Управління освіти сім’ї, молоді та спортуСторожинецької райдержадміністрації

Сторожинецький районний центр еколого-натуралістичноїтворчості учнівської молоді

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Укладач:Богатир Тетяна Василівна,методист ЦЕНТУМ

Сторожинець, 2015

Зміст

Вступ. Значення екологічних стежин для освіти та виховання

Мета і завдання екологічної стежини

Вибір маршруту і його довжина

Вибір місця

Екскурсійні об’єкти

Розробка маршруту

Обладнання екологічної стежини

Підготовка екскурсоводів

Рекомендації щодо проведення занять на екологічній стежці

Зразок опису маршруту екологічної стежки, створеної гуртківцями «Юні лісівники-дендрологи» (керівник гуртка Кривко А.В.)

Вступ.

2

Значення екологічних стежиндля освіти та виховання

В практиці екологічної освіти все ширше використовуються різноманітні підходи і методи навчання безпосередньо в природі, одним з яких є екологічна стежина. Її призначення полягає в тому, щоб забезпечити вихованцям можливість спостерігати природні об’єкти і явища, знайомитись з найтиповішими та унікальними для конкретно їм місцевості природними ландшафтами, пам’ятками природи, а також характерними проявами антропогенного впливу на природне оточення. Навчальна екологічна стежка має бути добре обладнаною та інформаційно насиченою. Кожна її ділянка – це своєрідна модель, яка містить певні аспекти екологічної проблеми, природних знань. Наприклад, знайомство з видовим складом рослинного і тваринного світу окремих унікальних об’єктів, що репрезентують пам’ятку природи та історії. З метою підвищення навчальної і виховної функції екологічної стежки підготувати на маршруті і встановити щити з різноманітною пізнавальною інформацією екологічного, історичного, краєзнавчого характеру.

За своїми можливостями екологічні стежки досить універсальні та надзвичайно ефективні. По-перше, вони використовуються в обов’язкових заходах, приурочених до конкретного місця – навчальних практиках. По-друге, завдяки емоційному сприйняттю людиною природи, її впливу на всі органи чуття під час походу чи екскурсії екологічною стежкою. Це унікальна форма не лише природоохоронної діяльності, але й поєднаного з нею відпочинку. Тому діти охоче ідуть на підготовлений маршрут – екологічну стежку відпочивати. Екостежки можна розраховувати як на молодших школярів так і на старших. Вони можуть бути найрізноманітнішими за науковою спрямованістю: зоологічними, ботанічними, географічними, геологічними, історичними, а також комплексними. Процес навчання з природничих дисциплін спирається на вивчення довкілля, а це неможливо без безпосереднього спілкування з природою.

На кожну екологічну стежку складається відповідна документація: паспорт, карта-схема, буклет-путівник з описом за змістом інформаційного оформлення всіх об’єктів, що зустрічаються.

Мета і завдання екологічної стежки3

Екологічна стежка створюється для проведення навчальної і пропагандистської роботи з питань охорони природи, створення умов з метою виховання екологічно грамотної культури поведінки людини в оточуючому середовищі. Це своєрідна навчальна лабораторія в природних умовах. Відвідувачі мають змогу на відносно короткому маршруті (1,5 – 2 км.), не від’їжджаючи далеко від школи ознайомитися з різноманітними біоценозами, видовим складом організмів певної території, або маршруті, розрахованому на одноденний похід. Можна створити для певної вікової групи дітей інформацію по екологічній стежці, цим вони стають доступнішими для всіх верств населення, це також крок до підвищення рівня екологічної свідомості населення.

Навчальна екологічна стежка розрахована на такі категорії відвідувачів: педагогів і вихователів, студентів університетів, педінститутів, дітей старших груп дошкільних закладів, учнів загальноосвітніх шкіл, технікумів, відпочиваючих громадян.

Вибір місця

Обрана для екостежки місцевість має відповідати таким вимогам: відповідати поставленим цілям і завданням; бути доступною, знаходитися неподалік від транспортних магістралей; природні комплекси повинні репрезентувати як типові угруповання, так і унікальні; лісові ділянки мають чергуватися з відкритими; стежка має проходити повз джерела, водойми, через інші природні комплекси, включаю чи антропогенні; бути безпечною: не перетинати авто-(чи залізничні) шляхи, не проходити поряд з лініями високої напруги і небезпечними техногенними об’єктами.

