Центр дитячої та юнацької творчості

Олександрійського району

СЦЕНАРІЇобрядових

свят

м. Олександрія

У даній збірці подаються матеріали щодо організації і проведення обрядових свят для дітей різних вікових категорій

Розраховано на керівників гуртків художньо-естетичного напряму, педагогів-організаторів, класних керівників, заступників директорів з виховної роботи..

Упорядник: Попкова Н.А., методист Центру дитячої та юнацької творчості Олександрійського району.

Відповідальний за випуск: Демченко О.В., директор Центру дитячої та юнацької творчості Олександрійського району.

2

Свято Миколая у родиніХата, стіл, лава. Діти допомагають мамі. Мама пече балабушки.

Мама (місить тісто ): Ану, Катрусю, подай мені лист. Будемо викладати на нього балабушки.Бери, допомагай. Бо Св. Миколай усе бачить і чує. Як побачить, що не допомагаєш, то не буде вам дарунків. Хлопчик: Мамо, мамо, хто він є, Св. Миколай? Мама: Ой, діточки, то довга історія, а я не маю часу розповідати. Підітьпопросіть розказати тата. Він краще знає. Дівчинка: Повідайте нам, тату. Хлопчик: Повідайте! Тато: Жінко, а ти кликала на вечір кумів та сусідів? Мама: Та а як же! Прийдуть. Казали, що прийдуть. А ти розкажи дітям, що просять. Діти: Повідайте нам, тату! Тато: Слухайте, бешкетники. Ось, сідайте поруч.... То було, діточки, дуже давно. Десь 500 років тому. Жив у однім краю, служив Господу Богу і людям єпіскоп Миколай.

3

Це була добра і порядна людина. Він помагав усім людям, які вірували в Ісуса Христа. А найперше він помагав тим людям, яких спіткало горе. І любив він свої дари давати так, щоб його при цому не бачили. Приміром, в одної жінки вмер чоловік. І було тій вдові дуже тяжко жити. Бо сама вона тепер утримувала малих дітей та хворих старих батьків. Одного разу прокидається вона, застилає ліжко, а під подушкою знаходить вузлик, набитий грішми. Здивувалась вона дуже. Помолилася Господу Богу, подякувала щиро за те добро, а сама одразу мала на думці, що то робота Св. Миколая. І відтоді тій вдовиці велося дуже добре, бо Св. Миколай допоміг їй від щирого серця. Тож вона і дітей поставила на ноги, і її рідні одужали. І було ще багато подібних випадків. Ото ж пішло з того часу і по сьогодні, що ми святкуємо свято Св. Миколая. Отож нині, може дасть Бог, і до нас прийде Св. Миколай. Мама: Прийде, чому ж не прийде. Наші дітки чемні, слухняні, помічники по господарству.

Заходить дядько. Дядько: Слава Ісусу Христу! Мама: Слава навіки! Тато: О, вже дядько прийшли, а ти, жінко, все ще пораєшься коло печі. 4

Дядько: Така завірюха надворі, то я й думаю собі, піду раніше, поки не смеркло. Тато і мамо: Сідайте, грійтеся! Дядько ( до дітей): А ви тут як? Як наука в школі? А ти хлопче, що далі збитки робиш? Іду я ось щойно вашім подвір'ям. Дивлюся, а за сараєм щось чорне, страшне стоїть і гарчить. Аж я злакався, та подумав, що не годиться втікати, не взнавши, що ж воно і до чого. Ще просунувся трохи вперед, а воно як би десь пропало, а голос чути: В хаті цій живе хлопчисько, Називається Петро, До науки він не дуже, А до шкоди о-го-го! - За кого б отой голос таке казав, чи не знаєшь? Хлопчик схилив голову, йому соромно... Мама: Кажи де напакостив. Чому мовчиш? Чи не ти ото, часом, у тітки Мотрі вікно розбив? Зізнавайся! Хлопчик: Я… Тільки ж я не хотів. То ж я в кицьку сніжку пустив, а вона... (плаче) Заходять сусіди, куми. Вітаються та сідають. Кум: А що це воно за веремія у хаті? Ти що плачешь, Петрику? Певно, щось накоїв? Кума: Та він же такий гарний хлопець, та не міг він щось страшне скоїти? А вже коли щось і вийшло, то не зі зла, не з охоти, правда?

5

Хлопчик: Так! Кума: Бачите, він більше не буде. Не будешь? Хлопчик: Ні, не буду! Тато: Сідайте, прошу в нашій хаті. Будемо скоро св. Миколая стрічати. Кум: То не завадило б і заколядувати. Бо щось дуже тихо в хаті. І Різдво Христове вже скоро, а ми не колядували. Колядують. Стукіт у двері. Мама: Мабуть, Миколай. Піду, двері відкрию. Чути : „А хто, хто Миколая любить?” Св. Миколай: Слава Ісусу Христу! Усі: Навіки слава! Св. Миколай: Ішов я луками і лісами, снігами й наметами і до вашої оселі прийшов. Казали мені добрі люди, що в цій хаті діти гарні і слухняні, добрі. Я хотів їх бачити. А ну, дітки, покажіть, що вмієте, що знаєте. А хто з вас молитву знає? Дівчинка: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться ім'я твоє, Як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний Дай нам сьогодні І прости нам провини наші, Як ми прощаємо Винуватцям нашим. І не введи нас у спокусу, Але визволи нас від лукавого! 6

Бо твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь. Хлопчик: Боже Великий, єдиний, Нам Україну храни, Полі і світу промінням Ти її осіни. Світлом науки і знання Нас усіх просвіти, В чисій любові до краю Ти нас, Боже, зрости. Св. Миколай обдаровує дітей, примовляючи: Учися, дитинко, хай розум не спить, Дорогу в науку всім треба любить... Навчайтесь, навчайтесь, поки молоденькі. До школи щодня поспішайте, любенькі... На прощання всі дякують Св. Миколаю за ласку, добро. Він благославляє присутніх.

Вечорниці(Сценарій українськиї вечорниць для учнів

середніх та старших класів)Після свята Миколая до Великого Пoстy в селах України кожного вечора збиралась молодь на вечорниці. Вечорниці – це клуб сільської молоді, де молоді люди знайомилися, зближалися, пізнавали один одного для подружнього життя... На вечорниці збиралися тільки дівчата та хлопці.

7

Приміщення прикрашене у вигляді селянської хати (піч, стіл з рушниками, скатертинами з вишивками). Ведучий: Україна! Країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світяться яскраві зорі! Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками чого є високі могили в степу, обеліски та прекрасна народна пісня. Лунають українські пісні.... Ведуча: Українська пісня... Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність, красиву і ніжну. Який митець не був натхнений її мелодіями! Яка мати не співала цих легких, як сон, пісень над колискою дорогих дітей своїх? Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава. Ведучі виходять, з'являється хазяйка вечорниць, починає застеляти стіл скатертиною, чепуритися. Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то молодість, цілу ніч прогуляли б, тільки б музика та пісні. І то ж споконвіку так ведеться. І ми колись... Як згадаю... Літа-літа! Летять, наче орли сизокрилі. (Співає) „Ой, верніться, літа мої, Хоч до мене в гості....”

8

Непомітно заходить літня жінка, підхоплює пісню... Жінка: „Не вернемось, не вернемось. Немає до кого. Було б же нас шанувати, Як здоров'я свого.” Господиня: Ой, Наталко, налякала ж ти мене. А я тут молодість згадала, та так сумно стало. Жінка: Не треба, Катре, не край мого серця (Співають разом). „Ой за гаєм зелененьким Брала вдова льон дрібненький,Вона брала-вибирала, Тонкий голос подавала.....” У двері хтось стукає. Співаючи, заходять дівчата в українському вбранні.Дівчата: Добривечір у вашій хаті! Жінки: І вам вечір добрий. Заходьте, сідайте, будь ласка, у нашій хаті на нашій лаві. Дівчата: Чи ж нам пристало сідати, нам пристало пісню співати (співають):„В кінці греблі шумлять верби, що я насадила, Нема того миленького, що я полюбила. Нема мого миленького – вже й рочок минає, Пішла б його виглядати – дороги не знаю. Зашуміла дібровонька листом зелененьким, Як поїхав мій міленький конем вороненьким.” Господиня: Просимо гостей до хати, просимо, просимо сідати.

9

Дівчата (сідають, виймають вишивання, дві пораються біля печі, жінки сідають за прядку): „Сядем, сядем, заспіваємАж усе, що тільки знаєм, Поки підем спати, Щоб раненько встати...” Господиня: Дівчата, голубоньки, не крайте серце, веселої співайте. Дівчата співають веселі пісні... Одна із дівчат: А де ж наші хлопці? У цей час чується пісня „Ой на горі та й женці жнуть”, яку співають хлопці, що йдуть на вечорниці. Хлопці: Пустіть до хати! Дівчата: Гарненько попросіть! Хлопці стукають. Дівчата: Агов, хто такий? Хлопці: Пес рябий, баран крутолобий, ведмідь клишоногий, пустіть до хати! Дівчата: Не пустимо в хату, дуже вас багато! Хлопці: Пустіть, бо гірше буде! Дівчата: Ми як візьмемо рогатини, полатаєм ваші спини. Хлопці: ( видають, що злякалися) Дівчатонька, голубоньки, та ми ж прийшли не битися, та ми ж прийшли миритися, гостинці принесли, і музик привели! Музики грають. Дівчата пускають до хати хлопців, але вони вдають, що сердяться.

10

Дівчата починають іх зачіпати. Виходить одна, починає, пританцьовуючи співати:

„Полюбила коваля, така доля моя, Я ж подумала – кучерявий, а в нього чуба немає...” Хлопець до неї співає: „Галя, Галя чорнобрива, чого в тебе брови криво, На козака задивилась, та й брівоньки іскривились...” Дівчата: „А до мене Яків приходив, Коробочку раків приносив. А я тії раки забрала, А Якова з хати прогнала!” Хлопці: „По дорозі жук, жук, по дворі чорний, Подивись на мене, дівко, який я моторний...” Хлопці починають танцювати „Гопака”. Господиня: Хоч не знаєм звідки ви, чи з полудня чи з півночі в нашу хату зайшли, просимо, просимо всіх сідати із дівчатами пісную заспівати! Співають пісні. „Ой, дівчино, шумить гай...” „Ой, дівчино, шумить гай, Кого любиш, забувай, забувай. Нехай шумить, ще й гуде, Кого люблю, мій буде, мій буде...” Господиня: А згадаймо, як колись молоді жили, про що мріяли, як любили.

11

Інсценізуються уривки з класичних українських п'єс І.Нечуя-Левицького ”Кайдашева сім”я”, Г.Квітки-Основ”яненка „Сватання на Гоначірвці”. Потім проводитсься гра: «Хто знає більше народних пісень, що почитнаються на чоловічі та жіночі імена». Змагаються хлопці та дівчата, звучать уривки з пісень, які називаються. Господиня: А хто з вас смішне нам щось розкаже? Читають народні усмішки, гуморески. Співають веселі пісні. Дівчата: Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою, Сидить сова на воротах, крутить головою, Він, сердега, як побачив, та через городи, Заплутався в бур”яні та й наробив шкоди. Хлопці: В Шамраївці густо хати, вітер не провіє, Сама мати ложки миє, бо дочка не вміє. Дівчата: Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі, Сидить гуска над водою, вирячила очі. Я до неї гиля, гиля – вона й полетіла, Коли б не втік осокою, була б Гриця з'їла. Хлопці (починають прощатися): Дякуємо господині! (кланяються) Господиня: Спасибі і вам, будьте здорові. Дівчата (співають пісню): „Ой у вишневому саду, саду 12

Там соловейко щебетав, Додому я просилася, А він мене все не пускав...Весна іде – красу несе, І тій красі радіє все...” Дівчата і хлопці співають разом: Скільки б не співали, а кінчати час, Кращі побажання ви прийміть від нас. І в вас, і в нас хай буде гаразд, Щоб ви і ми щасливі були.

На Андрія робиться дівицям надіяВечорниці-фантазії

(Сценарій свята для дітей середнього та старшого шкільного віку)

На перший зимовий місяць, 13 грудня, припадає свято Андрія. В ніч під Андрія хлопці мають найбільші права – єдина ніч в році, коли парубкам вибачають люди всі бешкети. Цьому святу ми присвятили вечорниці-фантазії.(Дія проходить в просторій українській хаті).Ведучий: Українське народне прислів'я стверджує, що сумний грудень у свято і будень. Та це прислів'я не для молоді. Адже саме в грудні молодь збирається майже щодня. 3 останнім місяцем року пов'язано чи не найбільше народних свят. День Андрія за ім'ям християнського святого Андрія Первозванного випадає на 13 грудня. З цим днем пов'язана значна кількість різноманітних звичаїв, обрядів і повір’їв, а також угадування

13

майбутньої долі, ворожіння, ритуальне кусання калити. Від нього віє чарівною стихією.(До хати по двоє, троє заходять дівчата).І дівчина: Дівчата, не роздягайтеся. Побіжимо до криниці по воду. Принесемо її в роті і замісимо тісто на балабушки. Хлопці, звичайно, не даватимуть донести воду, будуть смішити, та ви на них не звертайте уваги...

(Дівчата вибігають, появляються хлопці і ховаються в кутку, чатуючи на дівчат).I хлопець: Дівчата повертаються, зустрінемо їх!(Кидаються навперейми дівчатам і кумедними витівками та жартами намагаються розсмішити їх).II дівчина: Чого причепились?! Не смішіть, не заважайте, ідіть геть!II хлопець: Макітру вареників на стіл - підемо!I дівчина: Та вже будуть вам вареники - їжте, хоч лусніть, тільки воду дайте донести!III хлопець: Ну що ж! Вважайте, що ви нас вмовили.(Виходять, а дівчата замішують тісто на балабушки).ІІ дівчина: Спечемо балабушки, позначимо кожна свою кольоровою ниткою і будемо ворожити.III дівчина: А як будемо ворожити?II дівчина: А ти дивись та на вуса мотай!14

(Дівчата розстеляють рушник на підлозі, розкладають всі балабушки на ньому в рядочок).ІІ дівчина: Тепер треба впустити до хати голодного пса. Балабушок багато, усіх їх пес не з'їсть... Але знайте, чию з'їсть першу - та дівка першою і заміж вийде.III дівчина: А чию не з’їсть?II дівчина: Та ще посидить дівкою рік чи два... Гірше тому, чию балабушку собака надкусить і покине, ту дівчину парубок зрадить. І дівчина: Давайте ще поворожимо на півня і дізнаємось, ким буде чоловік.III дівчина: А як на півня ворожать? І дівчина: О 12-й годині ночі ми посиплемо долівку пшеницею, поставимо в мисочку води і люстерко. Впустимо до хати півня. Якщо півень спочатку нап'ється води - чоловік буде п'яниця, клюне пшениці - господарем буде,а як почне дивитись у дзеркало - гультяєм і ледарем буде!IV дівчина: А поки що побігли на вулицю, дізнаємось, як буде звати чоловіка.ІІІ дівчина: А як це робиться?IV дівчина: Зустрінеш чоловіка чи парубка, спитай, як його звати – так і буде зватись і твій чоловік.(Дівчата вибігають на вулицю і через хвилину збігаються).І дівчина: Мого зватимуть Данилом!ІІ дівчина: А мого – Іваном!

