ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ

імені А. В. НЕЖДАНОВОЇ

ПИЖ`ЯНОВА Наталія Володимирівна

УДК 78.03/.071.2+78.087.68

ВИКОНАВСЬКИЙ ХОРОВИЙ ФОЛЬКЛОРИЗМ

ЯК ІСТОРИЧНЕ РЕГІОНАЛЬНЕ ЯВИЩЕ

(НА ПРИКЛАДІ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ П. ДЕМУЦЬКОГО)

Спеціальність 17.00.03 – Музичне мистецтво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата мистецтвознавства

Одеса – 2017

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії музики та музичної етнографії Одеської

національної музичної академії імені А.В. Нежданової Міністерства

культури України

Науковий керівник: кандидат мистецтвознавства, доцент

БОНДАР Євгенія Миколаївна

Одеська національна музична академія

імені А.В. Нежданової,

доцент кафедри хорового диригування

Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, професор

Гребенюк Наталія Євгеніївна,

Харківський національний університет

мистецтв імені І.П. Котляревського,

професор кафедри сольного співу

кандидат мистецтвознавства,

Тилик Ігор Володимирович,

Київський національний університет культури і

мистецтв, доцент кафедри

академічного хорового мистецтва

Захист відбудеться “24” травня 2017 року о 14.00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 41.857.01 по захисту дисертацій на здобуття

наукового ступеня кандидата наук в Одеській національній музичній

академії імені А.В. Нежданової за адресою: 65020, м. Одеса,

вул. Новосельського, 63, Малий зал.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеської національної

музичної академії імені А.В. Нежданової за адресою: 65020, м. Одеса,

вул. Новосельського, 63.

Автореферат розіслано “22” квітня 2017 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат мистецтвознавства, доцент А. Д. Черноіваненко

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Національною специфікою розвитку української хорової творчості із

впевненістю можна назвати надзвичайно тісну багаторівневу взаємодію

академічного (світського та церковного) і фольклорного музикування. А

найважливішим фактором становлення української національної хорової школи

по праву можна назвати феномен аматорського хорового співу, котрий виявляє

себе на локальному та глобальному рівнях. В українському музикознавстві та

хорознавстві приділялась певна увага дослідженню окремих питань виконавських

традицій та шкіл, але до теперішнього часу не розкритими залишаються питання

розвитку хорової творчості в Черкаському регіоні, котрий є важливим

культуротворчим елементом Центральної України, де упродовж багатьох років

функціонувала мережа хорових колективів, працювали фольклористи та

композитори; працював видатний фольклорист, науковець, диригент, організатор

П. Демуцький та існував унікальний хоровий колектив – Охматівський хор,

традиції якого пережили його власне буття і покладені в основу сучасного

хорового музикування.

Актуальність теми дослідження визначається не лише її спрямованістю на

здійснення регіональних музикознавчих розвідок, але й прагненням

прослідкувати її безпосередній зв’язок з виконавськими традиціями, сучасними

тенденціями української хорової творчості та чинниками, що безпосередньо

впливають на цю галузь музичної культури України.

Творчі представники Черкаського регіону періоду ХІХ – початку ХХ

століття репрезентували новаторські, унікальні на той час підходи до

співіснування фольклорної та академічної хорових традицій: вони не лише

досліджували фольклорні надбання краю, працювали над збереженням

автентичності звучання народної пісні, популяризували традицію народного співу,

але й впроваджували народні пісні до репертуару провідних хорових аматорських

колективів, адаптували їх до академічної манери співу; натомість, традиції,

притаманні академічному хоровому виконавству дозволили народній пісні вийти

на концертну естраду.

Слід вказати на те, що на сьогоднішній день не існує наукових розвідок, які

б комплексно висвітлювали особливості розвитку хорового фольклоризму в

Черкаському регіоні у виконавському аспекті. В означеному напрямку особливого

значення набувають дослідження творчої діяльності Охматівського хору та його

керівника і організатора П. Демуцького, як наймасштабнішого репрезентанта

хорового фольклоризму в Черкаському регіоні.

Також не достатньо дослідженими залишаються питання щодо визначення

впливу творчої діяльності П. Демуцького і очолюваного ним Охматівського хору

на становлення хорового фольклоризму в регіоні, формування

загальнонаціонального виконавського стилю, адже співпраця з іншими хоровими

колективами краю сприяла утвердженню індивідуальних рис фольклору

Черкаського регіону, його виконавських традицій, уможливила його вихід на

якісно новий професійний рівень.

2

Таким чином, тема дослідження концентрує в собі важливі історико-

культурні, художньо-музичні, жанрово-стильові, хорознавчі питання, вирішення

яких пов’язуємо не лише з переосмисленням минулого та усвідомленням

сучасного, але й з формуванням (до певної міри) майбутнього хорової творчості.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконувалася відповідно до плану науково-дослідної роботи

Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової на 2012–2016

роки, зокрема, відповідає темам № 8 «Теорія стилю в музикознавстві» та № 2

«Історія та теорія музично-виконавської діяльності».

Метою дисертаційної роботи є історико-теоретичне музикознавче

визначення виконавського хорового фольклоризму як основи творчості

представника традиції Черкаського регіону – Охматівського хору, а також

дослідження фольклористичної концепції П. Демуцького в умовах

функціонування конкретного виконавсько-хорового колективу.

