сій, деномінацій? Адже у світі існує близько 2000 різноманіт-них релігійних напрямків. А з них – лише одне вчення може бути вірним, решта їх містять помилки. Бог каже: «Буває, до-рога людині здається простою, та кінець її – шлях до смерті». Притч.16:25. Чи дає Бог можли-вість розпізнавати, що є істина? Чи є спосіб визначити, яка Церк-ва є істинною? Звідки дізнатися, що робити і в що вірити? Бог не залишає нас у незнанні.

Якщо ми дійсно думаємо по-трапити в Царство Небесне, то що з собою, власне, туди візьме-мо? І квартира, і будинок, і всі-лякі справи і всі наші зусилля –

все залишиться тут. А туди що беремо? Виявляється, ми бере-мо тільки свій характер, беремо свої звички, які придбали тут.

«Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя».(Ісус Христос, Іоанна 8:12)

сій, деномінацій? Адже у світіі і і і ііснує близько 2000 різноманіт-

тло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя».(Ісус Христос, Іоанна 8:12)

№ 12№ 12ГруденьГрудень

20102010

НЕВЖЕ ЗМІНИВСЯ ГОСПОДЬ?

2 стр.– – –

А НУЖНО ЛИ МЕНЯТЬ ВЕРУ?3 стр.– – –

МАЛЮНОК ЦЕРКВИ4 стр.– – –

КАКОВА ОНА ИСТИННАЯ ЦЕРКОВЬ?

4 стр.– – –

НАШ ДРУГ - ПОДОРОЖНИК

5 стр.– – –

ЗАКЛЮЧНИЙ ПЕРІОД ЦЕРКВИ

6 стр.– – –

НЕДАЛЕКО ВІД СПАСІННЯ

7 стр.– – –

У ЯКУ ЦЕРКВУ ХРИСТОС ПРИЙШОВ

БИ СЬОГОДНІ?8 стр.

Якщо ви маєте якусь техніку (машину, мотоцикл чи моторол-лер), вам доводилося здавати екзамен в автошколі,на якому серед безлічі запропонованих відповідей необхідно було ви-брати лише одну, але вірну від-повідь. Схожі іспити кожному з нас доводиться здавати в житті. Кожен день ми робимо вибір, який приносить нам перемогу або поразку. Сучасній людині, котра намагається з'ясувати: «Хто я? Чому я прийшов у цей світ? Куди я йду? », – відповісти на них далеко непросто. Вели-чезна кількість інформативних джерел заплутують наше розу-міння стосовно цих питань.

Подібна ж ситуація виникає і при виборі віросповідання. Як розібратися в такій величезній кількості різних церков, конфе-

×ÎÌÓ ÒÀÊ ÁÀÃÀÒÎ ÐÅ˲òÉ?Ось, що ми туди візьмемо. Це фактично здатність любити, го-товність служити – тобто, упо-дібнюватися у всьому Христу. Саме це дійсно визначає нашу особистість.

Нажаль, немало християн пов'язують досягнення Царства Божого не з тим, щоб уподібню-ватися Христу, чинити Його волю, а лише з тим – до якої віри (конфесії, церкви) ти належиш. Головне, на їхню думку, не зрек-тися своєї віри. «Віру міняти не можна» – стверджують вони.

Правда такі забувають, що якби учні Ісусові не змінили своєї віри, то не стали б і хрис-тиянами. Якби князь Володи-

мир не змінив своїх вірувань, то можливо на Русі ми ще й досі були б язичниками.

Апостол Пав-ло писав: «Ви-пробовуйте са-мих себе, чи ви в вірі, пізнавайте самих себе. Хіба ви не знаєте са-мих себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки, що ви не такі, яки-ми мали б бути». (2 Кор. 13:5). Отже, апостол наголошує, що нам не слід задо-вольнятися лише поверховим став-ленням до своєї віри, але вникати

у саму суть того, у що я вірю. Тому що тільки тоді, коли лю-дина по-справжньому розуміє, що узгоджує всі свої дії, всі свої

вчинки, свої думки з Ісусом – ось тоді вона може і має право називати себе християнином.

Не можна бути трохи христия-нином. Можна бути трохи поетом, трохи музикантом, трохи філосо-фом – таке є можливим. Але ось бути наполовину християнином – не можна. Так само, як не можна трохи народитися. Це такий факт, про який можна говорити, що він є, або його немає.

То як же ж тоді бути – запи-таєте ви – якщо у світі десятки християнських різноманітних вірувань? Хороше питання! По-міркуємо над ним…

Ісус з’явився – вони Його не сприйняли. Справа в тому, що Його чекали не як жертву, не як Страждальця за гріхи людей усього світу, а як їхнього могут-нього Царя, який звільнив би іудеїв від окупації римлян.

Отже, найпершою важли-вою ознакою започаткованої Христом Церкви була віра лю-дей у Христа, як Спасителя світу. Не якоїсь нації, чи народ-ності, а будь-якої людини на Землі, котра з радістю скорис-тається запропонованою умо-вою спасіння.

З цього випливає наступна ознака: Церква Христова має проводити свою Євангель-ську діяльність не лише в якихось країнах чи регіонах, а буквально у всьому світі – таким було розпорядження са-мого Христа!

Третя ознака – це послух Заповідям Божим, вищому критерію віри та любові. Коли Христос був на нашій землі, Він підтвердив своє ставлен-ня до свого закону і сказав, не «не порушити його Він прий-шов, а виконати». (Матвія 5:17). Церква, яку створив Христос прийняла цей закон у повно-му обсязі, не відкидаючи і не доповнюючи нічого. Тому Cам Христос та учні Його шанобли-во ставилися до 10-ти заповідей і так навчали інших: визнавати святість живого Бога і покло-нятися Йому, не робити ідолів і не поклонятися їм, не при-зивати надаремно ім’я Бога, святкувати суботу, шанува-ти своїх батьків, не посягати на чуже життя, не красти, не чинити перелюбу, не свідку-вати неправдиво і не заздри-

ти ближньому. Ось такою була Першоапостольська церква, яку організував Cам Христос.