15

ІІІ дівчина: Богданом!IV дівчина: Ярославом!V дівчина: Михайлом!II дівчина: Сьогодні ворожать цілісінький вечір. Вдома лягайте на нове місце, під ліжком ставте тарілку з водою, будуйте з трісочок місточок і загадуйте сон. Хто переведе тебе через місточок - той і буде суджений.I дівчина: Йдучи додому, поворожимо на 9-го кілка.III дівчина: А як це робиться?І дівчина: Підходиш до тину і починай рахувати кілки. До 9-го кілка добре придивися. Який кілок - такий і суджений: кривий - старий, рівний - молодий, з корою - багатий, без кори - бідний. II дівчина: Ми тут ворожимо, а хлопці в цей час бешкетують. I їм люди вибачають, бо самі колись молодими були. (Дівчата виходять, а до хати забігають хлопці).I хлопець: А ми з Юрком розібрали пліт у Романа Палія! Жодного кілка вранці не знайде. Це йому за те, що не пускає Галю на вулицю.II хлопець: А ми з Степаном ворота Івана Пісного кинули у річку.III хлопець: Я бачив, як хлопці з того кутка викотили комусь на дах воза!(Регочуть всі).

16

IV хлопець: А ми з Миколою моєму сусідові розкидали стіг сіна по городу, аж до вулиці посипали доріжку! Ото робота завтра буде, а як він буде лаятись!V хлопець: Та що там сіно?! Мій батько розповідав, що коли він парубкував, то клуню з хлопцями розібрав до ранку моєму дідові за те, що не дозволяв своїй дочці (тепер уже моїй мамі) зустрічатись з ним. I хлопець: Побешкетували ми добряче, пора додому. Завтра не запізнюйтеся на вечорниці, будемо калиту кусати.(Виходять).Ведучий: На Андрія жінки не пекли хліба, не шили, не пряли. Тільки дівчата вранці випікали обрядовий корж з діркою в середині – калиту.Тісто місили всі по черзі. Калита випікалась солодкою, з медом, і запікали її у печі так, щоб вгризти було трудно – на сухар.(Вбігають до хати хлопці і дівчата, підвішують на червоній стрічці калиту і закріплюють на кінці палиці. Біля калити стоїть вартовий – пан Калитинський, в руках у нього квач, вмочений у масну сажу):Пан Калитинський: Я – пан Калитинський, прошу пана Коцюбинського калиту кусати!(Пан Коцюбинський, один з парубків, “сідає” на коцюбу, і під’їжджає до калити).Пан Коцюбинський: Добрий вечір, пане Калитинський!

17

Пан Калитинський: Доброго здоров’я, пане Коцюбинський! Куди їдеш?Пан Коцюбинський: Їду Калиту кусати!Пан Калитинський: А я буду по писку писати!Пан Коцюбинський: А я вкушу!Пан Калитинський: А я впишу!(Завдання Калитинського розсмішити Коцюбинського . Якщо розсмішить, той кусати калиту не буде. Його вимажуть сажею. Якщо ні, то має право калиту кусати. По черзі до калити під’їжджають усі парубки).ІІ дівчина: Знімайте калиту. Розділимо її поміж собою і з’їмо, а вже після цього сядемо за стіл. Дівчата наварили вареників з капустою, напекли пампушок і шуликів.(Все виставляється на стіл, молодь пригощається. Грає музика, всі танцюють, веселяться).І дівчина: Пограємось в гру “Панас, хапай нас!”(Хлопцю зав’язують очі і він “шукає” свою долю).ІІ дівчина: Дівчата, йтимете додому, будьте обережні! Ті хлопці, яких ми не запросили калиту кусати, заплутають нитками чи мотуззям дорогу. А можуть вискочити зненацька і крикнуть: “Пугу-пугу, козак з лугу!”(Дівчата виходять і співають):Ой била мене матиБерезовим прутом,Щоби я не стояла18

І з тим баламутом.А я собі стояла – Аж кури запіли,На двері воду лляла,Щоби не скрипіли.На двері воду лляла,На пальцях ходила,Щоб мати не почула, Мене не сварила.Ой як даремно, мамо,Що ти така сердита:Коли була такою, - Також була бита.

Жнива на Україні(Інсценівка обряду)

Жнива завжди на Україні починались за тиждень до свята Петра і Павла або через тиждень після нього. До них готувались, як до великого урочистого свята і водночас до тяжкої праці, бо ж працювали у спеку від зорі і до зорі. До 30-х років нашого століття єдиним знаряддям для збирання хліба був серп і коса. Мабуть тому і назвали цей місяць – серпень. Жнива складаються з зажинок, жнив і обжинок.І ведуча: Хліб на Україні вважається символом святості, радості, щастя, здоров'я та багатства. Тому жнива завжди були святою справою. Село в цей час завмирало. Вдома лишались тільки хворі, старі і малі. Достиглі поля пшениці і жита чекали мозолястих рук

19

хлібороба. Жнива починались за тиждень до Петра (12 липня), або після нього і обов'язково в легкі (жіночі) дні: середу, п'ятницю, суботу. До схід сонця вирушали возами і пішки цілими валками селяни в поле. Чоловіки у солом'яних брилях, з косами на плечах, мантачками за поясом, а жінки в білих хустках, з серпами в руках.(На сцені появляється дід у широкому солом’яному брилі з косою і дівчата та молодиці з серпами. Розстеляють білу скатертину, кладуть на неї хліб-сіль та інші наїдки).Дід (став лицем до сходу сонця, здіймає бриль, хреститься і промовляє): Боже, допоможи щасливо день опровадити - святий хлібець зібрати! Пошли всім здоров'я у ці жнива, а померлим - царство небесне! Збережи хліб наш на ниві від граду, грому, тучі, вітру буйного! (Звертається до жінок і дівчат) Поснідаємо нашвидкуруч, як годиться, і почнемо з поля, що біля дороги.(Виходять)II ведуча: Під палючим сонцем з ранку й до темна люди, зігнувшись, працювали до сьомого поту. Лишали всю іншу роботу, аби якнайшвидше впоратись із урожаєм. Якщо хтось мав велике поле, то збирав толоку.Учасникам її не платили, а лише ситно харчували. Вдовам, хворим, сиротам обов'язково безкоштовно допомагали 20

впоратись на полі. Це свідчить про високі моральні якості нашого народу - щедру душу, добре, чуйне серце, бажання допомогти один одному в скрутну хвилину. Сирітські жнива чудово описав письменник Михайло Коцюбинський в своїй новелі "Харитя".(На сцені хвора мати і Харитя. Мати сидить і говорить до дочки):Мати: Що ми робитимемо, доню? От довелося мені злягти саме в жнива... Хліб стоїть у полі невижатий, осипається... І вже не знаю, як мені, бідній, недужій, запобігти лихові... Як не зберемо хліба - загинемо з голоду зимою!..Харитя: Не журіться, мамо, не плачте! Адже ж Бог добрий, мамо! Бог допоможе вам одужати, поможе вам хліб зібрати... (допомагає піднятись матері і виводить її зі словами): - Приляжте, відпочиньте, легше стане... (виходить на середину сцени).Ще торік ходила я з мамою на ниву, бачила, як вона жне, і серп брала в руки... Та скалічила пальчик... Тепер я виросла, набралася сил, (дивиться на руки) і руки побільшали... Ляжу спати, щоб завтра раніше прокинутись. (Лягає на лаві, робить вигляд, що спить).Зварила куліш, нагодувала маму... (В цей час Харитя все робить мовчки, про що говорить автор). Зняла серп з полиці, поклала в торбинку хліба та цибулі і пішла. (Харитя виходить).

21

...Жне Харитя, але якось недобре йде робота. Довге стебло заплутується, великий серп не слухається, колосся лоскоче спітніле личенько... Аж ось щось наче впекло Харитю в палець. Вона вихопила руку й побачила на пальці кров. Серп випав з рук Хариті, на очі набігли сльози...(Виходить на сцену Харитя, тримає пальчик у “крові” і гірко плаче. Стежкою підходять до неї 2 молодиці):- Ти що тут робиш, Харитю? - (спитали разом). Харитя: Жну... Мати слабі лежать... нема кому хліб вижати... З голоду загинемо зимою.Жінка: Не плач. Мати твоя, дасть Бог, одужає, а жито ми вижнемо, не дамо вам загинути з голоду. (Всі виходять).Автор: Незабаром мати Хариті одужала. Молодиці вижали удовине поле, хрещений батько Хариті звіз хліб у стодолу, і сироти вже не боялися голодної смерті.І ведуча: Жнива у всі часи були важкими. Та найважчими для українців вони були в часи кріпацтва. Багато своїх віршів їм присвятив Т.Г.Шевченко.(Виходить на сцену чтець).Чтець:На панщині пшеницю жала,Втомилася; не спочиватьПішла в снопи, пошкандибала Івана, сина, годувать. Воно сповитеє кричало 22

У холодочку за снопом. Розповила, нагодувала, Попестила, і ніби сном Над сином сидячи,дрімала. І сниться їй той син ІванІ уродливий, і багатий,Уже засватаний, жонатий,На вольній, бачиться, бо й самУже не панський, а на волі;Та на своїм веселім поліСвою - таки пшеницю жнуть,А діточки обід несуть.І усміхнулася небога,Прокинулась - нема нічого...На сина глянула, взялаЙого тихнько сповилаТа, щоб дожать до ланового,Ще копу дожинать пішла.II ведуча: Працювали на жнивах здебільшого цілісінький день мовчки, а вже увечері повертались додому з піснею:Ой у полі нивка,Кругом материнка...Там дівчина жито жала,Гарна чорнобривка.Жала вона, жала,Сіла спочивати,Їхав козак з України,Мусів шапку зняти.Мусів шапку зняти,"День добрий" сказати;

23

"Помагай Біг, дівча моє,Тобі жито жати..."І ведуча: І наставав день, коли закінчувались жнива, коли поле густо вкрито копами і починалось довгожданне свято "Обжинки".(На сцену виходять хлопці і дівчата з пучками колосків, сідають на травичку, плетуть вінки і співають):От діждали літаТа й нажали жита,Будемо плести віночки З золотої пшениченьки…(Вінок надівають найвродливішій дівчині, дають в руки букет з колосків і йдуть за нею в село, співаючи):Відчиняй, пане, ворота,Бо йде твоя робота.Несем тобі вінкиІз золотої нивки –Житнії, пшеничнії,Щоб були величнії!(Назустріч їм йде господар, бере з їх рук вінок, запрошує в хату)Гурт (співає):А ми насієм жита, жита, Та поставим копи, копи. Та ударим гопи, гопи,Земля аж гуде, Де громада йде!(Господар з господинею виносять на середину стіл, покритий білою вишитою скатертиною. 24

На ньому коровай з нового урожаю, сніп, перев’язаний червоною стрічкою. Починається свято з піснями, танцями. Грають троїсті музики).Дівчата і хлопці співають:Як діждали літа, Та й нажали жита. Літечко тепленьке, Жито зелененьке. З жита та пшениці Добрі паляниці. Всіх ми почастуємо Та ще й затанцюємо.Ой, заспіваємо, хай дома почують,Хай нам вечерю готують.Утомила нас та широкая нива,Що тепер нам і вечеря не мила.Ой не так нива, як високії гори,Ой не так гори, як велике жито,А вже ж нам спину, як кілком перебито.

Різдвяний вертеп(Святу Різдва Христового присвячено

“Різдвяний вертеп”)Дійові особи:1. Дитячий хор (в укр. костюмах).2. Звіздар (зі звіздою).3. Пастирі (2) (в однотонних халатах, підв’язаних поясом, на голові накидки світлі з темними обручами).

25

4. Ангел (довге біле плаття, на голові білий вінок з паперових квітів, за плечима крила з дроту, обтягнутого марлею, або з паперу).5. Дзвонар (зі дзвониками).6. Чорт (в темному спортивному костюмі, до якого пришивають довгий хвіст з тканини, на обличчі маска чорта з ріжками).7. Господар і господиня.В хаті чути звуки духовної музики, на порозі з’являються діти і всі дійові особи вертепу; дзвонар дзвонить і тричі стукає об підлогупалицею.Діти: Христос рождається!Господар: Славімо його!Звіздар: Щедрий вечір, добрий вечірМир українській світлій хаті! Звонар: (дзвонить, виступає вперед хору)Добрий вечір тому,Хто в цьому дому!Старому, молодому,І Богу святому.Щоб здорові були,Щоб нас не забули:Старий, молодий, І Бог святий! І хлопчик: Ласкаво просимо.(Всі проходять до хати і співають):Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився. Застеляйте столи та все килимами, радуйся! 26

Ой радуйся...Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся! Ой радуйся...Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся! Ой радуйся...Ой перший же празник - та Різдво Христове, радуйся! Ой радуйся... І пастир: На небо щойно подивився,А з неба ангел нам з'явився. Ангел: В Віфлеємі, у яслах на сіні Народилось маленьке дитя. Наш спаситель...І скрізь по Вкраїні Оновляється віра й життя.(З’являється Чорт)Чорт: (до Ангела)О, ти вже тут, наївний брате,Приніс народу благу вість?Берешся Бога прославляти!Я все тобі зроблю на злість! Ангел:Так, много літ чортівська силаУ злих обіймах тисла нас.Та годі вже, бо інший час!І пастир: (до Чорта)Тобі сам дідько не поможе, Вже в нашім краї інший час.

27

II пастир: В нас на облуду - слово Боже, На темну силу - Божий глас! Згинь з України, Чорте клятий!(Пастирі виганяють Чорта)Хор: (співає “Нова радість стала”)Нова радість стала, яка не бувала:Над вертепом звізда ясна світлом засіяла. Де Христос родився, з Діви воплотився, Як чоловік пеленами, убого повився. Ангели співають, славу й честь звіщають, На небесі і на землі мир проповідають. Давид виграва, в гуслі ударяє, Чудно, дивно і предивно Бога вихваляє. І ми теж співаймо, Христа прославляймо, Із Марії рожденного смиренно благаймо:- Просим тебе, Царю, небесний Владарю, Даруй літа щасливії сего дому господарю. Даруй господарю, даруй господині, Даруй літа щасливії нашій славній Україні. Ангел: Хай легко стелиться дорога,Та не надійтесь лиш на Бога, Бо правда в кожного в господі, А сила - в рідному народі.Хор: (співає “Ой сивая та і зозуленька”)Ой сивая та і зозуленька, Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров'я! Усі сади та й облітала,Щедрий вечір...28

А в одному та і не бувала,Щедрий вечір...А в тому саду три тереми,Щедрий вечір...У першому красне сонце,Щедрий вечір...У другому ясний місяць,Щедрий вечір...А в третьому дрібні зірки,Щедрий вечір...Ясен місяць пан і господар,Щедрий вечір...Красне сонце - жона його,Щедрий вечір...Дрібні зірки - його діти,Щедрий вечір...Ангел: Мир тобі, вкраїнська хато,Хай вам буде в будень, в свята І любов, і ласки втіха, Хай минають вас всі лиха!І хлопчик: Я бажаю щастя, долі, Добра в хаті та на полі Всім, хто слухає тут нас В цей різдвяний світлий час.II хлопчик: Господарю й господині,Щоб сповна було у скрині, Щоб було що їсти й пити, Й мирно до ста літ дожити.

29

III хлопчик: Наш Ісусику маленький, Що у яслах народився. Учини, щоби вже скоро Край наш рідний звеселився.IV хлопчик: Учини, щоб краща доля В нашу хату завітала. І щоб ціла Україна Бога в щасті прославляла.І хлопчик: Слава на небі Богу святому,На землі спокійРоду людському! II хлопчик: Щоб ваша хатаКилимами слалась,А м’ясо і салоУ печі шкварчало!III хлопчик: Щоб були у вас завждиПаляниці запашні,Шулики і пиріжки,І пухнасті пампушки! IV хлопчик: Здоров'я доброго ВамНа весь вік,Щоб жилось краще всім,Аніж той рік. V хлопчик: 30

А ще ми разомВам побажаємМиру і щастяУ ріднім краї. Звонар: (тричі б’є палицею об підлогу)Ходімте, браття, в іншу господу,Де не цураються рідного роду,Ходімте, браття, по Україні,Завіншувати кожній родині.(Господар і господиня обділяють всіх гостинцями).Звонар: Слава нашим господарям,Що так ґречно нас приймали. Всі: Господарі, прощавайтеТа в злагоді проживайте.(Виходять).

