, 1–5 і 14–16; Мк 14, 1–2 і 10–11; Лк 22, 1–6).

Христос і ПілатКоли привели Господа Ісуса Христа до Пилата, то вже біля преторії

зібралося багато народу, начальників і старійшин.

Пилат, скликавши первосвящеників, начальників і народ, сказав їм: «Ви

привели до мене Чоловіка Цього, Який ніби розбещує народ; і ось я перед вами

допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви

звинувачуєте Його. Я відсилав Його до Ірода, але й він також нічого не

знайшов у Ньому вартого смерті. Отже, краще я покараю Його і відпущу».

Пилат так казав бо євреїв був звичай звільняти на свято Пасхи одного

в'язня, якого вибирав народ. Пилат, користуючись цією нагодою, сказав

народові: «Є у вас звичай, щоб я одного в'язня відпускав вам на Пасху; чи

хочете, відпущу вам Царя Юдейського?» Пилат був упевнений, що народ

294

проситиме за Ісуса, бо знав, що начальники видали Ісуса Христа із заздрощів

та злоби.

Коли Пилат сидів на судилищі, дружина його прислала до нього сказати:

«Не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні

через Нього».

Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити звільнення

Варавви. Варавва був розбійником, якого посадили у в'язницю, разом зі

спільниками, за бунт і вбивство. Тоді народ, навчений старійшинами, став

кричати: «Відпусти нам Варавву!»

Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, вийшов і, підвищивши голос, сказав:

«Кого хочете, щоб я відпустив вам: Варавву чи Ісуса, званого Христом?» Усі

закричали: «Не Його, а Варавву!»

Тоді Пилат запитав їх: «Що ж хочете, щоб я вчинив з Ісусом, нареченим

Христом?» Вони закричали: «Розіпни Його, розіпни!» Пилат знову сказав їм:

«Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, вартого смерті, не знайшов у Ньому. Отже,

покаравши Його, відпущу».

Але вони ще більше кричали: «Розіпни Його! Хай буде розіп'ятий Він!»

Тоді Пилат, намагаючись викликати у народу співчуття до Христа, повелів

воїнам бити Його. Воїни відвели Ісуса Христа у двір і, роздягши Його,

жорстоко били. Потім вдягли на Нього багряницю (коротку червону одежу без

рукавів, яка застібувалася на правому плечі) і, сплівши вінець з колючого

терну, поклали Йому на голову, і дали Йому у праву руку тростину замість

царського жезла. І стали глузувати з Нього. Вони ставали на коліна, кланялись

Йому і говорили: «Радуйся, Царю Юдейський!» Плювали на Нього і, взявши

тростину, били по голові і лицю Його.

Потім до юдеїв вийшов Пилат і сказав: «Ось я виводжу Його до вас, щоб

ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої провини». Тоді вийшов Ісус

Христос у терновім вінці і в багряниці.

Пилат сказав їм: «Ось Чоловік!» Цими словами Пилат ніби хотів сказати:

«Погляньте, який Він змучений і зганьблений», гадаючи, що євреї зглянуться 295

над Ним. Та не такі були вороги Христові. Коли первосвященики і слуги

побачили Ісуса Христа, то знову закричали: «Розіпни, розіпни Його». А Пилат

казав їм: «Візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини».

Юдеї відповіли йому: «Ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен

умерти, тому що зробив Себе Сином Божим». Почувши такі слова, Пилат ще

більше злякався. Він увійшов з Ісусом Христом у преторію і запитав Його:

«Звідки Ти?» Та Спаситель не відповів.

Пилат говорить Йому: «Чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю

владу розіп'ясти Тебе і владу маю відпустити Тебе?»

Тоді Ісус Христос відповів йому: «Ти не мав би наді Мною ніякої влади,

якби не було тобі дано звише. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене

тобі». Після цієї відповіді Пилат ще більше бажав визволити Ісуса Христа. Та

юдеї кричали: «Якщо відпустиш Його, ти не друг кесареві; всякий, хто робить

себе царем, противиться кесареві». Пилат, почувши такі слова, вирішив краще

видати на смерть невинну Людину, ніж самому опинитися в немилості

імператора. Тоді Пилат вивів Ісуса Христа, сам сів на судне місце, яке було на

ліфостротоні, і сказав юдеям: «Це Цар ваш!»

