Основи християнської єтики 1-4, 7-11 класи

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

для загальноосвітніх навчальних закладів

ОСНОВИ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИкурс за вибором (факультативний курс)

1-4, 7-11 КЛАСИ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

З метою формування у дітей та молоді високоморальних якостей, патріотичної та громадянської свідомості, ціннісних орієнтирів, які ведуть людину шляхом пізнання Істини, Добра, Краси, вбачається необхідним вивчення предметів духовно-морального спрямування, складовою яких є спеціальний курс "Основи християнської етики".

Курс "Основи християнської етики" є дисципліною християнсько-світоглядного, культурного та освітньо-виховного спрямування, який вибудовується як фундамент буттєвих цінностей сучасної людини. Він не є вченням віри, не включає релігійних обрядів, не ставить за мету залучення до певної конфесії. Викладання предмету передбачає виховання в учнів поваги до свободи совісті, релігійних та світоглядних переконань інших людей; здатності до співжиття в полікультурному та поліконфесійному українському суспільстві.

Метою курсу "Основи християнської етики" є формування в учнів християнських моральних чеснот. У процесі досягнення мети передбачається реалізація таких завдань:

• ознайомлення учнів із основами християнської моралі як фундаменту загальнолюдських цінностей;

• ознайомлення учнів із християнськими моральними цінностями: істини, благочестя, добра, любові, краси, гідності, обов'язку, совісті, честі;

• формування свідомої та відповідальної особистості учня на основі християнських духовних, моральних та культурних цінностей;

• створення належних морально-етичних умов для самопізнання, самореалізації.

Основою курсу "Основи християнської етики" є Біблія та інші християнські джерела, які не суперечать Святому Письму.

Програма побудована за лінійно-концентричним принципом, який включає такі складові:

• світоглядну, що сприяє цілісному світосприйманню, визначенню вихованцем власної добротворчої життєвої позиції;

• історико-культурологічну, що спирається на високі зразки християнської духовної культури та традиції;

• науково-пізнавальну, яка розширює шкільний навчальний матеріал в етично-естетичному просторі.

1-й клас. Хочу пізнавати світ

Розділ 1. Хочу пізнавати дивосвіт Розділ 2. Пізнаю себе Розділ 3. Хочу пізнавати Бога

2-й клас. Живу і навчаюсь у родині

Розділ 1. Моя сім’я і родинаРозділ 2. Мій рід і народ

3-й клас. Прагну робити добро

Розділ 1. З радістю творимо добро

Розділ 2. Життєвий дороговказ Розділ 3. Шляхом добра

4-й клас. Навчаємося мудрості

Розділ 1. Уроки доброти Розділ 2. Уроки справедливості Розділ 3. Навчаємося виправляти життєві помилки Розділ 4. Уроки працелюбності Розділ 5. Уроки Божої мудрості

7-й клас. Ісус Христос – ідеал для наслідування

Розділ 1. Морально-етичні цінності християнства Розділ 2. Християнські орієнтири людського життя Розділ 3. Історичні витоки та розвиток християнства в Україні

8-й клас. Божі заповіді – моральний дороговказ для людини

Розділ 1. Життєві дороговкази християнина Розділ 2. Моральні настанови у взаєминах людини з Богом Розділ 3. Моральні підвалини заповідей щодо пошани ближнього Розділ 4. Моральні настанови у виборі життєвого шляху

9-й клас. Морально-етичні цінності молоді

Розділ 1. Християнський життєвий вибір людини Розділ 2. Моральні цінності у виборі професії Розділ 3. Людина у суспільстві Розділ 4. Молодь і християнська культура

10-й клас. Етика подружнього життя

Розділ 1. Морально-етичні основи християнської сім’ї Розділ 2. Християнське покликання чоловіка і жінки Розділ 3. Моральні підвалини життя християнської родини Розділ 4. Сім’я у цивілізаційному вимірі

11-й клас. Основи християнського світогляду і моралі

Розділ 1. Суть християнського світогляду Розділ 2. Морально-етичний зміст блаженств Розділ 3. Християнські моральні чесноти Розділ 4. Християнство у релігійному просторі світу

Методологічною основою процесу навчання основ християнської етики є система наукових підходів, принципів, форм і методів, які допомагають належно реалізувати мету і завдання навчання. Ці наукові підходи, принципи, форми і методи перебувають у тісному діалектичному зв’язку. Так, підходи конкретизуються у принципах, принципи реалізуються у певних формах через відповідні методи.

Найголовнішими з підходів у навчанні основ християнської етики є:

аксіологічний, соціокультурний, культурологічний, особистісний, діяльнісний, комунікативний, системний, компетентісний, синергетичний.

Аксіологічний підхід до навчання основ християнської етики передбачає, що джерелом християнських моральних цінностей для людини є десять Заповідей Божих, дві Заповіді любові, Нагірна проповідь Ісуса Христа, заповідь, яка називається "золоте правило християнської етики", моральне вчення книг Старого і Нового Заповіту, послання святих апостолів, пояснення моральних цінностей у працях Отців Церкви, живий досвід Церкви.

За аксіологічного підходу людина розглядається як найвище творіння Боже, а такі моральні цінності, як любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, лагідність, стриманість, гідність, обов'язок, совість, честь є важливими цінностями, зміст яких розкривається учням.

Культурологічний та соціокультурний підходи, у свою чергу, мають на меті, з одного боку, сприймати учня як спадкоємця і носія вітчизняної та світової культури, яка має глибоке християнське коріння, а з іншого, – готувати школяра до життя у сім’ї, громаді, а також у сучасному суспільстві, якому притаманне як посилення національної самоіндентифікації українців, так і розширення глобалізаційних процесів.

Особистісний підхід передбачає сприйняття кожного школяра як унікальну особистість, творіння Боже, яке має реалізувати задум Творця, а також передбачає усвідомлення, сприйняття і взаємодію учителя з учнем як суб’єктів навчання.

Діяльнісний підхід має на меті таку побудову процесу навчання основ християнської етики, яка б активізувала навчальні зусилля школяра через ігрову, навчальну та комунікативну діяльність, через виконання практичних завдань-проектів тощо.

Комунікативний підхід у процесі навчання передбачає організацію комунікативної взаємодії між учителем та учнями на уроці, в позаурочний та позанавчальний час на основі християнських моральних цінностей, що лежать в основі спілкування.

Системний підхід орієнтує на організацію навчально-виховного процесу з основ християнської етики як цілеспрямованої творчої діяльності його суб'єктів: учнів, сім’ї та школи в рамках класної, позакласної та позашкільної роботи. Він вимагає розгляду системотвірних зв'язків мети, завдань, змісту, форм, методів та засобів навчання не

ізольовано, а у взаємодії компонентів педагогічного процесу, що дозволяє виявляти загальні системні властивості та якісні характеристики.

Компетентнісний підхід передбачає аксіологічну, мотиваційну, рефлексивну, когнітивну, операційно-технологічну та інші складові результатів навчання основ християнської етики, що відображають набуття не лише знань, навичок і вмінь, а й досвіду емоційно-ціннісного ставлення до себе, батьків, інших людей, оточуючого світу з погляду Біблії. Компетентність у сфері пізнавальної, комунікативної, ігрової, практичної діяльності школярів, засвоєння християнських моральних цінностей, способів набуття знань, користування різними джерелами інформації є основою компетентності в інших сферах: у сімейній, громадянській, соціально-трудовій, культурно-естетичній діяльності, сфері дозвілля та ін. Ключова компетентність учня по суті є інтегративною, тому що її джерелом є різні сфери діяльності: духовна, етична, соціальна, інформаційна, екологічна тощо.

Синергетичний підхід, провідним принципом якого є самоорганізація, саморозвиток особистості, які здійснюються на основі постійно активної взаємодії людини з зовнішнім середовищем, що призводить до змін, становлення нових якостей та ін. Синергетика божественного і людського визначає специфіку навчання основ християнської етики, оскільки є не плодом людського розуму, а виявляється в результаті духовно-інтелектуальних зусиль і присутня у Святому Письмі, працях Отців Церкви, працях релігійно-філософського змісту.

Основними загальнодидактичними принципами, на яких ґрунтується процес навчання основ християнської етики, є:

принцип доступності й дохідливості викладання; принцип свідомості й активності учнів; принцип наочності навчання; принцип науковості; принцип систематичності та послідовності; принцип міцності знань, умінь і навичок; принцип зв'язку навчання з життям; принцип індивідуального підходу до учнів; принцип емоційності навчання.

Принцип доступності й дохідливості викладання виявляється у дозуванні навчального матеріалу духовно-морального змісту на уроці і при виконанні домашніх завдань, у компенсуванні складнощів його змісту майстерним викладанням учителем, відповідною подачею у підручнику. Принцип доступності залежить і від дотримання правила послідовності: від простого – до складного.

Принцип свідомості й активності учнів виходить із того, що позитивний результат навчальної діяльності з християнської етики визначається активністю школяра. Передбачає широке використання у навчанні проблемних методів, використання всіх психічних процесів, які сприяють активізації засвоєння християнських моральних цінностей. Активне й свідоме засвоєння етичних знань, формування навичок і розвиток умінь неможливе без використання різноманітних розумових операцій (порівняння і

зіставлення, аналізу і синтезу, індукції і дедукції, аналогії тощо), без з'ясування взаємозв'язків і взаємообумовленості у вивченому матеріалі, правильного формулювання думки при усному мовленні.

Принцип наочності навчання передбачає навчання основ християнської етики на основі живого сприймання конкретних предметів і явищ дійсності або їхніх зображень. Використовуються різні види наочності: натуральна (рослини, тварини, зоряне небо, явища природи), образна (образи, ікони, картини, репродукції, таблиці, моделі, муляжі), символічна (географічні карти, схеми), аудіо (музичні твори, аудіо фрагменти Біблії, пісні духовно-морального змісту) та відеопродукція (екранізація біблійних сюжетів, документально-публіцистичні фільми).

Наочність сприяє розумовому розвитку учнів, допомагає виявити зв'язок між етичними знаннями і житейською практикою, полегшує процес засвоєння знань, стимулює інтерес до них (розвиває мотиваційну сферу учнів), допомагає сприймати об'єкт у розмаїтті його виявів і зв'язків.

Не дозволяється використання наочності, що виставляє Творця, людину, процес взаємозв'язків людини з Богом, людини з людиною або людини з оточуючим середовищем у невідповідному (карикатурному, образливому) світлі.

Принцип науковості має за мету використовувати наукові знання в галузі фізики, хімії, астрономії, біології, історії, археології для підтвердження біблійних істин. Передбачає опору на досягнення психолого-педагогічної, історико-культурологічної та теолого-філософської науки для успішного викладання основ християнської етики.

Принцип систематичності та послідовності певною мірою є похідним від принципу науковості, оскільки християнська етика має свою систему і послідовність викладання у навчальному процесі. У школі систематичність досягається послідовним викладом навчального матеріалу, ви діленням основного, логічним переходом від засвоєння попереднього до нового матеріалу. Внаслідок цього учні усвідомлюють структуру етичних знань, з'ясовують логічні зв'язки між структурними частинами навчального предмета. Дотримання цього принципу у процесі викладання християнської етики забезпечує системність здобуття знань (і системність мислення, і відповідну поведінку) учнями.

Принцип міцності знань, умінь і навичок передбачає тривале збереження в пам'яті набутих етичних знань, умінь і навичок і формування відповідної поведінки у повсякденному житті. З цією метою використовується повторення навчального матеріалу за структурними смисловими частинами; запам'ятовування нового матеріалу в поєднанні з пройденим раніше; активізація пам'яті, мислення учнів під час повторення (запитання, порівняння, аналіз, синтез, класифікація, узагальнення); групування матеріалу з метою його систематизації; при повторенні акцентування на основних ідеях; використання різноманітних вправ і методик, форм і підходів, самостійної роботи як творчого застосування знань; постійне звернення до раніше засвоєних знань для їх нового трактування.

Принцип зв'язку навчання з життям полягає в застосуванні учнями отриманих на уроках християнської етики знань у сімейному житті, повсякденній навчальній та практичній діяльності; в участі школярів у громадському житті. Відповідно до цього принципу, отримані у навчально-виховному процесі знання, уміння та навички повинні підтверджуватися конкретною практикою повсякденного життя.

Принцип індивідуального підходу до учнів означає врахування рівня розумового розвитку, релігійного та духовно-морального досвіду, знань та вмінь, працездатності, пізнавальної та практичної самостійності учнів, особливостей їхніх пізнавальних інтересів, вольового розвитку учнів, їхнього ставлення до навчання.

Принцип емоційності навчання реалізується через жвавий, образний виклад матеріалу з основ християнської етики, мову вчителя, його ставлення до учнів, зовнішній вигляд, використання цікавих прикладів, застосування наочності й технічних засобів навчання, створення в учнів почуття радості й умиротворення від пізнання Бога через Його моральну досконалість та Його моральні настанови для людини.

Поряд із дидактичними принципами навчання використовуються педагогічні принципи виховання:

цілеспрямованість виховання; зв'язок виховання з життям; єдність свідомості та поведінки у вихованні; виховання в у праці; принцип комплексності у вихованні; виховання особистості в колективі; поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів; поєднання поваги до особистості вихованця з ро зумною вимогливістю до нього; індивідуальний підхід до учнів у вихованні; принцип системності, послідовності й наступності у вихованні; єдність педагогічних вимог сім'ї, школи і громадсь кості; народність; природовідповідність; культуровідповідність; гуманістичність; демократизм; національне самоусвідомлення.

Принцип цілеспрямованості виховання передбачає спрямування виховної роботи з християнської етики на досягнення основної мети виховання – високодуховної й моральної особистості, підготовки її до самостійного життя, свідомої й активної трудової діяльності.

Цей принцип реалізується за умови підпорядкованості виховної роботи з основ християнської етики загальній меті, знання цієї мети вихователями і вихованцями, недопущення стихійності у вихованні, наявності перспективи, проектування рівня вихованості особистості відповідно до запланованої мети.

Принцип зв'язку виховання з життям, суть якого полягає в тому, що виховна діяльність з християнської етики має орієнтувати учнів на те, що вони покликані жити за

християнськими духовно-моральними принципами, брати посильну участь у житті вже за шкільною партою й готуватися до життя в сім’ї, громаді, до трудової та благодійної діяльності.

Реалізація цього принципу передбачає систематичне ознайомлення та залучення учнів до громадсько-політичного життя в країні, регіоні, місті, селі, залучення їх до посильної участі у громадській роботі.

Прилучаючись до активного життя, школярі засвоюють досвід старших поколінь, можуть і повинні брати посильну участь у доброчинній діяльності. Завдяки цьому в них формується психологічна, моральна та практична готовність до самостійного суспільного життя й діяльності.

Принцип єдності свідомості та поведінки у вихованні базується на твердженні, що поведінка людини – це її свідомість у дії. Виховання такої єдності моральної свідомості – складний і суперечливий процес, оскільки формування навичок правильної етичної поведінки виявляється набагато складнішим, ніж виховання свідомості.

Для подолання цієї суперечності необхідне правильне співвідношення методів формування свідомості та суспільної поведінки, запобігання відхиленням у них, вироблення в учнів несприйнятливості до будь-яких негативних впливів, готовності протистояти їм.

Принцип виховання у праці, в основі якого закладена ідея, що формування духовно-моральної особистості на християнських цінностях безпосередньо залежить від її діяльності, від особистої участі у праці. Цей принцип спирається і на таку психологічну якість як прагнення дитини до активної діяльності.

Реалізація принципу виховання у праці можлива за умови усвідомлення учнями, що праця – важливе джерело задоволення матеріальних і духовних потреб, чинник усебічного розвитку особистості, сумлінне ставлення до неї – винятково позитивна риса. Передбачається залучення учнів до взаємодопомоги, допомоги слабшим, доброчинної діяльності, добровільної практичної участі у житті класу, школи, громади, допомоги самотнім, літнім людям, усім, хто потребує допомоги.

Принцип комплексності у вихованні ґрунтується на діалектичній взаємозалежності педагогічних явищ і процесів. Втілення його в життя передбачає: єдність мети, завдань і змісту духовно-морального виховання; єдність форм, методів і прийомів виховання; єдність виховних впливів школи, сім'ї, громадськості, засобів масової інформації; врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів; єдність виховання і самовиховання; постійне вивчення рівня вихованості учня і коригування виховної роботи.

Принцип виховання особистості у колективі зумовлений об'єктивними закономірностями духовно-морального розвитку дитини й відповідає природі суспільства. Його реалізація передбачає: усвідомлення учнями того, що колектив – могутній засіб виховання, що певні риси особистості формуються лише в колективі; згуртованість колективу та значення його думки для виховання школярів; участь учнів у самоврядуванні, що сприяє розвиткові самостійності, самодіяльності, ініціативи та ін.