Досягнення вищезазначеної мети зумовило необхідність постановки та

розв`язання наступних завдань:

- виявити та узагальнити основні етапи розвитку пісенного мистецтва

Черкаського регіону; визначити специфіку народнопісенного виконавства в

регіоні;

- дослідити передумови створення Охматівського сільського хору,

особливості становлення та існування цього колективу як наймасштабнішого

репрезентанта виконавського хорового фольклоризму в Черкаському регіоні на

межі ХІХ – початку ХХ століть шляхом систематизації та узагальнення історичної

інформації (архіви, краєзнавчі та мистецтвознавчі праці, спеціалізована

періодика);

- вивчити категорію виконавського хорового фольклоризму в зв’язку з

дослідженням діяльності Охматівського хору під орудою П. Демуцького;

- проаналізувати особливості репертуару Охматівського хору через

вивчення мистецької спадщини П. Демуцького як фольклориста, аранжувальника

та композитора;

- дослідити вплив музичної освіти в регіоні на процес формування

специфіки народнопісенного виконавства (на прикладі Охматівського хору);

- виявити творчі зв`язки П. Демуцького з провідними мистецькими діячами

кінця ХІХ – початку ХХ століття; висвітлити вплив співочих традицій

Охматівського хору під орудою П. Демуцького на становлення виконавського

стилю хорових колективів України.

Об`єкт дослідження – хорова творчість в Черкаському регіоні в єдності

виконавської, композиторської та фольклорно-дослідницької діяльності.

Предмет дослідження – явище виконавського хорового фольклоризму в

Черкаському регіоні на прикладі творчої діяльності П. Демуцького та у досвіді

Охматівського хору.

Методологія дослідження. Методологічну базу дисертаційної роботи

склали фундаментальні положення сучасного мистецтвознавства, наукові праці

вітчизняних та зарубіжних вчених щодо дослідження народного співу.

3

Методологічно важливими в роботі виявились праці С. Грици, А.

Іваницького, О. Мурзіної, А. Лащенка, І. Павленка, Л. Пархоменко, Ю. Карчової,

Л. Шаміної, Г. Шибанова, І. Шатової, О. Бугаєвої, Т. Кузнець, а також архівні

документи Відділу рукописів ЦНБ ім. В. Вернадського НАН України, Державного

архіву-музею літератури і мистецтв України, Відділу рукописів Інституту

мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН

України, Відділу рідкісних видань та рукописів Одеської національної бібліотеки

ім. М. Горького.

У дослідженні питань, пов’язаних із специфікою хорового виконавства,

зокрема з особливостями творчості Охматівського хору, ми спирались на

авторитетні праці В. Осадчої, О. Бенч, І. Бермес, О. Вакульчук, О. Засадної,

М. Гордійчука, Л. Ященка, К. Квітки, С. Барика, М. Грінченка, Р. Лоцман, О.

Скопцової, В. Шульгіної та інших.

У роботі використані загальнонаукові та спеціальні методи, які дозволяють

системно вирішувати проблемні завдання з обраного напряму дослідження. Для

вивчення наукової літератури з означеної проблеми ми застосували

термінологічний, логіко-конструктивний підходи; в роботі з архівними

матеріалами застосовувались історіографічний аналіз, метод індукції,

хронологічний підхід; в роботі з нотними текстами застосовувались аналітичний

музикознавчий, хорознавчий, конкретно-історичний, текстологічний,

порівняльний методи; при визначенні особливостей пісенного виконавства

Черкаського регіону та методики роботи з хором П. Демуцького ми

використовували метод аналогій, історико-порівняльний, хорознавчий,

комплексний підходи; при обгрунтуванні теоретичного та практичного значення

основних положень, результатів дослідження провідними стали системний,

графічний, табличний методи.

Інформаційну основу дисертаційного дослідження становлять рукописи,

архівні матеріали, спеціалізовані періодичні видання, нотні матеріали, афіші, дані

етнографічних експедицій, культурологічні, фольклористичні, краєзнавчі,

історичні та мистецтвознавчі праці українських та зарубіжних дослідників.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період з середини ХІХ століття

до початку ХХІ століття. Основна частина роботи присвячена дослідженню

періоду останньої чверті ХІХ – першої четверті ХХ століття.

У результаті проведеного дослідження отримано і виносяться на захист

наукові результати, які є новими або містять елементи наукової новизни:

- запроваджено категорію «виконавський хоровий фольклоризм»,

обгрунтовано доцільність її застосування; досліджена багаторівневість цього

явища в хоровій творчості;

- систематизовано наукові положення щодо періодизації вивчення пісенного

фольклору Черкаського регіону із виокремленням трьох етапів. Це дозволило

удосконалити комплексний підхід до дослідження еволюції пісенного фольклору;

- проаналізовано та систематизовано архівну базу документів щодо

розвитку хорового мистецтва в Черкаському регіоні та щодо діяльності

Охматівського хору; вперше введено у науковий обіг матеріали, що розкривають

4

роль представників Черкаського регіону у становленні хорового мистецтва

України;

- удосконалено наукові підходи до дослідження діяльності Охматівського

сільського хору; вперше висвітлено передумови створення Охматівського хору та

докладно досліджено особливості його становлення та функціонування;

- запропоновано теоретичні положення щодо комплексного аналізу

напрямів поширення фольклористичної спадщини П. Демуцького на території

України та за її межами через такі осередки, як: Всеукраїнський музичний комітет

відділу мистецтв при Народному комiсарiатi освiти УРСР, Музичне товариство ім.

М. Леонтовича, капела «ДУМКА», хор «Україна» та «Жінхоранс», Українська

республіканська капела, хор-студія ім. К. Стеценка та інших хорових колективів;

- дістали подальшого розвитку теоретичні підходи до визначення

особливостей виконання народних пісень Охматівським хоровим колективом;

запропонована класифікація виконавського стилю Охматівського хору;

- запропоновано теоретичні підходи до обґрунтовання впливу церковних

хорів на розвиток хорового виконавства в регіоні, що дозволило визначити

специфіку виконавських традицій народних хорових колективів, які

репрезентували злиття академічного та народного співацького виконавства;

- комплексно проаналізовано фольклористичну та композиторську

спадщину П. Демуцького, що складала основу репертуару Охматівського хору. Це

дозволяє системно досліджувати вплив П. Демуцького на становлення

народнопісенних хорових традицій в регіоні та формування загальнонаціональної

концепції хорового виконавства.

