ЧОРНОЗЕМИ -національне багатство

УКРАЇНИ

ПОЗНЯК С.П.

Чорноземи сформувалися під трав’янистими формаціями Лісостепу і

Степу на лесах і лесоподібних суглинках. Це тип гумусових, кальцієвих,

монтморилонітових ґрунтів складної і тривалої історії процесу ґрунтотворення

– від ранніх гідроморфних до сучасних автоморфних стадій розвитку водно-

акумулятивних рівнин. Провідним в історії формування чорноземів був

позитивний баланс біогенних речовин і космічної енергії, у результаті чого

профілі утворилася система ґрунтових горизонтів (Но+Н+Нрк+НРк+Рк),

збагачених гумусом, зі значними запасами азоту, фосфору, калію,

мікроелементів, що зумовлює оптимальний водно-повітряний режим, активні

внутріґрунтові біологічні та біохімічні процеси. Величезні запаси потенційно

активної хімічної енергії в гумусі є основою високої біологічної продуктивності

чорноземів, їхньої здатності протистояти різним змінам екологічної ситуації і

забезпечувати високу продуктивність фотосинтезу рослин.1

Ми живемо в світі грунтів, яких налічується близько 300 видів, серед них

чорноземи займають найважливіше місце. Площа чорноземів світу становить

314 млн га, або 2,4% від площі усіх грунтів світу. Чорноземні ґрунти

утворюють суцільні смуги або зони на Євразійському і Північноамери-

канському континентах. Великі масиви чорноземних грунтів є і в Південній

Америці на території Аргентини і Уругваю, а також в Австралії (світлина 2). На

Євразійському континенті чорноземи простягаються більше як на 10 тис. км від

Відня до озера Ханки в Китаї (світлина 3).

Україна займає провідне місце в світі серед країн, на території яких

поширені чорноземи. Чорноземи України займають 27,8 млн. га, що становить

8,7% від світових площ чорноземів і є основним фондом отримання

рослинницької продукції (світлина 4). На цих ґрунтах вирощується більша

частина врожаю зернових культур, цукрового буряка, соняшнику, багаторічних

плодових, ефіроолійних культур в Україні. Чорноземи становлять основну

площу сільськогосподарських угідь України – 67,7%. Вони є найбільш

освоєними ґрунтами і потенціальні ресурси розширення орних площ у

чорноземній зоні практично вичерпані.

1 Позняк С. П. Чорнозем // Екологічна енциклопедія. – К., 2008. – Т. 3. – С. 368–369.

ЧОРНОЗ ЕМИ НА КАРТ І Ґ РУНТ ІВСВІТ У

Поширення чорноземів у Євразії

Загальна площа чорноземів світу – 314 млн га Чорноземи України – 27,8 млн га (8,7 % від площі чорноземів світу)

Карта ґрунтів України

у лісостеповій зоні – 80 %Загалом по Україні - 65 %

у степовій зоні – 84 %

Питома вага чорноземів:

У структурі чорноземних грунтів України переважають чорноземи

звичайні (10,9 млн га), чорноземи типові (6,2 млн га) і чорноземи південні

(3,2 млн га). Чорноземи опідзолені та реградовані становлять відповідно 2,8 і

1,7 млн га. У різних природно-кліматичних зонах чорноземи солонцюваті,

залишково-солонцюваті та чорноземи на елювії пісковиків, сланців і

карбонатних порід займають площу близько 3 млн га.

Чорнозем – слово і поняття народне. Воно часто вживається як у побуті,

народній творчості, так і в творах письменників і поетів. Так, український поет

Павло Тичина писав 1919 р. з почуттями любові та болю:

Чорнóзем підвівся і дивиться в вічі,

і кривить обличчя в кривавий свій сміх.

Поете, любити свій край не є злочин,

коли це для всіх!

У ґрунтових номенклатурахрізних країн і міжнародній ґрунтовій

номенклатурі “Soil name in WRB” (1998) i “Soil name in FAO” (1997) термін

чорнозем увійшов без перекладу – Chernozems.