Відходячи на небо, перед Своїм вознесінням Христос за-повів чекати Його повернення на Землю. Тому наступною ознакою Церкви Божої є очі-кування та підготовка до Другого Пришестя Христа.

А найголовнішою ознакою (яка об’єднує у собі і всі попе-редні ознаки) – визнання Біблії єдиним мірилом та правилом життя, критерієм віри та Бо-жим підручником спасіння!

Сьогодні, коли побачиш це розмаїття християнських цер-ков, виникає питання: невже змінився Господь??? Ні! І ще раз, ні! Бо ми маємо такого Бога, який по віки віків не міняється. І те, що Він сказав на початку, є дійсним і сьогодні і таким буде до кінця світу.

І все ж таки, в яку церкву зайшов би Христос сьогодні і провів там служіння???

Можна зі всією відповідаль-ністю сказати, що саме в ту, яка сьогодні відповідає цим озна-кам. Ознакам, які набули своєї чинності в часи Ісуса Христа. Для Церкви Христової це осо-бливі ознаки, вона ними живе, про них говорить і мріє.

Христос сьогодні зайшов би в церкву, яка любить Його і тому з повагою ставиться до виконання Його заповідей, про які Він наголосив: «Скоріше небо й земля проминеться, аніж одна риса з Закону про-паде». (Луки 16:17). Саме тому, Церква незмінно святкує субо-ту як день Господній, бо не ви-знає права людини змінювати те, що Сам Господь написав на Скрижалях.

Остання книга Об’явлення дає таку характеристику по-слідовникам цієї Церкви: «Тут терпеливість святих, що додержують заповіді Божі та Ісусову віру!» (14:12).

В таку Церкву прийшов би Ісус сьогодні. А ви б хотіли зна-йти цю Церкву у вашому місті чи селі і відвідати її?

Чопик В.Ю.

СВІТЛО твого ЖиттяСВІТЛО твого Життя2

Серед великого розмаїття теологічних напрямків в релі-гійному світі, простій людині нерідко буває важко зорієнту-ватися. Бо кожен, з ким би ти не говорив, каже що в нього прав-да, що його церква істинна. А дехто задовільнившись своїм духовним становищем і радію-чи назві тієї чи іншої церкви го-ворить: «Так як були мої батьки і діди, так буду і я, ні думати, ані міняти нічого не буду».

Але як бути сьогодні тій людині, яка хоче отримати спасіння, а не членство в цер-ковній книзі. Яка ж церква є правдивою? Чи можливо взага-лі про це дізнатися?

Я впевнений що це можли-во. Але як, хто допоможе нам це зробити?

Звичайно Той, Хто заснував Церкву, Той дав і характерис-тику своїй Церкві, щоб кожен хто шукає її, міг знайти. І все ж, якби сьогодні Христос був на нашій землі і йшов би нашим містом чи селом, у яку церкву Він зайшов би на служіння? Чи задумувалися ви над цим пи-танням?

Щоб відповісти, давайте по-дивимось в історію виникнення Церкви і в Біблію, яка відкриває для нас, якою була Церква коли Христос започаткував її.

Народження Ісуса Хрис-та відбулося через непорочну і чисту Діву Марію. Марія ж належала до народу, якого Бог назвав своїм народом. Біблія го-ворить, що це був Ізраільський народ. Господь вибрав цей на-род не тому, що вони були най-кращими серед інших народів, але тому, що зберегли пізнан-ня про живого Бога. Тому їм Господь доручив нести відпо-відальну місію: представляти усьому людству живого Бога і, таким чином, відвернути ото-чуючі народи від марного слу-жіння ідолам.

Цьому народові були дані пророцтва, що говорили про прихід Ісуса Христа у наш світ. І вони, хоча далеко не всі, але чекали його приходу. Правда, незважаючи на те, що пророки досить детально висвітлювали Його прихід, все ж таки, коли

д

зп

нскчДбп

б

Й

– Добрий день. Як ви вважа-єте, у всіх людей Бог один і той самий?

– Я вірю що саме так і є.– А яка, на вашу думку, при-

чина того, що у світі так багато релігій?

– Ой, це напевно від людей залежить. Деякі люди вважа-ють що є багато богів, але для мене – Бог є один.

– Чи потрібно досліджувати свою віру?

– Звичайно. Обов’язково по-трібно досліджувати свою віру.

ОЛЕНА

Земля тремтить в небес просторі,Лунає грім, мов стук коліс,Мов гуркіт хвилі в шумнім морі, –Він голос Божий нам приніс:

«Народе, ти будуєш храми,І храми золотом блистять, І в них димляться фіміами,Вночі і в день вони горять».

«Навіщо храмів те склепіння, –Каміння мертве без душі?Створив Я Всесвіт і проміннямОсяяв красоту землі.

Не прагну золота, ні срібла,-Їх заховав Я в надрах скал,І в землю, мов в скарбницю світа,Я влив розплавлений метал».

«Ваш фіміам переді МноюНавіщо це?З усіх сторін своєю дивною красоюЗемля Мені співає гімн.

Нащо свічки? Небес світилаЯ над землею засвітив,І, мов би іскри із горнила,Кидаю в темряву зірки.»

Я серце чисте хочу датиІ волю сильну в боротьбі.Нехай же брат полюбить брата,Хай буде правда на землі!»

Земля Земля тремтить в тремтить в небес просторінебес просторі

СВІТЛО твого ЖиттяСВІТЛО твого Життя 3

А зачем ее менять? Если эта вера основывается на Иисусе Христе, Его учении – тогда за-чем ее менять? Однако когда кто-то самоуверенно утверж-дает что веру менять нельзя, следовало бы поразмыслить: а может и менять-то нечего? Может быть, и нет у человека наличия той самой веры, а то, что он считает верой, вовсе и не является таковой?

«Имейте веру Божию» – говорил Христос. (Мар.11:2). Этим выражением Иисус обра-щает внимание на сам предмет веры, на ее сущность. То есть, недостаточно просто во что-то верить. Атеисты тоже во что-то верят (например, что человек от обезьяны), но ведь это вовсе не вера Божия.

