SWorld – 1-12 October 2013 http://www.sworld.com.ua/index.php/ru/conference/the-content-of-conferences/archives-of-individual-conferences/oct-2013 SCIENTIFIC RESEARCH AND THEIR PRACTICAL APPLICATIO N. MO DERN STATE AND WAYS O F DEVELO PMENT ‘2013 Доповідь/Мистецтвознавство, архітектура і будівництво – Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури

УДК 711

Дида О.А.

ЗМІСТОВА І ВІЗУАЛЬНА АТРАКТИВНІСТЬ АРХІТЕКТУРНОГО

ПРОСТОРУ МАЛОГО МІСТА

Національний університет «Львівська політехніка»,

Львів, Степана Бандери 12, 79012

UDC 711

Dyda O.A.

THE CONTENTIOAL AND VISUAL ATTRACTIVITY OF THE

ARCHITECTURAL SPAСE OF THE SMALL TOWN

National University”Lvivska polytechnika”,

Lviv, Stepana Bandery, 12, 79012

В цій роботі розглядається проблема атрактивності архітектурного

простору малого міста. Аналізуються поняття змістової і візуальної

складової архітектурної атрактивності міського середовища та їх вплив на

формування атрактивного образу малого міста.

Ключові слова: мале місто, архітектурний простір, архітектурна

атрактивність.

The paper deals with the problem of the architectural attracivity of the

architectural space of the small town. It is analyzed the meaning of the contentional

and visual attractivity in the creating of the attractive look of town space.

Key words: small town, architectural space, architectural attractivity.

Для сучасного малого міста важливим є не лише рівень його

функціонування як житлового середовища, але і те, як воно виглядає, що

нового його простір і історія можуть внести у світову культуру, те, чим воно

відрізняється від інших собі подібних населених пунктів, тобто на скільки

атрактивним є це міське середовище. Виникнення такої необхідності

пояснюється двома причинами. По-перше – це сприяє підвищенню загального

зацікавлення містом як туристичним об’єктом, отже, сприяє його економічному

розвитку. По-друге – це важливо для самоідентифікації місцевого населення,

формування у нього відчуття «малої батьківщини». Проблема є особливо

актуальною для малих міст (до 50 тисяч населення), про які є значно менше

доступної інформації, і яким для успішного розвитку потрібна певна реклама.

Виразна архітектура малих міст має важливе значення також в масштабах

цілого регіону. Згідно досліджень, зокрема, Гергарда Курде [1], вона формує

своєрідну візуальну структуру, систему орієнтирів, візуальних кордонів.

В умовах активного розвитку туризму, багато досліджень присвячено саме

питанню атрактивності міста в цілому, зокрема, в економічному,

інвестиційному аспекті [2]. Атрактивність архітектурних об’єктів, що

знаходяться в малому місті, розглядається в першу чергу з точки зору їх

історичної цінності як пам’ятки архітектури. Зрідка атрактивними в

архітектурному відношенні об’єктами визнаються окремі сучасні споруди.

Але дуже мало уваги приділяється атрактивності самого архітектурного

простору малого міста в цілому, як єдиної просторової композиції, зі всіма

недоліками і перевагами.

Атрактивність архітектурного простору або об’єкту – якість, яка великою

мірою залежить від суб’єктивного сприйняття людиною середовища, в якому

вона знаходиться. Атрактивна архітектура (від лат. Attraho – притягувати,

натягувати, вимушувати, приводити силоміць) [3, 628] – архітектура, котра має

властивість притягувати до себе увагу своїми візуально-змістовими

характеристиками [4]. Тому атрактивне архітектурне середовище, і в його

складі окремі архітектурні об’єкти, що здатні зацікавити спостерігача, є

своєрідним ”трампліном” для реалізації в малому місті масштабних

інвестиційних проектів.

Метою цієї статті є аналіз структури архітектурної атрактивності

середовища малого міста та процесу її суб’єктивного сприйняття.

Архітектурне середовище кожен індивідуум сприймає суб’єктивно, на цей

процес впливає безліч факторів, часто навіть особистого характеру, проте

можемо виділити дві основні групи людей, котрі по-різному сприймають

архітектурне середовище через спільні для всієї групи об’єктивні обставини.

