ПРИЧОРНОМОРСЬКІ ЕКОНОМІЧНІ...

ПРИЧОРНОМОРСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ІННОВАЦІЙ

ПРИЧОРНОМОРСЬКІ ЕКОНОМІЧНІ СТУДІЇ

Науковий журнал

Випуск 26Частина 2

Одеса2018

Головний редактор: Шапошников К.С. – доктор економічних наук, професор

Заступник головного редактора: Гальцова О.Л. – доктор економічних наук, професор

Відповідальний секретар: Логвиновський Є.І. – кандидат економічних наук, доцент

Члени редакційної колегії: Грозний І.С. – доктор економічних наук, професорГулей А.І. – доктор економічних наукІртищева І.О. – доктор економічних наук, професорКоваль В.В. – доктор економічних наук, доцентМанойленко О.В. – доктор економічних наук, професорМельничук Д.П. – доктор економічних наук, доцентМиронова Л.Г. – доктор економічних наукСафонов Ю.М. – доктор економічних наук, професорСитнік І.В. – доктор економічних наук, професорСтройко Т.В. – доктор економічних наук, професорХрущ Н.А. – доктор економічних наук, професорРимантас Сташис – PhD, професор економікиЮліана Драгалін – PhD, професор економікиЯнуш Вєлькі – доктор економіки габілітований, професорЯн Жуковський – PhD, професор економіки

Електронна сторінка видання – www.bses.in.ua

Науковий журнал «Причорноморські економічні студії» включено до переліку наукових фахових видань України в галузі економічних наук

на підставі Наказу МОН України від 16 травня 2016 року № 515.

Науковий журнал індексується у наукометричній базі Index Copernicus.

Рекомендовано до друку та поширення через мережу Internet Вченою радою Причорноморського науково-дослідного інституту

економіки та інновацій (протокол № 2 від 30.03.2018 року).

Науковий журнал «Причорноморські економічні студії» зареєстровано Міністерством юстиції України

(Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія КВ № 21934-11834Р від 23.03.2016 року)

© ПУ «Причорноморський науково-дослідний інститут економіки та інновацій», 2018ISSN (Print): 2524-0897ISSN (Online): 2524-0900

3

ЗМІСТ

ЗМІСТРОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИКоробка С.В.ФОРМУВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ 5Кузуб А.В.ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ВАГОНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ 10Кушлик О.Ю.СОЦІАЛЬНО-ЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ 16Лемішовський В.І.БАЗОВИЙ КРИТЕРІЙ ЕФЕКТИВНОСТІ В КОНТРОЛІНГУ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА 21Марков Б.М.КЛАСТЕРНИЙ АНАЛІЗ РОЗДРІБНИХ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ 29Степанюк Г.С., Степанюк О.С.ІФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ТЕХНОГЕННО НЕБЕЗПЕЧНИМИ НАФТОГАЗОВИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ 34Тараєвська Л.С.БЕНЧМАРКІНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ ВІДБОРУ НАЙБІЛЬШ КОНКУРЕНТНИХ ПРОЕКТІВ ПРИРОДООХОРОННОГО ПРИЗНАЧЕННЯ 39Шацька З.Я., Христинченко А.А.ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА СУЧАСНОГО ПІДПРИЄМСТВА В КОНТЕКСТІ ВПЛИВУ «М’ЯКИХ» ТА «ЖОРСТКИХ» ЗАГРОЗ 43

РОЗДІЛ 5. РОЗВИТОК ПРОДУКТИВНИХ СИЛ І РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКААнтохов А.А., Антохова І.М.ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІННЯ РЕГІОНАЛЬНИМ ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ У СУЧАСНИХ УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ 46Долиняк Ю.О.ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ФАКТОРІВ ВПЛИВУ НА РОЗВИТОК РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ 51Смерічевський С.Ф., Сібрук В.Л.СТРАТЕГІЧНІ АСПЕКТИ МАРКЕТИНГУ ТЕРИТОРІЙ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ 55Франів І.А.СТРАТЕГІЧНІ ОРІЄНТИРИ РОЗВИТКУ В СИСТЕМІ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ: ЕКОНОМІЧНИЙ СКЛАДНИК 59

РОЗДІЛ 6. ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩАГавадзин Н.О., Тришак Л.С.ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ПРИРОДНОГО НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЗА УМОВ ФІНАНСОВОЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ 66Чичкалюк Т.О., Волчецький Р.В.ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗЕМЛЕУСТРОЮ ЯК МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНИХ ТЕРИТОРІЙ 70

РОЗДІЛ 7. ДЕМОГРАФІЯ, ЕКОНОМІКА ПРАЦІ, СОЦІАЛЬНА ЕКОНОМІКА І ПОЛІТИКАЗвонар В.П.СТРАТЕГІЯ ПОЛІСУБ’ЄКТНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ: ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ 74

РОЗДІЛ 8. ГРОШІ, ФІНАНСИ І КРЕДИТАлескерова Ю.В., Вільчинська Н.Л., Житкевич Д.О.ПЕРЕСТРАХУВАННЯ МАЙНА ПІДПРИЄМСТВА 81Бражник Л.В., Дорошенко О.О.БОРГОВА ПРОБЛЕМА ТА ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА КРАЇНИ 84


4 Випуск 26-2. 2018

Бура В.І.ІДЕНТИФІКАЦІЇ СИСТЕМНО ВАЖЛИВИХ БАНКІВ: НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ МЕТОДИКИ 88Волкова О.Г.МУНІЦИПАЛЬНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ ЯК ДЖЕРЕЛО ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ 93Мельник С.С.МЕХАНІЗМИ БОРОТЬБИ З ФІНАНСОВИМ ШАХРАЙСТВОМ У КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ 97Міщенко Т.М.ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І ПІДЗВІТНІСТЬ – ВЗАЄМОПОВ’ЯЗАНІ СКЛАДНИКИ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ 103Pidchosa LiudmylaINTERNATIONAL EXPERIENCE OF RESTRUCTURING BUDGET SYSTEMS AND PROSPECTS OF ITS IMPLEMENTATION IN UKRAINE 107Баранова В.Г., Слатвінська М.О.ДІЄВІСТЬ МАЙНОВОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ 113Ткачук І.Я., Городинський С.І., Чубатенко С.Ю.ПРЯМЕ ДЕРЖАВНЕ ФІНАНСУВАННЯ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНОГО СПРЯМУВАННЯ В УКРАЇНІ 117Форкун І.В., Бачинська І.А.ПРАКТИЧНЕ ВТІЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ФІНАНСОВОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ПІДТРИМКИ ПІДПРИЄМНИЦТВА НА ПРИКЛАДІ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 121Холодилова А.О.ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ОЦІНКИ РИЗИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ НЕБАНКІВСЬКИХ КРЕДИТНИХ УСТАНОВ В УКРАЇНІ 127Шолойко А.С.РИНОК ОСОБИСТОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА ЙОГО ІНФРАСТРУКТУРА 131

