МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кваліфікаційна наукова

праця на правах рукопису

Кривенко Людмила Станіславівна

УДК 616.311.2-002-053.2-07-084:616.5-002:616.248:616.211-002

ГІНГІВІТ У ДІТЕЙ З АТОПІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

(КЛІНІКА, ДІАГНОСТИКА, ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ)

14.01.22 Стоматологія

Подається на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,

результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело

___________________________ Л. С. Кривенко

Науковий консультант: Назарян Розана Степанівна, д.мед.н., професор

Харків 2018

2

АНОТАЦІЯ

Кривенко Л.С. Гінгівіт у дітей з атопічними захворюваннями (клініка,

діагностика, профілактика та лікування). Кваліфікаційна наукова праця на

правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за

спеціальністю 14.01.22 – стоматологія. – Харківський національний медичний

університет МОЗ України, Харків, 2018.

Метою роботи була розробка концептуально нової програми лікування та

профілактики гінгівіту у дітей на тлі атопічних захворювань шляхом

комплексного аналізу стоматологічного статусу, виявлення прогностичних

біомаркерів ініціації гінгівіту та диференційованої корекції імунометаболічних

ланок його патогенезу. Для вирішення поставленої мети були використані

клінічні, експериментальні, біохімічні, клініко-лабораторні, генетичні,

цитоморфологічні, імуногістохімічні, клініко-статистичні методи дослідження.

Наукова новизна проведеного дослідження полягає у вирішенні проблеми

прогнозу, ранньої діагностики, профілактики та лікування гінгівіту у дітей на

тлі атопічних захворювань, що досягнуто за рахунок комплексного

дослідження клінічного, імунологічіного та антиоксидантного статусу даного

контингенту та регресійного аналізу отриманих даних.

Вивчені показники клінічного стоматологічного статусу у дітей з

гінгівітом та провідні етіологічні чинники розвитку гінгівіту у дітей на тлі

атопічних захворювань. Встановлено, що у дітей з атопічними захворюваннями

ступінь запалення тканин пародонту за індексом SBI та РМА достовірно вищий

(SBI дорівнював 2.11 ± 0.22 бали та РМА дорівнював 21.14 ± 1.86 %), ніж у

дітей без атопічних захворювань, де SBI знаходився на рівні 0.48 ± 0.21 бали,

РМА - на рівні 6.03 ± 2.56 %. Спостерігали зміни у властивостях ротової

рідини, які полягали в підвищенні кислотності до рівня 4.94 ± 0.49 та

збільшенні рівня муцину до 5.76 ± 0.82 г/л в середньому серед груп дітей з

атопією. Встановлено, що у групі пацієнтів з атопічними захворюваннями при

3

мінімальних значеннях показників, які характеризують запалення у тканинах

пародонту, вже спостерігається імунометаболічний дисбаланс, що дає змогу

визначити стадію передхвороби у даного контингенту дітей. Встановлено, що,

незалежно від рівня запалення, спостерігається зниження рівня імуноглобулінів

класу А, G, М та зниження активності СОД, зростання концентрації МДА,

зниження вмісту каталази та глутатіону. Провідними чинниками хронічного

гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями є наявність імунометаболічного

дисбалансу.

Вперше експериментально доведено, що при атопічних процесах у

ротовій порожнині дослідних тварин морфологічна картина характеризується

запальними, дистрофічними, дисциркуляторними змінами, що супроводжується

порушенням синтази оксиду азоту. Останнє характеризується зниженням

синтезу ендотеліальної фракції синтази оксиду азоту, підвищенням активності

індуцибельної синтази оксиду азоту більш ніж у два рази, зростанням

активності ендотеліальної синтази оксиду азоту в позасудинному просторі.

Проведення цитофотометрії вказує на показники накопичення ендотеліальної

NO-синтази в стінці судин на рівні 0,79±0,11 ум.од., у периваскулярному

просторі 0,27±0,04 ум.од. у групі тварин з модульованою атопією. У власній

пластинці слизової оболонки переважна більшість клітинних елементів була

імунопозитивною до CD23, при цьому щільність клітин з ядерним фарбуванням

CD23 виявилася в 7,7 раз вище в групі тварин з атопією, ніж у інтактних

тварин. Застосування запропонованої методики лікування у експерименті

дозволила поліпшити стан мікроциркуляторного русла слизової оболонки, що

проявляється у відновленні констрікторно-ділататорних механізмів судинного

тонусу.

Вперше встановлено найбільш інформативні неінвазивні скринінгові та

прогностичні біомаркери ротової рідини, отримані за допомогою методу

регресійного аналізу даних комплексного клінічного стоматологічного

обстеження хворих та імунометаболічного дослідження ротової рідини. Вперше

побудовано прогностичну модель запальних захворювань пародонту на основі

4

виділених у процесі дослідження найбільш інформативних біомаркерів

запалення. Побудовано рівняння лінійної регресії, за допомогою якого можливе

цифрове визначення прогностичних значень запалення тканин пародонту при

здійсненні профілактичних та лікувальних заходів. Визначено коефіцієнти

рівняння лінійної регресії залежності ступеня запалення тканин пародонту за

рівнем РМА від рівню імуноглобуліну А, які дорівнюють мінус 1,63 та 10,85

відповідно; за рівнем індексу кровоточивості залежність від рівню

секреторного імуноглобуліну А - мінус 88,7 та 50,6; від рівню імуноглобуліну G

- мінус 0,32 та 0,98. Визначено коефіцієнти рівняння лінійної регресії, яке

характеризує залежність глутатіону як найбільш інформативного біомаркера,

який характеризує ступінь запалення ясен, мінус 2.49 та 40.97.

Вперше визначено, що найбільш інформативним біомаркером, який

характеризує антиоксидантний статус та дає змогу прогнозувати ступінь

запалення тканин пародонту, є рівень глутатіону в ротовій рідині, коефіцієнт

детермінації складає 91%. Встановлено, що коефіцієнт детермінації залежності

рівня запалення тканин пародонту (за індексом SBI) від рівня секреторного

імуноглобуліну А дорівнює 86 %, від рівня імуноглобуліну G – 82 %.

Встановлено, що коефіцієнт детермінації залежності рівня запалення тканин

пародонту (за індексом РМА) від рівня імуноглобуліну А дорівнює 76 %. Дані

біомаркери можуть бути використані для прогнозу запальних захворювань

пародонту в пародонтологічно здорових дітей.

Спостерігали тенденцію до різного формування імунної відповіді (за

імуноглобулінами А, G, M) у пацієнтів з атопічними захворюваннями та

різними генотипами за rs1801270 поліморфізмом, зокрема гомозиготи АА

тяжіють до більш агресивного протікання гінгівіту. Вперше виявлено у дітей з

атопічними захворюваннями генетичні предиктори розвитку стоматологічних

захворювань, а саме для представників даної групи характерними були «довгі»

алелі з 7-ма, 8-ма або 9-ма повторами в інтроні 36 гена MUC5B (поширені в 79

% випадків), водночас, як серед представників контрольної групи ці алелі

спостерігали значно рідше (42%). Дані алелі запропоновані як маркери групи

5

ризику щодо гінгівіту на тлі атопічних захворювань або як додатковий

діагностичний тест для цієї групи захворювань.

Вперше розроблено та обґрунтовано індивідуалізовану програму

лікувально-профілактичних заходів на основі патогенетичної корекції

імунологічного статусу та корекції антиоксидантного дисбалансу у дітей на тлі

атопічних захворювань. Концептуально нова програма лікування та

профілактики гінгівіту включала прийом імуномодулюючих препаратів при

зниженні рівнів імуноглобулінів, таких як sIgA, який дорівнював 78.06 ± 9.32

мг/л, 75.41 ± 9.04 у другій групі; IgG - 1.72 ± 0.49 г/л у першій групі, 1.56 ± 0.49

г/л у другій групі, та вітамінно-антиоксидантних комплексів за наявності

антиоксидантного дисбалансу, а саме зниження рівня відновленого глутатіону

(2.31 ± 0.44 ммоль/л у першій групі, 2.69 ± 0.56 ммоль/л у другій групі),

супероксиддисмутази (3.30 ± 0.41 у.о./л у першій групі, 3.27 ± 0.40 у.о./л. у

другій групі пацієнтів), підвищення рівня малонового диальдегіду (6.87 ± 0.91

мкмоль/л у першій групі, 5.96 ± 0.79 мкмоль/л у другій групі). Корекція схеми

індивідуальної гігієни полягала у використанні зволожувального гелю для ясен

та ополіскувача при ксеростомії, астматичних нападах та застосуванні

інгаляційних медикаментозних засобів.

Вперше впроваджено використання концептуально нової програми

лікування та профілактики гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями з

урахуванням виявлених змін клінічного, імунологічного та антиоксидантного

статусу. Оцінювання клінічної ефективності у динаміці показало нормалізацію

стоматологічного статусу, при оцінюванні через дванадцять місяців РМА

дорінював 3,59 ± 2,31 % у першій групі, 1,94 ± 1,61 % у другій групі; SBI - 0,17

± 0,14 бали у першій групі, 0,13 ± 0,13 бали в другій групі; OHI-S - 0.57±0.18

бали у першій групі, 0.63±0.20 бали в другій групі; рівню муцину - 2.48 ± 0.55

г/л у першій групі, 2.37 ± 0.53 г/л в другій групі. Зазначені показники

достовірно відрізнялися від показників контрольної групи пацієнтів, що

підтверджує ефективність концептуально нової програми лікування та

профілактики запальних захворювань пародонту.

6

Практично значимим є визначення найбільш інформативних

неінвазивних біомаркерів у ротовій рідині, які є предикторами запалення

тканин пародонту та визначаються під час профілактичних оглядів та на

доклінічній стадії розвитку хвороби. До таких біомаркерів належать рівні

секреторного імуноглобуліну А та імуноглобуліну G, а також рівень глутатіону

у ротовій рідині. Практичне значення полягає в розробці та впровадженні

концептуально нової програми лікування та профілактики запальних

захворювань пародонту, яка ґрунтується на ранній ідентифікації біомаркерів

запалення та направленій корекції імунометаболічних розладів.

Ключові слова: гінгівіт, атопічні захворювання, імунний статус,

антиоксидантний баланс, регресійний аналіз.

ANNOTATION

Kryvenko L.S. Gingivitis in children with atopic diseases (clinic, diagnosis,

prevention and treatment). Qualification scientific work on the rights of manuscripts.

Dissertation for the scientific degree of Doctor of Medical Sciences in specialty

14.01.22 - Dentistry. - Kharkiv National Medical University, Ministry of Health of

Ukraine, Kharkiv, 2018.

The purpose of the work was to develop a conceptually new program of

treatment and prevention of chronic gingivitis in children with atopic diseases by

means of a complex analysis of the dental status, the identification of prognostic

biomarkers for the initiation of inflammatory diseases of the periodontal disease and

differential correction of the immune metabolic units of the pathogenesis of

inflammatory diseases of the periodontal disease. Clinical, experimental,

biochemical, clinical-laboratory, genetic, cytomorphological, immunohistochemical,

clinical-statistical methods of investigation were used to achieve the purpose.

Scientific novelty of the conducted research is in solution of the problem of

prognosis, early diagnosis, prevention and treatment of gingivitis in children with

atopic diseases, which was achieved through a comprehensive study of clinical,

7

immunological and antioxidant status of this contingent and regression analysis of the

data.

The indexes of clinical dentistry status in children with gingivitis and the

leading etiological factors of development of gingivitis in children with atopic

diseases are studied. It was found that in children with atopic diseases, the degree of

inflammation of periodontal tissues according to the SBI and PMA index was

significantly higher (SBI was 2.11 ± 0.22 and the PMA was 21.14 ± 1.86%) than in

children without atopic diseases, where the SBI was 0.48 ± 0.21 points, PMA - at the

level of 6.03 ± 2.56%. There were changes in the properties of the saliva, which

consisted in increasing the acidity to 4.94 ± 0.49 and increasing the level of mucin to

5.76 ± 0.82 g / l in the average among groups of children with atopy. It has been

established that in the group of patients with atopic diseases at the minimum values

of indices characterizing inflammation in periodontal tissues, an immune metabolic

imbalance has already been observed, which makes it possible to determine the stage

of pre-illness in this contingent of children. It has been established that irrespective of

the level of inflammation, there is a decrease in the level of immunoglobulins of class

A, G, M and decrease in activity of SOD, increase of concentration of MDA,

decrease of the content of catalase and glutathione. The leading etiological factors of

chronic gingivitis in children with atopic diseases are the presence of immune-

metabolic imbalance.

It has been experimentally proved for the first time that, in atopic processes in

the oral cavity, the morphological picture is characterized by inflammatory,

dystrophic, dyscirculatory changes accompanied by a violation of the synthase of

nitric oxide. The latter is characterized by a decrease in the synthesis of the

endothelial fraction of nitric oxide synthase, an increase in the activity of inducible

nitric oxide synthase more than twice, an increase in the activity of endothelial nitric

oxide synthase in the extravascular space. Cytophotometry indicates the

accumulation of endothelial NO-synthase in the vessel at the level of 0.79 ± 0.11

units, in the perivascular space 0.27 ± 0.04 units in a group of animals with

modulated atopy. In the mucose, the vast majority of cellular elements were

8

immunopolitical to CD23, while the density of cells with nuclear dyeing of CD23

was 7.7-fold higher in a group of animals with atopy than in intact animals.

Application of the proposed treatment method can improve the microcirculatory of

the mucous membrane, which manifests itself in the restoration of constriction and

dilatatory mechanisms of vascular tone.

For the first time, the most informative non-invasive screening and prognostic

biomarkers of the oral fluid were obtained using the regression analysis of data from

a complex clinical dental examination of patients and an immune-metabolic oral fluid

test. For the first time a prognostic model of periodontal inflammatory diseases was

constructed on the basis of the most informative biomarkers of inflammation obtained

during the study. The linear regression equation was constructed, with the help of

which a determination of predictive values of inflammation of periodontal tissues is

possible in the course of carrying out preventive and therapeutic measures. The

coefficients of the linear regression equation depend on the degree of periodontal

tissue inflammation of the immune globulin A level, which is minus 1.63 and 10.85;

the level of the index of bleeding depends on the level of secretory immunoglobulin

A-minus 88.7 and 50.6; from the level of immunoglobulin G - minus 0,32 and 0,98.

The coefficients of the linear regression equation are determined, which characterizes

the dependence of glutathione as the most informative biomarker, which

characterizes the degree of gum inflammation, minus 2.49 and 40.97.

For the first time it has been determined that the most informative biomarker,

which characterizes the antioxidant status and allows to predict the degree of

periodontal tissue inflammation, is the level of glutathione in the oral liquid, the

determination coefficient is 91%. It was established that the determination coefficient

of the level of inflammation of the periodontal tissues (by the index SBI) from the

level of secretory immunoglobulin A is 86%, on the level of immunoglobulin G -

82%. It was established that the determination coefficient of the level of

inflammation of periodontal tissues (by the index of PMA) from the level of

immunoglobulin A is 76%. These biomarkers can be used to predict inflammatory

periodontal disease in periodontal healthy children.

9

There was a tendency to different formations of the immune response (by

immunoglobulins A, G, M) in patients with atopic diseases and different genotypes

for rs1801270 polymorphism, in particular AA homozygotes tend to be more

aggressive in the course of gingivitis. For the first time in children with atopic

diseases, genetic predictors of the development of dental diseases were found in

children with atopic diseases, namely, "long" alleles with 7, 8, or 9 repetitions in the

36th gene of MUC5B (common in 79% of cases) were defined for the representatives

of this group. , at the same time, among the representatives of the control group, these

alleles were observed much less frequently (42%). These alleles are proposed as risk

markers for gingivitis with atopic diseases, or as an additional diagnostic test for this

disease group.

For the first time an individualized program of therapeutic and prophylactic

measures was developed and grounded on the basis of pathogenetic correction of

immunological status and correction of antioxidant imbalance in children with atopic

diseases. Conceptually new program for the treatment and prevention of gingivitis

included the indication of immunomodulatory drugs in the cases of a decrease in

levels of immunoglobulins such as sIgA, which was 78.06 ± 9.32 mg / l, 75.41 ± 9.04

in the second group; IgG was 1.72 ± 0.49 g / l in the first group, 1.56 ± 0.49 g / l in

the second group, and vitamin-antioxidant complexes in the presence of antioxidant

imbalance, namely a decrease in the level of reduced glutathione (2.31 ± 0.44 mmol /

l in the first group, 2.69 ± 0.56 mmol / L in the second group), superoxide dismutase

(3.30 ± 0.41 U.S. / l in the first group, 3.27 ± 0.40 U.S. / l in the second group of

patients), increase in the level of malondialdehyde (6.87 ± 0.91 μmol / l in the first

group, 5.96 ± 0.79 μmol / l in the second group). Correction of the scheme of

individual hygiene consisted of the use of a gel for gum and rinse aid in xerostomia,

asthmatic attacks and the use of inhaled medication.

For the first time, the use of a conceptually new model of treatment and

prevention of gingivitis in children with atopic diseases was introduced, taking into

account the revealed changes in clinical, immunological and antioxidant status. The

evaluation of clinical efficacy in the dynamics showed a normalization of the dental

10

status, during twelve months observation, the PMA was 3.59 ± 2.31% in the first

group, 1.94 ± 1.61% in the second group; SBI - 0.17 ± 0.14 points in the first group,

0.13 ± 0.13 points in the second group; OHI-S - 0.57 ± 0.18 points in the first group,

0.63 ± 0.20 points in the second group; the level of mucin - 2.48 ± 0.55 g / l in the

first group, 2.37 ± 0.53 g / l in the second group. These indices significantly differed

from those of the control group of patients, which confirms the effectiveness of the

conceptually new program.

It is practically significant to determine the most informative non-invasive

biomarkers in the oral liquid, which are predictors of inflammation of periodontal

tissues and are determined during preventive examinations and at the preclinical stage

of the disease. These biomarkers include levels of secretory immunoglobulin A and

immunoglobulin G, as well as glutathione levels in the oral liquid. The practical

significance is the development and implementation of a conceptually new program

for the treatment and prevention of periodontal inflammatory diseases, which is based

on the early identification of inflammatory biomarkers and directed correction of

immune-metabolic disorders.

Keywords: gingivitis, atopic diseases, immune status, antioxidant balance,

regression analysis.

Список публікацій за темою дисертації:

1. Кривенко Л. С. Прогнозування ступеню запалення тканин пародонту у

дітей з атопічними захворюваннями / Л. С. Кривенко // Актуальні

проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної

стоматологічної академії. – 2016. – № 4 (56), том 16. – С. 214-216.

2. Кривенко Л. С. Взаємозв’язок стану прооксидантно-антиоксидантного

балансу та хронічного гінгівіту у дітей на тлі атопічних захворювань / Л.

С. Кривенко // Український стоматологічний альманах. – 2017. – № 2. –

С.57-61.

3. Кривенко Л. С. Выявление факторов риска развития стоматологических

заболеваний среди школьников г. Харькова / Л. С. Кривенко // Медицина

11

сегодня и завтра. – 2016. – №4 (73).– С.92-95.

4. Кривенко Л. С. Особенности стоматологического статуса детей,

рожденных преждевременно (обзор литературы) / Л. С. Кривенко //

Вісник проблем медицини та біології. – 2014. – № 4, Том 3 (115).

– С. 20-24.

5. Кривенко Л. С. Діагностична та прогностична значущість маркерів

запалення тканин пародонту у дітей з атопічними захворюваннями /

Л. С. Кривенко // Новини стоматології. – 2017. – №4 (93). – С.72-74.

6. Кривенко Л. С. Досвід генотипування дітей мешканців Харківської

області з проявами гінгівіту на тлі атопічних захворювань за snp

rs1801270 / Л. С. Кривенко // Клінічна та експериментальна патологія. –

2017. – №2 (60), ч.2. – С. 33-36.

7. Кривенко Л. С. Прогностичні біомаркери хронічного гінгівіту у ротовій

рідині дітей з атопічними захворюваннями / Л. С. Кривенко // Новини

стоматології. – 2017. – №3 (92). – С.88-91.

8. Кривенко Л. С. Динаміка біомаркерів ротової рідини при лікуванні

хронічного гінгівіту у дітей з атопічними захворюванням /

Л. С. Кривенко // Український журнал медицини, біології та спорту. –

2017. – №3(5). – С.145-149.

9. Кривенко Л. С. Характеристика клітин букального епітелію дітей, хворих

на атопічні захворювання, та їх стоматологічний статус /

Л. С. Кривенко // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник

Української медичної стоматологічної академії. – 2017. – № 4 (60), том

17. – С. 134-137.

10.Кривенко Л. С. Експериментальне дослідження морфологічних змін

тканин ротової порожнини при моделюванні атопічного процесу у

тварин / Л. С. Кривенко // Вісник проблем біології і медицини. – 2017. –

№ 4, т.3. – С. 46-49.

11.Krivenko L. S. Influence of maternal pathology and atopic diseases on

development of oral cavity pathology in children / L. S. Krivenko,

12

R. S. Nazaryan // Inter collegas. – 2015. – 3 (4). – p.386-391.

https://inter.knmu.edu.ua/?journal=pub&page=article&op=view&path%5B

%5D=99 (Дисертантом виконано обстеження дітей з атопічними

захворюваннями та здійснено аналіз отриманих даних)

12.Kryvenko L. S. Comparative analysis of the role of domestic allergens in

atopic dermatitis etiology in children / V. K. Shmulich, M. K. Uryvayva,

O. S. Lupaltsova, V. V. Staruseva, O. S. Rybka, O. V. Shmulich,

L. S. Kryvenko // Inter collegas. – 2015. – 2 (3). – С.205-211.

https://inter.knmu.edu.ua/?journal=pub&page=article&op=view&path%5B

%5D=67 (Дисертантом виконано аналіз отриманих даних щодо

провідної ролі алергенів у розвитку атопічного дерматиту у дітей)

13.Кривенко Л. С. Комплексний аналіз стоматологічного статусу дітей,

хворих на алергічні захворювання / Р. С. Назарян, Л. С. Кривенко //

Український стоматологічний альманах. – 2016. – №1, Т.2. – С.76-80.

(Дисертантом проведено клінічне стоматологічне обстеження

пацієнтів та здійснено аналіз отриманих даних)

14.Кривенко Л. С. Регресійна модель зв’язку рівня імуноглобуліну А та

стану тканин пародонту у дітей з бронхіальною астмою /

Л. С. Кривенко, Р. С. Назарян // Вісник проблем медицини та біології. –

2016. – Вип. 3, Т.2 (132) – С. 132-138. (Дисертантом проведено клінічне

стоматологічне обстеження пацієнтів та здійснено регресійний аналіз

отриманих даних)

15.Кривенко Л. С. Закономірності розвитку та формування зубощелепної

системи дітей, народжених передчасно / І. Ю. Кондратова,

Р. С. Назарян, А. О. Хоценко, Л. С. Кривенко // Медицина сегодня и

завтра. – 2015. – № 4 (69). – С. 125-127. (Дисертантом проведено

клінічне стоматологічне обстеження пацієнтів та здійснено аналіз

отриманих даних)

16.Кривенко Л. С. Спосіб оптимізації лікування хронічного гінгівіту у дітей,

хворих на атопічні захворювання / Л. С. Кривенко // Вісник проблем

13

медицини та біології. – 2017. – Вип.3, том 2 (138). – С.193-196.

17.Кривенко Л. С. Тканевая активность синтазы оксида азота в ротовой

полости при атопической патологии / Р. С. Назарян, Л. С. Кривенко, В. В.

Гаргин // Morphologia. - 2016. - Т. 10, № 3. - С. 212-216. (Дисертантом

запропоновано модель експерименту, проаналізовано отримані дані

змін тканин ротової порожнини)

18.Кривенко Л. С. Перспектива використання поліморфізму гена MUC5B у

діагностиці гінгівіту на тлі атопічних захворювань у дітей Харківської

області / Л. С. Кривенко, Р. С. Назарян, Н. Є. Волкова, О. В. Горенська //

Новини стоматології. – 2017. – №1 (90). – С. 18-22. (Дисертантом

проведено стоматологічне обстеження, зібраний клінічний матеріал,

проведено аналіз та обробку отриманих даних)

19.Кривенко Л. С. Можливості використання генетичних предикторів

гінгівіту у дітей на тлі атопічних захворювань / Л. С. Кривенко,

Р. С. Назарян, Н. Є. Волкова, О. В. Горенська // Новини стоматології. –

2017. – №2 (91). – С. 89-92. (Дисертантом проведено стоматологічне

обстеження, зібраний клінічний матеріал, проведено аналіз та обробку

отриманих даних)

20.Kryvenko L. S. Functional diagnostic using Electrical Impedance Tomography

Reconstruction and the Internet of Things / L. S. Kryvenko,

A. A. Pulavskyi, S. S. Krivenko // 2017 6th Mediterranean Conference on

Embedded Computing (MECO): proceedings, research monograph. – 2017. –

Р.379-382. (Дисертантом проведено обстеження пацієнтів з

захворюваннями легень, оброблено клінічні дані та оцінено дані

додаткових методів обстеження)

21.Kryvenko L. S. The role of nitric oxide synthase in the modulation of the

immune response in atopic disease / L. S. Kryvenko, V. V. Gargin, R.S.

Nazaryan // The New Armenian Medical Journal. – 2017. – Vol.11, № 2. – P.

52-57 (Дисертантом запропоновано модель експерименту,

проаналізовано отримані дані змін тканин ротової порожнини)

14

22.Кривенко Л. С. Коррекция иммунологического статуса при оптимизации

лечения хронического гингивита на фоне атопических заболеваний детей

12-18 лет / Л. С. Кривенко // Современная стоматология (Беларусь). - №3.

– 2017. – С.74-76.

23.Кривенко Л. С. Изменение иммунологических показателей при лечении

хронического гингивита детей на фоне атопических заболеваний /

Л. С. Кривенко // Стоматолог (Беларусь). – 2017. – № 4(27). – С.26-30.

24.Kryvenko L. S. Salivary lipid peroxidation and periodontal status detection in

Ukrainian atopic children with Convolutional Neural Networks / L. S.

Kryvenko, V. N. Bezruk, S. A. Krivenko // 2017 4th International Scientific-

Practical Conference “Problems of Infocommunications. Science and

Technology”. – 2017. – P.122-125. (Дисертантом проведено клінічне

стоматологічне обстеження, отримано матеріал для біохімічних

досліджень, проведений статистичний аналіз)

25.Kryvenko L. S. Correlation of the antioxidant level in saliva and periodontal

status in Ukrainian children with atopy / L. S. Kryvenko // Iraqi Journal of

Public Health. – 2017. – № 1. – С. 26-29. http: // www.jocms.org / index.php /

ijph / article/ view/ 233

26.Kryvenko L. S. Orthodontic aspects of dental status in prematurely born

children / L. S. Kryvenko // Наука и здравоохранение (Казахстан). – 2014.

– №6. – С.13-15.

27.Kryvenko L. S. The Pareto chart for caries intensity evaluation in children

with allergic diseases / V.M. Bezruk, S.S. Kryvenko, L.S. Kryvenko // Second

International Scientific-Practical Conference “Problems of

Infocommunication. Science and Technology”: conference proceedings. –

2015. – P.110-112

28.Kryvenko L. S. Salivary oxidative analysis and periodontal status in Ukrainian

children with atopy / R. S. Nazaryan, L. S. Kryvenko // Interventional

Medicine & Applied Science. – 2017. – Vol. 9, №4. – P. 199-203.

https://doi.org/10.1556/1646.9.2017.32 (Дисертантом проведено клінічне

15

стоматологічне обстеження, отримано матеріал для біохімічних

досліджень, проведено статистичний аналіз)

29.Кривенко Л. С. Характеристика антиоксидантної системи дітей з

гінгівітом на тлі атопічних захворювань / Л. С. Кривенко // Вісник

проблем біології і медицини. - №1 (135). -2017. – с. 326-327.

30.Пат. 115848 Україна, МПК G01N 33/48 (2006.01). Спосіб прогнозування

рівня секреторного імуноглобуліну А в слині дітей, хворих на

бронхіальну астму / Кривенко Л.С. (UA), Назарян Р.С. (UA) //

Харківський національний медичний університет (UA). – Заявка

a201700397; Заявлено 16.01.2017; Опубл. 26.12.2017, бюл. № 24.

(Здобувачем зібрано первинний матеріал, визначені діагностична

цінність та прогностичні значення рівня секреторного імуноглобуліну А,

написана формула винаходу та приклади клінічного застосування)

31.Пат. 116178 Україна, МПК G01N 33/48 (2006.01) Спосіб оцінки

активності патологічного процесу порожнини рота при атопічній

патології / Кривенко Л.С. (UA), Назарян Р.С. (UA), Гаргін В.В. (UA) //

Харківський національний медичний університет (UA). – Заявка

а201700396; Заявлено 16.01.2017; Опубл. 12.02.2018, бюл. № 3

(Здобувачем запропонований протокол експериментального

моделювання атопії, зібраний первинний матеріал, оброблені

результати, написана формула винаходу та підготовлено текст

заявки).

32.Пат. 117456 Україна, МПК G01N 33/00 (2006.01). Спосіб прогнозування

рівня секреторного імуноглобуліну А в слині дітей, хворих на

бронхіальну астму / Кривенко Л.С. (UA), Назарян Р.С. (UA) //

Харківський національний медичний університет (UA). – Заявка

u201700594; Заявлено 23.01.2017; Опубл. 26.06.2017, бюл. №12.

(Здобувачем зібрано первинний матеріал, визначені діагностична

цінність та прогностичні значення рівня секреторного імуноглобуліну А,

написана формула корисної моделі та приклади клінічного застосування,

16

підготовлено текст заявки)

33.Кривенко Л. С. Аналіз пародонтологічного статусу дітей, хворих на

алергію / Л. С. Кривенко // Нове та традиційне у дослідженнях сучасних

представників медичної науки: матеріали науково-практичної

конференції, Львів, 27-28 лютого 2015 р. – Львів, 2015. – С.37-38.

34.Кривенко Л. С. Анатомические особенности полости рта детей,

рожденных преждевременно / Л. С. Кривенко // Новые технологии в

стоматологии: материалы международной конференций челюстно-

лицевых хирургов и стоматологов, Санкт-Петербург, 3-5 июня 2015. –

Санкт-Петербург, 2015. – С. 73.

35.Кривенко Л. С. Нуждаемость в ортодонтическом лечении детей,

рожденных преждевременно / Л. С. Кривенко // Медицина третього

тисячоліття: матеріали міжвузівської конференції молодих вчених та

студентів, Харків, 19-21 січня 2015. – Харків, 2015. - С. 452-453.

36.Кривенко Л. С. Нуждаемость в ортодонтическом лечении детей с

аллергическими заболеваниями в анамнезе / Л. С. Кривенко // Новини та

перспективи медичної науки: матеріали наукової медичної конференції

студентів та молодих вчених, Дніпропетровськ, 14-15 квітня 2015. –

Дніпропетровськ, 2015. - С.90-91.

37.Кривенко Л. С. Рівень інтенсивності карієсу зубів дітей 12-15 років,

хворих на алергічні захворювання / Л. С. Кривенко // Здобутки

теоретичної медицини – в практику охорони здоров'я – 2015: матеріали

Всеукраїнської науково-практична конференції молодих вчених і

студентів з міжнародною участю, Запоріжжя, 26-27 березня. –

Запоріжжя, 2015. – С. 57.

38.Кривенко Л. С. Pathological changes of oral mucosa and lips in children with

allergic pathology / Л. С. Кривенко, Н. А. Олейник // Актуальні проблеми

клінічної та фундаментальної медицини ISIC: матеріали VІІI науково-

практичної конференції з міжнародною участю, Харків, 14-15 травня

2015. – Харків, 2015. – С. 267. (Дисертантом проведено клінічне

17

стоматологічне обстеження пацієнтів та здійснено аналіз отриманих

даних)

39.Кривенко Л. С. Вивчення поширеності некаріозних уражень твердих

тканин зубів у дітей 5-18 років, хворих на алергічні захворювання /

Л. С. Кривенко // Інноваційні технології у сучасній стоматології:

матеріали науково-практичної конференції, Івано-Франківськ, 20 березня

2015. – Івано-Франківськ, 2015. – С. 89-90.

40.Кривенко Л. С. Прояви патологічних змін у порожнині рота дітей,

хворих на алергічні захворювання / Л. С. Кривенко // Інноваційні

технології в стоматології: матеріали науково-практичної конференції,

Тернопіль, 23 вересня 2016. – Тернопіль, 2016. – С.72-73.

41.Кривенко Л. С. Гігієнічний та пародонтальний статус дітей, хворих на

бронхіальну астму / Л. С. Кривенко // Медицина третього тисячоліття:

матеріали міжвузівської конференції молодих вчених та студентів,

Харків, 20 січня 2016. – Харків, 2016. – С. 416-417.

42.Kryvenko L. S. Oral cavity hygienic status in children with asthma /

L. S. Kryvenko // International Student Congress: abstract book, Graz,

Austria, 26-28 May 2016. – Graz, 2016. – Р. 131.

43.Kryvenko L. S. Influence of allergic rhinitis on condition of oral cavity

pathology in children / L. S. Kryvenko // International Student Congress:

abstract book, Graz, Austria, 26-28 May 2016. – Graz, 2016. – P.74.

44.Kryvenko L. S. Periodontal and oral hygiene problems in children with asthma

/ L. S. Kryvenko // FDI Annual World Dental Congress: International Dental

Journal, Poznan, Poland, 7-10 September 2016. – Poznan, 2016. – Р. 147.

45.Kryvenko L. S. Comparative characteristic of periodontal and oral hygiene

status in children with allergic diseases / L. S. Kryvenko // Actual problems of

clinical and theoretical medicine: IXth International Interdisciplinary

Scientific Conference of Young Scientists and Medical Students, Kharkiv, 22-

23 May 2016. – Kharkiv, 2016. – P. 85.

46.Kryvenko L. S. Modulation of the immune response in the oral cavity in

18

atopic disease / L. Kryvenko, A. S. Tarawneh, R. Nazaryan, V. Gargin // Graz,

Austria, May 25th – May 27th, 2017. – Graz, 2017. – P. 134. (Дисертантом

запропоновано модель експерименту, проаналізовано отримані дані

змін тканин ротової порожнини)

47.Кривенко Л. С. Морфофункциональные особенности состояния ротовой

Кривенко Л. С. Состояние мягких тканей ротовой полости при

моделировании атопической патологии / Л. С. Кривенко, В. В. Гаргін, Р.

С. Назарян // Актуальні проблеми сучасної патологічної анатомії:

матеріали науково-практичної конференції, Київ, 26-27 квітня 2017. –

Київ, 2017. – С.26-28 (Дисертантом запропоновано модель

експерименту, проаналізовано отримані дані змін тканин ротової

порожнини)

48.Кривенко Л.С. Морфофункциональные особенности состояния ротовой

полости при моделировании атопической патологии / В.В. Гаргин, Л.С.

Кривенко, Р.С. Назарян // Щорічні терапевтичні читання:

медикаментозна та немедикаментозна профілактика неінфекційних

захворювань: погляд в майбутнє: матеріали науково-практичної

конференції з міжнародною участю, Харків, 20 квітня 2017. – Харків,

2017. – С. 54.

49.Kryvenko L. S. Oxidative stress markers and chronic gingivitis in children

with asthma, allergic rhinitis, atopic dermatitis / L. S. Kryvenko //

Наука и медицина: современный взгляд молодежи: материалы IV

международной научно-практической конференции, Алматы, 20-21

апреля 2017. – Алматы, 2017. – С.316-317.

50.Кривенко Л.С. Досвід оптимізації лікування хронічного гінгівіту у дітей

з атопічними захворюваннями / Л.С. Кривенко // Актуальні питання

науково-практичної стоматології: матеріали VI міжнародної

стоматологічної конференції студентів та молодих вчених, Харків, 20-22

квітня 2017. – Харків, 2017. – С. 112-113.

51.

19

ЗМІСТ

ВСТУП........................................................................................................................23

РОЗДІЛ 1....................................................................................................................33

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ПРОГНОЗУВАННЯ, ПРОФІЛАКТИКИ ТА

ЛІКУВАННЯ ГІНГІВІТУ У ДІТЕЙ НА ТЛІ АТОПІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

(ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)............................................................................................33

1.1 Поняття та епідеміологія атопічних захворювань, їх вплив на стан тканин

порожнини рота......................................................................................................33

1.2 Сучасні аспекти етіології, патогенезу, діагностики та лікування

хронічного гінгівіту у дітей...................................................................................44

РОЗДІЛ 2....................................................................................................................66

МАТЕРІАЛИ, ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ....................................66

2.1 Методи клінічних досліджень.........................................................................66

2.2 Методи клініко-лабораторних досліджень....................................................69

2.3 Методи експериментальних досліджень........................................................73

2.4 Методи цитоморфологічних досліджень.......................................................77

2.5 Методи додаткових предиктивних досліджень.............................................77

2.6 Методи епідеміологічних досліджень............................................................79

2.7 Методи статистичних досліджень..................................................................80

2.8 Характеристика клінічних груп відповідно до нозологій та призначеного

лікування.................................................................................................................81

РОЗДІЛ 3....................................................................................................................87

РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТКАНИН

ПОРОЖНИНИ РОТА ПРИ МОДЕЛЮВАННІ АТОПІЇ........................................87

20

РОЗДІЛ 4..................................................................................................................110

РЕЗУЛЬТАТИ КОМПЛЕКСНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ СТОМАТОЛОГІЧНОГО

СТАТУСУ ПАЦІЄНТІВ З АТОПІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ.................110

4.1 Дослідження пародонтального статусу пацієнтів з атопічними

захворюваннями................................................................................................110

4.2 Дослідження стану гігієни та інтенсивності карієсу дітей, хворих на

атопічні захворювання......................................................................................120

4.3 Визначення властивостей ротової рідини у дітей на тлі атопічних

захворювань.......................................................................................................123

РОЗДІЛ 5..................................................................................................................130

ОСОБЛИВОСТІ ІМУНОМЕТАБОЛІЧНОГО СТАТУСУ ПАЦІЄНТІВ НА ТЛІ

АТОПІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТА ЙОГО ЗМІНИ У ВІДПОВІДЬ НА ДІЮ

КОНЦЕПТУАЛЬНО НОВОЇ ПРОГРАМИ ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ

ГІНГІВІТУ................................................................................................................130

РОЗДІЛ 6..................................................................................................................163

РЕЗУЛЬТАТИ АНАЛІЗУ ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕДИКТИВНИХ МЕТОДІВ У

ДІАГНОСТИЦІ ГІНГІВІТУ СЕРЕД ДІТЕЙ З АТОПІЧНИМИ

ЗАХВОРЮВАННЯМИ...........................................................................................163

6.1 Результати цитоморфологічного дослідження клітин букального

епітелію у дітей на тлі атопічних захворювань..............................................163

6.2 Результати досліджень предикторів схильності до розвитку

стоматологічної патології у дітей на тлі атопічних захворювань................167

РОЗДІЛ 7..................................................................................................................190

РЕЗУЛЬТАТИ МУЛЬТИФАКТОРНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПАЦІЄНТІВ

ГРУПИ РИЗИКУ РОЗВИТКУ ПАТОЛОГІЇ ТКАНИН ПАРОДОНТУ..............190

7.1 Результати дослідження стоматологічного статусу дітей групи ризику

розвитку атопічних захворювань.....................................................................190

21

7.2 Результати епідеміологічних досліджень як предиктивного інструменту

в профілактиці гінгівіту....................................................................................195

7.3 Можливості використання параклінічних методів для ранньої

діагностики та прогнозу у дітей з атопічними захворюваннями.................197

РОЗДІЛ 8..................................................................................................................201

РЕЗУЛЬТАТИ РЕГРЕСІЙНОГО АНАЛІЗУ ЗАЛЕЖНОСТІ

СТОМАТОЛОГІЧНОГО ТА ІМУНОМЕТАБОЛІЧНОГО СТАТУСУ

ПАЦІЄНТІВ НА ТЛІ АТОПІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ.......................................201

РОЗДІЛ 9..................................................................................................................235

ОБҐРУНТУВАННЯ КОМПЛЕКСНОЇ КОНЦЕПТУАЛЬНО НОВОЇ

ПРОГРАМИ ПРОФІЛАКТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ГІНГІВІТУ У

ДІТЕЙ З АТОПІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ...............................................235

АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ.......................241

ВИСНОВКИ.............................................................................................................279

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ.............................................................................283

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...............................................................284

ДОДАТКИ................................................................................................................329

22

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

АД – атопічний дерматит

БА – бронхіальна астма

АР – атопічний риніт

ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я

БОС – бронхообструктивний синдром

ХГ – хронічний гінгівіт

ПОЛ – перекисне окиснення ліпідів

МДА – малоновий диальдегід

СОД – супероксиддисмутаза

КПВ – карієс, пломба, видалений (індекс інтенсивності карієсу)

PMA – папілярно-маргінально-альвеолярний індекс

SBI – індекс кровоточивості ясен (sulcus bleeding index)

OHI-S – спрощений індекс гігієни порожнини рота (Oral Hygiene Index Simplified)

ISAAC - The International Study of Asthma and Allergies in Childhood

ПЛР - полімеразна ланцюгова реакція

ПДРФ - поліморфізм довжин рестрикційних фрагментів.

ІГХ – імуногістохімічне дослідження

23

ВСТУП

Актуальність роботи. Згідно з дослідженнями провідних науковців,

поширеність таких стоматологічних захворювань, як гінгівіт та пародонтит,

серед дитячого населення не має тенденції до зниження [1]. Останнім часом

спостерігається істотне зростання частоти хвороб пародонта в осіб молодого

віку. Поширеність гінгівіту і пародонтиту серед дітей та підлітків варіює в

широких межах і досягає 97 % [2, 3]. За даними Всесвітньої організації охорони

здоров’я, поширеність гінгівіту в європейській популяції дітей 10-12 років

складає 80%, а 14-річних дітей – 100%. У США поширеність гінгівіту становить

близько 38% у віці 6-11 років, а у віці 12-17 років сягає 62-68%, в Іспанії

поширеність гінгівіту теж є достатньо високою та скадає 77% [4, 5].

Аналіз клінічних і експериментальних даних свідчить про те, що

найбільш частим захворюванням пародонту, особливо у дітей, є гінгівіт з

перевагою хронічного катарального гінгівіту (80 – 85% серед усіх захворювань

пародонту) [6]. Ряд авторів розглядає гінгівіт як стан предпародонтиту, тому що

він може протікати як самостійна нозологічна одиниця, так і бути симптомом

пародонтиту.

Якщо проаналізувати епідеміологію захворювань пародонту, а саме

гінгівіту серед дитячого контингенту, спостерігається чітка тенденція до

зростання поширеності гінгівіту з віком, а також зростання розповсюдженості

гінгівіту у дітей на тлі загальносоматичної патології [7]. Важливим фактором є

те, що гінгівіт, як правило, виявляється не на початковій стадії, а вже при

наявності вираженої симптоматики.

Частота та тяжкість ураження пародонта значно вищі у дітей, обтяжених

загальносоматичною патологією. Відповідно до даних науковців, приблизно у

36,4% дітей визначається спадкова схильність до алергічних захворювань [8, 9].

Як відомо, розвиток алергічних, а саме атопічних, захворювань визначається

особливостями генетично запрограмованої імунної відповіді на антиген під

24

дією різних провокуючих факторів, які призводять до реалізації захворювання

[10]. Наведені дані обумовлюють актуальність пошуку шляхів ранньої

діагностики та профілактики гінгівіту серед дітей на тлі соматичних

захворювань, у тому числі атопічних.

Дані досліджень останніх років вказують на те, що захворювання

пародонту є не тільки загальномедичною, але й соціальною проблемою, а

підвищення ефективності лікування та профілактики даної патології

залишається актуальним [11].

Як показує аналіз даних дослідників, значна увага приділяється вивченню

епідеміології та найбільш значимих факторів ризику захворювань пародонту з

метою подальшого створення ефективних програм профілактики. Однак,

незважаючи на значну увагу вітчизняних та іноземних науковців, залишається

недостатньо вивченою проблема патогенезу захворювань пародонта у дітей та

фактори ризику формування та прогресування гінгівіту у дітей на тлі атопічних

захворювань. Визначення профілю ризиків, що сприяють розвитку та

прогресуванню захворювань пародонту у дітей, визначення їх значимості від

стану макроорганізму дозволять розробити індивідуалізовані програми

лікування, що базуються на управлінні факторами та маркерами ризику.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідної роботи

Харківського національного медичного університету «Характер, структура та

лікування основних стоматологічних захворювань», державний реєстраційний

номер 0116U004975, строк виконання 2016-2018, та «Діагностика та лікування

захворювань органів та тканин щелепно-лицевої ділянки», державний

реєстраційний номер 0113U002274, строк виконання 2013-2015. Автор є

виконавцем фрагменту вказаних тем.

Мета і задачі дослідження.

Мета роботи: розробка концептуально нової програми лікування та

профілактики гінгівіту у дітей на тлі атопічних захворювань шляхом

комплексного аналізу стоматологічного статусу, виявлення прогностичних

25

біомаркерів ініціації гінгівіту та диференційованої корекції імунометаболічних

ланок його патогенезу.

Для досягнення мети вирішувалися наступні завдання:

1. Вивчити показники клінічного стоматологічного статусу у дітей з

гінгівітом та провідні чинники розвитку гінгівіту у дітей на тлі

атопічних захворювань.

2. Провести моделювання атопічного стану на експериментальних

тваринах для дослідження тканинних змін у пародонті та вивчення

впливу запропонованих методів профілактики та лікування запальних

захворювань пародонту.

3. Запропонувати скринінгові методи діагностики захворювань

пародонту у дітей на тлі атопічних захворювань на основі побудови

прогностичної моделі методом регресійного аналізу даних клінічних,

імунологічних та біохімічних досліджень ротової рідини.

4. Виділити прогностичні біомаркери ініціації гінгівіту у

пародонтологічно здорових дітей на основі дослідження ротової

рідини

5. Провести обстеження дітей з атопічними захворюваннями з метою

виявлення факторів ризику та предикторів розвитку стоматологічних

захворювань.

6. Розробити та обґрунтувати диференційовані лікувально-профілактичні

заходи на основі патогенетичної корекції імунологічного статусу та

корекції антиоксидантного дисбалансу у дітей на тлі атопічних

захворювань.

7. Обґрунтувати, впровадити та оцінити ефективність використання

концептуально нової програми лікування та профілактики гінгівіту у

дітей з атопічними захворюваннями з урахуванням виявлених змін

клінічного, імунологічного та антиоксидантного статусу.

Об’єкт дослідження: запальні захворювання пародонту у дітей на тлі

атопічних захворювань.

26

Предмет дослідження: клінічний стоматологічний статус,

імунометаболічні властивості ротової рідини, букальний епітей у дітей на тлі

атопічних захворювань до та після використання розроблених лікувально-

профілактичних заходів.

Методи дослідження: : клінічні - визначення стану гігієни порожнини

рота, ступеню запалення тканин пародонту, рівень муцину в ротовій рідині,

кислотність ротової рідини; експериментальні – визначення морфологічних,

гістологічних, імуногістохімічних змін тканин ротової порожнини при атопії;

клініко-лабораторні – визначення рівнів каталази, супероксиддисмутази,

малонового диальдегіду, відновленого глутатіону, уреази, лізоциму,

імуноглобулінів класу А, G, M у ротовій рідині; генетичні – дослідження

поліморфізму генів MUC5B, rs1801270, rs1800896 у дітей з атопічними

захворюваннями; цитоморфологічні – дослідження клітин букального епітелію;

клініко-статистичні – визначення достовірних відмінностей між групами,

регресійний аналіз залежності клінічних та імунометаболічних показників.

Наукова новизна дослідження. Вперше вирішено проблему прогнозу,

ранньої діагностики, профілактики та лікування гінгівіту у дітей на тлі

атопічних захворювань, що досягнуто за рахунок комплексного дослідження

клінічного, імунологічного та антиоксидантного статусу даного контингенту та

регресійного аналізу отриманих даних.

Вперше описані морфологічні зміни в тканинах слизової оболонки

ротової порожнини при експериментальному моделюванні атопії на тваринах з

розвитком запальних, дистрофічних, дисциркуляторних процесів, метаболічних

розладів, що може служити обґрунтуванням для подальшого ретельного

вивчення маркерів імунометаболічного дисбалансу та розробки

профілактичних заходів у хворих на атопічні захворювання, заснованими на

корекції антиоксидантного дисбалансу. Проведення цитофотометрії вказує на

показники накопичення ендотеліальної NO-синтази в стінці судин на рівні

0,79±0,11 ум.од., у периваскулярному просторі 0,27±0,04 ум.од. при

моделюванні атопії.

27

Вперше отримано дані комплексного клінічного та імунометаболічного

статусу дітей, хворих на атопічні захворювання, на етапі виражених клінічних

проявів хронічного гінгівіту та на стадії передхвороби. Встановлено, що рівень

запалення тканин пародонту у дітей з атопією відповідає в середньому 2.11 ±

0.22 балам згідно з індексом SBI, стан гігієни ротової порожнини 1.54 ± 0.42

бали за індексом OHI-S, рівень муцину 5.76 ± 0.82 г/л. Вперше проаналізовано

динаміку змін ступеню запалення тканин пародонту за індексами РМА та SBI в

аспекті їх взаємозв’язку з показниками імунного статусу та стану

антиоксидантної системи. Вперше встановлено, що у групі пацієнтів з

атопічними захворюваннями при мінімальних значеннях показників, що

характеризують запалення у тканинах пародонту, а саме 0,49 ± 0,22 балів за

індексом SBI, вже спостерігається імунометаболічний дисбаланс, визначений у

ротовій рідині, а саме: СОД дорівнює 3.27 ± 0.40 у.о./л, відновлений глутатіон

2.69 ± 0.56 ммоль/л, sIgA 75.41 ± 9.04 мг/л, що дає змогу визначити стадію

передхвороби у даного контингенту дітей. Встановлено, що незалежно від рівня

запалення, спостерігається зниження рівня імуноглобулінів класу А, G, М та

зниження активності СОД, зростання концентрації МДА, зниження вмісту

каталази та глутатіону.

Вперше виявлено найбільш інформативні неінвазивні діагностичні та

прогностичні біомаркери ротової рідини, отримані за допомогою методу

регресійного аналізу даних комплексного клінічного стоматологічного

обстеження хворих та імунометаболічного дослідження ротової рідини. Вперше

встановлено, що коефіцієнт детермінації залежності рівню запалення тканин

пародонту (за індексом SBI) від рівня секреторного імуноглобуліну А дорівнює

87 %, від рівня імуноглобуліну G – 82 %. Вперше встановлено, що коефіцієнт

детермінації залежності рівня запалення тканин пародонту (за індексом РМА)

від рівня імуноглобуліну А дорівнює 76 %. Залежність ступеню запалення ясен

за індексом РМА від зміни рівня імуноглобуліну M не є значимою, оскільки

визначений коефіцієнт детермінації 68%. Вперше визначено, що найбільш

інформативним біомаркером, який характеризує антиоксидантний статус та дає

28

змогу прогнозувати ступінь запалення тканин пародонту є рівень відновленого

глутатіону у ротовій рідині, коефіцієнт детермінації складає 91%.

Вперше побудовано прогностичну модель запальних захворювань

пародонту на основі виділених у процесі дослідження найбільш інформативних

біомаркерів запалення. Вперше побудовано рівняння лінійної регресії, за

допомогою якого можливе цифрове визначення прогностичних значень

запалення тканин пародонту при здійсненні профілактичних та лікувальних

заходів. Визначено коефіцієнти рівняння лінійної регресії залежності ступеня

запалення тканини пародонту за рівнем РМА від рівню імуноглобуліну А, які

дорівнюють мінус 1,63 та 10,85; за рівнем індексу кровоточивості залежність

від рівню секреторного імуноглобуліну А - мінус 88,7 та 50,6; від рівню

імуноглобуліну G - мінус 0,32 та 0,98. Визначено коефіцієнти рівняння лінійної

регресії, яке характеризує залежність глутатіону як найбільш інформативного

біомаркера, який характеризує ступінь запалення ясен, - мінус 2.49 та 40.97.

Дістала подальшого розвитку концепція етіології та патогенезу

хронічного гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями завдяки виявленню

факторів ініціації запального процесу та отриманим даним першочергової

залежності ступеню запалення тканин пародонту від гомеостазу ротової рідини,

яка забезпечується та характеризується станом імунної системи та

прооксидантно-антиоксиданого балансу.

Отримані нові наукові дані інформативності експрес-методу оцінювання

функціонального стану організму та наявності стрес-клітин за допомогою

визначення ступеня конденсації хроматину у клітинах букального епітелію

дітей, хворих на атопічні захворювання.

Отримано нові наукові дані про зміни властивостей ротової рідини дітей,

хворих на атопічні захворювання та соматично здорових дітей, які є

специфічними факторами ризику розвитку запальних захворювань пародонту.

Визначено, що атопічні захворювання впливають на гомеостаз ротової рідини,

що призводить до підвищення рівня кислотності та підвищення вмісту муцину

у ротовій рідині дітей, хворих на атопічні захворювання.

29

Вперше розроблений та патогенетично обґрунтований індивідуалізований

комплекс заходів, спрямований на профілактику та лікування хронічного

гінгівіту, на основі корекції імунологічного статусу та корекції

антиоксидантного дисбалансу у дітей на тлі атопічних захворювань.

Вперше проведене комплексне клініко-лабораторне оцінювання

ефективності використання концептуально нової програми лікування та

профілактики гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями з урахуванням

виявлених змін клінічного, імунологічного та антиоксидантного статусу.

Практичне значення отриманих результатів. Створена та впроваджена

індивідуалізована програма профілактики та лікування гінгівіту на основі

корекції імунологічного статусу та антиоксидантного дисбалансу у дітей на тлі

атопічних захворювань.

Практично значимим є визначення найбільш інформативних

неінвазивних біомаркерів у ротовій рідині, які є предикторами запалення

тканин пародонту та визначаються під час профілактичних оглядів та на

доклінічній стадії розвитку хвороби. До таких біомаркерів належать рівні

секреторного імуноглобуліну А та імуноглобуліну G, а також рівень глутатіону

у ротовій рідині. Запропонована концептуально нова програма профілактики та

лікування хронічного гінгівіту дозволяє виявляти гінгівіт на ранніх стадіях та

не допустити прогресування гінгівіту у більш тяжкий ступінь або у пародонтит.

Результати дослідження впроваджені на різних рівнях медичної

допомоги, зокрема у лікувально-діагностичний процес профільних

стоматологічних відділень: КЗОЗ «Харківська міська стоматологічна

поліклініка № 4», КЗОЗ «Харківська міська стоматологічна поліклініка №2»,

КЗОЗ «Харківська міська дитяча поліклініка № 23», Університетського

стоматологічного центру Харківського національного медичного університету,

ТОВ «Університетська стоматологічна поліклініка» м.Ужгород, в лікувальну

діяльність кафедри дитячої терапевтичної стоматології та профілактики

стоматологічних захворювань ПВНЗ «Київський медичний університет»

Полтавської міської дитячої клінічної стоматологічної поліклініки,

30

Стоматологічного медичного центру Львівського національного медичного

університету ім. Д. Галицького, стоматологічного відділу КЗ ТОР

«Тернопільська університетська лікарня» Тернопільського державного

медичного університету ім.І.Я.Горбачевського, в діяльність Вінницького

обласного патологоанатомічного бюро, Тернопільського обласного

патологоанатомічного бюро, Одеського обласного патологоанатомічного бюро.

Крім цього, результати дослідження впроваджені в учбовий процес на кафедрі

стоматології дитячого віку Івано-Франківського національного медичного

університету, на кафедрі дитячої терапевтичної стоматології з профілактикою

стоматологічних захворювань та кафедрі дитячої стоматології ВДНЗУ

«Українська медична стоматологічна академія», патологічної анатомії

Сумського державного університету, дитячої терапевтичної стоматології та

профілактики стоматологічних захворювань ПВНЗ «Київський медичний

університет», на кафедрі дитячої стоматології ДВНЗ «Тернопільський

державний медичний університет ім.І.Я. Горбачевського МОЗ України», ДВНЗ

«Ужгородський національний університет» та Львівського національного

медичного університету ім. Д. Галицького.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним

самостійним дослідженням. Автором на основі аналізу літературних даних та

пріоритетних розробок у напрямі дослідження визначена та обґрунтована тема

дослідження, сформульовано мету та його задачі, визначено методи

діагностики, профілактики та лікування. Безпосередньо дослідником здійснено

обстеження та лікування усіх тематичних пацієнтів згідно з розробленою

концептуально новою програмою профілактики та лікування. Здобувачем

особисто визначено перелік біомаркерів, які можуть бути застосовані для

діагностики, профілактики та лікування хронічного гінгівіту у дітей на тлі

атопічних захворювань. Первинний матеріал повністю зібраний дослідником,

проведений аналіз, систематизація, а також статистично-прогностична обробка

отриманих даних. На основі виконаних здобувачем клінічних та клініко-

лабораторних досліджень автором написані усі розділи дисертаційної роботи.

31

Здобувачем не були використані результати досліджень та ідеї співавторів

публікацій. Автором особисто розроблена, обґрунтована та впроваджена

концептуально нова модель лікування та профілактики гінгівіту у дітей з

атопічними захворюваннями з урахуванням виявлених змін клінічного,

імунологічного та антиоксидантного статусу.

Апробація результатів дослідження. Результати досліджень висвітлені

у доповідях на з’їздах, конгресах та науково-практичних конференціях та

семінарах всесвітнього, міжнародного, національного та регіонального рівнів,

зокрема: FDI Annual World Dental Congress (м.Познань, 7-10 вересня 2016),

НПК "Актуальні проблеми сучасної патологічної анатомії" (м. Київ, 21 квітня

2017), 4th International Scientific-Practical Conference Problems of

Infocommunications. Science and Technology (м. Харків, 11-13 жовтня 2017),

НПК з міжнародною участю "Щорічні терапевтичні читання: Медикаментозна

ти немедикаментозна профілактика неінфекційних захворювань: погляд у

майбутнє" (м. Харків, 20 квітня 2017), 4th International Student Congress, (м.

Грац, 26-28 травня 2016), 43 науково-методична конференція з інтернатури

«Сучасний стан та перспективи підготовки лікарів-інтернів у Харківському

національному медичному університеті» (м. Харків, 11 квітня 2017), IV

Международная научно-практическая конференция «Наука и медицина:

современный взгляд молодежи» (м. Алмати, 20-21 квітня 2017), 6th

Mediterranean Conference on Embedded Computing MECO’2017 (м. Бар,

Чорногорія, 11-15 червня 2017), Міжвузівська конференція молодих вчених та

студентів «Медицина третього тисячоліття» (м.Харків, 20 січня 2016 р.), Second

Scientific-Practical Conference “Problems of Infocommunication. Science and

Technology” (м.Харків, 13-15 жовтня 2015), XIX Міжнародний медичний

конгрес студентів і молодих вчених (м.Тернопіль. 27-29 квітня 2015), НПК

"Інноваційні технології у сучасній стоматології", (м.Івано-Франківськ, 20

березня 2015), VІІI Науково-практична конференція з міжнародною участю

«Актуальні проблеми клінічної та фундаментальної медицини ISIC» (м.Харків,

14-15 травня 2015), Всеукраїнська науково-практична конференція молодих

32

вчених і студентів з міжнародною участю «Здобутки теоретичної медицини – в

практику охорони здоров'я – 2015» (м.Запоріжжя, 26-27 березня 2015 р.), НПК

«Нове та традиційне у дослідженнях сучасних представників медичної науки»

(м. Львів, 27-28 лютого 2015 р).

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена

українською мовою, загальним обсягом 339 сторінок. Складається з вступу,

аналітичного огляду літератури, а також дев’яти розділів з результатами

власних досліджень, аналізом та узагальненням результатів, висновків,

практичних рекомендацій, додатків, списку використаної літератури, який

містить 417 джерел (205 кирилицею, 212 латиницею). Дисертація

проілюстрована 81 таблицею (2 сторінки) та 31 рисунком (1 сторінка).

33

РОЗДІЛ 1

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ПРОГНОЗУВАННЯ, ПРОФІЛАКТИКИ ТА

ЛІКУВАННЯ ГІНГІВІТУ У ДІТЕЙ НА ТЛІ АТОПІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

(ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)

1.1 Поняття та епідеміологія атопічних захворювань, їх вплив на стан

тканин порожнини рота

Номенклатура атопічних захворювань та алергії різноманітна. Для

вирішення цієї важливої теми та забезпечення чіткого спілкування між

фахівцями у галузі охорони здоров'я, Світова організація алергії (World Allergy

Organization) рекомендує прийняти глобальну номенклатуру алергії.

Термінологія, запропонована публікацією Європейської академії алергології і

клінічної імунології (European Academy of Allergology and Clinical Immunology)

[12], була оновлена Світовою організацією алергії у відповідній публікації [13].

Атопія - це особиста та / або сімейна тенденція, як правило, набута в

дитинстві чи підлітковому віці, до сенсибілізації та продукції антитіл IgE у

відповідь на звичайний вплив алергенів, як правило, білків. Як наслідок, у

таких людей можуть розвинутися типові симптоми астми, риніту або

дерматиту. Терміни "атопія" та "атопічний" повинні бути використані для

опису генетичної схильності стати IgE-сенсибілізованими до алергенів, які

звичайно зустрічаються в навколишньому середовищі кожному, але більшість

людей не виробляють тривалу реакцію антитіл до IgE. Таким чином, атопія є

клінічним визначенням високорезистентних антитіл до IgE. Термін "атопія" не

може використовуватися, поки IgE сенсибілізація не була задокументована IgE

антитілами в сироватці крові або позитивним шкірним тестом. Алергічні

симптоми у типових атопічних індивідуумів можна називати атопічними,

наприклад, найбільш розповсюджений симптом є атопічна астма.

34

Питання профілактики та лікування алергічних захворювань у дітей є

надзвичайно актуальною проблемою медицини, зважаючи на широке

розповсюдження алергічних захворювань і чітку тенденцію до їх збільшення

[14, 15].

Бронхіальна астма відноситься до числа широкорозповсюджених

захворювань, які мають тенденцію до росту, набувають прогресивного та

злоякісного перебігу: збільшується кількість осіб, що одержують

кортикостероїдну терапію, зросла смертність від цього захворювання. В

Україні в останній час спостерігається тенденція до збільшення поширеності

атопічних захворювань, а саме на бронхіальну астму хворіє майже 5%

населення. Серед дітей м. Києва в віці 6-7 років поширеність бронхіальної

астми (БА) складає 8,1%, алергічного риніту – 5,5%, атопічного дерматиту (АД)

– 3,8%, підлітків 13-14 років відповідно – 6,1%, 5,6%, 3,9% [16, 17]. У

розвинених країнах майже 15-35 % населення страждають на алергічні

захворювання, що являє собою велику соціальну та економічну проблему.

Бронхіальна астма далеко вийшла за рамки медичної проблеми і набула

соціально-економічного значення через те, що уражає в основному молодий вік

у найбільш активний період життя людини, призводить до втрати днів

працездатності, зростає летальність. Згідно з літературними даними,

бронхіальною астмою страждають у різних країнах світу від 1 до 10% жителів.

У загальному вважається , що на земній кулі бронхіальною астмою хворіють не

менше 2 % всього населення. В результаті цього захворювання щорічно

вмирають біля 2 млн людей. У країнах Європи і Америки астма трапляється в 2-

11 % дорослого населення [14].

Як свідчать дані Балаболкіна І.І., розвиток алергічних захворювань

визначається особливостями генетично запрограмованої імунної відповіді на

антиген під дією різних провокуючих факторів, які призводять до реалізації

захворювання [18, 19]. Це пов’язано з готовністю організму певної категорії

дітей до розвитку атопічних реакцій і проявляється особливостями функцій

різних систем і органів, зокрема, імунної, нервової, ендокринної, шлунково-

35

кишкового тракту, обміну речовин та ін.. У зв’язку з цим наявна в дитини

спадкова схильність до атопії реалізується у захворювання під впливом

тригерних факторів, серед, яких найчастіше є харчові, побутові, епідермальні

[20]. Найчастішими алергічними захворюваннями, які розвиваються у дітей на

тлі алергічної схильності є АД, БА, алергічний риніт, кропивниця тощо. Аналіз

поширеності АД серед дитячого населення України за останні десять років

свідчить про щорічне зростання цієї патології на тлі росту всіх захворювань

шкіри, особливо в урбанізованих регіонах України поширеність АД серед дітей

складає 5-20% [21, 22]. За даними літератури, при наявності схильності до

алергії з боку обох батьків алергічні захворювання реалізуються у 81%

випадків, а з боку одного із батьків – у 56% випадків. Ризик розвитку атопії у

дитини значно зростає при наявності алергопатології у матері [23, 24].

Роль спадковості в розвитку БА є загальновизнаною. Опубліковані

результати досліджень свідчать про те, що висока захворюваність

спостерігається у деяких сім’ях. Спадкова схильність до алергічних хвороб

виявляється у 20-54% хворих БА. Насамперед має значення обтяжена

спадковість, яку виявляють у 40-80% хворих БА [25].

На теперішній час не є достатньо з’ясованими шляхи розвитку алергічних

захворювань у дітей з алергічною схильністю. Зокрема, не вивчені особливості

мінерального обміну у дітей з алергічною схильністю на до нозологічному

етапі та при наявності реалізованого алергічного захворювання, залишаються

не до кінця з’ясованими окремі механізми імунної відповіді у дітей з

алергічною схильністю. Не встановлена чітка межа між готовністю організму

дитини до розвитку атопічних реакцій і реалізацією їх в захворювання,

недостатньо з’ясовані особливості функціонування різних органів і систем,

зокрема травної, імунної та обміну речовин. Окрім того суттєвим є своєчасне

виявлення і елімінація алергенів, як один із шляхів запобігання формування

алергічних захворювань у дітей з спадковою алергічною схильністю [26, 27].

Найбільш частим передвісником астми у хворих на її різні форми є

бронхіт, як гостра, так і хронічна його форми. За даними, представленими у

36

дослідженнях, у 36,7% хворих на інфекційну БА і 26% пацієнтів з атопічною

БА і лише у 3,8% хворих на хімічну астму напади ядухи виникали після

пневмонії. Нападам ядухи у хворих на атопічну БА відносно часто передував

алергічний риніт [28].

Очевидним є те, що для попередження трансформації алергічної

схильності в захворювання необхідна розробка реабілітаційних комплексів для

корекції порушених функцій вищеназваних систем, які безпосередньо беруть

участь у розвитку алергічних захворювань [29, 30].

Проблема бронхіальної астми є однією із актуальних в сучасній клінічній

медицині в зв’язку з її ростом і розповсюдженістю, тяжким перебігом у

дитячому віці, труднощами у діагностиці, складністю вибору адекватної

індивідуальної терапії і підвищенням летальності [31].

За даними ВООЗ, розповсюдженість БА у світі коливається в середньому

від 4 до 8%, серед дитячого населення складає від 2 до 15%. За даними

епідеміологічного дослідження, проведеного в Києві в рамках міжнародного

прогнозування ISAAC 1999-2000 рр., поширеність БА склала 6,1-8,1% [16].

Перші прояви захворювання за результатами дослідження відмічалися у 54,1%

хворих у ранньому віці, а у 14,3 % з них – на першому році життя. Рання

діагностика відмічена лише у 9,5% випадків. Таким чином, безперечним є факт

пізньої діагностики хвороби [32].

В Україні цей відсоток в дитячій популяції складає 5-10 %. За даними

МОЗ України інвалідизація дітей внаслідок хвороб органів дихання становить

5,3% від загального рівня і зумовлена, головним чином, бронхіальною астмою.

Порівняно з 1992 роком інвалідизація дітей бронхіальною астмою збільшилася

в 3 рази. Розповсюдженість БА в місті Києві на 1000 дітей складає 8,75 в 2002

році і 9,32 в 2003 році та 9,43 в 2004 році. На сьогодні за даними дитячого

алерголога м.Києва, 4317 дітей страждають на БА [33, 34].

Без сумніву, зміни навколишнього середовища, пов’язані з виробничою

діяльністю людини і урбанізацією, також викликають за собою ріст алергічного

навантаження або знижують поріг чутливості популяції до алергенів. Разом з

37

тим, не дивлячись на несприятливі епідеміологічні дані та зростання

захворюваності на хронічну патологію на тлі рецидивуючого захворювання, її

лікування обмежується зняттям гострих проявів і фактично обривається з

моменту виписки дитини із стаціонару [35, 36].

Практично ігнорується принцип первинної профілактики хронізації

гострих захворювань нижніх дихальних шляхів у дітей із груп ризику.

Як свідчать дані педіатрів та алергологів, в нашій країні проведена значна

робота по вдосконаленню допомоги хворим БА, результатом якої стала

розробка та прийняття Національного Консенсусу щодо діагностики та

лікування БА, який передбачає чіткий ступеневий підхід до терапії цього

захворювання. Але, незважаючи на досягнуті успіхи, деякі аспекти лікування

БА не знайшли відображення в прийнятих документах. Відкритим залишається

питання про застосування імунокоректорів та антиоксидантів у комплексній

терапії [37].

За наявності БА виявляються ознаки порушення імунного гомеостазу і

характерні риси аутоімунного процесу не без участі мікробного фактору.

Імунодефіцітні стани створюють умови, при котрих організм не може

відповісти повноцінною імунною реакцією на антигени, що полегшує

додаткове інфікування. Досить часто традиційне лікування кортикостероїдами,

антибіотиками і сульфаніламідами широкого спектру дії, антигістамінними

препаратами і, особливо, їх комбінацією не покращує, а посилює імунологічну

недостатність, порушує “колонієрезистентність”, переводить хворих в стан

“компрометуючих” [38].

З погіршенням екології зростає кількість людей, в яких виявляються

вторинні імунодефіцити, коли в результаті наявності соматичних та інших

хвороб та дії інших факторів відбуваються порушення в тій чи іншій ланці

імунітету, що може негативно вплинути на органи та системи. Також може

бути дефіцит в системі комплемента і комплексне порушення у всіх складових

імунної системи, що призводить до зниження кількості імунокомпетентних

38

клітин та їх функції. Особливо чутлива до дії негативних факторів імунна

система дітей, коли відбувається її становлення.

Поряд із вивченням клітинного та гуморального імунітету надзвичайно

важливим також є дослідження стану місцевого, локального імунітету слизових

оболонок респіраторного тракту, інтегральним показником якого є рівень

секреторного імуноглобуліну А (sIgA) в слині.

Загальновідомою є участь sІgA у протиантигенному захисті слизових

оболонок. Необхідний рівень даного імуноглобуліну забезпечує резистентність

слизових оболонок до бактеріальних та вірусних антигенів. Секреторний IgA

попереджує адгезію вірусів до епітеліальних клітин слизових оболонок , а при

внутрішньоклітинному розпізнаванні вірусів — можуть блокувати процеси

транскрипції вірусного геному. За схожим механізмом секреторні ІgA блокують

і адгезію мікроорганізмів, що є надзвичайно важливим в умовах ротової

порожнини. SІgA здатні посилювати активність фагоцитуючих клітин та

регулювати клітинноопосередковану антитілозалежну цитотоксичність

лімфоцитів слизових оболонок [39, 40].

Окрім sІgA, у ротовій рідині присутні імуноглобуліни G (IgG) та

мономерна форма імуноглобуліну А (ІgA), проте на поверхню епітеліального

шару слизових оболонок вони можуть проходити лише при певних

патологчних станах та дефіциті секреторного ІgA. Зокрема, такими факторами

можуть бути загострення хронічних запальних процесів в верхніх дихальних

шляхах та порушеннях функціонування систем організму [41, 42].

Як показано у дослідженнях, підвищення рівня IgG у ротовій рідині

виявляється при наявності запальних процесів в слизових оболонках, оскільки

IgG є другою лінією гуморального захисту та сприяє формуванню імунних

комплексів з антигенами мікроорганізмів, що фіксують комплемент, тому вони

показниками протизапальної направленості, які забезпечують затримку та

елімінацію чужорідних антигенів механізмами запалення [43, 44].

У зв’язку із вищезазначеним, вивчення стану імунної системи у дітей з

алергологічним анамнезом є надзвичайно актуальним, тому що порушення

39

імунного гомеостазу є одним із ланцюгів патогенетичного механізму

виникнення бронхіальної астми.

За даними дослідників, бронхіальна астма – це глобальна проблема

охорони здоров'я, яка охоплює понад 300 мільйонів людей по всьому світу. За

оцінками експертів, додатково у 100 мільйонів людей може бути діагностовано

астму до 2025 року [45]. Астма характеризується хронічним запаленням

дихальних шляхів та підвищеною гіперреактивністю дихальних шляхів, що

призводить до таких симптомів, як кашель, сухість і задишка. Це захворювання

характеризується обструкцією повітряного потоку, яка відбувається протягом

короткого періоду часу і є оборотною.

Лікування астми має дві основні цілі: контролювати, а також зменшити

запалення дихальних шляхів та відновлювати їх функцію. Препарати, що

досягають першої мети, є протизапальними агентами, а ті, які досягають

другого, є бронходилататорами. Ліки від астми потрапляють у дві категорії:

препарати швидкого полегшення та довготривале лікування. Препарат швидкої

допомоги містить бронходилататори короткої дії, системні кортикостероїди та

антихолінергічні препарати. Довготривалі лікарські засоби контролю

включають протизапальні агенти, бронходилататори тривалого дії та

модифікатори лейкотрієну. Більшість препаратів для лікування астми вводять

за допомогою різних форм інгаляторів або небулайзерів. Пацієнти повинні бути

ретельно навчені використовувати інгалятори так, щоб вони були ефективними.

Пацієнтам також слід доручити регулярно використовувати інгалятори, як це

передбачено. Інгалятори можуть використовуватися до чотирьох разів на день

протягом тривалого періоду часу. Оскільки поширеність астми зростає,

проблеми, спричинені медикаментозним лікуванням астми, можуть призвести

до значних проблем у стоматологічному здоров'ї. Тому необхідним є уважне

вивчення впливу астми та її ліків на стан здоров'я ротової порожнини та його

змін у відповідь на системне застосування ліків[45].

Дослідження показують, що тривале застосування антагоністів бета-2

може зменшити швидкість слиновиділення [46, 47]. Автори зазначили, що

40

рівень секреції слини знизився на 26%-36% у астматичних пацієнтів на

лікувальних препаратах у порівнянні з неастматичною контрольною групою.

Астматичні пацієнти також показали зменшення об’ємів протеїнів, амілази,

гексозаміну, лізоциму та секреторного IgA в стимульованій слині [48]. Будь-

який фактор, який знижує якість і кількість слини, може негативно впливати на

стан здоров'я ротової порожнини, оскільки ротова рідина відіграє важливу роль

у її збереженні.

Згідно з даними, наведеними у публікаціях авторів, наявність атопічних

захворювань безумовно впливає на стан тканин порожнини рота. Відповідно до

основного захворювання, відбуваються певні зміни стоматологічного статусу, а

саме: зниження захисних властивостей ротової рідини через зменшення

швидкості слиновиділення, ксеростомію та зменшення концентрації

секреторного IgA; зневоднення слизової оболонки через ротовое дихання у

астматиків; зміна імунної відповіді та підвищення концентрації IgE в тканинах

ясен; більша кількість зубних відкладень через збільшення вмісту кальцію та

фосфору в слині; зменшення мінеральної щільності кісткової тканини,

пов'язаної з інгаляційними кортикостероїдами [49, 50, 51, 52, 53].

Роботи, в яких би повністю висвітлювались питання комплексної оцінки

стану імунної системи дітей, хворих на атопічні захворювання, із врахуванням

даних її клітинної та гуморальної ланки, мукозального імунітету, рівнів sІgA і

IgE на слизових, з дослідженням динаміки змін даних параметрів як в процесі

захворювання, так і під впливом лікування, практично відсутні [54, 55, 56].