Человек даже может верить, что Христос Сын Божий, и что Он Спаситель мира, а его вера при этом не под-тверждается соответствую-щим поведением – от такой веры нет никакой пользы. Как писал апостол Иаков: «И бесы веруют и трепе-щут», но от этого они ни-сколько не меняются.

Фарисеи были очень вы-сокого мнения о своей вере. И своей верой они оцени-вали веру любого челове-ка. Если человек верил, так как они, значит эта вера правильная, если же кто-то верил по-другому, тогда он был еретик, сектант (хотя и сами фарисеи были сектан-тами).

Но Христос не так смотрел на вещи. Все люди, которые приходили к Нему за помощью получали эту помощь только по вере. Когда обращающиеся к Нему за помощью получали исцеление, Иисус обычно гово-рил: «вера твоя спасла тебя…» (Мф.9:22). Однажды к Нему подошла женщина хананеянка и просила о своей дочери бес-новатой… Эта женщина была другой веры, если смотреть с принятой на то время точки зрения фарисейской школы. Но Христос оценил ее действия. Ведь она пошла просить по-мощи не у бездушных идолов, а в лице Христа обратилась с просьбой к живому Богу. Мно-гие удивились когда услышали восхищение Иисуса: «О, жен-

А зачем ее менять? Если эта щина! Велика вера твоя, да бу-дет тебе по желанию твоему…». (Матфея 15:28).

Поэтому, современным хри-стианам надо быть весьма осто-рожными, когда они оценивают чью-то веру, сравнивая ее со своей «правильной»… Более того, полезно сравнивать свою веру с верой библейских геро-ев… Действительно ли моя вера такова, как этого ожидает от меня Бог?

Исходя из этих немногих на-блюдений об истинной вере, можно прямо сказать, что мно-гим из нас крайне необходимо пересмотреть саму сущность своей веры. Апостол Павел во 2Кор.13:5 пишет: «Испытывай-те самих себя, в вере ли вы?».

Итак, находишься ли ты в вере, дорогой читатель? Конеч-

но же, я не имею в виду того, что многие унаследовали, так сказать, «по-инерции», то есть, родились в том, ином или еще каком-нибудь убеждении. Оно может быть и правильным, и вполне соответствовать Слову Божьему, но с другой стороны, Священное Писание предупре-ждает, что слепое принятие чьих-то верований, в конце концов, может привести к горь-ким разочарованиям: «Госпо-ди, сила моя и крепость моя и прибежище мое в день скор-би! к Тебе придут народы от краев земли и скажут: «толь-ко ложь наследовали наши отцы, пустоту и то, в чем ни-какой нет пользы» (Иеремии 16:19).

Апостол Павел пишет: «Итак, вера от слышания, а

слышание от Слова Божия» (Рим.10:17). Вот это именно и есть истинная вера – не отцов, дедов или каких-то преданий – но от Слова Божия. Такая вера предполагает не только понима-ние, но и действие. Святой апо-стол Иаков пишет, что первые христиане имели веру в Исуса Христа, и эта вера действова-ла в их жизни. Они имели веру не только в душе, но и на деле. Сам Христос обличал веру не-которых верующих, говоря: «Что вы зовете Меня: Господи! Господи! – и не делаете того, что Я говорю?» (Лк.6.46).

Другими словами Христос предлагает им пересмотреть свою веру, так как они испове-довали Христа своим Господом, но дальше этого дело не шло: Его учение не стало частью их

жизни и веры. Послушайте, что Христос скажет мно-гим, кто был уверен, что уж их-то вера не нуждает-ся в проверке: «Не всякий, говорящий Мне: «Господи! Господи!», войдет в Царство Небесное, но исполняющий волю Отца Моего Небесно-го». (Мф.7:21).

Парадокс! Разве такое за-явление нашего Спасителя не побуждает нас сегодня к тому, чтобы серьезно прове-рить: во что же я на самом деле верю? Но такое иссле-дование за вас никто не смо-жет сделать.

КАК ПРОВЕСТИ РЕВИЗИЮ ВЕРЫ:

1. Откажитесь от попытки вручить вашу веру в чье-то мнение (даже если это мнение пастора или священника).

2. Откройте Евангелие и помолитесь Богу, чтобы дал вам Духа Святого для верно-го понимания прочитанного.

3. Читайте внимательно, не спеша и задавайте вопросы.

4. Записывайте непонят-ные места Писания и читайте дальше.

5. Сравнивайте вашу жизнь веры с учением Иисуса Хри-ста и апостолов.

6. Молитесь и благодарите Бога за дар веры.

7. Занимайтесь этим посто-янно.

Желаю Вам успеха и обнов-ления веры…

Игорь Скачков.

чгусгГНвг

янтрддж

– Як ви вважаєте у всіх лю-дей Бог один і той самий?

– Звичайно, – у всіх людей один Бог.

– А чому ж, на вашу думку, причина того, що у світі так ба-гато релігій?

– Думаю, що причиною є біз-нес і розум людини.

– Чи потрібно досліджувати свою віру?

– Я думаю, що потрібно. І по-трібно читати Біблію.

МИРОСЛАВА

– Як ви вважаєте, у всіх лю-

дей Бог один і той самий?

– Да. Бог один і інших богів

немає, віра одна православна,

інших не може бути.

– А яка на вашу думку при-

чина того, що у світі так багато

релігій?

– Тому що люди відступили

від Бога.

– Чи потрібно досліджувати

свою віру?

– На мою думку що не треба,

бо Бог один і віра одна.

МИХАЙЛО

кликати до дошки на малюван-ні.

Валентина Федорівна від-крила перед Вітею його альбом саме на тому малюнку, який він так старанно вимальовував ми-нулого тижня. На ньому було зображено Чоловіка, схожого на Ісуса, у світлому довгому одязі, з розкритими обіймами, а навколо Нього багато людей, дорослих і маленьких.

– Поясни, будь-ласка, чому ти зобразив на своєму малюнку Ісуса, і хто ці усі люди? – лагід-но звернулася до хлопчика вчи-телька. – І чому ти не намалював жодної будови?

Вітя трошки розгубився, і не знав що відповісти, але потім

ніби хтось невидимий став йому підказувати.