Одну з груп складають місцеві мешканці. Для цієї категорії важливі аспекти

комфорту проживання в місті, функціональності міської інфраструктури,

особистої безпеки, економічної захищеності (вартість житла, можливість

працевлаштування і т.п.). Атрактивний вигляд міського простору не є основним

критерієм вибору місця проживання для цієї групи людей, оскільки навіть

найнезвичайніша і найгарніша архітектура або середовище з часом перестає

вражати, людина до нього звикає і не помічає його ефектних візуальних

характеристик. З іншого боку, атрактивний вигляд архітектурного оточення не

завжди має позитивний вплив на людей, котрі постійно перебувають у ньому,

так само як і на соціальний клімат. Багато наукових праць присвячено методиці

формування міського архітектурного середовища для комфортного проживання

місцевого населення.

Другу групу складають гості міста, котрі приїжджають на відносно

короткий час. Незалежно від мети їхнього перебування, ці люди, що не є

членами місцевої просторової системи, значно гостріше сприймають

особливості міського архітектурного середовища, в першу чергу звертаючи

увагу на незвичні для них, оригінальні характеристики. Для них архітектурна

атрактивність міста є порівняно найбільш важливою, оскільки у більшості з цих

людей немає жодних особистих емоцій, пов’язаних з цим містом. Для гостей

міста візуальна і змістова атрактивність архітектури є основним фактором, який

впливає, по-перше, на саме прийняття рішення відвідати місто, а по-друге, на

те, чи запам’ятається їм це місто і якщо запам’ятається, то чим. Проте є

ситуації, коли намагання зробити середовище максимально комфортним для

проживання місцевого населення діє всупереч підтримці атрактивності цього

середовища для гостей міста, або іншими словами, псує враження про місто у

приїжджих. Одностороння орієнтація міського середовища на потреби місцевих

мешканців робить зокрема неприглядними околиці міста, хоча саме ці міські

території першими потрапляють у поле зору туриста чи транзитного

подорожнього формуючи його перше враження про місто. З іншого боку,

намагання зробити архітектурне середовище міста максимально атрактивним

для приїжджих може створювати психологічний і побутовий дискомфорт для

мешканців (подібно до того, як, наприклад, неможливо постійно проживати в

приміщенні нічного клубу, нехай навіть з надзвичайно цікавим інтер’єром).

Тому принцип пошуку компромісних підходів повинен стати обов’язковим в

процесі підвищення архітектурної атрактивності середовища малого міста.

Атрактивність архітектурного середовища має дві складові: візуальну і

змістову.

Візуальна атрактивність – це здатність архітектурного об’єкту або

архітектурного простору притягувати до себе увагу своїм зовнішнім виглядом.

Це може бути незвичайна форма, колір, особливий масштаб і пропорції, що

вирізняють об’єкт з навколишнього середовища, ефектне просторове

розміщення. Більшу частину інформації людина сприймає через зір. Тому

вигляд архітектурного простору, його виразність і контрастність відіграють

вирішальну роль у процесі підвищення його атрактивності. Візуальна

атрактивність виникає на підсвідомому рівні. Тому для її досягнення необхідно

керуватися принципами сприйняття людиною навколишнього середовища:

«Чим чіткішою і однозначнішою є форма, тим легшою є її ідентифікація. Чим

чіткіше вона відхиляється від оточення, тим легше відбувається впізнання

силуету…. Чим контрастніший предмет у контексті, тим більше він є вартий

уваги.» [1, 6]. Візуальне сприйняття архітектури важливе ще й тому, що саме

зором людина може контактувати з предметом, котрий знаходиться на досить

великій відстані. Візуальна атрактивність може бути викликана як

позитивними, так і негативними особливостями об’єкту. Іноді щось шокуюче,

непривабливе, дивне в архітектурній споруді запам’ятовується значно краще,

ніж найкрасивіші, але передбачувані за своїм образом зразки історичної

архітектури. Є немало випадків, коли архітектурні «промахи» часто стають

основним атракціоном міста. Навряд чи стала б такою всесвітньо відомою

Пізанська вежа, якби вона свого часу не почала нахилятися через прорахунки

будівничого. Сучасним прикладом такої ситуації є зовсім не пристосований для

експлуатації житловий будинок архітектора Захи Хадід у Відні, котрий

привертає увагу своїми незвичайними формами, місцезнаходженням (через

нього проходить лінія метро), а також абсолютною непридатністю для

проживання. Тому, працюючи над підвищенням архітектурної атрактивності

конкретного малого міста, при вивченні його архітектурного середовища,

архітектор повинен вишукувати не лише пам’ятки архітектури і гарні споруди,

але також і ті елементи архітектурного простору, котрі вносять в нього

дисонанс. Не можна відкидати можливість, що саме такі об’єкти стануть тією

родзинкою, котра забезпечить місту візуально-шокуючу відмінність від

сусідніх міст.

Об’єкти, котрі виступають у ролі візуальних домінант, мають декілька

важливих функцій. По-перше, вони є атрактивними об’єктами для міста, або

для певної його частини. По-друге, вони створюють систему об’ємних знаків,

символів, які дають можливість орієнтуватися у просторі міста, регіону. Чим

незвичайніший і своєрідніший об’єкт, тим більша відстань його візуального

впливу, тим більша територія його атрактивної дії.

Візуальна атрактивність архітектурних об’єктів має декілька рівнів, в

залежності від віддалі, на яку розповсюджується її дія.

Перший рівень – панорамний, коли архітектурні об’єкти проглядаються з

точок, розташованих поза межами міста. В основному такими об’єктами є

громадські будинки, храми, промислові та оборонні споруди, як, наприклад,

електростанція у м.Добротвір, котру видно з досить великої віддалі за межами

міста, або замок в м.Олесько.

Другий рівень – внутрішньо-міський, коли архітектурні об’єкти служать

домінантами лише для частини міського простору. Особливо важливі

архітектурні домінанти на територіях, візуально доступних з транзитних

шляхів, котрі проходять через мале місто. Як приклад можна навести церкву у

місті Рудки (рис.1), котра є важливою візуальною домінантою, розташованою

біля основного транзитного шляху, що пролягає через місто; подібну роль

відіграє костел у м.Івано-Франкове. Споруда костелу у м.Лопатин візуально

фіксує в’їзд до міста.

Третій рівень – місцевий. Переважно це об’єкти, котрі своїм архітектурним

вирішенням виділяються з ряду вуличної забудови. У малих містах досить

велику частину житлового фонду складають однородинні будинки. Саме у

такому типі споруд часто зустрічається багато оригінальних і цікавих вирішень,

котрі дуже урізноманітнюють архітектурний простір вулиць. Такі своєрідні

об’єкти можуть мати дуже вагоме значення для атрактивності цілого міста,

оскільки вони першими потрапляють в поле зору подорожніх при в’їзді у місто.

Це стосується також скульптурно оформлених в’їзних знаків на межі міста,

таких, як, наприклад, оформлення в’їзду до м.Бібрка (рис.2).

Рис. 1. «м. Рудки Львівської області»

Рис. 2. «скульптура при в’їзді до м.Бібрка Львівської області»

Для забезпечення візуальної атрактивності на кожному з наведених рівнів

важливі інші характеристики архітектури. Для першого і другого – це

,переважно, загальний силует, розміщення на ландшафтних домінантах та

вздовж основних транзитних шляхів, котрі проходять через місто. Чим нижчий

рівень візуальної дії, тим більшого значення набуває деталізація архітектурно-

просторового вирішення. Велике значення має також швидкість пересування

«глядачів». Потрібно враховувати час, необхідний для того, щоб помітити

об’єкт, запам’ятати його силует і роздивитися деталі. Людина, котра йде пішки,

має на це значно більше часу, ніж, скажімо пасажир автомобіля, котрий

пересувається автобаном.

Візуально атрактивними можуть бути не лише окремі об’єкти, але і

просторові ансамблі, навіть панорами цілих міст, особливо, якщо мова йде про

малі міста, оскільки вони часто складають єдину просторову композицію.