Частота асоціації бронхіальної астми з алергічним ринітом становить 70-

90% в залежності від регіону, і спостерігається значний приріст цих

захворювань. Патогенез даних захворювань складний, та головна роль

належить імунометаболічним процесам. Розвиток імунних порушень може бути

пов’язаний з дією патогенних збудників на організм [40].

Загострення бронхіальної астми завжди супроводжується явищами

інтоксикації. Інтоксикація, зумовлена всмоктуванням продуктів розпаду при

41

бронхіальній астмі та алергізацією організму до бактеріальних алергенів,

порушує скоординовану діяльність органів [57].

Особливістю бронхіальної астми у дітей, особливо перших 3-х років

життя, часто є те, що вона залишається невпізнаною і маскується під іншими

діагнозами (обструктивний бронхіт, бронхообструктивний синдром,

дерматореспіраторний синдром). Рівень інвалідності в Україні за бронхіальною

астмою продовжує зростати, при ретроспективному погляді станом на 2005 рік

склав 7,4 на 10000 хворих [41].

Дуже важливою з точки зору науковців є рання діагностика атопічних

захворювань дітей. Саме тому дослідниками виділені фактори ризику розвитку

атопічних захворювань, особливо для дітей перших трьох років. Одним з таких

факторів ризику є передчасне народження дітей або народження дітей з малою

вагою [58, 59].

Згідно з даними літератури, в останні роки відмічається стрімке зростання

поширеності атопічних захворювань у дітей, особливо інвалідизуючих форм

бронхіальної астми та атопічного дерматиту. Як відомо, в основі даних

захворювань є генетична схильність до гіперпродукції IgE та асоційовані з цим

зміни імунного статусу пацієнтів. Характерним для атопічних захворювань є те,

що вони, як правило, розвиваються у перші роки життя, а отже впливають на

загальносоматичний стан дітей з раннього віку та формують імунну

недостатність з раннього дитячого віку. Атопічні захворювання

розпочинаються часто з атопічного дерматиту та, у зв’язку з несвоєчасною та

некваліфікованою допомогою, що надається, швидко прогресуюють,

розвивається так званий «атопічний марш», який згодом призводить до

поєднання таких нозологій як бронхіальна астма, алергічний риніт та атопічний

дерматит [60-65].

У наш час алергічні захворювання набули досить широкого поширення.

За сучасними даними, близько 30–40 % населення земної кулі страждають на

алергію, що становить велику соціальну й економічну проблему. У загальній

структурі захворюваності все більше місце займає атопічний дерматит.

42

Атопічний дерматит у 70 % випадків передує розвиток таких хвороб, як

бронхіальна астма, поліноз, кропив’янка, набряк Квінке, алергічний риніт.

Епідеміологічні дослідження останніх років підтверджують високу

поширеність бронхіальної астми в дітей, яка варіює в середньому від 5 до 10 %.

Відсутність гігієнічних навичок і соматичний статус у даних дітей є ризиком

виникнення й розвитку стоматологічних захворювань, починаючи з раннього

віку [65].

За даними авторів, які займалися проблемою впливу атопічних

захворювань на стан тканин ротової порожнини, результати дослідження

показали, що в дітей з обтяженим алергологічним анамнезом відзначався

високий рівень стоматологічної захворюваності. На думку авторів, це

обумовлено тим, що в дітей з алергією відзначаються зменшення швидкості

слиновиділення, зміна параметрів ротової рідини, зниження мінералізуючого

потенціалу слини, пригнічення місцевого імунітету та неспецифічної

резистентності ротової порожнини, порушення процесів мікроциркуляції у

тканинах пародонту і слизової оболонки порожнини рота. Оскільки алергічні

захворювання мають багаторічний рецидивуючий перебіг, діти й підлітки, які

страждають на бронхіальну астму, атопічний дерматит і поєднану

алергопатологію, приймають тривалу комплексну медикаментозну терапію,

лікарські препарати якої також можуть шкідливо діяти на тканинні структури

порожнини рота [65-67].

Враховуючи той факт, що атопічні захворювання мають хронічний

перебіг, медикаментозні засоби, які застосовуються при лікуванні даних

захворювань, не можуть не впливати на стан тканин порожнини роту. Так, за

даними науковців, діти з хронічними захворюваннями, які потребують тривалої

медикаментозної терапії, знаходяться у групі ризику по карієсу. Можливим

механізмом впливу на карієс може бути залучення β-адренорецепторів при

астмі, що також впливає на функцію слинних залоз. Астму часто лікують

антагоністами β-адренорецепторів, які сприяють бронхіальній релаксації. β-

адренорецептори також присутні в секреторній системі і сильно впливають на

43

склад ротової рідини. Ефект дозування від лікування антагоністами β2-

адренорецептора є порушенням секреції слини, що також впливає на його склад

у пацієнтів з астмою [68].

Колективом авторів було зроблено припущення, що гінгівіт у дітей з

астмою можна пояснити, частково, змінною імунною відповіддю та їх

схильністю до дихання через рот, особливо в епізоді гострої астматичної атаки

та дегідратації альвеолярної слизової оболонки під час ротового дихання [69].

Карл та ін. [70], вважають, що астматики мають більше пародонтологічних

захворювань та нижчу стимульовану швидкість руху слизу, ніж ті, що не є

астматичними. Вища поширеність мінералізованих відкладень у дітей з астмою

обумовлена підвищеними рівнями кальцію та фосфору в субмаксилярній слині

та придатковій слині. Інші автори [71], припустили, що діти з астмою мають

більше зубних відкладень, ніж соматично здорові діти. Також було

встановлено, що, хоча спостерігається зниження швидкості слиновиділення,

концентрація мієлопероксидази збільшується у хворих на астму [72].

Встановлено, що концентрація IgE в тканинах ясен підвищується у

пацієнтів з астмою, що призводить до руйнування пародонту [73, 74]. При

використанні інгалятору сальбутамолу зафіксовано більш високий ступінь

карієсу, ніж при застосуванні таблетки бальматозону та сальбутамолу. Це може

бути пов'язано з місцевими ефектами зниження рН та зміною рівнів секреції

слини та її складовими. Наявність гінгівіту та зубних відкладень були більше,

ніж у порівнянні з контролем, але порівняння між препаратами не виявило

ніяких достовірних відмінностей. У дослідженнях показано, що антиастматичні

ліки мають свій вплив на карієс та стан пародонта, проте їх можна нівелювати

профілактичним лікуванням, що є корисним для пацієнта з огляду на тяжкість

астматичної хвороби та необхідність прийому ліків під час небезпечних для

життя епізодів. Пацієнтам з астмою рекомендується застосовувати більш

обережну практику в області гігієни порожнини рота та постійно контролювати

активність карієсу та здоров'я пародонту [75, 76].

44

Таким чином, аналіз літератури, у якій висвітлено основні поняття атопії

та атопічних захворювань, а також їх вплив на стан тканин порожнини рота,

доводить наявність функціональних та морфологічних змін у організмі дітей з

даними захворюваннями. Описані імунометаболічні зміни, пусковим

механізмом для яких є атопія, обумовлюють необхідність пошуку нової

концепції лікування запальних захворювань пародонту у дітей з атопічними

захворюваннями.

1.2 Сучасні аспекти етіології, патогенезу, діагностики та лікування

хронічного гінгівіту у дітей

Згідно з дослідженнями поширеність таких стоматологічних

захворювань, як гінгівіт та пародонтит, серед дитячого населення не має

тенденції до зниження [1, 2, 74]. Останнім часом спостерігається істотне

зростання частоти хвороб пародонта у осіб молодого віку. Поширеність

гінгівіту і пародонтиту, за даними авторів, серед дітей та підлітків варіює в

широких межах та досягає 97 %. Частота та тяжкість ураження пародонта

значно вищі у дітей, обтяжених загальносоматичною патологією. На

сьогоднішній день проведені численні епідеміологічні дослідження, які

відображають поширеність захворювань пародонту в залежності від віку,

геополітичних особливостей та інше [78-81]. Колективом авторів

проаналізовано дані епідеміологічних досліджень, які свідчать значну

поширеність захворювань пародонту серед дитячого контингенту. Так, за

даними Політун А.М., поширеність захворювань пародонту серед дітей

становить 39%, при цьому у віці 13-15 років складає 8%, 16-18 років – 11,6%. За

даними цих досліджень, переважна більшість серед захворювань пародонту

представлена гінгівітом. За даними Смоляр Н.І., у 6% 3-6 річних дітей вже

реєструються зміни пародонту, а у віці 12-16 років у 90% підлітків. Важливим

спостереженням є те, що здебільшого розвиток захворювань пародонту, а саме

гінгівіту розвивається на тлі загальносоматичних захворювань та реєструється

вже при виражених проявах. Так, індекс РМА у обстежених 6-14 дітей, серед

45

яких розповсюдженість гінгівіту складала 36,5%, у 6-річних дітей дорівнював

3,7%, у 9-річних – 8,3%, 14-річних – 13,4% [82-87].

За даними ВООЗ, поширеність гінгівіту в європейській популяції дітей

10-12 років складає 80%, а 14-річних дітей – 100%. У США поширеність

гінгівітом становить близько 38% у віці 6-11 років, а у віці 12-17 років сягає 62-

68%. В Іспанії поширеність гінгівітом теж є достатньо високою та скадає 77%

[5].

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, дуже високий рівень

від 65% до 98% захворювань тканин пародонту припадає на вік 35-44 роки і від

55% до 89% на вік 15-19 років. У 80% дітей діагностується гінгівіт. Якщо у віці

10 років гінгівіт є в 69% дітей, у 12 років – у 77%, то в 15 років – у 87% дітей.

Наукові дослідження довели, що початкові зміни при хронічному катаральному

гінгівіті без своєчасного лікування дітей призводить до важких форм

пародонтиту у дорослому віці [88-91].

Найбільш поширеною формою захворювання пародонту є гінгівіт.

Гінгівіт вражає 75% дорослих у Сполучених Штатах і характеризується

запаленням ясен, гіперемією, набряком та частими кровотечами. Поширені

також більш розвинені форми пародонтиту, на які страждають приблизно 30%

(середній ступінь важкості пародонтиту) та 10% (важкий ступінь тяжкості,

генералізована форма) дорослого населення в Сполучених Штатах. Симптоми

подібні до ознак гінгівіту, але є більш вираженими через більшу кількість та

агресивність бактеріальної флори та запальні реакції [92-93].

Авторами встановлені різні показники розповсюдженості гінгівіту

відповідно до віку. У віці 12 років у 3% дітей діагностується пародонтит

середнього ступеня важкості, а в 15-16 років вже у 12-18% дітей виявляються

пародонтальні кишені глибиною 4-5 мм. Встановлено, що в 16-19-річному віці

захворюваннями тканин пародонту уражається 76,6% населення, у 20-річному –

90%, а в 33-44-річному віці, за даними вітчизняних авторів, уражається 100%

населення. Генералізований пародонтит у дорослому віці зустрічається у 90 –

95% хворих із захворюваннями пародонту. У дорослих катаральний гінгівіт

46

буває нечасто і лише до 30 років, зазвичай це вже пародонтит. Серед гінгівітів у

90% хворих діагностується катаральний гінгівіт [94, 95].

Запальні та запально-дистрофічні захворювання тканин пародонту є

актуальною пробемою для України також. Частота цих захворювань у людей до

40 років становить 50-60%, а серед старших за 40 років – 100% за даними

авторів. В Івано-Франківській області у 7-річному віці пародонтит виявляється

приблизно у 32%, у 12-річному – у 77% і в 15 років – у 75% дітей. У 6,12%

дітей 7-річного віку визначають пародонтит середнього ступеня тяжкості.

Ступінь важкості пародонтиту збільшується у дітей віком 12-15 років [96-101].

За результатами обстежень П.А. Леуса стан пародонта підлітків однієй

вікової групи майже однаковий у всіх обстежених населених пунктах [102].

Зубні відкладення та кровоточивість ясен відмічається у 5-річному віці дітей, у

той час як у віці 14-17 років виявляється середня інтенсивність захворювань

пародонту, котра підвищується з віком. Якщо проаналізувати

розповсюдженість різних форм гінгівіту, то у дітей хронічний гінгівіт

зустрічається у 80 % пацієнтів, гіпертрофічний – у 10 %, запально-дистрофічні

зміни в пародонті – у 10 % випадках. За даними авторів, у дітей шкільного віку

захворювання краєвого пародонту складає у першому класі – 8,3 %, в другом –

8,5 %, в третьому – 8,5 %, в четвертому – 9,4 %, у п’ятому – 11%, шостому – 16

%, у сьомому – 31 %, у 8, 9, 10 класах відповідно 21 %, 22%, 23% [94, 95, 103-

106].

Отже, якщо проаналізувати епідеміологію захворювань пародонту, а саме

гінгівіту, серед дитячого контингенту спостерігається чітка тенденція до

зростання поширеності гінгівіту з віком, а також зростання розповсюдженості

гінгівіту у дітей на тлі загальносоматичної патології. Також важливим

фактором є те, що гінгівіт як правило виявляється не на початковій стадії, а вже

при наявності вираженої симптоматики. Наведені дані обумовлюють

актуальність пошуку шляхів ранньої діагностики та профілактики гінгівіту

серед дітей на тлі соматичних захворювань, в тому числі атопічних.

47

Безумовно, доведеним етіологічним чинником гінгівіту є мікробний

фактор, який обумовлений незадовільною гігієни порожнини рота. Проте

порушення захисно-адаптивних реакцій, спроможності до подолання

патологічного процесу у дитячому віці відіграє важливу роль у етіології та

патогенезі захворювань пародонту. Хвороби пародонту залежать від різних

факторів: тютюнопаління, системні захворювання, такі ліки, як стероїди,

лікарські препарати для лікування раку, неякісні ортопедичні конструкції,

ортодонтична патологія і їжа, яка багата на вуглеводи, вагітність та інші [92].

Більшість наукових робіт свідчать про підвищений рівень

розповсюдженості гінгівіту серед дітей з бронхіальною астмою порівняно з

групами дітей без супутньої патології. Згідно з проведеними дослідженнями,

етіологія запальних захворювань пародонту на фоні бронхіальної астми має

деякі особливості. Ключовим фактором у патологічних змінах тканин

пародонту є взаємодія між бактеріальними та імунологічними факторами.

Ротова рідина містить імуноглобулін А, який активно секретується слинними

залозами та виступає в якості першої лінії оборони для слизової оболонки

шляхом зв'язування частинок антигену. Проведені дослідження пацієнтів з

хронічними захворюваннями пародонту показали, що у ротовій рідині

міститься підвищений рівень імуноглобуліну А, а концентрація імуноглобуліну,

як правило, корелює з тяжкістю захворювання. Крім того, в деяких

дослідженнях, повідомлялося про зниження рівня імуноглобуліну в слині

астматиків. На противагу цьому, деякі автори виявили, що імуноглобулін IgE,

який, імовірно, дифундує пасивно в слині та характерний для пацієнтів з

алергічними захворюваннями, був підвищений у пацієнтів, які страждають на

астму, в порівнянні зі здоровими [107-115]. Таким чином, авторами був

зроблений висновок, що препарати, які впливають на секрецію слини, такі як

протиастматичні препарати, можуть негативно впливати на здоров'я пародонту.

На сьогоднішній день значну увагу приділяють питанням імунних

порушень у патогенезі захворювань пародонту. Імунологічні зміни при гінгівіті

характеризуються порушенням неспецифічної резистентності організму,

48

пригніченням імунної відповіді, а також змінами місцевого, а саме,

мукозального імунітету з недостатністю клітин, що мають антигенні

властивості. Необхідно відмітити, що перераховані показники гомеостазу

можуть бути використані для оцінювання якості лікувально-профілактичних

заходів у комплексному лікування хворих на гінгівіт, а також можуть

використовуватися для прогнозу перебігу даного захворювання [116-117]. Для

здійснення адекватної діагностики пацієнетів з хронічним гінгівітом на

сьогоднішній день недостатньо лише клінічного обстеження; важливим також є

комплексне біохімічне та імунологічне обстеження для об’єктивізації даних.

Все більшої значущості набуває випереджувальна тактика при лікуванні

пацієнтів з захворюваннями пародонту, особливо, якщо гінгівіт протікає на

фоні системних порушень. Своєчасне виявлення послаблення імунних ланок у

патогенезі захворювань пародонту дає змогу до відповідної корекції імунного

статусу на етапі лікування або до проведення ефективних профілактичних

заходів.

Якщо розглядати особливості імунної відповіді організму, то очевидною є

пріорітетна роль антитіл у формуванні адекватної відповіді. Одним з найбільш

показових показників як місцевого, так і загального імунітету, є рівень

секреторного імуноглобуліну А [118-122]. Механізм захисної дії даного

імуноглобуліну полягає у його активації комплементу, який призводить до

лізису мікроорганізмів, а також попереджає адгезію алергенів, токсинів та

бактерій до тканин порожнини рота, чим перешкоджає бактеріальній

колонізації, а отже й розвитку захворювань пародонту [123-126]. За даними

дослідників, зниження вмісту секреторного імуноглобуліну А призводило до

активізації патологічного процесу.

Гуморальна ланка мукозального імунітету представлена бактерицидними

речовинами, лізоцимом, інгібіторами протеїназ, комплементом. Захисна

функція лізоциму пояснюється не тільки його антибактеріальними

властивостями, але й його участю у імунній регуляції, процесах регенерації та

підтримки гомеостазу ротової порожнини. Велика кількість публікацій

49

присвячена ролі лізоциму у захисті здоров’я ротової порожнини, проте

дослідження, присвячені дослідженню зміни рівню лізоциму у дітей з

атопічними захворюваннями, майже відсутні [127-130].

Багатьма дослідниками встановлено, що при поєднаному перебігу

системних захворювань та запальних захворювань пародонту зміни

відбуваються не тільки на рівні секреторного імуноглобуліну А. У дітей з

даним фенотипом відбувається запуск імунних механізмів, які призводять до

змін у складі імуноглобулінів та цитокінів у слині. Зміни даних параметрів

варіабельні та залежать не тільки від тяжкості патологічного процесу, але також

є відображенням процесів місцевого запалення та активації імунних механізмів

захисту, що важливо для доклінічного визначення запалення у тканинах

пародонту [131-132].

На активізацію імунологічних реакцій вказують також зміни інших

імуноглобулінів – імуноглобуліну А, G, M. При цьому об’єм досліджень, які

дозволяють достовірно судити про кореляцію змін рівнів імуноглобулінів у

ротовій рідині та ступінь запалення тканин пародонту, недостатня. Серед

науковців визнано, що імуноглобуліни є показниками функціонального стану

В-лімфоцитів. Дані авторів відносно співвідношення рівнів імуноглобулінів А

та G при запальних захворюваннях пародонту дещо суперечливі. Деякі з них

говорять про підвищений вміст імуноглобуліну А та нормальний вміст

імуноглобуліну G у пацієнтів з хронічним гінгівітом, інші говорять про

підвищення обох класів імуноглобулінів [133].

Існує точка зору про провідну роль місцевих факторів у виникненні

захворювань пародонта, а саме пародонтопатогенної флори мікробної зубної

бляшки, різних видів порушень артикуляційної рівноваги, змін системи

місцевого імунітету. Вважають, що причиною або фоном для виникнення

локалізованих уражень пародонта можуть бути структурно-функціональні

особливості тканин пародонта та організму в цілому, що мають генетичне

походження [134-139].

50

У ряді досліджень автори стверджують, що патологічний процес у

пародонті є невід’ємною частиною фонового супутнього захворювання, деякі з

них вважають провідною причиною саме загальносоматичні захворювання [93,

139, 140].

Накопичені значні відомості щодо ролі того чи іншого вітаміну в

патогенезі захворювань пародонта. Встановлена значна роль вітамінів С, В, А,

Е. Зокрема, деякі дослідження свідчать про участь аскорбінової кислоти в

синтезі ряду глікозаміногліканів, що має безпосереднє відношення до

патологічних змін сполучної тканини пародонта [141-153].

Аналіз змін параметрів імунологічної системи, дослідженої авторами,

показав, що у хворих на генералізований пародонтит виявлені значно більші

рівні IgG, IgM, IgD та імунних комплексів порівняно зі здоровими особами. Як

суттєвий момент зв’язку імунопатології та захворювань пародонта визнаний

розвиток імунних реакцій між антитілами ясен та відповідними антигенами

[133].

Особливої уваги заслуговує факт наявності при генералізованому

пародонтиті порушень усіх видів обміну: білкового, жирового, вуглеводного,

мінерального. Це призводить до розвитку складних та численних уражень

пародонта дистрофічного, запального та дистрофічно-запального характеру

[154-157].

Захворювання пародонту, одні з найбільш поширених стоматологічних

захворювань у всьому світі [164], переважно викликані грамнегативними,

анаеробними бактеріями, присутніми на поверхні зубного кореня як біоплівки.

Запалена тканина пародонта виробляє значну кількість прозапальних цитокінів,

в основному IL-1, IL-6, PGE2 та фактора некрозу пухлини alpha (TNF-α),

ферментів активного кисню, білків та маркерів окислювального стресу і

антиоксидантів.

Велике значення у розвитку уражень пародонта мають зміни ліпідного

обміну. При цьому переважна кількість авторів надає провідну роль процесам

перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) – невід’ємній частині будь-якого

51

запального та дистрофічного процесу. Цінним спостережнням є те, що

активація перекисного окислення ліпідів наступає вже на стадії гіперемії, що

може бути пов’язано з підвищенням концентрації радикалів кисню у тканинах.

Стадія гіпоксії з даної точки зору характеризується такою ж активністю

процесів ПОЛ. Це відбувається за рахунок руйнування великої кількості

ліпідних субстратів та активної діяльності у вогнищі запалення фагоцитів.

Вони, у свою чергу, “викидають” у міжклітинний простір вільні радикали, які і

мають прямий та непрямий вплив на структури осередку запалення та його

функції [158-163].

Вільні радикали відіграють вирішальну роль у нормальних фізіологічних

процесах, включаючи реакцію факторів росту, імунну відповідь та усунення

пошкоджених клітин, але також є дуже токсичними та деструктивними,

оскільки вони являють собою важливий патогенний механізм для пошкодження

тканин та захворювань, пов'язаних з фагоцитарною інфільтрацією [165].

Виявлення ролі вільних радикалів у патогенезі злоякісних захворювань,

діабеті, серцево-судинних захворюваннях, аутоімунних захворюваннях,

нейродегенеративних розладах, старінні та інших хронічних захворюваннях

призвело до медичної революції, що робить антиоксиданти важливим

компонентом етіопатогенезу захворювань, що у свою чергу обіцяє нову

парадигму охорони здоров'я. Таким чином, антиоксиданти виступають як

профілактичні та лікувальні агенти.

Різні біомаркери, крім клінічного застосування, використовуються для

оцінки руйнування пародонту, а саме такі, як ферменти, білки, маркери

клітинної та гуморальної активності, іони, гормони та маркери окислювального

стресу та антиоксидантів. Такі речовини, як уреаза, супероксиддисмутаза,

каталаза, малоновий диальдегід, є одними з показників антиоксидантного

балансу [165, 166], які присутні в слині і можуть використовуватися для

визначення ефекту антиоксидантної терапії при лікуванні захворювань

пародонту.

52

Накопичена велика кількість даних, що визначають провідну роль

порушень ферментативного гомеостазу ротової порожнини у виникненні

захворювань пародонта. У результаті дисфункції ферментативних систем у

першу чергу страждає кровообіг даної ділянки [167]. При цьому підвищену

увагу приділяють вивченню активності протеолітичних ферментів. Одним з

найважливіших об’єктів такого дослідження є еластаза, яка викликає

руйнування епідермально-дермального сполучення. Активність еластази

пропорційна глибині пародонтальної кишені та ступеню дистрофічно-

запальних процесів у пародонті [168, 169]. Група колагеназ також посідає одне

з головних місць в патогенезі пародонтиту. Їх активність збільшується при

гострому запаленні та знаходиться у прямій залежності від стадії захворювання.

Отже, протеолітичні ферменти тісно асоціюються з деструкцією тканин

пародонта [168, 169, 170, 171].

Аналізуючи сучасний стан досліджень у галузі етіології та патогенезу

захворювань пародонта, слід визнати, що проблема ще досить далека від

вирішення. Існують різноманітні концепції, згідно з якими пародонтит може

виникати як достатньо ізольовано, так і бути одним із проявів порушень

загального стану організму. Але частіше за все виникнення патологічного

процесу в пародонті можливе лише при несприятливому поєднанні ендогенних

та екзогенних чинників. При цьому розподіл на місцеві та загальні фактори стає

вельми умовним. Хоча місцеві чинники можуть можуть спричинити локальні

прояви патологічного процесу, відповідь організму завжди буде обумовлена

загальними проявами 104, 105. Визначення дестабілізації діяльності

функціональних систем організму як на місцевому, так і на загальному рівні

можливе при виснаженні компенсаторних можливостей та резистентності

організму. Таким змінам передує розвиток донозологічних станів, які і є

передумовою для виникнення захворювання. Визначення даного моменту може

бути вирішальним для подальшої схеми профілактики та лікування [105, 107].

Автори визначають поняття передхвороби – наявну у організмі вірогідність

захворювання, що обумовлена факторами ризику. Цей стан означає перехід від

53

етіологічних факторів у патогенетичні, та, на думку авторів, відрізняється від

захворювання переважанням неспецифічних змін над специфічними [171, 174,

175]. Тому необхідні принципово нові підходи до ранньої діагностики

функціонування систем організму. Метою донозологічної діагностики має бути

визначення найбільш інформативних біомаркерів, які є першими ознаками

патологічних змін до появи клінічних симптомів та тканинних та

функціональних порушень. Враховуючи все вищевикладене, можна зробити

висновок про необхідність розробки нових прогностичних та діагностичних

методик з урахуванням провідних етіопатогенетичних чинників захворювань

тканин пародонта пацієнтів, особливо за наявності загальносоматичних

захворювань.

Захворювання пародонту є запальними захворюваннями, які є

результатом складних взаємодій між пародонтопатогенами та імунною

відповіддю організму людини. Два важливих і взаємозалежних фактори беруть

участь у патофізіологічній прогресії захворювань пародонту, тобто у активації

імунної системи та виробництві вільних радикалів і пов'язаних з ними

метаболітів. Збільшення виробництва вільних радикалів може сприяти

окисному стресу, який, як повідомляється, бере участь у багатьох

захворюваннях, в тому числі захворюваннях пародонту. Аналіз

антиоксидантної системи захисту ротової рідини дітей показав розвиток

складних дезадаптуючих механізмів, які характеризуються порушенням

показників антиоксидантного захисту організму [176-179].

Окислювальний стрес призводить до молекулярного пошкодження в

результаті порушень балансу між оксидантами та антиоксидантами.

Вважається, що даний дисбаланс відіграє важливу роль в патогенезі хронічних

запальних захворювань, таких як, наприклад, інсулінозалежний цукровий

діабет, серцево-судинних захворювання, метаболічний синдром, гострий

респіраторний дистрес-синдром, а також захворювання пародонту [171, 166].

Останнім часом порушення прооксидантно-антиоксидантного балансу було

54

запропоновано в якості центральної ланки між системними захворюваннями та

пародонтитом [178, 179].

Існуючу у ротовій рідині систему антиоксидантного захисту можна

розділити на кілька рівнів, що забезпечують як зниження інтенсивності

генерації оксидантів в тканинах ротової порожнини, так і зменшення

ймовірності їх додаткового формування шляхом адаптаційної перебудови

швидкості біохімічних процесів на місцевому рівні. Подібний багаторівневий

захист клітин слизової оболонки від шкідливої дії вільних радикалів

досягається за умови високого ступеня структурованості і впорядкованості

клітинних ферментативних систем, що утилізують кисень, а також наявності

антиоксидантів в ротовій порожнині [180-182].

Традиційно виділяють антирадикальні і антиперекисні рівні організації

антиоксидантної системи, що включають ферментні і неферментні ланки

антиоксидантної системи, які в свою чергу додатково поділяють залежно від їх

локалізації на ендогенні (клітинні) і екзогенні (позаклітинні). Ферменти, які

беруть участь в забезпеченні антиоксидантного захисту, можна розділити на 3

лінії: супероксиддисмутаза (1 лінія); селенова глутатіонпероксидаза і каталаза

(2 лінія); глутатіонтрансфераза, пероксидаза, глутатіонпероксидаза, деякі

купрум-вмісні оксидази, цитохромоксидаза (3 лінія), функціонування яких

пов'язано між собою [169, 183, 184].

Перекисне окислення ліпідів залучене в патогенез багатьох патологічних

розладів, включаючи захворювання пародонту. Дослідження використання

ротової рідини як діагностичного інструменту, що не потребує інвазивності для

вимірювання, мають тривалу історію. В даний час зростає інтерес до зв'язку

між антиоксидантами та захворюваннями пародонту. Антиоксиданти

включають супероксиддисмутазу (СОД), малоновий диальдегід (МДА) та інші.

Такий важливий антиоксидант, як СОД, каталізує дисмутацію супероксидного

аніона, захищаючи клітини від небезпечних ефектів ПОЛ [184]. Малоновий

диальдегід є одним з багатьох кінцевих продуктів ПОЛ [185-187]. Оскільки

55

малоновий диальдегід є високотоксичною молекулою альдегіду, він вважається

ідеальним маркером перекисного окислення ліпідів.

У науковій літературі зустрічаються дані про зміни різної спрямованості

активності супероксиддисмутази у стоматологічних пацієнтів в залежності від

нозології і вираженості патологічного процесу, а також наявності ускладнень,

умов забору біологічного матеріалу, в якому визначають активність ферменту.

Пародонтит характеризується появою запальної реакції у тканинах

пародонту та втратою кісткової підтримки, з надлишковою продукцією

продуктів перекисного окислення і протеолітичних ферментів. Згідно з даними

науковців, відомо, що у ротовій рідині пацієнтів з пародонтитом знижується

загальна потужність антиоксидантної системи, а також спостерігаються більш

низькі концентрації відновленого глутатіону в сироватці крові і рідини ясенної

борозни [188-190]. Актуальною задачею сучасної стоматології є розгляд змін

показників антиоксидантної системи не тільки у дорослих пацієнтів з

пародонтитом, але й вивчення даних показників серед пацієнтів дитячого віку з

клінічними проявами гінгівіту та без таких. Розуміння механізмів формування

захворювань пародонту, виявлення взаємозв’язку між показниками

антиоксидантної системи та розвитком запалення у тканинах пародонту

зробить можливим ранню діагностику та профілактику захворювань пародонту

[191-194].

Супероксиддисмутаза є антиоксидантним ферментом, який діє проти

вільних радикалів, які є чинниками запалення у тканинах пародонту та

викликають пошкодження сполучної тканини [195]. У зв’язку з високою

розповсюдженістю гінгівіту серед дитячого населення, пошук шляхів ранньої

діагностики, профілактики та оптимізації лікування за допомогою

інформативних біомаркерів, таких як СОД, є надзвичайно актуальним

завданням для науковців.

Відомо, що захисну дію від впливу перекисів ліпідів на клітинному рівні

має відновлений глутатіон та його ключові ферменти. Виключно висока

реакційна здатність даних сполук робить можливою їх участь у різноманітних

56

хімічних перетвореннях. Але найважливішу в біологічному сенсі роль учені

надають окислювально-відновлювальним реакціям, у ході яких тіолові групи

легко окислюються з утворенням, як правило, дисульфідних груп та знов

регенерують при їх відновлювальному розщепленні. Відновлені тіоли мають

високий антиокислювальний потенціал, антирадикальні, антиперекисні

властивості та здатні захищати від ушкодження ферменти, нуклеїнові кислоти,

ліпіди та інші активні сполуки [159,160].

У разі дослідження патологічних впливів на пародонт визначення стану

системи глутатіону набуває особливого діагностичного значення. Оскільки

сульфгідрильні групи глутатіону першими підпадають під дію перекисів,

зниження концентрації глутатіону може відображати його безпосередню

взаємодію з пероксидами або участь у глутатіонпероксидазній реакції. При

цьому особливістю глутатіонпероксидази є її висока специфічність до

глутатіону та неспецифічність до субстрату, що дозволяє ферменту

інактивувати як органічні, так і неорганічні пероксиди. Це само по собі

забезпечує посилення процесів ПОЛ і може розглядатися як індикатор

глибоких метаболічних порушень у клітинах, пригнічення синтезу білка в

організмі та глюконеогенеза на тлі активації глюкогенолізу. Є дані, що

функціонування системи глутатіону при генералізованому пародонтиті

третього ступеня змінюється [189, 190, 194, 195]. Але недостатними є знання

про дану систему при захворюваннях пародонта, що обумовлені

загальносоматичними факторами, особливо на початкових стадіях хвороби та

стадії передхвороби. Незначні зміни у відновленому глутатіоні визначені у

хворих на генералізований пародонтит першого ступеня при його поєднанні з

загальносоматичними захворюваннями. Даний факт розглядається

дослідниками як компенсаторна реакція, що спрямована на детоксикацію

перекисів при умовах супероксидазної активності [150, 154, 156, 157, 190].

Отже, аналіз літературних даних доводить взаємозв’язок розвитку

патологічного процесу у тканинах пародонта на стан прооксидантно-

антиоксидантного гомеостазу тканин пародонта.

57

Згідно з дослідженнями науковців, гінгівіт обумовлений розвитком

запалення, наявністю пародонтопатогенної мікрофлори, накопиченням екзо- та

ендотоксинів на тлі зниження імунологічної реактивності організму [195]. За

даними різних досліджень ураженість цими захворюваннями дорослого

населення в різних популяціях сягає 15-90 % [196, 197]. Приблизно в 10-15 %

пацієнтів із хронічним гінгівітом згодом діагностують хронічний пародонтит.

Постійне запалення та мікробне навантаження при гінгівіті можуть бути

фактором схильності таких пацієнтів до системних ускладнень, серцево-

судинних захворювань та, навіть, до розвитку раку [198-200]. Останнім часом

з’явились дослідження, що демонструють статистичну асоціацію між гінгівітом

та розвитком раку [201, 196]. Наявність таких даних не може не свідчити про

тісний взаємозвязок між системними захворюваннями та станом тканини

пародонту.

Згідно з даними літератури, дослідниками запропонована класифікація

гінгівіту за етіологічними чинниками, відповідно до якої захворювання тканин

пародонту можуть бути розподілені на чотири основні групи: (1) індуковані

зубним нальотом, (2) модифіковані системними факторами, (3) модифіковані

медикаментами, (4) модифіковані поганим харчуванням [195]. Наявність 2-4

груп свідчать про те, що будь-яке системне захворювання, які часто

супроводжуються постійним вживанням медикаментів та змінами дієти, може

супроводжуватись запальними процесами ясен, а за даними деяких досліджень,

прояв гінгівіту на тлі супутніх хвороб є, навіть, більш агресивним. Атопічні

захворювання, у цьому зв’язку, посідають особливе місце, адже атопія

визначається як аномально гіперактивний стан імунної системи [202], тобто

вони мають спільні механізми з запальними захворюваннями ротової

порожнини [203].

Все вище сказане зумовлює необхідність якнайранішої діагностики

індивідуальної схильності до розвитку запальних процесів ясен у осіб з

системними захворюваннями, зокрема, атопічними, з метою формування груп

підвищеного ризику, застосування до них індивідуально підібраних

58

комплексних профілактичних заходів, недопущення ускладнення гінгівіту до

пародонтиту.

Одним з сучасних підходів до розв’язання завдань ранньої діагностики є

пошук генетичних маркерів, наприклад, однонуклеотидних поліморфізмів,

асоційованих з певними мультифакторними захворюваннями у конкретних

популяціях [204]. Даний напрямок є перспективним для визначення груп ризику

захворювань пародонту.

Як відомо, захворювання пародонту характеризуються руйнуванням

сполучної тканини, втратою зубо-ясенного прикріплення та деструкцією

альвеолярної кістки. Руйнування тканин при захворюваннях пародонту виникає

як результат взаємодії між патогенними бактеріями та імунними та запальними

реакціями організму. Імунна система активується для захисту від локального

мікробного нападу та пошкоджень від дії його продуктів на тканини ясен. Цей

захисний механізм може бути шкідливим для організму через руйнування

оточуючих клітин та структур сполучної тканини [205]. Діагностика

захворювань тканин пародонту, як правило базується на вже наявних клінічних

ознаках, таких як зміна кольору тканин та їх контурів, наявність або відсутність

кровотеч при зондуванні, рецесії ясен, зондуванні та вимірюванні глибини

кишені, рівні прикріплення, наявності ексудату та рухливості зубів [206, 207].

Рентгенологічні методи використовуються як додатковий інструмент для

візуалізації втрати тканин пародонту шляхом визначення кількості кісткової

резорбції навколо зубів [205, 207]. Однак ці методи є корисними лише для

оцінки анамнезу захворювань. Надійні методи діагностики є важливими для

оцінки стану активного захворювання та моніторингу відповіді на терапію

захворювань тканин пародонту.

Поточне розуміння патогенезу захворювань пародонту показало велику

різницю в величині запальної реакції, що свідчить про підгрупу високого

ризику розвитку пародонтиту з швидким прогресуванням. Такі чинники, як

куріння, діабет, бронхіальна астма, психологічний стрес, зниження

59

сироваткових антитіл або біохімічні медіатори запалення також можуть

сприяти прогресуванню хвороби.

Отже, тяжкість і прогресування захворювань тканин пародонту на

сьогоднішній день пов'язані з поєднанням комплексу факторів - генетичних,

імунної відповіді, мікробного компоненту та місцевих факторів, які присутні у

ротовій порожнині, в тому числі компонентів ротової рідини [206, 206, 195].

Біомаркери захворювань пародонту, а саме гінгівіту, набули особливого

значення протягом останнього десятиліття. Ці маркери зазвичай відносяться до

трьох категорій:

1.Показники поточної активності захворювання;

2.Прогноз розвитку майбутньої хвороби;

3.Прогноз майбутньої ініціації захворювання у теперішніх

пародонтологічно здорових осіб [206].

Оскільки гінгівіт є поліетіологічним захворюванням, його діагностика

також має бути різносторонньою. На сьогоднішній день все більш актуальними

стають неінвазивні експрес-методи діагностики. Питання ранньої та

неінвазивної діагностики стану організму завжди були актуальними. Клітини

букального епітелію є зручним об'єктом для оцінки функціонального стану

організму [207] та впливу чинників довкілля [208, 209]. Цитологічне

дослідження даних клітин є можливим завдяки їх достатньо великому розміру

та можливості вивчення ядра, яке зазвичай займає в клітинах центральне

положення та близько 10 мкм в діаметрі. Клітини букального епітелію

залишаються життєздатними і після перенесення в спеціальний фізіологічний

розчин. До того ж для спостереження за їх ядрами потребує лише наявності

мікроскопа, процес вилучення клітин буккального епітелію є неінвазивним, не

пов'язаний з ризиком зараження і не вимагає складної апаратури [208].

Водночас, лікування запальних захворювань пародонту залишається

актуальною проблемою стоматології внаслідок швидкого та неспинного

прогресування даного виду патології. Варто відзначити, що гінгівіт серед

дитячого контингенту є самостійною нозологічною одиницею, з якої

60

розпочинаються запальні процеси тканин пародонту. Враховуючи високу

розповсюдженість запальних захворювань пародонту серед дітей та дорослих,

очевидною є низбка ефективність запропонованих схем лікування, слід зробити

висновок про недостатню ефективність профілактичних і лікувальних заходів.

Незважаючи на призначення доволі широкого спектру фармакологічних засобів

для лікування захворювань пародонту, практикуюючі лікарі та дослідники

всеодно спостерігають рецидиви захворювань. Водночас, проведені раніше

експериментальні та клінічні дослідження, які засновані на патогенетичній

корекції схем лікування та профілактики, дозволяють віддати перевагу в

лікуванні гінгівіту препаратам з вмістом антиоксидантів, що знижують ступінь

сенсибілізації, стимулюють адаптаційну спроможність організму [209-211].

На сучасному рівні розвитку профілактики, діагностики та лікування

захворювань пародонта значна увага надається виявленню факторів ініціації

захворювання та попередженню подальшого прогресування захворювання. Для

досягнення даної мети необхідне ретельне вивчення патогенетичних механізмів

розвитку гінгівіту, особливо якщо розглядати запальні захворювання пародонту

у дітей групи ризику зі змінами імунного статусу.

Більшість авторів вказують на необхідність врахування етіологічних

факторів та факторів ризику для ефективного лікування захворювань тканин

пародонту. Так, Цепов Л.М. виділив дві групи факторів ризику захворювань

пародонта: 1) ті, що піддаються корекції (керовані); 2) ті, що не піддаються

корекції (некеровані). До першої групи належать соціальні, організаційні та

біологічні чинники. Це – соціально-економічний статус людини, її емоційний

стан (стрес та хронічне психоемоційне напруження), забруднення

навколишнього середовища, шкідливі звички, вторинні імунодефіцити, гіпо- та

авітамінози, захворювання шлунковокишкового тракту, центральної,

периферичної та вегетативної нервової систем, порушення обміну речовин,

мікрофлора зубної бляшки, хронічні травми пародонта, травматична оклюзія

тощо. До другої групи відносять вік, стать, генетичні захворювання, вроджені

біологічні дефекти органного, клітинного та субклітинного рівнів структурних

61

елементів пародонтального комплексу, структурно–функціональні особливості

пародонта та генетично зумовлена неспроможність механізмів захисту

останнього. Для профілактики найбільш значимою є перша група факторів

ризику, оскільки вона піддається корекції. Друга група чинників ризику також

може бути використана, але для прогнозування виникнення та прогресування

захворювання [212, 213].

Крім етіологічних факторів та чинників ризику на виникнення, розвиток і

перебіг захворювань пародонта впливають також і інші, додаткові фактори.

Курякіна Н.В. поділяє їх на екзогенні (зумовлені впливом зовнішнього

середовища) та ендогенні (зумовлені станом організму) [214].

Існують різні підходи до лікування та профілактики захворювань

пародонту. Так, ВООЗ вважає, що існують незаперечні дані щодо наявності

невеликої кількості чинників ризику та причинних умов, які є загальними для

основних неінфекційних захворювань, а комплексні заходи проти чинників

ризику, які здійснені в медико-соціальному аспекті, можуть снижувати

захворюваність основними неінфекційними хворобами та покращувати стан

здоров'я населення [214-219].

Ефективним для попередження розвитку захворювання є врахування

етіологічних чинників його виникнення при створенні протоколів лікування.

Однак на сьогоднішній день не представлена програма лікування та

профілактики запальних захворювань пародонту, в основі якої були визначені

серед певної популяції, чинники ризику. Тому поширеність хронічних

захворювань, пов'язананих зі способом життя, станом здоров’я та

нераціональним харчуванням, залишається актуальною проблемою для охорони

здоров'я України [215].

Ханс-Петер Мюллер виділяє місцеві та загальні фактори ризику та

звертає увагу на те, що при хронічних захворюваннях пародонта, викликаних

різними причинами. Успішне лікування та профілактика неможлива без

зниження шкідливого впливу факторів ризику як частини етіологічного

ланцюга патологічного процесу. [216].

62

Згідно з науковими даними, фактори ризику можуть мати таке ж значення

в патогенезі захворювань пародонту, як і бактерії. Деякі автори виділяють

такий термін, як «коефіцієнт ризику», під яким розуміють статистичний термін,

який відображає збільшення ризику в порівнянні з нормальною

сприйнятливістю організма. Сучасні дані наукових досліджень визнають

системні та місцеві фактори ризику. До системних відносять: системні

захворювання, паління, стрес, прийом ліків, освіта та соціальний статус, спосіб

життя, навколишнє середовище та харчування. Місцеві фактори ризику – це

кількість та склад слини, ротове дихання, зовнішні подразники, алергічні

реакції, функціональні порушення (травматична окклюзія), бруксизм та інші

пара функції. Загальносоматичні захворювання у 85% випадків є супутніми та

активизуючими патологічний процес у пародонті [216, 218].

Дослідження асоційованих захворювань доводять, що з’ясування

залежності пародонтального та загальносоматичного статусу може забезпечити

ефективність системи лікувально-профілактичних заходів при виявленні та

урахуванні факторів ризику. Ефективна система профілактики та лікування має

корегувати не тільки стоматологічну патологію, але й впливати на

загальнососматичний статус організму, функціонування таргетних органів та

систем [219-221].

Загальноприйнятими вважаються три компоненти лікування захворювань

пародонту, у тому числі гінігівіту – терапія має бути етіотропною,

патогенетичною та симптоматичною. В аспекті участі загальносоматичної

патології у формуванні гінгівіту у дітей очевидною є необхідність включення

компоненту корекції необхідних патогенетичних ланок [222].

Етіотропне лікування полягає у виявленні пошкоджуючих факторів, що

спричиняють запальні зміни. Значні труднощі виникають при визначенні та

усуненні ендогенних етіологічних факторів, які пов’язані з наявністю

захворювань внутрішніх органів. В таких випадках лікувальні заходи проходять

під контролем профільних спеціалістів. Патогенетична терапія передбачає

фармакотерапевтичний вплив на патофізіологічні ланки запального процесу.

63

При виборі лікарських засобів беруться до уваги механізми розвитку запалення

та фаза запалення [206, 207, 223]. Симптоматичне лікування спирається на

ліквідацію окремих симптомів, таких як біль, кровоточивість та інше [223-225].

Оскільки основним визнаним етіологічним фактором є мікробний,

загальні принципи терапії при гінгівітах спрямовані, перш за все, на усунення

зубного нальоту та бляшок, які спричиняють розвиток запалення. Беручи до

уваги той факт, що патологічні зміни в пародонті виникають на фоні загальних

захворювань, а також вплив патологічних процесів в пародонті на численні

функції в організмі, в тому числі на механізми природнього захисту,

фармакотерапія повинна бути спрямована на відновлення функцій,

нормального гомеостазу і стимуляцію захисних сил організму. Аналіз ринку

фармацевтичних засобів, які повсякчас призначаються пацієнтам з гінгівітом,

демонструє, як правило, симптоматичну спрямованість: усунення больових

відчуттів, місцева антисептична санація, регенерація пошкоджених тканин і

стимуляція репаративних процесів [225, 226].

Антибактеріальна терапія є однією з важливих ланок в лікуванні

запальних захворювань пародонту. Призначення даного виду лікування

залежить від різновиду патологічного процесу, етіології, особливостей

клінічного прояву, характеру протікання захворювання. Вченими обгрунтована

можливість та необхідність застосування певних груп антибактеріальних

препаратів: антисептиків, антибіотиків, сульфаніламідів, нітрофуранів,

протигрибкових препаратів, засоби рослинного походження [218, 224, 225].

Проте призначення антибактеріальної терапії у дитячому віці завжди потребує

особливої уваги.

У зв’язку з тим, що участь мікробних агентів у етіології гінгівіту

доведена, антисептики частіше за все призначають місцево у вигляді зрошень,

які сприяють різкому зниженню концентрації мікрофлори, видаленню нальоту,

слизу, злущеного епітелію. [222, 223, 235]. Антибактеріальні та

хіміотерапевтичні препарати назначають за чіткими показаннями до

застосування, основою для призначення антибіотикотерапії є ступінь

64

чутливості умовно-патогенної мікрофлори порожнини роту. Суттєве значення

мають характер патологічного процесу, вираженість, стан імунобіологічних сил

мікроорганізму. Важливим є врахування спектру антимікробної дії окремих

препаратів. Так, засоби з широким спектром дії більш різко пригнічують

нормальну мікрофлору організму і швидше призводять до розвитку

дисбактеріозів, а саме кандидозів [223, 226-228].

Застосування антиоксидантів та антигіпоксантів в комплексному

лікуванні запальних захворювань пародонту є патогенетично обґрунтованим,

оскільки, як вже було зазначено, антиоксиданти інгібують перекиси та

проміжні продукти вільнорадикального окиснення ліпідів, виявляють

протизапальну та протинабрякову дію, прискорюють процеси регенерації [229,

230].

Призначення імуномоделюючих препаратів не є загальновживаною

практикою при лікуванні запальних захворювань пародонту, особливо

хронічного катарального гінгівіту. Вважається доцільним їх призначення при

сповільненому протіканні запальних та дистрофічних процесів на фоні

зниження імунологічної реактивності організму та неспецифічних факторів

захисту. Імуномодулятори прискорюють процеси клітинної регенерації,

стимулюють клітинні та гуморальні фактори захисту, виявляють протизапальну

дію [226, 228, 231, 232]. Крім зазначених препаратів, для стимуляції захисних

механізмів, які забезпечують блокування запального процесу, можливе

призначення препаратів, які підвищують фагоцитоз (зрошування розчином

лізоциму, метилурацил, пентоксил та інші) [233, 231, 219, 226].

Глюкокортикостероїдні препарати при лікуванні запальних захворювань

пародонту мають високу ефективність, оскільки вони забезпечують виражену

протизапальну, протинабрякову, гіпосенсибілізуючу, інумнодепресивну дію. Їх

застосування показане у вигляді аплікацій та в складі лікувальних пов’язок,

особливо у поєднанні з антисептиками, антибіотиками, вітамінами тощо

(гідрокортизон, преднізолон, дексаметазон) [219, 214, 216].

65

Вітамінотерапія також є важливою ланкою комплексного лікування

гінгівітів та стоматитів, особливо на тлі загальносоматичних захворювань. З

метою відновлення обмінних процесів в тканинах пародонту призначають

комплексні полівітамінні препарати з вмістом вітамінів А, Д, Е, С, які

стимулюють регенерацію в комплексі з вітамінами групи В - В1, В6, В12,

фолієвою кислотою, які корегують енергоутворення, синтез білка і

проліферацію клітин [216, 222, 228].

Таким чином, аналіз літературних джерел доводить участь

загальносоматичних захворювань у етіології та патоненезі гінгівіту у дітей,

проте подальшого вивчення потребують патогенетичні механізми розвитку

запальних захворювань пародонту. Науковцями доведено, що при наявності

бронхіальної астми, алергінчого риніту, атопічного дерматиту відзначаються

певні зміни стоматологічного статусу, а також характерні імунометаболічні

розлади. Проте дослідження, у яких визначено специфічні біомаркери, які

дозволяють діагностувати на ранньому етапі або прогнозувати розвиток

запальних захворювань пародонту у дітей з атопією, практично відсутні у

літературі. Так само невивченою, але необхідною, є створення патогенетично

обгрунтованої ефективної концепції лікування та профілактики захворювань

пародонту у дітей з атопією з урахуванням імунометаболічних змін.

Матеріали розділу відображені у наступних публікаціях:

1. Кривенко Л. С. Особенности стоматологического статуса детей,

рожденных преждевременно (обзор литературы) / Л. С. Кривенко //

Вісник проблем медицини та біології. – 2014. – № 4, Том 3 (115).

– С. 20-24.

2. Kryvenko L. S. Comparative analysis of the role of domestic allergens in

atopic dermatitis etiology in children / V. K. Shmulich, M. K. Uryvayva,

O. S. Lupaltsova, V. V. Staruseva, O. S. Rybka, O. V. Shmulich,

L. S. Kryvenko // Inter collegas. – 2015. – 2 (3). – С.205-211.

3. Kryvenko L. S. Orthodontic aspects of dental status in prematurely born

66

children / L. S. Kryvenko // Наука и здравоохранение (Казахстан). –

2014. – №6. – С.13-15.

67

РОЗДІЛ 2

МАТЕРІАЛИ, ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Методи клінічних досліджень

Усі клінічні методи досліджень були виконані за єдиним алгоритмом до

проведення лікування та профілактики гінгівіту у дітей основної та контрольної

групи, через один, три, шість та дванадцять місяців.

До пацієнтів усіх груп була застосована традиційна методика огляду

стоматологічного пацієнта з додатковою реєстрацією необхідних індексів та

визначенням певних клінічних параметрів. Аналіз стоматологічного статусу

починали з огляду, звертали увагу на анатомічні особливості будови присінку

порожнини рота, наявність патологічного виду прикусу. Пацієнти з вираженою

ортодонтичною патологією не були включені до дослідження. Відзначали

неповноцінні пломби, пришийкові та апроксимальні поверхні, які травмують

ясенний сосочок, та інші ретенційні пункти у ділянці крайового пародонту, які

можна розглядати як місцеві подразники. Оцінювали наявність, об’єм та

щільність над’ясенних та під’ясенних зубних відкладень, стан ясен.

Інтенсивність карієсу оцінювали за допомогою індексу КПВ, де К -

карієс, П - пломби, В - видалені зуби. В залежності від активності каріозного

процесу ВООЗ виділяє 5 ступенів (див. табл. 2. 1).

Таблиця 2.1

Інтенсивність карієсу за індексом КПВ

Значення індексу Інтерпретація показнику

0,2-1,5 Дуже низький

1,6-6,2 низький

6,3-12,7 Помірний

12,8-16,2 Високий

16,3 та більше Дуже високий

68

Для оцінювання тяжкості гінгівіту, а також для реєстрації динаміки

запального процесу, використовували папілярно-маргінально-альвеолярний

індекс РМА у модифікації Парма (1960). Наявність та інтенсивність запалення у

тканинах пародонту виявляли з вестибулярної сторони кожного зубу після

забарвлення розчином Шилєра-Писарєва.

При оцінюванні використовували наступні критерії:

0 – відсутність запалення

1 – запалення ясенного сосочку

2 – запалення маргінальної частини ясен

3 – запалення альвеолярної частини ясен

Індекс РМА розраховували за формулою:

РМА = сума показників зубного нальоту ×100% (1)3 × кількість обстежених зубів

У таблиці 2.2 представлена інтерпретація значень індексу РМА.

Таблиця 2.2

Інтерпретація значень індексу РМА

Значення індексу РМА (%) Ступінь тяжкості гінгівіту

До 30 Легкий ступінь

30-60 Середній ступінь

Більш 60 Важкий ступінь

Для оцінювання гігієнічного стану порожнини рота використовували

індекс, запропонований Гріном та Вермільйоном. Наявність зубного нальоту та

зубного каменю визначали на вестибулярних поверхнях зубів 16,11, 26, 31 та

язикових поверхнях зубів 36 та 46 шляхом фарбування розчином Шиллєра-

Писарєва та зондування.

Оцінювання зубного нальоту було проведене за наступними критеріями:

відсутність зубного нальоту – 0;

зубний наліт покриває до 1/3 поверхні коронки зубу – 1;

69

зубний наліт покриває 1/3-2/3 поверхні коронки зубу – 2;

зубний наліт покриває більше 2/3 поверхні коронки зубу – 3.

Виявлення зубного каменю проводили за допомогою стоматологічного

зонду. Критерії оцінювання були наступними:

відсутність зубного каменю – 0;

над’ясенний зубний камінь покриває до 1/3 поверхні коронки зубу – 1;

над’ясенний зубний камінь покриває 1/3-2/3 поверхні коронки зубу, або

наявність окремих ділянок під’ясенного зубного каменю у пришийковій зоні–

2;

над’ясенний зубний камінь покриває більше 2/3 поверхні коронки зубу,

або значні відкладення під’ясенного зубного каменю, що оточують пришийкову

зону – 3.

Індекс гігієни (ІГ) підраховувався за формулою:

ІГ = сума показників зубного нальоту + сума показників зубного каменю (2) кількість обстежених зубів кількість обстежених зубів

Інтерпретація результатів представлена у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Інтерпретація гігієнічного індексу

Значення індексу гігієни Оцінювання індексу

гігієни

Оцінювання гігієнічного

стану порожнини рота

0-0,6 низький добрий

0,7-1,6 середній задовільний

1,7-2,5 високий незадовільний

≥2,6 дуже високий поганий

Вимірювання глибини пародонтальних кишень проводили за методикою

А.І. Грудянова [1998] та рекомендаціями ВООЗ. Для вимірювання глибини і

топографії пародонтальних кишень використовували пуговчатий градуйований

пародонтологічний зонд. Глибину ясенної кишені визначали стандартним

методом - від ясенного краю до дна пародонтальної кишені або ясенного

70

жолобку, величину деструкції і ступінь тяжкості процесу - від емалево-

цементної межі шийки зуба до дна кишені кожного зуба. Вимірювання

проводили з медіальної, дистальної, вестибулярної та лінгвальної поверхонь,

сила тиску не перевищувала 20 г (при приміщенні кінчика зонда під ніготь

великого пальця руки спостерігається побіління). Враховували найбільш

глибокі значення вимірювань.

Рівень запалення ясен був оцінений за допомогою індексу кровоточивості

SBI (Mühlemann and Son). SBI було зафіксовано на шістьох зубних поверхнях.

Результати для SBI оцінювали за наступною шкалою:

0: без кровотечі

1: кровотеча при зондуванні без зміни кольору і відсутність набряку

2: кровотеча при зондуванні із зміною кольору і відсутністю набряку або

макроскопічного набряку

3: кровотеча при зондуванні із зміною кольору і набряклості набряку

4: кровотеча при зондуванні, зміна кольору внаслідок запалення, набряк із

виразками

5: спонтанна кровотеча, зміна кольору та помітний набряк з виразками.

Кислотно-лужну рівновагу визначали за допомогою вимірювання рН

ротової рідини. Визначення pH ротової рідини проводили за допомогою тесту

Saliva Check. Хворі спльовували ротову рідину у стерильні пробірки протягом 5

хв. Тест-смужки із лабораторного тесту Saliva Check для визначення pH

занурювали в ємкість з ротовою рідиною на 10 секунд, а потім порівнювали

колір тест-смужок із таблицею з комплекту.

2.2 Методи клініко-лабораторних досліджень

Вивчення біохімічних параметрів ротової рідини має важливе значення

при патологіях порожнини рота. В процесі антибактеріального захисту, а також

внаслідок пероксидазних реакцій різної субстратної специфічності в ротовій

рідині присутні вільні радикали і гідропероксиди ліпідів. Важливим джерелом

перекисних сполук є також продукти харчування, їх фізичні та хімічні складові.

71

У ротовій рідині містяться речовини, що володіють антиоксидантною

активністю, зокрема відновлений глутатіон і антиоксидантні ферменти:

каталаза, супероксиддисмутаза (СОД) і глутатіонпероксидаза. Антиоксидантна

активність ротової рідини залежить від функціонального стану слинних залоз,

загальносоматичного статусу і не схильна до сезонних коливань.

Нестимульована ротова рідина була зібрана від пацієнтів з 8:00 до 12:00.

Щоб уникнути варіацій у аналізах, пацієнтів просили не їсти, не пити, не

виконувати гігієнічні процедури порожнини рота (чищення зубів, використання

ополіскувача) за 60 хвилин до процедури збору слини. Потім пацієнти були

оглянуті на стоматологічному кріслі, ротова рідина була зібрана у градуйовані

контейнери. Зразки передавали у біохімічну лабораторію Харківського

національного медичного університету, де їх зберігали при температурі -20 ° С.

Стан прооксидантно-антиоксидантної захисту визначали за рівнем малонового

диальдегіду (МДА), каталази, глутатіону та супероксиддисмутази (СОД).

Визначення рівня малонового диальдегіду проводили за методом Uchiyma M.,

Michara M. в модифікації Волчегорского І.А. і співавт. по тесту з

тіобарбітурової кислотою (ТБК) [234]. Активність каталази визначали методом,

заснованому на здатності перекису водню утворювати з солями молібдену

стійкий забарвлений комплекс [235]. Активність супероксиддисмутази

визначали методом окислення кверцетину в модифікації В.А.Костюка та

співавторів [236]. Активність ферменту виражали в у.о./л ротової рідини.

Активність уреази вимірювали для визначення дисбіозу порожнини рота [237].

Для вивчення рівню муцину у стерильні пробірки так само збирали

натщесерце нестимульовану ротову рідину, аналіз проводили у лабораторних

умовах за методикою Стрелец Е.В. [238].

Батьки пацієнтів були проінформовані про мету та методи дослідження,

була отримана письмова інформована згода.

Визначення рівня малонового диальдегіду (МДА) проводили за методом

Uchiyma M., Michara M. в модифікації Волчегорского І.А. і співавт. за тестом з

тіобарбітурової кислотою (ТБК) [234]. В ході реакції 0,5 мл ротової рідини

72

додавали до 3 мл 0,8% розчину ТБК в 3% ортофосфорної кислоти. Пробу

витримували 45 хв. на киплячій водяній бані, охолоджували і доливали 5 мл

нормального бутилового спирту. Через 10-12 годин визначали оптичну

щільність на спектрофотометрі СФ-46 при довжині хвилі 535 нм і 580 нм. Вміст

МДА розраховували за формулою:

А = (Е535 - Е580) х К х 0Х, (3)

де Е535 і Е580 - оптичні щільності проби при цих довжинах хвиль,

К - коефіцієнт молярної екстинкції 1,88 х 10-5 М-1х см-1;

0Х - розведення проби.

Вміст МДА в пробі висловлювали в мікромолі на літр (мкМ / л) ротової

рідини.

Активність каталази визначали методом, заснованим на здатності

перекису водню (H2O2) утворювати з солями молібдену стійкий забарвлений

комплекс. До 0,1 мл ротової рідини додавали 2 мл 0,03% розчину перекису

водню (H2O2) і через 10 хв. - 1 мл 4% розчину молибденовокислого амонію.

Паралельно кожній дослідній пробі ставили холосту, в яку додавали всі

реактиви, а замість досліджуваної рідини - 0,1 мл води. Визначали оптичну

щільність на спектрофотометрі СФ-46 при довжині хвилі 410 нм. Активність

каталази розраховували за формулою:

А = (Ех - Ео) х 4,44 (4)

де Ех і Ео - оптична щільність холостий і дослідної проби;

4.44 - коефіцієнт перерахунку.

Активність ферменту виражали в умовних одиницях (у.о.). 1 у.о. = 1 мМ

H2O2 хв / л ротової рідини [81].

Активність супероксиддисмутази визначали методом окислення

кверцетину в модифікації В.А.Костюка і співавторів [236]. До 0,05 мл ротової

рідини додавали 0,5 мл 0,015 М фосфатного буфера (рН 7,8); 0,5 мл розчину,

що містить 0,08 мМ ЕДТА і 0,8 мМ ТМЕДА; 3,5 мл води і 0,1 мл 0,14 мМ

розчину кверцетину в ДМСО. До кожної дослідній пробі ставили холосту, в яку

вносили всі реактиви крім досліджуваної рідини. Оптичну щільність проб

73

визначали на СФ-46 при довжині хвилі 406 нм відразу і через 20 хв. інкубації

при to = 37oC. Активність супероксиддисмутази розраховували за формулою:

дDк - дDо

A = ----------- x 8 (5)дDк

де дDк - різниця між показниками через 20 хв. контрольної проби;

дDо - різниця між показниками через 20 хв. дослідної проби;

8 - коефіцієнт перерахунку в у.од.

Активність ферменту виражали в у.о. / л ротової рідини.

Визначення активності лізоциму у ротовій рідині проводили

бактеріологічним методом Горіна та співавт. в модифікації Левицького і

Жігіной [236]. У кювету спектрофотометра при термостатуючих умовах

вносили 3 мл суспензії бактерій Micrococcus lysodekticus (стандартний штам

2665) в ацетатному буфері рН 6,2; прогрівали до to = 30оС протягом 5 - 6 хв.

Потім в кювету додавали 0,1 мл ротової рідини, перемішували прямо в кюветі і

визначали оптичну щільність при довжині хвилі 570 нм на 1-й, 3-й і 6-й хв.

інкубації. Активність лізоциму розраховували за формулою:

Лоп = ( ΔЕ *3,1 * n * 1000) / Δt * 0,1 (6)

где Лоп –активність лізоциму у од/л;

ΔЕ – різність екстинцій на різних хвилинах;

100 – перерахунок од./л;

n – розведення ротової рідини;

Δt – час бактеріолізу (хв.).

Активність ферменту виражали в од./л ротової рідини.

Рівень секреторного імуноглобуліну А, імуноглобулінів А, G, M

визначали на імуноферментному аналізаторі «Лаблайн-90» з використанням

комерційних наборів «Вектор-Бест» (Росія) за доданою до набору методикою.

Для цього нестимульована ротова рідина була зібрана від пацієнтів з 8:00 до

12:00 об’ємом 2-5 мл натщесерце, пацієнтів просили не виконувати гігієнічні

процедури порожнини рота (чищення зубів, використання ополіскувача) за 60

хвилин до процедури збору слини. Зразки передавали у біохімічну лабораторію

74

Харківського національного медичного університету, де їх зберігали при

температурі -20 ° С, після цього був здійснений імуноферментний аналіз.

2.3 Методи експериментальних досліджень

Для морфологічного вивчення ланок патогенезу розвитку патологічних

станів ротової порожнини при атопічній патології в релевантних умовах, з

метою виключення впливу соматичної патології, виключення впливу

соціальних факторів нами проведено експериментальне дослідження.

Експеримент був поставлений на 40 експериментальних тваринах (кролі-самці

голландської породи у віці 3-4 місяців), яким шляхом за описаною раніше Cho

S. J., Kim H. [239], і широко застосованою методикою формували атопічну

патологію (рис.2.1)

Рис.2.1. Моделювання атопії у експериментальних тварин

Для моделювання атопічного процесу використовували овальбумін

(альбумін яєчного білка) за запропонованою схемою Cho S.J., Kim H.

Експериментальних тварин (самці-кролі у віці 3 місяці) сенсибілізували

шляхом внутрішньочеревної ін'єкції овальбуміна і гідроксиду алюмінію

75

протягом перших 3-х днів експерименту. Через п'ять днів кролям під місцевою

анестезією інтраназально вводили в два рази меншу дозу овальбуміна (8-й

день) і повторювали інтраназальне введення овальбуміна на 16-й, 17-й, 20-й і

21-й день.

Дози препаратів, які використовуються, визначали відповідно до маси

тіла тварини. Були сформовані три групи: інтактні тварини (10 тварин), група

тварин з модельованою атопією (15 тварин), група тварин з модельованою

атопією, яка отримувала місцеву терапію у вигляді аплікацій гелю, який

містить бетаїн, алое вера, ксиліт («Dentaid Xeros», Dentaid International, Іспанія)

(15 тварин) (рис.2.2).

Рис.2.2. Обробка м’яких тканин порожнини рота кролів за допомогою гелю з

бетаїном, алое вера, ксилітом третьої групи експериментальних тварин

Після виведення кролів з експерименту, тканини слизової оболонки

ротової порожнини фіксували в 10% формаліні і після рутинної проводки

виготовляли зрізи, які фарбували гематоксиліном і еозином, за Ван-Гізоном,

ставили PAS-реакцію.

76

Імуногістохімічне дослідження (ІГХ) проводили постановкою непрямої

імунопероксидазної реакції з моноклональними антитілами (МКА) до

ендотеліальної і індуцибельної фракціям NO-синтази (eNOs і iNOs відповідно),

collagen IV, CD3, CD30, CD20, CD23, VEGF фірми Thermo scientific.

Специфічність рецепторів, визначених ІГХ дослідженням, представлена у

таблиці 2.2. Реакція візуалізувалася за допомогою набору UltraVision LP

Detection System HRP Polymer & DAB Plus Chromogen (Thermo scientific).

Виготовлення мікропрепаратів здійснювали на кафедрі патологічної анатомії

Харківської медичної академії післядипломної освіти (зав. кафедрою І.І.

Яковцова).

Таблиця 2.4

Панель антитіл для ІГХ дослідження

Антитіло Специфічність рецепторів Локалізація

CD3 Мультипротеїновий комплекс на поверхні

Т-лімфоцитів

Мембрана

клітини

CD20 B-лімфоцитарний антиген, корецептор,

розташований на поверхні B-лімфоцитів,

приймає участь у активації та проліфірації

B-лімфоцитів

Цитоплазма та

мембрана

клітини

CD23 "Низькоафінний" рецептор IgE, ізотип

антитіл, є важливим при регуляції рівнів

IgE. Виявляється на зрілих В-клітинах,

активізованих макрофагах, еозинофілах,

фолікулярних дендритних клітинах та

тромбоцитах.

Мембрана

клітини

CD30 Протеїн мембрани клітини з родини

рецепторів для факторів некроза пухлини

Цитоплазма та

мембрана

клітини

77

collagen IV Тип коллагену базальних мемебран Базальні

мембрани

Продовження таблиці 2.4

eNOs Одна з трьох лізоформ (конститутивна), які

синтезують оксид азоту (NO), перш за все

несе відповідальність за вироблення NO в

судинному ендотелії (монослой плоских

клітин, що вистилає внутрішню поверхню

кровоносних судин, на межі між

циркулюючою кров'ю в просвіті та рештою

стінки судини).

Цитоплазма та

мембрана

клітини

iNOs Одна з трьох лізоформ (індукована), які

синтезують оксид азоту (NO), вираження

якої зазвичай індукується при запальних

захворюваннях

Цитоплазма

клітини

VEGF Рецептор аутогенної стимуляції ангіогенезу,

стимулює відгук клітини, зв’язуючись з

рецепторними тирозінкіназами на поверхні

клітин

Цитоплазма та

мембрана

клітини

Мікропрепарати вивчали на мікроскопі "Olympus BX-41" з подальшою

обробкою програмою "Olympus DP-soft version 3.2", за допомогою якої

проводили визначення інтенсивності імуногістохімічних реакцій,

морфометричне дослідження.

Всі процедури цього дослідження виконані відповідно до Гельсінської

декларації, Європейської конвенції захисту хребетних тварин від 18.03.1986

року, директиви Ради Європейського економічного співтовариства щодо

захисту хребетних тварин від 24.11.1986 (протокол №8 від 4 листопада 2015

78

року комісії з питань етики та біоетики Харківського національного медичного

університету).

2.4 Методи цитоморфологічних досліджень

Цитоморфологічне дослідження клітин букального епітелію та ступеню

конденсації хроматину були виконані за методикою Ю. Г. Шкорбатова [240].

Клітини букального епітелію були отримані вранці, натщесерце, шляхом

зшкрябування шпателем з внутрішньої поверхні слизової оболонки щоки.

Усього було досліджено 60 зразків, 30 з яких склали основну групу (група дітей

з атопічними захворюваннями), 30 зразків склали контрольну групу (група

дітей без атопії). Отриманий матеріал наносився на предметне скло,

висушувався та маркувався, потім фарбувався 1% розчином ацетоорсеїну та

досліджувався при 1000-кратному збільшенні під імерсійною системою

мікроскопа (Zeiss). У кожному препараті оцінювалось 50 ядер за наступними

критеріями: морфологічно незмінними вважалися ядра з добре оконтурованою

оболонкою, світлою каріоплазмою, добре забарвленими глибками

конденсованого хроматину.

2.5 Методи додаткових предиктивних досліджень

Вибірка. Всього обстежено 48 дітей віком від 6 до 18 років, з яких 36 осіб

увійшли в основну групу (встановлено діагноз «хронічний гінгівіт» на тлі

бронхіальної астми, алергічного риніту та/або атопічного дерматиту) та 12 осіб

склали контрольну групу (не мають даних діагнозів). Всі обстежені та їх батьки

були проінформовані щодо мети даного дослідження та методик, що будуть

застосовуватись, та надали добровільну письмову згоду на участь.

Генотипування. Забір біоматеріала. Для проведення генотипування

використовували клітини букального епітелію. Забір біоматеріалу для

дослідження проводили під час стоматологічного обстеження за допомогою

стерильного одноразового урогенітального зонду в індивідуальному пакуванні

з маркуванням відповідно до методики [241].

79

Пробопідготовка. Для проведення генотипування з клітин букального

епітелію виділяли ДНК за допомогою комерційного набору Diatom ™ DNA

Prep 100 (Росія) відповідно до інструкції виробника.

Типування rs1801270 C>A поліморфізму в кодоні 31 гена P21 (CDKN1A)

проводили за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) з наступним

аналізом поліморфізму довжин рестрикційних фрагментів (ПДРФ). Для

ампліфікації використовували праймери [242]:

rs1801270 F - 5'GTCAGAACCGGCTGGGGATG-3

rs1801270 R - 5'-CTCCTCCCAACTCATCCCGG-3'.

Для проведення ПЛР використовували автоматичний термоциклер

«Терцик» (Росія) та комерційні набори реагентів GenPak™ PCR Core (0,5 мл)

(Росія) відповідно до інструкцій виробників. Умови ПЛР: денатурація протягом

5 хв. при 94°С; 35 циклів, що складаються з денатурації протягом 20 с при

94°С, відпал праймерів протягом 20 с при 58°С, елонгація протягом 20 с при

72°С; остаточна елонгація протягом 10 хв при 72°С [243]. Перед проведенням

ПДРФ аналізу всі зразки перевіряли на наявність ампліфікованого фрагменту

(272 п.н.). Детекцію результатів ПЛР проводили шляхом розділення продуктів

ампліфікації у 2 % агарозному гелі при постійній напрузі 70 В протягом 1

години. Для проведення електрофорезу використовували комерційні набори

ELA-50 ("Неоген", Україна). Візуалізацію фрагментів проводили шляхом

обробки гелю етидієм бромідом та наступним аналізом на тансілюмінаторі в

ультрафіолетовому світлі. Розміри фрагментів визначали у порівнянні з

маркером молекулярної маси pUC19 DNA/Mspl (HpaII) Marker, 23 (Thermo

Fisher Scientific Inc.).

Продукти ампліфікації далі піддавали рестрикції ферментом Bpu1102I

(BlpI) (Thermo Fisher Scientific Inc.). Реакцію проводили відповідно до

інструкції виробника. Детекцію результатів рестрикції проводили шляхом

розділення продуктів у 2 % агарозному гелі при постійній напрузі 70 В

протягом 1 години. Наявність сайту рестрикції (2 продукти рестрикції: 183 п.н.

+ 89 п.н.) свідчила про C алель в третій позиції кодону 31 гена P21 (Ser у 31

80

позиції поліпептидного ланцюга). Відсутність сайту рестрикції (один фрагмент

272 п.н.), відповідно, - про А алель (Arg у 31 позиції поліпептидного ланцюга).

Отже гомозиготи СС (Ser/Ser) характеризувались наявністю двох фрагментів

ДНК розміром 183 п.н. та 89 п.н.; гомозиготи АА (Arg/Arg) характеризувались

наявністю одного фрагменту розміром 272 п.н.; гетерозиготи СА (Ser/Arg)

характеризувались наявністю трьох фрагментів розміром 272 п.н., 183 п.н. та 89

п.н. [243].

VNTR-типування поліморфізму в інтроні 36 гена MUC5B проводили за

допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) з детекцією ампліфікованих

фрагментів в агарозному гелі. Для ампліфікації використовували праймери

MUC5B F — 5'AGTGTGCAGTGACTGGCGAG-3 та MUC5B R — 5'-

CTAGAGTTGCAGGTGGCAGG-3' [243]. Для проведення ПЛР алелів гена

MUC5B використовували автоматичний термоциклер «Терцик» (Росія) та

набори реагентів GenPak™ PCR Core (0,5 мл) (Росія) відповідно до інструкцій

виробників. Умови ПЛР: денатурація протягом 3 хв. при 95 °С; 30 циклів, які

складаються з денатурації протягом 30 с при 95 °С, відпал праймерів протягом

30 с при 60–95 °С, елонгація протягом 45 с при 72 °С; остаточна елонгація

протягом 7 хв. При 72 °С [243]. Детекцію результатів ПЛР проводили за

допомогою розділення продуктів ампліфікації у 2% агарозному гелі при

постійній напрузі 70 В протягом 1 години. Для електрофорезу використовували

набори ELA-50 («Неоген», Україна). Візуалізацію фрагментів проводили за

допомогою обробки гелю етидій бромідом та подальшим аналізом на

трансілюмінаторі в ультрафіолетовому світлі. Розміри фрагментів визначали у

порівнянні з маркером молекулярної маси pUC19 DNA/Mspl (HpaII) Marker, 23

(«Thermo Fisher Scientific Inc.»).

2.6 Методи епідеміологічних досліджень

Оцінка рівня гігієнічних знань та навичок школярів проводилася

традиційним анкетно-опитувальним методом серед організованих популяцій,

рекомендованих ВООЗ для епідеміологічних досліджень [244]. Загальна

81

кількість обстежених складала 156 осіб, середній вік респондентів склав 13,24 ±

1,41 року. Анкетування проводилося як серед дітей, у яких у анамнезі є

бронхіальна астма, алергічний риніт, атопічний дерматит, так і серед дітей без

анамнезу.