СвятвечірШостого січня – Святвечір.Кожна господиня на Україні встає раненько, щоб приготувати на вечерю аж 12 пісних страв.На столі головною стравою являється кутя і узвар. Прикрашає стіл дідух (уквітчаний сніп жита чи пшениці). А ще цей вечір у народі носить назву Багата Кутя.Діти носять вечерю хрещеному, хрещеній, найближчим родичам. За принесену вечерю їх чекають подарунки та гостинці.(Обрядова сценка)

31

Світлиця. На покутті перед віконами горить лампадка. На столі, в бік покуття, стоїть дідух (прикрашений сніп пшениці чи жита). Біля нього настелено сіна, на ньому в глечику – узвар, а в новому горщику – кутя.Дійові особи: Батько; мати; Оленка – старша дочка, 10-12 років; Катруся – менша дочка, 8 років; Петрик – син, 6 років.Оленка читає братику й сестриці вголос “Біблію для дітей”, розповідь про народження Ісуса Христа.Батько: Піду кину сіна вівцям, коням та корові. Нагодую собаку та, тим часом, буду поглядати на небо. Як тільки зійде вечірня зірочка, так і будемо сідати до столу. (Виходить).Мати (ставлячи їжу на стіл): Втомилась. Треба ж було наготувати до Святвечора аж 12 пісних страв. (Рахує страви, загинаючи пальці на руках). Кутя, узвар, пиріжки з капустою, пиріжки з квасолею, вареники з картоплею, шулики, пампушки, пісний борщ, риба фарширована, картопля з грибами, відварений горох з підливою, огірочки… Є все, як і годиться.(Стукіт у двері. В хату заходять двоє діток).Діти: Добрий вечір, хрещена! Мама і тато прислали вам хліб-сіль і вечерю.Мати: Спасибі вашим батькам, спасибі і вам, що принесли вечерю.

32

(Діти віддають вузлик з вечерею. Вона ставить його на стіл, розв’язує хустинку, куштує кутю, викладає калач і пиріжки на стіл, а туди кладе свої пиріжки, говорячи):Мати: Та й смачна ж ваша вечеря! Зараз я вам дам подарунки і гостинці.(Обдаровує дітей подарунками і гостинцями: іграшки, цукерки, горіхи, дрібні гроші).Діти: Дякуємо вам за все. До побачення!(Мати проводжає їх).Оленка: Мамочко, то може і ми понесемо вже вечерю?Мати: Одягайтеся. Понесете вечерю спочатку бабусі Орисі, потім хрещеним, тітці Насті...(Лаштує вечерю у вузлик, допомагає дітям одягнутись і проводжає їх за двері).Батько (заходячи в хату): Забув взяти хліба і варену пшеницю. Це ж сьогодні треба пригостити всю худобу хлібом, а птицю – вареною пшеницею… Говорять, що сьогодні опівночі всяка німина людською мовою буде розмовляти з Богом. Якщо хтось із них буде нарікати на погане ставлення господаря, тому не поведеться з худобою в наступному році.Мати: (звертається до батька) Андрію, до того часу, як сідати за стіл, ти обов'язково зайди до сусіда та помирись з ним, щоб на Різдво був спокій і мир.Батько: Обов'язково зайду, а потім піду кликати Мороза вечеряти з нами.(Виходить, а в хату заходять діти)

33

Катруся: Мамочко, ось подивися, що мені подарувала хрещена! (Показує вив’язаний светрик і ляльку). А скільки гостинців насипала у торбинку! Тут і печиво, і цукерки, і яблучка, і горішки, і цитрусові...Петрик: А мені хрещений подарував іграшкового автобуса та ще й гроші дав!Оленка: Я теж маю подарунки і гостинці. Адже ми, мамочко, носили вечерю ще й дідусеві Павлу, і бабусі Мар'яні...Мати: Ну й добре, що встигли до всіх завітати. Роздягайтеся. Мийте руки та будемо сідати вечеряти.Катруся: А де наш тато?Мати: Пішов Мороза кликати вечеряти.Оленка: А як він його буде кликати, мамо?Мати: Зробить тато три обходи по двору за сонцем і басом мовить: "Морозе, Морозе, йди до нас кутю їсти". Так він гукне тричі, а потім: “Як не йдеш, то не йди і на жито-пшеницю, усяку пашницю. Іди краще на моря, на ліси, та на круті гори, а нам шкоди не роби!”(Заходить батько)Батько: Будемо сідати за стіл, вже вечірня зірочка зійшла. Але перед цим помолимось Богу.(Всі стають лицем до ікон і повторюють молитву за батьком):Просимо Тебе, Боже, щоб і тих душ до вечері допустив, що ми про них не знаємо, що в лісі

34

заблудилися, у водах утопилися, в темних нетрях задушилися...Господи, захисти худібку мою від звіра, а мене, грішного (ім'я) від віри поганої та від безвір'я на росах, на водах, на тяжких переходах.Дякуємо Богові Святому, що поміг нам дочекатися у мирі і спокою цих Божих свят. Поможи, Боже, їх у радості відправити і за рік других дочекатись. Амінь! (Трічі хреститься).Батько: І ви всі продуйте лавку під собою, щоб не сісти на померлу Душу.(Бере ложку, тричі набирає кутю і з’їдає її, всі повторюють за ним. Потім приступають мовчки до вечері).Петрик: Я хочу води. Чи можна напитись?Батько: Не пий, синку, води за вечерею, бо ти козацького роду, тож ніяка спрага для тебе не буде страшна.Петрик: Пчих!Батько: Дарую тобі лоша, бо козаком будеш! Кінь козакові – рідний брат.Оленка: Пчих!Батько: А тобі дарую теля на щастя, щоб гарною господинею була.(Вечеря скінчилась. Всі виходять із-за столу, стають перед образами і хрестяться. Діти молитву повторюють за батьком)Батько: Спасибі, Боже, за хліб-сіль, за вечерю. Царство небесне померлим родичам.

35

Хай їм легенько лежиться, а нам легко живеться! Амінь! (Хрестяться тричі).Катруся: Мамо, поки ти поприбираєш на столі, ми з Петриком трохи побавимось, розглянемо гостинці...Мати: Бавтеся. (В останню кутю кладе ложки і ставить її на підвіконні). Хай і мертві душечки вечеряють.(Петрик і Катруся позалазили під стіл і “квокчуть”).Батько: Вірно, діти, щоб квочки сідали. Кинь, жінко, їм грошей та горішків. (Та кидає, а діти збирають гостинці).Мати: Петрику, повтори колядки, що батько тебе навчив. Підеш раненько з хати в хату колядувати.Петрик: Коляд, коляд, колядниця,Добра з медом паляниця,А без меду не така,Дайте, дядьку, п'ятака!Як не дасте п'ятака, Візьму вола за рога Та виведу на поріг, Та викручу правий ріг . Буду з рогом трубити, А воликом робити.З святим Різдвом вітаю,Всім здоров’я бажаю:Господарю на воли,Господині на квочки,36

Хлопцям-дівчатам на гуляння,Малим дітям забавляння.Христу-Богу вихваляння! Катруся: Я теж піду колядувати!Батько: Ні, донечко, тобі не можна. Колядують лише хлопці і парубки. Катруся: А я теж хочу!Мати: Ми з тобою повторимо щедрівки і на Меланку підеш щедрувати з Оленкою. А зараз будемо лягати спати, бо всі потомились… Батько: Перед тим, як лягати спати, я хочу перевірити дітей, чи вони спостережливі? Напередодні я їм розповідав, що зі Святвечором пов'язані прогнозування. Хто більше дасть відповідей на мої питання – отримає дарунок:Батько: Якщо на Багату кутю зоряне небо -Петрик: кури добре нестимуться і вродить горох.Батько: Місячна ніч - Оленка: буде добрий урожай баштанних культур.Батько: Ожеледь на деревах -Петрик: вродять горіхи і садовина.Батько: Сніг іде -Катруся: буде врожай на яблука.Батько: Сніг і іней -Петрик: на мокре літо і врожай зернових.Батько: Оленка, подивись у вікно, яке небо?Оленка (дивиться): Чисте й зоряне.Батько: То яке буде літо?

37

Оленка: Сухе й урожайне.Батько: Переміг Петрик. Отримуй сопілку (дає її).Оленка: Тато, мамо, а можна я піду до сусідських дівчат? Вони будуть ворожити, а я подивлюсь.Батько: Та йди вже. Повчишся в них ворожити (до менших дітей): А вам пора спати.

Святий Спас прийшов до насСвято врожаю(Свято-конкурс)

Заключним святом літнього циклу є Спас. У серпні Спас крім 19-го, святкується ще двічі 14-го та 29-го. Це одне з найбільших хліборобських свят, його ще називали "Святом врожаю".В керамічній вазі – колоски жита, вівса, пшениці і квіти: васильки, чорнобривці, пом’яки... Навколо розміщені підноси, тарелі, глиняні мисочки, невеличкі кошики з овочами, фруктами, калачами. В глиняному посуді – бджолиний мед.Дівчатка закінчують оформлювати виставку, ставлять надпис “Щедрі дарунки літа”.Ведуча: Як гарно! Молодці, дівчатка! Ваша виставка грає різнобарвною веселкою. Чого тут тільки немає?!І дівчинка: Старались. Кожна з нас хоче бути переможцем конкурсу.

38

II дівчинка: Я це свято дуже люблю. Правда, назва його - "Спас" мені не зрозуміла. Що воно означає?Ведуча: На Русі свято відоме під назвою Спаса, від слова "спаситель" (рятівник), яким православна церква іменує Ісуса Христа. А ще свято Спаса одне з найбільших хліборобських свят. Його називали також святом врожаю. В цей день люди освячують в церкві овочі, фрукти, мед, гриби. Знахарки востаннє заготовляють лікарські трави: "Діва Марія це зілля сіяла, а Спас поливав - нам на поміч давав". До Спаса намагались зібрати всі зернові, щоб відсвяткувавши, розпочати оранку полів під озимі...( Вбігають хлопчики з саморобками: плетені з лози кошики, брилі з соломи, дерев’яні шкатулки, стільчики, гербарії, тощо).Ведуча: Он які у нас хлопці здібні! Розташовуйте свої саморобки ось на цьому стелажі. Трішечки пізніше журі передивиться їх і визначить переможців у конкурсі.(Хлопці розкладають саморобки, дівчатка їм допомагають, роблять написи).III дівчинка: Чудове сьогодні свято! Свято родючості природи. Перший Спас - Маковія. У цей день освячують квіти, як символ красивого і корисного, а також плоди найяскравішої і найсильнішої з квіток - маківки. За легендою квітка маку оберігала дівочу красу та силу колоса в полі.

39

Ведуча: Скільки поетичних рядків присвячено квітці! А пісень! Ото І тур нашого свята-конкурсу - пісенний - і назвемо його "переспіваночки". Хто більше знає пісень, в яких згадуються квіти. Давайте заспіваємо по одному куплету з них. (Додаток 1). Розділимось на дві команди: хлоп'ячу та дівчачу. Мами, тата, болільники можуть підказувати своїй команді, допомагати виконувати пісні. І так, хто перший згадав?(За результатами туру визначаються та нагороджуються переможці).І дівчинка: Ми з дівчатками вивчили танок з квітами, зараз для його і виконаємо для присутніх. (Танцюють танок з квітами в руках, а потім з словами “Даруємо вам ці квіти, щоб весело було жити” вручають своїм мамам, бабусям, які присутні на святі).Ведуча: Другий Спас - це свято овочів та фруктів. В цей день ми віддаємо шану вічній щедрості природи. Милують око, приваблюють погляд червонобокі яблука. Та їсти їх не можна, поки, за давніми віруваннями, їх не посвятять у церкві 19 серпня - на Спаса. Тому це свято ще назвали Спас яблучний. II дівчинка:Влітку ми попрацювали,Вже й зібрали урожай.Щедрії дарунки літаПрославляють рідний край. Де ще є такії фрукти, 40

Виноград і кавуни, Сливи, яблука і груші Всі смакують залюбки.А які в нас паляниці: І рум'яні, і пухкі,Які люди у нас здібні До роботи й до гульні... Пролетіли дні за днями,Вже сьогодні свято Спас: Готуй сани і кожуха,-Пішло літечко від нас. Ведуча: А які вірші ви знаєте про дари літа? Давайте проведемо II тур конкурсу на кращий вірш про дари природи, представлені на виставці. (Додаток 2).(Журі підводить підсумки конкурсу, переможцю вручається приз – той овоч чи фрукт, про які вони розповідали у вірші).ІІІ дівчинка: Годі, годі розмовляти. Дітям вже пора й пограти!І ГРА: "ВГАДАЙ". Дівчатка беруть по яблуку, ховають руки за спину, а хлопці вгадують в якій руці воно лежить. Коли хлопець угадав – дівчина дає йому яблуко. Якщо не вгадав – їсть його сама.II ГРА: "ЗНАЙДИ КАВУН". Двом дітям зав’язують очі, кавун кладуть на підлогу. Вони присідають і шукають кавун. Хто знайде – тому він і буде. (Гру повторюють).III ГРА: "ВІДГАДАЙ НА СМАК". Бажаючим зав’язують очі, і дають покуштувати шматочок

41

садовини. Перемагає той, хто правильно назве всі фрукти.Ведуча: Настав час провести IIІ тур свята-конкурсу літературну вікторину "Що ти знаєш про свято Спаса?

Запитання:1. Які приказки, прислів'я і прикмети ви знаєте про Спас?- Прийшов Спас – пішло літо від нас.- Спас – усьому час.- Прийшов Спас – бери рукавиці про запас.- Як прийде Спас, то комарам урветься бас, а як прийде Пречиста – збере їх нечиста.- Антонівка вродила – наступного року хліб уродить.2. Яку ви знаєте легенду про піст "Спасівку"?(Існує легенда, що 2 тижні посту перед Спасом є продовженням Великого посту. Бог призначив для Великого посту 9 тижнів, а святі отці почали просити Бога, щоб той розділив той піст на дві частини).З. Що роблять люди, повернувшись з церкви в цей день?(Врочисто сідають за стіл і розговляються: їдять свячені яблука з медом, щоб садовина родила).4. Чому жінки, у яких померли діти, не вживають до Спаса яблук?(Існує повір’я, що в цей день Мати Божа роздає діткам на тому світі золоті яблука, а 42

тим, чії батьки не дотримувались яблучного посту, - не дає. Каже: “Твоє яблуко свиня з’їла”).5. Яку обрядову їжу споживають в цей день?(Вареники з яблуками і медом, галушки яблучні, яблучна бабка і яблучний соложеник).6. Що будуть робити селяни, відсвяткувавши другий Спас?(Розпочнуть оранку полів під озимі)

Додаток 1Народні пісні:В саду гуляла, квіти збирала; Зацвіла в долині (Муз.нар.,сл.Т.Шевченка); Зелененький барвіночку; Знайти синю квітrу; Несе Галя воду; Ой волошки; Ой зацвіла рожа; Стелися, барвінку, низенько; Ти казала в понеділок; Чорні очки, як терен.Авторські пісні:Бузок цвіте (Муз. С.Каца. сл.А.Суркова); Веснянка (Муз. П.Козицького,сл.О.Олеся); Квіти для мами (Муз. М.Чембержі, сл.В.Пекура); Літо пізніх жоржин (Сл. Р.Братуня); Любисток (Муз. А.Пашкевича, сл. Д.Луценка); Материнська любов (Муз. І.Шамо); Ой ти, ніченько (Муз. А.Пашкевича); Розквітали яблуні в садах (Муз. М.Дремлюги, сл. М.Познанської); Святкова пісня (Муз. Ю. Рожавської, сл. Л.Коломієць); Хата моя, біла хата (Муз. А.Пашкевича); Червона рута (Муз. В.Івасюка).

