КАНА 01/13

ПОДІЛИТИСЯ РІЗДВОМ

тема номера:

www.svichado.com№1 січень 2013

c. 12- 14 c. 16-17 c. 18-19 (Не)ідеальне святоІ ти можеш це зробити... Очікуючи на Зустріч

3СІЧЕНЬ 2013 КАНА

g`opnxrJln dn j`mh

Від імені редакції

Торік, у передріздвяний час, на одній із християнських конфе-ренцій я познайомилася з подружжям із Донеччини. Немо-лода вже пара, члени протестантської церкви, розповідали про атмосферу, а радше про відсутність атмосфери Різдвя-них свят у їхньому містечку. “Другого січня новорічну ялинку

забирають з площі – та й усе: у місті настають сірі будні, – розповіда-ли. – У вас зовсім по-іншому. У вас є відчуття Різдва: вертепи, коляда, радість на обличчях...” Подружжя із захопленням згадувало свою різ-двяну поїздку до Львова... А я цю розмову пригадала, коли цьогоріч, у кінці листопада, зайшла в супермаркет і раптом опинилася в різд-вяній чи то пак новорічній атмосфері: ялинки, подарунки, кольорові прикраси, з динаміків звучать колядки. Розумію: маркетинг має свої права, але мене щороку, чомусь бентежить оця “різдвяна атмосфера”, що настає надто швидко, без належного приготування, падає на тебе, немовби якась бомба... І так, оговтавшись від маркетингового “різд-ва”, пересуваючись поміж штучних “миколайосантаклаусів”, я згадала подружжя зі Сходу і подумала, що надмір святкової атмосфери нічим не ліпший від її цілковитої відсутності, що як у них, так і в нас, нелегко переживати свято Різдва Христового справді по-християнськи...

А як це має бути справді по-християнськи? Думаю, відповісти на це запитання можна тільки тоді, коли сам для себе з’ясуєш, що так насправ-ді святкуєш. Якщо це просто “зимові свята” з певними народними тра-диціями – це одне, а якщо це свято зустрічі з Найважливішою Особою у твоєму житті – це зовсім інше. Надіюся, статті теми номера: “Поді-литися Різдвом” спонукатимуть Вас до добрих різдвяних роздумів, а пізніше – до ділення, відкритості, діяльної, уважної до ближнього любові.

“Ми не святкуємо історичну подію, не святкуємо День народження Ісусика. Ми святкуємо Його присутність між нами”, – нагадує наш ав-тор Максим Тимо. Я впевнена – саме з цієї присутності черпають сили всі люди, про яких пишемо у цьому номері.

Христос Рождається!

Це журнал для ВАС і про ВАС!Запрошуємо до «КАНИ»!

P.S. Поділіться з нами Різдвом! Напишіть нам, як Ви святкуєте. Чекаємо на Ваші різдвяні розповіді!

4 КАНА СІЧЕНЬ 2013

bPd b`q dn m`q


Чекаємо на ВАШI листи!Автори найцікавіших отримають подарунки – книжки видавництва “Свічадо”.

Адреса для листування: Журнал “Кана”, а/с 808, м. Львів, 79008Електронна адреса: [email protected]

НЕ ПОМИЛИЛАСЯ ЩОДО СВОЇХ СПОДІВАНЬ

Мене звати Наталя, живу в місті Дрогобичі. Першого жовтня зайшла у книжковий мага-зин. Продавець сказала, що є новий журнал

“Кана” від “Свічадо”. Ви не уявляєте, як я зраділа, зразу купила і дійсно, як новонароджену дитину, швидко понесла додому, щоб уважно роздивитись, прочитати, і познайомитись. Я добре знаю журнали “Зернятко” та “Сто талантів”, які читають і на яких виховуються мої діти, а також ці видання стають і мені у великій пригоді у роботі з учнями (я працюю у школі вчителькою). Тому я не мала найменшого сумніву, що “Кана” – це буде дуже цікавий і корисний журнал. Я обережно перегортала кожен листочок і переконувалась, що не помилилася щодо своїх сподівань. Як перший, так і другий номер жур-налу я прочитала на одному диханні.

