ГРОМАДСЬКИЙ Київщини №19ЗАХИСТ

Ми повинні 28-го жовтня прибрати з парламенту тих людей, які там сидять і роблять одне – гро-ші. А також прибрати від влади Партію регіонів, яка обдурила і розчарувала людей. Якщо ви ду-маєте, що прийде Кличко і один все зробить – це не так. Тільки разом ми можемо здійснити такі зміни. І сьогодні все залежить від позиції кожного з вас, від того, наскільки ви готові прийти на вибори і змінити своє майбутнє. Головне – не бути байдужим.

Віталій Кличко

Павло Різаненко: «У нас є політична воля змінити країну. І перший удар завдамо по корупції»Ситуація парадоксальна – низька заробітна плата, високий рівень недовіри в суспільстві, іншими слова-ми, людина в цих погонах перестала користуватися авторитетом. Міліціонер, а саме про нього йде мова, особливо в останні роки, перестав бути захисником прав і свобод громадян, навпаки – став уособленням порушень законодавства. Найприкріша ознака сьогоднішнього стану правоохоронної системи – грома-дяни України не просто не довіряють їй, вони бояться правоохоронців. Бояться простого міліціонера, бояться слідчого, не довіряють прокурору. Але що парадоксально – при цьому деякі батьки буквально штовхають своїх синів до роботи саме в правоохоронній системі.

Секретар однієї із сільських рад Броварщини здиво-вано розповідав, що останнім часом суттєво збільшилась кількість запитів на характеристику саме для роботи у правоохоронній системі. У батьків один аргумент – іди, синку, будеш, мовляв, завжди зі шматком хліба. Таких бать-ків небагато, адже більшість розуміє, що сьогодні, будучи сержантом у міліцейській формі, цей шматок хліба заро-бляється не праведним, чесним трудом, а саме нечесним. За цією нечесністю стоять понівечені долі інших – неза-конні арешти невинних, утримання під вартою, фізичні знущання над підозрюваними, смерті у слідчих ізоляторах, приниження людської гідності; з іншого боку – уникнення покарання справді винними, кришування злочинців, нар-комафії... Ось так часто дістається той шматок хліба.

Продовження на стор. 3

19 вересня

2ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ

Читайте ще більше на сайті www.groza.org

19 вересняНа окрузі

«Бульдозеристу» Ситєнкову гарантоване неспокійне життяВсе, що відбувалося навколо окружної виборчої комісії в окрузі №97 із самого початку її створен-ня, фактично «нищило» конкретно тут, на Бро-варщині, останніх оптимістів – що в цій країні, за цієї влади, можливі чесні й прозорі, справедливі вибори.

У Броварах комісію очолив «важковаговик» Мак-сим Ситєнков. Біля приміщення Центру зайнятості «обухівського підрахуя» гаряче зустрічали пред-ставники низки політичних сил – промовистими пла-катами та скандуванням, а після проведеного ним першого засідання ОВК обкидали вже звичною для України «зброєю» політичної боротьби – яйцями.

У тому, що Бровари – не Обухів, Ситєнков пе-реконався і в залі засідань. Відрекомендувавшись юристом, бажаючи одразу взяти бика за роги, про-демонструвати, хто в ОВК господар, він принаймні двічі сам себе заганяв на слизьке. Юристи, присутні як в самій комісії, так і серед довірених осіб, уповно-важених від партій, поставили «великого юриста» на місце. Для початку він стверджував, що уповно-важені не мають дорадчого голосу на засіданнях ОВК – тож довелося пану Ситєнкову прослухати від-повідну статтю закону .

Не минуло й кількох хвилин, як новоспечений голова ОВК пропустив ще один гол у свої ворота. Посилаючись на тільки йому відомі норми закону про вибори, він намагався обмежити присутність на засіданні міжнародних спостерігачів – мовляв, від однієї організації має бути лише один представник.

– У законі подібної норми, яка б регулювала кількість міжнародних спостерігачів, немає, пане голово. Не треба трактувати закон так, як вам вигід-но, – заперечив Ситєнкову член ОВК, юрист Віталій Грень.

Можна було б і пробачити досвідченому юрис-ту (як сам себе презентував Ситєнков) такі недо-речності – ну хто ж не помиляється? Можливо, Максим Миколайович навіть хвилювалися. Але по-дальший перебіг подій – як на цьому засіданні, так і на інших – наочно продемонстрував: цей товариш хліб тих, хто його найняв, дарма не їсть. Щоправда, у Броварах йому доведеться не так легко, як у по-передніх місцях вірного служіння інтересам Партії регіонів.

Але пан Ситєнков та його команда слухняних і практично німих помічників – членів ОВК (а та-ких – арифметична більшість) знають – треба по-терпіти. Від солодкого пирога і їм щось дістанеться. Голова ж знає, що йому особисто – не просто щось, а щось пристойне (подейкують, що гонарар за «робо-ту» складає шестизначну суму). Тому й демонструє відкрито – йому, за великим рахунком, начхати на Закон, на аргументи представників опозиційних сил в ОВК, на здоровий глузд, власне, як і на прися-гу, котру він давав Україні. Словесною казуїстикою, перебиванням невигідного виступаючого, ненадан-ням слова тощо він, як бульдозер, протягуватиме ті рішення, котрі вигідні його політичній силі. Тільки не подумайте, що це стосується «Братства», від яко-го він став головою.

Саме так сталося, коли, наприклад, ухвалюва-лося рішення про розподіл обов’язків між членами ОВК. Чомусь під саму «зав’язку» завантажили робо-тою членів ОВК від опозиційних сил, а для провлад-них – ноша обов’язків виявилася набагато легшою. Пропозиції ж перерозподілити навантаження на-штовхувалися навіть на таке – так ви що, відмовляє-теся від роботи? Ну тоді, мовляв, так і скажіть.

Проте, для пана Ситєнкова має бути зрозуміло й таке: у Броварах його «бульдозерна» тактика буде по-стійно наштовхуватися на жорстку протидію. Тож йому та його замовникам неспокійне життя гарантоване.

Іван Левадний

Не дозволяй себе обдурити!Лохотрон від Партії регіонівОстаннім часом газети, що належать Партії регіонів, почали поширювати інформацію щодо рейтингів кандидатів у народні депутати по 97-му виборчому округу.

За даними провладної газети «Київщина регіональ-на», найбільшою популярністю в окрузі користується голова Броварської міської організації ПР Сергій Фе-доренко. Друге місце, згідно з даними цієї ж газети, посів член фракції Партії регіонів у Київській обласній раді Дмитро Ратніков.

