Голос надії № 105

НАДІЇГОЛОС

Газета Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня

Футбольний турнір на Закарпатті с.4

Другий всеукраїнський фестиваль духових оркестрів с.2

Забута Євангелія с.10

Сторінка слідопита с.6

Чи може жінка служити

в церкві? с.8

червень 2013

2 №5 (105) червень 2013 НадіїГолос

Поринути в атмосферу живої музики і повернутись до витоків добрих адвентистських традицій закликали у Луцьку, де 17-19 трав-ня відбувся другий всеукраїнський фестиваль духових оркестрів, учас-никами якого стали майже 300 осіб, а саме 13 обраних українських та два запрошені закордонні колек-тиви, які довели, що свої «арфи на

верби» вони не повісили. Обласний центр було обрано неспроста — саме тут знаходиться чи не єдина громада в Україні, яка налічує кіль-ка різних хорів та оркестрів.

Незмінним ведучим дійства був Лев Вертило, керівник відділу му-зичного служіння Української уні-онної конференції. Кожен оркестр привіз із собою ведучих, які пре-зентували «програми» із історіями створення та відродженння колек-тивів, словами прославлення Твор-цю та співом солістів під супровід оркестру.

Насичена програмаМузика — це зв’язок поміж

небом і землею, тож, окрім кла-сичних християнських творів Ген-деля, Бортнянського та інших ком-позиторів, були виконані знані й відомі адвентистські «хіти» з те-перішнього збірника «Пісні надії» та колишнього «Псалмы Сиона»: «Молитва», «Біблію дайте», «Як славний наш Господь», «Великий Бог», «Гимн молодежи», «Грех по-бедить», «Жить для Иисуса», «Впе-

ред», «Цар Царей», «Он держит целый мир», «Хвала Христу», «Тор-жествуй», «Дайте свет», «Вперед во имя Бога», «Слава Богу життя», «Как прекрасна Церковь Божья», «Прекрасний білий стрій», «Херу-вимська», «Благословення Отця», і багато інших, які, зокрема, вміщу-вали в собі цікаві аранжування, ав-торські ідеї та фантазії диригентів.

Декому з них навіть вдалося перевті-лити пісні у марші. Чимало знайшлося віртуозів, які гра-ли з заплющеними очима.

Початок фестивалюПершого фестивального вечору

17 травня участь у програмі брали музиканти з міста Дубно та Горохів, а також по два оркестри з Буковин-ської й Подільської конференцій. Остання, єдиною представила суто пасторський оркестр. Засвідчили свою шану й відвідувачі дійства — піднявшись під час виконання за-карпатським колективом гімну «Боже великий, єдиний».

Щонайменше члени шести на-вколишніх громад проявили свою гостинність. Таким чином, учасники мали можливість відвідати та від-почити у наймальовничиших куточ-ках Волині — в Луцьку та сусідніх містечках — Ківерці, Рожище, По-жарки, Торчин, Підгайці.

Свято трубПриємним по-

дарунком для кож-ної церкви стало ранкове суботнє богослужіння — «свято труб», яке

«обслуговував» гостюючий ор-кестр, відповідно до місця перебу-вання.

Тим часом в першій луцькій гро-маді, де «служили» білоруський та київський колективи, загальні пісні виконувалися під супровід труби та флейти. Організатори підібра-ли тематичні місіонерські вісті з африканського дивізіону, де дітки співають й грають на піаніно та са-моробних трубах, а пастор у цей час виголошує проповідь. З його слів — це найкращий метод привернути увагу людей до слухання Слова Бо-жого.

Посміхнутися тим, хто сидить поруч, та потиснути руки один од-ному — таким закликом розпочала-ся інтернаціональна суботня шко-ла. Вірші цитувалися на українській та російських мовах. Музиканти ж із Білорусії, жартома, зізналися, що не знають вірша на своїй мові!..

З різних міст від найближчих до найдальших передавали сердечні вітання гості — з Одеси, Закарпаття, та навіть від Мойсея Островського (президента Білоруського Уніону).

Після виконаного київським оркестром гімну «Єрусалим», Лев Вертило звернувся до присутніх із словами проповіді. Він наголо-сив, що наша сила — це свідоцтво у світі. А дія Святого Духа — у зву-ках музичних інструментів, і саме так ми можемо віддати Отцю славу із наших сердець. Оскільки фести-валь це не змагання, а можливість відчути єдність, прославляючи ім’я Бога живого, та навчаючись один у одного.

без поважних причин

Неля Музичко

Сурми не сурмлять

За часів Радянського Союзу в Україні не було жодної адвентової церкви без духового оркестру у своєму складі. Без нього не обходилася жодна подія — святкова як весілля, чи сумна як похорон. Микола Михайловський, скарбник Західної конференції, стверджує — «Якщо на вашому вінчанні

грав духовий оркестр, такий шлюб практично вічний».

«Настав час, коли звучать святі труби» Яків Пацукевич

«Свято, яке видало певний звук триангельської звістки»

Лев Вертило

3№5 (105) червень 2013 НадіїГолос

Закінчували ранкове зібрання активними закликами та прохан-нями не залишити нікого на само-ті в Домі молитви без обіду. Кожен гість був запрошений у домівки лу-чан.

Святковий вечірПригадати втрачених та достой-

но цінувати ще живих — ось що можна було прочитати поміж ряд-ків нотного стану музикантів. Мол-давський оркестр, якому заледве виповнилось 5 років, рівно рік тому в жахливій автокатастрофі втратив п’ятьох своїх побратимів. Підняв-шись на ноги, хвилиною мовчання, увесь зал вшанував їхню пам’ять.