Найбільша виховна цінність колективу в тому, що між його членами виникають найрізноманітніші стосунки: взаємної відповідальності й залежності, організаторів і виконавців, між вихователями і вихованцями, між старшими й молодшими, міжособистісні стосунки (симпатії, товариськості, дружби, любові).

Принцип поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів полягає в тому, що педагогічне керівництво зумовлюється відсутністю в учнів належного життєвого досвіду; виховання творчої високодуховної й високоморальної особистості можливе, якщо існують умови для вияву самостійності й творчості, схвалюються ініціатива та самодіяльність.

Цей принцип передбачає безпосередню участь учнів у плануванні своїх громадських справ, усвідомлення їх необхідності й значення, контроль за їх виконанням, оцінка досягнутих результатів.

Принцип поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього передбачає: єдність вимог до вихованців із боку батьків, педагогів у процесі навчання християнської етики, контроль за їхньою поведінкою, гуманне ставлення до них, повагу до їхньої думки та ін. Його втілення в життя ускладнюється тим, що серед учнів нерідко є діти з різним релігійним досвідом, різним духовно-моральним рівнем, з неблагополучних сімей. Педагог повинен бути терплячим до всіх дітей без винятку, поважати їхню людську гідність. Розумна вимогливість є також свідченням поваги до особистості дитини. Її виховний потенціал зростає, якщо вона доцільна, випливає з потреб виховного процесу, із завдань духовно-морального розвитку особистості.

Принцип індивідуального підходу до учнів у вихованні є важливою вимогою до організації виховного процесу й однією з умов підвищення його ефективності. Виховні заходи з християнської етики, які не враховують цієї вимоги, не торкаються внутрішніх сторін особистості вихованця, – малоефективні. Результати виховного процесу з християнської етики значною мірою залежать від того, наскільки в ньому враховано вікові та індивідуальні особливості учнів.

Принцип системності, послідовності й наступності у вихованні передбачає, передусім, підбір змісту й методики виховної роботи з християнської етики залежно від віку та рівня розвитку учнів. З віком змінюється педагогічне керівництво дитячим колективом, що виявляється у наданні йому більшої самостійності в усіх аспектах його діяльності. Зростають і вимоги вихователів. Важливо прогнозувати можливі наслідки заходів духовно-морального впливу на школяра. Індивідуальний підхід потрібно застосовувати до кожного вихованця, а не лише до тих, хто вирізняється незвичною поведінкою. Досвідчені педагоги намагаються сприймати кожного учня таким, яким він є, і відповідно будувати виховну роботу з класом.

Принцип єдності педагогічних вимог сім'ї, школи та громадськості передбачає охоплення всіх сторін навчально-виховної роботи сім'ї, школи, всіх форм діяльності учнівського та педагогічного колективів, громадських та благодійних організацій, виявляється у змісті, формах навчання та виховання, у правилах поведінки школярів, у стилі життя школи, її традиціях. Така єдність є однією з умов оптимізації виховного процесу з християнської етики. Школа як провідна ланка у системі духовно-морального

виховання учнівської молоді повинна не лише залучати до цієї справи сім'ю, громадські та інші організації, а й давати їм основи психолого-педагогічних знань, передовий досвід виховання, дбати про підвищення етичної та педагогічної культури батьків, виховувати толерантне ставлення до інших конфесій.

Принцип народності має на меті національну спрямованість виховання, досконале оволодіння рідною мовою, формування національної свідомості, любові до рідної землі та свого народу; прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, народних традицій і звичаїв, релігій, вірувань усіх народів, що населяють Україну і світ.

Принцип природовідповідності базується на врахуванні багатогранної й цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх духовних, анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних, релігійних та регіональних особливостей.

Принцип культуровідповідності ґрунтується на органічному зв'язку з історією народу, його мовою, релігією, культурними традиціями, з народним мистецтвом, на забезпеченні духовної єдності поколінь.

Принцип гуманістичності передбачає створення умов для формування духовно-моральних якостей і здібностей дитини, джерел її життєвих сил; гуманізацію взаємин вихователя і вихованців; сприйняття виховання – як центру навчально-виховного процесу, повагу до особистості, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довіри до неї; виховання гуманної особистості. Передбачає розуміння принципової відмінності між християнським і світським гуманізмом і, відповідно, місця людини в цих ціннісних системах.

Принцип демократизму має на меті усунення авторитарного стилю виховання, сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання права школяра на свободу, на розвиток здібностей і вияв індивідуальності. Передбачає глибоке усвідомлення взаємозв'язку між ідеалами свободи, правами людини та громадянською відповідальністю.

Принцип національного самоусвідомлення вимагає наповнення виховання національним змістом, що передбачає формування самосвідомості громадянина. Це і забезпечення можливості всім дітям навчатися у рідній школі, виховувати національну гідність, національну свідомість, почуття належності до свого народу, а також відтворення в дітях менталітету народу, увічнення в підростаючих поколіннях специфічних елементів, що є в кожній нації, виховання їх типовими носіями національної культури.

Крім загальнодидактичних принципів, у процесі навчання основ християнської етики використовуються спеціальні принципи:

принцип теоцентризму; біблійної основи навчання; міжконфесійності; толерантності до релігійних відмінностей і особливостей; добровільності у виборі предмету.

Принцип теоцентризму означає, що джерелом духовно-моральних цінностей є Бог. Ці цінності є об’єктивними, вічними й незмінними. Ці моральні принципи передані людям Богом через Біблію. Боголюдина Ісус Христос виконав і доповнив ці моральні принципи. Відтоді вони називаються християнськими.

Принцип біблійної основи навчання передбачає, що основою навчання є християнські моральні цінності, подані у Біблії, які є спільними для всіх християнських конфесій.

Принцип міжконфесійності скеровує учителя й учня до вивчення спільних для всіх християнських конфесій моральних цінностей. Пропаганда окремої конфесії і деякою мірою приниження іншої – не допускаються.

Принцип толерантності до релігійних відмінностей і особливостей передбачає шанобливе й терпляче ставлення до представників різних конфесій, а також до атеїстів та людей із відмінними переконаннями.

Принцип добровільності передбачає добровільний вибір предмету батьками та учнями й написання для цього відповідної заяви.

Сукупність цих принципів забезпечує успішне визначення завдань, підбір змісту, методів, засобів і форм виховання. Єдність принципів виховання потребує від педагога вміння використовувати їх у взаємозв'язку з урахуванням конкретних можливостей і умов.

Принципи навчання й виховання реалізуються у певних формах навчання і виховання.

Основними формами навчальної діяльності на уроках християнської етики є фронтальна, індивідуальна, парна, групова.

Фронтальна форма роботи передбачає навчальну діяльність учителя з усім класом.

Індивідуальна форма роботи має на меті виконання завдання окремим учнем.

Парна робота передбачає навчальну взаємодію двох учнів, переважно тих, що сидять за однією партою.

Групова робота передбачає поділ класу на невеликі групи по 4-5 осіб для виконання групових завдань.

Форми навчально-виховної роботи на уроках із християнської етики втілюються у практику навчання й виховання з допомогою відповідних методів.

До основних методів навчання на уроках із основ християнської етики належать словесні та наочні методи:

пояснення; розповідь; бесіда; дискусія; робота з підручником;

дидактична гра; демонстрування та ілюстрування; самостійне спостереження.

Словесні методи навчання на уроках із основ християнської етики

Метод пояснення на уроці християнської етики має на меті аналіз, тлумачення й доведення різних положень навчального матеріалу морально-етичного характеру шляхом розкриття причинно-наслідкових та інших зв’язків і закономірностей. Цей метод поєднується на уроці з описом, бесідою, демонстрацією; пояснення здійснюється на основі принципу доступності на відповідному емоційному й динамічному рівнях.

Метод розповіді у процесі засвоєння християнських моральних цінностей передбачає виклад учителем або учнем біблійного, художнього або іншого матеріалу, який має морально-повчальний зміст. Для розповіді характерна яскравість характеристик, наявність фактів, явищ, конкретність, емоційність, динамічність.

Метод бесіди на уроці християнської етики – це форма спілкування, у процесі якої учитель, спираючись на наявні в учнів знання й досвід, користуючись запитаннями, підводить учнів до розуміння й засвоєння нових етичних знань, до повторення й перевірки знання навчального матеріалу, до певних висновків; до бесіди можуть залучатися увесь клас, група або окремі учні; вчитель може актуалізувати відомий учням матеріал, а також підводити до отримання нових знань.

Метод дискусії передбачає обговорення якогось спірного, гострого питання. Дискусія потребує: попередньої підготовки з боку вчителя (постановка проблеми, підготовка учасників дискусії, організація дискусії, контроль за ходом і підведення підсумків); підготовки учнів (ознайомлення з дискусійною проблемою; підбір аргументів і доказів; часові і змістовні обмеження виступів – регламент тощо).

Робота з підручником на уроці християнської етики – це організація самостійної роботи учнів із текстом Біблії, підручником, що дає їм змогу глибоко осмислити навчальний матеріал, закріпити його, проявити самостійність у навчанні.

Узагальнююче повторення потребує відповідних форм самостійної роботи учнів із підручником із основ християнської етики: повторення важливих частин і розділів підручника; осмислення його узагальнюючих розділів; підготовка відповідей за основними питаннями пройденого матеріалу; складання порівняльних характеристик та схем; підготовка доповідей, рефератів.

Наочні методи навчання на уроках із основ християнської етики

Демонстрування та ілюстрування на уроках християнської етики має на меті показ наочних об’єктів – реальних предметів або їх зображень. Ефективність залежить від правильного вибору об’єктів демонстрації, а також від уміння вчителя поєднати смислове пояснення з демонстрацією наочного об’єкта; предмет демонстрування та ілюстрування має відповідати певним естетичним вимогам, відповідно до теми й мети уроку.

Ілюстрування – оснащення ілюстраціями наочності, використання ілюстрованої Біблії, плакатів, репродукцій, рисунків на дошці, картин, образів та ін.

Самостійне спостереження передбачає безпосереднє сприймання явищ дійсності. "Ніщо не може бути важливішим у житті, як уміти бачити предмет з усіх боків і серед тих відносин, в які він поставлений, – відзначав К. Ушинський. – Якщо ми вникнемо глибше в те, що звичайно називається в людях визначним або навіть великим розумом, то побачимо, що це головним чином є здатність бачити предмети в їх дійсності, всебічно, з усіма відносинами, в які вони поставлені. Якщо навчання має претензію на розвиток розуму у дітей, то воно повинно вправляти їхню здатність спостереження".

Методи виховання переконання; привчання і вправи; заохочення; обговорення прикладів зі Святого Письма; використання позитивних прикладів з літератури, життя сучасників; відвідування місць релігійного поклоніння (храмів, костелів, домів молитви

тощо), музеїв; перегляд кіно- та відеофільмів, репродукцій картин на біблійну тематику; прослуховування духовної музики; постановка театралізованих вистав; підготовка до державних релігійних свят; використання рольових ігор; організація свят і виставок; підготовка творчих доробків учнів тощо.

Привчання і вправи. Метод привчання передбачає певну, до деталей продуману організацію життя учнів, їхньої праці, відпочинку та залучення школярів до виконання норм і правил із метою формування звичних норм поведінки. Привчання відбувається через пояснення взірця поведінки учителем, через демонстрування картин, читання яскравого оповідання.

Важливим моментом привчання слід вважати створення у школярів позитивного ставлення до тієї чи іншої форми поведінки, якого досягають наочністю, образністю, емоційним ставленням самого вчителя до того, що він дає дітям.

Метод привчання може варіюватися залежно від віку та умов виховання. Не завжди доцільно відкрито ставити перед учнями завдання оволодіти якимось способом поведінки. Вихователь може дати учневі певне доручення (чергування в класі, нагляд за дотриманням чистоти), і під час його виконання вихованець оволодіває необхідними нормами поведінки.

Важливе місце у вихованні займають вправи. Вони тісно пов'язані з привчанням. У навчальній роботі вправи використовують, щоб сформувати в учнів навички й розвинути вміння. У деяких випадках вправи у вихованні виконують ту саму роль.

Роль прикладу у вихованні. Великий вплив на дітей справляє повсякденна поведінка дорослих, їхній приклад. Сила впливу прикладу на школярів ґрунтується на схильності дітей до наслідування. Не маючи достатніх знань, переконань і життєвого

досвіду, учні дуже уважно приглядаються до поведінки довколишніх людей. Сила впливу прикладу полягає і в тому, що довколишні не нав'язують дітям своїх поглядів, учинків, діти самі помічають їх і сприймають їх як взірець поведінки.

Виховний вплив прикладу пов'язаний не тільки з тим, що учні спостерігають у житті, вивчають, а й із організацією їхньої різноманітної діяльності.

Гра. Гра для дитини має те ж саме значення, яке для дорослого має діяльність та робота. Яка дитина в грі, такою з багатьох поглядів вона буде в роботі, коли виросте. Учитель, який недооцінює роль гри у вихованні школярів, не зможе домогтися великих успіхів у своїй праці. Важливою умовою впливу гри на вихованців є активна участь самих дітей не тільки в проведенні ігор, а й у їх створенні; не слід применшувати й ролі педагога в організації гри. Педагог завжди має уявляти собі мету гри, яку він провадить, і прямувати до цієї мети.

Доручення. У процесі навчання учитель намагається залучити дітей у різноманітну діяльність колективу, даючи доручення. 3а своїм характером доручення можуть бути епізодичними й постійними. Основна функція доручень – забезпечити набування дітьми досвіду виконання громадських та благодійних обов'язків. Важливе значення має і створення позитивного ставлення до доручення. Це стає можливим за умови врахування вікових та індивідуальних особливостей (інтересів, нахилів) учня.

Методи заохочення

Заохочення не створюють нового у становленні особистості школяра, вони є регулятором тих дій, які здійснюються за допомогою основних методів виховання. До заохочень вдаються у тих випадках, коли треба посилити позитивні мотиви. Заохочення спрямоване на вдосконалення дитини. Відзначаючи успіхи у діяльності й поведінці дітей, вихователі, колектив учнів виховують у них прагнення зробити ще більше. Тому форми заохочення мають бути максимально динамічними.

Одним із основних форм і методів заохочення учнів на уроках християнської етики є оцінювання. Об’єктом оцінювання є отримані учнями на уроці знання. Для оцінювання учнів учителем використовуються оцінювальні твердження та поурочний бал за встановленою 12-бальною системою. У школах, де предмет «Християнська етика» є факультативом, використовуються оцінки «зараховано», «не зараховано».

Викладання основ християнської етики передбачає використання відповідних засобів навчання, які групуються в комплект для вчителя та комплект для учня.

Комплект для вчителя з основ християнської етики складається з програми, книги для вчителя, посібника для позакласної роботи, відеофонограм, фланелеграфа, аудіо-диска.

Комплект для учня включає підручник, хрестоматію, зошит для учня, аудіо-диск.

1-й клас

Хочу пізнавати світ

Розділ 1. Хочу пізнавати дивосвіт№ п/п

К-тьгод.

Зміст навчального матеріалу Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1 1 Тема 1. Вступ

2 1 Тема 2. Чудовий світ навколо мене- жива та нежива природа: трави, дерева, звірі, птахи, ріки, гори тощо;- творіння людське: будинки, мости, літаки, комп’ютер тощо;- творіння Боже.

Учень/учениця: - знає, що природа буває живою та неживою;- розрізняє речі, створені людиною, і творіння Божі; - наводить приклади бережливого ставлення до природи;- вміє шанобливо ставитися до живої і неживої природи.

3 2 Тема 3-4. Прагну багато знати- джерела знань про світ та людину;- Біблія – джерело знань про Бога.

Учень/учениця: - називає джерела знань про людину та світ;- ознайомлюється з Біблією;- уміє відрізнити Біблію від інших книг;- розуміє важливість шанобливого ставлення до Біблії.

4 1 Тема 5. Бачу і чую дивосвіт- зір та слух – надзвичайні дари у пізнанні світу.

Учень/учениця: - називає органи чуття та їх призначення;- довідується про їх призначення у житті всіх живих істот;- порівнює органи чуття людини та тварини;- наводить приклади, чому важливо берегти зір і слух;- називає небезпеки, пов’язані з втратою зору і слуху людини.

5 1 Тема 6. Відчуваю на смак, нюхом і дотиком- смак, нюх та дотик допомагають у пізнанні багатогранності та краси світу; - вдячність Богові за можливість пізнавати світ.

