Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №210 «Славутич»

Запорізької міської ради Запорізької області

«БАТЬКІВСЬКІ ІНТЕНСИВИ – ЗАСІБ СПІВПРАЦІ ЗДО З СІМ’ЄЮ ДЛЯ

ВСЕБІЧНОГО РОЗВИТКУ ТА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ»

Автор:

Надтока Юлія Олексіївна вихователь-методист

2

Постановка проблеми

Важливим фактор соціалізації дитини залишається батьківська родина як

первинний осередок суспільства. Сімейні умови, включаючи соціальний стан, рід

занять, матеріальний рівень та моральні якості, значною мірою визначають життєвий

шлях дитини.

Особистісний розвиток в дошкільному дитинстві направлено на становлення у

дитині соціально-комунікативної компетентності як базисної цінності. Сім'я і заклад

дошкільної освіти - два важливих інструмента у вирішенні цього питання. І хоча їх

виховні функції різні, для всебічного розвитку дитини необхідно їх взаємодія.

Залучення батьків до вирішення проблемних завдань виховання спонукає їх до аналізу

виховних прийомів, пошуку більш підходящого способу батьківської поведінки,

вправляє в логічності та доказовості педагогічних міркувань, розвиває у них почуття

педагогічного такту. Аналіз батьками дитячої поведінки допомагає їм побачити свій

педагогічний досвід з боку, надає можливість розмірковувати над мотивами вчинків

дитини, вчить розуміти їх з точки зору його психічних і вікових потреб.

Концепція дошкільного виховання в Україні, закон України «Про дошкільну

освіту», базовому компоненті дошкільної освіти в Україні підкреслюється велика роль

родинного виховання, передбачається взаємопроникнення сімейного і суспільного

виховання з метою створення для кожної дитини єдиного виховного середовища. Закон

Україну «Про дошкільну освіту» покладає на сім'ю велику відповідальність. Родинна

педагогіка є серцевиною народної виховної практики. Перевірений віками досвід

виховання дітей в умовах родини, в колі найбільших по крові і духом людей. С.Ф.

Русова зазначала, що пріоритет у вихованні маленької дитини має родина, а родинне

виховання є найкращим, бо в його основі лежить ласка матері.

У методичних рекомендаціях МОН України щодо організації взаємодії закладів

дошкільної освіти з батьками вихованців від 11.10.2017 №1/9-546, наголошено на

пошуку щляхів, спрямованих на формування взаєморузуміння та довіри, побудови

партнерської взаємодії між закладом і родиною, має ініціювати педагогічний колектив.

У наш час виникла необхідність підвищувати культуру сімейного виховання і

водночас збагатити можливості громадського виховання. Для ми мають чітко

визначити свої завдання у співробітництві з сім'єю. Саме об'єктивний аналіз потреб

сім'ї дає справжні орієнтири для визначення напрямків розвитку суспільного

дошкільного виховання.

Взаємодія ЗДО з сім'ями вихованців є одним з найважливіших умов формування

особистості дитини, позитивних результатів у вихованні, якого можна досягти при

узгодженості дій та за умови розвитку інтересу батьків до питань виховання і навчання.

Співпраця педагогів і батьків дозволяє краще пізнати дитину, подивитися на неї

з різних позицій, побачити в різних ситуаціях, а отже, допомогти в його розвитку.

Зміцнення і розвиток тісного зв'язку і взаємодія дитячого садка і сім'ї

забезпечують сприятливі умови життя і виховання дитини, формування основ

повноцінної, гармонійної особистості.

Проаналізувавши думку провідних вчених, а також спираючись на педагогічний

досвід ми дійшли до висновку, що батьки повинні перестати бути сторонніми

спостерігачами, а стати активними учасниками пелагічного процесу адже у нас спільна

мета – це благополуччя наших дошкільників. Аналіз останніх досліджень

Розвиток людини, як процес, детерміновано внутрішніми протиріччями,

психофізичними особливостями індивіда; соціальними ситуаціями, котрі

представляють собою поєднання внутрішніх процесів розвитку та залежність від

зовнішніх умов; мірою щодо його власної активності, спрямованої на

самовдосконалення, що у роботи і спілкуванні. Людський розвиток, як стверджують

3

відомі автори, зумовлено взаємодією багатьох чинників: спадковості, середовища,

виховання; власної практичної діяльності. Ці чинники діють разом на складну

структуру розвитку [6].

Сім'я сприймається як основний осередок суспільства, що виконує важливі

соціально-економічні функції, забезпечує природну середу для матеріальної,

фінансової та емоційної підтримки, яка потрібна на зростання і розвитку його членів,

особливо дітей, і навіть для піклування про престарілих, інвалідів і немічних. Сім'я

залишається найважливішим середовищем зберігання й передачі культурних цінностей

[26].

Протягом періодів розвитку суспільства функцію виховання постійно

здійснювала сім'я. Виховна роль сім'ї ґрунтується і полягає в інстинктивних прагненнях

і діях людини. Природна тісніть сімейному життю, задоволення потреб, спільність

інтересів старших і молодших членів сім'ї укладають у собі необмежені і безцінні

можливості у вихованні підростаючого покоління. Саме сім'ї це багатство життєвого

досвіду, знань, навичок і умінь передавалося від однієї покоління до іншого, від своїх

батьків про дітей з допомогою живого прикладу старших, поваги предків та його

звичаїв[1].

Виховання в сімейному колі - процеси на дітей із боку батьків та інших членів

сім'ї з досягнення бажаних результатів. Соціальне, сімейний стан і дошкільне

виховання поєднується в єдине. Визначальна роль сім'ї обумовлена її глибоким

впливом на комплекс фізичного і духовного життя зростаючого у людини. Сім'я для

дитини є це й середовищем проживання, і виховної середовищем. Вплив сім'ї особливо

у початковий період її життя дитини значно перевищує інші виховні впливу. За даними

досліджень, сім'я тут відображає стан і заклади освіти, і засоби інформації, громадські

організації, трудові колективи, друзів, вплив літератури і мистецтва. Це дозволило б

педагогам вивести досить певну залежність: успішність формування особистості

обумовлюється передусім сім'єю. Чим краще сім'я впливає на виховання, то вище

результати фізичного, морального, трудового виховання особистості. За рідкісними

винятками, роль сім'ї у формуванні особистості визначається залежністю: яка сім'я,

така і вирісла у ній людина [20].

