1

ЗМІСТ

Лісопокритій території – статус заповідної зони

Бурковський О. П., Манюк В. В., Грицан Ю. І., Пікареня Д. С.,

Андрух А. М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2

Вплив антропогенного навантаження агропромислового комплексу

Придніпровського регіону на здоров’я дитячого населення

Чорна В. І. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

6

Екологічні проблеми м. Жовті Води та шляхи їх вирішення

Сокол В. М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

9

Расширение функций рекреационной зоны Монастырского острова

Харченко Е. С. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

12

Можливості застосування електророзвідки для оцінки міцнісних та

фільтраційних властивостей тіла дамби

Орлінська О. В., Гапіч Г. В., Максимова Н. М., Пікареня Д. С.,

Твердохліб В. А., Данільченко І. С. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

15

Особливості забруднення атмосфери в зоні Дніпропетровського мега-

полісу

Харитонов М. М., Риба Л. М., Хлопова В. М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

18

Система источников шума и объектов шумозащиты современного го-

рода

Ткач Н. А., Давыдова А. Р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

20

Оцінка стану атмосферного повітря м. Дніпропетровська за вологістю

листя

Яковишина Т. Ф., Гончарова К. В., Гуленко К. О. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

23

Вплив шлакових відвалів на стан навколишнього середовища

Савін Л. С., Макарова В. М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

26

Еколого-економічні аспекти проектування санітарно-захисних зон

Саньков П. М., Шкіль К. П., Мігунов В. В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

28

Екранна ергономіка і дизайн

Шаломов В. А., Пономаренко О. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

30

Будуємо чисте довкілля!

Ліпінський Ю. Л. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

34

2

УДК 631.4 (07)

ЛІСОПОКРИТІЙ ТЕРИТОРІЇ – СТАТУС ЗАПОВІДНОЇ ЗОНИ

Бурковський О. П., Манюк В. В.,

Грицан Ю. І., Пікареня Д. С.,

Андрух А. М.,

Дніпропетровський національний

університет імені Олеся Гончара

Дніпропетровський державний

аграрний університет

Дніпродзержинський державний

технічний університет

Реалії сучасного лісового господарства, які спостерігаються в Україні

вже багато років, переповнюють чашу терпіння вітчизняних природоохорон-

ців і підштовхують їх до більш рішучих дій. На початку 2012 р. в середовищі

громадських природоохоронних організацій розпочалась бурхлива дискусія з

приводу того, а чи потрібно взагалі таке лісове господарство в Україні? Все

частіше лунають заклики скасувати Державне агентство лісових ресурсів

(ДАЛР), та створити принципово нову систему, яка буде відповідати викли-

кам часу.

Проблеми в лісовій сфері системні й тягнуться не одне десятиліття. Це

пов’язано з тим, що завдання лісового господарства, які ставилися перед ним

у ХІХ–ХХ столітті, ніяк не можуть відповідати жахливим екологічним реа-

ліям ХХІ століття. Сама ідеологічна основа так званого «раціонального при-

родокористування» є архаїзмом. Очевидно, що в даний час ліси та інші при-

родні екосистеми, повинні насамперед формувати здорове природне середо-

вище, а не бути об’єктами господарської діяльності. Але для цього вони

мають знаходитись під суворою охороною. Проте, корумпованість лісової

галузі досягла небувалих розмірів. Тому, на думку багатьох природоохорон-

ців, ніхто так інтенсивно не чинить опір створенню нових заповідників і за-

казників, як лісгоспи. Ніхто так не заважає охороняти нашу фауну, як лісові

відомства. Ніхто так не опирається занесенню до Червоної книги нових видів

тварин і рослин, як службовці-лісники, оскільки ДАЛРу підпорядковане мис-

ливське господарство. Ніхто так безжалісно не знищує ліс як лісники. Ма-

буть, не дарма видатний російський зоолог, професор І. І. Пузанов ще на по-

чатку ХХ століття писав, що лісники є найголовнішими ворогами природи.

До речі, в сусідній Польщі найбільш розквітаючою частиною Біловезької

Пущі є саме та, яка належить до національного парку і куди лісники взагалі

не мають доступу. У цьому немає нічого дивного, адже найпростіший спосіб

захисту природи – це дотримання принципу «невтручання».

Заради освоєння бюджетних коштів ДАЛР проводить безпрецедентне

знищення найбільш зникаючої екосистеми країни – степу, називаючи його в

своїх документах деградованими, еродованими і малопродуктивними земля-

3

ми. При цьому лісгоспи часто займаються справжнім рейдерством, захоп-

люючи під залісення території, на які не мають жодних документів. Факти

самозахоплення земель – не надумана критика, це дані останнього звіту

Державної фінансової інспекції щодо діяльності Державного агентства лісо-

вих ресурсів.

Більше того, мали місце особливо цинічні випадки, коли лісгоспи зни-

щували заповідні степові ділянки в Луганській і Запорізькій області. Залісен-

ня часто проводиться за допомогою інтродукованих видів дерев, наприклад,

робінії псевдоакації (білої акації). Тим самим завдається величезна шкода

степовому біорізноманіттю. Це все одно, якби агропідприємства сіяли

амброзію на полях.

Відновлення повноцінних лісів на місці вирубок не спостерігається. На

місці природних лісів лісгоспи в кращому випадку насаджують монокульту-

ри дерев, фактично перетворюючи ліс на агроценоз. Внаслідок цього зни-

щується лісове біорізноманіття, а монокультура веде до масового розвитку

фітофагів і хвороб, що вимагає хімічних обробок та інших агротехнічних за-

ходів.

Інформація про антиекологічну діяльність ДАЛР вже поширюється се-

ред європейських учених і екологів. На їхні заклики припинити порушення

Бернської конвенції, підконтрольний ДАЛР Український науково-дослідний

інститут лісового господарства та агролісомеліорації (УкрНДІЛГА) пише та-

кі відповіді, які шокують вчених зі «старої» Європи та смішать екологів з

країн колишнього соцтабору. Тому не дивно, що документальний фільм

українського еколога В. Ловчиновського «Куди поїхав ліс? Він був ще вчо-

ра!», в якому висвітлюється корумпованість харківських лісників, вже зга-

дують у наукових європейських журналах.

Згідно з офіційною статистикою ліси займають 15,5% території Украї-

ни. Це майже в 2 рази нижче середньоєвропейського показника – 27%. Вод-

ночас незалежні експерти називають більш скромну цифру лісистості, в ме-

жах 11%. Очевидно, що в такій ситуації промислова розробка останніх при-

родних і напівприродних лісів є екологічним абсурдом. Тому в таких лісах

повинні бути припинені будь-які рубки, в тому числі так звані санітарні.

Крім того, з Лісового кодексу слід вилучити право надання лісів в довго-

строкове користування, оскільки ліс є загальнонародним надбанням і в ни-

нішніх екологічних реаліях повинен виконувати насамперед екологічну та

рекреаційну функцію.

У зв’язку з усім вищезазначеним вітчизняні екологи пропонують про-

вести кардинальну реформу лісового відомства і екологізацію земельного за-

конодавства на засадах збалансованого розвитку. На нашу думку, ДАЛР не-

обхідно повністю ліквідувати. При цьому не можна створювати на його місці

іншу подібну структуру, щоб уникнути негативних рецидивів.

В управлінському плані пропонується піти іншим шляхом. 2/3 ниніш-

нього лісового фонду, представленого передусім природними і напівприрод-

них лісами, має бути передано до Департаменту заповідної справи Міністер-

ства екології та природних ресурсів України, або варто організувати окремий

4

департамент з охорони лісів при Мінприроди. На базі цих територій створю-

ватимуться нові заповідники, національні та ландшафтні парки. Отже, кажу-

чи простіше, всі природні ліси, які займають близько 10% території держави,

мають перейти до ПЗФ. Таким кроком можна буде одразу досягти середньо-

європейського показника площ природоохоронних територій.

Інша частина лісового фонду передається у відомство Міністерства аг-

рарної політики та продовольства України, в якому створюється Департа-

мент лісостепового господарства та консервації земель. Це відомство буде

займатися лісівництвом, в тому числі промисловим, створенням лісосмуг і

доглядом за ними. Окрім того, цей департамент повинен буде займатися за-

луженням еродованих орних земель у Степовій зоні України для створення

дешевих кормових угідь у вигляді пасовищ і сінокосів. Усі роботи пов’язані з

залісненням та залуженням еродованої ріллі повинні проводитися виключно

у відповідності до природно-кліматичного зонування території країни. Це

означає, що основна маса нових лісів повинна буде з’явитися в найбільш

придатних для їх зростання регіонах, тобто в Поліссі та Карпатах, що буде

відповідати як екологічним, так і економічним потребам країни. Водночас

основні роботи із залуження та створення довгострокових кормових угідь

мають проводитися в степових регіонах країни. Такий підхід буде більшою

мірою відповідати концепції збалансованого розвитку, ніж та схема, яку ми

маємо на сьогодні.

Очевидно, що навіть формування на основі 2/3 лісового фонду охорон-

них природних територій не зможуть забезпечити збалансований розвиток

України у зв’язку з нерівномірністю розподілу антропогенного навантаження

на її території. У першу чергу це стосується Степової і Лісостепової зон, рі-

вень розораності яких складає близько 80%. Враховуючи це, законодавством

повинна бути передбачена можливість створення нових об’єктів ПЗФ на

окремих ділянках заліснених і залужених територій. Як зазначає В. Ф. Сайко

(1997 р.), екстенсивне використання землі призвело до дисбалансу в земле-

робстві. Розширення ріллі до розмірів, неприпустимих для розвинутих країн

світу, погіршило її якісний стан, збільшило енергоспоживання, яке не відпо-

відає підвищенню продуктивності галузі, порушило екологічну рівновагу на-

вколишнього середовища. Деякі заходи щодо виведення у запас частини зе-

мель і збільшення площ під садово-городні ділянки зумовили зростання

площі ріллі й зменшення сільськогосподарських угідь. Щорічні втрати ґрун-

ту сягають близько 600 млн т, у тому числі понад 20 млн т гумусу. Це дає

підстави зробити висновок про те, що використання землі як основи сільсь-

когосподарського виробництва досягло критичних меж. Системи землеробс-

тва не відповідають змінам у виробничих відносинах, соціальній, економіч-

ній, енергетичній та екологічній дійсності. Кардинально змінити ситуацію

повинна аграрна реформа, яка має здійснюватися на базі науково-технічного

прогресу. Вона передбачає зменшення землі в обробітку мінімум на 10 млн

га і переведення у природні кормові угіддя, в тому числі 6,7 млн га під пос-

тійне залуження й близько 2 млн га під заліснення. За висновками вчених,

потрібно збільшити площу луків мінімум у 2,7, а лісів у 1,8 рази. Навіть після

5

цього розораність земель становитиме 56,8% сільськогосподарських угідь,

що є найвищим показником у Європі і в три рази вищим, ніж у США.

Розподіл завдань між двома департаментами означатиме також розпо-

діл трудових ресурсів і майна ДАЛР між ними, а також реформування навча-

льних закладів, що належать до лісової галузі.

Найважливішим аспектом у цьому є внесення відповідних змін до зе-

мельного та лісового законодавства України, оскільки земельна проблема є

найгострішою в питанні розширення лісової та степової екосистем. Незва-

жаючи на значне скорочення населення України, антропогенне навантаження

на територію України не лише не зменшилося, а навпаки збільшилося у

зв’язку з активним просуванням вітчизняної аграрної продукції на зовнішні

ринки.

Треба відверто визнати, що земельна реформа була проведена вкрай

поспішно, без урахування екологічної ситуації. Ще в середині 90-х років ми-

нулого сторіччя пропонувалося вивести з обороту 8–10 млн га еродованих

орних земель для їх консервації, ця концепція була розроблена під керівниц-

твом академіка В. Ф. Сайко. На початку потрібно було перевести значну

площу ріллі у власність держави та законсервувати її, а потім вже розпаюва-

ти залишки. Однак, як кажуть, маємо те, що маємо.