Публікуючи такі дані «регіональська» газета поси-лається на опитування «Всеукраїнського соціологіч-ного союзу», одіозної псевдосоціологічної структури. Свого часу «ВСС» давав завищені показники Леоніду Черновецькому, а в липні цього року розповсюдив сенсаційну новину «НБУ і Президент стали найпопу-лярнішими серед українців».

Згідно ж з даними Центру соціальних технологій «Соціополіс», електоральні симпатії по 97-му округу виглядають дещо інакше.

Для чого їм це потрібно? Публікуючи фальшиві дані соціологічних опитувань Партія регіонів намагається

переконати виборців, що у представників опозицій-них партій немає жодного шансу на успіх.

Проте, як можна побачити в реальності, політики, пов’язані з ПР (Федоренко, Ратніков), разом набира-ють 26,8%, в той час як кандидати від опозиційних УДАРу та «Батьківщини» (Різаненко і Кищук) разом на-бирають 28%.

Єдиний шанс Партії регіонів полягає в тому, що значна кількість громадян України не прийде на ви-бори. Чим більше українців не прийде голосувати, тим легше буде Партії регіонів дописати своїм канди-датам голоси.

За цих умов важливо прийти 28-го жовтня на ви-борчі дільниці. Чим більше українців проголосує, тим менше шансів у партії Азарова-Януковича залишитись при владі.

Прийди, проголосуй!!! Жодного голосу партії Азарова-Януковича!!!

Кандидат у народні депутати

Від якої партії

балоту-ється

Політична діяльністьВсеукраїн-ський со-ціологіч-ний союз

Центр со-ціальних

технологій «Соціополіс»

РІЗАНЕНКО ПАВЛО

«УДАР Віталія Кличка»

У 2010 став членом партії «Сильна Україна». Через рік, після оголошення про злиття «Сильної України» з ПР, виходить із партії. Зараз позапартійний депутат Броварської міської ради.

4,5% 19,7%

РАТНІКОВ ДМИТРО

Самови-сування

Зазнавши ряд невдач на місцевих виборах Ратніков вирішив, що з владою треба домовлятися. Після того як на місцевих виборах 2010-го року влада «пропустила» Ратнікова в депутати Київської обласної ради, входить до складу фракції ПР в обласній раді.

13,8% 14,5%

ФЕДОРЕНКО СЕРГІЙ

Партія регіонів

В 2000-му році став персональним масажистом Миколи Азарова. По протекції Азарова став членом ПР. Сьогодні очолює Броварську міську організа-цію ПР. У Броварській міськраді очолює надзви-чайно прибуткову комісію з земельних питань.

14,2% 12,3%

КИЩУК ОЛЕГ

ВО «Бать-ківщина»

З 2010-го року член «Фронту змін». Після об’єднання опозиції припинив членство у «Фронті змін» став погодженим кандидатом від «Батьківщини». Депутат Броварської районної ради.

0 8,3%

Федоренко знову скуповує виборцівМи вже неодноразово писали про те, як головний броварський регіонал, депутат міської ради і, за суміс-ництвом, особистий масажист Азарова Сергій Федоренко роздає продуктові набори. Свят у нас чимало, тож приводів для такої щедрості дбайливому Федоренку вдосталь. Різдво, Великдень, День перемоги, Міжнародний жіночий день — цільова аудиторія неодмінно отримує подачку у вигляді літра олії та кіло-грама гречки.

На носі вибори, свят чекати немає часу, тож до-водиться роздавати подачки і без приводу. У середу, 12 вересня, у броварському Будинку культури «Про-метей», продуктовими наборами радували дітей ві-йни. На пакетах з продуктами написано: «Соціальна програма «Люди – наше майбутнє». Отримати набір можна було лише за запрошеннями на «святковий концерт», хоча цього дня в Україні і Броварах не

святкували жодного дер-жавного або релігійного свята. На папірці написа-но: «Це запрошення дає право на отримання пода-рунку». Загалом по набір звернулося близько 200 людей літнього віку.

Звичний захід від ма-сажиста, однак цього разу він має зовсім інше право-ве значення. Якщо зазви-чай таку «роздачу слонів» ще можна закамуфлювати під якусь «соціальну до-помогу» та «гуманітарну акцію», то в умовах вибор-чого процесу це пряме по-

рушення Закону України «Про вибори народних депу-татів України».

Сергій Федоренко перегнув палку і грубо пору-шив виборче законодавство. Мабуть, впевнений, що йому зійде з рук. Але факт правопорушення зафік-сований Комітетом виборців України, і відповідну заяву направлено до Броварського міського від-ділу МВС.

3ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ№19

Читайте ще більше на сайті www.groza.org

5 ударів УДАРу

Віталій Кличко: Найдорожче для людини – це свобода в ухваленні рішень

Партія УДАР довела свою опозиційність послідов-ною діяльністю в Київраді, і в новому парламенті не буде співпрацювати з Партією регіонів та її сателітами. Про це заявив лідер УДАРу Віталій Кличко під час зу-стрічі з громадою Львова у кінотеатрі імені Довженка.

«Наскільки опозиційна партія УДАР?» – запиту-вали львів’яни у Віталія Кличка. «Ми послідовно від-стоювали інтереси киян в Київраді – захищали землі від розбазарювання, бюджети від розкрадання, не голосували за незаконні рішення. Ми не продавались і не «домовлялись». Які ще докази опозиційності по-

трібні? Ми за жодних умов не будемо співпрацювати з Партією регіонів та її сателітами», – зазначив Кличко.

Політик нагадав, що в січні УДАР підписав з опози-ційними силами угоду, одним з пунктів якої був прин-цип непоборення. «Ми ніколи не дозволяли собі не-коректних висловлювань на адресу колег по опозиції і не робитимемо цього, бо розуміємо, що в наступно-му парламенті нам разом працювати і створювати де-мократичну більшість. Боротися сьогодні потрібно з Партією регіонів», – сказав лідер УДАРу під час зустрі-чі з львів’янами. Послухати Віталія Кличка прийшли

понад чотири тисячі людей. Ті, хто не потрапив до зали, дивилися трансляцію висту-пу Кличка на великому екра-ні біля кінотеатру.

На запитання з залу, чи правду пишуть деякі ЗМІ, що УДАР нібито фінансується олігархами, Віталій Кличко відповів: «Я ніколи не прода-вався і продаватися не буду. Крапка! Найдорожче для лю-дини – це свобода в ухваленні рішень. Вона в мене є і буде. Бо за моєю спиною немає олігархів і ляльково-дів», – відзначив Кличко.