Ця залежність давно використовується практично. Досвідченому педагогові

досить глянути й можливість поспілкуватися з дитиною, аби зрозуміти, в якій сім'ї вона

виховується. Так само легко, поспілкувавшись з батьками, встановити, які у тому сім'ї

виростають діти. Сім'я й немовля — дзеркальне відображення один одного [3].

Важливий чинник становлення особистості - самоусвідомлення як представника

певної статі оволодіння відповідним рольовим поведінкою. Вчені називають цю

формуванням психологічного статі та відзначають особливу роль сім'ї у цьому процесі.

Дитина бачить приклад поведінки батьків, їхніх стосунків, трудового співробітництва,

будує свою поведінку з урахуванням наслідування, згідно зі своїє статі [8].

Якщо сім'я так впливає на процеси та результати становлення особистості, то,

природно, що саме сім'я повинна приділяти першочергове значення суспільству і

державі у створенні правильного виховного впливу. Міцні, здорові, духовні сім'ї —

могутна держава. Сім'я стоїть біля колиски формування особистості буквальному сенсі,

закладає основи відносин для людей, формує орієнтації протягом усього життя [2].

Більшість сімей усвідомлює свою відповідальність перед суспільством за

виховання. Але вже ні в усіх сім'ях дітей виховують правильно. Це відбувається з

різних причин: незнанням батьками основ педагогіки, недостатнім культурним рівнем

частини сімей, впливом пережитків минулого. Чимале значення мають складнощі у

встановленні між батьком і матір'ю дитини, єдності виховних впливів, наявність яких

надзвичайно важливо задля розвитку дитини, формування її особистості [21].

Типовим для сучасної сім'ї є прагнення поєднувати сімейне виховання із

громадським, правильне розуміння виховних функцій суспільних інституцій. Єдність

4

вчених, здійснюване дитячий садок і сім'єю, забезпечує певну системність роботи

організму дитини, вироблення динамічних стереотипів. У цьому успішніше

формуються моральні відчуття провини і уявлення дитини, більш міцними стають

навички та звички поведінки, організованіше, цілеспрямованіше і радісніше його.

Виховний процес відбувається з меншими труднощами, дитині набагато легше

опановувати встановленими нормами, правилами [19].

Співробітництво закладу дошкільної освіти та сім'ї припускає наявність від

батьків відповідальності. Основний шлях налагодження такої співпраці – організація

освітнього взаємодії, результатом якої стане реалізація цілей і принципів особистісно

орієнтованого освіти дошкільників [11].

Слід наголосити, щодо на сьогодні мало вивчені можливості самої сім'ї у

створення умов, необхідні повноцінного виховання та розвитку дитини-дошкільника,

умови, що визначають потреби батьків на послугах дитсадка, форми та методи роботи

із сім'єю у соціально-економічній ситуації.

Можна сказати, що й сім'я стає сьогодні головним соціальним інститутом

вчених власної дитини, а заклад дошкільної освіти створюється на додаток до

сімейному вихованню, те ж саме сім'я має стати головним замовником і споживачем

всіх послуг таких закладів — освітніх, оздоровчих та інших. Усе це ставить нас перед

необхідністю пошуку нових форм взаємодії між сім'єю і закладом дошкільної освіти,

що засновані на співробітництво й партнерських взаємовідносинах. Для батьків і

сучасних педагогів дитина є єдиним об'єктом впливу, що у сучасних умовах набуває

статусу суб'єкта, а чи не об'єкта, стає центром у системі взаємовідносин "батьки -

дитина - педагог".

Ефективність взаємодії родинного і суспільного виховання визначається

ступенем задоволення дитсадка потреб батьків на послугах дитсадка. Тому педагогічні

колективи повинні прагнути бути зорієнтовані на вивчення потреб, мотиваціоно-

цілевих установок, ціннісних орієнтації сучасних батьків на питаннях виховання і

навчання дошкільнят, що дозволить скоригувати ці установки за проведення спільні

зусилля головної мети дошкільної освіти - різнобічного розвитку дитині з урахуванням

її індивідуальних і вікових особливостей і підготовки його до навчання у шкільництві.

У цьому центрі уваги педагога відповідно виховати. Ідеал особистості від батьків

формується під впливом буденної свідомості, досвіду старших поколінь, народних

традицій, з урахуванням наукових знань, і навіть під впливом суспільної думки як

багатошарового чинника, у якому вплив мікро- і макро середовища злились [17].

Традиційно виокремлюють такі форми роботи з родиною:

масові;

групові;

індивідуальні.

До масовим (колективним) відносять:

лекції (педагогічні лекторії);

конференції;

круглі столи;

батьківські збори (найпоширеніша форма).

Найбільш ефективний комбінований ряд зборів, у яких проводиться педагогічне

просвітництво батьків, підводиться підсумок навчально-виховних робіт за певний

проміжок часу, намічаються завдання наступний період.

До індивідуальним формам роботи з батьками відносяться:

розмови;

консультації (у вигляді відповіді батьків);

педагогічні доручення [9].

Робота зі створення загальних етичних, естетичних, моральних, вольових,

інтелектуальних цінностей починається зі створення батьківської школи. Її актив, як

5

найбільш здатний до співробітництва, займається переконанням всіх батьків на

необхідності вивчення основ гуманістичної педагогіки, педагогіки співробітництва.

Результатом має стати стимулювання прагнення поповнювати знання, навчитися

практичним основам правильного дітей у ній.

У батьківських лекторіях корисно провести лекції-бесіди про завдання, форми та

методи сімейного виховання; психофізіологічних особливостях дітей даного віку;

підходах до дітей різного віку; окремих напрямах виховання — моральному,

фізичному, трудовому, інтелектуальному; проблемах зміцнення здоров'я дітей,

організації здорового життя; громадянськості і патріотизм; вихованні свідомої

дисципліни, боргу і відповідальності гілок. Окремо слід подивитися на найгостріші

питання сімейного виховання — подолання відчуженості між дітей, конфліктних і

кризових станів, виникнення труднощів і бар'єрів у сімейному вихованні,

відповідальності перед суспільством.

Розмови вихователя з батьками — найдоступніша і поширена форма

встановлення педагога з родиною, його систематичного спілкування з батьком і матір'ю

дитини, коїться з іншими членами сім'ї.