– Чому я не намалював жодної будови? Тому що Церква – це не камінь і не будинок, яким би гар-ним він не був. Церква – це Ісус з відкритими обіймами, тому що Він запрошує усіх до себе, і великих, і маленьких. Церква – це також і люди, які приходять до Ісуса і ведуть за собою дру-зів, тому там скраю листка я на-малював себе із сестричкою за руку, я веду її, бо я старший. В такій церкві точно усім виста-чить місця, хоч на альбомному листку я не зміг помітити все, що хотів.

Коли Вітя закінчив говорити, то побачив на обличчі Вален-тини Федорівни задоволену по-смішку.

– Мені сподобалась твоя робо-та, – відповіла вона, – можна я її розміщу на шкільній виставці?

Вітя тільки кивнув головою, хоч всередині у нього був вир емоцій.

Цілий місяць Вітін малюнок з надписом «Моя церква» – роз-глядали усі учні і вчителі школи. А на перервах між вчителями малюнок породжував дискусії про те, що для кожного з них значить церква.

Марія Власюк

СВІТЛО твого життяСВІТЛО твого життя4

кликати до дошки на малюван-ні.

ÌÀËÞÍÎÊ ÖÅÐÊÂÈÌÀËÞÍÎÊ ÖÅÐÊÂÈ

Кредо или символ веры истин ной Церкви – Слово Бо-жье. Христос сказал: «Иссле-дуйте Писания, ибо вы думаете чрез них иметь жизнь вечную; а они свидетельствуют о Мне» (Иоан. 5:39). Показательной в этом от ношении является бесе-да Джона Нокса с Марией, ко-ролевой Шотландии.

Ко ролева обвинила его в ереси и в том, что он учит на-род принимать запре щенную государством религию и, сле-довательно, является нарушите-

Вітя старанно виводив олів-цем обличчя людей. Він не був художником, не було в нього особливих здібностей до малю-вання, його малюнки ніколи не з’являлися на шкільній вистав-ці. Проте сьогодні він малював з особливою старанністю, адже вчителька, Валентина Федорів-на, дала серйозне завдання – на-малювати церкву. Вітя настіль-ки зосереджено працював, що ні разу не обернувся і не побачив, як в альбомах його однокласни-ків з’являються величні будо-ви з золотими куполами. Коли продзвенів дзвінок на перерву, хлопчик просто закрив альбом і поклав свою роботу на вчитель-ський стіл, де стопкою лежали альбоми його однокласників.

Наступного тижня, Валенти-на Федорівна, як завжди, зайшла в клас відразу після дзвоника і звичним рухом поклала стопку альбомів на край стола. Малю-вання завжди ставили останнім уроком, тому всі вже почували себе змученими і трохи розсла-бленими. Але цього разу, замість того, щоб роздати альбоми, вчи-телька покликала Вітю до столу. Хлопчик трохи перелякався, бо не думав, що його можуть ви-

лем за кона Божьего, повелеваю-щего подчи няться князьям. На это Нокс твердо от ветил: «Так как истинная религия не бе рет свое начало и происхождение от князей мира, но от Вечного, единого Бога, то и подданные не обязаны в де лах веры следо-вать вкусу князей. Час то случа-ется, что в вопросах истинной веры князья являются самыми несведущими людьми…

Если бы семья Авраама по-следовала религии фараона, под данными которого они были

на протя жении такого длитель-ного времени, какая же, осме-люсь спросить вас, госу дарыня, была бы теперь в мире рели гия? И если бы во дни апостолов все приняли религию римских ке-сарей, ка кая же тогда была бы вера на земле? Итак, государы-ня, вы можете видеть, что под-чиненные не обязаны испове-довать веру своих князей, хотя им и повелено слушаться их». На это королева Мария возра-зила: «Вы объясняете Пи сание на один лад, а они – на другой. Кому же я должна верить, и кто

дол жен быть судьей?» – «Вы должны ве рить Богу, Который говорит через Свое Слово, – от-ветил реформатор, – и ве рить тому, чему учит Слово, а не тому, что будут вам говорить разные люди» (ВБ. с. 250-251).

Очень веским послесловием, для этой беседы с королевой, является вдохновенное заявле-ние апостола Пав ла: «Бывши утверждены на основании апо-столов и пророков, имея Самого Иисуса Христа краеугольным камнем» (Ефес. 2:20).

К Б

СВІТЛО твого життяСВІТЛО твого життя 5

Подорожник – растение зна-комое каждому путешествен-нику.

А нужен ли он человеку? Еще как нужен! Весной нежные листочки подорожника вполне съедобны и вкусны. Они со-держат много витаминов, био-логически активных веществ и микроэлементов, в которых мы так остро нуждаемся. Из них, совместно с листьями одуван-чика и тысячелистника, можно приготовить вкусный салат с растительным маслом и репча-тым луком.

Подорожник содержит ра-нозаживляющие пектины. Со-держится также аскорбиновая кислота, витамин К, каротин и дубильные вещества в большом количестве. Его свойство уси-ливается бактериостатическим действием на гемолитический стрептококк, патогенный ста-филококк, синегнойную па-лочку, протей и патогенные штаммы кишечной палочки. В то же время нормальной ки-шечной палочке он не вредит, а способствует ее размножению. Так что подорожник обладает сильнейшим противовоспали-тельным действием, он снима-ет воспалительные проявления

облегчается ее выделение при кашле. Поэтому подорожник включается в сборы и усилива-ет их лечебный эффект при всех болезнях органов дыхания, в том числе при туберкулезе и коклюше.

Подорожник увеличива-ет амплитуду сердечных со-кращений, рекомендуется при сердечной недостаточности и аритмии.

Подорожник совместно с листьями березы, травой зверо-боя, плодами шиповника, корой ивы белой, листьями брусники и корнями одуванчика даст хо-роший эффект при лечении не-фрита и пиелонефрита, а также при недержании мочи и мочека-менной болезни. Примочки из теплого настоя подорожника с успехом применяются при мок-нущей экземе.