Прес-служба партії УДАР

Офіційно

Початок на стор. 1 Сам же батьківський аргумент говорить про на-

справді страшні речі: корупція проникла в усі складові суспільного механізму, люди перестають вірити, що в цій країні можна нормальним, законним шляхом за-робити собі на гідне життя. Адже вони прекрасно ба-чать, які палаци будують для себе державні чиновники (зокрема прокурори, міліціонери, даішники, судді), на яких дорогих автомобілях вони роз’їжджають. При цьому їх офіційні декларації показують низькі, як для таких витрат, заробітні плати.

Корупцією нищиться віра в справедливість – в суспільстві дуже низький рівень довіри до судової системи. Практично кожен знає, що у судовій залі все вирішується за формулою: не підмажеш – не виграєш. Щось змінилося з того часу, коли судді Зваричу «за-сівали доларами» його кабінет? Змінилося, але у бік погіршення.

Найгірше, що це зло, яке щедро сіяла й сіє нинішня влада, проникло у сфери, де виховуються діти, моло-де покоління. У вищій освіті купляються заліки, іспити та навіть дипломи. Та й середня освіта вже далеко не безгрішна.

Всі, кому це треба, знають, наприклад, скільки тисяч умовних одиниць коштує кандидатська, а скільки док-торська дисертація. Причому, від «а» до «я», тобто від написання до захисту.

І ось в таких умовах навчається й виховується мо-лоде покоління. Фактично з дитячих років це поколін-ня вважає – що не можна купити за гроші, можна купи-ти за великій гроші.

Корупція топчеться по наших душах, вона знищує людську гідність, нищить наші віковічні моральні цінності.

І цю нищівну машину треба зупинити. Зупинити не-гайно, інакше завтра вже буде запізно. Зрозуміло, що це не робитиме нинішня влада. Творець не може лік-відовувати своє дітище. Хто ж буде різати гілку, на якій зручно і комфортно сидіти?

…Дуже гостре питання корупції в Україні виникає практично на кожній зустрічі кандидата в народні де-путати України по округу №97 Павла Різаненка.

– Павле Олександровичу, чому у своїй програмі боротьбу з корупцією Ви ставите на перше місце?

– Якщо я скажу, що корупції немає в західних кра-їнах, якщо я стверджуватиму, що її можна ліквідувати стовідсотково, ніхто мені не повірить. Справді, таке явище є і в державах з дуже високим рівнем розвитку. Питання лише в тому, що там корупція складає у порів-нянні з нами просто таки мізерний відсоток. Сьогодні ця страшна хвороба пустила в український організм такі метастази, тобто вона має такий високий рівень, що вже починає загрожувати існуванню держави як такої. Розумієте? Можливо, суспільство ще до кінця не усвідомлює і недооцінює всю загрозу від цього явища.

Не поборовши корупцію, ми взагалі не можемо говорити про подальший розвиток України як держа-ви – з відповідним рівнем економічного розвитку та

високими соціальними стандартами. Неможливо на це сподіватись, якщо не ліквідуємо несправедливість, якщо не створимо рівні умови для реалізації потенціа-лу кожної людини, якщо, власне, людина не відчувати-ме себе вільною, якщо вона не буде впевненою, що її права будуть захищені державою.

– Але ж про боротьбу з корупцією говорять всі. Тільки боротьба ця є формальною, на словах. Який спосіб Ви пропонуєте?

– Корупція – це суспільне захворювання. Але по-чинається воно не з суспільства, а з влади, з верхівки влади. Недарма ж є прислів’я – риба починає гнити з голови. Для подолання корупції потрібна жорстка, зро-зуміла позиція державних очільників. Тобто, має бути політична воля. А люди неодмінно підтримають. Вони не хочуть жити так, як нині, в умовах повального безза-коння, тотальної корупції. Що ж до політичної волі, то я переконаний – вона є в політичної партії УДАР.

Саму ж боротьбу з цим огидним явищем починати потрібно з Президента, прем’єра, урядовців, депутатів, а потім вже переходити до дільничного інспектора, да-ішника, лікаря.

– Павле Олександровичу, але ж люди, хоча й прекрасно розуміють необхідність кардинальної боротьби з корупцією, все ж не вірять в успіх цьо-го. Надто багато говориться про це і дуже мало ро-биться.

– По-перше, корупція – така хвороба, котру не мож-на лікувати якимись медикаментозними засобами. Тут потрібне лише хірургічне втручання. Причому, рішуче.

По-друге, як позитивний приклад я навожу досвід Грузії. Їм же вдалося! Якщо хтось думає, що цій країні було простіше, бо її територія набагато менша, то він глибоко помиляється. До речі, такий аргумент вико-ристовує нинішня влада. Зрозуміло, що Партія регіонів і не збирається щось кардинальне робити в цьому пла-ні. Їй це просто не потрібно.

Що ж до Грузії, то не забувайте, що це була одна з найбільш корумпованих республік колишнього Союзу. І складність для грузинських реформаторів існувала ще й у тому, що вплив родинних стосунків у Грузії на-багато більший, ніж в Україні.

Основою реформи тут стала люстрація державних чиновників, і в першу чергу – у правоохоронних ор-ганах. Слова «люстрація» боятися не слід. По-іншому це можна назвати переатестацією. В результаті, мають залишитися професіонали, люди, готові працювати виключно в рамках закону. Скажете, де таких взяти? А вони, безперечно, є. Потрібно лише паралельно з переатестацією вирішити й питання соціального за-безпечення людей. Мова йде про достойний рівень оплати праці державних службовців, тих же міліціоне-рів, лікарів та інших. Рівень, який би не ображав їхньої людської гідності, який би дозволяв їм, їхнім родинам нормально, достойно жити, а не штовхав їх заради шматка хліба на шлях порушення законів.

А ще – ліквідувати економічні передумови корупції. Тобто, так само рішуче потрібно мінімізувати кількість

посередників між громадянином та владою, між бізне-сом та владою.

– Коли мова заходить про високий рівень зарп-лати чиновників, то нинішні можновладці ствер-джують, що бюджет не «потягне».

– Це нісенітниця, відверта брехня влади, спроба цим аргументом приховати масштабне розкрадання ними державних коштів. Давайте подумаємо. А просто таки фантастичні суми на утримання Президента, уря-ду, Верховної Ради, кожного депутата є? На придбан-ня гелікоптерів, будівництво вертолітних майданчиків лише для однієї особи є? Цей перелік прикладів без-думного витрачання коштів, коли схеми розкрадання бюджетних коштів є просто очевидними, можна про-довжувати ще довго й довго.