Розмова можна використовувати регулярно працюють з батьками як самостійна

форма й у сполученні з іншими формами: розмова під час відвідання сім'ї, на рідному

зборах, консультації.

Мета педагогічної розмови — обмін думками з тому чи того питання виховання

і досягнення єдиної погляду по цим питанням, надання батькам своєчасно наданій

допомозі. Активну участь у розмові і вихователя, і батьків — істотна особливість даної

форми, що дозволяє здійснити ефективне вплив на батьків [4;14].

Інколи вихователь, давши батькам рада, зробивши вказівку, зауваження, вважає,

що поговорив із батьками. Та заодно залишилося нез'ясованим, що думали з цього

приводу самі батьки: як вони сприйняли рада, зауваження, як їх планують виконати

рекомендації педагога. Що, на думку батька чи матері, стало причиною відхилень

поведінці дитини, що й утрудняє при вихованні тієї чи іншої досвіду, вміння, якості

тощо.

Провідна роль виникненні розмов має належати вихователю. Активність

вихователя викликає у відповідь активність батьків. Обговорювати з вихователем

педагогічні проблеми, шукати в нього ради й підтримки стає потребою батьків. Хто

має, як і у вихователя своїх дітей, насамперед батько й мати повинні знаходити

відповіді хвилюючі них запитання, хто, як і вихователь, який знає дитини, може дати

батькам конкретний кваліфікований рада?

Педагог дошкільного закладу має нагоду щоденно спілкуватися із батьками

своїх вихованців. У дитсадку у колективі однолітків, у спільній різноманітної

діяльності дитина поводиться яскраво і різнобічно. Тут понад виразно виявляються

помилки сім'ї. [7;10;13]. Матеріал для розмов із батьками дають вихователю контролю над дитиною: над

втіленням їм правил поведінки у колективі, за ставленням про дітей, до дорослого та

його вимогам, за ставленням до діяльності; розмови з дитиною, виявлення знання,

уявлення, мотиви поведінки.

Отже, взаємодія сім'ї та закладу дошкільної освіти відбувається у різні форми,

прийнятних й у педагогів та для батьків. Результати такої взаємодії залежить від

активності обох сторін.

Процеси демократизації в системі освіти, її варіативність, інноваційні програми

обумовили необхідність пошуку рішення проблем взаємодії закладу дошкільної освіти

з родиною, створення умов для підвищення педагогічної культури батьків.

Практики й дослідники виявили й сформулювали в цьому зв'язку наступні

протиріччя:

- між правами й обов'язками батьків і невмінням ними користуватися;

6

- між потребою батьків на освітні послуги й відсутністю умов їхнього надання;

- між прагненням батьків до активної діяльності в ЗДО й строго регламентованим

характером діяльності закладу;

- між низьким рівнем педагогічної культури й недостатніх знань основ психології

батьками й відсутністю систем навчання їх у ЗДО.

Зміцнення й розвиток тісного зв'язку й взаємодії різних соціальних інститутів

(дитячий сад, родина, суспільство) забезпечують сприятливі умови життя й виховання

дитини, формування основ повноцінної, гармонійної особистості [23;5].

На сучасному етапі в основу спільної діяльності родини й ЗДО закладені

наступні принципи:

- батьки й педагоги є партнерами у вихованні й навчанні дітей;

- це єдине розуміння педагогами й батьками цілей і завдань виховання й навчання

дітей;

- допомога, повага й довіра до дитини як з боку педагогів, так і з боку батьків;

- знання педагогами й батьками виховних можливостей колективу й родини,

максимальне використання виховного потенціалу в спільній роботі з дітьми;

- постійний аналіз процесу взаємодії родини й ЗДО, його проміжних і кінцевих

результатів.

Ідея взаємозв'язку суспільного й сімейного виховання, а також взаємної

відповідальності педагогів, батьків й суспільства знайшла своє відбиття в ряді

нормативно-правових документів, у т.ч. в "Концепції дошкільного виховання", Законі

"Про освіту", "Концепції освіти"

Так, у Законі "Про освіту" записано, що батьки є першими педагогами. Вони

зобов'язані закласти основи фізичного, морального й інтелектуального розвитку

особистості дитини в ранньому віці.

Відповідно до цього міняється й позиція закладу дошкільної освіти в роботі з

родиною. Кожен ЗДО не тільки виховує дитину, але й консультує батьків з питань

виховання дітей. У цьому зв'язку дзаклад освіти повинен визначати умови роботи з

батьками, вдосконалювати зміст, форми й методи співробітництва ДНЗ й родини у

вихованні дітей з урахуванням умов, варіативних освітніх програм і запитів родин.

Педагог дошкільної установи - не тільки вихователь дітей, але й партнер батьків

по їхньому вихованню [12;26].

Про необхідність створення міцного союзу ЗДО й родини писав у свій час В.А.

Сухомлинський: "Без виховання дітей, без активної участі батька й матері в житті

школи, без постійного духовного спілкування дорослих і дітей неможлива сама родина

як первинний осередок нашого суспільства, неможливий дитячий садок як

найважливіший освітній заклад й неможливий моральний прогрес суспільства".

"Питання щодо роботи з батьками - це велике й важливе питання. Отут треба

піклуватися про рівень знань самих батьків, про допомогу їм у справі самоосвіти,

озброєння їх відомим педагогічним мінімумом, їхній практиці в дитсадках, залученні їх

до цієї роботи" [15;25].

В 50-70 р. вивчалися умови морального виховання дітей у родині (Л.В. Загик,

Т.А. Маркова, Л.К. Пелипенко, В.Я. Титаренко), які виявили залежність рівня

спрямованості поводження з однолітками від їхнього положення в сімейному

колективі.

Теоретики й практики дошкільного виховання, підкреслюючи необхідність

зв'язку ЗДО з родиною й необхідність удосконалення форм і методів роботи з батьками,

виявили специфіку цієї роботи і її завдання.

Керівна й організуюча роль закладу освіти по відношенню до родини

характеризується комплексом факторів:

- планомірне, активне поширення педагогічних знань серед батьків;

- практична допомога родині у вихованні дітей;

7

- організація пропаганди позитивного досвіду суспільного й сімейного виховання;

- залучення батьків у педагогічну діяльність;

- активізація їхньої педагогічної самоосвіти й ін.