Та вони закричали: «Візьми, візьми і розіпни Його!» Пилат говорить їм:

«Чи розіпну Царя вашого?» Первосвященики відповіли: «Немає в нас царя,

крім кесаря». Пилат, бачачи, що нічого не допомагає, а галас збільшується,

взяв води, умив свої руки перед народом і сказав: «Не винний я у Крові

Праведника Цього; дивіться ви» (тобто: нехай ця провина на вас упаде).

Відповідаючи йому, увесь народ єврейський в один голос сказав: «Кров

Його на нас і на дітях наших». Так євреї самі прийняли на себе і навіть на

потомство своє гріх і відповідальність за смерть Господа Ісуса Христа.

Тоді Пилат відпустив їм розбійника Варавву, а Ісуса Христа видав їм на

розп'яття.

296

Ісус Христос на суді у царя ІродаЦю подію описую тільки Євангелист Лука. Ірод зрадів що до нього

привели Ісуса бо хотів щоб Ісус зробив йому якесь чудо. Ірод давно чув уже за

Ісуса і знав що він творить чудеса. Ірод ставив Йому багато запитань але Ісус

нічого не відповідав йому. Книжники і фарисеї почали звинувачувати Його.

Легковажний Ірод, давно вже бажав побачити Христа, щоб подивитися, як

Він творить чудеса, пропонував Христу різні питання, але Христос не удостоїв

його ніякою відповіддю, так як Ірод не достойний відповіді бо питання

задавалися з пустої цікавості.

Тоді Ірод, разом із своїми воїнами, зневаживши Його і познущавшись із

Нього, вдягнув Ісуса у світлий одяг (на знак його невинності) і відіслав назад

до Пилата. З цього часу Ірод І Пилат стали друзями, бо раніше вони ворогували

між собою.

Хоча первосвященики й тут виставляли проти Христа звинувачення, однак

і Ірод не знайшов підстави визнати Христа винним. Тільки у відчутті

ображеного самолюбства, так як Христос не побажав відповідати на його

питання, він зі своїми воїнами насміхався над Христом. Він велів одягнути

Його в блискучий одяг, схожий на той, що носили звичайно царі - не в білий,

який в Римі носили кандидати на громадські посади, а взагалі прикрашений,

можливо, навіть у пурпур. Цим він хотів показати Пилату, що такий «цар» не

може бути їм страшний. Євангеліст Лука при цьому зазначає, що Ірод і Пилат з

цього часу стали друзями, так як Ірод, за висловом Юстина мученика, послав

Ісуса до Пилата на його розсуд і цим виявив свою прихильність і довіру до

Пилата.

Деякі критики визнають всю розповідь про суд над Христом у Ірода

пізньою вставкою, так як не знаходять можливості пояснити, чому всі інші

євангелісти зовсім не згадують про цей суд. Але, власне кажучи, ця розповідь

не приносить нічого особливого протягом процесу, який вівся про Христа,

тому інші євангелісти могли опустити його.

297

АпокаліпсисА що говорять про Апокаліпсис древні пророцтва і пророкування майже

сучасні нам пророки?

Найвідомішим у світі із всіх древніх пророцтв про кінець світу є,

звичайно, біблійне «Одкровення», або Апокаліпсис.

Центральна ідея Апокаліпсиса — боротьба Добра і зла, нерозривно

пов’язана з долями людства. Сюжет «Одкровення» такий: Ісус Христос

розкриває сім печаток якоїсь таємничої Книги, і починається опис різних фаз

війни Добра і зла і пов’язане із цим розкриття доль усього роду людського. Ця

війна починається в душі людини і поширюється на всі сторони людського

життя, згодом всі підсилюючись у своєму прояві.

Ревіння семи труб ангелів знаменують початок нещасть людства. В

Апокаліпсисі описується руйнування природи, поява у світі сил зла. Перед

початком нещасть віруючої ставлять на чоло благодатну печатку, що повинна

охоронити їх від зла і від долі порочних людей.

Бачення семи знамень показує поділ людства на два протилежних табори

добра і зла. Добрі сили зосереджують у царстві Істини, символізованої, по

деяких коментарях, образом дружини, одягненої в Сонце, а злі — у царстві

звіра —антихриста.