Оптимальна довжина стежки становить 1.5 – 2 км., ширина 2 – 3 метри. Маршрут має обминати місця, де мешкають рідкісні види флори і фауни, вразливі природні об’єкти, що легко пошкоджуються і довго відновлюються. Екскурсія може тривати 1 – 2 годинизалежновідвікуучасниківтацілей. Як правило, стежка повинна мати вигляд петлі з початком та кінцем в одній точці. Рух за маршрутом проходить лише в одному напрямку.Обравши придатне місце для майбутньої стежки, треба провести узгодження із землекористувачами (лісництво, фермер, колективнегосподарство, виконком тощо). Для цього складають і підписують угоду про створення екологічної стежки та визначають зобов’язання щодо її утримання і охорони.

4

Треба погодити ці документи в місцевих органах влади. Таким чином створюються правова основа для функціонування і збереження стежки, що в подальшому має усунути можливість провадження на ній господарської діяльності, неузгодженої в документах.

В угоді щодо використання екологічної стежки треба відобразити таку інформацію: дані про організацію, яка створює екологічну стежку; мета створення стежки; схема маршруту та опис екскурсійних об’єктів; сучасний стан стежки та перелік необхідних заходів з укріплення шляхово–стежкового полотна, необхідність створення містків, майданчиків для привалів, куточків для занять; регламентація дій на місцях відпочинку (обмеження рибалки, розкладання вогнищ, окремих дослідів тощо); інформація про заборону деяких видів діяльності (випасання худоби, вирубка, розорювання, сінокосіння, заїзд автомашин, збирання природних матеріалів тощо); відомості про режим охорони особливо цінних природних об’єктів та осіб, які визначають і здійснюють охорону маршруту екологічної стежки.

Вибір маршруту і його довжина

Підбираючи маршрут екологічної стежки доцільно враховувати такі умови:

- доступність маршруту для відвідувачів/відстань від населеного пункту;

- зручність транспортного зв’язку;- естетична виразність оточуючого ландшафту та інформаційна ємкість

маршруту.Визначаючи загальну довжину екологічної стежки, слід враховувати,

що середня тривалість однієї екскурсії для старшокласників і дорослих повинна становити 2-2.5 години. Цьому буде відповідати обладнаний маршрут довжиною близько двох кілометрів.

Проте в кожному конкретному випадку тривалість екскурсії буде залежати від складу групи. Так, найбільш тривала екскурсія (до 3-х годин), або одноденний похід (8 годин) розраховується на педагогів, вихователів, студентів. Для дітей молодшого віку проводиться вступні екскурсії на частині стежки тривалістю 35-40 хвилин. З дітьми середнього шкільного віку

5

можна проходити по всьому маршруту, але у вивчення включати не всі екскурсійні об’єкти.

Для старшокласників екскурсія проводиться в повному об’ємі і в більш повним використанням екскурсійних об’єктів.

Маршрут екологічної стежки вибирається з урахуванням навчально-виховних завдань в плані раціонального природокористування. Слід уникати ділянок з монотонними однотипними природними угрупуваннями, віддаючи перевагу тип, де є чергування відкритого простору з лісовими стежками, рівного і пересічного рельєфу, куточків незайманої природи з ділянками, які піддавалися значному антропогенному впливу. Важливо, щоб стежка проходила через естетично приваблюючі місця як природного, так і антропогенного ландшафту.