В основу анкети-опитування було поставлено як запропонований ВООЗ

перелік питань для встановлення рівня стоматологічної культури населення, так

і внесені нами додатки [244]. Анкета включала 15 питань, що характеризують

різні аспекти інформування, мотивації, суб'єктивної оцінки стоматологічного

статусу, самооцінки стоматологічного здоров'я та базових понять гігієни

порожнини рота. Також у анкеті були додані питання, які дозволяли віднести

дітей до групи ризику атопічних захворювань.

Анкети мали питання, що відображають суб'єктивну оцінку здоров'я

порожнини рота (окремо для оцінки стану зубів і стану тканин пародонта),

коефіцієнт відвідування стоматолога, причину, за якою найчастіше

запитуються звертаються за спеціалізованою допомогою та причиною, за якою

візит може бути відкладено. Рівень гігієнічних навичок визначали питання, що

стосуються часу і режиму чищення зубів, вибору засобів і предметів гігієни.

Анкета також була доповнена питаннями про раціони харчування як одного з

можливих факторів ризику розвитку стоматологічних захворювань.

Необхідною для нашого дослідження була інформація про рівень освіти

батьків, так як саме батьки є пріоритетним джерелом стоматологічних знань у

дітей. Також в анкеті були представлені питання про наявність шкідливих

звичок.

2.7 Методи статистичних досліджень

Статистичний аналіз даних здійснювався за допомогою програмного

забезпечення Microsoft Office 2016. Дані статистично аналізу були оброблені у

Microsoft Excel 2016, використовуючи t-тест для визначення відмінностей між

групами, та регресійного аналізу методом найменших квадратів, що є

статистичним процесом для оцінки співвідношень між змінними. Значення P

82

менше 0,05 вважали статистично значимими [245, 246]. Нормальність даних

була перевірена до проведення статистичного аналізу.

2.8 Характеристика клінічних груп відповідно до нозологій та

призначеного лікування

За весь період проведення дослідження нами було обстежено 221

пацієнта дитячого віку на базі Обласної дитячої клінічної лікарні №1 м Харкова

та Університетського стоматологічного центру Харківського національного

медичного університету за комплексом клінічних, клініко-лабраторних,

генетичних, цитоморфологічних показників. На базі Обласної дитячої клінічної

лікарні №1 було обстежено 208 дітей, яким був поставлений діагноз

«бронхіальна астма», «алергічний риніт», «атопічний дерматит». Даний

контингент дітей склав групу дітей з атопічними захворюваннями. На базі

Університетського стоматологічного центру було обстежено групу практично

здорових дітей без встановленої соматичної патології (35 пацієнтів). Фото

пацієнтів основної та контрольної груп представлені на рис.2.3 та рис.2.4.

Рис. 2.3. Пацієнт М., 13 років, контрольна група. Інтактні тканини пародонту.

83

Рис. 2.4. Пацієнт А., 14 років, основна група. Хронічний катаральний гінгівіт на

тлі бронхіальної астми та атопічного дерматиту.

До представленого контингенту було застосовано ідентичні діагностичні

заходи, а саме було проведене стандартне стоматологічне обстеження та

визначення індексу гігієни за допомогою індексу Гріна-Вермільйона, індексів

гінгівіту (індекс SBI, PMA), інтенсивність карієсу за рівнем індексу кп+КПУ,

КПУ, рівень рН, рівень муцину. Серед обстежених пацієнтів за такими

клінічними проявами як набряк, кровоточивість та інші прояви запалення, було

встановлено діагноз «гінгівіт». Діти, серед яких було виявлено гострий

локалізований або дифузний гінгівіт, не були включені дослідження. Згідно з

отриманими даними, найбільш розповсюдженою формою був хронічний

катаральний гінгівіт, який склав 82,81% серед інших форм (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Розподіл форм гінгівіту серед дітей з атопічними захворюваннями

Форма гінгівіту Кількість дітей з даною

формою гінгівіту (абс.)

Кількість дітей з даною

формою гінгівіту (%)

Катаральний 106 82,81

Гіпертрофічний 5 3,9

Виразковий 6 4,69

Атрофічний 11 8,59

84

Інші форми гінгівіту склали 3,9 % (гіпертрофічний), 4,69 % (виразковий

гінгівіт) та 8,59 % (атрофічний гінгівіт). У зв’язку з тим, що хронічний

катаральний гінгівіт превалює серед інших форм, саме дана форма є основним

предметом нашого дослідження.

Для даного дослідження пацієнти були поділені на наступні групи: 76

пацієнтів з хронічним гінгівітом на тлі атопічних захворювань (1 група), яким

було проведене запропоноване лікування; 50 пацієнтів без клінічних ознак

запальних і дистрофічно-запальних захворювань пародонту з атопічними

захворюваннями (2 група), для яких була призначене специфічна профілактика;

30 пацієнтів з хронічним гінгівітом на тлі атопічних захворювань, до яких

застосована стандартна схема лікування гінгівіту (3 група); 30 пацієнтів без

клінічних ознак запальних і дистрофічно-запальних захворювань пародонту з

атопічними захворюваннями з застосуванням традиційних профілактичних

заходів (4 група); як умовну фізіологічну норму приймали клініко-лабораторні

показники 35 пацієнтів з інтактними тканинами пародонта без супутньої

патології (5 група). Розподіл пацієнтів наведений у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6

Розподіл пацієнтів за групами

№ г

рупи

Кіл

ькіс

ть

обст

ежен

их

паці

єнті

вВ

ік, р

оки

(M±m

)

Ная

вніс

ть

атоп

ічни

х за

хвор

юва

ньН

аявн

ість

хр

оніч

ного

гі

нгів

іту

Заст

осув

ання

за

проп

онов

аної

ме

тоди

ки

проф

ілак

тики

та

ліку

ванн

я

Заст

осув

ання

тр

адиц

ійно

ї ме

тоди

ки

проф

ілак

тики

та

ліку

ванн

я

1 76 13,42±2,46* так так так ні

2 50 13,3±2,57* так ні так ні

3 30 13,33±2,94* так так ні так

4 30 13,39±2,74* так ні ні так

5 35 12,17±2,41* ні ні ні ні

Примітка: * - відсутня статистично значима різниця між показниками

груп обстежених пацієнтів

85

Таблиця 2.7

Розподіл пацієнтів за віком

Вікова група, роки Кількість пацієнтів (абс.) Кількість пацієнтів (%)

12-18 157 71,04

6-11 59 26,7

3-5 5 2,26

У середньому віці обстежених ми не спостерігали статистично значимої

різниці, у першій групі вік дорівнював 13,42±2,46 рокам, у другій - 13,3±2,57

роки, у третій - 13,33±2,94 роки, у четвертій - 13,39±2,74, у п’ятій - 12,17±2,41

(табл.3.2). Найбільш розповсюдженою віковою групою була вікова група від 12

до 18 років - 157 пацієнтів, від 6 до 11 років – 59 пацієнтів, від 3 до 5 років- 5

пацієнтів (табл. 2.7).

Комплекс традиційних заходів у всіх групах був ідентичний і включав

профілактику загальних захворювань, усунення шкідливих звичок, навчання

раціональної гігієни порожнини рота, рекомендації щодо нормалізації

кількісного і якісного вмісту поживних речовин в раціоні. При повторних

профілактичних оглядах проводили контроль за якістю виконання

індивідуальних гігієнічних заходів пацієнтом, професійні заходи з гігієни

порожнини рота, своєчасну санацію порожнини рота. При повторних

профілактичних оглядах через 1, 3 і 6 місяців проводили контроль за якістю

виконання індивідуальних гігієнічних заходів пацієнтом, професійні заходи з

гігієни порожнини рота, а саме видалення зубних відкладень, своєчасну

санацію порожнини рота при необхідності.

Запропонована концептуально нова програма лікування включала прийом

полівалентного препарату з антигенними властивостями по 8 таблеток на добу

протягом 10 днів при наявності хронічного гінгівіту («Імудон», Росія)

пацієнтами першої групи. У групі дітей з атопічними захворюваннями без

виражених клінічних проявів гінгівіту (друга група) даний препарат був

призначений по 6 таблеток на добу, курс профілактичного прийому 10 днів.

86

Пацієнтам обох груп (першої та другої) призначали полівітамінний препарат

"Вітрум Антиоксидант» для підлітків віком 12-18 та «Вітрум Юніор» для дітей

віком 6-11 (Vitrum Antioxydant, UNIPHARM, Inc. США) для корекції

антиоксидантного дисбалансу протягом 1 місяця.

Крім того, пацієнтам першої і другої групи була призначена

індивідуалізована програма гігієни порожнини рота, яка включала застосування

відразу після інгаляційних медикаментів, призначених при астматичному

нападі або як компонент систематичного лікування, ополіскувача з

нейтральним рН «Dentaid Xeros» та гель «Dentaid Xeros» (Xeros Dentaid,

Іспанія) при вираженій ксеростомії, які містять бетаїн, алантоїн, ксиліт та алое

вера, підбір індивідуальних засобів гігієни, зубну пасту «G.U.M Activital Q10»

(Sunstar), що містить коензим Q10 та екстракт гранату.

Після здійснення лікувально-профілактичних заходів відповідно до

концептуально нової програми, пацієнтам першої та другої груп був здійснений

моніторинг імунометаболічних показників через 3, 6 та 12 місяців. При

визначенні змін з боку імунної та/або антиоксидантної системи був

призначений повторний курс імуномодулюючого препарату та/або вітамінно-

антиоксидантного комплексу відповідно до виявлених порушень. У

подальшому пацієнтам усіх підгруп рекомендовано візити до лікаря-

стоматолога з періодичністю один раз на шість місяців з визначенням рівнів

секреторного імуноглобуліну А, імуноглобуліну G та відновленого глутатіону у

ротовій рідині та при необхідності призначення повторних курсів

імунопрепаратів та/або вітамінно-антиоксидантних комплексів.

Окрім основної та контрольної групи обстежених дітей, яким було

здійснено лікувально-профілактичні заходи, до дослідження була включена

група дітей з факторами ризику за атопією, а саме 84 дитини віком 1-30 місяців,

народжених передчасно та з малою вагою, серед яких виявляли атопічний

дерматит як перший маркер наявності атопічних хвороб.

При проведенні стоматологічного обстеження дітей з групи ризику

реєстрували статус прорізування зубів, форму верхнього та нижнього

87

альвеолярного відростка щелеп, наявність анатомічних особливостей

порожнини рота новонароджених, рівень інтенсивності карієсу, стан слизової

оболонки порожнини рота, наявність запалення ясен. Крім цього при

обстеженні зазначали наявність атопічного дерматиту (на час обстеження та в

анамнезі), антропометричні дані (зріст, маса тіла, окружність голови та грудної

клітини), характер вигодовування, а також супутні соматичні захворювання.

88

РОЗДІЛ 3

РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТКАНИН

ПОРОЖНИНИ РОТА ПРИ МОДЕЛЮВАННІ АТОПІЇ

Для дослідження тканинних змін при моделюванні атопії, а також для

оцінювання місцевого впливу обраних препаратів, нами було проведене

експериментальне дослідження.

Огляд ротової порожнини тварин, яким не проводили будь-які

маніпуляції (моделювання атопічного процесу, лікувальні заходи) не виявив

будь-яких видимих змін слизової.

Група тварин без моделювання атопічної патології та призначення

лікувальних заходів слугувала як показник умовної фізіологічної норми.

Умови, за яких утримувались тварин, фактичний раціон, були однаковими для

усіх трьох груп тварин, залучених до експерименту.

Проведення гістологічного дослідження не виявило яких-небудь

особливостей в будові слизової. Ротова порожнина вкрита багатошаровим

плоскоклітинний незроговілим епітелієм (рис. 3.1). Зроговілий багатошаровий

плоскоклітинний епітелій покриває маргінальні й альвеолярні поверхні ясен.

Процеси кератинізації виражені слабо. Базальний, шипуватий і зернистий шари

чітко виражені. У зернистому шарі зерна кератогіаліну невеликих розмірів.

89

Рис. 3. 1. Слизова оболонка ясен кроля контрольної групи. Наявність усіх шарів

плоскоклітинного епітелію без патологічних змін (a, b). Сплощені поверхневі

клітини (b, c). Вертикальне розташування клітин базального шару (b).

Відсутність запальних інфільтратів (a, b, c, d). Тонкостінні судини

мікроциркуляторного русла (a, b, c). Наявність у власній пластинці слизової

пухкої сполучної тканини (d). Забарвлення гематоксиліном і еозином.

Збільшення: a, c х200, b x400, d x100.

Поверхневі клітини шипуватого шару сплощені, мають веретеноподібну

форму, часто з явищами пікнозу. Цитоплазма поверхневих епітеліальних клітин

представлена тонкою сильно забарвленою облямівкою (рис. 3.1). У міру

наближення до базальної мембрані клітини шипуватого шару збільшуються в

обсязі за рахунок збільшення як ядра, так і цитоплазми клітини зі зміною

форми клітин на багатогранну. Орієнтація епітеліальних клітин у міру

просування до базального шару змінюється з горизонтальної на вертикальну

(рис. 3.1). Ядра базальних епітеліальних клітин овальні, однорідні, гіперхромні

з помірно базофільною цитоплазмою (рис. 3.1). Колаген IV типу на

90

імуногістохімічних препаратах чітко структурований, проходить безпосередньо

по межі епітелію і власної пластинки слизової, повторюючи контури базальної

мембрани.

У будові власної пластинки слизової оболонки можна виділити під

епітелієм сосочковий шар (рис. 3.1), представлений пухкою сполучною

тканиною (переважно еластичні волокна) і більш глибокий сітчастий шар,

представлений більш грубими сполучнотканинними волокнами (переважно

аргірофільними волокнами). Поверхневі тонкі, ніжні, покручені ретикулінові

волокна утворюють базальну мембрану і мережу строми.

Клітинний склад власної пластинки слизової оболонки досить

одноманітний і нечисленний (рис. 3.1). Між сполучнотканинними волокнами

розташовуються фібробласти, гістіоцити, лімфоцити, тучні клітини, макрофаги.

Серед фібробластів як в сосочковому шарі, так і в сітчастому шарі переважають

зрілі клітини. Гладкі клітини поодинокі, зустрічаються їх невеликі групи

переважно в сосочковому шарі власної оболонки навколо судин. Лімфоїдні

елементи зустрічаються між сполучнотканинними волокнами рівномірно, без

формування будь-яких вогнищевих скупчень. В ядрах описаних клітин

виявляється помірна ступінь дисперстності ядерного хроматину. Еозинофіли

відсутні, ознак накопичення запального ексудату немає. PAS-реакція помірно

позитивна, більш виражена в ділянках локалізації розгалуженої мережі

ретикулінових волокон, і менш виражена в більш глибоких ділянках з

переважанням колагенових волокон.

Судини мікроциркуляторного русла помірно повнокровні, на

мікропрепаратах їх форма залежить від напрямку зрізу. Зустрічаються судини

округлої, овальної або витягнутої форми. Найбільш інформативними є

поздовжні зрізи, які дозволяють оцінити стан судинної стінки, базальної

мембрани, ендотеліоцитів. Базальні мембрани судин рівномірно тонкі, ознак

зміни їх товщини не виявляється. Ендотелій судин насичений з великими

світлими ядрами, звичайних розмірів. Загалом судинне русло рівномірного

91

кровонаповнення, тромби в просвіті судин відсутні. Базальні мембрани судин

тонкі, інтенсивно PAS-позитивні.

Проведення імуногістохімічного дослідження постановкою пероксидазної

реакції з МКА до ендотеліальної NO-синтази в даній групі характеризується

накопиченням барвника в судинних структурах з чітким фарбуванням

ендотелію, що надавало йому лінійний вид; крім цього, добре забарвлюється

ендомізій м'язової пластинки (рис 3.2). Одночасно, часто спостерігалася

наявність незначно позитивно забарвлених структур в периваскулярному

просторі зі зменшенням ступеня інтенсивності в міру віддалення від судини, що

характеризується «розмиванням» чіткості гістологічної будови судин

мікроциркуляторного русла. Проведення цитофотометрії вказує на ознаки

накопичення ендотеліальної NO-синтази в стінці судин на рівні 0,899±0,061

ум.од., у периваскулярному просторі 0,193±0,051 ум.од.

Рис. 3.2. Розподіл ендотеліальної NO-синтази в судинних структурах.

Відсутність накопичення барвника у позасудинному просторі. Пероксидазна

реакція з МКА до ендотеліальної NO-синтази. Збільшення х400

Результати пероксидазної реакції з індуцібельною фракцією NO-синтази в

даній групі (рис. 3.3) були практично негативними з незначним рівномірним

фарбуванням власної пластинки слизової оболонки.

92

Рис. 3.3. Практично відсутня (слідові ознаки) активність індуцибельної

синтази оксиду азоту у всіх шарах м'яких тканин слизової оболонки ротової

порожнини (епітелій, власна пластинка слизової, м'язова пластинка (a). Слабка

цитоплазматична активність індуцибельної синтази оксиду азоту в міоцитах

м'язової пластинки (b). Пероксидазна реакція з МКА до індуцібельної NO-

синтази. Збільшення: a x100; b х400

Відзначається слабка цитоплазматична активність індуцибельної синтази

оксиду азоту в міоцитах м'язової пластинки (рис. 3.3). Цитофотометричне

дослідження показує інтенсивність реакції на iNOs, яка дорівнює 0,241±0,052

ум.од.

Слід зазначити, що колаген IV типу при його імуногістохімічному

типуванні виявляється у вигляді лінійних структур, повторюючи контури судин

мікроциркуляторного русла.

Морфологічне дослідження тканин ротової порожнини після

моделювання атопічного стану виявив певні відмінності.

93

При огляді слизової оболонки ротової порожнини групи тварин, у яких

проводилося моделювання атопічного стану, відзначається помірно виражена

набряклість слизової, повнокров'я судин слизової з периваскулярними

крововиливами, наявність ерозійних і навіть одиничних виразкових дефектів

(рис. 3.4).

Рис. 3.4. Помірно виражена набряклість, наявність крововиливів навколо

повнокровних судин у тварин з модельованою атопією в результаті

моделювання атопічних процесів.

При мікроскопічному дослідженні гістологічних препаратів забарвлених

гематоксиліном і еозином, встановлено, що в результаті проведених

маніпуляцій в слизовій оболонці ротової порожнини сформований комплекс

патологічних змін. В епітелії відзначається нерівномірність товщини

плоскоклітинного шару з наявністю інтраепітеліальних лімфоцитів,

еозинофілів, вогнищевих ерозивних ушкоджень (рис. 3.5), чергуванням ділянок

атрофії, некрозу, проліферації.

94

/

Рис. 3.5. Нерівномірність товщини плоскоклітинного епітелію з

наявністю інтраепітеліальних лімфоцитів, еозинофілів, проліферацією клітин

базального шару. Наявність у власній пластинці слизової оболонки

периваскулярних запальних інфільтратів з дифузним розподілом еозинофілів,

набухання і розволокнення сполучнотканинної основи у тварин з

модельованою атопією. Забарвлення гематоксиліном і еозином. Збільшення

х400.

Товщина плоскоклітинного епітелію неоднорідна, спостерігаються як

ділянки його потоншення до одного-двох рядів клітин, так і нерівномірного

потовщення (рис. 3.6).

95

Рис. 3.6. Нерівномірна товщина плоскоклітинного епітелію з наявністю

інтраепітеліальних лімфоцитів, еозинофілів (вказані стрілками), проліферацією

клітин базального шару. Наявність у власній пластинці слизової оболонки ясен

периваскулярних запальних інфільтратів з дифузним розподілом еозинофілів,

набухання волокон сполучної тканини у тварин з модельованою атопією.

Забарвлення гематоксиліном і еозином. Збільшення х400.

Описані процеси призводять до збільшення висоти сполучнотканинних

сосочків, початку розвитку акантотичного процесу (рис. 3.6). Серед ділянок з

описаними дистрофічно-запальними змінами слизової зустрічаються клітини в

стані апоптозу (зморщування клітин і фрагментація з формуванням

апоптотичних тілець з ущільненим хроматином) - до 4 клітин в полі зору (в

групі інтактних тварин апоптотичні процеси практично були відсутні).

96

Рис. 3.7. Скупчення клітин запального ряду переважно під базальною

мембраною у тварин з модельованою атопією. Проникнення еозинофілів в

епітеліальний шар. Наявність ерозій. Забарвлення гематоксиліном і еозином.

Збільшення х200.

Відзначаються зони з ерозійними ушкодженнями епітелію, які збігаються

з локалізацією найбільш виражених клітинних інфільтратів (рис. 3.7). В області

ерозій спостерігається порушення співвідношення шарів багатошарового

плоскоклітинного епітелію. У базальному шарі відзначається гіперпластичні

процеси з наявністю у базаліоцітов великих, гіперхромних ядер з активним

«перпендикулярним» розташуванням осі ядра по відношенню до базальної

мембрани; кількість клітин в стані мітозу є високою. Фігури мітозів правильні.

Між ділянками атрофії багатошаровий плоский епітелій нерівномірно

потовщений за рахунок проліферації клітин зернистого, шипуватого і, в меншій

мірі, базального шарів, з ознаками помірно вираженого папіломатозу.

У товщі епітеліального пласта виявляються клітини запального ряду,

перш за все в місцях стоншування епітелію, при цьому досить висока питома

вага належить еозинофілам.

97

Рис. 3.8. Нерівномірність товщини плоскоклітинного епітелію з наявністю

інтраепітеліальних лімфоцитів, еозинофілів, проліферацією клітин базального

шару у тварин з модельованою атопією. Збільшення висоти сполучнотканинних

сосочків, початкове формування акантотичних тяжів. Забарвлення

гематоксиліном і еозином. Збільшення х400.

Базальна мембрана складається з базальної пластинки і шару

ретикулінових волокон і при фарбуванні препаратів гематоксиліном і еозином,

за Ван-Гізоном оптично сприймається як однорідне ущільнення.

У власній пластинці слизової відзначається формування периваскулярних

запальних інфільтратів, дифузний розподіл еозинофілів (рис. 3.8), набухання і

розволокнення сполучнотканинної основи. У стромі численних сосочків

відзначається повнокров'я судин мікроциркуляторного русла, часто з

діапедезними крововиливами і набряком. Крім периваскулярних запальних

інфільтратів звертає на себе увагу скупчення плазмоцитів, еозинофілів,

нейтрофілів безпосередньо під базальною мембраною (рис. 3.8). При цьому

визначається проникнення еозинофілів і в епітеліальний шар.

98

Мікроциркуляторне русло нерівномірного кровонаповнення. Стінки

судин потовщені, з ознаками набряку, мукоїдного або фібриноїдного

набухання. Найбільш виражені ознаки дезорганізації сполучної тканини

(фібриноїдне набухання) відзначаються в зонах периваскулярної клітинної

інфільтрації, при цьому в периваскулярному просторі часто спостерігаються

ознаки фрагментації і лізису колагенових волокон. Ендотелій соковитий з

великими ядрами. Ендотеліальні і адвентиціальні клітини дещо збільшені в

розмірах, відзначається помірна гіперхроматія ядер (рис. 3.7). Вогнищево

виявлялася десквамація ендотеліоцитів з оголенням базальних мембран.

Відзначається наявність дрібних тромбів у просвіті таких судин. Крім цього,

мікротромби локалізуються в посткапілярах і венулах. Ендотеліоцити частіше

сплощені, з ознаками десквамації.

Капілярна мережа густіша за рахунок появи молодих капілярів (рис. 3.9).

Мережа новоутворених капілярів оточена одиничними фібробластами,

елементами лімфоцитарного, плазмоцитарного, макрофагального рядів,

тучними клітинами, нейтрофільними лейкоцитами. Результати типування

клітинного складу представлені в таблиці 3.2. Базальні мембрани судин

нерівномірно потовщені, інтенсивно PAS-позитивні.

М'язовий шар власної пластинки слизової оболонки фрагментований і

склерозований, місцями взагалі не виявлявся. Відзначається витончення і

подовження міоцитів, ознаки дистрофії міофібрил, гомогенізація цитоплазми

м'язових волокон, набухання і редукція ядер міоцитів. У підслизовій основі

виявляються набряк, зтоншення, фрагментація і вогнищева елімінація

волокнистих структур. Відзначається паретичне розширення і повнокров'я

капілярів, венул і вен усіх калібрів з агрегацією еритроцитів у їх просвіті.

Також спостерігається вихід еритроцитів у периваскулярний простір.

99

Рис. 3.9. Густа капілярна мережа за рахунок появи молодих капілярів. Великі

ендотеліальні і адвентиціальні клітини у тварин з модельованою атопією.

Помірна гіперхроматія ядер. Забарвлення гематоксиліном і еозином.

Збільшення х400.

При проведенні ІГХ імунопозитивна тканина до eNOs виявляється як у

змінених, так і в незмінених ділянках слизової оболонки ротової порожнини,

що абсолютно логічно можна пояснити наявністю судин мікроциркуляторного

русла. При цьому як на поздовжніх, так і поперечних зрізах судин, eNOs

виявляється перш за все в ендотелії, при цьому накопичення барвника в

ендотелії не таке виражене, що підтверджується і наведеними нижче даними

цитоморфометрічного вимірювання. У той же час імунореактивність eNOs

виявляється і з позасудинною локалізацією, при цьому така картина

спостерігається і у власній пластинці слизової, і у нижче розташованому

м’язовому шарі (рис. 3.10). Характерним для цієї групи є нерівномірність

накопичення барвника, також зустрічаються ділянки тканини зі слабо

позитивним фарбуванням навіть при відсутності прилеглих судин. Ендотелій

при цьому забарвлюється хоч і інтенсивніше, ніж навколишня тканина, але

чіткого, практично лінійного коричневого забарвлення не спостерігається

(рис.3.11).

100

Проведення цитофотометрії вказує на показники накопичення

ендотеліальної NO-синтази в стінці судин на рівні 0,79±0,11 ум.од., у

периваскулярному просторі 0,27±0,04 ум.од.

Рис. 3.10. Локалізація eNOs не тільки в ендотелії, але і в периваскулярному

просторі м'язової пластинки слизової у тварин з модельованою атопією.

Пероксидазна реакція з МКА до eNOs. Збільшення х400.

Рис. 3.11. Локалізація eNOs не тільки в судинах мікроциркуляторного русла, а й

у периваскулярному просторі м'язової пластинки слизової у тварин з

101

модельованою атопією. Пероксидазна реакція з МКА до eNOs. Збільшення

х200.

При проведенні морфометричного дослідження виявляється, що рівень

активності eNOs достовірно не відрізняється в судинній стінці різних груп

тварин, у той час як позасудинна локалізація eNOs достовірно вище в групі

тварин з модельованою атопією (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Морфометричні показники активності різних фракцій

синтази оксиду азоту

Групи eNOs у стінці судин, ум.од.

eNOs позасудинної локалізації,

ум.од.

iNOs, ум.од.

Інтактні тварини 0,870,06 0,170,04 0,240,05

Тварини, у яких була

модульована атопію

0,790,11 0,270,04* 0,490,07*

* P <0,05 у порівнянні з інтактними тваринами

При аналізі результатів пероксидазної реакції з індуцибельною фракцією

NO-синтази в групі кролів з моделюванням атопії виявляється більш виражена

інтенсивність, яка морфометрично підтверджується практично дворазовим

зростанням (табл. 3.2). При цьому присутні ділянки як з дифузним посиленням

імунопозитивного фарбування тканин, так і з вогнищевим накопиченням

барвника. Наявність таких зон підвищеної імунореактивності може бути

пояснено імуномодулюючою взаємодією даної фракції синтази оксиду азоту та

запальними клітинами, гістогенез яких вимагає уточнення. На користь

імуномодулюючої взаємодії говорить факт найбільшої активності iNOs навколо

запальних клітин у товщі епітеліального пласта (рис. 3.13).

102

Рис. 3.13 Виражена перицелюлярна активність iNOs, у тому числі навколо

інтраепітеліальних запальних клітин у тварин з модельованою атопією.

Пероксидазна реакція з МКА до iNOs. Збільшення х400.

Рис. 3.14. Виражена активність iNOs навколо клітин запального ряду, в тому

числі розташованих інтраепітеліально у тварин з модельованою атопією.

Пероксидазна реакція з МКА до iNOs. Збільшення х400.

103

У власній пластинці слизової найбільша активність iNOs виявляється в

уражених зонах, тобто у фокусах периваскулярних запальних

мікроінфільтратів; ступінь інтенсивності імунореактивності пов'язана з

кількісним і якісним складом клітинного інфільтрату в тканинах при атопії

[248, 249].

При типуванні клітинних елементів (результати представлені нижче в

таблиці 3.2) виявилося, що практично всі інтраепітеліальні запальні клітини

позитивні до CD23. У власній пластинці слизової переважна більшість

клітинних елементів також була імунопозитивною до CD23, при цьому

щільність клітин з ядерним фарбуванням CD23 виявилася в 7,7 раз вище у групі

тварин з атопією, ніж у інтактних тварин.

При зіставленні результатів ІГХ з eNOs, iNOs, CD23, CD20 найбільш

виражена кореляція виявляється між CD23 і CD20 (r = 0,89), iNOs і CD23 (r =

0,85), iNOs і CD20 (r = 0,87).

Отже, описані морфологічні зміни в тканинах слизової оболонки ротової

порожнини прийнято розглядати як запально-дистрофічні процеси з

імунологічними і мікроциркуляторними порушеннями при наявності

генералізованого атопічного процесу [250].

Морфологічне дослідження тканин слизової оболонки ротової порожнини

тварин з наявністю сформованого атопічного процесу після проведеного

лікування показало зміни певних параметрів.

При огляді ротової порожнини групи тварин, у яких після моделювання

атопії проводилися терапевтичні заходи за описаним раніше алгоритмом

(процедура описана в розділі 2 даного дослідження) виявлено, що слизова

оболонка блідо-рожева, без видимих патологічних змін.

При мікроскопічному вивченні слизова ротової порожнини тварин після

проведеного лікування покрита багатошаровим плоскоклітинний

неороговіваючим епітелієм за винятком поверхні ясен, яка, як в попередніх

групах, покрита плоскоклітинним ороговіваючим епітелієм (рис. 3.15), що в

цілому відповідає описаній раніше гістологічній картині.

104

Рис. 3.15. Слизова оболонка кроля після проведеного лікування.

Поодинокі клітини запального ряду у власній пластинці слизової оболонки і їх

відсутність в епітеліальному шарі. Виражений акантоз. Забарвлення

гематоксиліном і еозином. Збільшення х200.

Загалом, в епітелії, незважаючи на збереження його нерівномірної

товщини, спостерігається чіткий поділ на шари (рис. 3.15). Поверхневі клітини

шипуватого шару сплощені, їх форма веретиноподібна, явища пікнозу помірно

виражені. Цитоплазма поверхневих епітеліоцитів представлена тонкою

інтенсивно забарвленою облямівкою. Є місця зтоншення шипуватого шару до

двох-трьох клітин. Сосочковий шар згладжений. Незважаючи на наявність

множинних ділянок заглиблень на поверхні епітелію, ні в одному з препаратів

вони не доходять до базальної мембрани. У міру наближення до базальної

мембрани клітини шипуватого шару збільшуються в обсязі за рахунок

збільшення як ядра, так і цитоплазми клітини.

Форма клітин при цьому змінюється з ромбовидної на багатогранну, а

орієнтація епітеліоцитів з горизонтальної в поверхневих шарах, на вертикальну

в базальних з перпендикулярним напрямком осі базальних епітеліоцитів до

105

базальної мембрани. Ядра базальних епітеліоцитів овальної форми, однорідні,

гіперхромні; цитоплазма базофільна. У товщі епітеліального пласта

зустрічаються поодинокі еозинофіли, нейтрофіли, лімфоцити.

Відзначаються явища епітелізації з напливом нових епітеліальних клітин

на пошкоджені ділянки (рис. 3.16), які, у свою чергу, за рахунок проліферації

пошкодженого епітелію відновили свою цілісність, що може відповідати

місцям, у яких раніше спостерігалися попередні пошкодження слизової

оболонки, а саме, дистрофічно-некробіотичні процеси аж до сформованих

ерозій, як це було описано у підгрупі тварин з атопією, і що не спостерігається

у тварин описаної підгрупи. Однією з ознак проліферативної активності

епітеліальних клітин є наявність виражених акантотичних тяжів (рис. 3.15,

3.16), виражена базофілія клітин базального шару. Базальна мембрана

неоднорідна, нерівномірної товщини.

Рис. 3.16. Слизова оболонка тварини після проведеного лікування. Явища

епітелізації з ознаками проліферації базального шару. Виражена базофілія

клітин базального шару. Формування акантотичних тяжів. Нерівномірна

товщина базальної мембрани. Забарвлення гематоксиліном і еозином.

Збільшення х400.

106

У власне слизовій оболонці ясен добре виражений розташований під

епітелієм сосочковий шар, в якому, крім пухкої сполучної тканини,

відзначається наявність колагенових волокон (рис. 3.17). Більш глибокий

сітчастий шар, представлений більш грубими сполучнотканинними волокнами

з менш вираженими змінами. У той же час слід зазначити поля вираженого

склерозу власної пластинки слизової оболонки. Поверхневі тонкі, ніжні,

покручені ретикулінові волокна утворюють базальну мембрану і мережу

строми.

Рис. 3.17. Поява колагенових волокон в поверхневих відділах власної

пластинки слизової оболонки тварини після проведеного лікування.

Повнокров'я кровоносних судин. Модифіковане забарвлення по Ван-Маллорі.

Збільшення х200.

Акантотичні тяжі власної пластинки грубі, відзначається виражене

склерозування підлеглої сполучної тканини (рис. 3.17). Ретикулінові волокна

випрямлені, потовщені, ущільнені, частина з них гомогенізована. Колагенові

волокна зібрані в пучки, відзначаються ділянки їх гіалінізаціі, зони

фрагментації і лізису колагенових волокон.

107

Рис. 3.18. Грубі акантотичні тяжі власної пластинки, виражене склерозування

підлеглої сполучної тканини кроля після проведеного лікування. Ретикулінові

волокна випрямлені, потовщені, ущільнені, частина з них гомогенізована.

Колагенові волокна зібрані в пучки з наявністю гіалінізаціі. Забарвлення

гематоксиліном і еозином. Збільшення х200.

Між волокнами розташовуються клітинні елементи (фібробласти,

гістіоцити, лімфоцити, тучні клітини, макрофаги, еозинофіли, нейтрофіли).

Серед фібробластів, як в сосочковому шарі, так і в сітчастому шарі,

переважають зрілі клітини. Гладкі клітини локалізуються невеликими групами

навколо судин переважно в сосочковому шарі власної оболонки. Лімфоїдні

елементи розсіяні між сполучнотканинними волокнами рівномірно, без

формування великих вогнищевих скупчень.

По мірі віддалення від поверхні серед сполучнотканинних волокон

переважають колагенові волокна, розташовані як поодинці, так і невеликими

пучками; межа їх переходу в періодонт нечітка. Колагенові волокна при

фарбуванні по Ван-Гізону фуксинофільні. Періодонтальна зв'язка представлена

сполучною тканиною ретикулярної будови, розташовується на всьому протязі

періодонтальної щілини, при цьому серед клітинного складу переважають

фібробласти, що локалізуються переважно біля кореня зуба.

108

Судини мікроциркуляторного русла помірно повнокровні, в залежності

від напрямку зрізу округлої, овальної або витягнутої форми. Базальні мембрани

судин тонкі. Ендотелій судин соковитий з великими світлими ядрами.

Експресія ендотеліальної NO-синтази в даній підгрупі кролів при

постановці пероксидазної реакції спостерігається переважно в судинних

структурах з чітким фарбуванням ендотелію (рис. 3.19). Одночасно,

зустрічається наявність позитивно забарвлених структур в периваскулярному

просторі зі зменшенням ступеня інтенсивності в міру віддалення від судини.

Проведення цитофотометрії вказує показники накопичення ендотеліальної NO-

синтази в стінці судин на рівні 0,79 ± 0,09 ум.од., в периваскулярному просторі

0,21 ± 0,03 ум.од.

Рис. 3.19 Більш виражена активність ендотеліальної NO-синтази судинах

мікроциркуляторного русла. Пероксидазна реакція з МКА до ендотеліальної

NO-синтази. Збільшення х400.

Результати пероксидазної реакції з індуцибельною фракцією NO-синтази

в даній групі кролів виявляють незначне забарвлення з наявністю зон помірної і

109

слабкої інтенсивності. Цитофотометрічне дослідження показує інтенсивність

реакції на iNOs на рівні 0,25±0,07 ум.од. [250].

Таблиця 3.2Кількісні показники типованих клітин у полі зору х200

Група

МКА

Інтактні твариниТварини з

модельованою атопією

Тварини з атопією після

лікування

CD3 7,98±0,15 15,9±1,02* 5,7±0,09*

CD20 2,39±0,12 21,3±0,52* 3,1±0,06*

CD23 3,03±0,14 23,4±1,28* 2,1±0,09*

CD30 1,7±0,02 32,1±2,03* 1,9±0,11*

Примітки: *p<0,05

Таким чином, описані нами морфологічні зміни в тканинах слизової

оболонки ротової порожнини прийнято розглядати як прояви атопічного

процесу з розвитком запальних, дистрофічних, дисциркуляторних процесів,

метаболічних розладів, в розвитку яких бере активну участь порушення обміну

оксиду азоту, що може служити обґрунтуванням для подальшого ретельного

вивчення антиоксидантного статусу та розробки профілактичних заходів у

хворих на атопічні захворювання, заснованими на корекції антиоксидантного

дисбалансу.

Матеріали розділу відображені в наступних публікаціях:

1. Nazaryan R. The role of nitric oxide synthase in the modulation of the

immune response in atopic disease / R. Nazaryan, L. Kryvenko, V. Gargin //

The New Armenian Medical Journal. – 2017. – Vol.11. – № 2. – P. 52-57.

110

2. Кривенко Л. С. Експериментальне дослідження морфологічних змін

тканин ротової порожнини при моделюванні атопічного процесу у

тварин / Л. С. Кривенко // Вісник проблем біології і медицини. – 2017.

– № 4, т.3. – С. 46-49

3. Назарян Р. С. Тканевая активность синтазы оксида азота в ротовой

полости при атопической патологии / Р. С. Назарян, Л. С. Кривенко, В.

В. Гаргин // Morphologia. - 2016. - Т. 10, № 3. - С. 212-216.

4. Krivenko L. S. Influence of maternal pathology and atopic diseases on

development of oral cavity pathology in children / L. S. Krivenko,

R. S. Nazaryan // Inter collegas. – 2015. – 3 (4). – p.386-391.

111

РОЗДІЛ 4

РЕЗУЛЬТАТИ КОМПЛЕКСНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ СТОМАТОЛОГІЧНОГО

СТАТУСУ ПАЦІЄНТІВ З АТОПІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

Стоматологічний статус пацієнтів, хворих на атопічні захворювання, був

оцінений комплексно, за допомогою набору клінічних індексів, які повністю

відображають стан тканин пародонту, інтенсивність карієсу, стан гігієни,

кислотність ротової порожнини. На основі використаних методів клінічного

дослідження ми отримали характеристику усіх параметрів, які у повній мірі

відображають стан здоров’я ротової порожнини. Для об’єктивізації

дослідження нами були використані декілька індексів, які характеризують стан

тканин пародонту, а саме індекси SBI, PMA. Для відображення рівня

інтенсивності карієсу ми використали індекс кп+КПУ та КПУ. З метою

оцінювання гігієнічного стану ротової порожнини та вивчення його впливу на

ступінь запалення ясен був використаний індекс Грін-Вермільйона. Для

оцінювання рівня кислотності була проведена рН-метрія ротової рідини.

4.1 Дослідження пародонтального статусу пацієнтів з атопічними

захворюваннями

Як відомо, кровоточивість є однією з найбільш виражених ознак гінгівіту

та визначення ступеню запалення тканин пародонту за індексом SBI є одним з

найбільш інформативних методів. Під час обстеження пацієнтів усіх груп нами

було визначено ступінь запалення ясен за індексом SBI. Отримані дані ми

аналізували до призначення лікування у першій та третій групах та

призначення програми профілактики у другій та четвертій групах, через 1, 3, 6

місяців та через 1 рік. Дослідження індексу кровоточивості так само було

проведене у групі порівняння також (5 група).

Як показали результати дослідження, середній рівень запалення тканин

пародонту згідно з індексом SBI у групах дітей з атопічними захворюваннями

112

та без таких достовірно відрізнявся та склав 2.11 ± 0.22 бали та 0.48 ± 0.21 бали

відповідно. Аналіз отриманих у результаті досліджень даних виявив певні

закономірності розвитку гінгівіту у дітей на тлі атопічних захворювань та без

соматичної патології, з гінгівітом та без проявів запалення тканин пародонту

(табл. 4.1). Так, у дітей першої групи, хворих на атопічні захворювання, ми

спостерігали усі прояви запальних захворювань пародонту, а саме

кровоточивість, гіперемію, набряк, зміну кольору та структури ясен. Середній

рівень індексу SBI у даній групі дітей складав 3,42 ± 0,42 бали. Після

діагностичних заходів, нами були здійснена концептуально нова програма

лікування та профілактики гінгівіту у дітей на тлі атопії, яка полягала у корекції

імунометаболічного статусу та індивідуальної гігієни порожнини рота. Аналіз

показників у динаміці, через 1 місяць показав покращення стану тканин

пародонту, що проявлялося у ліквідації ознак запалення, при цьому індекс SBI

дорівнював 0,11 ± 0,35 бали, що склало статистично значиму різницю із

початковими показниками. Зниження рівню індексу SBI та відсутність

клінічних ознак хронічного гінгівіту свідчить про ефективність запропонованої

методики. Динаміку показників індексу SBI ми спостерігали протягом року,

через три місяці індекс дорівнював 0,16 ± 0,21 балам, через шість місяців 0,19 ±

0,28 балам, через дванадцять місяців 0,17 ± 0,14 балам. Згідно з отриманими

даними, статистично значимої різниці між показниками індексу SBI у через

один, три, шість та дванадцять місяців не спостерігалось, що говорить про

довготривалий ефект запропонованої методики лікування хронічного гінгівіту

[253-255].

У другій групі дітей без виражених ознак гінгівіту на тлі атопічних

захворювань початковий рівень індексу SBI дорівнював 0,49 ± 0,22 балам.

Здійснення запропонованих нами концептуально нових профілактичних заходів

призвело до статистично значимого зниження рівню індексу SBI до рівня 0,08 ±

0,1 балів через 1 місяць, 0,11 ± 0,12 балів через три місяці, 0,13 ± 0,14 балів

через 6 місяців та 0,13 ± 0,13 через 12 місяців. При аналізі отриманих клінічних

даних після здійснення заходів профілактики, спостерігається чітка тенденція

113

до покращення стану тканин пародонту та збереження стабільності досягнутого

результату.

Таблиця 4.1

Показники індексу SBI у динаміці

Строк

спостереження

Індекс SBI (бали)

Група 1

(n=76)

Група 2

(n=50)

Група 3

(n=30)

Група 4

(n=30)

Група 5

(n=35)

До лікування 3,42±0,42 0,49±0,22 3,33±0,43 0,47±0,23 0,48±0,21

Через 1 місяць 0,11±0,35* 0,08±0,1* 0,19±0,13* 0,24±0,09* 0,41±0,17

Через 3 місяці 0,16±0,21* 0,11±0,122* 0,83±0,19* 0,4±0,2 0,47±0,16

Через 6 місяців0,19±0,281* 0,13±0,142* 1,81±0,48* 0,74±0,29 0,4±0,17

Через 1 рік 0,17±0,141* 0,13±0,132* 3,15±0,34 1,35±0,31* 0,39±0,17

Примітка: * - статистично значима різниця відносно початкового рівня, р˂0,051 - статистично значима різниця у порівнянні з третьою групою пацієнтів,

р˂0,052 - статистично значима різниця у порівнянні з четвертою групою пацієнтів,

р˂0,05

Вивчення показників третьої групи пацієнтів, хворих на атопічні

захворювання та хронічний гінгівіт, продемонструвало запалення тканин

пародонту на аналогічному до першої групи рівні, без статистично значимої

різниці у показниках індексу SBI. Згідно з отриманими даними, індекс

кровоточивості до лікування дорівнював 3,33 ± 0,43 бали, через один місяць

після проведення традиційних лікувальних заходів у пацієнтів з хронічним

гінгівітом дорівнював 0,19 ± 0,13 бали, що склало достовірну різницю із

початковими показниками. Порівняння першої та третьої групи пацієнтів, де

була застосована запропонована нами концептуально нова методика лікування

та традиційна методика лікування відповідно, засвідчує однакову ефективність

через один місяць після лікування, без статистично значимої різниці у

показниках індексу SBI. Проте аналіз показників індексу SBI через три та шість

114

місяців демонструє зростання індексу до рівня 0,83 ± 0,19 балів та 1,81 ± 0,48

балів відповідно, що складає статистично значиму різницю з показниками

першої групи, де був застосований запропонований нами підхід до лікування

хронічного гінгівіту. Порівняльна характеристика індексного оцінювання

показників першої та третьої груп у динаміці представлена на діаграмі 4.1.

Діаграма 4.1

Порівняльна характеристика індексу SBI першої та третьої груп у динаміці

До лікування Через 1 міс Через 3 міс Через 6 міс Через 12 міс0

0.5

1

1.5

2

2.5

3

3.5

4

Група 1 Група 3

Термін спостереження

Інде

кс S

BI, б

али

Важливим є той факт, що через дванадцять місяців після проведення

традиційного лікування хронічного гінгівіту у даній групі дітей ми спостерігали

повернення показників індексу кровоточивості до початкового рівня - 3,15 ±

0,34 бали, без достовірної різниці з початковими показниками. Отже,

використання традиційної методики лікування хронічного гінгівіту у дітей з

атопічними захворюваннями лише за протоколом, без урахування особливостей

соматичного статусу та впливу атопічних захворювань на патогенез хронічного

гінгівіту, має нетривалий ефект та є малоефективним серед даного контингенту.

Четверта група дітей з атопічними захворюваннями, без виражених ознак

гінгівіту, протягом строку спостереження продемонструвала негативну

динаміку у показниках рівню індексу кровоточивості. Так, на початку

115

дослідження рівень індексу SBI дорівнював 0,47 ± 0,23 балам, що не складало

достовірної різниці з показниками першої групи та групи контролю. Після

проведення профілактичних заходів ми спостерігали зниження рівню індексу

SBI до 0,24 ± 0,09 балів, що склало статистично значиму різницю з початковим

рівнем. Проте вже через три місяці індекс SBI повернувся до початкового рівня,

0,4 ± 0,2 балів, а через шість та дванадцять місяців ми констатували зростання

індексних показників до рівня 0,74 ± 0,29 балів через шість місяців та 1,35 ±

0,31 через 12 місяців. Наявність статистично значимої різниці у початкових та

кінцевих показниках рівню індексу SBI свідчить про низьку ефективність

стандартної програми профілактики гінгівіту у дітей з атопічними

захворюваннями, а також про схильність даного контингенту до розвитку

гінгівіту. Порівняння показників другої та четвертої груп демонструє переваги

запропонованої нами програми профілактики гінгівіту у дітей з атопічними

захворюваннями згідно з даними індексного оцінювання тканин пародонту.

Порівняльна характеристика індексу SBI наведена у діаграмі 4.2.

Діаграма 4.2

Порівняльна характеристика індексу SBI другої та четвертої груп у динаміці

До лікування Через 1 міс Через 3 міс Через 6 міс Через 12 міс0

0.2

0.4

0.6

0.8

1

1.2

1.4

1.6

Група 2 Група 4

Термін спостереження

Інде

кс S

BI, б

али

116

Нами були обстежені діти контрольної групи без соматичної патології та

виражених проявів гінгівіту. Серед даного контингенту індекс SBI на початку

дослідження дорівнював 0,48 ± 0,21 бали, що достовірно не відрізнялося від

показників другої та четвертої груп. Протягом всього терміну спостережень

динаміка показників була майже відсутньою, порівняння показників даної

групи з четвертою групою через три та шість місяців підтверджує вплив

атопічних захворювань на стан тканин пародонту.

Таким чином, концептуально новий підхід при виборі протоколу

профілактики і лікування хронічного гінгівіту у дітей з бронхіальною астмою,

алергічним ринітом та атопічним дерматитом показав високу клінічну

ефективність. У зв'язку з урахуванням патогенетичних механізмів розвитку

хронічного гінгівіту на тлі атопічних захворювань, запропонована схема

профілактики та лікування хронічного гінгівіту має довгостроковий ефект

згідно з клінічними показниками та рівнем індексу SBI серед даного

контингенту дітей.

Для всебічного аналізу ступеню інтенсивності запального процесу тканин

пародонту у дослідних та контрольній групах нами було проведена порівняльна

характеристика динаміки індексу РМА.

Згідно з проведеним дослідженням, середній рівень запалення тканин

пародонту у групах дітей з атопією достовірно відрізнявся від рівню,

зафіксованого у дітей контрольної групи та дорівнював 21.14 ± 1.86 %.

Отримані в результаті дослідження дані наведені у таблиці 4.2.

Згідно з наведеними даними, у першій та третій групах обстежених дітей,

хворих на атопічні захворювання, ми спостерігали середній ступінь тяжкості

гінгівіту на початку дослідження. Рівень індексу РМА був на рівні 34,34 ± 2,54

% у першій групі та 35,5 ± 2,35 % у другій групі, тобто достовірної різниці між

даними групами не було. Незалежно від виду застосованих методів лікування,

через 1 місяць ми спостерігали позитивну динаміку в обох групах, індекс РМА

дорівнював 3,29 ± 2,06 % у першій групі та 2,87 ± 1,57 % у третій групі. Проте

117

вже через три місяці ми виявили статистично значиму різницю у показниках

індексу першої та третьої груп.

Таблиця 4.2

Показники індексу РМА у динаміці

Строк

спостереження

Індекс РМА (%)

Група 1

(n=76)

Група 2

(n=50)

Група 3

(n=30)

Група 4

(n=30)

Група 5

(n=35)

До лікування 34,34±2,54 6,86±1,53 35,5±2,35 7,87±1,52 6,03±2,56

Через 1 місяць 3,29±2,06* 1,86±1,76* 2,87±1,57* 2,93±1,08* 5,72±1,65

Через 3 місяці 3,09±1,931* 2,9±1,18*2 8,5±1,17* 9,0±1,08 4,94±1,88

Через 6 місяців3,26±2,021* 1,58±1,36*2 15,17±2,49* 13,67±2,2* 4,86±1,99

Через 1 рік 3,59±2,311* 1,94±1,61*2 31,33±3,04* 18,33±1,65* 5,64±1,93

Примітка: * - статистично значима різниця відносно початкового рівня, р˂0,05

1 - статистично значима різниця у порівнянні з третьою групою пацієнтів,

р˂0,052 - статистично значима різниця у порівнянні з четвертою групою пацієнтів,

р˂0,05

У першій групі пацієнтів, де була застосована запропонована нами

концептуально нова схема лікування, індекс РМА був на рівні 3,09 ± 1,93 %, а у

третій групі пацієнтів з атопічними захворюваннями та хронічним гінгівітом, де

була застосована традиційна методика лікування, індекс РМА дорівнював 8,5 ±

1,17 %. Таке співвідношення індексних показників свідчить про більшу

клінічну ефективність запропонованої нами методики лікування хронічного

гінгівіту [256]. Порівняльна характеристика індексу РМА між першою та

третьою групами у динаміці наведена на діаграмі 4.3.

Аналіз отриманих даних через шість місяців після проведеного лікування

підтвердив клінічну ефективність запропонованої методики лікування

118

хронічного гінгівіту. Згідно з рівнем індексу РМА у першій групі пацієнтів,

який був на рівні 3,26 ± 2,02 %, та рівнем індексу РМА у другій групі, який

дорівнював 15,17 ± 2,49 %, характерним для пацієнтів з атопічними

захворюваннями є рекурентний характер протікання хронічного гінгівіту при

застосуванні тільки традиційної методики лікування без урахування

патогенетичної ланки розвитку гінгівіту.

Діаграма 4.3

Порівняльна характеристика індексу РМА першої та третьої груп у динаміці

До лікування Через 1 міс Через 3 міс Через 6 міс Через 12 міс0

5

10

15

20

25

30

35

40

Група 1 Група 3

Термін спостереження

Інде

кс Р

МА,

%

Надзвичайно важливим є те, що через один рік спостереження, у

пацієнтів третьої групи ми спостерігали клінічну картину хронічного гінгівіту,

яка не відрізнялася від початкової. Аналіз індексного оцінювання стан тканин

пародонту підтвердив дані клінічного дослідження, індекс РМА дорівнював

31,33 ± 3,04 %, що відповідає середньому ступеню тяжкості гінгівіту. У той же

час, через один рік показники індексу РМА першої групи дітей з атопічними

захворюваннями, у яких на початку дослідження також був діагностований

середній ступінь тяжкості гінгівіту, знаходилися на рівні, досягнутому одразу

після проведеного лікування за запропонованою нами методикою та

дорівнювали 3,59 ± 2,31 %. У порівнянні з початковим рівнем індексу РМА у

119

першій групі, ми спостерігаємо статистично значиму різницю у показниках.

Варто відмітити, що індекс РМА у першій групі у 8,7 разів нижчий за

аналогічний показник третьої групи через дванадцять місяців спостережень

Даний факт підтверджує довготривалий ефект застосованої методики лікування

хронічного гінгівіту у дітей на тлі атопічних захворювань. При цьому

порівняння показників індексу РМА першої групи з контрольною не виявили

статистично значимої різниці впродовж усього строку спостережень.

Клінічна картина у другій та четвертій групах пацієнтів

характеризувалися поодинокими проявами гінгівіту, початковий рівень індексу

РМА відповідав 6,86 ± 1,53 % у другій групі та 7,87 ± 1,52 % без достовірної

різниці у показниках. Через один місяць після здійснення заходів профілактики

достовірної різниці у показниках ми також не спостерігали, рівень індексу РМА

дорівнював 1,86 ± 1,76 % у другій групі та 2,93 ± 1,08 % у четвертій групі.

Наявність статистично значимої різниці у показниках при порівнянні з

початковим рівне свідчить про ефективність профілактичних заходів в обох

групах. Достовірна різниця у показниках індексу РМА між групами

починається з третього місяця спостережень, у другій групі індекс РМА був на

рівні 2,9 ± 1,18 %, у четвертій групі 9,0±1,08, що у 3,1 рази більше, ніж у другій

групі. Порівняльна характеристика показників індексу РМА наведена на

діаграмі 4.4.

Діаграма 4.4

Порівняльна характеристика індексу РМА другої та четвертої груп у динаміці

120

До лікування Через 1 міс Через 3 міс Через 6 міс Через 12 міс0

2

4

6

8

10

12

14

16

18

20

Група 2 Група 4

Термін спостереження

Інде

кс Р

МА,

%

Як свідчать отримані дані, динаміка зростання індексу РМА у четвертій

групі зберіглася через шість та дванадцять місяців спостереження. Через шість

місяців індекс РМА дорівнював 13,67 ± 2,2 %, через дванадцять місяців 18,33 ±

1,65 %. Відносно групи порівняння, ми також спостерігали достовірну різницю

у показниках індексу РМА. Отримана в результаті дослідження тенденція

демонструє низьку ефективність загальноприйнятих заходів профілактики

гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями, а також схильність даного

контингенту дітей до розвитку запальних захворювань пародонту. Таким

чином, згідно з отриманими даними діти з атопічними захворюваннями

знаходяться у групі ризику розвитку гінгівіту.

У той же час, аналіз показників другої групи пацієнтів з атопічними

захворюваннями через шість та дванадцять місяців засвідчує відсутність

патологічних змін з боку тканин пародонту. Відповідно до отриманих даних,

індекс РМА через шість місяців дорівнював 1,58±1,36, через дванадцять місяців

1,94 ± 1,61 %. Нами не була відмічена достовірна різниця у значеннях індексу

РМА у динаміці, що підтверджує ефективність запропонованої програми

профілактики.

121

Таким чином, на початку дослідження у першій та третій групах пацієнтів

нами був встановлений середній ступінь тяжкості гінгівіту без достовірної

різниці у показниках. У пацієнтів другої та четвертої групи, хворих на атопічні

захворювання, рівень запалення був мінімальним згідно з індексом РМА та

достовірно не відрізнявся між собою та контрольною групою. Середній рівень

індексу РМА у групах пацієнтів з атопічними захворюваннями у анамнезі

дорівнював 22.51 ± 1.83 %, у той час як у контрольній групі пацієнтів він

дорівнював 6.03 ± 2.56 %. Лікування та профілактика хронічного гінгівіту у

дітей з атопічними захворюваннями, які ґрунтуються на урахуванні

загальносоматичного статусу дітей та враховує патогенетичні зміни, які

відбуваються у організмі та тканинах пародонту на тлі атопічних захворювань,

мали високу клінічну ефективність згідно з показниками індексу РМА.

4.2 Дослідження стану гігієни та інтенсивності карієсу дітей, хворих на

атопічні захворювання

З метою з’ясування впливу гігієни ротової порожнини на ступінь

запалення ясен, нами був проведений порівняльний аналіз стану гігієни у

різних групах. Оскільки мікробний фактор визнаний одним з ключових

етіологічних чинників гінгівіту, важливим для нашого дослідження було

визначення ролі стану гігієни серед інших етіологічних факторів, на базі

спрощеного індексу гігієни за Грін-Вермільйоном (OHI-S). Отримані

результати наведені у таблиці 4.3. Середній рівень гігієни у групах дітей з

атопічними захворюваннями дорівнював 1.54±0.42 бали, що достовірно вище за

контрольну групу.

Згідно з отриманими результатами стан гігієни ротової порожнини у

пацієнтів першої та третьої групи був незадовільним на початку дослідження, а

через шість та дванадцять місяців відповідав рівню «добре».

Таблиця 4.3

Динаміка змін стану гігієни порожнини рота у дітей різних груп

122

Строк

спостереження

Індекс OHI-S (бали)

Група 1

(n=76)

Група 2

(n=50)

Група 3

(n=30)

Група 4

(n=30)

Група 5

(n=35)

До лікування 1.80±0.63 1.22±0.45 1.97±0.62 1.11±0.39 0.75±0.43

Через 6 місяців0.66±0.20* 0.41±0.11* 0.68±0.22* 0.91±0.29 0.72±0.20

Через 12 місяців

0.57±0.18* 0.63±0.20* 0.54±0.19* 0.76±0.17 0.63±0.16

Примітка: * - різниця в показниках статистично значима відносно початкового

рівня, р < 0.05

Вивчення показників індексу OHI-S продемонструвало статистично

значиму різницю у показниках на протязі дослідження. Так, у пацієнтів першої

групи на початку дослідження нами був встановлений рівень гігієни на

позначці 1.80±0.63 бали, через шість місяців 0.66±0.20 бали, через дванадцять

місяців 0.57±0.18 бали. Отже, запропонований метод лікування хронічного

гінгівіту призвів до значного покращення стану гігієни ротової порожнини. У

третій групі пацієнтів, де була використана традиційна методика лікування,

також було зафіксовано покращення стану гігієни порожнини рота згідно з

індексом OHI-S (0.68±0.22 бали через шість місяців, 0.54±0.19 бали через

дванадцять місяців). Таким чином, аналіз індексного оцінювання стану гігієни

порожнини рота дітей, хворих на атопічні захворювання, показав, що

незалежно від обраної методики лікування, відбувається покращення стану

гігієни порожнини рота. У зв’язку з тим, що інші клініко-лабораторні

показники свідчили про більшу ефективність концептуально нової програми

лікування хронічного гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями, можна

зробити висновок, що у даного контингенту дітей вирішальним етіологічним

чинником розвитку запалення у тканинах пародонту є не локальний мікробний

фактор, а загальні системні зміни, що вражають організм дітей з атопічними

захворюваннями [251].

123

Дослідження ефективності запропонованої оптимізованої програми

профілактики та традиційної показало, що концептуально нова програма є

більш ефективною згідно з динамікою показників OHI-S. Так, у другій групі

пацієнтів через шість місяців індекс гігієни порожнинии рота дорівнював

0.41±0.11 балам, через дванадцять місяців 0.63±0.20 балам, що у 2.98 та 1.94

рази менше за початкові показники та склало достовірну різницю з початковим

рівнем. У той же час, у четвертій групі пацієнтів при проведенні традиційних

заходів профілактики ми спостерігали покращення стану гігієни порожнини

рота, проте різниця не була статистично значимою.

Інтенсивність карієсу зубів достовірно не відрізнялася серед усіх груп

пацієнтів, як з атопічними захворюваннями, так і без таких. При аналізі

показників у вікових групах 3-5 років, 6-11 років та 12-18 років достовірної

різниці (р < 0.05) у показниках ми не спостерігали [257]. Порівняльний аналіз

рівню інтенсивності карієсу зубів у групах відповідно до нозологій та

призначеного лікування наведений у таблиці 4.4.

Таблиця 4.4

Порівняльний аналіз рівню інтенсивності карієсу зубів у групах

пацієнтів у динаміці

Строк

спостереження

Індекс КПУ (зубів)

Група 1

(n=76)

Група 2

(n=50)

Група 3

(n=30)

Група 4

(n=30)

Група 5

(n=35)

До лікування 1.82±0.74 1.87±0.69 1.93±0.77 1.91±0.77 2.31±0.83

Через 12 місяців

1.93±0.88 1.63±0.81 1.74±0.82 2.06±0.86 2.52±0.86

Згідно з отриманими даними, нами не було зафіксовано змін у

інтенсивності карієсу при порівнянні показників у динаміці та при порівнянні

показників різних груп. З цього очевидним є висновок, що наявність атопічних

захворювань має більшу асоціацію з тканинами пародонту, ніж з твердими

тканинами зубів.

124

Таким чином, у результаті проведення комплексного дослідження

стоматологічного статусу встановлено, що стан гігієни порожнини рота у дітей

з атопічними захворюваннями достовірно відрізнявся від стану гігієни дітей

контрольної групи, що свідчить про патогенетичні механізми розвитку гінгівіту

у дітей з атопічними захворюваннями, які у тому числі проявляються у

підвищенній акумуляції нальоту на поверхні тканин зубів. Лікування

хронічного гінгівіту за традиційним протоколом та при дотриманні

концептуально нового підходу було майже однаково ефективним, а

індивідуалізована програма профілактики показала кращий результат згідно зі

спрощеним індексом гігієни порожнини рота.

Аналіз показників стану гігієни у динаміці після лікування у першій групі

пацієнтів показав нормалізацію показників, яка була статистично значимою у

порівнянні з початковим рівнем. Під час усього строку спостереження

позитивний результат лікування залишався стабільним, що свідчить про

ефективність запропонованої методики.

4.3 Визначення властивостей ротової рідини у дітей на тлі атопічних

захворювань

Для оцінювання властивостей ротової рідини у дітей на тлі атопічних

захворювань та у результаті провдення лікувально-профілактичних заходів

нами були проаналізовані такі показники, як рівень муцину, та визначена

кислотність ротової рідини за рівнем рН. Бактеріальному кліренсу сприяє

здатність муцину зв'язувати деякі бактерії. Захисні ефекти муцину є

першочерговими у здійсненні бар’єрної функції слизових оболонок, що

підтверджується фактом рефлекторного збільшення продукції слизу при

контакті з бактеріальними токсинами, продуктами життєдіяльності

мікроорганізмів і шкідливими хімічними речовинами. При зміні реологічних

властивостей слизового секрету порушується його захисна бар'єрна функція.

Клінічно під час огляду ротової порожнини дітей з атопічними захворюваннями

нами у більшості випадків була діагностована ксеростомія та підвищена

в’язкість слини. У зв'язку з цим нами була поставлена мета дослідити рівень

125

муцину у пацієнтів на тлі атопічних захворювань та без таких. Результати

наведені у таблиці 4.5.

Як видно з отриманих результатів, на початку дослідження у всіх

чотирьох основних групах спостерігалося достовірне (р˂0,05) підвищення рівня

вмісту муцину у ротовій рідині, відносно контрольної групи. Отримані дані

були підтверджені клінічним оглядом, який виявив високу в’язкість слини.

Даний факт може бути пов’язаний з системними змінами, які відбуваються у

організмі дітей, хворих на атопічні захворювання, а також може пояснюватися

медикаментозною терапією, яку даний контингент пацієнтів вимушений

приймати з певною періодичністю у зв’язку з рекурентністю основної хвороби.

Позитивну динаміку у концентрації муцину у ротовій рідині ми

спостерігали з шостого місяця у першій та другій групі пацієнтів; у третій та

четвертій групах достовірної різниці у рівнях муцину не було.

Таблиця 4.5

Зміни рівню муцину у досліджуваних групах

Строк

спостереження

Муцин, г/л

Група 1

(n=76)

Група 2

(n=50)

Група 3

(n=30)

Група 4

(n=30)

Група 5

(n=35)

До лікування 5.65±0.86 5.75±0.75 5.78±1.02 5.86±0.68 2.50±0.60

Через 6 місяців 3.14±0.421* 2.51±0.62*2 4.53±0.65 5.12±0.88 2.44±0.53

Через 12

місяців

2.48±0.551* 2.37±0.53*2 5.12±0.72 5.20±0.59 2.20±0.56

Примітка: * - статистично значима різниця відносно початкового рівня, р˂0,05

1 - статистично значима різниця у порівнянні з третьою групою пацієнтів,

р˂0,052 - статистично значима різниця у порівнянні з четвертою групою пацієнтів,

р˂0,05

126

Важливо відзначити, що призначене лікування та профілактика, згідно з

показниками першої та другої групи, призвело до зниження концентрації

муцину у ротовій рідині. Так, через шість місяців рівень муцину серед дітей

першої групи дорівнював 3.14 ± 0.42 г / л, через дванадцять місяців 2.48 ± 0.55 г

/ л, що достовірно відрізняється від початкового рівня 5.65 ± 0.86 г / л. Схожу

позитивну тенденцію ми спостерігали у другій групі пацієнтів, де вміст муцину

знаходився на рівні 5.75 ± 0.75 г / л на початку дослідження, через шість місяців

дорівнював 2.51 ± 0.62 г / л, через дванадцять місяців 2.37 ± 0.53 г / л. Таким

чином, корекція антиоксидантних та імуних ланок при лікуванні та

профілактиці хронічного гінгівіту у дітей на тлі атопічних захворювань у

поєднанні з корекцією схеми індивідуальної гігієни, яка включає застосування

гелю, направленого на боротьбу з ксеростомією, дала позитивний клінічний

результат.

На жаль, традиційний спосіб лікування та профілактики хронічного

гінгівіту у дітей на тлі атопічних захворювань не мав позитивного результату як

з точки зору клінічних, так і клініко-лабораторних показників. Так, через шість

місяців у пацієнтів третьої групи достовірної різниці у рівні муцину у

порівнянні з початковим рівнем не спостерігалося, так само як і через

дванадцять місяців (4.53 ± 0.65 г / л, 5.12 ± 0.72 г / л відповідно). Показники

четвертої групи пацієнтів так само достовірно не відрізнялися від початкового

рівня, вміст муцину дорівнював 5.12 ± 0.88 г / л та 5.20 ± 0.59 г / л через шість

та дванадцять місяців відповідно.

Отже, проведення дослідження рівню муцину у ротовій рідині дітей з

атопічними захворюваннями та соматично здорових дітей виявило підвищення

його вмісту на тлі атопічних захворювань. При цьому важливо відмітити, що

призначення концептуально нової програми профілактики та лікування

хронічного гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями призвело до

нормалізації вмісту муцину у ротовій рідині.

127

Ще одним показником, який характеризує мікробіоценоз порожнини рота

та підтримує її здоровий гомеостаз, є значення кислотно-лужної рівноваги. Як

відомо, нормативні значення рН ротової рідини знаходяться у межах 6.5 - 7.5.

Деякими авторами встановлені незначні коливання рН протягом дня і ночі

(зниження в нічний час). Найбільш сильним чинником, що дестабілізує рН

слини, є кислотопродукуюча активність після прийому вуглеводної їжі.

«Кисла» реакція ротової рідини спостерігається дуже рідко, хоча локальне

зниження рН - явище закономірне і обумовлено життєдіяльністю мікрофлори

зубного нальоту, каріозних порожнин, осаду слини, а також інших факторів.

Нами було проведене вивчення кислотності ротової рідини дітей на тлі

атопічних захворювань та соматично здорових дітей та їх порівняння. За нашим

припущенням та даними науковців, значні системні зміни, що відбуваються в

організмі дітей на тлі таких захворювань як бронхіальна атсма, атопічний

дерматит та алергічний риніт, не можуть не відображатися на гомеостазі

ротової порожнини та впливати на всі процеси, які в ній відбуваються. Ми

спостерігали зміни у властивостях ротової рідини, які полягали у підвищенні

кислотності до рівня 4.94 ± 0.49 в середньому серед усіх груп дітей з

атопічними захворюваннями. Результати отриманих даних наведені у таблиці

4.6.

128

Отримані результати наочно демонструють підвищення кислотності у

основних групах та нормальний рівень кислотності у контрольній групі. Даний

факт вже згадувався у літературі та був пояснений медикаментозною терапією,

яку приймають пацієнти з атопічними захворюваннями, особливо з

інгаляційними кортикостероїдами, які застосовуються у дітей з астмою.

Таблиця 4.6

Динаміка зміни кислотності ротової рідини основних та контрольної груп

Строк

спостереження

Рівень рН ротової рідини

Група 1

(n=76)

Група 2

(n=50)

Група 3

(n=30)

Група 4

(n=30)

Група 5

(n=35)

До лікування 4.89±0.41 4.98±0.40 4.88±0.76 5.02±0.49 6.39±0.63

Через 6 місяців 6.44±0.451* 6.45±0.45* 4.95±0.98 5.12±0.88 6.42±0.50

Через 12

місяців

6.53±0.391* 6.55±0.43*2 5.17±0.64 5.21±0.38 6.44±0.50

Примітка: * - статистично значима різниця відносно початкового рівня, р˂0,05

1 - статистично значима різниця у порівнянні з третьою групою пацієнтів,

р˂0,052 - статистично значима різниця у порівнянні з четвертою групою пацієнтів,

р˂0,05

При проведенні нашого дослідження у всіх групах обстежених дітей, у

яких лікарями-алергологами був встановлений діагноз атопічних захворювань,

на початку дослідження ми спостерігали зміну кислотності ротової рідини. Так,

у пацієнтів першої групи рН дорівнював 4.89 ± 0.41, другої групи 4.98 ± 0.40,

третьої групи 4.88 ± 0.76, четвертої групи 5.02 ± 0.49. Усі перераховані

показники достовірно відрізнялися від показників контрольної групи, де рівень

рН в середньому дорівнював 6.39 ± 0.63.

Після проведення лікувально-профілактичних заходів кислотно-лужний

баланс у першій та другій групі нормалізувався. Внаслідок здійснення

129

концептуально нового підходу до лікування та профілактики хронічного

гінгівіту, патогенетичної корекції індивідуальної гігієни, яка передбачала

використання ополіскувача з нейтральним рН після застосування інгаляційних

препаратів, зволожувального гелю для ясен, покзаники рН змістилися до

нормальних та дорівнювали 6.44 ± 0.45 через шість місяців, 6.53 ± 0.39 через

дванадцять місяців у першій групі пацієнтів.

У другій групі пацієнтів так само спостерігали позитивну динаміку, яка

проявлялася нормалізацією показників до рівня 6.45 ± 0.45 через шість місяців

та 6.55 ± 0.43 через дванадцять місяців. У той же час рівень рН третьої та

четвертої групи пацієнтів достовірно не відрізнявся від початкового рівню та

дорівнював 4.95 ± 1.11, 5.17 ± 1.13 через шість та дванадцять місяців відповідно

у третій групі, 5.12 ± 0.88 та 5.21 ± 0.38 у четвертій групі.

Таким чином, логічним висновком проведення дослідження рівня

кислотності ротової рідини є констатація того факту, що атопічні захворювання

впливають на гоместаз ротової рідини, що призводить до підвищення рівня

кислотності, а отже й підвищує ризик стоматологічних захворювань за рахунок

зниження резистентності до бактеріальної колонізації та результатів її

діяльності. Застосування концептуально нового підходу при виборі тактики

лікування та профілактики дало змогу нормалізувати кислотно-лужний баланс

ротової рідини, що є обов’язковою умовою підтримання здорового гомеостазу

ротової порожнини.

Результати комплексного дослідження стоматологічного статусу

пацієнтів з атопічними захворюваннями, його аналіз у динаміці та порівняння

отриманих даних з показниками контрольної групи, показав ураженість тканин

пародонту у дітей з атопією. Згідно з отриманими результатами, у дітей на тлі

атопічних захворювань спостерігали запалення тканин пародонту; за індексом

SBI та РМА ступінь тяжкості гінгівіту та кровоточивість ясен були достовірно

вищі у пацієнтів з атопією у порівнянні з контрольною групоюКрім цього, у

дітей з атопією констатована підвищена в’язкість та підвищення кислотності

ротової рідини. Впровадження концептуально нової програми лікування та

130

профілактики гінгівіту у дітей з атопією дозволила нормалізувати стан тканин

пародонту, досягти зменшення показників індексів SBI та PMA, знизити вміст

муцину та кислотність ротової рідини, що підтверджує ефективність

запропонованої програми.

Матеріали розділу відображені у наступних публікаціях:

1. Кривенко Л. С. Комплексний аналіз стоматологічного статусу дітей,

хворих на алергічні захворювання / Р. С. Назарян, Л. С. Кривенко //

Український стоматологічний альманах. – 2016. – №1, Т.2. – С.76-80.

2. Кривенко Л. С. Прогнозування ступеню запалення тканин пародонту у

дітей з атопічними захворюваннями / Л. С. Кривенко // Актуальні

проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної

стоматологічної академії. – 2016. – № 4 (56), том 16. – С. 214-216.

3. Кривенко Л. С. Діагностична та прогностична значущість маркерів

запалення тканин пародонту у дітей з атопічними захворюваннями /

Л. С. Кривенко // Новини стоматології. – 2017. – №4 (93). – С.72-74

4. Кривенко Л. С. Спосіб оптимізації лікування хронічного гінгівіту у

дітей, хворих на атопічні захворювання / Л. С. Кривенко // Вісник

проблем медицини та біології. – 2017. – Вип.3, том 2 (138). – С.193-196

5. Kryvenko L. S. Correlation of the antioxidant level in saliva and periodontal

status in Ukrainian children with atopy / L. S. Kryvenko // Iraqi Journal of

Public Health. – 2017. – № 1. – С. 26-29. http: // www.jocms.org /

index.php / ijph / article/ view/ 233

6. Bezruk V.M. The Pareto chart for caries intensity evaluation in children

with allergic diseases / V.M.Bezruk, S.S.Kryvenko, L.S. Kryvenko //

Second International Scientific-Practical Conference “Problems of

Infocommunication. Science and Technology”: conference proceedings. –

2015. – P.110-112.

7. Nazaryan R.S. Salivary oxidative analysis and periodontal status in

Ukrainian children with atopy / R. S. Nazaryan, L. S. Kryvenko //

131

Interventional Medicine & Applied Science. – 2017. – Vol. 9, №4. – P. 199-

203. https://doi.org/10.1556/1646.9.2017.32

132

РОЗДІЛ 5

ОСОБЛИВОСТІ ІМУНОМЕТАБОЛІЧНОГО СТАТУСУ ПАЦІЄНТІВ НА ТЛІ

АТОПІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТА ЙОГО ЗМІНИ У ВІДПОВІДЬ НА ДІЮ

КОНЦЕПТУАЛЬНО НОВОЇ ПРОГРАМИ ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ

ГІНГІВІТУ

Значення біомаркерів ротової рідини зростає з кожним днем як у якості

показників поточної активності захворювання, так і для прогнозу розвитку

захворювань тканин пародонту, а також для прогнозу майбутньої ініціації

захворювання у теперішніх пародонтологічно здорових осіб.