Сформульовані положення складають особистий внесок автора в

хорознавство і виносяться на захист дисертації.

Теоретична та практична цінність одержаних результатів:

1. Науково-теоретична значущість зумовлена використанням

теоретичних підходів та методик, що уможливлюють їх застосування в

дослідженні хорової творчості, хорового фольклоризму інших регіонів, інших

галузей музичної творчості; поглиблюють сучасні уявлення про формування

виконавського хорового фольклоризму на регіональному рівні; розкривають

значення хорового фольклоризму як вагомої галузі сучасної творчості, що

визначає перспективи для більш адекватного розкриття змісту хорової музики на

сучасному етапі.

2. Практична значущість представлених результатів дослідження

виявляється в корисності матеріалів роботи у розробці навчальних планів,

програм та методичних рекомендацій з питань виконавської діяльності для

викладачів хорового класу, а також лекційних курсів «Українська народна

музична творчість», «Теорія та історія хорового мистецтва», «Методика роботи з

хором»; основні положення роботи використовуються у процесі викладання

лекційного курсу «Українське мистецтво» в Чернігівському національному

педагогічному університеті імені Т. Г. Шевченка.

3. Методична значущість роботи визначається тим, що наукові

результати дослідження та узагальнені архівні матеріали можуть

використовуватись в практичній діяльності керівників професійних, навчальних

5

та самодіяльних хорових колективів і виконавців, у процесі професійної

підготовки хормейстерів та вчителів музики у середніх спеціальних та вищих

навчальних закладах.

Апробація матеріалів дослідження здійснювалась на засіданнях кафедри

історії музики та музичної етнографії ОНМА імені А.В. Нежданової, а також на

20 Всеукраїнських та Міжнародних конференціях: «Мистецька освіта в контексті

Європейської інтеграції» (м. Суми, 2013 р.); «Музичне мистецтво та культура:

Схід та Захід» (м. Одеса, 2013 р.); «Научные исследования и их практическое

применение. Современное состояние и пути развития» (м. Іваново, Росія, 2013 р.);

«Актуальні проблеми професійної підготовки майбутніх учителів мистецьких

дисциплін в Україні та за кордоном» (м. Умань, 2013 р.); «Теоретико-

методологічні аспекти мистецької освіти: здобутки, проблеми та перспективи» (м.

Умань, 2013 р.); «Aplikovane vedecke novinky – 2014» (м. Прага, Чеська

Республіка, 2014 р.); «Теоретико-методологічні аспекти мистецької освіти:

здобутки, проблеми та перспективи» (м. Умань, 2014 р.); «Молодь, освіта, наука

та мистецтво » (м. Умань, 2014); «Ksztalcenie a kariera zawodowa» (м. Плоцьк,

Польська Республіка, 2014 р.); «Музичне мистецтво та культура: Схід та Захід»

(м. Одеса, 2014 р.); «Естетичні засади розвитку педагогічної майстерності

викладачів мистецьких дисциплін» (м. Умань, 2015 р.); «Фестиваль народних

аматорських хорових колективів Черкащини з нагоди 155-ї річниці від дня

народженя Порфирія Демуцького» (м. Умань, 2015 р.); «Наука та іноватика:

вітчизняний і зарубіжний досвід» (м. Черкаси, 2015 р.); «Теоретико-методологічні

аспекти мистецької освіти: здобутки, проблеми та перспективи» (м. Умань, 2015

р.); «Одеська хорова школа: традиції та новації» (м. Одеса, 2016 р.); «Молодь,

освіта, наука та мистецтво» (м. Умань, 2016 р.); «Естетичні засади розвитку

педагогічної майстерності викладачів мистецьких дисциплін» (м. Умань, 2016 р.);

«Теоретичні та практичні аспекти розвитку науки» (м. Київ, 2016 р.);

«Перспективи розвитку сучасної науки» (м. Львів, 2016 р.); «Тенденції та

перспективи розвитку науки і освіти в умовах глобалізації» (м. Переяслав-

Хмельницький, 2017 р.).

Основні положення та висновки дослідження опубліковано у 13 наукових

працях та 2 свідоцтвах авторського права, у тому числі: 7 одноосібних статей

розміщено у фахових виданнях, 1 – у зарубіжному науковому виданні.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, двох

розділів, висновків, списку використаних джерел кількістю 246 найменувань.

Робота викладена на 200 сторінках, у тому числі текст основної частини займає

175 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обгрунтовуються актуальність обраної теми, наукова новизна

дослідження, визначаються об’єкт, предмет, мета, завдання, методологічні засади,

розкривається науково-теоретична, методична та практична значущість

проведеної роботи, вказуються головні новаційні положення, що виносяться на

захист.

6

Розділ 1 «Теоретичні аспекти розвитку хорового народнопісенного

виконавства в Черкаському регіоні» присвячений ретроспективному аналізу

розвитку пісенного мистецтва в Черкаському регіоні, з’ясуванню особливостей

народнопісенного виконавства та виконавського фольклоризму, дослідженню

передумов заснування Охматівського хорового колективу.

У підрозділі 1.1. «Еволюція пісенного мистецтва Черкаського регіону:

ретроспективний аналіз» пропонується аналітичний огляд відомостей, у яких

вперше зафіксовано стан дослідженості музичного, зокрема народнопісенного,

мистецтва у Черкаському регіоні.

