odeku.edu.uaodeku.edu.ua/wp-content/uploads/v-zbirnik-tez-konferentsiyi1.pdf · 3 ЗМІСТ...

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЗБІРНИК

тез за матеріалами студентської наукової конференції ОДЕКУ

6 - 10 квітня 2015 р.

Одеса – 2015

2

Збірник тез за матеріалами студентської наукової конференції ОДЕКУ 6 - 10 квітня 2015.- Одеса: ТЕС, 2015.- 282 с. Укладачі: Жигайло О.Л., Іконнікова В.В., рада з НДРС

@ Одеський державний екологічний університет, 2015

3

ЗМІСТ

Секція АВТОМАТИЗОВАНИХ СИСТЕМ МОНІТОРИНГУ

НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

12

Дудкін А.Ф. СУЧАСНІ МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ

АТМОСФЕРНОГО ТИСКУ

12

Зенченко Д.С. ЕЛЕКТРОПРИВІД АНТЕННОЇ СИСТЕМИ МРЛ-5 13

Зенченко Д.С. ДЖЕРЕЛА МЕТЕОІНФОРМАЦІЇ 14

Козакова Ю.Ю. ПРОФАЙЛЕРИ 15

Рибченко М.Е. АНТЕННО-ХВИЛЬОВОДНА СИСТЕМА МРЛ-5 16

Салабаш О.Ю. ПОБУДОВА РОЗГОРТОК ПРОСТОРОВИХ ФІГУР

ПО ЇХ ОРТОГОНАЛЬНИМ ПРОЕКЦІЯМ

17

Павленко І.В. ПОКОЛІННЯ МОБІЛЬНОГО ЗВ'ЯЗКУ 19

Біличенко М. О. СИСТЕМА БЕЗДРОТОВОГО ЗБОРУ

ПОКАЗАННЯ ЛІЧИЛЬНИКІВ

21

Фомін О.С. СУЧАСНІ МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ СОНЯЧНОЇ

РАДІАЦІЇ

23

Секція АГРОМЕТЕОРОЛОГІЯ 25

Тімофєєва О.О. ОЦІНКА ТЕПЛО- ТА ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ

ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ НА ТЕРИТОРІЇ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25

Загрійчук А.В. ВПЛИВ РАННЬОВЕСНЯНИХ ЗАМОРОЗКІВ

РІЗНОЇ ІНТЕНСИВНОСТІ ТА ТРИВАЛОСТІ НА ФОРМУВАННЯ

ВРОЖАЙНОСТІ КАРТОПЛІ В КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ

26

Білочук Д. МОДЕЛЮВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ЯРОГО

ЯЧМЕНЮ В РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

27

Трачук О. МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ

ПОТЕНЦІЙНОГО ВРОЖАЮ ПОСІВІВ ЯРОГО ЯЧМЕНЮ В

ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ

28

Субота Ю. АГРОМЕТООРОЛОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ

ВРОЖАЇВ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ

29

Димитров І. МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ

ПОТЕНЦІЙНОГО ВРОЖАЮ ПОСІВІВ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ В

ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

30

Голінка О.С. ПРОСТОРОВА І ЧАСОВА МІНЛИВІСТЬ

УРОЖАЙНОСТІ КУКУРУДЗИ В СТЕПУ УКРАЇНИ

31

Полянський В. ВПЛИВ АКТИВОВАНОЇ ВОДИ НА ЖИВІ

ОРГАНІЗМИ

32

Ткач І.В. МОДЕЛЮВАННЯ ВПЛИВУ РІЗНИХ СТРОКІВ СІВБИ

НА ПРОДУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС ГОРОХУ У ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

33

Поляков Є. МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ

ПОТЕНЦІЙНОГО ВРОЖАЮ ПОСІВІВ СОНЯШНИКУ В

ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

34

4

Аксельруд П.Д. ВПЛИВ ЗМІН КЛІМАТУ НА УРОЖАЙНІСТЬ

КУКУРУДЗИ В КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ

36

Секція ВИЩОЇ ТА ПРИКЛАДНОЇ МАТЕМАТИКИ 38

Bulda D. RELATIVISTIC GAUGE-INVARIANT THEORY OF

SPECTRA OF THE FINITE FERMI-SYSTEMS

38

Стрельцова А. НОВЫЙ ПОДХОД К ЧИСЛЕННОМУ РЕШЕНИЮ

ИСПИНОРНЫХ УРАВНЕНИЙ ВИДА ДИРАКА, И ЕГО

НЕКОТОРЫЕ ПРИМЕНЕНИЯ

40

Halupa D. NEW METHODS OF MATHEMATICAL MODELING IN

MODERN NEUROCYBERNETICS AND NEUROPHYSIOLOGY

42

Греккова А. ДИНАМИКА НЕЙРОСЕТЕВЫХ СИСТЕМ НА ОСНОВЕ

ФОТОННОЙ ЛУНЫ

44

Салабаш О. ДИНАМИКА НЕЙРОСЕТЕВЫХ СИСТЕМ НА

ОСНОВЕ СУПЕРАТОМНЫХ ЭЛЕМЕНТОВ

46

Korotkaya Т. THEORY OF FRACTAL: ALGORITHM OF

COMPUTING FRACTAL DIMENSIONS

47

Баршевський В. РІВНЯННЯ ДІРАКА-ФОКА ТА ФУНКЦІЇ ФЕРМІ 48

Аксьонова А. ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ НАВЧАННЯ НЕЙРОМЕРЕЖ 49

Масловський М. ГАММА-ФУНКЦІЯ. БЕТА-ФУНКЦІЯ 50

Красовська Л. ДИФЕРЕНЦІЙОВНІСТЬ ФУНКЦІЇ. ГЛАДКІСТЬ

ЛІНІЇ

52

Комаренко А. ОРТОГОНАЛЬНІ ТА ІЗОГОНАЛЬНІ ТРАЄКТОРІЇ 54

Громенко Д. ГЕОМЕТРИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ЗАДАЧ

ЛІНІЙНОГО ПРОГРАМУВАНЯ

56

Чумаченко В. ГЕОМЕТРИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ЗАДАЧ

НЕЛІНІЙНОГО ПРОГРАМУВАНЯ

57

Богушенко А. МЕТОД СІМПСОНА 58

Лука М. ЗАДАЧІ НЕЛІНІЙНОГО ПРОГРАМУВАННЯ З РІЗНИМИ

ТИПАМИ ОБМЕЖЕНЬ

60

Топор І. РІВНЯННЯ В ПОВНИХ ДИФЕРЕНЦІАЛАХ.

ІНТЕГРУЮЧИЙ МНОЖНИК

62

Костюк А. ІНТЕГРУВАННЯ КОМПЛЕКСНОЇ ФУНКЦІЇ ДІЙСНОЇ

ЗМІННОЇ

63

Дудкін А.Ф. ЗАСТОСУВАННЯ ОПЕРАТОРА ГАМИЛЬТОНА 64

Зябухін Т. ЗАСТОСУВАННЯ КОМПЛЕКСНИХ ЧИСЕЛ У

ГЕОМЕТРІЇ

65

Тиченко А.В. ВКЛАД КОШІ В РОЗВИТОК МАТЕМАТИЧНОГО

АНАЛІЗУ

66

Джура О. ІНТЕГРУВАННЯ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО БІНОМА 68

Гульпа Т. ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ НЕЯВНИХ ФУНКЦІЙ

БАГАТЬОХ ЗМІННИХ

70

Схабовський В.А. ЛЮДИНА ВИМІРЮЄ ЗЕМЛЮ 72

5

Молчанова К.О. ГІПЕРКОМПЛЕКСНІ ЧИСЛА 74

Міхайленко В.І. МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ 76

Секція ВОДНИХ БІОРЕСУРСІВ ТА АКВАКУЛЬТУРИ 78

Бережна М.С. РОЗВЕДЕННЯ ЩУКИ У КОРОПОВИХ СТАВАХ

ЯК БІОЛОГІЧНОГО МЕЛІОРАТОРА

78

Крутоголова Л.В. ТВАРИННІ ОРГАНІЗМИ ТА ЇХ РОЛЬ У

СТАВАХ

79

Нікітіна М.Д. ЛОВ КАСПІЙСЬКОЇ КІЛЬКИ КОНУСНИМИ

ПІДХВАТАМИ

80

Мельниченко Д.О. БУДОВА І ФУНКЦІЇ ЕЛЕКТРИЧНИХ

ОРГАНІВ РИБ

81

Секція ГІДРОЕКОЛОГІЇ І ВОДНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 82

Голівачук В.В. ВИКОРИСТАННЯ СУПУТНИКІВ В ГЕОДЕЗІЇ ТА

НАВІГАЦІЇ

82

Корчинська І.В. НОВІТНІ ДОСЯГНЕННЯ В ГЕОДЕЗІЇ 83

Панасюк К.О. ОРІЄНТУВАННЯ. ПРИЛАДИ ДЛЯ

ОРІЄНТУВАННЯ

84

Тижнева К.С. ПРО ПОЛЯРНЕ СЯЙВО 85

Масловський М.О. КВАРЦ ТА ЙОГО РІЗНОВИДИ 86

Андрєшкова О.О. ГЕОЛОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЬОДОВИКІВ ТА

ЇХ РОЛЬ У ФОРМУВАННІ РЕЛЬЄФУ

87

Аксьонова А.Е. ФЛЮОРИТ, ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ ТА

ВЛАСТИВОСТІ

88

Гюльахмедова К.Р. ЕОЛОВІ ПРОЦЕСИ ТА ФОРМИ РЕЛЬЄФУ 89

Комаренко А.Д. АНТРОПОГЕННІ ГЕОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА

ОХОРОНА ГЕОЛОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА

90

Чумаченко В.В. МЕТАМОРФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ЇХ РОЛЬ В

РЕЛЬЄФОУТВОРЕННІ

91

Секція ГІДРОЛОГІЇ СУШІ 92

Баліка Г.Ф.ТЕРИТОРІАЛЬНІ ДОВГОСТРОКОВІ ПРОГНОЗИ

ХАРАКТЕРИСТИК ВЕСНЯНОГО ВОДОПІЛЛЯ В БАСЕЙНІ

ПРИП'ЯТІ (У МЕЖАХ УКРАЇНИ)

92

Вакуленко А.Г. ПРОСТОРОВО-ЧАСОВИЙ РОЗПОДІЛ

ГІДРОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У ПОВЕРХНЕВИХ ВОДАХ

БАСЕЙНУ р. ПІВДЕННИЙ БУГ

93

Василенко Г.А. ДУНАЙ ТА ЙОГО ДЕЛЬТА В УКРАЇНІ 94

Ємельянова К.Б. РОЗРАХУНКОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

МАКСИМАЛЬНОГО СТОКУ ВЕСНЯНОГО ВОДОПІЛЛЯ НА

ТЕРИТОРІЇ ПРИЧОРНОМОРСЬКОЇ НИЗОВИНИ

95

Жуков П.В. ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА

РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ МАЛИХ РІЧОК УКРАЇНИ

96

6

Іващенко С.В. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ПРОЕКЦІЙ

ЗМІН КЛІМАТУ ТА ВОДНИХ РЕСУРСІВ У ХХІ СТОЛІТТІ

97

Коляда К.В. ТЕРИТОРІАЛЬНІ ДОВГОСТРОКОВІ ПРОГНОЗИ

ХАРАКТЕРИСТИК ВЕСНЯНОГО ВОДОПІЛЛЯ В БАСЕЙНАХ

РІЧОК ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

98

Костенко О.I. ЗАСТОСУВАННЯ РЕДУКЦІЙНОЇ ФОРМУЛИ ДЛЯ

РОЗРАХУНКУ МАКСИМАЛЬНИХ МОДУЛІВ СТОКУ

ВЕСНЯНОГО ВОДОПІЛЛЯ В БАСЕЙНІ РІЧОК ВЕРХІВ’Я

р.СІВЕРСЬКИЙ ДОНЕЦЬ

99

Костюк А.І. СТАТИСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЧАСОВИХ

РЯДІВ МАКСИМАЛЬНИХ ВИТРАТ ТА ШАРІВ СТОКУ

ВЕСНЯНОГО ВОДОПІЛЛЯ В БАСЕЙНІ Р. ПІВДЕННИЙ БУГ

100

Котнєва О.А. ПРИНЦИПИ ІРІГАЦІЙНОЇ ОЦІНКИ

ПРИДАТНОСТІ ВОД В УМОВАХ ДЕФІЦИТУ

ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕННОСТІ

101

Кравчук Ю.О. ВОДНИЙ БАЛАНС ЗРОШУВАЛЬНИХ ЗЕМЕЛЬ В

УМОВАХ ВОДОЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО ВОДОКОРИСТУВАННЯ

102

Ніколаєв І.І. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ВОД І

ВОДНИХ РЕСУРСІВ ЯК ОСНОВНИЙ ЧИННИК ЕКОЛОГІЧНОЇ

БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПОЛИВНИХ ЗЕМЕЛЬ

103

Сбітнєв Д.О. КЛІМАТИЧНІ СЦЕНАРІЇ, ЇХ ОСНОВНІ

ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ

104

Скороход Д.П. МАКСИМАЛЬНИЙ СТІК ДОЩОВИХ ПАВОДКІВ

НА ТЕРИТОРІЇ ПРИЧОРНОМОРСЬКОЇ НИЗОВИНИ

105

Суптеля І.С. МЕТОД ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ДОВГОСТРОКОВИХ

ПРОГНОЗІВ ХАРАКТЕРИСТИК ВЕСНЯНОГО ВОДОПІЛЛЯ В

БАСЕЙНІ ДЕСНИ

107

Ташева С.C. ВОДНІ РЕСУРСИ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ В БАСЕЙНІ

р.ДНІСТЕР ТА НАДАННЯ ЇХ У КОРИСТУВАННЯ НА УМОВАХ

ОРЕНДИ

108

Ташева С.С. МАКСИМАЛЬНИЙ СТІК ВЕСНЯНОГО ВОДОПІЛЛЯ

В БАСЕЙНІ РІЧКИ ПРИП’ЯТЬ

109

Секція ЕКОНОМІКИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ 110

Коротка Т.О. ЕКОНОМІКА ЗМІНИ КЛІМАТУ ТА

ВИКОРИСТАННЯ СОНЯЧНОЇ ЕНЕРГІЇ

110

Салабаш О.Ю. ЗЕЛЕНА ЕКОНОМІКА 112

Соколовська М.Р. ПРИНЦИПИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО

МАРКУВАННЯ

113

Бурлаченко К.М. СКЛАДОВІ УСПІХУ ПІДПРИЄМСТВ, ЩО

НАДАЮТЬ ЕКОЛОГІЧНІ ПОСЛУГИ

115

7

Аверкіна А.О. ЕКОЛОГО - ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ

ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

117

Бажак К.М. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ЕКОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ

ПРИРОДНИХ ФАКТОРІВ

119

Делі-Іванова Г.С. ПРОБЛЕМИ М ЕНЕДЖМЕНТУ ПРИРОДНИХ

РЕСУРСІВ

121

Познанська М.С. РЕСУРСО-ЕКОЛОГИЧНІ РЕАЛІЇ В УКРАЇНІ 123

Ярошенко Ю.О. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ

ЕКОНОМІКИ

125

Соколовська М.Р. ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

126

Валович О.Д. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ МЕТОДИ

РЕГУЛЮВАННЯ СТАНУ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО

СЕРЕДОВИЩА

128

Шарига С.О. НОРМУВАННЯ АНТРОПОГЕННОГО

НАВАНТАЖЕННЯ НА НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ

СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ЕЛЕМЕНТ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

130

Хлівнюк В.В. УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ НАВКОЛИШНЬОГО

ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

131

Секція ЗАГАЛЬНОЇ ТА ТЕОРЕТИЧНОЇ ФІЗИКИ 132

Колосовський П.В. ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ РАДІАЦІЙНО-

ЕКОЛОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ ТА ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ

ПРИ ЗАБРУДНЕННІ ЛІСОВИХ МАСИВІВ

132

Попкова О.О. РЕАБІЛІТАЦІЯ ТЕРИТОРІЙ, ЗАБРУДНЕНИХ

РАДІОНУКЛІДАМИ ВНАСЛІДОК АВАРІЇ НА ЧАЕС.

СУЧАСНИЙ СТАН

134

Секція ІНФОРМАТИКИ Й ОХОРОНИ ПРАЦІ 136

Козлов М. О. , Караванов О.В СИСТЕМА ОХОРОНИ ПРАЦІ ЯК

НЕВІД’ЄМНА ЧАСТИНА ЕКОЛОГІЇ ЛЮДИНИ

136

Ташева С.С , Василенко Г.О. АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОГО

СПІВРОБІТНИЦТВА З ОХОРОНИ ПРАЦІ

137

Павленко И.В., Неткачев М.В., Рибчінський Л.М. АКТУАЛЬНІ

ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ПРАЦІ

138

Субин Д.П. ОРГАНИЗАЦИЯ ОХРАНЫ ТРУДА НА СУДАХ

ФЛОТА РЫБНОЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ

139

Місюра К. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ В

РИБНОМУ ГОСПОДАРСТВІ

141

Дарій А. П. ІНФОРМАЦІЙНА ПОШУКОВА СИСТЕМА З

ПРОДАЖУ ТОВАРІВ

143

Горовий В.В. АВТОМАТИЗОВАНА ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА

СКЛАДСЬКОГО ОБЛІКУ

144

8

Очеретнюк С. ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА ПІДТРИМКИ

ДІЯЛЬНОСТІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО КОМПЛЕКСУ

145

Федючек О.В. СПЕЦІАЛІЗОВАНА ІФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА

МЕДИЧНОГО ЗАКЛАДУ ДЛЯ НАДАННЯ ПЕРВИННОЇ

ДОПОМОГИ

146

Валевський С. ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА ПІДТРИМКИ

ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «ЦЕНТР

ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ»

147

Сорокатов М.І. ІНФОРМАЦІЙНО-ПОШУКОВА СИСТЕМА

ТУРИСТИЧНОЇ АГЕНЦІЇ

148

Щекотілін В. ІНФОРМАЦІЙНО-ПОШУКОВА СИСТЕМА

АГЕНТСТВА НЕРУХОМОСТІ

149

Дмитрієнко К.Ю. ЯКІСТЬ ТА БЕЗПЕКА ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ В

КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

151

Ільїна В. О. НЕБЕЗПЕКИ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ ТА ЇХ ВПЛИВ

НА ЛЮДИНУ

153

Комаренко А. Д. СТАН ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕХНОГЕННОЇ

БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ

155

Познанська М.С. НЕБЕЗПЕКИ СПРИЧИНЕНІ ДІЯЛЬНІСТЮ

НЕТРАДИЦІЙНИХ КУЛЬТІВ

157

Салабаш О. Ю. ПРОБЛЕМА НАСИЛЬСТВА СЕРЕД МОЛОДІ ТА

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ВІД НАСИЛЬНИЦЬКИХ ПОСЯГАНЬ

159

Секція ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ 161

Кручиніна Ю.В. ПРОЕКТУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-

ПОШУКОВОЇ СИСТЕМИ ГОТЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ

161

Темчук-Олійник А.В. ВИРОБНИЦТВО СУЧАСНОГО

КОМП'ЮТЕРА

162

Рибченко М.Е. МОДЕЛЮВАННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ ІНТЕРНЕТ

ПОРТАЛУ МОБІЛЬНИХ ПРИСТРОЇВ

164

Федорова К.І. ПЕРЕШКОДОСТІЙКЕ КОДУВАННЯ 166

Глікліх А.М. HTML 5 168

Зенченко Д.С. МОДЕЛЮВАННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ

ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНОЇ

КОМПАНІЇ

170

Секція МЕНЕДЖМЕНТУ ПРИРОДООХОРОННОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ

172

Борисова А.Л. РИЗИКИ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ

ДІЯЛЬНОСТІ

172

Гроховецька М. С. СТИМУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЦТВА

ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТОЇ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ

174

Єрмак Н.В. УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ЯКОСТІ НА

ПІДПРИЄМСТВІ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

176

9

Делі-Іванова Г.С. СУЧАСНЕ ВДОСКОНАЛЕННЯ

ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПІДТРИМКИ УПРАВЛІННЯ ЗА РАХУНОК

ПРОВЕДЕННЯ РЕІНЖИНІРИНГУ

178

Кривошапка Т.О. МЕНЕДЖЕР ЯК ОРГАНІЗАТОР

КОНКРЕТНИХ ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

180

Бажак К.М. ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖЕРА В

СУЧАСНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ

182

Грігорян З.А. ОСОБЛІВОСТІ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ

ВІДНОСИН УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

184

Соколовська М.Р. ВПЛИВ МАРКЕТИНГУ НА РОЗВИТОК

РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

185

Міланічева М.К. СТРУКТУРА СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО

МЕНЕДЖМЕНТУ

187

Москаленко М.Ю. ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

ВОДНИХ РЕСУРСІВ БАСЕЙНУ РІКИ ДНІСТЕР ТА ШЛЯХИ ЇХ

ВИРІШЕННЯ

189

Борисова А.Л. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕКОТУРИЗМУ НА

ТЕРИТОРІЯХ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ

191

Паірелі Р.Ю. ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ МЕХАНІЗМ

ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

192

Секція ОКЕАНОЛОГІЇ ТА МОРСЬКОГО


194

Чеплак Л.І. СУПУТНИКОВІ МЕТОДИ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА

ЛЬОДОМ

194

Секція ПРИКЛАДНОЇ ЕКОЛОГІЇ 196

Михайленко В. І. СТІЙКІ ОРГАНІЧНІ ЗАБРУДНЮЮЧІ

РЕЧОВИНИ

196

Красовська Л. О. ПРИЧИНИ ФОРМУВАННЯ ФОТОХІМІЧНОГО

СМОГУ ТА ЙОГО НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ

198

Дрозда К. МОЖДИВІ НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ

ВИКОРИСТАННЯ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ З ГЕНЕТИЧНО

МОДИФІКОВАНИХ ОРГАНІЗМІВ

199

Секція УКРАЇНОЗНАВСТВА ТА СОЦІАЛЬНИХ НАУК 200

Михайленко В.І. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПОЛІТИЧНІ

ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

200

Михальчук К.В. ФОРМУВАННЯ ПОЛIТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

МОЛОДI

201

Трандафіл М.Ф. ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА СУЧАСНОЇ

УКРАЇНСЬКОЇ ЕЛІТИ

203

Аксьонова А.Е. ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО- ОДИН З ЛІДЕРІВ

ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ, УНР.ЙОГО РОЛЬ В УКРАЇНСЬКІЙ

РЕВОЛЮЦІЇ

205

10

Ґортен А.Г. ЗАСЕЛЕННЯ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР`Я Й

ПРИАЗОВ`Я. ЗАСНУВАННЯ НОВИХ МІСТ: ОДЕСИ,

МИКОЛАЄВА, ХЕРСОНА, МАРІУПОЛЯ, КАТЕРИНОСЛАВА.

МІСЦЕ ОДЕСИ В РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ Й КУЛЬТУРИ

ПІВДНЯ УКРАЇНИ

207

Ільїна В.О. НІМЕЦЬКИЙ ОКУПАЦІЙНИЙ РЕЖИМ І

АНТИНАЦИСЬКИЙ ОПІР В УКРАЇНІ. НЕОДНОЗНАЧНІСТЬ

ОЦІНОК ДІЯЛЬНОСТІ ОУН-УПА

209

Клівець Є.О. ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ 211

Гергель К.Ю. ЗАСОБИ АКТИВІЗАЦІЇ УВАГИ СЛУХАЧІВ ПІД

ЧАС ВИСТУПУ

213

Мельниченко Д.О. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ

ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОГО СТИЛЮ

215

Миргородська Я. В. ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ 217

Нємцова В.О. ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО ТА ЙОГО ЖАНРИ 219

Пожарська Є.О. ЗАКОН ПРО МОВИ В УКРАЇНІ: КОНЦЕПЦІЯ

ЗАКОНУ, ВТІЛЕННЯ ЙОГО В ЖИТТЯ

221

Соловей М.О. ЛЕГЕДЗИНО – КОЛИСКА УКРАЇНСЬКОЇ

КУЛЬТУРИ

223

Дели-Иванова А. С. ТОЛЕРАНТНОСТЬ В ОБЩЕСТВЕ 225

Іванько І. І. ВОЛОНТЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ НА УКРАЇНІ 227

Матвієнко Р.С. ПАРТИЗАНСЬКИЙ РУХ НА ОДЕЩИНІ 229

Познанская М.С. СОЦИОЛОГИЯ ДЕВИАНТНОГО ПОВЕДЕНИЯ 231

Потапова Д.О. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В РОКИ ВЕЛИКОЇ

ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ

233

Гроховецька М. С. АБСЕНТЕЇЗМ УКРАЇНСЬКИХ ВИБОРЦІВ ЯК

ПЕРЕПОНА РОЗВИТКУ ТА СИСТЕМНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ

СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: ШЛЯХИ

ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ

235

Дудурич Х. В. МОВА ЯК ОЗНАКА ЕТНОПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 237

Крисак О. О. РОЛЬ ЕТНОПОЛІТИЧНОГО ЧИННИКА В

РЕГУЛЮВАННІ МІЖНАЦІОНАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ У

СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

239

Кулінська Х. В. ПУБЛІЧНА ПОЛІТИКА В ДЕМОКРАТИЧНІЙ

ТРАНСФОРМАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

241

Пелагін А. С. УКРАЇНСЬКИЙ МЕНТАЛІТЕТ: ІСТОРИЧНИЙ

ДОСВІД ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ

243

Федорова К.І. ПРОБЛЕМА ДУШІ У ФІЛОСОФІЇ АРИСТОТЕЛЯ 245

Бажак К.М. УКРАЇНСЬКА МІФОЛОГІЯ 247

Делі-Іванова Г.С. ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА 249

Кривошапка Т.О. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ГРИГОРІЯ

СКОВОРОДИ

251

11

Познанская М.С. УКРАИНСКОЕ БАРОККО 253

Ярошенко Ю.О. УКРАЇНСЬКИЙ ФОЛЬКЛОР 255

Апшай О.М. ДРАГОМАНОВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ 257

Батрак Д.В. ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ЛЕСІ УКРАЇНКИ 259

Говорун Д.М. ЗВ'ЯЗОК КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ З ІНШИМИ

ДИСЦИПЛІНАМ

261

Гроховецька М. С. ВЖИВАННЯ СЛІВ ІНШОМОВНОГО

ПОХОДЖЕННЯ В ТЕРМІНОЛОГІЧНУ ЛЕКСИКУ ЗА ФАХОМ

262

Фаградян А.Е. ПРОБЛЕМА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ – СУРЖИК 263

Федорова К.І. КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО 264

Шамота Я. І. ТАРАС ШЕВЧЕНКО – ХУДОЖНИК 266

Секція ХІМІЇ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА 268

Мельниченко Д.О. ЄДНІСТЬ ОБМІНУ РЕЧОВИН ТА ЕНЕРГІЇ У РИБ 268

Красовська Л.О. СУЧАСНА ЕКОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА - БІОХІМІЧНА

ІНДИКАЦІЯ ДОВКІЛЛЯ НА ПРИКЛАДІ БІОЛОГІЧНОГО ЗАБРУДНЕННЯ

ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ

269

Колеснікова Т.О. ЛІПІДИ В ОРГАНІЗМАХ ГІДРОБІОНТІВ 270

Дмитренко К.Ю. ДИВОВИЖНІ ВЛАСТИВОСТІ ВОДИ 271

Луценко Е.А. ВПЛИВ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ НА ЗАБРУДНЕННЯ

РИБОГОСПОДАРСЬКИХ ВОДОЙМ

272

Секція ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА І КОНТРОЛЮ 273

Кілініч І.С. ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ БУДІВНИЦТВА ТА

ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВОДОСХОВИЩ

273

Білоус Е.В. ВІДГУК БІОРІЗНОМАНІТТЯ НА ЗМІНИ КЛІМАТУ 274

Горенська В.М. АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА У

СФЕРІ ЗМІНИ КЛІМАТУ

275

Кравець В.В. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ УТИЛІЗАЦІЇ ТА

ПЕРЕРОБКИ ХІМІЧНИХ ПРИЛАДІВ СТРУМУ

276

Одарій М.Е. ОЗОНОВІ ДІРКИ – ГЛОБАЛЬНА ПРОБЛЕМА

СУЧАСНОСТІ

277

Рибчинський Л.М. СУЧАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ВИКОРИСТАННЯ ВОДНЕВОЇ ЕНЕРГЕТИКИ

278

Сержант А.С. ЗАЛЕЖНІСТЬ АНТРОПОГЕННОГО

НАВАНТАЖЕННЯ АВТОТРАНСПОРТУ ВІД ЯКОСТІ ПАЛИВА

279

Стьожка Т. ПРОБЛЕМИ ПОВОДЖЕННЯ З МЕДИЧНИМИ

ВІДХОДАМИ

280

Чайковський Є.Є. ПЛАНУВАННЯ І ПРОЕКТУВАННЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЙ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

281

Шерешило Ю.Г. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ

282

12

Секція АВТОМАТИЗОВАНИХ СИСТЕМ МОНІТОРИНГУ


Дудкін А.Ф., ст. гр. МР- 33 Науковий керівник: Лавріненко Ю.В., к.т.н., доцент

Кафедра автоматизованих систем моніторингу навколишнього

середовища

СУЧАСНІ МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ АТМОСФЕРНОГО ТИСКУ

Тиском називають відношення сили, що діє перпендикулярно

поверхні, до площі цієї поверхні. Тиск - одна з основних величин, що

визначає термодинамічний стан речовин. Тиском багато в чому

визначається хід технологічного процесу, стан технологічних апаратів і

режими їхнього функціонування.

Із завданням вимірювання тиску доводиться зіштовхуватися при

вимірюваннях деяких технологічних параметрів, наприклад витрати газу

або пари, при термодинамічних параметрах, що змінюються, рівня рідини,

і ін.

Атмосферний (барометричний) тиск (Рб) — тиск, створюваний

масою повітряного стовпа земної атмосфери. Він має змінне значення, що

залежить від висоти місцевості над рівнем моря, географічної широти і

метеорологічних умов (погоди).

За принципом дії засоби вимірювання тиску підрозділяють на:

рідинні, поршневі, деформаційні (пружинні), іонізаційні, теплові,

електричні.

Вимірювальні перетворювачі тиску, які випускаються у даний час,

засновані на методі прямого перетворення, розрізняються як видом

деформаційного чутливого елемента, так і способом перетворення його

переміщення або зусилля, яке розвивається ним, у сигнал вимірювальної

інформації.

Для перетворення переміщення чутливого елемента в сигнали

вимірювальної інформації широко застосовуються індуктивні,

диференційно-трансформаторні, ємнісні, тензорезисторні і інші

перетворювальні елементи. Перетворення зусилля, яке розвивається

чутливим елементом, у сигнали вимірювальної інформації здійснюється

п'єзоелектричними перетворювальними елементами.

П'єзоелектричні вимірювальні перетворювачі тиску. В основу роботи

цих перетворювачів покладене перетворення вимірювального тиску в

зусилля за допомогою деформаційного чутливого елемента і наступного

перетворення цього зусилля в сигнал вимірювальної інформації

п'єзоелектричним перетворювальним елементом.

13

Зенченко Д.С. ст. гр. К-45

Науковий керівник: Вельміскін Д.І., к.т.н., доц.



ЕЛЕКТРОПРИВІД АНТЕННОЇ СИСТЕМИ МРЛ-5

Перші станції радіолокації, які поступили метеорологам після війни,

могли виявляти тільки купчасто-дощові хмари з небезпечними явищами.

У 1972 році ВНІІР виготовив на своєму дослідному виробництві

перший зразок метеолокатора нового покоління МРЛ-5, або умовно

«Радіоград» . Тоді ж пройшли державні випробування, а в 1973 році -

дослідна експлуатація. За її результатами документація була

відкоректована та передана на завод. У 1975 році почалася інтенсивна

підготовка його виробництва. Система МРЛ-5 представляла тоді

спеціалізований двоххвилевий метеорологічний радіолокатор, повністю

заснований на напівпровідникових приладах за винятком магнетронів,

ЕЛТ, і ЛБВ розрядників, з широким використанням мікросхем і елементів

рахунково-обчислювальної техніки. Окрім того, що зберігся від комплексу

МРЛ-1 3 см канал, в МРЛ-5 застосовувався додатково 10 см канал.

Електропривід антенної системи служить для управління антеною у

вертикальній і горизонтальній площині.

У систему входить панель управління приводом, яка конструктивно

вбудована в пульт метеоролога. Секція управління приводом розташована

в шафі кутової інформації.

Механізм обертання встановлений на нерухомій фермі. Механізм

гойдання кріпиться до рухомого опорного фланця механізму обертання.

Електроапаратура механізму гойдання та датчиків механізму гойдання

підключена до схеми системи через кільця струмоз'ємника. Механізм

датчиків гойдання розташований на механізмі гойдання.

Електропривод антенної системи складається з: механізма

обертання; струмоз'ємника; механізму гойдання; механізму датчиків

гойдання; секції управління приводом; панелі управління приводом.

У механізм обертання входять: редуктор обертання антени; прилад

приймає; датчик лінійний з перетворювачем вал-код; коробка розподільна.

У механізм гойдання входять: редуктор гойдання; пристрій

запобіжний.

У секцію управління приводом входять: плата управління; 2 плати

програм; 2 плати коди кутів; 2 плати перетворювача ДТ; 2 плати

підсилювача НЧ; 2 плати з елементами; плата перетворювача напруги ПН-

6; стабілізатор напруги СН-643; стабілізатор напруги СНТ-23.

14


Науковий керівник: Лімонов О.С., к.т.н., доц.



ДЖЕРЕЛА МЕТЕОІНФОРМАЦІЇ

Спостереження за температурою і вологістю повітря відображають

умови, характерні для ВПП і округлюються в зведеннях до найближчих

вищих значень цілих градусів Цельсія, при цьому вологість повітря

оцінюється шляхом визначення температури точки роси. Округленим

цілим величинам градусів температури повітря (позначається символом

«Т») і точки роси (позначається символами «ТР») в діапазоні від -9°С до

+9°С передує «0». При температурі нижче 0°С перед значенням

температури ставиться символ «М», наприклад, «Т 03 ТР М 01».

Спостереження за атмосферним тиском.

Атмосферний тиск вимірюється, а величини QNH і/або QFE -

обчислюються з точністю до десятих частин гектопаскаля (гПа) або

міліметрів ртутного стовпа (мм. рт. ст.). Якщо барометр встановлений на

рівні 2 м і вище (нижче) за поріг ВПП, в зміряне значення вводиться

поправка на різницю висот. У зведення, які поширювані на аеродромі,

включається тиск QFE (у мм. рт. ст.), а у разі потреби, інформація про

QNH в гектопаскалях з округленням в меншу сторону до найближчого

цілого гектопаскаля. У зведення, які поширювані за межами аеродрому,

включають інформацію про QNE (тиск, приведений до середнього рівня

моря для стандартної атмосфери), яку також округлюють в меншу сторону.

Спостереження за явищами попередньої погоди.

Аеродромні метеорологічні спостереження передбачають включення

в зведення (група Rew'w') відомостей про перераховані нижче явища

погоди, що виникли в період після останнього випущеного регулярного

зведення або в минулу годину, але не у момент спостереження:

- замерзаючі (переохолоджені) осідання;

- помірні або сильні осідання (включаючи зливи);

- помірна або сильна загальна завірюха;

- запорошена буря, піщана буря;

- гроза;

- воронкоподібна хмара (торнадо або смерч);

- вулканічний попіл.

У зведення, що розсилаються за межі аеродрому, включають

зведення про недавні явища погоди (Rew'w'), польоти, що впливають на

виробництво, а також відомості, які відмічалися на аеродромі після

останнього випущеного регулярного зведення.

15

Козакова Ю.Ю. ст. гр. К-45

Науковий керівник: Лімонов О.С., к.т.н., доц.



ПРОФАЙЛЕРИ

Інформація про вітер і його параметри (турбулентність, пориви,

зсуви і градієнти вітру надзвичайно важлива для дуже великого числа

споживачів, починаючи від метеослужб аеропортів і закінчуючи простими

людьми, які планують вийти з будинку. В даний час найпоширеніші засоби

вимірювань вітру є анемометри, які встановлюють на щоглах різної

висоти. Але ці вимірювання мають контактний характер і не дозволяють

отримати профіль вітру за висотою або його основні характеристики.

Інший поширений вид приладів - радіозонди, які використовують

оболонку з вимірювальними приладами, що піднімається, наповнену

воднем або гелієм. Реєструючи за допомогою радіолокатора положення

оболонки в просторі в різні моменти часу (або положення оболонки і

допплерівську частоту за рахунок її руху), визначають швидкість вітру на

різних висотах. Радіозондування до цих пір в світі є основним засобом

визначення вертикального профілю вітру. Але радіозондування, разом з

високою вартістю витратних матеріалів, має недолік, пов'язаний з

рідкісною частотою випуску радіозондів (звичайно 2-4 рази на добу).

Враховуючи, що вітрове поле може змінюватись кардинально за декілька

хвилин, така низька оперативність отримання вітрових даних не влаштовує

багато споживачів.

Виходом є використання дистанційних засобів вітрового зондування,

які оперативно реєструють вітрові характеристики в значному об'ємі

простору, і можуть завчасно попереджати про небезпечні явища. У даному

огляді ми зупинимося на основних методах і засобах дистанційного

визначення параметрів вітру, обговоримо фізичні основи вимірювань в

кожному випадку. Особливо зупинимося на перевагах і недоліках

використовуваних приладів і принципових обмеженнях всіх даних засобів

вітрового зондування.

В даний час є чотири основні типи дистанційних вимірювачів вітру.

Це содари, які працюють на акустичних хвилях, лідари, що

використовують оптичне випромінювання, радіолокатори, випромінюючі і

приймаючі радіохвилі, і радіоакустичні системи, які комбінують акустичне

і електромагнітне випромінювання.

Всі типи дистанційних вимірювачів дають вертикальний профіль

розповсюдження вітрових потоків по висотам від землі та об’єднані під

загальною назвою «профайлери». Висота вимірювання складає від сотень

метрів (лідари) до 60км (радари метрових хвиль).

16

Рибченко М.Е. ст. гр. К-45

Науковий керівник: Вельміскін Д.І., к.т.н., доц.



АНТЕННО-ХВИЛЬОВОДНА СИСТЕМА МРЛ-5

Антенно-хвильоводна система забезпечує роботу метеорологічного

радіолокатора грозозахисту та штормооповіщення МРЛ-5 в двох робочих

діапазонах радіохвиль і призначається для передачі високочастотних

імпульсів електромагнітній енергії від передавачів до антени,

випромінювання в простір, прийому відбитих сигналів і передачі їх до

приймачів.

Два робочих діапазону МРЛ-5 зумовили в антенно-хвильоводній

системі два окремі канали (умовно I і II канали).

Кожен канал складається з високочастотного хвильоводного тракту,

що працює на дводіапазонну антену.

Антенно-хвильоводна система МРЛ-5 має п'ять механічних режимів

роботи:

а) режим автоматичного колового обертання антени за азимутом;

б) режим ручного колового обертання антени за азимутом;

в) режим автоматичного гойдання (сканування) антени за кутом

місця з регульованою швидкістю;

г) режим ручного гойдання антени за кутом місця з тією ж

швидкістю і в тому ж секторі;

д) режим автоматичного колового обертання антени за азимутом із

ступінчастою зміною кута місця (програма I) і автоматичного

вертикального сканування із ступінчастою зміною азимута (програма II).

До складу антенно-хвильоводної системи входять;

- дводіапазонна антена;

- хвильоводний тракт I каналу;

- хвильоводний тракт І каналу.

Високочастотні імпульси електромагнітної енергії, що генеруються

передавачем I каналу, передаються до дводіапазонної антени і

випромінюються в простір у вигляді вузького ("олівцевого") променя.

Відбиті сигнали ("ехосигнали") приймаються тією ж антеною і по

хвильоводному тракту передаються до приймача I канал.

Управління антеною у вертикальній і горизонтальній площині

здійснюється за допомогою електроприводу, до складу якого входить

панель управління приводом. Конструктивно панель управління приводом

вбудована в пульт метеоролога.

17

Салабаш О.Ю., ст. гр. К-11

Науковий керівник: Пономаренко О.Л., ст. викладач



ПОБУДОВА РОЗГОРТОК ПРОСТОРОВИХ ФІГУР ПО ЇХ

ОРТОГОНАЛЬНИМ ПРОЕКЦІЯМ

Розгорнення поверхні багатогранника є плоскою фігурою, що

отримана в результаті сполучення всіх його граней із площиною в тім

порядку, у якому вони розташовані в багатограннику. Побудова

розгорнення багатогранника зводиться до побудови форм його граней у

справжніх розмірах.

Розглянемо побудову розгорток на прикладах піраміди, та призми та

конуса. Розгорнення бічної поверхні піраміди отримується у результаті

прилеглих один до іншого трикутників із загальною вершиною.

Побудова повної розгортки поверхні неправильної

чотирикутної піраміди SABCD (рис. 1 ).

Рисунок 1 - Розгортка неправильної чотирикутної піраміди

На рис.1 представлені горизонтальна та фронтальна проекції

неправильної чотирикутної піраміди SABCD.

Спочатку потрібно знайти натуральну величину кожного бічного

ребра, тому що на комплексному кресленні всі бічні ребра піраміди є

лініями загального положення, тобто нахили до площин П1 і П2 і їх

проекції не визначають їх натуральну величину.

Використовують метод обертання:

18

– проводять через проекцію S2 вершини піраміди – вісь обертання

перпендикулярно до площини П1;

– обертають горизонтальні проекції С1 і В1 бічних ребер SC і SB

піраміди до паралельного положення до осі х12. Отримані точки за

допомогою перпендикулярів переносять на вісь х12;

– точки з'єднують прямими лініями із точкою S2, одержують

натуральні величини ребер SC і SB;

– ребра основи представлені в натуральну величину на

горизонтальній проекції основи;

– при побудові бічної поверхні піраміди застосовують спосіб

побудови трикутників по трьох заданих сторонах. Будують трикутники

S0A0B0, S0BOCO, SODOAO ,SODOCO

– розгорнення бічної поверхні піраміди;

– для одержання повного розгорнення піраміди добудовують основу

піраміди до однієї із сторін бічних граней розгорнення, наприклад до A0D0

грані S0A0D0. На рис.1б наведений приклад повного розгорнення поверхні

неправильної чотирикутної піраміди, у основі якої трапеція ABCD.

Побудова повної розгортки конуса. На комплексному кресленні дані

проекції конуса (рис.2 ). На горизонтальній

проекції ми бачимо його основу в

натуральну величину, а на фронтальній його

утворюючу також у натуральну величину.

Розгортка – плоска фігура, складена із

кругового сектора і кола, діаметр якого

дорівнює діаметру основи конуса. Сторона

сектора є утворюючою конуса, а довжина

дуги сектора дорівнює довжині кола основи

конуса. Кут ά сектора визначається за

формулою ά =360Ro/L, де Ro радіус кола

основи конуса; L – утворююча бічної

поверхні конуса.

Рисунок 2 – Проекції конуса

При побудові розгортки повної поверхні конуса дотримуються

наступного порядку:

– будують розгортку бічної поверхні (сектора) конуса, розрізаючи

його по утворюючій;

– добудовують основу (коло) до бічного розгорнення (дуги сектора).

19

Павленко І.В., ст. гр. К-42

Науковий керівник: Бучинська І.В., асистент



ПОКОЛІННЯ МОБІЛЬНОГО ЗВ'ЯЗКУ

Попри те, що у всьому світі ще відбувається поступовий перехід від

другого покоління стільникового зв'язку до третього, ось вже близько 5

років ведуться розробки четвертого покоління. Бурхливий розвиток

мобільності і Всесвітньої Павутини привів до того, що сьогодні новітні

комунікаційні сервіси, пропоновані операторами стільникового зв'язку,

торкаються саме Інтернету, можливостей передачі більше високоякісного

звуку, а в недалекому майбутньому і відео. Проте усе це вимагає широких

каналів зв'язку. Найбільш поширений стандарт на території Європи − це

стільникова мережа другого покоління, що носить назву GSM (скорочено

від Global System for Mobile telecommunica − tions). Швидкість передачі

даних усередині неї не перевищує 9,6 кбит/з, що дуже мало навіть за

мірками десятирічної давності.

Розв'язати проблему вузького каналу мереж GSM був покликаний

стандарт GPRS (General Packet Radio Service), відомий як 2.5G або

покоління "два з половиною". Таку назву він дістав з тієї причини, що став

проміжним між другим (2G) та третім (3G) поколінням. По суті, це

надбудова над GSM, щоб зробити доступним (тобто швидшим і

дешевшим) користування мережею Інтернет.

Попри те, що найперше покоління стільникового зв'язку було

реалізоване лише до середини 80-х років минулого століття, спроба

побудувати мобільну мережу відноситься ще до 1946 року, коли її

спробували зробити в місті Сент-Луісі.

Через півтора десятиліття до ідеї безпровідного загальнодоступного

сотового зв'язку повернулися ще раз. Найвідомішим з першого покоління

стандартів є NMT (Nordic Mobile Telephone system). Його остаточні

специфікації були прийняті в 1978 році п'ятьма скандинавськими країнами

(Данією, Фінляндією, Ісландією, Норвегією і Швецією). Усе перше

покоління було аналоговим.

Стандарт NMT працює в діапазоні частот 453,0-457,5 Мгц,

використовуючи до 180 каналів зв'язку по 25 кГц кожен. Радіус дії однієї

базової станції досягає 5-25 км залежно від навантаження на кожну з них.

У 1983 році була розроблена модернізована версія NMT − 900

(перша умовно називалася NMT − 450), що працювала на частоті 900 Мгц.

Вихід оновленого стандарту дозволив зменшити розміри телефонних

апаратів, а також додати декілька нових сервісів.

20

Найбільше поширення отримали GSM і CDMA (Code Division

Multiple Access). Перший з них прийшов на зміну NMT і застосовується до

цього дня переважно в Європі, а також в США.

Що стосується CDMA, то він був розроблений компанією

QUALCOMM, а його комерційне застосування почалося в 1995 році (GSM

- в 1991 році). Незважаючи на те, що CDMA був представлений на декілька

років пізніше за свого основного конкурента, GSM, він має ряд переваг.

Стандарт GPRS використовує базові станції GSM для передачі даних, що

робить його впровадження досить простим. Крім того, він налаштований

на пакетний обмін інформацією, що підходить в першу чергу для доступу в

Інтернет, а також дозволяє знаходитися увесь час підключеним до Мережі

і при цьому отримати дзвінки по звичайних каналах (при дзвінку з'єднання

по GPRS тимчасово призупиняється, але не обривається).

Стільниковий зв'язок третього покоління сьогодні пропонує такі

сервіси, як відеодзвінок і високошвидкісний мобільний доступ в Інтернет.

Проте, це далеко не межа розвитку сучасних технологій. Всього існує три

основні стандарти 3G: UMTS (Universal Mobile Telecommunications

Service), CDMA2000 і WCDMA (Wide CDMA). Усі вони налаштовані на

пакетну передачу даних і, відповідно, на роботу з цифровими

комп'ютерними мережами, включаючи Інтернет. Швидкість передачі

даних в новому поколінні стандартів може досягати 2,4 Мбіт/с. Це

дозволить підняти якість звуку, а також додати такий сервіс, як

відеодзвінок, про який, ймовірно, чули вже багато. Мобільний Інтернет

тепер стане доступніший і значно швидший.

Враховуючи те, що деякі країни вже практично повністю перейшли

на 3G (зокрема, Японія, де абонентів такої стільникової мережі вже 98 а до

впровадження 4G доки ще досить далеко, очікується поява так званого

покоління 3.5G, яке дістане офіційну назву HSDPA (High Speed Downlink

Packet Access).

HSDPA − це модернізований 3G. Якщо в "оригінальному" третьому

поколінні середня швидкість обміну даними складає 384 кбит/с, а

максимальна - 2 Мбіт/с, то впровадження 3.5G збільшить ці значення до 3 і

14 Мбіт/с відповілно.

Що стосується четвертого покоління мобільних комунікацій, то це

буде еволюційний розвиток 3G. Інфраструктура стандарту 4G

базуватиметься на IP- протоколі (Internet Protocol), що дозволить

забезпечувати простий і дуже швидкий доступ до Інтернету. Ще однією

важливою властивістю 4G являється те, що він повинен стати єдиним

стандартом. Тобто не буде ділення на різні GSM, CDMA, UMTS, WCDMA

і так далі. Завдання потенційного абонента полягатиме у виборі оператора і

стільникового телефону, тоді як сьогодні ще треба вибирати і стандарт.

21

Біличенко М. О., ст. гр. К-42

Науковий керівник: Бучинська І.В., асистент



СИСТЕМА БЕЗДРОТОВОГО ЗБОРУ ПОКАЗАННЯ ЛІЧИЛЬНИКІВ

Завдяки розвитку технологій на зміну електромеханічного

лічильника приходять електронні, які мають ряд переваг. Крім

вимірювання миттєвої потужності, вони можуть фіксувати і інші

параметри, наприклад коефіцієнт потужності і реактивну потужність.

Дані можна вимірювати і зберігати в певні інтервали часу, що

дозволяє обслуговуючим компаніям пропонувати послуги з різною

ціновою політикою в залежності від часу доби.

Це дає можливість споживачам економити гроші, використовуючи

пристрої з високим енергоспоживанням в періоди низького навантаження,

коли вартість нижча, а обслуговуючи компанії - не витрачаються на

будівництво нових електростанцій.

На роботу електронних лічильників не можуть вплинути зовнішні

магніти і їх власна орієнтація, тому вони більш захищені від втручання,

ніж електромеханічні.

Коли дані лічильника стають доступні в електронній формі, до нього

можна додати функцію передачі даних. Це дозволить використовувати

технологію віддаленого зняття показань лічильника для звернення до

датчика по каналу зв'язку. Архітектури систем, розроблені для віддаленого

зняття показань, можна розділити на категорії: зчитування проходять повз

співробітника компанії, зі зчитуванням з проїжджаючого автомобіля і

мережеві. Обслуговуюча компанія посилає фургон, на якому встановлено

пристрій бездротового збору даних, який об'їжджає район, зчитуючи

інформацію. У подібній системі кількість лічильників, свідчення яких

можна зняти за допомогою одного фургона за день, збільшується в п'ять

разів порівняно з системою, заснованої на віддаленому зчитуванні

проходять повз співробітником компанії, і більш ніж у десять разів

порівняно з ручним збором показів.

Переваги технології AMR - можливість організації гнучкої цінової

політики для підвищення ККД, миттєве оповіщення про виявлення збоїв і

підвищена точність показів лічильника, які знімаються.

Замість AMR іноді використовують поняття вдосконаленою

вимірювальної інфраструктури (Advanced Metering Infrastructure, AMI),

підкреслюючи тим самим процес еволюції простого віддаленого

зчитування показів датчиків. Мережеві вимірювальні системи типу AMI

можуть бути реалізовані на основі різних технологій - від супутникової до

недорогого радіозв'язку.

22

Сьогодні система, яка сама розвивається - радіозв'язок в

неліцензованому діапазоні ISM і зв'язок по лініях електроживлення PLC.

При організації збору даних за допомогою радіозв'язку для передачі

показань лічильника використовуються недорогі малопотужні

радіопередавачі, а в разі PLC дані транслюються безпосередньо по мережі

електроживлення. Кожна з цих технологій має свої переваги і недоліки.

Так, для лічильників води та газу краще використовувати радіозв'язок, так

як наявність силової мережі поблизу води чи газу небажано.

Зважаючи швидкої появи в багатьох будинках лічильників з

можливістю передачі даних, обслуговуючі компанії та органи регулювання

енергоспоживання починають заглядати в майбутнє, щоб зрозуміти, чим їм

може бути вигідна ця технологія.

В рамках даної концепції, яку іноді називають «інтелектуальною

мережею», обслуговуючі компанії зможуть використовувати мережі

передачі даних, які будуть проникати в будинки споживачів, для активного

управління навантаженням.

Одна з послуг, які можна організувати в подібній мережі, - це

надання інформації про тарифи в реальному часі, яка дозволить

споживачам контролювати використання електроенергії.

Ще більш просунута можливість - це організація зв'язку між

керуючою компанією і побутовими пристроями в будинку через

лічильник. Для цього буде потрібно об'єднати лічильники і домашню

побутову техніку в єдину мережу - домашня локальна мережа (Home Area

Network, HAN). У таких мережах можуть знайти застосування

радіотрансівери ADF702 і ZigBee. Переваги подібних систем стимулюють

багато компаній до активної участі в розробці рішень для домашніх

локальних мереж вже сьогодні.

Інтелектуальні мережі і AMI - це ключові технології на шляху до

підвищення ефективності використання електроенергії і, в кінцевому

рахунку, зниження викидів вуглекислого газу в атмосферу.

Основними перевагами розробленої системи є застосування

сучасних енергозберігаючих технологій передачі на рівні збору даних,

підтримка двонаправленого режиму роботи на всіх рівнях системи,

гнучкість і адаптованість системи за рахунок можливостей віддаленого

конфігурування, і, як наслідок, простота розгортання системи на об'єкті

замовника.

За рахунок застосування передової радіотехнології бездротової

передачі даних на рівні кінцевих споживачів, системи одночасно створює

необхідну інфраструктуру, придатну для розгортання інших систем

домашньої автоматики: контролю доступу, пожежної безпеки, управління

освітлення, кондиціонування та вентиляції.

23

Фомін О.С., ст. гр. МР- 33

Науковий керівник: Лавріненко Ю.В., к.т.н., доцент



СУЧАСНІ МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ СОНЯЧНОЇ РАДІАЦІЇ

Совокупні вимірювання променевої енергії отримали назву

актинометрія (грец. aktis, aktinos – промінь і metreö – вимірювання).

Величину променевої енергії виражають в малих калоріях,

поглинаючих за 1 хвилину поверхню в 1 см2, яка розміщена

перпендикулярно до напрямку променів джерела радіації (кал/см2´хв).

При актинометрії застосовуються прилади, в яких потік променевої

енергії визначається різницею температур приймальної поверхні і

навколишнього середовища, яка вимірюється величиною струму, що

виникає в ланцюзі послідовно з'єднаних термопар.Такого роду прилади є

відносними і потребують градировки шляхом порівняння їх показань з

показаннями абсолютних приладів. Всі прилади, щоз астосовуються для

вимірювання променевої енергії, отримали узагальнену назву актинометр,

серед яких умовно розрізняють:

• піргеліометри - прилади для вимірювання інтенсивності прямої

сонячної радіації;

• піранометри - пристрої для вимірювання розсіяної сонячної

радіації;

• піргеометри - пристрої для вимірювання земного (нічного)

випромінювання;

• альбедометри - пристрої для вимірювання від земної поверхні

сонячної радіації;

Прилади, що застосовуються при актинометрії поділяють на

пристрої для відносних і абсолютних вимірювань, які конструктивно

відрізняються один від одного. Абсолютні вимірювання дозволяє

здійснювати піргеліометр (піргеліометр Онгстрема). Прилад складається з

двох трубок, одна з яких зачорнена і відкрита для прямої сонячної радіації,

а інша закрита. Обидві трубки омиваються водою. Для зрівнювання

температури води, яка витікає з двох камер, закрита трубка обігрівається

струмом тим більшої сили, чим сильніше нагрілася вода, що проходить

через відкриту для сонячної радіації трубку. Знаючи кількість тепла, що

виділився в першій камері, і площа приймального отвору, розраховують

інтенсивність сонячної радіації в абсолютних величинах.

Піранометр Янішевського. За допомогою даного приладу можна

виміряти інтенсивність сумарної і розсіяної сонячної радіації, а по їх

різниці розрахувати інтенсивність прямої сонячної радіації. Піранометр

Янішевського складається з корпусу, який представляє циліндр, на

24

поверхні якого встановлена термобатарея; тринога підставка, на якій

укріплений корпус; з тіньового екрану, службовця для захисту батареї від

прямих сонячних променів при визначенні розсіяною радіації, і

напівсферичного скляного ковпака, що захищає батарею від дощу, снігу,

вітру і т.д. Дія приладу заснована на вимірюванні термоелектричної

електрорушійної сили, що виникає від різниці нагріву термоелементів, що

складаються з двох зігзагоподібних сполучених смужок манганіна і

константана.

Актинометр ЛІОТ-Н. Даний прилад використовується для

вимірювання променевої енергії в перегрівається приміщеннях від

нагріваючих поверхонь. Принцип роботи приладу ідентичний такому у

піранометра Янишевського. В якості сприймає теплову енергію пристрої

використовують поперемінно закреслення і блискучі смужки алюмінієвої

фольги (термобатарея), до яких прикріплені спаї зі смужок міді та

константана, з'єднаних послідовно. Внаслідок різної промінно-

поглинаючої здатності чорних і блискучих спаїв утворюється

термоелектричний струм, який реєструється за допомогою гальванометра.

Чорний кульовий термометр (куля Вернона). Даний прилад являє

собою мідний кулю діаметром 15 см, що має чорну матову поверхню

(покриття, імітує шкіру людини). У нього вставляють звичайний

термометр, у якого ртутний резервуар попередньо покривають сажею.

Прилад закріпляють на штифту. Оскільки при зазначених умовах на

показання термометра не буде діяти конвекційне тепло, швидкість руху

повітря, а чорна поверхня кулі обумовлює поглинання променистого

тепла, то за показаннями даного приладу в порівнянні з такими за

звичайним термометру, можна судити про інтенсивність теплової радіації

та її спрямованості, якщо температура кулі вище конвекційної, то говорять

про позитивну теплової радіації, якщо нижче - негативною. В комплект

приладу входить регулюючій по висоті штатив з подовженим стержнем,

що дає змогу проводити вимірювання на різних висотах.

Абсолютним Балансомір є так званий абсолютний піргеометр

Міхельсона. Його прийомна частина складається з двох горизонтально

розташованих один над одним тонких металевих пластинок, звернених

зачорненими поверхнями одна - вгору, інша - вниз. На верхню пластинку

надходить потік сумарної радіації і зустрічного випромінювання

атмосфери, на нижню - потік земного випромінювання і відображеної

радіації. Різниця температур верхньої та нижньої пластинок, обумовлена

різницею надходять на них потоків радіації, викликає струм в

термоелектричної батареї, спаї якій по черзі прикріплені до нижньої і

верхньої пластинках. Цей струм врівноважується струмом від стороннього

джерела, що пропускається через нижню пластинку; за силою

компенсуючого струму визначається величина радіаційного балансу

земної поверхні в кал/см2´хв.

25

Секція АГРОМЕТЕОРОЛОГІЯ

Тімофєєва О.О., студентка гр. МА-54

Науковий керівник: Ляшенко Г.В., д.геогр.н., проф.

Кафедра агрометеорології та агрометеорологічних прогнозів

ОЦІНКА ТЕПЛО- ТА ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ОЗИМОЇ

ПШЕНИЦІ НА ТЕРИТОРІЇ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Умови росту, розвитку та рівень врожайності сільськогосподарських

культур значною мірою визначається агрометеорологічними умовами, в

т.ч., умовами тепло- та вологозабезпеченості, оцінка яких входить в

завдання агрометеорологічного забезпечення сільськогосподарської галузі.

Метою даної роботи є оцінка ресурсів тепла і вологи стосовно умов

вирощування озимої пшениці на території Черкаської області.

Проведено статистичний аналіз показників ресурсів тепла і вологи за

період 1990-2009рр. Визначено середнє, максимальне і мінімальне

значення, амплітуду коливання показників, а також середнє квадратичне

відхилення та коефіцієнт варіації всіх показників. Так, сума активних

температур за теплий період коливається від 2630 до 3390 °С, кількість

опадів – від 138 до 559 мм, а величина ГТК і вологозабезпеченості - від

0.4 і 1.9 до 40 і 149. Показники ресурсів тепла характеризуються

незначною часовою мінливістю – коефіцієнт варіації коливається в межах

6-8%. Найбільша ж часова мінливість притаманна показникам ресурсів

вологи – коефіцієнт варіації для них складає 20-25%, а найбільший він для

показників вологозабезпеченості V та ГТК – 35%.

Надалі виконано розрахунки сумарної імовірності агрокліматичних

показників за формулою Г.А.Алексеєва. На основі отриманих результатів

побудовано криві сумарної імовірності. За кривою сумарної імовірності

сум активних температур за теплий період визначено теплозабезпеченість

озимої пшениці. Так як сума температур за вегетаційний період, яка

визначає тепловимогливість озимої пшениці складає 1400-1600 °С, за

графіком наочно видно, що теплом ця культура на даній території

забезпечена на 100%

Також побудовано графіки сумарної імовірності показників ресурсів

вологи: кількості опадів, сум дефіцитів насичення водяної пари, запасів

вологи у грунті на початок і кінець теплого періоду, вологозабезпеченості

та гідротермічного коефіцієнту, теоретичні криві розподілу їх частот

апроксимуються за логарифмічним законом. Оцінка вологозабезпеченості

виконана за трьома методами: Кулика за кількістю опадів; Алпатьева за

вологозабезпеченістю; Селянінова за величиною ГТК. В переважній

більшості років (80%) умови вологозабезпеченості нормальні або

достатньо зволожені.

26

Загрійчук А.В., ст. гр. МА-54

Науковий керівник – к.геогр.н., доц. Свидерська С.М.

Кафедра агрометеорології та агрометеорологічних прогнозів

ВПЛИВ РАННЬОВЕСНЯНИХ ЗАМОРОЗКІВ РІЗНОЇ

ІНТЕНСИВНОСТІ ТА ТРИВАЛОСТІ НА ФОРМУВАННЯ

ВРОЖАЙНОСТІ КАРТОПЛІ В КІРОВОГРАДСЬКІЙ

ОБЛАСТІ

В даний час при оцінці впливу погодних умов на формування врожаю

сільськогосподарських культур все частіше використовуються математичні

моделі продукційного процесу рослин. Введення в таку динамічну модель

впливу заморозків дозволяє кількісно оцінити їх дію на урожай.

Моделюється фотосинтез, дихання і розподіл асимілятів в рослині

відразу після заморозку. При моделюванні динаміки цих процесів у період

післядії заморозків враховуються репараційні можливості рослини, які

визначаються біологічними особливостями даної культури, фазою

онтогенезу і станом рослини під час безпосередньої дії заморозку.

Вплив заморозків на розподіл асимілятів моделювали через зниження

потоку речовин, які знову утворюються в усі органи рослини, у тому числі

і бульби, і зміни ростових функцій періоду репродуктивного зростання.

Пошкодження рослин заморозками призводить в ряді випадків до

незворотніх змін найважливіших фізіологічних процесів. При цьому зміни,

викликані заморозком в момент самого заморозку і в період його, то

наслідки, неоднозначні.

Переохолодження під час заморозку у активно вегетуючих

незагартованих рослин призводить до порушення процесів фотосинтезу і

дихання, а згодом - до зниження продуктивності рослин. Заморозки з

утворенням льоду в тканинах викликають руйнування структур

фотосинтетичного і дихального апарату. Згодом це призводить до

зниження вмісту хлорофілу, інтенсивності фотосинтезу і дихання і до змін

у білковому комплексі.

Був проведений чисельний експеримент по оцінці впливу

ранньовесняних заморозків різної інтенсивності та тривалості на

формування врожайності картоплі в Кіровоградській області. В результаті

виконаного чисельного експерименту були отримані такі основні

результати. Були визначенні площа листя картоплі, інтенсивність

фотосинтезу, біомаса листя, стебел, коренів, бульб картоплі і біомаса

рослини в цілому при відсутності весняних заморозків та при різної

інтенсивності та тривалості ранньовесняних заморозків. Була визначена

врожайність картоплі в Кіровоградській області при відсутності

ранньовесняних заморозків та при інтенсивності заморозку від -1 до -5 0С.

27

Білочук Д., ст. гр. АЕ-50

Науковий керівник – Барсукова О.А., к.г.н.

Кафедра Агрометеорології та агрометеорологічних прогнозів

МОДЕЛЮВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ЯРОГО ЯЧМЕНЮ В

РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Ячмінь — найбільш скоростигла яра зернова культура, вегетаційній

період якої складає 60-110 днів. Ярий ячмінь внаслідок недостатнього

розвитку кореневої системи, короткого вегетаційного періоду, підвищених

вимог до структури ґрунту є найбільш вимогливим серед зернових до

попередника. Ярий ячмінь є важливою технічною, продовольчою і

кормовою культурою. Зерно ячменю - концентрований корм для багатьох

видів сільськогосподарських тварин, особливо цінний продукт для

вигодовування свиней.

Необхідність забезпечення сільського господарства всебічною

кількісною інформацією про вплив складаючих і очікуваних погодних

умов на формування продуктивності посівів сприяла розвитку робіт по

моделюванню впливу факторів навколишнього середовища на основні

процеси життєдіяльності рослин і в кінцевому результаті – на врожайність.

Модель формування агроекологічного рівня потенційної врожайності

сільськогосподарських культур заснована на концепції максимальної

продуктивності рослин Х.Г. Тоомінга і результатах математичного

моделювання формування врожаю рослин А.М. Польового.

У відповідності з моделлю були розраховані температуро-вологі

показники розвитку ярого ячменю в Рівненській області, а також

розраховані врожаї різного рівня (ПВ, ММВ, ДМВ, УВ), оцінка ступеню

сприятливості метеорологічних умов, оцінка рівня агроекологічного

потенціалу та оцінка культури землеробства. Також були побудовані

графіки динаміки температурно-вологих показників та приростів різних

рівнів врожаю (суха маса, г/м2)

Потенційний врожай сухої маси ярого ячменю в першої декаді

складав 160 г/м2. В наступній декаді приріст досягає до рівня 258г/м

2.

Після кущіння спостерігається збільшення врожаю від декади до декади і

максимальне значення (324 г/м2) досягає в період колосіння – молочна

стиглість. Після наступу фази молочної стиглості йде зниження ПВ і до

кінця вегетації складає 251 г/м2.

Аналіз динаміки ММВ, ДМВ, УВ показав, що починаючи з першої

декади врожай сухої маси збільшується, а досягає максимуму в середині

періоду третій лист – кущіння та складає відповідно 222, 129 і 85 г/м2.

Починаючи з періоду колосіння – молочна стиглість ярого ячменю

прирости врожаю знижуються до кінця вегетаційного періоду складають

від 116 г/м2 ММВ до 46 г/м

2 – УВ.

28

Трачук О., ст. гр. АЕ-40



МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ

ПОТЕНЦІЙНОГО ВРОЖАЮ ПОСІВІВ ЯРОГО ЯЧМЕНЮ В

ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Ярий ячмінь вирощують в Україні як продовольчу, кормову й

технічну культуру. Проте за обсягом використання його продукції в

народному господарстві він є насамперед однією з цінних зернофуражних

культур, частка якої в балансі концентрованих кормів є значною.

Зерно ячменю, в якому міститься у середньому 12,2 % білка, 77,2 %

вуглеводів, 2,4 % жиру, до 3 % зольних елементів, є високопоживним

кормом (в 1 кг міститься 1,2 корм. од. і 100 г перетравного протеїну) для

всіх видів тварин, особливо для відгодівлі свиней на високоякісний бекон.

Важливо, що білок є повноцінним за амінокислотним складом, а за

вмістом таких амінокислот, як лізин і триптофан, він переважає білок

зерна усіх інших злакових культур. Тому при збільшенні в кормовому

раціоні ячмінної дерті або висівок худоба швидко набирає масу і стає

більш стійкою проти несприятливих умов утримання.

Цінується у тваринництві як грубий корм солома ячменю, особливо

сортів з гладенькими остюками (1 ц якої прирівнюється до 36 корм. од.), і

запарена полова. Вирощують ячмінь на зелений корм і сіно у сумішах з

ярою викою, горохом, чиною, високоякісний урожай яких часто досягає

250 – 300 ц/га.

Ячмінь є важливою продовольчою культурою. Із зерна скловидного

крупнозерного дворядного ячменю виробляють перлову та ячмінну крупу,

у складі якої міститься 9 — 11 % білка, 82 — 85 % крохмалю. У крайніх

північних і гірських районах СНД із зерна ячменю виробляють борошно,

яке використовують як домішку до пшеничного або житнього борошна

при випіканні хліба. Через низьку якість клейковини хліб з чистого

ячмінного борошна виходить мало-об'ємним, слабкопористим, швидко

черствіє. Зерно ячменю використовують для виробництва пива.

Модель формування агроекологічного рівня потенційної врожайності

сільськогосподарських культур заснована на концепції максимальної

продуктивності рослин Х.Г. Тоомінга і результатах математичного

моделювання формування врожаю рослин А.М. Польового.

Під агроекологічним рівнем потенційної врожайності розуміють

величину врожаю яка обумовлена приходом енергії фотосинтетичної

активної радіації (ФАР) при оптимальному волого- та температурному

режимі, біологічними особливостями сільськогосподарської культури і

родючістю ґрунту, на якому вона вирощується.

29

Субота Ю., ст. гр. АЕ-50



АГРОМЕТООРОЛОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ВРОЖАЇВ

ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Пшениця - одна з найдавніших культур на земній кулі. Археологічні

розкопки і літературні дані свідчать про те, що її вирощували вже 5-6 тис.

років до н.е. Ще в доісторичні часи пшениця була поширена в Азії, Африці

і Європі. З давніх часів її вирощують в Закавказзі, Туркменії і на Україні.

Пшеницю вирощували в Стародавньому Єгипті і Римі, звідки вона

поширилася в країни Західної Європи. У Америку пшениця потрапила у

кінці XVI ст. Пшениця - культура, яка у світовому масштабі має найбільше

продовольче значення. По посівній площі вона займає перше місце у світі

серед сільськогосподарських культур. Світова посівна площа її складає

понад 224 млн. га.

На території Росії, Канади і Казахстану вирощують переважно ярову

пшеницю. Найбільше озимої пшениці вирощують в Україні (6 - 7 млн. га) і

на Північному Кавказі (5 млн. га).

Озима пшениця має триваліший вегетаційний період, ніж ярова,

краще використовує вологу і поживні речовини грунту і дає в основних

районах її вирощування високі урожаї. В умовах теплої тривалої осені вона

розвиває міцну кореневу систему і добре кущиться. У посушливу весну

вона використовує зимову вологу краще, ніж ярина зернові навіть ранніх

термінів сівби. Осіння сівба і більше раннє збирання врожаю озимої

пшениці дає можливість господарствам краще використати робочу силу і

засоби виробництва в порівнянні з яровою.

Нами були проаналізовані умови вирощування озимої пшениці на

ст. Любашівка в Одеській області. Особливу увагу ми приділили зміні

умов теплозабезпеченості озимої пшениці в період від сівби до сходів,

оскільки початковий період розвитку сільськогосподарських культур саме

температура визначає умови проростання насіння.

Аналіз даних показав, що сівба озимої пшениці в середньому

відзначається 15 вересня, а поява сходів 29 вересня. При температурі

14,5 °С і сходи з'явилися на 14 день вегетації. При цьому, сума опадів

складає в середньому 13 мм. Запаси вологи в шарі грунту 0-10 см склали

10 мм, в шарі грунту 0-20 см - 20 мм, в шарі грунту 0-50 см - 45 мм, в шарі

грунту 0-100 см - 91 мм

Для уточнення біологічного мінімуму ми скористаємося методом

найменших квадратів і розглянемо залежність між сумами активних

температур і тривалістю міжфазного періоду. Біологічний мінімум після

уточнення його нами склав 4,5 ºС.

30

Димитров І, ст. гр. АЕ-40




ПОТЕНЦІЙНОГО ВРОЖАЮ ПОСІВІВ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ В

ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Озима пшениця – найважливіший хлібний злак. Понад половина

населення миру харчується пшеницею. У наший країні це основна

продовольча культура. Пояснюється це великим вмістом білка і інших

цінних речовин необхідних для нормального розвитку організму людини. У

СНД озима пшениця має широке розповсюдження: на півночі вона

доходить до 650 північної широти (Архангельська область), на півдні до

360 північної широти (Туркменістан). Основні масиви розміщені в районах

із сприятливими умовами: Україна, Молдова, Росія.

Збільшення виробництва зерна здійснюється на основі подальшого

розвитку комплексної меліорації, механізації і хімізації земель,

впровадження комплексу агротехнічних і організаційно - господарських

заходів, важливе місце в якому відводиться вдосконаленню структури

посівів і перш за все розширенню площ посіву озимих культур, що

забезпечують в багатьох районах і господарствах найбільш високих і

стійких урожаїв.

В ході виконання даної роботи нами були оцінені агроекологічні

умови вегетаційного періоду озимої пшениці. У роботі використовувалась

модель формування агроекологічного рівня потенційної врожайності

сільськогосподарських культур. Вона має блочну структуру і містить п’ять

блоків: – блок вхідної інформації;

– блок показників сонячної радіації;

– блок функції впливу фази розвитку на продукційний процес рослин;

– блок родючості ґрунту;

– блок агроекологічного рівня потенційної врожайності.

При виконанні розрахунків по агроекологічній моделі потенційного

врожаю озимої пшениці в Харківській області ми отримали такі сумарні

характеристики, а саме:– бал ґрунтової родючості складає 0.68 відн. од.;

агроекологічний рівень потенційного урожаю дорівнює 1953.42 г/м²;

господарсько корисна частка урожаю дорівнює 72.24 ц/га; сума ФАР за

вегетаційний період складає 24.253 кал/см²; тривалість вегетаційного

періоду складає 116 днів;– сума опадів за вегетаційний період дорівнює

257 мм; середня температура за вегетаційний період становить 12,7 °С;

ГТК Селянінова за вегетаційний період дорівнює 1.738 відн. од; частка

господарсько-корисної частини урожаю в загальній масі потенційного

урожаю становить 0.333 відн. од.

31

Голінка О.С., ст.гр.АЕ-50

Науковий керівник: Іконнікова В.В., ас.


ПРОСТОРОВА І ЧАСОВА МІНЛИВІСТЬ УРОЖАЙНОСТІ

КУКУРУДЗИ В СТЕПУ УКРАЇНИ

Кукурудза – одна з найцінніших кормових культур. За врожайністю

зерна вона перевищує всі зернові культури. Кукурудза, як просапна

культура має важливе агротехнічне значення. При дотриманні вимог

агротехніки вона залишає поле чистим від бур'янів з розпушеним ґрунтом.

В Україні основні площі посіву кукурудзи на зерно розміщують в Степу й

Лісостепу, на силос і зелений корм - в усіх зонах. Оптимальна площа

посіву кукурудзи на зерно і силос в Україні знаходиться в межах 3 млн. га.

Динаміко-статистичні методи прогнозування врожаю

сільськогосподарських культур засновані на поєднанні двох прогнозів:

прогнозу тенденції врожайності з допомогою методу гармонійних ваг та

оцінки відхилень врожайності від тенденції, виконуваної з допомогою

методів оцінки агрометеорологічних умов формування врожаю,

заснованих на застосуванні прикладних динамічних моделей

продуктивності сільськогосподарських культур.

Основна ідея методу гармонійних ваг полягає в тому, що значення

часового ряду зважують так, щоб пізні спостереження мали великі ваги.

Екстраполяція тенденції врожайності кукурудзи в даній роботі

проведена при різних значеннях довжини фази k. Для кожної лінії тренда

(з певною k) було виконано розрахунок параметрів ν (N) і Кm (N).

На території Одеської області в середньому за період дослідження

(1989-2013рр.) урожай кукурудзи становив 27,7 ц/га, а в Дніпропетровській

області становив 29,1 ц/га. Ми розглянули динаміку тенденції

середньообласної урожайності кукурудзи. Нами об'єктивно виділена

тенденція середньообласної урожайності кукурудзи. Виявлені особливості

тенденції урожайності в Одеській і Дніпропетровській областях за період

1989-2013рр..

Для оцінки мінливості врожайності використовується значення

коефіцієнту варіації. Значення по території дає можливість провести

дослідження мінливості врожайності по території, визначити райони

однотипної для вирощування культури погоди, визначити специфіку

погоди окремих районів, а також визначити райони сприятливих та

несприятливих умов для вирощування культур як у багаторічному

розрізі,так і в окремі роки.

Мінливість, що обумовлена погодою (Cm) в Одеській області складає

0,32, а в Дніпропетровській області 0,21.

32

Полянський В.В., ст.гр.АЕ-30і



ВПЛИВ АКТИВОВАНОЇ ВОДИ НА ЖИВІ ОРГАНІЗМИ

Активована вода - вода, у якій структурна сітка водневих зв'язків

розпушується, молекули води знаходять додаткові ступені свободи, що

полегшує засвоєння такої активованої води клітинами живих організмів і

прискорює видалення біологічних шлаків.

Суть активації води, полягає в руйнуванні кластерних структур для

насичення води моно молекулами. Кластер активованої води містить 5-6

молекул (звичайна вода 13-16 молекул). Способи активації води:

1. Вплив постійним магнітним полем - струмінь води пропускають

через магнітне поле, перпендикулярне потоку води.

2. Бомбардування води електронами.

3. Опромінення води УФ-світлом - внаслідок фотоефекту з поверхні

води вибиваються електрони.

4. Стрічковий і водний генератор Ван-дер-Граафа.

5. Взаємодія води з мінералами - вони мають свої енергетичні та

інформаційні поля, які можуть впливати на воду. Не всі мінерали

активують воду, а ті, які змінюють вміст у воді іонів Н + або ОН-.

6. Кавітація - ультразвук руйнує водневі зв'язки у воді, викликає

утворення найдрібніших бульбашок (кавітацію), світіння води, її

стерилізацію.

7. Метод електроімпульсної активації - через воду в камері

пропускають один або кілька електричних розрядів. Утворений при

електроразрядке плазмовий шнур має температуру до 2000оК (що

обумовлює його жорстке ультрафіолетове випромінювання).

8. Структурована тала питна вода.

Для того щоб перевірити вплив активованої води на живі організми

на практиці було проведено лабораторне дослідження.

Була активована вода різними способами:

- Заморожуванням;

- Впливом мінеральних солей - перманганат калію;

- Впливом антисептика - йодом;

- Впливом біологічного середовища - соком алое.

Як і передбачалося, пшениця, яку обробляли неочищеною водою,

показала найгірші результати, а кращі результати та, яку обробляли водою

з марганцівкою. Отже, на підставі наших досліджень можна зробити

висновок що вода, яка була активована будь-яким способом впливає більш

сприятливо на живі організми, ніж неочищена вода.

33

Ткач І.В., ст.гр.АЕ-50



МОДЕЛЮВАННЯ ВПЛИВУ РІЗНИХ СТРОКІВ СІВБИ НА

ПРОДУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС ГОРОХУ У ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Метою нашої роботи було вивчення впливу різних строків сівби на

продуційний процес гороху в Лісостепу України на прикладі Вінницької та

Київської областей. За допомогою динамічної моделі можна оцінити вплив

різних факторів середовища на продуктивність посіву.

Даний чисельний експеримент був проведений на основі середніх

багаторічних даних агрометеорологічних спостережень за період з 1986 по

2005 роки.

Важливу роль у формуванні врожаю відіграє продуктивність роботи

листя, яка визначається через чисту продуктивність фотосинтезу (ЧПФ).

Даний показник характеризує інтенсивність фотосинтезу посіву і

являє собою кількість сухої маси рослин в грамах, яку синтезує 1 м2

листкової поверхні за добу. Також, в результаті наших досліджень був

розрахований коефіцієнт господарської частини врожаю (Кгосп), який являє

собою частку зерен в загальній біомасі врожаю.

В результаті виконаної роботи було вивчено вплив

агрометеорологічних умов на ріст і розвиток гороху при різних строках

сівби. Встановлено, що водно-температурний режим і умови освітлення

вегетаційного періоду у Київській і Вінницькій областях майже не

відрізнялися. Найбільший середньо декадний приріст сухої біомаси

зафіксований у Вінницькій області при середньому терміні сівби, і в

Київській області також - при середньому терміні сівби. Тому можна

стверджувати, що в ці строки сівби горох більш раціонально

використовував вологу, мінеральне живлення і сонячну енергію.

Інтенсивний приріст листкової поверхні культури спостерігався у

Вінницькій області при середньому терміні сівби, і у Київській - при

середньому і досяг максимуму в період цвітіння. В цілому, загальна площа

листя була більше у рослин Київської області. Величини чистої

продуктивності фотосинтезу змінювалися протягом усього періоду

вегетації гороху. Максимальна чиста продуктивність фотосинтезу

спостерігалася в період цвітіння - дозрівання при середньому терміні сівби

у Вінницькій області і також при середньому терміні сівби у Київській.

Отримані результати показали, що при пізніх строках сівби

формування продуктивності гороху проходить при менш сприятливих

агрометеорологічних умовах, що призводить до значного зниження площі

листя, і, як наслідок цього, до зниження врожаю.

34

Поляков Є, ст. гр. АЕ-40

Науковий керівник – Костюкєвич Т.К., к.геогр.н



ПОТЕНЦІЙНОГО ВРОЖАЮ ПОСІВІВ СОНЯШНИКУ В

ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Соняшник є основною олійною культурою в Україні, яка порівняно з

іншими дає найбільше олії з одиниці площі. Насіння районованих сортів і

гібридів містять понад 48-50% жиру, 16-19% білку, а вихід олії при

заводській переробці становить майже 47%. Олія широко

використовується для виготовлення маргарину, консервів, хлібних і

кондитерських виробів, а також застосовується у миловарній,

лакофарбовій та інших галузях промисловості. При переробці насіння,

крім олії, одержують макуху або шрот, які є цінним кормом у

тваринництві.

Посівні соняшнику в Україні займають понад 2 млн. га, що становить

96 % площі всіх олійних культур. Найбільші посівні площі соняшнику в

Дніпропетровській, Донецькій, Запорозькій, Кіровоградській, Луганській,

Миколаївській, Одеській, Херсонській і Полтавській областях.

Дніпропетровська область знаходиться у південно-східній частині

України, в басейні середньої і нижньої течії Дніпра. На сході вона межує з

Донецькою, на півдні – з Запорізькою і Херсонською, на заході – з

Миколаївською та Кіровоградською, на півночі – з Полтавською та

Харківською областями України.

Клімат області помірно-континентальний. В цілому він

характеризується відносно прохолодною зимою і спекотним літом.

Середня річна температура в межах +7 – +9°С. Найбільш холодний місяць – січень (-4 – -6°С), найтепліший – липень (+21 – +23°С). Річна кількість опадів збільшується від 400-430 мм на півдні до 450-490 мм на півночі.

Кількість сонячних днів складає в середньому 240 на рік.

Модель формування агроекологічного рівня потенційної

урожайності сільськогосподарської культури заснована на концепції

максимальної продуктивності рослин Х.Г. Тоомінга та результатах

математичного моделювання формування урожаю рослин А.М. Польового.