Саме через важливість антиоксидантного балансу у патогенезі

захворювань тканин пародонту, ми провели детальний аналіз стану

антиоксидантної системи, перекисного окислення ліпідів у дітей з атопічними

захворюваннями та без соматичної патології, з клінічними проявами хронічного

гінгівіту та з клінічно інтактними тканинами пародонту. Для оцінювання

антиоксидантного статусу нами був здійснений порівняльний аналіз до

проведення лікувально-профілактичних заходів, через шість та дванадцять

місяців [258-260].

Одним з показників антиоксидантного захисту, який ми досліджували,

був рівень каталази, його динаміка представлена у таблиці 5.1.

За показниками каталази ми констатували зниження антиоксидантного

захисту у всіх групах, крім контрольної, без достовірної різниці у показниках.

Проте подальше дослідження протягом одного року продемонструвало різну

динаміку змін антиоксидантного статусу. Так, у першій групі пацієнтів з

атопічними захворюваннями, хронічний гінгівіт протікав з зниженням рівню

антиоксидантів, а саме каталаза дорівнювала 1.88 ± 0.48 кат/л. Зниження рівню

антиоксидантів пояснюється системним впливом атопічних захворювань, тому

патогенетичне лікування хронічного гінгівіту включало ендогенний прийом

антиоксидантів.

133

Таблиця 5.1

Динаміка змін рівню каталази у ротовій рідині різних груп пацієнтів

Строк

спостережен

ня

Каталаза, кат/л

Група 1

(n=76)

Група 2

(n=50)

Група 3

(n=30)

Група 4

(n=30)

Група 5

(n=35)

До лікування 1.88±0.48 1.93±0.54 1.89±0.49 1.86±0.48 3.57±0.58

Через 6 місяців

3.83±0.59

*1

4.02±0.61

*2

1.82±0.42 1.96±0.55 3.26±0.59

Через 12 місяців

4.07±0.59

*1

3.87±0.57

*2

2.12±0.52 2.02±0.65 3.37±0.75

Примітка: * - статистично значима різниця відносно початкового рівня, р˂0,05

1 - статистично значима різниця у порівнянні з третьою групою пацієнтів,

р˂0,052 - статистично значима різниця у порівнянні з четвертою групою пацієнтів,

р˂0,05

Обрана тактика лікування позитивно вплинула на антиоксидантний

статус дітей з атопічними захворюваннями, що проявилося у збільшенні рівню

каталази до 3.83 ± 0.59 кат/л через шість місяців та 4.07 ± 0.59 кат/л через

дванадцять місяців. Оскільки різниця між даними показниками та початковими

є достовірною, отже, обрана тактика лікування є ефективною та має

довготривалий вплив на антиоксидантний статус дітей з атопічними

захворюваннями. При цьому аналіз показників третьої групи пацієнтів, де були

застосовані традиційні лікувальні заходи згідно за протоколами надання

медичної допомоги, виявив відсутність достовірної різниці між показниками

протягом усього строку спостережень. Через шість місяців дослідження рівень

каталази у другій групі дорівнював 1.82 ± 0.42 кат/л, через шість місяців

2.12±0.52 кат/л.

У другій групі пацієнтів, які були представлені дітьми з атопічними

захворюваннями та без клінічних проявів гінгівіту, також був низький рівень

134

каталази на початку лікування (1.93±0.54 кат/л) відносно групи контролю.

Після проведення концептуально нової програми профілактики, яка включала

корекцію антиоксидантного статусу, ми зафіксували підвищення рівню

каталази до 4.02 ± 0.61 кат/л через шість місяців та 3.87 ± 0.57 кат/л. При

порівнянні з традиційною програмою профілактики наявна достовірна різниця

у показниках, оскільки у четвертій групі пацієнтів рівень каталази відповідав

1.96 ± 0.55 кат/л та 2.02 ± 0.65 кат/л через шість та дванадцять місяців

відповідно.

Отже, за наведеними даними можна зробити висновок, що у дітей з

атопічними захворюваннями страждає антиоксидантна система, що

проявляється дефіцитом каталази. При проведенні лікувально-діагностичних

заходів доцільно враховувати ураженість антиоксидантного статусу та

притримуватися концептуально нового підходу до лікування та профілактики

хронічного гінгівіту. Патогенетична направленість програми профілактики та

лікування хронічного гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями

проявляється збільшенням рівня каталази у ротовій рідині та нормалізацією

клінічної картини даної групи пацієнтів. Крім того, для визначення подальшого

режиму профілактики логічним є використання каталази як неінвазивного

діагностичного біомаркеру запалення тканин пародонту.

Для виявлення взаємозв’язку між наявністю атопічних захворювань у

дітей та ураженістю антиоксидантного статусу, нами був проведений аналіз

рівню малонового диальдегіду (МДА), який є визнаним маркером

окислювального стресу та перекісного окиснення ліпідів. Дані, які були

оброблені та проаналізовані, показали підвищення активності МДА на початку

дослідження, до проведення лікувально-профілактичних заходів. Результати

дослідження наведені у таблиці 5.2.

При аналізі отриманих даних у першій групі пацієнтів ми встановили

підвищення рівня МДА до позначки 6.87±0.91 мкмоль/л, через шість місяців

рівень МДА змінився з достовірною різницею і дорівнював 3.44±0.59 мкмоль/л,

через дванадцять місяців 3.38±0.65 мкмоль/л.

135

Таблиця 5.2

Показники рівня малонового диальдегіду у групах пацієнтів у динаміці

Строк

спостереження

МДА, мкмоль/л

Група 1

(n=76)

Група 2

(n=50)

Група 3

(n=30)

Група 4

(n=30)

Група 5

(n=35)

До лікування 6.87±0.91 5.96±0.79 6.56±1.05 5.73±0.78 3.83±0.83

Через 6 місяців 3.44±0.59* 3.50±0.62* 4.64±0.70* 5.02±0.90 3.56±0.53

Через 12 місяців

3.38±0.65*1 3.37±0.63*2 5.00±0.70 5.20±0.69 3.20±0.55

Примітка: * - статистично значима різниця відносно початкового рівня, р˂0,05

1 - статистично значима різниця у порівнянні з третьою групою пацієнтів,

р˂0,052 - статистично значима різниця у порівнянні з четвертою групою пацієнтів,

р˂0,05

Наведені дані говорять про те, що у дітей з хронічним гінгівітом на тлі

атопічних захворювань відзначається порушення прооксидантно-

антиоксидантного балансу в ротовій рідині в сторону активізації процесів

вільно-радикального окислення. Проте результатом призначення місцевого та

загального лікування є зниження рівня малонового диальдегіду з нормалізацією

клінічних показників стану тканин пародонту, що свідчить про коректність

обраної методики лікування. Оскільки через дванадцять місяців після лікування

досягнутий результат залишався стабільним, доцільним є моніторінг клінічних

та біохімічних показників та при їх зміні призначення повторного курсу

лікування.

Пацієнтам другої групи без виражених клінічних ознак гінгівіту з

атопічними захворюваннями після проведення комплексного клініко-

лабораторного обстеження була призначена концептуально нова програма

136

профілактичних заходів, яка через шість місяців призвела до зниження

активності МДА до рівню 3.50±0.62 мкмоль/л та до рівню 3.37±0.63 мкмоль/л

через дванадцять місяців. Достовірна різниця у початкових показниках та

показниках МДА, зафіксованих через шість та дванадцять місяців говорить про

відновлення функціонування антиоксидантної системи дітей з атопічними

захворюваннями. Важливим є той факт, що, незважаючи на відсутність

клінічної маніфестації хронічного гінгівіту, у даного контингенту дітей вже

визначається порушення прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу, а

нормалізація одного з його маркерів у ротовій рідини свідчить про необхідність

корекції антиоксидантної системи у дітей з атопічними захворюваннями навіть

без характерних клінічних провів гінгівіту.

Завдяки проведеному дослідженню рівню МДА у дітей з хронічним

гінгівітом на тлі атопічних захворювань при використанні традиційного

лікування можна зробити висновок про необхідність включення у протокол

лікування таких пацієнтів компонентів антиоксидантної корекції. Лікування

пацієнтів третьої групи призвело до статистично значимого збільшення рівня

МДА тільки у короткостроковому періоді спостережень (4.64±0.70 мкмоль/л

через шість місяців), проте через дванадцять місяців ми зафіксували зниження

рівня МДА до рівня 5.00±0.70 мкмоль/л, у порівнянні з початковим рівнем

достовірна різниця відсутня. При порівнянні рівня МДА з групою контролю ми

спостерігали достовірну різницю у показниках, що підтверджує факт впливу

атопічних захворювань на стан антиоксидантної системи дітей даної групи.

При оцінюванні рівню МДА у четвертій групі пацієнтів, де була

застосована традиційна методика профілактики захворювань тканин пародонту,

ми встановили підвищення рівню МДА на протязі всього строку спостережень.

На початку дослідження до проведення профілактичних заходів рівень МДА

дорівнював 5.73±0.78 мкмоль/л, через шість місяців 5.02±0.90 мкмоль/л, через

дванадцять місяців 5.20±0.69 мкмоль/л. Враховуючи той факт, що статистично

значимої різниці у показниках активності МДА ми не спостерігали, можна

зробити висновок, що традиційний підхід до профілактики захворювань

137

пародонту у дітей з атопічними захворюваннями без таргетного впливу на

слабкі місця у патогенезі гінгівіту не призводить до бажаних змін. Необхідність

корекції антиоксидантного статусу у дітей з атопічними захворюваннями навіть

без симптомів гінгівіту підтверджується тим фактом, що незважаючи на

традиційні профілактичні заходи, через дванадцять місяців ми спостерігали

розвиток патологічних процесів у тканинах пародонту, що було зафіксовано

згідно з індексною оцінкою тканин пародонту та клінічному обстеженню.

Отже, у першій, другій, третій та четвертій групах пацієнтів при клінічно

інтактних тканинах пародонта, а також при наявності гінгівіту відзначається

порушення прооксидантно-антиоксидантного балансу в ротовій рідині в

сторону активізації процесів вільно-радикального окислення. При цьому

особливої уваги заслуговує той факт, що на тлі зростання концентрації МДА не

відбувається адекватної відповіді з боку ферментативної і неферментативної

ланок антиоксидантного захисту, що свідчить про втрату надійності

функціонування саме цієї системи.

Для здійснення комплексного аналізу антиоксидантного статусу дітей,

хворих на атопічні захворювання, був здійснений аналіз ферментативних та

неферментативних ланок антиоксидантної системи. Поряд з іншими

показниками була також визначена активність супероксиддисмутази (СОД).

Отримані дані наведені у таблиці 5.3.

Таблиця 5.3

Характеристика активності супероксиддисмутази у динаміці

Строк

спостереження

СОД, у.о./л

Група 1

(n=76)

Група 2

(n=50)

Група 3

(n=30)

Група 4

(n=30)

Група 5

(n=35)

До лікування 3.30±0.41 3.27±0.40 3.26±0.44 3.30±0.39 5.26±0.57

Через 6 місяців 5.72±0.79*1 5.63±0.67*2 3.23±0.60* 3.06±0.45 5.53±0.60

Через 12 місяців

5.86±0.64*1 6.01±0.73*2 3.29±0.59 3.44±0.59 5.51±0.73

Примітка: * - статистично значима різниця відносно початкового рівня, р˂0,05

138

1 - статистично значима різниця у порівнянні з третьою групою пацієнтів,

р˂0,052 - статистично значима різниця у порівнянні з четвертою групою пацієнтів,

р˂0,05

Аналіз початкового рівня активності СОД демонструє зниження

активності СОД у першій, другій, третій та четвертій групах. Динаміка

спостережень показує зростання активності СОД у першій та другій групах.

Вже починаючи з шостого місяця спостережень, ми спостерігали

достовірну різницю у показниках різних груп. Так, у першій групі пацієнтів

відбулося статистично значиме збільшення показників у 1,73 рази і склала

5.72±0.79 у.о./л., через дванадцять місяців 5.86±0.64 у.о./л, що у 1,76 рази

більше за початковий рівень. Підвищення активності супероксиддисмутази

пов’язане з включенням до обраної тактики лікування антиоксидантів, які

безумовно впливають на перекисне окиснення ліпідів та нівелюють

окислювальний стрес. За даними клінічних та біохімічних показників через

шість та дванадцять місяців у першій групі пацієнтів з хронічним гінгівітом на

тлі атопічних захворювань ми встановили нормалізацію не тільки на

локальному рівні, а саме довготривале усунення симптомів гінгівіту, але й на

рівні організму в цілому, що свідчить про правильність патогенетичної корекції

антиоксидантного статусу при лікування гінгівіту.

Важливість урахування стану антиоксидантної системи та її корекції

доведена й на прикладі групи дітей без клінічних ознак гінгівіту, але з

атопічними хворобами в анамнезі. Як видно з результатів дослідження,

початковий рівень активності СОД дорівнював 3.27±0.40 у.о./л, що достовірно

не відрізняється від показників груп, де клінічно спостерігали хронічний

гінгівіт. Це підтверджує важливість антиоксидантної регуляції навіть на етапах

профілактики захворювань пародонту та ставить питання про те, що є

первинним у патогенезі хронічного гінгівіту. Запобігання негативному впливу

окислювального стресу та ліквідація його наслідків завдяки наявності

антиоксидантних препаратів у програмі концептуально нової профілактики

139

підтверджується збільшенням активності СОД через шість (5.63±0.67 у.о./л) та

дванадцять (6.01±0.73 у.о./л) місяців.

У третій та четвертій групах пацієнтів динаміка показників майже

відсутня. Результати дослідження рівня активності СОД демонструють

відсутність впливу призначеного лікування та профілактики хронічного

гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями на стан антиоксидантної

системи. Наприклад, у третій групі пацієнтів рівень активності СОД залишався

пониженим та дорівнював 3.23 ± 0.60 у.о./л через шість місяців та 3.29 ± 0.59

у.о./л через дванадцять місяців, що достовірно відрізняється від групи

контролю. Серед пацієнтів четвертої групи так само активність СОД була

незначною та дорівнювала 3.06 ± 0.45 у.о./л через шість місяців та 3.44 ± 0.59

у.о./л через дванадцять місяців.

Отже, згідно з наведеними даними, у дітей з атопічними захврюваннями

простежується чітка тенденція до зниження антиоксидантного захисту

організму, що простежується ще на доклінічному етапі розвитку захворювань

пародонту та проявляється зниженням активності СОД. Направлений вплив на

прооксидантно-антиоксидантний баланс мав позитивний результат, що було

зафіксовано згідно з зростанням показників активності СОД.

Комплексне вивчення змін антиоксидантної системи дітей з атопічними

захворюваннями при захворюваннях тканин пародонту включає

характеристику за декількома показниками, які характеризують стан

прооксидантно-антиоксидантного балансу. Оскільки глутатіон є одним з

найсильніших антиоксидантів, який має виражену детоксикуючу дію та

приймає участь майже у всіх лініях антиоксидантного захисту, його вивчення є

надзвичайно важливим у нашому дослідженні.

Проведене лікування сприяло змінам показників антиоксидантного

захисту як через шість місяців після лікування, так і через дванадцять місяців.

До лікування стан антиоксидантної системи за рівнем відновленого глутатіону

у першій, другій, третій та четвертій групах не мав вірогідних відмінностей,

140

тобто групи хворих, крім контрольної, були співрозмірні. Динаміка змін

показників антиоксидантного захисту представлена у таблиці 5.4.

Таблиця 5.4

Динаміка змін рівню відновленого глутатіону у ротовій рідині різних

груп пацієнтів

Строк

спостереження

Відновлений глутатіон, ммоль/л

Група 1

(n=76)

Група 2

(n=50)

Група 3

(n=30)

Група 4

(n=30)

Група 5

(n=35)

До лікування 2.31±0.44 2.69±0.56 2.73±0.58 2.67±0.51 5.12±0.66

Через 6 місяців 5.52±0.681* 5.60±0.76*2 2.82±0.54 2.52±0.48 5.41±0.57

Через 12 місяців

5.63±0.741* 4.82±0.73*2 2.47±0.59 2.40±0.42 5.27±0.74

Примітка: * - статистично значима різниця відносно початкового рівня, р˂0,05

1 - статистично значима різниця у порівнянні з третьою групою пацієнтів,

р˂0,052 - статистично значима різниця у порівнянні з четвертою групою пацієнтів,

р˂0,05

Суттєва роль глутатіону як антиоксиданту пояснюється високим

відновним потенціалом молекули і високою внутрішньоклітинної

концентрацією (мілімолярним рівнем). Саме тому від зміни рівня відновленого

глутатіону залежить ступінь антиоксидантного захисту.

Аналіз антиоксидантного гомеостазу групи практично здорових пацієнтів

без виявленої соматичної патології і пацієнтів з атопічним захворюваннями без

клінічних ознак гінгівіту показав, що у пацієнтів другої групи відзначалася

тенденція збільшення концентрації продуктів перекисного окислення ліпідів.

При вивченні показників першої групи, характерним було зниження

141

антиоксидантного захисту на початку лікування, коли рівень відновленого

глутатіону дорівнював 2.31 ± 0.44 ммоль/л. Проте застосований комплекс

заходів, направлених на відновлення прооксидантно-антиоксидантного

гомеостазу як за допомого ендогенних, так і екзогенних методів, призвів до

стабільного підвищення рівню глутатіону. Ми зафіксували збільшення даного

показника до рівня 5.52 ± 0.68 ммоль/л через шість місяців та 5.63 ± 0.74

ммоль/л через дванадцять місяців, що достовірно відрізнялося від початкового

рівня.

Цікавим фактом виявилося те, що у другій групі пацієнтів, хворих на

атопічні захворювання та без клінічної маніфестації симптомів хронічного

гінгівіту, рівень глутатіону достовірно не відрізнявся від показників першої

групи та дорівнював 2.69 ± 0.56 ммоль/л. Як правило, знижений рівень

глутатіону свідчить про наявність хронічного запального процесу у тканинах

пародонту. Отже, згідно з наведеними даними, відсутність клінічних проявів

хронічного гінгівіту не визначає відсутність запального процесу. З нашої точки

зору, визначення рівню відновленого глутатіону може бути інструментом

ранньої діагностики захворювань пародонту, у тому числі гінгівіту.

Аналіз динаміки показників другої групи свідчив про ефективність

обраної тактики профілактики захворювань пародонту. Через шість та

дванадцять місяців клінічних проявів запалення ми не спостерігали, а згідно з

біохімічним дослідженням стан антиоксидантної системи нормалізувався.

Підвищення рівня глутатіону до 5.60 ± 0.76 ммоль/л через шість місяців та 4.82

± 0.73 ммоль/л через дванадцять місяців говорить про наявність достовірної

різниці з початковими показниками, що є критерієм ефективності

запропонованої програми профілактики. Згідно з отриманими даними, ми

спостерігали незначне зниження показників рівню глутатіону через дванадцять

місяців, що не мало статистично значимої різниці з початковими показниками.

З нашої точки зору, для досягнення максимального профілактичного ефекту

доцільним є подальший моніторінг біомаркерів та за необхідності призначення

142

повторного профілактичного курсу з метою своєчасної діагностики та

профілактики захворювань пародонту.

У третій групі пацієнтів, хворих на атопічні захворювання та хронічний

гінгівіт, також було зафіксовано зниження рівню глутатіону (2.73 ± 0.58

ммоль/л). Проте, на відміну від першої групи, позитивної динаміки після

проведення традиційного лікування згідно з протоколами надання медичної

допомоги, ми не спостерігали. Рівень глутатіону не мав достовірної різниці з

початковими показниками та дорівнював 2.82 ± 0.54 ммоль/л та 2.47 ± 0.59

ммоль/л через шість та дванадцять місяців відповідно. Аналіз клінічних

показників через один місяць після проведеного лікування говорив про клінічне

покращення пародонтального статусу, проте лікувальний ефект не був

довготривалим. Отже, з огляду на зафіксований результат, очевидним є те, що

нормалізація антиоксидантного гомеостазу є необхідною умовою для

довготривалого ефекту від лікування хронічного гінгівіту у дітей з атопічними

захворюваннями.

При аналізі показників четвертої групи також характерною ознакою було

зниження ступеню антиоксидантного захисту на початку дослідження та

відсутність позитивної динаміки після здійснення профілактичних заходів. Так,

на початку дослідження рівень відновленого глутатіону знаходився на позначці

2.67 ± 0.51 ммоль/л, через шість місяців дорівнював 2.52 ± 0.48 ммоль/л, через

дванадцять місяців 2.40 ± 0.42 ммоль/л. Відсутність змін у показниках

антиоксидантного захисту після здійснення традиціних профілактичних заходів

підтверджує необхідність патогенетичної корекції комплексної програми

профілактики хронічного гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями з

відновленням прооксидантно-антиоксидантного балансу.

Таким чином, проведене дослідження обумовлює включення компоненту

корекції антиоксидантного захисту у програми лікування та профілактики

хронічного гінгівіту на тлі атопічних захворювань. Отримані результати

доводять можливість використання рівня відновленого глутатіону як

біомаркеру для прогнозу розвитку майбутньої хвороби, так і для прогнозу

143

майбутньої ініціації захворювання у теперішніх пародонтологічно здорових

осіб.

Ще одним параметром, який характеризує функціонування

антиоксидантної системи є рівень уреази у ротовій рідині. Результати її

дослідження наведені у таблиці 5.5.

Як відомо, уреаза є одним з показників гомеостазу ротової порожнини..

Згідно з отриманими даними, ми не зафіксували достовірної різниці у

показниках активності уреази між контрольною та основними групами як на

початку дослідження, так і впродовж усього строку спостережень.

Таблиця 5.5

Динаміка змін активності уреази у ротовій рідині різних груп пацієнтів

Строк

спостереження

Уреаза, мкмоль/хв/л

Група 1

(n=76)

Група 2

(n=50)

Група 3

(n=30)

Група 4

(n=30)

Група 5

(n=35)

До лікування 6.60±1.47 6.40±1.51 5.40±1.47 5.90±1.54 4.51±0.76

Через 6 місяців 5.98±1.30 5.90±1.39 5.36±1.13 5.24±1.15 5.52±0.86

Через 12 місяців

5.19±0.95 5.22±1.43 5.30±1.47 5.14±1.99 5.72±0.62

Примітка: * - статистично значима різниця відносно початкового рівня, р˂0,05

1 - статистично значима різниця у порівнянні з третьою групою пацієнтів,

р˂0,052 - статистично значима різниця у порівнянні з четвертою групою пацієнтів,

р˂0,05

Так, на початку дослідження активність уреази склала у першій групі

6.60±1.47 мкмоль/хв/л, через шість місяців 5.98±1.30 мкмоль/хв/л, через

дванадцять місяців 5.19±0.95 мкмоль/хв/л. Аналогічну ситуацію ми

спостерігали у другій групі, де на початку дослідження був визначений рівень

уреази 6.40±1.51 мкмоль/хв/л, через шість місяців 5.90±1.39 мкмоль/хв/л, через

144

дванадцять місяців 5.22±1.43 мкмоль/хв/л. Отже, у першій та другій групах, які

були представлені дітьми з атопічними захворюваннями, ми спостерігали

деякий спад активності уреази, проте достовірної різниці між групами та на

протязі спостережень встановлено не було. Даний факт свідчить про

немікробну етіологію хронічного гінгівіту у пацієнтів на тлі атопічних

захворювань. Оскільки концептуально нові програми лікування та

профілактики показали свою ефективність як за клінічними показниками, так і

за змінами стану антиоксидантної системи, відсутність змін у активності уреази

говорить про превалювання системних змін, які відбуваються на тлі атопічних

захворювань та впливають на патогенез захворювань пародонту.

Показники третьої та четвертої групи так само достовірно не

відрізнялися. На початку лікування у третій групі активність уреази склала

5.40±1.47 мкмоль/хв/л, через шість місяців 5.36±1.13 мкмоль/хв/л, через

дванадцять місяців 5.30±1.47 мкмоль/хв/л. У четвертій групі динаміка змін

активності уреази принципово не відрізнялася, на початку дослідження

активність уреази знаходилася на рівні 5.90±1.54 мкмоль/хв/л, через шість

місяців 5.24±1.15 мкмоль/хв/л, через дванадцять місяців 5.14±1.99 мкмоль/хв/л.

Отже, у зв’язку з тим, що різниці у показниках між групами, у яких були

застосовані різні методи лікування та профілактики, не було встановлено,

можна зробити висновок, що більш доцільним при лікуванні та профілактиці

хронічного гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями є корекція

системних факторів, що сприяють розвитку гінгівіту.

Проведений комплексний аналіз антиоксидантного статусу дозволив

визначити зміни, що відбуваються на тлі атопічних захворювань та сприяють

розвитку хронічного гінгівіту, а саме активізації процесів вільно-радикального

окислення. Характерною рисою антиоксидантного дисбалансу є зростання

концентрації МДА при відсутності реакції з боку ферментативної і

неферментативної ланок антиоксидантного захисту, що свідчить про втрату

надійності функціонування саме цієї системи.

145

Згідно з отриманими даними наявність атопії проявляється дефіцитом

каталази. При проведенні лікувально-діагностичних заходів доцільно

враховувати ураженість антиоксидантного статусу та притримуватися

концептуально нового підходу до лікування та профілактики хронічного

гінгівіту. Патогенетична направленість програми профілактики та лікування

хронічного гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями проявляється

збільшенням рівня каталази у ротовій рідині та нормалізацією клінічної

картини даної групи пацієнтів. Крім того, для визначення подальшого режиму

профілактики логічним є використання каталази як неінвазивного

діагностичного біомаркеру запалення тканин пародонту.

Отже, згідно з наведеними даними, у дітей з атопічними захворюваннями

простежується чітка тенденція до зниження антиоксидантного захисту

організму, що простежується ще на доклінічному етапі розвитку захворювань

пародонту та проявляється зниженням активності СОД. Направлений вплив на

прооксидантно-антиоксидантний баланс мав позитивний результат, що було

зафіксовано згідно з зростанням показників активності СОД.

Таким чином, проведене дослідження обумовлює включення компоненту

корекції антиоксидантного захисту у програми лікування та профілактики

хронічного гінгівіту на тлі атопічних захворювань. Отримані результати

доводять можливість використання рівня відновленого глутатіону як

біомаркеру для прогнозу розвитку майбутньої хвороби, так і для прогнозу

майбутньої ініціації захворювання у теперішніх пародонтологічно здорових

осіб.

Запальні процеси тканин пародонту відбуваються при зміні імунного

статусу. Метою дослідження імунного статусу пацієнтів на фоні атопічних

захворювань було визначення ступеню імунологічних змін у дітей з хронічним

гінгівітом та у дітей з атопічними захворюваннями на етапі передхвороби, коли

клінічні прояви гінгівіту ще не були виражені [252, 261-264].

146

Серед усіх органічних фракцій ротової рідини найбільш значущими є

білки, такі як альбуміни та імуноглобуліни. Варто відмітити, що вміст

імуноглобулінів у ротовій рідині та сироватці крові різний. Найбільш

показовим при розвитку запалення тканин порожнини рота є секреторний

імуноглобулін А (sIgA), який є продуктом взаємодії плазматичних клітин,

продукуючих sIgA, та секреторного компонента епітеліальних клітин протоків

слинних залоз. Як відомо, гострі та запальні процеси характеризуються

зниженням вмісту секреторного імуноглобуліну А у ротовій рідині. Дефіцит

даного імуноглобуліну підтримує схильність до частих повторних запальних

процесів, тому рівень секреторного імуноглобуліну А є важливим

діагностичним критерієм стану мукозального імунітету.

Несекреторний IgA надходить в слину з сироватки в результаті

транссудації через запалену або ушкоджену слизову оболонку. Встановлено,

що сироваткові IgM в найменшій мірі здатні проникати в слину. Несекреторні

імуноглобуліни потрапляють в порожнину рота з током крові, але вони можуть

також синтезуватися безпосередньо в ній плазмоцитами за спеціальної

стимуляції. Вони менш ефективні, однак мають неабияку імуностимулюючу

дію на місцеву лімфатичну систему.

Для оцінювання імунного статусу нами було проведене комплексне

дослідження найбільш вагомих показників стану імунітету, а саме дослідження

sIgA, IgA, IgG, IgM та лізоциму.

Згідно з отриманими даними, в усіх групах, крім контрольної, було

зафіксовано зниження рівня секреторного імуноглобуліну А. При цьому

надзвичайно важливим є те, що достовірної різниці між показниками груп

пацієнтів з вираженими ознаками гінгівіту та без таких, ми не спостерігали.

Даний факт свідчить про те, що відсутність клінічних проявів гінгівіту не є

достовірним критерієм відсутності розвитку патологічного процесу у тканинах

пародонту. Дані, отримані у результаті дослідження рівню секреторного

імуноглобуліну А, наведені у таблиці 5.6.

147

Згідно з отриманими даними у першій групі пацієнтів, хронічний гінгівіт

у дітей з атопічними захворюваннями розвивається на тлі зниженого імунного

захисту. Оскільки рівень секреторного імуноглобуліну А знаходився на рівні

78.06 ± 9.32 мг/л до проведення лікування, це свідчить про ушкодження

імунологічної ланки у патогенезі хронічного гінгівіту. Використання у

лікуванні хронічного гінгівіту серед даного контингенту дітей патогенетично

обґрунтованої методики лікування дало змогу досягнути не тільки клінічного

покращення, яке ми спостерігали згідно з усуненням симптомів гінгівіту та

нормалізації індексних показників, але й нормалізувати стан імунного захисту.

Таблиця 5.6

Динаміка рівню секреторного імуноглобуліну А у ротовій рідині різних

груп пацієнтів

Строк

спостереження

Секреторний імуноглобулін А, мг/л

Група 1

(n=76)

Група 2

(n=50)

Група 3

(n=30)

Група 4

(n=30)

Група 5

(n=35)

До лікування 78.06±9.32 75.41±9.04 76.09±9.33 76.71±10.53 123.57±9.55

Через 6 місяців 117.6

1±14.03*1

111.8

4±5.88*2

77.10±8.36 75.28±7.02 124.07±9.58

Через 12 місяців

121.4

2±11.95*1

122.0

3±11.68*2

80.13±6.29 80.71±7.04 125.3

5±10.59

Примітка: * - статистично значима різниця відносно початкового рівня, р˂0,051 - статистично значима різниця у порівнянні з третьою групою пацієнтів,

р˂0,052 - статистично значима різниця у порівнянні з четвертою групою пацієнтів,

р˂0,05

Оскільки через шість та дванадцять місяців рівень секреторного

імуноглобуліну А збільшився відносно початкового рівню у 0,67 та 0,64 рази та

148

досяг рівня 117.61 ± 14.03 мг/л та 121.42 ± 11.95 мг/л відповідно, ми

спостерігали статистично значиму різницю відносно початкового рівня та

відсутність достовірної різниці з показниками контрольної групи. Рівень

секреторного імуноглобуліну А є найбільш показовим у характеристиці

мукозального імунітету, саме тому його нормалізація після здійснення

лікувальних заходів говорить про стабільний результат, а отже нормальну

захисну функцію ротової рідини, що у подальшому буде інгібітором розвитку

патологічного процесу. Як відомо, антитіла секреторного імуноглобуліну А

перешкоджають виникненню патологічних процесів на слизовій оболонці, не

викликаючи її пошкодження, оскільки взаємодія SIgA-антитіл з антигеном на

відміну від антитіл G і М не викликає активації системи комплементу. У той же

час у осіб з дефіцитом sIgA антигени безперешкодно адсорбуються на

слизистій оболонці рота і поступають в кров, що може привести до важких

наслідків алергізації, тобто ще більш інтенсифікувати патологічні процеси у

порожнині рота.

Аналіз динаміки показників секреторного імуноглобуліну А другої групи

пацієнтів показав зниження імунного захисту ротової порожнини, а саме

зниження рівня sIgA до рівня 75.41 ± 9.04 мг/л. Через шість та дванадцять

місяців після проведення програми профілактики хронічного гінгівіту, ми

спостерігали нормалізацію стану мукозального імунітету згідно з рівнем

секреторного імуноглобуліну А, який дорівнював 111.84 ± 5.88 мг/л та 122.03 ±

11.68 мг/л відповідно, що склало достовірну різницю з початковим рівнем.

Таким чином, можна зробити висновок що запропонована програма

профілактики хронічного гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями є

ефективною згідно з показниками рівню секреторного імуноглобуліну А.

Порівняння запропонованої концептуально нової методики лікування

хронічного гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями та традиційних

лікувально-профілактичних заходів на базі аналізу рівня секреторного

149

імуноглобуліну А свідчить на користь запропонованої методики, що

продемонстровано на діаграмі 5.1.

Згідно з отриманими даними, нами не було встановлено достовірної

різниці між показниками першої та третьої груп. На початку дослідження

рівень секреторного імуноглобуліну А у третій групі пацієнтів, хворих на

атопічні захворювання та гінгівіт, знаходився на рівні 76.09 ± 9.33 мг/л. Проте

аналіз даних показників через шість та дванадцять місяців не виявив

покращення стану мукозального імунітету, що полягало у відсутності

достовірної різниці у показниках.

Діаграма 5.1

Порівняння рівня секреторного імуноглобуліну А першої та третьої груп у

динаміці

До лікування Через 6 міс Через 12 міс0

20

40

60

80

100

120

140

Група 1 Група 3

Термін спостереження

Ріве

нь с

екре

торн

ого

імун

огло

булі

ну А

, мг/

л

Через шість місяців нами був констатований середній рівень

секреторного імуноглобуліну А 77.10 ± 8.36 мг/л, через шість місяців 80.13 ±

6.29 мг/л. При порівнянні даних з даними першої групи очевидною є різниця у

показниках, що говорить про важливість імунологічної ланки у патогенезі

150

хронічного гінгівіту та підтверджує необхідність її корекції в процесі

лікування.

Аналогічна ситуація спостерігалася при проведенні профілактичних

заходів у четвертій групі пацієнтів, хворих на атопічні захворювання,

порівняльний аналіз показників рівня імуноглобуліну А у другій та четвертій

групах представлені на діаграмі 5.2.

Діаграма 5.2

Порівняння рівня секреторного імуноглобуліну А другої та четвертої груп у

динаміці

До лікування Через 6 міс Через 12 міс0

20

40

60

80

100

120

140

Група 2 Група 4

Термін спостереження

Ріве

нь с

екре

торн

ого

імун

огло

булі

ну А

, мг/

л

Рівень секреторного імуноглобуліну А знаходився на рівні 76.71 ± 10.53

мг/л на початку дослідження, через шість місяців він дорівнював 75.28 ± 7.02

мг/л, через дванадцять місяців ми зафіксували позначку у 80.71 ± 7.04 мг/л.

151

Враховуючи те, що достовірної різниці у початкових показниках між

обстеженими групами не було, слід визнати, що оптимальною є запропонована

програма профілактичних заходів, яка орієнтована на урахування

імунологічного статусу, який згідно з нашим дослідженням, є

скомпрометованим як у групі дітей з гінгівітом, так і без даного діагнозу.

Надзвичайно важливим спостереженням є те, що незалежно від наявності

клінічних ознак гінгівіту, у дітей з атопічними захворюваннями спостерігається

зниження рівня секреторного імуноглобуліну А, що свідчить про ураженість

імунної ланки та погіршення стану мукозального імунітету. Урахування цих

особливостей дозволило отримати позитивний довготривалий ефект від

застосованого комплексу концептуально нової програми лікування та

профілактики хронічного гінгівіту.

Як відомо, вміст загального імуноглобуліну А у ротовій рідині та секреті

ясенної борозни відображає вміст імуноглобуліну у сироватці крові. Саме тому

ми вирішили дослідити даний параметр, порівняти тенденції у зміні

секреторного та сироваткового імуноглобуліну А та зробити висновок щодо

його діагностичної цінності для контролю загального імунологічного статусу

пацієнта.

Дані проведених досліджень показали знижений рівень мономерної

форми імуноглобуліну А у першій, другій, третій та четвертій групі відносно

групи контролю та відсутність достовірної різниці між показниками

перерахованих груп. Це співпадає з результатами дослідження рівня

секреторного імуноглобуліну А. Результати дослідження рівня імуноглобуліну

А наведені у таблиці 5.7.

Таблиця 5.7

Динаміка рівню імуноглобуліну А у ротовій рідині різних груп пацієнтів

Строк Імуноглобулін А, г/л

Група 1 Група 2 Група 3 Група 4 Група 5

152

спостереження(n=76) (n=50) (n=30) (n=30) (n=35)

До лікування 2.06±0.41 2.02±0.45 1.91±0.42 1.95±0.45 5.04±1.19

Через 6 місяців 6.58±0.73*1 6.89±0.66*2 1.90±0.40 1.84±0.47 5.68±1.01

Через 12

місяців

6.40±0.69*1 5.11±0.86*2 2.03±0.59 1.72±0.31 5.73±0.68

Примітка: * - статистично значима різниця відносно початкового рівня, р˂0,05

1 - статистично значима різниця у порівнянні з третьою групою пацієнтів,

р˂0,052 - статистично значима різниця у порівнянні з четвертою групою пацієнтів,

р˂0,05

Згідно з отриманими даними до проведення лікування рівень

імуноглобуліну А знаходився на рівні 2.06 ± 0.41 г/л, у той час як у контрольній

групі даний показник був на рівні 5.04 ± 1.19 г/л. Даний факт свідчить про

зниження імунного захисту організму в цілому. Після проведення лікувальних

заходів за запропонованою нами методикою з використанням імунокорегуючої

терапії показники імуноглобуліну А нормалізувалися та дорівнювали 6.58 ±

0.73 г/л через шість місяців та 6.40 ± 0.69 г/л через дванадцять місяців, що

становить статистично значиму різницю з початковими показниками. Отримані

результати свідчать про ефективність запропонованої комплексної терапії

хронічного гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями.

Якщо порівняти дані першої групи, де була застосована концептуально

нова методика лікування, з даними третьої групи, де була застосована

стандартний спосіб лікування хронічного гінгівіту, направлений на усунення

симптомів, очевидною є перевага запропонованої терапії. Порівняльний аналіз

ефективності лікування наведений на діаграмі 5.3.

Діаграма 5.3

Порівняний аналіз імуноглобуліну А першої та третьої груп у динаміці

153

До лікування Через 6 міс Через 12 міс

2.06

6.58 6.4

1.91 1.9 2.03

Група 1 Група 3

Термін спостереження

Ріве

нь ім

уног

лобу

ліну

А, г

/л

Порівняльний аналіз показників першої та третьої дослідних груп

свідчить про відсутність змін у імунному статусі пацієнтів третьої групи. Отже,

у пацієнтів з атопічними захворюваннями хронічний гінгівіт проходить на тлі

зниженого імунного захисту, що у свою чергу сприяє поглибленню

патологічного процесу у тканинах пародонту. Згідно з отриманими даними, для

успішного лікування захворювань тканин пародонту, необхідна

імуномодулююча терапія, яка забезпечить довготривалий ефект від лікування.

Вивчення показників другої та четвертої групи виявив схожі тенденції.

При проведенні профілактичних заходів серед пацієнтів другої групи з

атопічними захворюваннями без виражених ознак гінгівіту, ми спостерігали

позитивну динаміку. На початку дослідження рівень імуноглобуліну

дорівнював 2.02 ± 0.45 г/л, через шість місяців 6.89 ± 0.66 г/л, через дванадцять

місяців 5.11 ± 0.86 г/л. Зображення порівняння отриманих даних у другій та

четвертій групах представлене на діаграмі 5.4.

Діаграма 5.4

Порівняний аналіз імуноглобуліну А другої та четвертої груп у динаміці

154

До лікування Через 6 міс Через 12 міс

2.04

6.89

5.11

1.95 1.84 1.72

Група 2 Група 4

Термін спостереження

Ріве

нь ім

уног

лобу

ліну

А, г

/л

При порівнянні показників другої та четвертої груп імуноглобуліну А

наявна достовірна різниця у їх значеннях при строках спостереження у шість та

дванадцять місяців. Так, через шість та дванадцять місяців рівень

імуноглобуліну А у дітей з атопічними захворюваннями без виражених ознак

майже не змінився та залишався на низькому рівні. Необхідно відмітити, що

аналіз клінічних показників на даних строках спостережень виявив розвиток

симптомів гінгівіту, що підтверджує значущість імунної ланки у патогенезі

захворювань пародонту та необхідність її корекції навіть при відсутності

клінічних проявів хронічного гінгівіту. У той же час, важливим є те, що у

другій групі пацієнтів, де була застосована запропонована концептуально нова

програма профілактики хронічного гінгівіту, відбулося помірне зниження

рівню імуноглобуліну А, що свідчить про зниження ступеню імунного захисту

організму. Оскільки даний факт не призвів до змін інших параметрів, таких як

рівень секреторного імуноглобуліну, що говорить про стабільність

мукозального імунітету, та змін клінічних параметрів, вважаємо доцільним

рекомендувати повторний курс імуномодулюючої терапії з контролем рівню

імуноглобуліну А.

Таким чином, дослідження рівню імуноглобуліну А дозволило виявити

ураженість імунної системи у дітей з атопічними захворюваннями. Проведення

155

концептуально нового лікування та профілактики хронічного гінгівіту

дозволило нормалізувати ступінь імунного захисту, що проявлялося у

нормалізації рівню імуноглобуліну А. Динаміка рівню даного імуноглобуліну

відобразила зміни, що відбуваються у організмі дітей з атопічними

захворюваннями, підтвердила необхідність впливу на імунну ланку у патогенезі

захворювань пародонту та довела можливість використання імуноглобуліну А у

якості неінвазивного діагностичного біомаркеру з метою подальшої корекції

лікувально-профілактичних заходів серед даного контингенту дітей.

Для аналізу інформативності рівню імуноглобулінів у ротовій рідині ми

провели дослідження рівнів декількох імуноглобулінів, у тому числі

імуноглобуліну G. Згідно з проведеним дослідженням, на початку ми

зафіксували зниження рівню імуноглобуліну у всіх групах, крім контрольної.

Отримані у результаті дослідження дані наведені у таблиці 5.8.

Таблиця 5.8

Динаміка рівню імуноглобуліну G у ротовій рідині різних груп пацієнтів

Строк

спостереження

Імуноглобулін G, г/л

Група 1

(n=76)

Група 2

(n=50)

Група 3

(n=30)

Група 4

(n=30)

Група 5

(n=35)

До лікування 1.72±0.49 1.56±0.49 1.82±0.66 1.92±0.55 3.02±0.46

Через 6 місяців 4.71±0.81*1 4.89±0.85*2 2.04±0.58 1.93±0.42 2.97±0.43

Через 12 місяців

5.04±0.69*1 5.10±0.68*2 1.99±0.47 1.85±0.44 3.04±0.45

Примітка: * - статистично значима різниця відносно початкового рівня, р˂0,05

1 - статистично значима різниця у порівнянні з третьою групою пацієнтів,

р˂0,052 - статистично значима різниця у порівнянні з четвертою групою пацієнтів,

р˂0,05

156

Аналіз даних підтверджує, що динаміка змін рівню імуноглобуліну G у

різних групах відрізнялася із статистично значимою різницею. Так, у першій

групі через шість місяців ми спостерігали разом з клінічним покращенням

збільшення рівню імноглобуліну до 4.71 ± 0.81 г/л, через дванадцять місяців

5.04 ± 0.69 г/л. У той же час у третій групі, де були обстежені діти з гінгівітом

на тлі атопічних захворювань, але лікування не враховувало патогенетичних

особливостей гінгівіту, показники імуноглобуліну G достовірно не відрізнялися

від початкових та дорівнювали 2.04 ± 0.58 г/л та 1.99 ± 0.47 г/л через шість та

дванадцять місяців відповідно. Порівняльний аналіз рівнів імуноглобуліну G

наведено на діаграмі 5.5.

Діаграма 5.5

Порівняльний аналіз динаміки рівнів імуноглобуліну G у різних групах

пацієнтів

До лікування Через 6 міс Через 12 міс0

1

2

3

4

5

6

Група 1 Група 2 Група 3 Група 4

Термін спостереження

Ріве

нь ім

уног

лобу

ліну

G, г

/л

157

Як показало дослідження, концептуально нова програма профілактики

захворювань пародонту у дітей з атопічними захворюваннями мала значну

ефективність, яка проявлялася не тільки в усуненні симптомів гінгівіту, але й у

збільшенні рівню імуноглобуліну G до рівня 4.89 ± 0.85 г/л через шість місяців

та 5.10 ± 0.68 г/л через дванадцять місяців. У четвертій групі пацієнтів

покращення згідно з рівнем імуноглобуліну G не спостерігалося, його рівень

дорівнював 1.93 ± 0.42 г/л через шість місяців та 1.85 ± 0.44 г/л через

дванадцять місяців. Оскільки за даними дослідників існує кореляція між рівнем

імуноглобулінів у сироватці крові та ротовій рідині, можна зробити висновок,

що у першій та третій групах пацієнтів ступінь імунного захисту підвищився

внаслідок проведених лікувально-діагностичних заходів. Ці дані співпадають з

даними аналізу рівня імуноглобуліну А та секреторного імуноглобуліну А.

Таким чином, оскільки IgG є основним імуноглобуліном здорової людини

(становить 70-75% всієї фракції імуноглобулінів), найбільш активним у

вторинній імунній відповіді і антитоксичному імунітеті, підвищення його рівня

у групах, де була застосована концептуально нова програма лікування та

профілактики хронічного гінгівіту говорить про правильність обраної тактики

лікування. Відмічені нами зміни у рівнях імуноглобулінів, які співпадають зі

змінами, встановленими під час клінічного дослідження, дозволяють зробити

висновок про можливість використання даного імуноглобуліну з діагностичною

метою, а також як біомаркер успішності лікування.

158

Ще одним досліджуваним показником, який характеризує стан імунної

системи пацієнтів на тлі атопічних захворювань, є рівень імуноглобуліну М. Як

відомо, даний вид імуноглобуліну є першою імунною відповіддю на дію

антигену. Саме тому його використання у нашому дослідженні є надзвичайно

важливим. Як видно з таблиці 5.4, до проведення дослідження рівень

імуноглобуліну М вже був знижений у всіх групах, крім контрольної,

незалежно від наявності чи вираженості клінічних проявів гінгівіту.

Таблиця 5.9

Динаміка рівню імуноглобуліну М у ротовій рідині різних груп пацієнтів

Строк

спостереження

Імуноглобулін М, г/л

Група 1

(n=76)

Група 2

(n=50)

Група 3

(n=30)

Група 4

(n=30)

Група 5

(n=35)

До лікування 2.64±0.95 2.05±0.52 2.20±0.46 2.15±0.55 4.96±0.91

Через 6 місяців 5.08±0.70*1 5.17±0.71*2 2.02±0.66 2.10±0.64 5.16±1.57

Через 12 місяців

4.90±0.52*1 4.70±0.55*2 1.90±0.35 1.94±0.33 4.89±1.13

Примітка: * - статистично значима різниця відносно початкового рівня, р˂0,051 - статистично значима різниця у порівнянні з третьою групою пацієнтів,

р˂0,052 - статистично значима різниця у порівнянні з четвертою групою пацієнтів,

р˂0,05

Згідно з отриманими даними, рівень імуноглобуліну М на початку

дослідження у першій групі дорівнював 2.64 ± 0.95 г/л, у другій групі 2.05 ±

0.52 г/л, у третій 2.20 ± 0.46 г/л, у четвертій групі 2.15 ± 0.55 г/л. Наведені дані

свідчать про відсутність статистично значимої різниці між даними групами, що

висвітлює проблему скомпрометованості імунної системи у дітей з атопічними

захворюваннями, яка може проявлятися вираженим хронічним гінгівітом, а

може й протікати латентно як стадія передхвороби хронічного гінгівіту. У

159

зв’язку з цим очевидним є те, що інформативними для ранньої діагностики

гінгівіту, його профілактики, є визначення рівнів імуноглобулінів, у тому числі

імуноглобуліну М.

Динаміка змін рівню імуноглобуліну М у першій групі пацієнтів з

атопічними захворюваннями та хронічним гінгівітом свідчить про покращення

імунного статусу пацієнтів. Так, через шість місяців було зафіксоване

збільшення рівня імуноглобуліну М до 5.08 ± 0.70 г/л, через дванадцять місяців

до 4.90 ± 0.52 г/л, що становить достовірну різницю з початковими

показниками. У той час у третій групі пацієнтів з аналогічними клінічними та

лабораторними даними, але зі стандартним лікуванням, позитивної динаміки

ми не спостерігали, порівняльний аналіз наведено на діаграмі 5.6.

Відповідно до зазначених показників, збільшення рівню імуноглобуліну

М, а отже позитивний результат від імунокорекції, ми спостерігали у дітей

другої дослідної групи. Хоча клінічних ознак гінгівіту ми не спостерігали на

початку лікування, згідно зі зниженням рівнів імуноглобулінів, очевидним було

порушення імунного балансу в організмі даної групи дітей. Проте через шість

та дванадцять місяців після проведеного лікування з урахуванням

фенотипічних особливостей дітей з атопічними захворюваннями, ми

зафіксували підвищення рівня імуноглобуліну М до 5.17 ± 0.71 г/л та 4.70 ±

0.55 г/л відповідно.

Діаграма 5.6

Порівняльний аналіз динаміки рівнів імуноглобуліну М у різних групах

пацієнтів

160

До лікування Через 6 міс Через 12 міс0

1

2

3

4

5

6

Група 1 Група 2 Група 3 Група 4

Термін спостереження

Ріве

нь ім

уног

лобу

ліну

М, г

/л

У четвертій групі пацієнтів покращення імунного статусу згідно з рівнем

імуноглобуліну М, а також рівнями інших імуноглобулінів, не відбулося.

Достовірної різниці у показниках до здійснення профілактичних заходів та

через шість та дванадцять місяців не спостерігалося, рівень імуноглобуліну М

через шість місяців дорівнював 2.10 ± 0.64 г/л, через дванадцять 1.94 ± 0.33 г/л.

При цьому, якщо порівняти показники другої та четвертої групи пацієнтів, є

статистично значима різниця між показниками. Усе дані переконливо свідчать

про необхідність імунокорекції пацієнтів з атопічними захворюваннями,

незалежно від наявності клінічних ознак гінгівіту.

Таким чином, проведене комплексне дослідження змін імунного статусу

у дітей з атопічними захворюваннями виявили послаблення імунного захисту

даного контингенту дітей. Застосування концептуально нової програми

лікувально-профілактичних заходів у дітей з атопічними захворюваннями дало

змогу ефективно вирішити проблему лікування та профілактики хронічного

гінгівіту завдяки урахуванню виявлених змін імунного статусу. Також

проведене дослідження довело можливість використання оцінювання рівнів

імуноглобулінів у ротовій рідини як діагностичний інструмент при

161

профілактиці та лікуванні хронічного гінгівіту у дітей з атопічними

захворюваннями.

Стан неспецифічного імунітету також визначали за ступенем активності

лізоциму. Як відомо, серед усіх біомаркерів ротової рідини лізоцим є одним з

найбільш розповсюджених показників ступеню імунного захисту. Нашою

метою було оцінити інформативність даного біомаркеру у дітей з атопічними

захворюваннями та порівняти його з іншими маркерами, що характеризують

імунний статус при дослідженні імунного статусу. Отримані дані наведені у

таблиці 5.10.

Таблиця 5.10

Динаміка змін рівню лізоциму у ротовій рідині різних груп пацієнтів

Строк

спостереж

ення

Лізоцим, у.о./л

Група 1

(n=76)

Група 2

(n=50)

Група 3

(n=30)

Група 4

(n=30)

Група 5

(n=35)

До лікування

192.7

7±23.12

193.8

0±20.30

184.4

8±26.52

189.06±25.30 316.56±15.87

Через 6 місяців

331.5

5±22.22*1

335.4

6±28.14*2

203.9

7±19.37

202.89±18.09 317.57±21.51

Через 12 місяців

329.4

6±22.99*1

330.3

8±20.63*2

284.5

0±38.57*

289.3

9±38.66*

315.14±32.24

Примітка: * - статистично значима різниця відносно початкового рівня, р˂0,051 - статистично значима різниця у порівнянні з третьою групою пацієнтів,

р˂0,052 - статистично значима різниця у порівнянні з четвертою групою пацієнтів,

р˂0,05

При аналізі отриманих даних наявна достовірна різниця між контрольною

п’ятою групою та іншими групами. Так, у першій групі рівень лізоциму

162

дорівнював 192.77 ± 23.12 у.о./л., у другій групі 193.80 ± 20.30 у.о./л., у третій

групі 184.48 ± 26.52 у.о./л., у четвертій групі 189.06 ± 25.30 у.о./л. Згідно з

наведеними даними очевидним є зниження ступеню неспецифічного захисту

порожнини рота у дітей з атопічними захворюваннями, що є фактором ризику

для розвитку патологічних процесів твердих та м’яких тканин ротової

порожнини. Оскільки загальновідомим є той факт, що функція лізоциму у

перешкоджанні розвитку інфекційних процесів, особливо небезпечним є

пригнічення даної функції у дітей з скомпрометованим мукозальним імунітетом

та порушеннями балансу імунного статусу.

Через шість місяців після проведення лікування, у першій та другій

групах рівень лізоциму зріс до рівня 331.55 ± 22.22 у.о./л та 335.46 ± 28.14

у.о./л. Зростання рівню лізоциму, а отже й зміцніння імунної системи дітей з

атопічними захворюваннями, обумовлені, з нашої точки зору, патогенетичним

підходом до обраного лікування, яке включало прийом імуностимулюючих та

антиоксидантних препаратів. Позитивна динаміка спостерігалася так само через

дванадцять місяців, рівень лізоциму дорівнював 329.46 ± 22.99 у.о./л та 330.38 ±

20.63 у.о./л у першій та другій групах відповідно, складає достовірну різницю з

початковими показниками та що доводить ефективність корекції імунної ланки

патогенезу захворювань пародонту при формуванні плану лікувальних та

профілактичних заходів.

У той же час у третій та четвертій групах пацієнтів з атопічними

захворюваннями через шість місяців достовірних змін ми не констатували,

оскільки рівень лізоциму дорівнював 203.97 ± 19.37 у.о./л та 202.89 ± 18.09

у.о./л відповідно. Наведені дані співпадають з попередньо отриманими даними

рівнів імуноглобулінів, які свідчили про необхідність імунокорекції при

лікуванні та профілактиці хронічного гінгівіту у дітей з атопічними

захворюваннями. Цікавим виявився той факт, що через дванадцять місяців

показники рівня лізоциму підвищилися до 284.50 ± 38.57 у.о./л та 289.39 ± 38.66

у.о./л, що складає достовірну різницю з початковим рівнем лізоциму. Таке

163

зростання рівню зазначеного ферменту може пояснюватися його

антимікробною активністю, яка через певний проміжок часу змінюється. Це

таким чином пояснює провідну роль саме імунних порушень у патогенезі

захворювань пародонту у дітей з атопічними захворюваннями, на відміну від

пріоритетного значення, яке зазвичай надається мікробному фактору у

патогенезі хронічного гінгівіту у соматично здорових дітей.

Таким чином, результати дослідження рівню лізоциму показали зниження

неспецифічного захисту у дітей з атопічними захворюваннями порівняно з

пацієнтами контрольної групи. Проте варіабельність показників протягом

строку спостереження, яка не співпадає з лабораторними та клінічними

дослідженнями, говорить про неможливість використання рівню лізоциму у

якості специфічного біомаркеру запалення тканин пародонту у дітей з

атопічними захворюваннями.

Узагальнюючи проведені дослідження імунометаболічного статусу дітей

з атопічними захворюваннями та дітей, необтяжених атопією, закономірними є

виявлені нами зміни. У результаті дослідження встановлено, що серед дітей з

атопічними захворюваннями незалежно від вираженості клінічних проявів

гінгівіту спостерігається послаблення імунного захисту, що проявляється

зниженими рівнями імуноглобулінів класу А, G, М, лізоциму. На тлі імунної

недостатності нами виявлений антиоксидантний дисбаланс за такими

показниками, як рівень малонового диальдегіду, супероксиддисмутази,

каталази, відновленого глутатіону, уреази. Варто зазначити, що традиційні

лікувально-профілактичні заходи, які були застосовані у третій та четвертій

групах, згідно з клініко-лабораторними показниками мали короткотривалий

ефект, у той час як концептуально новий підхід до лікування та профілактики

гінгівіту був ефективним впродовж усього строку спостережень. З цього

зрозумілим є те, що призначення імуномоделюючих препаратів та вітамінно-

антиоксидантних комплексів поряд з індивідуалізованою гігієною порожнини

рота, яка була рекомендована пацієнтам першої та другої груп, є необхідною

164

умовою для ефективного лікування та профілактики гінгівіту на тлі атопічних

захворювань.

Матеріали розділу відображені у наступних публікаціях:

1. Кривенко Л. С. Взаємозв’язок стану прооксидантно-антиоксидантного

балансу та хронічного гінгівіту у дітей на тлі атопічних захворювань /

Л. С. Кривенко // Український стоматологічний альманах. – 2017. – №

2. – С.57-61.

2. Кривенко Л. С. Прогностичні біомаркери хронічного гінгівіту у

ротовій рідині дітей з атопічними захворюваннями / Л. С. Кривенко //

Новини стоматології. – 2017. – №3 (92). – С.88-91.

3. Кривенко Л. С. Динаміка біомаркерів ротової рідини при лікуванні

хронічного гінгівіту у дітей з атопічними захворюванням / Л. С.

Кривенко // Український журнал медицини, біології та спорту. – 2017.

– №3(5). – С.145-149.

4. Кривенко Л. С. Изменение иммунологических показателей при

лечении хронического гингивита детей на фоне атопических

заболеваний / Л. С. Кривенко // Стоматолог (Беларусь). – 2017. – №

4(27). – С.26-30.

5. Kryvenko L. S. Salivary lipid peroxidation and periodontal status detection

in Ukrainian atopic children with Convolutional Neural Networks / L. S.

Kryvenko, V. N. Bezruk, S. A. Krivenko // 2017 4th International

Scientific-Practical Conference “Problems of Infocommunications. Science

and Technology”. – 2017. – P.122-125.

6. Кривенко Л. С. Коррекция иммунологического статуса при

оптимизации лечения хронического гингивита на фоне атопических

заболеваний детей 12-18 лет / Л. С. Кривенко // Современная

стоматология (Беларусь). - №3. – 2017. – С.74-76.

7. Kryvenko L. S. Salivary oxidative analysis and periodontal status in

Ukrainian children with atopy / L. S. Kryvenko, R. S. Nazaryan //

165

Interventional Medicine & Applied Science. – 2017. – Vol. 9, №4. – P. 199-

203. https://doi.org/10.1556/1646.9.2017.32

8. Кривенко Л. С. Характеристика антиоксидантної системи дітей з

гінгівітом на тлі атопічних захворювань / Л. С. Кривенко // Вісник

проблем біології і медицини. - №1 (135). -2017. – с. 326-327.

166

РОЗДІЛ 6

РЕЗУЛЬТАТИ АНАЛІЗУ ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕДИКТИВНИХ МЕТОДІВ У

ДІАГНОСТИЦІ ГІНГІВІТУ СЕРЕД ДІТЕЙ З АТОПІЧНИМИ

ЗАХВОРЮВАННЯМИ

6.1 Результати цитоморфологічного дослідження клітин букального

епітелію у дітей на тлі атопічних захворювань

У числі сучасних методів, які можуть слугувати неінвазивними експрес-

методами діагностики загальносоматичного стану та біомаркерами, які

характеризують ефективність лікування, є цитологічне дослідження хроматину

у клітинах буккального епітелію. Ефективність методів цитологічної

діагностики, що включають ідентифікацію та реєстрацію хроматину клітин,

пояснюється тим, що зміни у кількості хроматину часто зустрічаються при

різних захворюваннях, і в результаті зміни умов існування організму.

Реєстрація клітин, що мають в своєму складі різну кількість хроматину, є

практично значущим і високо інформативним діагностичним показником

багатьох захворювань, що дозволяють з достатньою ймовірністю прогнозувати

їх перебіг і дає можливості здійснювати контроль їх корекції.

Конденсація хроматину у клітинах букального епітелію є показником

наявності стрес-реакції клітин, а отже може слугувати експрес-методом

діагностики при діагностиці та лікуванні захворювань порожнини рота.

Таким чином, до переваг даного тесту можна віднести можливість

проводити прижиттєвий неінвазивний скринінг для визначення динаміки зміни

даного показника в часі та, в порівнянні з іншими тестами, даний тест більш

короткостроковий, доступний і дешевший, тобто економічно більш вигідний.

Основним об'єктом для проведення цитологічного дослідження на

щільність хроматину у дітей є мукозальний епітелій. Це пов'язано з визнанням

його координуючої позиції в реакціях, як ікерують механізмами вродженого

неспецифічного та специфічного імунітету, в ініціації і стабілізації запальних

167

процесів, які займають центральне місце в патології алергічних захворювань.

Виявилося, що мукозальні епітеліоцити мають значний еффекторний потенціал

у реакціях запалення і імунітету, реалізуючи його у відповідь на стимулюючі

фактори екзогенної (мікроорганізми, алергени, поллютанти) і ендогенної

(цитокіни та ін.) природи. Мукозальні епітеліоцити конститутивно

експресують, а при активації підсилюють секрецію цитокінів (прозапальних

цитокінів, хемокінів, ростових і гемопоетичних факторів), ейкозаноїдів, оксиду

азоту, ендотеліну та інших пептидних медіаторів, дифенсинів, інгібіторів

протизапальних агентів, цитокінових рецепторів, молекул головного комплексу

гістосумісності і міжклітинних взаємодій. Завдяки цьому мукозальні

епітеліоціти знаходять здатність вступати в кооперацію з індуктурами і

ефекторами запалення і імунітету, такими як нейтрофіли, еозинофіли, тучні

клітини, дендритні клітини, макрофаги, Т- і В лімфоцити. Це перетворює їх в

активних учасників каскадних взаємодій, що визначають розвиток і регуляцію

природної резистентності організму. Зміни дифференціювання епітелію, що

реєструються морфологічно (розмір клітин, характер гранул, ознаки цитолізу,

наявність та кількість хроматину) і електрокінетично (електрорухомість ядер),

запропоновано враховувати для скринінгової оцінки стану здоров'я, стрес-

впливів шкідливих факторів зовнішнього середовища, соматичної патології,

біологічного віку людини.

Буккальні епітеліоцити можуть бути індикатором порушень орального, в

тому числі саліварного гомеостазу. Володіючи чутливістю до різних

екзогенних і ендогенних впливів, буккальні епітеліоцити піддаються

функциональним змінам при різних порушеннях локального і системного

гомеостаза. Про це можна судити по ряду морфофункціональних, фізіко-

хімічних і біохімічних показників.

Усього було досліджено 60 зразків, 30 з яких склали основну групу (група

дітей з атопічними захворюваннями), 30 зразків склали контрольну групу

(група дітей без атопії). За результатами цитоморфологічного дослідження

букального епітелію встановлено основні відмінності у структурі клітин

168

контрольної та дослідної груп (табл. 6.1). Згідно з отриманими даними, у дітей,

хворих на атопічні захворювання, спостерігали статистично значиму різницю у

показниках, які характеризують дегенеративні зміни буккальних клітин

(вакуольна дистрофія, багатоядерні клітини, різноманітні включення до

цитоплазми).

Таблиця 6. 1

Цитоморфологічні показники клітин букального епітелію у обстежених

пацієнтів (%)

Досліджувані показники Контрольна група Дослідна група

Високий ступінь конденсації

хроматину

21,67±0,25 83,25±0,95*

Багатоядерні клітини 0,51±0,15 2,29±0,32*

Мілкокрапельні включення в

цитоплазмі

1,42±0,35 2,95±0,41

Крупнокрапельні включення в

цитоплазмі

2,27±0,22 7,26±0,86*

Примітка: * - різниця статистично значима у порівнянні з контролем p<0,05

Найбільш значущою при порівнянні контрольної та дослідної групи є

різниця у ступеню конденсації хроматину (83,25±0,95 у дослідній групі) та

кількість гетерохромних ядер, а також наявність апоптозних клітин (рис. 1). В

той же час у соматично здорових дітей переважали клітини з незміненою

структурою хроматину та незначною кількістю гетерохромних ядер, що

характерно для нормального функціонування клітин (рис. 6. 2).

169

Рис. 6. 1. Зразки контрольної групи. Збільшення 1000 р. Забарвлення 1%

розчином ацетоорсеїну. Букальний епітелій має незначну кількість

гетерохроматинізованих ядер, незначну кількість мілкокрапельних включень.

Ці зміни характерні для нормального функціонування клітин.

Рис. 6. 2. Дослідна група. Збільшення 400 р. Забарвлення 1% розчином

ацетоорсеїну. Характерні грубозерниста структура хроматину,

170

гетерохроматинізовані ядра, зустрічаються також двоядерні та апоптозні

клітини.

Цитологічні зміни, виявлені у дослідній групі, свідчать про сформовані

порушення функціонального стану генома внаслідок впливу факторів як

екзогенного, так і ендогенного походження, що можуть призвести до загибелі

клітин. Найбільш вагомим з таких факторів може бути наявність атопічного

захворювання, яке є хронічним та має рекурентну природу, що не може не

впливати на імунологічну резистентність організму та на окислювально-

відновні процеси. При цьому виявлені зміни стоматологічного статусу, а саме,

наявність гінгівіту свідчить про зміни мукозального місцевого імунітету, яке,

скоріш за все, є наслідком впливу основного захворювання.

Проведене дослідження демонструє наявність цитологічних змін клітин

букального епітелію у дітей з атопічними захворюваннями у порівнянні з

соматично здоровими дітьми [265]. У той же час, стоматологічний статус дітей

з атопічними захворюваннями проявляється запаленням тканин пародонту, а

саме гінгівіту. Комплексний аналіз цитологічних та стоматологічних

показників дозволяє зробити висновок про наявність ризику для розвитку

захворювань тканин пародонту у дітей з атопічними захворюваннями.

Проведене дослідження демонструє можливість використання клітин

букального епітелію для проведення скринінгових неінвазивних досліджень

функціонального стану організму дітей. При поєднанні даного виду

дослідження з іншими можливе покращення ранньої діагностики захворювань

тканин пародонту.

6.2 Результати досліджень предикторів схильності до розвитку

стоматологічної патології у дітей на тлі атопічних захворювань

Для виявлення можливості прогнозування стоматологічних захворювань,

а саме схильності до хронічного гінгівіту, нами були проведені дослідження

генетичних предикторів.

171

Встановлено, що більшість (75%) осіб без соматичної патології є носіями

«короткого» варіанту (2 повтори) інтрона 36 гена MUC5B. При цьому серед них

є як гомозиготи за цим алелем, так і гетерозиготи. Майже відсутній (94%) цей

алель в осіб дослідної групи (H=26,48; p<0,001). Цей алель можна

запропонувати як протективний. Для представників дослідної групи

характерними були «довгі» алелі з 7-ма, 8-ма або 9-ма повторами в інтроні 36

гена MUC5B (поширені у 79% випадків), водночас як серед представників

контрольної групи ці алелі спостерігали значно рідше (42%, р=0,02). «Довгі»

алелі можна запропонувати, як маркери групи ризику щодо гінгівіту на тлі

атопічних захворювань, або, як додатковий діагностичний тест для цієї групи

захворювань. Алелі гена MUC5B з 3-ма, 4-ма або 5-ма повторами епізодично

зустрічаються в генотипах представників контрольної та дослідної груп, а отже,

не становлять діагностичної цінності. Встановлено, що контрольна та дослідна

групи суттєво відрізняються за рівнями імуноглобулінів: IgA, IgG та SBI вищі в

осіб з атопічними захворюваннями, а sIgA, навпаки, знижений. При цьому носії

алелі гена MUC5B з 2-ма повторами контрольної групи є менш варіабельними

за кількісними показниками рівнів імуноглобулінів, порівняно з такими в осіб

дослідної групи.

172

За результатами проведених досліджень було встановлено, що група

контролю суттєво відрізняється від дослідної за рівнями продукції різних типів

імуноглобулінів (табл. 6.2). Слід відзначити достатньо сильний вплив (η2 у

табл. 6.2) наявності діагнозу (атопічне захворювання та гінгівіт) на рівень

певних імуноглобулінів [266, 267].

При цьому, рівень sIg A істотно знижений у представників дослідної

групи, порівняно із контролем, у той час рівень всіх інших імуноглобулінів є

підвищеним. Даний факт свідчить про зниження місцевого мукозального

імунітету порожнини рота, при відносній стабільності імунного статусу

організму.

Таблиця 6.2

Результати дисперсійного аналізу відмінностей обстеженого контингенту за

рівнями імуноглобулінів

SS D. F. MS F P η2

sIg A 4378,8 1 4378,8 24,98 <0,001 0,36

Ig A 101,0 1 101,0 99,82 <0,001 0,69

Ig G 9,15 1 9,15 52,11 <0,001 0,54

SBI 25,73 1 25,73 193,93 <0,01 0,82

Генотипування обстежуваних щодо VNTR поліморфізму (кількості копій

повторів розміром 59 п.н.) в інтроні 36 гена MUC5B показало, що у контрольній

групі більшість (50 %) мала генотип 2/2, тобто гомозиготний за алелем з двома

копіями зазначеної ділянки. Всі інші – гетерозиготи (2/3, 2/7, 6/9 – по 8%; 7/9 –

16 %; 2/7/9 – 8 %. Слід відзначити, що різна кількість алелів VNTR є наслідком

нестабільної передачі кількості повторів з покоління в покоління через

збільшення імовірності нерівного кросинговеру (у мейозі) та імовірності

173

мітотичного кросинговеру (при поділі соматичних клітин в онтогенезі) [268,

269]. На наш погляд, саме поява генотипів із трьома алелями може свідчити про

підвищений рівень нестабільності геному в таких індивідів.

У дослідній групі спостерігаємо ще більший спектр генотипів:

гомозиготні – 65 % (з них: 4/4 – 3%, 5/5 – 6 %, 6/6 – 12 %, 7/7 – 29 %, 8/8 –

15 %); гетерозиготні – 35 % (з них: 2/7 – 3%, 7/8 – 3 %, 7/9 – 12 %, 3/6/8 – 12 %,

4/6/7 – 3%, 6/8/9 – 3%). Звертаємо увагу, що кількість осіб з трьома алелями у

цій групі більше, що відповідає загально біологічним уявленням про будь-яке

захворювання як про стрес, який може бути фактором або індикатором

дестабілізації геному [271, 272].

Поліморфізми апомуцину та структурні варіації олігосахаридів роблять

можливим широкий спектр індивідуальних відмінностей у будові муцинів. Такі

відмінності, імовірно, сприяють адаптації видів до умов середовища, що

змінюються. Поліморфізми муцинів, дійсно, можуть мати адаптивне значення у

межах популяції, але цілком можливо, що при цьому окремі індивіди є більш

чутливими до бактеріальної колонізації чи атаки антигенів [272-274].

Так, наприклад, у дослідженнях Peacocke зі співавторами певна варіація

кількості повторів спостерігалась у зразках обстежених з контрольної групи,

порівняно з HIV-позитивною групою [275].

За результатами власних досліджень спостерігаємо, що переважна

більшість (75 %) осіб, які склали контрольну групу є носіями короткого

варіанту (2 повтори) інтрона 36 гена MUC5B. При цьому серед них є як

гомозиготи за даним алелем, так і гетерозиготи. Навпаки, даний алель

практично не зустрічається (94 %) в осіб з дослідної групи (з гінгівітом та

атопічними захворюваннями). Це підтверджує перевірка за критерієм

Краскелла-Уолліса (H =26,48; p <0,001). Отже даний алель може бути

запропонований як протективний відносно до гінгівіту та атопічних

захворювань. Слід, однак, зауважити, що фактор носійства алелю з двома

повторами не має асоціації з рівнем досліджуваних імуноглобулінів як сам по

174

собі, так і у взаємодії з іншими контрольованими в дослідженні факторами

(наявність діагнозу, гомо/гетерозиготність).

У представників дослідної групи, порівняно із контролем, частіше

зустрічається алель із 8-ма повторами (H =4,99; p <0,05). Але при цьому фактор

носійства даного алелю також не має асоціації з рівнем досліджуваних

імуноглобулінів як сам по собі, так і у взаємодії з іншими контрольованими в

дослідженні факторами (наявність діагнозу, гомо/гетерозиготність).

175

А Б

В Г

Рис. 6.3. Відмінності за рівнями імуноглобулінів у контрольній (к) та дослідній (д) групах (хср±sd)

Як можна бачити з наведених прикладів багатоалельна система є досить

складною для аналізу та виділення певних груп ризику. Тому ми спробували

поєднати наявні алелі у 2 групи «короткі» (2 повтори) та «довгі» (7, 8 та 9

повторів). Алелі гена MUC5B з 3, 4 або 5 повторами є мінорними у обстеженій

вибірці (епізодично зустрічаються в генотипах представників контрольної та

дослідної груп), а отже не є діагностично цінними. Виявилося, що контрольна та

дослідна групи відрізняються за такою специфікою. У контрольній групі

переважають «короткі» алелі (H=17,11; p <0,001), у дослідній – «довгі» (H

=5,84, p<0,05). Хоча знову ж таки не було виявлено асоціації певної специфіки

алелей з рівнями досліджуваних імуноглобулінів, окрім того, що носії алеля

гена MUC5B з 2 повторами з контрольної групи є значно менш варіабельними за

кількісними показниками рівнів імуноглобулінів у порівнянні з такими з

дослідної групи [267].

Аналіз літератури показав, що даний ефект може бути обґрунтований. Як

відомо, саме обструкція дихальних шляхів є основним патологічним наслідком

бронхіальної астми та може бути фатальною при загостренні цього

захворювання [276, 277]. Анатомічні дослідження пацієнтів, що вмерли від

астматичного приступу, виявили згустки у просвітах бронхів, які складалися з

клітин та слизу. При цьому саме муцини були основними макромолекулами

слизу. Астма супроводжується гіперплазією бокаловидних клітин та

підвищеною секрецією муцину MUC5AC. Навпаки, секреція муцину MUC5B

змінюється менше [276]. Але Voynow зі співавторами, повідомляють, що

варіація числа повторів (59 п.н.) в інтроні 36 може бути пов’язана з експресією

гена МUС5В. Такі зміни були зафіксовані у дихальних шляхах індивідів з

респіраторною хворобою COPD та дифузним панбронхіолітом (Diffuse

Panbronchiolitis (DPB)). Надекспресія генів муцинів призводить до виникнення

вторинного запального захворювання [276]. MUC1, MUC2, MUC4, MUC5B та

MUC5AC експресуютья як в запалених тканинах, так і в контролі, на рівні

177

мРНК та на рівні білку. Вони також всі демонструють алельну варіацію по

довжині [277, 278]. Ця зміна довжини спостерігається в «довгих» MUC2 алелях,

які, імовірно, є проективними для осіб, схильних до розвитку астми. На відміну

від цього MUC5B також може мати певні алелі, наявні в осіб з важкою

астмою[278, 279]. Дослідження щодо обструктивних захворювань легенів, як

правило, зосереджені на експресії MUC5AC і MUC5B, так як їх мРНК добре

експресується в нормальних дихальних шляхах і продукти були ідентифіковані

в підвищених концентраціях в слизу легень у хворих на бронхіальну астму [274,

272]. Загалом, надлишкова експресія MUC5AC, MUC5B і MUC2 асоціюється з

астмою, кістозним фіброзом і хронічним бронхітом – захворюваннями, які тісно

пов'язані з обструкцією слизом і гіперплазією та метаплазією келихоподібних

клітин [273, 278].

Враховуючи отримані результати та доробок інших авторів, вважаємо

перспективним проведення більш масового генотипування VNTR поліморфізму

(визначення кількості копій повторів розміром 59 п.н.) в інтроні 36 гена MUC5B

з метою формування груп ризику щодо розвитку хвороб ротової порожнини

серед дітей та підлітків здорових та з атопічними захворюваннями.