Якщо ж рішуче ліквідувати схеми розкрадання бю-джету, значно зменшити апетити високих державних чиновників, то одразу знайдуться кошти для багатьох речей. В тім числі й для суттєвого, а не копійчаного підвищення рівня пенсій, зарплати бюджетникам. В тім числі й для гідної зарплати держслужбовцям. А саме це є однією з обов’язкових умов успішної боротьби з корупційними явищами в країні.

– Павле Олександровичу, Ви особисто вірите в успіх реформ в Україні?

– Якби не вірив, то не ставав би на цей шлях. По-перше, я вірю в наших людей. Вірю в їхній розум, ак-тивність, в їхню небайдужість. Мої зустрічі з людьми, а їх вже було багато, додають сил, упевненості в тому, що ми на правильному шляху.

По-друге, вважаю, що у нас, а це стосується партії УДАР та інших демократичних сил, зібралися люди, здатні зробити реформи, здатні завдати цій системі рішучого удару. І перший удар якраз і прийдеться по корупції. У нас є політична воля змінити країну.

Хочу, щоб усі сьогодні зрозуміли – питання стоїть надзвичайно серйозно. Або усі ми переможемо сьо-годнішню наскрізь корумповану владу, або ця держава може перестати існувати взагалі.

Записав Іван Левадний

Павло Різаненко: «У нас є політична воля змінити країну. І перший удар завдамо по корупції»

4ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ 19 вересня

Читайте ще більше на сайті www.groza.org

Зустрічі

Бровари, вулиця Гагаріна. Імпічмент –це реально, якщо змінити владуЛюди пам’ятають добро. Жителі будинку по вулиці Гагаріна, 14 прийшли на зустріч не лише послухати Павла Різаненка, а й подякувати за дуже гарну справу – він допоміг хворій дитині.

Знаєте, – відповів Пав-ло Олександрович, – робити якісь добрі справи, займатися меценатством – то є внутріш-ній стан душі того, хто вдається до цього. Ми ж сьогодні муси-мо міркувати в іншому плані. Меценати дуже часто роблять ті речі, які просто зобов’язана робити саме влада. Тому ми повинні створити такі умови в Україні, аби державні струк-тури, чиновники, котрих на-

род наймає на роботу, тихо, спокійно, ввічливо служили цьому народу. Хто ж не хоче чи не може – тому не місце на державній службі. І ще є одна обов’язкова умова – громада повинна навчитися контролю-вати владу, роблячи це не час від часу, коли приходять черго-ві вибори, а діяти так постійно.

Саме для цього, продовжив Павло Олександрович, й по-трібні громадські організації.

Вони для влади – як та щука в річці, щоб карась не дрі-мав.

І лише після того, як ми змінимо цю владу, можна говорити й про реальні законодавчі акти для імпіч-менту Президента. Я вважаю, що реальний механізм для цього просто необхідно створити, як і позбавити депутатів недоторканості, – закінчив свій виступ Пав-ло Різаненко.

Найголовніше, що є закони, котрі захищають інтереси людей, котрі забороняють, наприклад, будуватися у межах прибережної зони, – почав свою відповідь Павло Різаненко. – Але проблема

ось у чому – ніхто не хоче виконувати за-кони. І насамперед це стосується чинов-ників, державних службовців, котрі перші мають їх дотри-муватися. Тому ми й

говоримо, що одне з першочергових завдань – по-вернути Україну у законодавче русло, коли б кожен усвідомлював – порушив закон, значить на тебе че-кає невідворотнє покарання, незважаючи на те, яке твоє прізвище і який твій соціальний статус. Цього можна досягти одним шляхом – провівши в рамках боротьби з корупцією люстрацію державних служ-бовців.

Богданівка. Чиновників треба змусити виконувати закон

Богданівців зокрема бентежить наступне питання: чи можливо таке, що незабаром вже й до лісу за грибами простому українцю сходити буде не можна, бо «нові українці» обгороджують ліси, закривають виходи до річок, озер? Звісно, ця проблема хвилює не тільки жителів Богданівки.

Бровари, вулиця Грушевського. Немає підстав для довіри міліціїВ Україні рівень довіри до правоохоронних органів надзвичайно низький. Це одна із тем, які обговорювалися на зустрічі кандидата в народні депутати Павла Різанен-ка з мешканцями будинку по вулиці Грушевського. Люди так і говорили: ми не віри-мо міліції, ми її боїмося.

Це надзвичайно тривожний сигнал для влади, – ді-лився думками з броварцями Павло Різаненко, – коли люди абсолютно не впевнені у тому, що правоохорон-ці зможуть їх захистити, коли вони не вірять у те, що їхні законні інтереси, права зможе захистити суд. Але цей сигнал сьогоднішня влада не помічає, не хоче по-мічати. Саме нинішні можновладці перетворили мілі-цію у структуру, яка не служить народу, а фактично оберігає приватні інтереси, фактично обслуговує вер-хівку. Можна побороти цю страшну хворобу? Можна. Приклад можна брати не тільки із західних країн. Сві-жіший досвід – Грузія. Потрібно, як і в цій країні, про-

вести переатестацію державних чиновників і, в першу чергу, – правоохоронців. Для таких рішучих кроків по-трібно лише одне – політична воля. Переконаний, що в партії УДАР вона є.

Ви ж усі знаєте, що український народ мудрий. Да-вайте, згадаємо таке прислів’я – гуртом і батька легше бити, – сказав Павло Різаненко. – Тому, щоб справді зламати хребет цій системі, в якій правлять бал коруп-

ція, нехтування законами, порушення прав людини, де влада ухвалює відверто антинародні рішення, ми повинні у парламенті діяти спільно з усіма демокра-тичними силами, які підтримують наші ідеї на рішуче реформування країни. Сила, з якою УДАР не буде спів-робітничати ні за яких обставин, – це Партія регіонів. Знаю, що наші опоненти розповсюджують неправдиву інформацію про якийсь зв’язок УДАРу з регіонами, про можливу взаємодію. Це все нісенітниця. Ми будемо об’єднуватися лише з опозиційними силами.

Кулажинці. Обираємо шлях об’єднанняНа зустрічі з кандидатом у народні депутати Павлом Різаненком жителі цього села цікавилися багатьма запитаннями, з яких більшість була політичного характеру. Цікавилися навіть, чи кандидат буде боро-тися за канал ТВі. Вбачаючи ж в партії УДАР політичну силу, здатну справді розпочати реальні реформи, котрі принесуть користь всім людям, кулажинці запитували про те, чи збирається УДАР об’єднуватися з іншими політичними силами?

5ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ№19

Читайте ще більше на сайті www.groza.org

Конкретні справи

Без нагороди не залишився ніхтоCуботнього дня, коли у Броварах відзначався День міста, людно було і в парку «Перемога», на майданчи-ку, де розташовані тенісні столи.

– Власне, тут дуже часто збираються чимало любителів настільного тенісу. Як у вихідні, так і в бу-денні дні, – розповідає Сергій Зазимко. – Але сьо-годні все по-особливому. Дуже приємно, що Павло Різаненко та його Фонд «Лівобережна Київщина» організували такий прекрасний турнір. До речі, ми ж знаємо, що Павло в минулому був сам дуже хоро-шим тенісистом, а зараз активно підтримує розви-ток пінг-понгу. Зокрема, він вже давно надає допо-могу тенісній секції у Броварах.

Сергій, як він сам про себе каже, ентузіаст цього виду спорту. Як він вважає, головна особливість цього турніру – його демократичність. Адже у змаганнях міг взяти участь кожен, хто опинив-ся у потрібний час у потрібному місці. Не дивно, що за тенісні столи ставали близько 40 прихильників маленької ракетки. Причому, вра-жає й віковий діапазон. Наймен-шому – Артуру Козаченку – було 6 років, а найстаршому – Віктору Ли-гуну – вже за 70.

Всіх учасників розділили на три групи: хлопчики 2000 року на-родження і молодші, спортсмени

1996-99 років, і третя групи – тенісисти 1995 року народження і старші.

Те, що все проходило на відкри-тому повітрі, звісно, впливало на хід поєдинків. Треба було зважати на віте-рець, який часом гуляв над тенісними столами. Тим не менше, дуже багато було цікавих і напружених поєдинків, красивої гри, захоплюючих моментів.

А головне – тут панував спортивний азарт, гарний настрій.

Про демократичність турніру Павла Різаненка говорить і той факт, що жоден учасник не зали-шив турнір без подарунку. Ну, а переможцями у сво-їх вікових групах стали: Владислав Кімнацький, Андрій Коршак та Сергій Зазимко.

– Ви бачите, якими за-доволеними залишилися всі учасники турніру, – ска-зав Сергій Зазимко. – Пре-красна ідея провести такі змагання – з врученням медалей, призів. Сподіва-тимемося, що продовжен-ня неодмінно буде.

Микола Прозорий

Що люди кажуть?

Ніна Соболь, Кулажинці:– Павлу Різаненку бажаємо

перемоги, а людям – щоб краще жилося, та робочі місця.

Володимир Таращук, Семиполки:

– Хочу побажати перемо-ги, щоб побороти це свавілля в державі, але ж краще було б об’єднати для цього політичні сили, бо як колись сказав пол-ководець Суворов : «Победа там, где железная дис-циплина и единый кулак!»

Ніна Теплюк, Богданівка – Потрібно голосувати за

молодих хлопців, орлів, які дій-сно довели людям свою силу та розум! Доки ці олігархи будуть мучати цих бідних людей?

Володимир Коробко, Кулажинці:

– Бажаємо перемогти та зруй-нувати цю систему, яка остогид-ла людям, не дає можливості не те, що існувати, а навіть вижити!

6ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ

Читайте ще більше на сайті www.groza.org

19 вересняГостре питання

Дошка «покращення»

Броварці проти міськрадипоки що спроба заробити на джипЙдеш Броварами, і око відпочиває на численних прибудинкових та вуличних зелених зонах. Яке ж наше місто «зелене»! Цей контраст особливо яскраво помітний після робочого дня у Києві, захаращеному ма-шинами, на жаль, вже геть не такому, яким він колись був. От і думаєш собі – слава Богу, що в нас ситуація зовсім інша. Та чи така вже інша? Я перевірив…

Є в Броварах така вулиця – Кирпоноса. І на ній є не-величкий «п’ятачок» землі – між багатоповерхівками з номерами 15-а та 17-а. Тривалий час люди тут жили спокійно. Аж от по місту розпочався перегляд всіх порожніх земельних ділянок у місті, які за показника-ми бодай на 30% підходять для якоїсь забудови. Ми вже писали про такі будівництва з порушеннями всіх норм – і будівельних, і моральних. Тож дійшла черга і до цього «п’ятачка».

Наприкінці минулого року міськрада надала дозвіл на розробку проектів землеустрою для будівництва багатоквартирного житлового будинку. Але мешканці сусідніх будинків – проти...

І почалося... На вулиці Кирпоноса живуть небай-дужі і принципові люди. А ще – люди, які знають, куди саме звертатися по допомогу, якщо влада починає «безпрєдєл». Справою по вулиці Кирпоноса зайнялися юристи з громадської приймальні Павла Різаненка. В ході ознайомлення з матеріалами вони виявили низку порушень.

По-перше, щільність населення, що живе у навко-лишніх будинках у цьому мікрорайоні, вже становить 260 людей на 1 га, що більше ніж на чверть перевищує Державні будівельні норми (ДБН).

По-друге, зведення багатоповерхового будинку в 30 метрах на південь від будинку по вул. Кирпоноса 17-в призведе до повного затінення перших трьох по-верхів. А всі ми знаємо, що без сонця здорову атмосфе-ру в оселі не створиш. Та й норми освітлення помеш-кань визначені законодавством.

По-третє, в проектах новобудов мають передбача-тись дитячі майданчики, парковки тощо, на які в дано-му випадку практично не залишається місця.

Крім того, згідно із За-коном України «Про міс-тобудування», проект має бути узгодженим із меш-канцями сусідніх будівель, які практично всі проти цього будівництва. Але Броварська міськрада нія-кого обговорення так і не провела і, судячи по всьо-му, й не збирається прово-дити.

Я вже не кажу про те, що впритул до майбутнього будівництва стоїть збудо-ваний без фундаменту будинок – по вул. Кирпоноса, №17-б, про який писали броварські газети ще 23 роки тому. Там навіть у капітальних стінах можна побачи-ти тріщини… Бажаючі можуть пересвідчитися. Так от, неважко уявити, що буде з цим будинком, а найголо-вніше – з його мешканцями, якщо поруч розпочнеться будівництво.

І останнє. Коли будувався цей мікрорайон, проек-танти інженерних мереж не передбачали, що тут буде розташована ще одна багатоповерхівка. Водогону з каналізацією, енергомережам більше 30 років, і вони потребують капітального ремонту. Як приклад – із ма-совим встановленням газових котлів опалення тут ре-гулярно фіксується падіння тиску у трубах із холодною водою. Хтось може гарантувати, що становище місце-вих мешканців не погіршиться?