У першому номері особливо зацікавила мене стаття “Сніданок школяра”. Прочитане стало для мене стимулом не лінуватися і готувати своїм школярам повноцінні сніданки. Дуже вдячна автору Оксані Скиталінській за такий корисний матеріал.

У другому номері особливе враження справила на мене стаття отця Миколая Лучка “Благословляйте, не проклинайте!” Прочитавши її, я ще раз задумала-ся про те, що дитина є дзеркалом стану її батьків. Я повністю згідна зі словами автора про те, що люди-на часто не вірить, що Бог її любить, бо найближчі люди, батьки, не сказали дитині, що вони люблять її. З досвіду роботи знаю, що багато наших дітей не отримують безумовної батьківської любові, яка дає відчуття того, що дитина є люблена. І дійсно, дуже важливо задуматися кожному з нас, чи ми є людьми благословення, чи проклинання.

Також спонукала до роздумів стаття отця Ігоря Пецюха “Подружній СМС”. Ми з чоловіком обгово-рили її і прийшли до висновку, що необхідно більше звернути уваги на три подружні престоли і подбати про їхню міцність.

Особливо хочу подякувати за таку рубрику жур-налу як “Культура”. Вона дає змогу звернути увагу на цікаві та корисні книжки та фільми, які варто про-читати, переглянути та обговорити у сімейному колі.

Тож, нехай ваш журнал, зростає, міцніє, буде корисним для кожного дому, у який потрапить.

З повагою і любов’ю, Наталя Гончарик, 45 років, м. Дрогобич

“КАНО”, СПАСИБІ ЗА ОЛЮ!

Гортаю на дозвіллі журнал, в якому працюю не я, – хочеться чогось свіжого, іншого, по-простому розвантажити голову від насиченого журналіст-

ського будня. На столі – “Кана” – свіжа, містка, затишна, як бабцина булочка з корицею… Дійшла до Олі Ноженко – “Ісусового репортера”, як її влучно охрестила моя колега Іванка Рудакевич. Шок. Брак слів. Тиша. Телефонний дзвінок! У недалекому 2009-му побачила роботи цієї дівчини; з того часу маю їх у своїй кімнаті, видрукувані на простому папері, повертаюся очима і душею до них більше, ніж часто… Її Ісус такий осяяний, такий глибокий! Читаю про Олю і розумію, що маю познайомитися з нею, відкрити її ще й своїм читачам! І от я в дорозі до Олі. Поспіх, переживання і Оля – як світло для мене, яка потонула у вирі буднів і звичної журналістської роботи…

“Кано”, Іванко, спасибі за натхнення. То було, як Причастя, як музика… Доторк до мистецтва, доторк до Олиної душі… Не буду розказувати про все пере-жите, згодом в одній із львівських газет вийде моя стаття про неї. Зрештою, спостережливий читач мав змогу зрозуміти це з Іванчиної статті… Заради цього варто жити! Впиваюся твоїм вмістом, “Кано”, і чекаю ще…

З найкращими побажаннями, Ірина Березовська, м. Львів

ВЕЛИКЕ ДЯКУЮ

Прочитала журнал – “від а до я”, як то кажуть... Слів бракує передати почуття – світла, спо-кою, доброти і віри в краще))). За це – ВЕЛИ-

КЕ ДЯКУЮ))). Схожі відчуття у мене викликають, напевне, лише дитячі і родинні книги “Свічадо”))). Таке задоволення від прочитаного – неймовірне... Його так бракує у буденному житті...

Ольга Гусяк, м. Львів

“Кана” – журнал для ВАС і про ВАС! Усі автори листів, надрукованих в цьому номері, отримують пода-рунок – книжку “Диво Господньої благодаті” Ніни Сміт.