43

Додаток С. ЖупанинВИНОГРАДПосадили виноград Я і брат.Виноград ми обкопали І частенько поливали. Виноград наш виростав, Пишним став. Доглядали виноград Я і брат.Пагони пускав угору, Ми поставили підпору –Буревій не рве лозу У грозу.А земля лозу плекає, Грона соком напуває. І збираєм виноград Я і брат.

Н. ЗабілаМОЯ ДИНЯСкопав я грядку сам-один В городі біля тину. Хотів зростить багато динь Зросла ж одна-єдина! Та ласував не я один, А наша вся родина. І всі хвалили як один Мою єдину диню!

44

М. БілецькийКОЛИ КРАЩЕ?Коли кавун найкраще рвати, Щоб був смачний? - хтось запитав – Як в нього хвіст зеленкуватий Чи вже як сохнути він став? У відповідь маленький Гриша Почув од дідуся свого:-Тоді він буде найсмачніший, Як сам ти виростиш його.

В. ЛучукБОЧКА МЕДУ Зранку ще метка бджола В поле подруг привела. Дружно бджоли працювали –Цілий день нектар збирали: Трохи з гречки, З лип потроху, З головайчиків, з гороху...- Бочку меду - ось вам, люди! - Друга бочка завтра буде!

М. ПознанськаЧИМ ПАХНЕ КОРОВАЙ?А чому так радість сяє, У очах діток малих. Бо сьогодні - День врожаю Коровай гостює в них. Він шишкатий і рум'яний, Ліг на шитий рушничок.

45

А на тому короваї –Солі білої дрібок.І калини грона повні Червоніють для прикрас... - Короваю, гість шановний, - Звідкіля прийшов до нас? Пахне полем, колосками, Цей хороший коровай, В ньому праця тата й мами, Що збирали урожай.

П. РеброНАЙСМАЧНІШІ ОГІРКИ Ми весною на город ходили –Огірки із мамою садили. Потім огірки я доглядав –І полов, і в спеку поливав.Потрудився, друзі, я не марно: Огірочки уродили гарно.

Повні, соковиті - аж хрумтять! На галузці кожній - штук по п'ять! Ціле літо я ходив їх рвати. Пригощались ними всі хлоп'ята. І мені, здається, я не їв Кращих і смачніших огірків, Ніж оті, що сам я доглядав –І полов, і в спеку поливав!

П. ВоронькоБАРАБОЛИН РІД 46

У картоплі-бараболі Діти виросли у полі. Як пішли ми їх збирати Наносили два кагати. Стільки діток там було, Що в село ледь-ледь везло Сто машин і сто підвід, Отакий в картоплі рід.

Т. КоломієцьКАПУСТАПоливалко-поливальнице, На вгороді помагальнице! Набери з криниці Свіжої водиці, Поливай капусту. Щоб клалося густо, Щоб вродила головата, То буде що шаткувати! Прийшла осінь на капусту, Наробила тріску-хрусту. Шаткувала шатківниця, Розкладала, як годиться: Голови - для діжки, А листки - для кізки, А качанці - дівчатку, Що поливало грядку.

МаслянаТиждень перед Великоднім постом називається Масляна. Щодня жінки, молодь і

47

діти гуляли, пригощались варениками з сиром. Набиралися сил перед довгим постом.Молодь збиралась на вечорниці і гуляла до ранку (досвітки).В останній день Масляної проводжали Зиму і зустрічали Весну. Обов’язково проводились ігри на свіжому повітрі: кидали сніжки, з “боєм” брали фортецю, побудовану з снігу або льоду тощо.Ведуча: Масляна або Масниця - одне з календарно-побутових свят, яке пов'язане із давнім народним звичаєм - проводами зими і зустріччю весни. Припадає воно на останній тиждень перед початком Великого посту.Це свято триває тиждень, щовечора збирає молодь на вечорниці. Молодь гулялє до третіх півнів, бо це було останнє гуляння в хаті. Після Масляної збирались вже на вулиці.Тиждень Масниць починався з понеділка.(Заходить Масляна, жінка у святковому українському вбранні, тримаючи в руках макітру з варениками).Ведуча: А ось і прийшла до нас дорога гостя, Масляна. Та ще й з варениками! Привітаємо її оплесками. (В залі лунають оплески).Масляна: Моє вам шанування. Я до вас на цілий тиждень завітала. Цілих 7 днів будемо вживати скоромну їжу: м'ясо, сало, ковбаси, яйця і щодня – вареники з сиром, политі сметаною… Гулятиму і я з вами.(Заходять жінки).48

І жінка: Чи можна до вас? Добрий день, шановні господарі. Масляна: Заходьте. Сідайте за стіл. Ми вас чекали. Пригощайтесь. І жінка: Спочатку повинна колодка народитись. (Виймає полінце, кладе на стіл і по черзі його всі жінки вповивають).II жінка: Ось і народилась колодка. Вітаю вас, подружки, з народженням колодки!(Жінки встають, обнімаються, цілуються. Сідає до столу і Масляна).II жінка: Жіночки, будемо гуляти цілий тиждень. Адже:У понеділок колодка народилась,У вівторок - хрестилась,У середу - женилась,У четвер - померла.Масляна: А у п'ятницю - тещині обіди. Зяті запросять своїх тещ до себе в гості.(Всі пригощаються, співають відомих веселих українських пісень).Масляна: Залишаймо колодку тут, а самі підемо по домах, де є дорослі хлопці або дівчата і прив'яжемо матерям колодку до ноги. Це їм кара за те, що не оженили синів чи не повіддавали дочок впродовж останніх М'ясниць.(Виходять, співаючи. Після невеличкої паузи, заходять хлопці з троїстими музиками. Музики грають, хлопці пританцьовують, приспівують.

49

Появляються дівчата, прихопивши з собою дівочі колодки).І дівчина: Іваночку, не оженився на М'ясниці, давай ліву руку, прив’яжу тобі колодку! (Прив’язує колодку, оздоблену барвистими стрічками та паперовими квітами).ІІ дівчина: Ти, Максиме, не ховайсь, ліву руку підставляй! (Прив’язує йому колодку).ІІІ дівчина: А тобі, Михайло, я прив'яжу колодку. (Прив’язує).IV дівчина: Дівчата, а чим наші парубки відкупилися?І дівчина: Іванко - шовковою хустиною. (Показує ).ІІ дівчина: Максим - ось таким гарним намистом.ІІІ дівчина: Михайло грішми відкупивсь. (Показує гроші).І хлопець: Грайте музики, танцювати хочеться!(Грають музики, хлопці запрошують дівчат до танцю).ІІ хлопець: Максиме, розкажи, яка з тобою оказія трапилась вчора. Максим: Сиджу я біля Варвари за столом, хочу їй щось приємне сказати, та ніяк у мене це не виходить. Хвилююсь, червонію… А коли я хвилююсь, то завжди собі ногу пальцями длубаю... Раптом відчуваю, що я ноги не чую від длубання та з переляку як закричу: - Ой, Варварочко, я, мабуть, скоро помру!50

А вона мені:- Ти звідки знаєш?- Та ось вже з годину ногу длубаю, і нічого не відчуваю. Мабуть, їївідібрало!- Так це ж ти мою ногу длубаєш.- А чого ти мені нічого не говориш?- Я ж бачу, як ти хвилюєшся, аж червонієш. От і терплю, чекаю, що ти і сам помітиш свою помилку.(Всі сміються).IV дівчина: Ой, лишенько! Ми ж наварили вареників з сиром, полили їх сметаною і забули поставити на стіл. Неси, Катре, будемо всі пригощатись.(Катря йде за варениками, а інші дівчата співають):Не пускає мене матиНа вулицю погуляти,А хоч пустить, то пригрустить:Іди, доню, не барися:У сінечки та й вернися! Бо надворі піст наступає, А хто його проскаче, Той Великодня не побаче...(Дівчина заносить макітру, ставить її на стіл. Молодь пригощається, а в цей час двоє хлопців закріплюють палицю на середині сцени, на вершечку якої прив’язані чоботи).І хлопець: О, а це що буде?

51

ІІ хлопець: Будемо гратись у гру, яка називається "Виграй чоботи". Умови гри: сідаєш на довгу лозину, як на коня, скачеш на ній навкруги, а потім підстрибуєш щонайвище та дістаєш чоботи. Хто їх дістане, тому вони й будуть, як винагорода.(Заходить Масляна).Масляна: Добрий вечір! Хорошу гру придумали, а тільки в тих місцях, де стоїть лід на річці, хлопці укріпляли стовп, натирали його салом, а до вершечку прикріпляли чоботи. Стовп був слизьким, високим. Та все ж знаходились вправні і сміливі хлопці, які діставали чоботи. А тепер давайте пограємось у гру, де візьмуть участь всі. Розділіться на дві команди. Одну назвемо "Зима", другу - "Весна". Гра називається "Хто кого переспіває". Кожна команда співає свою пісню. Яка команда не не зіб'ється на мелодії і словах - та й перемогла.(Співають).Масляна: Пограємось у сніжки?Кожній команді підносять “сніжки” (зім’ятий папір). Команди стають на відстані 2-3-х кроків і за рахунком: “Один, два, три!” починають кидати в протилежну команду “сніжки”. Чия команда влучить більше, та й перемогла.Масляна: А з цієї гри ми довідаємось, хто кого переможе: "Весна" чи "Зима"? Грають хлопці. Перетягнемо канат.

52

Масляна: За нашими підрахунками в іграх перемогла "Весна". Отже, злись, Зимонько, скільки хочеш, а переможе Весна, яку всі так чекають.Гуляйте, друзі, до ранку, до світанку. Бо скоро почнуться польовіроботи, вечорами збиратиметесь на вулиці не часто. Танцюйте, жартуйте, а мені пора.І дівчина: Масляна, Масляна, яка ж ти мала - якби ж тебе сім неділь, а посту одна! Масляна: Не все ж коту масляна. (Виходить, прощаючись).Всі (присутні парубки і дівчата кричать їй вслід):Масляна, воротися! До Великодня простягнися, А від Петра та до тепла...

Свято української писанкиКімната прикрашена вишитими рушниками. На столі – виставка писанок, крашанок, дряпинок, мальованок і крапанок. На стенді – виставка малюнків, вишиванок. Читець: О писанко! Ти символ України!Любові й миру вірна берегиня!Ти – воскресіння весняний цілунок!Ти – мамин великодній подарунок.Несеш ти людям радість веселкову,Всміхаєшся крізь хмари Бога словом,Й коли тобою хата наша сяє,В душі у нас світанок розцвітає.Тебе із нами разом убивали,

53

Підковами залізними топталиТа смерті ти не віддала життяВ ім’я народу, правди й майбуття.І згинуть всі, хто зло на світі сіє,А писанка добром весь світ зігріє,За нею вічність, небо, Україна.Вона живе в душі дитини,Вона любові й миру берегиня,І серця нашого поезія й святиня.То й хай по світу символ УкраїниНесе проміння сонячне людині,Суцвіття веселкові всюди сіє, І Землю всю теплом добра зігріє!(„Писанка” Г.Маняко, США)І ведуча: Навесні, коли все оживає,забрунюються, як веселиться з синіми небесами і водами, зеленіє оновлена земля, приходять до нас Великодні свята! Ми христосуємося, зичимо один одному щастя, здоров’я і обмінюємося великодними яйцями, цокаємося: чия витриваліша. З великодним яйцем йдемо в поле - аби на полі був добрий пожиток, до худоби – аби худоба множилася, кладемо в дитячу купіль - аби дітки росли здоровими й розумними, ставимо на святковий стіл - аби в родині були спокій і добро, аби в кожній світлиці панувала злагода! Їх даруємо коханим, друзям на знак уваги й приязні, кладемо на могилки – аби душі близьких нам людей не почували себе самотньо. 54

ІІ ведуча: Звичай розфарбовувати яйця прийшов до нас з сивої давнини і втілює уявлення народу про єдність небесної і земної сфери, про красу нашої землі. Свій початок він бере з сивої давнини, від прадавніх вірувань нашого народу. Під час розкопок археологи знаходили розфарбовані й розмальовані глиняні яйця, історія яких вимірюється тисячоліттями. Пізніше почали виготовляти їх на яйцях лелек, бо вірили, що лелека приносить в дім радість, то й писанка на такому яйці буде оберігати оселю від злих духів. І ведуча: Поклоніння пофарбованим яйцям відоме багатьом народам світу. Ще в дохристиянський період у слов’ян існував звичай: весною, коли святкувався прихід нового року, дарувати один одному “красні яєчка” – крашанки. Цей обряд був пов’язаний з народним уявленням про яйце, що було символом весни, сонця, перемоги життя над смертю, відродження природи і було особливим божеством Хоросом, “Великим Хоросом”, який в пантеоні святих займав провідне місце. “Красні яєчка” дарували на знак перемир’я, побажання здоров’я, краси, сили, врожаю; застосовували як запобігання від стихійного лиха, переляку, наговору, для лікування хвороб. На Слобожанщині наречений дарував писанку своїй судженій, яксимвол нового життя. А на Полтавщині

55

мати дарує писанку кумі, “викуповуючи” у неї свою дитину після хрещення.ІІ ведуча: Після прийняття християнства, як офіційної державної релігії,відбулося календарне стикання давніх язичних свят з новимихристиянськими. Церква пристосувала язичний культ писанки, як знака сонця і оновлення життя і ввела його у свято Великодня як символ Христового воскресіння.Мабуть важко знайти людину, яка б не згадувала весняні дні дитинства, коли зустрічаючи теплі промені сонця, запах вогкої вранішньої землі, мати ставила на стіл пахучу паску чи “бабку” в оздобленні зелених паростків та яскравих крашанок або писанок. Це свято – мудра народна традиція, яка живе з прадавніх часів.І ведуча: Існує багато легенд про писанки і крашанки. Хто небудь знає якусь з них?І учасник: За одною з легенд, найперше яйце мало всередині не жовток із білком, а зародок цілого світу. Здавна вони були символом весняного відродження природи, зародження життя. З тієї хвилини, коли на яйце наносили орнамент, воно переставало бути простим яйцем, а ставало предметом магічного обряду, своєрідним оберегом. Наші предки вірили у чарівну силу писанки і крашанки. Їх клали на вікні, щоб не було пожежі в хаті; у воду при першому купанні дитини, щоб дитя 56

здоровим росло; закопували у землю перед посівом і коли знаходили під час обжинків, то було доброю прикметою. ІІ учасник: Інша легенда розповідає, що коли Ісуса розіп’яли на хресті, з його ран точилася кров. З кожної її краплі виникла червона крашанка. А сльози Матері Божої, яка стояла під хрестом, молилася і гірко плакала, капали на ті червоні крашанки і кожна з них перетворювалася на чудову писанку. Забравши всі писанки та крашанки у хустину, Богородиця пішла до Пілата просити дозволу поховати свого сина. Дорогою вона дарувала писанки дітям і наказувала їм жити в злагоді та мирі.Прийшовши до Пілата, Матір Божа зомліла, а писанки з хустинки розкотилися по всьому світу. З того часу наші матері, бабусі та сестри саме до цього дня фарбують крашанки та розписують писанки до Великодня – свята Воскресіння Ісуса Христа. Після того, як їх разом із Великодньою паскою (куличем) освятять у церкві, їх дарують родичам, знайомим і друзям, навіть просто зустрічним, зі словами „Христос Воскрес!”. А ті їм відповідають: „Воістину Воскрес!” і щиро дякують.ІІІ учасник: А я чув іншу легенду. Коли Ісуса було схоплено, Матір Божа прийшла до Понтія Пілата з проханням віддати їй сина. За звичаєм, за це вона принесла в фартушку