Учень/учениця: - розрізняє на дотик, нюх та смак, різні предмети та речовини;- називає всі органи чуття людини;- вчиться бути вдячним Богові та батькам за безцінний дар життя та пізнання світу.

6 1 Тема 7. Все живе потребує любові- пізнання світу розумом і серцем;- охорона довкілля; - опіка над скривдженими.

Учень/учениця: - наводить приклади своєї любові і турботи до навколишнього світу;- пояснює, чому все живе потребує любові;- використовує набуті знання для

бережливого ставлення до природи – Божого дару.

7 Тема 8 Урок узагальнення

Розділ 2. Пізнаю себе

8 1 Тема 9. Я у світі - хто я, де я, що мені робити у світі;- неповторність людини;- Біблія про створення людини.

Учень/учениця: - знає біблійну розповідь про створення людини;- наводить приклади і підтверджує, що кожна людина є неповторною;- шанує та поважає інших людей як Боже творіння.

9 1 Тема 10. Людина – чудовий задум Творця- голова, серце, руки і ноги допомагають мені пізнавати світ і творити добрі справи;- вдячність Творцеві за радість життя.

Учень/учениця: - знає, ким є людина, пізнає світ та творить добрі справи;- називає різницю між людиною і твариною;- робить своїми руками подарунок для батьків (бідного, хворого, нужденного тощо);- висловлює вдячність Богові і людям.

10 1 Тема 11. Люблю спілкуватися- мова в моєму житті як Божий дар;- різноманітність форм спілкування між людьми;- спілкування людини з природою, з Богом.

Учень/учениця: - розуміє та пояснює важливість спілкування між людьми;- знає, що може розмовляти з Богом;- уміє відрізнити образливі слова від приємних;- висловлює свою думку на те, чому гарно розпочинати свій новий день із християнського привітання рідних та друзів;- знає різні християнські привітання.

11 1 Тема 12. Моя сім’я- я в сім’ї;- значення сім’ї в моєму житті.

Учень/учениця: - знає, що таке сім’я;- розуміє важливість сім’ї. у своєму житті;- називає всіх членів своєї сім’ї; - пригадує, що доброго навчили його батьки перед тим, як він почав ходити до школи;- шанобливо ставиться до всіх членів сім’ї та радісно спілкується з ними.

12 1 Тема 13. Батьки – найрідніші мені люди - батьківське піклування про мене;- я - Божий дар для моїх батьків;- Біблія називає Бога нашим Отцем («Отче наш»).

Учень/учениця: - знає про велику любов батьків до дітей;- пригадує, якими ніжними словами говорить мама до своєї дитини;- уміє виявити свою любов до батьків;- знає, що Бог є Батьком для всіх

людей;- розуміє, що найбільше засмучує батьків.

13 1 Тема 14. Моє ім’я- важливість імені в житті людини;- вибір імені;- ім’я Боже є святе («Нехай святиться ім’я Твоє....»).

Учень/учениця: - знає про важливість імен людей, назв тварин і всього створеного Богом;- розуміє, що ім’я (назва) допомагає розпізнавати людей, речі;- уміє розрізнити ім’я від клички чи прізвиська;- пригадує слова, якими люди називають Бога (Творець, Господь та ін.);

14 1 Тема 15. Мої друзі- потреба мати друзів - повага та любов до друзів;- друзі Ісуса Христа.

Учень/учениця: - називає своїх друзів;- наводить приклади справжньої дружби;- уміє виявляти свої дружні стосунки словами та вчинками;- переповідає, як вибирав друзів і ставився до них Ісус Христос.

15 1 Тема 16. Мої вчителі- батьки – мої перші вчителі;- вчителі у школі;- Ісус Христос – Учитель.

Учень/учениця: - знає, чому батьків теж називають учителями;- розуміє, що вчитель навчає дітей творити добро;- переповідає, чому Ісуса називають Учителем;- уміє ввічливо звертатись до вчителів.

16 1 Тема 17. Доброта і милосердя- милосердя від Бога;- світ потребує доброти і милосердя;- милосердя до людей;- добре серце.

Учень/учениця: - знає, що таке милосердя;- наводить приклади милосердних вчинків у житті;- розуміє, що Бог милосердний до всіх людей;- розуміє, чому про деяких людей кажуть, що має добре серце.

17 1 Тема 18. Свято у моєму житті - готуємось до свят;- святкувати – це радість;- родинні свята.

Учень/учениця: - порівнює будні зі святами;- уміє назвати найголовніші християнські свята: Різдво Христове, Пасха (Воскресіння Ісуса Христа);- розповідає про святкування у своїй сім’ї з різних нагод;- шанобливо ставиться до християнських свят та важливих свят у житті українського народу.

18 Тема 19. Узагальнюючий урок

Розділ 3. Хочу пізнавати Бога

19 1 Тема 20. Різдво – велике християнське Свято- Віфлеєм – місто, де народився Ісус Христос;- пастухи і Ангели прославляли новонароджене дитя Ісуса;- я радію, бо народився Спаситель світу.

Учень/учениця: - переказує біблійну історію про народження Ісуса;- переповідає, чому Ісус народився у печері за містом;- називає людей, які привітали новонародженого Ісуса;- розповідає про приготування християн до Різдва у своїй сім’ї;- готується до Різдвяних свят.

20 1 Тема 21. Враження від святкування Різдвяних свят

Учень/учениця: - розповідає про символіку спільної родинної святої вечері перед Різдвом Христовим; - демонструє, які колядки та щедрівки навчився співати;- розуміє, чому Різдво так люблять діти і дорослі;- вміє відрізнити свято і чудо народження Спасителя від світської суєти.

21 1 Тема 22. Радість зустрічі з Богом- свято Стрітення – зустріч людини з Богом;

Учень/учениця: - переповідає про зустріч старця Симеона і немовляти Ісуса у храмі; - знає, що Ісус Христос є Світло світу в житті християн;

22 1 Тема 23. Хліб – це життя - важливість їжі для людини;- хліб – Божий дар («Хліб наш насущний...»);- Бог подарував людині повноту життя;

Учень/учениця: - знає, звідки береться до нашого столу хліб;- розуміє важливість хліба у нашому житті і доводить це на прикладах;- дотримується щоденної пошани до хліба;- переповідає про чудо помноження хліба;

23 1 Тема 24. Бог піклується про світ- турбота Творця про світ;- турбота Творця про мене (Ангел Хоронитель).

Учень/учениця: - знає, що Бог піклується про світ;- розуміє, що Ангели Хоронителі є Божі посланці і наші опікуни;- наводить приклади турботи Творця про світ

24 1 Тема 25. Моя турбота про світ- моя поведінка (вдома, у школі, серед друзів...);- творити добро для інших;- примножувати красу Божого світу.

Учень/учениця: - розуміє відповідальність за свої вчинки;- наводить приклади турботливого ставлення до навколишнього світу;- розрізняє добрі і злі вчинки;- розуміє важливість доброго вчинку.

25 1 Тема 26. Я - чемна та ввічлива дитина

Учень/учениця: - називає всі відомі йому/їй слова

- золоті слова;- чемність та ввічливість - гарні риси характеру;- християнські привітання.

ввічливості;- доводить приклади сили ввічливого слова;- вміє виявляти пошану до дорослих та ровесників;- пояснює, чому деякі слова називають «золотими».

26 1 Тема 27. Я навчаюся прощати- навчаюся прощати від Ісуса Христа;- чому потрібно прощати;- ,,Прости нам борги наші, як і ми прощаємо...” - умію прощати;

Учень/учениця: - розуміє, що таке прощення;- уміє просити пробачення;- переповідає, як Ісус навчає прощати всім людям. - розуміє, чому потрібно прощати.

27 1 Тема 28. Навчаюся бути слухняним- не перечити старшим;- бути слухняним – бути добрим;- ,,Нехай буде воля Твоя...’’- послух і пошана до батьків – це воля Божа.

Учень/учениця: - розуміє, що таке послух; - уміє слухати і бути слухняним;- переповідає, чому потрібно слухатися батьків та Бога.

28 1 Тема 29. Перемога добра над злом- Воскресіння Христове – перемога життя над смертю.

Учень/учениця: - переповідає біблійну подію Воскресіння Ісуса Христа; - знає, що Христос переміг смерть;- розуміє, що любов (Бог) завжди перемагає зло.

29 1 Тема 30. Світле Христове Воскресіння- краса та багатство Пасхального свята в Україні;

Учень/учениця: - знає значення слова «Великдень»;- знає, як вітаються християни у великодній час;

30 1 Тема 31. Розкажу про мою маму- свято матері.- кожна дитина готує розповідь про свою маму;

Учень/учениця: - знає та пояснює, коли в Україні святкують День матері;- готує привітання і робить подарунок своїй мамі;- переповідає про Марію – матір Ісуса Христа.

31 1 Тема 32. Підсумковий урок. Найбільше щастя - жити у цьому чудовому світі, створеному Богом

2-й клас

Живу і навчаюсь у родині

Розділ 1. Моя сім’я та родина

№ п/п

К-тьгод.



2 1 Тема 2. Любов будує родину- любов – основа сім’ї;- любов дарує життя;- там, де є любов і доброта, там є Бог.

Учень/учениця: - знає, що любов є основою створення сім’ї;- знає, що любити означає дарувати, давати;- висловлює свою думку про зв'язок любові в сім’ї з добрими вчинками.

3 1 Тема 3. Моя родина- перша родина на землі – творіння Боже;- святість і єдність родини;- християнська родина;- завдання родини.

Учень/учениця: - переповідає біблійну історію про створення перших людей;- знає, що таке родина;- називає основні риси християнської родини;- наводить приклади християнської поведінки членів родини.

4 1 Тема 4. Батько в сім’ї- відповідальність за родину перед суспільством, перед Богом;- батьківська турбота.

Учень/учениця: - розуміє відповідальність батька за сім’ю;- пояснює, що Бог є Отцем для всіх людей;- наводить приклади батьківської турботи про сім’ю.

5 1 Тема 5. Мама в сім’ї- материнська любов; - мама – перша вчителька і вихователька.

Учень/учениця: - розповідає про материнську любов; - наводить приклади того, що мама є першою вчителькою для своїх дітей;- знає і вживає відповідні слова для вдячності і пошанування мами;- допомагає мамі.

6 1 Тема 6. Дитина в сім’ї та родині- народження дитини – найбільша радість для родини;- важливість вибору імені для дитини;- дитина – безцінний дар Бога для батьків.

Учень/учениця: - розуміє, що поява дитини у сім’ї є великим Божим даром;- пояснює важливість імені для людини;- знає, чому діти – благословення для батьків.

7 2 Тема 7-8. Обов’язки дітей у сім’ї та родині- послух батькам;- пошана до старших та турбота про них;- взаємодопомога;

Учень/учениця: - називає основні обов’язки дітей перед батьками;- обґрунтовує думку про необхідність слухатися батьків;- наводить приклади взаємодопомоги

- відповідальність за добру честь родини.

у сім’ї;- знає, як підтримати добру честь у родині.

8 1 Тема 9. Спілкування в родині- ввічливість і доброзичливість у спілкуванні;- взаємоповага та взаємодовіра; - щаслива та родина, де панує згода і любов.

Учень/учениця: - розуміє важливість довіри і поваги при спілкуванні між близькими людьми;- пояснює, що значить довіра до інших;- називає ввічливі слова, необхідні для спілкування у родині.

9 1 Тема 10. Родинний дім- рідний дім – школа доброго виховання, місце затишку та довіри;- рідний дім – важливе місце спілкування з рідними та Богом.

Учень/учениця: - називає адресу свого дому;- пояснює, чому дім називають ,,родинним, рідним ’’;- дотримується чистоти і порядку у рідній домівці;- знає, що дім є найкращим місцем для спілкування сім’ї.

10 2 Тема 11-12. Мудрість батьківського навчання- батько розуму навчає – мати приголубить;- життєвий досвід батьків – джерело мудрості для дітей;- Заповіді Божі – основа української виховної традиції;- повчання князя Володимира Мономаха про батька;- батьківське благословення.

Учень/учениця: - усвідомлює важливість батьківської та материнської науки;- знає повчання Володимира Мономаха про батька;- знайомиться з заповіддю «шануй батька свого і матір свою…»;- наводить приклади, коли батьки благословляють своїх дітей;- пригадує мудрі поради своїх батьків.

11 1 Тема 13. Свято в родині- свята твоєї родини;- участь усіх членів родини у приготуванні до свята;- християнське розуміння свят;- свято в житті християнської родини.

Учень/учениця: - називає родинні свята;- знає християнські свята та їх зміст; - розповідає, як відзначають родинне свято.

12 1 Тема 14. Вдячність дітей своїм батькам- вдячність батькам за опіку, науку та виховання;- подяка дітей своїм батькам.

Учень/учениця: - відчуває вдячність батькам; - виявляє подяку батькам.

13 1 Тема 15. Спішімо творити добро- добро і милосердя;- приклади справ милосердя

Учень/учениця: - наводить приклади добра і милосердя;- пояснює, як можна виявляти милосердя.

14 1 Тема 16. Різдво Христове в Україні- християнська родина у Святвечір;- Різдвяні пісні та щедрівки.

Учень/учениця: - пригадує святкування Різдва у своїй родині; - знає, чому ми святкуємо Різдво;- знає Різдвяні пісні та щедрівки.

15 1 Тема 17. Різдво Ісуса Христа – свято Учень/учениця:

єдності родини- радість різдвяних зустрічей у родині і в Церкві;- народження Спасителя – радість для твоєї родини і для всіх людей.

- переповідає біблійну подію народження Ісуса Христа; - знає Різдвяні пісні.

16 1 Тема 18. Узагальнюючий урок

Розділ 2. Мій рід і народ17 2 Тема 19-20. Земля мого роду

- місце, де народилися твої батьки, діди, прадіди;- важливість знання свого роду;- духовні і матеріальні цінності та традиції роду.

Учень/учениця: - знає місце народження своїх батьків;- називає імена бабусь і дідусів;- пояснює вислів «земля твого роду»;- розповідає про важливі події у своїй родині.

18 1 Тема 21. Моя рідня- родинні зв’язки та їх значення;- відповідальність за честь і добру славу роду;- історична пам’ять про свій рід.

Учень/учениця: - розуміє значення слів «сім’я», «рід», «рідня»;- наводить приклади, як берегти і примножувати честь своєї рідні і роду.

19 1 Тема 22. Земля мого народу- Україна – земля мого народу;- відповідальність за рідну землю.

Учень/учениця: - розуміє зміст слова «народ»;- знає столицю України;- називає основні символи своєї країни;- знає духовний гімн України «Боже великий, єдиний…».

20 2 Тема 23-24. Духовні багатства мого народу- ми є діти українського народу;- найбільший скарб народу – віра в Бога; - українська мова та пісня;- українська християнська культурна спадщина; - пам’ять про загиблих за віру і Батьківщину;- обов’язок оберігати та примножувати спадщину нашого народу.

Учень/учениця: - знає пісні про рідну землю;- наводить приклади християнської спадщини свого народу (література, живопис, музика, архітектура тощо);- шанує історичну і духовну спадщину свого народу.

21 1 Тема 25. Гостинність та щедрість українців- доброзичливість;- щирість;- ознаки гостинності.

Учень/учениця: - знає народні ознаки гостинності;- наводить приклади.

22 1 Тема 26. Роль духовних провідників у житті нашого народу

- духовні провідники;- подвижницьке життя духовних

провідників – приклад для наслідування.

Учень/учениця: - знає і розуміє зміст поняття «духовний провідник народу»;- називає духовних провідників нашого народу; - переповідає, чому ці люди є духовними провідниками

українського народу. 23 1 Тема 27. Великодні звичаї в

українській родині - підготовка до свята Христового

Воскресіння.

Учень/учениця: - знає, що таке піст;- розповідає про підготовку родини до свята Воскресіння Христового.

24 1 Тема 28. Воскресіння Христове – найбільше християнське свято- перемога життя над смертю.

Учень/учениця: - переповідає біблійну подію Воскресіння Ісуса Христа;- знає, як християни вітаються в день Воскресіння Христового.

25 1 Тема 29. Роль жінки у житті народу - жінка - мати, подруга, сестра, бабуся;- жінка - мудра вихователька молодого покоління;- жінки-мироносиці.

Учень/учениця: - пояснює роль жінки в житті народу; - наводить приклади жертовності жінок та пояснює їх роль в житті народу; - переповідає біблійну історію про відважність жінок-мироносиць.

26 1 Тема 30. Славні українські роди Учень/учениця: - знає найславніші українські імена князів, козаків, митців, науковців;- пояснює, чому ці люди мають велику шану від усіх нас.