Під агроекологічним рівнем потенційної урожайності розуміється

величина урожаю, обумовлена приходом енергії фотосинтетично-активної

радіації (ФАР) при оптимальному волого – температурному режимі,

біологічними особливостями сільськогосподарської культури та

родючістю ґрунту, на якому вона вирощується.

35

Модель формування агроекологічного рівня потенційної

урожайності сільськогосподарської культури має блокову структуру і

містить п'ять блоків:

– блок вхідної інформації;

– блок показників сонячної радіації;

– блок функцій впливу фази розвитку на продуційний процес рослин;

– блок родючості ґрунту;

– блок агроекологічного рівня потенційної урожайності.

При виконанні розрахунків по агроекологічній моделі потенційного

врожаю соняшнику в Дніпропетрівській області ми отримали такі сумарні

характеристики (табл. 1), були отримані сумарні характеристики (табл. 1):

бал ґрунтової родючості, потенційний урожай сухої маси, сума ФАР за

вегетаційний період, тривалість вегетаційного періоду, середня

температура повітря за вегетаційний період, сума опадів за вегетаційний

період.

Таблиця 1 - Сумарні характеристики врожаю соняшнику на ст.

Нікополь Дніпропетровської області

Сумарні характеристики

Бал ґрунтової родючості від

.од.

Вміст гумусу в ґрунті

, %

ПУ суха маса, г/м

2

ПУ гос. корисн. частини урожаю

,

ц/га

ГТК за вегетаційний

період

Тривалість вегетаційного періода

Середня температура за вегетацію,

°С

Сума опадів за вегетацію, мм

Сума ФАР за вегетаційний період

кал/см

2

0,61 4,7

1244,9

55,8 0,807 101 20,5 167 25,7

По даним таблиці можемо сказати, що бал ґрунтової родючості склав

0,61 від.од, вміст гумусу в ґрунті складає 4,7 %, потенційний врожай сухої

маси відповідно 1244,9 г/м2 , ГТК за вегетаційний період 0,81, тривалість

вегетаційного періода – 101 дня, середня температура за вегетацію склала

20,5°С, сума опадів за вегетацію 167 мм, сума ФАР за вегетаційний період 25,7 кал/см

2 ,коефіцієнт господарський корисній частині за вегетаційний

період - 55,8 ц/га.

При нормальних умовах вирощування соняшник середньому дає

врожай в 28-36 ц/га, з допомогою агроекологічної моделі ми визначили, що

при оптимальній технології вирощування даної культури, ми отримаємо

теоретично можливий врожай – 55 ц/га.

36

Аксельруд П.Д., ст. гр. АЕ-50

Науковий керівник – Костюкєвич Т.К., к.геогр.н


ВПЛИВ ЗМІН КЛІМАТУ НА УРОЖАЙНІСТЬ КУКУРУДЗИ

В КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Зміна клімату являє собою коливання кліматичних параметрів

атмосфери Землі в цілому або окремих її регіонів в часі. На сьогоднішній

день можна сказати, що деякі зміни клімату вже відбуваються. Кліматичні

зміни викликають багато побоювань у виробників. Останніми роками

почастішали посухи.

Кукурудза (Zea mays L.) відноситься до класу однодольних, родини

тонконогові. Кукурудза добре розвивається і має високу поглинаючу

здатність коренів, якщо протягом всієї вегетації вміст кисню в ґрунті не

менше 18-20% [1].

В Україні кукурудзу вирощують на площі 4,7 млн. га, у тому числі на

зерно до 1,2 млн. га, на силос і зелений корм 3,5-4,6 млн. га. Основні

посіви кукурудзи на зерно в нашій країні розміщені в Степу й Лісостепу,

на силос і зелений корм - в усіх зонах. В Кіровоградській області посівна

площа кукурудзи становить 408 тис. га.

Кукурудза є однією з найбільш високопродуктивних злакових культур

універсального призначення, яку вирощують для продовольчого,

кормового і технічного використання. В Україні кукурудза - одна з

найбільш урожайних зернових культур. За середньою врожайністю зерна

(62,7 ц/га в 2013-2014 pp.) вона займає найвищу сходинку серед

сільськогосподарських культур в Україні. На Кіровоградщині цей

показник становить 40,5 ц/га [2].

На території України щорічно складаються різні агрометеорологічні

умови для формування урожаю кукурудзи. У північних областях

зменшення урожаю зумовлюється недостатньою для визрівання кількістю

тепла, у південних та східних районах України урожай у більшості років

різко зменшується внаслідок нестачі вологи. Посухи та суховії у цих

областях обмежують можливість отримання високого і сталого урожаю

кукурудзи без зрошення.

Всі фактори середовища постійно змінюються і кожен із них у

більшому або меншому ступеню впливає на процеси життєдіяльності

кукурудзи. Вони створюють дуже мінливу і нестійку систему, що важко

піддається оцінці, замкнуту на рослинному організмі, який, у свою чергу,

зазнає складні біологічні і біохімічні зміни у процесі онтогенезу [3].

У роботі були використані середні багаторічні агрокліматичні дані

(1986-2005 рр.) та дані за сценарієм А2 за періоди 2011-2030 та

2031-2050 рр.

37

За умов реалізації сценарію зміни клімату, терміни посіву кукурудзи

змістяться на більш пізні строки: в період 2011-2030 рр. на 5 днів, в період

2031-2050 рр. – на 6 днів (табл. 1). Відповідно змістяться і строки появи

сходів.

В Кіровоградській області сходи кукурудзи за середньо багаторічними

даними (1986-2005 рр.) спостерігалися 18.V, а за сценаріями зміни клімату

(2011-2030 рр.) 22 травня, що на 4 дні пізніше, 2031-2050 р. – 23 травня –

на 5 днів пізніше. Викидання волоті за середньо багаторічними даними

(1986-2005 рр.) спостерігалося 16 липня, а за сценаріями зміни клімату

(2011-2030 рр.) 24 липня, що на 8 днів пізніше, за 2031-2050 р. - 22 липня -

на 6 днів пізніше. Дата молочної стиглості кукурудзи за середньо

багаторічними даними - 11 серпня, а за сценаріями зміни клімату

2011-2030 рр. - 26 серпня, що на 15 днів пізніше, а 2031-2050 рр. -

22 серпня, на 11 днів пізніше. Тривалість вегетаційного періоду за

середньобагаторічними даними (1986-2005 рр.) склала 100 днів, а за

сценаріями зміни клімату (2011-2030 рр. та 2031-2050 рр.) 110 та 105 днів

відповідно.

Таблиця 1 - Фази розвитку кукурудзи за середньо багаторічними

даними (1986-2005 рр.) та за сценарієм A2 зміни клімату (2011-2030 та

2031-2050 рр.)

Період

Сівба

Сходи

Викидання

волоті

Молочна

стиглість

Тривалість

вегетаційного

періоду, дні

Кіровоградська область

1986-2005

2011-2030

Різниця

1986-2005

2031-2050

Різниця

03.V

8.V

+5

03.V

9.V

+6

18.V

22.V

+4

18.V

23.V

+5

16.VIІ

24.VII

+8

16.VII

22.VII

+6

11.VIII

26.VIII

+15

11.VIII

22.VIII

+11

100

110

+10

100

105

+5

Список використаної літератури

1. Рослинництво: Підручник/О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко, М.А.

Білоножко; за ред. О.І. Зінченка. - К.: Аграрна освіта, 2001.- 591с.: іл.

2. Растениеводство Вавилов П.П.: Учеб.для вузов / Вавилов П.П., Гриценко

В.В., Кузнецов B.C. и др.; Под ред. П.П. Вавилова. 5-е изд., перераб. и доп.

- М.: Агропромиздат, 1986.-512 с.

3. Чирков Ю.И. Обеспеченность фотосинтетической деятельности посевов

некоторых сельскохозяйственных культур ресурсами климата и проблема

урожая // Важнейшие проблемы фотосинтеза в растениеводстве. - М.:

Колос, 1970. - С.108-127.

38

Секція ВИЩОЇ ТА ПРИКЛАДНОЇ МАТЕМАТИКИ

Bulda D., gr. ГМ-21, Shevcuk М., gr. ГМ-21

Scientific advisers : Khetselius O.Yu. , prof., Glushkov A.V., prof.

Department of Higher and Applied Mathematics

RELATIVISTIC GAUGE-INVARIANT THEORY OF SPECTRA OF THE

FINITE FERMI-SYSTEMS

The relativistic perturbation theory is developed and based on the energy

approach is based on the S-matrix Gell-Mann and Low formalism combined

with the relativistic many-body PT [24-31]. Let us remind that in atomic theory,

a convenient field procedure is known for calculating the energy shifts E of the

degenerate states. Secular matrix M diagonalization is used. In constructing M,

the Gell-Mann and Low adiabatic formula for energy shift E is used. A similar

approach, using this formula with the electrodynamical scattering matrix, is

applicable in the relativistic theory. In contrast to the non-relativistic case, the

secular matrix elements are already complex in the PT second order (first order

of the inter-electron interaction). Their imaginary parts relate to radiation decay

(transition) probability. The total energy shift of the state is usually presented as

follows:

E = ReE + i ImE, (1a)

Im E = -/2, (1b)

where is interpreted as the level width, and the decay possibility P=. The

whole calculation of energies and decay probabilities of a non-degenerate

excited state is reduced to calculation and diagonalization of the complex matrix

M. To start with the Gell-Mann and Low formula it is necessary to choose the

PT zero-order approximation. Usually, the one-electron Hamiltonian is used,

with a central potential that can be treated as a bare potential in the formally

exact PT [1,2].

The total probability of radiative decay (excitation, de-excitation) is

connected with imaginary part of energy of the system “atom plus field”. It

corresponds to the retarding effect in an interaction and self-interaction for

radiative processes and can be calculated within the relativistic PT [2]. The

corresponding corrections of the PT for Im E can be represented as a sum on the

virtual states. In the lowest PT the separated terms of these sums correspond to

the additive contributions of different physical channels into the total decay

probability. Naturally the channels interference effects will appear in the next

PT orders.

Further let us consider very interesting and complex class of cooperative

radiation tasks for heavy Fermi-systems. Speech is about so called cooperative

NEET process. The fundamental parameter of the cooperative NEET process is

a probability PNEET (cross-section) of the nuclear excitation by electron

transition. In fact it can be defined as the probability that the decay of the initial

39

excited atomic state will result to the excitation of and subsequent decay from

the corresponding nuclear state. Within the energy approach the decay

probability is connected with an imaginary part of energy shift for the system

(nuclear subsystem plus electron subsystem) excited state. An imaginary part of

the excited state ФI energy shift in the lowest PT order can be in general form

written as [1]:

}|))(ˆ)(ˆ(|),(

|))(ˆ)(ˆ(|),({

limImIm

212211

212211

)(

2

4

1

4

0

2 21

IeeItete

INNItNtN

tt

ΨxjxjΨrrD

ΨxJxJΨrrD

exdxdieE

(2)

Here D(r1t1,r2t2) is the photon propagator; NJ ,

ej — are the 4-dimensional

components of a current operator for the nuclear and electron (hole) subsystems;

х=(rn,re, t) is the four-dimensional space-time coordinate of the particles,

respectively; is an adiabatic parameter.

One should use the exact electrodynamical expression for the photon propagator

(the Lorenz gauge):

)exp(8

1),( 1212

12

22211 ritidr

trtrD

(3)

The nuclear current can be written as follows:

N

P

N

P JtRJ ˆ),( *

, (4)

where PJ is operator of an nuclear electromagnetic transition, N is a nuclear

wave function. The current operator for electron is

e e ej , (5)

where are the Dirac matrices. The Hamiltonian of the interaction of the

electronic hole current

fij and the nuclear current )(RJ fi

is written as :

Hint = d3r d

3R

fij Dµν (ωN, r-R) )(RJ fi

(6)

Below we are limited by the lowest order of the QED PT. The corresponding

technique of computing matrix elements (6) is well developed [1] and often used

in solving similar tasks [2].

Список литературы

1. Глушков А.В. Релятивистская квантовая теория.- Одесса: Астропринт,

2008.- 900с.

2. Khetselius O.Yu., in: Quantum Systems in Chemistry and Physics: Progress

in Methods and Applications. Ser.: Progress in Theor. Chem. and Phys., Eds.

K.Nishikawa et al (Springer).-2012-Vol.26.-P.217-230..

40

Стрельцова А, гр. ГМ-21 Научный руководитель: Хецелиус О.Ю., д.ф.-м.н., проф.

Кафедра высшей и прикладной математики

НОВЫЙ ПОДХОД К ЧИСЛЕННОМУ РЕШЕНИЮ ИСПИНОРНЫХ

УРАВНЕНИЙ ВИДА ДИРАКА, И ЕГО НЕКОТОРЫЕ ПРИМЕНЕНИЯ.

В данной работе на основе методов, изложенных в [1] развивается

новый численный подход к моделированию релятивистского уравнения

Дирака и далее его основе метод описания спектров атомных систем и

вычислению комплексных моментов спектральных линий. Стартовая основа

развития теоретического формализма – аппарат КЭД теории возмущений

(ТВ) с использованием в нулевом приближении калибровочно-инвариантных

базисов дираковских биспиноров с одновременным корректным учетом в

рамках достаточно экономных и эффективных вычислительных процедур

корреляционных, ядерных и радиационных эффектов [1,2].

Исходим из того, что многоэлектронная атомная система

описывается уравнением Дирака с релятивистским гамильтонианом

(атомные ед.):

jiji

ii rrV)h(rH ),( (1)

ij

jiijijji

r

αα1riωexprrV

Здесь h(r) – гамильтониан Дирака для электрона в поле ядра

конечного размера; 1/rij – кулоновская часть межэлектронного

взаимодействия; релятивистский потенциал межчастичного

взаимодействия:

Будем считать, что электрон движется в сферически симметричном

электрическом поле. Волновые функции таких состояний факторизуются с

выделением угловой и радиальной части. Соответствующие биспиноры

можно представить таким образом:

rjlmrG

rjlmrF

rjlm

rjlmrjlm (2)

где l=j±½,l’=2j-1,

rjlm - шаровой спинор,

F(r) и G(r) – радиальные функции Дирака.

Естественно, радиальные функции Дирака. удовлетворяют системе

обыкновенных дифференциальных уравнений (здесь положено =1):

41

01

GVm

r

F

r

F

01

FVm

r

G

r

G (3)

где F и G – большая и малая компоненты,

V(r) – потенциал ядра ( в дальнейшем будет учтен конечный размер

ядра),

- квантовое число Дирака;

Как обычно, удобно в обоих решениях выделить главную степенную

зависимость при малых значениях аргумента. Это достигается следующей

заменой:

1,

1GrgFrf . Дираковские уравнения для компонент F и

G преобразуются следующим образом:

fZEZVfrgg

gZZEZVgrff

n

n

2 (4)

где nE - одноэлектронная энергия (без учета энергии покоя). Система (4)

имеет два стандартных типа фундаментальных решений (регулярное при

0r ,сингулярное при 0r ).

Граничные значения корректных решений определяются первыми

членами разложения функций в ряд Тейлора:

1;120 fZrEVg n при 0

1;20 22 gZZEVf n при 0 (5)

Условие 0, gf при r определяет квантованные энергии E.

Уравнения (4) решаются численно на основе усовершенствованного

численного алгоритма в рамках метода Рунге-Кутта. 4-порядка.


1. Grant I., Relativistic quantum theory of atoms and molecules, Oxford:

2007.650p.

2. Глушков А.В., Релятивистская квантовая теория, Одесса: Экология,

2008.-704с.

3. Хецелиус О.Ю., Свехтонкая структура спектров атомов и много-

зарядных ионов.- Одесса: Астропринт, 2010.-270С.

42

Halupa D., gr. ГМ-22, Introlihator H. , gr. ГМ-21

Scientific advisers : Glushkov A.V., prof. ,

Ignatenko A.V., assoc.-prof.


NEW METHODS OF MATHEMATICAL MODELING IN MODERN

NEUROCYBERNETICS AND NEUROPHYSIOLOGY

Paper is devoted to an employing a variety of techniques for

characterizing dynamics of the nonlinear neuro-cybernetic systems, in particular,

neuro-physiological ones identifying the presence of chaotic elements. To

analyze measured time histories of the neurophysiological system responses the

phase space of these systems was reconstructed by delay embedding. The

mutual information approach, correlation integral analysis, false nearest

neighbour algorithm, Lyapunov exponent's analysis, and surrogate data method

in versions [1,2] are used for comprehensive characterization. The correlation

dimension method provided a low fractal-dimensional attractor thus suggesting

a possibility of the existence of chaotic behavior. Statistical significance of the

results was confirmed by testing for a surrogate data. We also present the

concrete numerical results regarding the ensembles fluctuations of spontaneous

Parkinsonian tremor of a few patients.

Many diseases of the nervous system, including epilepsy and Parkinson's

disease associated with abnormal synchronization large groups of neurons in the

brain. A sign of Parkinson's disease is the synchronization of neurons in the

ranks of the thalamus and basal ganglia. However, the functional role of

synchronization in the generation of Parkinsonian tremor (involuntary limb

regular oscillations with frequencies ranging from 3 to 6 Hz) remains a matter of

debate (see [2]). Standard therapy with no effect of medication - it's a deep

electrical deep brain stimulation (DEBS) at high frequencies (above 100 Hz).

Standard DEBS has been found empirically, the mechanism of its effect has not

yet been elucidated, and it has restrictions, such as those associated with side

effects. Confirmation that the tremor caused synchronous neuronal activity in

nuclei of the thalamus and basal ganglia, would presumably result in a softer

therapies with fewer side effects. In this connection of the relevance of the

problem of determining the nature of the links between different areas of the

brain and the muscles of patients.

The results of modern studying ensembles intervals of spontaneous

Parkinsonian tremor for a few patients have been reviewed in ref. [2], in

particular, the data obtained at the Department of Stereotactic and Functional

Neurosurgery, University of Cologne and the Institute of Neurosciences and

Biophysics, Research Center Juelich. Fluctuations in the limbs were presented

accelerometer signals recorded at the sampling rate of 200 Hz and 1 kHz.

Information about the activity of the brain was presented recordings of local

43

potentials of the four deep electrodes implanted in the thalamus and basal

ganglia. In our preliminary studying, we have analyzed the time series of of the

local potentials signal using methodology from chaos theory. Table 1

summarizes our preliminary results for the time lag calculated for first 800

values of time series of the local potentials signal. The values, where the

autocorrelation function first crosses 0.1, can be chosen as , as an attractor

cannot be adequately reconstructed for very large values of .

Table 1. Time lag (), correlation dimension (d2), embedding dimension (dE),

Kaplan-Yorke dimension (dL), and the Gottwald-Melbourne chaos availability

parameter K (preliminary results)

d2 dE 1 2 dL K

9 5.61 6 0.0143 0.0039 4,07 0,63

Let us note that the Kaplan-Yorke dimensions, which are also the attractor

dimensions, are smaller than the dimensions obtained by the algorithm of false

nearest neighbours. Our results show that the time series is resulted from the

low-dimensional chaos. The embedding dimension for the time series is dN = 6.

Also, the correlation dimensions were calculated using the algorithm of

Grassberger and Procaccia. It is noteworthy that the nearest integer above the

saturation value provides the minimum or optimum embedding dimension for

reconstructing the phase-space or the number of variables necessary to model

the dynamics of the system. This concept can be applied, since the embedding

dimension determined by both the correlation dimension method and the

algorithm of false nearest neighbours are identical. In this case, the number of

variables necessary to model the dynamics of the system equals six (preliminary

estimate).

From the other hand, the analysis of correlation dimension provides only

the number of variables, but not their physical meaning. At last, let us comment

regarding the Lyapunov exponents. Fistly, our data show that the Kaplan-Yorke

dimensions, which are also the attractor dimensions, are smaller than the

dimensions obtained by the algorithm of false nearest neighbours. There are the

two positive i for the time series under consideration. Since the Lyapunov

exponents determine conversion rate from a sphere into an ellipsoid, then the

smaller sum of positive exponents results in the more stable dynamical system

and, correspondingly, the higher predictability.


1. Glushkov A., Kuzakon V., Khetselius O., Prepelitsa G., Svinarenko A. : Proc.

Inter. Geometry Center. 6 (1), 2013, 43-48.

2. Khetselius O.Yu., Brusentseva S.V., Tkach T.B., Dynamical Systems

Applications, Eds. J. Awrejcewicz etal. -2013.-Vol.T2.-P.251-259.

44

Греккова А., гр. К-12 Научные руководители: Глушков А.В., проф., Дубровская Ю.В., доц.


ДИНАМИКА НЕЙРОСЕТЕВЫХ СИСТЕМ НА ОСНОВЕ

ФОТОННОЙ ЛУНЫ

Настоящая работа продолжает исследования по моделированию динамики

многослойной нейронной сети на основе фотонного эха, ее численной

реализации, демонстрирующей возможность оптической нейронной сети

обрабатывать последовательности образов произвольного порядка

сложности. Детальное описание используемой нами в качестве отправной

основы нейронной сети на основе фотонного эха дано в работах [1-3].

Принципиальная схема оптической нейросети для обработки

последовательности образов p ,...,1 имеет следующий вид: {Вход

Накопительная матрица F1Корреляционная область Накопительная

матрица F2Выход Пороговое устройство }.

Как обычно, нейронная сеть состоит из N нейронов, каждая пара которых

связана синапсом (возможных два состояния нейрона si, аналогичны двум

состояниям спина 1; сила синаптической связи Jij., идущей от j-ого

нейрона к i-му нейрону может быть положительной или отрицательной).

Определяя значения si для всех i=1,…,N, тем самым задается состояние

сети, образ кратковременной памяти. Всего возможных образов 2N, они

составляют фазовое пространство. В матрице Jij содержится

долговременная память системы. Если мы хотим записать в долговре-

менную память р образов {ξi}, то задаем Jij в виде [3]:

p

1 ξi ξj

при i j

Jij = N =1

0, при i = j (1)

При таком определении матрица памяти Jij симметрична. Определенная (1)

матрица Jij не является оптимальной с точки зрения ограничений на число

и свойства хранимых образов, но выбор ее в таком виде имеет обоснование

в постулатах Хебба и удобен для оптических воплощений. О других

способах выбора Jij см., например, [1,2]. Для определения правила

преобразования образа сетью можно для i-го нейрона ввести потенциал:

N

V i = J ij S j (2) j =1

j 1

45

Если каждому нейрону определить величину порога Ui. , то тогда

изменение состояния нейрона будет определяться величиной локального

поля hi=Vi-Ui. Если hi>0, то si становится равно 1. Если hi<0, то —1. Если

hi=0, то si сохраняется. В более общем виде пороговое преобразование

можно записать в виде (см.[3]):

si f (Vi), (3)

Обычно в нейронных сетях с двумя состояниями нейронов функция f

имеет вид ступеньки. Для полного определения правила преобразования

образа {si} сетью следует задать порядок выбора нейронов, для которых

вычисляется потенциал Vi и затем новое значение si.

В данной работе на основе РС пакета [3,4] проведено численное

моделирование оптической нейронной сети для распознавания серии

образов (число слоев N=3, число образов р=640; функция ошибки:

max max

1

2})],(),([{..p

p

k

kkpOkptSSE ,

где O(p,k) нейросетевой выход k для образа p и t(p,k) – обученный образ

р для выхода к; SSE определяется из процедуры минимизации; выходная

ошибка RMS=sqrt(SSE/Pmax).

Приведены результаты работы 3-слойной оптической нейросети на основе

фотонного эха, в частности, результаты теста на обработку входящих

образов в виде синусоидального, косинусоидального и солитонного

импульсов, показавшие достаточно высокую эффективность изучаемой

нейросети обрабатывать последовательности достаточно сложных

паттернов.

Список литературы 1. Neural Computers, Eds. R.Eckmiller, C.Malsburg.- Berlin: Springer, 1998.-

650Р.

2. Маныкин Э.А., Сурина И.И., Нейронные сети и их оптические

воплощения.-М.:РНЦ ”Курчатовский Институт”, 1993.-180.

3. Глушков А.В., Лобода А.В., Свинаренко А.А., Теория нейронных сетей

на основе фотонного эха и их программная реализация.-Одесса: ТЭС,

2004.-174С.

4. Glushkov A.V., Loboda A.V., Program realization of models of the optical

neural networks Препр./МОНУ.НДІ фізики Одеського національного

університету ім.І.І.Мечникова; Ph-L-3-01.-Одесса:2001.- 18С.

5. Лобода А.В., Свинаренко А.А., Иваницкая Л.А., Динамика

многослойной нейронной сети на основе фотонного эха: численная

реализация// Вестник Одесск.гос.экололог.ун-та.-2006.-№3.-C.229-234.

46

Салабаш О., гр. К-12 Научный руководитель- Дубровська Ю.В., доц.


ДИНАМИКА НЕЙРОСЕТЕВЫХ СИСТЕМ НА ОСНОВЕ

СУПЕРАТОМНЫХ ЭЛЕМЕНТОВ

Настоящая работа продолжает исследования по моделированию

динамики многослойных нейронных сетей [1-3], ее численной реализации,

демонстрирующей возможность оптической нейронной сети обрабатывать

последовательности образов произвольного порядка сложности. Новые

перспективы наблюдения нелинейных оптических эффектов и построения

с использованием практических устройств получили значительное

развитие в последние годы в связи разработками в области физики и

технологий полупроводниковых решеток (см., например,[1]). Речь идет о

периодических структурах с изменяющимся от слоя к слою составом на

основе твердых раствором GaAs/AlGaAs. Одним из важнейших свойств

такой структуры является сильная нелинейность при комнатных

температурах в полосе экситонных переходов полупроводника, а также

сильная зависимость положения и ширины экситонных уровней от

приложенного электрического поля. Использование сверхатомных

элементов оказывается весьма эффективным для использования в качестве

порогового элемента при построении нейронной сети. В работе на основе

пакета [3,4] проведено предварительное численное моделирование

нейронной сети с использованием сверхатомного элемента для

распознавания серии образов (число слоев N=3, число образов р=360, в

частности, тестовый расчет на совпадение значений эталонов обучающей

выборки и результирующих значений выходного сигнала нейросети.

Главный вывод - демонстрация возможности нейронной сети обрабатывать

последовательности образов произвольного порядка сложности, включая

восстановление зашумленной входной последовательности.

Список литературы 1. Neural Computers, Eds. R.Eckmiller, C.Malsburg.- Berlin: Springer, 1998.-

650Р.

2. Маныкин Э.А., Сурина И.И., Нейронные сети и их оптические

воплощения.-М.:РНЦ ”Курчатовский Институт”, 1993.-180.

3. Глушков А.В., Лобода А.В., Свинаренко А.А., Теория нейронных сетей


2004.-174С.

4. Glushkov A.V., Loboda A.V., Program realization of models of the optical

neural networks Препр./МОНУ.НДІ фізики Одеського національного

університету ім.І.І.Мечникова; Ph-L-3-03.-Одесса:2001.- 48С.

47

Korotkaya Т., gr. К-11 Scientific advisers - Svinarenko A.A., prof., Dubrovska Yu.V., assoc.-prof.


THEORY OF FRACTAL: ALGORITHM OF COMPUTING

FRACTAL DIMENSIONS

In this work we present the details of advance computing the fractal

characteristics (dimensions etc). Non-homogeneous or multifractal objects are

described by spectrum D(q) of fractal dimensions or multifractal spectrum [1]. A

problem of its calculation reduces to definition of singular spectrum f() of

measure . It associates Haussdorff dimension and singular indicator , that allows

calculating a degree of singularity: N()=-f()

. It is used a formalism, which allows

defining spectra of singularity and fractal dimension without using standard

Legandre transformations [2]. Wavelet transformation of some real function F can

be also defined as

dxa

bxxFabF )()(),]([W

, (1)

where parameter b denotes a shift in space (a space scale). The analyzing splash

has to be localized as in space as on frequency characteristics. The most correct

way of estimate of the function D(h), f() is in analysis of changing a dependence

of the distribution function Z(q,a) on modules of maximums of the splash-transfers

under scale changes

)(

1

))((aN

i

q

i aZ , (2)

where I=1,…,N(a); N(a) is a number of localized maximums of transformation

W[F](b,a) for each scaleа; function (а) can be defined as

aaLax

i axFWa

')',(

|,)',]([|max)( (3)

where liL(a); L(a) is a set of such lines, which make coupling the splash-

transformation coefficient maximums. To compute a singularity spectrum, the

standard canonical approach is used:

q

qaZ

qaZa,qh

),(

),(

1 )( ,

)(

)(ln)(aN

li

i

q

i aaq

Z , (4)

D(a,q) = qh(a,q) – ln Z(a,q).

The spectra D(q) and h(q) are as: a

qaDqD

a ln

),(lim)(

0 ,

a

qahqh

a ln

),(lim )(

0 (5)

References

1. Mandelbrot B. Fractal geometry of nature.- M.: Mir.-2002.

2. Glushkov A.V., Khokhlov V.N., Svinarenko A.A., etal .-Sensor Electr. and

Microsys.Techn.-2005.-Vol.2(3).-P.51-60.

48

Баршевський В., гр. К-11

Наукові керівники - Дубровська Ю.В., доц. Сухарев Д.Є., доц.

Кафедра вищої та прикладної математики

РІВНЯННЯ ДІРАКА-ФОКА ТА ФУНКЦІЇ ФЕРМІ

В роботі досліджуються розв’язки рівняння Дірака-Фока з точки

зору проблеми кількісного обчислення параметрів бета-розпаду та

розрахунку функцій Фермі. Відомо, що функція Фермі F і інтегральна

функція Фермі f є відповідно:

)(2

1),( 2

1

2

12 fgp

ZEF , (1)

.)(),(),( 20

10

0dEEEpEZEFZEf

E

(2)

де f+1 і g-1 (позначення ±1= κ; κ =(l-j )/(2j+1))- релятивістські електронні

радіальні хвильові функції (розв’язки рівнянь типу Дірака), які

розраховуються у різних варіантах теорії або границі ядра з радіусом R0 ,

або використуються значення цих функцій у 0 (амплітуди розкладання

функцій в ряд у 0). Період напіврозпаду у таких визначеннях має вигляд: Т

½==2π3 ln2/[G

2|M|

2f(E0, Z)]. В (1), (2) використано нормування функцій f κ,

g κ , при якому для великих значень радіальної змінної:

g (r)→r -1

[(E+1)/E]1/2

sin(pr +), (3)

f (r)→r -1

(/||) [(E-1)/E]1/2

cos (pr+) (4)

Відповідний потенціал ядра в рівняннях Дірака-Фоку:

r

r

nucl RrrdrRrrdrrRrV '''

0

'2''1 (5)

На початковому етапі розв’язуються рівняння Дірака-Фока з

потенціалом, що включає електричний (9), вакуум - поляризаційний Uvac

потенціали ядра, потенціал самоузгодженого поля електронів з розподілом

ir електронної густини для стану |i> і обмінно-кореляційний потенціал.

Для перевірки виконання принципу калібровочної інваріантності у хвильових

функціях використано ітераційну КЕД процедуру [1]. Розрахунок внесків

обмінно-кореляційних діаграм виконано в межах алгоритму [2].

Список літератури

1. Глушков А., Релятивистская квантовая теория.- Одесса: Астропринт,

2008.- 900с.

2. Dubrovskaya Yu., Photoelectronics.-2006 .-N15.-P.92-94.

49

Аксьонова А., гр. Е-13

Наукові керівники - Буяджи В.В., ст.викл., Середенко С.С., ст.викл.


ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ НАВЧАННЯ НЕЙРОМЕРЕЖ

При вирішенні багатокритеріальних задач оптимізації з використанням

нейромереж необхідний критерій зупинки процесу навчання і показник

якості навчання [1]. Роль такого критерію може виконувати коефіцієнт

якості навчання. Можливі різні підходи до його обчисленню. Для випадку

експоненціальної передавальної функції коефіцієнт якості навчання нейрона

вихідного шару може бути обчислений за формулою

i

kj

i

качg 1

де i- номер навчающого набору; k - номер виходного шару нейромережи; j -

номер нейрона виходного шару k; i

kj - помилка на виході нейрона j шару k; i

качg - коефіцієнт якості навчання. Для знаходження коефіцієнта якості

навчання всього вихідного шару можна використовувати

середньоквадратичну оцінку:

M

g

g

M

j

i

kj

i

наб

1

2

де M - кількість нейронів в k шарі; i

набg - коеффіцієнт якості навчання

мережи для i-го навчаючого набору. Так як коефіцієнт обчислюється окремо

для кожного набору навчальної вибірки, то в даному випадку можна

говорити тільки про якість розпізнаванні одного зразка, але не про якість

навченості мережі на даній вибірці в цілому. В якості характеристики

навченості мережі можна обчислюють середньоквадратичну помилку

навчання мережі:

N

g

g

N

i

i

наб

выб

1

2

де N - число наборів в даній навчальній вибірці. Користуючись даними

коефіцієнтами можна робити висновки про характер навчання і проблемам,

що виникають в процесі навчання нейронної мережі. Зауважимо, що таке

подання якості навчання нічого не говорить про швидкість досягнення

нульової помилки навчання нейронної мережі, а лише вказує на характер її

прагнення до нуля.

Список литературы 1. Глушков А.В., Лобода А.В., Свинаренко А.А., Теория нейронных сетей


2004.-174С.

50

Масловський М. , ст. гр. Е-24

Науковий керівник: Чернякова Ю.Г., к. ф.-м. н., доц.


ГАММА-ФУНКЦІЯ. БЕТА-ФУНКЦІЯ

Ейлерові інтеграли - особливий клас функцій, які є власними або

невласними інтегралами, що залежать не тільки від формальної змінної, а й

від параметра. До ейлерових інтегралів належать бета- та гамма-функції

Ейлера.

Гамма-функція - це найпростіша та одна з найбільш значущих

спеціальних функцій, знання властивостей якої необхідне для вивчення

багатьох інших спеціальних функцій, наприклад, циліндричних,

гіпергеометричних і т.с. Її введення значно поширює можливості при

обчисленні інтегралів. Гамма-функція - трансцендентна функція Г(z), яка

розповсюджує значення факторіалу z! на випадок будь-якого

комплексного z ≠ 0, -1, -2, .... Гамма-функція введена Л. Ейлером за

допомогою нескінченного добутку

!( ) lim lim ,

( 1)...( )(1 )(1 )...(1 )

2

z z

n n

n n nÃ z

z zz z z nz z

n

з якого він здобув інтегральний вигляд (ейлерів інтеграл ІІ роду)

1

0

( ) z xÃ z x e dx

,

вірний для Re( ) 0z . Багатозначність функції 1zx усувається формулою

1 ( 1)lnz z xx e

з дійсним ln х. Позначення Г(z) і назва були запропоновані

Лежандром у 1814р.

Основні співвідношення та властивості Г- функції:

1) Функціональне рівняння Ейлера:

( ) ( 1); (1) 1; ( 1) !zÃ z Ã z Ã Ã n n

якщо 0n - ціле, при цьому вважають 0! (1) 1Ã .

51

2) Формула доповнення Ейлера: ( ) (1 )sin

Ã z Ã zz

3) Формула множення Гаусса:

1 1

12 2

0( ) (2 ) ( ), 2,3,4,...

mmzm

k

kÃ z m Ã mz m

m

Бета-функцією (Β-функцією, або інтегралом Ейлера I роду)

називається наступна спеціальна функція двох змінних:

1

1 1

0

( , ) (1 ) ;x yB x y t t dt

визначена при ( ) 0; ( ) 0R x R y . Бета-функція була вивчена Ейлером та

Лежандром, а назву їй дав Жак Біне.

Основні властивості бета-функції:

1)Бета-функція симетрична відносно перестановки змінних, тобто

( , ) ( , )B x y B y x

2)Бета-функцію можна виразити через інші функції:

( ) ( )

( , )( )

Ã õ Ã óB x y

Ã õ ó

,

де Γ(x) — гамма-функція.

Подібно до того, як гамма-функція для цілих чисел є

узагальненням факторіалу, бета-функція є узагальненням біноміальних

коефіцієнтів з дещо зміненими параметрами:

1

( 1) ( 1, 1)

k

nCn B n k k

.

За допомогою бета-функції можна описати багато властивостей

елементарних частинок, що приймають участь у потужній взаємодії. Цю

особливість помітив Габріеле Венеціано у 1968 році.

У 1970 році Йоітиро Намбу, Холгер Бен Нильсен та Леонард Сасскінд

спромоглися виявити фізичний зміст бета-функції. Це поклало початок

теорії струн.

http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/704078

52

Красовська Л., ст. гр. Е25



ДИФЕРЕНЦІЙОВНІСТЬ ФУНКЦІЇ. ГЛАДКІСТЬ ЛІНІЇ

Функція y=f(x) називається диференційовною у точці х, якщо вона

має у цій точці диференціал. Припустимо, що функція f(x) диференційовна

при деякому х; тоді вона обов’язково неперервна у цій точці. У точці

розриву функція не може мати похідної. Неперервність функції є

необхідною умовою її диференційовності. Однак ця умова недостатня.

Неперервна при будь-якому значенні незалежної змінної функція може не

мати похідної. Тонку різницю між неперервними та диференційовними

функціями вперше помітив великий російський математик Н. І.

Лобачевський. Розглянемо деякі характерні приклади неперервних

функцій, які не мають похідних.

I. Функція y=f(x), що задана в інтервалі [0, 1] рівнянням f(x) = x, а в

інтервалі [1, 2] - рівнянням f(x) = 2-х, очевидно, неперервна у всьому

інтервалі [0, 2]. Разом з тим вона недиференційовна при х=1. Геометрично

це означає, що неперервна лінія y=f(x) не має дотичної у точці (1, 1).

Дійсно, графіком нашої функції є ламана лінія, вершина якої знаходиться у

точці (1, 1). Ясно, що не існує дотичної до

цієї лінії у кутовій точці і лінія не має у ній

визначеного напрямку. В таких випадках

іноді умовно кажуть, що функція має «дві

похідні» в одній точці (лінія - «дві

дотичні»): одну, відповідну значенням

функції, які вона набуває ліворуч від цієї

точки, іншу – тим, що вона набуває

праворуч. Така картина спостерігається завжди, коли прямує до двох

різних границь в залежності від того, чи наближається ∆х до нуля тільки

ліворуч або тільки праворуч. Точки графіка, відповідні значенням х, при

яких це відбувається, називаються кутовими точками. У таких точках

неперервна лінія різко, скачком змінює свій напрямок. Звідси видно, що

існування похідної забезпечує не тільки неперервність графіка функції, але

й відому «гладкість» лінії, відсутність в неї кутів. Лінія називається

гладкою, якщо вона неперервна та має дотичну, шо змінюється

неперервно. Відповідно цьому функція називається гладкою, якщо вона

неперервна разом зі своєю похідною. Лінія (функція) називається кусочно-

гладкою, якщо вона складається з кінечного числа гладких дуг (функцій).

53

II. Важко, однак, уявити собі неперервну лінію без кутових точок,

яка не має де-небудь дотичної, але все ж такі лінії існують. Візьмемо

функцію 1

( ) sin 0; (0) 0f x x ï ðèx fx

.

Вона неперервна всюди, але не

диференційовна при х=0. Необмежено

наближаючись до точки (0,0), точка на

графіку функції робить нескінченну

кількість коливань, і хоча ніде немає кутів,

ця неперервна лінія не має визначеного

напрямку (дотичної) у своїй точці (0,0).

III. Нарешті, можливі випадки, коли

0

( ) ( )limx

f x x f x

x

. Геометрично це

означає, що дотична у відповідній точці перпендикулярна до осі Ох. Тому

в цілях загальності кажуть (не дивлячись на недиференційовність функції),

що функція має нескінченну похідну.

1) Хай f(x)= . При х=0 маємо:

23

( ) (0) 1

( )

f f x f

x x x

, значить, прямує до

+∞ , якщо ∆x довільно прямує до нуля. У точці

(0,0) лінія у= дотикається осі Оу і не має

кутових точок. Вона - гладка лінія.

2) Хай f(x)= . При х=0 маємо: 23

3

( ) 1xf

x x x

, значить, →-∞,

якщо ∆x→ 0 ліворуч, і →+∞, якщо ∆x→ 0

праворуч. Графік функції у= полукубічна

парабола - має у точці (0,0) своєю дотичною вісь

Оу . Те, що прямує до - ∞ або до +∞ залежно від

характеру прямування ∆x до нуля, вказує на

існування у точці (0,0) перелома лінії. Кажуть, що у точці (0,0)

полукубічна парабола має «дві дотичні, що збігаються». однак, усі елементарні функції диференційовні всюди, де вони визначені, за

виключенням лише окремих точок, отже елементарні функції мають

своіми графіками, взагалі кажучи, неперервні та гладкі лінії.

54

Комаренко А. , ст. гр. Е14



ОРТОГОНАЛЬНІ ТА ІЗОГОНАЛЬНІ ТРАЄКТОРІЇ

Розглянемо однопараметричне сімейство ліній .

Поставимо питання про відшукання такого сімейства ліній ,

щоб будь-яка його лінія зустрічала лінії даного сімейства під постійним

кутом. Подібні задачі виникають найчастіше в механіці і називаються

завданнями про ізогональні траєкторії. Два сімейства ліній

та , які мають таку властивість, що будь-які дві лінії, що

належать до різних сімейств, перетинаються під одним і тим же кутом (α),

називаються сімействами ізогональних траєкторій, а в окремому випадку,

коли кут перетину – прямий - сімействами ортогональних

траєкторій. Звернемося насамперед до сімейств ортогональних

траєкторій.

Замість завдання сімейства ліній кінцевим рівнянням його

можна встановити також диференціальним рівнянням, по відношенню до

якого кінцеве рівняння виходить виключенням параметра С з даного

рівняння і рівняння , отриманого з нього

диференціюванням по х. Отже, нехай диференціальне рівняння сімейства

має вигляд . Похідна у’ дає кутовий коефіцієнт дотичній

лінії в точці (х,у). Оскільки ортогональна лінія, що проходить через точку

(х,у), перетинає першу лінію під прямим кутом, коефіцієнт дотичної до

ортогональної лінії – позначимо його через - повинен бути обернений

за величиною і протилежний за знаком: . Підставляючи в

рівняння і відкидаючи індекс при у, знаходимо рівняння

,яке можна представити у вигляді: . Це і є

диференціальне рівняння сімейства ортогональних траєкторій. Загальний

інтеграл його дасть шукане кінцеве рівняння цього

сімейства.

Приклади. 1) Знайдемо сімейство траєкторій

ортогональних прямих, що проходять через початок

координат: .

Диференціальним рівнянням цього сімейства прямих,

мабуть буде: . Отже, диференціальне рівняння

ортогональних траєкторій має вигляд .

Відокремлюючи змінні та інтегруючи, знаходимо:

55

, тобто рівняння сімейства концентричних кіл з центром у

початку координат.

2) Візьмемо сімейство софокусних еліпсів, які мають фокуси в точках

(-1,0) і (1,0). Рівняння сімейства можна записати так: ,

причому С>0. Знайдемо диференціальне рівняння. Після диференціювання

по х маємо: . Звідси знаходимо С, підставляємо в початкове

рівняння і приходимо до диференціальних

рівнянь даного сімейства софокусних еліпсів:

. Ми отримаємо

диференціальне рівняння ортогональних

траєкторій, якщо замінимо на :

, або

, тобто те ж саме рівняння. Значить, його

загальним інтегралом буде рівняння .Сімейство інтегральних

кривих складається з софокусних еліпсів (С>0) і гіпербол (С<0).

Перейдемо до довільних траєкторій. Якщо лінія другого сімейства

зустрічає лінію першого під кутом α, то їх кутові коефіцієнти і

повинні бути зв'язані співвідношенням . Виражаючи звідси

через і tg α та підставляючи цей вираз в диференціальне рівняння

першого сімейства (і відкидаючи індекс при похідній), отримаємо

диференціальне рівняння сімейства ізогональних траєкторій.

Приклад. Знайдемо ізогональні траєкторії до прямих у=Сх.

Диференціальне рівняння даного сімейства прямих має вигляд: .

Вносячи цей вираз для похідної в співвідношення між кутовими

коефіцієнтами і потім відкидаючи індекс, приведемо до диференціального

рівняння ізогональних траєкторій: .

Звідси . Розв'язуючи це однорідне рівняння за

загальним правилом, отримаємо:

Якщо перейти до

полярних координат , , то отримаємо: , де

. Отже, шуканими ізогональними траєкторіями служать

логарифмічні спіралі; іншими словами, єдиними лініями, такими, що

промені, що виходять з початку координат, перетинають їх під одним і тим

же кутом, є логарифмічні спіралі: . При ізогональні

траєкторії робляться ортогональними, і сімейство логарифмічних спіралей

вироджується (m=0) в сімейство концентричних кіл.

56

Громенко Д.. ст. гр. ГМ-11

Науковий керівник: Вітавецька Л.А., к. ф.-м. н., доц.


ГЕОМЕТРИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ЗАДАЧ ЛІНІЙНОГО

ПРОГРАМУВАНЯ

Графічний метод використовується для розв’язування задач лінійного

програмування (ЛП) з двома змінними виду:

1 2, max(min)z f x x

11 1 12 2 1

21 1 22 2 2

1 1 2 2

1 2

;

;

..........................

;

0, 0.

m m m

a x a x b

a x a x b

a x a x b

x x

Алгоритм графічного методу включає такі кроки:

1. Будують множину допустимих розв’язків, яка визначається

обмеженнями задачі ЛП.

2. Знаходять градієнт цільової функції z . В силу

лінійності цільової функції градієнт буде однаковим для всіх

точок.

3. Проводять лінію рівня функції, перпендикулярну градієнту.

4. Пересувають лінію рівня паралельно самій собі в напрямку

градієнта якщо шукають максимум функції і в напрямку антиградієнта

якщо шукають мінімум функції до тих пір, поки вона не вийде на межу

допустимої множини розв’язків.

5. Класифікують точки дотику:

а) якщо лінія рівня цільової функції дотикається до допустимої

множини розв’язків в одній точці, то ця точка є точкою оптимуму;

б) якщо лінія рівня цільової функції збігається з однією з граней

допустимої множини розв’язків, то множина точок цієї грані представляє

собою множину оптимальних розв’язків задачі;

в) якщо лінія рівня цільової функції не виходить на межу допустимої

множини розв’язків, скільки б її не пересували, то задача не має розв’язку.

57

Чумаченко В., ст. гр. ГМ-11



ГЕОМЕТРИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ЗАДАЧ НЕЛІНІЙНОГО

ПРОГРАМУВАНЯ

Загальна задача математичного програмування формулюється так:

знайти такі значення змінних jx 1,j n , щоб цільова функція набувала

екстремального (максимального чи мінімального) значення:

1 2max min , ,..., nF f x x x

за умов:

1 2, ,..., , ,i n ig x x x b , 1,i m ;

0jx , 1,j n .

Якщо хоча б одна з функцій 1 2, ,..., nf x x x та 1 2, ,...,i ng x x x ,

1,i m є нелінійною, то маємо задачу нелінійного програмування.

Геометрично цільова функція визначає деяку поверхню, а обмеження

— допустиму підмножину n-вимірного евклідового простору.

Знаходження оптимального розв’язку задачі нелінійного програмування

зводиться до відшукання точки з допустимої підмножини, в якій

досягається поверхня найвищого (найнижчого) рівня.

Якщо цільова функція неперервна, а допустима множина розв’язків

замкнена, непуста і обмежена, то глобальний максимум (мінімум)

задачі існує.

Найпростішими для розв’язування є задачі нелінійного

програмування, що містять систему лінійних обмежень та нелінійну

цільову функцію. В цьому разі область допустимих розв’язків є опуклою,

непустою, замкненою, тобто обмеженою.

Точка, яка відповідає оптимальному плану задачі, може знаходитись

всередині багатокутника допустимих розв’язків, що в задачах лінійного

програмування неможливо.

58

Богушенко А., ст. гр. ГМ-11



МЕТОД СІМПСОНА

У цьому методі інтегрування проводиться шляхом поділу відрізка

[а,b] на N пар відрізків та, з метою збільшення точності наближеного

інтегрування на кожному такому відрізку 2,i ix x , підінтегральну функцію

f(x) замінюють квадратичною параболою (рис.1), і обчислення визначеного

інтеграла зводиться до обчислення суми площин N криволінійних трапецій

Si :

1

b N

i

ia

I f x dx S

.

Рисунок 1 – Геометрична інтерпретація методу Сімпсона

Площа кожної такої криволінійної трапеції визначається за

формулою Сімпсона:

1 243

i i i i

hS f x f x f x .

Визначимо за цією формулою площину N криволінійних трапецій Si :

59

2

0

1 0 1 243

x

x

hS f x dx y y y

4

2

2 2 3 44 ,3

x

x

hS f x dx y y y

……………………………………

2

2 2

2 2 2 1 243

n

n

x

n n n n

x

hS f x dx y y y

.

Тоді сума всіх криволінійних трапецій визначається як

0 2 1 2 1 2 2 24 ... 2 ...3

n n n n

hS y y y y y y

або

1

0 2 2 1 2

1 1

4 23

b N N

n i i

i ia

hf x dx y y y y

,

де 2

b ah

N

, тобто кількість відрізків повинна бути парною.

При поділі проміжка на одне й те ж число частин, формула

Сімпсона, зазвичай, дає більш точне значення, ніж формули прямокутників

і трапецій.

Вкажемо похибку обчислення.

Для формули Сімпсона:

4 42 2

, ,

,180 180

maxmina b a b

b a b ah f x h f x

де – похідна четвертого порядку.

Вибір формули, кількість інтервалів поділу і точність обчислень

визначаються характером задачі в кожному конкретному

випадку.

60

Лука М., ст. гр. ГМ-11



ЗАДАЧІ НЕЛІНІЙНОГО ПРОГРАМУВАННЯ

З РІЗНИМИ ТИПАМИ ОБМЕЖЕНЬ

Ряд економічних задач допускають такі математичні моделі, до яких

невідомі або деяка їх частина входять нелінійно

Загальна задача нелінійного програмування полягає у знаходженні

максимального (мінімального) значення функції

за умов

, ,

де функції і (або їх частина) —

нелінійні, а на невідомі можуть накладатися умови невід'ємності.

Для розв’язування задач нелінійного програмування не існує

універсального методу, тобто до них необхідно застосовувати широке коло

різних методів і обчислювальних алгоритмів.

Оптимізаційні задачі, на змінні яких не накладаються обмеження,

розв’язують методами класичної математики. Оптимізацію з

обмеженнями-рівностями виконують методами зведеного градієнта, ска-

жімо методом Якобі, та множників Лагранжа. У задачах оптимізації з

обмеженнями-нерівностями досліджують необхідні та достатні умови

існування екстремуму Куна—Таккера.

У теорії дослідження функцій задача на відшукання екстремальних

значень не містить ніяких додаткових умов щодо змінних і такі задачі

належать до задач відшукання безумовного екстремуму функції.

Локальний та глобальний екстремуми тоді визначаються з необхідних та

достатніх умов існування екстремуму функції.

Найпростішими для розв’язування є задачі нелінійного

програмування, в яких система обмежень складається лише з рівнянь. Ідея

методу множників Лагранжа полягає в заміні початкової задачі простішою.

Для цього цільову функцію замінюють іншою, з більшою кількістю

змінних, тобто такою, яка включає в себе умови, що подані як обмеження.

Подальше розв’язування задачі полягає в знаходженні екстремуму нової

функції, на змінні якої не накладено ніяких обмежень. Тобто від

61

початкової задачі пошуку умовного екстремуму переходимо до задачі

відшукання безумовного екстремального значення іншої функції.

Розглянемо метод множників Лагранжа на прикладі задачі:

за умов

, ,

де функції і диференційовані. Ідея

методу множників Лагранжа полягає в заміні даної задачі простішою: на

знаходження екстремуму складнішої функції, але без обмежень. Ця

функція називається функцією Лагранжа і подається у вигляді:

де i — не визначені поки що величини, так звані множники Лагранжа.

Знайшовши частинні похідні функції L за всіма змінними і прирівнявши їх

до нуля запишемо систему

розв’язавши яку, знайдемо і

— стаціонарні точки. Оскільки їх визначено з необхідної умови

екстремуму, то в них можливий максимум або мінімум. Іноді

стаціонарна точка є точкою перегину (сідлова точка). Для

визначення достатніх умов екстремуму та діагностування його

типу існує спеціальний алгоритм.

62

Топор І., гр.МР-33

Науковий керівник: Флорко Т.О., к.ф.-м.н., доц.


РІВНЯННЯ В ПОВНИХ ДИФЕРЕНЦІАЛАХ. ІНТЕГРУЮЧИЙ

МНОЖНИК

Для того, щоб рівняння 0),(),( dyyxQdxyxP було рівнянням у

повних диференціалах, необхідно, щоб його ліва частина була повним

диференціалом деякої функції yxz , , тобто .),(),( dyyxQdxyxPdz Для

цього повинна виконуватися рівність

.,,

x

yxQ

y

yxP

Якщо рівняння 0),(),( dyyxQdxyxP не є рівнянням у повних

диференціалах, іноді можна підібрати таку функцію ),( yx , після

множення на яку всіх членів рівняння ліва частина рівняння стає повним

диференціалом. У цьому випадку функцію ),( yx називають інтегруючим

множником. Отже, отримаємо рівняння

0),(),(),(),( dyyxQyxdxyxPyx ,

де виконується .)()(

x

Q

y

P

Це означає, що

x

yxQyxyxQ

x

yx

y

yxPyxyxP

y

yx ),(),(),(

),(),(),(),(

),(

.

,,,,

,,

,

y

yxP

x

yxQyxyxQ

x

yxyxP

y

yx

Після поділення обох частин останнього рівняння на ),( yx , маємо:

.),(),(

),(ln

),(ln

y

yxP

x

yxQyxQ

xyxP

y

Якщо інтегруючий множник є функцією однієї незалежної змінної

y , тоді ,0ln

x

і для обчислення отримаємо звичайне

диференціальне рівняння P

y

P

x

Q

y

ln, а .)(

dyP

y

P

x

Q

Cey Аналогічно

можна знайти .)(

dxQ

x

Q

y

P

Cex

63

Костюк А., гр.Г-32



ІНТЕГРУВАННЯ КОМПЛЕКСНОЇ ФУНКЦІЇ ДІЙСНОЇ ЗМІННОЇ

Нехай задана функція , ,f z u x y iv x y , де ,u x y і ,v x y -

функції дійсних змінних x і y, а z x iy , тоді інтеграл від функції

комплексної змінної zf вздовж кривої L можна обчислити за наступною

формулою:

L L

LLL

dxyxvdyyxuidyyxvdxyxu

dyyxvidxyxivdyyxiudxyxuidydxyxivyxudzzf

.,,,,

,,,,,, 2

Тобто обчислення інтеграла від функції комплексної змінної

зводиться до обчислення криволінійних інтегралів від дійсних функцій

дійсних змінних і можна використовувати при обчисленні всі властивості

криволінійних інтегралів другого роду.

Якщо функція zf є аналітичною, тобто для неї виконуються умови

Коші – Рімана, тоді інтеграл від такої функції не залежить від форми

кривої L , а залежить тільки від положення кінцевих точок кривої.

Зокрема, інтеграл від цієї функції zf по будь-якому замкненому контуру

L, що цілком лежить в області ,D дорівнює нулю.

Якщо кожному значенню дійсного параметру t відповідає визначене

комплексне число tiytxtz , де tx і ty - функції приймаючі

дійсні значення, тоді обчислення інтегралу від комплексної функції

tz зводиться до обчислення інтегралів її дійсної і уявної частин:

b

a

b

a

b

a

dttyidttxtz .

Застосовуючи формулу Ньютона – Лейбниця до інтегралів в правій

частині рівняння, одержимо

,b

a

b

a

b

a

tYitXtz

де tX і tY - відповідні первісні функцій tx і ty ; остання формула є

формулою Ньютона – Лейбниця для комплексних функцій дійсної змінної.

64

Дудкін А.Ф., гр.МР-33



ЗАСТОСУВАННЯ ОПЕРАТОРА ГАМИЛЬТОНА

В залежності від природи F() поля поділяють на скалярні та векторні. Прикладами скалярних фізичних полів можуть бути поля

температури, електричного потенціалу, атмосферного тиску.

До векторних фізичних полів відносяться, наприклад, поля сили

тяжіння, швидкості частинок текучої рідини, густини електричного

струму.

Оператором Гамільтона є вектор kz

jy

ix

.

Нехай задано скалярне поле u=u(x,y,z). Застосуємо до функції

u=u(x,y,z) оператор Гамильтона:

,ugradkz

uj

y

ui

x

uuk

zj

yi

xu

тобто при множенні оператора Гамильтона на скалярну функцію u

отримаємо градієнт цієї функції.

Нехай задано векторне поле kzyxRjzyxQizyxPF ),,(),,(),,( .

Помножуючи скалярно оператор Гамильтона на векторне поле F

знайдемо дивергенцію векторного поля:

.z

R

y

Q

x

PkRjQiPk

zj

yi

xF

Помножуючи векторно оператор Гамильтона на векторне поле F

отримаємо ротор векторного поля:

.

RQP

zyx

kji

kRjQiPkz

jy

ix

F

Векторне поле є потенційним, якщо вектор F є градієнт деякої

скалярної функції u=u(x,y,z) і 0Frot , тобто 0gradurot .

Використовуючи оператор Гамильтона останню рівність можна

записати, як 0 u . Векторне поле, в якому 0Fdiv , тобто

відсутні джерела, називають трубчатим. Поле вихрів вільно від джерел,

тобто 0Frotdiv або

0 F .

65

Зябухін Т., ст. гр. ГМ - 21

Науковий керівник: Сєрга І. М. старший викладач, к.ф-м. н.


ЗАСТОСУВАННЯ КОМПЛЕКСНИХ ЧИСЕЛ У ГЕОМЕТРІЇ

Ділення круга (кола) на n рівних частин за допомогою циркуля та лінійки

– одна найдавніших задач. Давньогрецькі математики могли ділити круг

на 3,4,5,15 частин, а також необмежено подвоювати число частин.

Видатний німецький математик Карл Гаус (1777 –- 1855) багато

займався основною теоремою алгебри (він опублікував п’ять її доведень).

Ці дослідження привели Гауса до знаменитої теореми про те, що сторони

правильного 17-кутника можна побудувати за допомогою циркуля та

лінійки.

Задача ділення кола на n рівних частин зводиться до побудови точок

).n,...,,,k(n

ksini

n

kcos 1320

22

Нехай 17

2

17

2 sinicosx . Тоді за формулою Муавра

).,...,,,k(k

sinik

cosxk 1632017

2

17

2

Коренями рівняння 0117 Z будуть числа .x,...,x,x,x, 16321

Приклад. У коло вписано правильний багатокутник .A,...,A,A,A n2210

Довести, що знакозмінна сума відстаней від центра кола до сторони 10 A,A і

до діагоналей nAA,...,AA 020 дорівнює половини радіуса кола.

Нехай R радіус вказаного кола. – шукана знакозмінна сума

відстаней від його центра до відрізків nAA,...,AA,AA 02010. Очевидно,

121

12

2

12 n

ncos...

ncos

ncosR

n .

Покладемо 1212

n

sinin

cosZ ; дістанемо,

,R

ZZ

ZZZR

Z

Z

ZZZ

ZZR

Z...

ZZZ...ZZ

R

Z

Z...

Z

Z

Z

ZR

n

nnnnn

n

nnn

n

nnn

n

nn

21

11

2

1

11

1

1

2

11

111

2

2

11

2

1

2

1

11211

1

111

1

2

12

21

2

42

бо 112 nZ .

66

Тиченко А.В., ГМ-22

Науковий керівник: Сєрга І. М. старший викладач, к.ф-м. н.


ВКЛАД КОШІ В РОЗВИТОК МАТЕМАТИЧНОГО АНАЛІЗУ

У 1830-1838 роках Коші мандрував Європою. В Париж повернувся в

1838 році, але через неприязнь до нового режиму відмовився від

різноманітних вчених посад, не бажаючи приймати присяги, поки йому не

запропонували кафедру «без умов».

Роботи Коші відносяться до різноманітних областей математики.

Були періоди, коли він кожний тиждень представляв в Паризьку Академію

Наук новий мемуар. Всього він написав і опублікував більше 800 робіт з

арифметики та теорії чисел, алгебри, математичного аналізу,

диференціальних рівнянь, теоретичної та небесної механіки, математичної

фізики і т.д. Швидкість, з якою Коші переходив від одного предмету до

іншого, трохи дала йому можливість продовжити в математиці більшість

нових шляхів. Його «Курс аналізу» (1821), «Резюме лекцій» (1823), «Лекції

по прикладанням аналізу до геометрії» (1826-1828), основані на

систематичному використанні поняття межі, послужили взірцем для

більшості курсів пізнішого часу. В них він дав визначення поняття

неперервності функції, чітку будову теорії збіжних рядів (зокрема, вперше

встановив чіткі умови збіжності ряду Тейлора до даної функції і провів

чітку різницю між збіжністю цього ряду взагалі і збіжністю до даної

функції. Ввів поняття радіуса збіжності, довів теорему про множення двох

абсолютно збіжних рядів і т.д.), дав поняття визначення інтеграла як межі

сум, доказ існування інтегралів від неперервної функції та інше.

Великою заслугою Коші, є те , що він розвив основи теорії

аналітичних функцій комплексного змінного, закладені ще у 18 столітті Л.

Ейлером і Ж. Д’Аламбером. Особливо важливе значення мають такі

результати, отримані Коші: геометричне представлення комплексного

змінного як точки, яка переміщується у площині по тому чи іншому шляху

інтегрування. Вираження аналітичної функції у вигляді інтегралу

(інтеграл Коші), а звідси розклад функції в степеневий ряд. Кілька

елементів математичної фізики та інших областей науки носить ім'я

вченого - «нерівність Коші-Буняковського», «умови Коші-Рімана» та ін.

Розробка теорії вирахування та її додатки до різноманітних питань аналізу

та ін.

В області теорії диференційних рівнянь Коші належать:

постановка однієї з найважливіших задач теорії диференційних

рівнянь (задача Коші), основні теореми існування рішень для

випадку дійсних та комплексних змінних ( для останніх він розвинув

67

метод мажорант) та метод інтегрування рівнянь з частковими

похідними першого порядку ( метод Коші – метод характеристичних

смуг.

В геометрії Коші узагальнив теорію багатогранників, дав

новий спосіб дослідження поверхні 2-го порядку, досліджував дотик,

спрямлення та квадратуру кривих, встановив правила додатку

аналізу до геометрії, а також рівняння площини і параметричне

представлення прямої в просторі. Коші довів (1813), що два опуклих

багатогранника з відповідно конгруентними і однаково

розташованими гранями мають рівні двогранні кути між

відповідними гранями. В алгебрі він інакше довів основну

теорему теорії симетричних многочленів, розвинув теорію

визначників, знайшовши всі головні їх властивості, зокрема теорему

множення (причому Коші виходив з поняття знакозмінної функції). Цю

теорему він поширив на матриці. Коші належать терміни «модуль»

комплексного числа, «зв'язані» комплексні числа та ін. Коші поширив

теорему Штурма на комплексні корені.

У теорії чисел Коші належать: доказ теореми Ферма про

багатокутних числах, один з доказів закону взаємності, а також

дослідження з теорії цілих чисел алгебри, в яких він отримав ряд

результатів, пізніше у більш загальній формі встановлених німецьким

математиком Е. Куммером. Він перший вивчив загальне невизначене

тернарного кубічне рівняння і дав теореми про невизначених тернарних

квадратних рівняннях і порівняннях з однаковим модулем і загальним

рішенням.

Коші належать також дослідження з тригонометрії, механіки, теорії

пружності, оптики, астрономії і т.д. Коші був членом Лондонської

королівської спільноти і майже всіх академій наук. Повне зібрання творів

Коші видано Паризької академії наук. Відомий Коші і своїми

досягненнями в області оптики: вчений математично розробив хвильову

теорію світла і теорію дисперсії. Незважаючи на різнорідні чутки про

особу Коші (типу втраченої рукописи Абеля), він активно брав участь у

долях своїх послідовників і навіть незнайомих, але талановитих людей.

Коші виручив з боргової в'язниці Михайла Остроградського -

колишнього студента Харківського університету, який направив свою

роботу з теорії хвиль вченому на розгляд, а після парубок по протекції

вченого був порекомендував на посаду викладача ліцею. Знаменитий Коші

і своїми учнями. Серед них Бріо і Боке - автори терміна голоморфна

функція, які розробляли теорію комплексного аналізу. І сьогодні багато

математики користуються введеними ними термінами.

68

Джура О. ст., гр. Е-13

Наукові керівники: Сєрга І. М. старший викладач, к.ф-м. н.

Буяджи В.В., ст.викл.


ІНТЕГРУВАННЯ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОГО БІНОМА

Вираз виду, dxbxaxpnm , де b.a,p,n,m – постійні числа, які

мають назву диференціального бінома.

Інтеграл dxbxaxpnm

може бути виражений через елементарні

функції в наступних випадках:

1) p – ціле число,

2) nm 1 - ціле число,

3) pn)m( 1 - ціле число.

Доведення:

Перетворимо даний інтеграл за допомогою підстановки

nzx

1

, dzzn

dx n1

11

,

тоді

dzbzazn

dzbzan

mz

ndxbxax

pgppnm 11

11,

де 11

n

mg .

Нехай p ціле число. Тоді g – є раціональне число і його можно

позначити через s

r. Тоді інтеграл приймає вид

dxz,zR s

r

. Цей інтеграл

визначається за допомогою підстановки stz .

Нехай nm 1 ціле число, тоді 11 nmg також ціле число і

інтеграл визначається за допомогою підстановки t)bza( , де u є

69

знаменник раціонального числа p . Нехай pn)m( 1 ціле

число, тоді pgpn)m( 11 також є цілим.

Тоді

dz

z

bzazdzbzaz

p

pgpg

та його визначають за

допомогою підстановки etz)bza( , де e - знаменник

числа ekp .

Приклад:

Дано

dxxx

xx

dx1

3

2

3

2

3 3 22

1

1

.

Тут 1p (ціле число). Положимо zx 3

2

. Тоді dzz2

3dx ,zx 2

1

2

3

.

.333

1321

2

3

2

,,z12

3

2

311

3

2

12122

1

12

1

2

111

1

3

2

3

2

CxarctgCzarctgCarctgt

t

dttdttt

tdtdz

tztdzzz

dzzzzdxxx

70

Гульпа Т., ст. гр. Е13

Наукові керівники: Сєрга І. М. старший викладач, к.ф-м. н.

Буяджи В.В., ст.викл.


ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ НЕЯВНИХ ФУНКЦІЙ БАГАТЬОХ

ЗМІННИХ

Нехай неявна функція z=z(x;y), яка визначена з рівняння

F(x;y;z)=0 (1)

– функція декількох змінних. Для обчислення частинної похідної z/x

потрібно зафіксувати y і диференціювати формулу (1), маючи на увазі, що

z залежить від х. За правилом диференціювання складної функції

отримаємо

F/xx

/x+F

/z z

/x=0, F

/x+F

/zzx=0. (2)

Звідки

z/x= - F

/x (x,y,z) / F

/z (x,y.z).

Аналогічно, z/y=-F

/y / F

/z.

Якщо ми хочемо, щоб ця похідна приймала певне кінцеве значення,

то потрібно вимагати те, щоб

F/z(x;y;z) ≠ 0. (3)

Це так звана умова існування неявної функції z=z(x;y), яка визначена

з рівняння (1).

Неявні функції можуть бути визначені з системи рівнянь. Нехай дано

m рівнянь, спільних і незалежних (таких, що жодне з цих рівнянь не є

наслідком інших), зв’язуючи n-змінних. Тоді, якщо m<n (рівнянь менш

ніж змінних),то n-m змінних можна прийняти за незалежні значення,а

інші m змінних виразити з заданих m рівнянь у виді функцій від цих

незалежних змінних.

Якщо число рівнянь більше або рівне числу невідомих, то невідомі є

дискретними значеннями і функції не існують.

Розглянемо, наприклад, випадок двох рівнянь з п’ятьма змінними:

f(x,y,z,u,v)=0,

(x,y,z,u,v)=0. (4)

71

Тут можна три змінних прийняти за незалежні,а дві інші – за їх

функції. Приймемо для визначення u=u(x,y,z); v=(x,y,z) і спробуємо знайти

похідні u/x і v

/x для цього зробимо диференціювання обох рівнянь (4) при

фіксованих y и z. Отримаємо

f/x *1+f

/u u

/x +f

/v v

/x=0

/x*1+

/u u

/x+

/v v

/x =0

f/u u

/x+ f

/v v

/x=- f

/x

/u u

/x+

/v v

/x=-

/x .

Таким чином, відносно u/x і v

/x отримана система двох рівнянь

першої степені з двома невідомими. Для її розв’язку потрібно, щоб

визначник системи був відмінний від нуля

f/u f

/v,

/u

/v . (5)

Аналогічно знаходяться похідні по y і z, визначник системи буде

такий же (змінюються праві частини ). Таким чином (5) – це умова

існування неявних функцій u=u(x,y,z) і v=v(x,y,z), визначених з системи

рівнянь (5). Аналогічний вид має умова для любого числа рівнянь і

змінних.

Функціональний визначник (визначник, складений з функцій ) виду

(5) часто зустрічається у математиці і має спеціальну назву «Якобіан» і

символічно позначається D(f,)/D(u,v). Такий символ потрібно розуміти як

єдиний, так як чисельник і знаменник окремо поки - що не мають сенсу.

Аналогічні питання виникають при рішенні систем рівнянь, які

включають параметри. Нехай наприклад розглядається система двох

рівнянь з двома невідомими x,y:

f(x,y; ,,…) =0,

(x,y; ,,…) =0.

Де ,,…- параметри. Якщо при деяких значеннях 0,0,0,… цих

параметрів система має рішення x0,y0 і, якщо при цих значеннях

D(f,)/D(u,v)≠0, то в силу сказаного система визначає x і y, як функції від

,,,… При зміненні параметрів система має цілком визначене рішення.

Правда це твердження має локальний характер, при значному зміненні

параметрів система не буде мати розв’язків. Підкреслимо, що для такої

«стійкості» рішення відносно змінення параметрів число m рівнянь в

системі повинно дорівнювати числу n невідомих. Якщо m<n, то для

рішення потребується виконання m-n відношень між параметрами.

72

Схабовський В.А., ст. гр. Е-21

Науковий керівник: Башкарьов П.Г., к.ф-м.н. доц.


ЛЮДИНА ВИМІРЮЄ ЗЕМЛЮ

Розміри земної кулі вперше були визначені давньогрецьким

вченим Ератосфеном Кіренським. Це сталося близько 240 року

до нашої ери, коли Ератосфен, працюючи в Aлександрійській

бібліотеці, наткнувся на папірус, в якому розповідалося, що

опівдні 21 червня на півдні Єгипту в Сієні (нинішньому

Асуані), вертикальний шест не відкидає тіні, а відображення

Сонця можна побачити на дні найглибших колодязів, тобто

Сонце стоїть прямо над головою.

Ератосфен проробив такий же дослід в Олександрії, і

з'ясував, що 21 червня в Олександрії вертикальний шест

відкидає тінь. Вимірявши довжину тіні, Ератосфен прийшов до

висновку, що поверхня Землі викривлена, інакше, якщо б вона

була плоска, то сонячні промені падали б скрізь під однаковим

кутом.

Визначивши кут 7° 12' — так показали вимірювання,

здійснені Ератосфеном за допомогою вертикального обеліска,

що знаходився у дворі знаменитої Александрійської

бібліотеки, в якій він працював. Ератосфен пізніше

використав добре відому теорему Фалеса, за якою перехресні

кути, які утворилися при перетині двох паралельних прямих третьою

прямою, рівні між собою. Паралельні лінії утворювали промені

Сонця (рис. 1.1).

Сонячні промені, вертикальні

до земної поверхні в Сієні,

можна було умовно продовжити до

центра Землі. До центра Землі

можна було продовжити і лінію

обеліска, який стояв теж вертикально,

але в Александрії.

Тоді кут між сонячними

променями і вертикальним

обеліском повинен бути таким

самим, як і кут біля центра

Землі між умовно продовженими

лініями сонячного променя в Сієні і обеліска в Александрії.

Рис. 1.1 - Розрахунок розмірів Землі

73

Рис. 1.2- метод Тріангуляція

Далі потрібно було знайти, якій частині кола дорівнює

дуга, що стягує кут між Александрією і Сієною. Ератосфен

обчислив, що вона дорівнює 1/50 всієї довжини кола.

Найнявши людину, яка кроками виміряла

відстань між Олександрією й Сієною, Ератосфен

встановив, що відстань дорівнювала 5 тис. стадій, а

окружність Землі – 250 тис. стадій.

Невідомо яким стадіями

користувався Ератосфен, якщо

грецьким (178 метрів), то його радіус

землі дорівнював 7 082 км, якщо

єгипетським, то 6 287 км. Сучасні

виміри дають для усередненого

радіуса Землі величину 6 371 км.

Пізніше для визначення радіуса

застосовувалась тріангуляція (рис.1.2).

Базується тріангуляція на тому, що

якщо в якому-небудь місці на Землі

виміряти довжину лише однієї сторони

то, вимірюючи пізніше тільки кути, можна

визначити відстань до будь-якої точки.

Довжину першої сторони трикутника

(довжину базису) можна визначити з

високою точністю.

Зараз, для більш високоточних

вимірів стали використовувати штучні

супутники. Відстань від супутника

до поверхні Землі визначають за допомогою радара.

74

Молчанова К.О. ст.гр. – ЕТ-38, Шарига C.О. ст. гр. – ЕК-36



ГІПЕРКОМПЛЕКСНІ ЧИСЛА

Комплексне число має вигляд: ,z a by де a й b - дійсні числа, а

1i - так звана уявна одиниця. Над комплексними числами можна

проводити ті ж операції, що й з дійсними числами. Для них справедливі ті

ж аксіоми, що й для дійсних чисел за винятком упорядкованості.

Зафіксуємо натуральне число n й розглянемо вираз виду

0 1 1 2 2 ... ,n na a i a i a i (1)

де 0 1 2, , ,..., na a a a - довільні дійсні числа, а 1 2, ,..., ni i i - деякі символи (які ми

будемо іноді називати «уявними одиницями»). Насамперед, умовимося, що

рівність двох таких виразів 0 1 1 2 2 0 1 1 2 2. . . . . .n n n na a i a i a i b b i b i b i

означає, по визначенню, що 0 0 ,a b 1 1,a b 2 2 ,a b ..., .n na b

Над виразами (1) ми будемо робити дії додавання, віднімання й

множення. Ділення можуть мати тільки розмірності 2, 4 і 8, тоб-то

комплексні числа, кватерніони (числа виду )a bi cj dk і октави

0 1 1 2 2 3 3 4 4 5 5 6 6 7 7.a a i a i a i a i a i a i a i

Додавання й віднімання визначаються формулами

0 1 1 2 2 0 1 1 2 2( ... ) ( ... )n n n na a i a i a i b b i b i b i

0 0 1 1 1 2 2 2 ... ,n n na b a b i a b i a b i

а множення вводиться таким способом.

Задається «таблиця множення», тобто вказується, чому рівні всілякі

добутки ,i i

де й - будь-які номери від 1 до n (усього таких добутків є, очевидно, 2 ).n n n Кожний добуток i i повинний являти собою вираз виду (1),

тобто

0 1 1 2 2 ... ,n ni i p p i p i p i (2)

де 0 ,p 1,p …, np - деякі дійсні числа.

Наприклад, у випадку комплексних чисел таблиця множення

складається з єдиної рівності 1 0 .i i i

У випадку кватерніонів таблиця містить дев’ять рівностей і може

бути записана в такий спосіб:

75

i j k

i -1 k i j k -1 i

k j i -1

Після того, як задана таблиця множення, ми визначаємо добуток

0 1 1 2 2 0 1 1 2 2( ... ) ( ... )n n n na a i a i a i b b i b i b i

за звичайним правилом множення суми на суму.

Множина всіх виразів виду (1), у якому операції додавання й

множення введені як зазначено вище, називається гіперкомплексною

системою розмірності ,n а самі вирази (1) називається гіперкомплексними

числами. Як випливає з наведеного вище опису, гіперкомплексна система

даної розмірності повністю визначається своєю таблицею множення.

Для квантеріонів і октав множина не є комутативною.

Асоциативність існує тільки для кватерніонів.

Що стосується ділення, то якщо для комплексних чисел часткою від

ділення 1z на 2z є розв’язок рівняння 2 1,z x z то для кватерніонів і октав

добуток залежить від порядку співмножників, тому замість одного

рівняння потрібно розглядати два:

2 1q x q (3)

і

2 1.xq q (4)

Відповідно до цього розв’язок першого рівняння будемо називати лівою

часткою від ділення 1q на 2q й позначати ,лx а розв’язок другого – правою

часткою пx (у випадку комплексних чисел обоє частки, мабуть,

збігаються).

Щоб розв’язати рівняння (3) і (4), застосуємо той же самий спосіб,

що й у випадку комплексних чисел. Помножимо обидві частини рівняння

(3) ліворуч спочатку на спряжену величину 2 ,q а потім на 2

2

1.

q Одержимо

2 12

2

1.x q q

q

Безпосередньою підстановкою в рівняння (3) переконуємося, що цей вираз

дійсно є розв’язком. Таким чином,

2 12

2

1.лx q q

q

Аналогічно

1 22

2

1.пx q q

q

76

Міхайленко В.І., ст.гр. – Е-31



МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ

Математика це, звичайно, рахунок і міра, але в першу чергу – це

модель фізичних, технічних, хімічних, біологічних і інших явищ. І якщо ця

модель складена правильно, математика у свою чергу дозволяє повніше

розкрити сутність явища.

Візьмемо наприклад закон Ома ( фізичне явище) U

IR

- сила струму прямо пропорційна напрузі й обернено пропорційна опору.

Очевидно, вигідно збільшувати силу струму не за рахунок

збільшення напруги, а за рахунок зменшення опору. Але математик знає

правило: на нуль ділити не можна. І якщо його не врахувати, можна

отримати коротке замкнення. Так математична формула вказала ще на

одну властивість електрики.

Закони Ньютона в механиці, абстрактна «Теорія груп» в електроніці і

т.д. – це всі математичні моделі. Будь-яке диференціальне рівняння може

бути моделлю деяких явищ.

Більшість фізичних законів природи можна сформулювати мовою

рівнянь із частинними похідними. У якості прикладів можна привести

рівняння Максвелла, закон теплообміну Ньютона, рівняння Навье-Стокса,

рівняння руху Ньютона, рівняння Шредінгера у квантовій механіці. У всіх

цих рівняннях фізичні явища описуються мовою просторових і часових

похідних. Похідні з'являються в рівняннях тому, що вони описують

найважливіші фізичні величини (такі, як швидкість, прискорення, сила,

тертя, потік, струм і т.п.). Таким чином, виникають рівняння із частинними

похідними, що містять невідому функцію, яку необхідно визначити.

Перед нами виникають дві проблеми:

1. Як фізичну задачу сформулювати у вигляді рівняння із частинними похідними (побудова математичної моделі).

2. Як розв’язати рівняння із частинними похідними (з врахуванням початкових і граничних умов).

Почнемо із другого питання – як розв’язувати рівняння з

частинними похідними? Це - гарне питання. Виявляється, існує цілий

арсенал методів, придатних для практичного використання.

Найбільш важливі ті, у яких рівняння з частинними похідними

зводяться до звичайних диференціальних рівнянь. Перелічимо десять

методів розв’язку рівнянь із частинними похідними.

77

1. Метод відокремлюванняу змінних. Рівняння із частинними

похідними з n невідомими змінними зводиться до n звичайних

диференціальних рівнянь.

2. Метод інтегральних перетворень. Рівняння із частинними

похідними з n невідомими зводиться до рівняння із частинними

похідними з 1n незалежними змінними, отже, рівняння із

частинними похідними із двома незалежними змінними можна

звести до звичайного диференціального рівняння.

3. Метод перетворення координат. Вихідне рівняння із частинними

похідними зводиться до звичайного диференціального рівняння або

до іншого, більш простого рівняння із частинними похідними за

допомогою відповідного перетворення координат (наприклад,

повороту координатних осей і т.п.).

4. Перетворення залежної змінної. Початкове рівняння із частинними

похідними перетвориться до такого рівняння із частинними

похідними для іншої невідомої функції, яке розв’язується легше, ніж

початкове.

5. Числові методи. Вихідне рівняння із частинними похідними

зводиться до системи різницевих рівнянь, яка вирішується методом

ітерацій на ЕОМ. У багатьох випадках – це єдиний спосіб розв’язати

рівняння із частинними похідними. Крім різницевих методів

розв’язку рівнянь із частинними похідними існують і інші чисельні

методи, у тому числі й засновані на апроксимаціних розв’язках

поліноміальними поверхнями (апроксимація сплайнами).

6. Метод теорії збурювань. Вихідна нелінійна задача зводиться до

послідовності лінійних задач, що апроксимують нелінійну задачу.

7. Метод функцій Гріна. Початкові й граничні умови заміняються

системою найпростіших джерел, і задача вирішується для кожного

найпростішого джерела. Повний розв’зок вихідної задачі виходить у

результаті підсумовування розв’язків для елементарних джерел.

8. Метод інтегральних рівнянь. Рівняння із частинними похідними

зводиться до інтегрального рівняння (рівняння, у якому невідома

функція стоїть під знаком інтеграла). Існує багато різних методів

розв’зку інтегральних рівнянь.

9. Варіаційні методи. Замість рівняння із частинними похідними

вирішується деяка задача мінімізації. Виявляється, що функція, яка

доставляє мінімум деякому виразу (типу повної енергії системи), є в

той же час розв’язком вихідного рівняння із частинними похідними.

10. Метод розкладання по власних функціях. Розв’язок рівняння із

частинними похідними шукається у вигляді ряду по власних

функціях. Ці власні функції перебувають як розв’язки так званої

задачі на власні значення, відповідній до вихідної задачі для

розв’язку рівняння із частинними похідними.

78

Секція ВОДНИХ БІОРЕСУРСІВ ТА АКВАКУЛЬТУРИ

Бережна М.С., ст. гр. ВБ-31

Науковий керівник: Матвієнко Т.І., асистент

Кафедра Водних біоресурсів та аквакультури

РОЗВЕДЕННЯ ЩУКИ У КОРОПОВИХ СТАВАХ ЯК

БІОЛОГІЧНОГО МЕЛІОРАТОРА

Звичайна щука вид м'ясоїдних риб роду щук . Ці риби типові

мешканці солонуватих та прісноводних водоймищ північної півкулі.