Місцева влада вже втретє робить спробу забрати тут землю під незаконну забудову – і це вже стає тра-дицією, бо кожного разу ці спроби вона робить перед

виборами. Шантаж певних політичних сил? Чому б і ні? Ми напередодні виборів і не таке бачили. А з іншого боку, перший раз, у 1989 році, мешканці відстояли свої права, от тільки, на жаль, немає інформа-ції про постраждалих «інвесторів» май-бутнього будівництва. Зате в другий раз,

у 2007 році, коли рішення було відмінено вже після укладання відповідних інвестиційних угод, 30 довірли-вих інвесторів не отримали ані житла, за яке заплатили гроші, ані цих грошей. Куди пішли ці кошти – залиша-ється загадкою. А, може, колишній мер Броварів також любив джипи?

Я живу не в цьому кварталі. Але мені, як і будь-якому мешканцю Броварів, дуже хочеться бачити молодих мам із дітлахами на зелених газонах, серед дерев, які пам’ятають іще їх самих такою ж малечею. А не у кам’яних джунглях, зведених тому, що хтось у міськраді дуже хоче поміняти стару модель джипа на нову.

П.С.: На сьогодні позовні заяви мешканців з від-повідними матеріалами передані у Броварський міськрайонний суд. Яке рішення приймуть суд-ді – наразі невідомо, тож – почекаємо. Хоча не се-крет, що наша судова влада рідко протестує проти політичної. Така вже у них «традиція»…

Андрій Дробязко

Не ніжне життя у селі з ніжною назвою – Ой, і шо це за жизнь така? Мені ось 82 годи, а ти проси, щоб хтось кіло картошки купив. Напахай її, а по-том – стій ось, продавай. Бо хіба ж проживеш на одну пенсію? Та й онукам же хочеться хоч трохи помогти, бо складно і їм виживати, – каже Наталка Іванівна. Вона та Федір Іванович кілька разів на тиждень стають за довгий дерев’яний стіл, що стоїть на роздоріжжі практично у центрі села з ніжною назвою Літочки, аби збути свою продукцію. Наталка Іванівна – городину, молодший її колега – молочні продукти. Купив і я молочка. І справді смачне, бо ж домашнє.

Мої співбесідники багато чого в житті бачили, пере-жили, але дуже багато чого не можуть зрозуміти. Ка-жуть, невже в Україні стали менше вживати того ж таки молока? Наче ні. То чому тоді розгребли, розтаскали таке потужне господарство, яке було в Літочках?

– Ви ж тілько представте, – включається в розмову Федір Іванович. – У нас було таке хазяйство, що тільки корів дійних мали 2000. І сараї капітальні, вони б тися-чу років вистояли б. І де воно все? Ніби корова язиком злизала. Нема нічого, нічогісінько…

– Поля ж були запахані всі, нічого не гуляло. Кро-ме корів, овечки були, сви-ні, – продовжує Наталка Іванівна. – Як був якийсь

празник, то у колгоспі різали чи овечки, чи свиню, і кожній сім’ї по кілограму-два давали. Колгосп мільйонером був. А зараз – поля гуляють, больно на все це дивитися. Ніби пуст-ка…

Ці люди говорять про ми-нуле рідного села з носталь-гією. Воно й зрозуміло, адже

то були їхні молоді роки. І як би склад-но не було, як би тяжко не працюва-ли, але ж і сили були, і настрій зовсім іншим, та й результати праці бачили.

Не надто оптимістично старші люди оцінюють і перспективи свого села.

– А нічого хорошого я не бачу, – каже ще один житель Літочок, 71-річний Ми-кола Воробей. – Бо ж будуще коли є? Коли є молодь. А де вона? Роботи тут ніякої немає. Замість того понастроїли кафешок, сидять он хлопці, п’ють. Пона-

пиваються та б’ються. І нічого їм в цій жизні більше й не треба…

Але й говорити про смерть придеснянського села не доводиться. Воно житиме, але зовсім у іншій пло-щині. Літочки, як і багато інших сіл біля столиці, пе-ретворяться, скоріш за все, на одну із спалень Києва. Особливо для «скромних» державних чиновників. У Лі-

точках будується, а точніше – зводить просто-таки палац один із столичних прокурорських працівників, вже побу-дували свої королівські обійстя влас-ники заводів (про газети й пароходи

не знаємо). Місцевим жителям залишається записува-тися в обслуговуючий персонал.

Корінні літочківці побоюються, що з приходом у їхнє село «нових українців» вони втратять чи не най-дорожчу для них родзинку – безперешкодний вихід до улюбленої Десни. Тим паче що такі прецеденти вже є. А тут ще й свої «спритники». Кілька місцевих літочківців, які володіють відповідною технікою, активно копають і вивозять з берега річки пісок. Звісно, робиться це не-законно. Просто хлопці знають, як і з ким «вирішувати» питання. Ще трохи такої підприємницької діяльності, «турботи» про навколишнє середовище – і в городах літочківців з’явиться деснянська водичка. А там і до хат недалеко.

Люди звертаються до місцевої влади з прохан-ням зупинити незаконний вивіз піску, грунту. У відпо-відь – мовчання. Так і живуть тут люди – далеко не ніж-но у селі з ніжною назвою Літочки…

Микола Прозорий

7ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ№19

Читайте ще більше на сайті www.groza.org

Сторінка юриста

ТЕЛЕФОНИ ГАРЯЧОЇ ЛІНІЇ «Громадського захисту Київщини»

(067) 235-93-92(097) 214-67-55

Разом ми зможемо!Кожному з нас доводиться стикатись з байдужіс-

тю чиновників та свавіллям можновладців. З відвер-тою зневагою до «пересічного громадянина». З тим, що столоначальник вважає себе вищим за нас лише тому, що примудрився отримувати зарплатню з по-датків які ми сплачуємо. Протистояти цьому важко, адже проти однієї людини виступає вся система. Давайте спробуємо допомагати одне одному в цій боротьбі, адже разом ми зможемо!

Перевір свій виборчій голос!Наближаються вибори, і все більше виникає пи-тань щодо виборчого законодавства. Пропоную цього разу розглянути ситуацію, коли до вибор-чого списку ваші дані або зовсім не внесені, або внесені з помилками.

Отже, по-перше, необхідно сказати, що форму-ванням списків виборців займається орган ведення Державного реєстру виборців. У Броварах він роз-ташований за адресою: вул. Гагаріна, 15. У Баришів-ці – пл. Леніна, 1.