5СІЧЕНЬ 2013 КАНА

r mnlepP

dn pndhmh m` cnqŠhmr 6

Šel` mnlep` 12

k~dhm` 28

ondprff“

qPl’“

qbPd)emm“

jrk|Šrp`34

36

44

52

ОКСАНА ТА БОГДАН КОЧЕРГАНИ

У ПОДРУЖЖІ ДІЄ ЗАКОН СПОЛУЧЕНИХ ПОСУДИН – НЕМА

ТАКОГО, АБИ ОДИН СТАРАВСЯ, А ДРУГИЙ ЗА НИМ НЕ ТЯГ-

НУВСЯ. ШЛЮБ – ЦЕ НЕ Є ЛЕГКО. Але шлюб вартий того, аби заради нього страждати.

ПОДІЛИТИСЯ РІЗДВОМСвято – це своєрідна зупинка, щоб замислитися про те, чого чи кого ми не помічаємо в будні. ЧИ ГО-ТОВІ МИ ПОДІЛИТИСЯ РІЗДВОМ? Чи готові відчинити свої двері та серця для інших людей? ЩО НАМ

РОБИТИ, ЩОБ СВЯТО БУЛО СПРАВДІ

СВЯТОМ?

НАЙЩАСЛИВІШОЮ Я БУЛА ПО СЕРЕДАХЗЕНЯ КУШПЕТА, засновниця в Україні спільнот “Віра і Cвітло” та “Лярш-Ковчег”: “Коли мене від-правляли сюди з моєї канадської спільноти, то о. Генрі Ноуен гово-рив: «ЗЕНЮ, ЇДЬ БЕЗ ЖОДНОГО ПЛАНУ. ТРЕБА БУТИ ВІДКРИТИМ НА

ДІЯННЯ СВЯТОГО ДУХА»”.

СІМЕЙНІ КРИЗИ: “ПЕРЕЗАВАН-ТАЖЕННЯ”Усі непорозуміння, конфлікти, які виникають у подружжі, под-руги приписують “кризовим пе-ріодам” у житті сім’ї. Мовляв, що проробиш – криза! СПРОБУЙМО З’ЯСУВАТИ, ЩО ТАКЕ СІМЕЙНІ КРИЗИ І ЩО З НИМИ РОБИТИ?

А ВИ ЗНАЄТЕ СВОЮ ДИТИНУ?Коли вам здається, що ви не ро-зумієте власних дітей або навіть погано знаєте їх, то щоб це зміни-ти, достатньо бути уважними до них. І ТІЛЬКИ ТОДІ ВИ ЗМОЖЕ-ТЕ ПІЗНАТИ ЇХНІЙ ВНУТРІШНІЙ СВІТ, ЇХНІ ПОТРЕБИ, ТАЛАНТИ ТА МРІЇ.

ВТІКАЧІ... ДО ЖИТТЯВІН БУВ ЧУЖИМ СЕРЕД СВОЇХ, А СТАВ СВОЇМ СЕРЕД ЧУЖИХ. Ара-мові у власній країні загрожувала смерть за те, що повірив у забо-ронене ім’я – Ім’я Ісуса Христа. ЗАРАДИ ЦЬОГО ІМЕНІ ЧОЛОВІК ЗАЛИШИВ УСЕ І ВИМУШЕНИЙ БУВ ТІКАТИ З ІРАНУ РАЗОМ ІЗ СІМ’ЄЮ.

ВЕЛИКА КОЛЯДАРіздвяний фестиваль “Велика ко-ляда” відбувається у Львові у храмі Пресвятої Євхаристії вже 14-й рік поспіль. ДЕНЬ У ДЕНЬ ІЗ СЬОМО-ГО СІЧНЯ ДО ОСТАННЬОЇ НЕДІЛІ ЦЬОГО МІСЯЦЯ ТУТ ВИСТУПА-ЮТЬ КОЛЕКТИВИ З УСІХ КУТКІВ УКРАЇНИ.