В.А. Сухомлинський вважав, що педагогіка повинна стати наукою для всіх і для

вчителів, і для батьків. Скільки-небудь успішна виховна робота зовсім немислима без

системи педагогічної освіти, підвищення педагогічної культури батьків, що є важливою

частиною загальної культури [16;24].

Під педагогічною культурою батьків розуміється їх підготовленість, розвиток

тих якостей особистості, які відбивають ступінь їхньої зрілості як вихователів і

проявляються в процесі сімейного й суспільного виховання дітей.

Провідним компонентом педагогічної культури батьків є їхня педагогічна

підготовленість, що характеризується певною сумою психолого-педагогічних, фізіолог-

гігієнічних і правових знань, а також уміннями й навичками батьків, виробленими в

процесі практики виховання дітей.

Досить істотно при цьому й відношення батьків до виховання. Відповідальне

відношення до батьківських обов'язків, бажання якнайкраще виховати своїх дітей -

невід'ємна складова частина педагогічної культури батьків [18].

В області дошкільної педагогіки батькам важливо:

- знати основні закономірності й особливості виховання й навчання дітей;

- знайомити зі змістом і методами виховання;

- опанувати методами організації дитячої діяльності, спілкування, спрямованими

на формування соціально коштовних форм поводження й відносин дитини з

оточуючими людьми.

Педагогічну культуру розглядають у зв'язку із загальними соціально-

педагогічними умовами виховання, які містять у собі сукупність основних вимог

суспільства до особистості батьків, зміст ідейних, моральних норм, що регулюють

внутрішньо сімейні відносини, характер між особових відносин у родині.

Відповідно до цього робота з батьками будується на принципах співробітництва.

Ознаками такого співробітництва є:

- усвідомлення мети діяльності кожним учасником процесу;

- чіткий поділ і кооперація праці між його учасниками;

-особистий контакт між учасниками процесу з обміном інформацією, взаємною -

допомогою, самоконтролем;

-позитивні міжособистісні відносини.

Наприкінці 90-х - початку 2000 року міняється позиція батьків: вони стають

активними учасниками процесу виховання дітей. "...Треба зробити так, щоб дитячий

сад не підміняв батьків, не відривав їх від дітей, а з'єднував їх один з одним, давав

можливість для їх багатого й тонкого спілкування й взаємодії".

Робота з батьками - це складна й важлива частина діяльності педагога, що

включає:

— підвищення рівня педагогічних знань, умінь і навичок батьків;

— допомога педагогів батькам у сімейному вихованні для створення необхідних умов

правильного виховання дітей;

— взаємодія вихователів і батьків у процесі розвитку дітей.

Можна виділити й основні завдання, що стоять перед закладом дошкільної

освіти в роботі з батьками:

— вивчення родин дітей;

— залучення батьків до активної участі в діяльності дошкільної установи;

— вивчення сімейного досвіду виховання й навчання дітей;

— освіта батьків в області педагогіки й дитячої психології.

Основним протиріччям, що виникає при реалізації завдань співробітництва

дитячого навчального закладу й родини, є недостатнє "розведення" сфер діяльності, з

8

одної сторони, і використання тільки традиційних методів і форм роботи з родиною, у

той час як необхідно інше рішення завдань співробітництва вихователів і батьків. Мова

йде не про повну відмову від традиційних форм роботи з батьками, а про адаптацію їх

до сучасних умов [5].

Цікавий досвід дослідження такого співробітництва в Англії. Так, Ліндон Джені

досліджувала участь батьків у вихованні дітей дошкільного й раннього шкільного віку.

М. Паг і Б. Тайзард присвятили ряд робіт підключенню батьків до діяльності ясел і

початкових шкіл.

На основі цих досліджень виділено п'ять головних підходів до співпраці: три -

запропоновані, в основному, професіоналами й два - батьками. Зрозуміло, вони не

виключають один одного.

Професіонали, що намагаються допомогти "неблагополучним" дітям,

розглядають батьків як важливий потенціал у поліпшенні перспектив розвитку дітей,

але в той же час й як "частину проблеми".

Дитячі труднощі розглядаються як сімейні, які не можна розглядати у відриві від

проблем родини. Без впевненості інших членів родини в необхідності змін ймовірні

причини таких проблем не будуть усунуті.

Професіонали реально оцінюють свої можливості й на основі ряду

експериментів по залученню батьків до навчання дитини вдома приходять до думки,

що батьки не заважають і не перешкоджають роботі, а навпаки, можуть допомогти

успіхам своїх дітей. При цьому не обов'язково бачити у батьках "частину проблеми" -

скоріше, вони здатні стати "частиною" її рішення: батьки можуть опанувати новими

навичками, керуючись активним бажанням допомогти своїм дітям [15].

Зміст, організація й методика співпраці ЗДО та батьків включає в себе:

— єдність у роботі закладу й родини по вихованню дітей;

— взаємна довіра у взаєминах між педагогами й батьками, розуміння потреб й інтересів

дитини й своїх обов'язків як вихователів;

— зміцнення авторитету педагога в родині й батьків у дитячому навчальному закладі;

— установлення правильних відносин на основі доброзичливої критики й самокритики;

— взаємодопомога в спільній роботі з виховання дошкільників. Дитячий сад

повсякденно допомагає батькам у вихованні дітей. У свою чергу батьки допомагають

дитячому закладу в різноманітній виховній і господарській роботі;

— вивчення кращого досвіду сімейного виховання, пропаганду його серед широкого

кола батьків, використання в роботі дитячого навчального закладу позитивних методів

сімейного виховання;

— використання різноманітних форм роботи дитячого навчального закладу з родиною

в їхньому взаємозв'язку: знайомлення з батьками й іншими членами родини;

консультації; групові й загальні батьківські збори; конференції, лекторій, батьківські

університети, наочні форми пропаганди;

— індивідуальні й групові форми роботи з батьками, які доповнюють один одного.

Щоденне спілкування вихователя з батьками створює більші можливості для

індивідуальної роботи, зміцнення зв'язку між родиною й дитячим садом [21;9].

Перші контакти між родинами й ЗДО:

— запрошення батьків з дітьми або без них відвідати заклад;

— подання батькам письмової інформації про заклад;

— зустріч для з'ясування умов відвідування дитиною закладу.