Звір, що вийшов з моря, є в Апокаліпсисі символом порочної світської

влади, а звір, що вийшов із землі, — символом церковної влади, що розклалася.

В Апокаліпсисі говориться про свідому суть зла — дияволі, що організує

таємну війну проти церкви і керує нею.

У Баченнях семи чаш дається картина загального морального розкладання.

Відбувається к Армагедон, всесвітня боротьба Добра і зла, на людей

обрушуються нестерпно важкі випробування. Образ Вавилона — блудниці

символізує в «Одкровенні» людство, що зрадилося порокам,, що відступив від

Бога. Влада і сила зла розходиться на всі області життя людства.

А потім починається Божий суд над силами зла.

298

Гог і Магог — уособлення сил зла — знищуються другим пришестям

Христа. Вічному покаранню піддається диявол, що поклав початок всім

беззаконням.

Далі Апокаліпсис оповідає про воскресіння мертвих, Страшному суді і

покаранні нечестивих.

Заключні дві глави описують Нове небо і Нову Землю і блаженне життя

врятованих.

Можливо, опису нещасть в Апокаліпсисі у символічній формі передають

те майбутнє, з яким прийде зштовхнутися людству.

По Апокаліпсисі, після звуків труб семи ангелів починаються нещастя в

природі. Спочатку гине третя частина рослинності, потім гине третя частина

риб і морських тварин, потім відбувається отруєння рік і водойм.

«Одкровення» описує падіння на землю граду і вогню, що палає гори і

світиться зірки, що, мабуть, символізує якісь екстраординарні події у світі

природи або ще небачені форми катаклізмів.

Апокаліпсис оповідає також про поразку третьої частини Сонця і зірок і

затьмаренні їх. Багато сучасних коментаторів «Одкровення» схильні бачити в

цьому вказівка на екологічні нещастя, забруднення атмосфери настільки, що

через неї із працею буде пробиватися сонячне і зоряне світло. Нарешті,

«Одкровення» говорить про навалу на мир сарани, що вийшла з безодні, — під

цим символом розуміються незліченні бесівські сили, вплив яких на людей

підсилиться під час апокаліптичних подій. Очолить цю сарану Аполліон, що

значить «згубник», тобто диявол.

В Апокаліпсисі описується і грандіозна війна, від якої гине третина

людей. І хоча опис цієї війни своїми символами нагадує сучасну військову

техніку — танки, артилерію, військові літаки і навіть ядерні ракети, — все-таки

багато дослідників «Одкровення» думають, що мова в ньому йде в більшій мірі

про ідейну війну на духовному плані, а не про реальний бій. Втім, можливо,

апостол Іоанн мав на увазі і те і інше: Армагедон, тобто битва Добра і зла на

духовному плані, сама по собі може виражатися і в «земних» війнах.299

Афористичні біблійні висловиВавилонське стовпотворіння

У стародавній Месопотамії (тепер ця земля входить до складу Іраку) було

місто Вавилон. За біблійною розповіддю, після всесвітнього потопу люди

вирішили без благословення Бога прославити себе, побудувавши цегляну вежу

аж до неба. Тоді на землі була одна мова, якою говорило все людство.

Ображений зухвальством людей, Бог покарав їх. Він змішав мови будівничих, і

люди перестали розуміти одне одного. Бог розсіяв людей по всій землі.

Вислів «вавилонське стовпотворіння» вживається на позначення справи,

яка не буде завершена, а також на позначення безладу, галасу, метушні.

Манна небесна

Пророк Мойсей вів євреїв у землю обітовану впродовж сорока років. Він

добував людям воду зі скелі, примушував розступитися море, діставав їжу.

Люди їли манну небесну, яка кожного ранку падала з неба (Вих. 16).

«Манна небесна» вживається у значенні несподіваних життєвих благ, чогось

бажаного, легкодоступного.

Кінець світу

У Біблії (в Об’явленні Івана Богослова) розповідається про друге

пришестя Ісуса Христа й появу антихриста, про боротьбу між ними, про

тисячолітнє царство Ісуса, страшний суд і кінець світу, а потім про вічне

Царство Ісуса Христа і праведників. Вирази «страшний суд» і «кінець світу»

вживаються в перебільшенні чогось, особливо при жартівливо-іронічному

зображенні сварки, безладдя, стихійного лиха.