Не оминули увагою одного із «патріархів» духової музики Дми-тра Дмитровича Грицюка. Коротка програма присвячена праці служи-теля, і пісня в його виконанні «Вже рідний берег бачу я», знайшли своє місце у виступі духову оркестру першої Луцької громади. Потому йому вручили Подяку та подару-нок. Тим часом з’ясувалося, що у залі присутній ще один ветеран Павло Майданець, тож керівництво Західної конференції пообіцяло не-вдовзі видати ще одну Грамоту і по-дарунок.

Відновлений рік тому оркестр з міста Біла Церква подивував сво-єю історією. Жоден учасник не має спеціальної музичної освіти, та що-суботи ввечері вони з’їжджаються на репетиції, дехто і за 50 км. Це чи не єдиний оркестр-учасник, дири-гентом якого була жінка, яка вправ-но зі всіма разом грала на своїй трубі, а не «зображала вентилятор, як інші чоловіки-диригенти», — ко-ментував Лев Пантелейович. Перед тим, як виконати один із останніх номерів «Размышляю я о прекрас-

ной стране», орке-странти зізнались: бажання їхніх сер-дець — ось так ра-зом грати і на Небі.. Наче в довершення цих слів вже з міста Умань музиканти відіграли «Мы Вам желаем счастья»…

Незмінним керівником духо-вого оркестру з Білорусії вже про-тягом 55 років залишається Яків Пацукевич. Наразі йому 83 роки, і найпевніше саме він був найстар-шим учасником і диригентом події. У своєму колективі йому вдалось

зібрати 8 пасторів. «Господи, я при-нес, а ты раздай», — поділився він словами з молитви, розповідаючи досвід літературного євангелізму: придбавши один мільйон примір-ників «Великої боротьби», він що-неділі дарує людям кількасот книг на вокзалі свого міста.

Багато колективів України, де грають батьки, діти і вже їхні внуки, своєму зародженню завдячують оркестру з села Пожарки. Один з таких — із Ільниці, що на Закар-патті, існує понад 45 років. «Після

такої кількості номерів усіх орке-стрів, нам здається, що ми вже на Небі», — зізнались його учасники під час виступу.

Другий фестивальний день за-кінчував колектив з Києва, який в своєму репертуарі налічує понад 200 творів класичної християнської музики.

Раптові перешкодиЧерез кілька годин після почат-

ку концерту, телефонним дзвінком керівництво сповістили про забо-рону недільного виступу в місті, як було заплановано завчасно. Захід планувався надзвичайний — му-зична програма оркестрів в пар-ках та на площах міста, літературні євангелісти та програма здоров’я. Усе було відмінено у зв’язку з Днем пам’яті жертв політичних репресій, який щороку відмічається в Україні в третю неділю травня. Тож вирі-шили продовжити концерт у при-міщенні церкви: відбулася духовна програма, семінари для музикантів та репетиція зведеного оркестру. «Музыка сама о себе скажет», — так висловився ведучий молдов-ського оркестру. Тож найбільші спо-дівання щодо відвідуваності лучан покладали на галаконцерт шести кращих колективів у Палаці культу-ри «Луцьк». Про третій фестиваль говорити поки зарано, проте за рік на Україну очікує тур чоловічого хору з Америки, який налічує 200 осіб та 70 учасників симфонічного оркестру.

«Ніколи, ніколи, ніколи, ніколи не переставайте славити Господа на

духових інструментах» Ольга Мурга.


Діана Войтко

У Львові визначили переможців молодіжної біблійної вікторини по

притчах Ісуса Христа Команда «Небесний бренд» — села Пожарки показала найкращі знання притч Ісуса Христа на другому етапі молодіжної біблійної

вікторини.

Другий етап молодіжної біблійної вікторини від-бувся у Львові 28 квітня 2013 року у приміщенні другої громади. Ведучим програми був керівник молоді За-хідної конференції Віктор Власюк.

Команди-переможці з’їхались з усіх куточків Захід-ної України, щоб продовжити дослідження Біблії та книги Е. Уайт «Притчі Ісуса Христа». У змаганнях взяли участь команди: «Небесний бренд» — с. Пожарки, «Комора» — с. Ільниця, «ОАО АОА» — м. Кузнецовськ та команда Львова «Небесні інвестори».

Спочатку молодь разом прославила Господа в мо-литві та співах. Пастор Микола Михайловський звер-нувся до присутніх з проповіддю та настановами. Після чого кожній із команд була дана можливість предста-витись і коротко розповісти про себе. А далі розпоча-лась найцікавіша та найвідповідальніша частина вікто-рини — перевірка знань Біблії та книги «Притчі Ісуса Христа», де усі команди достойно показали себе.

Перемогу здобула команда «Небесний бренд» с. Пожарки, яка згодом відправиться на уніонну бі-блійну вікторину у м. Буча. Друге місце посіла команда «Комора» с. Ільниця, а третє — «ОАО АОА» м. Кузне-цовськ.

Разом з тим кожна команда мала домашнє за-вдання, яке полягало в тому, щоб показати застосуван-ня притч Ісуса Христа у сучасному житті. Тут учасники представили глядачам різноманітні відеоролики, пре-зентації та сценки. На завершення молодь об’єдналась у прославленні Бога піснею та молитвою подяки. Ця ві-кторина ще більше надихнула молодих людей на ви-вчення Біблії, адже тільки вивчаючи Писання, христия-нин може рости духовно та підтримувати відносини зі своїм Творцем.

Вікторія Михальчук

Церковні репортери два дні навчались у Бучі

88 церковних журналістів з усієї України прослухали у Бучі семінар ініційований інформаційним відділом Українського Уніону.