Щуку можна вирощувати в нагульних і вирощувальних ставках спільно з

коропом, карасем та іншими рослиноїдних рибами. Щука, як об'єкт

штучного риборозведення, являє собою безсумнівне значення для

ставкового рибництва. З одного боку, господарство отримує з тієї ж площі

додаткову продукцію, з іншого - підвищується продукція основного

об'єкта - коропа.

Щуку використовують як біологічного меліоратора та санітара

водойм. Вона поїдає ослаблену та хвору рибу, і тим самим очищує

водойми і дає можливість швидше рости здоровим рибам.Також щуку

підсаджують в нагульні коропові ставки мальками. Однорічний короп і

мальок щуки стають недоступними один одному. Технологія отримання

личинок щуки дуже проста. Щуку ранньою весною відловлюють з

природних водойм, садять на нерест в нерестові ставки. Нерест щуки

відбувається задовго до нересту коропа. Там, де є поблизу природні

водойми, немає необхідності тримати маточне стадо щуки в ставках, а

доцільніше відловлювати виробників з природних водойм ранньою

весною. Молодь щуки слід випускати в нагульні ставки вздовж всієї

берегової смуги ставу, на неглибоких і зарослих ділянках, уникаючи

скупчення мальків щуки в одному місці. При цьому необхідно

дотримуватися певних нормативів щільності посадки. Наукою доведено,

що щільність посадки мальків щуки в нагульні коропові ставки залежить

від наявності в них смітної риби.

Для вирощування товарних цьоголіток щуки спільно з дволітками

коропа використовуються переважно повністю спускні ставки, в яких

могла б залишатися щукаяка не виловлена. Вирощування товарних

цьоголіток щуки в нагульних ставках спільно з коропом дає можливість

підвищити рибопродуктивність ставків на 10-13%.

Цінність щуки як додаткової риби у ставових господарствах не тільки

в тому, що вона є додатковим джерелом продукції, але й у зниженні

малоцінних риб, у зв’язку з чим збільшується кількість кормів для

коропових видів риб. Таким чином, щука є своєрідним регулятором та

біологічним меліоратором іхтіофауни водойм.

79

Крутоголова Л.В., ст.гр. ВБ-31

Науковий керівник: Матвієнко Т.І., асистент


ТВАРИННІ ОРГАНІЗМИ ТА ЇХ РОЛЬ У СТАВАХ

Тваринні організми відіграють важливу роль в харчуванні ставкових

риб, особливо на ранніх етапах розвитку. В їхній склад входять всі

необхідні для життя риб амінокислоти, жири, вуглеводи, ферменти.

Природня їжа ставкових риб складається з тваринних організмів які

живуть в грунтах (зообентос) і в товщі води (зоопланктон) ), організмів, що

заселяють підводну або занурені у воду частини вищої рослинності,

детриту, залишків вищих рослин та їх насіння.

Процес вирощування високоякісного стандартного рибопосадкового

матеріалу, особливо з використання технологій отримання ранньої молоді,

передбачає застосування живих кормів тобто тваринних організмів які

збагачені біологічно активними речовинами. Вважають, що найкращою

їжею для підрощування личинок риб є зоопланктон, в організмі якого

містяться всі речовини, необхідні для забезпечення високої інтенсивності

росту риб та їх життєстійкості, особливо на ранніх стадіях

постембріонального росту. Зоопланктон є основою харчових ланцюгів

у біоценозах водойм, він є ланкою, яка пов'язує фітопланктон, який

продукує первинну біомасу, з вищими тваринам.

Із зоопланктону кормове значення для молоді коропа мають

найпростіші, коловертки , личинки і дрібні форми ракоподібних. У міру

зростання молоді в її харчуванні починають переважати великі форми

гіллястовусих рачків, як дафнії, церіодафнії, босміни і представники

веслоногих, наприклад, циклопи, а також малощетинкові черв'яки. Рачки

сприяють встановленню біологічної рівноваги в ставку, очищенню води,

споживаючи у великій кількості різні мікроорганізми, одноклітинні

водорості, бактерії, завислі в товщі води фрагменти органічного детриту.

Зообентос ставків, як правило, представлений в основному личинками

комах, що розвиваються у водному середовищі і покидають його в

дорослому віці. До них відносяться личинки комарів, що мають назву в

побуті "мотилем". У число звичайних представників входять черв'яки

(трубочник, олігохети, молюски, личинки бабок, дорослі форми і личинки

жуків тощо). Сучасні рибоводні заводи з відтворення і вирощування

цінних промислових видів риб мають спеціалізовані дільниці, які

культивують відповідні організми тваринного походження, з метою їх

подальшого використання для годівлі риби. Вирощування таких кормів дає

змогу зберігати харчові раціони багатьох видів риб.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BE%D1%86%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D0%B7

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%81%D0%B0

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%B8%D1%82

80

Нікітіна М.Д.,ст.гр. ВБ-32

Науковий керівник: Безик К.І., асистент


ЛОВ КАСПІЙСЬКОЇ КІЛЬКИ КОНУСНИМИ ПІДХВАТАМИ

Конусний підхват має вигляд невеликого сіткового мішка конусної

форми, його спускають у воду і після деякої витримки підіймають,

обловлюючи рибу, що скупчилася над ним.Конусними підхватами в

основному ловлять каспійську кільку - рибу з чітко вираженою

позитивною реакцією на світло.

Основу мішка посаджено на тонку підбору, а та, в свою чергу, на

сталевий обруч з труби діаметром 20-25 мм. Діаметр обруча дорівнює 2,5-

3,0 м, а висота конуса 3,0 - 3,5 м. На обручі розтягують мотузкову

хрестовину, до центру якої колбою вгору кріплять електричну лампу.

Кінець підхвату обв'язаний тросовим вічком або має кільця, через які

проходить трос - гайтян, який стягує кінець підхвата.

Конусний підхват має поводці для підтягування до борту. По

піднімальному тросу конусний підхват кріплять стропами. Один кінець

стропів з'єднаний з обручем, а інший через вертлюг - з підйомним

тросом.Сітковий мішок зшивають з шести рівних сіткових полотнищ у

вигляді трапецій. Розмір вічка сіткового мішка вибирають так само, як в

матню, кутках і інших концентрують частинах знарядь лову.

Конусний підхват повинен бути малопомітний у воді. Риба із зони

облову зазвичай розглядає підхват на темному фоні і тому його фарбують

у темно-сірий або чорний колір. При лові каспійської кільки для

концентрації її використовують підводні джерела світла в підставі

конусного підхоплення потужністю 3-4 кВт.

Конусними підхватами ловлять з невеликих суден з потужністю

головного двигуна 50-120 кВт і командою 6-8 чоловік. Судно повинно

мати одну або дві стріли і лебідку для вибірки підьомного троса конусної

сітки.

Успішність лову залежить від правильного вибору місця лову і

пошуку за допомогою рибопошукових приладів.

При лові каспійської кільки, виявивши скупчення, судно ставлять на

якір і за даними пробного лову встановлюється оптимальний горизонт

опускання підхватів. Ловлять зазвичай двома конусними підхватами,

опускаючи їх по черзі з обох бортів. Після установки стріл в робоче

положення один з підхватів виводять за борт, включають лампу і

опускають підхват на потрібну глибину. Підхват витримують на горизонті

лову при великій концентрації риби 1-2 хв, середньої - 3-5 хв

і слабкою - 6-8 хв.

81

Мельниченко Д.О., ст.гр. ВБ-21

Науковий керівник: Хохлов С.М., к.в.н., доцент


БУДОВА І ФУНКЦІЇ ЕЛЕКТРИЧНИХ ОРГАНІВ РИБ

Особливемісце в життірибзаймаєелектричний канал зв’язку. Для

деяких з них він в багатьохвипадкахявляєтьсяосновним. Морфологія, цілий

ряд структурних особливостей, а також біофізичні характеристики

електричних клітин відрізняються багатьма адаптивними ознаками. В

теперішній час встановлено, що біля 300 із 20 тисяч сучасних видів риб

здатні генерувати і використовувати в своєму житті біоелектричні поля.

Функціональна спеціалізація проходила у електричних риб в двох

напрямках: по-перше, використання електричного струму в якості засобу

нападу і захисту і формування в зв’язку з цим групи сильно електричних

риб, і по-друге, участь електрогенератор них систем в взаємодії з

спеціалізованими рецепторами електричного поля (електрорецепторами) в

цілях електросигналізації і локації і поява в зв’язку з цим слабо

електричних риб.

Електричні органи всіх сильно- і слабо електричних риб – парні

утворення, симетрично розташовані по бокам тіла. Не дивлячись на видові

морфологічні відмінності, вони мають єдиний план будови, так як

побудовані з елементарних електрогенераторів – електричних пластинок,

зібраних в декілька стовпчиків, вони як би викладені один на одного. Так

як у пластинок полярність різних сторін різна, то зв'язок їх в стовпчиках

представляє собою тип послідовного електричного з’єднання,

щозначнозбільшуєзагальнийпотенціалрозряду.

Спеціалізовані електрогенераторні клітини електричних риб виникли

з м’язевих (у більшості видів), нервових (у деяких електричних вугрів) чи

залозистих (у електричного сома) клітин. Товщина їх дуже мала, тому такі

клітини називають електричними пластинками (типова електрична клітина

представляє собою видозмінену м’язовурухому пластинку). Електрична

пластинка вкритаоболонкою – електролемою. У різнихвидівриб пластинки

доволірізноманітні за формою. Їх характерна ознака – відносно велика

площа поверхні при незначній товщині. До одної з сторін електричної

пластинки звичайно підходить багать нервових закінчень. Ця сторона

називається лицевою і є мембраною клітини, вона керує розподілом іонів

натрію, калію, кальцію і хлору. До іншої сторони пластинки, в якій

розсіяні її багаточисленні ядра, підходять кровоносні судини. Так як

нервові закінчення розташовуються з одної сторони електричної

пластинки, то під час розряду воно стає електронегативною по

відношенню до іншої сторони.

82

Секція ГІДРОЕКОЛОГІЇ І ВОДНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Голівачук В.В. ст. гр. ГМ-12

Науковий керівник: Отченаш Н.Д. к.геогр.н, ас.

Кафедра гідроекології та водних досліджень

ВИКОРИСТАННЯ СУПУТНИКІВ В ГЕОДЕЗІЇ ТА НАВІГАЦІЇ

Використання космічної техніки істотно підвищило ефективність

системи зв’язку, дозволило зв’язати між собою усі куточки земної кулі.

Нові можливості для підвищення якості, оперативності і надійності зв’язку

відкрилися із запуском штучних супутників Землі. Знаходячись в полі

прямої радіовидимості великої кількості віддалених один від одного

наземних пунктів, супутник дозволяє об’єднати їх мережею космічного

зв’язку.

Використання супутників в геодезії і навігації. Штучні супутники

відкрили нову еру в науці про вимірювання Землі – еру космічної геодезії.

Вони внесли в геодезію нову якість – глобальність; завдяки великим

розмірам зони видимості поверхні Землі зі супутника значно спростилося

створення геодезичної основи для великих територій. Так, якщо в

класичній геодезії середня відстань між пунктами, необхідних для

визначення, становить 10-30 км, то в космічній геодезії ці відстані можуть

бути на два порядки більше (1-3 тис. км). Тим самим спрощується

передача геодезичних даних через водні простори. Між материком і

островами, рифами, архіпелагами геодезичний зв’язок може бути

встановлений при прямій їх видимості зі супутника безпосередньо через

нього, без будь-яких проміжних етапів, що сприяє більш високій точності

побудови геодезичної мережі.

Основним методом космічної геодезії є одночасне спостереження

супутника з наземних пунктів. При цьому вимірюються найрізноманітніші

параметри відносно положення пунктів і супутників.Параметрами можуть

слугувати дальність, швидкість зміни дальності, кутова орієнтація лінії

візування пункт-супутник в будь-якій системі координат, швидкість зміни

кутів і т.д. Вимірювальні засоби розташовуються на наземних пунктах. На

супутнику ж розміщується апаратура, що забезпечує роботу цих

вимірювальних засобів.

Супутник – це допоміжний маяк для проведення вимірів відносно

положення опорних пунктів. Так, супутник, що освітлений сонцем або має

спеціальний лампу-спалах, фотографується з наземних пунктів на тлі

зоряного неба.Наявність на фотографії зображень зірок (у вигляді точок) і

сліду супутника у вигляді пунктирної лінії дозволяє шляхом графічних

вимірювань визначити взаємне положенням супутника, і найближчих до

них точок, що відповідають зіркам. Це дає можливість, знаючи положення

зірок по зоряному каталогу, визначити координати штрихів супутника.

83

Корчинська І.В. ст. гр. ГМ-12



НОВІТНІ ДОСЯГНЕННЯ В ГЕОДЕЗІЇ

Геодезія – наука про вимірювання на земній поверхні. У геодезії

застосовуються переважно лінійні і кутові вимірювання. Вони потрібні для

визначення форми і розмірів нашої планети – Землі і її частин, для

визначення координат пунктів, створення карт, планів і профілів і для

будівництва різних споруд. Геодезичні вимірювання робляться також під

земною поверхнею, під водою і в навколоземному просторі. Геодезія, як

наука, що вивчається у наш час, бере початок свого розвитку з 17 століття.

Сприяли тому два науково-технічні досягнення того часу: в області оптики

була винайдена зорова труба; у області математики і геометрії

розроблений метод тріангуляції. Самим революційним кроком в розвитку

геодезії стала поява теодоліта – інструменту, який зроблений, як поєднання

зорової труби з вертикальним і горизонтальним кутоміром. Поле зору

теодоліта забезпечено градуйованою сіткою, що сильно підвищило

точність кутових вимірювань при проведенні тріангуляції на місцевості.

Завдяки численним вимірюванням і вивченню статистики результатів, був

обґрунтований постулат про форму Землі, як геоїда. Це дозволило

врахувати зміни кривизни земної поверхні залежно від широти і довготи

місцевості. На сьогоднішній момент розвиток геодезії йде шляхом

вдосконалення методів вимірювань, відповідно до науково-технічного

прогресу і розвитку техніки. Характерний масовий перехід від наземних до

супутникових визначень контурів і відстаней на місцевості, що скорочує і

спрощує геодезію земельних ділянок.

Новітні досягнення в області геодезії. Тахеометр – геодезичний

прилад для вимірювання відстаней, горизонтальних і вертикальних кутів.

Використовується для визначення координат і висот точок місцевості при

топографічній зйомці місцевості, при винесенні на місцевість висот і

координат проектних точок. Використання світлодалекомірів і

радіодалекомірів дозволило різко підвищити продуктивність лінійних

вимірювань, які були дуже трудомісткими і малопродуктивними. Зараз,

використовуючи будь-який електронний тахеометр в повсякденній роботі і

насолоджуючись зручністю і продуманістю цього приладу, страшно собі

уявити як доводилося будівельникам раніше, до винаходу електронного

тахеометра. Надалі на основі новітніх досягнень науки і техніки були

створені тахеометри, що не лише перевершують у багато разів по точності

і продуктивності традиційні, але і дозволяють вирішувати завдання, які

раніше не могли бути виконані з такою точністю і швидкістю.

84

Панасюк К.О. ст. гр. ГМ-12



ОРІЄНТУВАННЯ. ПРИЛАДИ ДЛЯ ОРІЄНТУВАННЯ

При виконанні геодезичних робіт на місцевості, роботи з картою або

кресленням необхідно визначити положення лінії відносно країн світу або

будь-якого напряму, що вважається початковим. Орієнтування на

місцевості – це визначення свого розташування відносно сторін горизонту

і місцевих орієнтирів, що виділяються, і точне витримування вказаного або

вибраного напряму руху. Орієнтування полягає в тому, що визначають кут

між початковим напрямом і напрямом цієї лінії. За початковий напрям для

орієнтування приймають істинний (географічний), магнітний меридіани

або вісь абсцис прямокутної системи координат плану.

При орієнтуванні на місцевості для вимірювання магнітних азимутів

і магнітних румбів користуються бусолями і компасами. Бусоль – точний

компас, що призначений для орієнтування, обладнаний пристроєм для

візування. Коробка бусолі розміщується на пластині із скошеним краєм, на

якій розміщені міліметрові ділення. Основна деталь – магнітна стрілка. Їх

виготовляють з вольфрамової або хромистої сталі. Магнітна стрілка має

північний синій (воронований) кінець і південний – світлий. Залежно від

того, як підписані ділення, розрізняють азимутальне та румбічне кільця. У

азимутному кільці ділення підписують проти напрями руху годинникової

стрілки від 0 до 360°, в румбічному – на кінцях нульового діаметру

ставлять нулі, перпендикулярного йому діаметру – 90°. Магнітна стрілка

бусолі встановлюється у напрямі меридіана, і якщо навести візирне

пристосування бусолі, вісь якого співпадає з діаметром шкали, на будь-

який предмет, то відлік за шкалою проти північного кінця стрілки дасть

величину магнітного азимута напряму на цей предмет. Відхилення

магнітної стрілки від напряму географічного меридіана називається

магнітним схиленням.

У компасі з рухливими діоптрами поєднують північний кінець

стрілки з нулем кільця, а лінію діоптрів – з напрямом лінії, що визначають,

і по покажчику предметного діоптра відлічують значення азимута цієї лінії

Гіротеодоліт – гіроскопічний візирний пристрій, призначений для

визначення істинного азимута. Гіротеодоліт призначений для визначення

азимута орієнтованого напряму і широко використовується при проведенні

маркшейдерських, геодезичних, топографічних і інших робіт. За

принципом дії гіротеодоліт є гірокомпасом і належить до типу наземних

гірокомпасів, за допомогою яких можна визначити напрям географічного

меридіана. Гіроскопічне орієнтування точніше магнітного і займає менше

часу, ніж астрономічний вимір азимута.

85

Тижнева К.С. ст. гр. Е-14

Науковий керівник: Гращенкова Т.В. ас.


ПРО ПОЛЯРНЕ СЯЙВО

Сучасну людину навряд чи можна здивувати таким феноменом як

полярне сяйво. Практично кожен знає, що це сяяння верхніх шарів

атмосфери виникає в наслідок взаємодії частинок сонячного вітру з

магнітосферою. Але наші пращури бачили в цьому феномені природи

деяку загрозу своєму життю. Чи здатне полярне сяйво дійсно погано

впливати на людину, чи це тільки вигадки?

Полярне сяйво виникає тільки в високих широтах в обох півкулях, в

овальних зонах-поясах, оточуючих магнітні полюса Землі – авроральних

овалах. Діаметр авроральних овалів становить приблизно 3000 км в час

спокійного Сонця, на денній стороні межа зони відхиляється від

магнітного полюса на 10-16 градусів, а на нічній на 20-23 градуси.

Оскільки магнітні полюса Землі не співпадають з географічними

приблизно на 12 градусів, полярне сяйво спостерігається на широтах 67-70

градусів. В часи сонячної активності, коли авроральний овал

розширюється, полярне сяйво можливо бачити на більш низьких широтах.

Спектр полярного сяйва змінюється з висотою і в залежності від

переважаючих в спектрі полярного сяйва ліній випромінювання полярне

сяйво поділяють на два типи: висотне полярне сяйво типа А з перевагою

аморфних ліній і полярне сяйво типа В на невеликих висотах (80-90 км) з

перевагою молекулярних ліній в спектрі.

Полярне сяйво восени та навесні спостерігається частіше, ніж в

взимку і влітку. Частіше це явище спостерігається в дні близькі до днів

весняного і осіннього рівнодення.

При спостереженні з поверхні Землі за полярним сяйвом можна

побачити його у вигляді світла в небі, яке швидко змінюється або

променів, смужок, «корон», «занавесей», які рухаються. Тривалість

полярного сяйва коливається від декількох хвилин до декількох діб.

Вважалось, що полярне сяйво в північній і південній півкулі є

симетричними. Одночасне спостереження з космосу полярного сяйва в

травні 2001 р. з боку північного і південного полюсів показало, що

північне і південне сяйво суттєво відрізняються один від одного.

Полярне сяйво можна в лабораторії зробити штучно і потім його

вивчати. Полярне сяйво мають і інші планети Сонячної системи. Вже

визнано, що полярне сяйво можна спостерігати на таких планетах як

Венера, Марс, Сатурн, Юпітер, Уран, Нептун.

86

Масловський М.О. ст. гр. Е-24

Науковий керівник: Гращенкова Т.В. ас.


КВАРЦ ТА ЙОГО РІЗНОВИДИ

Серед багатьох існуючих на Землі мінералів кварц є

найпоширенішим з усіх. На його частку в земній корі припадає 12%. За

хімічним складом кварц належить до класу оксидів, а за структурою – до

силікатів.

Всі різновиди кварцу можна поділити на:

- кристалічні – гірський кришталь, димчастий кварц, моріон,

аметист, цитрин, празіоліт, рожевий кварц, празем, кошаче око, соколине

око, тигрове око та інші;

- скритокристалічні – халцедони: хризопраз, сердолік, карнеол,

сардар, сапфірін, геліотроп, кремінь, агат, онікс, яшма та інші;

- аморфні – у вигляді опала.

Чистий кварц – це гірський кришталь, безбарвний та прозорий як

вода. Різного роду суміші придають цьому мінералу різний колір.

Кристали кварцу часто утворюють гарне видовище у вигляді друз, жеод.

Деякі різновиди кварцу були знайомі ще римлянам і грекам, які

вважали його замерзлим льодом. В давнину люди з гірського кришталю і

кременя, а також з яшми і кварциту робили собі знаряддя для праці і для

полювання. Також кварц наділяли низкою цілющих властивостей, робили

з нього прикраси.

В наш час кварц також використовують у ювелірному ділі, роблять з

нього прикраси та сувеніри. Але кварц використовується зараз і в

технічних цілях. Його використовують в оптиці, радіоелектроніці. Роблять

з нього призми, підшипники, деталі для точних приладів – годинників та

терезів. Також використовують у будівництві в якості оздоблювального

матеріла.

Кварцові піски з давнини були цінною сировиною для отримання

скла, таким чинно кварц називають «батьком скла». Кришталь, дзеркальне

скло, віконне скло, скляна тара, оптичне скло, лабораторний посуд – все це

зроблено з кварцу з домішками вапна і лугів.

Властивість кварцу витримувати високі температури робить його

незамінним для виготовлення жаростійкої цегли, яка застосовується в

мартенівських та електроплавильних печах. Кварцовий пісок входить в

склад цегли, бетонна, асфальту, а також слугує фільтром для очищення

води.

87

Андрєшкова О.О. ст. гр. Е-12

Науковий керівник: Балан Г.К. ст. викл.


ГЕОЛОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЬОДОВИКІВ ТА ЇХ РОЛЬ У

ФОРМУВАННІ РЕЛЬЄФУ

Вступ. Льодовики – це природні маси кристалічного льоду, які

формуються на поверхні Землі в результаті накопичення та подальшого

перетворення твердих атмосферних опадів. Вони займають 11% площі

суходолу. У льодовиках міститься 69% запасів прісної води планети. На

материку Антарктида 90% льоду всієї земної кулі.

Мета роботи. Дослідження геологічної діяльності льодовиків та їх

ролі у формуванні рельєфу, використовуючи літературу.

Результати дослідження. Льодовики утворюються на ділянках

земної поверхні за умови, що кількість атмосферних опадів, які випадають

протягом років, перевищують кількість опадів, що можуть розтанути або

випаруватись. Льодовики, в залежності від стадії розвитку, форми місця

утворення та області живлення і стоку, бувають: шельфові, покривні та

гірсько-долинні. Шельфові льодовики, сповзаючи у навколишні води,

утворюють айсберги. Покривні льодовики вкривають великі площі та

приховують нерівності рельєфу. Гірсько-долинні льодовики, що вкривають

вершини, схили, долини гір з характерним коритоподібним поперечним

профілем.

В процесі руху льодовик виконує складну геологічну роботу, яка

включає руйнування, перенесення та відкладання або акумуляцію

продуктів руйнування. З діяльністю льодовиків пов’язано утворення таких

характерних форм рельєфу, як кари, льодовикові цирки і льодовикові

долини або троги. Льодовикові кари – чашоподібна заглибина з крутими

скелястими стінами, трог – річкова долина коритоподібним поперечним

профілем, долини – лінійно витягнуті форми рельєфу з одноманітними

падіннями. Окрім руйнування, льодовики виконують велику роботу по

перенесенню (транспортуванню) різноманітного уламкового матеріалу, що

називається мореною.

Висновок. В льодовиках накопичено найбільші запаси прісної води,

гірсько-долинні льодовики живлять річки, багаторічна мерзлота сприяє

утворенню верхових боліт, льодовики виконують руйнівну та будівну

роботу. Про геологічну діяльність покривних льодовиків можна скласти

уявлення за четвертинними (антропогенними) зледеніннями, що

неодноразово покривали широкі простори Європи і Північної Америки за

останні 800 тис. років.

88

Аксьонова А.Е. ст. гр. Е-13

Науковий керівник: Балан Г.К. ст.викл.


ФЛЮОРИТ, ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ ТА ВЛАСТИВОСТІ

Вступ. Флюорит (плавиковий шпат) – це прозорий, напівпрозорий

мінерал, фторид кальцію CaF2, який належить до класу галоїдних сполук.

Назва походить від лат. Fluor – течія, через здатність цього легкоплавкого

мінералу при додаванні до руд металів знижувати температуру плавлення і

додавати шихті текучість.

Мета роботи: дослідження значення флюориту для металургійної,

хімічної та оптичної галузі промисловості та його специфічні властивості.

Результати дослідження. Забарвлення флюориту буває

найрізноманітнішим, воно зумовлене домішками рідкоземельних

елементів, хлору, заліза, урану, торію. Також, буває зумовлена дефектами

кристалічної структури, яка реагує на радіоактивне опромінювання та на

нагрівання. Завдяки цьому флюорит здатен до фотолюмінесценції та

термолюмінесценції (світиться при опроміненні чи нагріванні).

Оптичний флюорит безбарвний. Блиск скляний. Просвічує або

прозорий, темні різновиди просвічують, рідше не прозорі. Твердість 4,

густина 3,2. Крихкий. Спайність досконала по октаедру. Сингонія кубічна.

Форма кристалів – куби або октаедри. Характерні двійники проростання.

Зазвичай мінерал утворює щільні або зернисті маси, або шерстуваті і

радіально-променисті агрегати.

Промислове добування флюориту ведеться з практично

мономінеральних жил. Провідні світові постачальники даного мінералу –

Мексика, Монголія, ПАР, Іспанія, Китай. Родовища флюориту також є у

Франції, Німеччині, Великій Британії.

Висновок. Завдяки широкому спектру використання флюорит є

необхідним у багатьох галузях промисловості, таких як хімічна і

металургійна промисловість. Особливе значення флюорит посідає в

металургійній, хімічній та оптичній промислових галузях. У невеликій

кількості його використовують у виробництві непрозорого матового скла

та емалі. Чисті, прозорі кристали застосовують як оптичну сировину.

Потреби України у флюориті (120-150 тис. т/рік) на початку XXI ст.

перекриваються за рахунок його імпорту з Монголії, Китаю,

Таджикистану, Росії.

89

Гюльахмедова К.Р. ст. гр. Е-14



ЕОЛОВІ ПРОЦЕСИ ТА ФОРМИ РЕЛЬЄФУ

Вступ. Одним із найважливіших екзогенних чинників є вітер, під

його впливом змінюється рельєф Землі, а також утворюються своєрідні

породи. Геологічну діяльність вітру зазвичай називають еоловими

процесами, групу порід, які при цьому утворюються – еоловими породами,

а рельєф – еоловим рельєфом.

Мета роботи: використовуючи літературу, дослідити еолові процеси

та утворені внаслідок цих процесів форми рельєфу.

Результати дослідження. Еолові процеси включають: дефляцію,

коразію, еолову акумуляцію, еолове транспортування. Дефляція – це

руйнування, подрібнення і видування гірських порід на поверхні Землі

внаслідок безпосереднього тиску повітряних потоків. Саме дефляцією

пояснюється походження деяких великих глибоких безстічних котловин в

пустелях Середньої Азії, Аравії та Північної Африки, дно яких опущено

на багато десятків і навіть сотні метрів нижче рівня Світового океану.

Коразія являє механічну обробку гірських порід піщаними частками, які

переносяться вітром, що виражається в обточуванні, шліфуванні,

висвердлюванні. Академік В.А. Обручев в 1906 р. відкрив у Джунгарії

«еолове місто», що складається з химерних споруд і фігур, створених у

піщаниках, глинах внаслідок пустельного вивітрювання, дефляції і коразії.

Транспортуюча діяльність вітру має величезне значення. Вітер піднімає з

поверхні Землі рихлий матеріал і переносить його на великі відстані по

всій земній кулі, тому цей процес можна назвати планетарним,

переносяться найдрібніші частинки глинистої, пилової, піщаної

розмірності. Еолові піщані відкладення найчастіше утворюються в

безпосередній близькості від областей дефляції і коразії, біля підніжжя

оголених гір, а також у нижніх частинах річкових долин, в дельтах і на

морських узбережжях. Еолові форми рельєфу: бархани, дюни, брижі,

ярданги, кам’яні гриби, ерги.

Еолова діяльність, як правило, приносить шкоду людині, в результаті

якої знищуються родючі землі, руйнуються будівлі, транспортні

комунікації, масиви зелених насаджень. Закономірності формування

піщаного рельєфу в пустелях тісно пов’язані з режимом вітрів, динамікою

атмосфери та її циркуляцією, потужністю пісків і ступенем їхньої

задернованості.

Висновок. Всі зазначені види роботи вітру в природних процесах

тісно пов’язані один з одним, проявляються одночасно і являють собою

єдиний складний процес, що несе необхідні зміни в житті нашої планети.

90

Комаренко А.Д. ст. гр. Е-14



АНТРОПОГЕННІ ГЕОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ОХОРОНА

ГЕОЛОГІЧНОГО СЕРЕДОВИЩА

Вступ. Діяльність людського суспільства за багато тисячоліть його

існування величезно вплинула на розвиток природних геологічних і

рельєфоутворюючих процесів. Безпосередньо в результаті цієї діяльності

виникли нові форми рельєфу, і земна поверхня місцями зазнала дуже

серйозних змін в цілому. Відомий український вчений В. Вернадський

вважав людину одним з головних сучасних геологічних факторів,

діяльність якого не тільки впливає на природний хід геологічних процесів,

але й він сам виступає в ролі нового геологічного процесу.

Мета роботи. Проаналізувати вплив діяльності людини на

геологічне середовище, розвиток антропогенних геологічних процесів та

охорону геологічного середовища.

Результати дослідження. Антропогенні геологічні процеси ми

можемо регулювати тільки відносно інтенсивності їх розвитку, але

спрогнозувати, як вони будуть впливати на зміну властивостей

геологічного системи, в якій вони відбуваються, малоймовірно. Саме в

цьому полягає одна з небезпек антропогенних геологічних процесів.

Природні геологічні процеси під впливом діяльності людини

відчувають якісні та кількісні зміни. Найбільш активно техногенез

(походження і зміна ландшафтів під впливом виробничої діяльності

людини) впливає на вивітрювання, утворення кори вивітрювання, водну і

вітрову ерозію ґрунтів, морську абразію, утворення осипів і обвалів,

утворення отворів (дірок) в земній корі, виникнення землетрусів і

утворення антропогенних форм рельєфу (денудація і акумуляція).

Для запобігання негативних наслідків людської діяльності створена

окрема самостійна галузь науки про Землю – охорона геологічного

середовища. Вона є обов’язковим елементом загального комплексу

охорони навколишнього середовища, так як геологічне середовище є

суттєвою складовою частини Землі, як природної системи планетарного

рівня.

Висновки. Існує велика кількість випадків, в яких, через вплив

антропогенного чинника, страждає не тільки земна кора, а й сама людина.

Але хочемо ми того чи ні, людина буде освоювати нові території, добувати

з-під землі вуглеводневу сировину та мінерали. Ризик виникнення нових

антропогенних геологічних процесів постійно зростатиме. Сама природа

каже: «Люди, будьте розсудливі!»

91

Чумаченко В.В. ст. гр. ГМ-11



МЕТАМОРФІЧНІ ПРОЦЕСИ ТА ЇХ РОЛЬ В РЕЛЬЄФОУТВОРЕННІ

Вступ. Метаморфізм – це суттєва зміна текстури, структури і

мінерального складу осадових і магматичних гірських порід в результаті

дії температури, тиску, глибинних розчинів чи інших факторів.

Мета роботи. Ознайомлення з метаморфізмом, як з процесом

утворення нових порід, вивчення ролі метаморфізму в

рельєфоутворюванні, використовуючи літературу.

Результати дослідження. Гірські породи під впливом глибинних

ендогенних факторів, таких як: висока температура, тиск, гарячі розчини,

що містять іони натрію, калію, кальцію, фтору, бору та сірки, а також вода

і вуглекислота, зазнають певних перетворень. Цей процес називають

метаморфізмом, а породи, які виникають в результаті – метаморфічними

породами. Вони утворюються за рахунок перетворень вже існуючих

осадових, магматичних, а також метаморфічних утворень і складають

головний клас гірських порід.

Метаморфізм включає перекристалізацію, мінералогічні і хімічні

перетворення гірських порід, в результаті яких вони перетворюються в

метаморфізовані гірські породи. За масштабом прояву виділяють

регіональний і локальний типи метаморфізму

Метаморфізм не бере участі у формуванні форм рельєфу, проте саме

цей процес відіграв суттєву роль на ранніх стадіях розвитку Землі у

формуванні континентального типу земної кори, що і визначило утворення

континентів як планетарних форм рельєфу.

Метаморфічні породи зазвичай більш стійкі до екзогенних

перетворень, ніж їх не метаморфічні аналоги. Відповідно в місцях їх

поширення рельєфоутворення буде спричиняти такі чинники як тектонічні

рухи. Окрім того, не виключене формування і відпрепарованого рельєфу.

Прикладом цього можуть бути гранітогнейсові куполи, які є результатом

кристалізації, утвореної в процесі ультраметаморфізму магми.

Кристалізація супроводжується збільшенням об’єму магми, що призводить

до утворення купольної структури, яка в рельєфі має вигляд позитивної

форми. Такий рельєф характерний для території щитів. На Україні вони

поширені в Придніпров’ї, на Побужжі, де виконують роль вододілів.

Висновок. Перетворення мінерального складу порід в процесі

метаморфізму призводить до зникнення одних та утворення інших

мінералів, більш стійких до нових фізико-хімічних умов. При цьому зміна

мінерального складу може відбуватися без зміни хімізму породи в закритій

системі.

http://library.kiwix.org/wikipedia_uk_all/A/%D0%93%D1%96%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%20%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8.html

92

Секція ГІДРОЛОГІЇ СУШІ

Баліка Г.Ф., ст. гр. Г-52

Науковий керівник: Шакірзанова Ж.Р., д.геогр.н., проф.

Погорелова М.П., ас.

Кафедра гідрології суші

ТЕРИТОРІАЛЬНІ ДОВГОСТРОКОВІ ПРОГНОЗИ

ХАРАКТЕРИСТИК ВЕСНЯНОГО ВОДОПІЛЛЯ

В БАСЕЙНІ ПРИП'ЯТІ (У МЕЖАХ УКРАЇНИ)

Науковий метод територіальних довгострокових прогнозів

характеристик весняного водопілля базується на залежностях модульних коефіцієнтів шарів стоку і максимальних витрат води від сумарних запасів води в сніговому покриві і весняних опадів (виражених відносно їх середнього багаторічного значення) для річок, по яких є багаторічні ряди гідрометеорологічних спостережень.

Результати довгострокових прогнозів шарів стоку і максимальних витрат води весняного водопілля на басейні р. Прип’ять за період 2001-2010 рр. у вигляді графіків збіжності спостережених і спрогнозованих (на дати прогнозу 10,20,28 лютого і максимального накопичення снігу перед початком весни) їх величин показали, що в цілому по території прогнозні значення шарів стоку близькі до їх спостережених величин, а максимальних витрат води – занижені 23 - 28%. У зв’язку з вираженою тенденцією на зниження водності весняного стоку в басейні р. Прип’ять пропонується до середньобагаторічних величин максимальних витрат вводити поправочний коефіцієнт на їх зменшення (станом на 2010 і наступні роки). В роботі обґрунтовані методи визначення середньобагаторічних шарів стоку та максимального модулю весняного водопілля для невивчених у гідрологічному відношенні річок.

Здійснивши перевірні довгострокові прогнози шарів стоку та максимальних витрат води весняного водопілля (2001-2010 рр.) басейну р. Прип’ять як для невивчених річок, були отримані близькі результати по перевірних прогнозах цього періоду, що виконані по фактичних значеннях середньобагаторічних стокових величин. Формою представлення прогнозу є карто-схеми – максимальних модульних коефіцієнтів i прогнозних модульних коефіцієнтів шарів стоку та ймовірності настання водопілля у багаторічному розрізі.

В роботі здійснено формування бази вихідних даних та прогноз шарів стоку та максимальних витрат води весняного водопілля 2014-2015 рр. Весняне водопілля цього року, що формувалося при не значних снігозапасах тільки в південно-східній частині території (5-15 мм) та глибинах промерзання ґрунтів (в середньому 21-26 см) очікувалося нижчим за норму в середньому на 70 %, при забезпеченості його настання 80-90%.

93

Вакуленко А.Г., ст. гр. Г-31

Науковий керівник: Кічук Н.С., к.геогр.н., доц.


ПРОСТОРОВО-ЧАСОВИЙ РОЗПОДІЛ ГІДРОХІМІЧНИХ

ПОКАЗНИКІВ У ПОВЕРХНЕВИХ ВОДАХ

БАСЕЙНУ р. ПІВДЕННИЙ БУГ

Південний Буг бере початок на Волино-Подільській височині поблизу

с.Холодець Хмельницької області і впадає в Дніпро-Бузький лиман Чорного

моря. Площа басейну становить 63700 км2, довжина – 806 км. Басейн

Південного Бугу розташований у межах лісостепової і степової фізико-

географічних зон, а підземні води приурочені до різноманітних водоносних

горизонтів - як осадових порід, так і тріщинуватої зони кристалічних порід

Українського кристалічного масиву. Підземні води тріщинної зони

кристалічних порід та продуктів їх руйнування є головним джерелом

живлення річок у меженні періоди. Різноманітність з півночі на південь

грунтово-геологічних, кліматичних та інших умов зумовлює відповідні

зміни хімічного складу річкових вод.

Південний Буг дуже зарегульований, що впливає на гідрохімічний та

гідрологічний режим, кількісні та якісні зміни у режимі водного стоку річок

протягом року. У його басейні налічується 6929 ставків та побудовано 200

водосховищ.

Мінералізація має чітку тенденцію до збільшення з півночі на південь.

У верхів'ях р.Південний Буг найменша мінералізація води спостерігається у

весняну повінь (490-514 мг/дм3). У літньо-осінню межень вона зростає до

537-583 мг/дм3, а у зимову межень – до 619-638 мг/дм

3. У нижній частині

річки, відповідно, мінералізація води зростає до 600-701 мг/дм3. Тобто, за

величинами мінералізації води досить чітко виділяються різні фази

гідрологічного режиму, хоча за окремими іонами така закономірність

виявляється менше. Тип хімічного складу води річок басейну Південного

Бугу за переважаючими аніонами і катіонами, вміст яких більше 25%-екв., у

більшості випадків – гідрокарбонатний, кальцієво-магнієвий. Для зимової

межені, коли річки басейну Південного Бугу переходять, головним чином,

на живлення підземними водами, вміст 3HCO , сульфат іонів у річкових

водах найбільший. Середні концентрації 3HCO , у верхів'ях становлять 368-

370 мг/дм3, у нижній частині – 380 мг/дм

3, найбільші концентрації 4SO –

263 мг/дм3

спостерігаються у р.Інгул с.Новогорожино. Середні

концентрації іонів хлору, натрію, кальцію, магнію у річкових водах басейну

Південного Бугу залишаються практично на такому ж рівні, що й у весняну

повінь, що пояснюється значною зарегульованістю. Подібна тенденція

характерна і для приток Південного Бугу.

94

Василенко Г.А., ст. гр. Г-41

Науковий керівник: Кічук Н. С., к.геогр.н., доц.


ДУНАЙ ТА ЙОГО ДЕЛЬТА В УКРАЇНІ

Дунай – друга за величиною річка Європи. Її довжина, починаючи

від джерела в Німеччині до утворення дельти при впаданні в Чорне море,

становить понад 2800 км.

У межах України розташовано близько 1/5 загальної території дельти

Дунаю, що становить 125 тис. га (74 тис. га суші й 50 тис. га водної

поверхні). Річка обмиває південно-західну частину України протягом

170,6 км – від гирла ріки Прут до Чорного моря. За адміністративним

поділом ця ділянка перебуває в межах Ренійського, Ізмаїльського й

Кілійського районів Одеської області.

Дельта Дунаю відрізняється великою ландшафтною строкатістю,

високою біопродуктивністю, і, внаслідок цього, багатою біологічною

різноманітністю. Дельта Дунаю - єдина, інтенсивно зростаюча дельта в

Європі, що щорічно нарощує свою площу більш, ніж на 1 км2.

На північ від основного русла Дунаю розташовані численні озера, які

утворилися в результаті затоплення водами морської затоки, а потім

Дунаєм, гирлових областей його лівих приток. Ці озера або «лимани» є

важливою відмінною рисою української частини Дунаю, що протікає

уздовж Буджакского плато. До обвалування Кілійского рукава на

лівобережжі Дунаю налічувалося понад 40 озер, загальною площею водної

поверхні близько 50 тис. га.

Найбільшими Придунайськими озерами є: Кагул, Картал, Ялпуг,

Кугурлуй, Китай, Катлабух. З появою на берегах Дунаю й Придунайських

озер великих населених пунктів зріс антропогенний вплив на природні

ресурси, у першу чергу водні. Населення намагалося управляти водним

режимом, розчищаючи природні протоки, і створюючи нові канали (єрики)

для кращого зв'язку озер з річкою.

Хоча територія дельти унікальна з екологічної точки зору, вона

втратила багато своїх природних компонентів, а багато видів перебуває під

загрозою існування. Все це відбувається через втручання людини в

природне середовище. З тих видів, що зустрічаються в українській частині

дельти Дунаю 32 види птахів, 21 вид вищих судинних рослин, 17 видів риб

і 7 видів ссавців внесені в Червону Книгу України. Сім видів риб включені

в Європейський Червоний список.

Стан екосистем дельти переконує нас у необхідності вибрати

широкомасштабне відновлення природної системи дельти Дунаю для того,

щоб забезпечити нові можливості соціально-економічного розвитку,

охорони й стійкого використання природних ресурсів.

95

Ємельянова К.Б., ст. гр. Г-32

Науковий керівник: Гопченко Є.Д., д.геогр.н., проф.


РОЗРАХУНКОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МАКСИМАЛЬНОГО СТОКУ

ВЕСНЯНОГО ВОДОПІЛЛЯ НА ТЕРИТОРІЇ ПРИЧОРНОМОРСЬКОЇ

НИЗОВИНИ

Територія Причорноморської низовини охоплює басейни річок з

водозбірними площами від 925 км² (р.Соб – с.Зосів) до 46200 км²

(р. Південий Буг – смт. Олександрівка).

Для нормування максимальних модулів стоку весняного водопілля,

по рядах до 2010 р., була використана спрощена структура редукційного

типу:

1)1(

%1%1 n

F

qq

(1)

де %1q – максимальний модуль схилового припливу талих вод до руслової

мережі забезпеченістю Р=1%; %1q – розрахунковий модуль руслового

стоку у замикальному створі забезпеченістю Р=1%; F – площа водозборів.

Максимальні витрати води і модулі стоку визначались з

використання кривої трипараметричного гама-розподілу. Коефіцієнт

кореляції залежності lg q1%= flg(F+1) дорівнює 0,06 і відноситься до

незначущих. Враховуючи також те, що n1=0,022 у подальшому

максимальні модулі забезпеченістю 1% були осереднені по території.

Щоб прийняти осереднене значення максимальних модулів

забезпеченістю 1% для всієї розглядуваної території використано

критерій Гауса, який розраховується за формулою:

25,12%1

%1

q

q (2)

де %1q – середнє квадратичне відхилення;

%1q – середнє

арифметичне відхилення. По вихідних даних %1q = 0,10, /

%1q = 0,076.

Оскільки %1

%1

q

q

= 1,31 наближене до статистики нормальності

Гауса, за розрахунковий модуль , незалежно від розміру водозборів

значення 0,16 м3/(с км

2).

Висновки: На матеріалах спостережень за максимальним стоком

весняного водопілля в межах території Причорноморської низовини не

виявлено редукції модулів максимального стоку забезпеченістю Р=1%.

Розрахункові модулі максимального стоку забезпеченістю Р=1% на

території Причорноморської низовини в середньому дорівнюють 0,16

м3/(с∙км

2).

96

Жуков П.В., ст. гр. ГМ-23



ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА

РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ МАЛИХ РІЧОК УКРАЇНИ

В Україні налічується 63029 малих річок, найбільша кількість в

басейні р. Дунай –17612, найменша в басейні р. Дон – 1487. Малі річки

містять у собі основну масу запасів прісних вод України і відіграють

величезну роль в економіці проживаючого населення За оцінками

спеціалістів, вони формують 60% сумарних водних ресурсів України.

Всебічне використання біоресурсів річок, їх зарегулювання, відбір

вод на полив та господарсько-побутові потреби, а також перетворення

річок на колектори стічних вод порушили їх природний стан. Річки стали

забрудненими, спрямленими, мілководними, з поганою якістю води,

збідненими рослинами й тваринами.

Основними повинні бути заходи, що сприятимуть покращенню

якості води в річках за рахунок зниження або припинення скиду

забруднюючих речовин, перегляд існуючих принципів природо-

користування в басейнах річок з урахуванням оптимального

співвідношення між природними та техногенними територіями.

Для забезпечення сприятливого екологічного стану річкового

басейну необхідно дотримуватися науково обґрунтованих

природоохоронних норм. Необхідно нормувати такі показники:

підтримання екологічно необхідних витрат води та допустимої якості води

в річках; обмеження (припинення) скиду забруднюючих речовин у річки,

збереження родючості ґрунтів на водозборах та підтримання захисного

покриву заплав рослинністю. З метою поліпшення еколого-

водогосподарського та санітарного стану малих річок необхідно

упорядковувати водоохоронні зони та прибережні захисні смуги з

відповідними режимами здійснення господарської діяльності. Організація

моніторингу на малих річках – один із найважливіших напрямків роботи,

якщо враховувати те, що абсолютна більшість малих річок не входить в

мережу державного екологічного моніторингу.

Для кожного басейну складається програма реалізації

водоохоронних заходів, а також комплексний план відновлення і

охорони водних ресурсів малої річки, де визначаються цілі і завдання,

встановлюються пріоритетні види водокористування, допустиме

антропогенне навантаженя. Головним принципом при формуванні

відповідних водоохоронних заходів має стати інтегрований підхід, що

враховує всі фактори впливу в межах водозбірної площі на стан водних

ресурсів та екосистем малих річок.

97

Іващенко С.В., ст. гр. Г-31

Наукове керівництво: Овчарук В.А., к.геогр.н., доц.,

Шаменкова О.І., к.геогр.н., ст.викл.


ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ПРОЕКЦІЙ ЗМІН КЛІМАТУ ТА

ВОДНИХ РЕСУРСІВ У ХХІ СТОЛІТТІ

Оцінка наслідків зміни клімату для водних ресурсів, посух і повеней

є дуже невизначеною, що обумовлено цілою низкою причин, таких, як

різні сценарії економічного розвитку, викидів парникових газів,

моделювання клімату і гідрологічного режиму. Поки-що не проводилося

масштабних досліджень для оцінки того, як різні гідрологічні моделі

реагують на один і той же сигнал про зміну клімату. Сучасні процеси

зміни клімату, які отримали загальну назву «Global warming», тобто

глобальне потепління, поступово перетворюються на безпрецедентну

загрозу для подальшого розвитку людства. Одним із аспектів цієї загрози є

значна інтенсифікація глобального колообігу води, зміна гідрологічного

циклу та режиму випадання опадів, причиною яких є зростання

температури земної поверхні та випаровування води. Проекції оцінок на

підставі кліматичних моделей показують, що середнє потепління за десять

років на кожному населеному континенті до 2030 р. буде нечутливим до

вибору сценарію СДСВ (Спеціальні доклади про сценарії викидів) і, скоріш

за все, буде як мінімум удвічі більше відповідної змодельованої природної

мінливості за XX століття. Продовження викидів парникових газів

сьогоднішніми або вищими темпами в сценаріях, які не передбачають

пом'якшення наслідків цього процесу, може спричинити подальше

потепління у XXI столітті та викликати набагато більші зміни у глобальній

кліматичній системі, ніж спостерігалися у XX столітті. Прогнозована

середня зміна глобальної температури в період 2090-

2099 рр. (відносно періоду 1980-1999 рр.), згідно сигнальних сценаріїв

СДСВ, коливається від 1,8 оС для сценарію В1 (вірогідний діапазон

найкращої оцінки від 1,1 оС до 2,9

оС) до 4,0

оС для сценарію A1FI

(вірогідний діапазон найкращої оцінки від 2,4оС до 6,4

оС). Очікується, що

потепління буде найбільш сильним над сушею в більшій частині високих

широт північної півкулі, а найменш сильним - над Південним океаном і

північними районами Атлантичного океану. З високою вірогідністю

продовжуватиметься збільшуватися частота випадків екстремальної жари

та хвиль тепла.

Для пом’якшення виявленого негативного впливу зміни клімату на

водні ресурси необхідне розпрацювання нової стратегії розвитку водного

господарства та раціонального використання водних ресурсів, які

включають сучасні методи адаптації до очікуваних змін клімату.

98

Коляда К.В., ст. гр. Г-52

Наукове керівництво: Шакірзанова Ж.Р., д.геогр.н., проф.

Погорелова М.П., ас.


ТЕРИТОРІАЛЬНІ ДОВГОСТРОКОВІ ПРОГНОЗИ

ХАРАКТЕРИСТИК ВЕСНЯНОГО ВОДОПІЛЛЯ В БАСЕЙНАХ

РІЧОК ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

В роботі використаний метод територіальних довгострокових прогнозів

характеристик для рівнинних річок, розробленим в ОДЕКУ, в основу якого покладені залежності модульних коефіцієнтів шарів стоку чи максимальних витрат води від сумарних запасів води в сніговому покриві та весняних опадів, виражених відносно їх середньобагаторічного значення для річок, по яких є багаторічні ряди гідрометеорологічних спостережень у вигляді:

)( Xm kfk . (1)

Прогнозування стокових характеристик ведеться при визначенні типу весняних процесів з використанням методу дискримінантного аналізу у вигляді рівняння

DF= а0+ а1 xk + а20109qk + а3 Lk +а4 Θ02 , (2)

де а0, а1, а2, а3, а4 – коефіцієнти дискримінантного рівняння; Для весняних водопіль різного ступеня інтенсивності (враховуючи

знак дискримінантних рівнянь) використовуються прогнозні залежності, які математично виражаються поліномом 3-ої степені, тобто

3

3

2

210 XXXm kbkbkbbk , (3)

де b0, b1, b2, b3 – коефіцієнти полінома при прогнозуванні шарів стоку чи максимальних витрат води весняного водопілля на річках.

Отримання очікуваних значень стокових величин весняного

водопілля здійснюється наступним чином: для шарів стоку 0YkY mm ;

для максимальних витрат води чи їх модулів 0qkq mm . Спостерігається

багаторічна тенденція зниження водності річок Лівобережного Лісостепу у період весняного водопілля. Тому пропонується до середньобагаторічних стокових величин весняного водопілля (використовуються в прогнозній схемі як норми по 2000р.), вводити поправочні коефіцієнти на їх зменшення (станом на 2010 і наступні роки). Запропонований метод територіальних довгострокових прогнозів використаний для випуску перевірених прогнозів шарів стоку і максимальних витрат води за незалежний період 2001-2010 рр. за спостереженими стоковими величинами та як для невивчених річок; для складання прогнозу невивчених річок в роботі визначення середньобагаторічних шарів стоку та максимального модулю весняного водопілля здійснюється за обґрунтованим методи. Забезпеченічть перевірених прогнозів для шарів стоку коливається в межах 74-83%, а для максимальних витрат води - 91-95%.

99

Костенко О.I., ст. гр. Г-32 Науковий керівник: Бурлуцька М.Е., к.геогр.н., доц. Кафедра гідрології суші

ЗАСТОСУВАННЯ РЕДУКЦІЙНОЇ ФОРМУЛИ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ

МАКСИМАЛЬНИХ МОДУЛІВ СТОКУ ВЕСНЯНОГО ВОДОПІЛЛЯ В БАСЕЙНІ РІЧОК ВЕРХІВ’Я р.СІВЕРСЬКИЙ ДОНЕЦЬ

Територія, що розглядається, відноситься до верхів’я р. Сіверський

Донець і охоплює басейни річок з водозбірними площами від 189 км² (р.Лопань - п.Козача Лопань) до 16600 км² (р.Сіверський Донець - п.Зміїв).

Використані часові ряди спостережень тривалістю більше 15 років (до 2010 р., включно). Для нормування максимальних модулів стоку весняного водопілля була використана спрощена структура редукційного типу

n%

1%F

qq

1

1

, (1)

де %q1 – максимальний модуль схилового припливу талих вод до руслової мережі

забезпеченістю Р=1%; %q1 – розрахунковий модуль руслового стоку у замикальному

створі забезпеченістю Р=1%; F – площа водозборів. Статистична обробка часових рядів максимальних витрат весняного

водопілля виконувалось із застосуванням методів моментів і найбільшої правдоподібності. Cуттєвих розбіжностей між коефіцієнтами варіації Cv, розрахованими за обома методами практично немає. Співвідношення між коефіцієнтами асиметрії Cs та варіації Cv, можна осереднити у межах досліджуваного водозбору і прийняти на рівні 2,0. Змінюються коефіцієнти варіації у досить великому діапазоні від 0,72 (р.Сіверський Донець – п.Дальні Піски) до 1,44 (р. Харків – п.Циркуни). Максимальні витрати води і модулі стоку визначались із застосуванням кривої трипараметричного гама-розподілу С.Н.Крицького і М.Ф.Менкеля. Узагальнення максимальних модулів стоку %q1 по території відбувалось з використанням розрахункової

структури (1). Модуль схилового припливу %q1 = 1,26 м³/(с км²), а

степеневий показник 1n =0,26.

Таким чином, для території верхів’я р. Сіверський Донець при визначенні %q1

можна рекомендувати на попередніх етапах проектування споруд у межах долин річок регіональну формулу

2601

1

261,%

F

,q

; r = 0,77 (2)

У середньому відхилення знаходяться на рівні 11%. Висновок: В умовах верхів’я басейну р.Сіверський Донець подальше

удосконалення розрахунків максимального стоку весняного водопілля %q1

слід пов’язувати з використанням більш загальної структури (1), а ніж (2); в

якій підлягає уточненню модуль схилового припливу %q1 (шляхом

використання шарів стоку за водопілля).

100

Костюк А.І., ст. гр. Г-32

Науковий керівник: Бурлуцька М.Е. к.геогр.н., доц.


СТАТИСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЧАСОВИХ РЯДІВ

МАКСИМАЛЬНИХ ВИТРАТ ТА ШАРІВ СТОКУ ВЕСНЯНОГО

ВОДОПІЛЛЯ В БАСЕЙНІ Р. ПІВДЕННИЙ БУГ

Метою роботи: розрахування статистичних параметрів часових рядів

максимальних витрат та шарів стоку в басейні річки Південний Буг.

Об’єкт дослідження: максимальний стік весняного водопілля в

басейні річки Південний Буг.

В даній роботі був зроблений короткий опис фізико-географічних

характеристик басейна річки Південний Буг. Також була виконана

статистична обробка максимальних витрат та шарів стоку весняного

водопілля в басейні р. Південний Буг по 30 гідрологічних постам с

періодом спостережень від 1914 року (р.Південний Буг - смт

Олександрівка) до 2010 року.

Статистична обробка часових рядів максимальних витрат та шарів

стоку виконана за методами моментів та найбільшої правдоподібності.

Значення коефіцієнтів варіації для максимальних витрат змінюються за

методом моментів від 0,88 до 2,25 а за методом найбільшої

правдоподібності від 0,96 до 2,37. Співвідношення для максимальних

витрат Cs/Cv=2,5.

Для шарів стоку за методом моментів від 0,54 до 1,28. За методом

найбільшої правдоподібності від 0,54 до 1,34.

Метод найбільшої правдоподібності застосовується при Сv>0,5 а при

Cv<0,5 метод найбільшої правдоподібності та метод моментів мають

практично однакові результати. Співвідношення для максимальних витрат

знаходяться на рівні Cs/Cv=2,5 для шарів стоку Cs/Cv=2,2

Значення коефіцієнтів варіації розрахованих за методом моментів та

найбільшої правдоподібності були представлені графіком. Коефіцієнти

варіації розрахованих двома методами співпадають.

Відносно випадкові похибки середнього значення максимальних

витрат знаходяться на рівні ɛQm=18,0 середнє значення коефіцієнтів

варіації ɛCv=13,6% Для шарів стоку ɛYm=12,3 середнє значення

коефіцієнтів варіації дорівнює ɛCv=12,0%. Що відповідає вимогам

нормативного документу СНіП 201.14-83.

Представлені розрахунки можуть бути використані для подальшого

практичного використання.

101

Котнєва О.А., ст. гр. Г-41

Науковий керівник: Кулібабін О.Г., к.т.н., проф.


ПРИНЦИПИ ІРІГАЦІЙНОЇ ОЦІНКИ ПРИДАТНОСТІ ВОД В

УМОВАХ ДЕФІЦИТУ ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕННОСТІ

Технологічні критерії ґрунтуються на принципі забезпечення

експлуатаційної надійності мереж, споруд та поливної техніки.

Максимальний розмір зважених твердих частинок в зрошувальної воді

залежить від способу зрошення, типу дощувальної техніки і визначається

технічними умовами її експлуатації: для машин типу "Кубань" і "Фрегат" -

0,5 мм; типу ДДА, ДДН і "Дніпро" - до 3 мм.

У відповідності з РД 211.1.8.048-95 «Екологічні критерії оцінки

якості іригаційних вод України», всі види вод підрозділяються на класи

вод (вcього I-IV класи).

Клас I : Зрошувальна вода не робить несприятливого впливу на родючість

ґрунтів, врожайність і якість сільськогосподарської продукції, поверхневі і

підземні води. Не потрібно обмеження складу сільськогосподарських

культур.

Клас II: Зрошувальна вода не робить несприятливого впливу на якість

сільськогосподарської продукції, поверхневі і підземні води. При

недостатній дренування можливо засолення ґрунтів: зниження

врожайності культур слабкою солестійкості 8-10%.

Клас ІІІ: Зрошувальна вода негативно впливає на родючість ґрунтів і

врожайність сільськогосподарських культур: зниження врожайності

культур слабкої та середньої солестійкості до 10-25%. Без попередньої

меліорації води і ґрунтів неминуче розвиток процесів засолення,

натрієвого і магнієвого осолонцювання і содообразування ґрунтів.

Необхідно регулювання рН зрошувальної води, збагачення кальцієм.

Потрібно промивний режим зрошення при забезпеченої дренування,

інтенсивність якого повинна бути ув'язана з властивостями і складом

ґрунтів. Потрібно обмеження складу сільськогосподарських культур і

спеціальний комплекс меліоративних заходів.

Клас IV: Зрошувальна вода негативно впливає на родючість ґрунтів,

врожайність і якість сільськогосподарської продукції: зниження

урожайності культур слабкою і середньою солестійкості до 25-50%.

Потрібна меліорація ґрунтів і води. Вода непридатна для попередньої

зміни її якісного складу або без проведення спеціальних досліджень

впливу її на якість сільськогосподарської продукції, на родючість ґрунтів

та інші природні фактори.

102

Кравчук Ю.О., ст.гр. Г-41



ВОДНИЙ БАЛАНС ЗРОШУВАЛЬНИХ ЗЕМЕЛЬ В УМОВАХ

ВОДОЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО ВОДОКОРИСТУВАННЯ

Метою даної роботи є вивчення водного балансу зрошувальних

земель в умовах водозбережувального водокористування.

Необхідність в різних видах гідромеліорацій і вибір способів їх

виконання залежить від природних умов. Головну роль тут грають умови

природного зволоження, тому першим етапом встановлення режимів

гідромеліорацій є визначення якісних і кількісних характеристик, які

здійснюють оптимальні співвідношення вологи та тепла.

У відповідності зі схемою В.С.Мезенцеву слід записати рівняння:

1) для поверхні:

k1X+Y1+A1+C=E+Y2+A2 (1)

2) для аерованого шару почво-грунту:

A2+W1-W2+U1=A1+U2 (2)

3) для насиченого водою шару почво-грунту:

U2+P1=U1+P2 (3)

Все це обумовлює необхідність розглядання задачі визначення

елементів водного балансу разом з теплоенергетичним балансом поверхні.

Можна записати рівняння:

LCІPLEВВРR н 21 (4)

Таким чином, гідромеліорації є радикальним засобом зміни водного і

теплового режимів ґрунтового покриву, надаючи сприятливий вплив на

процеси, що відбуваються в ньому, в результаті чого підвищується

врожайність сільськогосподарське виробництво.

Враховуючи існуючи умови зрошувального землеробства, коли в

декілька разів підвищена вартість електроенергії, необхідної для

водопідйому зрошувальної води на поля, зміни організації зрошувальної

території і необхідності економії надходження води, слід розглянути

різноманітні типи поливних режимів, запропонованих науково-дослідними

установами.

Висновки: Таким чином сучасні економічні, соціальні та природні

умови ведення зрошення, що характеризується дефіцитом ресурсів та

коштів, підвищеними вимогами щодо недопущення негативного впливу на

навколишнє середовище, обумовлюють необхідність планування зрошення

на нових методологічних засадах, орієнтованих на досягнення

максимальної його ефективності при відповідному рівні забезпечення

ресурсами, шляхом максимального врахування просторово-часової

нерівномірності факторів формування водопотреби.

103

Ніколаєв І.І., ст. гр. Г-41



ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ВОД І

ВОДНИХ РЕСУРСІВ ЯК ОСНОВНИЙ ЧИННИК ЕКОЛОГІЧНОЇ

БЕЗПЕКИ ДЛЯ ПОЛИВНИХ ЗЕМЕЛЬ

Уci води (водні об'єкти) на території України є національним

надбанням народу України, однією з природних основ його економічного

розвитку i соціального добробуту.

Державне управління в гaлyзi використання i охорони вод та

відтворення водних ресурсів здійснюють Кабінет Miнicтpiв України,

місцеві Ради та їх виконавчі комітети, спеціально yпoвнoвaжeнi органи

державної виконавчої влади та інші державні органи відповідно до

законодавства України.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне

середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних

потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил

користування водними ресурсами, раціонального їх використання та

екологічно спрямованого захисту.

Водний кодекс, в комплексі з заходами організаційного, правового,

економічного i виховного впливу, сприяє формуванню водно-екологічного

правопорядку i забезпеченню екологічної безпеки населення України, а

також більш ефективному, науково обґрунтованому використанню вод та

їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.

Прийняті Верховною Радою України Земельний Кодекс і Водний

Кодекс України, Кодекс України про надра, Закон України «Про охорону

навколишнього природного середовища» склали законодавче підґрунтя

для Закону України «Про меліорацію земель».

Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин

з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального

використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення

водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання,

запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення

стану водних об’єктів, а також охорони прав підприємств, установ,

організацій і громадян на водокористування.

Уci води (водні об'єкти) підлягають охорони від забруднення,

засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови

водопостачання, зниження родючості земель та інші несприятливі явища

внаслідок зміни фізичних i хімічних властивостей вод, зниження їх

здатності до природного очищення, порушення гідрологічного i

гідрогеологічного режиму вод.

104

Сбітнєв Д.О., ст. гр. Г-31

Науковий керівник: Шаменкова О.І., к.геогр.н., ст.викл.


КЛІМАТИЧНІ СЦЕНАРІЇ, ЇХ ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТА

КЛАСИФІКАЦІЯ

Міжурядова група експертів з питань змін клімату (МГЕЗК, англ.

Intergovernmental Panel on Climate Change, IPCC) – група, створена спільно

у 1988 році Всесвітньою метеорологічною організацією і Програмою з

проблем навколишнього середовища Організації Об'єднаних Націй, для

оцінки наукової інформації, що стосується зміни клімату і формулювання

реальних стратегій реагування на ці зміни. Його мета полягає в ретельній,

об'єктивної та прозорої оцінки проблеми на основі наявної наукової,

технічної та соціально-економічна інформація з усього світу. Результати

представляють собою результат роботи сотень фахівців з усіх регіонів

світу.

Підґрунтям для сучасних досліджень проекцій змін клімату і водних

ресурсів виступають чотири основні сюжетні лінії А1 (A1FI, A1B, A1T),

B1, A2, В2. Кожна сюжетна лінія представляє різні демографічні,

соціальні, економічні, технологічні і екологічні події та охоплюють

широкий перелік основних чинників, що визначають викиди парникових

газів (ПГ) та сірки. Сценарії охоплюють велику частину діапазону

вуглекислого газу СО2, інші ПГ й викиди сірки.

Шість сценарних груп охоплюють широкі і співпадаючі діапазони

викидів. Діапазон викидів ПГ в сценаріях з часом збільшується і охоплює

довгострокові невизначеності, що фігурують в літературі по багатьох з тих,

які визначають чинники, а після 2050 р. значно розширюються в результаті

різних соціально-економічних подій.

У багатьох сценаріях СДСВ викиди СО2 в результаті втрати лісового

покриву досягають максимальних значень через декілька десятиліть, потім

поступово знижуються. Таке поводження може бути пов'язане з

уповільненням темпів зростання населення з подальшим його зменшенням

в деяких сценаріях, зростанням продуктивності в сільському господарстві і

зростаючим дефіцитом лісових угідь. Ці чинники забезпечують у багатьох

випадках зміну поточної тенденції втрати лісів на зворотну.

Проект ENSEMBLES заснований Європейською Комісією та

координується Центром Хедлі по дослідженню та передбаченню клімату в

Британській метеорологічній агенції MetOffice для вирішення задачі по

довгостроковому прогнозуванню змін клімату.

Проект LINK забезпечує моделювання клімату в Центрі Хедлі (Met

Office, Великобританія) для британських та міжнародних академічних

суспільств.

105

Скороход Д.П., ст. гр. Г-32



МАКСИМАЛЬНИЙ СТІК ДОЩОВИХ ПАВОДКІВ

НА ТЕРИТОРІЇ ПРИЧОРНОМОРСЬКОЇ НИЗОВИНИ

Найбільш поширеними для встановлення розрахункових

характеристик стокових рядів є аналітичні розподіли біноміального типу

Пірсона III та трипараметричного гама-розподілу С.Н.Крицького і

М.Ф.Менкеля. Але слід зауважити, що, не зважаючи на генетичну, в

цілому однотипність за походженням дощових паводків на Півдні України

у різні за водністю роки вони мають і свої особливості, які суттєво

впливають на структуру часових рядів максимального стоку.

Тому, як на наш погляд, вихідні статистичні часові вибірки будуть

мати відмінності в області надзвичайно високих і низьких паводків. Саме

для таких рядів доцільним є використання так званих «усічених»

розподілів. До таких підходів можна віднести, наприклад, криву

забезпеченості забезпеченостей [1]. Зокрема, для екстремально високих

паводків можна наступним чином записати рівняння забезпеченості

забезпеченостей:

n

xP PPx

)1(1 , (1)

де xPP - забезпеченість ознак розподілу у просторовому ряді

екстремумів (або відповідних квантелів):

1

N

mP

xP , (2)

Рх – забезпеченість екстремумів у часових рядах;

m – порядковий номер випадкових величин у спадному ряді ознак;

N – кількість об`єктів, що підлягають просторовому об`єднанню

екстремумів.

Відносно Рх (У%) рівняння (1) записується у вигляді:

100)(1

1

n

Px xPP , (3)

де n – середня тривалість часових рядів, які підлягають

статистичному аналізу.

При просторовому узагальненні екстремумів паводкового стоку

необхідно приймати до уваги, що витрати води залежать від розміру

водозборів, а тому при формуванні відповідної вибірки для побудування

просторової кривої забезпеченості належить усі вихідні данні привести до

питомих величин – м3/(с*км

2). Між іншим, внаслідок трансформації

паводків і водопіль у русловій мережі головним чином, під впливом

106

ефектів русло-заплавного їх зарегулювання відбувається редукція

максимальних модулів при збільшенні розмірів водозборів. Ось чому

побудуванню просторової кривої забезпеченості модулів qm=f(Px) передує

побудова залежності вигляду qm=f(F). На її основі, наприклад, для регіону

Причорномор`я, отримане рівняння:

53,0

1

F

qq m

m , (4)

Виходячи з (4), тепер усі вихідні данні по qm можна віднести до

умовної площі F=0, якій відповідають максимальні модулі схилового

припливу mq

53,01 Fqq mm (5)

Розраховані для спадного ряду mq , з урахуванням їх емпіричних

забезпеченостей Px, визначених за рівнянням (3), є основою для

побудування просторової кривої забезпеченості забезпеченостей

xm Pfq . Для опорної забезпеченості, наприклад, Р=1% з цієї кривої

знімається відповідний модуль схилового припливу %1q . Для річок

Причорноморської низовини він дорівнює 2,38 м3/(с*км

2) , а формула для

розрахунку максимальних модулів паводкового стоку (4) записується в

редакції:

53,0%1

1

38,2

Fq (6)

За допомогою (6) є можливість визначити для усіх водозборів, які

були задіяні при статистичному аналізі часових рядів паводкового стоку,

величини q1%. При розрахунках максимальних модулів різної

забезпеченості застосовується коефіцієнт Ð% . %1

%

qqP

Ð% , де %Pq –

максимальний модуль забезпеченістю Р%, а q1% – максимальний модуль

опорної забезпеченості Р=1%.

Аналогічним чином здійснюється і статистичний аналіз часових

рядів максимальних шарів паводкового стоку.

Висновок. Використання кривої забезпеченості забезпеченостей для

оцінки розрахункових характеристик екстримально високих паводків дає

змогу більш надійно встановити максимальні модулі рідкісної ймовірності

перевищення.

Література:

1. Калинин Г.П. «Проблемы глобальной гидрологии»,

Л.:Гидрометеоиздат, 1968. – 376 с.

107

Суптеля І.С., ст. гр. Г-52 Науковий керівник: Шакірзанова Ж.Р., д.геогр.н., проф.


МЕТОД ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ДОВГОСТРОКОВИХ ПРОГНОЗІВ

ХАРАКТЕРИСТИК ВЕСНЯНОГО ВОДОПІЛЛЯ В БАСЕЙНІ ДЕСНИ

Схема довгострокового прогнозування характеристик весняного

водопілля за гідрометеорологічними даними включає такі етапи: аналіз умов

формування весняного водопілля в поточному році; формування базової

інформації про морфометричні і середньобагаторічні характеристики; збір

оперативної гідрометеорологічної інформації; визначення

гідрометеорологічних чинників весняного водопілля (у модульних

коефіцієнтах): сумарної кількості води, що формує весняне водопілля

(максимальні снігозапаси і опади) – Xk ; індексу зволоження ґрунтів 0109qk ;

максимальних глибин промерзання ґрунтів Lk ; середньомісячної температури

повітря у лютому

02o С; визначення типу розвитку весняного водопілля за

дискримінантною функцією: 02o

430109210 akakakaaDF LqX

,

де 43210 ,,,, aaaaa – коефіцієнти дискримінантного рівняння; прогноз

модульних коефіцієнтів шарів весняного стоку чи максимальних витрат води

33

2210 XXXm kbkbkbbk , де 3210 ,,, bbbb – коефіцієнти прогнозного

рівняння; перехід від прогнозних значень модульних коефіцієнтів шарів стоку

чи максимальних витрат води до значень гідрологічних величин весняного

стоку – здійснюється шляхом помноження mk на середньобагаторічні величини

шарів стоку 0Y чи максимальних витрат води 0Q (або їх модулів 0q ); у зв’язку

зі зміною клімату і водного режиму весняного водопілля річок пропонується

до середньобагаторічних величин 0Q вводити поправний коефіцієнт, менший за

одиницю; встановлення забезпеченості прогнозованих величин шарів стоку чи

максимальних витрат води весняного водопілля (Р %).

Перевірні довгострокові прогнози шарів стоку та максимальних витрат

води весняного водопілля (на незалежному періоді 2001-2010 рр.) показали, що

для шарів стоку кутові коефіцієнти зв’язків )( mm YfY змінюються в межах

1,0-1,10; при r= 0.57-0.71 на різні дати складання прогнозів, а забезпеченість

допустимої похибки дорівнює Р= 77-83%, а для максимальних витрат води –

кутові коефіцієнти зв’язків )( mm QfQ коливаються в межах 0,89-0,91; r=

0,70-0,82 ; Р= 90-91% .

Перевірка методики прогнозу як для невивчених річок басейну р.Десни

були отримані близькі результати по перевірних прогнозах цього періоду, що

виконані по фактичних значеннях середньобагаторічних стокових величин.

108

Ташева С.C., ст. гр. Г-41



ВОДНІ РЕСУРСИ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ В БАСЕЙНІ р.ДНІСТЕР

ТА НАДАННЯ ЇХ У КОРИСТУВАННЯ НА УМОВАХ ОРЕНДИ

За басейнами територія Одеської області розподіляється на 3 басейни:

річок Причорномор’я, р.Південний Буг та р.Дністер. Дністер на Одещині

протікає на території Білгород-Дністровського і Біляївського районів на кордоні

з Республікою Молдова та впадає в Дністровський лиман. Довжина річки в

межах Одеської області 116 км.

На території Одеської області в межах басейну Дністра знаходиться 214

штучних водойм, середня річка Кучурган та 62 малі річки і струмки.

Особливим видом водокористування згідно зі ст.51 Водного Кодексу

України є користування водними об’єктами (їхніми частинами) на умовах

оренди. На водних об’єктах, наданий в оренду загальне водокористування

допускається на умовах, встановлення водокористувачем, за погодженням з

органом, який надав водний об’єкт в оренду. Право водокористування на умовах

оренди оформлюється договором, погодженим з державними органами охорони

навколишнього природного середовища і водного господарства. Умови, строки і

збір за оренду водних об'єктів визначаються в договорі оренди за згодою сторін.

На території Одеської обл. оформлено 36 договорів на надання водних

об’єктів в оренду. При користуванні водним об’єктами на умовах оренди існує

проблема щодо нерегламентованого використання ПЗС, що призводить до

деградації річок у зв’язку із їх замуленням та зміною рель’єфу басейну. Однією

із найбільших проблем є експлуатація водойм, що побудовані без проекту

госпспособом, гідротехнічних споруд, які не числяться на балансі, не

доглядаються, поточний ремонт не виконується. В результаті підвищується небезпека прориву греблі. Відсутній паводковий водоскид, не реалізовано

безпечний скид вод за рахунок чого посилюється шкідлива дія вод.

Основні проблемні питання, що потребують вирішення, такі: 1. Необхідно

розробити та затвердити єдиний порядок надання водних об'єктів у

користування на умовах оренди на всій території України. 2. Необхідно

провести інвентаризацію водних об'єктів на території області та створити єдину

базу, в якій будуть відображатися всі водойми, і зокрема ті, які виконані по

проекту, госпспособом і ті, які впливають на підтоплення населених пунктів, а

також ступінь зарегульованності русла. 3. На території області не працює

процедура проведення аукціонів по передачі земельних ділянок водного фонду в

оренду. 4. Відсутній порядок розробки водогосподарського паспорту

технологічної водойми. 5. Законодавчо неурегульовано питання отримання

дозволу на спецводокористування без находження водного об'єкта в

користуванні на умовах оренди.

109

Ташева С.С., ст. гр. Г-41



МАКСИМАЛЬНИЙ СТІК ВЕСНЯНОГО ВОДОПІЛЛЯ В БАСЕЙНІ

РІЧКИ ПРИП’ЯТЬ

Максимальний стік є не тільки однією з фаз гідрологічного режиму

річок і тимчасових водотоків, але також і найважливішою базовою

характеристикою при проектуванні та експлуатації різного роду

гідротехнічних споруд. У даній роботі розглядається розрахунок

максимального стоку в басейні річки Прип'ять.

Річка Прип'ять - одна з найбільших за площею басейну річок України.

Довжина її становить 775 км (на території України - 261 км), площа

водозбору - 121 тис. км². Протікає переважно Поліською низовиною в

низьких заболочених берегах. У водному режимі переважає весняна повінь.

У басейні р.Прип'ять розташовано 43 поста, період спостережень за

стоком річок становить від 14 до 85 років. Залісеність водозборів

змінюється від 3% до 52%, а заболоченість - від 0% до 16%.

Статистичні параметри часових рядів максимальних витрат води і

шарів стоку обчислювалися із застосуванням методів моментів і найбільшої

правдоподібності. Як показав аналіз, по обом методам значення

коефіцієнтів варіації Сv змінюється не суттєво. Дана обставина дозволяє

використовувати як моментні оцінки, так і найбільшої правдоподібності.

Діапазон коливання Сv для шарів стоку весняного водопілля становить від

0.52 до 1.12. Коефіцієнт асиметрії Cs нормований по його відношенню до Сv

і прийнятий в середнім на рівні 2,0. Для часових рядів максимальних витрат

води Сv змінюються в межах від 0.52 до 1.17. Ставлення Сs до Сv, в

середньому прийнято рівним 2,0.

Нормування характеристик максимального стоку весняного водопілля

Р1%, вироблено на основі редукційної формули:

11

%10

%1 nF

Ykq

, (1)

де q1% і Y1% - максимальні модулі та шари стоку забезпеченістю Р=1.0%

Для річок досліджуваної території: k0=0,0058, а n1=0.11

Перевірні розрахунки по (1) при отриманих розрахункових

параметрах задовольняють точності вихідної інформації по максимальному

стоку паводків в басейні р.Прип’ять. Середнє відхилення розрахункових

модулей q1% від вихідних даних составляет 8,19 %, що відповідає точності

вихідної інформації СНіП-2.01.14-83.

Подальші дослідження максимального стоку весняного водопілля в

басейні р.Прип’ять пов’язана з просторовим узагальненням розрахункових

шарів стоку забезпеченістю Р=1%.

110

Секція ЕКОНОМІКИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Коротка Т.О. ст. гр. К-11

Науковий керівник – Куваєва В.О. ст. викладач

Кафедра економіки природокористування

ЕКОНОМІКА ЗМІНИ КЛІМАТУ ТА ВИКОРИСТАННЯ

СОНЯЧНОЇ ЕНЕРГІЇ

Актуальність теми: Взаємодія людини і навколишнього середовища.

Людина і клімат: з одного боку, людство впливає на кліматичну систему, а

з іншого - клімат впливає на економічний і соціальний розвиток людства.

У зв'язку з цим дуже актуальною в сучасних умовах є розробка

прогнозів погодно-кліматичних трансформацій, а також адаптаційних

заходів, що дозволить підвищити стійкість економіки і виробництва до

змін клімату, щоб уникнути втрат від негативних проявів кліматичної

мінливості, а також підвищити ефективність виробництва за рахунок

обліку сприятливих змін клімату. Економічна оцінка зміни клімату та

наукові дослідження про фізичні та екологічні процеси вивчають умови

адаптації людини до кліматичних змін. Науковцями робляться прогнози

щодо розмірів збитку майбутніх поколінь.

Так як природними ресурсами слід вважати ті елементи природного

середовища, які впливають на життєдіяльність і є дефіцитними або

можуть стати, то кліматичні умови є необхідними складовими, від яких

залежать умови життя, напрями і рівень розвитку економіки.

Економічна оцінка зміни клімату та наукові дослідження про фізичні

та екологічні процеси досліджують умови адаптації людини до

кліматичних змін. Науковцями робляться прогнози щодо розмірів збитку,

майбутніх поколінь.

Кліматичні процеси значно впливають як на світову систему, так і на

соціально - економічний розвиток країни. За даними міжнародних

досліджень, зміни клімату в Україні характеризуються: значним

зростанням річних коливань температури і опадів, підвищенням частоти та

інтенсивності стихійних лих; стрімким зростанням навантаження на

екосистеми, особливо, у південних регіонах. Більша частина України може

опиниться в зоні сухих степів, можуть розвиватися процеси

опустелювання, якщо зменшиться кількість опадів, зміниться водний

режим річок, число і інтенсивність стихійних лих, підніметься рівень моря,

почнеться деградація лісів на значних територіях.

Клімат також надає можливості для використання поновлюваних та

екологічно безпечних джерел енергії: сонячної та вітрової енергії. Сонячна

енергетика – напрямок нетрадиційної енергетики, заснований на

безпосередньому використанні сонячного випромінювання для отримання

111

енергії в будь-якому вигляді. Сонячна енергія невичерпна і екологічно

чиста.

Інструменти для використання цієї енергії – це сонячні панелі,

колектори, вітряки, гідроелектростанції, сучасні установки для отримання

енергії від різниці температур на поверхні ґрунту та в його надрах і багато

інших. Вони дозволяють переводити природну енергію, в зручну для нас

електричну енергію та тепло, які ми можемо використовувати в

повсякденному житті.

Сонячні колектори дозволяють нагрівати воду за допомогою

сонячної енергії. Ця вода може потім циркулювати в системі опалення або

використовуватися для гарячого водопостачання, а взимку як колектор.

Сонячна панель переводить енергію сонця в електроенергію.

Сонячна панель працює як в теплу пору року, так і взимку. Також в

приватному будинку можуть бути встановлені біогазові установки,

геотермальні системи та інші пристрої, що дозволяють використовувати

альтернативні джерела енергії. Способи отримання електрики і тепла з

сонячного випромінювання: за допомогою фотоелементів;за допомогою

теплових машин; геліотермальна енергетика - нагрівання поверхні, що

поглинає сонячні промені, і подальший розподіл та використання тепла;

термоповітряні електростанції; сонячні аеростатні електростанції. При

використанні сонячної енергетики виникають як переваги так і недоліки.

Серед переваг слід зазначити: загальнодоступність і невичерпність

джерела;теоретично, повна безпека для навколишнього середовища, хоча

існує ймовірність того, що її впровадження може змінити характеристику

відбивної здатності земної поверхні і привести до зміни клімату.

До недоліків використання сонячної енергетики відносять:

залежність від погоди і часу доби;необхідність акумуляції енергії; висока

вартість конструкції; необхідність періодичної очистки дзеркальної

поверхні від пилу; нагрівання атмосфери над електростанцією.

Таким чином, для майбутнього збереження природних ресурсів

потрібно збільшити частку використання альтернативних джерел енергії, в

тому числі сонячної енергетики. В перспективі згенерована на основі

сонячного випромінювання енергія вже через 40 років при відповідному

рівні поширення передових технологій може виробляти близько 20-25%

всієї необхідної електрики, і це забезпечить скорочення викидів

вуглекислого газу на 6 млрд. тон щорічно.