Водночас, за даними Мінагрополітіки, сьогодні близько 2 млн га роз-

пайованих земель не мають власників. Чому б не скористатися цим, і не пе-

ревести ці площі в державну власність та не використати їх для грамотної

консервації, тобто для розширення площі лісових і степових угідь. Крім того,

держава ще може повернути собі більш серйозний контроль за земельними

ресурсами країни. Для цього у законодавстві слід закріпити право купівлі зе-

мель тільки з боку держави і одночасно заборонити державі її продавати. То-

ді держава зможе значно поповнити земельний фонд і при необхідності на-

давати скуплені пайові землі як для ведення сільського й лісового господарс-

тва, так і для розширення ПЗФ.

Занепад вітчизняного молочного тваринництва пов’язаний з високою

собівартістю виробництва кормів. При цьому в країні катастрофічно не ви-

стачає пасовищ. Дешеві кормові угіддя дозволили б значною мірою знизити

собівартість кормовиробництва і підняти рентабельність тваринництва. Адже

звичайний довгостроковий випас значно дешевше польового кормовироб-

ництва, оскільки знижує в рази витрати на техніку, її амортизацію, паливно-

мастильні матеріали тощо. До того ж консервація еродованих земель дозво-

лить агровиробникам зосередити сили і засоби на найбільш родючих ґрунтах

і отримувати якісну харчову продовольчу продукцію, а не дешеве фуражне

зерно, як це має місце зараз.

Крім того, можна стимулювати консервацію земель і серед власників

паїв. Для цього слід скасувати податок на землю, якщо власник паю доброві-

льно погоджується перевести свою ділянку в лісовій або степовий масив, а

також скасувати штрафи, якщо власник паю відмовляється вести його інтен-

сивну обробку. Такий підхід має й дуже важливе соціально-політичне зна-

чення. Законодавча підтримка консервації паїв стала б юридичною перестра-

6

ховкою від того, щоб землю не скуповували окремі особи. Адже це дозво-

лить власнику паю при його консервації не думати про те, що з ним робити,

коли утримувати землю дорого, а обробляти нічим. Інакше з відкриттям рин-

ку землі власники паїв будуть змушені продавати свої наділи. І хто їх зможе

скуповувати здогадатися не важко.

Слід відзначити і ряд моментів, які стосуються економічної ефективно-

сті. Коли йдеться про лісовідновлення, потрібно враховувати досвід сканди-

навських країн, де витрати на посадку лісу практично відсутні у зв’язку з

правильною системою його вирубки. Скандинавська система вирубки дозво-

ляє лісу відновлюватися самостійно, тобто витрати на лісосадівну техніку, її

амортизацію, паливно-мастильні матеріали тощо практично зводяться до ну-

ля. Таким чином, прибуток від ведення лісового господарства повинен ви-

значатися не зростаючим обсягом знищених лісів, а максимальним знижен-

ням собівартості лісовідтворення при невеликих обсягах рубки. Можна та-

кож нагадати, що підвищений рівень лісистості сприяє збільшенню квот на

продаж парникових газів. Але для цього ліси повинні бути повноцінними. На

думку закордонних експертів, ті насадження, які українські лісгоспи саджа-

ють зараз у Степовій зоні, не зможуть пройти міжнародну сертифікацію, тоб-

то лісами вони, по суті, не є.

Але найголовнішим в такому підході є саме зниження антропо-

техногенного навантаження на територію України, турбота про здорове дов-

кілля, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, відновлення

родючості ґрунтів, про здоров’я майбутніх поколінь, адже якість середовища

існування і якість життя взаємопов’язані.

ВПЛИВ АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ

АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ ПРИДНІПРОВСЬКОГО

РЕГІОНУ НА ЗДОРОВ’Я ДИТЯЧОГО НАСЕЛЕННЯ

Чорна В. І., доктор біологічних наук,

професор, завідувач кафедри «Екології

та ґрунтознавства»

Дніпропетровського державного

аграрного університету

Злоякісні новоутворення у дітей залишаються актуальною проблемою

екології людини та охорони здоров’я. У Дніпропетровській області, як і в

Україні в цілому, рівень онкологічної захворюваності протягом останніх де-

сяти років залишається стабільним. Стандартний показник захворюваності

коливається від 10,2 до 12,1+0, (на 100000 дітей) – 800–1000 випадків зло-

якісних пухлин у дітей реєструється в Україні щорічно. У деякі роки цей по-

казник по Дніпропетровській області перевищував показник по Україні.

Людина є живим організмом, який не може існувати поза довкіллям.

Вона так само, як і всі інші живі істоти, потребує повітря, води, живлення.

7

Проте, на відміну від тварин і рослин, людина володіє думкою, сила якої

створила такі явища, як економічна та соціальна системи. Функціонування

цих систем докорінно змінило і продовжує змінювати оточуючий світ. Прис-

тосовуючи до своїх потреб природне середовище, при цьому порушуючи за-

кони Всесвіту, людина настільки вплинула на якісний стан довкілля, що нині

постала глобальна проблема збереження життя на Землі. Серед суспільних

процесів за масштабами впливу на довкілля можна окремо виділити сільсь-

когосподарську діяльність. Її трансформаційні ефекти торкнулися життєвих

основ не лише рослинного і тваринного світу, а й самої людини. Хімічно та

біологічно забруднені водні і земельні ресурси, повітря і продукти харчуван-

ня, суцільна деградація ґрунтів, отруєння і загибель диких тварин – це непов-

ний перелік екологічних проблем, зумовлених сільським господарством.

Найбільш загрозливим є те, що екологічні проблеми утворюють кумулятив-

ні, енергетичні та мультипліційні ефекти. Поява будь-якої екологічної проб-

леми завжди супроводжується виникненням наступних екологічних, еконо-

мічних та соціальних проблем

Аналізуючи загальний рівень захворювання неповнолітніх онкологіч-

ними хворобами (рис.), можна виділяти на території Дніпропетровської об-

ласті регіони за частотою виникнення досліджуваної онкопатології. Так, до

територій підвищеного ризику виникнення злоякісних новоутворень,

пов’язаного з впливом природно-кліматичних факторів, відносяться міста

Верхньодніпровськ, П’ятихатки, Жовті Води, Нікополь та Павлоград. Найбі-

льшому ураженню в цих районах серед неповнолітніх підлягають дівчатка.

Так, на території Нікополя знаходяться три промислових зони. Інтен-

сивними забруднювачами атмосферного повітря міста є завод феросплавів,

мережа трубних ЗАТ і кранобудівний завод. З південного боку місто омиває

Каховське водосховище.

Головним джерелом забруднення є трубні підприємства (колишній пів-

деннотрубний завод). Нікополь знаходиться в безпосередній близькості

(14 км) від однієї з найбільших у світі атомних електростанцій – Запорізької

АЕС, що відповідно робить його приналежним до так званої умовно обмеже-

ної 30-ти км зони.

Основними підприємствами Павлоградської області є: Павлоградський

хімічний завод (ПХЗ), ВАТ «Павлоградвугілля» спеціалізується на видобут-

ку енергетичного вугілля марки ДГ і коксівного вугілля марки Г. У складі

ВАТ «Павлоградвугілля» – 10 шахт, 23 структурних підрозділи, 57 об’єктів

соціальної сфери. ВАТ «Павлоградвугілля» входить до складу Донбаської

паливно-енергетичної компанії (Донецьк) – компанії, що керує енергетични-

ми активами групи СКМ та Павлоградський механічний завод (ПМЗ), філія

Південного машинобудівного заводу (ПМЗ, Дніпропетровськ), що займалося

проектуванням (КБ «Південне») і виготовленням ракет для військових цілей.

8

0.04 - 0.05

0.05 - 0.12

0.12 - 0.14

0.14 - 0.17

0.17 - 0.21

0.21 - 0.26

0.26 - 0.28

0.28 - 0.31

0.31 - 0.34

0.34 - 0.52

Рис. Захворюваність неповнолітніх онкологічними хворобами у межах

Дніпропетровської обл. (кількість випадків на 1000 жителів, 2008–2011 рр.)

На західній частині Дніпропетровської області знаходяться такі підп-

риємства: у Верхньодніпровську працювали дослідно-експериментальний

машинобудівний, чавуноливарний заводи; у Жовтих Водах «Східний гірни-

чо-збагачувальний комбінат» (зайнятий видобутком і переробкою уранової

руди), Південний радіозавод і завод «Електрон» (виробництво радіоелект-

ронної апаратури військового призначення).

У південно-західній, південно-східній та центральній частині знахо-

дяться і райони зі стійко низькою захворюваністю населення злоякісними

новоутвореннями. Територіями з найбільш низьким рівнем даної патології є

міста Кривий Ріг, Новомосковськ та смт Покровське.

Загальна картина захворюваності на онкопатологію в регіоні є резуль-

татом дії факторів різної природи. Для виділення структури досліджуваного

явища був проведений аналіз відповідностей.

Ця статистична процедура дозволяє виявити групи узгоджених змін-

них, між якими спостерігається зв’язок (відповідність). В якості таких змін-

них нами розглянуті стать пацієнтів (дві градації – хлопчик-дівчинка), вікові

групи пацієнтів, адміністративні райони, де спостерігалося поява хвороб,

групи онкозахворювань.

Найбільша кількість дітей, хворих на злоякісні пухлини, щорічно вияв-

ляється в містах екологічної кризи: Дніпропетровську, Дніпродзержинську,

Кривому Розі, Жовтих Водах та Павлоградському районах.

Так у Дніпропетровсько-Дніпродзержинському мегаполісі підвищенні

значення захворюваності таких патологій, як ретинобластома і тератома; у

Кривому Розі, Жовтих Водах та Павлограді спостерігається підвищення лім-

фогранулематозу, лімфоми, медулобластоми, нейробластоми, ретинобласто-

ми та тератоми. Інша територія області характеризується меншим рівнем за-

хворюваності гліомою, папіломою, поліпами та утвореннями.

Література:

1. Аксель Є. М. Захворюваність дітей злоякісними новоутвореннями і

смертність від них / Є. М. Аксель, І. А. Горбачова // Вісник РОНЦ ім. М. М.

Блохіна. – 2007. – Т. 18. – № 2.

9

2. Генц Г. Діагностичні і терапевтичні стандарти в педіатричній онко-

логії: Пер. з нім. С. Б. Донської / Г. Гьонц, У. Кройціг. – К. : Медицина світу,

2000.

3. Гуселетова Н. В. Стан і основні тенденції онкологічної захворювано-

сті дитячого населення України. Показники діяльності дитячої онкологічної

служби // Матеріали наук.-практ. семінару «Актуальні питання дитячої онко-

логії» (15–16 січня 1998 р.) – К., 1998.

4. Дурнов Л. А. Сучасні проблеми дитячої онкологи / Л. А. Зле // Мате-

ріали I з’їзду дитячих онкологів і гематологів Росії «Дитяча онкологія»

(18–20 листопада 1997 р.). – М., 1997. – № 3/4.

5. Костицький В. А. Екологічна криза і складові її подолання // Право

України. – 1998. – № 4. – С. 33–36.

6. Химич А. А. Екологічна безпека, як елемент національної безпеки //

Право України. – 2002. – № 11. – С. 45–47.

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ М. ЖОВТІ ВОДИ

ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Сокол В. М., голова Жовтоводського

міського осередку Всеукраїнської

екологічної ліги, учитель біології

НВК «Дивосвіт»

Розвиток виробництва і зростання масштабів господарської діяльності,

в ході яких людина використовує дедалі більшу кількість природних ресур-

сів, зумовлюють тотальне посилення антропотехногенного тиску на довкілля

та порушення рівноваги в навколишньому природному середовищі. А це, в

свою чергу, призводить до загострення соціально-економічних проблем. Од-

ночасно з вичерпанням запасів невідновлюваних сировинних та енергетич-

них ресурсів посилюється забруднення довкілля, особливо водних ресурсів

та атмосферного повітря, зменшуються площі лісів і родючих земель, зника-

ють окремі види рослин, тварин тощо. Усе це зрештою підриває природно-

ресурсний потенціал суспільного виробництва і негативно позначається на

здоров’ї людини.