1 травня семінари для журналістів проводили Мак-сим Балаклицький, Ігнат Меренков та Оксана Лівшун. Максим Балаклицький навчав як зацікавити читача – і статтею, і самим заголовком. Ігнат Меренков з Луган-ська виклав принципи роботи у християнських ЗМІ, щоб у матеріалах були зацікавлені не тільки християн-ські видання. Він також розповів про жанр статті і дав рекомендації, як писати аналітичні матеріали.

Оксана Лівшун, головний спеціаліст відділу реда-гування та перекладу документів Національного банку України, розкривала слухачам секрети редагування.

2 травня Олег Василенко розповів про те, як покра-щити сприйняття тексту. Та більшість семінарів прово-дилося для фотографів. Навчали їх Володимир Рома-нишин та Юрій Кузьменко.

Натхненні після зустрічі журналісти та фотографи роз’їхалися по домівках, аби продовжувати свою пра-цю і втілювати нові ідеї, розвивати нові грані!

Даніела Саксон

Футбольний турнір виховував християнський дух під час

улюбленої справиШість команд зібрались на черговий благодійний турнір на Закарпатті, щоб довести,

що і через спорт можна славити Бога.

Організатором турніру виступила Молодіжна Рада Закарпатської області в Західній Конференції Церкви АСД. Цього року турнір відбувся 28 квітня в м.Свалява. На змагання прибула молодь зі всієї Закарпатської об-ласті, а саме з таких населених пунктів як: Ракошино, Мукачево, Свалява, Бобовище, Берегово, Іршава. Ко-манди приїхали у особливих футбольних формах , з гарним настроєм. Матч пройшов у цікаво і захопливо у товариській атмосфері.

Переможці турніру з м. Іршава подарували свій приз — футбольний м’яч адміністрації християнського табору «Джерело любові», щоб влітку дітки також змо-гли чудово провести час на спортивному майданчику.

Даний захід був спрямований на поширення ідеї здорового способу життя з метою повернути дух ко-мандної боротьби, самоорганізації та активної участі у різноманітних спортивних змаганнях.

Організатори вважають, що основна ціль молодої людини, що визнає Христа, — любити оточуючих, на-


дихати їх своєю любов’ю та Світлом Христовим. Розпо-відати людям про Ісуса — важлива справа, але недо-статня без власного прикладу.

«Головна мета турніру, виховувати у молоді христи-янський дух під час улюбленої справи, яка поєднує тре-нування тілесне задля можливості розуміння того, що навіть через спорт можна прославити нашого Бога» — зазначають вони.

Світлана Романюк

У Володимирі-Волинському дізнались про історію виникнення

суботньої школиВперше громадою міста Володимир-Волинський було організовано та проведено

Свято суботньої школи.

На суботньому богослужінні 27 квітня обговорю-вали історію виникнення суботньої школи як у світі в цілому, так і в Україні зокрема; вказав на важливість дослідження Біблії по класах, а також на значення су-ботньої школи в цілому для Церкви, і особливо, для підростаючого покоління. Організатором події висту-пив керівник суботньої школи Церкви адвентистів сьомого дня м. Володимира-Волинського, Дмитро Ро-манюк.

В ході богослужіння вчителям та учням усіх класів суботньої школи було надано можливість представи-ти свій клас, використовуючи фото презентації та осо-бисті досвіди, таланти та вміння прославляти Господа. Перед громадою висупили і класи суботньої школи різних вікових категорій: дітей, підлітків та молоді.

Наприкінці служіння пастор церкви, Андрій Савін, провів у громаді невеликий екзамен на засвоєння ви-вчених книг пророків Осії, Йоіла, Амоса та Овдія, а у ниж-ньому залі храму на усіх присутніх чекала гостина, при-готована з нагоди свята.

Світлана Романюк

Гучне служіння хвали і поклоніння пройшло у Володимирі-

ВолинськомуНеординарною подією стало богослоужіння за участю духового оркестру для членів громади

Володимира-Волинського

На суботнє богослужіння у Володимирі-Волинсько-му 11 травня 2013 року завітали учасники духового ор-кестру громади села Привітне.

У богослужінні взяли участь співочі чоловічі колек-тиви різних вікових категорій, духовий оркестр, соль-ні виступи юних музикантів, а також молодь місцевої громади. Духовні роздуми на одвічну тему щастя про-звучали з уст пастора громади с. Привітне Василя Са-лівончика.

Адвентисти Володимира-Волинського щиро вдячні гостям за дружній візит і надалі будуть раді кожній наступ-ній такій зустрічі.

ВІкторія Михальчук

У Львові знайшли «Вічний скарб»

Трорчим вечором 18 травня відзначили у Львові 10-річний ювілей газети «Вічний скарб» у домі молитви Адвентистів сьомого дня, що

на вул. Короленка.

На святі слухали пісні, вірші, гру музичних інстру-ментів, вірші. Звучали також побажання для видавни-цтва газети.

Говорили про цінності людського життя і про вічні цінності, вічні скарби кожного християнина.

Загостював у Львові і представник газети — Євген Кучерявенко, керівник літературного відділу Україн-ської унійної конференції. Він розповів про діяльність газети і те, чому вона має саме таку назву. А назва тіс-но пов’язана із Словом Божим. Адже «де скарб твій, там твоє серце» (Матвія 6:21).

Ми ж маємо не просто земні цінності, а й вічні! Цей скарб захований на небесах, де нічого йому не по-шкодить. Бажаючі задавали Євгену запитання — про діяльність видавництва.

Закінчили зустріч спільною молитвою та благосло-веннями на подальшу працю.