РОЗДІЛ 9. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК, АНАЛІЗ ТА АУДИТДубинська О.С.ВИЗНАЧЕННЯ ТИПУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ЗА КОМПЛЕКСНИМ ІНТЕГРАЛЬНИМ ПОКАЗНИКОМ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ 136Зінкевич А.В.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕТАПІВ АУДИТУ ПОДАТКІВ І ПЛАТЕЖІВ 141Клюс Ю.І.ОБЛІКОВО-АНАЛІТИЧНА ПІДСИСТЕМА КОНТРОЛІНГУ В ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНІЙ СИСТЕМІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ 147Матюха М.М.УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК ЯК ЕЛЕМЕНТ УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНИМИ РЕСУРСАМИ ПІДПРИЄМСТВА 151Назаренко І.М.ОСОБЛИВОСТІ АУДИТУ МОНЕТАРНИХ (ЗМІШАНИХ) АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА 156

РОЗДІЛ 10. СТАТИСТИКАСтрук Н.І.АНАЛІЗ ДИНАМІКИ ОСНОВНИХ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ УКРАЇНИ 163

РОЗДІЛ 11. МАТЕМАТИЧНІ МЕТОДИ, МОДЕЛІ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ЕКОНОМІЦІКовалева Е.А., Мисюра Е.Ю.ПРОГРАММНАЯ РЕАЛИЗАЦИЯ ГЕНЕТИЧЕСКОГО АЛГОРИТМА РЕШЕНИЯ ЗАДАЧИ О РАСПИСАНИИ С ДОПОЛНИТЕЛЬНЫМИ УСЛОВИЯМИ В СРЕДЕ MATLAB 169Омелаенко Н.Н.СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ МЕХАНИЗМА СТИМУЛИРОВАНИЯ 175Зінкевич О.В.ТРАНСФОРМАЦІЯ МЕХАНІЗМУ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ 180

Новий вид наукових послуг 186

5

ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ

Постановка проблеми. Важливою переду-мовою трансформаційних процесів на сільських територіях і в сільському господарстві України є адаптація виробництва до підвищення іннова-ційної активності ринкового середовища за умов забезпечення відтворення виробничого потенціалу підприємництва. Одними з найвагоміших проблем підвищення виробничого потенціалу малих підпри-ємств на сільських територіях та їх інноваційної активності є забезпеченість ресурсами, ефектив-ність їх використання і вивчення їх властивостей. Для того щоб малі підприємства могли функціо-нувати на сільських територіях і бути конкуренто-спроможними, необхідно раціонально використо-вувати потенціал, який вони мають, і враховувати можливості, які відкриють доступ до зовнішнього середовища. Оскільки сільські території є місцем розвитку, який обмежений аграрним виробництвом та життям сільського населення, сільський розви-ток не вимірюється показниками виключно аграр-

ного сектору економіки, а вимагає використання диференційованого підходу до визначення потен-ціалу малих підприємств. Проте недосконалість національної методології стратегічного планування та прогнозування розвитку сільських територій створює передумови постійного пошуку раціональ-ного та ефективного використання виробничих потенціалів малих підприємств.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні розробки учених-економістів, їх досвід у теорії оцінки потенціалу знайшли висвітлення в публікаціях таких вітчизняних дослідників, як, зокрема, П. Саблук, В. Месель-Васеляк, О. Гудзин-ський, О. Данилевич, П. Кашарін, С. Мочер-ний, Т. Калінеску, В. Кузьменко, М. Михайленко, О. Федонін, І. Рєпіна. Але низка питань теоретич-ного та методичного характеру потребує подаль-ших поглиблених досліджень з урахуванням спе-цифіки трансформаційних процесів в Україні. У багатьох дослідженнях виробничий потенціал

УДК 65.012:631.11

Коробка С.В.к.е.н., доцент кафедри менеджментуЛьвівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького

ФОРМУВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙTHE FORMATION OF POTENTIAL SMALL ENTERPRISE, BASIS OF INCREASING THE COMPETITIVENESS OF AGRICULTURAL TERRITORIES

У статті розглянуто умови формування потенціалу малого підприємництва як основи конкурентоспроможності сільських територій. Надано визначення понять «потенціал», «виробничий потенціал». Здійснено групування поняття «потен-ціал» за 4 підходами. Описано етапи оцінки перспективних можливостей розвитку вну-трішнього потенціалу підприємства. Також подано порядок оцінювання, що об’єднується сукупністю компонентів і процесів, які можна описати за допомогою динамічних і статис-тичних законів розвитку. Відзначено, що основною метою формування потенціалу малого підприємства на сільських терито-ріях є забезпечення ефективних шляхів вико-ристання ресурсів і резервів підприємства.Ключові слова: потенціал, виробничий потенціал, підприємства, малі підприєм-ства, сільські території, конкурентоспро-можність, ресурси.

В статье рассмотрены условия формирова-ния потенциала малого предприниматель-ства как основы конкурентоспособности сельских территорий. Даны определения понятий «потенциал», «производственный потенциал». Осуществлена группировка понятия «потенциал» по 4 подходам. Опи-саны этапы оценки перспективных возмож-ностей развития внутреннего потенциала предприятия. Также предоставлен порядок оценивания, который объединяется сово-

купностью компонентов и процессов, кото-рые можно описать с помощью динамиче-ских и статистических законов развития. Отмечено, что основной целью формиро-вания потенциала малого предприятия на сельских территориях является обеспе-чение эффективных путей использования ресурсов и резервов предприятия.Ключевые слова: потенциал, производ-ственный потенциал, предприятия, малые предприятия, сельские территории, конку-рентоспособность, ресурсы.

The article considers the conditions for the for-mation of the potential of small business as the basis of the competitiveness of rural areas. The definitions of “potential”, “production potential” are given. The evolution of the interpretation of the term “potential” is considered and its group-ing is carried out in 4 approaches. The stages of estimation of perspective opportunities of devel-opment of the internal potential of the enterprise are described. An evaluation procedure is also presented that combines a set of components and processes that can be described with the help of dynamic and statistical laws of develop-ment. It was noted that the main goal of forming the potential of a small enterprise in rural areas is to provide efficient ways of using the resources and reserves of the enterprise.Key words: potential, production potential, enterprises, small enterprises, rural territories, competitiveness, resources.

РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ


6 Випуск 26-2. 2018

підприємств, зокрема малих підприємств на сіль-ських територіях, висвітлюється досить фрагмен-тарно. В них часто недостатньо чітко визначено сутність виробничого потенціалу як реально дію-чої складної системи виробничих ресурсів з усіма її особливостями та характеристиками.

Постановка завдання. Метою статті є дослі-дження проблем формування і визначення потен-ціалу малого підприємства на сільських територіях; розробка шляхів підвищення рівня багатофунк-ціональності сільських територій; обґрунтування стратегічного значення підвищення виробничого потенціалу малого підприємства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Під конкурентоспроможністю сільських територій варто розуміти комплексну характеристику госпо-дарсько-фінансової діяльності, визначеної в про-сторі та часі, яка дає змогу території зберігати або нарощувати свої ринкові позиції порівняно з кон-курентами.

Конкурентними сільські території стають тоді, коли вони стають високо компетентними у визначе-ній сфері, що приводить до досягнення стратегічних цілей діяльності та повного використання потен-ціалу діяльності. Малі підприємства на сільських територіях набувають конкурентоспроможності по відношенню до інших учасників ринку за рахунок власної унікальності, стійкості до змін оточуючого середовища та власних результатів діяльності.

Основними вимогами до конкурентоспромож-ності малого підприємництва на сільських терито-ріях, на нашу думку, є унікальність по відношенню до інших учасників ринку, що дає можливість під-приємству перебувати тривалий час на ринку; пошук власної клієнтської бази шляхом задово-лення специфічних потреб споживачів; визна-чення його потенціалу.

Вміла реалізація підприємницького потенціалу сприяла розвитку країн з ринковою економікою. Сьогодні вчені-економісти виділяють чотири фак-тори виробництва, такі як праця, земля, капітал, підприємництво. Саме підприємство створює кон-курентне середовище через стимулювання госпо-дарської активності запровадження нової техніки та технологій. Оскільки основною метою підприєм-ництва є одержання прибутку, що сприяє розвитку перспективних напрямів господарської діяльності, а отже, є важелем зміни структури економіки, це позитивно впливає на використання ресурсів та забезпечує стимули до високоефективної праці.

Для здійснення соціально-економічного розви-тку підприємств на сільській території необхідні матеріальні ресурси (фінансові, матеріально-тех-нічні та нематеріальні активи). Проте проблема визначення потенціалу (можливостей) підприєм-ства є досить важливою як в теоретичному, так і в практичному значеннях. Вивчення виробничого потенціалу сільської території та підприємств, які

функціонують на цій території, дасть можливість визначити сумарний потенціал регіону, що при-веде до вибору та обґрунтування довгострокових цілей подальшого розвитку.

Ефективним і раціональним результатом вико-ристання потенціалу малого підприємства на сільських територіях є створення якісно нових виробничих фондів, які є перспективними інвес-тиційно-технологічними системами. Проте реалі-зація потенціалу підприємства не тільки здійсню-ється у створенні основних фондів, але й сприяє появі особливих (специфічних) ресурсів, які можуть бути притаманні сільській території [5].

Для здійснення аналізу виробничого потенці-алу малих підприємств на сільських територіях ватро подати визначення понять «потенціал під-приємства», «виробничий потенціал підприєм-ства», «стратегічний потенціал підприємства».

Поняття «потенціал» (рос. «потенциал», англ. “Potential”, нім. “Potential n”, від лат. “potential”) означає можливості, наявні сили, запаси, засоби, що можуть бути використані.

Економічний енциклопедичний словник дає таке визначення потенціалу: «наявні в економіч-ного суб’єкта ресурси, їх оптимальна структура та вміння раціонально використати їх для досяг-нення поставленої мети» [4]. В цій енциклопедії подається також визначення поняття «виробничий потенціал», який розглядають у таких двох аспек-тах: реальний обсяг продукції, який можна вигото-вити за повного використання наявних ресурсів; наявні та потенційні можливості виробництва, наявні фактори виробництва, забезпеченість його певними видами ресурсів [4].

Автори словника-довідника «Ґенеза ринкової економіки» [2] визначають потенціал як засоби, запаси та джерела, що є у наявності та можуть бути використані для досягнення певної мети, вирі-шення деякого завдання, а також можливості окре-мої особи, суспільства та держави в певній галузі.

О. Федонін в етимологічному значенні визначає «потенціал» як «приховані можливості», які у гос-подарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю. Тлумачний словник української мови під терміном «потенціал» розуміє «приховані здат-ності, сили для якої-небудь діяльності, що можуть виявитися за певних умов» [12, с. 5].

І. Отенко розкриває сутність поняття «виробни-чий потенціал» як діалектичну єдність можливос-тей, процесів їх реалізації, здібностей працівників підприємства пізнавати та створювати можливості, інтегруючи в процесі і в часі процеси трансформа-ції всіх видів ресурсів для виробництва матеріаль-них благ і послуг [8].

О. Гудзинський та С. Судомир описують потен-ціал організації як здатність останньої та її системи менеджменту упереджувально формувати зба-лансований комплекс можливостей (конкурент-

7

ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИних переваг) щодо задоволення потреб спожива-чів та виконання стратегічного розвитку суб’єктів діяльності, їх конкурентоспроможності, здатності до завчасної адаптації стосовно змін у зовніш-ньому середовищі [1].

Наведені вище визначення поняття «потенціал» вживаються для позначення засобів, запасів і дже-рел, що є в наявності і можуть бути використані для досягнення певної мети, рішення будь-якої задачі, а також можливостей окремої персони, суспіль-ства чи держави в певній області. Якщо говорити про виробничий потенціал малого підприємства на сільських територіях, то він є максимально допустимою сукупністю активних і пасивних, явних і прихованих можливостей якісного розвитку соці-ально-економічної системи підприємства в пев-ному середовищі господарювання з урахуванням ресурсних, структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень.

Підходи до трактування поняття «потенціал» можна умовно згрупувати у такі [3].

1) Ресурсний підхід. За ним потенціал підпри-ємства розглядається як наявність ресурсної скла-дової та потенційної можливості її використання, а не як взаємопов’язана сукупність ресурсів та мож-ливостей підприємства, що визначає перспективи його діяльності.

2) Результативний підхід. Термін «потенціал підприємства» підмінюється термінами вироб-ничого, майнового, фінансового потенціалу під-приємства.