Візуальні домінанти можуть знаходитися не тільки в межах міст, але й на

міжміській території. Тоді вони стають своєрідними ”маяками” для людей,

котрі подорожують залізницею, автомобілем, велосипедом, повітряним

транспортом. Окрім просторової орієнтації, наявність міжміських візуальних

домінант сприяє формуванню деякого спрощеного образу місцевості, що в

подальшому полегшить ідентифікацію конкретної місцевості в ширшому

просторовому контексті.

Змістова атрактивність архітектурного простору міста і окремих об’єктів в

ньому не завжди має безпосереднє відношення до процесу побудови

архітектурного образу окремого об’єкту. Можемо виділити три основні форми

існування змістової атрактивності певного об’єкту. Перша – коли змістова

атрактивність породжує візуальну. Друга – існуюча візуальна атрактивність

наділяється певним змістом. Третя - при створенні нового, наповненого змістом

об’єкту, до нього ще на стадії проектуванні підбирається певний образ, котрий

найточніше відображає змістове наповнення. Остання форма почала активно

використовуватися в епоху історизму, однак свого апогею вона досягає саме в

наш час, коли архітектура з функціонально-декоративного елементу

перетворилася у засіб виразу ідей своїх творців. Для змістової атрактивності,

особливо у випадку, коли вона є первісним джерелом візуальної атрактивності,

велике значення має наявність інформації про місцезнаходження і вигляд

об’єкту, потенційно цікавого для відвідувачів. Після того, як потрібний об’єкт

буде віднайдено, людина зможе ознайомитися з його просторовими

характеристиками і ідентифікувати з ними його змістове наповнення. Як

приклад такої форми існування атрактивності архітектурних об’єктів можна

навести будинки – місця народження і проживання відомих людей. Ззовні це

можуть бути зовсім звичайні будинки, і лише інформація про події, що в них

відбувалися, робить їх особливими для поінформованої людини. Наприклад

оселя Івана Франка у селі Нагуєвичі, що на перший погляд є звичайним

селянським обійстям, має значний вплив на підвищення атрактивності

навколишніх малих міст, саме завдяки унікальному змістовому наповненню

цієї архітектурної одиниці.

Друга форма існування змістової атрактивності дуже тісно пов'язана з

поняттям візуальної атрактивності, що в цьому випадку є первинною в аспекті

мотиву зацікавлення конкретним об’єктом. Змістова складова виникає тоді,

коли візуально атрактивний об’єкт спостерігач асоціює з певною місцевістю,

подією, особою. Таке змістове наповнення часто носить суб’єктивний характер,

іноді асоціація відбувається на основі попередньо сформованих у спостерігача

стереотипів щодо візуальних характеристик міського простору, якими можуть

бути особливості рельєфу, переважаюча колористика міського архітектурного

середовища, стилістика будинків, елементи міського дизайну. Саме тут існує

можливість надання об’єкту або простору суб’єктивного трактування, котре не

відповідає дійсності. Прикладом, що провокує таку ситуацію, є вілла «Анна» в

містечку Стара Сіль (рис.3). Її просторові характеристики і розташування

робить цю житлову споруду здалеку подібною до костела, зокрема через високу

вежу з флюгером на ній. Це може призвести до неправильного прочитання

містобудівельної структури міста людиною, котра вперше сюди потрапила.

Іншим прикладом є надмірне захоплення архітектурою в стилі фахверку в

Українських Карпатах, яке фактично нівелює місцеві особливості народної

архітектури і не дозволяє отримати адекватну інформація про те місце, і ту

культуру, в оточенні якої знаходиться глядач (у Німеччині чи в Україні). Тому

так важливо свідомо формувати відповідний взаємозв’язок форми і змісту у

новостворюваних архітектурних об’єктах.