Історія вивчення чорноземів України – це одна із забутих сторінок

українського ґрунтознавства. Біля витоків вчення про чорнозем, які передували

В. В. Докучаєву були харківські вчені, професори Н. Д. Борисяк і І. Ф. Лева-

ковський (світлина 5). Борисяк Н. Д. у праці „Про чорнозем”, опублікованій

1851 року, обґрунтував наземно-рослинне походження чорноземів, описав їхні

властивості і способи використання. Пізніше В. В. Докучаєв у знаменитій праці

„Руський чорнозем”, що вийшла 1883 року, детально описує чорноземи не

тільки України, але й Бессарабії, Поволжя, Центрально-Чорноземної зони

(світлина 6). 2Вагомий внесок у вивчення чорноземів Галичини і Поділля

зробив австрійський вчений Л. Бубер. У 1910 році була видана його книга

„Чорноземи Галіції і Подолії”, в якій не тільки подано характеристику

природних умов і властивостей чорноземів, але і їхнє господарське

використання (світлина 7).

2Докучаев В.В. Русский чернозем // Сочинения. – Т. 3. – М.–Л., 1950.

А

В

С

Книга Л . Б убера „Галицько-подільськічорноземи”

Розпочаті в 20–30 роках ХХ століття ґрунтово-географічні дослідження

завершилися складанням зведеної карти ґрунтів України, а також нагромаджено

величезний фактичний матеріал з характеристики властивостей чорноземів, які

узагальнено в монографії Г. Махіва „Ґрунти України” (1930).3

Особливе значення для України мало проведення 1957–1961 рр.

великомасштабних ґрунтових обстежень, на сонові яких узагальнено знання

про морфогенетичні властивості чорноземів, їхнє використання і заходи з

підвищення родючості.

Чорноземи характеризуються різним гранулометричним складом – від

супіщаного до глинистого, успадкованим від материнської породи. Чорноземам

властивий потужний гумусований горизонт – 150–180 см, високий вміст гумусу

– 6–8%. Чорноземи характеризуються високою ємністю катіонного обміну (30–

70 ммоль/100 г ґрунту), насиченістю основами, зокрема кальцієм, нейтральною

реакцією ґрунтового розчину, високою буферною здатністю, сприятливими

фізичними властивостями, зумовленими грудкувато-зернистою структурою,

оптимальними параметрами щільності будови (1,0–1,2 г/см3), шпаруватості,

волого місткості, водопроникності (200 мм/рік), забезпеченістю ліофільними

елементами (N, P, K, Ca, Mg, S) та мікроелементами.

Чорноземи, за невеликими винятками, тисячоліттями залишалися

незайманими, оскільки в степах панували кочові народи. Їхнім головним

заняттям було стадне тваринництво, яке забезпечувало в степах замкнутий

біологічний колообіг речовин. У ході його в чорнозем поверталося все, що з

нього забиралося. Окрім цього, безперервно відбувалася акумуляція енергії

Космосу. Потенціальна родючість ґрунтів зростала. Це забезпечило

феноменальність високої біоенергетики чорнозему і парадокс його стабільності,

хоча людина щодо природи одвічно відзначалася вельми високою

агресивністю. Зберегли чорнозем малокультурні кочівники-скотарі. І це теж

свого роду парадокс. У XVII–XIX століттях осілі, більш свідомі народи

3Махов Г. Г. Ґрунти України // К.: Радянський письменник, 1930. – 330 с.

прискореними темпами і дуже екстенсивно почали землеробське освоєння

чорноземів.4

У ХХ столітті зневажливе ставлення до чорнозему набуло нечуваних

розмірів. І це в епоху такого пресловутого науково-технічного прогресу і

глобалізації світового господарства. В умовах створення численних

міжнародних організацій з охорони природи у сотнях томів звітів навіть не

знайдете слова „чорнозем”. А водночас деградація чорноземів тепер грандіозна

за масштабами і різноманітна за своїми проявами.

В Україні чорноземи збереглися в цілинному стані тільки в заповідниках

„Михайлівська цілина” у Сумській області, „Хомутівський степ” у Донецькій,

„Стрілецький степ” у Луганській і „Кам’яні могили” у Запорізькій областях.

Чорнозем – феномен природи. Його феноменальність полягає в

приуроченості до рівнин і пологих вододільних просторів, характерному

габітусі, тобто його особливій конституції, поставі, потужності, прекрасних

властивостях і високій родючості.

У розвитку чорноземів виділяють декілька стадій: до антропогенна,

номадна (скотарська) з нерегулярним землеробством, екстенсивного

землеробства і агротехнологічна (інтенсивна).