Застосування альтернативної енергетики в процесі виробництва

дозволить скоротити витрати на купівлю енергоресурсів, зменшить

енергозалежність та надасть конкурентної преваги. Використання

альтернативної енергетики може стати реальністю для кожного. Якщо ми

будемо поєднувати енергоефективність та інновації з використанням

альтернативних джерел енергії, то зможемо побудувати енергонезалежне

майбутнє для нашої країни.

112

Салабаш О.Ю. ст. гр. К-11.

Науковий керівник – Куваєва В.О. ст. викладач.


ЗЕЛЕНА ЕКОНОМІКА

Минуле століття стало кульмінацією споживацького підходу людини

до навколишнього середовища, внаслідок чого відбулося порушення

екологічного балансу через забруднення довкілля, спустошення надр,

зникнення численних видів флора і фауни.

З позиції зеленої економіки, господарська діяльність людства

розглядається як створення та споживання матеріальних благ у процесі

перетворення речовини з використанням енергії, причому і речовина, і

енергія беруться людиною із довкілля.

Для визначення реальної вартості будь-якого товару недостатньо

враховувати ринковий попит на нього. До вартості товару чи послуги при

такому підході слід включати не лише витрати, безпосередньо понесені

людиною при його виготовленні та споживанні, але і витрати біосфери.

Слід враховувати його собівартість для системи в цілому – вартість

енергетичних та речовинних ресурсів, що були витрачені на його

виготовлення (з врахуванням їхньої дефіцитності не лише для людини, а й

для біосфери), та вартість «послуг» довкілля: по знешкодженню відходів

від його виготовлення та споживання, та по відновленню використаних

ресурсів.

У еко - економіці ключову роль відіграє концепція «природного

капіталу», фонду, що продукує потік природних ресурсів та послуг.

Складовими природного капіталу є поклади корисних копалин, природні

популяції промислових тварин та рослин, прісноводні басейни, що

підтримують водопостачання, родючі ґрунти тощо.

Окрім корисних товарів – ресурсів, природний капітал надає людям

ряд послуг, – відновлення родючості ґрунтів, фотосинтез і регенерацію

кисню, кругообіг речовин у природі, самоочищення повітря та водойм,

поглинання відходів, рекреаційні послуги тощо.

З 1991 року в Україні відбуваються значні трансформаційні

зрушення в політиці та економіці. Країна пройшла три етапи змін в

економіці: перший – раптової трансформації (1991 – 1993 рр..), другий

поглибленої трансформації (1994-1999 рр..), третій – глобальних

трансформаційних зрушень (2000-2010 рр.) і увійшла в четвертий етап,

пов’язаний з поступовим розвитком «зеленої економіки» та орієнтацією на

сталий розвиток. Таким змінам сприяє прийняття «Стратегії національної

екологічної політики України на період до 2020 року» та зміни у

податковій системі, в першу чергу, введення екологічного податку.

113

Соколовська М.Р. гр. У-21 Науковий керівник: ст. викл. Плетос С.В.


ПРИНЦИПИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО

МАРКУВАННЯ

Для забезпечення належного рівня екологічної безпеки в України

необхідно створити на рівні держави відповідний механізм, який

сприятиме запобіганню і стримуванню негативних процесів у

навколишньому середовищі, та буде стимулювати суб’єктів

господарювання здійснювати свою діяльність з урахуванням екологічних

принципів.

Метою організаційно-економічного механізму забезпечення

екологічної безпеки в Україні має бути значне поліпшення екологічної

ситуації в Україні та забезпечення балансу економічних і екологічних

інтересів.

З досвіду інших країн відомо, що ефективний економічний механізм

природокористування ґрунтується на збалансованому поєднанні

регуляторів примусово-обмежувального характеру з регуляторами

стимулюючо-компенсаційного характеру.

Це означає, що функціонування механізму природокористування

неможливе без адміністративних і економічних методів впливу на суб’єкти

господарювання.

Адміністративні методи забезпечують регулюючий вплив за

допомогою законів і нормативних документів, а також системи державного

контролю і планування природоохоронних заходів.

При цьому застосовуються відповідні інструменти, які обмежують

екологічно шкідливу діяльність, до яких належить стандартизація і

нормування, ліцензування, лімітування, екологічна експертиза,

встановлення юридичної відповідальності за порушення

природоохоронного законодавства тощо. Найбільш дієвими в умовах

ринкової економіки є економічні методи впливу на суб’єктів

господарювання.

Саме вони дають змогу досягнути найбільш гармонійного поєднання

суспільних та приватних інтересів, забезпечити ефективне використання

природних ресурсів.

До економічних методів належить система економічного

стимулювання, яка включає заохочувальні і примусові механізми

забезпечення екологічної безпеки.

Заохоченням можуть бути такі інструменти: податкові пільги,

надання цільових субсидій і дотацій для здійснення природоохоронних

заходів, надання пільгових кредитів господарствам, які ведуть екологічно

114

безпечне землеробство, підвищують родючість ґрунтів, встановлення

підвищених закупівельних цін на екологічно чисту продукцію.

В Україні за роки незалежності сформована система національного

екологічного законодавства, яка в принципі спроможна забезпечити досить

високий рівень ефективності державного управління та регулювання

правових відносин з питань охорони навколишнього природного

середовища.

Екологічна сертифікація наразі регулюється Законом України “Про

підтвердження відповідності” від 17 травня 2001 р. № 2406-III, а також

технічними регламентами підтвердження відповідності. Вона здійснюється

для забезпечення довіри споживачів до екологічних характеристик

продукції та екологічного маркування.

Екологічне маркування може включати в себе екологічну торгову

марку, екологічний промисловий зразок, екологічний знак відповідності

стандартам, недержавне екологічне маркування тощо.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про стандарти, технічні

регламенти та процедури оцінки відповідності” Постановою Кабінету

Міністрів України № 529 від 18 травня 2011 р. затверджений “Технічний

регламент з екологічного маркування”.

Обов’язкове екологічне маркування наноситься згідно з чинним

законодавством для інформування про відповідність продукції

екологічним вимогам (національний знак відповідності) чи про екологічну

небезпеку певної продукції (вантажу).

Екологічне маркування - коротко і точно сформульований напис,

символ чи зображення, що наноситься на етикетку або пакування

продукції чи наводиться у документації на продукцію, технічних

бюлетенях, рекламних матеріалах з метою зазначення певної екологічної

характеристики продукції, компонента або пакування.

Відповідність продукції встановленим екологічним критеріям

підтверджується сертифікатом екологічного маркування.

Відповідно до Закону України «Про Основні засади (стратегію)

державної екологічної політики України на період до 2020 року» № 2818-

VI від 21.12.2010 одним з завдань у сфері «Досягнення безпечного для

здоров'я людини стану навколишнього природного середовища» є

запровадження до 2020 року системи екологічного маркування товарів і

продуктів харчування.

Екологічне маркування – це інструмент екологічного управління,

який являється об’єктом розгляду комплексів встановлених державою.

Завдяки маркуванню, підприємства України мають прагнення в

покращенні якості своєї продукції.

В свою чергу, споживачі, довіряючи знакам якості та логотипам,

мають надію на екологічні переваги обраної продукції.

http://zakon.rada.gov.ua/go/2818-17

http://zakon.rada.gov.ua/go/2818-17

115

Бурлаченко К.М., ст. гр. У - 21

Науковий керівник – Плетос С.В., ст. викладач


СКЛАДОВІ УСПІХУ ПІДПРИЄМСТВ, ЩО НАДАЮТЬ

ЕКОЛОГІЧНІ ПОСЛУГИ

Актуальність теми. Сфера послуг сьогодні є однією з

найперспективніших галузей економіки, що швидко розвивається. В

сучасних еколого - економічних умовах особливо необхідним є поширення

екологічних послуг. Екологічні фактори все більше впливають на цілі

підприємницької діяльності, тому охорона довкілля є важливим

економічним завданням. З огляду на це можна зазначити, що екологічні

послуги повинні бути одним із найпоширеніших видів спеціалізованих

послуг.

Мета дослідження. Визначення основних складових успіху

підприємств, що надають екологічні послуги.

Складові успіху підприємств, що надають екологічні послуги:

- задоволення потреб зацікавлених сторін;

- забезпечення безпеки продукції, послуг, виробничих та інших

процесів;

- стабільність діяльності;

- соціальна відповідальність.

Розглянемо ці складові детальніше. Одним з базових принципів

підприємства, що надає екологічні послуги є визначення та задоволення

потреб зацікавлених сторін, на які організація впливає своєю основною

діяльністю та чинить екологічний вплив. Це можуть бути споживачі,

жителі населеного пункту, в якому розміщена організація, місцеві органи

влади. Система управління навколишнім середовищем є інтегрованою

частиною загальної системи управління організацією. Вона повинна бути

тісно пов'язана з іншими системами, зокрема з системою управління

якістю, системою управління фінансовими показниками, тощо.

В кожній організації повинна бути чітко встановлена структура

моделі системи управління навколишнім середовищем:

- організація повинна визначити свою екологічну політику;

- для її реалізації розробляються екологічні цілі, завдання та

програми;

- організація забезпечує їх впровадження та функціонування;

- досягнуті результати контролюються та коригуються (при

необхідності);

- за підсумками контролю проводиться аналіз з боку керівництва, під

час якого приймається рішення про перегляд політики та визначення

шляхів подальшого вдосконалення.

116

Основні принципи екологічної відповідальності підприємства

повинні полягати в наступному:

1. Забезпечення екологічної безпеки продукції і технологічних

процесів її виробництва повинно будуватися на підставі вітчизняних

законів і стандартів, міжнародних екологічних нормативів і вимог, власних

стандартів і нормативних документів підприємства і вимог споживача.

2. Відноситися до питань охорони навколишнього середовища як до

постійної системи управління господарською діяльністю.

3. Ретельний облік і класифікація джерел впливу на навколишнє

середовище складу і обсягу твердих і рідких відходів, викидів в атмосферу.

4. Застосування сучасних технологій, нових наукових розробок,

знань і досвіду персоналу для ефективнішого використання людської

праці, енергетичних і сировинних ресурсів, скорочення рівня відходів

виробництва і споживання при розробці і виготовленні продукції.

5. Кожен проект на нове будівництво, розширення, технічне

переозброєння не повинен бути допущений до реалізації без позитивного

висновку державної екологічної експертизи.

6. Навчати персонал підприємства роботі в системі охорони

навколишнього середовища. Регулярно проводити перенавчання.

Також, у сфері екологічних послуг необхідно звертати особливу

увагу на екологічну свідомість роботи персоналу. Крім забезпечення

основних традиційних елементів комплексу маркетингу (екологічно

чистий продукт (послуга), ціноутворення, просування, розподіл), потрібно

навчати та мотивувати службовців, зайнятих у процесі надання

екологічних послуг і весь обслуговуючий персонал до роботи в екологічно

свідомій команді, що об'єднана спільною метою.

Висновки. Розвиток ринкових відносин в Україні сприяє

формуванню ринку екологічних послуг. З початку процесу екологізації

української економіки і виникнення ринку екологічних послуг пройшло

більше п’ятнадцяти років, що дає підстави зробити певні висновки і

прогнозувати тенденції розвитку цього ринку.

Сформовані соціально-економічні умови в країні безпосередньо

впливають на формування, а також подальший розвиток специфічних

відносин із приводу купівлі-продажу екологічних послуг. Успіх

підприємства, що надає екологічні послуги залежить від стабільності,

відповідальності, безпеки надання екологічних послуг та задоволенні

екологічних потреб споживача.

Список літератури

1. Вічевич А.М., Вайданич Т.В., Дідович І.І. Дідович А.П.

Екологічний маркетинг: Навч. посібник. – Львів: УкрДЛТУ, 2002. – 248 с.

2. Шевчук В.Я, Саталкін Ю.М., Білявський Г.О. та ін.

Екологічнеуправління: Підручник. – К.: Либідь, 2004. — 432 с.

117

Аверкіна А.О. ст. гр. У-11

Науковий керівник: Поліщук Т.М., ст. викладач


ЕКОЛОГО - ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ

ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

В Україні склався рівень економічних відносин, який

характеризується нарощуванням антропогенного впливу на навколишнє

природне середовище, що відбувається на ефективності багатьох галузей

народного господарства та екологічного стану довкілля.

Аграрна спрямованість країни вимагає удосконалення використання

земельних ресурсів, як основного фактора виробництва, і впровадження

еколого-економічних засад землекористування, що є украй необхідною

проблемою.

Інтенсивне використання природних земельних ресурсів, призвело

до актуалізації вирішення проблеми природокористування в Україні.

Загальновідомо, що природні ресурси є важливою умовою існування

людини. Найбільш необхідними в економіці нашої аграрної країни є

земельні та водні ресурси.

Територія України займає 60354,9 тис. га, з них сільськогосподарські

землі на 1.01.2013 р. займають 41557,6 тис. га, що складає 68,9% загальної

площі території, в тому числі рілля – 32498,5 тис. га (53,8%), сіножаті –

2411,5 тис. га (4%), пасовища – 5474,5 тис. га (9,1%). Ліси та інші

лісовкриті площі розташовані на площі 10611,3 тис.га, що складає 17,6%

відзагальної площі .

Починаючи з 2005 року, в структурі земельного фонду відбулися

суттєві перетворення. Зокрема істотно зменшилась площа

сільськогосподарських земель: ріллі – на 25,9%, сіножатей – на 1,3%,

пасовищ – на 2,7%.

За даними Державного агентства земельних ресурсів України, за

дев’ять років, починаючи з 1 січня 2006 року, структура земельного фонду

помітно змінилась. Зокрема, площа сільськогосподарських земель

зменшилась на 165,7 тис.га. Протягом 2013 року площа

сільськогосподарських земель зменшилася на 14,9 тис. га, причому, площа

ріллі збільшилася на 22 тис. га, а площі перелогів і пасовищ зменшились,

відповідно, на 33 тис. і 7,4 тис. гектарів. За кількістю орних земель країна

залишає займати перше місце в Європі, при площі українських чорноземів

більше 6% світових запасів, тобто 23,556 млн. га.

Якщо обчислити площу чорноземів під ріллею, то вона дорівнює 23

401 тис. га, або 5,9% світових площ. В той час, як в лісостеповій та

степовій зонах України, де здебільшого поширені сільгосп угіддя,

інтенсивно розвивається ерозія ґрунтів.

118

На державному рівні за роки незалежності так і не вирішено питання

підвищення цінності земельних ресурсів, їхнього раціонального

використання та охорони. Зокрема, завдання по збільшенню територій під

сіножатями та пасовищами не виконано, їх території не збільшились, а,

навпаки, скоротились на 44,7 тисячі гектарів за останні роки. При цьому,

як наслідок, незатребуваністьцих угідь призводить до їх подальшого

занедбання. Країна пішла іншим шляхом – механічного зменшення площ

сільськогосподарських угідь, порівнюючи зазначені показники з

європейськими та американськими. Так, наприклад, у Франції та

Німеччині площа сільгосподарських угідь займає 33% від загальної

території, в Італії – 31%, а в США – 19%. Крім цього, порівняння площ

ріллі та сіножатей і пасовищ в Україні та цих країнах йде не на користь

нашій державі. Так, у Франції рілля займає 59,5% в сільськогосподарських

угіддях, а сіножаті та пасовища – 36,5%; в Німеччині зазначені показники

становлять, відповідно, 66,9% та 30,2%; в Італії – 53,6% та 29,2%, в США –

43,5% та 56,0% .

Як бачимо, у відсотковому значенні в Україні останній показник

явно нижчий і, до того ж, має негативну тенденцію. Акцент в

землекористуванні було зроблено на надмірну розораність, що призводить

до порушення екологічно стану довкілля. Земельні ресурси виступають

одним з основних складових розвитку господарського комплексу.

Тенденції сучасного етапу розвитку суспільства призвели до

необхідності впровадження новітніх підходів у використанні природних

ресурсів, які б поєднували екологічні, соціальні, економічні та інші

напрямки. Одним з них стає стратегія сталого розвитку, як засіб інтеграції

економічних, соціальних та екологічних цілей для розвитку держав з

позицій національних і міжнародних інтересів, одним з напрямів якої

виступає землекористування.

Для того, щоб змінити таке становище, виникає потреба в розробці

інноваційних підходів до визначення і оцінки інтенсифікації використання

земель, проведенню обов’язкового обліку і кадастру існуючих земельних

угідь та визначення екологічно обумовлених територіальних кордонів.

Загальновідомо, що південь країни найбільше страждає від посух,

суховіїв, пилових бур. І, як правило, ці негативні явища приписують

особливості природно-кліматичних умов, залишаючи поза увагою

антропогенний фактор. Вважається, що першою причиною висушування

степів є не стільки зміна клімату, скільки знищення степової трав’яної

рослинності і дернини, які колись покривали територію.

Для реалізації втілення в життя положень збалансованого

землекористування повинна бути здійснена система організаційно-

економічних факторів. Вона б забезпечувала ефективне функціонування

суб’єктів сільськогосподарської підприємницької діяльності. в умовах

господарювання ринкового типу.

119

Бажак К.М. ст.гр.У-11

Науковий керівник : Поліщук Т.М., старший викладач


МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ЕКОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ

ПРИРОДНИХ ФАКТОРІВ

З розвитком виробництва та зростанням населення стала проявлятися

обмеженість природних ресурсів і різке погіршення стану навколишнього


Це підштовхнуло суспільство до усвідомлення необхідності

адекватної оцінки природних ресурсів і навколишнього середовища, і

платності за їх використання, а також оцінки функцій (послуг), які

забезпечують нормальні процеси життєдіяльності.

Вивчення ефективності функціонування будь-якого господарського

об'єкту базується на врахуванні двох фактів: безмежності потреб та

обмеженості ресурсів для їх задоволення.

Дане протиріччя є спонукальним мотивом для пошуку шляхів

забезпечення максимально можливої кількості потреб при використанні

мінімально можливої кількості ресурсів.

Основні методики оцінки природних факторів. Існують різні підходи

щодо оцінки природних факторів. Проте, найголовнішим має бути

відображення взаємозв'язку між природою і людиною.

Тому найдоречнішою буде методика, що використовується

у країнознавстві.

У ній суб'єктно-об'єктні взаємозв'язки формують наступні системи

оцінок:

- природний комплекс – технічна система (технологічна оцінка);

- природний комплекс – економіка (економічна оцінка);

- природний комплекс – людина (медико-біологічні;

- соціально-екологічні, естетичні, рекреаційні оцінки).

Як зазначалось, екологічні ситуації характеризують загальний

сукупний екологічний стан всіх об'єктів певної території в певний

проміжок.

Екологічні ситуації, на відміну від екологічного стану, повинні

враховувати і можливі зміни екологічних станів об'єктів внаслідок

природних факторів.

Важливу роль має класифікація екологічних ситуацій. Єдиного

підходу щодо типізації екологічних ситуацій не існує, адже їх оцінюють

для різних об'єктів, наприклад, природний або антропогенний ландшафт

тощо, з різними пріоритетами.

120

Зміни в екосистемах можуть значно відрізнятись за часовими

параметрами та масштабом, можуть відрізнятись фактори формування

екологічних ситуацій тощо.

Тому, найбільш вдалими класифікаціями екологічних ситуацій, є їх

типізація за часовими факторами прояву і масштабом, за типом організації

систем, для яких оцінюється екологічна ситуація та за рівнем гостроти

прояву (ступенем відхилення показників стану від норми).

Остання типізація є найбільш вживаною.

Екологічна оцінка природної ситуацій - це процес порівняння

сукупності екологічних станів об'єктів з певними нормами, але слід

враховувати і потенційно можливий вплив зовнішніх факторів.

За ступенем відхилення від норми виділяють п'ять типів екологічних.

ситуацій:

- умовно сприятливі, при яких практично не спостерігається відхилення

екологічного стану об'єктів від їх норми.

Вони характерні для екосистем, що не зазнали суттєвого

антропогенного впливу або впливу природних стихій.

Наприклад, це:

- природно-заповідні території, дика природа тощо;

- задовільні, при яких спостерігаються незначні зміни в екосистемах,

які практично не впливають на стан здоров'я людей. Ці відхилення

зникають в процессах.

Оцінка природних ресурсів відбувається на основі сукупності

інформації про конкретний вид природного ресурсу, включаючи

характеристики його кількості (запасів), віку, якісного складу і структури,

місцезнаходження і багатьох інших показників.

В основу екологічної стратегії соціально-економічного розвитку

необхідно закласти слідуючі основні принципи: пріоритет екології над

економікою; пріоритет екологічних критеріїв показників і вимог над

економічними; раціональне поєднання ринкових і державних економічних

та адміністративних інструментів та інше.

До основних напрямів вирішення екологічних проблем

природокористування в України відносяться: врахування територіальної

неоднорідності і регіональних особливостей природних умов і ресурсів

при вирішенні економіко-екологічних проблем; проведення комплексу

заходів в направлених на покращення стану оточуючого природного

середовища, його оздоровлення (протиерозійні заходи, вапнування,

гіпсування, дотримання норм, термінів і технології застосування

мінеральних добрив та пестицидів,

З розвитком виробництва та зростанням населення стала проявлятися

обмеженість природних ресурсів і різке погіршення стану навколишнього


121

Делі-Іванова Г.С ст.ст.гр.У-11

Науковий керівник -Поліщук Т.М. ст. викл.


ПРОБЛЕМИ М ЕНЕДЖМЕНТУ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

Актуальність:екоменеджмент, його зв’язок з економікою, екологією,

політикою,визначення проблем та їх подолання.

Мета:визначити основні проблеми менеджменту природних

ресурсів,запропонувати шляхи їх подолання для подальшого розвитку цієї

галузі науки.

Результат дослідження. За результатами дослідження з’ясували,що

екологічний менеджмент - ініціативна і результативна діяльність

економічних суб’єктів, спрямована па досягнення їхніх власних

екологічних цілей, проектів і програм, розроблених на основі принципів

екоефективності і екосправедливості. З розвитком екологічного

менеджменту значно розширюються і видозмінюються традиційні функції

екологічного управління. Так, функція аналізу й оцінки результатів

екологічної діяльності тут у першу чергу починає визначати завдання

аудитування системи екологічного менеджменту, які відсутні в

традиційному управлінні. Разом з тим, на думку вчених, і екологічне

управління, і екологічний менеджмент можна визначити як комплексну

різнобічну діяльність, спрямовану на реалізацію екологічних цілей

проектів і програм.

Таким чином, резюмуючи, можна сказати, що на практиці під

екологічним менеджментом розуміється сукупність адміністративно-

командних і ринкових важелів і стимулів, що забезпечують усвідомлену

зацікавленість ресурсокористувачів у виборі найбільш ефективних

управлінських рішень в сфері природокористування, у тому числі як на

макро-, так і на мікрорівні. Тобто екологічний менеджмент як поняття

»частини загальної системи управління підприємством, що включає

організаційну структуру, обмежене коло відповідальності, управлінські

процедури і процеси, а також ресурси, необхідні для визначення і

впровадження екологічної політики підприємства», відповідає сутності

міжнародних стандартів ISO 14000.

Для розв’язання проблем екоменеджменту необхідно вирішити такі

завдання:

• визначити понятійний апарат і концептуальні основи екологічного

менеджменту;

• розробити наукову концепцію »імплементації» економічних

інструментів СЕМА у механізми трансформації ринкових перетворень

122

• дослідити методологічні аспекти розвитку системи екологічного

менеджменту в Україні з урахуванням різних факторів її формування,

ефективності і значимості економічних регуляторів, що застосовуються;

• визначити екологічні імперативи розвитку економіки України на

перехідному етапі становлення держави;

• розробити методологію формування механізму реалізації

економічних регуляторів екологічного менеджменту на державному,

регіональному і виробничому рівнях управління;

• визначити напрямок реалізації системи економічних важелів у

моделях ринкових реформ;

• визначити пріоритетні напрямки реформування економічного

механізму природокористування в контексті створення в Україні аналогу

ефективної системи EMAS;

• розробити теоретичні і методичні основи формування стратегії і

механізму реалізації моделі екологічного менеджменту в Україні.

Для умов України необхідна відповідна коректура цього поняття, з

огляду на те, що без трансформації загальної системи управління

природоохоронною діяльністю в цілому, тобто в масштабах країни,

неможливо говорити про реформування системи управління на

локальному рівні, тобто на рівні організацій. Це визначено мотивацією і

спонукальними стимулами реалізації СЕМА (система екологічного

менеджменту та екоаудиту). Розгляд системи екологічного менеджменту

як якісно нової ідеології управління природоохоронною діяльністю в

єдиному контексті з усіма формуючими його підсистемами може сприяти

досягненню і вибору ефективних управлінських рішень. На це і повинна

бути спрямована розробка концепції сталого розвитку в Україні.

Висновки. Будучи загальноекономічною наукою, екологічний

менеджмент застосовує дані конкретних економічних наук, а також

природничих наук — геології, біології, ґрунтознавства, лісознавства,

метеорології, демографії та інших наук, їхні висновки і положення, що

необхідні для обґрунтування найбільш ефективних методів використання

умов і ресурсів природи.

Основними проблемами менеджменту природних ресурсів є

недостатнє фінансування з боку держави та приватних

підприємств,незацікавленість держави у збереженні природних

ресурсів,недостатній розвиток технологій, які мають

підтримувати,накопичувати,економити ті блага,які подаровані нашій

країні,адже саме наша країна є ласим шматком для багатьох країн світу.

Для того щоб уникнути таких проблем необхідно більш ефективно

застосовувати наявні види сировини й енергії. їхнє вилучення повинно

бути заощадливим, щоб не переступати визначених меж, після яких стає

неможливим самовідновлення ресурсів. Для цього необхідна

раціоналізація виробництва, його комплексність.

123

Познанська М.С. ст. гр.У-11

Науковий керівник: Поліщук Т.М. ст. викладач


РЕСУРСО-ЕКОЛОГИЧНІ РЕАЛІЇ В УКРАЇНІ

Актуальність теми. Реальна загроза ядерної катастрофи у зв'язку з

відсутністю відкритого протистояння двох антагоністичних суспільних

систем, надзвичайно гострою стала проблема ресурсо-екологічної безпеки

існування людства.

Мета. Збереження й оздоровлення довкілля, раціональне,

екологозрівноважене, екологобезпечне та високоефективне використання

всіх природних ресурсів.

Результати дослідження. Основними національними та

регіональними екологічними пріоритетами на найближчу перспективу в

Україні слід вважати:

- реалізацію програми екологічного відродження Дніпра і

регіональних заходів, які забезпечать істотне підвищення якості питної

води, відновлення втраченої корисної біопродуктивності, зокрема рибо-

продуктивності внутрішніх водойм;

- екологічне оздоровлення, повномасштабна детоксикація природи та

населення в гостроекокризових регіонах (Донбас, Кривбас та інші) на

основі технологічної реконструкції та формування раціональної

регіональної структури економіки, здійснення комплексу ефективних

природоохоронних заходів;

- гарантування екологічної безпеки АЕС і мінімізація негативних

соціально-екологічних наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з метою

створення нормальних умов життєдіяльності населення на радіоактивно

забруднених територіях;

- всебічну охорону земельного фонду держави, боротьбу з ерозією та

деградацією грунтового покриву на основі екологічної оптимізації

агроландшафтів, удосконалення структури сільгоспугідь й агротехніки,

застосування екологобезпечних технологій, а також істотного зменшення

рівнів розораності земельної площі;

- повне припинення забруднення екосистем басейнів Чорного й

Азовського морів і прибережних смуг, їх екологічне відродження з метою

відновлення колишніх рівнів рибопродуктивності та рекреаційних

потенціалів;

- проведення екологічної реконструкції Полісся і Карпат з тим, щоб

відновити там порушену екологічну рівновагу та підвищити їх роль у

стабілізації екологічної ситуації на значній частині території України;

- довести в кожному регіоні області і районі до екологічно

обгрунтованих нормативів площі заповідних і природоохоронних

124

територій, створити загальнодержавну мережу національних парків,

біосферних заповідників та екологічних пам'ятників з метою підтримання

належного рівня біорізноманіття;

Принципи ,при розробці зазначених прогнозів.

- пріоритет екології над економікою, екологічних критеріїв,

показників і вимог над економічними, тобто при оцінці та виборі варіантів

господарських, техніко-технологічних й організаційних рішень перевагу

треба віддавати тим, які є кращими не лише за економічними, а

насамперед за екологічними критеріями і показниками;

- оптимальне поєднання галузевого та територіального управління

природокористуванням та охороною довкілля, переміщення центру ваги і

відповідальності за вирішення ресурсо-екологічних проблем на місцеві

органи влади й управління при збереженні за центром функцій контролю

за неодмінним дотриманням суб'єктами господарської діяльності

екологічних обмежень, нормативів і стандартів;

- жорсткий контроль за дотриманням вимог екологічного

законодавства, раціональне використання ринкових та державних

економічних інструментів, адміністративних важелів регулювання

екологічних відносин, систем і методів природокористування та

природоохорони;

- інтеграція екологічного й економічного підходів до розвитку і

розміщення продуктивних сил держави в єдиний еколого-економічний

підхід за допомогою прогнозування, планування, проектування й

будівництва народногосподарських об'єктів з розробленням і

використанням інтегральних еколого-економічних критеріїв, показників,

нормативів і стандартів.

Висновки. Отже, Україна має рухатись по шляху гармонізації

національного природоохоронного законодавства, вимог і стандартів

екологічної безпеки господарської діяльності та всебічної адаптації їх до

західноєвропейського екологічного простору.

Україна серед європейських держав, незважаючи на великий спад

виробництва в більшості галузей національної економіки, має найвищий

інтегральний показник негативних антропотехногенних навантажень на

навколишнє природне середовище практично на всій її території.

Запровадження принципово нового економічного механізму

природокористування та охорони навколишнього середовища й істотне

підвищення на цій основі частки екологічних затрат у ВВП.

Оскільки структура економіки, що сформувалася в Україні упродовж

останніх 30-40 років, є вкрай екологонебезпечною, ресурсо- й

енергомісткою і до того ж з технологічно застарілою та відсталою

матеріально-технічною базою, то її, безперечно, необхідно перебудовувати

і модернізувати.

125

Ярошенко Ю.О. ст. гр. У-11

Науковий керівник: Поліщук Т. М., ст. викл.

Кафедра економіка природокористування

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІКИ

Відродження економіки України з новою силою звертає увагу на

загострення екологічних проблем в масштабах держави. Екологічна

ситуація набуває нових обрисів, при чому суттєвої її рисою стає зміна

форми власності з громадською на приватну; і як наслідок заміна

соціальних інтересів індивідуальними. В результаті такої трансформації

виникло протиріччя між приватними інтересами і вимогами охорони

навколишнього природного середовища, що підтверджує актуальність

розглянутого питання.

Метою цієї роботи є представлення об'єктивної картини екологічної

ситуації на сучасному етапі розвитку країни.

За останні роки в Україні в атмосферу викинуто більш ніж 100

млн. т. шкідливих речовин. Підприємства металургії та енергетики -

головні забруднювачі повітря - щорічно дають відповідно 35 і 32% всіх

забруднень від стаціонарних джерел. У промисловості України

найбільшим є машинобудівний комплекс. У Дніпропетровську лише одне

виробниче об'єднання "Дніпроважмаш" щорічно скидає в Дніпро 2365,2

тис. мЗ забруднених стоків. Завод прокатних валків - 250 тис. м3. У

Запоріжжі викиди в атмосферу Дніпровського електродного заводу

становлять 35% загальноміських, причому 80% їх містять канцерогенні

речовини першого класу безпеки. Понад 50% всіх викидів в атмосферу

цього міста дає ВО "Запоріжсталь" (більш ніж 150 тис. т. шкідливих

речовин щорічно). Сильно забруднюють навколишнє середовище об'єкти

енергетики, насамперед ТЕЦ і ГРЕС. Поглинаючи величезну кількість

нафтопродуктів, газу і вугілля, вони викидають в атмосферу мільйони

кубометрів шкідливих газів, аерозолів і сажі, захаращують сотні гектарів

землі шлаками й золою.

Загальна кількість викидів підприємств енергетики досягає 2,3-2,5

млн. т. за рік. Іншим джерелом забруднення природи України є транспорт -

автомобільний, повітряний, водний, залізничний.

У всіх великих містах України частина забруднення повітря від

автотранспорту останній час становить 70-90% від загального рівня

забруднення. Найактуальнішою екологічною проблемою міст стає

очищення різних комунальних відходів - побутових і промислових - та їх

переробка.

Через невизначеність соціально-політичного життя та економіці

України найближчим часом не доводиться очікувати позитивних змін в

екологічному стані держави.

126

Соколовська М.Р. гр. У-21 Науковий керівник: Арестов С.В. к.е.н., доц..


ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ


Нераціональне використання природних ресурсів має неабиякий

вплив на екосистеми, а іноді це призводить до того, що окремі території,

деколи навіть регіони перетворюються на зону стихійного чи екологічного

лиха.

Продокористування - це закріплення в системі законодавства,

економічних заходів та стимулів, спрямованих на забезпечення охорони

НПС (навколишнього природного середовища) екологічної безпеки та

організованого раціонального природокористування.

Питання взаємовідносин природи і суспільства та використання

природних ресурсів стають дедалі актуальнішими.

Надмірне землекористування, водокористування, лісокористування

та використання мінеральних ресурсів призводить до ускладнення

екологічної ситуації в окремих регіонах. Це очевидно, бо з розвитком

виробництва у світі вилучаються все нові багатства природи, зростає

вартість сировини, а також збільшується обсяг відходів, які викидаються у

навколишнє середовище.

Особливої уваги потребують ґрунти У ХХ ст. антропогенне

навантаження на земельні ресурси різко зросло.

З розвитком урбанізації міська промислова та транспортна забудова

стала все активніше наступати на сільськогосподарські угіддя. Особливо

великої шкоди завдає відкрита розробка корисних копалин.

У результаті скорочення сільськогосподарських угідь навантаження

на землю зростає, а забезпеченість земельними ресурсами зменшується.

Спеціалісти підрахували, що площа сільськогосподарських угідь у світі

щорічно зменшується на 6 млн. га.

Щодо водних ресурсів України, то їх можна охарактеризувати як

недостатні. Розвинена промислова, сільськогосподарська і комунальна

інфраструктура України вимагає значної кількості води високої якості.

Основні проблеми Одеської області, пов’язані з низькою

забезпеченістю області прісними водними ресурсами та підземними

водами створює напруженість у водопостачанні населення.

Централізованим водопостачанням охоплено 57 відсотків сільських

населених пунктів, у 83 відсотках з них вода не відповідає вимогам

державного стандарту. У 124 населених пунктах (17 -ти районів області) з

чисельністю понад 178 тис. чоловік користуються привізною водою.

127

Низька якість питної води спричиняє погіршенню стану здоровя

населення. Будівництво водопровідної мережі проводиться низькими

темпами.

Основними джерелами питної води в області є річки Дунай та

Дністер.

Оскільки на території області розташовані тільки пониззя цих річок,

господарська діяльність в їх басейнах призводить до погіршення якості

води, ускладнює водопостачання населення.

Особливо це стосується водопостачання Одеської агломерації, в яку

входить майже 1,5 млн. населення. Вода Дністра вміщує високі

концентрації нітритів, фосфатів, заліза, міді, хрому, нафтопродуктів,

кальцію. В той же час очисні споруди водозабірної

станціїДністер реконструюються повільно через відсутність коштів, а

населення регіону споживає воду низької якості.

Спостерігається забруднення підземних вод пестицидами, нітратами

та нітритами, що потребує додаткових коштів на доочистку води.

Поряд з цим відбувається значне спрацювання підземних горизонтів,

виснаження запасів підземних вод, які забезпечують водою майже

половину населення області.

В області майже 80% очисних споруд в незадовільному технічному

стані.

Через фінансові труднощі не здійснюється або здійснюється

частково будівництво та реконструкція каналізаційних мереж і очисних

споруд в населених пунктах області, зокрема в Ширяєво, Фрунзівці,

Болграді, Рені, Кілії, Вилкове, Кодимі, Балті, Ананьїві, Саврані,

Любашівці, Теплодарі та ін.

Проблема забруднення водних ресурсів під впливом скиду

неочищених та недостатньо очищених стічних вод в області загострюється.

Для досягнення стану усталеного (екологічно збалансованого)

розвитку необхідна низка передумов:

політична система, здатна забезпечити участь широкого кола

громадськості у прийнятті рішень;

економічна система, що могла б забезпечити розширене

виробництво та технічний прогрес на власній міцній базі;

соціальна система, здатна забезпечити зняття напружень, що

виникають за умов негармонійного економічного розвитку;

система ефективного виробництва, зорієнтованого на

збереження екологоресурсної бази;

технологічна система, яка могла б стимулювати постійний

пошук нових рішень;

міжнародна система, що сприяла б усталеності торговельних

та фінансових зв'язків.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D1%85%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0

128

Валович О.Д. ст. гр. ЕК-36

Науковий керівник: Бунякова Ю.Я., к.геогр.н., доц.


ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ МЕТОДИ РЕГУЛЮВАННЯ СТАНУ

НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

Розвиток науково-технічного прогресу та перехід економіки країни

до ринкової зумовлює зростання техногенного навантаження на природу,

що спричиняє в сучасних умовах негативні наслідки для довкілля.

Нинішній стан довкілля, як підкреслюється в Основних напрямах

державної політики України в галузі охорони природного середовища,

використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки

можна характеризувати як кризовий [1,2]. Він формувався протягом

тривалого періоду і причиною його було зневаження законами розвитку і

відтворення природно-ресурсного комплексу України.

На сучасній стадії взаємодії природи і суспільства стає ясно, що для

зберігання природного середовища та існування самого життя на Землі

необхідні нові підходи до організації виробничої діяльності. Економіко-

правовий механізм охорони довкілля надає державній політиці у цій сфері

чіткої цілеспрямованості, формальної визначеності,

загальнообов’язковості, сприяє належному врегулюванню відносин у

галузі екології, застосуванню превентивних, оперативних, стимулюючих і

примусових заходів до юридичних та фізичних осіб щодо використання

природних ресурсів та їх відходів і юридичної відповідальності за

порушення екологічного законодавства [3]. Він тісно пов’язаний та

закономірно залежить від економічної, політичної, правової системи

суспільства. З прийняттям нового Податкового Кодексу в Україні з’явився

екологічний податок, що запровадив прихід загальнодержавного

екологічного податку на зміну колишньому збору за забруднення

навколишнього природного середовища. Крім того, Податковий кодекс

встановив також і збір за спеціальне використання води, лісових ресурсів,

плату за користування надрами та землею. Передбачено накладення

штрафу за неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій

(розрахунків) платником податків або іншими особами, зобов’язаними

нараховувати та сплачувати податки [4].

В Україні до ефективних засобів екологічного підприємництва

можна віднести екологічне маркування продукції і екологічну

сертифікацію фірм-виробників. Екомаркування продукції слугує

рекламним засобом і забезпечує високу конкурентоздатність товарів.

Екологічне маркування – це комплекс відомостей екологічного характеру

щодо продукції, процесу чи послуги у вигляді тексту, окремих кольорових

символів (умовних позначень) та їх комбінацій.

129

Важливими також є такі засоби економічного регулювання

підприємництва, як екологічне страхування та екологічний аудит.

Екологічне страхування – різновид страхування цивільної

відповідальності власників або користувачів об’єктів підвищеної

екологічної небезпеки у зв’язку з імовірним аварійним забрудненням ними

довкілля. Підприємства зацікавленні у цьому виді страхування тому, що

уразі настання техногенних аварій, підприємства, які є об’єктами

підвищеної небезпеки, не в змозі фінансово осилити своє власне

виживання і відшкодування збитків постраждалим. Екологічне

страхування полегшує їм виконання цих завдань. Громадяни-власники,

будучи охоплені цим видом страхування, отримують гарантії захисту

власного майна, а за умови настання страхової події – забезпечення

відновлення своїх прав.

Екологічний аудит – це документально оформлений системний

незалежний процес оцінювання об’єкта екологічного аудиту. Екологічний

аудит проводиться в процесі приватизації об’єктів державної власності,

іншої зміни форми власності, зміни конкретних власників, а також для

потреб екологічного страхування [5].

Таким чином, можна сказати, що екологічна стратегія України

вимагає перш за все принципово нової концепції національної економічної

політики. Здійснення сучасної екологічної політики є насамперед

економічною проблемою тому потребує термінового запровадження дієвих

заходів та нових принципів і підходів щодо збереження, невиснажливого

використання та відтворення природних ресурсів. Оскільки головним

джерелом видатків на охорону навколишнього природного середовища

повинні бути кошти підприємств-забруднювачів, потрібно створити

фінансовий механізм залучення приватного капіталу в природоохоронну

діяльність Необхідно також реформувати порядок використання коштів

фондів охорони навколишнього природного середовища, які є важливим

джерелом фінансування заходів з охорони навколишнього природного


Перелік літератури:

1. «Про Основні напрями державної політики України у галузі

охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення

екологічної безпеки» / Постанова Верховної Ради України від 05.03.1998

№ 188/98-ВР.

2. Закон України «Про основні засади (стратегію) державної

екологічної політики України на період до 2020 року» від 21 грудня 2011

р., №2818-VI.

3. Закон України «Про охорону навколишнього природного

середовища» від 26.06.91 р., № 1264-XII.

4. «Податковий Кодекс України» від 23.12.2010 №2856-VI.

5. Закон України «Про екологічний аудит» від 26.04.2004 №1862-15.

130

Шарига С.О., ст. гр. ЕК-36

Науковий керівник: Бунякова Ю.Я., к. геогр. н., доц.


НОРМУВАННЯ АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА

НАВКОЛИШНЄ ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ЕЛЕМЕНТ

ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

Нормування в галузі охорони навколишнього природного

середовища та використання природних ресурсів визначає кількісні

показники, що мають зменшувати антропогенний вплив суспільства до

меж, у яких допускається така зміна природного середовища, а це, у свою

чергу, дає змогу механізмам саморегуляції екосистем здійснювати процес

відновлення природних ресурсів і не призводить до деградації довкілля.

Нормування взаємовідносин між суспільством і природою у світлі

парадигми збалансованого розвитку нині набуває надзвичайної

актуальності. В ідеалі екологічне нормування повинно сприяти

забезпеченню збалансованого виробництва і споживання, тобто здатності

витримувати певне максимальне антропогенне навантаження.

Реалізація екологічної політики потребує ефективного

функціонування системи законодавства у сфері охорони навколишнього

природного середовища, спрямованого на досягнення національних

пріоритетів. Основними вимогами до такого законодавства є його

відповідність Конституції України, наближення до відповідних директив

Європейського Союзу, забезпечення впровадження багатосторонніх

екологічних угод (конвенцій, протоколів тощо), стороною яких є Україна,

соціальна прийнятність, реалістичність, економічна ефективність.

Очевидно, що проблема екологічного нормування є досить

складною. Для її реалізації необхідно створити загальнодержавну систему

екологічного нормування, спрямовану на формування і постійне

вдосконалення системи екологічних нормативів, правил і стандартів,

дотримання яких забезпечить постійну оптимізацію основних форм

природокористування і утворення на цій основі еколого-економічних

систем якісно нового типу.

Вирішення цього питання не можливо без врахування наукових

аспектів нормування антропогенного навантаження. Наукове

обґрунтування екологічних нормативів гарантує не тільки стійкість

екосистем до негативних впливів, але й економічну рентабельність

природоохоронних заходів. Також необхідним є удосконалення дозвільної

системи, яка має бути спрямована на регулювання природокористування

шляхом встановлення науково обґрунтованих обмежень на використання

природних ресурсів та забруднення навколишнього природного


131

Хлівнюк В.В, ст. гр. ЕК-35

Науковий керівник: Бунякова Ю.Я., к. геогр. н., доц.


УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО

СЕРЕДОВИЩА

Управління охороною навколишнього природного середовища

полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження,

екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування,

інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного

середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і

розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи

по охороні навколишнього природного середовища і використанню

природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства

України.

Громадське управління в галузі охорони навколишнього природного

середовища здійснюється громадськими об’єднаннями і організаціями,

якщо така діяльність передбачена їх статутами, зареєстрованими

відповідно до законодавства України.

Метою управління в галузі охорони навколишнього природного

середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог

екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних

заходів щодо охорони навколишнього природного середовища,

раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості

дій державних і громадських органів у галузі охорони навколишнього

природного середовища.

Стосовно вдосконалення системи інтегрованого екологічного

управління в Україні слід зазначити необхідність у наступних заходах:

інституційній розбудові і посиленні ефективності державного управління в

природоохоронній галузі; розвитку партнерства між секторами

суспільства з метою залучення до планування і реалізації

природоохоронної політики; впровадженні систем екологічного

управління та підготовці державних цільових програм з екологізації

окремих галузей національної економіки, що передбачають технічне

переоснащення, запровадження енергоефективних і ресурсозберігаючих

технологій, маловідходних, безвідходних та екологічно безпечних

технологічних процесів; розробленні і впровадженні системи стимулів для

суб'єктів господарювання, що впроваджують систему екологічного

управління, принципи корпоративної соціальної відповідальності,

застосовують екологічний аудит, сертифікацію виробництва продукції, її

якості згідно з міжнародними природоохоронними стандартами.

132

Секція ЗАГАЛЬНОЇ ТА ТЕОРЕТИЧНОЇ ФІЗИКИ

Колосовський П.В. ст. гр.Е-13

Науковий керівник: Андріанова І.С. к.ф.-м.н., доц.

Кафедра загальної і теоретичної фізики

ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ РАДІАЦІЙНО-ЕКОЛОГІЧНОГО

КОНТРОЛЮ ТА ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ ПРИ

ЗАБРУДНЕННІ ЛІСОВИХ МАСИВІВ

Після аварії на ЧАЕС підтвердилося значення лісу як локального

стабілізуючого компоненту ландшафтів і біогеохімічного бар'єра на шляху

міграції радіонуклідів у суміжних ландшафтах. Лісові масиви накопичили

радіонукліди й перетворилися на джерело або початкову ланку у

трофічних ланцюжках радіонуклідів, які ведуть до людини .

Сумарна площа лісів України, Білорусії, Росії, забруднених від аварії на

Чорнобильській АЕС, становить 3,5млн га.

Лісові екосистеми Житомирської області є найбільш радіоактивно

постраждалими серед усіх областей України як за щільністю

радіоактивного забруднення, так і за забрудненою площею.

Станом на 1992 р., лісові площі області, які офіційно були визнані

постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи, де щільність

забруднення ґрунту 137Cs перевищувала 37кБк/м2

(1,0Ки/км2),

дорівнювала 451,6тис.га (60,4% площі лісів регіону в системі Мінлісгоспу

України) [1]. На цій території були виконані першочергові заходи з

відновлення лісу. На площі 500 гектар цієї території ліси уже відновлені.

За даними у 2011р. радіоактивно забруднена площа лісів

Держкомлісгоспу України у згаданому регіоні зменшилася до 316,9тис.га

(42,4% площі лісів), переважно за рахунок фізичного розпаду радіонуклідів

та насадження саджанців.

Динамічна радіаційна ситуація у лісах потребує постійного моніторингу

міграції радіонуклідів у них, перерозподілу й накопичення останніх у

певних компонентах лісових екосистем. Це, з одного боку, дає змогу

поглибити теоретичні знання стосовно указаних процесів, а з іншого –

отримати обґрунтування можливого використання ресурсів лісу у процесі

лісогосподарського виробництва. Крім того, дослідження міграції

радіонуклідів у лісових екосистемах дають змогу обґрунтувати заходи

щодо реабілітації лісів, які зазнали радіоактивного забруднення у період

аварії на ЧАЕС.

Особливості побудови радіаційно-екологічного контролю,

профілактичних заходів та природокористування при забрудненні лісових

масивів пов’язані з лісокористуванням та лісовідновлюваними роботами

[2].

133

Лісокористування - заготівля деревини і її переробка, збір ягід,

лікарських трав, полювання - вимагає організації жорсткого радіаційного

контролю з використанням методів біоіндикації радіаційного фактора в

поєднанні з широким розголосом радіаційної обстановки в лісах;

Заготівля деревини пов'язана з введенням в сформовану систему

істотних змін, що регламентують вміст цезію та стронцію в ґрунтах

лісових підприємств (поквартальні виміри), організацію та здійснення

протипожежних робіт (пожежі радіоактивних лісів еквівалентні великої

радіаційної аварії), забезпечення безпечних умов праці (з урахуванням

норм радіаційної безпеки), контроль одержуваної продукції.

Лісовідновлювальні і лісопосівні роботи проводяться на радіоактивних

територіях з метою стабілізації ґрунтів, ґрунтового радіаційного

метаболізму і тим самим попередження масивної важко передбачуваної

міграції радіоактивності з водними стоками, вітром.

Роботи по оптимізації радіаційно-екологічних ситуацій в лісах спрямовані

на попередження у тому числі і радіогенної патології лісу, попередження

лісових пожеж. Ліси I і II зон обстежують авіаційною службою з

періодичним (короткі відрядження) уточненням службами міжобласних

станцій захисту лісу.

Особлива увага приділяється пожежонебезпеці радіоактивних лісів у

зв'язку з високим ризиком масивного повторного забруднення середовища

від згоряння радіоактивних лісових масивів.

Отже, в якості профілактичних заходів використовуються законодавчі

обласні заборони та обмеження на доступ населення в ліси III і IV зон,

автотранспортний рух по незапланованим лісовим дорогах. Для стеження

за протипожежним станом використовують вишки, телекамери, авіацію.

Актуальність забезпечення пожежонебезпеки та організації

протипожежних робіт показали останні події з виникненням та роботами

по ліквідації пожежі у «Чорнобильській пущі». Від місця виникнення

пожежі приблизно 20км до ЧАЕС, 5 км до могильників радіоактивних

відходів, 100км до Києва, менш, ніж 20 км до границі з Білоруссю. В ході

ліквідації пожежі з’ясувалось, що існує катастрофічна нестача техніки в

цій пожеженебезпечній зоні (тільки 2 гвинтокрили). Лише прийняття

надзвичайних заходів на державному рівні дало можливість локалізувати

й зупинити пожежу, розвиток якої міг мати катастрофічні наслідки не

тільки для України.

Література

1. Краснов В.П., О.О. Орлов, Т. В. Курбет. Сучасний розподіл

радіонуклідів у лісових екосистемах Полісся України // Лісовий журнал.-

2011.-с.4-7.

2 Кіцно. В.О., Поліщук С.В., Гудков І.М. Основи радіобіології та

радіоекології: Навч. посіб. 3-те видання. –: К.:»Хай-Тек Прес», 2010. - 320

с.

134

Попкова О.О. ст. гр. ЕР-34

Науковий керівник: Андріанова І.С. к.ф.-м.н., доц.

Кафедра загальної і теоретичної фізики

РЕАБІЛІТАЦІЯ ТЕРИТОРІЙ, ЗАБРУДНЕНИХ РАДІОНУКЛІДАМИ

ВНАСЛІДОК АВАРІЇ НА ЧАЕС. СУЧАСНИЙ СТАН

Внаслідок техногенної діяльності людини з'явилася проблема територій,

забруднених радіонуклідами. В Україні значна частина територій

забруднена внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, яка призвела до

викиду більше 191 10 Бк радіоактивних речовин. Периметр зони відчуження

становить 196км2, а разом з зоною безумовного відселення становить

377км2, що практично складає 8,8% території України.

До територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок

Чорнобильської катастрофи, належать території, на яких виникло стійке

забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами

понад доаварійний рівень і яке потребує вжиття заходів щодо радіаційного

захисту населення та інших спеціальних втручань,

Актуальність вирішення проблем, зумовлених Чорнобильською

катастрофою виражена у:

"Концепції проживання населення на територіях України з

підвищеними рівнями радіоактивного забруднення внаслідок

Чорнобильської катастрофи "

Законах України "Про правовий режим території, що зазнала

радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та

"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи ".

Період через 6-10 років після аварії на ЧАЕС розглядають як

відновлювальний або реабілітаційний. Під реабілітацією розуміють

систему заходів, спрямованих на приведення розбалансованих підсистем

(навколишнє середовище, людські, природні та виробничі ресурси) до

нормативного (для безпечного проживання) і доцільного економічного

стану. 1 111

Основними принципами загальної методології реабілітації забруднених

територій є [1] :

- комплексність, на основі якої розглядаються різноманітні сторони життя і

діяльності людей, що проживають на території забрудненого району;

- радіоекологічний прогнозування індивідуальних і колективних доз на цій

території;

- послідовно-паралельне планування захисних та економічних заходів на

основі уявлень про їх значущості і взаємовплив;

135

- взаємозв'язок соціально-економічної та радіологічної ситуацій, що

вплинули на загальний стан забрудненої території і визначають

можливості державної фінансової підтримки процесу реабілітації;

- прийняття рішень про реабілітаційні заходи на основі встановлених

емпіричних закономірностей та експертних думок.

Проводяться:

- ретельний радіаційний моніторинг і радіоекологічний контроль

сільськогосподарських територій, угідь, продукції;

- здійснюються контрзаходи в галузі сільського господарства, спрямовані

на зменшення радіоактивного забруднення продуктів харчування

населення;

- встановлено контроль за перерахунком автореабілітаційних процесів

(радіоактивний розпад, фіксація і перерозподіл радіонуклідів у ґрунті).

Сучасний стан: у населених пунктах Українського Полісся,

розташованих на ґрунтах, які характеризуються аномально високими

міграційними властивостями радіоізотопів цезію, на внутрішнє

опромінення населення за рахунок вживання місцевих продуктів

харчування, вироблених в особистих підсобних господарствах, припадає

основна частина (70-95%) загальної дози опромінювання. Досі

вживається сільськогосподарська продукція, що не відповідає державним

гігієнічним нормативам щодо допустимих рівнів вмісту цезію-137 і

стронцію-90 у продуктах харчування та питній воді (ДР-2006).

В останні роки тільки в 54 населених пунктах Рівненської (49),

Житомирській (2), Волинській (3) областей виявлені показники середньої

питної активності цезію-137 у молоці вище за допустимий рівень, а саме

100Бк/л.

Перевищення допустимих рівнів стронцію-90 в продуктах харчування в

Україні сьогодні зареєстрована лише в зерні, яке виробляють на півночі

Київської області, на кордоні з зоною відчуження (70Бк/кг при нормативі

для продовольчого зерна 20Бк/кг).

Вміст радіонуклідів в поверхневих і підземних водах відповідає

гігієнічним нормативам для питної води (2Бк/л) і води для зрошення

(1Бк/л) і практично не загрожує населенню.

Виходячи з динаміки останніх років рівні радіоактивного забруднення

місцевих продуктів харчування, а відповідно і дози внутрішнього

опромінення населення стабілізуються і без застосування контрзаходів

будуть повільно зменшуватися (особливо повільно в лісових екосистемах).

Література

1. Соціально-економічний розвиток територій, що постраждали внаслідок

аварії на Чорнобильській АЕС: проблеми та шляхи їх подолання: зб. мат-

лів «круглого столу» / за заг. ред. О. В. Литвиненка. – К. : НІСД, 2011. –

72с. Електронна версія: http://www.niss.gov.ua.

136

Секція ІНФОРМАТИКИ Й ОХОРОНИ ПРАЦІ

Козлов М. О. ст. гр. Г-41, Караванов О.В., ст.гр.Г-41 Науковий керівник: Попова Н. Д., ст. викладач Кафедра інформатики

СИСТЕМА ОХОРОНИ ПРАЦІ ЯК НЕВІД’ЄМНА ЧАСТИНА ЕКОЛОГІЇ ЛЮДИНИ

Основу формування провідних принципів політики захисту і поліпшення середовища людини в суспільстві становлять характеристики соціально-економічних, передусім виробничих, відносин у ньому і положення людини як найвищої цінності цього суспільства. У контексті такого підходу в якості основних принципів захисту і поліпшення середовища людини можна взяти три: узгодженість господарського розвитку і екологічних можливостей, застосування досягнень технічного прогресу, що не завдають шкоди екологічній рівновазі, і створення системи суспільних потреб, задоволення яких не веде до деградації середовища людини.

З початку 90-х рр.. XX століття, незважаючи на помітне зниження обсягів виробництва в Україні, екологічна ситуація в цілому погіршилася, у т. ч. щодо стану атмосферного повітря і поверхневих вод.

За даними поточного нагляду, багато порушень зустрічається на підприємствах недержавного сектору, які відкриваються без укладання санітарної служби. Середні та малі підприємства мають можливість скористатися послугами з охорони праці центрів, що спеціалізуються за даним профілем. Особливу роль відіграє Фонд соціального страхування, який задіює механізми економічної зацікавленості підприємств у поліпшенні умов праці, використовуючи методи матеріального стимулювання.

Найбільш перспективними і ефективними є наглядові заходи, що включають перевірки організації на підприємствах якості виробничого контролю за умовами праці, подальше вдосконалення системи атестації робочих місць. Для покращення екології і життя людини, необхідно збільшити кількість фахівців, які здійснюють наглядові заходи. Створити центри допомоги працівникам, де будуть працювати фахівці з охорони праці, для допомоги людей права яких були порушені, що до охорони праці.

Захист і поліпшення життєвого середовища, що мають у своїй основі зазначені принципи, повинні стати компонентом розвитку всіх суспільних економічних, самоврядних, територіальних та міських планів і програм розвитку, і всі ці плани і програми повинні бути узгоджені.

Таким чином, вирішення проблеми екологічної безпеки треба

шукати на шляхах згоди між політичними, екологічними, економічними і

соціальними вимогами.

137

Ташева С.С., Василенко Г.О., ст.гр Г-41

Науковий керівник: Попова Н. Д., ст. викладач

Кафедра інформатики

АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА З ОХОРОНИ

ПРАЦІ

На сьогодні особливого значення набуває міжнародне

співробітництво ЭС та України з питань щодо охорони праці. Воно полягає

у вивченні, узагальненні та впровадженні світового досвіду з організації

охорони праці, поліпшення умов і безпеки праці, у виконанні міжнародних

договорів та угод з охорони праці. Значне місце серед міжнародних

договорів, якими регулюються трудові відносини, займають конвенції

Міжнародної організації праці (МОП) ,яка була створена у 1939 р. як

автономна інституція при Лізі Націй, а з 1946 р. — як перша спеціалізована

установа ООН.

16 червня 1994 р. було укладено Угоду про партнерство й

співробітництво між Україною та ЄС. Видано низку указів, постанов,

спрямованих на створення необхідних правових і організаційних засад для

виконання цієї Угоди; затверджено Стратегію інтеграції України до ЄС;

започатковано розроблення галузевих та національної програм інтеграції.

Державна політика в сфері охорони праці направлена на забезпечення

безпечних і здорових умов праці, попередження нещасних випадків та

професійних захворювань на виробництві. Одним із основних завдань

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань є проведення профілактичних заходів, спрямованих на

усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання

виникненню випадків загрози здоров'ю та життю застрахованих,

викликаних умовами праці.

Як показує світовий досвід безпека праці є основною гарантією

стабільності та якості будь-якого виробництва. До того ж відсутність

нещасних випадків позначається на професійній активності працюючих, на

моральному кліматі в колективі, а отже і на ефективності та

продуктивності праці.

В Україні прийнята і реалізується Національна програма поліпшення

стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, що була

затверджена Кабінетом Міністрів від 10.10.2005 р., на основі якої були

розроблені галузеві та регіональні програми поліпшення стану охорони

праці.

Окрім адміністративних заходів, рекомендується принцип

матеріального заохочення працівників, які сумлінно ставляться до

виконання виробничих обов'язків і беруть активну участь у підвищенні

безпеки та поліпшенні умов праці.

138

Павленко И.В., ст. гр. К-42, Неткачев М.В., ст. гр. Г-41,

Рибчінський Л.М., ст.гр.46і



АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Важливим моментом в комплексі заходів спрямованих на

вдосконалення умов праці є заходи з охорони праці. Цим питанням з

кожним роком приділяється все більша увага, тому турбота про здоров'я

людини стала не тільки справою державної ваги, але й елементом

конкуренції роботодавців у питанні залучення кадрів. Стан умов праці

працівників обчислювальних центрів (ОЦ) та його безпеки, на

сьогоднішній день, ще не задовольняють сучасним вимогам. Працівники

ВЦ стикаються з впливом таких фізично небезпечних і шкідливих

виробничих факторів, як підвищений рівень шуму, підвищена температура

зовнішнього середовища, відсутність або недостатня освітленість робочої

зони, електричний струм, статична електрика та інші.

Загальні вимоги охорони праці працівників підприємств по утилізації

відходів викладені в інструкції «Загальні вимоги з охорони праці для

працівників, зайнятих в виробництві цементу та утилізації відходів».

Однак працівників підприємств по утилізації відходів не завжди

дотримується належним чином вимог охорони праці. По-перше,

працівники даних підприємств повинні працювати в рукавицях, які

призначені для відповідних умов праці. По-друге, працівники, які

збирають сміття з сміттєвих баків не прикріплюються до машини. Так

виникає ризик травмуватись. Також для працівників, які працюють на

конвеєрах з відбору металів, скла та інших матеріалів зі сміття, повинні

працювати в шумоізолюючих навушниках аби зберегти слух, та у

окулярах. Але дуже часто працівники нехтують цими правилами.

Існують різні підприємства, чия діяльність справляє шумовий вплив

на працюючий персонал, на прилеглі території і, як наслідок, людей і

тварин, що проживають там. Якщо промислову галузь при належному

бажанні можна винести за межі міста, то такі об'єкти, як залізничні колії

необхідно мати в безпосередній близькості від людських міст і поселень.

Тому слід намагатися всіляко екранувати і мінімізувати негативний вплив

даної проблеми.

139

Субин. Д.П., ст.гр. ВБ-41 Науковий керівник: Попова Н. Д., ст. викладач


ОРГАНИЗАЦИЯ ОХРАНЫ ТРУДА НА СУДАХ ФЛОТА РЫБНОЙ

ПРОМЫШЛЕННОСТИ

В нашей стране рыбная промышленность на судах слабо развита в

первую очередь из-за экономического фактора: очень малое количество

судов и компаний. Охрана труда на судах опирается на закон Украины об

охране труда.

Условия труда усложняются тем, что флот рыбной

промышленности работает круглосуточно в любое время года и при любой

погоде в неограниченных просторах Мирового океана. Воздействие

климатических факторов вносит ряд дополнительных трудностей. В

зимний период резко ухудшаются условия труда. Из-за частых штормов,

снегопадов, обледенения судовых конструкций резко возрастает опасность

падения людей при передвижении и смыва за борт.

Контроль за состоянием охраны труда осуществляется ежедневно

(ежесменно), ежемесячно и ежеквартально (на судах в течение рейса).

Ответственными за организацию и контроль по соблюдению требований

правил и норм охраны труда являются: на судне — капитан (капитан-

директор, шкипер, кранмейстер, докмейстер) и председатель комитета

профсоюза (профгрупорг); на предприятии, в организации.

Ежедневный (ежесменный) контроль осуществляется

руководителем работ (помощником капитана, вахтенным механиком,

электромехаником, рефрижераторным механиком, мастером добычи,

технологом и т. п.) совместно с общественным инспектором по охране

труда.

К работе на судах допускаются лица, получившие

профессиональную подготовку и имеющие удостоверение на право

управления моторным судном, умеющие плавать, грести, оказывать

первую помощь утопающим.

В процессе работы на работников могут действовать вредные и

опасные производственные факторыдвижущиеся транспортные средства,

машины и механизмы; подвижные части производственного оборудования,

подъемно-транспортного оборудования; повышенная или пониженная

температура воздуха рабочей зоны повышенная влажность воздуха

рабочей зоны; повышенная запыленность и загазованность воздуха

рабочей зоны; повышенное значение напряжения в электрической цепи,

замыкание которой может произойти через тело человека; повышенный

уровень шума и вибрации на рабочем месте; недостаточная освещенность

рабочей зоны; острые кромки, заусеницы и шероховатость на

140

поверхностях инструментов, оборудования и механизмов; расположение

рабочего места на значительной высоте относительно поверхности земли

(пола); воздействие внешних метеорологических факторов (ветра, осадков

и других); физические перегрузки.

Работники обеспечиваются средствами индивидуальной защиты по

установленным нормам согласно приложению, при необходимости когут

бесплатно выдаваться для защиты: глаз от воздействия пыли, твердых

частиц и тому подобного – защитные очки или лицевые щитки; органов

слуха от воздействия шума – наушники или вкладыши противошумные;

органов дыхания от воздействия пыли, дыма, паров и газов - респираторы

или противогазы.

Используемые орудия лова, инвентарь, средства транспортировки

товарной рыбы и т.п. должны применяться только по прямому назначению

и храниться в специально оборудованных местах.

Из-за не соблюдения правил охраны труда часто встречающиеся

причины несчастных случаев на судах:

– организационные — недостатки обучения безопасным методам

труда и инструктажа работающих; применение опасных приемов работы;

низкая трудовая дисциплина и недостаток контроля за соблюдением

инструкций по технике безопасности при производстве работ.

– конструктивные — применение несовершенной техники;

– технологические — несоответствие размещения оборудования и

рабочих мест на производственных участках нормам, отсутствие

механизации или автоматизации тяжелых и опасных работ;

– эксплуатационные — несоблюдение стандартов, правил и

инструкций при эксплуатации оборудования, оснастки; Сейчас

технический прогресс, рост автоматизации и механизации

производственных процессов на судах и участках новой техникой не

только коренным образом изменяют характер труда, но и уменьшают

число членов экипажа, занятых во вредных и опасных производствах.

Одновременно с техническим перевооружением в отрасли из года в

год увеличивается производство средств защиты.

С развитием науки и техники на судах возникают и проблемы по

охране труда. Наиболее важными из них являются: борьба с шумом и

вибрацией; разработка аппаратуры для ранней диагностики пожаров и

взрывов; разработка научных основ комплексной оценки состояния

охраны труда; создание безопасного оборудования и ряд других проблем.

Достижения научно-технического прогресса позволяют

значительно улучшить условия труда, резко сократить производственный

травматизм и полностью ликвидировать профессиональные заболевания на

судах промыслового флота.

141

Місюра К.,ст. гр.ВБ-41.



СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ В РИБНОМУ

ГОСПОДАРСТВІ

У рибному господарстві знайомство з організацією та управлінням

охорони праці необхідно кожному фахівцю. Рибне господарство

багатопрофільне. Окремі виробництва, наприклад, лов риби в морях,

океанах, внутрішніх водоймах, її подальша технологічна обробка,

судноремонт, випуск знарядь лову, тари, портові операції, відрізняються

підвищеною складністю умов праці.

У рибному господарстві України затверджено Положення про

систему управління охороною праці, дія якого поширюється на суб’єкти

рибного господарства незалежно від форм власності. Положення

встановлює основні вимоги до системи управління охороною праці з

метою створення у рибному господарстві України відповідних умов праці

та забезпечення додержання вимог законодавства щодо прав працівників у

галузі охорони праці.

Затверджені вимоги є обов’язковими для усіх працівників суб’єктів

рибного господарства при організації та виконанні робіт, що пов’язані з:

проектуванням, будівництвом, реконструкцією, технічним

переоснащенням, експлуатацією й ремонтом будівель, споруд, об’єктів

інженерного забезпечення, суден і плавзасобів, знарядь лову;

конструюванням, виготовленням, монтажем, експлуатацією й

ремонтом устаткування, машин і механізмів, знарядь лову;

розробкою і веденням технологічних процесів, переходів у

морі, у районах промислу.

Управління охороною праці полягає в збиранні та аналізі інформації,

виявленні відхилень параметрів умов і безпеки праці від установлених

норм, здійсненні керівних дій, які спрямовані на створення безпечних умов

праці.

Основними показниками ефективного функціонування СУОП на всіх

рівнях є: рівень виробничого травматизму, рівень профзахворювань,

кількість аварійних будівель, споруд, суден, плавзасобів, забезпеченість

засобами індивідуального і колективного захисту, забезпеченість

санітарно-побутовими приміщеннями, витрати на поліпшення стану

безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, витрати на повне

відшкодування шкоди потерпілим від нещасних випадків та

профзахворювань витрати на розслідування та ліквідацію наслідків аварій і

надзвичайних ситуацій, нещасних випадків та профзахворювань.

142

Контроль за станом охорони праці з метою попередження аварій,

травматизму і профзахворювань здійснюється службами охорони праці та

керівниками виробничих підрозділів через оперативне виявлення

відхилень в умовах праці. Його здійснюють суб’єкти рибного господарства

щодня (щозміни), щомісяця та щокварталу, а на суднах - кожної вахти,

щомісяця, перед виходом судна в рейс та після його повернення.

Основні принципи пріоритетного розвитку рибного господарства

передбачають: формування цінового і кредитного механізму з урахуванням

специфіки рибного господарства як галузі з уповільненим оборотом

капіталу і низькою нормою прибутку;сприяння будівництву та

модернізації суден флоту рибної промисловості.

Функціонування галузі рибного господарства забезпечують суб'єкти

рибного господарства, а також технологічно пов'язані з ними підприємства

і організації або інші підприємства, які забезпечують діяльність і розвиток

галузі (морські рибні порти, галузеві навчальні заклади, навчально-

тренажерні центри, науково-дослідні, проектно-конструкторські

підприємства та організації, суднобудівні, судноремонтні заводи,

селекційні центри, спеціалізовані лабораторії і т.д.).

Специфіка рибного господарства вимагає державного управління та

підтримки. У всіх великих рибальських країнах розвиток рибного

господарства забезпечується за сприяння державних органів управління —

міністерств, департаментів та агентств.

Об’єктивно оцінюючи охорону праці в Україні, на жаль, слід

констатувати, що нинішній її стан є вкрай низьким, що, насамперед,

пов’язано з інтенсивним старінням основних фондів, зростаючою

кількістю фізично, а в деяких випадках і морально застарілого обладнання,

машин і механізмів. Крім того, характерним є масове послаблення

трудової та технологічної дисципліни, ігнорування елементарних вимог

техніки безпеки як власниками підприємств, так і самими працівниками,

що, з одного боку, породжує безвідповідальність керівників усіх рівнів

щодо забезпечення безпеки праці найманих працівників, з іншого – формує

нігілістичне ставлення працівників до особистої безпеки та безпеки

оточуючих. Однією з причин незадовільного стану охорони праці в Україні

є неврахування в цій сфері європейських та міжнародних стандартів.

Одним із основних напрямків інтеграційного процесу в сфері охорони

праці є адаптація національного законодавства до законодавства ЄС.

Процес наближення законодавства України до законодавства

Європейського Союзу у сфері охорони праці полягає у досягненні на

практиці високих європейських стандартів охорони праці із загальним

зниженням показників виробничого травматизму та професійних

захворювань.

143

Дарій А. П. ст. гр. К-52

Науковий керівник: Худенко Н.П. к.т.н., доц.


ІНФОРМАЦІЙНА ПОШУКОВА СИСТЕМА З ПРОДАЖУ

ТОВАРІВ

Інтернет технології розвиваються у великих масштабах, що дає нам

більше можливостей і економію часу. Важливість електронної комерції і

технологій важко переоцінити. На сьогоднішній день кількість онлайн-

покупок стає все більше. Купівля багатьох товарів, таких як побутова

техніка, для багатьох людей вже не через інтернет не уявляється

доцільною. Товари в інтернет-магазинах завжди дешевше, так як їх

вартість не включає в себе всі ті витрати, які включають в себе товари, які

продаються в звичайних магазинах.

Інформаційна пошукова система з продажу товарів - заснована на

популярному у країнах CMS Opencart. Самостійно написаний і створений

шаблон для даної системи з наявністю також створених модулів. У процесі

розробки системи були використані такі мови програмування як, PHP,

JavaScript та його Framework, jquery, html, css3 та bootstarp. У базу даних

було додано 14 таблиць, 2 з яких є допоміжними. Інтернет система буде

працювати на сервері HTTP Apache 2.2, а база даних СУБД MySQL на -

сервері з клієнт - серверною архітектурою.

Для зняття навантаження з клієнта і перенесення її на сервер, для

того щоб зробити систему більш гнучкою і модульною для створення

системи була обрана триланкова архітектура «клієнт-сервер».

Головною перевагою даної системи є те, що вона, не дивлячись на

досить широкі функції, є абсолютно безкоштовною і при цьому

доступною для нарощування нових функцій за допомогою шаблонів і

модулів.

Метою створення шаблону було поліпшення стандартного

функціоналу Opencart з можливістю управління шаблоном з адмін-панелі.

Головним завданням була поставлена можливість гнучкого

управління системи. Існує багато шаблонів для Opencart, але вони містять

недостатньо гнучку систему управління темою, меню та іншими

елементами інтернет-магазину. Система з продажу товарів надає будь-

якому авторизованому кінцевому користувачеві таку можливість.

Область застосування даного шаблону обмежена тільки CMS

OpenCart. За допомогою цього шаблону можна створити привабливий

інтернет-магазин будь-якої тематики, починаючи з продажу сан-технічного

обладнання і закінчуючи спортивними товарами. Це є можливим, так як

колір теми, розташування основних блоків та їх стиль можна вибрати на

свій розсуд і виходячи з кінцевих потреб.

144

Горовий В.В. ст. гр. КН-45

Науковий керівник: Худенко Н.П., к.т.н., доц.


АВТОМАТИЗОВАНА ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА

СКЛАДСЬКОГО ОБЛІКУ

В наш час все більше організацій прагнути автоматизувати робочий

процес і використовувати електронну інформацію. Зараз зберігання, пошук

і доступ до інформації стали важливим явищем. Мета дипломного проекту

полягає в створенні програмного продукту, який дає повну, структуровану

і доступно викладену інформацію про товар на складі, і надавати наступні

функціональні можливості як:

− забезпечення збереження і контролю за рухом і правильним

використанням усіх матеріальних цінностей;

− дотримання встановлених норм запасів і витрат;

− отримання точних відомостей про їх залишки, що знаходяться на

складах установ.

Існує багато аналогів таких програмних продуктів , але як правило

велика частина їх досить дорога, не досить легка в користуванні або

недостатньо автоматизована. Оскільки цей програмний продукт має

виводити відредаговані і структуровані статистичні дані, пов'язані з

обліком товарі на складі, то і розглянуті в якості аналогів були саме такі

програми, які дають можливість отримати статистичні дані.

Для проектування бази даних була вибрана уніфікована мова

моделювання UML. Діаграма класів складається з наступних класів:

"Відділ продажів", " Склад", " Клієнт", "БД товарів", "Оформлення заяви",

"Оформлення замовлення", " Продажа", " Постачальник".

Для створення програмного продукту були вибрані такі засоби

реалізації як: середовище розробки Делфі, система управління БД - MS

Аксесс і структурована мова запитів SQL. Створена форма авторизації

системи. Після авторизації можна входити в головну форму системи, на

якій відразу видно інформацію про накладні, товари і ціни.

Також є форма " Склад" в якій описані усі товари які є на складі

(ціна, кількість, виробник). Так само система надає можливість

здійснювати пошук необхідного товару по назві, є можливість

переглядати інформацію про товар.

В результаті розробки і програмування була створена

автоматизована інформаційна система складського обліку, яка має зручний

графічний інтерфейс і використовує для зберігання інформації і

результатів роботи базу даних.

145

Очеретнюк С. ст. гр. К-42

Науковий керівник: Черепанова К.В., асистент


ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА ПІДТРИМКИ ДІЯЛЬНОСТІ

НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО КОМПЛЕКСУ

За останні кілька років розвиток інформаційних технологій досяг

такого рівня, що вже важко собі уявити, як можна працювати або вчитися

без них. Зараз, в наші дні, йде процес інформатизації усіх сфер людської

діяльності, в тому числі і виховної сфери, постійно удосконалюються

технології обробки інформації. Успішна практична діяльність людини все

більше залежить від ефективної організації обробки інформації.

Практично всі дошкільні установи і школи оснащені

обчислювальною технікою. Але не секрет, що в більшості з них

автоматизація обліку дітей відсутня, просто тому, що немає коштів на

модернізацію наявної комп'ютерної бази, яка може бути не здатною

обробляти величезні масиви інформації. Облік ведеться з використанням

паперових бланків, журналів, довідок і т.д.

Передумовами необхідності створення і впровадження

інформаційних технологій в початкову школу є наступні фактори:

стрімко зростаючий обсяг інформації;

необхідність отримання оперативної та достовірної інформації

про процес навчання в школі;

необхідність отримання батьками оперативної та достовірної

інформації про успішність учнів.

Розробка інформаційної системи підтримки процесу навчання в

шкільному закладі є актуальним завданням, особливо в початкових класах

загальноосвітніх шкіл, тому саме з перших класів навчання особливу увагу

слід приділяти навчально-виховному процесу і вносити корективи на

ранніх етапах навчання.

Метою дипломного проектування інформаційної системи

підтримки процесу навчання в навчально-виховного комплексу є розробка

і створення розподіленої системи для здійснення підтримки процесу

навчання в початковій загальноосвітній школі.

Для вирішення поставленого завдання – були розглянуті та

вирішені наступні завдання: проведено дослідження предметної області;

здійснено аналіз існуючих аналогічних систем, виявлено їх переваги і

недоліки; визначені учасники інформаційного обміну в системі; визначено

функції, які повинна виконувати система.

Також розглядається реалізація доступу до інформаційної системи для

декількох категорій користувачів - адміністратора, співробітників, батьків і

простих клієнтів (гостей).

146

Федючек О.В. ст. гр. К-42 Науковий керівник: Гнатовська Г.А., к.т.н., доц.


СПЕЦІАЛІЗОВАНА ІФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА МЕДИЧНОГО

ЗАКЛАДУ ДЛЯ НАДАННЯ ПЕРВИННОЇ ДОПОМОГИ

Ми живемо за часів стрімкого розвитку технологій та їх

впровадження у повсякденне життя людини. Сучасні технології мають

першочергове значення і для медицинських систем. Існуюча система

виклику швидкої медичної допомоги потребую вдосконалення, або навіть

заміни. З розвитком та поширенням засобів геолокації людини з'явилися

спеціалізовані системи для надання первинної медичної допомоги.

Сутність цих систем полягає у швидкому визначенні координат пацієнта та

надання подальшої допомоги різноманітними способами. Такі системи

вдосконалюють стандартну систему і роблять її більш надійною та

універсальною.

Існуючи геолокаційні медичні системи різняться пристроями для

пацієнтів, кількістю послуг, ціною та зоною покриття. Але жодна з

наявних систем не зв'язана з системою охорони здоров'я будь якої

держави. У більшості випадків вони виступають лише посередниками. З їх

допомогою, медичні служби зможуть дізнатися усю історію хвороб

пацієнта, щойно він натисне кнопку виклику швидкої медичної допомоги.

З розвитком мережі Інтернет та збільшення її зони поширення, швидкості,

такі системи стануть у багато разів надійнішими за сучасні.

Спеціалізована інформаційна система медичного закладу для

надання первинної допомоги повинна відповідати наступним вимогам:

надійність, простота використання, легкість впровадження, доступність

для більшості населення(дешевизна), конфіденційність даних. Розроблена

система для надання первинної медичної допомоги має оптимальне

співвідношення ціна–якість, та відповідає зазначеним вимогам. Основною

відмінністю розробленої системи від інших аналогів є дешевизна

впровадження та наявність бази даних з віртуальними картками пацієнтів.

Використані сучасні технології розробки інформаційної системи

дозволяють інтегрувати запропоновану систему у існуючі системи

медичних закладів.

Система реалізована з використанням серверу Apache Tomcat та

СУБД MySQL. На стороні серверу був використаний набір специфікацій

Java EE, сучасний фреймворк – Spring, та бібліотека – Hibernate. Для

реалізації клієнтського додатку медичного закладу був обраний MVC

фреймворк – AngularJS. Реалізації Android-клієнта здійснена засобами

об'єктно-орієнтованої мови Java.

147

Валевський С. cт. гр. К–52

Науковий керівник: Гнатовська Г.А., к.т.н., доц.


ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА ПІДТРИМКИ ДІЯЛЬНОСТІ

ГРОМАДСЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «ЦЕНТР ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ»

Інформація і дані все частіше розглядаються, як життєво важливі

ресурси, які повинні бути організовані так, щоб ними можна було легко

скористатися. Якість надання послуг, економічна ефективність, швидкість

процесів – всі ці вимоги диктує сучасність кожній установі, організації та

підприємству. Інформатизація громадських культурних установ є одним із

пріоритетних напрямків модернізації культурної, виховної та освітньої

діяльності суспільства. Громадська організація «Центр польської культури»

розвиває польську культуру, навчає польській мові та поводить культурні

заходи в Україні.

На даний час громадська організація «Центр польської культури»

веде здебільш паперовий облік своїх учасників. Актуальність даної

розробки полягає в необхідності використання та розробки сучасних

інформаційних систем, що стосуються доступу, передачі інформації та

надання послуг, які здійснюються в реальному часі.

Метою створення інформаційної системи підтримки діяльності

громадської організації «Центр польської культури» є забезпечення

інформаційної присутності організації в мережі Інтернет та спрощення

роботи цієї установи шляхом перенесення всієї інформації про членів

організації в електронний вигляд.

Розроблена інформаційна система забезпечила швидкий та зручний

спосіб доступу до інформаційних карток членів організації, зручний та

швидкій пошук та вибір необхідної інформації. Інформаційна система

призначена для зберігання всієї відомої інформації про кожного члена

організації і її пошуку та отриманню у зручному вигляді.

Для розробки інформаційної системи підтримки діяльності

громадської організації «Центр польської культури» була обрана сучасна

технологія створення користувальницького інтерфейсу JavaServerFaces та

її реалізації PrimeFaces. Робота інформаційної системи з базою даних

забезпечена за допомогою об'єктно-реляційної моделі даних Hibernate, що

дозволяє не прив'язуватися до конкретної системи управління базою

даних, що забезпечує мобільність та незалежність розробленої

інформаційної системи. Динамічні компоненти даної системи реалізовані

із застосуванням технологій Java, HTML, CSS. Для автоматизації збирання

проекту розробленої інформаційної системи використані сучасний

фреймворк Maven.

148

Сорокатов М.І., гр. К-42

Керівник: ас. Боцуляк А.В.