3) Виробничий підхід. За цим підходом вироб-ничий потенціал та економічний потенціал ото-тожнюються, на основі чого аналіз економічного потенціалу проводять, аналізуючи виробничу діяльність підприємства.

4) Управлінський підхід. Основним фактором за цим підходом, від якого залежить вся господар-ську діяльність, є людські ресурси. При цьому не розглядаються всі інші ресурси підприємства.

Отже, виробничий потенціал малого підприєм-ства на сільських територіях – це основні вироб-ничі фонди підприємства, до яких входять основні фонди та виробнича інфраструктура.

Особливу увагу у визначенні структури потен-ціалу підприємства на сільських територіях нау-ковці-дослідники приділяють таким його складо-вим, як засоби праці, робоча сила, предмети праці та природні ресурси.

Повна характеристика величини та структури потенціалу малого підприємства на сільських територіях підтверджує доцільність включення в нього таких елементів: використовувана енергія, описи систем збереження, оброблення та вико-ристання інформації, досвід господарювання.

Успішний розвиток і функціонування малого підприємства на сільських територіях є раціо-нальним відтворювальним використанням наяв-

ного потенціалу регіону. З практичної точки зору виробничий потенціал малого підприємства на сільських територіях слід приймати як сукупність ресурсів, завдяки яким воно функціонує та виро-бляє продукцію в необхідному обсязі. До складу виробничого потенціалу малих підприємств на сільській території відносять [9]:

– потенціал землі та природно-кліматичні умови;– потенціал основних засобів (засоби праці);– потенціал оборотних засобів (предмети праці);– потенціал нематеріальних активів;– потенціал технологічного персоналу (робоча

сила).Таким чином, визначення категорії «потен-

ціал» тією чи іншою мірою спираються на ресурси малого підприємства на сільських територіях та на досягнення поставлених цілей підприєм-ства за допомогою цих ресурсів. Але ж наявність ресурсів у тому чи іншому складі не може гаран-тувати досягнення цілей підприємства. Необхідно враховувати потенційні можливості визначеного малого підприємства щодо мобілізації того чи іншого набору ресурсів з метою досягнення цілей. Ці потенційні можливості визначаються з ураху-ванням досвіду роботи малого підприємства на ринку його продукції, кваліфікаційного рівня мене-джерів, стану та перспектив розвитку виробничих потужностей, реальних можливостей економіч-ного зростання тощо. Також не варто забувати про фінансові та інформаційні ресурси, які обслугову-ють виробництво, хоча деякі автори їх відносять до допоміжних, а земельні, матеріально-технічні і трудові – до основних [6].

Наявність та якість ресурсів і компетенцій (зді-бностей умінь робити будь-що) істотним чином обумовлює та індивідуалізує можливість подаль-шого розвитку малого підприємства на сільських територіях.

Рівень потенційних можливостей подаль-шого розвитку визначається наявністю власних ресурсів, ресурсним забезпеченням та ресур-сами зовнішнього середовища; збалансованістю наявного потенціалу та його пристосованістю до вибраних стратегій розвитку підприємства; здат-ністю сформулювати упереджувальну систему управління підприємством та його потенціалом.

Формування потенціалу підприємства – це процес ідентифікації та створення діапазону під-приємницьких можливостей, їх структуризація та побудова певних організаційних форм для ста-більного розвитку та ефективного відтворення. Процес формування виробничого потенціалу малого підприємства в сільській місцевості пови-нен враховувати його стан (тобто життєвий цикл підприємства) та бути пов’язаним з формуванням основної місії та цілей діяльності.

На всіх етапах процесу управління потенціалом підприємства виникає потреба в його оцінюванні,


8 Випуск 26-2. 2018

чіткість і повноцінність якого підвищують рівень обґрунтованості управлінських рішень.

Оцінка перспективних можливостей розвитку внутрішнього потенціалу підприємства передба-чає такі етапи [7]:

1) формування системи показників (елементів виробничого потенціалу), що обумовлюють вну-трішні перспективи зростання конкурентного ста-тусу підприємства;

2) оцінка можливостей розвитку окремих еле-ментів виробничого потенціалу;

3) визначення значущості окремих елементів виробничого потенціалу для розвитку підприєм-ства загалом;

4) узагальнення індивідуальних оцінок пер-спектив розвитку внутрішнього потенціалу.

Організація оцінки потенціалу малого підпри-ємства на сільських територіях визначає порядок системи оцінки, що об’єднується сукупністю ком-понентів і процесів, які можна описати за допомо-гою динамічних та статистичних законів розвитку.

Динамічні закони розвитку виявляють себе через однозначність причин і наслідкових зв’язків, тоді як статистичні закони є єдністю необхідних і випадкових подій. Якщо, статистичні закони орга-нізації упорядковують структуру оцінки потенціалу малого підприємства на сільських територіях, то динамічні закони визначають закономірність функ-цій системи його оцінки.

Методичні підходи до оцінювання потенці-алу малого підприємства на сільських терито-ріях визначаються трьома підходами, такими як витратний, порівняльний і результативний. Витратний підхід об’єднує сукупність методів, що націлені на визначення вартості об’єктів оцінки на основі витрат на його створення і використання. Порівняльний підхід дає можливість визна-чити вартість об’єкта оцінки на базі порівняння з об’єктами наявних ринкових угод. Результатив-ний підхід оцінює вартість складових потенціалу підприємства на основі чистого доходу та резуль-татів його використання.

Наукові розробки з проблеми оцінки потенціалу малого підприємства на сільських територіях поді-ляються залежно від оцінного базового критерію, що вибирається. Найбільш об’єктивним та адек-ватним критерієм оцінки потенціалу малого під-приємства є їх ринкова вартість, тобто можна вважати, що базисом для оцінки методології необ-хідно вважати сукупність принципів, що базуються на міжнародних стандартах оцінки [12].

Слід виділити методичні підходи до оцінки потенціалу, які сформульовані на основі часу оцінки, що береться до уваги як ознака класифіка-ції. Якщо враховувати тільки минулий час, методи зараховуються до групи витрат; якщо тільки дій-сний час, вони зараховуються до порівняльних (ринкових); якщо до уваги береться тільки майбут-

ній час, вони зараховуються до групи результатив-них (доходних) [12].