57

дари: 12 яєць, тобто те, що було в неї. Пілат вагався, він боявся іудеїв. Нарешті, він відповів: “Ні, я не віддам його тобі”. З розпачу у Марії опустилися руки і писанки покотилися по бруківці. Від цього на низ з’явилися подряпини. Коли Матір Божа підібрала їх і побачила в цьому знак Господній, віднесла апостолам - учням Ісуса, промовивши: “От знак Господній! Він воскресне!”ІV учасник: А на Буковині побутує легенда про Щезника, прикутого в глибокій гірській печері. Кажуть, що прийшов він на землю з самого пекла, щоб повинищувати людський рід. Та поки йшов, втомився, заліз в глибоку печеру перепочити і там міцно заснув. А добрий Чугайстер знав, чого він завітав на землю, підійшов і сонного прикував до скелі. Щезник схопився, але ланцюги не пускають. Він люто пирснув вогнем, а Чугайстер йому каже: - Сиди, мой, тихо і чого сюди приплівся? Думаєш, не знаємо, чого хочеш? Але по-твоєму не буде. Будеш тако-о тут сидіти, доки люди живуть у згоді, помагають одні одним, працюють, святкують, пишуть писанки…Сказав і пішов, а Щезник сидить і чекає, коли-то ті люди подуріють. І, знаєте, як лиш десь там на світі почнеться війна – ланцюги на Щезникові попускаються. Він тішиться, що скоро звільниться, але як лиш на Великдень задзвонять дзвони, як всі йдуть до церкви з писанками, з пасками, ланцюги стають ще 58

міцнішими. І як люди писатимуть кожного року писанки, як допомагатимуть один одному, Щезник буде сидіти там поки світу й сонця, бо лиш один Чугайстер знає, де він сидить, але Чугайстер ніколи не випустить його, бо любить людей…І ведуча: Великодні яйця – це звичайні пташині яйця, які розписують мініатюрними орнаментами за допомогою воску та спеціального інструменту (писачка) і барвників. Відповідно до техніки розфарбування такі яйця мають різну назву. Так, писанка походить від слова “писати”. Крашанка – яйце одного кольору. Дряпанка – видряпується гострим предметом малюнок на крашанці. Крапанка – накрапуються воском крапочки. Мальованка – яйце, розмальоване пензлем. Розфарбовані яйця є вісником добра, надії, й радості, що реалізується в кольорах, лініях, візерунках, ритмах орнаменту, але крім культового значення, вони є також одним з найдавніших різновидів народної творчості.ІІ ведуча: Треба мати велике терпіння, велику любов, глибокий розум, треба шанувати звичаї, аби творити писанку. За тими малюнками стоять образи віддалених епох, стоять символи прихильності, що оберігають людей від зла! Кожен колір, кожна лінія в них вселяє конкретні почуття й думки. Кожна фарба в писанці має своє життя, свою

59

символіку, своє окреслення радості. Сьогодні мало хто вміє читати писанки і ми навіть не здогадуємося, як багато може розповісти нам той чи інший малюнок, адже писанки – це шедеври мініатюрного живопису, в яких народ виявив свій мистецький геній, свою здатність до творчого осмислення, художнього узагальнення навколишнього світу. Читець: Розмалюю писанку, розмалюю,Гривастого коника намалюю.Розмалюю писанку, розмалюю, Соловейка-любчика намалюю.Розмалюю писанку, розмалюю,Різбляну сопілочку намалюю,А сопілка буде грати, Соловейко щебетати, А гривастий кониченко танцювати.І ведуча: Символіка писанок багатюща і у кожному регіоні вона своя. Але є й загальновідомі: це “баранячий ріг” – символ сили, спіраль – символ космічної сили, “дерево” на зеленому тлі – символ потрібності людям, захисту, допомоги, вічного оновлення. Велике охоронне значення мають знаки птиць, оленів, коників, хрестів.ІІ ведуча: Найпоширенішою в нашій країні є техніка розпису воском за допомогою пензлика або патичка. Для фарбування роблять відвари з різних рослин, кори дерев. Наприклад, “жовтило” готують з кори дикої яблуні та відвару гречаної полови, з горицвіту, 60

ромашки та звіробою, бруньок осики. Варять і лушпиння цибулі – що більше лушпиння, то темніший колір, аж до оранжево-коричневого. Синій колір дають бруньки вільхи, ліщини або волоського горіху. Чорний барвник одержують з відвару коріння кропиви та вільхи. Використовують латаття, зелене жито, дубову кору. Для міцності до таких фарб додається хлібний чи буряковий квас або оцет. Щоб фарба краще бралася, шкарлупу яйця перед розписуванням протирають оцтом або галуном (капустяним квасом). Зараз використовуються анілинові барвники.Писанкарка (розповідь супроводжується показом): А ви знаєте, як розписати писанку? Щоб розписати писанку, потрібно мати куряче яйце, писачок, віск, свечку, скляні баночки, ложки, ганчірки, олівець, набір розчинних природних барвників. Для крашанок і писанок найкраще вибрати білі гладенькі яйця без тріщин, плям, потовщень. За традицією відбирають яйця молодої курки, яка перший рік несеться і яйця в неї крупніші. Їх потрібно вимити у ледь теплій воді з додаванням питної соди, витерти ганчіркою і зачекати поки поверхня яйця повністю просохне. Тепер його можна розписувати.Спочатку треба вибрати орнамент і олівцем поділити яйце на кілька геометричних площин. Олівцем же намалювати вибраний малюнок. Віск на писанку наносять за допомогою

61

спеціального інструменту – писачка. Його можна легко виготовити із залізного наконечника звичайного шнурка, прикріпленого до заготовки з олівця. У олівці розпеченим шилом випалюється дірочка, в яку і вставляться наконечник.Можна виготовити пензлик за допомогою “позлітки” – фольги (10 на 10 мм), швацької голки, патичка-держачка (розміром з тонкий олівець) і міцної нитки. “Позлітка” вигладжується ножем і накручується на голку, яка під прямим кутом встромляється у шаринку в патичку. Голку з “позліткою” туго прив’язуємо ниткою до патичка. Після цього голку витягуємо, залишаючи порожнисту трубочку з “позлітки” і пензлик готовий.Потім у невеличку посудинку кладуть шматочок бджолиного воску, ставлять її на маленький вогонь. Віск має бути гарячим, Але не кипіти. Писачок або пензлик занурюють у розплавлений віск і наносять ним контур орнаменту. Можна діяти інакше: на ніготь великого пальця лівої руки наліплюється шматочок воску. Сидячи біля каганця або свічки і тримаючи в лівій руці чисте, вже потравлене яйце, правою рукою нагрівають у полум’ї кінчик “пензлика”, швидко встромляють його у віск на великому пальці.Трубочка заповнюється рідким воском і ви кінчиком “пензлика” проводите лінії орнаменту на шкарлупі.62

Призначення воску – оберігати шкарлупу яйця від фарби. Яйце з нанесеним воском обережно кладемо на ложку і опускаємо в скляночку з найсвітлішою фарбою, яка повинна бути холодною, щоб віск не розтанув. Витримуємо 3-5 хвилин. Далі восковий малюнок наноситься знову для наступного кольору і весь процес повторюється, Але яйце занурюється у іншу фарбу. Фарбування починається з найсвітлішого кольору і закінчується найтемнішим. Після закінчення нанесення фарби, яйце трохи підігріваємо і віск обережно е трохи підігріваємо і віск обережно витираємо м’якою ганчіркою, і ось – писанка готова!..Найпростіший спосіб декорування писанки – це дряпанки. На пофарбованому яйці за допомогою голки або іншого металевого вістря зішкрябується фарба відповідно до обраного візерунку. ІІ ведуча: Кожен колір на писанці має своє символічне значення. Чорний і коричневий колір символізує землю, її родючість; червоний – радість життя; жовтий – врожай та небесно світила; блакитний і синій – небо, повітря, воду; зелений – весну, рослинний світ. Чорний з білим – знак пошани до душ померлих.І ведуча: На Пасху люди обмінюються крашанками, дряпанками, крапинками,

63

мальованками і писанками, дарують їх один одному з найкращими побажаннями.Читець: Щоб з Великоднем прийшло Щастя в вашу хату,Щоб у вас завжди булоУ родині свято!Нехай вам писанки несутьСонечка краєчок,Нехай всміхаються бокиЗолотих яєчок!І ведуча: Вважається, якщо вистояти з крашанками чи писанками нічне й ранкове Богослужіння у перший день Великодня, тоді вони не зіпсуються багато років. І читець: Українська писанка – як дитяча пісенька, Як бабусина казка, як матусина ласка.Сяду собі скраєчку і розмалюю яєчко.Хрестик, зоря, віконце – і стало воно мов сонце.ІІ читець: Котилася писаночка,З гори на долину.Прикотилася простісенькоДо нас у гостину.А за нею йде Великдень, Несе балу Паску.Дзвонять в дзвониРозсипають радощі і ласку.Дівчинка: Гарна писанка у мене,Мабуть кращої немаМама тільки помагала,Малювала я сама.64

Змалювала дрібно квіти, Вісім хрестиків малихІ дрібнесеньку ялинкуЙ поясочок поміж них…Хоч не зразу змалювала,Зіпсувала п’ять яєць –Та як шосте закінчилаТато мовив: „Молодець!”Я ту писанку для себеДля зразочка залишу.А для тата і для мамиЯ ще кращу напишу!Хлопчик: Спекла мама на ВеликденьБіленькі паски.А я куплю фарб і напишуГарні писанки.Розмалюю на писанкахКвіти, ялинкиІ роздам їх на ВеликденьПоміж діточки.А братові маленькомуДам писанки дві,Щоб качав їх по зеленій,Розкішній траві.І ведуча: Велику радість приносять пофарбовані крашаночки як дітям так і дорослим. Вони обмінюються ними, вихваляються, граються. А найбільша розвага з поміж інших – це биття яєць.Читець (супроводить віршем дії групи дітей і дорослих):

65

Стали швидко у кільце,В кожного в руках яйце.Марті випало на славуРозпочати цю забаву,Дуже милу, престаруВеликодню гру.Ходить дівчина кільцемІ постукує яйцем...Що не стукне – трісь та трісь –Яйця тріскають чиїсь.Мартине ж – ціле, тверде.Марта радо далі йде.Стук – стук – стук...І раптом – хрусь!..Гру продовжує Петрусь.Стукнув всього разів триІ так само вийшов з гри.За Петром пішов Максим,Декілька дівчат за ним...В Олі писанка ціла,Оля всіх перемогла!І тепер, відомо всім, -Всі за стіл до Олі в дім!Їсти яйця, все, що є...Пригощає той, хто виграє!Всі учасники йдуть до столу з виставкою великодніх яєць.

66

Стрітення

І ведуча: Діти,сьогодні незвичайний день. На другий місяць зими випадає одне із найбільших і найшанованіших церковних свят - Стрітення, яке відзначають 15 лютого. А ще цей день був змаганням для Зими і Весни. Саме 15 лютого вони зустрічалися і починали змагатися. Якщо бабуся Зима переможе, то довго іще буде холодно, а якщо красуня Весна візьме гору, то поверне на тепло.

ІІ ведуча: Ця зустріч була пишна і радісна, водили хороводи, співали пісні які прославля-ли родючу землю і весняну працю, проганяли зиму, прославляли рідну природу, що прокидається від зимового сну. Стрітення відзначали наші бабусі і дідусі. Ще це свято називають Зимобором або Громниці. Назва цього свята походила від стародавнього звичаю освячення цього дня громничних свічок, яким приписувалась велика магічна сила.

І ведуча: Таку свічку запалювали відразу як повертались із церкви, «аби весняна повінь не пошкодила посівів. І щоб мороз дерев не побив». Запалювали її і літом, під час небезпечних гроз, як оберіг людей, тварин, споруд від блискавки.

67

ІІ ведуча: Святили на Стрітення, крім свічок, і воду. Ця вода вважалася цілющою Її набирали у нову невживану посудину і зберігали за образами протягом року. Допомагала вона від різних хвороб.

І ведуча:. Стрітенською водою батьки благословляли синів на військову службу, на війну; чумаків — у далеку дорогу, й будь-кого, хто вирушав у далекі й небезпечні мандри.

ІІ ведуча: У господарстві нею кропили худобу, коли вперше виганяли на пасовище, а пасічники — вулики і бджіл, щоб не заїли чужі комахи та не напав гнилець.

І ведуча: Про свято Стрітення існує безліч інших легенд.

Учень: Мені бабуся розповідала таку легенду. Вранці на околицю села приїхала Весна, а назустріч виходить стара бабуся Зима. Зима така непривітна, починає сперечатися з Весною. Довго сперечаються, кожна намагається виправдати себе і звинуватити іншу. Чим довше тривала їх суперечка, тим затяжнішою вона ставала. Наостанок вони вирішили помірятися силою. Весна злазила із свого коня і починався двобій. Вважалося, що переможець і буде правити далі.

68

Учениця: А мені бабуся іншу легенду розповідала. У рік народження Христа жив у Єрусалимі старець-праведник Симеон. Йому було відомо, що він не помре доти, поки не побачить Спасителя Світу. І саме 15 лютого Симеон зустрівся біля воріт храму з немовлям - Христом і виголосив свою промову: «Нині відпускаєш раба твого, владико, з миром».

2-а ведуча: Гарні знаєте легенди. А чи знаєте, що в народі є багато прикмет, які перевірені самими людьми в цей день.

Діти. Знаємо.

Якщо під вечір потепліло, то перемогла Весна, тому Зима йшла туди, де була Весна, а Весна — де була Зима.

Лютий лютує, весні дорогу готує.

Як на Стрітення мет дорогу перемітає, то корм відмітає.

Як капає зі стріх, так капатиме і з вуликів мед.

1-а ведуча: Діти, я бачу, що ви знаєте багато легенд, народних прикмет, приказок, прислів'їв. А чи хочете зустрітися із красною Весною? Щоб з нею зустрітися, треба веснянки заспівати.

69

Хоровод «Весняний»

Дівчинка (кличе Весну).

Скоріш, люба Весно,

До нас прибувай,

Щоб знову озвавсь

соловейками гай.

Щоб знов зеленіли

колгоспні лани,

Від сонечка сил набирались вони.

Щоб жовті кульбабки цвіли у садках,

А ми всі дівчатка були у вінках.

Зима: Бач, чого захотіли! Зараз я снігу намету, і морозу напущу, бо ще силу свою маю.

Учень:

Не мети, не мети,

Зимонько, снігами.

А приходь ти до нас70

З танцями й піснями.

Учениця:

Зимонько, Зимонько,

Снігом не труси

І морозу морозити не вели.

Бач — он зайчики сидять

І від холоду тремтять.

Зайчики: Хто нас пожаліє, лапки нам погріє?

Діти: Ми вас пожалієм, лапки вам погрієм, лиш навчіться так, як ми, у танку кружляти, бігати й стрибати.

Танок зайчиків

1-й зайчик: Спасибі вам, дітки, допомогли нам зігрітися, але так хочеться зустрітися з Весною. Адже підходить її пора. І ось-ось Зимонька пропаде, бо звірята вже вирушили шукати красуню Весну.

2-й зайчик: Ох, і надокучили мені морози та завії! Наголодувався ж я взимку. Кожушок геть зносився! Звірятка, друзі, я теж йду з вами шукати Весну.