27 1 Тема 31. Підсумковий урок.

Добра родина, добра дитина – щасливий народ, церква і держава.

3-й клас

Прагну робити добро

Розділ 1. З радістю творимо добро

№ п/п

К-тьгод.



2 1 Тема 2. Добро від Бога

- весь світ сповнений Божої любові;- прояви добра у нашому житті; - любов між людьми, добрі стосунки – це прояв Божої любові на землі.

Учень/учениця: - розуміє, що джерелом добра є Бог;- наводить приклади проявів добра в житті людини;- розуміє, що коли ми робимо добрі вчинки, то тим служимо людям і уподібнюємося Богові; - пояснює, що добрі вчинки є результатом любові до Бога і людей.

3 1 Тема 3. Людина – вінець Божого творіння- людина – образ і подоба Божа;- людина – найдосконаліша особа на Землі;- спорідненість та індивідуальність людини.

Учень/учениця: - розуміє значення слів «образ Божий», «подоба Божа»;- розуміє і пояснює, що людина є вінцем Божого творіння.

4 1 Тема 4. Дари Божі для людини- світ як Божий дар для людини;- покликання людини – берегти та примножувати красу Божого творіння.

Учень/учениця: - розуміє і пояснює, що світ є Божим даром для людині;- знає, що всі Божі дари - це блага, а не особиста власність;- пояснює і наводить приклади бережливого ставлення до навколишнього середовища.

5 1 Тема 5. Завдання людини у світі- творити добро для себе та для інших;- оберігати, примножувати Божі дари;- працювати для добра інших людей.

Учень/учениця: - пояснює, яке завдання людини у світі;- розуміє важливість праці у житті людини;- наводить приклади, як можна робити добро для інших.

6 1 Тема 6. Покликання людини- покликання до досконалості;- жити в гармонії зі світом та з Богом.

Учень/учениця: - розуміє, що таке покликання;- розповідає про різні покликання;- усвідомлює своє покликання до щасливого життя.

7 1 Тема 7. Право людини на вибір- право людини робити вибір;- відповідальність людини за вибір;

Учень/учениця: - розуміє можливість і необхідність вільного вибору та відповідальності за

- Божа пересторога за вибір. нього;- розповідає про батьківські та Божі перестороги перед помилками.

8 1 Тема 8. Наслідки неправильного вибору- почуття провини;- духовна і фізична хвороба.

Учень/учениця: - знає біблійну історію про непослух перших людей;- розуміє наслідки неправильного вибору.

9 Тема 9. Узагальнюючий урок

Розділ 2. Життєвий дороговказ

10 2 Тема 10-11. Заповіді Божі - життєвий дороговказ- що таке заповідь;- де, коли і кому Бог дав заповіді;- незмінність та важливість заповідей Божих.

Учень/учениця: - знає, що таке заповідь;- знає, кому і як Бог дав заповіді;- знає Божі заповіді.

11 1 Тема 12. Авторитет Бога у житті людини- пошана особистих переконань людини і дотримання віри в Бога; - віра в Єдиного (Триєдиного) Бога;- ідолопоклонство.

Учень/учениця: - розуміє, що Бог - єдиний. - знає, що таке кумири та ідоли у житті людини;- розуміє, що непослух Богові приводить до негативних наслідків.

12 1 Тема 13. Пошана Божого імені- святість Божого імені;- чистота мовлення.

Учень/учениця: - знає, що ім’я Боже - святе;- знає, якими іменами можна називати Бога;- розуміє необхідність шанобливого ставлення до імен інших людей.

13 1 Тема 14. Святкування неділі- особливість неділі як свята Христового Воскресіння;

Учень/учениця: - знає значення понять «свято», «будень»; - знає, чому християни святкують неділю;- розуміє потребу шанобливого ставлення до свят та традицій інших народів.

14 1 Тема 15. Пошана та любов до батьків- моральний обов’язок дітей перед батьками;- винагорода за послух батькам.

Учень/учениця: - знає напам’ять заповідь шанувати батька-матір;- усвідомлює, що це єдина заповідь, за яку Бог обіцяє винагороду; - пояснює, як цю заповідь найкраще виконувати у повсякденному житті.

15 1 Тема 16. Бережемо життя- життя як Божий дар;- право людини на життя;- відповідальність людини за власне життя та життя інших людей перед Богом.

Учень/учениця: - знає, що життя є найбільшою цінністю;- розуміє, що життя є даром Божим;- усвідомлює, що оберігати життя є важливим завданням людини;

- розуміє, що недбале ставлення до свого здоров’я є загрозою життю.

16 1 Тема 17. Радість Різдва Христового- люди радіють, що народився Спаситель світу;- мудреці зі сходу вітають Немовля у Віфлеємі;- Цар Ірод намагається знищити Дитятко Ісуса.

Учень/учениця: - розповідає історію про переслідування Ісуса жорстоким Іродом;- усвідомлює, що життя дитятка – це життя Боже;- уміє поділитися радістю Різдва Христового з іншими.


18 1 Тема 19. Чистота думок і вчинків- дотримання слова;- вірність у сімейному житті: батько, мама, діти.- чистота думок і вчинків допомагають нам стати кращими;

Учень/учениця: - розуміє значення вірності між людьми;- усвідомлює, що вірність у сім’ї робить її щасливою;- розуміє, чому так важливо дбати за чистоту своїх думок і бажань («серце чисте створи в мені Боже»….).

19 1 Тема 20. Власність людини- власність матеріальна та інтелектуальна - власність особиста, сімейна та суспільна.

Учень/учениця: - розуміє і пояснює значення чесної праці;- розуміє особливості фізичної, інтелектуальної та духовної праці;- пояснює, чому чужа власність є недоторканою і оберігається Богом;- розрізняє особисту, спільну, державну власність.

20 1 Тема 21. Життя у правді- правдомовність;- неправдиве свідчення, осуд, плітки, обмова.

Учень/учениця: - пояснює зміст поняття «правдомовність»;- наводить приклади наслідків неправди;- пояснює приказку «краще гірка правда, ніж солодка брехня»;- розуміє, що означає осуд та обмова інших людей.

21 1 Тема 22. Радіємо успіхам ближніх- вчимося радіти успіхам наших друзів, рідних;- заздрість руйнує взаємини між друзями.

Учень/учениця: - розповідає про успіхи друзів;- усвідомлює, що батьки і Бог завжди радіють нашим успіхам в навчанні, праці;- пояснює, наскільки небезпечною є заздрість.

22 2 Тема 23. Заповідь любові- «Люби Господа Бога свого…»;- «Люби ближнього свого як самого себе».

Учень/учениця: - знає і пояснює зміст заповіді любові;- наводить приклади дієвої любові.

23 1 Тема 24. Узагальнюючий урокРозділ 3. Шляхом добра

24 1 Тема 25. Наставники в житті людини- потреба мудрого наставника в нашому житті;- наставник - приклад для наслідування.

Учень/учениця: - пояснює, хто може бути наставником для інших;- пояснює, чому батьки є першими і головними наставниками для дітей;- розуміє необхідність прислухатися до думки і виконувати поради старших.

25 1 Тема 26. Вміння слухати і почути- вміти слухати, почути,

запам’ятати добрі поради;- Ісус Христос навчає слухати

(«хто має вуха, хай слухає»)

Учень/учениця: - розуміє важливість уміння слухати;- пояснює, що через слухання приходить мудрість;- усвідомлює важливість слухати, почути і виконувати волю батьків і волю Божу.

26 1 Тема 27. Послідовність і постійність у творенні добра- вибір добра; - бажання чинити добро;- кроки до добра: відвага, наполегливість.

Учень/учениця: - розуміє, як важливо бути послідовним і постійним у творенні добра;- наводить приклади наполегливості у творенні добра.

27 1 Тема 28. Витривалість, наполегливість і мужність на дорозі добра- відповідальність, мудрість, мужність, сила волі.

Учень/учениця: - розкриває значення витривалості, мужності при творенні добрих вчинків;- розуміє, що таке сила волі.

28 1 Тема 29. Воскреслий Христос змінює життя людей

Учень/учениця: - розповідає історію про зустріч Ісуса з невіруючим Фомою;- пояснює про важливість сильної, непорушної віри.

29 1 Тема 30. Найдорожча, наймиліша матінка моя- моя мама;- Марія – мати Ісуса Христа;- мати -Україна.

Учень/учениця: - знає історію святкування Дня матері;- готує вітання та подарунок для матері;- розповідає про три матері християнської дитини.

30 1 Тема 31. «Твори добро - остерігайся зла»- прагнемо чинити добро;- добро не очікує винагороди.

Учень/учениця: - розуміє і пояснює моральну настанову «твори добро, уникай зла»;- обґрунтовує думку про те, що справжнє добро твориться безкорисливо.

31 1 Тема 32. Підсумковий урок. Заповіді Божі – моральний дороговказ для людини

4-й клас

Навчаємося мудрості

Розділ 1. Уроки доброти

№ п/п

К-тьгод.


1 1 Тема 1. Вступ. Уроки біблійної мудрості на основі християнської етики

2 1 Тема 2. Живемо у доброті і правді- доброта людини починається з добрих думок і намірів;- краще «гірка» правда, аніж «солодка» неправда.

Учень/учениця: - знає, що таке правда; - відрізняє правду від неправди, обману;- характеризує добру і правдиву людину;- наводить приклади доброти.

3 1 Тема 3. Вчимося прощати- вміння прощати – важлива риса людини;- прощення загоює моральні рани;- до прощення запрошує нас Ісус Христос («Отче наш…»).

Учень/учениця: - розуміє, яке значення має примирення через прощення;- розповідає історію про милосердного батька;- пояснює слова «прости нам…, як і ми прощаємо…».

4 1 Тема 4. Виявляємо милосердя- милосердя – миле, добре серце;- світ навколо нас потребує нашого милосердя: люди і природа;- Ісус Христос навчає бути милосердними і до тих, хто до нас вороже ставиться;- милосердний самарянин.

Учень/учениця: - наводить приклади проявленого милосердя до навколишнього світу;- висловлює судження про байдужість у стосунках між людьми; - пригадує приклади милосердя з власного життя;- знає розповідь про милосердного самарянина.

5 1 Тема 5. Ділимося радістю з ближніми- Бог запрошує людину до радісного життя;- радість – невід’ємна риса християнина;- Євангеліє – це добра, радісна новина;- подарована радість зближує людей.

Учень/учениця: - називає можливі причини радості у своїй сім’ї;- пригадує, що приносить радість Богові;- знає, чому Євангеліє називають доброю новиною;- використовує слова, дії для заохочення своїх друзів до радості;- пояснює, як радість зближує людей.

6 1 Тема 6. Творимо добро- добро матеріальне і добро моральне;- вчимося наслідувати Ісуса Христа у творенні добра;- творимо ближнім добро, не чекаючи за це нагороди.

Учень/учениця: - відрізняє блага матеріальні від моральних і духовних;- пояснює, чому моральне добро має дуже велике значення для людини; - розуміє і наводить приклади безкорисливого творення добра.

7 1 Тема 7. Вчимося щедрості- «Краще давати, аніж брати…»;

Учень/учениця: - знає про Божу щедрість;

- щоби бути щедрим, не потрібно мати великі матеріальні багатства;- Бог дарує нам весь світ, щоб ми були щасливі;- вчимося щедро давати і щиро, з вдячністю, приймати.

- порівнює щедрість і скупість;- пригадує народні прислів’я про щедрість;- готує щедрий подарунок своїм батькам, друзям тощо;- знає біблійну історію про вдовину лепту.

8 1 Тема 8. Співчуваємо ближньому- здатність сприймати чуже горе, як своє, може лише людина;- співчуття полегшує тягар біди;- співчувати ближньому означає любити його, як самого себе.

Учень/учениця: - знає про солідарність між людьми;- пояснює, чому розділене горе стає легшим;- знає заповідь любові;- обґрунтовує небезпеку байдужості;- наводить приклади, коли байдужість призвела до неприємних наслідків.

9 1 Тема 9. Урок узагальнення

Розділ 2. Уроки справедливості

10 1 Тема 10. Навчаємося бути справедливими- справедливість і чесність у нашому житті;- християнська справедливість завжди поєднується з любов’ю;- творити справедливу спільноту потрібно розпочинати від себе.

Учень/учениця: - знає, що означає бути справедливим;- розуміє і пояснює, чому любов важливіша за справедливість;- дотримується справедливих стосунків з ровесниками;- знаходить справедливе розв’язання у запропонованій вчителем життєвій ситуації.

11 1 Тема 11. Навчаємося бути чесними- радість і результат від чесної праці;- вчимося чесно працювати з дитинства;- злодійство та обман – вороги нашої честі;- чесність – це основа справжньої дружби.

Учень/учениця: - усвідомлює, що Бог благословляє чесну працю;- розуміє, що навчання повинно бути чесним і сумлінним;- обґрунтовує важливість чесності у справжній дружбі;- наводить приклади чесної поведінки у нелегких обставинах життя.

12 1 Тема 12. Навчаємося бути надійними та пунктуальними- надійність як наслідок непохитного дотримання даного слова чи обіцянки;- виконати дану обіцянку може лише вільна людина;- бути пунктуальним – значить володіти собою і керувати своїм часом;

Учень/учениця: - розуміє, що означає дотримання даного слова чи обіцянки;- доводить прикладами важливість пунктуальності (транспорт, початок уроків, ділові стосунки тощо);- моделює ситуацію, в якій важливо бути пунктуальним і надійним.

13 1 Тема 13. Навчаємося бути правдомовними- правдомовність – невід’ємна складова життя людини;

Учень/учениця: - знає про важливість і красу мови як засобу спілкування між людьми;- відрізняє правду від неправди;

- правдомовність, відвага та милосердя – нерозлучні супутниці;- краса мови відображає красу людської душі;- неправда спотворює гармонію людських взаємин у сім’ї, у школі, у колі друзів тощо.

- розуміє, що обман – це навмисне і свідоме спотворення правди;- пояснює, що таке правдомовність;- моделює з друзями ситуацію, в якій потрібно виявити правдомовність.


Розділ 3. Навчаємося виправляти життєві помилки

15 1 Тема 15. Вчимося виправляти помилки- необхідність визнання власних помилок;- виправлення помилок допомагає набиратись розуму і мудрості;- послух Богові, слухняність батькам, вчителям – надійний спосіб уникнути помилок.

Учень/учениця: - усвідомлює, що помилятися властиво кожній людині;- знає, що виправлення помилок робить людину досвідченішою;- обґрунтовує думку про уникнення помилок через послух Богові, слухняність батькам, вчителям.

16 1 Тема 16. Радіємо успіхам ближніх- радіти успіхам ближніх – це вияв любові до них;- заздрість як прихована недуга людини;- Ісус Христос – джерело радості.

Учень/учениця: - знає, що таке радість для християн;- пояснює, чому радість є виявом любові до ближніх;- пояснює небезпеку почуття заздрості у взаєминах;

17 2 Тема 17-18. Вчимося бути стриманими і скромними- поміркованість у вчинках, розмові, розвагах тощо;- шляхетність стриманої людини;- стриманість – це моральна чеснота християнина;- скромність - окраса молодої людини;- «Бог гордим противиться, а покірним дає Свою благодать».

Учень/учениця: - знає головні моральні чесноти: мужність, мудрість, поміркованість, справедливість;- характеризує стриману людину;- пояснює, чому скромність прикрашає молоду людину;- знайомиться з біблійною наукою про скромність та стриманість.

18 1 Тема 19. Вчимося бути миролюбними- мир і злагода приносять щастя в наше життя;- «блаженні миротворці…»;- любов до ворогів;- Ісус Христос наказує Петрові сховати свого меча.

Учень/учениця: - розуміє значення миру між людьми у повсякденному житті;- наводить приклади можливих способів досягнення миру у конфліктних ситуаціях;- пояснює, чому тривалого миру не можна досягнути насильством.

19 1 Тема 20. Вчимося жаліти ближніх- жаль і співчуття до слабших;- ворога треба жаліти, а не

Учень/учениця: - пригадує, що таке солідарність між людьми;- пояснює, як допомога слабшим та

ненавидіти;- вимогливість до себе і поблажливість до ближніх;- «у своєму оці не бачите колоди, а в чужому бачите скалку…».

немічним робить нас кращими і добрішими;- уміє розрізнити вимогливість до себе і поблажливість до ближніх.

20 1 Тема 21. Вчимося бути правдивими- кожний наш вчинок треба робити щиро;- той, хто навмисне спотворює правду є противником Божим;- неправдиве звинувачення Ісуса Христа в суді.