Комплексний аналіз потенціалу малого підпри-ємства на сільських територіях конкретизується у певних показниках та є своєрідним поглядом на його діючі стратегії з урахуванням впливу вну-трішнього та зовнішнього середовища. Ефектив-ний розвиток малого підприємництва на сільських територіях залежить переважно від двох найваж-ливіших факторів, а саме рівня виробного потен-ціалу та рівня його використання. Аналіз потенці-алу малого підприємства на сільських територіях разом із синтезом становить складний метод сис-темного мислення.

Перспективний і стратегічний процес форму-вання виробничого потенціалу малого підпри-ємства на сільських територіях передбачає здій-снення багатообіцяючих інвестиційних проектів, корисний ефект від яких очікується в досить три-валій перспективі.

Основною метою формування виробничого потенціалу підприємства як основи конкурен-тоспроможності сільських територій є забезпе-чення ефективних шляхів використання резервів та ресурсів території з метою раціоналізації його стратегій на всіх етапах розвитку. В процесі реалі-зації вказаної мети необхідно вирішити такі осно-вні завдання:

– забезпечення високих темпів економічного розвиту підприємства разом із соціально-екологіч-ними факторами;

– забезпечення виконання зобов’язань перед усіма учасниками зі спільними інтересами;

– застосування ресурсозберігаючих техноло-гій, а також мінімізація використання ресурсів на основі максимізації використання резервів;

– зменшення економічних ризиків;– забезпечення стабільності та стійкості функ-

ціонування підприємства.Висновки з проведеного дослідження.

Отже, виробничий потенціал як складова потенці-алу малого підприємства на сільських територіях поєднує ресурсну, функціональну та ресурсно-цільову сторони економічної системи. Успішний розвиток і функціонування малого підприємства на сільських територіях є раціональним та від-творювальним використанням наявного потен-ціалу регіону. З практичної точки зору виробни-чий потенціал малого підприємства на сільських територіях слід приймати як сукупність ресурсів, завдяки яким воно функціонує та виробляє про-дукцію в необхідному обсязі.

Виробничий потенціал малого підприємства на сільських територіях – це максимально допустима сукупність активних і пасивних, явних і прихова-них можливостей якісного розвитку соціально-еко-номічної системи підприємства в певному серед-овищі господарювання з урахуванням ресурсних,

9

ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИструктурно-функціональних, часових, соціокуль-турних та інших обмежень.

Організація оцінки потенціалу малого підпри-ємства на сільських територіях характеризується відносними, що в процесі стратегічного та тактич-ного управління відображають різноманітні інтер-еси. Забезпечення підвищення ефективності вико-ристання виробничого потенціалу як вирішального фактору функціонування будь-якого підприємства, зокрема малого, а також економічного та соці-ального розвитку регіону потребує розроблення адекватних сучасним умовам організаційно-еко-номічних механізмів управління, подальшого вдо-сконалення форм і методів управління ним.

Результативність та ефективність управління сучасним малим підприємством на сільських територіях та його потенціалом значною мірою залежать від того, яких принципів дотримуються керівники, приймаючи управлінські рішення, і які методи вони застосовують для їх реалізації.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК:1. Гудзинський О., Судомир С., Гуренко Т. Управ-

ління формуванням конкурентного потенціалу під-приємств (теоретично-методологічний аспект): моно-графія. Київ: ІПК ДСЗУ, 2010. 212 с.

2. Ґенеза ринкової економіки: терміни, поняття, персоналії / за наук. ред. Г. Башнянина, В. Іфте-мічука. 2-ге вид., випр. і доп. Львів: Магнолія 2006, 2007. 688 с.

3. Данилевич О., Кашаріна П. Методичні підходи до оцінювання стратегічного потенціалу для забезпе-чення конкурентних позицій підприємства на ринку. Європейський вектор економічного розвитку. 2015. № 1. С. 66-73.

4. Економічний енциклопедичний словник: у 2 т. / за ред. С. Мочерного. Львів: Світ, 2006. Т. 2. 568 с.

5. Калінеску Т., Романовська Ю., Кирилов О. Стратегічний потенціал підприємства: форму-вання та розвиток: монографія. Луганськ: вид-во СНУ ім. В. Даля, 2007. 272 с.

6. Кузьменко В., Шиптенко Г. Виробничо-ресурс-ний потенціал України та ефективність його викорис-тання. Економіка України. 1992. № 4. С. 51-59.

7. Михайленко М. Стратегічний потенціал під-приємства як об’єкт управління. URL: www.rusnauka.com/3_ANRR_2009/Economics.

8. Отенко И. Аграрный потенциал: исчисление и использование. Харьков: изд-во ХНЭУ, 2004. 216 с.

9. Малік М., Лупенко Ю., Романова Л. та ін. Під-приємництво в аграрній сфері економіки / за ред. П. Саблука, М. Маліка. Київ: ІАЕ, 2005. 514 с.

10. Рєпіна І. Підприємницький потенціал: методо-логія оцінки та управління. Вісник Української акаде-мії державного управління при Президентові України. 2008. № 2. С. 262-271.

11. Саблук П., Месель-Веселяк В., Федоров М. Аграрна реформа в Україні (здобутки, проблеми і шляхи їх вирішення). Економіка АПК. 2009. № 12. С. 3-13.

12. Федонін О., Рєпіна І., Олексюк О. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навч. посіб. Київ: КНЕУ, 2004. 316 с.


10 Випуск 26-2. 2018

Постановка проблеми. Подолання негативних наслідків в економіці України можливе за поси-лення державного регулювання промислового комплексу, зокрема вагонобудівної галузі.

Зорієнтованість вагонобудівного розвитку Укра-їни на підвищення конкурентоспроможності вироб-ничої сфери вимагає продукування нових підхо-дів до державного регулювання промисловості як основної ланки реального сектору економіки. На жаль, нині у вагонобудівній галузі продукція кінце-вого призначення здебільшого є неконкурентоспро-можною на зовнішніх ринках. У зв’язку з цим осо-бливої значущості набуває розроблення науково обґрунтованої концепції стратегічного розвитку вітчизняних вагонобудівних підприємств та удоско-налення механізмів державного регулювання.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Питаннями державного регулювання займалися відомі українські та закордонні вчені О. Алімов, В. Бакуменко, С. Біла, В. Воротін, В. Геєць, Б. Дани-лишин, О. Джусов, В.В. Дикань, А. Золотарьов, М. Корецький, І. Мазур, В. Мартиненко, А. Мерз-ляк, С. Покропивний, О. Полякова, В. Понома-ренко, О. Пушкар, А. Толстова та інші.

Питання про сучасний стан вагонобудівного розвитку у різні часи розглядали у своїх працях такі вчені-економісти, як А.О. Білоус, В.Л. Дикань, С.В. Князь, О.О. Коковіхіна, М.В. Корінь, Н.В. Тара-сова та інші.

ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ВАГОНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯENHANCING THE COMPETITIVENESS OF DOMESTIC MUNICIPAL ENTERPRISES IN THE CONDITIONS OF STATE REGULATION

УДК 656.07.009.12

Кузуб А.В.аспірант кафедри економіки та управління виробничим і комерційним бізнесомУкраїнський державний університет залізничного транспорту

Стаття присвячена підвищенню конкурен-тоспроможності вітчизняних вагонобудів-них підприємств в умовах державного регу-лювання. У статті ми простежили вплив держави на діяльність вагонобудівних під-приємств. Проведено аналіз зносу рухомого парку ПАТ «Укрзалізниці», динаміки виробни-цтва вантажних вагонів. Визначено напрями удосконалення державного регулювання та пріоритети держави щодо забезпечення розвитку вітчизняного вагонобудування. Запропоновано перспективний інструмен-тарій ефективної реалізації державної полі-тики у вагонобудівний галузі.Ключові слова: державне регулювання, вагонобудівні підприємства, розвиток, кон-курентоспроможність, рухомий склад.

Статья посвящена повышению конкурен-тоспособности отечественных вагоно-строительных предприятий в условиях государственного регулирования. В статье мы проследили влияние государства на дея-тельность вагоностроительных предпри-ятий. Проведен анализ износа подвижного парка ОАО «Укрзализныци», динамики про-изводства грузовых вагонов. Определены

направления совершенствования государ-ственного регулирования и приоритеты государства по обеспечению развития отечественного вагоностроения. Пред-ложен перспективный инструментарий эффективной реализации государственной политики в вагоностроительный отрасли.Ключевые слова: государственное регу-лирование, вагоностроительные предпри-ятия, развитие, конкурентоспособность, подвижной состав.

The article is devoted to increase of competitive-ness of domestic car-building enterprises in the conditions of state regulation. Traced the influ-ence of the state on the activity of wagon-building enterprises. The analysis of the wear of the roll-ing stock of JSC «Ukrzaliznytsya», dynamics of freight wagons production was carried out. The directions of improvement of the state regulation and the priorities of the state concerning devel-opment of the national car building industry are determined. Proposed tool for effective imple-mentation of state policy in the carriage industry.Key words: state regulation, car manufacturing enterprises, development, competitiveness, rol-ling stock.

Проте через незавершеність наукових дис-кусій щодо напрямів та інструментів державного регулювання діяльності вітчизняних вагонобудів-них підприємств України потребує подальшого дослідження питання ролі державних механізмів впливу на розвиток вітчизняних вагонобудівних підприємств України.

Постановка завдання. Мета дослідження полягає у розгляді сучасних тенденцій та перспек-тив державного регулювання розвитку вітчизня-них вагонобудівних підприємств.

Виклад основного матеріалу дослідження. Завдання вагонобудівної галузі полягає у забез-печенні виробництва сучасного рухомого складу, у тому числі в перспективі для швидкісного та високошвидкісного залізничного транспорту.

У розвинутих країнах світу саморозвиток вагонобудування розвивається за такими напря-мами, як:

– створення високими темпами нових моделей продукції;

– ефективне застосування принципово нових машин, матеріалів, комплектуючих, технологічних систем;

– здатність виробництва до широкого впро-вадження науково-технічних досягнень, високий рівень транснаціональної інтеграції науки, техно-логій і промислового виробництва, домінування наукоємних галузей;

11

ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ– раціональне впровадження ресурсозберігаю-

чих і відновлювальних технологій;– досягнення оптимального співвідношення

ефективного функціонування державного і при-ватного секторів промисловості.

Державне регулювання підприємства – це сис-тема правових, організаційних та регулятивно-контролюючих заходів держави, спрямованих на створення сприятливого підприємницького серед-овища й управління державним сектором еконо-міки для забезпечення конкурентоздатності як підприємств вагонобудування, так і національної економіки загалом.

Вагонобудівні підприємства є важливою лан-кою у структурі транспортного сектору. Оскільки транспорт відіграє одну із ключових ролей у стра-тегії розвитку держави, то стійкість економічного зростання може бути досягнута шляхом стабіль-ної та чіткої взаємодії усіх ланок у сфері виробни-цтва рухомого складу.

Сьогодні для ефективного розвитку транспорт-ного сектору та національної економіки Укра-їни необхідно піднімати на новий рівень вимоги щодо вітчизняного рухомого складу. До основних вимог до якості рухомого складу, окрім різкого підвищення швидкості руху та комфортності, з метою збільшення його надійності та економічності і збереження, а також забезпечення без-пеки руху при цьому належать питання оновлення рухомого складу, який знаходиться у вкрай зношеному робочому стані (за даними різних офіцій-них джерел інформації, зноше-ність основних засобів дося-гла понад 90% [11]). Виходячи з цього, вагонобудівна галузь повинна відповідним чином перебудовуватися для задово-лення нових потреб залізнич-ного транспорту.

На наш погляд, основними принципами державної полі-тики у вагонобудуванні є:

– забезпечення національ-них інтересів;

– соціальна та економічна спрямованість реформування вітчизняного вагонобудування;

– поєднання державного регулювання з ринковими механізмами саморегуляції;

– програмно-цільовий під-хід до вирішення завдань щодо політики вагонобудування;

– поглиблення процесів інтеграції у світову еко-номіку.

Реалізація викладених принципів полягає у створенні належних умов для розвитку ваго-нобудування на ринкових засадах з одночасним посиленням державного регулювання, де ринкові механізми діють неефективно.

Вплив держави на діяльність вагонобудівних підприємств включає в себе:

– формування нормативно-правового поля;– державну підтримку підприємств вагонобуду-

вання;– адміністративно-економічне регулювання;– організаційно-економічну та інформаційну

допомогу.Як фундаментальний комплекс із забезпечення

відтворювальних процесів в економіці та віднов-лення її конкурентоспроможності вітчизняне ваго-нобудування сьогодні майже повністю втратило свій потенціал та не сприяє належним чином від-творенню активної частини основного капіталу країни. Особливості економічної та господарської діяльності вітчизняних підприємств вагонобуду-

Рис. 1. Формування нормативно-правового поля діяльності вагонобудівних підприємств

Рис. 2. Парк вантажних вагонів ПАТ «Укрзалізниця» та приватних компаній, 2010-2016 рр., тис. од. [12]


12 Випуск 26-2. 2018

вання вказують на відсутність ознак стійкості їх функціонування, що підтверджується ситуацією у сфері вагонобудівного виробництва.