ІНФОРМАЦІЙНО-ПОШУКОВА СИСТЕМА ТУРИСТИЧНОЇ

АГЕНЦІЇ

Основною метою даного наукового дослідження є проведення

аналізу предметної області, вибір способів вирішення задачі розробки

інформаційно-пошукової системи туристичної агенції. Інформаційна

система повинна бути вдосконаленою і максимально зручною для

використання клієнтами. Актуальність теми розв'язуваної задачі

пояснюється тим, що туризм у всі часи, був популярним серед жителів

нашої та інших країн. Інформаційна система «туристична агенція»

дозволяє впорядкувати роботу туристичної агенції: всі угоди, путівки, дані

туристів і т.д. Її модель повинна містити динамічну базу даних, для того,

щоб моделююча область могла піддаватися змінам (додавання і видалення

турів, клієнтів і т.д.). Сама система повинна забезпечувати комфортні

умови, як для надання послуг з боку агенції, так і для користування ними з

боку клієнта. Проаналізувавши подібні існуючі системи, можна зробити

висновок, що більшість з них є цілісними і дають можливість отримати

якісні туристичні послуги. Однак жодна з систем не надає максимально

розширеного пошуку, критерії в якому б поширювалися на досить

широкий спектр: від вибору готелю до вибору розважальної програми під

час відпочинку. Після виконання даного аналізу, можна зробити наступні

висновки про необхідність наявності таких якостей у інформаційно-

пошуковій системі «туристична агенція»: вона повинна мати розширені

засоби пошуку, бути максимально зручною для використання, повинна

надавати дані у всьому спектрі послуг туристичної компанії та повинна

бути візуально приємною для користувача. Дана інформаційно-пошукова

система розробляється за допомогою програмної оболонки «Денвер», що

включає в себе набір дистрибутивів, призначених для створення і

налагодження сайтів, веб-додатків та іншого динамічного вмісту інтернет-

сторінок на локальному персональному комп'ютері під управлінням ОС

Windows. Серверна частина програми розробляється на мові

програмування PHP, а клієнтська на мовах HTML і CSS. В якості СУБД

був обраний MySQL. Результатом роботи має бути інформаційна система,

яка містить в собі максимум переваг і мінімум недоліків, щоб створити

комфортні умови використання для обох сторін: як клієнтської, так і

пропонуючої послуги. Проект повинен максимально використовувати

нинішні IT-технології, які надає нам технічний прогрес і ґрунтуватися на

доопрацюванні тих недоліків, які були виявлені в результаті аналізу інших

інформаційних систем, заснованих на туристичному бізнесі.

149

Щекотілін Вадим, гр. К-42

Керівник ас. Боцуляк А.В.


ІНФОРМАЦІЙНО-ПОШУКОВА СИСТЕМА АГЕНТСТВА

НЕРУХОМОСТІ

Небувале розвинення технологій потрясає світ. В даний час все

більше уваги приділяється тому, який ефект надає розвиток технологій на

світ в цілому. Нові розробки захоплюють всі сфери бізнесу. Не обійшлося

без впровадження новітніх технологій в сферу нерухомості.

Актуальність теми полягає в тому, що купівля-продаж нерухомості в

сучасному світі – це невід'ємна частина життя людей. Зараз непотрібно

навіть виходити з дому, щоб подивитися цікаві пропозиції щодо об'єктів

нерухомості, достатньо мати під рукою пристрій з виходом в мережу

Internet. Це неймовірно полегшує життя як ріелторам, так і покупцям. В

мережі Інтернет розміщено багато систем, які автоматизують цей процес,

але не всі вони відповідають потребам як покупців, в так і ріелторів.

Причина цього – орієнтування таких систем на стаціонарні комп’ютери та

ноутбуки, вони не завжди розраховані на роботу з портативними

пристроями або ж, через перенасиченість контентом, опускається

найважливіше для клієнта – максимальна інформація відносно об'єкта.

Зараз питання швидкого доступу до ріелторських баз актуальне як

ніколи, тому що мобільні девайси є майже у всіх, це зручно і портативно,

але системи не розраховані на них, тобто працювати з мобільних пристроїв

важко. Ще одним недоліком є мала інтерактивність таких систем, тобто

подача інформації для покупця є дуже скромною і обмежується лише

текстовим описом та фотографіями, а це означає, що покупець має більш-

менш детальне уявлення про об’єкт, але інформація про те, що знаходиться

довкола нього, про транспортну розв'язку та інші нюанси просто

опускаються. Хоча існуючі системи і пропонують дуже широкий

асортимент оголошень, але ці дві проблеми, як правило, залишаються

актуальними.

Науковим інтересом автора статті є розробка інформаційно-

пошукової системи агентства нерухомості. Ця система дозволить робити

операції купівлі та продажу нерухомості в Одеській області, та отримання

додаткових послуг щодо питань з нерухомості, такі як консультація

юриста он-лайн або перегляд статистики, щодо цінової політики в певних

районах міста. При цьому всьому є можливість роботи з інтерактивною

картою, яка дозволяє аналізувати географічне положення об’єкту та

оцінити умови життя в цілому для даного об’єкта.

Процес проектування інформаційно-пошукової системи агентства

нерухомості складається з наступних етапів:

150

Розробка інформаційної системи агентства нерухомості, яка

дозволить здійснювати операції купівлі-продажу та оренди

нерухомості в межах Одеської області.

Забезпечення максимально продуктивної роботи і донесення

необхідної інформації як для покупця, так і для фірми-власника,

незалежно від типу пристрою.

Розробляєма інформаційно-пошукова система повинна відповідати

наступним вимогам (володіти такими властивостями):

Здійснювати вільний доступ покупця до каталогу об'єктів.

Давати можливість додавання нових об'єктів як фірмам-власникам,

так і іншим приватним особам.

Надавати інтерактивну карту з усіма об'єктами, які можна

відфільтрувати за потребами покупця.

Коректно відображатися у всіх сучасних браузерах, на різних

платформах, і незалежно від типу використовуваного пристрою.

Аналіз аналогічних існуючих в мережі Інтернет інформаційних

систем Atlanta і Capital наведений в табл. 1.

Таблиця 1.

WWW.ATLANTA.UA CAPITAL.COM.UA

Плюси:

Адаптивний дизайн. Велика база даних об’єктів,

пропозицій.

Мінуси:

Багато реклами (уповільнює

роботу).

Мало інформації про

місцезнаходження об'єктів.

Плюси:

Наявність порталу новин. Велика кількість об’єктів. Детально опрацьована БД.

Мінуси:

Важко працювати з

портативного пристрою.

Мало інформації про

місцезнаходження об’єктів.

Архітектура розробляємої інформаційно-пошукової системи має три

шари:

Шар клієнта. Це самий верхній рівень додатку з інтерфейсом

користувача. Головна функція інтерфейсу полягає в представленні

задач та результатів, зрозумілих користувачу.

Шар логіки. Цей рівень координує програму, обробляє команди,

виконує логічні рішення та обчислення, виконує розрахунки,

переміщує та обробляє дані між двома оточуючими шарами.

Шар даних. На цьому рівні зберігається інформація та витягається з

бази даних і файлової системи. Інформація потрапляє в логічний шар

для обробки і в кінцевому результаті повертається користувачеві.

151

Дмитрієнко К.Ю., студентка гр.Е-12;

Науковий керівник: Ігошина Л.І., ст. викладач


ЯКІСТЬ ТА БЕЗПЕКА ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ В КОНТЕКСТІ

СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Сталий розвиток визнано однією з основних парадигм сучасного

розвитку суспільства. Забезпечення сталого розвитку можливе лише

шляхом подолання протиріч між економічним зростанням, збереженням

природних ресурсів та поліпшенням якості та безпеки життя людей.

Незважаючи на значну прихильність до концепції безпеки людини,

тривалий час не існувало загальновизнаного визначення поняття «безпека

людини», що заважало її практичній реалізації. ООН доклала чималих

зусиль для вирішення цього питання. Зокрема виробленню єдиного

підходу до розуміння зазначеного поняття передували п’ять офіційних та

неофіційних засідань Генеральної Асамблеї у період між 2008 р. та 2012 р.,

проведення численних консультацій державами–членами ООН та дві

доповіді Генерального секретаря (64/701 від 8 березня 2010 р. і 66/763 від 5

квітня 2012 р. Та нарешті 10 вересня 2012 р. була прийнята резолюція

Генеральної Асамблеї 66/290, в якій поняття «безпека людини»

визначається як «підхід для надання державам-членам допомоги із

виявлення та вирішення масштабних та міждисциплінарних проблем, що

стосуються виживання, засобів для існування та гідності їх народів».

Концепція включає в себе право людей на свободу від страху та нужди і

передбачає вжиття відповідних всебічних превентивних заходів з метою

зміцнення захисту та розширення прав і можливостей всіх людей і громад.

У липні 2014 р. група ООН з безпеки людини підготувала Стратегічний

план на 2014–2017 рр. з метою подальшого розвитку концепції.

В сучасних умовах господарювання при визначенні якості життя

населення важливим стає врахування всіх аспектів життєдіяльності

людини, що забезпечить комплексність аналізу соціально-економічного

розвитку країни в цілому. В першу чергу це економічний, соціальний,

екологічний, демографічний, правовий аспекти. Узагальнюючи різні

трактування якості життя, науковці виокремлюють три основні типи

визначень: глобальні, компонентні та вузькі.

Аналіз сталого розвитку в розрізі якості та безпеки життя людей

досліджується науковцями Світового центру даних з геоінформатики та

сталого розвитку, що базується на методології оцінювання. Дослідження

вчених за останній період були опубліковані в монографії «Аналіз сталого

розвитку: глобальний і регіональний контексти – 2013».

Компонента якості життя людей індексу сталого розвитку – це

комплексна оцінка, побудована на основі ієрархічної системи показників

152

та яка відображає взаємозв’язок трьох вимірів сталого розвитку,

економічного, екологічного і соціального. Для визначення балансу між

вимірами оцінено ступінь гармонізації розвитку регіонів України.

Оцінювання якості життя людей як цілісної системи потребує узгодження

даних різної природи, що здійснено шляхом логістичного нормування

значень показників сталого розвитку. В якості узагальнених оцінок, які

відповідають певному напряму стратегічної управлінської діяльності у

сфері регіонального розвитку, використано категорії політики трьох

вимірів якості життя людей, а саме «Базові потреби», «Підприємницька

діяльність», «Ринок праці», «Інноваційно-інвестиційні можливості», «Стан

довкілля», «Екологічне навантаження і небезпеки», «Екологічне

керування», «Розвиток людського потенціалу», «Інституціональний

розвиток» та «Якість життя».

Компонента безпеки життя людей індексу сталого розвитку – це

комплексна оцінка, яка враховує сумарний вплив сукупності виділених

загроз на сталий розвиток регіонів. Для визначення компоненти

використано такі загрози як «Рівень безробіття», «Технологічна

відсталість», «Зниження добробуту населення», «Забруднення довкілля»,

«Дефіцит водних ресурсів», «Вплив на змінювання клімату», «Техногенна

небезпека», «Зниження тривалості життя», «Злочинність», «Корупція»,

«Соціальна нерівність» та «Погіршення здоров’я», які на думку експертів

мають суттєвий вплив на розвиток регіонів України.

З метою полегшення якісного аналізу регіонів в контексті сталого

розвитку було виконано їх кластеризування з виділенням чотирьох

кластерів з відносно найвищим (м. Київ), високим (Чернівецька, Івано-

Франківська, Закарпатська, Тернопільська, Львівська, Київська і

Полтавська області), середнім (Хмельницька, Харківська, Рівненська,

Чернігівська, Волинська, Вінницька, Черкаська і Житомирська області та

м. Севастополь) та низьким (Запорізька, Сумська, Одеська, Донецька,

Дніпропетровська, Херсонська, Миколаївська, Лугaнська і Кіровоградська

області та АР Крим) рівнем сталого розвитку. Київ з особливим регіоном,

статус, концентрація важелів економічного впливу та фінансових ресурсів

якого надав можливість мати найвищі значення кожної з компонент

індексу сталого розвитку. Вищі значення індексу сталого розвитку

більшою мірою відповідають вищим значенням і якості, і безпеки життя.

Слід зазначити, що 12 січня 2015 р. Указом Президента схвалена

Стратегія сталого розвитку "Україна - 2020", яка визначає мету, вектори

руху, дорожню карту, першочергові пріоритети та індикатори належних

оборонних, соціально-економічних, організаційних, політико-правових

умов становлення та розвитку України. Метою Стратегії є впровадження в

Україні європейських стандартів життя та вихід України на провідні

позиції у світі.

153

Ільїна В. О., ст. гр. Е-16

Науковий керівник: Ігошина Л. І., ст. викладач


НЕБЕЗПЕКИ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЛЮДИНУ

В останні роки соціальні мережі набули великої популярності як в

усьому світі так і на території України. З кожним днем все більше і більше

користувачів мережі Інтернет реєструються і починають свою активну

діяльність у все нових соціальних мережах.

Соціальна мережа – це спільнота людей, об’єднаних однаковими

інтересами, уподобаннями, або тих, що мають інші причини для

безпосереднього спілкування між собою. Сучасні Інтернет-сервіси

забезпечують користувачів усіма можливими інструментами для

спілкування одне з одним – відео, чати, зображення, музика, блоги,

форуми тощо. Для бізнесу ж соціальні мережі виступають новим каналом

комунікації із споживачем, та інструментом дослідження уподобань

аудиторії. Як відомо, метою створення соціальних мереж є, передусім,

спілкування людей, але сьогодні ми спостерігаємо зовсім іншу картину:

мережі наповнені непотрібною рекламою та непристойним матеріалом.

Найчастіше комунікативний процес в соціальних мережах підтримується в

текстовій формі. Значення текстового компонента в Інтернеті виходить на

перший план. На даний момент вже можна говорити про виникнення

поряд з усною та письмовою особливої третьої форми – електронної мови.

Довгий час знаходження в Інтернеті розвиває у людини примітивний

дитячий нарцисизм. Вирази My yahoo, My windows, my-email стали вже

слоганами індивідуалістичного мережного світу. В людей змінюється

ставлення до часу і простору, моделі комунікації, пріоритети.

Посилюються тенденції індивідуалізму, а також агресивність, оскільки

агресивні (напористі) мовні тактики будуть скоріше почутими в Мережі.

Наявність всіляких перевірок граматики тексту, знижує розвиток навичок

грамотного написання у дітей і знижує загальний рівень культури

володіння письмовою мовою. Граничне спрощення комунікації в Інтернеті

веде до спрощення мовної, а з часом і фізичної (реальної) особистості,

викликаючи незворотні зміни в психіці. Візуалізація комунікації

призводить до зниження здатності вербального вираження і сприйняття,

що позначається на спілкуванні різних вікових поколінь, знижуючи його

ефективність і взаєморозуміння в цілому.

Соціальні мережі можна розглядати як виклик національній безпеці.

Це насамперед події, явища, процеси та інші чинники, які породжують

небезпеки щодо: порушення прав і свобод людини; суспільно-політичній

стабільності; соціально-економічного розвитку; підриву міжнародної

154

стабільності та регіональної безпеки; державної безпеки, обороноздатності

країни,тощо.

З розвитком соціальних мереж перед українською владою постають

проблеми у контексті викликів національній безпеці: поява та

структурізація протестного середовища у вітчизняних соціальних медіа;

пошук та вироблення адекватних відгуків на кинутий виклик; обмеженість

механізмів державного регулювання соціального феномену, яка

виявляється у спробах силової або адміністративної боротьби з новими

викликами з боку органів державної влади.

Соціальні мережі використовують організатори кольорових

революцій. Метою нових технологій є не встановлення прямого контролю

над конкретною країною, а управління конкретною країною шляхом

маніпуляцій через хаос.

Соціальні мережі помітно впливають на взаємодію державної влади і

суспільства. Вони все частіше стають своєрідними посередниками між

владою та громадянами через офіційні сторінки політиків та центральних

органів, на яких активно пропагуються основні позиції влади. Саме

представленість політиків у мережі позитивно впливає на створення

їхнього іміджу в очах виборців.

Як і будь-який інформаційний засіб, соціальні мережі можуть

використовуватися як на благо, так і на шкоду людству. Більшість людей

бачить тільки користь від iнтернету, не замислюючись про негативні

наслідки. Його інформаційний потенціал може застосовуватися не тільки

для поширення шляхетних ідей, але й для пропаганди суспільно

небезпечних думок, чи поглядів.

Одним з негативних наслідків впливу соціальних мереж на людину є

інтернет залежність. За даними різних досліджень, інтернет-залежними

сьогодні є близько 10% користувачів у всьому світі. В Україні таких

близько 5-7%. Іншим проявом негативного впливу глобальної мережі

тролінг — це психологічний та соціальний феномен, що зародився в

Інтернеті протягом 1990-х років. Інтернет-тролями у Всесвітній мережі

називають людей, котрі спеціально публікують провокаційні статті чи

повідомлення (на форумах, блогах, в групах новин, у вікі-проектах),

завдання яких — викликати конфлікти між учасниками, образи, ненависть

до деяких людей, тощо. Сьогодні будь-який популярний ресурс на якому

скупчується багато людей стикається з цим явищем.Незважаючи на багато

негативних факторів соціальних мереж переважають, все ж таки позитивні

фактори, адже інтернет це невичерпне джерело інформації, і фактично

кожний має доступ до неї. Саме за час розвитку iнтернету сталося чи не

найбільше наукових відкриттів. Інформаційні технології досягли

небаченого рівня. Інтернет об’єднав людей у яких спільні інтереси. За

допомогою iнтернету можна навчатися не виходячи з дому, робити

покупки,а також заробляти .

155

Комаренко А. Д., студентка гр. Е-14



СТАН ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕХНОГЕННОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ

Україна є регіоном з надмірним промисловим навантаженням та

наявністю зон з надзвичайно високим ступенем ризику виникнення аварій.

Цей ризик постійно зростає внаслідок підвищення частки застарілих

технологій та обладнання, зниження темпів відновлення і модернізації

виробництва. У структурі вітчизняної промисловості на частку потенційно

небезпечних виробництв припадає майже третина обсягів випуску

продукції.

За статистичними даними останніх років в Україні в середньому

виникає 50-60 пожеж та вибухів, які досягають критеріїв надзвичайних

ситуацій, 25-30 катастроф на транспорті, 10-15 аварій на системах

життєзабезпечення, 5-10 випадків раптового руйнування будівель та

споруд, 5-10 аварій в електроенергетичних системах, до 5 випадків

виявлення у навколишньому середовищі шкідливих речовин понад

гранично допустимі концентрації та аварій пов’язаних із викидом в

атмосферне повітря небезпечних хімічних речовин. Значна кількість

надзвичайних ситуацій унаслідок пожеж та вибухів щороку реєструється у

Донецькій і Луганській областях, ризик виникнення яких є і залишається

дуже високим, особливо на вугільних шахтах. Висока ймовірність

виникнення пожеж та вибухів у житловому секторі та на виробництві

зберігаються у Дніпропетровській, Житомирській, Запорізькій, Київській,

Львівській, Одеській, Харківській і Херсонській областях. До регіонів з

високим ризиком виникнення катастроф на транспорті відносяться АРК,

Донецька, Запорізька, Київська, Львівська, Одеська, Полтавська та

Харківська області. Висока ймовірність виникнення надзвичайних

ситуацій на системах життєзабезпечення (теплові мережі, системи питного

водопостачання та каналізація, комунальні газопроводи) залишається в

АРК, Донецькій, Запорізькій, Львівській, Луганській, Одеській,

Харківській і Херсонській областях. Найбільш вразливими щодо

виникнення НС регіонального рівня в повітряних лініях електромереж

можуть бути АРК, Вінницька, Волинська, Закарпатська, Івано-

Франківська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Тернопільська,

Хмельницька, Херсонська та Чернівецька області. На рівні попередніх

років зберігаються ризики виникнення надзвичайних подій (інцидентів) на

українських АЕС.

Нинішній рівень природно-техногенної безпеки України значною

мірою обумовлений надмірними техногенними навантаженнями на

природне середовище. За останні роки щорічно виникає понад 1000

156

надзвичайних ситуацій техногенного і природного походження, серед яких

загальнодержавного характеру 1-2%, регіонального 10-16%, місцевого 15-

32%, об’єктового характеру 50-65%, в яких щорічно гине дуже багато

людей. Найбільшого техногенного навантаження зазнають індустріально

розвинуті регіони, які є зонами з надзвичайно високим ступенем ризику

виникнення аварій та катастроф техногенного походження. Цей ризик

постійно зростає внаслідок підвищення частки застарілих технологій та

обладнання, зниження темпів відновлення і модернізації виробництва.

Загалом по галузях виробничого сектора зношення машин і обладнання

досягнуло понад 60%, у промисловості – 65%. Найбільший ступінь

зношеності машин і обладнання, що перевищує 70%, спостерігається в

кольоровій металургії (75,3%), машинобудуванні і металообробці (71,4%),

хімічній і нафтохімічній промисловості (70,8%). При збереженні сучасних

тенденцій до 2015 року кількість енергетичного обладнання зі строком

експлуатації 30 і більше років перевищить 90%, а у 2020 році цей показник

складе 99%. На транспорті коефіцієнт зношеності основних фондів досяг

60%, а по таких видах транспорту, як залізничний, автомобільний та

авіаційний, перевищує 65%, при тому що граничне значення зношення

основних фондів транспорту по забезпеченню національної безпеки країни

визначається в 30-40%. Зростає частка транспортних засобів, які

відпрацювали свій нормативний строк. Ступінь зносу досяг: електровозів і

дизель-потягів – 82%, тепловозів і електропоїздів – 72%, пасажирських

вагонів – близько 70%. Понад нормативні строки експлуатуються 158

вантажних морських суден, або 46% їх загальної кількості.

Зроблений аналіз показує, що за останні роки на території України

збільшився ризик виникнення надзвичайних ситуацій техногенного

характеру. Стан техногенної безпеки - явище що супроводжує розвиток

сталої, економічно та соціально розвиненої держави. Тому важливим

аспектом розвитку держави є впровадження та забезпечення на всій її

території заходів, що підтримають стан техногенної безпеки в Україні. У 2012 році Законом України була затверджена Загальнодержавна

цільова програма захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій

техногенного та природного характеру на 2013-2017 роки. Метою цієї

програми є послідовне зниження ризику виникнення надзвичайних

ситуацій техногенного та природного характеру, підвищення рівня безпеки

населення і захищеності територій від наслідків таких ситуацій.

Реалізація державної політики з питання забезпечення техногенної

безпеки визначена у главі 12 (ст.50-52) Кодексу цивільного захисту

України.

Рівень національної безпеки не може бути достатнім без практичного

вирішення в загальнодержавному масштабі завдання захисту населення,

об'єктів економіки, національного надбання від надзвичайних ситуацій

техногенного, природного та іншого характеру.

157

Познанська М.С., студентка гр. У-11



НЕБЕЗПЕКИ СПРИЧИНЕНІ ДІЯЛЬНІСТЮ НЕТРАДИЦІЙНИХ

КУЛЬТІВ

На сучасному етапі для українського суспільства, за наявності

відчутного впливу процесів глобалізації, досить актуальною стає проблема

збереження духовно-релігійної, культурної та громадянської

самоідентифікації українського народу, яка має спиратися на духовні та

моральні ціннісні засади.

Україна – багатоконфесійна держава. На її теренах діє майже 22 тис.

тільки офіційно зареєстрованих релігійних громад, понад 80 конфесій,

течій і напрямів. Особливістю релігійної ситуації є те, що її формування

відбувається не лише за участю традиційних для України національних

церков і конфесій, а й під цілеспрямованим впливом активної

місіонерської діяльності закордонних релігійних організацій і центрів,

місцевих представництв нетрадиційних напрямів і культів.

Поширення нетрадиційних культів в Україні пояснюється

нинішньою суспільно-психологічною та соціокультурною атмосферою;

відторгненістю нових релігійних та містичних груп від традиції, що

знаходиться під певним впливом традиційних церков; виключною

активністю іноземних місій та їхніми фінансовими можливостями, що

значно перевищують ті, котрими оперують традиційні церкви.

Більшості поширених на території України неорелігій властивий ряд

загальних рис. Це – універсалізм, синкретизм, орієнтація на спільний

містичний досвід, відкритість для послідовників різних релігій і релігійно-

філософських систем, орієнтування передусім на молодь та достатньо

освічену частину суспільства, широке використання новітніх засобів

пропаганди.

Найчисленніші осередки закордонних і місцевих представництв

новітніх нетрадиційних для України релігійних напрямів і культів є

громади Релігійної організації Свідків Єгови, Церкви Ісуса Христа Святих

останніх днів (мормонів), харизматів, східних культів, неоязичницьких та

синтетичних релігій.

Свідки Єгови з 1991 р. в Україні є офіційно зареєстрованою і вільно

діючою релігійною організацією, громади якої підпорядковані керівникам

краю зі штаб-квартирою у Львові. Одним із головних завдань Свідки

Єгови - боротьба з Православ’ям, як різновидом сатанізму. Адепти секти

називають себе єдиними істинними християнами, звинувачуючи у

відступництві решту християнських течій і закликаючи їх послідовників

виходити із своїх церков. Для Свідків Єгови Хрест Ісуса Христа – символ

158

зла. Секта навчає ненависті до тих, хто пішов з неї. Часто приналежність

до Свідків Єгови має вкрай небезпечні наслідки для життя і здоров’я

людей. Так, кожний сектант має при собі спеціальне посвідчення особи з

відмовою від переливання крові. Свідкам Єгови забороняється виконання

конституційних обов’язків по захисту Вітчизни від загарбників, служба у

Збройних Силах та участь у виборах.

Другою серед неорелігій в Україні за рівнем поширеності і кількістю

послідовників є Церква Ісуса Христа Святих останніх днів (мормони),

головний центр якої знаходиться у м. Солт-Лейк-Сіті (штат Юта, США).

Релігійні канони зобов’язують мормонів дотримуватися суворої дієти,

вести аскетичний спосіб життя, не вживати алкоголь, каву, чорний чай,

наркотики, не палити, виступати проти користолюбства, брехні та егоїзму

– цей мормонський аскетизм широко підтримується серед різних верств

населення планети і є однією з причин швидкого зростання чисельності

цієї церкви. Мормони – дуже багата релігійна організація - кожен адепт

зобов’язаний жертвувати організації десяту частину свого загального

прибутку. Одним з найбільш скандальних положень мормонського вчення

є дозвіл багатоженства. Але більш фундаментальним у їхній доктрині є

постулат про те, що закони Бога мормонів більш важливі, ніж закони

людського суспільства.

Найбільш дикими та криміногенними є сатанинські секти. За даними

правоохоронних органів, сьогодні на території України діють різноманітні

сатанинські угруповання. Звичайним людям важко повірити, що

сатанинські секти – реалії наших днів. Разом з тим, це – факт, актуальність

якого особливо зростає під час розслідування вбивств, скоєних за

незрозумілими мотивами (зокрема вбивств християн та їхніх

прихильників), або при розшуку людей (зокрема немовлят), що раптово

зникли. Сатаністи – це прихильники обожнення сил зла, поклоніння

Сатані. Перше знайомство молоді із сатанізмом відбувається підсвідомо –

через насичений диявольською символікою неконтрольований «чорний

ринок» відеофільмів, деякі напрями рок-музики, друкованої продукції та

комп’ютерних ігор. При цьому найбільш вразливими бувають саме

підлітки, які намагаються бездумно копіювати антигероїв, сприймають

нав’язаний тип поведінки і починають неусвідомлено виконувати

сатанинські ритуали. Можна стверджувати, що діяльність окремих сект в

Україні є потенційним джерелом небезпек і в майбутньому може складати

істотну загрозу безпеці та обороні держави. І тому потрібно мати чітко

розроблену концепцію національної безпеки держави в релігійно-духовній

сфері, де би принцип свободи совісті органічно поєднувався із засадами

безпечного існування людини, а також вирішити питання на державному

рівні щодо соціальної та психічної реабілітації тих громадян, які змогли

залишити тоталітарні секти й культи.

159

Салабаш О. Ю., студент гр. К-11



ПРОБЛЕМА НАСИЛЬСТВА СЕРЕД МОЛОДІ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

БЕЗПЕКИ ВІД НАСИЛЬНИЦЬКИХ ПОСЯГАНЬ

Негативні соціальні й економічні процеси, які відбуваються в

суспільстві, болісно вражають неповнолітніх і молодь. Серед цієї категорії

все більше розповсюджуються такі види злочинів, які раніше були

притаманні лише дорослим: торгівля зброєю та наркотиками, утримання

домів розпусти і звідництво; сутенерство; розбійні напади на підприємців

та іноземців; захопленням заручників; різні форми вимагання; жорстокі

злочини проти життя та здоров'я особи; незаконні операції з валютою та

цінними паперами; торгівля краденим. Триває масове втягнення молоді до

структур тіньової економіки й організованої злочинності.

Суттєвою ознакою злочинності молоді є те, що вона набуває в Україні

дедалі більш організованого, групового характеру. Частка корисливих

злочинів із застосуванням насильства, скоєних у групі, становить від 50 до

80 %. Кримінальні молодіжні угруповання різних ступенів організованості

виявлені у всіх великих обласних центрах країни. Вони утворюються за

місцем навчання чи проживання молоді та мають здебільшого м’який

характер. Групи, до яких належали тільки неповнолітні, становлять 65,2 %;

групи, в злочинах яких брав участь дорослий (дорослі), – 25,8%; групи

дорослих, в діяльності яких брав участь неповнолітній (неповнолітні), –

9,0%. За даними психологічних досліджень, учасників злочинних груп

неповнолітніх та молоді об'єднувало: сусідство по будинку - 30,4%,

проживання на одній вулиці – 24,8%, спільне навчання та робота - 16%.

Пияцтво й наркоманія серед неповнолітніх українців стають масовим і

перетворюється на стиль життя, стверджують експерти. Власне тому

дедалі чіткіше відбувається формування обумовленої системи «спосіб

життя – злочини». Сьогодні злочинний спосіб життя поступово стає

домінуючим видом поведінки неповнолітніх.

Особливо небезпечним злочином проти особи є зґвалтування. Певною

мірою це пов'язано з особливостями біологічного розвитку. Через брак

статевого виховання в школах і родинах сексуальні знання молодь нерідко

здобуває з порнографічних відеофільмів, журналів, цинічних розповідей

«досвідчених» ровесників чи старших осіб. Неправильні уявлення про

статеві зносини почасти призводять до патології в поведінці, спалахів

сексуальної агресивності. Причому їх вияв зазвичай має груповий

характер.

Дуже складні криміногенні наслідки може мати втягнення молоді в

групові злочинні акти із застосуванням зброї. Відсоток таких збройних

160

нападів поки що незначний. Але з часом за певної тенденції до зростання

наслідки можуть бути дуже серйозними. Особливого загострення набуває

проблема учнівської бездоглядності та безпритульності. Вдаючись до

бродяжництва й жебрацтва, учні юнацького віку нерідко скоюють

крадіжки самі, або їх залучають до кримінальних груп дорослі.

В статті 68 Конституції України записано: «Кожен зобов’язаний

неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не

посягати на права і свободу, честь і гідність інших людей. Незнання

законів не звільняє від кримінальної відповідальності».

Слід зазначити, що кримінальна відповідальність неповнолітніх має

свою специфіку. Виключно важливе значення має визначення віку. Вік –

це одна із основних ознак суб’єкта злочину.

Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення

злочину виповнилося шістнадцять років. Особи, що вчинили злочини у

віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній

відповідальності лише за умисне вбивство (ст.22 Кримінального Кодексу

України). До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом

можуть бути застосовані такі основні види покарань: штраф, громадські

роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк.

Для профілактики злочинності серед молоді створюються комплексні

молодіжні програми загальнодержавного та локального рівня з запобігання

вчинення злочинів молодими людьми. Система заходів протидії окремим

видам злочинів та фоновим явищам охоплює заходи ранньої профілактики,

безпосередньої профілактики, профілактики на момент перед злочинної

поведінки та профілактики рецидиву.

Боротьба зі злочинністю молоді має плануватися і здійснюватися на

різних етапах і напрямах, враховуючи різні контингенти осіб. Вона має

включати в себе широкий діапазон загально виховних, профілактичних та

каральних заходів. За своєю спрямованістю вони мають попереджати

злочинну поведінку неповнолітніх, припиняти розпочаті кримінальні дії, а

також не допускати їх рецидиву.

Серед заходів вдосконалення правового механізму профілактики

злочинності серед молоді та реалізація молодіжної політики держави у

даній сфері можна виділити наступні:

– вдосконалення норм законодавства щодо притягнення неповнолітніх

до відповідальності не лише за злочини, але й за адміністративні,

дисциплінарні проступки та порушення у сфері цивільного законодавства;

–проведення круглих столів з представниками молодіжних

організацій при формуванні молодіжних програм з профілактики злочинів

серед молоді;

– залучення до реалізації профілактичних заходів не тільки

правоохоронні органи, але й громадські організації (в тому числі дитячі та

молодіжні організації).

161

Секція ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кручиніна Ю.В., студентка гр. КН-VI

Науковий керівник Кузніченко С.Д., к.г.н., доцент

Кафедра інформаційних технологій

ПРОЕКТУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПОШУКОВОЇ СИСТЕМИ

ГОТЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ

Метою роботи є проектування інформаційно-пошукової системи

готельного комплексу. Подібна система дозволить персоналу

максимально швидко і непомітно для гостя провести всі стандартні

операції по заселенню, а автоматизація процесу бронювання дозволить

найбільш ефективно використовувати номерний фонд готелю.

У роботі були вирішені завдання, пов'язані з аналізом предметної

області, обґрунтуванням вибору засобів проектування та розробки БД,

вибору СУБД і середовища створення додатку.

Аналіз умов функціонування готельного комплексу проведено

CASE-засобами. Була розроблена контекстна діаграма системи управління

процесом: основні вхідні потоки, вихідні дані, ресурси та управління. До

керуючих впливів відносяться законодавство в сфері готельного бізнесу і

побажання гостей. До ресурсів – персонал готелю та її номерний фонд.

Були визначені основні процеси: організація доступу до системи,

управління календарним планом, реєстрація клієнта. У результаті була

побудована діаграма дерева вузлів, яка показує ієрархію робіт.

У логічній моделі ER – діаграми було виділено 14 сутностей, кожна з

яких має свій набір атрибутів і первинних ключів. У них міститься

інформація про бронювання і реєстраціях, про особисті дані клієнтів,

виданих рахунках, додаткові послуги, що надаються готелем, тарифів для

певного типу кімнат, а також інформація про користувачів програми та її

глобальні налаштування.

Фізична модель бази даних, була реалізована для MySQL, яка

представляє собою функціонально повну СУБД. У ній передбачені всі

необхідні засоби для визначення і обробки даних, а також для керування

ними при роботі з великими обсягами інформації. Одне з її основних

переваг порівняно з іншими популярними СУБД – безкоштовна ліцензія на

версію MySQL Community Edition 5.0.10. В якості середовища розробки

додатку обрано середовище NetBeans і мову Java.

Висновок. Програма повністю виконана у відповідність до потреб

готелю і може мати важливе економічне значення, оскільки дозволить

мінімізувати втрати прибутку за рахунок економії витрат на обробку даних

і підвищення продуктивність роботи персоналу.

162

Темчук-Олійник А.В., ст. гр. К-22

Науковий керівник Пономаренко Е.Л., старший викладач


ВИРОБНИЦТВО СУЧАСНОГО КОМП'ЮТЕРА

У 40-х і 50-х роках комп'ютери створювалися на основі електронних

ламп. Тому комп'ютери були дуже великими (вони займали величезні

зали), дорогими і ненадійними - адже електронні лампи, як і звичайні

лампочки, часто перегорають. Але в 1948 році були винайдені транзистори

- мініатюрні і недорогі електронні прилади, які змогли замінити електронні

лампи. Це призвело до зменшення розмірів комп'ютерів в сотні разів і

підвищенню їх надійності. Перші комп'ютери на основі транзисторів

з'явилися наприкінці 50-х років, а до середини 60-х років був створені і

значно більш компактні зовнішні пристрої для комп'ютерів, що дозволило

випустити в 1965 р перший міні-комп'ютер PDP-8 розміром з холодильник

і вартістю всього 20 тис. дол. (Комп'ютери 40-х і 50-х років зазвичай

коштували мільйони дол.).

В кінці 70-х років проводилося багато експериментів з дуже

складними командами, поява яких стало можливим завдяки інтерпретації.

Розробники намагалися зменшити розрив між тим, що комп'ютери здатні

робити, і тим, що вимагають мови високого рівня.

У компанії IBM цієї тенденції протистояла група розробників на чолі

з Джоном Коком, створивши експериментальний високоефективний міні-

комп'ютер 801.

У 1980 році група розробників в університеті Берклі на чолі з

Девідом Паттерсоном і Карло Секвіном почала розробку не орієнтуватися

на інтерпретацію процесорів VLSI. Для позначення цього поняття вони

придумали термін RISC, а новий процесор назвали RISC I, слідом за яким

незабаром був випущений RISC II. Трохи пізніше, в 1981 році, Джон

Хеннесі в Стенфорді розробив і випустив іншу мікросхему, яку він назвав

MIPS. Ці дві мікросхеми розвинулися в комерційно важливі продукти

SPARC і MIPS відповідно.

Нові процесори суттєво відрізнялися від комерційних процесорів

того часу. Оскільки вони були несумісні з існуючою продукцією,

розробники вправі були включати туди нові набори команд, які могли б

підвищити загальну продуктивність системи. Спочатку основна увага

приділялася простим командам, які могли швидко виконуватися. Однак

незабаром розробники усвідомили, що ключем до високої продуктивності

комп'ютера є розробка команд, які можна швидко запускати. Тобто не так

важливо, як довго виконується та чи інша команда, важливіше те, скільки

команд в секунду може бути запущено.

У той час, коли розроблялися ці прості процесори, загальну увагу

привертало відносно невелика кількість команд (зазвичай близько 50). Для

163

порівняння: число команд в комп'ютерах VAX виробництва DEC і великих

комп'ютерах виробництва IBM в той час становило від 200 до 300.

Комп'ютер RISC (комп'ютер зі скороченим набором команд)

противопоставлялся системі CISC (комп'ютер з повним набором команд).

Як приклад машини типу CISC можна навести комп'ютер VAX, який

домінував у той час в університетському середовищі. На сьогоднішній

день мало хто вважає, що головна відмінність RISC і CISC полягає в

кількості команд, але назви зберігаються досі.

З цього моменту почалася грандіозна ідеологічна війна між

прихильниками RISC і розробниками VAX, Intel і мейнфреймів IBM. На

думку першого, найкращий спосіб розробки комп'ютерів - включення туди

невеликої кількості простих команд, кожна з яких виконується за один

цикл тракту даних, тобто виробляє над парою регістрів яку-небудь

арифметичну або логічну операцію (наприклад, додавання чи операцію

логічного І) і поміщає результат назад в регістр. Як аргумент вони

стверджували, що, навіть якщо системі RISC доводиться виконувати 4 або

5 команд замість однієї, яку виконує CISC, RISC все одно виграє у

швидкості, так як RISC-команди виконуються в 10 разів швидше (оскільки

вони не інтерпретуються). Слід також зазначити, що до цього часу

швидкодію основної пам'яті наблизилося до швидкодії спеціальних

командних ПЗУ, тому недоліки інтерпретації були в наявності, що ще

більше піднімало популярність комп'ютерів RISC.

Враховуючи переваги RISC в плані продуктивності, можна було

припустити, що на ринку такі комп'ютери, як Alpha компанії DEC, повинні

домінувати над комп'ютерами CISC (Pentium і т. Д.). Однак нічого

подібного не сталося.

Виникає питання: чому?

По-перше, комп'ютери RISC несумісні з іншими моделями, а багато

компаній вклали мільярди доларів в програмне забезпечення для продукції

Intel. По-друге, як не дивно, компанія Intel зуміла втілити ті ж ідеї в

архітектурі CISC. Процесори Intel, починаючи з процесора 486, містять:

RISC-ядро, яке виконує найпростіші (і зазвичай найпоширеніші) команди

за один цикл тракту даних, а за звичайною технологією CISC

інтерпретуються більш складні команди. В результаті звичайні команди

виконуються швидко, а більш складні та рідкісні - повільно. Хоча при

такому "гібридному" підході продуктивність нижче, ніж в архітектурі

RISC, нова архітектура CISC має ряд переваг, оскільки дозволяє

використовувати старе програмне забезпечення без змін.

164

Рибченко М.Е. гр. К-45

Науковий керівник: Ременяк Л.В., ст.викладач


МОДЕЛЮВАННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ ІНТЕРНЕТ ПОРТАЛУ

МОБІЛЬНИХ ПРИСТРОЇВ

Мета роботи ознайомитися з особливостями методології ARIS та

побудувати відповідну модель для обраної предметної області.

Об'єктивною реальністю сьогодення є широке впровадження у сфери

життєдіяльності особи, суспільства та держави сучасних інформаційних

технологій, розгортання на їх основі локальних і глобальних

інформаційних систем, призначених для прискорення обміну інформацією

та доступу до різноманітних інформаційних ресурсів. Розглядаючи рівень

розвитку інформаційних технологій і телекомунікації як один з критеріїв

рівня розвитку держави та інструмент інтенсифікації всіх процесів у

суспільстві, Україна, як і будь-яка інша країна, заінтересована у розвитку

інформаційної інфраструктури, в тому числі й шляхом використання у всіх

сферах господарської діяльності можливостей, що надаються глобальними

мережами передачі даних.

Посилення тенденції стандартизації і значне падіння цін на апаратне

забезпечення зумовили істотне забезпечення підходів до розробки

інформаційних систем.

Моделювання реальних ситуацій в роботі компанії та відпрацювання

комплексних бізнес-процесів стали Теммі все більш широких обговорень.

Поява абсолютно різних методів моделювання посилює цю тенденцію, а їх

безліч призводить до ще більших ускладнень і плутанини. В наслідок

цього робляться спроби створити стандартизовані концепції (архітектури)

для процесу розробки інформаційних систем і методів моделювання.

Методи моделювання діяльності компанії є одним з інструментів для

управління цими складними завданнями.

Моделі діяльності — це вирішальна передумова для аналізу бізнес-

процесів, вибудовування проектів в одну лінію з цілями компанії і,

нарешті, для побудови ефективних інформаційних структур у вигляді

складних розподілених інтегрованих систем, що підтримують всі

основоположні організаційні структури.

Однією з таких концепцій є архітектура інтегрованих інформаційних

систем — ARIS (Architecture of Integrated Information Systems), розроблена

проф. Шеера. Ця концепція має дві основні переваги: − дозволяє вибрати методи та інтегрувати їх, спираючись на

основні особливості модельованого об'єкта; − служить базою для управління складними проектами, оскільки

завдяки структурним елементам містить вбудовані моделі

165

процедур для розробки інтегрованих інформаційних систем.

Така архітектура дає можливість вводити в застосовувані методи

елементи стандартизації. Нові методи моделювання, а також ті, в основі

яких лежить концепція ARIS, були інтегровані в рамках архітектури, що

дозволило створити комплексний метод моделювання бізнес-процесів.

ARIS підтримує пять типів моделей, що відображають різні аспекти

досліджуваної системи: організаційні моделі; функціональні моделі;

інформаційні моделі; моделі процесів/управління; 1) моделі входів/виходів.

Моделювання бізнес-процесів Інтернет порталу мобільних пристроїв

засобами ARIS дозволило систематизувати знання про компанію та

представити бізнес-процеси у графічній формі для аналітичної обробки

отриманої інформації, виявлення недоліків в існуючій діяльності.

Створені моделі дозволили визначити і відобразити організаційну

структуру порталу мобільних пристроїв, взаємодію між організацією і

суб’єктами ринку, процеси які протікають, послідовність кроків цих

процесів, виявити взаємозв’язки між ними, а саме:

Організаційна - визначили структуру організації, та ієрархію

підрозділів, посад і конкретних осіб, відобразили зв'язки між ними.

Функціональна - описали функцій бізнес-процесу які виконуються в

організації та їх взаємозв'язку між собою.

Підсистеми входів/виходів - визначили потоки які використовуються

послугами.

Інформаційна - описали стан інформаційних об'єктів даних,

отримання даних, поширення даних та доступ до інформації.

Підсистема процесів управління - визначили логічну послідовність

виконання функцій за допомогою подій і повідомлень.

Підсистема цілей організації - описали ієрархію цілей, які

досягаються в ході виконання всіх процесів.

Моделі описані в програмному середовищі ARIS за допомогою

внесення деяких доповнень буде перетворена в програмний код та

реалізована за допомогою мови високого рівня програмування Інтернет –

додатків.

Спроектована інформаційної системи дозволить: − надавати інформацію (відвідувач повинен мати змогу дістати

потрібну йому інформацію: новини, огляди, каталоги); − редагувати інформацію (якщо Ви є адміністратором даної

системи, то ви повинні мати змогу обслуговувати портал,

редагувати якісь огляди або новини); − здійснювати зручний пошук інформації за критерієм (за назвою

або фірмою); − реєструвати користувачів які відвідують портал мобільних

пристроїв.

166

Федорова К.І., ст. гр. К-22

Науковий керівник: Пономаренко О.Л., старший викладач.


ПЕРЕШКОДОСТІЙКЕ КОДУВАННЯ

Код - це сукупність умовних сигналів і символів, що позначають

дискретні повідомлення.

Кодова комбінація - це подання дискретного сигналу у відповідному

(наприклад, двійковий) коді.

Кодування знайшло широке застосування в сучасних інформаційних

системах при захисті передаваної інформації від перешкод або

несанкціонованого доступу. Коди діляться на два основні різновиди: не

перешкодозахищений код - наявність їх у складі кодових комбінацій, які

відрізняються один від одного лише в одному розряді. Типовим кодом

такого типу є двійковий код на всі сполучення. Існує багато

неперешкодозахищених кодів, наприклад, одинично-десятковий код,

двійковій-десятковий код, код Морзе, код Грея та інші .

Перешкодозахищені називають коди, що дозволяють виявляти або виявити

і виправити помилки в кодових комбінаціях. Звідси розподіл цих кодів на

дві великі групи:

1) Коди з виявленням помилок.

2) Коди з виявленням і виправленням, помилок (коригуючі).

Основою для виявлення та виправлення помилок такими кодами є

збільшення кодового відстані між кодовими комбінаціями (кодові

комбінації відрізняються у двох і більше розрядах).

Кодова відстань (Хемминга) - це мінімальне число елементів, в яких

одна кодова комбінація відрізняється від іншої (по всім парам кодових

слів). В коригувальних кодах комбінації побудовані за певним правилом,

наприклад, містять парне число одиниць. Побудова перешкодостійкого

коду з недовикористанням частини кодових комбінацій, що приводить до

так званої "надмірності". Надмірність означає, що з вихідних символів

можна побудувати більше комбінацій, ніж передбачено при їх прийомі.

Таким чином, зменшення числа використовуваних комбінацій призводить

до підвищення перешкодостійкого коду, яка пов'язана зі збільшенням

кодового відстані.

Коди з виявленням і виправленням помилок

167

Якщо кодові комбінації складені так, що відрізняються на кодова

відстань d ≥ 3, то вони утворюють коригувальний код, який дозволяє за

наявною в кодової комбінації, не тільки виявляти, але і виправляти

помилки. Складання коригувальних кодів виробляють за наступним

правилом:

1)спочатку визначають кількість контрольних символів, які слід

додати до кодової комбінації, що складається з інформаційних символів.

2) встановлюють місце, де повинні бути розставлені в комбінації, і їх

склад, тобто даний контрольний символ "1" або "0".

На прийомі зазвичай роблять перевірку на парність певної частини

розрядів.

Коди Хеммінга

Ці коди дозволяють визначати всі поодинокі помилки при d = 3, а

також виправляти всі одиночні помилки і виявляти всі подвійні помилки

при d = 4 (але не виправляти їх). Розглянемо код Хеммінга, що виправляє

всі поодинокі помилки. В якості вихідного беруть двійковий код на всі

сполучення з числом інформаційних символів, до якого додають

контрольні символи. Таким чином, загальна довжина закодованої

комбінації: n = k + m. Розглянемо послідовність кодування по Хеммингу.

Спочатку визначаємо число контрольних символів. При передачі по каналу

з шумами може бути спотворений будь який із символів коду, або слово

передано без спотворень. За допомогою контрольних символів можна

описати дві події. Одже повинна бути виконана умова:

2m> n + 1 = (k + m) +1

Розміщення контрольних символів

Так як довільне розташування контрольних символів ускладнює

перевірку прийнятого коду, то для зручності виявлення спотвореного

символу доцільно розміщувати їх на місцях, кратних ступеня 2 (1,2,4,8 і

т.д.).

Тому при k = 4, m = 3 закодована комбінація буде виглядати так: m1,

m2, k4 m3, k3, k2, k1 (1)

Перевірка на парність по вертикалі і горизонталі

При цьому послідовність бітів даних перебудовується в

двомірний масив, і обчислюються біти на парність, як для кожного рядка,

так і для кожного стовпця. При цьому можна виявити кілька помилок,

якщо вони не розташовуються в однакових рядках і стовпцях. Найчастіше

використовується при передачі даних коду ASCII, кожен символ можна

вважати рядком масиву. Така перевірка може не тільки встановити факт

помилки, але і виявити її місце, а значить, є принципова можливість її

виправлення, хоча це практично не використовується.

http://ua-referat.com/%D0%9C%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%B2

http://ua-referat.com/%D0%A1%D0%B8%D0%BC%D0%B2%D0%BE%D0%BB

http://ua-referat.com/%D0%92%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8

http://ua-referat.com/%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BF%D0%B0%D1%82

168

Глікліх А.М. ст.гр. КН–31

Науковий керівник: Кострицька Л.С., старший викладач


HTML 5

Більшу частину веб-стандартів створено на останній стабільній

версії мови HTML 4. Специфікацію HTML 4.01 було завершено в 1999 р.

На даний час широко вжитку набуває нова версія HTML5. HTML 5 є

майбутнім Веб і важливим інструментом для дизайнера чи розробника.

Переваги HTML5:

Нові засоби розмітки працюють згідно існуючих, нові API

ґрунтуються на існуючих JavaScript / DOM, які розробники

використовуються протягом багатьох років.

Додає нові потужні засоби в HTML, які були раніше доступні в Веб

тільки за допомогою технології плагинів, таких як Flash, або за допомогою

складного коду JavaScript чи спеціальних прийомів.

Краще підходить для написання динамічних додатків, ніж

попередні версії HTML

Має чіткий алгоритм синтаксичного аналізу, тому всі браузери, які

реалізують HTML 5, будуть створювати однакове дерево DOM з однією

розміткою, що є величезним виграшем для сумісності.

Вивчати веб-стандарти потрібно починаючи з HTML 4, оскільки ці

правила вживаються також і в HTML 5.

Властивості HTML 5.Мова HTML 5 містить багато нових властивостей,

що робить HTML значно більш потужним і зручним для створення веб-

додатків:

Нові семантичні елементи.Дуже важливою для HTML є семантика,

розробник повинен використовувати для роботи відповідні елементи. В

HTML 4 для визначення таблиць, списків, заголовків тощо не мають

спеціальних елементів для їх визначення. Зазвичай їх визначають за

допомогою тегів <div id="xxx"> </ div>, які машини не можуть визначити

як змістовні. HTML 5 містить нові семантичні елементи, такі як <nav>,

<header>, <footer> і <article>.

Нові властивості форм.HTML 5 надає стандартизований, простий

спосіб реалізації таких властивостей, як вибір дати, повзунки і клієнтська

перевірка.

Власна підтримка відео та аудіо.Протягом багатьох років відео і

аудіо в Веб втілювалося за допомогою Flash-технологій. Технологія Flash

стала популярною на початку 21 століття, оскільки відкриті стандарти не

змогли надати для різних браузерів сумісний механізм реалізації таких

речей, тому різні браузери реалізували різні конкурую-чі способи

виконання одних функцій (наприклад, < object> і <embed>), роблячи тим

самим весь процес дійсно складним. Flash надавав високоякісний, легкий

169

спосіб реалізації роботи відео в різних браузерах.HTML 5 містить

елементи <video> і <audio> для простої реалізації власних відео і аудіо

плеєрів за допомогою лише відкритих стандартів, і також містить API, що

дозволяє легко реалізувати індивідуальні елементи управління плеєром.

API малювання на полотні. Елемент <canvas> і відповідний API дозволяють визначити на сторінці

область для малювання, і використовувати команди JavaScript для

малювання ліній, фігур і тексту, імпорту та маніпуляцій з зображеннями і

відео, експорту в різні формати зображень, і багатьох інших речей .

Веб-сокети.

Цей API дозволяє відкривати постійне з'єднання між сервером і клієнтом

на певному порту, і посилати дані в обох напрямках, поки порт не буде

закрито. Це істотно покращує ефективність веб-додатків, оскільки дані

можуть безперервно передаватися між клієнтом та сервером без постійної

перезавантаження сторінки, і без постійного опитування сервера чи немає

доступних оновлень.

Автономні веб-додатки.

HTML5 надає можливості, що дозволяють веб-додаткам виконуватися в

автономному режимі. Кеші додатків дозволяють зберігати копії всіх

ресурсів, необхідних для локального виконання веб-додатків, а бази даних

Web SQL - локальну копію даних веб-програми. Спільно вони спроможні

продовжувати використовувати додаток, за відсутності з'єднання з

мережею. Згодом, коли мережа стане доступною зміни синхронізуються з

основною версією на сервері.

Веб-сховище Web.

Cookies надають в певній мірі локальне сховище даних, але їх

використання є достатньо обмеженим. Веб-сховище HTML 5 дозволяє

зберігати значно більше даних, і робити з ними значно більше.

– Web workers.

Загальною проблемою веб-додатків є зменшення продуктивності, коли

потрібно обробити багато даних, у зв'язку з тим, що все відбувається в

одному процесі (в поточний момент може виконуватися тільки одна

послідовність обробки). Web Workers створюють фонові процеси для

виконання значного обсягу обчислень, дозволяючи основному процесу

продовжувати виконання інших завдань.

– Геолокація. Специфікація геолокаціі визначає API, який дозволяє веб-додатку легко

отримувати доступ до даних у будь-якому місці розташування, яке стало

доступним, наприклад, за допомогою засобів GPS пристрої. Це дозволяє

надавати додатку різних корисних властивостей, що пов'язані з місцем

розташування, наприклад, виділити контент, який більше підходить для

місця розташування. Сьогодні HTML 5 підтримують усі нові платформи,

браузери Opera, Chrome, Firefox, Safari та Internet Explorer.

170


Науковий керівник: Ременяк Л.В., ст.викладач


МОДЕЛЮВАННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ ОРГАНІЗАЦІЇ

ПЕРЕВЕЗЕНЬ ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНОЇ КОМПАНІЇ

Метою роботи є моделювання бізнес-процесів в логістичних

системах, на прикладі організації перевезень транспортно-логістичної

компанії.

Для підвищення конкурентоспроможності, сучасні підприємства

постійно займатися поліпшення своєї діяльності. Зрозуміти, як влаштована

логістична система можна проаналізувавши інформацію про бізнес-

процеси. Дослідження і прогнозування поведінки логістичних систем

здійснюється за допомогою моделювання цих процесів. Маючи модель

логістичної системи можна вивчити її властивості та можливі варіанти

поведінки, а також отримати інформацію про те, які потрібно

вдосконалити процеси та знайти шляхи вирішення для оптимізації

діяльності компанії.

Аналіз компанії як моделі дозволяє зрозуміти характерні ознаки

бізнес-процесів і взаємозв'язки між ними, знайти шляхи вирішення для

поставлених завдань. Для цього необхідно структурувати діяльність

компанії у вигляді бізнес-процесів і проаналізувати існуючу організаційну

структуру, визначити участі підрозділів у цих бізнес-процесах.

При моделюванні бізнес-процесу організації перевезень

транспортно-логістичної компанією використовувалася мова UML за

допомогою CASE-засобу «Rational Rose», який дозволяє наочним чином

представити область моделювання у вигляді графічної моделі, завдяки

потужному графічному мови моделювання предметної області, що володіє

високим рівнем формалізації.

Розроблена UML діаграма класів, є основним логічним

представленням моделі і містить детальну інформацію про бізнес-процеси

перевезень транспортно-логістичної компанії, показує взаємозв'язки між

сутностями бізнес-процесу, описує внутрішню структуру і типи

відносин (рис.1).

Основними завданнями транспортно-логістичної компанії є:

розробка оптимальної транспортно-технологічної схеми перевезення;

організація перевезення; контроль і управління рухом транспорту в ході

доставки товарів

Управління транспортом в процесі руху товарів на шляху від

виробника до споживачів складається з вибору виду транспорту та

визначення маршруту, який складається з різних способів

транспортування.

171

Рисунок 1 — Діаграма класів організації перевезень транспортно-

логістичної компанії

Після формування та узгодження всіх попередніх деталей угоди

формується договір, який затверджується обома сторонами. Замовник

проводить за попереднім договором оплату. Після нарахування коштів на

банківський рахунок, оплату підтверджує бухгалтерія і дає замовлення на

подальшу обробку і на посередню перевезення. Перевезення проводиться

за обраним замовником способом транспортування.

Перевезення напряму підпорядковується департаменту складської і

транспортної логістики. У разі якщо перевезення має регулярний маршрут,

то залучення логіста виключено, а якщо міжнародна тоді логіст буде

розраховувати вигідний маршрут по наступним критерієм: найкоротший

шлях, обчислення витрат. Подальше пересування вантажу залежить від

його місця розташування, способу транспортування і транспортні засоби,

що знаходяться в розпорядженні транспортної організації.

Логістичний процес організації перевезень транспортно-логістичної

компанії, починаючи від постачальників сировини і матеріалів,

охоплюючи різного роду посередників, і закінчуючи споживачами готової

продукції, трансформується в єдину технологічну ланцюг, а транспорт стає

невід'ємною частиною єдиного транспортно-виробничого процесу. У

цьому ланцюзі основні функції транспорту полягають в переміщенні

вантажів і їх зберіганні.

Графічна модель бізнес-процесу у вигляді наочної діаграми може

служити для узгодження дій між структурними одиницями компанії, та

управління бізнес-процесами перевезень транспортно-логістичної

компанії.

172

Секція МЕНЕДЖМЕНТУ ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Борисова А.Л., ст. гр. У-21

Науковий керівник: Улибіна В.О., к.е.н., доц.

Кафедра менеджменту природоохоронної діяльності

РИЗИКИ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

У процесі укладання зовнішньоторговельних угод експортери та

імпортери враховують багато чинників і показників, починаючи з

фінансового стану ділового партнера, його позиції на ринку і закінчуючи

політичними, економічними та законодавчими умовами його країни.

Пильне вивчення контрагента особливо важливе в сучасних умовах, коли

стрімкий розвиток світового ринку, постійне удосконалення продукції, що

виробляється, спонукають покупців до пошуку нових ділових партнерів,

нових постачальників, найбільш привабливих з погляду ціни та якості

товару. При оформленні нового торговельного партнерства фірми

(підприємства) і банки, які беруть участь у розрахунках, оцінюють

насамперед ризики, що можуть виникати у ході такого співробітництва.

З погляду міжнародної торгівлі, ризик - небезпека втрат з вини іншої

сторони або через зміну політичної, економічної чи іншої ситуації в країні

партнера. Можливих втрат у зовнішньоекономічній діяльності може

зазнати будь-хто з її учасників - експортер, імпортер або обслуговуючий

банк. Тому дуже важливо знати всі типи ризиків, які виникають у процесі

міжнародного товарообміну, а також заходи, що дають змогу ці ризики

мінімізувати або усувати зовсім.

У зовнішньоекономічній діяльності розрізняють чотири основні

групи ризиків: 1) ризик країни; 2) банківський; 3) валютний; 4) ризик

контрагента.

Ризик країни перебуває за межами банківської системи або

конкретного ділового партнера. З позицій міжнародної торгівлі до цього

ризику належать політичні та економічні події в конкретній країні, які

можуть призвести до втрат під час зовнішньоторговельних операцій. Такі

події перебувають, до певної межі, під контролем уряду цієї країни. Одним

з глобальних чинників у галузі міжнародних економічних відносин є

політична стабільність у країнах та регіонах, загальний політичний клімат

у світі. Політична нестійкість, несприятливі події (війни, революції,

націоналізація, ембарго тощо) ставлять під сумнів можливість виконання

сторонами своїх зобов’язань за контрактом. Наприклад, експортер не може

відвантажити товари через те, що вони можуть бути знищені чи

пошкоджені під час воєнних дій або при транзиті. У зв’язку з політичними

подіями імпортер не матиме можливості оплатити отриманий товар. З тих

самих причин банк експортера не матиме можливості рамбурсувати кошти

173

на банк імпортера, або банк імпортера не зможе здійснити покриття. При

оцінці політичних ризиків важливо вивчити політичну ситуацію в країні

партнера і країнах транзиту. Мінімізації політичних ризиків може сприяти

використання акредитивів, підтверджених банком стабільної країни,

форфейтингових угод, експортного страхування і гарантій.

Разом із політичною ситуацією важливу роль у

зовнішньоторговельній діяльності відіграють економічні умови країни

контрагента, такі як наявність у неї валютних резервів, ступінь

конвертованості валюти, інфляція, платіжний баланс тощо. Несприятливі

економічні умови, наприклад дія мораторію, зміни у

зовнішньоекономічному законодавстві, політика протекціонізму і т. п.,

можуть завадити імпортеру виконати свої зобов’язання. Експортер, у свою

чергу, може не виконати своєї частини контракту через обмеження або

заборону експорту. Банки в такій ситуації можуть також бути не в змозі

виконати свої функції.

До засобів банківського страхування економічних ризиків можна

віднести:

- постійне спостереження за рейтингом країн, який публікується в

спеціалізованих виданнях;

- установлення для окремих країн лімітів та їх регулярний перегляд;

- відкриття філій (представництв) у країнах партнерів і розміщення

там своїх представників для вивчення поточної ситуації на місцях.

При торгівлі з економічно несприятливими країнами у світовій

практиці використовується більш короткий термін виконання

протилежною стороною зобов’язань за контрактом, ніж при угодах з

економічно розвинутими державами. Додаткові проблеми можуть

виникати у зв’язку з істотними відмінностями в економічних структурах,

юрисдикціях, діловій та банківській практиці в різних країнах. Стосовно

України слід зауважити, що досі ще не розроблена концепція захисту

українського ринку, вітчизняного підприємництва. Український ринок

виявився відкритим для недоброякісної імпортної продукції, яка має низькі

екологічні характеристики. У країнах, економіка яких базується на

ринкових засадах, продовжується процес пошуку найбільш раціональних і

економічних форм здійснення зовнішньоекономічних зв’язків, захисту

матеріальних інтересів суб’єктів цього виду діяльності. Будь-яка форма

товарообміну, яка супроводжується рухом грошових коштів, знаходить

своє відображення в національному законодавстві тощо. У міжнародній

торгівлі трапляються й інші види ризиків, наприклад ризик втрати або

ушкодження товару в дорозі (ризик доставляння), ризик затримки або

втрати документів за акредитивом при їх переказі поштою (поштовий

ризик), проблеми з митницею (митний ризик) тощо.

174

Гроховецька М. С., ст. гр. У-31

Науковий керівник: Павленко О. П., к.е.н., доцент


СТИМУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТОЇ

ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ

Дослідження останніх років свідчать про погіршення стану

навколишнього середовища та здоров'я людини, що викликає

занепокоєння у суспільстві. Одним із шляхів виходу із цієї ситуації є

виробництво та пропозиція екологічно чистих продуктів.

Екологічно чиста продукція – продукція, яка виготовлена з

екологічно чистої сировини екологічно чистими методами, з мінімальним

навантаженням на навколишнє середовище.

Як відомо, екологічно чисті продукти - це продукти, які

сприймаються споживачем як безпечні для здоров'я, такі, що позитивно

впливають на організм людини, в них відсутні небезпечні інгредієнти, і

вони не справляють негативного впливу на довкілля.

Слід зазначити, що в Україні орієнтація на екологічно чисті товари

пов'язана з певним ризиком, який полягає в тому, що певна категорія

споживачів не сприймає екологічно чисту продукцію за запропонованими

цінами. Тому витрати на виробництво і збут не окуповуються і

підприємства не поспішають вирішувати дане питання. Крім того, в

Україні не визначене поняття «екологічно чиста продукція» і зробити це на

сьогодні надзвичайно складно, так як на всіх етапах виробництва,

транспортування та зберігання продукт не повинен змінювати свої

властивості та максимально донести природні якості товару. Певні підходи

існують, але чітко визначених немає.

Окремі виробники продуктів харчування шукають способи

відмовитися від методів, які загрожують життю, виснажують ресурси та

забруднюють повітря, воду й ґрунт. Інші ж, бажаючи бути

конкурентоспроможними відносно виробників екологічної продукції,

йдуть на фальсифікацію. Без відповідної сертифікації, маркірують свою

продукцію екознаками: «біо», «екологічно чиста», «вирощена без

використання пестицидів», «без консервантів» та інше, що явно вводить в

оману споживача. Виробники, які вкладають свої кошти в одержання

більш «чистих» продуктів, не отримують ніякої переваги над іншими

виробниками.

Світовий досвід показує, що ціни на екологічно чисті продукти

харчування вищі, ніж ціни на аналогічну продукцію, виготовлену за

традиційною технологією, в середньому на 40-50%. Проте практично у

кожній країні є люди, які готові платити більше за споживання екологічно

чистої продукції.

175

Для розвитку ринку екологічно чистої продукції в Україні важливим

завданням є використання світового досвіду.

Доцільно застосовувати економічні методи стимулювання

виробників екологічно чистої продукції, які включають:

• економічні важелі й стимули та економічні санкції; • ціноутворення; • пільгове оподаткування та дотації; • пільгове кредитування; • екологічне страхування. До факторів, які впливають на виробництво екологічно чистої

продукції можна віднести: природно-кліматичні, екологічні, техніко-

технологічні, організаційні, економічні, соціальні.

Можна зробити висновок, що найбільш ефективними є економічні

методи, які допоможуть сільськогосподарським підприємствам залучати

додаткові капітальні інвестиції. Одним із запропонованих економічних

стимулів є пільгове оподаткування виробників чистої продукції (зниження

ставок ПДВ та податку на прибуток ). Дієвим є стимулювання виробників

екологічно чистої продукції через надання дотацій та премій.

Запропонований економічний механізм забезпечує пріоритетність

інтересів споживача, а не отримання товаровиробником прибутку будь-

якими засобами.

Зміни в податковому законодавстві, призведуть до вдосконалення

обліку біологічних активів, зокрема продукції.

Отже, слід зазначити, що досягнення бажаного результату

неможливе без участі держави. Законодавча база щодо генетично

модифікованих організмів повинна посилюватись, а тому вимагає

удосконалення відповідних стандартів обліку, затвердження окремих

програм щодо заохочення сільськогосподарських підприємств до

контролю за дотриманням запропонованого методичного підходу та

відповідних стандартів обліку.

Кроки, необхідні для успішного впровадження екологічно чистої

продукції:

• створення адекватної системи контролю та безпечності виробництва продукції;

• гармонізація нормативно – правових актів;

• фінансове забезпечення з боку держави. Як висновок, варто зазначити, що в світі нині спостерігається стрімке

зростання попиту на екологічно чисту продукцію. Це відкриває великі

можливості для реалізації виробничого-технічного і трудового потенціалу

країн та успішного розвитку національних ринків екологічно чистої

продукції. Виробництво цієї продукції стає необхідною умовою для

підвищення рівня екологічної безпеки країн, конкурентоспроможності

економіки, подолання еколого-економічних проблем.

176

Єрмак Н.В., ст. гр. У-41і

Науковий керівник: Жавнерчик О.В., асистент


УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ЯКОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ В

СУЧАСНИХ УМОВАХ

Багаторічний досвід провідних компаній розвинених країн світу

свідчить, що здобути успіх на ринку можна лише шляхом вдосконалення

системи управління якістю. Процес управління якістю розглядається як

невід’ємна складова системи управління організацією, яка охоплює всі

підсистеми організації та яку представлено на всіх її ієрархічних рівнях.

Управління якістю розглядається як самостійна, складна функція

управління бізнес-процесами, цілями реалізації котрої є:

- підвищення конкурентоспроможності та прибутковості

підприємства за рахунок підвищення якості продукції та всіх супутніх

процесів;

- зниження всіх видів витрат і укріплення економічної стабільності

підприємства;

- дотримання вимог охорони навколишнього середовища;

- забезпечення цілеспрямованого та системного впливу на параметри

якості в напрямі їх постійного поліпшення.

Відповідно до визначення Міжнародної організації з стандартизації

(ІSО), якість – це сукупність властивостей і характеристик продукту, які

надають йому здатність задовольняти обумовлені або передбачувані

потреби. Якість – загальна філософська категорія, яка відноситься в рівній

мірі до суспільства в цілому, процесам, що відбуваються в суспільстві,

окремим підприємствам, їх продукції та послуг, до людей, які виробляють

та споживають продукцію і послуги. Управління якістю – комплекс

стратегічних і тактичних заходів щодо організації ефективної роботи всіх

ланок виробничого процесу і перевірки якості виробу, зокрема

управлінського рішення.

Таким чином, рівень ефективності системи управління якістю прямо

пропорційний рівню конкурентоспроможності продукції та підприємства.

Система управління якістю – це засіб, за допомогою якого організація

спрямовує та контролює ті види діяльності, які впливають на якість.

Система якості – це широка організаційна структура, яка виконує не

тільки функції управління якістю, але й включає елементи з інших сфер

діяльності, що впливають на якість продажів. Це сукупність структур, що

відносяться до різних сфер діяльності підприємства і впливають на якість

при виконанні своїх функцій встановленими методами з використанням

необхідних ресурсів підприємства. Центральною частиною системи

управління якістю є служба якості, до складу, якої, як правило,

http://ua-referat.com/Організаційна_структура

http://ua-referat.com/Функції_Управління

177

включається: відділ технічного контролю, відділ управління якістю,

метрологічна служби, відділ стандартизації, і центральна лабораторія.

Служба якості організовує роботу на підприємстві, контролює якість

продукції, забезпечує виробництво засобами вимірювань, проводить

внутрішні перевірки системи якості, координує, контролює і здійснює

методичне керівництво роботою інших структур.

Організація робіт з управління якістю продукції на підприємствах

передбачає створення систем якості та прийняття, необхідних заходів

щодо забезпечення їх ефектного функціонування.

Рішення задач управління якістю повинне забезпечуватися системою

менеджменту якості по ISO 9001:2008 (ДСТУ ISO 9001:2009).

Стандарти серії ISO 9000 – це серія міжнародних стандартів, що являє

собою набір вимог по організації управління якістю та ефективності

процесів, які відбуваються на підприємстві, що випускає продукцію і надає

послуги. В Україні ці стандарти цілком відповідають національним

стандартам серії ДСТУ ISO 9000. Система управління якістю продукції,

створена у відповідності зі стандартами ISO 9000, повинна задовольняти

вимогам до системи контролю та випробувань продукції, сертифікації

надійності; системі організації виробництва; системі управління якістю від

проектування до експлуатації.

Система НАССР (в англійській транскрипції HACCP «Hazard

Analysis and Critical Control Points», що в перекладі означає «аналіз ризиків

і критичні крапки контролю») використовується в основному

підприємствами виробниками харчової продукції.

Найбільш ефективно запитам ринку, споживача відповідає ідеологія

системи загального управління якістю – TQM (Total Quality Management),

технологією якої є міжнародні стандарти ISO серії 9000 і є результатом

симбіозу західної і східної концепцій управління якістю продукції. Ця

система тотального (загального) управління, при якій політика якості

продукції, управління якістю, підвищення якості та її забезпечення

відіграють велике значення в системі управління підприємством, пронизує

всі управлінські структури при виконанні керівництвом підприємства

провідної ролі в її забезпеченні.

В умовах ринкових відносин кожне підприємство має орієнтуватися

на досягнення максимальних результатів своєї діяльності, а наявність на

ринку конкуренції значно знижує можливості підприємства в досягненні

поставленої мети. В такому випадку підприємство має створювати та

підтримувати суттєві переваги перед конкурентами, основні з яких

спрямовані на виробництво продукції високої якості, здатної як найкраще

задовольняти потреби споживачів. Це обумовлює необхідність відводити

на підприємствах велику увагу цим питанням, орієнтуючись на світовий

досвід створення сучасних систем управління якістю продукції.

http://ua-referat.com/Якість_продукції

http://ua-referat.com/Якість_продукції

http://ua-referat.com/Управління_якістю_продукції

178

Делі-Іванова Г.С., ст. гр. У-11

Науковий керівник: Попова М.О., ст. викладач


СУЧАСНЕ ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ

ПІДТРИМКИ УПРАВЛІННЯ ЗА РАХУНОК ПРОВЕДЕННЯ

РЕІНЖИНІРИНГУ

Цілком очевидно, що ефективність діяльності компанії (і, отже,

прибутковість, конкурентоспроможність і вартість компанії) в значній мірі

визначається ефективністю реалізації бізнес-процесів в цій компанії.

Метод революційного перетворення діяльності підприємства,

корінної перебудови його бізнесу, який отримав назву реінжиніринг,

з'явився на Заході в 80-і роки минулого сторіччя.

Відомий досвід більшості американських корпорацій, які, не

витримавши конкуренції з боку японських підприємств, знаходилися в

якнайглибшій кризі. З тих пір більшість з них змогли перебудуватися і

відновити свою конкурентоспроможність. Одним з прийомів, яким вони

користувалися, був реінжиніринг. У реінжинірингу важливим є те, як ми

хочемо організувати роботу саме сьогодні з урахуванням попиту на

сьогоднішньому ринку і можливостей сьогоднішніх технологій. Таким

чином, можна виділити властивості реінжинірингу:

1. Відмова від застарілих правил і підходів і початок ділового процесу з нуля, що дозволяє подолати негативну дію господарських догм,

що склалися;

2. Зневага системами, що діють, структурами і процедурами

компанії і радикальна зміна способів господарській діяльності - якщо

неможливо переробити своє ділове середовище, то можна переробити свій

бізнес;

3. Приведення до значних змін показників діяльності. Реінжиніринг необхідний у випадках потреби дуже істотних

поліпшень, в трьох основних ситуаціях:

1. В умовах, коли фірма знаходиться в стані глибокої кризи. Ця криза

може виражатися в явно неконкурентному рівні витрат, масовій відмові

споживачів від продукту фірми і т.п.

2. В умовах, коли поточне положення фірми може бути визнане

задовільним, проте прогнози її діяльності є несприятливими. Фірма

стикається з небажаними для себе тенденціями в частині

конкурентоспроможності, прибутковості, рівня попиту і т.д.

3. Реалізацією можливостей реінжинірингу займаються

благополучні, швидкорослі і агресивні організації. Їх завдання полягає в

прискореному нарощуванні відриву від найближчих конкурентів і

створенні унікальних конкурентних переваг.

179

У вітчизняних публікаціях по реінжинірингу можна зустріти точку

зору, що реінжиніринг застосовний лише в крупних господарських

структурах, банківських і фінансових інститутах. Таке трактування

помилкове. Практика показує, що «реінжиніринг успішно проводиться у

вельми малих компаніях» або невеликих підрозділах крупних корпорацій.

Справжній господар повинен знати все, що відбувається з його

власністю. Управлінська інформація, що формується у господарюючих

суб'єктів, як правило, не структурована, не систематизувався, не

накопичується в базах даних, отже, відсутня інформація для аналізу.

Відсутність такої інформації не дозволяє оптимізувати цінову і

маркетингову політику в умовах сезонних коливань попиту, яким схильна

сфера сервісу. Оперативна інформація охоплює, як правило, лише

грошовий потік, що формується касовим методом. Недостатній контроль

матеріальних потоків є обов'язковою умовою прямих збитків, з одного

боку, а, з іншого боку, робить неможливим формування оптимальних

запасів товарно-матеріальних цінностей. Крім того, підприємства малого

бізнесу не можуть дозволити собі містити в штаті висококваліфікований

персонал у всіх ланках адміністративно-управлінської структури; як

правило, практикується багатофункціональність і взаємозамінюваність

співробітників. Таким чином, актуальність кардинального вдосконалення

внутрішньофірмового управління у сфері послуг викликана не стільки

необхідністю того, що перепроектувало бізнес-процесів у напрямі клієнтів,

скільки необхідністю вдосконалення інформаційної підтримки управління.

У плані практичних рекомендацій по реінжинірингу для підприємств

сфери послуг слід зазначити, що реалізовувати його необхідно з

обов'язковим вдосконаленням інформаційних технологій, ліквідовуючи

неадекватний часу ручний спосіб формування баз даних і внаслідок цього

неефективну інформаційну підтримку управління.

Реінжиніринг необхідний вітчизняному підприємництву, оскільки

йому необхідні істотні зміни. Причому для більшості компаній необхідний

кризовий реінжиніринг.

У українських умовах стратегічне завдання підприємства - за

допомогою здійснення комплексної програми реінжинірингу, що включає

якісне вдосконалення основних бізнес-процесів з одночасним

впровадженням нових інформаційних технологій, добитися модернізації і

істотного підвищення ефективності бізнесу.

Якщо узагальнити практику реінжинірингу, то можна зробити

наступні виводи: 1) необхідність в реінжинірингу пов'язана з високою

динамічністю сучасного ділового миру; 2) за допомогою реінжинірингу

міняються методи роботи; 3) метод реінжинірингу націлений на

підвищення конкурентоспроможності компанії за рахунок реорганізації

виробничих процесів, орієнтуючи їх на потребі ринку.

180

Кривошапка Т.О., ст.гр. У-11

Науковий керівник: Соколовська В.О., асистент


МЕНЕДЖЕР ЯК ОРГАНІЗАТОР КОНКРЕТНИХ ВИДІВ

ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Менеджер є центральною фігурою в системі управління

організацією, її структурним підрозділом. Він виконує різноманітні

функції і ролі. Від усвідомлення їх особливостей менеджером,

обґрунтованого вибору стилю взаємовідносин із підлеглими залежить

ефективна, злагоджена діяльність усього колективу.

Право на керівництво є основною особливістю професійної

діяльності менеджера. Воно виявляється в його відносинах із людьми і не

стосується діяльності, пов’язаної з управлінням матеріальними,

фінансовими, інформаційними та іншими ресурсами організації.

Для того, щоб керувати людьми, менеджер повинен впливати на них.

Цей вплив має забезпечити не лише прийняття індивідом чи групою людей

певних ідей, а й дії, що виражаються у праці, спрямованій на досягнення

цілей організації. Він можливий лише за наявності у керівника влади.

Термін «менеджер» може вживатися стосовно:

адміністратора будь-якого рівня управління, якщо адміністрування

здійснюється сучасними методами;

керівника підприємства в цілому або його підрозділів (відділень, відділів, цехів, дільниць);

організатора конкретних видів робіт у межах окремих підрозділів або програмно-цільових груп;

керівника у стосунках з підлеглими. Менеджер - це людина, що обіймає постійну управлінську посаду й

наділена повноваженнями приймати рішення з певних видів діяльності

організації, що функціонує за ринкових умов.

До менеджера передусім пред'являються вимоги високого

професіоналізму й компетентності. Він повинен поєднувати риси

висококваліфікованого фахівця, що володіє технічними та економічними

знаннями, та організатора виробництва, який виконує адміністративні

функції. За умов переходу до ринкової економіки необхідно змінити

погляд на природу, роль, сутність і значення прані керівника. Тепер перше

місце посідає самостійність, ініціативність, підприємливість, творче

мислення, готовність до розумного ризику.

Специфіка праці менеджера полягає в тому, що виробничі,

економічні, технічні й соціальні завдання він вирішує в основному в

організаційному порядку, впливаючи на людей, які повинні безпосередньо

вирішувати ці завдання.

181

Характер праці менеджера визначається тим, що він реалізує

функцію керівництва. При цьому перед ним постає завдання - інтегрувати

систему керування в єдине ціле, координувати дії її ланок. Управління

складається з виконання різних функцій. Але система управління тільки

тоді стає системою, коли всі її функції і ланки становлять єдине ціле. Тому

найважливішим обов'язком менеджера є забезпечення погодженості і

єдності системи управління як цілого. Чим чіткіше в системі управління

проведено поділ праці, тим складніше проходить процес інтегрування.

Праця менеджера не лише об'єктивно зумовлена, але й має творчий,

ініціативний характер, тому правомірно говорити про мистецтво

управління менеджера. З одного боку, організація роботи менеджера

підпорядковується певним закономірностям, принципам, а з Іншого - ці

принципи мають умовний характер. Правила й закономірності слугують

вихідним пунктом для активної роботи менеджера над удосконаленням

стилю й методів організації своєї праці.

Менеджери - категорія працівників, які професійно здійснюють

управління людьми, вони відповідальні за отримання результатів від

конкретних зусиль інших людей, котрі працюють як індивідуально, так і

об'єднані в групи чи організації.

Управління спільною діяльністю людей і є сутністю керівництва -

особливого виду економічної діяльності. Керівник досягає мети спільної

діяльності, примножуючи свої фізичні та інтелектуальні сили завдяки

колективним силам підлеглих.

Сучасний менеджмент створює передумови для розв'язання

важливих питань, метою яких є використання особистого потенціалу

кожного працівника, його здатності виступати в ролі активного суб'єкта

господарської діяльності. Особистий потенціал працівника має складну

будову, яка базується на структурній єдності всіх елементів.

Реалізація потенціалу людини залежить від зовнішніх і внутрішніх

чинників. Зовнішні чинники здійснюють вплив на формування

«стартових» здібностей індивіда. Але сформований потенціал підлягає

розвитку через самореалізацію особистості.

Робота менеджера ніяк не вкладається в якусь одну площину й

потребує від особи володіння широким колом навичок, які поділяються на

три категорії: концептуальні (мислення менеджера, вміння опрацьовувати

інформацію, яка надходить, здатність планувати), людські (здатність

працювати з людьми та з допомогою людей, уміння ефективно взаємодіяти

в ролі члена команди) й технічні (використання методів, технологій,

обладнання, необхідних для виконання конкретних функцій, таких як

дослідження й розробки, виробництво й фінанси).

Менеджер в організації покликаний знижувати ризики в

теперішньому та майбутньому періодах, а тому він наділяється правом

самостійності прийняття рішень відповідно до обставин.

182

Бажак К.М., ст.гр. У-11

Науковий керівник: Соколовська В.О., асистент


ЗАВДАННЯ ТА ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖЕРА В СУЧАСНІЙ

ОРГАНІЗАЦІЇ

В наш час важко назвати більш важливу і багатогранну сферу

діяльності, чим управління або менеджмент, від якого в значній мірі

залежить і ефективність виробництва, і якість обслуговування населення.

У сучасному розумінні менеджер – це керівник або керуючий, який

займає постійну посаду й наділений повноваженнями в області прийняття

рішень в конкретних видах діяльності фірми, що функціонує в ринкових

умовах.