Соціально-економічний розвиток має ґрунтуватися на принципах ура-

хування можливостей природних комплексів витримувати антропотехноген-

ні навантаження і забезпечувати нормальне функціонування біосфери і лока-

льних екосистем. Від цього вирішальною мірою залежать їх корисна продук-

тивність, якість і комфортність життєвого середовища, екологічне та еконо-

мічне благополуччя населення того чи іншого регіону.

Саме це визначає необхідність розробки нової еколого-економічної

концепції, розвиток і реалізація якої на практиці законодавчими і виконав-

чими структурами буде сприяти «екологізації» мислення і перегляду бага-

тьох стереотипів у процесах прийняття еколого-орієнтованих рішень.

10

Сьогодні екологічні наслідки забруднення природного середовища пе-

ретворились на одну з глобальних проблем сучасності, особливо для техно-

генно-перевантажених регіонів України, до яких відноситься і м. Жовті Води

Дніпропетровської області. Протягом останніх десятиріч у соціально-

економічному розвитку міста накопичилося багато проблем,які потребують

невідкладного розв’язання. Населення міста з 50-х років минулого сторіччя

змушене проживати в зоні довготривалого техногенного радіаційного забру-

днення, яке перевищує норми, встановлені Нормативами радіаційної безпеки

України. Це викликано тим, що на території міста виконувалися роботи з ви-

добутку і переробки уранової руди. Під час будівельних та дорожніх робіт

використовувалися радіоактивні породи з відвалів уранових родовищ, які

мали підвищений радіаційний фон. У житлових приміщеннях концентрація

радону перевищена у 10–20 разів у порівнянні з нормативами. У місті погір-

шується демографічна ситуація,захворюваність мешканців міста має сталу

тенденцію до зростання. Рівень онкологічної захворюваності перевищує се-

редні показники як по області, так і Україні в цілому, а рівень летальності від

онкологічних захворювань перевищив середній показник по Дніпропетров-

ській області на 54%.

З метою покращення стану охорони навколишнього природного сере-

довища, забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання та

відтворення природних ресурсів м. Жовті Води на перспективу затверджені і

реалізуються такі державні та місцеві програми: «Програма радіаційного та

соціального захисту населення м. Жовті Води на 2003–2012 роки», «Держав-

на програма забезпечення сталого розвитку регіону видобування та первин-

ної переробки уранової сировини на 2006–2030 роки», «Програма поводжен-

ня з твердими побутовими відходами в м. Жовті Води на 2007–2011 роки»,

«Програма раціонального використання території та комплексного містобу-

дівного розвитку міста Жовті Води на 2010–2013 роки», «Комплексна про-

грама охорони навколишнього природного середовища м. Жовті Води на пе-

ріод 2010–2015 роки». Але у зв’язку з недостатнім фінансуванням реалізація

заходів, спрямованих на оздоровлення навколишнього природного середо-

вища, забезпечення захисту населення від радіаційного впливу та пов’язаних

з ним шкідливих чинників, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій

техногенного характеру, збереження здоров’я та забезпечення соціального

захисту населення, відбувається частково.

Так, у 2010 р. за рахунок коштів, наданих Урядом США на реалізацію

проекту «Покращення зберігання відпрацьованих джерел іонізуючого ви-

промінювання в Україні», були вилучені та вивезені на тимчасове зберігання

на Дніпропетровський спецкомбінатУкрГО «Радон» близько 4 тис. джерел

іонізуючого випромінювання високої та середньої активності, які зберігались

на ВАТ «Електронгаз». Минулого року було добудовано і введено в експлуа-

тацію секцію «А» житлового будинку на 79 квартир для відселення людей із

радіаційно забрудненого житла приватного сектору, 40 сімей вже одержали

ключі.

11

Побудований новий полігон твердих побутових відходів, який щорічно

може приймати 70 тис. м ТПВ, що вирішить проблему міста з їх вивезення та

захоронення. Розпочалось це будівництво ще у 2004 р., проте через недофі-

нансування було призупинено. У 2011 р. під керівництвом О. Вілкула в рам-

ках створення комплексної регіональної системи вивозу та утилізації побу-

тових відходів для добудови полігону було виділено 2,9 млн грн з державно-

го бюджету. Загальна вартість об’єкту становить 9,7 млн грн. Новий полігон

побудований згідно з сучасними санітарними нормами. Зокрема,під час бу-

дівництва на дні полігону було встановлено спеціальний захисний шар та

дренажна система, що не дозволяє стічним водам з полігону потрапляти в

ґрунтові води та у прилеглий ґрунт, адже надлишок води виводиться спеціа-

льними каналами в очисні фільтри. На полігоні влаштовано котлован, авто-

мобільний під’їзд, збірник фільтрату, ванну для обмивання коліс, навіс-

стоянку, внутрішні мережі господарчого водопроводу, зовнішнє освітлення.

Для полігону також придбали автомобіль МАЗ, бульдозер ТС-10, таль елект-

ричну, насос та обладнали інфраструктуру.

Разом з тим, терміново необхідно:

- створити та забезпечити функціонування системи моніторингу тери-

торії міста для спостереження та контролю за станом навколишнього приро-

дного середовища, в тому числі радіаційного та медико-біологічного стану

(Проект та робоча документація вже розроблені, проведена експертиза прое-

кту);

- провести обстеження на вміст радону житлового сектора (70% бага-

топоверхових та 99,8% приватних залишаються необстеженими), адміністра-

тивних приміщень та споруд, провести протирадонові заходи;

- розробити проектну документацію, провести комплекс робіт з реабі-

літації забрудненої території міста (на території м. Жовті Води виявлені ді-

лянки з потужністю доз гамавипромінювання, перевищуючі 30 мкр/год. На

загальній площі 28,85 га, в тому числі 0,9 га з потужністю дози гама випро-

мінювання більш 120 мкр/год. Крім того, виявлено 5368 аномальних ділянок

з потужністю гамавипромінювання від 120 до 3000 мкр/год., тоді як природ-

ний фон становить 15–22 мкр/год.);

- відтворити водний режим р. Жовта (довжина русла 3,5 км) шляхом

розчищення її русла, для чого необхідно провести проектно-вишукувальні

роботи, експертизу проекту, розробку робочої документації;

- завершити реконструкцію територіального діагностично-

реабілітаційного центру оздоровлення жителів міста;

- вирішити питання якісного питного водопостачання, надійного та

безперервного водовідведення стічних вод від споживачів та підприємств

міста за рахунок важливих першочергових заходів: реконструкції швидких

однопоточних фільтрів водоочисних споруд на насосно-фільтрувальній стан-

ції №4; впровадження стрічкових фільтрів типу ПЛ для зневоднення осаду на

каналізаційних очисних спорудах; будівництва насосної станції та колектору

перекачки промивних вод водоочисних споруд на насосно-фільтрувальній

станції №4; будівництва другої нитки самопливного каналізаційного колек-

12

тору від заводу «Електрон» до КОС (від колодязя гасителя КК34 до КК52);

реконструкції каналізаційних очисних споруд з розробкою проекту;

- здійснити модернізацію очищення викидів забруднюючих речовин

підприємствами міста;

- відповідно до проекту «Консервація хвостосховища КБЗ» (розробник

УкрНДПРІпромтехнології м. Жовті Води, експертний висновок №67 від

23.07.2004р.) необхідно виконати роботи з консервації та рекультивації відп-

рацьованого хвостосховища КБЗ;

- розробити проект та впровадити установку для одержання вторинної

сировини з побутових відходів;

- розробити та затвердити окремою постановою Уряду Програму ра-

діаційного і соціального захисту населення м. Жовті Води на 2013–2014 ро-

ки.

РАСШИРЕНИЕ ФУНКЦИЙ РЕКРЕАЦИОННОЙ ЗОНЫ

МОНАСТЫРСКОГО ОСТРОВА

Харченко Е. С., кандидат техни-

ческих наук, доцент кафедры дизайна

архитектурной среды Приднепровской

государственной академии

строительства и архитектуры

С позиции обычного человека месторасположения Монастырского

острова достаточно прозаично. Остров расположен в среднем течении Днеп-

ра, в центральной части города, и входит в состав водно-зеленого диаметра,

как часть парка им. Т. Г. Шевченко. Сейчас на острове несколько спортив-

ных баз, «Аквариум» – один из городских пляжей и парковая территория.

Остров Монастырский вытянут с северо-запада на юго-восток. По форме он

вытянут вдоль по течению. Длина острова составляет 800 м, ширина – 300 м.

Площадь острова 333 га. С материком остров связан пешеходным мостом и

подвесной дорогой. Через него также проходит железнодорожный мост. Ка-

ких-либо материальных следов древних культур визуально не наблюдается.

И, тем не менее, именно история должна быть положена в основу разработки

рекреационного комплекса.

Остров на разных отрезках истории принадлежал разным народам. Им

владели киммерийцы, скифы, готы, сарматы, гуны, гепиды, славяне, хиони-

ты, авары, гоплиты, дако-фракийцы, утургуры, анты, печенеги, гузы и многие

другие. Этот небольшой островок притягивал к себе как магнит. Он лежит на

пересечении торговых путей с запада на восток, по суше в Великую степь, и

с севера на юг в Византию и Крым под названием «Великий путь из Варяг в

греки». Через остров проходили пути великих переселений народов.

Про Монастырский остров французский инженер Боплан в своей книге

«Описание Украины» писал так: «Монастырский остров круглый, высокий,

13

окруженный скалами, которые поднимаются на 25–30 фунтов в высоту;

только один бок его северный пологий; из-за этого остров не заполняется во-

дой в половодье. Свое название он приобрѐл от монастыря, который был

здесь на нем когда-то. Он мог бы быть приспособленным для жилья, если бы

это позволяли его берега, в длину имеет около 1000 шагов, а в ширину 80–

100 шагов, и наполнен ужами и другими змеями».

Однако не многие знают, что на плане города Екатеринослава 10 ок-

тября 1786 года на Монастырском острове написано: «Сад публичный». План

подписан собственной рукой Екатерины.

В парках, садах и лесопарках мы видим прежде всего существенное зве-

но в системе связей человека с природой. Наиболее массовым типом город-

ского парка в г. Днепропетровске является парк им. Т. Г. Шевченко, то есть

парк общественного значения – наиболее крупный зеленый массив с разви-

той системой массовых культурно-просветительных и физкультурных меро-

приятий. Он рассчитан на массовое посещение и поэтому имеет достаточно

развитую дорожную сеть и более сложный комплекс элементов объемно-

пространственной скульптуры и т. д. Выбор участка для парка общегород-

ского значения определяется, прежде всего, естественными условиями ланд-

шафта и исторического аспекта.

Одна из тайн острова – его возникновение. Для ее объяснения, хотя бы

приблизительного, есть три версии, связанные с горообразованием Карпат.

Слабые синклинальные и антиклинальные складки гранитопорфированных

пластов дошли до Днепра, образовав Приднепровскую возвышенность. Ост-

рый рог этой возвышенности в виде материкового приподнятого щита выпи-

рает в месте изгиба правого берега Днепра под парком имени Шевченко.

Если посмотреть на остров с севера, то нетрудно заметить, что выпи-

рающий материковый щит составлял когда-то с островом единое целое. Что

же произошло? Как появился каньон с параллельными стенками? Неужели

его пробила вода? Но напора течения не хватит, чтобы выполнить такую ра-

боту, ведь Днепр – не Колорадо. Значит, остров образовался по-другому.