Попит на транспортні послуги з боку вітчиз-няних та іноземних користувачів не може бути повністю задоволений без кардинального онов-лення рухомого складу.

Дослідивши рухомий склад ПАТ «Укрзаліз-ниця», ми можемо сказати, що вантажних вагонів у приватній власності знаходиться менша частина (36,1%), тобто ПАТ «Укрзалізниця» має 63,9% (рис. 2), а знос рухомого складу ПАТ «Укрзаліз-ниці» становить 93,37% (рис. 3).

Таблиця 1Інвентарний парк рухомого складу

ПАТ «Укрзалізниця» станом на 2017 рік, од.Найменування 2017 рік

Вантажні вагони: 103 800експлуатуються з продовженим терміном служби 35 234

робочий парк 68 566Пасажирські вагони: 4551експлуатуються з продовженим терміном служби 1451

робочий парк 3100

Як бачимо з табл. 1, в робочому парку знахо-диться більша частина рухомого складу як ван-тажних, так і пасажирських вагонів. Але при цьому знос парку знаходиться на відмітці понад 90%.

На рис. 3 наглядно показуємо знос парку ван-тажних вагонів за родами для вияснення, які саме вагони негайно потребують будівництва та капі-тального ремонту.

7580859095

10093,05

86,04 86,3888,57

10097,28

94,1698,68 99,99

89,5493,37

Рис. 3. Знос парку вантажних вагонів ПАТ «Укрзалізниця» за родами

(станом на 2017 рік), %

Як бачимо з рисунку, вагони-рефрижератори зношені на 100%, тобто вагони-рефрижератори повністю вийшли з експлуатованого терміну служби, а найменше зношені платформи (86,04%) та піввагони (86,38%). Рухомий склад вантажних вагонів загалом зношений на 93,37%, отже, рухо-мий склад потребує кардинального оновлення.

Можна припустити, що через кілька років може закінчитися термін служби практично у більшості наявного рухомого складу. У табл. 2 ми хочемо

показати кількість вантажних вагонів, у яких закін-чився термін нормативної служби, за роками.

Таблиця 2Вантажні вагони, у яких закінчився термін

нормативної службиНаймену-

ванняРоки

2018 2019 2020 2021 ВсьогоПіввагони універсальні, од.

5466 4993 4401 1442 16 302

Окатише-вози, од. 640 944 303 95 1982

Хопер-цементовози, од.

1385 1585 521 272 3763

Хопре-міне-ралозовози, од.

190 102 37 59 388

Хопер-зерно-вози, од. 1560 3532 4374 515 9981

Платформи універсальні, од.

337 389 362 271 1359

Криті універ-сальні, од. 987 1179 843 573 3582

Цистерни, од. 479 419 382 383 1663Думпкари, од. 171 307 162 12 652Хопер-доза-тори, од. 71 285 219 0 575

Інші 2036 2264 2286 1919 8505Всього 13 322 15 999 13 890 5541 48 752

У найближчі чотири роки закінчиться термін нормативної служби 48 752 вантажних вагонів. Саме цей фактор стимулює до більш ефективної роботи вітчизняних вагонобудівних підприємств.

Сьогодні інвентарний парк пасажирських ваго-нів основних перевезень ПАТ «Укрзалізниця» становить 4551 од., середній вік яких становить 31,8 року, загальний відсоток зносу – 92,8%. З інвентарного парку лише 3100 вагонів знахо-дяться в робочому парку і мають право курсу-вати у складах пасажирських поїздів та відпо-відають вимогам нормативної документації [15]. На рис. 4 наглядно представлено діапазон зносу пасажирських вагонів.

0 500 1000 1500 2000 2500 3000 3500

5 років

від 10 до 15 років

від 20 до 25 років

понад 28 років

21208163

3830

9273164

Рис. 4. Діапазон зносу пасажирських вагонів, од.

Незважаючи на проблеми, розвиток вітчизня-них вагонобудівних підприємств все ж таки спо-стерігається. Так, вагонобудівна галузь у 2017 році

13

ЕКОНОМІКА ТА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИпоказала зростання у 2,4 раза щодо попереднього року, українські підприємства виробили понад 6800 вантажних вагонів. Вже другий рік поспіль вагонобудівна галузь показує стабільну динаміку зростання. Згідно з даними Державної служби статистики України, за 2017 рік вагонобудівні під-приємства виробили 6831 вагон, що в 2,4 раза більше, ніж у 2016 році. При цьому в 2016 році, коли було вироблено 2811 вагонів, зростання ста-новило 2,5 раза порівняно з 2015 роком [12].

40% збудованих вагонів припадає на підпри-ємства ПАТ «Укрзалізниці», яка за рік наростила виробництво в 7 разів. На власних виробничих потужностях ПАТ «Укрзалізниця» побудувало 2604 піввагони (ПАТ «Дарницький ВРЗ» – 852 од., ПАТ «Панютинський ВРЗ» – 1347 од., ПАТ «Стрий-ський ВРЗ» – 405 од.) [14].

У січні 2018 року парк ПАТ «Укрзалізниці» поповнено 525 новими піввагонами. 250 од. збу-дували філії ПАТ «Укрзалізниці». Це у 5 разів більше, ніж у січні 2017 року (було збудовано лише 54 одиниці). Окрім того, виробники поста-вили 275 піввагонів: 125 од. ПАТ «Попаснянський ВРЗ» та 150 од. ПАТ «Крюківський ВБЗ», серед власних заводів ПАТ «Укрзалізниця» найбільше піввагонів збудував ПАТ «Панютинський ВРЗ» – 110 од., ПАТ «Дарницький ВРЗ» виготовив 100 од., а ПАТ «Стрийський ВРЗ» – 40 од.

Дефіцит рухомого залізничного складу в Укра-їні сьогодні стимулює розвиток галузі вагоно-будування і сприяє запуску нових виробництв. У 2018 році планується запуск піввагонів, най-більш затребуваних на ринку сьогодні, оскільки по залізниці з їх допомогою перевозиться 70% вантажів.

Згідно з проектом фінплану на 2018 рік ПАТ «Укрзалізниця», всього в планах – отримання 7150 вантажних вагонів, з яких 7050 піввагонів і 100 фітингових платформ. Ще 3600 піввагонів повинно бути випущено власними вагонобу-дівними заводами ПАТ «Укрза-лізниця» – це майже на тисячу одиниць більше, ніж було побудовано ПАТ «Укрза-лізниця» в 2017 році, і на 600 вагонів більше недосягну-того планового показника того ж 2017 року [16].