Противопоказания: к при-менению препаратов подорож-ника являются заболевания желудка с повышенной кис-лотностью желудочного сока, и предрасположенность к тром-бообразованию.

Варцаба И. И.

аллергии. В этом каждый мо-жет легко убедиться. В нача-ле лета кровожадные комары, мошки, мухи и слепни мешают наслаждаться теплом, солнцем, водой, работать на участках. Особенно страдают маленькие дети. Их нежная кожица покры-вается волдырями, расчесами. Намажьте соком подорожни-ка места укусов и не будет ни зуда, ни волдырей, ни расчесов. А если они уже появились, то быстро после такого лечения исчезнут.

Всем известна болезнь века, бич мужчин 35-55 лет. Это – атеросклероз, который явля-ется причиной смерти от сте-нокардии, инфаркта, инсульта, перемежающейся хромоты с гангреной нижних конечно-стей. Успешно бороться с этим недугом можно только тремя способами:

1. диетой с ограничением животных жиров,

2. физической тренировкой, 3. закаливанием. В диету обязательно нужно

включать зеленые растения. Именно подорожник содержит сильные и безвредные противо-атеросклеротические вещества: сапонины, пектины, флавонои-ды и кремниевую, лимонную, олеаноловую кислоты. Они способствуют уменьшению со-держания холестерина в крови и предупреждают развитие ате-росклероза.

Сушить его совсем неслож-но. Нужно нанизать листья на нитку или тонкую веревочку и подвесить ее на открытом воздухе, в тени. Через 3-4 дня листья можно порезать, до-сушить (но не пересушить!) в картонной коробке и хранить в стеклянной банке или бумаж-ном кульке в темном, сухом

месте. Обязательно, при этом, вложить бумажку с названием и датой сбора.

Подорожник большой, ма-ленький и ланцетовидный с древних времен применяется при злокачественных опухолях, лейкозах, лимфогранулемато-зе. В сочетании с оперативным лечением, лучевой (ЛТ) и хи-миотерапией (ХТ) он оказыва-ет исцеляющее действие. При приеме внутрь он способствует рассасыванию метастаз и мел-ких опухолей. И, что особенно важно, стимулирует иммуни-тет, защищает костный мозг, желудочно-кишечный тракт, печень, почки, половые органы от повреждающего действия ЛТ и ХТ, Рекомендуется све-жесобранные листья подорож-ника промыть холодной водой, измельчить и смешать с равным по массе количеством меда, если нет аллергии на мед или сахар. Настоять в тепле в тече-ние двух недель. Принимать по 1 столовой ложке 3 раза в день за 20 мин до еды. Курс лече-ния не менее трех месяцев. При кожном раке применяют влаж-ные компрессы из сока и тепло-го настоя подорожника.

Трудно перечислить все ле-чебные достоинства подорож-ника, но главные привести сле-дует. С чего бы начать? А нач-нем с головы. Подорожник эф-фективен при: головной боли, лечении ран роговицы глаз. Экстракт из листьев оказыва-ет седативное, успокаивающее, гипотензивное, снижающее арте риальное давление (А/Д), действие. Водный настой из ли-стьев подорожника усиливает активность мерцательного эпи-телия дыхательных путей, уси-ливает секрецию бронхиальной слизи. Мокрота разжижается и

ажлмнвОдвНк

П

зАби

б

Учасники Ужгород-ського відділення Бла-годійного фонду «Кра-ще життя» 15 грудня, цього року, відвідали Імстичівську школу- інтернат, що в Іршав-ському районі на За-карпатті. Контингент цієї школи складається з дітей, що потребують особливої опіки. Вже вкотре шефи з Ужго-рода приїздять сюди,

надаючи дітям необхідну до-помогу. А це

канцтовари, шарфи, шкарпетки, взуття, шапки, одяг, ну і, зви-чайно ж – солодощі. Та, однак, іноді прості-ше буває надати мате-ріальну допомогу, ніж дати дітям відчути те, чого їм найбільше бра-кує – любові і тепла. Отож, зважаючи на цю найголовнішу потребу, гості завжди приїздять їз захоплюючими про-

грамами, вікторинами, які дітям дають змогу відчути себе рівноправ-ними членами суспіль-ства. Вони приймають участь у декламаціях, співі та інших заходах. В очах дітей світилася радість – вони відчули турботу про них.

У зв’язку з цим, ди-ректор школи-інтернату Петро Васильович ви-словив щиру подяку гостям і побажав по-дальшої наснаги у до-брочинних справах.

РОБІМ ДОБРО

СВІТЛО твого ЖиттяСВІТЛО твого Життя6

Сьогодні багато людей хвилює питання: звідки узялося стільки християнських конфесій? Якщо Христос повинен об'єднувати лю-дей, чому Його послідовники роз-ділені на безліч груп? Чому кожна претендує на те, щоб називатися єдиною істинною церквою?

Дійсно, сьогодні існує при-близно 200 основних християн-ських деномінацій. І багато хто з цих церковних організацій, у свою чергу, ділиться на велику кількість груп. Як же людині, що шукає Бога, орієнтуватися в цій безлічі конфесій?

Бог, що відкриває таємниці, дав відповідь на ці питання в Бі-блії, у шостому розділі книги Од-кровення. Тут християнська іс-торія показана у вигляді сувою, або згортка з якого Христос знімає печатки. У той час, коли розгортається сувій, по небу про-носяться чотири коні, які символі-зують собою чотири ери, що змі-

нюють одна одну в історії церкви. Ось що говорить Іоанн: «І я погля-нув, – і ось білий кінь. А той, що сидів на ньому, мав лука. І дано йому вінець, і вийшов як перемо-жець, щоб перемогти.(Одкровення 6:2).

Білий кінь – це символ чисто-ти. У ранні часи християнської іс-торії Церква була твердою і непо-хитною у вірі. Вона була вірною Євангельським істинам, вірною Біблійній науці. Церква пережи-ла жорстокі переслідування, але охопила переможною проповіддю Євангелія великі території тодіш-нього світу. Період церковної істо-рії, символом якого є білий кінь, тривав приблизно до 100 року н.е. Згідно з символікою білого кольо-ру цей період Церкви ознаменував собою чистоту та святість.