Первая версия такая: остров возник в результате образования двух верти-

кальных (наклонных к востоку) тектонических сбросовых трещин, парал-

лельных фарватеру. Край порога при сборе опустился, а средняя часть между

трещинами от глубинного сжатия завалилась набок, образовав расщелину,

куда устремилась вода. Вторая версия не сильно отличается от первой: опус-

тилась средняя часть щита между торосовыми трещинами, образовав поток, а

верхняя часть рога превратилась в остров. И, наконец, третья версия: остров

возник от напряжения потока воды, ударяющего в стенку материкового щита

от осевого вращения Земли (так называемый «закон Бера») и вымывающего

трещиноватые гранито-порфиры в месте двух параллельных сбросовых тре-

щин, образовав каньон.

Сверив прожилки в слабосинклинальных пластах гранитов, выходящих

под парком Шевченко, с прожилками на скалах острова, обнаружили изме-

нение их наклона на 90 градусов, что говорит в пользу первой версии, хотя и

более парадоксальной.

14

Таким образом, остров – это откол материкового щита из гранито-

порфиров, завалившегося набок полмиллиарда лет назад. Эту гипотезу под-

тверждают сохранившиеся сбросовые трещины на скале «Диван Екатерины»,

в нижнем течении Днепра, на скалах острова Таволжанского, на утесах пра-

вобережья, возле села Волосского (утес «Богатырь»).

Осадочные породы острова представлены корой выветривания крис-

таллических пород, древними и современными аллювиальными (от лат. Allu-

vio – нанос) отложениями и искусственными (намывными и наносными)

грунтами. На участке от моста до стрелки острова южный склон искусствен-

но подработан в результате добычи строительного камня (гранита). Юго-

восточная часть острова, ниже по течению от Мерефо-Херсонского моста,

создана искусственно на месте бывшей акватории путем гидронамыва песка

в 1960-е годы и сложена намывными мелкими песками. Поверхность ее сла-

бовыпуклая, крутизна не превышает 2°, отметки до 56 м. Здесь расположен

городской пляж и канатная дорога.

При этом следует иметь в виду соответствие рекреационной нагрузки и

устойчивости природного комплекса, которое необходимо для сохранения

или воссоздания экологического баланса. Рекреационная нагрузка – это по-

сещаемость единицы территории в единицу времени, обычно определяется

количеством отдыхающих на 1 га. Устойчивость природного комплекса – его

способность противостоять рекреационным нагрузкам до известного преде-

ла, за которым происходит потеря способности его к самовосстановлению.

Чрезмерная нагрузка на пригородный массив может привести его в состояние

дигрессии выраженному ухудшению состояния биоценоза, уплотнению почв,

гибели подлеска и подроста, исчезновению фауны, обеднению эстетического

облика и т. д. На устойчивость природных комплексов влияют характеристи-

ки древесных и кустарниковых пород, почвенно-грунтовые и гидрогеологи-

ческие условия, уклоны местности, экспозиция склонов.

Остров Монастырский в определенном смысле все еще не открыт для

города, хотя и находится в его центре. Эта рекреационная зона несет в себе

много ценной информации, о которой не пишется и не говорится в должной

мере. Еще в советский период в серии малоформатных туристических бро-

шюр лишь вскользь упоминались некоторые его особенности. Более серьез-

ная информация находится в ряде дореволюционных книг («Описание Ук-

раины», Боплан, 1832 г., «Воспоминание о городе Екатеринославе (1887–

1910 гг.)» В. Машуков 1910 г. и многих других), да и в архиве любителей-

краеведов и естествоиспытателей. Вряд ли на Украине найдется памятник

древности, который мог бы сравниться с этим. Даже знаменитый остров Хор-

тица и тот не может соперничать с ним, так как скифы владели им в течение

1000 лет, а скифы – явление уникальное.

Необходимо расширение функций рекреационной зоны

Mонастырского острова, предложения по созданию историко-культурного

энергоинформационного заповедника с установкой специальных символов и

знаков в память о «делах давно минувших дней».

15

Определение комплексного сценария взаимодействия различных зон

острова на перспективу с учетом получения наиболее возможных эффектов

оздоровления человеческого организма.

Литература:

1. Березин Б. З. Опытно-методические работы по составлению геоло-

гической карты докембрия Среднего Приднепровья. – Днепропетровск :

Фонд ПГО «Южекргеология», 1980.

2. Боплан Г. Л. Описание Украины. – Санкт-Петербург, 1838.

3. Верчунов А. П. Ландшафтное проектирование. – Москва : «Высшая

школа», 1991.

4. Крымцов А. А., Зеленская Л. И. Реконструкция природного рельефа

г. Днепропетровска. Экологический аспект. Физическая география и геомор-

фология. – Киев. – 1991. – № 38. – С. 154–160.

5. Летопись Екатеринославской Учебной Архивной комиссии / Под

редак. А. Синяковского. 1910 г. Типография Губернского Земства.

6. Яворницький Д. І. Запоріжжя. – К. : Наукова думка, 1990.

МОЖЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕКТРОРОЗВІДКИ

ДЛЯ ОЦІНКИ МІЦНІСНИХ ТА ФІЛЬТРАЦІЙНИХ

ВЛАСТИВОСТЕЙ ТІЛА ДАМБИ

Орлінська О. В., доктор геологічних

наук, професор, завідувач

Гапіч Г. В., магістр

Максимова Н. М., аспірант

кафедра експлуатації гідромеліорати-

вних систем та технології будівництва

Дніпропетровський державний

аграрний університет

Пікареня Д. С., кандидат геологічних

наук, доцент кафедри екології

Дніпродзержинського державного

технічного університету

Твердохліб В. А., Данільченко І. С.

Синельниківське міжрайонне управлін-

ня водного господарства

(Дніпропетровська обл.)

Переважна більшість гідротехнічних споруд (ГТС) на водогосподарсь-

ких об’єктах нашої країни збудована у середині минулого сторіччя. Оцінка

міцнісних властивостей ґрунтових гребель ставків, водо-, шламо-, та хвосто-

сховищ є актуальною проблемою забезпечення техногенної та екологічної

безпеки їх експлуатації і захисту гідросфери регіону, в якому вони розташо-

16

вані, від забруднюючих речовин та негативної дії води. Ця ситуація усклад-

нюється багатьма чинниками: значним старінням гідротехнічних споруд; ак-

тивізацією сучасних геологічних процесів як під тілом ГТС, так і в прилеглих

породах, що викликано значним тиском ГТС і водосховища на ґрунти осно-

ви, ефектами обводнення ґрунтів і кристалічних порід, розущільненням по-

рід; достатнім часом дії ГТС на геологічне середовище для помітного прояву

деформаційних процесів; значним замуленням дна водосховищ, що викликає

надмірний тиск обводненого ґрунту на тіло ГТС; передачею значної частини

дрібних ГТС в оренду, що знижує можливість моніторингу їх стану.

Геодезичні методи дослідження міцностних властивостей і напружено-

деформаційного стану дамб є дуже дорогими. Для визначення шляхів фільт-

рації, розривних порушень та тріщинуватості у тілі дамби можливо викорис-

товувати геофізичні методи, які у порівнянні з геодезичними та гідрогеологі-

чними є більш швидкими і дешевшими. З метою визначення можливостей

нового геофізичного методу для швидкого та ефективного визначення і оцін-

ки технічного стану гідротехнічних споруд, авторами були проведені дослід-

но-методичні роботи методом природного імпульсного електромагнітного

поля Землі (ПІЕМПЗ) на чотирьох дамбах Синельниківського району Дніп-

ропетровської області. Цей метод широко застосовується для пошуків води,

рудних корисних копалин, зон підвищеної фільтрації та тріщинуватості, доб-

ре зарекомендував себе на багатьох геологічних та інженерно-технічних

об’єктах. Підставою для застосування методу є відома закономірність – в об-

воднених зонах та зонах розущільнення відбувається поглинання електрома-

гнітних імпульсів, у результаті чого відбувається зменшення щільності пото-

ку імпульсів магнітної складової ПІЕМПЗ.

Розглянемо результати досліджень на прикладі дамби ставка-

водосховища «Старовишневецьке» Синельниківського району. Ставок відно-

ситься до руслового типу, відмітка води знаходиться на рівні 130,0 м, площа

складає 3,25 га, об’єм води – 68,3 тис м3. Водне дзеркало має периметр 1,11

км при довжині 0,49 км та середній ширині 0,07 км, глибина становить в се-

редньому 2,1 м при максимальній 3,1 м. Гребля має відмітку 131,3 м, її дов-

жина 118 м, ширина – 3 м, максимальна висота – 4,40 м. Складена дамба суг-

линками та глинами, верховий та низовий укоси задерновані. У тілі дамби

знаходиться сталева трубчаста водоскидна споруда діаметром 400 мм та дов-

жиною під греблею 6 м.

Польові дослідження проводилися в два етапи. На першому етапі про-

ведено візуальне обстеження дамби, під час якого виявлено, що водоскидна

труба перехилена в сторону нижнього б’єфу, а під нею спостерігаються об-

вальні явища та розмив тіла дамби, за рахунок чого ширина проїзної частини

гребня зменшилась до 1,5 м. У правій частині греблі чутно шум води, яка че-

рез зони підвищеної проникності тіла греблі виходить у нижньому б’єфі.

Другий етап роботи складався з польових досліджень методом ПІЕМПЗ. Для

цього на дамбі було розбито 5 профілів вздовж тіла дамби. Кінцеві точки

профілів фіксувались за допомогою GPS. Відстань між профілями становила

2 метри, між точками спостереження – 2 метри, кількість точок спостережень

17

– 600 шт. Роботи виконувались приладом «СІМЕЇЗ», сигнал ПІЕМПЗ одно-

часно фіксувався двома горизонтальними антенами, які орієнтовані в мери-

діональному та широтному напрямках та вертикальною, орієнтованою пер-

пендикулярно тілу дамби.

За підсумками польових спостережень, для кожної антени побудовані

карти щільності потоку магнітної складової ПІЕМПЗ, в основу яких покла-

дена кількість імпульсів за час вимірювання. Найбільш інформативною ви-

явилася карта, що побудована за вимірами антени меридіонального (Пн-Пд)

напрямку (рис. 1).

5880 5900 5920 5940 5960 5980

9810

9820

9830

5880 5900 5920 5940 5960 5980

9810

9820

9830

5880 5900 5920 5940 5960 5980

9810

9820

9830

5880 5900 5920 5940 5960 5980

9810

9820

9830

Общие ипульсы ЗВ

Общие ипульсы СЮ

Приборные ипульсы ЗВ

Приборные ипульсы СЮ

5

10

15

20

25

30

35

40

45

50

55

60

65

70

75

80

960

980

1000

1020

1040

1060

1080

1100

1120

1140

1160

1180

1200

1220

700

750

800

850

900

950

1000

1050

1100

1150

1200

1250

1300

1350

1400

1450

35404550556065707580859095100105110115120125130135140145150

5880 5900 5920 5940 5960 5980

9810

9820

9830

5880 5900 5920 5940 5960 5980

9810

9820

9830

5880 5900 5920 5940 5960 5980

9810

9820

9830

5880 5900 5920 5940 5960 5980

9810

9820

9830

Рис. 1. Карта-схема щільності потоку магнітної складової ПІЕМПЗ

за даними вимірів по горизонтальній антені Пн-Пд. Система координат умовна в метрах. Вісь У спрямована на північ, вісь Х – на схід.

Градаційна кольорова шкала характеризує кількість імпульсів ПІЕМПЗ. Прямокутниками

позначені зони підвищеної тріщинуватості і розущільнення ґрунту в тілі дамби

(пояснення в тексті). Чорна лінія – зона розмиву верхньої частини гребня дамби.

ВБ та НБ – верхній та ніжній б’єфи дамби відповідно.