Сьогодні менеджмент включає дві невід'ємні частини: теорію

керівництва та практичні способи ефективного управління або мистецтво

управління. Процес управління здійснюється шляхом реалізації певних

функцій, які реалізуються 3 основними категоріями менеджерів:

- менеджери нижчого рівня управління (технічний рівень) -

керівники, які займаються щоденними операціями та діями, необхідними

для забезпечення ефективної роботи підприємства;

- менеджери середнього рівня управління (управлінський рівень) -

зайняті управлінням і координацією в межах організації, узгоджують

різноманітні форми діяльності та зусилля різних підрозділів організації;

- менеджери вищого рівня управління (інституціональний рівень) -

зайняті, в основному, розробкою довгострокових перспективних планів,

встановленням цілей, адаптацією організації до різного роду змін,

управлінням відносинами між організацією та зовнішнім середовищем.

В останні роки в усьому світі спостерігається тенденція до зниження

чисельності апарату менеджерів вищого рівня. Це підтверджується

результатами обстеження 89 багатонаціональних компаній, які показали,

що впродовж 90-х років ХХ ст. мінімум один раз 85% зробили

реорганізацію (зміна юридичної особи). При цьому всі права та обов'язки

або їх частина переходять до іншої юридичної особи, яка утворена в

процесі реорганізації своїх штаб-квартир. На думку відомих консультантів,

навіть у найбільших корпораціях апарат управління не повинен

перевищувати 100-150 чоловік.

У процесі розвитку менеджменту сутність управління одержала

трактування „впливу” на людей для узгодження й упорядкування їхніх дій

у спільній праці за допомогою мотивації поведінки.

Процес впливу буде реальним при його завершенні у виробничо-

господарській діяльності, де застосовуються будь-які засоби взаємодії:

цілі, стратегії, методи, структури управління.

183

Головна особливість функцій полягає у тому, що кожна основна

функція менеджменту являє собою окремий процес управління по

виробленню методів активізації і засобів впливу на персонал і його

діяльність для досягнення загальних результатів соціально-економічної

системи.

Функції цікаві тим, що в систематизованому виді можуть дати повну

уяву про процеси мотивації, впливи і взаємодію від зародження ідеї до її

реалізації, оцінки результату і появи наслідків.

Без прояву функцій управління, неможливе нормальне

функціонування чи організація підприємств, тому визначенню й аналізу

функцій потрібно приділяти достатню увагу.

У ринкових умовах повинні закріплюватися не тільки функції, але і

ресурси, пов'язані з виконанням даних функцій і прийняттям рішень,

конкретні види відповідальності за результативність менеджменту.

Для менеджерів знання взаємозв'язку і взаємодії груп функцій

менеджменту створює умови прийняття правильних рішень в області

формування і функціонування систем менеджменту.

Звідси випливає, що система засобів впливу і взаємодії по кожній

функції повинна мати гнучкість і забезпечувати менші втрати ресурсів при

зміні соціально-економічних і організаційно-технічних факторів.

Фахівцям нового покоління необхідні глибокі знання по

менеджменту, а для цього треба чітко представляти його суть і поняття.

Зміна умов виробничої діяльності, необхідність адекватного

пристосування до неї системи управління, позначаються не тільки на

удосконалюванні його організації, але і на перерозподілі функцій

управління по рівнях відповідальності, формах їхньої взаємодії і т.д.

Першорядна задача менеджменту полягає в створенні організаційної

культури, творчого інноваційного клімату, що стимулюють працівників на

нововведення. Керівники підприємств покликані стати ініціаторами в

області реалізації технологічних і організаційних змін.

Сучасна теорія і практика менеджменту, здобувають особливе

значення:

- перехід української економіки на ринкові відносини вимагає вивчення форм і методів управління, на рівні основної господарської ланки

– виробничого відділення (малі підприємства);

- широкий вихід вітчизняних підприємств на ринки, обумовлюють необхідність глибокого вивчення і знання практики менеджменту.

Тому, найважливішим фактором успіху стає безупинне теоретичне і

практичне навчання керівників нового типу: високопрофесійних,

компетентних у широкому колі економічних, соціальних і технологічних

питань, з високим почуттям відповідальності за результати діяльності

підприємства.

184

Грігорян З.А., ст. гр. У-21

Науковий керівник: Улибіна В.О., к.е.н., доц.


ОСОБЛІВОСТІ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Утвердження державної незалежності України започаткувало її

фактичний вихід на світову арену як суб'єкта міжнародних економічних

відносин. Кардинальні зміни в геополітичному становищі України, що

відбулися після здобуття нею незалежності, та ситуаційні особливості

сучасного стану трансформаційних процесів в економіці істотно

підвищили роль зовнішньоекономічних відносин у розвитку країни.

Посилення цього чинника об'єктивно диктується здійснюваними

ринковими перетвореннями, які формують якісно нові засади подальшого

економічного та соціального розвитку країни. Україна тільки

входить в систему світового економічного простору і від того, як цей

процес буде відбуватись залежить подальший економічний і соціальний

розвиток держави, як органічної підсистеми світової економіки.

Жодна країна світу, на якому б рівні економічного розвитку вона не

знаходилась, не може нормально розвиватися поза світовим

господарством, без тісних економічних зв'язків з іншими країнами світу.

Міжнародні економічні зв'язки - це система господарських зв'язків

між національними економіками країн на основі міжнародного поділу

праці. Саме зовнішні економічні відносини сприяють зростання

національного доходу, прискореному розвитку науково-технічного

прогресу, підвищенню рівня життя населення. Крім того, зовнішні

економічні зв'язки впливають на загальну атмосферу довіри між країнами,

на зміцнення їх партнерських відносин та взаєморозуміння і

добросусідства. Для України на сучасному перехідному етапі розвитку її

економіки особливо важливим є повне і ефективне використання

зовнішніх економічних зв'язків для вирішення нагальних науково-

технічних і господарських проблем. Розвиток ефективних

зовнішньоекономічних зв'язків дасть змогу Україні швидше подолати

глибоку економічну кризу, сприятиме стабільному і швидкому розвитку

продуктивних сил і зростанню на цій основі життєвого рівня населення.

Відомо, що країна, яка не розвиває зовнішню торгівлю, не має

господарських зв'язків з іншими країнами світу, змушена збільшити

витрати виробництва приблизно в півтора - два рази. Україна як молода

суверенна держава не має достатнього досвіду налагодження економічних

зв'язків з іншими країнами світу. Тому вона робить перші кроки на шляху

до входження у світове господарство. Цьому сприяє створення відповідної

правової бази і прийняття законів.

185

Соколовська М.Р., ст.гр. У-21

Науковий керівник: Колонтай С.М., к.е.н., доцент


ВПЛИВ МАРКЕТИНГУ НА РОЗВИТОК РЕКРЕАЦІЙНО-

ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Основою маркетингу регіональної рекреаційно-туристичної системи

(РРТС) є діяльність, пов’язана із систематичним збором, обробкою,

аналізом інформації, визначенням тенденцій розвитку. Такі дослідження

стають основою прийняття рішень, формуванням стратегій і цільових

програм. Маркетингове середовище є об’єктом дослідження. Воно

складається із чинників, що впливають на формування попиту, результати

діяльності, реалізацію цілей та завдань підприємств і органів влади.

Маркетинг РРТС треба розуміти як аналітичний інструментарій для

формування стратегії регіонального розвитку. Його головна мета -

формування механізмів ефективного використання рекреаційно-

туристичного потенціалу з урахуванням необхідності його збереження,

відтворення, недопущення деградації та погіршення оздоровчих і

лікувальних властивостей території. Тобто пріоритетом розвитку РРТС

виступає еколого-економічний напрям.

Відповідно до концепції державної регіональної політики кожна

обласна одиниця формує власну стратегію еколого-економічного розвитку

РРТС.

Формування цільових орієнтирів стратегії еколого-економічного

розвитку РРТС спирається на взаємопов’язаному функціонуванні

економічної, соціальної та економічної сфер. Перша сфера об’єднує цілі,

спрямовані на формування конкурентоздатної, соціально-орієнтованої і

екологічно збалансованої регіональної економіки. Це:

- формування диференційованої пропозиції на ринку рекреаційно-

туристичних послуг;

- розробка механізмів ціноутворення з урахуванням необхідності

відтворення природно-ресурсного потенціалу;

- розвиток підприємництва в рекреаційно-туристичному

природокористуванні.

Друга сфера – соціальні цілі, спрямовані на досягнення добробуту

населення регіону. До них відносяться:

- формування потреб споживачів рекреаційно-туристичних послуг;

- забезпечення зайнятості населення завдяки залучення до праці в

рекреаційно-туристичній сфері.

Третя сфера – екологічні цілі, спрямовані на забезпечення охорони

навколишнього середовища і відтворення природно-рекреаційного

потенціалу. До таких цілей слід віднести:

186

- формування механізмів фінансового забезпечення розвитку

рекреаційно-туристичного природокористування;

- удосконалення системи управління природокористуванням.

Майже в усіх областях України є рекреаційні ресурси, серед яких

домінують санаторно-курортні. Відомий на весь світ своїми санаторно-

курортними умовами Південь України (Одеська, Херсонська,

Миколаївська, Донецька області і Автономна Республіка Крим). Унікальні

рекреаційні ресурси зосередженні в Карпатах, які вирізняються ідеальними

умовами для організації як літнього, так і зимового відпочинку. Значні

запаси мінеральних вод розміщенні у Львівській (Трускавець, Моршин,

Східниця, Великий Любінь, Немирів), Полтавській (Миргород),

Вінницькій (Хмельник) областях.

Завдяки поєднанню певних природних факторів та ресурсів

формуються потужні рекреаційні комплекси. Відповідно до цього кожен

регіон має визначену структуру свого рекреаційного комплексу.

Для того, щоб проаналізувати стан і структуру рекреаційних ресурсів

в Україні необхідно чітко розуміти що саме розуміють під рекреацією і

рекреаційними ресурсами.

Рекреація - це поняття, що охоплює усі види відпочинку, у тому

числі санаторно-курортне лікування і туризм. У повсякденному житті для

короткочасного відпочинку використовуються парки і лісопарки, музеї,

заклади культури, стадіони, зони відпочинку; для тривалого відпочинку -

санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, турбази, готельно-відпочинкові

комплекси та різного виду засоби пересування.

До рекреаційних ресурсів відносяться компоненти природного

середовища: клімат, ландшафт, поверхневі і підземні води, у тому числі

мінеральні, рослинність і т.п., використовувані для задоволення

рекреаційних потреб лікувально-оздоровчих, пізнавальних, спортивних.

Для проведення активного відпочинку використовуються природні

національні парки, окремі заповідники, території з пам’ятниками природи,

історико-архітектурними та іншими визначними пам’ятками

За останні роки спостерігається тенденція зменшення мережі та

місткості закладів організованого відпочинку, скоротилася мережа

туристичних баз, що значно звузило можливості ефективного

використання рекреаційних ресурсів.

Маркетинг РРТС є важливою умовою реалізації соціальних та

екологічних пріоритетів за умов формування ринку рекреаційно-

туристичних ресурсів. На основі викладеного підходу до формування

регіональної стратегії розвитку можлива постановка організаційних,

економічних і соціальних цілей для кожного адміністративного району,

диференційовано від рівня природно-рекреаційного потенціалу і

ефективності його використання.

187

Міланічева М.К., ст. гр. У-41і

Науковий керівник: Барчан М.М., асистент


СТРУКТУРА СИСТЕМИ ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Структура системи екологічного менеджменту є модифікацією

традиційної моделі, але з якісно новим наповненням екологічною

складовою (рис. 1).

Рис.1. Структура системи екологічного менеджменту

188

При цьому ключовим моментом є вибір об’єкта, предмета і

визначення генеральної мети дослідження, яка полягає в розробці

теоретико-методологічних основ формування ефективно діючої системи

екологічного менеджменту (СЕМА) в умовах ринкових перетворень в

Україні на базі впровадження більш ефективних економічних

інструментів.

Для досягнення зазначеної мети необхідно вирішити такі завдання:

• визначити понятійний апарат і концептуальні основи екологічного

менеджменту;

• розробити наукову концепцію »імплементації» економічних

інструментів СЕМА у механізми трансформації ринкових перетворень;

• дослідити методологічні аспекти розвитку системи екологічного

менеджменту в Україні з урахуванням різних факторів її формування,

ефективності і значимості економічних регуляторів, що застосовуються;

• визначити екологічні імперативи розвитку економіки України на

перехідному етапі становлення держави;

• розробити методологію формування механізму реалізації

економічних регуляторів екологічного менеджменту на державному,

регіональному і виробничому рівнях управління;

• визначити напрямок реалізації системи економічних важелів у

моделях ринкових реформ;

• визначити пріоритетні напрямки реформування економічного

механізму природокористування в контексті створення в Україні аналогу

ефективної системи EMAS;

• розробити теоретичні і методичні основи формування стратегії і

механізму реалізації моделі екологічного менеджменту в Україні.

Впровадження ефективної системи екологічного менеджменту в

умовах ринкових трансформацій в Україні дозволить: приймати

обґрунтовані рішення щодо механізму реалізації виваженої екологічної

політики на різних рівнях регіоналізації, впровадження ефективних

екологоорієнтованих моделей розвитку економіки України; розробляти

дієві моделі регіонального екологічного менеджменту; підприємствам

різних форм власності відпрацьовувати покрокову стратегію,

використовуючи науково-методичні підходи при виборі напрямків

впровадження ефективної системи екологічного менеджменту, (у тому

числі за рахунок ефективних економічних стимулів і інструментів).

Однак, тільки розгляд системи екологічного менеджменту як якісно

нової ідеології управління природоохоронною діяльністю в єдиному

контексті з усіма формуючими його підсистемами може сприяти

досягненню і вибору ефективних управлінських рішень. На це і повинна

бути спрямована розробка концепції сталого розвитку в Україні.

189

Москаленко М.Ю., ст.гр. У-41



ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ

БАСЕЙНУ РІКИ ДНІСТЕР ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Водні ресурси є національним багатством кожної держави, важливим

природним ресурсом і визначають можливості розвитку більшості галузей

господарського комплексу України. В даний час, на фоні збільшення

водоспоживання та підвищення вимог до якості води, спостерігається

тенденція до зниження в Україні запасів прісних вод та їх прогресуючого

забруднення шкідливими стоками, що порушило рівновагу екологічних

систем та призвело до втрати їх самовідновної здатності.

Водні ресурси ріки Дністер вже не здатні самоочищатися,

відновлюватися. Разом зі стічними водами від діяльності промислових

об'єктів, комунальних підприємств і сільського господарства у водні

джерела потрапляють у надмірній кількості біогенні речовини, важкі

метали, штучні неорганічні і органічні речовини токсичної дії. Зростає

небезпека екологічних і технологічних аварій і катастроф, виходу з ладу

очисних споруд і водогосподарських систем.

Проблема забрудненості Дністра залишається і надалі актуальною.

Басейн Верхнього Дністра розміщений на території Львівської області, яка

характеризується високим рівнем господарської діяльності. В області

багато підприємств, зокрема таких, що займаються нафто- і

газодобуванням. Інколи їхні відходи без необхідної фільтрації

потрапляють у Дністер, який не може самоочиститись від такого

величезного "результату виробництва". У басейні Дністра розташовані три

зі ста найбільших забруднювачів природного середовища України:

Акціонерне товариство "Нафтопереробний комплекс Галичина" (м.

Дрогобич), Роздільське ДГХП "Сірка" і Стебницьке ДГХП "Полімінерал".

Хоча збитки від забруднення води постійно вимірюють, накладають

штрафи на посадовців та притягують їх до адміністративної

відповідальності, екологічна ситуація від цього не покращується.

Справжньою проблемою для екології Дністра є населені пункти. У

річку потрапляють неочищені води каналізаційних мереж.

Існуючі очисні споруди та каналізаційні мережі побудовані у 70-80

роках минулого століття. На сьогодні вони морально та фізично застарілі і

не відповідають сучасним вимогам.

З метою реалізації Закону України “Про загальнодержавну програму

розвитку водного господарства” та Водного кодексу щодо державного

управління в галузі народного господарства, контролю за використанням і

охороною вод та відтворенням водних ресурсів за басейновим принципом

190

Одеським облводресурсів укладено три Угоди про взаємодію з питань

забезпечення збалансованості використання, охорони і відтворення водних

ресурсів з басейновими управліннями водних ресурсів річок Дністра,

Південного Бугу та Дунаю.

Основними принципами взаємодії відповідно до цих Угод є:

- чітка координація дій з питань управління в галузі використання,

охорони та відтворення водних ресурсів;

- пріоритетність екологічної безпеки природокористування,

узгодженість і збалансованість екологічної політики суб’єктів

водокористування і водогосподарської діяльності;

- комплексне планування та здійснення природоохоронних заходів,

регламентування господарської діяльності в зонах шкідливої дії води,

особливо у межах водоохоронних зон та прибережних захисних смуг;

- оперативне та комплексне використання сил і засобів при

виникненні надзвичайних ситуацій.

Аналіз сучасного стану природокористування в басейні Дністра

дозволяє виділити наступні головні соціально-економічні проблеми:

- невідповідність територіальної структури продуктивних сил і

господарського освоєння території ландшафтним умовам формування

водного стоку;

- високе водогосподарське і меліоративне освоєння водних об’єктів

та їхніх водозбірних площ;

- знос, низький інженерний і технічний рівень та невідповідність

потужностей систем водопостачання і водовідведення;

- недостатня ефективність очисних споруд комунальних і

промислових підприємств;

- зниження ефективності використання потенціалу

гідромеліоративного комплексу, швидкі темпи морального і фізичного

старіння гідромеліоративних систем, значний недополив зрошуваних

земель, погіршення технічного стану зрошувальної і дренажної мереж;

- незадовільне виконання або припинення реалізації

водогосподарчих та екологічних програм і заходів через відсутність або

недостатність фінансування;

- недостатня ефективність структури управління водним

господарством і охороною вод внаслідок розподілу компетенції між

багатьма відомствами без відповідної координації та узгодження дій;

- недосконалість басейнового управління водокористуванням;

Економічний механізм управління використанням водних ресурсів

повинен передбачати, з одного боку, охорону водних ресурсів і водних

об'єктів, а з другого – досягнення найбільшої економічної ефективності

виробництва при найменших витратах природних ресурсів. Для цього

необхідна економічна оцінка водних ресурсів і стягнення плати за їх

використання і штрафів за їх забруднення.

191

Борисова А.Л., ст.гр. У-21



ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕКОТУРИЗМУ НА ТЕРИТОРІЯХ

ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного

простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу

природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і

виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів,

генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального

екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу

навколишнього природного середовища.

Екотуризм включає всі види туризму, орієнтовані на довготривале

збереження природного довкілля. Він передбачає гармонійне поєднання

людини, природного середовища та рекреаційної інфраструктури, науково-

пізнавальне освоєння природного різноманіття і гуманістичного

ресурсного потенціалу рекреаційних територій, сприяє ознайомленню із

звичками і традиціями територіальних громад тощо.

До основних завдань розвитку екотуризму на територіях природно-

заповідного фонду належать впровадження економічного механізму,

надання платних туристичних послуг, забезпечення територій природно-

заповідного фонду відповідною рекреаційно-туристичною

інфраструктурою, визначення допустимих величин рекреаційних

(туристичних) навантажень на ландшафтні комплекси заповідних

територій, формування у туристів та місцевих жителів патріотичного

ставлення до природної і культурної спадщини країни.

Успішний розвиток екотуризму на територіях природно-заповідного

фонду України стримується рядом чинників. Скажімо, відчутно бракує

інвестицій. Трохи полегшує таку ситуацію постанова Кабміну "Про

затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися

бюджетними установами природно-заповідного фонду".

У штатних працівників немає достатнього досвіду і знань щодо

організації екотуризму, зокрема в галузі маркетингу. Не практикуються

пізнавальні програми для різних категорій відвідувачів стосовно віку,

професії, інтересів тощо. Недооцінюється участь місцевого населення в

розвитку екотуризму. У сфері ціноутворення відсутні базові нормативи

плати, нерідко ціни за надані послуги не відповідають їх якості.

Немає й найголовнішого - державного підходу до збереження

природних ландшафтів та задоволення інтересів відпочивальників і

туристів, особливо в управлінському, організаційно-методичному та

фінансовому забезпеченні.

192

Паірелі Р.Ю., ст. гр. У-31

Науковий керівник: Павленко О.П., к.е.н., доц.


ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ МЕХАНІЗМ ОХОРОНИ


Екологічна ситуація, що склалася протягом тривалого періоду через

нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-

ресурсного комплексу в Україні, має чітко виражений кризовий характер.

Видатки з державного бюджету по розділу «Охорона навколишнього

природного середовища» займають лише 1,22% у загальній сумі видатків,

що становить 0,25% ВВП.

На перший план висувається проблема формування нових

нетрадиційних джерел фінансового забезпечення природоохоронних

заходів. Виходом з положення є вирішення проблем економічного

розвитку та охорони навколишнього середовища в комплексі з

урахуванням фінансових можливостей суспільства. У зв'язку з обмеженим

обсягом бюджетних ресурсів важливим завданням держави є заохочення

суб'єктів господарювання до здійснення природоохоронних заходів.

Вирішення проблем охорони навколишнього середовища тісно

пов'язане з пошуком надійних джерел фінансових ресурсів для цих цілей.

В Україні такими джерелами на сучасному етапі її розвитку є: кошти

державного та місцевих бюджетів; фондів охорони навколишнього

природного середовища (екологічні фонди всіх рівнів); власні кошти

підприємств, установ, організацій; кредитні ресурси; добровільні внески;

страхові фонди; іноземні надходження й інвестиції та інші.

Протягом 2011-2014 pp. у зведеному бюджеті України передбачалося

поступове зростання загальної суми надходжень екологічних платежів в

середньому на 1,4 млрд. грн. щорічно. Однак, фактичні надходження

екологічних платежів тільки в 2011 році перевищили планові на 17,8%. У

наступні роки спостерігається хронічне невиконання планових завдань.

Найбільшу частку серед екоресурсних надходжень займають збори

за використання природних ресурсів (більше 70%), друге місце займають

рентні платежі, на третьому місці – надходження від збору за забруднення

навколишнього природного середовища. Це пов'язано з власне характером

стягування таких платежів. Тільки третина коштів екологічних фондів

сконцентрована в державному бюджеті, при цьому ця частка має стабільну

тенденцію до зростання - з 14,5% надходжень у 1998 році до 30,1% в 2013

році.

Витрати на охорону навколишнього середовища підприємств,

установ та організацій здійснюються за рахунок власних джерел і

193

поділяються на: поточні витрати, витрати на капітальний ремонт,

капітальні вкладення.

За спостереженнями, природоохоронні заходи здійснюються

підприємствами, організаціями та установами країни, в основному, за

рахунок власних коштів і складають 96% від загальної суми витрат на

капітальний ремонт основних виробничих фондів природоохоронного

призначення та поточних витрат на природоохоронні заходи.

Інвестиції в природоохоронне будівництво є важливим чинником

зменшення забруднення навколишнього середовища, збереження наявних

природних ресурсів та запобігання екологічних криз. Головним джерелом

фінансування інвестицій в основний капітал на охорону навколишнього

середовища та раціональне використання природних ресурсів залишаються

власні кошти підприємств та організацій. Із загального обсягу інвестицій

на охорону навколишнього середовища 19,7% становили кошти місцевих

бюджетів, 16,3% - державний бюджет. За рахунок інших джерел

фінансування здійснено у розмірі 6,0% всіх капіталовкладень.

Варто підкреслити, що основними недоліками фінансування охорони

навколишнього середовища є: нераціональне використання природних

ресурсів, нестабільність фінансування та його недостатність, відсутність

оперативного та ефективного реагування на динаміку економічних і

екологічних процесів у державі.

Особливу увагу слід приділяти питанням розвитку екологічного

страхування в Україні, яке є принципово новим методом формування

фінансових ресурсів для вирішення екологічних проблем у державі.

В якості перспектив розвитку фінансового забезпечення охорони

навколишнього середовища може бути створення так званого

«фінансового супермаркету», тобто структури, здатної представляти

потенційним клієнтам повний спектр необхідних фінансових послуг у

вигляді фонду регіону. Доведено, що наявність такого «супермаркету»

може сприяти поліпшенню фінансового забезпечення охорони

навколишнього природного середовища та поліпшенню використання

фінансових ресурсів.

Таким чином, виділені напрями вдосконалення фінансового

забезпечення охорони навколишнього природного середовища

сприятимуть підвищенню ефективності використання фінансових ресурсів

в області екології в Україні.

194

Секція ОКЕАНОЛОГІЇ ТА МОРСЬКОГО


Чеплак Л.І. ст.гр. ГО-33

Науковий керівник: Рубан І.Г. доц.

Кафедра океанології та морського природокористування

Супутникові методи спостереження за льодом

Зростаюча господарська діяльність в полярних регіонах викликає

нагальну необхідність організації на постійній основі моніторингу

крижаного покриву. Через важкодоступність полярних районів

використання традиційних контактних методів вимірювань утруднено, а в

ряді випадків просто неможливо. Стандартні океанографічні засоби

спостереження в цих районах не можуть бути основою моніторингу.

Організація кожною новою полярної гідрометеорологічної станції - справа

не тільки витратна і трудомістка, але ще й вимагає наявності

кваліфікованого персоналу, готового змінити звичні комфортні умови

життя на сувору обстановку Арктики. Вплив людського фактора в Арктиці

дуже велике, помилки при забезпеченні гідрометеорологічних прогнозів

можуть коштувати життя людей. Саме тому особливе значення для

моніторингу морського крижаного покриву в полярних районах набувають

дистанційні методи зондування.

Згуртованість льоду. Для оцінки згуртованості льоду на практиці

успішно застосовуються алгоритми автоматичної обробки даних

мікрохвильового пасивного зондування. Переваги використання СВЧ-

радіометрів для моніторингу морського льоду обумовлені значною

різницею в мікрохвильовому діапазоні в випромінювальної здатності

відкритої води і різних типів льоду, а також всепогодністю мікрохвильових

датчиків, їх здатністю вести вимірювання в будь-який час доби. СВЧ-

радіометри можуть здійснювати щоденний моніторинг параметрів

морського льоду, як в глобальному, так і в регіональному масштабі. Однак

на сьогоднішній день ці прилади мають мале просторовий дозвіл (6 × 4 км

- у лідируючого за цим параметром радіометра AMSR-E / Aqua). Цей факт

перешкоджає використанню мікрохвильових даних в регіональних цілях,

зокрема при забезпеченні льодового плавання.

Вік льоду. Супутникові спостереження в різних діапазонах спектру

дозволяють визначити віковий склад льоду - найважливішу

характеристику крижаного покриву. При цьому по зображеннях видимого

діапазону досвідчений льодовий експерт може при візуальному аналізі

визначити до 8 градацій розвитку (віку) льодів; причому ніласовие і молоді

льоди поділяються на кілька вікових градацій, а більш старі льоди

об'єднуються в одну категорію, що не розділяється по градаціях. За ІЧ-

195

зображень можуть бути визначені товщини ніласових, молодих і

однорічних тонких і середніх льодів. За радіолокаційним зображенням

дешифрируются старі льоди. В умовах Арктики в зимовий період

діагностувати віковий склад льодів можна шляхом спільного використання

ІЧ-і НВЧ-діапазонів.

Одним з методів об'єктивного оцінювання вікових градацій крижаного

покриву є метод нейронних мереж (НС) (Bogdanov, 2005; Hara et al., 1994),

широко застосовуваний при обробці даних дистанційного зондування

завдяки ряду переваг перед традиційно використовуваними статистичними

методами класифікації.

Дрейф льоду. Дрейф льоду визначають за допомогою інтерактивних або

автоматичних процедур, заснованих на використанні координат одних і

тих же опорних точок на послідовних супутникових зображеннях.

Визначення дрейфу льоду в інтерактивному режимі займає значний час і в

оперативній практиці не використовується. В автоматизованому режимі

для оцінки векторів дрейфу по послідовним супутниковим зображенням

використовуються такі методи: поліноміальний, крос-кореляційний,

гібридний, метод оптичного потоку.

Товщина льоду. Товщина льоду - один з найбільш важливих параметрів

крижаного покриву. Методів прямих вимірювань товщини льоду за

допомогою супутникових засобів не існує. Для визначення товщини льоду

за даними ШСЗ застосовуються непрямі методи, засновані або на

знайдених закономірностях між вимірюваними параметрами

(температурою поверхні льоду) і власне товщиною льоду, або на

обчисленні різниці в довжині шляху променя, що проходить до кордону

сніг-повітря і світла, відбитого безпосередньо від льодової поверхні. Груба

оцінка товщини льоду може бути отримана за супутниковими даними про

вік льоду, так як товщина льоду і його вік - два взаємопов'язаних

параметра.

Перспективи розвитку технологій моніторингу морських льодів залежать

також від ступеня розробленості льодових моделей, що дозволяють

прогнозувати короткострокові і довгострокові зміни параметрів крижаного

покриву (у тому числі моделі дрейфу льоду, дрейфу айсбергів, наростання

товщини льоду та ін.). У моделях повинна бути передбачена можливість

засвоєння супутникових даних. Прогностичний блок повинен стати

повноправною складовою технології моніторингу морських льодів.

196

Секція ПРИКЛАДНОЇ ЕКОЛОГІЇ

Михайленко В. І. ст. гр. Е - 31

Науковий керівник: Шаніна Т.П. к. х. н., доц.

Кафедра прикладної екології

СТІЙКІ ОРГАНІЧНІ ЗАБРУДНЮЮЧІ РЕЧОВИНИ

Стійкі органічні забруднюючі речовини (СОЗР) - це клас високо

небезпечних хімічних забруднюючих речовин, що представляють собою

серйозну глобальну загрозу здоров'ю людини і навколишньому

середовищу.

На міжнародному рівні (в рамках ООН) основним правовим актом,

що встановлює норми з охорони навколишнього середовища і здоров'я

населення від впливу СОЗР, є Стокгольмська конвенція про СОЗР,

прийнята 22 травня 2001 року. Її основними цілями є: скорочення

використання СОЗР, припинення виробництва СОЗР, подальша повна

ліквідація промислово виробничих СОЗР, зменшення ненавмисно

утворених викидів СОЗР.

У Конвенції 2001 визначені перші 12 хімічних речовин, які

викликають особливу занепокоєність з точки зору впливу на навколишнє

середовище та здоров'я людини. У 2009 році до цих 12 речовинам було

додано ще 9 хімічних речовин. У квітні 2011 р. в групу СОЗР було

включено ще одна хімічна речовина.

СОЗР можна умовно поділити на 2 групи:

- Отримані цілеспрямовано (наприклад, пестициди)

- Побічні продукти деяких технологічних процесів (наприклад,

ненавмисне утворення і викид дибензо-п-діоксинів і дибензофуранів при

горінні органіки і хлору).

Джерелами ненавмисних викидів діоксинів можуть бути промислові

підприємства практично всіх галузей промисловості. Однак головне

правило, яке не можна забувати: діоксини утворюються тільки там, де

використовується хлор або інші галогени.

СОЗР широко представлені в навколишньому середовищі у всіх

регіонах світу. Особлива небезпека цих отрут полягає в тому, що вони

надзвичайно стійкі до хімічного і біологічного розкладання, зберігаються в

навколишньому середовищі протягом десятків років і безперешкодно

переносяться по харчових ланцюгах (водорості - планктон - риба - людина;

грунт - рослини - травоїдні тварини - людина). Перебуваючи в

навколишньому середовищі, СОЗР забруднюють продукти харчування, які

ми щодня споживаємо, особливо рибу, м'ясо, масло, сир. Коли люди їдять

їжу, забруднену СОЗР, ці хімічні речовини накопичуються в їх жирових

тканинах.

197

Забруднення грунту діоксинами призводить до знищення всіх живих

організмів, які у ній мешкають, що, в свою чергу, призводить до повної

втрати ґрунтом її природних властивостей.

Діоксини є універсальною клітинною отрутою і вражають всі види

тварин, більшість рослин і, на жаль, людину.

Нами проведено порівняння ГДК діоксинів в деяких середовищах

для США, Росії, Німеччини, Італії, Нідерландів та СРСР, отримані

наступні висновки:

- По ГДК в повітрі найсуворіші нормативи існують у США та Італії,

менш суворі - в Росії та СРСР (причому СРСР - суворіше), відсутня

норматив по ГДКмр в Росії та Нідерландах, вміст діоксинів в повітрі не

нормувалося в Німеччині та СРСР.

- Зміст діоксинів у відхідних газах МСЗ нормується в Німеччині,

Італії та Нідерландах і не нормується в інших країнах.

- Не нормується присутність діоксинів у воді тільки в Нідерландах,

найсуворіший ГДК - в США, найменш суворий - СРСР.

- В 1991 р відсутнє нормування вміст діоксинів в с/г угіддях тільки в

Росії та СРСР, в цей же час найсуворіші нормативи існували в США та

Німеччині, менш суворі - в Італії та Нідерландах.

- У продуктах харчування присутність діоксинів нормується тільки в

Росії та СРСР (крім м'яса), причому ГДК для риби в 8 разів жорсткіше в

Росії, ніж в СРСР. Також нами проведено аналіз чинного законодавства

про правове регулювання поводження з СОЗР. Він показує наступне:

З 4-х розглянутих країн - Китай, Азербайджан, Білорусь і Україна,

найбільш ефективне правове регулювання здійснюється в Китаї:

створюються документи і стандарти з нормування СОЗР, а також

вдосконалення вже наявної бази з нормування СОЗР.

У Республіці Білорусь також розробляється нормативна база по

СОЗР, приймаються відповідні закони щодо викидів, що містять СОЗР,

виконується план Національний план виконання зобов'язань, прийнятих

Республікою Білорусь щодо реалізації положень Стокгольмської конвенції

про стійкі органічні забруднювачі, в 2007- 2010 роках та на період до 2028

року. У Республіці Азербайджан спостерігається впровадження

Стокгольмської конвенції з СОЗР в політику держави: оновлена

нормативно-методична база в частині моніторингу небезпечних хімікатів,

розроблені документи з інвентаризації поводженню з ПХБ.

На жаль, аналіз чинного законодавства України про правове

регулювання поводження з СОЗР показує відсутність окремої нормативної

бази щодо поводження з СОЗР в Україні. Згадки про СОЗР зустрічаються

лише в загальних нормативних актах про поводження з відходами. Саме

тому питання правового регулювання поводження з СОЗР в Україні дуже

актуальне. Розробка нормативної бази щодо поводження з СОЗР має стати

одним з пріоритетних напрямків екологічної політики України.

198

Красовська Л. О., ст. гр. Е-25

Науковий керівник: Фролова Н.М. ст. викладач


ПРИЧИНИ ФОРМУВАННЯ ФОТОХІМІЧНОГО СМОГУ ТА ЙОГО

НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ

Фотохімічний смог-вторинне забруднення атмосфери, яке вперше

було помічено ще у 1940-1950-х роках у Лос-Анджелесі.Вуглеводень і

діоксид азоту під сильними ультрафіолетовими променями сонця

утворюють органічні сполуки подразнюючого характеру, цей процес

називається фотохімічною реакцією, внаслідок чого з'являється токсичний

смог.Через температурні інверсії смог висить над містом і не розсіюється.

Видима неозброєним оком туманність їдких газів, характерна для таких

крупних міст, як Лос-Анджелес та Мехіко.

Факторами, які впливають на утворення і стійкість смогу є -

температурні інверсії в атмосфері, велика кількість автомобільного

транспорту, сильне сонячне опромінення та негативні форми рельєфу, що

збільшує концентрацію забруднюючих речовин в приземній частині

атмосфери.Основними компонентами фотохімічного смогу є озон, а

додатковими - оксид вуглецю, оксиди азоту, ПАН та інші.

Під час утворення такого смогу значно погіршується видимість,

особливо вздовж автомобільних трас.Характерною особливістю

фотохімічного смогу є здатність його викликати подразнення очей. Це

зумовлено виникненням у повітрі сльозоточивого газу –

пероксиоацетилнітрату (СН3СOONO2). Також смог супроводжується

неприємним запахом, у людей виникає запалення слизових оболонок носа і

горла, загострюються легеневі захворювання, висушує захисні оболонки

носа і глотки, може викликати алергію та астму, впливає на здатність

організму боротися з інфекцією, збільшуючи сприйнятливість до хвороб,

може навіть викликати рак, адже ПАН має канцерогенну дію.

Госпіталізація та смертельні випадки збільшуються в періоди, коли рівень

озону є високим.Особливо сприятливі до впливу смогу діти та люди

похилого віку.

Фотохімічний смог негативно впливає на рослини, хоча саме

рослини є найбільш ефективним засобом захисту від нього в містах.

Фотохімічний смог є причиною зменшення інтенсивності фотосинтезу, що

може стати причиною їх деградації. Ознакою того, що рослина зазнала

впливу фотохімічного смогу є набряки листя, поява на них плям та білого

нальоту, зміна кольору на бронзовий або сріблястий відтінок.

199

Дрозда К., ст.гр. Е-23

Науковий керівник: Катеруша О.В. асистент


МОЖДИВІ НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ ВИКОРИСТАННЯ

ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ З ГЕНЕТИЧНО МОДИФІКОВАНИХ

ОРГАНІЗМІВ

ГМО — організми, генетичний матеріал яких був змінений за

допомогою методів генної інженерії. Новi технології дозволяють

переносити гени між видами, надаючи організмові нових властивостей. Їх

застосовують як у науково-дослідних цілях так і в господарських з метою

отримання організмів із якостями, які важко або неможливо отримати

методами класичної селекції.

У 1987 році вперше шляхом генетичних модифікацій було отримано

помідор, стійкий до вірусних інфекцій. У 1992 р. в Китаї почали

вирощувати тютюн, який мiг протистояти шкідливим комахам. Але

початок масового виробництва ГМ продуктів вiдбувся в 1994 р., коли в

США з'явилися помідори сорту Flavr Savr, які не псувалися під час

перевезення. Це помідори з відкладеним дозріванням, які зберігаються до

півроку при температурі 14-16 °С. Дозрівання відбувається при кімнатнiй

температурi. Тому саме 1994 рік вважається офіційним роком народження

ГМ-продуктів. Як результат численних генетичних випробувань, зараз

існує картопля, яка містить гени земляної бактерії, що вбиває

колорадського жука, стійка до засух пшениця, в яку вживили ген

скорпіона, помідори з генами морської камбали, соя та полуниця з генами

бактерій. Серед виробників, викритих Грінпісом у використанні ГМО, такі

всесвітньовідомі компанії, як: Nestle, Danone, Kraft, Coca Cola тощо.

Найпоширеніші ГМ культури – це соя, кукурудза, пшениця, буряк, тютюн,

бавовна, ріпак, картопля, полуниця тощо. Зокрема, трансгенну сою

використовують при виробництві фаст-фуду (МакДоналдс), згущеного

молока, кетчупів і соусів (Heinz Foods), а також часто додають до

кондитерських та мˊясних виробів.

В Європі діє норма вмісту ГМО в продуктах - не більше 0,9%, в Японії

- 5%, в США - 10%. Причому в багатьох країнах маркування товарів з

ГМО є обов'язковим. На початку лютого 2009 року Кабміном України було

затверджено порядок реєстрації продукції з ГМО. Весь імпорт повинен

проходити відповідну експертизу, причому безпосередньо на кордоні. У

разі перевищення в продукції європейської норми вмісту ГМО 0,9% - їй

буде відмовлено у ввезенні. Проте, на практиці, даний закон, на жаль,

рідко виконується. Сам по собі трансген, з'їдений людиною, ніякої видимої

шкоди не наносить, бо вбудуватися в генний код людей не може. Він може

лише блукати по організму і провокувати синтез білків.

200

Секція УКРАЇНОЗНАВСТВА ТА СОЦІАЛЬНИХ НАУК

Михайленко В.І. ст. гр. Е – 31 Науковий керівник: Бубнов I.В., к.iст.н., доцент Кафедра українознавства та соціальних наук

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПОЛІТИЧНІ ШЛЯХИ

ЇХ ВИРІШЕННЯ

Головними критеріями, за якими визначаються глобальні екологічні проблеми є: ці проблеми створюють загрозу для виживання людства, вони є спільними для всіх соціально-політичних сил у будь-якій державі, задля їх вирішення необхідні комплексні спільної дії всіх країн світу.

Роль політики у вирішенні глобальних екологічних проблемах неможливо переоцінити. Наприклад, така проблема як незворотні кліматичні зміни, пов’язані із життєдіяльністю людини, яка на перший погляд має суто екологічну спрямованість, на практиці завжди набуває ще й політичного характеру. Якщо підвищення температури призведе до танення льодовиків, то рівень води у морі значно підвищиться, тобто зменшиться площа суші. Це призведе до затоплення міст, які знаходяться на невеликій висоті від рівня моря. Це, у свою чергу, стане причиною масової міграції у сусідні міста або держави. Далі – проблема з розселенням мігрантів та їх працевлаштуванням. Може з’явитися проблема перенаселення окремих міст. Отже, екологічні проблеми можуть стати причиною багатьох політичних проблем. Це дає підстави стверджувати, що глобальні екологічні проблеми потребують пошуку, в тому числі, й політичних шляхів їх вирішення.

Можна виділили такі шляхи політичного вирішення екологічних проблем на державному рівні:

формування нового еколого-правового світогляду, основою якого може стати вчення про ноосферу;

формування сучасного екологічного законодавства; створення оптимальної системи органів державного управління природокористуванням і охорони навколишнього середовища;

забезпечення системного фінансування заходів щодо забезпечення раціонального природокористування і охорони навколишнього середовища;

залучення до природоохоронної діяльності широких верств населення; екологічне виховання та підготовка фахівців-екологів.

Безумовно, прийняття рішень на законодавчому рівні є дуже важливим кроком до вирішення глобальних екологічних проблем сучасності. Але головною рушійною силою у політичному вирішенні екологічних проблем має стати підключення громадських мас, підготовка висококваліфікованих фахівців-екологів та поширення екологічної думки і культури в суспільстві.

201

Михальчук К.В. ст. гр. ЕТ-38

Науковий керівник: Бубнов I.В., к.iст.н., доцент

Кафедра українознавства та соціальних наук

ФОРМУВАННЯ ПОЛIТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МОЛОДI

Звернення до проблеми політичної культури молоді зумовлене низкою

важливих обставин. По-перше, сучасний етап розвитку українського

суспільства, який характеризується продовженням трансформаційних

процесів у сфері суспільних цінностей та iдеалiв, викликає модифiкацiї

глибинних взаємовідносин людини з державою, владою, політикою i

призводить до значних змiн у перебiгу та формах становлення полiтичної

культури особистості.

По-друге, у молодiжному середовищi останнiм часом спостерiгається

переоцiнка суспiльних та культурних цiнностей попереднiх поколiнь,

переривання послiдовностi у передачi coцiокультурного та полiтичного

досвiду, що призводить до загальної цiннiсно-нормативної кризи та

iдеологiчного вакууму. Все це висуває пiдвищенi вимоги до молодої

людини як суб’єкта сoцiально-полiтичного буття, тому виникає

необхiднiсть у створеннi нових моделей полiтичної поведiнки та власної

системи цiнностей.

По-третє, у сучасних умовах рiзноманiтностi полiтичного спектра

суспiльного життя, в умовах багатопартiйностi проблема формування

цiлеспрямованої дiйової позицiї молодi в розбудовi полiтичних iнституцiй

набуває особливого значення. У молодому вiцi вiдбувається трансформацiя

емоцiйного ставлення до полiтичного життя суспiльства у його дiйово-

практичну реалiзацiю, а також усвiдомлення змiстовних аспектiв

полiтичної дiяльностi суспiльних iнститутiв зi спробою визначення власної

полiтичної позицiї стосовно них.

Незважаючи на значну кiлькiсть напрямiв i пiдходiв, якi пояснюють

змiст, сутнiсть та особливостi прояву полiтичної культури особистостi,

розробка цiєї проблеми є недостатньою i потребує переосмислення

дослiдженого ранiше та поглибленого розгляду окремих аспектiв цiєї

проблеми.

Сьогодення висуває певнi вимоги до української молодi. У першу

чергу – це усвiдомлення необхiдностi активної життєвої позицiї. Тому

особливого значення набуває формування демократичного типу полiтичної

культури молодi, яка б вiдповiдала сучасним запитам.

Слiд зазначити, що на розвиток української полiтичної культури

надзвичайно негативно вплинули багатовiкова бездержавнiсть;

розчленування в минулому територiї України кiлькома державами з рiзною

культурою та полiтичними системами; денацiоналiзацiя провiдної верстви

українського народу; брак сильної нацiонально свiдомої середньої верстви

202

- фахової iнтелiгенцiї, управлiнцiв, пiдприємцiв; систематичне винищення

кращих представників українського народу протягом вiкiв.

Але саме сьогоднi склалися умови, якi сприяють кардинальному

оновленню полiтичної свiдомостi населення України. В суспiльствi

відбулися значнi змiни, свiдомiсть нової генерацiї українцiв здатна

сприйняти i засвоїти новi зразки i норми полiтичної поведiнки. Головним

завданням, що постало перед суспiльством на данному етапi – не втратити

нинiшнiх можливостей для розвитку нового полiтичного мислення i

полiтичної культури. Тому надзвичайно важливою є робота фахiвцiв у

цьому напрямку – полiтологiв, фiлософiв, соцiологiв, iсторикiв.

Iснує кiлька факторiв, що формують полiтичну культуру: зовнiшнє

оточення країни, певнi подiї її внутрiшнього життя, держава, партiї, засоби

масової iнформацiї, сiм’я, школа, церква, нацiональна елiта.

Проблема формування полiтичної культури повинна вирiшуватися i

на загальнодержавному рiвнi. Доречним є розроблення i здiйснення

нацiональної програми розвитку полiтичної культури, яка б включала в

себе:

засвоєння громадянами знань про свої права i обов’язки, про виборчий процес;

використання досвiду європейських країн у галузi полiтичної освiти;

роз’яснення населенню державної полiтики України. Отже, надзвичайно актуальною проблемою, що постає перед нашим

суспiльством є формування полiтичної свiдомостi, культури та активностi

молодi на основi iдей нацiонального духовного вiдродження української

держави. Як нiколи ранiше, українське суспiльство вiдчуває необхiднiсть

участi молодi у державотворчих процесах, влиття нових творчих сил та

iдей, якi спроможна привнести лише нова генерацiя. Звичайно, йдеться не

про суцiльну полiтизацiю молодi, як це зазвичай буває при тоталiтарних

режимах.

Прагення побудувати дійсно демократичне суспiльство вимагає

здiйснення комплексних заходiв щодо розвитку полiтичного мислення i

культури молодого поколiння на всiх рiвнях функцiонування суспiльства:

забезпечення рiвня полiтичної освiченостi, необхiдного для сприйняття демократичних iдеалiв i норм, для об’єктивного аналiзу полiтичних

процесів;

необхiдно забезпечити доступ до отримання знань в соцiально-

полiтичнiй сферi через публiкацiю актуальних наукових праць вiтчизняних

i зарубiжних вчених;

враховуючи тезу, що будь-яка держава ставить за мету виховання такого

громадянина, який пiдтримує суспiльно-полiтичнi процеси, що в нiй

розвиваються, необхiдно зробити наголос на нацiонально-патрiотичному

вихованні молодi.

203

Трандафіл М.Ф. ст. гр. ЕТ – 38

Науковий керівник: к.іст. н., доц. Бубнов І.В.


ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЕЛІТИ

Великі надії в Україні з перших років незалежності покладалися на

«нову» українську еліту, яка від початку почала формуватися переважно як

носій національно-культурних ідей і цінностей. За таких обставин

потенційно наріжним каменем творення новітньої української держави

мала стати тисячоліттями нереалізована національна ідея. Але реалії

процесу формування політичної еліти сучасної України виявилися іншими.

Політичні еліти після проголошення незалежності не змогли знайти

консенсусу стосовно шляхів досягнення стратегічної мети. Націонал-

патріотично налаштована еліта в переважній більшості не мала досвіду

державного управління і зрештою зосередилася на ствердженні

формальних ознак державності, включаючи топоніміку. Головним її

гаслом було: «спочатку побудуємо незалежну Україну, а потім - займемося

економікою, демократією, правами людини».

Значна частина лівої політичної еліти, на відміну від своїх колег із

реформованих комуністичних партій країн Центральної Європи та Балтії,

не сприйняла ідеї незалежності України, побудови демократичної держави

та ринкової економіки, орієнтуючись на відновлення СРСР та

соціалістичного ладу.

Час був втрачений переважно на боротьбу різних політичних сил за

владу, яка диктувалася переважно економічними інтересами та точилася

навколо питання про те, яка група політичної еліти контролюватиме

доступ до розподілу економічних і фінансових ресурсів країни і

здійснюватиме приватизацію національного надбання. Отже, в Україні не

відбулася зміна «критичної маси» політичної еліти.

Серед осіб, які протягом 1991-2003 рр. призначалися на найбільш

впливові посади в системі влади (прем'єр, віце-прем'єр, секретар Ради

національної безпеки і оборони, глава адміністрації Президента), вихідці з

партійної, радянської, господарської і комсомольської номенклатури

радянських часів становлять 73%, а серед осіб, які з 1995 р. займали (або

займають) посади голів обласних державних адміністрацій - майже 80%.

Що стосується її бюрократичної складової, то, за даними Національного

інституту стратегічних досліджень (НІСД), 52% та 46% керівного складу

місцевих і центральних органів влади України, відповідно, перебували на

державній службі ще за радянських часів.

Ще однією складовою політичної еліти України стали представники

«нової буржуазії». Для неї українська державність була винятково бізнес-

проектом, можливістю участі в приватизації національного надбання, про

204

патріотизм не йшлося. Відчутним був у формуванні нової еліти і

кримінальний чинник.

У результаті склалася «гримуча суміш», симбіоз двох моралей: старої,

компартійної, з її принципом схиляння перед вищими і зневагою до

нижчих, та авантюрної моралі «нової буржуазії» з її зневагою до закону.

Така політична еліта виявила себе надзвичайно ефективною в

досягненні власної мети, про ще виразно свідчить, наприклад,

реалізований в Україні механізм приватизації. Нова еліта відмінно

виробляє стратегію для власного бізнесу, за якою розрив у доходах

невеликої групи наближених до влади олігархів, що контролює найбільш

прибуткові підприємства, і більшості громадян сягнув розміру прірви.

Сучасній українській еліті будь-якого рівня властиві майже всі ті ж

самі якості, що були притаманні колишній компартійний еліті (України,

СРСР), а саме: чванство, самовпевненість, відірваність від народу,

невміння спілкуватися з ним. Причина суспільної неефективності сучасної

української політичної еліти – не у відсутності знань і вмінь, а в тому, що

вона не має потреби брати до уваги інтереси суспільства. Така потреба

може диктуватися або моральними засадами еліти, або механізмами її

політичної відповідальності, або тиском громадянського суспільства.

Мораль колишньої номенклатури та нової буржуазії такої чесноти, як

служіння суспільству, не передбачає, а двох останніх чинників в Україні

поки що немає.

Політична еліта, яка представляє інтереси фінансово-промислових

груп, насамперед, крупних, поставлена перед питанням: як гарантувати

недоторканність бізнесу і власності як від переділу, так і надмірного

втручання влади? Частина бізнес-еліти розуміє переваги правових гарантій

над силовими і готова «грати за правилами», а політичної еліти – готова

встановити ці правила.

Останнім часом стала поступово формуватися хоч і слабка, але

постійна тенденція до омолодження політичної еліти. До неї поступово

інтегрується молодь, яка отримала освіту за кордоном, поділяє

демократичні цінності, готова і здатна сприяти їх утвердженню в Україні.

Водночас влада дедалі меншою мірою гарантує досягнення винятково

власних цілей політичної еліти. Про це свідчить та обставина, що

правлячій еліті доводиться дедалі більших зусиль докладати задля

забезпечення, наприклад, потрібних результатів виборів. Окремі

представники політичної еліти, як правлячої, так і опозиційної, починають

розуміти, що перегравати опонента у певному сенсі вигідніше не за

рахунок підкупу колег і електорату та купівлі «брудних технологій», а за

рахунок підвищення добробуту громадян.

Такій еволюції влади у напрямку врахування суспільних інтересів

повинна сприяти активізація опозиційних сил, діяльності неурядових

громадських організацій, робота незалежних та опозиційних ЗМІ.

205

Аксьонова А.Е., ст. гр. Е-13

Науковий керівник: Влялько В.А., ст. викл.


ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО- ОДИН З ЛІДЕРІВ ЦЕНТРАЛЬНОЇ

РАДИ, УНР.

ЙОГО РОЛЬ В УКРАЇНСЬКІЙ РЕВОЛЮЦІЇ

Володимир Кирилович Винниченко широко відомий як видатний

письменник, творець нової української прози і яскравий політичний діяч

часів революції та громадянської війни. Він відомий своєю революційною

діяльністю, метою відтворити українську державність та автономію,

незалежність українського народу. Його політична кар’єра стрімко зросла

до провідної ролі. Від звичайного члена УСДРП до його голови.

Мета роботи: дослідити роль Володимира Винниченка у створенні

української державності, визначити його політично-революційну

діяльність.

Історики оцінюють творчість Володимира Винниченко досить

неоднозначно:

- одна з крайніх точок зору сучасної історіографії: В. Винниченко-

політик – то алогізм, неприродність, справжня біда для української нації;

- є й ті, хто оцінює світоглядні орієнтації і громадсько-політичні зусилля

В. Винниченка як прикрі помилки, які сьогодні можна зрозуміти й

вибачити;

- також, залишається коло тих, хто вважає В. Винниченка одним із

найвизначніших громадсько-політичних діячів усього ХХ століття,

історичною особистістю, якій нинішнє покоління має незмінно складати

високу шану за неоціненний персональний внесок у істотне наближення до

реалізації української ідеї, у національний і соціальний прогрес Вітчизни.

На перший погляд, мало не у всіх суспільно-значимих починаннях В.

Винниченко зазнав невдач, не зміг довести до логічного завершення,

втілення в життя бодай якогось масштабного задуму.

Так і не досягнувши програмної мети, зійшла з політичної арени Українська соціал-демократична робітнича партія, біля витоків якої

стояв, а потім тривалий час був лідером В. Винниченко.

Не змогла завоювати високого авторитету створена ним Закордонна організація Української Комуністичної партії.

Гірким виявився фінал Центральної Ради, у критичний для

Української революції і Української Народної Республіки момент –

у січні 1918 р. – він залишив головування в Генеральному

Секретаріаті – першому національному уряді ХХ століття. Як

керівник виконавчого органу Центральної Ради В.Винниченко у

206

другій половині 1917 року припустився безлічі помилок і не виявив

належних управлінських здібностей. Центральна Рада на чолі з

Винниченком проголосила Українську Народну Республіку (УНР).

Генеральний секретаріат, очолюваний В.Винниченком, було

перетворено на Раду Народних Міністрів УНР (ІІІ універсал). Але

перейменування вищого органу української виконавчої влади не

зробило його працю більш продуктивною.

Мало результативними, а то й значною мірою невдалими виявилися

переговори з Тимчасовим урядом, коли делегації до Петрограда

очолював В. Винниченко. Довелося відмовитися від автономістсько-

федералістського курсу, не судилося йому довго очолювати

Директорію УНР, а замість планів створення Української

Республіки Трудового Народу на основі трудових рад запанував

режим отаманщини, що дестабілізував державність із середини і не

зміг протистояти натиску радянської влади. Ситуація

загострювалася особистим антагонізмом між В.Винниченком та

С.Петлюрою, який прагнув стати одноосібним керівником

українського національно-радикального руху, відсуваючи голову

Директорії на другий план. Багато істориків звинувачують

Винниченка у знищенні гетьманського режиму.

Не збулися плани союзу УНР з радянською Росією проти

імперіалістичного світу, не вдалося домовитися про умови співпраці

з партійно-радянським керівництвом УСРР у 1920 р.

Вже наприкінці своєї невдалої політичної кар’єри Володимир

Кирилович Винниченко залишає будь-яку політичну діяльність і говорить:

«Нехай український обиватель говорить і думає, що йому хочеться, я їду за

кордон, обтрушую з себе всякий порох політики, обгороджуюсь книжками

й поринаю в своє справжнє, єдине діло — літературу… Тут у

соціалістичній совєтській Росії я ховаю свою 18-літню соціалістичну

політичну діяльність. Я їду, як письменник, а як політик я всією душею

хочу померти».

Але незважаючи на всі ці поразки ми не можемо звинувачувати

Винниченка в поразці української революції, бо яка б не була, то є все одно

революція, яка призвела до прогресу, відродження національної свідомості

та української ідеї. Перш за все Володимир Винниченко виступає перед

нами українцем та справжнім патріотом, який намагається втілити ідею

української державності у реальність. Ми не можемо применшувати

заслуги Винниченка перед українською нацією. Якби не він, то не була б

проголошена українська автономія, не існувало би чотирьох універсалів

Центральної ради, не було б тритомної мемуарної праці «Відродження

нації».

207

Ґортен А.Г., ст.гр. Е-15

Науковий керівник: Влялько В.А.,ст. викл.


ЗАСЕЛЕННЯ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР`Я Й ПРИАЗОВ`Я.

ЗАСНУВАННЯ НОВИХ МІСТ: ОДЕСИ, МИКОЛАЄВА, ХЕРСОНА,

МАРІУПОЛЯ, КАТЕРИНОСЛАВА.

МІСЦЕ ОДЕСИ В РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ Й КУЛЬТУРИ

ПІВДНЯ УКРАЇНИ

В найдавніші часи, на території Північного Причорномор'я і Приазов'я,

виникли та деякий час існували рабовласницькі держави у вигляді

античних міст-полісів, а також державних утворень кочових народів. Тип

названих держав був рабовласницький. Формами правління були

аристократична республіка і деспотична монархія.

Найдавнішим на території України було грецьке поселення на острові

Березань, засноване в VII столітті до н. е. Найбільшими грецькими

колоніями в Причорномор'ї були Ольвія (біля села Парутиного, на правому

березі Бузького лиману),Тіра (на місці сучасного Білгорода-

Дністровського), Кер- кінітида (на місці сучасної Євпаторії), Херсонес (на

території сучасного Севастополя), Феодосія, Пантікапей (на місці сучасної

Керчі). Деякі грецькі міста продовжили своє існування, зокрема Херсонес

(Корсунь руських літописів) остаточно був зруйнований 1399 року, а

Білгород-Дністровський ЮНЕСКО віднесло до 10 найдавніших міст світу з

безперервним існуванням.

Іншим різновидом держав північного Причорномор'я і Приазов'я були

державні утворення іранських племен, скіфів, сарматів, аланів, роксоланів.

Починаючи з VII століття до н.е. вони заселяли сучасну територію

українських степів: скіфи (VII - III століття до н.е.),сармати (сер III ст. до

н.е. – до II ст.), алани (II-III ст.), німецькі готи (II-IV ст.), гуни (бл. 370 р.),

тюркські болгари (наприкінці V - початку VI ст.), хазари(до кінця VII ст.),

мадяри (поч. IХ ст.), печеніги (наприкінці ІХ ст.), половці (наприкінці ХI

ст.), монголо-татари (з 20 — 40-х рр. XIII ст. до 1481р.), турки (ХV ст.).

Основне населення періоду XIV-XIX століть - кримські татари, ногаї і

турки (османи). Після включення до складу Російської імперії (при

Катерині II) вільні степові землі були заселені вихідцями з центральних

областей Великоросії, з правобережної та лівобережної України

(Малоросії), а також іноземними колоністами, серед яких переважали

німці, євреї, греки й болгари. З кінця XVIII століття більша частина

Північного Причорномор'я становить Новоросію та заселяється росіянами

й українцями, частиною євреїв, румунами, болгарами, циганами, сербами.

Після розпаду СРСР більша частина цього багатого історією регіону

входить до складу України, Росії дістається частина Приазов'я.

208

Перші відомі поселення на теренах сучасної Миколаївської області

з'явилися на берегах річок Південний Буг та Інгул (у середній течії)

наприкінці пізнього палеоліту (близько 20 тис. років тому. За офіційними

даними Миколаїв засновано 1789 р.

Місто Херсон було засновано Указом Катерини ІІ від 18 червня 1778 р.

Виявлені в різних районах міста поховання та речові знахідки свідчать про

перебування тут людини вже в епоху міді й бронзи (III-II тис. до н.е. У

період Київської Русі (IX-XII ст.) тут по річці проходив шлях «із варяг у

греки», який слов'яни використовували в торгових цілях.

Офіційна історія Катеринослава розпочалась у 1776 році, коли було

затверджено план будівництва міста на річці Кільчень. Цей Катеринослав

опісля називався Першим (Катеринослав І), Лівобережним, Кільченським.

Урочисте заснування імператрицею собору відбулося 9 травня 1787 р.

Будівельники встигли закласти величезний фундамент (нині — Жовтнева

площа Дніпропетровська). У 1926 р. Катеринослав було перейменовано на

Дніпропетровськ (на честь видатного діяча комуністичної партії Г. І.

Петровського).

Перше твердження свідчить, що Маріуполь заснований в 1780 р.

греками, що переселилися з Криму; друге датує заснування міста 1778 р. і

приписує цю подію Азовському губернатору В. А. Черткову; третє

стверджує, що місто засноване набагато раніше запорізькими козаками.

Автори сучасних версій датою заснування міста вважають дату ордера

Потьомкіна від 29.09.1779, або дату підписання Катериною II карти

Маріупольського повіту.

Перші поселення на території сучасного міста Одеси були засновані

близько VI століття до н.е. - III століття н.е. давньогрецькими

мореплавцями. Згодом цю місцевість заселила Ногайська орда, яка через

якийсь час влилася у Золоту орду. Приблизно 1324 року узбережжя

захопило Велике князівство Литовське. Саме у той час було засновано

фортецю та селище Коцюбіїв (Хаджибей). 1789 року його було завойовано

російськими військами разом із чорноморськими козаками під

керівництвом Хосе де Рібаса, а 1794 року Одеса отримала статус міста.

Одеса — один з головних економічних центрів України, що поєднує в

собі найбільший морський порт, розвинену промисловість, курортно-

рекреаційний комплекс, транспортну, фінансову та соціальну

інфраструктуру. Місто забезпечене висококваліфікованою робочою силою,

що володіє іноземними мовами. Це дозволяє розвивати в Одесі бізнес з

високими стандартами та вимогами до трудових ресурсів. У цьому

припортовому місті існує безліч театрів та музеїв, які мають багаторічну

історію. Одеса — одне з перших українських міст де з'явився

кінематограф, народилося і закарбувалося у вітчизняній та світовій історії

велике сузір’я талановитих людей - художників, письменників, музикантів,

архітекторів, громадських діячів тощо.

209

Ільїна В.О. ст. гр. Е-16

Науковий керівник: Влялько В.А. ст. викл.


НІМЕЦЬКИЙ ОКУПАЦІЙНИЙ РЕЖИМ І АНТИНАЦИСЬКИЙ

ОПІР В УКРАЇНІ. НЕОДНОЗНАЧНІСТЬ ОЦІНОК

ДІЯЛЬНОСТІ ОУН-УПА

Головним завданням німецької влади була експлуатація ресурсів

окупованих районів для потреб німецької промисловості і армії.

17 липня 1941 p. декретом Гітлера було створено міністерство Рейху

для окупованих районів Сходу на чолі з А.Розенбергом

1 серпня 1941 p. з території західноукраїнських земель був створений

дистрикт «Галичина».

20 серпня 1941 p. декретом фюрера був утворений рейхскомісаріат

України. Очолив рейхскомісаріат Е.Кох з штаб-квартирою у м.Рівне.

Вводилася обов'язкова примусова (рабська) праця як для дорослого

населення, так і підлітків.

Рух опору на захопленій вермахтом території України розпочався з

перших днів становлення окупаційного режиму.

У період 1941—1944 pp. у радянському партизанському русі України

діяло 46 партизанських з'єднань, близько 2 тис. загонів та диверсійно-

розвідувальних груп, в яких нараховувалось майже 500 тис. бійців і

командирів.

Радянські партизани і підпільники, використовуючи тактику

активних бойових дій, рейкової війни, диверсій, саботажу, зробили

вагомий внесок у розгром загарбників, ліквідацію окупаційної

адміністрації та її прибічників, у визволенні разом з частинами Червоної

армії значної кількості міст і сіл України.

Організація українських націоналістів (ОУН) виникла внаслідок

об'єднання Української Військової Організації (УВО) та декількох

студентських націоналістичних спілок.

Прагнення українських націоналістів — скористатися війною між

Німеччиною і СРСР і домогтися створення незалежної Української

держави.

Ділилась на ОУН-Б під керівництвом С.Бандери та ОУН-М на чолі з

А. Мельником.

ОУН-Б прийняла акт відновлення Української держави, а також

декрет, яким першого заступника С.Бандери, Я.Стецька було призначено

головою уряду.

15 вересня 1941 p. німецькі репресивні органи провели масові

арешти членів ОУН-Б.

210

Представниками ОУН були підготовлені меморандуми від 14 січня

1942 р. на ім'я Гітлера і від 10 січня 1942 р. на ім'я рейхскомісара України

Коха, в яких вкотре пропонувалось співробітництво при умові визнання за

українцями права на свою державність. Всі ці звернення залишились без

відповіді.

Перші партизанські загони українських націоналістів виникли на

Поліссі та Волині й спочатку не були пов'язані з ОУН.

Наприкінці 1942 р. ОУН вирішила сформувати великі партизанські

сили, поклавши тим самим початок регулярної українській армії.

Так від літа 1942 р. почали діяти перші повстанські загони, які

пізніше дістали назву Української Повстанської Армії (УПА). Офіційною

датою створення УПА вважається 14 жовтня 1942 р.

Першим командиром УПА був Клячківський, а шефом штабу - Л.

Ступницький, начальником оперативного відділу - М. Омелюсік. Місцем

постою командування УПА була Костопільщина.

УПА ділився на: УПА-Північ, УПА-Захід, УПА-Південь,

індендантура й Укрaїнський Червоний Хрест, вишкільні курси; існували

старшинська школа «Дружинники».

За радянськими джерелами, восени 1944 р. УПА провела на Волині

800 рейдів, ліквідувала кілька тисяч радянських активістів.

Для знищення УПА більшовики спершу застосували масові

фронтальні бої й сутички. На поборювання УПА радянський уряд кинув

кілька дивізій військ НКВС.

Межовою датою дії УПА стала смерть головного командира УПА Р.

Шухевича. Проте обмежені дії УПА тривали до 1953, а за радянськими

джерелами до 1956, а за новими джерелами воїн УПА Ілько Беришин

залишався у підпіллі до 1991 р.

Епіцентром війни, ареною особливо жорстокого і кривавого

протиборства була Україна.

З перших днів зародження ОУН-УПА її діяльність мала не

регіональний, а всеукраїнський характер, що випливає насамперед з

політичної програми боротьби за відновлення самостійної України. Проте

ідеї ОУН, що містили в собі вузьконаціональні намагання, не були

прийняті більшістю українського народу.

Саме тому сучасна думка щодо діяльності ОУН-УПА розходиться.

Деякі люди вважають їх героями(I), інші ж навпаки - злодіями(II).

Кожен сам вирішує для себе як відноситись до діяльності ОУН-УПА.

Однак це все одно історія нашого народу, її не можливо викреслити, чи

просто забути. Не можливо заперечувати, що ОУН-УПА внесла не малий

вклад в розвиток держави, але їх методи, які вони використовували для

досягнення своїх цілей, були не просто жорстокими, а навіть жахливими,

іноді безрозсудними та непотрібними.

211

Клівець Є.О. ст. гр. Е-14

Науковий керівник: Влялько В.А. ст. викл.

Кафедра українознавства та соціології

ТЕОРІЇ ПОХОДЖЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Понад двадцять століть тому східні слов’яни створили свою першу

державу. Літописи та інші пам’ятки давньоруської літератури називають її

Руссю, або Руською землею, вчені-історики – Київською, або Давньою

Руссю. Вона належала до найбільших, найкультурніших, найрозвиненіших

економічно й політично держав середньовіччя. На величезному обширі від

Чорного до Білого морів, від Карпатських гір до Волги жили русичі. Вони

вирощували хліб і розводили худобу, мали розвинені ремесла й промисли,

а руські купці були відомі на торгах Багдада і Константинополя, Кракова й

Буди Великого Бултара й Ітилю. Могутньою, високорозвинутою й

цілісною була матеріальна й духовна культура Київської Русі. Її народ

зводив величні кам’яні храми й ошатні дерев’яні житла, створював могутні

фортифікаційні споруди свoїх великих і малих міст, будував на тисячі

верст захисні вали проти кочовиків. На весь світ славилися вироби

давньоруських майстрів. У Києві, а далі в Новгороді та інших містах Русі

складалися літописи, в яких описувалось славне минуле й аналізувалося

сучасне життя. Давньоруський народ творив свою усну історію у вигляді

переказів і легенд, дружинних пісень і билин, інших фольклорних

пам’яток. Київська Русь багато важила в політичному житті Європи і

Близького Сходу. З нею змушені були рахуватися візантійські імператори

й хозарські хагани. Протягом пів тисячоліття Давньоруська держава

затуляла собою європейський світ і Візантію від кочовиків. Київська Русь

зробила величезний внесок до світової історії ІХ-ХІІІ ст., тому інтерес до

неї не вщухає серед учених сучасного світу.

Джерелами відтворення історії Київської Русі є писемні й речові

(археологічні) пам’ятки. Головними писемними джерелами є літописи:

“Повість минул літ”, Київський, Галицько-Волинський, Новгородські,

Суздальський, Московський, Никонівський та ін. Чимало цінного додають

і інші писемні пам’ятки – кодекси й записи норм права, князівські земельні

грамоти, тощо.

Зараз у науці нема єдиної думки щодо походження Давньоруської

держави — Київської Русі. Існує декілька теорій:

Норманська теорія;Хозарська теорія;Панюркська теорія;Теорія

природно-історичного (автохтонного розвитку);Кельтська теорія

Не зовсім зрозуміле питання і про те, як утворилося Давньоруська

держава. Найдавніший літописний звіт «Повість временних літ» дає

підстави припускати, що в IX ст. Давньоруська держава була створена

варягами, хоча прямо в ній про це не говориться. Мова йде лише про те,

http://ua-referat.com/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%B8

http://ua-referat.com/%D0%9F%D1%80%D0%BE_%D0%A6%D0%B5

http://ua-referat.com/%D0%9C%D0%BE%D0%B2%D0%B0

212

що три варязьких князя прийшли на Русь і в 862 г . сіли на престоли:

Рюрик - у Новгороді, Трувор - в Ізборську (недалеко від Пскова), Синеус -

у Білоозері. Це літописна згадка була взята на озброєння ще в XVIII ст.

групою німецьких істориків, які працювали в Російській Академії наук та

розробили варязьку версію утворення Російської держави.

Головним спростуванням норманської теорії є досить високий рівень

соціального і політичного розвитку східного слов'янства в IX ст.

Давньоруська держава була підготовлено багатовіковим розвитком

східного слов'янства.

«Норманісти» вважали, що як державність, так і саму назву «Русь»

на київські землі принесли варяги — нормани, вихідці зі Скандинавії, які в

добу появи Давньоруської централізованої держави вели активну

військову, торгову й політичну діяльність.

«Антинорманісти» рішуче заперечували проти абсолютизації

«варязького фактора» в становленні державності русів і підкреслювали, що

слово «Русь» є слов'янського походження і жодним чином не стосується

варягів.

Уже московський князь Симеон Гордий (1340 — 1353) наважився

титулувати себе «великим князем всея Руси», хоча для цього не мав ніяких

реальних підстав. Після входження України-Русі до складу Московської

держави її, на противагу до останньої, що вперто іменувала себе

«Великоросією» або «Великою Росією», в офіційному діловодстві стали

називати «Малою Руссю» або «Малоросією». Цю невідповідність

усвідомлювали в Західній Європі, де стосовно Московської держави аж до

кін. XVII — поч. XVIII cm. вживалися переважно назви «Москва»,

«Московія» (а до її населення — «московити» ) і лише пізніше — «Росія»

(від грецької вимови терміну «Русь»), У той же час щодо України

застосовувалася її стара назва «Русь».

Отже, історично так склалося, що наша Батьківщина протягом

тривалого часу мала дві головні назви — Русь і Україна (не відразу

виникли й утверджувалися національні назви і в інших європейських

народів — французів, німців, англійців, італійців тощо).Перша з них тепер

уже стала історичною, а друга — остаточно утвердилась як національне

найменування. Вперше назва Україна (Окраина) зустрічається в 1187 р. у

Київському літописі в значенні «край», «земля» і стосувалася Середньої

Наддніпрянщини. У пізніших літописних звістках зустрічаються в тому ж

значенні згадки про Україну Галицьку, Волинську та ін. Поступово термін

«Україна», «Країна», «Вкраїна» персоніфікується і вживається як власна

назва всієї території, де проживав український етнос. Назва «Україна»

поширюється також в Європі, де, починаючи з другої пол. XVI ст., на

багатьох географічних мапах поряд зі старою назвою «Русь» зустрічається

нова назва «Україна».

http://ua-referat.com/%D0%A1%D1%96%D0%BB%D0%B8

213

Гергель К.Ю. ст. гр. ВБ-22

Науковий керівник: Кантаржи Н.І., ст.викл.


ЗАСОБИ АКТИВІЗАЦІЇ УВАГИ СЛУХАЧІВ ПІД ЧАС ВИСТУПУ

Діяльність людини, професія якого пов'язана з постійним

проголошенням промов, читанням лекцій і доповідей, просто немислима

без ґрунтовних знань принципів і правил ораторського мистецтва. До

числа таких людей ставляться професори, викладачі, прокурори, адвокати

та інші. Для них публічна мова - головна зброя.

Справжній оратор зобов'язаний вміти не тільки правильно говорити, він

повинен володіти майстерністю публічних виступів, тобто знати найбільш

досконалі методи побудови мови, осягнути мистецтво виголошення її,

вміти говорити стисло, вражаюче, образно. Мова йде не про те, щоб вміти

убогий зміст прикривати красивим викладом. Яскрава, цікава думка

повинна висловлюватися в хорошій формі. Це досягається постійним

вдосконаленням ораторського майстерності, вивченням кращих зразків

ораторського мистецтва і літератури в цій галузі знань.

Одна з важливих складових успішного виступу - вміння оратора

встановити зоровий контакт з аудиторією. Не можна починати виступ, не

встановивши емоційного і зорового контакту з аудиторією. Зоровий

контакт - це не тільки спосіб встановити відносини з аудиторією і донести

до неї необхідну інформацію, а й спосіб отримати зворотній зв'язок від

аудиторії: наскільки аудиторія зрозуміла сказане (може, треба щось

повторити), не стомлена чи аудиторія (може, потрібно зробити перерву);

чи цікава аудиторії тема (чи не час перейти до інших питань); чи цікаві

аудиторії ви (або пора змінити оратора).

Цьому допомагають такі загальні прийоми:

а) доброзичливість, яка виражається в усмішці, довірчому тоні голосу;

б) природність;

в) розкутість;

г) розмовний стиль викладу;

д) вільні жести і рухи.

Слухачі з напруженою увагою стежать за таким виступом, при якому

весь час розкривається новий зміст. Їх приваблює така побудова викладу, в

ході якого виникають питання, а відповіді на них народжуються в процесі

спільного пошуку або подальшого викладу. Підтримці уваги аудиторії

сприяє проблемна ситуація в мові, подача фактів або ідей в

протиставленні. Якщо виступ не містить нічого нового, воно не тільки

залишається без уваги, але і викликає у слухачів відчуття нудьги, досади

або навіть роздратування. Тому найважливіша умова підтримки уваги до

214

виступу - його змістовність, тобто нова, невідома слухачам інформація або

оригінальна інтерпретація відомих фактів, свіжі ідеї, аналіз проблеми.

Виклад має бути доступним, що багато в чому обумовлено культурою

мови оратора. Включення термінів, способи визначення понять

продумуються заздалегідь. Зробити виступ зрозумілим і дохідливим

допомагає використання прикладів та наочних посібників, художніх

засобів мови, раціональне поєднання теоретичних положень з фактами,

паузи для осмислення почутого.

Здатна заворожити слухачів виразність мови оратора - змінюється

інтонація, барвисті словесні образи, оригінальні порівняння, влучні

вислови. Крім того, підтримують увагу різноманітні прийоми викладу.

Діалогізація промови, питально-відповідний хід, звернення до слухачів

настільки ефективні, що здатні врятувати становище навіть у тому

випадку, коли аудиторія починає нудьгувати. Тут можна також порадити

застосовувати і драматизацію мовлення: емоційне і наочне зображення

відносяться до теми подій.

Досвідчені оратори, які чудово володіють темою, іноді вдаються до

провокації: заявляють щось, що викликає незгоду аудиторії (а отже,

привертає її увагу), а потім разом з нею приходять до конструктивних

висновків.

Підтримує увагу співпереживання, що виникає, коли оратор захоплено

описує події, що зачіпають почуття і інтереси аудиторії. Розмовна мова

зазвичай поєднується з природною, невимушеною манерою викладу, яка

добре діє на слухачів, запрошує до спільного роздумів і розмови. Манера

викладу виявляється в позі, жестикуляції, виразі обличчя, звучанні голосу.

Експресія привертає увагу, робить виступ видовищним, приносить

естетичне задоволення. Зрозуміло, жести гарні тільки тоді, коли вони

природні.

Нарешті, дуже важливі переконаність і емоційність оратора. Якщо він

щирий, ці якості не тільки утримують увагу слухачів на проблемі, але і

дозволяють йому заразити присутніх своїм ставленням до неї. Східна

мудрість говорить: «Ти, що говорить, нікого не переконаєш, коли немає в

серці у тебе того, що сходить з язика».

Уміння володіти ораторським мистецтвом стає невід'ємною частиною

для фахівців будь-якого рівня. З першого до останнього слова оратор

повинен боротися за увагу та інтерес аудиторії, за готовність сприйняти,

що він говорить, за бажання погодитися з ним і наслідувати його

пропозицій. Для цього оратор постійно підтримує психологічний контакт

зі слухачами, безперервно загострює їх інтерес, домагається їх

розташування, долає байдужість, критичні чи просто недоброзичливі

установки аудиторії і, в кінцевому рахунку, розважає, задовольняє

допитливість, надихає, переконує і закликає до дії - в залежності від

мотивів виступу.

http://ua-referat.com/%D0%9C%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE

http://ua-referat.com/%D0%91%D0%B0%D0%B6%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F

http://ua-referat.com/%D0%9F%D1%81%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F

215

Мельниченко Д.О., ст.гр. ВБ-21



ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ

ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОГО СТИЛЮ

Розвиток офіційно-ділового стилю української мови, як і будь-якої іншої

мови, тісно пов'язаний з розвитком державності.

Інтерес до вивчення офіційно-ділового стилю як одного з основних різ-

новидів української літературної мови не послаблюється, а навпаки,

стимулює розширення аспектів мовознавчих досліджень.

Незважаючи на велику кількість наукових праць, у сучасній лінгвістиці

немає окремого узагальненого дослідження з історії офіційно-ділового

стилю української мови та становлення його норм. Зародки ділового

стилю, деякі його елементи дослідники виявили ще в пам’ятках періоду

Київської Русі. Цікавими з цього погляду є пам’ятки «Руська Правда»,

«Повість минулих літ», уривки з яких виявляють свою наближеність до

ділового письма.

Велику роль у формуванні офіційно-ділового стилю відіграли

універсали, грамоти, листи гетьманської та полковницьких канцелярій

середини ХVІІІ століття. Також почала з’являтися і розвиватися

процесуально-юридична, канцелярська документація.

У зв’язку з перебудовою особливостей російських офіційно-ділових

документів у 20–30-х рр. ХХ ст. на сторінках російської періодики з’явився

ряд статей, написаних юристами, мовознавцями, що вплинули на україн-

ську офіційно-ділову мову, норми якої вироблялися й удосконалювалися.

Вагомий внесок у розвиток і формування офіційно-ділового стилю

української мови періоду 20–30-х рр. ХХ ст. зробили науковці Інституту

наукової мови, які уклали граматики, довідники і словники різного

спрямування, здійснили першу офіційну кодифікацію української ділової

мови, упорядкувавши саме словники ділової мови (М. Дорошенко, І.

Жигадло, О. Ізюмов, Є. Зінкевич, Д. Лебідь, М. Левицький, та інші).

Починаючи з 50–60-х рр. ХХ ст., функціональна стилістика української

мови розширює об’єкт дослідження й виходить за межі художнього стилю.

Уже в перших загальних теоретичних працях йдеться лише про шар

ділової лексики й чітко визначається сфера її використання –

«канцелярська мова» та ділові документи. Учені вказують, що засмічення

літературної мови штампами, трафаретними висловлюваннями, як і

надмірне калькування (міроприємство, виключно, випливає висновок,

прийняти участь), були пов’язані з «неправильним розумінням зв’язків між

українською та російською мовами».

216

У 70-х роках уперше визначено основну комунікативну функцію

офіційно-ділового стилю як настановчо-інформативну і подано основні

ознаки ділової сфери комунікації.

Посилена увага до вивчення офіційно-ділового стилю української мови,

зумовило виділення його конструктивних ознак, визначення засад

культури української ділової мови.

У 80-і роки вченими в офіційно-діловому стилі виділено три жанри:

дипломатичний, законодавчий, адміністративно-канцелярський.

Наголошено на поєднанні в діловому мовленні таких функцій, як:

комунікативно-інформаційної (основної для оголошень, автобіографій,

посвідчень, накладних, довідок, актів та ін.), нормативно-регулювальної

(діє в законах, наказах, розпорядженнях, меморандумах тощо) та функції

спілкування (характерна для договорів, доручень, протоколів, квитанцій,

резолюцій, угод та ін.). До стильових ознак віднесено: абстрактно-

узагальнений та вольовий виклади, максимальна конкретизація матеріалу,

що вирізняє офіційно-ділову мову від наукової та художньої.

Після проголошення незалежності України, надання українській мові

статусу державної (українською мовою ведеться навчання в освітніх

закладах, у виробництві, документуванні), активно розвиваються всі жанри

офіційно-ділового стилю. Науковими працями засвідчено, що в офіційно-

діловому мовленні мало власних одиниць, до цієї складної композиційної

системи входять ті ж одиниці мови, що використовуються й у інших

стилях літературної мови. Нові потреби життя, ситуації й умови ділового

спілкування в державі, розширення відносин із зарубіжними партнерами

постійно потребують удосконалення усної й писемної форм офіційно-

ділового стилю.

Розширення діапазону функціонування офіційно-ділового українського

мовлення на сучасному етапі відбувається повільно й суперечливо,

оскільки у виробничо-економічній, правоохоронній та нотаріальній,

військовій, спортивній та інших галузях реалізація цього мовлення

відбувається в основному в писемній формі. Реалізація ж усної форми

відбувається в публічних виступах (за участю ЗМІ) представників

керівництва країни, проте на нижчих щаблях державного управління, у

регіонах публічне використання української мови ще не набуло

стовідсоткового поширення. Виникнення цілої низки документів

продиктоване вимогою відповідності вітчизняної практики ділового

спілкування світовим стандартам, у тому числі й на рівні термінології.