СторінкалідопитаС

Канікулярна школа Слідопитів у Горохові

24 березня молитовний дім м. Горохова гостинно відкрив двері для підлітків зі Львова, Луцька, Печихвостів, Привітного

і Бродів.

Після проведення канікулярної школи в Шацьку, команда лідерів вирішила зібрати підлітків знову. «Да-вайте розділимось на дві команди і зможемо прийняти більшу кількість дітей», — виникла ідея під час зустрічі табірної команди.

І ось слідопити три дні жили в молитовному будин-ку. Все почалось із знайомства. Ігри допомогли подола-ти бар’єр відчуження і вже через кілька годин всі були однією дружною командою. У Слідопитів був насиче-ний розпорядок дня: підйом, зарядка, сніданок, бо-гослужіння, заняття в групах, спеціалізації, рукоділля, орієнтування. Діти вчились допомагати в тих обстави-нах, коли виникають проблеми зі здоров’ям, надавати першу медичну допомогу, адже добрий самарянин із біблійної притчі надав першу медичну допомогу ближ-ньому. Цієї спеціалізації навчала спеціаліст в області

медицини Роза Михай-ловська. Духовні заняття мали назву «Ти не один». Їх проводив пастор Руслан Демчунь.

Щоб відпочити від за-нять слідопитам влашту-вали веселе катання з гір-ки на мішках з сіном! Після розваг нова спеціалізація: кулінарна справа. За допо-могою старших наліпили 500 вареників.

Після проведення спе-ціалізації по орієнтуванню пастор Андрій Савін дав карту, компас. Завдання правильно пройти вказа-ний маршрут виявилося не із легких.

Заняття по рукоділлю, які проводила Наталя Саві-

на, навчали акуратності, терпінню. Кожен повіз додо-му виріб з орігамі: яскраву квіточку, виготовлену сво-їми руками. Наставниця Еріка Дика провела заняття з фото справи.

Павло Швайковський з командою поварів готував смачну їжу. Місцеві «підгодовували» кексами та іншою смакотою. Всього три дні, а скільки нових вражень, по-зитивних емоцій. Чекаємо нових замовлень на осінні, зимові та весняні канікули.

Світлана Савін

Саме такий заго-ловок видався акту-альним для історії про слідопитську каніку-лярну школу, що про-йшла в Пожарках 24-26 березня. З’їхавши з траси на Пожарки загрузаєш в снігових заметах і розумієш,

що тільки обрані можуть добратись до батьківщини адвентизму на Волині — славетних Пожарок. Водії всюдихідних авто які проїжджають повз і назустріч ви-являються адвентистами, які завзято звільняють з сні-гового полону і допомагають добратись до місця при-значення…

Як завжди збір слідопитів поєднав три напрями: духовний, практичний (ремесла і спеціалізації) і роз-важальний (ігри і атракції).

Для залучення усіх бажаючих, школи проходили паралельно в Пожарках і Горохові. До Пожарок приїха-ли слідопити Володимир-Волинська, Ковеля, Шацька, Підгайців і, звичайно, майбутні слідопити — дітки з місцевої громади.

Цього разу проходили корисні і цікаві спеціалізації: рукоділля, декупаж (нанесення зображень на тверді і гладкі поверхні), ремонт взуття, і в’язання віників. В результаті діти везли до дому цінні сувеніри і практич-ні прилади (віники).

Обов’язки капелана успішно виконував служитель місцевої громади Ярослав Стасюк, на Біблійних уроках усі виявляли активність і зацікавлення.

Не обійшлося і без піших походів, які організовував керівник слідопитського служіння Волині Григорій Ан-

тонюк (слідопитське псевдо — дядя Жора). На заваді не був глибокий сніг і легенька втома.

В програмі заходів була цікава екскурсія на млин Василя Павлюка, де слідопити ознайомилися з проце-сом отримання борошна. Потужний млин спеціально запустили, щоб в живу показати його роботу.

Родина Черук активно сприяла у проведенні роз-важальної частини, а саме зробила для діток і дорос-лих Волинську карусель, яку називають крутілка, або шугайло. Ото-то всіх покрутили, як згадаєш, то аж в голові паморочиться. Катали верхи на коні, дехто про-гулявся на лижах.

Був також нічний похід з пошуковою операцією — шукали мішок брикету, щоб вертатись не з порожні-ми руками. На нічному засніженому узліссі відбулась інсценізація бою Давила з Голіафом. Причому, за сце-нарієм, ізраїльтяни кинулись в атаку, а филистимляни природно пустилися навтьоки.

Спробували будувати ковчег. Слідопити вистрої-лись по периметру реальних розмірів ковчега і по ко-манді увімкнули ліхтарі. Всі з захопленням споглядали велич стародавнього корабля.

Все пройшло супер. Діти, перебуваючи разом, спільно брали участь в різних іграх і гуртках стали ближчими один до одного і до Бога. Значить мету досягнуто і проповідь для наших дітей проголошено!

Олександр Коропець

Пригоди на острові адвентистів


Це питання сьогодні цікавить багатьох. Дуже часто, мені як пас-торові доводилося радити, як бути із служінням жінок в церкві. Не ду-маю, що моя думка задовольнить усіх, тому що вирішення цього пи-тання багато в чому залежить від відношення до жінок в різних куль-турних середовищах.

Щоб мати загальне поняття про служіння жінок хотілося б розгляну-ти відношення до жінок в різні пе-ріоди історії людства.

Створення жінки“Чоловіком і жінкою Він їх ство-

рив, і поблагословив їх. І того дня, як були вони створені, назвав Він їхнє ймення: Людина» (Бут.5:2). Зверніть увагу, Бог і чоловіка і жінку назвав одним словом — людина.