Розорювання чорноземів і їхнє землеробське використання протягом

тривалого часу спричинили значні зміни структури, складу і властивостей,

порушивши тим самим нормальний потік енергії, зменшивши рівень

відновлення гумусу та вивільнення біофільних елементів, зв’язаних у

рослинній і тваринній біомасах і гумусі ґрунту. Все це спричинило втрату

структури і самоущільнення ґрунтової маси. Важкі сільськогосподарські

знаряддя посилюють цей процес, особливо на перезволожених ґрунтах.

Чорноземи втрачають хімічно зв’язану енергію в гумусі, агрегованість і

шпаруватість, які є важливими для збереження родючості чорноземів.

Розорювання, тривалий обробіток ведуть до поступової деградації

чорноземів. Розораність чорноземів лісостепу України становить 85%, а в степу

вона ще більша – 83% (світлина 8). Хоча в останні роки розораність чорноземів 4Крупеников И. А. Черноземы. Возникновение, совершенство, трагедия деградации, пути охраны и

возрождения. – Кишинэу: Pontos, 2008. – 288 с.

Розораність чорноземів Лісостепу – 85 %

Розораність чорноземів Степу – 83 %

дещо знизилась, проте все ж залишається високою. На сьогодні розораність

ґрунтів в Україні становить 53,8%.

Розораність чорноземів сприяє розвиткові ерозійних процесів.

Переважаючими видами ерозії у чорноземній зоні України є водна та вітрова.

Еродовані орні землі становлять 30% ріллі. Еродованих чорноземів 24,9%.

Серед них слабоеродованих приблизно 17,8%, середньоеродованих – 5,3% і

сильноеродованих – 1,9% (світлина 9). Ерозія є своєрідною гільйотиною

чорноземів, що спричиняє втрату габітусу, зменшення вмісту гумусу,

погіршення властивостей і загалом зменшення родючості чорноземів.

Інтенсивно погіршується структура ґрунту, проявляючись у зростанні

брилуватості (світлина 10). Ерозія завдає непоправної шкоди довкіллю і

спричиняє значні негативні екологічні наслідки, зокрема щорічні втрати гумусу

в чорноземах лісостепу становлять 0,6–0,7 т/га і степу – 0,5–0,6 т/га (світлина

11).

Істотно впливає на деградацію чорноземів екстенсивне, нераціональне

землеробство, порушення сівозмін, зменшення площ багаторічних трав,

недостатнє внесення органічних добрив. За останні десятиріччя у чорноземах

типових вміст гумусу зменшився на 21–38%, вбирного кальцію – на 26–37%,

водотривких агрегатів (розміром більше 0,25 мм) – на 33%, мінерального азоту,

розчинних фосфатів та обмінного калію – відповідно на 34–40%, 39–40% і 22–

24% (світлина 12).5

Водночас в умовах екологічно ощадливого землекористування на

чорноземах отримують високі врожаї сільськогосподарських культур.

Наприклад, у 2009 році врожай озимої пшениці в одному з господарств

Черкаської області сягнув 116 ц/га, а в господарстві Полтавської області –

138 ц/га.

Значної шкоди чорноземам наносять локальне перезволоження,

осолонцювання, знищення їх у ході видобування корисних копалин відкритим

способом та будівництва доріг чи промислових об’єктів, забруднення та

5Носко Б. С. Антропогенна еволюція чорноземів. – Харків, 2006. – 240 с.

Еродованих чорноземів – 25 %з них:слабоеродовані – 18 %середньоеродовані – 5 %сильноеродовані – 2 %

Еродовані орні землі складають 30 % ріллі

Дрібногрудкувата водостійка структура чорноземів за умови інтенсивного використання руйнується, особливо в орному горизонті. Кількість агрономічно цінних агрегатів (розміром 1-5 мм) скорочується в 2-3 рази, різко зростає кількість брилуватої фракції (розміром > 10 мм).

Коефіцієнт структурності знижується з 7-8 до 3-4 і нижче.