Рис. 1. Схема етнографічних досліджень Черкаського регіону Джерело: розроблено автором

За результатами історіографічного аналізу архівних документів

пропонується систематизувати інформацію про етнографічні дослідження в

регіоні за хронологічними межами та локалізацією зібрання з виокремленням

трьох етапів: перший (ХІІІ–ХVІІІ ст.); другий (ХІХ ст.); третій (ХХ–ХХІ ст.).

Підрозділ 1.2. «Народнопісенне виконавство та виконавський

фольклоризм у Черкаському регіоні» присвячений з’ясуванню підходів до

змістового наповнення явища і поняття «виконавський хоровий фольклоризм».

Зокрема, музикознавчі визначення щодо термінів «виконавство» та

«виконавський стиль» стали основою для трактування поняття про

народнопісенне виконавство, що розглядається як форма естетичної

самореалізації, виражена через спів, що містить комплекс стійких унікальних

характеристик (кількісний та якісний склад, особливість звукоутворення,

діалектичні особливості тощо) утворених на конкретній локальній території.

На основі проведеної аналітичної роботи пропонується визначення поняття

«виконавський хоровий фольклоризм», що являє собою вторинну репрезентацію

живого етнотрадиційного інтонування в хоровій творчості; а також постає

процесом реалізації етнічної співочої традиції організованим колективом співаків

в концертно-сценічних умовах інтонаційно-художніми засобами виразовості, що

відтворюють етнохарактерну модель.

7

У контексті дослідження особливостей виконавського фольклоризму

автентичний спів характеризується як генетична основа національного

виконавського хорового фольклоризму; в узгодженні з хорознавчим поняттям про

хор та з положеннями роботи О. Бенч, С. Грици щодо рівнів виконавського

фольклоризму за цілісністю «живої» традиції, пропонується типологія

виконавського хорового фольклоризму:

репродуктивний спів аматорських колективів;

професійний спів народних хорів та ансамблів пісні й танцю;

імітативний (за О. Бенч) або реконструктивний тип виконавства.

Узагальнення результатів дослідження специфіки народнопісенного

виконавства регіону дозволило сформулювати висновок про співіснування двох

традицій розспіву: підголосково-поліфонічної, що характеризується насамперед

перевагою жіночого складу співаків над чоловічим, та двома типами виводу –

«горловим» і «голосовим»; кантової, яку за специфікою звукоутворення та

звуковедення можна охарактеризувати як «умовно-академічну».

Вплив музичної духовної освіти у регіоні на формування хорового

виконавства розкривається в наступних напрямках: поширення музичної

грамотності, запровадження постійної виконавської практики та концертної

діяльності.

У підрозділі 1.3. «Історіографія заснування Охматівського сільського

хору Порфирія Демуцького» викладено результати аналізу архівних документів,

що дозволив ввести у науковий обіг нові дані та встановити 1888 рік як період-

передумову для заснування хорового колективу під орудою П. Демуцького; часом

заснування Охматівського хору як культурного феномену пропонується вважати

період 1900–1905 років, оскільки саме на цей проміжок часу вже були чітко

сформовані виконавський стиль та репертуарна політика хорового колективу.

Наголошується на тому, що мистецька діяльність Порфирія Демуцького в с.

Охматів розпочалася саме з церковного співочого колективу, що було обумовлено

художніми вподобаннями диригента, який виховувався у родині священника;

впливом отриманої духовної освіти; виконавською практикою в церкві.

Пропонується ретроспективний огляд творчого шляху, що призвів до

трансформації церковного хору із співаками «з народу» в аматорський сільський

хор світського напрямку музикування з приватним фінансуванням та із

специфічним поєднанням в репертуарі церковної (духовної) музики та народної

пісні.

Результати проведеного дослідження архівних документів дозволили

отримати нові відомості щодо виконавського стилю Охматівського сільського

хору, виявити його значущість як творчої лабораторії; оприлюднити нові архівні,

автобіографічні матеріали організатора і диригента хору Порфирія Демуцького;

узагальнити методику та принципи творчої організації роботи з хоровим

колективом. Зокрема, наголошується на тому, що П. Демуцький застосовував

прийоми характерні для праці з академічним колективом, особливо дбав про

дикцію. За спостереженням К. Квітки, в роботі з хором П. Демуцького

8

виявляються наступні принципи: не тільки вчити, а й самому вчитися; прагнути

досягти співтворчості, вивільняти природні сили народного традиційного співу.

Розділ 2 «Охматівський хор як втілення фольклористичної концепції

Порфирія Демуцького» присвячено докладному розгляду особливостей

виконавського стилю Охматівського хору, виявленню взаємозалежності творчої

діяльності П. Демуцького та репертуару Охматівського хору, з’ясуванню творчих

зв`язків колективу.

У підрозділі 2.1. «Виконавські традиції Охматівського сільського хору»

підкреслюється, що мистецькі погляди П. Демуцького, котрі були сформовані

двома виконавськими традиціями – церковно-релігійною та народнопісенною,

суттєво впливали на його діяльність в якості керівника Охматівського хору.

Дослідження архівних даних та автобіографічної інформації щодо П. Демуцького

дозволило встановити, що частина учасників Охматівського хору мала базові

знання з музичної грамоти, а поєднання двох провідних регіональних традицій

розспіву (підголосково-поліфонічної з двома типами виводу та кантової,

властивої духовним пісням) в творчій діяльності Охматівського хору утворило

характерну інтонаційно-художню співацьку модель, що визначається своєрідним

поєднанням народної автентичної та умовно-академічної манери співу.