Для виконання поставленого перед ними завдання (Бут.1:28), Адаму був потрібний “помічник, відповідний йому”. Жінка була створена заради Адама, в допомо-гу йому, тому обоє вони належать один одному і доповнюють один одного. Зберігаючи свою індивіду-альність, вони в той же час утворю-ють єдність в шлюбі.

ГріхопадінняПри гріхопадінні порушився

Божественний порядок єдності в їх стосунках. Апостол Павло, міркую-чи про історію падіння і порятунку людини, говорить передусім про гріх і злочин Адама, що накликав на усе людство смерть і прокляття (Рим.5:12-21). І тільки коли мова заходить про покору дружин, Пав-ло вказує на те, що жінка першою впала в спокусу. Наслідки непо-слуху порушили Божественний по-рядок, і позначилися на стосунках між чоловіком і жінкою. Підпоряд-кування жінки чоловікові, заснова-не на любові, змінюється його па-нуванням над нею. При цьому слід підкреслити, що йдеться не про нову Божу постанову, а про резуль-тат гріхопадіння.

Жінка у Старому ЗавітіУ Старому Завіті ми маємо спра-

ву з патріархатом при якому в сім’ї, в громадському житті і богослужін-ні провідна роль відводиться чоло-вікові. Шлюб також будувався ви-ключно на верховенстві чоловіка. Проте, ізраїльські жінки були улю-бленими і шановними своїми чоло-віками і дітьми, а також зазнавали

загального визна-ння і похвали.

П е р е д у с і м , жінка поклика-на виконувати обов’язки матері і господині. У цих питаннях чоловік повністю покла-дався на неї. Жін-

ка могла самостійно працювати і приймати рішення, а також розпо-ряджалася прислугою, яка могла належати їй особисто. Обов’язком жінки було виховання дітей, причо-му повчання матері були рівнознач-ні повчанню батька. (Прип.6:20). За відсутності спадкоємця чолові-чої статі право спадкоємства пе-реходило до доньки померлого (Чис.27:1-11). Вони брали участь у святах і у священній трапезі. Жін-ки з сім’ї священика могли «їсти святиню». Жінки молилися в храмі (1Сам.1:9-17; 2:1-10; Лук.2:37) і ви-хваляли Господа в піснях. Тільки після вавілонського полону перед храмом з’явився окремий двір для жінок, віддалений від будівлі хра-му. Але обидва двори знаходили-ся на території храму, куди доступ язичникам був закритий.

Бог дарував жінкам особливі одкровення: Ревека (Бут.25:22- 23); дружина Маноя (Суд.13:3); Ма-рія (Лук.1:26-27). Першою з числа пророчиць згадана Маріам, се-стра Мойсея і Аарона. Пророчиця Девора, дружина Лапидофа, була суддею Ізраїлю (Суд.4:4). Коли в храмі була знайдена книга Закону, цар Йосія призвав пророчицю Ол-даму роз’яснити написане в книзі (2Цар.22:14-20). Останньою відо-мою нам пророчицею, на межі Ста-рого і Нового заповітів була Ганна, що прийшла в храм побачити не-мовлятко Ісуса (Лук.2:36-37).

Жінка у Новому ЗвітіУ елліністичну епоху зростає

роль жінки в релігійному і політич-

Чи може жінка бути служителем у церкві?

Тільки після вавілонського полону перед храмом з’явився окремий

двір для жінок, віддалений від будівлі храму. Але обидва двори знаходилися

на території храму, куди доступ язичникам був закритий

Останнім часом у церквах все частіше до служіння беруться жінки. Брати сидять в молитовному залі тихо і боязко, а жінки — служать. Якби була війна, репресії і брати сиділи б не на лавках в церкві, а на нарах в та-борах за колючим дротом, тоді б довелося жінкам прийняти на свої плечі служіння. Але зараз, в мирний час вільної проповіді Євангелії, жінки відкривають із загальною молитвою богослужіння, виступають з проповід-ями перед зборами, читають з кафедри місіонерські вісті, проводять розбір Біблії з членами церкви, тощо. В деяких церквах є жінки-пастори, деякі жінки-теологи навіть очолюють об’єднання церков.

Як дивиться на це Біблія? Що сказано із цього приводу в Слові Божому? Яке служіння в церкві можна до-вірити жінці?


ному житті, але подружні стосунки в цей же час усе більш знеціню-ються. Чоловіки починають з пре-зирством відноситися до неосві-чених дружин і до своїх подружніх обов’язків. Свобода статевих сто-сунків не лише дозволялася, але фі-лософськи обгрунтовувалася.

У цей час, жінка у іудейському світі займає виразно низьке поло-ження. Заборонялося навіть гово-рити з жінками на вулиці. Про жінку говорили, що її справа посилати ді-тей в синагогу, займатися домашні-ми справами, не заважати своєму чоловікові їздити вчитися в школу і вести господарство до його повер-нення.

Ісус, виступаючи проти спотво-рених уявлень про жінку, що пану-вали у той час, говорив про неї як про Боже творіння. Він зобов’язав чоловіка бути вірним дружині і на-зиває перелюбом навіть жадібний погляд кинутий у бік іншої жінки. Сам Ісус спілкується з жінками, як з рівними, без жодної зневаги. За Ним йшли жінки, яких Він зцілив і які служили Йому своїм маєтком. Коли Христос «... проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаю-чи Добру Новину про Боже Царство. Із ним Дванадцять були, та дехто з жінок...» (Лук.8:1,2). Жінки стояли біля хреста, брали участь в Його похованні, першими побачили по-рожній гріб і воскреслого Ісуса. У християнській общині жінка і чоло-вік рівні перед обличчям Бога: тут «нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!» (Гал.3:28). Жінки моляться і пророкують під час богослужіння (1Кор.11:5). У ба-гатьох посланнях апостола Павла разом з братами згадуються і се-стри: Рим.16:1; 1Кор.9:5; Як.2:15. Павло називає жінок словом «спів-робітники», яким позначаються по-мічники-чоловіки.