Попри низку досліджень, предметом розгляду яких було питання

структури офіційно-ділового стилю, вивчення його диференційних ознак

актуальне й сьогодні, а окремі гіпотези, погляди нині потребують

перегляду для детального вивчення означеного різновиду літературної

мови й отримання об’єктивної лінгвальної оцінки.

217

Миргородська Я. В. ст.гр. Е-25



ДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ

Фразеологія кожної мови - це скарбниця народу, здобуток його

мудрості й культури, що містить багатий матеріал про його історію,

боротьбу з гнобителями й нападниками, про звичаї, ідеали, мрії й

сподівання .

Українська мова здавна славиться багатою фразеологією. Це усталені в

мові вислови, прислів'я й приказки, різні жартівливі й анекдотичні вирази,

крилаті слова тощо. У них відбита глибока мудрість народу, його вікова

культура, боротьба проти неправди; виражено ставлення до праці, науки;

засуджуються негативні риси людини. Наприклад: Під лежачий камінь

вода не тече; Держи язик за зубами; У чужий черевик ноги не сунь; Брехня

і приятеля робить ворогам; Гречана каша сама себе хвалить; Чесне діло

роби сміло; Вірний приятель - то найбільший скарб; Сича та розум - краса

людини.

Джерелом виникнення фразеологізмів в українській літературній мові є:

- вислови з античної культури: золотий вік (щаслива пора, епоха

розквіту); золотий дощ (несподіване багатство); сіль землі (кращі люди

свого часу); альфа й омега (початок і кінець);

- крилаті вирази українських письменників: Хіба ревуть воли, як ясла

повні? (Панас Мирний); Нехай не забувають люди, що дурень всюди

дурнем буде (Л. Гяібов); Пам'ять серця (О. Корнійчук); Борітеся -

поборете! (Т. Шевченко); Нам треба голосу Тараса (П. Тичина);

- переклади видатних людей: Чиста краса, чисте мистецтво (І. Кант);

Народжений плазувати літати нездатний (М. Горький);

- переклади крилатих виразів російських письменників: Насмішки

боїться навіть той, хто вже нічого не боїться (М. Гоголь); Сидіння між

двома стільцями (М. Салтиков-Щедрін);

- переклади крилатих виразів зарубіжних письменників: Бути чи не бути

(В. Шекспір): Усі жанри прекрасні, крім нудного (В. Вольтер): Синій птах

(М. Метерлінк); Машина часу (Г. Уеллс);

- біблійні й євангельські вислови: Берегти, як зіницю ока: Прощайте

ворогам вашим; Маслинова гілка: Мафусаїлів вік; Співати Лазаря; Книга

за сімома печатями.

Прислів'я та приказки мають свої характерні риси: вони виражають

мислення народу, формують його життєвий, соціально-історичний досвід.

Характерні ознаки прислів'їв та приказок - їх ідейний зміст і висока

художність, стислість вислову, метафоричність. Прислів'я та приказки

багаті на протиставлення, епітети та інші засоби образного вислову. Не

218

випадково І. Франко назвав прислів'я та приказки "скарбом нашої мови і

народного досвіду".

Прислів'я та приказки найчастіше використовуються в розмовній мові, у

творах художньої літератури, в публіцистиці. За своїм змістом вони

охоплюють майже всі сторони життя:

- про користь праці та знання: Хочеш їсти калачі - не сиди на печі; По

роботі пізнати майстра; Праця чоловіка годує, а лінь марнує; Учись

змолоду - пригодиться на старість; Вік живи - вік учись;

- про дружбу: 3 добрим дружись, а лихих стережись; 3 ким поведешся,

від того й наберешся; Скажи мені, хто твій товариш, - тоді я скажу, хто ти;

- про відвагу, уміння: Де відвага, там і щастя; Не лише силою треба

боротись, а й умінням;

- про боротьбу проти пережитків у свідомості людей: Стоїш високо - не

будь гордим; Діла на копійку, а балачок на карбованець; Не пнись бути

найвищим, а вчись бути корисним; Говори мало, слухай багато, а думай ще

більше; Не той голова, що дуже кричить, а той, що вміє навчить.

Фразеологічні багатства української мови відбивають глибоку мудрість

народу, його культуру, історію. Фразеологізми охоплюють різні сфери

життя, є активним засобом людського мислення. У діловому спілкуванні

фразеологізми, цитати на підтвердження якоїсь думки, прислів'я і приказки

вживаються здебільшого в усному мовленні (бесіди, лекції, публічні

промови). В окремих випадках вони використовуються як розгорнені

синоніми до відповідних слів, щоб наголосити на тому чи іншому факті,

підкреслити щось, а найчастіше як засіб влучного і образного вираження

певного значення, надання мові емоційного забарвлення.

Але надмірне цитування, зловживання штампованими канцелярськими

зворотами (загострити питання, ш сьогоднішній день) недоречне й

небажане.

Засмічують мову також невдалі неологізми, просторічні вирази,

фразеологізми, що стали згрубілими фамільярними зворотами. Слід дбати і

про правильність перекладних фразеологізмів, максимально наближаючи

їх до мови оригіналу. У писемному діловому мовленні, зокрема в

офіційних документах, вживання фразеологізмів не допускається.

Таким чином, уживані в сучасній мові вислови засвідчують різну

фразеопродуктивність окремих виробничих і культурних сфер, різний

ступінь метафоризації, активне перенесення окремих ланок однієї

концептосфери на іншу, неоднакову стійкість протягом певного часу,

поступове старіння й роду занять, і висловів і як наслідок — затемнення

їхньої внутрішньої форми. Відновлення первісного образу, правильне

визначення сфери первісного функціонування фразеологізмів — особливо

в межах їх природних тематичних груп — це заглиблення в побут,

ремесла, професії, які стали живильним джерелом для фразеології

українського народу.

219

Нємцова В.О., ст. гр. Е-26

Науковий керівник – Кантаржи Н.І., ст.викл.


ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО ТА ЙОГО ЖАНРИ

Дар слова - одна з найбільших здібностей людини, що підносить його

над світом усього живого і робить власне людиною.

Слово - це засіб спілкування між людьми, спосіб обміну інформацією,

інструмент впливу на свідомість і вчинки іншої людини. Володіння словом

цінується дуже високо і є складовою частиною загальної культури людини,

її освіченість.

Безупинна історія ораторського мистецтва починається в античній

Греції. "Золоте століття" грецького красномовства наступило у другій

половині V ст. до н.е., коли ораторське мистецтво перетворюється в

істотний чинник громадського життя і знаряддя політичної боротьби. Саме

в цей період і виникає теорія красномовства - риторика, як теоретичне

узагальнення практики ораторського мистецтва, а також збори правил і

методичних прийомів навчання красномовству.

Роди й види ораторського мистецтва сучасності розрізняються на

основі ораторського монологу й ораторського діалогу.

Вирізняють декілька видів красномовства:

1) Суспільно-політичне красномовство - це виступ оратора, що

виражає інтереси тієї чи іншої партії (політичної сили) або роз’яснює якусь

суспільно-політичну ситуацію.

Суспільно-політичне красномовство як один із засобів боротьби за

владу або гармонізацію суспільних відносин заявило про себе у найдавніші

часи, коли люди намагалися вирішувати соціальні конфлікти не тільки

зброєю, а й силою переконання.

Політичне красномовство диференціюється на такі основні жанри:

політична промова, доповідь, виступ, огляд, бесіда. Вони різняться

більшим чи меншим обсягом та вагомістю змісту.

2) Академічне красномовство - це ораторська діяльність науковця,

викладача, що доповідає про результати дослідження, популяризує

досягнення науки. Сфера його застосування - шкільна (різних рівнів) та

наукова аудиторія.

В Україні зародження академічного красномовства пов’язане з

функціонуванням Острозької школи та Києво-Могилянської академії, хоча

тут теж були дуже відчутні релікти схоластики. Згодом воно розвивається

у стінах кількох університетів (Київський, Львівський, Харківський, тощо).

Видатними представниками українського академічного красномовства

були М.Максимович, М.Костомаров, В.Єрмаков, Феофан Прокопович.

http://ua-referat.com/%D0%94%D0%B0%D1%80

http://ua-referat.com/%D0%97%D0%B4%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96

http://ua-referat.com/%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BE

http://ua-referat.com/%D0%A1%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BA%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F

http://ua-referat.com/%D0%86%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F

http://ua-referat.com/%D0%A1%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C

220

До жанрів академічного красномовства належать: наукова доповідь,

наукове повідомлення, наукова лекція (вузівська та шкільна), реферат,

виступ на семінарському занятті, науково-популярна (публічна) лекція,

бесіда.

3) Судове (юридичне) красномовство - це ораторські виступи

юристів, підсудного та цивільних осіб у процесі розгляду судової справи з

позицій законодавства.

4) Церковне красномовство - це проповіді, бесіди, напуття,

коментування Біблії в практиці різноманітних християнських конфесій.

Іоанн Златоуст, Іоанн Богослов, Василій Великий - видатні майстри -

богослови. Гомілетика пояснює теорію церковної співбесіди, пастирського

проповідування слова Божого, тощо. Історія гомілетики починається з

Нагірної проповіді Христа, що ось уже 2 тисячі років вражає всіх

глибокою мудрістю і передбачуваністю.

5) Суспільно-побутове красномовство - це влучне, гостре або

урочисте слово з приводу якоїсь важливої події у приватному житті або

певної гострої чи цікавої ситуації. Урочисте красномовство від початку

містило в собі жарти й іронію.

У пізній античності виділяється вже й суто побутове красномовство –

гомілетика. Плутарх називає гомілетикою вміння не пережартувати й не

пересваритися під час бенкету.

Сьогодні жанрами соціально-побутового красномовства є: ювілейні

промови, привітальне слово, застільне слово (тости), надгробне

(поминальне) слово.

6) Дипломатичне красномовство розвивається у державах, які

проводять активну державотворчу політику, формують свій міжнародний

авторитет. Дипломатичне красномовство включає два основні види:

1) промова на міжнародній конференції;

2) промова в процесі дипломатичного акту.

7) Військове красномовство розвивалося в усі часи й у всіх народів

(Олександр Македонський, Юлій Цезар).

Українське військове красномовство найяскравіше представлене в

ораторській спадщині часів Запорізької Січі, Київської Русі. Різновиди:

промова-наказ, інструктивна промова, виступ на військово-політичну тему,

надихаюча промова, заклик.

8) Рекламне красномовство - особлива сфера практичної діяльності.

Реклама - це особливий «товар»; її зміст не повинен зашкодити покупцям,

тому в ній наявні елементи правових та етичних характеристик.

Такою є загальна схема розподілу жанрів ораторського мистецтва на

основні роди й види. Вона, звичайно, дещо спрощує реальну дійсність і не

дає можливості побачити всю багатоманітність живого мовлення,

спілкування з метою формування переконань на традиціях як античного

світу, так кращих набутків світової і національної риторичної спадщини.

221

Пожарська Є.О. ст.гр. Е-25



ЗАКОН ПРО МОВИ В УКРАЇНІ: КОНЦЕПЦІЯ ЗАКОНУ,

ВТІЛЕННЯ ЙОГО В ЖИТТЯ

Мова народу є найважливішим компонентом його комунікативності та

культури. Вона виникає разом із утворенням етноспільноти й одночасно є

умовою його спілкування, ідентифікації та існування. Тому не дивно, що в

процесі утворення, функціонування та зміцнення національної держави

мовна політика не лише активно служить досягненням цієї мети, але й є

засобом формування в суспільстві базових цінностей його існування.

Проблема дотримання мовних прав як окремої людини, так і етноспільнот

в умовах глобалізації і пов’язаної з нею інтенсивної міграції людей

зумовила вироблення міжнародних правил і норм мовного спілкування, які

постають обов’язковими для кожної держави, й урахування їх у мовній

політиці держави.

У системі державних пріоритетів України мовна політика посідає чільне

місце, тому, що вона є складовою національної політики, яка спрямована

на попередження міжнаціональних конфліктів. Її стратегічним завданням є

забезпечення неухильного додержання конституційних гарантій розвитку і

функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного

життя і вільного розвитку, використання і захисту мов національних

меншин України.

Національне законодавство і практика регулювання етнонаціональних

процесів в галузі освіти формується нашою державою відповідно до

міжнародних норм і рекомендацій, викладених у Загальній декларації прав

людини, Рамкової конвенції про захист національних меншин,

Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин, Гаазьких

рекомендаціях Верховного комісара ОБСЄ з прав національних меншин на

освіту та інших документах. Крім того, законодавча база у сфері освіти про

права національних меншин посилюється іншими законами та

нормативно-правовими документами: «Про дошкільну освіту», «Про

загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», «Про професійно-

технічну освіту», «Про вищу освіту »і т.д.

В Основному Законі держава встановила гарантії мирного співіснування

та розвитку громадян України всіх національностей шляхом сприяння

консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості,

традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та

релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин.

Міністерство освіти і науки в повному обсязі здійснює роботу з

реалізації та впровадження Європейської Хартії регіональних мов або мов

222

меншин відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської

Хартії регіональних мов або мов меншин» та згідно з переліком

національних меншин України, до мов яких застосовуються положення

Хартії (білоруська, болгарська, гагаузька, грецька, єврейська,

кримськотатарська, молдавська, німецька, польська, російська, румунська,

словацька та угорська).

В Україні забезпечується право національних меншин на задоволення

освітніх потреб рідною мовою, збереження та розвиток етнокультури.

Можливість задоволення освітніх потреб є важливим фактором, що

впливає на соціальне самопочуття громадян, забезпечує збереження їх

національно-етнічної самобутності. Передбачено належні форми і засоби

викладання і вивчення мов національних меншин на відповідних рівнях.

З метою забезпечення права на навчання мовою національних меншин та

вивчення цих мов, функціонує розгалужена мережа дошкільних,

загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних та вищих

навчальних закладів.

На даний час в освітній системі передбачена можливість надання

дошкільної і початкової освіти мовами національних меншин для дітей з

тих сімей, які цього бажають. З метою практичного забезпечення прав

навчання мовою національних меншин, функціонує розгалужена мережа

загальноосвітніх навчальних закладів (або класів) з навчанням мовами

національних меншин. Випускні іспити у загальноосвітніх навчальних

закладах (державна підсумкова атестація) проводяться мовою навчання.

Відповідними наказами міністерства визначено, що для абітурієнтів, які

здобували повну загальну середню освіту мовами національних меншин, за

їхнім бажанням тести зовнішнього незалежного оцінювання навчальних

досягнень осіб, які виявили бажання вступати до вищих навчальних

закладів України переводяться на мову навчання (за винятком тестів з

української мови і літератури та іноземних мов).

Законодавством України передбачено надання університетської або

інших форм вищої освіти поряд з державною мовою мовами національних

меншин чи створення можливостей для вивчення цих мов як окремих

дисциплін університетської або іншої вищої освіти.

Таким чином, поліетнічність України супроводжується двомовністю її

населення, причому мовні переваги громадян України не співпадають з їх

етнічною самоідентифікацією. Згідно з даними Всеукраїнського перепису

населення 2001 року українська мова є рідною для 67,5% жителів країни, в

т.ч. для 85% етнічних українців, 4% росіян і 11% представників інших

національних меншин. Для 29,6% жителів, в т.ч. 15% українського, 96%

росіян і 31% представників інших національних меншин, рідною є

російська мова. Серед етнічних НЕ- українського (крім росіян) лише 57%

вважають рідною мову свого народу. Причому майже всі громадяни

України вільно володіють російською і розуміють українську мову.

223

Соловей М.О., ст.гр. ЕК-36



ЛЕГЕДЗИНО – КОЛИСКА УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

На території Черкащини у межах Тальнівського району в селі Легедзине

зосереджено важливий та цікавий культурний заповідник «Трипільська

культура», музей поселень-гігантів. Заповідник «Трипільська культура» -

це відображення славного минулого черкаської землі, її загадок та

таємниць.

В різні часи вчені знаходили в українській землі справжні скарби, які

збагачували науку знаннями про життя і побут народів, які в різні епохи

знаходили собі тут притулок. Завдяки працям багатьох поколінь істориків

людство знає про Зарубинецьку, Черняхівську, Свідерську культури. Та

особливе місце в цьому ряді займає Трипільська культура. Відкрита в 1893

році Вікентієм Хвойкою вона ось понад сто років хвилює вчених, митців,

колекціонерів, інший люд. Належне цій культурі віддавав третій

Президент України Віктор Ющенко, роман «Третє поле» – один з останніх

творів українського письменника Василя Кожелянка. В 2011 році минає 30

років з того часу, як інститут археології НАН України почав досліджувати

трипільське поселення-гігант Тальянки, а також 10 років співпраці з

організацією «SERCH foundation», яка допомагає інституту провадити ці

дослідження. Цим ювілейним датам була присвячена міжнародна

конференція «Прадавні землероби Південно-Східної Європи», що

відкрилася 26 липня в с. Тальянки Черкаської області.

На відкритті конференції відомий бізнесмен і меценат пан Бертран Кост,

сказав: «… Як держава – Україна молода організація, але вона має

прадавню культуру. Трипільська культура була початком творення

української нації та українського народу».

Тальянки - це найбільше поселення трипільської культури. Розміри

поселення близько 450 га були визначені за даними аерофотозйомки,

фіксацій розорених споруд на поверхні, геологічній зйомці 1983-1986

років. На площі близько 232 га відмічено 1400 споруд, тобто 6 на 1 гектар.

Виходячи із загальної площі поселення, їх тут було біля 2700. З 1981 року

по 2011 роки на поселеннях розкопано залишки 46 наземних і однієї

заглибленої споруди. Зазвичай за рік досліджувалося від 1 до 4-х об’єктів.

Виявленні залишки наземних споруд належали двоповерховим

будівлям, де перший поверх використовувався як господарське

приміщення, а другий, як житло. За даний час реконструйовано кілька

трипільських жител. В масштабі і в натуральну величину. Одне з них

експонується в музеї поселень-гігантів в с. Легедзине.

224

Одним з напрямків досліджень є пошук видів гончарного виробництва.

У північно-західному секторі поселення між рядами жител був виявлений

величезний котлован шириною 19 і завдовжки 20 метрів. Найбільш

глибока частина котловану була викопана в зрізі алевритової глини,

придатної для виготовлення будівельних розчинів та кераміки.

В процесі розкопок були отримані великі колекції матеріалів, що

характеризують аспекти життя населення, що залишило ці поселення. Це

величезні колекції кераміки, пластики, що відображує людей і тварин,

моделі будинків і транспортних засобів, знаряддя праці, породи каменю і

глини.

Матеріали з об’єктів поселення експонуються в археологічному музеї

інституту археології НАН України, в Черкаському обласному

краєзнавчому музеї, краєзнавчому музеї в Умані, в музеї поселень-гігантів

Легедзине.

Музей поселень-гігантів в Легедзине викликає двоїсте почуття

захоплення і суму. Сум навівають рами незасклених вікон, а захоплення

ховається за облупленими стінами. Там є зала кераміки, житлобудування,

знарядь праці.

Робота по створенню історичного заповідника припала на період 90-х

років ХХ ст. Лише 2003 року постановою Кабінету Міністрів України і

розпорядженням голови Черкаської ОДА було створено історико-

культурний заповідник «Трипільська культура». До складу цього

заповідника входить одинадцять трипільських поселень, які розташовані

на території Уманського, Тальнівського, Звенигородського районів

Черкаської області. Зокрема сюди входять такі поселення-гіганти як

Веселий Кут, Майданецьке, Доброводи і, звичайно, Тальянки.

В вітринах музею виставлені різноманітні гончарні вироби: глечики,

зерновики, обідні тарелі, маленькі ритуальні тарілочки з солярними

символами, покришки на якій зображено «сваргу» – все це зліплено без

допомоги гончарного кругу. А ось і статуетка саней запряжена головами

волів. Вона виконана з великою правдоподібністю. В залі знарядь праці

знаходиться особлива гордість музею – мідне шило. Це єдиний металевий

предмет знайдений за тридцять років розкопок в Тальянках. Пояснюється

цей феномен тим, що метал надзвичайно цінувався в трипільців і,

спалюючи свої поселення, такі цінні речі мешканці завжди забирали з

собою. Знаряддя праці виготовлені з граніту, глини, кістки, рогу. А ось і

діюча модель трипільського ткацького верстата.

Трипільська культура була однією з основних культур мідного віку.

Особливістю цієї культури було її значне поширення між іншими

народами.

Отож, повернутися в минуле вже можна - просто відвідайте колоритний

заповідник "Трипільська культура" на Черкащині!

225

Дели-Иванова А. С. ст. гр. У-11

Научный руководитель : Краснянськая Н.Д. ст. преп.

Кафедра украиноведения и социальных наук

ТОЛЕРАНТНОСТЬ В ОБЩЕСТВЕ

Мы живем в 21 веке.Прогресс, экономика, новые компьютерные

системы – все на службе человека.Казалось бы, жизнь должна быть

размереннее,увереннее,радостнее.Но,однако,в современном обществе

происходит активный рост агрессивности, экстремизма, конфликтов.

«Толерантность-терпимость к чужому образу жизни, поведению, обычаям,

чувствам, мнениям, идеям, верованиям».

Как отмечал философ Ю.А.Шрейдер: «Самая страшная, из грозящих

нам катастроф, это не только атомная,тепловая и тому подобне варианты

физического уничтожения человечества на Земле, сколько

антропологическая – уничтожение человеческого общества в человеке».

Существует 5 черт толерантности:

1)отказ от насилля как неприемлемого средства приобщения человека к

какой-либо идее;

2)добровольность выбора, акцент на искренности его убеждений, «свобода

совести».

3)умение принудить себя, не принуждая других.

4)подчинение законам, традициям и обычаям, не нарушая их и

удовлетворяя общественные потребности.

5)принятие Другого, который может отличаться по разным признакам –

национальным, расовым, культурным, религиозным и т.д.

Толерантность проявляется в различных формах, так, например,

существует политическая, экономическая, этническая, расовая,

религиозная, культурная толерантность.

Ярким примером религиозной инотолерантности возмём примером

случай,который произошёл в 2006г во Франции. Charlie Hebdo-

французский сатирический еженедельник, выходит по средам.

Публикует карикатуры, репортажи, дискуссии и анекдоты нон-

конформистского характера. Занимая левые и светские позиции (по

словам Шарбоннье, редакционная политика журнала представляет «все

составляющие плюралистической левой и даже абсентеистов»),

высмеивает политиков, ультраправых, ислам и христианство. 7 января

2015 года в 11:30 утра во Франции произошел самый крупный теракт со

взрыва в метро Парижа в 1995 году. Вооруженные террористы

штурмовали офисы сатирического еженедельника Charie Hebdo и убили 12

человек — включая полицейского, исповедовавшего ислам, Ахмеда

Мерабе. Создавая этот пост, мы еще не знаем всех фактов, но вполне

вероятно, что убийцы были оскорблены изображениями Мухаммеда, ранее

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%80%D0%B0

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B8%D0%B7%D0%BC

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%BE%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B8%D0%B7%D0%BC

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B0%D1%80%D0%B1%D0%BE%D0%BD%D0%BD%D1%8C%D0%B5,_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D1%84%D0%B0%D0%BD

226

изданными Charlie Hebdo. Все эти формы толерантности должны в

органическом единстве сосуществовать в толерантном сознании

индивидуума. Формирование толерантного сознания – длительный и

достаточно сложный процесс,так как он предполагает решение комплекса

учебно-воспитательных задач,ломку стереотипов, выработку способности

терпимо и уважительно относиться к чужой культуре, обычаям,

традициям, верованиям.

Как показывает общественная практика, религиозные, политические,

этнические, культурне убеждения и ценности человека могут привести к

нетерпимости в том случае, если у него нет сомнений в непогрешимости

идей, в которые он верит, в ложности тех взглядов,которые у него

сформировались под воздействием ряда социальных факторов.Все эти

формы толерантности должны в органическом единстве сосуществовать в

толерантном сознании индивидуума.

Формирование толерантного сознания – длительный и достаточно

сложный процесс,так как он предполагает решение комплекса учебно-

воспитательных задач,ломку стереотипов, выработку способности терпимо

и уважительно относиться к чужой культуре, обычаям, традициям,

верованиям.

Толера нтность — социологический термин,

обозначающий терпимость к иному мировоззрению, образу жизни,

поведению и обычаям.

Характеристика определения толерантности в Преамбуле Устава

ООН звучит следующим образом: «проявлять терпимость и жить вместе, в

мире друг с другом, как добрые соседи».

В настоящее время имеет большое значение осознание важности

феномена толерантности для нашого общества.

Проблема воспитания толерантности должна объединить людей

разных, прежде всего, специалистов разных направлений и уровней –

психологов, педагогов, воспитателей, руководителей, лидеров и рядових

специалистов, а также представителей разных возрастных групп.

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D1%86%D0%B8%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D1%8F

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%B5%D1%80%D0%BF%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8C

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%B7%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%B7_%D0%B6%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D0%B8

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B1%D1%8B%D1%87%D0%B0%D0%B9

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2_%D0%9E%D0%9E%D0%9D

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2_%D0%9E%D0%9E%D0%9D

227

Іванько І. І. ст. гр. ВБ -11

Науковий керівник: Краснянська Н. Д. ст. викл.


ВОЛОНТЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ НА УКРАЇНІ

Волонтерська діяльність у сфері надання соціальних послуг

(волонтерська діяльність) – це добровільна неприбуткова діяльність

фізичних осіб – волонтерів, яка спрямована на надання допомоги особам,

котрі перебувають у складних життєвих обставинах та потребують

сторонньої допомоги і сприяє самореалізації волонтера. Найважливіше у

їхній роботі – усвідомлення необхідності власної діяльності та наявність

бажання працювати.

Волонтерами є: діти середнього шкільного віку, старші школярі,

студенти вищих навчальних закладів; громадяни середнього і пенсійного

віку; клієнти соціальних служб, які є учасниками програм самодопомоги і

взаємодопомоги; родичі клієнтів соціальних служб; професіонали, які

приділяють вільний від роботи час добровільній допомозі.

Найбільший досвід волонтерської роботи набуто в практиці

діяльності соціальних служб для молоді. Найпоширенішим напрямком

добровільної допомоги є соціальна допомога інвалідам, сиротам, дітям, які

залишилися без піклування батьків, дітям вулиці, особам, схильним до

наркоманії та алкоголізму та ін. З цією метою реалізуються такі програми,

як "Діти вулиці", "Книжки для дітей-інвалідів", "Друзі по телефону",

"Ігротеки для дітей-інвалідів", "Сторінки, які ожили", "Разом заради

розвитку", "Сучасне розуміння життя та здорового способу життя" тощо.

Всього в соціальних службах у 58 програмах бере участь 4390 волонтерів.

Практично всі програми, особливо на первинному рівні, реалізуються

шляхом залучення волонтерів та громадських організацій. За програмами

соціальних служб працює понад 70 громадських організацій м. Києва,

Одеси та інших міст.Волонтерський рух допомоги українським військовим

— всеукраїнський волонтерський рух із забезпечення ресурсами

українських військових під час бойових дій 2014 року. Виник стихійно із

початком військового конфлікту в Криму та у східних регіонах України.

Необхідність у волонтерському русі була зумовлена наступними

факторами: відсутність в армії достатніх ресурсів (одягу, засобів

особистого захисту, медикаментів, їжі); відсутність організації своєчасного

забезпечення цими ресурсами, налаштування логістики; відсутність

потрібного забезпечення технікою; слабка виробнича база; відсутність

достатньої підтримки біженців зі сторони держави.

В Одеській області волонтери збирають допомогу українським

військовим в зоні АТО, а школярі виготовили маскувальну сітку для

захисту військової техніки та озброєння. Про це повідомляє прес-служба

228

Міноборони. Так, наприклад, волонтери та активісти з Кодимського і

Краснокнянського районів активно збирають допомогу солдатам в зоні

АТО. Серед предметів спорядження, переданого воїнам на сході країни -

зимовий одяг, військова екіпіровка, берци, індивідуальні перев'язувальні

пакети, балаклави, спальні мішки, а також домашня випічка та солодощі.

Одеські волонтери активно зайнялися постачанням фронту

першими стравами і тушонкою. Як повідомила організатор «Волонтерської

сотні Далії Северин». В ході брифінгу від 24 лютого 2015 року,

фронтовикам збирають набори, що дозволяють зробити смачний

гороховий суп, борщ. «Можна приносити гороховий суп в брикетах «Тьотя

Соня»- він добре йде на фронті разом з нашою заправкою з свинячих

реберець з салом, з часником.Українських волонтерів застерігають від

самостійних поїздок з гуманітарною допомогою до зони АТО, оскільки це

несе загрозу їхньому життю і здоров’ю.

Список організацій які приймають участь в АТО (2014-2015)

Всеукраїнські: Крила Фенікса (українська волонтерська організація

з допомоги армії. Засновником і лідером є Юрій Бірюков, бізнесмен,

волонтер, медик та радник Президента України); Армія SOS (армія SOS

під керівництвом Юрія Касьянова є однією з найбільших волонтерських

груп України); Підтримай армію України (благодійний фонд створено на

основі волонтерської групи «Підтримай армію України», яка об’єднала

більше 12 тисяч учасників з усієї України та світу та реалізувала понад дві

сотні проектів по підтримці армії); Волонтерська Сотня (волонтерська

сотня заснована депутатом України, громадською діячкою Оленою

Масоріною); ФОНД Діани Макарової (ініціативна група активістів з

надання допомоги армії та Національній гвардії України, пораненим та

біженцям, сім'ям військовослужбовців); Повернись Живим (одна з перших

волонтерських організацій, очолювана Віталієм Дейнегою); БФ

«Миротворці України» (група активістів, яка спрямовує зусилля на

підтримку Української армії: забезпечення транспортними засобами,

екіпіруванням, аптечками, ремонт та закупівля запчастин для військової

техніки, тренінги).У системі Міністерства оборони створена Рада

волонтерів. Представники волонтерських організацій залучені до речового,

харчового та медичного забезпечення і по два працюватимуть у кожному з

департаментів МО України, які відповідають за постачання Збройним

силам України.В Україні волонтерській рух – одна з найефективніших

форм роботи з різними верствами населення. Він є невичерпним джерелом

набуття громадянської освіти, дає людині можливість реалізувати себе у

служінні суспільству. Велика кількість громадських організацій поєднує

молодих людей, які на добровільних засадах беруть участь у соціальних

програмах щодо попередження негативних явищ у молодіжному

середовищі та надання допомоги іншим в їх розвитку, соціальному

становленні, інтеграції у суспільство тощо.

229

Матвієнко Р.С. ст. гр. ВБ -11

Науковий керівник: Краснянська Н. Д. ст. викладач


ПАРТИЗАНСЬКИЙ РУХ НА ОДЕЩИНІ

В цьому році ми святкуємо 71 рік з дня визволення Одеси від

німецько-фашистських загарбників. Це визначна дата, адже майже століття

тому хоробрі захисники Одеси, партизани та місцеві жителі боролися за

нашу незалежність.

Більше 20 тис. жителів Одеси пішло в підземні лабіринти-катакомби,

в місті діяли 6 партизанських загонів і 45 груп.

За підрахунками істориків, у роки війни партизани України знищили

500 тис. німецьких окупантів та їхніх пособників, 407 німецьких

гарнізонів, комендатур, поліцейських установ, 5 тис. ешелонів, 1,5 тис.

танків, 200 літаків, 600 мостів тощо.

Найвідоміший загін партизанів,це група розвідників Молодцова-

Бадаєва,на рахунку його групи десятки блискучих операцій. Знищення

автоколон, залізничних ешелонів, обозів, зброї та живої сили супротивника

це лише мала частка того чим займалися партизани. Найважливішою

функцією партизан була передача стратегічно важливої інформації,

викрадення важливих документів тощо. За різними оцінками істориків, у

радянському Русі Опору в Україні взяли участь від 100 тис. до 500 тис.

партизанів.

Від початку окупації Одеси загін Молодцова-Бадаєва нападав на

ворожі частини. Поблизу села Нерубайське загін атакував колону

румунської піхоти. Декількох солдат та одного офіцера в сутичці було

вбито. Молодцов розумів, яке значення для піднесення бойового духу має

успіх першого бою. Про нього говорили знову та знову, згадували окремі

епізоди. Він також розумів, наскільки важливо вже в перших сутичках

діяти активно. Постійний наступ, атака, пошук слабких місць ворога й

удари по них – цю тактику Молодцов взяв на озброєння і дотримувався неї

під час проведення бойових операцій.

Протягом трьох місяців 1941 року загін провів шість бойових

операцій.

На перегоні Одеса-Роздільна підривники пустили під укіс ще чотири

ешелони з військами та бойовою технікою: загинуло понад 250 ворожих

офіцерів та солдат.

Розвідники наземної групи за допомогою місцевих жителів добували

відомості про розташування військових частин, місцезнаходження складів

зброї, боєприпасів та продовольства, берегову та протиповітряну оборону

прочісували жандармські патрулі. Радист загону Іван Неізвєстний чітко

виконував свої обов’язки, інформація своєчасно доходила за

230

призначенням. Фашисти вдавалися до крайніх заходів: вони закачували до

катакомб отруйний газ. Усім, хто перебував під землею, загрожувала

смертельна небезпека. Але підпільники переходили до безпечних шахт,

навчилися відводити гази в порожні штольні.

Гестапівці та румунська сігуранца вдавалися до репресій: “Одеська

газета” (орган окупаційної адміністрації), ледь не щономера повідомляла

про польові суди та вироки радянським патріотам. До лютого 1942 року

фашисти знищили в Одесі близько 100 тисяч громадян.

Каральні органи, розшукуючи підпільників активно використовували

свою агентуру. Їм вдалося натрапити на людей, які мали зв’язок з

підпіллям. Розпочались провали і в бадаєвців. Один із зрадників вивів

окупантів на їхню конспіративну квартиру. Дев’ятого лютого туди

прийшли командир загону та його зв’язковий Яша Гордієнко. За

квартирою вже спостерігала контррозвідка ворога. Молодцова-Бадаєва й

Гордієнка схопили.

Занепокоєні відсутністю командира, в штабі загону вирішили

послати на пошуки Бадаєва зв’язкову – Тамару Шестакову. Не побачивши

умовного сигналу у вікні конспіративної квартири, Тамара туди не пішла,

але вороги, які чекали “гостей” у засідці, помітили її. Таємне

спостереження за підпільницею дало змогу контррозвідці виявити адреси й

заарештувати ще декількох членів групи. Протягом лютого – березня 1942

року була заарештована значна кількість підпільників групи Бадаєва.

Партизанський рух був важливим фактором у досягненні перемоги

над фашистською Німеччиною та її союзниками. Воно розпочалося на всій

окупованій території і мало небачений в історії розмах і результативність.

У тилу ворога за час війни діяло понад 1 млн. партизан і багатотисячна

армія підпільників.

Партизани внесли вагомий внесок у перемогу Радянського Союзу

над німецько-фашистськими загарбниками. В часи війни, бути

партизаном,це жити у постійній тривозі за завтрашній день,але наш

народ,мав непохитну силу духу,адже вони боролися за свої домівки,за

своїх рідних та близьких,завдяки ним зараз,ми забов`язані своїми життями.

Багатьох тіл захисників Одеси досі не знайдено,а війна продовжується

доти, доки не буде поховано останнього солдата... «Ніхто не забутий, ніщо

не забуто» Їх героїзм є взірцем для майбутніх поколінь.

231

Познанская М.С. ст. гр. У-11

Научный руководитель –Краснянская Н.Д. ст. препод.


СОЦИОЛОГИЯ ДЕВИАНТНОГО ПОВЕДЕНИЯ

Девиантное (отклоняющееся) поведение — это общественное

поведение, которое отклоняется по своим мотивам, ценностным

ориентациям и результатам от принятых в данном обществе, социальном

слое, группе норм, ценностей, идеалов, т. е. нормативных стандартов.

Иначе говоря, у девиантного поведения — девиантная мотивация.

Примерами подобного поведения служат отсутствие приветствия при

встрече, хулиганство, инновационные или революционные действия и т. п.

Девиантными субъектами являются молодые аскеты, гедонисты,

революционеры, психически больные, святые, гении , трудные дети т. п.

Причины отклонений от норм поведения подростков и молодежи:

I. Неправильное воспитание

Одной из основных причин отрицательного поведения является

неправильное воспитание детей в семье. «Трудный» подросток, как

правило, живёт в трудной семье. Но не всегда неблагополучные семьи

бросаются в глаза. Иной раз это неблагополучие скрыто довольно глубоко.

К семьям, которые создают условия «повышенного риска» для

отклоняющегося поведения подростков и юношей, относятся:

неполная семья, где имеются только матери, реже отцы, или семьи, в

которых детей воспитывают прародители (бабушка или дедушка);

конфликтная семья, в которой мир и согласие держатся на

временных компромиссах и в трудную минуту противоречия вспыхивают с

новой силой, существует напряжённость взаимоотношений между

родителями, отсутствует взаимопонимание.

«асоциальная семья» - преобладают антиобщественные тенденции,

паразитический образ жизни, члены семьи вступают в противоречия с

законом;

формальная семья – отсутствует общность потребностей, жизненных

целей, взаимное уважение между членами семьи, семейные обязанности

выполняются формально.

«алкогольная семья» - основные интересы членов семьи

определяются употреблением спиртных напитков.

В неблагополучных семьях, как правило, встречаются следующие

виды неадекватного воспитания детей:

безнадзорность – когда ребенок предоставлен самому себе, лишен

родительского внимания, заботы.

скрытая безнадзорность – формальное выполнение родителями

своих обязанностей, при котором создается видимость какого-либо

232

интереса к воспитанию, однако дальше декларативных внушений и

материального обеспечения родители не идут.

потворствующая безнадзорность – сочетание полной

бесконтрольности и некритического отношения к поведению подростка;

стремление всегда его оправдать, активное непринятие помощи в

воспитании со стороны других лиц;

эмоциональное отвержение – родители тяготятся ребенком;

подросток чувствует, что он обуза в жизни родителей;

воспитание по типу «Золушки» – чрезмерная требовательность и

строгость к ребенку;

воспитание в условиях жестких взаимоотношений – суровые

расправы и наказания за мелкие проступки сочетаются с безразличным и

холодным взаимоотношением между членами семьи;

воспитание по типу «кумира семьи» – необоснованное и чрезмерное

восхищение ребенком и стремление освободить его от любых трудностей

поощрение эгоистических установок.

Социально-психокорректирующие мероприятия в работе с

подростками и юношами с патологическим отклоняющимся поведением.

Данную работу необходимо проводить с учетом характерологических

особенностей подростка или юноши, с учетом ведущего «радикала»

характера. В беседе с подростками и юношами возбудимого и

злопамятного склада личности, необходимо обращать их внимание на

социально положительные черты характера, подчеркивание, что именно

это поможет способствовать их жизненному благополучию. Следует также

помнить, что свойственная им эмоциональная неустойчивость, склонность

к фиксации отрицательных переживаний приводят к тяжелым

конфликтным ситуациям и противоправным действиям. В результате они

оказываются в социальной изоляции. Для подростков и юношей с

недостаточной устойчивой центральной нервной системой характерны

эмоциональная взрывчатость, неумение управлять собой в конфликтных

ситуациях, что часто ведет к правонарушениям. Указывая на эти

личностные особенности, следует ориентировать их на избежание

конфликтных ситуаций, напоминая, что такие ситуации являются наиболее

опасными для них. Существенным для подростков и юношей первой и

второй групп может оказаться и медикаментозное лечение

успокаивающими препаратами, который может назначить только

подростковый врач-психиатр.

Внимание в работе с подростками и молодежью с девиантным

поведением должно быть направлено на воспитание в семье ,организацию

неослабного контроля за учебными и другими видами их деятельности.

233

Потапова Д.О. ст. гр. В-11

Науковий керівник: Краснянська Н. Д. ст. викл.


КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ

Чорною хмарою прокотилося фашистське лихоліття через Україну.

Колонізатори масово знищували цивільне населення, примусово вивозили

на каторжні роботи сотні тисяч людей. Було зруйновано 17 тис.

промислових підприємств, майже всі колгоспи й радгоспи. Колосальних

втрат зазнали наукові, культурно-освітні, медичні установи, вузи, школи.

Гітлерівці знищили в Україні 714 міст і містечок, понад 28 тис. сіл,

позбавили оселі близько 10 млн людей. Надзвичайно жорстоке ставлення

до жителів міст і сіл викликало масовий опір окупантам; населення

піднялося на боротьбу з ворогом. Із перших днів війни десятки тисяч

студентів, викладачів, письменників, представників творчої і наукової

інтелігенції стали захисниками Батьківщини. На окупованій території

фашисти пильно контролювали національне життя. Наприкінці 1941 р.

вони заборонили публічні зібрання, створення товариств. На початку 1942

р. у Галичині було заборонено всі українські організації, встановлено

ретельний контроль за діяльністю засобів масової інформації, нагляд за

діячами літератури і мистецтва. Школи закривались, дозволялося

працювати лише початковим класам. Почалися масові розстріли

інтелігенції.

Так, у Києві були розстріляні поетеса Олена Теліга, поет І.

Ірлявський, редактор газети "Українська дійсність" І. Рогач та ін.

Величезних масштабів набуло пограбування окупантами мистецьких та

історичних цінностей українського народу, відчутних втрат зазнали

історичні та краєзнавчі музеї, бібліотеки, картинні галереї. Лише зі Львова

німці вивезли понад 5 тис. рукописів і понад 3 тис. стародруків, 300

інкунабул, близько 40 тис. томів різної літератури.

Усього з України вороги вивезли понад 330 тис. цінних музейних

експонатів. Матеріальні збитки, нанесені тільки вищій школі України

фашистськими окупантами, склали біля одного трильйона карбованців.

Тому відбудова матеріально-технічної та навчальної бази вищих

навчальних закладів у післявоєнних період стала одним з головних завдань

відновлення освітянської сфери в Україні. Ця робота розпочалася ще під

час війни, по мірі визволення української території від загарбників. З

квітня 1943 р. по квітень 1944 р. на території республіки було відкрито 106

вищих навчальних закладів. 1 листопада 1944 року почалися заняття в

Одеському гідрометеорологічному інституті (нині ОДЕКУ), який

повернувся з евакуації і відроджувався у важких післявоєнних умовах, в

зруйнованому місті, щойно звільненому від фашистів. У боротьбі проти

234

фашизму українські літератори і працівники мистецтв були в перших лавах

захисників Вітчизни.

7 липня 1941 р. у Києві відбулися збори Спілки радянських

письменників України, на яких було організовано три бригади з 50

письменників для роботи у військових частинах, шпиталях, на оборонних

підприємствах. З кінця 1941 г в українській радянській літературі одна за

іншою починають друкуватися статті істориків і письменників, присвячені

видатним сторінкам національного минулого.

Відроджується тяга до національного традиціоналізму. Відомі діячі

культури виступають із узагальнюючими роботами про український

національний театр / Іван Кочерга/ , музичну культуру / Пилип Козицкий/ ,

мова / Леонід Булаховский/. Саме в цей час,уперше після терору 1933 -

1938 г г., Інститут історії академії наук УРСР мав сміливість підготувати

до печатки багатотомна праця «Історія України», перший тім якого

вийшов у переломний період війни / в 1943 р. /. Одночасно вийшов

популярний «Напис історії України», якого українська школа й читач не

мали більше 10 літ Під час оборони столиці України Київа поет П.Усенко

створив «Пісню київських ополченців», яка підіймала бойовий дух

захисників Києва. 109 із 200 членів Спілки письменників перебували па

фронті. За час війни українські письменники написали понад 120 книжок,

збірок, брошур. В основному вони працювали військовими

кореспондентами, редакторами дивізійних видань у редакціях майже 50

газет фронтів і армій.

Велике значення надавалось виданню літератури патріотичного змісту.

Тільки в 1943 р. було здійснено видання 20 тисяч примірників «Кобзаря»

Т.Шевченка. Більшість книг була відправлена в партизанський край і на

окуповану територію. У воєнні роки одним з головних жанрів стала

публіцистика. Письменник-публіцист О.Довженко опублікував у цей час

глибоко реалістичні твори: «Перед боєм», «Мати» (1943 р.). Сповнений

драматизму твір «Україна в огні» (1943 р.) та ін.

Друга світова війна була серйозним екзаменом для української

культури. Ніколи до того перед наукою, освітою, літературою,

мистецтвом, культосвітніми закладами, пресою, радіо не стояли такі

складні й відповідальні завдання. Ніколи ще діячам культури і науки не

доводилося працювати в таких тяжких і несприятливих умовах, у які

поставила їх війна. І слід зазначити, що українська культура і її творці

виявилися на висоті свого покликання: вони все підпорядкували завданням

розгрому ворога. В складних умовах війни культура стала могутнім

знаряддям у боротьбі проти фашизму та його людиноненависницької

ідеології. Українські вчені, науковці, діячі культури зробили вагомий

внесок у боротьбу проти німецько-фашистських окупантів. їхні винаходи,

наукові дослідження, патріотичні твори стали складовою отриманої у

Великій Вітчизняній війні перемоги.

235

Гроховецька М. С. ст. гр. У-31

Науковий керівник: Кушніренко І. Ю. к.пол.н., доц.


АБСЕНТЕЇЗМ УКРАЇНСЬКИХ ВИБОРЦІВ ЯК ПЕРЕПОНА

РОЗВИТКУ ТА СИСТЕМНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ СУЧАСНОГО

УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ

ПРОБЛЕМИ

Однією з найбільш дієвих форм безпосередньої демократії в Україні

є вибори. Саме вони дозволяють перетворити волевиявлення громадян

України у волю Українського народу під час формування представницьких

органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Участь

громадян у виборчому процесі є важливим індикатором легітимності

влади. Інститут демократичних виборів існує в світі вже досить давно,

проте рівень явки на виборчі дільниці в багатьох країнах з кожним роком

знижується. Підвищення рівня абсентеїзму окремими громадянами,

соціальними групами, безумовно, веде до неможливості творення

громадянського суспільства, до якого ми прагнемо. Відмова людей від

політичної діяльності веде до втрати контролю над діями державної влади,

спрощує процес узурпації влади. В свою ж чергу, влада, котра не

контролюється суспільством, перестає про таке суспільство дбати й може

трансформуватись у жорсткий тоталітарний режим. Абсентеїзм - одна з

найбільш складних проблем, що стоять перед світовим співтовариством і

перед Україною зокрема, тому є важливим аспектом для дослідження.

Абсентеїзм ( від лат. аbsens(absentis) – відсутній) – байдуже

ставлення населення країни до політичного життя, ухиляння, масова

відмова від участі у виборах, зборах тощо.

У будь-якій країні, де проводяться вільні вибори, існує категорія

громадян, які не беруть участі в голосуванні. У спеціальній літературі їх

іменують абсентеїстами, яких зазвичай поділяють на три групи. Першу

складають особи, які не беруть участі у виборах з об’єктивних причин.

Другу складають ті, хто, не прагнуть до серйозних змін, вважають для себе

зайвим приймати участь у виборчому процесі. Зрештою, до третьої

належать індивіди, які негативно ставляться до порядків, що утвердилися в

суспільстві, і не вірять у можливість внести корективи до політики, що

проводиться, за допомогою виборчих бюлетенів.

Неявка на вибори або електоральний абсентеїзм нині є досить

гострою проблемою, що потребує не лише обговорення, а й у життя

відповідних заходів для її розв’язання. Саме тому вивчення причин

збільшення електорального абсентеїзму громадян України є надзвичайно

актуальним питанням. Як відомо, у сучасних демократичних країнах

абсентеїзм досить поширене явище: нерідко в голосуванні не беруть участі

236

50 і навіть більше відсотків виборців, які мають право голосу. В Україні це

явище також досить поширене.

На мою думку, й сама держава певною мірою сприяє певній

електоральній байдужості своїх громадян. Ідеться про потребу в 50-

відсотковій явці виборців, що мало місце в перші роки існування

незалежної України. На жаль, згодом цю норму закону Верховною Радою

України було скасовано, що й спричинило в подальшому зниження явки

виборців. Тобто влада не була зацікавлена у збільшенні відсотка тих, хто

брав участь у виборах, її стала задовольняти та кількість людей, яка

прийшла на виборчі дільниці. Крім того, громадяни за потреби 50-

відсоткової явки хоча б могли ”шантажувати” владу тим, що не прийдуть

на вибори. Тому влада тоді ще переймалася цієї проблемою, змушена була

щось робити, щоб заохотити людей до участі у виборах. На жаль, і нині

ухвалений Закон «Про вибори народних депутатів України» в якому

йдеться про те, що обраним вважають того, за кого проголосувала

більшість виборців.

Тенденція до збільшення числа громадян, які ігнорують вибори, є

досить помітною, зокрема рівень явки на вибори Президента України з

1994 до 2014 року скоротився майже на 9 відсотків.

А якщо порівняти явку виборців на вибори Президента України після

помаранчевої революції 2004 року(явка 74,36%) та позачергові вибори

2014 року(явка 60,3%) після Євромайдану, можна зробити висновок, що

все більше людей не вірять у чесність проходження виборів, у можливість

щось змінити своїм голосом та й взагалі у чесність нашої влади. Як ми

бачимо за останні 10 років абсентеїзм в нашій країні підвищився на 19%.

Основні чинники, які впливають на явку під час голосування:

• важливість результату голосування; • вид голосування (вибори,

референдум); • здатність голосуванням реально вплинути на зміну

ситуації; • адміністративний вплив (штучно збільшує явку на виборах); •

мобілізація населення (збільшує явку на виборах); • кількість турів.

Абсентеїзм свідчить про недосконалість політичної системи країни, є

показником збільшення недовіри до демократичних інститутів,

індикатором наростання соціальної напруженості в суспільстві. Тому

необхідно шукати шляхи вирішення проблеми, що постала перед

державою. Такими шляхами можуть стати:

1) розробка Державної програми підвищення правової культури

виборців та організаторів виборів в Україні;

2) введення обов’язкового вотуму – юридичного обов’язку виборців

брати участь у голосуванні;

3) запровадження нових інститутів голосування, наприклад,

голосування поштою чи голосування за дорученням тощо.

237

Дудурич Х. В. ст. гр. МК-35



МОВА ЯК ОЗНАКА ЕТНОПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Мова є найголовнішою невід’ємною частиною комунікації між

індивідами і найбільшою суспільною цінністю. У всіх народів вона тісно

пов'язана з національними почуттями і національною свідомістю. Як

головна ознака нації вона забезпечує функціонування національного

організму в усіх його виявах – політичному, економічному, культурному,

тощо. Відомо, нація як і будь-яка етноспільнота, не може сформуватися та

існувати без спілкування її членів, збереження духовних надбань,

самоусвідомлення й ідентифікації – відчуття приналежності до своєї

спільноти. Безперечно, універсальним засобом забезпечення всього цього є

мова. Вона дбає про єдність, функціонування й розвиток національного

організму в просторовому і часовому вимірі. Те, що робить українців

українцями, – дух народу, національний характер, ментальність –

найтісніше пов’язані з рідною мовою народу.

Українська є мовою найбільшого корінного етносу України і

невід’ємною базовою ознакою його ідентичності протягом багатьох

століть. Незважаючи на складні умови тривалих періодів бездержавності

нації та її територіальної роз’єднаності, українська мова зберегла свою

самодостатність і стала важливим чинником возз’єднання українських

земель і відновлення соборності та незалежності України.

Актуалізує проблему те, що мова – це не лише засіб спілкування, а й

скарбниця духовного й культурного спадку українського народу. У

витворених протягом віків різноманітних формах буття української мови

зберігається історична пам’ять і досвід нації, глибинні витоки її

світоглядних і моральних цінностей, віддзеркалюються національні

традиції, звичаї і навички – індивідуальні ознаки цієї спільноти, унікальні

складові її національної ідентичності. Одночасно українська мова стає

засобом спілкування різних народів у межах держави, виступаючи

символом об’єднання людей різних національностей у політичну націю.

Однією з особливостей становлення ідентичності української

політичної нації є те, що її основа сформувалась як етноцентрична,

успадкувавши свої етнічні коріння із сивої давнини, ідентифікувала

близькі за походженням і культурою споріднені родоплемінні й етнічні

спільноти (етноцентризм). У минулому численні національності, які

поселилися на українській етнічній території, вважалися підданими

метрополій (Польської чи Російської) або громадянами СРСР, у якому

національна ідентичність «придушувалась комунізмом». Виборовши

незалежність, українська етнічна нація та інші етнонаціональні групи

238

постали перед необхідністю ідентифікувати себе як політичну націю на

грунті єдиних території, громадянства, політичних, соціально-економічних

цінностей і правових норм. У цьому сенсі політична нація і народ тотожні.

Формування приналежності до цих феноменів української дійсності є

велінням часу (антропоценризм). Конституція України, схвалена

Українським народом (представниками всіх національностей) є вагомим

ідентендом і наслідком поєднання етноцентристського й

антропоцентристського підходу до їх ідентифікації в політичну націю.

Кожна сучасна держава в процесі свого становлення й розвитку так

чи інакше стискається з мовним питанням. Як правило, рано чи пізно

надає перевагу єдиній державній, інакше кажучи, офіційний мові. Ця

необхідність випливає із самої природи держави, з її суті й призначення.

Державна мова має монополію на офіційну сферу комунікації, вона

всіляко підтримується та стимулюється фінансово - адміністративними

заходами. Питання про вибір державної мови найбільш характерне для

країн, які здобули незалежність. Вимого мовної політики полягають у

визначенні сфер її поширення: державно - адміністративному управлінні,

освіті, культурі, ЗМІ, книговидавництві тощо.

Як переконує світовий досвід, насамперед рідна або національна

мова лежить в основі всебічного символічного єднання людей у певну

спільноту і суспільства в цілому. Тому невипадковим є збіг значної

кількості мов з назвою держави. Країна за допомогою єдиної державної

мови за наявності вільного використання етноспільнотами рідної мови

спрямовує їх до єдиних етнополітичних цілей і завдань.

Мовна політика може стати ефективним об’єднувальним фактором

тільки тоді, коли вона відбиватиме всю різноманітність мовного спектра та

матиме чіткі нормативно – законодавчі акти і механізми вирішення

існуючих проблем. У зв’язку з цим особливе значення у вирішенні

існуючих мовних проблем мають консолідуючі дії органів державної влади

та місцевого самоврядування.

Суть заходів держави на підтримку української мови полягає не в її

примусовому застосуванні, а у створенні умов для нагальної проблеми в

ній, усвідомленні перспектив, які відкриває її знання для

самовдосконалення, самореалізації і повномасштабного здійснення

конституційних прав, забезпечення свідомого вивчення мови громадянами.

Необхідно створювати в колективах україномовне середовище, у

якому мова має бути не лише засобом спілкування, а й складовою єднання

людей різних регіонів. Провідну роль тут має відіграти керівник колективу

чи державної інституції, спілкування з яким будь – якою іншою мовою,

окрім державної, було б недоречним.

Зважаючи на все вищесказане, можна зробити висновок, що мова,

поряд із прапором, гербом і гімном є повноправним символом держави,

ставлення до якої має бути шанобливим.

239

Крисак О. О. ст. гр. МА-34



РОЛЬ ЕТНОПОЛІТИЧНОГО ЧИННИКА В РЕГУЛЮВАННІ

МІЖНАЦІОНАЛЬНИХ КОНФЛІКТІВ У СУЧАСНОМУ

УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Молода поліетнічна держава, якою є Україна на сьогоднішній день,

має одне з першочергових завдань — проведення толерантної

етнонаціональної політики, яка була б направлена на інтеграційні процеси

серед різних етнічних груп. Українська держава та суспільство мають

значні досягнення в галузі міжетнічної толерантності в процесі побудови

мирного поліетнічного суспільства, в якому поважають права

представників усіх етнічних груп.

Характеризуючи сучасний розвиток нашої держави і суспільства, як

політики, так і науковці вказують на значне затягування перехідного

процесу становлення цивілізованої, демократичної політичної системи в

Україні, що породжує підвищений рівень суспільно-політичної

конфліктності.

Політичний конфлікт — гостре зіткнення протилежних сторін,

обумовлене спільним виявом різних інтересів, поглядів, цілей у процесі

боротьби за владу, перерозподілу і використання політичної влади,

оволодіння ключовими позиціями у владних структурах та інститутах,

завоювання права на вплив або доступ до прийняття рішень, про розподіл

влади і власності в суспільстві. Саме в політичній сфері відбуваються

найгостріші конфлікти між індивідами і соціальними групами. Політика, з

одного боку, діяльність з попередження і вирішення конфліктів. З іншого

боку, політика — засіб провокування конфліктів, оскільки вона зв'язана з

боротьбою за володіння владою. Технологія і практика управління

конфліктами визначаються не тільки загальними правилами, але і

соціально-економічним, політичним станом суспільства, історичними,

національними, релігійними і культурними особливостями.

Вивчення конфліктів є одним із головних завдань політології,

оскільки сучасна епоха розглядається багатьма політологами як період

загострення (з тенденцією до наростання) конфліктів, а управління ними –

як одна з найважливіших умов підтримки соціально-політичної

стабільності всередині країни та на міжнародній арені. Актуальність

теоретичних і практичних аспектів цього поняття обумовлена

загостренням різнопланових конфліктів в Україні та в інших

посткомуністичних країнах.

Важливими чинниками макрополітичного рівня, що впливають на

збереження конфліктогенності у політичній сфері, є мовні

240

проблеми. Йдеться, зокрема, про конфлікти з приводу надання російській

мові статусу державної, які вимагають законодавчого вирішення.

На шляху відродження України серйозні перешкоди

становлять міжконфесійні конфлікти. Така бажана для нашого суспільства

внутрішня стабільність порушується ворожнечею між церквами,

ієрархами, священиками, віруючими. Спектр їх протистояння досить

високий: боротьба за храми, майно, лідерство, сфери впливу. Мова йде, в

першу чергу, про серйозні конфлікти всередині православ’я – розкол

Української Православної Церкви на прихильників Київського патріархату

і Московського, основною причиною якого є неоднакова реакція на

національне відродження і темпи українізації церкви. Цей релігійний

конфлікт має багатоплановий характер і проявляється як на політичному,

так і на богословсько-ієрархічному та побутовому рівнях.

Серед політичних конфліктів важливу роль відіграють суперечності

на національній основі. За оцінками міжнародних та вітчизняних

експертів, національна політика України протягом останніх років була

привабливою для багатьох, зокрема, сусідніх країн як така, що

забезпечувала належний спокій в державі, хоча нерозв’язаних питань

залишилося чимало.

Найбільш конфліктогенною ситуацією на національній основі в

Україні є кримськотатарська. Вона породжує цілу низку невирішених

проблем, а саме: проблему історичного плану (досі не вирішено, хто

нестиме відповідальність за депортацію кримських татар і як ставити

питання про матеріальну та моральну компенсацію за понесені збитки);

проблему відсутності матеріальних і фінансових ресурсів для забезпечення

переселення та облаштування; проблему доступу кримських татар до землі

на півострові, тенденції анклавізації при розселенні кримськотатарської

спільноти; комплекс проблем політичного характеру (певна закритість

кримськотатарських громадсько-політичних організацій, негативне

ставлення місцевого населення і влади до претензій з боку

кримськотатарської спільноти). Загроза виникнення міжнаціонального

конфлікту в Криму залишається.

Підходи щодо врегулювання конфліктів: морально-правовий

(нормативний) підхід, силовий, реалістичний, ідеалістичний ,

компромісний, консенсусний, інтегративний.

Таким чином, причиною соціально-політичних конфліктів у сучасній

Україні є нестабільна політична ситуація, незадовільний стан економіки,

конфлікти у виробничій сфері, постійні непорозуміння між гілками влади,

окремими регіонами та центром, суперечності на національній, мовній та

конфесійній основах, конфлікти між політичними партіями, правлячою

елітою та опозицією, між окремими політичними лідерами.

241

Кулінська Х. В. ст. гр. МА-34



ПУБЛІЧНА ПОЛІТИКА В ДЕМОКРАТИЧНІЙ

ТРАНСФОРМАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Сучасна демократія - це складна мережа інститутів з різноманітними

каналами представництва й центрами владного прийняття рішень. її

головні складові - публічність влади, її взаємодія із громадськістю на

паритетних засадах, відкритий доступ до інформації та процесу прийняття

політичних рішень. Реалізація публічної політики як особливої форми

суспільної комунікації та системи управління сприяє становленню та

розвитку демократичних інститутів.

Пріоритетним на сьогодні є дотримання демократичних принципів

управління, що передбачають верховенство права та відкритість і

прозорість діяльності владних інститутів. До того ж, забезпечення

публічного прозорого процесу управління потребує існування у

суспільстві доступних для громадян механізмів участі у виробленні та

реалізації політичних рішень. Тобто будь-які політичні процеси мають

відбуватися в публічному просторі, не за «закритими дверима». Прозорість

процедур розробки та прийняття політичних рішень, а також в цілому

діяльності владних інститутів, взаємодія влади і громадськості на

паритетних засадах, узгодження суспільних інтересів та забезпечення

найбільш суспільно значимих, інформаційна відкритість влади є

складниками публічної політики. Власне, публічна політика є особливим

видом комунікації у суспільстві, без якого розвиток демократії

неможливий.

Згідно законів України за громадянами закріплені інструменти

реалізації права на участь в публічному управлінні: референдуми; вибори;

участь у діяльності політичних партій та громадських організацій; участь у

прийнятті рішень органами місцевого самоврядування та органами

виконавчої влади; участь у проведенні регуляторної політики держави;

доступ до державної служби; звернення до органів влади; доступ до

інформації про діяльність влади; оскарження рішень органів влади.

Публічна політика передбачає неспроможність держави та її

інститутів монополізувати публічну діяльність, яку слід розуміти як

репрезентовану у публічній сфері «активність політичних та неполітичних

акторів, які через взаємодію прагнуть реалізувати власний інтерес».

Зміст публічної політики визначається, на мою думку, в першу чергу

трьома факторами:

1) характером комунікації у суспільстві: за наявності політичної

комунікації тобто постійного обміну інформацією між суб’єктами

242

політичного життя, відбувається артикуляція суспільних інтересів. До того

ж, інформаційна взаємодія учасників політичних процесів політично

соціалізує громадян, робить їх носіями політичної позиції, стимулює до

участі у розробці та прийнятті політичних рішень

2) врахування громадської думки у процесі реалізації тих чи

інших владних рішень, та наявність у громадськості правового

інструментарію для здійснення впливу на політичний процес.

3) Суспільний інтерес - як предмет публічної політики. Публічна

політика передбачає простір для дискурсу різних приватних інтересів,

однак метою є артикуляція загальносуспільних цілей та їх домінування у

процесі вироблення державної політики.

Наявність публічної комунікації передбачає не лише інформування

громадян про діяльність державних структур, а також передбачає

інформаційну взаємодію з громадськістю на предмет важливих для життя

громадян проблем.

Очевидно, що втілення в життя концепту публічної політики

потребує складних трансформацій як на рівні комунікативних зв’язків у

суспільстві, так і на рівні інституційному. Разом з тим, демократичний

поступ України неможливий без впровадження принципу публічності в усі

сфери державного управління, що передбачає: формування політики на

основі суспільного інтересу; неспроможність держави та її інститутів

монополізувати публічну діяльністо; прозорість процедур розробки та

прийняття політичних рішень; інформаційна відкритість органів державної

влади, адже «саме комунікаційні відносини сприяють достовірній, швидкій

передачі передумов для прийняття рішення від одного суб’єкта до

іншого».

Громадянське суспільство ХХI ст повинно характеризуватися

стабільним та ефективним менеджментом, який має діяти відповідно до

принципів фаховості, порядності та патріотизму. В цій ситуації постає

проблема зведення до мінімуму шкоди, яку може завдати суспільству

неефективний та непрофесійний менеджмент. Розв’язати цю проблему

можуть спільно: ефективно діючий громадянський контроль, політична

опозиція, незалежні засоби масової інформації та високопрофесійна і

адекватна до змін влада.

Сучасне розуміння громадянського суспільства сформулювалося

протягом історичного розвитку як світ інтересів, взаємин і інститутів, які

унеможливлюють підміну внутрішніх інтересів членів суспільства

інтересами державного, партійного та іншими апаратами. Людина має

впливати на формування державної політики. Тому державна політика має

бути зрозумілою та прозорою, політики при проведенні реформ повинні

враховувати інтереси пересічних громадян, а також навчитися формувати

національні інтереси на засадах громадян і захищати їх на рівні світової

спільноти.

243

Пелагін А. С. ст. гр. Г-31



УКРАЇНСЬКИЙ МЕНТАЛІТЕТ: ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД ТА

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ

Україна демократизується, оновлюється, впенено йдучи до

європейськго державного простору. У нових умовах постає проблема

переосмислення власної історії. Однією з важливих рушійних сил у

зміцненні державності стає український менталітет і його вплив на

формування української національної ідеї. Історія народів є сумою

прагнень, дій і жертв багатьох поколінь, що жили в різні періоди на землі, і

тому кожний народ має на собі печатку духовної сили або слабкості тих,

хто творив його історію. Аналізуючи процеси національної ідентифікації,

вчені дійшли висновку, що менталітет охоплює такі чинники, як спільність

території, держави, економіки, культури, історії, освіти, мови, національної

свідомості. Це передбачає насамперед самобутність, історичну

індивідуальність народу, який об’єднується національною ідеєю.

У час духовного відродження проблема української ментальності в

Україні загострюється. Треба знати, хто ми, аби будувати державу,

адекватну нашій вдачі. Тільки державна реалізація потенцій українського

менталітету, що втілює національні цінності, здатна повернути втрачені

честь і гідність самоцінній особистості. Наукове відтворення трагічної

історії України, вільної від «білих плям», фальсифікацій та ідеологічних

нашарувань, передбачає та врахування української духовності в її

культурно-історичній мінливості, бо вона значною мірою причетна до

вибору народом своєї історичної долі.

Висока українська емоційність, чутливість, ліризм виявляється в

естетиці українського народного життя і обрядовості, в артистизмі вдачі, у

прославленій пісенності, у своєрідному м'якому гуморі тощо. На відміну

від європейця, який виборює свою долю, українець часто-густо сповнений

спокоєм неминучості та покірності долі.

Менталітет відбиває специфічні особливості відповідного типу

культури. Соціальні перетворення призводять до зміни менталітету. Це

повільний процес. У цілому менталітет стійкий і консервативний. Він

зберігається майже в одному й тому самому вигляді протягом цілих

історичних епох. Трансформація його відбувається лише внаслідок

значних соціальних і культурних змін.

Ще предки сучасних українців уславились як хлібороби та воїни. Є

підстави вважати, що саме ці обставини як і специфічні кліматичні умови

та інші геопсихологічні чинники впливали вирішальною мірою на

формування української ментальності. Українця з давніх-давен вирізняє

244

насамперед працьовитість, господарливість, глибокий емоційний зв’язок з

краєм, де він народився і виріс. Типовий українець має м’яку, лагідну,

миролюбну вдачу. Недостатня єдність і згуртованість українців

пояснюється перш за все їх індивідуалізмом як сутнісною рисою

національного характеру. Родюча земля, достаток, хліборобська праця

формували цю рису. Індивідуалізм («я нічого не знаю, моя хата скраю»)

був соціально обумовлений. Особливістю національного характеру стала

позиція пасивного протесту. Можна відзначити стриманість, розважливість

українців, реалістичний погляд на життя. Деякі характерні для

українського менталітету сумовиті настрої інколи поєднуються з

нездоланним оптимізмом, життєрадісністю. Імпульсивність, демократизм,

індивідуалізм часто заважали українцям. Але додавали оптимізму такі

особливості української душі, як гумор, іронія, українська пісня, фольклор,

обрядовість, естетика народного життя (одяг, житло, їжа) тощо.

Наслідком такої ментальності є те, що постійно розв'язазуємо одні й

ті ж проблеми, котрі так і залишаються невирішеними. Навіть в умовах

державного суверенітету, коли мали б ми бути на визначальних ролях у

своїй державі, продовжуємо залишатися чиновниками на побігеньках в

системі чужих структур.

Однією з важливих проблем культурно-національного відродження

України є проблема реабілітації національних культур. Вона однаково

стосується як українців, так і представників інших народів, які

проживають в Україні. Цей процес передбачає знання своєї історії,

традицій, звичаїв, мови, культури, формує власну національну гідність.

Декларація прав національностей України гарантує всім народам і

національним групам рівні політичні, економічні, соціальні та культурні

права: право вільного користування рідними мовами в усіх сферах

суспільного життя, включаючи освіту, виробництво, одержання і

розповсюдження інформації.

Концептуальне оновлення освітньої та культурної політики держави

передбачає такі заходи: збереження, відновлення, популяризяцію

культурно-історичної спадщини українського народу; утворення цілісного

і розвинутого національного культурного простору; забезпечення вільного

доступу всіх громадян до культурних цінностей; сприяння культурному

розмаїттю, забезпечення вільного розвитку культур національних меншин

України; поглиблення інтеграції в міжнародний культурний простір;

адекватне позиціювання української культури у світі.

Треба вдивлятися у себе в дзеркалі історії нації для того, щоб,

вивчаючи себе, іти далі відповідно до реальності нашого часу і постійно

дивитися уперед. Такий підхід до процесів державотворення визначається

сукупністю уявлень того чи іншого народу про найдосконалішу модель

свого національно-соціального устрою.

245

Федорова К.І. ст. гр. К-22

Науковий керівник: Олійник А.М. канд. філос. н., доц.


ПРОБЛЕМА ДУШІ У ФІЛОСОФІЇ АРИСТОТЕЛЯ

Середньовічні мислителі з особливою увагою поставилися до вчення

Аристотеля про душу, викладену в однойменному трактаті. Аристотель

починає з того, що душа є не тільки в людини. Її мають також рослини і

тварини. Рослинна душа, по Аристотелеві, має здатність росту, харчування

і розмноження. Тваринна душа відрізняється тим, що має почуття. Душа

людини є розумна душа.

Особливої уваги заслуговує вчення Аристотеля про душу. Він

вважає, що душу може мати тільки природне, а не штучне тіло. Причому це

природне тіло має бути здатним до життя. Здійснення можливості життя

природного тіла Аристотель називає душею. Аристотель розрізняє три

види душі. Два з них належать до фізичної психології, оскільки вони не

можуть існувати без матерії. Третя-метафізична.

Через вчення про душу Аристотель оригінально говорить про

пізнання. Нагадаємо, що за Аристотелем третій вид душі — розумна душа,

яка притаманна людині і Богу. Вона незалежна від тіла, бо мислення вічне.

Але коли споглядають розумом, необхідно, щоб у той же час споглядали і

через уяву, зауважує Аристотель. А це означає, що реальне пізнання

неможливе без чуттєвого рівня пізнання.

Людина пізнає загальне тільки за допомогою відповідної уяви. Але

уява не просто переробляється в поняття, а тільки сприяє тому, щоб

закладені у душі форми буття перейшли із стану потенції в стан акту. Щоб

перевести знання загального із стану потенції в стан акту, потрібен розум у

всьому його обсязі, як пасивний, так і активний. А активний розум — це

Бог. Таким чином, у Аристотеля перемагає раціоналістична лінія: знання

існують ще до процесу пізнання.

Інша важлива властивість душі, по Аристотелеві, її безтілесність. Він

послідовно й аргуметованно відстоює те, що душа не може бути тілом,

тому що вона є, як виражається Аристотель, зміст і форма. Причому душа

як форма живого тіла не є зовнішньою формою, це внутрішня форма

живого тіла, що Аристотель називає ентелехією.

Водночас заперечуючи піфагорійцям і своєму вчителю Платонові,

Аристотель наполягає на тому, що душа невіддільна від тіла, а тому

неможливе переселення душ. Особливо це стосується рослинних і

тваринних душ. Що стосується душі людини, то про її безсмертя

Аристотель дозволяв собі різні судження, що породило суперечки серед

його послідовників у період середньовіччя та епоху Відродження.

246

Філософія Аристотеля не завершує ні старогрецької, ні, тим більше,

античною філософією. Але вона завершує найбільш змістовний період в

історії філософії, який часто називають філософією класичної Греції. Ця

філософія високо цінувалась ще в античний період, відігравала

визначальну роль в епоху середньовіччя, без неї неможливо уявити

європейську філософію Нового часу, як і сучасну філософську культуру.

В своєму трактаті “Про душу” Аристотель визначає душу в системі

понять своєї метафізики: "Слід вважати душу суттєвою формою фізичного

тіла, яке має життя в потенції, а субстанція як форма є ентелехія.

Душа, таким чином, є перша ентелехія фізичного тіла, яка потенційно

має життя". Всі речі – сплав матерії й форми, матерія – це потенція, в той

час як форма – це ентелехія, або акт. Душа як „ентелехія тіла” складає

форму, яка рухає матерію, змінює й формує її. Найнижчий рід душі – душа

рослинна, яка, будучи обмеженою здатностями харчування й відтворення,

належна рослинам. У тварин сюди долучається душа, яка відчуває, яка

разом з тим здатна мати бажання, а частково й рухатися. На сам кінець, у

людини до всього цього долучається розум.

Душа, за Аристотелем, потребує особливого піклування й

удосконалення. Він розвиває вчення про моральнісність як про "похвально

здобуту якість душі". Душа етично доброчесна в тій мірі, в якій

практичний розум оволодіває афектами. Доброчесність - це "порив до

прекрасного, поєднаний із міркуванням". Чесноти розумної частини душі

здобуваються шляхом навчання, а етичні - шляхом виховання. До

доброчесності слід віднести, по-перше, вибір правильних засобів і, по-

друге, слідування добропорядній меті - правильному предмету бажання.

Аристотель розрізняє першу й другу філософію. Перша філософія,

або метафізика, належить до всього того, що перебуває над природою.

Фізика, або природа, складає другу філософію. Природа не співпадає з

сущим, оскільки суще стоїть вище за природу. Предмет першої філософії –

"суще як таке". Вона вивчає в цілому причини й начала всього сущого.

Аристотель називає ці причини вищими, а начала першими.

Розглядаючи "суще як таке" в аспекті його причин, Аристотель

виділяє чотири першоначала чи вищі причини: форму, матерію, початок

руху (причину руху) й мету. Ці чотири начала визначаються виходячи із

більш загальних понять можливості й дійсності, двох основних станів

сущого. Матерія й початок руху виражають поняття можливості, а форма й

мета — поняття дійсності.

Бог Аристотеля – філософський Бог. Аристотель не пантеїст, у нього

Бог не розчиняється в природі. І хоча Арістотель говорить про Бога, що

“Бог – жива істота” і що життя, безперечно, належне йому, але під життям

Бога Аристотель розуміє виключно діяльність його розуму – божественне

мислення. Власне кажучи, сам Бог і є чистий діяльний розум, самодостатнє,

саме на собі замкнене мислення.

247

Бажак К.М. ст. гр. У-11

Науковий керівник : Слободянюк О.Р. ст. викл.


УКРАЇНСЬКА МІФОЛОГІЯ

Одним із найбагатших і найколоритніших джерел, за яким можна

вивчати культуру й світогляд давніх слов'ян є міфологія, перекази й

легенди минувшини слов'ян.

Міфологічні уявлення існували на певних стадіях розвитку практично

у всіх народів світу. Це підтверджується як вивченням історії, так і

вивченням архаїки сучасних народів, у кожного з яких існує той або інший

вид міфології.

Міфологія — сукупність міфів того чи іншого народу. Міфи слід

відрізняти від казок, які вже у стародавні часи сприймалися як вигадки,

плід фантазії, в той час, лк до міфів ставилися як до імовірних подій. Міфи

також відрізняються від легенд, які найчастіше розповідають про реальних

осіб, або справжні події.

Українські міфи характерні тим, що вони надзвичайно природні,

пов'язані з хліборобським або пастушим побутом наших предків. їхні

персонажі переважно батько-господар, ма-ти-господиня, їхні сини й дочки,

їхня худоба та поля.

Міфологічні сюжети яскраво забарвлені родинним побутом княжої

доби. У найархаїчніших колядках і щедрівках можна зустріти звеличення

не якоїсь конкретної родини людей, але швидше - відгомін прославлення

сім'ї небесних світил та природних явищ: Сонця, Місяця, зірок, дрібного

дощу і т.п.

Люди жили в повній гармонії з природою і тому й Боги та міфічні

істоти були для них природними та рідними.

Візантійські міфи на початок християнської доби були чужі і

незрозумілі стародавнім українцям, тому вони і намагалися зберегти свою

таємну віру, часто ховаючись по глухіх лісах та хащах, недоступніх для

місіонерів нової віри.

Труднощі досліджень української міфології полягають насамперед у

тому, що всі писемні згадки про стародавні вірування носять характер

критики і засудження язичницьких Богів (бісів), яких кожен літописець не

вважав за потрібне пояснювати, лише трактував як пережитки

малокультурних звичаїв, неприйнятних для християн. Розвиток

української міфології був перерваний зненацька.

Християнські проповідники знищили безліч язичницьких творів, які

писалися волхвами для потреб богослужіння та практичного життя.

Головна відмінність у відношенні сучасного та стародавнього людини

до навколишнього світу полягає в тому, що для сучасної людини світ є

248

безособовий світовий порядок, де панують об'єктивні закони.

Міф має не тільки наративну форму (розповіді про богів та героїв), а й

проявляє себе імпліцитно (зовнішньо не виявлено) — в уявленнях,

обрядах, побуті, психологічних установках.

Він створює смислове поле культури, особливу форму побутування

семантичних полів предметів і явищ, що проявляється у текстах культури,

ритуалах, соціальних інститутах, предметах тощо. Все сказане дозволяє

виділити основна відмінність міфологічних уявлень про світ від сучасного

погляду на нього.

Світ давньої людини ділиться на якісно різні сфери: верх - низ,

праве - ліве і т.д. На противагу цьому, з точки зору

сучасної науки, простір однорідне, одно самому собі в кожній його

частині. Цілком неістотно, відбувається якась подія на півночі чи на півдні,

праворуч або ліворуч від нас.

Нажаль, мало писемних творів про народні вірування у нас збереглося.

Характерною особливістю української міфології є пантеїзм, тобто

філософсько-релігійні вчення, за яким Бог ототожнювався з природою. В

Україні існувала своєрідна ієрархія Богів: на чолі всього світу стояли

найстарші Боги, котрі керували всім життям, далі йшли нижчі рангом

Боги, а також демони, які надавали послуги старшим Богам; у самого

"підніжжя" були люди, наділені достатньою силою для того, щоб побороти

демонів.

У деяких народів існує чіткий розподіл духів на злих та добрих. В

українській міфології існує відносна байдужість до такого розподілу, адже

добро і зло, які несуть духи, визначаються не стільки природою самих

духів, скільки їх роллю в даній ситуації.

Тому наші предки приносили жертви різним духам, що могли нести

зло, аби задобрити їх, відвернути від себе небажані випадки та явища.

Навіть після прийняття християнства, як і в старі часи, так і через тисячі

років, українець завжди ладен діяти по принципу: "Бога люби, але і Чорта

не гніви".

В історії людства міфосвідомість, породжені нею культура і спосіб

буття охоплюють період від пізнього палеоліту до раннього середньовіччя.

Історія людства є історією деміфологізації і створення нових міфів.

Для міфологічної свідомості немає нічого сталого, все здатне

перетворюватися на все і все пов'язане з усім. Подання про зв'язок всього з

усім було основою магії, чаклунства, ворожіння, різних обрядів.

Для міфологічної свідомості у світі немає нічого безособового,

неживого, в основі будь-якого явища або події лежить прихована сила,

воля. У кінцевому рахунку, воля богів керує світом. Ряд міфологічних

уявлень зберігся у світогляді сучасної людини, і нагадує нам про

спадкоємність явищ культури.

249

Делі-Іванова Г.С. ст. гр. У-11

Науковий керівник : Слободянюк О.Р. ст.викл.


ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА

Актуальність. Знати історію свого народу,своєї країни повинен

кожний,хто поважає себе. Людина без історії,як дерево без корнів, не

зможе продовжувати існування. Яскравою частиною історії постає

трипільська культура,як феномен IV-III тис. до н.е. Племена

трипільської культури були однією із найбільш розвинутих і

самобутніх етнічних груп епохи енеоліту. Творцями Трипільської

культури були примітивно-хліборобські і скотарські племена. Вони,

очевидно, з Балкан через Румунію і Молдавію просунулися на

територію України. Жителі трипільської культури населяли

Подніпров'я, Правобережну Україну і Подністров'я, змішавшись з

місцевим населенням. Особливістю Трипільської культури була

велика шана до жінки-матері. Від тих часів ця пошана у великій мірі

лишилося в культурі і побуті українців до сьогодні.

Мета. Дослідити історичні факти про трипільську

культуру,дізнатися детальніше про життя трипільців,їхні вірування та

пращурів,зробити певні висновки на базі дослідженого матеріалу.

У Україні у ХІХ на поч. ХХ ст.. було зроблено багато

досліджень, особливу увагу привертають роботи В.Хвойки, який із

1893 року провівши розкопки в Києві на вулиці Кирилівській, й ці

знахідки були відмінні від знайдених раніше. Незабаром у 1896 році

В.Хвойка проводив розкопи й в селі Трипілля, де виявляє пам’ятки

тієї ж культури, що і знайдена нею в Києві. Звідти, від назви села, й

пішла назва культури – трипільська. На думку В.Хвойки це було

автохтонне населення (предки слов’ян), які жило на території

Середньої Наддніпрянщини.

Житла. На території Трипілля зустрічалося два типи жител.

По-перше, це землянки. Землянками називалися заглиблені

житла глибиною 0.6-1.5м, котрі складалися із жилої частини й

господарських ям. По-друге, це наземні глинобитні житла.

Господарство. Землеробство-найрозвинутіша галузь того часу,

особливо в ранній період. Навіть тоді оброблялося не менш як чотири

види сільськогосподарських культур (в основному пшениця, жито,

овес).

Скотарство. Паралельно із землеробством розвивалося

скотарство, а також такі не відтворюючі види господарства, як

250

рибальство, мисливство, збиральництво. Полювали трипільці в

основному на шляхетного оленя, лося, козулю, бобра, зайця,

використовуючи при цьому такі знаряддя, як наконечники стріл із

кременю, шкребки, кам’яні сокири-клини.

Кераміка трипільців є однією із найкращих у світі, а керамічні

вироби – просто витвір мистецтва у тому години.Вони ділилися на

пофарбовані (до однієї, дві, три фарби) та не пофарбовані, але в

орнаментовані та неорнаментовані. Полювали трипільці в основному на шляхетного оленя, лося, козулю, бобра, зайця, використовуючи при цьому

такі знаряддя, як наконечники стріл із кременю, шкребки, кам’яні сокири-

клини. Займалися також й рибальством, на ранньому етапі, оскільки для

цього були сприятливі умови (поселення біля річок). Ловили здебільшого

щук, сомів, осетрів.