71

(Назустріч біжить Лисичка)

Лисичка: А куди це ви мандруєте?

Вовчик: Лисичко, підеш з нами Весну зустрічати?

Лисичка: Ще в нашому лісі сніги лежать, але перший струмок мені сьогодні продзвенів, що Весна вже близько.

Білочка; То швидше ходімо їй назустріч!

(Назустріч йде Ведмедик)

Ведмедик: Добрий день, друзі! А куди це ви поспішаєте?

Білочка: Йдемо Весну зустрічати!

Ведмедик: Бачив! Вона ген за високими горами. Розсіває квіти, трави. Сюди вже повертає.

Вовчик: То давайте усі разом покличемо Весну.

ІІ ведуча: Дорогі звірята! Давайте ми з дітьми вам допоможемо Весну кликати.

(Діти кличуть Весну. Чути звуки свистульок).

72

Дівчинка: Ой, жайворонку, рання пташко, чого так рано з вирію вийшов?

Жайворонок:

Не сам я вийшов —

Да ж Бог мене вислав.

В праву рученьку

Ключика видав.

З правої рученьки

Літо відмикати,

З лівої рученьки

Зиму замикати.

Учень: Люди вірили, що пташки-жайворонки несуть на своїх крилах золоті ключі, якими замикають Зиму і відмикають Весну.

(Звучить весняна мелодія).

Хлопчик: Тихше, друзі, послухайте! Весна вже зовсім близько. Прислухайтесь — це ж струмок весняний співає, а от пролісок прокинувся від сну. Чуєте, як тане бурулька і

73

дзенькає, падаючи на землю? Учениця:

Весна іде, весна іде!

Весну вітайте, діти!

Вона пісні вам принесе,

Вінки, чудові квіти!

(До залу з букетом пролісків входить Весна)

Весна:

От і я прийшла до вас, малеча мила,

Ви ждали і діждалися мене.

Уже сніги давно всі розтопило

Моє ласкаве сонце весняне.

А сонечку поміг мій теплий вітер,

Він з Березнем прилинув навесні.

А ще пробуджую від сну

Я нашу землю чарівну

І принесла вам квіти.

74

Найперші проліски ясні,

А ще я вам принесла літо,

Щоб родило жито.

Старим бабкам — по лопаточці,

Молодицям — по дитяточці,

Чоловікам — по плужку,

Хлопчикам — по батіжку,

А дівчаточкам — по вінку.

Зима: Ой, ой! Яка ж ти в нас хороша!

Зараз я снігу натрушу, морозу напущу!

Треба мені всю силу зібрати,

Щоб з тобою до бою стати.

Учень:

Утікай, утікай,

Біла Зимонько!

Вже нема, вже нема

В тебе силоньки.75

Вже весна, йде весна —

Чарівниченька,

Потемніє, почорніє

Твоє личенько.

І ведуча: Зимонько! Веснонько! Не сваріться. Ви обидві хороші, добрі, даруєте радість людям. Але ти, Зимонько, втомилась і треба тобі відпочити, щоб дорогу Весні звільнити. Не сваріться, позмагайтесь. Змагання:

1. Перетягування канату.

2. Відгадування загадок.

3. Співання пісень.

(Першою співає Зима)

Весна:

Беріться за руки,

У коло ставайте,

Під сонечком ясним

Танцюйте, співайте.

Та так, щоб земля під ногами гуділа,76

А пісня до сонечка щоб долетіла.

Хоровод «Ой весна»

ІІ ведуча: Зимо, Весно, ви добре змагалися. А ігри ви знаєте?

Весна: Добре, пограєм, але ви, дітки, відгадайте загадку:

Він веселий стрибунець,

В нього сірий комірець.

Він не плаває — літає.

Він пшениченьку збирає.

Задавака — молодець.

Ви впізнали, діти,

Хто це?

Діти: Горобець.

Гра «Горобчики»

Весна: Щебетали горобці!

Горобці: Гей, ми хлопці-молодці!

Весна: Хоч тепла іще нема — 77

Горобці: Не лякає нас зима!

Весна: Як насипле снігу?

Горобці: Заб'ємось під стріху.

Весна: А як сонечко зійде?

Горобці: Наша пісня оживе: Цвірінь-цвірінь.

Цвірінькаючи, діти-горобці дражняться із Зимою. А Зима лякає їх словами «Заморожу, заморожу!» Доганяє дітей, діти ховаються за Весну.

Зима: Бачу, ви мене зовсім не боїтесь. Що ж, Весно, твоя взяла! Збираюсь я в путь!

Прощавайте, милі діти!

За зиму ви поздоровіли.

Пішли на користь і мороз, і сніг,

І щічки ваші як порожевіли,

Неначе маки розцвіли на них!

Прощай і ти, Весна-красна!

Я чую, як дзвенить струмок,

То зараз я залишу ваш куточок.78

Отож, хлопчики й дівчатка,

Прощаюсь з вами усіма.

Щасливі будьте! Через рік я знову

Свою вам казку зимову принесу.

Чекайте на мене.

Учениця:

Всі ми Зиму проводжали,

Красну Весну зустрічали.

Весно! Уквітчай наш край,

Дай нам добрий урожай.

Весна:

Я тепло вам дринесла

І сонечко додала,

Щоб міцніли усі діти

Й розцвітали, наче квіти.

А я піду далі лугами й лісами,

Встелю землю килимами,79

Заквітчаю різним зелом,

Щоб усім було весело.

Я теплом людей зігрію

І здоров'я вам навію.

З рідним словом, щоб зростали,

Щоб звичаї українські пам'ятали.

Хай вам щастить!

І ведуча: Дякуємо тобі, Весно, за добрі побажання. Але залишся з нами на прощання хоровод вести.

Хоровод.

Ой на Івана та й на Купала (Cценарій свята)

Звучить мелодія "Ой на Івана на Купала", на її тлі слова. Ведучий І:В давні часи у предків наших, Коли сонце Богом величали, Родилося прекрасне свято, Яке Купалом люди всі назвали. Ведучий ІІ: Тріщать усі сороки на вербі, Що Купала свято на селі, 80

Що зібралось люду, як квітів у полі, Хай вас обминає лихо і горе. Ведучий ІІІ:В час прекрасний, в час крилатий Просимо до нас на свято! На Івана, на Купала, Щоб вас доля відшукала!Ведучий IV: У нас уже звичаєм стало Вітати вас всіх на Івана Купала! Прийміть же, будь ласка, привітні слова: Довіку вам щастя, любові, добра!(Вбігають хлопці і дівчата)І хлопець:  Гей, людоньки, чи ми сюди потрапили? Чи тут продається сміх, веселі пісні, Купається сонце в воді і росі?Ведучий V:Ні, радість не продається, але коли у вас є мішок чи повна фура доброго настрою, то, будь ласка, до нас у гості.ІІ хлопець: Пане-господарю, панно-господиня! Гей, ворота відчиняйте! Купалочку привітайте!ІІІ хлопець: Прийшли, дівчата, ми вас привітатиЩастя і долі вам побажати!Дивіться, які ми завзяті, красиві!Ви будете з нами, дівчата, щасливі!

81

І хлопець: Пісні про кохання, про квітку чарівну співали бабусі наші ще в давнину. ІІ хлопець: Ждали вас, дівчата, на веселе свято!Віночки сплітайте, на воду пускайте,І нас в женихи вибирайте! (З’являється Чаклун).Чаклун: Я - Чаклун! Казковий ліс навкруг,Лиш вітер верби колихає.І постать дівчини над ставом маячить,Своєї долі дівчина шукає.Дівчина: Піду сьогодні ворожити, Щоб тебе, коханий, зустріти, Щоб тебе вічно любити, Як Землю, як воду, як Сонце! Чаклун: У сьогоднішній святковий день, В цю ніч чарівну сплети вінок, Хай буде він цілющим. Пусти його, нехай пливе аж в синє море, Може на радість, а може, на горе! ІІ дівчина: Ти скажи, Чаклун, нам щироБуде хто із нас щаслива! Чаклун: А ви віночки сплітайте, Свою долю самі шукайте!Сьогодні свято Купала в нас.82

Шукайте щастя, у добрий вам час! ІІІ дівчина: Гайда, дівки, по лісочку, Чи не знайдемо Мареноньку! Де вона забарилась? Може, з Іваном зустрілась? IV дівчина: На траву роса упалаВ нас, на вулиці Купала!Прикрашайте! Уквітчайте! Свято кохання зустрічайте! Хороводять і співають:Кругом Мареноньки ходили дівоньки,Стороною дощик іде, Стороною та й на мій барвіночок зелений.Сьогодні Івана, а завтра Купала, Рано вранці, сонце зійде... Рано вранці та й на мою руженьку червону.(Прикрашають Мареноньку)Дівчата:  Купало - Свято Сонця! Та й перший танок наш на його честь! Найдавніший танець на Землі - хоровод-сонячне коло.(Танцюють і співають Мареноньку, вбігають русалки) Русалка І:Нема села без криниці, А криниці без водиці! Без снігу сумна зима. А без Русалок Івана-Купала нема! Русалка ІІ: Зійшло Сонце! Заграло!

83

Ми прийшли до вас на Купала! Танцювати і співати, Долі і собі шукати! Русалка ІІІ: На Івана, на КупалаІ наші бабусі щастя шукали. Долі благали у Сонця й Води, Щоб горя не знати, не знати біди. Русалки: І: Смійтеся щиро нам, люди веселі!ІІ: Хай будуть багатими ваші оселі!ІІІ: Хай кожна родина щасливою стане!IV: Хай доля нікого із вас не обмане!V:  Щастя й здоров'я всім вам бажаю,        Хай пісня лине і музика грає! (Пісня "Два віночки я сплела". Танцюють Русалки. Хлопці і дівчата, сміються, обливають їх водою. Русалки кладуть до Мариноньки свої віночки).Русалка ІІ:Над водою рута - м'ята, Буду дуже я багата!Буду дуже я щаслива, Мені бабця ворожила На горосі і на просі, На свяченій вербі... (Русалки шепочуться, сміються) ІІ дівчина:  Заплету віночок, заплету шовковий, Заплету на щастя, на долю. Пущу вінок на бистру воду84

На щастя, на долю, на милого вроду. Поєднай, віночок, милого зі мною! ІІІ дівчина:   У чеканні долі підемо до води, дівчата, Щоб віночки пускати, долі чекати! Русалка І:Гей на Івана! Гей на Купала!Я разом з дівчатами віночки сплітала. Ти, коханий, повернися, На віночок подивися, А ти, доле, не скупися!(Виходить Водяний з свитою. Музичний фон)Водяний: Мені почулось аж на дні, Як ви царівні водяні, Забули про старого батька,Що вас одвічно опікав... За цей непослух мушу покарати, А ну, русалки,  всі мерщій у став! Русалка І: Невільницями ми ніколи не були, Купало це ж і наше свято!Русалка ІІІ: Де є веселощі, русалки там завжди. Ходім, подруженьки, у коло танцювати.Русалка ІІ:Водяник-батьку, грають там музики! Без музики, що ж то за свято!Всі:  Так весело і так завзято! (Пісня "Ой, піду я на майдан)Водяник:

85

Хлопці і дівчата! Танцюйте завзято! Хай збудуться всі ваші мрії.І щоб кожен знайшов у цю ніч Свою квітку добра і надії!Чаклун: Воцянику-батьку! Свята твоя водиця – Як найстарша Цариця. Полий нас від усякої напасті. Не дай добрим людям пропасти! Щоб була весна красна і літо тепле, І осінь щедра і багата! Побажай нам усім на це свято!Водяник:  Скажу вам, люди, вже не одну тисячу літ прожив я на світі та на Купало молодію відразу. На Купало - Сонечко я Купаю, а добрим людям здоров'я прибавляю. Отож, будьте всі здорові (обливає всіх подою). Води бережіть чистоту. Кожну рибку і кожний струмочок. Кохання вам вірного, долі щасливої. (З’являється Лісовик з Мавками)Лісовик: Я - господар Лісу - Лісовик! Господар кожної травинки, Пташинки, звіря і стежинки,Сьогодні у всіх свято І я, старий, вирішив до вас завітати. Бо на Купало, Сонце грає, Рослина кожна силою буяє, А в північ папороть цвіте. Щасливий буде той, хто квітку ту знайде. 86

Шукайте, хай вам щастить! Ніч – чаклунка - щаслива мить!Чаклун: Хай мир і спокій в душі вам прийдуть,Коли купальська ватра запалає. Водяник: Хай лине пісня над вами крилата,Палає вогнище любові і краси! Лісовик: В зелених шатах йде до вас Купальське Свято! І в ясну ніч дарує всім казкові сни... Вогневик, не барись! На свято Купала спіши, поспішай! Купало - вогонь, як Сонце палай! (З’являється Вогневик з факелом)Вогневик:  Від іскринки, під жаринки, З теплоти моїх долонь Піднімайся, розгортайся, Виростай, ясний вогонь! Я вогневі їсти дам, Хай він щедро світить вам! Гори, гори! На все село, Щоб всім весело було! Долю дай дівчатам милу, І свекруху не сварливу! Щоб були вони всі в парі! Хлопцям сили дай, вогонь, Від тепла моїх долонь!Чаклун:

87

Гори, гори, Вогне! Хай недоля стогне, Хай радіє щастя, Гори, вогне, ясно!ІІ дівчина: Не багато і не мало Загорілося Купало, Загорілося Купало, Щоб я з милим пострибала, Щоб ніякі чари-сили З милим нас не розлучили!Вогневик: 3 святом вас вітаю, гості дорогії! Щоб в житті ніколи лиха не зустріли! Хай вогонь, як сонце палає. Бо радість не продається, і щастя не купиш. В цю ніч їх зустрінеш, як сам добрим будеш!І хлопець: Гей! Підкиньмо хмизу! Хай вогонь палає, серце зігріває!(З’являються відьми, чортики і всяка нечисть)І дівчина: Ой, дивіться люди, що воно за диво? Ой, людоньки, та це ж нечиста сила!.. Вогневик: Хто сміє нас чортяками лякати, Чортам мене, Вогневика, Ніколи не здолати! Вогонь очистить всю нечисту силу! ІІІ дівчина: Почують чортяки, примчаться сюди, Накоять нам лиха, накоять біди... 88

Чаклун: Нехай лиш посміють, в цю ж мить їх присплю,Чортячих забав я не дуже люблю. Чорти: Тільки вашого Купало нам, чортам,  недоставало... Сіль на хвіст...Відьма: Ач, самі тут святкують, а мені До півночі під греблею сиди?.. Та ж сьогодні Купало - і моє свято. До третіх півнів я можу гуляти. Я вже сьогодні добре потрудилась: П'ять невісток з свекрухами посварила, Три сім'ї розбила, Три хати спалила, От яка в мене сила!Чортенята: Чи в дворі підметено? Чи в хатах прибрано? Бо ми будемо підмітати, по засіках вигрібати. На Купала данину збирати!ІІ хлопець:  Геть, нечиста сила, звідси. Сьогодні свято радості й добра! Заспіваймо відьмі пісню, Хай потішиться стара! Відьма з чортенятами: Буду. з вами веселитись,І ночами буду снитись. Грайте нам, музики, завзято,Бо Купало й наше свято (Обливає всіх водою, штовхає, танцює з чортами) І хлопець:  А що то ви  ховаєте за спину?