Процес формування розділений на два етапи. Спочатку орган ведення Державного реєстру ви-борців готує попередні списки виборців на підставі існуючих у нього даних. Потім, не пізніше ніж за 20 днів, передає ці списки дільничним виборчим комі-сіям. Далі процес уточнення відбувається за участі комісій.

Другий етап розпочинається за п’ять днів до ви-борів. Дільничні виборчі комісії передають скарги і заяви щодо включення або виключення, уточнення персональних даних від виборців. На їх підставі вно-сяться зміни до Державного реєстру виборців.

Відповідно до Закону України «Про Державний реєстр виборців», кожен виборець має право при-йти до органу ведення Державного реєстру вибор-ців і перевірити правильність внесення своїх даних, а також інших осіб. При виявленні помилок або не-точностей виборець може подати відповідну заяву чи скаргу.

Окрім цього, перевірити наявність та правиль-ність своїх персональних даних у виборчих списках можна буде в дільничних виборчих комісіях, які бу-дуть сформовані не пізніше 26 вересня 2012 року. Відповідно до чинного законодавства, такі комісії мають надавати виборчі списки для загального ознайомлення громадян не пізніше ніж з 10 жовтня 2012 року.

У статті «У броварських школах заборонили кон-курс англійської?» (№18) ми помилково написали, що директоркою броварської школи №7 є Катери-на Прянішнікова. Насправді нещодавно шкільне керівництво змінилося, і директором школи стала Ольга Жигулова. Таким чином, саме пані Жигулова заборонила поширювати у школі оголошення про конкурс з англійської мови «Brovary Challenge». А пані Прянішнікова зараз виконує обов’язки заступ-ника голови Броварської райдержадміністрації, як стверджують на сайті установи. Просимо вибачення в усіх, кого могла образити наша помилка. Водночас просимо оновити розділ «Педагогічний колектив» на шкільному сайті.

Спростування

Чи знаємо, що маємо?Кілька слів про прибудинкову територіюОсобиста проблема кожної людини видається їй найважливішою, найсерйознішою. І це не дивно, бо люди, за власною природою, – антропоцентристи. Тобто, людина сприймає світ таким чином, що усе в ньому відбувається навколо неї. На жаль, часто буває так, що, «отримуючи» проблему, яка безпосеред-ньо не зачіпає нашого професійного чи життєвого досвіду, ми губимося і замість пошуку адекватного рі-шення намагаємося змиритися з тим, що вона існує. А далі – поволі накопичуємо стрес, бо продовжуємо «жити з проблемою», яка не вирішується.

Прикладів подібних життєвих негараздів з нашо-го повсякденного життя можна навести безліч, але я зупинюся на питанні використання прибудинкових територій. Це питання є болючим по всій Україні, а не тільки в Броварах.

Скільки скандалів та сутичок витримують люди, на що тільки не йдуть, щоб встановити біля своєї ба-гатоповерхівки власний гараж… Або зупинити робо-ту «міні-чарочної», яка з невідомої пересічній людині причини раптом з’явилася поруч із дитячим майдан-чиком. А тепер мешканці будинку, особливо з першого по четвертий поверхи, «насолоджуються» до одинад-цятої-дванадцятої години ночі «народною» музикою в стилі шансон, не кажучи вже про щоденних «відпочи-ваючих» під ці акорди на майданчику людей непевного віку, але із досить конкретним перегаром…

Так, людей з юридичною освітою серед нас не так багато, та все ж знати власні права ми просто пови-нні. Інакше черговий «негаразд», який вирішується за кілька годин, може перетворитися на «довгограючу платівку», та ще й влетить у копієчку, хоча вартість рі-шення – ціна одного поштового відправлення.

Отже, приверну увагу громади до такого фак-ту – Броварська міськрада приховує від людей межі прибудинкових територій, а на постійні запити меш-канців та депутатів відповідає, що межі ці або ще не визначені, або перебувають на затвердженні. У кра-щому разі, надає інформацію лише про загальні пло-

щі прибудинкових територій. А це – прямий шлях для впровадження корупційних схем «заробітку» для нечистих на руку «ділків від влади». Бо ж хтось все ж таки отримує гроші за виділення броварської землі під комерційні оборудки?! Так, на сесії Броварської міськради від 26.07.2012 року КП «Служба замов-ника» надано дозвіл на виготовлення документації щодо відведення у постійне користування земельних ділянок на прибудинкових територіях для будівни-цтва майданчиків для паркування. І це – при тому, що їх використанням, за законами України, повинні роз-поряджатися власники квартир тих будинків, до яких належать ці території.

А от щодо конкретних регламентуючих докумен-тів – дивіться, будь ласка:1) Земельний кодекс України, ст. 42. «Земельні ділян-

ки багатоквартирних жилих будинків»;2) Закон України «Про об’єднання співвласників ба-

гатоквартирного будинку»;3) Податковий кодекс України.

Шановні представники громади м. Бровари! Якщо вам треба буде розтлумачити окремі положення зако-нів, роз’яснити ваші права, звертайтеся до громадської приймальні депутата міськради Павла Різаненка. Наші юристи безкоштовно допоможуть вибороти ваші за-конні права. І пам’ятайте, що ваші знання дійсно є си-лою проти свавілля влади!

Андрій Кісельов

Громадські приймальні відкрито!Оскільки наша «Гаряча лінія» перевантажена і в багатьох випадках юристам

все одно потрібно бачити конкретні документи, ми відкриваємо громадські приймальні. Щоб кожен міг особисто звернутись, поділитись своєю пробле-мою і разом ми спробували б її вирішити.

Громадські приймальні Павла Різаненка відкриті за адресами:м. Бровари, вул. Гагаріна, 16, офіс 39 (ТЦ «Ліза», 3-й пов.)м. Бровари, вул. Київська, 95, кімн. 9м. Березань, вул. Леніна, 127смт Баришівка, вул. Жовтнева, 98 (ПМК-12) Час роботи: з 9.00 до 18.00, перерва з 13.00 до 14.00. Вихідні: субота та неділя

Не піддавайтесь залякуванням!До нас надходить дедалі більше тривожних сигналів від працівників бюджетних установ. Представники партії влади збирають списки працівників та вимагають, щоб не менше ніж 60% розписались, що голо-суватимуть за Партію регіонів та провладного кандидата-мажоритарника.

Зокрема, з Морозівки Баришівського району пові-домляють, що від працівників лікарні вимагають під-тримувати на виборах тільки «регіони». Старша медсе-

стра по всіх відділеннях зібрала списки працівників з контактними даними. Подейкують, що головний лікар особисто попередив: «Хто не підтримає Партію регіо-нів, можуть звільнятись».