Учень/учениця: - пригадує, що значить бути правдомовним;- розуміє, яким чином брехня шкодить у взаєминах між людьми;- наводить приклади можливої неправди;- пояснює, чому правда завжди перемагає.

21 1 Тема 22. Вчимося бути терпеливими і лагідними- терплячість допомагає нам у досягненні мети;- терпляча праця винагороджується гарними плодами;- терплячість до ближніх;- лагідність і терплячість приносять людині радість і спокій.

Учень/учениця: - усвідомлює важливість плекання в собі риси терплячості для досягнення будь-якої мети;- пояснює важливість терплячості у навчанні;- доводить прикладами, що лагідність приносить радість у наше життя.

22 1 Тема 23. Дбаємо про чесне ім’я- честь і гідність людини як Божого образу;- зберігати чесне, незаплямоване ім’я – справа цілого життя;- збереження і примноження честі родини, школи, держави, Церкви через особисті вчинки.

Учень/учениця: - розуміє, що означають слова «честь», «гідність»;- пояснює, як гідність людини походить від Бога Творця;- доводить прикладами, чому молодій людині треба дбати про чесне ім’я;- дбає про збереження і примноження честі родини, школи, держави, Церкви через особисті вчинки.


Розділ 4. Уроки працелюбності

24 1 Тема 25. Працюємо сумлінно- значення праці у житті людини;- Бог постійно трудиться; - покликання людини бути співтворцем з Богом.

Учень/учениця: - усвідомлює, що здатність до творчої праці подарована Богом;- наводить приклади, коли людина є співтворцем Богові;- розповідає про значення праці у житті Ісуса Христа;- уміє розрізнити працю фізичну, розумову, духовну.

25 1 Тема 26. Ділимося плодами своєї праці- плоди праці для прожитку та

Учень/учениця: - розповідає про можливі способи допомоги бідним та потребуючим;

радості, а не для наживи;- допомога бідним та немічним;- «пускайте свій хліб по водах – і він до вас повернеться».

- наводить приклади безкорисної допомоги;- висловлює судження про необхідність ділитися плодами своєї праці.

26 1 Тема 27. Вчимося розкривати свої таланти- кожна людина обдарована талантами;- розвиток талантів – це завдання для кожної людини;- творимо натхненно і відважно, як для Бога.

Учень/учениця: - пояснює і аргументує, як можна розвивати свої таланти;- розуміє, що кожна людина наділена особливими талантами від Бога;- готує творчу роботу в улюбленій справі.


Розділ 5. Уроки Божої мудрості

28 1 Тема 29. Вчимося мудрості - мудрість дитини зростає від послуху батькам та вчителям;- Ісус був слухняним Своєму Небесному Отцеві та земним батькам.

Учень/учениця: - пояснює зв'язок послуху батькам і вчителям з набуттям мудрості;- розуміє, що слухати означає виконувати;- розповідає про послух Ісуса Своєму Небесному Отцю та земним батькам.

29 1 Тема 30. Вчимося бути обачними- кожна людина має бути обачною у своїх вчинках;- обачність і обережність як прояви мудрості;- проявляємо обачність в оточуючому світі.

Учень/учениця: - усвідомлює необхідність обачності у вчинках;- наводить приклади обачної поведінки.

30 1 Тема 31. Вчимося ввічливості- пошана та ввічливість – ознаки християнина;- словом можна зранити і зцілити;- мова – Божий дар, яким слід правильно користуватися.

Учень/учениця: - знає, як шанобливо і ввічливо ставитися до старших, до молодших, до ровесників;- наводить приклади, як можна поранити та зцілити людину словом;- усвідомлює, що мова – це Божий дар, який треба берегти і правильно використовувати.

31 1 Тема 32. Прагнемо бути мудрими- «Початок мудрості – страх Божий».

Учень/учениця: - розуміє, що таке «страх Божий»;- пояснює відмінність між поняттями «розумний» і «мудрий»;- наводить приклади мудрої поведінки.

32 1 Тема 33. Будемо наполегливими у пізнанні істини- повнота істини про світ, людину, Бога відкривається в Ісусі Христі і в Його вченні;

Учень/учениця: - розуміє, що прагнення пізнавати істину є Божим завданням для людини;- намагається довести, що істина освітлює життя, а обман вводить

- прагнення і пізнання істини робить людину щасливою та вільною;- істина є світлом життя.

людину у темряву;- пояснює, що означають слова «Ісус Христос є Істина».

33 1 Тема 34. Вчимося приймати корисні поради- будь-яка порада повинна провадити до добра;- «щаслива та людина, що не йде за радою нечестивих…».

Учень/учениця: - розуміє і пояснює, що можна давати лише добрі поради;- наводить приклади і підтверджує, що батьки та вчителі є найкращими порадниками у житті;- пояснює, як приймати поради Божі.

34 1 Тема 35. Урок узагальнення Вкладай Божу мудрість у свої слова і вчинки

7-й клас

Ісус Христос – ідеал для наслідування

№ п. п.

К-ть год.


Розділ 1. Морально-етичні цінності християнства1 1 Тема 1. Вступ2 1 Тема 2. Моральні засади

християнства- Закони Божі – абсолютні вічні ідеали;- Ісус Христос – ідеал людської досконалості.

Учень/учениця: - розуміє суть моральних засад християнства;- усвідомлює необхідність дотримання у житті Божих Законів.

3 1 Тема 3. Святість. Наслідування Христа- святість людини – відображення святості Бога; - святість – це духовне відмежування від гріховного світу.

Учень/учениця: - наводить приклади з життя Ісуса Христа як взірця для наслідування;- на прикладі біблійних героїв та християнських подвижників пояснює значення святості.

4 1 Тема 4. Матеріальний і духовний світ людини- співвідношення матеріального і духовного;- чесноти та духовне зростання людини;- Ісус і багатий юнак (Мт. 19: 16-26; Мк. 10: 13-27; Лк. 18: 17-29); (преподобний Антоній Великий).

Учень/учениця:- розрізняє зміст понять «матеріальний і духовний світ людини»;- обґрунтовує на основі біблійних сюжетів взаємозв’язок між чеснотами та духовним зростанням людини.

5 1 Тема 5. Прагнення пізнати істину- зустріч Закхея з Христом. (Лк. 19, 1-10);- «І спізнаєте правду, і правда визволить вас» (Ів. 8, 32);- наслідки зустрічі з Христом;(блаженний Августин).

Учень/учениця:- пояснює поняття «істина», обґрунтовує необхідність її пізнання;- аргументує прагнення людини пізнати істину.

6 1 Тема 6. Наполегливість у досягненні мети- оздоровлення двох сліпих (Мт. 9, 27-31).

Учень/учениця: - пояснює важливість окреслення мети у житті людини на конкретних біблійних та історичних прикладах.

7 1 Тема 7. Життєвий шлях людини - сенс життя людини; - потребу морального вдосконалення;- життя Івана Хрестителя (Мт. 11, 1-15; Мк. 1, 1-11; 14, 1-9; Лк. 1, 5-25; 7, 18-29; Ів. 1, 19-34; 4, 4-42).

Учень/учениця: - пояснює сенс життя людини; - усвідомлює потребу морального вдосконалення на своєму життєвому шляху.

8 1 Тема 8. Віра, надія, любов- Божі чесноти – віра, надія, любов;- внутрішня єдність цих чеснот.

Учень/учениця:- пояснює зміст понять «віра», «надія», «любов»;- розуміє їх значення у людському

житті.9 1 Тема 9. Вдячність – важлива

людська чеснота- вміння бути вдячним;- оздоровлення десяти прокажених (Лк. 17, 12-19).

Учень/учениця:- трактує вдячність як важливу людську чесноту;- усвідомлює потребу вміти бути вдячним у житті.

10 1 Тема 10. Рішучість і відвага у житті- сміливо боронити правду;- диякон Степан.

Учень/учениця:- пояснює зміст моральних цінностей «рішучість», «відвага»;- усвідомлює необхідність сміливо боронити правду;- наводить приклади з Біблії та з життя українського народу.

11 1 Тема 11. Здатність піти за покликом сумління- вміння почути голос сумління;- апостол Андрій Первозванний (Мт. 4, 17-22).

Учень/учениця: - на прикладі біблійного сюжету пояснює значення поняття «поклик сумління»;- обґрунтовує необхідність слідувати в житті за покликом сумління.


Розділ 2. Християнські орієнтири людського життя

13 1 Тема 13. Допомога як вияв любові- допомога потребуючим;- оздоровлення розслабленого (Мк. 2, 1-12).

Учень/учениця:- трактує допомогу як вияв любові;- усвідомлює необхідність надання допомоги потребуючим.

14 1 Тема 14. Милосердя і безкорисливість- творити безкорисливо добро для інших, не чекаючи нагороди;- (св. Миколай Чудотворець Мірликійський, мати Тереза).

Учень/учениця:- розуміє поняття «милосердя», «безкорисливість»;- усвідомлює цінність чеснот милосердя і безкорисливості для людини;- на прикладі біблійних та історичних сюжетів обґрунтовує потребу творити безкорисливо добро для інших, не чекаючи нагороди.

15 1 Тема 15. Відданість і вірність християнським переконанням- «Хто любить батька і матір більше, ніж Мене…»

Учень/учениця: - пояснює поняття «відданість», «вірність»;- розуміє та обґрунтовує потребу відданості та вірності християнським переконанням у житті людини.

16 1 Тема 16. Цінність знань у житті людини- знання – це скарб і дорога до світла;- «знання ж надимає, любов же будує» (1 Кор.8:1).(Василій Великий і Григорій Богослов)

Учень/учениця:- пояснює важливість набуття людиною знань на її життєвому шляху;- наводить приклади слідування дорогою знань з життя провідних християнських богословів.

17 1 Тема 17. Мова – безцінний Божий дар- дар мови і його використання;- Іван Златоустий (1 Кор. 14, 1-4, 9, 13-14).

Учень/учениця:- розуміє важливість мови у житті людини;- трактує мову як дар Божий.

18 1 Тема 18. «Рідна мова – то серце народу: гине мова – гине народ» (І. Огієнко)- пошана і плекання рідної мови;- просвітителі Кирило і Мефодій.

Учень/учениця: - пояснює цінність рідної мови у суспільно-історичному житті народу;- обґрунтовує потребу шанобливого ставлення до рідної мови;- наводить приклади важливого значення рідної мови з історичного минулого українського народу.

19 1 Тема 19. Мужність у протистоянні злу- долати зло – потреба і обов’язок;(великомученик Георгій Побідоносець).

Учень/учениця:- пояснює поняття «мужність», «зло»;- усвідомлює значущість чесноти мужності у протистоянні злу;- розуміє потребу долати зло.;- знає подвижницьке життя мучеників за віру в Христа.

20 1 Тема 20. Людська слабкість і зміцнення волі- «Діла плоті відомі…» (Гал. 5:21);- розкаяння – дорога до святості;- від розкаяння - до пробудження нових життєвих сил;- апостол Петро (Мт. 14, 22-33; 16, 13-19; 26, 33-35, 69-75).

Учень/учениця:- пояснює сутність людської слабкості;- трактує страх як вияв людської слабкості;- розуміє значущість розкаяння у житті людини.

21 1 Тема 21. Прозріння- духовна і фізична сліпота;- світло правди (Ів. 8, 12);- «Я є Дорога, Правда і Життя» (Ів. 14, 6);- «Я світло світу…» (Мт. 5, 14-16);- розбійник на хресті (Лк. 23, 39-43).

Учень/учениця:- пояснює поняття «прозріння»;- усвідомлює потребу до прагнення сприймати світ у правдивому світлі;- наводить приклади слідування шляхом правди з Біблії.

22 1 Тема 22. Кардинальна зміна життя- бажання змінити себе (Мк. 14, 1-9);- рішучість у служінні іншим; - апостол Павло (Дії. 9, 1-30).

Учень/учениця:- усвідомлює потребу власного морального вдосконалення;- розуміє необхідність служіння іншим;- наводить біблійні приклади, що свідчать про бажання людини змінити себе на краще.


Розділ 3. Історичні витоки та розвиток християнства в Україні

24 1 Тема 24. Усвідомлення відповідальності за долю народу- особиста відповідальність кожного за власне життя і долю

Учень/учениця:- усвідомлює власну відповідальність за долю народу;- наводить приклади вияву

народу;- пророк Мойсей;- княгиня Ольга і князь Володимир.

відповідальності за долю народу з історичного минулого України

25 1 Тема 25. Славні постаті українського народу- преподобні Антоній і Феодосій Печерські

Учень/учениця:- знає про подвижників українського народу;- наводить приклади з життя подвижників українського народу.

26 1 Тема 26. Відродження української духовності у XX столітті- руйнування релігійного життя в Україні у XX столітті;- початок відродження; - свобода віросповідання як запорука духовного відродження.

Учень/учениця:- знає про політику насильницького руйнування релігійного життя в Україні у XX столітті та започаткування процесу відродження Церкви;- наводить приклади з життя християн, які постраждали за віру у XX столітті.

27 2 Тема 27-28. Християнські символи у традиціях і культурі українського народу- хліб, хрест, виноградна лоза, якір,

риба;- ікона, символіка ікони, релігійний живопис.

Учень/учениця:- пояснює роль і місце християнських символів у традиціях і культурі українського народу;- розуміє символіку ікони;- знає відмінність між іконою та зображанням на релігійну тему;- розповідає про мистецтво іконопису, релігійний живопис, відомих іконописців, релігійних митців.

28 1 Тема 29. Христос – Дорога, Правда і Життя- наслідування Христа;- важливість етичних цінностей християнства.

Учень/учениця:- усвідомлює потребу наслідування Христа у власному житті;- розуміє важливість етичних цінностей християнства та необхідність збагачення ними.

29 1 Тема 30. Ісус і діти- «Не заважайте дітям приходити до Мене» (Лк. 18, 15-17; Мт. 19, 13-15; Мк. 10, 13-16);- право дітей на вибір дороги добра.

Учень/учениця: - знає, як Ісус Христос ставиться до дітей; - пояснює роль батьків у правильному виборі дитиною її життєвого шляху;- обґрунтовує право дітей на вибір дороги добра.

30 1 Тема 31. Підсумковий урок. Молодь – майбутнє Церкви і держави.- «Добра людина з доброго скарбу добре виносить…» (Мт. 12, 35); - притча про Світло для світу (Мт. 5, 14-16); - «Нам пора для України жить» (Іван Франко).

Учень/учениця: - усвідомлює роль молоді – нового покоління України у суспільному житті;- наводить біблійні та історичні приклади, що вказують на потребу сповідування молодим поколінням християнських та національних цінностей.

8-й клас

Божі заповіді – моральний дороговказ для людини

Розділ 1. Життєві дороговкази християнина

№ п/п

К-тьгод



2 1 Тема 2. Етика – наука про мораль. Головні орієнтири у житті людини- предмет вивчення етики - моральна сторона життя людини;- абсолютна і релятивна мораль;- шлях людства у пошуках морального ідеалу;- етика і християнська етика;- християнський моральний ідеал, його вираження у Божих Заповідях;- етика і етикет.

Учень/учениця:- пояснює зміст понять «етика», «християнська етика», «етикет»;- обґрунтовує тезу «християнська етика – наука про християнську мораль»;- розуміє сутність абсолютної та релятивної моралі; - усвідомлює та пояснює різницю між етикою і християнською етикою.

3 1 Тема 3. Мораль і право- поняття закону;- види законів; - Божий і людський закони; - права та обов’язки християнина і громадянина;- вплив моралі на право.

Учень/учениця:- пояснює поняття «закон»;- називає види законів;- усвідомлює необхідність бути законослухняним;- розуміє права та обов’язки християнина і громадянина.

4 1 Тема 4. Божі Заповіді – основа морального життя людини- джерело моральності;- етапи отримання людиною настанов: Адам, Ной, Авраам, Мойсей, Христос;- Десять Заповідей Божих;- Дві заповіді любові.

Учень/учениця:- усвідомлює значущість Божих Заповідей як основи та ключового джерела моральності людського життя;- знає етапи отримання людиною Божих настанов та розповідає про них.


Розділ 2. Моральні настанови у взаєминах людини з Богом

6 1 Тема 6. «Я – Господь Бог твій…» (Вих. 20, 2)- Бог – Творець всесвіту і Вседержитель; - вчинки людей, що порушують Божу Заповідь;- віра і довіра до Бога.

Учень/учениця: - розуміє та пояснює, чому Бога називають Творцем всесвіту та Вседержителем.