Ця галузь був безпосередньо зв’язана зі скотарством, й тому логічно,

що, як й скотарство, набула свого розвитку у пізній період трипільської

культури. Вже тоді тканини підкладалися під дно керамічних виробів, щоб

їхні легше було б виліпити (Петрени), був відома в’язка простого

панчішного типу, а матерії вироблялися двох видів – полотна й килими;

також, ймовірно, трипільці вміли плести сіті.

Первісні уявлення трипільців були, очевидно, зв’язані із

періодичними катаклізмами, викликаними істотними зрушеннями в

Сонячній системі під час їхнього існування. Ймовірно, тоді з’явилося

уявлення про циклічність години, й знайшло своє відображення в

трипільській кераміці.

Також трипільці виготовляли прикраси,які на той час були дуже

вишукані,це були браслети,прикраси на шию,руки,сережки.

З точністю не можна сказати, чи були трипільці предками

слов’ян. Їхній побут дуже схожий на наш (слов’янський), але й є

довести спорідненість, не враховуючи теорії про ті, що трипільці не

були автохтонами на теренах, просто неможливо.

Висновки. Трипільска культура була дуже

розвиненою,цивілізованою. Є три можливі теорії виникнення

трипільської культури: суто автохтонна (В.Хвойки), асиміляція

автохтонного населення із прийшлими племенами (В.Збеновича) та

прийшлих племен, що оселилися на тихих землях (М.Марра).

Творцями Трипільської культури були примітивно-хліборобські

і скотарські племена. Вони, очевидно, з Балкан через Румунію і

Молдавію просунулися на територію України. Жителі трипільської

культури населяли Подніпров'я, Правобережну Україну і

Подністров'я, змішавшись з місцевим населенням.

251

Кривошапка Т.О. гр. У-11

Науковий керівник: Слободянюк О.Р. ст. викл.


ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ

Григорій Сковорода народився в сотенному містечку Чорнухи

Лубенського полку, що нині на Полтавщині, у небагатій козацькій родині.

Після здобуття початкової освіти в сільській школі з 1734 року (Григорію

12) навчався у Києво-Могилянській академії. Його навчання в Академії, з

перервами, тривало до 1753-гоУ 1741 році Григорія забрали до Петербурга

для співу в придворній капелі, звідки він повернувся в 1744-му.

Згодом, у 1745–1750 роках, Сковорода їде до Європи: спершу до

Угорщини в складі царської місії під проводом Ф. Вишневського, далі —

до Словаччини (Братислава) й Австрії (Відень). Перебування Сковороди в

Італії, Німеччині й Польщі не підтверджено документами. Після мандрівки

він повернувся в Україну, працював професором у Переяславі, в Харкові,

приватно перекладав Плутарха, писав свої твори. З 1754 по 1759 рік жив у

с. Коврай на Черкащині, тут він написав низку віршів до своєї

славнозвісної збірки «Сад божественних пісень».

Саме в цей час мислитель зустрічає одного з найвідданіших учнів,

Михайла Ковалинського, який після смерті вчителя написав його

біографію, докладну, ґрунтовну, на яку посилалися й посилаються всі

дослідники творчості мудреця. Саме в листах до нього Григорій Савич

висловлював найважливіші ідеї, що згодом ставали основою філософських

трактатів. Про стиль його життя з харківського періоду його перший

біограф пише:

«Уставав дуже рано, їв раз на день, без м'яса і риби, був завжди

веселий, сильний, рухливий, з усього задоволений, до всіх добрий, усім

готовий послужити. Поважав і любив добрих людей без різниці їх стану,

навідувався до хворих, розважав сумних, ділився останнім з тим, хто

нічого не мав».

Під кінець 70-х років XVIII ст., після різних конфліктів з владою,

Григорій Сковорода обрав зовсім новий і незнаний до того стиль життя, а

саме — мандрівку. І ця мандрівка тривала до самої смерті, майже тридцять

років. Була вона повна пригод, оповита переказами й легендами. У ній

ніколи не розлучався філософ із Біблією, сопілкою або флейтою і своїми

писаннями. Слава про нього йшла всюди, і кожний, чи то пан, чи то

селянин хотів його побачити й почути.Тож аудиторія його була дуже

численна і різнорідна, і всі розуміли його — речника великої правди.

Слава про Сковороду йшла так далеко, що про нього довідалась і

цариця Катерина II, і забажала його побачити. Через свого поручника

Потьомкіна вона послала Сковороді запрошення переселитись з України в

252

Петербург. Посланець цариці застав Сковороду на краю дороги, де він

відпочивав і грав на флейті, а недалеко нього паслася вівця того господаря,

в якого філософ затримався. Посланець передав йому запрошення цариці,

але Сковорода, просто й спокійно дивлячись в очі посланцеві, заявив:

«Скажіть цариці, що я не покину України — мені дудка й вівця дорожчі

царського вінця».

Твори Сковороди за життя друкувались сотнями екземплярів, бо

тодішня цензура знайшла їх «противними Святому Писанію і образливими

для чернецтва». Вихований у дусі філософічно-релігійного навчання,

Сковорода повставав проти мертвої церковної схоластики та духового

гноблення московського «православ'я», спираючись у своїй філософії на

Біблію.

Провідне місце у всебічному розвитку відводив розумовій освіті, яка

допомагає людині пізнати себе, навколишній світ, суть щастя. Він

обстоював рідну мову в школах, радив вивчати граматику, літературу,

математику, фізику, механіку, музику, філософію, медицину та інші науки.

Значної уваги Г. Сковорода надавав фізичному вихованню людей, вважав,

що вони мають бути «тілесно здорові».

Фізичне виховання, згідно з ним, повинно починатися ще до

народження дитини і полягати в здоровому способі життя батьків, у

турботі про матір у період вагітності й вигодовування дитини. Фізичному

вихованню дітей сприяють праця, вправи, режим і відпочинок, розваги,

загартування організму. Він також дбав про естетичне виховання, яке має

облагороджувати людей, допомагати їм у житті та праці. Засобами

естетичного виховання повинні бути поезія, музика, народні пісні, краса

природи, образотворче мистецтво.

Сковорода був незвичайним учителем: писав байки, викладав

стародавні мови, глибоко цікавився математикою, географією,

економікою. – Учив, як жив, а жив, як навчав – найкраща риса педагога.

Жанр байки досить широко використовував Григорій Сковорода. Його

«Харківські байки» в численних рукописних списках потрапляли в руки

юнацтва та дітей, про що маємо свідоцтво і в Шевченка, який, ховаючись

хлопцем у бур'янах, «списував Сковороду».Підручника з етики не було, і

Григорій Савич написав його сам. Це був перший філософський твір,

основною думкою якого є : ледарство – це найбільша людська вада.

За його життя не надруковано жодного твору. Але його поезія, притчі

поширювалися на Україні вустами народу. Він написав 30 прозових байок,

пізніше склали збірочку «Байки Харківські». Велику славу письменнику

принесла збірка ліричних поезій «Сад божественних пісень».

Помер 9 листопада 1794. Помер так просто, як і жив… в селі Пан-

Іванівка (зараз Сковородинівка) Золочівського району Харківської області.

На хресті над його могилою, на прохання самого Сковороди, написано:

«Світ ловив мене, та не впіймав…».

253

Познанская М.С. ст. гр. У-11

Научный руководитель: Слободянюк Е.Р. ст. препод.


УКРАИНСКОЕ БАРОККО

Стиль барокко возник в Италии в конце XVI в. и пришёл на смену

стилю Возрождения в результате кризиса гуманистической ренессансной

культуры.Достоинства стиля проявились в исключительно сильных по

художественной выразительности принципах создания архитектурных

ансамблей и удивительном умении органически вписывать архитектуру в

окружающую природу. Главное в нём – поразить воображение человека

необычным, повлиять на его чувства.На Украине барокко характеризуется

своеобразными особенностями, в частности использованием традиций

народного искусства. Его самобытный стиль наиболее ярко проявился в

архитектуре Левобережья и Слобожанщины, воссоединённых с Россией в

результате освободительной войны украинского народа 1648-1654 гг.

Несмотря на то, что приезжие мастера принесли в архитектуру

создаваемых ими зданий определённые черты, свойственные их

творческой индивидуальности, стиль, сформировавшийся на Украине во

второй половине XVII в., имел свои особенности, обладал устойчивой

общностью конструктивных и художественных черт, что даёт полное

основание назвать его украинским барокко.

Замечательным памятником жилой украинской архитектуры конца

XVII в., отлично сохранившим свои первоначальные формы, является дом

Якова Лизогуба в Чернигове. В украинских церквях этого периода

отмечается несколько типов, из которых один (главным образом

монастырские соборы) восходит к традициям древнерусской архитектуры,

а остальные –к типам украинских деревянных церквей. Первый тип

восходит к восстановленным в XVII в. древнерусским святыням –

киевскому Софийскому собору, собору Елецкого монастыря в Чернигове,

и, особенно, Успенскому собору Печёрского монастыря, издревле

считавшемуся самым популярным зданием на Руси. Старейшее здание

этого типа –собор Троицкого монастыря в Чернигове.

Наиболее выразительно национальные черты проявились в каменных

храмах, идущих от деревянных церквей, широко к тому времени

распространённых. К постройкам этого типа относится один из лучших

памятников украинского зодчества –трёхчастнный в плане, увенчанный

тремя высокими живописными главами Покровский собор в Харькове

(1689г.).

Более распространённым типом храма был храм пятикамерный,

образующий в плане крест, часто с дополнительными ячейками по углам.

Старейшим зданием этого типа является Николаевский собор в Нежине,

построенный в 1668-1670 гг. московским архитектором Г.И.Устиновым.

254

Последним по времени памятником пятиглавых, крестовых в плане

церквей считается Спасо-Преображенская церковь в Сорочицах (1732 г.) с

прекрасным лепным декором в характере украинского народного

искусства.

Барочная архитектура Львова достигла своего апогея в здании

Доминиканского костёла. Позднее барокко в западных областях Украины

больше всего связано с творчеством Бернарда Меретина, который за

сравнительно короткое время построил храмы во Львове, Лопатине,

Годовице, Буске, ратушу в Бучаче. К выдающимся памятникам позднего

барокко относится Успенский собор Почаевского монастыря на

Тернопольщине, возведённый в 1771-1783гг. по проекту архитектора

Готфрида Гофмана. Настоящим шедевром барочной архитектуры Украины

является колокольня Дальних пещер Киево-Печёрской лавры, построенная

С.Д.Ковниром в 1754-1761 гг.

Следует особо сказать о пространственной организации барочных

ансамблей, ярче всего проявившейся в монастырских комплексах. Такие

ансамбли, как Киево-Печёрская лавра, Троицкий монастырь в Чернигове,

Выдубецкий монастырь в Киеве поражают своей необыкновенной

стилевой целостностью и органическим единством с окружающей

природой. В основе художественной выразительность ансамбля лежит

живописный принцип композиции, характерный ещё для

градостроительства древней Руси. Живописность подчёркивается мягкой

пластикой форм и сочной лепкой фасадного декора, нарядным силуэтом

верхов и асимметричной постановкой зданий.

Барокко– это стиль архитектурных ансамблей. Большинство

ансамблей киевских монастырей складывались в разное время, часто –ещё

в древнерусский период. Окончательное их формирование происходит в

эпоху барокко, когда создаются новые постройки, объединяющие

ансамбль, строятся колокольни, становящиеся доминантами ансамблей,

монастыри окружаются стенами и башнями, которые уже не имеют

военно-оборонительного значения, но являются органическими

компонентами ансамблей, и, наконец, всем зданиям ансамблей придаётся

единое стилевое лицо –постройки штукатурят, белят.

Широко используя достижения западной и русской архитектуры,

украинская архитектура не утратила своей самобытности и традиций. При

рассмотрении архитектуры Украины периода XVII-XVIIIвв., можно

видеть, что многие постройки иноземных мастеров имеют наряду с

традиционными приёмами и приёмы характерные для национального

украинского зодчества. В тесной связи и при содействии русских и

западных мастеров, на Украине появился новый стиль – украинское

барокко, как и петровское барокко отличное от западного, и имеющее свои

традиции и особенности, придающие сооружениям национальный колорит

и красоту.

255

Ярошенко Ю.О. ст. гр. У-11

Науковий керівник: Слободянюк О. Р. ст. викл.


УКРАЇНСЬКИЙ ФОЛЬКЛОР

Народна культура та мистецтво українців справедливо вважаються

одними з найбагатших надбань культурної спадщини європейських націй.

Обличчя українського фольклору визначають багатогранність жанрів і

досконалість форм, поетичність і вишуканий ліризм, глибока

філософічність і невтримний запал.

Значну роль художній вимисел відіграє в епічному фольклорному

жанрі — легендах. Вони поділяються на міфологічні, апокрифічні та

героїчні. Надприродні явища, чудодійні предмети, перевтілення у

поєднанні з комічними елементами становлять головні ознаки легенди

"Чудодійна криниця", у якій виражається мрія про вічну молодість

людини. Багато легенд склав український народ про своїх національних

героїв, про мужніх оборонців його спокою — козаків. Автори легенд

уявляли собі січовиків людьми химерної вдачі, що володіють

надприродними вміннями ("Характерник Кравчина").

Близькими до жанру легенди є й перекази. Спільні ознаки цих творів

— розповідь про якусь подію, прозова форма. Проте на відміну від

переказу у легенді зображуються незвичайні, фантастичні події та

персонажі. Перекази будуються на реалістичному матеріалі. До таких

зразків цього жанру належать "Боротьба з ординцями", "Запорожці в

урочищі Сагайдачному". У центрі уваги оповідачів не незвичайні події, а

цілком природна кмітливість і винахідливість козаків, деталі їхнього одягу,

озброєння, військова майстерність.

У казках про тварин, героїчно-фантастичних та побутових виражені

морально-етичні ідеали. Мрії народу про щастя, про працю як основу

життя втілені у казці "Названий батько". Мудрість, кмітливість,

винахідливість простих людей, їх любов і повага до старших

протиставляються у "Мудрій дівчині" пихатості, жадібності, духовному

убозтву користолюбців. Традиційне для казок протиставлення добра злу

набуває тут яскраво сатиричного забарвлення.

Український народ завжди славився віртуозною мелодійністю своїх

пісень, пісенністю душі. До найдавніших зразків цього фольклорного виду

належить календарна обрядова поезія. Вона відтворює весь річний

календар українця-хлібороба. Зустрічі зимового сонця Коляди, підготовці

до трудового року присвячувались колядки. В одній із найдавніших — "Як

ще не було початку світа" знаходимо язичницькі уявлення наших далеких

предків про створення неба і землі, про єдність Всесвіту в трьох його

універсальних іпостасях — небі з планетами, землі й воді. Дохристиянські

256

вірування слов'ян відтворені й у колядці "Ой рано, рано кури запіли".

Архаїчні форми слів у цьому творі засвідчують давність української мови.

З прийняттям християнства в Україні колядки набули нового змісту: у них

прославляється народження Ісуса Христа.

Значний пласт фольклорної спадщини українського народу

становлять родинно-побутові пісні. У піснях про кохання поетизуються

щире почуття ("Сонце низенько, вечір близенько", "Ой у полі нивка"),

глибока пристрасть, самовідданість і вірність закоханих ("На добраніч усім

на ніч", "Ой не цвіти буйним цвітом..."), туга в розлуці ("В кінці греблі

шумлять верби", "Із-за гори світ біленький..."), втілюються народні ідеали

природної і моральної краси людини, зокрема, утверджується нехтування

багатства ("Не піду я за багача, нехай западеться", "Терен, мати, коло

хати"), схвалюються вибір по любові ("Багатая, губатая, та все вона

дметься, а бідная сиротина к серцю пригорнеться", "За городом качки

пливуть").

Змалювання фантастичних або незвичайних, найчастіше трагічних,

подій, драматична напруженість, похмурий тон, емоційна наснаженість,

ліризм стилю властиві найбільш зворушливому й романтичному жанрові

фольклору — баладам ("Смерть козака", "Бондарівна", "Тройзілля").

Цілий цикл народнопісенних видів присвячений історичній тематиці.

Це, передусім, історичні пісні. Одні з них, як "Пісня про Волиночку" або

"Зажурилась Україна...", народилися в горнилі боротьби проти турецько-

татарських нападників і польської шляхти. В інших колективний автор

створює ідеал національного героя, втілюючи його з допомогою гіпербол

та символіки в образах Байди, Хмельницького, Нечая, Залізняка. Історичні

та ліро-епічні пісні розповідають про Турбаївське повстання, про Устима

Кармелюка та інші трагічні й героїчні сторінки нашого минулого.

Українська історія осмислюється й у самобутньому зразку українського

народного епосу — думах.

Основою культурного розвитку кожної нації є її фольклор —

колективна уснопоетична творчість, що в досконалій мистецькій формі

відображає життя, працю, боротьбу за кращу долю, історію, побут, думки,

прагнення й погляди народу. Усній народній творчості властива

особлива поетика, яка характеризується простотою і водночас

довершеністю композиції, узагальненістю зображення, повторюваністю

образних характеристик, стислістю художніх прийомів і засобів,

поетичним звертанням до явищ і предметів живої та неживої природи,

застосуванням діалогічних форм викладу, постійними образами-

символами типу дівчина — зоря, голубка, червона калина; парубок — орел,

сокіл, голуб; перетворенням розгорнутих метафор на яскраві, виразні

уподібнення моральних, психологічних переживань людини до процесів її

практичної діяльності, до явищ природи; насиченістю художнього тексту

пестливими словами та морфемами.

257

Апшай О.М. ст. гр. К-22

Науковий керівник: Троян А.О. канд. філол. наук, доц.


ДРАГОМАНОВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ

Драгоманов Михайло Петрович (18/30.09. 1841 - 20.06/02.07. 1895) -

історик, публіцист, соціолог, філософ, громадський діяч. Народився в м.

Гадячі на Полтавщині у дворянській родині. Навчався в Гадяцькому

повітовому училищі, Полтавській гімназії та на історико-філол. факультеті

Університету Св. Володимира, який закінчив 1863 р. У 1864 - 75 рр.

викладає тут історію, веде резонансну публіцистичну діяльність, стає

одним з лідерів Київ. Громади. Видає разом з В. Антоновичем двотомник

"Исторические песни малорусского народа" (1874 - 75), "Малорусские

народные предания и рассказы" (1876).

Вимушений емігрувати після репресивного звільнення з університету,

в 1876 - 89 рр. плідно й активно працює в Женеві як політик, науковець,

видавець і публіцист, видає збірник і журнал "Громада" (1878 - 1882), серії

поза-цензурних брошур і книг укр. та рос. авторів, разом з С.

Подолинським і М. Павликом створює "Женевський гурток" - перший укр.

соц. осередок; здійснює - через М. Павлика та І. Франка - визначальний

вплив на укр. радикальний рух у Галичині.

1885 року через свої ліві погляди Драгоманов позбавляється підтримки

київ. "українофілів" і ще тісніше співпрацює з галицькими молодими

інтелігентами у розробленні теоретичних засад радикального руху й

філософії національної ідеї. Пише праці: "Переднє слово до "Громади"

(1878), "Пропащий час" (1878), "Шевченко, українофіли і соціалізм"

(1879), "Историческая Польша и великорусская демократия" (1881 - 82),

"Вольный союз" (1884), "Либерализм и земство в России" (1889) та ін. З

1889 і до смерті працює професором Софійського університету.

Людина різнобічного обдарування, Драгоманов зробив вагомий внесок в

історію, літ. критику й літературознавство, етнографію і фольклористику,

політологію й соціологію, філософію політики і філософію історії.

Розпочавши розбудову своїх світоглядних позицій з ідей романтизму,

згодом формує досить еклектичний світогляд з орієнтацією на наукове

тлумачення світу, філософськими домінантами якого були позитивістські

засади. Віддаючи перевагу ідеям Прудона, в т. ч. й соціалістичним, був

щодо них, як і всіх інших ідейних феноменів доби (наприклад, близької

йому концепції О. Конта), "єретиком", послідовно реалізуючи засади

критицизму, без яких неможливе самостійне теоретизування. Гасло

Драгоманова - "в культурі - раціоналізм, у політиці - федералізм, у

соціальних справах - демократизм". Проте декларований раціоналізм

підлягає внутрішнім обмеженням, бо у філософії Драгоманова присутні

властиві укр. духовній традиції антропологічні акценти й етична

258

зорієнтованість. Обстоюючи "етичний соціалізм", піддає критиці як рос.

народництво, так і марксизм. У центрі історіософії Драгоманова - ідея

суспільного поступу, змістом якого є збагачення духовної культури і

зміцнення соціальної справедливості, критерієм - утвердження ідеї

невід’ємних прав людини, а рушієм - не окремі ("іст.") народи, а весь склад

людства.

Філософія політики Драгоманова ґрунтується на ліберальній ідеї, згідно

з якою вища цінність визнається за особистістю. Утвердження свободи в

історії є одночасно, згідно з доктриною Прудона, обмеженням держави та

її ін-тів як чогось зовнішнього, іманентно не притаманного

людині.Національнаідея.

Михайло Драгоманов у своїй праці "Чудацькі думки про українську

національну справу" переконує, що сама по собі думка про націю не може

привести людство до свободи та правди для всіх. Необхідно шукати чогось

іншого - загальнолюдського, що було б вище над усіма національностями

та згармонізувало їхні відносини. Проте ця ідея "космополітизму і

людства" зовсім не суперечить ідеї національності, а лише творить її

вищий порядок. Подібний підхід сповідували і Б. Кістяківський, В.

Вернадський, А. Кримський, висуваючи свої концепції організації

української науки. З огляду на це має сенс процитувати лист Вернадського

до Кримського на його 70-річчя: "Моя наукова робота для мене, а власне і

для Вас,... стоїть на першому місці, але культура українського народу

рідною мовою, наукова його творчість і думка цією мовою в критичний

момент історії нас об’єднала.

Особливе місце в ідеях український лібералів посідає питання

моральності і співвідношення засобів боротьби та її мети. Зокрема,

Драгоманов зробив значний внесок в популяризацію етичних засад

політичної діяльності. Його знаменита фраза про те, що політика вимагає

чистих рук, стала домінантою руху значної частини української

інтелігенції.

Звертаючись до історії лібералізму, можна зробити висновок, що ця

філософська теорія, як і політична практика, своєю головною метою

ставить розвиток особистості, здійснення природніх прав людини на

життя, свободу, власність, рівність можливостей. Саме в ліберальному русі

народилися ідеї конституціоналізму, самоврядування, просвітництва і

розроблялися теоретичні основи для створення інститутів правової

держави і громадянського суспільства.Ґрунтовною ознакою ліберальної

філософії є міра, що утримує вільний дух людини в суспільних рамках і

культурних формах, що розкривають самоцінність і значимість політичної

та правової сфер громадського життя, різноманітних політичних і

громадянських прав. Лібералізм, безумовно, виходить з людського виміру

політики.

259

Батрак Д.В. ст. гр. К-22

Науковий керівник: Троян А.О. к. філол. н., доц.


ЖИТТЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Лариса Петрівна Косач (Леся Українка) народилась 25 лютого 1871

року в місті Новограді – Волинському, тепер Житомирської області в

інтелігентній, "літературній "родині. Їі мати – відома письменниця Олена

Пчілка. Батько – юрист, громадський діяч, багато уваги приділяли

вихованню дітей (було їх шестеро), їх гуманітарній освіті. Леся дуже

любила музику, старанно вчилась грати на фортепіано. Вважала навіть, що

з неї був би кращий музика, ніж поет. Але хвороба (туберкульоз кісток)

змусила перервати це захоплення. Хвороба спричинилась до того, що Леся

не змогла ходити до школи, не вчилась у жодному учбовому закладі.

Особливо добре знала літературу – вітчизняну і світову, володіла

класичними і основними європейськими мовами, що дало змогу читати в

оригіналі твори багатьох письменників світу, перекладати з грецької,

французької, німецької, англійської, італійської, польської мов. Історію так

досконало вивчила, що у 18 років написала підручник "Стародавня історія

східних народів". З юних років цікавилась філософією, знайомилась з

науковим соціалізмом, читала марксистську літературу.

Коли дівчинці було 9 років, заарештували за революційну діяльність

її тітку Олену Антонівну Косач. Ця подія надзвичайно схвилювала Лесю і

вона написала вірш "Надія" – перший відомий нам твір письменниці.

Уперше ім’я Лесі Українки з’явилось у 1884р. у львівському журналі

"Зоря", де було надруковано вірші 13-літньої поетеси "Конвалія" і "Сафо".

З того часу її твори все частіше публікуються в різних виданнях, а 1893 р.

у Львові вийшла перша поетична збірка "На крилах пісень".

З кінця 80-х років Леся Українка живе в Києві. Вона стає душею

літературного об’єднання творчої молоді "Плеяда", часто буває також на

потаємних сходах, де читались і обговорювались реферати на політичні

теми, велись гарячі дискусії. З "Плеядою" пов’язаний початок роботи Лесі

Українки – прозаїка. Вона пише оповідання "Така її доля", "Святий вечір",

"Весняні співи", "Метелик" та ін., які публікуються в журналах "Зоря",

"Дзвінок". У 1893 р. у Львові з’явилась українською мовою "Книга пісень"

німецького поета, куди ввійшли 92 переклади Лесі Українки.

Лікарі радили теплий клімат. І почалися мандрівки в теплі краї, у

"добровільне вигнання". Так в Криму, 1897р. Леся Українка

познайомилась з С. К. Мержинським.Мержинський високо цінував

письменницьку працю Лесі Українки, шанував її талант, силу волі. Через

сприяння Сергія Костянтиновича поетеса знайомиться з редакцією

260

петербурзького журналу "Жизнь", де публікує літературно-критичні статті

– "Малорусские писатели на Буковине", Заметки о новейшей польской литературе", "Два направления в новейшей итальянской литературе",

"Новые перспективы и старые тени".

Тим часом слова поетеси ширилися по Україні. У статі "Леся

Українка" І. Франко ставить її творчість поруч з Кобзаревою: "Від часу

Шевченкового "Поховайте та вставайте, кайдани порвіте" Україна не чула

такого сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої

хворої дівчини". У 1899р. у Львові виходить друга поетична книжка Лесі

Українки "Думи і мрії", письменниця активно друкується в журналах

"Народ", "Житє і слово", "Літературно-науковий вісник", готує нову

збірку. "Відгуки", яка вийшла у Чернівцях 1902р.

Продовжуючи роботу в галузі перекладу, письменниця звертається

до драми Гергарта Гауптмана "Ткачі", з польської на українську мову

перекладає вірші Марії Конопницької, з італійської – Ади Негрі. Особливе

місце у творчій біографії Лесі Українки займає фольклор. З цих

зацікавлень у спадщині письменниці зберігається рукописний зошит

колодяженських пісень, друкована збірка "Дитячі гри, пісні й казки"

(1903), упорядкований збірник "Народні пісні до танцю" (54 тексти). 30

записів веснянок і пісень з голосу Лесі Українки зробив Микола Лисенко,

225 пісень увійшло до збірки "Народні мелодії. З голосу Лесі Українки",

яку упорядкував і видав 1917 р. її чоловік Климент Квітка.

В останні роки життя Лесі Українки невблаганно прогресувала

хвороба, з якою вона вела "тридцятилітню війну". Поетеса вимушена

покинути Україну. І серпня 1913 року в невеличкому грузинському

містечку Сурамі відходила у вічність Леся Українка - великий поет

України і жінка з трагічною долею. Тіло Лесі Українки перевезли до Києва

і поховали на Байковому кладовищі. Похорон поетеси перетворився у

велику народну демонстрацію. Море людей, море квітів, жандарми зрізали

червоні стрічки з вікнів, забороняли промови, співи, супроводжували

процесію. Але людей прибувало, були й промови, співи. Вітчизна

прощалась із своєю дочкою, творчість якої входила в безсмертя.

261

Говорун Д.М. ст.гр. Е-23

Науковий керівник: Троян А.О к. філол.н. ,доц.


ЗВ'ЯЗОК КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ З ІНШИМИ ДИСЦИПЛІНАМИ

Мова – це величне надбання людства. Культура мови – мовознавча

дисципліна, яка на основі даних лексики, фонетики, граматики, стилістики

формує критерії усвідомленого ставлення до мови й оцінювання мовних

одиниць і явищ, виробляє механізми нормування і кодифікації .

Головне завдання культури мови – виховання навичок літературного

спілкування, пропаганда й засвоєння літературних норм у слововжитку,

граматичному оформленні мови, у вимові та наголошуванні, неприйняття

спотвореної мови або суржику.

Формування професійної культуромовної діяльності передбачає:

- глибокі професійні знання і оволодіння понятійно-категоріальним

апаратом певної професійної сфери та відповідною системою термінів;

- досконале володіння сучасною українською літературною мовою;

- вміле професійне використання мовних стилів і жанрів відповідно до

місця, часу, обставин, статусно-рольових характеристик партнера

(партнерів);

- знання етикетних мовних формул і вміння ними користуватися у

професійному спілкуванні;

- уміння працювати з різними типами текстів;

- орієнтування у потоці різнотемної та різнотипної інформації українською

мовою на різних каналах її передавання;

- вміння знаходити, вибирати, сприймати, аналізувати та використовувати

інформацію профільного спрямування;

- володіння інтерактивним спілкуванням, характерною ознакою якого є

необхідність миттєвої відповідної реакції на повідомлення чи інформацію,

що знаходиться в контексті попередніх повідомлень;

- володіння основами риторичних знань і вмінь;

- уміння оцінювати комунікативну ситуацію швидко і на високому

професійному рівні приймати рішення та планувати комунікативні дії.

Державна мова — це закріплена традицією або законодавством мова,

вживання якої обов'язкове в органах державного

управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на

підприємствах, у закладах освіти, науки, культури, у сферах

зв'язку та інформатики.Усі шляхи підвищення особистої культури

мовлення передбачають тільки наполегливу і самовіддану працю. їх можна

визначити як тверді принципи і як звичайні практичні поради.

262

Гроховецька М. С. ст. гр. У-31

Науковий керівник: Троян А. О. к. філол. н., доцент


ВЖИВАННЯ СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ В

ТЕРМІНОЛОГІЧНУ ЛЕКСИКУ ЗА ФАХОМ

Як відомо, діловий стиль української мови сформувався пізно, тому в

основному він спирався на давні зразки й на те, що було створене в цьому

плані в інших народів. Тому не випадково в діловому стилі сьогодні так

багато запозичень.

Іншомовні слова – слова запозичені з різних мов. Іншомовні слова

вимагають до себе критичного ставлення. Їх слід вживати у разі потреби,

коли немає відповідного еквівалента в українській мові, або вони дістали

міжнародне визнання.

До міжнародних належать терміни фінансові, бухгалтерського

обліку, поштово-телеграфних зв'язків (бланк, маркетинг, менеджер,

фінанси, бюджет, дебет).

Ма ркетинг (англ. marketing) - це діяльність, спрямована на створення

попиту та досягнення цілей підприємства через максимальне задоволення

потреб споживачів. Менеджер-керівник – це управляючий, який відповідає

за певне направлення на підприємстві, управляючий проектом чи всією

компанією. Фінанси - економічна категорія, що відображає економічні

відносини в процесі створення і розподілу фондів грошових коштів.

Бюдже т - грошове вираження збалансованого розпису доходів і видатків

держави, адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста,

села), підприємства, установи за певний період.

При виборі запозиченого чи власнемовного слова слід звертати увагу

на відтінки у його значенні. Отже, і добір, і вживання іншомовного слова в

професійному тексті диктуються кількома обставинами й мають

вирішуватися кожного разу з урахуванням конкретного тексту.

Питання про використання слів іншомовного походження є

неоднозначним. Вживання необхідних запозичених слів не вважають

негативним явищем, але надмірне, неправильне їх застосування

однозначно оцінюють негативно. Добір, вживання слів іншомовного

походження часто диктують обставини, умови та стиль спілкування.

Недоречно вжиті слова не лише з мов віддалених, але й з

близькоспоріднених засмічують літературне мовлення. Однаково

неприємно чути вислови "прийняти міри" чи "є пропозиція припинити

дебати, бо нас лімітує час". Питання національної чи інтернаціональної

основи термінології завжди було дискусійним. Механічне запозичення

термінів без врахування особливостей мови-рецепієнта призводить до

збіднення, ослаблення виражального потенціалу мови, забуваються її

власні засоби, які найповніше відповідають внутрішній природі мови.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B3%D0%BB%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%BE%D1%88%D1%96

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D1%85%D0%BE%D0%B4

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BA%D0%B8

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D1%81%D1%82%D0%BE

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D0%BE

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D0%BF%D1%80%D0%B8%D1%94%D0%BC%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE

263

Фаградян А.Е. ст. гр. Е-23

Науковий керівник: Троян А.О.,к.філол.н.,доц.


ПРОБЛЕМА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ – СУРЖИК

Суржик- проблема української мови.Скажімо, “для хатнього вжитку”

може використовувати-ся певна регіональна говірка чи мова, яку на

роботі, в діловому мовленні, під час офіційного спілкування заступає

офіційна мова певної держави.На Україні є різні діалектні групи

(здебільшого вони поділяються на північні і південні, з парехідною

смугою та поділом південних на східні та західні). Українська мова

утворила суто професійні жаргони (найцікавіші-“лебійська мова” сліпих

лірників та макаронічна мова спудеїв, увічнена Котля-ревським в

“Енеїді”). За умов бездержавності, коли українська мова була

обмежена лише селянським побутом, а вся інша фахова термінологія

існувала виключно в чужомовних варіантах, українець мусив

прилаштовуватися до “панської” мови (типова диглосія); через свою

неписьменність неминуче мішав елементи обох мов, рідної і “панської”.

Як наслідок, слово “суржик” набуло третього, основного для нас

сьогодні значення: “елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без

додержання норм літературної мови, нечиста мова”.Але вже на кінець ХІХ

століття ситуація докорінно змінюється:створення єдиного товарного

ринку, проведення залізниць, побудова цукроварень та зразкових

господарств, запровадження загальної війскової повинності зробили

контакти українських селян з російськомовними верствами

адміністраторів, фабрикантів, поліції, офіцерства більш чи менш

регулярними. Географічні, демографічні й соціальні аспекти

побутування суржику дослідити досить важко – з огляду як на розмитість

самого явища, так і на брак відповідних досліджень. До того ж носії

суржику не ідентифікують себе окремою групою, а можуть зараховувати

себе до найрізноманітніших групп. Нарешті, суржик посів значне місце в

молодіжній субкультурі, куди він почав проникати ще з сімдесятих на

рівні андеґраунду і де остаточно ствердився на першій “Червоній руті”

1989 року (тексти “Братів Гадюкіних”,“Сестрички Віки”). І слід визнати,

що ці калічені, огидні з погляду туриста рядки на кшталт “я хочу бути

твоїм антрацитом, ти будь моїм обойним молотком” зробили для

пробудження української свідомості в поколінні тінейджерів значно

більше, аніж вірші лауреатів про “кали-ново-солов’їну мову”. Причина

цього феномена доволі проста: старші школярі й учні ПТУ раптом

виявили, що українська мова анітрохи не гірше від російської

обслуговує їхні нехай справді обмежені духовні попити, а суржик

надавав текстам ще й відтінку забороненої пікантності.

264

Федорова К.І. ст. гр. К-22

Науковий керівник: Троян А.О. канд. філол. наук, доц.


КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО

Кирило-Мефодіївське товариство (братство) — українська таємна

політична організація, що виникла в грудні 1845 — січні 1846 року у

Києві.

Його засновниками були, як прийнято вважати, чиновник канцелярії

генерал-губернатора Микола Гулак, ад’юнкт Київського університету

Микола Костомаров та студент цього ж університету Василь Білозерський.

До товариства також приєдналися поет Тарас Шевченко, вчителі

Пантелеймон Куліш і Дмитро Пильчиков, студенти університету

Олександр Навроцький, Опанас Маркович, Іван Посяда, Георгій

Андрузький і Олександр Тулуб, поміщик Микола Савич. Організація була

названа іменами відомих слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія,

творців кирилиці. Знаком братства став перстень з написом «Св.Кирило і

Мефодій, січень 1846».

Товариство було не лише малочисельним, а й обмеженим у своїй

діяльності. Протягом приблизно 14 місяців його існування “браття”

збиралися кілька разів на тривалі філософські й політичні дискусії та

підготували ряд положень своєї програми.

Кирило-мефодіївці були спадкоємцями ідей декабристів і, у першу

чергу, Товариства об’єднаних слов’ян. Це яскраво підтверджує

програмний документ Кирило-мефодіївців "Книги буття українського

народу", де прямо вказується на Товариство об’єднаних слов’ян як на

свого ідейного попередника, бо воно теж мало на меті повалення

самодержавства, ліквідувати кріпосництво й об’єднати всі слов’янські

народи в одну федерацію. Іншими програмними документами були

«Статут Слов'янського братства св.Кирила і Мефодія», автором якого (як і

"Книг буття") був Микола Костомаров, та у «Записці», написаній Василем

Білозерським. В основу документів лягли ідеї українського національного

відродження і панславізму.

Кирило-Мефодіївське товариство ставило своїм головним завданням

побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі

шляхом здійснення ряду реформ: створення демократичної федерації

слов'янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і

суверенності, знищення царизму і скасування кріпосного права і станів,

встановлення демократичних прав і свобод для громадян, зрівняння у

правах всіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури і

освіти. Кирило-мефодіївці, єднаючись на основі спільних політичних

поглядів, бачили різні шляхи проведення їх у життя — від ліберально-

поміркованого реформізму (Микола Костомаров, Василь Білозерський,

265

Пантелеймон Куліш) — до революційних методів боротьби (Тарас

Шевченко, Микола Гулак, Георгій Андрузький).

Історичне значення ідей Кирило-Мефодїівського братства стає більш

зрозумілим на тлі того, що в 30-х роках російський уряд устами свого

головного «ідеолога», міністра освіти графа С.Уварова, проголосив нову

ідеологічну основу російського царизму: «самодержавство, православ'я,

народність». З них перші два були старими і зрозумілими, а третій,

продиктований пристосуванням до нових віянь із Європи, означав не те,

що розуміли під словом «народність» на заході, а русифікацію народів

Російської імперії, духовне їх підкорення, позбавлення власних

національних ознак. Уряд був впевнений, що «малороси», які займали

багато урядових посад, відігравали значну роль в діяльності духовної

сфери імперії, підтримають цей процес асиміляції. Уваров призначав

високоосвічених молодих «малоросів» на високі посади, просував їх,

нарощуючи їм кар'єру. Ця лінія проявилася в призначенні першим

ректором Київського університету тридцятирічного Михайла

Максимовича, протегуванні Ізмаїлу Срезневському та ін. їхніми

вихованцями були Пантелеймон Куліш та Микола Костомаров.

Офіційні кола вважали українську і російську культури складовими

єдиного потоку. Доки українська культура не виходила за межі лояльності

імперії, царизм вважав її своєю. Однак у 30-40~х роках українська

культура вже була чітко відокремленою від російської, і в цьому велику

роль відіграли Костомаров, Куліш і Шевченко.

Активна діяльність членів братства проявлялася у поширенні ідеї

братства через розповсюдження його програмних документів, творів

Тараса Шевченка, члени братства займалися науковою працею і виступали

з лекціями в навчальних закладах Києва, збирали кошти на відкриття

народних шкіл, написання і видання нових книг (зокрема, Пантелеймон

Куліш підготував перший підручник з історії України «Повість про

український народ», виданий 1846 року, та ін.).

Кирило-Мефодіївське братство проіснувало 14 місяців. У березні 1847

року за доносом провокатора Олексія Петрова діяльність братства була

викрита, а члени заарештовані. Слідство у справі кирило-мефодіївців

тривало з 18 березня до 30 травня 1847 року в Петербурзі. Тоді ж Орлов

представив Миколі І доповідь у справі, яку нарекли справою «Україно-

слов’янського товариства». Найважчий вирок отримав Тарас Шевченко —

його було віддано в солдати і відправлено в оренбурзькі степи із суворою

забороною писати і малювати. На трирічний термін було ув'язнено у

Шліссельбурзькій фортеці Миколу Гулака, Микола Костомаров перебував

в ув'язненні один рік, а Олександр Навроцький — півроку у В'ятській

тюрмі. Інших членів братства царський режим вислав у віддалені губернії

імперії під нагляд поліції, заборонивши повертатися в Україну.

266

Шамота Я. І. ст. гр. К-22

Науковий керівник: Троян А.О. к. філол. н., доц.


ТАРАС ШЕВЧЕНКО – ХУДОЖНИК

Відомо, що поезія і живопис тісно пов'язані між собою. Однак

особливості кожного з цих видів мистецтва здавна цікавили теоретиків і

шанувальників мистецтва, виливалися в дискусії про те, який з них є

впливовішим, сильнішим. Не випадково в історії світової культури

поєднання в одній особі живописця і поета зустрічається часто. Очевидно,

це доля щедро обдарованих творчих натур, яким тісно в межах одного

виду мистецтва.

Природа щедро наділила кріпацького сина не лише поетичним генієм,

а й талантом художника, які ніколи не зраджували йому, навіть у години

страждань і тяжкої неволі. Для Шевченка малювання стало потребою,

вираженням його творчого духу. У Шевченкові поєднувалися і боролись

водночас поет і художник.

Дослідниця спадщини Кобзаря З.Тархан-Береза підкреслює, що

поетичних творів Шевченка до нас дійшло понад 240, а мистецьких –

олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків – майже 1200. сама ця

кількість свідчить про його глибоку закоханість у малярство. Не випадково

його твори виставлялися на академічних виставках, а за видатні успіхи у

гравюрі Шевченкові було присвоєно звання академіка. Для Шевченка тема

жіночої долі була згустком крові, що запеклась у його серці

Дослідники живописної спадщини Шевченка зазначають, що картину

“Катерина” він написав у 1842 році. До появи “Катерини” не лише в

українському, а й в загальноросійському мистецтві не було твору з таким

гострим і злободенним соціальним сюжетом.

Уперше героїнею живописного полотна стала людина з народу –

дівчина-кріпачка, жертва панської розпусти, принижена й ображена в

найкращих почуттях. До речі, Шевченко творив свою картину далеко від

рідної України, тому не мав змоги малювати з натури. Але національний

український одяг дівчини, характерний краєвид надають картині виразного

національного колориту.

За тематикою пейзажні малюнки Шевченка 1843 – 1847 рр. можна

поділити на дві групи: малюнки, на яких зображено сільські краєвиди і

пейзажі, на яких відтворені історичні та архітектурні пам’ятки. Малюнки

здебільшого розповідають нам про убоге життя Шевченкової родини і

всього покріпаченого українського села.

Чарівна природа на малюнках, як і в подіях є контрастом до важких

соціальних умов життя народу. Особливо улюблені пейзажні мотиви

267

Шевченко – зображення мальовничих околиць та куточків сіл, містечок,

берегів тихих степових річок, ставків, урочищ тощо.

Треба згадати, що Шевченко створив галерею портретів. Серед них

портрет поміщика П.В.Енгельгарда, виконаний на досить високому рівні.

Перед нами гора людина, яка знає собі ціну. Одягнений у фрак

коричневого кольору, з-під якого видно синій жилет, на шиї елегантно

пов’язано ліловий шарф, вираз очей самозакоханий.

“Голова жінки” – твір досконаліший. Вважається, що тут майстерно,

засобами світлотіні змодельовано обличчя, обрамлене красивими

гофрованими пасмами кучерів. Однак у плані характерності образу цей

твір поступається перед портретом П.В.Енгельгарда.

“Портрет невідомого” тривалий час вважався портретним зображенням

українського письменника Є.П.Гребінки, і лише зовсім недавно, завдяки

детальному вивченню цього твору, виявилося, що така його атрибуція

помилкова. Невідомий зображений на портреті у фас, він сидить на стільці

й уважно дивиться на глядача виразними, трохи сумовитими очима. Перед

нами розумна, серйозна і разом з тим добра, чуйна людина. Це перший

портрет Шевченка, в якому людину зображено в сидячій позі. Згодом така

композиція в його портретній творчості набуде поширення. Цікавою

деталлю, що урізноманітнює композицію портрета, є вишуканий жест

опертої на спинку крісла руки в якій портретований тримає чубук.

Художник застосував у ньому різноманітні технічні прийоми:

найдрібнішими мазками написані обличчя і рука, більш широкими й

вільними волосся, а ще ширшими, власне, витриманими в різним

світлотіньових граціях широкими кольоровими площинами – одяг. Все це

надає образові необхідної життєвої переконливості.

З жіночих зображень наймайстерніший портрет Катерини Абаж, в

якому вражає виняткова чарівність створеного художником образу молодої

жінки.

Таким чином ми ще і ще раз зримо відчули велич і багатогранність

таланту Шевченка, ще раз переконалися, що завдяки великій праці він

зумів передати у словесних і живописних творах свою палку любов до

народу України і тривогу за її долю. Слід відмітити багато спільного у

живописних і поетичних творах, але й відзначити те головне, що ці види

мистецтва відрізняє. Якщо поетичне слово, максимально насичене змістом

і асоціативними зв’язками будить уяву читача, який уже сам домальовує

сцену, події, тоді у живописному полотні схоплено лише один якийсь

момент, застиглу дію, але глядач також домислює, розширює видноколи

полотна. На глядача діє передусім композиція, кольорове наповнення,

світло, але розглядаючи живописне полотно, підсвідомо згадуємо поетичні

рядки. Така вже сила зв'язку поетичного слова і живопису.

268

Секція ХІМІЇ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Мельниченко Д.О., ст. гр. ВБ-21

Науковий керівник: Горліченко М.Г., к.п.н., доц.

Кафедра хімії навколишнього середовища

ЄДНІСТЬ ОБМІНУ РЕЧОВИН ТА ЕНЕРГІЇ У РИБ

Білки – найбільш важливі в біологічному відношенні й найскладніші

за своєю хімічною структурою органічні речовини, які приймають участь в

побудові тканин і органів тіла риб. Встановлено, що для форелі та інших

лососевих риб характерний високий вміст повноцінних білків, які містять

всі десять незамінних амінокислот.

Окрім білків в організмах риб також містяться ліпіди й вуглеводи.

Ліпіди всіх риб відносяться до продуктів високої біологічної цінності.

Завдяки великій різноманітності жирних кислот, що входять до складу

ліпідів риб, останні мають більш складну будову , ніж ліпіди наземних

тварин. Вуглеводи в тканинах риб містяться в порівняно більших

кількостях ніж у ссавців та основним компонентом серед них у риб є

глікоген. Якщо вміст вуглеводів в раціонах промислових риб не перевищує

25%, то вони можуть бути дуже ефективним джерелом енергії для

більшості видів риб як і жири. Активність ферментів у різних видів риб

неоднакова і залежить від сезону, віку та фізіологічного стану риб.

В організмах риб вітаміни розташовані нерівномірно: більшість їх

містіться у внутрішніх органах, що набагато менше ніж у м’язах. Загальна

кількість мінеральних речовин в організмі риб в середньому складає 4%.

Найбільше в рибах міститься фосфору, кальцію, калію, натрію, магнію,

сірки і хлору (макроелементи), але в організмах риб також є достатня

кількість і мікроелементів.

Нуклеотидний кофермент АТФ є найбільш важливою формою

збереження хімічної енергії в клітинах організмів гідробіонтів, а джерелом

утворення макроергічних сполук є продукти вуглеводного, ліпідного і

білкового походження. Загальним зв’язуючи ланцюгом метаболізму в

організмах риб є цикл трикарбонових кислот (ЦТК) – цикл Кребса, який

лежить в основі тканинного дихання. Основною речовиною, яка об’єднує

всі метаболічні ланки обмінних процесів для білків, ліпідів й вуглеводів є

піровиноградна кислота (СН3СОСООН – альфа – кетопропіонова кислота),

яка утворюється в якості проміжного продукту обміну речовин.

Жива речовина організму риб є саморегулюючою системою, яка

безперервно завдяки обміну речовин забезпечує життєдіяльність всього

організму, тому порушення реакцій біохімічного обміну речовин і

безперервності саморегулюючої системи порушує функціональність цілого

організму. Різноманітність і складність біохімічних процесів, які

відбуваються при обміні речовин в тканинах і органах потребує єдиної

системи управління – цю функцію виконує центральна нервова система.

269

Красовська Л.О. ст. гр. Е-25

Науковий керівник: Софронков О.Н., д.т.н., проф.


СУЧАСНА ЕКОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА - БІОХІМІЧНА ІНДИКАЦІЯ

ДОВКІЛЛЯ НА ПРИКЛАДІ БІОЛОГІЧНОГО ЗАБРУДНЕННЯ

ВОДНИХ ОБ’ЄКТІВ.

В наш час в результаті антропогенної діяльності щоденно

відбувається міграція десятків тисяч видів рослин і тварин, наслідки таких

переміщень можуть приводити до серйозних екологічних і економічних

проблем.

Інвазивні чужорідні види по праву вважаються другою значною

загрозою біологічному різноманіттю видів, тому що ушкодження

рівноваги навколишнього середовища від них значно перевищують

негативні наслідки від інших антропогенних факторів.

Більшість полютантів здатні руйнуватися в результаті процесів

самоочищення в екосистемах та знаходять під невпинним контролем

людства, а чужорідні організми, які переселилися на нові території можуть

розмножуватися й розповсюджуватися в навколишньому середовищі, і

дуже часто наслідки таких процесів бувають непередбачувані й не

оберненні. Прикладами таких катастрофічних біологічних інвазивних

переселень в Україні можна назвати недавнє завезення з баластними

водами пароплавів американського гребневика мнеміопсиса в Чорне й

Каспійське моря, а також давнє потрапляння в Одесу чуми, яку завезли с

баластними водами з Турції.

В 2000 році в рамках діяльності Міжнародної морської організації

(IMO) з проблем інтродукції водних інвазивних видів при підтримці

Глобального Екологічного Фонду (ГЭФ) и Програми Розвитку ООН

(ПРООН) була створена міжнародна Глобальна програма з управління

баластними водами (GloBallast).

Основною метою GloBallast є допомога країнам, що розвиваються, в

організації заходів по зменшенню переміщення шкідливих організмів з

баластними водами пароплавів та виконанню цими країнами рекомендацій

IMO по баластним водам, а також для підготовки цих країн для виконання

Конвенції по баластним водам и опадам, яка наразі розробляється. Так,

наприклад, з 2016 року на всіх судах повинно бути встановлено

обладнання для очистки баластних вод, а всі порти зобов’язані будуть

примати баластні відкладення.

В наш час необхідно правильно оцінити можливий екологічний

ризик й матеріальні витрати, які пов’язані з потраплянням чужорідних

видів морських організмів в Чорне море, ніж потім коли це відбудеться

вести з ними довготривалу й досить безрезультатну боротьбу.

270

Колеснікова Т.О., ст. гр. ВБ-22

Науковий керівник: Горліченко М.Г., к.п.н., доц.


ЛІПІДИ В ОРГАНІЗМАХ ГІДРОБІОНТІВ

Ліпіди це велика група природних органічних сполук, що включає

жири і жироподібні речовини. Молекули простих ліпідів складаються із

спирту і жирних кислот, складних ліпідів - зі спирту, високомолекулярних

жирних кислот та інших компонентів. Ліпіди або жири містяться у всіх

живих клітинах організмів гідробіонтів. Будучи одним з основних

компонентів біологічних мембран, ліпіди впливають на проникність клітин

і активність багатьох ферментів, беруть участь у передачі нервового

імпульсу, в м'язовому скороченні, створенні міжклітинних контактів, в

імунних і біохімічних процесах. Також ліпіди утворюють у риб

енергетичний резерв організму, беруть участь у створенні гідрофобних

(водовідштовхувальних) і термоізоляційних покривів, захищають різні

органи від механічних впливів та ін. До складу ліпідів можуть входити

жирні кислоти, наприклад, терпени, стерини. Багато ліпідів є продуктами

харчування людей, використовуються в промисловості та медицині.

У тілі гідробіонтів розташування ліпідних комплексів, їх відносний

вміст в тканинах тіла риб, кількість і склад ліпідів в органах, непостійний і

залежить відрізних факторів біологічного і фізіологічного характеру (вид,

стать, вік, стан кормової бази і т. д.); дуже непостійний вміст ліпідів і в

окремих тканинах організму риб, що належать до одного сімейства і навіть

до одного виду.

Інтенсивний синтез і накопичення ліпідів відбуваються переважно в

місцях, де розташована система кровоносних судин і травному каналі,

причому присутність крапель ліпідів в протоплазмі є характерною ознакою

не виснаженого стану риби. Розподіл ліпідів в організмі залежить від

вгодованості риб, кормової бази й сезону вилову. Наприклад, якщо в

період нагулу основна маса ліпідів депонується в тканинах нутрощів (в

черевній порожнині відкладається «сало», що містить 75-85% ліпідів) і

підшкірній клітковині, то в період нересту ця категорія ліпідів практично

відсутня.

Мобілізація організмом депозитних ліпідів у перед нерестовий

період є загальним біохімічним ознакою ліпідного метаболізму риб.

Інтенсивне депонуванні ліпідів є біохімічною особливістю морських

ссавців, причому запас ліпідів відображає специфіку кожної групи

гідробіонтів, тому що ліпіди є основним і найбільш концентрованим

джерелом енергії, яка використовується для підтримки життєвих процесів

у складних умовах водного навколишнього середовища.

271

Дмитренко К.Ю., ст. гр. Е-12

Науковий керівник: Герасименко Г.І., к.х.н., доц.


ДИВОВИЖНІ ВЛАСТИВОСТІ ВОДИ

Температурний ефект. Яка температура кипіння води всі знають:

+100°С. Але за розрахунками вчених вода мала б плавитися при -95°С, а

кипіти – при -65°С, тобто на Землі вона могла б існувати лише у вигляді

водяної пари і хіба що в Антарктиді випадати у вигляді дощу! Секрет в

тому, що молекули води притягуються одна до одної, утворюючи

ланцюжки; вони постійно рвуться і утворюються знову. Вчені вважають,

що це одна з причин дивовижних властивостей води.

Магнітна вода. Вода, опромінена магнітним полем, набуває

дивовижних властивостей. Змінюються її температура кипіння,

поверхневий натяг, електропровідність, різко зростає здатність розчиняти

різноманітні речовини. Але найцікавіше те, що на властивості магнітної

води впливають пори року. Можливо, це якось пов'язане з відстанню Землі

від Сонця, отже з силою дії його магнітного поля.

«Срібна» вода. З сивої давнини відомо, що срібло має

знезаражувальні властивості. У 1930 році український академік

Л.А. Кульський сконструював йонатор, який збагачував воду йонами Аg.

Електричний струм пропускали через срібні електроди, опущені в воду.

Анод при цьому розчиняється а вода збагачується йонами срібла. Ця вода

набувала просто дивовижних цілющих властивостей.

Наслідок еволюції. Кров людини і тварин має майже однаковий склад

з морською водою. Вчені вважають, що цей факт свідчить про те, що

життя зародилося в океані. Створити мінеральну воду штучно не вдається.

Розбіжності незначні але достатні, щоб кров не можна було замінити

морською водою.

Еліксир молодості. Але найдивовижніше те, що вона справляє

омолоджуючий вплив на організми як тварин, так і людей. У людей не

лише поліпшується обмін речовин, а й зменшується вміст холестерину в

крові.

Пам’ять. Сучасна наука дійшла висновку, що у води є пам'ять,

експерименти вчених підтверджують, що вода сприймає і запам'ятовує

будь-який вплив, запам'ятовує все, що відбувається в навколишньому

просторі. Воді досить просто стикнутися з речовиною, щоб дізнатися про її

властивості і зберегти цю інформацію у своїй пам'яті. Позитивний

емоційний стан структурує молекули води в дивовижно яскраві та

впорядковані агрегати, а негативний вплив руйнує структуру води.

Вода – загадкова речовина. Дослідження властивостей води тільки

починаються, і хтозна, які ще дивовижні таємниці відкриють її дослідники.

272

Луценко Е.А., ст. гр. ВБ-32

Науковий керівник: Шевченко С.В., ст. викл.


ВПЛИВ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ НА ЗАБРУДНЕННЯ

РИБОГОСПОДАРСЬКИХ ВОДОЙМ

Із кожним роком зростає техногенне навантаження на навколишнє

середовище. Одним з факторів такого навантаження є зростання кількості

побутових та промислових викидів, які вимагають своєї утилізації та

захоронення.

За ступенем можливого негативного впливу важких металів-

забруднювачів на грунт, рослини, тварини та людину виділяють три класи

небезпеки: високо небезпечні, небезпечні та мало небезпечні речовини. До

першого класу належать Арсен, Кадмій, Гідраргірум, Селен, Плюмбум,

Кобальт, Цинк, Фтор; до другого - Бор, Нікель, Молібден, Сурма, Хлор; до

третього - Барій, Ванадій, Манган, Стронцій. У поверхневі води сполуки

Гідраргірума можуть надходити в результаті вилуговування порід у районі

ртутних родовищ. Значні кількості надходять у водні об'єкти зі стічними

водами підприємств, що виробляють барвники, пестициди, фармацевтичні

препарати. Особливо небезпечні викиди ртуті у воду, оскільки в результаті

діяльності населення дна мікроорганізмів відбувається утворення

розчинної у воді і токсичної метилртуті, що накопичується в рибі. ГДК у

воді водойми, яка використовується в рибогосподарських цілях,

- 0,0001 мг/дм3. Свинець та його сполуки відносяться до основних

забруднювачів довкілля. Значне підвищення вмісту Свинцю в

навколишньому середовищі пов'язане зі спалюванням вугілля, виносом у

водні об'єкти зі стічними водами рудозбагачувальних фабрик, деяких

металургійних заводів. Суттєвими факторами зниження концентрації

Свинцю у воді є адсорбція його нерозчиненими речовинами і осадження з

ними у донні відкладення.

Забруднення природного середовища представляє одну з найбільших

небезпек біосфери. Відома гострота екологічної ситуації в першу чергу

зачіпає інтереси рибного господарства, оскільки водойми є не тільки

місцем проживання промислової іхтіофауни та промислу. Для важких

металів не існує механізмів самоочищення - вони лише

перерозподіляються з одного резервуара в інший, взаємодіючи з різними

категоріями живих організмів. Важкі метали токсично діють на водні

організми, накопичуючись у воді, донних відкладеннях, біоті і призводять

до зниження продуктивності водних екосистем та становлять потенційну

небезпеку для людини. Технохімічний аналіз стічних та промислових вод є

досить важливим завданням санітарно-епідеміологічних служб та

заводських лабораторій.

273

Секція ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА І КОНТРОЛЮ

Кілініч І.С. ст.гр. ЕК – 35. Науковий керівник: Кур’янова С.О., ас. Кафедра екологічного права і контролю

ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ БУДІВНИЦТВА ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ

ВОДОСХОВИЩ

У зв'язку зі зростаючими потребами у воді всіх галузей народного

господарства і нерівномірним розподілом па території України джерел

отримання прісних вод здійснюється великомасштабне гідротехнічне

будівництво. Так, у результаті зарегулювання стоку Дніпра побудований

каскад водосховищ, створені водосховища і на інших річках країни. У

південних регіонах споруджений ряд магістральних і розподільних

каналів.

Паралельно з будівництвом та експлуатацією водосховищ і ставків

постають проблеми збереження екологічної рівноваги у водних екосистемах,

а також комплексного використання заново утворених водних об’єктів і

територій, що межують з ними і підпадають під їх вплив.

Створення штучних водойм впливає на природу не тільки прилеглих,

а й віддалених регіонів, таким чином:

— затоплюються і підтоплюються величезні площі

сільськогосподарських земель і лісів. Ширина зони підтоплення може

становити десятки кілометрів. Наслідками підтоплення є заболочення,

засолювання ґрунтів у лісостеповій і степовій зонах, підтоплення будинків,

погіршення санітарного стану місцевості тощо;

— коливання рівня води, вітрове хвилювання та берегові течії

зумовлюють розмивання й обрушення берегів: відбувається

переформування берегів (абразія) і дна водосховищ. Процеси абразії

спричинюють відступ берегів на десятки і сотні метрів, зміни глибин,

замулення та зміни обсягу і площі водосховища;

— виникає потреба переселення значної кількості населення та

об'єктів господарювання, що пов'язано з великими витратами матеріальних

ресурсів;

— перерозподіл водосховищами річкового стоку в часі й територією

порушує умови існування, живлення, пересування і розмноження риб;

— водосховища вносять помітні зміни в місцевий метеорологічний

режим — навесні охолоджують прибережні території, а в другій половині

теплого періоду підвищують температуру. В районах великих водосховищ

збільшуються кількість опадів, швидкість і повторюваність вітрів;

— постійне і глибоке (понад 2 м) затоплення території спричинює

повну загибель наземної рослинності.

274

Білоус Е.В., ст. гр. ЕК-45

Науковий керівник: Грудев П.Х., ст. викладач.

Кафедра екологічного права і контролю

ВІДГУК БІОРІЗНОМАНІТТЯ НА ЗМІНИ КЛІМАТУ

У сучасних умовах зростаючого впливу людської діяльності на

планеті відбуваються кліматичні зміни. За офіційним визначенням зміна клімату - коливання кліматичних параметрів атмосфери Землі в цілому або окремих її регіонів в часі. Існують переконливі наукові докази того, що зміни клімату вже відчутно визначають стан біологічного різноманіття, впливаючи на популяції рослин і тварин в усьому світі.

На думку багатьох вчених, процеси кліматичних змін відіграють одну з вирішальних ролей у процесах скорочення біологічного різноманіття. Найбільш вагомими загрозами біорізноманіттю, є загрози на рівні екосистем.

Загалом, по відношенню до природних екосистем, стану біологічного різноманіття наслідки зміни клімату характеризуються наступними процесами:

- заміщенням природних екосистем, що виражається у їх зміщенні у напрямку більш високих широт та в залежності від висоти над рівнем моря;

- втратою середовищ існування, пов’язаною із деградацією та фрагментацією природних екосистем;

- пов’язаними із цим процесами підвищення захворювань і вимиранням видів, вторгнення чужородних видів;

Так, процеси втрати середовищ існування пов’язані із деградацією та фрагментацією природних екосистем. Фрагментація та деградація, можуть мати природний характер або бути спричинені діяльністю людини. Однак, на відміну від природних явищ процеси антропогенної фрагментації зазвичай відбуваються передбачувано. Етапи процесу фрагментації ландшафту складаються із: а). перфорації (проходи, зроблені в ландшафті), б). розчленовування (початковий поділ цілісного масштабу), в). фрагментації (подрібнення на менші частини), г). скорочення (зменшення ділянок в розмірі), д). абразії (втрата ділянок).

Поглиблення процесу фрагментації ландшафту призводить до появи трьох основних наслідків: а) зменшення розміру природної ділянки (ареалу); б) посилення крайового ефекту; в) збільшення ізоляції природної ділянки (популяції).

Вважається, що найбільш ефективними заходами для запобігання зміні клімату можуть стати: а). зменшення викидів парникових газів у результаті господарської діяльності людини; б). підвищення здатності біосфери до поглинання парникових газів. Ці заходи передбачають, у першу чергу, збільшення площ багаторічних зелених насаджень, особливо лісів.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%B0%D1%82

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B5%D0%BC%D0%BB%D1%8F

275

Горенська В.М., ст. гр. ЕК-45

Науковий керівник: Нємцова О.А., ст. викладач


АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА У СФЕРІ ЗМІНИ

КЛІМАТУ

Зміна клімату на планеті є однією з найбільш серйозних екологічних

проблем сучасності. Зміна клімату – це не лише зміна стану довкілля, але

й питання, пов’язане з правами людини для мільйонів людей та спільнот в

усьому світі.

Ст. 13 Конституції України закріплено, що атмосферне повітря є

об’єктом права власності Українського народу.

У 1996 році Україна ратифікувала Рамкову Конвенцію ООН про зміну

клімату а згодом, в 2004 році - Кіотський протокол до Рамкової

конвенції, таким чином взявши на себе зобов’язання виконувати

положення цих міжнародних договорів.

У 2008 році Рада ООН з прав людини прийняла Резолюцію

7/23 «Права людини і зміна клімату». У Резолюції визнається, що “зміна

клімату створює безпосередню та далекосяжну загрозу для людей та

спільнот в усьому світі і впливає на повне дотримання прав людини”.

Неможливо не згадати й про Конвенцію ЮНЕСКО про охорону

світової культурної та природної спадщини, адже зміна клімату значно

впливає на біорізноманіття об’єктів світової спадщини.

З часу ратифікації Рамкової конвенції в Україні досі не прийнято

жодного закону у сфері зміни клімату. Розроблено проекти законів

України: “Про регулювання та управління викидами та абсорбцією

поглиначами парникових газів”, “Про екологічний ринок України “, “Про

парникові гази”, тощо.

Загальні вимоги у сфері охорони атмосферного повітря

передбачено Законами України «Про охорону атмосферного повітря»,

«Про охорону навколишнього природного середовища».

Огляд законодавства дає підстави зробити такі висновки:

1. Наявна нормативна база України не є достатньою та потребує

значного вдосконалення, особливо врегулювання питання зміни клімату на

рівні законів.

2. Увага органів влади повинна бути перш за все спрямована на

реальне скорочення викидів парникових газів. Повинна бути забезпечена

участь громадськості та максимальне врахування її думки.

3. Позитивний досвід міжнародної спільноти не може не стати

прикладом для України.

276

Кравець В.В. ст.гр. ЕК – 35. Науковий керівник: Кур’янова С.О., ас. Кафедра екологічного права і контролю

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ УТИЛІЗАЦІЇ ТА ПЕРЕРОБКИ

ХІМІЧНИХ ПРИЛАДІВ СТРУМУ

Сучасні технології досягли такого рівня, що практично кожна

людина сьогодні є володарем цілого ряду приладів, що потребують

живлення від акумуляторних батарей,тому стає особливо важливим

розуміння необхідності правильного поводження з відходами.

Одна звичайна пальчикова батарейка АА може забруднити землю

площею в 20 м2, воду об'ємом близько 400 л, повітря. Вона – страшний

вбивця: один їжачок, два крота, пару тисяч дощових черв'яків, які живуть

на такій ділянці землі.

Ту ж воду, з якої вивести важкі метали на даний момент просто

неможливо, вживаємо. Накопичуючись у людському організмі, шкідливі

речовини повільно, але постійно впливають на нашу шкіру, легені,

печінку, нирки, кісткову та нервову систему, м'яко кажучи, не найкращим

чином.

Економічна вигода батарейок. Що можна «видобути» з батарейок і

акумуляторів, а пізніше використовувати і в інших галузях. Пластик -

отримують новий пластик , який можна використовувати для нових

елементів живлення.Свинець. Свинцеві частини переплавляються й у

вигляді сировини відправляються виробникам все тих же елементів

живлення для повторного використання.

Сірчана кислота - використовують для виробництва добрив, в

металургії для виявлення мікротріщин, у нафтопереробній промисловості

і у нових батарейках.

Ртуть. Її використовують в медицині (термометри та кварцеві

лампи), лампах денного світла, барометрах, хімічній промисловості та в

нові ртутні батарейки її теж додають.

Лужні, цинкові, нікель-кадмієві, нікель-металогідридні і літій-іонні

батареї переробляються повністю.

Якщо виникає питання «Куди ж подіти використані батарейки?»

правильніше за все відправляти їх на переробку до центру утилізації, в

Україні їх існує два. В Дніпропетровську завод з безвідходної переробки

використаних акумуляторних батарей ТОВ «Рекуперація свинцю»

Міжнародної науково-промислової корпорації «Ветро Енергетичні Сонячні

Технології Акумулюючі» («ВЕСТА») та Львівське державне підприємство

«Аргентум».

277

Одарій М.Е., ст.гр. ЕК – 45 Науковий керівник: Бургаз О.А., к.геогр.н., доц. Кафедра екологічного права і контролю

ОЗОНОВІ ДІРКИ – ГЛОБАЛЬНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОСТІ

У другій половині 1980-х років з’явилися повідомлення про

виникнення – озонової «діри» в Антарктиці, що супроводжувалися

інтенсивною дискусією. Ці повідомлення привернули увагу широких мас

до проблем атмосферного озону, що давно вже турбував учених і фахівців.

Проблеми озону нині відносять до сучасних глобальних проблем.

Захисна роль озонового шару полягає в тому, що озон поглинає

частину ультрафіолетового випромінювання Сонця: причому широка

смуга його поглинання (довжина хвилі 200-300 нм) включає і згубне для

всього живого на Землі ультрафіолетове випромінювання.

Ці гіпотези ділилися на динамічні, що намагалися пояснити явище

особливостями динамічних процесів в антарктичній стратосфері, і на

фотохімічні, що зв'язують руйнування озону з особливими фотохімічними

реакціями.

Серед фотохімічної теорії руйнування озону чільне місце займає

теорія руйнування озону хлорфторвуглецями - фреонами.

Фреони вже більше 60 років використовуються як хладагенти в

холодильниках і кондиціонерах, пропеленти для аерозольних сумішей,

піноутворюючі агенти у вогнегасниках, очищувачі для електронних

приладів, при хімічному чищенні одягу, при виробництві пінопластиків.

Фреони не розпадаються в тропосфері, і врешті - решт проникають в

стратосферу. Підіймаючись до висоти приблизно 25 км, вони піддаються

інтенсивній дії ультрафіолетового випромінювання, Ультрафіолет руйнує

стійкі в звичних умовах молекули фреонів, які розпадаються на компоненти,

що володіють високою реакційною здатністю, зокрема атомний хлор.

В ході хімічного процесу його кількість не зменшується.

До динамічних чинників, що беруть участь у формуванні

антарктичної озонової «дірки», відносять істотне ослаблення в 80-і роки

інтенсивності зимових планетарних збурень і планетарних хвиль. Це

ослаблення призводить до збільшення тривалості антарктичної зими і

існування полярного вихору, зменшенню інтенсивності міжширотного

перенесення озону і тепла в антарктичну зону з низьких широт.

278

Рибчинський Л.М., ст. гр. ЕК-46і Науковий керівник: Гарабажій Т.А., ас. Кафедра екологічного права і контролю

СУЧАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ВИКОРИСТАННЯ ВОДНЕВОЇ ЕНЕРГЕТИКИ

Воднева енергетика – це напрям вироблення та споживання енергії

людиною, який базується на використанні водню у якості засобу для акумулювання, транспортування та вживання енергії населенням, транспортом та різними виробничими напрямками. Водень обрано як найпоширеніший елемент на поверхні Землі та у космосі, він має найбільшу енергоємність, а продуктом його згоряння є тільки вода, що знову вводиться у обіг. Термін «воднева енергетика» був запропонований Джоном Бокрісом під час лекції, яку він прочитав у 1970 році в Технічному центрі General Motors (GM). Водень може бути використаний як паливо для будь-яких транспортних засобів (у тому числі легкових автомобілів та катерів), а також для задоволення енергетичних потреб будівель (прилади для безперервного живлення) і як живлення для побутової техніки. Водню в чистому вигляді у природі майже немає, тож його потрібно виробляти в процесі електролізу води або іншим способом. Скорочення викидів діоксиду вуглецю, пов'язане з використанням водневого палива, досягається завдяки паливним елементам високої ефективності. За умов забезпечення виробництва водню енергією, одержаною з невуглецевих джерел, викидів діоксиду вуглецю немає зовсім. Водень можна виробляти з відновлюваних ресурсів, а також можна використовувати для зберігання енергії з непостійних джерел.

Водень – це енергоносій (як, наприклад, електрика), а не основне джерело енергії (як, наприклад, вугілля). Використання водню як палива позитивно вплине на енергетичну безпеку, екологію та економічне зростання. Водень допоможе поліпшити енергетичну безпеку (тобто незалежність від країн-постачальників), тому що його можна отримувати із багатьох первинних джерел енергії, зокрема і відновлюваних. Таким чином, водень може стати повноцінною альтернативою нафті. Воденьможнаотримувативикористовуючинайрізноманітнішіприродніресурси: газ, вугілля, органічні відходи, біопаливо, відходи сільського господарства. Основна частина водню, що виробляється промисловістю, добувається з природного газу, але передбачається збільшення ролі інших джерел. Для отримання водню можна використовувати різноманітні джерела енергії: викопні копалини, ядерну енергію та відновлювані технології, такі як сонячна, вітрова, гідро-, біо-, та геотермальна енергії. Завдячуючи такому різноманіттю ресурсів та технологій, водень можна буде виробляти у всіх регіонах країни та у цілому світі. Сьогодні із понад 50 млн тонн водню, що виробляється, половина отримується шляхом конверсії водяної пари із природним газом (48%). Також водень добувають із нафти (30%), вугілля (18%) та води (4%).У сучасній вуглеводневій енергетиці транспортування живиться насамперед нафтою.

279

Сержант А.С., ст. гр.ЕК-46і Науковий керівник: Гарабажій Т.А., ас.


ЗАЛЕЖНІСТЬ АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ

АВТОТРАНСПОРТУ ВІД ЯКОСТІ ПАЛИВА

Викиди вихлопних і картерних газів від автомобілів, особливо на

бензиновому паливі, містять у своєму складі велику кількість токсичних

сполук - бенз(а)пірену, альдегідів, оксидів азоту та вуглецю і особливо

небезпечних сполук свинцю (у разі застосування етильованого бензину) .

Склад відпрацьованих газів залежить від типу споживаного палива,

До відпрацьованих газів, головним чином, відносяться вуглецю оксид

(CO), азоту діоксид (NO2) і вуглеводні (CmHn). До складу картерних і газів,

що випаровуються, входять, в основному, вуглеводні.

Кабінет Міністрів України постановою уряду № 927 від 1 серпня 2013

року затвердив технічний регламент щодо вимог до автомобільних

бензинів, дизельного, суднового та котельного палива та план заходів з

його застосування. Згідно з Постановою, за екологічними показниками

закріплені такі екологічні класи автомобільних бензинів та дизельного

палива: Євро3, Євро4, Євро5. Європейські стандарти викидів визначають

допустимі норми вмісту забруднюючих речовин у вихлопних газів

автомобілів. Норми викидів визначаються в серії директив Європейського

союзу, з поступовим введенням більш жорстких стандартів. В даний час

стандарти Євро нормують викиди азоту діоксиду, вуглеводнів, вуглецю

оксиду і твердих частинок для більшості типів транспортних засобів,

включаючи легкові автомобілі, вантажні автомобілі, поїзди, трактори та

аналогічні машини, баржі, але за винятком морських суден і літаків.

Одними з найважливіших шляхів зменшення антропогенного

навантаження автотранспорту є:

- підвищення експлуатаційної паливної економічності та

параметричної надійності автомобілів;

- обмеження вмісту в моторних паливах ароматичних і особливо

поліароматичних вуглеводнів, а також сірки;

- обладнання автомобілів сучасними системами нейтралізації

відпрацьованих газів двигунами внутрішнього згоряння, в тому числі

накопичувального типу, а також системами уловлювання твердих

частинок, на яких сорбується значна частка вуглеводнів;

- необхідне якнайшвидше введення європейських норм на рівні

викидів NOх, твердих частинок і бенз(а)пірену з відпрацьованими газами

автомобілів, що є основними техногенними забруднювачами атмосфери

міст кацерогенно-мутагенними складовими.

280

Стьожка Т., ст. гр. ЕК-46і

Науковий керівник: Гарабажій Т.А., ас.


ПРОБЛЕМИ ПОВОДЖЕННЯ З МЕДИЧНИМИ ВІДХОДАМИ

Знешкодження медичних відходів є актуальною проблемою в усьому

світі: інфікованість відходів лікувально-профілактичних закладів в 1000 разів перевищує інфікованість міських твердих побутових відходів.

Всесвітня організація охорони здоров'я відносить медичні відходи до групи небезпечних і рекомендує створення спеціальних служб по їх знешкодженню. Контаміновані хвороботворними мікроорганізмами, вірусами, яйцями гельмінтів відходи медичних установ представляють серйозну небезпеку в епідеміологічному та екологічному відношенні.

Відповідно до Лондонської інструкції по відходам 1988 року, медич-ні відходи — це будь-які відходи, що цілком або частково складаються з тканин людини або тварин, крові та інших біологічних рідин людини, екскрементів, наркотиків або інших фармацевтичних продуктів, бинтів чи одягу або предметів медичного догляду, шприців, голок та інших гострих предметів, які були у контакті з кров’ю або екскрементами, і, якщо їх не знешкоджувати, можуть бути небезпечними для будь-якої людини, що контактує з ними.

В 1 г медичних відходів живе 200-300 млрд. мікроорганізмів, при цьому тривалість їх виживання досить велика. Медичні відходи можуть бути токсичними і містити велику кількість небезпечних вірусів і бактерій. Недеформовані медичні відходи, такі як: ін'єкційні шприци, голки можуть бути повторно використані. Тому, потрапляючи на полігон, або неправильно транспортуючись, можуть нести епідемічну загрозу.

Держава чітко закріпила обов’язок Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо розроблення та впровадження системи збирання, видалення, знешкодження, утилізації відходів, що утворюються у процесі медичного обслуговування, ветеринарної практики, пов’язаних з ними дослідних робіт у ст. 31 Закону України «Про відходи». Однак наразі така система відсутня: її не просто не впроваджено, її не розроблено.

Сьогодні в країні поки немає налагодженого повного циклу знешкодження відходів в лікувально-профілактичних закладах, оскільки немає чіткої регламентації дій відповідальних посадових осіб цих закладів щодо вирішення даної проблеми, належного цільового фінансування даних статей витрат діяльності лікувально-профілактичних закладів, діючих установок по знешкодженню і термічному знищенню відходів.

Медичні відходи лікарень становлять дедалі більшу загрозу для навколишнього середовища та здоров’я людей в зв'язку із збільшенням їх кількості.

281

Чайковський Є.Є., ст. гр. ЕК-36

Науковий керівник: Грудев П.Х., ст. викладач


ПЛАНУВАННЯ І ПРОЕКТУВАННЯ ПРИРОДООХОРОННИХ

ТЕРИТОРІЙ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

Перспективи резервування цінних природних територій та об’єктів в

Україні, успішність розбудови і ефективного функціонування екологічної мережі, безперечно повинні враховувати міжнародний досвід.

В міжнародній практиці планування і проектування природоохоронних територій (ПТ) здійснюється в залежності від мети її створення і від того, яка категорія ПТ за існуючою міжнародною класифікацією, визначається до створення.

Так, пріоритетами для визнання природоохоронними територіями (планування) можуть визначатись:

а). модельні об’єкти, для збереження унікальних видів, що перебувають під загрозою зникнення. Ділянки для них можуть вибиратися для захисту таксонів, що наведені у Червоному списку МСОП (аналог Червоної книги), і який включає види, що перебувають під загрозою вимирання;

б). території для охорони особливих середовищ існування з винятковими характеристиками;

в). території для охорони екологічних процесів - при плануванні та проведенні природоохоронних заходів важливими аспектами є підтримання або відновлення екологічних процесів і функціональності екосистем;

г). території з високою таксономічною різноманітністю - пріоритетні території можуть обиратися як для збереження видового багатства, так і видового різноманіття. Видове багатство визначається кількістю видів, присутніх на ділянці, тоді як видова різноманітність – це кількість видів із урахуванням показника чисельності (наприклад, розмір популяції).

Діяльність з проектування ПТ має враховувати наступні важливі критерії: а). розмір майбутньої ПТ; б). її форму; в). особливість реплікації ПТ; г). взаємодоповнюваність майбутньої території; д). ізольованість і взаємозв’язок ПТ; е). зонування заповідної території; є). врахування інтересів зацікавлених сторін.

В світовій практиці вибору місцезнаходжень заповідних територій застосовуються найчастіше такі найбільш відомі методи, як:

- аналіз прогалин; - алгоритми вибору природоохоронних територій.

282

Шерешило Ю.Г., ст. гр. ЕК-45 Науковий керівник: Нємцова О.А., ст. викладач Кафедра екологічного права і контролю

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ЗБЕРЕЖЕННЯ

БІОРІЗНОМАНІТТЯ Стійкість екологічних систем зокрема і біосфери загалом значною

мірою залежить від біологічного різноманіття. Під біологічним різноманіттям розуміють різноманітність живих організмів з усіх ареалів, включаючи, серед іншого, наземні, морські та інші водні екосистеми і екологічні комплекси, частиною яких вони є.

Для збереження біорізноманіття важливе значення має нормативно-правове забезпечення, яке спрямовано на регулювання відносин між людиною та біотою, впровадження заходів, спрямованих на збалансоване використання біоресурсів, здійснення заходів з метою забезпечення дотримання нормативів викидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище, функціонування заповідної справи і організацію природоохоронної діяльності за участі місцевої громадськості.

Основні нормативно – правові документи, щодо регулюють збереження біорізноманіття:

1) Конвенція «Про біологічне різноманіття» від 05.06.1992 р. Спрямована на збереження біологічного різноманіття, сталого використання його компонентів і спільного одержання на справедливій і рівноправній основі вигод, пов'язаних з використанням генетичних ресурсів.

2) Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.1991 р. Регулює відносини з охорони, використання та поновлення поновлюваних природних ресурсів, запобігання і ліквідації наслідків впливів господарської і іншої діяльності на довкілля.

3) Закон України “Про природно-заповідний фонд України” від 16.06.1992 р.

4) Закон України “Про тваринний світ” від 13.01.2001 р. 5) Закон України “Про рослинний світ” від 09.04.1999 р. 6) Закон України “Про Червону книгу України” від 07.02.2002 р. Розпорядженням КМ України № 675-р від 22.09.2004 р. схвалено

Концепцію Загальнодержавної програми збереження біорізноманіття на 2005–2025 роки.

В Україні існує низка ініціатив щодо моніторингу й аналізу біорізноманіття. У 2012 році започатковано цикл конференцій та видань «Динаміка біорізноманіття».

Основною умовою стійкості екологічних систем і біосфери в цілому, є дотримання нормативно-правових вимог щодо охорони біорізноманіття, адже їх впровадження та виконання сприяє розвитку заповідної справи і ведення природоохоронної діяльності.

283

ЗБІРНИК

тез за матеріалами студентської наукової конференції ОДЕКУ

6-10 квітня 2015 р.

Укладачі: Жигайло О.Л., Іконнікова В.В., рада з НДРС

Підписано до друку 10.07.2015 Формат 60×84/16. Папір офсетний Тираж 100 прим. Замовлення .

Надруковано з готового оригінал - макета

Одеський державний екологічний університет

65016, м. Одеса, вул. Львівська, 15.

odeku.edu.uaodeku.edu.ua/wp-content/uploads/v-zbirnik-tez-konferentsiyi1.pdf · 3 ЗМІСТ...

Documents