Третя форма існування змістової атрактивності найчастіше пов’язана з

меморіальними комплексами, музеями, пам’ятниками. Такі об’єкти надають

великий простір для творчості сучасних архітекторів і потенціально можуть

мати суттєвий вплив на підвищення як візуальної, так і змістової атрактивності

міського простору. Така форма змістової атрактивності активно

використовувалася ще в епоху історизму, коли зовнішній вигляд і характер

декоративного оздоблення будинку визначався його функціональним

призначенням: адміністративні і сакральні споруди часто виконувалися в

неоготичному стилі, розважальні заклад – у стилі бароко, культурно-освіні – у

стилі ренесансу. Проте палітра символічних знаків у той час переважно

зводилась до вибору історичного стилю і відповідних символічних персонажів

античної міфології. Модернізм ХХ століття продемонстрував, що без

формального символізму в архітектурі дуже важко обійтися. Навіть в

основоположника ідей модернізму ле Корбюзьє останні роботи (наприклад,

церква Нотр-Дам-дю-О в місті Роншан у Франції) були вже наповнені

символізмом і зовсім не подібні на попередні. Архітектура періоду

постмодернізму поклала початок філософській архітектурі, яка тепер отримала

додаткову функцію – бути засобом вираження ідей своїх творців. Сучасну

архітектуру можна з впевненістю назвати філософією, втіленою у формі –

ідеєю, яка знайшла своє відображення у матеріалі. Архітектор проявляє себе

мислителем, людиною, яка спонукає світову громадськість задуматися над

проблемами трактування історії, існування світу. Прикладом такої форми

змістової атрактивності архітектури може служити Єврейський музей в Берліні

архітектора Д.Лібескінда. Його архітектурне вирішення органічно поєднане з

основною ідеєю, яку архітектор хотів продемонструвати відвідувачам.

Рис. 3. «вілла Анна м.Стара Сіль Львівської області»

Разом з тим об’єкти, особливо сучасні, отримують досить незвичайні

форми, пропорції, колористику, а це, в свою чергу, робить їх атрактивним з

візуальної точки зору.

Зовнішній вигляд і змістове наповнення – дві складові, без яких

архітектура не може вважатися такою, що відбулася. Так само між візуальною

та змістовою атрактивністю архітектурного середовища не можна прокласти

чіткої межі, обидві ці грані присутні практично у кожному архітектурному

об’єкті і просторовому середовищі. Але попри те, що візуальна і змістова

атрактивність архітектурного об’єкта є поняттями нероздільними, в кожному

конкретному випадку одне з них виступає первинним, а інше – вторинним

фактором, що вмотивовує зацікавлення архітектурною спорудою або

архітектурним середовищем. Важливо, що у малих містах поняття

атрактивності повинно стосуватися в першу чергу не окремих архітектурних

об’єктів, а архітектурного простору малого міста в цілому, що сприймається і

працює як єдина просторова система.

Література:

1. Gerhard Curdes. Stadtstruktur und Stadtgestaltung 2. Auflage / Gerhard

Curdes // Verlag W. Kohlhammer Stuttgart Berlin Köln, 1997. – 248 S.

2. Anna Karwinьska. Gospodarka przestrzenna. Uwarunkowania spoleczno-

kulturowe / Anna Karwinьska // Wydawnictwo Naukowe PWN SA Warszawa, 2008.

– 258 S.

3. Петрова Г.В. Латинсько-український словотвірний словник / Г.В.

Петрова // Тернопіль. Навчальна книга – Богдан. – Т., 2010. – 880с.

4. Дида О.А. Атрактивність як естетично-змістова властивість архітектури

/ О.А. Дида // Містобудування та територіальне планування : [науково-

технічний збірник] випуск 44 // К.КНУБА, 2012р. – 586с., С. 169-173

References:

1. Gerhard Curdes. Stadtstruktur und Stadtgestaltung 2. Auflage / Gerhard

Curdes //Verlag W. Kohlhammer Stuttgart Berlin Köln, 1997. – 248 S.

2. Anna Karwinьska. Gospodarka przestrzenna. Uwarunkowania spoleczno-

kulturowe / Anna Karwinьska // Wydawnictwo Naukowe PWN SA Warszawa, 2008.

– 258 S.

3.Petrova H.V. Latynsko-ukrainskyj slovotvirnyj slovnyk / H.V. Petrova //

Ternopil. Navchalna knyha – Bohdan. – T., 2010. – 880s.

4. Dyda O.A. Atraktyvnist jak estetycno-zmistova vlastyvist architektury / O.A.

Dyda // Mistobuduvanna ta terytorialne planuvanna [naukovo-tehnicnyj zbirnyk]

vypusk 44 // K.KNUBA, 2012r. – 586s., S. 169-173