Але Біблія говорить...

Проте, усьому сказаному про служіння жінок, суперечать сло-ва: «нехай у Церкві мовчать жінки ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон. Коли ж вони хочуть навчитись чо-гось, нехай вдома питають своїх чоловіків, непристойно бо жінці го-ворити в Церкві!» (1Кор.14:34,35). А також: «Нехай жінка навча-ється мовчки в повній покорі. А жінці навчати я не дозволяю, ані

панувати над мужем, але бути в мовчанні» (1Тим.2:11,12). Ці слова треба читати в історичному кон-тексті. Тут отримав віддзеркалення іудейський і грецький світогляд, про який ми говорили трохи вище. Якби у той час християнські жінки брали активну участь в роботі церк-ви, то вона б неминуче набула по-ганої слави притулку розбещених жінок. Ранньохристиянська церква встановлювала ці норми лише як необхідні, в умовах і обставинах, в яких вона знаходилася. Не слід ви-читувати з цих слів заборону усім жінкам брати участь в роботі і в служінні в церкві. Також необхідно звертати увагу на ті місця в послан-нях Павла, де він висловлюється, що стерлося багато відмінностей, що чоловіки і жінки, раби і вільні, іудеї і язичники можуть служити Христу.

Висновок усього почутого

Роздумуючи над питанням про служіння жінок можна зробити ще деякі зауваження. У Священному Писанні ми читаємо, що жінки учи-ли навіть чоловіків. У книзі Діяння апостолів ми дізнаємося, що Апол-лос був наставлений на істину Аки-лою і його дружиною Прискиллою (Дії.18:26). Але хотілося б, щоб в питанні служіння жінок не виника-ли крайнощі. Тому важливо поміти-ти, що ми ніде не зустрічаємо у Свя-щенному Писанні, щоб жінки були ру-копокладені і здій-снювали обряди в церкві або були ке-рівниками в ній. Їх служіння скла-далося з молитов, співу, благовістя, пророцтв. Вони не брали участь в обрядах, ніколи не хрестили. У чис-ло дванадцяти апостолів Христос не обрав жінок.

В сучасному суспільстві ми спо-стерігаємо зростання активності жінок. У багатьох професіях, які раніше вважалися суто чоловічи-ми, сьогодні більшість становлять жінки: приміром лікарі, учителі. Кажуть, що спочатку вишиванням займалися тільки чоловіки. Сьогод-ні ж в основному, це робота жінок. Я закликаю чоловіків не залишати своє служіння, а ревно здійсню-вати його для слави Божої. Чоло-вік, як голова повинен виконувати роль священика в сім’ї. Він має бути прикладом в служіння для своїх дітей. Але потрібно враховувати і той факт, що сьогодні в церквах більшість складають жінки, які з ра-дістю готові виконувати служіння в ім’я Господа.

Закінчуючи свої міркування, хочу зробити ще два, на мій погляд, важливих зауваження, відносно за-гальних принципів життя, у тому числі і служіння жінок:

1. Завжди краще встановити строгіші норми поведінки, ніж за-надто слабкі. Набагато краще від-мовитися від своїх бажань, якщо вони можуть стати каменем спо-тикання для іншого, ніж наполягати на них.

2. Які розбіжності не виникали б між людьми, в церкві немає місця для прискіпливості. Люди можуть розходитися в думках, але все таки жити в мирі і злагоді.

На підставі усього сказаного, думаю, ви самі зможете визначити, яке служіння можна довірити жін-кам у вашій церкві.

Мирон Вовк

Ми ніде не зустрічаємо у Священному Писанні, щоб жінки

були рукопокладені і здійснювали обряди в церкві або були

керівниками в ній


€ 0,44

«Ця цікава історія розпочалася у 1997 році, коли я вперше, як новообраний виконуючий обов’язки го-лови сільвиконкому, переступив поріг свого робочого кабінету. Тоді я і гадки не мав, що ці обов’язки мені до-ведеться виконувати поспіль аж 13 років, як сільський голова Мащанської сільської ради Костопільського району Рівненської області. Все це було попереду, а свій перший робочий день я вирішив розпочати з пе-регляду документів, які залишилися у столі після мого попередника Олександра Савовича Соломка, який від-працював головою сільради 17 довгих років і просто перейшов на іншу роботу.

Незвичайна знахідкаЗаглянувши до шухляд стола, я відразу помітив ве-

лику книгу в чорній міцній обкладинці. Взявши до рук, мимоволі здригнувся — новенька Біблія. Телефоную колишньому господареві кабінету: так мовляв і так, ви забули в столі свою Біблію. Олександр Савович щось пригадує, а потім після недовгих роздумів каже: «Це мені подарувала одна знайома людина, але я її так і не читав. Можеш залишити собі, раптом колись зна-добиться».

Не буду зараз описувати своє подальше життя піс-ля цієї події, бо навіть роману для цього буде замало. Скажу лише, що Біблія дійсно знадобилась. Саме за-вдяки їй Господь врятував життя і благополуччя трьох родин в різних населених пунктах нашої області, а в мальовничому селищі Степань сусіднього з нами Сар-ненського району навіть утворилася нова церковна громада і, зрештою, побудувався Дім молитви. І нині цей примірник Біблії знаходиться в користуванні.