Крім того, людей залякують тим, що будуть переві-рятись і бюлетені, і записи з камер спостереження на дільницях.

Хочемо заспокоїти бюджетників. Спостережники «Громадського захисту» та інших спостережних ор-ганізацій (в тому числі міжнародних) під час виборів будуть рішуче запобігати будь-яким спробам склада-ти персональні списки голосування. Що ж стосується камер відеоспостереження, то це обладнання не має технічної можливості відзняти безпосередньо хто і де ставить позначку в бюлетені. Тому не піддавайтесь на залякування з боку влади і голосуйте згідно з власни-ми переконаннями та уподобаннями. Бо інакше – ця влада залякуватиме вас ще дуже довго.

З сайту censor.net.ua

8ГРОМАДСЬКИЙ

КиївщиниЗАХИСТ 19 вересня

Читайте ще більше на сайті www.groza.org

У міністра внутрішніх справ запитують:– Це правда, що напередодні виборів для міліції

купують нові «воронки» та водомети?– Це брехня! «Воронки» та водомети купують не

для міліції, а для народу.

***

Якби десь проводилася олімпіада з ідіотизму і хабарництва, то і там Україна не змогла б взяти пер-ші місця, бо якісь ідіоти б неправильно підібрали команду по хабарництву, а хабарники за гроші на-пхалися б в команду по ідіотизму.

***

50% українців з великим задоволенням повісили б Азарова.

30% повісили б Азарова без задоволення.Ще 20% українців не визначилися, з яким почут-

тям вони б повісили Азарова.

***

Межигір’я. Ранок. Вийшов Янукович на ґанок. Глянув праворуч – межі не видно. Глянув ліво-руч – межі не видно. Вперед – теж межі не видно. Сказав задоволено: «Ех, бєспрєдєл!»

***

Відмовившись від дебатів з Андрієм Шевчен-ком Віталій Кличко сказав, що вийде на дебати на-пряму з представниками Партії регіонів. Свого часу Кличко відмовився від послуг Дона Кінга та створив власну промоутерську компанію. Ось і зараз вирі-шив обійтись без посередників.

Анекдоти Фейлетон

Інформаційно-аналітичний тижневик "Громадський захист Київщини"Свідоцтво про державну реєстрацію: серія КІ-№1445Р, від 06.03.2012 р.

Права засновника передані ТОВ «КГ «Контакт», вул. М.Васлиенка, 7А, м. Київ, 03124

Випусковий редактор: Іван ДоляАдреса редакції: grom_zah@meta.ua

Редакція може не поділяти думку та позицію автора. За точність фактів, викладених в

опублікованих матеріалах, відповідальність несе автор. Листування з читачами тільки на сторінках газети. За зміст та достовірність реклами відпові-дальність несе рекламодавець.Рукописи не

рецензуються і не повертаються.Адреса друкарні: inter-ua@ukr.netЗам. 0512/14(18). Наклад 40000. Виходить щосереди. Розповсюджується безкоштовно.

Остання сторінка

Про одвічнеЯк думаєте, що найбільш одвічне в Україні? Думаєте – мова, пісні, щирі люди, гарні дівчата?.. От і не вга-дали. Найодвічніше – «миргородська» калюжа, і обов’язково у центрі міста – коло міськради. От, от, саме така, як описана Гоголем, що існувала ще за його часів у славному місті Миргороді. Тому й ім’я їй – мирго-родська. Сам Микола Васильович таке ім’я дав цьому раритетові!

Звичайно, броварська калюжа (або «миргород-ська», як її любовно звуть броварчани) поступається у мальовничості славетній тезці: не рохкає посеред неї чиясь льоха, не ґелґочуть гуси… Воно й зрозумі-ло – століття ж промайнули, і рух на центральній вули-ці міста – вулиці Гагаріна – дуже інтенсивний. Але всі інші ознаки присутні: у центрі міста – раз, до міськради метрів з п’ятдесят – два, глибоченька – три, на голов-ному переході – чотири, людям дуже дошкуляє – п’ять. Бо ж центр, люди на прогулянку причепурюються, гар-ні речі надягають, а калюжа їх – раз! Причому бровар-чани примітили: чим пишніше і ошатніше вбраний пан чи пані, тим йому більше від калюжі дістанеться! Бо ж калюжа – демократка!

Такого винаходу цивілізації як зливова каналізація у Броварах немає. Мабуть, зайва.

Взагалі з каналізацією у Броварах кепські справи. Ще по квартирах мешканці її доглядають, труби фарбу-ють, хімікатами промивають, але от далі… У підвалах тече, періщить, хльоскає, затоплює (де як – на вибір). Майже під кожною багатоповерхівкою – або болото, або озеро, або навіть море. Тому мешканці постійно та наполегливо вивчають як основну, так і прикладну хімію, ботаніку і деякі розділи зоології – шукають реа-генти чи рослини, чи якісь мікро- та макроорганізми, щоб висушити, значить, болота і надалі мати методи боротьби з каналізаційними примхами. Вірю у сили

броварчан, надіюсь на їхній успіх. Принагідно хочу за-спокоїти тих, що полюбили вчитися. Не журіться, ЖЕКи вас у біді не покинуть: поборете каналізацію – ще щось придумають. Наприклад, перестануть дахи ремон-тувати (зовсім!) Тож будете вивчати опір матеріалів, матеріалознавство, металознавство. А як ви думали? Підняття культурного і – особливо! – інтелектуального рівня громади – серед першочергових задач нашого керівництва.

Але й цим умільцям не до снаги подужати нашу культурно-історичну пам’ятку – калюжу. От і з’являється наша «миргородка» навіть після мале-сенького дощу на головній вулиці, та ще й у самому її центрі – напроти «Стара» чи «Перекрьостка», хто як зве. І стоять там статечні козаки, скромно опустивши очі додолу, з-під брів поглядаючи на литки гарних мо-лодичок, що вимушені задирати спідниці вище колін, і тільки «кхекають» у вуса. Молоді хлопці детально оглядають майбутніх наречених (бо де б ще молодь ближче познайомилася?). І малі хлопчаки теж уже оком накидають на дівчаток, будуть на цьому місці і далі слідкувати за тим, як вони ростуть, а потім, ди-вись, і поберуться.

Ось таку розвагу організувала наша мерія, та ще й у самісінькому центрі. І головне – абсолютно безкоштов-но. І все «ол інклюзів»!

Наталя Іовенко