Екскурсійні об’єкти

Важливою особливістю екологічної стежки є її інформаційність. Умовно її можна розділити на пізнавальну, навчальну і вступну. Вона повинна впливати на емоції, інтелект і волю відвідувача. Кожному виду інформації відповідають свої зорові об’єкти на маршруті стежки. Так, натуральні об’єкти виступають зоровими образами для повідомлень екскурсоводам переважно пізнавальної інформації. Це історія місцевості, види рослин, тварин, форми рельєфу, ґрунти, гірські породи та інші елементи живої і неживої природи. Досвід показує, що найбільшою популярністю у дітей і дорослих відвідувачів стежки користуються цікаві природні об’єкти. Власне, вони і підлягають найбільшому впливу з боку людини, особливо в зонах рекреації. Тому важливе значення у підвищені екологічної освіти відвідувачів стежки має знайомство їх із законами живої природи, дія яких і забезпечує стабільність екологічних умов життя в оточуючому середовищі. Суть дії цих законів найбільш доступно розкривається на фоні знайомства з різноманітністю видів рослин, тварин, грибів. Вивчення школярами видової різноманітності відповідає виконанню вимог навчально-виховної програми з природничих наук. Особливим критерієм при їх виборі потрібно вважати екологічну виразність. Вона полягає в тому, щоб вибраний вид або процес, який спостерігається, дозволив екскурсоводу наочно показати і побудувати бесіду про роль цього виду у створенні чи підтримці екологічного стану середовища. Під час вибору маршруту стежки необхідно прагнути до того щоб він охопив не лише унікальні, але й типові об’єкти місцевої природи (різноманітні типи рослинних угрупувань, водойм, характерні форми рельєфу, тощо). Специфічний екскурсійний об’єкт на стежці – пам’ятник

6

природи. Він поєднує в собі природну і історичну цінність. Наприклад, вікові дерева, які є свідками історичних подій або ровесниками видатних людей нашої Батьківщини. В порядку зорового образу екскурсовод використовує усі видимі зі стежки елементи антропогенного ландшафту. Це можуть бути різноманітні транспортні магістралі, архітектурні споруди, с/г угіддя, водні джерела, заповідні території, сама зона рекреації як одна з видів природо - використовування. Посилаючись на ці реальні прояви людської діяльності, екскурсовод розповідає про характер природокористування, зупиняється на виникаючих проблемах охорони природного середовища, шляхах і способах їх вирішення на різних рівнях: краєзнавчому, національному, світовому. Бажано включати у таку інформацію відомості про участь місцевої молоді у вирішенні краєзнавчих проблем охорони природного середовища.

Розробка маршруту

Перед вибором маршруту треба уточнити топографічні, фізико-географічні та екологічні умови, визначити місця зупинок, скласти комплексний опис стежки для екскурсоводів та провідників. Опис включає коротку характеристику всього маршруту та детальну розповідь про кожну зупинку та основні об’єкти на них, на які слід звернути увагу відвідувачів.

На час екскурсії необхідно видати буклети або путівники екологічною стежкою.Їх слід ілюструвати фотографіями або малюнками, невеликими за розміром, якщо можливо – кольоровими. Буклети потрібні для правильного ведення екскурсій, а також для самостійного ознайомлення з особливостями екологічної тропи. Текст необхідно викладати простою лаконічною мовою і не обтяжувати його малозрозумілими термінами.

Обладнання екологічної стежини

Воно починається з прокладання на місцевості маршруту стежки і складання крупномасштабної картосхеми. Доцільно провести обстеження місцевості вздовж маршруту в радіусі 50м щоб виявити і закартувати цікаві екскурсійні об’єкти або намітити місця для їх наступного створення. Після виготовлення картосхеми на один з екземплярів позначити всі об’єкти екскурсії, що є на місцевості. На іншому екземплярі – позначаються ті об’єкти, які плануються створити в ході обладнання стежки. Попередньо ініціативна група спільно з консультантами обстежує маршрут і виявляє місця встановлення щитів, знаків і вказівників, обладнання оглядових точок, тощо. Доцільно, щоб уздовж маршруту діти виконували різноманітні

7

корисні справи природоохоронного характеру. Для цього слід рекомендувати створення мікрозаповідників для комах, пробні ділянки з штучними гніздами і годівницями для птахів. Цілий ряд об’єктів гуртківці можуть створити своїми руками, вписавши їх у ландшафт, що оточує стежку.

Одним із завдань екологічного виховання є формування бережливого ставлення до лікарських, рідкісних і зникаючих видів рослин. На гурткових заняттях вихованці можуть закласти в зоні маршруту серію ботанічних закладок. На них, з урахуванням екологічних вимог, висаджуються лікарські рослини, рідкісні або зникаючі види флори, характерні для даної місцевості.