7 2 Тема 7 - 8. «Нехай не буде в тебе інших богів» (Вих. 20, 3)- Ісус Христос – ідеал для наслідування; - сучасні ідоли та кумири, їх ознаки та небезпечність для людства, особливо

Учень/учениця: - знає та розуміє цю Божу Заповідь;- усвідомлює недопустимість слідування шляхом забобонів, марновірства, ідолопоклонства;- називає сучасні вияви порушення цієї

молоді. Божої Заповіді.8 2 Тема 9 – 10. «Не взивай намарне

імені Господа Бога твого» (Вих. 20, 7)- пошана Божого імені;- порушення цієї Заповіді: легковажне вимовляння Божого імені, прокльони, лихослів’я, богохульство;- значення імені для людини.

Учень/учениця:- знає та розуміє цю Божу Заповідь;- усвідомлює необхідність пошани Божого імені;- називає та пояснює вияви порушень цієї Божої Заповіді; - усвідомлює необхідність їх уникнення;- пояснює значення імені для людини.

9 2 Тема 11-12. «Пам’ятай день суботній, щоб святити його» (Вих. 20, 8)- святкування суботи у Старому Заповіті;- Христос і субота (Лк. 4, 16; 13, 10-16; Мк. 2, 27-28);- неділя у Новому Заповіті;- християнське вшанування неділі;- праця та відпочинок у житті людини;- праця як творчість і вираження любові до Бога та ближнього;- лінощі та трудоголізм.

Учень/учениця:- знає та розуміє цю Божу Заповідь;- усвідомлює та аргументує потребу святий день святкувати;- на біблійних прикладах пояснює значення святкування суботи у Старому Заповіті та суботи і неділі у Новому Заповіті- розповідає про християнське вшанування неділі.


Розділ 3. Моральні підвалини заповідей щодо пошани ближнього

11 1 Тема 14-15. «Шануй батька і матір, щоб тобі добре було, щоб ти довго прожив на землі» (Вих. 20, 12)- обов’язок дитини перед батьками;- пошана до вчителів і наставників;- любов до Батьківщини як сповнення Божої заповіді шанування батьків.

Учень/учениця:- знає та розуміє цю Божу Заповідь;- знає та пояснює обов’язки дітей перед батьками;- усвідомлює та аргументує необхідність поваги до старших, учителів, вихователів.

14 2 Тема 16-17. «Не убий» (Вих. 20, 13)- життя – дар Божий; - цінність людського життя; - дбаємо про життя і здоров’я своє та інших; - людська гідність і відповідальність людини за життя і збереження довкілля; - втрата власної гідності; - вбивство фізичне і вбивство моральне; - самогубство, наркоманія, алкоголізм, аборт, евтаназія.

Учень/учениця:- знає та розуміє цю Божу Заповідь;- розуміє цінність життя як Божого дару;- усвідомлює потребу дбати про життя і здоров’я своє та інших;- розуміє необхідність протидії занепаду моралі та збереження власної гідності;- називає та пояснює вияви порушень цієї Божої Заповіді, усвідомлює необхідність їх уникнення;- розуміє відповідальність людини за життя і збереження довкілля.

16 1 Тема 18. «Не чини перелюбу». (Вих. 20, 14)- чистота серця і життя;

Учень/учениця:- знає та розуміє цю Божу Заповідь;- знає та пояснює сутність поняття

- ідеал дівчини, ідеал хлопця у світлі Біблії;- сучасні перешкоди до збереження чистоти серця: негативний вплив засобів масової інформації, моди тощо.

«чистота серця»;- окреслює ідеал дівчини, ідеал хлопця згідно із Заповіддю Божою;- називає сучасні перешкоди до збереження чистоти серця;- усвідомлює потребу подолання цих перешкод на своєму життєвому шляху.

17 2 Тема 19-20. Шлюб і подружжя- любов – дар Божий;- дошлюбна чистота;- довіра;- пошана людської гідності;- приготування до подружнього життя;- таїнство подружжя;- подружня вірність.

Учень/учениця:- розуміє любов як Божий дар;- усвідомлює потребу дотримання дошлюбної чистоти;- пояснює таїнство подружжя;- усвідомлює необхідність дотримання подружньої вірності.

18 2 Тема 21-22 «Не кради» (Вих. 20, 15)- власність матеріальна і інтелектуальна;- праця як джерело власності;- працьовитість;- поміркованість у нагромадженні матеріальних благ;- злочини проти чужої власності: злодійство, грабіж, лихварство, вандалізм, ошуканство, хабарництво, корупція, мафія, протекціонізм, затримання платні, плагіат, марнування власного та чужого часу.

Учень/учениця: - знає та розуміє цю Божу Заповідь;- пояснює сутність понять «матеріальна власність», «інтелектуальна власність»;- розуміє та трактує працю як джерело власності;- усвідомлює та аргументує необхідність виявляти поміркованість у нагромадженні матеріальних благ;- називає та пояснює вияви порушень цієї Божої Заповіді, усвідомлює необхідність їх уникнення.

19 2 Тема 23-24. «Не свідчи неправдиво на ближнього твого» (Вих. 20, 16)- добре ім’я людини;- слово честі, клятва, присяга та їх порушення;- знеславлення доброго імені, честі, слави наших ближніх: поширення неправдивої інформації, несправедлива критика, обмова, осуд, підозра, наклеп, лицемірство, приниження людської гідності;- обов’язок виправити заподіяну кривду.

Учень/учениця:- знає та розуміє цю Божу Заповідь;- усвідомлює необхідність збереження власного доброго імені та шанобливого ставлення до доброго імені інших людей;- називає та пояснює вияви порушень цієї Божої Заповіді, усвідомлює необхідність їх уникнення.

20 1 Тема 25. «Не пожадай…» (Вих. 20, 17)- не пожадай того, що є власністю ближнього твого;- не пожадай жінки ближнього твого;- із серця думки виходять… (Мт. 15, 19-20).

Учень/учениця:- знає та розуміє цю Божу Заповідь;- усвідомлює необхідність утримання від посягання на власність іншого.

21 1 Тема 26. Урок узагальненняРозділ 4. Моральні настанови у виборі життєвого шляху

22 2 Тема 27-28. Заповідь любові (Лк. 10, 27; Мк. 12, 30-31)- любов до Бога і ближнього (Мт. 25, 40; 1 Ів. 2, 7-11; 4, 20-21).

Учень/учениця: - знає та розуміє Заповідь любові, усвідомлює та аргументує необхідність її дотримання;- на основі біблійних сюжетів наводить приклади вияву любові до Бога і ближнього.

23 2 Тема 29-30. Ісус Христос - учитель та виконавець Заповіді любові- життя Ісуса Христа – досконалий приклад виконання Заповіді любові;- любов, добро, істина, милосердя, краса можуть бути здійсненною реальністю нашого життя

Учень/учениця:- розуміє внутрішній зв'язок між моральною проповіддю Ісуса Христа і Його життям;- підтверджує на прикладах Ісуса,

християнських подвижників, визначних осіб відповідність між словом і ділом.

24 1 Тема 31. Підсумковий урок «Хто любить Бога, той виконує Заповіді Його»

9-й клас

Морально-етичні цінності молоді

Розділ 1. Християнський життєвий вибір людини

№ п/п

К-тьгод.



2 1 Тема 2. Біблія про походження людини- різні гіпотези про походження світу і людини;- християнський погляд на людину;- людина – образ і подоба Божа (Бут. 1, 26-27; 2, 7).

Учень/учениця:- на основі біблійних сюжетів знає та пояснює християнський погляд на людину як творіння Боже;- усвідомлює, що людина – це образ і подоба Божа.

3 2 Тема 3-4. Покликання людини- загальне покликання людини;- особисте покликання;- християнська чеснота служіння;- служіння Богові;- служіння особи в сім’ї, суспільстві, державі і Церкві (Гал. 5, 13);- родинне життя;- благодійна діяльність;- спеціальні покликання, пов’язані з ризиком для життя (військові, лікарі…).

Учень/учениця: - знає та пояснює суть поняття «покликання»;- розуміє, у чому полягає загальне та особисте покликання людини.

4 1 Тема 5. Права і обов’язки людини- людина – особа суспільна;- цінності сучасного громадянського суспільства;- моє право і право інших;

Учень/учениця:- знає та пояснює суть понять «права людини», «обов’язки людини» «громадянське суспільство», «правова свідомість»;

- правова свідомість;- відповідальність перед Богом і людьми (Бут. 1, 28).

- розуміє, що людина – істота суспільна;- називає цінності сучасного громадянського суспільства;- усвідомлює та аргументує взаємозв’язок між своїм правом і правом інших;- розуміє потребу формувати у собі правову свідомість;- усвідомлює та на основі Біблії пояснює необхідність виховувати у собі відповідальність перед Богом і людьми.

5 1 Тема 6. Свобода вибору- свобода вибору (Бут. 2, 16-17);- мета і засоби її досягнення;- допомога у правильному виборі.

Учень/учениця: - розуміє сутність вибору між добром і злом; - на основі біблійних прикладів пояснює зміст свободи вибору;- пояснює суть поняття «мета» і називає засоби її досягнення;- на основі біблійних сюжетів називає перешкоди у виборі добра та усвідомлює необхідність їх подолання на своєму життєвому шляху.

6 1 Тема 7. Шлях до зрілості і вдосконалення людини- пізнання себе;- «Пізнай себе і буде з тебе» (Г. Сковорода);- самоусвідомлення себе та своїх можливостей. (1 Кор. 3, 16-21; 2 Кор. 4, 16; 6, 14; 7, 6-11;10, 17);- потреба самовдосконалення (Мт. 5, 48);- пошук шляхів удосконалення людини (Мк. 10, 27);- співпраця Бога і людини («…бо без Мене нічого чинити не можете ви» (Ів. 15, 5);

Учень/учениця:- усвідомлює потребу власного самопізнання;- трактує вислів Г. Сковороди «Пізнай себе і буде з тебе»;.

7 1 Тема 8. Гідність людини- усвідомлення власної гідності та пошанування гідності іншого.

Учень/учениця: - знає та пояснює поняття «гідність», «пошана»;- усвідомлює потребу плекання власної гідності та пошанування гідності іншого;- на основі біблійних сюжетів обґрунтовує потребу вдосконалення та називає шляхи удосконалення людини;- усвідомлює можливість змін і вдосконалення лише з участю Бога, а не тільки власними зусиллями;

8 2 Тема 9-10. Молода людина і Учень/учениця:

навколишній світ- особливості молодого віку;- фізичне, психічне та духовне зростання;- оточення молодої людини (1 Кор. 15, 33).;- цінність знань і світоглядних переконань;- зацікавлення і правильне використання часу (Прип. 12, 1; Еф. 5, 11-20).

- знає про особливості молодого віку як віку дозрівання;- розповідає про фізичне, психічне та духовне зростання;- знає та на основі біблійних прикладів і прикладів з життя пояснює вплив оточення молодої людини на її розвиток;- усвідомлює цінність знань і світоглядних переконань у людському житті;- розуміє та на основі біблійних прикладів аргументує потребу корисного і раціонального використання людиною часу для реалізації її зацікавлень.

Розділ 2. Моральні цінності у виборі професії

9 1 Тема 11. Розвиток особистих здібностей- відкриття і плекання здібностей (1 Кор. 12, 4-11);- «…бо без Мене нічого чинити не можете ви» (Ів. 15, 5);- причини неповного розкриття здібностей. (Як. 1, 17-18, 22-25).

Учень/учениця:- на основі біблійних прикладів розповідає про розвиток особистих здібностей, усвідомлює потребу їх відкриття і плекання у собі;- розуміє, що реалізація людиною своїх здібностей можлива лише за умови Божої допомоги;- називає та пояснює причини неповного розкриття здібностей.

10 1 Тема 12. Професія. Вибір професії – важливий етап у житті- мотиви вибору професії; - вплив батьків на вибір професії; - ставлення до праці (1 Сол. 2, 9-10); - дотримання професійно-етичних норм; - спрямування професійної трудової діяльності на славу Бога і благо ближніх.

Учень/учениця:- усвідомлює необхідність відповідального ставлення до вибору професії;- називає та пояснює мотиви вибору професії;- на основі біблійних прикладів обґрунтовує християнське ставлення до праці;- пояснює професійно-етичні норми.

11 1 Тема 13. Праця і співпраця - праця – задум Божий;- працьовитість і творчість;- цінність праці і співпраці;- здорова конкуренція;- винагорода за працю: заробіток і багатство у світлі християнських моральних цінностей (1 Сол. 5, 12-22; Мт. 25, 14-30).

Учень/учениця:- усвідомлює та обґрунтовує потребу людини формувати у собі схильність до працьовитості і творчості;- розуміє цінність праці та співпраці у людському житті;- на основі біблійних прикладів аргументує правильність християнського підходу до винагороди за працю.


Розділ 3. Людина у суспільстві

13 2 Тема 15-16. Воля і характер. Самостійність і відповідальність- етапи формування характеру; - гартування волі; - вміння володіти собою; - характер як головна ознака особистості; - самодисципліна; - самоконтроль бажань, звичок і вчинків; - стійкість характеру і переконань; - поєднання волі Божої з людською; - розум і воля – відображення Божої могутності.

Учень/учениця:- знає поняття «воля», «характер»;- називає етапи становлення волі;- пояснює взаємозв’язок між перешкодами і гартуванням волі;- розуміє потребу формування у собі уміння володіти собою;- трактує характер як головну ознаку особистості та обґрунтовує необхідність його виховання на основі стійкості, самодисципліни, самоконтролю бажань, звичок і вчинків, твердості переконань.

14 1 Тема 17. Авторитет і повага- авторитет – результат служіння людям (Мт. 20, 28);- авторитет як моральний орієнтир; - Бог – найвищий Авторитет;- пошана Бога та співпраця з Ним (Єв. 13, 17; Пс. 25 (24), 8-10).

Учень/учениця:- знає поняття «авторитет», «повага»;- на основі біблійних сюжетів трактує авторитет як результат служіння людям та моральний орієнтир;- шанує Бога та співпрацює з Ним.

15 1 Тема 18. Дружба і товаришування- цінність дружби;- пошук і вибір друзів (Ів. 15, 14; Ів. 11; Сир. 6, 14-16);- «Притча про приязнь» (Іван Франко);- «Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую» (Ів. 15,14).

Учень/учениця: - усвідомлює цінність дружби;- на основі біблійних прикладів аргументує доцільність християнських підходів у пошуку і виборі друзів;- пояснює морально-етичний зміст «Притчі про приязнь» Івана Франка.

16 1 Тема 19. Мистецтво спілкування- вміння слухати, здатність почути і сприйняти;- доброзичливість і толерантність у спілкуванні (Дії. 17, 16-34; Ів. 4, 7-38).

Учень/учениця:- розуміє потребу людини формувати у собі вміння слухати, здатність почути і сприйняти;- усвідомлює та на основі біблійних сюжетів обґрунтовує необхідність дотримання доброзичливості і толерантності до людини у спілкуванні.

17 1 Тема 20. Конфліктні ситуації- причини конфліктів: агресивність, егоїзм, прагнення вищості;- шляхи подолання конфліктів та розв’язання конфліктних ситуацій (Рм. 12, 18-19);- Ісус Христос про вирішення конфліктних ситуацій (Мт. 5.9) - внутрішній конфлікт особи.

Учень/учениця:- називає та пояснює причини конфліктів;- розуміє і на основі біблійних прикладів пояснює шляхи подолання конфліктів і розв’язання конфліктних ситуацій.

18 1 Тема 21. Давання і приймання. Вдячність- принципи давання і приймання;- «Більше щастя давати, ніж брати» (Дії. 20, 35);- вдячність – одна з найцінніших якостей

Учень/учениця:- розуміє і на основі Біблії пояснює принципи давання і приймання;- усвідомлює, що вдячність – одна з найцінніших якостей характеру особи.

характеру особи;- вміння прийняти Божий дар та здатність дякувати за нього.


Розділ 4. Молодь і християнська культура

20 2 Тема 23-24. Християнські культурні цінності- культурні цінності у житті людини;- ієрархія цінностей: абсолютні, особистісні, родинні, громадянські, національні тощо;- морально-етичні християнські цінності, як фундамент духовного зростання та культурного життя людини;- християнська естетика.

Учень/учениця: - називає види цінностей,

- розуміє та пояснює їх ієрархію; - усвідомлює морально-етичні християнські цінності як фундамент духовного зростання людини.

21 1 Тема 25. Українські християнські традиції та елементи сакрального мистецтва

Учень/учениця:- знає та розповідає про місце і

роль сакрального мистецтва в українських християнських традиціях.