Після цього ми підходимо до другого етапу в історії Церкви – епохи гонінь. У Одкровенні цей період представлений наступним конем: «І коли відкрив другу печать… вийшов інший кінь, – червоний. І тому, що сидів на ньо-му, дано було забрати мир із землі, щоб убивали одне одного; і дано

С і б йі б йому великий меч». (Одкровення 6:4). Цей період є часом жорсто-ких переслідувань. Історики да-тують його приблизно від 100 до 313 року н.е.

Диявол бачив, як християнська віра повсюдно завойовувала серця та розум людей. Тому він спону-кував язичницьких імператорів до спроби знищити цю віру. Хрис-тиян спалювали на вогнищах, ки-дали до левів і четвертували. Над Церквою був занесений великий кривавий меч. Але кількість ві-руючих продовжувала збільшу-ватися. Світ спостерігав за цією картиною і бачив людей, які з го-товністю відмовлялися від усього ради своєї віри; бачив християн, які були готові померти за те, у що вони вірили. І для світу це був сильний аргумент на користь християнської віри.

Отже, переслідування не змо-гли знищити християнську Церк-ву. Віруючі ставали тільки силь-

нішими. Тому диявол вирішив змінити свою тактику. Він удав-ся до спроби зруйнувати Церкву зсередини. Третій період в історії Церкви представлений чорним ко-нем. Ось що про це сказано у 6-му розділі книги Одкровення (6:5): «І коли відкрив третю печать, …я поглянув: і ось чорний кінь. А той, що сидів на ньому, мав вагу в своїй руці». Якщо білий колір сим-волізує чистоту віри, то чорний означає зіпсуття цієї самої віри.

У цей період язичницькі віру-вання та звичаї закралися в життя Церкви і стали частиною віри. По-ступово Боже Слово було заміне-не переказами. Церква стала дуже сильною в середні віки, такою ж, якою була свого часу Римська ім-перія. Вона побудувала прекрасні собори і отримала абсолютну вла-ду над віруючими. Церковні діячі фактично змінили Закон Божий, щоб таким чином пристосуватися до язичників і привести в Церкву більше людей.

Новим членам церкви було до-зволено зберегти деякі свої язич-ницькі традиції. Всупереч велінню Закону Божого не робити кумира,

язичницькі системи шанування великої кількості богів та геро-їв поступово перетворилися на культи святих. А біблійний день спокою – субота – був змінений на традиційний язичницький день поклоніння сонцю – неділю. Отже, для цього періоду Церкви харак-терним є компроміс з язичеством. Але Господь закликає нас повер-нутися до Його Слова, повернути-ся до Його заповідей, повернутися до вірності Ісусу Христу.

А тепер давайте подивимося на четвертого коня, про якого пи-сав Іоанн у шостому розділі кни-ги Одкровення: «і коли відкрив четверту печать, …я поглянув: і ось кінь блідий. А той, що сидів на ньому, мав ім'я – Смерть. І ад ішов за ним, і дано йому владу над четвертою частиною землі, щоб убити мечем, і голодом, і мором, і земними звірами» (6:8).

Ця картина відображує Церк-ву у момент її найглибшого па-

діння. Компроміс приніс духовну смерть. До 538 року н.е. церковні ради зайняли місце Біблії. Керів-ники Церкви були оголошені «на-місниками Христа». Цей період тривалістю у сотні років відомий як «темне середньовіччя». Це був період кризи для Церкви.

Але Всемогутній Бог не міг до-пустити, щоб помилка панувала вічно. Зрештою, світло таки про-никне в пітьму. Апостол Іоанн передбачив також і цей період: «Після цього я побачив іншого ангела, що сходив з неба, і мав велику владу, і земля освітилася від його слави» (Одкровення 18:1). Отже, наступив момент, коли Бог почав процес відновлення Своєї Церкви, з тим, щоб повернути їй цілісність та чистоту. Господь ро-бив це поступово, щоб не осліпи-ти. Адже Церква занурювалася в морок сотні років. Тому люблячий Бог повертав її до світла істини поступово, подібно тому, як по-ступово сходить сонце.

У XIII столітті Святий Дух по-чав активно працювати над розу-мом благочестивих чоловіків та жінок, які називали себе вальден-

сами. Вони вірили у те, що Боже Слово є підставою їх віри. Вони не приймали жодного іншого ав-торитету, окрім Біблії.

Після мороку середньвіччя Бог відкриває істину таким видатним людям свого часу, як Ян Гус та Ієронім, які почали розуміти, що вчення Нового Завіту дуже відріз-няється від учення Церкви. Вони наново відкрили для себе Єван-геліє і стали проповідувати його, вибравши своїм життєвим девізом покору Богу. За свої переконання Гус та Ієронім прийняли муче-ницьку смерть у 1415 році.

Бог поблагословив Мартіна Лютера одкровенням про те, що нам цілковито і безповоротно необхідно віддати себе Ісусу, що Ісус – наш єдиний Спаситель, що всі єпитимії і всі добрі діла на світі не зможуть врятувати нас, а тіль-ки Ісус здатний зробити це.

Одній людині було не під силу справитися із задачею відновлен-ня. Тому крок за кроком, поступо-во Бог відкривав різним людям, одній групі або інший, якусь час-тину істини, яка потребувала від-новлення. Кожній з цих груп Він відкривав маленьку частинку іс-тини, тому що ніхто не міг вміс-тити всієї істини загалом.

Але проблема полягає в тому, що лютерани об'єдналися навколо Мартіна Лютера і сказали: «Якщо Лютер у це вірить, тоді ми теж у це віримо, цього для нас досить!» Вони стали лютеранами, але за-крили свої очі, не бажаючи при-ймати подальшого світла.

Баптисти усвідомили істину про хрещення через повне зану-рення і організували свою дено-мінацію на підставі цієї біблійної істини.

Методисти почали розуміти, що якщо Ісус живе у вас, то ви обов'язково житимете святим жит-тям. Вони вірили в освячення, про яке говорить Біблія, і називали себе методистами, тому що вони методично підходили до вивчення Біблії.