Враховуючи функції хору П. Демуцького в певні проміжки часу та

відповідний репертуар, як основні етапи становлення «персонального»

виконавського стилю колективу вказуються наступні: церковно-ритуальне

(умовно-академічне) виконавство – виконання творів українських класиків із

розучуванням по нотах – повернення до автентичних співочих традицій з

вивченням пісні «на слух» та імпровізаційністю виконання – формування

специфічної інтонаційно-художньої моделі з етнохарактерними виконавськими

засобами виразовості та поєднанням в репертуарі церковної (духовної) музики і

народної пісні. Таким чином, виконавський стиль хору П. Демуцького поєднав

автентичне виконання й виконання опрацьованого диригентом народнопісенного

матеріалу; народно-автентичну та умовно-академічну манери співу. Зазначається

що синтез цих традицій в звучанні Охматівського хору став підгрунтям для

формування так званої загальнонаціональної співацької манери.

Розгляд фольклористичної діяльності П. Демуцького в хронологічному та

змістовому порядках пропонується в підрозділі 2.2. «Фольклористична

діяльність Порфирія Демуцького». Узагальнення музикознавчих досліджень та

архівних документів дало змогу запропонувати поділ розгляду фольклористично-

наукової спадщини П. Демуцького на 3 періоди: 1 період 1874 – 1888 (1889) роки;

2 період 1888 (1889) – 1917 роки; 3 період 1917 –1927 роки. В цілому пісенний

матеріал, зібраний П. Демуцьким, вміщений в збірках та в репертуарі

Охматівського хору, засвідчує його зацікавленість фольклором Центральної

України, тобто належить до територіального (регіонального) типу фольклорних

досліджень.

Аналіз репертуару Охматівського хору дав змогу дійти висновку про

побутування двох типів роботи з пісенним матеріалом: одноголосний запис пісні

для звичаєвого виконання з традиційною імпровізаційністю; художня обробка,

метою якої стало відтворення певного тембрового та динамічного ефекту

9

природного звучання пісні при її виконанні в концерті (обумовлених акустичних

умовах). Наголошується, що означені типи роботи з пісенним матеріалом тісно

пов’язані із двома форми виконавської діяльності: звичаєве та експериментальне

(концертне) виконання під час гастролей.

З метою виявлення особливостей пісенного матеріалу Наддніпрянської

України (куди входить і Черкаський регіон) в підрозділі 2.3. «Збірка „Народні

українські пісні в Київщині” Порфирія Демуцького як репрезентант пісенного

фольклору Черкаського регіону» були проаналізовані пісні із творчого доробку П.

Демуцького як фольклориста-дослідника. Зокрема, представлено результати

аналізу пісенного матеріалу, що увійшов до означеної збірки за тематикою,

фактурою, типом викладення. Встановлено, що цією збіркою користувався сам П.

Демуцький при роботі з Охматівським хором, а також, вони склали основу

репертуару різноманітних аматорських та професійних хорів України, що сприяло

поширенню зразків пісенного фольклору Черкаського регіону в Україні.

В підрозділі 2.4. «Дослідження духовної музики Порфирія Демуцького» оприлюднюються матеріали, що дозволяють вперше акцентувати увагу на

наявності в репертуарі Охматівського хору творів релігійної тематики;

документально доводяться факти концертного виконання духовних творів

хоровим колективом с. Охматів; з опорою на історіографічні документи

уточнюється час створення «Песнопения Божественной литургии

приспособленныя для селських хоровъ» (1903 р.) як циклу піснеспівів, що став за

основу «Літургії» для жіночого хору (1922 р.).

Аналіз хорових творів релігійного змісту дозволяє дійти висновку про тісну

взаємодію духовної та народної музики на рівні музичної стилістики. Зокрема

вплив традицій народного співу виявився в наступному: використанні альтового

заспіву; хоровій фактурі з викладенням в унісон чоловічої партії, застосуванням

стрічкового руху паралельними тризвуками; принципі послідовного включення

голосів; у загальнохорових унісонах в каденціях тощо. Цікавими для дослідження

є музичні номери, в яких простежується поєднання народної та духовної музики в

межах одного музичного номеру: ці твори починаються з поступового включення

голосів по аналогії з народними піснями, отримують продовження у типовому

кантовому стилі з функціональною підтримкою чоловічої групи хору, альта та

сопрано, викладеного в терцію. Наголошується на тому, що духовна музика,

представлена в репертуарі Охматівського хору, створювалась для практичних

потреб сільського співочого колективу, тому композитор застосовував ті прийоми,

що були знайомі і близькі співакам.

В підрозділі 2.5. «Творча діяльність Порфирія Демуцького в Києві у 1917–

1927 роках» систематизовані та введені у науковий обіг архівні матеріали щодо

співпраці П. Демуцького з провідними хоровими колективами. Досліджується

співпраця П. Демуцького з відомими диригентами та культурними осередками: Я.

Степовий та Українська драматична вокальна студія під його орудою; К.

Стеценко та Перша гімназія ім. Т. Шевченко, хор-студія ім. К. Стеценка під

орудою В. Верховинця (Костіва), що надавала П. Демуцькому можливість

культивації виконавських традицій Охматівського хору; капела «ДУМКА» під

орудою Н. Городовенка; музичне товариство ім. М. Леонтовича. Проаналізовані

10

напрями поширення фольклористичної та творчої спадщини П. Демуцького дали

змогу дійти висновків про значущість явища виконавського хорового

фольклоризму в формуванні «звукового ідеалу» (О. Бенч) Центральної Україні

(зокрема Черкаської області) та як фактора, що сприяє розвитку українського

хорового співу – як народної, так і академічної традиції.

ВИСНОВКИ

Результати дослідження дозволяють зробити наступні узагальнення та

висновки, надати остаточних визначень провідним поняттям дисертації,

окреслити коло явищ, до яких звернений категоріально-методичний апарат

роботи.