22 2 Тема 26-27. Визначні архітектурні церковні пам’ятки України- найважливіші християнські пам’ятки України;- церковні споруди вашої місцевості;- екскурсія до храмів.

Учень/учениця:- називає найважливіші християнські пам’ятки України та розповідає про них;- знає та розповідає про церковні споруди рідної місцевості.

23 2 Тема 28-29. Християнство в образотворчому мистецтві

Учень/учениця:- знає та розповідає про християнські мотиви в образотворчому мистецтві;- називає відомі твори образотворчого мистецтва на християнську тематику.

24 2 Тема 20-31. Християнство в музиці- стилі музики у контексті християнських цінностей;- духовний гімн України: «Боже великий єдиний».

Учень/учениця: - знає та розповідає про розвиток духовної музики;- називає композиторів-авторів духовної музики, розповідає про їхню творчу та духовну спадщину.

25 2 Тема 32-33. Християнство в літературі та сучасному медіа просторі

Учень/учениця:- знає та розповідає про християнські мотиви в українській літературі;- називає українських письменників, що писали на християнську тематику, розповідає про їхню творчу та духовну спадщину;- аналізує морально-етичний зміст відомих творів української літератури на християнську тематику.

26 1 Тема 34. Підсумковий урок Всебічний розвиток української молоді

10-й клас

Етика подружнього життя

Розділ 1. Морально-етичні основи християнської сім’ї

1 1 Тема 1. Вступ. Християнський погляд на сім’ю та родину- загальний огляд курсу;- християнський погляд на сім’ю і родину;- аналіз рекомендованої літератури.

Учень/учениця:- знає та пояснює християнський погляд на сім’ю і родину.

2 2 Тема 2-3. Любов – основа родинного, подружнього та суспільного життя- поняття любові;- прикмети любові («Гімн любові»: 1 Кор. 13, 4-8);- види любові: storge, philia, eros, agape.

Учень/учениця: - знає поняття «любов»; - розуміє любов як основу родинного, подружнього та суспільного життя;

- на основі біблійних сюжетів називає прикмети любові;- називає види любові (storge, philia, eros, agape) та пояснює їх суть.

3 2 Тема 4-5. Сім’я та її завдання- підвалини християнської сім’ї;- функції сім’ї (прокреаційна, виховна, усуспільнення, підтримування розвитку особистості, культуротворча, економічна, профілактична, феліцітологічна (функція щастя).

Учень/учениця:знає поняття «сім’я»;усвідомлює завдання сім’ї;розуміє підвалини християнської

сім’ї;називає та пояснює функції сім’ї.

4 2 Тема 6-7. Християнське подружжя- подружжя як Божий задум;- засади християнського подружжя (святість, нерозривність, єдність, гідність);- усвідомлення відповідальності при створенні подружжя;- права і обов’язки подружжя.

Учень/учениця:- розуміє християнське подружжя як Божий задум; - називає засади християнського подружжя та пояснює їх суть; - усвідомлює відповідальність при створенні подружжя; - знає і розповідає про права і обов’язки подружжя.

6 1 Тема 8. Зрілість як передумова створення подружжя- зрілість фізична, психічна (емоційно-вольова, інтелектуальна), духовна.

Учень/учениця:- знає поняття «зрілість»;- усвідомлює зрілість як передумову створення подружжя;- називає види зрілості та пояснює їх суть.


Розділ 2. Християнське покликання чоловіка і жінки

8 2 Тема 10-11. Чоловічість і жіночість. Психофізіологія статі- покликання бути чоловіком;- покликання бути жінкою; - психофізіологічні особливості чоловіка і жінки;- проблема розуміння суті чоловічості та жіночості в сучасному світі.

Учень/учениця:- знає поняття «чоловічість», «жіночість»;- розуміє суть покликання бути

чоловіком;- розуміє суть покликання бути

жінкою;- пояснює психофізіологічні

особливості чоловіка і жінки;- усвідомлює проблему розуміння

християнської суті чоловічості та жіночості в сучасному світі.

9 1 Тема 12. Статевість як тілесне і духовне- формування статевої ідентичності;- відповідальне і шанобливе ставлення до осіб іншої статі;- свідоме розуміння статевості на емоційно-вольовому, інтелектуальному, духовному рівнях.

Учень/учениця: - знає про формування статевої ідентичності;- усвідомлює потребу відповідального і шанобливого ставлення до осіб іншої статі;- розуміє та пояснює статевість на емоційно-вольовому, інтелектуальному, духовному рівні.

10 2 Тема 13-14. Цінність цнотливості- «Тіло – храм Духа Святого»;- проблема дошлюбних стосунків;- важливість статевої стриманості;- культура стриманості;- небезпеки сучасного світу (розпуста, порнографія, культ розваг і задоволення);- проблеми, породжені статевою нестриманістю (еротоманія, статеві збочення, венеричні хвороби, СНІД, психічні розлади),виховання цнотливості.

Учень/учениця:- усвідомлює цінність статевої чистоти;- трактує тіло як храм Духа Святого;- розуміє важливість статевої стриманості;- знає та розповідає про культуру стриманості;- усвідомлює небезпеки сучасного світу та проблеми, породжені статевою нестриманістю, розуміє та аргументує необхідність їх усунення на життєвому шляху людини.

11 2 Тема 15-16. Етапи розвитку любові між хлопцем і дівчиною- дружба, зацікавленість, захоплення, закоханість, кохання;- особливості юнацьких стосунків;- принципи дружніх взаємин;- жертовність любові.

Учень/учениця:- називає етапи розвитку любові між хлопцем і дівчиною;- знає та пояснює суть понять «дружба», «зацікавленість», «захоплення», «закоханість», «кохання»;- розуміє особливості юнацьких стосунків;- пояснює принципи дружніх взаємин;- усвідомлює жертовність любові.

12 1 Тема 17. Взаємовідповідальність у стосунках хлопця і дівчини- етичні основи взаємовідносин хлопців і дівчат;- особливості спілкування;- почуття обов’язку та відповідальності

Учень/учениця:- знає про етичні основи взаємовідносин хлопців і дівчат;- розуміє особливості спілкування між хлопцем і дівчиною;- усвідомлює потребу формувати у собі

за іншого;- проблеми побачень.

почуття обов’язку та відповідальності за іншого;- знає про проблеми побачень.

13 1 Тема 18. Моральна цінність здорового способу життя молоді- відповідальність за власне фізичне і моральне здоров’я;- праця і активний відпочинок, фізична культура;здоровий спосіб життя;- запобігання схильності до куріння, алкоголізму, наркоманії та ін.

Учень/учениця:- усвідомлює цінність і необхідність здорового способу життя;- розуміє і аргументує потребу відповідальності за власне фізичне і моральне здоров’я;- обґрунтовує користь праці і активного відпочинку для людини;- усвідомлює необхідність запобігання схильності до куріння, алкоголізму, наркоманії.


Розділ 3. Моральні підвалини життя християнської родини

15 1 Тема 20. Родина- родина – перша школа суспільного життя;- праведні Йоаким та Анна, Захарія та Єлизавета – приклади для наслідування;- плекання милосердя;- любов, взаємоповага (ієрархічність) у родині;- принципи функціонування родини;- культура спілкування у родині;- реліквії родини.

Учень/учениця:- усвідомлює родину як першу школу суспільного життя;- наводить біблійні приклади зразкової і праведної родини;- аргументує необхідність дотримання субординації (ієрархічності) та толерантності у родині;- називає та пояснює принципи функціонування родини;- розповідає про культуру спілкування у родині;- розуміє роль і значення родинних реліквій.

16 2 Тема 21-22. Батьківство і материнство. Відповідальне батьківство- батьківство і материнство як дар і покликання;- діти – благословення Боже для батьків;- відповідальність батьків за народження та виховання дітей (Еф. 6, 4);- сучасні проблеми батьківства і материнства;- демографічна криза.

Учень/учениця:- розуміє батьківство і материнство як дар і покликання;- на основі біблійних сюжетів обґрунтовує потребу відповідальності батьків за народження та виховання дітей;- знає та розповідає про сучасні проблеми батьківства і материнства;- пояснює передумови та негативні наслідки демографічної кризи.

17 2 Тема 23-24. Батьки і діти. Обов’язки членів християнської сім’ї- любов і повага у взаєминах батьків і дітей;- обов’язки виховання, субординації, взаємоповаги та підтримки;- спільна молитва;- праця та дозвілля;- підпорядкування і послух;

Учень/учениця:- усвідомлює потребу любові і поваги у взаєминах батьків і дітей;- знає та пояснює обов’язки членів християнської сім’ї;- розуміє значущість спільної молитви членів християнської сім’ї;- обґрунтовує цінність батьківського благословення;

- цінність батьківського благословення;- духовні наставники і опікуни.

- розповідає про духовних наставників і опікунів.

18 1 Тема 25. Взаємини між братами і сестрами- спільність інтересів, дружба, приязнь, жертовність, відповідальність, співчуття, підтримка, порада, охорона, опіка;- вміння формувати братерські стосунки у спільноті (сім’я, школа, вулиця).

Учень/учениця:- знає та пояснює принципи взаємин між братами і сестрами;- усвідомлює необхідність розвивати у собі вміння формувати братерські стосунки у спільноті.

19 1 Тема 26. Відповідальність за старших членів християнської родини: опіка та повага до старості- цінність старості, зрілості та досвіду;- повага, опіка, відповідальність, забезпечення гідної старості, збагачення життєвим досвідом старших членів родини;- захист людського життя у старості.

Учень/учениця:- розуміє цінність старості, зрілості та досвіду;- усвідомлює потребу поваги до старших членів християнської родини, опіки над ними та відповідальності за них;- обґрунтовує необхідність збагачення життєвим досвідом старших членів родини;- розуміє потребу захисту людського життя у старості.


Розділ 4. Сім’я і родина у цивілізаційному вимірі

21 2 Тема 28-29. Проблеми та загрози сучасної сім’ї- занепад духовності та моралі, подружня невірність, розлучення, аборти, узалежнення, насильство (фізичне, моральне), сирітство, проблема заробітчанства та неповних сімей;- потреба захисту та оздоровлення сучасної сім’ї;- небезпека негативних впливів «світу» та масової культури на інститут сім’ї;- загроза одностатевого співжиття (Рим. 1, 24-27).

Учень/учениця:- знає проблеми та загрози сучасної сім’ї, пояснює їх суть та усвідомлює їх негативні наслідки;- розуміє і аргументує потребу захисту та оздоровлення сучасної сім’ї;- пояснює небезпеку негативних впливів сучасної масової культури на інститут сім’ї, усвідомлює необхідність запобігання цим впливам;- на основі біблійних прикладів обґрунтовує загрозу одностатевого співжиття.

22 1 Тема 30. Сім’я у релігійних традиціях народів світу- традиції полігамії та моногамії;- інститут сім’ї у східних релігіях (даосизм, конфуціанство, індуїзм, буддизм);- сімейні традиції в іудаїзмі та ісламі.

Учень/учениця:- знає поняття «полігамія», «моногамія»; - називає види сім’ї та пояснює їх суть;- розповідає про сімейні традиції у релігіях народів світу.

23 2 Тема 31-32. Традиції української християнської родини- відображення уявлень про добро і цінності в українській християнській родинній обрядовості: заручини, сватання, весілля, хрестини (молитва за дітей-благословення), похорони,

Учень/учениця:- знає та розповідає про українські християнські родинні обряди, родинне відзначення найбільших християнських свят, родинні свята;- усвідомлює потребу плекання та дотримання найкращих традицій

вшанування пам’яті померлих; - підготовка та родинне відзначення найбільших християнських свят;- родинні свята (іменини, ювілеї, дні народження).

української християнської родини.

24 1 Тема 33. Християнські родини – приклад для наслідування

Учень/учениця:- знає та розповідає про відомі українські християнські родини;- обґрунтовує, у чому життя та суспільна діяльність представників цих родин є прикладом для наслідування для наступних поколінь.

25 1 Тема 34. «Сім’я XXI століття» (проект)

Учень/учениця:- складає проект, у якому на підставі набутих знань подає та обґрунтовує власне бачення сім’ї XXI століття.

26 1 Тема 35. Підсумковий урок: сім’я як Божа установа – основа державного і суспільного життя

11-й клас

Основи християнського світогляду і моралі

Розділ 1. Суть християнського світогляду

№ п/п

К-тьгод.



2 1 Тема 2. Віра в Бога як основа християнського світогляду- поняття віри;- віра як богословська чеснота;- віра як основа утвердження християнської моралі (Як. 2, 20-26; Мт. 17, 20; Єв. 11, 1-3).

Учень/учениця: - розуміє значення поняття «віра»;- розуміє віру як богословську чесноту;- на основі біблійних прикладів трактує віру як основу утвердження християнської моралі.

3 1 Тема 3-4. Основи філософсько-богословської християнської традиції- апостольський собор;- сім вселенських соборів;- теїзм – вчення про Бога, що живе у світі і опікується ним;- деїзм – доктрина про Бога, що протилежний світу створених ним речей;- пантеїзм – наука про Абсолют, розчинений у всесвіті.

Учень/учениця:- знає поняття «апостольський собор», «вселенський собор», «теїзм», «деїзм», «пантеїзм»;- знає про апостольський собор, сім вселенських соборів та їх рішення.;- розуміє та пояснює суть теїзму, деїзму, пантеїзму.

4 2 Тема 5. Мораль Старого Заповіту. Декалог- характерні особливості старозавітної моралі;

Учень/учениця: - розуміє характерні особливості старозавітної моралі;- трактує Десять Заповідей Божих як

- десять Заповідей Божих – основа світогляду Старого Заповіту;- структура Декалогу.

основу світогляду Старого Заповіту;- знає та пояснює структуру Декалогу.

5 1 Тема 6. Основа християнського світогляду- мораль Нового Заповіту – мораль любові;- Нагірна Проповідь Ісуса Христа – основа християнського світогляду;- вплив Нагірної Проповіді на поведінку, вчинки та світогляд людини;- мораль Христових притч.

Учень/учениця:- розуміє мораль Нового Заповіту як мораль любові;- трактує Нагірну Проповідь Ісуса Христа як основу християнського світогляду;- пояснює вплив Нагірної Проповіді на поведінку, вчинки та світогляд людини;- знає основні євангельські притчі.


Розділ 2. Морально-етичний зміст блаженств

7 1 Тема 8. Категорія щастя у контексті блаженств- щастя християнина – у служінні Богу і єднанні з Ним;- щастя і сенс життя;- блаженство як синонім щастя.

Учень/учениця:- знає та пояснює суть понять «щастя», «сенс життя», «блаженство»;- усвідомлює, що щастя християнина полягає у служінні Богу і єднанні з Ним;- розуміє взаємозв’язок між щастям і сенсом життя;- трактує блаженство як синонім щастя.

8 1 Тема 9. «Блаженні вбогі духом…» (Мт. 5, 3)- матеріальні блага у житті людини;- духовне багатство – у єднанні з Богом;- «вбогість духа» як прагнення до досконалості і єднання з Богом.Усвідомлення залежності від Бога.

Учень/учениця: - розуміє місце матеріальних благ у житті людини;- усвідомлює суть духовного багатства людини у її єдності з Богом;- на основі біблійних сюжетів трактує «вбогість духа» як прагнення до досконалості і єднання з Богом;

9 1 Тема 10. «Блаженні лагідні…». «Блаженні засмучені…» (Мт. 5, 4-5)- лагідність, смиренність, мир як плід Святого Духа;- вміння реагувати на оточення;- «успадкування землі» – гармонія і повнота життя з Богом;- християнське розуміння плачу та смутку.

Учень/учениця: - розуміє лагідність, смиренність, спокій як дію Святого Духа;- усвідомлює потребу формувати у собі вміння реагувати на оточення;- знає про «успадкування землі» як гармонію і повноту життя з Богом;- пояснює християнське розуміння плачу та смутку.

10 2 Тема 11-12. «Блаженні голодні…» «Блаженні милостиві…» (Мт. 5, 6-7)- прагнення правди – дорога до щастя;- християнська правдомовність;- можливість життя у правді;- християнське розуміння милосердя;

Учень/учениця: - розуміє прагнення правди як дорогу до щастя;- усвідомлює необхідність виховання у собі християнської правдомовності;- на основі біблійних прикладів

- форми християнського милосердя;- невідповідні реакції на слабкості, недоліки інших людей: осуд, зловтіха, жорстокість, безжалісність;- милосердя як можливість стати щасливим;- псевдомилосердя.

пояснює християнське розуміння милосердя;- називає форми християнського милосердя;- називає і пояснює стереотипні реакції на слабкості, недоліки інших людей, та усвідомлює потребу їх уникнення;- пояснює негативний зміст псевдомилосердя.