Для навчання відвідувачів правилам відновлення ґрунтового родючого шару на маршруті стежки доцільно мати місце для вогнища з дерном, який знімається, зразки відновлення ґрунту на старих вогнищах. Особливу емоційну дію справляє на відвідувачів порівняльний показ вогнищ різного віку. На них видно, як багато років потрібно для того, щоб на спаленій землі знову росла трава.

Підготовка екскурсоводів

З різними категоріями відвідувачів взаємодіють екскурсоводи різного рівня підготовки. З педагогами, вихователями, студентами екскурсію ведуть досвідчені педагоги-методисти. З дітьми різного віку – педагоги, студенти, старшокласники. З іншими групами пізнавальні екскурсії проводять діти середніх і старших класів – вихованці гуртків.

Для різної категорії екскурсоводів повинен бути підготовлений проспект екскурсії, схема маршруту.

В містах області де є більше однієї школи необхідно створювати екологічну стежку спільно. Маршрути враховувати так, щоб вони були зручними для використання кожним навчальним закладом, із закріпленням певних ділянок яку обладнують, підтримують у належному стані вихованці розташованих ближче шкіл. Таке доручення повинні виконувати активісти-патрулі, або гуртківці еколого-натуралістичного напрямку.

Для населених пунктів, де протікають ріки, потічки, їх потрібно обов’язково включати в об’єкти екологічних стежок.

В інформації вказати такі дані:Географічні: назву, де бере початок, яка довжина, куди впадає.Біологічні: які найбільш поширені рослини оточують їх, які мешкають в них та біля них тварини.

8

Народногосподарські відомості: як і для чого використовують водойму люди.

Включати до об’єктів екостежки парки, сквери, місця відпочинку населення, рекреаційні зони. Створити місця короткочасного привалу. В цих місцях необхідно провести паспортизацію (етикетування) цінних порід дерев, кущів за такою схемою:

Назва – літературна, місцева, латинська, батьківщина, клас, родина. Коли цвіте, які плоди, насіння, форма листків.Звичайно, нема потреби і можливості перетворити стежку лише в штучні

інформаційні щити, етикетовані дерева та кущі.Враховуючи, що екскурсії на екологічній стежці проводяться і взимку,

ранньою весною та пізньою осінню, важливо для екскурсоводів мати альбоми із зображенням (фото, малюнки, буклети) рослин і тварин занесених до Червоної книги, рідкісних та зникаючих видів. Маршрутні альбоми постійно вдосконалюються, поновлюються, дають можливість ознайомлюватись індивідуально з об’єктами екостежки. А в непогоду проводити заочне ознайомлення із зеленою лабораторією.

Примітка.Відповідальним за створення і проведення роботи на екологічних

стежках: керівникам гуртків, інструкторам - юннатам, екскурсоводам, вчителям біології слід дотримуватись таких правил:

1) Дотримуватись того, щоб створення і робота на екостежках не була шкідливою для оточуючої природи.

2) Не знищувати зелених посадок, не руйнувати місць можливих для розмноження птахів та звірів, нересту риб, розоренню мурашників, руйнуванню грибниць.

3) Роботи та екскурсію в зонах лісопосадок, парків та сквері в безпосередній близькості до водойм не проводити у Період Тиші (травень, червень).

4) Враховуючи, що при інтенсивному використанні екостежки певні ділянки, окремі об’єкти зазнають небажаних змін (витоптування навколо екзотів, дерев-старожилів, лікарських трав, джерел та струмочків, відлякування тварин, тощо) необхідно давати можливість цим ділянкам «відпочити», відновити попередній екологічний стан.

9

Рекомендації щодо проведення занятьна екологічній стежці

Місцем проведення занять є природна лабораторія, тому під час екскурсії абсолютно неприпустимо завдавати шкоди природному середовищу, знищувати рослин і тварин. Перед початком екскурсії слід нагадати правила поведінки у природі та пояснити мету заняття. Якщо потрібно, вихованці повинні підготуватися до заняття (підготувати невеличкі доповіді за вказаними темами).