Випити гірку чашу

Образ чаші страждання (гіркої чаші) зустрічається в Євангелії.

Вживається він у значенні: перетерпіти всі випробування, всі неприємності, яка

б не була важка справа, виконати її до кінця (Пс. 74 (75): 9).

Юдин поцілунок - це символом зрадництва та лицемірства. Він

вживається до тих людей, які за дружбою приховують справжню ворожість.

 Умивати руки - знімати з себе відповідальність за щось300

Цей вираз походить з Євангелія. Пилат, віддаючи Ісуса для розправи проти

своєї волі, умив руки і сказав: «Я невинний у крові Його! Самі ви побачите»

Іти на Голгофу. Голгофа —це горб на околиці Єрусалима, де був

розп'ятий Ісус Христос (Матей, 27:31—36). Означає страждання, подвижництв

Обітована земля - це місце куди хто-небудь мрії попасти.

Содо́м і Гомо́рра — два стародавніх біблійних міста, які, згідно з Біблією,

були знищені Богом за гріхи (мужолозтво) мешканців. ( крайній безлад, хаос,

метушня)

Нести свій хрест - означає великі страждання, які доводиться терпіти

людям, що відстоюють справедливість у житті.

Кесарево кесарю, а богу богове - це означає кожному - своє, кожному -

по заслузі.

Єгипетська неволя - вираз виник з біблійного оповідання про

надзвичайно тяжке становище іудеїв під час перебування їх в єгипетському

полоні (Ісход, 1, 13-14). Вживається у значенні: тяжка підневільна праця,

залежність, рабство.

Каїнова печать - у біблійному міфі Каїн - один із синів Адама і Єви ;

після того як він убив свого брата Авеля (це було перше вбивство на землі) ,

бог "зробив йому" знамення " (Буття, 4). Ім'я Каїн , що стало загальним для

тяжкого злочинця, нелюда , вбивці, вживається і як лайливе вираз. Виник

звідси ж вираз " каїнова печать " вживається у значенні: клеймо злочину.

301

Список використаної літератури

1. Наказ Міністерства освіти і науки України від 11. 09. 2009 р. № 854 “Про

затвердження нової редакції Концепції профільного навчання у старшій школі”

// Українська мова та література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та

колегіумах. - 2009. - № 10.

2. Аксёнова М. Д. Энциклопедия для детей. Т. 7. Искусство. Ч. 1. - 2-е изд., -

М.: Аванта+, 2000.

3. Андріяненко В. І. Історія і теорія української і зарубіжної

культури // Навч. посіб. — Луганськ: Східноукраїнський національний ун-т

ім. Володимира Даля. 2007.

4. Антонова К. А. История Индии. — М., 1979.

5. Афонін В. О., Афонін Ю. В., Зюзіна Т. О. Історія і теорія культури:

(плани-завдання до практичних занять для студ. перших курсів денної та

заочної форми навчання зі спец."Культурологія") / Луганський держ.

педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. Кафедра культурології і

кіно-телемистецтва. — Луганськ, 2002.

6. Безвершук Ж. О. Історія культури в термінах і назвах: Словник-довідник. —

К. : Вища школа, 2003.

7. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване виховання / Науково- методичний

посібник. Київ, 1998.

8. Бінгем Джейн, Чандлер Фіона, Таплін Сем. Всесвітня історія: повна

ілюстрована енциклопедія. — К. : Країна Мрій, 2007.

9. Босьє С. Міфи та легенди народів світу // Дитяча енцикл. - К.: Махаон-

Україна, 2005.

10. Васильев Л. С. История Востока. В 2-х т. — М., 1994.

11. Васильев Л. С История религий Востока. - М., 1998.

12. Волощук Є. В. Світова література: підручник для 6-го кл. загальноосвіт.

навч. закл. - К.: Генеза, 2014.

13. Гловацька К. І. Міфи давньої Греції. - К.: Веселка, 1980.302

14. Горбач Н. Я; Гелей С. Д., Російська З. П. та ін. Теорія та історія світової і

вітчизняної культури: Підручник. – Львів: Каменяр. 1992.

15. Голованов С. О., Костирко С. В. Історія Стародавнього світу: Підручник

для 6-го кл. - К.: Грамота, 2006.