Інтерпретація результатів досліджень та аналіз карти-схеми дозволили

виділити такі порушені ділянки в тілі дамби:

– зона розташування водоскидного трубопроводу (поз. 1 на рис. 1) та

виходу фільтраційного потоку на денну поверхню у правій частині греблі

(поз. 2 на рис. 1). Обидві зони відмічаються візуально та фіксуються зниже-

ними значеннями ПІЕМПЗ.;

– зона, яка розташована між водоскидною трубою та витоком води, що

дренується через тіло дамби у НБ (поз. 3 на рис. 1) та ділянки невеликої фі-

льтрації і водонасичення у місцях примикання тіла дамби до берегової лінії

(поз. 4 на рис. 1). Ці зони підвищеної фільтрації та водонасичення ґрунту тіла

дамби неявні, визначаються за результатами зйомки ПІЕМПЗ завдяки ліній-

ному розташуванню знижених значень щільності потоку електромагнітних

імпульсів;

– зона розмиву верхньої частини гребня дамби (поз. 5 на рис. 1). Це

найбільш небезпечна ділянка, вона розташована біля виходу фільтраційного

потоку у нижній частині тіла дамби та добре проявлена як область пониже-

них значень сигналу ПІЕМПЗ, що охоплює майже половину потужності ГТС.

Положення зони розмиву біля верхнього б’єфу та її розповсюдження в тіло

18

греблі свідчить про наявність процесу проникнення води зі ставка по зонах

розущільнення та техногенної тріщинуватості. Додатковим чинником прояву

цього процесу є обвально-ерозійні явища у нижньому б’єфі.

Таким чином, проведені дослідження дозволили виділити не лише не-

безпечні зони, що фіксуються візуально, а й нові, які не були помітні під час

візуального обстеження дамби. Результати проведеної роботи показали, що

метод ПІЕМПЗ може бути ефективно використаний для оцінки міцнісних та

фільтраційних властивостей гідротехнічних споруд різного призначення.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ

В ЗОНІ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОГО МЕГАПОЛІСУ

Харитонов М. М., доктор

сільськогосподарських наук, професор

Риба Л. М., магістр

Дніпропетровський державний

аграрний університет

Хлопова В. М., завідувач лабораторії

оцінки забруднення атмосферного

повітря Дніпропетровського обласного

центру з гідрометеорології

Головними джерелами техногенного забруднення атмосфери в умовах

великих індустріальних міст є гірничо-металургійні, хімічні комбінати та

теплові електроцентралі [1]. Зростання щільності автотранспорту також при-

зводить до значного підвищення техногенного забруднення повітря вихлоп-

ними газами. Внаслідок забруднення атмосфери постійно зростає потужність

та об’єм ушкоджень навколишнього природного середовища. Викиди стаціо-

нарних та пересувних джерел є чинниками формування двох шляхів забруд-

нення сільськогосподарських територій [2] та лісових масивів – некореневого

та кореневого. Оксиди нітрогену та сірчаний газ, з’єднуючись з водою, утво-

рюють азотну та сірчану кислоту, випадають з дощами, утворюючи кислотні

опади. Шкода, яку кислотні дощі завдають лісовому господарству, зеленим

насадженням, садівництву пов’язана із вимиранням насаджень, зниженням

приросту деревинної маси, а також з підвищеною сприйнятливістю деревних

порід до хвороб та ушкоджень шкідниками [3]. Метою цієї статті було про-

аналізувати трирічні дані забруднення атмосфери в умовах міста Дніпропет-

ровська.

Відбір проб атмосферного повітря у м. Дніпропетровськ проводиться

сьогодні на шести стаціонарних постах спостереження забруднення (ПСЗ),

два з яких знаходяться на лівому та чотири на правому березі р. Дніпро. Оці-

нювання ступеню забруднення повітря ведеться з використанням лаборатор-

них, експресних та автоматичних методів контролю. Отримані середньодо-

бові, середньомісячні та середньорічні дані фонового моніторингу досліджу-

19

ваних речовин в атмосферному повітрі порівнюються з гранично допусти-

мими концентраціями (ГДК). Індекс забруднення атмосфери (ІЗА) був розра-

хований за М. А. Пінігінім [4, 5]. Відповідно до цих теоретичних положень

небезпека шкідливого впливу на здоров’я людини залежить від співвідно-

шення між ГДК для повітря населених міст та ГДК для виробничих примі-

щень. У разі перевищення ГДК шкода від речовин-забруднювачів зростає з

різною швидкістю, яка залежить від класу небезпеки речовини.

Результати вимірювання середньорічної концентрації токсичних речо-

вин в атмосферному повітрі м. Дніпропетровська разом з даними класу небе-

зпеки та ГДК с.д. наведені у таблиці.

Таблиця – Середньорічна концентрація токсичних речовин в атмосферному

повітрі м. Дніпропетровська у 2009–2011роках

Речовина

Клас не-

безпеки ГДК с.д.

С ср. річна

2009 2010 2011

Пил 3 0,15 0,3 0,3 0,3

Диоксид сірки 3 0,05 0,005 0,004 0,005

Оксид вуглецю 4 3 2 2 2

Диоксид азоту 3 0,04 0,09 0,07 0,09

Оксид азоту 3 0,06 0,05 0,05 0,05

Фенол 2 0,003 0,004 0,003 0,004

Аміак 4 0,04 0,05 0,04 0,05

Формальдегід 2 0,003 0,01 0,009 0,01

Порівняння результатів обчислення середньорічної концентрації шкід-

ливих речовин з середньодобовими ГДК виявило п’ять пріоритетних забруд-

нювачів: пил, диоксид азоту, фенол, аміак та формальдегід. Результати роз-

рахунків індексу забруднення атмосфери для кожного з п’ятьох пріоритетних

забруднювачів атмосфери в м. Дніпропетровську наведені на рисунку.

0

0,5

1

1,5

2

2,5

3

3,5

4

4,5

5

мг/

дм3

Пил Диоксид азоту Фенол Аміак Формальдегід

ІЗА 2009

ІЗА 2010

ІЗА 2011

Рис. Індекс забруднення атмосфери для п’ятьох пріоритетних

забруднювачів атмосфери в м. Дніпропетровську

Як виходить із аналізу трирічних вимірювань, індекс забруднення ат-

мосфери в місті для чотирьох видів поллютантів знаходиться на рівні 1,0–

20

2,25 ГДК. Найбільший індекс забруднення повітря формальдегідом зафіксо-

ваний у 2011 році. З 2009 по 2011 рік значення середньорічного ІЗА для фор-

мальдегіду зросло у 1,5 рази.

Висновки. Найбільший індекс забруднення повітря формальдегідом

(4,78) зафіксований у 2011 році. Друге та третє місце серед пріоритетних заб-

руднювачів повітря в місті за значенням ІЗА посідають диоксид азоту та тех-

ногенний пил (ІЗА=2,0–2,25).

Література:

1. Корабльова А. І. Екологія: взаємовідносини людини i середовища /

А. І. Корабльова. – Дніпропетровськ : Полiграфiст, 1999. – 255 с.

2. Хеггестад Х. Е. Воздействие загрязняющих атмосферу веществ на

сельскохозяйственные культуры / Х. Е. Хеггестад, Д. Х. Беннет // В кн. Заг-

рязнение воздуха и жизнь растений. − Л. : Гидрометеоиздат, 1988. − С. 392–

435.

3. Лесные экосистемы и атмосферное загрязнение / Под ред Е. А. Алек-

сеева. − Л. : Наука, 1990. – 200 с.

4. Пинигин М. А. Теория и практика оценки комбинированного дейст-

вия химического загрязнения атмосферного воздуха / М. А. Пинигин // Ги-

гиена и санитария. − 2001. − № 1. − С. 9–13.

5. Пинигин М. А. Состояние и перспективы количественной оценки

влияния химического загрязнения атмосферы на здоровье населения / М. А.

Пинигин // Гигиена и санитария. − 2001. − № 5. − С. 53–58.

СИСТЕМА ИСТОЧНИКОВ ШУМА И ОБЪЕКТОВ ШУМОЗАЩИТЫ

СОВРЕМЕННОГО ГОРОДА

Ткач Н. А., ассистент

Давыдова А. Р., студент

Приднепровская государственная

академия строительства

и архитектуры

Оценка шумового режима и определение мер шумозащиты должны ос-

новываться на предлагаемой классификации показателей в дБА, характери-

зующей зашумлѐнность данной территории в дневной период (табл. 1).

Каждое значение показателей характеризует средний уровень шумо-

вого загрязнения территории (объекта), называемым классом шумового ре-

жима. Средний показатель (индекс класса) заключен в определѐнном интер-

вале эквивалентного уровня звука (ЭУЗ). Например, индекс 80 дБА характе-

ризует территорию (зону), в границах которой шумомер может зафиксиро-

вать ЭУЗ от 77,5 до 82,5 дБ А, индекс 75 дБА – соответственно от 72,5 до

77,5 дБА и т.д.

21

Распределение измеренных (рассчитанных) ЭУЗ на 12 классов (35, 40,

..., 90 дБА) позволяет представить территорию города, все его планировоч-

ные элементы в определѐнных условных обозначениях (графикой, цветом и

т. д.).

Таблица 1 – Характеристика шумового режима городских территорий Класс шумового

режима

Характеристика зон (территорий) по

степени шумового загрязнения (ШЗ)

Средняя характеристика

класса LАэкв, дБА

1 Зона полного акустического

комфорта 35

2 Зона акустического комфорта 40

3 Зона оптимального ШЗ 45

4 Зона нормального ШЗ 50

5 Зона допустимого ШЗ 55

6 Зона слабого ШЗ 60

7 Зона умеренного ШЗ 65

8 Зона большого ШЗ 70

9 Зона сильного ШЗ 75

10 Зона опасного ШЗ 80

11 Зона особо опасного ШЗ 85

12 Зона чрезвычайно опасного ШЗ 90

Большое количество всевозможных источников шума действует в го-

родах: автомобили, рельсовый, воздушный и водный транспорт, промышлен-

ные установки и др. Целый ряд функциональных процессов сопровождается

шумом: спортивные и детские игры, погрузка-разгрузка, строительство объек-

тов и т. д. Многочисленные источники городского шума можно сгруппиро-

вать в три укрупненных группы: транспортные, бытовые и промышленно-

коммунальные. В генеральном плане города соседствуют две системы: ис-

точников шума и объектов шумозащиты. В пределах городской застройки

существующее положение отражается следующими цифрами: 36,8% терри-

тории приходится на объекты, требующие защиты, а 34,6% – «производя-

щие» шум. В ближайшей перспективе ситуация изменится следующим обра-

зом: 44,5% территории требует шумозащиты, а 29,6% – «производит» шум.

Промышленные территории как источники городского шума по удельным

показателям в балансе территории города стоят на первом месте, опережая

улично-дорожную сеть (табл. 2).

Сегодня участие акустика обязательно на всех стадиях проектирования.

Особенно оно актуально на первых стадиях проектирования на уровне ТЭО

и разработки проектного задания. Именно в этот момент важно прогнозиро-

вать шумовой режим и наметить варианты его оптимизации. Итог всех про-

ектных проработок – проект оптимизации шумового режима, в котором заложе-

ны научные принципы организации территории, и регулирования шумового ре-

жима с помощью шумозашитных мер, отвечающих требованиям ДСП [1] и

СНиП [2].

Основные направления практической деятельности, которые могут по-

влиять на шумовой режим территорий: рациональное развитие населенных

мест; функциональное зонирование территорий; организация движения, за-

22

стройки и благоустройства городских территорий; использование рельефа и

подземного пространства; применение экранирующих сооружений, шумо-

защитного озеленения, специальных типов зданий жилого и нежилого зна-

чения и т. д.