Причина того, що сьогодні іс-нує так багато церков, криється у тому, що послідовники відмов-лялися йти далі за своїх керів-ників. Деномінації росли навколо вчення Божих людей, які володіли всього лише обмеженим знанням.

У Божі наміри входило, щоб кожне покоління приймало від-родження істини попередніх по-колінь, ґрунтувалося на них і до-давало нові істини до тих пір, поки не буде відновлена уся істина Бо-жого Слова.

Біблія учить, що останнього часу буде відновлена справжня, чиста, не змішана ні з чим віра в Ісуса. Серед багатьох помилок по-встане Божа Церква, яка прийме усі істини Його Слова і всі заповіді Божі у тому вигляді, як їх дав Гос-подь, записавши Своїм власним перстом. (Книга Вихід 20 розділ).

Істинна Церква останніх днів повинна основувати своє вчення тільки на Біблії і з вірою чекати Другого пришестя свого Господа Ісуса Христа.

Іван Подорожний

вотнвтт

щМЛцВкй

прмі

щотясм

СВІТЛО твого ЖиттяСВІТЛО твого Життя 7

Якось одному з книжників, що запитував, котра заповідь найперша з усіх, Ісус Христос, наприкінці розмови, сказав: «Ти недалеко від Божого цар-ства». Ці слова записані в Єван-гелії від Марка 12 розділі, 28-34 тексти.

Напевно, книжник прийняв ці слова як похвалу, але коли б він глибше подумав про справ-жнє значення цих слів, то зрозу-мів би, що вони не давали йому жодної підстави для самовдо-волення. Не досить визнавати Бога своїми устами, але й своїм серцем, якщо бажаємо спасти-ся. Господь запевнює нас: «Я Господь, вивідую серце, випро-бовую нутро, щоб відплатити кожному за його діяннями» (Єремії 17:10). Христос знав стан серця книжника, що зовнішньо погодився з його словами, і тому сказав до нього: «Ти неда-леко від Божого Царства».

Багато сьогоднішніх христи-ян також знаходяться недалеко від Божого Царства, і їм, як ко-лись книжникові, Христос ска-зав би: «Ти недалеко від Божого Царства».

І, дійсно, бути недалеко, ще не означає готовність бути в Його Царстві. Згадаймо, напри-клад, Христову притчу, яка роз-повідає про нерозумних дівчат, що не могли ввійти на весілля. Під час урочистої нічної цере-монії виявилося що їхні каганці гаснуть, бо завчасно не подбали про це, і поки вони ходили шу-кати оливи, запізнилися. Вони були недалеко від весілля, але не могли увійти до нього. І хоча з великим зворушенням стука-ли в двері – вже було запізно.

Якось одному з книжників

НЕДАЛЕКО ВІД СПАСІННЯНЕДАЛЕКО ВІД СПАСІННЯТеперішнє положення нашо-

го світу уподібнюється до Ноє-вих часів. Христос сказав: «Як було за днів Ноєвих, так буде й прихід Сина Людського» (Мат-вія 24:37). Коли Ной, з великою щирістю, звіщав про наближен-ня потопу, ніхто з людей не хо-тів слухати що потоп справді прийде. Але настав час для спо-внення тієї вістки яку Ной вірно проповідував 120 літ. Написано: «І замкнув Господь за ним Ков-чег» (Книга Буття 7:16.)

Напевно після цього багато їх також стукали у двері, але було вже запізно. Всі загинули, хоча й були близько біля ков-чега. Для тих, які не прийняли застереження, закінчився час спасіння.

Багато християн проводять своє життя недалеко від Божо-го Царства, вони належать до церкви, ходять на богослужін-ня і, навіть, чинять діла мило-сердя. Однак, у своєму житті не виконують того, що є найваж-ливішим. Ісус Христос сказав: «Шукайте найперше Царства Божого і правди Його, а все це вам додасться» (Матвія 6:33). Поміркуймо, чи не виходить у нас все навпаки: на першому місці дочасне, тимчасове, те, яке Господь обіцяє додати нам, а питання Царства Божого та підготовки до нього – на остан-ньому місці.

На Голгофській горі стоя-ли три хрести. На середньому хресті висів Спаситель, який вмирав за гріхи цілого світу. Поруч Нього, з одного боку, ви-сів помираючий грішник, що прийняв Ісуса Христа як свого Спасителя, і отримав запевнен-

ня у спасінні, а з другого боку на хресті, висів помираючий грішник, без жодної надії на спасіння. Розбійник, не при-йнявши Ісуса Христа, загинув, хоча й був поруч від Божої спа-саючої сили. Він був так само близько до хреста Спасителя, як і той другий розбійник. Він відкинув нагоду на спасіння, залишившись у страшній тем-ряві, хоча був дуже близько не-бесного світла.

Про наше спасіння ми по-винні подумати завчасно – не-забаром двері благодаті будуть зачинені. Христос учив: «Сил-куйтесь увійти тісними воріть-ми, бо кажу вам, багато хто будуть старатись увійти – та не зможуть».

Отож, бути недалеко від Бо-жого Царства, не означає бути в ньому. Євангеліє Царства – є сила Божа, яка допомагає нам не лише прийти близько до Бо-жого Царства, а цілим серцем своїм прийняти Божу милість та Його спасіння.

Агнеса Привітна

Творець Небесний дав людині скрипку,Щоб в мороці фальшивого буттяБожественним, чарівним, ніжним звукомЗбудити в людях справжню суть життя.

Пихатість, грошолюбство і лукавство,Жорстокість, гнів, інтриги без кінця…Цей грішний світ прикритий беззаконням,Себе він прославляє – не Творця.

А ти, скрипалю, Святим натхненний Духом,Зчерствілі душі грою пробуди!Яви у звуках Божу суть любові –Покірність, лагідність у звуках віднови.

Заграй, скрипалю, про Христа Ісуса,Що злочини усіх на Себе взявІ за людей, порочних, нечестивих,З любов’ю в серці на хресті вмирав.

То ж, скрипко, грай і лагідністю звуківВ каміннім серці кригу розтопи.Хай зможе світ людський скорішеДо Господа дорогу віднайти.