1. Історіографічний аналіз архівних документів дозволив обґрунтувати

науковий підхід щодо періодизації вивчення пісенного фольклору Черкаського

регіону та виокремити три етапи проведення етнографічних досліджень: перший

(ХІІІ–ХVІІІ ст.), другий (ХІХ ст.), третій період (ХХ–ХХІ ст.). Перший період

відмічений цінною інформацією щодо розвитку музичної освіти та високої якості

багатоголосного співу. Другий період характеризується розширенням

етнографічної діяльності та розвитком композиторського фольклоризму.

Основною ознакою третього періоду (в комплексі – довоєнний час, повоєнний та

сучасність) визначено професіоналізацію досліджень пісенного фольклору

Черкаського регіону. Народнопісенне виконавство розглянуто як форма

естетичної самореалізації, що виражена через спів та містить комплекс стійких

унікальних характеристик (кількісний та якісний склад, особливість

звукоутворення та інтонування, діалектичні особливості, динаміка, тощо)

притаманних народнопісенній творчості Черкаського регіону.

2. Узагальнення відомостей про окремі хорові колективи Черкаського

регіону на межі ХІХ – початку ХХ століття дозволило встановити, що найбільш

відомим хоровим колективом був хор с. Охматів. Детальний історіографічний

аналіз архівних та автобіографічних документів дозволив ввести до наукового

обігу нові дані щодо заснування Охматівського сільського хору, отримати нові

відомості щодо виконавського стилю цього колективу, а також переконливо довів,

що мистецька діяльність Порфирія Демуцького в Охматові розпочалася з

церковного співочого колективу, котрий швидко трансформувався в аматорський

сільський хор світського напрямку музикування з приватним фінансуванням та зі

специфічним поєднанням в репертуарі церковної (духовної) музики та народної

пісні.

3. Дослідження особливостей та характерних ознак пісенного виконавства

Черкаського регіону дозволило дійти висновку про те, що у даному ареалі

паралельно існують дві традиції – підголосково-поліфонічна та кантова.

Встановлено, що поєднання цих провідних виконавських традицій в діяльності

Охматівського хору утворило характерну інтонаційно-художню співацьку модель,

що визначається своєрідним поєднанням народної автентичної та умовно-

академічної манери співу.

4. Явище виконавського хорового фольклоризму постає як відображення

унікальних процесів, що є специфічними для української хорової культури і являє

11

собою вторинну репрезентацію живого етнотрадиційного інтонування в хоровій

творчості; а також постає процесом реалізації етнічної співочої традиції

організованим колективом співаків в концертно-сценічних умовах інтонаційно-

художніми засобами виразовості, що відтворюють етнохарактерну модель.

Зв’язок понять про хорову творчість, фольклоризм та виконавський

фольклоризм, зокрема, взаємодію хорової музики церковної (духовної) та

народної традиції дозволяє пропонувати широке тлумачення поняття

виконавського хорового фольклоризму як досить розгалуженої сфери формування

музичного (інтонаційно-художнього) тексту етнохарактерними виконавськими

засобами. Взаємодія вищеназваних понять набуває категоріального статусу, стає

певною вказівкою на те, що сутність виконавського хорового фольклоризму як

активного процесу діяння можливо виявити, досліджуючи усю систему творчої

діяльності, тобто комплексно (в даному випадку – на прикладі творчої спадщини

П. Демуцького). Переконливим контекстом (творчою лабораторією) для

комплексного вивчення особливостей виконавського хорового фольклоризму є

творчість Охматівського хору під орудою П. Демуцького; аналіз складових його

виконавського стилю, що знайшли втілення та продовження в діяльності сучасних

хорових колективів, надали змоги виокремлювати явище виконавського хорового

фольклоризму як фактор формування виконавської традиції

загальнонаціонального масштабу.

5. Аналіз архівних матеріалів стосовно репертуарної політики

Охматівського хору надав можливість зробити узагальнення та вказати на

наявність творів наступних жанрово-стильових напрямків: народних пісень (в

обробці та без обробки – звичаєвих), церковних та духовних творів, вибір яких

був підпорядкований творчості П. Демуцького.

Виокремлено два характерних типи викладу пісенного матеріалу

П. Демуцьким: фіксація (нотований запис) фольклору та художня обробка

пісенного матеріалу. Ґрунтовний аналіз першоджерел засвідчив, що причиною

існування двох різних типів викладення пісенного матеріалу є практична

концертна діяльність Охматівського хору: одноголосний запис використовувався

для побутового виконання у хорі (звичаєвого), художня обробка – для

експериментального (концертного) виконання народних пісень під час гастролей.

6. Проаналізовані виконавські традиції, що були поширеними в

Черкаському регіоні, дозволили визначити роль духовних освітніх закладів

регіону як провідних в організації та популяризації хорового руху у ХІХ столітті,

а також таких, що створили передумови для професіоналізації хорового співу;

взаємодія народного (автентичного) та церковного (навченого) в діяльності

освітніх закладів, композиторській та виконавській творчості стала засадничою у

становленні національної хорової музики.

7. Досліджувана специфіка виконавські традиції Охматівського хору під

орудою П. Демуцького дала змогу визначити її як прояв виконавського хорового

фольклоризму, як унікальне явище в національній хоровій культурі, стильові риси

якого знайшли втілення і продовження в діяльності хорових колективів на

території України та за її межами через такі осередки, як: Всеукраїнський

музичний комiтет вiддiлу мистецтв при Народному комiсарiатi освiти УРСР,

12

Музичне товариство ім. М. Леонтовича, капела «ДУМКА», хор «Україна» та

«Жінхоранс», Українська республіканська капела, хор-студія ім. К. Стеценка.