Метою іншого генетичного дослідження було проведення генотипування

дітей мешканців Харківської області з проявами гінгівіту на тлі атопічних

захворювань за SNP rs1801270 C>A в кодоні 31 гена P21 (CDKN1A).

Ген P21 (CDKN1A) був обраний через участь його продукту у регуляції

клітинного циклу. Він є транскрипційною мішенню білку p53 та відіграє

визначну роль у опосередкуванні аресту клітинного циклу внаслідок впливу на

клітини ДНК пошкоджуючих агентів. При цьому, на відміну від р53, мутації в

гені р21 трапляються рідко, що дозволить більш однозначно трактувати

результати [259-261]. Також на моделі формувння зубів миші досить детально

описані генні сітки (за участю р21), задіяні у цьому процесі [279, 280].

178

Ген P21 (CDKN1A) людини локалізований на хромосомі 6р21.2, містить

три екзони та кодує білок масою 21 кДа. Поліморфізм rs1801270 (або Ser31Arg)

є найбільш вивченим SNP цього гену. Це є заміна С (цитозину) на А (аденін) у

третій позиції кодону 31, внаслідок чого відбувається заміна амінокислоти серін

на аргінін у ДНК зв'язуючому мотиві «цинковий палець» білку [279]. У ході

чисельних досліджень було виявлено асоціацію цього поліморфізму з різними

типами раку, зокрема з новоутвореннями у ротовій порожнині та раком легенів,

особливо серед європеоїдів [281-289].

За результатами ПДРФ аналізу було прогенотиповано 48 осіб за

поліморфізмом rs1801270. Встанолено гомозиготність за алелем С в 31 особи,

гетерозиготність – в 11 осіб та гомозиготність за алелем А – в 6 осіб.

Розраховані частоти генотипів та алелів за даним поліморфізмом (табл. 6.3).

Слід зазначити, що частоти алелів досліджуваного поліморфізму, як по вибірці

в цілому, так і у межах контрольної та основної груп не відрізняються. Вони

також можуть бути співставлені з частотами алелів за цим поліморфізмом, що

були розраховані за даними різних досліджень [282, 284]. Окремо слід

зазначити, що отримані нами частоти алелів відрізняються від аналогічних,

розрахованих для європейських популяцій [286], та характеризуються

підвищеною частотою мутантного алелю (А). Саме це, імовірно, є причиною

відхилення досліджуваної вибірки від стану рівноваги.

Таблиця 6.3

Частоти генотипів та алелів за поліморфізмом rs1801270 у досліджуваній

вибірці

Частоти генотипів (%) Частоти алелівχ2

СС СА АА С А

Загалом по всій вибірці

Фактичні 64,58 22,92 12,5 0,76 0,24 6,46

179

(n=48)(n=31)

(n=11) (n=6)

Продовження таблиці 6.3

Теоретично

очікувані для

панміктичної

популяції

57,71

(n=27,7)

36,47

(n=17,5)

5,83

(n=2,8)

Тільки контрольна група

Фактичні

(n=12)

58,34

(n=7)

33,33

(n=4)

8,33

(n=1)

0,755 0,245 0,399Теоретично

очікувані для

панміктичної

популяції

56,25

(n=6,75)

37,50

(n=4,5)

6,25

(n=0,75)

Тільки основна група

Фактичні

(n=36)

66,67

(n=24)

19,44

(n=7)

13,89

(n=5)

0,764 0,236 7,636Теоретично

очікувані для

панміктичної

популяції

58,36

(n=21,01)

36,06

(n=12,98)

5,58

(n=2,01)

Аналіз частот генотипів та алелів у контрольній та основній групах

окремо показав, що розподіл у контрольній групі відповідає теоретично

очікуваному за законом Харді-Вайнберга, а у основній – відхиляється від нього.

Спостерігаємо збільшення кількості гомозигот за алелем А у основній групі.

Але, порівняння вибіркових часток гомозигот АА показало, що ці зміни є

180

тенденційними (F=1,74; p>0,05), імовірно, внаслідок невеликої чисельності

порівнюваних груп.

На наступному етапі дослідження у основній групі більш детально

аналізували показники, що характеризують стан імунної відповіді та ступінь

розвитку гінгівіту залежно від генотипу та носійства того чи іншого алелю в

третій позиції кодону 31 гена P21. Встановлено, що всі пацієнти основної групи

характеризувались підвищеним (порівняно із віковими спеціфічними

фізіологічними нормами) рівнем секреторного імуноглобуліну А (рис. 6.4), що

підтверджує наявність дисбалансу у місцевому захисті слизових оболонок,

напруженості місцевого імунітету та формування компенсаторних реакцій.

Однак, особи різні за генотипом по поліморфізму rs1801270 за даним

показником не відрізнялись. Тим не менш, слід відзначити, що гомозиготи за С

алелем (Ser/Ser) демонструють найменшу варіабельність за даним показником

(рис. 6.4); для гетерозигот характерна тенденція до більш низьких значень

показника, а в гомозигот за алелем А спостерігається тенденція до більших

значень показника. Отже доцільним є продовження генотипування хворих на

атопічні захворювання, ускладненими гінгівітом, за поліморфізмом rs1801270,

щоб з’ясувати чи АА гомозиготність може бути маркером більш агресивного

протікання в них запальних процесів.

181

Рис. 6. 4. Характеристика пацієнтів основної групи за рівнем секреторного

імуноглобуліну А залежно від генотипу за rs1801270 поліморфізмом

Дещо протилежну тенденцію спостерігаємо відносно сироваткового

імуноглобуліну А (рис. 6.4). Найбільші значення показника характерні для

гетерозигот СА. Статистично вірогідно від них відрізняються гомозиготи СС

(Критерій Краскелла-Уолліса з поправкою на множинні парні порівняння:

H=6,106; p=0,0472; z’=2,47; p=0,04), при чому більш низькими значеннями. У

той же час гомозиготи АА характеризуються найбільшою варіабельністю даного

показника з тенденцією до більш низьких значень. Отримані нами результати

підтверджують дані інших досліджень про те, що рівні секреторного та

сироваткового імуноглобуліну А не завжди прямо корелюють при різних

запальних процесах.

182

Ріве

нь ім

уног

лобу

ліні

в А

та

G

Рис. 6.5. Характеристика пацієнтів основної групи за рівнями сироваткових

імуноглобулінів А та G залежно від генотипу за rs1801270 поліморфізмом

Щодо рівня імуноглобуліну G (рис. 6.5), гомозиготи СС та гетерозиготи

СА не відрізняються між собою за середніми значеннями показника, але

гетерозиготи є більш варіабельними. Гомозиготам АА властива тенденція до

більшого рівня даного імуноглобуліну.

Аналогічним розподілом характеризується показник кровоточивості ясен

(рис. 6.6). І хоча статистично вірогідного впливу генотипу (за rs1801270)

доведено не було (H=3,8189; p=0,1482), досить чітко виражена тенденція до

більших значень даного показника в гомозигот АА. Отже доцільним є

продовження генотипування хворих на атопічні захворювання, ускладнені

гінгівітом, за поліморфізмом rs1801270, щоб підтвердити або спростувати

асоціацію АА гомозиготності за досліджуваним поліморфізмом із більш

агресивним протіканням гінгівіту.

183

Рис. 6.6. Характеристика пацієнтів основної групи за показником

кровоточивості ясен залежно від генотипу за rs1801270 поліморфізмом

У всіх генотипових підрупах було виявлено прямий зв’язок між індексом

кровоточивості ясен та кожним з типів досліджуваних імуноглобулінів (рис. 6.5,

рис. 6.6). Найбільш сильним цей зв’язок є із рівнем імуноглобуліну G

(R(z/xy)=0,89; p<0,001). Імуноглобулін G (IgG) – головний ізотип сироватки

людини. У кількісному відношенні він домінує серед усіх видів

імуноглобулінів. До цього класу відносяться основні антитіла, які забезпечують

тривалий гуморальний імунітет людини до інфекцій. Імуноглобуліни класу G

виробляються у відповідь під час вторинного контакту з антигеном.

184

А БРис. 6.7 Розподіл пацієнтів основної групи з різними генотипами за rs1801270

поліморфізмом за індексом кровоточивості ясен та рівнями сироваткових

імуноглобулінів А (A) та G (Б)

Рис. 6.8. Розподіл пацієнтів основної групи з різними генотипами за

rs1801270 поліморфізмом за індексом кровоточивості ясен та рівнем

секреторного імуноглобуліну А

185

Отже, спостерігаємо тенденцію до різного формування імунної відповіді

(за трьома різними імуноглобулинами) у пацієнтів з атопічними

захворюваннями та різними генотипами за rs1801270 поліморфізмом, зокрема

гомозиготи АА тяжіють до більш агресивного протікання гінгівіту. Тобто даний

поліморфізм може бути перспективним для подальшого аналізу (на більших

виборках) його асоціації з характером розвитку запальних процесів ясен в таких

пацієнтів.

Таким чином, у ході дослідження прогенотиповано 48 осіб за

поліморфізмом rs1801270 [290]. Розраховані частоти генотипів та алелів за

даним поліморфізмом загалом та в контрольній та основній (з діагонозом

гінгівіт на тлі атопічних захворювань) групах окремо. Частота алелю С склала в

середньому 0,76, частота алелю А – 0,24, що відповідає частотам алелів за цим

поліморфізмом, що були розраховані за даними різних світових досліджень, але

відрізняються від частот алелів, встановлених для європейських популяцій (за

рахунок підвищеної частоти алелю А). Встановлено, що у основній групі

частоти генотипів відхиляються від очікуваних за законом Харді-Вайнберга.

Також спостерігається тенденція до різного формування імунної відповіді (за

трьома різними імуноглобулинами) у пацієнтів основної групи з різними

генотипами за rs1801270 поліморфізмом, зокрема гомозиготи АА з атопічними

захворюваннями тяжіють до більш агресивного протікання гінгівіту. Вважаємо

даний поліморфізм перспективним для подальшого аналізу асоціації з

характером розвитку запальних процесів ясен в пацієнтів з астмою, алергічним

ринітом чи атопічним дерматитом.

Результати генотипування обстежених щодо VNTR поліморфізму

(кількості копій повторів розміром 59 п.н.) в інтроні 36 гена MUC5B вказують

на те, що у контрольній групі здебільшого (50%) простежувався генотип 2/2,

тобто гомозиготний за алелем з двома копіями зазначеної ділянки. Всі інші —

186

гетерозиготи (2/3, 2/7, 6/9 — по 8%; 7/9 — 16%; 2/7/9 — 8%). Слід відзначити,

що різна кількість алелів VNTR є наслідком нестабільної передачі кількості

повторів з покоління в покоління через збільшення імовірності нерівного

кросинговеру (у мейозі) та імовірності мітотичного кросинговеру (при поділі

соматичних клітин в онтогенезі) [195]. На нашу думку, саме поява генотипів із

трьома алелями може свідчити про підвищений рівень нестабільності геному в

цих індивідів. Звертаємо увагу, що кількість осіб з трьома алелями у цій групі

більша, що відповідає загальнобіологічним уявленням про будь-яке

захворювання як про стрес, який може бути фактором або індикатором

дестабілізації геному.

Поліморфізми муцину та структурні варіації олігосахаридів

уможливлюють широкий спектр індивідуальних відмінностей у будові муцинів.

Ці відмінності, ймовірно, сприяють адаптації видів до умов середовища, що

змінюються. Поліморфізми муцинів справді можуть мати адаптивне значення у

межах популяції, але цілком вірогідно, що при цьому деякі індивіди чутливіші

до бактеріальної колонізації або атаки антигенів. Так, у дослідженнях Peacocke

та співавт. Певну варіацію кількості повторів спостерігали у зразках обстежених

контрольної групи, порівняно з ВІЛ-позитивною групою [275].

Таким чином, за результатами власних досліджень спостерігали, що

більшість осіб контрольної групи є носіями «короткого» варіанту (2 повтори)

інтрона 36 гена MUC5B. Серед них є як гомозиготи за цим алелем, так і

гетерозиготи. В осіб дослідної групи (з гінгівітом та атопічними

захворюваннями) такий алель майже відсутній (94%). Це підтверджено за

допомогою критерія Краскела–Волліса (H=26,48; p<0,001). Отже, цей алель

можна запропонувати як протективний щодо гінгівіту та атопічних

захворювань. Слід, однак, зауважити, що носійство алеля з двома повторами не

має асоціації з рівнем досліджуваних імуноглобулінів як самостійно, так і у

187

взаємодії з іншими контрольованими в дослідженні факторами (наявність

діагнозу, гомо/гетерозиготність). У дослідній групі, порівняно з контрольною,

частіше спостерігали алель із 8-ма повторами (H=4,99; p<0,05). До того ж

фактор носійства цього алеля також не мав асоціації з рівнем досліджуваних

імуноглобулінів як самостійно, так і у взаємодії з іншими контрольованими в

дослідженні факторами (наявність діагнозу, гомо/гетерозиготність).

Досвід генотипування стоматологічних пацієнтів з атопічними

захворюваннями за SNP rs63750399 у порівнянні із контрольною групою виявив

дещо інші закономірності.

Аналіз поліморфізму довжин рестрикційних фрагментів дозволив

встановити генотип 49 осіб за поліморфізмом rs63750399, з яких 35 – пацієнти

основної групи, 14 – контрольної. В жодного пацієнта не було виявлено

очікуваного мутантного алелю G. Але в одного з пацієнтів контрольної групи

після рестрикції спостерігався додатковий продукт довжиною приблизно 90 п.н.

Ще в двох пацієнтів основної групи після рестрикції не було виявлено жодного

продукту. Серед можливих механізмів виникнення таких варіантів є поява

додаткових сайтів рестрикції внаслідок мутацій різного типу (заміни

нуклеотидів, інсерцій, випадіння, тощо). Аналіз подібних змін може бути

предметом самостійного дослідження.

Слід наголосити, що подібна однорідність вибірки (відсутність

варіабельності генотипів за досліджуваним поліморфізмом) незалежно від

приналежності особи до контрольної чи основної групі, а також від

стоматологічного статусу, свідчить про безперспективність даного

поліморфізму відносно пошуку асоціацій із показниками, що характеризують

здоров’я ротової порожнини пацієнтів з атопічними захворюваннями.

Характеристика дітей мешканців Харківської області зі стоматологічною

патологією на тлі атопічних захворювань за SNP rs1800896 також відрізнявся

від попередніх результатів.

188

Аналіз ПДРФ дозволив встановити генотип 36 осіб за поліморфізмом

rs1800896. Генотип інших осіб не вдалося встановити через відсутність

продукту ампліфікації. Можна припустити наявність у цих пацієнтів мутацій у

ділянках гібридизації праймерів, що унеможливлює ПЛР, але таке

припущення потребує детальнішої експериментальної перевірки

(ампліфікація та секвенування ділянок гібридизації праймерів). Серед 36

пацієнтів, для яких було ідентифіковано генотип за даним поліморфізмом,

гомозиготність за алелем А встановлено для 18 осіб, гомозиготність за алелем G

– для 8 осіб, гетерозиготність (генотип АG) – для 10 осіб. За отриманими

даними були розраховані частоти алелів та генотипів у досліджуваній вибірці за

даним поліморфізмом (табл. 6.4).

Таблиця 6.4

Характеристика вибірки за частотами генотипів та алелів за поліморфізмом rs1800896

Частоти генотипів (%) Частоти алелівχ2

АА AG GG A G

Загалом по всій вибірці

Фактичні

(n=36)

50,0

(n=18)

27,78

(n=10)

22,22

(n=8)

0,64 0,36 5,71Теоретично очікувані для панміктичної популяції

40,96(n=14,75)

46,08(n=16,59)

12,96(n=4,67)

Тільки контрольна групаФактичні(n=9)

55,56(n=5)

11,11(n=1)

33,33(n=3)

0,61 0,39 5,27

Теоретично очікувані для панміктичної

37,22(n=3,35)

47,56(n=4,28)

15,22(n=1,37)

189

популяціїТільки основна група

Продовження таблиці 6.4Фактичні(n=27)

48,14(n=13)

25,93(n=7)

25,93(n=7)

0,61 0,39 5,56Теоретично очікувані для панміктичної популяції

37,22(n=10,05)

47,59(n=12,85)

15,22(n=4,11)

Аналіз частот генотипів окремо у основній та контрольній групах, та по

вибірці в цілому, показав, що всі отримані розподіли не відрізняються від

теоретично очікуваних для панміктичної популяції (відповідно до закону Харді-

Вайнберга (χ2<5,99)). Більш того, частоти генотипів у контрольній та основній

групах не відрізняються (табл. 6.4). Отримані нами частоти алелів за

досліджуваним поліморфізмом, як по вибірці в цілому, так і у межах

контрольної та основної груп, також фактично не відрізняються. Вони можуть

бути співставлені з частотами алелів за цим поліморфізмом, що були

розраховані за даними деяких досліджень [298]. Зокрема, аналогічні частоти

алелів були встановлені для фінської популяції, але з дещо зниженою частотою

мутантного алелю (G).

Порівняльний аналіз показників, що характеризують імунологічний

статус (sIgA, IgA, IgG) та ступінь розвитку гінгівіту (SBI), в пацієнтів

контрольної та основної груп виявив лише відмінності зумовлені саме

приналежністю індивіда до однієї з цих груп (табл. 6.5), незалежно від генотипу

за rs1800896.

190

Таблиця 6.5.

Аналіз ефекту SNP rs1800896 на імунологічний статус та ступінь розвитку

гінгівіту у пацієнтів з атопічними захворюваннями, порівняно із контролем

(результати двохфакторного ANOVA)

SS d. f. MS F p

Фактор «досліджувана група»

sIgA 5246,0 1 5246,0 28,59 <0,001IgA 76,52 1 76,52 71,41 <0,001IgG 5,11 1 5,11 23,62 <0,001SBI 19,09 1 19,09 116,36 <0,001

Фактор «генотип за rs1800896»

sIgA 94,5 2 47,2 0,26 >0,05

IgA 0,27 2 0,13 0,12 >0,05

IgG 0,07 2 0,03 0,16 >0,05

SBI 0,03 2 0,01 0,08 >0,05

Комбінована дія факторів «досліджувана група» та «генотип за rs1800896»

sIgA 333,4 2 166,7 0,91 >0,05

IgA 1,34 2 0,67 0,65 >0,05

IgG 0,14 2 0,07 0,32 >0,05

SBI 0,06 2 0,03 0,19 >0,05

Відсутність відмінностей за досліджуваними показниками між індивідами

з різними генотипами за rs1800896 можна пояснити нечисельністю

порівнюваних груп, для яких вдалося встановити генотип, а також об’єднанням

у основній групі пацієнтів з різними захворюваннями (астма, атопічний

191

дерматит та алергічний рініт). Відомості, щодо асоціації даного поліморфізму із

різними захворюваннями, також неоднозначні. Був проведений пошук асоціації

даного поліморфізму з різними патологіями, які пов'язаними механізмами з

астмою (респіраторний дістрес синдром, сепсис, індукований пневмонією), з

аутоімунними захворюваннями, (ювенильний ревматоїдний артрит), а також і

безпосередньо з хворобами ротової порожнини (рак голови та шеї, карцинома

плаского епітелію ротової порожнини, рак носоглотки, запальні процеси тканин

пародонту [291, 292]. Намагання виявити безпосердій зв'язок з атопічними

захворюваннями виявилися менш успішними. Так авторам не вдалося виявити

подібної асоціації з атопічним дерматитом. У той час, як за даними авторів

статистично вірогідна асоціація SNP rs1800896 у гені IL10  була встановлена з

астмою в ділей дошкільного віку, які перенесли серйозне запалення нижніх

дихальних шляхів у ранньому дитинстві [292]. Вважаємо за доцільне проводити

генотипування осіб окремо за нозологічними одиницями.

Отже, частоти генотипів за поліморфізмом rs1800896 по вибірці в цілому

та у межах контрольної та основної груп окремо не відрізняються від

теоретично очікуваних за законом Харді-Вайнберга для панміктичної популяції

(χ2<5,99).

Отримані нами частоти алелів по вибірці в цілому та у межах контрольної

та основної груп можуть бути співставлені з частотами алелів за цим

поліморфізмом, що були розраховані за даними інших досліджень.

Порівняльний аналіз показників, що характеризують імунологічний

статус (sIgA, IgA, IgG) та ступінь розвитку гінгівіту (SBI), в пацієнтів

контрольної та основної груп виявив лише відмінності зумовлені саме

приналежністю індивіда до однієї з цих груп (p<0,05), незалежно від генотипу за

rs1800896, що можна пояснити нечисельністю порівнюваних груп, для яких

вдалося встановити генотип.

192

На даному етапі досліджень SNP rs1800896 у гені Il-10 не може бути

використаний у якості предиктивного маркера щодо прогнозу перебігу гінгівіту

в дітей з атопічними захворюваннями, але може бути використаний для

індивідуального генетичного консультування щодо ризику розвитку хвороб, з

якими встановлена асоціація.

Таким чином, аналіз застосування методів, які можуть бути

предиктивними щодо розвитку захворювань пародонту, показав, що

цитоморфологічне дослідження клітин букального епітелію є інформативним

для характеристики та оцінки загального стану організму, але для специфічної

діагностики гінгівіту точність даного методу є доволі низькою. Аналіз факторів

генетичної схильності до формування патології тканин пародонту виявив різні

закономірності відповідно до представлених у дослідженні поліморфізмів генів.

Так, ми спостерігали тенденцію до різного формування імунної відповіді (за

імуноглобулинами А, G, M) у пацієнтів з атопічними захворюваннями та

різними генотипами за rs1801270 поліморфізмом, зокрема гомозиготи АА

тяжіють до більш агресивного протікання гінгівіту. У дітей з атопічними

захворюваннями виявлено генетичні предиктори розвитку стоматологічних

захворювань, а саме для представників даної групи характерними були «довгі»

алелі з 7-ма, 8-ма або 9-ма повторами в інтроні 36 гена MUC5B (поширені у

79% випадків), водночас як серед представників контрольної групи ці алелі

спостерігали значно рідше (42%). Дані алелі можна запропонувати, як маркери

групи ризику щодо гінгівіту на тлі атопічних захворювань, або, як додатковий

діагностичний тест для цієї групи захворювань. Отже, запропоновані нами

предиктивні методи діагностики заслуговують на увагу при формуванні груп

ризику серед дітей з атопічними захворюваннями.

Матеріали розділу відображені у наступних публікаціях:

193

1. Кривенко Л. С. Досвід генотипування дітей мешканців Харківської

області з проявами гінгівіту на тлі атопічних захворювань за snp

rs1801270 / Л. С. Кривенко // Клінічна та експериментальна патологія.

– 2017. – №2 (60), ч.2. – С. 33-36.

2. Кривенко Л. С. Характеристика клітин букального епітелію дітей,

хворих на атопічні захворювання, та їх стоматологічний статус / Л. С.

Кривенко // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник

Української медичної стоматологічної академії. - 2017. – № 4 (60), том

17. – С. 134-137.

3. Кривенко Л. С. Перспектива використання поліморфізму гена MUC5B

у діагностиці гінгівіту на тлі атопічних захворювань у дітей

Харківської області / Л. С. Кривенко, Р. С. Назарян, Н. Є. Волкова, О.

В. Горенська // Новини стоматології. – 2017. – №1 (90). – С. 18-22.

4. Кривенко Л. С. Можливості використання генетичних предикторів

гінгівіту у дітей на тлі атопічних захворювань / Л. С. Кривенко, Р. С.

Назарян, Н. Є. Волкова, О. В. Горенська // Новини стоматології. – 2017.

– №2 (91). – С. 89-92.

194

РОЗДІЛ 7

РЕЗУЛЬТАТИ МУЛЬТИФАКТОРНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПАЦІЄНТІВ ГРУПИ

РИЗИКУ РОЗВИТКУ ПАТОЛОГІЇ ТКАНИН ПАРОДОНТУ

7.1 Результати дослідження стоматологічного статусу дітей групи ризику

розвитку атопічних захворювань

Особливості стоматологічного статусу дітей, народжених передчасно, вже

тривалий час є предметом досліджень значної кількості науковців [293-295].

Проте у теперішній час дана проблема набуває надзвичайної актуальності у

зв’язку із збільшенням кількості дітей, народжених передчасно або з малою

вагою [296]. Як відомо, даний контингент дітей знаходиться у групі ризику по

формуванню алергічних захворювань. Згідно з даними різних авторів, були

проведені дослідження по вивченню інтенсивності та розповсюдженості карієсу

серед дітей, народжених передчасно, стан твердих тканин зубів та анатомічні

особливості порожнини рота. При цьому закономірності розвитку та

формування зубощелепної системи, властиві для даного контингенту дітей,

остаточно визначені не були [297-299].

Метою обстеження дітей групи ризику було виявлення стоматологічної

патології, у тому числі захворювань пародонту та захворювань слизової

оболонки порожнини рота, закономірностей розвитку зубощелепної системи

дітей, народжених передчасно, згідно з гестаційним, постконцептуальним

(хронологічним) та паспортним віком дітей у період тимчасової оклюзії,

реєстрація у даного контингенту дітей розповсюдженості атопії.

Дослідження було проведене на базі центру катамнестичного

моніторування хворих та недоношених дітей консультативного прийому

Регіонального перинатального центру. Всього за період дослідження у кабінеті

катамнестичного моніторування оглянуто 486 пацієнтів, за повторною

195

консультацією звернулося 437 дітей, з них – 52 дитини віком старше одного

року та 12 дітей віком старше двох років. Стоматологічне обстеження було

здійснено серед 84 дітей. При проведенні стоматологічного обстеження

реєстрували статус прорізування зубів, форму верхнього та нижнього

альвеолярного відростка щелеп, наявність анатомічних особливостей

порожнини рота новонароджених, рівень інтенсивності карієсу, стан слизової

оболонки порожнини рота. Крім цього при обстеженні зазначали

антропометричні дані (зріст, маса тіла, окружність голови та грудної клітини),

характер вигодовування, наявність проявів атопії, а також супутні соматичні

захворювання.

З метою здійснення достовірного аналізу отриманих даних усі обстежені

діти, народжені передчасно, було розподілені згідно гестаційного віку, на групи.

У таблиці 7.1 наведені групи обстежених дітей та їх характеристика [300].

Таблиця 7.1

Розподіл оглянутих дітей по термінах гестації

№ групи

Вік дитини, тижнів

Середня маса при народжені, грам

Кількість обстежених

1 24 – 31 1364 26(30,95%)2 32 – 37 2040 58(69,05%)

Згідно наведених даних, до першої групи дітей, народжених передчасно,

було враховано 26 обстежених дітей. Їх середній гестаційний вік склав 29,8±2,4

тижнів, середня маса тіла при народженні дорівнювала 1364±142 грамів.

До другої групи дітей належали діти, народжені з 32 по 37 тиждень.

Середній гестаційний вік серед даної групи дітей дорівнював 35,4±2,9 тижнів,

середня маса тіла становила 2040±148 грамів.

196

Середній вік обстежених дітей склав 11,95 місяців, при цьому

мінімальний вік дитини, яка прийняла участь у дослідженні, дорівнював 1

місяцю, максимальний – 30 місяців. Аналіз стоматологічного статусу проводили

згідно хронологічного (постконцептуального) та паспортного віку.

Хронологічний вік вираховували шляхом зменшення паспортного віку на

кількість тижнів передчасного народження дитини. Середні значення

паспортного та хронологічного (постконцептуального) віку наведені у таблиці

7.2.

Таблиця 7.2

Вікова характеристика груп дітей, народжених передчасно

Група Маса при

народженні, г

Гестаційний вік,

тижні

Паспортний вік

при обстеженні,

місяці

Хронологічний

вік при

обстеженні,

місяці

1 1364±142 29,8±2,4 17,86±0,83 14,94±0,96

2 2040±148 35,4±2,9 10,32±1,2 8,79±0,88

Для проведення оцінювання закономірностей розвитку дітей різного

гестаційного віку та для встановлення можливого взаємозв’язку між

паспортним, хронологічним віком та формуванням зубощелепної системи дітей,

народжених передчасно, увесь обстежений контингент дітей був розподілений

згідно паспортного віку та середніх строків прорізування зубів.

У таблиці 7.3 наведено середні показники кількості наявних зубів

відповідно до віку дітей та строків народження.

197

Як видно з таблиці 7.3, серед майже усіх вікових груп менша кількість

зубів спостерігалася у дітей, народжених на більш ранніх строках гестації.

Проте після 2-х років дана різниця у кількості зубів не є достовірною.

Таблиця 7.3

Строки прорізування зубів у передчасно народжених дітей

Вікова група, місяці Середня кількість зубів

Група № 1

(24-31 тижні гестації)

Група № 2

(32-37 тижні гестації)

6-11 2,0 ± 0,75* 4,3 ± 0,71*

12-17 7,4± 0,54* 10,8± 0,92*

18-23 14,4± 0,7 15,2± 0,38

24 та більше 17,8± 0,63 18,6± 0,72

* - різниця достовірна, р<0,05

Отже, аналіз отриманих даних дозволяє зробити висновок про те, що пізнє

прорізування зубів у дітей, народжених передчасно, компенсується після 2-х

років.

У той же час, необхідно відмітити, що при аналізі відповідності

середньостатистичним строкам прорізування зубів у дітей, народжених

передчасно, але відповідно до хронологічного віку, різниці майже не

спостерігається (таблиця 7.4).

Таблиця 7.4

Строки прорізування зубів у передчасно народжених дітей відповідно до

хронологічного віку

Вікова група, місяці

198

(у перерахунку згідно до

хронологічного віку)

Група № 1 (24-31 тижні гестації)

Група № 2(32-37 тижні гестації)

6-11 5,1 ± 0,69 6,3 ± 0,84

Продовження таблиці 7.4

12-17 10,4± 0,47 10,6± 0,97

18-23 18,7± 0,71 18,2± 0,44

24 та більше 19,8± 0,41 19,6± 0,63

Нами було проведене комплексне стоматологічне обстеження даного

контингенту дітей з моніторуванням наявності атопічного дерматиту (АД).

Метою даного обстеження було виявлення патологічних змін тканин пародонту

та слизової оболонки порожнини рота (візуально), стан твердих тканин зубів (за

даними індексу інтенсивності карієсу «кп»). Результати наведені у таблиці 7.5.

Таблиця 7.5

Наявність атопії та стоматологічної патології у дітей, народжених

передчасно

Вікова група, місяці(у перерахунку

згідно до хронологічного віку)

Група № 1 (24-31 тижні гестації)

Група № 2(32-37 тижні гестації)

кп АД (%) кп АД (%)

6-11 0 11 0 9

12-17 0 18 0 14

18-23 0 24 0 19

24 та більше 1.91±0.58 21 1.52±0.47 22

199

Згідно з аналізом отриманих даних об’єктивного обстеження, зміни

слизової оболонки порожнини рота були пов’язані тільки з фізіологічним

прорізуванням тимчасових зубів. Так само на низькому рівні знаходилася

інтенсивність карієсу тимчасових зубів. Але розповсюдженість атопічного

дерматиту, виявлена під час обстеження або в анамнезі, була доволі високою

серед обстежених обох груп. Оскільки атопічний дерматит є першим кроком у

розвитку атопічних захворювань, даний факт є загрозливим з точки зору

формування атопії. Отже, дітей, народжених з малою вагою або передчасно,

слід відносити до групи ризику по формуванню атопічних захворювань, що у

свою чергу створює підгрунтя для формування патології тканин пародонту.

У зв’язку з проведеним дослідженням дітей, народжених передчасно та з

малою вагою, було зроблено кілька висновків. З нашої точки зору, доцільно

розглядати формування зубощелепної системи дітей, народжених передчасно,

відповідно до постконцептуального віку. Також даний контингент дітей має

бути під наглядом лікарів-педіатрів та лікарів-алергологів у зв’язку з ризиком

формування або прогресування атопічних захворювань. Крім цього, з 5-річного

віку діти з групи ризику мають бути на диспансерному обліку у лікаря-

стоматолога з оглядом один раз на шість місяців та неінвазивним контролем

рівнів біомаркерів запалення тканин пародонту.

7.2 Результати епідеміологічних досліджень як предиктивного

інструменту у профілактиці гінгівіту

Для з’ясування можливості та необхідності профілактики хронічного

гінгівіту через гігієнічне виховання молоді, нами було проведене традиційне

епідеміологічне дослідження анкетно-опитувальним методом, рекомендоване

ВООЗ, з метою визначення рівня знань школярів.

За результатами дослідження суб'єктивна оцінка здоров'я порожнини рота

у більшості респондентів відповідала рівню «добре» (34,8 ± 1,2%); у той час як

200

«відмінно» готові були оцінити лише 18,7 ± 0,98% опитаних. У той же час 16,2

± 1,13% школярів вважали, що рівень здоров'я їхніх зубів відповідають рівню

«дуже добре». 15,4 ± 0,93% респондентів відповіли «посередньо», 11,2 ± 1,3%

оцінили стан зубів як «погано», 3,7 ± 0,79% опитаних були не задоволені станом

своїх зубів і відповіли «дуже погано » [301].

Цікавим є той факт, що, незважаючи на досить високу суб'єктивну оцінку

власного здоров'я порожнини рота, часто скаржаться на дискомфорт 21,28%

опитаних, часом відзначали дискомфорт 42,51% школярів, «рідко» відповіли

18,5%, «ніколи» - 8,24%, «не знаю» - 9,47% опитаних.

Аналіз даних анкетування показав, що у більшості опитаних відсутня

необхідна систематичність відвідувань. Тільки 18,39% опитаних відзначили

дворазове відвідування стоматолога за рік, 25,95% заявили про щорічні огляди у

стоматолога. Несприятливим для прогнозу стоматологічних захворювань є той

факт, що 36,92% школярів не відвідували стоматолога за останні 12 місяців,

12,74% відповіли, що вони ніколи не були на прийомі у стоматолога. При цьому

найбільш частою причиною звернення до стоматолога була наявність

дискомфорту або болю (42,54%), для профілактичного огляду звернулися

всього лише 12,68%, з приводу лікування або продовження лікування

зверталися 35,75% респондентів, 9,03% не пам'ятають причину, по якій вони

відвідали стоматолога.

Опитування з приводу використовуваних засобів індивідуальної гігієни

порожнини рота показав, що 100% опитаних застосовують зубну щітку, тільки

28,55% застосовують додатково зубну нитку, 84% школярів назвали жувальну

гумку як додатковий засіб гігієни, 16,14% вказали додатково зубочистку. Як

показали результати анкетування, 35,8% опитаних не можуть відповісти на

питання про наявність фтору в використовуваної ними зубній пасті.

Незважаючи на досить високу суб'єктивну оцінку здоров'я порожнини

рота і низьку частоту відвідувань стоматолога, школярі відзначали у себе такі

201

проблеми: 24,75% опитаних були незадоволені зовнішнім виглядом зубів,

10,64% відповіли, що вони не хочуть посміхатися через своїх зубів, 8,49%

вказали, що інші діти сміються над ними, 18,54% опитаних відзначили, що

відчувають біль і дискомфорт при жуванні.

Блок питань, який характеризував раціон школярів, показав високий вміст

вуглеводної їжі. Наприклад, вживання солодощів щодня зазначалося у 94,56%

опитаних. У той же час, свіжі овочі і фрукти вживають щодня тільки 32,49%

школярів.

Проведене анкетування також мало на увазі встановлення взаємозв'язку

між рівнем гігієнічних знань і навичок підлітків і рівнем освіти їх батьків як

основи стоматологічних знань даного контингенту. Аналіз отриманих даних

показав, що у більшість батьків (88,65%) мали вищу освіту. При цьому, як

показали дані анкетування, рівень стоматологічних знань підлітків досить

низький.

Таким чином, аналіз даних анкетування показав, що рівень гігієнічних

знань недостатній серед школярів, що є значним фактором ризику розвитку

стоматологічних захворювань в подальшому. Перспективною є розробка

методів освіти дитячого контингенту з урахуванням найбільш проблемних

питань, виявлених в результаті проведеного анкетування.

7.3 Можливості використання параклінічних методів для ранньої

діагностики та прогнозу у дітей з атопічними захворюваннями

Комп'ютерна томографія (КТ) є одним з найбільш поширених та корисних

способів сканування для дослідження легенів in vivo. Вичерпна природа

функціональної діагностики з даними КТ підвищує ймовірність похибок

радіологів і робить КТ ідеальним кандидатом для автоматичної обробки даних

або застосування інших новітніх технологій, розроблених для покращення

202

діагностики. В останні роки є велика кількість досліджень з автоматичної

обробки торакальної КТ [302]. Концепція публічного виклику забезпечує пряме

порівняння багатьох алгоритмів на основі ідентичних наборів даних та методів

оцінки.

Необхідність у застосуванні сучасних технологій, а саме у застосуванні

Інтернету речей (Internet of things - IoT) виникла з посиленням складності

систем та проектів. Наприклад, у томографії використовується цифрова робоча

станція, яка включає складні математичні алгоритми та фундаментальну їх

частину, тобто систему лінійних рівнянь. Метою проведення даного

параклінічного дослідження було розглянути метод поліпшення обробки даних

пацієнта, отриманих під час додаткових методів обстеження, для підвищення

ефективності діагностики.

Рамки IoT допомагають підтримувати взаємодію між "речами" та

дозволяють використовувати більш складні структури, такі як розподілені

обчислення та розробка розподілених програм. У загальному вигляді реєстрація

зображень полягає у визначенні просторового перетворення зображення, яке

змусить його бути вирівняним з іншим. У деяких випадках необхідне

перетворення може бути настільки ж простим, як переклад або обертання

(жорстка реєстрація), однак для точної реєстрації торакальних образів КТ

необхідна трансформація, як правило, набагато складніша і називається

пружною або еластичною [303].

У цьому дослідженні було представлено нову схему оцінки автоматичних

алгоритмів виявлення патологічних змін у тканинах за даними комп'ютерної

томографії. Метою дослідження було надання науковому співтовариству рамки

для перевірки та порівняння алгоритмів спільної великої бази даних з

стандартизованим протоколом оцінки. Це дозволяє спільноті об'єктивно

оцінювати різні системи автоматизованого виявлення та просунути розробку

сучасних алгоритмів виявлення вузлів. Представлені системи були описані, а

203

продуктивність була оцінена. Ми показали, що поєднання кількох речей,

застосованих IoT на об'єднаному наборі кандидатів, перевершило будь-яку

індивідуальну систему. Це підкреслює потенціал поєднання алгоритмів для

підвищення ефективності виявлення. На рис.7.1 та 7.2 представлені зразки

обробки даних томографії, виконаних у дітей з атопічними захворюваннями. Ці

зображення були відправлені фахівцям IoT сервером Bottle-SQLite Server, далі

побудована модель MATLAB, виконані необхідні розрахунки [303].

Рис. 7.1. Модель томограми (виконана у MATLAB) торакальної області

дитини з атопічними захворювань – квадрант 1

Рис. 7.2. Модель томограми (виконана у MATLAB) торакальної області

дитини з атопічними захворюваннями – квадрант 2

У результаті проведеного дослідження, ми представили систему, яку

побудовано на основі Інтернету речей IoT для справедливої та автоматизованої

функціональної діагностики з використанням реконструкції томографії

електричного імпедансу. Ми провели оцінку алгоритмів виявлення вузлів,

використовуючи найбільший загальнодоступний набір даних комп'ютерних

204

сканерів на грудях, в яких вузли були анотовані численними читачами. Ми

показали, що поєднання реконструкції томографії електричного імпедансу та

Інтернету речей дає чудові результати. Електроімпедансна томографія

залишатиметься відкритою для майбутніх КТ-застосувань, у тому числі для

оцінювання структур щелепно-лицевої ділянки та інші.

Матеріали розділу відображені у наступних публікаціях:

1. Кривенко Л. С. Выявление факторов риска развития

стоматологических заболеваний среди школьников г. Харькова / Л. С.

Кривенко // Медицина сегодня и завтра. – 2016. – №4 (73).– С.92-95.

2. Кривенко Л. С. Закономірності розвитку та формування зубощелепної

системи дітей, народжених передчасно / І. Ю. Кондратова, Р. С.

Назарян, А. О. Хоценко, Л. С. Кривенко // Медицина сегодня и завтра.

– 2015. – № 4 (69). – С. 125-127.

3. Kryvenko L. S. Functional diagnostic using Electrical Impedance

Tomography Reconstruction and the Internet of Things / L. S. Kryvenko, A.

A. Pulavskyi, S. S. Krivenko // 2017 6th Mediterranean Conference on

Embedded Computing (MECO): proceedings, research monograph. – 2017.

– Р.379-382

205

РОЗДІЛ 8

РЕЗУЛЬТАТИ РЕГРЕСІЙНОГО АНАЛІЗУ ЗАЛЕЖНОСТІ

СТОМАТОЛОГІЧНОГО ТА ІМУНОМЕТАБОЛІЧНОГО СТАТУСУ

ПАЦІЄНТІВ НА ТЛІ АТОПІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

У процесі проведеного нами дослідження нами були отримані та

проаналізовані масиви клінічних, клініко-лабораторних та лабораторних даних.

Ми змогли порівняти дані, які характеризують загальний клінічний статус,

оксидантний та імунний статус (як мукозальний, так і загальний), провести їх

аналіз у динаміці з певною достовірністю. Проте для виявлення залежності

одних показників від інших, у сучасному аспекті доказової медицини, для

використання результатів проведеного дослідження для виявлення найбільш

важливих прогностичних біомаркерів, потрібні вагомі статистичні методи

аналізу даних. У зв’язку з поставленою метою виявити прогностичні та

діагностичні біомаркери у дітей з атопічними захворюваннями, нами був

проведений регресійний аналіз отриманих даних.

Регресійний аналіз — розділ математичної статистики, присвячений

методам аналізу залежності однієї величини від іншої. На відміну від

кореляційного аналізу не з'ясовує чи істотний зв'язок, а займається пошуком

моделі цього зв'язку, вираженої у функції регресії [305-308].

Регресійний аналіз використовується в тому випадку, якщо відношення

між змінними можуть бути виражені кількісно у виді деякої комбінації цих

змінних. Отримана комбінація використовується для передбачення значення,

що може приймати цільова (залежна) змінна, яка обчислюється на заданому

наборі значень вхідних (незалежних) змінних. У найпростішому випадку для

цього використовуються стандартні статистичні методи, такі як лінійна

206

регресія. На жаль, більшість реальних моделей не вкладаються в рамки лінійної

регресії. Таким чином, необхідні комплексні методи для передбачення

майбутніх значень [307].

Ступінь запалення ясен ми оцінювали за двома індексами – РМА та SBI.

Для регресійного аналізу ми використовували обидва індекса для комплексного

відображення клінічної картини та отриманих даних.

Ми провели регресійний аналіз даних у другій групі пацієнтів, у яких,

згідно даних клінічного обстеження, були майже відсутні симптоми гінгівіту на

початку дослідження, проте лікарями-алергологами був встановлений діагноз

атопічних захворювань. Індекс РМА у даної групи пацієнтів на початку

дослідження дорівнював 6,86±1,53 %, рівень імуноглобуліну А знаходився у

межах 2,02±1,45 г/л [309].

Результати дослідження взаємозв’язку між рівнем імуноглобуліну А та

папілярно-маргінально-альвеолярним індексом та регресійний аналіз даних

наведений у таблицях 8.1, 8.2, 8.3.

Таблиця 8.1

Регресійна статистика рівнів імуноглобуліну А та індексу РМА

Регресійна статистика

Множинний R 0.871753382

R-квадрат 0.75995396

Нормований R-квадрат 0.754953001

Стандартна помилка 0.755122086

Спостереження 50

Для оцінки загальної якості отриманого рівняння лінійної регресії

застосували коефіцієнт детермінації, який позначений як R-квадрат. Даний

коефіцієнт є показником якості рівняння регресії й точності прогнозу за його

допомогою.

207

Таблиця 8.2

Дисперсійний аналіз регресійної статистики рівнів імуноглобуліну А та

індексу РМА

  df SS MS F Значимість

F

Регресія 1 86.6499505 86.6499505 151.9616405 1.74997E-16

Залишок 48 27.3700495 0.570209365

Разом 49 114.02

Таблиця 8.3

Визначення коефіцієнтів регресійної статистики

  Коефіцієнти Стандартна

помилка

t-

статистика

P-

значення

Y-

пересіченн

я

10.85519802 0.341234917 31.81151011 6.47787E-

34

Змінна X 1 -1.637376238 0.132825511 -12.32727223 1.74997E-

16

Оскільки при проведенні регресійного аналізу очевидним є те, що

отримані коефіцієнти значно більші за стандартну помилку (коефіцієнт 10.86 та

стандарнтна помилка 0.34, коефіцієнт -1.64 та стандартна помилка 0.13). Отже,

на основі отриманих даних можливо побудувати рівняння лінійної регресії, яке

матиме наступний вигляд: y = -1.64 X 1 + 10.86.

Згідно з отриманими результатами застосування регресійного аналізу

пакету Microsoft Excel 2016 можна зробити наступні висновки. Побудована

залежність показників імуноглобуліна А (Y) від рівня запалення згідно з

індексом РМА (змінна X) у вигляді лінійної регресії. Визначені коефіцієнти

208

лінійної регресії мінус 1,63 та 10,85. Для оцінки загальної якості отриманого

рівняння лінійної регресії застосовується коефіцієнт детермінації. Отримане в

результаті значення 0,76 означає, що 76 % змінюваності Y пов’язується зі

змінюваністю фактору Х. Інша частина змінюваності Y (24 %) пов’язується з

впливом інших факторів. Таким чином, оскільки функція регресії визначена,

інтерпретована та обґрунтована, а оцінка якості рівняння регресії відповідає

вимогам, можна вважати, що побудована модель та прогностичні значення

мають необхідну адекватність.

Для оцінювання динаміки змін показників та для виявлення можливості

використанння рівня імуноглобуліну А у якості неінвазивного діагностичного

інструменту з метою створення періодичності диспансерного спостереження

серед дітей з атопічними захворюваннями, ми провели регресійний аналіз даних

індексу РМА та імуноглобуліну А через півроку після здійснення

профілактичних заходів. Результати наведені у таблиці 8.4, 8.5, 8.6.

Таблиця 8.4

Регресійна статистика рівнів імуноглобуліну А та індексу РМА через 6

місяців

Регресійна статистика

Множинний R 0.963311458

R-квадрат 0.927968965

Нормований R-квадрат 0.926468319

Стандартна помилка 0.367869959

Спостереження 50

Таблиця 8.5

Дисперсійний аналіз регресійної статистики рівнів імуноглобуліну А та

індексу РМА через 6 місяців

209

  df SS MS F Значимість

F

Регресія 1 83.68424128 83.68424128 618.3794312 4.51951E-29

Залишок 48 6.495758718 0.135328307

Разом 49 90.18

Варто відмітити, що зміни ступеню запалення ясен у другій групі

пацієнтів, у яких було діагностовано атопічні захворювання, проте були майже

відсутні клінічні ознаки гінгівіту, були незначними. На початку дослідження

рівень РМА відповідав 6,86±1,53 %, через шість місяців після здійснення

профілактичних заходів дорівнював 1,58±1,36 %. Рівень імуноглобуліну А

знаходився у межах 2,02±1,45 г/л на початку дослідження, через шість місяців

виріс до 6,89±0,66 г/л. Отже, динаміка клінічних та імунологічних показників

вказує на ефективність запропонованої методики профілактики захворювань

пародонту, а регресійний аналіз даних дозволяє говорити про те, що рівень

імуноглобуліну А може бути діагностичним та прогностичним критерієм у

профілактиці хронічного гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями.

Побудована прогностична модель показала ще більший ступінь

залежності показників, оскільки коефіцієнт детермінації дорівнює 0,92.

Збільшення коефіцієнту детермінації у даній групі пацієнтів на тлі атопічних

захворювань пояснюється як важливістю імунологічної ланки у патогенезі

хронічного гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями, так і включенням у

схему профілактики гінгівіту препарату з імуномодулюючим ефектом.

Таблиця 8.6

Визначення коефіцієнтів регресійної статистики через 6 місяців

  Коефіцієнти Стандартна t- P-

210

помилка статистика значення

Y-

пересіченн

я

7.855325165 0.257659998 30.48717392 4.53811E-

33

Змінна X 1 -0.992931197 0.039929295 -24.8672361 4.51951E-

29

Регресійний аналіз даних показав, що навіть при відсутності клінічних

ознак гінгівіту та мінімальних значеннях індексу РМА існує кореляційний

зв’язок між рівнем запалення та рівнем імуноглобуліну А. Отже, рівень

імуноглобуліну, який визначається у ротовій рідині, можливо використовувати

для прогнозу захворювань пародонту, а саме гінгівіту, а також для оцінювання

ефективності лікування та своєчасної діагностики у дітей з атопічними

захворюваннями.

Для підтвердження або спростування виявленої закономірності, ми

провели регресіний аналіз даних і у групі дітей на тлі атопічних захворювань,

проте з встановленим діагнозом «хронічний гінгівіт» середнього ступеню

тяжкості. Як говорять отримані дані, залежність рівня імуноглобуліну А та

ступеню запалення у яснах також спостерігається, проте згідно з коефіцієнтом

детермінації, залежність дещо слабша. Отримані дані наведені у таблицях 8.7,

8.8, 8.9.

Таблиця 8.7

Регресійна статистика рівнів імуноглобуліну А та індексу РМА у групі

пацієнтів з гінгівітом на тлі атопічних захворювань

211

Регресійна статистика

Множинний R 0.935855

R-квадрат 0.875824

Нормований R-квадрат 0.871389

Стандартна помилка 0.841048

Спостереження 30

Таблиця 8.8

Дисперсійний аналіз регресійної статистики рівнів імуноглобуліну А та

індексу РМА у групі пацієнтів з гінгівітом на тлі атопічних захворювань

  df SS MS F Значимість

F

Регресія 1 139.6939 139.6939 197.4858 3.29E-14

Залишок 28 19.80612 0.707362

Разом 29 159.5      

Для перевірки значень коефіцієнтів регресії згідно з законами

статистичного аналізу, порівнюємо абсолютні значення коефіцієнтів (40.03061

та -3.77551) та їх стандартні помилки (0.357096 та 0.268663 відповідно), а також

аналізуємо Р-значення. Отримані дані свідчать про достовірність отриманих

даних та правильність побудованого рівняння лінійної регресії, яке має

наступний вигляд: y = -3.78 X 1 + 40.03.

Таблиця 8.9

Визначення коефіцієнтів регресійної статистики у групі пацієнтів з

гінгівітом на тлі атопічних захворювань

  Коефіцієнти Стандартна t- P-

212

помилка статистика значення

Y-

пересічення 40.03061 0.357096 112.1004 1.08E-38

Змінна X 1 -3.77551 0.268663 -14.053 3.29E-14

Згідно з отриманими даними регресійного аналізу, побудована модель

регресії, функція регресії визначена, інтерпретована та обґрунтована, а оцінка

якості рівняння регресії відповідає вимогам, таким чином, можна вважати, що

побудована модель та прогностичні значення мають необхідну адекватність.

Доведено, що 88 % змінюваності рівня імуноглобуліну А залежить від ступеню

запалення ясен за індексом РМА.

Оскільки в обох дослідних групах (другій та третій), незалежно від

вираженості клінічних ознак гінгівіту, визначена залежність ступеню запалення

ясен згідно з індексом РМА від рівня імуноглобуліну А, визначеного у ротовій

рідині, коефіцієнт детермінації та коефіцієнт множинної кореляції R суттєво не

відрізняються між групами, отже, використання рівня імуноглобуліну А можна

використовувати як неінвазивний біомаркер запалення тканин пародонту у

дітей з атопічними захворюваннями. Важливо відмітити, що згідно з даними

проведеного регресійного аналізу у групі дітей з середнім ступенем тяжкості

гінгівіту залежність імунологічних та пародонтологічних показників була

виражена на 88 % (12 % припадає на інші етіологічні чинники). У другій групі

дітей, які хворіли на атопічні захворювання, проте клінічні ознаки гінгівіту

майже не були виявлені, залежність перерахованих показників була визначена

на 76 % (24 % змінюваності ступеню запалення ясен припадає на інші чинники).

У зв’язку з цим необхідно зробити висновок, що виражена

пародонтологічна симптоматика, така як кровоточивість, набряк, гіперемія та

інше, тісно пов’язана з дефіцитом імунологічного захисту, який виражається у

зниженні рівню імуноглобуліну А.

213

Для проведення подальшого, більш детального аналізу нами був оцінений

також кореляційний зв'язок між оцінюванням рівня кровоточивості, а отже й

запалення у тканинах пародонту, та рівнем секреторного імуноглобуліну А. В

даному випадку нашим завданням було дослідити рівень запалення у групі дітей

з встановленим клінічним діагнозом «хронічний гінгівіт», середнього ступеню

тяжкості у групі дітей з атопічними захворюваннями, та у групі соматично

здорових дітей. Порівняння даних груп дало можливість визначити етіологічну

значимість атопії та її роль у патогенезі запальних захворювань пародонту, а

також математично порівняти вираженість кореляційного взаємозв’язку [310].

За даними обстеження середній рівень імуноглобуліну А у дітей з

атопічними захворюваннями дорівнював 78,06 ± 9,32 мкг/мл, індекс H.R.

Muhlemann та S. Son був на рівні 3,42±0,42 балів.

Для оцінювання результатів дослідження був так само обраний

регресійний аналіз, який виконує аналіз лінійної регресії за допомогою методу

"найменших квадратів" при наборі спостережень. Даний метод дозволив

визначити, як одна залежна змінна залежить від значень одного або декількох

незалежних змінних.

Результати дослідження взаємозв’язку між рівнем секреторного

імуноглобуліну А та індексом кровоточивості ясен та регресійний аналіз даних

наведений у таблицях 8.10, 8.11, 8.12.

Таблиця 8.10

Регресійна статистика рівнів секреторного імуноглобуліну А та індексу

SBI у групі пацієнтів з гінгівітом на тлі атопічних захворювань

Регресійна статистика

Множинний R 0.933328946

214

R-квадрат 0.871102921

Нормований R-квадрат 0.865947038

Стандартна помилка 5.264184457

Спостереження 76

Для оцінки загальної якості отриманого рівняння лінійної регресії

застосували коефіцієнт детермінації, який позначений як R-квадрат. Даний

коефіцієнт є показником якості рівняння регресії й точності прогнозу за його

допомогою.

Таблиця 8.11

Дисперсійний аналіз регресійної статистики рівнів секреторного

імуноглобуліну А та індексу SBI у групі пацієнтів з гінгівітом на тлі атопічних

захворювань

  df SS MS F Значимість

F

Регресія 1 4681.969735 4681.969735 168.9531934 1.2714E-12

Залишок 74 692.79095 27.711638

Разом 75 5374.760685      

Згідно з отриманими результатами застосування регресійного аналізу

пакету Microsoft Excel 2016 можна зробити наступні висновки. Побудована

залежність показників секреторного імуноглобуліна А (Y) від рівня запалення

згідно з індексом H.R. Muhlemann та S. Son (змінна X) у вигляді лінійної

регресії. Визначені коефіцієнти лінійної регресії мінус 88,7 та 50,6.

Таблиця 8.12

Визначення коефіцієнтів регресійної статистики

215

  Коефіцієнти Стандартна

помилка

t-

статистика

P-

значення

Y-

пересічення

-88.66873813 14.52809987 -6.103257752 2.2255E-06

Змінна X 1 50.62451495 3.894732842 12.99819962 1.2714E-12

Для оцінки загальної якості отриманого рівняння лінійної регресії

застосовується коефіцієнт детермінації. Отримане в результаті значення 0,87

означає, що 87% змінюваності Y пов’язується зі змінюваністю фактору Х. Інша

частина змінюваності Y (13%) пов’язується з впливом інших факторів. Таким

чином, оскільки функція регресії визначена, інтерпретована та обґрунтована, а

оцінка якості рівняння регресії відповідає вимогам, можна вважати, що

побудована модель та прогностичні значення мають необхідну адекватність

[313].

Рівень запалення у п’ятій, контрольній, групі пацієнтів, де були майже

відсутні клінічні ознаки хронічного гінгівіту та в анамнезі не значилися атопічні

захворювання, знаходився на рівні 0.48±0.21 бали, що достовірно відрізнялося

від показників першої групи. При цьому рівень секреторного імуноглобуліну А

знаходився на рівні 123.57±9.55 мкг/мл, що також достовірно відрізняється від

показників першої групи, де у обстеженого контингенту дітей лікарями-

алергологами був встановлений діагноз атопічних захворювань.

Достовірна різниця у показниках секреторного імуноглобуліну А у першій

та п’ятій групах вже сама по собі демонструє недостатність ефективності у

роботі імунної системи у дітей з бронхіальною астмою, атопічним дерматитом

та алергічним ринітом. Проте завдяки регресійному аналізу та побудові

рівняння лінійної регресії ми змогли визначити, що змінюваність рівня

кровоточивості, а отже, і запалення, пов’язана на 87% з змінюваністю рівня

216

секреторного імуноглобуліна А, а визначені коефіцієнти дозволили побудувати

прогностичну модель запалення тканин пародонту.

Метою регресійного аналізу контрольної групи пацієнтів було визначення

залежності між змінюваністю рівня секреторного імуноглобуліну А та його

залежності від показників індексу кровоточивості SBI [312]. Як ми змогли

пересвідчитися на прикладі регресійного аналізу показників індексу РМА та

рівня імуноглобуліну А, описаного раніше, даний вид статистичного аналізу

даних дозволяє виявляти закономірності навіть при найменших змінах

абсолютних значень. Результати регресійного аналізу наведені у таблицях 8.14,

8.15, 8.16.

Таблиця 8.14

Регресійна статистика рівнів секреторного імуноглобуліну А та індексу

SBI у контрольній групі пацієнтів

Регресійна статистика

Множинний R 0.172584

R-квадрат 0.029785

Нормований R-квадрат 0.001249

Стандартна помилка 0.212147

Спостереження 36

Для оцінки загальної якості отриманого рівняння лінійної регресії нам

необхідно інтерпретувати коефіцієнт детермінації, який позначений як R-

квадрат. Даний коефіцієнт є показником якості рівняння регресії й точності

прогнозу за його допомогою; так як він дорівнює 0,03, отже у контрольній групі

дітей залежність між рівнем індексу SBI та та рівнем секреторного

імуноглобуліну А не явиявлена.

Таблиця 8.15

217

Дисперсійний аналіз регресійної статистики рівнів секреторного

імуноглобуліну А та індексу SBI у контрольній групі пацієнтів

  df SS MS F Значимість

F

Регресія 1 0.046977 0.046977 1.043782 0.314158

Залишок 34 1.530223 0.045007

Разом 35 1.5772      

Таблиця 8.16

Визначення коефіцієнтів регресійної статистики контрольної групи

пацієнтів

  Коефіцієнти Стандартна

помилка

t-

статистика

P-

значення

Y-

пересічення 0.005732 0.465559 0.012312 0.990249

Змінна X 1 0.003838 0.003757 1.021657 0.314158

Достовірність за рівнем значущості критерію Фішера (Значимість F)

дорівнює 0,31, що означає, що модель значима.

Ступінь точності опису моделлю процесу R-квадрат дорівнює 0,03, що

говорить про низьку точність апроксимації, що говорить про те, що побудована

модель не може бути використана для опису процесу.

Таким чином, висновком регресійного аналізу даних є відсутність

залежності індексу кровоточивості ясен та та рівня секреторного

імуноглобуліну А у соматично здорових дітей. Порівняння даних регресійного

аналізу рівня секреторного імуноглобуліну А у першій та п'ятій групах

пацієнтів довів, що на тлі атопічних захворювань страждає імунна ланка

патогенезу захворювань пародонту. При цьому ступінь запалення залежить від

218

значень рівня імуноглобуліну. Важливим фактом є те, що згідно з отриманими

даними страждає як мукозальний, так і загальний імунітет, що відображається

на стані тканин пародонту.

Ще одним з показників стану імунної системи є рівень імуноглобуліну G.

Метою регресійного аналізу даного показника було дослідити наявність

залежності запалення тканин пародонту згідно з індексом SBI, а також

порівняти якість отриманого рівняння лінійної регресії з рівняннями

імуноглобулінів інших класів.

Для проведення регресійного аналізу нами була обрана перша група

пацієнтів, серед яких був діагностований хронічний гінгівіт та атопічні

захворювання. Згідно з отриманими даними середній рівень кровоточивості

ясен за індексом H.R. Muhlemann та S. Son дорівнював 3.42±0.42 балам, що

свідчить про доволі високий рівень кровоточивості та відповідно про наявність

процесів запалення у тканинах пародонту. Середній рівень IgG дорівнював 1.72

± 0.49 г/л. Результати отриманих даних регресійного аналізу наведені у

таблицях 8.17, 8.18, 8.19.

Таблиця 8.17

Регресійна статистика рівнів імуноглобуліну G та індексу SBI у першій

групі пацієнтів

Регресійна статистика

Множинний R 0.90689

R-квадрат 0.82245

Нормований R-квадрат 0.818119

Стандартна помилка 0.19452

Спостереження 76

219

Коефіцієнт детермінації R-квадрат дорівнював 0,82, що робить можливим

використання результатів регресійного аналізу та прогнозу за допомогою

рівняння регресії.

Таблиця 8.18

Дисперсійний аналіз регресійної статистики рівнів імуноглобуліну G та

індексу SBI у першій групі пацієнтів

  df SS MS F Значимість F

Регресія 1 7.186194 7.186194 18.99205 5.55E-17

Залишок 74 1.551354 0.037838

Разом 75 8.737548      

Таблиця 8.19

Визначення коефіцієнтів

  Коефіцієнти Стандартна

помилка

t-

статистика

P-

значення

Y-

пересічення

-0.32473 0.24433 -1.32906 0.191177

Змінна X 1 0.980734 0.071165 13.78116 5.55E-17

Згідно з отриманими результатами застосування регресійного аналізу

даних кровоточивості ясен за рівнем індексу SBI та імунологічного статусу за

220

рівнем імуноглобуліну G можна зробити наступні висновки. Побудована

залежність показників імуноглобуліна G (Y) від рівня запалення згідно з

індексом H.R. Muhlemann та S. Son (змінна X) у вигляді лінійної регресії.

Визначені коефіцієнти лінійної регресії мінус 0,32 та 0,98, а отже рівняння

лінійної регресії має такий вигляд: y = 0,98 X 1 + 0,32. Для оцінки загальної

якості отриманого рівняння лінійної регресії був застосований коефіцієнт

детермінації. Отримане в результаті значення 0,82 означає, що 82%

змінюваності Y пов’язується зі змінюваністю фактору Х. Інша частина

змінюваності Y (18%) пов’язується з впливом інших факторів. Таким чином,

оскільки функція регресії визначена, інтерпретована та обґрунтована, а оцінка

якості рівняння регресії відповідає вимогам, можна вважати, що побудована

модель та прогностичні значення мають необхідну адекватність.

Для оцінювання останнього з досліджуваних нами рівнів імуноглобулінів,

нами був обраний регресійний аналіз залежності рівня запалення згідно з

індексом РМА та рівня імуноглобуліну М. У дослідженнях деяких авторів

повідомляється про доволі низьку інформативну значимість даного рівню

імуноглобуліну в аспекті стоматологічної захворюваності. Нами були проведені

власні досілдження, які показали достовірну різницю у показниках рівню

імуноглобуліну М у контрольній та дослідних групах. Важливим фактом

виявилося те, що навіть у групах без виражених клінічних ознак хронічного

гінгівіту рівень імуноглобуліну М виявився зниженим, що доводить вагомість

імунних порушень у патогенезі захворювань пародонту у дітей на тлі атопічних

захворювань.

Відповідно до отриманих нами результатів, середній рівень

імуноглобуліну М у третій дослідній групі знаходився на рівні 2.20 ± 0.46 г/л на

початку дослідження, рівень запалення відповідав 35.5 ± 2.35 % згідно з

221

індексом РМА. Оцінювання регресійної статистики наведено у таблицях 8.20,

8.21, 8.22.

Таблиця 8.20

Регресійна статистика рівнів імуноглобуліну М та індексу РМА у третій

групі пацієнтів

Регресійна статистика

Множинний R 0.829052

R-квадрат 0.687327

Нормований R-квадрат 0.67616

Стандартна помилка 1.334587

Спостереження 30

Як видно з отриманих результатів, коефіцієнт детермінації R-квадрат

дорівнював 0,69, що ставить під сумнів можливість використання результатів

регресійного аналізу залежності рівня імуноглобуліну М та ступеню запалення

ясен та прогнозу за допомогою рівняння регресії.

Таблиця 8.21

Дисперсійний аналіз регресійної статистики рівнів імуноглобуліну М та

індексу РМА у третій групі пацієнтів

  df SS MS F Значимість F

Регресія 1 109.6286 109.6286 61.55033 1.52E-08

Залишок 28 49.8714 1.781121

Разом 29 159.5      

Таблиця 8.22

Визначення коефіцієнтів регресійної статистики

222

  Коефіцієнти Стандартна

помилка

t-

статистика

P-

значення

Y-пересічення 40.18569 0.645044 62.29916 1.4E-31Змінна X 1 -2.94265 0.37508 -7.8454 1.52E-08

Доволі високі значення F критерію Фішера підтверджують доволі високу

вірогідність неправильного прогнозу ступеню запалення ясен на основі

використання з метою прогнозу значень імуноглобуліну М.

Для виявлення закономірності або доведення її відсутності нами також

проведений регресійний аналіз даних у групі дітей з атопічними

захворюваннями в анамнезі, але у яких не було виявлено хронічного гінгівіту.

Для цього ми проаналізували показники другої групи пацієнтів, визначені на

початку дослідження. Як показали результати, рівень запалення ясен згідно з

індексом РМА достовірно відрізнявся від показників третьої групи, де був

попередньо здійснений регресійний аналіз, та дорівнював 6.86 ± 1.53 %.

Важливо відмітити, що рівень імуноглобуліну М достовірно не відрізнявся від

аналогічних показників третьої групи, знаходився на рівні 2.05 ± 0.52 г/л, що

підтверджує наявність імунологічних змін у дітей з атопічними

захворюваннями та існування стадії передхвороби хронічного гінгівіту у дітей

на тлі обтяженого загальносоматичного статусу.

Отримані дані регресійного аналізу наведені у таблицях 8.23, 8.24, 8.25.

Таблиця 8.23

Регресійна статистика рівнів імуноглобуліну М та індексу РМА у другій

групі пацієнтів

Регресійна статистика

Множинний R 0.65835

R-квадрат 0.433425

Нормований R-квадрат 0.421621

223

Стандартна помилка 1.160109

Спостереження 50

Проведенння регресійного аналізу дозволило визначити коефіцієнт

детермінації, який дорівнював 0.43, а отже зв’язок між даними параметрами у

другій групі пацієнтів ще слабший, ніж у третій групі.

Таблиця 8.24

Дисперсійний аналіз регресійної статистики рівнів імуноглобуліну М та

індексу РМА у другій групі пацієнтів

  df SS MS F Значимість F

Регресія 1 49.41907 49.41907 36.71953 2.03E-07

Залишок 48 64.60093 1.345853

Разом 49 114.02      

Таблиця 8.25

Визначення коефіцієнтів регресійної статистики

  Коефіцієнти Стандартна

помилка

t-

статистика

P-

значення

Y-пересічення 11.37319 0.762649 14.91276 1.21E-19Змінна X 1 -1.68367 0.277848 -6.05966 2.03E-07

Оскільки згідно з коефіцієнтом детермінації лише 43 % змінюваності Y, а

це в даному випадку рівень імуноглобуліну М пов’язаний зі змінюваністю

змінної X 1, індексу РМА, отже, використання даного біомаркеру у

діагностичних та прогностичних цілях не видається можливим.

224

Ще одним показником, який характеризує стан імунної системи

організму, а особливо стан мукозального імунітету та спроможність

макроорганізму протистояти процесам запалення, є рівень лізоциму. Як вже

було встановлено, рівень лізоциму був знижений на початку дослідження у

основних групах у порівнянні з контрольною. Так, у пацієнтів першої групи на

початку дослідження рівень лізоциму дорівнював 192.77 ± 23.12 у.о. / л, у

другій групі 193.80 ± 20.30 у.о. / л, у третій групі 184.48 ± 26.52 у.о. / л., у

четвертій групі 189.06 ± 25.30 у.о. / л, у пацієнтів п’ятої контрольної групи -

316.56 ± 15.87 у.о. / л.

Встановлення залежності показників лізоциму від ступеню запалення за

індексом РМА було здійснено за допомогою регресійного аналізу, можливість

побудови прогностичної моделі була визначеня за допомогою коефіцієнта

детермінації, точність даного прогнозу визначена за допомогою F-критерію та

Р-значення. Отримані дані регресійного аналізу наведені у таблицях 8.26, 8.27,

8.28.

Таблиця 8.26

Регресійна статистика рівню лізоциму та індексу РМА у другій групі

пацієнтів

Регресійна статистика

Множинний R 0.692919

R-квадрат 0.480136

Нормований R-квадрат 0.467457

Стандартна помилка 1.863449

Спостереження 50

225

Проведенння регресійного аналізу дозволило визначити коефіцієнт

детермінації, який дорівнював 0.48, що представляє слабку вираженість

залежності між рівнем лізоциму та індексом РМА, а отже ступенем запалення

тканин пародонту.

Таблиця 8.27

Дисперсійний аналіз регресійної статистики рівню лізоциму та індексу

РМА у другій групі пацієнтів

  df SS MS F Значимість F

Регресія 1 131.4904 131.4904 37.86684 2.62E-07

Залишок 48 142.3701 3.472441

Разом 49 273.8605      

Таблиця 8.28

Визначення коефіцієнтів регресійної статистики

  Коефіцієнти Стандартна

помилка

t-

статистика

P-

значення

Y-пересічення 42.41801 1.371294 30.93284 4.82E-30Змінна X 1 -0.79191 0.12869 -6.1536 2.62E-07

Аналіз приведених параметрів, включно з F-значимістю та Р-значенням

доводить низьку інформативність значень лізоциму як діагностичного та

прогностичного інструменту запалень тканин пародонту. Безумовно згідно з

отриманими даними зниження рівня лізоциму свідчить про зниження імунітету,

як місцевого, так і мукозального, проте використання його абсолютних значень

для прогнозу запальних захворювань пародонту є небажаним.

Таким чином, завдяки методу регресійного аналізу нами були

проаналізовані масиви отриманих у ході клінічного дослідження даних, які

характеризували імунну компетентність організму обстеженого контингенту

дітей з атопічними захворюваннями та соматично здорових дітей, з вираженими

клінічними ознаками гінгівіту та без таких. Внаслідок здійснення регресійного

226

аналізу були побудовані рівняння лінійної регресії та визначені їх коефіцієнти,

визначені коефіцієнти детермінації, які математично визначали ступінь

залежності зміну одного показника від іншого.

За результатами проведеного дослідження та аналізу даних були

визначені найбільш прогностично значимі біомаркери, які можуть бути

ефективно використані як для діагностики, так і для прогнозу захворювань

пародонту у дітей на тлі атопічних захворювань. Згідно з отриманими

результатами, найбільшу цінність як на етапі діагностики, так і під час

диспансерного нагляду, мають імуноглобуліни А та G, які показали найвищий

коефіцієнт детермінації. Для даних імуноглобулінів були побудовані рівняння

лінійної регресії та визначені його коефіцієнти, що можливо використовувати з

метою прогнозу запальних захворювань пародонту у дітей на тлі атопічних

захворювань.

З метою виявлення біомаркерів запалення, які могли би бути

інформативними для ранньої діагностики запальних захворювань пародонту,

нами був проведений регресійний аналіз клінічних даних та даних, що

характеризують антиоксидантний статус дітей, хворих на атопічні

захворювання та соматично здорових дітей.

При аналізі пародонтального статусу за рівнем індексу SBI варто

відмітити, що стан тканин пародонту у пацієнтів першої групи за індексом

кровоточивості дорівнював 3.42 ± 0.42 %, у пацієнтів другої групи з атопічними

захворюваннями без проявів гінгівіту 0.49 ± 0.22%, серед пацієнтів контрольної

групи - 0,48 ± 0,21%.

Середній рівень МДА ротової рідини групи контролю становив 3,83 ± 0,83

мкм / л. Середій рівень у першій групі був 6,87 ± 0,91 мкм / л, а у другій групі

склав 5,96 ± 0,79 мкм / л. Середній рівень МДА групи контролю був значно

нижчим порівняно з групами дітей, хворих на атопічні захворювання, з

вираженими клінічними проявами гінгівіту та без таких (P <0,05). У середньому

227

рівні MДА першої та другої групи не мали суттєвих змін, порівняльна

характеристика наведена у таблиці 8.29 [311].

Як вже було зазначено у попередньому розділі, підвищення рівню

малонового диальдегіду було характерним для усіх груп пацієнтів з атопією, що

свідчить про наявність системних порушенью Аналіз показників

пародонтального статусу (індекси SBI, РМА) свідчили про те, що через шість та

дванадцять місяців стан передхвороби реалізується у хворобу за відсутністю

адекватних профілактичних заходів.

Таблиця 8.29

Оцінка та порівняння середніх значень МДА та СОД у групах пацієнтів

Групи пацієнтів МДА (мкм / л) СОД (у.о. / л)

Перша група 6.87 ± 0.91* 3.3 ± 0.41*

Друга група 5.96 ± 0.79* 3.27 ± 0.4*

Група контролю 3.83 ± 0.83 5.26 ± 0.57

* - P < 0.05, різниця статистично значима у порівнянні з групою контролю

Активність СОД була значно нижчою у першій та другій групах пацієнтів,

у порівнянні з соматично здоровими дітьми. У ротовій рідині концентрація

супероксиддисмутази дорівнювала 3,3 ± 0,41 у.о. / л у групі дітей на тлі атопії та

гінгівіту та 3,27 ± 0,4 у.о. / л в групі дітей з атопією. Не було суттєвої різниці в

концентрації супероксиддисмутази між цими двома групами, проте достовірна

різниця спостерігалася у порівнянні з контрольною групою.

Середній індекс SBI у групі дітей з хронічним гінгівітом на тлі атопічних

захворювань становив 3,42 ± 0,42. Середній рівень SBI у групі дітей без

клінічних ознак гінгівіту на тлі атопічних захворювань дорівнював 0,49 ± 0,22.

Рівень групи контролю склав 0,48 ± 0,21. Порівняльна характеристика ступеню

запалення згідно індексу SBI, яка була проведена перед здійсненням

регресійного аналізу, наведена у таблиці 8.30.

228

Характерною рисою, за якою відрізнялися перша та друга група пацієнтів,

була наявність виражених клінічних ознак гінгівіту. Проте, як свідчив аналіз

показників у динаміці, рівень запалення тканин пародонту поступово зростав у

четвертій групі пацієнтів без застосування патогенетично обгрунтованої

корекції імунометаболічного статусу.

Таблиця 8.30

Оцінка та порівняння середніх значень індексу SBI

Групи SBI (бали)

Перша група 3.42 ± 0.42*

Друга група 0.49 ± 0.52

Група контролю 0.48 ± 0.21

* - P < 0.05, різниця статистично значима у порівнянні з групою контролю та

другою групою пацієнтів

Порівняння середніх значень SBI свідчить про значно достовірно більш

високий рівень запалення в тканинах пародонта в групі пацієнтів з хронічним

гінгівітом на тлі атопічних захворювань, у порівнянні з пацієнтами другої групи

та групи контролю, що повністю співпадає з даними клінічного обстеження.

Для оцінки залежності між індексом SBI та рівнем МДА у першій групі

пацієнтів було проведено регресійний аналіз (таблиця 8.31, 8.32, 8.33). Оскільки

R2 дорівнює 0,432358, існує слабка кореляція між рівнем рівня малонового

диальдегіду та проблемами пародонту.