89

Відьма:   То наші люди! То наша сила! (Витягає з-за спини опудало п'яниці, ледаря, лиха). ІІ хлопець: Що будемо ми з лихом робити? Дівчата:  Палити! Палити! ІІІ хлопець: Що будемо з п'яницями робити?Дівчата:  Палити! Палити!ІІІ хлопець: Що з ледарями будемо робити? Дівчата:  Палити! Палити!Відьма:  Не спішіть палити... А покажіть-но, хлопці, на що ви здатні. Чи не переможуть вас мої чортята в силі, в розумі, у  веселій вдачі? ІІ хлопець: Нас не переможуть ні чорти, ні відьми, а ну всі до змагання з нечистою силою! (Гра „Перетягування канату”Дівчата співають:Ой на Івана та й на Купала, Там дівчинонька квіти збирала, Квіти збирала, у віночки сплітала, До річки несла, в воду пускала. (Беруть віночки і кидають їх у річку)І дівчина:Пливіть, віночки, і гойдайтеся на хвилях.Пливіть до рук ласкавих наших милих!Щоб ніякі чари-сили з судженим не розлучили!IV дівчина: Два віночки я сплела, і пустила їх на воду. А віночки ті пливли та й зійшлися коло броду.Як зустрілись серед хвиль, попливли вже разом далі, 90

Обнялися пелюстки, ніби лебеді у парі. Мабуть, збудуться думки, що я серцем загадала,Мабуть, жити мені з тим, кого щиро покохала.(Дівчата спостерігають, як пливуть віночки, а хлопці намагаються з берега спіймати вінок).ІІ дівчина: А ми давайте тим часом заспіваємо! ІІІ дівчина:Співаймо веселих, співаймо сумних, Хай лине над ставом веселий наш сміх! Мавки та Русалки:  І ми, як усі, веселімось завзято, Щоб було веселим Купальське це свято! (Виконуються пісні про кохання) Дівчата і хлопці спіймавши відьом: Ми тебе на свято, відьмочко, не ждали, Ти сама приперлась на Івана Купала. Так танцюй нам, відьмо, покажи  таланти.Грайте веселіше відьмі музиканти. Чортенята гарні і ви не сумуйте, З відьмою на святі весело танцюйте.Граєте їм, музики, веселий таночок. Бо нечисту силу ми кинемо в ставочок. (Відьми співають і танцюють)І відьма: Я ще відьма не стара,Жениха й мені шукать пора. Чортеня..., чортенятки мої милі, Відьмочка я ще рум'яна і красива.

91

ІІ відьма: Погулять я на святі дуже хтіла,Цілий рік чортенят своїх не мила.Покупаю, покупаю їх в ставочку, Всіх дівчаток і найменшого синочка.ІІІ відьма: Зілля я чарівного зварила,Щоб росла вся моя нечиста сила.Ворожити і співати вам на святіЗ чортенятами ми будем, як закляті.Лісовик: Спасибі вам, люди, за пісню, за свято. Час додому у ліс повертати, А на прощання я хочу сказати: Шануйте ліси, не ламайте гілок, Не губіть пташок, Кожну билинку, кожну рослинку,Кожну квіточку бережіть!Будьте щасливі і багаті,Хай оселиться мир і достаток у вашій хаті. Мавки: І: Ще не ранок, батьку, чого поспішати?Будемо ще пісень веселих співати.ІІ: Хай лунають аж до ранку співи,Ніч сьогодні у всіх особлива.

(Свято продовжується атракціонами, масовками, танцями).

92

Свято медуТаке свято можна підготувати в будь-якому навчальному закладі. Це дійство згуртує молодь і старше покоління, викличе в молодих душах гордість за наших пращурів.Поради організатору свята.Необхідно:

створити відеофільм; працювати із запрошеними

(пасічниками); відшукати та вивчити пісні про мед; приготувати за рецептами страви з меду; виготовити оформлення залу, сцени;

реквізит тощо; створити музичну партитуру й записати

музику на касету чи диск; провести репетиції, але найголовніше —

зацікавити учасників і гостей дійства.Розпочинались вечорниці, коли хлопці й дівчата обирали одне одного.І ведуча: На Трохима не проходить щастя мимо! Так, хлопці?Усі хлопці вийшли на сцену: Так!ІІ ведеча: То святкуємо?Усі: Святкуємо!У запису звучить мелодія української народної пісні «Добривечір,дівчино». Дівчата та хлопці розходяться парами. Один із ведучих одягає бриля, чіпляє вуса, сідає на лаві, що знаходиться на сцені.На тлі музики звучать вірші.

93

І ведучий: Пахне медом, пахне м’ятоюЛісовою, луговою.І горить медовий місяцьНаді мною і тобою.І ведуча. А скрипочка не грала,Якби не той смичок.Не було б і свята,Якби не той медок.ІІ ведучий: Хлопці, дівчата! От якби можна було запросити на наші вечорниці мудрого, вмілого, працьовитого пасічника!ІІІ ведучий: Щоб він нам про бджіл, пасіку, мед розповів.ІV ведуча: Та де ж його взяти?І ведучий: Як де? Подивіться у глядацький зал! Серед батьків наших є такі. Це... (називає прізвища, імена по батькові запрошених, запрошені пасічники встають, глядачі вітають їх оплесками).V ведуча: А я відкриваю таємницю!Усі: А ну ж яку?VІ ведуча: Серед вчителів теж є пасічники. Це...(називає прізвища, імена по батькові вчителів, глядачі вітають їх оплесками).VІ ведучий (переодягнений): А тепер слово Рудому Паньку!VІІ ведуча: Дядько, а Ви звідки?ІІ ведучий: Хто Ви?

94

Рудий Панько: Як звідки? Як хто? А невже Ви Гоголя не читали?Усі: Читали! І що? Вгадати не можемо! Хто Ви?Рудий Панько: Шановні глядачі! Хто може назвати твір М. Гоголя, в якому є персонаж Рудий Панько?Ведуча: Цьому персонажу належать такі слова: «…а меду, и забожусь, лучшего не сыщете на хуторах. Представьте себе, что как внесёшь сот — дух пойдёт по всей комнате, вообразить нельзя, какой: чистый, как слеза или хрусталь дорогой, что бывает в серьгах».До глядацької зали спускається один ведучий з мікрофоном. Відповідь — «Вечера на хуторе близ Диканьки». За правильну відповідь глядач отримує мед у шматочку сот.Дівчата оточують Рудого Панька, який сидить на лаві.Дівчата: Дядьку Паньку! Ви — пасічник! Мабуть, зморені?Рудий Панько: Зморений, мої дорогенькі! Бо між днем святого Зосима, що 30 квітня, і днем святого Саватія, що 10 жовтня, укладається весь пасічний сезон. А це, не дадуть збрехати мої побратими (показує в зал на пасічників), напружена праця. Але сьогодні радісно, бо урожай зібрано, вулики прибрано!Ведучий: Дядьку! Чи можна мед за смаком розпізнати?

95

Рудий Панько: Ще й як можна! За кольором і за смаком, і за ароматом відомі сорти меду.Ведучий: Давайте поцікавимося у наших глядачів, які сорти меду їм відомі?У глядацькій залі ведучий з мікрофоном. Можливі відповіді: акацієвий, барбарисовий, будяковий, васильковий, вересковий, гречаний, мед із буркуну, каштановий, кленовий, лавандовий, осотовий, липовий, люцерновий, малиновий, мелісовий, соняшниковий, рапсовий, тюльпановий, фацелієвий, шалфейний, еспарцетовий і т. ін.Той глядач, який назвав найбільшу кількість сортів меду, отримує мед ушматочку сот.Ведуча: Усім нам цікаво, з пасіки якого гостя-пасічника мед найсмачніший?Для конкурсу обирається журі з числа глядачів, які будуть куштувати мед із шести тарілей (кожна таріль має номер, під яким «закодовано» прізвище запрошеного гостя-пасічника), які знаходяться біля порталів сцени. Перемагає той пасічник, мед із пасіки якого набрав найбільше «голосів» куштувальників. Пасічника нагороджують. Нагородою може бути книга.1. Все о пчеловодстве: Практические советы пчеловодам. Составитель А. С. Забоенко. — Д.: ПКФ «БАО», 2000.2. Затолокін О. О. Бджолярство: Практичний порадник. Д.: Сталкер, 2003.

96

3. Особенности национального пчеловодства и медолечения. — М., 2000. 4. Поліщук В. П., Пилипенко В. П. Бджільництво: Довідник. — К., 2005. 5. Разведение и содержание пчел: 1000 советов / Составитель В. П. Забоенков. — Д.: ПКФ «БАО», 2002. 6. Секреты современного пчеловодства в вопросах и ответах: 300 полезных советов. — Д.: ПКФ «БАО», 2005. 7. Тихомирова Н. А. Настольная книга пчеловода. — Харьков: Фолио, 2002. Під час проведення конкурсу «У кого мед смачніший?» на сцені ведучі організують гру «Хто швидше?».Ведучий: Уявімо, що наші дві команди — це дві бджолині сім’ї. Із квіток (два дитячі відеречка води, оформлені, як квіти соняшника) бджоли (учасники гри) будуть ложками носити мед (воду) до діжок. Сім’я, яка швидше наповнить діжку — отримає перемогу та горщик меду.Рудий Панько: То правду кажуть люди: «Щоб бджіл водити, треба їх серцем любити!»Ведучий: Дядьку! А що ж воно виходить, що наші предки бджіл не любили?Ведуча: Чому ти так говориш?Ведучий: Чому? А ось чому!На екранах зображення старовинних довбанок, вуликів-колод.

97

Щоб добути смаковитий продукт — мед, доводилось жорстоко винищувати бджіл: довбанки заливали водою або ж труїли цих святих комах ядучою сіркою.Ведуча: Так добували мед практично на всій земній кулі, у народі таку методу називали «дерти» або «видирати» бджіл.Ведучий: Ти, мабуть, кажеш неправду!Ведуча: І я не вірю, щоб так було!Ведучий: У сиву давнину бджола була об’єктом трепетного поклоніння. Наприклад, на емблемі Стародавнього Єгипту зображена бджола. Деякі фараони отримували звання-титул — «Повелитель бджіл».На екранах Єгипет.За віруваннями єгиптян, душа, покидаючи тіло, часто перевтілювалась у бджолу.Ведуча: Але ж ми не в Єгипті?На екранах демонструються квітучі луки, цвіт гречки, бджоли за роботою, а потім дим, полум’я...Ведучий: Так, не в Єгипті! Ми на землі наших предків. Із праці Нестора Літописця дізнаємось, як широко було розвинуто бджільництво на Русі. Він указує, що мед, віск ішли не тільки на потреби населення, Але були головними продуктами торгівлі.Ведуча: Одинадцята ведуча. А пригадаємо Володимира Великого! Князь на кожне свято наказував безкоштовно частувати киян напоями, виготовленими з меду.98

Ведучий: Власні пасіки мали Б. Хмельницький, І. Мазепа, І. Сірко...Ведуча: Усе це дуже добре! І гордість проймає за наших предків, але ж при відборі меду по-варварськи винищувались бджоли!Рудий Панько: Варварство тривало до 1814 року.Ведучий: А що ж сталося цього року?Рудий Панько: Славетний українець Петро Іванович Прокопович першим у світовій практиці сконструював рамковий вулик. Це був модернізований дощатий вулик, де можна було застосовувати рухливі рамки.«Втулочний вулик» — так назвав майстер свій винахід.На екранах — портрет П. Прокоповича, давній перший рамковий вулик із пасіки славетного бджоляра.Ведуча: Невже це був наш? Українець?Рудий Панько: Так! Петро Іванович Прокопович народився 1775 року в сім’ї священника на Чернігівщині. Закінчивши Києво-Могилянську академію, відмовився працювати за фахом. Розгніваний батько «спровадив бурсака» до військової служби. Він перебував у війську під командуванням О. Суворова, брав участь у поході через Альпи (1797 р.). За сміливість, активність у бойових діях був нагороджений урядовою відзнакою. Але й військова служба не вабила юнака...

99

Ведучий: Дуже цікаво, дядьку Паньку! А що було далі? Дівчата, хлопці, нумо сюди, слухати оповіді Рудого Панька. Що далі?Усі ведучі згуртовуються навколо Рудого Панька.Рудий Панько: Далі? А далі Петро Іванович офіційно виступив із протестом проти невиправданих походів імперських вояків на чужі землі й одразу вийшов у відставку.Ведуча: А як же батько Петра Івановича? Що він?Рудий Панько: Батько? Батько розгнівався на сина й відмовив йому в будь-якій спадщині.Ведучий: А Петро Іванович що?Рудий Панько: Петро Іванович взявся за справу, яка вельми його цікавила.Ведуча: А що це за справа?Рудий Панько: «Пізнати найкраще мистецтво пасічництва» — ось ця справа. Їй він присвятив усе своє життя. Коли гості приїздили до Прокоповича, то називали його чаклуном, бо пасіка його налічувала близько десяти тисяч вуликів.Усі: Скільки, скільки?Рудий Панько: Близько десяти тисяч вуликів!Ведучий: Дядьку Паньку! Так оце Петро Іванович сам працював, усе досліджував і нікому нічичирк?Рудий Панько: Ні, мої дорогенькі! Усе було складніше. Спочатку

100

Прокоповича охрестили «малоросійським шарлатаном».Усі: За що?Рудий Панько: Про свій винахід «втулкового вулика» пасічник написав статтю в «Земледельческий журнал», а до Московського товариства сільського господарства надіслав втулковий вулик із бджолами. Але це принесло майстрові лише прикрості. Почали з’являтися критичні публікації стосовно винаходу нового вулика. Деякі автори стверджували, що рухливі рамки винайшов 1845 року Ян Дзержон з Німеччини.Ведуча: Як так? Я знаю, що Ян Дзержон не має ніякого права натаку честь, бо йому було три роки, коли Петро Іванович Прокоповичвинайшов свій вулик.Рудий Панько: Так, усе так. Лише американський пасічник Амос Івес Раут справедливо відзначив, що Прокопович був пасічником з надзвичайним обдаруванням, бо застосовував способи, прийоми, які далеко випереджали його час.1827 року Петро Іванович заснував єдиний у світовій практиці профільний заклад — Школу пасічників.На лівому екрані демонструється рукопис П. Прокоповича, портрет, на правому екрані — уривок зі статті В. Скуратівського

101

«Геніальність Петра Прокоповича». Зачитується «рухливий» текст з екрану.Ведучий (читає текст):«Слава Школи пасічників П. Прокоповича розійшлась далеко за межі російської імперії. Тут набували практичних знань башкири, грузини, поляки. Були учні з Балкан і навіть угорці, німці та італійці.Відповідно до національного складу учнів викладання предметів велось багатьма мовами, оскільки Петро Іванович володів шістьма. До речі буде сказано, що це був перший навчальний заклад, де школярі навчались рідною мовою.Окрім фахових занять організатор Школи навчав «арабських цифр — лічбу, міру та вагу, класти на рахівницях, множення й ділення та, за змогою, читати й писати», оскільки за царизму переважна частина дітей булла безграмотною. Московське товариство сільського господарства нагородило Петра Івановича золотою та срібною медалями, діамантовим перснем. Крім того, його обрали дійсним членом товариства та член-кореспондентом вченого комітету. Йому було вручено орден Святого Володимира ІV ступеня.»Рудий Панько (знімаючи бриля): Зніму шапку і низько вклонюся перед геніальністю і талантом.

102

Ведучий: Шановні друзі! Вшануймо пам’ять неординарної особистості, нашого геніального бджоляра Петра Івановича Прокоповича.Усі ведучі повертаються до екрана, на якому зображений портрет П. Прокоповича; глядачі підводяться та хвилиною мовчання вшановують пам’ять бджоляра. Минула хвилина. На правому екрані зображення «оживає»: летить бджола, квітує степ, вітер колише трави, густий мед ллється в таріль…Звучить у записі «Мелодія» П. Чайковського.Ведуча: Шановні наші гості! Бджолярі! Чи дозволите звернутись до вас із запитаннями?Ведуча та видучий виходять до глядацького залу й звертаються до пасічників із запитаннями:1. Скільки років займаєтесь цією благородною справою?2. Ви продовжуєте традицію свого батька чи самі зацікавилися бджільництвом?3. Чи велика ваша пасіка?4. Хто допомагає в роботі із бджолами?5. Чи дотримуєтесь народних прикмет? Яких?