Таблица 2 – Удельный вес промышленных территорий в городской застройке

Группа

городов

Число

горо-

дов

Существующее

положение Проектные решения (реконструкция)

в % от тер-

ритории

застройки

в м2 на

жителя

в % от территории го-

родской застройки в м

2 на жителя

первая

оче-

редь

расчетный срок первая

очередь

расчетный

срок

малые 19 5,0 24,0 5,7 6,9 25,4 24,5

средние 20 18,0 68,1 17,3 15,1 65,1 50,3

большие 34 8,8 29,2 11,4 10,3 30,7 27,0

крупные 43 11,0 30,0 12,0 11,5 28,5 28,2

крупней-

шие 38 14,8 26,7 13,8 12,7 23,9 24,7

новые 27 15,9 87,0 22,0 17,3 72,0 57,2

В среднем – 13,2 29,7 13,7 12,5 28,2 28,0

Таким образом, город является не только совокупностью двух систем:

источников шума и объектов шумозащиты. С ними рядом в генеральном

плане предусматривается и третья система – средств шумозащиты.

Вывод. Удельный вес селитебных территорий находится в пределах

30–65%. Около 30% территории городской застройки можно отнести к ис-

точникам шума разной интенсивности.

Литература:

1. Державні санітарні правила планування та забудови населених пун-

ктів. Затверджено Наказом Міністерством охорони здоров’я України від 19

червня 1996 р. № 173.

2. СНиП II-12-77. Защита от шума.

23

ОЦІНКА СТАНУ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

М. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ЗА ВОЛОГІСТЮ ЛИСТЯ

Яковишина Т. Ф., кандидат

сільськогосподарських наук, доцент

Гончарова К. В., студент

Придніпровська державна академія

будівництва та архітектури

Гуленко К. О., ДВНЗ

В центральній частині будь-якого мегаполісу утворюються «острови

тепла» – зони, в яких температура повітря може бути на декілька градусів

(іноді навіть до 10 0С) вищою, ніж на відкритій місцевості, через гарячі вики-

ди промислових підприємств, ТЕЦ, порушення циркуляції повітря в зоні ви-

сотних забудов. Тепловий потік над мегаполісом може поширюватися на ви-

соту у декілька кілометрів. Міський острів тепла змінюється залежно від по-

ри року та метеорологічних умов. Теплове забруднення суттєво впливає на

взаємодію між водою, повітрям та ґрунтом. Викиди тепла в атмосферу приз-

водять до підвищення температури, як взимку, так і в літку, до зміни зимово-

го гідрологічного режиму та умов паводків. Приміром в м. Дніпропетровськ

весняне потепління настає раніше на 3–5 днів, ніж в області. Деякі ділянки р.

Дніпро практично не замерзають взимку, тому що по-перше в них скидають

«гарячі» стічні води, а по-друге, в цей період спостерігаються часті відлиги,

коли температура атмосферного повітря становить вище 0 0С. Міське тепло

спричиняє сильну конвергенцію вітрів, що при наявності поблизу мегаполісу

водойми викличе локальний ефект морського бризу, як наприклад, у міській

зоні Хьюстону (США). Локальна конвергенція вітрів в подальшому призведе

до підсилення гроз, підвищення конвективної активності та до змін циркуля-

ції атмосферних потоків над містом. Крім того, значна конвективна актив-

ність в сполученні зі збільшенням концентрації аерозолів викликає підви-

щення активності блискавок. Теплові потоки над містом будуть породжувати

хмарність і спричинять опади, які при збільшенні випару, можуть зрости на

10–15% від середньорічної кількості. Зі збільшенням температури в резуль-

таті просушування зменшується міцність порід, підвищується швидкість ко-

розії металевих комунікацій, зростає інтенсивність розвитку мікроорганізмів

у підземних водах. Можливе при потеплінні танення снігу створить загрозу

дорогам, будівлям і комунікаціям. Внаслідок підтоплення територій можуть

відбуватися зсувові явища. При підвищенні температури чисельність тепло-

любних представників флори та фауни збільшиться, а живі організми, основ-

ний ареал розповсюдження яких простягається на північ від об’єкту теплово-

го забруднення, не витримають довготривалих високих температур, тому їх

чисельність скоротиться. Останнє, разом з ростом популяції комах і найпрос-

тіших водоростей, може викликати екологічну катастрофу. Найбільш негати-

вні наслідки підвищення температури для рослин пов’язані із запізненням

листопаду. В результаті дерева не встигнуть «приготуватися» до холодного

24

періоду року. Також в результаті теплового забруднення порушаться біоло-

гічні ритми розвитку рослин, що призведе до тривалих періодів неврожаїв

сільськогосподарських культур. Очікується, що через 100 років кількість те-

хногенного тепла, яке виділяється в атмосферу, буде дорівнювати кількості

тепла, яке Земля отримує від Сонця.

Тепловий ефект «островів» впливає на відносну вологість повітря, а

саме значно її знижує. Особливо гостро ця екологічна проблема постає перед

мешканцями міст Центру і Південного Сходу України, до яких відноситься

крупний промисловий центр – м. Дніпропетровськ.

Вологість рослин – це один з інформативних показників стану атмос-

ферного повітря і ґрунту. Вода є основою функціонування рослинних систем,

тому що: забезпечує перебіг процесу фотосинтезу, є середовищем, де прохо-

дять біохімічні процеси, газообмін, транспорт поживних речовин з ґрунту,

завдяки транспірації здійснюється процес колообігу води в природі.

В листках рослин відбувається процес транспірації – випаровування

води, основну роль у якому виконують продихи, частково в цьому процесі

бере участь і вся поверхня листка. У зв’язку з цим розрізняють транспірацію

продихову і кутикулярну – через поверхню кутикули, яка покриває епідерміс

листка. Кутикулярна транспірація значно менша за продихову: у старого лис-

тя 5–10% загальної транспірації; проте у молодого листя, яке має тонку кути-

кулу, може досягати 40–70%.

На побудову свого тіла рослина використовує в середньому 0,2% води,

яка проходить через неї, решта витрачається на терморегуляцію і транспорт

мінеральних речовин.

Транспірація сприяє надходженню нової кількості води в корінь і під-

няттю її по стеблу до листя, підтримуючи тим самим постійний рух води по

рослині. Тому листя отримало назву верхнього водяного насоса на відміну

від кореневої системи – нижнього водяного насоса, який накачує воду в рос-

лину.

Випаровування захищає листя від перегрівання, що має велике значен-

ня для всіх процесів життєдіяльності рослини.

Рослини в суху жарку погоду випаровують більше води, ніж в умовах

підвищеної вологості при помірних температурах. В результаті листя втра-

чають тугість і тургор, обвисають, змінюють форму через відхилення розвит-

ку, в них спостерігаються зміни на мікроскопічному рівні: обезводнення клі-

тин і плазмоліз. Тому визначення вмісту води є не тільки показником зумов-

леним кліматом, місцезростанням, природою рослини, але й біоіндикаційною

ознакою теплового забруднення міст через парниковий ефект, автотранспорт,

екологічно непродуману міську забудову і, як наслідок, підвищену транспі-

рацію.

Влітку на вулицях міста в різних районах (адміністративний центр,

промислова та селітебна зони) проводили обстеження листя дерев-

індикаторів, таких як липа серцевидна (Tilia cordata), каштан кінський

(Aesculus L.), клен гостролистий (Acer platanoнdes) згідно методики

О.П.Мелехової та О.І.Єгорової (2007) [1]. Літо в м. Дніпропетровську помір-

25

но тепле, іноді жарке, часто засушливе. Середня температура липня стано-

вить 25,3 0С, максимальна – 35,2

0С. Осадків в літній сезон випадає близько

165 мм, з максимумом в червні – 69 мм [2]. Літом переважають північно-

західні потоки. Середня швидкість вітру 3,8 м/с. Ці фактори сприяють утри-

манню «острову тепла» над містом.

Таблиця 1 – Вологість листя дерев м. Дніпропетровськ Місце відбору Вологість листя

Клен Липа Каштан

Цирк 67 – 64

Санітарно-захисна зона півден-

но-західної групи заводів

57

–

56

Парк ім. Т.Шевченка 60 70 63

Жовтнева площа 66 75 67

Севастопольський парк 61 67 65

Парк. ім. Ю.Гагаріна 56 60 65

Парк ім. В. Дубініна 75 80 74

Набережна перемоги 59 66 60

Бульвар Слави 55 68 61

За візуальною оцінкою стану деревної рослинності встановлено втрату

тургору та в’ялість листя, зупинку або зміну напрямку росту пагонів. Най-

менше значення вологості листя деревних порід зафіксовано в санітарно-

захисній зоні південно-західної групи заводів 56–57%, що пов’язано з підви-

щеною температурою викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Набережна та бульвар Слави за цим показником (55–64%) займали середню

позицію. Проаналізувати такі крупні промислові артерії міста, як проспекти

ім. Газети «Правда», Карла Маркса, Гагаріна, Кірова, вул. Донецьке та Запо-

різьке шосе не було можливості, тому що вздовж них практично відсутня ро-

слинність. «Зеленими легкими» міста є ціла низка парків та скверів, в яких

спостерігались найбільші значення вологості листя до 80% (парк ім. В. Дубі-

ніна). Між вологістю листя та вологістю атмосферного повітря в м. Дніпро-

петровську встановлено кореляційні залежності:

yк.г.=0,0322x3-6,2023x

2+398,41x-8472,2 R

2=0,7805

yл.с.=0,0294x3-5,9374x

2+400,72x-8967,8 R

2=0,8944

yк.к.=0,0463x3-9,0863x

2+593,47x-12851,0 R

2=0,7805

де: yк.г. – вологість листя клена гостролистого, %; yл.с. – вологість листя

липи серцевидної, %; yк.к. – вологість листя каштану кінського, %; x – воло-

гість атмосферного повітря, %.

Найбільш комфортно людина себе почуває за 60–75% відносної воло-

гості влітку та 55–70% взимку. Отже комфортні умови екологічно безпечних

умов існування мешкання для жителів м. Дніпропетровська створено тільки в

паркових зонах.

Підсумовуючи вище викладене слід зазначити, що внаслідок викидів

гарячих газів промисловими підприємствами та автотранспортом над

м. Дніпропетровськом утворюється «острів тепла», суттєво знижується від-

26

носна вологість атмосферного повітря, яка опосередковано відбивається че-

рез кореляційні зв’язки на вологості листя деревної рослинності: липи серце-

видної (Tilia cordata), каштану кінського (Aesculus L.) та клену гостролистого

(Acer platanoнdes).

Література:

1. Мелехова О. П. Биологический контроль окружающей среды: био-

индикация и биотестирование / О. П. Мелехова, Е. И. Егорова. – М. : Акаде-

мия, 2007. – 288 с.

2. Павлов В. О. Екологічний паспорт міста Дніпропетровська / В. О.

Павлов, М. М. Переметчик, В. П. Колотенко, Б. Є. Шевченко. – Дніпропет-

ровськ : УкО ІМА-прес, 2000. – 112 с.

ВПЛИВ ШЛАКОВИХ ВІДВАЛІВ НА

СТАН НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Савін Л. С., доктор технічних наук,

професор,

Макарова В. М., аспірант

Придніпровська державна академія

будівництва та архітектури

Промислові відходи чорної і кольорової металургії, гірничо-

збагачувальних комбінатів завдають серйозної шкоди довкіллю і здоров’ю

людини, займають величезні площі, забруднюють токсичними з’єднаннями

ґрунти, водний і повітряний басейни, підвищують собівартість готової про-

дукції підприємств із-за значних витрат на їх транспортування, розміщення і

зберігання.

Чорна металургія – одна з провідних галузей сучасної індустрії.

Серед інших галузей матеріального виробництва чорна металургія за-

ймає одне з перших місць по кількості використовуємих природних ресурсів.

Ця галузь народного господарства спричиняє активний і згубний вплив

на навколишнє середовище, який передусім пов’язаний з утворенням великої

кількості різноманітних відходів.

Одним з видів промислових відходів металургійного виробництва,

особливу увагу в цій праці приділено відходам виробництва феросплавів –

шлаку силікомарганцю, який належить до 4 класу токсичності, малонебез-

печний.