Валентина Гавран. с. Майдан. Міжгір’я.

ЗАГРАЙ, СКРИПАЛЮ!ЗАГРАЙ, СКРИПАЛЮ!

– Добрий день. Як ви вважа-єте, у всіх людей Бог один і той самий?

– Так, я вірю в це.– А яка, на вашу думку, при-

чина того, що у світі так багато релігій?

– На мою думку – причина в грошах.

– Чи потрібно досліджувати свою віру?

– Думаю, що потрібно. Лю-дина має розуміти те, у що вона вірить.

ТЕТЯНА

Засновник і видавець –Черничко І. П.АДРЕСА РЕДАКЦІЇ

м. Ужгород,вул. Гагаріна, 36

моб. тел. 095-195-4191e-mail chernip@i.ua

Газета видається на кошти від благодійних пожертвувань

Редакційна колегія:Іван Черничко,

Агнеса Черничко, Юлія Сокирко,Віктор Свида, Неля Капітан.

Комп’ютерна верстка:Лазорець-Стан МаріаннаРеєстраційне свідоцтво

ЗТ № 507/99Р від 21. 12. 2009 р.

Адреса друкарні:вул. Свободи, 5с. Рясне-Руська,

Яворівський район,Львівська область

297-47-46Тираж 40 000

СВІТЛО твого життя8

Пишіть на адресу: 88000 Пишіть на адресу: 88000 м. Ужгород, вул. Джамбула, 23; м. Ужгород, вул. Джамбула, 23;

тел. (0312) 45-30-70тел. (0312) 45-30-70

8

• Церква, яка основується тільки на Святому Писанні, пам’ятаючи, що до нього не можна нічого до-давати, і не можна нічого відні-мати. (Одкр. 22:18-19).• Церква, яка дотримується не-змінних 10-ти Божих Запові-дей та віри Ісуса Христа. (Одкр. 14:12).• Церква, яка вірить, що Хрис-тос помер за наші гріхи, і спа-сіння дається нам як дар, а до-тримання Божих Заповідей є не зароблянням Царства Божого, а відгуком на любов Христову, Котрий казав: «Якщо Ви Мене любите, Мої заповіді зберігай-те!» (Іоана 14:15).• Церква, що не визнає жодних посередників між Богом та лю-диною окрім одного Єдиного: «Один Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус» (1 Тимофія 4:5). А тому, вірить що цим, Святе Пи-сання забороняє у молитві звер-татися до будь-якої людини, чи її зображення, хай навіть якою б вона не була святою. • Церква, яка навчає, що наше тіло є храмом Святого Духа, а тому слід вести здоровий спосіб життя, відмовившись від алко-голю, наркотичних речовин, ку-ріння, нечистої їжі – від усього, що руйнує здоров’я, та занечи-щує наше тіло і наш розум.• Церква, що святкує суботній день, згідно 4-ї заповіді Божого Закону, яку святкували Христос

ОЗНАКИ ХРИСТОВОЇ ЦЕРКВИта апостоли. Вказуючи учням на майбутню розруху Єрусалиму, яка мала статися майже через 40 років після вознесіння Ісуса, Він сказав: «Моліться щоб це не сталося… в суботу» (Матвія 24:20).• Церква, яка вірить, що після смерті припиняється будь-яка діяльність: «Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, …і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні минулися вже…» (Еккл. 9:5-6). Отже, після смерті мерт-ві не потрапляють ні в рай, ані в пекло.• Церква, що вірить у реальне воскресіння з мертвих. Ті, котрі відгукнулися на запрошення Христове, трималися Його волі та отримали Його прощення – воскреснуть у перше воскре-сіння під час Другого Пришес-тя Христа: «Блаженний і свя-тий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади…» (Одкр. 20:6). • Церква, яка очікує славне, видиме, буквальне Друге При-шестя Ісуса Христа, в оточенні великої кількості сяючих святих небесних ангелів .• Церква, яка проголошує Єван-гельську вість усім народам на Землі. «І проповідана буде Єван-гелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!» (Матвія 24:14).

Представники майже всіх релігійних конфесій очікують Друге Пришестя Ісуса Христа на Землю. Більше двох мільяр-дів християн чекають цієї події. Але в Біблії наве-дені дивовижні, на перший погляд, слова Ісуса: «Не кожен, хто каже до Мене: Господи, Господи! увійде в Царство Небесне, але той, хто ви-конує волю Мого Отця, що на небі. Багато-хто ска-жуть Мені того дня: Господи, Гос-поди, хіба ми не Ім’ям Твоїм про-рокували, хіба не Ім’ям Твоїм демо-нів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі твори-ли? І їм оголошу Я тоді: Я ніколи не знав вас... Ві-дійдіть від Мене, хто чинить безза-коння!». (Матвія 7:21-23).

Чи впевнений я в тому, що не зна-ходжуся на хиб-ному шляху? Гос-подь через пророка Єремію закликає вас і мене: «Так говорить Господь: На дорогах спи-ніться та гляньте, і спитайте про дав-ні стежки, де то добра дорога, то

нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі!» (Єремія 6:16).

Отже, далеко не всіх, хто вважає себе християнами, Гос-подь визнає Своїми. А скільки

ж церков у Бога на землі? Невже їх безліч? Невже не має особли-вого значення, до якої з них на-лежати, оскільки всі вони поси-лаються на Біблію, і всі назива-

ють себе християнськими?Якби це булю б так, то Гос-

подь не застерігав би нас так уважно роздивлятися та пильно розпитувати про «добру дорогу,

щоб нею іти».

То чому ж тоді так багато

релігій? Тому, що більшість

тих, що вважають

себе християнами живуть за принципом: трохи тобі, Боже, а

трохи, мені.

• Обманювати не можна, але іноді це дуже вигідно.

• Красти не мож-на, але ж так уже по-велося…

• Подружня зра-да це погано, але ж у всіх фільмах це по-казують.

• Пити, курити не можна, але ж хо-четься.

• І в Царство Боже хочеться, і жити як собі заманеться

Христос казав: «Не можете двом панам служити…)