Керівник визначає час збору, тривалість заняття, вимоги для одягу, взуття, необхідне забезпечення (щоденники, ручки, фотоапарат, визначники). Учні можуть самостійно вести фенологічні спостереження на окремих станціях.

Бажано через кожні 500 м обладнати у привабливому місці майданчик для відпочинку. Тут також можуть проводитися теоретичні чи практичні заняття з навчальних предметів чи за програмою відвідування екологічної стежки.

Після проведення екскурсії необхідно провести обговорення результатів і підсумувати отримані знання та досвід.

На екологічній стежці можна подати у вигляді простих знаків-символів, що добре запам’ятовуються і відображають головні правила поведінки у природі:

не ламати дерев; не рвати квітів; не смітити; не палити вогнищ; не брати з собою собак; не сходити зі стежки, крім зупинок відпочинку; не шуміти.

Зразок опису маршруту екологічної стежки, 10

створеної гуртківцями «Юні лісівники-дендрологи» (керівник гуртка Кривко А.В.)

Цікаві заняття на гуртку «Юні лісівники-дендрологи» і часто ми ходимо в походи та екскурсії. Для проведення практичних робіт розробили маршрут екологічної стежки, який став цікавий тим, що проходить через різні ділянки ландшафту. Пройшовши цим маршрутом ми можемо провести дослідження різних видів рослин, стоку водойм, вивчити вплив на довкілля діяльності людини (орні землі, сінокоси, лісові вирубки та насадження.)

Час проходження цього маршруту до 8 годин. Протяжність близько 10 км; більша частина екологічної стежки проходить по пагорбах вкритих мішаним лісом. Це зона активної людської діяльності. Під час походу ми маємо змогу вести спостереження та дослідження.

Запрошуємо на екскурсію екологічною стежкою.Станція І – «Історична»Починається навчальна стежина з перехрестя вулиць О. Кобилянської

та Головної. Екскурсовод розказує про цікаві історичні події, пов’язані з історією села та розвитку освіти.

В історичних джерелах Банила над Сіретом уперше згадується у Грамоті молдавського господаря О.Доброго від 17 серпня 1428 року. З 1946 по 1963 рік село називалося Банилів, з 1963 – Банилів-Підгірний. До середини ХІХ століття село не мало школи. З 1862 по 1903 рік у селі відкрито 6 початкових шкіл в однокімнатних приміщеннях, здебільшого орендованих. В 1890 році газета «Буковина» писала, що в Банилі над Серетом дітей шкільного віку 375 української національності, 202 – румунської, 134 – німецької. Навчання проводилось румунською або німецькою мовами (так як територія була окупована Австро-Угорщиною, а пізніше Румунією). Неписемність серед дорослого населення була звичайним явищем. Після приєднання Північної Буковини до складу Української РСР (1940 рік) відкрили першу семирічну школу, де працювало 4 вчителі. Навчання проводилось українською мовою. Середня школа з 1949 по 1989 рік працювала у приміщенні австрійського пана Зонтака по вулиці О.Кобилянської. Нове приміщення, яке здано в експлуатацію загальноосвітній школі, розміщене по вулиці Головній (в центрі села). З 2002 року школа одержала статус гімназії. Сьогодні тут навчається _____ і працюють ____ вчителів.

Станція ІІ – «Молодіжна»

11

Ось ми і на галявині «Молодіжна», яку так назвали через організацію молодіжних заходів: «Фестиваль березового соку» та святкування Дня молоді. В основному по периметру галявини ростуть берези, проте де-не-де зустрічаються ялинки. Слухаємо розповідь про ботанічні особливості цих дерев, їх значення, роботу гуртка «Юні лісівники-дендрологи» під час збору березового соку. Спостерігаємо заміну на південний захід берези вільхою. Зумовлена вона заболоченою місцевістю, яка більше підходить саме цьому дереву. Далі на шляху зустрічаються інші приклади міжвидової боротьби.

Станція 4 – «Дунавець»Наступна зупинка в урочищі Дунавець. Висота 600 м над рівнем моря.