Промислові відходи силікомарганцю є масою сірого кольору.

Шлаковий відвал – це поверхня землі з нагромадженими на ній масами

шлаку, що займає деяку поверхню.

Шлак охолоджується безконтрольно. З ковша розплавлений шлак ви-

ливають на майданчик розпаду, де він утворює величезні, розжарені до чер-

воності, брили.

27

Остигаючи, вони стають оливковими, уся поверхня їх роздувається, і

починають бризкати фонтанчики тонкого білого порошку, ще дуже гарячого.

Через декілька хвилин брили перетворюються на гірки сірого порошку.

Шлак, що розсипався, з майданчика розпаду транспортують до відвалу.

Вітер розносить його по окрузі, через що у місцевого населення вини-

кають захворювання легенів і очей. Змитий дощами і талими водами, шлако-

вий пил забруднює ґрунти і водойми, розчинні компоненти проникають в

ґрунтові води, а потім у джерела і колодязі.

Шлаковий відвал постійно піддається впливу атмосфери, що робить

шлак чутливим до фізичних та хімічних процесів.

Фізичне вивітрювання є механічним процесом, у результаті якого ма-

теріал подрібнюється до частинок меншого розміру без суттєвих змін в хі-

мічному складі. Фізичні процеси, пов’язані з цим явищем, призводять до по-

дрібнення і наступного поступового розчинення чи переходу в аерозольний

стан. Таким чином, вивітрювання є ключовим процесом у міграції елементів

від одних до інших складових частин навколишнього середовища.

Тонкозернисті тверді речовини можуть вимиватися з вивітрюваної ді-

лянки, залишаючи хімічно змінені рештки.

Фізичне і хімічне вивітрювання звичайно діють разом – як пристосу-

вання речовин, що утворилися при високій температурі і тиску, до умов на

поверхні Землі з низькою температурою. Мінералогічні зміни відбуваються

для того, щоб з’єднання знову набуло стійкості у новому навколишньому се-

редовищі.

Існує кілька відомих механізмів хімічного вивітрювання, різноманітне

поєднання яких діють одночасно в ході процесів руйнування матеріалу.

Найпростіша реакція вивітрювання – це розчинення мінералів.

Не можливо обійти стороною такий процес, як окислення. У таких реа-

кціях велику роль може грати вільний кисень.

Суттєвий вплив спричинює кислотний гідроліз. Джерела кислотності

різноманітні – це і дисоціації атмосферного СО2 у дощовій воді, і часткова

дисоціація ґрунтового СО2, дисоціація природного і антропогенного двоокису

сірки (SO2) з утворенням Н2SO3 i Н2SO4. Реакцію між мінералом і кислими

агентами вивітрювання звичайно називають кислотним гідролізом.

На швидкість реакцій вивітрювання впливає біосфера. До інших важ-

ливих факторів відносіть рельєф місцевості, клімат – особливо опади і тем-

пературу, склад води, склад матеріалу і кінетику реакцій окремих мінералів.

Нагрів прискорює хімічні реакції, забезпечуючи їх енергією. Для біль-

шості реакцій підвищення температури на 10°С спричиняє, як мінімум, под-

воєння їх швидкості.

Для Дніпропетровської області характерна така кліматична характер-

ристика: літо жарке і сухе з частими зливами, сильними південно-східними і

східними вітрами, які провокують засухи; зима м’яка, малосніжна, часто бу-

вають відлига і ожеледиця. Для території області властиві деякі негативні

явища – відлиги, морози з вітрами, суховії і пилові бурі.

28

Таким чином, шлакові відвали значно впливають на стан навколиш-

нього середовища, погіршуючи його. У деякій мірі розмір впливу шлакового

відвалу залежить від місця розташування відвалу і кліматичної характерис-

тики регіону.

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ПРОЕКТУВАННЯ

САНІТАРНО-ЗАХИСНИХ ЗОН

Саньков П. М., кандидат

технічних наук, доцент

Шкіль К. П., студент

Мігунов В. В.

Придніпровська державна академія

будівництва та архітектури

Аналіз генеральних планів міст показує, що в границях міської забудо-

ви найбільш типовими є підприємства ІІІ–V класів шкідливості, із площею

територій 1–100 га і рівнями зовнішнього шуму 60–80 дБА. Шум – це фактор

екологічної небезпеки. Тому розробка заходів по забезпеченню збалансова-

них принципів природокористування та якісних умов мешкання людини в

містах України є актуальною.

Метою роботи є розробка інноваційної методики наукового обґрунту-

вання розміру санітарно-захисних зон (СЗЗ) за фактором шуму для сельбищ-

них територій, прилеглих до промислових підприємств, з урахуванням прин-

ципу збалансованого природокористування на основі розрахунку економіч-

них збитків від шумового забруднення.

Завдання роботи:

проведення аналітичних досліджень на предмет розташування про-

мислових підприємств в містах і населених пунктах України;

аналіз впливу шуму на організм людини і на продуктивність праці;

класифікація засобів і методів захисту від шуму на підприємствах

будіндустрії;

розробка теоретичної моделі шуму промислового підприємства;

визначення соціально-економічного збитку від шумового забруднен-

ня сельбищних територій, прилеглих до промислових підприємств.

Використана методика дослідження: математичне моделювання шу-

мового режиму промислових підприємств та аналітичні розрахунки розмірів

СЗЗ для прилеглих сельбищних територій з урахуванням економічних збит-

ків для здоров’я населення від шуму.

Основна частина. При проведенні аналізу шумового режиму та акус-

тичної складової технологічних схем виробництва на заводах будівельної ін-

дустрії нами були розглянуті кілька схем виробництва збірного залізобетону

та основні пости цехів заводу залізобетонних виробів. У роботі розглянута

математична модель шумоутворення на кордонах промислового району при

29

наявності на його території (n) кількості джерел шуму – окремих підприємств

випромінювачів прямокутної області (рис. 1), розмірами (аі х ві).

Рівень інтенсивності звуку по контуру (периметру) кожної прямокутної

області (L1і), позначеної на рис. 2, відомий. Введемо систему координат ОXY

(рис. 2). Центри координат шумових об’єктів АіВіСіДі (окремих промислових

підприємств), позначимо через Сі (і=1,2,..,n). Нами визначена модель шумо-

вого режиму групи промислових підприємств:

n

ii

i

M

rL Lyx c

1

210

1)(lg10lg10),( 10 1

n

ii

i

С

rL

1

2

1)(lg10

(1),

де: rі - приведений радіус підприємства прямокутної форми, який дорів-

нює rі =

ва іі , м.

Далі проведемо економічні розрахунки річних економічних збитків від

шуму промислових підприємств. На рис. 3 наведено ситуаційні схеми розмі-

щення підприємства і житлової забудови.

Рис. 1. Схема терито-

рії промислового ра-

йону (АВСД) з низкою

промислових підпри-

ємств (АіВіСіДі) у ви-

гляді прямокутних

областей

Рис. 2. Схема для

визначення рівня

інтенсивності звуку

на периметрі тери-

торії промислового

району

Рис. 3. Ситуаційні схеми розміщення підприємства

і житлової забудови: а, б) розміщення сельбищних

територій з однієї сторони підприємства;

в) розміщення сельбищних територій із двох сто-

рін підприємства; г) розміщення сельбищних те-

риторій із трьох сторін підприємства

В якості прикладів на рис. 4 наведено зміни залежності економічного

збитку заподіяного шумом жителям садибної забудови навколо підприємства

від класу гучності (60 дБА) і геометричного співвідношення його сторін

(1:2), а на рис. 5 наведено залежність економічного збитку заподіяного шу-

мом жителям садибної забудови навколо підприємства від класу гучності і

геометричного співвідношення його сторін при відсутності санітарно захис-

ної зони (RСЗЗ = 0 м) для підприємств класу гучності 60 дБА.

30

1:2 (1000кв.м)сзз=0м

0

50 000

100 000

150 000

60 65 70 75 80

УШ, дБА

Ущ

ер

б, гр

н /го

д

a+b

a+2b

2a+b

сзз=0м;a+b; 60дБА

1 000

2 000

3 000

4 000

5 000

6 000

1:1 1:2 1:3 1:4 1:5

Отношение сторон ПП, a/b

Ущ

ер

б, гр

н/г

од

1000кв.м

600 кв.м

500кв.м

2,3эт

Рис. 4. Залежність економічного збитку заподіяного шу-

мом жителям садибної забудови навколо підприємства

від класу гучності (60 дБА) і геометричного співвідно-

шення його сторін (1:2) при відсутності санітарно захис-

ної зони (RСЗЗ = 0 м): а) для садибної забудови з площею

ділянок 1000 м2

Рис. 5. Залежність економічного збитку запо-

діяного шумом жителям садибної забудови

навколо підприємства при відсутності саніта-

рно захисної зони (RСЗЗ = 0 м) для підприємств

класу гучності 60 дБА

Відповідно до розглянутого науково-дослідного матеріалу нами роз-

роблено методику визначення акустичних та економічних показників проми-

слових районів населених пунктів з урахуванням розмірів підприємств та їх

класів гучності.

Література:

1. Закон України «Про охорону навколишньої природного середови-

ща».

2. ДБН 360-92** Містобудування. Планування та забудова міських та

сільських поселень. – К., 2002. – 98 с.

ЕКРАННА ЕРГОНОМІКА І ДИЗАЙН

Шаломов В. А., кандидат технічних

наук, доцент

Пономаренко О., студент

Придніпровська державна академія

будівництва та архітектури

Екранна ергономіка повинна відповідати освітнім завданням і ні в якій

мірі не придушувати змістовні компоненти ЕОР за рахунок привертання ува-

ги зовнішніх ефектів, що не мають смислового навантаження. Допускається

створення у фоновому режимі високоестетичного ілюстрованого матеріалу,

що сприяє створенню оточення, відповідно до навчальних завдань.

Візуальний дизайн ЕОР повинен відповідати принципам екранної ку-

льтури. Розміщена на екрані графічна або текстова інформація має нести пев-

не смислове навантаження і не відволікати користувача від навчального ма-

теріалу. З іншого боку, уявлення навчального матеріалу в ігровій формі в ба-

гатьох випадках може бути дуже корисно.

31

ЕОР повинні відповідати таким вимогам візуальної ергономіки:

- зручність інтерфейсу, в тому числі, використання меню з урахуван-

ням віку учня з максимальним застосуванням графічного представлення

об’єктів меню, використання сформованих піктографічним систем позна-

чень;

- зручність контекстно-залежної допомоги і спливаючих підказок;

- відповідність колірних, текстових, звукових рішень, інформативної

насиченості та гармонійності екранів ергономічним вимогам до електронних

видань і віковим психолого-педагогічним особливостям учнів.

Як ергономічні властивості користувальницького інтерфейсу розгля-

даються: яскравість фону на екрані монітора, яскравість зображення на екра-

ні, контрастність зображення, наявність поліекранних режимів відображення.

Графічні й образотворчі елементи ЕОР повинні бути впорядковані і ви-

разні, при цьому подання аудіовізуальної інформації має відповідати гігієніч-

ним і психологічним вимогам. Зокрема, накладаються обмеження на макси-

мальну кількість вікон на екрані (близько семи) або кількість інформаційних

елементів у вікні, на розташування найбільш важливих часто використовува-

них вікон або інформаційних елементів і т.д. Наприклад, найбільш комфорт-

ним для візуального сприйняття є розташування полів введення / виведення

інформації в нижній частині екрану.

Зображення на екрані монітора повинно, по можливості, утворювати

комфортне візуальне середовище, що відрізняється великою різноманітністю

елементів. На відміну від неї, агресивна візуальна середа характеризується

великим числом однакових елементів. У цьому сенсі, навіть зошит «у кліти-

нку» може представляти приклад агресивного візуального середовища, особ-

ливо при яскравому друці вертикальних і горизонтальних лінійок, а цю стру-

ктуру багато ЕОР копіюють в якості фону для своїх освітніх продуктів.