16. Замаровський В. Їх величності піраміди: Наук.-худож. нарис: Для ст. шк.

віку; Переклав зі словацької А. Семенович; Мал. О. Пока. - К.: Веселка, 1988

17. Кашуба Є. Гра як спосіб стимулювання в учні інтересу до предмета в

6 кл.// Зарубіжна література. - 2012. - №12

18. Кислюк К., Кучер О. Релігієзнавство: Навчальний посібник для студентів

вузів. Нар. укр. акад.. -3-є вид., перероб. і доп.. -К.: Кондор, 2004.

19. Кіндер Г., Хільгеман В. «Всесвітня історія: dtv-Atlas»:Пер. з нім. —

К.:Знання-Прес, 2001.

20. Коваленко В. Від минулого до майбутнього// Зарубіжна література. - 2012. -

№9

21. Ковбасенко Ю. І., Ковбасенко Л. В. Зарубіжна література: Підручник для 6

кл. загальноосвіт. навч. закл. - К.: Грамота, 2006.

22.  Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Курс лекцій. — К.:

Либідь, 1996.

23. Крижанівський О. П. Історія стародавнього Сходу: Підручник. — Київ.:

Либідь, 2000.

24. Крупко Н. Проблеми гуманізації освіти та формування творчої особистості

на уроках літератури та етики // Зарубіжна література в школі. - 2008. - № 4.

25. Левчук T. Історія світової культури : навч. посіб. — К., 1994.

26. Лурье И., Полтавский М., Всемирная история. Энциклопедия: в 10-ти т. —

М.: Госдарственное издательство политической литературы, 1956 г.

27. Марченко Л. “Дивосвіт" - зразок профільного навчання художньо- естетич

ного напряму // Освіта України. - 2004, 17 лютого.

28. Миропольська Н. Є. та ін. Художня культура світу // Навчальний посібник

для загальноосвітніх навчальних закладів. – Київ: Вища школа, 2001.

29. Могила О. О., Чумаков С. В. Міфологія: " Я пізнаю світ" Межиріччя, 303

Стародавній Єгипет, Стародавня Греція, Стародавній Рим: Дит. енцикл. - К.:

Школа, 2004.

30. Нікініна І. Міфологія Стародавнього світу. Дидактичні матеріали. - К.,

2010.

31. Ніколенко О. М. Вивчення зарубіжної літератури. 7 кл. - Х.: Веста: Видав

ництво "Ранок", 2002.

32. Оппенхейм А. Л. Древняя Месопотамия. - М, 1997.

33. Орлова. Т.В.  Всесвітня історія. Історія цивілізацій : навчальний посібник –

Київ : Знання, 2012. 

34. Пащенко В. І., Пащенко Н. І. Антична література. Греція. ІV частина.

Посібник для вчителів заруб. літ. і студ. гум. фак. - К.: Навчальний

посібник,1997.

35. Пометун О. І., Мороз П. В., Малієнко Ю. Б. Всесвітня історія. Історія

України: підруч. для 6 кл. загальноосвіт. навч. закладів. - К.: Видавничий дім

"Освіта", 2014.

36. Рубель В. А. «Історія середньовічного Сходу» — К.: Либідь, 2002.

37. Сафарян С. І., Дорофеєва Н. І. Зарубіжна література: Підручник для 7 кл.

загальноосвіт. навч. закладів. - К.: Вежа, 2003.

38. Синха Н. К., Банерджи А. Ч. История Индии / пер. с англ. В. Степанова. —

М.: Из-во иностр. лит-ры, 1954.

39. Сипко Л. М. Зарубіжна література (Хрестоматія). 7 кл. - Т.: Астон. 2002.

40. Чередник Л. А. Вивчення зарубіжної літератури. 6 кл. - Х.: Веста:

Видавництво "Ранок", 2007.

304

Інтернет - джерела

http://supermif.com

http://pidruchniki.com

http://biblikos.org.ua/

http://dovidka.biz.ua/

http://dyvensvit.org/

http://uk.wikipedia.org/

http://poez.in.ua/

http://www.ukrlit.vn.ua/

http://www.esc.lviv.ua/

http://ikeudhpoa.blogspot.com/

305

Для нотаток

306