Таблиця 8.31

Регресійний аналіз співвідношення SBI та МДА у першій групі пацієнтів

Регресійна статистика

Множинний R 0.657539

R2 0.432358

Нормований R2 0.424687

Стандартне відхилення 0.317763

229

Спостереження 76

У другій групі пацієнтів значення коефіцієнту детермінації R2 , який

дорівнює 0.000157, свідчить про неможливість використання даних

регресійного аналізу для побудови прогностичної моделі запалення тканин

пародонту на основі рівня малонового диальдегіду.

Таблиця 8.32

Дисперсійний аналіз регресійної статистики рівню SBI та МДА у першій групі

пацієнтів

  df SS MS F Значимість F

Регресія 1 5.691242 5.691242 56.36385 1.1E-10

Залишок 74 7.472022 0.100973

Разом 75 13.16326      

Таблиця 8.33

Визначення коефіцієнтів регресійної статистики

  Коефіцієнти Стандартна помилка

t-статистика

P-значення

Y-пересічення 1.342471 0.279392 4.804968 7.9E-06

Змінна X 1 0.30261 0.040307 7.507586 1.1E-10

Метод регресійного аналізу показує, що функція регресії не може бути

побудована у групі пацієнтів з атопічними захворюваннями та гінгівітом.

Значення R2, нормованого R2, множинного R, доводять, що запалення в

тканинах пародонта, яке вимірюється індексом SBI, не корелює з рівнем

малонового диальдегіду.

230

Статистика регресії в групі пацієнтів з атопічними захворюваннями та без

виражених ознак гінгівіту показує, що не існує кореляції між індексом SBI та

рівнем малонового диальдегіду (табл.8.34, 8.35, 8.36).

Таблиця 8.34

Регресійний аналіз співвідношення SBI та МДА у другій групі пацієнтів

Регресійна статистика

Множинний R 0.012526

R2 0.000157

Нормований R2 -0.02067

Стандартне відхилення 0.527224

Спостереження 50

У клінічній практиці це означає, що рівень МДА не можна

використовувати для точного прогнозування SBI. Підвищений рівень

малонового диальдегіду спостерігається на доклінічній стадії розвитку гінгівіту,

коли ще не спостерігаються такі прояви запалення як набряк, гіперемія та

кровоточивість.

Таблиця 8.35

Дисперсійний аналіз регресійної статистики рівню SBI та МДА у другій групі

пацієнтів

  df SS MS F Значимість FРегресія 1 0.002093742 0.002093742 0.007532402 0.931199948Залишок 48 13.34230626 0.277964714Разом 49 13.3444

Таблиця 8.36

Визначення коефіцієнтів регресійної статистики

  Коефіцієнти Стандартна помилка

t-статистика

P-значення

Y-пересічення 0.50246508 0.575597987 0.87294447 0.387039511

231

Змінна X 1 0.008316302 0.095821614 0.086789413 0.931199948

Даний факт означає, що малоновий диальдегід може бути використаний

як маркер запалення для ранньої діагностики та профілактики запальних

захворювань пародонту, а нормалізація його рівня може бути критерієм

ефективності програм профілактики та лікування гінгівіту, проте побудова

прогностичної моделі на основі значень МДА у групі пацієнтів без клінічних

ознак гінгівіту неможлива, а у групі пацієнтів з хронічним гінгівітом кореляція

між ступенем запалення та змінами рівню МДА слабка, тому не може бути

рекомендована до застосування у клінічній практиці.

Як показали результати регресійного аналізу, не було залежності між

показником індексом кровоточивості SBI та активністю супероксиддисмутази

(СОД), дані наведені у таблиці 8.37.

У групі пацієнтів, хворих на атопічні захворювання та хронічний гінгівіт

(перша група), R2 дорівнює 0.106407492, множинний R - 0.326201613,

нормований R2 - 0.094331918. Схожа ситуація спостерігається в групі пацієнтів

без виражених клінічних ознак гінгівіту на тлі атопічних захворювань: R2

дорівнює 0,01162882, множинний R - 0,107837008, нормований R2 - -

0,008962246.

Таблиця 8.37

Регресійний аналіз співвідношення SBI та СОД у першій та другій групах

пацієнтів

Регресійна статистикаГрупи пацієнтів Перша ДругаМножинний R 0.326201613 0.107837008R2 0.106407492 0.01162882Нормований R2 0.094331918 -0.008962246

Стандартне відхилення 0.398690311 0.524190256Спостереження 76 50

232

У результаті оцінювання коефіцієнтів детермінації у першій та другій

групах, нами був зроблений висновок про відсутність необхідності визначення

коефіцієнтів функції лінійної регресії у зв’язку з низькою прогностичною

значимістю отриманих параметрів.

Оцінювання маркерів антиоксидантного захисту показує, що МДА та

СОД можуть служити потенційним діагностичним маркером у дітей з атопією

на доклінічній та клінічній стадії розвитку гінгівіту. Отримані дані доводять, що

у дітей з атопією існує окислювальний дисбаланс, оскільки нами були

визначено підвищення рівня МДА та зниження активності СОД у основних

групах у порівнянні з контрольною. При цоьму звертає на себе увагу той факт,

що проведений регресійний аналіз показав, що між індексом SBI та рівнем

антиоксидантів немає залежності, яку можливо було використовувати з

прогностичною та діагностичною метою. Рівень МДА збільшений, а рівень

СОД знижений у групі пацієнтів з атопією, і даний факт не залежить від

наявності гінгівіту в цих групах.

Оскільки не було суттєвої різниці у рівні концентрації

супероксиддисмутази та малонового диальдегіду між групою дітей з атопією та

гінгівітом та групою дітей з атопією, ми вважаємо, що антиоксидантний

дисбаланс, насамперед, пояснюється атопічною хворобою, а гінгівіт

розвивається на тлі порушення прооксидантно-антиоксидантного дисбалансу.

Наступним показником прооксидантно-антиоксидатного балансу, який

був нами застосований для проведення регресійного аналізу, був рівень

відновленого глутатіону та залежність ступеню запалення тканин пародонту від

його рівню. Згідно з біохімічним дослідженням, проведеним серед усіх груп,

рівень глутатіону був знижений у всіх основних групах у порівнянні з

контрольною. У зв’язку з тим, що рівень глутатіону достовірно не відрізнявся у

всіх оснвоних групах, для здійснення регресійного аналізу нами була обрана

третя група дітей, хворих на атопічні захворювання та хронічний гінгівіт.

233

Згідно з отриманими даними, середній рівень відновленого глутатіону

серед обстеженого контингенту дорівнював 2.73 ± 0.58 ммоль / л на початку

дослідження, а рівень РМА дорівнював 35.50 ± 2.35 %, що відповідає

середньому ступеню тяжкості гінгівіту. Для проведення дослідження залежності

двох показниківми ми побудували рівняння лінійної регресії, результати

регресійного аналізу наведені у таблиці 8.38, 8.39, 8.40.

Таблиця 8.38

Регресійна статистика рівню глутатіону та індексу РМА у третій групі пацієнтів

Регресійна статистика

Множинний R 0.952755

R-квадрат 0.907742

Нормований R-квадрат 0.904447

Стандартна помилка 0.724943

Спостереження 30

Звертає на себе увагу той факт, що коефіцієнт детермінації, позначений як

R-квадрат, дорівнює 0.91, що вказує на стійку залежність між значенням вмісту

відновленого глутатіону у ротовій рідині та ступенем запалення тканин

пародонту та доводить що 91 % змінюваності одного параметру залежить від

змінюваності іншого. Множинний R є коефіцієнтом кореляції та підтверджує

залежність досілджуваних параметрів.

Таблиця 8.39

Дисперсійний аналіз регресійної статистики рівню глутатіону та індексу

РМА у третій групі пацієнтів

  df SS MS F Значимість FРегресія 1 144.7848 144.7848 275.4963 5.06E-16Залишок 28 14.71517 0.525542Разом 29 159.5      

234

Таблиця 8.40

Визначення коефіцієнтів регресійної статистики

  Коефіцієнти Стандартна помилка

t-статистика

P-значення

Y-пересічення 40.97408 0.355369 115.3 4.91E-39Змінна X 1 -2.49199 0.150137 -16.5981 5.06E-16

Визначення стандартної помилки та Р-значення вказує на достовірність

побудованого рівняння лінійної регресії. Наведені коефіцієнти регресії

показують, що залежність змінної Х (ступінь запалення тканин пародонту)

обратно залежна від значень Y (рівню відновленого глутатіону).

Таким чином, регресійний аналіз даних показав, що побудована

прогностична модель має необхідну адекватність, прогностичні значення

можуть бути застосовані як предиктивні для характеризування ступеню

запалення тканин пародонту. У результаті проведеного аналізу визначено

коефіцієнт детермінації, який показав, що 91 % змінюваності рівню глутатіону

залежить від зміни рівню запалення за індексом РМА; на 9 % припадає вплив

інших факторів. Отже, рівень відновленого глутатіону може бути

рекомендований як предиктивний та діагностичний біомаркер запалення тканин

пародонту у дітей з атопічними захворюваннями.

Ще одним параметром, який характеризую стан антиоксидантної системи,

був рівень каталази, який був нами досліджений у ротові рідині. Рівень каталази

достовірно не відрізнявся серед груп дітей з атопічними захворюваннями,

незалежно від наявності у них виражених ознак хронічного гінгівіту. Для

регресійного аналізу нами були оброблені дані другої групи пацієнтів, у яких

рівень каталази на початку дослідження дорівнював 1.93 ± 0.54 кат / л, а рівень

запалення тканин пародонту відповідав 6.86 ± 1.53 %.

235

Дані регресійного аналізу, а саме значення коефіцієнту детермінації,

свідчили про неможливість використання побудованої прогностичної моделі та

відсутність необхідності у визначенні коефіцієнтів регресії. Отримані дані

наведені у таблиці 8.42, 8.43, 8.44.

Таблиця 8.42

Регресійна статистика рівню каталази та індексу РМА у другій групі пацієнтів

Регресійна статистика

Множинний R 0.65835

R-квадрат 0.433425

Нормований R-квадрат 0.421621

Стандартна помилка 1.160109

Спостереження 50

Як видно з представлених даних, коефіцієнт детермінації, позначений як R-

квадрат, дорівнює 0.42, що вказує на слабкий рівень залежності між активністю

каталазт у ротовій рідині та ступенем запалення тканин пародонту. У зв’язку з

визначенням коефіцієнту детермінації використання інших параметрів

регресійної статистики, а саме коефіцієнтів регресії, є неможливим, оскільки

прогностичні значення, отримані у результаті виконання рівняння регресії, не

матимуть необхідної значимості.

Таблиця 8.43

Дисперсійний аналіз регресійної статистики рівню каталази та індексу РМА у

другій групі пацієнтів

  df SS MS F Значимість F

Регресія 1 49.41907 49.41907 36.71953 2.03E-07

Залишок 48 64.60093 1.345853

Разом 49 114.02      

Таблиця 8.44

236

Визначення коефіцієнтів регресії

  Коефіцієнти Стандартна

помилка

t-

статистика

P-

значення

Y-пересічення 11.37319 0.762649 14.91276 1.21E-19Змінна X 1 -1.68367 0.277848 -6.05966 2.03E-07

Таким чином, використання каталази як прогностичного та

діагностичного маркеру запалення тканин пародонту є недоцільним.

Визначення коефіцієнту детермінації показало, що даний параметр

антиоксидантного захисту має слабке прогностичне значення.

Так само слабке діагностичне значення, згідно з результатми регресійного

аналізу даних, має рівень уреази. Як було описано раніше, рівень активності

уреази був підвищений серед пацієнтів даної групи та дорівнював 5.40 ± 1.47

мкмоль / хв / л. Визначення коефіцієнту детермінації залежності рівню РМА та

уреази наведено у таблиці 8.45.

Таблиця 8.45

Регресійна статистика рівню уреази та індексу РМА у третій групі

пацієнтів

Регресійна статистика

Множинний R 0.306916

R-квадрат 0.094198

Нормований R-квадрат 0.057965

Стандартна помилка 2.098678

Спостереження 30

Отже, даний показник показує наявність антиоксидантного дисбалансу у

дітей на тлі атопічних захворювань та хронічного гінгівіту, проте не може бути

використаний для прогнозу рівня запалення тканин пародонту.

237

Дане дослідження було проведене для оцінки стану перекисного

окислення ліпідів у ротовій рідині та стану пародонту та для виявлення

кореляції між рівнем антиоксидантів у дітей та запаленням у тканинах

пародонту. Результати показали зміни антиоксидантного балансу у дітей з

атопією, які були виражені у збільшенні рівню малонового диальдегіду та

уреази, зниженні активності супероксиддисмутази та рівню відновленого

глутатіону. Дані показники можна вважати біологічними маркерами розвитку

гінгівіту на доклінічній стадії у дітей на тлі атопічних захворювань. Проте

найбільш ціннмим для прогнозу та діагностики є рівень відновленого

глутатіону у ротовій рідині. Регреійний аналіз даних показав найбільшу

залежність ступеню запалення тканин пародонту, а саме 91 %, від зміни рівню

відновленого глутатіону. На основі даних регресійного аналізу було побудоване

рівняння регресії, визначені її коефіцієнти, що дозволяє математично

прогнозувати ступінь запалення тканин пародонту при зміні рівню глутатіону у

ротовій рідині.

Матеріали розділу відображені у наступних публікаціях:

1. Кривенко Л. С. Регресійна модель зв’язку рівня імуноглобуліну А та

стану тканин пародонту у дітей з бронхіальною астмою /

Л. С. Кривенко, Р. С. Назарян // Вісник проблем медицини та біології. –

2016. – № 3. – С. 132-138.

2. Кривенко Л. С. Прогнозування ступеню запалення тканин пародонту у

дітей з атопічними захворюваннями / Л. С. Кривенко // Актуальні

проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної

стоматологічної академії. – 2016. – № 4 (56), том 16. – С. 214-216.

3. Kryvenko L. S. Correlation of the antioxidant level in saliva and periodontal

status in Ukrainian children with atopy / L. S. Kryvenko // Iraqi Journal of

Public Health. – 2017. – № 1. – С. 26-29. http: // www.jocms.org /

index.php / ijph / article/ view/ 233

238

4. Кривенко Л. С. Прогностичні біомаркери хронічного гінгівіту у

ротовій рідині дітей з атопічними захворюваннями / Л. С. Кривенко //

Новини стоматології. – 2017. – №3 (92). – С.88-91.

5. Кривенко Л. С. Діагностична та прогностична значущість маркерів

запалення тканин пародонту у дітей з атопічними захворюваннями / Л.

С. Кривенко // Новини стоматології. – 2017. – №4 (93). – С.72-74.

6. Пат. 117456 Україна, МПК G01N 33/00 (2006.01). Спосіб

прогнозування рівня секреторного імуноглобуліну А в слині дітей,

хворих на бронхіальну астму / Кривенко Л.С. (UA), Назарян Р.С.

(UA) // Харківський національний медичний університет (UA). – Заявка

u201700594; Заявлено 23.01.2017; Опубл. 26.06.2017, бюл. №12.

239

РОЗДІЛ 9

ОБҐРУНТУВАННЯ КОМПЛЕКСНОЇ КОНЦЕПТУАЛЬНО НОВОЇ ПРОГРАМИ

ПРОФІЛАКТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ГІНГІВІТУ У ДІТЕЙ З

АТОПІЧНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ

З метою обґрунтування лікувально-профілактичних комплексів у дітей з

гінгівітом на тлі атопічних захворювань нами був здійснений аналіз сучасної

наукової літератури з визначенням найбільш значимих патогенетичних змін,

притаманних хронічному гінгівіту у дітей, та актуальних підходів до вибору

методів їх корекції і проведений аналіз результатів власних досліджень, що

стосується впливу факторів ризику формування та прогресування

захворювання, клінічних, імунологічних та біохімічних змін ротової рідини.

Вивчені показники клінічного стоматологічного статусу у дітей з гінгівітом та

провідні патогенетичні чинники розвитку гінгівіту у дітей на тлі атопічних

захворювань.

В результаті проведеного дослідження зроблено висновок, що у дітей з

атопічними захворюваннями ступінь запалення тканин пародонту за

пародонтологічними індексами (SBI та РМА) достовірно вищий, ніж у дітей без

соматичної патології, так само як і гігієнічний стан ротової порожнини згідно з

індексом OHI-S. Також спостерігали зміни у властивостях ротової рідини, які

полягали у підвищенні кислотності та збільшенні рівню муцину. Надзвичйно

важливим клінічним спостережнням, з нашої точки зору було те, що у групі

пацієнтів з атопічними захворюваннями при мінімальних значеннях показників,

що характеризують запалення у тканинах пародонту, вже спостерігається

імунометаболічний дисбаланс, що дає змогу визначити стадію передхвороби у

даного контингенту дітей. Нами були комплексно проаналізовані показники

стану імунної системи та встановлено, що незалежно від рівня запалення,

240

спостерігається зниження рівня імуноглобулінів класу А, G, М та зниження

активності СОД, зростання концентрації МДА, знижується вміст каталази та

глутатіону.

За результатами наших досліджень, очевидним є те, що провідними

чинниками гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями є наявність

імунометаболічного дисбалансу. В результаті проведеного аналізу значимості

факторів ризику формування та прогресування хронічного гінгівіту у дітей були

виявлені найбільш значимі керовані чинники. Для досягнення даної мети був

використаний регересійний аналіз отриманих даних, який дозволив визначити

ступінь залежності клінічних та імунометаболічних показників. Під час

дослідження ми встановили найбільш інформативні неінвазивні скринінгові та

прогностичні біомаркери ротової рідини, отримані за допомогою методу

регресійного аналізу даних комплексного клінічного стоматологічного

обстеження хворих та імунометаболічного дослідження ротової рідини. Нами

була побудована прогностична модель запальних захворювань пародонту на

основі виділених у процесі дослідження найбільш інформативних біомаркерів

запалення; побудоване рівняння лінійної регресії, за допомогою якого можливе

цифрове визначення прогностичних значень запалення тканин пародонту при

здійсненні профілактичних та лікувальних заходів. Визначено коефіцієнти

рівняння лінійної регресії залежності ступеня запалення тканини пародонту за

рівнем РМА від рівню імуноглобуліну А, які дорівнюють мінус 1,63 та 10,85; за

рівнем індексу кровоточивості залежність від рівню секреторного

імуноглобуліну А - мінус 88,7 та 50,6; від рівню імуноглобуліну G - мінус 0,32

та 0,98.

У ході дослідження нами було визначено, що найбільш інформативним

біомаркером, який характеризує антиоксидантний статус та дає змогу

прогнозувати ступінь запалення тканин пародонту є рівень глутатіону у ротовій

рідині, коефіцієнт детермінації складає 91%. Попередніми дослідженнями

241

встановлена участь глутатіону у антиоксидантних процесах за паявності

пародонтологічної патології, проте атопічні захворювання створюють певні

патогенетичні особливості. Нами встановлено, що коефіцієнт детермінації

залежності рівню запалення тканин пародонту (за індексом SBI) від рівня

секреторного імуноглобуліну А дорівнює 86 %, від рівня імуноглобуліну G – 82

%. Встановлено, що коефіцієнт детермінації залежності рівню запалення тканин

пародонту (за індексом РМА) від рівня імуноглобуліну А дорівнює 76 %. Дані

біомаркери можуть бути використані для прогнозу запальних захворювань

пародонту у пародонтологічно здорових дітей. Дані показники дозволяють

оцінити значення кожного показника імунометаболічного статусу та

рекомендувати їх у якості пргностичних біомаркерів гінгівіту у дітей на тлі

атопічних захворювань.

Таким чином, ми не тільки провели детальне клінічне, імунологічне та

біохімічне дослідження ротової рідини дітей, хворих на атопічні захворювання,

але й за допомогою клініко-статистичної обробки даних побудували цифрову

модель залежності одних показників від іншіх.

Для виявлення закономірностей розвитку патологічного процесу та

своєчасного надання допомого хворим на хронічний гінгівіт, ми проводили

огляди через один, три, шість та дванадцять місяців зі збиранням даних

імунометаболічного статусу пацієнтів. Це дало нам змогу визначити найбільш

цінні прогностичні та діагностичні критерії, на базі яких можливо створити

ефективну модель профілактики та лікування гінгівіту у дітей з атопічними

захворюваннями.

На основі попередньо отриманих даних експериментального дослідження,

аналізу літературних даних, клінічних спостережень, нами було встановлено,

що патологічні зміни, які відбуваються у тканинах пародонту дітей, хворих на

атопічні захворювання, навіть на доклінічній стадії розвитку гінгівіту, залежать

від імунного та оксидантного статусу. Саме тому нами була запропонована

242

концептуально нова програма профілактики та лікування хронічного гінгівіту,

яка включала прийом імуномодулюючих препаратів та вітамінно-

антиоксидантних комплексів.

Завдяки таким лікувально-профілактичним заходам, ми спостерігали

покращення клінічних та імуно-оксидантних показників, що підтверджується

отриманими даними.

Але найбільш цінним здобутком, з нашої точки зору, є можливість

запропонувати неінвазивні біомаркери-предиктори запалення тканин

пародонту, які дозволять впровадити у систему практичної охорони здоров’я

легкий та доступний спосіб діагностики та профілактики захворювань

пародонту. Саме цим ми забезпечуємо вирішення проблеми діагностики,

прогнозу та профілактики гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями, а

запропонована на базі отриманих даних програма лікування дозволить

підвищити ефективність лікування вже наявного хронічного гінгівіту.

Нижче наведена патогенетично та клініко-статистично обгрунтована

програма профілактики та лікування хронічного гінгівіту у дітей з атопічними

захворюваннями, яка, безумовно можлива після проведення професійної гігієни

та санації порожнини рота [314, 315].

243

Таблиця 9.1

Концептуально нова програма профілактики та лікування хронічного

гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями

Профілактичний візит до лікаря-стоматолога один раз на шість місяців.

Неінвазивний скринінг біомаркерів запалення тканин пародонтуПри виявленні хронічного

гінгівіту

За відсутності ознак гінгівіту

Професійна гігієна порожнини

рота. Неінвазивне визначення

біомаркерів запалення тканин

пародонту. Призначення

імуномодулюючого препарату та /

або вітамінно-антиоксидантного

комплексу в залежності від

визначеного дефіциту імунної або

антиоксидантної ланки.

Призначення концептуально нової

програми індивідуальної гігієни

порожнини рота, яка базується на

виявлених імунометаболічних

змінах

Неінвазивне визначення біомаркерів

ініціації запалення тканин пародонту

Призначення

імуномодулюючого

препарату та / або

вітамінно-

антиоксидантного

комплексу при

виявленні дефіциту

імунної або

антиоксидантної

ланки.

Призначення програми

індивідуальної гігієни

порожнини рота, яка

базується на

виявлених

імунометаболічних

змінах

У разі

відсутності

біомаркерів

запалення –

призначення

програми

індивідуальної

гігієни

порожнини рота

Профілактичний візит до лікаря-стоматолога один раз на шість місяців зі

244

скринінговим неінвазивним контролем рівня біомаркерів

Матеріали розділу відображені у наступних публікаціях:

1. Кривенко Л. С. Коррекция иммунологического статуса при оптимизации

лечения хронического гингивита на фоне атопических заболеваний детей

12-18 лет / Л. С. Кривенко // Современная стоматология (Беларусь). - №3.

– 2017. – С.74-76.

2. Кривенко Л. С. Спосіб оптимізації лікування хронічного гінгівіту у дітей,

хворих на атопічні захворювання / Л. С. Кривенко // Вісник проблем

медицини та біології. – 2017. – Вип.3, том 2 (138). – С.193-196.

245

АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Проблема профілактики та лікування запальних захворювань пародонту у

дітей є нагальною у стоматології, оскільки саме у дитинстві створюється основа

для здорового функціонування усіх органів та систем. Серед дітей, не

обтяжених загальносоматичною патологією, спостерігається чітка тенденція до

зростання поширеності гінгівіту та пародонтиту. При цьому діти, у яких

діагностуються супутні хронічні захворювання, знаходяться у додатковій групі

ризику щодо розвитку запальних захворювань пародонту.

Детальний аналіз літератури показав широку розповсюдженість атопічних

захворювань, а саме бронхіальної астми, алергічного риніту та атопічного

дерматиту, серед дитячого контингенту. Наявність даних захворювань у

анамнезі запускає низку патологічних змін у організмі дітей та впливає на

функціонування організму в цілому. Серйозність змін, що відбуваються на тлі

атопічних захворювань, підтверджуються високою летальністю, обумовленою

наявністю бронхіальної астми. Безумовно, такі захворювання формують

особливий тип патогенетичних реакцій, які формуються під впливом змін

імунометаболічного статусу даної групи дітей.

Авторами вже був проведений аналіз впливу атопічних захворювань на

різні системи організму, у тому числі й на процеси, які відбуваються у щелепно-

лицевій ділянці. Враховуючи той факт, що атопічні захворювання мають

хронічний рецидивуючий перебіг, медикаментозна терапія, яка є обов'язковою

при лікуванні даних захворювань, впливає на стан тканин порожнини роту.

Існують дані, що вказують на те, що даний контингент дітей знаходиться у

групі ризику за карієсом, а також за гінгівітом у зв'язку зі зміненою імунною

відповіддю та схильністю до ротового дихання, особливо в епізодах гострої

астматичної атаки та дегідратації альвеолярної слизової оболонки під час

ротового дихання. Інші вчені вказують на пародонтальну небезпеку у дітей з

246

атопічними захворюваннями через нижчу швидкість слиновиділення та вищу

поширеність мінералізованих відкладень. Встановлено, що концентрація IgE в

тканинах ясен підвищується у пацієнтів з астмою, що призводить до руйнування

пародонту [316-318].

Зростаюча поширеність атопічних захворювань, зокрема астми,

асоційованої з атопією, атопічного дерматиту та алергічного риніту, стала

серйозною проблемою для алергологів і органів охорони здоров'я в багатьох

країнах [207]. Розуміння патогенезу атопічного процесу, особливо детермінант,

які можна змінити з метою первинної профілактики, як і раніше, досить

обмежена. Інформація, представлена у перехресних дослідженнях, генерує в

більшості випадків гіпотези, які повинні бути підтверджені перспективними,

когортними дослідженнями. На сьогоднішній день є необхідність в проведенні

значущих клініко-експериментальних досліджень, які охоплюють питання

патогенезу розвитку. Так, наприклад, у США близько 15% дітей страждають на

атопічний дерматит. Відзначається зростання такої патології і в нашій країні [8,

14, 17, 65, 288].

Оскільки поширеність алергічних захворювань тісно пов'язана з віком і

залежить від типу алергічних захворювань, симптоми проявляються у різному

віці [321]. У зарубіжних дослідженнях, що оцінюють поширеність алергічних

захворювань у дітей та немовлят, рівень атопічного дерматиту був найвищим у

дітей віком до 5 років, симптоми астми були найвищими у дітей у віці від 2 до 9

років, а алергічний риніт був найвищим у віковій групі від 6 до 11 років [322].

Хоча в Кореї були проведені дослідження для оцінки алергічних захворювань у

дітей, лише деякі дослідження оцінили поширеність алергічних захворювань ще

до дитинства. Відповідно до Міжнародного дослідження астми та алергії в

дитинстві (ISAAC), проведеного Oh та співавторами [323], поширеність

симптомів атопічного дерматиту протягом останніх 12 місяців у 2000 році

247

становила 10,7 % у дітей у віці від 6 до 12 років та 6,1% у віці від 12 до 15 років,

тоді як поширеність симптоми атопічного дерматиту протягом останніх 12

місяців у 2003 році була найвищою у 5-річних дітей, причому рівень

поширеності становив 21,1 %. Другий найвищий показник поширеності

виявлено серед учнів початкової та середньої школи. Після вивчення

поширеності алергічних захворювань у всій Кореї серед учнів початкової

школи, тобто учнів 3, 4 та 5 класів, використовуючи "симптоми останніх 12

місяців" як стандарт, Suh та співавторами [324] визначено, що поширеність

атопічного дерматиту, астми та алергічного риніту становить 15,3 %, 4,8 % та

32,9 %, відповідно. Квон та ін. [325] проаналізувала учнів початкової школи в

регіоні Сеул у 2008 році та визначила, що поширеність симптомів астми

становить 5,5 %, тоді як поширеність лікування астмою протягом попередніх 12

місяців становила 2,7 %.

Згідно з даними науковців, наявність атопічних захворювань у дітей

створює підгрунтя для підвищеної стоматологічної захворюваності серед даного

контингенту та обумовлює специфічність патогенезу запальних захворювань

пародонту на тлі імунного дисбалансу [65]. Важливо відмітити, що у літературі

недостатніми є фундаментальні експериментальні та клінічні дослідження, які

характеризують морфогенез та патогенез змін, що відбуваються у тканинах

організмів за наявності атопію. Закономірним, таким чином, є обсяг даних, які у

повній мірі розкривають клініку, діагностику, профілактику та лікування

гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями. У зв'язку з цим нами була

поставлена мета у тому числі дослідити експериментально характер

морфологічних змін, які відбуваються у тканинах експериментальних тварин.

Вважається, що прихована сенсибілізація є фактором ризику клінічно

вираженої атопічної реакції і дослідження фенотипічного складу лімфоцитів з

метою виявлення патогенезу тканинних ушкоджень виглядає абсолютно

248

логічним підходом [326]. Основна увага в раніше проведених роботах була

приділена дисбалансу підмножини T-клітин, тоді як внесок B-клітин в розвиток

атопічного процесу і його фенотип залишається неясним [327]. В-клітини

відіграють важливу роль в імунному захисті, в тому числі продукуванні

імуноглобуліну, уявлення антигену і секреція цитокінів. Імунна дерегуляція і

порушення бар'єру ведуть до тканинних пошкоджень, що було виявлено в

нашій роботі.

Використана нами модель атопічного процесу, яка досить широко

застосовується для вивчення атопії [239], призвела до появи пошкоджень,

характерних для даної патології, яка визначається вже при огляді ротової

порожнини у вигляді наявності видимих пошкоджень слизової з наявністю

вираженої набряклості слизової, повнокрів’ям судин слизової оболонки з

периваскулярними крововиливами, наявністю ерозивних дефектів.

Проведене гістологічне дослідження виявляє некробіотичні процеси

слизової оболонки (до ерозійних ушкоджень). Додатковим критерієм, що

свідчить про успішність запропонованої нами моделі, можна розглядати

результати пероксидазної реакції з індуцібельною фракцією NO-синтази,

підтверджене цитофотометрічним дослідженням, яке показує збільшення її

активності в порівнянні з вихідними даними в групі інтактних тварин. Ще більш

показовим є зіставлення препаратів забарвлених гематоксиліном і еозином, за

ван Гізоном з результатами імуногістохімічного дослідження, де виявляється,

що ступінь активності індуцібельной фракції NO-синтази найбільш виражена в

зонах з найбільшими проявами запального процесу.

Підвищення активності синтази оксиду азоту в слизовій оболонці ротової

порожнини при атопічному процесі, яке відзначається у нашій роботі,

поєднується з раніше опублікованими даними про підвищення NOs в шкірних

покривах при атопічному дерматиті за даними Kubo M, 2005, алергічних станах

249

за даними Ten Broeke R., 2006. При цьому, наші японські колеги вказують на

підвищення обох фракцій синтази оксиду азоту в шкірі при атопічному

дерматиті, у тому числі eNOs в судинній стінці, в той час як в нашому

дослідженні ми бачимо незначне зниження цього показника. У той же час, M.

Kubo і співавтори [328] висувають гіпотезу про шляхи метаболізму NO при

атопічних ураженнях шкіри. При гіперплазії епідермісу, придушення експресії

нейрональної NOs призводить до зменшення продукції NO. В дермі,

підвищується активність eNOs і iNOs з продукцією NO в основному за рахунок

утворення реактивних форм азоту, що призводить до утворення нітротирозину.

В цілому, можна стверджувати про подібну картину змін синтезу оксиду азоту

при атопічних станах за рахунок активації насамперед iNOs, зокрема така ж

картина як в нашому дослідженні в ротовій порожнині, в цитованій вище роботі

в шкірі, в носовій слизовій оболонці при алергічному риніті [328].

З огляду на виявлений сильний кореляційний взаємозв'язок між iNOs і

CD23, iNOs і CD20, можна стверджувати про активну участь оксиду азоту в

моделюванні гуморальної запальної відповіді, яка є провідною при виникненні

атопічного процесу. Особливістю нашого дослідження є виявлення NOs не

тільки у тучних клітках, які вважаються основним місцем продукції синтази

оксиду азоту.

В цілому, можна стверджувати про подібну картину змін синтезу оксиду

азоту при атопічних станах за рахунок активації насамперед iNOs, зокрема така

ж картина як в нашому дослідженні в ротовій порожнині, в цитованій вище

роботі в шкірі, в слизовій оболонці носу при алергічному риніті. При цьому

розподіл імунореактивности iNOs поєднується не тільки з клітинами запального

ряду, але і з цитокератин-позитивними клітинами [327-329]. Для

неепітеліальних популяцій з негативним цитокератин фарбуванням,

імунореактивність iNOs час від часу виявляється у відносно великих

250

мононуклеарних клітинах, в той час як більшість інших клітин, включаючи

малих лімфоцити і нейтрофіли показують відсутність iNOs реакції.

Одночасно є дані про зв'язок підвищення активності iNOs не тільки з

клітинами запального ряду, але і з цитокератин-позитивними клітинами [330].

Для неепітеліальних популяцій з негативним цитокератин фарбуванням,

імунореактивність iNOs час від часу виявляється у відносно великих

мононуклеарних клітинах, в той час як більшість інших клітин, включаючи

малих лімфоцити і нейтрофіли показують відсутність iNOs реакції. Останнє, з

огляду на розподіл білків CD23 і CD20, також поєднується з нашими

результатами.

Таким чином, описані нами морфологічні зміни в тканинах слизової

оболонки ротової порожнини прийнято розглядати як прояви атопічного

процесу з розвитком запальних, дистрофічних, дисциркуляторних процесів,

метаболічних розладів, у розвитку яких бере активну участь порушення обміну

оксиду азоту.

Дані результати нашої роботи корелюють з раніше опублікованими

даними про те, що при атопічних захворюваннях спостерігається підвищення

активності оксиду азоту за рахунок підвищення саме індуцібельной форми .

Більш того, висловлюється припущення, що саме активність оксиду азоту може

служити критерієм про його активності, оскільки дане захворювання

характеризується наявністю періодів загострення і ремісії [331-334]. Виявлення

подібного факту свідчить про те, що підвищення активності оксиду азоту

передує загостренню, що можна використовувати як обгрунтування для

проведення профілактичних заходів, спрямованих на попередження розгорнутої

клінічної картини.

251

Безумовно, такі дані можуть суперечити вже традиційним поданням про

сприятливий ефект оксиду азоту. Але в даному випадку, з огляду на, з одного

боку, виключення генної детермінованості активності ендотеліальної фракції

синтази оксиду азоту, а з іншого, з огляду на наші дані про підвищення

активності тканинної індуцібельної синтази оксиду азоту в поєднанні з

відомими даними про несприятливі наслідки для тканин [335], а саме активності

даної фракції, можна припустити, що саме підвищення активності iNOs веде до

підвищення рівня NO при атопічному процесі, при цьому супроводжуючи

розвиток дистрофічно-некробіотичних процесів, враховуючи пошкоджуючі

властивості індуцібельной фракції оксиду азоту.

Таким чином, описані нами морфологічні зміни в тканинах слизової

оболонки ротової порожнини прийнято розглядати як сформовані запально-

дистрофічні процеси з порушенням мікроциркуляції, метаболічних розладах у

розвитку яких бере активну участь iNOs. При цьому нами виявлено ознаки, які

свідчать про пошкодження слизової оболонки, що реалізуються в зміні її

морфофункціонального стану аж до появи ерозій, характеризуються наявністю

характерного для атопії запального процесу власної пластинки слизової

оболонки.

Крім вже описаних змін в епітелії заслуговує на особливу увагу і

спостережуваний нами погружний ріст епітелію (про що свідчить наявність

акантотичних тяжів), який може привести до поділу імунного вогнища на

фрагменти з подальшою загибеллю в них імунокомпетентних тканин.

Вважається, що ділянки гинучих імунокомпетентних тканин видаляються з ясен

запальними розростаннями епітелію. Елімінаційний механізм поєднується з

лейкоцитарно-деструктивним ефектом (накопиченням лейкоцитів в запальних

розростаннях епітелію з подальшою загибеллю епітелію і оточених ним

імунокомпетентних тканин).

252

Виявлені нами розлади міркоциркуляторного русла, що стосуються усіх

його елементів з ураженням ендотелію (десквамація ендотеліоцитів, зниження

кількості життєздатних ендотеліоцитів, оголення базальних мембран судин

мікроциркуляторного русла), можуть лежати в основі ангіопатії при

пародонтиті. При цьому ураження ендотелію деякими авторами розглядається

як більш важлива ланка в патогенезі пародонтопатій, ніж дисбаланс

лимфоцитарних елементів [336-338], передуючи їй.

Раніше були повідомлення про інактивацію поліморфноядерних

лейкоцитів безпосередньо оксидом азоту, а отримані нами дані свідчать про

порушення його синтезу, що може бути однією із найбільш ранніх

патогенетичних ланок розвитку захворювань пародонту на тлі дефіциту оксиду

азоту, як одного з потужних ендогенних імуномодуляторів [339, 340].

Можливо припустити, що виявлене нами виражене пригнічення ефектів

оксиду азоту в зоні ураження пародонту посилить розлади мікроциркуляції,

тканинну дезорганізацію, руйнування ендотелію. При цьому останнє призведе

до формування патологічного кола, ще до більшого дефіциту оксиду азоту, і як

наслідок, більш вираженим розладам тканинного гомеостазу з посилюванням

запальних, некробіотичних, імунних розладів.

Відомо, що експресія iNOS є важливою ланкою в патогенезі запалення,

що супроводжується синтезом великої кількості оксиду азоту, який володіє

цитотоксичною дією для мікроорганізмів, і може надавати як шкідливий, так і

благотворний вплив на тканини [341]. Є відомості про те, що при моделюванні

пародонтиту на щурах шляхом накладення лігатури резидентні бактерії слизової

ясен стимулюють накопичення молекул азоту, що більш виражено при

формуванні бляшки. При цьому по ходу нашої роботи при моделюванні атопії

активність iNOS підвищувалася, чого не відзначалося в контрольній групі.

Джерелом iNOS при пародонтиті можуть служити поліморфноядерні клітини і

253

макрофаги [342], кількість яких також збільшується. З огляду на отриману нами

картину розподілу синтази оксиду азоту як при моделюванні атопії, так і в ході

лікування, ми можемо підтвердити описаний механізм участі оксиду азоту в

імунній відповіді і при вивченні досліджуваної нами патології.

Виявлена в нашому дослідженні зміна активності ендотеліальної синтази

оксиду азоту при моделюванні і лікуванні з пери- і інтраваскулярній в інтактній

групі, з пригніченням в групі моделювання і відновленні в групі, де було

проведене лікування, можуть бути пояснені відсутністю у наших тварин

місцевих джерел запальних процесів (зубні відкладення та інші), і як наслідок,

відсутністю реактивної активації еNOS і iNOS на початку експерименту.

Наступний запуск безпосереднього запальних механізмів по ходу

експерименту з наявністю дисбалансу лімфоцитарних елементів і пригніченням

синтезу оксиду азоту ендотеліальними структурами призвели до зміни

локалізації основних виробників синтази оксиду азоту.

Однією з характерних рис гістологічної картини при атопії є

еозінофільно- лимфоцитарно - плазмоцитарна інфільтрація власної пластинки,

особливо посилена міграція лейкоцитів, накопичення тучних клітин [326, 343].

Розібратися в клітинному складі при пародонтопатії досить складно, в зв'язку з

залученням різних патогенетичних механізмів і відповідно різних агентів в

патологічний процес. Важливими видаються зміни, виявлені у

морфофункциональному стані тучних клітин, з огляду на їх інтегруючу роль в

підтримці місцевого імунного гомеостазу. Тучні клітини - рухливі секреторні

клітини, що містять гранули, розташовуються переважно близько ендотелію

мікроциркуляторного русла в слизовій ротової порожнини і пульпі зуба.

Вважається, що ферментний профіль тучних клітин ротової порожнини

відповідає такому в шкірі, з продукцією більшістю тучних клітин таких же

біологічно активних речовин. Тучні клітини ротової порожнини в своїх

254

гранулах містять прозапальний цитокін, вивільнення якого сприяє інфільтрації

лейкоцитів при розвитку запальних змін при таких станах, як плоскоклітинний

лішай, гінгівіт, пульпіт, периапікальне запалення, шляхом індукції молекул, що

сприяють адгезії ендотелія [326]. Синтез тучними клітинами і звільнення інших

медіаторів мають потужний імунорегуляторний вплив на інші типи клітини, в

той час як цитокіни Т-лімфоцитарного походження впливають на міграцію

тучних клітин і звільнення медіатора. Протеази тучних клітин беруть участь у

зміні базальних мембран при запаленні в порожнині рота, що дозволяє

цитотоксичним лімфоцитам проникати в епітелій. Існує тісний зв’язок між

тучними клітинами, невральними елементами, і ламініном, що пояснює

розподіл тучних клітин в тканинах. Тучні клітини чутливі до нейропептидів і,

шляхом їх взаємодії з невральної елементами, формують невральну імунну

мережу з клітинами Лангерганса в слизовій оболонці ротової порожнини. Це

сприяє дегрануляції тучних клітин у відповідь на ряд імунологічних і

неімунологічних стимулів. Порушення обміну гепарину при запальних

процесах в пародонті в тучних клітинах сприяє альтерації мембран

мікроциркуляторного русла з підвищенням проникності і тенденцією до

крововиливів [343, 344].

Безумовно, як ми вже відзначали, зміни клітинного складу крові і в

тканинах не завжди корелює між собою, у зв'язку з цим ми вважали за доцільне

вивчити зміну фенотипу найбільш патогенетично важливих елементів

безпосередньо в тканинах слизової. Нами відібрані CD3 (мультипротеїновий

комплекс на поверхні Т-лімфоцитів), CD30 (також відомий як TNFRSF8 -

протеїн клітинної мембрани з родини рецепторів для факторів некрозу

пухлини), CD 20 (B - лімфоцитарний антиген, CD 20 - білок, корецептор,

розташований на поверхні B лімфоцитів; продукт гена людини MS 4 A 1; точна

функція цього білка до сих пір не встановлена, проте припускають, що він бере

255

участь в активації і проліферації B-лімфоцитів); VEGF (рецептор з

тірозінкіназной активністю, який стимулює клітинний відгук, зв'язуючись з

рецепторними тирозинкіназ на поверхні клітини; активізація даних білків

відбувається шляхом їх трансфосфорілірованія); CD23 ( "низькоафінній"

рецептор IgE, ізотип антитіл, что характеризує алергію та стійкість до паразітів,

и є важлівім при регуляції рівнів IgE; на відміну від багатьох рецепторів

антитіл, CD23 представляє собою лектин C-типу. Він виявлений на зріліх В-

клітінах, активізованих макрофагах, еозінофілах, фолікулярних дендритних

клітінах та тромбоцитах).

Цікавим результатом нашої роботи виявилося вивчення щільності

клітинних елементів з імунореактивністю до МКА білка CD 23, який, як

зазначалося вище, виявляється на зрілих В-клітинах, активованих макрофагах,

еозинофілів і, що важливо з точки зору вивчення атопічного процесу, володіє

аффинітетом до IgE . Встановлено, що такі елементи в групі інтактних тварин

зустрічаються у вигляді поодиноких клітин у власній пластинці слизової

оболонки. У групі тварин з модельованою атопією їх розподіл відрізняється як

якісно, так і кількісно. Перш за все, практично всі інтраепітеліальні запальні

клітини виявилися позитивними до CD 23. У власній пластинці слизової також

переважна більшість клітинних елементів також виявилися іммунопозітівними

до CD 23, при цьому щільність клітин з ядерним фарбуванням CD 23 виявилася

в 7,7 раз вище, ніж у інтактних тварин.

При вивченні розподілу CD 20 (корецептор, розташований на поверхні B-

лімфоцитів) виявляються зміни якісно схожі з виявленими при вивченні CD 23

(поява іммунопозитивних клітин в епітелії і різке збільшення їх кількості у

власній пластинці слизової) з мембранною локалізацією барвника. Порівняння

щільності клітин CD 20 інтактних тварин і тварин з атопією показало зростання

даного показника в 8,9 разів.

256

При зіставленні результатів ІГХ з eNOs, iNOs, CD 23, CD 20 найбільш

виражена кореляція виявляється між CD 23 і CD 20 (r = 0,89), iNOs і CD 23 (r =

0,85), iNOs і CD 20 (r = 0,87).

Таким чином, описані нами морфологічні зміни в тканинах слизової

оболонки ротової порожнини прийнято розглядати як прояви атопічного

процесу з розвитком запальних, дистрофічних, дисциркуляторних процесів,

метаболічних розладів, в розвитку яких бере активну участь порушення обміну

оксиду азоту та що може служити обгрунтуванням для розробки

профілактичних заходів у хворих на атопічні захворювання, заснованими на

корекції порушення імунної та антиоксидантної ланки.

Роль метаболічного дисбалансу в розвитку фізіологічних та патологічних

процесів організму є надзвичайно важливою у патогенезі захворювань

пародонту, саме тому ми приділили значну увагу дослідженню саме цієї ланки

патогенезу. Але крім цього значну увагу як на експериментальному, так і на

етапі клініко-лабораторних досліджень ми приділяли імунологічним

порушенням у організмі дітей з атопічними захворюваннями.

При бронхіальній астмі спостерігається порушення синтезу і/або

активності ендогенного оксиду азоту, які вносять важливий вклад в окремі

ланки патогенезу, зокрема як дисбаланс місцевих бронхорелаксуючих і

бронхоконстриктивних факторів: зсув нейрональних механізмів регуляції

тонуса бронхів; запалення та імунні реакції. Збільшення продукції NO, маючи

важливе адаптативне значення для організму, може перетворюватись із ланки

адаптації в патогенетичну і стати небезпечним пошкоджувальним фактором для

організму [345, 346].

При цьому, як видно, спостерігається кілька напрямків ушкоджуючих

ефектів, в яких наголошується і на підвищенні апоптотичної активності, що

виявлено нами при моделюванні атопії. При цьому якщо в літературі присутні

відомості про зміни в крові з високою експресією рецептора апоптозу CD95 при

257

атопічних станах [339, 343], то гістологічного пошкодження (як в нашому

дослідженні) процесів апоптозу в тканинах слизової нами в вивчених джерелах

не знайдено. Підсумовуючи літературні дані і наші результати, можна

припустити, що посилення Fas-опосередкованого апоптозу лімфоцитів може

пригнічувати синтез IgE і прояви атопічної патології.

На жаль, при досить широкій зацікавленості до атопічної патології,

практично не освітленими залишаються патологічні процеси, що розвиваються

при них, в ротовій порожнині в цілому, і проблема порушення обміну оксиду

азоту (роль якого в моделюванні імунних процесів відома) зокрема. При цьому

останні роки характеризуються вивченням ролі порушення обміну оксиду азоту

при патологічних процесах ротової порожнини. Більш того, висуваються

пропозиції розглядати рівень оксиду азоту як маркер активності патологічного

процесу. [339, 340, 343].

Таким чином, підсумовуючи дані, отримані нами в експерименті та

підтверджені даними інших авторів, характерним для атопічного процесу є

запальні дистрофічні, дисциркуляторні зміни, що супроводжуються

порушенням синтази оксиду азоту. Останнє характеризується зниженням

синтезу ендотеліальної фракції синтази оксиду азоту, підвищенням активності

індуцібельної синтази оксиду азоту більш ніж в два рази, підвищенням

активності ендотеліальної синтази оксиду азоту у позасудинному просторі.

Застосування запропонованої методики лікування дозволяє поліпшити стан

мікроциркуляторного русла слизової оболонки, що проявляється у відновленні

констрікторно-ділататорних механізмів судинного тонусу.

Оскільки атопічні захворювання безумовно впливають на стан м’яких

тканин порожнини рота, як зазначено у дослідженнях авторів та у проведеному

нами експериментальному дослідженні, нами був здійснений комплексний

аналіз стоматологічного статусу дітей з атопією. Для отримання достовірних

258

даних, пародонтальний статус ми оцінювали за кількома стоматологічними

індексами, а саме через визначення ступеню кровоточивості (індекс SBI) та

через визначення ступеню запалення ясен (індекс РМА). Зміни пародонтального

статусу фіксували до проведення лікування, через один, три та шість місяців

серед пацієнтів, яким було застосовано концептуально нову та традиційну

програму лікування та профілактики лікування та серед пацієнтів контрольної

групи. Такий підхід дозволив фіксувати патологічні зміни у тканинах пародонту

якнайраніше та визначити особливості клініки та патогенезу гінгівіту на тлі

атопічних захворювань.

Аналіз стану тканин пародонту за індексом кровоточивості показав

достовірну різницю у середніх показниках у групі дітей з атопічними

захворюваннями та без таких. Так, середній рівень індексу SBI у чотирьох

групах дітей з атопічними захворюваннями дорівнював 2.11 ± 0.22 бали та 0.48

± 0.21 бали серед дітей контрольної групи. Таким чином, очевидною є наявність

запалення ясен на тлі атопії, що обумовлює необхідність моніторінгу та

профілактики захворювань тканин пародонту серед даного контингенту дітей.

Отримані дані співпадають з даними інших авторів, які присвятили роботи

вивченню пародонтального статусу пацієнтів дитячого віку з бронхіальною

астмою, алергічним ринітом та атопічним дерматитом [347-349, 351].

Цікавим виявився аналіз показників індексу SBI у динаміці. Якщо

початковий рівень SBI у групах дітей з атопічними захворюваннями та

вираженими клінічними проявами гінгівіту був доволі високий та дорівнював

3,42 ± 0,42 бали у першій групі та 3,33 ± 0,43 бали у третій групі на початку, то

через дванадцять місяців ми спостерігали достовірну різницю у показниках

даних груп. У групі дітей з атопічними захворюваннями, до яких було

застосовано концептуально нову програму лікування гінгівіту, ми спостерігали

майже повну відсутність кровоточивості ясен, у той час як у групі дітей з

традиціним підходом до лікування спостерігали рецидив гінгівіту, індекс SBI

259

дорівнював 3,15 ± 0,34 бали. Звертає на себе увагу той факт, що через один

місяць спостережень достовірної різниці між показниками не було. Отже,

патогенез гінгівіту на тлі атопічних захворювань має свої особливості, які

пояснюються імунометаболічними змінами, які відбуваюься в організмі дитини.

На користь цього також свідчить задовільний гігієнічний статус у дітей обох

групах, але різні значення індексу кровоточивості. Це підтверджує той факт, що

мікробний фактор у етіології та патогенезі гінгівіту на тлі атопічних

захворювань не є першочерговим.

Зроблені нами висновки стосовно ступеню запалення тканин пародонту

згідно з індексом кровоточивості, визначеним у ході дослідження,

підтверджуються даними інших науковців [352, 353]. Авторами показане

погіршення гінгівального статусу у дітей, хворих на атопічні захворювання, а

також зміни параметрів ротової рідини, таких як в’язкість та буферна ємність.

Надзвичайно корисними для розробки та впровадження профілактичних

заходів були спостереження у групі дітей, хворих на атопічні захворювання, але

без клінічних проявів гінгівіту. Клінічне визначення індексу кровоточивості,

зроблене у другій та четвертій групах, показало суттєве зростання індексу у

четвертій групі пацієнтів через шість та дванадцять місяців, де профілактичні

заходи не були направлені на корекцію імунометаболічних розладів. Дане

спостереження доводить два факти. По-перше, діти з атопічними

захворюваннями знаходяться у групі ризику за захворюваннями пародонту, по-

друге, серед даного контингенту дітей потрібна специфічна профілатика,

направлена на корекцію імунологічного та антиоксидантного дисбалансу.

Для повної характеристики стану тканин пародонту у дітей з атопічними

захворюваннями ми проаналізували також рівень індексу РМА. При

дослідженні даного індексу ми спостерігали схожу з індексом кровоточивості

картину. На початку дослідження нами був встановлений середній ступінь

запалення ясен у першій та третій групах пацієнтів, у другій та четвертій групах

260

легкий ступінь гінгівіту. Аналіз показників у динаміці виявив відмінності у

відповіді організму на проведене лікування. Так, пацієнти першої та другої

груп, до яких було застосовано концептуально нову програму лікування та

профілактики гінгівіту, показали стабільне покращення гінгівального статусу та

відсутність ознак запалення, індекс РМА дорівнював 3,59 ± 2,31 % та 1,94 ± 1,61

% відповідно. При застосування до дітей з атопічними захворюваннями

традиційного підходу до лікування та профілактики через шість та дванадцять

місяців ми спостерігали погіршення стану тканин пародонту. У третій групі

пацієнтів ступінь запалення через дванадцять місяців повернувся до

початкового рівня, а у четвертій групі нами було констатоване збільшення

індексу РМА та достовірна різниця у порівнянні з початковим рівнем.

Таким чином, згідно з клінічними показниками стану тканин пародонту,

які були проаналізовані та порівняні у динаміці, очевидною є наявність

складного ланцюгу запальних реакцій, які ініційовані імунними розладами у

дітей на тлі бронхіальної астми, алергічного риніту та атопічного дерматиту.

Отримані нами результати дослідження схожі на ті, що вже були отримані.

Результати досліджень R. Uppal [354] показали, що деструкція пародонту була

більшою в групі пацієнтів з астмою порівняно з неастматичною групою. Ці

висновки узгоджуються з попередніми дослідженнями [355, 56]. Hyppa et al.

[357] та McDeera et al. [358] також повідомляють, що астматики мають гірший

стан пародонту, ніж група контролю. У кількох звітах не виявлено істотних

відмінностей у пародонтологічному статусі астматичних та неастматичних

суб'єктів [359]. Більше руйнування пародонтологічного апарату в астматичній

групі може бути пов'язане з підвищенням рівня IgE в тканинах ясен, що може

призвести до реакції гіперчутливості та зниження рівня IgA [360, 69]. Індекси

гінгівіту PBI та GI показали, що поширеність гінгівіту була вищою серед

астматичної групи. Ці висновки можуть бути підтверджені різними попередніми

звітами. Підвищений рівень розповсюдженості гінгівіту в астматичній групі

261

може бути пов'язаний із зміною імунної відповіді. Ксеростомія через ротове

дихання при астматичній атаці також може бути фактором, що викликає

гінгівіт, як показують дослідження Шульмана та співавт. У дослідженні R.

Uppal рівень індексу зубного каменю (Calculus index) був значно вищий у

дослідній групі порівняно з контрольною групою, і це аналогічно результатам

попередніх досліджень [354]. Це може бути пов'язано з підвищеним рівнем

вмісту кальцію та фосфору в субмаксілярній і паротиновій слині астматичних

пацієнтів. Зміни значення індексу рівню прикріплення ясен (Clinical attachment

level (CAL)) є ознакою хронічного захворювання пародонту, що було вивчено

авторами [354, 356]. Порівняння значень CAL групи пацієнтів з різними

ступенями тяжкості астми та контрольної групи було зроблене, і це дало

статистично значущі результати. Було відзначено, що значення індексу постійно

збільшується при збільшенні тяжкості астми, що вказує на зв'язок між тяжкістю

астми та знищенням пародонту. Добре відомі вже зміни тканин пародонта при

системних захворюваннях також підтримують цю асоціацію. Це можна

пояснити тим, що існує спадкоємність стану тканин порожнини рота та

дихальних шляхів, у астматичній хворобі імунна відповідь є механізмом, що

пов'язаний з патогенезом та прогресуванням захворювання [361]. Зміни в

імунному функціонуванні при астмі не можуть не призвести до руйнування

пародонту. За даними дослідників, у пацієнтів з атопічною астмою відзначають

зниження рівня IgA . Оскільки IgA діє як захист першої лінії для слизової

оболонки і відіграє важливу роль у обмеженні захворювання пародонту, його

знижені рівні у хворих астмою можуть бути пов'язані з руйнуванням пародонту.

Як було пояснено раніше, рівні IgE збільшені в ротовій рідині хворих астмою і

це може також мати свої наслідки у руйнуванні пародонту. Більше того,

медикаментозна терапія, використана для управління астмою може впливати на

формування запалення та імунну відповідь, що тим самим негативно впливає на

стан ясен та пародонтальний статус [362]. Отже, факторів, які призводять до

262

запалення тканин пародонту у дітей, хворих на атопічні захворювання, є значна

кількість. Виявлені нами зміни у стані тканин пародонту згідно з індексною

оцінкою цілком підтверджуються даними інших авторів та пояснюються

зміненою імунною відповіддю організму за наявності атопії.

Для виявлення ролі мікробного фактору у етіології та патогенезі гінгівіту

у дітей на тлі атопічних захворювань нами був проведений моніторінг стану

гігієни порожнини рота у динаміці на основі даних індексу Грін-Вермільйона.

Як відомо, мікробний фактор вважається провідним у етіології гінгівіту,

проте,як вже було показано у інших дослідженнях, наявність атопічних

захворювань впливає та змінює патогенез запальних захворювань пародонту

[363, 364].

Середній рівень гігієни у групах дітей з атопічними захворюваннями

дорівнював 1.54 ± 0.42 бали, що було достовірно вище за контрольну групу.

Згідно з отриманими результатами стан гігієни ротової порожнини у пацієнтів

першої та третьої групи був незадовільним на початку дослідження, а через

шість та дванадцять місяців відповідав рівню «добре», але показники запалення

тканин пародонту, такі як індекс кровоточивості та індекс РМА, говорили про

наявність запалення. Отже, мікробний фактор не є першочерговим у розвитку

запалення у тканинах пародонта у дітей з атопічними захворюваннями.

Характерною також була клінічна картина стану ясен, яку ми спостерігали під

час обстеження даного контингенту дітей. На фоні задовільної гігієни

порожнини рота та незначних проявів гіперемії ми фіксували значну

кровоточивість при зондуванні та запалення ясен, яке відповідало середньому

ступеню тяжкості гінгівіту. Так само на тлі задовільного стану гігієни ми

спостерігали значні порушення мукозального імунітету та антиоксидантний

дисбаланс. Це підтверджує провідну роль імунометаболічних розладів у

етіології, патогенезі та клініці гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями.

263

На протязі проведення дослідження, нами були вивчені фізичні

властивості ротової рідини, а саме був визначений рівень муцину та рН. Як

показали результати дослідження рівню муцину у ротовій рідині дітей з

атопічними захворюваннями та соматично здорових дітей, мало місце

підвищення його вмісту на тлі атопічних захворювань. При цьому важливо

відмітити, що призначення концептуально нової програми профілактики та

лікування хронічного гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями призвело

до нормалізації вмісту муцину у ротовій рідині. Важливість рівню муцину у

ротовій рідині пояснена багатьма фундаментальними дослідженнями, так само

як її участь у формуванні патологічних процесів на слизових оболонках [365,

366]. Як встановлено вченими, муцин відіграє важливу роль у модуляції

оральної флори, змащенні та тканинному покритті оральних твердих і м'яких

тканин [367]. Недавні дослідження показують, що муцин слини демонструє

бактерицидну активність проти Aggregatibacter actinomycetemcomitans, що є

одним з основних патогенів, відповідальних за пародонтит [368]. Муцини, що

містяться у ротовій рідині, являють собою гетерогенну групу глікопротеїнів,

синтезованих і вивільнених підщелепними та під'язиковими залозами, а також

дрібними залозами слизової оболонки порожнини рота [369]. Муцини важливі

як для підтримання в'язко-пружних та реологічних властивостей слини, так і для

зв'язування різних оральних мікроорганізмів [370].

У дослідженні Kejriwal була проведена оцінка муцинів у нестимульованій

слині у здорових пацієнтів, на тлі гінгівіту та хронічного пародонтиту [371].

Результати показали збільшення рівня муцину у пацієнтів з гінгівітом. Подібно

до загального білка та альфа-амілази, збільшення концентрації муцину може

розглядатися як зусилля слинних залоз для посилення захисного потенціалу

слини, оскільки муцин відомий як один з білків, який захищає порожнину рота

від мікробних інфекцій [372].

264

Цікавим виявилося те, що у групі пацієнтів з пародонтитом спостерігалося

зниження концентрації муцину у порівнянні з пацієнтами з гінгівітом. Це можна

тлумачити двома способами. По-перше, даний факт може бути спричинений

зменшенням синтезу або секреції слизових слинних залоз. Дослідження

показують, що при пародонтиті у відповідь на різні запальні стимули, такі як

цитокіни, ендотоксини, такі як ліпополісахариди, збільшується експресія

індукованої синтази азотної оксиду (iNOS), що призводить до утворення

великої кількості оксиду азоту (NO) [373]. Вплив ацинарних клітин слинних

залоз на NO викликає дозозалежне зниження синтезу муцину [374].

Ліпополісахариди деяких бактерій, таких як Porphyromonas gingivalis, також

може безпосередньо впливати на ацинарні клітини, щоб зменшити синтез

муцину [375-376]. Таким чином, застосування інгібіторів синтази оксиду азоту

як частини модуляційної терапії може мати велике значення при лікуванні

пародонтиту та гінгівіту. По-друге, даний факт може бути пояснений

деградацією мікроорганізмів, що знаходяться у ротовій рідині. Під час

дозрівання бляшки ротова рідина містить як грампозитивні, так і грамнегативні

бактерії, ріст яких передусім залежить від їх здатності використовувати

ендогенні поживні речовини, особливо глікопротеїни, включаючи слинні

муцини [377]. Саме тому значну увагу ми приділяли вивченню рівня муцину на

протязі нашого дослідження, а програма лікування та профілактики гінгівіту

враховувала даний патогенетичний компонент, а також наявність ксеростомії у

пацієнтів.

У результаті дослідження рівня кислотності ротової рідини було

встановлено, що атопічні захворювання впливають на гоместаз ротової рідини,

що призводить до підвищення рівня кислотності, а отже й підвищує ризик

стоматологічних захворювань за рахунок зниження резистентності до

бактеріальної колонізації та результатів її діяльності.

265

Оскільки багатьма дослідниками встановлено наявність імунних

порушень у пацієнтів на тлі атопічних захворювань, метою нашого дослідження

було визначення характерних імунометаболічних змін у ротовій рідині,

можливість їх використання для діагностики та лікування захворювань

пародонту та їх залежність від призначеної програми лікування та

профілактики. Для об’єктивного оцінювання стану мукозального імунітету та

стану імунної системи в цілому нами були обрані наступні показники: рівні

секреторного імуноглобуліну А, імуноглобулінів G, M, A. Крім цього, були

оцінені зміни лізоциму.

Згідно з отриманими нами даними, в усіх групах, крім контрольної, було

зафіксовано зниження рівня секреторного імуноглобуліну А. При цьому

надзвичайно важливим є те, що достовірної різниці між показниками груп

пацієнтів з вираженими ознаками гінгівіту та без таких, ми не спостерігали. Це

підтверджує той факт, що відсутність клінічних ознак гінгівіту не є запорукою

здорових тканин пародонту, а зміна у рівні секреторного імуноглобуліну А у

дітей з атопічними захворюваннями можна вважати прогностичним

біомаркером. Як відомо, імуноглобулін А відіграє важливу роль в регуляції

бактеріальної та вірусної флори слизових оболонок, захищає дихальні шляхи від

алергічних уражень. Тому у хворих зі зниженим рівнем IgA спостерігається

тенденція до рецидивів захворювань [379, 380].

Аналіз результатів показав, що незважаючи на відсутність достовірної

різниці у показниках рівню секреторного імуноглобуліну А на початку

лікування, при подальших спостереженнях імунна відповідь дітей різних груп

відрізнялася із статистично значимою різницею. Так, у пацієнтів першої групи

ми фіксували підвищення рівню секреторного імуноглобуліну А до рівня 117.61

± 14.03 мг/л через шість місяців та 121.42 ± 11.95 мг/л через дваннадцять

місяців, так само як і у пацієнтів другої групи - 111.84 ± 5.88 мг/л та 122.03 ±

11.68 мг/л через шість та дванадцять місяців відповідно. Спільним для цих двох

266

груп було застосування концептуально нової програми профілактики та

лікування гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями, яка перш за все

спрямована на корекцію імунного статусу організму. Як показали результати

нашого дослідження, дана тактика ведення пацієнтів з атопією є ефективною та

має довготривалий ефект.

Про необхідність застосування специфічного підходу до лікування дітей з

атопією свідчить відсутність ефекту від традиційного лікування у третій та

четвертій групах. Статистично значимої різниці у показниках рівнів

секреторного імуноглобуліну А на початку та впродовж лікування ми не

спостерігали, що обумовлює включення компоненту імунокорекції у протокол

лікування гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями.

На певні патогенетичні та клінічні особливості гінгівіту, а також на зміни

рівню секреторного імуноглобуліну А, у дітей з атопією вказують дані інших

вчених. В результаті досліджень, проведених Смоляр Н.І. та співав.

встановлено, що вміст sIgA у ротовій рідині дітей з бронхіальною астмою, в

середньому становив 0,075 ± 0,014 г/л, натомість у дітей контрольної його вміст

був майже вдвічі вищим 0,131 ± 0,019 г/л [380]. За даними авторів, якими були

порівняні різні вікові групи, були виявлені нижчі показники sIgA у ротовій

рідині 12-річних та 15-річних дітей основної групи, у порівнянні із показниками

дітей цих вікових підгруп контрольної групи (відповідно у 12-річних дітей –

0,050 ± 0,006 г/л проти 0,120 ± 0,027 г/л та у 15-річних дітей – 0,037 ± 0,010 г/л

проти 0,141 ± 0,037 г/л). Порівняльний аналіз вмісту sIgA у ротовій рідині не

виявив статистично значущих різниць у віковому аспекті як у дітей, хворих на

бронхіальну астму, так і у дітей контрольної групи.

Отже, згідно з отриманими нами даними та даними інших досліджень,

зміни рівня імуноглобулінів, зокрема секреторного IgA, є адекватними

показниками імунного статусу ротової порожнини та організму в цілому, і

відображають реакцію організму не тільки на інфекцію, але й на гострий і

267

хронічний стрес. Незалежно від фактора ініціювання, супресія імунної системи

підвищує ризик розвитку патологічних процусів [381].

Дослідження рівню загального імуноглобуліну А у ротовій рідині

співпадає з рівнем секреторного імуноглобуліну. Спостерігається та сама

тенденція до нормалізації показників імнуглобуліну у пацієнтів першої та

другої груп, де виокристання концептуально нової програми лікування та

профілактики показало нормалізацію стану імунної системи, без достовірної

різниці з контрольною групою. У той же час аналіз показників третьої та

четвертої груп у динаміці виявив недостатність імунної ланки, що проявлялося

стабільно зниженим рівнем імуноглобуліну А, 2.03 ± 0.59 г/л у третій групі та

1.72 ± 0.31 г/л у четвертій групі. Отже, результатом наших спостережень було

виявлення зниженого рівню імуноглобуліну А у пацієнтів всіх груп дітей з

атопією, що доводить наявність недостатності імунної системи на тлі атопічних

захворювань та підтверджує необхідність специфіки лікування та профілактики

гінгівіту.

Ще одним показником, який характеризує стан імунної системи пацієнтів

на тлі атопічних захворювань та який був нами вивчений, є рівень

імуноглобуліну М. Даний вид імуноглобуліну є першою імунною відповіддю на

дію антигену, саме тому його використання у нашому дослідженні було

надзвичайно важливим. Як показав аналіз результатів дослідження, рівень

імуноглобуліну М був знижений у всіх групах, крім контрольної, незалежно від

наявності чи вираженості клінічних проявів гінгівіту на початку дослідження.

За результатами отриманих даних, рівень імуноглобуліну М на початку

дослідження у першій групі дорівнював 2.64 ± 0.95 г/л, у другій групі 2.05 ±

0.52 г/л, у третій 2.20 ± 0.46 г/л, у четвертій групі 2.15 ± 0.55 г/л. Ми

спостерігали відсутність статистично значимої різниці між даними групами, що

підкреслює слабкість імунної системи у дітей з атопічними захворюваннями,

яка може проявлятися клінічними ознаками запалення тканин пародонту, а

268

може й протікати латентно як стадія передхвороби гінгівіту. У зв’язку з цим

зниження рівню імуноглобуліну М є інформативними для ранньої діагностики

гінгівіту, його профілактики та контролю ефективності лікування.

Так, аналіз показників імуноглобуліну М у динаміці виявив статистично

значиму різницю між групами, де було проведене традиційне лікування та

профілактика та концептуально новий підхід до лікування. Наприклад, через

шість місяців у першій групі пацієнтів було зафіксоване збільшення рівня

імуноглобуліну М до 5.08 ± 0.70 г/л, через дванадцять місяців до 4.90 ± 0.52 г/л,

що становить достовірну різницю з початковими показниками. У той час у

третій групі пацієнтів з аналогічними клінічними та лабораторними даними, але

зі стандартним лікуванням, позитивної динаміки ми не спостерігали.

Така зміна показників імунного статусу відповідно до ознак запалення

тканин пародонту та їх відповідь на проведене лікування обумовлює

можливість та необхідність використання рівнів імуноглобулінів як біомаркерів

запалення. Надзвичайно важливим є той факт, що дані біомаркери можуть бути

застосовані на етапі передхвороби, за відсутності ознак запалення.

Взаємозв’язок ступеню запалення тканин пародонту та рівнів

імуноглобулінів у ротовій рідини підтверджений іншими вченими. Дослідникик

вказують на те, що за однакової кількості зубного нальоту стан тканин

пародонту може бути різним. Різниця у ступені тяжкості гінгівіту залежить від

стану пародонтальних тканин, їх функціональних змін, хараткеру мікрофлори та

зрілості імунної системи [382, 383].

Mooder та Wondimu повідомляють, що запалення тканин в зв'язку з

акумуляцією бактеріального нальоту починається в ранньому дитинстві і

відображає бактеріальний фон організму [130]. Цей прояв запальної реакції

залежить від взаємодії між локальними та системними чинниками, включаючи

імунну відповідь особи. У дітей з гінгівітом запальний інфільтрат ясен особливо

269

компрометує Т-лімфоцити та гуморальну реакцію з активацією B-лімфоцитів ,

які синтезують антитіла, такі як IgA, IgG та IgM. Як відомо, зміни у рівні

імуноглобулінів може бути відображені у різних рідинах, таких як кров або

ротова рідина.

Базовий рівень імуноглобулінів у ротовій рідині дозволяє зробити

припущення щодо ступеня сприйнятливості господаря при реагуванні на

агресію, тому що підтип імуноглобуліну, що знаходиться в рідині, бере участь у

ефекторних функціях нейтралізації, активації комплементу та фагоцитозу.

Захисні ефекти гуморального імунітету опосередковуються специфічними

функціями кожного імуноглобуліну. Таким чином, IgA нейтралізує антигени та

макромолекули взагалі, які проникають через слизову оболонку, інгібуючи

чутливість до чужорідних макромолекул та захищаючи від захворювань

пародонту; IgG класично визначається як відповідальний за вторинну імунну

відповідь і пам'ять, і IgM є найважливішим у первинній реакції проти більшості

мікроорганізмів. IgA та IgM можуть активно транспортуватися через епітелій,

тоді як існують дані, що IgG відіграє відносно невелику роль у імунному захисті

слизової оболонки, через відсутність рецепторів епітеліальних клітин, що

забезпечує його трансцитоз. Однак, IgG можна зустріти у ротовій рідині, тому

його роль у імунній відповіді в ротовій порожнині не слід відкидати [384].

Згідно з нашими даними стосовно вмісту імуноглобуліну G у ротовій

рідині, фактично ми реєстрували зниження рівня даного класу імуноглобуліну у

всіх групах пацієнтів з атопічними захворюваннями. Це цілком пояснюється

тим фактом, що IgG прийнято вважати основним імуноглобуліном здорової

людини, найбільш активним у вторинній імунній відповіді і антитоксичному

імунітеті. Так, на початку дослідження рівень імуноглобуліну G коливався від

1.56 ± 0.49 г/л до 1.92 ± 0.55 г/л у групах дітей з атопією та дорівнював 3.02 ±

0.46 г/л у контрольній групі. Статистично значима різниця у показниках

доводить показовість даного імуноглобуліну для характеристики запалення у

270

тканинах пародонту дітей з атопією для зниження рівню імунної резистентності.

При подальшому аналізі показників ми спостерігали збільшення рівню даного

показника у першій та другій групах, де був застосований концептуально новий

підхід до лікування та профілактики гінгівіту до рівня, який не відрізнявся від

контрольної групи. Це доводить той факт, що вирішення проблеми лікування та

профілактики гінгівіту можливе тільки при побудові лікувально-

профілактичних заходів на корекції імунного дисбалансу.

Висновки, зроблені у нашому досліженні, підтверджені даними інших

наковців. За їх думкою, недостатність досліджень, спрямованих на поглиблення

знань про клінічні, мікробіологічні та імунологічні показники захворювань

пародонту у дітей, перешкоджає розвитку кращих діагностичних,

профілактичних та ранніх альтернативних методів лікування для дітей [385].

Одним з цікавих аспектів патогенезу гінгівіту у дітей є те, що тяжкість

клінічної відповіді на подібні тригерні фактори, такі як бактеріальний наліт,

менше, ніж у дорослих. Це може бути пов'язано з поведінкою імунної відповіді

організму, яку вінрозвиває на дію антигену. Таким чином, дослідження для

встановлення зв'язку між рівнем антитіл ротової рідини IgA, IgM та IgG у

суб'єктів, що страждають на гінгівіт, є надзвичайно важливими.

У той же час іншими дослідженнями встановлено, що у пацієнтів з

бронхіальною астмою зростає вміст IgM i G у сироватці крові, що свідчить про

підвищену функцію В-системи лімфоцитів, ітенсивність антитілоутворення,

важливу роль гуморальних механізмів імунітету в генезі різних форм астми.

Підвищений рівень IgM i G відображає їх роль в боротьбі з мікробами як

антитіл, які несуть основне навантаження [386]. Також доведено, що стан

місцевого імунітету у хворих на бронхіальну астму має суттєве значення для

оцінки патогенетичних механізмів розвитку захворювання, стану імунологічної

реактивності організму.

271

Сучасні теорії розвитку гінгівіту враховують роль імунної недостатності,

що проявляється у тому числі зниженням рівнів імуноглобулінів у ротовій

рідині, у етіології та патогенезі даного захворювання. На думку авторів, якщо

зниження аналізується як причина захворювання, менша кількість антитіл може

схилити суб'єкта до розвитку гінгівіту, оскільки він має меншу здатність до

захисту від мікроорганізмів, що колонізують пародонт; це призводить до того,

що гінгівіт розглядається як прояв імунодефіциту [387]. Дослідження, що

вивчають зв'язок між захворюваннями пародонту, віком та типами антитіл IgG

та IgM, були проведені на сироватці крові та проти специфічних

мікроорганізмів. Результати були спірними. Деякі автори вважають, що рівень

антитіл проти мікроорганізмів, залучених до захворювання пародонту,

збільшується поступово від дитинства до повноліття та корелює з важкістю

захворювання, в той час як інші вважають, що вік має більший вплив, ніж

тяжкість захворювання на рівні антитіл , головним чином для IgM [388, 389].

Значення прямого взаємозв'язку між рівнем IgM та станом ясен незрозуміле; це

може бути інтерпретовано як реакція на активацію виробництва IgM в

результаті антигенного виклику, що веде до запалення тканин, або що

збільшення ексудату в результаті запалення породжує більше IgM у слині.

Враховуючи, що захворювання ясен у дітей проявляється як гостре, транзиторне

явище, рівні IgM можуть бути вищими через їх роль у первинній відповіді.

Таким чином, підсумовуючи отримані нами дані щодо імунного статусу

дітей з атопією та дані інших дослідників, безсумнівним є факт порушення

імунної ланки функціонування організму даної категорії дітей. У зв’язку з цим

включення компоненту імунокорекції до програми лікування та профілактики

гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями є патогенетично обгрунтованим.