ÏÎÄ²ËÈÒÈÑß Ð²ÇÄÂÎÌŠel` mnlep`

Автор: Олег Романчук, лікар-психотерапевт Немає настрою святкувати в колі родини? Те, як ми святкуємо,

є віддзеркаленням щоденних стосунків у сім’ї. Тому, щоб добре святкувати, примирення напередодні не достатньо. Адже якщо у стосунках не все гаразд, то й у свято поділитися з рідними буде нічим. Чому і через що ми інколи сваримося на свята? І що робити, щоб свято було справді святом?

Наші очікування щодо свят дуже вели-

кі. Адже для нас свята справді означають дуже багато. Проте ми можемо у сім’ї різнитися погля-дами щодо того, як найкраще святкувати, за якими традиціями, до чиїх родичів іти в гості. Тому наші очікування можуть стикатися з очікуваннями інших членів роди-ни і призводити до суперечностей, які ми не завжди можемо компро-місно вирішити. Наші очікування можуть також стикатися з реаль-ністю. До прикладу, якщо стається щось непередбачуване, то ми дуже розчаровуємося.

Деколи бажання створити “іде-альне свято” коштує дуже багато праці. Треба наготувати багато страв, щоб накрити на стіл. І ще – стільки різних деталей, і стільки роботи… А тоді, врешті, як прихо-дить свято, настає втома… Або ще гірше: перед святом – страшний поспіх, стрес, бо не встигаємо всі плани реалізувати… Тож, важливо розуміти, які з тих планів є більш, а які менш важливі та чим можна

пожертвувати, і, вре-шті, що найголовні-ше… І звісно – добре планувати час, сили, графік підготовки, щоб не виснажитися, щоб розподілити рівномірно робо-ту між усіма.

Що більше людей, то більше суперечностей.

Ми всі – різні люди, з різними пог-лядами та бажаннями. І це цілком нормально, що в нас може виник-нути суперечність поглядів, нап-риклад, щодо того, що, де, коли, як і з ким робити під час свят. Су-перечності – це нормально. Самі по собі вони не ведуть до сварки, якщо ми вміємо знаходити рішен-ня, які роблять усіх щасливими. Але часто ми починаємо сварку на основі того, чия ж “версія планів на свята” переможе. Втім, якщо хтось і буде переможцем, інші – переможеними, то це залишатиме образу…

Підвищувати напругу можуть нез’ясовані конфлікти і непрощені образи. На свято сходиться вся родина. А між різними членами родини є різні стосунки. Деколи

між окремими родичами є три-вала ворожнеча. І власне це за-гострюється тоді, коли ми сходи-мося і бачимо один одного. Тому

Сва-римося через

те, що на Святвечір пізно сідаємо вечеряти, бо

переважно чекаємо когось (з роботи або ще звідкись), хто

приходить пізно. Або племінники перед вечерею щось витворять

і, відповідно, їх сварять...Ярина, 27 років


k~dhm` ÏÎÑÒÀÒ²

Розмовляла Світлана Бабинська

Її історія дуже нагадує Ісусову притчу про чоловіка, який знайшов найкращу у світі перлину. А знайшовши її, продав усі свої статки, щоб купити ту коштовність. Вона жила в Канаді, мала успішну кар’єру піаністки, викладала в університеті та в консерваторії, була в пошані, бо займалася активною громадською діяльністю. Комусь і одного з переліченого було б досить для щастя… Досить, якби не дове-лося стикнутися зі світом людей, котрі мають дар більший за успішність і престиж. Дар насправді щиро і безумовно любити. Про ідеальний варіант світу, про свою найкращу подругу і вчительку Роузі, дівчину з розумовою неповносправністю, яка перемінила її життя та про “друзів” з особливим даром розповідає Зеня Кушпета, засновниця в Україні спільнот “Віра і Cвітло” та “Лярш-Ковчег”.


ondprff“ ÑÒÎÑÓÍÊÈ

Автор: Наталка Ільчишин, психолог-консультант, системний психотерапевт

Нещодавно на одному зі занять на тему сім’ї слухач-ка запитала мене: “Що таке сімейні кризи? Чи існують вони? І що з ними робити?”