11 1 Тема 13. «Блаженні чисті серцем…». «Блаженні миротворці…» (Мт. 5, 8-9)- чистота серця;- серце – місце зустрічі людини з Богом;- очищення серця – дорога до щастя, що дозволяє бачити світ у його суті (як Божий дар);- поняття миро творчості та «Христового миру»;- миротворчість як утвердження Христової науки та життя за її принципами.

Учень/учениця:- знає поняття «чистота серця», «миротворчість», «христовий мир»;- розуміє, що серце – місце зустрічі людини з Богом;- на основі біблійних прикладів трактує очищення серця як дорогу до щастя, що дозволяє бачити світ у його суті (як Божий дар);- розуміє миротворчість як утвердження Христової науки та життя за її принципами.

12 1 Тема 14. «Блаженні переслідувані за правду…». «Блаженні ви, коли вас будуть зневажати…» (Мт. 5, 10-11). «Любіть ворогів своїх…» (Мт. 5, 44)- розуміння щастя у переслідуванні за правду;- національні герої українського народу;- непохитність у вірі і витривалість у переслідуванні за віру Христову;- поняття «нагороди на небі»;- любов і доброта перемагають зло;- любов до ворогів як вияв сили та мужності християнина;- альтруїзм християнської любові.

Учень/учениця: - усвідомлює потребу відстоювати правду на своєму життєвому шляху попри можливі переслідування;- на основі біблійних сюжетів пояснює християнське розуміння щастя у переслідуванні за правду;- наводить історичні приклади з життя та громадської діяльності національних героїв українського народу;- наводить біблійні та історичні приклади виявів непохитності у вірі і витривалості у переслідуванні за віру Христову;- знає та пояснює зміст поняття «нагороди на небі»;- усвідомлює, що любов і доброта перемагають зло;- пояснює любов до ворогів як вияв сили та мужності християнина;- розуміє альтруїзм християнської любові.

13 1 Тема 15. Узагальнюючий урокРозділ 3. Християнські моральні чесноти

14 1 Тема 16. Порівняльний аналіз моральних традицій Старого і Нового Заповіту- старозавітна і новозавітна мораль – дві

Учень/учениця: - розуміє старозавітну і новозавітну мораль як дві частини єдиного цілого;- називає та пояснює спільні та

частини єдиного цілого;- спільне та відмінне: суб’єкт, об’єкт моралі, формування моральних норм та принципів, зміст та форма морального закону;- етика «закону» і «благодаті» (митрополит Іларіон «Слово про закон і благодать»).

відмінні риси старозавітної і новозавітної моралі;- на основі твору митрополита Іларіона «Слово про закон і благодать» пояснює принципи етики «закону» і «благодаті».

15 2 Тема 17-18. Моральні чесноти християнина- класифікація християнських моральних чеснот: мудрість, мужність, справедливість, поміркованість;- Божі чесноти – віра, надія і любов.

Учень/учениця:- знає моральні чесноти християнина та пояснює їх суть.

16 1 Тема 19. Виконання Божої волі – основа християнської моралі- покірність, послух – засоби вияву пошани та поваги до Бога;- смирення і фаталізм;- покора як вияв сили християнина.

Учень/учениця:- трактує покірність і послух як засоби вияву пошани та поваги до Бога;- знає та пояснює суть поняття «фаталізм»;- обґрунтовує покору як вияв сили християнина.

17 1 Тема 20. Принципи «свобідної волі» та відповідальності християнина- свобідна воля як вияв любові Бога до людини;- важливість усвідомлення людиною власної відповідальності за вибір між добром і злом;- християнська етика про відповідальність людини перед Богом.

Учень/учениця: - розуміє «свобідну волю» як вияв любові Бога до людина;- усвідомлює потребу формування у собі власної відповідальності за вибір між добром і злом;- пояснює християнське трактування відповідальності людини перед Богом;- розуміє термін «теодицея».

18 1 Тема 21. Милостиня як вияв любові до ближнього - милостиня як вияв любові до ближнього та Бога;- християнські мотиви та вимоги до милостині.

Учень/учениця: - розуміє «милостиню» як вияв любові до ближнього та Бога;- пояснює християнські мотиви та вимоги до милостині;- усвідомлює необхідність проявляти милосердя в житті.

19 1 Тема 22. Піст – засіб морального вдосконалення та духовного очищення- піст як шлях осягнення внутрішньої свободи;- різні аспекти посту (індивідуальний, морально-етичний, суспільний).

Учень/учениця: - розуміє піст як засіб морального вдосконалення та духовного і тілесного очищення;- усвідомлює піст як шлях осягнення внутрішньої свободи;- називає та пояснює різні аспекти посту (духовний, фізичний).

20 1 Тема 23. Поняття молитви як спілкування християнина з Богом- виховна роль молитви у розвитку людини (Мт. 6, 5-8);- важливість Богослужіння для моральності людини;- види молитви: внутрішня і зовнішня.

Учень/учениця:- розуміє та на основі біблійних сюжетів пояснює виховну роль молитви у розвитку людини;- усвідомлює важливість Богослужіння для моральності людини;- називає види молитви (внутрішню,

Молитва за Україну та народ. зовнішню) та пояснює їх суть;- знає про молитву за Україну та народ.

21 2 Тема 24-25. Моральні аспекти Господньої молитви- спілкування з Богом як вияв внутрішньої потреби людини;- визнання Бога;- прослава, вдячність, перепрошення та прохання у Господній молитві;- запорука Божого прощення у прощенні ближньому.

Учень/учениця: - розуміє моральні аспекти Господньої молитви;- усвідомлює потребу звертання до Бога та визнання Бога;- знає про святість Божого імені;- розповідає про людські прохання у Господній молитві;- аргументує запоруку Божого прощення у прощенні людському.

22 1 Тема 26. Моральні небезпеки сучасного суспільства- знецінення християнських цінностей;- секуляризм;- прагматизм;- узалежнення;- насильство - споживацтво інші.

Учень/учениця: - називає моральні небезпеки сучасного суспільства (знецінення християнських цінностей, секуляризм, прагматизм, узалежнення, насильство) та пояснює їх суть;- усвідомлює потребу усунення цих небезпек.

23 1 Тема 27. Узагальнюючий урок Розділ 4. Християнство у релігійному просторі світу

24 2 Тема 28-29. Моральні основи монотеїстичних релігій світу- моральні доктрини іудаїзму, ісламу;- основні категорії християнської етики в контексті етичних понять монотеїстичних релігій.

Учень/учениця: - знає моральні доктрини монотеїстичних релігій (іудаїзму, ісламу) та пояснює їх суть;- розуміє та обґрунтовує основні категорії християнської етики в контексті етичних понять монотеїстичних релігій.

25 2 Тема 30-31. Християнство як світова релігія (етико - релігієзнавчий аспект)- джерела та витоки християнства;- конфесійні різновиди християнства: православ’я, католицизм, протестантизм;- Декалог і Нагірна Проповідь – основи морального вчення всіх християн.

Учень/учениця:- знає про джерела та витоки християнства;- називає конфесійні різновиди християнства і пояснює їх суть та особливості;- обґрунтовує декалог і нагірну проповідь як основи морального вчення всіх християн.

26 1 Тема 32. Моральні традиції політеїстичних релігій- моральні основи релігій Індії (джайнізм, індуїзм, сикхізм), Китаю (даосизм, конфуціанство), Ірану (зороастризм) та Японії (синтоїзм), буддизм.

Учень/учениця: - знає моральні основи політеїстичних релігій Індії (джайнізм, індуїзм, сикхізм), Китаю (даосизм, конфуціанство), Ірану (зороастризм) та Японії (синтоїзм) та пояснює їх суть.

27 2 Тема 33-34. Неорелігії та атеїзм- причини появи неорелігій;- класифікація неорелігійних систем:

Учень/учениця: - пояснює причини появи неорелігій;- знає класифікацію нерелігійних

новітні релігійні рухи (Мормони, Свідки Ієгови), східні неорелігії (кришнаїти, трансцединтальна медитація, сахаджа - йога), синкретичні неорелігії (церква уніфікації, бахаїзм, масонство), неоязичництво (РУН-віра), сатанізм (теорія Кроулі та Ла Вея);- атеїзм як заперечення існування Бога;- світоглядно-філософські основи атеїзму.

систем: неохристиянські релігії (Мормони, Свідки Єгови,), східні неорелігії (кришнаїти, трансцединтальна медитація, сахаджа-йога), синкретичні неорелігії (церква уніфікації, бахаїзм, масонство), неоязичництво (РУН-віра), сатанізм (теорія Кроулі та Ла Вея);- розуміє атеїзм як заперечення існування Бога;- пояснює світоглядно-філософські основи атеїзму, усвідомлює небезпеку його поширення у християнському середовищі.

28 1 Тема 35. Вплив християнства на формування моралі українського народу- християнські основи української духовності та ментальності;- традиції української релігійності.

Учень/учениця:- знає про християнські основи української духовності та ментальності, традиції української релігійності;- усвідомлює важливість християнської моралі у житті українського народу.

29 1 Тема 36. Підсумковий урок.Місце християнства у сучасному світі

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів 1-4, 7-11 класів

з основ християнської етики

Під час оцінювання навчальних досягнень школярів із основ християнської етики враховується:

- знання учнями морального вчення Ісуса Христа, змісту Божих Заповідей, ставлення школярів до світу у світлі Біблії, змісту християнського спілкування;

- уміння учнів керуватися в житті Божими Заповідями, моральним вченням Ісуса Христа, вести себе у світлі Біблії, виявляти особистісні моральні християнські чесноти.

Всі види оцінювання навчальних досягнень учнів здійснюються за критеріями, наведеними в таблиці.

Рівень навчальних досягнень

Бали Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

І. Початковий 1 Учень/учениця може: назвати одне-два християнсько-етичних понять, моральних норм

2 Учень/учениця може: назвати декілька християнсько-етичних понять теми, моральних норм; сформулювати моральну оцінку ситуації чи вчинку на рівні "добро" - "зло"

3 Учень/учениця може: двома-трьома простими реченнями пояснити сутність чи зміст християнсько-етичного поняття; навести приклади окремих фактів і явищ з моральної практики; дати власну оцінку окремих фактів і явищ моральної практики (на рівні "добро" - "зло") і пояснити її 1-2 реченнями; сформулювати правило поведінки у відповідності до норми моралі

ІІ. Середній 4 Учень/учениця може: репродуктивно відтворити (у вигляді 4-6 простих речень) частину матеріалу уроку; дати пояснення християнсько-етичних понять і термінів уроку; навести приклади морального та аморального в житті людей; оцінити прості моральні ситуації та пояснити свою оцінку у відповідності до норм моралі; на елементарному рівні описати ситуацію морального вибору.

5 Учень/учениця може: відтворити основний зміст навчального матеріалу уроку, відповідаючи на запитання учителя; визначити окремі ознаки християнсько-етичних понять; проаналізувати ситуацію за питаннями вчителя, підручника; за допомогою вчителя співвіднести ситуацію конкретних вчинків з відповідними нормами моралі і висловити оцінне судження.

6 Учень/учениця може: у цілому самостійно відтворити матеріал теми; охарактеризувати подію, ситуацію, явище з точки зору моральних критеріїв; правильно вживати християнсько-етичні поняття і пояснювати їх на прикладах; використовуючи приклади з історії та літератури, висловити просте оцінне судження про відповідність чи невідповідність поведінки моральним нормам.

ІІІ. Достатній 7 Учень/учениця може: у цілому послідовно, самостійно відтворює матеріал теми; демонструє розуміння християнсько-етичної термінології; дає загальну характеристику християнсько-етичних феноменів (сутність, прояви, ознаки, приклади);

аналізує християнсько-етичні судження і наводить приклади, на їх підтвердження чи спростування; розповісти про деякі події Старого та Нового Заповіту; обґрунтовує власну думку, моральну оцінку прикладом.

8 Учень/учениця може: значною мірою самостійно опанувати матеріал уроку; розповідати про християнсько-етичні моральні цінності, застосовуючи необхідні поняття і терміни; аналізувати відповідні явища і ситуації суспільного життя, визначаючи ознаки моральної поведінки у світлі християнських моральних цінностей; моделювати прості ситуації морально-етичного змісту і пропонує шляхи їх розв’язання; добирати 1-2 аргументи на підтвердження висловлених учителем чи поданих у підручнику християнсько-етичних висновків; може знайти необхідні цитати в Біблії.

9 Учень/учениця може: оперувати основним навчальним матеріалом, подаючи його в узагальненому та деталізованому вигляді; самостійно аналізувати християнсько-етичні моральні цінності і робити власні висновки; обґрунтовувати власні судження і оцінки за допомогою власних прикладів і аргументів; самостійно працювати з текстом Святого Письма; систематизує та узагальнює набуті знання.

ІV. Високий 10 Учень/учениця може: самостійно опрацювати матеріал уроку за підручником; моделювати морально-етичні ситуації, пропонувати шляхи їх розв’язання і пояснювати їх; самостійно розв’язати ситуацію морального вибору і пояснити свій вибір, спираючись на християнсько-етичні категорії; самостійно оцінити моральні явища; з незначною допомогою учителя працювати з іншими джерелами інформації християнсько-етичного змісту (Біблія, релігійні образи, фото, художній текст, усна розповідь); орієнтуватися в біблійних текстах Старого та Нового Заповіту;

11 Учень/учениця може: вільно викладати навчальний матеріал в усній та письмовій формі відповідно до завдання; самостійно здобути нескладну інформацію

християнсько-етичного змісту з інших, крім підручника і розповіді вчителя, джерел; пояснити зміст понять і категорій християнської етики, застосувати їх для аналізу нових ситуацій, зокрема з власного життя; висловити і обґрунтувати свої думки, оцінки щодо духовно-моральних цінностей суспільного життя; закінчити знайомий прослуханий текст зі Святого Письма за його початком;

12 Учень/учениця може: послідовно і логічно викладати навчальний матеріал, застосовуючи і пояснюючи християнсько-етичні поняття і терміни; виявляти творчий підхід у розв’язанні ситуативних завдань, оперуючи набутими знаннями і уміннями; моделювати ситуації морально-етичного змісту, проявляючи гнучкість і мобільність, здатність упереджувати і вирішувати конфлікти; оцінити рівень власної підготовки та підготовки інших учнів з предмету; встановлювати міжпредметні зв'язки християнської стики з іншими предметами: історією, літературою, музикою, живописом; підготуватись до уроку, використавши власні джерела інформації: Святе Письмо, релігійні книги і часописи

Над програмою працював творчий колектив у складі:

1. Барщевський Т., кандидат Біблійних наук, викладач УКУ2. Васьків А., доцент філософського факультету ЛНУ, кандидат історичних наук3. Влад М.В., магістр богослов’я, учитель християнської етики, м. Чернівці4. Гаврисюк О.Я., аспірант Волинського національного університету, вчитель

християнської етики5. Гнатів І. голова комісії у справах шкільництва УГКЦ, м. Львів6. Голянчук Р.М., магістр релігієзнавства, магістр теології, м. Запоріжжя7. Добош Г., викладач Львівського католицького університету, катехитично

педагогічного інституту 8. Жуковський В.М., доктор педагогічних наук, професор, декан гуманітарного

факультету Національного університету "Острозька академія", м. Острог9. Євтушенко Р.І., головний спеціаліст департаменту початкової і середньої освіти

МОН України 10. Клинченко Т.В., канд. історичних наук, викладач Національного університету

«Києво-Могилянська Академія»11. Лахман Н.М., вчитель основ християнської етики, заступник директора

Мізоцького НВК Рівненської області. 12. Николин М.М., кандидат педагогічних наук, доцент Тернопільського інституту

післядипломної педагогічної освіти, м. Тернопіль

13. Огірко О.В., доктор філософії, кандидат фіз.-мат. наук, доцент кафедри філософії та політології Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, м. Львів

14. Саннікова Т.В., кандидат педагогічних наук, старший викладач Одеського інституту післядипломної педагогічної освіти, м. Одеса

15. Сіданіч І.Л. кандидат педагогічних наук, доцент Київського університету імені Бориса Грінченка

16. Сохань Г.С., кандидат філологічних наук, доцент кафедри суспільствознавчої і культурологічної освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, м. Львів кандидат філологічних наук.

17. Филипчук С.В., кандидат історичних наук, доцент кафедри релігієзнавства Національного університету «Острозька академія», м. Острог.

18. Цюпа Л.С., докторант, директор Катехитчно-педагогічного інституту УКУ, викладач кафедри соціальної педагогіки УКУ

Основи християнської єтики 1-4, 7-11 класи

Documents