Концептуально нова програма лікування гінгівіту згідно з отриманими нами

даними у ході дослідження є ефективною, а профілактика захворювань

272

пародонту, яка заснована на використанні рівнів імуноглобулінів як біомаркерів

запалення, є адекватною.

Враховуючи об’єм функціональних та морфологічних змін, які

притаманні хронічним атопічним захворюванням, закономірним є порушення

прооксидантно-антиоксидантної рівноваги у організмі дітей. Організм людини

має цілий ряд антиоксидантних механізмів захисту (неферментативні та

ферментативні антиоксиданти) для виведення активних форм кисню та

запобігання їх шкідливим наслідкам для організму [390, 391]. Антиоксидантні

ферменти захищають тканини від окислювального ушкодження шляхом

вилучення вільних кисневих радикалів, що утворюються при різних

метаболічних процесах, модулюючи ступінь запальної реакції. Молекули

антиоксидантів присутні у всіх рідинах і тканинах організму. Найважливішими

внутрішньоклітинними ферментами, які захищають клітини та тканини від

вільних радикалів, одержаних киснем, є супероксиддисмутаза, яка швидко

викликає дисмутацію супероксидного аніона до пероксиду водню,

глутатіонпероксидаза, що зменшує перекис водню (попередник більш потужних

радикальних видів) та / або перекису водню ліпідів шляхом окислення

пониженого глутатіону або S-нітрозоглутатіона та каталаза, яка розщеплює

перекис водню, перетворюючи його в кисень та воду.

Дефіцит або зменшення потужності антиоксидантів підвищують

схильність до окисного стресу, в результаті патогенез різних захворювань

спричинений пошкодженнями, що розвиваються. У попередніх дослідженнях

було повідомлено, що захворювання пародонту асоціюються зі зниженим

вмістом антиоксидантів у ротовій рідині і підвищеним окисним пошкодженням

у ротовій порожнині. Існує все більше доказів того, що окислювальний стрес є

важливим чинником патогенезу системних захворювань та захворювань

пародонту [390, 391]. Ці теорії знаходять підтвердження у наших дослідженнях.

Окислювальний стрес може призвести до ендотеліальної дисфункції, що не

273

може не позначитися на тканинах пародонту [391.]. Останнім часом досягнення

у розумінні етіології, факторів ризику та прогресування захворювань пародонту

призвели до дослідження факторів ризику, таких як спроможність

антиоксидантної системи [392].

Одним з показників антиоксидантного захисту, який ми досліджували,

був рівень каталази. Враховуючи тяжкість та хронічний перебіг супутнього

захворювання, цілком закономірним було зниження рівню каталази у ротовій

рідині пацієнтів з атопією порівняно з пацієнтами контрольної групи. Ми

встановили рівень каталази, що знаходився у межах від 1.86 ± 0.48 кат/л у

четвертій групі до 1.93 ± 0.54 кат/л у другій групі, у той час як у контрольній

групі рівень каталази дорівнював 3.57 ± 0.58 кат/л. Проте після здійснення

лікувально-профілактичних заходів, які базувалися на диференційованій

корекції антиоксидантного дисбалансу, імунокорекції, показники рівню

каталази у першій та другій групі нормалізувалися, їх рівень достовірно не

відрізнявся від показників контрольної групи. У той же час традиційна схема

лікування та профілактики гінгівіту, на жаль, була неефективною, враховуючи

рівень каталази, який достовірно не відрізнявся від початкового. Таким чином,

можемо зробити висновок, по-перше, щодо наявності антиоксидантного

дисбалансу у дітей з атопією. По-друге, незалежно від вираженості клінічних

ознак гінгівіту, у дітей з атопією вже відбуваються зміни у прооксидантно-

антиоксидантній рівновазі, що поряд зі змінами імунного статусу, дозволяють

констатувати стадію передхвороби у дітей з атопією. По-третє, застосування

концептуально нового підходу до профілактики та лікування дозволяють

досягти нормалізації показників каталази серед пацієнтів з атопічними

захворюваннями.

Антиоксиданти, такі як ферменти супероксиддисмутаза та каталаза,

мають важливе значення для забезпечення захисту нормальних клітин та

матричних компонентів від окислення, вони відіграють захисну роль в нашому

274

організмі від дії окислювального стресу. Попередні дослідження [393-394]

показали, що дисбаланс антиоксидантів робить пацієнтів більш

сприйнятливими до захворюваннь пародонту, тому що перекис водню та

гідроксильні радикали викликають пошкодження клітин, беруть участь у

дегенеративних змінах і часто пов'язані з підвищеними пероксидальними

процесами і пов'язані з низькою концентрацією антиоксидантів.

Каталаза захищає клітини від пероксиду водню, що утворюється в них.

Він відіграє роль у толерантності до окислювального стресу в адаптивній

реакції клітин. За даними авторів, зниження рівню каталази спостерігається при

пародонтиті, що підтверджується нашими дослідженнями [395-396].

Глутаіонпероксидаза сама по собі може ефективно реагувати на ліпідні та інші

органічні гідропероксидази. Глутатіонпероксидаза забезпечує захист від

низьких рівнів окислювального стресу, тоді як каталаза стає більш значущою у

захисті від сильного стресу окислювача [397].

У наших дослідженнях змін рівню супероксиддисмутази ми дійшли до

висновку, що наявність атопічної патології відіграє ключову роль у формуванні

антиоксидантного дисбалансу, так як на початку дослідження, незалежно від

рівня запалення тканин пародонту вміст супероксиддисмутази був знижений у

всіх групах, крім контрольної. При подальших спостереженнях рівень СОД

підвищився у першій та другій групах до рівня 5.86 ± 0.64 та 6.01 ± 0.73 у.о./л.,

що пояснюється включенням компонентів корекції антиоксидантного статусу.

Таким чином, зміни рівню СОД підтверджують загальну позитивну динаміку

нормалізації стану антиоксидантного захисту при застосуванні концептуально

нової програми лікування та профілактики гінгівіту у дітей з атопічними

захворюваннями.

Схожу тенденцію ми спостерігали при аналізі вмісту глутатіону у ротовій

рідині. Якщо перед проведенням лікувально-профілактичних заходів його

рівень був знижений у всіх пацієнтів з атопією, то через шість та дванадцять

275

місяців підвищення його рівня відбулася у першій та другій групі дітей. У той

же час серед пацієнтів третьої та четвертої груп, де була застосована традиційна

схема лікування та профілактики гінгівіту, в основному орієнтована на боротьбу

з мікробним фактором як основним етіологічним чинником гінгівіту.

Отже, як доведено численними дослідженнями, високий окисний стрес і

низький вміст антиоксидантів можуть відігравати важливу роль у етіопатогенезі

захворювань пародонту. Нами доведено, що у дітей з атопічними

захворюваннями низький вміст антиоксидантів супроводжує основне

захворювання та врешті решт призводить до запалення тканин пародонту.

Останні дані свідчать про збільшення оксидативного стресу та МДА при

пародонтиті [398]. У своїх дослідженнях ми знайшли підтвердження цьому

факту. При аналізі отриманих даних у першій групі пацієнтів ми встановили

підвищення рівня МДА до позначки 6.87 ± 0.91 мкмоль/л, схожі показники ми

спостерігали у трьох інших групах, без достовірної різниці між ними. Через

шість місяців рівень МДА змінився з достовірною різницею і дорівнював 3.44 ±

0.59 мкмоль/л, через дванадцять місяців 3.38 ± 0.65 мкмоль/л у першій групі

дітей з атопією, так само як і другій. Наведені дані говорять про те, що у дітей з

хронічним гінгівітом на тлі атопії є порушення прооксидантно-

антиоксидантного балансу в ротовій рідині в сторону активізації процесів

вільно-радикального окислення. Проте при призначенні адекватних лікувально-

профілактичних заходів, направлених на корекцію дисбалансу антиоксидантів,

поряд з покращенням клінічних показників, ми спостерігаємо нормалізацію

антиоксидантного профілю.

Celec et al. також показали високий рівень МДА у ротовій рідині при

пародонтиті. У дослідженні не було виявлено кореляції між рівнями МДА

ротової рідини та сироватки крові. Вони прийшли до висновку, що локальний

окислювальний стрес є фактором, що сприяє виробництву МДА при

пародонтиті [401].

276

Trivedi і співавт. показали значне підвищення МДА та зниження

антиоксидантних ферментів у пацієнтів з пародонтитом. Вони повідомили про

пряму кореляцію між рівнями МДА та зворотною кореляцією антиоксидантних

ферментів з пародонтитом [402].

В ряді недавніх досліджень вимірювали різні маркери окислювального

стресу у ротовій рідини при пародонтиті і показали, що МДА є більш

специфічним біомаркеру перекисного окислення ліпідів при захворюваннях

пародонтиту [403]. Подібно до наших результатів, в інших дослідженнях рівень

антиоксидантного захисту був меншим при захворюваннях пародонту

порівняно з контрольною групою [404]. На підставі інших досліджень, успішна

терапія захворювань пародонту збільшує рівні показників антиоксидантного

статусу, у тому числі зниження рівня МДА [396]; отже пародонтологічна

терапія може бути дуже корисною для пацієнта. Місцеве та системне

застосування антиоксидантів може бути корисним для лікування захворювань

пародонту пацієнтів, яким необхідно знизити рівень окислювального стресу і

може мати позитивний вплив на загальний стан здоров'я пацієнтів.

Таким чином, у ході проведених досліджень виявлений антиоксидантний

дисбаланс у пацієнтів з атопічними захворюваннями. Звертає на себе увагу той

факт, що зниження рівню супероксиддисмутази, каталази та глутатіону, а також

підвищення рівня малонового диальдегіду ми спостерігали не тільки в групі

пацієнтів з середнім ступенем гінгівіту, а й у пацієнтів майже без виражених

клінічних ознак гінгівіту. Це підтверджує той факт, що порушення

прооксидантно-антиоксидантної рівноваги передує клінічним проявам гінгівіту,

а визначення рівню антиоксидантів у ротовій рідині може слугувати

діагностичним бомаркером ранніх стадій запалення тканин пародонту.

Аналіз отриманих нами численних клінічних та клініко-лабораторних

даних показав специфіку змін у пародонтальному, імунному та

антиоксидантному статусі дітей з атопічними захворюваннями. У зв’язку з цим

277

очевидною була необхідність проведення детального клініко-статистичного

аналізу, який би дозволив провести кореляційний аналіз та виявити у

цифровому еквіваленті ступінь залежності одних показників від інших, за

наявності такої. Для цього нами був використаний регресійний аналіз даних.

У математичній статистиці, регресійний аналіз являє собою набір

статистичних процесів для оцінки співвідношень між змінними. Вона включає в

себе багато методів для моделювання та аналізу кількох змінних, коли фокус

робиться на взаємозв'язку між залежною змінною та однією чи більше

незалежними змінними (або "прогностичними"). Більш конкретно, регресійний

аналіз допомагає зрозуміти, як змінюється типове значення залежної змінної

(або "змінного критерію"), коли будь-яка з незалежних змінних змінюється, тоді

як інші незалежні змінні фіксуються. Регресійний аналіз широко

використовується для прогнозування. Аналіз регресії також використовується

для того, щоб зрозуміти, які з незалежних змінних пов'язані із залежною

змінною, а також досліджувати форми цих відносин. У певних умовах

регресійний аналіз може бути використаний для виявлення причинних зв'язків

між незалежними та залежними змінами [403].

Нами був використаний регресійний аналіз для того, щоб дослідити, як

змінюється ступінь запалення тканин пародонту при різних імунометаболічних

параметрах у дітей з атопією та соматично здорових дітей, у тому числі при

мінімальних клінічних проявах гінгівіту. На сонові отриманих даних ми

побудували рівняння лінійної регресії та визначили коефіцієнти детермінації,

що дозволило оцінити адекватність побудованої моделі та можливість її

використання для прогнозування.

У результаті проведеного дослідження нами були побудовані

прогностичні моделі. Критерієм адекватності прогностичної моделі є коефіцієнт

детермінації. Регресійний аналіз показав, які з імунометаболічних показників

можуть бути виокристані з прогностичною метою. Так, побудована залежність

278

показників імуноглобуліна А (Y) від рівня запалення згідно з індексом РМА

(змінна X) у вигляді лінійної регресії у групі дітей з атопічними

захворюваннями без клінічних ознак гінгівіту. Визначені коефіцієнти лінійної

регресії мінус 1,63 та 10,85. Для оцінки загальної якості отриманого рівняння

лінійної регресії був застосований коефіцієнт детермінації. Отримане в

результаті значення 0,76 означає, що 76 % змінюваності імуноглобуліну А

пов’язується зі змінюваністю індексу РМА. Інша частина змінюваності Y (24 %)

пов’язується з впливом інших факторів. Таким чином, оскільки функція регресії

визначена, інтерпретована та обґрунтована, а оцінка якості рівняння регресії

відповідає вимогам, можна вважати, що побудована модель та прогностичні

значення мають необхідну адекватність та імуноглобулін А може бути

використаний в якості прогностичного біомаркеру запалення тканин пародонту.

Аналіз цих же показників у динаміці через шість та дванадцять місяців

підтвердив встановлений взаємозв’язок між ступенем запалення та рівнем

імуноглобуліну А, оскільки коефіцієнт детермінації дорівнював 0,92, що

підтверджує вплив імунного дисбалансу на стан тканин пародонту у дітей з

атопічними захворюваннями.

Так само ми проаналізували залежність ступеню запалення у групі дітей з

вираженими проявами гінгівіту від рівню імуноглобуліну А. Нами доведено, що

88 % змінюваності рівня імуноглобуліну А залежить від ступеню запалення

ясен за індексом РМА. Оскільки в обох дослідних групах, незалежно від

вираженості клінічних ознак гінгівіту, визначена залежність ступеню запалення

ясен згідно з індексом РМА від рівня імуноглобуліну А, визначеного у ротовій

рідині, коефіцієнт детермінації та коефіцієнт множинної кореляції R суттєво не

відрізняються між групами, отже, використання рівня імуноглобуліну А можна

використовувати як неінвазивний біомаркер запалення тканин пародонту.

279

Ще одним з показників стану імунної системи є рівень імуноглобуліну G.

Для проведення регресійного аналізу були оброблені дані першої групи

пацієнтів, серед яких був діагностований хронічний гінгівіт та атопічні

захворювання. Згідно з отриманими даними середній рівень кровоточивості

ясен дорівнював 3.42±0.42 балам, що свідчить про доволі високий рівень

кровоточивості та відповідно про наявність процесів запалення у тканинах

пародонту. Середній рівень IgG дорівнював 1.72 ± 0.49 г/л. Коефіцієнт

детермінації R-квадрат дорівнював 0,82, що робить можливим використання

результатів регресійного аналізу та прогнозу за допомогою рівняння регресії.

Визначені коефіцієнти лінійної регресії мінус 0,32 та 0,98, що доводить

зворотню залежність рівню запалення тканин пародонту та рівню

імуноглобуліну G. Отже, рівень імуноглобуліну G є інформативним при ранній

неінвазивній діагностиці захворювань тканин пародонту.

Аналіз даних регресійного аналізу залежності ступеню запалення тканин

пародонту від рівню імуноглобуліну М показав низький ступінь достовірності

прогностичних значень даного імуноглобуліну. Коефіцієнт детермінації R-

квадрат дорівнював 0,69, що ставить під сумнів можливість використання

результатів регресійного аналізу та побудови рівняння лінійної регресії. Доволі

високі значення F критерію Фішера підтверджують доволі високу вірогідність

неправильного прогнозу ступеню запалення ясен на основі використання з

метою прогнозу значень імуноглобуліну М. Отже, імуноглобулін М не може

бути рекомендований як інструмент ранньої діагностики запальних процесів у

тканинах пародонту.

Оскільки імунний статус та стан мукозального імунітету був

проаналізований нами комплексно, рівень лізоциму також був врахований при

проведенні регресійного аналізу. Можливість побудови прогностичної моделі

була визначеня за допомогою коефіцієнта детермінації, точність даного

280

прогнозу визначена за допомогою F-критерію та Р-значення. Був визначений

коефіцієнт детермінації, який дорівнював 0.48, що представляє слабку

вираженість залежності між рівнем лізоциму та індексом РМА. Аналіз

параметрів, таких як F-значимість та Р-значення, показав низьку

інформативність значень лізоциму як діагностичного та прогностичного

інструменту запалень тканин пародонту.

Дослідження з оцінкою вмісту імуноглобулінів в сироватці крові або

ротовій рідині представляють різні результати. Деякі дослідження показали

збільшення IgG, IgA і IgM в сироватці крові у хворих на пародонтит, в той час

як інші не показали суттєвих відмінностей в рівнях імуноглобулінів між

пацієнтами з пародонтитом та здоровими особами [373]. Аналіз літературних

даних щодо залежності ступеню запалення тканин пародонту від рівнів

імуноглобулінів у більшості доводить наявність кореляційного взаємозв’язку,

хоча й виявляються дослідження, які говорять про зворотнє. Але переважна

кількість досліджень підтверджують вплив імунного статусу на стан тканин

пародонту та підкреслюють важливість імунного компоненту у етіології та

патогенезі захворювань пародонту [406-408]. Проте фундаментальних

досліджень, які на основі отриманих клініко-лабораторних даних оцінили та

запропонували прогностичні значення для визначення ступеню запалення

тканин пародонту, у літературі майже не представлені [409-410].

Для визначення найвагоміших біомаркерів запалення, які могли би бути

інформативними для ранньої діагностики запальних захворювань пародонту та

контролю їх лікування, нами був проведений регресійний аналіз клінічних

даних та даних, що характеризують антиоксидантний статус дітей, хворих на

атопічні захворювання та соматично здорових дітей.

Для оцінки залежності між індексом SBI та рівнем МДА у першій групі

пацієнтів було проведено регресійний аналіз. Оскільки R2 дорівнюва 0,43,

281

ступінь кореляції між рівнем малонового диальдегіду та проблемами пародонту

був дуже слабким. Статистика регресії в групі пацієнтів з атопічними

захворюваннями та без виражених ознак гінгівіту також показує, що не існує

залежності між індексом SBI та рівнем малонового диальдегіду. Таким чином,

очевидним є те, що рівень МДА не можна використовувати для точного

прогнозування запалення тканин пародонту. Даний показник характеризує стан

антиокидантної системи, але його застосування з діагностичною метою

неможливе.

Так само, зниження рівню супероксиддисмутази у всіх групах пацієнтів з

атопією підтверджує наявність антиоксидантного дисбалансу, але як показали

результати регресійного аналізу та коефіцієнт детермінації, не було залежності

між показником індексом кровоточивості SBI та активністю

супероксиддисмутази серед пацієнтів даних груп.

Визначення рівню каталази у ротовій рідині також було

неінформативним. Коефіцієнт детермінації, позначений як R-квадрат,

дорівнював 0.42, що вказує на слабкий рівень залежності між активністю

каталази у ротовій рідині та ступенем запалення тканин пародонту. Дані

регресійного аналізу, а саме значення коефіцієнту детермінації, свідчили про

неможливість використання побудованої прогностичної моделі та відсутність

необхідності подальшого визначення коефіцієнтів регресії.

Отримані дані є надзвичайно цікавими, оскільки з однієї точки зору вони

підтверджують результати інших наукових досліджень, які свідчать на користь

наявності антиоксидантного дисбалансу у пацієнтів на тлі захворювань

пародонту та підтверджують його роль у етіології та патогенезі пародонтальних

проблем [411-412]. Як відомо, захворювання пародонту є одними з

найпоширеніших хронічних запальних захворювань. Бактеріальна колонізація,

імунна реакція організму та генетична схильність є частиною основних

етіологічних чинників [413-414].

282

Але з іншого боку, нами доведено, що у дітей на тлі атопічних

захворювань рівень малонового диальдегіду, суперокиддисмутази та каталази

не може бути використаний як неінвазивний біомаркер. Варто відмітити, що

згідно з нашими дослідженнями, показники рівнів імуноглобулінів є значно

більше інформативними та можуть бути застосовані у клінічній практиці як

біомаркер запалення тканин пародонту незалежно від клінічних ознак гінгівіту.

Дещо іншими були висновки щодо інформативності рівня глутатіону.

Регресійний аналіз даних показав, що побудована прогностична модель має

необхідну адекватність, прогностичні значення можуть бути застосовані як

предиктивні для характеризування ступеню запалення тканин пародонту. У

результаті провденого аналізу визначено коефіцієнт детермінації, який показав,

що 91 % змінюваності рівню глутатіону залежить від зміни рівню запалення за

індексом РМА; на 9 % припадає вплив інших факторів. Отже, рівень

відновленого глутатіону може бути рекомендований як предиктивний та

діагносичний біомаркер запалення тканин пародонту у дітей з атопічними

захворюваннями.

Отримані нами дані щодо антиоксидантного статусу та залежності стану

тканин пародонту від його змін співпадають з даними інших дослідників.

Дослідження інших авторів показали зниження як системних, так і місцевих

рівнів антиоксидантів та концентрації антиоксидантів ясенної борозни у групі

пацієнтів з пародонтитом у порівнянні з контролем [415-417].

Таким чином, у результаті проведеної нами роботи та аналізу

літературних джерел, ми визначили найбільш інформативні біомаркери

запалення тканин пародонти, до яких відносяться рівень імуноглобуліну А,

імуноглобуліну G та рівень глутатіону. На основі проведених нами численних

досліджень, використання саме цих неінвазивних біомаркерів у ротовій рідині

дозволяє проводити ранню діагностику на етапі відсутності виражених ознак

283

гінгівіту, контролювати ефективність проведеного лікування та проводити

скринінгову оцінку стану тканин пародонту у дітей групи ризику.

Завдяки здійсненню комплексного дослідження стоматологічного та

імунометаболічного статусу дітей з атопічними захворюваннями, аналізу

отриманих результатів, ретельній клініко-статистичній обробці отриманих

даних, ми запропонували концептуально нову програму лікування та

профілактики гінгівіту, яка малу високу клінічну ефективність серед

представленого контингенту.

284

ВИСНОВКИ

1. На сьогоднішній день гінгівіт у дітей на тлі атопічних захворювань

має високу розповсюдженість та не має тенденції до зниження. Невирішеною є

проблема ранньої діагностики, профілактики та лікування гінгівіту у дітей з

атопічними захворюваннями. У дисертаційній роботі представлене вирішення

наукової проблеми, що полягає у розробці концептуально нової програми

лікування та профілактики гінгівіту у дітей на тлі атопічних захворювань

шляхом комплексного аналізу стоматологічного статусу, виявлення

прогностичних біомаркерів ініціації гінгівіту та диференційованої корекції

імунометаболічних ланок його патогенезу.

2. Вивчені показники клінічного стоматологічного статусу у дітей з

гінгівітом та провідні чинники розвитку гінгівіту у дітей на тлі атопічних

захворювань. Встановлено, що у дітей з атопічними захворюваннями ступінь

запалення тканин пародонту за індексом SBI та РМА достовірно вищий (SBI

дорівнював 2.11 ± 0.22 бали та РМА дорівнював 21.14 ± 1.86 %), ніж у дітей без

соматичної патології, де SBI знаходився на рівні 0.48 ± 0.21 бали, РМА - на

рівні 6.03 ± 2.56 %. Також спостерігали зміни у властивостях ротової рідини, які

полягали у підвищенні кислотності до рівня 4.94 ± 0.49 та збільшенні рівню

муцину до 5.76 ± 0.82 г/л в середньому серед груп дітей з атопією. Встановлено,

що у групі пацієнтів з атопічними захворюваннями при мінімальних значеннях

показників, що характеризують запалення у тканинах пародонту, вже

спостерігається імунометаболічний дисбаланс, що дає змогу визначити стадію

передхвороби у даного контингенту дітей. Встановлено, що незалежно від рівня

запалення, спостерігається зниження рівня імуноглобулінів класу А, G, М та

зниження активності СОД, зростання концентрації МДА, знижується вміст

каталази та глутатіону. Провідними етіологічними чинниками хронічного

285

гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями є наявність імунометаболічного

дисбалансу.

3. При моделюванні атопічних процесів в експерименті на тваринах

морфологічна картина в ротовій порожнині характеризується запальними,

дистрофічними, дисциркуляторними змінами, які супроводжуються

порушенням обміну синтази оксиду азоту. Останнє проявляється зниженням

синтезу ендотеліальної фракції синтази оксиду азоту у стінках судин до

0,79±0,11 ум.од., підвищенням активності індуцибельної синтази оксиду азоту

більш ніж в два рази, підвищенням активності ендотеліальної синтази оксиду

азоту у позасудинному просторі до 0,27±0,04 ум.од. Порушення обміну синтази

оксиду азоту пов’язано з накопиченням запальних клітин, зокрема, кількість

клітинних елементів імунопозитивних до CD23 в 7,7 раз вище при наявності

атопічного процесу. Застосування запропонованої методики лікування дозволяє

поліпшити стан мікроциркуляторного русла слизової оболонки, що

проявляється у відновленні констрікторно-ділататорних механізмів судинного

тонусу.

4. Побудовано прогностичну модель запальних захворювань

пародонту на основі виділених у процесі дослідження найбільш інформативних

біомаркерів запалення та рівняння лінійної регресії, за допомогою якого

можливе цифрове визначення прогностичних значень запалення тканин

пародонту при здійсненні профілактичних та лікувальних заходів. Визначено

коефіцієнти рівняння лінійної регресії залежності ступеня запалення тканини

пародонту за рівнем індексу кровоточивості SBI від рівню секреторного

імуноглобуліну А - мінус 88,7 та 50,6; від рівню імуноглобуліну G - мінус 0,32

та 0,98. Визначено коефіцієнти рівняння лінійної регресії, яке характеризує

залежність глутатіону як найбільш інформативного біомаркера, який

характеризує ступінь запалення ясен, які дорівнюють мінус 2.49 та 40.97.

286

5. Встановлено найбільш інформативні біомаркери запалення тканин

пародонту у дітей з гінгівітом – рівень відновленого глутатіону, імуноглобуліну

G, імуноглобуліну А. Найбільш інформативним біомаркером, який характеризує

антиоксидантний статус та дає змогу прогнозувати ступінь запалення тканин

пародонту є рівень відновленого глутатіону у ротовій рідині, коефіцієнт

детермінації складає 91%. Коефіцієнт детермінації залежності рівню запалення

тканин пародонту (за індексом SBI) від рівня секреторного імуноглобуліну А

дорівнює 87 %, від рівня імуноглобуліну G – 82 %. Дані біомаркери можуть

бути використані для прогнозу запальних захворювань пародонту у

пародонтологічно здорових дітей з атопічними захворюваннями.

6. Пацієнти з атопічними захворюваннями та різними генотипами за

rs1801270 поліморфізмом мають різний характер імунної відповіді (за

імуноглобулінами А, G, M); зокрема гомозиготи АА тяжіють до більш

агресивного протікання гінгівіту. У дітей з атопічними захворюваннями

виявлено генетичні предиктори розвитку стоматологічних захворювань, а саме

для представників даної групи характерні «довгі» алелі з 7-ма, 8-ма або 9-ма

повторами в інтроні 36 гена MUC5B (поширені у 79% випадків). Дані алелі

можна використовувати як маркери групи ризику щодо гінгівіту на тлі

атопічних захворювань, або як додатковий діагностичний тест для цієї групи

захворювань.

7. Диференційована програма лікувально-профілактичних заходів на

основі патогенетичної корекції у дітей на тлі атопічних захворювань полягала у

прийомі імуномодулюючих препаратів при зниженні рівнів імуноглобулінів та

прийомі вітамінно-антиоксидантного комплексу при порушенні

антиоксидантної рівноваги, а також корекцію схеми індивідуальної гігієни, яка

полягала у використанні зволожувального гелю для ясен та ополіскувача з

нейтральним рН з вмістом бетаїну, алое вера, алантоїну та ксиліту при

ксеростомії, астматичних нападах та застосуванні інгаляційних

287

медикаментозних засобів. Концептуально нова програма лікування та

профілактики гінгівіту включала прийом імуномодулюючих препаратів при

зниженні рівнів визначених біомаркерів запалення, а саме IgG до рівня 1.72 ±

0.49 г/л у групі дітей з гінгівітом та атопічними захворюваннями, 1.56 ± 0.49 г/л

у групі дітей без виражених ознак гінгівіту, та вітамінно-антиоксидантних

комплексів за наявності антиоксидантного дисбалансу, а саме зниження рівню

відновленого глутатіону до рівня 2.31 ± 0.44 ммоль/л у групі дітей з гінгівітом

та атопічними захворюваннями, 2.69 ± 0.56 ммоль/л у групі дітей без виражених

ознак гінгівіту.

8. Впроваджено використання концептуально нової моделі лікування

та профілактики гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями з урахуванням

виявлених змін клінічного, імунологічного та антиоксидантного статусу.

Оцінювання клінічної ефективності показало нормалізацію стоматологічного

статусу у динаміці, при оцінюванні через дванадцять місяців РМА дорівнював

3,59 ± 2,31 % у групі дітей з гінгівітом та атопічними захворюваннями, 1,94 ±

1,61 % у групі дітей без виражених ознак гінгівіту; SBI - 0,17 ± 0,14 бали у групі

дітей з гінгівітом та атопічними захворюваннями, 0,13 ± 0,13 бали у групі дітей

без виражених ознак гінгівіту; рівень муцину - 2.48 ± 0.55 г/л у групі дітей з

гінгівітом та атопічними захворюваннями, 2.37 ± 0.53 г/л у групі дітей без

виражених ознак гінгівіту. Зазначені показники достовірно (р<0,05)

відрізнялися від показників контрольної групи пацієнтів, що підтверджує

ефективність концептуально нової програми лікування та профілактики

гінгівіту на тлі атопічних захворювань.

9.

288

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Забезпечення ефективності ранньої діагностики, профілактики, прогнозу та

лікування хронічного гінгівіту у дітей з атопічними захворюваннями

пропонується проводити наступним чином:

1. Рекомендовано ввести термін диспансерного нагляду дітей з атопічними

захворюваннями з відвідуванням лікаря-стоматолога один раз на шість

місяців

2. Під час кожного профілактичного візиту у дітей з атопічними

захворюваннями під час стоматологічного огляду рекомендовано

проводити неінвазивну скринінг-діагностику, яка полягає у заборі ротової

рідини з подальшим визначенням рівня відновленого глутатіону, рівня

секреторного імуноглобуліну А та імуноглобуліну G.

3. При профілактичних оглядах дітей з атопічними захворюваннями

рекомендувати схему індивідуальної гігієни, яка включає застосування

ополіскувача з нейтральним рН та використання гелю для ясен з вмістом

бетаїну, алое вера, алантоїну та ксиліту у періоди загострення

соматичного захворювання.

4. При виявленні запальних змін тканин пародонту або при визначенні змін

імунометаболічних показників рекомендовано призначити курс прийому

імуномодулюючих препаратів та вітаміно-антиоксидантних комплексів

відповідно до розробленої диференційованої схеми лікувально-

профілактичних заходів.

289

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Каськова Л. Ф. Стан тканин пародонта в дітей із флюорозом зубів з регіонів із

різним вмістом фтору в питній воді / Л. Ф. Каськова, Н. А. Моргун, С. Ч.

Новикова, Н. В. Янко, Л. І. Амосова, І. Л. Маковка // Профілактична та дитяча

стоматологія. - 2014. - № 2. - С. 5-8.

2. Ковач І.В. Динаміка показників клінічного стану тканин зубів та пародонту у

дітей під впливом лікувально-профілактичних заходів на тлі ортодонтичного

лікування / І. В. Ковач, Я. В. Лавренюк // Современная стоматология. - 2016. - №

1. - С. 58-63.

3. Савичук О. В. Сучасні особливості стану тканин пародонта у дітей / О. В.

Савичук, О. О. Тимофеева, Л. О. Хоменко //Ліки України. - 2010. - № 3. - С. 54-

56.

4. Малий Д. Ю. Епідеміологія захворювань пародонта: віковий аспект / Д. Ю.

Малий, М. Ю. Антоненко // Український науково-медичний молодіжний

журнал. - 2013. - № 4. - С. 41-43.

5. Опанасенко О.О. Визначення вагомості факторів ризику виникнення хронічного

катарального гінгівіту у дітей / О.О. Опанасенко //. Профілактична та дитяча

стоматологія. – 2011. – № 2 (5). – С. 34-40

6. Хоменко Л. О. Вплив стану організму на стоматологічні захворювання у дітей

та підлітків / Л. О. Хоменко, О. І. Остапко, Н. В. Біденко, І. М. Голубєва, О. О.

Воєвода, О. В. Дуда // Медична наука України. – 2016. – Т. 12, № 1-2. – С. 58-

63.

7. Романенко О.Г. Умови розвитку захворювань пародонту в дитячому віці й

патологія верхніх відділів травного тракту / О.Г. Романенко, В.О. Кондратьєв //

Здоровье ребенка. – 2010. – № 4. – С. 145-148.

8. Беш Л.В. Аналіз діагностичних і лікувальних помилок у дитячій алергології /

Л.В. Беш// Здоровье ребенка. – 2007. – № 4. – С. 69-72.

290

9. Паттерсон Р. Аллергические болезни (диагностика и лечение) / Р. Паттерсон, Л.

Грэмэр, П. Гринберг. — М. : Геотар, 2000. — 734 с.

10.Проценко Т. В. Атопический дерматит: рук во для врачей /. Т. В. Проценко. —

Донецк : Мединфо, 2008. – С.108

11.Безвушко Е.В. Порівняльна оцінка стоматологічного здоров'я дітей шкільного

віку за Європейськими індикаторами здоров'я порожнини рота / Е.В. Безвушко,

Л.Ф. Жугіна, А.А. Нарикова, Н.Л. Чухрай // Новини стоматології. – 2013. – № 3.

– С. 76-80.

12.Johansson S.G. A revised nomenclature for allergy / S.G. Johansson, J.O. Hourihane,

J. Bousquet // Allergy. – 2001. – Vol. 56. – P. 813–824.

13.Johansson S.G. Revised nomenclature for allergy for global use: Report of the

Nomenclature Review Committee of the World Allergy Organization, October 2003 /

S.G. Johansson, T. Bieber, R.J. Dahl // Allergy Clin Immunol. – 2004. – Vol.113 (5).

– P.832-836.

14.Hwang C.Y. Prevalence of atopic dermatitis, allergic rhinitis and asthma in Taiwan: a

national study 2000 to 2007 / C.Y. Hwang, Y.J. Chen, M.W. Lin et al. // Acta Derm

Venereol. – 2010. – Vol. 90. – P. 589-594.

15.Wong G.W. Changing prevalence of allergic diseases in the Asia-pacific region /

G.W. Wong, T.F. Leung, F.W. // Allergy Asthma Immunol Res. – 2013. – №5. – P.

251-257.

16.Акопян А.З. Распространенность аллергических заболеваний у детей / А.З.

Акопян // Укр. пульмонол. журнал. – 2000. – № 1. – С. 65-69.

17.Ласица О. И. Атопический марш у детей перспективы профилактики и прогноза

/ О. И. Ласица // Клін. імунол. Алергол. Інфектол. – 2006. – № 1 (01). – С. 42—

46.

18.Балаболкин И.И. Актуальные проблемы аллергологии детского возраста на

современном этапе / И.И. Балаболкин // Педиатрия. – 2012. – № 3. – С. 69.

291

19.Балаболкин И.И. Аллергенспецифическая иммунотерапия детей с

аллергическими заболеваниями : современные подходы к ее проведению и

клиническая эффективность / И.И. Балаболкин // Педиатрия. – 2012. – № 2. – С.

81.

20.Shmulich V.K. Comparative analysis of the role of domestic allergens in atopic

dermatitis etiology in children / V. K. Shmulich, M. K. Uryvayva, O. S. Lupaltsova,

V. V. Staruseva, O. S. Rybka, O. V. Shmulich, L. S. Kryvenko // Inter collegas. –

2015. – 2 (3). – С.205-211

21.Пухлик С.М. Опыт применения препарата милукант в лечении больных

аллергическим ринитом / С.М. Пухлик // Журн. вушних, носових і горлових

хвороб. – 2014. – № 6. – С.94.

22.Пухлик С.М. Результаты лечения поллинозов методом аллерген-специфической

иммунотерапии с использованием региональных аллергенов / С.М. Пухлик //

Клініч. імунол. – 2014. – № 1–2. – С. 64.

23.Романюк Л.И. Аллергический ринит как коморбидное состояние бронхиальной

астмы // Астма та алергія. – 2013. – № 2. – С. 62.

24.Тяжка О.В. Реабілітаційно-профілактичні заходи для запобігання трансформації

спадкової атопії в алергічні захворювання / О.В. Тяжка, Л.О. Левадна //

Проблемні питання патології у дітей та підлітків: Збірник тезів. – Тернопіль,

2008. – С.69-70.

25.Регеда М. С. Алергічні захворювання легенів: монографія / М. С. Регеда. –

Львів, 2009. – 342 c.

26.Пухлик Б. М. Алергічні захворювання як проблема всесвітньої охорони здоров'я

За матеріалами 3-го з'їзду алергологів України / Б. М. Пухлик // Нов. медицины

и фармации. – 2011. – № 18 (387). – C.47.

27.Пухлик Б. М. Проблема аллергии в мире и Украине / Б. М. Пухлик // Нов.

медицины и фармации. — 2005. — № 14 (174). — С. 23.

292

28.Регеда М.С. Пневмонія: монографія / Регеда М.С., Регеда М.М., Фурдичко Л.О.

Вид. шосте, доп.та перероб. – Львів, 2012. – С 162.

29.Ткачишин В. С. Професійна бронхіальна астма / В. С. Ткачишин // Здоров'я

України. — 2007. — № 5-6 (10-11). – C.33-36

30.Лапшин В. Ф. Астма-фенотипы в детском возрасте / В.Ф. Лапшин, Т.Р.

Уманец // Здоров’я України. – 2009. – № 4. – С. 12–14.

31.Зайков С.В. Аллергический ринит и бронхиальная астма : единый подход к

диагностике и лечению / С.В. Зайков // Клініч. імунол. – 2014. – № 6-7. – С. 52.

32.Геппе Н. А. Актуальность проблемы бронхиальной астмы у детей / Н. А.

Геппе // Педиатрия. – 2012. – Т. 91, № 3. – С. 76-82.

33.Регеда М.С. Бронхіальна астма. – Львів: В-во “Сполом” – 2005.– С 145

34.Дардинська А.І. Поширеність астма-асоційованих синдромів серед дітей трьох

українських міст з екологічними проблемами (попередні результати) / І.

Дардинська, О. Лук′янова, Ю. Антипкін та ін. // Лікарська справа. – 2007. – № 3.

– С. 13-18.

35.Ласица О. И. Бронхиальная астма в практике семейного врача / О. И. Ласица, Т.

С. Ласица. – К. : ЗАО “Атлант UMS”. – 2001. – 264 с.

36.Мачарадзе Д. Ш. Эпидемиология бронхиальной астмы у детей по данным

литературы и программы ISAAC / Д. Ш. Мачарадзе, Р. И. Сепиашвили // Астма.

– 2000. – Т. 1, № 1. – С. 44–51.

37.Ласиця О.І. Бронхіальна астма у дітей: проблеми і перспективи діагностики та

лікування / О.І. Ласиця, О.М. Охотнікова // Нова медицина. – 2003. – №1. –

С.44-49.

38.Караулов А.В. Клиническая иммунология и аллергология. М.: Мед.информац.

агенство. — 2002. — 651с.

39.Прунчак С.І. Чинники ризику розвитку бронхіальної астми в дітей залежно від

типу ацетилування / С.І. Прунчак, Т.В. Донська, Л.М. Голумбовська //

Буковинський медичний вісник. – 2008. – Т. 12, № 2. – С. 17-20.

293

40.Бобырев В.Н., Муляр Л.А. и др. Особенности показателей иммунитета больных

бронхиальной астмой в сочетании с аллергическими риносинусопатиями / В.Н.

Бобырев, Л.А. Муляр // Імунологія та алергологія. – 2005. - № 3. – С. 68-72.

41.Трунова О.А. Клинико-лабораторные параллели при бронхиальной астме у

детей / О.А Трунова, С.В. Андрухей, В.М. Куляс и др. // Імунологія та

алергологія. – 2006. – № 1. – С. 70-72.

42.Чернушенко Е.Ф. Иммунология бронхиальной астмы / Е.Ф. Чернушенко // Укр.

пульмонол. журнал. – 2000. - №2. – С.18-22.

43.Иммунология и алергология. Под ред. А.А.Воробьева, А.С.Быкова,

А.В.Караулова. – М.: Практическая медицина, 2006. – С 288

44.Казмірчук В.Є. Клінічна імунологія і алергологія / Казмірчук В.Є., Ковальчук

Л.В. – Вінниця: Нова книга, 2006. – С. 528

45.Innes J.A., Reid P.T. Respiratory diseases. In: Boon NA, Colledge NR, Walker BR,

Hunter JA, eds. Davidson’s Principles and Practice of Medicine. 20th edn. Churchill

Livingstone: Elsevier, 2006. – P.670–678.

46.De Almeida Pdel V. Saliva composition and functions: a comprehensive review / De

Almeida Pdel V, Gregio AM, Machado MA, de Lima AA, Azevedo LR. // J Contemp

Dent Pract. – 2008. – Vol.9. – P.72–80.

47.Steinbacher D.M. The dental patient with asthma. An update and oral health

considerations / Steinbacher DM, Glick M // J Am Dent Assoc. – 2001. – Vol. 132. –

P.1229-1239.

48.Ersin N.K. Oral and dental manifestations of young asthmatics related to medication,

severity and duration of condition / Ersin NK, Gulen F, Eronat N, et al. // Pediatr Int.

– 2006. – Vol.48. – P.549–554.

49.Shashikiran N.D. Effect of antiasthmatic medication on dental disease: dental caries

and periodontal disease / N.D. Shashikiran, V.V. Reddy, P.K. Raju // J Indian Soc

Pedod Prev Dent. – 2007. – Vol.25. – P.65-68.

294

50.Eloot A.K. Oral health and habits in children with asthma related to severity and

duration of condition / A.K. Eloot, J.N. Vanobbergen, F.D. Baets // Eur J Paediatr

Dent. – 2004. – Vol.5. – P. 210–215.

51.Irwin R.S. Side effects with inhaled corticosteroids: the physician’s perception / R.S.

Irwin, N.D. Richardson // Chest. – 2006. – Vol.130. – P.41–53.

52.Dahl R. Systemic side effects of inhaled corticosteroids in patients with asthma / R.

Dahl // Respir Med. – 2006. – Vol. 100. – P. 1307–1317.

53. Mortimer K.J. Effects of inhaled corticosteroids on bone / K.J. Mortimer, T.W.

Harrison, A.E. Tattersfield // Ann Allergy Asthma Immunol. – 2005. – Vol.94. –

P.15–21.

54.Wactawski-Wende J. Periodontal diseases and osteoporosis: association and

mechanisms / J. Wactawski-Wende // Ann Periodontol. – 2001. – Vol.6. – P.197–208.

55.Han E.R. Inhaled corticosteroid-related tooth problems in asthmatics / E.R. Han, I.S.

Choi, H.K. Kim, et al. // J Asthma. – 2009. – Vol.46. – P.160–164.

56.Fukushima C. Salivary IgA and oral candidiasis in asthmatic patients treated with

inhaled corticosteroid / C. Fukushima, H. Matsuse, S. Saeki, et al. // J Asthma. –

2005. – Vol.42. – P.601–604.

57.Кузнєцова Л.В. Жирнокислотний спектр ліпідів сироватки крові у хворих на

бронхіальну астму під впливом комплексного лікування імуотопним

препаратом пропес / Л.В. Кузнєцова, П.В. Грішило, Л.С. Осипова, В.І. Літус //

Імунологія та алергологія. – 2004. – №1. – С.43-45.

58.Кривенко Л. С. Особенности стоматологического статуса детей, рожденных

преждевременно (обзор литературы) / Л. С. Кривенко // Вісник проблем

медицини та біології. – 2014. – № 4, Том 3 (115). – С. 20-24.

59.Kryvenko L. S. Orthodontic aspects of dental status in prematurely born children / L.

S. Kryvenko // Наука и здравоохранение. – 2014. – №6. – С.13-15.

60.Лолор Г. Клиническая иммунология и аллергология / Г. Лолор, П. Фишер, Д.

Адельман. – М., Практика, 2000.–784 с.

295

61.Многоликая бронхиальная астма, диагностика, лечение и профилактика / Под

ред. Г. Б. Федосеева, В. И. Трофимова, М. А. Петровой. – СПб. : Нордмедиздат,

2011. – 344 с.

62.Наказ МОЗ України № 868 від 08.10.2013 «Уніфікований клінічний протокол

первинної, вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги: бронхіальна астма у

дітей». – Київ, 2005. – С. 19.

63.Дудіна О.О. Ситуаційний аналіз стану охорони здоров’я дітей та підлітків в

Україні / О. О. Дудіна, Г. О. Слабкий, Р. О. Моісеєнко // Вісник соціальної

гігієни та охорони здоров’я. – 2007. – № 4. – С. 32–38.

64.Беш Л. В. Контрольованість бронхіальної астми у дітей : наскільки можливою

вона є сьогодні / Л. В. Беш, В. О. Бондарчук // Клінічна імунологія, алергія,

інсектологія. – 2007. – № 4. – С. 4–6.

65.Кравченко Л. І. Аналіз стоматологічного статусу в дітей з алергіями в анамнезі /

Л. І. Кравченко // Современная стоматология. — 2016. — № 5. — С.24-27.

66.Ковач І.В. Динаміка показників неспецифічної резистентності порожнини рота

у дітей при лікуванні хронічного рецидивуючого афтозного стоматиту/ І.В.

Ковач, Л.І. Кравченко // Современная стоматология. – 2015. – №5(79). – С.31-34.

67.Ковач І.В. Стан антиоксидантної системи порожнини рота у дітей з хронічним

рецидивуючим афтозним стоматитом в динаміці лікування / І.В. Ковач, Л.І.

Кравченко // Інновації в стоматології. – 2016. – № 3(13). – С.29-33.

68.Steinbacher D.M. The dental patient with asthma – an update and oral health

considerations /D.M. Steinbacher, M. Glick // JADA. – 2001. – Vol.132. – P.1229-

1239.

69.Hyppa T. Gingival IgE and histamine concentrations in patients with asthma and in

patients with periodontitis / T. Hyppa // J Clin Periodontol. – 1984. – Vol.11 – P.132-

137.

70.Karl L. Asthma and oral health. A clinical and epidemiological study / L. Karl,

Hakamina // Acta Electronica Universitatis Tamperensis. – 2002. – № 4. – P. 193-

296

196.

71.Shen T.C. Risk of Periodontal Disease in Patients With Asthma: A Nationwide

Population-Based Retrospective Cohort Study / Te-Chun Shen, Pei-Ying Chang,

Cheng-Li Lin // Journal of Periodontology. – 2017. – Vol. 88, Issue 8. – P. 723–730.

72. Абаджиди М.А. Уровень цитокинов в секрете ротовой полости у детей с

бронхиальной астмой / М.А. Абаджиди, Е.Ф. Лукушкина и соавт. // Цитокины и

воспаление. – 2002. – № 3. – С. 10-13.

73.Wang Z. Characteristics of the saliva flow rates of minor salivary glands in healthy

people / ZhenWang, Ming-MingShen, Xiao-JingLiu // Archives of Oral Biology. –

2015. – Vol. 60. – P. 385-392.

74.Stensson M. Oral health in preschool children with asthma / M. Stensson, L.K.

Wendt, G. Koch et al. // Int.J.Paediatr.Dent. – 2008. – Vol. 18. - P. 243–250.

75.Derek M.S. The dental patient with asthma: An update and oral health

considerations / M.S. Derek, G. Michael // J.Am.Dent.Assoc. – 2001. – Vol. 132. – P.

1229-1239.

76.Fukushima C.alivary IgA and oral candidiasis in asthmatic patients treated with

inhaled corticosteroid / C. Fukushima, H. Matsuse, S.J. Saeki // Asthma. – 2005. –

Vol. 42. – P. 601–604.

77.Schulman J.D. The prevalence of periodontal related changes in adolescents with

asthma: Results of third annual national health and nutrition examination survey / J.D.

Schulman, M.E. Nunn, S.E. Taylor // Pediatr Dentist. – 2003. –Vol. 25. - P. 279-284.

78.Фяткулин Р. Р. Гингивит у детей и подростков / Р. Р. Фяткулин, С. А. Дмитриев,

Н. Д. Керимов // Бюл. мед. интернет-конференций. – 2014. – № 12. – С. 1382–

1383.

79.Савичук Н. О. Современные подходы к изучению стоматологического

здоровья / Н. О. Савичук // Дентальные технологии. – 2010. – № 2. – С. 7– 10.

80.Савичук Н. О. Современные подходы к первичной профилактике заболеваний

тканей пародонта у детей / Н. О. Савичук // Современная стоматология. – 2008.

297

– № 3. – С. 53–57.

81.Хвороби тканин пародонта (етіологія, патогенез, діагностика, лікування) :

посібник / під ред. В. М. Зубачик. – Львів : Ліга-Прес, 2011. – 269 c.

82.Смоляр Н. І. Особливості клінічного перебігу хронічного катарального гінгівіту

в дітей, які проживають на екологічно несприятливих територіях / Н. І. Смоляр,

Н. В. Малко // Укр. стоматол. альманах. – 2013. – № 4. – С. 76–78.

83.Смоляр Н. І. Поширеність хронічного катарального гінгівіту у дівчат в

залежності від періоду статевого дозрівання / Н. І Смоляр, А. А. Машкаринець //

Вісн. стоматології. – 2012. – № 3. – С. 105–108.

84.Політун А. М. Епідеміологія, особливості розвитку хвороб пародонту і їх

профілактика в умовах біогеохімічного дефіциту фтору та йоду : автореф.

дис. ... д-ра мед. наук : 14.01.21 / Політун Антоніна Михайлівна ; Національний

медичний ун-т ім. О.О. Богомольця. – Київ, 1996. – 49 с.

85.Павленко О. В. Сучасні проблеми стоматологічного здоров'я населення України

/ О. В. Павленко, І. О. Головня, І. П. Мазур // Журн. практ. лікаря. – 2005. – № 5.

– С. 8–14.

86.Павлов А. А. Изучение клинических и гистологических особенностей гингивита

в детском возрасте / А. А. Павлов, В. М. Водолацкий // Стоматология для всех. –

2015. – № 1. – С. 24–26.

87.Павлов А. А. Клинико-морфологическая картина гингивита у школьников / А.

А. Павлов, В. С. Боташева, А. М. Угримова // Кубан. науч. мед. вестник. – 2012.

– № 4. – С. 149–151.

88.Мюллер Х.-П. Пародонтология / Х.-П. Мюллер ; пер. с нем. А. Яремко. –

Львов : ГалДент, 2004. – 256 с.

89.Сущенко А. В. Результаты исследования распространѐнности патологии

пародонта у детей / А. В. Сущенко, О. А. Лепехина, Л. И. Лепехина //

Междунар. журн. эксперим. образования. – 2015. – № 5. – С. 41

298

90.Попович З. Б. Поширеність захворювань пародонту у дітей, які проживають на

екологічно забруднених територіях // З. Б. Попович, Г. В. Кіндрат, Г. О. Трушик

// Вісн. стоматології. – 2010. – № 2. – C. 32–33.

91.Хамитова Н. Х. Клиника, диагностика и лечение заболеваний пародонта в

детском возрасте / Н. Х. Хамитова, Е. В. Мамаева. – Казань: Медлит., 2009. –

191 с.

92.Loesche W.J. Periodontal disease as a specific, albeit chronic, infection: diagnosis and

treatment / W.J. Loesche, N.S. Grossman // Clin Microbiol Rev. – 2001. – Vol.14. –

P.727–752.

93.Amar S. Periodontal disease is associated with brachial artery endothelial dysfunction

and systemic inflammation / S. Amar, N. Gokce N, S. Morgan et al. // Arterioscler

Thromb Vasc Biol. – 2003. – Vol.23. – P.1245–1249.

94.Марченко О.А. Обґрунтування вибору засобів гігієни на основі механізму їх

дії / О.А. Марченко, Т.Є. Бойченко // Дентальные технологии. – 2007. – № 1

(32). – С. 16–19.

95.Савичук Н.О. Сучасні погляди на етіологію та патогенез захворювань пародонта

у дітей / Н.О. Савичук, О.А. Марченко //Дентальные технологии. – 2008. – № 3

(38). – С. 19–23

96.Ковач I. В. Комплексна первинна стоматологічна профілактика у дітей в умовах

промислового регіону / І. В. Ковач // Наук. вісник Нац. мед. ун-ту ім. О. О.

Богомольця. – 2007. – Спецвипуск. – С. 116–117

97.Касьяненко О. А. Забруднення довкілля важкими металами та стан здоров’я

дитячого населення / О. А. Касьяненко, Г. Я. Касьяненко // Довкілля та здоров’я.

– 2005. – № 1. – С. 23–27.

98.Деньга О. В. Мікроелементи та стоматологічне здоров’я дитячого населення / О.

В. Деньга, О. М. Світлична, Ю. М. Ворохта // Довкілля та здоров’я. – 2008. – №

1. – С. 53–55.

299

99.Деньга О. В. Поражаемость кариесом зубов детей, проживающих в районах

Одесской области с различной пестицидной нагрузкой / О. В. Деньга, А. В.

Николаева, С. В. Шепак // Вісн. стоматології. – 2007. – № 3. – С. 38–44.

100. Каськова Л. Ф. Підвищення резистенції твердих тканин зубів у дітей перших

років життя / Л. Ф. Каськова, А. В. Шепеля, О. Е. Абрамова : тези ювілейної

міжнародної наук-практ. конф. – Івано-Франківськ, 2009. – С.92.

101. Гнатенко О.З. Клінічна оцінка стану здоров’я дітей Івано-Франківської області,

що проживають на промислово забрудненій території / О. З. Гнатенко, Н. С.

Лук’яненко, М. А. Лучинський [та ін.] // Український морфологічний альманах.

– 2007. – № 1. – С. 13–15.

102. Леус П. А. Роль зубного налета в этиологии и патогенезе кариеса зубов / П. А.

Леус // Dental Forum. – 2007. – № 2. – С. 40–57.

103. Борисенко А. В. Терапевтична стоматологія / А. В. Борисенко. – К. : Медицина,

2008. – 490 с.

104. Карпенко И. Н. Современные представления об этиологии и патогенезе

быстропрогрессирующего пародонтита / И. Н. Карпенко, Н. В. Булкина, Е. В.

Понукалина // Архив патологии. – 2009. – № 74(1). – С. 57–60.

105. Грудянов А. И. Заболевания пародонта / А.И. Грудянов. – М. : МИА, агентство.

– 2009. – 336 с.

106. Кузняк Н. Б. Стоматологічний статус дітей, які мешкають на нітратно

забруднених територіях / Н. Б. Кузняк, О. І. Годованець // Новини стоматології.

– 2010. – № 2. – С. 83–85.

107. Цепов Л. М. Заболевания пародонта : взгляд на проблему / Л. М. Цепов. –

М. : Медпресс-информ, 2006. – 192 с.

108. Цепов Л. М. Хронический генерализованный пародонтит: ремарки к

современным представлениям / Л. М. Цепов, Е. И. Нестерова, Е. А. Михеева //

Пародонтология. – 2010. – № 1. – C. 3–7.

300

109. Дмитриева Л. Пародонтология / Л. Дмитриева. М. : ГЭОТАР–Медиа,

2012. 768 с.

110. Каськова Л. Ф. Динаміка показників активності лізоциму та уреази

ротової рідини в дітей із хронічним катаральним гінгівітом у період змінного

прикусу / Л. Ф. Каськова, Є. М. Новіков // Укр. стомат. альм. – 2013. – № 1. – С.

84–87.

111. Клименко Н. А. Медиаторы патологии / Н. А. Клименко //

Експериментальна і клінічна медицина. – 2001. – № 1. – С. 6–10.

112. Ласкарис Дж. Атлас по пародонтологии. Проявления местных и

системных поражений / Дж. Ласкарис, К. Скалли. – М. : МИА, 2005. – 350с.

113. Deo V. Pathogenesis of periodontitis: role of cytokines in host response / V.

Deo, M.L. Bhongade // Dent. Today. – 2010. – Vol. 29(9). – P. 60-66.

114. Ebersole J.L. Systemic humoral immune responses in periodontal disease / J.L.

Ebersole // Oral Biol. – 2010. – Vol. 1, P.283-331.

115. Gemmell E. Modulation of the antibody response by Porphyromonas gingivalis

and Fusobacterium nucleatum in a mouse model / E. Gemmell, P.S. Bird, P.J. Ford, et

al. // J Oral Microbiol. Immunol. – 2004. – Vol. 19. – P.247-251.

116. Видойник О.Я. Індексна оцінка гігієнічного стану порожнини рота у

дітей, хворих на бронхіальну астму / О.Я. Видойник // Український медичний

альманах. – 2014. – Том 17, №3. – С. 7-8

117. Гевкалюк Н.А. Поражения слизистой полости рта при острых

респираторных вирусных инфекциях у детей, больных бронхиальной астмой /

Н. А. Гевкалюк, О.Я. Видойник // Вісник стоматології. – 2013. - №3. – С. 76-79

118. Gibson F.C. Gingipainspecific IgG in the sera of patients with periodontal

disease is necessary for opsonophagocytosis of Porphyromonas gingivalis / F.C.

Gibson, J. Savelli, T.E. Van Dyke // J. Periodontol. - 2005. – Vol. 76(10). –P. 1629-

1636.

301

119. Haffajee A.D. Microbial etiological agents of destructive periodontal diseases /

A.D. Haffajee, S.S. Socransky // Periodontology. – 2005. – Vol. 5. – P.78-111.

120. Haffajee A.D. Microbiology of periodontal diseases: introduction / A.D.

Haffajee, S.S. Socransky // Periodontology. – 2005. – Vol.38. – P. 9–12.

121. Безрукова И.В., Грудянов А.И. Агрессивные формы пародонтита. М.:

Медицинское информационное агентство МИА, 2002. - 115 с.

122. Kinane D.F. Immune Processes in Periodontal Disease: A Review / D.F.

Kinane, D.F. Lappin // J. Periodontol. – 2002. – Vol.7. – P.62-71.

123. Leone C.W. Immunization enhances inflammation and tissue destruction in

response to Prophyromonas gingivalis / C.W. Leone, H. Bokhadhoor, D. Kuo et al. //

Infect Immun. – 2006. – Vol.74(4). – P. 2286-2292.

124. Bascones Martínez A. Periodontal diseases as bacterial infection / Bascones A.

Martínez, E. Figuero Ruiz // Av. Periodon. Implantol. – 2005. – Vol. 3. – P.111-118.

125. Califano J.V. A comparison of IgG antibody reactive with Bacteroides

forsythus and Porphyromonas gingivalis in adult and early-onset periodontitis / J.V.

Califano, J.C. Gunsolley, H.A. Schenkein // J Periodontol. – 1997. – Vol.68. – P.734-

738.

126. Гавриш Т.В. Дисбиозы полости рта и кишечника и иммунологическая

реактивность у больных бронхиальной астмой подросткового возраста / Т.В.

Гавриш // Журн. микробиол. эпидемиол. иммунобиол. – 2001. – № 6. – С. 74-76.

127. Биохимические маркеры воспаления тканей ротовой полости: метод.

рекомендации / А. П. Левицкий, О. В. Деньга, О. А. Макаренко [и др.]. – Одесса

КП ОГТ, 2010. – 16 с.

128. Sahingur S.E. Analysis of host responses and risk for disease progression / S.E.

Sahingur, R.E. Cohen // Periodontol 2000. – 2004. – Vol.34. – P. 57-83.

129. Albandar J.M. Associations of serum concentrations of IgG, IgA, IgM and

interleukin-1beta with early-onset periodontitis classification and race / Albandar

302

J.M., DeNardin A.M., Adesanya M.R. et al. // J Clin Periodontol. – 2002. – Vol. 29. –

P. 421-426.

130. Mooder T. Periodontal diseases in children and adolescents / T. Mooder, B.

Wondimu // Dent Clin North Am. – 2000. – Vol.44. – P. 633-658.

131. Григорьян А. С., Грудянов Н. А., Рабухина Н. А., Фролова Н. А. Болезни

пародонта. Патогенез, диагностика, лечение. — М. : МИА, 2004. — 320 с.

132. Максимовский Ю.М., Чиркова Т.Д., Ульянова М.А. Особенности

клеточного иммунитета при катаральном гингивите / Ю.М. Максимовский, Т.Д.

Чиркова, М.А. Ульянова // Стоматология. – 2003. – № 3. – С.6-8.

133. Javed F. Mikami Cytokine profile in the gingival crevicular fluid of rhematoid

arthritis patients with chronic periodontitis / F. Javed, H.B. Ahmed, T // J. Investig.

Clin. Dent. – 2014. – Vol.5, №1. – Р.1-8.

134. Morinushi T. The relationship between gingivitis and colonization by

Porphyromonas gingivalis and Actinobacillus actinomycetemcomitans in children / T.

Morinushi, D.E. Lopatin, N. Van Poperin et al. // J Periodontol. – 2000. – Vol.71. – P.

403-409.

135. Sistig S. Salivary IgA and IgG subclasses in oral mucosal diseases / S. Sistig,

V. Vucićević-Boras, J. Lukac, Z. Kusić // Oral Dis. – 2002. – Vol. 8(6). – P.282–286.

136. Brancatisano F.L. Reduced human beta defensin 3 in individuals with

periodontal disease / F.L. Brancatisano, G. Maisetta, F. Barsotti et al. // J Dent Res. –

2011. – Vol. 90(2). – P.241–245.

137. Wang D. Antibody response after single-visit full-mouth ultrasonic

debridement versus quadrant-wise therapy / D. Wang, G. Koshy, T. Nagasawa, Y.

Kawashima // J Clin Periodontol. – 2006. – Vol. 33(9). – P.632–638.

138. Rashkova M.P. Gingival disease and secretory immunoglobulin a in non-

stimulated saliva in children / M.P. Rashkova, A.A. Toncheva // Folia Med (Plovdiv).

– 2010. – Vol. 52(4). – P.48–55.

303

139. Darby I.B. Left-to-right distribution of periodontal disease / I.B. Darby, A.

Polster, J.S. Gan et al. // Int J Dent Hyg. – 2012. – Vol. 10(1). – P. 74–79.

140. Commisso L. Periodontal disease and oral hygiene habits in a type 2 diabetic

population / L. Commisso, M. Monami, E. Mannucci // Int J Dent Hyg. – 2011. – Vol.

9(1). – P.68–73.

141. Шилин Д.Е. Витамин-гормон D в клинике XXI века: плейотропные

эффекты и лабораторная оценка (лекция) // Клиническая лабораторная

диагностика. — 2010. — № 12. — С. 17-23.

142. Stein S.H. Vitamin D and its impact on oral health — an update / S.H. Stein,

D.A. Tipton // J. Tenn. Dent. Assoc. — 2011. — Vol.91(2). — Р. 30-33.

143. Shapses S.A. Vitamin D and prevention of cardiovascular disease and diabetes:

why the evidence falls short / S.A. Shapses, J.E. Manson // JAMA. — 2011. —

Vol.305(24). — Р. 2565-2566.

144. Munger K.L. Serum 25-hydroxyvitamin D levels and risk of multiple sclerosis /

K.L. Munger, L.I. Levin, B.W. Hollis et al. // JAMA. — 2006. — Vol.296(23). — Р.

2832-2838.

145. Dietrich T. Association between serum concentrations of 25-hydroxyvitamin

D3 and periodontal disease in the US population / T. Dietrich, K.J. Joshipura, B.

Dawson-Hughes et al. // Am. J. Clin. Nutr. — 2004. — Vol. 80(1). — Р. 108-113.

146. Krall E.A., Wehler C., Garcia R.I., Harris S.S., Dawson-Hughes B. Calcium

and vitamin D supplements reduce tooth loss in the elderly // Am. J. Med. — 2001. —

Vol.111(6). — Р. 452-456.

147. Armitage G.C. The Biology, Prevention, Diagnosis and Treatment of

Periodontal Diseases: Scientific Advances in the United States / G.C. Armitage, P.B.

Robertson // J. Am. Dent. Assoc. – 2009. – Vol.140. – P.36–43.

148. Park K.S. The short vitamin D receptor is associated with increased risk for

generalized aggressive periodontitis / K.S. Park, J.H. Nam, J. Choi // J. Clin.

Periodontol. — 2006. — Vol.33(8) — P. 524-528.

304

149. Inagaki K. Vitamin D receptor alleles, periodontal disease progression, and

tooth loss in the VA dental longitudinal study / K. Inagaki, E.A. Krall et al. // J.

Periodontol. — 2003. — Vol.74(2). — P. 161-167.

150. Jabbar S. Plasma vitamin D and cytokines in periodontal disease and

postmenopausal osteoporosis / S. Jabbar, J. Drury, J. Fordham et al. // J. Periodontal

Res. — 2011. — Vol.46(1). — P. 97-104.

151. Tezal M. The relationship between bone mineral density and periodontitis in

postmenopausal women / M. Tezal, J. Wactawski-Wende, S.G. Grossi et al. // J.

Periodontol. — 2000. — Vol.71(9) — P. 1492-1498.

152. Miley D.D. Cross-sectional study of vitamin D and calcium supplementation

effects on chronic periodontitis / D.D. Miley, M.N. Garcia, C.F. Hildebolt et al. // J.

Periodontol. — 2009. — Vol.80(9). — P. 1433-1439.

153. Garcia M.N., Hildebolt C.F., Miley D.D. et al. One-year effects of vitamin D

and calcium supplementation on chronic periodontitis / M.N. Garcia, C.F. Hildebolt,

D.D. Miley et al. // J. Periodontol. — 2011 — Vol.82(1). — P. 25-32

154. Новикова М. А. Взаимосвязь свободнорадикального окисления и

антиксидантной системы при заболеваниях пародонта / М. А. Новикова //

Вісник стоматології. – 2011. – № 3. – С. 29–32.

155. Омаров И. А. Окислительный стресс и комплексная антиоксидантная

энергокоррекция в лечении пародонта / И. А. Омаров, С. Б. Болевич, Т. Н.

Саватеева [и др.] // Стоматология. – 2011. – №1. – С. 10–17.

156. Рябоконь Е. Н. Прооксидантно-оксидантный статус у больных

пародонтитом на фоне гастродуоденальной патологии, ассоциированой с

инфекцией Н.рylori / Е. Н. Рябоконь, В. В. Олейник // Український медичний

альманах. – 2011. – Т. 14, № 1. – С. 167–170.

157. Макаренко М. В. Динаміка біохімічних показників ротової рідини після

застосування озонотерапії у пацієнтів молодого віку з генералізованим

305

хронічним катаральним гінгівітом / М. В. Макаренко // Вісник стоматології. -

2014. - № 3. - С. 25-30

158. Горячковский A.M. Клиническая биохимия в лабораторной диагностике:

Справочное пособие / A. M. Горячковский. – Изд. 3-е, исп. и доп. – Одесса:

Екологія, 2005. – С. 410-412.

159. Каськова Л.Ф. Біохімічні показники ротової рідини дітей із хворобами

пародонта, які проживають у місцевості з різним умістом фтору в питній воді /

Л.Ф. Каськова, О.Е. Абрамова // Український стоматологічний альманах. –

Полтава: Українська медична стоматологічна академія. – 2005. – №6. – С. 42-44.

160. Каськова Л.Ф. Біохімічні показники ротової рідини дітей із

зубощелепними аномаліями / Л.Ф. Каськова, К.В. Марченко // Проблеми

екології та медицини. – 2011. – Т.15, №3-4 (додаток). – С. 91.

161. Новіков Є.М. Показники перекисного окислення ліпідів та

антиоксидантного захисту в ротовій рідині при хронічному катаральному

гінгівіті у дітей в період змінного прикусу / Є.М. Новіков // Актуальні проблеми

сучасної медицини. – Полтава: Українська медична стоматологічна академія,

2012. – Т. 12, Вип. 1-2 (37-38) – С. 46-48.

162. Новікова С.Ч. Застосування комплексу антиоксидантів при гострому

герпетичному стоматиті в дітей / С.Ч.Новікова, Л.Ф. Каськова, Н.А. Моргун

[та.ін.] // Український стоматологічний альманах. – 2011. - №2. – С. 60-61.

163. Назарян Р.С. Особливості показників ферментативного гомеостазу

ротової рідини осіб з різним типом фактичного харчуванняь / Р.С. Назарян //

Медицина сьогодні і завтра. – 2003. – № 2. – С.131-133.

164. Ciancio S.G. Periodontal medicine: Health policy implications / S.G. Ciancio //

J Periodontol. – 2003. – Vol.7. – P.1088–95.

165. Waddington R.J. Reactive oxygen species: a potential role in the pathogenesis

of periodontal diseases / R. J. Waddington, R. Moseley R, G. Embery // Oral Dis. –

2000. – Vol. 6. – P.138–151.

306

166. Novakovic N. Salivary antioxidants as periodontal biomarkers in evaluation of

tissue status and treatment outcome / N. Novakovic, T. Todorovic, M. Rakic // J

Periodontal Res. – 2014. – Vol.49(1). – P. 129-136.

167. Назарян Р.С. Взаємний зв’язок морфофункціональних змін у пародонті

щурів з процесами вільнорадикального окислення під впливом аліментарного

фактора / Р.С. Назарян, Ю.В. Нікітченко // Вісник морфології. – 2003. – Т. 9. –

№2. – С. 204-205

168. Карпенко И. Н. Современные представления об этиологии и патогенезе

быстропрогрессирующего пародонтита / И. Н. Карпенко, Н. В. Булкина, Е. В.

Понукалина // Архив патологии. – 2009. – № 1. – С. 57– 60.

169. Меньщикова Е. Б. Окислительный стресс: Патологические состояния и

заболевания / Е.Б. Меньщикова [и др.]. – Новосибирск: АРТА, 2008. – 284 с.

170. Петрович Ю.А. Прооксиданты, мексидол и другие антиоксиданты при

герпетическом стоматите, гингивостоматите и хроническом генерализованном

пародонтите / Ю. А. Петрович [и др.] // Российский стоматологический журнал.

– 2010.– № 3. – С. 29– 33.

171. Сазонова Т. Г. Значение баланса прооксидантов и антиоксидантов —

равнозначных участников метаболизма / Т. Г. Сазонова, Ю. В. Архипенко //

Патологическая физиология и экспериментальная терапия. – 2007. – № 3, – С.

2–17.

172. Соколовский В.С. Донозологическая диагностика: состояние и

перспективы использования / В.С.Соколовский, О.Г.Юшковская // Інтегративна

антропологія. – 2003. – №1. – С.60-63.

173. Захарченко М.П. Проблемы диагностики и коррекции донозологического

статуса человека / М.П. Захарченко, В.Х.Хавинсон, О.А.Нагибович [и др.] //

Гигиена и санитария. – 2001. – №5. – С.27-31.

174. Агаджанян Н.А. Проблемы адаптации и учение о здоровье / Н.А.

Агаджанян, Р.М. Баевский, А.П. Берсеньева. – М.: Изд-во РУДН, 2006. – 284 с.

307

175. Апанасенко Г.Л. Санология. Основы управления здоровьем / Г.Л.

Апанасенко, Л.А. Попова, А.В. Магльований. – LAMBERT Academic Publishing,

2012. – 404 с.

176. Годованець О. І. Віддалені результати застосування препаратів

антиоксидантної дії у комплексі лікування хронічного катарального гінгівіту в

дітей / О. І. Годованець // Світ медицини та біології. – 2012. – № 3. – С. 80-83.

177. Guzik T.J. Nitric oxide and superoxide in inflammation and immune

regulation / T.J. Guzik, R. Korbut, T. Adamek-Guzik // JPP. – 2003. – Vol.54, №4. –

P.469-487.

178. Kelm M. Nitric oxide metabolism and breakdown / M. Kelm // Biochim.

Biophis. Acta. – 2007. – Vol.1411. – P.273-279.

179. Wink D.A. Chemical biology of nitric oxide: insinght into regulatory, cytotoxic

and cytoprotective mechanisms of nitric oxide / D.A. Wink, J.B. Koppenol // Free

Radical Biol. Med. – 2008. – Vol.25. – P.434-456.

180. Николаев,И.В. Антиоксидантная и пероксидазная активность слюны при

воспалительных заболеваниях пародонта и возможность их коррекции / И.В.

Николаев, Л.Н. Колобкова, Е.О. Ландесман // Биомедицинская химия. – 2009. –

Т. 54, вып. 4. – С. 454–462.

181. Омаров И.А. Окислительный стресс и комплексная антиоксидантная

энергокоррекция в лечении пародонтита / И.А. Омаров, С.Б. Болевич, Т.Н.

Саватеева-Любимова, Е.В. Силина, К.В. Сивак // Стоматология. – 2011. – № 1. –

С. 10–17.

182. Павлюченко И.И. Комплексная оценка состояния системы

проантиоксиданты в различных биологических средах у хирургических

больных с гнойно-септическими осложнениями / И.И. Павлюченко, М.И.

Быков, C.P. Федосов, A.A. Басов, И.М. Быков, А.Э. Моргоев, Т.В.

Гайворонская // Успехи современного естествознания. – 2006. – № 6. – С. 82–83.

72.

308

183. Павлюченко И.И. Способ диагностики окислительного стресса организма

человека / И.И. Павлюченко, A.A. Басов, C.P. Федосов // Патент на изобретение

№ 2236008, Российская Федерация, MПК G01N33/48. – Заявл. 28.07.2003;

опубл. 10.09.2004 – Б. № 25. – 10 c.

184. Часовских Н.Ю. Апоптоз и окислительный стресс / Н.Ю. Часовских, Н.В.

Рязанцева, В.В. Новицкий. – Томск : Изд-во «Печатная мануфактура», 2009. –

148 с.

185. Diad-Ladki R. Decrease in the total antioxidant activity of saliva in patients

with periodontal diseases / Randa Diab-Ladki, Bernard Pellat, Ramez Chahine //

Clinical Oral Investigations. – 2003. – Vol. 7, Issue 2. – P. 103–107.

186. Кушніренко С.В. Стан перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної

системи у дітей, хворих на хронічний пієлонефрит / С.В. Кушніренко //

Перинатологія та педіатрія. — 2003. — № 1. — С. 32-35.

187. Мансурова Ф.Х. Перекисное окисление липидов и антиоксидантная

защита у больных с хроническим гепатитом С / Ф.Х. Мансурова, Х.Ш.

Мутихова, С.О. Олимова // Клиническая медицина. — 2005. — № 5. — С. 39-42.

188. Баринов А.Н. Роль окислительного стресса в заболеваниях нервной

системы – пути коррекции / А.Н. Баринов // Трудный пациент. – 2012. – №1. –

С. 6–8.

189. Басов А.А. Изменение иммунологической реактивности и процессов

свободнорадикального окисления в ротовой жидкости у больных с сахарным

диабетом 2 типа / А.А. Басов, И.М. Быков, К.И. Мелконян // Международный

журнал прикладных и фундаментальных исследований. – 2014. – № 2. – С. 31–

34.

190. Басов A.A. Мониторинг и коррекция свободнорадикальных процессов в

экспериментальной и клинической практике /A.A. Басов, C.C. Джимак, H.И.

Быкова : Монография. – Краснодар : Изд-во Кубанского гос. ун-та, 2013. – 169

с.

309

191. Sculley D.V. Periodontal disease is associated with lower antioxidant capacity

in whole saliva and evidence of increased protein oxidation / D.V. Sculley, S.C.

Langley-Evans // Clin Sci (Lond). – 2005. – Vol. 105. –P. 167–172.

192. Быков И.М. Особенности продукции иммуноглобулинов и состояния

антирадикальной защиты в ротовой жидкости и крови при ишемической

болезни сердца с нарушенным углеводным обменом / И.М. Быков, А.А. Басов,

Т.В. Еремина, Т.С. Хвостова, Н.И. Быкова // Международный журнал

прикладных и фундаментальных исследований. – 2014. – № 2. – С. 41–44.