Подальший взаємозв'язок батьків і персоналу реалізується в процесі:

— щоденних безпосередніх контактів, коли батьки приводять і забирають дітей;

— неформальних бесід про дітей або запланованих зустрічей з батьками, щоб

обговорити успіхи, не зависимо від конкретних проблем;

— ознайомлення батьків з письмовим матеріалом про їхніх дітей;

— рекомендацій відвідати лікаря й т.п.;

9

— відвідувань батьків для того, щоб вони могли бачити, як займається їхня дитина, або

знайомити з роботою ЗДО.

ЗДО надає допомогу батькам у конкретних проблемах по догляду за дитиною,

методах його виховання; у накопиченні інформації із сімейного виховання й

практичних порадах; у пошуках виходу із кризових ситуацій.

Важливо й залучення батьків до участі не тільки в виховній, але й у фінансовій

діяльності ЗДО.

Багато перерахованих аспектів участі батьків потребують від персоналу

напружених міркувань, а можливо, і переоцінки своєї професійної ролі: переорієнтація

на роботу з батьками може виявитися складною для працівників, чиє мислення й

планування діяльності раніше були повністю зосереджені на дітях.

Формування співробітництва дітей, батьків і педагогів залежить насамперед від

того, як складається взаємодія дорослих у цьому процесі. Результат виховання може

бути успішним тільки за умови, якщо педагоги й батьки стануть рівноправними

партнерами, тому що вони виховують тих самих дітей. В основу цього союзу повинна

бути покладена єдність прагнень, поглядів на виховний процес, вироблені спільно

загальні цілі й виховні завдання, а також шляхи досягнення намічених результатів.

Як педагоги, так і батьки хочуть бачити своїх дітей здоровими й щасливими.

Батьки готові підтримати задачі педагогів, спрямовані на задоволення й розвиток

інтересів, потреб дітей. Батьки - дорослі люди, які мають великий життєвий досвід,

знання, що вміють аналізувати ситуації, тому в рішенні ряду проблем педагог може

одержати їх потрібну й корисну раду.

Співробітництво педагогів і батьків дозволяє краще пізнати дитину, подивитися

на неї з різних позицій, побачити в різних ситуаціях, а отже, допомогти в розумінні її

індивідуальних особливостей, розвитку здатностей дитини, у подоланні її негативних

учинків і проявів у поведінці, формуванні цінних життєвих орієнтації.

У той же час переважна частина батьків - не професійні вихователі. Вони не

мають спеціальних знань у сфері виховання й освіти дітей, нерідко зазнають труднощів

у встановленні контактів з дітьми. Педагоги й батьки повинні разом шукати найбільш

ефективні способи рішення цієї проблеми, визначати зміст і форми педагогічної освіти

в цьому зв'язку.

Визначальна роль у встановленні такої взаємодії належить педагогам ЗДО.

Союз, взаєморозуміння педагогів і батьків, їхня взаємна довіра можливі лише в тому

випадку, якщо педагог виключає в роботі з батьками дидактизм, не повчає, а радить,

міркує разом з ними, домовляється про спільні дії, тактовно підводить їх до розуміння

необхідності педагогічних знань. Вся атмосфера взаємодії, спілкування педагога з

батьками повинне свідчити про те, що педагог має потребу в батьках, в об'єднанні

зусиль, що батьки - його союзники й він не може обійтись без їхньої ради й допомоги.

Не всі батьки відгукуються на прагнення педагога до співробітництва з ними,

виявляють цікавість до об'єднання зусиль по вихованню й навчанню своєї дитини.

Вихователю необхідне терпіння й цілеспрямований пошук шляхів рішення цієї

проблеми. Варто починати роботу й взаємодію з тими, хто бажає брати участь у житті

групи, підтримує педагогів, навіть якщо таких батьків буде мало. Поступово, тактовно

вихователь утягує й інших батьків у співробітництво, опираючись на батьків, з огляду

на інтереси кожного дитини та її родини [6;25].

На сучасному етапі в роботі з батьками з'являється поняття "включення батьків"

в діяльність дошкільного навчального закладу, тобто їхня активна участь у роботі ЗДО,

що має вплив на його функціонування й розвиток.

Для формування співробітництва між дорослими й дітьми важливо представляти

колектив як єдине ціле, як більшу згуртовану родину, життя якої цікаве, якщо

організовано спільну діяльність педагогів, батьків, дітей. Це сприяє встановленню

взаєморозуміння між батьками й дітьми, створенню комфортних умов у родині.

10

Таким чином, доцільно значну частину виховної роботи організовувати

одночасно з дітьми й батьками, а виникаючі проблеми, поставлені завдання вирішувати

спільно, щоб прийти до згоди, не ущемляючи інтересів один одного, і об'єднати

зусилля для досягнення ефективних результатів.

Отже, педагогічне середовище розвитку дитини залежить від тісної взаємодії

ЗДО і сім'ї, оскільки в сучасних умовах координація виховних дій сім'ї покладена на

освітні установи і від того, як організована і реалізована в ній робота з батьками,

значною мірою залежить успішність процесу навчання і виховання дітей. Тому,

важливою умовою успішного морального виховання дітей є залучення їх батьків та усіх

дорослих членів сім'ї до співпраці з педагогічним колективом, до активної участі в

житті навчального закладу, групи, в яких перебуває дитина [7].

Мета та завдання роботи

Взаємодія закладу освіти і батьків необхідна умова повноцінного розвитку

майбутнього покоління. Провідним компонентом успішної взаємодії є педагогічна

культура батьків, що характеризується певною сумою психолого-педагогічних,

фізіолог-гігієнічних і правових знань, а також уміннями й навичками батьків,

виробленими в процесі практики виховання дітей.

Отже, метою досвіду є залучення сім’ї до освітнього процесу шляхом

підвищення психолого-педагогічної компетенції батьків у питаннях виховання та

розвитку дітей.