Документально підтверджено розповсюдження результатів творчої діяльності П.

Демуцького в наступних областях України: Київська, Черкаська, Чернігівська,

Одеська, Кіровоградська, Донецька, Харківська, Львівська та Дрогобицька.

Гастрольна діяльність хорових колективів О. Кошиця та Н. Городовенка (капела

«Думка», хор «Україна») сприяла поширенню спадщини П. Демуцького та

популяризації народної пісні (примітиву) в Польщі, Німеччині, Австрії,

Чехословаччині, Франції, Бельгії, Іспанії, США, Канаді, Мексиці, Аргентині, Кубі.

Розглянуті твори, проаналізовані особливості творчої діяльності

П. Демуцького, специфіка функціонування та виконавський стиль Охматівського

сільського хору, їх вплив на формування діяльності сучасних хорових колективів

дозволили зробити висновок, що виконавський хоровий фольклоризм виявляється

як феномен художніх надбань хорової культури України в категоріях минулого,

теперішнього і майбутнього. Хоровий виконавський фольклоризм як

відображення своєрідності національної гуртової співацької творчості у

соціокультурній свідомості і, водночас, глибинних властивостей особистісної

свідомості, національної самоідентифікації, визначає новітні тенденції в

дослідженні українського хорового виконавства в цілому та в розвитку науки

хорознавства, зокрема. Подальше вивчення виконавських традицій та

особливостей становлення національної хорової музики надасть, на нашу думку,

нове поле для роздумів над питаннями еволюції музичного мислення,

виконавської традиції та композиторської творчості.

Основні положения дослідження викладені у публікаціях:

1. Пиж`янова Н.В. Порфирій Демуцький – основоположник

професіоналізації аматорського хорового руху на Україні / Н.В. Пиж`янова //

Музичне мистецтво і культура : Науковий вісник Одеської національної музичної

академії імені А.В. Нежданової : [зб. наук. статей / гол. ред. О.В. Сокол]. – Одеса :

Астропринт, 2013. – Вип. 17. – С. 177–185.

2. Пиж`янова Н.В. Збірка «Народні пісні в Київщині» Порфирія

Демуцького як репрезентант етнорегіонального фольклорного стилю Черкаського

регіону / Н.В. Пиж`янова // Музичне мистецтво і культура : Науковий вісник

Одеської національної музичної академії імені А.В. Нежданової : [зб. наук. статей

/ гол. ред. О.В. Сокол]. – Одеса : Астропринт, 2013. – Вип. 18. – С. 99–108.

3. Пиж`янова Н.В. Охматівський хор під орудою Порфирія Демуцького

/Н.В. Пиж`янова // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв: [зб.

наук. пр. / гол. ред. В.Я. Даниленко]. – Харків : Вид-во ХДАДМ, 2014. – №. 3. – С.

52–56.

4. Пиж`янова Н.В. Вивчення окремих аспектів етнографічної діяльності П.

Демуцького / Н.В. Пиж`янова // Вісник Харківської державної академії дизайну і

мистецтв : [зб. наук. пр. / гол. ред. В.Я. Даниленко]. – Харків : Вид-во ХДАДМ,

2014. – № 7. – С. 110 –113.

13

5. Пиж`янова Н.В. Заснування Охматівського сільського хору Порфирія

Демуцького/ Н.В. Пиж`янова // Народознавчі зошити : серія мистецтвознавча :

[наук. журн. / Нац. акад. наук України, Ін-т народознавства НАН України / гол.

ред. С.П. Павлюк]. – Львів, 2014. – № 6. – С. 1581–1585.

6. Пиж`янова Н.В. Діяльність Порфирія Демуцького в Києві у 1917–1927

роках / Н.В. Пиж`янова // Народознавчі зошити : серія мистецтвознавча : [наук.

журн. / Нац. акад. наук України, Ін-т народознавства НАН України / гол. ред. С.П.

Павлюк]. – Львів, 2015. – № 2. – С. 290–295.

7. Пиж`янова Н.В. Окремі аспекти духовної музики Порфирія Демуцького

/ Н.В. Пиж`янова // Народознавчі зошити : серія мистецтвознавча : [наук. журн. /

Нац. акад. наук України, Ін-т народознавства НАН України / гол. ред. С.П.

Павлюк]. – Львів, 2016. – №. 1. – С. 195–200.

8. Пыжьянова Н.В. Ретроспективный анализ исследования песенного

искусства Черкасского региона / Н.В. Пыжьянова // Годишњак Универзитета у

Нишу : [зборник радова / главни и одговорни уредник проф. др Сунчица Денић]. –

Врању : Аурора, 2016. – Година седма. – С. 483–493.

Пыжьянова Н.В. Ретроспективный анализ исследования песенного

искусства Черкасского региона / Н.В. Пыжьянова // Щорічник Університету м.

Ниш : [зб. статей / гол. та відповід. ред. проф. др. Сунчица Денич]. – Вранє :

Аурора, 2016. – Вип. сьомий. – С. 483–493.

АНОТАЦІЇ:

Пиж`янова Н. В. Виконавський хоровий фольклоризм як історичне

регіональне явище (на прикладі творчої діяльності П. Демуцького). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за

спеціальністю 17.00.03 – музичне мистецтво. – Одеська національна музична

академія імені А. Нежданової. – Одеса, 2017.

Дисертація присвячена дослідженню явища виконавського хорового

фольклоризму в Черкаському регіоні кінця ХІХ – початку ХХ століття на

прикладі творчої діяльності П. Демуцького та у досвіді Охматівського хору.