Можна стверджувати, що в задачі забезпечення візуальної ергономіч-

ності та дизайну ЕОР домінує проблема колірного вирішення інформаційних

моделей на екранах комп’ютерів. При вмілому застосуванні колір може стати

потужним засобом підвищення корисності та ефективності ЕОР.

З іншого боку, неналежне використання кольору може серйозно погір-

шити взаємодія з екраном, негативно вплинути на продуктивність праці і са-

мопочуття користувачів.

Принципи формування та оцінки користувальницького інтерфейсу

спрямовані на ефективне і комфортне використання кольору з позиції фізіо-

логії, психології, ергосеміотики.

Принципово важливо, що у формуванні уявлень про механізми колір-

ного зору зазвичай виходять з того, що мають справу з фарбами (пігмента-

ми). У цьому випадку все різноманіття колірних тонів обумовлено чотирма

кольорами: червоним, жовтим, зеленим, синім, у кожному з яких немає сліду

від інших. У цьому плані таким же первинним кольором є білий колір, в яко-

му суб’єктивно немає інших кольорів. Чотири основних кольори в спектра-

льному ряду пов’язані у дві хроматичні пари: червоно-зелену і синьо-жовту.

32

У третю оппонентниу пару входять білий і чорний кольори, причому чорний

колір визначається не просто відсутністю кольору, а як самостійне явище.

При взаємодії з комп’ютерним монітором доводиться мати справу не з

фарбами, а зі світловими потоками, що виходять від дисплея, що багато в

чому зумовлює специфіку розпізнавання кольору, створює нові можливості,

а й нові труднощі.

У зв’язку з вищевикладеним корисно відзначити, що візуальна система

людини створює більш окреслені образи за допомогою ахроматичних кольо-

рів. Тому для тонкого деталювання краще всього використовувати чорний,

білий і сірий, застосовуючи хроматичні кольори для більш широких панелей.

Визначення відповідного розміру і відстаней між колірними образами

залежить від просторових характеристик, робочої площі екрану і відстані від

користувача до екрану. Очевидно, що великі екрани моніторів дозволяють

створювати великі за розміром образи, що сприяє більш легкій ідентифікації

кольору.

Максимально допустима кількість квітів на екрані комп’ютера не пере-

вершує 8–10 разом з білим і чорним.

У дослідженні ідентифікації квітів була виявлена залежність кількості

неправильних ідентифікацій при різній кількості кольорів. Встановлено, що

найменший відсоток неправильних ідентифікацій був при 10 кольорах, най-

більший – при 17, причому відсоток помилок зріс з 13 до 28 при зростанні кі-

лькості кольорів з 15 до 17. Збільшення кількості кольорів негативно впливає

на продуктивність праці незалежно від кількості дослідів. Вибір кількості

квітів для вирішення того чи іншого завдання залежить від декількох змін-

них: виду та кількості висвічується образів, ступеня необхідного реалізму.

Зазвичай абстрактні образи (іконічні, алфавітно-цифрові знаки, графіки) ви-

магають меншої кількості кольорів у порівнянні з реалістичними презента-

ціями. Крім того, вони зазвичай виконуються в невеликих розмірах, мають

чіткі краї і досить прості форми. З іншого боку, реалістичні та медичні обра-

зи володіють більш складними формами, їх часто представляють у тривимір-

ному вигляді.

Кількість кольорів також залежить від вимог до розпізнавання образів.

Зазначимо, що при збільшенні кількості різно пофарбованих об’єктів зростає

і час, потрібний для знаходження певного кольору. Тимчасові витрати також

зростають, якщо кольори інших об’єктів схожі на кольори шуканих.

Загалом, кількість квітів на екрані для вирішення того чи іншого зав-

дання, реалізації тієї чи іншої функції залежить від легкості розрізнення і від

вимог завдання. У тому випадку, якщо метою є швидке виявлення колірного

об’єкта, наявність більше чотирьох кольорів значно зменшує продуктивність

праці (наприклад, час реакції і точність).

Однак дослідження показали, що користувач при відповідному трену-

ванні може інтерпретувати до 28 кольорів без звернення до довідника. Три-

валість експозиції також впливає на сприйняття кольору. Для розпізнавання

кольору образ повинен залишатися в полі зору не менше 0,5 сек. Слід

33

пам’ятати, що за більш короткої експозиції, очі сприйматимуть світло, а не

колір.

Певний вплив на сприйняття кольору чинить мерехтіння, яке можна

представити як відчуття блиску, що виникає при «оновленні» люмінофора

під впливом електронного променя монітора.

Мерехтіння легше сприймається при збільшенні освітленості і важче

при збільшенні швидкості оновлення. Оскільки первинні кольори (червоний,

синій, зелений) збільшують освітленість при змішуванні, мерехтіння в основ-

ному відчувається при взаємодії з їх сумішами (ціанові, малиновим, жовтим

кольорами).

Розміщення образу в бічному полі зору користувача також впливає на

сприйняття кольору. Найбільш точна ідентифікація колірних тонів здій-

нюється передньою частиною ока (центральне бачення). Було встановлено,

що кількість розпізнаваних квітів зменшується у напрямку до периферійного

поля бачення. При цьому збільшення розміру або яскравості кольору дає

можливість очам сприймати колір на периферії. Слід враховувати й те, що

невеликі червоні і зелені образи не будуть сприйматися при кутах спостере-

ження більш ніж 40 градусів, жовті – понад 50 градусів, сині – понад 65 гра-

дусів.

З цього випливає, що кольори, що знаходяться на периферії великого

екрану, не можуть також швидко сприйматися в порівнянні з тими, які зна-

ходяться в його центрі.

Кольори фону та сусідніх образів (об’єктів) впливають як на кольоро-

вий образ, так і на його насиченість. Відомо вплив різних кольорів фону (че-

рвоний, синій, жовтий, пурпурний, сірий) на сприйняття кольорів відтворю-

ваних на цьому тлі об’єктів (синій, жовтий, зелений, пурпурний). Виявилося,

що кращі показники були отримані при тлі нейтрально сірого кольору для

квітів об’єктів (у порядку убування) – жовтого, синього, червоного, пурпур-

ного. Червоний колір сприймається більш насиченим на зеленому тлі порів-

няно з синім.

Якщо об’єкти сірого кольору пред’являти на екрані, то вони будуть

сприйматися ненасиченими під впливом кольору фону. Так, наприклад, на

червоному тлі сірий об’єкт буде сприйматися як зеленуватий; на зеленому

тлі – червонуватий; на жовтому – блакитний. Ступінь впливу фону на сприй-

маний колір визначається світлотою образу, насиченістю фону, ставленням

розміру світиться об'єкт за площею до тла. Найбільш інтенсивно цей вплив

позначається при розмірах об’єктів, які значно поступаються розмірами фо-

ну.

Встановлено, що невеликі деталі об’єктів або тонкі лінії (наприклад,

тонкі шрифти, ребра графів тощо) сприймаються як ненасичений колірний

тон фону. Це найбільш часто відбувається, якщо колірна щільність об’єкта

при порівнянні з фоном є низькою і якщо об’єкти світліше фону. Ідентифіка-

ція і чіткість сприйняття кольору є важливими факторами, які слід врахову-

вати при виборі колірних тонів. Виявлено, що кольори, які мають високий

колірний контраст, найбільш легкі в ідентифікації та чіткості сприйняття.

34

Кольори дуже невеликих об’єктів краще сприймаються і ідентифікуються на

чорному тлі при більшій відстані між користувачем і екраном в порівнянні з

білим фоном.

Встановлено, що хоча чіткість і різкість виділення країв образів зви-

чайно краще на білому фоні, кольору знаків у цьому випадку важко іденти-

фікувати на значній відстані від екрану комп’ютера. Вибираючи сірий колір

для заднього фону, слід враховувати зменшення колірного контрасту, що

може негативно вплинути на ідентифікацію і чіткість образів.

Колір можна легко ідентифікувати навіть при відсутності хорошої чіт-

кості. Наприклад, синій колір прекрасно ідентифікується на сірому, але в той

же час відрізняється і поганою чіткістю. Це характерно і для малинового ко-

льору. Зелений колір прекрасно ідентифікується на білому тлі, але чіткість

при цьому погана. Прекрасно ідентифікується червоний колір на сірому тлі

при відмінній чіткості сприйняття. Зелений колір добре ідентифікується на

чорному тлі при прекрасній чіткості. Теж можна сказати про малиновий ко-

лір на чорному і білому фоні. Жовтий колір добре ідентифікується на сірому

тлі при відмінній чіткості.

БУДУЄМО ЧИСТЕ ДОВКІЛЛЯ!

Ліпінський Ю. Л., голова

Апостолівського районного осередку

Всеукраїнської екологічної ліги,

інженер з використання водних

ресурсів Апостолівського МУВГ

Кожному з нас приємно відпочивати на чистому березі річки чи во-

дойми, споживати чисту воду, але чомусь сьогоднішній стан наших водних

ресурсів не можна назвати задовільним. Ми не хочемо визнавати, що саме

наша діяльність – головна причина забруднення довкілля. Часто збитки, зав-

дані довкіллю, важко побачити одразу, а коли вони стають очевидними, тоді

надто пізно рятувати екологічну ситуацію.

Апостолівський районний осередок Всеукраїнської екологічної ліги

тісно співпрацює з Апостолівським міжрайонним управлінням водного гос-

подарства. У своїй діяльності ми намагаємося привернути увагу до проблеми

охорони та збереження одного з найцінніших ресурсів нашої планети – води.

Наша діяльність насамперед спрямована на формування відповідального ста-

влення до навколишнього середовища, усвідомлення правил і норм поведін-

ки на природі громадськості та підростаючого покоління.

Спільно з фахівцями відділу водних ресурсів Апостолівського МУВГ

проводимо екологічні бесіди з учнями. Метою є узагальнення та розширення

знання учнів про воду, її роль у природі, житті людини; наголосити на необ-

хідності бережливого відношення до водних ресурсів; розповісти про роль

кожної людини у вирішенні екологічних проблем.

35

У 2011 році були проведені екологічні бесіди з 720 учнями в 17 навча-

льних закладах Апостолівського та Широківського районів.

У рамках проведення «Місячника благоустрою» разом з фахівцями

Апостолівського МУВГ та учнями Жовтокам’янської ЗОШ та Михайлівської

ЗОШ на берегах річок Жовтенька та Кам’янка висадили 247 дерев та кущів.

Апостолівське РО ВЕЛ є активним учасником Всеукраїнського конку-

рсу «До чистих джерел». Робота з облаштування природних водних джерел

спрямована на запобігання їх зникненню та засміченню. Поліпшення еколо-

гічного стану річок та струмків регіону. Кожного разу, коли ми приїздимо до

занедбаного джерела, згадується давня народна мудрість: «Не плюй в коло-

дязь, бо з нього прийдеться води напитись».

Заходи щодо поліпшення стану водних ресурсів набагато ефективніші

за умов тісної співпраці фахівців, науковців та громадськості як на націона-

льному, так і на міжнародному рівні.

У приміщенні Апостолівського МУВГ організована та працює вистав-

ка дитячих малюнків – «Бережемо воду разом!». Найбільше відвідувачам ви-

ставки сподобались малюнки учениці 7 класу Української ЗОШ – Кілочко

Олени та учнів Миролюбівської СЗШ – Капітонова Ю., Прохоренко А., Зу-

бова А., Близнюк А.

Ми сподіваємося, що наші екологічні бесіди з дітьми, робота з підви-

щення екологічної свідомості та культури громадськості спрямована не лише

на сьогодення, а й на майбутнє. Отже, кожен з нас повинен дбати про нашу

екологію, навколишнє середовище, щоб наступному поколінню не було со-

ромно перед нащадками.