У життєвому циклі сім’ї виді-ляють кілька “кризових” періодів. Придивімося до кожного з них ближче.

КРИЗА МОЛОДОГО ПОДРУЖЖЯПерший етап життя молодого

подружжя – це час, коли пара по-винна адаптуватися до абсолютно нової для себе ситуації – життя разом. У цей період відбувається психологічна адаптація один до одного, зростають взаємні вимоги, виявляється неузгодженість цін-ностей. “Виходить назовні” все те, на що подруги намагалися закри-вати очі у період нареченства чи “медового місяця” – перші кілька

місяців після одруження. Молоде подружжя ніби “допасовується” один до одного у принципових для спільного життя питаннях. Ідеть-

ся про стосунки один з одним та зі старшим поколінням, розподіл обов’язків, проведення вільного часу, бюджет тощо. У цей час, як і в кожен інший кризовий період,

може зростати кількість конф-ліктів. Проте варто розуміти їхню справжню, глибинну причину, яка полягає в потребі узгодити базові для подружжя та стосунків мо-менти. Відповідно, період адапта-ції може завершитися зміцненням, покращенням стосунків, чи, нав-паки, зростанням конфліктів або навіть розлученням (приблизно 43% усіх розлучень припадає на перший рік подружнього життя).

НАРОДЖЕННЯ ПЕРШОЇ ДИТИНИНаступна криза “приходить” із

народженням першої дитини. На цьому етапі подружжю треба не просто пристосуватися до появи

НАЙКРАЩИЙ ПРИКЛАД, ЯКИЙ МИ МОЖЕМО ДАТИ СВОЇМ ДІТЯМ, – ЦЕ СТАТИ ЩАСЛИВИМ ПОДРУЖЖЯМ!


fhŠŠ“ 0epjbh

Школа, про яку розкажу, не схожа на звичні освітні заклади, в яких вчився майже кожен із нас. Тут навчання триває лише рік. Ніхто не пише контрольні і не складає іспити. Щоб потрапити сюди, треба мати як мінімум 18 років і не більше 30-ти. А ще слід наважитися, бо школа насправді дуже особлива.

Я знайшла кілька людей, які наважилися. Серед них – Оксана Степована й Андрій

Сліпий. Тоді коли вони почули про школу, обоє вже здобули вищу освіту. Обоє не знали, що робити далі і вагалися, чи необхідно сюди їхати.

Оксана думала, що це просто чергова навчальна програма. Хоті-ла ще здобути нові знання, тому

наважилася. А коли приїхала, то швидко зрозуміла, що це щось зовсім інше, ніж вона собі уявляла. “І якраз те, що мені насправді пот-рібно!” – згадує дівчина.

Андрій приїхав до цієї школи через рік після Оксани. “Я мав різ-ні плани на життя. Втім, багатьох із них не зреалізував і не знав, куди йти далі. Якось один отець пора-див мені: “Було б добре, щоб ти

відсторонився від звичного жит-тя, родини, друзів і поїхав у якесь місце, де міг би побути сам, – зга-дує Андрій. – Саме тоді випадково почув про цю школу. І це був знак для мене”.

ШКОЛАВласне, школа, про яку йде

мова, називається “Молодь світла” (Jeunesse Lumiere). Розташована

Автор: Іванка Рудакевич

Отець Даніель Анж служить Літургію високо в горах

КАНА 01/13

Documents