Втрачений спокій... Всі ці роки мене не покидала одна єдина думка —

про першого власника примірника. Чому людина три-маючи в своїх руках Слово Боже не знайшла часу для Його дослідження? Невже така добра і чуйна людина, яким є Олександр Савович, ніколи не зможе почути Божу вістку спасіння? Мене особисто весь час щось по-

буджувало неодмінно розпочати євангельську діяль-ність в с. Берестовець, де і замешкала велика і славна родина Соломків. Упродовж багатьох років, я говорив пасторам церкви «Господь запрошує нас в Бересто-вець». Попередній пастор громади, Микола Демчина нарешті погодився. В 2009 році їдемо в Берестовець з одноденною музичною місіонерською програмою, яку ми наважилися провести на другий день православної Трійці. На превеликий жаль, заклад культури був май-же порожній. Незважаючи на це, продовжуємо працю-вати з газетами та книгами упродовж кількох місяців, а в лютому 2010 року вдруге пробуємо зібрати громаду села в сільському клубі. Протидія місцевого священика та холодні стіни приміщення (клуб не опалюється), зно-ву зводять нанівець зусилля нашої громади. Програма, ледь стартувавши, припиняється з причини відсутності слухачів. Літом знову працюємо з літературною місією. Тим часом у нашій громаді чергові кадрові зміни. Пас-тором Костопільської громади стає Валерій Левицький і робота в с. Берестовець не затихає, а набирає нових обертів. Свій посильний вклад в Божу справу вносить пресвітер громади Анатолій Кіптач. Налагоджуються товариські взаємозв’язки з небайдужими і соціально активними жителями села, і ми втретє робимо спробу розпочати євангельську кампанію. Разом з пастором Левицьким розклеюємо афіші та оголошення, наре-шті відчуваючи неприховану зацікавленість зі сторони мешканців населеного пункту. Однак надходить нове випробування. Неочікувано, в самому кінці лютого 2012 року вдаряють сильні морози. Температура по-вітря різко знизилася до -25, -28 градусів. Опалення в клубі відсутнє, з обігрівачів маємо лише маленький кімнатний масляний радіатор. І все це уже в перший день програми! Навіть якщо хтось і планував прийти до клубу, то злякався холоду і лишився вдома.

... промінь надії...Можна було б вже впасти в

розпач, але Божі діти і за таких умов залишаються Божими ді-тьми. Щоденні молитви і піст стають нам у пригоді. Малень-ка група людей з п’яти, а інколи навіть чотирьох осіб продовжує залишатись слухачами програ-ми. Серед них подружжя Солом-ків: Олександр Савович та його дружина Лідія Семенівна, яка як ніхто краще розуміє важли-вість всього того, що говориться

Забута Євангелія


Запитує Світлана: «Чому пастори не можуть працювати? Десятину платили левітам, бо вони не були забезпеченими харчами. Апостол Павло працював!»

Вітаємо, Світлано.У житті будь-якої церковної організації є служителі,

які заробляють на свій прожиток працюючи на якійсь роботі, а вільний від основної роботи час ділять між сім’єю і служінням в церкві. Скільки часу такі люди можуть присвятити церковній роботі? В основному це пару вечірніх годин або кілька годин у вихідні дні. Однак Пастор — це буквально «пастух стада». Ви мо-жете уявити пастуха, що приходить до стада тільки на годинку-дві, а потім залишає стадо на полі на весь ін-ший час?

Що входить в обов’язки Пастора церкви? Це не тільки приготування проповіді, хоча і хороша про-повідь вимагає багато годин і навіть днів підготовки. Десятихвилинна програма може відняти тижні кропіт-кої праці. Хороша півгодинна проповідь — це багато годин досліджень, розміркувань і підготовки. Робота пастора — це не тільки планування та проведення церковних рад. Це духовне піклування про церкву. Крім того, що пастор приймає віруючих у себе, в його обов’язки входить їх регулярне відвідування вдома, він цікавитсься їхніми духовними і фізичними по-требами, тому що не всі прийдуть і попросять допомоги. Деякі чекають, що до них прийдуть

і допоможуть. І така робота забирає у пастора наба-гато більше часу і сил, ніж робота на будівництві або біля верстата. Піклуючись про потреби інших, пастор переживає ті ж проблеми, від чого часом психологіч-но втомлюється навіть більше, ніж сам страждалець. Пастор, як і левіт в давнину, є для пастви першим рад-ником з питань духовних, з питань сімейних, він — перший лікар і перший юрист, він — перший вчитель і просто людина, якій можна виплакати всі свої біди або з яким можна поділитися усіма своїми радощами.

«Тоді ті Дванадцять покликали багатьох учнів та й сказали: Нам не личить покинути Боже Слово, і служити при столах. Отож, браття, виберіть із поміж себе сімох мужів доброї слави, повних Духа Святого та мудрості, їх поставимо на службу оцю. А ми перебуватимемо за-вжди в молитві та в служінні слову» (Дiї.6:2-4).

Цей текст показує, що пастори зобов’язані постійно бути зайнятими духовними питаннями, і інші справи не повинні відволікати їх від цього. Тобто цей текст ви-значає повний робочий день служителя.

«Хіба ви не знаєте, що священнослужителі від свя-тині годуються? Що ті, хто служить вівтареві, із ві-втаря мають частку? Так і Господь наказав проповідни-кам Євангелії жити з Євангелії» (1Кор.9:13,14).