Виходячи із вищезазначеного, основними завданнями досвіду є:

- сприяння підвищенню психологічної та педагогічної компетентності батьків

щодо розуміння закономірностей розвитку дитини, а також питань навчання і

виховання дошкільнят; - залучення батьків до співпраці у створенні належних умов для життєдіяльності

та розвитку дітей; - всебічне вивчення становища, статусу родини та моделі взаємодії з ними для

здійснення диференційованого підходу; - залучення батьків до активної участі в заходах, що проводяться в закладі освіти,

формування в них відчуття приналежності до колективу дитячого садка як

однодумців і спільників; - формування усвідомленого розуміння батьками своєї відповідальності за

максимальне забезпечення дитині повноцінного життя в майбутньому; - допомогти батькам налагодити міжособистісні відносини з дітьми через спільну

Виклад основного матеріалу

Партнерство з батьками - це складна й важлива частина діяльності педагога та

педагогічного колективу, що включає підвищення рівня педагогічних компетентності

батьків, створення необхідних умов для взаємодії вихователів і батьків у процесі

розвитку дітей. Цим питанням опікуюся з 2016 року.

Реалізація принципу взаємодії та партнерства спрямованані забезпечувати

змістом та організацією просфітницької роботи з батьками. Впродовж останніх років

пріоритетним напрямом роботи педагогічного колективу є пошук шляхів взаємодії ЗДО

та сім’ї.

Основними етапами роботи визначені такі:

- діагностичний етап – з’ясування проблеми, обгрунтування актуальності,

вивчення методичної бази.

- прогностичний етап – вивчення проблеми, ознайомлення з аспектами роботи

щодо її реалізації, підбір та опрацювання відповідної навчальної літератури,

пошук передового педагогічного досвіду з даної проблеми;

- організаційний етап – навчально-методичне забезпечення, підготовка

дидактичних матеріалів;

11

- практичний етап – втілення даної проблеми в практику роботи педагогічного

колективу;

- узагальнюючий етап – систематизація та узагальнення матеріалу,

напрацьованого колективом з даної проблеми;

В межах діагностичного етапу було обгрунтовано проблему дослідження:

вивчено теорію та історію питання, визначено її актуальність, реальний стан проблеми

на даний час, вибрано методи дослідження: підбір та опрацювання наукових джерел –

державних документів про освіту, методичні посібники з досліджуваної проблеми,

педагогічної періодичної літератури. Нагальною проблемою стало вивчення сучасного

стану родинного виховання.

Питання взаємодії, поваги на встановлення партнерства постійно вирішувались

колективом закладу освіти шляхом адаптування та впровадження інноваційних форм

роботи з батьками та залучення батьків до освітнього процесу.

Завданнями цього етапу визначено:

- спрямування самоосвітньої діяльності педагогів на вивчення та розширення знань з

інноваційних форм роботи з батьками;

- визначення можливостей використання нетрадиційних форм в освітньому процесі;

- вивчення запитів батьків щодо проблемних ситувцій, визначення ступеня

готовності до співпраці.

Зміст методичної роботи на прогностичному етапі підпорядковувався головній

меті: спрямування системи методичної роботи на вивчення проблеми, ознайомлення з

аспектами роботи щодо її реалізації, добір та опрацювання відповідної літератури,

пошук передового педагогічного досвіду з означеної проблеми на виявлення певних

підходів в адаптуванні інноваційних форм роботи з батьками та залучення до

освітнього процесу. В ході данного етапу була створена добірка семінарів з

вихователями та добірка конкультації (Додаток Б, В)

В ході реалізації обраної теми визначено більш доцільні форми методичного

супроводу, а саме:

підвищити педагогічну компетентність педагогів нашого закладу з питань

впровадження інноваційних форм роботи з батьками;

створити умови для формування партнерства та довіри між закладом та батьками

залучити вузьких фахівців;

пропагандувати педагогічні знання серед батьків вихованців з питань родинного

виховання.

На етапі організаційному перед колективом постало питання створення

предметно-ігрового розвиваючого середовища, створення дидактичного та

методичного забезпечення. Нами були підібрані антети, пам’ятки для батьків для

виявлення запитів щодо проблемних ситуацій з якими зіштовхуються батьки (Додаток

Г, Д)

Отримавши певні позитивні результати на попередніх етапах ми перейшли до

наступного етапу роботи – практичного. Його основною метою було аналіз та

узагальнення набутих знань, розробка власних систем роботи та впровадження їх в

практику. Дуже цікаво було впроваджувати тренінги для батьків та спільні

свята.(Додаток Е, Є)

З цією метою було розроблено перспективно-календарне планування використання

нетрадиціних форм роботи з батьками (Додаток А)

Діалог між дитячим садком і сім'єю будується з урахуванням демонстрації

вихователем досягнень дитини, його позитивних моментів, віри у його сили та

здібності. І педагог, зазвичай, у такому позитивної ролі приймається як партнер: йому

довіряють, прислухаються до його порад.

12

Щоб батьки стали активними помічниками і однодумцями вихователів,

необхідно втягнути їх у життя дитсадка, постійно тримати у всіх подій.

Фундаментом успішної взаємодії із сім'єю є складним завданням, як і у

організаційному так і психолого-педагогічному плані. Насамперед, необхідно

встановити особливу форму спілкування, яку можна назвати «довідково-діловим

контактом». Розвиток такої взаємодії проходить декілька етапів.

Головне завдання вихователя регулярно працюють з сім'єю — зруйнувати

існуючий нині бар'єр між дитячий садок і батьками. Взаємодія має будуватися за

принципами спільної прикладної діяльності і передбачати координацію педагогічного

взаємодії на дитини. У цьому метою сімейного виховання, як і, суспільного

дошкільного, має бути розвиток дитині. Батьки і вихователі об'єднують свої зусилля і

дії, забезпечуючи малюкам подвійний захист, емоційний комфорт, цікаве і змістовне

життя в дитячому садку та вдома, що, своєю чергою, стимулює розвиток його основних

здібностей, вміння спілкуватися з однолітками і відданість забезпечує підготовку до

школи. Проте ця взаємодія впливає низка чинників, і те, що батьки та педагогічний

колектив очікують один від одного.

Аналіз досвіду сімейного виховання і психолого-педагогічних досліджень

свідчать, що нерідко батьки розуміють, яких цілям вчених своїх дітей слід прагнути,

яким рисам ньому розвивати. Але вони який завжди знають, як це зробити, які методи і

засоби вибрати. Причинами педагогічних помилок батьків є їхня непідготовленість до

виховної роботи, нерозуміння складного процесу розвитку, котрий іноді відсутність

почуття відповідальності перед суспільством за виховання. Тому батькам недостатньо

любові до дитини та бажання його виростити, потрібно ще знати, як будувати

відносини з нею, виходячи з вікових фізичних і психічних особливостей дошкільнят.