Нашому зору відкривається красива панорама: березові гаї, з якими вже ознайомились, хутір Багна, бувший хутір Балашани. Екскурсовод дає детальну характеристику ґрунтам, знайомимось з будовою лісу, складом рослин, що ростуть в ньому, їх вертикальним розподілом. Вражає наведений у розповіді приклад екологічного порушення людиною природних законів (вирубка вільхового лісу на березі притоки Сірету – Дунавця), що привело до обмілення і практично до загибелі струмка Дунавця.

Станція 5 – «Лісова криничка»Ми підійшли до лісової кринички. Односельці бережно ставляться до

джерельної води, тому часто на окраїні лісу можна зустріти облаштовані міні кринички з прохолодною водою. Покуштуйте її води і відчуйте прилив нових сил.

Зверніть увагу на зруб, який покривається молодняком.

12

Протягом багатьох років відвідувачі екологічної стежини будуть спостерігати зміну рослинного світу на цій території. Зараз поселилась в основному трав’яниста рослинність, лиш де-не-де засіялись молоді деревця і кущі. Через 2-3 роки суницю витіснить малина, ожина і т.д. Певній зміні буде підпорядкований і тваринний світ.

Станція 6 – «Капличка»Далі стежка веде до культової християнської споруди – каплички.

Невідомо, скільки ця самотня споруда ще тут простоїть, але увесь час її буде оберігати неписаний закон людської совісті і порядності. В 1950-их роках село складалося з 11 хуторів і кожний хутір мав свою капличку, а деякі – кілька.Їх будують на честь якихось подій на перехресті чи біля доріг, або на кладовищах.

Проходимо біля смерекових посадок, які перетворились у густий ліс і спускаємось вниз до струмка Дунавець. На шляху зустрічаємось із молодим ліском і слухаємо розповідь про листяні породи дерев, що тут ростуть: граб, бук, ясен та кущові види підліску. Біля дороги піднялись декілька мурашників, за що і назвали ліс Мурашиним.

Станція 7 – «Чорна Джура»Назва місцевості залишилась від назви словацького поселення, яке

розташувалось на цих пагорбах. В кінці 30-х років тут нараховувалось понад 50 господарств, магазин, католицька церква, семирічна школа. В школі навчались діти з Чорної Джури та Дунавця. Навчання проводилось на румунській мові, а після уроків за бажанням учнів факультативно вивчались польська, словацька та українська мови. Старожили розповідають, що з різних куточків цієї місцевості вечорами лунали народні пісні. Люди різних національностей поважали культуру і народні традиції одне одного. Про поселення тут нагадують старі садові дерева, які ще збереглись.

Станція 8 – «Лиса гора»Ось ми піднімаємось лісовою дорогою на гору Лиса. Розглядаємо з

висоти села, що розкинулись у далечіні. Така назва гори походить від вигляду – це гірська полонина, висота над рівнем моря становить 800 метрів. В 1985 році проведена планова посадка мішаними породами дерев, тому тепер це густий ліс. Вийшовши на максимальну висоту цікавимось добре помітними залишками оборонних споруд на самій Лисій горі. Це траншеї війни 1914 року між Росією та Австро-Угорщиною. Спускаючись по схилу гори знайомимось з медоносами Карпат і підходимо до останньої зупинки.

Станція 7 – «Саламандровий камінь»

13

Назва цієї зупинки проходить від назви однієї із мешканок цього куточка – плямистої саламандри. Це реліктовий вид родини саламандрових і підлягає охороні. На Україні крім саламандри живуть чотири види тритонів з цієї родини: тритон карпатський та альпійський (ендеміки, занесені в Червону книгу), тритон звичайний і гребінчастий. Їх також можна зустріти в районі цієї зупинки.

Зупиняємось, вражені багатотонними велетенськими брилами, химерно укладеними природою. Розташовані вони на крутому схилі горба і від цього здаються ще величнішими. Екскурсовод розповідає про їх походження, дає можливість пофантазувати з цього приводу.

14

Спускаємось лісовою стежкою, що веде нас на північний схід Лисої гори і виходимо на лісову дорогу до села.

15