Ранній виліт бджіл — ознака, що наступить рання весна.

Якщо у квітні кропивниця сідає на вулика — буде медовий рік.

У квітні ранковий туман віщує ясну погоду.

103

Верба зацвіла, коли стояла ясна і тепла погода, — літо буде тепле й щедре на мед.

Якщо бджоли старанно позаліплювали вічка воском чи прополісом — зима буде суворою, а коли злегка, то теплою.

Ведучий: А зараз свої запитання поставлять глядачам пасічники. Хто правильно відповість, отримає дарунок. (Дарунки — баночки з медом та пилком.) Але перед цим ось такий калейдоскоп цікавинок:

для виготовлення однієї ложки меду 200 бджіл повинні збирати нектар протягом дня;

бджола для наповнення медом дзьобика, який уміщує

40 мг нектару, повинна відвідати за один виліт не менше 200 квіток;

вага однієї бджоли близько 100 мг; бджола напрочуд сильна, бо може

підняти в повітря предмет у два рази більший за її власну вагу;

при польоті без меду бджола розвиває швидкість до 65

км/год.; навантажена медом і пилком, вона

зменшує швидкість до 18–30 км/год.; може здатись неймовірним, але наукові

дослідження свідчать про те, що сила зору бджоли

більша за 104

орлину. Гострота зору цієї комахи у 150 раз більша, ніж у людини;

бджола у вулику виконує «круговий танець», якщо вона знайшла джерело корму на невеликій відстані від пасіки. «Кривий танець» бджоли — це сигнал про те, що медозбір далеко від пасіки;

для отримання 1 кг меду бджоли повинні зробити 4500 вилетів і взятии нектар із 6–10 млн квіток;

сильна сім’я може зібрати за день 5–10 кг меду; якщо ужалене місце натерти петрушкою

чи цибулею, біль швидко стихне і набряк спаде.

Ведучий: Увага! Запитання пасічників до глядачів:1. Скільки має споживати меду людина щорічно? (14 кг.).2. Апітерапія — це що? (Лікування натуральними продуктами бджільництва).3. Які продукти бджільництва ви знаєте? (Мед, перга, маточне молочко, прополіс, віск, бджолина отрута, мертві бджоли).4. Які страви можна приготувати, використовуючи мед? (Печиво, варення, мармелад, пироги, торти, джем, коктейль, бабка, квас і т. ін.).5. Наспівайте пісні, в яких згадуються мед, бджоли.

105

Добре, коли пісню підхоплять ведучі, а за ними співатимуть глядачі.Пісні, які можна співати разом:1. А в сього пана скам’я заслана...Да на сій скам’ї три кубки стоять:А в першому кубці — медок сладок,А в другім кубці — крепке вино,А в третім кубці — зеленеє вино. (Щедрівка)2. А пчелочка златая,Что же ты жужжишь? 2 р.Жаль, жаль, жалко мне.Что же ты жужжишь? 2 р. (Пісня донських козаків.)3. Ой люлі, люліНалетіли гулі, а-а-а! А-а-а!Із чужої сторониДо нашої дитини, а-а-а! А-а-а!Стали думать і гадать, Чим дитину годувать, а-а-а! А-а-а!Чи кашкою, молочком, Чи бубликом із медком, а-а-а! А-а-а!(Колискова)4. Твої вуста медовії —Мого життя неспокої ...(Естрадна пісня)5. Пане господарю, великий владарю, Великий владарю,Дайте нам з полиці із медом паляниці,Із медом паляниці.(Щедрівка)106

6. Ой, впилася на меду, що й додому не дійду;Сини ж мої, соколи, додомоньку привели.(Українська народна пісня)7. Гей, нуте, хлопці, славні молодці,Чом ви смутні, невеселі?Хіба в шинкарки мало горілки,Пива і меду не стало? 2 р.(Українська пісня)На сцені всі учасники дійства.Ведучий: Гарно сьогодні ми відсвяткували своє солодке красивее свято!Ведуча: Любі друзі! Нехай вам життя із роси, із води буде!Ведучий: Між солодкими медами, між пахучими квітками!Рудий Панько: Дай Боже пасічникам успішної роботи. Нехай їх труд шанують і поважають!Ведучий: Громадо! Просимо до столу!Ведуча: Частуйтесь печивом, медами...Ведучий:. Солодким квасом і пирогами!Усі глядачі підходять до накритих столів. На столах мед, медовий квас, медові напої, пироги, печиво, джем і т. ін. Ведучі свята дарують усім шматочки меду в сотах. У запису звучить пісня А. Матвійчука «Друзі мої».

Сію, сію, посіваю... (народні звичаї та обряди)

107

Ведучий: Шановні господарі, вмощуйтеся зручненько, сидіть тихонько, щоб добре почули наших щедрувальників.І сипляться, сипляться золотиста пшениця. Разом із золотистим зерном сипляться побажання: добрі, щирів, веселі, бо йдуть від чистого дитячого серця новорічні віншування:Сійся, родися, жито й пшениця,Всяка пашниця,Щоб не родився кукіль,Не болів у вас мозоль,Щоб не боліли ніколи,Від Миколи до Миколи,Щоб була мука смачна і видно в сирині дні,Що водилися у хаті і безчубі, і чубаті,Хай у вас виростають бики і корови,Цибулі як дулі, часник, як бик,Буряк, я ходак...Бажаємо, господарю, добробуту і втіхи,Ну а грошей - аж три міхи!З Новим роком!З Новим роком! З добрим роком,Що ступив широким кроком на поріг у вашу хатуІ веселу, і багату, дружню, щиру і щасливу,У сім’ю трудолюбиву.Хай вам родить і пшениця, горох, і сочевиця,Кукурудза і овес, щоб ряснів ваш рід увесь.Хай вам буде щастя, доля,Урожай дорідний в полі.

108

Рік новий йде новим кроком, Всі вітаєм з Новим Роком!Здоров’я міцного, щастя багато, Чистої води з криниці, В полі ярої пшениці,Хліба – солі на столі і погоди на душі!Сію, вію, посіваю. На щастя, на здоров’я,На Новий рік, на нове літо!Роди, Земле, жито, роди пшеницю, всяку пашницю,Щоб на полі густо, в стодолі не пусто,На городі і в оборі, щоби в хаті і в коморі –Калачі і сало, щоб добро сідало. А здоров’я – всій родині, кращу долю – Україні!Я маленький сівачок, дайте грошей в кулачок,Не давайте копійки, бо драненькі кишеньки.Будьте, дядечку, гонорові, дайте гроші паперові.Новий рік нам появився на місці старого.Нехай він нам принесе добра, щастя, всього.А старий рік хай ніколи назад не вертає,А новий рік нехай вам принесе здоров’я, сили,Щоб ви, вуйку, і ви, тітко, ще 100 літ прожили.Сію жито і пшеницю, щоб дав Бог густі пашницю,Хочу вам на Новий рік, щоб щасливим був ваш вік,Щоби вам з роси й води пішли статки й гарбузи,

109

Щоб вас Бог в опіці мав, кожну напасть відвертав.Будьте щасні ви і діти, будьте гожі, мов ті квіти.Сію, сію, посіваю, з Новим роком поздоровляю!Дай вам, Боже, щастя, здоров’я, у хату зілля, в а доли весілля.Сію на Вас жито, щоб було добре жити!Ще й пшеницю яру, щоб завжди у парі,Сиплю на вас просо, щоб було краще, ніж досі.Сиплю на вас овес, щоб вами гордився рід увесь,Щоби велись воли і корови, овець повен хлівець,Молока повний кринець, цибуля, як дуля, Петрушка, як кушка, морквиця, як кобиця,А льон по коліна. З новим роком!Різдво - це православне свято, звичайно, найурочистіше. Йому передують 6 тижнів Пилипівського посту. У цей період люди пряли, ткали, та готувалися до Різдва. 6 січня на святий вечір варили кутю, готували різні пісні страви на вечерю, а скоромні – на всі свята, тобто на 3 дні Різдва, адже готувати їжу у святкові дні не можна. Надвечір господар заносив у хату оберемок пшеничної соломи і встеляв нею підлогу в каплі. Потім під божницею ставили великий сніп жита – “дідух”.

110

У чотирьох кутках стола клали по зубку часнику, щоб оберігав від усього злого.На стіл господиня ставила 12 пісних страв. Вечеряти сідали усією сім’ю, коли сходила перша зірка. За повір’ям, вона сповіщала про народження Ісуса. Першою їли кутю. Повечерявши, господиня відправляла дітей до бабок-повитух та хресних батьків. Ранком першого дня Різдва дідух спалювали, а частину його залишали, щоб підв’язати плодові дерева на добрий врожай. Удень ходили в гості до родичів. Жінкам у Різдво ходити до чужих було не можна. Увечері 7 січня збиралися колядники і йшли по селу колядувати. На коляду їх ще ранком благословляв священик. Колядники брали із собою зірку, дзвони і торбу на гостинці, скриньку на гроші. Гостинці призначалися самим колядникам, а гроші - церкві.Наступного дня йшли колядувати тільки по тих хатах, де мешкають дівчата. Для дівчат співали окремі колядки. Всі три дні Різдва у церкві йшла відправа, а після неї люди святкували та вітали одне одного.

КолядаКоляда, то дух земліЗ пісня прадідів пречиста,Що хлібом пахне на столі,Горить у вишивках врочисто.Надія, віра та любовМіж дітьми й добрими батьками,

111

Щоб рід був красен і здоровІ славився господарями.Щоб оминала рід біда,Й поля, сади і ріки.Іди до хати, коляда,Щоб нас утвердити навіки.

Колядки, віншуванняІ колядка

Сійся, родися, жито, пшениця,Всяка пашниця – щоби родило в землі,Щоби хліб був на століА на полі, і в стодолі, щоб добра було доволі.Щоб не знали вже розлуки ваші діти, ваші внуки,Дай же, Боже, в добрий час, щоб добро гостило в вас.Сію жито і пшеницю, най зародить вам пашниця,З Новим роком йду до хати, що вам маю побажати?Зичу сили й гаразду, щоб прогнали всю біду,Зичу урожаю в полі, статку в хаті і в стодолі,Не журби, але забави, не упадку, але слави,Зичу щиро в цій годині, цій українській родині.Сію жито і пшеницю, щоб дав Бог густу пашницю,Зичу вам на Новий рік, щоб щасливим був вам вік.Христос рождається!

ІІ колядкаСійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця112

На цей Новий рік, щоб ся вродило ліпше, як торік.Дай вам Боже в щасті, в здоров’ї дочекати від Різдва Від нового року до Богоявлення, Від Богоявлення нового року до Воскресіння,Від цього року до ста літ, з року на рік, докиГосподь назначив вік! Слава Ісусу Христу!Христос Рождається! На щастя! На здоров’я і на той Новий рік, коли Були б здорові, щасливі і веселі –Як в небі ангели: і ви, бабуню, і ви, дідуню,І ви, тітко, і ви, дядьку, і вся ваша родина!

ІІІ колядкаСію, сію дай вам, Боже, щоби життя було гожеВід Рождества до Хрещення, від Хрещення до Стрітення,Від Стрітення до Богоявлненя, від Богоявлення До Воскресіння, від Воскресіння – до ста літ,Доки Господь призначить вік!Христос ся рождає!Сієм, сієм, посіваєм у році новому,Мир, злагода, і щасті, для вашого дому!Обіцяв рік сто кіп пшениці вродити,Хай же щастить вам в щасті й здоров’ї прожити!На щастя, на здоров’я, на Новий рік!Щоб вам вродило краще, ніж торік:Коноплі під стелю, а льон по коліна,

113

Щоб вам, господарі, голова не боліла:Христос рождається!За Різдвом наступав друге свято – Новий рік. А ще воно зветься святом святого Василя. Василь приходив не сам, а з дівчинкою Маланкою. Всі рядилися в чудернацький одяг. Було дуже весело, навіть трішечки страшно, бо раптом, мов з-під землі, з’являлися волохаті ведмеді, бородаті цапи, рогаті чортики, князі з булатними мечами, старезна відьма і навіть Котигорошко з велетенською булавою. Але не треба боятися, бо це наші колядники, перевдягнені в казкових героїв.

Щедрівка про козуСвятий Василь вважається покровителем землеробства. Саме тому необхідно в цей день засіяти оселі збіжжям. Здебільшого доручали цю справу дітям. У тих селах, де була церква, засівали після ранкової відправи, а де не було – вдосвіта. Традиційно засівали тільки хлопчики, дівчатка лише щедрували. Рано-вранці батьки будили свої синів. Зодягались, дітлахи брали спеціально виплетену рукавицю, наповнювали її житом чи пшеницею, ставши перед образами засівали власну хату. – На щастя, на здоров’я! Роди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю. Будьте здорові, з Василем!Батьки ощедровували хлопців грішми, і тоді вони починають чи з крайньої хати села. Оббігали всі сусідські оселі. Кожен намагався 114

щонайпершим засіяти й отримати найкращий подарунок. Тим, хто спізнювався, давали, лише млинці та пироги. Крім індивідуальних, були й гуртові посівальники. Вони обирали старшого. Головного посівальника садовили на лаву, приказуючи:- «Сядь же у нас на посидь, щоб усе добре садилось: кури, гуси, качки та рої»! Саме тому центральною фігурою посівальницького гурту був парубок, перевдягнений у Козу. Опівночі селяни виходили на подвір’я слухати, як новий рік проганяє старого. Вважалося, що найуважніші можуть почути лайку між ними: старий рік хоче забрати з собою все, а новий рік намагається віддати тільки ”лихе”. Післухавши, господар повертався у хату і в’язав із соломи та сіна 3 в’язанки. Одну ніс до клуні, інші - на подвір’я та в садок. Підпаливши їх, дим спрямовували так, щоб він обкурював фруктові дерева, аби добре, аби добре родили в новому році і не побив їх мороз.Вранці наступного дня колядники, знявши свою чудернацьку одежу, знову бігли від хати до хати. Вони сіяли зерна по хатах, примовляючи: Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця,Коноплі постелю, льон по коліна,Щоб у хрещених голівка не боліла.Оскільки і зерна, і слова були чарівними, кімната відразу ставала широким полем, на якому сходила зелена пшениця, починали

115

співати пташки, розцвітали волошки і польові маки. На велиці гула хуртовина, та усі тут раділи, бо маленькі колядники проносили до кожної хати жменьку веселої весни.Щедрик, щедрик...Третє свято було найщедрішим, бо колядники цілий день щедрували. Мені вони заспівали оцю щедрівку: «Ой сивая та і зозуленька”А наступного дня зранку люди йшли до річки або ставка. Там вирізали великого хреста з льоду. Приходив священник і освячував воду. Люди набирали води в глечики і берегли цілий рік, бо це була жива вода, яка приносила здоров’я і красу. Свято називалося Водохреща або Йордан. Священик ходив по селу і скроплював святою водичкою кожну оселю, щоб до людей у двір приходило тільки щастя, щоб обминали їх нечисті сили зла.І знову колядники заходили до кожної хати. Вони нікого не забували: ні старої самотньої бабусі, що жила на краю села, а ні хворої дівчини, що мешкала у великому місті на найвищому поверсі. Колядники приносили самотній бабусі радість, а дівчинці – здоров’я.“Добрий вечір”Любі діти, навчіться цих чарівних колядок та щедрівок. Тоді ви станете колядниками, які приносять людям добру вістку, щастя і радість.

Христос рождається!Славімо його!

116