А цей текст показує, що служителі Нового Завіту мають те саме джерело доходу, яке мали і служителі Старого Завіту. Десятина — основне джерело для за-безпечення оплати служіння пасторів.

Божих вам благословень!

на лекціях про дотримання здорового способу життя. Адже, як лікар-терапевт, вона все своє життя присвя-тила лікуванню людей від важких недуг. Багато років поспіль, до виходу на заслужений відпочинок, ця пра-целюбна і надзвичайно мудра жінка очолювала місце-ву лікарську амбулаторію, і тому заслужила високу по-вагу та довіру серед жителів свого рідного села.

Нас і в подальшому чекали випробування і різні негаразди (відключення електроенергії, вихід з ладу автомобіля, загострення хвороб), адже ворог всього живого ніяк не міг змиритися з тим, що ось так, просто у нього перед очима звершувалася Божа справа там, де йому так хотілося бути довічним володарем люд-ських сердець.

... і набуті досвідиПрограма закінчилася, та добра справа не загасла.

Ми продовжували відвідувати наших нових друзів, а друзі відвідували нас та брали участь у служіннях. На полицях сільської бібліотеки розмістилися поряд з на-уковою та художньою літературою книги Елен Уайт, Олексія Опаріна та інших християнських авторів та до-слідників Слова Божого.

Цілком логічним виявився і фінал цієї історії. 13 квітня цього року Лідія Семенівна заключила завіт з

Господом через святе водне хрещення та стала повно-правним членом Божої родини. Господь, по своїй ми-лості, інколи досить в незвичний спосіб повертає лю-дині забуті нею речі, але при цьому нам дуже важливо не забувати головне — справжній фінал земної історії звичайно ще попереду. Тому забута Євангелія миру і нині продовжує звіщати Господню славу всім мешкан-цям землі».

Віктор Бобильов м. Костопіль

“Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор Відділу інформації ЗК Руслан Бабій [email protected] Редактор, комп’ютерна верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Олександр Антонюк, Віталій Шевчук, Валентин Шевчук. Газета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви.Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13. Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241. Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників

01.06 Місіонерські конгреси: Луцьк-2–Ківерці–Підгайці–Маневичі–Любешів–Луцьк-3; Ільниця–Довге–Іршава–Чорний Потік

08.06 Місіонерські конгреси: Горохів–Печихвости–Привітне–Ст.Загорів–Локачі; Новий Розділ–Ходорів–Миколаїв–Львів-3

15.06 Місіонерський конгрес: Хуст–Велятино–Данилово–Олександрівка–Міжгір’я–Торунь.06-07.06 Табір для одиноких «Ти не один»06-10.06 Слідопитьський табір «Друзі Ісуса»: Тересва, Солотвино або Рахів 07-09.06 Молодіжний фестиваль «Я співаю для Ісуса». «Барвінок»12-22.06 Євангельська програма Віктора Гілла27.06 – 05.07 Дитячий табір (відповідальний – Савін Андрій)

серпня 1897 року)«Немає меж корисності тієї осо-би, хто, відкинувши себе, до-зволить Святому Духу діяти в серці і жити життям, повністю посвяченим Богові». (Моє жит-тя сьогодні, с.37)

84. Хто має ангела охо-ронця?

«Кожен святий має ангела слу-жителя. Якщо святі плачуть при розчаруванні чи знаходяться у небезпеці, їх ангели охорон-ці швидко передають звістку на небо і ангели у Місті пере-стають співати... Усі ангели у Місті також плачуть... Але якщо святі концентрують свою увагу на прийдешній нагороді і своєю хвалою прославляють Бога, — тоді ангели несуть до Міста радісну новину і небесні склепіння відбивають звуки їх улюблених гімнів». (Моє життя

сьогодні, с.302)«Ангели Божі завжди супрово-джують ваших дітей». (Христи-янська родина, с.432)

А ви знаєте, що...

Наприкінці 1874 – напочатку 1875 року Елен захворіла пнев-монією і була присмерті.Коли 3 січня 1875 року зібра-лась група віруючих для молит-ви і помазання оливою — вона була схоплена у видінні, яке тривало 10 хвилин. Наступно-го дня, повністю зцілена, вона одягнулась і разом з чоловіком засніженою дорогою попряму-вала до церкви на зібрання.4 січня вона розповіла про своє видіння, яке стосувалось робо-ти видавництв по всьому світі. Через десять років Елен на свої власні очі побачила друкарські верстати, які були показані їй тоді у видінні.

82. Де Христос почав Своє служіння?

«Христос почав своє служіння на весіллі, в радісній атмосфері серед друзів і родичів». (Слу-жіння зцілення, с.356)

83. Що Святий Дух може зробити для нас?

«План спасіння передбачає по-вне звільнення нас від влади сатани. Христос у всіх обста-винах оберігає від гріха душу того, хто кається. Він прийшов, щоб зруйнувати діла диявола і по Його волі Святий Дух буде посланий кожній душі, яка ка-ється, щоб стримати людину від гріха». (Христос надія світу, с.311)«Тим, хто по-справжньому лю-блять Бога, Дух Святий відкриє забуті, а також і абсолютно нові істини». (Рев’ю енд Геральд 17

Шановні читачі газети “Голос надії”! Наша мета не лише інформувати Вас про події в Західній конференції, але й ділитися знаннями. Тому ми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де ви може отримати вичерпну відповідь на запитання які вас турбують. Надсилайте їх за адресою: [email protected]

“Біблія — наш найбільший авторитет і правило віри... Свідоцтва не применшують

значення Слова Божого, але навпаки підносять Його і приваблюють свідомість

людей до Нього...” Елен Уайт

Голос надії № 105

Documents