З меншення вмісту гумусу в чорноземах посилює розвиток

ерозійних процесів

Втрати гумусу

за 1 рік становлять

0,3-0,9 т/га

З міна властивостей чорноземів типових за останні 40 років

З меншення вмісту гумусу – 21-38%вбирного кальцію – 26-37%мінерального азоту – 34-40%рухомих фосфатів – 39-41%обмінного кал ію – 22-24% водотривких агрегатів >0,25 мм – 33%

засмічення відходами виробництва і споживання, забруднення радіонуклідами і

важкими металами.

В Україні зрошують 2,6 млн га земель, які займають 5,6%

сільськогосподарських угідь (8,1% ріллі), у тім числі в зоні степу 2,1 млн га, що

становить 11,6% сільськогосподарських угідь (13,9% ріллі). Основна частка

зрошуваних земель зосереджена в південній степовій підзоні – 1,6% млн га, де

переважають чорноземи південні (світлина 13). Зрошення чорноземів є одним з

потужних чинників втручання людини в ґрунтово-екологічну систему степів.

Якщо розорювання і внесення добрив впливає переважно тільки на верхні

ґрунтові горизонти, то зрошення охоплює більшу товщу ґрунто-підґрунтя і вже

тому наслідки зрошення можуть бути сильнішими (світлина 14).

Основним критерієм для вирішення питання про перспективи степового

зрошення є доля „царя ґрунтів”– чорнозему як самостійного генетичного типу

ґрунтів і неодмінного компонента ландшафту. Обговорюючи це питання,

звичайно базуються на презумпції незмінності чорнозему при зрошенні. Однак

навряд чи можна і потрібно очікувати, що в умовах зрошення чорнозем

залишається незмінним, не кажучи вже про порівняння з чорноземами цілинних

степів.

Під впливом зрошення чорноземах змінюються водний, сольовий,

тепловий, мікробіологічний, газовий і поживний режими, відбуваються нові, не

властиві досі чорноземам, процеси (підняття рівня ґрунтових вод, підтоплення,

вторинне засолення, осолонцювання, підлужнення, винесення поживних

речовин і зокрема кальцію, погіршення фізичного стану), що спричиняє

формування певних негативних властивостей.6

Чорнозем – ідеал, еталон досконалості у світі ґрунтів. В багатьох країнах

світу, зокрема в Австрії, Німеччині, щоб досягнути продовольчої незалежності,

штучно створюють високопродуктивні ґрунти, беручи за еталон природні

чорноземи. У Німеччині і Австрії 2005 рік було оголошено роком Чорнозему.

Українські чорноземи є естетичною цінністю, адже зразки чорноземних

ґрунтів, взятих на території Добровеличківського району Кіровоградської

6Позняк С. П. Орошаеміе чорноземі юго-западаУкраині. – Львов: ВНТЛ, 1997. – 240 с.

Площі зрошуваних земель, млн. га

всіх земель орних земель чорноземів

2,5 2,4 1,6

Зрошування в Україні

Іригаційна деградація чорноземів

області, перебувають у лабораторії земельних ресурсів Європи як еталон

чорнозему, а моноліти цілинних чорноземів можна побачити лише в деяких

природничих музеях України.

На жаль, зараз відбувається деградація чорноземних ґрунтів. Держава

припинила фінансування таких великомасштабних заходів зі збереження

чорноземних ґрунтів, як захист від ерозії, гіпсування, реконструкція

зрошувальних систем, через що відбувається швидке повернення

сільськогосподарського виробництва від високоінтенсивного до екстенсивного.

Для подолання подальшої деградації чорноземів необхідні розробка і

реалізація законодавства з охорони ґрунтів, організація моніторингу ґрунтів,

перехід на ландшафтно-екологічне землекористування і ґрунтозахисне

землеробство.

Чорнозем, будучи феноменом природи, ідеалом ґрунту, екологічною

досконалістю та естетичною цінністю, а також годувальником і засобом праці,

є сильним і водночас беззахисним. Деградація чорноземів ще не переросла в

катастрофу. І тому ми зобов’язані зрозуміти всю нашу відповідальність за стан

українських чорноземів. Нашкодити значно легше, проте боротися з наслідками

дуже важко. І все-таки, це здійсниме, і в цьому може допомогти сам чорнозем.

Збереження сили чорнозему є важливим завданням і обов’язком людства

(світлина 15).

Розквітай, наш Чорноземе,Наша міць і сила, Щоб Тебе ніколи в світіЛюди не змінили!

С.П.Позняк