У встановленні контакту з батьками головна роль відводиться педагогічному

колективу. Взаємодія сім'ї та закладу дошкільної освіти залежить саме від цього, яку

позицію займе педагог у відносинах з батьками від перших днів відвідин дитиною

дитсадка. Але й водночас, і батьки мають виявляти активність і сприяти встановленню

позитивних відносин із вихователями.

Коли раніше дитсадок багато хто розглядав лише із-за тяжкого становища, то

сьогодні в ніхто не сумнівається в його виховній ролі. Не виключено, що батьки мають

лише радіти тій педагогічній роботі, що у час проводиться у дитячих садках. Але, на

жаль, не все так просто. Робота, телевізор, домашні обов'язки, і багато іншого,

насичене життя сучасної жінки, бракує часу для вільного, радісного спілкування з

дітьми. У цій ситуації на дитсадок хіба що переноситься відповідальність за виховання.

Він стає для батьків важливим джерелом їх душевної рівноваги, уможливлює

збереження їх звичного життєвого стилю, від відчуття провини стосовно дітей, крім

цього у якійсь мірі від страху, що й власна педагогічна некомпетентність може

викликати у себе проблеми, у вихованні дітей. Результативність взаємодії багато чому

визначається умінням вихователя спілкуватися із батьками, використовувати у своїй

роботі розмаїття різноманітних форм роботи з родиною.

Розглянемо форми співробітництва сім'ї та ЗДО №210:

Батьківські інтенсиви.

Спільні свята.

Залучення батьків до режимних моментів закладу «Педагогічні годинки».

Взаємодія через інтернет-ресурси.

Видавництво власного журналу.

1. Батьківські інтенсиви. Інтенсив – якщо перекласти докладно – це підсилювач.

Так, як ми надаємо освітні послуги та повинні у своїй роботі враховувати побажання

батьків, в кінці навчального року з батьками на загальних батьківських зборах

проводиться опитування щодо проблемних ситуацій, питань з якими зіштовхуються

13

батьки під час навчання та виховання малюків. Обговорюються орієнтовні теми для

«інтенсивів». З батьками дітей, які тільки поступають у заклад також виявляються

запити щодо обізнаності у сфері виховання дошкільнят.

На підставі опитувань складається план роботи «батьківських інтенсивів» для

батьків кожної вікової групи. Заняття проводяться 1 раз на 2 місяці у різних формах,

таких як: семінарів, тренінгів, форуми, практико-орієнтовні семінари, круглі столи. До

«інтенсивів» залучається адміністрація закладу, вузькі спеціалісти, медичний персонал.

2. Спільні свята. Важливим у дошкільному віці є взаємодія с дорослими та з

однолітками. Під час спільних заходів у дитини формуються комунікативні навики,

мовленнєвий етикет, еталони соціальної поведінки.

Одним із форм такої роботи є проведення свята «Родинне коло». Батьки разом із

дітьми готують емблеми(герби) своєї родини, діляться родинними традиціями та разом

з дітьми грають в ігри. У спільній діяльності встановлюються дружні стосунки,

створюється атмосфера творчості, батьки краще дізнаються своїх дітей, а вихователі –

батьків. Також батьки отримують унікальну можливість цікаво проводити час разом із

дітьми.

3. «Педагогічні годинки» залучення батьків до режимних моментів закладу.

Часто із-за недостатньої обізнаності щодо роботи закладу, режимних моментів,

методики виховання, у батьків з’являється багато питань, також є категорія батьків, які

можуть поділити успішним досвідом виховання дітей. Такий захід проводиться кожної

середи. Особливо дієвий цей захід у ранньому віці, так як батьки мають змогу

допомогти своїй дитини адаптуватися до дитсадка, подолати труднощі, страхи.

4. Взаємодія через інтернет-ресурси. На сьогоднішній день у кожної людини є

електронна пошта, сторінки в соціальних мережах і ранок такої людини починається з

перевірки цих даних. Тому ми вирішили використати ці сучасні технології. Через

інтернет-ресурси проводиться опитування, батьки у вільний час мають змогу відповісти

на запитання. Також проводиться інформування про заходи, робиться розсилка на

корисну та актуальну інформацію чи поради.

У своїй роботі ми використовуємо такі інтернет-ресурси:

- Власний веб-сайт.

- Канал на youtube.

- Електронна скринька довіри.

- Сторінка закладу в соціальних мережах.

- Віртуальна скарбничка ЗДО №210.

5. Видавництво власного журналу. Журнал «Славутич» – перший глянцевий

журнал, який є дзеркалом всього життя дошкільного закладу. Події, свята, поради

спеціалістів, консультації для батьків та корисні рекомендації – все це і багато іншого

можна знайти на сторінках нашого видання. Творчою групою були розроблені

різноманітні рубрики, які тепер висвітлюються в нашому виданні кожного випуску. В

рубриці «На допомогу батькам» вихователі надають цікаву інформацію, яка стане

корисною для виховання їх дітей. У розділі «Карнавал подій» відображаються всі

заходи, що відбулися в нашому закладі. Участь у конкурсах, важлива інформація для

педагогів чи батьків відображено в рубриці «Про важливе». Також цікавою

інформацією наповнюються і інші рубрики – «Планета здоров’я», «Сторінка

вихователя», «Цікавинки!» і т.д. Отримавши багато схвальних відгуків від

громадськості журнал виходить постійно.

Висновки

Основна мета роботи закладів дошкільної освіти – допомогти у формуванні

єдиного і повноцінного соціального середовища для щасливого життя і правильного

виховання кожної дитини. При цьому під повноцінним соціальним середовищем слід

розуміти не тільки зовнішні, організаційні умови (єдиний режим життя, харчування,

14

єдині правила поведінки вдома й у дитячому садку), а й єдині норми та стиль

спілкування дорослих з дитиною, гуманне ставлення до малюка, повага до його потреб

у спілкуванні з дорослими і товаришами, в цікавих іграх і спостереженнях, предметно-

практичній діяльності, а також у схваленні, позитивній оцінці батьками і вихователями

своєї особистості в цілому і конкретних вчинків або дій.