193. Быков И.М. Сравнительная антиоксидантная емкость некоторых

отечественных и импортных чайных напитков / И.М. Быков, И.И. Павлюченко,

И.А. Луговая, А.А. Басов, С.Р. Федосов // Успехи современного естествознания.

– 2005. – № 10. – С. 40.

194. Вавилова Т.П. Биохимия тканей и жидкостей полости рта : учеб. пособие /

Т.П. Вавилова. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : «ГЭОТАР-Медиа», 2008. – 208 с.

195. Panagakos F. S. Gingival Diseases - Their Aetiology, Prevention and

Treatment. Edited by Fotinos S. Panagakos and Robin M. Davies, Publisher: InTech,

2011. - 246 p.

196. Wen B.W. Cancer risk among gingivitis and periodontitis patients: a

nationwide cohort study / B.W. Wen // QJM. – 2014. – Vol.107(4). – P.283-290.

197. Söder B. Unique database study linking gingival inflammation and smoking in

carcinogenesis / B. Söder, L.C. Andersson, J.H. Meurman, P.Ö. Söder // Philos Trans

R Soc Lond B Biol Sci. – 2015. – Vol.370. – P.366-382.

198. Söder B. Early carotid atherosclerosis in subjects with periodontal diseases /

P.Ö. Söder, B. Söder, J. Nowak, T. Jogestrand // Stroke. – 2005. – Vol.36. – Р.1195–

1200

199. Mattila K.J. Dental infections and cardiovascular diseases: a review / K.J.

Mattila, P.J. Pussinen, S. Paju // J. Periodontol. – 2005. – Vol. 76. – P. 2085–2088.

310

200. Meurman J.H. Oral health, atherosclerosis, and cardiovascular disease / J.H.

Meurman, M. Sanz, S.J. Janket // Crit. Rev. Oral Biol. Med. – 2004. – Vol. 15. – P.

403–413.

201. Virtanen E. History of dental infection associates with cancer in periodontally

healthy subjects: a 24-year follow-up study from Sweden / E. Virtanen, B. Söder, L.C.

Andersson, J.H. Meurman, P.Ö. Söder // J. Cancer. – 2014. – Vol. 5. – P. 79–85.

202. Chian-Yaw Hwang. Cancer risk in patients with allergic rhinitis, asthma and

atopic dermatitis: a nationwide cohort study in Taiwan / Chian-Yaw Hwang, Yi-Ju

Chen, Ming-Wei Lin, Tzeng-Ji Chen, et al. // Int. J. Cancer. – 2012. – Vol. 130. – P.

1160–1167.

203. Rosenberger A. Asthma and lung cancer risk: a systematic investigation by the

International Lung Cancer Consortium / A. Rosenberger, H. Bickeböller, V.

McCormack, D. R.Brenner, et al. // Carcinogenesis. – 2012. – Vol. 33. – P. 587–597.

204. Werneck R. A critical review: an overview of genetic influence on dental

caries. / R. Werneck, M. Mira, P. Trevilatto // Oral Dis. – 2010. – V. 16. – P. 613–

623.

205. Madianos P.N. Generation of inflammatory stimuli: How bacteria set up

inflammatory responses in the gingiva / P.N. Madianos, Y.A. Bobetsis, D.F. Kinane //

J Clin Periodontol. – 2005. – Vol. 32. – no. 6. – P. 57-71.

206. AlRowis R. Oral fluid based biomarkers in periodontal disease – Part 2.

Gingival crevicular fluid / R. AlRowis, H.S. AlMoharib, A. AlMubarak // J Int Oral

Health. – 2014. – Vol. 6, no. 5. – P. 126-35.

207. Titenko-Holland N. Micronuclei in lymphocytes and exfoliated buccal cells of

postmenopausal women with dietary changes in folate / N. Titenko-Holland, R.A.

Jacob, N. Shang et al. // Genetic Toxycology and Environmental Mutagenesis. –

2008. – Vol. 417, no. 2. – P. 101-114.

208. Karahalil A. The micronucleus assay in exfoliated buccal cells: application to

occupational exposure to polycyclic aromatic hydrocarbons / Karahalil, A.E.

311

Karakaya, S. Burgaz // Genetic Toxicology and Environmental Mutagenesis. – 1999.

– Vol. 442, no. 1. – P. 29-35.

209. Ramirez A. Micronucleus investigation of alcoholic patients with oral

carcinomas / A. Ramirez, P.H. Saldanha // Genet Mol Res. – 2002. – Vol. 1, no. 3. –

P. 246-260.

210. Авдєєв О. В. Динаміка показників ротової рідини та клінічного стану

тканин пародонта у дітей із гінгівітом під впливом лікувально-профілактичних

заходів / О. В. Авдєєв, Ю. К. Змарко, А. Б. Бойків, Р. О. Древніцька // Вісник

наукових досліджень. - 2017. - № 1. - С. 102-105.

211. Ковач І.В. Динаміка показників клінічного стану тканин зубів та

пародонту у дітей під впливом лікувально-профілактичних заходів на тлі

ортодонтичного лікування / І.В. Ковач, Я.В. Лавренюк // Профилактическая и

детская стоматология. – 2016. - №1. – С.58-63.

212. Цепов Л.М. Заболевания пародонта: взгляд на проблему. — М.:

МЕДпресс-информ, 2006. — 192 с.

213. Модина Т.Н. Индивидуальный подход к комплексному лечению

заболеваний пародонта / Т.Н. Модина, С.П. Вааль, В.Ю. Раевская // Клин.

стоматол. — 2011. — №3 (59). — С. 22–25.

214. Курякина Н. В., Кутепова Т. Ф. Заболевания пародонта. – М.:

Медицинская книга, 2003. – 160 с.

215. Мельничук Г.М., Рожко М.М., Нейко Н.В. Гінгівіт, пародонти,

пародонтоз: особливості лікування: Навчальний посібник / Мельничук Г.М.,

Рожко М.М., Нейко Н.В. – Івано-Франківськ: Б.в., 2004. – С. 244-271.

216. Мюллер Ханс-Петер. Пародонтология. – Львов: Галдент, 2004. – С.232-

238.

217. Еловикова Т.М. Арифметика пародонтологии. – М.: МЕДпресс- информ,

2007. – 78 с.

312

218. Курякина Н. В. Заболевания пародонта. – М.: Медицинская книга, 2007. –

С. 253-269.

219. Курякина Н.В. Терапевтическая стоматология детского возраста. – М.:

Медицинская книга, 2004. – С. 661-743.

220. Булгакова А.И., Медведев Ю.А. Клинико-иммунологические аспекты

лечения хронического генерализованного пародонтита. — Уфа, 2008. — 112 с.

221. Булкина Н.В. Коморбидность заболеваний пародонта и соматической

патологии / Н.В. Булкина, А.П. Ведяева, Е.А. Савина // Мед. вестн. Северн.

Кавказа. — 2012. — Т. 27, №3. — С. 110–115.

222. Хоменко Л.О. Терапевтична стоматологія дитячого віку. Підручник. К.:

Книга плюс, 2001. – 526 с.

223. Carranza's Clinical Periodontolgy. – 9th ed., edited by M.G. Newman, H.H.

Takei, F.A. Carranza. – 2002. – 1033 p.

224. Григорьян А.С. Болезни пародонта. Патогенез, диагностика, лечение /

Григорьян А.С., Грудянов А.И.; Рабухина Н.А., Фролова О.А. – М.:

Медицинское информационное агентство, 2004. – 320 с.

225. Куцевляк В.Ф. Протимікробна активність препарату Гівалекс при

лікуванні хворих на пародонтит / В. Ф. Куцевляк, Є. М. Бабич, К. В. Божко [та

ін.] // Імплантологія. Пародонтологія. Остеологія. – 2008. – № 2. – С. 10.

226. Цепов Л. М. Диагностика, лечение и профилактика заболеваний

пародонта / Л.М. Цепов, А.И. Николаев, Е.А. Михеева. – Смоленск : Б. И.,

2005. – 58 с.

227. Франк А. Запалення пародонта: від гінгівіту до системного

захворювання / А. Франк, І. Сканапіско // Современная стоматология. – 2008. –

№ 1. – С. 62-65.

228. Данилевский Н.Ф., Борисенко А.В. Заболевания пародонта. – К.: Здоров'я,

2000. – 464 с.

313

229. Орехова Л.Ю. Заболевания пародонта / Под общей редакцией Ореховой

Л.Ю. – М.: Поли Медиа Пресс. – 2004. – 432 с.

230. Глыбина Т. А. Сравнительное клиническое исследование применения геля

«Гликодент» и современных хлоргексидинсодержащих препаратов при лечении

пародонтита / Т. А. Глыбина, Л. А. Дмитриева, Д. А. Кострюков, //

Пародонтология. – 2007. – №2 (43). – С.2-7

231. Ярова С.П. Медикаментозне лікування захворювань тканин пародонту / С.

П. Ярова, Н. В. Мозгова, І. В. Чайковська [та ін.]. – Донецьк, 2007. -70 с.

232. Савельева Н.Н. Опыт применения препарата «Ротокан» в комплексном

лечении пародонтита / Н. Н. Савельева, Т. В. Баглык А. Ф. Пиминов //

Стоматолог. – 2004. – №11 (79). – С. 27.

233. Чорній Н.В. Застосування комбінованої фармакотерапії для лікування

захворювань пародонта у осіб на тлі хронічного панкреатиту / Н. В. Чорній //

Вісник проблем біології і медицини. – 2014. – Вип. 2, Том 2 (108). – С. 217-220.

234. Карпищенко А.И. Спекторофотометрическое определение продуктов

перекисного окисления липидов // Медицинская лабораторная диагностика

(программы и алгоритмы) (под редакцией профессора А.И.Карпищенко) //

Санкт-Петербург "Интермедика". – 2003. – С. 48-52.

235. Барабой В.А., Сутковой Д.А. Окислительно-антиоксидантный гемостаз в

норме и патологии / Под ред. акад. АМН Украины Ю.А. Зозули.— К.:

Чернобыль-интеринформ, 2001.— Ч. 1, 2. – С. 52-75.

236. Костюк В.А. Простой и чувствительный метод определения активности

супероксиддисмутазы, основанный на реакции окисления кверцетина / В.А.

Костюк, А.И. Потапович, Ж.В. Ковалева // Вопр. мед. химии. – 1990. – N 2. –

C.88-91.

237. Левицкий А.П. Ферментативный метод определения дисбиоза полости рта

для скрининга про- и пребиотиков: Метод. Рекомендации / А.П. Левицкий, О.А.

Макаренко, И.А. Селиванская [и др.]. – Киев: ГФЦ, 2007 – 26с.

314

238. Стрелец Е.В. Способ количественного определения муцина / Е.В.

Стрелец, Е.Н. Егорова // Патент РФ № 2250465, опубл. 20.04.2005.

239. Kim H. Antiasthmatic effects of schizandrae fructus extract in mice with

asthma / Hyungwoo Kim, Yong-Tae Ahn, Youn Sook Kim, Su In Cho, and Won Gun

An // Pharmacogn Mag. – 2014. –Vol. 10(Suppl 1). – P. 80–85.

240. Shckorbatov Yu. The state of chromatin as an integrative indicator of cell stress

/ Yu. Shckorbatov. In: New Developments in Chromatin Research // N.M. Simpson

V.J. Stewart [Ed.]. – New York: Nova Publishers. – 2012. – P. 123–144.

241. Claire Mulot. Collection of Human Genomic DNA From Buccal Cells for

Genetics Studies: Comparison Between Cytobrush, Mouthwash, and Treated Card /

Claire Mulot, Isabelle Stucker, Jacqueline Clavel, Philippe Beaune, Marie-Anne

Loriot // Journal of Biomedicine and Biotechnology. – 2005. – Vol.3. – P.291–296.

242. Bau D. T. Association of p53 and p21(CDKN1A/WAF1/CIP1) polymorphisms

with oral cancer in Taiwan patients / D. T. Bau, M. H. Tsai, Y. L. Lo // Anticancer

Res. – 2007. – Vol.27(3B). – P.1559-1564.

243. Rongxin Chen. Association of p53 rs1042522, MDM2 rs2279744, and p21

rs1801270 polymorphisms with retinoblastoma risk and invasion in a Chinese

population / Rongxin Chen, Shu Liu, Huijing Ye, Jiali Li, et al. // Scientific RepoRts.

– 2015. – Vol.5. – P.133-140.

244. Oral health surveys: basic methods - 5th edition / World Health Organization,

2013. – 125 p.

245. Зюзін В.О. Статистичні методи в охороні здоров’я та медицині / В.О.

Зюзін. – Полтава: УМСА, 1995. – 112 с.

246. Aldrich J. Fisher and Regression / J. Aldrich // Statistical Science. – 2005. –

Vol. 20 (4). – P. 401–417.

247. Кривенко Л. С. Експериментальне дослідження морфологічних змін

тканин ротової порожнини при моделюванні атопічного процесу у тварин / Л. С.

Кривенко // Вісник проблем біології і медицини. – 2017. – № 4, т.3. – С. 46-49.

315

248. Назарян Р. С. Тканевая активность синтазы оксида азота в ротовой

полости при атопической патологии / Р. С. Назарян, Л. С. Кривенко, В. В.

Гаргин // Morphologia. – 2016. – Т. 10, № 3. – С. 212-216.

249. Krivenko L. S. Influence of maternal pathology and atopic diseases on

development of oral cavity pathology in children / L. S. Krivenko,

R. S. Nazaryan // Inter collegas. – 2015. – 3 (4). – p.386-391.

250. Nazaryan R. The role of nitric oxide synthase in the modulation of the immune

response in atopic disease / R. Nazaryan, L. Kryvenko, V. Gargin // The New

Armenian Medical Journal. – 2017. – Vol.11. – № 2. – P. 52-57.

251. Кривенко Л. С. Комплексний аналіз стоматологічного статусу дітей,

хворих на алергічні захворювання / Р. С. Назарян, Л. С. Кривенко // Український

стоматологічний альманах. – 2016. – №1, Т.2. – С.76-80.

252. Кривенко Л. С. Прогнозування ступеню запалення тканин пародонту у

дітей з атопічними захворюваннями / Л. С. Кривенко // Актуальні проблеми

сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. –

2016. – № 4 (56), том 16. – С. 214-216.

253. Кривенко Л. С. Діагностична та прогностична значущість маркерів

запалення тканин пародонту у дітей з атопічними захворюваннями /

Л. С. Кривенко // Новини стоматології. – 2017. – №4 (93). – С.72-74.

254. Кривенко Л. С. Спосіб оптимізації лікування хронічного гінгівіту у дітей,

хворих на атопічні захворювання / Л. С. Кривенко // Вісник проблем медицини

та біології. – 2017. – Вип.3, том 2 (138). – С.193-196.

255. Kryvenko L. S. Correlation of the antioxidant level in saliva and periodontal

status in Ukrainian children with atopy / L. S. Kryvenko // Iraqi Journal of Public

Health. – 2017. – № 1. – С. 26-29. http: // www.jocms.org / index.php / ijph / article/

view/ 233.

256. Kryvenko L. S. Salivary oxidative analysis and periodontal status in Ukrainian

children with atopy / L. S. Kryvenko, R. S. Nazaryan // Interventional Medicine &

316

Applied Science. – 2017. – Vol. 9, №4. – P. 199-203.

https://doi.org/10.1556/1646.9.2017.32.

257. Bezruk V.M. The Pareto chart for caries intensity evaluation in children with

allergic diseases / V.M.Bezruk, S.S.Kryvenko, L.S. Kryvenko // Second International

Scientific-Practical Conference “Problems of Infocommunication. Science and

Technology”: conference proceedings. – 2015. – P.110-112.

258. Кривенко Л. С. Взаємозв’язок стану прооксидантно-антиоксидантного

балансу та хронічного гінгівіту у дітей на тлі атопічних захворювань / Л. С.

Кривенко // Український стоматологічний альманах. – 2017. – № 2. – С.57-61.

259. Кривенко Л. С. Характеристика антиоксидантної системи дітей з

гінгівітом на тлі атопічних захворювань / Л. С. Кривенко // Вісник проблем

біології і медицини. - №1 (135). -2017. – C. 326-327.

260. Kryvenko L. S. Salivary lipid peroxidation and periodontal status detection in

Ukrainian atopic children with Convolutional Neural Networks / L. S. Kryvenko, V.

N. Bezruk, S. A. Krivenko // 2017 4th International Scientific-Practical Conference

“Problems of Infocommunications. Science and Technology”. – 2017. – P.122-125.

261. Кривенко Л. С. Динаміка біомаркерів ротової рідини при лікуванні

хронічного гінгівіту у дітей з атопічними захворюванням / Л. С. Кривенко //

Український журнал медицини, біології та спорту. – 2017. – №3(5). – С.145-149.

262. Кривенко Л. С. Изменение иммунологических показателей при лечении

хронического гингивита детей на фоне атопических заболеваний / Л. С.

Кривенко // Стоматолог (Беларусь). – 2017. – № 4(27). – С.26-30.

263. Кривенко Л. С. Коррекция иммунологического статуса при оптимизации

лечения хронического гингивита на фоне атопических заболеваний детей 12-18

лет / Л. С. Кривенко // Современная стоматология (Беларусь). - №3. – 2017. –

С.74-76.

264. Кривенко Л. С. Прогностичні біомаркери хронічного гінгівіту у ротовій

рідині дітей з атопічними захворюваннями / Л. С. Кривенко // Новини

317

стоматології. – 2017. – №3 (92). – С.88-91.

265. Кривенко Л. С. Характеристика клітин букального епітелію дітей, хворих

на атопічні захворювання, та їх стоматологічний статус / Л. С. Кривенко //

Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної

стоматологічної академії. - 2017. – № 4 (60), том 17. – С. 134-137.

266. Кривенко Л. С. Перспектива використання поліморфізму гена MUC5B у

діагностиці гінгівіту на тлі атопічних захворювань у дітей Харківської області /

Л. С. Кривенко, Р. С. Назарян, Н. Є. Волкова, О. В. Горенська // Новини

стоматології. – 2017. – №1 (90). – С. 18-22.

267. Кривенко Л. С. Можливості використання генетичних предикторів

гінгівіту у дітей на тлі атопічних захворювань / Л. С. Кривенко, Р. С. Назарян,

Н. Є. Волкова, О. В. Горенська // Новини стоматології. – 2017. – №2 (91). – С.

89-92.

268. Bronwen L. The Ensembl gene annotation system / Bronwen L. Aken, Sarah

Ayling, Daniel Barrell, Laura Clarke, et al. // Database 2016. doi:

10.1093/database/baw093.

269. Su L. P53 (codon 72) and P21 (codon 31) polymorphisms alter in vivo mRNA

expression of p21 / L. Su, Y. Sai, R. Fan R et al. // Lung Cancer. – 2003. – Vol. 40(3).

– P.259-266.

270. Davies J.R. Respiratory tract mucins: structure and expression patterns / J.R.

Davies, A. Herrmann, W. Russell et al. // Novartis Found Symp. – 2002. – Vol.248. –

P. 76–88.

271. Vinall, L.E. Polymorphism of human mucin genes in chest disease: possible

significance of MUC2 / L.E. Vinall, J.C. Fowler, A.L. Jones et al. // Am. J. Respir.

Cell Mol. Biol. – 2000. – Vol. 23(5).- P. 678–686.

272. Kirkbride H.J. Genetic polymorphism of MUC7: allele frequencies and

association with asthma / H.J. Kirkbride, J.G. Bolscher, K. Nazmi et al. // Eur. J.

Hum. Genet. – 2001. – Vol. 9(5). – P. 347–354.

318

273. Rose M.C. Respiratory tract mucin genes and mucin glycoproteins in health

and disease / M.C. Rose, J.A. Voynow // Physiol Rev. – 2006. – Vol. 86(1). – P. 245–

278.

274. Evans C.M. Airway mucus: The good, the bad, the sticky / C.M. Evans, J.S.

Koo // Pharmacol. Therapeut. – 2009. – Vol. 121. – P.332–348.

275. Peacocke J. The role of crude saliva and purified salivary mucins in the

inhibition of the Human Immunodeficiency Virus type 1 / J. Peacocke, Z. Lotz, C. de

Beer et al. // Virology Journal. – 2012. – Vol. 9. – P.177

276. Voynow J.A. What does mucin have to do with lung disease? / J.A. Voynow //

Paediatr Respir Rev. – 2002. – Vol. 3. – P. 98–103.

277. Escande F. Human mucin gene MUC5AC: organization of its 5'-region and

central repetitive region / F. Escande, J.P. Aubert, N. Porchet // Biochem J. – 2001. –

Vol. 358(Pt 3). – P.763-72.

278. Moniaux N. Structural organisation and classification of the human mucin

genes / N. Moniaux, F. Escande, N. Porchet // Front Biosci. – 2001. – Vol.6. – P.

1192–1206.

279. Ribezzo F., Shiloh Y., Schumacher B. Systemic DNA damage responses in

aging and diseases / F.Ribezzo, Y. Shiloh, B. Schumacher // Semin. Cancer. Biol. —

2016. — Vol. 37–38. — P. 26–35.

280. Gartel A.L. Lost in Transcription: p21 Repression, Mechanisms, and

Consequences / A. L. Gartel, S. K. Radhakrishnan // Cancer Res. – 2005. – Vol. 65

(10). – P. 3980-3985.

281. Zhang X.R. p21 is Responsible for Ionizing Radiation-induced Bypass of

Mitosis / X.R. Zhang, Y.A Liu., F. Sun // Biomed Environ Sci. – 2016. – Vol. 29(7). –

P.484-493. doi: 10.3967/bes2016.064.

282. Shiohara M. p21WAF1 mutations and human malignancies / M. Shiohara, K.

Koike, A. Komiyama et al. // Leuk Lymphoma. – 1997. – Vol.26. – P.35–41.

319

283. Pouliot F. Role of Smad1 and Smad4 proteins in the induction of

p21WAF1,Cip1 during bone morphogenetic protein-induced growth arrest in human

breast cancer cells / F. Pouliot, C. Labrie // J Endocrinol. – 2002. – Vol. 172(1). –

P.187-198.

284. Liu S. Differential effects of cell cycle regulatory protein p21(WAF1/Cip1) on

apoptosis and sensitivity to cancer chemotherapy / S. Liu, W.R. Bishop, M. Liu //

Drug Resist Updat. – 2003. – Vol. 6(4). – P.183-195.

285. Sawair F. P53, Cyclin D1, p21 (WAF1) and Ki-67 (MIB1) Expression at

Invasive Tumour Fronts of Oral Squamous Cell Carcinomas and Development of

Local Recurrence / F. Sawair, Y. Hassona, C. Irwin et al. // Asian Pacific Journal of

Cancer Prevention. – 2016. – Vol 17. – Р. 1243 – 1249.

286. Fei Liu. P21 codon 31 polymorphism associated with cancer among white

people: evidence from a meta-analysis involving 78 074 subjects / Fei Liu, Bo Li,

Yonggang Wei et al. // Mutagenesis. – 2011. – Vol. 26, no. 4. – P. 513–521.

287. Siegel R.L. Cancer statistics / R.L. Siegel, K.D. Miller, A. Jemal // Cancer J

Clin. – 2017. – Vol.67. – P. 7–30.

288. Mocellin S. The multifaceted relationship between IL-10 and adaptive

immunity: putting together the pieces of a puzzle / S. Mocellin, F. Marincola, C.R.

Rossi et al. // Cytokine Growth Factor Rev. – 2004. – Vol.15. – P. 61–76.

289. Huang S. Regulation of tumor growth and metastasis by interleukin-10: the

melanoma experience / S. Huang, S.E. Ullrich, M. Bar-Eli // J Interferon Cytokine

Res. – 2003. – Vol.19. – P. 697–703.

290. Кривенко Л. С. Досвід генотипування дітей мешканців Харківської

області з проявами гінгівіту на тлі атопічних захворювань за snp rs1801270 / Л.

С. Кривенко // Клінічна та експериментальна патологія. – 2017. – №2 (60), ч.2. –

С. 33-36.

291. Kingo K. Influence of genetic polymorphisms on interleukin-10 mRNA

expression and psoriasis susceptibility / K. Kingo, R. Ratsep, S. Koks // J Dermatol

320

Sci. – 2005. – Vol. 37. – P. 111–113.

292. Li Y.F. Functional polymorphisms in the IL-10 gene with susceptibility to

esophageal, nasopharyngeal, and oral cancers / Y.F. Li, P.Z. Yang, H.F. Li // Cancer

Biomark. – 2016. – Vol. 16. – P. 641–651.

293. Paulsson L. A Systematic Review of the Consequences of Premature Birth on

Palatal Morphology, Dental Occlusion, Tooth-Crown Dimensions, and Tooth

Maturity and Eruption / L. Paulsson; L. Bondemark; B. Soderfeldt. // Angle Orthod. –

2004. – Vol.74. – P. 269–279.

294. Hohoff A. Palatal development of preterm and low birthweight infants

compared to term infants – What do we know? Part 1: The palate of the term newborn

/ A. Hohoff, H. Rabe, U. Ehmer et al. // Head & Face Medicine. – 2005. – Vol.1 (8). –

P.1-11

295. Goldenberg R. L. Epidemiology and causes of preterm birth / R. L.

Goldenberg, J. F. Culhane, J. D. Iams [et al.] // The Lancet. – 2008. – Vol. 371. – P.

75-84.

296. Seow W. K. Effects of preterm birth on oral growth and development / W. K.

Seow / Australian Dental Journal. – 2001. – Vol.42 (2). – P. 85-91

297. Nelson S. Increased Enamel Hypoplasia and Very Low Birthweight Infants / S.

Nelson, J.M. Albert, C. Geng [et al.] // J Dent Res. 2013. – Vol. 92(9). – P. 788–794.

298. Harila V. Open Bite in Prematurely Born Children / V. Harila, T. Heikkinen,

M. Grön // Journal of Dentistry for Children. – Vol. 74. – 2007. – P. 165-170

299. Kopra D. E. Prevalence of oral defects among neonatally intubated 3- to 5-and

7- to 10-year-old children / D. E. Kopra, E. L. Davis // Pediatric Dentist. – 2001. –

Vol. 13. – P. 349-355.

300. Кривенко Л. С. Закономірності розвитку та формування зубощелепної

системи дітей, народжених передчасно / І. Ю. Кондратова, Р. С. Назарян, А. О.

Хоценко, Л. С. Кривенко // Медицина сегодня и завтра. – 2015. – № 4 (69). – С.

125-127.

321

301. Кривенко Л. С. Выявление факторов риска развития стоматологических

заболеваний среди школьников г. Харькова / Л. С. Кривенко // Медицина

сегодня и завтра. – 2016. – №4 (73).– С.92-95.

302. Sluimer I. C. Computer analysis of computed tomography scans of the lung: a

survey / I. C. Sluimer, A. M. R. Schilham, M. Prokop // IEEE Transactions on

Medical Imaging. – 2006. – Vol. 25, no. 4. – P. 385–405.

303. Murphy K. Development and Evaluation of Automated Image Analysis

Techniques in Thoracic CT / K. Murphy // PhD Thesis, Utrecht University, The

Netherlands, 2011. – 118 p.

304. Kryvenko L. S. Functional diagnostic using Electrical Impedance Tomography

Reconstruction and the Internet of Things / L. S. Kryvenko, A. A. Pulavskyi, S. S.

Krivenko // 2017 6th Mediterranean Conference on Embedded Computing (MECO):

proceedings, research monograph. – 2017. – Р.379-382

305. McHugh M.L. The odds ratio: calculation, usage, and interpretation / M.L.

McHugh // Biochem Med. – 2009. – Vol. 19. – P. 120–126.

306. Katz M.H. Multivariable analysis: a practical guide for clinicians. New York:

Cambridge University Press, 1999.

307. Sperandei S. Understanding logistic regression analysis / S. Sperandei //

Biochem Med (Zagreb). – 2014. – Vol. 24(1). – P. 12–18.

308. Grunkemeier G.L. Receiver operating characteristic curve analysis of clinical

risk models / G.L. Grunkemeier, R. Jin // Ann Thorac Surg. – 2001. – Vol.72. – P.

323–326.

309. Кривенко Л. С. Регресійна модель зв’язку рівня імуноглобуліну А та

стану тканин пародонту у дітей з бронхіальною астмою /

Л. С. Кривенко, Р. С. Назарян // Вісник проблем медицини та біології. – 2016. –

№ 3. – С. 132-138.

310. Кривенко Л. С. Прогнозування ступеню запалення тканин пародонту у

дітей з атопічними захворюваннями / Л. С. Кривенко // Актуальні проблеми

322

сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. –

2016. – № 4 (56), том 16. – С. 214-216.

311. Kryvenko L. S. Correlation of the antioxidant level in saliva and periodontal

status in Ukrainian children with atopy / L. S. Kryvenko // Iraqi Journal of Public

Health. – 2017. – № 1. – С. 26-29. http: // www.jocms.org / index.php / ijph / article/

view/ 233

312. Кривенко Л. С. Прогностичні біомаркери хронічного гінгівіту у ротовій

рідині дітей з атопічними захворюваннями / Л. С. Кривенко // Новини

стоматології. – 2017. – №3 (92). – С.88-91.

313. Кривенко Л. С. Діагностична та прогностична значущість маркерів

запалення тканин пародонту у дітей з атопічними захворюваннями / Л. С.

Кривенко // Новини стоматології. – 2017. – №4 (93). – С.72-74.

314. Кривенко Л. С. Коррекция иммунологического статуса при оптимизации

лечения хронического гингивита на фоне атопических заболеваний детей 12-18

лет / Л. С. Кривенко // Современная стоматология (Беларусь). - №3. – 2017. –

С.74-76.

315. Кривенко Л. С. Спосіб оптимізації лікування хронічного гінгівіту у дітей,

хворих на атопічні захворювання / Л. С. Кривенко // Вісник проблем медицини

та біології. – 2017. – Вип.3, том 2 (138). – С.193-196.

316. Авдеев С. Н. Хроническая обструктивная болезнь легких как системное

заболевание / С. Н. Авдеев // Пульмонология. – 2007. – № 2. – С. 27–30.

317. Волкова М. Н. Исследование интерлейкина 1β, интерферона γ,

интерлейкина 2 в ротовой жидкости пациентов с хроническим

генерализованным периодонтитом, хроническим гингивитом и периодонтально

здоровых / М. Н. Волкова, В. В. Янченко // Цитокины и воспаление. – 2011. – Т.

10. – № 4. – С. 46–51.

318. Мельников О. Ф. Концепция диагностики иммунной недостаточности на

основе определения уровня защитных белков в секретах [Электронный ресурс] /

323

О. Ф. Мельников, Д. И. Заболотный // Клиническая иммунология.

Аллергология. Инфектология. – 2006. – № 3. –http://kiai.com. ua/article/54.html.

319. Linden G. J. Periodontal systemic associations: review of the evidence / G. J.

Linden, A. Lyons, F. A. Scannapieco // J. Clin. Periodontol. – 2013. – Vol. 40, Suppl.

14. – P. 8–19.

320. Soyoung Hong. The Prevalence of Atopic Dermatitis, Asthma, and Allergic

Rhinitis and the Comorbidity of Allergic Diseases in Children / Soyoung Hong, Dong

Koog Son, Wan Ryung Lim, Sun Hang Kim, Hyunjung Kim // Environ Health

Toxicol. – 2012. – Vol. 27. doi: 10.5620/eht.2012.27.e2012006

321. Masuda S. High prevalence and young onset of allergic rhinitis in children with

bronchial asthma / S. Masuda, T. Fujisawa, H. Katsumata et al. // Pediatr Allergy

Immunol. – 2008. – Vol. 19(6). – P.517-522.

322. Zhao J. Self-reported prevalence of childhood allergic diseases in three cities of

China: a multicenter study / J. Zhao, J. Bai, K. Shen et al. // BMC Public Health. –

2010. – Vol. 13. – P.551-555.

323. Oh J.W. Nationwide study for epidemiological change of atopic dermatitis in

school aged children between 1995 and 2000 and kindergarten aged children in 2003

in Korea / J.W. Oh, K.E. Kim, B.Y. Pyun et al. // Pediatr Allergy Respir Dis. – 2003.

– Vol.13(4). – P.227–237.

324. Suh M. Prevalence of allergic diseases among Korean school-age children: a

nationwide cross-sectional questionnaire study / M. Suh, H.H. Kim, M.H. Sohn // J

Korean Med Sci. – 2011. – Vol. 26(3). – P.332-338.

325. Kwon J.W. Changes in the prevalence of childhood asthma in seoul from 1995

to 2008 and its risk factors / J.W. Kwon, B.J. Kim, Y. Song et al. // J Allergy Asthma

Immunol Res. – 2011. – Vol. 3(1). – P.27-33.

326. Czarnowicki T. Skin barrier and immune dysregulation in atopic dermatitis: an

evolving story with important clinical implications / T. Czarnowicki, J.G. Krueger, E.

324

Guttman-Yassky // J Allergy Clin Immunol Pract. – 2014. –Vol.2(4). – P.371-379;

doi: 10.1016/j.jaip.2014.03.006.

327. Czarnowicki T. Circulating CLA+ T cells in atopic dermatitis and their possible

role as peripheral biomarkers / T. Czarnowicki, L.F. Santamaria-Babí, E. Guttman-

Yassky // Allergy. – 2017. – Vol. 72(3). – P.366-372. doi: 10.1111/all.13080. Epub

2016 Dec 15.

328. Kubo M. Reactive nitrogen species formation in eosinophils and imbalance in

nitric oxide metabolism are involved in atopic dermatitis-like skin lesions in NC/Nga

mice / M. Kubo, Y. Kambayashi, K. Takemoto et al. // Free Radic Res. – 2005. – Vol.

39(7). – P.719-27.

329. Esaki H. Early-onset pediatric atopic dermatitis is TH2 but also TH17 polarized

in skin / H. Esaki, P.M. Brunner, Y. Renert-Yuval // J Allergy Clin Immunol. – 2016.

–Vol. 138(6). – P.1639-1651. doi: 10.1016/j.jaci.2016.07.013.

330. Ozaki J. Cutting edge: combined treatment of TNF-alpha and IFN-gamma

causes redistribution of junctional adhesion molecule in human endothelial cells / J.

Ozaki, K. Ishii, H. Horiuchi et al. // Immunol. – 1999. – Vol.163(2). – P.553-557.

331. Chauhan A. Review of Oxidative stress in autism / A. Chauhan, V. Chauhan //

Pathophysiology. – 2006. – Vol. 13. – P. 171–181.

332. Evereklioglu C. Tumour necrosis factor a, lipid peroxidation and NO are

increased and associated with decreased free-radical scavenging enzymes in patients

with Weill Marchesani syndrome / C. Evereklioglu, Y. Turkoz, M. Calis // Mediators

of Inflammation. – 2004. – Vol. 13(3). – P. 165–170.

333. Sogut S. Changes in nitric oxide levels and antioxidant enzyme activities may

have a role in the pathophysiological mechanisms involved in autism / S. Sogut, S.

Zoroglub, H. Zyurtc // Clinica Chimica Acta. – 2003. – Vol. 331. – P. 111–117.

334. Swamy M. Nitric oxide (NO), citrulline - no cycle enzymes, glutamine

synthetase and oxidative stress in anoxia (hypobaric hypoxia) and reperfusion in rat

325

brain / M. Swamy, M. J. Salleh, K. N. Sirajudeen // Int. J. Med. Sci. – 2010. – Vol.

7(3). – P. 147–154.

335. Tuszkiewicz - Misztal E., Opoka - Winiarska V., Postêpski J. (2000)

Significance of dietary antioxidants for child proper development and health / E.

Tuszkiewicz - Misztal, V. Opoka - Winiarska, J. Postêpski // Pediatr Pol. – 2000. –

Vol.75. – P.359–366.

336. Коркушко О.В. Эндотелиальная дисфункция. Клинические аспекты,

проблемы / О.В. Коркушко, В.Ю. Лишневская // Кровообіг та гемостаз. – 2003. –

№ 2. – С. 4–15.

337. Малая Л.Т. Эндотелиальная дисфункция при патологии сердечно-

сосудистой системы / Л.Т. Малая, А.Н. Корж. – Х: Торсинг, 2000. – 432 с.

338. Мащенко И.С. Пути формирования вторичного иммунодефицитного

состояния у больных генерализованным пародонтитом / И.С. Мащенко, А.В.

Самойленко // Современная стоматология. – 2002. – № 1. – с. 8–12.

339. Талаева Т.В. Механизм взаимодействия клеток крови и сосудистой стенки

в реализации воспалительного и иммунного ответов / Т.В. Талаева //

Український ревматологічний журнал. – 2001. – № 3-4 (5-6). – С. 45-52.

340. Акопова О.В. Влияние доноров NO на аккумуляцию Са2+ в митохондриях

миокарда и печени крыс / О.В. Акопова, В.Ф. Сагач // Укр. біохім. журн. –.

2005. – Т. 77, № 2. – С. 82-87.

341. Batista AC. Nitric oxide synthesis and severity of human periodontal disease /

Batista AC1, Silva TA, Chun JH, Lara VS. Oral Dis. 2002 Sep;8(5):254-60.

342. Lappin DF. Inducible nitric oxide synthase expression in periodontitis. Lappin

DF, et al. J Periodontal Res. 2000 Dec;35(6):369-73.

343. Poriadin G.V. Activation processes in the lymphocytes of patients with latent

sensitization / G.V. Poriadin, A.M. Orshanko, ZhM. Salmasi // Patol Fiziol Eksp Ter.

– 2009. – Vol. 1. – P.23-25.

326

344. Holla L. Analysis of the inducible nitric oxide synthase gene polymorphisms in

Czech patients with atopic diseases / L. Holla, A. Stejskalova, V. Znojil // Clin Exp

Allergy. – 2006. – Vol.36(12). – P.1592-1601.

345. Гудима А.А. Дослідження процесів вільнорадикального окиснення при

гострому ураженні легень / А.А. Гудима // Бюлетень Х читань

ім.В.В.Підвисоцького. – Одеса, 2011. – С. 42-43

346. Регеда М.С., Кресюн В.Й., Федорів Я.М. Клінічна алергологія. Вид.

четверте, доп. та перер. Львів: В-во: “Сполом”, 2004.– 210 с.

347. Laurikainen K. Comparison of the oral health status and salivary flow of

asthmatic patients with those of nonasthmatic adults – result of a pilot study / K.

Laurikainen, K. Kuusisto // Allergy. – 2002. – Vol. 53. – P.316-319.

348. Scannapieco F.A. Potential association between chronic respiratory disease

and periodontal disease: analysis of NHANES III / F.A. Scannapieco, A.W. Ho // J

Periodontol. – 2001. – Vol.72. – P. 50-56.

349. Mehta A. Is bronchial asthma a risk factor for gingival diseases? A control

study. / A. Mehta, P.S. Sequeira, R.C. Sahoo et al. // N.Y. State Dent. J. – 2009. –

Vol.75. – P.44-46.

350. Sowmya K.R.Oral Health Status and Treatment Needs of Asthmatic Children /

K.R. Sowmya, C.V.K. Reddy, D.J. Veeresh // Journal of the Indian Association of

Public Health Dentistry. – 2007. – Vol. 9. – P. 13-17.

351. Thomas M.S. Asthma and Oral Health: a review / M.S. Thomas, A. Parolia, M.

Kundabala // Australian Dental Journal. – 2010. – Vol. 55. – P. 128-33.

352. Забелина К.А. Опенка состояния тканей пародонта у детей, больных

аллертодерматозами / К.А. Забелина // Тр. молодых ученых. – Минск, 2000. – С.

203–207.

353. Исамулаева А. Стоматологический статус и показатели цитокинового

спектра в секрете полости рта у детей с бронхиальной астмой / А. Исамулаева,

327

Д. Зинулгабделовна, Т. Данилина и др. // Астраханский медицинский журнал. –

2010. – Т.5, №4. – С.33-37.

354. Uppal R. Association between asthma and chronic periodontitis: a clinical

study / R. Uppal, R.. Brar, F. Goel // Pakistan oral & dental journal. – 2015. – Vol 35,

no. 3. – P. 448-451.

355. Yaghobee S. Association between asthma and periodontal diseases / S.

Yaghobee, M. Paknejad, A. Khorsand // Journal of Dentistry TUMS. – 2008. – Vol.

5(2). – P. 47-51.

356. Jorgensen G.H. Immunoglobulin A deficiency and oral health status: a case-

control study. / G.H. Jorgensen, S. Arnlaugsson, A. Theodors // J Clin Periodontol. –

2010. – Vol. 37(1). – P. 1-8.

357. Tar I. Oral and dental conditions of children with selective IgA deficiency / I.

Tar, C. Kiss, L. Maródi et al. // Pediatr Allergy Immunol. – 2008. – Vol. 19(1). –

P.33-36.

358. McDerra E.J. The dental status of asthmatic British school children / E.J.

McDerra, M.A. Pollard, M.E. Curzon // Pediatr Dent. – 1998. – Vol. 20(4). – P. 281-

287.

359. Shulman J.D. The prevalence of periodontalrelated changes in adolescents with

asthma: results of the third annual national health and nutrition examination survey /

J.D. Shulman, M.E. Nunn, S.E. Taylor // Pediatr Dent. – 2003. – Vol. 25(3). – P. 279-

284.

360. Jorgensen G.H. Immunoglobulin A deficiency and oral health status: a case-

control study / G.H. Jorgensen, S. Arnlaugsson, A. Theodors // J Clin Periodontol. –

2010. – Vol. 37(1). – P.1-8.

361. Thanabalan D. Association between periodontitis and respiratory disease - A

review / D. Thanabalan, M. Sheeja // Journal of Dental and Medical Sciences. – 2014.

– Vol. 13(5). – P. 5-8.

328

362. Halterman J.S. Inadequate therapy for asthma among children in the United

States / J.S. lterman, C.A. Aligne, P. Auinger // Pediatrics. – 2000. – Vol. 105(1). – P.

272-276.

363. Olar M. Effects of oral hygiene upon the quality of breathing / M. Olar, R.Luca,

V.Olar // Pedodontics – 2012. – Vol. 2, issue 3. – P. 188-194.

364. Jemin K. Periodontal disease and systemic conditions: a bidirectional

relationship / K. Jemin, A. Salomon // Odontology. – 2006. – Vol. 94(1). – P.10-21.

doi:10.1007/s10266

365. Fábián T.K., Fejérdy P., Csermely P. Saliva in health and disease, chemical

biology of. In: Begley TP, editor. Wiley encyclopedia of chemical biology. Vol. 4.

Hoboken: John Wiley & Sons, Inc.; 2008. – P. 1–9.

366. Kejriwal S. Estimation of levels of salivary mucin, amylase and total protein in

gingivitis and chronic periodontitis patients / S. Kejriwal, R. Bhandary, B. Thomas //

J Clin Diagn Res. – 2014. – Vol.8. – P.56–60.

367. Sánchez G.A. Determination of salivary levels of mucin and amylase in chronic

periodontitis patients / G.A. Sánchez, V. Miozza, A. Delgado et al. // J Periodontal

Res. – 2011. – Vol. 46. – P.221–227.

368. Liu B. Interaction of human salivary mucin MG2, its recombinant N-terminal

region and a synthetic peptide with Actinobacillus actinomycetemcomitans / B. Liu,

S.A. Rayment, R.V. Soares // J Periodontal Res. – 2002. – Vol. 37(6). – P.416–424.

369. Dziemiaczyk D. Evaluation of secretory mucin concentration of patients with

squamous cell carcinoma oral cavity / D. Dziemiaczyk, S.Z. Grabowska, R. Balicki //

Rocz Akad Med Bialymst. – 2005. – Vol.50. – P.334–338.

370. Liu B. Expression of membrane-associated mucins MUC1 and MUC4 in major

human salivary glands / B. Liu, J.R. Lague, D.P. Nunes // J Histochem Cytochem. –

2002. – Vol. 50(6). – P. 811–820.

371. Kejriwal S. Estimation of levels of salivary mucin, amylase and total protein in

gingivitis and chronic periodontitis patients / S. Kejriwal, R. Bhandary, B. Thomas et

329

al. // J Clin Diagn Res. – 2014. – Vol.8. – P.56–60.

372. Zhang Q. Oral health status and prosthodontic conditions of Chinese adults: a

systematic review / Q. Zhang, C.M. Kreulen, D.J. Witter // Int J Prosthodont. – 2007.

– Vol. 20(6). – P.567-572.

373. Sundar N.M. Comparison of the salivary and the serum nitric oxide levels in

chronic and aggressive periodontitis: A biochemical study / N.M. Sundar, V.

Krishnan, S. Krishnaraj // J Clin Diagn Res. – 2013. – Vol. 7(6). – Vol.1223–1227.

374. Reher V.G. Nitric oxide levels in saliva increase with severity of chronic

periodontitis / V.G. Reher, E.G. Zenóbio, F.O. Costa // J Oral Sci. – 2007. – Vol.

49(4). – P. 271–276.

375. Slomiany B.L. Nitric oxide interferes with salivary mucin synthesis:

involvement of ERK and p38 mitogen-activated protein kinase / B.L. Slomiany, A.

Slomiany // J Physiol Pharmacol. – 2002. – Vol. 53(3). – P.325–336.

376. Slomiany B.L. Platelet-activating factor mediates Porphyromonas gingivalis

lipopolysaccharide interference with salivary mucin synthesis via phosphatidylinositol

3-kinase-dependent constitutive nitric-oxide synthase activation / B.L. Slomiany, A.

Slomiany // J Physiol Pharmacol. – 2004. – Vol. 55(1). – P.85–98.

377. Derrien M. Mucin-bacterial interactions in the human oral cavity and digestive

tract / M. Derrien, M.W. van Passel, J.H. van de Bovenkamp et al. // Gut Microbes. –

2010. – Vol.1(4). – P.254–268.

378. Алексеева О.А. Роль коррекции общего и местного иммунного статуса и

биохимических показателей ротовой жидкости в комплексной терапии

пародонтита при сахарном диабете / О.А. Алексеева // Дисс. канд. мед. наук.

Рязань, 2001. – 169 с.

379. Мащенко И.С. Имунологические и гормональные аспекты патогенеза

генерализованого пародонтита / И.С. Мащенко // Вісник стоматології.

Спеціальний випуск. – 2003. – №1. – С. 19-24.

330

380. Смоляр Н.І. Визначення рівня лізоциму та секреторного імуноглобуліну

(sіga) у ротовій рідині дітей з бронхіальною астмою / Н.І. Смоляр, С.Є. Лещук,

М.А. Панас // ВІСНИК ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія»:

Актуальні проблеми сучасної медицини. – 2015. – Том 15, Випуск 3(51), частина

1. – C. 48-51

381. MacKinnon L.T. Exercise and Humoral Immunity: Immunoglobulin, Antibody,

and Mucosal Immunity. Advances in Exercise Immunology. Champaign, USA:

Human Kinetics 1999, – P. 159–200

382. Bimstein E. Growth and development considerations in the diagnosis of

gingivitis and periodontitis in children / E. Bimstein, L. Matsson // Pediatr Dent. –

2003. – Vol.21. – P.186-191.

383. Romero M.R. Immunoglobulin A, G and M levels in saliva in children between

3 - 12 years of age, healthy and with gingivitis / M.R. Romero, M.L. Lozano, C.

Posada // Acta Odontol Latinoam. – 2011. – Vol. 24(2). – P. 176-82.

384. Rodríguez A. Respuesta inmune frente a microorganismos cariogénicos /

Rodríguez A. // Univers Odont. – 2000. – Vol. 20. – P. 56-63.

385. Nowzari H. The impact of early-in-life periodontal infection on the smiles of

children: a worldwide view / H. Nowzari, J.E. Botero, S.K. Rich // Compend Contin

Educ Dent. – 2010. – Vol.31. – P.154-158.

386. Регеда М.С. Алергічні захворювання легенів. Монографія. М.С. Регеда,

2009. – Львів, 342 с.

387. Romero R.M. Immunoglobulin A, G and M levels in saliva in children between

3 – 12 years of age, healthy and with gingivitis / R.M. Romero, M.L. Lozano, C.

Posado // Acta Odontol. Latinoam. – Vol. 24, Nº 2. – 2011. – P.176-182.

388. Donley C.L. IgG antibody levels to Porphyromonas gingivalis and clinical

measures in children / C.L. Donley., R. Badovinac, S. Sapir // J Periodontol. – 2004. –

Vol. 75. – P. 221-228.

331

389. Bimstein E. The relationship between Porphyromonas gingivalis infection and

local and systemic factors in children / E. Bimstein, S. Sapir, Y. Houri-Haddad // J

Periodontol. – 2004. – Vol.75. – P. 1371-1376.

390. Diab-Ladki R. Decrease in the total antioxidant activity of saliva in patients

with periodontal diseases / R. Diab-Ladki, B. Pellat, R. Chahine // Clinical Oral

Investigations. – 2003. – Vol. 7(2). – P.103–107.

391. Jay Widmer R. Endothelial dysfunction and cardiovascular disease / R. Jay

Widmer, A. Lerman // Global Cardiology Science and Practice. – 2014. – Vol.3. – P.

43.

392. Chambrone L. Prevalence and severity of gingivitis among scholars (7-14

years): local conditions associated to bleeding on probing / L. Chambrone, S.B.

Macedo, F.C. Ramalho et al. // Cien Saude Colet. – 2010. – Vol. 15(2). – P. 337-343.

393. Kim S.-C. Antioxidant profile of whole saliva after scaling and root planing in

periodontal disease / S.-C. Kim, O.-S. Kim, O.-J. Kim // Journal of Periodontal and

Implant Science. – 2010. – Vol. 40(4). – P.164–171.

394. Chapple I. L. Compromised GCF total antioxidant capacity in periodontitis:

cause or effect? / I.L. Chapple, G.R. Brock, M. Milward // Journal of Clinical

Periodontology. – 2007. - 34(2). – P.103–110.

395. Bogdan C. Reactive oxygen and reactive nitrogen intermediates in innate and

specific immunity / C. Bogdan, M. Röllinghoff, A. Diefenbach // Current Opinion in

Immunology. – 2000. – Vol. 12(5). – P. 604.

396. Enwonwu C. O. Nutrition and inflammatory markers / C. O. Enwonwu, C. S.

Ritchie // The Journal of the American Dental Association. – 2007. – Vol. 138(1). –

P.70–73

397. Novakovic N. Salivary antioxidants as periodontal biomarkers in evaluation of

tissue status and treatment outcome / N. Novakovic, T. Todorovic, M. Rakic //

Journal of Periodontal Research. – 2014. – Vol. 49(1). – P.129–136.

332

398. Baser U. Plasma and salivary total antioxidant capacity in healthy controls

compared with aggressive and chronic periodontitis patients / U. Baser, H. Gamsiz-

Isik, E.Cifcibasi // Saudi Med. – 2015. – Vol. 36. – P.856–861.

399. Zhang T. Total antioxidant capacity and total oxidant status in saliva of

periodontitis patients in relation to bacterial load / T. Zhang, O. Andrukhov, H.

Haririan // Front. Cell. Infect. Microbiol. – 2016. – Vol. 5. – P.97.

400. Trivedi S. Association of salivary lipid peroxidation levels, antioxidant

enzymes, and chronic periodontitis / S. Trivedi, N. Lal, A. A. Mahdi, B. Singh // Int.

J. Periodontics Restorative Dent. – 2015. – Vol.35. – P.14–19.

401. Celec P. Salivary thiobarbituric acid reacting substances and malondialdehyde–

their relationship to reported smoking and to parodontal status described by the

papillary bleeding index / P. Celec, J. Hodosy, V. Celecová // Dis. Markers. – 2005. –

Vol. 21. – P. 133–137.

402. Trivedi S. Association of salivary lipid peroxidation levels, antioxidant

enzymes, and chronic periodontitis / S. Trivedi, N. Lal, A. A. Mahdi, B. Singh // Int.

J. Periodontics Restorative Dent. – 2015. – Vol.35. – P.14–19.

403. Takane M. New biomarker evidence of oxidative DNA damage in whole saliva

from clinically healthy and periodontally diseased individuals / Takane M., Sugano

N., Iwasaki H. // J. Periodontol. – 2002. – Vol. 73. – P. 551–554.

404. Armstrong J. Illusions in Regression Analysis. International / Armstrong J. //

Journal of Forecasting (forthcoming). – 2012. – Vol. 28 (3). –P. 689.

405. Sahingur S.E. Analysis of host responses and risk for disease progression / S.E.

Sahingur, R.E. Cohen // Periodontol 2000. – 2004. – Vol. 34. –P. 57-83.

406. Deo V. Pathogenesis of periodontitis: role of cytokines in host response / V.

Deo, M.L. Bhongade // Dent. Today. – 2010. – Vol. 29(9). – P. 64-66.

407. Gemmell E. Modulation of the antibody response by Porphyromonas gingivalis

and Fusobacterium nucleatum in a mouse model / E. Gemmell, P.S. Bird, P.J. Ford //

Oral Microbiol. Immunol. – 2004. – Vol. 19. – P. 247-251.

333

408. Gibson F.C. Gingipainspecific IgG in the sera of patients with periodontal

disease is necessary for opsonophagocytosis of Porphyromonas gingivalis / F.C.

Gibson, J. Savelli // J. Periodontol. – 2005. – Vol. 76(10). – P. 1629-1636.

409. Kinane D.F. Immune Processes in Periodontal Disease: A Review / D.F.

Kinane, D.F. Lappin // J. Periodontol. – 2002. – Vol. 7. –P. 62-71.

410. Leone C.W. Immunization enhances inflammation and tissue destruction in

response to Prophyromonas gingivalis / C.W. Leone, H. Bokhadhoor, D. Kuo // Infect

Immun. – 2002. – Vol. 74(4). –P. 2286-2292.

411. Saggu T.K. Evaluation of salivary antioxidant enzymes among smokers and

nonsmokers / T.K. Saggu, K.M. Masthan, P.D. Dudanakar // World J Dent. – 2012. –

Vol. 3. – P. 18–21.

412. Rai B. Salivary lipid peroxidation product malonaldealdehyde in various dental

diseases / B. Rai, S. Kharb, R. Jain // World J Med Sci. – 2006. – Vol. 1. – P. 100–

101.

413. Reuter S. Oxidative stress, inflammation, and cancer: How are they linked? / S.

Reuter, S.C. Gupta, M.M. Chaturvedi // Free Radic Biol Med. – 2010. – Vol. 49. – P.

1603–1616.

414. Saxena S. Assessment of plasma and salivary antioxidant status in patients with

recurrent aphthous stomatitis / S. Saxena // RSBO. – 2011. – Vol. 8. – P. 261–265.

415. Brock G. R. Local and systemic total antioxidant capacity in periodontitis and

health / G. R. Brock, C. J. Butterworth, C. Matthews // J. Clin. Periodontol. – 2004. –

Vol. 31. – P. 515–521.

416. Baltacioglu E. Lipid peroxidation levels and total oxidant/antioxidant status in

serum and saliva from patients with chronic and aggressive periodontitis. Oxidative

stress index: a new biomarker for periodontal disease? / E. ltacioglu, P. Yuva, G.

Aydin // J. Periodontol. – 2014. –Vol. 85. – P. 1432–1441.

417. Gümü S.P. Salivary antioxidants in patients with type 1 or 2 diabetes and

inflammatory periodontal disease: a case-control study / S.P. Gümü, N. Buduneli, S.

334

Cetinkalp // J. Periodontol. – 2009. –Vol. 80. – P. 1440–1446.

335

ДОДАТКИ

Список публікацій за темою дисертації:

1. Кривенко Л. С. Прогнозування ступеню запалення тканин пародонту у

дітей з атопічними захворюваннями / Л. С. Кривенко // Актуальні

проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної

стоматологічної академії. – 2016. – № 4 (56), том 16. – С. 214-216.

2. Кривенко Л. С. Взаємозв’язок стану прооксидантно-антиоксидантного

балансу та хронічного гінгівіту у дітей на тлі атопічних захворювань / Л.

С. Кривенко // Український стоматологічний альманах. – 2017. – № 2. –

С.57-61.

3. Кривенко Л. С. Выявление факторов риска развития стоматологических

заболеваний среди школьников г. Харькова / Л. С. Кривенко // Медицина

сегодня и завтра. – 2016. – №4 (73).– С.92-95.

4. Кривенко Л. С. Особенности стоматологического статуса детей,

рожденных преждевременно (обзор литературы) / Л. С. Кривенко //

Вісник проблем медицини та біології. – 2014. – № 4, Том 3 (115).

– С. 20-24.

5. Кривенко Л. С. Діагностична та прогностична значущість маркерів

запалення тканин пародонту у дітей з атопічними захворюваннями /

Л. С. Кривенко // Новини стоматології. – 2017. – №4 (93). – С.72-74.

6. Кривенко Л. С. Досвід генотипування дітей мешканців Харківської

області з проявами гінгівіту на тлі атопічних захворювань за snp

rs1801270 / Л. С. Кривенко // Клінічна та експериментальна патологія. –

2017. – №2 (60), ч.2. – С. 33-36.

7. Кривенко Л. С. Прогностичні біомаркери хронічного гінгівіту у ротовій

рідині дітей з атопічними захворюваннями / Л. С. Кривенко // Новини

стоматології. – 2017. – №3 (92). – С.88-91.

336

8. Кривенко Л. С. Динаміка біомаркерів ротової рідини при лікуванні

хронічного гінгівіту у дітей з атопічними захворюванням /

Л. С. Кривенко // Український журнал медицини, біології та спорту. –

2017. – №3(5). – С.145-149.

9. Кривенко Л. С. Характеристика клітин букального епітелію дітей, хворих

на атопічні захворювання, та їх стоматологічний статус /

Л. С. Кривенко // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник

Української медичної стоматологічної академії. – 2017. – № 4 (60), том

17. – С. 134-137.

10.Кривенко Л. С. Експериментальне дослідження морфологічних змін

тканин ротової порожнини при моделюванні атопічного процесу у тварин

/ Л. С. Кривенко // Вісник проблем біології і медицини. – 2017. – № 4, т.3.

– С. 46-49.

11.Krivenko L. S. Influence of maternal pathology and atopic diseases on

development of oral cavity pathology in children / L. S. Krivenko,

R. S. Nazaryan // Inter collegas. – 2015. – 3 (4). – p.386-391.

https://inter.knmu.edu.ua/?journal=pub&page=article&op=view&path%5B

%5D=99 (Дисертантом виконано обстеження дітей з атопічними

захворюваннями та здійснено аналіз отриманих даних)

12.Kryvenko L. S. Comparative analysis of the role of domestic allergens in

atopic dermatitis etiology in children / V. K. Shmulich, M. K. Uryvayva,

O. S. Lupaltsova, V. V. Staruseva, O. S. Rybka, O. V. Shmulich,

L. S. Kryvenko // Inter collegas. – 2015. – 2 (3). – С.205-211.

https://inter.knmu.edu.ua/?journal=pub&page=article&op=view&path%5B

%5D=67 (Дисертантом виконано аналіз отриманих даних щодо

провідної ролі алергенів у розвитку атопічного дерматиту у дітей)

13.Кривенко Л. С. Комплексний аналіз стоматологічного статусу дітей,

хворих на алергічні захворювання / Р. С. Назарян, Л. С. Кривенко //

337

Український стоматологічний альманах. – 2016. – №1, Т.2. – С.76-80.

(Дисертантом проведено клінічне стоматологічне обстеження

пацієнтів та здійснено аналіз отриманих даних)

14.Кривенко Л. С. Регресійна модель зв’язку рівня імуноглобуліну А та

стану тканин пародонту у дітей з бронхіальною астмою /

Л. С. Кривенко, Р. С. Назарян // Вісник проблем медицини та біології. –

2016. – Вип. 3, Т.2 (132) – С. 132-138. (Дисертантом проведено клінічне

стоматологічне обстеження пацієнтів та здійснено регресійний аналіз

отриманих даних)

15.Кривенко Л. С. Закономірності розвитку та формування зубощелепної

системи дітей, народжених передчасно / І. Ю. Кондратова,

Р. С. Назарян, А. О. Хоценко, Л. С. Кривенко // Медицина сегодня и

завтра. – 2015. – № 4 (69). – С. 125-127. (Дисертантом проведено клінічне

стоматологічне обстеження пацієнтів та здійснено аналіз отриманих

даних)

16.Кривенко Л. С. Спосіб оптимізації лікування хронічного гінгівіту у дітей,

хворих на атопічні захворювання / Л. С. Кривенко // Вісник проблем

медицини та біології. – 2017. – Вип.3, том 2 (138). – С.193-196.

17.Кривенко Л. С. Тканевая активность синтазы оксида азота в ротовой

полости при атопической патологии / Р. С. Назарян, Л. С. Кривенко, В. В.

Гаргин // Morphologia. - 2016. - Т. 10, № 3. - С. 212-216. (Дисертантом

запропоновано модель експерименту, проаналізовано отримані дані змін

тканин ротової порожнини)

18.Кривенко Л. С. Перспектива використання поліморфізму гена MUC5B у

діагностиці гінгівіту на тлі атопічних захворювань у дітей Харківської

області / Л. С. Кривенко, Р. С. Назарян, Н. Є. Волкова, О. В. Горенська //

Новини стоматології. – 2017. – №1 (90). – С. 18-22. (Дисертантом

проведено стоматологічне обстеження, зібраний клінічний матеріал,

338

проведено аналіз та обробку отриманих даних)

19.Кривенко Л. С. Можливості використання генетичних предикторів

гінгівіту у дітей на тлі атопічних захворювань / Л. С. Кривенко,

Р. С. Назарян, Н. Є. Волкова, О. В. Горенська // Новини стоматології. –

2017. – №2 (91). – С. 89-92. (Дисертантом проведено стоматологічне

обстеження, зібраний клінічний матеріал, проведено аналіз та обробку

отриманих даних)

20.Kryvenko L. S. Functional diagnostic using Electrical Impedance Tomography

Reconstruction and the Internet of Things / L. S. Kryvenko,

A. A. Pulavskyi, S. S. Krivenko // 2017 6th Mediterranean Conference on

Embedded Computing (MECO): proceedings, research monograph. – 2017. –

Р.379-382. (Дисертантом проведено обстеження пацієнтів з

захворюваннями легень, оброблено клінічні дані та оцінено дані

додаткових методів обстеження)

21.Kryvenko L. S. The role of nitric oxide synthase in the modulation of the

immune response in atopic disease / L. S. Kryvenko, V. V. Gargin, R.S.

Nazaryan // The New Armenian Medical Journal. – 2017. – Vol.11, № 2. – P.

52-57 (Дисертантом запропоновано модель експерименту,

проаналізовано отримані дані змін тканин ротової порожнини)

22.Кривенко Л. С. Коррекция иммунологического статуса при оптимизации

лечения хронического гингивита на фоне атопических заболеваний детей

12-18 лет / Л. С. Кривенко // Современная стоматология (Беларусь). - №3.

– 2017. – С.74-76.

23.Кривенко Л. С. Изменение иммунологических показателей при лечении

хронического гингивита детей на фоне атопических заболеваний /

Л. С. Кривенко // Стоматолог (Беларусь). – 2017. – № 4(27). – С.26-30.

24.Kryvenko L. S. Salivary lipid peroxidation and periodontal status detection in

Ukrainian atopic children with Convolutional Neural Networks / L. S.

339

Kryvenko, V. N. Bezruk, S. A. Krivenko // 2017 4th International Scientific-

Practical Conference “Problems of Infocommunications. Science and

Technology”. – 2017. – P.122-125. (Дисертантом проведено клінічне

стоматологічне обстеження, отримано матеріал для біохімічних

досліджень, проведений статистичний аналіз)

25.Kryvenko L. S. Correlation of the antioxidant level in saliva and periodontal

status in Ukrainian children with atopy / L. S. Kryvenko // Iraqi Journal of

Public Health. – 2017. – № 1. – С. 26-29. http: // www.jocms.org / index.php /

ijph / article/ view/ 233

26.Kryvenko L. S. Orthodontic aspects of dental status in prematurely born

children / L. S. Kryvenko // Наука и здравоохранение (Казахстан). – 2014. –

№6. – С.13-15.

27.Kryvenko L. S. The Pareto chart for caries intensity evaluation in children with

allergic diseases / V.M. Bezruk, S.S. Kryvenko, L.S. Kryvenko // Second

International Scientific-Practical Conference “Problems of

Infocommunication. Science and Technology”: conference proceedings. –

2015. – P.110-112

28.Kryvenko L. S. Salivary oxidative analysis and periodontal status in Ukrainian

children with atopy / R. S. Nazaryan, L. S. Kryvenko // Interventional

Medicine & Applied Science. – 2017. – Vol. 9, №4. – P. 199-203.

https://doi.org/10.1556/1646.9.2017.32 (Дисертантом проведено клінічне

стоматологічне обстеження, отримано матеріал для біохімічних

досліджень, проведено статистичний аналіз)

29.Кривенко Л. С. Характеристика антиоксидантної системи дітей з

гінгівітом на тлі атопічних захворювань / Л. С. Кривенко // Вісник

проблем біології і медицини. - №1 (135). -2017. – с. 326-327.

30.Пат. 115848 Україна, МПК G01N 33/48 (2006.01). Спосіб прогнозування

рівня секреторного імуноглобуліну А в слині дітей, хворих на

340

бронхіальну астму / Кривенко Л.С. (UA), Назарян Р.С. (UA) //

Харківський національний медичний університет (UA). – Заявка

a201700397; Заявлено 16.01.2017; Опубл. 26.12.2017, бюл. № 24.

(Здобувачем зібрано первинний матеріал, визначені діагностична

цінність та прогностичні значення рівня секреторного імуноглобуліну А,

написана формула винаходу та приклади клінічного застосування)

31.Пат. 116178 Україна, МПК G01N 33/48 (2006.01) Спосіб оцінки

активності патологічного процесу порожнини рота при атопічній

патології / Кривенко Л.С. (UA), Назарян Р.С. (UA), Гаргін В.В. (UA) //

Харківський національний медичний університет (UA). – Заявка

а201700396; Заявлено 16.01.2017; Опубл. 12.02.2018, бюл. № 3

(Здобувачем запропонований протокол експериментального

моделювання атопії, зібраний первинний матеріал, оброблені

результати, написана формула винаходу та підготовлено текст заявки).

32.Пат. 117456 Україна, МПК G01N 33/00 (2006.01). Спосіб прогнозування

рівня секреторного імуноглобуліну А в слині дітей, хворих на

бронхіальну астму / Кривенко Л.С. (UA), Назарян Р.С. (UA) //

Харківський національний медичний університет (UA). – Заявка

u201700594; Заявлено 23.01.2017; Опубл. 26.06.2017, бюл. №12.

(Здобувачем зібрано первинний матеріал, визначені діагностична

цінність та прогностичні значення рівня секреторного імуноглобуліну А,

написана формула корисної моделі та приклади клінічного застосування,

підготовлено текст заявки)

33.Кривенко Л. С. Аналіз пародонтологічного статусу дітей, хворих на

алергію / Л. С. Кривенко // Нове та традиційне у дослідженнях сучасних

представників медичної науки: матеріали науково-практичної

конференції, Львів, 27-28 лютого 2015 р. – Львів, 2015. – С.37-38.

34.Кривенко Л. С. Анатомические особенности полости рта детей,

341

рожденных преждевременно / Л. С. Кривенко // Новые технологии в

стоматологии: материалы международной конференций челюстно-

лицевых хирургов и стоматологов, Санкт-Петербург, 3-5 июня 2015. –

Санкт-Петербург, 2015. – С. 73.

35.Кривенко Л. С. Нуждаемость в ортодонтическом лечении детей,

рожденных преждевременно / Л. С. Кривенко // Медицина третього

тисячоліття: матеріали міжвузівської конференції молодих вчених та

студентів, Харків, 19-21 січня 2015. – Харків, 2015. - С. 452-453.

36.Кривенко Л. С. Нуждаемость в ортодонтическом лечении детей с

аллергическими заболеваниями в анамнезе / Л. С. Кривенко // Новини та

перспективи медичної науки: матеріали наукової медичної конференції

студентів та молодих вчених, Дніпропетровськ, 14-15 квітня 2015. –

Дніпропетровськ, 2015. - С.90-91.

37.Кривенко Л. С. Рівень інтенсивності карієсу зубів дітей 12-15 років,

хворих на алергічні захворювання / Л. С. Кривенко // Здобутки

теоретичної медицини – в практику охорони здоров'я – 2015: матеріали

Всеукраїнської науково-практична конференції молодих вчених і

студентів з міжнародною участю, Запоріжжя, 26-27 березня. – Запоріжжя,

2015. – С. 57.

38.Кривенко Л. С. Pathological changes of oral mucosa and lips in children with

allergic pathology / Л. С. Кривенко, Н. А. Олейник // Актуальні проблеми

клінічної та фундаментальної медицини ISIC: матеріали VІІI науково-

практичної конференції з міжнародною участю, Харків, 14-15 травня

2015. – Харків, 2015. – С. 267. (Дисертантом проведено клінічне

стоматологічне обстеження пацієнтів та здійснено аналіз отриманих

даних)

39.Кривенко Л. С. Вивчення поширеності некаріозних уражень твердих

тканин зубів у дітей 5-18 років, хворих на алергічні захворювання /

342

Л. С. Кривенко // Інноваційні технології у сучасній стоматології:

матеріали науково-практичної конференції, Івано-Франківськ, 20 березня

2015. – Івано-Франківськ, 2015. – С. 89-90.

40.Кривенко Л. С. Прояви патологічних змін у порожнині рота дітей, хворих

на алергічні захворювання / Л. С. Кривенко // Інноваційні технології в

стоматології: матеріали науково-практичної конференції, Тернопіль, 23

вересня 2016. – Тернопіль, 2016. – С.72-73.

41.Кривенко Л. С. Гігієнічний та пародонтальний статус дітей, хворих на

бронхіальну астму / Л. С. Кривенко // Медицина третього тисячоліття:

матеріали міжвузівської конференції молодих вчених та студентів,

Харків, 20 січня 2016. – Харків, 2016. – С. 416-417.

42.Kryvenko L. S. Oral cavity hygienic status in children with asthma /

L. S. Kryvenko // International Student Congress: abstract book, Graz, Austria,

26-28 May 2016. – Graz, 2016. – Р. 131.

43.Kryvenko L. S. Influence of allergic rhinitis on condition of oral cavity

pathology in children / L. S. Kryvenko // International Student Congress:

abstract book, Graz, Austria, 26-28 May 2016. – Graz, 2016. – P.74.

44.Kryvenko L. S. Periodontal and oral hygiene problems in children with asthma

/ L. S. Kryvenko // FDI Annual World Dental Congress: International Dental

Journal, Poznan, Poland, 7-10 September 2016. – Poznan, 2016. – Р. 147.

45.Kryvenko L. S. Comparative characteristic of periodontal and oral hygiene

status in children with allergic diseases / L. S. Kryvenko // Actual problems of

clinical and theoretical medicine: IXth International Interdisciplinary Scientific

Conference of Young Scientists and Medical Students, Kharkiv, 22-23 May

2016. – Kharkiv, 2016. – P. 85.

46.Kryvenko L. S. Modulation of the immune response in the oral cavity in atopic

disease / L. Kryvenko, A. S. Tarawneh, R. Nazaryan, V. Gargin // Graz,

Austria, May 25th – May 27th, 2017. – Graz, 2017. – P. 134. (Дисертантом

343

запропоновано модель експерименту, проаналізовано отримані дані змін

тканин ротової порожнини)

47.Кривенко Л. С. Морфофункциональные особенности состояния ротовой

Кривенко Л. С. Состояние мягких тканей ротовой полости при

моделировании атопической патологии / Л. С. Кривенко, В. В. Гаргін, Р.

С. Назарян // Актуальні проблеми сучасної патологічної анатомії:

матеріали науково-практичної конференції, Київ, 26-27 квітня 2017. –

Київ, 2017. – С.26-28 (Дисертантом запропоновано модель

експерименту, проаналізовано отримані дані змін тканин ротової

порожнини)

48.Кривенко Л.С. Морфофункциональные особенности состояния ротовой

полости при моделировании атопической патологии / В.В. Гаргин, Л.С.

Кривенко, Р.С. Назарян // Щорічні терапевтичні читання: медикаментозна

та немедикаментозна профілактика неінфекційних захворювань: погляд в

майбутнє: матеріали науково-практичної конференції з міжнародною

участю, Харків, 20 квітня 2017. – Харків, 2017. – С. 54.

49.Kryvenko L. S. Oxidative stress markers and chronic gingivitis in children

with asthma, allergic rhinitis, atopic dermatitis / L. S. Kryvenko //

Наука и медицина: современный взгляд молодежи: материалы IV

международной научно-практической конференции, Алматы, 20-21

апреля 2017. – Алматы, 2017. – С.316-317.

50.Кривенко Л.С. Досвід оптимізації лікування хронічного гінгівіту у дітей з

атопічними захворюваннями / Л.С. Кривенко // Актуальні питання

науково-практичної стоматології: матеріали VI міжнародної

стоматологічної конференції студентів та молодих вчених, Харків, 20-22

квітня 2017. – Харків, 2017. – С. 112-113.

Апробація результатів дисертації:

344

1. FDI Annual World Dental Congress, м.Познань, 7-10 вересня 2016,

доповідь, публікація тез.

2. НПК "Актуальні проблеми сучасної патологічної анатомії", м. Київ, 21

квітня 2017, заочна форма участі.

3. 4th International Scientific-Practical Conference Problems of

Infocommunications. Science and Technology, м. Харків, 11-13 жовтня 2017,

стендова доповідь, публікація статті.

4. НПК з міжнародною участю "Щорічні терапевтичні читання:

Медикаментозна ти немедикаментозна профілактика неінфекційних

захворювань: погляд у майбутнє", м. Харків, 20 квітня 2017, заочна

форма, публікація тез.

5. 4th International Student Congress, м. Грац, 26-28 травня 2016, заочна

форма, публікація тез.

6. 43 науково-методична конференція з інтернатури «Сучасний стан та

перспективи підготовки лікарів-інтернів у Харківському національному

медичному університеті», м. Харків, 11 квітня 2017, доповідь.

7. IV Международная научно-практическая конференция «Наука и

медицина: современный взгляд молодежи», м. Алмати, Казахстан, 20-21

квітня 2017, заочна форма, публікація тез

8. 6th Mediterranean Conference on Embedded Computing MECO’2017, м. Бар,

Чорногорія, 11-15 червня 2017, стендова доповідь, публікація статті.

9. Міжвузівська конференція молодих вчених та студентів «Медицина

третього тисячоліття», м.Харків, 20 січня 2016 р., публікація тез.

10.Міжнародна конференція щелепно-лицевих хірургів та стоматологів

«Новые технологии в стоматологии», м.Санкт-Петербург, 3-5 червня

2015, заочна форма участі, публікація тез.

11.Second Scientific-Practical Conference “Problems of Infocommunication.

Science and Technology”, м.Харків, 13-15 жовтня 2015р., стендова

345

доповідь, публікація статті.

12. XIX Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених,

м.Тернопіль. 27-29 квітня 2015, заочна форма участі, публікація тез.

13.НПК «Новини та перспективи медичної науки», м.Дніпропетровськ, 14-15

квітня 2015, , заочна форма участі, публікація тез.

14.НПК "Інноваційні технології у сучасній стоматології", (м.Івано-

Франківськ, 20 березня 2015, заочна форма участі, публікація тез

15.VІІI Науково-практична конференція з міжнародною участю «Актуальні

проблеми клінічної та фундаментальної медицини ISIC», м.Харків, 14-15

травня 2015, заочна форма участі, публікація тез.

16.Всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених і

студентів з міжнародною участю «Здобутки теоретичної медицини – в

практику охорони здоров'я – 2015», м.Запоріжжя, 26-27 березня 2015 р.,

заочна форма участі, публікація тез.

17.НПК «Нове та традиційне у дослідженнях сучасних представників

медичної науки», м. Львів, 27-28 лютого 2015 р., заочна форма участі,

публікація тез.