Встановлено, що явище виконавського хорового фольклоризму являє собою

вторинну репрезентацію живого етнотрадиційного інтонування в хоровій

творчості; а також постає процесом реалізації етнічної співочої традиції

організованим колективом співаків в концертно-сценічних умовах інтонаційно-

художніми засобами виразовості, що відтворюють етнохарактерну модель.

У дисертації розкрито основні напрямки розвитку хорового виконавства

регіону, визначено його специфіку: акцентується увага на тому, що у даному

ареалі паралельно існує дві традиції – підголосково-поліфонічна та кантова.

Встановлено, що поєднання цих провідних виконавських традицій в діяльності

Охматівського хору утворило особливу інтонаційно-художню співацьку модель.

Розглянуто передумови створення Охматівського сільського хору,

особливості становлення та існування цього колективу; проаналізовано

особливості репертуару Охматівського хору, котрий підпорядковувався творчий

діяльності П. Демуцького. Досліджувана специфіка виконавські традиції

14

Охматівського хору дала змогу визначити її як прояв виконавського хорового

фольклоризму, як унікальне явище в національній хоровій культурі, стильові риси

якого знайшли втілення і продовження в діяльності хорових колективів на

території України та за її межами.

Ключові слова : народнопісенне виконавство, фольклоризм,

виконавський хоровий фольклоризм, співацька традиція, Охматівський

хор, П. Демуцький.

Пыжьянова Н. В. Исполнительский хоровой фольклоризм как

историческое региональное явление (на примере творческой деятельности

П. Демуцкого). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по

специальности 17.00.03 – музыкальное искусство. – Одесская национальная

музыкальная академия имени А. Неждановой. – Одесса, 2017.

Диссертация посвящена исследованию явления исполнительского хорового

фольклоризма в Черкасском регионе конца XIX – начала ХХ века на примере

творческой деятельности П. Демуцкого и в практической деятельности

Охматовского хора. Значение явления «исполнительский хоровой фольклоризм»

понимается как вторичная репрезентация живого этнотрадиционного

интонирования в хоровом творчестве; а также представляется процессом

реализации этнической певческой традиции организованным коллективом певцов

в концертно-сценических условиях интонационно-художественными средствами

выразительности, воспроизводящими этнохарактерную модель.

В диссертации раскрыты основные формы и тенденции эволюционных

процессов в области хорового исполнительства региона. Предложена

периодизация (этапы) исследований истории хорового движения в регионе в

динамике исторических изменений. На основе проведенной аналитической

работы раскрывается влияние духовного образования в регионе на формирование

хорового исполнительства, профессионализацию в области хорового творчества, а

взаимодействие народного (автентичного) и церковного («ученого») в

деятельности образовательных учреждений, композиторском и исполнительском

творчестве определяется ведущим в становлении национальной хоровой музыки.

Определяется специфика народно-песенного исполнительства в регионе:

акцентируется внимание на том, что в данном ареале параллельно существует две

традиции – подголосочно-полифоническая и кантовая. Установлено, что

сочетание этих ведущих исполнительских традиций в деятельности Охматовского

хора создало характерную интонационно-художественную певческую модель,

которая определяется своеобразным сочетанием народной аутентичной и

условно-академической манеры пения.

Рассмотрены предпосылки создания Охматовского сельского хора,

особенности становления и существования этого коллектива как масштабного

представителя исполнительского хорового фольклоризма в Черкасском регионе

на рубеже ХІХ – начала ХХ веков. В работе проанализированы особенности

репертуара Охматовского хора; представлен анализ творчества П. Демуцкого как

фольклориста, композитора.

15

Специфика исполнительской традиции Охматовского хора под

руководством П. Демуцкого позволила определить ее как проявление

исполнительского хорового фольклоризма, как уникальное явление в

национальной хоровой культуре, стилевые черты которого нашли воплощение и

продолжение в деятельности хоровых коллективов на территории Украины и за ее

пределами.

Ключевые слова: народно-песенное исполнительство, фольклоризм,

хоровой исполнительский фольклоризм, певческая традиция, Охматовский хор,

П. Демуцкий.

Pyzhyanova N. V. Performing Choral Folkloryzm as a Historical Regional

Phenomenon (on the example of creative activity of P. Demutsky) – The Manuscript.

The thesis for the degree of PhD of arts by specialty 17.00.03. – Music Art. – The

Odessa National A. V. Nezhdanova Academy of Music, the Ministry of Culture of

Ukraine, Odessa, 2017.

The thesis was focused on the phenomenon of the performing choir folkloryzm in

Cherkasy region in the late 19th - early 20

th century on the example of creative activity

of P. Demutsky and Ohmativ choir experience. It was stated that the phenomenon of

performing choral folkloryzm is a representation of living ethnotraditional intoning in

chorus activity; and there is the process of implementation of ethnic singing tradition

organized by groups of singers in concert and theatrical conditions by intonation and

expressive artistic means, reproducing ethnospecific model.

The main directions of choral performance development in the region had been

revealed. The following specificity was determined: the attention is focused on the fact

that this area has two parallel traditions – supporting voice and polyphonic, and canticle.

It was stated that the combination of these leading performance traditions in

Ohmativsky choir activity created a special intonation and artistic singers model.

The preconditions of Ohmativsky rural choir creation, peculiarities of the

formation and existence of this group had been revealed; the features of Ohmativsky

choir repertoire, which was subordinated by P. Demutsky creative activity had been

analyzed. The study specifics of performing traditions of Ohmativsky choir allowed to

define it as a manifestation of performing choral folkloryzm as a unique phenomenon in

the national choir culture, whose stylistic features implemented in choirs activities in

Ukraine and abroad.

Key words: folk-song performance, folkloryzm, performing choral folkloryzm,

singing tradition, Ohmativsky choir, P. Demutsky.