Умовами, що забезпечують ефективність взаємодії є: висока культура

спілкування батьків та педагогів, доброзичливість, неупередженість у розв’язанні

різних проблем, забезпечення мотивації взаємодії, актуальність та конкретність

спільних завдань.

З метою виявлення впливу системи використання нетрадиційних форм роботи з

батьками було проведено моніторингове дослідження за такими параметрами:

1. імідж працівників ЗДО

2. відвідування батьками спільних заходів

3. скарги

Для більш точної достовірності результатів кожного навчального року для

моніторингу було обрано батьки вихованців одного віку, одна з них стала

експериментальною (гр. № 5,6,11), а інша – контрольною (гр. №9,4,7 ).

Результати дають змогу стверджувати, що використання нетрадиційних форм

фоботи з батьками дають позитивний результат.

Результати діагностики за роками представлені в таблиці 1 та в діаграмах

(Додаток Ж).

Таблиця 1

Порівняльні результати моніторингу дослідження взаємодії ЗДО та батьків

Показники 2015-2016 2016-2017 2017-2018

КГ ЕГ КГ ЕГ КГ ЕГ

1. Скарги (%) 40% 38% 34% 32% 30% 22%

2. Відвідування спільних

заходів (%)

60% 71% 62% 75% 70% 94%

3. Імідж працівників (%) 51% 56% 53% 63% 54% 56%

Аналіз отриманих нами даних показує, що в результаті послідовної, системної

роботи наші батьки налагодили партнерські взаємодівносини з закладом освіти та

покращились міжособистісні відносини батьків з дітьми - ці результати, мають

перспективу продовження цієї роботи.

Список використаних джерел

1. Алексєєнко Т. Ф. Педагогічні проблеми молодої сімї. // Алексєєнко Т. Ф - Київ

1997. 116 ст.

2. Артемова Л.В. Крок за кроком в Україні. Посібник для батьків дошкільнят та

соціальних педагогів. Част 1 /Артемова Л.В., Голота Н.М., Кульчицька О.І.,

Сухорукова Г.В. – К.: Кобза, 2003 – 383 с

3. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошкільне виховання. -

2012. Київ

4. Бєлєнька Г.В. Здоров’я дитини – від родини. / Бєлєнька Г.В.,

Богініч О.Л., Машовець М.А. – К.: СПД Богданова А.М., 2006.–220 с.

5. Воспитателю о работе с семьей: Пособие для воспитателя детского сада / Л.В.

Загит, Т.А. Куликова, Т.А. Маркова и др.; Под ред. Н.Ф. Виноградовой. - М., 1989.

6. Ващенко Г. За здорову і свідому українську родину// Твори. Том 4. Праці з

педагогіки і психології. - К.: “Школяр” - “Фада” ЛТД. 2000. - С. 314-325.

15

7. Долина О., Низовська О. Батьки в дошкільному закладі: споживачі та гості чи

партнери-однодумці / О. Долина, О. Низовська // Дошкільне виховання. – 2007. – № 1. –

С. 6–8

8. Двіжона О.В. Психологічні детермінанти поведінки підлітків, батьки яких за

кордоном//Вісник Харківського національного університету ім. В.М. Кароліна № 759. -

Серія «Психологія». - Випуск 37. - Харків, 2007. - С. 85-87.

9. Двіжона О.В. Психологічний аспект морально-етичного виховання дітей та

підлітків із дистантних сімей// Матеріали міжнародної науково-практичної конференції

“Підготовка соціальних педагогів та соціальних працівників в Україні в контексті

Болонського процесу” (13-14 грудня 2007 р. ).- Чернівці: Рута, 2007. - С. 91-93.

10. Дуброва В.П. Теоретико-методические основы взаимодействия детского сада

с семьей: Учебное пособие // Минск, 1997: Видавнича фірма “Відродження”. 1997. - С.

128-141.

11. Долинна О. Батьки в дошкільному закладі: споживачі та гості чи партнери

однодумці? / О. Долинна, О. Низковська // Дошкільне виховання. - 2007. - № 1.- С. 6-8.

12. Дошкольная педагогика: В 2ч. / Подред. В.И.Логиновой, П.Г. Самуруковой.

Ч .2. -М., 1988.

13. Детский сад и семья / Под ред. В.К. Котырло, С.А. Ладывир. - Киев, 1984.

14. Закон України „ Про освіту ” // Освіта. – 2017.- Київ

15. Кондратенко Р. Метод проектів у роботі з батьками // Дошкільне виховання /

Р. Кондратенко. - 2008. - № 5. - С. 11-13.

16. Кірієнко Т. Співпраця з родиною. Семінар для педагогів / Т.Кірієнко //

17. Полякова О. Робота з батьками в дошкільному закладі // Дошкільний

навчальний заклад / О. Полякова. - 2007. - № 4. - С. 2-16.

18. Сапронова М. Культура поведінки - категорія моральна // Дошкільне

виховання. - 2003. - N 10. -С. 8-9.

19.Рыжова Н. А. Развивающая среда дошкольных учреждений. -- М., 2003.

Робота з родинами вихованців дитячого садка / [упоряд. В.Л.Сухар]. - Х.: Ранок, 2008. -

176 с.

20.Сластенин В. А., Исаев И .Ф., Шиянов Е. Н. Общая педагогика. -- М., 2002.

Свирська Л. Взаємодія дорослих із дітьми раннього віку / Л.Свирська, Н.Петрова - К.,

2004. - 112 с.

21. Спичак М. Курс на співпрацю з батьками / М.Спичак // Дошкільне

виховання. - 2007. - № 3. - С. 14.

22. Сухомлинський В.О.Батьківська педагогіка.-К.,1978.

23. Манилюк Ю., Романенко Т. Будуємо дім, у якому живе

любов / Ю. Манилюк, Т. Романенко // Дошкільне виховання. – 2013. – № 16. –

С. 10–13

24.Сухомлинський В. Моральні цінності сім”ї // Вибрані твори: В п”яти томах.-

К.:Рад.школа,1977.-Т.5.-С.343.

25. Сухарева Л. С. Піклуємось разом. Робота з батьками дошкільників/ Сухарева

Л.С. - Х.: Основа: Тріада, 2008. - 128

26. Робота з родинами вихованців дитячого садка / [упоряд. В.Л.Сухар]. – Х.:

Ранок, 2008. – 176 с.