Незважаючи на незна-чні тенденції розвитку ваго-нобудівних підприємств, є проблеми в діяльності під-приємств. Тому для більш ефективного оновлення вітчиз-няного залізничного рухомого складу України потрібно вико-ристовувати методи держав-

ного регулювання, такі як великі державні проекти (держзамовлення), податкові пільги.

Державне регулювання сприяє розвитку вітчизняних вагонобудівних підприємств, здатних в умовах інтеграції та глобалізації розв’язувати завдання щодо забезпечення основних секто-рів реальної економіки інноваційно-ефективною продукцією власного виробництва, а також збіль-шення обсягу її експорту.

Не дають приводу для оптимізму і тенденції розвитку у майбутньому, серед яких визначають: витіснення з традиційних ринків збуту; падіння попиту на продукцію вагонобудування; конкурен-цію з міжнародними виробниками.

Основним інструментом підвищення ефектив-ності державного регулювання діяльності вітчиз-няних вагонобудівних підприємств, як показує зарубіжний досвід, є формування стратегії діяль-ності органів державної влади.

Стратегічний підхід включає розроблення полі-тики розвиту вагонобудування на довгостроковий період, що інтегрована з програмними докумен-тами розвитку країни, з міжнародними стандартами та включає визначення пріоритетів розвитку, дієвих методів регулювання, удосконалення законодав-чої бази, створення механізмів відповідальності за ефективність управлінських процесів на основі покращення мотивації, моніторингу та їх оцінки.

До пріоритетних напрямів стратегічних дій необхідно віднести:

– сприяння ефективній спеціалізації вітчизня-них підприємств вагонобудування;

– забезпечення впровадження інновацій;– удосконалення механізмів інтеграції між під-

приємствами та виробничими комплексами;– стимулювання високотехнологічних і екс-

портно-орієнтованих виробництв з метою дивер-сифікації структури експорту.

Рис. 5. Методи державного підтримки вітчизняних вагонобудівних підприємств


14 Випуск 26-2. 2018

Реалізація перерахованих вище пріоритетів передбачає широке використання методів дер-жавного регулювання, серед яких особливого значення набувають методи державної підтримки вітчизняного вагонобудування.

Фактори, які впливають на рівень мобільності робочої сили: динаміка розвитку підприємства; рівень інвестицій; науково-технічний прогрес; зміна показників інфляції; світові інтеграційні про-цеси; диференціація в умовах оплати праці.

Амортизаційна політика спрямована на ефек-тивне управління формуванням і використанням амортизаційних ресурсів з метою реалізації інвес-тиційного процесу для ефективної діяльності під-приємств вагонобудування.

На сучасному етапі формування амортизацій-ної політики відбувається в основному за викорис-тання таких інструментів, як класифікація об’єктів, які належать до майна, що амортизується; оцінка та переоцінка майна; строк корисного викорис-тання; методи обчислення амортизації; підвищу-вальні (прискорені) та знижувальні коефіцієнти; амортизаційна премія.

Під державно-приватним партнерством слід розуміти інституціональний та організаційний альянс між державою і підприємствами з метою реалізації суспільно значущих проектів і програм. Залежно від характеру розв’язуваних завдань у межах державно-приватного партнерства розріз-няють окремі моделі такого партнерства: організа-ційні моделі (не припускають істотного вторгнення у відносини власності), моделі фінансування (комерційний найм, оренда, всі види лізингу, попе-реднє та інтегроване проектне фінансування) і кооперації (форми об’єднання зусиль партнерів, що відповідають за окремі стадії загального про-цесу створення нової споживчої вартості).

Так, у цьому напрямі прогресивним інструмен-том впровадження корінних змін у спеціалізації підприємств за рахунок інновацій має стати фор-мування та реалізація технологічних платформ, що формуються на основі приватно-державного партнерства та спрямовані на посилення взаємо-дії і кооперації підприємств, науки і держави для просування наукових розробок на ринок. Осо-бливістю технологічних платформ є відмова від звичної «вертикальної» моделі управління нау-кою та інноваціями (прикладом можуть слугувати держзамовлення або стратегії розвитку певних галузей) і побудова «горизонтальних» зв’язків між учасниками інноваційного процесу.

Роль держави зводиться до створення опти-мальних умов для ефективної взаємодії «розроб-ник (вчений) – замовник (підприємство)». Значна роль повинна відводитися державно-приватному інвестиційному партнерству, яке передбачає пряму участь держави в оцінці, виборі та фінансу-ванні інвестиційних проектів у формі участі в ста-

тутному капіталі, фінансових вкладень, надання ресурсів, що належать державі (нерухомості, про-мислової та інтелектуальної власності).

Висновки з проведеного дослідження. Отже, зі статті можна дійти висновку, що транспорт віді-грає одну із ключових ролей у стратегії розвитку держави. Стійкість економічного зростання може бути досягнута тільки за стабільної чіткої вза-ємодії усіх ланок, а саме виробництва рухомого складу, інфраструктури, логістичних процесів, у тому числі і перевізного процесу. В Україні тран-спортна діяльність робить суттєвий внесок у ство-рення валової додаткової вартості.

Основним завданням сьогодення є інтегрування залізничної галузі України в європейську та світову мережу. Для цього необхідним є виконання вимог міжнародних стандартів, застосування електро-нного документообігу та електронного підпису у залізничних міжнародних і внутрішніх переве-зеннях. Особливо актуальним питанням у цьому зв’язку є питання модернізації залізничної галузі України з метою відповідності її міжнародним стандартам щодо рухомого складу для експлуата-ції на міжнародному ринку. Основними вимогами до рухомого складу є якість рухомого складу.

Рухомий склад ПАТ «Укрзалізниця» знахо-диться у зношеному стані (понад 90%). Можемо припустити, що через кілька років може закінчи-тися термін служби практично в більшості наяв-ного рухомого складу.

Незважаючи на проблеми, розвиток вітчизня-них вагонобудівних підприємств все ж спостеріга-ється. Так, вагонобудівна галузь у 2017 році пока-зала зростання в 2,4 раза відносно попереднього року, українські підприємства виробили понад 6800 вантажних вагонів. Уже другий рік поспіль вагонобудівна галузь показує стабільну динаміку зростання. Згідно з даними Державної служби статистики України, за 2017 рі

ПРИЧОРНОМОРСЬКІ ЕКОНОМІЧНІ...

Documents